/
Author: Гросгейм М.А.
Tags: садівництво ботаніка рослини плодові культури плодівництво плодові дерева
Year: 1936
Text
П Л ОДО В И X
І Я Г І А Н И X
к У А В Т У Р
ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО
ЧОЛГОСПНОЇІ РАДГОСПНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ' СРР
М. А. ГРОСГЕИМ
БОРОТЬБА З ШКІДНИКАМИ
ПЛОДОВИХ 1 ЯГІДНИХ
КУЛЬТУР
ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО
КОЛГОСПНОЇ І РАДГОСПНОЇ ЛІТЕРАТУРИ УСРР
київ 1936 ХАРКІВ
ВСТУП
Успіх боротьби з шкідниками у плодовому господарстві за-
лежить від проведення в життя таких основних положень:
1. Обов’язкового виконання основних вимог агротехніки, як
при закладанні нових насаджень, так і при наступному догляді
за ними. Таке саме ставлення повинно бути і до вже існуючих
плодоносних садів. Від ступеня виконання агротехнічних заходів
перебуває в повній залежності і стан дерев і в тому числі їх
стійкість щодо шкідників та хвороб. Ефективність безпосеред-
ніх заходів по боротьбі з шкідниками, на фоні підвищеної агро-
техніки дуже збільшується.
2. На даному рівні плодового господарства боротьба з шкідни-
ками і хворобами не повинна мати характеру кампаній. Бо-
ротьба з ними повинна бути постійною роботою у плодовому
насадженні і провадитися щороку. Необхідність застосування тих
чи інших заходів залежить від місця розташування та характеру
господарства; кожний розпочатий захід повинен бути доведений
до кінця (не можна обмежитися одноразовим струшуванням або
оббризкуванням, не можна накласти ловні пояси і не переві-
ряти їх, накласти восени клеєві кільця і не обробити потім кору
нижче кілець і т. ін.). Кожний захід повинен провадитись у від-
повідний для нього строк, у противному разі він або втрачає свою
ефективність, абож втрачає всяке значення (оббризкування
проти травневої молі перед її заляльковуванням, оббризкування
бруньок, які розкриваються, з запізненням на 2—3 дні і т. ін.).
3. Заходи по боротьбі з шкідниками не можуть бути одна-
ковими в усіх районах плодівництва. Вони повинні бути щільно
пов’язані з особливостями комплексу шкідників і хвороб даного
району та їхньою фенологією (плодожерка дає, залежно від району,
1—2 покоління з рядом переходів, у відповідних районах
є кров’яна попілиця, а в інших її немає і т. ін.).
4. В кожному конкретному районі, що характеризується пев-
ним комплексом шкідників і хвороб, заходи боротьби з ними
повинні становити певну систему з включенням до неї останніх
досягнень науки і практики соціалістичного господарства.
5. З особливою пильністю і ретельністю треба поставитися
до організації „боротьби з шкідниками і хворобами в молодих
насадженнях. їх питома вага в загальній площі плодових куль-
тур досить велика. Для захисту цих насаджень необхідно втілити
4
її практику особливі системи заходів, побудовані на підставі
обліку нагромадження шкідників та змін їх видового складу за-
лежно від віку насаджень. В перші роки після садіння в наса-
дженні переважають шкідники тільки вегетативних органів дерева,
переважно ссальцеві, а з листогризних особливі види, які не
зустрічаються, або мають порівняно невелике значення в дорос-
лих садах (наприклад, яблунева вогнівка, парусник і т. ін.).
З моменту появи квітів і плодів починають з різною швидкістю
нагромаджуватись специфічні шкідники останніх, залежно, го-
ловним чином, від наявності дорослих садів або лісів і відда-
лення молодого садового насадження від останніх. Поступово
комплекс шкідників генеративних органів стає головним і
основним, з яким і доводиться вести уперту боротьбу, без якої
врожаї в садах стають випадковим явищем. На жаль, ми не
маємо достатніх даних для характеристики в цьому відношенні
окремих періодів життя насаджень. Тому, при побудуванні
системи заходів ми виходили з поділу насаджень на дві кате-
горії: неплодоносні і плодоносні.
6) Різним породам плодових дерев і кущів відповідає своя
специфічна фауна шкідливих комах. Коли ж окремі види шкід-
ників живуть на кількох плодових породах, то часто вони мають
трохи інший характер свого розвитку, залежно від відмін фено-
логії рослин, на яких вони живляться. Тому, встановлювати
комплекс заходів, або, інакше, систему заходів боротьби з шкід-
никами, потрібно для кожної плодової культури окремо: для
яблуні, груші, сливи і т. д.
Це тим більш потрібне тому, що наші нові сади в радгоспах
і колгоспах посаджені і садяться за принципом великих одно-
порідних масивів.
7) При практичному запровадженні системи заходів в кожному
конкретному господарстві треба також приймати до уваги сор-
тові особливості і, зокрема, хід розвитку тих або інших сортів.
У правильно організованих насадженнях кількість сортів обме-
жена. Тому не виникає труднощів розпланувати заходи в часі
виконання так, щоб починати їх проведення на сортах, які роз-
виваються раніше і встановити між ними необхідну черговість.
5
ВТРАТИ ВІД ШКІДНИКІВ У ПЛОДОВОМУ
ГОСПОДАРСТВІ
Правильне з’ясування питання про шкоду, яку завдають шкід-
ники у плодовому господарстві, має велике принципове значення,
бо на підставі цього може бути визначена питома вага заходів
боротьби з ними в загальній системі агротехніки і розмір капі-
таловкладень для того або іншого масштабу робіт.
На шляху до розв’язання цього питання стоїть чимало труд-
нощів, до яких належать: не завжди постійний склад шкідників
у тому чи іншому районі, в одну й ту ж пору року, неоднаковий
ступінь пошкодження шкідниками різних об’єктів (сортові особ-
ливості), і, нарешті, різний рівень агротехніки і різна інтенсив-
ність боротьби з шкідниками в різних господарствах.
Не раз робились спроби підрахувати можливі втрати від
шкідників і хвороб, але вони мали орієнтовний характер 1 базу-
вались, головним чином, на окремих спостереженнях, які були
зроблені в різних пунктах СРСР. І до цього часу ми не маємо
матеріалів, які з достатньою повнотою висвітлювали б це пи-
тання. Проте, щоб підвести тверду базу під наші заходи, все ж
потрібні якісь відправні точки. Тому, протягом ще чималого часу
нам доведеться в цьому питанні користуватися, можливо, і не
цілком перевіреними даними. Наше завдання зробити правдивість
їх максимальною; для цього в результаті розвитку науки по
захисту рослин, прогресивного руху агротехніки, і зокрема
агротехніки плодового господарства, доведеться іх постійно пе-
ревіряти і вносити корективи.
Для грубої оцінки можливої шкоди від шкідників і хвороб
досить цікаво пригадати історію розвитку плодового господарства
у Сполучених Штатах Америки. В 70-х роках минулого сторіччя
воно характеризувалося надзвичайно низькою врожайністю
і разом з тим низькою якістю продукції. Основною при-
чиною цього явища була плодожерка, яку було завезено в
Америку з Европи. Це призвело до різкого скорочення площі
садів; були випадки повного їх знищення та заміни інши-
ми культурами. Величезний злам в садівництві настав лише
з моменту запровадження хемічного методу боротьби з шкід-
никами, з допомогою якого, в значній мірі, плодожерку
було переможено. Цей злам позначився різким підвищенням
6
врожайності і збільшенням площ під садовими культурами. Про-
дуктивність садових насаджень з одиниці площі, паралельно
:і розвитком і вдосконаленням методів боротьби з шкідниками,
невпинно зростала. За даними департаменту торгівлі США се-
редня продуктивність одного дерева в основних плодових
районах згодом досягла (передкризові роки) 160—180 кг врожаю.
Треба сказати, що у нас ще недавно середня врожайність
дорівнювала лише ЗО кг з одного дерева. Проте, в останні
роки через запровадження кращої агротехніки та початок пло-
доношення нових насаджень, врожайність стала різко збільшу-
ватися, хоч вона ще дакеко не досягла того рівня, який пока-
зують окремі передові колгоспи та радгоспи, де норми врожай-
ності набагато перевищують американську практику. Ряд рад-
госпів та колгоспів борються тепер за врожай 250—300 і навіть
500 ц з 1 га.
Ми думаємо, що дальший ріст продуктивності наших наса-
джень пов’язується з переходом садівництва на вищий щабель
агротехніки і в першу чергу—шляхом широкого запровадження
і удосконалення боротьби з шкідниками та хворобами.
Щоб мати повніше уяву- про процес шкідливого впливу
ентомологічних факторів на врожай плодових культур, слід
весь комплекс шкідників поділити на відповідні групи, які по-
шкоджують різні органи плодового дерева. В основному можна
виділити такі найважливіші групи: 1) шкідники кореневої системи,
зокрема, і, головним чином, личинки пластинчатовусих; 2) шкід-
ники, які пошкоджують кору і деревину; 3) шкідники, що ви-
смоктують соки на пагонах і листі; 4) шкідники бруньок; 5) шкід-
ники бутонів і квітів; 6) шкідники, які знищують листя, і 7) шкід-
ники, які пошкоджують плоди.
1. Шкідники, які пошкоджують коріння, головним чином,
належать до личинок пластинчатовусих. На самому півдні УСРР
до них прилучається личинка чорної златки. По всій УСРР, а
особливо в Лісостепу, корінням шкодить личинка брунькового
довгоносика. Зрідка спостерігається пошкодження коріння
дротяниками, а на яблуні та груші ссуть коріння кореневі
форми яблуневої і грушевої кров’яної попілиці. Але головна
роль лишається все ж за личинками пластинчатовусих, які
в УСРР репрезентовані такими видами: мармуровий хрущ,
травневий хрущ, червневий хрущ, волосатий хрущ і інші. Шкідли-
вість їх досить велика; в молодих насадженнях вони зни-
щують окремі дерева, призводячи їх до остаточної' загибелі;
якщо дерево не загинуло з перших років свого життя, то
далі щороку личинки систематично обгризають його коріння,
вкорочуючи, таким чином, його живильний і сокопровідний
апарат і примушуючи його ввесь час відновлювати кореневу
систему. Пошкодження личинок створюють сприятливі умови
для грибків і бактерій, які обумовлюють дальше руйнування
коріння дерева. Обслідування садів на території УСРР в 1933
7
тл ТГКТ4 роках показало, що личинками хрущів заражені майже
всі сади і що близько 80% обслідуваних господарств мають чи-
малу зараженість. Коли порівняти врожайність садів у різних
районах УСРР, то виявляється, що вона вище там, де менша за-
раженість хрущами (МАСРР, південь УСРРіт.д.). Звичайно, що
це не єдина причина такої різниці. Час продуктивного життя на-
саджень, що систематично ушкоджуються личинками пластинчато-
вусих, безперечно в силу прямого впливу нанесених їм пошкод-
жень, а також тому, що дерево пошкоджується в першу половину
вегетаційного періоду, а через те дає запізнілий приріст восени,
в результаті чого терпить від примерзань. Для зваженая згубного
впливу цієї групи шкідників треба пам’ятати, що одна-дві личинки
можуть цілком згубити молоде дво-трирічне деревце. Густота
заселення цими шкідниками дорослих садів, яка найбільше зустрі-
чається, це 20—50 личинок на дерево, але часом доходить до
300 личинок під одним деревом. З порівняння цих двох моментів
можна зробити висновок, що личинки пластинчатовусих впли-
вають на життя дерева так, що останнє часто перебуває
в стані, який межує з загибеллю, і безперервно, шляхом від-
новлення загиблого коріння, бореться за життя. Враховуючи
втрати від личинок пластинчатовусих в молодих садах, знижену
продуктивність дорослих насаджень, скорочення строків плодоно-
шення насаджень та інші несприятливі моменти, які проявляються
в суховерхості, в опаданні зав’язей, в поганій стійкості проти
посухи, при наявності цілком достатньої кількості вологи у грунті
і т. ін., слід оцінювати цю групу шкідників як одну з найнебез-
печніших, що з року в рік призводить до значної втрати про-
дуктивності садів.
2. Шкідники кори і деревини не так постійно шкодять нашим
садкам, як перша група. Вони поширені більш-менш лише міс-
цями і їх значне розмноження буває спорадично; деякі з них
оселюються лише на послаблених деревах, підготованих до
цього попередніми пошкодженнями шкідників з інших груп,
абож морозами; в таких випадках шкідники кори та деревини
набагато скорочують строки можливої експлуатації плодових
дерев. Прийнявши до уваги, що сюди належать такі шкід-
ники, як деревоточці, червиця в’їдлива, скляниці, златки,
скрйпуни і короїди, необхідно все таки визнати велику їх
питому вагу в загальному комплексі шкідників, що пошкоджують
плодові дерева. В південних областях УСРР, де часом вони роз-
множуються у виключно великих розмірах, спостерігається заги-
бель від них молодих насаджень; на кронах старих дерев поміча-
ється відмирання окремих гілок, що веде до розріджування крон
та скорочення життя всього дерева. До зазначених шкідників слід
віднести і ссальневих комах, що годуються на корі, головним
чином червчиків і частково попілиці. Особливо згубний вплив
ця група шкідників може мати в роки масового примерзання,
посухи та інших несприятливих кліматичних умов.
8
3. Шкідники, що висмоктують соки на пагонах і листі,
на перший погляд не є дуже помітною групою; однак аналіз
результатів дії, головним чином тих видів, які ссуть на пагонах,
показує, що в дійсності шкода від цієї групи дуже велика. Крім
загального послаблення пагонів і листя, безперечно, має місце
явище затримки в розвитку молодих плодових дерев.
В даний час особливо важливим є питання прискорення
початку плодоношення в молодих садах. Ми вважаємо, що при
недостатній боротьбі з шкідниками в молодих садах, сукупна
дія попілиць, мідяниць і клопиків затримує наступ пори плодо-
ношення, принаймні, на 2 роки. Коли підрахувати, в що обхо-
дяться ці два зайвих роки, то в перерахуванні на остаточну
продукцію насадження це становитиме, приблизно, одну десяту
від загальної продуктивності насаджень; до цього треба додати,
що і далі, на протязі життя дерева пошкодження плодових
утворень, пагонів та листя цією групою шкідників також буде
мати місце.
4. Шкідники бруньок в деякі роки завдають великої шкоди,
пошкоджуючи бруньки, які сформувалися ще з осені, а також
весною до їх розпускання. До цього комплексу шкідників
можуть бути віднесені такі групи: плодові довгоносики, листо-
вертки, чехлоноски, білан, золотогуз і ін. Окремі дані показу-
ють, що одна лише козарка може знищити восени близько 30%
бруньок, білан 1 золотогуз разом з листовертками в окремих,
відомих нам випадках, весною знищували до 50% бруньок.
Все ж ми покищо не маємо достатньої підстави більше або
менше точно визначити втрату від цих шкідників.
5. Шкідники бутонів і квіток не є на перший погляд важ-
ливою групою. Проте, вже один перелік їх може дати уявлення
про їх значення: оленка, яблуневий квіткоїд, вишневий квіткоїд,
квіткова попілиця, плодові довгоносики,—всі ці шкідники в період
цвітіння пошкоджують квіткові формування. Вважають, що ці
пошкодження не мають великого значення тому, що дерево дає
велику кількість квіток; але справа в тому, що питання замі-
щення пошкодженої квітки непошкодженою (в розумінні про-
дукції плоду) ще не розв’язане і ми можемо припускати, що
шкідники пошкоджують в рівній мірі як квітки, які будуть
пустоцвітом, так і ті, які дадуть результативну зав’язь. Врахо-
вуючи широке розповсюдження шкідників квіток і бутонів, дані
аналізів дослідних установ УСРР та щорічну систематичну дію
їх, ми повинні визнати шкоду і від цієї групи досить значною;
в окремих районах вона з року в рік є фактором, що цілком
обумовлює висоту врожаю.
6. Шкідники, що пошкоджують листя, найбільше відомі 1 в
більшій мірі впадають в око. За даними дослідних установ
Кримської АСРР втрата листя на 100% обумовлює повне знищення
врожаю, втрата листя на 75% зменшує врожай в 5 разів, втрата
половини листя тягне за собою втрату 3/4 врожаю і навіть
9
"!< ІіріЩІЧІ гне скорочення листової поверхні обумовлює загибель
полошиш врожаю.
Тепер не зовсім успішно, але вже борються з шкідниками,
які пошкоджують листя зовні (шовкопряд-перстенівка, білан,
травнева міль і т. ін.). Шкідників, які пошкоджують листя зсе-
редини, шляхом виїдання між шкурками листя, майже не зачі-
паються нашими заходами; та й перша листопошкоджуюча група
час від часу знищує велику кількість врожаю, особливо через
недостатню організацію боротьби з ними в присадибних садах
колгоспників, міських і приміських осель і т. ін. Базуючись
на наведених міркуваннях і на тому, що за деякими даними
Служби Обліку ці шкідники об'їдають більшість садків через
кожні 5—6 років, можна вважати цю групу як першорядну, бо
час від часу вона загрожує знищити врожай зовсім; треба те
мати на увазі і те, що в роки після пошкодження листя, дерева
цвітуть дуже слабко, або і зовсім не дають цвіту. Вторинний
ріст дерев спричинює примерзання восени, а в зв’язку з цим і
посилене розмноження корових шкідників і т. д.
7. Плодопошкоджуючі шкідники належать до найагресив-
ніших видів шкідників. Найвиразнішими представниками цієї
групи є плодожерка, козарка, глодовий довгоносик, сливова
плодожерка, вишневий довгоносик, вишнева муха і т. ін. Про
значення шкідливості цієї групи нам дають уявлення цифри
точного обліку, що є в нашому розпорядженні, які характери-
зують процес формування врожаю на яблуні та груші за ряд
років; відповідний облік провадився в умовах досить культур-
ного саду, де запроваджувалась нормальна система заходів, що
включала і три оббризкування інсектисидами внутрішньої дії.
Все ж таки, навіть за цих умов, в період 1926—1932 рр. шкід-
никами і хворобами знищувалось від ЗО до 70% плодів.
В саду, де в 1933 р. ніяких заходів по боротьбі з шкідниками
не провадилось, обслідування показало, що до 28 червня з усієї
кількості зав’язей на дереві залишалося лише 30%, до 9 липня
процент зав’язей, що залишились, становив усього лише 1,6%,
в наступні строки врожай спадав в такій самій прогресії і оста-
точно гинув. В тому саду в 1934 році така ж картина повтори-
лася в повній мірі.
Базуючись на цих цифрах, а також на даних Криму та інших
спостереженнях, ми вважаємо, шо втрати від цієї групи шкід-
ників дорівнювались 50% від зав’язей, що сформувалися на
деревах.
На підставі численних даних, що є у нашому розпорядженні,
вважаємо, що там, де не провадиться як слід боротьба з шкід-
никами, де цій справі не віддають належної уваги, там втрати
від них щороку досягають не менше як 75 — 80% від врожаю,
який можна зібрати при умові подолання цього шкідливого-
фактору.
ю
Немає сумніву, щоці втрати з роками поступово будуть змен-
шуватись, залежно від запровадження нашими радгоспами й
колгоспами як заходів по боротьбі з шкідниками, так і заходів
по інших напрямах агротехніки. Наше плодівництво повинно да-
вати стільки продукції, щоб повністю задовольнити потреби
трудящого населення. Але шлях до цього тепер лежить, голов-
ним чином, в перемозі над шкідниками і хворобами, тим більш,
що останні зводять нанівець багато й інших агрикультурних
заходів, які не дають повного ефекту через шкідників.
11
ЗАГАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ БОРОТЬБИ
З ШКІДНИКАМИ
Сучасні метода боротьби з шкідливими комахами вимагають
проведення завчасно деяких організаційних моментів, без яких
методи стають не здійсненними. До таких моментів належить,
перш за все, можливість використання великої моторної апара-
тури. Звідси виникає необхідність або закладати великі масиви,
або окремі групи з невеликих садів обслуговувати одним парком
машин. Наші спеціалізовані радгоспи в цьому відношенні мають
всі переваги. Щождо колгоспних садів, то організація при МТС
парку машин по боротьбі з шкідниками і хворобами, також дає всі
можливості запровадити велику апаратуру й тут. Важча справа
з організацією боротьби з шкідниками в невеликих садах індиві-
дуального користування робітників і колгоспників. Проте і тут
непереможних труднощів немає, тим більш, що в ряді випадків,
в цій групі господарств ми можемо базуватись на дрібнішій апа-
ратурі і використати відносно більшу кількість ручної праці,
що є в цьому секторі. Разом з тим організація боротьби з шкід-
никами в цьому секторі має величезне значення тому, що і на
сьогодні загальна площа під садами індивідуального користу-
вання становить до 50% від загальної площі садів і вона може
бути постійним джерелом зараження для великих садових ма-
сивів промислового значення.
Успіх боротьби з такими найважливішими шкідниками, як
плодожерка, попілиця, козарка і рядом інших видів, обумов-
люється своєчасністю проведення потрібних заходів. А це
перебуває в прямій залежності від того,. наскільки ми орієн-
туємося в даному конкретному господарстві відносно процесу
розвитку шкідника, тобто його фенології, тому що заходи, щоб
бути ефективними, повинні бути щільно пов’язані з останньою.
Отже, в кожному конкретному господарстві, або в групі гос-
подарств, необхідно пильно стежити за шкідниками і за ходом
їх розвитку і своєчасно розпочинати ту або іншу роботу. В кож-
ному великому господарстві, або в групі господарств, повинна
бути спеціальна особа, на обов’язок якої треба покласти ведення
спостережень, або інакше, здійснювання „служби фенології або
обліку11. Це може бути спеціаліст по боротьбі з шкідниками
або спеціально підготовлений агротехнік-садівник.
12
По ряду окремих шкідників (плодожерка, попілиці, білан,
деякі види червчиків і ін.) заходи повинні здійснюватись
в найкоротший строк, не більше 3—5 днів, по всьому даному
масиву. Звідси виходить необхідність в достатній забезпеченості
машинами (розрахунок яких подаємо далі) і кваліфікованою ро-
бочою силою, організованою в спеціальну бригаду. Техніка
поводження з машинами і техніка оббризкування та обпилю-
вання не така проста: вона вимагає навику і тому часті заміни
робітників шкодять справі, зменшуючи результативність робіт і
збільшуючи витрати.
Поруч з прямими заходами по знищенню шкідників, для
зменшення їх кількості і створення несприятливих умов для їх
розвитку необхідно відповідним чином застосувати і загальні
агротехнічні роботи. Звідси виходить, шо спеціаліст по боротьбі
з шкідниками повинен бути також і агротехніком. Агротехніка ж
плодового господарства повинна бути такою, щоб, не втрачаючи
в своїй прямій ефективності, разом з тим вона впливала і на
шкідливу фауну, затримуючи її розвиток створенням несприят-
ливої для неї екологічної обстановки. На останню впливає цикл
робіт по організації насадження і дальшого догляду за ним та
його експлуатація.
Нижче розглянемо основні моменти закладання насаджень
та їх експлуатації з погляду боротьби з шкідниками.
із
АГРОТЕХНІКА В БОРОТЬБІ З ШКІДНИКАМИ
ВИБІР МІСЦЯ ПІД НАСАДЖЕННЯ
Зовсім неоднаково, де саме, на яких відмінах рельєфу буде
розташоване насадження в кожному окремому районі, або гос-
подарстві. Активність шкідників, особливо в періоди живлення
личинкових стадій і відкладання дорослими комахами яєчок,
визначається в основному сполученням елементів тепла і вологи.
Таким чином складається комплекс умов, які сприяють роз-
виткові шкідників, або, навпаки, які гальмують ці процеси.
В першому разі ми матимемо скупчення шкідників, місця ж
з несприятливими для їх розвитку умовами шкідники будуть
уникати І їх не буде тут зовсім або буде обмаль.
В багатьох районах європейської частини СРСР, на протязі
вегетаційного періоду, тепло є фактором, який сприяє скупченню
шкідників, чому основна група шкідників в плодових садах
скупчується на найтепліших місцях, що найбільше прогріваються.
До таких належать насадження, що розташовані на найвищих
точках рельєфу. Тому, в згаданій частині районів СРСР, розмі-
щення нових плодових насаджень на водорозділах, з погляду
боротьби з шкідниками, є небажаним. Однак, не можна нада-
вати цій вимозі вузько догматичного характеру тому, що в зо-
нах північного плодівництва інтереси самої культури можуть
вимагати винесення її на найтепліші горизонти.З другого боку,
на півдні тепло часто-густо, в деякій мірі будучи надмірним фак-
тором для рослин, гальмує також і діяльність шкідників, які
шукають тоді більш захищені і прохолодні місця. Тому дане
питання (що безпосередніми спостереженнями поведінки шкід-
ників у різних екологічних умовах ще недосить з’ясоване) по-
винно розв’язуватись переважно на основі місцевих особливостей
клімату і безпосереднього аналізу та спостережень в конкрет-
них господарських умовах. Лише на підставі цього може бути
зроблений точний висновок для даного району.
Майже безперечною є наявність великих перешкод до роз-
міщення насаджень в долинах річок, через те, що тут тепловий
режим в сполученні з умовами зволоження є своєрідний і, як
правило, негативно впливає на стан плодових дерев. Затримка
вегетаційного періоду насаджень, яка спостерігається на низи-
нах, і різкі зміни тепла і холоду призводять дерева до обмер-
14
зання. На пошкоджених морозами деревах оселюється група
шкідників кори і деревини, які переважно розвиваються на по
славлених органах дерев. Плодові насадження від дії на них
сукупності цих факторів стають недовговічними. Таким чином,
для основних районів плодівництва, слід додержувати правил
про розташування нових плодових масивів на середній смузі
схилів, уникаючи як водорозділів, так і низин.
Не меншого значення набуває також і питання про напрям
схилу площі, на якому передбачається розмістити плодові на-
садження. Напрямом схилу в значній мірі обумовлюється також
температурний і водний режим плодового саду. Ці умови як і
висота горизонту, про який була мова раніш, досить різко впли-
вають на комплекс шкідників. В цьому відношенні на схилі
з південним напрямом, через лишок тепла, шкідники одержать
оптимальні умови для існування, а різкі температурні коливання
сприятимуть появі різних захворювань на деревах (опіки,
морозобоїни і ін.). В південних районах СРСР спокійні пів-
нічні схили цілком можуть бути зайняті під плодові культури,
не утворюючи тут небезпеки надмірного скупчення агресивних
шкідників. Найпридатнішими схилами в цих районах є західні
і північнозахідні і трохи гірші є східні схили. В північній же
зоні плодівництва північні відкриті схили навряд чи можуть
бути визнані придатними тому, що тут основним негативним
фактором є обмерзання дерев.
Не меншого значення набуває і вибір грунту. Не всякий
грунт по своїх фізичних і хемічних властивостях є цілком при-
датний для нормального розвитку дерева. Бідні поживними
речовинами грунти викликають голодування і пригнічення росту
дерева. Необхідно підкреслити, що в таких умовах дерево
втрачає властивість протистояти нападу багатьох шкідників, а
одержані пошкодження сильно відбиваються на стані організма
дерева і дуже повільно заживають. В багатьох випадках сам
грунт обумовлює необхідність обирати на майбутнє ті чи інші
специфічні заходи проти шкідників, що властиві тільки йому.
Так, піщані і супіскові грунти в долині Дніпра примусять
надалі боротися з личинками мармурового хруща; піщані грунти
мелітопольського масиву обов’язково супроводжуються наяв-
ністю личинок волосатого хруща й т. ін.
КОНСТРУКЦІЯ НАСАДЖЕНЬ (ОРГАНІЗАЦІЯ САДІННЯ)
Дерево потребує для свого нормального зростання відповід-
ну кількість тепла і вологи, відповідного провітрювання, освіт-
лення і т. ін. Недостача одного з цих елементів різко познача-
ється на стані дерева, і в результаті на розвитку шкідників. Тому
всі ці основні моменти, що обумовлюють стан дерев у майбут-
ньому, повинні розглядатися також з врахуванням інтересів бо-
ротьби з шкідниками. Зокрема питання загущення дерев є одне
15
з найважливіших. Зрозуміло, що відповідні стандарти тут не
можуть бути однакові для всіх сортів і для всякого району.
Ці стандарти повинні бути вироблені (вони подаються плодівни-
чою агротехнікою) в порайонному розрізі з таким розрахунком,
щоб в період плодоношення було забезпечено вільний розви-
ток крони кожного окремого дерева, а ширина межирядь доз-
воляла б вільно заводити великі машини при обробітку грунту,
при оббризкуванні і т. ін. та щоб найкраще було забезпечено
повітряний дренаж—вільний рух повітря в насадженні.
В зв’язку з останнім, садіння захисних смуг треба провадити
в такий спосіб, щоб вони не були глухою непроникною стіною,
а виконували б лише роль перепони, що пом’якшує та зламує
рух буряних або шквальних вітрів. Одним словом, захисні сму-
ги повинні бути наскрізними насадженнями з достатньою кількістю
просвітів, проміжків, які мають бути розташовані проти межи-
рядь плодових насаджень. До цього ж потрібно врахувати, що
у захисних смуг, які неправильно посаджені, тобто, які є недо-
сить проникливі для повітря, створюється ненормальний підви-
щений температурний режим, чому здебільшого рядки плодових
дерев, які прилягають до таких смуг, дуже пошкоджуються
шкідниками і, крім того, терплять від опіків, примерзання і т. ін.
Шоб забезпечити постійну циркуляцію повітря в насадженнях,
при розплануванні ділянки, рядки плодових дерев слід розта-
шувати так, щоб вони були по схилу вниз. Таке розташуван-
ня рядків обумовить ніби наявність постійних коридорів, по
яких безперервно будуть проходити струмені повітряних течій,
які постійно оновлюють повітря в насадженнях, зменшують
зайву непотрібну вологість повітря і знижують температуру під
час посиленого нагрівання сонцем.
При організації захисних смуг одним з найважливіших питань
є добір для них деревних порід. Справа в тому, що багато шкід-
ників, які живуть на плодових деревах, одночасно можуть та-
кож заселювати і інші деревні породи. В захисних смугах до-
сить трудно провадити більшість вживаних заходів по боротьбі
з шкідниками через загущеність і висоту окремих дерев, тому
виникає небезпека створення постійних вогнищ шкідників, які
безперервно будуть переходити з них на плодові дерева. Такі
породи, що не притягають до себе шкідників, мають бути піді-
брані на основі врахування місцевих особливостей, місцевої фауни
і місцевої деревної флори. Для побудування верхнього яруса
захисних смуг, тепер можна рекомендувати такі породи:
ялина, хвойні взагалі (за винятком веймутової сосни і ялівцю),
гімноклядус, волоський горіх, американський горіх, тополя піра-
мідальна, липа. Для другого яруса: шовковиця, берест, в’яз,
маслинка. Для створення нижнього кущового яруса: таволга,
козолист, бузок, жасмін, маслинка, лігуструм, симфорикарпус,
шипшина та інші. На півдні УСРР може бути допущена біла
акація, але з умовою, що вона буде по краю дороги, щоб дати
16
можливість боротися з червчиками, а також відділена від саду
канавою. Не всі перелічені породи е цілком бездоганними, тому
що на деяких з них все ж розвиваються окремі шкідники, за-
гальні з плодовими деревами. Але в умовах недостатньої з’ясо-
ваності цього питання можна не зважати на окремі види шкід-
ників, які не завдають великої шкоди.
Величезне значення з погляду майбутнього стану насаджень
та їх стійкості проти шкідників і хвороб має добір сортів.
Старі насадження, посаджені ще в умовах капіталістичного
господарства, без урахування вимог окремих сортів щодо грунту
і клімату, мали дуже низьку врожайність і підпадали швидкому
відмиранню через обмерзання, недостачу вологи, розвиток на них
шкідників та хвороб.
Тепер питанню добору сортів для насаджень ми приділяємо ве-
лику увагу, враховуючи поруч з господарськими вимогами місцеві
кліматичні особливості і вимоги до них окремих сортів. В різних
екологічних умовах грунту, вологи, тепла і ін. сорти поводять
себе по-різному: або дають міцні дерева, які здатні легко про-
тистояти нападу шкідників, або, навпаки, бувають слабкі і не-
здатні протистояти шкідникам, а це призводить до збільшення
відповідних шкідників, розмноження яких в деяких випадках
розглядають навіть як діагностичну ознаку глибших захворю-
вань дерева.
Є дані, які свідчать про наявність у плодових дерев специ-
фічної стійкості або імунітету щодо шкідників, або принаймні, до
деяких з них. Так, у відношенні нового в нашій фауні шкідника,
кров’яної попілиці, завезеної до нас з Західної Европи, куди
вона в свою чергу потрапила з Америки, ряд сортів виявляє
різний ступінь стійкості—від абсолютного імунітету до частко-
вої вразливості в тій або іншій мірі. Так, наприклад, у нас в
Союзі, в зоні розмйоження кров’яної попілиці, в першу чергу
виявилися стійкими деякі аборигенні сорти—Синапи, Демир-алма
і т. д., а з європейських сортів Орлеанський ренет, Бойкен,
Бісмарк і деякі інші. Проте ступінь стійкості залежить у значній
мірі від умов зростання, що безпосередньо впливають на фізіо-
логію і анатомічні елементи дерева.
Відомо, що американський гірський крижовник не піддається
зараженню крижовниковою попілицею.
Для багатьох шкідників їх діяльність пов’язана з певною
фазою розвитку дерева. Чим скоріше проходить дана фаза, тим,
зрозуміло, буде менше шансів на зараження. Тому, в майбут-
ньому не виключена можливість добору сортів, з врахуванням
тривалості фази, яка є бажана для тієї або іншої зони з погляду
запобігання зайвим пошкодженням дерева. У зв’язку з цим ввесь
комплекс агротехнічних заходів треба скерувати в напрямі най-
швидшого прискорення проходження даної фази.
При організації садіння величезне значення має добір здоро-
вого садильного матеріалу. У зв’язку з цим необхідно вжи-
17
ваги заходів проти завезення або занесення небезпечних шкід-
ників зовні або з іншого району (зовнішній або внутрішній
карантин). Заражений матеріал підлягає знезараженню.
До вибору садильного матеріалу треба ставитися якнайуваж-
ніше. Садити виключно здорові, непримерзлі, без ознак будьяких
хвороб добре розвинені щепи.
ДОГЛЯД ЗА РОСЛИНОЮ
Правильно організований і добре запроваджуваний догляд
за рослиною повинен забезпечувати вирощування міцного, стій-
кого організму, здатного протистояти, як несприятливим кліма-
тичним умовам, так і нападу шкідників. З цього погляду справа
формування крони, обрізування на плодоношення, догляду за
корою, вчасного поливання, підпушування грунту і т. ін. є досить
важливою. Формування крони, ступінь її загущення, своєчасне
проріджування—мають на меті створити всередині крони такі
умови, які будуть найнесприятливіші для життя і розвитку шкід-
ників. Крона не повинна бути загущена, і в її глибину сонце і
вітер повинні мати вільний доступ. Багато з шкідників уникають
сонячного проміння і залишають таке дерево. Так само впливає
на шкідників і постійна дія вітру, який проникає в крону. Крім
того, форма крони має значення і для зручності обробки дерева
отруйними речовинами надалі. Зазначеним вимогам в найбіль-
шій мірі буде відповідати, очевидно, лідерна система формування
крони.
Проріджування, вирізування сушнику, хворих і пошкоджених
гілок так само треба пов’язати з інтересами боротьби з шкід-
никами. Дуже важливо запроваджувати цей захід своєчасно.
Всяке обрізування пов’язане з зменшенням випаровуючої поверхні
дерева, що викликає його послаблення; відкриті рани є провід-
ником для різних інфекцій, особливо, коли їх тканини підпа-
дають дії, хоч би навіть і слабких морозів.
Сильне обрізування дерев, яке робиться несвоєчасно, викли-
кає часто загибель і випадання надто обрізаних дерев з наса-
дження протягом двох-трьох років після обрізування.
Майже на кожній гілці, що приболіла, або послаблена, з’яв-
ляються ті або інші шкідники, які знаходять тут сприятливі
умови для свого розвитку. Щоб вивести їх з саду і знищити,
треба обрізування провадити ранньої весни, але в такий час,
коли деревам уже не загрожують приморозки. Іншими словами,
це повинен бути період від кінця морозного періоду до цвітін-
ня. Такий строк забезпечує знищення личинок і лялечок коро-
їдів, і разом з тим, на дереві встигнуть до осені нормально
затягтися нанесені при обрізуванні рани.
Догляд за корою полягає, в основному, у видаленні старої
злущеної кори з допомогою спеціальних металевих скребків.
Стара кора на стовбурі є своєрідний захисний покрив, який
18
оберігає дерево від промерзання взимку, атому зчищати її треба
ранньої весни, до виходу шкідників з своїх зимових притулків.
Відповідним чином треба, зрозуміло, і техніку знищення під-
порядкувати інтересам боротьби з шкідниками. При вискрібуванні
кори треба обов’язково підстилати біля стовбура рядно або
брезент. Все сміття після обскрібання кори треба зібрати і
спалити. Застосовуване іноді борознування, або навіть повне
омолодження кори, треба робити з великою обережністю і до-
ручати досвідченим садівникам. Можна очищати кору і пізно
восени, але в такому разі треба зараз же обмазувати вапном з
коров’ячим кізяком та глиною, щоб оберегти дерево від зимових
примерзань.
ДОГЛЯД ЗА ГРУНТОМ
Життя багатьох шкідників в тій чи іншій стадії безпосе-
редньо пов’язане з грунтом. Деякі з шкідників зимують в грунті;
інші, протягом вегетаційного періоду, проходять в грунті лише
деякі стадії свого розвитку. Таким чином, всякий вплив з нашого
боку в тому або іншому відношенні на грунт є одночасно також
і вплив на цих шкідників. Тому всі роботи по догляду за грунтом
треба пов’язати в такий спосіб, щоб, не порушуючи вимог за-
гальної агротехніки, одночасно вони впливали негативно на
шкідників.
Основним у догляді за грунтом є щорічне зорювання межи-
рядь. Тут нас цікавлять два моменти: глибина і строки оранки.
Чим сильніше порушується природне розміщення шкідників в
різних горизонтах орного шару, тим це доцільніше з погляду
згубної дії на шкідників. При цьому ж збільшуються шанси на
чисто механічні пошкодження окремих їх стадій. Чим глибша
оранка, тим краще. Однак, глибина оранки залежить, головним
чином, від характеру розташування кореневої системи. Тому, в
грушевому саду, де коренева система здебільшого розташована
глибоко, можливо припустити і глибше зорювання. В яблуне-
вому саду орати треба мілкіше. В карликових насадженнях,
де коренева система розташовується зовсім близько від по-
верхні, глибоко орати неможливо. Як загальне правило, треба
орати на найбільшу глибину, яку дозволяє коренева система
дерева.
Щодо осінньої оранки грунту в садах, то її потрібно пере-
водити в строки визначені агротехнікою, але треба відзначити,
що ділянки, дуже пошкоджені шкідниками, які зимують у грунті,
треба орати тоді, коли шкідники, готуючись до зимівлі, втратять
здатність до активних пересувань. Це звичайно буває тоді, коли
температура верхніх шарів грунту знизиться до 3—5° тепла за
Цельсієм. При оранці в цей час ми заорюємо на велику глибину
шкідників, які зимують на поверхні грунту та в його верхніх
горизонтах; навпаки, вивертаємо на поверхню тих з них, які
19
пристосовані для зимівлі в глибоких шарах грунту, і тим самим
піддаємо їх впливу низької температури і різких змін погоди.
З погляду інтересів справи боротьби з шкідниками не можна
ставитись байдуже і до використання межирядь. Остаточне ви-
рішення цього питання, звичайно, належить економіці та агро*
техніці. Але тут ми повинні відмітити, що всякі побічні куль-
тури в саду заважають застосуванню великих оббризкувачів, які
пересуваються з допомогою тракторів. Вони також заважають
застосуванню деяких отруйних речовин, тому що серед цих
культур можуть бути і кормові і такі, що йдуть на їжу людині.
Тому краще, коли б сади були під чорним паром. Але поскільки
з економічних міркувань побічні культури виключити з саду
повністю не можна, то садіння їх повинно провадитися в такий
спосіб, щоб створити умови для пересування трактора, а самий
добір культур, щоб ке був перешкодою для використання отруйних
речовин в боротьбі з шкідниками плодових насаджень.
Перейдемо тепер до розгляду заходів проти шкідників у на-
садженнях різного віку, поділивши насадження на такі, що вже
плодоносять і не плодоносять.
БОРОТЬБА З ШКІДНИКАМИ І ХВОРОБАМИ
ПО КУЛЬТУРАХ
ЯБЛУНЕВИЙ НЕПЛОДОНОСНИЙ САД
Основне завдання, яке має бути поставлене у відношенні до
насадження, яке ще не плодоносить, полягає в необхідності
виростити цілком здорове дерево, з добре розвиненою корене-
вою системою, з правильно сформованою кроною і здорового
корою. Шкідники, діяльність яких поширюється на вегетативні
органи дерева, можуть бути в такому молодому насадженні
тоді, коли ними був заражений до садіння грунт або посадко-
вий матеріал.
Дані, одержані на підставі широкого обслідування, свідчать,
що ступінь і швидкість появи цих шкідників в молодих насад
женнях з сторони є в прямій залежності від близького роз-
ташування до цих насаджень старих садів, лісів тощо.
Опис заходів проти шкідників у такому молодому яблуне-
вому насадженні подаємо нижче.
Осінь; осіннє опадання листя закінчилось
1. Знімання зимових гнізд білана і золотогуза
Ці два шкідники (білан і золотогуз) часто зустрічаються в мо-
лодих яблуневих насадженнях. Особливо часто спостерігається
наявність білана, що стає помітним шкідником з 3—5 року
після насадження саду. Всім відомі гнізда цього метелика, які
мають у собі молоду гусінь, що в них зимує. Разом з біланом,
на кінцях гілок трапляються великі, білі павутинні кубла і золо-
тогуза.
ЦІ гнізда добре помітні після опадання листя. Знімання їх не
становить ніяких труднощів, тому що дорослий робітник може
легко дістати рукою до самих верхніх гілок. Технічно робота
провадиться так: робітники, маючи при собі корзинки або легкі
коробки, перекинуті на ремінці або вірьовці через плече, про-
ходять по рядках від дерева до дерева і, пильно оглядаючи
кожне з них, зривають гнізда білана рукою, а гнізда золотогуза
зрізують садовими ножицями (секатором). Треба мати на увазі,
21
Що гнізда білана і золотогуза можуть бути в місцях вилкування
основних бокових гілок; вони так щільно прикріплені павутин-
ням, що коли останнє від часу трохи потемніє, то без пильного
огляду таке гніздо мало помітне. Тому, треба не обмежуватися
лише оглядом периферійних гілок, а звернути увагу і на ці місця.
При великому розмноженні білана, що завжди можна помітити
по силі-силенній гусені, або по ступеню шкоди, нанесеної ними
попередньої весни і по густоті льоту добре помітного білого
метелика, найефектніша боротьба з ним буває з, допомогою
хемічного методу ще до утворення зимових гнізд.^ Встановлено,
що застосування таких препаратів, як паризька зелень, натрій-
флуосиліцид, дають дуже добрі результати, коли оббризкування
провадиться на початку виходу гусениць з яєчок. Жовті яєчка»
що відкладаються біланом на верхньому боці листя добре помітні
при повсякденному огляді саду. Для правильного встановлення
строку оббризкування, треба налагодити спостереження за ходом»
розвитку яєчок. Проведені випробовування цього способу бо-
ротьби з біланом в 1932—33 роках показали цілком достатню
ефективність,—знищено до 95% молодих гусениць. Таким чи-
ном, у великих насадженнях, де застосування ручного збирання
може натрапити на труднощі в розумінні недостачі робочої сили»
є цілком можливим заміна його оббризкуванням, неприпускаючи
утворення гнізд для зимівлі.
2. Знищення яєчок непарного шовкопряда змочуванням
нафтою
В молодих насадженнях явище масового зараження непар-
ним шовкопрядом спостерігається не часто, але таке явище
все ж може бути, особливо, коли насадження знаходяться близько,,
або прилягають до лісових масивів, балкових лісів і т. ін. Не-
парний шовкопряд є багатоїдним шкідником і переважно лісовим
метеликом. В роки масового розмноження він оголює величезні
площі лісів, а звідси метелики розлітаються навколо, попадають
в садові насадження, де відкладають яєчка на корі стовбурів.
Купки яєчок мають вигляд жовтих подушечок, величиною з три-
копійкову монету, вкритих зверху пушком. При відкладанні мете-
лик обгортає яєчка пушком з свого черевця і ним же вкриває їх
зверху. До осені в яєчках цілком сформуються гусениці. Знищення
яєчкових купок непарного шовкопряда можна провадити шляхом
зскрібання їх з кори з обов’язковим спалюванням. Значно ско-
ріше можна знищити їх радикальнішим способом—змазуванням
нафтою або гасом. Робиться це так: робітник бере відро з наф-
тою, яка забарвлюється дьогтем або мазутом, і м’який маляр-
ський пензель або ганчірний квач, акуратно підв’язаний до-
дерев’яної ручки. Проходячи по рядках і оглядаючи стовбур за
стовбуром, не забуваючи також оглянути і основні гілки, робіт-
ник доторкається до кожної поміченої купки яєчок пензлем
або квачем, змоченим у нафті. Нафта вмить просякає через всю
22
купку і обволікає яєчка, задушуючи гусенички, які містяться
в них. При цьому треба слідкувати, щоб з пензля або з квача
не сходила зайва нафта, тому що це може спричинити небезпечні
опіки і пошкодження на молодій корі дерев. Для цієї роботи
потрібна деяка навичка. В американській практиці за останні роки
застосовується для цієї мети невеличкий портативний апарат,
що працює як Автомакс стисненим повітрям, і викидає з кожним
разом при натиску ручкою відповідну порцію нафти.
3. Обрізування і спалювання кілець яєчок шовкопряда-
перстенівки
Шовкопряд перстенівка є комаха, властива, головним чином,
для дорослих садів, які вже сформувались. Проте, він може
зустрічатися і в молодих насадженнях. На молодих деревах
одно гніздо може завдати великих пошкоджень. Спеціального
заходу по знищенню яєчок шовкопряда-перстенівки ми не про-
ектуємо, але разом з зніманням гнізд білана і золотогуза робіт-
никам слід зрізати садовими ножицями і потім спалювати і
кільця яєчок шовкопряда-перстенівки, які зустрічаються на
молодих тоненьких гілочках.
4. Обв'язування штамбиків на зиму очеретом, соняшниковим
бадиллям або соломою та отруїння мишей
У зв’язку з розширенням садових площ, молоді насадження
вийшли в польові умови, тому набагато збільшилась небезпека
і шкода, яка завдається молодим насадженням від зайців. Поруч
з активними способами боротьби з зайцями, добрі результати
по захисту молодих насаджень від зайців дає обв’язування їх
очеретом, соняшниковим бадиллям, соломою. Це обв’язування
робиться так: жмут кульової соломи, який можна захопити
в жменю руки, ставиться вертикально навколо стовбура де-
ревця тонким шаром. Одночасно з такої ж кульової соломи
скручується тоненьке перевесло, яким гвинтоподібно обв’язу-
ється вертикально поставлена солома. При невеликому розвитку
крони гілки компактно з’єднуються і обв’язуються так само, як
і штамб. В умовах, коли є загроза появи мишей, замість со-
ломи, треба брати очерет, або соняшникове бадилля, скріплюючи
їх також перевеслами з соломи.
Тепер провадяться досліди по захисту насаджень від пошко-
джень зайцями з допомогою оббризкування на зиму розчином
віднаджуючих речовин. На жаль, ці досліди поки ще не дали
певних результатів.
Миші в розсадниках і молодих садках протягом зимового
періоду можуть завдати величезної шкоди. Виявивши їх, необ-
хідно завчасно, з осені провести розкладання отруєних пожив по
норках і таким чином знищити їх. Тепер є відомості про добрий
23
захист стовбурів від мишей з допомогою обгортання їх так зва-
ною „мульчою“, папером, що намочений в смолі кам’яновугіль-
ного походження. Обгортається нижня частина стовбура, поки
його може вкрити сніг.
Температура грунту знизилась до 3—5°
5. Зорювання й перекопування межирядь
Хоч в молодому насадженні кількість шкідників, які по-
в’язані з грунтом, не така велика, але все ж перші роки після
садіння вони є. Тому, як ми вже говорили раніш, зорювання слід
робити пізньої осені. Хоч це, само по собі, і так здійснюється в
молодих насадженнях, тому що межиряддя нерідко бувають зай-
няті проміжними культурами, зокрема городніми, від яких грунт
звільняється пізно. Треба відмітити те неприпустиме ставлення,
яке спостерігається часто в молодих садах в результаті недосить
доброго проведення самої оранки; доводиться часом спостерігати
близько 50% і більше штамбиків, пошкоджених знаряддями при
зорюванні. Ці травматичні пошкодження у вигляді обдертої або
зім’ятої кори з перших же років життя дерева спричиняють його
нерівномірний і затриманий розвиток, а поранення, які повто-
рюються з року в рік, призводять дерево до повної загибелі.
Краще залишити в рядку незорану смугу трохи ширшою, але
зберегти штамб в цілості. Огріхи в рядках, яких не бере плуг,
слід перекопати лопатами аж до самої шийки дерева.
Весна після відтавання грунту; бруньки ще в сплячому стані
6. Оббризкування зимовими інсектисидами
Молодий організм дерева дуже чутливо реагує на засто-
сування міцних концентрацій отруйних речовин, які застосо-
вуються при зимових оббризкуваннях. Асортимент зимових інсек-
тисидів дуже обмежений. Проведеними дослідами за останні
роки з’ясовано, що ефективність дії залізного купоросу на тих
основних об’єктах, для яких призначені зимові оббризкування,
дуже невелика. Він повинен розглядатися, як препарат, що
добре знищує лише мохи, лишайники, і почасти зародки гри-
бів. Але поскільки в молодих насадженнях мохи і лишайники зу-
стрічаються, як виняток, то потреба в боротьбі з ними тут, зро-
зуміло, відпадає. В молодих насадженнях нам треба забезпечити
дерева від нападу, головним чином, ссальцевих шкідників, як
попілиці, червчики, мідяниці, на яких залізний купорос діє в їх
зимовій стадії слабко. Тому нам доводиться орієнтуватися на
полісульфід кальцію, який однак, при щорічному застосуванні
діє пригнічююче на ріст і розвиток дерева. Тому, протягом часу
до вступу насадження в пору плодоношення, слід зробити оббриз-
кування полісульфідом не більше двох разів, приблизно на
четвертому році і на сьомому році після садіння. Полісульфід-
24
кальцію застосовується в цьому разі в 5° розчині, як і па доро-
слих деревах. Докладніше про нього скажемо в розділі про за-
ходи в плодоносному саду. Останні досліди показали, їло най-
краще вживати масляні емульсії, про які скажемо в розділі, де
перелічуються отрути.
Бруньки набрякли, показався зелений конус
7. Оббризкування літніми контактними інсектисидами
Це оббризкування робиться з основною метою знищити личи-
нок-фундаторок попілиць, І поруч з ними личинок яблуневої мідя-
ниці. Яблунева попілиця в молодому яблуневому саду відограє
велику роль. Оселюючись з ранньої весни на молодих пагонах,
вона викликає своїм ссанням деформацію листя, скручуючи його
в компактні жмути і припиняє ріст пагонів. При сильному роз-
множенні колоній, такі пагони відмирають у вершку, або у
всякому разі припиняються в рості. Часто молоді насадження
терплять від цього шкідника так багато, що з року в рік втра-
чають свій приріст. В результаті одержується неповномірний при-
ріст скелетної частини дерева. Яблунева попілиця, яка зимує
в стадії яєчка, виходить з нього в період набрякання бруньок
V вигляді дрібних зелених личинок і, коли з криючої луски бру-
ньки показується зелений кінчик листа, ці личинки збираються
на ньому і при їх великій кількості утворюють ніби ковпачок.
В такому стані личинки залишаються кілька днів, аж поки брунька
не розкриється. В розкритій бруньці попілиця ховається в її глибині.
Саме цим періодом відкритого життя личинок-фундаторок І
треба скористатися для їх знищення. Здійснюється це оббриз-
куванням слабкими розчинами контактних інсектисидів. До цього
придатні: мило у двопроцентному розчині, нікотинові або анабази-
нові препарати, розведені до концетрації в 0,1°/п—0,2%. з доміш-
кою мила з концентрацією 0,4%. Поруч з яблуневою попіли-
цею будуть гинути молоденькі личинки яблуневої мідяниці,
молоденькі гусениці різних видів. Можливо, що оббризкування
буде мати деяке значення і для личинок голих червчиків, які
починають в цей час рости.
Описаний захід є ніби продовженням і доповненням до об-
бризкування зимовими інсектисидами. В дійсності це так і є.
їх не можна розглядати як замінюючий один одного, тому що ні
сам зимовий інсектисил (з тих, що вживалися до цього часу)
не робить повного впливу на всі зимові стадії, ні оббризкування
по зеленому конусу також не гарантує стопроцентного знищення
згаданих шкідників. По обмеженості строку його застосування,
частина личинок завжди встигає сховатись у бруньку, а деяка
частина в цей час ще не вийшла з яєчок. До речі сказати, такі
препарати для зимових оббризкувань, як масляні емульсії, діють
на яєчка попілиць слабко, якщо вони не мають в собі домішок
фенольних сполук.
25
Бруньки починають розпукуватись; показуються перші
листочки
8. Струшування на щити
Довгоносики, що пов’язані з листовою поверхнею, як бу-
карка, бруньковий слоник і інші короткохоботні слоники, скуп-
чуються в молодому саду повільно і нерівномірно. Тому трудно
планувати для нього струшування, як захід постійний і обо-
в’язковий. Разом з тим треба врахувати, що знищення деякої
частини бруньок в дорослому саду, не має такого значення, як
в молодому, де вони повинні дати початок утворення крони
дерева. Особливо прикрою буває діяльність довгоносиків на
посадці однолітками, в період формування крони; часто після
обрізування довгоносики знищують бруньки, з яких повинні
вирости основні гілки крони; тому вона в таких випадках виро-
стає неповноцінна, з меншою кількістю гілок, ніж то треба. Такі
насадження треба ретельно доглядати 1 коли спостереженнями
з ранньої весни буде встановлена наявність шкідників-довго-
носиків, то струшування в молодому саду повинно бути вжито
обов’язково. Наявність 3—5 брунькоїдів на 2—3-літньому дереві
повинна бути визнана вже явищем загрозливим. Поруч з брунько-
їдами в молодих садах досить швидко скупчується букарка, яка
трохи пізніше обумовлює втрату частини листової поверхні.
Присутність букарки на бруньках так само вимагає зробити
струшування. Технічно струшування здійснюється з допомогою
щитів різних систем і різної площі. Розрахунок продуктивності
при струшуванні робиться в залежності від віку дерев і системи
щитів. Струшування, в разі якщо кількість довгоносиків в наса-
дженні не дуже велика, почасти замінюється заходом, який
описаний в наступному розділі.
Листя цілком розпустилось, позначився приріст
9. Оббризкування отрутами внутрішньої дії в комбінації
з контактними інсектисидами
В цю пору вже цілком виявляє свою шкідливу діяльність
група комах листогризунів. Виходить з яєчок шовкопряд-
перстенівка, завдають серйозних пошкоджень гусениці білана і
золотогуза, позначається пошкодження листовертками, міллю,
вогнівками і т. ін. Одночасно з ними сформувались колонії по-
пілиць, мідяниці яблуневої, і з’явились личинки першого віку
комовидного червчика. Інші шкідники можуть з’являтися і після
зазначеного строку. Для знищення всієї цієї великої групи шкід-
ників, яка зменшує асиміляційну поверхню дерева і зменшує його
приріст, потрібно застосовувати оббризкування інсектисидами
внутрішньої дії з додаванням контактної речовини. Технічно цей
захід здійснюється шляхом оббризкування розчином однієї якої-
небудь отрути: паризької зелені або барій-флуосиліцину, абож
26
кальцію-арсенату в концентраціях відповідно 0,1%, 1%, 0,2%.
В зазначені розчини додається контактний інсектисид в різних
можливих комбінаціях. До паризької зелені неможна прибавляти
мила і інших контактних інсектисидів в сполуці з милом. Най-
зручніше користатися в цьому разі нікотин-сульфатом або анаба-
зин-сульфатом. Додавання контактного інсектисиду в даному
заході досить важливе, тому що на цей час вже з’являються
крилаті самки яблуневої попілиці, які тоді ж починають роз-
літатись і утворювати на свіжому прирості нові колонії. Не мале
значення має також знищення личинок комовидного червчика
першої стадії. Це оббризкування провадиться в спосіб помірного
розпорскування з таким розрахунком, щоб листова поверхня
була вкрита рідиною і кінці пагонів, на яких в основному кон-
центрується попілиця, були достатньо змочені.
Грунт прогрівся, час збігається з повним закінченням
цвітіння в садах, які плодоносять
10. Фумігація пристовбурних кругів парадихлорбензолом
Цей захід так само не слід поширювати на всі площі моло-
дих насаджень. Покищо можна з певністю говорити лише про
те, що він ефективно і економічно себе виправдовує лише на
півдні СРСР, в умовах проникних грунтів. Більше того, в залежно-
сті від умов погоди, його ефективність різко коливається. Захід
цей застосовується для знищення личинок пластинчатовусих, як
травневого хруща, волосатого хруща, мармурового хруща і т. ін.
В деяких випадках ці шкідники в молодому насадженні спричи-
няють випадання 100% молодих деревець і примушують ціл-
ком поновити садіння знов таки без гарантії існування наса-
дження в майбутньому. Личинки пластинчатовусих в умовах
молодого саду поводять себе досить своєрідно. Коли грунт в
такому саду не зайнятий проміжними культурами, то до зазначе-
ного нами часу личинки скупчуються під коріннями в порівню-
ючи невеликому об’ємі грунту, в зоні розташування кореневої
системи І пошкоджують її. Це дає змогу застосувати місцеве
отруїння парадихлорбензолом навколо шийки дерева. Прак-
тично отруїння здійснюється в такий спосіб: відступивши від
шийки дерева, приміром, на 15—20 см, гострим кінцем сапки
робиться кільцева канавка глибиною до 5—8 см. Після цього на
її дно висипається відміряна порція порошкового інсектисиду,
який зверху закривається землею. Залежно від місцевості по-
винно бути застосоване те або інше дозування. Так, на півдні
УСРР на широті Мелітополя, в нормальні по кліматичних умовах
роки, були прекрасні результати від вживання 15 г паради-
хлорбензолу на 1 дерево, але в деякі роки дозу тут же дово-
диться збільшувати ідо 60 г на дерево. Чим далі на північ, тим
дозу доводиться збільшувати, доводячи її на широті Києва
(правда, в умовах зовсім інших грунтів) до 90—100 г на кожне
27
дерево. Чим легший грунт, тим швидше відбувається випа-
ровування парадихлорбензолу і тим краща його дія. В умовах
важких, в’язких грунтів, в роки підвищеної вологості дія паради-
хлорбензолу цілком паралізується. Виходячи з вищезазначеного,
питання про доцільність застосування парадихлорбензолу слід
розв’язувати в кожному конкретному випадку окремо. Відмітимо
лише, що коли діяльність личинок пластинчатовусих на більш
розвинених деревцях І не викликає прямого випадання їх з на-
садження, то в усякому разі вона дуже позначається на стані
дерева, через часткову втрату кореневої системи.
Кінець липня
11. Друге оббризкування отрутами внутрішньої дії
На цей час з’являється другий комплекс комах-гризунів, які
проявляють найбільшу агресивність з кінця липня і протягом
серпня. Правда, основні пронеси розвитку приросту вже підхо-
дять до кінця, але разом з тим внутрішні фізіологічні процеси
дерева, які слід трактувати, як процеси, які підготовляють
дерево до зимівлі і визначають ступінь його морозостійкості—
ще незакінчені. Тому, не зважаючи на майже повне припинення
росту, втрата листової поверхні в цей період набуває не тільки
не меншого значення, ніж весною, але може бути катастрофічною
для дерева. Втративши листову поверхню, дерево починає фор-
мувати нове листя і, не закінчивши цього процесу, підпадає дії
ранніх приморозків з осені, з усіма від цього наслідками.
До листогризових видів, що з’являються в кінці липня на
яблуні, належать такі шкідники: яблунева вогнівка в другому
поколінні, другі покоління листоверток, білан в першому віці,
гусениці стріловок і т. ін. Оббризкування тими самими інсе-
ктисидами, що зазначені в 9 заході, є досить ефективні по
відношенню до всього цього комплексу шкідників. Треба
лише додати, що в цей період припустиме (при відсутності
безпечніших для рослин отрут) також оббризкування і натрій-
флуосиліцидом (в концентраціях—0,7%), тому що в цей час листя
вже досить загрубіло і небезпека щодо опіків невелика.
Друга половина літа
12. Обрізування і знищення прив’ялих пагонів і знищення
цілих дерев, пошкоджених в’їдливою червицею
На півдні СРСР, на величезних площах молодих насаджень
у другій половині літа останні роки впадає в око сильний розви-
ток червиці в’їдливої. Цей великий білий метелик по суті є шкід-
ником лісу і безперечно його розмноження в молодих плодо-
вих садах пов’язується з зальотами з лісів. Цей шкідник луже
небезпечний, тому що молоде дерево, коли воно заражене на-
віть єдиною гусеницею червиці, вже є приречене на загибель,
28
в наслідок особливого характеру пошкодження, якого воші
завдає. Пошкодження полягає в тому, що гусениця черниці про-
точує штамб дерева і рухається вздовж нього, утворюючи
всередині штамба широкий виїдений хідник—міну. Деревце гине,
здебільшого бувши зламане вітром. Молоденькі гусениці жи-
вуть в кінцях пагонів, які досить легко відрізняються від
здорових, своїм прив’ялим на вид листям. Такі пагони необхідно
зрізати і знищувати спалюванням, з перебуваючими всередині
їх гусеницями. Деревця, в яких двохлітня гусениця проточила
хід в штамбі, можна вважати приреченими на загибель і з ме
тою припинення поширення шкідника, такі деревця треба обо-
в’язково викорчовувати і спалювати. На жаль, ніяких інших
раціональних заходів боротьби з цим шкідником, в умовах
молодого яблуневого саду, немає. Метелик червиці дуже пло-
дючий і, потрапивши в насадження, може покласти початок роз-
витку постійного і тривалого вогнища зараження. Тому пот-
рібно звернути на червицю серйозну увагу.
Ми вважаємо, що всім переліченим система заходів в моло-
дих яблуневих насадженнях і обмежується. Нормативи для
розрахунку робіт в молодому насадженні і докладнішу характе-
ристику інсектисидів та апаратури див. в додатках.
ЯБЛУНЕВИЙ ПЛОДОНОСНИЙ САД
Осінь з початку опадання листя
/. Закладання пристовбурних листяних вловників
Цей захід повинен бути здійснений як тільки на землі з’я-
виться достатня кількість опалого листя, тому що процес пере-
ходу на землю зимувати тих комах, для яких цей захід призна-
чається, розпочинається з початку опадання листя. Група до-
сить важливих, для яблуневого саду шкідників, до числа яких
в першу чергу належить козарка, яблуневий квіткоїд і грушевий
клопик, зимує на поверхні грунту під захистом мертвого
покриву, який утворюється з опалого листя, сухої трави і т. ін.
Козарка, по виході з землі в серпні довгий час живиться на
бруньках і лише при наступі осінніх холодів і нічних примо-
розків сходить остаточно з крони дерева на поверхню грунту.
Яблуневий квіткоїд з червня і до кінця вересня перебуває
в стані діапаузи, в моху, під корою і тому подібних місцях і
лише під кінець осені пересувається на остаточні місця своєї
зимівлі в саду абож в близько розташованих узліссях, під мер-
тву підстилку. Більшість згаданих комах сходять з крони де-
рева на зимівлю у прохолодну пору осені, і коли трапляються
досить зручні умови для цього, то більшість з них затримується
поблизу стовбура дерева. Дослідні дані по вивченню яблуневого
квіткоїда і козарки свідчать, що величезний процент жуків за-
тримується в безпосередній близькості від стовбура.
29
Технічно ці вловники здійснюються дуже просто. Як тільки
на землі буде достатня кількість опалого листя, воно підби-
вається граблямм до кореневої шийки дерева і вкладається
навколо нього кільцем радіусом близько ЗО см і товщиною
близько 10 см. Щоб вітер не розніс вкладене біля стовбура
листя, на нього накладається кілька сухих грудок землі або
бур’янів. Немає сумніву, що застосування такого заходу
в великому, в 100 і більше гектарів саду, натрапить на деякі
труднощі. Але коли плодоносні площі в окремих господарствах
не такі великі, відмовлятися від застосування цього високо-
ефективного заходу не слід.
2. Знищення яєчок непарного шовкопряда нафтою
У плодоносному насадженні багато більше шансів на великі
пошкодження з боку непарного шовкопряда, тому до знищення
його яєчок треба поставитись ще уважніше ніж в молодому саду.
Техніка здійснення цього заходу залишається та сама. Слід мати
на увазі, що в умовах високоштамбового саду непарний шовко-
пряд може закладати купки яєчок не тільки на стовбурах, але
і на високих гілках. Тому виконання роботи по знищенню
яєчок вимагає особливої акуратності. Пензель або квач для
цього повинні бути на довгому держакові.
3. Знімання зимових гнізд білана і золотогуза
Ці два шкідники у плодоносних насадженнях як і не парний
шовкопряд завдають більше шкоди ніж в молодому саду. Най-
більшої шкоди завдається гусеницями цих видів безпосередньо
за цвітіння, а також в перший період формування плодів.
Оголені дерева, через зменшення листової поверхні крони не-
спроможні прохарчувати врожай, який зав’язується, і недороз-
винені плоди опадають. Пізніше відбувається процес закладання
бруньок для наступного року, який вимагає повної сили листової
поверхні. Через відсутність достатньої кількості листя формування
плодових бруньок дуже затримується і коли листя віднов-
люється, то бруньки вступають в зиму недосить морозостій-
кими, і або вимерзають геть чисто, абож весною дають по-
слаблені суцвіття, які нездатні створити життєдіяльну зав’язь.
Зміна листя, яка буває викликана пошкодженням відзначених
шкідників, затримує процес вегетації, що призводить до загаль-
ного зниження морозостійкості дерева. Ось чому після сильного
розмноження білана і золотогуза, майже завжди має місце об-
мерзання плодових дерев. На дорослих деревах знімати гнізда
білана і золотогуза трудніше ніж в молодому саду, тому що
для цього потрібні драбини та ще застосування спеціальних
знімачів і садових ножиць на довгих держаках, для обрізування
гнізд золотогуза і білана з вершків дерев і тонких гілок. В ве-
ликих садових масивах ця робота вимагає дуже багато робочої
зо
сили, тому що в роки масового розмноження на дорослому яб-
луневому дереві може бути до 500 і більше гнізд білана. Ось
чому тут особливо доцільно в боротьбі з цими шкідниками пе-
рейти на хемічний спосіб боротьби, що поданий в п. 1, в схемі
для молодих насаджень.
4. Зрізування кілець яєчок шовкопряда-перстенівки
Цей захід ми не плануємо, як захід спеціальний. Він запро-
ваджується поруч з попереднім заходом. Гарантувати повне
видалення кілець яєчок цього шовкопряда не можна, тому шо
в дорослому саду розшукувати іх досить трудно. Однак, пара-
лельне зрізування та знищення кілець яєчок шовкопряда-персте
нівки поруч з видаленням гнізд білана та золотогуза, значно
полегшить боротьбу з ним наступної весни.
5. Знімання муміфікованих плодів
Майже завжди після опадання листя виявляється деяка кіль-
кість зовсім сухих плодів, які висять на дереві і мають на собі
ознаки монілієвого захворювання. В цих плодах часто залиша-
ється на зимівлю по кілька личинок козарки і плодожерки.
Личинки козарки виходять з плоду на весні дуже рано, тому
при зніманні зимових гнізд білана, золотогуза і яєчок шов-
копряда - перстенівки треба так само зривати з дерева і ці,
так звані муміфіковані сухі плоди та спалювати їх разом з усім
останнім.
Температура знизилась до 3—5° в верхніх шарах грунту;
ночами бувають приморозки
6. Збирання пристовбурних листяних вловників
Не раніш ніж настануть сталі холоди, слід приступити до
збирання і знищення пристовбурних вловників, що описані в
п. 1. Зволікання збирання вловників до такого строку поясню-
ється тим, що значна частина жуків козарки сходить з крони
дерева іноді лише при наступі морозів. Листяна маса вловника
збирається руками у великі корзинки з підшитим дном, при
чому разом з листям загрібається також і невеликий шар землі,
до 0,5 см товщини, тому що деяка кількість комах лягає прямо
на грунт під листям вловника. Все зібране скидається на багаття
і спалюється. Зазначимо, що збирання цих вловників є обов’яз-
ковим саме восени, тому що весною довгоносики спід них
вийдуть раніш, ніж почнуться роботи в саду.
7. Зорювання і перекопування межирядь
У плодоносному саду з ентомологічною фауною, яка вже
цілком сформувалась, зорювання має особливе значення, тому
що з грунтом пов’язано життя, в тій чи іншій стадії, багатьох
шкідників. Час зорювання і перекопування смуг, що залиша-
31
ються після плуга в рядках, повинен бути зорієнтований на
основі тих самих міркувань, які ми подали раніш.
Осіння оранка безпосередньо впливає і на зменшення ми-
шей, які за відсутністю бур’янів після оранки, не знаходять собі
сховища та харчу і зникають з насадження.
Рання весна, сніг тане
8. Очищення кори на штамбах і основних гілках
Як тільки наступить весна і сніг приблизно наполовину від-
тане (а навколо штамбів дерев снігу вже зовсім небуває в цю»
пору), треба приступити до знищення кори на штамбах і основ-
них гілках дерева. Як було вже зазначено вище, знищення кори
на штамбах і головних гілках на яблуні відкладають на весну з.
метою залишити на дереві на зиму природний захисний покрив,
що захищає дерево від надмірної дії морозів і сонячного про-
міння, тобто оберігає його від опіків. Знищення кори обов’язково
треба провести рано весною. При цьому знищуються шкідники,
які перезимували в корі, а разом з цим і зменшуються притулки,
в яких би вони переховувались протягом весняного і літнього
періоду. Знищення старої кори провадиться з допомогою спе-
ціального скребка, що являє собою трикутну пластинку з го-
стрими кутами, загострену з усіх трьох боків. Ручка при-
роблена посередині пластинки. Така форма скребка дає змогу
вигладжувати кору не тільки в доступних для цього місцях,
але й прочищати розвилини головних гілок. Технічно це про-
вадиться так. Дають кожній парі робітників два скребки
і підстилку, яка обов’язково розстелюється навколо дерева.
Робітники з двох боків зчищають стовбур дерева і основи
головних гілок, прочищаючи всі розвилини. Особливу увагу
слід звернути на розколини, щілини і місця біля старих
зрізів. Все сміття, яке обсипається спід скребків на підстилку,
треба старанно зібрати і зсипати в кошик з підшитим дном,
або в щільний диктовий коробок, якого робітник носить
при собі. Повний з обскрібками коробок відноситься і виси-
пається на багаття. Під час цієї роботи в сміття попадають
личинки плодожерки, що зимують під корою, личинки чехло-
носок, деяка кількість козарок, що залишається тут на зимівлю,
яблуневого квіткоїда тощо. Додамо до цього, що очищення
кори далі полегшує застосуванню деяких заходів, поданих
нижче, які на непочищених стовбурах частково втрачають свою
ефективність.
9. Накладання клеєвих або липких кілець
Зараз же за попередньою роботою слід приступити до
накладання клеєвих кілець. Ми вже неодноразово згадували про
те, що багато шкідників зимує на грунті і в грунті. Ці шкід-
ники виходять з місця зимівлі, як тільки грунт трохи зігріється.
32
А це проходить далеко нерівномірно. В одних частинах саду
прогрівання йде скоріше, в інших—повільніше, а в зв’язку з цим
і вихід шкідників з грунту уповільнюється. Через те, що в цю
пору температура ще недосить висока для надання шкідникам
повної активності, то більшість їх пересувається ще пішки, не
вдаючись до льоту. Всі вони намагаються попасти на крону
дерева, повзучи вгору по стовбуру. Надалі, коли температура
підніметься, і більшість цих шкідників почне літати, тоді ніяка
перепона, накладена на стовбурі, не затримає їх від проникнення
в крону. Однак, пошкодження дерев в ранній весняний період
має особливе значення, тому що шкідники живляться тоді
в основному бруньками. Тому дуже важливо захистити дерево
хоч на невеликий час доти, поки бруньки не почнуть розпу-
скатися. На бруньки в цей період нападають, головним чином,
довгоносики і чехлоноски. Чим менша брунька, тим відносно
більша її частина буде знищена шкідником. І дійсно брунько-
вий слоник в перші періоди живлення щодня знищує 2—З
бруньки, пошкоджуючи їх настільки, що вони гинуть. По мірі
розвитку бруньок значення пошкоджень слоником все падає
й падає, і а як тільки з’явиться листя, пошкодження стають
не такими страшними. В значній мірі це стосується і пошко-
джень іншими шкідниками, як козарка, яблуневий квіткоїд, бу-
карка, глодовий слоник і т. ін. В роки масового з’явлення
брунькового слоника, який буває досить часто в лісостепу УСРР,
з скупченням на окремих кронах до 500 і більш екземплярів і
який пересувається виключно пішки, накладання клеєвих кілець
є абсолютно обов’язковим.
Клеєве кільце не можна накладати прямо на кору дерева,
тому що вживаний тепер клей має в собі, як одну з обов’язкових
складових речовин, рослинні або мінеральні масла, які при
деяких обставинах можуть проникнути в тканини, що може
спричинити до відмирання тканин луба і камбію і загибелі
дерева. Тому клеєва маса спочатку накладається на смугу
грубого обгорткового паперу. Для весняних клеєвих кілець
при добрій якості клею досить вирізати паперові смуги шириною
в 10 см, а клей накладати смугою в 2 см ширини. Досліди
показали, що для запобігання залізання на крону згаданих
шкідників, така смуга цілком достатня. До цього часу, на
жаль, єдиний клей, який є задовільної якості, це імпортний
американський тангельфут, запаси якого ще є в деяких рад-
госпах. Клей накладається на смуги паперу з допомогою спеці-
альної лопаточки з зазорами на її краях, абож спеціального
прилада, опису якого ми тут не подаємо, а відсилаємо тих, що.
зацікавляться ним, до журналу „На захист врожаю" № 2 за 1934 р.
Смуги паперу, з намазаним на них клеєм, обмотуються кільт
цем навколо гладенького стовбура так, щоб клеєва смуга
утворювала зімкнене кільце. У зв’язку з цим довжину паперо-
вих листків треба підганяти до середнього обхвату штамбів
3—69
3$.
дерева в саду. Папір прив’язується по верхньому і нижньому
краях міцним шпагатом так щільно, щоб між папером і стов-
буром не залишалось вільних просвітів, крізь які могли б
пролізати довгоносики.
Оскільки рано на весні є рація накласти клеєві кільця навіть
на недовгий час, можна вжити і не зовсім доброго клею, аби
він протримався до часу розпускання бруньок. Потрібно тільки
ввесь час стежити за кільцями і поновлювати ті з них, які або
пересохнуть, або зверху вкриються підсохлою корочкою.
Сніг розтав, приморозки пройшли, бруньки ще в сплячому
стані (мал. 1 і 2)
10. Оббризкування зимовими контактними інсектисидами
Дорослим насадженням властивий особливо великий комплекс
комах, які зимують в різних стадіях відкрито на корі, при основі
Мал. 1. Зимова Мал. 2. Зимова
квіткова брунька квіткова брунька
яблуні яблуні почала
рости
бруньок, плодух і т. Ін. При від-
повідних аналізах ми спостерігаємо
в картині розташовання цих зимую-
чих стадій певну закономірність.
Максимальна кількість їх міститься
на 2—3-річних формуваннях гілок
та на плодухах. З числа найголов-
ніших комах на яблуні, з якими
можна боротися в зимовій стадії,
особливо часто зустрічається яблу-
нева мідяниця, кілька видів попі-
лиці, п’ядун зимовий, червчики,
яблунева міль, розанна листовертка
тощо. Як бачимо, комплекс досить
складний, через що і питання про
оббризкування зимовими інсекти-
сидами є досить складне. До того ж
ми покищо не маємо інсектисиду
комплексної дії, який був би в одна-
ковій мірі ефективний для всього
•згаданого вище комплексу шкідників. Це оббризкування набагато
ефективніше весною, ніж восени. Очевидно це пояснюється тим, що
на весну зимуючі стадії стають менш стійкими, бо під впливом
метеорологічних умов, вони втрачають свої захисні змащування,
а також через те, що в цей час вже починається процес їх роз-
витку. Проведені досліди по випробовуванню ефективності дії
чималої кількості інсектисидів висунули на перше місце полі-
сульфід кальцію і карболінеум. Масляні емульсії без домішок
давали значно гірший результат. Додавання до них деяких ре-
човин, як нафталін, бетанафтол, збільшували ефективність. Ще
гірші результати давав залізний купорос, який в цілому ряді
<34
випадків зовсім не впливав на яєчка попілиць. На яєчках мідя-
ниці найкращі результати дали кам’яновугільні важкі масла, кар-
болінеуми і масляні емульсії з додаванням бетанафтолу. Полі-
сульфіди по відношенню до яєчок мідяниці дали гірші результати,
так само як і залізний купорос. Для яєчок розанної листовертки
єдиним ефективним інсектисидом є лише 6-процентна масляна
емульсія. Як бачимо, до добору зимового інсектисиду треба
поставитись з певною обережністю і остаточного висновку зро-
бити не можна, без попереднього з’ясування характеру заселе-
ності дерев зимовими стадіями комах. Можна лише порекомен-
дувати таке: в зоні, де головним видом є розанна листовертка,
оббризкування слід провадити 6-процентною масляною емуль-
сією. В решті умов найуніверсальнішим препаратом є карболі-
неум в 5-процентній концентрації, від якого гинуть на 100%
яєчка попілиць і червчиків і в значній мірі мідяниць. Залізний
купорос, який в згаданих дослідах, при концентрації в 10%
зовсім не давав смертності яєчок попілиць і викликав лише
загибель невеликої кількості яєчок мідяниці, не може розглядатись
нами як інсектисид, а лише як препарат корисний по знищенню
лишайників та мохів. Для одержання потрібного розчину по-
лісульфіду кальцію відповідної міцності слід користуватися
спеціальною таблицею, для чого необхідно знати вихідну міцність
його концентрованого розчину. Остання виміряється ареометром
Боме абож визначається по сертифікату, який повинен бути
при кожній партії одержуваного полісульфіду. Для описаного
заходу потрібна міцність визначається, по поданій таблиці, де
ліва шпальта показує міцність вихідної рідини в градусах Боме,
а права—-її кількість (літрів 4-куб. см), яку треба взяти для
одержання 100 л робочої рідини.
Градуси Боме Літрів Куб. см Градуси Боме Літрів Куб. см
36 10 27 14 750
35 10 250 26 15 750
34 10 750 25 16 500
33 11 — 24 17 500
32 11 500 23 18 500
31 12 — 22 20 —
ЗО 12 750 21 22
29 13 500 20 24
28 14 —
Масляні емульсії слід вживати з тих, шо вже є в готових
концентратах, виготовлених за рецептом НДІУІФ’у. Розведення їх
до потрібної концентрації не становить труднощів, коли тільки зав-
часно розбавити їх в невеликій кількості м’якої води. Остаточне ж
розведення добре вдається і на жорсткій воді.
35
Карболінеумів, радянського виробництва, які б розводились
у воді, тепер ще немає. Налагодження їх виробництва безперечна
потреба часу. Розводиться карболінеум без особливих труднощів
і утворює з водою рівномірну емульсію.
Оббризкування зимовими інсектисидами починається в пер-
ший же день (зрозуміло, що при сприятливій погоді), як тільки
стан грунту дозволятиме вийти в сад з машинами. При роботі
потрібно пильно стежити, щоб інсектисидом вкривались ЦІЛКОМ
без пропусків, особливо периферійні частини крони, на яких
скупчується найбільша кількість зимових стадій шкідників.
Витрата рідини на дерево середньої висоти може бути від
8 до 12 л.
Бруньки показали зелений конус (.мал. З і 4)
11. Струшування на щити
Цей захід, що ми його розглядаємо, як пережиток старих
засобів боротьби з шкідниками і який виник ще в умовах дріб-
ного господарства, застосовується й тепер для боротьби з групою
Мал. 3. Поча-
ток утворення
стадії кошичка
плодових слоників, які
з’являються в цей час на
бруньках у великій кіль-
кості. Тепер з великим
успіхом розробляється
захід боротьби з ними з
допомогою обпилювання
барій - флуосиліцидом.
Перше обпилювання ро-
биться трохи пізніше, КОт
ли бруньки розкриються,
а друге напередодні цві-
тіння. Трусити дерева в
насадженні один-два рази
недосить, бо довгоносйки
Мал. 4. Стадія кошичка— збираються на деревах
відкрились вершки бутонів поступово, і сад, який
здається на сьогодні очи-
щеним, на другий день
знову має деяку кількість довгоносиків, що прилетіли з інших
місць. Найвідповідальніший час для струшування—це від початку
розпускання бруньок і до відокремлення бутонів. Це період
найінтенсивнішого відкладання яєчок яблуневим квіткоїдом, тому
струшування слід провадити часто і, коли дозволяють умови
даного господарства, то краще через день.
Довгоносики починають літати при температурі 12—13°, тому
протягом дня слід планувати роботу по струшуванню так, щоб
вона припадала на ранкові години, коли температура нижча
36
12—13°, абож увечері. За жарких днів цю роботу краще про-
вадити вночі. В холодні ж ночі довгоносики залазять під кору
та інші захисні місця і струшування в такому разі буде без-
корисне. Системи щитів для струшування рекомендуються різні.
Якийсь час американці рекомендували щит на колесах, який
обслуговується однією людиною. При перевірці у нас виявилось,
іцо він є незграбний і незручний. Низька продуктивність його
не заощаджує робочої сили. Щит Королькова так само незруч-
ний, через те, що з його допомогою можна обробляти лише
половину крони. Найзручнішою і найпродуктивнішою системою
щита вважаємо щит з легкої дерев’яної рами, що складається
з двох половинок, які підставляються одночасно під один і
другий бік крони. Дерев’яні рами, на які напнуто полотнище,
мають ніжки, а також ручки для перенесення; в тому разі,
коли ніжок немає, трава і грудки землі будуть заважати
роботі. Самий процес струшування може провадитись різними
способами. Кримський інститут захисту рослин рекомендує
повторні удари довбенькою по стовбурах. Наш досвід свідчить,
що раціональніше застосувати дерев’яні ключки на довгих
держаках, якими зачіплюють окремі основні гілки і різким
сіпанням вниз струшують довгоносиків. Щоб не зробити ран
на гілках, ключки обмотуються клоччям або повстю. Бригада
переходить від дерева до дерева, струшує їх, і через певні
інтервали (5—10 дерев, залежно від рухливості жуків) змітає
з щитів все натрушене у цеберки, налиті водою з гасом.
Оскільки при цьому з дерев сипеться багато всякого сміття, як
дрібні гілочки, шматочки кори і т. ін., то цеберка наповнюється
швидко. Тому доцільно покласти в цеберку, на відстані 10—15 см
від верхнього краю, дротяну сітку з великими, до 1 см дірочками,
на якій сміття затримується.
12. Вирізування сушнику і пошкоджених гілок та спалю-
вання їх
Вирізування сушнику і хворих гілок повинно провадитись
з часу, коли минули морози і закінчитись до початку цвітіння.
Цей час обрано з таких двох міркувань: з одного боку, з тим,
щоб захопити зимові стадії короїдів та інших шкідників кори,
що зимували на гілках, з другого ж боку, з необхідності дати
дереву, для заживання нанесених йому ран, максимальний строк.
Треба усвідомити, що в занедбаному насадженні робити обрізу-
вання дерев, за такий короткий час, дуже трудно. Коли ж
насадження перебувають у культурному стані і цей захід
провадиться з року в рік, то він і в напружений весняний
період не дуже обтяжить господарство. Доводиться відмітити,
як це не дивно, що в більшості випадків сушник і хворі гілки,
які вирізуються, не вважаючи на їх мізерну паливну цінність, з
метою копійкового заощадження, зберігаються господарниками
37
довгий час. В наслідок цього всяке значення вирізування, з по-
гляду боротьби з шкідниками, марне, бо шкідники за цей час
закінчать свій цикл розвитку і знов вилетять в сад. Отже, все
зрізане гілля повинно спалюватися негайно. Додамо до цього,
що в кожному саду знайдеться кілька дерев, які по тих або
інших причинах є на краю загибелі. Такі дерева з метою загальної
профілактики, як розплідники шкідників і хвороб, потрібно
викорчовувати і знищувати.
Бутони відокремились, але не набрали забарвлення (мал. 5)
13. Оббризкування інсектисидами внутрішньої дії з контакт-
ними отрутами 1
Мал. 5. У суцвітті окремі бутони
ще зближені, черешки вже розій-
шлися, віночок ще схований
В зазначений час на деревах більшості сортів уже утворився до-
статній запас листя, як у вигляді приквіткових розеток, так і з ли-
стових бруньок, що вже розпустились. З початку цвітіння і до
його закінчення не можна оброб-
ляти дерева отруйними речовина-
ми, щоб не обпалити ніжні квіткові
частини і не отруїти комах-за-
пильників, зокрема бджолу (мал. 6
і 7). Проте, в цей саме час на плодо-
вих деревах з’являється велика
кількість листогризових комах.
Найголовнішими з них є: гусениці
листоверток, шовкопрядів, яблу-
невої молі, різних інших молей,
білана. Крім того, в цей період
продовжують шкодити довгоно-
сики і може сильно розвинутись
група ссальцевих, як яблунева
мідяниця, попілиці і дрібні кло-
пики. Тому абсолютно необхідно
вкрити зелене листя отруйною
речовиною, яка б трималася на
ньому ввесь період цвітіння і
була б згубною для всієї перелі * і
ченої групи шкідників. Оббризкування арсенатовими препара-
тами або барій-флуосиліцидом буде досить ефективним для всієї
групи комах-гризунів. Друга отрута тим більш бажана, що вона
досить згубно діє на комплекс довгоносиків, в тому числі і на
козарку.
1 В цей час також необхідно зробити оббризкування бордоською рідиною.
Це головне так зване гарантійне оббризкування проти парші. В разі запровад-
ження паризької зелені, змішати її з бордоською рідиною дуже просто. Коли ж
вживається барій-флуосиліцид, то змішати з ним бордоську рідину не можна
і доводиться провести оббризкування по черзі.
38
Для знищення другої групи, тобто ссальцевих необхідно,
відповідно з характером застосовуваного інсектисиду внут-
рішньої дії, додати контактної отрути. Так, коли застосовується
паризька зелень першою, то з нею можна змішувати нікотин-
сульфат і анабазин, але не можна підмішувати масляних емульсій,
виготованих на милі. Вона ж не змішується й з полісульфідами.
До кальпій-арсенату не можна підмішувати мильних сполук, але
з ним можна змішувати полісульфіди. Про ці можливі і не-
можливі комбінації будемо говорити далі ширше.
Мал. 6. Показались віночки—оббриз-
кувати вже не можна
Мал. 7. Повне цвітіння
При оббризкуванні дбають, щоб струмінь розбризкувався як
можна сильніше, для того, щоб одержати, по можливості, рівно-
мірне вкриття отрутою всього листя. Треба мати на увазі, що
це оббризкування провадиться в період, коли листя тільки
розпустилось, не набуло своєї повної величини і легко може
бути обпалене. Тому небезпечно в цей час вдаватись до міцних
концентрацій інсектисидів. Додавання до основного інсектисиду
внутрішньої дії контактного інсектисиду значно здорожчує об-
бризкування через високу ціну на нікотин, або анабазин. Тому
необхідно пильно перевіряти стан насаджень щодо небез-
пеки від ссальцевих. Зокрема, особливу увагу в дорослому
насадженні треба приділити наявності і кількісному насиченню
яблуневою мідяницею. При знайденні її у помітній кількості
треба комбінувати розчин з рослинними отрутами—анабазин,
або нікотин, тому що в цей час, після деякого періоду прихова-
ного життя в розетці, мідяниця знов, через роз’єднання буто-
нів, стає доступною для дії інсектисидів контактного харак-
39
теру. Це оббризкування е абсолютно необхідним у схемі за-
проваджуваних робіт і повинно бути включене в план, як
обов’язкове.
Цвітіння закінчилось. Пройшло днів п’ять після опадання
останніх пелюсток (мал. 8)
14. Оббризкування кишковими отруйними речовинами з до-
даванням 0,5% масляної емульсії1
Це оббризкування за нашими попередніми схемамами провади-
лось за кілька днів раніш, коли ще не всі пелюстки опадають,
а процентів двадцять з них залишалось ще на дереві.
Своєрідний характер оббризкування зводився ось до чого:
прямий струмінь під великим тиском викидався з оббризкувача
на дерево згори. Вважали, що при такому методі, якась частина
отрути попадає всередину відкритої в цей час чашечки і гусениця
плодожерки, яка буде в’їдатися через деякий час у плід, зустріне
на своєму шляху цю отруйну перепону і отруїться. Для цього
потрібні були апарати великої потужності, а щоб пустити стру-
мінь зверху вниз, доводилось ставити оператора на високу башту,
яку пересували разом з апаратом. Однак, останні роботи, як
в Америці, так і у нас в Союзі, показали, що оббризкування,
яке провадиться звичайним розпорскуванням, дає таку саму
ефективність, як і прямий струмінь, не вимагаючи громіздких
приладів і надмірно потужної апаратури. Аналізи чашечок
з плодів у тих зрізаних дерев, що оброблялись звичайним спо-
собом при порівнянні з чашечками плодів, оброблених прямим
струменем, не показали великої різниці в наявності отрути. Тому,
це найважливіше оббризкування проти плодожерки доцільніше
відкласти на той час, коли почнеться масове яйцевідкладання.
Це дасть змогу вкрити свіжою отрутою молоді плодики і одно-
часно додати до неї масляну емульсію, хоча б у невеликій
концентрації, яка частково послужить, як розтікач, для основної
отрути, обумовивши її рівномірний розподіл, а з другого боку,
до деякої міри, буде діяти, як овоцид, тобто знищить якийсь
процент відкладених яєчок. Це оббризкування буде мати зна-
чення для знищення, одночасно з плодожеркою, і яблуневої
молі, яка залишилась від попереднього оббризкування і шовко-
пряда-перстенівки та інших комах-гризунів. В період цвітіння
і безпосередньо після нього відбувається вихід з яєчок личинок
комовидного червчика. Ці личинки частково вже присмокчуться
до кори дерев, а частина їх ще буде мандрувати. Наявність
масляної емульсії в нашому комбінованому іисектисиді заб’є
і цю категорію шкідників, захопивши їх в найуразливішій їхній
стадії.
1 Не слід забувати, що в господарській техніці це оббризкування сполу-
чається з обробкою дерев фунгісидами для боротьби з головною хворобою—
паршею.
40
Для проведення цього заходу найбільш бажаним інсектиси-
дом є однопроцентний розчин барій-флуосиліциду, який без
всяких труднощів змішується з масляною емульсією. При від-
сутності барій-флуосиліциду можна користатися кальцій-арсенатом
і паризькою зеленню, але в цьому разі треба брати емульсію
з’емульговану не з допомогою мила, а з якимсь іншим емуль-
Мал. 8. Пелюстки опали. Час для оббризкування прямим
струменем
гатором. Це саме оббризкування, бувши проведеним досить
старанно, є основним проти другого важливого плодопошко-
джуючого шкідника яблуні—яблуневого трача, який в цей час
і трохи пізніше починає переходити з плоду в плід. При нормаль-
ній величині дерев, при старанному оббризкуванні розпиленим
струменем і при охопленні не тільки периферії крони, а й її
внутрішньої частини, витрата рідини на дерево буде від 6
до 8 л.
Тут так само, як і в 13-му пункті, необхідно планувати вжи-
вання фунгісиду, але з такими ж застереженнями.
41
Чашолистки на плодах зімкнулись; декади півтори після
застосування попереднього заходу
15. Оббризкування інсектисидами внутрішньої дії з 0,6% мас-
ляної емульсії
Окремі процеси в житті основного шкідника яблуневого
плодівництва — плодожерки часто досить сильно затягуються.
Тому не можна вважати, що одноразове оббризкування буде
достатнім для того, щоб набагато зменшити його кількість.
В цей строк, що ми зараз розглядаємо, плодожерку можна знайти
ще в стадії яйця і, разом з тим, помічати окремих гусениць її,
які переходять з плоду на плід, напередодні дорослої стадії.
Попереднє оббризкування, що було проведено, в значній мірі
вже буде змите дощами, росою і здуте вітром; отрутна плівоч-
ка на плодах буде розірвана через природне збільшення плодів
від росту. Крім плодожерки це оббризкування спрямоване на
боротьбу з яблуневим трачем і з рештою інших комах-гризувів.
На цей час до зазначеного нами комплексу шкідників прилу-
чається нове покоління яблуневого квіткоїда, що вийшов з
лялечки і живиться листям. З ссальцевих в цей час розви-
вається грушевий клопик у вигляді великих колоній, які роз-
ташовуються на нижній стороні листків. Найкращим інсектисидом
внутрішньої дії тут повинен бути визнаний барій-флуосиліцид, а
замість його можливо застосовувати паризьку зелень 0.1% або
кальцій арсенат 0,2%. Масляна емульсія може бути тут додана
при обов’язковій умові, що в її основі лежить легке рафіноване
масло (трансформаторне, англійської марки), бо інакше не виклю-
чена можливість обпалення як листя, так і молодих плодів.
У всьому останньому техніка оббризкування залишається та сама.
Поява першої пошкодженої падалиці
16. Накладання ловних поясів для плодожерки і оглядання їх
кожні 8—10 день
Навіть за умов систематичного і старанного проведення
оббризкування в зазначені вище строки, не вдається отруїти
плодожерку геть чисто, тому що плівка отрути не завжди лягає
на плоди рівномірно. Отрута не попадає на ці плоди, коли вони
висять дуже густо, в плівці отрути утворюються розриви через
ріст плодів і т. ін. Через це деяка частина гусениць не буде
отруєна і покладе початок наступному поколінню. Гусениця,
досягши дорослого стану, іде на стовбур дерева для заляль-
ковування і шукає собі затишне місце під захистом луски кори,
в розколинах і т. ін. Цією властивістю гусениці треба скори-
статися в боротьбі з нею, влаштувавши штучні вловники. Останні
42
являють собою так звані ловні пояси з різних матеріалів. Не
раз проведені досліди показали, що плодожерка не байдуже
ставиться до матеріалу, з якого зроблено пояс. На першому
місці стоять матеріали з матерії, в основному—мішкові тканини,
пакувальна дерев’яна стружка і т. ін. Так само помічено, що
плодожерка краще іде під ловний пояс, коли він добре захи-
щає від світла. Зрозуміло, ловний пояс тільки тоді буде до-
сить ефективним, коли гусениця плодожерки при пересуванні
по стовбурі вниз або вгору, не зустріне на своєму шляху до
пояса зручних для себе притулків. Тому, коли з весни основні
гілки дерев не були очищені і виглажені, то цю операцію треба
зробити перед накладанням поясів. Пояси з мішкової тканини
краще накладати двома шарами, тобто шматком матерії, скла-
деної вдвоє, обгорнути конусоподібно, ніби поясом, штамб де-
рева і міцно прив’язати це зверху шпагатом. Звідки б не йшла
гусінь плодожерки, вона прийде до нижнього відкритого краю
пояса і залізе під пояс. З пакувальної стружки робиться джгут
досить міцний, товщиною з руку. Цим джгутом підв’язується
стовбур дерева і закріплюється шпагатом. Так само як і з міш-
кової тканини накладається пояс з паперу. Чим товщий і груб-
шай папір, тим краще. Найкращим матеріалом поясів проти
плодожерки є так званий гофрований папір в три або два
шари, який вживається для пакування електричних ламп. Гусе-
ниця в такі пояси залазить всередину просвітів, що утворюються
зібраним в складки папером.
З якого б матеріалу не були накладені пояси, потрібне обо-
в’язкове знімання їх через кожних 8—10 днів, у всіх тих райо-
нах, де плодожерка дає більш ніж одне покоління. Пояси, які
виготовлені з мішкової тканини, знімаються, оглядаються, гусе-
ниця і лялечки плодожерки вибираються з них і кидаються у
цеберку з гасом; одночасно старанно оглядається кора дерева
в тому місці, де пояс прикріплено і знімаються там гусениці.
Так само роблять і з паперовими поясами, і коли папір досить
міцний, то його можна використати в другий раз. В противному
разі раз використаний папір просто спалюють. Так само роблять
і з поясами з стружки, тому що вибирати з них окремі гусе-
ниці дуже клопітно. На місце знятого пояса зараз же накла-
дається новий. Щоб не вибирати вручну гусениць з мішкових
поясів, їх можна помістити в невелику дезинфекційну камеру і
профімігувати вуглець-сульфідом або ціанідною кислотою і знов
прикріпити до дерев. При невеликій кількості поясів умертвіння
гусениць можна робити, помістивши пояси в духову піч і т. ін.,
тобто високою температурою. Це не виключає, зрозуміло, необ-
хідності знищення гусениць на стовбурі.
Висота, на яку накладається пояс—близько 70 см від рівня
грунту. Іноді рекомендують накладати 2 пояси на одно дерево—
один зразу під кроною, другий на 20—30 см від грунту. Це, зро-
зуміло, вимагає вдвоє більше і матеріалів і праці для їх обслу-
43-
говування. В районах, де плодожерка дає два покоління, про-
глядання поясів можна припинити всередині серпня, залишивши
їх на дереві до осені; тоді вони здіймаються і знищуються.
В разі, коли є дані про можливість появи третього покоління,
перевірка поясів зволікається до закінчення збирання врожаю.
Як бачимо, весь захід у цілому досить клопітний і складний.
У великому масиві здійснити це не так просто. З одного
боку, потрібна велика кількість робочої сили, а з другого,
важко додержувати потрібні строки знімання. Тепер роз-
роблено метод безперервної дії цих поясів, перетворення їх
на автоматично - діючі як самоотруюючі вловники. Ряд дослідів,
які проведені за кордоном і у нас в Союзі, довели, що в най-
ближчий час вони будуть відогравати велику роль. В наших
дослідах ми вже одержували смертність гусені в цих поясах
до 100%. Технічно такий „автоцидний" пояс виготовляється
шляхом змочування тканини розчином бетанафтолу в мінераль-
ному маслі. Бетанафтол при нагріванні розчинюється в мінераль-
ному маслі в пропорції 1:2. Цією рідиною пояси намазуються
з таким розрахунком, щоб на кожний пояс пішло 5—10 г бета-
нафтолу1. Проведені досліди показали, що бетанафтол не заля-
кує гусениць плодожерки і вони скупчуються в них в такій же
кількості, як і в контрольних, нічим не змочених поясах.
17. Регулярне збирання падалиці
З часу появлення першої пошкодженої падалиці збирання її
повинно бути включене в план господарства, як обов’язковий
захід. Наскільки воно є важливе з погляду боротьби з шкідниками,
підтверджується тим, що в плодах свіжої падалиці міститься до
30% гусениць плодожерки, що не вийшли з них; крім того в
падалиці містяться личинки трача, а також яєчка і личинки
козарки. Гусениця плодожерки і личинка трача, при трива-
лому перебуванні падалиці на землі, можуть вийти з опа-
лих плодів, яєчка ж козарки і її личинки залишаються в
плодах до кінця розвитку личинки. Для того, щоб з падали-
цею зібрати личинок плодожерки і інших шкідників, треба
організувати частіше збирання. Перший час, поки падалиця
не має господарського значення її треба знищувати, зго-
довувати худобою, або закопувати глибоко з землю. Пізні-
ше вона може бути пущена в технічну переробку, але це
треба робити дуже скоро, зараз же після збирання, при чому
такими способами, які забезпечують негайне умертвіння шкід-
ників. Досягається це затопленням у воду на тривалий час,
пропарюванням, розмеленням або вижиманням соку. В добре орга-
нізованому господарстві, де боротьба з втратами добре нала-
годжена, збирання падалиці провадиться не рідше, ніж через
1 На самому півдні УСРР досить на пояс 5 г; чим дальше на північ, тим
дозу треба збільшувати.
44
день, тому поступове надходження матеріалу па переробку не
створює тут напруженості в роботі. При систематичному зби-
ранні один робітник може обслужити за день два і більш гек-
тарів. Обов’язково потрібно провадити підбирання падалиці
після бур, сильних вітрів і дощів. Взагалі треба вважати, що
ця робота цілком себе виправдовує вартістю падалиці. Але і
без цього цей захід повинен бути проведений як обов’язковий
у кожному саду.
Кінець липня—початок серпня
18. Оббризкування внутрішніми отруйними речовинами або
масляною емульсією з алкалоїдами
Точного строку для проведення цього заходу не можна
визначити за календарем. Призначення його полягає в тому, щоб
подолати друге покоління плодожерки, застосувавши отруйні
речовини в період її максимального льоту і відкладання яєчок.
Взагалі цей захід, як бачимо, має рацію там, де плодожерка дає
два покоління, а це майже вся УСРР, за винятком частини Полісся.
Щоб обрати потрібний момент для початку цього оббриз-
кування, треба вести пильні спостереження за ходом розвитку
плодожерки, або з допомогою вловних поясів, абож шляхом
розміщення контрольних пахучих пожив. Вловні пояси, що за-
кладені в ті строки, про які ми вже говорили, можуть дати
ясну картину виліту метеликів другого покоління. Потрібно
пояси систематично перевіряти, і як тільки в них почнуть зу-
стрічатися у великій кількості порожні шкірки з лялечок і про-
цент їх буде перебільшувати всі інші стадії плодожерки, тоді
слід починати оббризкування.
Другий метод визначення цього моменту—це контрольні
пахучі поживи. Останні улаштовуються так. Між двома вер-
хами дерев натягується вірьовка або дротина, на яку за-
кріплюється посудина у вигляді глиняної, скляної або мета-
левої мисочки діаметром в 20—25 см, в яку наливається роз-
ведений в однаковій частині з водою маляс. Для прискорення шу-
мування туди можна кидати маленькі шматочки чорного хліба,
або дріжджів. Більш досконалий спосіб—це підвішувати вловники
на спеціально закріплених на вершках дерев жердинках через
блок, з допомогою якого спускають вловники для огляду. Дуже
важливо розташовувати вловники на достатній висоті, тому
що метелики плодожерки літають, головним чином, біля вершків
дерев, де здебільшого відбувається і максимальне відкладання
яєчок. По кількості попадаючих в уловники метеликів визна-
чають інтенсивність льоту плодожерки. Ще краще, коли ці дані
збігаються з даними з вловних поясів і таким чином корегу-
ються. Коли таким порядком строк визначено, провадять оббриз-
кування.
45
Тут можна застосувати або інсектисид внутрішньої дії
з невеликою домішкою масляної емульсії, як про це сказано
вище, абож обмежитися лише однією масляною емульсією
в комбінації з рослинною отрутою—нікотин та ін. Що можна
вважати за краще, в кожному окремому конкретному випадку,
це треба вирішити на основі аналізу стану фауни в даному саду.
Коли основним об’єктом для боротьби є плодожерка, то слід
обрати другу комбінацію. Однак, коли поруч з плодожеркою
е деяка кількість білана, який виходить в цей час з яєчок,
яблуневої вогнівки, стріловок та інших листогризних комах, то
без застосування інсектисиду внутрішньої дії обійтись не можна
і тоді саме його слід обрати. В першому випадку застосовується
однопроцентна масляна емульсія з легкого очищеного літнього
масла, в яку краще додати нікотин-сульфату. Добавлений
з розрахунку 0,1 % він значно підсилює ефективність дії
масляної емульсії на яєчка плодожерки. Так само діє і анабазин,
однак останній, в цьому відношенні, набагато менш досліджений,
зокрема в частині дозування. Покищо ми можемо говорити
з впевненістю тільки про стандартне дозування в 0,3%. Техніка
оббризкування залишається попередньою. Дерева оброблюються
старанніше і особливу увагу звертають на вершки дерев, де
зараження плодожеркою завжди буває максимальним. Тому
в 30-річному і старіших садах, або на високостовбурних дере*
вах такий апарат, як „Помона** не може дати добрих результатів,
бо ним не можна обробити дерева досить добре.
В районах, де плодожерка дає більше, ніж два покоління, строки
для оббризкування дерев проти третього покоління визначаються
так само, як і проти попереднього покоління. Там, де кількість пло*
дожерки третього покоління не перевищує кількості перших двох
поколінь, згадане оббризкування здебільшого в сучасній прак-
тиці є останнім до самого збирання врожаю. Для. літніх сортів
можливо й не доведеться проектувати цей захід тому, що вза-
галі прийнято припиняти хемічну обробку дерев, принаймні, за
місяць до збирання плодів. Це особливо важливо у випадках
застосовування арсенітових препаратів. Але найчастіше, особливо
на пізніх сортах яблук одного оббризкування проти другого
покоління плодожерки недосить. Тому проектуємо ще одне
оббризкування через 10—15 днів після першого (по другому по-
колінню), вживаючи ті ж самі інсектисиди. Звичайно, що для
третього покоління доводиться давати ще одну обробку, яка
для пізніх сортів (зимових) має велике значення і за двох по-
колінь, оскільки друге покоління звичайно дуже розтягнуте.
У процесі писання цієї книжки розроблено біологічний метод
боротьби з плодожеркою з допомогою її паразита яйцеїда
під назвою трихограма. Тут нема можливості дати опис цього
методу, але якраз по другому поколінню він досить ефективний
і може застосовуватися сам, або поряд з оббризкуванням
емульсією.
46
Врожай зібраний, починається жовтіння листя
19. Накладання осінніх клеєвих кілець
В північній і частково середній зоні УСРР цей захід має
особливо важливе значення, тому що тут розмноження зимового
п’ядуна і п’ядуна-обдирала набирає іноді величезного масштабу.
Але і на півдні ці шкідники часом розмножуються так само
у великій масі.
Як відомо, самки цих видів безкрилі. Літ відбувається в пізні
осінні місяці, затягуючись до наступу морозів. Самки, по виході
з землі, вилазять на дерево і відкладають яєчка на тонких гі-
лочках. Спосіб боротьби з цими шкідниками шляхом застосу-
вання зимових іясектисидів ще не розроблено. Гусінь живе
прихованим життям, переховуючись в середині бруньки, яка роз-
пускається. Потім гусінь склеює її зсередини і цим не дає
змоги оббризкати її отруйною речовиною. Тому боротьба з нею
дуже утруднена. Найзручніший момент боротьби з нею,
це пізня осінь, коли шляхом накладання клеєвих кілець є
можливість просто не допустити метелика на дерево. Осін-
нє клеєве кільце треба робити трохи іншої конструкції, ніж
те, що робиться рано на весні. Довгоносики, які пересуваються
весною вгору по стовбуру, здебільшого не переходять на самий
клей, чому клеєва смуга засмічується досить рідко. Інший
стан восени; на клеєву смугу наліплюються метелики, а налі-
таючі самці в свою чергу збільшують її засмічення. Поступово
з тілець метеликів, що налипли, утворюється міст, по якому
наступна партія метеликів легко перебирається на дерево. Тому
-осіннє кільце повинно бути по можливості ширше. Ширина
клеєвої смуги повинна бути близько 10 см. Відповідної ширини,
з врахуванням ширини країв, які прив’язуються, нарізуються і
смуги паперу. І все ж необхідно час від часу оглядати пояси,
зчищати налиплих метеликів дерев’яною лопаточкою і нею ж
підновлювати клеєм смугу. Доглядач за такими поясами повинен
мати при собі банку з клеєм і дерев’яну лопаточку. Після
закінчення льоту кора під кільцями або добре обскрібається
на підстил і зскребки спалюються, абож оббризкується, або
змащується міцним розчином мідного купоросу (до 10%).
Період зимових робіт
20. Приведення в порядок інвентаря, чатал і плодосховищ
Правильно організовані роботи в плодовому господарстві
вимагають пильної уваги до садового знаряддя і тих приміщень,
через які проходить велика кількість плодів. Після випоту і сорту-
вання плоди надходять в льохи, в ящиках або насипом, де ле-
жать до остаточного відправлення для споживання. Протягом
цього часу з плодів виходять гусениці плодожерки, які тут же,
у всякому зручному місці, в щілинах стін, підлоги, за стійками,
47
що прилягають до стін, коконуються. Весною з коконів вихо-
дять метелики, які вилітають з цього приміщення і заражають
насадження. Є дуже простий спосіб знищення метеликів, що
вийшли під час зберігання плодів. Для цього досить зробити пло-
досховища такими, щоб на час виліту метеликів їх можна
було щільно закривати. Метелики, які вилетіли, скупчуються
завжди на вікнах і тут гинуть. При перевезенні і перенесенні
плодів частина гусениць коконується між лозинами корзин, в
щілинах ящиків тощо. Такий інвентар також слід покласти в
те саме плодосховище, і метеликів, які виходять звідти, спіт-
кає така ж доля. При великих врожаях в садах не можна обійтись
без підпорок—чатал. Останні також бувають за притулок для
коконування плодожерки, тому і їх треба також очистити.
Перенесення їх в те саме плодосховище не є складною справою.
Це є найпростіший спосіб очистити їх від плодожерки, ба
інакше доведеться очищати кожну підпору окремо руками, абож
дезинфікувати їх хемічним способом, що дуже громіздко, бо
вимагає спеціально пристосованої великої герметичної камери,
яка могла б вмістити в себе чотири-шестиметрові чатали.
Правда, запропоновано спосіб знезаражування чатал у купах
безпосередньо в саду. Чатали, що поставлені сторч у велику
купу, щільно вкриваються брезентом і під ним обкурюються
газом ціанідною кислотою. Техніка цих робіт в господарських
умовах недосить вивчена. Для одержання ціанідної кислоти
потрібно мати сульфатну кислоту та калій-ціанід, або натрій-
ціанід. На 1 куб. м купи треба вжити 10 г калій-ціаніду. Газу>
вати не менше одної години.
Примітка. Ми дали оббризкування фунгісидом лише-
перед і після цвітіння. Для боротьби з паршею цього, звичайно,
недосить. Доведено, що найкращі наслідки бувають при
застосуванні так званих переддощових або післядощових
схем. Таким чином їх проводять незалежно від нашої попе-
редньої схеми, базуючись на ході опадів і спостереженнях
за розвитком парші. Останнє стане можливим, коли в кож-
ному господарстві (колгоспі, радгоспі) буде працювати хата-
лабораторія. За переддощовою схемою перше оббризкуван-
ня робиться тоді, коли збігаються такі обставини: передба-
чається дощ, температура повітря 8° і бруньки вже мають
зелені частини. Друге робиться напередодні цвітіння. Третє
і четверте після цвітіння в разі, якщо передбачаються опади,
за два-три дні кожен раз до дощу. Якщо ці строки збіга-
ються з нашими, вони комбінуються. В противному разі
виконуються незалежно від них.
ГРУШЕВИЙ САД
Грушеві насадження по ширині межирядь і по кількості де-
рев на одному гектарі, не дуже відрізняються від яблуневих.
Основні промислові площі грушевих насаджень, відповідно з в»
48
могами цієї культури щодо клімату, розташовуються переважно
на півдні. І зараз є вже, порівнюючи великі площі грушевих на-т
саджень в МАСРР, Криму, на Північному Кавказі тощо. Це не
значить, що груша, як культура не поширюється далі, на північ,
але асортимент в північній смузі СРСР складається з літніх
або осінніх невибагливих сортів, майже виключно місцевого
споживання.
Груша відрізняється від яблуні деякими біологічними особ-
ливостями.
Прищеплена на дичку вона росте у вигляді великого де-
рева з кореневою системою, яка більш компактно, аніж у яблуні
йде вглиб. Кора груші набагато шорсткіша і має більше щілин
і кривин, ніж кора яблуні. Тому для зимівлі багатьох комах гру-
шева кора являє собою принадне сховище, і багато яблуневих
шкідників Ідуть зимувати на грушеві дерева, які ростуть
поблизу.
Більшість сортів груші цвіте раніш ніж яблуня, тому вони
більш пошкоджуються оленкою, яка рано виходить з місць
зимівлі.
Груша, крім значної кількості шкідників, які є загальні для
неї і для яблуні, має ряд специфічних видів, що властиві лише
для неї.
Нижче, як і для яблуні, подаємо перелік основних заходів
проти шкідників для молодих насаджень і окремо для насаджень,
що вже плодоносять.
Грушевий сад до плодоношення
Заходи, які технічно і по суті не будуть відрізнятися нічим
від таких самих робіт в яблуневому насадженні, в дальшому ми
будемо лише згадувати, не описуючи їх.
Осінь, після опадання листя
1. Знімання зимових гнізд білана і золотогуза. 2. Знищення
купок яєчок непарного шовкопряда. 3. Обрізування кілець яєчок
шовкопряда-перстенівки. 4. Обв’язування штамбиків Оля захисту
від зайців
Всі чотири перелічені заходи боротьби з шкідниками по суті
нічим не відрізняються від аналогічної роботи в яблуневому на-
садженні.
Температура грунту упала до 3—5°
5. Зорювання і перекопування межирядь
У грушевому саду ця робота має набагато більше зна-
чення, ніж в яблуневому насадженні, тому що тут специфічні
шкідники зимують, як правило, в мертвій підстилці. До цих
4—69 49>
шкідників належать грушевий клопик і грушева мідяниця.
Останні бувають часто найдошкульнішими шкідниками і в мо-
лодих насадженнях.
Весна, морози закінчились, бруньки в сплячому стані
6. Оббризкування зимовими інсектисидами
При виборі зимових інсектисидів для грушевого насад-
ження, з ряду міркувань доводиться зупинитися на полісу ль-
фіді кальцію і не щороку, а, як і в яблуневому насадженні, за-
стосовувати його до вступу в пору плодоношення не більше
2—3 разів. Як ми вже зазначали, цей інсектисид енергійно діє
на яєчка попілиць і червчиків. До згаданих шкідників прилуча-
ється кліщик, який спричинює плямистість і почорнілість листя.
Кліщик зимує поза бруньками і зимове оббризкування діє на
нього згубно.
Бруньки показали зелений конус
7. Оббризкування літніми контактними інсектисидами
На груші яблунева попілиця має не менше значення, ніж на
яблуні. Іноді в умовах буйного росту молодих паростків ко-
лонії яблуневої попілиці розвиваються у великій кількості.
8. Струшування на щити
Цей захід повинен застосовуватись за всіма тими застере-
женнями, що ми їх зробили у відношенні до яблуні.
Бруньки розпустились, листя сформувалось, позначився
приріст
9. Оббризкування кишковими отруйними речовинами і контакт-
ними інсектисидами
Комплекс комах-гризунів у грушевому насадженні не та-
кий численний, як в яблуневому, чому оббризкування отруйни-
ми речовинами внутрішньої дії не завжди себе виправдовує.
Треба уважно стежити за появою шкідників і на цій підставі
визначити необхідність оббризкування контактними інсектиси-
дами. Майже завжди є необхідність застосування в цей саме
час цих інсектисидів. В цей період виходять з яєчок личин-
ки мідяниць і скупчуються компактними колоніями на верх-
ніх краях паростків, продовжують шкодити попілиці, і місцями
шкодить грушевий клопик.
Асортимент інсектисидів контактної дії в цей час складається
з анабазину (0,1%), нікотинових препаратів в розчині до 0,05%
і масляних емульсій—1—2%.
50
Через 10—15 день після попереднього
10. Трете оббризкування контактними інсектисидами
Як ми вже говорили, оббризкування контактними інсекти-
сидами є дуже дорогим заходом, чому застосовувати його слід
лише в умовах дійсної потреби і, в розгляданий строк воно
повинно бути проведене лише при наявності масового розмно-
ження грушево! мідяниці. Для попілиць воно вже не може
впливати згубно, тому що їхні колонії в цей час переховуються
в загорнутих листях, і коли їх розмноження набуло вели-
кого масштабу, то доцільніше замінити оббризкування обпилю-
ванням нікодустом або анабадустом, тобто нейтральними по-
рошковими речовинами, до яких додано 5% нікотин-сульфату або
анабазину. Цей порошок добре проходить у згортки і завитки
листя і тому діє згубніше на шкідників ніж оббризкування.
Липень. У плодоносних садах закінчується цвітіння груші
11. Фумігація пристовбурових кругів парадихлорбензолом
Провадиться так само як і в яблуневих насадженнях.
Кінець липня
12. Оббризкування і обпилювання кишковими отруйними речо-
винами
Трохи пізніше або раніше зазначеного строку в грушевих моло-
дих насадженнях можуть з’явитися у великій кількості личинки
вишневого трача. По зовнішньому вигляду личинки трача нага-
дують невеликих слимачків; вони вкриті чорнуватим слизом. Ли-
чинки трача скелетують листя окремими дірочками—віконцями,
залишаючи з другого боку листка шкірку непошкодженою. Листя
набуває вигляду мережива і при великому пошкодженні стає зов-
сім прозорим і висихає. Бувають роки, особливо на півдні, коли
молоді насадження, пошкоджені трачем, зовсім втрачають листя в
другу половину сезону. Поруч з цим шкідником, пошкоджують на-
садження і молода гусениця білана, друге покоління яблуневої
вогнівки, стріл'овки і т. ін.
Увесь цей комплекс шкідників може бути знищений оббриз-
куванням інсектисидами внутрішньої дії, як арсенатними, так
і флуоридо-силікатними. Технічно (дозування і організація пра-
ці) цей захід здійснюється звичайним порядком.
Друга половина літа
13. Огляд насадження, виявлення прив'ялих паростків і окремих
пошкоджених дерев, обрізування і спалювання їх
Цей захід здійснюється так само як і в яблуневих насаджен-
нях для боротьби з в’їдливою червицею.
&1
Грушеві плодоносні насадження
Осінь, після опадання листя
1. Здіймання зимових гнізд білана і золотогуза
Цей захід має таке саме значення, яке він займає і в яблу-
невому насадженні. Технічно він здійснюється теж так само.
Потрібно лише відмітити, що значна висота груші і більша за-
гущеність її крони ускладнює цю роботу. Для неї потрібне в
більшості випадків, застосування здіймачів на довгих держаках.
Дуже важливо під час цієї роботи не* лазити по деревах, тому
що при цьому не тільки можна здерти кору взуттям, але й об-
ламати багато плодових утворень, особливо взимку, коли гілки
груші дуже крихкі.
2. Зрізування кілець яєчок шовкопряда перстенівки. 3. Знищен-
ня купок яєчок непарного шовкопряда нафтою. 4. Зорювання
і перекопування межирядь
Два згаданих заходи (2, 3) виконуються так само, як і в яблу-
невому саду. Щодо зорювання (4), то особливу увагу при цьому
треба звернути на перекопування землі якраз під кроною де-
рева. Оранку в грушевому насадженні можна робити глибшу
ніж в яблуневому. Так само, як і в яблуневих насадженнях цю
роботу слід провадити восени, як можна пізніше, коли земля
охолоне до 3—5°.
Рання весна, сніг сходить
5. Очищення кори на штамбах і головних гілках
Ця робота має те саме значення, що і в яблуневому насаджен-
ні. Стара кора на груші міцніша і грубша, тому і очищати її
важче, ніж на яблуні. На грубих старих стовбурах всі нерівно-
сті треба старанно прочищати ріжками трикутних скребків. До
речі, це очищення у грушевих садках можна безпечно про-
вадити і з осені.
6. Накладання клеєвих кілець
Як і в яблуневому саду, щоб затримати навалу шкідників
бруньок, що пересуваються знизу, цей захід слід запроваджу-
вати обов’язково.
Його значення збільшується в зв’язку з тим, що у груші
в першу чергу набрякають і розпускаються квіткові бруньки.
Щоб між папером і стовбуром не було просвітів, рекомен-
дується в місцях накладання кільця замазувати нерівності і щі-
лини глиною і вже зверху нав’язувати кільце.
52
Сніг розтав, приморозки закінчились; бруньки в сплячому
стані (мал. 9 і 10)
7. Оббризкування зимовими контактними інсектисидами
В більшості випадків найкращим інсектисидом буде полісу ль-
фід кальцію міцністю в 5° Боме. Він буде досить згубним для
яєчок попілиць і червчиків, що зимували на дереві. Деякий
ефект буде і по відношенню яєчок п’ядуна. При сильній зараже-
ності розанною листоверткою слід віддати перевагу оббризку-
ванню шестипроцентним розчином масляної емульсії.
8. Струшування на щити
В цілому грушу пош-
коджує менший комплекс
довгоносиків ніж яблуню.
Специфічним довгоносиком
цієї культури є грушевий
слоник, що є близький ро-
дич козарки і вишневого
слоника. Яблуневий квіт-
коїд іноді робить пошкод-
ження на груші навіть біль
ші, ніж на яблуні. Так само
груші шкодить бруньковий
слоник і в меншій мірі бу-
карка.
Оскільки для всього
ЦЬОГО комплексу ШКІДНИ- Мал. 9 Зимова квіткова Мал. 10. Зимова квіт-
нів груші хемічні способи брунька груші кова брунька груші;
боротьби ще неопрацьовані початок весняного
точно, потрібно і на грушах росту
провадити струшування, як захід обов’язковий.
Слід згадати про неправильні погляди, які вкоренились серед
багатьох працівників по боротьбі з шкідниками, ніби про ко-
ристь оббризкування і обмазування дерев вапном або вапном
з глиною в боротьбі з шкідниками весною. Цей спосіб за’останній
час було опрацьовано експериментальною перевіркою і доведено,
що ніяких позитивних результатів таке оббризкування не дає.
Крім того, цей спосіб викликає великі витрати і необхідність
мати спеціальні прилади для розпилювання густих сумішей.
Струшування на грушах, від початку набрякання бруньок
і до відокремлення бутонів, треба провадити як можна частіше.
Потім, після початку появлення зав’язі, слід* не один раз, а два-
три рази повторювати струшування. При повторних струшу-
ваннях будуть захоплені на деревах грушевий слоник і букарка
в стадії дорослих жуків. Разом з ними на щити буде струшено
велику кількість бутонів, в середині яких є лялечки і молоді
53
жуки яблуневого квіткоїда. Ці бутони треба знищити разом
з жуками.
Наявність, в період цвітіння, великої кількості оленки та
грушевого трача свідчить за те, що треба провести струшу-
вання кілька разів і під час цвітіння.
Оленка і трач прекрасні літуни, тому цілком безнадійно
струшувати
світанку вони
шувати і при
їх в теплі години дня. Лише в перші часи після
добре падають на щити. Так само їх добре стру-
тимчасових похолоданнях, але не настільки
сильних, щоб ці шкідники
поховались глибоко.
Мал. 11. Ріст зи- Мал. 12. Стадія кошика
нової бруньки у грушевої квіткової
триває; луски бруньки
розсунулись
Бруньки показали зелений
конус (мал. 11 і 12)
9. Оббризкування літніми
контактними інсектиси-
дами
Оббризкування в цю пору
контактними інсектисидами
має на меті знищити личинок
фундаторок-попілиць і личи-
нок грушевих мідяниць, які
з’являються першими. Інсек-
тисйди ті самі, що й для
яблуні.
10. Вирізування сушняка і
пошкоджених гілок
Це вирізування провадить-
ся, так само, з врахуванням,
всіх тих моментів, які відмі-
чено в розділі про яблуневі
насадження.
Бруньки розпустились, бутони відокремились, але не набули
забарвлення (мал. 13 і 14)
11. Оббризкування кишковими отруйними речовинами в сполу-
ченні з контактними інсектисидами
Так само як і на яблуні це оббризкування належить до
найголовніших. Його скеровуємо проти великого комплексу
комах-гризунів, які з’являються до цвітіння, а частково і під
час цвітіння, коли оббризкування провадити не можна.
Оббризкування це має величезне значення для знищення
грушевого слоника, який живиться в цей період на соковитих
молодих паростках, на черешках листків і на самих листках,
вигризаючи на них великі довгуваті ранки. Для груші, так
54
само як і для яблуні, краще брати барій-флуосиліцид, який
показав себе прекрасним інсектисидом проти довгоносиків
(хоч прямих даних по цьому інсектисиду для вживання проти
грушевого довгоносика і немає).
Для боротьби з ссальце-
Мал. 13. Відокремлення бутонів у груші
вими шкідниками, зокрема з
грушевою мідяницею, в якої
в цю пору розвивається перше
покоління личинок, слід спо-
лучити оббризкування вну-
трішнім інсектисидом з якою-
небудь контактною отрутою,
залежно від першого. Відмі-
тимо, що барій-флуосиліцид
дозволяє в цьому відношенні
провадити не всяку „комбі-
націю.
Цвітіння закінчилось. Макси-
мальний літ плодожерки по
ловних поясах і поживах
(мал. 15, 16, 17)
12. Оббризкування кишковими отруйними речовинами в ком-
бінації з маслом (0,5%)
Яблунева плодоже-
рка так само напа-
дає на грушу як і на
яблуню і ввесь ком-
плекс заходів, які ми
застосовуємо для бо-
ротьби з нею в яблу-
невому саду, слід пов-
торити і в грушевих
насадженнях. Найкра-
щим строком для бо-
ротьби з першим по-
колінням плодожерки
є період інтенсивного
відкладання яєчок. Ви-
значається цей строк
по льоту метеликів,
що визначають по кон-
трольних поясах і по Мал. 14. Груша; початок висовування віночків
контрольних пахучих
поживах, про які ми
говорили в розділі про яблуневий сад. Додавання до роз-
чину масляної емульсії надає інсектисиду властивість отрути
55
Мал. 15. Груша; повне відокремлення бутонів; віночки висунулись; оббриз-
кувати вже не можна
Мал. 16. Груша; повне цвітіння
комплексної дії. Ця отрута одночасно знищує личинок грушевої
мідяниці і попілиці, які не встигли сховатися в глибокі завитки
листя. Цей захід має значення і в боротьбі з червчиками, осо-
бливо з комовидним червчиком (червчик-кома), який перебуває
ще в_ личиночних стадіях. За роки великого намноження гру-
шевої мідяниці або червчиків доцільно паралельно провести
ще одне оббризкування—полісульфідом кальцію, що не комбі-
Мал. 17. Груша; пелюстки опали; чашечка широко відкрита
нується ані з барій-флуосиліцидом, ані з паризькою зеленню.
Полісульфід береться в 1 процентному розчині. Добре знищує
мідяницю та червчика-кому.
Через 1—Р/2 декади після попереднього оббризкування
ІЗ. Оббризкування кишковими отруйними речовинами з 0,5%
масляної емульсії
Це оббризкування провадиться тими самими отруйними ре-
човинами і з тою самою технікою, як і попереднє оббризку-
вання. Цей захід викликається розтягненістю льоту плодожерки
і необхідністю поновити плівочку отрути на плодах. Одночасно
це оббризкування відограє велику роль в боротьбі з грушевим
трачем, який в цей час переходить з плоду у плід.
57
Поява першої пошкодженої падалиці
14. Накладення ловних поясів для плодожерки
Пошкоджені плоди груш взагалі тримаються на дереві міц-
ніш ніж яблука, а тому, щоб не пропустити тут потрібного строку,
слід одночасно зважати і на величину плодів. Накладати ловні
пояси треба тоді, коли плоди набувають величини волоського
горіха. Не завадить іноді обережно струшувати окремі гілки,
щоб визначити час появи пошкоджених плодів. Техніка накла-
дання поясів така сама як і на яблуні; потрібно лише врахувати
ступінь чистоти кори на грушах, бо плодожерка на неочище-
ному стовбурі знайде досить добрі сховища для коконування,
крім ловних поясів.
15. Збирання падалиці та її знищення
Як вже було згадано, на груші пошкоджені плоди не так
легко опадають, як на яблуні. Тому, збираючи, бажано злегка
струшувати дерево. Дуже бажано організувати збирання по-
шкоджених плодів прямо з дерева. Особливого значення набуває
це у відношенні плодів, пошкоджених грушевим слоником. Ці
плоди перестають рости, вкриваються великими складками,
поступово всихають і довго висять на дереві. Вони добре по-
мітні серед здорових непошкоджених плодів. Грушева падалиця
в перші часи після її появи не має ніякого господарського зна-
чення і повинна або швидко згодовуватись худобі, або знезара-
жуватись намочуванням у воді на кілька днів. Пізніша па-
далиця використовується на сушіння або на сонці або в печах.
І в першому і в другому разі абсолютно необхідно, з ме-
тою забити зародки шкідників прогрівання її спочатку зараз
після збирання в печі, а після цього вона вже може досушува-
тись на сонці.
Максимум льоту плодожерки другого покоління по сигналу
з ловних поясів
16. Оббризкування кишковими отруйними речовинами з дода-
ванням 0,5% масляної емульсії
Під час максимального льоту плодожерки другого покоління
(що визначається як описувалось раніш, по ходу виліту метели-
ків з ловних поясів) дуже інтенсивно продовжує пошкоджувати
плоди і .грушевий довгоносик. Відкладаючи яєчка в плід, самка
при цьому робить на шкірці плоду великі пошкодження, виїдаючи
на ній порівнюючи великі площі. Цей характер пошкоджень го-
ворить про можливість отруїння грушевого довгоносика і в цей
період. Для боротьби з плодожеркою можна так само замінити
оббризування інсектисидами внутрішньої дії оббризкуванням
масляною емульсією з домішкою якогонебудь алкалоїду (див.
вище)—нікотин-сульфату або анабазину. Технічно це оббризку-
58
вання провадиться так само, як і в яблуневому саду, але тут
ще більше значення має дбайлива обробка вершків дерев, бо
на грушах найбільше плодів скупчується на верхній третині
крони. Велика висота грушевих дерев, які розвинулись цілком,
вимагає застосування потужної апаратури, щоб обхопити об-
бризкуванням всю вершину дерева.
Це оббризкування проти плодожерки має значення в райо-
нах, де вона дає два покоління. В районах з одним поколінням
воно може бути застосоване, коли цього вимагатиме боротьба
з біланом. В районах з трьома поколіннями плодожерки необ-
хідно запроектувати ще й додаткове оббризкування по таких же
сигналах.
Друга половина вегетаційного періоду*
17. Додаткові оббризкування інсектисидами внутрішньої дії,
а також контактними препаратами
Ці оббризкування обов’язкові в тих районах, де плодожерка
дає два і більше поколінь. Тоді одно оббризкування робиться
через Р/з тижня після попереднього, а на півдні УСРР, очевидно,
треба і ще одно для зимових сортів. їх потреба викликається
також появою в другу половину літа вишневого трача, який
на півдні нападає місцями і на дорослі насадження, хоча основним
місцем його перебування є молоді сади. Друге оббризкування
контактними інсектисидами є потрібне в тому разі, коли роз-
множення грушевої мідяниці буде настільки інтенсивним, що
проведеного в першу половину вегетаційного періоду оббриз-
кування буде недосить. Особливо прикрими бувають пошкод-
ження мідяницею ростучих плодів, яка забруднює їх своїми ви-
діленнями, що викликає неправильний ріст—поява однобокості
вдавлювань і, як кажуть, „псує товар".
З початку осіннього жовтіння листя
18. Накладання осінніх клеєвих кілець
В зоні, де пошкодження зимового п’ядуна і п’ядуна-обдирала
бувають звичайними, необхідно для груші запроектувати осінні
клеєві кільця. Техніка накладання їх така сама, як і на яблуні.
СЛИВОВІ І АБРИКОСОВІ САДИ
Сливові і абрикосові насадження, особливо останні, розта-
шовуються у нас головним чином в південній смузі СРСР. По
своїх конструктивних ознаках вони багато відрізняються від
яблуневих і грушевих садів. На один гектар площі сливи і
абрикоса садять набагато більше дерев, ніж дерев яблуні. Коли
в яблуневих і грушевих насадженнях стандартні відстані від
дерева до дерева прийняті 10 X Ю м, то тут в залежності
59
від сортів, ці відстані зменшуються до 8X8 1 6X6 м. Слива
і абрикос рідко набувають, по розвитку крони, такої величини,
яка властива для яблуні і особливо для груші. Тільки в деяких
районах, що є специфічно сприятливі для абрикоса (напр., Середня
Азія), урюкові дерева мають дуже великий зріст.
Слива і абрикос по складу своєї шкідливої фауни стоять
близько одна до одної і мають велику кількість загальних для
них агресивних шкідників. Тому, порівнюючи легко побудувати
для цих двох культур одну загальну систему заходів. Так ми і
зробимо, застерігаючи в тих моментах, де між ними буде роз-
біжність. Але слід зауважити, що шкідників і хвороб на сливі
багато більше, ніж на абрикосі і боротьба з ними на цій куль-
турі важка і потребує більше зусиль ніж на абрикосі.
Слива і абрикос до плодоношення
Осінь, після опадання листя
1. Знімання зимових гнізд білана і золотогуза
Провадиться так само як і на попередніх культурах. Треба
відмітити, що ці шкідники, порівнюючи, рідко розмножуються
на культурах у великій кількості.
Грунт охолонув до 3—5°
2. Знищення купок яєчок непарного1 шовкопряда нафтою
3. Обрізування кілець яєчок шовкопряда-перстенівки
4. Обв’язування штамбиків очеретом або соломою
5. Зорювання і перекопування межирядь
Всі перелічені заходи (2, 3, 4, 5) є аналогічні відповідним
заходам в яблуневих насадженнях.
Після розтавання снігу; приморозки пройшли; бруньки
в сплячому стані
6. Оббризкування зимовими інсектисидами
В молодих сливових і абрикосових садах найдоцільніше за-
стосовувати оббризкування полісульфідами для боротьби з ком-
плексом ссальцевих попілиць і червчиків, що скупчуються в
цих насадженнях поступово. Щоб запобігти шкідливій дії зимо-
вих інсектисидів на деревах, не можна цією отрутою провадити
оббризкування щороку, а керуватися в цьому спостереженнями
за процесом скупчення цих шкідників.
€0
Бруньки показали зелений конус
7. Оббризкування літніми контактними інсектисидами
На сливі і на абрикосі живе група попілиць з родини Аішга-
рЬіз, що відрізняються своєю великою шкідливістю. їх фунда-
торки в перший період свого життя ссуть на корі, виходячи з
яєчок ще напередодні розпукання бруньок. Потомство, яке ними
народжується, переходить на бруньки і своїм ссанням викликає
значну деформацію листочків і паростків. В молодому насадженні,
де всі наші зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб забезпе-
чити правильний приріст дерева, ця група попілиць має особливо
велике значення, бо зазначені пошкодження, врешті приводять
до загибелі заражених паростків. Боротьба з цими видами по-
пілиць, після того, коли вони вже закрутили листочки, фактично
стає неможливою, тому тут особливо важливо зробити це об-
бризкування по засновницях.
Щоб довідатись точно, чи є чи немає в насадженні ці шкід-
ливі види попілиць, не можна покладатися на прямі спостере-
ження, бо навіть спеціалісту дуже трудно виявити засновниць,
які забарвлені під червонуватий колір молодих вітів.
Інсектисиди, які треба застосувати в цьому разі, належать
до групи звичайних літніх інсектисидів. Препарати нікотину,,
анабазину, легких літніх емульсій тут цілком доречні.
Бруньки розпустились, сформувались перші листочки,
позначився приріст
8. Оббризкування інсектисидами внутрішньої дії в комбінації
з контактними інсектисидами
Говорити про обов’язкове застосування цього заходу в мо-
лодому саду досить трудно тому, що комплекс шкідників-
гризунів тут не такий вже великий.
З довгоносиків у молодих насадженнях сливи і абрикоса
може мати деяке значення лише бруньковий слоник. Проте ми
передбачаємо цей захід, який не лягає великим тягаром на госпо-
дарство, але гарантує його від всяких несподіванок. Додавання
контактного інсектисиду має тут значення, головним чином, для
запиленої сливової попілиці, фундаторки якої в цей час виходять
з яєчок.
Одночасно контактний інсектисид може мати також деяке
значення і для голих червчиків, що починають в цей час роз-
виватись, і на згадані вище види попілиць. Як бачимо це
додавання контактного інсексидиту також має умовний характер*
і вирішується правильно лише на підставі прямих спосте-
режень.
61
Кінець цвітіння садів
9. Фумігація парадихлорбензолом пристовбурних кругів
Боротьба з личинками пластинчатовусих з допомогою фумі-
гації провадиться таким самим способом і з тими самими засте-
реженнями, як і у відношенні насіннячкових культур.
Друга половина липня
10. Оббризкування кишковими отруйними речовинами
Це оббризкування має дуже велике значення, бо в цей час
сливовим насадженням загрожують личинки вишневого трача
і можуть з’являтися гусениці стріловок, білана і т. ін.
Сливові і абрикосові плодоносні насадження
Опадання листя
1. Листяні пристовбурні вловники
Ми вже говорили досить докладно про цей захід в розділі
яро яблуневі насадження. Цей захід має величезне значення і
в сливових та абрикосових насадженнях, тому що з яблуневих,
насаджень сюди перебираються молоді жуки, що вийшли з землі
для осіннього живлення на бруньках. Величезна кількість жуків
скупчується в садах кісточкових порід і, затримуючись в них до
осені, тут же залишаються і на зимівлю. Шкода від козарки для
сливи і абрикоса дуже велике через те, що на цих культурах
зав’язі гинуть не тільки в наслідок псування їх самками жуків
при відкладанні яєчок, але й в наслідок пошкодження їх козар-
кою під час живлення.
2. Знімання зимових гнізд білана і золотогуза
3. Знищення яєчок непарного шовкопряда
4. Обрізування кілець яєчок шовкопряда-перстенівки
Перелічені заходи (2, 3, 4) провадяться в такий самий спосіб,
як і в насадженнях насіннячкових культур.
Напередодні постійних холодів. Грунт охолонув до 3—5°
5. Збирання і знищення листяних вловникїв
Листяні вловники слід зібрати безпосередньо перед зорюван-
ням, тобто, коли нічні приморозки, що вже починаються, зага-
няють козарку на місця зимівлі.
6. Зорювання і перекопування межирядь
Зорювання спрямовується тут в основному проти козарки,
яка зимує в грунті в стадії личицки.
62
Рання весна, сніг розтав, бруньки в сплячому стані (мал. 18)
7. Оббризкування зимовими інсектисидами
Для здійснення цього оббризкування
вживаються, головним чином, полісуль-
фіди. Вони досить активно діють на
яєчка попілиць, а також на зимуючих
личинок червчиків, з яких найважли-
вішим видом є так званий сливовий пів-
кулястий червчик-щитівка. Розвивається
він на цих культурах іноді у величезній
кількості, скупчуючись переважно на 3—5
літніх гілках. Цікаво відмітити, що його
колонії концентруються, головним чином,
на нижньому боці гілок. Треба це враху-
вати при оббризкуванні, щоб обробляти
інсектисидами нижню поверхню сильно
нагнутих гілок. Необхідно відмітити, що
коли в насадженні немає загрози від по-
пілиць, а зараження напівкулястим та сли-
вовим червчиками велике, то доцільніше
зробити оббризкування масляною емуль-
сією.
Мал. 18. Букет зимових
бруньок сливи
Бруньки набрякають, ростові бруньки показали зелений конус
(мал. 19 і 20)
8. Струшування на щити
Основними видами довгоносиків, які шкодять цим кісточ
новим культурам, є козарка і так званий плодовий довгоносик.
Мал. 19. Зимова
брунька почи-
нає розгорта-
тися
Мал. 20.
Брунька ви-
кинула пер-
ші листки
Рано повесні ненабагато пошкоджує
бруньки і бруньковий слоник.
Для перших двох видів досліди по
хемічній боротьбі вже дають наслідки
(барій-флуосиліцид, що вживається трохи
пізніше шляхом обпилювання), але все ж
таки струшування повинно ще деякий
час провадитись, як обов’язковий засіб
боротьби. При проведенні цієї роботи
не слід турбуватися, що іноді лише не-
велика кількість довгоносиків попадає
на щити. Невелика кількість козарки
може завдати величезної шкоди, зводячи
середній урожай нанівець. І козарка і гло-
довий довгоносик в жаркі дні охоче
63
користаються з крил і злітають, чому струшувати треба ранком'
або ввечері. В теплі ночі довгоносики залишаються ночувати
на бруньках, чому в такому разі цю роботу можна провадити
і при ліхтарях. В сливових насадженнях, під час цвітіння, стру-
шування припиняти не слід. Тим більш, що в цю пору, прова-
дячи роботу ранками, є можливість знищити чималу кількість
і сливового трача, літ якого починається з моменту появи
забарвлених бутонів.
9. Оббризкування літніми контактними інсектисидами по
конусу
Це оббризкування має значення тільки в разі сильного зара-
ження насаджень попілицями. Коли оббризкування полісульфі-
дами було проведене акуратно, то
потреба в цьому оббризкуванні ча-
сто відпадає.
Бруньки розпустились, бутони відо-
кремились, але не набули забар-
влення (мал. 21)
10. Оббризкування інсектисидами
внутрішньої дії
Це оббризкування провадиться з
метою боротьби з комплексом ко-
мах-гризунів, які з’являються в цю
пору і залишаються на деревах про-
тягом всього періоду цвітіння. Але
Мал. 21. Квіткові бруньки, що найбільш важливе воно з боку бо-
цілком відокремились ротьби з козаркою. Тому що па-
ризька зелень майже не впливає на
козарку, найбільш доцільно вживати при цьому оббризкуванні
барій-флуосиліцид. Ще краще запровадити в цей строк обпи-
лювання барій-флуосиліцидом.
11. Обрізування сушника і пошкоджених гілок
На кісточкових породах розвиток короїдів спостерігається
переважно на не дуже великих гілках. Якщо ж колонії їх почи-
нають розвиватися на стовбурі, то вони скупчуються, головним
чином, біля поранень. В першому випадку пошкоджені гілки
просто зрізують, в другому—пошкоджені на стовбурі місця дуже
обережно прочищаються гострим ножем, а рани обов’язково
замазують садовим варом.
Треба мати на увазі, що кісточкові дуже чутливі до обрі-
зування, чому при обрізуванні потрібна велика обережність з
додержанням всіх агротехнічних правил, що встановлені для
цих культур при проведенні цього заходу.
64
Молоді зав’язі очистились від квіткових полюс то
12. Оббризкування кишковими отруйними речовинами з контакт
ними інсектисидами
Молоді зав’язі кілька днів після відцвітання і скидання не
люсток мають на собі ще залишки віночка, який заважає вкри
ти їх отруйними речовинами. В цей час особливо сильно прояв-
ляється шкідлива діяльність козарки, яка інтенсивно живиться
на молодих зав’язях. Як тільки плодики, в результаті свого
росту, звільняються від покривів сухих віночків, треба негайно
зробити оббризкування, а ще краще обпилювання барій-флуо-
силіцидом.
В цю пору починаються переходи личинок сливового трача
з плоду в плід. Цей шкідник у деяких місцевостях дуже шко-
дить сливі і це примушує з особливою пильністю провадити дане
оббризкування, яке може також замінюватись і обпилюванням
тією ж отрутою.
Через декаду після попереднього заходу
13. Струшування на щити
На сливі особливо, а часом і на абрикосі, крім згаданих
нами шкідників, велике значення має ше так званий мигдалевий
насіннєїд, який відкладає яєчка в кісточку плодів, коли вона
ще зовсім м’яка. Його личинка живе всередині кісточки.
Вона виїдає насіння і цим спричинює масове опадання плодів
напередодні доспівання. Боротьба з цим специфічним шкід-
ником сливи і абрикоса дуже важка. Покищо ми можемо за-
стосувати лише струшування в період льоту дорослої форми.
Проти цього шкідника запропоновано оббризкування вапняним
молоком зразу ж після цвітіння, але ефект від цього заходу
ще недосить перевірено.
Мигдалевий насіннєїд належить до перетинчастокрильців,
але у протилежність їх більшості він не відзначається великою
рухливістю і досить легко струшується, коли цю роботу прова-
дити в прохолодні години ранку, або вечора. Зрозуміло, споді-
ватись на його повне знищення таким способом не доводиться.
З’являється перша падалиця, абож на дереві стають поміт-
ними плоди з фіолетово-мармуровим малюнком
14. Періодичний обробіток підкранових чашок сапками через
кожні 1,5 декади
Початок виходу гусениць першого покоління сливової плодо-
держки відмічається появою першої червивої падалиці. Частина
цієї гусениці протягом літнього періоду іде для залялькову-
вання на стовбур дерева, але в більшості випадків прямо на
землю, заповзаючи в щілини, під грудки землі тощо. Для їх вини-
щення розроблено спосіб, що полягає в періодичному мілкому
5—69
65
пересапуванні підкронових чашок. Ця робота має на меті
механічно знищити лялечку або гусеницю, абож перемістити
їх в глибші шари грунту і унеможливити, таким чином, вихід
метелика на поверхню.
15. Ловні пояси для плодожерки
Сливова плодожерка вивчена менше, ніж яблунева, тому ми
покищо не можемо говорити з цілковитою впевненістю про
ефективність того чи іншого заходу проти неї. Однак, ряд
даних свідчить, що ловні пояси, такого самого типу як і для
яблуневої плодожерки, іноді збирають в собі чималу кількість
гусениць, особливо того покоління, що йде на зимівлю гусени-
цею, чому вживання поясів стає доцільним.
Техніка виготовлення і прикріплення ловних поясів, строки
їх перевірки і ін. залишаються такі самі, як І для яблуневої
плодожерки.
Сливова плодожерка в умовах середньої смуги СРСР дає
одне покоління, в південній частині України—два. Абрикос ушко-
джується цим шкідником порівняно рідко, чому цей захід має
значення головно на сливі.
16. Збирання падалиці та її знищення
Збирання падалиці кісточкових культур здебільшого не ро-
биться, тому що недоспіла падалиця не утилізується. Між тим,
для жодної іншої культури збирання падалиці не набуває такого
значення, з погляду боротьби з шкідниками, як саме для сливи.
Можна вважати, що на 80% падалиця має в собі ті або
інші стадії шкідників, серед яких переважну кількість становить
козарка, яєчка якої залишаються в опалих плодах. Отже треба
збирання цієї падалиці провадити не менше одного разу на
шестиденку. Для полегшення процесу збирання падалиці треба,
щоб підкронові круги були в достатній чистоті, щоб на них
регулярним просапуванням було знищено всі бур’яни.
Зібрану падалицю не треба викидати куди попало, її треба
проварити, або залити вапном і тоді закопати, бо інакше личинки
козарки закінчать в ній свій розвиток і перейдуть у грунт.
Плоди починають набувати кольору. Одночасно помічається
масове опадання передчасно забарвлених плодів
17. Підбирання передчасно опалих плодів
Масове опадання плодів напередодні їх достигання викли-
кається діяльністю мигдалевого насіннєїда. В цей час його
личинка закінчує свій розвиток, але залишається ще в кісточці.
Виходить вона з кісточки лише на другий рік весною, а іноді
і через кілька років.
66
Для знищення цих личинок треба зібрати всі опалі плоди і
відповідним чином переробити, перед тим обов’язково їх прова-
ривши. Ні в якому разі ці плоди не повинні бути використані
в сирому виді, тому що кісточки, які викидаються після цього,
будуть знов постійною причиною появи мигдалевого насіннєїда
в нових і нових місцях. Зібрані плоди повинні йти лише на
технічну переробку, яка пов’язана з підвищенням температури
в плодах вище за 60'. Неприпустимо також, в умовах планового
господарства, вживати вилущені з цієї падалиці кісточки на
засів для одержання дичкового матеріалу.
Після збирання врожаю
18. Оббризкування інсектисидом внутрішньої дії
Після збирання врожаю сливі і абрикосу загрожує порівнюючи
невеликий комплекс листогризових комах, в яких специфічними
для них є лише деякі трачі. Тому застережуємо, що це оббриз-
кування може бути й зовсім непотрібним. Але в такому разі
треба пересвідчитись, шляхом постійного спостереження за насад-
женням, що шкідників немає.
19. Знімання й знищення ловних поясів
Гусениця останнього покоління сливової плодожерки іде для
заляльковування виключно на стовбур дерева. Таким чином, до
зими в ловних поясах повинна скупчитись велика кількість гусе-
ниці, яку треба знищити при їх осінньому огляді.
ВИШНЕВІ І ЧЕРЕШНЕВІ САДИ
Вишня і черешня, особливо в молодому віці менше підпа-
дає нападу шкідників, ніж попередні культури. Не можна цього
сказати про сади, які вже плодоносять, тому що плоди вишні
і черешні мають досить агресивний комплекс плодопошкоджу-
ючих комах, які часто вирішують долю врожаю. Деякі шкідники
звичайні в садах з раніш розглянених порід, як, наприклад,
білан, вишню і черешню пошкоджує у меншій мірі, особливо
коли поруч є інші культури. Основним і головним шкідником
на молодій вишні та черешні є вишнева попілиця, яка дефор-
мує паростки і нерідко доводить їх до знищення. З групи ли-
стогризових часто трапляються стріловки, вишневий трач.
Відповідно до цього і система заходів у вишневих і черешне-
вих садах є простіша і більш умовна; на цих культурах більше
як на інших вживання тих або інших заходів необхідно підпо-
рядковувати розвитку комплексу шкідників. А це звичайно
можна зробити лише за умов постійного і ретельного нагля-
дання за садом.
67
Вишневі і черешневі насадження до плодоношення
Після опадання листа
1. Контрольний, огляд насадження з одночасним зніманням
гнізд білана і золотогуза, виявлення кількості шовкопряда-
перстенівки та непарного шовкопряда-, в разі розмноження зга-
даних видів шкідників застосування заходів щодо їх обов’яз-
кового збирання і знищення.
2. Обв’язування штамбиків на зиму очеретом або соломою
Вишневі і черешневі насадження проектуються і закладаються,
головним чином, на півдні і на заході СРСР, де пошкодження
від зайців набувають часом величезних розмірів, зокрема в зими,
коли буває багато снігу.
Охолодження грунту до 3—5°
3. Зорювання і перекопування межирядь
Хоч в молодому черешневому саду ми не знаємо багато
шкідників, біологія яких пов’язана з орним шаром грунту, од-
нак і тут корисно витримати зазначений вище строк, виходячи
з того, що від цього дерева вступають у зиму морозостійкішими.
Рання весна, сніг розтав, бруньки в зимовому стані
4. Оббризкування зимовими інсектисидами
Це оббризкування має на меті боротьбу з попілицею, коли
вона буває ще в стадії яєчка, з червчиками і т. ін. Вишнева
попілиця в деякі роки завдає молодим насадженням величезної
шкоди, особливо черешні. Неодноразово, в наслідок сильного
розмноження колоній попілиць, які викликають відмирання вер-
шинних паростків, спостерігались випадки повної загибелі одно-
літок. Тому оббризкування полісульфідами є дуже потрібне,
бо воно гарантує розвиток крони. Однак, і тут треба врахувати
пригнічуючу дію полісульфіду на ріст дерева і застосовувати
його не щороку, а через 2—3 роки.
Перші листки розпустились
5. Оббризкування кишковими отруйними речовинами в комбінації
з контактними інсектисидами
При цьому оббризкуванні мають на увазі винищення комп-
лексу комах-гризунів, а також ссальцевих, з яких у першу
чергу — вишневу попілицю.
68
Кінець цвітіння в плодоносних насадженнях
6. Фумігація парадихлорбензолом підкранових кругів
Цей захід треба застосовувати з усіма тими застереженнями,
які зроблено нами раніш (зона, грунт, ступінь зараження і т. ін.).
Фумігація грунту на специфічних черешневих (піщаних та су-
піщаних) грунтах півдня УСРР набуває особливого значення.
Липень. Оббризкування по цілком розвиненому листі
7. Оббризкування отрутами внутрішньої дії або обпилювання
аналогічними інсектисидами
У другу половину вегетаційного періоду (липень) з’являються
личинки вишневого трача, гусениці стріловок, а на півдні гусе-
ниці подалірія (або парусника), який поступово оселює культурні
сади (особливо молоді). При сильному розвитку вишневого трача,
який має на півдні два покоління, це оббризкування треба пов-
торити, керуючись прямими спостереженнями за його роз-
витком.
Відмітимо, що в цей період вишня і черешня досить стійкі
щодо опіків, тому для кращої ефективності в боротьбі з личин-
ками трача припускається застосування міцніших концентрацій
інсектисидів.
Вишневі і черешневі плодоносні насадження
Опадання листя
1. Знімання гнізд білана і золотогуза. 2. Знищення яєчок не-
парного шовкопряда. 3. Вирізування кілець яєчок шовкопряда-
перстенівки
Всі ці заходи (1, 2, 3,) провадяться такими способами, як і на
насіннячкових культурах.
Температура грунту знизилась до 3—5°
4. Зорювання і перекопування межирядь
В основному цей захід спрямований проти вишневого слоника,
який зимує в грунті в дорослій стадії.
Рання весна, сніг розтав, бруньки у сплячому стані (мал. 22 і 23)
5. Оббризкування зимовими інсектисидами
В умовах черешневих і вишневих насаджень потреба в засто-
суванні цього заходу визначається на підставі аналізу стану
насадження. Коли дерева заражені вишневою попілицею і черв-
69
чиками, то оббризкування слід робити полісульфідом.. В разі
більшого зараження червчиками, перевагу слід віддати масляній
Мал. 22. Зимові Мал. 23. Зимова
бруньки сливи брунька вишні, ш<
почала рости
емульсії. Більше того, вишневі
насадження, які вступили в
пору плодоношення, дають
переважно слабкий приріст,
чому і розвиток вишневої по-
пілиці буває незначний. Не-
одноразово спостерігається,
що червчики оселюють і силь-
но пошкоджують окремі де-
рева. Тому в них випадках
можна припустити не суціль-
не, а вибіркове оббризкування
лише цих окремих дерев.
В зоні сильного розмноження
розанної листовертки полі-
сульфід замінюється масляною
емульсією (6%).
Розгорнулись перші листочки (мал. 24 і 25)
6. Оббризкування інсектисидами контактної дії
Це оббризкування спрямоване на боротьбу з попілицями і
червчиками. Наше зауваження в попередньому пункті (5) щодо
Мал. 24. Вишня;
брунька висунула
зелений конус
Мал. 25. Вишня;
брунька розкри-
вається
вибіркового оббризкування, цілком можливе й для цього періо-
ду. З червчиків, крім комовидного (червчик-кома) на вишні і
черешні сильно розмножується сливова півкуляста щитівка.
70
В зазначений період її личинки, які перезимували в молодій
стадії, інтенсивно ростуть, але ще цілком не вкриті щитками 1
тому легко гинуть від застосування літніх контактних іпсекти-
сидів.
Пуп’янки відокремились, але не набрали забарвлення
(мал. 26 і 27)
7. Оббризкування інсектисидами внутрішньої дії
Це найважливіше оббризкування у відношенні боротьби з
вишневим слоником. Останній в цей час перебуває на кроні де-
рева, інтенсивно живиться на молодих листочках, пошкоджуючи
бутони і молоді паростки. З інсектисидів на вишневого слоника
Мал. 26. Брунька виш-
ні, що оголила су-
цвіття
Мал. 27. Бутони вишні, що відо-
кремилися
згубно діють кальцій-арсенат (0,2%) і барій-флуосиліцид. Барій-
флуосиліцид через свою специфічну дію на довгоносиків може
бути і тут найбільш корисний, особливо застосований шляхом
обпилювання.
Одночасно з вишневим слоником це оббризкування спрямо-
ване проти ряду інших комах-гризунів, як шовкопряди, різні
листовертки, п’ядуни, вишнева міль тощо.
8. Струшування на щити в умовах появи великої кількості
вишневого слоника (мал. 28)
Вишневий слоник є специфічний шкідник вишні і черешні в
умовах європейської частини СРСР. Пошкодження його на
інших культурах, зокрема на абрикосі, спостерігаються не так
часто, хоча і тут вони можуть бути. Є дані, що свідчать за не-
повну паралель його фенології з фенологією черешні. В зв’язку
з цим цей довгоносик завдає вишневим насадженням найбільшої
71
шкоди, а черешні—тільки пізнім сортам. В азіатській частині
СРСР вишневий слоник являє собою окремий підвид, що жи-
Мал. 28. Вишня; бутони з віночком,
що висунувся
виться наурючиих насадженнях.
При великій появі вишневого
слоника, тобто при наявності на
дереві десяти і більше екземпля-
рів, зробленого оббризкування
може бути недосить. Тоді необ-
хідно застосувати струшування,
яке треба повторити кілька
разів.
Цвітіння (мал. 29)
9. Струшування на щити
ранком, і ввечері
Під час цвітіння в південній
зоні велику роль може відограти
оленка. При масовій появі її, ін-
шого засобу боротьби з нею, крім
струшування, немає. Отже, цей захід має значення, головним чи-
ном, на півдні, де оленка місцями в окремі роки з’являється в такій
величезній кількості,
що може знищити
ввесь цвіт на де-
ревах.
Струшування
треба робити в таку
пору дня, коли вона
не літає.
10. Вирізування ву-
хах і пошкоджених
гілок
Обрізування су-
хих і пошкоджених
гілок на вишні і че-
решні повинно про-
вадитись з великою
обережністю. Як і на
інших кісточкових
культурах неправи-
льне і несвоєчасне
обрізування може
Мал. 29. Квітки вишні
сильно пошкодити
дереву.
72
Перед початком наливу плодів
11. Оббризкування кальцій-арсенатом з додаванням малясу
Захід цей спрямований на боротьбу з вишневою мухою. Як
відомо, цей шкідник відкладає яєчка в плоди, що починають на-
ливатись; личинка мухи живиться м’якушем, що спричиняє загни-
вання плоду і вихід його в брак.
Боротьба з цим шкідником може бути успішною лише шля-
хом впливу на нього в дорослій стадії. Доросла муха повинна,
перед початком відкладання яєчок, пройти період додаткового
живлення. Муха починає літати тижнів за два до початку
наливання плодів. В цей період часу саме й треба зробити від-
повідне оббризкування. Проведені у нас в Союзі досліди пока-
зали, що муху легко огруїги шляхом оббризкування насаджень
розчинами кальцій-арсенату нормальної концентрації (0,2%), на
кожні 10 л якого додається одна ложка малясу.
Щоб запобігти неприємних випадковостей, не слід загаювати
це оббризкування, бо арсен може залишитися на плодах до
збирання врожаю.
При проведенні оббризкування краще робити його ранком,
щоб муха могла злизувати ще необсохлі краплі.
Вишнева муха в деякі роки викликає величезний відхід плодів.
Основними районами в УСРР, де проявляється її шкідлива діяль-
ність, є південне Лівобережжя. Але в деякі роки вона може з’я-
влятись і в решті районів УСРР.
Збирання врожаю
12. Збирання і знищення личинок вишневого слоника
і вишневої мухи
З зібраним врожаєм виноситься величезна кількість личи-
нок вишневого слоника, що перебувають ще в кісточках і виш-
невої мухи в м’якуші плодів. Поступово ці личинки виходять з
плодів і так або інакше добираються до грунту, де і закінчують
цикл свого розвитку. Щоб не припустити виходу личинок з пло-
дів у сади, потрібно швидко зібрати врожай і не залишати на де-
реві переспілих плодів.
Техніка збирання врожаю повинна бути організована так,
щоб зібрані в корзини плоди не ставились де попало, а пере-
носились негайно в плодосховище. Тут їх треба поставити на не-
проникну цементову підлогу або на дерев’яні ящики з непроник-
ним дном. Протягом одної ночі під такою корзиною може
скупчитись цілий шар личинок, що повилазили з плодів. Ці ли-
чинки треба знищити ошпарюванням окропом і згодовуванням
птиці, або заливанням водою з гасом.
73
Після збирання врожаю
13. Оббризкування інсектисидом внутрішньої дії
Після збирання врожаю, вишневі і черешневі насадження зде-
більшого вже не обробляються. Проте саме після цього формують-
ся і набирають сили квіткові елементи дерева для наступного року.
Одночасно дерево готується до зими, що обумовлюється при-
пиненням приросту і відповідними фізіологічними змінами. І те й
інше є можливе лише при нормальній діяльності листової поверхні.
Але саме в цей час з’являється великий комплекс листогризових
комах, які можуть позбавити дерева значної кількості листя і цим
загальмувати згадані фізіологічні процеси в дереві. До цих ко-
мах належать, як і в молодих насадженнях, вишневий трач,
стріловки, білан в першій стадії свого розвитку і листовертки
другого і третього покоління. Тому це оббризкування треба
передбачити в плані робіт.
Листя жовтіє, починається опадання його
14. Накладання клеєвих кілець
В місцевостях з великою кількістю зимового п’ядуна і п’я-
дуна-обдирала необхідно в цей період накласти липкі кільця,
як і на інших культурах, щоб, таким чином, не припустити
пересування самок на дерева для відкладання яєчок. Всі заува-
ження щодо цього заходу, які подані нами раніш при опису
боротьби з шкідниками в насіннячкових насадженнях, стосую-
ться так само і до вишневих насаджень.
ПЛАНТАЦІЇ КРИЖОВНИКА
Крижовник належить у нас до таких культур, які можуть у най-
коротший час дати велику кількість плодової продукції.
Років з двадцять тому по всій Европі пройшла епідемія
американської попелюхи, яка знищила багато плантацій. Лише
тепер, в умовах соціалістичного господарства, ця культура знов
починає відроджуватися і починає займати належне їй місце.
Основною перешкодою, що заважає цьому, є та сама попелюха
американська, яка не дозволяє без енергійних заходів по захисту,
культивувати крижовник. Тому, хоч в цій праці говоримо переваж-
но про шкідників, однак, щодо крижовника, не можна запропону-
вати системи заходів захисту, не зваживши також і на
хворобу—американську попелюху.
Особливо є уразливі цією хворобою високоцінні європейські
сорти. Єдиний сорт, який є майже абсолютно стійкий щодо
попелюхи—це американський гірський крижовник. Однак, він
має ряд інших хиб, до яких в першу чергу належить його дріб-
ноплідність та грубість плодів. Отже, він являє собою сорт, що
дає прекрасну сировину, головним чином, для технічної пере-
робки. Але гібридизація з ним може дати добрі результати.
Для цієї культури може служити така система заходів:
74
Осінь, після опадання листя
1. Проріджування кущів з вирізуванням старих, пошкоджених
і хворих кінців гілок
Проріджування кущів є нормальним агротехнічним заходом,
який створює кращі умови плодоношення, освітлення паго-
нів тощо. Старі віти, а також заражені специфічними шкідни-
ками, як смородинна златка, скляник, треба вирізати й спалю-
вати. Це викликає оновлення куша. Хворі на американську попе-
люху кінці пагонів, що мають на собі багато зародків, добре по-
мітні після опадання листя. Про наявність грибка на них свідчить
білий нальот, вкорочений зріст і їх викривленість. Обрізувати їх
треба до здорової частини. Все обрізане необхідно спалювати.
2. Збирання і спалювання опалого листя
В опалому листі плетуть свої кокони трачі, що об’їдають
на весні і влітку листя. Одночасно опале листя має на собі силу
зародків різних грибних захворювань, іржі та ін.
Досить надійним профілактичним заходом є збирання і зни-
щення опалого листя спалюванням. Зрозуміло, що на великих
масивах, в нових соціалістичних ягідниках цей захід відпадає. Його
заступають технічно досконаліші заходи. Але наявність невеликих
плантацій примушує ще провадити й збирання опалого листя.
Треба відмітити про необхідність при цьому старанного вигрі-
бання листя спід самого куща та його коронки, де, головним
чином, скупчуються кокони трачів.
5. Оббризкування кущів трипроцентним залізним купоросом
або полісульфідом
Це оббризкування провадиться з метою боротьби з крижов-
никовою попелюхою і спрямоване на винищення зимуючих еле-
ментів цього грибка. Застосовувати його слід з моменту опа-
дання листя і до наступу морозів.
4. Підпушування межирядь і перекопування під кущами
Осінні роботи на плантації закінчуються підпушуванням межи-
рядь. Згадані нами трачі, крім зимівлі в опалому листі, заля-
гають також і на поверхневий шар грунту. Тому потрібне ста-
ранне перекопування грунту під кущами.
Весною, до набрякання бруньок
5. Оббризкування п’ятипроцентним полісульфідом
Для боротьби з американською попелюхою, в даному разі,
було б досить концентрації в 3%, але ми рекомендуємо тут
міцніший розчин для того, щоб одночасно знищити також і
зимуючі яйця смородинної попілиці. Остання на американському
крижовнику не розвивається, але європейські сорти сильно нею
75
ушкоджуються, тому боротьба з нею є обов’язкова. Крі»« безпосе-
редньої деформації окремих пагонів і затримки їх росту попілиця
спричинює велике зниження плодоношення в наступному році.
Оббризкування слід провадити якраз перед початком набрякання
бруньок і так, щоб окремі пагони і всі частини куща були
цілком змочені полісульфідом.
Листя розпустилось, тільки но з’явились сережки бутонів
6. Оббризкування кальцій-арсенатом
Оббризкування це теж спрямоване проти попелюхи. Одночасно
воно є згубним і проти гусениць листоверток, трачів та інших
гризових комах, що з’являються в цю пору, а також проти
несподіваного тут іноді шкідника—брунькового слоника.
Зараз після закінчення цвітіння
7. Оббризкування кальцій-арсенатом
Це оббризкування, як і попереднє, спрямоване проти попе-
люхи і комплексу комах-гризунів. Відмітимо, що американську
попелюху не можна винищити одною-двома обробками отрутою.
Проти неї треба застосовувати всю систему заходів, в тому
числі і оббризкування кальцій-арсенатом.
Через 10 днів після попереднього
8. Оббризкування кальцій-арсенатом
Застосовується проти тих таки самих об’єктів, що і попереднє
оббризкування.
Після збирання врожаю
9. Оббризкування кальцій-арсенатом
Об’єкти оббризкування ті самі, що й за попередні оббризку-
вання.
ПЛАНТАЦІЇ СМОРОДИНИ
Тут ми об’єднуємо чорну і червону смородину, хоч вони
трохи відрізняються одна від одної своєю фенологією і складом
шкідників. Але ці відміни не такі великі, щоб вони вимагали
великої різниці в системах заходів по догляду. В основному
різниця полягає лише в тому, що на чорній смородині живуть
деякі види попілиць, які не зустрічаються на червоній.
Весна, до набрякання бруньок (мал. ЗО)
1. Обрізування старих і пошкоджених гілок
Старі гілки часто містять у собі личиаок смородинного скля-
ника. До нормальних агротехнічних вимог належить постійне
оновлення деревини смородини. Таким чином інтереси агротех-
ніки, збігаючись з вимогами захисту, приводять до необхідності
обрізування старих та пошкоджених гілок. Хворі гілки відріз-
76
НЯЮТЬСЯ ВІД здорових СВОЇМ коротшим ростом 1 ІіабліІЖі'ІІІі ||<>
бруньок одна до одної. На гілках, що були заселені н мішу
лому році попілицями, на коротких, викривлених кінцях гкун
чені їх зимуючі яєчка. Перші (хворі) гілки зрізаються біля самої
землі, чим нижче, тим краще; другі—зрізаються від кінця на
довжину до місця, де розташування бруньок стає нормальним,
тобто до здорового місця. Цілком зрозуміло, що все зрізане
треба зараз же зібрати і спалити.
2. Оббризкування зимовими інсектисидами
Смородина належить до рослин найстійкіших щодо впливу
інсектисидів. Вона витримує такі міцні концентрації останніх,
навіть в період розпускання бруньок, якими інші плодові рос-
лини були б обпалені. Проте, не слід захоплюватись дуже
Мал. ЗО Смо-
родина чор-
на, зимуюча
брунька
Мал. 31. Сморо-
дина; брунька
почала рости;
показався зеле-
ний конус
Мал. 32. Сморо-
дина; початок
розпускання
бруньки
Мал. 33. Поча-
ток розгортання
листків у смо-
родини
міцними розчинами, шоб уникати зайвої витрати матеріалів,
а також і тому, що сама стійкість смородини, як і інших рослин,
залежно від умов оточення, може сильно коливатися.
Оббризкування, до розпускання бруньок, має на меті забити
зимуючі яєчка попілиць. Тому тут найкраще вжити полісульфід
п’ятиградусної концентрації. Оббризкування повинно бути
зроблене досить сильне, щоб цілком змочити всі гілки. При
оббризкуванні треба держати наконечник близько до куща, щоб
рідина, яка виходить з нього, з достатною силою могла пройти в щі-
лини за бруньками, де скупчуються зимуючі яєчка попілиць.
77
Бруньки показують зелений конус (мал. 31, 32, 33)
3. Оббризкування літніми контактними інсектисидами
При попередньому оббризкуванні все ж не було повної га-
рантії в знищенні всіх 100% яєчок. Деяка кількість їх закла-
дена досить глибоко за бруньку, куди отрута не може проник-
нути. Чимала частина личинок-фундаторок в цей час виходить
з яєчок і сидить на бруньках відкрито. Проти них і спрямоване
це оббризкування. Цей час відкритого перебування личинок
триває недовго—всього 2—3 дні, бо смородина належить до
Мал. 34. Смородина; показалось Мал. 35. Смородина; викидування бутонів
суцвіття
рослин, які розпускаються дуже швидко. Оббризкування про-
вадиться такими отрутами: мильна емульсія (2%), нікотин (0,1 %),
анабазин (0,1%).
Листя розпустилося, на верхах пагонів утворились тугі збиті
жмути (мал. 34, 35)
4. Обпилювання дуетами
Велике розмноження попілиць може зовсім припинити при-
ріст кущів смородини і сильно знизити урожай. Утворення на
верхах жмутів листя є ознакою, що оббризкування і полісуль-
фідом і літніми інсектисидами були для неї не цілком згубними.
Але в цей час попілиця так добре заховалась в складках листя,
що тепер вже рідинний інсектисид не може нічого заподіяти.
Застосовувати змочування окремих пагонів в посудині з інсек-
тисидом теж неможливо, тому що молоді пагони смородини
дуже крихкі і легко відламуються.
78
провадити теплого
Дуже допомагає тут обпилювання нікодустом або анабоду-
стом, тобто порошковими речовинами (вапно, тальк і т. ін.),
просякнутими нікотин-сульфатом або анабазин-сульфатом, які бе-
руться для цього в кількості 5% від порошку. Як перший, так
і другий інсектисид, випаровуючись, діє в газуватому виді, легко
проникаючи всередину клубка листя і вбиваючи попілицю.
Через те, що випаровування відбувається інтенсивніше при
високій температурі, то обпилювання краще
сонячного дня.
Цвітіння закінчилось
(мал. 36)
5. Оббризкування кишкови-
ми отруйними речовинами
В цей час з’являються
личинки трачів першого по-
коління. На смородині іх
живе кілька видів, при чому
и а й ч а сті ш е зустрічається
дуже небезпечний блідоно-
гий крижовниковий трач,
який розвивається в 4 і
навіть в 5 поколіннях.
Оббризкування проти
трачів треба робити інсек-
тисидами великої концен-
трації. Так, паризька зелень
береться міцністю 0,2%,
кальцій-арсенат_0,3%. Це Мал. З®- Січень цвітіння чорної смородини
оббризкування через велику
кількість поколінь трача і при значній наявності його доведеться
повторити неодноразово. Слід тільки мати на увазі, що тижнів
за два, за три до збирання ягід, оббризкування отрутами, які
мають у собі арсен, треба припинити.
Кращим виходом з становища є пильне спостереження за
станом плантації. Це тим більш потрібно, що шкідники можуть
охопити не всю її площу, а розташуватися місцями, або осісти
лише у одному якомусь кутку плантації. Однак, виявлення при-
сутності трачів в молодому віці вимагає великої уваги і досвід-
ченості, тому що маленькі зелені личинки можуть залишитися
непоміченими.
Врожай зібраний
6. Оббризкування кишковими отруйними речовинами
Застосовується проти личинок трачів і деяких гусениць мете-
ликів, що можуть з’явитися (крижовникові п’ядуни, стріловки
та ін).
79
Після опадання листя
7. Збирання і спалювання аналога листя
Згадані раніш види трачів коконуються на зиму в легких
коконах, при основі гілок біля грунту і в опалому листі. Тому
необхідно збирати листя і спалювати. Зрозуміло, що на великих
плантаціях збирання листя повинно бути замінене попередніми
хемічними обробками.
8. Зорювання і перекопування грунту на плантації
Крім літнього підпушування грунту в межиряддях, яке має
на меті поліпшити, в основному, умови для утворення поживних
речовин у грунті та боротьбу з бур’янами, необхідно провести
осіннє зорювання, яке має на меті негативно вплинути на шкід-
ників. З цією ж метою треба старанно перекопати грунт безпо-
середньо під кущами, маючи на увазі, що трачі коконуються в
верхніх шарах грунту.
ПЛАНТАЦІЇ МАЛИНИ
Культура малини має свої особливості. Наші старі малинники
являють собою, здебільшого, малопродуктивні загущені зарості,
в яких, звичайно, ніяких планових заходів щодо боротьби з шкід-
никами запровадити не можна. Запровадження цих заходів стає
можливим лише в умовах правильної агротехніки, правильного
розташування кущів, досить широких межирядь і відстані між
кущами в рядку, тобто тоді, коли малина стає самостійною,
а не проміжною культурою, або рослиною для загорожі.
Як відомо, малина дає кожного року багато нових пагонів, які
ідуть на заміну старих, що плодоносили. Старий пагін відмирає,
а тому при культивуванні малини дуже важливо захистити роз-
винені і підростаючі пагони, які обумовлюють врожай майбут-
нього року.
Друга особливість полягає в тому, що малина легко обпа-
люється отрутами. Концентрації для розчинів отрут на малині
потрібні мінімальні, інакше ми не можемо гарантувати плантацію
від опіків.
Не вважаючи на давність культивування малини, шкідники
і досліджені порівнюючи мало, чому комплекс заходів проти
них тепер є ще недостатній.
Весною, до розпускання бруньок
1. Вирізування зайвих однолітніх пагонів і старих, що
плодоносили
Залежно від сорту малини, що культивується, вирізування й
обрізування провадиться по-різному. Всі пагони, що плодоно-
сили в минулому році, звичайно, повинні бути зрізані біля самої
80
основи і видалені. З ними будуть видалені з плантації і личинки
малинового скляника, що перезимували. З однолітніх пагонів за-
лишається в кущі, залежно від сорту, різна кількість. Перевага,
звичайно, віддається найбільшим І найрозвиненішим пагонам. Ні
в якому разі не можна залишати пагони, що мають на стеблах
гали розростання, які спричиняє малинова муха—галівниця, або
кільцеві напливи, які утворилися в результаті пошкодження
личинок малинової златки.
Деякі сорти дозволяють обрізування вершків. Ця операція
для цих сортів рекомендується з тих міркувань, що пагони, які
плодоносять, розвиваються в середній третині такого пагона.
З погляду боротьби з попілицею, це дуже бажано, тому що на
цих вершках скупчуються зимуючі яєчка попілиць, проти яких
зимовий інсектисид, що забиває ці яєчка, рекомендувати ми не
можемо, бо даних про вплив такого оббризкування на саму
рослину немає. Для деяких сортів обрізування вершків неможливе
через те, що саме тут розвиваються плодоносні пагони.
Все зрізане треба, звичайно, зараз же зібрати і обов’язково
спалити.
Бруньки показуюсь зелений конус
2. Оббризкування літніми інсектисидами контактної дії
Малинова попілиця являє собою дуже прикрого шкідника,
що розмножується іноді у великій кількості, скупчуючись на
верхах плодоносних і молодих пагонів. Виснажені колоніями
попілиць, пагони недорозвиваються, а квіткові стеблини, коли й
зацвітають, то дають недорозвинені ягоди з дуже невеликою
кількістю плодиків. Тому оббризкування в пору, коли личинки-
фундаторки перебувають відкрито, є досить доцільним і абсо-
лютно необхідним. Переходячи з плодоносних пагонів на но-
вий приріст, попілиця дуже калічить його, обумовлюючи появу
великої кількості недогону, непридатного для відновлення куша.
Інсектисидами можуть бути мильна емульсія, нікотинові і ана-
базинові препарати нормальної концентрації.
Утворення нової порості
3. Обрізування прив'ядаючих молодих пагонів і їх знищення
В період, коли молоді пагони, що вийшли з землі, досягають
20—30 см, виявляється оригінальне пошкодження їх у формі
прив’ядання і відмирання вершка. Це пошкодження спричиню-
ється личинкою малинової мухи, личинка якої на відстані 10—
15 см від вершка робить у стеблі кільцевий хід, перерізуючи-
судини стебла. В результаті відмирає вся вища частина па-
гона. Личинка мухи потім виходить і коконується в землі. Треба
систематично перевіряти плантацію і, проходячи по рядках, ви-
різувати всі пагони, що прив’ядають, щоб разом з ними знищити
6—69
81
личинку мухи. Не слід запізнюватись з цим, тому шо вирізу-
вання прив’ялих пагонів після виходу личинки в гругігг безцільне
і на майбутній рік пошкодження будуть знову.
Поява бутонів
4. Обпилювання дуетами
В період появи бутонів на малиновій плантації з’являється два
найважливіших шкідники малини: малиновий квіткоїд і малино-
вий жук. Перший з них відкладає яєчка в бутонів малини, пе-
регризаючи при цьому квітконіжку. Личинка живиться бутоном
після його опадання на землю. Другий шкідник, малиновий
жук, відкладає яєчка в квітки. Молоденька личинка вгризається
в квітколоже і робить в ньому кільцевий хід, живлячись м’я-
кушем квітколожа, а іноді виїдає окремі плодики складного плода
малини. Пошкоджений плодик або зовсім всихає, або недороз-
вивається, утворюючи дрібні червиві ягоди, які йдуть у брак.
В останній час розроблено метод боротьби з цим шкідником
з допомогою обпилювання плантацій нікодустом або анабаду-
стом. Це обпилювання в кілька разів зменшує процент зараже-
ності. Через те, що отрута в цих дуетах випаровується через
декілька днів, то для одержання потрібного ефекту, обпилю-
вання треба повторити разів зо два, зо три через кожні 5—
В днів, охопивши ним період початку цвітіння і масового
цвітіння. Витрата порошку на 1 га плантації близько 60 кг.
б. Струшування в лійку
Коли неможливо провести згаданий тільки но захід, то в
деякій мірі його можна замінити струшуванням жуків, які скуп-
чуються на малині, в широкі металеві лійки, шо побудовані
по типу звичайної лійки, до вузького кінця яких підв’язується
мішечок або скляна банка. Робітник, проходячи по рядках,
підставляє лійку під верх куща і різко його струшує. Жуки
падають поковзом у глибину лійки, попадаючи в підв’язаний
мішечок або банку. При перевірці цього заходу, виявлено не-
достатню його ефективність і порівнюючи слабке зниження після
нього зараженості. Можна вважати, що це пояснюється застосу-
ванням цього заходу в малому масштабі, а не охопленням ве-
ликої площі, при якому ефективність, безперечно, була б вищою.
З другого боку це струшування технічно важко здійснюване
у великому господарстві.
Збирання врожаю
6. Сортування й знищення пошкоджених ягід
Збирання врожаю провадиться в кілька разів. Причини
цьому в нерівномірному достиганні ягід. Під час збирання необ-
хідно одночасно ягоду сортувати і всі ягоди, які бракуються, не
82
викидати, а обов’язково збирати в окрему корзинку. В таких
ягодах е велика кількість личинок малинового жука. Всю збра-
ковану ягоду треба винести з плантації і знищити затопленням
у воду на довгий час, пропарюванням, згодовуванням худобі
тощо.
Після збирання врожаю, приблизно у вересні
7. Перекопування грунту під кущами
Малиновий жук перетворюється в лялечку в земляному ко-
коні під кущем приблизно в зазначену пору. Для пошкодження
цієї найніжнішої стадії комахи, радять перекопувати землю,
дбаючи про те, щоб земля була старанно підпушена під самими
кущами і між окремими стеблами.
СУНИЧНІ ПЛАНТАЦІЇ
Суничні плантації в останні роки починають широко розви-
ватися не тільки в приміських районах, але й далеко від міст,
в радгоспах і колгоспах. Найцінніша продукція йде для спо-
живання в свіжому вигляді або зберігається у вигляді сульфітова-
ного матеріалу. У зв’язку з цим, треба звернути серйозну увагу
на заходи по захисту цієї культури від шкідників.
Шкідники суниці досліджені дуже мало. До останнього часу
їх видовий склад і географічний розподіл окремих видів, в тому
числі і тих, що мають карантинне значення, не були відомі.
В наслідок цього не можна запропонувати для суниці системи
заходів, тим більше, що вона залежно від району, відрізняється
різкими особливостями. В північних областях культури суниці
основними об'єктами, що її пошкоджують, є слимак, сунична
козявка, суничний кліщик, довгоносик-квіткоїд та ін. В середній
смузі зростання суниці, слимаки і козявка втрачають вже своє
значення. Суничний кліщик тільки починає розповсюджуватись..
В деякі роки найсильніших пошкоджень, аж до загибелі план-
тацій, завдають суничні трачі. Поруч з ними має велике зна-
чення діяльність личинок пластинчатовусих. В лісостеповій смузі
вони нерідко призводять до повного знищення плантацій. На
півдні УСРР суниця культивується з великим успіхом, але спе-
цифічні шкідники її там майже зовсім невідомі. Очевидно через
те, що на півдні ця культура розташовується переважно на
вологих місцях, тут їй шкодить капустянка або капустяний
вовчок. Подаємо нижче перелік окремих заходів щодо зазначе-
них найголовніших шкідників.
1. Боротьба з личинками пластинчатовусих
Перш за все велике значення має вибір грунту під час за-
кладання плантації. Ентомологічна експертиза при цьому абсо-
лютно необхідна. Пробні розкопування повинні показати ступінь
83
зараженості грунту личинками пластинчатовусих. Коли вона ста-
новить 2—3 личинки на кв. м, то краще такий грунт під
плантацію суниці не відводити. При глибокій оранці плантації,
за плугом обов’язково треба пускати збиральників, які під-
бирають личинок жуків. Таким чином, можна значно змен-
шити їх кількість. В жарких зонах нашого Союзу, з кінця
цвітітня плодових садів, можна провадити затруєння плантацій
парадихлорбензолом з розрахунку 10—20 г на лінійний м ка-
навки, яка прокопана вздовж рядка, на відстані 5—10 см від
шийки кущика. В вологу, вогку і холодну погоду парадихлор-
бензол не діє. В боротьбі з личинками жуків можна застосову-
вати, правда, недосить ще перевірений, спосіб підколювання
личинок з допомогою багатоголчастого приладе. Цей прилад
являє собою плоску дерев’яну колодку 12 X 12 см, в яку набиті
довгі стальні дротинки 2—3 мм товщини і довжиною близько
20 мм кожна. З допомогою такого прилада грунт проколюється
прямо під кущ; дротинки стоять одна від одної на 2 см, чому
до 60% личинок, як показали досліди, проколюється. Прилад
може вживатися на легкому грунті, або після дощу, з най-
більшим успіхом на молодих плантаціях у травні та червні.
2. Боротьба з личинками трачів
Основний вид суничних трачів, що завдає найбільшої шкоди,
з’являється в дорослій стадії рано на весні, як тільки суниця
почне відростати. Перше покоління личинок дуже шкодить
в період цвітіння, а до часу зав’язування плодів плантація вже
може бути оголена. Тому важливо не пропустити моменту по-
чатку боротьби з цим шкідником, почавши її обов’язково
до початку цвітіння. Захід в основному полягає в оббризку-
ванні інсектисидами внутрішньої дії в розчинах великої міцно-
сті, тому що личинки трачів досить стійкі проти отруіння.
Становище ускладнюється ще тим, що личинки в перших ста-
діях живляться на нижній поверхні листка, а наскрізні дірки
в ньому прогризають лише більш дорослі. Тому при оббриз-
куванні плантації суниці треба дбати, щоб була вкрита отрутою
і нижня поверхня листків. Для цього слід, при ручній апара-
турі, застосовувати зігнуті наконечники і пускати струмінь
знизу вгору, а при оббризкуванні з допомогою міцної апаратури
спускати наконечники по можливості нижче і застосовувати
розставляння їх в різних напрямах. Друге покоління трача
з’являється вже в липні і здебільшого буває ще агресивнішим,
оголюючи плантацію до кінця. В результаті такого подвійного
пошкодження листової поверхні, кущики суниці, при відсутності
опадів, швидко гинуть. Те, що залишиться, може бути остаточно
знищене третім поколінням в серпні—вересні. Тому боротьба з
трачом повинна провадитись інтенсивно, особливо під час з’яв-
84
лення першого покоління. Після відходу личинок кожного по-
коління в землю для коконування, треба зробити старанне під-
пушування грунту сапкою не тільки в межиряддях, але й без-
посередньо біля самих кущів.
3. Боротьба з суничним кліщиком
Заходи боротьби з суничним кліщиком ще остаточно не
розроблені. Всі випробувані заходи по застосуванню хемічних
способів боротьби не дали задовільних результатів. Лише де-
які надії подає застосування водень-сульфіду. Між тим, клі-
щик розвивається все більше, і шкода від нього позначається
зниженням врожаю. Основне тепер—це закладання нових план-
тацій з незараженого садильного матеріалу, чому каран-
тинні заходи щодо кліщика повинні бути проведені з усією
суворістю. Вусики для закладання нових плантацій треба відби-
рати виключно з незаражених маточників. Для повної гарантії
чистоти садильного матеріалу його треба пропускати через тер-
мічну дезинсекцію, докладно про яку ми тут не говоримо, тому
що вона повинна провадитись лише спеціалістами цієї справи
(цей захід ще мало розроблений; за неправильним застосуванням
його можна згубити садильний матеріал. Треба керуватися
інструкціями Карантинної управи). Підвищити продуктивність
заражених плантацій можна підкошуванням листя в другій
половині сезону, зараз же після плодоношення, по можливості
нижче, косаркою або косою. Листя згрібається, видаляється
з плантації і спалюється. При цьому заході сердечко рослини
залишається незачепленим і відбиває нове, свіже листя. В резуль-
таті кількість кліщика набагато зменшується, а загальний
врожай з плантації підвищується на кілька десятків про-
центів.
4. Боротьба з слимаками
В північній зоні культивування суниці пошкодження слима-
ками може мати дуже серйозний характер; слимаки пошкод-
жують всі частини рослини, живлячись, головним чином, ноча-
ми, і тільки в вогку, хмарну погоду залишаються на рослинах
і вдень. Особливо прикрі їх пошкодження на ягодах.
Боротьба з слимаками ще не розроблена в належній мірі.
Рекомендується обпилювання їх обпалюючими порошками. До
таких .порошків може бути віднесене в першу чергу свіжо-
гашене вапно і суперфосфат. Першого розпилюють 200 кг на
один га, другого—300 кг на ту ж площу. Обпилювання роблять
два рази; друге обпилювання починають хвилин через ЗО
після першого, тому що слимак скидає з себе перші порції
обпалюючого порошку разом з шаром слизу.
85
5. Боротьба з козявкою
Цей жук дає одно покоління протягом літа. Личинка його
живе відкрито на листках суниці, пошкоджуючи їх скелетуваи-
ням. При масовій появі, личинки настільки об’їдають листя, ш.о
кущики врешті гинуть. Боротьба з козявкою здійснюється
шляхом оббризкування плантацій інсектисидами внутрішньої
дії, провадячи це оббризкування так, щоб на час збирання ягід
на останніх не залишилось би слідів отрути. Препарат—па-
ризька зелень у концентрації 0,2%. В період лялечкової стадії ре-
комендується перекопування або сапання межирядь і грунту
якомога ближче до кушів.
86-
СПРОБА РАЙОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ
Наведені вище системи заходів для окремих культур, в даний
час, мимоволі, є почасти лише схемою і безперечно в ряді
випадків будуть відірваними від тієї конкретної дійсності, з
якою доведеться мати справу оперативному працівникові, і вима-
гатимуть обов’язково тих чи інших корективів. Ми прагнули в
своєму викладі подати лише ті заходи, які тепер І в найближ-
чий час можуть набути масового характеру, через забезпече-
ність їх технічними і організаційними засобами. Немає жодного
сумніву, що вже в найближчі роки буде проведена повна пере-
будова всіх наших заходів по боротьбі з шкідниками в напрямі
механізації на базі широкого запровадження хемічних спо-
собів боротьби, а також і біологічното методу.
В першу чергу й найповніше повинні бути охоплені заходами
райони промислового плодівництва і ягідництва.
Другим моментом, який треба приймати до уваги при за-
провадженні наміченої системи в практику, є районний розподіл
шкідників за їх ступенем розповсюдженості. Це питання тепер
так само ще недосить ясне для цілого ряду культур. Між тим,
тільки на базі подібного географічного районування ком-
плексів головних шкідників, можна конкретно планувати ті
або інші системи заходів для окремих районів. Недосить, проте,
приймати до уваги тільки географію того або іншого шкідника,
бо залежно від географії, в значній мірі може змінюватись і
його фенологія в бік збільшення або зменшення кількості гене-
рацій, пересування строків, розвитку окремих стадій тощо, що,
звичайно, буде вимагати пересування строків робіт та запрова-
дження і додаткових заходів.
Додамо, що ряд шкідників може зустрічатися й дуже
шкодити по всій зоні даної культури. При побудуванні
системи заходів на це треба зважати в усякому пункті культи-
вування даної рослини. До таких ми відносимо, наприклад,
білана, шовкопряда-перстенівку та багато інших, фенологія
яких в основному не міняється від широти місця. На фоні цих
більш-менш постійних шкідників кожна культура має, крім
того, своїх специфічних шкідників, властивих тільки їй, щільно
з нею пов’язаних, і які часто-густо- змінюють свою фенологію в
в географічному розрізі. Для яблуні, до таких ми віднесемо
87
яблуневу плодожерку, козарку, нирку, букарку, яблуневу
мідяницю і деякі інші види в тій або іншій місцевості, то
е характерними для даної культури.
Для яблуні, виходячи з зазначених принципів, ми можемо
грубо намітити три зони на території європейської частини
СРСР, за ознакою провідних шкідників і за їх фенологічною
характеристикою. Всі ці три зони перерізують також і тери-
торію УСРР.
Яблуня
Перша зона для яблуні характеризується такими показни-
ками: набір сортів культури переважно ранніх строків дости-
гання; комплекс найагресивніших шкідників складається з: яблу-
невої молі, яблуневої мідяниці, нирка, яблуневої плодожерки
з однією генерацією. Географічно ця зона з півночі вивершується
межею поширення культури яблуні; південна межа (досить на-
ближено) відрізує північ України й проходить через РСФРР по
лінії, що виходить на Саратов. Звичайно, в цій зоні комплекс
заходів може бути набагато спрощений (менша кількість оббриз-
кувань проти плодожерки, відсутність періодичного контролю
ловних поясів і т. ін.).
Друга зона обмежується на півночі зазначеною південною
межею першої зони. Південні її межі замикаються лінією, що
-оточує всю Молдавію, відокремлює південь України і, обходячи
Азовське море, охоплює північні райони Азовсько-Чорномор-
ського та Північно-Кавказького країв. Комплекс шкідників, що
є характерний для даної зони, складається з козарки в агресив-
ній кількості, глодового слоника, букарки, ряду видів листо-
верток в агресивній кількості та плодожерки, що розмножується
частково або повністю в двох поколіннях. В цій зоні цілком
відсутній нирок; яблунева мідяниця рідко розмножується в агре-
сивній кількості.
Третя зона розташовується на південь від останньої зазна-
ченої лінії, охоплюючи Наддністрянщину, південь України, південні
райони Північного Кавказа і все Закавказзя. Вона характе-
ризується наявністю кров’яної яблуневої попілиці, можливістю
для плодожерки давати, частково або повністю, в деякі роки
третє покоління. Звичайно, система заходів в цій третій зоні
повинна бути особливо складна, бо вимагає застосування
декількох додаткових оббризкувань, а також застосування
специфічних заходів для боротьби з яблуневою кров’яною
попілицею. З другого боку, ця зона дає найкращу продукцію,
через те що тут культивуються найцінніші зимові сорти
яблук.
Не слід розуміти, що третя зона цілком і повнотою відпові-
дає наведеній схемі. Увесь гірський Кавказ є дуже складним
районом, де виступають закономірності вертикальної зональ-
88
НОСТІ, своєрідні особливості клімату ДОЛИН і Т. ІІ1. ,/1,0 НІНІ
чення останнього фактично тільки приступлено. Ясно, пін ній пупс
поділений на цілий ряд окремих дрібних зон, що вміщуюТІ.
в себе всі зазначені вище три характерних зони, але з другим
складом шкідників.
Щодо УСРР, то на її території повинні бути відокремлені
райони, що характеризуються деякою специфікою. Поперше,
майже вся Вінницька область та частина (північна) Київської і
Харківської, де яблунева мідяниця займає одно з головних місць;
поруч з нею не менше значення в деякі роки має п’ядун зимо-
вий. В третій зоні, крім яблуневої кров’яної попілиці має місце
широке розмноження розанної листовертки, яка вимагає вжи-
вання масляної емульсії. Найбільше вона розмножується в схід-
но-південному куті УСРР (Мелітопольщина, Маріуполь, Бер-
дянськ і т. д.). Нарешті треба відмітити, що хоч третє поколін-
ня плодожерки з’являється тут рідко і в невеликій кількості, але
друге покоління майже кожний рік набирає дуже великого значен-
ня і розтягується так, що вимагає теж додаткових оббризкувань.
Груша
Груша є більш південною культурою, ніж яблуня. Недостатні
наші знання її географії і особливостей її шкідників не дають
можливості застосувати більш-менш чіткий поділ системи захо-
дів по зонах. Першим наближенням до цього слід вважати
наведене нижче.
Перша зона може характеризуватися наявністю плодожерки
в одному поколінні, з листогризових—комплекс звичайних шкід-
ників, рідкі пошкодження грушевою мідяницею. Географічно ця
зона обмежовується північною межею поширення культури, а
з півдня лінією, що проходить через Київ і виходить південніше
від Саратова. Економічно це зона колишнього любительського
грушівництва, де є поширений лише асортимент з літніх сортів,
виключно місцевого споживання.
Південною межею другої зони можна вважати лінію, що
проходить через південь Молдавської АСРР, і включає південну
зону України й увесь Північний Кавказ. Шкідлива фауна, що є
характерною для цієї зони, дає таких представників, як груше-
вого слоника, грушеву мідяницю в агресивних кількостях,
плодожерку в двох ПОКОЛІННЯХ.
Третя зона—на південь від зазначеної межі, в додаток до попе-
редніх видів має грушевого червчика, плодожерку, яка може
давати до трьох поколінь, та грушевого трача-мінера. Разом з
тим, це є зона зимових найцінніших сортів груш.
Слива й абрикос
Для сливи й абрикоса районування по великих зонах особ-
ливо утруднене, тому що при розподілі шкідників виступає
момент не тільки широтної зональності, але й охоплення окре-
89
мих районів найважливішими шкідниками з сходу нд захід. Так,,
мигдалевий насіннєїд просувається в агресивних кількостях в
сходу до лінії Дніпра, звичайно, не переходячи за останній.
Вишня й черешня
Такий самий стан ми маємо щодо вишні і черешні, для яких
має значення вишневий слоник, що утворює поволзьку пляму,
і що розмножується в агресивних кількостях на Північному
Кавказі і південній Україні. Вишнева муха також підходить з
сходу до Дніпра й перекидається через нього окремими сму-
гами на широті Черкас і в напрямі на Поділля, де вона, оче-
видно, утворила самостійне велике вогнище. Підкреслимо, що
останнє ще не зовсім встановлене за недостатністю відповідних
спостережень.
90
ТЕХНІКА ПЕРЕВЕДЕННЯ БОРОТЬБИ З ШКІДНИКАМИ
Технічне озброєння, потрібне для здійснення системи
заходів
Для здійснення всіх зазначених вище заходів потрібне від-
повідне технічне озброєння, яке складається: а) з набору необ-
хідних отрут, реактивів тощо; б) необхідної апаратури для
оббризкування та обпилювання; в) інвентаря, посудин, бочок,
чанів і т. ін., що потрібні для виготовлення розчинів; г) спец-
одягу для робітників, які безпосередньо працюють в саду.
а) НАБІР ОТРУТ
Речовини, що вживаються в практиці боротьби з шкідниками,
поділяються в основному на: отрути, що діють через травний
тракт комахи, при їжі—отрути внутрішньої дії або кишкові;
отрути, що діють на комаху через дотикання з її тілом—
контактні отрути; отрути, що діють через проникнення все-
редину її організме в газуватому стані—газуваті отрути. Тут
ми не маємо змоги дати повну характеристику всіх отрут, що
вживаються в цей час. Обмежимось лише характеристикою
тих з них, вживання яких в найближчі рік-два може мати до-
сить широке застосування у нас в УСРР.
Паризька зелень
Добре відомий в практиці, яскравий, зелений, дуже дрібно
розмелений порошок, що легко розпилюється. Він є подвійною
сіллю мідь-ацетату і мідь-арсеніту. В нашій практиці, не вва-
жаючи на ряд його хиб, це є найпоширеніший інсектисид. До
числа хиб належить його шкідлива дія на організм того, хто з
ним працює, складність виготовлення речовини і недостатня
ефективна дія її на деяких шкідників (непарний шовкопряд, золото-
гуз, плодові слоники). Паризьку зелень можна вживати як у вигляді
розчину, так і для обпилювання, в суміші з якоюнебудь ней-
тральною речовиною (інгредієнтом). Виготовлення розчину па-
ризької зелені провадиться так: потрібну кількість паризької
зелені спочатку змочують невеликою кількістю води й старанно
розмішують до повного змочування. Потім подвійна кількість,
по вазі, негашеного вапна гаситься й розводиться до стану
вапняного молока. В бак з відміряною кількістю води зливають
91
виготовлену паризьку зелень, вливають вапняне молоко й роз-
мішують розчин. Паризьку зелень під час роботи оббризкувача
треба перемішувати, бо вона, через свою вагу, осідає на дно.
Нормальна концентрація, в якій вживається паризька зелень—
0,1%. В окремих випадках, які нами наведені, концентрація під-
вищується або знижується в межах від 0,05 до 0,2%.
Джипсин - свинець-арсеніт
Як сполука, є шкідливою для здоров’я, як при його про-
мисловому виготовленні, так і при вживанні в роботі. В СРСР
не виробляється. Можливі залишки цього інсектисиду можуть
бути використані в боротьбі з більшістю комах-гризунів і особ-
ливо проти гусениць непарного шовкопряда та золотогуза.
Джипсин, при вживанні, розводиться в концентрації 0,2%.
Кальцій-арсенат
Білий порошок, що має значну дозу арсену, не завжди стан-
дартного складу, чому іноді можливі опіки рослини. Тому
його слід застосовувати, головним чином, у другій половині
вегетаційного періоду, коли листя на деревах досить загрубіє.
При виготовленні розчину, до нього додається на відважену
кількість кальцій-арсенату, подвійна кількість негашеного вапна
у вигляді свіжовиготовленого вапняного молока. У воді не
розчиняється. Тому так само як і з паризькою зеленню, при
роботі оббризкувачем, треба добре розмішувати розчин в баці
оббризкувача. Нормальною концентрацією треба вважати 0,2°/0
з коливаннями в обидві сторони від 0,1 до О,25°/о.
Натрій-флуорид
Дуже поширений інсектисид, у вигляді білого порошку,
що розводиться у воді. Однак, він відрізняється великою мірою
розчинності, що обумовлює в ряді випадків появу сильних
опіків на листях садових рослин. Він є дуже токсичною от-
рутою, чому було зроблено багато спроб знешкодити його
властивість опікання шляхом додавання різних нейтралізуючих
речовин. Покищо ці спроби не дали позитивних результатів,
чому при використанні його на плодових культурах треба
бути дуже обережним. Цілком виключена можливість застосу-
вання його в першій половині вегетаційного періоду. Навіть і
в другій половині літа, коли листя вже грубше, і на більш
стійких культурах, як яблуня, груша, смородина і крижовник—
треба зважати на умови погоди перед застосуванням цієї от-
рути. І якщо погода сприяла появі на рослинах ніжного листя
(тривалі опади, холодна погода), то краще утриматись від його
застосування зовсім. Приблизна концентрація натрій-флуориду—
0,5—0,7%.
92
Натрій-флуосиліцид
Білий порошок, який діє на шкідників дуже згубно. .Х.ірлі. н р
ним є швидкість його дії. Особливо цікаво ВІДМІТИТИ СШЧІ.ІіфІЧІїу
отрутну дію цього інсектисиду на плодових довгоносик І и. За-
стосування його на садових культурах, як порошкову отруту
і як розчин, є небезпечне щодо опіків, хоча 1 в меншій мірі,
ніж від натрій - флуориду. Тому застосовувати його у другу
половину сезону, або на більш стійких культурах. Його хибою
є домішка натрій-флуориду, що буває часто і що підсилює власти-
вості обпалювання. Середня концентрація для натрій-флуоси-
ліциду—0,6% розчин, з відхиленням від 0,5 до 1,0%.
Барій-флуосиліцид
Останній час цей препарат, що був випробуваний в досить
широких масштабах і що виявив прекрасні властивості, як
інсектисид для плодових культур, ставиться вже на широке
виробництво. Цьому препарату, безперечно, належить велике
майбутнє в наших садах, тому що він відзначається рядом цін-
них властивостей. Практично він майже не розчинюється у воді,
чому обпалення рослин майже виключене. Токсичність його
цілком достатня. Дуже токсичний по відношенню до ряду шкід-
ників, в тому числі і тих, що важко піддаються отруїнню, як
плодові слоники. Розводиться у воді добре і при виготовленні
розчину не потребує ніяких домішок. Для людини менш отруй-
ний, ніж вище описані препарати. Нормальною концентрацією,
є 1,0%. Можливі коливання від 0,7 до 1,5%.
Барій-хлорид
Хемічно є нейтральна сіль, яка розчинюється у воді. В
садовій практиці вживається порівняно рідко, але бувають
все ж випадки, коли його вживання може бути цілком виправ-
дане. Сила його дії стоїть в залежності від умов погоди. В
боротьбі з травневого міллю, а особливо у випадках, коли
потрібний швидкий ефект, він цілком до речі. Однак, останнє
утруднюється тим, що барій-хлорид добре діє лише в жарку
погоду. Тим то застосування його в дощову та холодну
пору результатів не дає. Нормальна концентрація барій-хло-
риду 4%. Однак, в дуже жаркі сонячні дні вона може бути
знижена до 2%.
Нікотин-сульфат
Препарат нікотину, що містить у собі близько 40% чистого
нікотину. Розчинений до нормальної концентрації, може бути
вживаний самостійно і в суміші з отрутами внутрішньої дії.
Відрізняється специфічною дією на голих комах. Особливо енер-
гійно діє на попілиць. В останній час виявлені його прекрасні
властивості, як інсектисиду, що забиває голих молодих гусе-
93.
ниць. Овоцидні властивості нікотину дають змогу застосовувати
його для боротьби з деякими шкідниками у стадії яйця. Пре-
парати нікотину можуть бути різної міцності, але при виготов-
ленні робочого розчину треба завжди виходити з розрахунків
доведення в ньому концентрації нікотину до 0,1%.
Анабазин-сульфат
Новий алкалоїд, що виробляється нашою радянською про-
мисловістю, який у багатьох випадках може цілком замінити
нікотин. Проведені досліди цього інсектисиду показали, що по-
руч з властивостями контактної отрути, в ряді випадків він
виявляє і якість отрути внутрішньої дії. Крім того, він має
згубні властивості як у чистому вигляді, так і в комбінації з
деякими іншими інсектисидами, також забиваючи яєчка деяких
шкідників. За всіма цими даними анабазинові належить широ-
ке майбутнє в нашій практиці боротьби з шкідниками, тим
більше, що сировинні ресурси для його виготовлення дуже
великі. Концентрація, в якій вживається анабазин—0,1%—0,3%.
Треба відмітити, що чисті розчини анабазину й нікотину не
завжди добре змочують комах, особливо, коли останні захи-
щені жировими виділеннями своїх покривів. Тому до цих роз-
чинів треба додавати деяку кількість мила (5 г на 1 л) або
1 % вапняного молока (10 г негашеного вапна на 1 л).
Гасова емульсія
Належить до числа інсектисидів, які можна швидко виго-
товити в господарських умовах. До хиб гасової емульсії
належить необхідність виготовляти її на м’якій воді і дуже
старанно, тому що крапельки гасу, нерозпилені в емульсію,
при оббризкуванні спричинюють опіки листя і плодів. Гасова
емульсія вживається в більшості випадків для боротьби з
деякими ссальцевими шкідниками—червчиками, грушевою мідя-
ницею, попілицею тощо. Спосіб її виготовлення такий: у двох
літрах, обов’язково м’якої води, при нагріванні розчинюється
400 г мила. Після цього, не даючи рідині закипіти, додають
невеликими порціями 2 л гасу, перемішуючи розчин віником,
або з допомогою садового шприца. Ця операція триває доти,
поки рідина не набуде характеру сніжно-білої маси, на поверхні
якої зовсім не буде помітно крапельок гасу. Цей основний
розчин розводиться до 100 л загального об’єму. Таким чином,
одержуємо 2-процентну гасову емульсію, яку треба вживати за-
раз же після виготовлення, бо вона не стійка і гас може знову
випливати наверх.
Масляні емульсії літні
Для виготовлення літніх масляних емульсій вживаються
легкі, добре очищені, мінеральні масла. Є ряд способів вигото-
влення мінерально-масляних емульсій домашнім способом, бе-
94
ручи як емульгатор зелене мило. Наша промисловість починає
випускати в напівзаводському масштабі готові концентрати1,
які треба розводити до потрібної концентрації. Влітку масляні
емульсії не можна вживати міцніші, ніж в 2-процентному роз-
гині. Щодо вживання літніх масляних емульсій відсилаємо до
спеціальної літератури, тому що в цьому питанні тепер ще не-
має певних наслідків відносно вибору масла, способу виготов-
лення і т. д.
Масляні емульсії для зимового вживання
Для виготовлення цього типу емульсій беруться важчі мі-
неральні масла. Вони є також у вигляді готових концентра-
тів, які розводять до потрібної міцності. Здебільшого, для зи-
мового оббризкування вживаються чотирипроцентні емульсії;
в деяких випадках (яєчка розанної листовертки) концентрація
підвищується до 6%. Концентрація емульсії залежить також
від складу масел, які до неї входять.
Розроблено спосіб одержання емульсій на залізному купо-
росі; це так звані Піккерінговські емульсії.
Полісульфід кальцію
Цей розчин зветься також сірчано-вапняковим видваром
або каліфорнійською сумішшю і до останнього часу вигото-
вляється теж господарським способом. Тепер є готові в рід-
кому стані полісульфіди, при вживанні яких їх треба відповідним
чином тільки розвести. Яким чином провадити цю операцію,
ми вже казали вище. На всякий випадок дамо тут стислий опис
способу виготовлення полісульфіду кальцію в господарських
умовах. Співвідношення складових частин таке: 1 кг' негаше-
ного вапна, 2 кг сірки в порошку та 10 л води. Спочатку у
великому казані гасять вапно, потроху доливаючи води. Коли
вапно розігріється, туди всипають сірку. Розчин розмішують і
доливають водою. Суміш кип’ятять 40—50 хвилин, поки рідина
не набуде червоно-коричневого відтінку міцного чаю. Тоді
дають рідині відстоятися, зливають її без осаду в бочки і
користуються, як концентратом. Для правильного використання
визначають міцність її ареометром, а надалі керуються наведе-
ною вище табличкою (стор. 36).
Парадихлорбензол
Сухий кристалічний порошок, що продається в металічний
упаковці. Дози, вживані для отруїння грунту в молодих насад-
женнях і умови, при яких це отруїння буває ефективне, подано
вище (див. стор. 28).
1 Ще не зовсім вивчені стосовно до літніх умов.
95
Бетанафтол
Порошок з ароматичним запахом. При вживанні розчиню-
ється в подвійній кількості мінерального масла при легкому
підігріванні. Після цього ним змочуються ловні пояси, як вже
було сказано вище, з розрахунку від 5 до 10 г на кожний пояс.
Наводимо табличку (£гор. 98), що показує можливість і не-
можливість комбінування окремих інсектисидів.
б) АПАРАТУРА
Ми вже зазначали, що питання боротьби з шкідниками в са-
дах розв’язується сприятливо в тому разі, коли апаратура е не-
далеко від садових масивів, а ще краще, коли вона є безпо-
середньо в господарстві. Важко уявити собі перекидання її з
масиву в масив, щоб скрізь поспіти вчасно. Як же повинен бути
забезпечений апаратурою садовий масив? Ми вже бачили, що
ряд шкідників вимагає застосування того або іншого заходу
в певні, короткі строки, які відповідають тій чи іншій стадії»
проти якої ми спрямовуємо свої дії, для одержання найбільшого
ефекту. Так, боротьба з попілицями і яблуневою мідяницею на
конусі бруньок вимагає проведення оббризкування протягом
З—4 днів. Боротьба з плодожеркою в стадії яйця вимагає при-
близно такої ж швидкості. Деякі випадки масової появи окре-
мих шкідників викликають потребу найшвидшої протидії, тому
що не всі шкідники гинуть швидко; часто процес знищення їх
затягується на кілька днів, протягом яких вони можуть завдати
великої шкоди. Виходячи з таких міркувань, треба робити роз-
рахунок на потрібну апаратуру, поклавши в основу виконання
наміченого заходу не більше, ніж за 5 днів1. Питання про вибір
типів апаратури упирається також в ряд принципових питань.
Ми тепер на початку періоду запровадження в наше виробни-
цтво потужної апаратури, що працює з допомогою моторів, з
високою продуктивністю й великою витратою рідини або порошку
на одиницю часу. Наша машинобудівельна промисловість вже
засвоїла виробництво кількох таких марок і процес насичення
ними плодового господарства є тільки питанням короткого часу.
Від попереднього періоду ми одержали в спадщину велику кіль-
кість середньої та маломіцної апаратури, яка ще буде застосо-
вуватися в роботі. Розташування наших садових масивів іноді на
крутих схилах, балках, перерізаних місцевостях, будуть в окре-
мих випадках ускладнювати застосування великої апаратури.
Отже, і дрібна апаратура, поруч з потужною, яка займає про-
відне місце, повинна бути використана в нашому господарстві,
доповнюючи одне одну.
1 Новий спосіб боротьби з паршею вимагає ще коротших строків прове-
дення обробки садів (переддощове та післядощове оббризкування).
'.)(>
Дрібна ручна апаратура може бути придатної» в |м» и ліпші.у.
В МОЛОДОМУ. Саду ПрибЛИЗНО ДО 8-рІЧНОГО ВІКУ, ДЛЯ ОІЦкНіПії '.н І п
ників, а в деяких виключних випадках і на дорослих н.н .пі.іон
нях, неприступних для великої апаратури. Для розрахунку ш»
трібної кількості ручних апаратів можуть бути такі відправні
цифри:
для шкілки
для дичок в розсаднику
для одноліток в розсаднику
для дволіток в розсаднику
сад на 3 рік після садіння
7-мирічний молодий сад
1 апарат на 1,5 га
1 і» » 4 „
1 ,, „ 2 „
Для кінної апаратури матимемо на увазі, що вона в основ-
ному повинна бути використана в насадженнях від 8-річного
віку і до такого стану дерев, коли висота крони починає пе-
ревищувати 5 м. Тільки при такому стані і при використанні
довгих мундштуків для наконечника можна домогтись потрібної
якості при оббризкуванні вершків дерев.
10-тирічний сад—Помона 1 апарат на 15 га
Дорослий сад—Помона 1 „ „ 8 га
Для розрахунку існуючої моторної апаратури даємо орієнтовні
цифри.
В 3—4-річному саду моторний оббризкувач „Піонер"—1 апа-
рат на 300 га Ч
У дорослому саду „Піонер" 1 апарат на 50—60 га.
Ще більш потужна апаратура, у вигляді тракторних причіпок,
недосить ще вивчена, але очевидно її продуктивність в 1,5—
2 рази вище, ніж „Піонер".
При обробці ягідників (крижовника, смородини й малини) треба
прийняти кількість ручних апаратів по нормі 1 шт. на 2—3 га.
Прийнявши зазначені орієнтовні цифри продуктивності апаратури
й строки використання її по видах робіт, можна підрахувати
кількість потрібних апаратів для обслуговування наявних площ.
Відмітимо нижче марки апаратів, що виробляються тепер в
нашому Союзі.
Оббризкувач „Тремас" (мал. 37)
По типу Вермореля. Ранцевий оббризкувач з плескуватим
баком, місткістю близько 10 л рідини. Насос діафрагмовий з
внутрішнім повітряним ковпаком. Приводиться в рух ручкою лі-
вою рукою; брандспойт з наконечником знаходиться під час ро-
боти в правій руці. Апарат розвиває близько 2,5 атмосфер робо-
чого тиску.
1 Цю ноому досягнено на Слов’янській дослідній станції при ході „Піонера"
на тракторній тязі, де брандспойщнки перебували на спеціальних площадках, а
рідина викидалась пострілами при проходженні оббризкувача біля дерев.
97
7-69
Апарат по типу „Автомакс" (мал. 38)
Пневматичний апарат, що діє стисненим повітрям. Тиснення
утворюється завчасно насосом приблизно до 5,5 атмосфер. Апа-
рат має загальний обсяг резервуара, що дозволяє вмістити до
12 л рідини плюс об’єм, що потрібний ДЛЯ вміщення стисну-
того повітря. Після нагнітання, апарат беруть на спину і робіт-
ник має можливість одною рукою тримати брандспойт, а другою
розсувати густі гілки крони і т. ін. В <міру випорожнення апа-
рата, тиск в ньому все
меншає і останні порції
рідини викидаються при
мінімальному тисненні. В
цьому полягає одна з
основних хиб цього апа-
рата. Разом з
ньому значно більший
тиск, ніж тиск в попе-
редніх апаратах. Це доз-
воляє пристосувати його
для оббризкування більш
високих дерев.
тим, в
„Помона" (мал. 39)
Це найпоширеніший
тепер апарат, що являє
собою сильний насос,
який приводиться в рух
ручкою, що винесена по-
зад апарата. Насос вста-
новлюється у вертикаль-
но поставлену бочку.
Мал. 37. Оббризкувач „Тремас* (діафрагмовий) Остання ставиться зде-
більшого на двоколісний
хід однокінної запряжки. Апарат працює на два рукави; кожний
з них має довгий брандсбойт, що дозволяє викидати розчин
на порівнюючи велику висоту.
„Піонер" заводу „Вулкан*1 (мал. 40)
Вже освоєно серійне виробництво цих апаратів на заводі
„Вулкан*. Апарат має 3-сильний мотор, який приводить в рух
плунжерний насос, що розвиває тисх до 20—25 атмосфер. Бак
вміщує в собі 350 л рідини, має мішалку і насос для авто-
матичного нагнітання розчину в бак з чанів. Вся установка
змонтована на масивному двоколісному ході, пристосованому
для запрягання пари сильних коней. Можна пристосувати його
й до тракторної тяги. Апарат працює на два шланги, які за-
98
кінчуються короткими брандсбойтами, що мають постійні регу-
лятори струменю (по типу американських генів). Тиснення, що
розвивається апаратом, дозволяє одержати струмінь рідини до
10 м довжини, тому з його допомогою можна обробляти досить
високі дерева.
Тракторна причіпка
„Вулкан"
Бак місткістю на 800 л
підвішено на двоколісному
ході. Спереду його, на спе-
ціальній рамі укріплено на-
Мал. 38. Оббризкувач по типу „Автомакс
Мал. 39. Оббризкувач „Помона'
(бочка дана в розрізі)
сос, що приводиться в рух передачею від трактора. Тиснення
досягає 25—ЗО атмосфер і дозволяє одержати на два брандсбойти
потужні струмені рідини, що викидаються через наконечники—
гени, які дозволяють регулювати як ступінь розпилу, так і
довжину струменя рідини. Довжина струменя перевищує 10 ме-
трів. У великих наших тсадах з сильно розвиненими кронами
дерев, цей апарат найпридатніший. Згадана вище причіпка для
брандсбойтів дає повну можливість використати його з великою
продукційністю в молодих садах.
Оббризкувач-обпилювач по типу Рекс, конструкції ВІЗР’а
(мал. 41)
Дуже оригінальної конструкції апарат, що розрахований на
велику продуктивність. Сконструйований він у вигляді причіпки
до трактора. Поєднує в собі принцип дуття з допомогою вентиля-
99
тора і з роботою відцентрового насоса, що підводить рідину до
викидаючого струмінь повітря. Покищо виготовлено тільки
пробний зразок.
Обпилювач на тракторі (ТН2, ТНЗ) (мал. 42)
Сконструйовано обпилювач, що монтується ззаду трактора,
і працює передачею сили від нього.
Мал. 40. Оббризкувач «Піонер* заводу Вулкан, на' тракторній тязі, з при-
чіпкою для сидіння шлангівників; ця причіпка (конструкції Слов'янської
ОМІС) дозволяє піднести продуктивність «Піонера* до 50- 60 га молодого
саду за робочий день
Мал. 41. Оббризкувач-обпилювач „Рекс*
Міцний обпилювач на автомобілі конструкції ВІЗР’а
Сконструйовано пробний апарат, що змонтований на пло
щадці вантажного півторатонного автомобіля. Міцний вентиля
тор, що виносить струмінь повітря, приводиться в рух переда
чею від автомобіля.
100
Пробне випробовування показало, що при боковому дутії
смуга обробки насадження може досягти 50 і більше міч рін. Се-
рійне виробництво цього типу апаратури відкриє широкі мо-
жливості щодо запровадження методів обпилювання в наші на-
садження. Останні три типи апаратів ще недосить вивчені в
умовах садів.
Допоміжний інвентар та використання апаратури
Для правильної організації постачання працюючих апаратів
розчинами необхідно мати в зручному місці, в таборі, що роз-
ташований якнайближче до джерел води, центральний бак
Мал. 42 Обпилювач конструкції ВНДІЗР; монтується на тракторі, від якого
приводиться в рух вентилятор
великої місткості, в якому завчасно виготовляється необхідна
кількість розчину. Наші передові радгоспи вже переходять до
більше удосконаленої організації в цьому відношенні. Вона поля-
гає в збудуванні спеціальної платформи на стовпах, на які вста-
новлено посудину для розчинів. Вода підводиться сюди водо-
гоном. Апарати наливаються зверху самопливом. Такий спосіб
має ту перевагу, що не витрачається багато часу на наливання
баків. В разі великої площі—раціонально мати кілька таких уста-
новок, щоб прогін апаратури вхолосту не зменшував її продук-
тивності. Це має значення і щодо перевезення рідини бочками
до апарата; останнє стає необхідним в умовах, коли прогін
апаратури буде викликати багато зайового часу. Вся організа-
ція справи повинна бути спрямована на найбільше.завантаження
101
роботою апарата. Для полегшення операції по виготовленню
розчинів слід мати для кожної з вживаних отрут і речовин
спеціальну мірку, що відповідає певній ваговій одиниці—100 г,
200 г, 500 г. На цих мірках повинні бути зроблені чіткі написи.
Основний дубовий бак, або, як постійна установка—цементо-
вий,— повинен бути настільки піднятий над поверхнею землі,
щоб апарат або бочки, якими розчин підвозиться до апарата,
могли б заправлятись розчином отрути самонаповненням. Крім
основного бака, в разі виготовлення складніших розчинів, в які
входить кілька видів отрут, звичайно, треба мати додаткову
кількість бочок, або перерізів для виготовлення цих складових
частин розчину. Для безперебійного ходу роботи потрібні: відра
бляшані і лійки для зливання рідини в апарати, металічні сита
для проціджування рідини, дрібний ремонтний інвентар для по-
льового швидкого ремонту апаратури. До всього цього необ-
хідно мати деякий запас окремих запасних частин, особливо тих,
що швидко псуються: шлангів, гумових діафрагм, гумових про-
кладок тощо.
ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ 1 БЕЗПЕКИ
Всі робітники, які зайняті по боротьбі з шкідниками, повинні
бути завчасно точно проінструктовані в питаннях поводження
з отрутами, про заходи щодо небезпеки, щоб не ' припустити
отруїння себе або інших. Кожний робітник повинен обов’язково
мати глухий парусиновий або брезентовий халат 3 капюшоном
на голові для збереження одягу від роз’їдання отруйними ре-
човинами. При роботі робітники повинні носити окуляри-
консерви для запобігання пошкодження очей від отруйних бризків
та крапель розпилювання. При виготовленні основного розчину
робітник повинен одягати респіратор (маску), щоб не вдихати
пилевих отрут. Після роботи І під час перерви необхідно су-
воро стежити, щоб робітники старанно мили обличчя та руки.
Коні, при роботі з оббризкувачами, повинні бути одягнені
в глухі попони з покриттям на морду для захисту очей і носа
від отруйної рідини або отруйного пилу.
ПРАВИЛА ОББРИЗКУВАННЯ
Оббризкування або обпилювання тільки тоді досягає своєї
мети, коли воно застосовується з достатньою дбайливістю без
пропусків, без зайвої витрати рідини або пилу. Отрутами як
на склепі, так і під час польової роботи повинен відати досвід-
чений бригадир, який не повинен передовіряти роботу по роз-
вантажуванню, дозуванню та виготовленню основних розчинів.
Кидати отрути без догляду неприпустимо.
При оббризкуванні інсектисидами контактної дії мають на
меті вкрити інсектисидом самого шкідника, тому в цьому разі
102
цілком можливо вживати грубший розпил і навіть прямий стру-
мінь. При оббризкуванні інсектисидами внутрішньої дії, паша
мета—якнайбільше суцільною плівкою вкрити поверхню листя
та плодів. Тому тут доцільніше застосовувати розпил, що при-
мушує рідину осідати на дерево тонким туманом, який вкриває
рівномірно всю поверхню листя і плодів найдрібнішими кра-
пельками. Після висихання кожна така капелька залишає плівку
з отруйної речовини. При надмірній кількості рідини, окремі
краплі можуть злитись і тоді отрута стікає, зайва її витрата і
нерівномірний розподіл по листовій поверхні, що викликає по-
яву опіків. Для більш правильного розподілу отрути та її за-
кріплення вживається домішка до основного розчину отрути,
так звані приклеювані.
До таких належить багато різних речовин, кращими з яких
є масла, додані по 2,5 куб. см на літр (льняна олія, кукуруд-
зяна та риб’ячий жир). Для збільшення здатності змочувати
жирні поверхні додаються так звані змочувані або розтікачі.
До них належить мило, казеінат, желатин і т. ін. їх дію де-
тально не досліджено, за винятком добавок мила, про що вже
сказано.
При сильному вітрі оббризкувати дуже важко. В таких ви-
падках роботу краще відкласти. Безпосередньо перед дощем
оббризкувати не можна. Не можна оббризкувати і зараз же після
дощу.
Обпилювання обов’язково провадити в ранкові гсдини, поки
ще не просохла роса.
103
ТАБЛИЦЯ
ВИТРАТ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН В БОРОТЬБІ З ШКІДНИКАМИ
В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ САДОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Шкілка дичок
1. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. Витрата
рідини на 1 га близько 600 л. Норма витрати звичайно колива-
ється залежно від місяця, коли робиться оббризкування, оскільки
рослини ростуть швидко й загальна зелена маса збільшується
протягом вегетаційного періоду у два-три рази.
2. Оббризкування інсектисидами контактної дії. На 1 га ви-
трачається від 600 до 800 л; сильне зараження попілицями може
викликати потребу збільшення норми витрати рідини.
Дички в розсаднику
1. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. Витра-
чається на 1 га близько 300 л розчину (норма добре не пере-
вірена).
2. Оббризкування контактними отруйними речовинами. Витрата
рідини на 1 га від 400 л.
Однорічки в розсаднику
1. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. На 1 га
витрачається близько 500 л рідини.
2. Оббризкування контактними отруйними речовинами. На ‘1 га
витрачається від 500 л рідини; залежно від ступеня зараження
норма може бути набагато збільшеною.
Дворічки в розсаднику
1. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. На
1 га витрачається 700 л отруйної рідини.
2. Оббризкування контактними отруйними речовинами. Витра-
чається на 1 га 800 л рідини.
Плодовий сад трирічний
1. Оббризкування зимовими контактними інсектисидами. На
1 га витрачається близько ЗО л рідини.
І(М
2. Оббризкування контактними отруйними речовинами влітку.
На 1 га витрачається близько ЗО л рідини; залежно від ступеня
зараження витрата може змінюватися.
3. Затруєння грунту парадихлорбензолом. На півдні витрата
ПДБ від 3 до 6 кг на 1 га при одноразовому затруєнні; в пів-
нічній смузі УСРР витрата від 9 до 12 кг.
4. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. На 1 га
«витрачається від 15 до 20 л рідини.
Плодовий сад семирічний
1. Оббризкування зимовими контактними інсектисидами. Ви-
трата на 1 га близько 50 л розчину. Норма витрати залежить
від типу апарата; тип „Вермореля" дає меншу витрату.
*2. Оббризкування контактними літніми отруйними речовинами.
Витрата рідини на 1 га близько 50 л.
3. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. Витрата
рідини 50 л.
Плодові дорослі насадження
1. Оббризкування контактними зимовими інсектисидами. Ви-
трата рідини від 1000 до 2000 л на 1 га. При роботі з цими
отрутами необхідно дуже старанно змочувати всю поверхню
дерева, через що витрата рідини велика.
2. Навішування клеєвих кілець. Витрачається 20—30 листів
обгортального паперу і 2—3 кг клею.
3. Оббризкування літніми контактними інсектисидами. Витрата
рідини дуже непостійна. На яблуні залежно від ступеня зара-
ження норма від 500 до 1000 л При оббризкуванні груші ви-
трата збільшується при боротьбі з грушевою мідяницею до 1500 л.
4. Оббризкування кишковими отруйними речовинами. Витрата
рідини від 800 до 1000 л на 1 га.
5. Навішування ловних пасів для плодожерки. На 1 га ви-
трачається 24 м мішковини і 100 м шпагату.
6. Навішування автоцидних поясів проти плодожерки. На 1 га
витрачається 70—100 м марлі і листів 30 обгортального паперу,
або 24 м мішковини.
7. Обпилювання. При обпилюванні середня норма витрати
порошку на 1 га 25 кг.
П ри м ітка. Наведені норми витрати отруйних речовин
здебільшого перевірені в дослідно-виробничих умовах. Всі
розрахунки проведені для дорослих насаджень по типовому
яблуневому саду примірно 25—30-річного віку в умовах се-
редньої'смуги УСРР, з розрахунку 100 дерев на 1 га.
В місцевостях, де дерева мають більше розвинену крону,
а також при густішому садінні, необхідні відповідні поправки.
Для сливових, абрикосових і вишневих насаджень витрату
матеріал в треба зменшити на 10—20%, а розрахунок на 1 га
збільшити відповідно до. кількості дерев на тій же площі.
105
найголовніші шкідники саду
На плодових деревах живе і їх пошкоджує дуже багато
комах. В межах УСРР налічується близько 500 видів, з яких
може бути виділена теж досить велика група, що більш-менш
постійно перебуває в садах і завдає їм великих пошкоджень.
Цих шкідників, а також основні моменти з їх життя ми опи-
шемо нижче.
Може бути і так, що в інші роки, деякі види шкідників,
з числа тієї їх великої кількості, що ми тут не описуємо, або
описуємо як другорядні, можуть вийти з другорядних шкід-
ників на перше місце по ступеню втрат, яких зазнає від них
садівництво.
Для полегшення користування матеріалом, що подано нижче,
наводимо довідкові таблиці розподілу шкідників по садових
культурах. Це тим більш потрібно, що багато з шкідників од-
ного виду зустрічаються на кількох породах плодових дерев.
Найголовніші шкідники по окремих культурах
Яблуня
1. Грушевий клопик
2. Яблунева мідяниця
3. Яблунева попілиця
4. Квіткова попілиця
5. Кров’яна попілиця
6. Червчик-кома
7. Устрицеподібний червчик
8. Двокрапчаста щитовка
9. Акацієвий червчик
10. Бруньковий довгоносик
11. Малий буряковий довго-
носик
12. Яблуневий квіткоїд
13. Листовий слоник-плигун
14. Довгоносик-короїд
15. Букарка
16. Глодовий слоник
17. Козарка
18. Заболонних яблуневий
19. Заболонних складчастий
20. Непарний короїд
21. Кравчик-головач
22. Травневий хрущ
23. Мармуровий хрущ
24. Волохатий хрущ
25. Оленка
26. Яблунева міль
27. Чехликові молі
28. Яблунева вогнівка
29. Яблуневий скляник
ЗО. Листовертка бура
Зі. Розанна листовертка
32. Листовертка мінлива
33. Брунькова листовертка
34. Яблунева плодожерка
35. Червиця пахуча
36. Червиця в’їдлива
37. Білан
106
38. Сонцевик (многоцвітниця) 42. Непарний шовкопряд
39. Шовкспряд-перстенівка 43. Золотогуз
40. П’ядун зимовий 44. Яблуневий трач
41. П’ядун-обдирало 45. Яблуневий насіннєїд
Груша
1. Грушевий клопик 22. Оленка
2. Велика грушева мідяниця
3. Грушева мідяниця
4. Грушева попілиця
5. Квіткова попілиця
6. Червчик-кома
7. Устрицеподібний червчик
8. Двокрапчаста щитовка
9. Бруньковий довгоносик
10. Малий буряковий довго-
носик
11. Яблуневий квіткоїд
12. Грушевий квіткоїд
13. Довгоносик-короїд
14. Грушевий слоник-в&летень
15. Грушевий трубкокрут
16. Заболонник яблуневий
17. Заболонник складчастий
18. Непарний короїд
19. Травневий хруш
20. Мармуровий хрущ
21. Волохатий хрущ
23. Чехликові молі
24. Яблунева вогнівка
25. Листовертка бура
26. Розанна листовертка
27. Листовертка мінлива
28. Брунькова листовертка
29. Яблунева плодожерка
ЗО. Червиця пахуча
Зі. Червиця в’їдлива
32. Білан
33. Шовкопряд-перстенівка
34. П’ядун зимовий
35. П’ядун обдирало
36. Непарний шовкопряд
37. Золотогуз
38. Грушевий трач-мінер
39. Грушевий суспільний
трач
40. Яблуневий насіноїд
41. Грушевий кліщ
Слива
1. Сливова попілиця
2. Сливова дрібна попілиця
(А. Ьеіісйгізіі Каїі)
3. Блискуча сливова попілиця
4. Запилена сливова попілиця
5. Лататтєва попілиця (кув-
шинкова)
6. Хмелева попілиця
7. Сливова щитовка
8. Акацієвий червчик
9. Бруньковий довгоносик
10. Довгоносик-короїд
11. Глодовий слоник
12. Сливовий довгоносик
13. Вишневий слоник
14. Козарка
15. Заболонник яблуневий
16. Заболонник складчастийг
17. Непарний короїд
18. Травневий хрущ
19. Волохатий хрущ
20. Мармуровий хрущ
21. Оленка
22. Чехликові молі
23. Листовертка бура
24. Розанна листовертка
25. Листовертка мінлива
26. Брунькова листовертка
27. Сливова плодожерка
28. Червиця пахуча
29. Червиця в’їдлива
ЗО. Білан
31. Шовкопряд-перстенівка
32. П’ядун зимовий
107
33. ІТядун-обдирало
34. Непарний шовкопряд
35. Золотогуз
36. Білоногий вишневий трач
37. Сливовий трач
38. Сливова товстоніжка
Вишня і черешня
17. Листовертка бура
18. Розанна листовертка
19. Листовертка мінлива
20. Брунькова листовертка
21. Червиця пахуча
22. Червиця в’їдлива
23. Білан
24. Шовкопряд-перстенівка
25. П’ядун зимовий
26. П’ядун-обдирало
27. Непарний шовкопряд
28. Золотогуз
29. Вишнева муха
ЗО. Вишневий трач
31. Білоногий вишневий трач
Абрикос
18. Чехликові молі
19. Листовертка бура
20. Розанна листовертка
21. Листовертка мінлива
22. Брунькова листовертка
23. Сливова плодожерка
24. Червиця пахуча
25. Червиця в’їдлива
26. Парусник
27. Білан
28. Шовкопряд-перстенівка
29. П’ядун зимовий
ЗО. П’ядун-обдирало
31. Непарний шовкопряд
32. Золотогуз
33. Сливовий трач
34. Сливова товстоніжка
1. Лататтєва попілиця
2. Вишнева попілиця
3. Червчик-кома
4. Устрицеподібний червчик
5. Сливова щитовка
6. Чорнозлатка
7. Бруньковий слоник
8. Вишневий слоник
9. Козарка
10. Заболонник складчастий
11. Непарний короїд
12. Травневий хрущ
13. Мармуровий хрущ
14. Волохатий хрущ
15. Оленка
16. Чехликові молі
1. Сливова попілиця
2. Лататтєва попілиця
3. Хмелева попілиця
4. Сливова щитовка
5. Акацієвий червчик
6. Чорнозлатка
7. Бруньковий довгоносик
8. Довгоносик-короїд
9. Вишневий слоник
10. Козарка
11. Заболонник яблуневий
12. Заболонник складчастий
13. Непарний короїд
14. Травневий хрущ
15. Мармуровий хрущ
16. Волохатий хрущ
17. Оленка
1. Малинова попілиця
2. Акацієвий червчик
3. Малиновий жук
4. Бруньковий довгоносик
5. Малиновий квіткоїд
6. Травневий хрущ
7. Мармуровий хрущ
Малина
8. Смородинна златка
9. Волохатий хрущ
10. Оленка
11. Листовертка бура
12. Брунькова листовертка
13. Білоногий вишневий трач
ІО.Ч
Смородина
1. Волохата смородинна по-
пілиця
2. Велика смородинна попі-
лиця
3. Крижовникова попілиця
4. Червчик-кома
5. Акацієвий червчик
6. Бруньковий довгоносик
7. Травневий хрущ
8. Мармуровий хрущ
9. Оленка
10. Листовертка бура
11. Брунькова листовертка
12. Крижовниковий трач^
13. Білоногий крижовник. трач
14. Смородинна златка
Крижовник
1. Крижовникова попілиця
2. Акацієва щитовка
3. Бруньковий довгоносик
4. Травневий хрущ
5. Мармуровий хрущ
1. Суничний листогриз
2. Малиновий квіткоїд
3. Кравчик-головач
4. Травневий хрущ
6. Оленка
7. Листовертка бура
8. Брунькова листовертка
9. Крижовниковий трач
10. Блідоногий крижовн ико
вий трач
Суниця
5. Оленка
6. Суничний трач
7. Мармуровий хрущ
8. Суничний кліщик
109
НАЙГОЛОВНІШІ ШКІДНИКИ І КУЛЬТУРИ,
ПОШКОДЖУВАНІ ними
№№
по Назва шкідників Культури, що ними пошкоджуються
чер.
1 Грушева блощиця яблуня, груша, дуже зрідка на інших
плодових
2 Яблунева мідяниця яблуня
3 Велика грушева мідяниця груша
4 Грушева мідяниця груша
5 Яблунева попілиця яблуня, груша, слива
6 Квіткова попілиця яблуня, груша
7 Кров‘яна попілиця яблуня
8 Грушева попілиця груша
9 Сливова попілиця слива, абрикос
10 Блискуча сливова попілиця слива
11 Запилена сливова попілиця .слива, персик
12 Лататтєва попілиця (кувшинкова) слива,вишня, черешня, абрикос, персик
13 Хмелева попілиця слива, абрикос, персик
14 Малинова попілиця малина
15 Волохата смородинна попілиця смородина
16 Велика смородинна попілиця смородина
17 Крижовникова попілиця смородина, крижовник
18 Червчик-кома яблуня, груша, вишня, черешня, смо-
родина
19 Устрицеподібний червчик яблуня, груша, вишня, черешня, персик
20 Двокрапчаста щитівка яблуня, груша
21 Акацієвий червчик яблуня, слива, абрикос, малина, смо-
родина
22 .Сливова щитовка слива, вишня,черешня, абрикос, персик
23 Бруньковий довгоносик яблуня, груша, слива, вишня, череш-
ня, абрикос, малина, смородина
24 Яблуневий квіткоїд яблуня, груша
25 Листовий слоник-плигун яблуня
26 Букарка яблуня, рідше груша
27 Глодовий слоник яблуня, слива
28 Козарка яблуня, слива, вишня, черешня, абри-
кос
29 Грушевий квіткоїд груша
ЗО Грушевий слоник-велетень груша
31 Грушевий трубкокрут груша
32 Сливовий довгоносик слива
33 Вишневий довгоносик слива, вишня, черешня, абрикос
34 Малиновий квіткоїд малина, суниця
35 Заболонник яблуневий яблуня, груша, слива, абрикос
36 Непарний короїд яблуня, груша, слива, вишня, череш-
ня, абрикос
37 Кравчик-головач всі породи
38 Травневий хрущ яблуня, груша, слива, вишня, череш-
ня, абрикос, малина, смородина, агрус,
суниця
110
(Продовження)
№№ Культури, що ними пошкоджуються
по Назва шкідників
чер.
39 Мармуровий хрущ яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос, малина, смородина,
крижовник, суниця
40 Волохатий хрущ яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, крижовник, малина
41 Оленка яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос, малина, смородина, кри-
жовник, суниця
42 Смородинна златка малина, смородина яблуня
43 Яблунева міль
44 Чехлоноски яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос
45 Яблунева вогнівка яблуня, груша
46 Яблуневий СЕЛЯНИк яблуня
47 Листовертка бура яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос, малина, смородина, кри-
48 Розанна листовертка жовник яблуня, груша, слива, вишня, черешня, абрикос
49 Листовертка мінлива яблуня, груша, слива, вишня, черепі* ня, абрикос
50 Брунькова листовертка яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос, малина, смородина, кри-
51 Плодожерка яблунева жовник яблуня, груша
52 Плодожерка сливова слива, абрикос яблуня, груша, слива, вишня, череш-
53 Червиця пахуча
ня, абрикос яблуня, груша, слива, вишня, череш-
54 Червиця в’їдлива
ня, абрикос яблуня, груша, слива, вишня, череш-
55 Білан
ня, абрикос
56 Сонцевик (багатоцвітниця) груша, зрідка на інших
57 Шовкопряд (перстенівка) яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос яблуня, груша, слива, вишня, череш-
58 П’ядун зимовий
ня, абрикос яблуня, груша, слива, вишня, череш-
59 П’ядун-обдирало
ня, абрикос яблуня, груша, слива, вишня, череш-
60 Непарний шовкопряд
ня, абрикос
61 Золотогуз яблуня, груша, слива, вишня, череш- ня, абрикос яблуня
62 Яблуневий трач
63 Грушевий трач груша
64 Грушевий суспільний трач груша
65 Білоногий вишневий трач слива, вишня
Б6 Сливовий трач слива,
67 Вишневий трач вишня, черешня
68 Білоногий вишневий трач малина
69 Крижовниковий трач смородина, крижовник
70 Білоногий крижовниковий трач смородина, крижовник
71 Суничний трач суниця
72 Яблуневий насіннєїд яблуня, груша
73 Сливова товстоніжка слива, абрикос
74 Вишнева муха вишня, черешня
111
ОПИС ЖИТТЯ ШКІДНИКІВ
Капустянка (вовчок, або земляний рак) (Сгуїіоіаіра уиІ£агіз
Ьаіг.)
Скрізь відомий, головним чином, як шкідник городів і де-
яких спеціальних культур. По особливостях свого життя зв’яза-
ний з грунтами достатньої вологості, чому в більшості випад-
ків шкода від нього найбільша на грунтах низових, зокрема в
долинах річок (мал. 43). Таким чином, в галузі плодівництва
капустянка е шкідником, переважно, пікіровочних грядок і сіян-
ців у плодових розсадниках і лише іноді псує молоді насад-
ження. Шкодить, звичайно, і ягідникам, коли вони знаходяться
на грунтах зазначеного типу.
Хід життя капустянки такий: зимують особини двох віків—
цілком дорослі, з добре розвиненими крилами і поруч з ними
напівдорослі личинки. Рано весною, ще до появи сходів ди-
кої рослинності, ка-
пустянка вже віджи-
ває і, шукаючи їжі,
робить напівпідзем-
ні ходи, що набу-
вають чималої дов-
жини, безпосеред-
ньо під поверхнею
грунту. Ці ходи ду-
Мал. 43. Капустянка; доросла комаха
же добре помітні
тому, що капустянка в своєму просуванні при спорудженні ходу,
трохи піднімає поверхневий шар грунту і, таким чином, над'
ходом утворюється ніби земляна покрівля. Дорослі особини
в червні-липні спаровуються, після чого самка готує спе-
ціальну нірку для відкладання яєчок. Ця нірка закінчується
округлою коміркою, приблизно 5 см в діаметрі. В цю комірку-
гніздечко самка відкладає за кілька разів дрібні коричневаті
яєчка до 300—400 штук. На ввесь час розвитку яєчок самка
залишається тут же в комірці. Через 3—4 тижні з яєчок вихо-
дять личинки, які залишаються в гнізді близько місяця. Вони
живуть цей час без їжі і їх розвиток іде ще за рахунок
яйцевого жовтка. По закінченню місячного перебування їх в
гнізді, після другої линьби, личинки розповзаються в грунт і
починають жити самостійно і живитися нормально. До осені
ці личинки набувають величини до 4 см. Для зимівлі вони
заглиблюються в грунт переважно в таких місцях, де є багато
гною або рослинних залишків, як місця порівнюючи теплі.
Наступної весни, личинки після п’ятої линьби стають цілком
дорослими і у них з’являються крила.
При великому скупченні капустянки, шкода від неї буває
досить велика, тому що живиться вона корінцями культурник
112
рослин і виїдає також проростаючі і набрякаючі зернини, що
були посіяні. Іноді розмноження капустянки набуває великого
розміру і вона переходить на поля, де стає дуже дошкульним
шкідником польових культур.
Закладаючи пікіровочні культури, необхідно обирати землі
найменше заражені капустянкою. Завчасно, до закладення, необ-
хідно затруїти грунт зерном кукурудзи, що отруєний натрій-
арсенітом. Рано весною капустянка охоче поїдає отруєну
принаду, тому що другої їжі ще немає, і отруюється. Отруєна
принада виготовляється так: в посудину, яку потім можна добре
вимити та випарити, всипається 16 кг кукурудзяного зерна, на-
ливається водою так, щоб вона тільки покрила зерна і все це
вариться до утворення на зерні легкої слизової плівки. Після
цього кукурудзяне зерно старанно перемішується з 400 г
натрій-арсеніту. Виготовлена таким способом кукурудза досить
розсипчаста і її можна висівати сівалкою. Густота висіву куку-
рудзи повинна бути такою, щоб через кожні 50—60 см у грунті
було 2—3 отруєні зернини. Зерно загортається на глибину 2—
З см. Так само розподіляється отруєна пожива і при ручному
внесенні.
Цей захід буває ефективним тільки при своєчасному прове-
денні його весною. Коли ж після першого затруїння капустянка
ще не буде вся знищена, то доведеться боротьбу з нею вести
менше ефективними і більше кустарними способами. В таких ви-
падках, на місцях ходів капустянки, закопують полив’яні горшки
або металеві банки, на дно яких кладуть шматки нарізаної кар-
топлі, буряків тощо. Капустянка, пересовуючись по своїх ходах,
потрапляє в ці вловники, звідки вилізти не може. Ще краще
встановлювати руба дошки, закопуючи їх на 8—10 см в землю і
по кінцях їх вкопувати горшки, або металеві банки.
На щільних намулових грунтах, які від ударів або тертя добре
запливають, може бути застосований спосіб вловних ям. Він по-
лягає в тому, що на заражених площах вибиваються ями гли-
биною близько ЗО см і шириною наверху близько 12 с. Вибивання ям
провадиться дерев’яним кілком з твердого дерева з плоско об-
різаним кінцем, який нагадує форму гарматного набою. На про-
тилежному кінці кілка прибивається поперечна ручка. Після
забивання кілок не висмикують прямо вгору, а з допомогою
ручки ніби вигвинчують його з грунт у. При цьому стінки ямки
вигладжуються, замазуються вогким грунтом і стають на де-
який час майже непроникними для капустянки. Ямки розта-
шовуються сіткою приблизно на 10—15 м одна від одної. Що-
дня з ранку ямки оглядають і знищують капустянок, які туди
попали.
Яйцеві гнізда, про які говорено вище, при достатній уваж-
ності відшукати неважко. Першою ознакою їх місцезнаходження
є плямисте розташування пошкоджень, зокрема на грядках пі-
кіровок. Рослини утворюють ніби чашу, від центра якої посту-
8—69
113
пово розходяться пошкодження, чим ближче до краю, ТИМ сві-
жіші. В центрі такої плями е вхід в нору капустянки. Розко-
пуючи, здебільшого, не далі 50 см по довжині ходу (нірки),
можна знайти гніздо з яєчками або личинками. Знищення його
є рівноцінне знищенню кількох сот капустянок за раз.
Яблунева мідяниця (Рзуїіа таїі Р&гві.)
Маленька, близько 3 мм довжини, яскраво-зелена, з черво-
нуватими очима комаха (мал. 44). Прозорі крильця в стані спокою
комахи складені ніби покрівлй. Яблунева мідяниця в дорослій
стадії добре стрибає. Ця комаха є звичайним і постійним шкід-
ником садів, що в межах свого ареалу пошкоджує яблуню з
року в рік. Зимує вона в стадії яєчка, яке має форму мале-
сенької жовтуватої товстенької ковбаски з загостреними кін-
чиками. Окремі яєчка, що переважно відкладаються у складки
кори і особливо охоче по плодових гілочках, трудно помітити про-
Мал. 44. Яблунева мідяниця; доросла комаха
стим оком, але коли яєчка відкладені в значній кількості на
бруньках і на корі дерева, вони справляють враження жовту-
вато-іржавого нальоту і тоді добре помітні.
Рано весною, з самого початку розпускання бруньок з’яв-
ляються маленькі червонуваті рябенькі личинки, які сидять
відкрито на поверхні бруньок і при першій можливості запов-
зають в їх складки. Тут вони розташовуються спочатку на пла-
стинках молодих листочків, потім переходять на черешки і на
квітконіжки. Після линьби вони стають яскраво-зеленими і тоді
під захистом чашечки І всього квіткового щитка їх важко по-
мітити. Але затримка в розвитку бутонів і квіток вказує на
наявність і діяльність шкідника. Перетворення личинки на до-
рослу форму відбувається в травні-червні. Пізніше відбува-
ється парування і відкладання яєчок. Яєчка відкладаються при
основі бруньок і на корі плодових та молодих пагонів. Самиця,
114
почавши відкладання, займається цим протягом багатьох годин,
відкладаючи яєчка недалеко одно біля одного. Дорослі особини
до осені вимирають, а яєчка зимують.
В роки масової появи мідяниця може знищити врожай цілком,
бо пошкоджені бутони не розпускаються зовсім, абож до того
послаблюються, що після цвітіння зав’язь обсипається геть чисто.
Боротьба з яблуневою мідяницею провадиться взимку або
під час льоту крилатих особин. Взимку знищують яєчка оббриз-
куванням зимовими інсектисидами. З цих отрут найкращу ефек-
тивність дають карболінеум та масляні емульсії, що містять у
собі крезол. Слабіші результати дає і застосування полісульфідів.
Другим зручним моментом для боротьби з мідяницею є пе-
ріод життя дорослої окриленої комахи, яка легко гине в атмо-
сфері тютюнового диму. В саду розкладають багаття і спа-
люють на ньому тютюновий пил. Купи для багаття розкладаються
через одно межиряддя, а в рядку—через кожних 5—6 м одна
від одної. Обкурювання треба робити в хмарну погоду і краще
в другу половину ночі, а матеріал для багаття брати такий,
який би вигорав не відразу, а повільно (гнилу солому, сухий
гній і т. ін.). На кожну купу висипається 2 кг тютюнового
пилу. Для повної загибелі мідяниці, яка вмирає і падає на землю,
досить півторигодинної дії тютюнового диму.
Боротьба з личинками можлива з допомогою контактних
інсектисидів, але цей спосіб має силу лише в період першої
стадії набрякання бруньок та в час відокремлення бутонів, бо в
інший час личинки живуть в напівзахованому стані. Оббризку-
вання розчином гасової емульсії та анабазин-сульфату тут цілком
доцільно.
Грушева мідяниця (Рзуїіа ругі Рдгві.)
Зимують особливо темно забарвлені дорослі форми заплід-
нених самок. Забарвлення тіла комахи має складний малюнок,
але на просте око воно здається темнокоричневим; на крилах
темні жилки (мал. 45 і 46). Самки, що перезимували, відкла-
дають при основі бруньок по одному або групами жовті яєчка
своєрідної форми: яєчко має на одному кінці короткий від-
росток, а на другому — дуже видовжений. З яєчок виходять
жовтуваті, з буруватим відтінком личинки, які здебільшого пе-
ребувають зовсім відкрито великими колоніями на кінцях па-
гонів. Сидять вони близько одна біля другої 1 так щільно, що
налягають одна на одну ніби черепиця.
В результаті ссання мідяниць пагони мають слабий приріст
і дуже рано зовсім припиняють ріст. Вершки їх часто відми-
рають. Чимала кількість солодких екскрементів личинок вкриває
пагони і цим створює сприятливе середовище для розвитку
грибків. Тому пагони мають брудний чорнуватий колір.
Остання стадія перед перетворенням на дорослу комаху
зветься німфою. З них виходять світліше забарвлені, ніж ті,
115
що зимували, дорослі окрилені особини, які дають початок но-
вому поколінню. Протягом літа розвивається 5—6 поколінь.
В роки масового розмноження мідяниця своїми пошкоджен-
нями викликає опадання листя і плодів, на поверхню яких пе-
реходять личинки. Якщо плоди не осипаються, то вони вихо-
дять дрібні, покручені, без смаку і ідуть у брак.
Мал. 45. Грушева мідяниця; самка
Мал. 46. Грушева мідяниця; самець
Оскільки личинки мідяниці розташовуються відкрито, бо-
ротьбу з ними можна вести оббризкуванням контактними отру-
тами. З останніх найефективнішими є анабазин-сульфат з милом
і літній розчин полісульфіду кальцію.
Крім того зимуючу форму мідяниці можна ловити і знищу-
вати в ловних поясах, у прикореневих вловниках, а також при*
знищенні листя і залишків бур’янів в садку спалюванням.
116
Велика грушева мідяниця (Рвуїіа ругізи^а Рдгзі.)
Це найбільший вид з усіх відомих нам мідяниць, що живуть
на плодових деревах в нашій країні. Рано повесні з’являються
дорослі (мал. 47), дуже темно-забарвлені самці і самки, які па-
руються в перші ж теплі сонячні дні. Бруньки в цей час набря-
кають і показується зелений конус. Самка, під час відкладання
яєчок, проводить на обраній бруньці здебільшого чимало го-
дин, іноді весь день. Протягом цього часу вона відкладає ве-
лику кількість (до 200) блискучого жовтого кольору яєчок, роз-
міщаючи їх одне біля одного на зеленій частині бруньок. При
огляді їх вони створюють враження яскраво-жовтої суги. Роз-
виток їх триває від 2 до 3 тижнів. За цей час бруньки всти-
Мал. 47. Велика грушева мідяниця
гають розпуститися. Частини бруньки, де розташовані яєчка,
в результаті [пошкоджень, що було завдано самкою, при від-
кладанні яєчок, не розвиваються, в той час як незаймане листя
набуває нормального розміру. Личинки, що виходять з яєчок,
жовті, з буроватим відтінком. Сидять вони на листях по одинці,
але можуть утворити і окремі невеликі колонії на пагонах. Ріст
і розвиток цього покоління відбувається дуже повільно. В червні
й липні можна знайти знову дорослих особин, але вже забар-
влених на жовторозовий колір і дрібніших ніж весняні форми.
Очевидно в кінці літа розвивається друге покоління, дорослі
•форми якого залишаються зимувати.
Боротьба з цим видом мідяниці провадиться аналогічно з по-
переднім видом.
Кров'яна яблунева попілиця (Егіозота Іапі^ега Наизт}
Завезено її в Европу з Америки. З Західної Европи посту-
пово дійшла до Бесарабії і по узбережжю Чорного моря про-
никла на Кавказ. В межах УСРР зустрічається в Одеському,
Миколаївському, Херсонському районах та в МАСРР.
117
Хід життя кров’яної попілиці (мал. 48) такий: живе вона на
яблуні. Її колонії розташовуються на стовбурі, гілках і на корін-
нях дерева. Комахи вкриті білим пушком, через що колонії їх
мають вигляд білої пліснявої суги. Коли роздушити таку колонію,,
то залишається кров’яно-червона маса, звідки й пішла назва
цієї попілиці. Найчастіше колонії попілиці розташовуються в
місцях свіжих пошкоджень, де відбувається утворення моло-
дої кори, а саме після ракових захворювань тканини, після опі-
ків, механічних пошкоджень тощо, абож на молодих гілках.
Колонія, яка оселилась, висисанням соків з тканини дерева, ви-
кликає в цих місцях розрощення, що утворюють напливи й на-
рости. Під тиском соків, що прибувають, нарости лопаються,
в розколинах починається утворення нової кори, на яку знову
Мал. 48. Кров’яна яблунева попілиця
переходить попілиця. В умовах УСРР, протягом всього вегета-
ційного періоду, розмноження попілиці відбувається партено-
генетичним (позастатевим) шляхом, але восени з’являються самці
і самки, що здатні до статевого спаровування; самці крилаті,
самки безкрилі. Після парування самка відкладає єдине велике
яєчко. При цьому тіло її ніби сповзає з яєчка і вона гине.
В наших умовах восени і взимку гинуть всі особини, які жи-
вуть вище поверхні грунту, а тгксож і зимуючі яєчка. Зали-
шаються лише личинки і безкрилі форми партеногенетичних
самок на коріннях. Весною вони виповзають на дерево і почи-
нають розмножуватись партеногенетичним шляхом. Протягом
вегетаційного періоду таким розмноженням попілиця дає до
17 поколінь.
Боротьба з цим шкідником важка. Найпростіший спосіб це—
роздушування колоній щітками або ганчірками і натирання по-
тім пошкоджених місць салом. На таких місцях, протягом кіль-
кох років, кров’яна попілиця вже не оселюється. Рекоменду-
ється також намазувати колонії попілиці карболінеумом, лізолом
і мазутом, від яких вона гине цілком. Пошкоджені місця, в цих
випадках, після очищення так само натираються салом. Можна
застосовувати і оббризкування контактними інсектисидами, але
118
боротьба таким способом з попілицею не завжди буває ефек-
тивна, бо значна її частина в щілинах кори залишається не-
оббризканою і починає знову розмножуватись.
Для боротьби з кореневими формами попілиці рекомендують
відкопувати коріння навколо штамба і посипати його золою
аб/> тютюновим пилом. Це здійснити не важко, бо попілиця не
спускається глибше 25—30 см.
При розробці асортиментів яблунь, для місць поширення
кров’яної попілиці, рекомендується добирати стійкі проти неї
сорти, наприклад, Ренет канадський, Ренет сірий португальський,
Канділь Синап, Сари Синап, Монтуанер.
При пересиланні садильного матеріалу з розсадників у ра-
йони поширення попілиці до місць, де цей шкідник також може
жити, його треба перед тим продезинфікувати.
Але тепер всі перелічені способи боротьби з кров’яною по-
пілицею бліднуть перед застосуванням її паразита—афелінуса
(АрЬеІіпиз таїі). Афелінуса вже завезено в Крим, Північний Кав-
каз, в деякі місця Закавказзя і в АМСРР.
Скрізь, де його було випущено, він акліматизувався і майже
геть чисто знищив попілицю. Транспортується афелінус в зара-
жених ним колоніях попілиць. Гілочки з ними прив’язуються до
дерев садового масиву, в якому провадиться боротьба з кров’я-
ною попілицею. Чим густіше буде розміщено в саду гілочки
з афелінусом, тим швидший буде ефект. Але афелінус дає від
6—7 до 10 поколінь за літо і тому, взагалі, процес розмноження
його в саду проходить дуже швидко. Там, де було завезено
афелінуса, кров’яна попілиця стала рідким явищем.
Велика смородинна попілиця (Атркогоркога созтороіііапиз Мазопу
Велика, світложовта комаха з довгими, дуже роздутими
трубочками. Весною вона смокче на нижньому боці листків
чорної і червоної смородини, спричиняючи цим утворення ве-
ликих опуклин на верхньому боці листа. В травні-червні ця по-
пілиця відлітає на деякі проміжні рослини, як різні види роду
Ьасіиса, осот (ЗопсЬиз агуепзіз Ь.) та ін., де ціле літо живе ве-
ликими колоніями на суцвіттях. Восени повертається на сморо-
дину, де відкладає зимуючі яєчка.
При боротьбі з цим видом попілиці, що іноді цілком калічить,
листя, слід звернути особливу увагу на боротьбу з зимуючим
яєчком шляхом оббризкування зимовими контактними інсекти-
сидами, як полісульфід кальцію або карболінеум.
Треба також вести уперту боротьбу з бур’янами, які спри-
яють скупченню цієї попілиці в смородинниках.
Волосиста смородинна попілиця {Сарііоркогиз гіїчз. 1.)
Невелика попілипя прозорого, жовтувато-білого кольору;
часто по середній лінії тіла проходить яскраво-зелена, тонка ему-'
жечка. Вусики довгі, прозорі, так само як і видовжені конічні
119
трубочки. Все тіло попілиці вкрите рідкими, довгими, головчасти-
ми волосками. На голові волоски утворюють віночок. Личинки
фундаторки з’являються слідом за розпусканням бруньок і виси-
сають соки на нижньому боці листків. В результаті від цього ще
назовсім молодих листочках утворюються яскраво бордові плями,
Які переходять і на верхній бік листка. По мірі росту листка росте
й пляма, яка перетворюється поступово в опуклий гал, яскраво
забарвлений зовні. В заглибинах опуклин розмножується колонія
попілиці, яка поступово звідти переходить на проміжні рослини.
В роки масової появи цього виду попілиці листя на червоній
та білій, в меншій мірі на чорній і золотистій, смородині бу-
вають скалічені майже цілком. Після виліту попілиць, гал, в біль-
шості випадків, поступово втрачає яскраве забарвлення і листок/
вирівнюється та починає нормально функціонувати. Однак,
дуже ушкоджені листки всихають і опадають. Восени на смо-
родині з’являються статеносії, які дають початок статевому по-
колінню. Зимуючі яєчка відкладаються на середніх частинах
гонів за бруньки.
Боротьба з цим видом попілиці провадиться шляхом оббриз-
кування в період спокою кущів (ранньої весни), зимовими інсек-
тисидами, як карболінеум та полісульфідом. а весною, коли
буде помічено попілицю і червоні плями на листочках, необхідно
провадити оббризкування літніми контактними інсектисидами
так, щоб отрута попадала головно на нижній бік листя.
Вишнева попілиця (Мугив сегаві РаЬг.)
Мал. 49. Вишнева попілиця; сам-
ка засновниця
Асфальтово-чорна, дуже блискуча. При збільшенні здається
шагреневою. Довгі чорні трубочки, видовжено конічної фооми;
звичайно попілиця тримає їх близько
до тіла. Крилаті особини зустрічають-
ся в невеликій кількості (мал. 49).
Засновниці вишневої попілиці з’я-
вляються після розпускання бруньок,
коли листочки досягнуть 2—З см
довжини. Вони оселюються на ниж-
ньому боці листка і висисанням со-
ків скоро викликають скручування
пластинки листка в трубку вздовж
його середньої жилки. З появою но-
вонароджених нею личинок процес
деформації листка відбувається ще
швидше. Кількісно зростаюча колонія
послідовно займає все нові й нові
листки, що в цей час розпускаються,
і калічить їх. Вона поступово охо-
плює ввесь молодий паросток і, в результаті шкідливої дії
попілиці, ріст його припиняється, а в червні-липні настає його
Г’О
відмирання і повна загибель. З вершків листя починає чор-
ніти і опадати, чорніє і вершок пагона.
В цей час попілиця дрібнішає і збільшується кількість кри-
латих особин.
Особливо жорстоко відбивається пошкодження цією попіли-
цею р розсадниках, де молоді однорічки і дворічки, коли там
не застосовується відповідних заходів боротьби з попілицею,
або гинуть, або виростають кволими, з скаліченими вер-
шками деревцями, непридатними для садіння.
Головна маса особин цього виду перебуває весь вегетаційний
період на основних рослинах, залишаючи пагони лише після їх
загибелі. Лише незначна частина крилатих особин переселюється
на проміжні рослини, зокрема на види липучок (Оаіііиш зр.), де
вони4 рідко попадаються в липні-серпні. Таким чином вишнева
попілиця належить до неповномігруючих видів попілиць. Самці
й самиці з’являються у вересні-жовтні в цих же колоніях. Зи-
муючі яєчка відкладаються біля основи бруньки або в щілинах
кори на молодих гілках.
Ефективним заходом боротьби з цією попілицею є оббриз-
кування в період появи личинок - фундаторок, дбаючи про те,
щоб було змочено отрутою нижній бік листків; обробка дерев
зимовими інсектисидами проти зимуючих яєчок, як і для попе-
редніх видів теж може мати місце; нарешті, влітку зрізання і
знищення пагонів, які однаково приречені на загибель, бо змо-
чувати їх в посудині з інсектисидами майже неможливо через
їх крихкість.
Хмелева попілиця (Ркогойоп
китиіі Зскгпк.)
Засновниці і безкрилі самки
цього виду ніжно-зеленого кольору.
Літні покоління на хмелю бувають
жовтувато-зелені і трохи дрібніші
(мал. 50). Характерною відміною
цього виду є наявність на внутріш-
ньому боці вусикових горбків і на
перших члениках усиків—великих
зубців, які наведені в середину.
Належить до мігруючих попілиць.
Основними рослинами для неї є всі
види слив (Ргппиз) і персик. Най-
більшої шкоди ця попілиця завдає
своїй проміжній рослині—хмелю.
Життя цієї попілиці в коротких
рисах таке. З зимуючих яєчок, вес-
ною перед початком розпускання
бруньок, виходять самки - фунда-
торки. Від них походить, в біль-
Мал. 50. Хмелева попілиця; безкри-
ла живородна самка
121
Мал. 51. Яблунева попілиця
шості, безкриле покоління. Крилаті самки з перших поколінь
розселюються, переважно, на основні рослини і тільки в червні
починають оселювати хміль. На початок липня попілиця
здебільшого вже вся знаходиться на хмелю. Однак, у деякі
роки, частина колоній залишається і на основних рослинах,
зокрема на сливі і на персику, де їх можна знайти в серпні-
вересні.
Помічено, що в деякі роки міграція попілиці на хміль буває
дуже інтенсивною. В інші ж роки на хмелю буває важко знайти
її, тоді як поруч на основних рослинах вона є. На хмелю попі-
лиця викликає скручування листя, ріст лози припиняється і вро-
жай цілком або частково втрачається. Восени статеве по-
коління з’являється на основних рослинах, де відкладає зимуючі
яєчка. З цих яєчок весною виходять личинки-фундаторки.
На основних рослинах
шкода, яку завдає ця попі-
лиця, невелика. У хмелевих
районах боротьба з нею є
обов’язковою саме на основ-
них рослинах, щоб запобігти
араженню хмелевих план-
тацій. Здебільшого, контакт-
ні інсектисиди, в боротьбі
з хмелевою попілицею, ціл-
ком придатні.
Яблунева попілиця (Аркіе
роті Бе-Оеег)
Яблунева попілиця живе
на яблуні, груші, айві і глоді.
Належить до групи попі-
лиць, які не мігрують- з по-
роди на породу. Безкрила
самка тьмяно-зеленого ко-
льору, з червонуватою го-
ловкою і переднєгруддю
та з довгими
конічними
(мал. 51).
Весною з яєчок, які перезимували, виходять личинки фунда-
торок, які зараз же і сповзають на набряклі бруньки і розта-
шовуються зовсім відкрито на вершині зеленого конуса (мал. 52).
Як тільки розвиток бруньки досягне такого ступеня, що на
її поверхні утворюються складки, личинкц негайно забираються
в них, там живляться і ростуть. На час, коли личинки виро-
стуть, бруньки цілком розпустяться і дорослі фундаторки си-
дять в цей час на черешках листя, яке вже відокремилось. Під
ч.тс росту останніх, під впливом ссання зони поступово скручу-
, чорними,
трубочками
ються, покриваючи таким чином і колонії фундаторок і ново-
народжених личинок другого покоління. Вже в цьому поколінні
з’являються крилаті форми (мал. 53), які перелітають на свіжі
пагони і дають тут початок новим колоніям. Протягом весни і
літа цей вид дає до 12—15 поколінь. Крилаті форми перелітають
на зазначені вище кормові рослини і утворюють протягом усього
Мал. 52. Яблунева попілиця.
Личинки засновниць на бруньці;
при основі її—яєчка
Мал. 53. Яблунева попілиця. Партеногенетичні
безкрила та крилата самка; пошкодження;
внизу—яєчка
літа нові колонії; пошкоджуються, головним чином, молод
соковиті пагони. Пошкодження бувають настільки великі, що
пагони перестають рости і поступово відмирають.
Значення пошкоджень цієї попілиці залежить від віку дерев,
на яких пошкодження мають місце.
Так, в розсаднику, сильний розвиток яблуневої попілиці
майже завжди викликає загибель однорічок. Коли саженець ли-
шається і живий, то все ж в кінці осені він піде в брак, як не-
догін, з якого на наступний рік неможливо формувати дво-
річку. Попілиця також сильно затримує розвиток дворічки в
розсаднику. В результаті шкідливої дії попілиці, там, де не про-
123
з весни і в умовах правильно!
.Мал. 54. Яблунева попілиця; статеві форми (са-
-мець і самка)
ж
*
вадиться боротьба з нею, завжди спостерігається великий про-
цент саженців з неповноцінною кроною, або явище однобокості
росту, з недостатньою кількістю основних гілок і ін.
В молодому саду, коли дерево наново приживається на но-
вому місці і приріст його слабкий, особливо сильно відбивається
шкода від попілиць; нерідко буває, що дерево зовсім неспро-
можне, в зв’язку з цим, дати приріст для формування крони.
На дорослих яблунях ця попілиця розвивається головно
агротехніки рідко коли завдає
велику шкоду. Вона ней-
мовірно зростає, коли
дерева омолоджуються,
або перещеплюються.
У другу половину лі-
та колонії попілиць на
дорослому дереві розта-
шовуються на так званих
вовчках або на корене-
вій порості. Протягом
вегетаційного періоду в
житті попілиці спостері-
гається коливання. З вес-
ни і до наступу жаркої
погоди попілиця розви-
вається дуже інтенсивно.
Але приблизно з липня,
під впливом збільшення
сухості повітря, а також
безперечно і під впли-
вом змін в умовах живлення, в розвитку попілиці настає де-
пресія, що позначається зниженням плодючості і зменшенням
розмірів окремих особин. В той же час змінюється і забар-
влення попілиці, яке переходить в палевожовтий колір. Во-
сени, у вересні-жовтні, депресія припиняється і знову почина-
ється інтенсивний розвиток попілиці. В цей час в колоніях
з’являються особливі форми, що мають назву плодоносок. Ці
плодоноски народжують партеногенетичним (позастатевим) шля-
хом самок (мал. 54), які в свою чергу здатні розмножуватися
тільки статевим шляхом. Одночасно в колоніях розвиваються
дрібні, чорно-зелені самці. Після парування статевих особин на-
стає відкладання яєчок, які є зимовою стадією цього виду.
Статеві самки відрізняються великою холодостійкістю і гинуть
лише при морозі у —7°. Яєчка відкладають як і більшість ви-
дів попілиць, переважно при основі бруньок і за бруньками.
Але дуже часто у цього виду попілиць спостерігається дуже
цікаве явище, яке полягає в тому, що запліднені самки скуп-
чуються в саду лише на окремих, обраних деревах, а на пі-
кіровках (перешкіл) або в розсадниках розташовуються лише
місцями, ніби плямами діаметром до 4—5 м. В цьому разі1
яєчка бувають покладені не лише близько бруньок, а і зовсім
відкрито на корі молодих гілочок, при чому настільки густо, що-
утворюють ніби сажисту чорнувату сугу.
Заходи боротьби з цим видом попілиці, який є дуже важ-
ливим (особливо в зв’язку з молодістю наших нових насаджень),
повинні бути побудовані на врахуванні його біологічних власти-
востей і застосовуватись дуже ретельно, тому що лише за цих
умов успішна боротьба з ним є можливою.
1. При сильному розвитку в садах яблуневої попілиці, по-
трібно застосувати зимових оббризкувань для знищення зи-
мових яєчок. Найефективнішими препаратами є карболінеуми
і полісульфіди. Щодо масляних емульсій, то вони діють на яєчка
попілиці, порівнюючи слабко, але чудовий ефект одержується,
якщо до емульсій додавати активаторів, як бета нафтол,
дифініламін, альфа-нафтіл амін і т. д. Оббризкування залізним
купоросом, навіть високої концентрації, діє слабко.
2. Дуже важливо провести рано весною оббризкування бру-
ньок, коли вони тільки починають розпускатися. В цій стадії—
стадії „зеленого конуса" личинки фундаторок яблуневої попілиці
скупчуються на вершках бруньок зовсім відкрито, тому тут
оббризкування навіть слабкими контактними інсектисидами бу-
ває ефективним. Нікотин (0,1%), анабазин-сульфат (0,1—0,2%),
розчин мила (1 %) в цьому разі цілком доречні.
3. Коли колонії, що розвинулись, встигли вже закрутити
листя, боротьба з ними, з допомогою звичайних оббризкувань,
майже не досягає мети. Враховуючи постійний процес утворення
все нових і нових колоній через приліт крилатих попілиць
з інших місць, необхідно в розсадниках і молодих садах вести
пильне спостереження, і в разі виявлення нових колоній про-
вадити оббризкування до скручування листя. Дуже велике
значення має достатня кваліфікація робітників, які провадять
цю роботу. При роботі з оббризкувачем треба, щоб струмінь
рідини був направлений знизу вгору, щоб рідина потрапляла
переважно на нижній бік листків.
4. В деяких випадках, коли доводиться захищати особливо
цінні екземпляри дерев, застосовується прополіскування зараже-
них пагонів в посудинах з інсектисидами. В цьому разі в неве-
лику посудину з розчином отрути заражені гілки нахиляють,
затоплюють в рідину і змочують їх таким чином цілком.
Крижовникрва попілиця {Ар Кіз §гоззиІагіае Каїі.)
Під цією назвою на Україні поширений вид попілиці, який
в значно більший мірі пошкоджує чорну і червону смородину
ніж крижовник. З часу розповсюдження у нас американського
гірського крижовника, попілиця на цій культурі втратила своє
значення (оскільки цей сорт крижовника стійкий проти неї).
125
Крижовникова попілиця (мал. 55) належить до немігруючих
видів і живе ввесь вегетаційний період виключно на смородині.
Рано весною, як тільки починають набрякати бруньки, з’являються
личинки фундаторок, які сидять кілька днів відкрито на брунь-
ках, а потім спускаються на черешки листя, що з’явилось. Від
•висмоктування попілицею соків, листя, не більше як через добу,
вже починає деформуватись. Черешки, в місці прикріплення до
пластинки листка перегинаються і листок пригинається донизу,
закриваючи свій черешок і частину пагона. Таким чином, листя,
що розпустилось на вершку, утво-
рює стиснений жмут. Колонія роз-
ростається все більше, ріст викри-
вленого пагона припиняється зо-
всім і він відмирає, починаючи з
вершка. Всю весну і літо про-
довжується розселення попілиці
на все нові рослини, при чому
нові колонії оселюються виключ-
но на вершках свіжих пагонів. .
Цікаво відмітити, що на дру-
гий рік після пошкодження, па-
гони, на яких перебували колонії
в попередньому році, дуже довго
не розвиваються по всій довжині.
Розпускання бруньок на них від-
бувається дуже мляво і ввесь ве-
гетаційний період вони відстають
в рості, хоч попілиці на них вже
немає.
Боротьба з крижовниковою по-
Мал. 55. Крижовникова попілиця; П^ЛИИЄЮ дає добрі_наслідки ТІЛЬКИ
доросла самка в перший період п життя весною,
коли личинки фундаторок перебу-
вають відкрито на бруньках. Пізніше вже доводиться відмо-
витись від оббризкування, бо воно не досягає мети, замінюючи
його прополіскуванням пошкоджених пагонів в посудині з інсек-
тисидом, що теж дуже важко, бо пагони легко обламуються. В
цьому разі вживають розчини звичайних контактних інсектиси-
дів. Тобто і з цим видом попілиці найдоцільніше провадити
боротьбу зимовими інсектисидами.
Малинова попілиця (АрИіз ісіеаі Уап-сїег Оооі)
Невелика, ніжно-зелена, блідуватого забарвлення, з дов-
гими прозорими трубочками. На кілька днів пізніше після роз-
пускання бруньок з’являються фундаторки попілиці, які смок-
чуть на молодих ніжних пагонах. Колонії, що розвиваються,
спричинюють висисанням соків припинення росту пагона і де-
формацію листя вершка. Листя тут збивається в густий пучок
і своїми викривленими пластинками прикриває колонію по-
пілиць, яка займає вершок пагона і основу черешків. Колонія
попілиці щільною муфтою оточує пагін. Часто попілиця перехо-
дить на суцвіття, і в такому разі квітки недорозвиваються,
квітконіжки вкорочуються, згинаються і цвітіння, здебільшого,
тоді не відбувається. Коли все ж цвітіння відбулось, то зав’язь
утворюється дрібна, в’яла і плодики опадають недорозвиненими.
Такі колонії можна знаходити на дорослих кушах до по-
чатку серпня. Потім відбувається розпорошення колоній або
знищення їх хижаками. Великі колонії в цей час можна знахо-
дити на молодих соковитих пагонах. На старіших же пагонах,
в цей час з’являються на нижньому боці листка маленькі ли-
чинки, що розпорошено сидять в куточках жилок. Вони майже
непомітні на око, тому що їх прозоро-світле забарвлення однакове
з забарвленням споду малинового листка. Ці личинки статевих
самок стають дорослими лише в кінці вересня і в жовтні,
і часто ще в недорозвиненому стані опадають на землю разом
з листям після перших морозів. Дорослі статеві самки перехо-
дять на стебло і тут, головним чином, на верхній третині пагона
відкладають зимові яєчка. Останні, відповідно до дрібної
величини попілиці цього виду, також найдрібніші з яєчок всіх
інших видів. Відкладаються яєчка за бруньки і біля них, по
одному і купками. Свіжі, тільки но відкладені яєчка зелені, але
протягом двох днів вони набувають звичайного чорного забар-
влення з блиском.
Оббризкування малини контактними інсектисидами .треба
робити весною, коли бруньки розпускаються і кущі починають
зеленіти. Другий період для оббризкування пе вересень, коли
статеві самки і їх личинки перебувають на нижній поверхні
листка. Звичайно при цьому оббризкуванні треба пускати
струмінь рідини знизу вгору, дбаючи про те, щоб нижні боки
листків були змочені рідиною. Нарешті, пагони малини досить
гнучкі, тому зручно прополіскувати пошкоджені пагони в посу-
дині з розчином інсектисиду.
Сіра яблунева попілиця (Апигаріїів говеив Васкег)
Фундаторка цієї попілиці зеленувато - буруватого і навіть
розового кольору (мал. 56). Вона сірозапилена, з добре позна-
ченими чорними горбочками по боках, чорними циліндричними
трубочками і чорними довгими вусиками та ніжками. Партеноге-
нетична самка забарвлена приблизно так само, але вона більше
розова, вусики по довжині дорівнюють її тілові. Самок фунда-
торок можна знайти на нижньому боці листка яблуні вже після
повного зазеленіння дерев і в період їх цвітіння. Попілиця ви-
сисанням соків викликає скручування листя широкими завит-
ками впоперек головної жилки пластинки. Тут же народжуються
личинки і поступово зростає колонія, яка охоплює і суміжні
листки. Коли попілиця зайняла не дуже соковитий пагін, то
127
шкода від п висисання позначається, головним чином, лише
в деформації листка. На соковитих пагонах, вовчкоподібних
пагонах, або в розсаднику, деформується ввесь пагін, ріст
припиняється, а листя згодом збивається в дуже тугий, щіль-
ний жмут, вкритий окремими дрібними опуклинами. В липні
колонії здебільшого розпорошуються, але невеличкі групи попі-
лиці ше залишаються до кінця серпня на листі, яке ще про-
довжує рости.
Цікаво, що навіть у тому
разі, коли попілиця перебуває
денебудь на краю листка, пла-
стинка його так само закру-
чується впоперек своєї довжини.
За американськими авторами
цей вид попілиці мігруючий,
зокрема на подорожник (Ріапіадо
§р.), кінський щавель і жи-
ае, крім того, на ряді інших
□поріднених яблуні рослин.
Оббризкування контактними
інсектисидами, направляючи роз-
пил рідини знизу вгору, зразу
перед цвітінням, є єдиний захід
Мал. 56. Сірозапилепа яблунева попі- боротьби з цією попілицею, ЩО
лиця; самка-засновниця тепер також може бути запропо-
нований. Крім того оббризку-
вання зимовими інсектисидами, в період спокою дерева, по яєчках,
що зимують—може також давати добрі наслідки.
Сливова попілиця (АпигарКів сагсіиі РаЬг.)
З найшкідливіших попілиць, що пошкоджує сливу, терен,
абрикос, аличу, чорнослив—це сливова попілиця.
Фундаторка її буває червоно-коричневого кольору (мал. 57),
з трохи темнішою плямою на спині і з зеленуватими ніжками.
Смокче сік біля основи бруньок на корі молодих гілочок. Без-
крилі самки другого покоління яскраво - зелені, з сильним
блиском. У третьому поколінні вони зелені і у них з’являється
на спині і грудці темний, майже чорний малюнок. На проміжних
рослинах вони з темним малюнком на жовто-зеленому і червону-
ватому фоні. Статеві самки цегляно-червоні з чорним малюнком;
самці крилаті з зеленим черевцем.
Фундаторки з’являються тоді, коли бруньки тільки починають
набрякати. Забарвлення їх дуже подібне до забарвлення кори
на молодих гілочках, а тому присутність їх виявити простим
оглядом не легко. Доросла фундаторка обирає місце для ссання,
здебільшого, біля основи бруньки, що розпускається. Молоді,
яскраво-зелені личинки, що з’являються, негайно після народ-
ження, відходять від матері і розташовуються на черешках моло-
г>н
дих листочків, які вже починають висовуватись з бруньок.
Листочки під впливом висисання закручуються, створюючи цим
для попілиці, що сидить в середині, надійне сховище. Згодом
і фундаторка переходить на листя, де і вмирає. Друге покоління
все безкриле. У третьому поколінні поруч з безкрилими осо-
бинами з’являються і крилаті, які перелітають, головним чином,
на нові пагони, де вони засновують нові колонії. Одночасно,
крилаті ж з третього покоління і наступних поколінь перелі-
тають і на проміжні рослини, як толочник (Зепесіо ]асо-
Ьеае), будяки та інші кошикоцвітні до садового ромену і
соняшника включно. Тут розвиваються літні покоління, іноді
величезними колоніями. Разом з
припиняється і на основних росли-
нах. Колонії розростаються, зай-
маючи все нові, що виростають
на погоні, листочки. І вже в червні-
липні шкода їх дуже позначається
не тільки на листі, але й на паго-
нах, які припиняють рости і по-
ступово відмирають. До того ще,
коли з’являються на них листочки,
то вони стають все дрібніші. На-
решті вершок пагона чорніє і вси-
хає. Листя, що росте на пагоні
нижче, закручується в джути, стає
крихким, ламким. Попілиця, не
одержуючи більше від виснажених
пагонів поживних речовин, дріб-
нішає, а колонії її складаються
тим, розмноження виду не
Мал. 57. Сливова блискуча попілиця;
самка-засновниця
переважно з величезної кількості
дрібних німф. В липні попілиця остаточно залишає, ніби опечені,
з почорнілими кінцями молодих пагонів і гілочок, дерева.
З вересня і до початку морозів крилаті самки-плодоноски
повертаються знову з проміжних рослин на плодові дерева, де і
оселюються на нижньому боці листка. Тут вони народжують
зелених личинок статевих самок. Ці личинки, линяючи, змінюють
забарвлення, яке поступово з зеленого стає цегляно-червоним.
Самці прилітають з проміжних рослин.
Після запліднення настає відкладання яєчок в щілини, за
бруньки, у складки кори тощо.
Боротьба з цим видом попілиці буває успішною лише при
умові своєчасного оббризкування, тобто під час набрякання
бруньок, інсектисидами контактної дії. При цьому слід звертати
увагу на молоді гілочки і обробляти їх розчинами отрут так,
щоб добре їх змочувати, не шкодуючи розчинів.
Пізніше, коли колонії переховуються вже в скручених лист-
ках, попілицю можна знищити лише способом змочування пагонів
у посудинах з інсектисидами в разі, якщо це технічно та
9-69
129
з економічних міркувань буде припустимо. Рано весною також
треба застосовувати оббризкування дерев зимовими інсентиси-
дами, ефективними проти яєчок попілиць.
Блискуча сливова попілиця (Апигаріїів ргипісоїа Каїі.)
Фундаторка її видовжено-яйцеподібної форми, цегляно-чер-
вона (мал. 58). На кожному сегменті грудки і черевця зверху є
дві парних, поперечних чорних плями. Трубочки дуже короткі,
чорні. Ніжки зеленуваті, затемнені. Засновниці ссуть біля основи
бруньок, а потім переходять на листя. Народжуване ними поко-
ління набагато дрібніше від за-
сновниць. Воно бутилочно-зеле-
ного кольору з таким же при-
близно чорним малюнком і силь-
ним блиском. В наступних по-
коліннях забарвлення тіла стає
все темніше, а малюнок все
більш помітним, так що загаль-
не враження від кольору попі-
лиці стає ніби від чорного. Ко-
лонії цього виду розвиваються
на молодих соковитих пагонах.
Висисанням соків вони викли-
кають сильну деформацію верх-
нього листя пагона і відмирання
його вершка. Більш розвинені
листи згортаються вздовж го-
ловної жилки в трубку, що
, ,л „ вкрита на поверхні дрібними не-
Мал. 58. Сливова темно^плямиста попі- рівностями і опуклинами. Цей
вид попілиці живе на сливі,
аличі, рідко на терені. Він є факультативним (умовним) мігран-
том; його колонії ввесь вегетаційний період можна знайти на
цих рослинах. Тільки невелика частина крилатих пересолюється
на будяки (Сагбии зр. зр.). Статеве покоління з’являється в коло-
ніях на основних рослинах. Яєчка відкладаються звичайним
способом.
Заходи боротьби аналогічні до боротьби з попередніми ви-
дами попілиць.
Велика грушева попілиця (АпигарНів ругї Косії)
Не дуже рано на весні, коли на пагонах груші цілком відо-
кремились з бруньки перші листки, можна помітити велику
чорну попілицю (мал. 59), що сидить цілком відкрито біля основи
черешка або на корі гілки. Незабаром вона переходить на
листя, переважно біля квіткових розеток, або біля плодового
списика.
130
Характер пошкодження цією попілицею такий: на пластинці
листка з’являється білувато-жовта пляма, листок припиняє ріст
і згортається по середній
жилці в формі пиріжечка.
Скоро ввесь листок стає
білуватий. В середині утво-
реного, таким чином, гала
попілиця народжує зелених
личинок, які ростуть і пе-
ретворюються на великі кри-
латі особини з зеленим че-
ревцем, на якому є одна
широка темна пляма (мал.
60). Ці крилаті особини пе-
релітають на проміжну ро-
слину „мати і мачуха" (Тиз-
зі1а§ю їагйагае), що густо
росте по берегах річок і у
вогких ярах. Прилетілі сюди
крилаті, розташовуються на
черешках листя в місці ви-
ходу їх 3 грунту і дають ПО- Мал. 59. Велика грушева попілиця; самка-
чаток колоніям, які живуть засновниця
на проміжних рослинах до осені. Залишене ними листя груші
чорніє, всихає і опадає. Коли попілиці багато, то дерево вигля-
Мал. 60. Велика грушева попілиця; самка крилата розсельниця
дає ніби обвішане чорними висохлими листочками, так ніби
воно пошкоджене морозом. Восени на проміжних рослинах в
колоніях з’являються крилаті особини з червонокоричневим че-
131
ревцем з чорною плямою на ньому. Ці крилаті перелітають на
грушу. На листі груші вони народжують зелених личинок, з
яких виростають червонуваточорні статеві самки. Після спаро-
вування з самцями, що прилітають з проміжних рослин, самки
відкладають на корі і в щілинах бруньок зимові яєчка, з яких
весною виходять личинки фундаторок.
Боротьба з грушевою попілицею полягає в оббризкуванні зи-
мовими інсектисидами, проти зимових яєчок, а також в оббриз-
куванні контактними інсектисидами весною для знищення личинок
і дорослих фундаторок.
Кувшинкова (лататтева попілиця (ЩіораІозірИит
путріїеае £..)
Фундаторки цього виду попілиць великі, дуже сильно опуклі,
яйцевидної форми; забарвлення їх рижувато-бронзове з матовим
блиском; на цьому фоні світліші плямки, що відповідають
зародкам в середині тіла попілиці. Розвивається ця попілиця
звичайно колоніями, які розташовуються, однак, не густо, а
вільно на молодих гілках абрикоса, персика, сливи, мироболану,
аличі. З’являється вона трохи пізніше, ніж попередні види, але,
в усякому разі, в період розпускання бруньок. Народжуване
засновницями покоління в своїй більшості перетворюється на ри-
жуваті німфи, на грудці і черевцях у яких помітні плями сизу-
ватого запилення. Крилаті особини мігрують на кувшинку (або
як ще її звуть—водяну лілію) і ряд інших болотяних рослин.
Покоління цих попілиць, які живуть на болотяних рослинах
дрібніші і мають трохи зеленіше забарвлення порівнюючи
з тими, що жили на основних рослинах. В деякі роки вони
утворюють величезні колонії, які вкривають цілком листя
і зелені частини водяної лілії. Фундаторки ж і небагато безкрилих
самок, які залишались на основних рослинах, продовжують про-
дукувати там же нові покоління. Міграція закінчується в кінці
червня—на початку липня. На основних рослинах колонії своїм
висисанням соків не викликають різкої деформації листя, яка
буває від інших видів попілиць. Однак пагони, що зайняті
цією попілицею, розвивають дрібне листя, що має вигляд, ніби
воно частково втратило свій тургор і прив’ядає. Іноді колонії
попілиці переходять на плоди, які також дрібнішають і, можливо,
в дальнішому опадають.
На початку вересня з’являються перші плодоноски, які від-
кладають на нижньому боці листків основних рослин, личинок
статевих самок, буро-червоного кольору. Дорослі статеві самки
цегляно-червоні з жовтими, трохи роздутими трубочками. Яєчка
ними відкладаються на тонких гілках за бруньки і біля них.
Боротьба з цим видом попілиці не становить труднощів, бо ії
колонії досить відкриті, і полягає вона в оббризкуванні звичай-
ними контактними інсектисидами.
132
Квіткова попілиця (Кііораіозіріїит. ргипі/оііае Ріізсії)
Живе на яблуні, груші, горобині, айві, мушмулі. Фундаторки
попілиці з’являються в період розпускання бруньок. Вони яскра-
во-зеленого кольору, матові, з поперечними довгасторомбовид-
ними темно-зеленими плямами на черевці. Трубочки короткі,
злегка роздуті. Вся форма тіла рівномірно довгаста. Народжувані
ними безкрилі мають таке саме забарвлення і таку саму форму
тіла. Колонії, що розвиваються, смокчуть на молодих пагонах,
на' квітконіжках і нерідко на черешках і пластинках листків,
які ростуть навколо квіткової розетки. В результаті ссання
колоній молоді соковиті пагони деформуються, листки закру-
чуються, а пагін відстає або тимчасово припиняє ріст. Якщо
попілиця ссе на квітконіжках—квітки виснажуються, чахнуть
і не дають зав’язі. На листках попілиця викликає припинення
росту окремих частин пластинки, чому вони часто набувають
своєрідного скорченого і зігнутого вигляду. У травні—червні
цей вид попілиці мігрує на різні злаки, де її колонії розташо-
вуються переважно біля основи стебла або окремих листків.
Звільнені від попілиці пагони поправляються, але запізнюються
в прирості. Разом з тим, деформовані листки довго зберігають
свою неправильну форму. В кінці вересня плодоноски повер-
таються на основні рослини. Відкладені ними світло-жовті ли-
чинки статевих самок недовго ссуть лист. Дуже скоро вони
перебираються на кору, де і досягають дорослого стану. В до-
рослому стані вони вже жовто-бурого забарвлення і вкриті
нерівномірно розташованими широкими темними плямами. Яєчка
відкладаються за бруньки і біля них.
Боротьба з цією попілицею, в перший період весни, коли
вона ще не встигла викликати значної деформації листків, при
оббризкуванні звичайними контактними інсектисидами, дає добрі
результати.
Сливова запилена попілиця (Нуаіоріегиз ргипі КосК)
Вид, що живе більше на сливі, чорносливу, рідше на терені,
абрикосі і персику. Личинки фундаторок виходять з яєчок, що
зимували, тижнів через два після розпускання бруньок. Таким
чином, личинки засновниць зразу розташовуються на нижній
бік пластинки молодого листка. Вони ніжно-зеленого кольору,
з дуже короткими трубочками і з досить довгастою формою
тіла, яка здається ще більше видовженою завдяки довгому
хвостику. Все тіло запилене синювато-білою смугою. Попілиця
ця скоро розмножується і швидко займає всю пластинку листка,
оселюючи її так густо, що часто утворює два шари. Колонія,
яка розвинулась, займає ряд листків, а також і вершок пагона,
розміщаючись навколо нього густою муфтою. Дуже часто все
дерево вкривається такими юлоніями, що частково зливаються
між собою. В таких випадках видно, що дерево хворіє, бо
133
листки його стають товстими, крихкими, обвисають, і рослина
справляє враження, ніби вона хворіє від посухи. В червні—липні,
навіть до серпня відбувається міграція цього виду попілиці
на очерет (РЬга^тііез соттипіз Тгіп), де вона утворює на листі
великі, відкрито розташовані, сильно запилені колонії.
Особливо сильної деформації на основних рослинах ця по-
пілиця не заподіює, за винятком того, що злегка скручує молоді
листочки. Але сильно пошкоджене дерево припиняє приріст,
а коли попілиця переходить і на молоді плоди, то вони в’януть
і обпадають. На початку вересня з’являються перші плодоноски,
що повертаються з очерету на основні рослини; тут вони на-
роджують статевих самок. Слідом прилітають з очерету і самці.
Яєчка відкладаються звичайним порядком.
Боротьба з цим видом буде успішною лише тоді, коли до
контактних інсектисидів додати в певній концентрації мило,
яке надає розчину здатність змочувати жиро- і воскоподібні
речовини.
1.1 і
ТЕХНІЧНА ІНСТРУКЦІЯ
ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ ПОПІЛИЦЬ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ І КУЩІВ
Яблуня
1. Великі колонії щільно розташованих попілиць червонувато-
бурого кольору так густо вкриті білим пушком, що колонія
здається білою. Попілиці оселюються на корі гілок, стовбурів
на корінні. В місцях висисання соку кора деформується, на
ній утворюються щілини і гулі.
Кров’яна яблунева попілиця (Егіозота іапі^ега Наизт)
— Попілиці незапилені; живуть на зелених частинах дерева. . 2
2. При огляді голівки попілиць виявляється, що вусики
сидять безпосередньо на її поверхні, без спеціальних гор-
бочків ....................................................4
— Вусики сидять на лобних горбочках.....................З
3. Трубочки трохи роздуті. На спинній поверхні тіла по
межах сегментів простягаються поперечні ромбовидні зелені
плями, які порівнюючи з загальним зеленим забарвленням тіла,
трохи темніші. Довжина вусиків не перевищує половини тіла.
Форма тіла довгаста, веретеноподібна, колонії містяться на
кінцях пагонів, на черешках молодих листків. Ссуть на квітко-
ніжках і плодоніжках. Мігрує.
Квіткова попілиця (Дкораіовіркит ргипі/оііае Рііск^
— Вусики сидять на добре позначених лобних горбочках,
які близько сходяться один до одного. Трубочки прозорі, злегка
роздуті на кінцях. Вусики майже такої довжини як і тіло. Колонії
попілиць рідко набувають значних розмірів. Вся попілиця світло-
зеленуватого або солом’яно-зеленуватого кольору. Мігрує. На
яблуні пошкодження не мають характеру деформації.
МугоїЛез регвісае 8иІг
4. Попілиці з добре позначеним хвостиком, який біля основи
має перехват..............................................5
— Хвостик майже непомітний; найбільше він висовується
у вигляді широкого, трикутного, але дуже короткого ви-
роста.....................................................6
135
5. Попілиці зелені, малахітового відтінку, з буруватою або
червонуватою голівкою. Трубочки чорні, у розвинених особин
трохи зігнуті, конічні. Колонії попілиць живуть на кінцях пагонів,
переходячи на нижній бік листків. Соковиті пагони деформуються
ними сильно.
Листя в таких випадках скручується в поперечному напрямі
у жмут.
Яблунева попілиця (Аркіз роті (Іе-Оеег)
— Попілиця чорна, з жовтуватими трубочками, які зачорнені
на кінці. Цей вид зустрічається так само на кінці пагонів, де
іноді утворює великі колонії, в складі яких звичайно велика
кількість німф. Колонії цього виду своїм висисанням соків
особливої деформації листків не викликають.
Бересклетова попілиця (Аркіз гитісіз БдЬг
6. Колонії попілиць в загорнутих листках. Попілиці сидять
густо. Фундаторки цегляно-синюваті, запилені. Наступні покоління
цегляно-розові, з жовтуватим або коричневатим полем біля
трубочок. Маргінальні горбочки темні й позначені добре. Дов-
жина вусиків у фундаторок до 3/4 довжини тіла; у наступних
поколінь їх довжина дорівнює довжині тіла. Хвостик у попілиць
майже непомітний, в кращому разі він висувається лише у ви-
гляді широкого, але дуже короткого трикутного утворення.
Деформація молодих пагонів досить сильна, окремі листки
збиваються в тугі, неправильної форми жмути, які вкриті зверху
різної величини згортками і опуклинами.
Сіра яблунева попілиця (Апигаркіз гозеиз Баск)
— Колонії попілиць містяться в галоподібних опуклинах»
здебільшого, вздовж загорнутих листків. Гали з поверхні черво’
ніють або жовтіють. Попілиця синювато-сизого кольору, запилена*
Вусики не довші половини тіла. Маргінальні горбочки чорні»
блискучі, добре помітні. Мають по парі медіанних горбочків на
останньому і передостанньому члениках черевця *.
Глобова попілиця (Оепіаіиз соттипіз Могсіц.)
Груша
1. Попілиці живуть на наземних частинах дерева .... 2
— Невеликі колонії сильно біло-запилених попілиць на тон-
ких коренях або на корі стовбура, в розколинах.
Грушева кров'яна попілиця (Егіозота Іапи§Іпозит Нагіі£)
1 Цей вид попілиць в останні роки дуже розмножився і тепер на всьому
півдні має не менше значення, ніж яблунева попілиця. Вона закінчує розвиток
дуже рано і вже в липні відкладає зимові яєчка на корі штамбів, ховаючи їх
під відстаючу луску.
І.ИІ
2. Попілиці зеленого кольору. Живуть відкрито або згор-
тають листки, але в той же час відкриті колонії смокчуть
і на кінці пагона..........................................З
— Попілиці іншого кольору. Живуть в галах, що утво-
рюються на листках.........................................4
3. Попілиця малахітово-зеленого кольору, з червонуватою
голівкою, з чорними трубочками. На соковитих пагонах дуже
закручують листки.
Яблунева попілиця (Аркіз роті сІе-Сеег)
— Попілиця світло-зелена, з довгастою формою тіла. На
спині ромбоподібні поперечні плями. Трубочки короткі, трохи
роздуті, світлі, на кінцях затемнені.
Квіткова попілиця (Ккораіозіркит ргипі/оііае Ріізсіг)
4. Листки на розетках біля списиків і плодових бруньок згор-
нені вздовж середньої жилки пиріжечком. Від висисання вони
знебарвлюються і набувають злегка горбастої поверхні. В галі
перебуває чорна велика фундаторка і світлозелені личинки, які
перетворюються на німф, а далі , в крилаті форми. Згалований
листок відмирає, чорніє і може відпасти лише наступного року.
Велика грушева попілиця (Апигаркіз /аг/агае-ругі Коск)
— Листки згорнені впоперек довгої жилки або трохи навскоси.
Всередині містяться колонії сіро-зелених або сіро-цегляних
з невеликим запиленням попілиць. На голові пара медіальних
горбочків.
Оепіаіиз геотигі Могсі/о.
Примітка. В рідких випадках на молодих пагонах груші
зустрічаються також колонії Арйіз гишісіз ТаЬг. як І на яблуні.
Слива і абрикос
1. Попілиці утворюють гали у вигляді туго збитих у жмути
або згорнених вздовж і поперек листків.....................2
— Попілиці не скручують листків; колонії здебільшого від-
криті. на молодих пагонах, або на нижньому боці недефор-
мованих листків............................................4
2. На пошкодженому вершку пагона є листки згорнені
в трубку вздовж головної жилки листка......................З
— Листки згорнені тільки впоперек в тугі округлі жмути,
сильно зморшкуваті, вкриті великою кількістю дрібних опуклин.
В колонії присутні: цегляно-червона фундаторка, дуже блискуча,
широкої округлої форми, друге і третє покоління у вигляді
великих смарагдового кольору попілиць. Деякі з них мають на
спині темний малюнок.
Сливова попілиця (Апигаркіз сагсіиі РаЬг.)
137
3. Попілиці дрібні, жовтувато-зеленого кольору, з жовтуватим
полем навколо основи трубочок. Пошкоджені листки з вершка
пагона, збиті вже в жмут, довго зберігають зелене забарвлення.
Нижні листки скручені в довгасті трубочки, які скупчені між
собою досить тісно через затриманий ріст пагонів.
Апигаркіз кеііскгізіі Каїі
— Попілиця при огляді простим оком здається майже чор-
ного, з алмазним блиском. На спині бутилково-зелене забарвлення,
яке на кожному сегменті вкрите чорнобурими смужечками, шо
перериваються по медіанній лінії. На кінцевих сегментах смужки
зливаються в суцільну темну пляму. Листя з вершків дефор-
мується менше ніж від попілиць попередніх видів. Нижні листки
згорнуті в довгі трубочки, вздовж головної жилки. На молодих
пагонах вони є майже на нормальній відстані один від одного
через те, що ріст пагона не дуже затримується.
Апигаркіз атуруІаИ Р.
4. Попілиці зелені.....................................5
— Попілиці іншого кольору...............................7
5. Вусики у попілиць містяться на дуже розвинених лобних
горбочках. З внутрішнього боку вусики мають дуже розвинені
зубці, які направлені всередину І трохи вперед. Такі самі зубці
є і на внутрішньому боці перших члеників вусиків, які так само
направлені всередину. Трубочки тонкі, прозорі, довгі. Цей вид
утворює великі колонії, які розташовуються на нижньому боці
верхніх листків ростових пагонів.
Хмелева попілиця (Ркогоіїоп китиіі Коск)
— Вусикові горбочки не мають зубців і відростків все-
редину ......................................................б
6. Лобні горбочки розвинені дуже слабко. Попілиця ніжно-
зеленого кольору, довгасто-витягнена, біло-запилена, з дуже
короткими прямими трубочками. Вусики короткі. Колонії роз-
виваються дуже сильно і ссуть на нижньому боці листків та
на кінцях ростових пагонів.
Сливова запилена попілиця (Нуаіоріегиз ргипі КосК)
— Лобні горбочки розвинені дуже добре і їх внутрішні верхні
краї наближаються один до одного. Вусики довгі, майже дорів-
нюють довжині тіла. Трубочки тонкі, злегка роздуті на кінці,
з перехватом перед кришечкою. Колір солом’яно-зелений. Ко-
лонії розташовуються переважно вздовж середньої жилки
листка.
Ркораіозіркит регзісае 8иІг
138
7. Фундаторки великі, коричневато-бронзового кольору. Такі
самі на вигляд, але дрібніші безкрилі наступних поколінь.
Основну масу колоній цього виду становлять темнозелені або
бурі німфи, з білуватими плямами на верхній поверхні тіла.
Колонії розташовуються на молодих пагонах, ссуть на корі, на
черешках. Іноді переходять на плоди.
Кувишнкова попілиця {Зіркопаркіз путркаеае Косії)
Вишня і черешня
1. Блискуча чорна попілиця. Вусики містяться на добре роз-
винених лобних горбочках. Трубочки довгі, трохи зігнуті і на-
правлені назад і всередину. Утворює великі колонії на вершках
молодих пагонів. Дуже деформує листки, скручуючи їх у тугі
клубки.
Вишнева попілиця (Мугиз сегазі ЕаЬг.)
— Попілиця солом’яно-зелена. Утворює здебільшого великі
колонії, які ссуть на листках вздовж головної жилки. Вусики
містяться на лобних горбочках. Трубочки трохи роздуті з пере-
хватом при кінці.
Щюраіозіркит регзісае Зиїх
Крижовник і смородина
1. Попілиці живуть на корінні смородини, утворюючи біло-
о пушені колонії.
Егіозота иіті І.
— Попілиці живуть на наземних частинах рослин. ... 2
2. Вусики попілиці містяться на голові без лобних гор-
бочків. Колонія розташовується на вершках пагонів ... З
— Вусики у попілиць містяться на лобних горбочках. Колонії
живуть на нижньому боці листків, викликаючи своїм ссанням
здуті гали................................................4
3. Попілиця блакитно-зелена, дрібна, з прозорими жовтими
трубочками. Маргінальні горбочки по боках тіла розвинені
дуже сильно, надаючи іноді краю тіла зубчастий вигляд. Коло-
нії живуть на кінцях пагонів чорної і червоної смородини та
крижовника, скручуючи листки в тугий жмут і припиняючи
ріст пагона. Попілиця не мігрує.
Крижовникова попілиця {Аркіз §гоззиІагіае Каії)
— Попілиця темнозелена, з трохи коротшими, темними, пря-
мими трубочками. Тіло довгасте, витягнене. Маргінальні гор-
бочки дрібні, чорні. Колонії живуть з весни переважно на чорній
139-
смородині, викликаючи деформацію в верхній частині пагона
і листків. Попілиця мігрує. Після її міграції пагін проростає
знову.
Аркіз еріїоЬії Каїі.
4. Попілиця жовтувато - зеленого кольору, дуже блискуча.
Все тіло вкрите великими залозистими волосинами, кожна з
яких закінчується товстою головкою (що нагадує головку шпиль-
ки). В результаті висисання колоніями на нижньому боці ли-
стків на їх верхньому боці утворюються опуклини темно виїпне-
вого-червоного кольору.
Сарііоркогиз гідів Ь.
— Попілиця велика, світло-жовтого кольору. Великі тру-
бочки досить сильно роздуті з вузьким перехватом перед кри-
шечкою. В результаті ссання колоній з нижнього боку листків
утворюються на другому боці великі опуклини трохи розо-
ватого, жовтуватого або білуватого кольору. Іноді нормальне
забарвлення листків зберігається.
Велика смородинна попілиця
{Атркогоркога созтороіііапиз Мазогі)
Малина
1. На кінцях пагонів і суцвіття великі колонії дрібної, жовту-
вато-зеленої попілиці з довгими прозорими трубочками. В ре-
зультаті висисання попілиці листя в кінці пагонів збивається в
тугі жмути.
Малинова попілиця {Аркіз ісіеаі V. <і. Оооі)
— На кінцях пагонів і під листками велика, коричнева, досить
рухлива попілиця, яка розміщається розпорошеними колоніями.
Помітних деформацій не викликає.
Масгозіркит гиЬі Каїі.
Антипка (магалебка)
1. Зелена велика попілиця з жовтими трубочками. Вусики
сидять на лобних горбочках, довжиною майже з тіло. Великі
колонії живуть на кінці пагонів, деформуючи листя.
Мугиз такаїеЬ Вескі
— Дрібнувата попілиця, брудно-жовтуватого кольору; навпо-
перек тіла на кожному сегменті з верхнього боку темна широка
смужечка. Все тіло з верхнього боку вкрите густими, жовтими
волосками. Живе на вершках пагонів великими колоніями; в
наслідок її ссання листочки знебарвлюються і складаються вздовж
центральної жилки в довгий, згорнутий гал.
Скаігаркіз {§еп. попа) саріїїаіа {зр. п.)
і ш
Успгрицеподібний червчик (Авриіїоіив озігеае/огті* Сигі)
Щиток самки цього виду рідко досягає в діаметрі до 2,5 мм;
він округлої форми, сірого стального кольору, з жовтуватою
плямою, що найчастіше міститься трохи збоку від його центра.
Щиток самця ще менший. Він є довгасто - овальної форми
(мал. 61).
Самки досягають статевозрілого віку в
кінці червня, в липні; в цей час вони від-
кладають жовтуваті яєчка до 70—80 штук
кожна. Частина личинок, які виходять через
кілька хвилин після відкладання яєчок,
розташовуються під материнським щитком,
а деякі виповзають спід нього і присмок-
туються до кори дерев недалеко від нього.
Личинки досить рухливі; вони жовтого
кольору, овальної форми, з двома хвосто-
вими волосками, які здебільшого підігнуті
під черевце. Процес відкладання яєчок і
народження личинок триває протягом усього
липня і переходить на першу половину
серпня. Молоді личинки, лрисмоктавшися
до кори, линяють і починають вкриватись
щитком, в центрі якого залишається ски-
нена личинкова шкірка, з якої і утворюється
згадана вже жовта пляма.
Зимує устрицеподібний червчик у стадії
личинки другого віку. Весною продовжується
Мал. 61. Усгрицеподіб-
на щитівка; щитки на
корі
його розвиток. В червні самки заплідню-
ються крилатими самцями з тілом оран-
жово жовтого кольору і з чорною перев’яз-
кою впоперек нього.
В більшості личинки присмоктуються на гладеньких місцях
кори, а на складчастих нерівних місцях можна знайти лише
старі колонії, від діяльності яких кора морщиться і на ній
утворюються западинки, що згодом через ріст кори навколо
місця пошкодження стають в кілька міліметрів глибиною. Оче-
видно, тканини дерева в місцях присмоктування цього червчика
мають затриманий ріст протягом ряду років, бо в результаті
висмоктування соків утворюються западинки, які бувають іноді
значної глибини. Іноді личинки присмоктуються до плодів. Зде-
більшого вони розташовуються кільцем в чашечці абож навколо
плодоніжки. Така форма пошкодження червчика викликає на
шкірці, навколо місця, де сидить личинка, пляму яскраво-чер-
воного кольору. Злившись, ці плями утворюють оригінальні червоні
кільця в чашечці, або кругом плодоніжки плоду. Пошкоджені плоди
непридатні для зберігання, тому що від пошкоджених місць
вони починають швидко загнивати.
14!
Для боротьби з цим видом рекомендується оббризкування
каліфорнійською сумішшю в період спокою дерева. В зимовий
період можна провадити шатрову фумігацію заражених дерев
газуватими отруйними речовинами (ціан-газ).
Живе цей червчик на дуже багатьох деревних породах. З пло-
дових—на яблуні, груші, черешні, вишні, сливі і абрикосі.
Червона грушева щитівка (Віазріз Іарегеі 8і§п.)
Цей вид щитівки,розвивається, переважно, на груші, на са-
мому півдні УСРР. Його знайдено в чималій кількості в Мол-
давії, в Одеській і в приморській частині Дніпропетровської
області.
Самки цього виду червчиків мають щиток біля 1 мм в ді-
аметрі. Щиток плоский, закругленої форми, сірий, а в центрі
білувата або жовто-бура пляма. Тіло самки м’ясо-червоного і
фіолетового кольору.
Колонії цього червчика розміщуються, головним чином, на
стовбурах і великих гілках, скупчуючись переважно біля щілин
кори, в заглибинах^_за лускою, яка відстала і т. ін. Помітити їх
не завжди легко, навіть тоді, коли їх буває і багато. Біологічний
цикл цього виду досліджено ще недосить. Очевидно зимуючою
стадією є напівдоросла личинка. Скоріш усього протягом року
буває одна генерація. Економічні втрати в УСРР від цього виду
не цілком з’ясовано, але по аналогії з іншими республіками,
при масовому його розвитку, шкода від нього може бути
велика.
Заходи боротьби з цим видом не розроблені. Можна думати,
що вже зазначена здатність його концентруватися в захищених,
укритих місцях буде обумовлювати досить значні труднощі в
боротьбі з ним узимку шляхом оббризкування інсектисидами.
Можливо, що фумігація буде найбільш ефективна. Крім того
треба вважати, що застосування літніх контактних інсектисидів
в період рухливої личинки—також дасть значний ефект.
Червчик-кома (комоподібний) (Ьериіозаріїев иіті Ь.)
Це найбільш відомий з червчиків, що зустрічається на яблуні,
груші, смородині, глоді, троянді, малині, вербі та ін. По формі
його щиток зігну то-довгастий (мал. 62). Щиток з воско подібної
твердої речовини, яка накладається шарами знизу з ростом
личинки. Колір сірий, до чорного відтінку. На вершині щитка
є невеличка жовтувата плямка — це шкірка, що була скинена
личинкою першої стадії.
Життя цієї комахи таке: під щитком зимують білі, довгасті
яєчка в кількості 50—70 штук під кожним (мал. 63). Порівнюючи
пізно, в кінці квітня—початку травня (наприкінці цвітіння) з
лих виходять дуже жваві жовтуваті личинки, які мають на
б
Мал. 62. Комо-
подібний черв-
чик; угорі—щи-
ток самки; уни-
зу—самця
Мал. 63. Комоподібний
червчик; щиток сам-
ки внизу; видно від-
кладені під ним яєчка
задньому кінці тіла два довгих волоски. Личинки виходять з
яєчок дуже дружно, протягом кількох днів. При пересуванні
личинок вони частково переносяться з дерева на дерево пташ-
ками та всякими комахами; крім того на інші дерева їх пе-
реносить 1 вітер. Таким способом очевидно 1 відбувається роз-
селення цього виду. Помандрувавши деякий час по дереву, ли-
чинки влаштовуються на корі і присмоктуються. Скоро настає
перша линьба і личинка ціл-
ком міняється; ніжки і вусики
перетворюються в редуковані
зачатки, тіло роздувається і
личинка втрачає здатність ру-
хатись; на спинній поверхні
тіла з’являється велика кіль-
кість спеціальних залоз, які
виділяють воскоподібну речо-
вину, з якої утворюється щи-
ток. З ростом личинки, на
внутрішній поверхні щитка
відкладаються все нові й нові
шари цієї речовини і поскільки
сама личинка стає більшою,
то нижні шари висовуються
ззаду. Таким чином найтов-
ща частина щитка міститься
ближче до головного кінця. В
липні серед щитків можна від-
різнити дві форми: одну
близько 2 мм довжини, з
усіма ознаками, які зазначено
вище, і другу—вдвоє коротшу
і не зігнуту. Останні є щитки
личинок самців, які після за-
лялькування перетворюються
в маленькі двокрилі комахи, що позбавлені здатності живитися.
Вони запліднюють самок, що на цей час вже досягли статево-
зрілості. Після запліднення самці вимирають, а самки відкла-
дають яєчка під щитком. Самців розвивається порівнюючи до-
сить мало; здебільшого самки розвиваються партеногенетично.
По мірі відкладання яєчок, вони ніби витісняють спід щитка
самку, тіло якої, звільняючись від яєчок, все зменшується і
врешті від неї залишається ледве помітний зморщений ко-
мочок.
При сильному розвитку цього виду, його щитки вкривають
гілки дерев суцільним шаром (мал. 64). В результаті ссання ли-
чинками, листя рідшає, дерево поступово послаблюється, чахне,
або ж гине від короїдів, які часто нападають на дерева в та-
ких випадках. Часто личинки першої стадії присмоктуються
143
Мал. 64. Група щитків комоподібного
червчика на корі дерева
і на плоді, де при зніманні можна знаходити цілком розвинені
щитки.
Боротьба з червчиком-комою досить трудна. Заражені дерева,
в період зимового спокою, треба обмазувати і оббризкувати ка-
ліфорнійською сумішшю та полісульфідами. Застосовується та-
кож і механічне очищування кори ганчірками або твердими
щітками, що найкраще робити в червні—липні. Але головний
захід в боротьбі з цим видом—це оббризкувати контактними
отрутами в ту пору, коли молоді, голі личинки першого віку
вільно повзають по корі і ще
не захищені щитком. В цей час
вони легко гинуть від звичай-
них розчинів контактних отрут.
Трудність цього заходу поля-
гає у виборі найкращого мо-
менту для оббризкування. Цей
момент визначається так: у зви-
чайну банку для варення з світ-
лого скла, в яку всипано кілька
жмень вогкого піску, кладуть
відрізки гілок з щитками черв-
чика, втикаючи їх кінці в пісок;
банка щільно зав’язується мате-
рією і виставляється в саду в тінь
дерева; появу личинок на скля-
них стінках в середині банки
помітити легко, і це буде вка-
зівкою на те, що настав час для
проведення оббризкування всаду.
Здебільшого цей час збігається
з кінцем цвітіння.
Півкуляста щитівка (Еиіесапіит соті ВоисН^)
Цей вид відмічається великою багатоїдністю. Він зустрі-
чається на сливі, груші, яблуні, смородині, крижовнику, троянді, лі-
щині і т. д. Щиток дорослої самки від 3,5 до 6 мм завдовжки,
тупоовальної форми, бурого й до коричневого кольору, з по-
довжньою, трохи світлішою смугою по гребеню щитка. Від нього
відходить до країв кілька поперечних, темних складок (мал. 65).
Відкладання яєчок під щитком починається в кінці травня,
при чому розмноження відбувається, головним чином, партено-
генетично. Яєчка білі, довгасто-овальні, дуже дрібні. Самка від-
кладає до 2000 яєчок. Процес відкладання, у різних самок, про-
ходить дуже нерівномірно. Тому нерівномірний і вихід личинок
першої стадії, що триває з кінця червня до початку серпня.
Після виходу з яєчка, моторна, блідо-жовтяво-охряного кольору,
личинка плазує по гілках, переповзає на листя і тут улашто-
вується здебільшого зісподу листка у куточку між двома жил-
144
ками, або іноді і на верхньому боці листка і тут присмоктується.
Швидко після цього настає линяння.
На листках личинок можна знаходити до жовтня, але зви-
чайно вони трохи раніш переповзають на кору молодих гілок
і тут гірисмоктуються остаточно. Зимувати залишається ли-
чинка другої стадії, сірувато-рожевого кольору, з чорнуватим
малюнком і жовтуватим середнім опуклим гребнем на спині.
Після зимівлі починається швидкий ріст личинок і після другої
линьби вона вкривається твердим щитком. Личинки самців, які
зустрічаються дуже рідко, вкриваються прозорим, білуватим
щитком, і в травні перетворюються під ним
у жовточервоні лялечки, що дають згодом
крилатих самців.
Цей вид через свою велику плодючість
може в короткий час, в 2— 3 роки, цілком
вкрити гілки невеликого дерева або куща, обу-
мовлюючи його виснаження, до відмирання мо-
лодих гілок і поступову загибель всієї рослини.
Боротьба з цим червчиком шляхом механіч-
ного очищування є ефективніша, ніж з червчи-
ком-кома, бо взимку він не вкритий захисним
щитком і його личинки здебільшого великими
колоніями сидять поміж старими, великими,
материнськими, порожніми щитками та попід
ними; хоч трохи поранена, або зрушена з місця
личинка гине.
В період спокою дерева рекомендується Мал 65 П|вкуляста
обмазування або оббризкування пошкоджених щитівка
дерев полісульфідами або каліфорнійською
сумішшю, а ще краще масляною емульсією. Оббризкування
звичайними контактними інсектисидами, проти личинок першої
стадії для цього виду червчиків, є малоздійснюване через за-
тяжність часу виходу личинок з яєчка. Однак пізнішої пори,
особливо перед початком переходу личинок з листя на кору,
оббризкування такими міцними концентраціями контактних
інсектисидів, які лише можна допустити, аби не обпалити листя,
може стати на користь.
Двоточечна щитівка (Еиіесапіит ЬііиЬегсиїаіит Таг&.)
Великий червчик, щиток якого у самки доходить до 6 мм
довжини, при 4 мм в ширину, широко овальної форми, дуже
опуклий. Загальне забарвлення щитка—сталево-сіре, до темного
з блакитнявим відтінком біля основи щитка.
На верхній поверхні симетрично розташовані дві пари опу-
клостей, з яких одна трохи виразніша, червоно фіолетового
кольору. Самець блідо-червоний, червоно-бурий або червоно-
кораловий.
10-69
145
Поясок на його спинці бурий. Очі чорні. Ніжки жовто-
бурі. Личинка першої стадії оранжово-жовта, з двома короткими
зігнутими хвостовими волосками, що часто між собою перехре-
щуються. Форма її тіла довгасто-яйцевидна.
Під щитком самки зимують яєчка, яких під одним щитком
буває більше 1000 шт. Личинки першої стадії виходять через
анальну щілину щитка в першій половині травня, переповзають
на листки і тут присмоктуються на спідньому боці листкових
пластинок. В цей час відбувається виліт самців і запліднення
самок. Після цього самки перебираються на молоді гілочки і
тут відбувається остаточне їх сформування і відкладання зимуючих
яєчок.
З засобів боротьби зазначимо механічне очищування кори і
оббризкування листя, в період травня-червня, контактними
інсектисидами. При оббризкуванні треба дбати, щоб вкрити от-
рутою і нижню поверхню листків.
Червона виноградна щитівка (РиІФЇпагіа Ьеіиіае Ип.)
Цей вид зустрічається багато рідше. Живе на виноградній
лозі і на деяких деревних породах, а з плодових—частіше на
груші. Величина самок доходить до 7—8 мм. Щиток її досить
плоский, червонуватий. Під час відкладання яєчок спід нього
висувається яйцевий білозапушений капшучок, в якому відбува-
ється дальший розвиток яєчок. Відкладання яєчок проходить в
кінці травня і початку червня. Яєчка червонуваті. Кожна самка
відкладає їх до 1500 шт. Молоді личинки першої стадії, жовто-
червоного кольору, переповзають на молоді гілки, де й при-
смоктуються до кори.
Самці з’являються в травні, коли і відбувається запліднення
самок.
Великого значення в плодовому господарсті цей вид черв-
чика не має.
Сливова щитівка {Зркаегоіесапїит ргипазігі Ропв)
Щиток самки цього червчика майже кулястий (мал 66). Ко-
льору буває від червоно-коричневого до чорного; блискучий.
Часто зустрічається остільки густими колоніями, що окремі
особини прилягають, або навіть налягають один на одного,
взаємно деформуючи форму щитка. Розмір до 4 мм в діаметрі.
Живе на сливі, терені, абрикосі, персику, черешні та вишні.
Самки починають відкладати червонуваті довгасто-овальні
яєчка в другій половині червня і процес цей затягується до
середини серпня. Кожна самка поступово відкладає до 3003 яє-
чок. Личинки виходять з яєчка негайно після відкладання. Ли-
чинка червонувата, з двома хвостовими волосками. Личинки
повзуть по гілці і тут присмоктуються на щілинках або в місцях,
де відстає кора, переважно на нижньому боці гілок, які ростуть
більш-менш горизонтально. До зимівлі личинка линяє один раз
148
і зимує в своїй другій стадії у вигляді істоти довгасто-овальної
форми, чорно-бурого кольору, з поздовжнім жовто-червоним
гребенем по вершині опуклості і кількома боковими неправильно-
радіальними складками. В травні личинки самців, що набагато
менші від самок, вкриваються білуватим щитком у вигляді
прозорої луски, і перетворюються в лялечки. Вони здебільшого
скупчені у великі колонії і створюють оригінальне враження,
коли вкривають білою лускою окремі гілки.
В травні ж вилітають червоно-бурі самці з мо-
лочно-білими крилами і темним пояском на
спинці. Самці вилітають дружно і в кінці травня
відбувається запліднення самок. Після цього
самки ростуть щось з місяць і лише в кінці
червня починається відкладання яєчок.
Щитівка ця належить до найшкідливіших
видів і шкідливість ця збільшується її вели-
кою плодючістю, через яку її колонії в корот-
кий час можуть розростатись в величезні скуп-
чення. Ссання цієї щитівки на молодих гілках
викликає затримку в їх рості і скупчування
розгалужень гілок, які розвиваються, так що
виходить щось подібне до омели з дуже змен-
шеним листям. Такі окремі гілочки через рік-
два всихають зовсім. Колонії, які смокчуть на МаЛф 66’т>™ІаИВ0Ва
великих гілках, викликають сильне розрід- щи в
ження листя, яке здається прив’ялим, а досить
збільшившись, колонія може забити і 3—5-літню гілку. Протятом
5—7 років ЗО—35-літнє дерево черешні виснажується і може
остаточно загинути. Звичайно, що молодші дерева гинуть ще
скоріше.
Боротьбу з цим видом треба провадити вперто, головним
чином, оббризкуванням масляними емульсіями в період зимового
спокою дерева та повторними оббризкуваннями міцними кон-
тактними отрутами в період виходу личинок першої стадії. При
цьому особливо дбайливо треба вкривати інсектисидом нижню
поверхню гілок.
147
ТАБЛИЦЯ
ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВИДІВ ЧЕРВЧИКІВ (СОССГОАЕ)
ПЛОДОВО-ЯГІДНИХ КУЛЬТУР1
І (II). Комахи у вигляді твердих щитків або прикриті нимй
зверху; сегментація тіла позначена неясно; вусики і ноги відсутні
або дуже вкорочені. ...
} Щитівки
А (Б). Щиток самки складний, утворений з воскоподібних
виділень комахи і з двох личинкових шкірок, що були скинені
личинкою після линьби, невеликий, плоский і щільний, у виг-
ляді лусочки, не прозорий, круглої або довгастої форми, розмі-
ром до 2,5 мм. Ніг немає, вусики недорозвинені. Під щитком
тіло комахи м’яке, приплюснуте, круглої або довгастої форми;
сегментація не завжди добре позначена.
Щиток самця такий самий, але лише з одною личинковою
шкіркою, меншого розміру, овально-довгастий, грушеподібнийг
або у вигляді білої воскоподібної плівки, з подовжніми реб-
рами, прямолінійними боками 1 закругленими кінцями.
Підродина Піазріпае
а (б). Щиток круглий, плоский.
1 (2). Щиток дорослої самки круглий, плоско-опуклий, дво-
кольоровий, товща частина його оранжово-жовта, у вигляді гор-
бика, який складається з личинкових шкірок, що зміщені на бік
щитка і рідше—в центрі; остання (секреторна) частина сірувато-
оливкова, різних відтінків у вигляді кілець, що розташовані
ексцентрично навколо горбка. Діаметр щитка до 2 мм. Тіло
самки правильно кругле, лімонно-жовте, з темножовтим кінцем
черевця (пігідіумом). Щиток самця менший, овально довгастий.
Поширений цей вид скрізь. Пошкоджує стовбури, гілки, плоди
насіннячкових, кісточкових і багато інших культурних і лісових
рослин.
Устрицеподібна жовта або щиткова (Аврісііоіив
озігеае/огтів Сигііз)
2 (3). Щиток дорослої самки круглий, майже плоский, сіро-
коричневатий, різних відтінків. Центральна частина його тем-
ніша (іноді до чорного), личинкові шкірки світло-коричневі,
розташовані більше в центрі і рідше—зміщені в бік. Діаметр
щитка до 1,5 мм. Тіло самки кругле, трохи приплюснуте, лімонно-
1 Склав за проханням автора доцент Олександр Васильович Бондарев.
148
жовте, з невеликим трохи темнішим випинаючим пігідіумом.
Щиток самця менший, овально-довгастий. Поширений цей вид на
Кавказі. Пошкоджує стовбури, гілки, листя, плоди насіннячкових,
кісточкову і багато інших диких і культурних рослин.
Каліфорнійська щитівка—Азриііоіиз регпісїозиз Сотзі.
З (4|, Щиток дорослої самки круглий, плоско-опуклий, від
темносірого до сіро-коричневого кольору. Личинкові шкірки
коричнево-оранжеві, утворюють горбок і розташовані більше
в центрі щитка. Діаметр щитка до 3 мм. Тіло самки круглувате,
лімонно-жовте, з темножовтим випинаючим пігідіумом. Щиток
самця менший, овально-довгастий. Поширений цей вид на Кав-
казі. Пошкоджує стовбури і гілки насіннячкових плодових дерев.
Жовта грушева щитівка—Азриііоіиз рігі ЬізМ.
4 (5). Щиток дорослої самки круглий, плоский, темносірий
Личинкові шкірки темножовті, знаходяться в центрі щитка або
збоку. Діаметр щитка до 1,5 мм. Тіло самки кругле, розового
або м’ясо-червоного кольору з випинаючим, трохи темнішим
пігідіумом. Щиток самця маленький, сірий, боки прямолінійні,
кінці закруглені. Вид цей поширений на Україні і в Криму. По-
шкоджує стовбури (особливо під відсталою корою), гілки і зрідка
листя насіннячкових, кісточкових, смородини та інших рослин.
Червона грушева щитівка—Оіазріз Іерегеі 8і£п
5 (4). Щиток дорослої самки овально-круглий, плоский, тон-
кий, матовий, сніжно-білий. Личинкові шкірки жовто-оранжові
і зсунуті до краю щитка. Діаметр щитка до 2,5 мм. Тіло самки
овально-довгасте, розово-оранжове, з трохи темнішим випина-
ючим пігідіумом. Досить поширений вид. Пошкоджує пагони
малини, суниці, троянди, шипшини.
Розанна щитівка—Аиіасазріз гозае ВоизМ
б (а). Щиток грушеподібний, опуклий.
1 (2). Щиток дорослої самки у вигляді черепашки, твердий,
грушеподібний, довгастий, здебільшого з зігнутою вузькою вер-
шиною. Личинкові шкірки жовто-коричневі і розташовані у верх-
ній вузькій третині щитка. Секреторна частина темнобура, діа-
метр щитка до 3 мм. Тіло самки\грушеподібне, з вузькою голів-
ною частиною, прозоро-біле, пігідіум жовтий. Щиток самця
менший, з рівною вершиною. Дуже поширений вид. Пошкоджує
стовбури, гілки, рідше листя, плоди насіннячкових, кісточкових
і багатьох інших культурних і лісових рослин.
Яблунева або комоподібна щитівка—ЬерійозарНез иіті Ь.
2 (1). Щиток дорослої самки у вигляді черепашки, тонкий,
білий, з жовтуватим відтінком. Личинкові шкірки блідо-корич-
неві у верхній звуженій частині щитка. Тіло самки грушеподібне,
розово-малинове, пігідіум закруглений, оранжовий. Щиток самця
149
білий, менший, з трьома подовжніми, ребрами, боки прямо-
лінійні, кінці закруглені- Поширений вид скрізь. Пошкоджує
стовбури і гілки яблуні, кизилу, смородини, крижовника і багато
інших лісових рослин.
Вербова щитівка—СЬіопазріз ваіісів Ь.
Б (А). Щиток утворений, з тіла дорослої самки, яка висохла
після відкладання яєчок. Щитки круглі або довгасті, блискучі
або матові, опуклі або кулясті, розміром до 6,5 мм. Вусики і ноги
у дорослої самки вкорочені. Щитки самців малі, білі, склянопо-
дібні і дуже ніжні.
Підродина Ьесапііпае
1 (2). Щиток напівсферичний, сірий, бокові його частини реб-
ристі, в коричневих білих і жовтих смужках. На спинній ча-
стині щитка дві пари різко позначених горбків. З них, передні
темнофіолетового забарвлення І трохи вищі. Черевцева поверхня
щитка широка. Довжина більша ширини. Розмір до 6 мм. Щитки
самок перебувають на корі гілок, щитки самців—на листі. По-
ширений вид на Україні, в Криму, на Кавказі, Середній Азії.
Пошкоджує яблуню, грушу, глід та ін.
Велика яблунева щитівка—Ьесапіит ЬіїиЬегсиїаіит Таг§.
2(3). Щиток опуклий, блискучий, бокові частини з багатьма по-
перечними рівчачками і складками, серединний гребінь гладень-
кий, забарвлення жовтокоричневе з темними поперечними смуж-
ками по боках. Черевцева поверхня щитка широка. Довжина пере-
вищує ширину. Розмір до 6 мм. Щитки самок перебувають на
корі стовбурів і гілок, щитки самців—на листі і кінцях пагонів.
Дуже поширений вид. Шкодить багатьом культурам, декоратив-
ним і лісовим рослинам.
Акацієва щитівка—Ьесапіит соті Воис/іб
З (4). Щиток кулястий, блискучий, з вузькою черевцевою.
поверхнею, з численними складками і рівчачками по краю щитка.
Забарвлення жовто-коричневе з плямами і неправильними смуж-
ками. Ширина щитка перевищує довжину. Розмір до 5,5 мм.
Щитки самок перебувають на корі гілок і пагонів. Щитки сам-
ців на листі і рідшб на пагонах. Молоді личинки—на листі, до-
рослі личинки і самки—на корі. Поширений вид. Шкодить на-
сіннячковим, рідше—кісточковим. Крім того, багатьом лісовим
і декоративним рослинам.
Горіхова щитівка—кесапіит согу^іі £.
4 (5). Щиток опуклий, блискучий овально-довгастий (човну-
ватий), жовто-червоно-коричневий, з темними поперечними смуж-
ками або однокольоровий. Подовжній гребінь добре позначе-
ний. Черевцева поверхня велика, довгаста. Довжина щитка пе-
ревищує ширину. Розмір її до 9 мм. Щитки самок перебувають
!!><)
на корі гілок і пагонів. Самці на листі і пагонах. Молоді личинки
перебувають на листі, дорослі личинки і самки—на гілках. Вид
поширений на Україні, в Криму, на Кавказі, в Середній Азії.
Пошкоджує виноград, кісточкові, шовковицю та інші рослини.
Персикова щитівка—кесапіит регвісае Р.
5 (6). Щиток півкулястий, часто черевцева поверхня вузька,
гладенький, блискучий, з дрібними краплинками, коричнево-чор-
ний, до 3,0 мм.
Щитки самок і самців перебувають у великій кількості на
гілках і пагонах. Личинки завжди на гілках і пагонах. Пошире-
ний вид на Україні, в Криму, на Кавказі, в Середній Азії. По-
шкоджує кісточкові рослини.
Сливова щитівка—ЗрИегоІесапіит ргипазігі Ропв.
6 (5). Щиток має серцеподібний опуклий, з багатьма попе-
речними складками, коричнево-жовтий, до 7 мм. До утворення
овісака схожий з рештою леканіумів. Молоді личинки смокчуть
на листі, дорослі личинки і самки перебувають на корі гілок і рідше
стовбурів (в напливах). Вид поширений скрізь. Шкодить вино-
граду, яблуні, груші, смородині, крижовнику та іншим рослинам.
Виноградова або червона подушечниця—
РиІФІпагіа Ьеіиіае 8і§п.
II (І). Комахи без щитка; тіло ясно-сегментоване, м’яке,
вкрите білим борошнуватим, воскоподібним виділенням. В період
відкладання яєчок самка вкривається білуватим воскоподібним,
пухким виділенням, яке утворює овісак (яйцевий мішок). Вусики
і ноги цілком розвинені. Розмір до 12 мм. Всі стадії його рух-
ливі.
Червчики
1 (2). Тіло самки жовто-зелене, м’яке, вкрите клаптюватими
борошнуватими, білими виділеннями. Після запліднення самки
втрачають рухливість, обгортаються білим ватоподібним ові-
саком у формі валика, який наповнюється яєчками. Личинки
і самки розташовуються в щілинах кори, в місцях напливів, на
гілках, пагонах і листі. Поширений вид скрізь. Пошкоджує
плодові, декоративні і лісові рослини.
Яблуневий червчик—Рігепаеоссиз асегів Соскегеїі
2 (1). Тіло самки фіолетово-червоне, вкрите густими, довгими,
коричневими волосинками. Розмір до 7 мм. Перебуває на корін-
нях трав’янистих рослин і суниці. Вид поширений в західній ча-
стині європейського СРСР.
Кармінний червчик—Маг^агосіез роїопісив к.
151
Грушевий клопик (ЗіерИапіїіз ругі Г.)
Маленька комаха, близько 3,5 мм довжини, плоска, при огляді
простим оком здається рябувато-сірою; форма тіла її досить
своєрідна (мал. 67). Це залежить від плоских, широких, округ-
лих виростків по боках грудки і таких саме плоских виростків
на надкрилах. Личинки мають відростки на передній спинці і
щитку.
В наших умовах зимують дорослі форми самців і самок під
опалим листям і трав’янистому покриві під деревами. Весною
клопики з’являються на деревах, де відбувається парування.
Самки відкладають довгасті, чорні яєчка по одинці, але близько
одно біля одного в м’якуш листка на
його нижній поверхні. Приблизно через
З тижні з яєчок вилуплюються личинки,
які, не розповзаючись, живуть колонією
на нижній поверхні листка, висмоктую-
чи його соки. Личинки ростуть близько
25 днів і за цей час линяють 5 разів.
Ставши дорослими, вони дають поча-
ток другому поколінню, яке окрилю-
ються в кінці серпня—початку вересня
і йде на зимівлю.
Грушевий клопик висмоктує соки
з листової пластинки. При великій кіль-
кості ' клопиків, пластинки листка від
шкідливої дії їх стають горбкуватими
і втрачають своє нормальне забарвлення.
о Крім цього, виділення комахи, що част-
Мал. 67. Грушевий клопик; к0в0 залишаються на листках, створюють
доросла форма ’ к
сприятливе середовище для розвитку
різних грибків, які оселюються на пошко-
джених листках. Грибниця закриває дихальця листка, утруднюючи
процеси живлення і дихання.
Пошкоджене дерево має брудне листя, з чорнуватою нижньою
поверхнею. Воно приваблює багато мух та інших комах, які
живляться з виділень клопиків. В УСРР цей клопик нападає на
грушу, але на півдні республіки ще частіше на яблуню.
Боротьба з грушевим клопиком провадиться так: восени слід
зібрати і спалити опале листя. Грунт в саду перед холодами
зорати, а близько штамбів перекопати, щоб перемістити клопиків,
які залягли на зимівлю на поверхні, в глибші шари грунту; в період
розвитку клопиків можна застосувати ті контактні інсектисиди,
які мають достатню здатність змочувати жирову поверхню ко-
махи, як гасова емульсія та всі контактні інсектисиди з милом.
Вживати їх необхідно в найбільш міцних концентраціях, які
ГІЛІ.КИ б не пошкодили листя.
Чорна злитка (Сарпосііз іепеЬгіопіз Ь.)
Великий жук. Самка до 35 мм довжини, самець трохи менший.
На широкій передньоспинці є ряд неправильних вдавленостей і
складок, запилених білим нальотом, який трохи стертий з більш
випинаючих частин, від чого передньоспинка здається ніби мар-
муровою. Вид розмножується і шкодить, головним чином, на
півдні СРСР, охоплюючи своїм ареалом південні райони УСРР,
Криму, Кавказа. Нападає переважно на кісточкові породи, але
відмічена шкода і на насіннячкових; в молодих садах і розсад-
никах завдає іноді великої шкоди.
Літ жуків відбувається в червні-липні. Самки відкла-
дають яєчка на кору біля шийки дерева або нижче неї. Личинка,
що вилупилась з яєчка, в’їдається під кору і точить хід, який
спірально в’ється під корою кореня. Личинки, зростаючи, роз-
ширюють і поглиблюють свої ходи під корою вглиб деревини.
Розвиток личинки триває кілька років,—за дослідженнями де-
яких авторів до 4 років. За цей час личинка сточує корінь
у такій мірі, що від нього залишається лише футляр з кори,
набитий бурим порошком. Весною в капшучку, який влашто-
вується поблизу поверхні кореня, відбувається залялькування.
Дорослі жуки, що вилетіли з лялечок, живляться черешками
листків, молодими пагонами або ж молодою корою.
Захворювання пошкоджених дерев помітне по їх зовнішньому
вигляду: вони втрачають частину листя, листя здебільшого не
має нормального густого, зеленого забарвлення, ніби воно тер-
пить від посухи, поступово чахне і коли пошкоджені головні
корені, дерево гине.
Перевірених заходів боротьби з чорною златкою ще немає.
Рекомендується: 1) часткове відкопування кореневої системи
(не більше половини) 1 вирізування пошкоджених коренів та
їх спалювання; 2) в період льоту віднаджування жуків прова-
диться оббризкуванням міцним розчином мила; 3) струшуван-
ням на щити та збиранням жуків переважно ранками; 4) най-
ефективнішим є застосування отруїння парадихлорбензолу. що
вноситься кільцем у грунт при основі дерева, в кількості ЗО—
50 г на дерево. Краще це робити другої половини літа.
Смородинна златка (А^гіїиз тгісііз Ь.)
Дуже красивий жук яскраво-зеленого до мідно-бурого ко-
льору. Тіло дуже видовжене. Довжина дорослої особини до 10—
12 мм. Літ цього жука, що живе з культурних рослин, головним
чином, на смородині, відбувається в червні. В цей час жуків
можна бачити в хороші сонячні години на листках сморо-
дини, де вони сидять зовсім відкрито, або жваво перелітають
з листка на листок. В цю пору у них відбувається парування
і відкладання яєчок. Яєчка відкладаються самкою по одному на
стеблині смородини. Яєчко має вигляд коричневої бляшки, дуже
153
щільно приклеєної до кори рослини. Личинка, яка виходить з
яєчка, в’їдається в деревину пагона, доходить до серцевини і по
ній починає просуватися до основи куща, виїдаючи тканину, а
хідник наповнює червоточиною. До зими вона вже встигне спу-
ститися близько до основи куща і тут зимує. Наступної весни
вона знов починає просуватися вгору, і в травні, ставши
вже дорослою, заляльковується в стеблині. Жук, що виходить
з лялечки, прогризає овальну дірочку, через яку і вибирається
назовні. Личинка златки—біла з коричневою головкою; її три
перших членики розширені, останній членик має два характер-
них хітинових зігнутих шипи коричневого кольору.
В результаті пошкоджень личинкою, стеблини смородини
розвиваються поволі і тривалість їх життя дуже вкорочується.
Дуже часто пошкоджені стеблини ламаються від ваги снігу
або від сильних вітрів.
Жуки, в період свого льоту, живляться на листках, виїдаючи
на них невеликі круглі дірочки.
За останні роки (Борисов) смородинна златка (можливо, це
окремий вид) виявлена в дуже багатьох місцях УСРР, як шкід-
ник малини. Личинка, яка вийшла з яєчка, робить в деревині
пагона малини кільцевий хід на висоті від ЗО до 70—80 см від
поверхні грунту і вже потім починає спускатися вниз. Над цим
кільцевим ходом утворюється наплив. В результаті від снігу
протягом зими та весняних вітрів, перед початком плодоно-
шення спостерігається масова поламка стебел малини. В деяких
лосподарствах на великих площах, в результаті пошкоджень,
що їх завдала смородинна златка в 1933 та 1934 рр. зовсім
не було плодоношення малини.
До ефективних заходів боротьби з нею належить оббриз-
кування і обпилювання барій-флуосиліцидом і натрій-флуосилі-
цидом в період льоту жука. Треба враховувати слабку стійкість
листя малини щодо отрут. Всі отрути, що містять в собі арсен,
дуже часто спричинюють опік листя. Натрій-флуосиліцид, коли
його взяти в дозі 0,6%, дає лише слабкі опіки. Барій-флуоси
ліцид, виготовлений в лабораторії, опіків не завдає, виготовлений
же в заводських умовах, іноді викликає слабкі опіки. Смертність
жука від цих двох Інсектисидів практично майже повна.
Малинові жуки (Тгуха§из іоіпепіозиз Р. Тгуха§из /ипгаіиз Р.)
Маленькі, близько 3—4 мм довжини, коричневаті, довгасто-
еліптичної форми жуки (мал. 68); з’являються в квітні. В цю
пору вони живляться на квітках різних рослин, що цвітуть, в тому
числі і на плодових деревах. Потім в період цвітіння малини вони
перебираються на неї; відкладають яєчка в квітку на квітколоже.
Личинки, що вилуплюються з яєчок, вгризаються в квітколоже
і там живляться, а після зав’язування окремих плодиків, поїдають
і їх. На час доспівання малини личинки виростають, вилізають
з плоду, падають на землю і у верхньому шарі грунту залялько-
вуються. В серпні-вересні вже можна знаходити в землі жуків,
які залишаються тут же на зимівлю.
Шкода, якої завдають ці личинки, полягає в псуванні і в зни-
Мал. 68. Малиновий жук
щенні окремих плодів.
Основним засобом боротьби з мали-
новими жуками є дво-триразове обпи-
лювання малини в період льоту жуків
дуетами з алкалоідами. Зокрема, добрі
результати дає дуст анабазин-сульфату
(8% анабазин-сульфату з основною речо-
виною, як вапно і т. ін.).
Крім того, боротьба з малиновими
жуками провадиться також способом
струшування їх в металеві лійки, на
звуженому кінці яких прикріплюється
торбинка або банка з гасом, куди по-
падають жуки при струшуванні. При
збиранні плодів треба систематично
відокремлювати недорозвинені, дрібні і
хворі плоди та знищувати їх. Обробіток
грунту вуглець-сульфідом, після зби-
рання врожаю, так само вважається важливим засобом. Нарешті,
рекомендується перекопування межирядь в період залялькову-
вання, тобто приблизно з се-
редини серпня.
Мал. 69. Суничний лисіогриз
Суничний листогриз, козяв-
ка (Саіегисеїіа іепеїіа)
Величина жука 3—4 мм.
Колір буро-жовтий з поміт-
ним блиском, знизу чорний.
Покриви м’які. Все тіло вкри-
те густими світлими волоска-
ми (мал. 69). Жук любить
вогкі місця, через що рідко
зустрічаються на плантаціях,
які розташовані на високому
рельєфі.
Зимують дорослі жуки на
грядках суниці під мертвими
залишками бур’янів і листя
біля окремих кущиків. Вес-
ною жуки виходять на по-
верхию, живляться листками
і гризуть черешки. Після
парування в травиі-червні самки відкладають яєчка, відкрито
приклеюючи їх в заглибини, вигризені в пластинках листків.
155
Яєчка спочатку прозоро-жовті, стають згодом жовто-розові,
тьмяні. Відкладаються яєчка по одному або купками до 8 штук.
Одна самка відкладає до 200 яєчок. Личинки, які вилуплюються,
живляться спочатку в листках, прогризаючи в них покручені
доріжки, а потім і наскрізні дірки неправильної форми. Личинка
живе також відкрито. Ставши дорослою, приблизно днів через
20—25 після народження, вона сповзає на землю і на невеликій
глибині влаштовує кругле з гладенькими стінками гніздечко, в яко-
му з кінця липня заляльковується. На початку серпня з’являються
перші дорослі жуки, які після виходу з землі скоро залягають
на зимівлю під старими листками суниці.
Масова поява цього виду стає в суничних районах іноді
справжнім лихом через те, що суниця об’їдається ним геть чисто
і від кущиків залишаються лише присохлі листкові черешки та
грона недорозвинених плодів. Рослина, пошкоджена листогри-
зом. в посушливу погоду остаточно гине і в кращому разі з
великими труднощами і дуже повільно утворює нове листя.
В боротьбі з суничним листогризом, з метою знищення і ушкод-
ження лялечок застосовується розпушування грядок в серпні-
вересні, а пізно восени, або рано повесні, згрібання і спа-
лювання сухих залишків листя і бур’янів. І, нарешті, в боротьбі
з личинками застосовується оббризкування рослин розчином
паризької зелені 2 г на один літр води.
Бруньковий довгоносик (БсіарНоЬиз ^иаіійив Оуіі)
Невеликий, близько 5 мм довжини, сірий жук з коротким хобот-
ком (мал. 70); друга пара крил у нього недорозвинена, через що
Мал. 70. Брунько-
вий довгоносик
Мал. 71. Бруньковий довгоносик; жуки на
бруньках і молодих листочках
літати він не може. Рано на весні, після виходу з землі, він за-
бирається по стовбуру дерева на гілки і живиться бруньками,
а в дальшому молодими листочками, В деякі роки він з’являється
156
у величезній кількості. На кожному дереві буває по кілька сотень
екземплярів. На бруньках він виїдає великі відкриті рани, що
іноді займають більше половини бруньки. Почавши пошкоджу-
вати одну бруньку, жук рідко залишає її з одною раною, частіше
він знищує її зовсім (мал. 71). На час розпускання листя почи-
нається відкладання дрібних прозорих яєчок. Відкладаються вони
купками в сплющений кінчик листка, який при цьому склеюється,
або в загорнений край листкової пластинки. Личинки, які з них
виходять, на якій би висоті яєчка не були б відкладені, па-
дають на землю, залазять у грунт і там живляться дрібними
корінцями. На другий рік життя вони пошкоджують вже більше
коріння.
Личинка живе в землі два повних вегетаційних періоди і лише на
кінець другого року перетворюється на лялечку, а потім на жука.
Жук зимує в землі і з’являється на поверхню тільки на весні.
В роки масової появи шкода, завдавана жуком, через його нена-
жерливість, може бути дуже великою.
Боротьба з ним полегшується тим, що жук позбавлений мож-
ливості літати. Накладання ранньої весни липких поясів на
штамби дерев може гарантувати від появи його на дереві. Коли з
будьяких причин запізнаються з накладанням поясів, то в такому
разі, після накладання, потрібно добре струсити дерево. Коли
тільки розпустяться бруньки, слід провести оббризкування, най-
краще барій-флуосиліцидом. В такій же мірі досить ефективним
буває обпилювання, як барій-флуосиліцидом, так і кальцій-арсе-
натом. Крім • зазначеного, застосовується також регулярне стру-
шування жуків на щити.
Малий буряковий довгоносик (еспарцетовий слоник) (Тапітесиз
раїїіаіив Р.)
Біологія цього шкідника вивчена мало. В садівництві він
відограє лише деяку роль в розсадниках. Рано на весні, одно-
часно з буряковим довгоносиком, з’являється і еспарцетовий
слоник; він сірого кольору, до 15 мм довжини. В теплі дні
жуки дуже жваві, бігають по поверхні грунту, паруються, пе-
релітають, і в цю пору попадають у розсадники, де на-
падають на проростаючі окулянти, об’їдаючи їх іноді так,
що молодий пагін зовсім відмирає; буває і так, що жуки
знищують тільки самий вершок з точкою росту. Через те, що
жук здебільшого з’являється в розсадник з інших полів, то й по-
шкодження починається, головним чином, з краю розсадника.
Біологічно він пов’язаний з культурою буряків і деякими пред-
ставниками дикої флори.
Для захисту розсадників від пошкоджень необхідно обкопати
їх захисними канавками та провадити оббризкування крайньої
смуги розсадника нормальним розчином барій-хлориду. Ширина
такої отруєної смуги повинна бути 5—(і м; оббризкуючи, треба сте-
жити, щоб окремі пагони окулянтів були добре змочені отрутами.
157
Малиновий квіткоїд (АпіКопотив гиЬі НЬзі.)
Маленький жук, шоколадно-сірого кольору, з довгим, трохи
зігнутим хоботком. Рано на весні живиться бруньками і листоч-
ками, які розпускаються. З початку формування бутонів на ма-
лині та суниці самки починають відкладання яєчок. Самка про-
гризає в чашолистку дірочку і відкладає біле яєчко всередину
бутона. Після цього вона надгризає квітконіжку на відстані 1—
5 см від основи бутона. В результаті, приплив соків до бу-
тона затримується і він починає зав’ядати, а квітконіжка на
місці пошкодження підсихає і ламається. В опалому на землю бу-
тоні з яєчка виходить личинка. Личинка живиться всередині бу-
тона маточкою, тичинками і основою квітколожа; росте вона
дуже швидко, і днів через 10 після вилуплення з яєчка до-
сягає дорослого стану і заляльковується. Лялечковий спокій
триває 7—8 днів, після чого з лялечок виходить через прогри-
зений круглий отвір бутона дорослий жук. Пробувши в бутоні
кілька днів, він залишає бутон. Вихід жуків припадає на чер-
вень і з цього часу вони ведуть непомітне пасивне життя.
Зимують в затишних місцях, забираючись в щілини кори дерев,
що стоять поблизу, під опале листя, у всякі дірки тощо.
Боротьба з малиновим квіткоїдом важка. Деяке значення
може мати струшування жуків в ловні бляшані лійки. На суницях
ловити можна лише сачками. В період відкладання яєчок, що
встановлюється уважним стеженням за плантацією, можна зри-
вати і знищувати пониклі і зав’ялі бутони ще до того, як вони
опадуть.
Яблуневий квіткоїд (Апікопотиз ротогит Ь.)
Широко поширений і добре відомий шкідник яблуні.
Цей маленький коричневатий з сірою поперечною перев’яззю
на надкрилках жучок весною з’являється на деревах одним з най-
перших (мал. 72). Він наколює ще не розвинені бруньки і виїдає
іх центральні ніжні частини. Парування починається швидко після
появи квіткоїда і зразу за цим іде відкладання яєчок. Жуки від-
кладають яєчка лише в бутони певної стадії розвитку, чому
період відкладання яєчок, залежно від метеорологічних умов,
триває від 10 до 15 днів. Протягом цього часу самка відкладає
в бутони по одному яєчку. При затяжній весні спостерігається
відкладання яєчка не в бутон, а навіть у плодову бруньку над
групою бутонів. Личинка виходить з яєчка в той час, коли з
чашечки покажеться віночок, і живиться пиляками, маточкою і
частково виїдає квітколоже. Тонкими павутинками та своїми
екскрементами личинка скріплює зсередини віночок, не даючи
йому розпуститись (мал. 73).
По мірі виїдання внутрішніх частин квітки, віночок буріє
І утворює над личинкою міцне тверде склепіння, під яким личинка
і; >:і
заляльковується. Тижнів з два після цвітіння відбувається масо-
вий вихід молодих жуків з лялечок, які далі ведуть мало помітне
життя. Тижнів з два після виходу жуки інтенсивно живляться,
виїдаючи на листках маленькі дірочки. Вже в червні-липні жуки
залазять під кору або в інші захищені місця. В вересні-жовтні
вони переходять під мертвий покрив грунту, часто зовсім ви-
ходячи з плодового саду в найближчі ліси, балки і т. д.
Мал. 72. Яблуневий
«віткоїд; дорослий жук
Мал. 73 Бутони, пошкоджені яблуневим квіткоїдом
Шкода від яблуневого квіткоїда стоїть в прямій залежності
від особливостей сорту яблуні, від співвідношення результатив-
ної та нерезультативної зав’язі 1 т. ін.
Боротьба з яблуневим квіткоїдом базується на врахуванні
моментів його зимівлі та в струшуванні. Для знищення жуків, які
залягають на зиму, пайраціональнішим засобом є ловники з листя,
або пояси з соломи або з деревної стружки, які треба накла-
дати на навкруги стовбура на землю. З ранньої весни треба почи-
нати струшування па щити, систематично його повторюючи,
тому що кожного дня з зимівлі виходять все нови й нові жуки.
Після цвітіння дерев, старі жуки вимирають, а в ушкодже-
159
них бутонах залишаються лялечки і нові молоді жуки, що
вийшли з лялечок. Цілком доцільно в цю пору провести сильне
струшування, при якому опадуть і ушкоджені бутони і слабка
зав’язь. В такий спосіб можна знищити велику кількість квітко-
їда. Струшені бутони корисно скласти в якийнебудь ящик не
дуже товстим шаром (щоб не зогрілися) і вкрити його марлею
або металевою сіткою, щоб паразити квіткоїда мали змогу
вийти.
Досить ефективна боротьба з яблуневим квіткоїдом об-
пилюванням кальцій-арсенатом під час виходу молодого поко-
ління жука і харчування його на листі. Щодо флуор-силіка-
тових препаратів, то вони ще недосить перевірені для цього
виду.
Ластовий слонїік-плигун (РКатрИи.?, риіісагіиз НЬві.)
Цей вид найдрібніший з тих довгоносиків, що живуть на
плодових деревах. Довжина його 2—3 мм. Він чорного ко-
льору. Головотрубка (хоботок) завжди підігнута до черевця,
задні ніжки з дуже витовщеними стегнами. Довгоносик може
добре плигати.
Дорослий слоник з’являється в кінці травня та в червні
і живиться на листі яблуні, вигризаючи невеликі ямки в парен-
хімі листка.
Після парування самки відкладають яєчка також в парен-
хіму листка. Личинки, що вилуплюються з яєчок, живляться
м’якушем, вигризаючи під кутікулою міни закругленої форми.
Спочатку ці міни просвічують, як темно-зелені плями, потім
вони набувають іржавого відтінку, а в серпні-вересні зовсім
буріють. Форма цих мін може бути досить різна, але звичай-
но, вона являє собою широколопатеву фігуру, трохи зірчастої
форми.
Личинка слоника жовтого кольору з темною голівкою
і з темнозеленою плямою на середині черевця, що пояснюється
просвічуванням кишок з їжевою масою через шкіру. Тіло личинки
сплющене. Личинка перебуває в міні до пізньої осені, коли вона
разом з опадаючим листям потрапляє на землю.
Тільки весною, після розпаду тканини листка, личинка вихо-
дить з нього, іде в землю і тут заляльковується.
Слоник цей з’являється у великій кількості нечасто, проте
траплялись випадки, коли великі, масиви яблуні були дуже по-
шкоджені ним. Кількість мін на одному листку може доходити
до 50 і більше; в цьому разі окремі міни з’єднуються і дерево
до достигання врожаю позбавляється листя, не закінчивши про-
цесу формування плодових бруньок для наступного року.
Боротьба з слоником - плигуном зводиться до того, щоб
негайно, після закінчення опадання листя, в саду згребти його і
спалити.
І<ІО
Слоник-короїд (Ма^сіаііз ги/ісогпіз Ь.)
Невеликий слоник чорного кольору, з чорними ногами і
яскраво-жовтими вусиками, що закінчуються чорною булавою.
Головотрубка у цього виду досить коротка і тонка. На бо-
ках передньогрудки е два випинаючих горбочки. Форма тіла
довгаста і плоска (мал. 74). Цей вид з’являється під кінець
цвітіння плодових дерев. В цей час жуки живляться, ви-
Мал. 74. Слоник-короїд
Мал. 75. Пошкодження молодої
гілки личинками слоника-короїда
їдаючи невеликі, прямокутної форми, місця на листках, скелету-
ючи їх. В травні-червні самки відкладають яєчка в луб невеликих
гілочок, або в напливи, що утворюються в місцях зрізу гілок
і сучків. Яєчка мають вигляд прозорих, дуже дрібних краплин,
які покладені, переважно купками по 3—5 штук, в щілини між
відмерлими тканинами кори. Личинки пошкоджують, головним
чином, дрібні плодові гілочки, проточуючи тут неправильні,
закривлені хідники між лубом і деревиною, заглиблюючи їх
наполовину в останню (мал. 75). В більшості випадків ці хід-
ники, що йдуть під корою тонких гілочок, змикаються кільцем,
чому гілочки під кінець літа зовсім гинуть, а кора на них від-
11—89
161
стає і злущується настільки, що часто личинки і лялечки жуків
звідти випадають. Личинка зимує в цих хідниках. Залялько-
вування відбувається в період розпускання.
Цей вид слоника пошкоджує яблуню, грушу, зустрічається
й на сливі, вишні та черешні. В інші роки розвиток його буває
такий інтенсивний, що великий процент плодових утворень, які
є основним резервом плодоношення, буває знищений.
Специфічних заходів боротьби з цим видом поки ще не знай-
дено. Добрі результати дає струшування, яке провадиться в
зв’язку з винищенням інших, ще агресивніших видів слоників;
найбільше значення при цьому мають строки, зразу ж після цві-
тіння. Деяке значення, безперечно, може мати вирізування рано
весною дрібних пошкоджених гілок та спалювання їх, а також
розчищення напливів біля дупел і старих зрізів.
Букарка (НІіупМіез раихіїїиз Сегт.)
Малюсінький, близько 2,5 мм довжини, яскраво-синій довго-
носик (мал. 76) з’являється на яблуні майже щорічно в масі.
Час його появи—дуже рання весна. Живиться в цей час на
бруньках, вигризаючи на поверхні зеленого конуса невеликі
подовжені ямки, що не йдуть в товщу бруньки глибше дру-
гого листка. По мірі висування зелених частин бруньки, по-
шкоджує ввесь час найсвіжіші з них. Пожкоджені місця швидко
червоніють і брунька здається хворою на іржу. При сильному
пошкодженні дерево виглядає ніби ушкоджене морозом.
Після розпускання бруньок, окремі листочки довго мають
сліди від цих .пошкоджень. Вони недорозвинені, зім’яті та з бу-
рими кінчиками. На деяких сортах бутони майже не вкриті у
бруньках листям; тут букарка завдає великої шкоди, бо погри-
зені нею бутони відмирають. В деякі роки і на решті сортів
його пошкодження з весни знищує цвіт. В період відкладання
яєчок букарка пошкоджує листя. В черешку листка на межі
з його пластинкою, на нижньому його боці, вона прогризає
комірку, в яку і відкладає яєчка. Рядом з місцем відкла-
дання яєчка букарка пошкоджує черешок, здираючи шкірку
на відстані до одного сантиметра в напрямі до пластинки і
основи черешка. Через це нижня частина черешка припиняє свій
ріст, а верхня продовжує рости, від чого в місці пошкодження утво-
рюється перегин. Личинка, живлячись всередині черешка, розри-
ває судини, які проводять поживні речовини в пластинку і цим
викликає поступове відмирання листка (мал. 77). Процес цей
проходить дуже повільно, і відмираюча частина листка не вси-
хає, а деякий час залишається еластичною і м’якою. Коли ли-
чинці не вистачає їжі в черешку, вона переходить в головну
жилку і навіть в паренхіму листка. В кінці червня-початку
липня пошкоджені листки починають опадати—маємо літній
листопад. Разом з листям на землю потрапляє і личинка. Під
впливом змінної вологості тканини опалого листя розпадаються.
362
Личинки виходять з черешка в грунт і заляльковуються. Восени ж
з лялечки виходить молодий жук, що залишається на зимівлю
в грунті, а рано весною виходить на поверхню і потрапляє до
дерева.
В роки великого розмноження букарки, опадання листя влітку
набуває великих розмірів і дерево може позбавитись чималої
частини своєї листової поверхні.
Таке явище особливо тяжко відбивається на житті молодих
дерев, зокрема в розсадниках.
Мал. 76. Букарка; дорослий жук
Мал. 77. Листок пошкоджений букаркою;
внизу праворуч ділянка черешка при
основі пластинки, де відкладене яйце
Боротьба з букаркою полягає в таких заходах. Весною про-
вадиться струшування на щити. Під час літнього листопаду опале
листя треба згрібати і знищувати негайно; при цьому зни-
щується і основна маса личинок букарки. В період заляльку-
вання личинок треба перекопувати грунт. Найкращі наслідки
дає обпилювання кальцій-арсенатом під час розпускання бруньок.
Букарка, поїдаючи отруєні верхні покриви молодих бруньок,
отруюється сама і гине. Флуосилікатні препарати щодо цього
виду ще не перевірені повністю, але по деяких даних теж дають
добрі результати.
Глодовий слоник (Д/іупскіїез аедцаіиз Ь.)
Дуже поширений шкідник, який поширюється далеко на північ
в зоні зростання плодових культур. Очевидно, найсприятливішою
зоною для його розвитку є лісостеп, де він часто з’являється
163
в такій кількості, як і козарка. Величина жука 5—6 мм. Часто
зустрічаються екземпляри дуже дрібні, що залежить від режиму
живлення личинки. Жук чорний, але надкрила і передньоспинка
у нього світлокоричневі (мал. 78). З’являється дуже рано весною
ще до розпускання бруньок і завдає великої шкоди через хар-
чування ними. Шкодить сливі, абрикосу, яблуні, глоду і терену.
Жук прогризає невеликі рани на поверхні бруньки і че-
рез них виїдає середину бруньки. Після розпускання їх жук
живиться на молодих листках і бутонах. Як тільки з’явля-
ються молоді плоди, жук починає живитися майже виключно
ними, а також влаштовує тут своє потом-
п ство. Для відкладання яєчка самка виїдає
у» 3 & в м’якуші плоду комірку в формі конусу
І гіг з широкою основою і, встромивши в
Г) / К й отвір камірки яйцеклад, спускає в неї
и / ( \ || яєчко, а отвір закриває шкіркою плоду і
І \ л заливає своїми екскрементами. На сливі
яєчко відкладається поблизу плодоніжки.
Поблизу до яйцевої камери самка робить
ще кілька поранень. Досить часто самка
а ц при цьомУ надгризає плодоніжку.
Лм1 ВвМП Аналогічним порядком відбувається від-
/ ' у кладання яєчок і в яблука, але тут над-
/ и д ’К гризання на плодоніжці самка робить рідко.
™ д X ' Личинка, яка вилуплюється з яєчка,
V в’їдається в м’якуш плоду. В кісточкових
* плодах вона робить навколо кісточки хо-
мал. 78. Глодовий слоник ди> а в яблуках просувається до насіннє-
вих комірок. Як і .від козарки, пошкод-
жені плоди, здебільшого, захворюють монілією і опадають.
Дорослі личинки виходять з них і заглиблюються в грунт,
де восени, в круглій земляній камері перетворюються спочатку
на лялечку, а потім в жука, який зимує, не виходячи з
грунту.
Заходи боротьби з цим шкідником спрямовуються, головним
чином, на знищення його дорослої форми в стадії жука, коли він
з’являється весною; Систематичні струшування можуть дати в цю
пору добрі результати.
Другим способом боротьби з цим слоником є оббризкування
і обпилювання флуор-силіцієвими солями. Не зовсім перевірено,
але цілком можливо, що найкращу ефективність дає дворазове
обпилювання або оббризкування до цвітіння, і зараз після
нього.
Збирання падалиці та її знищення є також обов’язковим.
Осіннє зорювання або перекопування садових площ безпе-
речно повинно теж відограти велику роль для зменшення кіль-
кості довгоносиків на майбутню весну.
164
Вишневий слоник (НИупсНїіез аигаіие 8сор.~)
Більший від слоника попереднього виду (до 10 мм); зелений,
з червоним і золотистим блиском. У самця цо боках грудного щитка
міститься по одному гострому, великому, направленому вперед,
шипу (мал. 79). Жуки з’являються рано на весні на кісточкових
породах дерев, де живляться бруньками, потім листями, квітами
і молодими зав’язями, вигризаючи на них великі відкриті рани
(мал. 80). Жуки скупчуються на вишнях і черешнях, але пошкод-
Мая. 79. Вишневий слоник; дорослий жук і пошкоджений плід вишні
жують також і плоди сливи. Перед наливом вишень і черешень
починається відкладання яєчок. Самка прогризає в навколоплід-
нику отвір до самої кісточки і на ній виточує ямку в формі
чашечки. Сюди вона кладе яєчко, забиває отвір огризками і
екскрементами, а потім вигризає кільцевий жолобок у м’якуші
плоду так, що навколо пробочки залишається незайманий шар.
Личинка, що вилуплюється з яєчка, проточує на дні чашечки
вхід всередину кісточки і живиться її ядром. Ставши дорослою,
вона прогризає в кісточці в тому ж місці круглий отвір, виходить
з плоду і заглиблюється в грунт, де заляльковується. До осені
з лялечки виходить жук, який тут же в грунті й зимує.
В південних районах УСРР цей жук розвивається іноді в такій
кількості, що часто у врожаю вишні не можна знайти здорових,
не знівечених плодів.
165
Боротьба з цим слоником така: 1) оббризкування дерев отру-
тами внутрішньої дії до появи зав’язі; 2) інтенсивне струшування
жука на шити, починаючи з ранньої весни; 3) під час збирання
врожаю ставлять ягоди в корзинках над ящиками, або на тверду
неземляну підлогу на одну добу. Через дно корзинок вила-
зить на підлогу, або в ящик велика кількість личинок, що вий-
шли з плодів; їх треба негайно знищити; 4) восени, в період
заляльковування, треба перекопувати сад, або принаймні, під-
кронні чашки.
Грушевий слоник
{НІіуПСМІЄ8 ФЄГ8ІСО'
Іог Созіа)
По зовнішньому
вигляду він схожий
з вишневим слони-
ком, але більший за
НЬ»ГО (до 11 мм)і
Надкрила вкриті
складками. Колір жу-
ка мідно - зелений,
(мал. 81). Нападає
лише на грушу (але
дуже рідко трапля-
ється і на яблуні).
Слоник з’являється
рано весною і зав-
дає в цей час вели-
ких пошкоджень мо-
лодим соковитим па-
гонам, на яких він
виїдає подовжені,
довгі рівчачки, від
чого пагони здебіль-
шого відмирають.
Коли плоди груші
слоник починає від-
Мал. 80. Молоді плоди пошкоджені вишневим сло-
ником з метою живлення
виростуть величиною з грецький горіх,
кладати яєчка. В один плід самка відкладає лише одно яєчко,
в неглибоку комірку, після чого отвір затуляє пробочною з ог-
ризків і екскрементів. Поруч з цією коміркою вона вигризає
Другу, цілком відкриту довгасту ямку. Навколо комірки з яєчком
жук на шкірці плоду робить ряд підряпин у вигляді концентрич-
них кол та окремих прокусів,від чого навколо комірки утворюється
бурувате поле. Крім того, він робить на шкірці плоду своєрідні
пошкодження, які мають вигляд кривих стрічок, шо розходяться
в боки від місця відкладання яєчка; шкірка при цьому виїдається
(мал. 82). Плід припиняє ріст. Личинка, яка виходить з яєчка,
166
добирається до насіннєвого гнізда і починає знищувати насіння,
а потім гризе і стінки насінної комірки, так що врешті всере-
дині плоду утворюється порожнина, заповнена огризками і екскре-
ментами. При розрізуванні такого плоду всередині його знахо-
дять білу, з бурою голівкою, велику личинку слоника. Пошкод-
жений плодик поступово в’яне і залишається висіти на дереві
зморщений, доки не впаде на землю. Тоді личинка виходить з
нього, йде в грунт і залягай в гніздечку, яке вона для себе робить.
Мал. 81. Грушевий слоник
Мал. 82. Груші, пошкоджені грушевим
слоником
Заляльковування відбувається лише в наступному році во-
сени, а можливо і на третій рік. Восени виходить жук, який
залишається зимувати в грунті. Шкода, якої завдає грушевий
слоник, може бути дуже великою, бо жуки живуть дуже довго
і процес відкладання яєчок триває до серпня включно.
Боротьба з цим шкідником трохи трудніша, ніж з зазна-
ченими вище слониками, тому що струшування тут буває не-
досить ефективне: жук, відчувши гойдання гілок або удар по
дереву, не завжди падає на щит, а часто ще чіпкіше тримається
за гілку. Тому, особливу увагу треба звернути на оббризку-
вання весною отрутами внутрішньої дії, з метою отруїти жука,
на збирання падалиці і всихаючих плодів на дереві і, нарешті, на
осіннє перекопування грунту для знищення лялечок.
167
Козарка (ДІіупсІїііез Ьассішз Ь.)
Від 5 до 10 мм довжини, пурпурового кольору довгоносик
(мал. 83), який завдає садам величезної шкоди. З’являється
на деревах дуже рано весною і живиться бруньками, виїдаючи
їх серцевину до точки росту (мал. 84). Такі бруньки гинуть.
В дальшому він живиться молодим листям, квітами і наколює
молоді пагони. З появою зав’язі живиться виключно нею.
В кінці травня—на початку червня, коли зав’язь досягає величини
бобової горошини, починається відкладання яєчок. Самка про-
гризає в м’якуші плоду конусувату ямку, на дно якої кладе
Мал. 83. Козарка; жук, Мал. 84. Брунька, по- Мал. 85. Комірка в м’якуші
що сидить на бруньках шкоджена козаркою плоду з відкладеними яй-
цями козарки
яєчка. Поруч, як правило, вигризається і друга, фальшива комірка,
яка має загальний вхід з першою (мал. 85). Крім того, на поверхні
плоду самка робить теж ряд прокусів та поверхневих пошкод-
жень; також, правда не завжди, наполовину перегризає плодо-
ніжку (мал. 86). Через короткий час від місця пошкоджень по-
чинає поширюватись фіолетова пляма—плід захворює грибком
монілія і опадає. Частіше це відбувається ще до виходу личинки
з яєчка, тому вихід з яєчка і її розвиток продовжується вже
на землі. Протягом червня козарка влаштовує своє потомство
переважно на кісточкових: сливі, абрикосі, чорносливі, терені,
вишні і черешні. В цьому ж місяці спостерігається перехід ко-
зарки і на я.блуню,де вона, так само, як і на кісточкових влаштовує
168
сухому муміфікованому стані
Мал. 86. Плід сливи із заподіяними пошко-
дженнями на його шкірочці жучком козарки
своє потомство в плоди. В одно яблучко може бути відкладено
по кілька яєчок, головним чином, навколо плодоніжки або ча-
шечки. Дуже рідко козарка надгризає плодоніжку на яблуні; майже
завжди заражений плодик опадає. Частина з цих плодиків, однак,
залишається висіти на дереві в
(мал. 87) протягом всієї
зими і частини весни. Ли-
чинка росте щось близько
місяця і в більшості випад-
ків, в цьому ж році вихо-
дить з плодів та йде в зем-
лю. Влаштувавши собі круг-
ле гніздечко в грунті, вона
зимує і в стадії личинки ле-
жить до серпня наступного
року. В серпні перетворю-
ється на лялечку і незаба-
ром виходить жук, який
тіє ж осені, маючи ще м’я-
кі надкрила, вилазить на
дерева і до глибокої осені
живе на гілках, живлячись
бруньками. Шкода, якої він
завдає в цей період свого
життя, може набувати ве-
личезних розмірів, тому
що один жук за осінь може
знищити від 200 до 300
бруньок. Лише коли настануть великі холоди він іде на зимів-
лю, при чому зимує на стовбурі дерева десь під корою, або, най-
частіше, ховається під опале
листя, бур’яни і тут залягає, не
зариваючись в землю.
Боротьба з козаркою повинна
провадитись дуже енергійно і
різними способами. З ранньої
весни до червня потрібно про-
вадити систематичні струшуван-
ня. Необхідно провести обпилю-
вання барій-флуосиліцидом або
натрій-флуосиліцидом, як тільки
дозволить ступінь розвитку
бруньок. Необхідно укласти в
часі дві таких операції ще до
цвітіння. Після цвітіння повто-
рити ще раз. Збирання падалиці є одним з найрадикальніших
засобів для знищення личинок. В серпні слід зробити переко-
пування грунту для знищення лялечок. Восени після виходу
Мал. 87. Підсохлі плоди сливи й яблуні
з ходами личинки козарки
169
жука слід відновити струшування. Нарешті, восени ж треба
накласти ловники з листя навколо основи штамбів прямо біля
самої землі.
Грушевий. трубкокрут (Вусіізсиз Ьеіиіае І.)
Яскраво-зелений або яскраво-синій довгоносик з двома ши-
пами, які стирчать вперед по боках грудки (мал. 88.) Величина
Мал. 88. Грушевий трубкокрут; жук і згорнута ним
трубка з листків
до 6 мм довжини. З’являється не дуже рано весною, так що
менше пошкоджує бруньки. Живиться, головним чином, листям,
на якому виїдає характерної форми подовжні місця. В кінці
квітня, на початку травня відкладає яєчка в згорнуті трубкою
листки. Самка з’єднує спочатку два листки, а потім прилучає
170
до згорнутої трубочки ще до восьми листків, накручуючи кож-
ний листок на попередній. Щоб листочки не розходились, вони
міцно стягуються ніжками і по краях закріплюються густими
прокусами, які проникають до шару, що лежить нижче. По мірі
збудування трубки, зараз же за кожним новим скрученим листком,
відкладаються яєчка; в кожний шар по одному-два яєчка. Трубка,
здебільшого, скручується з верхніх листків ростового пагона,
хоч інколи попадаються трубки і на квіткових гілочках. Листки,
згорнуті в сигару, позбавлені можливості правильно дихати і
харчуватись—поступово чорніють та відмирають, але довго не
висихають, залишаючись еластичними 1 вологими. Личинки жив-
ляться всередині трубки і разом з трубкою падають літом на
землю. Через те, що вершкова брунька, при скручуванні трубки
жуком не пошкоджується, то пагін продовжує рости над труб-
кою. Основи черешків листків, які є стягнуті в трубку, розтя-
гуються і поступово відриваються. Личинка виходить з трубки,
заглиблюється в землю, де і проходить дальший розвиток; жуки
виходять весною.
Грушевий трубкокрут нападає на грушу, ліщину, березу, то-
полю тощо. При великому розмноженні, він може знищити ве-
лику кількість листя.
Боротьба з ним полягає в оббризкуванні молодого листя вес-
ною інсектисидами внутрішньої дії, а також в збиранні і в зни-
щенні добре помітних на дереві трубок.
171
ТАБЛИЦЯ
ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВИДІВ РОДУ КНУИСНІТЕ8 8СНИЕГО ТА
ВУСТ18СВ8 ТНОМ8, ЩО ЖИВУТЬ НА ПЛОДОВИХ ДЕРЕВАХ
Верхня сторона тіла волосиста, надкрила здебільшого довші
від своєї ширини, пунктація на надкрилах більш-менш ясна, часто
неправильна; ямки пунктації глибокі, в проміжках між ними по-
мітні мілкі ямки. Задні тазики досягають ерізіегпит задньо-
грудки.
КкупсИіїез Вскпеісіег
Верхня сторона тіла без волосків, гладка; надкрила майже
квадратні, густо і більш-менш однорідно закраплені рядками.
Задні тазики не досягають ерізіегпит задньогрудки.
Вусіізсиз ТКотз
Ринхіти— КЬупсНііез ЗсЬпеібег
1. Дрібні, до 3,5 мм довжини (з хоботком) жуки синього
кольору ................................................. 2
— Жуки більші, різних відтінків мідного, червоного і зеле-
ного кольору ............................................ З
2. Верхня сторона тіла вкрита в більшій мірі злегка приля-
гаючими чорнуватими волосками. По боках волоски довгі і стир-
чать. Довжина голови, хоботка, разом з довжиною грудного
щита, на 1/3 коротша довжини надкрил. Все тіло трохи довгасте.
Самий кінчик хоботка має кілька світлих волосків. Пунктація
грудного щитка розкидана, неправильна. Боки грудного щитка
мало опуклі, майже прямі. Хоботок на кінці чорний, біля основи
зеленуватий. Голова також зеленувата. Грудний щит синьо-зеле-
ний. Дуже густо, рядками, пунктовані надкрила інтенсивного
кольору пруської лазурі. Ніжки сині, стегна з яскравим синьо-
зеленим блиском.
Слоник-віткоріз (Ції. сегиіеиз ВеЛ. (соп'їсиз О у II)
— Верхня сторона вкрита слабко прилягаючими буруватими
волосками. Довжина голови разом з грудним щитком тільки трохи
коротша надкрил. Хоботок, голінки і лапки—чорнобурі. Боки
грудного щитка дуже опуклі. Більш-менш однокольоровий,
172
індиго-синій, може бути з фіолетовим блиском, без великого
блиску. Відмінність у забарвленні грудного щитка і надкрил
ледве помітна. Стегна з ледве помітним синім полиском.
Букарка (ЇЦі. раихіїїиз Суіі}
3. Жуки мідно-фіолетові або коричневого кольору, довжиною
(з хоботком) від 3 до 6 мм...................................4
— Жуки червоні, зелені, більші . .........................5
4. Довжина хоботка коротша голови і грудного щитка взя-
тих разом. Густо і грубо пунктований; голова і грудний щиток
ніжніше, надкрила грубіше. Пунктація на останніх розташована
правильними подовжніми рядками. Проміжки між великими
ямками дорівнюють приблизно ширини самої ж ямки. Проміж-
ки між ямками вкриті дрібними точками. Черевце, ніжки і вуси-
ки фіолетово-чорні. Хоботок темно-фіолетовий. Верхня сторона
фіолетова з мідним блиском. Волосинки світлі.
Сливовий довгоносик (Р/і. сиргеиз £.)
— Довжина хоботка більша або дорівнює довжині голови
і грудного щитка разом. Пунктація голови і грудного щитка
густа і ніжна. Пунктація на надкрилах теж не груба. У проміж-
ках між великими ямками може вміститися 3—4 таких самих
ямки. Нижня сторона жука темна з мідно-зеленим забарвленням
Хоботок коричневий з фіолетовим блиском. Голова і грудний
щиток також коричневі з фіолетовим блиском. Надкрила від
світло до темно-червоно-коричневого кольору. Ніжки такого-
кольору, як і надкрила, волоски буруваті.
Глодовий, або боярииіниковий слоник (Кй. аециаіиз £..)
5. Довжина хоботка коротша від довжини голови і грудного
щитка разом..............................................6
— Довжина хоботка дорівнює або більша довжини голови
і грудного щитка разом. Жук яскраво-пурпуровий, з дуже
металевим, золотисто-розовим блиском. Хоботок, порівнюючи,
тонкий, вигнутість його у самця плавна і невелика. Кінець хо-
ботка чорно-фіолетовий і поступово переходить на чисто-фіоле-
товий колір біля основи. Стегна пурпурові, як і черевце, з зе-
леним і золотистим відтінком. Волоски зверху чорнуваті, .спід-
низу—світлобурі. У самця знизу на грудці два шипи, що стир-
чать вперед. У самки на нижньому боці черевця по медіанній
лінії густі пучки довгих волосків. Довжина від 4,8 до 10,2 мм
(з хоботком).
Козарка (КН. вассНиз І.)
6. Пунктація на надкрилах груба, неправильна; окремі за-
глибини утворюють складну мозаіку: проміжки між ними опуклі
і мають вигляд випинаючих реберець; подовжні рядки великих
крапок не дуже ясні. Хоботок фіолетовий, а коли при кінці тем-
173
ний, то з фіолетовим відтінком, блискучий. Перехід забарвлення
від вершини його до основи—поступовий. Самці без шипів на
боках передньогрудки. Волосків на верхньому боці надкрил
небагато. Колір мідно-зеленуватий до тьмяно-червонуватого.
Грушевий слоник (Щі. чегвісоїог Созіа)
— Пунктація на надкрилах більш правильна; окремі подовжні
рядки чіткіші. Густо вкриті волосками. Хоботок від вершини
до основи вусиків матово-чорний. Перехід забарвлення чорно!
кінцевої половини хоботка до фіолетового і червоно-золотистого
основно! половини—різкий. Зверху жук зеленуватий, золотистий,
з пурпуровим відтінком; знизу—пурпурно-зелений. Лапки майже
чорні. Волоски світлі. Самці по боках грудного щитка мають
по великому, направленому вперед, гострому шипу.
Вишневий слоник (№і. аигаіиз 8сор)
Вусіівсеив ТЬошв
Єдиний вид цього роду, що живе на плодових деревах, е
яскраво-зелений або синій.
Грушевий трубкокрут (В. Ьеіиіае Ь.)
174
ТАБЛИЦЯ
ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЛИЧИНОК ДЕЯКИХ ВИДІВ РОДУ КНУКСН1-
ТЕ8 8СНКЕГОЕК, ЩО ЖИВУТЬ НА ПЛОДОВИХ ДЕРЕВАХ
1. Голова на верхніх кутах коробки з боковими виступами,
від чого бокові профілі при огляді зверху трохи нахилені до
серединної лінії. Нижня губа подовжною борозенкою поділяється
на рівні частини........................................2
Верхні кути головної коробки закруглені, без виступів, чому
бокові профілі голови—прямі і паралельні серединній лінії. . З
2. За боковими виступами, бокові лінії профілю голови йдуть
по кривій назад на протязі виступу, а далі паралельно сере-
динній лінії. Передньоспинка має на передній частині вузьку
смужку маленьких шипів; такі ж дрібні шипи розташовані вузькою
поперечною стьожкою, яка по ширині не більша 1/в довжини
передньоспинки, по її задньому краю. В передній половині її,
в центрі, трохи назад від першої стьожки шипів—дві рядом
розташованих, жовтуватих, поперечно-довгастих плями, які
добре відмежовані. Задній ряд волосків міститься на верхній
межі нижньої стьожки шипів; крайній з них виходить на гла-
деньку поверхню диска.
Грушевий слоник (В.Н. кегвісоїог Совіа)
— За боковими виступами голови, що мають кутову форму,
бокові лінії головного профілю йдуть, різко зближуючись до
заду по всій висунутій з тіла частині голови. На прозорих пре-
паратах видно, що ці лінії продовжують збігатися по всій дов-
жині голови. Передній край передньоспинки вкритий рівною
стьожкою дрібних шипиків. Прямо за ними є одна розмита
жовта пляма, що густіше зафарблена до середини з краями,
які поступово в своєму забарвленні сходять нанівець. Назад
вона заходить до половини довжини передньоспинки, перехо-
дячи в блискучу шагреневу поверхню. По задньому краю пе-
редньоспинки, широка, майже до 1/3 довжини її, поперечна
стьожка дрібних шипів. Задній рядок волосків міститься в зад-
ній третині цієї смуги, не виходячи на чисте поле.
Вишневий слоник (Ції. аигаіив Зсор)
175
3. Жовта серединна пляма на диску середньоспинки е су-
цільна або роздільна.....................................4
— Жовтої плями немає. По передньому краю диска невелика
поперечна стьожка шипиків. Від нижнього краю передньоспинки
поле, вкрите шипиками, доходить або заходить за середину ії
довжини; воно поділяється на більшу частину своєї ширини
двома вилко розгалуженими боковими протоками. Голова з
плямою на лобі, що подібна до перевернутої трапеції, дуже
забарвленою 1 поділеною вздовж на рівні частини. Нижня губа
трохи розщеплена вздовж.
Букарка (Цк. раихіїїиз Оегпі)
4. Жовта пляма на диску передньоспинки добре помітна,
суцільна, нерозділена.................................. 5
— Жовта пляма на диску передньоспинки переділена вздовж
серединній лінії широкою гладенькою смужкою. Її бокові ча-
стини мають вигляд двох розсунутих чверток кола. Увесь про-
стір, що ними займається і назад до нижньої стьожки шипиків—
нерівний, в поперечних хвилястих складках. Стьожка шипиків
по передньому і задньому краях вузька.
Козарка (Дк. Ьасскиз Б.)
5. Зовнішні, добре позначені межі серединної плями утво-
рюють трапецію; ззаду пляма з широкою виїмкою; нижнє поле
шипиків широке, ширше V» довжини до диска.
Глодовий слоник (Нк. аедиаіиз Г}
— Межі серединної жовтої плями розпливчасті. Пляма в склад-
ках, які вкривають увесь простір між полями, що зайняті ши-
пиками. Складки мають неправильний напрям, закручуючись
по крутих закруглених лініях. По боках в нижній третині диска
дві кривих, але неясних западини. Задня стьожка шипиків дуже
вузька, її ширина не більше ’/8 довжини диска.
Грушевий трубкокрут (Вусіізсиз Ьеіиіае І.)
Яблуневий короїд (Ессоріо^азіег таїі Вескзі')
Короїди плодових дерев, не зважаючи на їх велике значення
в садах, вивчені мало. Жуки цього виду з'являються в травні
і нападають, головним чином, на яблуню. Самка проточує в
лубі між корою і деревиною маточний хід до 10 см довжиною,
по боках якого в маленькі заглибини відкладає яєчка. Личинки,
які виходять з яєчок, прогризають кожна собі окремо ходи,
що по формі нагадують схематичну ялинку; по мірі видовження
ходів вони переплітаються і ця форма зникає. Коли личинка
виростає, вона підходить до зовнішньої поверхні кори й тут
вигризає собі гніздечко, де і заляльковується (мал. 89). На півдні.
176
УСРР яблуневий короїд дає два покоління, на півночі—друге
покоління може бути лише частково, в деякі роки. І в першому
і в другому випадку зимують личинки.
Яблуневий короїд пошкоджує, ГОЛОВНИМ ЧИНОМ, ТОВСТІ гілки і
стовбури. Нападає на дерева, незалежно від їх стану. Однак, здо-
рові дерева краще протистоять шкіднику. Ходи, прогризені коро-
їдом у здорових деревах, заливаються соками, і жук або зовсім
зникає, або залишається в мінімальній кількості. На послабле-
них деревах короїд оселюється без всяких перешкод. Послаблені
дерева протягом одно-
го-двох років можуть
бути цілком доведені
короїдом до загибелі.
Заходи боротьби
з цим видом можуть
бути такі: весною, пе-
ред льотом жуків, в
саду розставляються
зрубані фруктові де-
рева, з числа тих,
що підлягали знищен-
ню, або дикі, з яких
найкраще горобина. Як
тільки короїд влаштує
на цих деревах своє
потомство, їх негайно
треба спилювати, ви-
користавши їх, як па-
ливо. Цей спосіб ви-
лову короїдів завжди
рекомендується, але ще
НІКИМ на практиці не Мал. 89. Яблуневий короїд; жук, личинка, маточ-
перевірений. В червні ний * початки личинкових ходів у деревині
пошкоджені гілки на
здорових деревах вже можуть бути відрізнені від здорових
по жовтизні листя і недорозвиненості плодів. Через те, що
ці гілки приречені на загибель, то краще зрізати їх в цьому ж
місяці, до виходу жука, і спалити.
На весні рекомендують обмазувати стовбури та гілки гноєм
з глиною. Місця, які оселили короїди, радять змазувати карбо-
лінеумом. При великому зараженні, навіть вживають радикальне
омолоджування кори.
Сливовий короїд (Ессоріо^азіег гщрііозиз Наіг)
Хід життя цього виду (мал. 90) подібний до попереднього.
Нападає він, головним чином, на кісточкові породи, на яких
не минає і дрібних гілок товщиною з олівець. Маточний хід
цей вид робить дуже короткий, але ходи личинок трохи
12-69 177
правильніші і чіткіші, ніж у попереднього виду. В перші періоди
розвитку личинок ходи мають фігуру короткої многоніжки.
При зараженні здорового дерева, помічається посилене виті-
кання глею, чим дерево бореться з короїдом.
Боротьба з цим
видом така сама, як
і з попереднім; омо-
лоджування кори ро-
бити на кісточкових
не можна.
Мал. 90. Сливовий короїд; жук, личинка, маточний і
початки личинкових ходів у деревині
Непарний короїд
(АпізапсІгиз (Іізраг
Реггагі)
Самка довгаста,
циліндричної форми.
Самець в півтора
рази коротший і
ширший (мал. 91).
Цей вид зимує в до-
рослому стані, пере-
ховуючись у своїх
торічніх ходах. Вес-
ною самка прогризає нові ходи, які направлені від поверхні кори
до серцевини дерева. На відстані 2—5 см вони круто повер-
Мал. 91. Непарний короїд; самець, самка; праворуч—розкритий
маточний хід
тають і йдуть горизонтально паралельно річним шарам: від
цього коліна по всій його довжині круто, відгалужуються бо-
кові вертикальні ходи з сліпими кінцями. В цих відгалуженнях
самка відкладає свої яєчка. Личинки, які з них виходять, жи-
вляться виступаючими соками дерева і грибками, що розви-
ваються в ходах. Протягом літа розвивається два покоління.
Цей вид, при невеликому його розвитку, великої шкоди не зав-
178
по землі. В зв’язку з своєрідним
Мал. 92. Кравчик; самець і самка
дає. Однак, наявність ходів в деревині створює передумови до
захворювань дерева різними грибними хворобами і до про-
цесу загнивання.
Як засіб боротьби з цим короїдом, рекомендується впорску-
вання у виявлені ходи вуглець-сульфіду і забивати їх кусочками
дроту. Практичність цих заходів—не перевірена.
Кравчик головач (Ьеікгиз аріегиз Ьаіг.')
Великий жук, 18—20 мм довжини (мал. 92). Належить до роди-
ни пластинчатовусих; нижні крила у нього не розвинені, чому він
може пересуватися лише
життям, має добре роз-
винені щелепи та перед-
ньогрудку. У самця на
щелепах довгі, шилопо-
дібні відростки. Звичай-
ні умови, в яких живе
цей вид—цілинні степи,
перелоги, утоптані до-
роги тощо. Рано на
весні, коли стає тепло,
починають з’являтися жу-
ки, що перезимували в
грунті. Кожний жук по
виході з грунту будує
собі окрему норку, яка
спочатку має косий напрям, а нижче повертає вертикально вниз.
Спочатку жуки ведуть мало помітне життя, живлячись неба-
гатьма свіжими стеблами і не завдають великої шкоди. Пізніше в
квітні—травні, коли починається період парування, вони майже
весь день проводять на поверхні грунту, при чому самці ведуть
поміж собою жорстоку боротьбу. Запліднена самка будує ок-
рему нору, що доходить до 50 см і більше довжини. В цій
роботі їй допомагає і самець. На дно нори жуки наносять
багато зрізаних зелених частин рослин і все це вминають у
щільний жмут величиною з грецький горіх. Поряд з цим запасом
харчу відкладається одно яєчко. Сам ж& харч відгороджується
від всієї нірки земляною пробкою. Після цього в кінці нори
робиться новий сліпий відросток, в якому самка робить те саме.
Одна самка в такій норі відкладає від 5 до 15 яєчок, по одному
яєчку в кожному відгалуженні нори. Зелена маса харчу, пере-
буваючи в умовах недостатнього припливу повітря повільно
бродить, перетворюючись на силос. Цим силосом і харчується
личинка після виходу з яєчка. Личинка росте дуже швидко. Вже
через місяць вона перетворюється в лялечку, будуючи собі
для цього дуже оригінальний земляний кокон, що нагадує
по формі вкорочений великий жолудь, який своєю основою
сидить на спеціальній земляній підставці. В такий спосіб ли-
179
чинка ніби захищає себе від навколишньої вогкості; стінки її
кокона не стикаються з грунтом. Восени лялечка перетворюється
на жука, але останній залишається в землі до весни наступ-
ного року.
В період відкладання яєчок і заготівлі кормової маси для
личинок самки зрізують всю рослинність навколо нірки, утво-
рюючи при цьому великі голі плями. Коли нора розташовується
на посіві, то культурні рослини дуже пошкоджуються. Коли
культурний посів прилягає до дороги, межі і т. ін., то жуки
неправильною смугою поступово знищують культурні рослини.
Особливо прикрою буває діяльність кравчика на розсадниках
другого року, де він зрізує проростаючі окулянти, тобто знищує
культурне плодове деревце з самого початку його розвитку.
Боротьба з цим жуком досить складна і в усякому разі успішно
вона закінчується лише при умові культивування площ, на
яких найбільш охоче намножується кравчик. До числа найпро-
стіших заходів оберігання культурних площ від жука є обкопу-
вання їх досить глибокими, до 70 см, канавками. Не зовсім пере-
вірено доцільність оббризкування рослинності, де скупчуються но-
ри кравчика, міцним розчином паризької зелені, але є спостережен-
ня, які свідчать про користь цього заходу. В розсаднику і на ягід-
никах цілком доцільно вибирати жука з його нор, що не завдає
великих труднощів, тому що нори дуже добре помітні і одним уда-
ром лопати майже завжди вдається викинути жука на поверхню.
Травневий хрущ (Меіоіопіііа пгеІоІопіКа Ніг.)
Травневий хрущ добре відомий, бо з’являється щороку вес-
ною у великій кількості, а в деякі, в так звані льотні роки
і в величезних масах. Початок виходу з грунту буває в кінці
квітня, а літ основної його маси—в травні. В період виходу
його з грунту на місцях, вільних від рослинності, можна спо-
стерігати круглі дірки в грунті, що зберігаються кілька днів.
Саме через них хрущ виходить на поверхню. Хрущ здебіль-
шого виходять під вечір. Вся маса хрущів з околиць летить на
найближчі деревні насадження. Нападає на такі деревні породи:
тополю, каштан, вербу, дуб і т. д., але особливо любить клен.
За відсутністю цих порід жуки нападають і на інші, в тому
числі і на плодові дерева. Біля цих дерев вечорами лунає силь-
не гудіння в наслідок перельотів хрущів з одного місця на друге.
Тут же відбувається парування. Запліднена самка залазить в
землю на глибину до 30—40 см (очевидно глибина обумовлю-
ється горизонтом, де починається вологий грунт) і тут відкла-
дає яєчка більше або менше близько одно біля одного. Самка
може тут же і загинути, але може вийти з землі для повтор-
ного парування. Личинки, що вилуплюються з яєчок при-
близно в червні в перший рік життя живляться пере-
гноєм з грунту. З другого року, вони переходять на корені де-
рев і з цього часу їх основний харч є поверхневі тканини ко-
180
ріння деревної рослинності. Але залежно від характеру рослин-
ності харч їх змінюється. Вони харчуються бульбами кар-
топлі, пошкожують буряки, моркву і багато інших куль-
турних рослин. Особливо дошкульно відбивається їх пошкод-
ження на суничних плантаціях, через те, що вони завжди
під’їдають коріння суниці так високо, що рослина зовсім
гине. На третій рік життя, личинки (мал. 94) особливо ненажер-
ливі 1 в цьому віці вони завдають найбільшої шкоди. В
молодих садах, особливо лісостепової смуги, часто спостеріга-
ються великі випадання дерев з насаджень від пошкоджень
молодого коріння личинками хруща. Послаблений ріст, недо-
Мал. 93. Травневий хрущ
Мал. 94. Личинка травневого хруща
статній приріст, обсипаная зав’язі, Зав’ядання листя в жарку
погоду тощо, очевидно в ряді випадків може бути віднесено
за рахунок пошкоджень кореневої системи цим шкідником.
Здебільшого на четвертий рік—в червні, липні, серпні, цілком
дорослі личинки піднімаються в грунті на рівень приблизно ЗО —
40 см 1 тут заляльковуються. Вже до серпня всі лялечки
дають хрущів, які залишаються тут зимувати і виходять лише
в наступному році.
Шкідлива діяльність личинок травневого хруща дуже велика.
До цього часу ще наші уявлення про це не відбивають дійсного
стану речей. Між тим цілком припустимо, що ряд найголов-
ніших питань щодо організації плодового господарства не мо-
жна вирішити, не враховуючи ролі травневого хруща. Вибір місця
під насадження, одержання саженців з повноцінними корінцями,
вирощування молодого насадження, яке було б здатне скоро
вступити в пору плодоношення і було б здатне випестувати
максимальні врожаї, нарешті, питання про довговічність насад-
181
ження— все це в значній мірі пов’язане з режимом кореневої
системи, отже і з ефективністю боротьби з личинками хруща.
Щодо питання про вибір хрущем місць для відкладання
яєчок, існують спостереження досить розбіжного характеру.
Одні доводять, що в деяких місцевостях хрущ при відкла-
данні яєчок віддає перевагу м’якішим грунтам; інші говорять,
навпаки—твердим. В дійсності справа, очевидно, стоїть так, що
хрущ вибирає грунт, з одного боку, такий, що добре прогріва-
ється, а з другого—такий, що має достатній запас вологи, тому
що в сипких грунтах самка, очевидно, не може відкладати яєчок.
Тому плями зараження хрущем можуть з роками змінюватися,
пересуваючись по одній і тій же місцевості.
Для оберігання плодових дерев від прямих пошкоджень
хрущами, які в роки масового розвитку можуть приводити
дерева до значних втрат листя, досить доцільним і ефективним
способом є оббризкування садів паризькою зеленню під час
льоту хруща. На таких деревах хрущі не сідають, що посередньо
призводить до меншого зараження грунту личинками. Щождо
личинок, то питання боротьби з ними нерозв’язане й до цього
часу. Перед садінням розсадника і саду, при обробітку грунту
плугами, треба, звичайно, провадити ручне вибирання личинок.
В молодих садах, особливо в південних районах, в сухі і теплі
роки, а також на легких піщаних грунтах добрі результати, в
розумінні високої смертності личинок, дає затруєння грунту
парадихлорбензолом. Останній вноситься кільцем на відстані
ЗО см від стовбура на глибину 8—10 см у грунт в кількості: на
крайньому півдні 60 г на дерево, і чим далі на північ—тим
доза збільшується; так, в районі Києва треба вносити паради-
хлорбензолу вже до 120 г на дерево.
Також важливим є захист дерев, які вже плодоносять і що
їх коренева система протягом усього їхнього життя щороку
об’їдається личинками. На жаль, це пйтання до цього часу не
розв’язане.
Інший характер може мати боротьба з личинками трав-
невого хруща на пікіровках та на суничних плантаціях. Тут ли-
чинки травневого хруща певний час перебувають не глибше
10—12 см від поверхні грунту. Користуючись з цього, можна
застосувати до них спосіб боротьби, що полягає в пораненні
їх з допомогою довгих сталевих шпиць. Такі шпиці в кількості
близько ЗО набиваються на дерев’яну колодку на відстані 2 см
одна від одної і таким приладом підколюється збоку навскіс
грунт кожного куща суниці або окремої рослини напікіровоч-
них грядках. Досліди показали, що процент знищення личинок
передостаннього віку рідко буває нижчий за 50. Тому подвійне
підколювання майже цілком гарантує знищення личинок. Опера-
цію підколювання грунту треба починати з червня і, очевидно,
її корисно повторити.
182
Мармуровий хрущ (Роїуркуііа /иііо В.)
Найбільший з хрущів (мал. 95). Живе, головним чином, на
піщаних грунтах. Через те, що піщані грунти розташовуються,
здебільшого, в долинах річок, то і мармуровий хрущ характер-
ний для них. Хрущ літає в червні—липні. Вдень іноді можна
спостерігати самців на льоту; самки, здебільшого, сидять неру-
хомо на гілках кущів і дерев. Після запліднення самка зарива-
ється в землю, відкладаючи 20—30 штук яєчок. Личинка живе
З—4 роки, живлячись корінням дерев, кушів і винограду. По-
шкодження личинки мармурового хруща має трохи інший ха-
рактер, ніж пошкодження личинки травневого хруща. Вони
перегризають коріння впоперек, при
чому дорослі личинки перегризають ко-
рені до 4—5 см в діаметрі.
Боротьба з цим хрущем може бути
спрямована на знищення дорослого хру-
ща в період льоту. Щождо личинок,
то проти них може бути застосоване
затруєння парадихлорбензолом так само,
як і проти личинок травневого хруща.
Волохатий хрущ (Апохіа рііоза Р.)
В УСРР зустрічається також і третій
вид великих хрущів, так званий волоха-
тий хрущ. Він трохи менший за травне-
вого хруща і темніше забарвлений. Роз-
вивається він переважно на піщаних
грунтах, але на відміну від мармуро-
вого хруща він живе НЄ ТІЛЬКИ в ДОЛИ- Мал. 95. Мармуровий хрущ
нах рік. Основний район, де особливо
сильно виявляється його шкідлива діяльність, це Мелітополь-
ські піски. Тут він є основним шкідником молодих насаджень і
дуже гальмує розширення площ садових культур. По характеру
життя, він мало відрізняється від своїх родичів.
Личинка волохатого хруща живе 3—4 роки. Літ хруща від-
бувається в кінці червня. Заходи боротьби з ним розроблені
не більше, ніж для хрущів інших видів і однакові з заходами
щодо боротьби з тими хрущами.
Оленка (Тгоріпоіа Кігіа Росіа)
Сірий жук, з білими плямами на надкрилах, довжиною 10—
12 мм; густо вкритий жовтуватими волосками (мал. 96). Є по-
стійним мешканцем садів на півдні. З появою перших весняних
квітів з’являється і оленка, і, коли стає досить тепло, то вона
зустрічається вже на квітах „матері і мачухи" потім переходить
на кульбабу та інші весняні квіти, в яких виїдає ніжні внутрі-
183
шні частини—пиляки, маточку, частково і віночок. На час цві-
тіння, садів жук великими масами направляється в цвітучі сади,
де нападає, головним чином, на квіти, що ще не запилені і не
розпустились. В холодні ночі він заривається в землю, а в
теплі—ночує на квітках. Яєчка відкладає в землі переважно на
грунтах, в яких є велика кількість загниваючих рослинних за-
лишків. Найулюбленішим місцем відкладання яєчок для нього
€ купи з великою кількістю залишків колосків і соломи (біля
мишачих нір тощо). В садах оленка відкладає яєчка так само
в аналогічних місцях. Личинка живе близько 3 місяців, після
чого вона заляльковується і в ту ж осінь з лялечки виходить
дорослий жук, який залишається зимувати в лялечковому коконі.
Мал. 96. Оленка
Боротьба з цим шкідником, що відограє велику роль в сте-
повому плодівництві, через розпорошеність місць, де він
відкладає яєчка (а звідси й розпорошеність розташування ли-
чинок), досить важка. Після цвітіння садів жук перелітає на
поля, де живиться цвітом жита і пшениці, розлітаючись по
величезних просторах.
Рекомендуються такі заходи боротьби з оленкою. Для зни-
щення жука струшують його на щити переважно зранку. Коли
цю роботу доведеться робити вдень, то перед струшуванням
треба оббризкувати дарева холодною водою; оббризкані жуки
оленки не летять, коли їх струшують, а падають на щити. Для
знищення личинок рекомендується приготувати в саду, або по-
близу коло нього, площадки грунту, перекопані разом з соло-
м’яною січкою, зіпрілою соломою і т. ін. В липні-серпні ці пло-
щадки розкопуються і личинки, які туди поналазили, вибирають-
ся; можна після перекопування загнати- на ці площадки свійську
птицю або свиней, які підбируть личинок. Ефективність всіх цих
заходів досить умовна і не перевірена. Більш реальний є захід
184
Мал. 97. Травнева міль; меіглпк, гніздо з гусінню та коконами і молодий
листок, ііроміїюваний і у<'1111110
185
з струшуванням. Ще радили пристосовувати відповідним чином
захисні смуги, але і цей захід не витримує критики, бо останні по-
винні підлягати в першу чергу іншим вимогам.
Травнева, або яблунева міль (Нуропотеиіа таїіпеїіа 2еІІ.)
Маленький сріблясто - білий метелик. На верхніх крилах ба-
гато маленьких темних крапок. Літ цього метелика відбувається
в червні і липні (мал. 97). Він відкрито сидить на нижньому боці
листків, на гілках, стовбурі, в тіні на траві. Вечорами метелики
жвавішають, паруються і самки відкладають бляшковидні яєчка
на кору молодих гілок яблунь купками, які мають вигляд дов-
гастих щитків (мал. 98); окремі яєчка налягають одне на одне так,
що утворюється щось по-
дібне до черепиць, які
налягають одна на одну
на даху. Яєчка склеєні
одно з одним особливим
виділенням самки. Гусе-
ниці виходять з яєчок
того ж літа, але зали-
шаються під щитком;
злегка лише вискрібають
кору, що прикрита щит-
ком. Зимують в яєчко-
вих оболонках. Рано на-
весні, як тільки розгор-
нуться бруньки,гусенич-
ки виповзають спід щитка
і вгризаються всією гру-
пою в молоденький ли-
Мал. 98. Кладка яєчок яблуневої молі; право- СТОК. Вони точать ЛИСТОК,
руч—розкрита: видно, що під щитком знахо- ЖИВЛЯЧИСЬ паренхімою,
даться молоденька гусінь від чого його КІНЧИК по-
ступово червоніє, буріє
і, нарешті, чорніє. Після першої линьби, гусенички виходять
назовні і плетуть спільне павутинне кубло, під захистом
якого скелетують листки. Така група гусені рухається поступово
від основи до вершка гілки; з ростом, гусениці розширюють
свої гнізда, охоплюючи все більше гілок дерева. В червні жовту-
ваті з чорними плямами гусенички стають дорослими і заляль-
ковуються в павутині кубла, розміщаючись на однаковій від-
стані одна від одної, голівками вверх. Кожна будує собі окремий
сигароподібний білий шовковистий кокон, який близько сти-
кається з сусіднім. Таким чином врешті виходять компактні
пачки, що складаються з білих довгастих кокончиків.
Цей метелик дуже поширений по всій УСРР, а в південних
районах він є найбільшим лихом садівництва. З року в рік він
може оголювати яблуневі сади.
186
Заходи боротьби з яблуневою міллю в зимовій стадії поки
ще не розроблені. Рано на весні в невеликих низькорослих са-
дах можна збирати маленькі червоніючі листочки, разом з якими
може бути знищена велика кількість молодих гусеничок. Зараз же
після цвітіння треба зробити оббризкування паризькою зеленню
або барій-хлоридом, в результаті чого більшість гусениць в моло-
дому малостійкому віці буде отруєна. Це найважливіше оббриз-
кування, і здебільшого його одного буває досить для знищення
яблуневої молі. Оббризкування цими інсектисидами є ефектив-
не в усякий час до початку заляльковування. В період заляль-
ковування пачки коконів, що висять відкрито, не важко зні-
мати з дерева, з допомогою якоїнебудь розвилки і знищувати,
спалюючи їх або закопуючи в землю.
Чохлоноска {СоїеорКога ИетегоЬіеІІа 8с.)
В наших умовах на плодових деревах живе кілька видів чохло-
носок. Вони дуже подібні одна до одної, однаково живуть.
однаково пошкод-
жують плодові де-
рева. Ми подаємо
опис найбільш по-
ширеного виду. Ме-
телики сріблясто -
сірого кольору. Роз-
мах крил до 13 мм.
Форма крил у них
оригінальна, завдя-
ки гострозвуженим
вершкам (мал. 99).
Літ метеликів відбу-
вається в липні. В
Мал. 99. Чохлоноска
цей час вони відкладають на листках
дрібні жовті яєчка; гусенична, що виходить з яєчка, в’їдається
в м’якуш листка і живиться, виїдаючи маленькі зірчасті міни.
Восени гусениця будує собі чохлик, підгризаючи шкірку зверху
і знизу листка. В такому чохлику, прикріпившись до основи
бруньок або плодушок, або просто в нерівностях кори,
вона й зимує цілком відкрито. Весною вона з’являється на
бруньках, прогризе в криючих лусочках круглий отвір і виїдає
все всередині бруньки. В травні-червні вона впадає в діапаузу
і, прикріпившись як і в першу зиму, зимує вдруге. Другої весни
вона перебудовує свій вигнутий чохлик на прямий значно біль-
шого розміру (мал. 100), а в травні-червні місяці заляльковується
в ньому.
Шкідлива діяльність гусениці полягає в пошкодженні бруньок
і в виїданні мін на листках (мал. 101). При великій кількості
чохлоносок, що буває часто, листя пошкоджується досить сильно,
а іноді зовсім всихає і опадає.
187
З заходів боротьби з чохлоноскою деяку роль можуть відо-
травати ловні пояси, що накладаються над самою землею. До
Мал. 100. Доросла гусінь та
П чохлик
деякої міри зменшують кількість гу-
сениць оббризкуванням в період жи-
влення на листі; можливо, що оббриз-
кування високими концентраціями ма-
сляних емульсій так само може відо-
грати деяку роль, але це вимагає пе-
ревірки. Безперечно має значення меха-
нічне очищування стовбурів І гілок.
Однак, всі перелічені заходи не є ради-
кальними в боротьбі з цим шкідником.
Скляник яблуневий (Ае^егіа
туорое/огтів Вкії.)
Невеликий, дуже красивий метелик,
що по зовнішньому вигляду скидається
більш на перетинчастокрилу комаху.
Голова, грудка і черевце вкриті чорно-
синьою лускою. На хвостовому кінці
луска зібрана в пучок. На черевці є
яскраво-червоне кільце. Крила прозорі,
по краях і біля жилок темні (мал. 102).
Доросла комаха літає вдень, при
чому найчастіше її можна помітити на
стовбурах дерев, і на листі, де вона
довго сидить нерухомо на сонці.
Мал. 101. Чохлоноски на листках
Мал. 102. Скляник яблуневий
В червні і липні місяцях відбувається літ цього виду. Після
запліднення самки відкладають яєчка купками в щілинки і на по-
шкоджені місця кори. Гусениці, які виходять з яєчок, вгризають-
188
ся в кору, де утворюють в заболоні неправильні і хаотичні ка-
мери і ходи, які часто зливаються і це викликає відставання
кори. Дорослі гусениці голі однокольорово-коричневато-сірі з
чорною голівкою. Гусениці зимують і в наступному році в цих
самих ходах заляльковуються. Перед лялькуванням гусениця
підводить хід до поверхні кори, де в довгастому коконі перед
вихідним отвором заляльковується. Перед вилетом метелика ля-
лечка висувається на половину зовні. Після виліту—в корі де-
рева залишаються порожні шкірки від личинок, що стирчать з
дірочок.
Боротьба з цим шкідником провадиться лише запобіжного
характеру і полягає в догляді за стовбуром і гілками дерева.
На старій корі має значення обмащування розчином глини з гноєм
в період льоту метелика.
Листовертка сітчаста (Сасоесіа геіїсиїапа НЬ.')
Невеликий метелик багряно - жовтого кольору з трохи тем-
нішим розпливчастим малюнком. Розмах крил 15—20 мм (мал. 103)%.
Цей вид зимує у вигляді маленької гусенички
брудно - жовтого кольору. Гусенична перезимовує
в маленькому білому коконі під захистом сухого
листочка, що присновується до гілочки. Рано по-
весні вона виходить
кокона, будує павутинний
з
Мал. 103. Листовертка сітчаста
Мал. 104. Листо-
вертка сітчаста; до-
росла гусінь
хід до найближчої бруньки і живиться нею через вигризений отвір.
Протягом цього періоду гусенична під час ночівлі, а також під
час негоди перебуває в своєму зимовому сховищі. Коли
гусенична прогризе в бруньці камеру, щоб вміститися в ній
самій, вона залишає свій зимовий кокон і оселюється в бруньці,
де й продовжує виїдати молоді листочки або бутони, скріп-
люючи їх між собою павутинкою. В результаті квіткова ро-
зетка, що розпускається, стає знівечена, а більшість квітів за-
в’язей не дає. Гусениця (мал. 104) росте дуже швидко і в травні-
189-
червні, між свіжими листочками, перетворюється в лялечку в
пухкому коконі. Через 8—10 днів вилітає метелик, який дає
початок другому поколінню. Самки відкладають плоскі, жовтого
кольору, яєчка, здебільшого за раз купками, в яких яєчка ніби
трохи налягають одно на одне. Гусенички цього покоління по-
шкоджують листки, скелетуючи їх під захистом павутинного ме-
режива. Більш дорослі гусениці скріплюють по кілька листків
разом, будуючи серед них павутинну трубку. Ці ж гусениці
завдають дуже великої шкоди на плодах, здебільшого під за-
хистом листочка, що прикріплюється до плоду. В серпні вилітає
третє покоління, гусенички якого перезимовують.
Заходи боротьби з сітчастою листоверткою розроблені дуже
мало. Відомо, що в захищені павутиною місця, де перебуває
гусениця, звичайні отрути, при оббризкуванні, не попадають.
Доведено (П’ятакова), що лише флуор-силікатні солі, при обпи-
люванні ними, в період скелетування листя гусеничками першої
стадії бувають досить ефективними. Метелики охоче летять на
маляс, що бродить. Однак, значення останнього в системі заходів
боротьби ще до цього часу не перевірено.
Розанна листовертка (Сасоесіа гозапа Ь.)
Величина метеликів вимірюється розмахом крил, який у цієї
листовертки від 15—20 мм. Самки трохи більші, темно-червоно-
коричневатого кольору і до сіро - чорного з синюватим і черво-
Мал. 105. Розанна листовертка
нуватим відтінком. Самці в більшості випадків сірувато-жовті
(мал. 105).
Зимуючою стадією цього виду є яєчко. Яєчка зимують на гла-
деньких місцях великих гілок плодових дерев у вигляді темнозе-
леної або чорної плоскої, круглої крупки, яка в своєму забарв-
190
ленні збігається з загальним забарвленням кори. В кінці квітня
виходять гусениці, які по одній або групами забираються в
бруньки, які саме розпукуються в цей час. З розвитком розетки
гусенички скріплюють її листочки і бутони павутинками. Ді-
йшовши четвертої стадії, гусениці кидають розетку і переходять
на листки, скручуючи їх в трубки, під захистом яких вони жи-
вуть і пошкоджують далі. Протягом травня-червня гусениця
стає дорослою і тут же в трубці перетворюється в лялечку.
Літ метеликів і відкладання яєчок відбувається протягом червня-
липня.
Розанна листовертка пошкоджує черешню, яблуню, грушу,
абрикос і вишню, тобто майже всі основні породи плодових
дерев і низку декоративних. Основними районами, де з року
в рік розвиваєтьса розанна листовертка увеликій кількості,
е Мелітопольщина, Бердянський, Маріупольський та інші ближні
райони, тобто південно-східний кут УСРР. В інших місцях розанна
листовертка, хоч і спостерігається як в МАСРР, але не в такій
кількості і не з такою регулярною постійністю. В основних райо-
нах розмноження цієї листовертки вона часто викликає загибель
всього врожаю.
З численних випробуваних проти неї заходів боротьби най-
ефективнішим виявилось оббризкування рано весною до розпу-
скання бруньок, шести - восьмипроцентним розчином масляних
емульсій.
Смородинна листовертка (Рапсіетів гіЬеапа НЬ.)
Невеликий світло-вохряно-жовтий метелик. Біля основи
передніх крил у нього трохи темніша трикутна пляма, такого ж
кольору перев’язь впоперек крил (мал. 106). Зимуючою стадією є
брудно-жовта малень-
ка гусенична. Зимує
вона під листком, під
відсталою лускою кори
тощо, в коконі. На вес-
ні гусенична вгризаєть-
ся збоку в бруньку і
поступово переселю-
ється в її середину,
скріплюючи павутин-
кою кінчики молодих
листочків. Доросла гу- Мал. 10б. Смородинна листовертка
сениця блискуча, сіру-
вато-зеленого кольору. Голова і грудний щит бувають від зеле-
ного до майже чорного з переходами у вигляді характерного
темного малюнку. Пошкоджена гусеницями розетка, після на-
ступу періоду заляльковування, розпускається, але довгий час має
знівечений вигляд, поки не відбудеться зміна листя. Літ мете-
ликів цього покоління буває в середині червня і дуже затяжний.
191
Яєчка відкладаються купками на верхній бік листка. Молоденькі
гусениці другого покоління скелетують листки під захистом паву-
тинного мережива. В липні-серпні відбувається літ другого поко-
ління. Лише в деякі роки спостерігається поява третього покоління.
Вербова листовертка (Рапсіетіе керагапа 8скі//.)
Розмах крил 16—25 мм. Забарвлення передніх крил темно-
червонувато-коричневе Поперечна перев’язь—по середині верхніх
крил, трикутна основа і невиразна напівовальна пляма біля вер-
шини крил ще темнішого кольору. Доросла гусениця світлозе-
лена, матова. Голова і грудний щиток того ж кольору, що і
тіло, але блискучі. Цикл розвитку і життя, а також характер
пошкоджень цієї листовертки такі самі, як і в листовертки по-
переднього виду.
Листовертка мінлива (Аг^угоріосе 'оагіе^апа НЬ.)
Величина метелика в розмаху крил від 18 до 20 мм. Верхні
крила забарвлені так: біля основи, покриваючи від одної третини
до половини всього крила, розміщується велика пляма темно-
коричневого кольору з синюватими і сіро-фіолетовими відтінками;
Мал. 107. Листовертка мінлива
Мал. 108. Листовертка
мінлива; доросла гусениця
вершинна частина крил бархатисто-біла з кількома розмитими
коричневими плямами і з двома-трьома срібляно-блакитнявими
крапинками (мал. 107).
Цей вид зимує так само в стадії гусениці другого-третього
віку.
Перші метелики літають в травні—на початку червня. В цей
час відбувається відкладання яєчок на верхній бік листків яблуні
по одному або по 2—5 в купці. Молоденькі гусенички містяться
під волосками нижньої поверхні листка, де плетуть павутинний
192
захист у вигляді трубки. Деякий час гусеничка тут живиться,
скелетуючи листя, а потім починає шукати сховища біля основи
пагонів, під лусочками тощо, і сплітає собі кокончик, в якому
впадає в діапаузу і перезимовує. В кінці квітня—на початку
травня, вона залишає зимове сховище і вгризається в бруньку.
З розвитком бруньок, гусеничка скріплює окремі її листочки
павутинкою і тут живиться, головним чином, бутонами. Ставши
дорослою (мал. 108), гусеничка залишає пошкоджену розетку
і заляльковується на свіжому листку.
Таким чином, протягом року цей вид дає лише одне поко-
ління, яке переривається тривалою літньою і осінньою діапау-
зою та зимівлею.
Брунькова листовертка (Ттеіосега осеїіапа Б.)
Розмах крил метелика 15—16 мм. Різко відмежована основна
третина верхніх крил має темносірий колір з рідкими коричне-
вими і сіро-синіми вкрапленнями. Середня третина крила—молоч-
Мал. 109. Брунькова листовертка
нобіла з невеликими на передньому краю темними плямами.
Вершинна частина крила—темна, переважно з коричневими і світ-
локоричневими плямами, що оточені сріблястим сіро-голубим
полем (мал. 109).
Літ метелика вперше відбувається в кінці червня—на початку
липня. Яєчка відкладаються по одному або маленькими купками
на нижній бік листків. Молоденька гусеничка оселюється між
двома-трьома листками, які прилягають один до одного, і жи-
виться, скелетуючи їх поверхню (мал. 110). Під захистом листків
вона пошкоджує також і плоди, вигризаючи на них невеликі
ямки. Більш доросла гусениця (мал. 111) завдає іноді більше
пошкоджень, вигризаючи в шкірці своєрідні, зіркоподібної форми
широкі рани (мал. 112). Друге покоління з’являється в липні-
серпні і також пошкоджує листки та плоди, але потім починає
шукати зимового сховища. Знайшовши його і збудувавши собі
кокон під захистом одного або кількох листочків, впадає в діа-
паузу і зимує (мал. 113).
13—69
193
Мал. ПО. Пошкодження листка брунь-
ковою листоверткою
З ранньої весни ця ли-
стовертка перебирається в
бруньку здебільшого через
її верхівку. Всередині виї-
дає бутони і листочки. За-
ляльковування відбувається
тут же, в пошкодженій
розетці.
Таким чином, брунькова
листовертка, як правило,
дає два покоління за
рік.
Заходи боротьби з цим
шкідником розроблені не-
досить, але оббризкування
та обпилювання флуор-си-
ліцієвими солями найбільш
ефективні.
Мал. 111. Бру-
нькова листо-
вертка; доро-
сла гусінь
Мал. 112. Пошкодження яблука гусінню
брунькової листовертки
Мал. 113. Місце зи-
мівлі гусені брунь-
кової листовертки
194
ТАБЛИЦЯ
ДО РОЗПІЗНАВАННЯ ГУСЕНИЦЬ ЛИСТОВЕРТОК»
1 (14, 17). Гусениці зелені.
2 (7) Голова і грудний щиток суцільно чорні або каштанові,
або з розпливчастою, трохи світлішою, серединою; різко відріз-
няються від тіла.
З (4). Плями на тілі чорні, блискучі, різко виділяються. Гусе-
ниці темно-сіро-зелені. Голова, грудний щит, анальний щиток—
чорні. Гусениці валькуваті, ніби вкорочені.
Листовертка мінлива (Аг^угоріосе кагіе§,апа Зсіїі//.}
4 (3). Плями на тілі не різко виділяються або світліші від тіла.
5 (6). Гусениці сірувато-зелені, іноді з синювато-сірим відтінком.
Плями на тілі не дуже виділяються. Голова і грудний щиток
чорні або каштанові. Останній з трохи світлішою, розпливчастою
середньою частиною біля переднього краю. Великі.
Сасоесіа ройапа 8с.
6 (5). Гусениці жовтувато-зелені. Плями не різко виділяються,
дрібні. Голова і грудний щиток каштанові, часто світло-кашта-
нові, анальний сегмент під колір тіла.
Розанна листовертка (Сасоесіа гозапа Ь.)
7 (2). Голова і грудний щиток під колір тіла або жовтіші;
однокольорові або з чорним малюнком, що займає їх поверхню
в тій або іншій мірі.
8 (8). Плями світліші від тіла, великі. Боки, низ, середня ча-
стина другого і третього грудних сегментів і останні 2—3 світлі.
Голова і грудний щит світло-зеленувато-коричневі, з чорною
плямою, що обплямовує більш-менш широкою смугою боки біля
основи грудного щита. Головка з двома підковоподібними плямами
біля основи.
(Сасоесіа ІесНеапа С.)
1 Складена за проханням автора спеціалістом В. Л. П’я т а к о в о ю.
195
9 (8). Плями не різко виділяються. Гусениці більш-менш одно-
кольорові.
10 (11). Голова і грудний щиток однокольорові, без малюнка.
Бруднозелені, брудножовтуваті або зеленувато-коричневі. Аналь-
ний щиток під колір тіла. Гусениця брудно-зелена, сіро-жовто-
зелена.
Листовертка сітчаста (Сасоесіа геіісиїапа НЬ.)
11 (10). Голова і грудний щиток світло-зелені або трохи жов-
тіші від тіла з малюнком або без нього.
12 (13). Голова і грудний щиток однокольорові, або грудний
щиток, по боках основи його, з двома чорними краплинками,
або з чорними плямами, у вигляді коми, або неправильно вигну-
тих смужок. Гусениці матово-зелені з блакитнявим відтінком.
Вербова листовертка (Рапіїетів керагапа 8с кі}/.)
13 (12). Гусениці світло-зелені з жовтуватим відтінком, з жир-
ним блиском. Плями світлі, але не різко виділяються. Голова
рідше однокольорова,частіше зчорним малюнком, що більш-менш
вкриває поверхню голови у вигляді чотирьох трикутних непра-
вильно розірваних плям, що направлені від основи до центра
переднього краю. Грудний щиток з двома плямами біля основи,
або з чотирма-шістьма ближче до середини та двома довгастими
по боках. Іноді всі плями зливаються, утворюючи дві великих
чорні плями біля основи, що охоплюють більше половини всієї
поверхні з більш або менш суцільною основою, що дає непра-
вильні зубчасті відгалуження.
Смородинна листовертка (Рапііетіз гіЬеапа НЬ.)
14 (1—17). Гусениці коричневі.
15 (16). Гусениця сіро-коричнева, вкорочена, з непомітними
плямками. Грудний щит і голова чорні.
Гусениця в одному листку або в купці бурих і сухих листоч-
ків, зібраних і прикріплених до зелених листків.
Брунькова листовертка (Ттеіосера осеїіапа 8скі//.)
16 (15). Гусениця темно-коричнева з більш-менш яскравими
плямами, що здаються трохи світлішими через їх блиск. Голова
і грудний щиток чорні. Гусениця довгаста.
Пошкоджені листки зібрані не туго, добре помітна не густа
павутинка.
Апсуііз аскаіапа
196
17 (1—14). Гусениці жовті, дрібні, до 10 мм. Грудний щит з
двома чорними крапками по боках біля основи.
Живе між двома листками, скріпленими плоско.
Апсуііз зеїепапа
Яблунева плодожерка (СусІіа ротопеїіа Ь.)
Один з найдошкульніших шкідників в яблуневих районах
всього світу. Життєвий цикл плодожерки, залежно від ши-
роти місця і кліматичних умов, різний. В різних широтах пло-
дожерка дає від одного до трьох поколінь (мал. 114). Крім
того, безперечно, має місце і накладання одних генерацій на
другі, тому що частково покоління розвиваються по різному;
частина їх може дати метеликів того ж літа, а останні знову
можуть дати гусениці, тоді як друга частина залишається на
зимівлю в стадії гусениць. Зимівля відбувається тільки в стадії
гусениці; остання—блідо-розового кольору—лежить в щільному
шовковистому коконі, що будується восени у вигризених комірках
Мал. 114. Яблучна плодожерка; метелик, гусінь і пошкоджений розрізаний
плід
під корою, а зрідка також в муміфікованих яблуках і на землі під
мертвими залишками. Пізно весною відбувається заляльковування
і перші метелики з’являються в період цвітіння садів. Метелик
фіолетово-стального кольору з трохи темнішою фіолетовою
золотистою очкатою плямою на верху крила. В стані спокою
складає крила і в такому вигляді його трудно відрізнити від
кори дерева. Літає він лише коли смеркне та вночі. Відкладання
яєчок починається тоді, коли плоди набудуть величини при-
близно 1—1,5 см в діаметрі. Яєчка відкладає на шкіру плоду і на
197
листки. Вони мають вигляд прозорої плоскої бляшки. Через
кілька днів з них виходять гусенички, які скоро вгризаються
в плід. В половині випадків гусенички входять в плід через
чашечку. В останніх випадках вони в’їдаються через різні бокові
місця поверхні плоду. Гусенична, потрапивши всередину плоду,
проїдає м’якуш і, дібравшись до насіннєвого гнізда, поїдає
насіння. Потім вона догодовується ще м’якушем абож кидає
цей плід і переходить в інший, де так само в першу чергу
знищує насіння. В результаті пошкоджень плодожеркою, плоди
жовтіють, передчасно достигають і опадають. Доросла гусениця
може впасти разом з плодом на землю і тоді, діждавшись ночі,
повзе до стовбура дерева, де влаштовується для залялькову-
вання. Коли ж плід залишається висіти, гусениця виходить
з нього, по гілках сповзає вниз, до пояса старої кори. При
наявності двох поколінь, метелики другого покоління літають
в липні місяці і кладуть свої яєчка так само, як і перше поко-
ління. Пошкодження гусеницями другого покоління ще дошкуль-
ніші, бо пошкоджуються вже великі, добре розвинені, плоди.
При великому розмноженні плодожерки, прекрасний врожай
може бути знищений перед самим його збиранням.
Шкода від плодожерки полягає, як ми бачимо, в утворенні
падалиці, тобто в знищенні врожаю геть чисто. Коли ж частина
плодів і не опаде, то при зніманні їх виявиться, що вони чер-
виві, І підуть у брак.
Боротьба з плодожеркою тепер провадиться різними спосо-
бами. Жоден з них, зокрема, не є радикальним, але застосування
їх в комбінації, протягом 2—3 років підряд, може очистити навіть
занехаяний сад від цього шкідника.
Протягом зимового часу треба обов’язково очистити стовбури
і великі гілки скребками. Обскрібки треба спалювати негайно.
Таким чином, буде знищено значну кількість зимуючих гусениць.
Весною, після опадання пелюсток, коли плоди набувають
зазначеної вище величини, слід провести оббризкування саду
інсектисидами внутрішньої дії. Оббризкування краще провадити
з високих пересувних платформ або пристосувати відповідним
чином кінець штанги і наконечник. Ця необхідність викли-
кається тим, що значна частина гусениць розташовується на
вершині дерева.
Далі іде ціла система оббризкувань, спрямованих на те, щоб
на плодах, які ростуть, більш-менш постійно зберігалась плі-
вочка отрути. Для першого покоління плодожерки абсолютно
необхідним є друге оббризкування через 2 тижні після першого.
Для визначення часу оббризкувань проти другого покоління
треба пильно стежити за контрольними ловними поясами і, коли
в них буде 25% порожніх оболонок лялечок, необхідно про-
вести оббризкування. Однак, це оббризкування ще не досягає
мети, тому що літ другого покоління дуже затяжний. Тому
оббризкування треба повторити через 2 тижні. Нарешті, на півдні
198
УСРР у відношенні другого покоління потрібне ще одно об-
бризкування, яке робиться лише на зимових сортах за місяць
або 3 тижні до збирання врожаю.
Найефективнішими отрутами для плодожерки є джипсин
і барій флуосиліцид (доброї якості). Паризька зелень дає трохи
гірші результати. Входить у практику також оббризкування
літніми масляними емульсіями з анабазином або нікотином для
знищення яєчок другого покоління плодожерки. Результати
бувають дуже добрі, тому що гусінь не встигає зробити
навіть первинних пошкоджень, які спричиняють на поверхні
плодів появу бородавок і т. д.
З моменту появи першої червивої падалиці треба нав’язати
на стовбури ловні пояси з старих мішків, паперу, стружки або
соломи. В ці пояси залізають гусениці для заляльковування. При
регулярному огляді поясів і вибиранні з них гусениці не рідше
ніж через кожних 8—10 днів, можна знищити основну масу шкід-
ника. Не треба забувати, що несвоєчасно знятий пояс не тільки
не допомагає справі боротьби, а, навпаки, сприяє розмноженню
плодожерки. У нас уже перевірені самоловні пояси, які перед
навішуванням просякаються бетанафтолом і автоматично отрую-
ють гусінь. Вони дають добрі наслідки і звільняють від система-
тичних перевірок поясів.
Протягом всього літа треба провадити якнайчастіше збирання
падалиці і негайно її переробляти або знищувати. Після здій-
мання плоди витримують у плодосховищах, і в цей час сила
гусениць виповзає з них і ховається тут же в щілинах та інших
місцях на зимівлю. Тому після реалізації плодів треба провести
в таких плодосховищах фумігацію для знищення гусениці.
Коли плодосховище не можна буде фумігувати, то треба йога
закрити герметично на той час, коли весною летять метелики
плодожерки. Вони зберуться на вікна і тут або будуть знищені,
або пропадуть з голоду.
Сливова плодожерка (Сусііа /ипеЬгапа Тг.)
Маленький, темно-стального кольору, метелик. Веде приховане,
непомітне життя (мал. 115). Нападає переважно на сливи і абри-
коси. Як і попередній вид, сливова плодожерка відкладає яєчка
на поверхню плоду і листків, а гусеничка живе в м’якуші плоду,
прогризаючи там криві ходи навколо кісточки. Ходи набиті
червоточиною. Гусениця переходить з плоду в плід і на місцях
її входу та виходу крапельками сочиться прозорий клей, що
виходить з ранки. З зовнішнього боку пошкоджені плоди сливи
відрізняються від здорових наявністю на зеленій поверхні синіх
і фіолетових плям та розводів, які просвічують невиразно.
Гусениця яскраво-розового кольору, що переходить у світло-
червоний. Пошкоджена слива, як правило, захворює монілією
і передчасно опадає. Сливова плодожерка нормально розви-
вається в двох поколіннях. Зимівля її аналогічна з попереднім
видом.
Заходи боротьби полягають у збиранні пошкоджених плодів
та систематичному просапуванні грунту що два хижні, через те,
що гусениці літнього покоління заляльковуються на землі. Мож-
ливо, що оббризкування інсектисидами внутрішньої дії теж буде
Мал. 115. Сливова плодожерка; гусінь, метелик і пошкоджений плід
сливи
корисне, при умові, коли поверхня плодів буде достатньо вкри-
ватися отруйним розчином. Цілком себе виправдовують ловні
пояси для остатннього покоління.
Яблунева вогнівка (НетегорМІа рагіапа СІ.)
Малюсінький метелик. Розмах крил 10—13 мм. Передні крила
темні з фіолетовим відтінком, з розкиданими, неправильними,
покрученими поперечними плямами і смугами (мал. 116).
Цей вид метелика зимує в дорослій стадії. Восени метелик
ховається в дупла, ловні пояси, забирається під опале листя
тощо і тут проводить зиму. Рано на весні, як тільки розів’ється
листя на яблуні, починає відкладати яєчка по одному. Яєчка
дуже дрібні і метелик кладе їх під волоски листка, де їх трудно
помітити. Через 7—10 днів виходять гусенички, які часто живуть
групою під спільним захистом павутинного мережива. Тут же
під павутинкою вони скелетують листки. Пізніше розповзаються
і кожна живиться окремо, стягуючи краї листка павутинкою.
200
Доросла гусеничка темножовтого кольору з чорними крапли-
нами, які різко виділяються. Вона дуже моторна і, коли її потур-
бувати, вона легко викидається з свого кубла. Для залялькову-
вання личинка іде на незайманий свіжий листок і тут плете
собі білий, довгастий кокон, що є зовсім відкритий, в якому
і заляльковується.
Мал. 116. Яблунева вогнівка; метелик, гусінь і пошкоджений листок яблуні
Цей вид дає в умовах УСРР протягом літа три покоління.
Основна шкода, якої завдає вогнівка, проявляється, головним
чином, в розсадниках і молодих садах. Яблунева вогнівка з’яв-
ляється часто у великій кількості і дуже ушкоджує яблуню,
зовсім оголюючи молоді насадження і особливо розсадники.
Заходи боротьби з цим видом полягають в оббризкуванні
і нсектисидами внутрішньої дії. з яких досить добрий ефект дає
паризька зелень.
201
Червиця пахуча (Соззиз совзиз Ь.)
Дуже великий метелик з закругленими сірими крилами, вкри-
тими краплинами, рисочками і неправильними штрихами. Черевце
сіре, на кожному сегменті виділяється трохи сбітліша, сіра, по-
перечна смужка. Ширина розмаху крил 8—9 см (мал. 117).
Метелики літають в червні і липні вечорами і вночі. В цей
час самки відкладають на кору стовбурів різних порід дерев,
в тому числі і плодових, світло-бурі, в темних смужках яєчка.
Закладаючи їх по кілька штук в щілини, зверху вони вкривають
яєчка бурою рідиною, що твердіє і захищає їх від небезпеки.
Личинки, які вилуплюються, живуть під корою, де спочатку
Мал. 117. Червиця пахуча
тримаються вкупі, вигризаючи один спільний хід. Після зимівлі
вони розповзаються, при чому кожна гусениця робить собі вже
самостійний окремий хід, проникаючи в деревину. В розрізі хід
має овальну форму. Ходи, що зроблені кожною окремою гусе-
ницею, досить довгі, мають здебільшого розгалуження, з яких
одне з них виходить зовні і править для видалення екскремен-
тів. В цих ходах гусениця зимує вдруге і потім весною, в травні-
червні, відбувається заляльковування в коконі, що влаштовується
в розширеному ході біля самого виходу зовні.
Доросла гусениця (мал. 118) дуже велика, трохи сплюснута,
до 8 см довжини, гола, м’ясо-червоного кольору, з чорною
блискучою голівкою, щитком і трохи темнішими спинними части-
нами кожного сегменту.
Шкода, якої завдають гусениці цього метелика, може бути
дуже великою. Вона полягає в руйнації живих частин кори
і деревини. При оселенні на дереві кількох штук гусениць, вони
можуть зімкнути свої ходи кільцем навколо деревного стовбура
в його середині, зрізавши сокопровідні пучки і цим призвести
202
дерево до повної загибелі. Коли ж дерево остаточно не загине,,
то виснажена деревина втрачає свою міцність і стійкість проти
грибних та інших за-
хворювань, а послабле-
не дерево поступово
чахне.
Прямих заходів бо-
ротьби проти червиці
поки не розроблено.
Догляд за штамбом і
корою повинен бути
посилений. Всі нерів-
ності і щілини тре-
ба замазувати глиною
з коров’ячим кізяком,
особливо ж там, де по-
мічається велике роз-
множення цього шкід-
ника; в період льоту
метелика ввесь час
треба стежити за об-
мазкою і її підтриму
вати в цілості.
Червиця в'їдлива
(Хеихега ругіпаЬ.')
Метелик великий,
до 6 см в розмаху крил.
Крила вузькі, подовж-
ні. Увесь білий з чор-
ним малюнком на че-
ревці і великими чорни-
ми плямами на крилах.
Літає в червні, липні
Мал. 118. Червиця пахуча; гусінь
і серпні. Літ метеликів повільний, але
літають вони переважно на рівні верхів дерев вночі, через що
помітити їх трудно. Яєчка відкладають в пазухах бруньок, на
кору молодих гілок переважно біля їх вершків (мал. 119).
Гусениці, що вилуплюються з яєчок, в’їдаються в деревину
через бруньку, в кутах розходження гілок, в місцях пошкоджень і,
потрапивши всередину гілки, проточують ходи вниз по гілні.
До осені спускаються вже в товщі частини гілки, де й залиша-
ються зимувати. В наступному році продовжують цей же хід
вниз або ж вилазять і в’їдаються в деревину в новому місці.
В цих ходах гусениці зимують вдруге і заляльковуються наступ-
ної весни або літом. Доросла гусениця жовта, з чорними бли-
скучими краплинами, чорною блискучою головкою і щитком на
першому сегменті грудки.
203
Перед заляльковуванням вона підводить хід до самої по-
верхні кори, вигризає тут вихідний отвір і заляльковується
в ньому. Лялечка перед виходом метелика висувається назовні
і після виліту дорослої комахи, на стовбурах можна знаходити
порожні лялечкові шкірки, які стирчать
в корі.
В результаті цих пошкоджень окремі гілки
хворіють і висихають.
Боротьба з гусеницею полягає в тому,
що треба оглядати дерева і пошкоджені
гілки зрізати та спалювати. Рекомендують
також відшукувати ходи і закладати туди
змочену вуглень-сульфідом вату. Хід після
цього замазується глиною. Іноді вдається
Мал. 119. Червиця в’їдлива; метелик і гусінь у пошкодженій нею гілці
забити гусеницю, просовуючи в хід м’яку гнучку дротинку заго-
стреним кінцем вперед.
Луговий метелик (Ьохозіе^е зіісіісаііз Ь.}
Шкідник цей широко відомий, як найсерйозніший ворог цук-
рового буряка. Його багатоїдність робить його небезпечним
і для цілого ряду інших культур, не тільки городніх, але й пло-
дових. Ніколи не було помічено випадків відкладання ним яєчок
на плодові культури, але пошкоджує він їх дуже часто, пере-
ходячи сюди з трав’янистої рослинності та з полів. Особливо
часті випадки пошкодження плодових дерев, коли межиряддя
саду займається проміжними городніми культурами.
Метелик з’являється, здебільшого, в кінці травня—на початку
червня. По часу це збігається з цвітінням бузку або акації.
В цей час метелики скупчуються на квітучій рослинності.
Звідси вони перелітають на поля і городи, де відкладають яєчка.
Гусениці починають сунути на плодові дерева і кущі тоді, коли
звичайні кормові рослини вже будуть знищені. Ці пересування
бувають досить раптові, а поскільки гусениці йдуть масами,
то і знищення листя на деревах відбувається в найкоротший
час,—за годину-дві молодий, в повній силі сад може бути зовсім
204
оголений. Треба сказати, що в таких умовах хемічний метод
боротьби з луговим метеликом рідко себе виправдовує^ тому
що гусениці встигають знищити листя раніш, ніж будуть отруєні.
Тому потрібно пильно слідкувати за станом лугового метелика
і, в разі виявлення його в найближчих околицях у великій кіль-
кості—сад треба негайно обкопати канавкою, а на окремі де-
рева повинні бути накладені клеєві кільця. Одночасно треба
оббризкати ввесь сад одною з найефективніших отрут для лу-
гового метелика (барій-хлорид, флуор-силіцієві солі, паризька зе-
лень). Коли ж гусениці все ж попадуть на крони дерев, то
треба енергійно їх струсити і зараз же накласти клеєві кільця.
На кущах, за винятком малини, можна застосувати такі сильні
отрути, як натрій - арсенат і натрій - флуорид. Луговий мете-
лик дає три покоління за рік.
Білан (Арогіа сгаіае§і Ь.}
Великий білий метелик
з темними жилками і з
верхнім затіненим краєм
крил. Літає в червні (мал.
120). При масовій появі ме-
теликів спостерігаються
яскраві картини групової
форми життя цього виду.
Величезними стаями мете-
лики збираються на мокрих
місцях доріг, біля калюж, Мал. 120. Білан
на пологих берегах річок
тощо. Такі ж скупчення можна спостерігати вечорами на
окремих гілках дерев, колосках хлібів і т. ін. В період льоту
метелики паруються і самки відкладають яскраво-жовті яєчка
на верхньому боці листків яблуні, груші, сливи, глоду тощо,
окремими купками до 150 штук в кожній. Молоденькі гусенички,
що вилуплюються з яєчок, розміщуються рядком одна біля одної
і скелетують листки. Сіточка з судин листка з натягненою на
неї шкіркою, яка залишається після цього, підсихає і скручу-
ється. Після знищення одної листкової пластинки гусенички
переповзають па другу, де повторюється те саме. Гусениця
вступає в зиму в третьому віці. Кожна з них в об’їдених, скру-
чених листочках обсновує себе павутинкою, утворюючи окре-
мий білий шовковистий кокопчик, в якому і зимує. Сухі ли-
сточки прикріплюються до материнської гілки товстим паву-
тиновим тяжем, так що коли черешки відпадають, сухі
листки залишаються висіти па дереві (мал. 121). Вони мають
назву зимових гнізд або кубел. В перші ж теплі дні весни гу-
сениці виходять з зимових кубел і пошкоджують бруньки, ви-
їдаючи в них глибокі рани, що починаються здебільшого з
205
вершка. Досить довго гусениці продовжують вести груповий
характер життя, повертаючись після годівлі назад в зимове кубло,
чому від нього по гілках тягнуться блискучі павутинні доріжки.
Потім вони остаточно залишають зимове кубло і розповзаються
по одній. В травні гусе-
ниці заляльковуються і тоді
знову лялечки розташову-
ються групами на стовбурі
і товстих гілках близько
одна біля одної (мал. 122).
Як вже було сказано, в
червні починається вихід
метелика з лялечки, при
чому негайно після виходу
метелик випускає крапельку
яскраво - оранжової рідини,
що при великій кількості
народжуваних метеликів
справляє враження незви-
чайного дощу або роси.
Звідси легенда про крова-
вий дощ.
При масовій появі бі-
лана, яка охоплює в таких
випадках величезні тери-
торії, сади дуже терплять
від прожорливості його гу-
сені. Так само велика шко-
да і від діяльності молодої
Мал. 121. Зимове гніздо білана
Мал. 122. Гусінь і лялечка білана
гусені восени, тому що поз-
бавлення дерева від листо-
вої поверхні в цей час
згубно відбивається на долі
врожаю як того, що висить
на дереві, так і майбут-
нього року.
Основне в боротьбі з
біланом полягає в зніманні
восени, взимку і ранньої
весни зимових гнізд та їх
спалюванні. Цей захід про-
вадиться в порядку обо-
в’язкових постанов. Рано
на весні, до цвітіння, є обо-
в’язковим оббризкування
паризькою зеленню. Після
цвітіння негайно треба об-
бризкування повторити.
-206
Іноді доводиться оббризкувати і в третій раз. Гусениці білана
порівнюючи не міцно сидять на гілках, тому накладання липких
кілець і струшування після цього гілок також може бути добрим
заходом. Лялечки, які здебільшого прикріплюються групами на
стовбурах і товстих гілках крони, можна роздушувати руками
з допомогою ганчірки. В період льоту метелика може мати
деяке значення розшукування його скупчень і знищення. Нарешті,
в липні слід знову оббризкати дерева паризькою зеленню.
Шовкопряд-перстенівка (Маїасозота
пеизігіа Ь.)
Метелик глинисто-жовтого або червоно-
жовтого кольору. Впоперек верхнього крила
трохи темніша перев’язь (мал. 123). Шовко-
пряд-перстенівка літає ночами в червні. Самки
відкладають яєчка спіральними рядками нав-
коло тонких гілочок. Кладка здається сірою
пластинкою, яка обвиває гілочку кільцем
Мал. 123. Шовкопряд-перстенівка
Мал. 124. Кільце яєць
шовкопряда перстевів-
ки на молодій гілці
(мал. 124). Така кладка іноді зветься „зозуленими сльозами**.
В ній можна розглянути велику кількість сіруватих циліндрич-
них яєчок, що тісно притиснуті одно до одного. Яєчка зимують,
а пізньої весни, коли розів’ється листя, з них виходять маленькі
гусенички, з подовжніми блакитними і темними смужками
і з вузьким орапжовим малюнком. Гусениці до останньої стадії
ведуть груповий характер життя, будуючи собі спільне павути-
нове гніздо. З ростом гусениць (мал. 125) старі гнізда залишаються
і будуються ноні, ширші. І? них гусениця переховується від
негоди і вночі. Для живлення гусениці розповзаються і кожна
живиться окремо, а па ніч повертається в спільне гніздо. Але
загалом група гусениць займає одним гніздом окрему велику
гілку. Часто можна спостерігані, як вся група виходить з
гнізда, розташовується в розвилку якоїсь великої гілки і тут
линяє, абож гріється па сонці. Перед заляльковуванням вони
207
розповзаються по одній і кожна будує між листками або в од
йому згорненому листку щільний, не прозорий жовтуватий кокон
в якому і заляльковується (мал. 126).
Мал. 125. Доросла гусінь шовкопряда-перстенівки
Боротьба з шовкопрядом-перстенівкою може провадитись
шляхом знімання яйцевих кілець, що зробити не так трудно.
Це знімання можна провадити одночасно з зніманням зимових
гнізд золотогуза та білана. Після появи гусениць провадиться
оббризкування паризькою зелен-
ню або джипсином.
Гнізда (мал. 127) знімаються в
похмуру погоду з допомогою
спеціальної палиці, що закінчу-
ється вгорі розвилком. Разом з
гніздом знімаються і гусениці. На-
решті, при певному навику, легко
знаходити і роздушувати ганчір-
кою групи гусениць, що сидять
денебудь в розвилку.
П’ядун зимовий (СКеітаіоЬіа
Ьгитаіа Ь.)
П’ядун зимовий належить до
найсерйозніших шкідників пло-
дових культур В ПІВНІЧНІЙ зоні
УСРР, зокрема яблуні.Одночасно
він пошкоджує грушу, сливу,
вишню і черешню (мал. 128).
Зимуючою стадією цього ви-
ду є яєчка, які відкладаються
Мал. 126. Кокон шовкопряда-перстенівки восени попереднього року. Вони
скупчені найбільше на кінцях
гілок крони і прикріплені зовсім відкрито до кори, переважно
біля основи бруньок. Гусениці, що вилуплюються з них рано
весною, пошкоджують бруньки, що саме розпускаються і так
само, як листовертки, забираються всередину бруньок, де зни-
щують бутони і молоді листки. Вони скріплюють окремі ча-
стини бруньки павутинкою, тому пошкодження їх дуже нага-
208
дують пошкодження листоверток. Гусінь, що тільки по вилу-
пилась— бурувата. Але після першої линьби стає яскраво-
зеленою з білими смуж-
ками, що тягнуться по
спинній стороні тіла і
з боків. Гусениця ро-
сте дуже швидко і до
часу опадання пелю-
сток стає дорослою.
В цю пору вона спу-
скається з дерева на
павутинці, залазить у
грунт і робить тут ви-
довжену камеру, в
якій лежить до осені.
У вересні вона пере-
творюється в лялечку.
В кінці вересня — в
жовтні відбувається
виліт метеликів. Самки
мають недорозвинені
крила, які досягають
лише до половини че-
ревця, чому пересу-
ваються вони повзком.
Вони повзуть по стов-
буру і гілках до самої
верхівки останніх, де
і відкладають яєчка.
Самці мають цілком
розвинені крила і пре-
Мал. 127. Гніздо гусені шовкопряда-персіенівки
Мал. 128. П’ядун зимовий: 1—самець, 2—самка
і 3—гусінь
красно літають. За-
гальний тон забар-
влення самців сірува-
тий з сірувато-фіоле-
товими, трохи темні-
шими зигзагоподібни-
ми смугами. Літ почи-
нається в присмерку.
Запліднення самок від-
бувається на дереві.
Шкода від діяль-
ності п’ядуна зимо-
вого буває дуже ве-
лика і нерідкі випадки
повного знищення ним
врожаю.
М • 69
209
Основний спосіб боротьби з ним полягає в тому, щоб 1І<»
Припустити самок на дерево для відкладання яєчок. Для цієї
мети восени, перед виходом метеликів з грунту, дерева захи
пхають накладанням на них клеєвих кілець. Після закінчення
льоту п’ядуна кора нижче кілець зскрібається і оббризкується
міцним розчином залізного купоросу. Деяке значення може мати
оббризкування або обпилювання дерев інсектисидами внутрішньої
дії особливо до цвітіння. Однак, треба мати на увазі прихований
характер життя гусениці, зокрема в перший період її розвитку.
Безперечно, повинно мати значення оббризкування контактними
отрутами до розпускання бруньок, як масляні концентрати і т. ін.,
з метою умертвіння яєчок, але цей захід у практичних умовах
ще не перевірений.
ГТядун обдирало (Егаппіз сІе-(1іагіа СІ.)
Вид метеликів, що дуже часто супроводжує першого п’ядуна.
За деякими даними, можливо, що він у великій кількості з’явля-
ється в трохи південні-
ших широтах, ніж п’ядун
зимовий; у цього виду
самка теж безкрила, не-
має навіть зачатків їх.
Самка жовтого кольору.
На передньогрудці і спин-
ному боці черевця розта-
шовані чорні плями (мал.
129). Самець має добре
розвинені крила жовтого
кольору, на яких є трохи
складніший візерунок, з
поперечною перев’язкою
з широких коричневих
Мал. 129. П’ядун-обдирало: 1—самець,
2—самка 1 3—гусінь
смужок, крапок і плям.
Цей вид по характеру життя має схожість з п’ядуном зимовим
з тою лише відміною, що розвиток гусениці тут відбувається
значно повільніше, чому і гусениця з крони йде в грунт тільки
в кінці травня—в червні. До цього строку гусениці встигають
завдати великих пошкоджень листкам, об’їдаючи їх часто до
центральної жилки.
Заходи боротьби з цим п’ядуном такі самі, як і з п’ядуном
зимовим.
Непарний, шовкопряд (РогіИеІгїа сіізраг Е)
Великий метелик, до 7 см в розмаху крил. Передні крила у
самки білуваті з розпорошеними на них зигзагоподібними бурува-
тими поперечними смугами (мал. 130). Самець (мал. 131) менший
від самки, коричнево-бурий. Непарний шовкопряд зимує в стадії
гусенички, що вже сформувалась, не виходячи, однак, з яйцевої
210
«ниі.іпиініі. Рано п.’і весні п:і бруньках, які розпускаються, можіі.и
знаходити гусеничну першого віку; вона чорного кольору, з дон
німії, і устями, чор-
нобурими волоска-
ми, які в два рази
перевищують дов-
жину тіла. В такому
віці гусениця підхо-
плюється вітром (а
цьому сприяють
довгі волоски, що
відограють роль па-
руса) і переноситься
на досить далеку
відстань (мал. 132).
Відмічено її перельо-
ти в такий спосіб на
відстань до 7 км. Че-
Мал. 130. Непарний шовкопряд; метелик-самка
рез те, що непарний
шовкопряд є, головним чином, мешканцем листвяних ЛІСІВ, ТО
здатність гусениць до перельотів має особливе значення Для
садів, що розташовані поблизу
від лісових урочищ. Гусениці
непарного шовкопряда відзнача-
ються великою ненажерливістю,
але ростуть повільно і лише біля
середини липня стають доро-
слими (мал. 133) і залялькову-
ються. Вони мають 5 стадій, які
відрізняються одна від одної за-
барвленням; взагалі ця гусениця
стального кольору з правильно
розташованими чорно - синіми,
Мал. 132. Непарний шовкопряд; гусінь,
першого віку; сильна волосистість
сприяє переносу її повітрям
Мал. 131, Непарний шовкопряд; мете-
лик-самець
21К
блакитними і червоними великими горбками. Заляльковування
відбувається поміж листками, або в складках кори стовбура.
Червонобура, з яскраво-золотистими волосками, зібраними в
пучки, лялечка міститься в рідкій бурій сітці павутини. Мете-
лики, які виходять, поводять себе по-різному. Самки важкі,
неповоротні і дуже мало і неохоче літають. Самці ж літають,
розшукуючи самок навіть вдень. Парування відбувається на
стовбурах дерев. Тут же на корі дерева самка відкладає яєчка,
Мал. 133. Непарний шовкопряд; доросла
гусінь
перекладаючи їх золотистим
пушком з свого черевця і
вкриває їх зверху ним же;
купка яєчок має вигляд жов-
тувато-бурої подушечки, ве-
личиною з трикопійкову мо-
нету (мал. 134). Закінчивши
ембріональний розвиток, гу-
сеничка залишається зимува-
ти в оболонці яєчка.
Масові напади непарного
Мал. 134. Непарний шовкопряд;
кладка яєць
шовкопряда повторюються часто (на півдні через кожні 3—4 роки)
і ліси об’їдаються ним начисто.
Боротьба з цим шкідником зводиться до такого: протягом
осені, зими і весни слід вишукувати і знищувати купки яєчок
зскрібаючи їх дерев’яним ножем і спалюванням або змочуван-
ням нафтою чи гасом. На весні, до виходу гусениць, що
випадково залишились ще на корі, треба накладати на стовбурі
клеєві пояси, вище розташування купок з яєчками, щоб не дати
гусеницям злізти на крону. Ці пояси одночасно спрямовані
і проти інших шкідників, що добираються повзком до крони.
212
Оббризкування паризькою зеленню недосить згубно діє на гу-
сениць непарного шовкопряда, тому в боротьбі з ними родять,
вживати джипсин. На жаль, наші звичайні препарати щодо цього
шкідника досі не перевірені.
При пересуванні гусениць з лісових масивів, вже об’їдених
ними, треба площі культурних рослин обкопати захисними ка-
навками з колодязями. І в цьому разі знов таки допомагають і
клеєві пояси.
Золотогуз (Му^тіа рііаеоггоаеа Воп.~)
Білий метелик середньої величини. По кінцях черевця має
рясне темно-золотисте опушення (мал. 135). Літ його відбува-
ється ночами в червні-липні. На сві-
тло летять майже виключно самці.
Вдень метелики спокійно сидять на
нижній поверхні листків, склавши
крила дашком. Тут же відбувається і
відкладання яєчок, переважно, знизу
листка. Купки яєчок мають вигляд
довгастих, золотистих, опуклих вали-
ків (мал. 136}; окремі яєчка щільно
лежать одно біля одного; зверху
вони вкриті золотистими волосками,
відкладеними з черевця самки.
Молоді гусениці ведуть груповий
характер життя; після того, як вилу-
пились з яєчок, вони згуртовано
тримаються на листках при кінцях
Мал. 136. Прядка золотогуз; самка
відкладає яєчка
Мал. 135. Прядка золотогуз;
метелик-самсць
гілок. Спочатку гусениці скелетують листки, обплутуючи їх па-
вутинкою. До осені всі скелетовані листки стягуються па-
вутинкою в дуже тугий клубок, який зверху вкритий густим
шаром сріблястої павутини. Всередині клубка влаштовано
ряд камер, в яких і зимують молоді гусениці (мал. 137). Це і є
зимові гнізда золотогуза, які добре помітні на деревах, тим
більш, що в переважній своїй більшості, вони розташовані на
кінцевих гонах (мал. 138). Рано на весні гусениці виходять з
213
гнізда і по спільній павутинній доріжці переповзають до бруньок
і ними живляться. Після того, як листя розгорнеться, гусениці
залишають гніздо зовсім, розповзаються по кроні і об’їдають
листя. В червні гусениці заляльковуються в дуже м’яких про-
зорих коконах, які в'они плетуть в закручених листках. В кінці
цього ж місяця починається вихід метеликів. На тілі гусениць
Мал. 137. Зимове гніздо прядки
золотогуза
Мал. 138. Доросла гусінь
прядки золотогуза
є отрутні залози, виділеннями яких змочуються волоски. Попа-
даючи на шкіру людини, виділення викликають сверблячку і
місцеве запалення.
Заходи боротьби з золотогузом перш за все спрямовуються
на знищення зимуючої стадії шляхом зрізування кінчиків гілочок
з зимовими гніздами та їх спалюванням. Весною, з моменту появи
гусениць, треба провадити оббризкування листя розчином джип-
сину. Паризька зелень діє на цих гусениць слабко. Крім того,
можна застосовувати струшування гусениць з одночасним на-
кладанням липких кілець.
214
Вишнева муха (ІМіа&оІеііз сегазі Ь.)
Маленька, до 5 мм довжини, чорна мушка, з жовтою голів-
кою, вусиками, ногами і щитком. На крилах має три поперечних
бурих перев’язки (мал. 139). Її літ починається приблизно за
місяць до достигання вишень і черешень. Коли плоди тільки
починають наливатись, самки проколюють їх шкірку своїм яйце-
кладом, здебільшого недалеко від плодоніжки, і відкладають
туди яєчка. Безнога біла личинка живе в плоді, живлячись його
м’якушем; в цьому місці плід трохи загниває і утворюється западин-
ка, яка з часом стає все більшою, мокне і буріє. Ставши дорослою,
личинка мухи падає на землю, залазить неглибоко в грунт і за-
ляльковується. Доросла муха вилітає тільки наступної весни.
Заходи боротьби з.
цим шкідником поля-
гають в осінньому пе-
рекопуванні грунту. В
період льоту мухи де-
рева оббризкують роз-
чином джипсину, або
кальцій - арсенатом, з
додаванням малясу.
Мухи злизують цю рі-
дину і отруюються.
Має значення також
сортування плодів при
збиранні врожаю; по-
шкоджені плоди треба
нищити, бо і для пе-
Мал. 139. Вишнева муха
реробки вони не придатні.
Суничний трач (АІІапіиз сіпсіиз В.)
Літ його починається в квітні. Одночасно з’являється одна-
кова кількість самців і самок (мал. 140). Самки відкладають
яєчка в паренхіму молодих, свіжих листків, проколюючи яйце-
кладом шкірку листка з верхньої його поверхні. Після від-
кладання яєчка, на нижній поверхні листка утворюється не-
велика опуклість (мал. 141). Личинка, під час виходу, прогризає
з нижнього боку листка, в центрі опуклості, круглий отвір,
відгинаючи вигризений кружок, як лядку, і виїдає спочатку
неправильної форми круглі, глибокі ямки з нижнього боку
листка. Після першої ж линьби вона робить в листку вже
наскрізні і поступово все більші дірки.
Личинка в стані спокою згортається в кільце, над яким тримає
піднятими кінцеві сегменти. Доросла личинка—тьмяно-зелена, з
світлобурою головою (мал. 142). Для заляльковування личинка за-
ривається в землю і готує тут собі довгастої форми кокон, в якому
вона перетворюється в кристалево-зелену лялечку. На час виліту
215
дорослої комахи лялечка чорніє. Протягом літа цей трач дає в умо-
вах України три покоління і може за одно літо звести нанівець куль-
туру суниці,томущо наголо об’їдені ним кущики, особливо в умовах
сухої погоди відростають дуже погано і велика кількість їх гине.
Мал. 140. Трач суничний
Боротьба з ним повинна провадитись, головним чином, об-
бризкуванням отрутами внутрішньої дії. Це оббризкування, в ос-
новному, спрямовується проти личинок першого покоління. Па-
ризька зелень, в концентрації 0,2%, тут цілком придатна. Ясно,
що при появі як другого, так і третього покоління оббризкування
повинно повторюватися.
Сливовий трач. (Наріосатра тіпиіа Скгізі.)
Увесь чорний, без плям. Вусики чорнобурі, знизу світлі. Ніжки
світлі, темнокоричневі. Верх голови і середньогрудка слабко, але
густо, закраплені. Довжина 4—5 см. Дорослі комахи починають лі-
216
тати напередодні цвітіння сливи. В квітах, які тільки но розкрились,
і навіть в бутонах, самки роблять яйцекладом надріз біля основи
маточки і відкладають туди яєчка. В кожну квітку відкладається
одно яєчко. Після відцвітання і в момент зав’язування плодів,
з яєчок виходять маленькі жовтувато білі личинки, які в’їда-
ються всередину плоду. У личинки, після першої линьби,
утворюються специфічні залози, які виділяють речовину з різ-
Мал. 141. Трач суничний; яєчка знизу листка;
вони ж зверху; кишенька з яєчком трача; яєчка
Мал, 142. Трач суничний;
личинка у різних поло-
женнях
ким запахом, що нагадує запах хатньої блощиці. Доросла ли-
чинка жовтувато-біла, з темною головою і чорними очима. Вона
вигризає в плоді широкі, мало закривлені ходи, заповнюючи їх
екскрементами, які згодом висуваються з плоду через вихідний
отвір. Личинка, поки вона стане дорослою, міняє кілька плодів,
переходячи з одного на другий ночами. Пошкоджені плоди опа-
дають на землю. З опалих плодів личинка іде в землю, де й
217
зимує в бурому щільному кокончику; заляльковування відбу-
вається лише ранньої весни.
З заходів боротьби з сливовим трачем можна зазначити
такі: осіннє перекопування підкронних чашок; в час перед цві-
тінням провадити ранком, або в хмарну погоду обтрушування
на щити, щоб виловити та знищити дорослих трачів; оббризку-
вання плодів паризькою зеленню для отруїння переповзаючих
личинок; нарешті, струшування і знищення пошкоджених плодів.
Яблуневий трач (Наріосатра іезіїиііпеа КІ.)
Увесь жовтий, з чорнувато-бурим забарвленням тім’я, спин-
ної сторони грудки і черевця; довжина 6—7 мм. Як і у поперед-
нього виду, літ його починається перед цвітінням яблунь. Самки
пропилюють яйцекладом комірку в квітколожі, відкладаючи
туди яєчко. Після виходу з яєчка личинка робить поверхневу
міну на шкірці плоду від чашечки до плодоніжки. Коли такий
плід залишається на дереві, то при зніманні ці пошкодження на
ньому виявляються у вигляді широких рубців і смужок проб-
кової тканини, на поверхні шкірки. Потім личинка починає пере-
ходити з плоду в плід, залишаючи після себе вихідний отвір
з бурим пучком екскрементів 1 червоточини, що стирчить з плоду.
В плоді вона виїдає, головним чином, сім’я. Личинка однокольо-
рова блідо - жовтувата, блискуча, з поперечними зморшками.
Голова червоно-бура, очі чорні. Кінець тіла (2 останніх сег-
менти) зверху чорний. Личинка так само має запах роздушеної
блощиці. Коли личинка стає дорослою, вона падає на землю
і на глибині 2—3 см робить гніздечко, в якому зимує. На весні
заляльковується.
Заходи боротьби—ті самі, що й з попереднім видом.
Грушевий трач {Наріосатра Ьгепів КІ.)
Голова і грудка червоні, без плям, середньоспинка червоно-
коричнева, з неясною темною плямою; черевце зверху чорне,
знизу жовте. Трач літає до цвітіння груші і відкладає яєчка в
квіти, які ще не розпустились. Самок буває набагато більше,
ніж самців. Часто має місце партеногенетичне розмноження. Ли-
чинка також переходить з плоду в плід. Коконування відбува-
ється в землі літом. Заляльковування буває в березні-квітні.
Заходи боротьби такі самі, як і з попереднім видом.
Вишневий трач (Саіігоа Іїтасіпа Кеіг.)
Абсолютно чорний, яскраво-блискучий. Перший раз літає в
травні і червні (мал. 143). Самки відкладають яєчка в м’якуш
листка, для чого на його верхньому боці прорізують яйце-
кладом дірочки. Личинки, які виходять після першой ж линьби,
вкриваються густим липким слизом, який обволікає тіло личин-
ки зверху. Від цього, слизу личинки здаються чорнуватими і
схожі з невеликими слимачками (мал. 144). Пошкодження личи-
218
пок полягають у скелетуванні листків. В листках ззлііпілюті.і я
лише сіточки судинних пучків, які з’єднані прозорою шкіркою.
Найбільші пошкодження личинкою завдаються після збирання
врожаю і тому багатьма шкода ця здебільшого недооцінюється;
але коли прийняти до уваги, що в цей час відбувається фор-
мування плодових бруньок майбутнього врожаю, то боротьбу
з личинками трача не слід ігнорувати.
Мал. 144. Пошкодження невши-
вого трача
Мал. 143. Вишневий трач
Мал. 145. Вишневий трач; личинка
В серпні-вересні личинки, ставши дорослими (мал. 145), йдуть
в землю на зимівлю, а пізно весною заляльковуються. На півдні
УСРР вишневий трач дає повних два і часткове третє поколін-
ня. Особливе значення має друге покоління. Цей трач, крім
вишні, пошкоджує черешню, грушу, мигдаль, айву, троянду, ма-
лину.
Заходи боротьби з ним повинні бути спрямовані проти ли-
чинок, яких треба знищувати оббризкуванням паризькою зе-
ленню, кальцій-арсенатом, флуор-спліцісвими солями, або ана-
базином.
219
Блідоногий крижовниковий трач (Ргізііркога раїїірев Ьер.)
Дрібний, 4,5—5,5 мм довжини, ввесь чорний, блискучий. Вес-
ною самка, пропилюючи шкірку по краю листка або вздовж
жилок, рядками відкладає яєчка. Личинки, що забарвлені в блідо-
зелений колір, розташовуються по краях листка і поступово
знищують його пластинку. Від листка залишається лише чере-
шок з кількома великими огризками жилок. Коконування відбу-
вається на стеблі куща, на землі, на листках тощо. Колір ко-
кона жовтувато-зеленуватий. Протягом літа цей вид дає до чо-
тирьох поколінь. Заходи боротьби зводяться до оббризкування
крижовника отрутами внутрішньої дії.
Грушевий листковий трач (Кеигоіота /ишіфеіпгіз Кеіг.)
Великий, 11—14 мм довжини. Голова і грудка чорні. Черевце
жовто-буре. Бувають і відміни в забарвленні. Літ починається
пізно весною і тільки в травні відбувається відкладання яєчок
на листки груш. Яєчка розташовуються купками черепицеподібно
так, шо налягають одно на одне. Личинки, які з них виходять,
будують просторі, прозорі павутинні гнізда, в яких спільно
сидять і живляться. Личинки цього виду відкрито не живуть.
Вони яскраво оранжово-жовті з блискучою чорною головою і
великі ненажери; одного гнізда буває досить для знищення ли-
стя на чотирьох-шестилітній груші. В кінці липня—на початку
серпня личинки припиняють живитися і зариваються глибоко в
землю на зимівлю. Заляльковування відбувається весною.
Боротьба з личинками цього трача здійснюється з допомогою
оббризкування якоюнебудь отрутою внутрішньої дії.
Сливовий листковий трач (Кеигоіота /аивіа КІ.)
Голова чорна, з жовтуватими невеликими відмітинами. Грудка
чорна, з невеликими світлими плямами. Черевце з спинної сто-
рони все чорне, іноді лише деякі сегменти на ньому з світлими
трикутними плямами. Знизу 4—5 сегментів світліші (мал. 146).
Доросла комаха відкладає яєчка в квітні і травні на листках
сливи та інших кісточкових. На один листок може бути відкла-
дено до 100 штук яєчок; яєчка розташовуються довгими ланцюж-
ками (мал. 147). Личинки, як і в попереднього виду, живуть
спільно в м’яких павутинних гніздах. Забарвлення їх яскраво-
зелене; голова і спина першого сегмента блискучо-чорні (мал. 148).
Боротьба провадиться так само як і з раніш згаданим видом.
Яблуневий насіннєїд (Бупіотаврів дгирагит Вок.)
Маленька комаха з дрібних перепончастокрилих, яскраво-зеле-
ного кольору, з металевим блиском, прозорими крилами і довгим
яйцекладом, який більший за довжину всього черевця (мал. 149).
Доросла комаха літає після закінчення цвітіння насінняч-
кових порід. Самка, проколюючи м’якуш навколо плідника,
220
Мал. 146. Сливовий листковий трач
Мал. 147. Яєчка сливового листкового
трача, відкладені на жилці листка
своїм довгим яйцекладом
відкладає яєчка в насін-
нячко яблуні або груші,
яке лише починає фор-
муватися. Личинка, яка
вийшла з яєчка, живиться
ендоспермом насіння. Во-
на безнога, прозоро-зе-
ленуватого кольору, з не •
великою білуватою голів-
кою (мал. 150). В пош-
коджуваному насінні ли-
чинка зимує і там же
заляльковується весною
наступного року. Пош-
кодження насіння не від-
бивається помітно на ро-
сті і формі плоду. Але ці
пошкодження набувають
великого значення при
роботах в розсадниках.
Отже, насіння перед
його висіванням повинно
221
бути очищене від заражених личинками насіннєїда. Досягається
це провіюванням сухого насіння, при сухому способі заготівлі,
та відмучуванням при мо-
крому способі. Все одвіяне
насіння або те, що випливло
наверх при мокрому спо-
собі, повинно бути зібране
і знищене.
Сливова товстоніжка
(Еигоіота аті^сіаіі Епсі.)
Доросла комаха 4—6 мм
довжини, чорного кольору,
з рідкими волосками. Зчле-
нування стегна з голінкою
жовтого кольору, лапки
жовті. Комаха не дуже
прудка і жвава і часто її
можна бачити, коли вона
ліниво і повільно повзе по
поверхні зелених плодів
сливи або абрикоса. При
небезпеці часто не злітає, а
зплигує з плоду. Літ до-
рослих комах відбувається
в період цвітіння плодових
дерев і навіть після закін-
чення його. Самка відкла-
дає яєчка в м’якуш кісточ-
ки плоду тоді, коли -ще
м’якуш кісточки перебуває
в стані рідини і яйце там
просто плаває. Личинка
живиться ядром кісточки
і в тому ж році досягає
дорослого стану (мал. 151).
Але здебільшого в цей же
рік вона не заляльковується,
а впадає в діапаузу. Лише
Мал. 148. Сливовий листковий трач; гніздо ДРУГИЙ 1 навітЬ на ТРЄ-
личинок на гілці абрикоса “И Рік після заляльковуван-
ня вилітає доросла комаха.
Пошкодження цього шкідника викликає передчасне опадання
плодів, при чому іноді це опадання буває за кілька днів до
нормального строку початку збирання врожаю. При раніпюму
зараженні опадання пошкоджених плодів відбувається набагато
раніш, чому врожай в цьому разі набагато зменшується, а
222
іноді зовсім гине. В УСРР цей шкідник знайдений у великій
кількості на Лівобережжі. На правому березі Дніпра він також
буває, але не в такій кількості.
Мал. 149. Яблуневий насіннєїд;
доросла комаха
Мал. 150. Яблуневий насіннєїд;
личинки і пошкоджене насіння
яблуні
З заходів боротьби з ним рекомен-
дується таке: збирання падалиці та го-
сподарське використання її після обо-
в’язкового проварювання, щоб убити
личинку в кісточці. З активних засобів,
очевидно, може мати значення оббриз-
кування в період льоту дорослої кома-
хи підсолодженими отрутами. Однак,
ефективність цього заходу нй дослідах
ще не перевірена.
Мал. 151. Сливова товстоніжка;
личинки в насінні сливи; кі-
Грушевий. кліщ (ЕгуорИуез ругі
Ра^пзі.)
. сточка сливи з дірочкою, че-
Мікроскопічного розміру кліщик; має рез яку вийшла доросла комаха
довгасте, зовсім про «оре тіло (мал. 152).
Простим оком його майже не можпа побачити. Шкодить пере-
важно груші, але зрідка зустрічається і на яблуні. Зимує кліщ
в дорослій стадії, групами в бруньках, складках кори, за брунь-
ками тощо. Весною вій переходить на молоді листки груш.
Шкірка на нижній поверхні листа від пошкодження кліщем ло-
пається і кліщики проникають в м’якуш листка. М’якуш у цьому
223
міси! відмирає, хлорофіл розпадається, чому зовні листка утво-
рюється щось подібне до червоної подушечки. Кліщики здебіль-
шого розташовуються двома паралельними рядками вздовж го-
ловної жилки. По мірі розмноження кліща і збільшення коло-
ній, подушечки розростаються, буріють і, нарешті, листки
стають зовсім чорними і опадають. На зиму кліщик знову пере-
ходить у зазначені вже захищені місця. Не зважаючи на досить
велику шкоду, яка завдається цим шкідником, заходів боротьби
з ним ще не розроблено. Рекомендують оббризкувати полі-
сульфідом кальцію та гасо-
вою емульсією в період
переходу кліща з місць зи-
мівлі або назад.
-Мал. 152. Грушевий кліщик; праворуч—доро-
слий кліщ; ліворуч—пошкоджений листок
Суничний кліщ
(Тагзопетиз /гадагіае)
Дуже дрібний кліщик,
якого простим ОКОМ ПОМІ-
ТИТИ дуже важко. Має ви-
тягнуте, довгасте, яйцевид-
ної форми тіло, в більшості
випадків зовсім прозоре і
тільки у самок іноді бу-
вають на ньому рідкі буро-
ваті плями. Самці трохи
менші ніж самки. Яєчка від-
носно до тіла самки вели-
кі, білі, відкладаються або
розпорошено, або купками
між волосками листків. При
сильному зараженні можна
помітити простим оком гру-
пи яєчок у вигляді матового
нальоту. Кліщик зимує в
сердечку рослин, у складках
розвиток його іде в першу
зачатків листків. В умовах УСРР
половину вегетаційного періоду досить повільними темпами.
Під осінь, навпаки, розвиток набуває великої інтенсивності
і в най коротший час кліщ розмножується дуже сильно, так що
на одному молодому листку може скупчитись декілька тисяч
таких кліщів. Пошкоджені листки мають неповний розвиток,
зморщуються і втрачають нормальне забарвлення; вони стають
ніби [наскрізь промасленими. Ця маслянистість може розлитись
по всьому листку абож обмежитися окремими плямами. Посту-
пово листок відмирає. Треба думати, що шкідлива дія кліщика
відбивається і на врожаї у майбутньому. Нерідкі випадки, особ-
ливо в умовах недостатнього зволоження, повної загибелі по-
224
шкоджених кущиків. В УСРР до цього часу кліщик <• карті
тинним об’єктом і господарства, в яких його знайдено, пере
бувають під карантином.
Заходи боротьби з цим шкідником, що є тепер одним
з основних для суничних культур, ще не розроблені. Жоден
з наших звичайних хемікатів не забиває кліщика в дозах, які
були б безпечні для рослини. Тепер є перевірений спосіб зне-
зараження розсади шляхом покладення її на 20—30 хвилин в наг
гріту до 47° воду. Але оброблену таким способом розсаду треба
негайно висаджувати в грунт.
Зайці
Зайці в деякі роки, особливо з лютими сніжними зимами,
можуть завдати розсадникам і молодим насадженням непоправ-
ної шкоди, тому що при таких умовах озимі хліба і залишки
від врожаю на городах для них неприступні, і вони починають
годуватись виключно деревинною рослинністю. В степовій зоні
це майже виключно плодові насадження. Зайці обгризають кру-
гом штамбиків кору, а молоді гілочки зовсім відкушують. Чис-
ленні рецепти запобіжних обмазувань при перевірці в дослідних
умовах себе не виправдали. Краще виявило себе обмазування
сумішшю сірки з крейдою, але і останнє вимагає додаткової
перевірки. Тому на сьогодні єдино реальним заходом, який
дійсно оберігає молоді деревця від пошкоджень зайцями, є об-
в’язування їх на зиму різними матеріалами, як очерет, бадилля
соняшника, рогоза, солома тощо. При доборі матеріалу, треба
мати на увазі наявність або відсутність в даному районі мишей.
В разі масового розмноження останніх, солому не можна вжи-
вати для обв’язування. Щождо розсадників, то тут найраці-
ональнішим способом їх захисту є обгорожування на зиму пере-
носними металевими сітками. Весною їх прибирають. Сітки повинні
бути не менш 2 м висоти, але за ними потрібний нагляд,
тому що снігові намети можуть примусити встановити навіть
другий ярус таких сіток. Наявність гончих собак при розсад-
нику або в саду також має важливе значення, для залякування
та віднаджування зайців.
Кроти
Шкода чи користь кротів до цього часу ще спірне питання
в літературі. Проте, нема сумніву, що кроти завдають великої
шкоди в розсадниках, на пікіровочних грядках. Кріт віддає
перевагу вологому грунту. За одну ніч кріт губить не одну
сотню рослин. Помічено, що кріт дуже охоче користується
зробленим ходом кілька разів. Це використовують в боротьбі
з ним, закопуючи на шляху крота горшки і банки різної форми,
в які для поживи слід покласти дощових червяків або якихось
комах. Для ловлі кротів доцільно вживати спеціальні крото-
ловки, що являють собою металеві циліндри, на кінцях яких
15—39
225
є висячі дверця, які відкриваються всередину. Такі циліндри
закопують в ходи крота. Нарешті, не важке при відповідній
навичці, пряме знищення кротів відкопуванням їх під час вики-
дання ними землі на купи. До поміченої купки землі, що руха-
ється, треба наближатись дуже обережно, тому що найменший
шум добре передається через грунт і кріт зараз же втече.
Миші
Під час масового розмноження миші є великою загрозою
для саду. Вони обгризають кору як на молодих, так і на дорослих
(ЗО-літніх) деревах. Взимку миші роблять під снігом ходи, збира-
ються біля дерева і обгризають кору повністю до снігової лінії.
При великих снігах, дуже часто дерево ніби оголяється геть
чисто. На дорослих деревах миші, добираючись до ніжніших
частин кори, роблять кільце навколо основи стовбура і, таким-
чином, призводять дерево до неминучої загибелі весною.
Миші здебільшого розмножуються і скупчуються на полях,
особливо, коли останні перебувають в недостатній чистоті щодо
бур’янів. Насіння бур’янів і їх стебл є принадою мишей, тому
цілком зрозуміла вимога до тримання розсадників і садових
площ в належній чистоті.
Потрібно слідкувати за появою мишей на полях, що оточують
сади, і своєчасно провадити заходи для їх знищення застосу-
ванням отруєних пожив. Найпростішою поживою є: шма-
точки хліба, нарізані величиною з лісовий горіх і змочені в
чотирипроцентному розчині натрій-арсенату. В розчин отрути
треба додати цукру або малясу, тоді миші більш охоче йтимуть
на поживу. Можна застосувати також і барій-карбонат, який пере-
мішують з борошном у співвідношенні: 1 частина отрути на 4
частини борошна; цю суміш розводять необхідною кількістю
води для утворення тіста. Шматочки тіста розкладають в мишачі
нірки.
Грядки з посівами насіння яблуні і груші треба обкопувати
канавками глибиною до 0,5 м. По внутрішньому краю канавку
рекомендують обкладати ялиновими гілками, покладеними так,
щоб вершки гілок були направлені зовні і вгору. Тепер радять
щільно підв’язувати на зиму нижню частину стовбурця молодих
дерев шматками так званої мульчі (паперу, що просякнутий де-
якими смолами).
ЗМІСТ
Передмова............................................................
Вступ.....................................................
Втрати від шкідників у плодовому господарстві.......................
Загальні організаційні питання боротьби з шкідниками.................
Агротехніка в боротьбі з шкідниками .................................
Вибір місця під насадження.....................................
Конструкція насаджень (організація садіння)....................
Догляд за рослиною........................................
Догляд за грунтом..............................................
Боротьба з шкідниками і хворобами по культурах ......................
Яблуневий неплодоносний сад ...................................
Яблуневий плодоносний сад ................... .................
Грушевий сад...................................................
Сливові і абрикосові сади .....................................
Вишневі і черешневі сади.......................................
Плантації крижовника.......... ..........................
„ смородини ................... .........................
„ малини . . . . •............. ....................
Суничні плантації..............................................
Спроба районування системи заходів...................................
Техніка переведення боротьби з шкідниками............................
Технічне озброєння, потрібне для здійснення системи заходів . . .
а) Набір отрут.................................................
б) Апаратура.............................................
Заходи по охороні праці і безпеки..............................
Правила оббризкування .........................................
Таблиця витрат отруйних речовин в боротьбі з шкідниками в різних га-
лузях садового господарства .........................................
Найголовніші шкідники саду...........................................
Найголовніші шкідники і культури, пошкоджувані ними..................
Технічна інструкція для розпізнавання попілиць плодових дерев і кущів
Таблиця для визначення видів червчиків (Соссібае) плодово-ягіднихкультур.
Таблиця для визначення видів роду КЬупсЬііез ЗсЬпеіб та Вусіізсиз ТЬотз,
що живуть на плодових деревах........................................
Таблиця для визначення личинок деяких видів роду КЬупсЬіісз Бсііпеісіеі,
шо живуть на плодових деревах .......................................
Таблиця до розпізнавання гусениць лисіовергок ....
Стор.
З
4
6
12
14
14
15
18
19
21
21
29
80
83
87
91
91
91
96
102
102
104
106
ПО
135
148
172
175
195
Здано до складання 19/11-36 р. Підписано до друку 20/ІХ-36 р. 141/і арк.
Формат 62X94 см. Вага 38 кг. В 1 арк. 48.000 л. Уловн. Головліту 10!) під 23/1-36 р.
Зам. 69. Тир. 3000. Друк. Державного видавництва колгоспної і радгоспне!
літератури УСРР. Харків, Пушкінська, 31.
ціна Акрб.50к<ит
ОПРАВА ІКР6-5ОКОН.
Ті» 164 - Р