Text
                    

Д. Н Овсянмко-Кулікоіикіі. кУ42———--------------- СОБРАНІЕ СОЧИНЕНІЙ. Томъ I. гоголь. ІЬіінп чспііі’іі'г, »ои»лввнн.'і с..икгЕгі!»'і‘ГЪ. ИЗДАНІЕ И Л. ОВСЯНИКОКУЛИКОВСКОЙ 11112.
Дг-»зми ПуЛііч»* ЫЬ.'.ІОІІКЛ УКР ІШ.10У5.Ш.
ОГЛАВЛЕНІЕ. і. сп‘‘в- Введеніе. I. Біографическій очеркъ и обзоръ литературной дѣзтельнхгя Гоголя................................................... I ІГ. Къ душевной драмѣ Гоголя................................ ЗД Глава I. „Пушкинское" и -Гоголевское". Художественный ме- тодъ Г оголи.................................................. „ П. Гоголь, какъ умъ............................... „ III. Гоголь и Россія. „Русь изъ прекраснаго далека*. „ IV. „Душевное дѣло",—Гоголь—моралистъ и мпстикъ . „ V. Гоголь—обіцеруссъ на малорусской основѣ. Къ воіі[->су о національномъ—общерусскомъ значеніи его 1‘** VI. Заключеніе: къ вопросу о_геніальности Гоголя. Ібй

введеніе. I. Біографическій очеркъ и обзоръ литературной дѣятельности Гогоря. 11и> <ул_а й Васильевичъ 1 огол.- И 11 < 11; < к,и прщц изъ старинной украинской фамиліи. Его отецъ, Васнл насьеіяіч і. (род. въ 1780 г.), женился въ 1-и- і. на Марш ІІвап<»і:і, . I><-;ір<>в<лцои. дочери харьковскаго губернскаго почт- мейстера. Ихъ первенецъ, будущій великій писатель родился въ м. ( орцчипцахъ (Полтавск. губ.) 19 марта І^ОЯл. ,1" юенти лѣтъ онъ учился дома (въ деревнѣ), а послѣ того, въ 1М9 г., его помѣстили, вмѣстѣ съ младшимъ братомъ Иваномъ *». у учителя Спасскаго. въ Полтавѣ! братья готовились къ ши-ту- пленію въ гимназію. Въ 1820 г. былъ открыть въ Пѣжинѣ лицей іък-іиііхъ наукъ КН. I >езбп]и>.іію. при ЛИЦбѢ бЫЛВ 8 ПШ- назіи. куда Гоголь и поступилъ въ 1821 г. Въ 18^8 і окончилъ курсъ (гимназіи и высшихъ иаую*‘ ие лавнгій ему сколько-нибудь ссрьезпыхь знаніи. Въ І'ІЗіирІ, ........81 НИЮ запасшись рекомендаціями, онъ отправился въ Петербургъ искать службы. Гъ января 182» года начинается петербургскій жрицъ жизни Гоголя, продолжавшійся до іюли ІЯЗІиГида кшд» !"• ІО.И. уѣхалъ на границу. За ати 7 ДІП-НИШЪ.Ж*"’ ««-- іцшиі. ц.щтіслсѢ свии привавсдвдиі а сіажаіь сш) лертг Ъ Онъ Вскорѣ умеръ.
н<ять, внгтквктъ тікікжгь іітаісім II” «ннрліѵ-"'........ 1 ..кой мрм'рѣ. "I ЖПГ іюдшшв М голами-™'"'"1л '•и™- .......................................... "'"' |П. ии поівагн. пи», коие-III» ПО ОІІП І-І ІИ. въ споемъ ноликомъ призваніи ал.я къ ’юмъ. что очень скоро опредѣлится та . і.ія которой онъ іі|и‘дн.члнячеігь. А между тѣмъ его въ сторону литературы. Онъ ” ГПеНФбѵргъ свой первый опытъ, начатый еще въ а ................ 182* г. была ".оы.ия въ .1 аНЦЬ КМ \-'.іЬ'.іріеДСЬ". ІІъ настоящее время уже не можетъ быть сомнѣнія въ ІІ..ІІ .идилліи” Гоголь воспроизвелъ свои личныя чувства и настроенія. _Въ ней” говоритъ II. А. Іі'о гларев- скі й—.безспорно были самыя свѣжія воспоминапія и іі амекп ' :І'| ННЫЯ ДУМЫ II ВІіеЧ-ііТЛІИіІіЬ что. между прочимъ, І1ОД- гверждается сходствомъ нѣкоторыхъ строфъ ЭТОЙ ИДИЛЛІИ съ письмами Гоголя послѣднихъ лѣтъ его лицейской жизни' *).— Какъ въ то время, такъ и позже (не будетъ ошибкою (-ка- зать: всю жизнь) Гоголь періодически испытывалъ нспреощ- лимое стремленіе — бѣжать, вырваться изъ ііривьріноіі обста- новки. подняться съ паспженнаго__мѣста и пуститься вдаль, чтобы скитаться по снѣгу и извѣдать новыхъ впечатлѣпііі. Въ іакихъ случаяхъ намъ невольно вспоминаются вѣщія слова изъ ХІ-оя главы 1-й части „Мертвыхъ душъ*: .. Какое^страіппде, и мапіііцс'с и несущее, и чудесное вт. словѣ; дорога! II какт» чудна^ она сама, эта дорога!.." Герой идилліи. I апцъ Кюхе.іыартсігь. счасг.іпвыіі ядчіих ь іі(и.-дшяй!кЗуизи. дочери стараго пастора, бѣжитъ отъ своего счастья, бросаетъ невѣсту, покидаетъ мпрпуіо жпзш, патріар- хальнаго нѣмецкаго городка, влекомый неудержимымъ сгрем.іе- июігь вдаль. Она. отправляется странствовать. Его манить чѵ- •І'та природы и искусства; онъ стремится посѣтить іШа.ѵ п унестись мечтою въ ея славное прошлое. Черезъ два пца опъ возвращается, рщозаршіашіый-ла. -сашиа_стремлеНііІхъ „ <•!,- какой-то при везъ Нѣжинѣ А. Котляревскій говгі|міть?і'м,7>,ВКП°і|Ѵеі’.’пг '’1р’ 10~"ІГ :Ні.<-ь же .ры такихъ совпаденій1 (-Магері^, ’ ” НЕ‘Ли"І-' е““жъ .....................................1 ''""
3 лахь. Онъ <•<><тарѣ.н я душой, убѣдившись въ томъ, что тотъ, кто не признанъ къ великому поприщу, долженъ спокойно сидѣть на мѣстѣ, довольствуясь скромной долей и тихимъ счастьемъ. Онъ успокоился, отказался отъ романтическихъ грезъ и цашелъ свое счастье въ бракѣ съ .1 и I исторія Ганца. Но не такова будетъ исторія Гоголя: вѣчный странникъ, вѣчный искатель _великаго поприща' которое ему предопредѣлено, онъ проживетъ свою жизнь .б< путникомъ". не помышляя о тихомъ счастьѣ, объ уютѣ мир- наго безвѣстнаго существованія... Вскорѣ по пріѣздѣ въ Петербургъ Гипыь. издалъ .нить, юношескій шшть подъ псевдонимомъ Алова *). Неблагопріятные отзывы критики (Полевого, въ .V: 12 «Моск. Телеграфа" 1829 г. и критика л Сѣверной Пчелы". А» 87 того же года) задѣли за живое самолюбиваго автора. Гоголь отобралъ изъ книжныхъ магазиновъ всѣ экземпляры и сжегъ ихъ. ()ііъ сжегъ „идиллію“. но страсть, воспроизведенная въ сожженныхъ стихахъ, овладѣла имъ съ новой силой: его по- тянуло вдаль. А кстати подвернулись и ді*иыв. присланныя ему матерью для взноса въ опекунскій совѣтъ. Онъ рѣшаетъ истратить ихъ на путешествіе и пишетъ матери, что иначе поступить не могъ, что неудачи (въ поискахъ за мѣстомъ) и внезапно возгорѣвшаяся любовь заставили его «бѣжать отъ самого себя", и наконецъ, что во всемъ этомъ явно связи» ваеіѵя перстъ Провидѣнія... Неудачи, о которыхъ онъ гово- ритъ. едва ли могли побудить его къ бѣгству «отъ самого себя”. Неудача съ „идилліей" (о чемъ онъ умалчиваетъ) также не была достаточнымъ основаніемъ для бѣгства. Что же ка- сается любви, то. какъ это дознано, онъ просто выдумалъ ее: никакой любви не. было 2). Здѣсь впервые мы встрѣчаемся гъ одною иль тѣхъ выдумокъ, какихъ не мало находятъ въ пись- ма хь Гоголя... Итакъ, онъ вдругъ бросилъ все и уѣхалъ. Онъ отправился ’) «Ганцъ Кюхелыартепъ", идиллія въ картинахъ. Соч. В. Алова. С.-Петербургъ, |К29 г -I Въ указанном ъ письмѣ (24 іюля 1*210 онъ говоритъ: ..Наконецъ... какое ужасное наказаніе! Ядовитѣе и жесточе ею ыя менн ничего не было въ мірѣ! Я не могу, я не въ силахъ наіінсап... Но я нидіьгь ее... нѣть, не назову ея... Она слишкомъ высока для всякаго, не только для меня... Нѣть, это не любовь была... я, но крайней мѣрѣ, не дыхалъ по- добной любви. Въ порывѣ бѣшенства и ужасныхъ душевныхъ терзаній я жаждалъ, кипѣлъ уінпъся однимъ только взглядомъ...*
ЯШ ЧТЯ (>№> I. .и.чггріі. приводи уже новую причиіі) <>тъѣида. нь. н:і лицѣ и на рукахъ обнаружилась алц, » по.п,::окнті,(н водами “ въ 'Граве- піімгь іиііін'іь ОДНОЙ ІййЦІ1Н|'Ь. СООбіЦІІЛ'Ь ІкісрбурГІ- опять искать мѣсііі и «ЖЧ............ ... СТТЛаиилежкій. съ »"п’і'ым1' ~СОобіЦИ.ГЬ. «» ПНЮ. „ „о «въ поѣхал тогда вовсе сЙНмъ повянуть Россію ненія бѣглецъ все-гакн I черезъ іри два вернулся въ въ Гамбуріъ. а оттуда напрпвн.іся въ о ||. ,< .„-.ГрГІГ - опять т кать мѣста и Щ. інтератѵрвішъ ...ірищѣ. Всего пропутешествовалъ онъ три яѣсаца/ ( трясть къ странствованіямъ на сен разъ ныла врі- шош удовлетворена: Гоголь вернулся освѣженнымъ... Хлопоты по пріисканію мѣста возобновились. н въ і.іѣ- дующемт. 1830. іоду Гоголь поступаетъ на службу въ мшіи.- стеретво удѣловъ. Литературныя занятія идутъ своимъ поряд- комъ. Въ -Огеч. Зан." іСвиньина) онъ помѣщаетъ ів реній опытъ - малороссійской повѣсти" — „Басаврюкъ н.ін !»• [н_ръ наканунѣ Ивана І.упи.ін" (февр. н мартъ 1830 г.І. ослъ іни- писіі. Въ альманахѣ „Сѣверные Цвѣты" онъ печатаетъ отрі.і і.н изъ историческаго романа, въ -Литературной.Л’азіцѣ" і і>.\' изъ повѣсти -Учитель", статью „Нѣсколько мыслей о н]н даваніи дѣтямъ географіи". статью „Женишца/ 11831і і і тѣмъ вмѣстѣ завязываются у него связи съ литературно іи кругами. I (лещинъ _шшромнтъ его, съ Пушкинымъ и Жу !;<<;- скииъ и покровительствуетъ ему на педагогическомъ тпптрніі I. Івъ томъ же 1831 г. Гоголь оставляетъ службу въ мини- стерствѣ удѣловъ и получаетъ иѣстщ. йрешцацаіе.ні исторіи И. Паіріоііп.еі.очі. .-титутѣі. Лѣтомъ 1,431 Г. ВЫІН.Іа III. свѣтъ отдѣльнымъ изданіемъ І-ая часть -Вечеровъ на хѵюрѣ '‘іі.ііш.і.и Незадолго вередъ тѣмъ знакомство Гою.іи съ Путшищяъ уже перешло вт, интимныя, дружескія отно- ІШ-ІШІ. Пушкинъ сразу оцѣнилъ дарованіе Гоголя ...... гі, і’Пі. какъ новую надежду русской .штературы. какъ си бу- дущую славу. Великій поитъ не унѵекя.гі. случая і и „ МОЖНО было, помочь начинающему’ писателю, ободри иіі.'," ощриіь самолювщщі^,> жнтЬіщуваго гхоила". Онъ Же виѣсті і, жи.гі. ііь Петеіюѵрі-Ѣ въ ь. что иикакой сыпи у Гоголя не н«* лѣчиться, а думалъ въ Америку. Тѣмъ не побывалъ въ Травемюнде. откуда ь .Ііобекъ. Изъ Любека опълоѣхалъ обратный путь — въ пробовать свои силы на
съ Жуковскимъ въ томъ ж< І-.;і году нвеля Гоголи въ і..-.,,. А. ’ * І''к і-і і і. _( ИОТОМ і, но мужу ( мирнонніі і гдѣ 'ооцраки ИНТИМНЫЙ кружокъ ІІІКіГК-.Н'іі и і. мі.к ШЩДГО обіц<ч іиа I І І'ІІЫЯ .. ІІІІІІК І.н I <>< II нрінмпои ХОЗЯЙКИ ( .>.ІІІИІІИ ,\ <1 Смирновой'. Изданіи редакціи ..Сѣш-ри. Вѣсти." С.-Петер- бургъ. гакъ долго лежавшія йодъ спудомъ я обнаро- дованныя лишь въ 90-хъ годахъ, даютъ намъ наі ли шоѵ пред- ставленіе о оесѣдахъ и спорахъ, какіе велись въ атомъ кружкѣ, гдѣ первый роли были распредѣлены между Пушкинымъ. Жу- ковскимъ. кн. Вяземскимъ. А. II. Тургеневымъ и др. Для I оі’о.ія это была настоящая школа. II это быль лучшій, счастливѣйшій періодъ его жизни, когда развитіе его геніаль- наго дарованія шло впередъ гигантскими шагами и столь же быстро росла его слава, и когда въ общеніи < ь лучшими умами тогдашняго Петербурга. и прежде всего съ ІІуіики- ным’ь. онъ имѣлъ возможность отвлечься отъ вѣчнаго само- углубленія. обогатить свою мысль новыми идеями, набраться новыхъ, освѣжающихъ впечатлѣній и. наконецъ, просто по- полнить пробѣлы своего образованія. А. О. І’осеттъ уже слышала о Гоголѣ. Онъ интересовалъ ее и какъ писатель, и какъ ..хохолъ". Александра Осиповна была уроженкой Малороссіи и сохранила привязанность къ свиеіі родинѣ: ..Я непремѣнно хочу видѣть этою упрнмаю хохла, поговорить съ ипмъ объ Украйнѣ, обо всемъ, что мнѣ іаі;і. дорого. Я просила Плетнева сказать ему что и также хох.іачка..." („Записки*4, ч. I стр. II) пишетъ ШШ В і.гі'ірі, заноситъ въ дневникъ, что „наконецъ-то Сверчокъ и Бычокъ ’). мои два арзамасскіе звѣря, приведи ко мні. Гоіо.ія.- Яііовппш’...“ (4 1). Въ мартѣ 1832 года вышла 2-ая часть .. Вечеровъ на ху- торѣ '. . I ѣтомъ того же года Гоголь предпринялъ поѣздку въ Малороссію. Проѣздомъ въ Москвѣ» онъ познакомился < ь По- годинымъ. ( . Г. Аксаковымъ и знаменитымъ актеромъ М. С Щепкинымъ. Съ этими лицами онъ сохранилъ дружескія связи до конца жизни. Вернувшись въ Петербургъ осенью. I огонь принялся за обработку задуманныхъ имъ новыхъ произведеній, продолжая въ то же время свои» нр«-но,ѵ«ваы’ль< куя» дІ.ЯТС.Цс ноетъ въ ПаіріоіичссЕомь дш’тнгутѣ. <)нъ набрасываетъ л іанъ ‘I Т.-е. Пушкамъ и Жукіои-кій.
нічгсКШ о » ггограч1"-”' -г.^......а» Лиииппі »< I . п В1 ж................. ягпытмваеп, , ’-^ггп ю>». и'і. Ьпмпиі.ня пмг« >»».....,. .В^. "ІШ й Но. повидпмону. Іого.11. не дпвёл. "'//У ....Іа » унпчт..;і.,ілъ нависаю,.,,.. (>е,а.1Пеь коюрые „нъ наввалъ .лоеглтками п< траченной „,.,.,.и- „ „„.рыо потомъ, въ пеі>еработанпомъ видѣ, оылп изданы Хлавіяхп: .^Й^ЧИ» -Л^ кейская". “"вГ теченіе 1833—1834 гг. Іоголь написалъ рядъ намѣ- чательныхъ произведеній. въ которыхъ открылись новыя сто- роны его дарованія. Это были: -Повѣсть о томъ. какъ посср- рн.іся Иванъ 1Ыновпчъ_съЛвано.мъ Никифоровичемъ". _Ста- ро<ъѣт<кіг помѣщики" -Тарасъ БульбаЛ ..Віи ". Въ 1ХІ5 году ОЯИ ВЫШЛИ въ свѣтъ ВЪ сборникѣ -Миргородъ" (въ двухъ частяхъ). Этотъ сборникъ окончательно упрочилъ репутацію Гоголя. Погодинъ писалъ (въ „Московск. Наблюдателѣ"), что -на горизонтѣ русской словесности восходитъ новое свѣтило". Смирнова заноситъ въ своіГдневвпкъ: -Гоголь приходилъ чи- тать Миргородъ. Надъ Пульхеріей Ивановной плакали../ (-Зап.-. I. 51). Нѣсколько позже (въ 1836 г.) Пушкинъ, по поводу 2-го изданія .Вечеровъ на хуторѣ", писалъ въ ..Со- временникѣ': . ...съ жадностью всѣ прочли и „Сі.д и свѣт- скихъ помѣщиковъ", эту шутливуи>._трогательную и п.і.іію, которая заставляетъ васъ смѣяться сквозь слезы грусіп уми- ленія. и -1 арцса Бульбу'. коего начало достойно еръ- Скотта. Iоголь идетъ еще впередъ..." Почти одновременно съ „Миргородомъ вышли и__Арабески", сборникъ разліллшхъ ста-іей Гоголя (..( кулыпура. живопись г! музыка". _(> < ред- ,!,ІХЪ -О преподаваніи всеобщей исторіи" Нѣ- о ІЬшкпп-Г. ;Обі архитектурѣ ииі,|.,№ препевл і, нѣкоторыя другія, 1). къ ВОІ<)І)имъ ши-то”"'Н ДН,.?’дпжи'™‘апы»' произведенія .„репной цѣн- ности. -Н(№нн_п1юспекц; „ ,3>иаш еѵыаппеднш..,' Въ выше) п<»мянѵг<>ирецснзшТТѵпікпи'і 7/7,4 ~ что вог-іѣ Пш ,,>п,ьпнъ говоритъ. межд\ прочимъ, чіо послъ „Вечеровъ на хѵтопѣ" г™, 1 —................ ’) Большая часть ихъ была ияпипп..- въ повременныхъ мазаніяхъ. ана І‘”іе въ Цс-Н г. и и.
находится его Лежкій ироспет*,—саиое полное пэт. его произведеній...* Въ ' I |"1} Іоіо.п. занялъ ір\ !•< «•н'.пігіі іігінрН! ВЪ II. ‘ I«и і і.ги.м епі цр,... горская дѣятельность оказалась очень неудачной. Онъ не имѣлъ надлежащей подготовки. и гаже студенты скоро ш мѣ- тили. что онъ просто не знаетъ своего .предмета*. Интере- совался онъ по преимуществу средними вѣками и исторіей Малороссіи, и въ этихъ областяхъ успѣлъ пріобрѣсть нѣко- торую эрудицію. Мнѣніе ( А. Г>. ш. р.и-.л чи» Гоголь всо таки пылъ. по тому времени. профессоръ не хуже многихъ, заслуживаетъ іш иманія. Его вступительная іекція (1834) О сре.іннѵь вѣкахъ* (напеч. въ сент. кн. .Жури. Мни. Народи. Просвѣщ." того же года и потомъ перепечатанная въ .Ара- бескахъ* )—во всякомъ случаѣ произведеніе не заурядное. Отзывъ Нпкптеики о профессорской дѣятельности Гоголя, за- несенный въ его ч Дневникъ* подъ 21 февраля 1835 года, слишкомъ суровъ, хотя н заключаетъ въ себѣ много вѣрнаго. Здѣсь же Никитенко отмѣчаетъ извѣстную черту въ харак- терѣ Гоголя: его необычайное самомнѣніе и горделивое сямо- чувствіе. ..Что же вышло?" пишетъ Ііикитенко < інппі.і явилась зажечь море — и только. Гоголь такъ дурно читаетъ лекціи въ университетѣ, что сдѣлался посмѣшищемъ для сту- дентовъ. Начальство боится, чтобы они не выкинули надъ нимъ какой-нибудь шалости... Попечитель призвалъ его къ < .61, и очень ласково объявилъ ему о непріятной молвѣ, рас- пространившейся о его лекціяхъ. На минуту гордость его уступила мѣсто горькому сознанію своей неопытности и без- силія. Онъ былъ у меня и признался. что для университет- скихъ чтеній надо больше опытности*... .Хотя послѣ замѣ- чанія попечителя онъ долженъ быль перемѣнить свой на- дменный топь съ ректоромъ, деканомъ и прочими членами универіитога. но въ кругу .своихъ* онъ все ТОТЬ же ИСР- піающій. глубокомысленный. іеніалыіый Гоіо.іь. какимъ былъ ДО СИХЪ норъ...* ІА. В. Никитенко .Записки и Дневникъ". нз.1. 2-ое 1У04. ( .-Нетербургь. Т. I. стр. 2<»3 264). Сохранились и другія столь же неблагопріятныя сви- дѣте.іьства о профессурѣ Гоголя, въ томъ числѣ и косцомщ. нанія Н. < . Туріѵнева. который быль тогда студентомъ ие- тербур ; ерсиіета и слушалъ і'ілон I ою.ія. Но есть
і, ІІ(П«г и иоо.л Г.ііім>і-:іроі|и'П"|«. относи- * _м ім* ,т" <лУ"“- Нвммп* «I- |ММ»І И іычаіі. этой лекціи, но -мысль. высказываемая „, д ,м11и , лоі-наеска ивъ самыхъ Плести- щн\і формахъ. Не іыю прошло ли и пять минутъ, какъ ѵп. Г<»п*ль овладѣлъ совершенно вниманіемъ слушателей. Не- возможно било спокойно слѣдить за его мыслью, которая іетѣіа и преломлялась, какъ молнія, освѣщая безпрестанно иргою картиной въ атомъ мракѣ средневѣковой исторіи...” Иваницкія утверждаетъ. что Гоголь выучилъ всю лекцію на- изусть ч Нѣтъ сомнѣнія, что современники (въ томъ числѣ и Бѣ- линскій* не оцѣнили по достоинству статей I оголи по исторіи и по искусству. А между тѣмъ онѣ выгодно отличались отсут- І-ГГІІМЪ ШКОЛЬНОЙ схоластики и г;іМо(Т<і;іК'ЛІ.ІІ'КТЬЮ. а норою и'ТнбишФ мысли? НикиТёнко порицаетъ самый с.іогъ Гоголя къ этихъ статьяхъ, находя его напыщеннымъ и риторичнымъ. Онѣ дѣйствительно написаны въ приподнятомъ тонѣ, но ихъ сіялъ нельзя не назвать блестящимъ 2). Заняться серьезно наукой и сдѣлаться хорошимъ профес- соромъ помѣшало Гоголю, во-первыхъ, сознаніе, что онъ сдѣ- •іалъ ошибку, взявшись не за свое дѣло, а во-вторыхъ. вну- шеніе его художническаго генія, отвлекавшаго его мысль со- всѣмъ въ другую сторону. Художественная работа продолжа- лась почти непрерывво. Въ теченіе тѣхъ же годовъ (1832 ІЯЗДмжъ задумалъ и частью написалъ рядъ повѣстей? 'въ числѣ которыхъ мы находимъ такую первостепенную вещь, какъ .Шинель", и такое, въ своемъ родѣ значительное, при всѣхъ недостаткахъ, произведеніе, какъ _ІІортреіъ” (въ первой редакціи). Кромѣ этихъ вещей, онъ написалъ разсказы -Носъ" и -Ійтлвска’. Правда, повѣсть .Шинель’ была только заду- мана въ 1834 году (написана позже, въ 1839 — 1841 гг.): .Портретъ подвергся впослѣдствіи радикальной передѣлкѣ По ати темы уже мвпмали его умъ. отвлекая отъ ѵниверги- тетекихъ лекціи, къ которымъ онъ охладѣлъ. Кромѣ повѣстей. .‘ и о |||.|,|,',|’кл і-Матерімы-. 11. Л.ір< ВО.4К. <„Н. I». | <110.11.-. ГГр. 125—12*5» * < праведливаи оцѣнка тихъ и другихъ < іаи- ласкавъ, гв. етр. 137-14Н книги .Н Ль ' сл.) И у н. А. Кот- и сдѣлана Н. А. Когда-
онъ работаетъ въ зго написана „ Жени.ъба“. ’Чиия и иал пьесами. ІѴі «•'«іи. понравился нмш-раіору и .и7ГТри- и<>(-таиить пы-су. произведеяіями за .Гевизора на сюжот-і .. - '' --- 7 “ннніукиий ему Пушкинымъ. у Лукошка,,,. у < К1 ... кня->я .Михаила Павловича и ('ииіпіпш ѵ.х. ,., ... "“*• 11 ' "Ирном* у».- .-татии-тсм. при содѣйствіи .І.уковсііапі и Пушкина, пригни іім.у на сцену '"І’1' '1’. ..... императоръ Ннкопан Пи,,.,,,,,,,,,,, стараніямъ (мирвош.й, :щн.тсрс<.„а.і,ЧІ ромъ, луевнзоръ очм.., лонравил, и ннн.-рит.вд саза.гь. минуя цензуру. поставить лыч-і По перечисленными произведеніями и« ограничивалась литературная дѣятельность Гоголя въ разсматриваемую эпоху: въ томъ же 183э году онъ принимается ;а величайшее свое произведеніе за „ Мерхкьщ дущц~. сюжетъ которыхъ также данъ оылъ ему Пушкинымъ. Въ 1836 году первый главы уже написаны, и I оголь читаетъ ихъ у Смирновой въ прік утстічи Пушкина. Жуковскаго и др. 'Гакова была, можно смѣло сказать. гигантская ' \ і'ьы- ствешіал работа, совершенная Гоголемъ въ первой половинѣ 30-хъ годовъ. Не мудрено, что ,іля профессорской дѣятель- ности не оставалось ни времени, ни силъ. Въ концѣ 1н35 і. Гоголь подаетъ въ отставку. Въ письмѣ къ Пого.иіну *іп. дек. 1835 г.) онъ говорить: ГЯ паспленал. и < ь \ниш-р. ин-іомъ и черезъ мѣсяцъ опять б,-:;;;аботныіі ка.іакъ. ІІ< \..ІІІІІІІІЬИІ и взошелъ на каоедру и неузнанный схож) съ цея. «‘Ни ЦЦШ ИЗЪ I ІА I. ВЫХОДОКЪ Гоголя” коіор|.і;і оI.;Ыіііі IИ< I- <ио< к. рпд;і „хлестаковщиной". Но то. что нитритъ «нъ .тялыие дышитъ глубокой правдой и оправдыівипем его іѵншлынио работою художника: „...въ эти полтора года годы моеіо <м*:и'.іавія. потоку мхо_ общее мнѣніе говоритъ. ЧТО И не .'.а С|МН‘ ,ТІ.Л<| ;і МНОГО ВЫНОСЪ <»ПѴДа и НрибмвН.ІЪ В'І < • и:|.<»І-.ИИІ ннцу души. 5'же не ДАТСКІЯ МЫСЛИ не ограниченный ІІ|Н'ЖНІЙ кругъ моихъ Свѣдѣній. НО высокія исполненныя ИГІИІІЫ И ужасаиицаі.» величія мысли волновали меня... Очень гордо и очень нескромно звучать эти слова, ро они іоворягь прмвд). ибо для созданія такихъ вещей, какъ ,ІІорт|мчъ .Шинель .І‘еви;и»ръ" и .Мертвыя души", нужно было имѣть ігь запасі много і п/»ркихд._и ( К^^бш^х ь .пмъ нужно оыло обладдіь геніальною интуиціею поэта.
ІІІ ІРапиоиіка ІѴаііюра" ПІ> “'Ч'- |ч:"' Лиі" "ъ "ІН" ж. и іріі»ф'"и- І'апм". 11 іір»'«',‘"‘ '«Ливія * , , |,Ч1„Я„ чяггі. ...•.>!»«< НИ ІірндпІаІЛІІ "югѣ І"Ч'І' ІІІІІ ПОШИТО .».ІЦ<ХЧИ.-ІІІІ»І<» событія. ІІІІКЯТІЧІКО. «' і".іиЛіни*. 2п*|',.н.і, .||т .».«.- > ... ......... ,|,і" . ———. ,1^1., ........мтліаи*. |||“’|| и'1.... І!І,и''Л'ий- много ,........... м. ,|.МІ. впечатлѣніямъ. которыя іінк>>п.інн>т<-н въ отъ гуиегтаующюо I "I" ь ш>|шдка ВІ'ІЦІ'П" 1-Записки а днеюшігь". надъ апр. 183Р г.). Отсталая часть общества и ‘штерапішаа клика, враждебная Гоголю (< енковскій, Ьу.і- іарпіп. частью Полевой н др.>. рѣзко порицали пьесу и осы- пали ея авто|М упрекали или бранью. Никитенко сообщаетъ, чпі графъ Іі.інкрппъ послѣ перваго представленія выразился МП: -Стопло ли ѣхать смотрѣть игу глупую фарсу". — и что .многіе полагаютъ, что правительство напрасно одобряетъ эту пьесу, въ которой оно такъ серьезно порицается (..•»ап. и дневникъ", тамъ же). Общество раскололось; пошли споры, поднялся шумъ.—и все это произвело па болѣзненно-чуткую натурѵ Гоголя самое удручающее впечатлѣніе. Когда шли хло- поты о постановкѣ пьесы въ Москвѣ, Гоголь писалъ артисту Щепкину 1’23 апр. 1836 г.): -Дѣлайте, что хотите, съ моей пьесою, но я не стану хлопотать о пей. Мнѣ она сама надоѣла такъ же. какъ и хлопоты о ней. Дѣйствіе, произведенное ею, было большое п шумное. Всѣ противъ меня... бранятъ и ходятъ на пьесу: на четвертое представленіе нельзя досгать билетовъ. Если бы не высокое заступничество государя, пьеса моя не была бы ни за что на сценѣ*. Имъ опять, какъ нѣкогда въ 182 9 г.- овладѣло стн \ і й и<>е Стремленіе бѣжать. Уже въ маѣ 1836 г. онъ дѣлаетъ при- готовленія къ отъѣзду за границу, о чемъ и извѣщаетъ свою мать и друзей (Погодина. С. Т. Аксакова и др.). Наконецъ, 6 іюня того же года онъ, вмѣстѣ съ Данилевскимъ, двинулся въ путь... Петербургскій періодъ жизни п творчества Гоголя окон- ЧИ.КИ. и начался первый 8агравач_вый періодъ, длившійся, г-ь перерывами. годи, когда Гоголь пріѣхалъ въ Россію ли хлопотъ по изданію Первой части ...Мертвыхъ .Іущъ". Эти годы (1Н36- 1841І заграничныхъ скитаній почти цЬіикоиъ пошли на обработку великой поэмы въ тѣхъ ея частяхъ, которыя были написаны раньше, и на ея продоі-
и женіе (окончаніи первой „ раЛо'гк Гоголи надъ . М.-рІі<ыі,и НІЯХЪ, сопровождавшихъ работу ЦІ-ей. 4................ ’’ писаніе второй). Об-ь этой душами* и о «то настрое- мы будемъ говорить въ главѣ іу только важнѣйшія ЖИЗНИ I ОГО.ІЯ. Въ ряду этихъ мЛіиі» Ь 'П'М'дено смятЛЬимпм. пзіЛіті.- Гоголя ошелоиляющге кпечаг ѣпй- событія этой эпохи о которой произвело ——т что опъ и выразилъ и. .-вонхъ письмахъ къ Погодину и Плетвеяу («живи .'.ѵ- дутъ .............. главахъ П-й н ІП-ей).' ІѴцфцмь _ <оби- тіемъ. оказавшимъ немалое вліяніе на внутренній міръ Гоголя, была (Мерть Ио молодо].,, дру,.., І,„.иі|іа 1;і( І! 11ір, былъ юноша, подававшій большія надежды и Очаровывавшій всѣхъ прекрасными качествами души. Онъ ѵмеръ отъ чахотки 1 іюля 1839 года. Іоголь. познакомившійся съ нимъ всего по.і года тому назадъ, всей душой привязался къ юношѣ. Въ (>го письмахъ того времени встрѣчаются восторженные отзывы о Вьельгорскомъ. У постели умирающаго онъ .проводилъ без- сонныя ночи". опъ „живетъ его умирающими днями7, .ловитъ минуты его“ (такъ выражался онъ въ письмѣ къ М. II. Бала- биной. отъ 30-мая 1839 г.). .Клянусь, непостижимо странная судьба всего хорошаго у насъ въ Россіи. Едва только успѣетъ пока.-.ат ьгя — и тотъ же часъ смерть, безжалостная, неумоли- ма;! смерть4. пишетъ опъ Балабиной. На гакую натуру, какъ Гою?.. смерть молодого Вьельгорскаго, умиравшаго на его рукахъ. должна была произвести исключительно сильное впе- чатлѣніе. Чего только ни передумалъ, какихъ скорбныхъ чувствъ пи пережилъ у постели умирающаго юноши этотъ человѣкъ, надѣленный необычайною чуткостью и болѣзненною раздражительностью нервной п психической организаціи! Ооъ этихъ думахъ и чувствахъ, возвышавшихся до міровой скорой, до философскаго пессимизма и близкихъ къ религіозному ропоту, мы можемъ судить по тѣмъ мѣстамъ изъ писемъ, гдѣ идетъ рѣчь о смерти Вьельгорскаго, и по отрывку -Ночи на ішдліГ воспроизводящему въ задушевной лирической формѣ смерть юноши п все, что пережилъ поэтъ у его смертнаго одра ). Большое значеніе въ творчествѣ I оголи, безспорно, имѣло его пребываніе въ Италіи, въ особенности въ Ріім ів, Извѣстно, ’) Обь I. М. Вьелыорскомъ. <» іру.і.бЬ еіо съ I оіолемь. - но . >.-• подробно говоритъ В. II. ІІІснрокі. на стр. 2М—ЛИ ІП-го тома -Мате
К1КІ. «ш» Гопчі. ................... "'"'РИ- ......................... ". ....ѣ»............... 'ъеглѣ- „„яі, ІІтііч. Тонко иѣеі. коп. онъ іттущихі- ндачит.іѣнііі: ш Вѣчномъ Городѣ. 1.Цпія ІЮОПІ отъ ипохондрическихъ в мизантро- пнчсіоім. нагірогтй. которымъ она была такъ подвержена: тшько ;;).<•. МОІЪ онъ сосредоточиться на своей художествен- Цѣсь-то и закончилъ опъ обработку І-оп части .Мертвыхъ душъ*. Геніальная поэма такъ тѣсно связана съ Гимочъ. ЧТО изслѣдователю порою навязывается парадоксаль- ная мысль, что. если бы Гоголь не могъ попасть въ Римъ, мы не имѣли бы поэмы о похожденіяхъ Павла Ивановича Чичикова въ ея закопченной формѣ... .Страсть къ Италіи”—справедливо говоритъ II. А. Котля- ревскій —-была въ немъ (въ Гоголѣ) страстью и южанина, и эстетика, и романтика, и любилъ опъ въ этой Италіи не только ее самое, но и свою мечту, какъ любятъ всѣ истинно- влюбленные" („Н. І>. Гоголь", стр. 296). Выдержки изъ писемъ, въ которыхъ онъ изливаетъ эту любовь, будутъ приведены въ гл. ІІІ-ей. Здѣсь ограничусь одной цитатой (изъ письма 1Нг»7 Года): „Душенька моя! моя красавица Италія! Никто ее въ мірѣ не отниметъ у меня! Я родился здѣсь. Россія. Петербургъ, снѣга, подлецы, департаментъ, каѳедра, театръ— все это мнѣ снилось... О. если бы взглянули только па это • •слѣпляющее небо, все тонущее въ сіяніи! Все прекрасно подъ этимъ небомъ: что ни развалина, то и картина: на человѣкѣ какой-то сверкающій колоритъ: строеніе, дерево, дѣло при- роды. дѣло искусства—все; кажется, дышитъ и говорить подъ этимъ небомъ..." Памятникомъ итальянскихъ и въ частности римскихъ впе- чатлѣніи явилась повѣсть ..Римъ" ] Анунціата"). оставшаяся, впрочемъ, неоконченной И. Кромѣ постоянной работы надъ -Мертвыми душами", '•голь трудился, живи за границей, также надъ переработкой, и отдѣлкою нѣкоторыхъ прежнихъ .............теденій. Такъ. онъ ііередѣ.ік.п, ііов-Іиті. ЛІортрт- 1Щ37 „ 1МІ г| _ |і|ра(.а Інльоу (въ 1838 г.. окончилъ въ 1842). *) Жизнь Гоголи въ |»им1; описалъ и.. П. I». Анненковъ въ статьѣ „Гоголь въ і’іімі - гическіс очерки”, т. 1). личнымъ воспоминаніямъ (-Восііомпнані;і и крн-
ирииі.внъ пріѣхать по разнымъ пробылъ отъ конца сентябри когда онъ опять двинулся за время нъ 1»1.иѣ. йотомъ въ Гн— дѣламъ нъ Россію, гдѣ 1839 г. до конца мая 1810 границу- Проживъ нѣкгіторо?- нгціи. онъ 27. гипюра і | - 4«і , ПОЧТИ къ I осени и на этотъ разъ привелъ уже совсѣмъ готовую и переписанную для цензуры руволш ь первой ш Въ Москвѣ онъ представилъ ее въ цензурный комиіегь. но. опасаясь затрудненій, взялъ ее назадъ, чтобы отослан. ♦••• въ ІІетсроургі. -..сь оказіей1*. Драгоцѣнную руиппнсь пени л ед Петероургъ не кто иной, какъ В. Г. Бѣлинскій <т. пікъ- мом'ь къ Смирновой и кп. В. Н. Одоевскомх інт. началѣ января 1842 г.).--Благодаря хлопотамъ петербургскихъ іру- зей и энергичному образу дѣйствій цензора Никитенко, р\ ко- пись была разрѣшена къ печати (9 марта 1842 г.». Книги вышла въ свѣтъ 23 мая 1842 г. Посѣтивъ Петербургъ на короткое время. Гоголь выѣзжаетъ за границу въ началѣ іюня (1842). Въ началѣ октября опъ былъ уже въ. Римѣ. Появленіе ..Мертвыхъ душъ" было событіемъ первосте- пенной важности. Отрицательныя стороны „русскаго человѣка нред< тали передъ сознаніемъ мыслящей части общества вопло- щенны іи въ яркіе, глубоко-жизненные типы. Знаменитый гого- левскій смѣхъ. въ которомъ и раньше уже звучали поты глу- бокой < корой, теперь, въ великой .поэмѣ" сталъ тѣмъ „вы- сокимъ восторженнымъ смѣхомъ", который ...натоннъ <таіь рядомъ еъ высокимъ лирическимъ движеніемъ іМертв. души, гл. VII). II это хорошо поняли лучшіе ЛЮДИ ЭПОХИ. .1.111 кото- рыхъ .Мертвыя души" были великою книгою скорби и горь- кихъ ДѴМ'Ь объ уродствахъ русской дѣйствительности, ооъ искаженіи, какъ говорилъ Гоголь. .природа ................. вѣі.а', о .нуіаюіцеиъ отсутствіи свѣта' І-.ще Пушкинъ, про- і-.іуніаіл. первыя главы .шины'. выносъ это тяжелое впечат- лѣніе. вылившееся ѵ нею и. восклицаніи: .Іи.же. какъ іругіва наша І'.х .-іи!- ). Нь окончательной обработкѣ картина вышла ') Объ этовъ и говоі-»' аолвобвѣ» авже. въ П. 11-Я.
11 ,Ѵ нав жноіі лнамеіштыл ..Ііірнческіи мѣста" ніи-і.п, "' "нІ.котариЛ п|ии-іЛт*. '“'*ъ Пи іимжмнаируя голожь Лта ірілі ін-пірачикі» ростъ І’штін. по.іііо.іяюіцій М|1'ѣ> |<» ......... ................. ІіиП-,,'ГІ’ І'ОЖІІІ іі.а.ичіз Л ! Р' міііья. въ которой она. казалось. увязла. сі. своемъ .Дневникѣ" А. II. Герценъ ’ свіжнмъ впечатлѣніемъ только-что прочитанной .ііоамы": .Мертвыя іуішГ ..................ітельная книга, горькій упрекъ ....... ч,.иіі.’і' Россіи. по не бс.іиа.іеа;іп.іГі. Іамъ. г.іѣ колядъ м<»ж»‘П> проникнуть сквозь туманъ нечистыхъ, навозныхъ лспа- р.-шн тамъ онъ видитъ удалую, полную силы національность. Портреты его удивительно хороши, жизнь сохранена во всей иплногЬ: не типы отвлеченные, а добрые .поди, которыхъ каждый изъ насъ видѣлъ сто разъ. Грустно въ мірѣ Чичи- кова— такъ, какъ грустно намъ въ самомъ дѣлѣ: и тамъ, и тутъ одно утѣшеніе въ вѣрѣ и упованіи па будущее. Но вѣру лту отрицать нельзя, п она не просто романтическое упованіе ІП5 Віаие. а имѣетъ реалистическую основу.—кровь какъ-то хорошо обращается у русскаго въ груди...1’ („Дневникъ” подъ 11 іюня 1842 г.). Такія „утѣшенія" и „упованія", дѣйствительно, подска- зывала великая поэма. Достаточно вспомнить „лирическое мѣсто" въ концѣ первой части: ..........И какой же русскій не .побитъ быстрой ѣзды? Его ли душѣ, стремящейся закружиться, загуляться, сказать иногда: „Чортъ побери все!", его ли душѣ не любить ея?.. Не такъ ли и ты. Русь, что бойкая неуго- монная тройка, несешься?.. Русь, куда же несешься ты? Дай отвѣтъ. Не даетъ отвѣта. Чуднымъ звономъ заливается коло- кольчикъ... летитъ мпмо все. что ни есть на землѣ, и косясь постораниваются и даютъ ей дорогу другіе народы и госу- дарства . II шевелились въ душѣ чуткихъ читателей тѣ упо- ванія на будущее, въ которыхъ русскій человѣкъ такъ легко находить утѣшеніе1 всѣхъ скорбей прошлаго и настоящаго.— и такъ хотѣлось вѣрить, что бѣшеная тройка вылетитъ изъ іряспны. изъ мрака.—и такъ легко забывалось, что сидитъ-то въ бричкѣ все тотъ же Павелъ Ивановичъ Чичиковъ... Забывали объ этомъ тѣ славянофилы, которые видѣли въ -ноамѣ" .апож-озъ Руси". К. С. Аксаковъ. восторженный поклонникъ Гоголя, издалъ брошюру, въ которой онъ разви- валъ ту мысль. что .Мертвыя души" —національная русская
15 ...гея. родъ .Иліады" и „Одиссеи". а Гоголь русскій Гомеръ. Другіе (большею частью также < іавяиофилиі выдви- гая впередъ сатирическую сторону пойми, видѣли въ пей не „апоѳеозъ“, а. напротивъ, .анаѳему Руси". І5ъ московскихъ кружкахъ шли па эту тему оживленные спори. Герценъ, при- нимавшій въ нихъ дѣятельное участіе, записалъ въ „Днев- никѣ1: -Видѣть апотеозу— смѣшно, видѣть одну анаѳему - несправедливо. Есть слова примиренія, есть предчувствія и надежды будущаго, полнаго и торжественнаго. но это не мѣшаетъ настоящему отражаться но всей отвратительной дѣй- ствительности..? („Двевн." подъ 29 іюля 1842 г.і — Въ поэмѣ нѣть никакой ..анаѳемы". а есть ѣдкая сатира и ілубокміі скорбь. Въ ней пѣтъ „апоѳеоза". по есть бодрящій, освѣ- жающій лиризмъ: „...съ каждымъ шагомъ"- пишетъ Герценъ (тамъ же)—„вязнете, тонете глубже, лирическое мѣсто вдругъ оживитъ, освѣтитъ и сейчасъ замѣняется опять картиной, напоминающей еще яснѣе, въ какомъ рвѣ ада находимся...* ...Мертвыя души"—поэма, глубоко выстраданная. Мертвыя души? Это заглавіе само носитъ въ себѣ что-то наводящее ужасъ. II иначе онъ не могъ назвать, не ревизскія мертвыя души, а псѣ эти Иоздревы. Маниловы и інііі цшшіі вотъ мертвыя души, и мы ихъ встрѣчаемъ на каждомъ шагу..." Поэма вызвала оживленные толки и въ обществѣ, и въ литературѣ. Появились статьи Бѣлинскаго. ІПевырева. Плет- нева и др. Рядомъ съ восторженными похвалами выражалось и порицаніе. Не говоря уже о давнишнихъ недоброжелак-ляхъ Гоголя (Булгаринъ, Сенковскій и др.). придиравшихся къ мелочамъ и старавшихся свести сатиру Гоголя па шаржъ и карпкаіуру. многіе читатели, а также писатели, не могли сразу уяснить себѣ глубокаго общественнаго смысла поэмы и высо- каго х\дѳжествениаго значенія типовъ, въ ней выведенныхъ. Вотъ почему особливо полезны были тѣ статьи, въ которыхъ все эго разъяснялось, и которыя, такъ сказать, подготовляли читателя къ пониманію поэмы. Такое воспитательное значеніе могли имѣть статьи разныхъ лицъ, а также частыя ссы.нлг на .шилу- 1! си героевъ и. степяхъ Ьѣіянсівпо. который о.піаі.о ІІІ- ДВ-ІЪ оЛсТОИТГ.ІЫИГО Р» Л,І>“ ,Ме|ттвихт. Въ воспояііиаіііяхъ II. В. Аіші-икоіи говорится, что ралшчііие вопросы и спори, кякіе тогда ».пн»іо ие могли аслонип I........ ««"уп о. рсдъ Ьі...»»»ъ чшю-
I <. мір.........оиприй тогда цічикпмъ і "< реді.к>чіішиі< н , ............. икеіііі І'.'го.і» п ни ‘'И, романѣ -Мертвыя „г устава-п. укп ІІ.ІІЙІИ... .. .....му являются на ......................... ...................... какіе ІП.1КІ-н-ііі.і ігь ноямѣ: почему ...................................ріпяті.а 1‘уеп такія пенѣ).тпып событія, какія .. :нп,і почему могутъ существовать па Гуси. іц> никою въ ужасъ. такія рѣчи, мнѣнія, взгляды. какіе нср. іапы въ пей. ’ ІІЬ-іннгкій думалъ. что добросовѣстный ..свѣтъ па вопросъ можетъ сдѣлаться для человѣка, добывшаго і іп. программой дѣятельности на остальную жизнь’и. особенно, положить прочнѵю основу для его образа мыслей и для пра- вильнаго сужденія о себѣ и другихъ../ (П. В. Анненковъ, .Воспоминанія п критическіе очерки4, III. стр. 103). Уже отсюда видно, какое огромное общественное значеніе имѣла сатира Гоголя. Послѣ появленія „Мертвыхъ дуінт/ онъ становится настоящимъ „властителемъ думъ" мыслящей и передовой части общества, и на него обращены „полныя ожи- данія очи” І.Мертв. дуіни“, гл. XI). Лѣтъ пять спустя, въ извѣстномъ письмѣ къ Гоголю, гдѣ Бѣлянскій излилъ все свое негодованіе по поводу ретроградныхъ мнѣній Гоголя, выска- занныхъ въ его книгѣ „Выбранныя мѣста, пзъ переписки съ друзьями" <1847). великій критикъ, вспоминая недавнее про- шлое. въ слѣдующихъ словахъ выразилъ свое отношеніе къ великому поэту-сатирику: „Да, я любилъ васъ со всею страстью, какъ человѣкъ, кровью связанный со своею страною, можетъ любить ея надежду, честь и славу, одного пзъ великихъ вож- дей ея на пути сознанія, развитія и прогресса4... II. Между тѣмъ, какъ-разъ въ эту эпоху владычества Гоголя надъ умами и сердцами лучшихъ людей Россіи (1842 —1847), въ душѣ великаго писателя творилось что-то недоброе: тамъ сгущались мрачныя настроенія, въ которыхъ замѣтно высту- пали черты ипохондріи и мизантропіи. Гоголь хворалч. физи- чески и .мучился припадками какой-то психической угнетен- ногти. Онъ преувеличивалъ свои недуги и спои моральные недостатки. Онъ подоярѣва-п. въ себѣ болѣзни. которыхъ не было, о каялся въ прегрѣшеніяхъ. не только дѣйствительныхъ,
17 но и отображаемыхъ. Но в|м-мшшмъ <-мѵ казалось, что отм его литературная дѣятельность ничтожна и.іи лила чи.,яа что онъ призванъ къ чему-то другому Иной рань навязыва- ляеь ему мысль, что онъ потерялъ сотй іхіангь. Но всего болѣе овладѣвали имъ покаянныя настроенія, страхъ »м«-рти я загробныхъ возмездій. Онъ каялся я молился... Углубляясь въ свой внутренній міръ, онъ вскорѣ обрѣлъ новое дѣло, которое онъ назвалъ своимъ .душевнымъ дѣлимъ*: онъ стремился очиститься отъ всякой скверны, воспитать въ себѣ высокую моральную личность, выработать какой-то высшаго порядка душевный строй, и ему казалось, что. только испол- нивъ эту задачу, онъ будетъ въ состояніи довести до копца свое великое твореніе—„Мертвыя души", въ дальнѣйшихъ частяхъ котораго онъ изобразитъ „хорошія стороны* русскаго человѣка, и вмѣстѣ съ тѣмъ укажетъ Руси вѣрный путь къ совершенствованію, къ нравственному возрожденія'. къ свѣту и къ правдѣ... Смиреніе и самоуничиженіе кающагося .грѣшника' п христіанина, стремящагося къ праведной жизни по Евангелію, совмѣщались у него съ гордынею пророка, призваннаго про- новѣдывать „слово истины" и направить Россію Чичиковыхъ. Собаксвичей и Ноздревыхъ иа путь спасенія... Онъ пишетъ нравоучительныя и душеспасительны и письма Аксакову (С. Т.), Языкову, Смирновой, Данилевскому и мно- гимъ другимъ, гдѣ говоритъ о своемъ „душевномъ дѣлѣ" и преподаетъ совѣты, какъ очиститься, какъ молиться... Въ числѣ рекомендуемыхъ средствъ есть такое: „Дайте мнѣ слово во вге продолженіе первой недѣли великаго поста... читать мое письмо, перечитывая всякій день по одному разу и входя въ точный смыслъ ।то. который не можетъ быть доступенъ съ первая разу... (письмо къ матери отъ 1 октября 1843 г.). Сво- ему товарищу и пріятелю А. (’. Данилевскому онъ шпнегі (1844): ..Счастье на землѣ начинается только тогда для че- ловѣка, когда онъ, позабывъ о себѣ, начинаетъ жить для дру* ги.хъ“... Онъ считаетъ своимъ долгомъ и гаже Правомъ нмѣ- швввтьоі въ чужую жизпь. нэттакшті. .іщей па путь и. іиніа Онъ увѣренъ. что ему свыше пваюелшп. необыкновенны! даръ >.іышать душу': о» '"пат въ душѣ чишвѣческой І.ЧИ.І. ІЮ писанному, и поэтому можетъ отпрыгъ віиыіму ч .ювѣку правду о левъ самомъ. обнаружить скрытые помиі.н.
и іліиін і ікн.ы'ши (\ ши і.чікнх ь । нлі і. человѣкъ не подопрѣ- ютъ гі «•сбі (амі. Ііогь вложилъ въ душу мою нрекрш*. н<н чмм < імніаи- 4) «му: источникъ многихъ моихъ радо- < г«'й и им< іаа. <еній' іініік-п. онъ Смирновой (1 6 мая 1844 г.). і. шръ. гѣйс гните, іьні), былъ у него: иначе онъ не бЫлъ бы мг інкныъ коатомъ. Но омъ думалъ, что этотъ дара, ІІО_ гліич. ем\ не столько художественнаго творчества, сколько ;.в< іцмотоящей ему дѣятельности учителя'1, моралиста и р« гні і«> шато мгітвѣдшіка. «Ни. углубляется въ чтеніе такихъ книгъ, какъ сочиненія ««омы Ііемпійскаго. сочиненія Стефана Яворскаго. ,.Розыскъ о Іірынской вѣрѣ" Дмитрія Ростовскаго. „Духовный Мечъ* . Іа-йіря Ііарашншча.—-('очиненія Ѳомы Кемпійскаго онъ раз- сылаегъ друзьямъ (С. Т. Аксакову. Погодину. Шевыреву. Язы- кову» съ назидательнымъ письмомъ... Наконецъ, опъ пред- принимаетъ путешествіе въ Іерусалимъ, паломничество ко Гробу Господню... Съ каждымъ годомъ все болѣе захватывало его это „ду- шевное дѣло", съ которымъ такъ причудливо переплеталась его художественная работа надъ второю и третьей» частями _Мертвыхъ душъ". Въ этомъ трудѣ онъ хотѣлъ воплотить въ новые образы свои высокіе помыслы, свои покаянія, всѣ тѣ .истины" или откровенія, къ которымъ онъ шелъ столь труд- нымъ путемъ религіознаго самоуглубленія, моральныхъ исканій, долгихъ сосредоточенныхъ думъ. Но работа подвигалась ме- дленно и туго. Написанное не удовлетворяло поэта, казалось далеко ниже того, что онъ хотѣлъ выразить. Въ 1845 году вторая часть поэмы была совсѣмъ готова, но лѣтомъ того же пода Гоголь сжегъ рукопись и принялся писалъ сызнова.— Въ 1846 году ему приходитъ въ голову мысль издать отрывки изъ своихъ многочисленныхъ писемъ. Онъ извѣщаетъ объ этомъ Языкова. „Я. какъ разсмотрѣлъ все то. что писалъ разнымъ лицамъ въ послѣднее время, особенно нуждающимся и требовавшимъ отъ меня душевной помощи, вижу, что изъ этого можетъ составиться книга, полезная людямъ стражду- щимъ на разныхъ поприщахъ../ (22 апр. 1846 г.І.—Въ іюлѣ того же 1846 г. онъ уже дастъ опредѣленное порученіе Плетневу относительно изданія ..Выбранныхъ мѣстъ изъ пе- реписки съ друзьями- и пишетъ ему. что „эта книга рааой- деті'Я болѣе, чѣмъ всѣ мои прежнія сочиненія, потому что
19 эт<і до «ихъ поръ моя единственная дѣ.л.нэя кмиіа'... - Онъ ждетъ. что эга книга .нринесигь доб|и* многимъ душамъ* (письмо къ Смирновой отъ 15 окт. 1846 гл. Самъ 1ми*ь внушилъ ему эту мысль издать ее тчудо и милость Ь<га;іи* явственно сказались въ томъ, что „во время работы надъ книгою вдругъ остановились самые тяжкіе недуги, вдругъ от- клонились всѣ ііомѣшате.пз гва въ работѣ../ (ішсыш кь Плет- неву отъ 20 окт. 1846 г.). Уже во время печатанія книги до Гоюля доходили «нри- дательные отзывы о ней его друзей и поклонниковъ. болѣе или менѣе ознакомленныхъ съ ея содержаніемъ. Изъ этихъ отзывовъ чугъ ли не самый рѣзкій ирииаліежалъ старику Акса- кову. который давно уже съ грустью замѣчалъ. что Гоголь уклоняется отъ своего прямого пути .х\дожникн-<атнрика становится моралистомъ и впадаетъ въ мистицизмъ Теперь С. Т. Аксаковъ, узнавъ о томъ, что Гоголь нрн<ту пасть къ изданію своихъ писемъ, пишетъ Плетневу, которому было по- ручено изданіе, что эту книгу издавать не слѣдуетъ Потомъ (9 дек. 1846 г.) старикъ обращается къ самому Гоголи* «т. рѣзкимъ письмомъ, въ которомч. онъ упрекаетъ по*іа въ „гордынѣ". облеченной „въ рубище смиренія". Книга вышла въ свѣтъ наканунѣ новаго—1847—ю.ш и вскорѣ принесла Гоголю великія огорченія и разочарованія. Прежде всего огорчила Гоголя цензура, вычеркнувъ нѣкото- рыя мѣста. Гоголь утверждалъ, что вылущены чуть ли не днѣ трети книги, но это не вѣрно: всѣ изъятыя мѣста составитъ весьма незначительную часть ея. Но нельзя отрицать, что въ самомъ дѣлѣ нѣкоторыя изъ опущенныхъ мѣстъ были важны въ томъ смыслѣ, что показывали. что авторъ вовсе не такъ ужъ примиренъ съ тогдашнею русскою дѣйствительноегью. какъ эго казалось на основаніи многихъ изъ его разсужденій, вошедшихъ въ злополучную книгу. Въ настоящее время уже не можетъ быть сомнѣнія въ томъ, что Гоголь, издавая свои письма, руководился глубоко- искреннимъ стремленіемъ принести пользу Россіи, бороты я с‘і отрицательными сторонами тогдашней дѣйствительности, про- свѣтить и облагородить соотечественниковъ. Никакой лично? выгоды онъ не преслѣдовалъ и отнюдь не хотѣлъ угодить вла стамъ предержащимъ, какъ подозрѣвали это нѣкоторые не голый изъ числа его недруговъ, но и изъ числа его поклонниковъ.
Книга иромзне.іа щже ва людей консервативнаго образа ми< ігП непріятное впечатлѣніе ретроградства и мракобѣсія. Гч іѣйстніі гѵ.іыіостм Гоі'о.іь былъ далекъ и отъ того, и отъ тугого. Ето ошибка, которую въ то время критика не могла освѣти?»., какъ слѣдуетъ. состояла въ томъ, что онъ прпда- ьаль исключительное значеніе религіозному и моральному фак- тору къ жизни общества и государства. Это. въ существѣ дѣла, та же самая ошибка, которую потомъ повторилъ .1. II. Тол- стой. Какъ тотъ, такъ и другой не знали или не хотѣли по- пять. что общественная п государственная жизнь совсѣмъ не то. что личная жизнь отдѣльнаго человѣка. Послѣдній можетъ, да п то не всегда, исправиться подъ вліяніемъ голоса, совѣсти, живого религіознаго чувства, моральной проповѣди. Общество н государство _исправляются“ общественными п политиче- скими реформами, поступательнымъ движеніемъ, сообразнымъ съ требованіями времени, распространеніемъ просвѣщенія. Дореформенная Россія нуждалась не въ пробужденіи рели- гіознаго чувства, не въ моральной проповѣди, а въ рефор- махъ. Гоголь не могъ стать на эту точку зрѣнія, потому что не имѣлъ политическаго воспитанія, какъ не имѣли его добрыхъ 9/ю тогдашняго образованнаго общества. По усло- віямъ своей внѣшней жизпи. Гоголь, правда, могъ бы легче многихъ другихъ пріобрѣсть нѣкоторый навыкъ въ области вопросовъ политики: онъ очень долго жилъ за границей, много путешествовалъ по Западной Европѣ, зналъ четыре иностран- ныхъ языка (нѣмецкій, французскій, итальянскій и польскій) и имѣлъ, такимъ образомъ, возможность присмотрѣться къ общественной жизни, къ учрежденіямъ западно-европейскихъ народовъ, познакомиться съ политической литературой, напр.. Франціи и Германіи. Но онъ не воспользовался этими благо- пріятными условіями. По самой натурѣ своей, по складу ума. онъ и не могъ ими воспользоваться въ интересахъ сворго политическаго образованія. Выяснить эти особенности ѵма и натуры Гоголя, иѣшавшія ему стать передовымъ человѣкомъ своего времени, и составитъ одну изъ задачъ предлагаемой книги. Отзывы критики о .Перепискѣ съ друзьями" большею частки, были рѣши отрицателыіые. Таковы были отзывы Бѣ- линскаго Н. Ф. Павлова, Губера. Галахова (въ передовомъ І.ті. рі.і, Понравилась книга сравнительно ііемаопшъ. препму- щественно членамъ того религіозно-настроеннаго кружка, къ которомъ Гоголь игралъ видную роль, и гдѣ на него смо- трѣли. какъ на призваннаго .учителя", Это билъ кружокъ Вьельгорскихъ, Смирновыхъ, графа А. II. Толстого и дру- гихъ. Но поддержка и сочувствіе этихъ лицъ не могли за- лѣчить рану- нанесенную Гоголю проваломъ книга, на кэто- рую онъ возлагалъ столько надеждъ. Рѣзкіе отрицательные отзывы въ письмахъ къ нему и въ печати, повидимому. по- дѣйствовали на него очень сильно и поколебали его увѣрен- ность въ томъ, что изданіемъ .Переписки" онъ сдѣлалъ по- лезное п хорошее дѣло. Онъ приходитъ къ сознанію, что сдѣлалъ ошибку. Въ одномъ письмѣ къ Жуковскому онъ го- воритъ: _Я размахнулся въ моей книгѣ такимъ Хлестако- вымъ. что не имѣю духу заглянуть въ нее... Какъ мнѣ стыдно за себя, какъ мнѣ стыдно передъ тобою, добрая душа'. Стыдно, что возомнилъ о себѣ, будто мое школьное воспитаніе уже кончилось, и могу я стать наравнѣ съ тобою. Право, есть во мнѣ что-то хлестаковское!“ (1847 г.).—Въ другихъ пись- махъ (къ Плетневу. ПІевыреву, ВьелъгорскойI онъ старается оправдать изданіе своей книги тѣмъ соображеніемъ, что она заставитъ многихъ поразмыслить о разныхъ важныхъ вопро- сахъ. въ лей поднятыхъ, а ему самому дастъ возможность узнать, что думаютъ русскіе люди,, какъ они относятся къ тѣмъ или другимъ мыслямъ автора, и. благодаря этому, онъ лучше уяснитъ себѣ образъ мыслей, направленіе, настроеніе различныхъ круговъ общества, а это. въ свою очередь, необ- ходимо ему для дальнѣйшей работы надъ „Мертвыми душами". ...Мнѣ нужно слишкомъ много набраться отъ умныхъ людей, чтобы написать, какъ слѣдуетъ, мои .Мертвыя души . го- воритъ онъ Плетневу (въ письмѣ отъ (і марта 1847 г.). ..Книга моихъ писемъ выпущена въ спѣть затѣмъ, чтобы узнать, па какой степени душевнаго состоянія стою теперь я самъ, потому что себя трудно видѣть, а когда нападутъ со всѣхъ сторонъ и станутъ на тебя указывать пальцами. тогда л самъ отыщешь въ себѣ многое. Киша моя вышла не столько затѣмъ, чтобы распространить какія-либо свѣдѣніи, сколько затѣмъ, чтобы добиться самому многихъ тѣхъ свѣдѣній, ко- торыя мнѣ необходимы дли труда моего... (Изъ письма кт А. М. Вьелы орской отъ 21» марта 1847 г.).--То же <‘ам‘* говоритъ онъ н въ письмѣ къ А. С. .Ідиилевском)' (отъ ІЙ
» і-ода) ............. «»і»іігпіі!і.іі.ікн> выражейіе ѵіл». лг мыслей ііі. письмѣ къ Росетту: „Одна изъ причинъ печатаніи моихъ писемъ была та, чтобы научиться, а не иа- учпть. А такъ какъ русскаго человѣка до тѣхъ норъ не ;іа. ((аішніь говорить, пока не разсердишь его и не выведешь ни. терпѣнія, то.я оставилъ почти нарочно много тѣхъ мѣ.стъ. которыя заносчивостью способны задрать за живое... “ вдѣтый самъ за живое рѣзкимъ отзывомъ I ’-ѣлппскаго (въ . Современникѣ “онъ пишетъ ему письмо, которое по- сылаетъ черезъ общаго ихъ пріятеля Прокоповича. Бѣлинскій получилъ ото письмо во время своей заграничной поѣздки і въ Зальцеру пнѣ). Опъ тогда же отвѣтилъ Гоголи- знамени- тымъ письмомъ, которое вскорѣ ра'зопілось по всей Россіи въ плотахъ списковъ и по праву можетъ быть названо истори- ческимъ. Великій критикъ излилъ въ этомъ письмѣ всю силу своего негодованія, вызваннаго мыслями Гоголя, казавшимися ему ретроградными. Это былъ настоящій политическій пам- флетъ. направленный противъ всей реакціонной Россіи. противъ мракобѣсія, противъ дикихъ порядковъ и нравовъ. господство- вавшихъ въ Россіи. Реликій критикъ-публицистъ оплакивалъ .паденіе" великаго писателя, который, какъ казалось критику, сталъ на сторону реакціи и выступилъ съ лицемѣрной моральной проповѣдью противъ лучшей части общества, такъ или иначе боровшейся съ темными силами, враждебными свѣт\. свободѣ и народному благу. Огромное значеніе Гоголя, какъ художнлка-сатприкз. ярко выступаетъ изъ-за этихъ уничтожающихъ словъ порицанія и негодованія. Самое возмутительное въ .Перепискѣ съ друзьями", въ глазахъ Бѣлинскаго, это—то. что авторъ ея—не кто иной, какъ 1 оголь. тотъ великій Гоголь, который въ теченіе цѣлаго десятилѣтія былъ властителемъ думъ лучшихъ людей Россіи.— тотъ I оголь. къ которому обращены эти страстныя слова письма: „Да. я любилъ васъ со всею страстью, какъ чело- вѣкъ. кровью связанный со своею страною, можетъ любить ея надежду, честь и славу, одного изъ великихъ вождей ея на пути сознанія, развитія п прогресса" *)... Письмо Бѣлинскаго покипѣло свое дѣйствіе. Можно ду- пиі/1 ^намвнит0і> ПИСЬМО МОГЛО ПОЯВИТЬСЯ ІИ, Ми года. Впервыс* издано ..( вТ.то-п-м і.". печати только въ концѣ
мять, что I оголь бы.п, задѣтъ за живое не столько рѣзкш ц,и> тона, сколько причисленіемъ его къ лику ретроградовъ. Вч. отвѣтномъ письмѣ Іа также и къ письмѣ къ Аннен- кову) он'і, старается объяснить свое положеяіе между тогдаш- ними партіями—какъ нейтральное. Въ направленіи которому служили Бѣлинскій и его единомышленники, онъ готовъ до- пустить ..часть правды*. Но ото направленіе -одностороннее, а опъ, Гоголь, ищетъ полноты истины. Къ тому же 1847 году относится .Авторская нпюігЬді.* . гдѣ Гоголь возражаетъ на обвиненія, вызванныя - Перепискою*. п старается выяснить свою точку зрѣнія на вещи. а равно и раскрыть интимную сторону своей художественной работы, преимущественно—работы надъ ..Мертвыми душами". Эта. исторія съ ..Перепискою*, причинившая Гою.ію столько огорченій, не могла внести миръ и успокоеніе въ его смятенную душу. Болѣзненные процессы, въ ней совершавшіеся, еще болѣе обо( трились. Можно даже сказать, что къ атому именно времени (1847 - 1848 гг.) относится кризисъ душевныхъ мукъ Гоголя, болѣзни его нравственнаго сознанія. Кризису способствовало усиленіе религіознаго чувства, переходившаго теперь въ открытый мистицизмъ. Въ противоположность іому. что часто наблюдается у другихъ религіозныхъ натуръ, мисти- ческая религіозность Гоголя не принесла ему душевнаго успо- коенія. Все больше и больше овладѣвалъ имъ суевѣрный страхъ: опъ боялся діавола, его козней и соблазновъ. боялся смерти п загробныхъ мукъ. Его религіозность были, если можно такъ выразиться, какая-то ипохондрическая, въ пол- номъ соотвѣтствіи съ ипохондрическимъ характеромъ ею нрав- ственнаго чувства. I«мѣстѣ съ тѣмъ его релнгіозшить была отмѣчена чертами явно архаическими: отъ нея вѣяло чѣмъ-то устарѣлымъ. пережитымъ, средневѣковымъ. мноолоіическимъ. Этотъ родъ религіозности ,ілн душевныхъ организацій. склон- ныхъ кь моральной ипохондріи, не можетъ быть источникомъ духовнаго оздоровленіи. На бѣду судьба свела I оголя съ однимъ изъ яркихъ представителей этой архаической религіозности, с'і. ржевскимъ протоіереемъ о. Матвѣемъ Ковстаитиновскимъ. мрачнымъ фанатикомъ, имѣвшимъ репутацію чуть ли не святого. Этогь человѣкъ сразу пріобрѣлъ огромное вліяніе па I оголи. Онъ путъ поэта всѣми угрозами .«пробныхъ возмездій и укрѣплялъ въ немъ убѣж.іуійе, чю вся еіо литературная дѣятель-
-'1 шпЛм » ірѣхпшш О» **» «мѣиіями " Матвѣя я,., согласиться ш> мш-ь а пробовалъ вояра- жап. емі Тань. въ одеонъ письмѣ (1847 г.) онъ старается ,61.1111т его ІП. томъ, что хорошіе романы и повѣсти могутъ ......... Очевиво, опъ видѣлъ и іишяма-и, всю Лкт!.. .иносторошіості. и отсталость понятій о. Матвѣи, и смущала фаііатичесвая и правовѣрная .крайность" иос.іѣд- вато. какъ смущали всякія .крайности* и .излишества-. Но, не соглашаясь съ о. .Матвѣемъ, онъ не имѣлъ силы сопро- тивляться е.чѵ: .крайности* о. Матвѣя опирались па пвторп- топ.. который для Гоголя былъ непререкаемымъ. О. Матвѣй говорилъ отъ имени Бога, основывался на непреложныхъ свидѣтельствахъ Свящ. Писанія, на ученіи Церкви, на сло- вахъ Спасителя... И говорилъ онъ краснорѣчиво.—онъ обна- руживалъ необычайную силу безповоротной убѣжденности. — онъ призывалъ къ покаянію, къ отреченію отъ міра, онъ пугалъ страшнымъ судомъ и повергалъ смущеннаго поэта, истерзаннаго внутренними противорѣчіями, въ великій рели- гіозный страхъ и трепетъ. Великій поэтъ былъ безоруженъ п беззащитенъ передъ лицомъ фанатика. II. кто знаетъ, быть можетъ, въ усиленномъ чтеніи (.в. Писанія, отцовъ Церкви, богословскихъ книгъ бѣдный поэтъ искалъ опоры, защиты, аргументовъ противъ черезчуръ прямолинейной и безоглядной проповѣди о. Матвѣя.—проповѣди, которая порою не могла не казаться Гоголю въ своемъ родѣ разрушительной. Можно думать, что великій писатель, при всемъ вліяніи на него о. Матвѣя и его единомышленника графа А. II. Толстого, все-таки не поступался тѣми воззрѣніями, которыя онъ считалъ истинными: такъ, онъ отстаивалъ искусство вообще, въ част- ности театръ, въ особенности поэзію Пушкина отъ нападокъ о. Матвѣя и графа А. П. Толстого: не поколебался онъ и въ увѣренности, что его личная дѣятельность, какъ худож- ника. не только не протшюрѣчитъ религіи и нравственности. можетъ стать веш.кѵдѣваемимъ и< оч иіомъ нравственнаго воврожденія русскаго' ва. \ “я'”"1" ™’ 'Ъ Вы<оти 'кіташш. дм! путь въ ()й „дви „ ЧМ) а,|адъ і|т Хъ’ ХомГшо Т| '•»»- иымь дъломь его жизни. И онъ пінно іа-м м «юрою и тртеш частями .Мертвыхъ
25 іі.мь надъ своимъ душевнымъ дѣломъ мщд дувмяМЫМ обновленія и просвѣтлѣній въ ]н-.іиііозномъ соиерішиіи въ молитвахъ и покаяніяхъ... Въ началѣ 1848 года, наконецъ. осуществилась его .л- вѣтная мысль посѣтить іерусалимъ и пок-швиться Гробу Господню... Въ апрѣлѣ того же года онъ вернулся въ Россію, про- былъ недіілю въ Одессѣ. откуда, проѣхалъ на родину хш свиданія съ родными. Оттуда онъ писалъ (І!Іи|юмигеш>йг гМысль о моемъ давнемъ трудѣ, о сочиненіи моемъ. меня не оставляетъ. Все мнѣ такъ же. какъ и прежде, хочется тикъ произвесть его. чтобъ оно имѣло доброе* вліяніе, чтобъ обра- зумились многіе и обратились бы къ тому. что должно быть вѣчно и незыблемо“. Въ этой кишѣ, т.-е. въ третьей части .Мертвыхъ душъ". онъ хотѣлъ начертать идеалъ „русскаго человѣка". Онъ все болѣе углублялся въ мудреное дѣло—отысканія и воспрон.- веденія идеальныхъ сторонъ .русской породы", и нъ его го- ловѣ уже быль готовъ плавъ грандіознаго труда, въ которомъ темная и грѣшная Русь Чичиковыхъ. Собакевнчей. Ноздре- выхъ. Илюшкиныхъ, рисующихъ .адъ" тогдашней дѣйстви- тельности. пройдя черезъ „чистилище" второй части поэмы гдѣ. въ лицѣ Тентетникова, генерала Ііетрищева его дочери Уленьки. Х.іобуева. Платоновыхъ и т. д.. были изображена Русь кающаяся, ищущая выхода изъ тьмы, возрождающаяся.- явится наконецъ преображенною, просвѣтленною спѣтомъ хри- стіанскаго идеала. Здѣсь „русское" будетъ слито съ .еван- гельскимъ". Для этой мечты Гоголь искалъ фактическихъ обоснованій. точки опоры въ дѣйствительности, въ психологіи русскаю человѣка, и ему казалось, что онъ уже близокъ къ рѣшенію проблемы, что онъ улавливаетъ въ глубинѣ русской души какіе-то намеки на возможность такой идеализаціи. За- дача состояла не въ томъ, чтобы выдумать идоалышю рус- ски) <» человѣка, а чтобы найти въ самой дѣйствительности отправныя точки или почву ,ыя возсозданіи идеальныхъ типовъ средствами строгаго реалистическаго искусства. II. вдумываяс ь въ психологію русскаю человѣка. Гоголь уже приходилъ къ выводу, гласящему, что ^высокое достоинс тво русской породы состоитъ въ юмъ. что она способна глубже, чѣмъ другія принятъ въ себя высокое слово свашельсмос. возподиирч? къ
гпкершештву человѣка... ской ( іо марта 1849 і'Л По временамъ казалось о< ущесгкі какъ писалъ онъ гр. Вьельгор- онъ уже оливокъ къ згой мечты, но бодрость и душевное просвѣтѣ тѣніе скоро смѣня.шсь упадкомъ духа. — работа подвигалась т\ю. уныніе и разочарованіе вновь овладѣвали душой вели- х.-но інмі.і Руси. II ОНЪ снова замышлялъ уѣхать куда-нибудь ноіжтыне отъ этой неподданнцейся художественному апомеозу .........Зачѣмъ пріѣхалъ я на родину! Мнѣ больше, чѣмъ кому-либо другому, нужно было держаться вдали".—писалъ онъ матери въ маѣ 1849 года. Въ письмахъ къ Смирновой, къ Вьельгорскоп. къ Дани- левскому (въ маѣ и іюнѣ того же года) онъ жалуется иа нервическое разстройство, на упадокъ духа, хандру, уныніе н на то. что работа не подвигается впередъ. Осенью онъ нѣсколько оправился. Работа возобновилась. ..Все время мое отдано работѣ: часу пѣтъ свободнаго... О. какъ спасительна работа!.." (пишетъ онъ А. М. Вьельгорской въ октябрѣ. 1Н49 г.). Онъ извѣщаетъ Смирнову, что „время летитъ въ жінятіяхъ, такъ что некогда думать о болѣзни", „что онъ больше читаетъ, чѣмъ пишетъ". „Нужно внимательно, и даже очень ьиима- тельно. прочесть все то. что знакомитъ насъ съ краемъ нашимъ, нами позабытымъ". Повидимому, въ душѣ Гоголя намѣчался поворотъ отъ вѣчнаго углубленія въ себя, въ свое „душевное дѣло '. къ объективному изученію Россіи. Въ немъ оживаетъ художникъ- наблюдатель и бытописатель. Его все болѣе занимаетъ мысль изучить Россію во всевозможныхъ отношеніяхъ: іеоі рифнчс- еконъ. этнографическомъ. бытовомъ... Но вскорѣ онъ опять почувствовалъ упадокъ силъ. .Творчество мое лѣниво-. - сообща.п. онъ Жуковскому въ декабрѣ 1849 г - стараюсь не пропускать і, минуты времени, не отхожу отъ сто іа не отодвигаю бумаги, не опускаю пера: по .троки лѣпите....до. .1 времк летитъ невозвратно ‘.-Въ письмѣ къ Пле, жалуется на .умственную спичку- и гояорнть. что Мертвыя души тоже тянутся .іѣняво". 1 Іѣ»-ь не менѣе къ этому времени вторая часть ..Мертвыхъ Д\шъ . сожженная въ 1845 г биіч ботана вновь. Въ іюлѣ 1849 го™ імХ ............. ...'Р“' новыхъ въ КалѵгЬ о чемъ г '“Т"'ъ '''' У ‘ "«1»' подробно говоритъ въ своихъ
носпониваніяхъ Арнолъдя, присут(*тномвипй при гтеція Въ январѣ 1850 г. 1 оголь читалъ вторично ѵ Аксаковыхъ (въ Москвѣ) первую главу 2-ой части. Чтеніе прпн.пи*ло ічромши- впечатлѣніе. Въ томъ же январѣ (19-го) онъ читаетъ тамъ жѵ вторую главу. Но физическіе недуги и угнетенное состояніе іуха не по- кидаютъ понта. Въ томъ же январѣ 1850 г. онъ пишетъ Плетневу: „Не могу понять, что со мною дѣлаеіся. Встаю рано, съ утра принимаюсь за перо, никого къ семѣ не впускаю, откладываю на сторону всѣ прочія дѣла іаже письма къ людямъ близкимъ.—и при всемъ томъ такъ немного пзъ мена выходитъ строкъ! Кажется, просидѣлъ за работой не больше, какъ часъ: смотрю на часы—уже время обѣдать... Копецъ гІ-л\ не скоро, т. е. разумѣю конецъ „Мертвыхъ душъ". Всѣ почти главы соображены и даже набросаны, но именно не больше какъ набросаны; собственно написанныхъ двѣ-три- н только...' Отчетъ о своей работѣ далъ понтъ и о. Матвѣю: Гакъ много есть, о чемъ сказать, а примешься за перо не поды- мается! іК іу какъ манны орошающаго освѣженія свыше: всѣ бы мои силы отъ него двинулись. Видитъ Гин ь, ничего бы не хотѣлось сказать, кромѣ того, что служитъ къ прославленію Его святого имени. Хотѣлось бы живо, въ живыхъ примѣрахъ, показать темной моей братіи, живущей въ мірѣ и играющей жизнью, какъ игрушкой, что жизнь- не игрушка. II все. ни- жется. обдумано и готово; но перо не подымается. Нужной свѣжее іи для работъ пѣтъ, и (не скрою передъ вамні лто бываетъ предметомъ тайныхъ страданій, чѣмъ-то въ родѣ І!с< ною поѣхалъ онъ па югъ и побывалъ па родниI.. По- видимому. поѣздка его оживила. Ему опять приходитъ мысль объ изученіи Россіи во всевозможныхъ отношеніяхъ, и онъ наніи а.гь даже докладную записку, въ которой излагаетъ планъ задуманнаго имъ обширнаго труда по отчизновѣдѣнію I. Р.сѣ интересы ею теперь сосредоточены въ Россіи и тѣ<ш» (вязаны съ его жизнью въ Россіи: „Если бы Одесса была хоть і і:о.іы.о-нибѵлі. похожи к.піиаюот. на Игаіоиі. ряиумѣопті. я по онихомъ бы о поѣздѣ .и тряпицу' пяяиъ оот. ір. А. II. Т..-Х т..мх. < »ні. ................ ™« .......................4 ’) Въ ілаігі. 111-й привожу бщьвую вшержку "»» ’™я <юш« ян
къ |'ос( ін на ;іім\ и ггромгь планы о томъ. какъ будущимъ лѣіечі оиъ иіючіігалъ бы Жуюжском) 2-ю часть .Мертвыхъ П ШІ. НЪ ОКОНЧИІѴЛЬНОМЪ видѣ, а осенью приступилъ бы ж чатнію. . Бъ письмѣ къ Стурдзѣ, который звалъ его въ ОНЪ говоритъ: .Скажу вамъ откровенно, что мнѣ не \оч« п и н на три мѣсяца оставлять Россію. Ни за что бы я не выѣхалъ изъ Москвы, которую такъ люблю. Да и вообще Россія віт’ мнѣ становится ближе и ближе. Кромѣ свойства імцины. есть въ ней что-то еще выше родины, точно какъ бы лго та земля. откуда ближе къ родинѣ небесной..." Осень 1850 г. и зиму (1850—1851 гг.) онъ провелъ въ Одессѣ. гдѣ наше южное солнце лишь отчасти могло замѣ- нить емѵ солнце Италіи, которое всегда такъ благотворно дѣйствовало на его здоровье, физическое и душевное. Под- готовляя здѣсь къ печати 2-ю часть „Мертвыхъ душъ", онъ въ то же время хлопочетъ и о второмъ изданіи собранія своихъ сочиненій. Въ декабрѣ (1850 г.) онъ писалъ Смир- новой: .0 себѣ пока скажу, что Богъ хранитъ, даетъ силу работать и трудиться. Утро постоянно проходитъ въ занятіяхъ; но тороплюсь и осматриваюсь. Художественное созданіе и въ словѣ то же. что картина. Нужно то отходить, то вновь под- ходить къ ней. смотрѣть ежеминутно, не выдается ли что- нибудь рѣзче и не нарушается ли нестройнымъ крякомъ все- общее согласіе"... Въ апрѣлѣ 1851 г. Гоголь покинулъ Одессу. Май мѣсяцъ онъ провелъ на родинѣ—проѣздомъ въ Москву: онъ велъ съ собою уже совсѣмъ готовый къ печати 2-ой томъ .Мсрівыхъ душъ". О немъ онъ писалъ Плетневу изъ Васильевки: ..Что второй томъ .Мертвыхъ душъ" умнѣе перваго—это я могу сказать, какъ человѣкъ, имѣющій вкусъ и притомъ умѣющій смотрѣть на себя, какъ на чужого человѣка... но какъ раз- смотрю весь процессъ, какъ творилось и производилось это созданіе, вижу, что уменъ только тотъ, кто творитъ и зиждетъ все. употребляя насъ вмѣсто кирпичей для постройки по тому фасаду и плану, котораго онъ одинъ истинный разумный Зодчій “... Онъ всегда бы.гь увѣренъ въ тонъ. что Іяяъ неисновѣдн- «шш путями, баіѣзюши. испытаніями ведетъ его къ совер- шенія. «единаго подвига. — и на свой трудъ онъ смотрѣнъ, сакъ па грудъ, нѣкоторымъ обратомъ боговдохновенвый. Теперь.
29 когда дѣло его жизни близилось къ окончанію. въ душѣ »-.ім- кяго ипохондрика зашевелилось глухое сомнѣніе. второе <>нъ страшился высказать. Можно думать, что не |одъ навязыва- лась ему ужасная мысль: а что. если его трудъ не угоденъ Богу, если его внушилъ духъ зла. коварный искуситель и врагъ рода человѣческаго, возбудивъ въ душѣ поэта великое самомнѣніе и преступную гордыни»?.. Какъ узнать правду? Какъ выйти изъ тяжелой неизвѣстности? И больной поэтъ не перестаетъ всѣми помыслами устремляться къ Всевышнемѵ. онъ взываетъ къ Его благости, онъ молится и. не полагаясь па силу молитвы, проситъ другихъ молиться о немъ... Изъ Москвы, гдѣ онъ сейчасъ же почувствовалъ, что ему плохо, что ему -нуженъ Крымъ4, онъ пишетъ матери: .Бѣдная моя голова! Доктора говоритъ, что надо ее оставить къ покоѣ... Молитесь обо мнѣ. добрѣйшая моя матушка. На ваши теплыя, на ваши близкія моему сердцу молитвы много у меня надежды. Трудно, трудно бываетъ мнѣ!" (2 септ. 1851 г.І. .Духъ м»»й крайне изнемогъ4, жалуется онъ ТИевыреву, сообщая, что ѣдетъ помолиться въ Тропцко-Сергіевскую лавру. Въ это время мать звала его въ Васильевку на свадьбу дочери. Его самого тянуло па югь, но онъ не имѣетъ силы двинутыя въ путь и боится ..пріѣхать на свадьбу больнымъ и всѣхъ разстроить" Иіца отдыха и душевнаго освѣженія, онъ посѣщаетъ Аксако- выхъ въ пхъ имѣніи Абрамцевѣ, заѣзжаетъ въ Оптику н\стынь, потомъ—изъ Москвы — ѣдетъ молиться въ Троицко-( ’ѵргіен- скую лавру... Въ концѣ октября упадокъ силъ и духа смѣ- нился нѣкоторымъ подъемомъ: по временамъ Гоголь бывалъ веселъ и разговорчивъ, принималъ и посѣщалъ друзей. Въ 20-хъ числахъ октября онъ читалъ у себя на квартирѣ .Реви- зора" для нѣсколькихъ приглашенныхъ лицъ, въ числѣ кото- рыхъ быль и Тургеневъ. впослѣдствіи описавшій это чтені< въ своихъ воспоминаніяхъ о Гоголѣ. Въ ноябрѣ и декабрѣ онъ чувствуетъ себя сравнительно- недурно и строить планы о поѣздкѣ весной» на югъ. Оиі работаетъ... Друзья находятъ его .довольно бодрымъ ... Н< ію всему видно, что подъ этимъ наружнымъ «покойствіем- скрывается что-то тревожное: оживленіе было обманчивымъ ’) Ні- желая огорчить .родныхъ, онъ ѣхалъ только до Калуга, откуда вернулся івииулса-т.ьи» пъ путь, но ж іібратно въ Москву.
и всмкаіі (-.іучайность могла нарушить неустойчивое равно- вѣсіе «го души. , нці январи 1852 I. ум«|ма Е. М. Хомякова. и ..и іМ<рц. ноі рік-.іа Гоголя. ('. Т. Аксаковъ. ВЪ своихъ восц(|- мііііаіііяхь. іоворигь объ атомъ слѣдующее: „Вотъ какъ!" — скіімілъ онъ I Гоголь Г грустно здороваясь съ нами; говорилъ, чю боался въ тотъ день посылать узнать о ея (Хомяковой) здоровьѣ и только ждалъ извѣщенія отъ Хомяковыхъ, которое и не замедлило придти. Спросилъ, гдѣ ее положатъ. Мы ска- :а.ш: въ Дапиловомъ монастырѣ, возлѣ Языкова. Онъ пока- чалъ головой, сказалъ что-то объ Языковѣ и задумался гакъ, что намъ страшно стало: онъ. казалось, совершенно пере- несся мыслями туда и оставался въ томъ же положеніи такъ долго, что мы нарочно заговорили о другомъ, чтооы прервать его мысли-*. Онъ былъ такъ разстроенъ, что не могъ быть на похо- ронахъ. .Страшна минута смерти!"—говорилъ онъ послѣ того у Аксаковыхъ. На чье-то замѣчаніе, что смерть не страшна тому, кто увѣренъ въ милости Божьей къ страждущему чело- вѣку. онъ сказалъ: „Ну, объ этомъ надо спросить тѣхъ, кто перешелъ черезъ эту минуту". Видимо, онъ думалъ и о своей смерти, приближеніе ко- торой чувствовалъ, и всегда мучившая его грозная загадка загробнаго существованія и посмертнаго возмездія слова стала передъ нимъ: онъ вперялъ умственный взоръ въ и \ тьму неизвѣстности, и его душа то изнемогала въ сомнѣніяхъ, то ободрялась надеждою. И. какъ обыкновенно бываетъ вь по- добныхъ случаяхъ, обостреніе сомнѣній, угнетенное <•<•< тояніе духа, можетъ быть, минутами близкое къ отчаянію, вызывали, въ видѣ естественной реакціи, временный подъемъ душевныхъ силъ, родъ внушенія со стороны инстинкта самосохраненія. По свидѣтельству современниковъ, Гоголь вдругъ пріободрился, „сдѣлался спокоенъ, какъ-то свѣтелъ духомъ, почти веселъ"... — I февраля (1852) послѣ обѣдни онъ пришелъ къ Аксако- вымъ. и вотъ что впослѣдствіи занесъ въ свои .Воспоми- нанія (. 1. Аксаковъ: „Видно было, что онъ находился подъ впечатлѣніемъ этой службы: мысли его были всѣ обращены къ тому міру. Онъ быль свѣтелъ, даже веселъ, говорилъ мною и все объ одномъ и томъ же. Онъ говорилъ. что надобно посовѣтовать Хомякову читать самомѵ пгя.иипи .... .......а
ЧТІ> это ліи ііі-го о ,ия нея «)4т. ут4иі. „іг. и что толыш „М'ІИГ'І. іиыг.іъ чтеніе іка.пирп по ѵш-ришчъ коі.щ чнпь.тъ близкіе: говорилъ о впечатлѣніи < ч,.рти пя .иоді’й ....яь. возиоашо ли человѣка воспитать такъ < і, палыхъ лѣтъ онъ понималъ значеніе жизни и смерти, чтобы смерть не по- ражала. какъ будто нечаянность*... Подъ роковою властью мыслей о смерти вскорѣ опять за- туманилась душа поэта. 4 февраля онъ задумалъ говѣть и. какъ сообщалъ потомъ пользовавшій его докторъ Тарасеиковъ, „прекратилъ занятіе корректурой, а вмѣстѣ съ тѣмъ умень- шилъ до крайности свое питаніе и сонъ"... Передъ исповѣдью (7 февр.) опъ „палъ ницъ и много плакалъ' Онъ. видимо, слабѣлъ тѣломъ и духомъ. ..Причащеніе ею не успокоило, опъ остался такъ же мраченъ, не хотѣлъ нъ этотъ день ничего ѣсть, и когда послѣ съѣлъ просфору, то назвалъ себя обжорою, окаяннымъ, нетерпѣливцемъ и сокрушался сильно"... • Онъ изнурялъ себя постомъ, который быль имх іоящныт. голоданіемъ. Онъ изнемогалъ душевно подъ литомъ вѣчныхъ помысловъ о близкой смерти, объ ожидающемъ ею Страш- номъ ( удѣ. II вотъ 11 февраля, послѣ всенощной у графа А. II. Толстого, въ домѣ котораго жилъ тогда Гоголь, онъ „долго молился одинъ въ своей комнатѣ", а ..въ три часа утра призвалъ своего мальчика и спросилъ его. тепло ли въ другой половинѣ его покоевъ. ..Свѣжо", отвѣчалъ тоіъ. ..,1аи мнѣ плащъ: пойдемъ: мнѣ нужно тамъ распоридаться* II • онъ пошелъ со свѣчой въ рукахъ, крестись во всякой ком- натѣ. 'К ре.'.ъ которую приходилъ. Пришелъ, велѣлъ открыть трубу какъ можно тише, чтобъ никого не разбудить, и по- томъ подать изъ шкафа портфель. Когда портфель был ь при- несенъ. онъ вынулъ оттуда связку тирадой, перевязанныхъ тесемкой, положилъ ее въ печь и зажегъ свѣчой илъ своихъ рукъ. .Мальчикъ, догадавшись, упалъ передъ нимъ па колѣни и сказалъ: „Баринъ. что вы это? перестаньте! .Не •п«м дѣло", отвѣчалъ онъ: „молись*! Мальчикъ началъ п.іакаіі и просить его. Между тѣмъ оюнь уі;ма.гь. послѣ того какт обгорѣли углы у тетрадей. Гоголь -утмѣти.іъ это, вынулъ СВИЛЬ] изъ печки. ра-.іпізалі. тееепху и. ».»мимл іиеіи ішп. чкЛі легче било принятыя ши»' .жжеп. опять и сѣть іи сту.гі передъ огней*. ожнмн. нова ы сіорить и ип.гіяіъ. Ішл опъ, перекрестясь. воротилги въ нржиюю свою комнату ”<’
цѣловалъ мальчика, легъ па диванъ и заплакалъ . Гакъ опи- сываетъ знаменитую сцену сожженія 2-ой части -Мертвыхъ душъ” М. 11. Погодинъ. То же. въ общемъ, сообщаетъ п д-ръ Тарасенковъ. А на слѣдующій день (12 февр.) Гоголь сказалъ графу Толстому: „Вообразите, какъ силенъ злой духъ! Я хотѣлъ сжечь бумаги, давно уже на то опредѣленныя., а сжегъ главы ..Мер- твыхъ душъ", которыя хотѣлъ оставить друзьямъ па память о моей смерти". Онъ слегъ и упорно отказывался отъ лѣченія. Врачи (Та- расенковъ, Альфонскій. Оверъ и др.) терялись въ догадкахъ о характерѣ болѣзни.—и всѣ средства, къ которымъ они при- бѣгали, оказались напрасными. Умирающій упорно противился лѣченію. 18 февраля онъ причастился. Погодинъ сообщаетъ, что онъ обнаружилъ радость, когда ему предложили это. и „выслушалъ всѣ евангелія въ полной памяти, проливая слезы". 20 февр. былъ созванъ консиліумъ врачей. Они. повидимому, согласились въ томъ, что помимо разныхъ болѣзней, тѣлесныхъ и душевныхъ, изнурившихъ организмъ Гоголя, онъ въ данное время истощенъ продолжительнымъ голоданіемъ. ()пъ отказы- вался отъ пищи и умиралъ голодной смертью.—Врачи рѣшили: „Надобно кормить его насильно". Но было уже поздно. 20-го ночью началась агонія, а на слѣдующій день 21 февраля въ 8 часовъ утра—Гоголь умеръ. 25 февраля, послѣ отпѣванія въ университетской церкви, прахъ великаго поэта п страдальца былъ погребенъ і . Дави- ловомъ монастырѣ.
II. Къ душевной драмѣ Гоголя. іи <»ы I оголь былъ обыкновенный смертный белъ гі.хъ исключительныхъ дарованій и безъ гой геніи.и.ногти. какими онъ былъ одаренъ, то исторія его души была бы не траге- діей. а мелодрамою — невропата и психопата. кякихъ мною. Трагедіи Гоголи была обусловлена тѣмъ, чіо -потъ больной человѣкъ, этотъ невропатъ. меланхоликъ, ипохондрикъ и мизяіі тропъ, несъ великую тяготу великаго призванія, выіеішіяшіго изъ его огромнаго и разнообразнаго художественнаго даро- ваніи. осложненнаго общею геніа.іыіогтью натуры. ,I,ііі боль ной души и больныхъ нервовъ Гоголи »то было бремя ш- удобоносимое. Xу іожестненный даръ. къ особенности такой огромный, яркій и властный, какой былъ у Гоголя, я тѣмъ болѣе геніаль- ность можно, по нраву, разсмиіриііять кикъ силу, которая оба :ыкаетъ И дѢЙГТВуРТЪ И ДѢЙСТВУЯ ѴІОМ.ІНе’іЪ. І’Ы- ваюті. счас тлнво-органнзоімнныи натуры. <ъ крѣпкими нер- вами сь уравновѣшенной душой натуры, которыя несутъ бремя дарованій и генія гракните.п.но лсіко не сгибаются, не падаютъ подъ нимъ. Таковъ былъ Пушкинъ. Характерною илъ особенностью ЯКІЯГТСИ. между прочимъ, то. что ОНИ ПОЧТИ НО чувствуютъ своей геніяльности и не выдѣляютъ <‘*бн изъ ряда Прочихъ смертныхъ. ІКіПКИІІЪ КОЖ'ЧІІО ЗЦйЛЪ ЧІО ОІІЬ НеЛИКІЙ НО.ЛІ. И ЮНІЙ. И<. ОНЪ И- сюре ЮЮЧИМ.Н И ИЗ ..ЮМЪ бы И. .ои.бов-нъ игъ фермы мыми. ю-юрми .ім твлия х нею жпм.нп- гам«-4ийыня ТИ ІфИчшюарюъ ю. жіещ-ИТЪ
< .ЧМо'И іч ІКІМ кромі. рниум Іігтсіі, гѣ\і> случаевъ. Когда <Т«» ікм'ѣща.го інчіо іііно-і іі.імнн* творческое вдохновеніе. Это и аи_ ішжгно ві. илмѣегномъ стихотвореніи: „Пока не требуетъ поэта къ скащгііпоЙ жертвѣ Аполлонъ..." —Еще ярче представлено • го къ ..Моцартѣ н Сальери**. Внѣ вдохновенныхъ моментовъ нюрчеепш геній простой смертный, добрый ма.іыйі Его >на іъ»іо< іъ нейтрализуется, и опъ свободенъ отъ блаженнаго, по ѵ іоміігслыіаі'о ощущенія ея. У Гоголя мы не видимъ этой спасительной анэстезіп генія. Онъ не былъ .добрый малый", онъ былъ лишенъ великаго преимущества чувствовать себя простымъ смертнымъ, ('вою пніалыин и. онъ ощущалъ постоянно. - не только по празд- никамъ творчества, но и въ будни жизни. Онъ ощущалъ ее даже тогда, когда .занимался всеобщей исторіей, -занятіе, къ которому онъ призванъ не былъ. Въ 183-1 году оігь писалъ Погодину: -Ухъ. братъ, сколько приходитъ мнѣ мыслей, да какихъ крупныхъ, полныхъ, свѣжихъ! Мнѣ кажется, что сдѣ- лаю кое-что не общее по всеобщей исторіи... " -Это одно изъ многихъ проявленій своеобразной „хлестаковщины" Гоголя. Фраза звучитъ по-хлестаковски. по опа—не ложь и не хва- стовство. а только нескромное выраженіе иллюзіи, внушенной настойчивымъ ощущеніемъ геніальности. Онъ дѣйствительно чувствовалъ. что у него въ головѣ, даже при занятіяхъ все- общей исторіей, возникаютъ оригинальныя, блестящія мысли; Оні; и возникали, но только онъ ошибался, когда, думалъ, чті» пзъ нихъ выйдетъ что-то „не общее по всеобщей исторіи*1. Чѣмъ бы пи занимался онъ, всегда ему казалось, что онъ сдѣлаетъ что-то особенное, невиданное и неслыханное. Выше- приведенную фразу съ гораздо большимъ правомъ онъ могъ бы повторить примѣнительно къ своей художнической работѣ. Тутъ дѣйствительно возникало у него множество „крупныхъ, полныхъ, свѣжихъ мыслейи ему приходилось бороться съ ихъ наплывомъ. Въ первые годы его творчества онъ былъ подавленъ ихъ избыткомъ, и ему трудно было справляться съ разгуломъ творческаго воображенія и художественнаго юмора. II всю жизнь онъ старался дисциплинировать эту силу, обуз- давать свой геній. Частыя шпі|шіши и передѣлываніи. кото- рымъ онъ подвергалъ свои произведенія, были упражненіемъ въ такой дисциплинѣ и вытекали изъ сознанія ея необхо- димости.
Исторія іиор'И'стнн I шили яіыисгь шіиъ юіртнііу боріиіы великаго поэта съ подавляющимъ прибоемъ художественныхъ идей, с'і> напоромъ образовъ, съ навязчивостью замысловъ. пре- вращавшихся, какъ это случилось съ замысломъ .Мертвыхъ іушъ“. въ своего рода ійбе (іхе. Гоголь былъ въ <і«мчп. творчествѣ—м у ч с и и къ и и одни ж н и къ... По въ этомъ вопросѣ нужно имѣть ВЪ виду ІІГ ТОЛЬКО силу, а и качество или характеръ дарованія. Гоголь былъ геніи разлагающаго психологическаго анализа. иаприи.і'чіпап» па темныя стороны души человѣческой. Достаточно извѣстно, какъ умѣлъ онъ—по его выраженію „слышать душу' и копаться въ хламѣ и сорѣ душъ человѣческихъ, вынося осту іа самоотраву, если можно такъ выразиться. „іруннымъ яломъ іуха“—гнетущую мизантропію. Въ своемъ творчествѣ Гоголь быль художникъ-мизантропа»... Извѣстно и то. съ какимъ мастерствомъ пспхолога-анатома разсѣкалъ оігь собстпеннув' душу, находя въ пей разныя—по его выраженію- .мерзости' частью подлинныя, частью воображаемыя. Пзъ его признаній извѣстно, что онъ обобщалъ свои .,мерзости*. отыскивая ана- логичныя имъ у другихъ, и наоборотъ — чужія .мерзости' находилъ въ себѣ пли воображалъ, что онѣ есть и у него самого. ..примѣрялъ ихъ къ себѣ4, и на этомъ нуги дохо- дилъ до настоящей моральной ипохондріи. Эго былъ геніаль- ны й \ у д <і ж и и къ-и по х о и д р и къ. Такое творчество въ высокой степени ядовито. II. бе.п» сомнѣнія, .........сіи, рано сталъ бы жеріВОЮ •юи і. <іі.і о. ной самоотравы, если бы природа не надѣлила его двумя противоядіями: огромною силою юмора и огромною ли- рическою возбудимостью. Художественный смѣхъ—отличная дезинфекціи; онъ обез- вреживаетъ продукты разложенія, получающіеся въ результатѣ психологическаго анализа разныхъ „мерзостей', своихъ и чу- жихъ. всякаго „дрязга* жизни, всѣхъ этихъ „холодныхъ. раз- дробленныхъ характеровъ*. которыми „кишіпъ жизнь, и. наконецъ. общей картины „тьмы и пугающаго отсутствія свѣта*. Юморъ смягчаетъ горечь ми.іаптроішческнхъ и ипохон- дрическихъ настроеній и освѣжаегь омраченную душу- Вт томъ же направленіи дѣйствуетъ и лирика. Она хотя оы ш. мигъ—уноситъ поэта прочь отъ этой „мерзости запустѣнія и создаетъ волшебную иллюзію. въ силу которой аніііоыпч»*
< кні мна ши» п|ИЧ«раіц»н‘И'іі ни мні”і. нъ храмь гпм- нокъ И Ю»|ИТИЬ. Кі. «оііанін Мертвыхъ душъ" лиризмъ принималъ боль- пни- ѴЧМГ1ІГ о рн игіірах ь котораго мы лишь приблизительно шіжгмі. минь но „лирическимъ мѣстамъ “ великой поэмы, і И. ім < .ни и іковавшаго ея созданію лирическаго возбужденіи • охрани пн і. нь письмахъ Гоголи. Въ одномъ письмѣ (къ По- кціін.» отъ 6 дек. 1835 г.) онъ говоритъ, что его „полно- вили высокія, ііснолненпын истины и ужасающаго величія МЫСЛИ..." Въ другомъ (К'Ь Жуковскому, 1() ІЮНЯ 1836 Г.) онъ пишетъ: .Какихъ высокихъ, какихъ торжественныхъ ощущеній. ів і:нлнмыхъ. незамѣтныхъ для свѣта, исполнена жизнь моя!.. Клянусь, а что-то сдѣлаю, чего не дѣлаетъ обыкновенный чо.іо- кѣкъ. .Іьвннѵю силу чувствую въ душѣ своей..."—Нельзя не вніѣть здѣсь выраженія мощныхъ лирическихъ эмоцій, кото- рыми сопровождалась его творческая работа надъ матеріаломъ, кя.іа.югь бы. всего менѣе располагающимъ -къ лирическому паренію. Но но мѣрѣ того, какъ Чичиковы. Маниловы, ('оба- кеввчя. Ноздревы и прочіе превращались въ „перлъ созданія", и передъ умственнымъ взоромъ поэта все шире развертыва- .іась картина Руси. —творческая сила образнаго мышленія не замѣтно переходила въ лирическій подъемъ, и это освѣ- жало и оздоровляло страдальческую душу поэта, удрученную напряжепнымт. анализомъ ..дрязга" жизни и хлама души. II. Итакъ, самоотрава геніальности художішка-психо.юга и сатирика —въ извѣстной мѣрѣ—обезвреживалась юморомъ и лиримой. Но ІИ. душѣ Гоголи была и другая отрава — ьрай- няго эгоцентризма натуры. Она. въ извѣстной мѣрѣ и до поры ю времени, обезвреааіва.іагі. другимъ ему присущимъ Даромъ «лаіодѣте.іі.ііымъ. по іі фатальнымъ даромъ рели- гіозности. Не подлежитъ сомнѣніи!, что Гоголь прнна ьіеааі.гь къ налу натуръ эгоцентрическихъ. т.-е. такихъ, ѵ которыхъ ощущеию и соэііиніе своего .>Г гтаиовитси чрезмѣрнымъ. :>ІО -родъ гипертрофіи того центра психики. который назы- вается . я -. Эгоцентризмъ не слѣдуетъ смѣшивать съ эгоизмомъ.
-явленія различнаго порядка*, эюизмі, ик.і'-иі>- мори и.- пііго Порядка, эгоцентризмъ -явленіе общеш-ихолоі-ическаго и даже психофизическое. Человѣкъ эгоцентрическаго уклада мо- жетъ обнаруживать тотъ минимумъ эгоизма, при шпоромъ человѣкъ имѣетъ всѣ права считаться альтруи<томъ. Нерѣдко именно натуры эгоцентрическія оказываются способными на подвить самоотверженія. Вообще человѣкъ эгоцентрическаго строя души не есть субъектъ. страдающій себялюбіемъ. Онъ только че.іовѣісь. обреченный ощущать давленіе центральнаго .. я“ на всю психику. Опъ постоянно чувствуетъ себя но всѣхъ впечатлѣніяхъ, радостяхъ. скорбяхъ, во всемъ. что онъ пере- живаетъ. Такому человѣку трудно отрѣшиться отъ своего -и", забыть о немъ. отдаться дѣлу, страданію, наслажденію іаі:ъ чтобы при этомъ не думать о своемъ гіГ. которое дѣйствуетъ, страдаетъ, наслаждается. Ото—великая тягота души. требую- щая противовѣса.—и всѣ эгоцентрическія натуры инстинк- тивно ищутъ себѣ опоры въ объективной сферѣ- въ окру- жающей средѣ, въ дѣятельности, направленной на внѣшній міръ, на другихъ людей. По есть и такія, для которыхъ нан- лучшею опорою является религія: ихъ гипертрофированное _я‘ не находитъ себѣ достаточнаго уравновѣшенія въ антнте.иіхь: я и семья, я и общество, я и отечество, я и народъ, я и человѣчество, и нуждается, кромѣ того, въ религіозной антитезѣ: я и Богъ. Таковъ былъ .1. II. Толстой. Таковъ былъ и Гоголь *). Эгоцентрическій укладъ психики, если онъ ярко выраженъ, есть своего рода бремя, которое не легко выносить даже на- турамъ. пользующимся полнотою физическаго и душевнаго здо- ровья. Его тяготу не разъ чувствовалъ даже такой богатырь какъ .1. 11. Толстой. Для невропата Гоголя оно было роко- вымъ -тѣмъ болѣе, что у него къ природному эгоцентризму натуры присоединялся еще тотъ. который обусловливался сла- бостью его нервной организаціи и неуравновѣшенностью его духа. Извѣстный эгоцентризмъ вообще свойственъ неврасте- никамъ. невропатамъ и психопатамъ. ибо на патологической почвѣ центральное _я" получаетъ ненормальную постановку и болѣзненное выраженіе, назойливо вторгается во вгѣ области душевной жизни, гдѣ, вслѣдствіе нарушенія нормальной дѣя- ’) Нѣкоторыя проявленіи ігіііі'Чігпіі;ма Гоголя раіемогрѣііы иъ ілаиѣ ІІІ-ей.
ігікіп>сін і)інгнных'ь сіі.гі.. ”Н<> нс встрѣчаетъ достаточна^» п|мчнноі:Т.( а. При ііііохопдріи эгоцентризмъ неизбѣженъ. хотя бы чѵ пигѣкъ <»г». природы не имѣлъ задатковъ его. Гоголь, какъ извѣстно, обнаруживалъ расположеніе къ ипохондріи, въ осо. бенпопті къ ипохондріи моральной, и съ годами это распо- ложеніе нсѵ усиливалось: опъ не переставалъ искать и нахо- дятъ къ себѣ разные, большею частью мнимые, недостатки я грѣхи и все усерднѣй каялся и молился, стремясь къ нрав- ственному очищенію, къ исключительной душевной чистотѣ. Нетрудно понять, что па этой почвѣ неминуема крайняя и притомъ бо.іѣзнеппая гипертрофія центральнаго „я" чело- вѣка. грозящая фатальнымъ нарушеніемъ психической устой- чивости. Прирожденный эгоцентризмъ его натуры, усиленный или. .пчіпе сказать, искаженный патологическимъ. не .могъ найти себѣ противовѣса во внѣшней дѣятельности. въ здоровой обще- ственной работѣ на томъ или иномъ поприщѣ, о чемъ онъ долго и упорно мечталъ, лелѣя фантастическую мысль о ка- комъ-то своемъ .призваніи"—дѣятеля, приносящаго на госу- дарственной службѣ—огромную пользу Россіи. Исканіе этого .поприща", чуть ли не государственнаго, было у Гоголя вну- шеніемъ инстинкта эгоцентрической натуры. Невозможность найти такое г поприще “. обусловленная и внѣшними, и вну- тренними причинами, привела къ тому, что онъ сталъ смотрѣть на свою литературную дѣятельность, какъ на родъ государи ственпаго служенія, о чемъ опъ прямо и говоритъ въ ..Автор- ской исповѣди**. -Я примирился... съ писательствомъ своимъ только тогда, когда почувствовалъ, что на этомъ поприщѣ могу также служить землѣ своей...".—говоритъ онъ тамъ. И еще: ....какъ только н почувствовалъ, что на поприщѣ пи- сателя могу сослужить также службу государственную, я бро- силъ все: и прежнія свои должности, и Петербургъ, и обще- ство близкихъ душѣ моей людей, и самую Россію, чтобы вдали и уединеніи отъ всѣхъ обсудить, какъ это сдѣлать, чтобы доказать, что я былъ также гражданинъ земли своей и хотѣлъ служить ей..." .Доказать это онъ думалъ созданіемъ великой поэмы .Мертвыя души . которая должна была изобразить сперва вег дурное и темное .въ природѣ русскаго человѣка", г.....- пгмъ обнаружить хорошіе задатки, скрыты»- въ ней. и. ннко-
3!» иецъ. указать Руси путь къ возрожденію къ лучшему буду- щему. Весь замыселъ. къ сущности основывался на агоп«*п- трической антитезѣ: „я (Н. В. Гоголь) и Русь* и разсказъ о похожденіяхъ Павла Ивановича Чичикова превращался т, поэтическое созерцаніе Руси „ивъ прекраснаго далека* и. скорбное повѣствованіе о всероссійской .тьмѣ и путающемъ отсутствіи свѣтя". наконецъ, въ морально-религіозную ішэму о русскомъ „адѣ* (часть I). „чистилищѣ* (часть ГІ1 и .раѣ* (часть Ш). Такова была концепціи, внушенная .Божественной комедіей" Дапта. которую Гоголь не переставалъ пеум-’пггм- вать. живя въ Италіи, гдѣ онъ и работалъ на.гь .Мертвыми душами". Эта работа уже не была только работою ..комическаго писателя". сатирика.—это была работа моралиста и религіоз- наго искателя.—искателя религіознаго успокоенія и божествен- ныхъ откровеній. Рядомъ съ антитезою „я и Русь" ео.і.ініш- лась другая—религіозная: .я и Богъ“. Гоголь все больше уходилъ въ „свое душевное дѣло* и искалъ нрамтычліяю просвѣтлѣнія, трудился надъ выработкою въ себѣ яысокаіо душевнаго строя.—такого высокаго, чтобы на этой листѣ онъ могъ бесѣдовать съ Богомъ. И ему казалось. что съ этой высоты картина Руси предстанетъ ему въ новомъ видѣ и онъ уразумѣетъ тѣ тайные пути, по которымъ ІІроііидѣнв- ведетъ Россію Чичиковыхъ къ великому, свѣтлому будущему.. И онт, все болѣе укрѣплялся въ мысли, что только силою этого моральнаго и религіознаго подъема онъ будетъ въ со- стояніи довести свое художественное .тѣло до конца и создать великое твореніе, которое сразу двинетъ Россія» Чичиковыхъ впередъ. II такимъ образомъ выяснится его Н|Жзкяпіе ыя котораго онъ и былъ .посланъ ня землю-. ІІІ Антитеза _я и Богъ* помогла Гоголи* достичь душеинак» равновѣсія. Но это равновѣсіе было неустойчивое. что зави- сѣло. съ одной стороны, отъ характера іимигіозности Гоголи, а гъ другой—отъ его нервныхъ и душевныхъ немощей. Религія Гоголя носила рѣзко-выраженный ми'ю.іогическіи пошибъ: онъ вѣровалъ ярханчнскн-слѣно и притомъ не только
и.ыошіг.іі.шр и ІІІШИ.Ч*. "1.1 ШНІ01.ІИ Ч.Н Ч.К.ГВЯИШИІП •'ЖоХгі ІЧН ,яяя !|.ік|.й <ні ч.і.аі.нпі и идилмі .ми в(Ц.1иф в.іи ц 'іпи'.иж пнкнгуо.» і|..ія ч,г'.|,(Ь:.нІп и шіін „ІО НО.М Ч.ГІІІ.ХіЧО Ч.ЯІМ ипрі ЦОЯО.НЧЯ ЦО.ІЛ! ИГіІІІ ЦІ'ИІОІОЯ няпн'НоѵХх ч коііі.мХ.ч.ні ч.кііоім и.)Л(| оппаѴясоНвоя кпы.ч' АГ> о|.мѴі! ІН.ШІОІНІИОГІОП.МЯ ОІОІіѴо Ч.ГІІЧ'. ІИІІЛІ О.І.ШЯ.) Ч.ІѴОЯ ІІН.НіХк Ч.ІЧЧО ЦГКІ01О.Ч ИЯИІІЯ'оѴХх о.іияііг.ія шІХ.піф ІГВПКНІІуо .ЮЯ.І І(.)І.,ШЯІЧЯО.)ШІІЧЯ <Н|.ІІ.)І! .МП ИННІГ *І,Ѵ.)(І.ІІІ || ((IV И І»ІО(І.).Г П.Н,| \ ) О.ІШІИМІІ 1(1401) V || О.ІВЯ.)ЯОГ.М.)<| || іиря.и-у ШІ0)1ИІІІ>ИШІІП| ' НЯОІІ ІІ.І| 11 Ч1Я(МГН(ІН0ХИ |, ЯѴЛ(ІІ) Ч,К.)!|,ІѴИ ,).Ч'Х ІЧН няня ііі..>оігіг,іі.Ш|.Ѵ ііоікіл.і.ніі.циг и иіфжі.гоіу о.і,> иіігияоѴ<|,г.і;:п і хічнчг.н.ійп.і. .><|.іь>іѵ ши .і<|,гоо и ч.іѵ.мип О,іэ кіпвяояигоХпо |і .іон и .>чі.ня*|.ііио.> ішчг.ш ч,іѵ<ш: ч.ц няі.мыіоя.і. о.і.і п.н'і лпкі.і. НііЧПГіН I! Ч.К!|.І Ч..І !|..1,.)'.|.ІѴЯ НІ'ІЧО НІГО.ІОД НІѴІКІѴ КНІИІ.ШІА'| ' і,иічп(іі|.ні:.міі> ч.н.ш<нѵ.хІр ч.інгияіі ч,кі!і:охи.)іі ч..ч поііпог.ч.) ііігіні иіііпгіііін.кіо цоя.мыі.і.шикіяап кгѴ иікГо.і.оя ‘нгіі.) пня -нг.пі ч,нн.ч цоиокгаипоп ‘ихэоіш'шпаг о.ы в.мгнф ч..і.о шііміѵи ІІ.ІЧ.І.ІІІ ЧІНІІШ* ІІПЖГОѴ КІЧМОД ІЧККІІѴ ИОНЯ.НпА'Ѵ ,НІ1.1Ь \::)| ікік.ніянііѵол и цоіѵ.пііііХ^іК) ()Н(іио.і..)оіі щчіэоіічгііііі.11 ч.и.н' -нііяо ч.гпп .іи ч.ио ічо пг.і.і •і,і(І<|.кі:ніІ іі'тоіия'.інІ.іХ чг<м..і 'і.гніі -иііи иг шп.і нго.іо । ‘ьияиіЬ.иэііо.ін уічіѵн.і || ХніЛѴ ч.і.н.нін.і и І!.КІІ.ІП.'|Г ІІ.ЧЧГО1 І<.).І,.Н!,І..)І> Хиоііоіоя •(МНІШІгИѴ,) 0,І0П‘1Г0р О.ПППЫЯ -іпіяпно і.и •ч.нія.і..>.і1ііХ.)<і опі.і.л ни о.і, ічо оліі оя онжАп ,)оііо.і. -оя •і.іѵііпиякнііп ч,иіиянг.)н ч,.» ниц.ног,)і> ч,і;іі ч.іпііпііі.і.иіія.мііі II 'ЧЧІ НІІОК II Ц.Н.ІІІГ.МІ Ч.ІІПІГПірІяХ -.ИЦЧІ-оѴ Ч.І,ХіП(.І.О(ІІІ ІЧО 'І.ЮН Ч.ЯНЯ-ІІІІ-Ч.ЯІГЯ 'МІО—•|!І«і:И(І.І,ІЬйіО.ІЯ ОІО.І,ОЛ(.І. чшиг оюиѴо Ч..І ічо К.ІГКІЛО и Ч.ІІНѴ ЦІЧПѴЛЬ ЧЧО.І.С. І<ІЧ,МІІ(-ОЯ Ч,ГН.І.Н(І.І.Х 4,110 ІЧО иг.м 0.1.1, ІІ.іЦККІГ ОИЧГОЯ.ІЦ ІЧГІІ.ІОІѴ оѴ Ч,.)ОНОѴ 4,110 ІІ.(,.)ОНЧІ1!ІІІ -іі иоіні «нляиі.»«| ч.і«л иічіічг.і.і.іПіііііоіІп інчііі.іо о.ы ч.гн.і. -ОІрИІ Хк.НІЯ'.МІІІ-ОІІ Ч.ІІОІЧОІ 0,1.) К.)ГИ((я.)И Хк.НІЯ(.)ІІІІ-0І1 „КПП -Ніи ири'ія-і инипХіІя пг.нчіѵ" Хи.ні ч,я игиѴохікІп Хіѵ.ніяыііп -чп || ИННО.Ч оГ 0.1.» Ч.ГНѴіІЯОП .111 Ц1И.1Г о.Г.| НЛІПІ.Ч'оѴХх О.І’ВЯ -НГ.ІІІ Н1ООКІІ ІІЯ.ЧМЫІОІІ.І. ІІННЯІЧІІ.КІ.ИІ Ч,.> ЧШИГ Ч.НІГІІЯ'.ГОѴОІІІІ МШ0 и I ................... . и НИ 'I Г'"? 'I те ІІГ.НІ.» ц МНОЖОИ ч.иігі.чп І.ІИГЯЖОИИХ ч»г. 'I гоо ч.нігіііі.і .іооо пм!і'іі.| Ч.,) имтиціи. іікічііооіі.іні: ч,Ѵ.іі1<иі ѵ іѵи \ 1.1.0 ниі ік.і пчі'ііі..» ч,іо иііі.Я'.'иоя’ніі о.гня.ічгояичѴ и.ь.іоіі -.0010 Ч-М» ИІНІПИ МІІІІ Ч.И.1ОІІ.) Ч.М ЦІНИІІОІІИЬОЯНІІ и ЦІШ|,ПИО.) 'и.'» ноіпіохоин уоІІН-ИІІОН ЧЯОЯІНІІШІІІ чд.о И 011 и.>ш:'|,гоо Ч..І.О Ііячпн ..и Ч.Ш. Н.ии.жн.і ияимеЧі. и ияиоя.і ині.чі.і.иіоіх
КНІІ'ІІІЛ и ПЯ.ІО.І, ЛНІІ.І.ОІІІІ Ч.І,Н .!,.)<) Я и I, .......«•'‘'Хііл-.нгХ.І... и ..Ужи.Іи „..„ГКІ. 'иг‘пИ0« ...............................;,и„„ м.ц.1. 'Шіп к„ ...................гІГ(| '"'И фіги оно •і.і.піііон іи., и ѵфячі и.і цпі.п-ои лл.ив1и«.Іяв<Іи пн ,[.вьХг., .інояк.,но., оц ивд.іж поиво иопжХи и цоныгоп М-1'10 ОН.ІфН ІПІИ ШІ.И.О О.І.І, •*ьмі?іі!: •ь.і.аѴХо о.г,е и—члооЙЙІиэіІи 0111.1140 и вггі.і о.іу ч„і..»гло ажяш. вяпг.ія •.),) адсжіэііп ч,.ыМр онѴо.іх чыоіІгХк.иІп няіи г.)['ія іі о.тд ’Нігіі.) •ь.ий'Хо вк'.гоі вмигоя—оюіѵ чпягія’. чіигГоііп и И.І..ЖІЫ Хиу ч,игоШ ‘ытчпмаяошпчроон «иэігХр оиго.ід- ;вгоя іншія.) о.іу ’шээя оя ч.іаѴЛр вУ оу ‘ыѵиіпХиимі о.і..><[,іѵ ,юя.> •‘І.І.ІЧО ‘(„І.Э.Ч’.0IV Ч.І,ППХ,І,ЗЛ ЯЗЯ НК В.гоу ‘ЬЯИІІВГО.ІВГООП и ЧІЗгОі чівііі: •і.'ііопоятш вііоіі 0.1,11 ;<і„і,і«Іояо.і амсІОЮЯ иявняиііп .н.чв.і ІІ.І.І.ОІI! І'Я І!011 ая'.АХ И <)1кХх- ОЭІІ .ЮИІ .)ЧЯО(ІОІ'<>“ :(В.І,(ІлфмнВ(Іф ‘І.і:п -.1 іу-уГ. вківіѵ бо ‘Аиол-мо^ у -у ч,и) «ьнээип О.м «и.и «шонѴо ч.я ічіѵ ч.іѵ.ів.і.иь о.і.іі ‘шід •эУпвноп ічяіигоіѵ иіе 'шоіоія -оп оіѵиГохроаи гііапоявн и •.ійіияХіІфя опнѳйя.эи и аійяніо мУоп; ѵн.іХсІУ и ‘іошгиі'ои ічооль 'он.’кХи—Хкоіив.» яэчішок ОІГІ1О.ІЛ!.І,.)О['.>[| •ІЧЯ.ЫПі'ОЯ КІИг1((о.І,ЯОП 0.ІВЯИІ1И0.І.ЭВІІ Ч..І.0—Я.\'Н<1 -О.І.Я-ОЯ I! И.ІО.ІВ'ІІІВГОІІІ Ш.О.І.ЗИІІ ИОИЧГВІІОІѴ II ИОПЯОІ.ІИГ.МІ 'І.ЛО ч.хічяііаи-оя иа'ігік.іііявя Хіѵа ч.піьт(гяім,.)ѴэіІи вш.і сіе ч,к.>ыі4и ‘ІЧЯ.ШІ.-0И лги.) оіХяээыі.івів *ья ч.гаіід.я оияиен п оморХг.і гнц '(’ья.Е.іѴаіІ.) 'ъхия.шиіінѴѳи опн'ВЯО(Іи(Іои.іи ‘Ь.ч огпГояиіІи .>н пья. ,-ікІпя о.і.і.) иоі.іш-аіі „и.)гиь$ул! опчгвяяХр чго.то ] нняфгоу «и.о вііояо.гві: 'і.Ѵоіі ч.я ч.івгв^іівііяаіііі вя.і.иіо[,\[ іпоі.іаіііівхіів ин.ні.іі.» УО.ЧО.ІІ'ІЯ Ч,я В.І.ІІОІ.------...ІІІГ.ІГЯВІІПВІІ ао.Ч.НІІІІІІіГ.НѴ - И.ІЧ I И: І.’<1 Г|:> ч.яв.і. он.чіоіѵ пг.ы •ціліічі? иопсоі.іигаН О.П) пгвявгпііп ініініп? II ЯІІНЧОА .ЮІіУоХ.ІІЧКгЭр Ч.Я Хяэо.1, (ЛХИОХ.)ОЖ Ч.Я 0.13 ИП.НІ.ІЯОІІ им.юііиѴокІап иі'о.іоу иѴпоиан кгя.мііихизп и тпи.іаыівііф О.ГВЛ.)ЯОНП.І.ПВ.І..)ПОЛ| Н![.Я.1.В|^' -О К'іцн -.(ви-тшшвф О.івві.вііи 0.ЮН нп ..ганіго .ииояо.І чн.пмон, -ООО п 1ІО.Ч.М|,Н.|ОГО.І.ВП-ОНВОМНІ’.НІ 10-100' ''|| 1 " |'»ОІ|!|,||.І .М'.ИІ.МІ Н І.К.ІПІОПКОІІІ.'ІІ .................... ЯГЛІЛІ • ''"0ПІП.0.Ы0І1 '41 'ІІІ.ІЛГОВ II ІШПІЮІІНІ 'ІЛВІІІНІ ОП ИПНІІКІ.. -.......... вія.шхін оиі.м.) М 'І.ІІОГО.І чл-ін: ..................................... 0.1 ||1,:,|,|. н ІІ..НІ ІЛПШЯ I» ІИ"’................... -ЮМІІІІ •І.НКИГВА- '1.014 : «І 'НПІ'П '0,011.00 I, ч...| о. « -ІІІ'ОИ.ІІ, ............ ........................ |'"О"І'>»' .......... -Н-'ВІ о.,., „НИШСІІІ .................о»! II ............ “ III
42 II вмѣстѣ съ ііигі. растутъ и еп» творенія. Многое въ иихъ хм ік'іиіма< *«। грперь очніг чѣмъ понимали прежде. ВысовіД поэтическій наносъ Гоголя, глубокій захватъ его творчества, трагическій смыслъ видимаго смѣха и незримыхъ слезъ ВЫ- ЯСНЯЮТСЯ къ ихъ истинномъ свѣтѣ.- и въ этомъ свѣтѣ Тонуть и исчезаютъ всѣ заблужденія и ошибки больного поэта, такъ много содѣйствовавшаго нашему россійскому оздоровленію.
ГЛАВА I. ..Пушкинское" и „Гоголевское". Художественный методъ Гоголя. Въ настоящемъ опытѣ, посвященномъ Гоголю. мі.і будемъ неоднократно вспоминать и Пушкина; намъ кажется. что со- поставленіе этпхъ двухъ художественныхъ геніевъ, столь важ- ное въ неторико-литературномъ изслѣдованіи. можетъ ока- заться плодотворнымъ и въ опытѣ психологическаго наученіи натуры н творчества Гоголя. Для современниковъ, бливіні знавшихъ Гоголи, итогъ че- ловѣкъ былъ загадкою. Загадкою остается онъ и для насъ. Лишь одно въ немъ совершенно ясно и не подлежитъ спору: это именно его великій художественный геній, благодаря ко- торому имя Гоголя стоитъ въ ряду величайшихъ именъ все- мірной литературы. Насколько ясна ;»та етороиа натуры Го- голя, настолько темно все остальное. Научая Гоголя, какъ умъ. какъ характеръ, мы повсюду наталкиваемся на противо- рѣчія и неясности. Порою ни противорѣчія сгущаются въ родъ какихъ-то .парадоксовъ души' которые, при ослѣпи- тельномъ свѣтѣ художественнаго геніи Гоголя. кажутся ещг парадоксальнѣе, чѣмъ. быть можетъ. они были на самомъ дѣлѣ. Сопоставленіе этой замкнутой. противорѣчивой и неурав- новѣшенной натуры съ открытой», гармоничной» и уравновѣ- шенной» натурою Пушкина, очная ставка этого огромнаго темнаго ума съ оіромнымъ свѣтлымъ умомъ Пушкина могли
'3’.|.ЦлоѴЛ <И.ШНМ“.- Ч.ХИН КІІ и КНа.Т.ВІІиОГН ЧЛНН Ч.Я НВІІОНІЯ ііхаоіічгаілях.іу-р' И01 ” Ч1ИГХ.) оп.ч-.ок иГо(І плохи ч-кіннаГаяні -інііі <іц -МліГиікн ан чнкиж кшіннітоп апгея кп ічГояічя и І'ІПЛІ' КН Ч..ІК1І ЧЛІО'ПІІКН Ч.ШГІЯІун Ч.ХІІ.ІН В.ЧХОуВІІГВІІ 11 ВЯЯОНВХ.І -оіі ‘кпівнипкоя гк.н.ікіп -гхиПіоіиШроуо ч.хічпьини.і. ч,хвяв(|оо чл ОЯЧГ0.І, .ІИ Ч1.М «но Ч..ЧВ11 Ч.ЯК.І. Шк)’КВ(ІуОІ!П ЧНИНЯ- '.[.ІІИ.І. -ІІІ!!І 0.Ы КН || • .НІІНІОІККІН Ч.1.1.4’01 гуо.1" І(.)Хаі!ІІВХ.) Ч.ІІО :цо.г.<ііг ЧЛІІ.ЯПЛ Ч.Я ИІ.ЛПНЧІЛ.ІІІІ!1>Ц!|.Г !|ЛІО(ІОХЛ ЦОИГО НІ.І.ІІЯЯІКІ О.ІВЯІІГООЛП ЧД.НП'ИІІІІ .111 Ч.ІШ :ині:п!1'. НІПЙІ’ЯН іа’ІП.Е.КріЯИ ЧХВЯНЯ.МПЛХВЯ ІІГІІ НИЗШІЯ ЧІ.КИІАІ.І ЧИ.ІЬО Ч.Н.НІОГЯ.) 011 Ч.Н() •ЧХЛ0І1ЧГаХ1ІЯ.І.ЛН!|.Г ІІИ1І.» І!Н.йіІ’.|.ЯЛО Ч.ЯВЛ •'МІВ.І. ХНИ.І.ІІВ.Ч Ч.1.ІІ.І.'|.Я.)0 •|ІХ.)ОПЧГаХИЯХЛ -у«|,Г .ннлг.іяѵиоіінлоіі аояііГяікІп ихлоіія'.оіѵіюя пи ч.і,кГ клхііи -а(ІХЛ 'ЧІІКПЯ’ II Ц.МОІГ КВЬЛКИ •Чі а.І.ВГ<і|ГОВН-Ч.МНІІ.’І’і>Г\\ •ЦО.ІАІІГ Ч..І---Ц.(І0ХВХ1І0ШІ(І.ИІ.)М(-:-!|,ЯНП -Я'.іііАХО II І11КНІОХЯ ЦОНГО Ч.Л •!|.Г.ШіГ(ЛГОВН-!|..ЧІІН?І'<>ГЛ\ (I 111.1. -11(1(111 О.ІІІІІЧГЛХІКІ ВНГ.НІН О.ІКІІІОО ЧЛМІІЬ)ГЯОІН!.І..)А И.ІЧ.І.ІІІіІІИ -ікі.іо пнч'.гоГ нк н.чоц •ч.но.чння'оГХх ч.уппііигявіі л пя,і..>.іыі<>я.і, Н.1.1.ППНІ1І |[ІІІК1І0Г!|.Г.К ІІ ОЯЧГО.І. Ч.І.ВГ Ч..І.Л.ІОК О.І.И І!П Ч..1 ![.І1.І.( ) ;пкин лі’імк кііііігквіі —і{(я.).ніилоі.охн.)іі--ііічнчгвіші'ііііікііі к.і.і.ііГ -пн.» лк.н> чд] ;,'иіоѴо.ілк ч.хляГ ч.хіш: ч.і..)оійпл.і ч.іѵ.мі ч,<| і'кіо.і.іі.г.нак'ікі.шл.мн ля.і..)Э’ііілкид(іп он оуиг 'ліиа<)иілкіі.мІп он иі'.нві'оігоіііі ооііг--и.чіінл'.оГлх ч.яаиіі -ЛГ.1 ЧЯІ.НІИІІІЧГОО Ч.{-| •ВНИНЯ'.оѴЛХ .1.4’ 0.10.1, И ОІОІЙ'О ІІІІІВЯОІІВГ •іл цді'і-и уошниі ч.я н.)л.огв|)пу.кяо.) ві'о.ык воо оя1'ц.(1 ончі а.ілін -иіііі > икійііоіпноі-.им: ч.хн іііѵвно(Іо.і..) пгп икв.міаіі ики.іХіІГ ч..і ІІІН.ІІІІІГ.КМ 4,1! Ніівг ••І.Н.ИПіАГ.) 1|.Я1.)ІІ1ПІІЧГ00 Ч,І«0П1Ѵ0(І.І0 ч.я пгн іП'і.ъш в іі.іклкг'і.і'ічі! ан а.іяоя цан ч.я „гкіоіол к.> ічпоііохл лги пмі.Ні іііІиоіХа.'иІа.і.ніі о.іа і<і,ін.і.а,.[.яі:н іікг!|.Гічя •<>іч.і..н>н -чг.ііинілцір' ч.Ѵип іч.і.ічио нѴоіі о.ыон.і и.эвгд.Ѵ ооііг ткіііііаѴ -оігусп ткніе Ч.Ю.ІИ 'шіГояГоп иінаі'аяяікхіп члаоііа ч.я и ч.і.лон -чі'а.ішиау>|.г ч..і.авГоіговн оунг ч.млнл’.оГлу ч..і.ічііо и а!11 -агіигуші -.нпівпкон Ч.КОШ.ЛВН ч.я и о.!,ь а.ч'. і|..і. ч.і..С> ічкііоф ро 1И4; нінвняоп о.івннаял.аа!иоГАх ічкііоф іпчпяоіі.іо «ріѴ ч.Гоіі кіінл клг 4.Г011 в.шіГонГоп оя.іаг оц:ѵ(Іооопі:шІ оле <>ц ч.яомии -Т.ПГЛХ II ОЯЧГОЯЗ ам! ОЯЧГОХ.) Ч.Я0Г0Х.Ж Ч.Х1ЧНН.)Я.1..)О.,КОІ'Л\' . ’оічхаонак уонигоо.ю ч.а *ьхэвпХ.і..)Гін .чмі.чаи.ичмоі- и .Ч.КНЛ.1ІІНЯІПЛІІ" АПі'.ііѵ аіыігінкі Ч.)!|.Ѵ$; •ЦНИ-Ч -ііілц іиіы.іьііояі ч.іогкнічиоіыо ч.коііо.і.о.ч пн •<ькір. ч..> ч.Ѵ<>х -•»м чдл>и- чіикньіінк*.» к.>кав<1вл..)оп и кго.ю>| ц.Гохап ч.іѵоіі -иаяіаажогдх <> ттмоііікія какакуіж ічк о.іаая аГ.ч'а(І||
1» чоо.пМ|„.и, Хіцоооиі^™ нгінчі-и.».., ............. —.ЯАЯ.»І,0.ІІІ1охи.ІІІ—ІЯАОо.Ір •и.ІЛОКІІро ЧАІХхиІ.ииг ц.иін.1Ж і,іо.ч.і.іХіІ ы .О.геи.иыгмм- и ,оЛга,...................... |я|,,іяв,| -кх II і»і«.і...о., шіоі.і.жи.іоіохн.)іі аііи.Ія.™,! „ ,ІЖЯКІ. -к.ъхіп чли II В1ІІ.ІО! ШІИЯШАЦ ии.мі,і|„,и Ііиппіхн.,1, гіи.і.і -0.1.1 11.1 .іііі.іііАіііі чд-ц '"ІЛІІІІА.І.НІІ.ШІГ-ОЯИІІО.І..НІ АовѴіІІ: Ч.І..ІНПІ -Ш-ІП.І ІІІІ.ІК.1ІІІІ І1.шт'4.г;ц,|| оГ '1010114 гх-о1; .ц,, ЦАГ.М.8.ІІІИ ЧЛ'НІІІВІІ Ц.ІІ.І..ІОІІІІОН1 Ч.ІІ ИГІІІі.ІГОЦ дно 1ПІП0І І.ОН.І.'І'ШІІ'ІО ЧЛІ'ІО -ІІ.ИІ II иііі|іі|окіі.і..п< гхгіні.іігапі віиініооі чд-н .іііі.іьацц ч,іѵпжиі.)ОѴэи аіпэ Чяагвг аііь) о.чвпГо цікіо.г.ом !|.і:а.і.ніі.і -шэш.мча оі-чжомв.ч «ья н.шпг.» члітэіі.і.) н.іХііг ч.іл(1г кишопоГ ч.іввьХпівіі ох члив.ч'.шо.і о.г. і.н<І.м,ііі- но.чл.іХіІ ір.ш он 'рѵмоГ и ч.яого.і іх-цд ч..і ‘ілвГохоіІн „оо.ч.)я.)со.іо.г и .ао.ч.шівііпХц- '.ііпчгег в.швния -ЯВІІ і!Й!(оіі!.Ч'Г0і'0(ІП II ІІЯОГ.) 0.1І(ПГ‘|,Г.)0П О.ЮОЯ.) НІІІІЯВІІВ.Ч.» .111 гйпэ чліон ч.хи.і оѴ ічіі-оміп д.яѴ ’иінэііаі вйѴ нінагяіііііівп вяг ИГІ1ІОЦ Ч,XІЧ(I<!.[.<).Ч 'ЫО ІІКВМІіО.1. ИІѴІЧНЯВСІІІІО Ч.ІІП’ШІН „.Ю.Ч.ІЯЗГ -п.іо.і" и ,..н>.ч.нііі.чіііХп“ і(іп<|.(іі:і:оя і(ічіііі.ія,і..)1)Я'оГА’х вяГ ііле: ВНИЯІІІАЦ А Ч..ЧВ.Ч •ЦО.ЧВ.І, .»Н Ч.ІѴ![..)ЯО.) Ч.ГІЧО І!.Ч‘|,ЯОГ.Яі И ЧІІЯН.Ч! Ч1ВНІІНОІІ И Ч.1.ВЯ0Я.І..ІЯА11 Ч.ІІВГ <І.І.) II ЧіКЭІІІВІІІІ.ИЧІ.ІОІІІК Ч.КПН -наях.);).ч'<іГХх ч.іѵп.іХ(ІѴ ч.і«[..)яо.) ч..і •вяі.і.іііііоя.і. пквк.міііі икнни ч..) КІН.1.І ЧЛІіафІѴИ ІЧІѴ ИГО.К^І «ршг Ч.}[ В.'ІіріОГЭІі 11 ЧНКИ.Ч! Ч.І.ВІѴИІКЩ II Ч.І.В(Г(ШД..)яХь Ч.ІѴОІІВГ Ч,ІѴІЧІ1І1.1Г1|.Г.)(ІІІІ) Ч..1 Ч.1МІНВІІ -(!,№().)<иІііѵ і.іѵічннаіі.і.-іажоГАх ч.іѵічім..),.ри:іі ч..) •вя.і.лаыіоя.і. иквк -1НІ1І ІІІѴІЧІІ.І..)Ц.Яі:іІ Ч..1 І!1ІІ.),І Ч.ІѴЭ!|.КІІ ІЧІѴ ВИН.ЧІІіХд Ч.ІІІ1Г ч-я •фі'!|.Г ч.коя.)аііИ(Г(ц.»п гніі.чііг ->я аіи ч.ко.і. и ч.конго ч.я піѵиіііявигоиій' в.іХ(ІГ ч.і.йІГ нкв.ч -ИНГХі 1.1,0.) НІ-ІЧО 41'0.10,1 и Ч,Н1І.ЧІІІА|І (Ч.ІѴОЯ.І..МЫІОЯ.І. Ч.ІѴГІІІН.МІ.1.1 --вкоГХх ч„> ц.).і..івяічі:ия.» оно А'.ччго.ч.юп) иііівііго.іокім о.івн -ііоя.і.і.йііоо іі о.івнчгвііорівн о.іэіпвн іі ічііа'івіі.шіг иоііііли.і-’.'.ч'. ~<^Хх цаіпніі іі.чпп.ч'.огоііояон.іо и ііг.МііінііііВН 'цакіо.і.ні уопім чн-)іііі!.і..)0П0.) І'ПІНІІІІГЭЯ іичіѵавнпііяікі.) :АІѴОІІ(ІА.І.В<І1ШІГ-ОЯІІ<І -"•І..ИІ Л.ЮІІІКІН Ч..Ч Чі.і.іП'охгоіі О.чгпгр ЧІѴІІ.І.ЧІІОІ 'I ПІЧІІОІ''.’І!|.!І 011 Ч..)О(ІПОЯ ИІ.Ч.),)ЫІ.ІОГОХІІ.)11-О.І,.)ІІІ1 ІІ!Н.Н'ЯВ.І..10ІІ0' Ч.КО.МІ 4*1 •на ,.|..чяоіів.і..>оіі уоігігішвіін ч.ік>юіі.і Ч|!і’ " * ЧлЬ.|.ІѴ ІІ.ИІІІІ.ЧІ.Ч ОІІ ІІГІІ І»І.І..).»ЫІ<»Я.І 0.1.• II кго.ю.1 ІІІ.І.Н . Хім.н оінііі 1*11 •|..1<|.Я.І ЦГКІО.І.ОМЦ.ІІ Ч.І.ІІПКІІІ -Ч.КВН ІІ.1.І.1ВКАГ но 1-1
ч1іыі. на і|«кіа\і. самой житіи. обосновывается критика эіоД іин.гЬдіиФ. Художннкъ-наблюдаз’едь присматривается и нрислушиваетсд къ жизни. стараясь понять ее; онъ стремится постичь че.~ ювѣка къ жпзиил взятой въ опредѣленныхъ предѣлахъ мѣста и времени, и въ своихъ созданіяхъ онъ не столько обнару- жяваегь н передаетъ намъ свою манеру видѣть и сдц. шать жизнь и свой даръ чувствовать человѣка, сколыи», открывая намъ широкую картину дѣйствительности, даетъ намъ возможность. при ея помощи, развивать в совершен- еівовать наше собственное пониманіе жизни, нашъ соб- ственный даръ чувствовать человѣка и все человѣче- ское. Къ этому-—наблюдательному—роду творчества принад- лежать произведенія Пушкина („Евгеній Онѣгинъ". „Кани- іанская дочка‘ и др.). Лермонтова (.Герой нашего времени"), Гончарова. Тургенева. Писемскаго. .1. Н. Толстого (кромѣ его тенденціозныхъ, морализирующихъ произведеній, относя- щихся къ творчеству опытному, какъ. напр.. . Крейцерова со- ната" и др.). Это и есть тогъ родъ творчества, о которомъ творилъ Тургеневъ въ извѣстномъ письмѣ къ Дружинину 1856 г.): ....вы помните, что я. поклонникъ и малѣйшій послѣдователь^ Гоголя, толковалъ вамъ когда-то о необходимости возвращенія Пушкинскаго элемента, въ иротивовѣсіе Гоголевскому". Въ 1859 г. Тургеневъ прочелъ въ Петербургѣ лекцію о Пуш- кинѣ, въ которой онъ очертилъ сущность .пушкинскаго эле- мента". Насколько можно судить но сохранившемуся от- рывку \), Тургеневъ видѣлъ эту сущность въ томъ СПОКОЙ- НОМЪ и свѣтломъ поэтическомъ созерцаніи, которое соста- вляетъ характерную черту Пушкина, какъ художника, въ про- тивоположность рѣзкому отрицанію нашей дѣйствительно’-, сти. выразившемуся въ сатирѣ Гоголя и въ нѣкоторыхъ (ли- рическихъ I произведеніяхъ Лермонтова. Яснѣе улавливаемъ ыы точку зрѣнія Тургенева въ вышеуказанномъ письмѣ къ Дру- жинину, гдѣ. вслѣдъ за приведенными словами, читаемъ: .Сзре- мленіе къ безпристрастію и къ истинѣ всецѣлой есть одно /ізъ немногихъ добрыхъ качествъ, за которыя я благодаренъ ’) Онъ цитируется въ „Восиомикаиіах і, а Ііѣлияском ъ
47 природѣ. давшей ми'); икъ", Отею.ш мы нирмкі. іаключиіъ. что Турі'енет. подъ тпушкинскимъ элементомъ’ понималъ такое творчество. которое стремится къ возмоишо подлому всестороннему н правдивому воспроизведенію дѣй< гит<-.іьиоети 20 лѣтъ спустя, въ письмѣ къ Кигну <1870 г.і Турп-ш-щ. слѣдующимъ образомъ характеризуетъ этотъ родъ творчества называй его -объективнымъ": ....нужно... ннякать во Окружающее, стараться не только уловить жизнь во всѣхъ «м проявленіяхъ, но и понимать ее. понимать тѣ .иконы, но ко- торымъ она движется и которые не всегда выступаютъ на- ружу: нужно сквозь игру случайностей добиваться до типовъ - и со всѣмъ тѣмъ всегда оставаться вѣрнымъ правдѣ. ое до- вольствоваться поверхностнымъ изученіемъ, чуждаться эффек- товъ и фальши". Нѣкоторыя выраженія и наставленія въ’этнхъ выдержкахъ могутъ быть отнесены одинаково какъ къ творчеству наблю- дательному. такъ и къ опытному. Таковъ, напр.. говѣть . чу- ждаться эффектовъ и фальши’, а равно и тотъ, который гла- ситъ. что .нужно сквозь игру случайностей добиваться до ти- повъ": мы знаемъ широкіе и великолѣпные типы. иостроениЫ'- путемъ оиытиаю творчества (напр.. Хлестаковъ. Маниловъ Ноздревъ. Собакевичъ и др.). Но зато характернымъ именно Лія наблюдательнаго творчества, однимъ изъ ве.шчанших і. представителей котораго и былъ Тургеневъ. нв.іяется го. что онъ говорить о стремленіи къ безпристрастію и правдѣ всецѣлой и потомъ о необходимости .понимать аш-чп. о чѣ законы, но которымъ она движется’. Трудно представить себѣ худой; пика-наблюдателя. которому было бы чуждо это стре- мленіе къ ..безпристрастію в всецѣлой правдѣ* н который н» обладалъ бы извѣстнымъ .пониманіемъ жизни" и .ея движе- нія". но крайней мѣрѣ въ тѣхъ предѣлахъ времени и мѣста, какими ограничиваются его наблюденія. Напротивъ, какъ бенъ того, такъ и безъ другого вполнѣ возможенъ художникъ- экспериментаторъ. даже великій: таковъ и былъ Гоголь. Правильнѣе будетъ сказать, что для художникм-лкснеринеіиа- тора стремленіе къ безпристрастію и .всецѣлой правдѣ" озна- чало бы. что онъ отказывается производить свои опыты. Если онъ понимаетъ жизнь эпохи и ея движеніе. то это, конечно, д-ія него большое преимущество. Но это является нъ его твор- чествѣ необходимость*» только въ томъ случаѣ. Жогда «ч«
м мпч-га'Ніші- гшвти будутъ ................. "«...>іі‘ гкры. іы\ъ неніі інмм. иъ дТ.ііетшт-.іі.ііштіі пружинъ, .ріижуіця,,. Мі-иь на ооіжружтіііг едва ммѣтпыхъ синнтоишп. ім«Оі «,11,1,111. „а ..крмтіі* ІКТІІІІІІІ'П Іірярмм и а..НІЯ >П|:,|М ....... Ш'рі'И-Інін. нетгяихъ Ніи ігапѣчи,....х-і. при обыщи, венномъ наблюденіи жизни. Художественныя произведенія, основанныя на чистомъ на- блюденіи. становится -документами “. но которымъ можно изу- чать эпоху. Произведенія искусства опытнаго для этой цѣли либо совсѣмъ непригодны, либо требуютъ тщательныхъ разъ- ясненій. различныхъ ограниченій и оговорокъ. Къ сказанному добавлю еще то. о чемъ я уже писалъ неоднократно 1). а именно, что художники въ своихъ наблю- деніяхъ надъ дѣйствительностью идутъ двумя путями: первый путь—отъ себя, второй не отъ себя. Обыкновенно однимъ художникамъ свойственъ по преимуществу первый путь, дру- гимъ—второй. Для обозначенія этихъ двухъ путей художе-* сгвенпЯго наблюденія я беру термины субъективный- для перваго, объектпвн ый—для второго. Когда мы приступаемъ къ изученію творчества извѣстнаго художника, то па первыхъ же порахъ встрѣчаемся сі> пеобхо- (имостью установить, какимъ путемъ шелъ онъ въ своихъ на- блюденіяхъ и что именно лежитъ въ основѣ лучшихъ его со- зданій: самоанализъ и наблюденіе натуръ, родственныхъ его собственной, изученіе его ближайшей среды, гдѣ онъ выросъ и воспитался, или же наблюденія надъ чуждою ему жизнью, изученіе натуръ и характеровъ, для пониманіи которыхъ само- наблюденіе не достаточно. Нельзя вполнѣ понять художника, не зная, изъ какого окна онъ смотритъ на Божій міръ. Когда мы опредѣляемъ путь, которымъ шелъ художникъ, тогда многое въ его произведеніяхъ открывается намъ въ иномъ, болѣе правильномъ освѣщеніи, мы начинаемъ понимать интимную сторону его .творчества и можемъ прослѣдить тайное прозя- баніе и ростъ его художественныхъ идей. Итакъ, творчество пая. подательное бываетъ либо по пре- имуществу субъективное („отъ себя"), либо по преиму- ществу объективное (.не отъ себя"|. либо, наконецъ, такое. *) Си. томъ II настоящаго изданіи (.11. і-.І. II. Толстой, какъ художникъ-і. Тургеневъ-) и т. III
въ которомъ оба направленія совмѣщаются приблизительно въ равной мѣрѣ. Ниже увидимъ, что различеніе этихъ .тухъ путей отно- сится также и къ творчеству опытному, къ характеристикѣ котораго и обратимся теперь. Какъ въ наукѣ, такъ и въ искусствѣ опытъ есть разно- видность наблюденіи. Но. въ противоположность опыту науч- ному. опытъ въ искусствѣ сопряженъ съ извѣстными особен- ностями дарованія и всей душевной организаціи художника. Говоря такъ. мы имѣемъ въ виду тѣхъ художниковъ, для ко- торыхъ этотъ родъ творчества составляетъ призваніе, а не тѣхъ, у кого онъ является второстепеннымъ, дополнительнымъ элементомъ въ ихъ дарованіи. Образцами опытнаго творчества, основаннаго на особен- ностяхъ ума. дарованія и всей душевной организаціи худож- ника. являются у насъ .Ревизоръ". .Мертвыя души". сатира Салтыкова, произведенія Достоевскаго. Г.і. Успенскаго. Чехова. Въ произведеніяхъ художииковъ-экспериментаторовт. мы имѣемъ не широкую и разностороннюю картину жизни, а нарочитый подборъ извѣстныхъ чертъ, въ силу кото- раго изучаемая художникомъ сторона жизни выступаегь такъ ярко, такъ отчетливо, что ея смыслъ, ея роль становятся по- нятны і • і.м'ь. Въ нашей жизни вообще не мало сторонъ, ускользающихъ отъ сознанія или отъ правильной оцѣнки: мы плохо । о .'.наемъ, ианр.. ту массу пошлости, глупости, умствен- ной и нравственной темноты. какая разлита въ ннеъ и во- кругъ пасъ. -Ітого-то рода «стороны жизни** рѣзко выдѣ- ляются въ художественныхъ опытахъ и выставляются. нянь говори.іі. Гоголь, .па всенародныя очи" въ созданіяхъ ху- доа.ті и і, । івт.-экспериментаторовъ. Художественный опытъ, какъ методъ художестнгштго по- знаніи человѣка и жизни, ближайшимъ образомъ основанъ іи дѣйствіи извѣстныхъ чувствъ, которыми художникъ рснНфуеті на и...... Г.ііія дѣйствительности, и на особомъ порядкѣ мыслей соотвѣтствующемъ этимъ чувствамъ. -Ни чувства и мыслі образуютъ ту интуиціи’. <‘Ъ которою художникъ нри< іу настъ къ опыту и которая даетъ н.м лѣднсму наліежащк- на правленіе. Повидимому, иначе стоить дѣло у художниковъ-нао.іюда телей: у нихъ созерцаніе жизни и изученіе людей вызываеі
игр\ мі-ьміі ра.ін«ніб|нммы.\ъ чувствъ и мыслей, другъ друга ичіі;нонІ.ііііі»аі-'іціі.\і.. Нъ атомъ смыслѣ душа такого худож- ника «н|ыіжагть самую жизнь. которая есть равновѣсіе. хота н неустойчивое. разнообразныхъ психическихъ факторовъ-^- чмм-твъ. етінитей. мыслей, идей, идеаловъ. И въ творческой работѣ художника ни одно изъ его предварительныхъ чувствъ, ни одна изъ его интуитивныхъ мыслей не получаетъ рѣнш- ігаьнап) преобладанія надъ другими и не является нанра- кшмцнмъ и предрѣшающимъ моментомъ художественныхъ изысканій, которыя такимъ образомъ сохраняютъ характеръ сг|мніі индуктивной рабо'іы мышленіи. Напротивъ, у художци- ковъ-эксиериментаторовъ мы видимъ предрѣшающую дѣятель- ность извѣстныхъ чувствъ и мыслей, наличность и функція которыхъ обусловливая лея самою натурой, всѣмъ душевнымъ складомъ художника. У одного мы явственно различаемъ ютъ порядокъ чувствъ и мыслей, который Гоголь называлъ -ви- димымъ «мѣхомъ и незримыми, невѣдомыми слезами". у дру- гого—ѣдкій сарказмъ и гнѣвное отрицаніе (Салтыковъ), у третьяпі — глубокую скорбь о человѣкѣ и особое ..унылое чувство жалости" при видѣ несовершенствъ и бѣдствій люд- ского существованія (Чеховъ! и т. д. Эго—тѣ. который встрѣ- чаются чаще другихъ и могутъ даже считаться явленіями обычными во всякой художественной литературѣ (разумѣется, въ весьма разнообразныхъ формахъ и въ соединеніи съ га- латами различной глубины и силы). Но бываютъ и ииыи— рѣдкія интуиціи, представляющія собою нѣчто исключи и льное и трудно-опредѣлимое. Таковъ, напр.. тотъ порядокъ мыслей и чувствъ. йодъ властью котораго творилъ Достоевскій и ко- торый впервые быль раскрытъ и опредѣленъ Н. 1і. .Михай- ловскимъ въ статьѣ гЖестокій талантъ”. Не вполнѣ выясненъ еще характері. интуиціи (повидимому, очень сложной и свое- образной) Гл. Успенскаго. Все это по преимуществу мрачныя, скорбныя настроенія. Но возможно, что. при болѣе тщательномъ изученіи искус- ства съ точки зрѣнія, здѣсь намѣченной, найдутся хѵдожники- акснериментаторы. творившіе подъ наитіемъ болѣе ’ свѣтшх'Ь <оз<Ч>цашп. болѣе радужвихъ чувствъ „ 11о случаѣ ови-рѣда,вхъ нужно і„Шть. м.-ждѵ ,ѣа.,. ,.акъ вредпани-е.н, нрачвыхъ и .торбшхъ внтѵнцін во,-. .Іи, фактъ онамсватс.іьный
вылъ вопросовъ, нѣкоторые азъ которыхъ мы затронемъ впо- слѣдствіи... Во избѣжаніе недоразумѣній, укажу сейчасъ *е на ю. что многія изъ чувствъ и мыслей, служащихъ интуиціей ху- дожниковъ-экспериментаторовъ, вовсе не составляютъ ихъ мо- нополіи и найдутся и у худоаоіиковт.-наблюдателей. Іі>> рѣзко*- различіе между тѣми и другими въ томъ. что. какъ было уже указано выше, у вторыхъ ати чувства и мысли уравновѣши- ваются чувствами и мыслями иного порядка и иной окраски а главное — они являются не какъ интуиція, не нъ началѣ процесса, а чаще всего въ кошу!} его. какъ результатъ твор- чества. какъ горькій осадокъ созерцаній, какъ итогъ художе- ственнаго познанія добра и зла человѣческаго. Во всякомъ случаѣ это у нихъ не предпосылка и не пружина творчества, какъ у художннковъ-экснериментаторовъ. У этихъ послѣднихъ всегда наготовѣ данный порядокъ чувствъ и мыслей, являющійся свойственною данному худож- нику формою апперцепціи впечатлѣній жизни, и иногда .на форма получаетъ характеръ „большой посылки" „художествен- наго силлогизма", такъ что процессъ творчества нереетяетъ быть строіо-пндуктнвнымъ в становится въ нѣкоторой мѣрѣ дедуктивнымъ. Образъ, созданный художникомъ, остается, конечно въ существѣ дѣла индуктивнымъ обобщеніемъ извѣст- ныхъ явленій, но онъ въ то же время сбивается и на выводъ изъ ..предпосылки интуиціи", на иллюстрацію къ иеП. замѣтно у Гл. Успенскаго въ большей степени, чѣмъ \ другихъ. Интуиція художники-экспериментатора даетъ пюрческому процессу опредѣленное направленіе и рѣзко выраженную „окраску", и явленія жизни, образы людей выходить ип. -ной лабораторіи въ коренной переработкѣ, въ особомъ освѣщеніи. Тогда-то и получается столь извѣстный художественный эффектъ: •образы и картины, строго говоря, не правдивы въ смыслѣ точнаго и разносторонняго изображенія дѣйсівиіе.іыіостн. но онн по-своему говорятъ намъ о дѣй< гвніелыіогти. о человѣкѣ о человѣчествѣ ту грустную или страшную правду, которум Не скажетъ самое точное изображеніе ихъ.
II. :*п страшную и грустную правду сразу схватилъ и понялъ ПѴІРЬ. нии ««талъ ему первые наброски ..Мер- твыхъ душъ". 1<ъ н.>вѣ( іныхъ .Письмахъ къ разнымъ лицамъ по поводу • Мертвыхъ душъ»" 1 'оголь говоритъ объ этомъ такъ: .когда я читалъ Пушкину первыя главы изъ _ Мертвыхъ душъ . въ томъ индѣ, какъ онѣ были прежде, то Пушкинъ, который всегда «мѣм.іся при моемъ чтеніи (онъ же былъ охотникъ до смѣха), началъ понемногу становиться все сумрачнѣе, сумрачнѣе, а наконецъ сдѣлался совсѣмъ мраченъ. Когда же чтеніе кончи- лось. онъ произнесъ голосомъ тоски: ..Боже, какъ грустна наша Россія." Меля это изумило. Пушкинъ, который такъ зналъ Россію, не замѣтилъ, что все это карикатура и моя соб- ственная выдумка! Тутъ-то я увидѣлъ, что значить дѣло, взятое изъ души, и вообще душевная правда. и въ т.ікомъ ужасающемъ дія человѣка видѣ можетъ быть ему нр< дстд- влена тьма и пугающее отсутствіе свѣта ’),. Съ эти.х і поръ я уже сталъ думать только о томъ, какъ бы смягчить то тш • твое впечатлѣніе, которое могли произвести ..Мертвыя души " очин. Гоголя подъ редакціей И. С. Тихонравова. 1889 г. і. IV. етр. 88 — 89) г). Приведенное свидѣтельство Гоголя весьма характерно какъ для него самого, гакъ п для того художественнаго метода, однимъ изъ величайшихъ представителей котораго онъ является. Для самою 1 оголи здѣсь характерны сбивчивость и не- ясность рефлектирующей мысли художника, т. е. пониманія І““« ’»>”:"Уіііки'п ь'"1 при" .•.ла',’" шму, Ѣигда “н.'и.!”,Г,",™? далъ младъ и впередъ по комнатѣ. Накоііоці ’он'і п-т-. "|,Н“ЬІ'"'м’’ Іоголсмъ, положилъ ему обѣ руки на ііл.-ш ъ.іі \ Т*^"1І,,ЛСІІ «каталъ «му: .Ушица'-, затѣю. Л"’ гм«Р^і- ............" ренія. Потомъ онъ снова заходилъ по комнатѣ "і,1"’ Л°^Ъ зна,; 11 залъ: ..Іѣшс-лап штѵка мнѣ и ска- всей ДУШИ хохоталъ? ПОТОМЪ .-вѣлал.-и и..™. ч'ТІ,ІІІ" Г'И’ЯЯМН ОНЪ О'ГЬ чайио задумчивъ н. нако- шхол і. каковъ?" (.Записки •тр. 318).
путей и пріемовъ собственнаго гнорчег-гва. <)бъ этой сторонѣ ума Гоголя у насъ будетъ рѣчь въ дальнѣйшемъ Здѣсь же постараемся извлечь изъ приведеннаго отрывка то. что отно- сится къ сейчасъ занимающему пасъ вопросу о различіи между наблюденіемъ и опытомъ въ искусствѣ, между душевнымъ « кла- домъ художиика-наб. подателя и душеннымъ складомъ худож- вика-экспериментатора. Отрывокъ, въ согласіи съ показаніемъ Смирновой. прежде всего устанавливаетъ историческій фактъ, нредс-гавляющій высокій интересъ какъ историко-литературный, гакъ и психо- логическій. Пушкинъ, художникъ-наблюдатель по-иреимуіцсетву. сразу понялъ, прочувствовалъ и оцѣнилъ тогъ, вѣроятно, еще далеки несовершенный, но. безъ сомнѣнія, уже геніальный экспери- ментъ, который былъ сдѣланъ Гоголемъ въ первомъ наброскѣ „Мертвыхъ душъ". II, конечно, при всемъ несовершенствѣ это не была „карикатура и выдумка", какъ выражается Гоголь въ приведенномъ отрывкѣ. Если бы это была „карикатура и выдумка". Пушкинъ продолжалъ бы смѣяться. Но великому художнику-наблюдате.по было не до смѣха: онъ. съ его изу- мительнымъ даромъ пониманія, хорошо повялъ всю глубину захвата, всю обнаженную правду того, что читалъ ему великій художііикъ-экспериментаторъ. Мрачное настроеніе Пушкина, эти. (-казанныя „голосомъ тоски-, слова его: „Боже. какъ грустна наша Россія!"— служатъ наилучшимъ доказательствомъ того, что опытъ былъ поставленъ правильно, что—при всѣхъ недостаткахъ первоначальнаго исполненія — онъ являлся па- сіоящнмъ откровеніемъ, новымъ словомъ въ русскомъ искус- ствѣ и русскомъ самосознаніи. Опытъ былъ проведенъ смѣло и рѣзко. Непоері деііи нно передъ вышеприведенной выдержкой о Пушкинѣ Гоголь гово- ритъ: „Если бы кто видѣлъ тѣ чудовища, которыя выходили изъ-подъ лера моего вначалѣ для меня самого, онъ бы. точно, содрогнулся". П самый эпизодъ о Пушкинѣ іірино.цпгя какъ подтвержденіе этого. По. очевидно, эти „чудовища" не были какіе-нибудь невѣроятные злодѣи: это были вге тѣ же Чичи- ковы. Маниловы. Лоздревы. Собакевичи. только рѣзче «чер- ченные. болѣе безнадежло-иош.іыс. «чце не подвергшіеся юму „«мягченію", о которомъ говорить Гоголь ниже. Угнетающимъ образомъ дѣйствовалъ результатъ опита добитая имь правда
51 ...»ЬѵІ- ІЫПТ1ПШ ІІѴССКОЙ ЖИЗНИ. ПОЛНОЙ .ТЬМЫ* о пошломъ чѵловкьь. ьнргшн» і’?« ** > іпіающее отсутствіе свѣта . Конечно. іІѵшкннъ и безъ Гоголя отлично зналъ, какъ мною на 1’хсн пошлости и тьмы, во онъ не реагировалъ ІІа но такъ, какъ реагировалъ Гоголь. Это обусловливалось всею наілрой Пѵшкііна и его художественнымъ геніемъ. Душа, открытая всѣмъ впечатлѣніямъ и всѣмъ сочувствіямъ, любо- знательный и воспріимчивый умъ. разносторонность натуры, живой пнгересъ къ дѣйствительности въ многообразныхъ ея проявленіяхъ—таковы тѣ особенности душевной организаціи, въ силу которыхъ Пушкинъ былъ въ искусствѣ художникомъ- наблюдателемъ и вмѣстѣ мыслителемъ, а въ жизни — мысля- щимъ п передовымъ человѣкомъ, откликавшимся на всѣ важ- нѣйшіе интересы п запросы -времени. Онъ бодро и сочув- ственно, съ жиштересованнымъ вниманіемъ, смотрѣлъ на Божій міръ и. наблюдая людей и жизнь, почти не заглядывалъ, развѣ урывками и случайно, въ свою собственную душу. < >ііъ не думалъ о себѣ, какъ не думаетъ о себѣ естествоиспытатель, наблюдая природу. Художникъ такого пошиба, несмотря на всю отзывчивость, какая ему свойственна, п на всю глубину его захвата, не можетъ, забывъ объ остальномъ, сосредоточиться лск.іючв- тельпо на созерцанія одной какой-либо стороны жизни: въ особенности чужды ему тѣ настроенія, которыя заставляли бы его реапіровать на тьму п пошлость жизни такъ, чтобы стать нечувствительнымъ пли не слишкомъ воспріимчивымъ къ дру- гимъ впечатлѣніямъ.. .Мало того: не только въ самой дѣнстви- тельности (.въ натурѣ"), по даже въ геніальномъ изображеніи І'рибоѣдова пошлость и тьма русской жизни не могли при- вести Пушкина въ то мрачное настроеніе, о какомъ говорить Гоголь. Бъ этой сторонѣ жизни п человѣка Пушкинъ, іеній жизнерадостный и уравновѣшенный, не былъ болѣзненно- воспріимчивъ. Онъ понималъ ее умомъ и отзывался на нее легкимъ юморомъ или мимолетною грустью (какъ. напр.. въ .Евгеніи Онѣгинѣ ). II только когда великій магъ и волшеб- никъ экспериментальнаго творчества показалъ емѵ въ сі ѵщен- "">,ъ видѣ тьму и пошлость русской жкпш. впервые «одрогаудсв передъ отпиъ хіовѣщпиъ призракомъ „ роти- ровалъ ва песо уже пе юморомъ и грустью, а глубокой, скорбью. Аудожввкъ-акг'первкгптаторъ. которому уда.,,,,.,. .......
вести такой эффектъ. по самой натурѣ своей іі|н-і<-гакіялъ прямую противоположное!I» Пушкину. Сосредоточенный и замкнутый іи. себѣ, не экспансивный, склонный къ самоанализу и самобичеванію, предрасположенный І.-І. меланхоліи и мизантропіи. натура н<\ риі:ш>і;І.ш*чіііая. Гоголь смотрѣлъ на Божій міръ сквозь призму своихъ на- строеній. большею частью очень сложныхъ и ш нхо.кігичк ки- темныхъ. и видѣлъ ярко и въ увеличенномъ масштабѣ пре- имущественно все темное, мелкое, пошлое, узкое въ человѣкѣ. Кое-что пзъ этого порядка отрицательныхъ явленій онъ усма- тривалъ и въ себѣ самомъ, и тѣмъ живѣе и болѣзненнѣе отзывался онъ па эти впечатлѣнія, идущія отъ другихъ. отъ окружающей среды. Онъ изучалъ пхъ одновременно и къ себѣ и въ другихъ. Находя въ себѣ нѣкоторые недостатки или .мерзости", какъ онъ выражается, онъ ихъ приписывалъ своимъ героямъ, а съ другой стороны, чужія .мерзости’, и.міб- раженпыя въ герояхъ, онъ сперва, такъ сказать, примѣрялъ къ себѣ, навязывалъ себѣ, чтобы лучше вглядѣться іи. нихъ и глубже постичь пхъ психологическую природу. Нто были своеобразные пріемы экспериментальнаго метода въ искусствѣ. Присмотримся къ нимъ ближе и прежде всего послушаемъ, что говоритъ о нихъ самъ Гоголь. „Во мнѣ не было какого-нибудь одного «лишкомъ силь- наго порока... но зато, вмѣсто того, но мнѣ заключалось со- браніе всѣхъ возможныхъ гадостей, каигдой понемногу, н при- томъ въ такомъ множествѣ, въ какомъ н еще не встрѣчалъ доселѣ пи въ одномъ человѣкѣ. Богъ далъ мнѣ многостороннюю природу. Онъ поселилъ мнѣ также въ душу, уже отъ рожденія моего, нѣсколько хорошихъ свойствъ: но лучшее изъ нихъ, за которое не умѣю какъ возблагодарить Его. было желаніе быть лучшимъ..." *). Далѣе говорится о томъ, что Бои устроилъ такъ, что дурныя качества Гоголя открывались «‘Я’ постепенно. II вотъ, „по мѣрѣ того, какъ «ши стали откры ваться. чуднымъ высшимъ внушеніемъ уси.іпва.нні. во міг желаніі- избавляться отъ нихъ: необыкновеннымъ душевный событіемъ я былъ наведенъ на то. чтобы передавать пхъ монм- героямъ... Съ этихъ поръ я сталь надѣлять своихъ геріи-иі « верхъ пхъ собственныхъ гадостей. м«»сю собственною драпы»
Л>п. гакъ »Л. хікыікь: юяішіи дурное ггайсте, иое. л пр|„ глѣдоииъ его и. датоиъ іишвін " другомъ шчірпіцѣ і тх]ія.і<-и <*ейѣ иэоврмять его аъ водѣ смертельнаго праіл маш» «* 0И« мумпяпымое осжорвлевіе. прес^Я иьп. его новою. насмѣшкою и осѣкъ. чѣмъ попало- (тамъ жъ стр. 87—88). Ниже читаемъ: ,Ие думай однако же, послѣ этой испо- вѣди. чтобы я самъ былъ такой же уродъ, каковы мои герои. Пѣтъ, я не похожъ на нихъ. Я люблю добро, я ищу (.Го () сгораю имъ: но я не люблю моихъ мерзостей и не держу ихъ руку, какъ мои герои... Я уже отъ многихъ своихъ гадостей избавился тѣмъ, что передалъ ихъ своимъ героямъ, ихъ осмѣялъ въ ппхъ и заставилъ другихъ также надъ ними посмѣяться../ 1 (тамъ же. стр. 91). Эго" любопытное и важное свидѣтельство, какъ и многія другія въ письмахъ Гоголя, вызываетъ нѣкоторыя недоумѣнія, которыя нужно устранить, прежде чѣмъ пользоваться имъ для психологіи великаго писателя. Письмо, откуда взяіы приве- денныя мѣста, относится къ 1843 году, когда извѣстная „пере- мѣна" или «душевное разстройство" Гоголя довольно далеко і подвинулось впередъ. Характеръ этого разстрой)-і на если не ошибаюсь, далеко еще не выясненъ. По въ немъ >льзя не ! замѣтить, между прочимъ, того, что можно назваи -нрав- ственной ипохондріей": Гоголь явно преувеличивалъ іо достатки своего характера и. кромѣ того. усматривалъ въ себѣ такіе, которыхъ совсѣмъ не было. Но, помимо разныхъ недостат- ковъ. дѣйствительныхъ и мнимыхъ, едва ли не въ большей степени угнетало его присутствіе, обыкновенно не замѣчаемое нами, того душевнаго сора и хлама, который годами нако- пляется во всякой душѣ человѣческой. Вспомнимъ знаменитое "”* ”” ‘ .Мертвыхъ душъ*, гдѣ говори гея о «ѣгто „ь ”--~о тря'ігяу». п.,т|,я,,,ЮІ,1ѵю'1 І“и‘""іуш„ий вс»> г.|ѵп„„, 'г.„,,,.г, .„іутавиівхъ ,.....] .»ч».нідныхъ. рай,,,.... и и іи ѵь. повседневныхъ характеровъ..." Пѣгъ человѣка, который но былъ бы опутанъ «тиною мелочей повседневной жизни*; нѣтъ такого характера и ума. который не былъ бы пли. к" крайней мѣрѣ, не казался -раздробленнымъ" пустяками жизни, хламомъ будней, накопляющимся годами, опошливающимъ ” изнашивающимъ душу человѣческую. Эго ошніыитіііе н.ія изнашиваніе души, это раздробленіе характс|м. замѣчаемое ль себѣ самомъ, причиняло Гоголю нестерпимую душевную боль. Въ его разгоряченномъ воображеніи все это принимало фанта- стическіе размѣры. Это и была та .мерзнетъ* и .драпъ* ду- шевная. па борьбу съ которою <нп. мыстушмъ. какъ худож- никъ и какъ моралистъ. Исторію и психологію згой борьбы мы разсмотримъ въ особой главѣ. Пока лія насъ достаточно сдѣланныхъ здѣсь указаній, поясняющихъ вышеііриія-и-нпую выдержку изъ -Писемъ по поводу «Мертвыхъ душъ»'. Про- цессъ художественнаго творчества, охарактеризованный іл. эіой выдержкѣ. представляетъ намъ картину, можно сказать. діаме- трально противоположную той. какую мы находимъ у Пуш- кина: выдѣленіе. іи. художественномъ опытѣ, нявѣгашхъ отрицательныхъ—сторонъ жизни и души человѣческой. нау- ченіе- ихъ въ себѣ путемъ самоанализа. преувеличеніе ихъ значенія, болѣзненное реагированіе на нихъ, переходъ пи. самоанализа і. і. самобичеванію, жажда освободиться отъ нихъ, ВЗГЛП.П» ’ш художественное творчество какъ на пучь къ агаму освобожденію... ІІ<> пойдемъ дальше. Художественные опыты нъ ука.ииі- номь направленіи Гоголь производилъ не только іім.гь гобою, но и надъ другими. Это видно уже иль того мѣста, гдѣ онъ говорить, что онъ надѣлилъ евоихт. героевъ своею душеноию .дрянью" .сверхъ нхъ собственныхъ гадостей". Это поисняетея нижеслѣдующимъ: ....для первой частя (іо.тмы требовались именно люди ничтожпыі Эти ничтожные люди однако же ничуть ш* портреты СЪ ІІНЧТОЖНЫХТ, людей ІІПІІро- тинъ. въ нихъ собраны черты ТѢХЪ. КОТ(ІрЫ) СЧІПНЮГЬ ГебИ лучшими другихъ, разумѣется, только въ разжалованномъ видѣ изъ г* 111-ра.іовъ въ солдаты. Тутъ, кромѣ моихъ собственныхъ есть даже черты многихъ моихъ пріятелей. есть и тм* Э, Мнѣ необходимо было отобрать отъ всѣхъ ирсири< пыхъ людей, которыхъ я піалъ, все иош.іоі- и гадкое, чін они захватили нечаянно, и возвратить ихъ закон- нымъ владѣльцамъ...* (разрядка моя» (гамъ М‘. стр. м'лі.
. ,-п.іижа къ таорчеСТяЬ Гоголи. сторона ""і.і ктпвва», , И I. гни».,!.’Іі.ііаіо ра.кястрѣеіа. ............га поѣло пгнкД кі,1 ..........ыта. о не чистаго ііяблилеіп». ,,р,..1пѵ к,„„„-..мнѣнпикъ. Гото. и здѣсь не просто 1 лю.и.п а го«'|і»л». а мучительно реагировалъ. оо.іѣані-иаа „т.,и»алга. преувеличивалъ. ін-|іе)ті»ітиі»ыі. изучаеииа сто- ноны дѵиш человѣческой. Ніпршъ этотъ тѣснѣйшимъ образомъ связывается съ дру_ іимъ—і» личныхъ отношеніяхъ Гоголя къ знакомымъ и близ- кимъ. - странностяхъ и неровностяхъ въ его обхожденіи съ людьми, о разныхъ недоразѵмѣпіяхъ. возникавшнх ь на этой почвѣ, наконецъ, о столь извѣстномъ отсутствіи правдивости и простоты въ его поступкахъ, въ разговорѣ, въ письмахъ. Мы здѣсь не разсматриваемъ Гоголя, какъ человѣка, и по- тому не можемъ вдаваться въ подробности вопроса о его характерѣ: но такъ какъ, по нашему мнѣнію, нѣкоторыя черты характера Гоголя связаны съ его художественнымъ методомъ, раскрытію котораго посвящена эта глава, то необходимо отмѣ- тить здѣсь эти черты. Сюда прежде всего относится извѣстная склонность Гоголя скрытничать, симулировать, міккіфицпро- вать. Напомнимъ показаніе весьма авторитетнаго свидѣтеля, гласящее, что -Гоголь былъ пе лгунъ, а выдумщикъ. и всегда, готовъ былъ сочинить цѣлую сказку, чтобъ отдѣлаться какъ- нибудь отъ скучныхъ пли непріятныхъ вопросовъ" (см. при- мѣчанія Тихонравова во П-мъ томѣ сочпп. Гоголя, изд. ]*89 г., стр. 649). Этотъ отзывъ принадлежитъ С. Т. Ак<-аковѵ. ко- торый такъ хорошо зналъ Гоголя, какъ человѣка, и раньше и лучше многихъ понялъ и оцѣнилъ его. какъ художника. Въ высокой .теп.щп цѣнны ліи нагъ также с.іѣдуаиція .лова ( . I. Аксакова івъ ого извѣстной .Исторіи коего аі.ііюмгіва съ Гоголемъ'. напечатанной вт. .Русев. Архивѣ' 1ы,о года): ....объясняя себѣ поступки Гогол его природною еврытпмты» и .аштумпмо. его правилами, прнитыия і ыздѣтстші. что М должно 0.- ТО.І1.ВО не говорить настоящей прав ш л.въ. ио и мцииить маній вдоръ іи ,.врытія истины, я ста- ра..» успокой,ь другихъ иоиии объясненіями. Я ......,-ывалъ еврытіюсть ., даже вавую-нвбу,и. пустую .„,жь. к™,р,ю ѵі.о- Ипрочеиъ. я долженъ скапать, что странцопи Гоголи „оо.да
59 были необъяснимы и остались навсегда дли м«ня загадками. . Мнѣ приходилось объяснять самому себѣ поступки Гония точно такъ, какъ я объяснялъ ихъ другимъ, т.-е.. что мы не можемъ судить Гоголя по себѣ, даже не можемъ понимать его впечатлѣній, потому что. вѣроятно, весь организмъ его устроенъ какъ-нибудь иначе, чѣмъ у насъ: что нервы его. можетъ быть, во сто разъ тоньше напіпхъ: слышатъ то. чего мы ні- слышимъ, и содрогаются отъ причинъ, намъ неизвѣст- ныхъ" (.Исторія моего знакомства съ Гоголемъ', стр. 54). 11 дѣйствительно, нервная п душевная организація итого необыкновеннаго человѣка представляла собою крайне чув- ствительный аппаратъ, дѣятельность котораго приводила къ тому, что Гоголь въ своихъ отношеніяхъ къ людямъ понево.гѣ оказывался человѣкомъ двойственнымъ и велъ, такъ скалагь. двойную бухгалтерію: короткое знакомство, добрыя отношенія, уваженіе, дружба и т. д.. связывавшія его со многими, ослож- нялись. отравлялись и портились преувеличенною, болѣзнен- ною чувствительностью Гоголя къ „оборотной сторонѣ' хо- рошаго человѣка, ко всему мелкому, узкому и пошлому, что. въ той пли иной мѣрѣ, свойственно всякой душѣ человѣче- ской. Гоголь могъ любить, уважать и цѣнить того пли дру- гого изъ близкихъ къ нему людей, хорошо зная его добрыя качества, умъ, честность и проч.: но вмѣстѣ съ тѣмъ онъ упорно и пристально, точно пригвожденный, всматривался въ оборотную сторону хорошаго человѣка, и вотъ рядомъ съ этимъ человѣкомъ выросталъ другой, его двойникъ, соста- вленный изъ его пошлыхъ чертъ, изъ хлама и сора его души. Этотъ фантомъ становился между хорошимъ человѣкомъ и Го- големъ и путалъ ихъ отношенія, нарушалъ яхъ простоту п искренность, но зато онъ же очень помогалъ художнику, служа ему .моделью" и .натурою"... Оборотную сторону души человѣческой, пошлаго чеюві.ка въ хорошемъ. Гоголь видѣлъ сквоиь самый толстый слой раз- ныхъ добродѣтелей, сквозь непроницаемую броню всевозмож- ныхъ высокихъ качествъ, какъ показныхъ. такъ и дѣйстви- тельныхъ. Іі потому-то такъ часто люди бывали ему проіивны. какъ и самъ онъ бывалъ противенъ себѣ. Съ годами, съ раз- витіемъ его душевнаго разстройства. .♦та сторона въ нехі разрасталась въ презрѣніе къ людямъ, въ мизантропію. - настроенія, крайне тягостныя для натуры іѵніальио-художе-
, гненноіі. глубоко-гуманной и съ серьезными задатками мо- ральныхъ стремленій. Выдѣленіе .оборотной стороны" -хорошаго человѣка и со- зіяніе ..ДВОЙНИКОВЪ". О которыхъ мы только-что говорили. НЫ.1О художественнымъ экспериментомъ, на добрую долю не- произвольнымъ и безсознательнымъ: Гоголь не могъ не дѣ- лать этого, и самъ не замѣчалъ, какѣ это дѢла.кн ь. Но. разъ двойникъ былъ готовъ. Гоголь нерѣдко производилъ надъ нимъ уже сознательные и преднамѣренные опыты. Экспериментированіе надъ человѣкомъ было у I оголи ко- ренною. органическою чертой ума и натуры. Нарочито ска- зать то или другое или постудить такъ пли иначе—съ цѣлью посмотрѣть, какъ это отразится, что отвѣтитъ или сдѣлаетъ эк< периментируемый субъектъ.—это было, можно сказать, лю- бимымъ занятіемъ Гоголя, и самъ онъ порою склоненъ быль смотрѣть, какъ на „опытъ", даже на тѣ поступки свои, ко- торые. по первоначальному замыслу, могли и по быть тако- выми. Такъ, напримѣръ, въ томъ же письмѣ но поводу .Мертвыхъ душъ", откуда мы взяли вышеприведенныя вы- держки. онъ. между прочимъ, говоритъ, что ему .хотѣлось попробовать, что скажетъ вообще русскій человѣкъ, если его попотчуешь его же собственною пошлостью" І( оч. Гог. 1889. IV. стр. 89). Въ письмахъ Гоголя встрѣчаются ука- занія на то. что онъ нерѣдко говорилъ другимъ разный не- пріятности и даже устраивалъ ссору, съ цѣлью засілізіть ихъ высказаться. Гакъ. напр.. въ письмѣ къ Балабиной (отъ і іюяоря 1838 г.) онъ говорни.: .Когда я былъ иъ школѣ и былъ юношей, я былъ очень самолюбивъ...: мнѣ хотѣлось >, что обо мнѣ говорятъ н думаютъ другіе, іто все то, что мнѣ говорили, было не то, думали. Я нарочно старался завести ссору съ и тотъ натурально въ сердцахъ высказы- что во мнѣ было дурного. Мнѣ этого было —- маневру прибѣгалъ Гоголь и смертельно знать. Мнѣ казалось. ч- что обо мнѣ моимъ товарищейъ. валъ мнѣ все то. ч іо.іько и нужно". Къ такомѵ ........ - кихі.,1^ іЦіноыал. і осиль и Въ гшемѣ къ Шевыреву отъ и Декабря ІВМ г. ивъ ппиздае.,,,. чг0 .иногда нарочно «ердшъ" ЛопідаШ даі-ѣиъ. чтобы узніпъ. чт„ „11ъ оС|| маѣ лл|астъ- в другомъ мѣстѣ ио атому новод, выгка-ываетт. іммриеіш. іад ержены (,«„ равсердввнщ, ,.. говорите. онъ признается. - только
правда"—въ письмѣ 7 ноябри 1838 г.). Къ этой мысли возвращается Гоголь, говоря <і различныхъ недоумѣніяхъ вы- званныхъ его книгою -Выбранныя мѣста изъ переписки и друзьями". 'Гакъ, въ письмѣ къ Шевыреву отъ Іо чарг» 1847 г. читаемъ: ......эта рѣзкость, дикость и -о.......«шии-гь многаго въ моей кніпѣ расшевелитъ и задѣнеі і. -> жіпи»1 многихъ умныхъ людей. Что же дѣлать, если такова натура русскаго человѣка, что его не заставишь до тѣхъ норъ пию- рпть. покуда не выведешь его изъ терпѣнія, зацѣпи .-.а гамѵь. живую струну. Повѣрь, что безъ этой книги мнѣ бы не у шли. всего того, что мнѣ необходимо знать дли того, чтобы мои .Мертвыя души" вышли то. чѣмъ имъ слѣдуетъ быть". Та- кимъ образомъ. изданіе ..Выбранныхъ мѣстъ" предстаклкі'іси самимт. Гоголемъ, какъ своего рода экспериментъ художника произведенный надъ русскимъ обществомъ. Первоначальное побужденіе могло быть и. вѣроятно, было иное: Гоголь прости хотѣлъ поучать, морализировать. Но. разъ дѣло были сдѣлано и книга произвела столь извѣстное- отрицательное — впечат- лѣніе па общество. Гоголь самъ сталъ смотрѣть ня ню нрсі- лріятіе. какъ на родъ опыта, и прислушивался къ отзывамъ о книгѣ и различнымъ толкамъ о ея авторѣ какъ >ксиерп- меитаторь. который хочетъ такимъ путемъ узнать іюлей .іи кстати провѣрить и себя самого. Въ письмахъ 184 7 іода мы встрѣчаемъ настойчивыя просьбы сообщать ему все что го- воритъ л пишутъ о книгѣ И О-ИРМЪ. Въ ТОМЪ Же письмѣ къ Шсвырс-у читаемъ: ..Передавай самыя жесткій. < амын іі.іші- те.іыіыи г.шва. Говорю теб'Г. истинно, что отъ всоіо .ці>н> такая польза уму. сердцу и душѣ моей. какъ ты и предста- вить < не сумѣешь... Проси и другихъ .іаііисывиіь иъ про стоіѣ и безхитростно всѣ слова, какія ни услыша і ь. именно какъ ихъ услышатъ" Нѣсколько раньше Гого.іь во тому ж<- поводу. писалъ (’. 'Г. Аксакову: .. ІІН книгу моні ниііаду 11. со всѣхъ угловъ, со всѣхъ стирилъ и во всѣхъ возможныхъ <<іно- піеніяхь. Нти нападенія мнѣ теперь і ііііііКомі. нужны: они покажутъ мнѣ болѣе меня самою и покажусь мнѣнью же время васъ, то-ссть моихъ читателей. Не увиділнііи ясніи-. что такое въ настоящую минуту я самъ и что іак«и- мои чи- татели. и былъ бы въ рѣшительной невозможности сдѣлай дѣльно свое дѣло' (письмо отъ 20 янн. и. ст. 1847 іодаі. — .(•дно помышленіе о томъ, съ какимъ неприличіемъ и само
...... .•>•>1-1010 въ ней (въ книгѣ „Выбранныя мѣста?) ІП. НИТИ* къ КН. ................'У- "НЬ 20 інч,ч !„47 .1 жтаічаетт. мена иф*» ™ ™д 'чъ :,т,”ъ н.жі-нъ. Не шінкнн. ноя кш.га. мнѣ бы не іи.,.,., „ ............. шки» ««• гоггонж дани ...Въ письмѣ Л П1іта,.в; „іп. 17 апрѣля 1847 г.і пяцтп. г.іѣдуюіцее. Х|1. І«ктерн.«' .11» Готля. иямепіе: „Повѣрь. чти ...чіъ ато» к......... било би НК чемъ попробовать ньіііѣшнііго че- .іовѣка *). А проба эта нужна, п въ этомъ отношеніи книга мон несмотря на всѣ ея недостатки. — сокровище. 'Гы самъ это испытаешь, если будешь на пей пробовать I человѣка. Онъ отъ тебя не скроется въ своихъ сокровенных'ь и главнѣй- шихъ помышленіяхъ, и состояніе души его выступитъ передъ тобою какъ разъ"... То же самое говоритъ онъ и въ письмѣ къ Смирновой (20 апр. 1847 г.): „Замѣтили ли вы необыкно- венное свойство моей книги... служить пробнымъ камнемъ для узнаніи нынѣшняго человѣка? ’) Въ сужденіяхъ сво- ихъ о ней обнаружится предъ вами весь человѣкъ, даже по- забывши свою осторожность. Это весьма не бездѣлица для писателя, а особливо такого, для котораго предметомъ сталъ не шутя человѣкъ и душа человѣка" 1 Приве- демъ еще такое мѣсто изъ письма къ Шевыреву і .'7 апр. 1847 г.): „Книга имѣетъ свойство пробнаго камня: повѣрь, что на ней испробуешь какъ разъ нынѣшняго человѣка. Въ сужденіяхъ о ней непремѣнно выскажется человѣкъ, со всѣми своими помышленіями, даже тѣми, которыя онъ осторожно таитъ отъ всѣхъ, и вдругъ станетъ видно, на какой степени своего душевнаго состоянія стоитъ онъ. Вотъ почему мнѣ такъ хочется собрать всѣ толки всѣхъ о моей книгѣ". Не.іыіи гоішѣвяіъся п нгкренпогтп этихъ мшеній: . іііпі- “’“ъ тагг" """торяіотса ......... „ „„ и.,.„ѵ Ш1П.......ата мысль глубоко засѣла въ умѣ Гоголя. .................. 11 <-гЬлѵ».иіія отроки ТОГО ». .................... прилагать при всакінеь мнѣніи .іпіт. которому мнѣніе принадлежать «омо. Ііовѣрі,. чти инѣ нужно „ щупать общество'. ' и,"“»-1ьво н радикально 110- Этв выдержка рисуютъ намъ Гнгоія .................................. чо.ія. ьаьъ эксперпмен- >> Рищ>...„.------ портретъ 2) того если лицо мнѣ незна-
•гатора души человѣческой. Онъ ее изслѣдовалъ (всегда ш съ успѣхомъ — ато другой вопросъ) этими эксперименталь- ными пріемами съ двоякою цѣлью: моральною и художе- ственною. И любопытно, что чѣмъ больше овладѣвали имъ стремленіи моральныя, тѣмъ живѣе сказывались и настойчивѣе заявляли о себѣ и его чисто-художественные интересы. -Ника и искусство шли у него объ руку, не мѣшая другъ другу. Подтвержденія этому мы дадимъ въ дальнѣйшемъ. Здѣсь же укажу только на тѣ мѣста его писемъ, гдѣ онъ просить со- общать ему всякія подробности, разныя мелочи жизни и обста- новки, характеристики („портреты4*) лицъ и отмѣчать черты типическія. 'Гакъ, напримѣръ, въ письмѣ къ Смирновой (отъ •27 янв. 1846 г.) онъ говоритъ: .Въ душѣ и сердцѣ чело- вѣческомъ столько есть неуловимыхъ оттѣнковъ и излучинъ, что всякій день могутъ случиться открытія и откровенія... Опредѣлите мііѣ характеры всѣхъ находящихся въ Калугѣ: не пропускайте мелочей и подробностей. Вы знаете. чт<» я до нихъ охотникъ и что по нимъ мнѣ удавалось узнать многое, многое въ человѣкѣ, вовсе не мелочное, котораго иногда опъ не только не открываетъ другимъ, но и самъ не знаетъ".— Въ другомъ письмѣ онъ просить Смирнову набрасывать для него очерки провинціальныхъ типовъ. . Напримѣръ, выставьте сегодня заглавіе: городская львица, и. взявши одну н.п> нихъ, такую, которая можетъ быть представительницею всѣхъ провинціальныхъ львицъ, опишите мнѣ ее со всѣми ухват- ками п какъ садится, и какъ говоритъ, и въ какихъ платьяхъ ходитъ. л какого рода львамъ кружитъ голову. словомъ, личный портретъ во всѣхъ подробностяхъ. Потомъ іімвтря выставьте заглавіе: непонятая женщина, и опишите мнѣ такимъ же образомъ непонятую женщину. Потомъ, город- ская добродѣтельная женщина: потомъ. честный взя- точникъ: потомъ: губернскій левъ" (пис. 22 февр. 1847). (’ъ такою же просьбою обращается онъ къ Л. (.. ,(анилев- скому и ею женѣ (письмо 18 марта 1847 г.і. жившимъ въ Кіевѣ. .Эти бѣглые наброски съ натуры, говорить онъ: - мнѣ теперь такъ нужны, какъ живописцу, который пишетъ большую картину, нужны этюды. Онъ хоть, повидимому, и не вносить этихъ этюдовъ въ свою картину, но безпрестанно соображается съ ними, чтобы не напутать, не наврать и не отдалиться отъ природы".
№ мѵмъ этомъ ярко сказывается уже не моралистъ, а ХУДОЖНИКЪ Псѣ эти характеристики провинціальныхъ типовъ, .пі наброски съ натуры, а также и разныя подробности ц мсіочи жнтѵйскап» обихода нужны были Гоголю именно какъ хѵложнжвѵ-реалисту. И" не слѣдуетъ заключать отсюда, чтобы онъ въ этомъ случаѣ преслѣдовалъ задачу широкаго и разносторонняго бытописанія. Нѣть, онъ не задавался цѣлью описывать жизнь людей и изображать общество того времени гакъ, чтобы вышла правдивая, исчерпывающая картина дѣй- ствительности. Онъ хотѣлъ только, чтобы тѣ образы, которые опъ создаетъ. были взяты изъ жизни, пріурочены къ мѣсту и времени и производили иллюзію живыхъ людей, живьемъ вы- хваченныхъ изъ дѣйствительности. Объ этомъ свидѣтельствуютъ слѣдующія мѣста изъ писемъ: -Не будутъ живы мои образы, если я не сострою ихъ изъ нашего матеріала, изъ пашей земли, такъ что всякъ почувствуетъ, что это изъ его же тѣла взято “ (письмо къ Смирновой отъ 22 февр. 1847 г.). .Моя ію.іма, быть можетъ, очень нужная п очень полезная вещь, іи іому что никакая проповѣдь не въ силахъ такъ подѣйствовать какъ рядъ живыхъ примѣровъ, взятыхъ изъ той же зем іи изъ того же тѣла, изъ котораго п мы" (письмо къ Дани.іи - кому п его женѣ, отъ 18 марта 1847 г.І. Тутъ же находлмі ;рак- терныя слова: ....мнѣ теперь очень нуженъ русскій человѣкъ, вездѣ, гдѣ бы онъ ни находился, въ какомъ бы званіи ;; со- словіи онъ ни былъ". Предметомъ, на которомъ сосредоточивались художеі л:> иные и иные интересы Гоголя, былъ именно русскій человѣкъ, психологія русскаго человѣка, а нерусская жи ли, въ ея цѣломъ, въ ея зіаін дно и ея движеніи. Гоголь былъ по пре- имуществу художникъ-психологъ, какъ это вообще свой- ственно художиякамъ-экспериментаторамъ. Какъ человѣкъ и какъ моралистъ, онъ былъ весь побуженъ въ тѣ вопросы, °52ЗИаЧает1, те1'миномъ .душевное дѣло". <»ію же с-сйьд-л:: :: объектъ его художественныхъ изысканіи Лдѣсь-то и выступалъ онъ какъ экспериментаторъ. . Прочтенъ глѣдующі» ,ІЛ. пясьиа къ ІЬети„„ѵ ,т '? - Іріігоцѣіншй д,р1 (лишни. 1уи|у ) оы.іъ Издавна дарованъ Богомъ, и въ не- составляло и объектъ человѣка мпѣ уже
рштитош. гноемъ ««томи 1Ъ ,х ..... <1. ЛЮДЬМИ 1 ......... ,Ѵ » «О» ОП ИфШП фи.............>» М> мъ „дномъ я томъ чмоЛкѣ. ||„а,„>ѵ , а.,.ь>а |И|Ю гпсп ІфММ-ІіЧОТІ.. ЧТО <ЧТЬ дуініоп, и, дорооюмъ Чѵ.ІомМѢ И что «Т1. хорошаго въ дурномъ чі-ловѣсѣ. Ко мнѣ . гаооми.а чімо- ............ ™’ СТО)........... вахоіо „іи. оаха и> «•тать предо мною; онъ становился протпвоволыю той сто- роной своей, которую мнѣ любопытно было ѵ.піап. въ немъ, такъ что онъ иногда, самъ не зная калъ, обнаруживалъ себя предо мною больше, чѣмъ онъ самъ себя зналъ". Здѣсь-го и слѣдуетъ искать главную причину тѣхъ недо- разумѣній. какія такъ часто возникали между Гоголемъ и его друзьями. Аксаковы. Погодинъ. ІІІевыревъ. Плетневъ и другіе относились къ нему просто, душевно н бережно (даже Пого- динъ. несмотря на недостатокъ деликатности и подчасъ грубо- ватость. впрочемъ. благодушную), цѣня въ немъ великаго писа- теля. надежду и гордость Россіи. Съ своей стороны и онъ хотѣлъ бы относиться къ нимъ такъ же просто и душенію.— и порою это и удавалось ему. По онъ не въ силахъ былъ выдер.і;;иі. эгу роль до конца: онъ невольно сташниілі я къ положеніе изслѣдователя чужой души человѣческой. какъ іиті іа былъ изслѣдователемъ своей. — его друзья превращались въ объекты этихъ изысканій. — и простыя отношенія по необхо- димости осложнялись и портились. Нельзя безнаказанно ко- паться подолгу и слишкомъ усердію ни въ своей, ни мъ чужой душѣ: непремѣнно опротивѣешь самъ себѣ и другіе тебі. опро- тивѣютъ. I! я думаю, что. помимо всего прочаго, душевное раз- стройство Гоголя отчасти связывалось и съ этимъ ві.чнымъ самоана.ніімімь и экспериментированіемъ надъ друіими. Харак- терная въ этомъ отношеніи фраза вырвалась у него въ одномъ письмѣ къ Смирновой (отъ 4 іюня 1845 г.І: -Не сградня теперь ни одной душевной болѣзнью, происходящею отъ моихъ отношеній н положеній къ людямъ. Г * страдаю весь душой» отъ страданій моею тѣла. и душа изны- ваетъ вся отъ страшной хандры...' Ьо.іЬ всего, какъ гово- рится. .возились" съ Гоголемъ м б&южия «го Аксаковы, іи НІИ,<111 ( і'іііѣй Тниіоч'вичъ: ш. им. ю»1 I „ниь «илі
«ЯП. ІВДНЛ ІШЬ шш.иѣяііо ттрѣча-п, здѣсь такую , , .. ... уча< гіе питое снисхожде.. ко всѣмъ его слабо- , ,• раввш і нм і. что. казалось бы. здѣсь-то ІОГОЛЬ II ЬМЖѴІІЬ быль бы отдыхать душою и находить убѣжище отъ обурекышніхъ его гревогь душенныхъ. Однако же оказывается, чю уа Гоголя радушіе и ласка Аксаковыхъ были тягостны и прічі-жодіып па него далеко неблаготворное дѣйствіе. Онъ рѣшительно не могъ долго выносить топ любви п того обо- жанія. какія онъ встрѣчалъ въ семьѣ Аксаковыхъ. II вотъ что писалъ онъ объ этомъ Смирновой (въ письмѣ отъ 20 мая 1847 г.): ..Хотя я очень уважалъ старика ’) п добрую жену его за ихъ доброту, любилъ ихъ сына "I за его юношеское увлеченіе. рожденное отъ чистаго источника, несмотря на не- умѣренное. налипшее выраженіе его. но я всегда однако же держалъ себя вдали отъ нихъ. Бывая у нихъ, я почти никогда не говорилъ ничего о себѣ: я старался даже вообще сколько можно меньше говорить и высказывать такія качества, кото- рыми бы могъ привязать пхъ къ себѣ. Я видѣлъ съ самаго начала, что они способны залюбпть не па животъ, а на смерть... ’). Словомъ, я бѣжалъ отъ ихъ любви"... Здѣсь необходимо маленькое отступленіе. Было бы большой ошибкой основывать на данных і. этого рода (ихъ найдется немало) сужденіе о Гоголѣ, какъ о чело- вѣкѣ сухомъ, холодномъ, неблагодарномъ, недобромъ. Онъ былъ человѣкъ несомнѣнно добрый, но недобродушный. Чув- ство благодарности было, конечно, вполнѣ доступно ему. и онъ не разъ испытывалъ его. но случалось, что онъ посту- палъ такъ, какъ можетъ поступать только неблагодарный. Здѣсь мы встрѣчаемся съ неразрѣшимымъ, повпднмо.мѵ. про- тиворѣчіемъ въ характерѣ этого загадочнаго человѣка, какихъ немало мы встрѣтимъ въ дальнѣйшемъ. Въ данномъ случаѣ относительная холодность и. пожалуй, родъ невольной небла- годарности 1 оголи въ отношеніи къ Аксаковымъ отчасти объ- ясняются чѣмъ, что избытокъ восторговъ и обожанія былъ ДЛЯ Iоголи въ данное время (1842—1847) тягостнымъ и ш- саднымъ осложненіемъ н безъ того трудной внутренней работы, которая въ немъ совершись. Посвятить Аксаковыхъ въ ходъ Ъ Сергія Твмооеевича. ’» Константина Сергѣевича. Ъ Разрядка моя.
этой внутренней работы онъ не могъ. потому что зналъ. -по они не поймутъ ее такъ, какъ хотѣлось бы ему. Попробуемъ представивъ себѣ эту замкнутую' натуру, пере- живающую тяжелый душевный кризисъ. этотъ умъ. цѣликомъ углубленный въ рѣшеніе мудреной задачи, слагавшейся изъ своеобразно и нераціонально поставленныхъ вопросовъ мо- ральнаго п религіознаго самосознанія: вспомнимъ о болѣзнен- номъ. можетъ быть, психопатологическомъ укладѣ натуры вели- каго человѣка: наконецъ, не будемъ забывать, что въ самомъ разгарѣ этого броженія души, этого разброда и конфликта душевныхъ силъ п стремленій совершалась геніальная работа художника, — и тогда мы поймемъ, какъ болѣзненно должна была содрогаться и сжиматься душа этого страдальца отъ шума восторговъ, казавшихся ему излишними, отъ похвалъ, ему ненужныхъ, отъ всякаго неосторожнаго прикосновенія, отъ всякой попытки заглянуть въ его внутренній міръ. Вотъ что скрывается подъ вышеприведенными словами Гоголя: ..они (Аксаковы) способны залюбпть не на животъ, а на смерть..." II онъ .бѣжалъ отъ ихъ любви". .Бѣгство" отъ любви такпхъ на рѣдкость хорошихъ, искреннихъ, умныхъ и даро- витыхъ людей, какъ Аксаковы.—это фактъ, наглядно обри- совывающій всю глубину наболѣвшей потребности Гоголи оста- ваться замкнутымъ въ себѣ—такъ, чтобы ничто не нарушало тайнаго развитія его внутренней драмы, затаеннаго назрѣ- ванія его душевныхъ мукъ... Мы имѣемъ здѣсь возможность, употребляя его же выра- женіе. ..услышать его душу". Попробуемъ не только .услы- шать". но и понять, объяснить ее. Для этого необходимо сперва разгадать умъ Гоголя. опредѣлить его характеръ и особенности. Мы назвали этотъ умъ огромнымъ, по темнымъ: это требуетъ обоснованія и поясненія, чѣмъ мы и займемся въ слѣдующей главѣ, гдѣ. слѣдуя нашему плану, мы сошмта- вимъ умъ Гоголя съ умомъ Пушкина—огромнымъ и свѣтлымъ.
ГЛАВА II. Гоголь, какъ умъ. Въ числѣ тѣхъ противорѣчій. которыми изобиловала ду- шевная организація Гоголя, было и слѣдующее. принадле- жащее къ сферѣ его мышленія: съ одной стороны мы видимъ въ его жизни и дѣятельности упорную, можно сказать, не- устанную (за вычетомъ тѣхъ перерывовъ, которые обусловли- вались обостреніемъ болѣзниI работу ума. съ другой же—1 ясно улавливаемъ всѣ признаки умственной лѣни. Какъ чело- вѣкъ мыслящій, работающій головою. Гоголь был ь. । .ш можно такъ выразиться, .трудолюбивый лѣнивецъ". Несовмѣстимое!і. или. лучше, непримиримость •ніхъ тер- миновъ—только логическая. Психологически же. !.-<•. въ орга- низаціи и дѣятельности ума. зги противорѣчія вес ьма часто совмѣщаются и даже примиряются, такъ что нерѣдко бываетъ очень трудно разобрать, гдѣ кончается трудолюбіе ума и гдѣ начинается его лѣнь. Можно даже утверждать, что -ні про- тиворѣчіе вытекаетъ изъ основныхъ свойствъ ума человѣче- скаго. изъ тѣхъ психологическихъ особенностей, которыми сфера мысли отличается отъ другихъ сі|юръ психики: -ось чувства и воли. По самой природѣ своей умъ. въ противо- положность чувству, есть вѣчный работникъ: нашъ умъ не перестаетъ дѣйствовать ни на секунду.— онъ работаетъ даже во снѣ. и только смерть прекращаетъ его неугомонную дѣя- тельность. Зта послѣдняя совершается. какъ извѣстно, двояко; сознательно и' безсознательно. Ослабленіе или .штормо- женіе сознательной дѣя^д^ти (напр.. во снѣ. нъ пбмооокѣ)
ие устраняетъ работы безсознательной. Умъ раГипает і. <-і. ы - устійшостью заведенныхъ часовъ. Но этотъ вѣчный труженикъ сплошь н рядомъ окали - лается порядочнымъ лѣнтяемъ. Умъ. но самой природѣ свпѵѣ не можетъ не работать, но емѵ зачастую трудно и нежела- тельно мѣнять направленіе в ходъ своей работы. іноричинаи сь одной дороги на другую, распіирнті. свой кругозоръ, прі- обрѣтать новые интересы, обращаться къ новому матеріалу, а все ото бываетъ безусловно-необходимо для успѣшности самой работы. ІЗсякій ивъ насъ, но собственному опыту и ш« .наблюденіямъ надъ другими, хорошо знаетъ эту прирожденную неповоротливость ума человѣческаго. въ дѣятельности котораго такъ ясно проявляются черты шаблонности и склонность къ автоматизму. Вы привыкли, напр.. отъ такого-то часа до такого-то заниматься извѣстнымъ дѣломъ, требующимъ нѣко- тораго напряженія мысли. Попробуйте вдругъ нарушить этотъ порядокъ, -перенести данную работу на другіе часы мли за- мѣнить ее другою, —и вы сейчасъ же почувствуете умственныя неудобства отой перемѣны.—ваша работа не будетъ И.ггн гикъ легко о скоро, какъ прежде, пока вашъ умъ не усвоитъ новой привычки. Нарушеніе установившагося порядка и характера работы ученаго, художника, писатели причиняетъ ему настоящій страданіи. Гораздо важнѣе другое слѣдствіе или вырнжоніе і«н же основной психологической черты, той же шаб.іошнмти ішнп-іо мышленія: и разумѣю здѣсь все то. что можетъ быть подве- дено подъ понятіе консервативности ума че.іоиѣческмю. Достаточно извѣстно, какъ легко успокаивается онъ на при- вычныхъ формахъ мышленія, на усвоенной системѣ воззрѣній на традиціонныхъ понятіяхъ и какъ неохотно приступаетъ онъ къ критическому пересмотру своего достоянія Даже убѣ- дившись ВЪ НеГОДНОСТЦ или недостаточно» тн тѣхъ или дру- гихъ у< военныхъ формъ МЫСЛИ, умъ человѣческій ш хочетъ рнлстатыш съ ними и упорно держится ихъ - но привычкѣ. ш> традиціи. т.-е.. собственно іоворя. потому, что ему удобнѣе орудовать иші. чѣмъ друтими. новыми, къ которымъ онъ еще НС НрИІТІОСобн.ІсЯ. А уі ноиіь новыя и шм цюигі. новую систему воззрѣнійэто требуетъ труди и новаго навыка. II отъ зіой работы умъ. если можно, укломнеи'и... Ііываюгь <‘част.інвн-пргміін.ашаннтм' умы одм|н*ины‘ итк.ік»-
читіьміш* інбкосіью и рѣдкой, широтой умственныхъ цІІТе_ ,нь оікрыіые жѣмь ннгчат.іѣніямт. и »«'’")ж и ніямъ ми- Ш.іѵнм ѵмы которые |м*.і«мтн<» н бодро плутъ вііе|м-ді. вмѣстѣ съ человѣчествомъ. 'Гаковъ былъ, напр.. Іёте... 5 пасъ къ пом\ умственному тииѵ. несомнѣнно, принадлежалъ Пушкинъ, лозунгомъ котораго было: -На поприщѣ ума нельзя намъ отступать?" Къ совершенно противоположному типу принадлежалъ! Гоголь. Гоіоль былъ современникомъ великихъ событій въ умствен- ной н общественно-политической жизни Заи. Европы, которую онъ изъѣздилъ вдоль и поперекъ и гдѣ онъ подолгу живалъ. Оставляя въ сторонѣ движенія общественно-политическаго характера въ тѣсномъ смыслѣ, для пониманія которыхъ у него совсѣмъ не было .органа", мы укажемъ только на дви- женія и теченія эпохи 20—40-хъ годовъ въ сферѣ литера- туры. искусствъ, науки и философіи. Поэтическое наслѣдіе Гёте и Шиллера въ Германіи, нѣмецкій романпшм ь. потомъ .Юная Германія", поэзія Гейне, французская литература съ Гино. Ламартиномъ. Жоржъ-Зандъ. Бальзакомъ и др.. поэти- ческое наслѣдіе -Байрона и новая англійская литература: могучія н глубокія философскія теченіи, идущія отъ Гегеля. Фихте, ІИел.шнга: гуманитарныя и освободительныя идеи, в«-сходящія къ Спинозѣ. Лессингу. Канту. Гердеру: дальнѣйшее развитіе и критическій пересмотръ этихъ идей въ новой литературѣ; необычайное оживленіе въ области научныхъ изысканій Iесте- ствознаніе. филологія, право, исторія), привлекавшихъ вниманіе мыслящихъ людей, и т. д.. и т. д. — вся эта работа умовъ, вся эта жизнь и роскошь духа, все это для Гоголя не суще- ствовало. ко всему этому онъ оставался глухъ и слѣпъ. Н.ггі, что говоритъ оіп. атоиъ ц. Ц. ди№мот, и, статьѣ .Г„„,..ь въ Римѣ? и,- чего вс читв-іъ влъ Фіавцужвві ищцци,,!! .« Мольера гольь-о пилѣ „р,,,,,,,, ви, в^режвіе къ лтвву 'к,. ж. а11л„ .игорюч* почти не существовали д.ія неіоі ип ч к нн\т „.и , , ' 1 и,,‘ Ьхъ именъ ишк-іран- ныхъ шмговъ и романистовъ было .інакпм.. . с • •‘наыімо ѵм\ не пи ігог ііліікѣ напія и критическіе очерки"
71 „...взлелѣянный уединеніемъ Рима. омъ тѵь н|н*жіем твор- честву и пересталъ читать и забмииться <> томъ. что гкин*тся въ остальной Европѣ. Онъ самъ говорилъ, что къ и.імѣггныа эпохи одна хорошая книга достаточна длн наполненіи вгей жизни человѣка. Въ Римѣ онъ только перечитывалъ любимыя мѣста ияъ Данте. „Иліады' Гнѣдичап стнхотао|и*ігій Путника.* (тамъ же. стр. 200). Обширная переписка Гоголя какъ ііельиі лучше подтвер- ждаетъ эти показанія одного пзъ достовѣрпѣйніихі. спи іѣтѵ.н-й и дорисовываетъ печальную картину умственной оміюты и лѣни Гоголя. Въ этой огромной массѣ инеемъ съ тру ц»мъ можно найти двѣ-три страницы, гдѣ ска.іалсн бы извѣстный интересъ къ тѣмъ или инымъ явленіямъ умгтвенииі культуры Запада. Изъ сокровищницы богатой умственной культуры За- пада Гоголь выбралъ себѣ только одно—искусство (скульптуру живопись и архитектуру): путешествуя и живя .іа іраннцей онъ почти всегда обращалъ вниманіе на старыя и новыя про- изведенія этихъ искусствъ и вникалъ въ пхъ характеръ. смыслъ и значеніе. Особливо заинтересовался онъ итальянскимъ искус- ствомъ. въ томъ числѣ (отчасти) и античнымъ. Но и па область, столь близкая н столь сродни ему. не вызвала въ немъ сколько-нибудь значительной работы мысли, и. повиди- мому. какъ старая, такъ и новая литература по исторіи н теоріи искусства осталась ему неизвѣстною. Мы имѣемъ здѣсь передъ собою фактъ. если не е.шш іш-шіый въ своемъ родѣ. то. по крайней мѣрѣ, исключительно-рѣдкій. Чтобы геніальный поэтъ и человѣкъ съ гакимъ большимъ глубокимъ и гонкимъ умомъ, какъ Гоголь могъ духовно суще- ствовать и творитъ внѣ умственной жизни вѣка, мнѣ п кон- наго общенія, безъ умственной пищи, какь хлѣбъ насущны*, необходимой всякому мыслящему уму. это нѣчто почти не- вѣроятное. это - настоящая исихолоінчегкая .инадка. Чѣмъ выше умъ. чѣмъ богаче одаренъ человѣкъ дарами мы« ли и творчества, тѣмъ нужнѣе ему умственная пиши какь въ видѣ матеріала для работы мысли, такъ н въ видѣ идей. точекъ зрѣнія. методовъ н г. і.. выработанныхъ и упмиокіѵиныхъ другими ткателями на различныхъ поприщахъ умстіюишыо груда. II чѣмъ больше и оригинальнѣе умъ тѣмъ больше берегъ <»нъ отъ другихъ умовъ. Іоголь почти ничего не взялъ .іа и не хотѣлъ б|ЮТЬ. Очевидно ему не нужны были гѣ
. шсмаѵай іаччры'і .......................бхідаиы лодаЯ ......... .......................... ...........* ................. іи-,.,.. гімі.ч.'.-і»' юигь +и.ии-<4"«'"' 11 ... ш„іа.гь пЛ.ЙТІКІ, йад. ..................... ік-иу.,1- гаП» Г.....-.1». ........... '«!«- и<м іі.атеі.'іі <ИІ ІІІ I"' ирііш.іііиі. и настоящемъ. Ііічиімнимъ, ип. «лите былъ ибішанъ Гете чтенію аптіінімм. ншнтеіні. іиіаіи»' .Іепііііііі. изученію Спинозы: какое значеніе іімКпі ееі ПЬшѵрМ МТІІЧВНе ІІІіеи ПЗІІ. Гуеео а I. ,1.. .1.111 ПуіПКИННв , піцу.н'іаіи ,ІІІІО|ІІП'Ѵ|КІ. Байронъ II IІІекі пII|>|, и т, д. Оригинальное и творческое мышленіе зажигается отъ другого оригинальнаго и творческаго мышленія, н чѣмъ больше такихъ возбудителей было въ распоряженіи мыслителя или художника, тѣмъ шире развернется и глубже будетъ захватывать его соб- ственное творчество. Гоголь является страннымъ исключеніемъ изъ этого ира- вила... Онъ создалъ великія произведенія. изъ которыхъ одно. .Мертвыя души", безъ всякаго сомнѣнія, останется навсегда однимъ изъ крупнѣйшихъ вкладовъ въ сокровищницу міровой литературы. Въ этомъ геніальномъ созданіи заключено такъ много мысли, въ немъ такая глубина созерцанія, такая шпрота художественнаго кругозора, въ немъ проявился такой размахъ и подъемъ творчества, что читатель, не знающій ничего о Гоголѣ, вправѣ сказать, заключая отъ произведенія къ автору: вотъ художникъ, у котораго природная сила мысли была изощрена изученіемъ великихъ произведеній искусства: вотъ поэтъ, выработавшій себѣ, на изученіи мыслителей разныхъ уже послѣ Ж уковскому )- равно какъ И очень твердо. вѣковъ, широту художественнаго воззрѣнія: онъ также, навѣрно, долго и. можетъ быть, въ подлинникѣ изучалъ Гомера. кото- ром\ опъ не уступитъ въ пластикѣ изображенія, и былъ знато- комъ Шекспира, съ которымъ можетъ поспорить въ знаніи души человѣческой, въ психологіи характеровъ и страстей... I I крайне будетъ озадаченъ этотъ читатель. когда узнаетъ. что ....... Гомера только по Гнѣдичу (и позже изданія первой части .Мертвыхъ душъ", по Шекспира даже и не читалъ какъ итѣдуетъ. Іете. а имена мыслителей впалъ. да и го не лишь но наслышкѣ. Вотъ и попробуемъ разобраться въ этомъ протнворѣчіи.
II. Прежде всего замѣтимъ. что у настоящихъ художниковъ нельзя отдѣлять умъ отъ таланта: ихъ талантъ — это одно іьл. свойствъ или одна изъ сторонъ ихъ ума. Нели талантъ <нри- менъ. то. стало быть, это огроменъ умъ. котораго принад- лежностью является данный талантъ. Таланты могутъ быть въ извѣстной мѣрѣ, отдѣляемы отъ ума только тогда, когда они—внѣшніе, узко-спеціальные, техническіе, часто зависящи- отъ особенностей физіологической организаціи (тонкость слуха при музыка.гьномъ талантѣ, сила зрѣнія при живописномъ н т. д.). Но умы высшаго порядка, умы творческіе, разъ они одарены какимъ-либо талантомъ, не могутъ. если позволено такъ выразиться, быть умнѣе или глупѣе своего таланта. Говори такъ, мы имѣемъ въ виду талантъ, органически присущій \м\. обусловленный самимъ характеромъ. пошибомъ. 1ІНТИМНЫМІ. устройсі вомъ зтого ума. Такой умъ-талантъ не измѣнитъ себѣ, не бу.н іниже себя не только въ своемъ творчествѣ, но и въ своихъ проявленіяхъ внѣ творчества. Вспомнимъ не-поэтп- ческія произведенія и письма Гете. Шиллера. Гейне. Пушкина. Тургенева п др. Не даромъ эти вещи, часто совершенно- интимныя. не предназначавшіяся для обнародованія, получаютъ общій интересъ и входить въ національную, а иногда и обще- человѣческую литературу. Обращаясь къ Гоголю, возьмемъ тѣ верхи творчества, которыхъ онь достигъ. Вспомнимъ типы .Мертвыхъ іупіъ". напримѣръ. Манилова. Собакевича. Плюшкина. Какая шпрота художественнаго обобщенія! Вѣдь это всемірные общечеловѣ- ческіе типы. Пѣтъ народа, гдѣ бы не нашлись гнои Мани- ловы и (обакевнчн. По это не тѣ блѣдныя фигуры-схемы, которыя широки потому только. что малосодержательны. чг< онѣ--общія мѣста искусства. Пѣть, это фигуры строго-кон- кретныя, съ плотью и кровью, пріуроченныя къ націи. к.іас<-\ мѣсту, времени, т. е. богатыя содержаніемъ. по въ то ж< время надѣленныя огромною обобщающею силой. < прашн кается; талантомъ или умомъ созданы онѣ." Не талантомъ какъ таковымъ, и пе умомъ въ отдѣльности, а геніальны и умомъ-талантомъ. -Здѣсь послу ищемъ, что говорить сам‘
74 къ Шевыреву (отъ и предаріии***-11, іп» Ш» .талъ. для чеп' пьесъ, тогда какъ пп.рчегіъѣ въ письмѣ • ...я могу теперь ]і .вѣе. блапцаря тѣмъ Ъ воспитанію моему... , да.н, передѣлки моп.хъ прежнихъ , пронята»» оегонынаяеъ ,,а . -ч .. .. 4- гліпнп рппов Ч подвигамъ, которые Напримѣръ, пикто . ѵ.ѣні» . себя, ня устройствъ ........ .... н I. ! ' "к” „„ па НИНЪ «»»»"’ » *** ™“" ,„ппь плотное созданіе. ггщпое. твердое. .-.„жлопвое отъ излишествъ вполнѣ, ясное и совер. шейное въ высокой трезвости духа ... :+л. спшѣтелегао. пп п другія въ томъ же ро.гі; нова- аіиеп.. что Ппя вполнѣ отчетливо сознавалъ въ ееоѣ „допитлш. который работаетъ умомъ пуская „ ходъ всѣ его валпвия силы, кралюрѣчивымт. подтвер- жденіемъ атого являются гама творенія Гоголя. Оіп вовсе не творилъ .однимъ талантомъ'. ..однимъ поэтическимъ да- ромъ'.—-какъ птичка поетъ'. Такое птичье творчеі ти. было совершенно чуждо Гоголю, какъ чуждо оно всѣмъ истиннымъ художникамъ, всѣмъ настоящимъ поэтамъ. Іворчестію ] оголи было тяжелымъ подвигомъ мысли, трудной и кропотливой работой ума. Эта работа простиралась и на цѣлое, и па част- ности. не пренебрегая послѣдними мелочами. Если -Мертвыя души* и были начаты безъ за ранію выра- ботаннаго плана, то во время работы общій планъ труда не замедлилъ явиться въ головѣ Гоголя, и великій поэтъ, трудясь надъ знаменитой -поэмой", не переставалъ разрабатывать и совершенствовать этотъ планъ. Л. разумѣется, это было по- прсимущеетву дѣломъ сознательной и притомъ критической ]>ао<іты мысли. Прочтемъ здѣсь слѣдующія строки изъ письма къ ЛІевыреву (отъ 2 марта 1843 г.): ....Представь себѣ архи- тектора. строящаго зданіе, которое все загромождено и заста- влено у него лѣсомъ: чего стоитъ ему снимать лѣса и пока- зывать неоконченную работу, какъ будто бы кирпичъ вчернѣ и первое пришедшее въ голову слово въ силахъ разсказать о фасадѣ, который еще въ головѣ архитектора". Здѣсь Гоголь піишштъ съ р,йотою аритенторасно» райотѵ над. построе- на,. я ржтапенъ плана .Мертаыхч, д.шъ-- Еъ ,.мз„ п ') Разрядка моя.
„„ѵтр.чпию ч.іральц.,», л .......рвтился въ липкіе в[№мя. ПОМИМО Общаго плава. | ТрѵД» »а уговерпіенетвованіе дуд„««к-тюіиел-міа фигуръ, па развитіе іармпчюи.. па разработп опіата» Ьцетъ. подробностей и, вавопецъ. кш. Эго кра.„..|,1.ч1„.. подтверждается рукописями Гоголя и сохраянвшимш я перво- начальными редакціями различныхъ произведеній. Медленнымъ. ѴІІоріІЫМЬ трудомъ критики <•<»<"»« тв« |]НЫ.\ I. востыо во всѣ детали, взвѣшиваніемъ отдѣльныхъ выраженій, совращеніями. измѣненіями и т. д. Гоголь и достигалъ т»'п» совершенства въ творчествѣ, которое онъ въ вышеприведен- номъ мѣстѣ изъ письма къ Шевыреву (28 февр. 1*43 г.і называетъ „высокою трезвостью духа". II такимъ премъ онъ создавалъ произведенія въ самомъ дѣлѣ „суіцныя". „твердыя", свободныя „отъ излишествъ и неувѣренности'1, „вполнѣ ясныя и совершенныя4’... Да. этотъ человѣкъ, этотъ .взыскательный художникъ" имѣлъ полное право сказать (въ письмѣ къ Про- коповичу отъ 28 мая 1843 г.): „Они (его сочиненіиі писаны долго, въ обдумываніи многихъ изъ нихъ пришли годы Ъ. а потому не угодно ли читателямъ моимъ тоже поду- мать о лихъ на досугѣ и всмотрѣться пристальнѣй..." Непосредственнымъ слѣдствіемъ этого долгаго обдумыванія, т.-е. продолжительнаго умственнаго труда, преимущественно сознательнаго, является слѣдующее любопытное обстоятсльнво. Когда читаешь первую часть .Мертвыхъ душъ”, а также и по окончаніи чтенія, кажется, будто это — большой томъ, обширное произведеніе. На самомъ же дѣлѣ это весьма не- большая книжка. Иллюзія происходитъ отъ того, что въ игу небольшую книжку вложено огромное содержаніе. Іамъ мы имѣемъ: рядъ большихъ художественныхъ типовъ, съ широ- кимъ захватомъ обобщенія и съ дегальпо-раиработзііііою пндн- впдѵалыіостыо (Чичиковъ. Ноздревъ. Маниловъ. (обакевичь. Плюшкинъ. Коробочка. (е.шфанъ. Пирушка», рядъ іпоро- стененны.хъ. эпизодическихъ лицъ, также весьма опредѣли- тельно очерченныхъ (прокуроръ н другіе чіішівшікк Мижм-вь. губернаторская дочка, дамы, мужики», наконецъ, почти сплош- ную (за изъятіемъ немногихъ страницъ) образность изложенію *) Разрядки моя.
К.>Х*»*П'«К«ІЛЯ.І.Г<»11 ОИГКІ'.ІЙІІ Ч.КОЯ‘|.ЯОГ.1І> Ч.КГ1ІІКЛ И Ч.КГІПІІВЯОГВЦоо Я.» ИПЬЯВоО ОІ.НІ НіТ Ч1.МНІЖВЯ 01 ‘КІ’О.ІОД И.)Е.»ВЭВЯ ОЦ, ИКНІІИІІІН.І.'И НКНІІІЬМІОНЯНОО.ІН ІІГІІ .ир’ОО — и (ВЯ<І«>К Ч.КИІІІ«ОІІ.)Я) .икпіікі.ік ) нкгііііі.іяоіі.чгіуо" я.» ц.м’ия.» члияаояшІГ и иіііаіпоо •ЕІ:И ІЛННІЯВЯ.ІІ.ГІЯ Чхннмилни и яхпнниоіэоп ЭЦЛОр ОІВІ: 0!і ЧЛІЧІІЧГІІ.і .И|.ІІ<»К ЦІІІ.іГЖЛуЯОЯ ОІОІ’И.) И он ’Т ’.І. И Ч.ЯОЯ -н.мнг.ч »:<1ин.»л.»||| । н.іни.».м|* іч::оііиіе) чл.о члиш -Г.МП уіІІИІІ'Я У«ІПІ.) ОЯЧГ01 .111 ІІЕ.ЮНЧГ.ШНр ІДОЯО.МіІІОЯ.Е Ч.Я ІІ.НЧП'Ч'. Чо:ч»»| II К.ІГІІІІСІКІ Ч.ИЛ О.ІВІІО.ЕОЯ 'Ѳ.Іл\| ИіфвіІІОіу Ч.КИІ) -ІІІІП ІІ'.ЧМА 1.1..011 О.Ю.ЕН ІПІІ.іГ.Ч'ІІОЯіГоіі ІНЯІІЦ **І.«ІЛ.І.НН Ч.ХІІЯ.) -ІІ.»Ж ВІІІНІПІ ЦП •іЛЫІІОЯВІІ •ЦІПНЯоНвѴ ЕХІІІІІ'ОІІ.» Ч-І.О Ч.ЯОНЛ ЧЛІЧІІІІ.НЫ.Е.ІОІІО.І.Н ‘ЫО И КІНОГЖЛуіТОН ІНЧНЧГЛІИііВНі: Ч..І.ОЕВЬЛГ -<иі ііг.і.і.мі ііііі» инняояві а.» лгніі вц •ч.яаіно.і ч..ео ч.яоінвгві - іікікл члііяиг.ні члн.і\(Іг ч-іо Ч.1КГ0Х.ИІ янгіоюя икіин.іГя’луііоя НК!|Л о.ЧЧГО.Е К.М.ЛЯ’ПНГ II I! .1101 ВНІИ ІЧ.ІНВГВ1-ІЧКЛ .ИЯІІГ.МІ 01ГЛ0 ЧІ1ІКЛ) Ч-ЫЛѴ‘|.Г.) .Ц-[ •ЦГЭГГК О.І«) ЦЦ.ІІМІВ.ШЯГ ЧІ’И.Ч'.ЛГ.і ІІВГ'фЯ .«II <М01 Ч.КИ.І ончгонап II НОЯГОХВІІ у.ЙІІК(>.І..)НН О.І.ИІ ІИ Г Ч.ГГІО •і.н.і<іічя.і|і| ч.явя •ідічноьл цпннфнічоэан н ч.яд.яш-.н, иічнніш МІітіІуО-ОЯІНІШП НІІ.ІІЯ.НІЯ ЛК.ІОЯ.) ОІІ ІДОЯВІ •ІП’О.ІОД ІІІ.Х>ІІПВ.І.ІІ1> -ІІН ЦІІІІ.'Р.ОІ.ЫІІІ ИІІІІ 'НІІІВНОІЗДІуО ІІ1.)0НН.)ЫІІІІ!(І.ПГ ШІЦ Ч.Я0І5Л ніноПіоі» ч.и.)іні.)Гі|.г.> и.»,іонпік ві'.ю.ія ооііоіоя иі.инііг.шіч.г ІНІІІІІ-ИІ1.ЖЛ .іінг>мі‘|.н.)<і и .ипогни.чкі оі чгвііЛгои .йиуооя и цінцХцл.» іі цаг.нчк и нгвкон гхнн *ыо %і*ѵи(1оь (інніі-нкоэ -.іи чго.іод вочівафнко.) онжои иг кііг.) ъкоіе ч.н ппі.н'.ч'ло -••пн члтінаяілкл иквзіиньоіэм ііго.іо | иіТ нгічо вііиг ию о.Цх •і і п гкоінвяіігвііоо п Ч.КОКЛ ч,кияэнэж гкічні'кіілвкон кэ Ч.І ІНІІПІІИК;') ЯП Ч-Паномвн ••ЕКОІНВІ'ЯІ •ЕКІІЯ.ЮЬИІІІІГ О.І0 Ч..> вяііянѵц вп ••іапіиглііе <ш <и вя.иіічяоці ян ч.по!іівяо<ІвГ ЧЛИВН.МІ1.МШІ.ГЛХ •ыяганнд.нко.юн ад лішнкл о.іо.іл: яяояв.імѵ । ) кіі гкінівг ‘екня.)оыіі«оіі якпныивпкіі.» о.ы и іичіэои -ЦКК\і ІІиЯОіІИІІІ 0.1.» ‘Е.) 0.1 ЯЯОЯОЯЛ \|/ ЯН 140 Ч10Х Ч.К.).Ч!ЯЯ_( ЧЛІИ .01 чоніуооо ЧГО.ІОД Ч.ХИН ІЯОІ) И Ніччо Ц.ЧВ.Е-.І.іи НПО <||| 'ІІГЭПН ЧІО ІЕІ.)ОІІНІ>ЯГі;-.ЕО УОЫЬО.ЕВЛ.ЮГ.»Н II ІІ.Е.)ОНЯН1ВЯІІ<)«> -нчя ИОКІІІІІЙІЯО.МН вкл 0.10 ИНфЕ УОПГОІІИІІІІ ЛЕИ.» Ч.Я — ОГВК ........ ' «<®4ммэ ІЛІІЯВІ .М.І, ЧН0ВН8 эжЛ ІЧК
г».и лкш.і 'іл-і.і. ІЛ"ІЛ|1' •ий'ою» япііоия вінтні'.иі вхе иг.).чіл,ш ->ц->ічіѵ ' и.чи,і,-ч.ян.і. ѵлопі«[ - ........................ “ •..........— Т’"" ІІІ», ,,и,™,:,,., яыовягаівцГ „ „„............. .... -І,МІ ........... "* „„„ |1|11|м||1| ,|1іп||||||і ѴІОП.НІ і-Л.Я.ИВВ.Ии |1ил8м„„|„ ,..,Ж„||Я ......... •и .юіііі.іжв.Інячінвми.мшгЛ мгаии!»,,., ,,.1е чдіія.юыі.і.еоіі ч.я ч.і.н.і..)Л.ы II чіягио.) <Ш. •ч.|.ч.гия оіігХ<іх.»Н "ИГ.НЧК ИО1.)ОНІІ'|ЛІ ЛЯІ.МЬВЯ 011 ЧЛІІ.ЧО.ДЧЯ НКЧЭЭЯ II ЛЯ.І,.)аі>НГ(|.Ч ОІ1 Ч.ХІЧПЧГЛЛИЬНІІГ ГІПМГЯВ1.) -ігііііі гіо игиьлгоіі ни о.і, _,ьгеохд,кд" 'иѵіія.іялго.им _шплг кічнх (І^К ''.я 'пы.юпя гЮ(Іо.і.оя .»іиі!.ч!іІаГ(і.) о.і чли.і.ѵих<> оіпгаілнчн И Ч.ЬАІКІ.іЯНВІІ ОГІЧО ОЦ.ЧІОІШНІ НО 1ІГ4Л || 'ЦдІНОІІН ИІ'ІІѴІІ.ХіИЯ -ікіп і ио.іліІГ .йп.) к.накііиг.эо.іиіііг •г.явіІоо <ія лкопнаж -огя ііі'лчіѵ л.)і?пвй ч.я лтиеоц ч.кэм о и.іоііноя вмяопв.ыоіі •ц.’ш.і.п<11 <і,ы ч.я Ч..ІВПІ •ім.мяф эшдйтдяэо—ѵно •чі-энгс ажХ чі.м фооэ он ики.» і:іно(|]| і!НгМ,.н‘пя «но оілііішія ч.я •іч.і.ііоі. по.чиэя ч.і..)оіічі о.і.н.ч'.ііаі'о.) ч..і..)И()яѴа явііохоя чпімоз іііноііи ііонпмхл -гі'КоГЛХ О ![.\‘|.К.}- ч.кояэяаго.іо.і о «ЫПІЯГСОНЭЯ ЯП.ІПІІЯВН •„ч.іііліЧ.КП чдічііііагпля эоічпоіін «шіГояяиоіІпэоя ч.но *|.г.і |[.\ І'ІІІІ.'Г.І !|,.І,.)![,ІѴ •Ы«О.І.ИПЭКВНЯ Ч.Я ВЯОЯІПіП^ ІІГЭГІІѴ НН.ІНгІІоо ОІЖІО.І.о.Ч Ч.я Ч.К<|..1. -оньаноя Я..1.1ІЯ!ЛГГ«ІІІІ(ІІІ О.МЧ.К .).)І11Н‘|.Н.Ч!КЯ гяояікіоо ч.хіий лгкіі ч.{[ •ііяихіі,»п игп ігяеиж чолг.ія нііігкГохл 'ІЯ.1ГК, гиіші.ні.иіоіі |<НП(.П Ч.ИШ1 віймитііяіиі « Ч'.'-''' ИКК-, 'І.|,.И>|||„|.ІІ «ОЯО ЭТІПГНфЯН ІЧІІІ'ПКІІШК ІІЯН1ШІЯ, ІПЧІ1ІІ.Ч. -вояи иі.чін.и-іи іш гв.жі.лг.1 чвмввті-ио ія » ілиші.'.ішіі. і.и ................... •яовнвВіХ.и і\>іп « ..........................ВВ'ЬИ» "I- іч вині вігшшчи, ВВНВВ1..І ............................ . ІІ.'ІЧІІ —"1* 1Я«.Ч 1 » ігяііг.», Ш..І.І.», ІЛ-ІІ -ІІМЧ"' ..................>™ип,ГЧ.г.і :іѵпя.міф,..г» .............. .іл-ия.м.йі-гянвшяі? .яяі.тя ............ -<Іш.................................. ях"®'»''1 «• ' ........ ч.фп.ч < ............. •• •; " гі..ирп>п ч.яия) Цііиіімэггіі оіоііііояхю.ж") н. •ьмооіюоп;) 0,1. н.ч'Хгэ ц.»Пии<><Ьа ОІОГМММІОЯ* ’
78 .піг.оіочь еп> анакомства и его переписки съ Анненковымъ, НІ.к.ооры>< черты изъ этого эпизода послужатъ хорошею иллю. і іі'зпі<й націей мысли. ' і (1|11_іь неуклонно шелъ своимъ путемъ и дѣлалъ свое П..-СЫЧЛѴ. НО при этомъ онъ не упускалъ случая прислужи- ваіься кі> п'М). что говорятъ, какъ думаютъ и понимаютъ вещи умные люди, преимущественно тѣ. которые стояли на точкѣ зрѣнія. ему чуждой. Къ числу таковыхъ принадлежалъ П В. Анненковъ, который умѣлъ особливо-возоуждающимъ „призомъ дѣйствовать на мысль Гоголя, открывая ему новые горизонты. ставя новые вопросы, заставляя его задумываться надъ многимъ, надъ чѣмъ Гоголь не привыкъ задумываться. Въ 1847 году (отъ 7 сент.) Гоголь писалъ Анненкову; .Ваше желаніе слѣдить все. не останавливаясь особенно іш надъ чѣмъ, очень понятно. Въ немъ слышится разумное стре- мленіе всего нынѣшняго вѣка. Но непонятенъ для меня духъ нѣкотораго удовлетворенія *) вашимъ нынѣшнимъ состоя» ніемъ. точно какъ бы вы уже нашли важную часть того, что ищете, и какъ бы стали уже па верховную точку вашего ра- зумѣнія и вашего воззрѣнія на вещи. Вы уже подымаете заздравный кубокъ и говорите: «Да здравствуеі ь простота положеній и отношеній, основанныхъ на практической дѣй- ствительности, здравомъ смыслѣ, положительномъ законѣ, прин- ципѣ равенства и справедливости!» Смыслъ всего этого не- объятно обширенъ. Цѣлая бездна между этими словами и при- мѣненіями ихъ къ дѣлу. Если вы станете дѣйствовать и про- повѣдывать. и то прежде всего замѣтятъ въ вашихъ рукахъ эти заздравные кубки, до которыхъ такой охотникъ русскій человѣкъ, и перепьются всѣ. прежде чѣмъ узнаютъ. изъ-за чего было пьянство. Нѣтъ, мнѣ кажется, никому изъ пасъ не слѣдуйъ въ нынѣшнее время торжествовать и праздновать настоящій мигъ своего взгляда *) И разумѣнія *). Опъ завтра же можетъ быть другимъ; завтра же можемъ мы стать умнѣй насъ сегодняшнихъ..." 1). Нельзя не видѣть, какъ |шШеве.ін.іась н <т»_,а работать въ ..................... ... «бужденная Анненко- Оттуда уже не да-іек.. и до нѣкотораг..........ренія тѣлъ іернвннтовь. которые у Гогои вы.и узк„ ‘1а|М|к........... Разрядка Гоголи.
79 .Несмотря на то, что и„й „» ......... „ОСТЬ то.іько-что проснулся >. I! я еще поміщ-и. и. ,Ѣ.ГІ.. во. сколько могу судить о.. тЬп. резулятп ..... рі.,0 отбираю теперь отъ всѣхъ людей, прилежно па- блюдающихъ за дѣйствующими нынѣ силами въ Европѣ 2І, я однако же замѣтилъ нѣкоторую неполноту въ нашихъ наолюденіяхъ... Далѣе Гоголь указываетъ Анненкову на Англію, которую послѣдній „оставилъ совершенно въ сто- ронѣ". и гдѣ I оголь усматриваетъ .ваапіую сторону современ- наго дѣла". Онъ совѣтуетъ Анненкову пожить въ Англіи, а „затѣмъ избрать предметомъ наблюденій не одинъ какой-ни- будь классъ пролетаріевъ, изученіе котораго стало теперь моднымъ, но взглянуть па всѣ классы, не выключая никакого изъ нихъ". 'Гутъ же Гоголь указываетъ на то. что въ Англіи .мѣстами является разумное слитіе того, что доставила чело- вѣку высшая гражданственность, съ тѣмъ, что соста- вляетъ первообразную патріархальность..." Все это свидѣ- тельствуетъ о томъ, что Гоголь какъ бы протеръ глаза, что. живя въ Европѣ. онъ наконецъ увидѣлъ Европу, и его мысль пробудилась для изученія современпости, откуда—возможность если не усвоенія новыхъ идей и идеаловъ, то. по крайней мѣрѣ, ознакомленія съ ними. Безъ всякаго сомнѣнія, личное знакомство съ Анненковымъ, бесѣды съ нимъ и переписка въ значительной мѣрѣ послужили толчкомъ къ ятому про- бужденію. Па этомъ эпизодѣ мы. между прочимъ, наблюдаемъ слѣ- дующее: лѣнь ума. присущая Гоголю, была не столько та. которая выражается въ косности, въ тупой приверженное іи къ старымъ воззрѣніямъ, сколько та. къ силу которой чело- вѣкъ не находитъ въ себѣ достаточно иниціативы, чтобы при- няться за усвоеніе новаго. Это была не лѣнь .мыслить, а лѣнь учиться. Всякій человѣкъ является въ жизни своей одновременно и „мыслителемъ" (у всякаго своя философія), и .учепнкомь жизни, цивилизаціи, новыхъ идей, новыхъ стремленій и на- строеній. новыхъ завоеваній науки философіи, искусства. Отношеніе въ каждомъ изъ насъ .мыслителя" къ .ученику" Ч Разрмлка моя. .Іуіш. ш.ино, іі.мъ никои». Но н то ска-.діи шелъ ІНп годъ, я Гоголю было ЗН лЬгъ. ’) Раярятка'мои.
бинагтъ жч і’М.і различно: одинъ является одинаково хоро- шимъ .. мыслителемъ" и -ученикомъ", другой—.хорошимъ мы, опелемъ н плохимъ .ученикомъ". третій — наоборотъ, и і і. Есть люди, которые всѣмъ интересуются. за всѣмъ слѣдятъ. все читаютъ. н нъ результатѣ въ головѣ у нихъ по- іучаѵтси нѣкоторая каша. которую они называютъ ..міро- юц-рцаніемі." это—хорошіе, т. е. прилежные. ..ученики" и совсѣмъ ужъ плохіе мыслители. Гоголь, наоборотъ, былъ "і.ііічныіі .мыслитель" н совсѣмъ плохой, лѣнивый .ученикъ*', <Иіъ гакъ и не научился ни пониманію современности, ея движенія, ея задачъ, ни повой философіи, ни тому, что да- вала мыслящему человѣку .художественная и прозаическая литература 30 — 40-хъ гг. А вѣдъ было чему научиться тамъ... Лѣнивый ученикъ. Гоголь, подобно анекдотическому семи- наристу. убоялся .бездны премудрости". Тому роду лѣни ума, который былъ присущъ Гоголю, свойственны своеобразные— умственные—страхи передъ новымъ знаніемъ, новымъ син- тезомъ знанія, новымъ направленіемъ умовъ. !’ильяпство; этотъ истинный властитель думъ той эпохи, великая освобо- дительная философія, благую мощь которой испытали на себѣ Бѣлинскіе. Герцены. Прудоны, да и почти вся мыслящая Европа, казалось Гоголю .бездной премудрости", къ которой онъ чувствовалъ родъ инстинктивнаго страха и отвращенія. •Ѣго несомнѣнно—обломовщина, именно обломовщина ума, какъ органа познанія и движенія мысли. Лѣнивый, плохой .ученикъ". Гоголь былъ однако по- своему отличный .мыслитель", ибо обладалъ геніальнымъ умомъ-талантомъ. Лѣнь ума и умственные .страхи" не позво- лили ему выйтп изъ темноты, но они не могли упразднить самобытной работы его мысли. II онъ неустанно работалъ мыслью, но только эта работа совершалась во тьмѣ. Излишне приводить доказательства умственной темноты Гоголи: многія страницы ..Выбранныхъ мѣстъ" и писемъ слишкомъ краснорѣчиво свидѣтельствуютъ о ней (одно изъ са- мыхъ краснорѣчивыхъ—вѣра въ чорта). Гораздо важнѣе по- казать. что этотъ темный умъ быль великій умъ. и что. пре- бывая но тьмѣ. Гоголь иногда видѣлъ и понималъ то. чего часто не видятъ и не понимаютъ поди, вышедшіе изъ тьмы, умы просвѣщенные...
ІІр.темъ .-.тіиу.... „1,п„ ........ К|. Л|1„,.„. кову: -д.'Інь кажется еще, что вы напрасно чѵж.іщ'тесь спе- ціальнаго труда. Какой-нибудь спеціальный трудъ долженъ быть непремѣнно у каждаго изъ пасъ. Сверхъ пребыванія на боевой вершинѣ современнаго движеніи, нужно имѣть «вой собственный уголокъ, въ который можно было бы на время уходить отъ всего. Нельзя, чтобы каждый изъ насъ не полу- чилъ па долю свою какой-нибудь способности, ему принадле- жащей: нельзя, чтобы не было ея и у васъ. Иначе мы бы всѣ походили другъ па друга, какъ двѣ капли воды, и весь міръ былъ бы одна мануфактурная машина. Безъ спеціальнаго труда не образуется характеръ индивидуала, изъ которыхъ слагается общество, идущее впередъ \). Безъ этихъ своеобразно работающихъ единицъ пе быть 1) общему прогрессу". Эта глубоко-вѣрная мысль отнюдь не общее мѣсто, и она не была случайнымъ замѣчаніемъ, пришедшимъ въ голову а<1 ]юс. по поводу того обстоятельства, что Анненковъ, стоя -на боевой вершинѣ современнаго движенія пе избралъ себѣ опредѣленной спеціальности. Мы имѣемъ здѣсь возможность заглянуть въ интимную работу мысли Гоголя, какъ своебраз- паго .мыслителя“ п художника. Живя въ Европѣ, Гоголь давно уже отмѣчалъ многовѣ- ковую культурность европейца, воспитанную въ спеціальномъ трудѣ, и противопоставлялъ ее вашей русской некультурности, плохому развитію у насъ спеціальнаго труда на разныхъ по- прищахъ. отсутствію у пасъ того, что можно назвать .куль- томъ труда". Вспомнимъ знаменитое мѣсто въ VII главѣ 1 части .Мертвыхъ душъ*: .Максимъ Телятниковъ, сапожникъ. Хе. сапожникъ! Пьянъ, какъ сапожникъ, говорить пословица. Знаю знаю тебя, голубчикъ; если хочешь, всю исторію твою разскажу. Учился ты у нѣмца, который кормилъ васъ» всѣхъ вмѣстѣ, билъ ремнемъ по спинѣ за неаккуратность и ш- вы- пускалъ на улицу повѣсничать. и былъ ты чудо, а не сапож- никъ: и не нахвалился тобою нѣмецъ, говоря съ женой или съ камрадомъ. Л какъ кончилось твое ученіе: .А нотъ теперь я заведусь своимъ домкомъ". сказалъ ты: .да не гакъ, какъ нѣмецъ, что изъ копейки тянется, а вдругъ разбогатѣю . 11 вотъ, давши барину порядочный оброкъ. завелъ ты лавчонку, 11 Разрядка Гоюіи.
»«»•»>► «РУ- " 1"гталъ 1-Л-то къ ііныеіневн гнилушки-кожи И ВЫИГрНЛЪ. ТОЧНО, вдво'^ ІІа м акомъ гаіюіѣ. да черезъ недѣли днѣ перелопались твои са- ПОІ1І и выбранили тебя подлѣйшимъ образомъ. II вотъ Лі111. ] чинка твоя .«шусіѣла. и ты пошелъ попивать щ валиться іщ улицамъ, приговаривая: .Нѣтъ, плохо на свкіІ>. Нѣть житьи 1 русскому человѣку: все нѣмцы мѣшаютъ . Вотъ картинка, въ которой, какъ и во многихъ другихъ .миніатюрахъ** ..Мертвыхъ Душъ . поставленъ рѣшающій । діагнозъ нашей „бѣдности да бѣдности . Діагнозъ гласитъ: 1) отсутствіе настоящаго труда, въ европейскомъ смыслѣ итого слова:'2) отсутствіе добросовѣстности въ трудѣ и вообще сла- I бое развитіе совѣсти, которая вырабатывается, вмѣстѣ съ со- | знаніемъ обязательствъ и отвѣтственности, только въ культур- ной работѣ поколѣній; 3) стремленіе къ легкой наживѣ, окры- ляемое природною талантливостью русскаго человѣка. По кто | же это такъ мѣтко п вѣрно охарактеризовалъ сапожника Ма- ' ксима Телятнпкова и набросалъ эту художественную картинку его трудовой и этической несостоятельности? Ото сдѣлалъ П. II. Чичиковъ, самъ человѣкъ легкой нажины самъ чело- | вѣкъ безъ труда и трудовой этики, талантливый и неунываю- I щій россіянинъ, типичный представитель націи, не воспитав- шейся въ условіяхъ интенсивной культуры, а потому и не обладающей тѣмъ .характеромъ”, о которомъ сказано (въ письмѣ къ Анненкову), что онъ не .образуется безъ спеціаль- I наго труда". Вспомнимъ и другой образъ, въ которомъ дано выраже- ніе другой сторонѣ все той же русской невыдержанности и невоспитанности въ трудѣ: прототипъ Ильи Ильича Обломова, г Андрей Ивановичъ Тентетнпковъ принадлежалъ къ семейству тѣхъ людей, которые на Руси не переводится, которымъ прежде имена были: увальни, лежебоки, байбаки, и которыхъ теперь, право, не знаю, какъ назвать" (вторая часть „Мертв. душъ”, гл. I). (о времени знаменитаго романа Гончарова и класси- ческой статьи Добролюбова объ .Обломовщинѣ." мы назы- ваемъ ихъ .Обломовыми" и видимъ въ нихъ представителей нашею національнаго типа въ одномъ изъ крайнихъ и болѣз- ненныхъ выраженій его *). Илт?,2г0І> Ова“мовѣ’ какъ иаціонаді.іюм і. типѣ, я говорю подробно »ъ ..Исторія русской интеллигенціи", ч. 1. главы .X и VI —
„Мсртныіі души ЭТО ііі'.іііі.-.чя націчна іі.иаи ШКОДЯ і іі. „выпукло іі ярко выставлено „на всенародныя очи* наше „ппчего-педѣлапіе" и этой сторонѣ ея подведенъ итогъ въ уловахъ Платонова (11 гл. ІІ-ой части): .Иной разъ. н|»аво. мнѣ кажется, что будто русскій человѣкъ—какой-то пропащій человѣкъ. Хочешь все сдѣлать—и ничего не можешь. Все думаешь съ завтрашняго дня начнешь новую жизнь, съ за- втрашняго дня сядешь на діэту; ничуть не бывало: къ печеру того же дня такъ объѣшься, что только хлопаешь глазами, и языкъ не ворочается—какъ сова сидишь, глядя на всѣхъ— право! П этакъ всѣ“. Письмо, гдѣ указывается на Англію и гдѣ говорится, что „безч> своеобразно работающихъ единицъ не быть общему прогрессу", служитъ отличнымъ комментаріемъ къ идеѣ .Мер- твыхъ душъ1' и вмѣстѣ является свидѣтельствомъ глубокой вдумчивости Гоголя, необыкновенной проницательности его ума. Но здѣсь же обнаруживается и оборотная сторона этого ума. Въ приведенномъ письмѣ (7 сентября 1847 г.) чи- таемъ: ..Всѣ мы ищемъ того же: всякій изъ мыслящихъ нынѣ людей, если только онъ благороденъ душой и возвышенъ чув- ствами. уже ищетъ законной желанной середины *). уничто- женія лжи и преувеличенностей во всемъ *) и снятія грубой коры, грубыхъ толкованій, въ которыя способенъ человѣкъ облекать самыя великія и съ чѣмъ вмѣстѣ простыя истины. Но всѣ мы стремимся къ тому- различными дорогами, смотря по разнообразію данныхъ намъ способностей и свойствъ. въ насъ работающихъ: одинъ стремится къ тому путемъ религіи и самопознанія внутренняго 2). другой путемъ изысканій историческихъ и опыта (надъ другими) 2). третій--путемъ наукъ еск'стнознателыіыхъ, четвертый—путемъ поэтическаго постлгновенія и орлинаго соображенія вещей 2). ни обхватываемыхч. взглядомъ простого человѣка,— слономъ, раз- ными путями, смотря но большему или меньшему въ сеоѣ развитію преобладательно вч. немъ заключенной способности Какимъ же путемъ шелъ самъ Гоголь? Онъ. очевидно, піелт одновременно и путемъ .религіи и самопознаніи внутренняго и чѣмъ, который опь называетъ .опытомъ пядъ другими . и наконецъ, путемъ интуиціи художника („поэтическое ностигно*
шіік '1 идожнпкн пчііальпаго. который въ своихъ создай іііим. іѣіігиіптг.іыю проявляетъ „орлиное1 соображеніе вещей-. II я и, |„ ЧШ ІОННЫХЪ путей чужды были Гоголю іва: Щ||. . ІИ горііческнѵь изысканій" и „наукъ естествозпательпыхъ,‘. Вмѣстѣ съ гѣмь чуждъ былъ ему и еще одинъ — самый главный--путь, въ приведенной выдержкѣ совсѣмъ ие упомя- нутый. О существованіи его Гоголь, повидимому, и пе донъ, іыва.іса. Нетрудно видѣть, что всѣ указанные имъ пути суть только особыя дороги іі тропинки, частью идущія параллельно главному, столбовому пути, частью уклоняющіяся въ сторону отъ него. 'Га пли другая изъ нихъ дѣйствительно избирается отдѣльными лицами сообразно ихъ дарованіямъ и вообще осо- бенностямъ пхъ духовной организаціи. I лавный же. столбовой иуіь къ свѣту, къ идеалу, къ выработкѣ раціональнаго, про- грессивнаго и жизнеспособнаго воззрѣнія, путь, который Го- голь просмотрѣлъ, это—пріобщеніе мыслящаго ума къ со- кровищамъ всемірной умственной культуры и его вос- питаніе въ духѣ пріемовъ, нормъ, понятій п идеаловъ общечеловѣческой научно-философской мысли, идущей впередъ. Этотъ путь долженъ быть обязателенъ для всякаго мыслящаго человѣка, все равно, будетъ ли онъ историкомъ или естествоиспытателемъ, адептомъ религіи или художникомъ, II никакое ..внутреннее самопознаніе", а равно и ..поэтиче- ское постпі'повеніе". вмѣстѣ съ „орлинымъ соображеніемъ вещей", не помогутъ дѣлу, не выведутъ человѣка къ свѣту сознанія и псторпческн-правпльнаго (для данной эпохи) воз- зрѣнія на жизнь, па ея развитіе и задачи, если этотъ чело- вѣкъ стоитъ въ сторонѣ отъ всемірнаго движенія умовъ, отъ многовѣковой культуры мысли. А чтобы не остаться въ сто- ронѣ, чтобы пріобщиться къ этому движенію и культурѣ, нужно прежде всего учиться, нужно быть хорошимъ уче- никомъ въ міровой школѣ общечеловѣческаго знанія и идеала, и отъ этой ученической обязанности ничуть не пзоавляется тотъ, кто самъ—великій умъ и геній. Напротивъ, такой умъ н геній долженъ быть тѣмъ паче „хорошимъ уче- никомъ ". Гоголь былъ совсѣмъ плохимъ _ученикомъ". ІІ»іі|иніпи.. ит.інчиит. .учешжтоіі,- Цушквит *- и'І.іпіііііііГі Гипмю то, что ни на.>вш .ві|Ю1,„і„ „к, обще- человѣческаго знанія и идеала".
В'і, началѣ карьеры I оголи ослѣпите іьйо яр . проникъ въ его темный умъ и ояарилч іалы . творчества. Этотъ лучъ былъ Пушкинъ, и глубокій гыыгл. и великую правду таитъ въ себѣ восклицаніе Гоголи ( ѵъ аилмИі і.і. Жуковскому отъ зо октября 1837 г,): Цушшші Пушкинъ! Какой прекрасный сонь удалось мнѣ кнііль иь жизни. и какъ печально было мое пробужденіе!" Перечисляй выше чѣхъ. кто такъ или иначе служилъ дли Гоголя псточппком'ь умственныхъ возбужденій и могь содѣй- ствовать расширенію его кругозора, и нарочито иропусіилъ имя Пушкина: его вліяніе на Гоголя составляетъ особый во- просъ. къ разсмотрѣнію котораго мы и обратимся теперь. IV. Какъ много помогъ Пушкинъ Гоголю понять себя гамого. свое настоящее призваніе., какъ онъ будилъ его мысль и воз- буждалъ ея творческую работу.—все это достаточно извѣстно. Передача сюжета -Ревизора" и „Мертвыхъ Душъ" только эпизодъ изъ кратковременной, къ сожалѣнію, исторіи общенія этихъ двухъ умовъ, суть котораго - въ благотворномъ, просвѣ- тительномъ вліяніи ума свѣтлаго па умъ томный. Гоголь отлично сознавалъ, чѣмъ онъ обязанъ Пушкину, и это со- знаніе выразилось въ письмахъ, написанныхъ Гоголемъ по по- лученіи извѣстіи о смерти великаго поэта. 16 марта 1К37 г. опъ писалъ Плетневу (изъ Рима): „Все наслажденіе моей жизни, все мое высшее наслажденіе исчезло вмѣстѣ сь нимъ. Ничего не предпринималось беи’ь его совѣта. Ни одна строки не ппса.іасі. безъ того, чтобы и не воображалъ его передъ собою. Что скажетъ онъ. что замѣтить онъ. чему посмѣйся, чему изречетъ неразрушимое и вѣчное одобреніе свое ВОТЪ что меня только занимало и воодушевляло мои силы. Тайный трепетъ невкушаемаго на землѣ удовольствія обни- малъ мою душу... *) Боже! нынѣшній грудь мой ’і. вну- шенный имъ, его созданіе... и не въ си.шх'ь продолжать еіо“... Погодину онъ писалъ (отъ 30 марта 1Н37 г.): „И полу- чилъ твое письмо въ Римѣ. Оно наполнено чѣмъ же чѣмъ 1) Разрядка моя. *) .Мнпвии души".
86 МіМітчп* теперь всѣ ........... . Ничего не говорю ..... шк.цц. иой \траты. Моя утрата всѣхъ больше. I м Лишь какъ русскій, какъ писатель. и... я " сотой доли Це Ы..И ныразить моей скорби. Моя жизнь, мое высшее на- слажденіе умерло съ нимъ ’). Мои свѣтлый минуты моей жизни были минуты, въ которыя я творилъ. Когда и тііо- |Ч11І и |і|||],.ц, предъ собою только Пушкина. Ничто лнѣ были всѣ толки... мнѣ дорого было его вѣчное и вепрее ложное слово. Ничего не предпринималъ, ничего не пи- салъ я безъ его совѣта. Все, что есть во мнѣ хорошаго, всѣмъ этимъ я обязанъ ему. 11 теперешній трудъ мой 2) есть его созданіе. Онъ взялъ съ меня клятву, чтобы я писалъ, и ни одна строка его 3) не писалась безъ того, чтобы онъ пе являлся въ то время очамъ моимъ. Я тѣшплъ себя мыслью, какъ будетъ доволенъ онъ. угадывалъ, что будетъ нравиться емѵ. и это было моею высшею и первою наградою. Теперь этой награды нѣтъ впереди! Что трудъ мои? Что теперь жизнь моя?...“ Нѣкоторыя преувеличенія въ этихъ письмахъ <нэнр.. ..ни одна строка../. „ничего не писалъ безъ его совѣта..." и пр.) принадлежатъ къ числу тѣхъ оборотовъ рѣчи, какіе вообще были свойственны стилю Гоголя (гипербола), и отнюдь пе должны быть поставляемы въ данномъ случаѣ въ упрекъ Го- голи». Они. не заключая въ себѣ полной фактической правды, отлично и вѣрно выражаютъ общую душевную правду того, что почувствовалъ Гоголь, когда узналъ о смерти Пушкина. Въ самомъ дѣлѣ, Пушкинъ, эта. по выраженію Тютчева, „Россіи первая любовь11, былъ и для Гоголя въ своемъ родѣ .первою и единственною любовью". Если Гоголь кого-либо люоилъ глубокой, радостной, трогательной любовью, если онъ кого-лиоо „обожалъ11, то это только Пушкина, и слова: ..Моя жизнь, мое высшее наслажденіе умерло съ нимъ" — вылились прямо изъ сердца и говорятъ несомнѣнную правду. Петру,дно представить себѣ, какую пустоту ощутилъ Гоголь, вмѣстѣ, со всей образованной Россіей, когда вдругъ не стало Пушкина. П спустя два года съ лишнимъ, въ сентябрѣ 1839 г., на- ходясь уже въ Москвѣ, Гоголь восклицалъ (въ письмѣ къ ') Разрядка моя. ’) „Мертвыя души". *) !• е-~труда („Мертвыхъ душъ").
87 Плетневу, отъ 27 сентября 1889 і.с . Бакъ - гршгао! I..... какъ странно! Россія безъ Пушкина'. Я пріѣду іп. Петер- бургъ-^ Пушкина ігГ»і і,!._ ;і1а роковая, эта незамѣнимая утрата была для 1 оголи несомнѣнно чувствительнѣе, чѣмъ дли другихъ: онъ духовно осиротѣлъ. опъ потери.гі, едингтвеииаіо человѣка, авторитету котораго от> добровольно и радостно подчинялся. Это подчиненіе составляло насущную потреб- ность душевной жизни и самаго творчества Гоголи. Едва ли ошибемся мы. если скажемъ. что къ числу большихъ несчастій Гоголя принадлежало и то, что онъ слишкомъ рано и слиш- комъ живо почувствовалъ въ себѣ необыкновеннаго человѣка, что онъ безповоротно убѣдился въ превосходствѣ своего ума. въ своей несомнѣнной геніальности. Па ятомъ, главнымъ обра- зомъ. и основывались непріятный, самонадѣянный, наставни- ческій тонъ Гоголя и его претензіи поучать ближнихъ, упра- влять ихъ умами и сердцами, навязывать имъ свой духовный авторитетъ. Для такой натуры, для такого характера, какъ Гоголь, въ высокой степени было важно сознаніе, что есть другой великій человѣкъ, другой геній, у котораго можно мно- гому поучиться. котораго вліяніе благотворно. II Пушкинъ. дѣ.Гк твите.іыіо. быль для Гоголя такою сдерживающею силой, своего рода школой. ІІушкиігь слѣдилъ за развитіемъ Гоголи, побуждалъ его читать, учиться, помогалъ совѣтами, поощрилъ. Смирнова раз- сказываетъ въ своемъ дневникѣ: ..Сверчокъ (т.-е. Пушкинъ) пришелъ поговорить со мной о Гоголѣ. Онъ провелъ у него нѣсколько часовъ; просматривалъ его тетради, его замѣтки, все что онъ записывалъ по дороіѣ *). Опъ поряженъ тѣмъ. какъ много наблюденій Гоголь сдѣлалъ уже па пути ОТЪ Полтавы до Петербурга... ІІушкиігь кончилъ тѣнь. что сказалъ: -Опъ будетъ русскимъ Стерномъ, у него оригинальный талантъ: оігі все видитъ, онъ умѣетъ смѣяться, а вмѣстѣ съ тѣмъ оігі грустенъ и заставитъ плакать. Опъ схватываетъ оттѣнки і смѣшныя стороны; у него есть юморъ, и раньше, чѣмъ черезт 10 лѣтъ, оігь будетъ первокласснымъ талантомъ. У него ссті и драматическое чутье" («Записки А. О. Смирновой . ч. I стр. 431. Въ другомъ мѣстѣ _Записокъ- (ч. 1, стр. 1381 1 ОГОЛЬ. ІЬ ') Дѣло идетъ О поѣздкѣ Гоюая въ Малороссію " <«б|«тио въ Пи*| бургъ иъ 1832 г.
1 ЖМИИП®»: .ІІрО'К'.ГІ. ™ ». ..............П; (Пушкшіъ) тин гоиХа-пГ шЛчаегь: Л прпче.іі. ..Ьмін. М(тті.......................... М.з, Пасти. -Пертскія письма ............................ ,.Ь, «гал'іѵГ .І.ч-ЬрИера. -Мые.ііі" Поясіирга. (Ип. указа.,,.,,,,, н тпаіѵіін Расина » Корнеля, которыя я долженъ прочеоД , Еще .1 прочелъ басни Лафонтена. О Вольтерѣ и энцпклопе- иитахъ онъ сказалъ мнѣ, что я могу не читать пхъ. но соиЬ- токыъ прочесть сказки Вольтера, такъ какъ находитъ, что это лучшее изъ написаннаго имъ. Далъ онъ мнѣ прочесть Доц-ь- Кихота по-фраіщузскп и всего Мольера?... Сохранившіяся письма I оголи къ Пушкину и нѣсколько записокъ послѣдняго даютъ наглядное представленіе объ уча- стіи Пушкина въ работѣ Гоголя, а равно и о томъ, какъ і послѣдній дорожилъ этимъ участіемъ. Нѣкоторыя выдержки { будутъ здѣсь не лишними. Вотъ письмо Гоголя отъ 7 окт. 1835 г.: ..Рѣшаюсь писать къ вамъ самъ: просилъ прежде Наталью Николаевну, по до сихъ поръ не получилъ извѣстія. Пришлите. прошу убѣдительно, если вы взялп съ собою, мою комедію Ч. которой въ вашемъ кабинетѣ не находится и которую я принесъ вамъ для замѣчаній... Сдѣлайте милость, пришлите скорѣе и сдѣ- лайте наскоро хоть сколько-нибудь главныхъ замѣчаній. На- чалъ писать ^Мертвыхъ душъ“. Сюжетъ растянулся на пре- длинный романъ п. кажется, будетъ сильно смѣшонъ. Но теперь остановилъ его па третьей главѣ. Ищу хорошаго ябед- ника. съ которымъ бы можно коротко сойтись. Аіиѣ хочется въ этомъ романѣ показать хоть съ одного боку всю Русь. Сдѣлайте милость, дайте какой-нибудь сюжетъ, хоть какой- нибудь, смѣшной пли несмѣшной, но русскій чисто анекдотъ. Рука дрожитъ иаписать тѣмъ временемъ комедію. Если-жъ сего не случится, то у меня пропадетъ даромъ время, и я не знаю, что дѣлать тогда съ моими обстоятельствами... Сдѣ- лайте (же) милость, дайте сюжетъ; духомъ будетъ комедія изъ пяти актовъ, и клянусь —куда смѣшцѣе чорта! Ради Бора, умъ и желудокъ мой оба голодаютъ. II пришлите „Женитьбу'. Обнпман, „а,-,. „ „ѣ,у..... Ж(. .....-,,т (.........,......... • 1.1. другомъ ішсыіѣ (декабря 1834 г.) ош, а.а.1Ѵет< а Пуш- кину на придирки цензуры къ вѣкоторшп. мѣстамъ ,3ып- ’) „/Кениті.ба".
сокъ сумасшедшаго . а потомъ говоритъ; .Жаль однако, что мнѣ но удалось видѣться съ вами. Я посылаю вамъ преди- словіе И. сдѣлайте милость, просмотрите, и если что. то поправьте и перемѣните тутъ же чернилами"... Посылая Пуш- кину вышедшія изъ печати „Арабески". Гоголь пишетъ, что нарочно посылаетъ два экземпляра: .Одинъ экземпляръ для васъ, а другой, разрѣзанный, для меня. Вы читайте мой и сдѣ- лайте милость, возьмите карандашъ въ ваши ручки и никакъ не останавливайте негодованія при видѣ ошибокъ, но тотъ же часъ ихъ всѣхъ налицо. Мнѣ это очень нужно". Записки Пушкина къ Гоголю прибавляютъ нѣсколько чертъ, рисующихъ живое, сердечное отношеніе ве.іикаіо поэта къ начинающему писателю. Въ одной (25 авг. 1831 г.) онъ заранѣе поздравляетъ автора „ Вечеровъ на хуторѣ' съ буду- щимъ успѣхомъ этой книги (.поздравляю васъ съ первымъ вашимъ торжествомъ — съ фырканьемъ наборщиковъ и изъ- ясненіями фактора../) 2). Въ другой запискѣ дѣло идетъ о .. Невской ь проспектѣ11: .. Прочелъ съ удовольствіемъ. Кажется, все можетъ быть пропущено. Сѣкуцію жаль выпустить: опа. мнѣ кажется, необходима для эффекта вечерней мазурки Авось, ііоіъ вынесетъ! Съ Богомъ/ Въ дневникѣ Пушкина находимъ (7 аир. 1833 г.): .Вчера Гоголь читалъ мнѣ сказку, какъ Иванъ Ивановичъ поссорился въ Иваномъ Ники- форовичемъ. Очень оригинально и очень смѣшно. 1 ’ого.іь. по моему совѣту, началъ исторію русской критики*. Въ октябрѣ 1835 года Пушкинъ пишетъ (изъ Михайловскаго) Плетневу по поводу изданія альманаха, для котораго Гоголь далъ г Ко- ляску ’: ..Спасибо, великое спасибо Гоголю за его .Коляску", въ ней альманахъ далеко можетъ уѣхать; но мое мнѣніе даромъ ..Коляски" не брать, а установить ей цѣну. I оголю нужны деньги". Въ письмѣ къ женѣ (изъ Москвы (і мая 1836 г.) Пушкинъ, между прочимъ. ,іаетъ ей слѣдующее пору- ченіе: ..Пошли ты за Гоголемъ и прочти ему слѣдующее: ви- дѣлъ я актера Щепкина, который ради Христа просить его пріѣхать въ Москву, прочесть „Ревизора". Ііезь него акте- рамъ не спѣться. Онъ говоритъ, комедіи будетъ карикатурна ') Къ „Арабескамъ", г И. были помѣшены .Заііш-кн сумагішчшак»-. *) Отвѣтъ на письмо Гоголя отъ 21 аві.. ггѣ Іоіолі.. меъіу про- чимъ, говорятъ: .Любопытнѣе всею было мое <-витаніе съ іипоі рафіею, только что а просуиѵлс.» въ ,твори, наборщики, іанядн мени, давая и іірыіьаті. себѣ въ руку, огворачяваясі. къ егѣнкѣ*—
н грозна ікь чему Москва вссі иней < іоріжы. « ю Же ему .І'еиікюрі- уннгь въ Москвѣ, нежели вь Петербургѣ”. I , ,|| ,11,1 ІІМІІІ.-ІІІІЬ II'' ' М< р ( р.і... І.и іа< і. ой добрая доля той і । іп имѣла поползновеніе). ръ совѣтую: не надобно, чтобы гдѣ Гоголя болѣе .побитъ, такъ рано, то, безъ сомнѣнія, гемпоты, которою был ь объятъ великій умъ I оголи. ., 11р.-,гіе всего Гоголь вынесъ бы изъ ..школы Пушкина ѵквк.-иі.. і.ь шмнжпм-ь » «лшп. Лямт ...................нщ ........„чувствіе ирпгревоу общечолііиѣчнскак........'"і'ѣіцшіи. .............а Ли У Цуиппоа пптиить в цѣнить велшИ ву.п.турв'ыи и ииті'.і ит.-гуа іыіы» 6-тіа. Ііріой|іѣтепни.... І.ииіі ііаріиамн Европы цѣною мііоговѣвошіго -груда и Гиірьбы. II. быть можетъ, онъ сдѣлался бы, если н не отличнымъ, то хоть хорошимъ .ученикомъ" цивилизаціи... Въ противоположность Гоі'ОЛЮ. ІІуіІПШНЪ 01,111, ОТЛИЧНЫЙ .ученикъ". Человѣкъ съ широкимъ образованіемъ и большою начитанностью (въ особенности въ литературахъ французской и англійской) ’), Пушкинъ не переставалъ слѣдить а движе- ніемъ умовъ въ Европѣ и въ своихъ сочиненіяхъ, журналь- ныхъ статьяхъ, замѣткахъ, дневникѣ и письмахъ обнаружи- ваетъ рѣдкую любознательность и отзывчиво. 11 живого и просвѣщеннаго ума. Пушкинъ былъ не только первокласс- ный писатель, но и первоклассный читатель качество, дли писателя весьма, важное. Онъ .нобиль книгѵ и оставилъ послѣ себя хорошо подобранную библіотеку. Онъ никогда не сказалъ бы, какъ это сдѣлалъ Гоголь, что въ извѣстныя эпохи одна хорошая книга достаточна ддя наполненія всей жизни человѣка". Къ числу характерныхъ признаковъ такихъ свѣтлыхъ умовъ, жаждущихъ знанія, стремящихся , въ просвѣ- щеніи стать съ вѣкомъ наравнѣ, принадлежитъ и то. что они живи интересуются разнообразными какъ первостепенными, ') Нѣмецкую .ни. зналъ меііыпн. Но асетакя Лансингъ, Гете. ІІІиз- .1.4.1,. I <1111.1 II нѣмецкіе іношігінкн били .юстагочн.. и ..л . .ш.і <мѵ. Іл» ..............................а ... ашниме н.жнньамн мці.і.і іікхоосіъ.жал і, Л.укчьекіп.
-гакъ у ми и второстепенными, и человѣческаго. и хороню ІІ'И рі- К ТІКЧІІІЫМИ ПроІІ і|« |. ІІІ.ІМІІ зііають. что ннаи, і;ы.е іі.наи.і ..... ........................... ........ Н|| |>.................. ™»ул, ни.-.™ і„. .... »|,на„,.п ,*)И. „„нъ матеріалъ. Но особливо ярко проявляется коренное различіе м.іу умомъ Пушника и умомъ Гоголя на ихъ отношеніи къ п.ніому весьма важному дли русскаго писнте.ін предмету изученія, который і іи ІІуПІИИІШ пре и іан.іи 11. ВЫСОКІЙ и л.пнип іііін" ресь. а I оголю казался нестерпимо скучнымъ и совсѣмъ н<- любопытнымъ. Зто не что нног. какъ русская исторіи. Пушкинъ уже въ первой половинѣ 20-хъ годовъ. работая НИ.11. ..ГіОріІСОМЪ I одушівымъ". изучалъ русскую исторію. И Не ТОЛЬКО по Карамзину, но и по источникамъ. Затѣмъ, подгоюник-іь- пі.іи работы дли исторіи Петра Великаго. ..Исторія Пугачев- скаго бунта". наброски критической статьи объ Исторіи рус- скаго парода" Полевого, попытка объясненіи ..('лона о полку Игорев!наконецъ необыкновенно умное письмо ьь Чаа пину (19 окт. 1НЗ(і г.)—нее ято служитъ достаточнымъ доі;.іли- те.іы гво.мі. интереса, вниманіи и любви Пушкина къ шішему историческому прошлому. Иначе И не могло быть у ПШ1СІГ III. Который ПішлсіІ первымъ выразителемъ нашего ііаціоіні.іыіиі <> самосознаніи. Добрая доля художественныхъ и вообще умсіік н- пыхъ интересовъ Пушкина была направлена на нсюрпчі ское прошлое русскаго парода и государства. Это н с<ті. сшн- ственныіі вѣрный путь для писатели, который хочегі. пони- мать ііаітоиіцее и прозрѣвать въ будущее. Гоголь пе только не шелъ атимъ путемъ, по. повидимому и не могч. бы. если бы даже и захотѣлъ. усіюігп. себѣ ясное И широкое историческое воззрѣніе ни ХОДЪ вещей въ Россіи. Вотъ что профессоръ всеобщей исторіи, который . Н ІОІІіе гь на каоедру неузнанный и неузнанный сопимъ < ь не» (письмо къ Погодину отъ (> дек. 1К.35 г.і, піісагь въ 1*34 । Макси мовнчу: І.радкг 1) ннпнть міИ., что не угодно лн мнѣ взиті. каоедру русской исторіи, что сіе де прилично ніпі- тінмь моимъ, тогда какъ онъ <амь обѣщалъ мнѣ бывши здѣсь, ЧТО вгеобщмл ИСТОрІН Не буДИ'І. іМИНТв До СЯМНІО гліи ѵчсЛнаіо шііітія. ІІЯО «•'’ТТ- " и-'чачіііін Гл-
м<ч'П» пріѣзда- хота бы ото было черезъ годъ, а теперь вѣрно ІЧ. опали зп.мѵ Цыху *). котораго принесло какъ нарочно,. І1|мно. < гр»мн»: онн воображаютъ. что различія предметовъ ,1*. і.-ікам маловажность и что кто читаетъ словесность, тому тч ьма легко преподавать математику пли врачебную науку 8). Я сі. ума сойду, если мнѣ дадутъ русскую исторію...’ I разрядка моя). Въ другомъ письмѣ къ Максимовичу 110 іюня гоже 1834 года) Гоголь опять возвращается къ тому же ю»прос\: -Тебя удивляетъ, почему меня такъ останавливаетъ русская исторія. Ты очень страненъ и говорить еще о себѣ, что ты рѣшился же взять словесность. Вѣдь для этого у тебя было желаніе, а у меня нѣтъ. Чортъ возьми, если бы я не согласился взять скорѣе ботанику или патологію, нежели русскую исторію 3). Если бы это было въ Петер- бургѣ. я бы. можетъ быть, взялъ ее. потому что здѣсь я го- товъ. пожалуй, два раза въ недѣлю на два часа отдать себя скукѣ"... Эти выдержки вполнѣ выясняютъ извѣстное выраженіе въ .Авторской исповѣди": .У меня не было вле- ченія къ прошедшему", гдѣ имѣется въ виду именно истори- ческое прошлое Россіи. Это равнодушіе пли даже отвращеніе Гоголя къ русской исторіи есть фактъ въ своемъ родѣ знаменательный и. какъ почти все у Гоголя, не лишенный своей психологической за- гадочности. Если бы Гоголь былъ писатель второстепенный или же только мѣстный, областной, т.-е. если бы онъ былъ только авторомъ .Вечеровъ па хуторѣ" и .Тараса Бульбы". то ука- занное отношеніе его къ русской исторіи не представляло бы собою ничего особливо-страннаго. Но Гоголь, во-первыхъ, писатель-художникъ первой величины, великій геній искусства; во-вторыхъ, онъ—писатель, по своему національному укладу, общерусскій (о чемъ будетъ рѣчь въ гл. Ѵ-ойѣ наконецъ, въ-третьихъ, онъ. среди нашихъ поэтовъ, является по преиму- ществу пѣвцомъ Россіи. какъ цѣлаго, какъ государства, и Поэтомъ общерусской стихіи. Вспомнимъ: .... какіе звуки бо- \) Профессоръ харьковскаго университета К ста|м”“ нреМі1 Гі,кь 11 йило: т"гь же Максимовичъ, .л адІ’есовано а™ письмо, по спеціальности естественникъ, нь кіевскій на каоедрѵ русской словесности. Разрядка мои.
113 ".й..,,.., ,п. ,у|||у „ овп||| ,.,.|ЦП;,. ,.І І.І.. ТВ М.чепп ,.| пей? ІІаа-ч В- постижимая і'іпі.и. таится между 1ІЯ>„, Чт„ такъ, и зачѣмъ вее. что ш, есть въ тепѣ. ...-,|,»т,і ,.. на меня полныя ожиданія очи?..." (.Мертвыя души*. I. іл. XI». Да. между этимъ загадочнымъ великимъ человѣкомъ и Ру»ью. именно 1 усыо, какъ паціопалыіо-объедіішчінымт. ('•бщІ-рѵ» і кпм і. языкомъ и государственностью) цѣлымъ. дѣйствительно .таила» ъ* _ непостижимая связь . п .полныя ожиданія очи* были въ самомъ дѣлѣ Обращены на геніальнаго художника. Вспомнимъ еще: .Не такъ ли и ты, Русь, что бойкая тройка, несешься?..* и т. д. .....Русь, куда же несешься ты? Дай отвѣтъ. Не даетъ отвѣта. Чуднымъ звономъ заливается колокольчикъ; гремитъ и становится вѣтромъ разорванный въ куски воздухъ: летитъ мимо все. что ни есть на землѣ, и косись поетораппваюігн и даютъ ей дорогу другіе народы и государства" (въ концѣ I часта .Мертв. душъ"). Это—поэтическое созерцаніе быстраго историческаго роста п движенія Руси—какъ госу- дарства. какъ европейской державы и какт. національ- наго (общерусскаго) цѣлаго. Спрашивается: какой другой изъ нашихъ великихъ поэтовъ такъ воспѣвалъ эту Русь? У кого изъ нихъ вырывались пзъ души, при созерцаніи этой Русп. такіе захватывающіе, такіе проникновенные звуки? Само»' творчество Гоголя, за вычетомъ .Вечеровъ па ху- торѣи. „Тараса Бульбы* и отчасти „Старосвѣтскихъ помѣ- щиковъ*. „Ссоры Ивана Ивановича съ Иваномъ Никифоро- вичемъ* и нѣкоторыхъ другихъ вещей, гдѣ воспроизведены малорусская жизнь, нравы и національный складъ малороссовъ, главнымъ образомъ было направлено на воспроизведеніе обще- русской стихіи, и важнѣйшіе монументальные типы, созданные творцомъ -Ревизора* и .Мертвыхъ душъ*, являются на- ціональными общерусскими типами. Нелли.... іжпмііііііі. л.гіи і. и и>, что Г... 111 ...... етвуяеі, высокимъ призваніемъ великаго пвщеруеіваг........... віжомпн.іъ еебіі чѣнъ-ті> къ родѣ ирорііка І’уел учителемъ жизни II морали... Какъ такеиі.П І.іепііча» въ • ...... вопри™ II дшп.ііііітііѣ II значеніи его и|і.ииівѣдиІ. иііі. ііыиеии при нимъ ................комъ нашихъ .мора-ішлашіихъ" ішгаге.іей Х)л<>жипкпвт.-пр.пііш*дии»івт.. ит. ралу которыхъ первыя мѣси принадлежатъ, шшечіиі. іиітоі-ііі мшу и .1. II Іилсгоиу I
. . „........ и.нщ* |":1"11'1"1.................Г“"‘РУ1І‘“«’НИ-СЛ - . |И< < КІЯ- 1;:,|;Ь ....................... . ккній ІЧ'ІЧ'НЧГЖІІЩНѴІ. ................... общерусской умствец- п Ниже \віцнмі.. что и какъ человѣкъ. какъ лпч- 11. Гоголь былъ гораздо больше обіцеруссъ. чѣмъ мало- I! і. что этотъ общерусскій писатель и мора іисгь. одинъ изъ основателей общерусской литературы И нашего общенаціональнаго самосознанія, совсѣмъ не ннтере- соімлга ін горическнмъ прошлымъ того цѣлаго. которому онъ принадлежалъ и служилъ, съ которымъ былъ связанъ тѣсными ѵ:;.-імн іуховнаго сродства. Противорѣчіе. здѣсь заключающееся, станетъ яснѣе, если примемъ во вниманіе слѣдующее. Начиная отъ античной древности и кончая новѣйшимъ временемъ, всѣ великіе общенаціональные поэты такъ пли иначе интересовались историческимъ прошлымъ своей страны и обращались къ нему, если не для того, чтобы черпать оттуда матеріалъ п сюжеты для своего творчества, то. по крайней мѣрѣ, лія расширенія своего кругозора, для саморазвитія въ духѣ національнаго самосознанія. Эсхилъ. Софоклъ и Эври- пидъ у грековъ. Шекспиръ съ его трагедіями и драматиче- скими хрониками изъ англійской исторіи. Вальтеръ-Скоттъ съ его романами изъ той же области—являются прямыми и наи- болѣе яркими представителями паціонально-псторических і. инте- ресовъ и задачъ въ искусствѣ. Но. можетъ быть, еще болѣе сильнымъ подтвержденіемъ мысли, здѣсь развиваемой, служитъ то. что такъ или иначе отдаютъ дань исторіи своей страны также и тѣ великіе поэты, которые по характеру своего генія, казалось бы. вовсе не призваны къ этому. Они не могутъ создать въ этой области великихъ, первостепенныхъ произве- деніи: они даютъ. что могутъ, какъ Гете далъ Германіи _ Ганца- фопъ-іѣ-рлпхпшѵна", Шл.иеръ—.Валлешитейпа". Но во вся- ким*ь случаѣ, вноситъ ли ови въ лабораторію своего творче- ства сюжеты азъ историческаго прошлаго своей страны или нѣтъ, оіш научаютъ ;.то прошлое, иногда прямо выстѵпая съ И.торпчшъпміі трудами I Шиллеръ. ІІѵшкпві.1. всего.' воспи- тывая. кикъ бы выращивая и, себѣ, на почвѣ этихъ наученій. *) <‘М. Г.1. V.
тогь шЦІои>.ІЭ„ий геній, „1н.л,таш|т,.|а|11| Оііп являются. Великіе поэты всегда связаны < > . „ “*“и < і. своимъ національнымъ ... *«™"тыьао ................ емяи,. ..... воль назвалъ „не..............“ к постиженіе которой соста- вляетъ одну изъ задачъ психологіи творчества. Отъ этой чисто-лау.....й адші слѣдуетъ чт.іичаті. п. не торую стаппп. себѣ <аич. субъектъ. стренаиЦйск къ с«н..і..- ;;1и1|ііі... ІІПІІІІІІІ.ІІІ ПОЭТЪ ік'і'і ,|;і чуіитиу.-п. СВОѴ> ШЪ органическую связь съ національнымъ цѣлымъ, и. чѣмъ выше его дарованіе, чѣмъ шире его поэтическій кругозоръ и глубже захватъ его мысли, тѣмъ живѣе и явственнѣе чувствуетъ онъ свое національное значеніе и призваніе. Но иное дѣло— чув- ствовать. а иное—сознавать и понимать. Чувство, о которомъ мы говоримъ, есть фактъ или процессъ, принадлежащій къ обширной сферѣ ирраціональныхъ, „стихійныхъ" процессовъ психики человѣческой. Его сознаваніе и пониманіе субъ- ектомъ—это уже другой фактъ или процессъ, принадлежащій къ топ особой сферѣ психики. гдѣ совершается дѣятельно»"іь. превращающая процессы ирраціональные въ раціональные, въ осмысленные, въ продукты самосознанія и высшей мысли. Успѣшность этой дѣятельности зависитъ отъ культуры ума отъ знаніи, отъ упорядоченія этихъ знаній, отъ умственной дисциплины, Этимъ путемъ субъектъ (въ данномъ случаѣ, поэты н приходитъ къ самоопредѣленію, къ уясненію себѣ, самому своего настоящаго призванія, къ яснымъ отвѣтамъ на во- просы: кто я? къ какому національному цѣлому прнна.ілежу я въ сферѣ. своего творчества? каково это цѣлое? откуда п куда, идетъ оно и какое мѣсто должно принадлежать ему въ болѣе- обширномъ цѣломъ—въ человѣчествѣ? Эти вопросы'ставятся болѣе или менѣе правильно только при сильномъ свѣтѣ мысли, при хорошей культурѣ ума. •\Ч. Гоголь ставилъ эти вопросы и пытался рѣшить .............- своемѵ. природными силами сшито великаго ума. исходя. <ъ одной стороны, изъ непосредственна, о чувства. а съ друіой опираясь на геніальную интуиціи, и на художественныя со- зерцанія необычайной глубины и силы.
Км-ѵ <»» 11 къ Ііга>',ьтат»“ъ "І«п- ш риг»"трѣть “ .............;вѣ™п іа ( главѣ. ІІІ- ІИ\"ЧІ"Н> іочкою шилужіп ъ намъ илу- «.„іе ...й іп. пыткой сіѵш'іш .іюбопитшпі. стороны тп„рчі.. , ,«.1 Г..Г.ЧИ- Котору»' И1МВЯТІ. СПІУІіиіЫЧІ. ТЯГОТІІПІ,.,,. иЮТ хио.ттвеиііихъ ггреилевій п ноиыслтп, Гоголя ,а Р.нчіп какъ единственному объекту его творчества, ц По_ опч.ѵкимъ смверцаніемъ Руси изъ прекраснаго далека. Настоящую же главу закончимъ подведеніемъ итога всему сказанному объ умѣ 1 оголи. 1) Гоголь былъ геніальный самородокъ, великій умъ-та- лантъ. одаренный необычайными силами художественно-образ- наго мышленія. Насколько велики оыли эти силы, видно изъ ТОП), что онъ могъ въ своемъ творчествѣ обходиться безъ тѣхъ стимуловъ, которые являются результатомъ общенія съ другими умами, т.-е. безъ изученія великихъ поэтовъ и мыс- лителей. Разумѣется, отсутствіе этихъ стимуловъ не могло быть абсолютнымъ: это былъ только минимумъ общенія. Но для Гоголя было достаточно этого минимума, чтобы возбудить -іо хѵі<>-.).•<!ві-ынун• мысль: достаточно намека, случайно за- несенной искры, чтобы воспламенить его воображеніе и вы- звать вдохновенную работу его ума. 21 Умъ Гоголя былъ по преимуществу творческій. особ- ливо приспособленный къ широкимъ художественны.)! ь обоб- щеніямъ. къ созданію большихъ, національныхъ и обще- человѣческихъ. ТИПОВЪ. ВМѢСТѢ СЪ ТѢМЪ МЫ ВИДИМЪ въ немъ большую силу сознательно-критической мысли, под- вергающей строгой критикѣ результаты его же собственнаго творчества. Его художественная работа запечатлѣла глубокою вдумчивостью, движется осмотрительно, съ постоянною оглядкой на пройденный путь, съ явнымъ, сознательнымъ самообла- даніемъ художника. Гоголь, если можно такъ выразиться, старался ооуздывать порывы своихъ вдохновеній, дпециилиии- рова/гь свое творческое воображеніе, и такимъ путемъ опъ восполнялъ недостатокъ культуры своего ума. пробѣлы своего художническаго воспитанія. Онъ хорошо понималъ. что ему слѣдуетъ воздерживаться отъ излишней роскоши въ творчествѣ, отъ разгула воображенія, что большія умственныя силы ну- ждаются въ большой дисциплинѣ. Иначе онъ явился бы въ искусствѣ дикаремъ, какимъ Шекспйрт. казался Вольтепѵ,
В»’стшѢ ..............™»-Л».»»»• и .. 1ЬШІСТЬ “ъ ™»Р’«7Й и»™,,„и,,1ИЙ бшъ ТЯВ1,П „одамяющеГ,. пьющей К|,,„ художника, т. головѣ котораго столпилось отолью, „ркихь ""І»;..ъ; гтолько ’удожестаеппыгь идей, отолью гяубгжка ........... !•<•.. »ту роскошь яые.ш цужпо било уиорядочоть чтобы претворить ее въ созданія -твердыя', .сушныя' и .со- вершенныя въ высокой трезвости духа". Гоголь достигалъ этого природною критическою силою своего ума. 3) Творческая п критическая работа этого художника была громадна. Иначе говоря, громадна была затрата умствен- ныхъ силъ. По. къ сожалѣнію, крайне слаба была другая его работа какъ -ученика", т.-е. работа накопленія умственныхъ силъ. Его громадный умъ слишкомъ много тратилъ и слишкомъ скудно питался. Оттуда — недостатокъ свѣта, отсутствіе широкихъ идей, принадлежащихъ къ вели- чайшимъ умственнымъ благамъ, которыя выработало человѣ- чество, — тѣхъ идей, которыя, не принимая пепосрсдстиеіі- наго участіи въ самомъ процессѣ художественнаго творчества, имѣютъ ошако огромное значеніе для искусства, пбо пи- таютъ и просвѣщаютъ умъ художника. -Лѣнивый ученикъ'. Гоголь довольствовался крохами этой пищи... Оігі. іі'' зналъ, что значитъ настоящая умственная ппіцз какой приливъ душевныхъ силъ является слѣдствіемъ общенія съ великими умами, какъ освѣжается вся душа и окрыляйся мысль отъ расширенія умственныхъ горизонтовъ. Ему не дано было испытать животворящихъ радостей мысли, освооо.шв- шенся отъ оковъ старыхъ формъ и идей и бодро стремящейся впередъ вмѣстѣ съ человѣчествомъ, — высокихъ радостей со- зерцанія безконечности въ стремленіяхъ ума и идеала. По истинному художнику не можетъ быть чуждо нЬко- торот. хотя бигвутвое в робвое. чвввіе отнхь рмвотей яш-.ііі, .. не било вполнѣ чужда « Гото®- 11 бввѣ еіо м ІожегТвеВВЫХЪ СОМрЦИІ* """ іі взыграть.'.тля би п|я.,ыв.іг» тотъ .чудаий г.оп.‘ ьоторий Гопиі. воіѣн. въ гв«-Й живи": П|юе»ѣщ»>'Щ«' н-.лап.ра- жжвающее вліяніе Пушиша ™ «"••• ''"'I'"""" '• I'»""' <і> всею і.іубввото его обиуечеловѣчесвихъ сочувствій, <0 » ею лучезарностью н движеніемъ его мысли...
ГЛАВА ІП. Гоголь и Россія. —„Русь изъ прекраснаго далёка’1. I. Въ предыдущей главѣ ми указали на русское національное призваніе Гоголя, которое такъ странно совмѣщалось у него съ равнодушіемъ плн даже отвращеніемъ къ изученію исто- рическаго прошлаго той „Руси", пѣвцомъ которой онъ былъ по преимуществу. Отмѣтить это противорѣчіе намъ нужно было для характеристики ума Гоголя. Въ настоящей главѣ мы хотѣли бы раскрыть психо- логію отношеній Гоголя къ Руси, какъ цѣлому. Насъ интересуетъ здѣсь внутренняя, интимная сторона національно- русскаго призванія Гоголя п отраженіе раз.шчныхъ душев- ныхъ процессовъ, сюда относящихся, въ его мысли, въ его самосознаніи. Этотъ вопросъ неразрывно связанъ д:ъ исторіей главнаго труда Гоголя.—труда, которымъ онъ такъ блистательно оправ- далъ свое призваніе великаго національнаго поэта Руси. Вотъ и посмотримъ, какими настроеніями, чувствами и мыслями сопровождалась работа надъ .Мертвыми душами", запол- нившая собою всю жизнь поэта съ половины 30-хъ годовъ и до самой смерти. „Поэма была начата въ 1835 году, задуманная на сю- жетъ, данный Пушкинымъ, въ видѣ большого сатирическаго
вроі»'....... “ъ “'"'фокъ должна ,-,ц.м „іаивты-а. .ят. гъ одного боку . вси Россія ’). II.. ігірѣ того, какъ работа ,і, ,Одя«еи Чичикова іиасвіиш „ раавертиаыг» іп. п. іоиѣ великаго -хохла . этотъ „хохолъ“ все живѣе чувств<іва.гь и яснѣе сознавалъ, что онъ дѣлаетъ великое дѣло, которж- будетъ имѣть огромное всероссійское національное значеніе, ръ этой мысли онъ укрѣплялся съ каждымъ шагомъ впередъ и не стѣснялся выражать ее въ письмахъ. Такъ, уже въ іюнѣ 1836 года, когда раоота была только въ началѣ,, онъ писалъ Жуковскому: _Мнѣ ли не благодарить пославшаго меня на землю! Какихъ высокихъ, какихъ торжественныхъ ощу- щеній. невидныхъ, незамѣтныхъ для свѣта, исполнена вую нъ дѣтства. обыкновенный человѣкъ 8). Львиную силу душѣ своей п замѣтно слышу переходъ свой проведеннаго въ школьныхъ занятіяхъ, въ юношескій воз- растъ"... Далѣе говорится, что все. написанное имъ доселѣ, это только—ученическая проба пера, незрѣлые опыты, и что настоящее, великое дѣло—впереди. Для совершенія этого дѣла ему необходимо быть какъ можно дольше внѣ отече- ства, на чужбинѣ, гдѣ онъ отдохнетъ душой отъ тѣхъ не- пріятностей и огорченій, которыя онъ испыталъ на родинѣ и которыя въ концѣ-концовъ послужатъ ему въ пользу, въ инте- ресахъ ею внутренняго воспитанія. -Для меня пѣтъ жизни внѣ моей жизни (читаемъ здѣсь), и нынѣшнее мое удаленіе изъ отечества, оно послано свыше тѣмъ же Великимъ Про- видѣніемъ. ниспославшимъ все па воспитаніе мое ... (Письмо изъ Гамбурга отъ 28/16 іюня 1836 г.). Какъ бы мы ни относились къ вопросу объ .искренности Гоголя, но мѣста въ письмахъ, въ родѣ иривеѵннаю. іді. онъ говоритъ о своемъ воспитаніи для великаго подвига ооъ участіи Промысла, о необходимости ,іля него далекихъ иуте- шествій II жизни и» границею а т- .1- диш»™ ............» правдой: нъ нихъ своеобразно выразилось то. что іи. <ам Лѣ црожхолио въ его душѣ. «егда говершжлс» |нктъ длиниыіі романъ и. кажется, бул то>п. романѣ показать хотя съ Пушкину отъ 7 октября 1(05 іл-
Н\Я ми* »1 перековывались ВЪ ініятическія «'оиерцап|п |( ц пічііыіі впечатлѣніи, вынесещцвд и :і 1‘окіи. > ІНЛІПІ.СЯ отъ непосредственнаго общенія (ъ «Юъѵктммп «гпхь впечатлѣній. избавиться такимъ путемъ <,п чѵкгівъ личнаго раздраженія и горечи было дли Гоголя въ ѵ насущною потребностью художника-мыслитем > ... Погохпн) (отъ 22/10 сент. того же 1836 Я между прочимъ; ....ня Руси есть такая нзрядД коллекція гадкихъ рожъ, что невтерпежъ мнѣ пришлось гля- гѣтъ на нихъ. Даже теперь плевать хочется, когда объ нихъ вспомню. Теперь передо мною чужбина, вокругъ меня чуж- бина..." <>нъ живо чувствовалъ п сознавалъ. что для самаго успѣха его дѣла ему необходима .чужбина", какъ среда, гдѣ тягостныя и безотрадная впечатлѣнія, вынесенныя изъ Россіи; волшебною силою вдохновенія превращались въ художественные- образы. а горечь, раздраженіе и весь порядокъ скорбныхъ чувствъ смѣнялись тѣми .высокими, торжественными ощуще- ніями". о которыхъ говоритъ онъ въ вышеприведенной вы- держкѣ изъ письма къ Жуковскому. Въ этомъ же письмѣ говорится: .Долѣе, какъ можно долѣе буду въ чу,кой землѣ. II хота мысли мои. мое имя. мои труды будутъ принадлежать 1*<и-гіп. но самъ я. но бренный составъ мой будетъ удаленъ отъ нея". Работу надъ .Мертвыми душами", начатую въ Россіи. Го- голь возобновилъ въ Швейцаріи, въ Веве. о чемъ \ наемъ пзъ письма къ Данилевскому (изъ Лозанны, отъ 23 окт. 1836 г. *І и изъ письма къ Жуковскому отъ 12 ноября тою же года и;гь Парижа: .Осень въ Веве. наконецъ, настала прекрасная, почта лѣто. А меня въ комнатѣ сдѣлалось тепло, и я при- нялся за .Мертвыхъ душъ", которыхъ было началъ въ Петер- бургѣ. Все начатое передѣлалъ я вновь, обдумалъ болѣе весь планъ и теперь веду его спокойно, какъ лѣтопись... Если совершу это твореніе такъ, какъ нужно его совершить. т<>... какой огромный, какой оригинальный сюжетъ! Ка- кая разнообразная куча! Вся Русь явится въ немъ!"... г> I абота продолжалась въ Парижѣ. .Мертвыя" текутъ живо, ’> -Я сдѣлался <юлѣс русскимъ, поаишіо отъ того, что и началъ «мертвыхъ душъ”, которыхъ было *) Разрядка мои. , чѣмъ французомъ. въ Веве; ато все здѣсь писать и продолжать моихъ оставилъ".
101 «•**** *.... ЧѢМЪ Вв.П1І,Ъ>Ѣ| „ МЯѢ м*». ими КИП. б(я., я т р^. ж «И"'° "аІ“1'- ..... на............... ,л». ц,.|іи. вили МГММ на,и» .--„„„„а„,,ав, Русь. Мііі. даже спѣшно. іаИ. подушно. ято я .., .Мср- іным. іупгь въ Парижѣ... Огромно, велико но Л не скоро конецъ его. Еще возстанутъ ирсгпиа меня новыя •сословія и много разныхъ господь, но что-жъ мнѣ дѣлать'. Уа,-е судьба мои враждовать съ моими земляками. Терпѣніе'. Кто-то незримый пишетъ передо мной могуществен- нымъ жезломъ. Знаю. что мое имя послѣ йена будетъ счастливѣе меня, и потомки тѣхъ же земляковъ моихъ, можетъ выть. съ глазами влажными отъ слезъ произ- несутъ примиреніе моей тѣни' 2). Этотъ мотивъ —.вражда' съ .земляками', тягота и го- речь русскихъ впечатлѣній и отношеній. откуда—живая по- требность быть подальше отъ нихъ и жить на .чужбинѣ', гдѣ эти впечатлѣнія претворяются въ художественныя созер- цанія Руси и гдѣ. такимъ образомъ. должно осуіцегт виться великое національное призваніе поэта.—этотъ мотивъ повто- ряется и на разные лады звучитъ въ послѣдующихъ письмахъ. Въ отвѣтъ на письмо Погодина, гдѣ послѣдній. сообщая о смерти Пушкина, звалъ Гоголя въ Россію. Гоголь пишетъ между прочимъ: .Ты приглашаешь меня ѣхать къ вамъ. Дін чего? Не для того ли. чтобъ повторить вѣчную участь поэтовъ на родинѣ? Для чего я пріѣду? Не видалъ я развѣ дорогого сборища нашихъ просвѣщенныхъ невѣждъ?.. О. когда я вспомню нашихъ судей, меценатовъ, ученыхъ умниковъ. благородіи*1 наше аристократство, сердце мое содрогается при одной мысли' Должны быть сильныя црнчины. когда онѣ меня заставила рѣшиться на то. на что бы я не хотѣлъ рѣшиться ... Пс« живѣе чувствовалъ онъ и яснѣе сознавалъ невозможность Д-і* него ѵ.ьиться среди непосредственныхъ впечатлѣній тогдашней русской дѣйствительности и, оставаясь въ Россіи, любить <ч любовью .художника-мыслителя и художника-іряжтанина, іо.іьш на . чужбпнѣ“. созерцая Русь .изъ прекраснаго даіёка . оіп ощущалъ живое дѣйствіе этой любви. этого стихійнаго тяго- тѣнія къ своему національному цѣлому. П вотъ онъ пишт *) Разрядка Гоголя. ’) І’ачрялка моя.
:ЛКОЛ.)ЯОЯ<’|» 1.І1ЫИІІ Ч.ІЮ "< 6ИНІ >!•>» Ч.Я ОЯ.І..ЮІ10.І.0 «ІЯ ні<11 «II ні.мо(| МІ »ж иі.я.іін.м,о.іо «ІЯ чдил -ЛІІГ ч.я *1Я8П ЛК.І Ч.ІЯІ ягашэг.міи л$пжош:ояан «ікЧл. Ц ян іс.нипиі н ч.кір. •агж.мін ин.ш аГж.нІн кшж коя нпілг <].г.і ч.ічріія < и »ро»і.) иіііЛг лниѴіні оп лниГо.І оіоя.» .»и чн .)Н о.іч 01.0 ч.мрі о|[ ИГІІЧН НОЯ ОЛЧГО.І. ІІГІІ1К ПО.ІО1ОЛ Ч.Я I! •и члпіяічо .ін «ич.г о.ччгои.ирі цоііо.і.о.ч ч.я ХпиѴоіі ОІОЯ.) Ч.Г!|.Г -ІНІЛ И оіГЛП 011. Ч.ІОГІНІЯЯ Ч.ПК Э1ІІІ.ЛГ Н.ІГІІННЯОП <|.нк ч.ііо ч.яі.’.ч о ікп,| чхніі цоііоііі оя •чЛіапоявіі ч.гі|.ГияА п «і'.іо.ч и- :ч.і.н<1оію.і «ыѵишміп <уж.п« ‘ч.но (•.[ чкид ч.і:іі) ЦО1ІПОКГІ!* | Ч..Ч *|.КЧ.ШІІ 'ІИ Ч.ЯК|( Ч.І.1ПІ0Я1 И Ч1И.Ч'. Ч..І..)Ж0К ч.по ч.н|.Гг оіічгоі оіГ.<о и _о.ы іпп.СѴ нннГоіІ" нпиГоіІ пкя.іэьнік -оп 01.1 іів'піігоі.ііін о.і.) ч.і..і.і и О.І.С 0.Ы1 •ч.югі!'.:і!.ч ако :лки(| ыі ііігііі.ц ч..ч іі.ігіінгіігняікііі оц.ічіо и а^гор а.ін чліо ц ПІ1І.1Я -оііхо'Гн о.і.। •ч.ноі'.нчкі»: ч.хііл.і.Нііпія’.о'і'Хх о.іа 'і.і.оіѵГ.мІп 'Ч.)Л(| Ч.ГПООІГ и Ч.ПО ’.].кнг] Ч.ІІ ОНІІ.ЖИ 0.1.11 •Хко.і.сон ОН'П Н.ІІЯІіГЛ.ПІ :і|,.і.оушІ уояэоііііоях іг.іч.шінѴікін ч,.юи ч.по ооііг-'.|,і.'.і ч.іѵц.іі .ПІІЧГОІ’ Ч.КІМ II Ц.геяд ЧЯ ЛК.ПІ Ч.Я ОГИІ'ОХІНІІІ іУіПІ!І.И1!ІІ оііі.ш -онхоГіі у •і:ч.і..).Ні(іоя.і. іч.івіі ч.и піпаяопхоѴя гиліііік ч.я 111114.1.0.1 -іи 0.Ю1С лгп.і оыя чліо ч.і:ияоя.і,.)яХіі о.ю.ія ацяііѵр. ч.гил’.агГнп -ІКІП ЪПО АКОІІО.І.ОЛ Ч.М -дпогцЛі .(коігпяііойіші ЛКО.І. Ч..Ч ІПІІІП -іноГ.Сх о.іняиг.ш НІШ1..І.0ДК.І. чккііэ о.ю.ія эѴя’.аіІи піччо оц.; •ЦХ т.і । -и _іішХГ нічя.иі.іі^^) я,7ікцоіч ч.іо чпюііох іч.і. оі.»!• ічэ.<(] ;,и'ій'(1д.) о.юоіч около п.шлчя и 'ХіпХг ч.я іі.).і.іііѵ.»(і.і..) и члопіиуог опп.нісцгоо ииХяя аілні| <лйй'(1а.> іи: ч.і.оі!.і.ішх и •Ч.І.ІЯГ1ЧІІ II Ч.1ЛЧ0І: 0.1.]) (іц.іі.иі.п пои: «ія цэн ч.п оі.^ /.нн.і'.і.п ШІОН ОК ІОІОК 4.1.0 •ЦЭОИ.І. «.[.ІІ1КІПІП И Ц.ІІИГГ П.).)Я 011 І!.)І!іПіІА.).)ІІ ‘ІПІЧИГН.І01 НОП.І. Ч.ХѴ11ІЛ Ч.Я ОПІіІ'ОІѴ.іЦ И.).Іл>вѴі:1!<І II ІІ.І.І.І1ІІІ1ЧГ.) Ак.іь “°ІІ ч.л ч.і.Иі.>пі впі.і ншіпві іівнпл’.пі.іоп.ні а.чс княіі.ч "Н '•Іу.'І. 4.11 ЛЭЯ ОПЯОІІ и 0ППІЧ1.)Хі1-0.ШІІЛ.І.() •••ЦЯ.І..).)Хл.Н1 ИКВІІНГ ИИНЛІІІІ.ІѴ ННІІПШіП-рі 1ЧГ0ІІІИІ11 ЩЩІ‘ НІМІКІОГ ЧЯОІІОКЯ ЕОНН.1АП.НІ .ні •ч.і.іпм.юиввіі .мі іц.уоі <и! опюікіиоп н оннп.’ -оіЬиіііі оій'і.к -АЖИЯ Кулі иллі-вг о.івпэжілэііп :о.івпѴХь о.ілпк •І'И ИО.І ;ч.Лі| ........... :ч.кіііііѵоіі.><| -ИКР.0П ііо.чііГ.і:' ЧГ.МИКК-.- цдніоііижі.1 ч.іьйііин.иці «і,і|.|О и цоііою.ч -ч.іХ.1 ч.но и •п:іі..иі;і.„і1г .........монѴ(, цаи Ч.М ч.ніі кгк.иіі.іл ічі лгікои лія.)аьиня'0ГАх (Мэ Я..И1 ц.1.1,011 ЧХ1ЧІІ -ошя лі и.) ія ц,ш <(,я лпі<іл,о,іиі, .іоііц(хіі.і.э о.і. иги иі.>ло<[ ч,;1
•|(0К ВЯНКІІМ!С| (, ЧЯОООІГ В.І. А ННШИХГШ.МІ ОЖІІГ ОЯИГ9ОЭО *ІП.).)О(| Ч.Я ИІЯЖ.’Е ЧЛ КПІ.іІПВіІЯ.І.о ч.коіІ.І..)ЯЛіі •!..) !|.1.г.|.гея ч.)!|,Гі: *ІПИ*)ЯОІІХоГя о.і.» вііііііЛг о.ю игііішроп ч.)ц.Ѵ»: :кго.іо[ ояхэоыіоах вн гионнііуо ч,кічн<іоя.і.о.івіо ч.геічгев,» вгияоях.)ц«р' вки,] иіп'|,гхвііЭіш и яиниж уіяог.іА чх.іоппА'яоао.) охк ’онк'иа Хкѳза он и “V ’х и вгвявпііи.ч •уі;).),)По<ІН Ч.ІЬІЯО.ЖІ, Ч.ЯОІШІХ ,,МІОЯИНХККШІ О.М ‘ВНІИ,} КПП!.) -иио і{ічііііі!(І.і..)оіІп ончгояоГ ві'.гопн и.).г.оівііф<І.ьэа иноиасія о.юхе ч.хвкч.иіп ч.< । ( і й88[ <Ьыф з) Хтгояэаэгпнв^ «хя ц-геч-жп ч.я ч.но іхлвііиг.ч.іоя „;ві'оі.)хо ігнэге іхажііча в.чХі! ичі, ;іпгв.і.][ о ;ч.геіі4 Чнид о" (ВК114 ч.і:н ’.і •і.ло 08 ч.і.о ‘лкол.»аоял}|/- ч..ч огеч.нпі) „.|.ііиіГо([ пн чхігпо и.іглпожіп де 'чоогнн.і *|.нк о.г.<: .».»я ч.ііхвах •віІГоовя ‘ч..і.н.)гевх(Івн.)Г ’піі.іг -ГОИ •В.І,.|.ІІ.і Ч..ІІІЛр(ІОХЛ|| ІІ[.)0О4 •ЧОЦ.І'К В.)ГНІ'О(1 |' -кн.»я X ч..і.акип.і.о .>п по цлііге ч.я о.і,.чи[[ ;нои—(іпгвхц) ВН0“ іві'оі! 0.10X8 Ч..І..)(|.К ЧЛІЧІІІІО.І.ЧВІІВХ 0!|.ГОрНВП ЧЖИ ОІЙ'О 1X0(1 •|П.).»0([ ННЯІІ.Ч'. Ч..Ч 1(111.ПІІВІІЯХО ОХВНіВііХяі: ОІІІІВІІХ.) Ч1І.1І10 ОІОІІОІІ •О.ІВЯЯ!(,(1 ’ькоіяо.ч'.шіічіі н.>.і.оіві'.ч'.ояо(іііо.) ічпгеи.і ихе вѴ.ю.ія ихпои и •лгеи(] НХ.)ОННдОО.)о Ч.Я II ІІІГВ.І.Л ІЧІІІѴІІ.І .ІІЧПНЭ.Ч'.ІІОХ.ЮЯ К.»1О1ВЬ^.(ІІ..>Я оі’фѴ и о.і. чліікч.яіп о.і.) ч.я чліоп іхихе ч.э ц •ві'.іаэаеп ч.»фГя 140 кап!.|..)о Ч.но ОГІЧО ОН.’ИОІѴЯОЯ ІЧО иг.)',[ „Ч.ІІіХѴ Ч,ХІЧЯХ(ІОІ^" ЧХ.ІВН 0ІАІІ1ЧГОО (КК.ХІЯ ООИЯВІІ Ч.Я) ІГВОІІІІВІІ II ’ЫІО Ч.)Ц.Ѵі; И •ВЛИП.’КОГЛХ (ЦЯіОрШІ 1АЮ.Ч.).)І|(ІОЯХ И 11111:11.4!' ЦОИЧГОХІЙКІЭВОЭ Ч.Я 0.1,1 0ПІ.ІВГ -оп.івіі о.і.е ,).>я .(.іпЛГ оп Ч.ИВ.Г. Хгео коуипГаппнІіі •ыілПпвчпии Ч.ѴВГ.4.) НІЧІІЧГВІІОі'ІІВІІ ННСП.Ч! ВЯЯОІІВХЭрО И.)Я ВЯ.І..».)Л.Ч.)И няни -хикви вГоііікіп члвгеигя ••(.Ѵ.ііін тявя оіпоііох іявх ч-ПмІо.і *Ы<ОНІ,!},Я Ч.Я КО,).» Ч.ГВЯОЯХЭЯЛІ. II ПНІШ.ЧЕ НОПІПОНВХ ЧКВІЯОГ.)Л Ч..Ч кэічіроэоіілііііі оііоя.) вкчээя чіго.іол іа ч.яііияіи-.моц ( ічіи:ііь.і.0 цаоя.» чхироіг .ні л.іон О'іохц <|.г.)оп пг и || кіыіѵ вн ч,геніяиГнг.і ,»*і.япі і4.яіі<і» ''•н и пн, л г ыѵв.),»о,)н к 'іг,)ііопі.)<ііі вя.і..»ііі!<і.і.->оіін кпиіі'.ч: -ВІІОО ІЧОКІІ КІЧНІІЛЯ ИПІВП •‘ЫПВ1І КІІК ЩЖІН.’ІІ ИПНГ^п |.|||і:ц и дц,к),).) .|,ч к ч.н і:н о.ч іні и оічіі'рі "і<> к и го і ,і.> <і и '^И лгеоі'.ч’лі, ч.і.ихкя.)оп в ч.юге ,т и.чоііх.) уоні о пц /оік.чк.ш ЭДИШІОІІ ,11'ІІІА.ІОІѴ -|<|.І,.»ІѴГ.»(1 II Ч.І.ІМІГІ.ШІН» -|.»оі І.ІІІИІІІ дои "•* “I 44>:ві( о(| :ч.ко.4<|.ног,»1і и ИКНІІ.І..».»Л.Ч.»ІІ уяхиіор ЧІІІК і:>.»>>н иі,|"->В(1.ч,»(1І| Л.Ч'ІІП •!|.гі«.)і: уоів.ін ч.я «І'ІМ ОГОМО йінм: |< ;ш «•*> Я".Ч.».)Л<| уопі.'оіі у.мігвн •поіѵіпІ!|.к::іі.яі уаііпін <нго<нг >н > іо 11 •| '1 1881 ВХІІВК 08 і:і\іі,| ЧЖИ \іііі)оіо|| ч.ч Ц.ГМВП ея
10 1 ь ІІІ бы ны «ЛІИ чеп« мнѣ стоило бросить Римъ, хоти „ •ИНН. чіо -то не больше. какъ па два-три мѣсяца. Но клл- ННЬ <«.ш бы мніі предлаіалн милліоны. и »ти милліоны іа милліоны II потомъ удесятерили ати ми.і- 1ІОНЫ я бы И’1 '"“'.іъ ихк бы ,ЭТ" бьі "' <"1, інгаспіъ Римъ. хоти на лолгода"... Гоголь въ отитъ пріѣздъ возвращался въ 1'оссію впервые послѣ смерти Пушкина, и іѣмь безотраднѣе казалась ему жизнь въ отечествѣ. Прибывъ вь Москву и собираясь въ Петербургъ, опъ писалъ Плет- неву: .Боже. какъ странно: Россія безъ Пушкина! Я пріѣду въ Петербурга—и Пушкина нѣтъ! Зачѣмъ вамъ теперь Пе- тербургъ?.. Бросьте все. и ѣдемъ въ Римъ! О. если бы вы знали. какой тамъ пріютъ для того, чье сердце испытало утраты. Бакъ наполняются тамъ пезамѣстимыи пространства пустоты въ нашей жизни! Какъ близко тамъ къ небу! Боже. Боже. Боже! О мой Римъ! Прекрасный мой. чудесный Римъ!.? Наступилъ 1840 годъ, а Гоголь все еще сидѣлъ въ Москвѣ. Какъ тяжело ему было въ Россіи, какъ болѣзненно-страстно рвался онъ въ Италію, въ „свой" Римъ, видно изъ слѣдую- щихъ мѣстъ его писемъ. .Боже! Какъ я глупъ, какч. я ничтожно, несчасгпо-глупъ! II какое странное мое существованіе въ Россіи! (пишетъ онъ Жуковскому изъ Москвы въ началѣ 1840 года). Какой тя- желый сонъ! О, когда-бъ скорѣе проснуться! Ничто, пи люди, встрѣча съ которыми принесла бы радость, ничто не въ со- стояніи возбудить меня. Нѣсколько разъ брался и за перо писать вамъ и какъ деревянный стоялъ предъ столомъ: каза- лось, будто застыли всѣ нервы, находящіеся въ соприкосно- веніи съ моимъ мозгомъ, п голова моя окаменѣла". Г>ъ дру- гомъ письмѣ къ .Жуковскому (того же года) онъ опять вос- клицаетъ: .0 Римъ мой, о мой Римъ! Ничего я не въ си- лахъ сказать... Но если бы меня туда перенесло теперь. Боже, какъ бы освѣжилась душа моя!" Около того же времени (25 января 1840 г.) въ письмѣ къ Погодину онъ говоритъ: .О. выгони меня, ради Бога и всего святого, вонъ въ Римъ, да отдохнетъ душа моя! Скорѣе, скорѣе! Я погибну"... Наконецъ ему удалось уѣхать. Въ декабрѣ того же 1840 года онъ уже оылъ въ Римѣ и опять принялся за работу надъ .Мертвыми душами", а вмѣстѣ съ тѣмъ вновь явилось у него и чувство любви къ Россіи. 28 декабря (1840 г.)
„въ „М».п. С. Т. Аксакову р„ю; ;| , ияю «1' .......... "ЧИСТКѢ ш-рный ТОКЪ М.ч.пим ,,,,,, Першѣняі". перечищаю. ......... перерабктмтю \ь.я р ,гѣ»ъ дальнѣйшее продолженіе ,-го и,,,.-,............ чище. ве.іячеетвевнѣе, и п-ш-|и. , ВИЖУі „„.да йи,ь говрепсяетп. кое-что колосса...о,., о,..,,, Т„.]Ы!І, ,„ІПі , Г,1,111 МОП силы ... Ниже, въ атомъ же письмѣ, хкршпѵрт. слѣдующее: „Да. чувство любая къ Россіи, е.іишу. ко мнѣ сильно ’і. Многое, что казалось ивѣ ореада- непріятно п невыносимо, теперь мнѣ кажется опустившимся т> свою ничтожность и незначительность. и я дивлюсь, ровный и спо- койный. какъ я могъ вхъ когда-либо принимать такъ близко къ сердцу". Въ концѣ 1841 года Гоголь пріѣхалъ въ Россію для пе- чатанія первой части .Мертвыхъ душъ". Много непріятно- стей и хлопотъ (главнымъ образомъ въ отношеніи къ цен- зурѣ) ожидало его здѣсь, и уже 10 января 1842 г. онъ пи- салъ (изъ Москвы) Максимовичу: .Если бы ты зналъ. какъ тягостно мое существованіе здѣсь, въ моемъ отечествѣ! Жду и не дождусь весны и поры ѣхать въ мой Римъ, въ мой рай. гдѣ я почувствую вновь свѣжесть п силы, охладѣвающій здѣсь"... Въ письмѣ къ Балабиной (того же года) читаемъ: .Вы уже знаете, какую глупую роль играетъ моя странная фигура і:ь пашемъ родномъ омутѣ, куда я не знаю за что попалъ. Съ того времени, какъ только ступила мои нога въ родную землю, мнѣ кажется, какъ будто я очутился на чуж- бинѣ"... Въ письмѣ къ Плетневу' ((> февраля 1842 г.і онъ восклицаетъ: ..О. какъ бы мнѣ нуженъ былъ теперь мой тихій уголъ въ Римѣ, куда не доходятъ до меня никакія тревоги и волненія!" Печатаніе .Мертвыхъ душъ" приближалось къ концу, г въ маѣ 1842 г., собираясь опять за границу, къ .своГГ Римъ. Гоголь писалъ Данилевскому'. ..Черезъ не.іѣлю іюс іі сего письма ты получишь отпечатанныя .Мертвыя души преддверіе немного блѣдное той великой поэмы. котораі строится во мнѣ и разрѣшить, наконецъ. заимку моего су ществовапіи". А по пути въ Римъ онъ писалъ Жуковскому изъ Берлина (26 іюня 1842 годяѣ .(кажу только, что <• ') Раапнякя мня.
ІОІІ кмжіимъ днемъ и часомъ становится свѣтлѣй и то]іжествен- ііѣй къ »ушѣ міюй. что ,іе беаъ цѣл" " :{начснія "ы™ моп локчкіі чаленія II отлученія отъ міра, что совершалось це. :рнмо НІ. нихъ воспитаніе души моей... что чаще и торже- (іненвѢЛ льются душевныя моп слезы, и что живетъ въ душѣ моей глубокая. неотразимая вѣра, что небесная сила помо- жеп. взойти мнѣ на ту лѣстницу, которая предстоитъ мнѣ. хотя и <ток» еще на нижайшихъ и первыхъ ступеняхъ ея. Много труда и пути и душевнаго воспитанія впереди еще! Чище горняго снѣга и свѣтлѣй небесъ должна быть душа моя. и тогда только я приду въ силы начать подвиги и ве- ликое поприще, тогда только разрѣшится загадка моего суще- ствованія!" II. Этотъ рядъ выдержекъ рисуетъ вамъ тотъ сложный про- цессъ. который совершался въ душѣ Гоголя въ періодъ между 1836 и 1842 годами, когда онъ работалъ надъ первою частью .Мертвыхъ душъ". Теперь постараемся дать этому душев- ному процессу посильное истолкованіе. Въ его составъ входить рядъ моментовъ, изъ которыхъ каждый можетъ имѣть свое объясненіе, являющее ложный видъ .достаточнаго основанія". Первый моментъ—.бѣгство" Гоголя изъ Россіи въ 1836 году и горечь, съ которою онъ отзывается объ отечествѣ въ это время.—легко объясняется . тѣми непріятностями, какія выпали на долю автора -Ревизора" послѣ постановки знаме- нитой комедіи. Это была первая и. кажется, самая бурная -ссора" Гоголя съ соотечественниками. Ему пришлось испы- тать то. что весьма часто приходится испытывать ппсателямъ- сатирикамъ. Болѣзненно-чуткая и неуравновѣшенная натура 1 оголи была глубоко потрясена всѣми кривыми толками, всей массой тупого непониманія, осужденіями и своего рода .го- неніями" со стороны подавляющей массы общества, предста- вителями которой были въ литературѣ Сенковскій. Булгаринъ и др. Послѣдовавшая вскорѣ смерть Пушкина явилась но- вымъ ударомъ, который, можно сказать, ошеломилъ Гоголя, выбилъ его изъ колеи 11. Потухъ свѣтъ, озарявшій его темный ’) <’м. соотвітствеипия мѣста изъ инеемъ, приведенныя въ гл. 11
путь. И отнынѣ ВО.ІИКОе дѣли {'оголи ІОЛЖІІО би ІО |Паться во тьмѣ.: разсѣять эту тьму пс могли п лучи. которые исходили отъ немногихъ иронгЬіценііыхъ ѵш.ігь. понимавшихъ. что такое Гоголь и вт. чемъ его признаніе. Россія безъ Пушкина казалась ему еще непригляднѣе, еще безотраднѣй*. II всѣ его—личныя, интимныя-сии.иі <-і. отечествомъ ограничивались теперь семьею и дружескими «тин- піспіимп съ нѣсколькими лицами, которыя его понимали н цѣнили, которыхъ онъ любилъ.—съ Даниловскимъ. Проко- повичемъ. Жуковскимъ. Погодинымъ. Аксаковымъ п нѣкото- рыми другими. Второй моментъ — очарованіе Италіей вообще и Римомъ въ частности — нетрудно истолковать тѣмъ. что. при общемъ благотворномъ дѣйствіи па Гоголя климата, природы Италіи, культурной обстановки и художественныхъ впечатлѣній. какія доставлялъ Вѣчный городъ, здѣсь впервые, какь говорится, окончательно ..наладилась- завѣтная работа Гоголя падь .Мер- твыми душами- п установился извѣстный навыкъ, всегда необ- ходимый для творчества. Уже въ силу одного этого навыка, т.-е. усвоенной умомъ привычки работать среди опредѣленной обстановки. Гоголь долженъ былъ привязаться къ Италіи, и эта привязанность къ мѣсту по необходимости становилась тѣмъ сильнѣе, чѣмъ дальше подвигалась работа. А эта работа была „вдохновеннаяона доставляла поэту высокія умственныя наслажденія, и .восторги творчества- ассоціировались съ впе- чатлѣніями мѣста. Выражая спою восторженную любовь іи Риму. Гоголь, повидимому, не подозрѣвалъ, что для него величіе Колизея, красота храма св. Петра, таинственная прелесіг старинныхъ часовенъ и т. д. усугублялись тѣмъ, что здѣсь среди этой чарующей обстановки, созидались и разрабатыва- лись фигуры ..Мертвыхъ дупіъ“. Нельзя сомнѣваться вт. гомъ. что Чичиковъ съ Коробочкой, (’е.піфанъ сь Пирушкой и і. ,і не мало украсили -для Гоголя- Римъ, II ЧІО ко.III.К ІІ іі Хрлчі св. Петра безъ (обакевнча. Манилова и Ноздрева утратили оь для поэта Руси добрую долю своего обаянія... Третій моментъ — любовь къ Россіи изъ прекраснаго да- „Смерть Пушкина, каиики, какъ "уік. лнжѵ, ііолип’ііну пи и, что ніп ли бы меіп ін.КііІІпВИЧу отъ IV геніабр» 1*0 1 и *
и ннні .•<>.' и •ишіуня игод (, .,,,,,..,1,1.,» » ...чжиШі "9 "И"’-»111»11 г» ......«пи иіп и гаи»™, «и кМ.цміи <ш ш । ,,.,.нінн *юимн .............................. '''«™ ...............І.тігіі і.и.иіяіші.гчіл.і ш. Аиииіі1'ияі>|| !|о9о.і ч.і«іі 11 иіио.Ііі .Я.ІІЛИ.И: і'Ші.іиші.ііі.иіи .тіпі.ии ГѴІІІ ІЧ >«»[> и КІІІЯУИГуіШОЯВЭ Ч.ПІ ІГИГіІХ.Ш Ч.НШОІІК >1.11» .. > ч.ипнчішыч.олэ Ч.'І'.|И Вішчг.шімііп ч.и і.пчі) ...,...........иіши ІШ "I яі ЩТЮТ.І пи чріигі ЦШІІІ.Ш Ч.Ц Ч.КОІНЛЧПМІроО.) Ч.КІІ)ІІОІЛГ!|,Г.) іі.н.нііііиі। »Л о.ч,і.іг оио и к.МчіІііл.ч'.іія оячро.1-—аііі‘|.<І<ніішиІ[[ інпмод (ичлэоняи.швп.нп .ш оічі.юп -ІГІІІ.Ч.) оНИІІ-ИрІІЧІ ЧГО1.) Ч,.) ОН: Ч.І.ВМОЭѴГ.КЬ» •І.яв»| •(, •1'11 II ПВ (11.) •мнжо.і чп'о ли •и.опікпнн:' нно кголод ч.хвгсч.)іпі и иіИ|.г.>ви ЧНОІІІІ І І.ШІ.І І.ИГ Ч.Я •ЦІІІНІІКИІІЦ ВГОІІ «І.ІО.М: Ч,.40(11.1 <>ІЛ IЧІІ-ШН10.) ‘і.икіоіін ояшом кіи.» внан.і.кілд, и ішііяпіХц ч.хнк'і.іііп и іхчіііі - Ч.ІІ гиі!.Ч ІГК.КІН 0.1. Ч.Ц •цч.і.мр? Ч.Х1ЧІІП1!(ІП||;| І'ІІІІІІІ -СІІІ.І НГПІОІ.ОЛ!|.ІІ •,ЧГі|ЯОІІ.)И КН.Ч.НІО.І.ЯѴ") Ч.ХНІІІ.Й .»»І: ІІ'ХІІІ ’ІХТІН -ІНІ..НІ Ч.Н II ОН •Ч.КНЧКЛІІГ ЧД ЧЛИКЧ.НІІІ Ч.ХІ'ІІІКІІІ.ІІІІ ч.я оячгох .<11 II ЧГ0|Ок| 011! Ч.І’ВП|.Г.) ЧЖИ ОІЧ1.>ОІІІІ.ШО(І.Ч.І.О оЮЯВІ ч..) іЧ'і|.і.і|| |Г.іі.і(01.)О0 ОІІІМН.І. Ч..І Ц0ЯІ11 Ч.Я '.І..І.001.ЧІ ІІО.Ч.І.ІІІІІОЯІ Ч!| КЭНПІІИ.ІОНІО ІІ.І..)(ІІІОО(ІГОІІ НІ'ІІІІЧІІІ чЛиноявн ИІІІІІГІКІІ-) ІИИІ) КПІ.ІІЧППИОІІ ИГІІіуіІ.І, ноя.) АІІІЛГ ОПІЯ.) ЧКНІІ Ч,ГІ'І(І.Ч.Н!(І пу «ПІІОІ.ОЯ ЧГ.Н.Н.НІІ1 ЦО.ІЛІІГ Ч..)ВН л н.)і.)Гцви иг ияі .і ож оявнГо II ві-.нн.іни оівниг.ш нквяіііііі.нѵ.кіяо.) аіп.і он,>ь<.|.к.і.о оичу п НМ'ріИ ИЛ.ІВІІІЧІІІІІ О.1(.; 'ВІІ.іІЯВІІВХ <НЭ Ч..І.(І.)ІІ 'ІХРІІІЧГ.Ц.ИЫ1Г10 Ч-И ІПГо НИ Ч.ЯВИ Ч.І..»ОIIЯ И .) І11! 11 .)ЯН>II ни Ч.І, .)О.І.Л II .4 К 1'1! ВИ .Ж\ ИГІІЯГІГВ.ЧЛ ІЧ|^ І(ГО.ІО | В(ІЛ,І,ВІІ В.І.В.ІОО Ч-.ЧВ.І. ИПІІЯВЯ -ОЧИІ.ХІІІ ЧД1ІІОИК Ч.ІЧІ О.ІОНГО .ІІІІ.І.Ч'.ШІІ’ІЯ ВЯ ЧІНІІИІІІІ ОНЖОЯ «Я.І.И чііігі'.іі цпаіі.ні ни ао(|<м.<).'і ояі.)чг.)іно.і..)оо а.йпоіХі' •'|І » ЯН 'Ш.1ЖВЯІ ВІИІ.ИІ.) ІЧК •р.І.Ч'Ні! уо.ІЛ! Ч.я Ч.ІІІВІІІКІІуО _'Ы1іХГ Ч,ХПЯ1(І.)]^ • ІЙКІОЯ.1. ІЧІІА1ВИ И емѵ ІХІМ.ОНИ.Я.ИМО •ІХГІІИІ,ШІН<ІВХ О ИІЧИІОЯО.І ІЧК ч.хвявг.і ПІ.ЧІІІ чл ш »і.и ч.га вгих.ів ....................... кічші.іі'.»"111 .......«ИШиіГии чпчи., ОКИГоХуО.ИІ ЛКО.І.ИОЦ кяі.мм ..иі, ,,м ц.цдц <|Лп1ІціМ нііі.йіі!|я.іо ни' и кго.і".І ттт ........................................
•( ІІ II .. ІІ.І.) .1.МЛ,| Ч.Н „Ч.ІІИѴІМОЦ 11 ЧІ-ОК. | -) ѴНОЯІІІІЫІІІСІІІО II V •І|и.4и II (Кі-ол. | нііышімго ПІІІГМ.-ІН ч.я члі'.ііікігіки.Ііі ч.ні еяояв<Гнохн । ) Ц ОІНІІИОНОІІ НІПКНОІ-ЦМСИ ИІЯ.І.П.ІІІ 01)1111’ 1-11111(1)1 IIII.>1).(.).., ІІОЯО.Ч-ІІІ Ч.І.І •| \| II ІІІ ЧЛНКОХ -1.11 ОІІІІОКН ’.ІІГО.ІО | ІІіфВіІ.ІОіуіІІТгіИІКІЛІѴІѴ") Ѵ.ЧО<І)|,і|| •|| Я |1.ѴІІ. Ч.КОІІІІЛМ.ИІІ1ІЯ -ІН ГІІІПІ!01-||-л;і;І| 0І1ЧНІ.1 ІІ..ЙАЯОІ II ЧІОП. ",• іивпі ннмфгшмііг .і:ііі-4к\іі!(іог.)іі-‘ и ч.ітеМг ч-я ііінаипнио ик- < іі аонн.'итрг.иіію іѵлоин-о.і.ь •оояоп чг.(оин-о.і,ь и.і..).шни иг.юи ПК іііН.ііі.іНЧ.оо о.іо.іс ч.і:и ічшш, <ч,яв.І___________________II І..Л1ПЧ1-ЦАГІІЯИГ ни 0.1й Ц-І.)И ОЯ Ч.Э4ЙЮ(ІП уіЧНЯ.НпХГ уПНІІІіГ Ч.КВІІ Ч.ХОІВЯІЧЯ0.Ч -ГОХ.МІ >11 ЧГоіН.1.0 он Ч.ХОІВМ|.КВН ОЯЧГОХ НП() ‘ІГГО.ІО [ ИШЭЖ -ОГОІІ Ч.Я ПО К.ИИГоХВП ИПІІОХОЯ ‘ИГ.І.І.В.1ИН О.ІО.ІАІІГ О.ІІ’.ЧІІ.ІЯ ПИ' ПО Ч.ЯІГИ’Го.І НПО ІІ.І..)І1ИІіИ1ВК.ІВІІІІ II 111.1011(1 В1ІІ.1К.ІГЯ у.іоя.) ч.Я ЭДшш.іич.оо чли.гл: плоньо.і.ні.іоГ.іи оі.эіі чіу.Гнн оигл<[х.»и Оу 'ігиин (гяіаи чгуя.і яніііі.кііаня кл.івягкі.ч.іші ОХЬ ‘іявх чжоикіп И '.ІІН.ІІІ. >11'1,01) ![.О<І.» Ч.ІІІГОХВН ІЧ1ІЫК01Ѵ ИХв ф.ж Ч..ЧИ1Ц ОНЧГ.І.І.ІІ.ІНІІЯ 10 1(0.1.) Ч.ГВЯОЯХ.ІЯАЬ «ЕНО НГ.КМ, 'ЧАКПИІ Ч.ХІП.К ЧЯ оіопіі.Яіюгпоя •оі-і і..>оіічі-.).і.ия.і..)іі'|.г г.> оіи.аіпоо .ю.ч.>цоі.іі.ч) .юяоп(.Г .іонная І. И .ІІІЛОІІ.НІ Ч.Я Ч.ГІ!1ІА.І..)Я ІІІ.І.ІО,! Ч.Я НЯНЯ! Ч.НО ІіГ ПІН он !( _1ІЯООІГ ІІО І.С Ч.І1!НІ'|.К .НІ Ч І-ХііНІІ Ч.(ігЭ.І,.ЧІ!(ІНХ ЦІЧИЧГ.П ВПіМІ 1.0 Ч.ХІІ) ІЧІІН.І .ІІ'ІІІЧГВПОПІІЛІ .)ІЧНП![,Го.ЧИГЛЯ НОЯ., гіЧІЯІ.'Гіо.) 'ПІО •інту Ч.Я ИЯИ.Ч! ПГ.ІОЯ 0,1.) 'ЕГНООІГ И Ч-ИОНЛ-ЮІіИЛО Ч.,1 И.1ПНІ -ІІІѴІКІП чго.іо | •(] _ІІПІ:И.Ч! 'ПѴО.И.ЧНІГ' 'К.ІГН.'КВІІПЯ ЯПІІ ч.яия •Ч.КПНИ Ч.КИ.ЧІ!.)Я II ИНН.Г.ОПОГХ |ІІ«ИЯ.).І(ІЛу((.Э10и II НКН.Ч.ІЯО.Ч.ХІК икнчя.йіг Ч..1 ИІѴІ!ІН<|.ІЯАГВ(ІоГ.1ІІ ПІѴК.ІГОГ НКИІНЭНГ.((1.1.1»: ІІКПН -Я’.ОН.іГ .)!И ЛКО.І. Ч.Я НОНН.іП.Ч'ОГ.Ю ’ИІНВЯОЯХ.ъЯНАІ !|.СО<ІП о].і|| иіт уон.і..)о.іі(.і. ч..ч иГ.ііі.1. ч.пП'ох.иІ.іи чгчмод ші.і..іаіі<1ояі иіісон 1X0 •(І.ПЙІІАІ'ІЧГ.ИІП Ч.ІЯІ .ІІІІ.ЙІІ!(,Я.)О .КІЯ.) Ч..І.ЛНІі.(гоп-- ОЯЫ.И..1ІО •иі Ч.ЯОІ'ЯфІІІН КК.ХІЯ ОЯ Ч.ХВНЧ.ІИІІ Ч.ХНОЯ.1 Ч.Я Ч.ГВ.ЧІІ.ЧІНП ОЯСЧ-11 -ОНН.ІЯОІІЯІО Ч.ЯВ.І. II Ч.ГІШП.І.ІЧН.НІ 41'040,1 ИГНІОХОЯ ІІІ.МО,! чя ИІИ:И.Ч' Ч.Я .НН.ЙІІІІІІЯІ.О II АІ(ІІ,| ОН ВЯ.10Х—ЪІНЭНОМ уіЧХІІ.МН-’І) АКОСЧ.ІІ Лііоичівііойівн А№іоя.) г.ч вхкоп о.ів.чнгая .ііні|4.о.ікі іюг>.и •М(1я.) ОІОІІО.І.ОЯ Ч.ГОП ІІІІООІГ уох ІІЯ.І..1ЯАІІ (|.І«ОІІ.Ч у.НІ Ч.Ч Ч.КІІНІ.» -ИЛЬ Ч.КН.ІАІІГ Н.І..К|,Н огічу .НІ 1ІЯ.1ГВГ ІІ.ПІІІ НКІЯ-І'ІІІ 4411 111(4 УІИВІНІ.МІО.) ИГ.ИІ ) НІ АІІ.І. О.ІВІІІІ.ІЯОНХОГІІ <1X11.1.101 1МІ ЧЧ 10 Г.и. ІІІ "пвяіііін.)я.і..).и1,>.і.оо.і Ч..1 „пііо.м- уоняій'.ііі ігтчгівъ.нін пгоііні ‘Я.ѴІІОО ЧДСІНІ.ІІГ ЧЬ.ВІО,! • ІІЯ.І..І.1ЫІОЯ.І. 040.14! ............................. II 'ЮІІ0.І.0Я Ч.ІМЯХ.ЫІІ.ІХО О.ы Ч..1 ИХНОІІ ІІГКІІНКІіН» КК.НІН •>* "1 ’« ',,К"І<И,| ЯІНВЯОІІВЬО ИІІГуА.ІА іА ' .. І.-ІІХ.МІ>(ІОЯЛ ІІ.ПІ'И ’ іпгкі-іч ,'''«1ІІІІ|.(І.І.()К.)И!(1 0.1.1,-ОЯ<ІГО.І. Ч..1 Ч.ІІШЧІІІ.І ІІЛ.ММПОПІХИ'І' І’Я^І МО)
111) и«іі ,кѵ .лмкііутости въ себѣ, нее той же склонности носиться , ». «-поимъ ..и'. предаваться самонаблюденію въ большей мѣрѣ, чѣчь «то свойственно всякой рефлектирующей и стремящейся къ самосознанію душѣ человѣческой. Вообще представляется вѣроятнымъ. что существуетъ психическое сродство между такимъ избыткомъ самоанализа. какъ чертой характера, й сѵбьектіівиостью творчества, какъ особенностью таланта, по- добно тому. какъ, съ другой стороны, должно быть Сродство между душевнымъ укладомъ, характеризующимся извѣстнымъ минимумомъ самоуглубленія и здоровою воздержанностью само- анализа. п объективностью творческаго дара. Какъ бы то ип было, но въ отношеніи къ Гоголю нельзя отрицать того, что субъективный пошибъ его творчества какъ нельзя лучше гар- монп,іова.іъ съ присущей ему _замкнутостью въ себѣи. съ ею самоуглубленіемъ и самоанализомъ—чертами, которыя, въ своемъ послѣдовательномъ и отчасти болѣзненномъ развитіи, привели вскорѣ и къ самобичеванію, самоугрызеніямъ, покая- ніямъ и. наконецъ, къ постановкѣ извѣстной мудреной задачи .своего душевнаго дѣла". При сильно выраженныхъ особен- ностяхъ такого душевнаго уклада и соотвѣтственнаго ему твор- ческаго дарованія внутреннее „я‘ человѣка становится цен- тромъ. вокругъ котораго вращаются сперва всѣ его личныя стремленія, помыслы, идеалы. — вообще его внутренній міръ, а потомъ въ эту сферу психическаго тяготѣніи вовлекается и внѣшняя среда, п тогда все. что не .я", все объективное, получаетъ для человѣка смыслъ и значеніе лишь постольку, поскольку оно входитъ въ кругъ его душевныхъ интересовъ и въ сферу его интимнаго пониманія. Все прочее, безъ даль- нихъ разговоровъ, отметается, какъ ненужное, неважное, пустое, ничтожное. На такой ступени развитія субъективности натуры, ума и дарованія осуществляется тотт. укладъ духа, который можно назвать „эгоцентричностью сознанія". Этотъ укладъ ясно виденъ у .1. И. Толстого.—впрочемъ, отчасти умѣряемый широкимъ образованіемъ и разносторонностью его умствен- ныхъ и нравственныхъ интересовъ. У Гоголя несомнѣнно была очень ярко выраженная эгоцентричность сознанія, къ тому же усиливаемая скудостью его образованія, темнотою его мысли, узкостью и перазносторонностью его умственныхъ интересовъ. Вотъ именно этотъ эгоцентрическій укладъ психики Гоголя и долженъ быть взятъ исходною точкой всѣхъ попы-
111 10КЪ психологическаго (и притомъ гИ,ииви.іуа.Ін.ІИ|,)(Іві11ииІО-. объясненія гѣхъ душевныхъ состояній, которыя н.-іи жики-п. великій поэтъ въ разсматриваемое время, когда иль. сии-рцая Русь изъ прекраснаго далёка. воплощалъ эти созерцанія къ безсмертныхъ образахъ и картинахъ -Мертвыхъ душъ*. II прежде всего, для устраненія вышеумяаннаго важная ГОСЯ противорѣчія, замѣтимъ, что. какъ бы человѣкъ НИ би-п. скрытенъ и неэкспансивенъ. разъ опъ—натура эіоцентри............. ская и -полонъ собрю'. опъ невольно разскажетъ о себѣ, откроетъ свою душу тѣмъ или инымъ способомъ гораздо скорѣе п полнѣе, чѣмъ сдѣлалъ бы это самый экспансивный. самый откровенный человѣкъ неэгоцентрическаго уклада.—человѣкъ, который не .носится съ самимъ собою, а больше смотритъ по сторонамъ п живетъ впечатлѣніями міра внѣшняго въ боль- шей мѣрѣ., чѣмъ рефлексіей своего внутренняго бытія. Но пословицѣ, .что у кого болитъ, тотъ о томъ и говоритъ' человѣкъ, полный собою, говоритъ о себѣ, потому что быіь полнымъ собою значитъ, въ извѣстномъ смыслѣ, -болѣть собою". ( лишкомъ центральное положеніе человѣческаго _іГ есть бремя неудобоносимое. Вниманіе, напряженно устре- мленное внутрь, утомляется скорѣе п больше, чѣмъ вниманіе, обращенное къ внѣшнему міру. Ибо и темно, и тревожно іи. душѣ человѣческой, п взоръ, прикованный къ ея микрокосму смотритъ въ темноту и по необходимости становится играли- щемъ всею, что тамъ залежалось, что тамъ глухо бродить, что ирячен и. —разныхъ болѣе или менѣе допотопныхъ ІИІІІИІІІІ. спящихъ въ безсознательной сферѣ духа, различныхъ иллюзіи сознанія и тайныхъ самообмановъ чувствъ, имѣющихъ сіюіі смыслъ и « вою душевную правду, пока они скрыты, и стано- вящихся ложью, когда обнаружены. Даже при самыхъ благопріятныхъ условіяхъ жизни и іІ.я те.іьноітп человѣка, когда онъ не пгнытышить осоо.іинои ду- шевной боли, когда онъ вполнѣ удовлетворенъ и счастливъ, крайній .....центризмъ духа есть уже йп.іЬш. м ' а»і. іи, <-гёІ. можетъ причинить своеобразныя душевныя страданія, особыя томленія мысли и совѣсти, которыя будутъ искать себѣ вмыни дѣйствительнаго или кажущагося облегченія во внѣшнемъ вы- раженія. въ словѣ, въ признаніи, въ исповѣди. іл, шипункахъ наконецъ въ творчествъ, если человѣкъ обладаегь творческимъ даромъ. Тѣмъ паче становится *юп> ук-іадь болѣзнью. иноіда
•и»нм п9оч. Ч«ш «І.ІМ.ГП.ІО И' ................................................. в 111,1 шп<г пья.воолшміі Ц.Л19» в>и.н-ни<нІіі гли оні-о .ОТ.ЧВІ і.ц; Ш-ЫШП» пн.,. МШИ* Ш........................«Ж ни. ...ІПНІІІІ иі-.н .иті.ииііі (»> «ш. •(.(жм.»і<я<Ж *» фм-і-тп •п( ІИГК.И НИ ІПГ.ІИ (МЯІКЙМ'.И'ІІ .11' 111 !|.ІЦ\' ігяшііпш») ..пито.» 'іЛш 1» .Іі«н,--и»и- .................................... 1„.| ......,,.п міііі. "І.юпі ' ...........Ч.'1™1 И.И ІІЦ 'І.Іііі чііішк І«.ж ш "1 " •««•! КІКІ.МЯШІКХ ІІІІ.ІІІ.І.І..І ЦМ....ПІІ ’І-ІІ І|І.М.ММІІІІІІ..1І".Н: ПІІ.І1НІІ 11ГВЯ ИІ'Ш'І.І КІТ А.ЧІІ\І|.)ІІ ИІ.Ш ПН Ч.К.ІІІЫГЯЙ’ О.І.І ‘.І«“ О.ІООЯ.) Ч.К.І11ІОШОГОІІ Ч.К'ГІІІЧ)’НІІ.І, и.пі ч.ко.чіініг.» 4.141'09“ ічуоііі ‘о.іоі игГ (нііохіі.ці иоіпіоф о|о|ІІ|.Н'|.Г.ПІІІО) Ч.КІЧПЧІ'ор ІІ!І.).)ІіИХІІ.)П Ч1ІЧ0 ИІ.ЮНроПіП І..І,'.|,|| „ІГ О.ППІЧГІІІІІІЬЙІ Ч.П.)(ІІ1.Н.А.)ІІ(ІІІ 'І.ПІЧЯІІ ІіЦО.І.ЛІН Ч.ІѴОІІЯ ІЧІШІІ І'ІІѴ ІІ1ІІ '1)1 ІІ.).1..Н!І|ІІ.'І'.ХіІИІіуіі ОІЧ.І..)ОІІ.»ІІ ОІ.ЯІІЧІІ.Ж ІІГІІ ОЫІІІЧГОО Ч„) ІПІЛ.іІІ •І.ХІІІІЪЙІІ.ЙПО •1ХІППІ|.Г11!І101Ш ‘•ІХІІГ.ИІК 0.10 Ч.Я II .. | > Ь 0(1 и .10)1 II II ЦОІ'ХкіІОф 0!И 010.1. ІІНІМІІ.Ч'ЛІІІІЧЯ |ПН!|.(Ь: ІІ.ЧІіО.І ІІІ.І.ІИГЯК «кіи оіііігі.іі.ю о.юп X іі чі'ірі :і'і(ІХііпі цо.чооііИііііі.і'ііо н о.чі:<|,([ 'І ІѴ| І '!..) ф|..И[.№1 И ЦО|ІІІ0ІІІ!|.>10НІП!(ІХ Л.Ч'ЛіГ И ИОЯОІІОІ : |.1ІГ0ІІЯ •піоіііііоо оіоіогод, и с •тл:н<1 оѴпа акиііионэц •і,кі<! и оооол 1ГГ1ІГ.ЧА ОПІ.ЧООЫІІІІІЬЙІО.ІК Хги.) Ч.ІІ ЧЛѴІІ.ЧИ1 ЧНЧО Ч..ІОІѴ ЧГО.10,1 ііі'охіі.ііі онияоп іі оіі ‘ч,і:охи.)іі цічпіоірііііі чщУ’іія і.і..)ХУ!|,г.) Ч.Кои-. Ч.К00І1 ОЯ ‘Ч.1.ИК0ІѴ Ч1ІЧ<[ •Ч.КОІЯІ.ИіХьоКИ.) Ч.ИІІ ІІІІ.Ч’.ОГ.ІО ІІІІІОЯХі. О.І'Д •ОІПІ.МІ'ІІІІГ ХконяоніХГ Хнозшэя ‘0І1И,.|.ГІ КІ. ИІЯ АКО.Ч -Н.Ш 0ГШІ0І1І..І1ЛІ10,) ОШіХі.ЛООІІ И ОЯНШИГНІІ ООІІО.І.О.'І „И" 0.10 уііыоііхапп ояі.іГаіІаоп гсоііоь н ‘ц.оэ.) оп онвэ эп ц.іііаі' о.іо ч.я ч.)опгииі|.іо _.).)і,о(|іі ,>,ш- оііпокіі ‘ноя ц • аоііоііп а.иі и п“ |Г\К(ІО(|і ч.я оілкочіі’ікіічя іипі],(1і: Хльоі ВІІ ІІІІКІІ.Ч'. ч..ч ч.ккГ -оп- Ч.Ч '||,Го(І.) Ц.і'ПіОІІІЛ'.ХіІИО '1.4 ЧДІІ1ПЛІП0ІІ1О Ч.ХИОЯ.) Ч.Я •|(.)ГІІІІ -ОПІИ.) ЧГО.ІОД ‘Ч.К01 Ч.ІІ 1І10ІІІО <|,рО.) І(|!Я1іГ10 ,)|| Ч.ИІІ.» -ОІІЧГОІІ -.111 .’І.ЧІІІ. Ч.ІІ1!Яо::П<ІЛ1Я1!(ІІ!\О ЧІІЧр •ІІО'КОК ИГО.ІО ] Ч.Гі!Г.ЧА ЦІ.ЧЛОІІ -ІПІІІІ.ІПО.И; •ОГІ’ГШІІ.) .МИІОІОЛ 'чІ1“ ООН.) ч.гн'іііХ'іііо ОЯ1І.Ч'. Ч.по .ІІІІ ІІЧ- НПІІКІГ- 4.1,0 ИПГшІІ.) •|,!!І1!|.Г11!І1.»ІІЯ чхійпХюіі.і ц.»і.)оіі МІІІИ .ІІ I • ГІІІ- І-.І III .<| I III ] |.| | „,| І.|І|,,|.ІІ1ІІ ......... I- "и ' 111 ч (-'іі-і । кіпі .»і •і.кокіі|| і инчіЬ'і »•’! I ’ " І-Я ОІ’ХиОХОП ПК.КІИ пн |(" 0.10 і'іоо.і.іі 1 " 11 -ток оп -иирюгоі” ио.чпі •іііи..і?і'. « ЯП ..о-ии.п.м -| ь„.„ .||Ѵ„|11|;( (1:| пт.)|„>1 ”{ '' ' "'-Ч'І.Н! -іи ..............;„,||И .] ,н ч ......... "П' ||11"1'1 „II- оп: (і.іоГікі и.і.і.иіік '|.І.О(І"О"
ЯЛІ ‘Ч.ІІПКХІІІРІІ -I! ‘І.ІНѴОХІИІІІ ,||1 Ніт'О.І Ч.І Ч.ІО.ЧКІ1ІІЯ1ІЛ.ІІ- ЧЛГКІІІІ.О5І л”чі 4У..- гкіліпіі іин.мьп-ііналол: крпно.і.жі{ •ч.лпіЕиі.эи и іі.н.нкічкл ніто.і ........................... Ир""и Ч АОЛС •мпілѵлу аон.» ч.я ч і.ініі.ок., ...................,-<и. и ч.ѵн.» Ч.ноігон Ч.Г.ИЧЖ Ч.НО 1ПГ КІЯ ‘Ля^ЯКЬ-ІІІ. Якоявэн Ч.ІІіА'.ІІИІІІ ЦІЧ40.ШМ ‘«ІШИІ.І -К..1ІОІ-' ОГѴІІІККОХ.МІІІ II <)І|1)ЦЧІ.ЧПѴ(ІОЦ О.КЦ Ч,К.ІПІИ!КВ<ІГІІІ іиіоікпи: ‘ІМ/.ІОІІПІ ИГІНІЬИІІЛИоиа ‘ОЯ1ЛЯО.І.ЭІІПХ И Ч.ІЭОНКО<ІЯЛОІІ ОЛЬ ‘|||.Н.І.)М Ч.КІІІ^ККр (, -ЦП 'ІІГІІ .КІО.І •'І1.)ОН.І.|{|(І1І,)Н І1Г и.і.шьХг) -_|{- О.ЬЮЯ.) .Н||.,|Я -Ц)Г Ч.І.Іі'іП.ЙПО Ч..І,.')1МО.І(ІОІІ ;ш Ч.ХІПЯОГ.М Ч.ХИЯВ.Ч ІІІІІІ ЯП ІІІ-КІО.І, -оя •вяфяог.')іі аіях.шХьоккэ эонііэііпкіом ц,рэо ч.ге,исппм..> -І'.КІІІ ОЯИ.'И ПК ЧПОХ УЛІІНВ(1.1.)-<»ІІІІОІІІ:<І,ІЧИ> ІІІЧ.І.ІІНГоііИ(І1І ч.хн Ч.Я КН.ЧПІІЯ ''ЕК.МІПІ Ійи ИЯЯІікіѴі'ІЯ ІІІЧІІІЬЙ'аЯІКІП.НИГІЯ КШ.ІЦ) '(, •І.КИЯ.МЫКІ.І.ІІОІІО.Н; Ч.НКі! -ХіІМІ ВПІЬИІ.МЦОЯ.) ,)Н .ЙІІОООЯ Ч.І..)О1ІКО(ІЯ.) ЛК<ІК1ІГИЯО|[ ІМ..ЮІІ -коііи.і ір>.і.і(|(),і,яі> .іія.і,.).і.А.).і,о о.ччго.і. ОЛ0 '('V '.і, іі г \і, и „ц.пк оя в.шіоііі.і іпяІ().і.о}і ‘нгееоа цо.чнгая ио.і. .ніі.нпт.мііі" йпыжніі -ГІЯ •|'І.І.1!Ы!ІІ ІІГІЧО ВЯГ.І ІИ'ИІОХОЯ ‘„'ІА’ІШіХѴ ЧХПЯКІ.)]^- О— ..НІИ -'П'В.КМІГО’І ОІ,Ь![,ІІ" ІП.І.МНІОГВ]^ ІІНІО.МП „'МІІІІѴОХ у“) ИНИНА) И!' оя'ігіі.і, иі'иіо.і.оя ''ьхіішікІпГаіІіі члипіІХ.і.иіІ.шіг о иінаіпіршшо яоніі.ж.хія ч т.кііі аончгоя.ш оячпм. ѵ ‘ачіиыг .чі — вішіііяо-ч -Н.І..МГХ КѴ.Ч.МІ.Н'ОКЛІ-ОІІІіНІ.* «ЯОЯВ.І..ЫГХ ІІЫІЯО(І1'іП!.)ЯаГ\' ППІВІЦ і|лпі(Ью ч.іниі.мі.ж.кмо ч.іі ііоппл)иогііоя ‘і'ііііі)ііяо.чи.і..ілгх ч.і.<і ‘ьи.;»кііиг.г.іі ч.і.ічо чдьія'.го)' н игояод ііііаляиііііх оліныіг чдіі.іь чл:іі лиги Ч.ГИГЯ1М.Ю.) цгкіохом • _ічііи)ііяояві.ъігх- чХіиі циоо.ні гл.о,і, чЛі.іііо.чніі и (іия.іэьжіхнэііоде пііХіиіі—ниипі’іріопшііі ц «я ‘Ч.ХНІЮІ1НІО .111 ІІГ.).)) Ч.ІДШІЧѴірЮІІіНІП 'Ч.І.НГЯШ.ЛѴІІ 'ШІЬЛОІІ Ч.І..ПЧІІ.І II '„ІІКИЧ: \<ІІ Ч..) иМ.)І1П.)(Ь)ІІ Ч,і:іі ,І.І..)І|.ГС 'ЬХІ'ІІППКІуі'І}] .НН.Я1ІІІ -оп іі • чі '.|.яі)іі.ш КВЯ.НІО.І.Я у-‘ іі ‘'ьпаэип члічиннінн аігну» я 1)ѴА,.І..І,( ) (НЧ.ЫОПрДІІІ.ОП іЯОПЯ.НІіХѴ оюмоуАг.і цоя.мыикіьйіоі» ЯНЦ1КІ.Ч ІЧІІЛ.І.ІІІІ Ч.МІІЯ ‘КГО.ІОД КІІ'' ОГ1ЧІ) (.Ч.ІІІІГ.)" .инчгор гкір *гіпіі.і..)іі<[;і' - .ніічгкін ч,к(|.ь п) иіях.іціі.Г ч.я и чн в-мив’ -ШІІЧЯ (НІЫІГОЛІІ Ч.КІІ.І.ИІІІІ П _ ІГ.)Ч.Ц!І'!|.ЯО!І.)П • ‘Н.»Ч.І Ій І!.Ч.>ІЧ<] •Ч.Н.ЛО.КІ,! •!..» ОГГІр ЧЯ«|. .).»Я Ч.І.В.НІП ШИ ЧЛІІІІ'НІМ о.ояіп • • |,о.:>л о о ‘"•ІОНІѴ ч,і,)Гло ОІШ!|,І\:.>ІІІ1.>ІІ II .оюрім Ч.н.п-00' ЧІІ.Ч.М н ЧІІ.'І-" Ш ч.мфяог.иі II ................................. - ши "И......И*» и*** .......... .............. І.ГІ..Я .ИНІПМІЧ»'»" ....................... “'.‘•'I 'Шіл-ті ііішЬ. II Ч.К.ІІІІ ІІІІПХ .|П“'"І"- ............................ ;" «ІІ-ИІІІ.ИІ.Ш .„'„ни Ш-Н 4.1111,1. ІІ.ШІІІЛІНІІІ '' ...ЛЧІГІІ (III спи III II І...Ѵ», ....... 0||'І'ІІНІІІО,ІІ!ГО.ИІ И,).І.0ІІІИІЧ)'1ІГ.Ч.І ИЯЦ.ИОГіН' ІІ.І І’ЧІЧІ і'ІНЦІ II »!н<)г.)Х яѵ.іоіі ііі'іо.і, п.ч.(і< кримімя'. чънгіінмкін и ”• ’ ” ГІ I
•М|І МЬ»Я ялніімп ІІІКНІИ' іхгпигнііі.чі.. Ііино.имі'011 ІІіюо.иі К.»Х.іХ"л<ІІ -.11 ІІ.ПМІОІ.ОИ иш.ігжомніп игі ннииж ‘ІИ пли ІІ.1Л ‘І.ІІИІ.ІІО.іА И І.ІЫ.'Г.'ІІ ОІІІІ (ИІ1ІЯОЮ.ІЛ Хя.1 II НІІЛГ'р <НІПО ,1!|.ІІ1«ІП‘. ЙГЦЯОІЛІ. ЧІОІІ ИКІІІІЛИІЛЛІПу" 'І ІМІ.І, И.ІИШНляі.ІіЙІіуо ’І.ІѴіІпф ЧДГЧІІЖИЯУоіІЛІІ О)ГІГ.І.І.ИЛ>ІМ.<І Ч.ХИЯЦОЛ.І ‘I \ ІЧІІ.Ч'.ОГ.нні ИГ.НІ.І 'І.І.<І|ІІГ«Ь)<ІЙІЛ Х' ОНИ.ШМІЛЬМІШііір 1111" Ч..І.;)1.ЧІЯОЯ Ч.Я ПГіЛІН •оіХііокж ->іч.і.локиоі.) оіоіін.ія.і.ллінуо (ЛОііокіл ч..) иэ.юіиГікой •ІІ.КГПЛ.І ОІІ.'І’.ІЖ ИІ'ОІГ Ч.ИНД, фПіХЙ.І Ч.Я Оі.іііііііііГ.і НОЛ.) ЧХИПИО.) и чіиіниіхляХіниі ішиліиуо ч.коиагі. ч,і.іі.і..і (інгліі.і. .)іі АМ'.ріоігаь 'ІІІ.іоИЧІИЛГіІЯІІГНІІ І!.І,!|.ІЙ1.>НІІ Ч.Х‘.|.Н .Ли.» !|У.І ІЧІІАХЧГА.Ч Ч.ХІИІ -.НіХі.і .ЧЛІІ.Ч.НІІІЖІІ.’Я" ІІІІІ Ч.ХИЯЛОІіІІИХІІІ! Ч.ХІІЯИІШ ЯЦ.НЛІѴ ИІГИ .ф-оу 1111 ЧДИПШОХ.) ЧЛІНІІ.Яі'іІІОО Ч.Ц Ч,1Ѵ(М,.)1!ГГІ!О ІІІІІ Ч.ІѴЛгХіІ Ц.Г.НІ.) цониляхлоИіуо ч.я к.ігниняо оп ъно чнкіі.ч'. оіаііііяях.ш|.яхо оііяиг и оілнчі’ахпііііо.і ч.я кііиХхэи ічуохі. ‘Аіѵо.і. ч,.ч к.шіѴ -оі|.) 1І.Ч!|,ІІ0ГЛ|і О.ІННЧГѴІѴІІОІІ 0.ІВЯ1ГЛЯ ІПгН'ГНІ! 1(ІЯІІІІІ|' і.хсшуотГ -оп ц.о.1.) !|,пнХ(!.і ч.я оі.йіиііиТ'о ші.і.эаіпоо ч.іѵоіі.я'і, ч.і.ічо гюііох о.і.і.ш .я чміііі „.юіпі.ія.ы.йііоо .)он.і.ояи;і'.“ ііпо.ч.)іі •ч,.ч-.|.яоглі1 III „ІІЯ'.рі О І.»І> ІІ,І„)ОІѴІІ(>.І..) і|(ііі)і.>ііі.)1і'іііоо .іііі1ігя.і..),йііл.)о" ч.коііикчіді. чЛ'оіі ічк і.иаітииоіі ОНІЫКИ 0'І.Ь Ч.І«ИІ1.)І(Ч.і:і«І 1ЧН НѴ.ЮЯ ;О![.ІІ.)І( Ч.,І,ОІ11.’.І,.І О.І,( ; нГигяо О.ІОНІІ ГПІЛ.І.ШІ Ч.ІѴ<|,ІІ !|.(И|,К ИОІІІЧГОО оГяжІО.І Ч.Я О.ІГІ ЧЫ1.І..Э0ІГ ІІІ..ІОІІ!І'.ОК1:(Ш,)И 11(111 ЧЛОПіГнііі,.) И |(лиIV0.1. Ц.НО ‘.|.Г<І(1.) И0І1Н.ІИ.І..) -Опоо 4,11 Иу,),) нуілніКОІІІі — пЙОѴ.’КН.'И ПОІІЯОХЛІ по.іл: І'ІКН.’И -(!‘И0 ‘|,ІІО Ч.(!1!(| ЛІѴОИІІІ'ІІІІОЛ (.)1Ч.І..)0ЯІ1ІіИ0,І,.Л!ІІ ОІОЯПГОС.І" Ч.Э іі,іч.і.ипіко([і( ои.чігог оно ч.хняоаыкі.і.но'но.к: «ыІХ.і.ии А’ оц •"пояд -омріогль гмояшнг.) .)оя.)аі1<],яоггНі ойіооо.я .»ііі.»і іѵ.>іі.і..>— ІІЬЮКІІОІ.) у(НІП.іЯ.І..).)ІІіуо Ц.юя.) 011НОГЯ1ЭО'1І|Х.)0 Ч..Ч И.ІЧ.І.ИК'ИІІО ГІНО1І, о|0М.)<)ЬП(Іхп,Яі(Ш; 0ЮЙХ1ЯП Ч11Ч0 ‘ОПНаИОМ ІІ.І..)ОІІООІ'«ІІ 4.1'ІЦ »!Я(|ЯОІ'.И. ,.И.І..)ОКНО.І,Л ЦОНН>)Н1.).)ІІІОО •І.ІѴ.ІІІЫІЯІО'ЛП -Х.ИІ- •І.К.ИІОЯВІІ РПЧ .НКІОІОЛ НІПЭ.Ч’ВІІІЧЯ Ч.КОІПАІІ.І. оіічгоиоѴ м ІОІІН 'ІК.ЦДІІГ члі ОМЧГОЯ.) Чрі1Л.Н1(І0Я1 Ч.Я О.Ч-1І-О1.) ЛИ II • •І"""""1" Іііфіоі-.п. ч.нлшлікоііх.) ИЛХОІПІ'НОГ.ІО ши і!.і.і.оХі:И<1 -.ГІЖІІД ЦГКІОХОЯ ВГО(І О.ЮХ <Ц|Чр .ЫЧКІІ(ІХІІ.»ІІ<».|(: о.1',| НЯИНЯ'.'»^ -п ік .ііікяппііі .................................. ,ш оялі нг Ш.іп іи: ‘ иіеіН.И»- ,’м •;1'- -ин ж тоив:. !(Іу„ .,.„,.„,<,^„1 1!гХ.ІЛ() -,1Х 'Г.і ’К ’ .................................. -І.Н "ПИ У’ И.»Л,| вн 'ІІЛЛ ни 01), '.(.ир охУХу _ИэХ,|“ Ч.ИОІГИГ Ч.і'айі'11 VII
л ч.ыоиыіг ".ьі •и.,)і'ііл.і,.)і'іи >і,і,і,.)оіі.ыі!гя п <>юги.) .».ч< оіояв.г. <]..> п.і-ГЛо иіяоііти окишіа.ч' члтіо чліо \и“ о.і.юаэ оічхээяс -|(.|, пічпіі.нявГоп чітлпіл.) ОІІ.Ч'.ОІѴ „ОІООО.) ЦІЧ1ІГОП" ‘но.).) ч.я ЦГІНІЫЖ.МІОІІ Ч.).>'| КІИККІПЛІ ОГ1ІК Ч.Г нНіШІро 41*0.10, | ИІіО И.І.О вн ОП "<І‘Г И ВП.ІТПІГІД ВЯ.)ІІ.).|(|.(|, •ННОМП.ШНу Ч.ХІЧЯО.ЧВ.)Л\Г 'О.ГВЯЛППГ'рД ІІІІІ» ИГИО О.К-:— (14.ІП ВН ІЧІІ.ЙІІІІІІОО ПІ1ЧО ОНЧГ.ІЛ -ІІН.МЦІр' ИЫІ ІПИНІ'ІІ.Ч'О ІИЧНГОЦ -<ЬИО 'Ы’ШІІОІІІІОЯ — _;,І{П-И? 4,10 «пи.іііох іч.і. .ни іі.іоіі ;ч.)Х(|" іігнві'иіио ішічнгоп пішіо віеоп |!ІІ (.(па Ч.»<ІП!І:Н.Ч ЧЯВ1) НГірІ.І.ОІѴ.) „Ч.)Х(|- АК<)11Л'.КІ1І-о|| ІЧ.І.ООШІ цояоп вгвяоо.ні.і. и .(і«лн.чм<Іп-оп чжші иглкчіоф •_ч.іл,[ и и“ :<|.ГАК(ІО<|» 'ІЯ ОІІНГ ОГГір 011. 01 Ч.ХНПІІІ'ИВІІПЛ .)Н •Ч.ІОГШІОЯЛЛКІ ,ш ірияі'оіі ч.іѵоііпояі.мч'оі'а’х члііояшгэа ч,я іХнопн ох-лгсаь ч,л ч.ііиііі:іі<(іі ч.по о.і.ь ч.іопісв.ч А’іѵ;.] ••ь.хкіііон иі'іяоіі огХппяѴпя и виип.Ч'.оі'лх иіівГві: уопыіг огиіікрікші аи опр: оопиэкюаЖ -ОІ'ЛХ ООЯІІГ.»|| ..ГІІНВН АГ.Ч'.ІК і(.)1ІП!1 чеки.) иѵиіі.чіиіэопан кв.чв.ч іч.).((|" :а.ю(і(іоя %я ч.г.иінпіп чпо „члпХг ч.хічиііі.тк* ічних -ІІВ.Ч И ГНІІІ.І. ,іГІН1([.)К.)М0 <ЬЯ И.ІАД і!1ПВН(і.)і:0.| МОЯ.) Ч.ЯИХ01-П0Я .ІП'А ‘ЧЛОІІНГ.»! I ІІІІІ.І.І О.І.ІОЯ.) 'І.ІѴІІІІІ<|,Г.Ш ІЫЧ.ПІЯОІШИОІІ ИІПВОЛЭОЭ ш 'ыччо .іи •іі.чіііі.ч'.оіі'Хх іііріияіякіп Хге.эоя.і к.)ч.і,пѴ.ці чпоянг -!|.П Ч..І0П .)ІІ ІЧ<ІА і,І!І1 ВГИГ.ЧЛ О.ІПЯ.ХНіИСІХПЭЙОЛе .ІІІЦІКІ.Ч .«и 040.1. о.)н Аги.) ч.я чно о.г.ь ч.но.і, 'ья вгноі.іо.) іппХг о.та кіоя.ніі. ІПІ.ЧІІГОЯ ‘ЧГОП ІІІАІІЯ.НПЛІ.' 1ІГІ!(І.І..)000 ПГИ ОГЦ.Г ИГЯИМ'ОГ.ІО 0.ЧЧГ01 КІЧіЬнОЯ Ч.Г0.1!:іІ.)ІІ Ч.ХПНІ1ІІГ О.І,.)НІ1 Ч,ХІЧІІі:В(І ОНИПОЦ •0‘|.Н!ИОЯ -<)ІІ.І, .).)Я О!],ІІІѴ,).І. о.ш Ч40Г1ІЯОІП!.І,.) Ч,ПИ.Ь В ’ІІО.)Л ЧІІХЛПЯ Ч.ІІОСЯ г„о чя іоі.іпя о.ч'.оА’г.і и о.Ч'.оХг.і а.ія и •нікипц.ііснсі оп о.чогвг аіио і!півяоя4..).)Ніа.) о.і.) няі'в.іш: о.і.ь ч.і,ві«Хі' 'ы н.ч’.гоігоііп гпо <оі :<яч.і,.)онн.іг!роі1ііо оіоііі.о.г,н.і..)оі' <ь.) ч.югпн.шгія ііоад вн нпівпг о.івппоя.і.л.і'іііро кг.і.і.в.іияГ о.іипНіок и ияікіп.і.в.і-віеоп о.івп -'ігвноііівн о.ііі.чиі оя ъмв.ч кго.іод .іпгвяяпіііі ,,‘і.іііа'Г ч.хня.иі ‘1^ ~ ім-)иіі цоіпіон іппяѴяо.э ц.г.юп ічу ч<)огі?і:іп| •іппііяояі.оыііі •ІОЯО.) 04ВІІІ1,)Я.І..)ІП!(ІП ко.).) КІІПШ1П.50Я 0Г!|.)'~ ' _ ОГ!| Г .ІОНЯОШ 040 Ч.)ОІІ!ЯІЧЯОІІ.)О Ч.ХІЧІІО.І.ОЯ НИ •ІІІѴКПІВІНІаН’-И'ІѴВ.' ИКИЯ “ІІ.ВІіХіІЯ ІІІѴ<|,|, .[..) ХііВІ'іІІ; ОіЛіі.Ч'.ОГ.) Хні'о 441 ООІДЛ 0111’0 'І.н ‘І-’ІІГВЯНГ.) ||,)ДГ[ КІНК'ІКІ.ИІО.) 11 •„ І(ІНВЯ0Я І,.).)1ІІА.) О.ЫОЯ.» Л.ЧІ ВІВ1- ,|'І-ііііііІ.(Іі:и(|- 4,11-цлѵ чліо іппіріи ірігіо.1. Цо,(,г. вп ч.ниінііііоііпд -‘ЮХд и ЧГО.ІО | ІГ‘ ВгХгсіІоф 10111,1,<)Ш1 О'.рчіу ВГІІ.ЧІІНМН» \.МЬ«"ІП '••»І И к“ ічглміоф И.Ппуо Ч.І..)ОІП'ІІЯОН1:В(І Ч..ЧВ.Ч || •О.ІВІ1ВИѴ» іі.іііо.і о.іоіѵк.) кра.) и ч.)А’(| и Ч.ГЧ.1НН ониап.хІчоиГо чиоп Ѵ'івігац ч<і.і,аіія н.)гкгп.)іі.і..).( огір’ и ол. оівіннкііИ ъ '"•I 'ВЯЙН.Ч'.ОГХ.Х ЧЛІОНЯ ЦІЧЯНІ ІІЧЦ ну.).) ЧЦПІОІІ.І .ИІІІІ >н '|оЛ» о 111
IІН (.іпжнчгііі отношеній. при незначительности индивидуальныхъ различій. человѣческой особи не трудно приспособиться Іп, группѣ, войти въ тѣсное общеніе съ себѣ подобными. безъ чего невозможно осуществленіе общественной стоимости. Пусп.. (ь нашей точки зрѣніи, она ничтожна, она—грошъ, но это .грошъ" реальный, а не только мечта о грошѣ, не только і-іремлевіе къ нему. Совершенно иную картину являютъ намъ отношенія личности къ группѣ въ современномъ цивилизован- номъ обществѣ, характеризующемся большою сложностью отно- шеній. многообразіемъ и нерѣдко трудностью задачъ, пред- стоящихъ человѣку, необходимостью особой подготовки, спе- ціальныхъ знаній, господствомъ борьбы и конкурренціи. пыш- нымъ развитіемъ индивидуализма. Здѣсь человѣкъ, вступая въ сознательную жизнь. долженъ еще найти, раздобыть, завоевать себѣ мѣсто въ обществѣ, вовсе не уготованное ему заранѣе; фактъ присутствія человѣка въ обществѣ еще не дѣлаетъ его величиной общественной. Лишь крайне рѣдко становится онъ таковою непроизвольно, въ силу стеченія особо благопріят- ныхъ условій: въ огромномъ большинствѣ, случаевъ осуще- ствленіе общественной стоимости является мудр-чюю задачею со многими неизвѣстными, которую человѣкъ долженъ рѣшить самъ, конкуррируя съ другими, вооружаясь знаніями всякаго рода, приспособляясь къ требованіямъ и условіямъ пт усложняю- щейся и растущей цивилизаціи. Вопросъ труда и заработка на разныхъ поприщахъ, т.-е. личная задача матеріально не- обезпеченнаго человѣка найти въ обществѣ, сиро, ь на свой трудъ и пріобрѣсть средства къ существованію, образуетъ лишь особую, хотя и чрезвычайно важную сторону общаго вопроса осуществленія человѣкомъ своей общественной стоимости. Можно быть вполнѣ обезпеченнымъ матеріально и все-таки не осуществить своей общественной стоимости. Относясь къ тому порядку психическихъ явленій, который обнимается понятіемъ психологіи Общественныхъ отношеній п связей лич- ности. задача осуществленія общественной стоимости есть, по существу, задача общественно-психологическая. Суть дѣла здѣсь не въ томъ, чтобы человѣкъ фактически находился въ обществѣ, имѣлъ въ немъ свое мѣсто, дѣло, заработокъ, а чтобы онъ. имѣя это, кромѣ того чувствовалъ себя вели- чиной общественной и звеномъ въ психологической цѣпи, связующей людей въ организованное соціальное
1 17 цѣлое- Если піи. не чувствуетъ этого. то гЛіЦмто.НІ1яи стоимость пс можеіь считаться осуществленною і*.ИѴа и весьма часто ея осуществленіе въ самомъ дѣлѣ .«.виситъ отъ того, найдетъ ли человѣкъ въ обществѣ спросъ на свой трѵ гь и„ всегда возможны случаи, когда люди, найдя эгоп. спросъ П пріобрѣтя прочное положеніе въ обществѣ, все-таки остаются случайными наемниками, не вступаютъ въ тѣсное, интимное общеніе съ соціальною средой, не чувствуютъ себя въ пей величиною общественною. Съ другой стороны, мы видимъ людей, которымъ не приходится завоевывать себѣ свое мѣсто въ обществѣ, потому что оно само собою упрочивается за инмп. въ силу лп ихъ таланта, пли ихъ богатства, или. наконецъ, происхожденіи. Для нихъ осуществленіе общественной стои- мости представляетъ задачу сравнительно легкую. Но это еще не значить, что она непремѣнно будетъ рѣшена ими. Нерѣдко оказывается, что ихъ. повидимому, осуществленная обществен- ная стоимость на добрую долю—фиктивна, что она какъ бы пародія настоящей общественной стоимости, что въ сущности эти люди только живутъ въ обществѣ, какъ проѣзжающіе въ гостиницѣ.. Встрѣчаются также и такіе случаи: человѣкъ сознаетъ гебя несомнѣнною величиной въ обществѣ и дѣлаетъ дѣло, которому нельзя отказать въ общественномъ значеніи, но общество не цѣнитъ его заслуі*ь. пс понимаетъ пользы и смысла его дѣятельности, и человѣкъ попеволѣ является -лишнимъ". Гаковымъ онъ можетъ сдѣлаться и по своей винѣ, т.-е. но неумѣнію согласовать свою дѣятельность съ интере- сами общества. Въ томъ и въ другомъ случаѣ его обществен- ная стоимость остается неосуществленною, хоти бы онъ и пе былъ -безпріютнымъ скитальцемъ*. какъ Рудинъ. Дѣйстви- тельность представляетъ большое разнообразіе случаевъ не- осуществленія общественной стоимости людей, и незачѣмъ пере- числять ихъ. (ложились даже типы людей съ неосуществлен- ною общественною стоимостью, извѣстные подъ названіями: -неу іачііикіГ. ..лишніе люди". .отщепенцы и г. ,1. Все вышесказанное объединяется въ слѣдующихъ положе- ніяхъ: I) Осуществленіе общественной стоимости предпола- гаетъ: а) общественное значеніе дѣятельности человѣка б) при знаніе этого значенія обществомъ, в) сознаваніе личностью что она -величина общественная 2) Подъ обществомъ ію Намается къ данномъ случаѣ та сощально оріаиизованнаі
...........> |„«..й , м «ГПІ.И..П ........................ ОІЧ) МІ-И'Ь .инпи.жіп'9- -ми ™г„ пю.яи.і 'ія 'іи.і випитім ...................... цоіііі.птіі.і.йп Ли, .иіі.иілі. ти'ігмамр- "'-'II И№< <,І, ш..-1'.пі. « «ш и и.'.ѵчпяімп ..........................""'ІІ'П-ИІ .„ппи кп,г мнити-, тшГияч; ••і.' плміахик лііііи^шнті ірга Н.,ГІПП"ІІ , .........Н.ИІ..М.Я -«.ИМЯ! •Ч'" 'I" •Ч.Ѵ.ИІ.» 'III І'|,м.ч-.іп .,11 «| .Н.ЛИІІИГ.і (КОНИІІШ-.И .................................... -.мііпі нііікяояі-і.Піі'і.) ч.коні.инГ'У •і.к.м»я.> члі іишко.і..»оп оия.піГ ,т , .| іИ,ц ,, Щ.................... ГІ'І ІИІ'.'І) I >|І І|| ІІ,ІГП.І ІІП \ и і <1.|„)(»П •нлнн.ии.міпуі» «ноя.» чінЯОЯІЭяХі. НА.)оноа(І.г.оп ііоня.иііХг цояіі!!! НЯ'ІЯОГ.ИІ а •и.ивкініі» ,<и ашамшг аом.мін|.яоі\ж.йіюо ли ..ІІІІЧГІІІІОЙІИП ЯП ЧЯ.ШьХг.» !|.Я.І..)ИІІІІІЧГОО Ч.КОІІКІХІ.ІО Ч}[ 'I |,.)о!П'|,(| ІІШІІЧГІф О.І.Г І)]-1 ЦОІІІІ.НІЛ.Л.ЙІІОО ио.чн.ч ч.я III) ИЛИП'МІЛН .»ІІ ЧЛ() ••ІЯИГ.І.ЛІПі.) Ч.ГІЧ9 Ч.ІІІ) ЛК.)І»1Л-І)ІІ || ЧИф! .ІЙІіХГіІІІ.І *.|.ЛЯ 1111 АЯЛ.ЛОЬ -•рІОГ.Яі _о.ЧЧГОЛ." ІГ.'КмЭГГѴІІІІІІII ІІН.І.Л.ЙПОО *.|.ІІЯ ’ _Ч.Г)!ЯО:| і і.ИПАЛ" Л<|.ІІІІ*|.ІІ Ч.ГІІ'1! II Ч.КИГ‘.|.П Ч.ІѴ<)ІІЯІІЛ„ЧОГГО.Ч Ч.КО.ЧЯ.Ч Ч.Я 1111 'ІІ.ЙППІ -ІІГ.І Ч.ГІЧО .<11 оуи Ч.ГЦ.КІІ .ЯІ ЧИдДОІМЬ ЦПІИГЛЯ Ч.І.ои: ІІ.І..ХЖ -ит.і упіііі.ія.і..).ііііуіі ни :кии|.пко.) »|дія о,іа аіііамип .юшіікэ.ія ««игті.моині нкопиіі,) — о.кмл: ч.(к|.кіі(1п иі.ч<1|'( чі.юкиін..) "I НІИ.ПІ.І.І.ПіІуі» <ЯОЯ.) Ч1ІІЯ.І,.).)ІІІЛ.)О Н.І..)ОІІ.Ч’.ОКГІІЯ Ііп 1>.>ІіІШН!ф Н'.|.ки .ні іііічг.<.і.шіоГ,.[.г.) и ічініХіі.і уопчгийіо.) іі<нііі.»і '.|.і'.<ііін> пнги!і’. чя гно’ііпі.і..н:ьл ч.кнііп.)яі'оѴэ(1.)(иіан ііьХГло .<н >- і. ия.і..» -ііпуп ’.цш •чіів-і:.ч.» ч..чи.і. члиГохип *и.ъл<].іІо<>і<1п оп.ч-.ок лііі.н.впі: .•<і’1.).Н.'|1|іН-.і|,.Пі1уі> ІІГІІ .«НІЧП!НІИІП!ІІ ЧГ'141 •Ч1ЭОКІІО.І..І ИІЛНП.ШІ..) -Ипуо .ноя.) Ч.ГІ!Я.І..).ЙпХ.Ю ІПШІІ.ЧС ІІІІІІ Ч.ІІІ) О.І.І, ч.і..п:іі!Г0ііГ.»<ііі •ні .мноч тііріііг.ні о.іи.чиг.)я апіаміия аом.іаіі’і.яог.іь.йііоо іігп •ніігігчііііііііпі .іо.чпг.ні а.'киГ :ч..і.о(іоооі!іі ц •о.гінічгііііойііпі кінаь -«III- ІІКН|-.»ЛВГГІуо ЧЛ'ІІ ОІІНЛЩ.ІІуоіІІП Ч..Ч Ч.1ПГОЯІІІІІІ .11! '110111.1.11 У-НМІКІІІЦ.» ЧЛГІІІІІ.НІ.І.),ПіІОО ЧДИІІІЧГОО ЧІІ.ИіО Э.Ч'.ІІГ .)ІІІ.ИЯ.І.).'1П - ѴИ. -ІКОГИІІ II ЧІІІОГІІ ) 1ІЯ1.НІЛІ, ЧД1ЧІ1і:і!(| |!ЯГ—О.Ц-; -.ІО.ІЛІІѴ "І1' --'Чч||Ц.«ГЧ1.).ЯііА.Мі Ч.І..)ОК||О1.) ОІАІІ|І,„|.|,.),|'|||00 ОІОЯ.) ЧІ.НЯОЯ.І.НІЛІ1 ‘0ВЛ> 'ЧІИ.ІЧІ', .ИНІЧГІ!І|О|Ц|!|| ООН.) Ч.ІЛ!ЯОЯ.І..)ЯЛІ. ОПѴНЯ И ’ЯГВІІОИ піян-імі ИККІІЮГЯК 1ІКІ-||||,1)І-:І!ІІ ІМІОІѴІЭО »III .1 тп Оікя.міфпн-.ннйпоо ІІГІІ оівпчниі и и - «ОІІИ.)ЯХ.ЪЙПуо) ІДІНОІЯІ! ЧДАЯГ .• ।и.'1111 'ѴІ1 " ЧДИ.І.Я Ч.<! -ин.жньш НІІІОЫНІЯ '•'И |\)'-І'|іѵ.'.| чл ІптІоо<нн:і!(1 Ч.КОІІІѴОІІ.ІО И(Ш * 1 4 1 « •'‘,ѵл ні.| •І.І|ІІ11І||1ІК цт,лиП •ці.чіігая IІІ' «II
-11ВХООО .ІІІІІІІХІН ИІ-ІІ НІІН'іІп.Іін- ІЦНИПІиИн ОЛЯНИШЭ „гѵнги и »о тжоо......................... ............................ «И® »'.лг., -І.ІІО.ИОІІІІН -Я<І№-.>1І Ч.Г.ЧІиІоц -топ»)) КІК.ІЬНІІГ О.ІВ.Ч.ЮЫІ.ііог.ц, -,>111011 ОЧ'.ІІГ ІІГІІ 0.ІШІЧГВИ01ІПІІ1 01' К.ГШІОШП,,,,, Ч.ЫЖ0І, -(ІЫЬ ИЛОЛВІПіЛВГНЯ Ч1.ХЖІІ01.) ІП!ППаіІ1.)а11ІОО («ріхліІВГЛЛО.І ЧЯ Ц.ГаіІЛ ПОНЧГВЙТОА ЦОЖИІИШ чя ч.жвгяі.ъйи.Ц) ( ЬО(ІП II іі.чпнплі.і.ніи аічннагжоііиііі! •аічпчгоо-и.ч.іаьихіі.ш •ніоігіі чііівн ’ИНКЙ.Ч’. ИОІІН.ІЯІЛЗѴПОО Ч.Ч ГІІІООЗОІІАЛП ПГіХІІКІП 410 аіЧІІО.ІО.Ч ЧХ!|.г. I! •(.геоіі.ч) іхгеГжвм и чх<рн чіэонжагГвяпгііі охв ----(ИІ.ХЯІ.’І'.ОІѴІГОЯ Ч.Я) Ч1.ЮКІІО1.) ІГВІ1ІіаЯХЛа1ІІО() •( ОІЧІЭОПЧІ'ВШ -.11 іі.іі н.чіі'Г іш охь о.іоі ііги уінвяоіІвГ гхнішяЯки лгя.і чя ОІЧЛ.АНЬ । Н.НІГІГОО ІІІ.ІОНЫІГ ИІЛОІІКаіІ ОПЧГдІИІІЯВІІ.) Ч.І.<НВ.ІЛ|,(ІОО[ІІП опыьвіі! хі.чл.ііііріогаьаіііуо •оіііпіі эНга ‘яги аончівнойпщ упіанляоц чхгкіол.о.чц.н чіалоаііл. и чіаон<кв& оілоо.ю ! і •кгяім.аг.міп (ио.ілііг га—иіноіівні: олв.члаь^яоі'аіі.ппоо ПГП 0.1НІГП ЯІІОПТВН О.І.І II ЧЧПОІІОХ.) ЦОНГо г.) ’ВЖртОГЭЬ П.І..ІОК -по,г,.> іниііі.ія.і.л.ііпоо .ііііаііпгвжі) гх.чнлп пиіГ<|,г.)оп 4,10.14.; •оіч.г..)оннэгфГо(Іііо огонгоп га ісіхоіин.шпя и ииі.ік.і ц.г.іоп о.ччгох <)Ж ві'.іоіііі •гіоіі!.і..)в<1і:оя <»Іп.і ояіГ^іІдН в и.и.оіі'іііі.чі'і.мііі і!і',ы.)ч оп оігкі.ш.) о.) иічііохо.ч лио.чааьч.яогаіі -.ЙІІОІІ а.Ч'.;ц!.І. I! АІѴОІІЧГВИОіТіВІІ — В.ЧЦ.ЯОГ0І1 опнэьвш: л’коллііг чх.іоіі.ч'.огоііояпі.оіііі чя ч.[.аві:оь.)іі вио в.чірюгаіі оічкіак.) оэ :аонн,»ііі іі.ч>.іі<Ііі .ііпагяи чі.іа в.чц.яогаь чіэогсиох.) кі:н -ноях.).Пііо() (|- оял.)(1игл,)о.і ло.іліІГ чя ч.мі.ч-.ч поллііг чя ‘‘оі.іц.іѵ ао.ілііг чя .).> ихэоп.хі.ш чі.гчіоіѵ чно инапміія чіѵаінаь.н г.» :ц.яі.мІііГл'.>о.і чіѵопго чя ‘ірэвги чгеонйо чя ••р..)ц.гс чконго гя чх.іокііохл <нлпная.і..).)йіоо опія.) ч..і.а‘[.геп ч.ч^яогаь ч.івкуа.) •И.)ЧХІГНЦ,І« Г.Х.І.Ч'.ОК 1!Н0 '.ІІІПІІІ О.ІО.ІЛІІГ КГГ ’О.Ч'^ о.юні'о кгі чіно гхо.Ч’.оіѵ і!.Ч!|.яог.ііі чх.)оіѵпо.і..) кипіыялааВіоо к.»ілі{гя.і.м^іл”' 4Т1 ЦѴ.)П) (<; ц(|,н„чі.,([вх о.іііяо.).)ііг.ч олвіінагір'.міпо ч.ко.чіііпг' чііі-іон <ИІ аанГц.г.іоп игла ляхліівГ.Сіол а.ч'. иги лГоіІвн лкаэя циіиііи -оц чіѵоип ш и ч.іѵо.1. вп вжАга ч.яо.»лвг.ч ц.нн цлаііл уо.чоіі -»ш ацл-оо чя и ихлогеиохэ і„іоннаял.ла»поо цаоял оііііаі-яллаПі -Ало ч.ч іілчі.іііѵаіі.і.л кліац.кліані чхаягоіѵ чхаонііііг он .гіллкіл "іпілцц НЛ.І.ОІИГЯИ і(.і,лоііііііг ч.і..)Оіѵііол.» іппіная.і..>а)ііЕЧ' наллкпи» -^пХэо іюгаііл оіашцпжигу коіііл олвпнаяхааШуо ірілл.'іиі -*х чкояоллвім інІ|| ч.пиіівг.’к«(1л ЧГ.ШПІЛ ‘чг.нвяіч9« •гявя—ч,.і.п.ч'аггвііікіп іі.члаып..чв<|і чі.юііыіг цоііо.і.о.ч чя в «II
•пчі;п\і ирсмгнь. когда человѣческой личности не было, а Ды.іо только человѣческое общество -стадо. Чувство, о кото- іи>мі мы говоримъ, иредставласть собою одну илъ позднихъ и сложныхъ мсіаморфо.п. стаднаго чувства. Оно инстинктъ II к< I проявленіи его отмѣчены стихійностью и силою, свой- ственными инстинктамъ. Невозможность осуществить свою общественную стоимость нерѣдко сопровождается душевными страданіями. Участь отще- пенца с.ипнкомт» тяжела, иногда невыносима. и. если не оішійаюсь многія самоубійства, въ послѣднемъ счетѣ, должны быть относимы къ этой причинѣ. Правда, па ряду съ этимъ мы видимъ немало людей, повидимому, вполнѣ равнодушныхъ къ возможности пли невозможности осуществить свою обще- ственную стоимость. Ито. конечно, -отнюдь не Спинозы, не исключительно —великія индивидуальности, поднявшіяся выше общественности, а индивидуумы съ атрофированнымъ соціаль- нымъ чувствомъ, опустившіеся ниже уровня общественности,— соціальные нули и балласта»... Симптомомъ такой атрофіи слу- жатъ полное отсутствіе у нихъ чувства честолюбія, какъ, съ другой стороны. наличность этого чувства является пока- зателемъ живого стремленія человѣка къ осушесав.іенію его <ібщественной ст< шмостн. Теперь мы можемъ вернуться къ Гоголю. Памъ кажется, что многое во нвутрепнема» мірѣ и въ поступка ,\ь этого за- гадочнаго человѣка получитъ свое объясненіе. (••.іи подойдемъ къ нему съ точки зрѣнія предлагаемыхъ здѣсь понятіи (ібще- ственной стоимости человѣка, стремленія къ ея осу- ществленію и честолюбія, какъ симптома этого стремленія. IV. Начнемъ съ симптома. Честолюбіе Гоголя достаточно из- вѣстно изъ его біографіи и засвидѣтельствовано пмъ самимъ. Сюда относится, между прочимъ, слѣдующее мѣсто въ „Автор- ской исповѣди": „Я не могу сказать утвердительно, точно ли поприще писателя есть мое поприще. Знаю только то. что въ тѣ годы, когда я стала, задумываться о моема, будущема. (а задумываться о будущемъ я началъ рано, въ тѣ поры, когда всѣ мои сверстники думали еще оба. играхъ), мысль о
писателѣ мнѣ никогда и.- исходила ня умъ. х,ля мнѣ ы»т казалось. что я сдѣ.іаки-ь человѣкомъ и-.Иитішмь что х.-ни ожидаетъ просторный кругъ дѣйствій и что и <Ліяю ПЭ(. что-то для общаго добра. Я думалъ, просто что я выслу- жусь. и все :’То Доставитъ служба юм да,,. ТИ ІІциИ Отъ ’і'и.і страсть служить была у мевя очень сильна. Она пребывала неотлучно въ моей головѣ впереди всѣхъ моихъ дѣлъ и занятій...' 'і. Зпщ& при- знаніямъ нельзя не придавать большого значенія. Они вполнѣ согласуются съ тѣмъ. что мы зпаемт. о жизни Гогоди ю. Нетербуріѣ въ началѣ 30-хъ годовъ, когда оні зать. был ь поі лощенъ столь характернымъ дли русскаго чело- вѣка дѣломъ —исканіемъ .мѣстаа на государственной службѣ - и лелѣялъ честолюбивыя мечты. Достаточно нзиіи-тно что не- обходимость матеріальнаго обезпеченія была далеко не един- ственною и не главною пружиною, имъ двигавшею къ игомъ случаѣ. І’аі по извѣстно и то. что его честолюбіе не было обыкновеннымъ честолюбіемъ маленькаго чнновнііка-ііровіін- ціала. мекающаго дослужиться до тепленькаго мѣстечка сь приличнымъ окладомъ и чиномъ. Еще въ 1Я27 г., только собирая, і і Петербурга. 18-лѣтній юноша, онъ писалъ Коі-н- ровскому .Еще съ самыхъ временъ прошлыхъ, съ самыхъ лѣтъ почіи непониманія, я пламенѣлъ неугасимою ревностью сдѣлать жизнь свою нужною для блага государства. и кипѣлъ принести хотя малѣйшую пользу. Тревожныя мысли, что и не буду мочь, что мнѣ преградитъ дорогу, что пе дадутъ возмож- ность принесть ему малѣйшую пользу, бросали меня въ глу- бокое уныніе. Холодный потъ нроекякиіш.гь на линѣ моемъ при мысли, что. можетъ быть, мнѣ доведется погибнуть въ пыли, не означивъ своего имени ни однимъ прекраснымъ дѣломъ: быть въ мірѣ и не означить своего существованія это было для меля ужасно. Я перебиралъ въ умѣ всѣ состоянія, всѣ должности въ государствѣ и остановился на одномъ на юстиціи. Я видѣлъ, что здѣсь работы буд<*гь болій- всею, что здѣсь только я могу быть благодѣяніемъ, здѣсь только буду истинно полезенъ для человѣчества. 1 ^правосудіе. величайшее въ свѣтѣ несчастіе, болѣе всего разрывало мое сердце... ит.д. I оюля-ювошѵ. стучавшагося іи. двери канцелярій и д<ша|ла-
юаіі і.пт>Іі>»п •« .<»л-мімЧ.ии и («хмьиі., иінллі-.. .иі.І.н.і >«.. •и.іжга.пгіш _книиет жк.1.1' тхяпяі-.іш ц„і« і'итпыаНГ .>т.«нм •« члтімп мжоглѵ •ік.иим і И1НЧІГІ н ии Ш.ІІ.П 'І.І ЛШІІ 'II ' I "•'ІІ.ИЧ > І < | „ и'іпи.і кнпз.ні.или ноя.» тиіяві‘.ижо тяо(і.»ііі.><[ і ткнііохом .•ІІІИІІ.ЧТЖІ.І-ЯІ-ИКЛИІІ- ТНИКІІ-П ИАЫИтГЯІИІІІО -ріІЧНІЯ ЧЬ.ОК -йоі.> ПННП.Ш.І.ЛЙМОО <иоя > •шшхэ.ЛпХ.іо чк.і.ілн ч.ки.чн.і. и няоіл іННІІІІ.НІЫ.МИиГАК ТКоЯІ->Г.ИІ.ЮІ< ЛКЭ 'ОЯХ.І. >‘1110(1 ни ЧІНІГЯ КІІІ..І-К.МІІ > Ч.І-.ІНЯ.» Ч.Я л-'і •рі -жк.) О1-ТКО.І.0 Т<[ _В(ІооГ лііік ЧХВітвя.) о.юнк •ііі.чоів ці»1ои>!і •!..> ’імІГ.м-’ИМ ивявх <».Ц; •тко\і|.к> ч.киіпоол.ія (ЛИНІЙ И.)ЧІ.И(|.Я.»ВЯ И ІІКВІМГ.) ИКЦ.НІ'О ‘І.І.НГ 1'1(11!!- •,Г.К.>ІІІ.1.)|{(|.1.0|| ІНІІІПО 'І.ІНІ.ІЖІІОІІ Ч.ІЛІІГН ТХ.ВИОК ••ЕКІЙТИІІІП'.» 0(1 .1.1 КІКІПО -! ш! ОЦИИІ.І \І !И,»К КВИГОХЭ .И1 ТКЭЬ Ч.Я ПИ ВІІГО.І. В.І.Е І!->Я О.І.Ь II 1.11‘ріоГ.Иі 'І.ЬКЭРІ.І. ІІХ.МІІІ ИХКИ ТЯИ ВІІГО.І. Т.ІАіГі'Я іычхііхэд.коп •и,<*.ок ’І.К.ІІІ 'ІЯ О.І.Ь •(>.!. .ІІІІ.Ь’І'ВІІООО.) ТЯ ЧІІІ.ЖІПІІІ ІІГ.М ‘І'ІП.ІЯ ИІ.Ч.ІМІ .01 .і.ИНИІ II НІІІІГірПму ЭН Ч.І.ЛЫІН Т(ІХ1!Э| :і.\[\' ІІ'П.В.І..> _іи.г|К НГ1ІІИИ(Іип<|-) _«|.(|.І.І!.Н. 0“ Ц.Ч1В.ГЭ ‘І.Я ЭІІ'.І-ОП ОІ ІКІО.І тки оІІІІ! Ѵ.'ЫГІЯ оггіо ІМ.Ь -0.1. Ч.ГВЯВІІЯО.Х Ч.НО ВГ.ІО.І. о.'І'.Л ЛКОКІІТ'ИЯ -н|| ИПІІІІПІ 0.10.1.0 ЛЯИІП'І>((0(|и ЛКОІІПаЯ.Г..).),І..>Э Ч..ЧН.,І ЛІІ.І.ВЭ.Г. Ч.!І ч)кіін<|і іюіі.мыіхнквіІГ ч.!і .іііыГіінііоо аяніпкі—нГл.і..і.( । -ояхээТпоо НИ ЧІНІГЯ міІН.МІХЗГЭІІ.ЮІМН -Ч.КОН ІІІІВГМ'ВСІ.І-Ч.КЗ! .Н.В.ІПІІ и ОП ЯК<і!1І(ІІ!І'ііГЛХ-'ХИ.)Г.ІХН.>ИІІ О.ЧЧГОХ ЭН Ч.І.ІЧО .ІІІІ.)ГК.>([ І..І эоияих -ЯПІЦ-ІНІІ ПО Ч.ЯВИ 0.1.111 Л К.ІХЭКГЯІІОІІІІ ОНЧГОЯЭІІ И І .іончг.шир' упНіІЛПКІДХИГ О.Ь) <рГо|(|.ні •ІКОЯ.).І(ІЛо(І.Н.аіІ І.КОЯІІОП Ч.Я а.’ИЛ О1ІІ <||<Ц ТЕИ ТКИЫИІП ЛГЯЫК 'ОНГИЯ Ч.І..)ОКИОХ.) оілнн.іях.іэѴпоо •И'МІ.) ЧІ.ИЯ.І-.Ьі'ИІЛ.ІО ЧХЭОІІО.КІ.І.ОІІ «1’0,10 | Д ВГІЧО 1!.ЧІІГ.)Я Т.’ГВ’І ЦОО((.І ОГ------ЧИЯІІ.’И • Ч.іЧ НИ К-ИЯІІВХ-ІО ЧГО.ІО | ИШЛГ ИОЯВІІ І.О II ИО.1.О.ІК.І. ИО.І.е Ч..) || и’ ’окііоі.» цоііп.іях.і.Яііоо ионпагях.)дТпл.)о.ні нк.хіо аоки-юи нмнігд.іц •иинвііхэл ічичгіізмо ип<іо кгохв.нш нянг-і и аін-іыін!; ЧХН 'ІІИІІІ.ІГ.ІІП: НГ.ІОК «Ш ИХ^,И.)Л апніілхвіі.і.і.іі| ТКВЯИНЬВГЛЭН -'І.ктіп-ипп.іоь ТК‘.р.)Я ічнх.фі'ги ОІІІОІІОХ КІЧІІО.І.О.Ч И.ЧЛК КІЧНЯЭІИ АГ Ч I 'І1КГ.П11.)И Ч.ЮГІІІИІІІІ ОІГО.ІО | •Ц.І,.)ОК|ІО.І„) ПОНІІ.ІЯХЫ’ПІ!."’ иііі-н .іі.міилао ог(|.г осіи онь-вгллн и о,іл.т, о.ччі•(>.(,.уни •|{|.аx^|•’,|,, ліивижін ч.юі-таигнк<|ііо ................. н .иіі .ічо о.ччго.ч.івц •Ні"’11 - оьмі. <ні!яя.»яі.>і^ях<н>.) и их.ткиоі.) иоипаях.іаЧііоо иояиі>иоі-,|Г|1 """" •”"1 'ГИІІЮН Ч|ОІ(, |„|. >!>!І\<ІІ . І.КЛІІМ* - еж: •І.КИ!Г.)уі.,.ми|.і.М ТКЛИЧГВПОЙГВН ТКІЧIIКО(І.І(> Т.) ‘П..)ОН|',,Г л 8ІЯИГ..Я -ЧГ0І0Д Н(ІГ() •Н|І,.И,|, .Е11 ИКНІ'"1"1' 11
икішпія'.иікг икппыігявіі инляГ т.) гих.к>ньиг ц/яГ" т.хяигфяоя <ія ЭЖВГ ІНН.ІПІОНХООНИВЯЯ КМПЖОГЭ ОПЧГОЯОГ ТЯ 'ШЯВПЛ’Х.ІЯ и тхлхлвіі опп.іккІяопГо 'рго.іод тя вхнэнок <мохе т.і ц ИП!ВЯ::Н(ІП О ІВІІНИХ.ІІІ О.ЬЮЯЭ И ВІ.ПВГВХ О.ІВЯ -ПГ.1Я О.ТЭОЯ.І ЭШВНКОЭ ЭОЖІЭИ -ПЯВІ’З у.ЙПИХОХ.ІОЯ ИЬЛГ .ІІЧшЬп •КІШВЭИІІ ТЯНЯ ИХ'[.П4Л ЭПЯІІ.ИІ 0.1.1 •ТКПНИЯІПЛЦ 11 *І.КИЯ.>ЯОЯЛ’|» ч.кпя.інх.)Г|[ тэ ояхзкоявш: _вГо(іо.кіик" и „фііохлх вн тяоіІ -.іь.і'І" эіплічшон -.Янікіиоп .юшІлхвіЬмиг вн .шьинахэічя охл —ишчоо.) ‘кянжвя .ід,гоп -иі.шІГ иі'впяоэ ткин т.і оічх.іеь -игвя -ОЯХЯ.ІІПГ.ИІІІ ОІЧХ.ЭВЬ І|.((.»Ч(ІВЯ О.Г.І Ч.Я АХОІІОЯОП Л'КОХВ ОД -В.ЫІ -И.МІ.ІЯИІІА тгео(1о.).1.)і|іо((п И Ч.ІІІІЯірГ ТХПІП'ОІІО.ІВГО '|.ХА'хИХЛНИ ТЯ ти.іг.іхвявгоп.кін—і|.тпшІпоіі .тконэьХ” и ткоя.кіьи.іо.іиГ.іи ни иго.іо । ткпгия іяк ч,.і.оя || •'і.яохіыквхіівпзг фия чглоин-д.г.1 э.і чхиях.і.і'іпл-іо к.>я.г.вхпп тхэГлу и тхвхн.жвхіівнэг тя іяпожАгэ ИХ.ІОКІІОГ.) ІІОІПІ.ІЯХ.М'ГПОО ИгІОЯ.) ТХИЯХ.ВЙПЛ.ІО ЭН ВІПОНОІ уіЧЯИООГГ -ох.і.іь о.і.ь н іп імлг.иііг огічо оижок джиЦэѴня иохе оп эжд’ ••••ЕХИ ян:-ІІЧ! !!.)Х.П!ЯИ.’И<(эѴ$:П ОПГОППМО '1ХШІ0Х0Я ТЯ ТХВГ -АІІ.І. ТХПН’І'.ОІ.І.ІІП Т\І'ІІПГ'|.Г;:.1О ТЯ ОГЯІНІ.ІОІІ ЭЭЯ ОНЭГЯВЙШ 3->Я •ТХКІ.І.НТМІІ :і ІЛ1ШІ.ІК1ШІВІІ.1Г тхиояэ о т.иялягох «ря •.•ПНХ.ИІН -’КГОГ ВГ .ІІІНІЯИАГ.) .».)Я фГОІІВН ТЯ ТХИ.Г..1ЭГО ЯП тх.(г уоявя -ІІН •ИВПП.ІЯІНІЯНуО.ІН ТГСгШ ТЯ ППИІПИ^ ТІѴИ.ІЛІІГ' ин ти^х ян Т»ГГІ!1!|,Г.) [( 'І.)ИГІІІІЦ((.І..)ОНІІТОО ‘чКИІЯЬО ОІОЯ.1 ТЯ •.НЯ.).1Л(( I? ‘ТЯ.)ПП1!(І.І..1ІИІИ ВІГ И.'ИОХОИ .ІИ .1.ІЯОЯ И Ч.ІНГИЖОО ’ВГ'И-І Ч.ПІГИГ.М -оп эічііохоя пПпв(Іх.)они :в<[,іхлв(Івх охоявяин тхфн лж <рн(ли -(І.іх.)[і ни :и.і..)ончі'і!ні»іПвн чхвіі.іп эли вн ткиІпоівяп.ігіЬиіп 'ТКоГіИІі’Н ТКИОЯ.) И.).І.«1ЛИИ(к)ХЯВ(ІВХ -гіпоооя ВЙИГОХ.1 КВГЖВ’І' "-1 6ГНІ иі^.гіпв ок т.і.0 иііахвк тя вкч.іип твп охз$п .>.йіпнлп{.г-> оячгох тімг.міиііц •иіпвяяиіііі о.івПіиохэви оя.іоя.) уппяіпыкл эн аѴіі.і віпопоі уічнчі-в(н.).і чэфГк чхвхмпэи тгічо тн.»жп»г ОКПГоХооан НІЧІІОХОЯ ІППВЯп([вііОі:вН ф.1. ЧХВЯП.НІГП» ЗПІПІ!П-|| ОІЛІІН.)Я.І,.)(ІВГЛ.Ю.| НИ ЧХИКАХЛОП ОГІІЬВП!: ЛЯ.І..».М>.1ХО ЧХІІЖЛГ.) ЧКЧ.Ч -ИНЯОНИЬ И.)Ч.І.ВІ’!|.Г.) ОГИЬВНі: ГИІ'ОІГ ТЯ ихунц" ТКОЯХ-МІВГЛ-ии ОН.НІОГ.нн; ОГІЧО ТКОЯИГЦ.Н .йп.і оях.мНіуо •МуЯ!ЛГ.> ЦОПП-ВП "І>!1 -Х-Ю.І ![.КО(ІЯ ЧЛІПКІНОП ТХП.іХсІГ ОГПО ЭН ИХІіОП О.ІОХВ НП ІІІІ.'В -•1(1я ТЯКІЯ0Г.1Л <>(| • пВЯфЯОГ.111 ІІХ.ЮКНОХЭ уОПІЫЯХМІПоо 1Л НП '’І'ЯХ.І.іУіІД.Ю" ОІВЯПЯВН К 0X11 ЛКОХ Ч.Я .МІІАГКОІІХ.' .ИНІНІІ1МІІІ1І НІИ 'і’"і і!яіч<[.ч.> „ткокі-іі<!.»ч<іі!Я" •і.кічііяіівіі и чіѵпіі'Ч оі> ч:«иі — л’яхэ.іь.іхо ИІН.ІЯ’ЛІ’.І о 'рііікіпоп ТКОЯЙПШ 0.1-ЧКОЯВЯ •• VII. ’П 'явп.іиап Хнокв.і лк.і •нвин.ігці'аНпоян ох-іпі.чвя нгіінвк чяихн.»л
іѵ.ін-х\ ѵіжиикн н моралиста. Въ .Авторской исповѣди” 0Иъ щщіііип.: .мніі захотѣлось служить *) въ какой бы ни было, мни на «алой мелкой и незамѣтной должности, но служить ѵмлѣ своей. такъ служить, какъ и хотѣлъ нѣкогда, и даже п*ря«і«> лѵчіпе. нежели я нѣког.іа хотѣлъ. /I примирился и < ». іінга і < льствомъ своимъ только тогда, когда почув- ствовалъ. что на этомъ поприщѣ могу также служить ;ем.іѣ своей 2*. Но и тогда. однако же. и иомыіплялі.. какъ гмлько кончу большое ('«•чиненіе, вступить, по примѣру дрѴ- гихъ въ службу и взять мѣсто”... Литературная дѣятельность н|нч«-так.іяется здѣсь какъ бы суррогатомъ настоящаго слу- женіи .землѣ своей”. которое отождествляется съ занятіемъ .мѣста" на государственной службѣ. Какъ извѣство, это не состоялось: карьера профессора университета не удалась, и. выйдя въ отставку въ 1835 г.. Гоголь йотомъ уже не посту- палъ на службу. Но былъ моментъ. именно около половины 3<і-хъ годовъ. когда ему казалось, что дѣятельность писатели- художника могла бы явиться не суррогатомъ государственной службы, а особымъ .служеніемъ", равносильнымъ « іі. Зто видно изъ слѣдующаго мѣста той же „ Авторской исповѣди ”: ....какъ только и почувствовалъ, что на поприщѣ пікаг ія могу сослужить также службу государственную, я бросилъ все: и прежнія свои должности. и Петербургъ. и «ібіщ-ство близ- кихъ душѣ моей людей, и самую Россію, чтобы чіали и въ уединеніи отъ всѣхъ обсудить, какъ это сдѣлать, чі-бы дока- зать. что я былъ также гражданинъ земли <-н<>< й и хо- тѣлъ служить ей" 3). Какъ бы мы ни относились къ .Авторской исповѣди" въ цѣломъ (написанной, какъ извѣстно, съ цѣлью не то оправ- данія себя, не то разъясненія разныхъ недоразу.мѣній. вы- званныхъ изданіемъ .Выбранныхъ мѣстъ/), приведенныя вы- держки являются документомъ, подтверждающимъ взглядъ на 1 оголи, какъ на .писателя-гражданина" по призванію. Иначе говоря. Гоголь не иринахіежалъ къ числу тѣхъ художниковъ, которые находятъ полное удовлетвореніе въ своемъ творче- ствѣ. которые, если можно такъ выразиться, .духовно сыты" ’) >'ЖР послѣ ТЛЮ. ;вааіе—писателя. *) Разрядца моя. *) Разрядка моя. какъ вполнѣ выяснилосі. его настоящее при-
,.|ВЖ»Я художм-тііеітиви ГШерцмЬ» „ „,. „.даюй ............... «ич. И.иі...іяМИ ЖИ.ІИИ СГВІ>НІ1<ІЙ. < >И'Ь Н*' могъ усіІОКОИТЫН ІІМ «о.ііаиіі! ГЫ.ІО Ша- ,,.яі» вапъ ііе.іик......шішшиышп. а.,эта. . а) В)а>„и ,-и'и ЖИВЫ» ЛрИЖИ ЗН.ІІНЫЯ СИНЗІІ Не ѴІ.ІЬЮі <-ь иаіп<і»м.ікмим-і до И съ общественнымъ цѣлымъ. '.ѣгимъ цѣлымъ била дли него вся Россія. — онъ стремился осуществить свои. ..бщ. - сткешіую стоимость не въ томъ или инымъ классѣ, не въ той или другой мѣстности, не въ опредѣленной, болѣ*- или мннѣ*- узкой, средѣ, а въ громадномъ объединенномъ всероссій- скомъ—цѣломъ, представителемъ котораго являлось пиуддр- ство. Выраженіемъ этого стремленія и были его іюмы> лы <> службѣ и его взглядъ на свою литературную дѣятельность го какъ на суррогатъ службы, то какъ на особый родъ .слу- женія землѣ своей", равносильный .государственному*. Изучая Гоголя съ этой стороны, мы получаемъ возмож- ность г.іѵ',!, проникнуть во внутренній міръ этого .упадоч- наго человѣка. и намъ станутъ яснѣе тѣ душевныя состоянія которыя переживалъ онъ. когда, созерцая Русь лзъ прекрас- наго далёка. онъ созидалъ великую національную .пойму". Психологія этого созерцанія гораздо сложнѣе. ч1,мъ .ко кажется па первый взглядъ. Не только какъ художникъ, не СПОКОЙНЫМЪ ірптелемъ. не исключительно ПОЭТОМЪ-«о.й-рцніе- лемъ являлся Гоголь, когда, живя въ Римѣ, онъ воплощалъ ..Русь ’ въ безсмертные образы и картины .. Мертвыхъ Д) ЦП» Въ непосредственной связи съ творчествомъ художника тре- петали въ его душѣ и тѣ струны, въ игрѣ которыхъ такъ причудливо переплеталось тяготѣніе великаго иоэіи къ сиоей національной стихіи съ тяготѣніемъ человѣшк’кой личноеги къ своей общественной средѣ. «Ии двѣ тяги, иаціоннльнаді и общественная, претворялись въ живыя чувстиа высокаго подъема и большой глубины, въ душевныя івиженія, которыя. <ре.ш искрящагося .гоітмевекяго' смѣха, іцнилупа.ін .незри- мыми". .невѣдомыми міру' іле,іами. Въ .Авторской нгноиѣди' уже л.інммъ числомъ, ногъ процессъ представленъ такъ: .Ир«и-ктъ н цѣ.іь моею пуіе-
•КЯЯН1ІИГТ0Н ѴЗПГШІІ м ІІК.ИІЯ оііГо Ч.Я ЧІГіу Ч.ЫЖОН И (8 Ч,ИОГЛ(11 Ч.ІѴІІІІК Ч.КИН ііі‘|.янН Чи> ^і.)'.|.яя ч.ыч<1і' вн(> 'йін.іпііпкнкі гхиок •ч.ханг.іііп іПЯКТ НГКПІВЫО.) В.І.»' В.ІИН*| ’Ч.КО.ІЛІІІ *І.Я ОІІІІЛГ И ‘|,І .ІА Ч.КоИГо і» опюііох «иь ока кіжшгоигш о.п!п.і..)’.рко.міоіі по ч.івяоуіміх .»н и ( их.>он.і.»4К цог.’кв.ч иивнояви «іннн.іГжоИоп инычуо но -цііжМял чхни ‘и:к о.іві'жв,ч нх.юшыуоло вн ч.ко’фіоіоь І.КНІІІІ.ІНЫІІІП'Л.ІО.І К>ЧХКІ!|.Г.» Ц.І.)В(Ь:ОЯ Ч.Я Ч..И)«[ О.ІЭ Ч.ЫГ.ШІІІІІІ ИІ ІО.Ч Ч.ИОХоіі .ННККИНЯ Ч.ІЮ ПО Ч.ГВІІІІКІоо И Ч.ХІЧІІІІВГ \Н.І -І.ІЦ.І II ЦІТЛСІО .>!>ІЛ..)Г!|,І;.ІЯ Ч.ІЫуО.ІОІІ.) Ч.ІІ.Ж.ІІ II Ч.ХІІ.І.К Ч.ЯІІ |.ЦЧ| ЦГІГКНЯ ОІІІ1.ІИИ ЛК.ІЬ Ч.Я ОИГИЯ ОГІЧО ЛИ.» '|.ЯІ..і,іЫІ.)ГВГК оя ЛІІІ.І ГІООІ.І) ІІІІ.іКгЯ ІІ И шмлрі 0.10 К,1X01ВЫП .1,0 ПІѴІІЯІІЯ Ц<Н..)ОЯ -11,100.10 Ч-К.ІІЯВІІОООНКІКІ І.КЦ..ИІ О.» ВГОІІВН О.ІВЯ.І.ІЛІІ НЯ1.ІЦ0Я.1 II ВЯІ.І.ІЫІЯ Іриіі Ч.И.ІІІІІІОХЭИК Ч.Я І1Г1Ч0 ІЧГЙ.'ИЯ !|.И .1 >. Н, ІІ.Й'ВГІѴ (III \К.І ІЧООІЬ Ч.НО1ГНІІ00 ,)Ж Ч.КІІЯІІ.І. ОІІІіО.І. || •‘|.Го.ІІЧЯ ;іо||Ц,)Я.І..)уО.) ІЮІІНоК.іІІІІ О ІІ.ЮІІІІІ І.ООІІ!' Ч.КІІЯІІИН.ІГІІІІЧКОІІІ! І.МЧІІІІНІІХ.ІОНИ пікІіріоГ гніл.і.яііі|»ліінк іі имиііувф ца иічіін<)я.і..ноі: -и чіпГояі::: і-і-нііігоя і/дг’і.ііі: ч.я ій'ікіп •днопі.т ч.я ч.ко.і.оп ,і\ । ічо оі іи эн II 0НЫ1ПКІІІ И ОІІІЬМІ.ЫЦОІІ.) оііпаки О.Г.Ь ИІ.).Ю(| \Г.ІЛ ЛКОЯВ.Ч <ріх.мьп,)Гип( оя іі а’кнг оііпія.іьо лгеэ по огічо и і;.чо<і.і.о о.іип -Ѵ|.ГОНІІОІІКІ.)ЯО.МП ,)!КІ?Г ЧХІІКВП Ч.Я КВЯИЖ Ч.ЯВ.'І ІЧО Ч.)ШЧ!І:!].|[Я иіоі.нліі.1 іі Игіжіпія иквя.і..)цоя.) цаі..)(>ні.)*].к ч.хіюп > • нчл.м>н»і.»у<м<> •Л.І.ИІ О.) ІІІНІЯ оГ НВіЬі <1,10 ІІГИіаі: К.ІЯ П0О.І.І1 Ч..ЧН.І. -НіГІрІ .ІОІШІГ,» оніо чя .ІІІІ.ШІІІІО.) Ч.І.ІІЬО.І.оГ,)(І.Ю.) Ч.ЫОНООЗОІІ.) ІЧО I ГЦ.КІІ 'І.ПаіІОЯ -ян цнііохоя—чднянг.і ч.я ч,>нге.і.,)о вѵ.іа.іявп вію ічуохь ’ояіік иін.1. ЧІІІІ'ІІВ.ЫОІІ 'ОНИІИ Ч..ЧВ.І. ЧЛ.К1'ЯВ.І..)МЯ ИИНЯ-ШІІЯ ІМ ІІК!|-)!І п.і (эівоі.) (( ч.і,.)оні.)<|,і« оіляи.ія е •(. нГоіІіпі ня.і..)цоя.і и НІІІ.ІЬ ОПІЛПНЯ ( ОПЧГИ.) ЧХ.ИІ’ЯВ.І.ЭІЧЯ И ОІІ(І<[,Я Ч.І.НЯІЧ.І.НЯХ.) ЧЛ.ЭфЯІ ун.іоіоя ЧГЛІВ.ШІ1 ОЯ'ІГОІ Ч.І.ГІЯВ.ЫО.) Ч.І0К (Ч.ІОГІГ.ІНЯ вг.іаэя Т-НКі Л.ІИНЯ ОІЛ.ЧВ[ ‘0.1,1 <І..|.,н»!|'1>(І0|[ цц ОЛі11 г),)я ЦЯ!|.ЯВН Ч..І.ЭВЯ -МЖІІгіГЛ II ОЯіАь .ІІН.І.Ч'ІІІІОООЯ В Ч.Н0Я.ОІІ ОО11Г-НГ.ІОЯ Ч.КЯ-ІІ '1:НК -фі-> НиіОІІоо.нні.) 0.1,) С|..)К ЕѴ.10Н он •'^ЯаЙИ1!(^.I..)ОІ1I1-Ч.II0(I•'IП<^^1,•'•, іа-оп-я оя и.іыигхо .йпэ ч.но вГ.юя ининя' о.і.і ик.иія аончічяівн -<1411.41 ОІ. ІЯ ,1111.) И|.І.)О(І Ч.Я Ч.КОІІІІГ о,П>Я.).)Л(І ІЧО НГІІЯВІ.-’"11 ІК..ЮІ-.І ікняиж Ч.КННЧГИ.) инііііі:нІ.и.иіі ниН1-10^ іппіпоіояоі •ивііііоя.ыоіііл.) И.І. И|.).)О(І .инэ.ч-.нііуоіяі •И в --«ижонжан Ч.ЯВЦ- :_оои.н:іі.і- \ге,( чхлжвя.і і!Я.мЦ-'к,’,> *” ,,<|1............... • Ч-ІИМ „ .„..п, оі-іт -ил-и •’Ѵ"» 9..И.ІГ И .„ИИІШІ.Щ тыя,,,, „,|іи ,|.ко<Ія •и," Ч.Я<|«-
лж иоіч.я пііі и •.‘і.Гоііініп у.иивн ч.я .юяікрін и ,»ояо<(огі.* .ыя лж.йіѵн он.ііявхаічя" ы.іГао фГ.і _ч.іплг гхияліі»)^* кіпвьнояо Ніт ОКИІ'ОХОООН ЛІѴ.І ОХИ ОІ.Г1 ••ШІІІОЯІМ ‘ВГо.Г ИІІ.І ВП Ч.ІѴОЯОІІ.І •,ИІ.»ЛО,| ІКІхЬіЯ П.'ХуИИ-фГ.І — .НИХ.Ц.Г ИІІ.Г. и ш(ои о.івнная -иг.хі.) ч.хвяоііхэо кн нги ийьнІ| ч.я лго.і ч.я ічниля.к аінгеив ПІІХ ЧХИІ'ОЯОІІП ХЯХЛГ'ОІІЛ г)ЖВГ И ИІІІ.ТГОЯІІОІІ" КЗОІІІІ ‘ЧГОЛОД иоііохоя ч.я иялиіпи: уоЮ'вгяоГ 'Ші.ниіп «н^нХігвіІ ,{ „вяха -аьаі.о лячгоп вн* ц.і-оовіі ноікІояхоГогн <ья ХіфГ лкояия! ч.я ,НП.)ГГС.1([.І..) 1(1’0.10 [ Л ОЯИ.Ч' ОГІЧО ІЙПО гМЯ ’о няня. -ВНВф О.ІВНЬВІІК ИХЛВІ’Я И.ЙП'ріОГі: ВХИОИ О.ІВЯНГЭЯ НІН.ЙПООВІІОП вн.хія хнічі іііі.ні охе ч.я .іжвг охь ггсол. о уПпоілях.ічг«>хч.г -ИЯ.) II К » ЛІІНО.Ч Ч.Я КЛИЙПИЛОНХО Ч.І.Н,И«ЛЯОГ чліиГо оячгох ч.ік.Я'-іяиіІи .»ж ч.)‘(.Г5; •дявг.і оіЛткмліі'іі.г.) ч.кихкя.юп гік ихоме уо.І.Е ОПІІ'.рІХОК.)!:!!,[ •ПЯИХ.ІНІѴ II ИКСИХ.ІЯЛВ •ИІфЯОШИІП уоичгвіі -ОІѴ ЛІІОІІО.І.Л Ч.Я Ч.ХОІІ0Я0Н ИІЧНЧГ.ШІПІ'рІ ИЛГВПИІ.ІЯОЛ «|,ІПЛГ .уоіІЧГОо ’ 0.1,) Ч.Я ВІ'.ІОЯ Ххоііе ИИ8ИЖ О.ІЯ Ч.Я ОІЛНЧГ.Н,ВН.»К -кіи: чгох.і ли: ч.я 'іяоГо.і гх-от Ч-ниногои ио(!о.гя оя нгояоз МГВКИПВі: Ч..ЧВІ. .ЯЧІІОХОЯ • _ ВЯХМЬОХО Л8ЧГ0П НИ- ИХЛОНЧГгіХ -И!|.Г уошіои ІОІ ОІ 11 НіТ Ч.Г.ЛІІ _ЦІЧНЧГНЯВ(ІІІ" И.І.ИВН Ч,Кг)ПМГге -.ХІХ.) Ч.КЦ.І. И III ).>0,1 ірівго О ИКВГ.ИЧИОІІ ІІІ«ГІННВІ..).ѴІІІ ИКЧ-1 К.)Х.)ВЯІЧЯО.)ІІ(ІОІ ОНЧГЭХВЫІОЯО О.ІВИНВЙВЯЭОШВЯ О.І.МЯ Ч.Г.ЮП КВН.)Н ОНЬОХВХ.ЮГ ИВІІОХЯ В Т.І ЧХІ) ОЖИН Ч.КНГКГ гпѵ иічііохо.ч •уіп.яі.шоп гхнгіохояфн ѳУпэ ч-хаХу-хІх нвясідц чх.іокиох.) оілннэяхээіпуо оюя.) чхпях.кйпл.іо гкоіп -агиаі[,[,.) ч.к,іі!яіч!:вн ічге ошіохоя •уо.іи.і. уо.т.Мі' уох н ихлов -чгвпоіПвп ч.я уо.ік.і. :іП«ІШ(ІОЯ ИКЛяГ ИІИЛГ фНИрЛГ.1 Ч.Я В.ІКНШ -ІІѴ’Н([.)Г оміирі II ояшрія Ч.И0ЯХЭЯЛІ1 ‘ХКІЧИМІІГГОІІ Ч.КНИ1КОХ.ІВЯ кто 'ц-о.ю । ч..і.ікІояо.і уоііохоя о •чяороіг ч,хфн ’.члвкііе.ч Ч.Я ‘шіон.івіі цічньинвіілві: о.іаи л ііглоя 'вг.іох ояхлль.іхо аоял члліооіг оичги.) оппэуоло ч,яц.яогг)іі уім.)ллг|" :вниягнІооо«| )' 'ц гяопвноіі ч.!чі ч.конГо ч.я ох-ч.ге$і.я мічннвквял •вяогэ чхмнкопэя Ч.ГОЯОІІ Ч.І.НГ И • _ ОІОНЯОГО.І •ОІОІІЬОГЛЛЯВІІ-ОХ-ИІЬ ЦЛІ ВЖІЯІ -ОІОН -ИВІІХ.І- !|.Го<1 Ч.ІѴ.10Я.) Ч.Я КЛЧХВІ.ВИОП Ч.І.,)Ж0І« ЧХВГЛКЯ угнц.м»нх«іня "и ’уічжіап ни оячго.і. •оіайинвіі.і ві: „чхвянуоГ- огну ннхл'н "ІЛІІО.І.О.Ч 'ЧЯОуоГГ _1И)П ЧЛ.0 ИІГВГЯ ИІЛЛОД ч.я чяоушг* ВЦ.- •_иан чдн игвгя цан ч.я чяорогг л'ѴАуоѴ и иьмо,| ч-ня оячгох иіл.іо,| лнцлі "і«іи:л о.і.і, ч.гвяоя.і.ляХЫ'.хіп ічо ч.яв.ч оньо.1 чг.»ч.і.ц.інІ-ч »»н мини. ІИрІОЯЛ 011 ИИКІПІМ іпѵияіл’іі Н,)Ч.І.ВГЖВГЛИІІ ічуоль 'ІК!|Л "І •'ИІОИ Ѵ|.| (1|ь .п,|,ц.(|| .|.| |>Ц|' |( (ЧІІ.ІІІ III ЧІІЛЬО III по І'ІЧІ *МВ
мвмі. .•) и*гъ готова. Нь успѣхѣ ея и надѣюсь не столько ца гнои силы, сколько на любовь къ Россіи, слана Богу. б,ч. . мьі. уммичнвающуіося...* (Опубликовано впервие .-|юмь II. А. Лшшченко въ „Русск, Мысли" 1896 г., кн. 5-ая. .Письма И. 1». Гоголя" подъ ред. Г». II. Шеирок.і і. IV стр. .444—.345». :>тиіъ въ высокой степени любопытный документъ гово- ригь самъ .а себя. Разумѣется, планъ „отчизновѣдѣнія". здѣсь набросанный, не могъ быть выполненъ въ то время пп Го- пиемъ. ни кѣмъ-либо другимъ.— Но какая вѣрная мысль, какая здравая постановка вопроса, н все это въ эпоху копа Гоголь. погруженный въ помыслы о загробной жизни, казалось. былъ такъ далекъ отъ всего земного, гакъ чуждъ вон|июамь времени и пониманію задачъ жизни!.. Сейчасъ увидимъ, что самый поворотъ въ сторону край- няго мистицизма совмѣщался у Гоголя съ постановкою п даже своеобразнымъ рѣшеніемъ той личной задачи, котирую мы называемъ Стремленіемъ осуществить спою общественную стоимость. VI. Неосуществленная общественная стоимость. < і.азали мы. есть бремя неудобоносимое. и когда человѣкъ си штъ всю не- возможность ея осуществленія, тогда нерѣдко ею імна. именно его будничная, повседневная, прозаическая душа обывателя, наполняется горькими чувствами обиды, оскорби іішпо често- любія. отравляется сознаніемъ, что онъ ненуженъ. что онъ лишній, и своеобразно-враждебно настраивается въ отношеніи къ данной—родной — средѣ. II чѣмъ ближе и дороже чело- вѣку эта среда, тѣмъ болѣе обостряется эта специфическая .вражда-. II. смотря по человѣку, цѣлая гамма разныхъ до- полнительныхъ или производныхъ чувствъ возникаетъ на почвѣ такою разлада личности съ ея общественной средой. Мы на- ходимъ здѣсь и жалкія, мелкія, но при всемъ томъ нерѣдко въ самомъ дѣлѣ жестокія, буднично-мелодраматическія страданія обыватели-неудачника. не сумѣвшаго стать единицею въ своемъ муравейникѣ, потому что даже и для этого муравейника онъ— ') Документъ ОТНОСИТСЯ КЪ ІКіО-му году.
129 ................ ѣкъ’ ““ ..Чл-,. „ шііфектпрованпын душевныя движенія .непонятыхъ- напіп н (1о1.|;ѵ или менѣе искреннюю поддѣлку подъ учаль н<<.ці.н,.н. „яГо. осмѣяннаго .дѣятеля , или гонимаго .облячипдя*. па- родію на ’гЬхъ. " комъ по праву можно сказать, что они____ не пророки въ своемъ отечествѣ", и настоящую тран-лію 'липшихъ людей", и наконецъ истинно-высокія страданія іуаждашша, а чаще всего—тупую тоску, унылую скуку не- нужнаго. безцѣльнаго существованія человѣка, у котораго нѣть никакого другого призванія, кромѣ какъ быть единицею въ общественномъ цѣломъ, и которому пришлось быть нулемъ. Но возможенъ п иной исходъ: натуры сильныя и .полныя собою", съоогатымъ внутреннимъ содержаніемъ, нерѣдко, при певозмоікпостп осуществить свою общественную стоимость въ данной средѣ, при данныхъ условіяхъ мѣста и времени, стре- мятся либо передѣлать эту сдіеду по-своему, либо искусственно создать для себя новую среду, пли. наконецъ. берутся за то и за другое вмѣстѣ. Это—реформаторы разнаго рода, пропо- вѣдники-моралисты. основатели религіозныхъ и другихъ сектъ. При такомъ исходѣ тѣ чувства, на которыя мы только-что указали, не застаиваются въ душѣ человѣка, и онъ быстро переходитъ отъ унынія, тоски, скуки, мелкой или немелкой „вражды" и і. д. къ иному порядку чувствъ. Его душа ста- новится ареною новыхъ движеній чувствъ, страстей и мысли, движеній болѣе пли менѣе творческаго. зиждительнаго харак- тера. На этомъ пути жажда общественныхъ связей незамѣтно переходить въ жажду вліять на людей, подчинять умы н сердца своему нравственному авторитету, и честолюбіе, какъ чувство- симптомъ. уступаетъ мѣсто властолюбію. Такой именно оборотъ и приняли общественно-психологи- ческія отношенія Гоголя, по только у него весь процессъ сильно осложнился, во-первыхъ, перекрестнымъ дѣйствіемъ его геніальнаго художественнаго дарованія, его призваніи, какъ великаго національнаго поэта, а во-вторыхъ, тою темнотою гго ума. той ирраціональностью его мышленія, въ силу которыхъ онъ не могъ правильно поставить свои» лично-ооіцественпую задачу и сталъ жертвою крайняго мистицизма. Здѣсь, въ этой главѣ, насъ интересуетъ первое, т.-е. перекрест- ное дѣйствіе его художественнаго дарованіи и щютвѣтствую- Щіпчі ему призванія великаго національнаго поэта —сатирика.
;»н> (ѢЙствіе выразилось нъ томъ, что осзсоэпательно ннеіникпшш» Гоголь, если можно такъ выразиться. „ухіщ- пілсн" .чі свое великое національное значеніе, какъ за сурро- гагь ім'нцггтвѵіінаі'о значеніи, онъ, смѣшанъ національное (ъ общее і веннымъ. сталь смотрѣть на свое дѣло .художника, какъ на ору <іе осуществленіи своей общественной стоимости. |'ІЬ оотаа надъ „Мертвыми душами" и поэтически созерцая Ру<-|, н.;ъ прекраснаго далека, онъ лелѣялъ мысль. или. скорѣе, иллюзію. будто тѣмъ самымъ онъ становится непосредствен- нымъ участникомъ общественной (въ обширномъ смыслѣ) жизни своего отечества, входитъ органическимч. звеномъ въ ту со- ціальпую среду, которую онъ называлъ .І’усыо". Несомнѣн- ное—и огромное въ своихъ послѣдствіяхъ— общественное значеніе его сатиры, какъ понимали это лучшіе умы времени (сперва Пушкинъ, потомъ Аксаковы. Бѣлинскій. Герценъ. Тур- геневъ и др.), было ему самому далеко не ясно, и во всякомъ случаѣ не на немъ онъ могъ осуществить свою общественную стоимость. Отой стороной своей дѣятельности онъ пріобрѣлъ великое имя и производилъ обаяніи, равносильныя тѣмъ, какія были удѣломъ Пушкина, въ передовыхъ кругахъ, западниче- скомъ п славянофильскомъ: но для него это было ничтож- нымъ суррогатомъ, которымъ онъ весьма мало дорожилъ. Опъ хотѣлъ чувствовать свой „соціальный вѣсъ" въ обширномъ цѣломъ, именуемомъ І’усыо. онъ стремился стать единицею въ государствѣ, а не въ ничтожныхъ численностью своихъ чле- новъ передовыхъ кружкахъ: онъ пе въ силахъ былъ понять огромное значеніе этихъ кружковъ въ дѣліі созданія нашего общественнаго п національнаго самосознанія. — да впрочемъ, если бы онъ и понималъ это. кружки мыслящихъ людей, все равно, не могли служить для него тою соціальной средой, въ которой онъ нуждался для осуществленія своей обще- ственной стоимости. II вообще „общество" того времени (а не только передовые круги) не годилось ему для этой—личной— цѣли: слишкомъ было оно ничтожно и безсильно. Только го- сударство. которое, обнимая всю Русь, было тогда един- ственною авторитетною. властною, дѣйствующей» и живущею „соціальной средой”, являлось въ его глазахъ стихіей, гдѣ могъ опредѣлиться „удѣльный вѣсъ" его личности. Въ пере- довыхъ кругахъ, какъ западническомъ, гакъ и славянофиль- скомъ. ему было тѣсно, и онъ тянулся къ государству, не
«и». ...... ...... ........................ «о кп — т7„,т........ И*п »и„ II.. 'I „ ™у МШЮСІ.. будт,.................. ...... ; “ р,- II _М.-|ГІ!>ЫѴІ. ПІІІІ. . ІІІІ.ІІІІІП. . ВІВ11 01.1 пи Г...... "" ..................и гліжи. тош> ш. „.цііыіі ...................ди. II. щипцу іо|іжои»',||||"п "Чі.кп. іт іуиііщ ». и,. ........ 1п,аг]і .„.,4.111! I ыч .нірііч.-свія мі.ігп ІП. ХІ-і.П I |.,!.|. у|Г|Ні;|!\|. ІІІІІ!. ІІІ'Ч. ИНГИ І.ИІО'ІІ II ... У,,11 І.іроіош ііоі.і'іі.оТІ, ііі'іііі иогучее щиігт|іаііпі,.. , паи. епоркаіоіціиі .щи,". быстрой пиіішіи|>ужитг.іі.иіи. іижгпіг русп, конечно, ирс-.іс щ всего, какъ государства (. Русь кѵда-жъ несешься ты/.. . Іетптъ мимо все. что пи есть на .іеч.іѣ. и. косись, постораііиваются и даюсь ей дорогу друііс пароды и государства"). Но изъ-за поэтическаго образа атчно государспіа ѵже явію пробивалась національность, именно общерус- ская.—не офпціа іьная. а живая, подлипшія. та. которая на- ходить свое лучшее выраженіе въ высшемъ творчествѣ. Во- просы: ..Гусь! чего же ты хочешь отъ меня? Какая нгштн- иіимая связь таится между нами?" и далѣе: .Что пророчить сей необъятный просторъ? Здѣсь ли. въ тебѣ ли. не родиться безпредѣльной мысли, когда ты сама безъ конца..." оіпосіііеи уже не къ государству, а къ національному цѣлому. и въ нихъ прежде всего проявилось чувство національнаго тню- ’іѣнія великаго поэта къ этому цѣлому. Мы видимъ здѣсь два цѣлыхъ: государство и націн- нальность. но не усматриваемъ третьяго — общества. За отсутствіемъ или неразличеніемъ послѣдняго, общественная стоимость великаго поэта могла осуществиться только въ нер- вомъ. и опі.. подставляя свое національное тяготѣніе на мѣію общественнаго ле.гіяі.п. мечту встать «единицею нь средЬ государствонноп. II чѣмъ больше ііодішііі.ісіі «шъ въ своемъ вдохновенномъ трудѣ, тѣмь бо.п.ше укрѣплялся шгь нь мыг.ін. что дѣлаетъ ік.ю имѣющее ічму.шрственіпю важносль во всякомъ случаѣ такое, которому прашгпмьнво должно покро- вительствовать. Ныть можетъ, благосклонное огііоінеіі|г ІІнкі'кш Павловича къ .Ревизору" іаронило въ і'1"' н<'|нюі- сіімя этой горделивой идеи, которое «•нерва нрі»^ИИи нь тиши ” іи іо іі.юп. позже, когда окапанная ііеріо’ риіихъ ДУ'ІІІ.’. І10ЖН. ............ !МІ» Ііиніі <ъ в;і»РЙіи»і ВруПІИЪ
йп (Л’ПІІІІ-НЯП.І.ЮНОЯО.ІПЯ Я.ТІИГ И.І-)ОН'ІГ.).І.И<[,Г ІГ!<НІ(|(»|,|,О.ІВ|Ч| () иі.мо.і оп імиипфиіп «.нмслн- <м.ь •і.но.і. «» ."іі.мо.і <іі.иу<яг ’нжлн* чяня ‘І.КОІ о пашни и ѵі..>ііі нііоіѵ-ііііііннг.ч'.віі । <,інц ЯМІО0.НМ.» іри-ымія оя оячгоя.» нмннжоглх •|.и.і..мы:.ч ч.я о.ччпш ш ,ни/ он ‘он.)дог| ч.ііо м..пЛиі.и:о-> ончтэшіп и опна.'иіоіивп <1 ГО,М Ч.К!|Д•!..> •|.І.И|.КЯ И „ ШЧ|,Г О.ІНННОПІЛ)0,1.НИ1.) Ч.ОѴОХ »>: ч.і.иг'|,г-і ояхль іі .01090.) ч.погоп" «іліо ліплг •нліпыа.ыуім ніія.ічя ч.но І!.и..ніяи<ііик.мі онп.і.ч'.кіііінн и ончгныиііп :іиннні.чм ниіи|,гоу- нгоіі о.іаои.» .Хіншіня" оіЛ'піоіХѴ$і,г.) чіііпіи ъ-яіш.ч'.ог -лх о.іилнг-'я ч.(1ік ціпііжІл.Лии (ч,х-оу отші и чл-іц. нпияог .<111 Н1НІ0ІН) ГП'ОІ— ИГ0.10Д О.ІОПГО НГѴ Э11—ЭІЧГОМ'.К.І. ІІ.І.І! Ч,}| нлнпояХіі ноя.) <Ы0!И іи;ші вяГ ч„і.еоп <».і.іі оичіаіия -ііТ.Ѵі|| • і!Я<іРШІЛ|\; иян1ппХи.і,о и ог.іом'ііі!і..)оі| о,ів.і,Ляоі'.)э(Ііі 1|,Г0ІІ Ч.Я ІЧПН.І _аіЧ11ЧГ.ШІЯ'.01,0Н“ Ч.ШПіГШіО.) .іЧ'.д ньняэя -яуо) олнйіііиін-опиоііілѵ а.ч'.гіѴ илгич'.оіі ‘гіііііяпіоігц о.іннпач’. -ІИІоіі.МІІІ-ІіНН.Ш.НІШІІІ ННОЯИІІІЦ) ІІДОЛі'іІІОІН.Ч — ічикіоо ши.юь -1І.І,.НІ1НІ!і|і ІІГІІЯІІІІИОЯ .ІЯ'.А !|,ЯИ,І,ЯЭП.)([0Н ЧЯ II „Ч.ІІІЛГ Ч.ХПЯ.ЫІЭ]|\[“ )ІГ.»ІЧК1!Г «ШШНЯІІІ ООІПЦіріЧІ’ПѴ НИ НГЧІІІГЯ ЧГ.яЬьо ОІОЯЭ 411 МІГОИТН !!!(.; •••ПГІПІІІІІ И ІЯІООѴ уэГоіГ Ч.Я (ІІІ II I ХІ'ІНИЯІІКНГЦ ЧЛНЯ.МІГНОЦ УЭЬИЯЛПІОО;) Ч,ХІЧЯОЯШіН|] ІИІіаІІНКІіЬНІП ОГАІІ Ч.І.ИІІ! -ІІ.ІНІі.1 ,111 пг (,(„{(, 'АГЯЪЧІПаіІ <1,1,11 ПЭІІОЯ.ИІ •ІД.ЙІІОЯ Ч.І'ОХ ІЯІ Ч.І,ІІІІ,'Н ц.іа,| ігп (яогнэ окЛиоілях.іуііА' оюзіигаіі и.ч.'і'.ліі.ч іі.інііо.і,ни о.іинниг оіі.і..)Г,ііі,)оіі адэііэіі ч.і.ві.) — кіяоніи аі.гоіі ломима чаіігнягіиііявп оіоуоэ но.) ш. 'оі'іэХ^ чі?оі«,)Лп.)ки рііікіпоп <ьгеон -ЧГНіПо.) ЧНОЯІІІІИПІ нн ЧЛЛЗЯОИЛЭіДірѴ ІЧОЯ'.АГ.) 1Д(ііііі.)Я.І,.н['В'Е'Х.)0.! Т.К-1І.АП 'Ч,І..МІІІ)|'.ОКІ!І>Я ИПІІГОІІ <1.)1?ГВЯГІ(ІМ.І,0 ’Ч-ХІІ ИІ'ІІ.Ч 'ШІЧІІОХОЯ 'І<ПНІ|.НІІІ!І.И>ПО)|(|.)|'|(І ИЕ1Ч0 ПМ.Ч'.ЛІІЯ ІЧІЮГІІ Ч.Я1І.Ч Ч.ЯЪ’І. V '_'Ч(ііііыиі.мПіуо окнниінггэя- поэ.) •хгняоя.і,.)яліІчіі чго.юд аиа -іЬіпи ч.і'|.і ѵ іпя.і,.)яХііО.) и іиігеоноп о.івіііѵіінічі няня.) игіяия'. 1.ІІ1Г1ЙІІПІН|Н!|,.)Л !|,г,1 ‘ЧЯНГЯ.І.О ИІЧНьХяЯО.) ИІ1П1<].(І.І..)Я ИІНЭГЯ -ньдін и иг.л'ігс ода ‘й'^яопоііп одэ <р'.і іГг п ч.хічяоніінгс,) 1 г ’ М , ''И'| "І"ічг.н;| |.)|||| •ІАГІІНІ.М.ІІ І.-ІІІІ <ии:оі.іиі-а<1 и ПИЧГКІІ..Ц 'І.ЯЖЛІІЗІ Ч.Я Нію ЭЖ ЧЭПГИГОЯЯПОІІ] I И.1,уон ”Н И Ч.І-.ІШОІІ <»|| <ьпо гіроііп ИОП'ІГ.ШКІѴЯГ.НІІІ " .ІІІІЧГГВУ НІ<М|,.МІ ІХИП|ИІ>1.>ВИ Я' ІОИИІ «ПІ/СМІІ иквъиг <»|П'0(І1!ІІ ОМЯ»1' ...................... '11-)0НЧ1-,),|,ІИ|,Г ПН ОІ.ІІГОІІІІІІ ОМЧГО.І. 'ІІ.)ОНЧ|І-,).|,И<|У гхи •В.).),)(І.ІОІІП оліинаЯ'1”’ НИ,,,’’''Л.»В|-,П>,МН ИІѴІІ.ІІ11 ч.) -Ы.'ііпіьидгі11 11 »'І,ф«І .пи||в „я,п.іи <)И,|(ІЦІ|Г ч„ „.шякітпЛ®1
іг ’.і. и .."•ілсоішіэішя и «І.КОМІІІІІІЛ І .'Иі: о І<) ЧАІЧу гід ИІГ.ІОК .ЦЧЯ'1.111 ПН Ч.МВЯ ВІГ.ІОХ ‘«рІІК Ч.Н ВХІЛКІІІ II 1!Г ІА' 'Р?'1,1 ЧІ ИІІІІ О.ІВНІІОК -НІ ‘і!ІМ.1.В;)ІІП ІЮІІНПОД О.ІВІІІ|.ІІ|,іцл(Іуо ‘(>.1НЦ!.'(.у ч.иашэжоігои чэиг.СпоіІл, эн ІІ ВЯОІГЛ олвяэоА'іі •І.КІІПІВ’П'еоЭ Ч.Я гінвіХѵоііяжі иі'і'іу ня ‘икаіія Э!І! о,і, ч.я «ьхэжвяй ‘‘і.мА'ен нігѴ и.ішпгоп аічповіія.кін ііііінн ві: ооин-і.-ок ч.квя ч.іиіігю ‘ояіэко.і.оп ..иццгАлояніііі віг.шя •он.мспіи Ч.ХЭКА’С) Ч.КВЯ ИѴЭ’К.С || • І.-ИІ.ЭНОЛ.ОІІ і.ьА'плил.лоѵ А’кэон 1І1ІЭИН л’иоііКіі.9 ОНЭКИА’Э -ІІ.ЛІІ ІІІЧХЭІІШІЭЛ II (ІОЯОКАлІХ ИОК ѵн ІИІХОИЭОН ‘чхну Ч,Х>ІЖОЯ ‘І.і.вні: А'клі.о'Ц" :(•.! (^Н[) Аиоіівнх ’.) .) •'!.! ч,я дочами ч.я "іінвр ' «іішап а.’і! •ы«,ФХ •ір’.иЬ иончгвпорівн пги цоппэях.лІвУХл -о.і поікіііпіоо ч,я ііэчхХіпІояігшІ опоѴ.’иХ.) ч.ніч(1оод$і ішілжняГ иіииігая аіІікннкинГои и ічхяэл эрпоівяічяонло ічііохвиііофаіі яімшгэя иі !| іі и.юял ч.я *и,.(Гп п оішэяомяиоо ц„іХ<Іл тконэір, ч,я преміи ііончгэхпіІвяЕэсІп •ыѵа.ьХи ч-кияв^ вхопіхвп и впигіиг.ч'.іііі і і!гэ,і,иц,У олвнявііроэояэ ч.явя в иг.ц -вяічро гми.ч о.і.эо(Іп ->н ожХ—шеоіі о.іии'н-виоііпні иі.іок -ИОХЭ уоіІІІ.іЯІ.Л.іТпоО ЯООІІН КВІІЧЕ.І.І.ЖІ'ВЯІ'ЖІІІ ‘ЧХВСВЯ.) ’ІЯІЯ ‘и.)ч.шнн(.>яіі.і ш но пп.ч'.го'і' гігпі- ч.хнпыѳтлдопояоэгш *р.і<\<І.ч •ькопэф.т. 'щ ѵі'.кіл оіХігігніТіо.) оіХікІиіпро А.и: вп іпгэівэип ВІЯХЭИ^.ѴЯОЯ О.ІВКгНМВІ’ОІіГЭІІи инвяипѴояойп ч.ьвхл и ткгпчрі ЧЛѴМПН0Я.Т..)(11!)'Л.Ю.І Ч.ІѴІІЯІІГЛЯ И 'ЫѴО.І,.)ИГІ!(І(ІІѴ-ЯІѴ(М.е0Н Т.КПЯІІГ -ЭЯ ХѴЖОК Ч.ІѴОНЭЯі: Ч.ІѴП'НІОГЛЯІЭѴгИІ.ІОІІ КЭЧ.ШЯІГ ПО ІП'.ІОК ПНІІ -0.ЮЯ ’Ч-ІПІГ Ч.КО.ІЛІІЯ 'ЫѴІЧНЭфІ ЭфГОр ‘Ь<> ИІНОІІІОІШ) кппкиііш ІИЧНЯЭІПАѴ НІЧЯИ.Ч' ЧЛЖИЯВІ: ВЖІ0ІІЭ оігічо оіпіѴохроэй ‘уаіяЛйги ЦО.1,.)ПІ1 ГІИ НПО 1400,1,11 •пеня.) ПОЯВ.І. 1ІІП-Н'Я0ПВ.Г..»Л ИіеѴ 0,1,11 'ШШ.Ш0ІІ ОІППНГІ.'ІУ •ВЖріОГ.ІГі ШЛОППІОХ.) ПОНПЭИ.ІЛ -эінуо ч,іѵэііі.)гях.)гНпл.)о ч.кавяі'иіип ічге оі.Мохоя •ькнгч.іі ч,.) ихэоныіг чіікял оіляпя' оілгічгэхвякло ‘оіХкия'и.і.лоп у.пгопя й чья ‘оічлл(| іі члѵші лі'.ч'.эіѵ я чэвгііих" квііохом „чгкял іяйпі.ч! -ІІХЛОІІЭТІ" 'ІХІІІІОЯ.Г.ЭІІІІ Ч.І.'ВнХіі' П Ч,ПО Ч,К'ЭХЛЯ *ХІ«ИХ(-; 'ЧГ^ЯОПОІІП К'ШІЧІ'ВІІОК Ч.І.ІІ.Ч'.ЛГ.) ВІІЧО ШІЯ'.ЕОЕ ЦОІІОХОЯ 'ЫѴЛіГ.йІО ОПНІІ» ОіЭ'ПіОІЛЯХЛЦір ЛЯ'.НГ II ОІЭЙИНИѴг) Ч.Г.ВХЛ ІГЛГПКЭІІХЛ ЯПО «4Г.І ’ХѴэіІЛ оіЛц<|і і>|||)1Гіѵп-ОПНОЯ,Т,Л(ІВѴХлО,і Ч.Я О.ІЭП ИГГ ЧЛВГВПІКІЯЛІІ11 ‘Ціивіпіаяо.) чдияээііііхеоп о.іэ ч„і,эіѵѴэ(Іи ііппнэгооігі-.п етллоі. -ііонх о.гвііііля.і.эая'.о'і'Хх о.іэ ч..т,яэч.уо ‘члХ,р опіюішлоп || (1 нн.і.ліініало.і ічііоііо.і.і ОЭ (ч'гіі.'П'ні -ЭІЙПООП 1-Ц ОННІІІІ Ч..І.Л!|,ІѴП 4,110 ОХІі •ЧХЛОІІПЛІІ4.ЯА Ч,І.ІІІ1А>І!' ^ноі ,|'і”'пчін),і.іі.)оі|іі_пп.|1-,1і(ііі.і,і1()іі ч.каля шіи іпролоіі о чм»п <’'Я1 ЧЛГ 0.1,1, ‘,)Л>Я1!,|, Ч.|.|І1,<|,ІЧХ0 ЛІШІИІ' Л|| „ПКІІ’ІКМІІ '1.1 И.Ч'101,0 *ЬЯИ и,|„)1|,ц |(|ЧІІІГІІ(ІОІ,і;| •• 1І.ІІІІІЯ ІПІХАЯ0Г.1Л1ІІІ ч НИ ІМ«І • •'•НОХОП ЧДІЧІІОІО.'І ІЛЧІ ННЧЛИІІ !|..І. І.КИ ІІЯНІІІ Н (.'ічнЬччг.М!! 'и'іх.лп,^ и .у .црріІ! ‘ІШОІКІПН;)) ’І.ІІИГ •ІХМІІІІ.»Г«'“-М»Ц0’»«»-’МЯ
134 ирлкн'нной іш улучшеніе нравовъ, на искорененіе разныхъ , гнхъ помѣщика, о томъ, „что такое рНаі.»ршам... Извѣстная книга („Выбранныя мѣста*4), Гд^ віч' »гѵ изложено. явилась печальнымъ памятникомъ этого пе- ріи іа жизни великаго поэта... II даже теперь, когда мы можемъ спокойно и объективно судить о пей. мы все еще. перечитывая еѵ. невольно вспоминаемъ ставшія классическими слова База- рова: .Я сегодня прескверно себя чувствую, точно начитался писемъ Гоголя къ калужской губернаторшѣ*4. Но въ оправда- ніе Гоголя. кромѣ всего вышесказаннаго, можно еще отмѣтитъ еп» йодную искренность: пи въ какомъ смыслѣ здѣсь онъ не лгать. не притворялся и въ самомъ дѣлѣ такъ думалъ, такъ вѣрилъ, такъ понималъ вещи, какъ это изложено въ книгѣ *). Изданіемъ этой книги онъ думалъ сдѣлать рѣшительный шагъ впередъ въ своихъ стремленіяхъ осуществить свою обще- ственную стоимость. II, конечно, пи на шагъ не подвинулся дальше... Ею онъ выходилъ изъ тѣснаго, интимнаго круга, гдѣ уже была сдѣлана .предварительная проба", и очутился въ непріютномъ, .грозно-объемлющемъ" пространствѣ, па .снѣ- гомъ занесенной станціи", и съ потрясающимъ разочарова- ніемъ. почти съ отчаяніемъ долженъ быль убѣдиться въ неиз- бѣжномъ крушеніи своихъ замысловъ и вт, непригодности, въ недѣйствительности своей моральной проповѣди. Тѣмъ не менѣе эта проповѣдь остается по-своему важнымъ фактомъ какъ въ психологіи самого Гоголя, такъ н вт. истори- ческомъ движеніи русской литературы. Къ разсмотрѣнію этой стороны дѣла. къ изученію Гоголя-моралиста. мы и должны обратиться теперь. ') Окончательно.' выясненіе искренности Гоголя въ данномъ случаѣ составляетъ одну изъ многихъ заслугъ ИІенрока ісм. п|.енмущ>ттвенш> въ ІѴ-мъ томѣ ..Матеріаловъ-).
ГЛАВА IV. „Душевное дѣло . — Гоголь—моралистъ и мистикъ. Нравственное присуще (имманентно) художествен- ному, ибо искусство есть процессъ познанія человѣка и че- ловѣчности. а нравственное — по преимуществу п специфи- чески человѣчно. Въ каждомъ сколько-нибудь значительномъ созданіи искусства уже дана, въ большинствѣ случаевъ не- преднамѣренно и напило, та или иная проблема этики. Одна изъ важнѣйшихъ творческихъ силъ искусства, симпатиче- ское воображеніе, служить вмѣстѣ съ тѣмъ и основаніемъ нравственныхъ отношеній человѣка къ человѣку. Но отъ этой этики, присущей искусству, нужно отличать тѣ, такъ сказать, нарочитыя моральныя стремленія, которыя мы видимъ у-нѣкоторыхъ художниковъ проявляющимися внѣ пхъ творчества, или же хотя и вмѣстѣ съ творчествомъ. но такъ, что мы ясно различаемъ въ пихъ художника съ одной стороны и моралиста—съ другой. У насъ въ творчествѣ Пушкина. Тургенева. Iончарова 11 друг. мы имѣемъ этику, присущую искусству, но при всей важности и глубинѣ нравственныхъ проблемъ, данныхъ въ ихъ произведеніяхъ, никому и вт. голову не придетъ говоритъ '"•ъ этихъ поэтахъ, какъ о моралистахъ вт. тѣсномъ смыслѣ. Но зато, наприм.. у Достоевскаго. у Льва Толстого моржіисіъ- ироііовѣдникъ явственно виденъ, во-первыхъ, въ «аломъ ху- дожникѣ. а кромѣ того выступаетъ “ самостоятельно, въ ихі неху тожественныхъ. .прозаическихъ" произведеніяхъ.
КЧ ан»му-пі тепу принадлежитъ и Гоголь. Онъ былъ лагъ первымъ чо времени предстакителемъ морадцзующагп нанракіеніи въ ’нгкпггвѣ и своеобразной—морализующей— цуЛшцштики II прежде нсеі-о въ этой сторонѣ его дѣятельности бро- глетѵл къ глам одна, повидимому характерная для пасъ. рѴ€_ гкнѵъ. черта.—га самая, которая какъ нельзя лучше обозна- чается имъ же придуманнымъ терминомъ: ..свое душевное дѣло’. Въ гамомъ дѣлѣ, наши художники-моралисты, вы- ступай съ нравственно?' проповѣдью, прежде всего и въ сущ- ности заняты .своимъ душевнымъ дѣломъ", раскрываютъ намъ свой внутренній міръ, .каются", стремятся къ самовоспи- танію—однимъ словомъ, ставятъ и преслѣдуютъ свою личную нравственную задачу. Оттуда столь характерныя для нихъ при- знаніи. .исповѣди", критика своей жизни и дѣятельности, иногда отрицаніе этой послѣдней, исканіе новаго пути и но- выхъ нравственныхъ истинъ и т. д. Это. можно сказать, особая .школа" или особое—л очень важное—теченіе въ нашей художественной литературѣ, зачи- нателемъ котораго былъ Гоголь. Въ ряду представителей .школы", послѣ Гоголя, мы находимъ великія имена—До- стоевскаго, Глѣба Успенскаго. Льва Толстого. Этн писатели, подобно Гоголю, выступили въ литературѣ со .своимъ душевнымъ дѣломъ". Ихъ характерная черта, ко- торою они. объединяясь, отличаются оп. другихъ дѣятелей нашего искусства (Пушкинъ. Тургеневъ. Гончаровъ, Писем- скій и другД, состоитъ въ томъ. что. кромѣ обязательныхъ для всякаго художника .мукъ слова”, они въ своемъ твор- чествѣ (да п внѣ его) переживаютъ еще -дли художника вовсе необязательныя—.муки совѣсти" Человѣкъ можетъ испытывать муки совѣсти какъ потому, что онъ — большой грѣшникъ, такъ и потому, что онъ— большой праведникъ. а чаще всего оттого. что его совѣсть есть аппаратъ, въ достаточной степени чувствительный. чутко отзывающійся на всѣ воздѣйствія, способныя оскорбить нрав- ственное чувство, откуда бы они ни шли: отъ самаго ли Ъ О ..мукахъ слива", какъ необходимомъ илементі. или спутникѣ творчества. трактуетъ превосходная. глубокая по мысли и блестящая ш> формѣ с татья А. Г. Горнфельда ..Муки слова" въ .('бори. Русск. Богат- ства" . (йотомъ переиздана „Свѣточемъ").
йъекіа или отъ другихъ людей. отъ окружающій й«/>я»те.’ьныя КЪ ,нчной «*" «л- живой ЛгтгліХ ѴШН ати муки совѣсти вовсе I,.. «Лялат.иыш иь Я хід<іжественномъ творчествѣ. Никто не «пжажщ 1иП|« 2»1.‘ Пушкину или Тургеневу іп. дарѣ юііко-ра..ии1аі.1 н. Явнаго чувства. въ чуткомъ аппаратъ совѣсти. и-> гаѣ же ‘ яяхъ слѣды мукъ совѣсти—какъ элемента или какъ ;,дН<.й изъ пружинъ творчества? Весьма возможно. чю V НИХЪ этого рода душевныя муки являлись прецедентомъ тво|н чества. но въ самомъ процессѣ его онѣ не разгоралась, а потухали. Какъ человѣкъ, какъ нравственная личность, худож- никъ этого типа можетъ испытывать острую душевную Гинь, настоящую скорбь души отъ сознанія своихъ и чужихъ не- совершенствъ. а всего чаще при видѣ всяческихъ неправдъ, безобразій. пошлости въ окружающей средѣ. Къ рѣдкимъ впе- чатлѣніямъ жизни не примѣшивается доля горечи. иедово.тъ- ства. стыда за себя, за другихъ.—и у натуръ съ тонкою и сложною душевною организаціей, каковы художники, опись жизни рѣдко об\<>штся безъ томленія нравственнаго .я' че- ловѣка. безъ — норою острой, порою глухо-ноющей - боли ДУШИ. Эти ТЯГІЧ іньія душевныя состоянія могутъ у одною занимать больше мѣста въ жизни, у другого меньше: у одною В ТОГО же субъеі.іа они могутъ измѣняться съ годами іп. ту или другую сторону. -Но. каково бы ни было значеніе этой тяготы душевной въ личной интимной жизни человѣка она легко можетъ быть снята съ души въ процессѣ высшей умственной дѣятельности вообще, въ художественномъ ТІЮр- честнѣ въ частности. Повидимому, въ большинствѣ случаевъ такъ и бываетъ. Высшая работа мысли ученаго философа художника очиіцаегь душу отъ всякой накипи жизни... Оттуда извѣстный взглядъ на искусство, какъ на дѣятельшн-гь ко- торая умиротворяетъ д.ушу. Въ процессѣ творчества проіісю- двтъ собираніе души, раздробляемой новийдневною психи- ческою жизнью, сосредоточеніе, объединеніе душевныхъ сн.гь. и неудивительно, что тутъ исчезаетъ всмкій внутренній раз- ладъ, въ томъ числѣ и тотъ, который связанъ съ .муками ™кіГ. || хгдожппкі.. какимъ Ли .и.чеиивокі ™Лтя' "“і ПИ би.іъ къ < ЖИ.Ц .іи'іноП жизни ии|і«тшті. иуннтии. »»« ГІИ>|>|ТЬ. Х...Я бы .И.игпші. МИ 1«>|>'Н«"‘ « «Ши «ужи. Ми . и.и.иъ ........................................................................................................................................................................... и» щиіммиыіп. п.
ѵрычі. ми не )гиніримні'мь признаковъ внутренняго томленія ( . х і..ро.і. иы х і. порывовъ, исканій, — ВРег,' чКм>- харакиршіуепп творящая мысль, когда опа вну- гнибодаа а гакъ или иначе связана вѣчно бодрі гтющнші муками совѣсти или отравлена ядомъ внутренняго рнАіаіа. нравственныхъ укоровъ, душевныхъ недоумѣній, то- мленія нравственнаго чувства. ІМИ1. именно такую картину связаннаго творчества._ картши отравленной мысли и являетъ намъ художественная іи не\) тожественная) дѣятельность тѣхъ писателей, которыхъ мы называемъ .художнпкамп-моралистами и исповѣдни- ками’. Суть дѣла здѣсь не въ томъ собственно, что они । таватт. нравственныя задачи и отъ искусства переходятъ къ моральной проповѣди.—суть дѣла здѣсь въ томъ, что у лихъ само художественное творчество не обладаетъ пол- нотою -внутренней свободы'1, что па пхъ художествеп- ныхь созданіяхъ, какъ бы они пи были совершенны, и вообще на ихъ умственной дѣятельности лежитъ отпечатокъ внутренней т|н*В4>гп и. съ большею или меньшею ясностью, видны слѣды ихъ личнаго .душевнаго дѣла". Возьмемъ Толстого: уже въ первыхъ его произведеніяхъ ікт .Дѣтствѣ4, .Отрочествѣ“, .Юности’'. „Казакахъ") ясно чувствуется. что художникъ занятъ какимъ-то своимъ—интим- нымъ. строго-личнымъ—вопросомъ И ЧТО ЭТОТЪ вопросъ есть задача нравственная: видно также и то. что художникъ еще не рѣшилъ ея, что опа продолжаетъ. если не мучить, то вообще занимать его: онъ все ходитъ вокругъ да около не- доумѣній своего нравственнаго сознанія. Это отнюдь не мѣ- шаетъ созданнымъ образамъ и картинамъ быть и сіи ни о-худо- жественными. Но когда онъ отъ поэзіи образовъ перейдетъ къ прозаическому мышленію, тогда .внутренняя тревога" по- мѣшаетъ его мыслямъ, какъ бы онѣ ни были значительны и даже порою геніальны, быть истинно-философскими. Очевидно, въ противоположность наукѣ и философіи, искусство не боится г мукъ совѣсти4 и всякой душевной боли, не терпитъ ущерба отъ недоумѣній и противорѣчій нравственнаго сознанія. Съ особливой наглядностью обнаруживается это въ „Войнѣ и мирѣ" и „Аннѣ Карениной4. гдѣ огромная высота, художе- ственнаго творчества такъ причудливо совмѣщается съ тою его „несвободою”, о которой мы говоримъ. Вопросы личнаго
давСТ»»"»1" ....................... Я................. „ „,,,»п№ »М|.мж<.и<-ь >п. .„•Ихо.мгін к„„„ л,, и...'”," І;'(.;;уХОГіЙ. ВЪ „цѣпкѣ .обитій. и, [ ,1 ........... . » ......... Ііаратм-ва. и. < »«Ц, „„•„фіи исторія ш.гСи* (въ .Ливѣ Карениной*) щ, >і«лІа' даніи идей и настроеній Левина, въ Нраы-т„.„||„й другихъ лицъ и т. .1. Какъ бы мы ни (удили о художественныхъ допоццпвахъ и недостаткахъ произведеній Достоевскаго, по подлежитъ сомнѣнію его огромное творческое дарованіе въ предѣлахъ изображенія извѣстныхъ сторонъ души человѣческой. Въ своей области онъ. можно сказать, не имѣетъ соперниковъ. По вмѣстѣ съ тѣмъ очевидно, что его творчество было далеко не свободно. — оно было сковано вопросами и муками его личнаго нравственнаго сознанія, откуда возникала и свое- образная моральная проповѣдь-публицистика, особливо ярко выразившаяся ігь ..Дневникѣ писателя1'. Въ лицѣ. Глѣба Успенскаго мы имѣемъ первостепеннаго художника, который въ своемъ творчествѣ не могъ и шагу ступить безъ того, чтобы не поднять того или иного вопроса своей личной совѣсти, необычайная чуткость которой доста- точно извѣстна. 1!. Г. Короленко въ высоко-художественномъ очеркѣ („Воспоминанія о Г. И. Успенскомъ". „Русск. Г>ог.4 1902 г., кн. 3) съ изумительною ясностью раскрылъ вамъ тайну этой прекрасной души.—души мученика яа чужіе і-рѣхв. и показалъ. какъ фактически тѣсно Связывалось художественное творчество Успенскаго съ муками его совѣсти, чистой, какъ кристаллъ, съ великою скорбью его сердца п мысли. Луо.іи- цпстика" Успенскаго была въ существѣ дѣля „моральною проповѣдью", вышедшею изъ глубины его творчества. какъ „Дневникъ писателя" выдѣлился изъ творчества Достоевскаю, какъ морально-религіозная доктрина Толстого развилась н.гь этики его художественныхъ созерцаній. гдли взять чисто-художественны» «Ч> _• • . ^Собственно ..Ревизора" и „Мертвыя души ’ " 1 ' ихі, съ таковыми же произведеніями другихъ наіп . > .
110 внковъ-моралмстовъ. то прежде всего бросится въ глаза с-тЬ дующая особенность Гоголя: у него моралистъ заслоненъ сатирикомъ, и. не будь въ нашемъ распоряженіи -Авторской псповѣди*. .Выбранныхъ мѣстъ" и огромнаго матеріала пи- семъ. мы едва ли и догадались бы. что. создавая Хлестакова Чичикова. Манилова. Ноздрева и г. д.. великій поятъ зада- вался вопросами своего нравственнаго сознанія и преслѣдо- валъ какія-то моральныя задачи. Теперь мы знаемъ, что Гоголь довольно рано сталъ за- думываться надъ вопросами своего нравственнаго развитія, и уже не можемъ сомнѣваться въ справедливости его признанія что. выставляя на всеобщее посмѣяніе разныя .мерзости" или .гадости", онъ стремился самъ избавляться отъ нихъ, что онъ исправлялъ самого себя *). ’>го подтвержда<-гся. между прочимъ, созданіемъ фигуры Хлестакова. Какъ было \-,ке упомянуто, въ характерѣ Гоголя были черты въ своемъ родѣ .х.іестаковскія". При извѣстной вдумчивости Гоголя. При еіо вѣчномъ СТ|Н*- мленііт вникать въ свой внутренній міръ :<амыс*е.и. Хлестакова необходимо долженъ былъ сопровождаться постановкою со- отвѣтственной лично-нравственной задачи. < •>.. іані. обра.гь Хле- стакова. Гоголь лучше созналъ і\ доли- и.і тогъ родъ хле- стаковщины, который былъ у него самого и »> «мнѣнно сдѣлать шагъ впередъ въ дѣлѣ нравственнаго «;н......... панія и га но- вое-питанія. Но тутъ же проявилась и друіая <• ігорчестиа ве- ликаго понта, въ высокой степени важня.: ішіимапія его. какъ художники-моралиста. за* -линейнаго зракомъ. -Но именно тотъ фактъ, что Хлестаковъ іииі'-гь типомъ національнымъ: въ атомъ образѣ давя критика извѣст- ныхъ чертъ нашей -русской — національно* шнхпкн. То же самое нужно сказать и о большинствѣ друніх типовъ со- зданныхъ Гоголемъ. Изъ его писемъ и признаніи наприм. въ .Авторской исповѣди" I достаточно извѣстно. .......... бо.ІІи* интересовался опъ. какъ художникъ національной пс ихо- логіей русскаго человѣка. Большой мастеръ у іакіивать различныя черты нашей русской, націона іьной «кладки и по- вадки, онъ почти непроизвольно повращалъ своп «'«ытнии* типы въ національные*. А такъ какъ лти бытовые типы чи- Ч Относящіяся сюда цитаты изъ _Вы'ч«аииых » гъ 1- главѣ ятой книги.
ІО ш>мѣщ»к<жъ і, ир.і г,и.,и „р Еленія, . ....... ......... л . и иы.іу.шли наружу „.рты оу іипжгоръ ..........• .... аъ-тирииъі. „ 1|а111„11а „„пааакч І1О.ІѴЧІІ.Ш въ этихъ .„.ракахъ хараіпѵ|п. ,,,„.пихі. кач. < н.ъ чсъигтатк.іі.ъ, ДЯЖ(. іі„р,„„„г (| резулктаті- ііыііі.іо иг только изображеніе .чрі.іВ„ еторонъ русской ді.Иствпте.іьиогти въ шнпуа. ааі.х. .... пМ>и-і». п.і+»ъ ікчучп.іік-I. картина ікиришеиія ваціоиа пи..п а.шіи іѵнія.і.... хуіо.іачтиенпаа картина, ин котѵ|иі* ру.ткаа національная психика представлена со стороны всего ішпілич мелочного. нравственно-несостоятельнаго. что наблюдается іп, русскомъ человѣкѣ и. въ существѣ дѣла, принадлежитъ не ей, ./ему. Тякпмь образомъ лганье Хлестакова грубость (’оГщ- ксвнчіі. слащавость Мани.шва и т. ,і. получили іппечпіокт. особаго — русскаго лганьи, спгцифіічѵіка-русской грубпсіи, слащавости и і. і. Но въ ряду ятихъ безсмертныхъ фигуръ по пренмущеі 11 \ національными должны быть признаны Хле- стаковъ. Чпчін.". і Ноздревъ. Сквоаникъ-Дмуханойскій Тен- тгтииковъ. гсіе ли. Ііетрпщевъ. Пѣтухъ, о которыхъ сі. пол- нымъ правомъ можно сказать: />дѣсь русскій духъ, здѣсь І'усЬИі ІіаХІК-і. II. ВЪ ИраВСТВеННОМЪ СМЫСЛѢ, вовсе ІП' такъ скверно ечистъ, какъ кажечсн съ пернніті п.п.ііі.ш Дѣли въ с.гѣдующем' націоііа.іыіыи черты не качества (хорошій ПЛИ дурныя I. .1 ! ікійетва ВЪ аінческомъ отноіііеніи бе.ірн личныя *і по чуложниіп.-яксперіімічітаіорь. нъ ипнрічихъ худоаіесгві-нпи" по.інанія. имѣетъ право дата имъ тніию об- ]Шботку II іако. освѣщеніе. ЧТО онѣ ЯВЯТСЯ уже ||< белрЯ.е личными своік івами. а опредѣленными кичеспммп иоі.іежи- ІЦИМІІ Нравт И ПІІОЙ оцѣнкѣ. Люди, одержимые НШІІОІІИ ІІЛІЫМЬ ПІМоМПѣпн МI И ІІШНМІІН «МІ’МЪ МТІ Ш ( КЛОКИМ •»». подобныя случаяхъ обі'.іінлть художника во 11 мюитк НаЛНйМн опронерініі. нхі, іостаточіні замѣтить, что ято К-М'ві'іа’ микроі коня который показывя'"п. ві- чудовищно хы чеиномі. „ялѣ Ю ЧТО ВІ. ИЛгтвит.льи<итм еунінімггь и,
! -12 рііменіы' аналогичные х\дожеетвеннымъ: она создаетъ ти- пичные ж іемп.інры съ искривленной національной физіономіей іііі.ь. X ііч іаконы. ( обакевичи. Маниловы, Чичиковы. Поздр(.цм и і. ». существовали и существуютъ, не столь „художественные" какъ \ Гоголи. но но всякомъ случаѣ не уступающіе лм-ь ІП1 „Лнчітвѣ'. въ искривленіи національной физіономіи. ()иіа на. великихъ заслуіт. экспериментальнаго искусства въ томъ и гостоііп». что оно показываетъ, какъ и при какихъ условіяхъ ироік ходитъ въ дѣйствительности обезображеніе національной психики, какъ совершается превращеніе безразличныхъ въ нравственномъ отношеніи національныхъ чертъ въ качества подлежащія этическому суду и осужденію. Понятно огромное значеніе такихъ художественныхъ экспериментовъ дли развитіи національнаго самосознаніи. При этомъ необходимо отмѣтить слѣдующее. Національное самосознаніе осуществляется не иначе, какъ путемъ преувеличенія національныхъ чертъ. Это преувеличеніе бываетъ двоякое: либо національныя черты представляются въ видѣ какихъ-то якобы добродѣтелей или вообще положи- тельныхъ качествъ, либо въ видѣ якобы пороковъ или вообще качествъ отрицательныхъ. Первый путь -опасенъ: онъ ведетъ къ грѣху шовинизма, національнаго самомнѣнія. Второй путь, напротивъ, ведетъ къ самокритикѣ, просвѣт іяетъ и облагора- живаетъ національное чувство, предупреждаетъ возможность извращенія національныхъ чертъ и внушш і ь глубоко вѣрную мысль о томь. что для правильнаго развитія національной формы, для ея усовершенствованія необходимо сперва выйти на широкую, торную дорогу общественнаго и умственнаго прогресса. Самая богатая, наилучше одаренная національная психика можетъ развратиться и размѣняться на пустяки при отсутствіи здоровой общественности, при господствѣ такихъ пагубныхъ началъ, какимъ было крѣпостное право, при пустотѣ и пошлости жизни и „пугающемъ отсутствія свѣта" Гоголь чувствовалъ и по-своему понималъ это. но онъ не могъ воз- выситься до критики общественнаго строя того времени, не могъ уяснить себѣ все безобразіе крѣпостного права и не- состоятельность дореформенныхъ порядковъ: при свойственной ему темнотѣ ума онъ не имѣлъ вт. своемъ распоряженія ни *) Выраженіе Гоголи, см. въ І-и гланЬ.
113 ипяботаипыхь политическихъ понятій, пи сколи ітш.................... ''"'"•і'і" ........................... ііп» іі" ............... ........-лп............... ..................................... ...іо.. ЯІ, „„рчу —К1.К1. »1<ір>І.ІІК'Т'І. циіу|іѣ. .................... ,ѵмт«" .«"I1"1"'"' ' "Г”"" бгаоіірнаіеіі» ........ и,.,,,, *....... уродггк»............у.сігахъ вал,о( ь .ц ;)ТІІ уродства .....Ц'' Ііршущіі русской). ЧС.ІОІГІІЬѴ. ЫВ]. ,,ю„ юлу. «XI. па СТГІН.ІІІ. руг.ккѵь „„ЛІ.ІІИХ'І. і1|ііпііііишп.. II его гевіааыша гагара Яіч> и, его главяхъ. не могучихъ орудіемъ рааітіи .Лцч-тань наго самосознанія, а только какъ бы исповѣданіемъ націо- лялыіыхъ грѣховъ іі призывомъ къ покаянію, къ иравгпіѵвітмѵ исправленію. Въ этомт. отношеніи весьма характерно ъін Гоголя одно изъ слабѣйшихъ его произведеній — „Развязка Ревизора”, гдѣ дано аллегорическое толкованіе великой ко- медіи, причемъ говорится, будто водъ городомъ, гдѣ про- исходитъ дѣйствіе, слѣдуетъ понимать „душевный городъ", подъ фигурами чиновниковъ — человѣческія страсти, а Хле- стаковъ—это „вѣтреная свѣтская совѣсть, продажная. обман- чивая совѣсть", въ то время какъ настоящая, ііе.шцеііріитнніі совѣсть человѣка символизируется настоящимъ ревизоромъ, о прибытіи котораго возвѣщается въ концѣ комедіи Ч. По- добныя же морально-аллегорическія толкованія давалъ Гоголь и „Мертвымъ і.мпамъ". Здѣсь воочію обнаружился и заговорилъ своимъ языкомъ моралистъ, раньше остававшійся въ тѣни и говорившій язы- комъ художника сатирика. По еще ярче и полнѣе выступаетъ этотъ моралистъ, вмѣстѣ съ занимающимъ его „душевнымъ дѣломъ и съ ею широкими планами художественной дѣятельности, ііапрміъи-іі- ной на служеніе правствснпымъ цѣлямъ, въ различныхъ мѣ- стахъ писемъ, въ родѣ, наприм.. слѣду........ Л рѣшіыся собрать (вт. „Ревизорѣ"! все дурное, какое только я лііііь 11 за однимъ разомъ надъ всѣмъ посмѣяться вотъ все нрош '"Я.І- III.• „І’іВІІЗора"! 310 было мое н.ріое ПроІІ ЛИ'НЧІіе ЯІ* іи.іііілеппое ст. цѣлью произвести доброе вліяніе на оощн пю. что. впрочемъ, не сдалось.,. І1релстав.іеніе .І’евязорв прона весі. заключительный момоаогт» -не Дополненіе КЪ развяіКІ. Ревизора".
русской лушъ“. Да,1ѣе не могъ вьгяс- >-У ве- м і,. на мена іягостное впечатлѣніе. Я былъ сердитъ и рнп'.ігіі мгнм не понявшихъ. и па себя самого, бывшаго* пиной тому. что меня не поняли-. Мнѣ хотѣлось убѣжать бть кт Іунія іребовала уединенія и обдуманія строжайшаго гетто сѣла. Уже давно занимала меня мысль болы чиненіи Ч въ которомъ бы предстало нее. что іі хорошаго. и дурного въ русскомъ человѣкѣ, и о лить бы переть нами виднѣй свойство 2) нашей природы"... Эго былъ замыселъ „Мертвыхъ піворатся о томъ, что „планъ цѣлаго никакъ нкты-я н опредѣлиться ". и что ему пришлось учиться пікихъ мастеровъ постройкѣ большихъ твореній",—и онъ при- нялся .чі нихъ, начиная съ Гомера. ..Съ большими усиліями4______ продолжаетъ онъ—„ удалось мнѣ кое-какъ выпустить въ свѣтъ первую часть „Мертвыхъ душъ", какъ бы затѣмъ, чтобы уви- дѣть въ ней. какъ я былъ еще далекъ отъ того, къ чему стремился. Послѣ этого нашло на мепя вновь безблагодатное состояніе... Я думалъ, что способность писать просто отпя- .. болѣзни и тяжкія .игъ отъ меня"... Но тугъ постигли его душевныя состоянія", подъ вліяніемъ которыхъ онъ обратился къ тому, къ чему „прежде, чѣмъ сдѣлаться писателемъ, имѣлъ охоту.—къ наблюденію внутреннему падъ человѣкомъ и надъ душой человѣческой" 2). Безъ всякаго сомнѣнія, тугъ рѣчь идетъ не о тѣхъ наблю- деніяхъ. которыя производятъ всѣ художники. а о тѣхъ, какія свойственны только художяпкамъ-моралистам ь. Это была за- дача „своего душевнаго дѣла".—здѣсь подымались вопросы нравственнаго самовоспитаніи. „О. какъ глубже передъ тобой раскрывается это познаніе (души человѣческой), когда начнешь дѣло съ собственной своей души!" читаемъ дальше. У Гоголя эта постановка личной нравственной задачи сопровождалась оживленіемъ его религіознаго чувства. — поэтъ впадалъ въ ре- лигіозный экстазъ и мистицизмъ. „На этомъ пути"—продол- жаетъ онъ—„поневолѣ встрѣтишься ближе 2) съ Тѣмъ. Ко- торый одинъ изъ всѣхъ, доселѣ бывшихъ на землѣ, показалъ въ Себѣ полное познаніе души человѣческой"... Выраженіемъ этихъ морально-религіозныхъ настроеній и идей и явились ’) Разрядка моя. ’) Разрядка Гоголя.
145 Выбранный мѣста изъ переписки с1( друзами' II ;т„й книги показалъ Гоголю, что ,к|„ ЖиЛдью • -Нскуссіво — говоритъ онъ— н б.- ч К . "|І" „„уч.-ві.- ’і. Мш- дѣло гов,І|ІЯ„. „я"; ^ждевіями. .1 долженъ гастаитп. жвваь ..................... чравтояаті. о жизни. Иг-тпяа метали,,. Но «„„у,,,,.,. „„„ й„ „ безъ это,,, большого кр„ка ,л.,аІ,.гя д, „инъ ирои.лшдіт .іовъ искусства? йогъ ли » ви, вить жизнь въ ея глубинѣ такъ, чтобы она пош.іа въ поученіе?’4 2) Такими вопросами не задаются тѣ художники, которые ограничиваются этикой., присущей искусству, и не преслѣ- дуютъ особливыхъ моральныхъ цѣлей. Имъ чуждъ поэтому и тотъ узко-моралистическій, дидактическій взглядъ на искусство, который высказываетъ Гоголь въ слѣдующемъ мѣстѣ топ» же письма: „Искусство есть водвореніе въ душу стройности и по- рядка, а пе смущенія и разстройства. Искусство должно изоб- разить намъ такимъ образомъ людей земли нашей, чтобы каж- дый изъ ласъ почувствовалъ, что это живые люди 3), со- зданные и взятые изъ того же тѣла, изъ котораго и мы. Искусство должно выставить намъ на видъ всѣ доблестныя народныя 4| наши качества, не выключая даже тѣхъ. кото- рыя. пе имѣя простора свободно развиться. пе всѣми отмѣ- чены и оцѣнены такъ вѣрно, чтобы каждый почувегвова лъ ихъ и въ себѣ самомъ и загорѣлся бы желаніемъ развить п возлелѣять въ себѣ самомъ то, что имъ заброшено и поза- быто. Искусство должно выставить намъ всѣ дурныя паши народныя 5) качества и свойства такимъ образомъ, чтобы Слѣды ихъ каждый изъ насъ отыскалъ прежде въ с<чИ гамомъ и подумалъ бы о томъ, какъ прежде съ самого сеоя сбро- сить все. омрачающее благородство природы нашей. Іоіда только, и такимъ образомъ дѣйствуя, искусство исполнить свое назначеніе и внесетъ порядокъ и стройность въ обще- ство" с).
1II) Едва лі возможно возстановить полную психологическую картину _ іѵпігннаго дѣла’ Гоголи и того -самовоспитанія' О ког«)|юмъ онъ такъ часто говоритъ въ своихъ письмахъ Но мы. кажется, не ошибемся, если скажемъ, что въ осно- ваніи . іушевпаго дѣла ' лежало преувеличенное, ипохондри- ческое представленіе о своихъ недостаткахъ, даже ггрѣхахъ" «нільшев- частью воображаемыхъ. Самовоспитаніе же. сколько извѣстно. сводилось къ самоанализу, углубленію въ себя, по- каянію молитвамъ, религіознымъ упражненіямъ разнаго рода, чтенію душеспасительныхъ книгъ. Но все это получитъ надле- жащее освѣщеніе только въ томъ случаѣ, если мы не будемъ упускать изъ виду того, что Гоголь былъ натура не только глубоко-религіозная, но и мистическая. Онъ принадлежалъ къ тому типу вѣрующихъ, которымъ, чѣмъ онп больше вѣруютъ, тѣмъ недостаточнѣе кажется ихъ вѣра. Эгп—религіозность мнительная и тревожная: ея отли- чительныя черты—жажда знаменій и чудесъ, стремленіе къ непосредственному общенію съ Божествомъ, постоянные пе- реходы отт. смиренія и самоуничиженія человѣка къ гордому и счастливому сознанію, что Божество открывается ему. пе- чется о немъ и таинственно ведетъ его куда-то. посылая испы- танія. болѣзни. разнаго рода указанія... II человѣкъ сосредо- точивается па постоянномъ, напряженномъ истолкованіи себѣ самому смысла этихъ указаній свыше... Случится ли съ нимъ какая-нибудь бѣда, неудача, бо- лѣзнь.—онъ уже задумывается, ломаетъ голову и старается понять, что именно хотѣло сказать этимъ Божество. Его сны становятся вѣщими,—вся жизнь его обставляется таинствен- ными символами, его умъ безсильно бьется надъ мудреною казуистикой толкованія этихъ символовъ. А если къ этой, отчасти горделивой и всегда утѣшительной, вѣрѣ въ непосред- ственное вмѣшательство Божества въ личную жизнь человѣка мы присоединимъ еще и другую, уничижительную и устра- скому (’^ г®““ присоединеннаго къ ..Выбраннымъ мѣстамъ изъ пере- писки <-ъ друзьями-.
117 в-Н'У »ъ .вяиетую т . хЬ.1» ладте|шгштъ человѣка в „.ін,«""'1'“» г*«'* ............................. Чтобы лучше .«...... адж. »»« родъ «ш пщишш. приведши, шіико.кк.. выдержекъ ясенъ Гоголи. От. Вѣрол. ВЪ предчувствія И. того. г,„,г видѣть въ нихъ данный ему «выше .даръ пророчества- ѵі:а. данія на это мы находимъ въ его перепискѣ еще ;Ядолп. д„ .окончательнаго поворота въ сторону крайняго мистицизма. Такъ, въ письмѣ къ овдовѣвшему Плетневу отъ 27 септ. 1839 г. онъ говорить. .. Бы лишились вашей доброй и милой супруги, столько лѣтъ шедшей объ руку вашу... Знаете ли. я пред- чувствовалъ это. и. когда я прощался сь вами, мнѣ что-то смутно говори.ІО. что я увижу васъ въ другой разъ уже вдов- цомъ. Еще одно предчувствіе, по оно еще не исполнилось, по исполнится, потому что предчувствія мои вѣрны, и я не знаю, отъ чего во мнѣ поселился теперь даръ пророчества'... Истолкователемъ указаній, идущихъ свыше, глашатаемъ воли Божьей является Гоголь сперва и чаще всего въ письмахъ къ матери, и можно утверждать положительно, что это отнюдь пе была у него только манера выражаться примѣнительно къ умственному уровню и простой вѣрѣ матери. Нѣтъ, въ дан- номъ случаѣ. Гоголь вѣрилъ больше и крѣпче, чѣмъ вѣритъ люди обычно-религіозные. Въ письмѣ къ матери отъ 26 нпв. 1840 г. онъ говоритъ по поводу затруднительнаго матеріаль- наго положенія его семьи: „Намъ грозить крайность. .Но значить—насъ Богъ вызываетъ на битву. Онъ хочетъ погля- дѣть на пасъ. какъ мы пройдемъ по этому пути и справед- ливо ЛИ ТО. что мы говорили до СИХЪ поръ, оудто МЫ вѣруемъ ВЪ Него и на Него возлагаемъ надежду". Такихъ мѣстъ можно привести десятки. Съ годами все очевиднѣе становилось ему нарочито вмі.іпа- тельство Божества въ его личную жизнь и судьбу. Іикъ. іп «ггши-ящемся кі постигла опасная болѣзнь іілііть «то. и .одна толью II. /Но чудное мое пенѣ черновомъ наброскѣ письма къ Раевской. 1840 году, онъ говоритъ. ЧТО «то отъ которой врачи не могли исц чудная воля Бога воскресила’ еі
148 .нніе" продолжаетъ оігі. „наполняетъ душу мою утѣше- ніемъ несказаннымъ: „стило быть, жнзпь моя еще нужна и не бунтъ безполезна".- Въ письмѣ къ Аксакову отъ 28 дек 1840 г, читаемъ: ....Я радъ всему, всему, что ни случается со мною въ жизни, и какъ погляжу я только, къ какимъ чунчпымъ пользамъ и благу вело меня то, что называется въ свѣтѣ неудачами, то растроганная душа моя не находитъ словъ благодарить Невидимую Руку, ведущую меня". Жуковскому онъ писалъ 10 мая 1843 г.: „Болѣзнь моя такъ мнѣ была доселѣ нужна, какъ разсмотрю поглубже все время страданія моего, что не даетъ духу просить Бога о выздоровленіи. Молю только Его о томъ, да ниспошлетъ нѣсколько свѣжихъ минутъ и надлежащихъ душевныхъ расположеній, нужныхъ для изло- женія на бумагу всего того, что пріуготовляла во мнѣ. болѣзнь страданіями и многими. многими искушеніями и сокрушеніями всѣхъ родовъ, за которыя недостаетъ словъ и слезъ благо- дарить его всеминутно н ежечасно..." Вникая въ тайный смыслъ посылаемыхъ ему испытаній, неустанно прислушиваясь къ указаніямъ (-выше. Гоголь не- замѣтно выработалъ себѣ нѣчто въ родѣ „теоріи позпанія“ путей Провидѣнія и вмѣстѣ теоріи чудодѣйственной силы мо- литвы. Опъ писалъ Языкову (4 ноября 184.'! г.): „Молитва, не есть словесное дѣло: она должна быть отъ всѣхъ силъ души: безъ того она не возлетптъ. Молитва есть восторіъ. Если она дошла до степени восторга, то опа уже проситъ о томъ, чего Богъ хочетъ, а не о томъ, чего мы хотимъ. Какъ узнать хотѣніе Божье? Для этого нужно взглянуть разумными очами на себя п изслѣдовать себя: какія способности, данныя намъ отъ рожденія, выше и благороднѣе другихъ? Тѣми спо- собностями мы должны работать преимущественно, и въ сей работѣ заключено хотѣніе Бога; иначе онѣ не были бы намъ даны. Итакъ, прося о пробужденіи ихъ. мы будемъ просить о томъ, что согласно съ Его волею; стало-быть. молитва наша прямо будетъ услышана. Но нужно, чтобы эта молитва была отъ всѣхъ силъ души націей. Если такое постоянное напря- женіе. хотя на двѣ минуты вч. день, соблюсти въ продолженіе одной пли двухъ недѣль, то увидишь ея дѣйствія непремѣнно. Къ копцу этого времени въ молитвѣ окажутся прибавленія. Вотъ какія произойдутъ чудеса. Въ первый день еще ни ядра мысли нѣтъ въ головѣ твоей: ты просишь просто о вдохпо-
„расота что весь составъ уже самъ и къ концу какой-нибудь что уже все составилось, что нужно; его. и сила, и глубокій внут|М*ніііП ....- І!"' "І~-™ »»Ѣ‘. ............. і» »ЧЬ'»О-|" • ......«. ш четверти! ш ихтыЯ' О* „вою-то сплою . Потомъ оюирти „..... ямчат.гіі. могутъ провзвеета аадужыишии ......... „ ... чему могутъ послужатъ? II ва ......... п „ ж„ „,|л>п „„„Ьдуюі і. огвь™. которие будутъ прямо оп. ііов этихъ отвѣтовъ будетъ такова. .....----- собою превратится въ восторгъ; другой недѣли увидпшь. и предметъ. п значеніе смыслъ, словомъ—все: стоитъ только взять’въ руки перо, да и писать . •)ти люоопытныя строки говорятъ сами за себя. Олѣ какъ нельзя лучше раскрываютъ намъ самую суть того мистическаго уклада души, какой былъ присущъ Гоголю. Какъ видно изъ приведеннаго отрывка. Гоголь стремился внушить такое воззрѣніе и настроеніе другимъ.—въ данномъ случаѣ поэту Языкову. Вотъ аналогичное внушеніе, обращен- ное къ ху іожнику Иванову: „Вы еще далеко не христіанинъ. хотя и замыслили картину на прославленіе Христа п хри- стіанства. Вы не почувствовали близкаго къ намъ участья Бога и всю высоту родственнаго союза, въ который Онъ вступилъ < і. памтГ. Нетрудно понять, какое вліяніе должно было оказать это мистическое воззрѣніе на постановку той личной нравственной задачи, того ..душевнаго дѣла“. которое такъ занимало Гоголя: этическое поглощалось у него религіознымъ. проблема пран- ственпаго совершенствованія ставилась и рѣшалась въ духѣ личнаго подвижничества, аскетизма. удаленіи отъ міра. Онъ глубоко вѣрилъ, что на этомъ пути устанавливается и крѣп- нетъ связь человѣка съ Божествомъ и за человѣкомъ обезпе- чивается загробное блаженство на небесахъ. Вникая иъ психікюшчи-кій с.яіагь ............шго дѣла’ Го- 1'0.111. ми ясно различномъ и. »’"“ъ "УЧ1™"»1' ДЫ ДИ половши: О р< іигіо:іио-іі|>:и« ™ іяюо«« шгиііп.' съ ті.ми Шсінчѵскіімі.........маша. на ......мг я шіыт-что уіалп. г
• I ’ • ПЦо»НО|>ИиЯ ІНМКІ. НОННИН II. I «ІГП.ІЬІ Общи »«•»«•»« «імгѵікн... »м. шющсЛ субъекту нраін гн,.ІІН(ІГ, ) «МШ» ГреІМГИіе ІГЬ |<ы< ОКОЙ < ГеПГНИ 'И|ІІІКТО|,П(И. ІМ ра.т»гь. нмнн'і.і опщгі гнгііііаі о ( ммосо.иоіниі прекрасно щрмяаг'п » меженной II. Іі Михайловскимъ і|іорМѵ (|.. .Кмъ ми* амѵь г ни го \ Въ пиніей литературѣ оно нц(.рІ(Мо «рм4М*"*> Ь Г» І'НТЯТОЧНо Иркой ГИЛОЙ именно у Гоголи II гмірец-ь . .Мертвыхь іушъ* н моралистъ .Выбран- ите*. мКіл і. но нраву долженъ быть названъ основоположни- »>ѵх м- ржні.»и'щнх ь. _проповѣдническихъ" теченій пли иа- рмп'ній въ |м«-о<иі’ііі нашей общественной мысли. .♦г.*») каченію Гоголя не могла повредить та крайне- еіѵгкаи и аскетическая постановка нравственныхъ задачъ мю>> мы видимъ у Игпі. Ибо. во-первыхъ. важно было не го кявъ «дача ставилась. я то. что она впервые была, такъ ніл иначе поставлена, что вопросъ бы.гь поднятъ, ▼пі великій художникъ сталъ моралистомъ и заговорилъ о я|ми>;кеніюмъ достоинствѣ человѣка, о его призваніи къ лучшему нравственному существованію. о необходимости стре- яѵтыз къ добру, къ чистотѣ души. къ внутренней правдѣ и проявлять ати стремленіи въ поступкахъ ВЪ ЖИЗНИ. А ВО- ВТОрЫХЪ. но свойственной человѣку неиш і І;дова іг іьностн. - у Гоголя особливо .«амѣнюй,--крайне ;>< >.. і гчк кал отрѣшен- ная отъ жи-іни постановка задачи не был.і ютіена у него ю ковца: вѣдь онъ не ушелъ вт. монастырь и другихъ не поб\жда.гь къ тому: напротивъ, его проповѣдь приняла на- правленіе общественное: овъ хотѣл'ь вліять пл общество, нгпраі'.лять нравы, съ какою цѣлью и издалъ ..Выбранныя мѣста-. Ми ло того: всю свою художественную работу онъ хотѣлъ повернуть въ эту сторону, выработавъ извѣстный — нраи<тв»-нно-поучительный — планъ второй и іретьей части .Мертвыхъ душъ*. Наконецъ, мы видимъ, что онь веделъ <т-.ін-іібралиую пропаганду среди лицъ высокопоставленныхъ, стремясь подвинуть и.хъ на активную борьбу съ обществен- нымъ зломъ I яеправосудіемъ, взяточничествомъ н т. д. I. II мы можемъ смѣло екаешь о Гоголѣ, что онъ. преслѣдуя свое .душевное дѣло*, не только .спасалъ свою душу". но и стре- ми.и а по-сноем\ ..дѣлать благое дѣло среди царюющаго зла*. Ио съ годами .душевное дѣло* Гоголя принимало обо- ротъ все болѣе неблагопріятный для его личнаго—душевнаго
И. ..... ~ ™ А„, &1МИЙ1ІШИ1. «.«.и,, ,«^„и,м„ь ........... ' ... “ .......... « «Й-—ВИ-.Н.І1..™. * » , * .......... "П. присущаго РМѴ _ Вѣроямпя къ Ч(фта кь .НеЧи^т>,^,Г' ДрІЮ ряпіоиальнаю вѣрованія къ чорта. къ не^тю'ТІ,-' (итул* У П.І.. КІ.ЧНЫе СТраіИ. ПОПММИШ» /о®ОЯ«й «тГги- ^ЯВНЫХЪ или н.содкянныхъ ірѣхли. ужасъ при иш^'ч^, 0ИКГП. бын. вотъ сейчасъ «жъ п.иіядетъ въ Ю,ПІІ и потеряетъ «толь тяжкимъ трудомъ завоеванное блажнр-гво въ раю.. Оттуда постоянныя покаяніи учащенный «опггКи оттуда, если можно такъ выразиться. „душевныя вррмгя* которыи онъ носилъ. наконецъ—подчиненіе вліяніи. о Мат- вѣя. Мы живо чувствуемъ этотъ мучительный, итогъ болѣ.- неііпі.ій страхъ и трепета души .грѣшника*. когда читаемъ извѣстное іуховнор завѣщаніе Гоголи, гдѣ сказано: _І’и. ими Отца п < ыпа. Л хотѣлъ бы. чтобы по смерти выстроенъ нылъ храмъ, вт. которомъ бы производились частыя помпвкп по грѣшноіі іупгі;. Для того кладу въ основаніе половину МОИХЪ Доходовъ съ сочиненій... Я бы хотѣлъ. чтобы тѣло М«Н‘ .......ребено. если не въ церкви, то вт. оградѣ цер- ковной. и чтобы панихиды по мнѣ не прекращались *. і. Письма П. В. Гоі ...і;і ". подъ редакціей В. И. Шенрока. 1902. г. IV. стр. 42іи. Въ другомъ мѣстѣ того же документа читаемъ: -Помплуі'і. Господи, меня грѣшнаго: свяжи сатану вновь* (стр. 424). II еще: ..Помилуй меня грѣшнаго, прости. Г<н‘- поди! Свяжи вновь сатану таинственною сплою неисповѣні- маго креста" (написано за нѣсколько дней до кончины, гм. тамъ же, стр. 426). Вспомнимъ и извѣстный ра;:ска;'.ъ о юмь. какъ незадолго до смерти Гоголя (въ началѣ і|іенра.ія 1852 г.І о. Матвѣй гакъ ..напугалъ его пзображеніемт. отвѣтственности на Страшномъ Судѣ, что Гоголь, не владѣя собою. прерва.п •то рѣчь и сказалъ ему: ..Довольно! Оставьте меня! Не моп далѣе слушать! С.іпшкомъ страшно!4 (Примѣчаніе I». П. ПЬ-н- рока на стр. 423-й IV тома „Писемъ", со ссылкою па .!!•«• с.іѣдніе дни И. В. Гоголя4 д-ра ТарасенковаI. Однако даже въ самый рашарі. такихъ страхов'ь 1 ого.і не упускалъ изъ виду общественной стороны нравственны.х задачъ личности. Въ началѣ того же .духовнак» завѣщанія
III I. Ь Ір' ІЬЯМЪ I ІІ. « І..І .. . II,. СМу_ іцаПич і. никакими событіями. какія ни случатся вокругъ нагъ (кіаіік каждый свое дѣло, молнія въ тишинѣ. Общество тогда только поправится. когда всякій частный человѣкъ займется собою и будетъ жить какъ христіанинъ, служа 1»<и*у г];мн ору іінмн. какія ему даны, и стараясь имѣть доброе вліяніе на небольшой кругъ людей, его окружающихъ. Все придетъ тогда нъ порядокъ, сами собой установится тогда, правильный отношеніи межіу людьми, опредѣлятся предѣлы законные псемѵ II человѣчество двинется впередъ"... (тамъ же. стр. 423—Д) Излишне опровергать ату точку зрѣнія и доказывать, что такимъ способомъ никакія общества не „поправлялись и человѣчество этимъ путемъ не двигалось впередъ и не мо- жетъ двинуться... Но для насъ важно указать на то. что эта нераціональная, протпворѣчащая и историческому опыту п всѣмъ предпосылкамъ науки, точка зрѣніи не разъ выставля- лась и въ послѣдующее времи въ пашей литературѣ, - именно нѣкоторыми представителями того морализующаго направленія, основателемъ котораго былъ Гоголь, Съ особливою настойчи- востью и послѣдовательностью проводится опа въ проповѣди .1. II. Толстого. Вмѣстѣ съ тѣмъ укажемь и па то. что едва ли найдется подобная постановка нравственно-общественной за- дачи у представителей другого теченія, именно того, которое идетъ отъ Пушкина. Когда появились „Вечера иа хуторѣ". „Миргородъ “ и др., потомъ „Ревизоръ|і. никому и въ голову не могло придти, что авторъ этихъ вещей, по своему душевному укладу и ха- рактеру дарованія, призванъ сдѣлаться художпнкомъ-мора- листомъ. Нравственныя основанія смѣха въ „Ревизорѣ", ко- нечно. были поняты лучшими умами эпохи: по что „Реви- зоръ “ былъ написанъ при особливомъ давленіи ..мукъ со- вѣсти". это зналъ только одинъ человѣкъ—самъ Гоголь, да и тотъ еще не понималъ истиннаго смысла и всего значенія этого факта. Фактъ состоялъ въ пробужденіи особливой, болѣзненной отзывчивости нравственна го чувства, реагирующаго, съ чут- костью барометра, на давленіе нравственной атмосферы обще-
гги Л <•««"-> <>>- ыт-л>. этого кжои„>ъ _ д,„ щггь ...................... „ , |ічяи л т|„Лі,'і,Э .и .іи- о«і пнііжыеяіо <•<•«« «ихъ недостатковъ и дурныхъ замашекъ... ІІ„ „,»|Л «п. сталъ уже ягоѣ,. ішдячяп. пиоп. г„,то одна изъ важныхъ ъ .Авторской испо- дуПІСВНЫХЪ мукъ и понялъ, что это- Йружппъ его творчества. Впослѣдствіи, .... ..... КІ.ІН • о|,ъ н<іі"»іипалъ: Причина той веселости к. мѣтили въ первыхъ сочиненіяхъ.... заключалась въ ніютци.й душевной потребности. Па меня находили припадки тоска, мнѣ самому необъяснимой, которая происходила, можетъ быть, отъ моего болѣзненнаго состоянія. Чтобы развлекать себя са- мого. и придумывалъ. себѣ все смѣшное, что только мои. вы- думать..." Объясненіе—довольно наивное, но въ. немъ нельзя пе видѣть правильнаго указанія на симптомы сложнаго ду- шевнаго процесса, который въ. ту эпоху (первыхъ произве- деній Гоголиі только начиналъ развиваться. Пріішідки без- отчетной тоски. отъ чего бы опа пн происходила, были пре- цедентами юіі напряженной работы нравственнаго солпапін. которая вскорѣ должна была обнаружиться съ полною оче- видностью. Потребность въ смѣхѣ, въ утѣхахъ беззаботнаи» веселаго творчества—безъ, мукъ совѣсти—явилась, при огром- номъ комическомъ, талантѣ, естественною реакціей противъ припадковъ, ..необъяснимой тоски1’. „Ревизоръ." былъ поворотнымъ пунктомъ въ. творчествѣ Гоголя: великою комедіей опъ круто повернулъ въ сторону того творчества, которое мы называемъ „связанііымь запро- сами личнаго нравственнаго сознанія художника. Въ гой же „Авторской исповѣди" читаемъ: „Я увидѣлъ *). что въ сочи- неніяхъ своихъ, смѣюсь даромъ, напрасно, самъ не зная .ш- чѣмъ. Если смѣяться, такъ ужъ лучше смѣяться сильно и надъ тѣмъ,, что дѣйствительно достойно осмѣянія всеобщаго. Въ „Ревизорѣ" и рѣшился собрать въ одну кучу исе дурное іп. Россіи, какое я тогда .піалъ, всѣ несправедливое іи кякія дѣлаются въ. тѣхъ, мѣстахъ, и въ тѣхъ случаяхъ, ідѢ оольпіі всего требуется отъ. человѣка справедливое іи. и за однимъ разомъ, посмѣяться надъ всѣмъ. 11" -»то. какъ и.шізіно. про ...... ш.грш ающ.ч- дѣйствіе. Сквозь смѣхъ, который никогда ') ІІое.11. Цігокякі. Пушкинъ раскрылъ ему іл<»
•нинчгшіоііівіі и иніпі.інх.кйпоіі ІІІІІІІ.’ЯѴІІІІІІ II ОІІІІ.)ііі!ііі: ОІІ I! ІІІІІПіІІГ ОІ.НІІі ‘И.І.Х.І ИО.Ч.).)ІіІ|.|ОГ -ІАІЫІІ у.ЮЯ.) Ч.Я Ч.МОНЧГ.ИІІІр’ 41.).) ЛОІІО.І.О.Ч НП.І..».)Іі(І(Ш1 <|.Ц!|| -іі.іні.і.і.поі'ЛХ ІИІ1.)Г.ІІІ.)ОІІ і,і:.)іі.)іі—опіі.)я.)(>.'і 1! (кр.пяіх’іі «моля КГІ чІІІ ІІ.ІІІІІ1І.ІН <)ІІІНіГ.)Лі:.)у ОІ’І’іу НЕЧМО. | ІіГіріОІІОІІІІ ,>ІІП!)І'(І.)1'0.) ііуіі) окіпіп ан о.ччгоі іішіш'.ніі о.тпііаяі.іа'іііоо о.ыюіі ѵгір' нгі и ііііі.іі іѵ.ніі.) о.іиіііь>я.і..)Яілііі-оііііИГ о.іоло ч.і,.)ои.ч'.ия оіХяіііѵщ ИГІИГ Н ІИ Ч.КГЮ.) Ч.НИ.І.І! О.І. "ИЯ1.).)Ь(І(ШХ 0.1.) НОНІІ.'І'..\<ІІІ ОИІКІІГ -чхпи.ні іц.ні \ нгічо (_огі|,Ѵ .іоііяАіііХГ" ) кііінііічіі іі іііпіі.ні1.)ЯіііІи п.ішіьиг іяо.хмііиія няяотилоіі о.і,ь •іііигіі;иі[іі ічи иг.);.| ЧЯОДВИІ 'І.Х1ЧЖІѲП 'ЬХВДв чілон.т.окноя оіХнвл ч.хіиііяіП'ио.) ч.піл чл:1і іюііі'о ч.гічіі чго.іо_| .•іііілѵ •ілі'іякі.цу" и пгііІо(:ия.і,|" г'и.хіояі і,.чі!іч шли но іпшіііііі пигокілп ч.ііц-шік т ‘.і. и иніияон’ііоо .иіі.)ііиіі.і..Х'|і|і - ОІІІ 'ІЯпІ ІІ.І ‘ЫѴІІоф.ХІ ЧІ'НІІ •|{||Ц!ІІі:О.)ОК1!Э О П!ПІІ.)Я1.).)1ІІ!,1" ІІІ.ІШЯИІІ иівіііі о.іоііі.)оіі(|,(|)і .)іи.)Гі!іі иія.і.эі-д.г.)оіі{[ ОІЧІГ [Г.ІІ'ІК.) ІК.І.ИІ ОЯ 'І.НОІІІПІИІІ.ІІКІХ І.ІѴІЙІ|||І>.І..Н!П ІН1ЛГЛ9 II ІІІ.ИНІПШіуо НОЯ.) Ч.І.ІІИГОІІ.ИІ ОПЬОГИІІОІІОІІООІ ІЧО Ч..ЮК \Ш.>.111104 и ЛІ|.|,.)(І1!|'Д.)(),| уйпвшлг.) 'члиріог.)!, Ч.Х1ЧІІ010.Ч ИІІП иіячглл чппііо.) ічооііі ч..і.ііоі.)о,і ц ох-ч.і«о,і, ч.я ічичгоіі уоИМіП-Ь -<ІІП VIII | •|.|.)-|,к>| II НІ.І.ИЯІГШІ О.ІШ|П.)Я.І,.).)ІІПІО ИІГНГІП: І!В.Ч1ІГ-»Я "•ІІ1 пмиі >11-- ц0.,.„н|ц _-ц.мАіІГ ЧЫМ..ИН! оі ічо чтя ,ні лка <'Н -и. Ч.КИІ1ЫІГИІІ0ІІ Ч.І.НО д.у.ч'.лг.) ви (н]|і-и)-Ія і]н| |и)ям Т'.......•ими» « ..... ............ ™ ................ ..... «'" .........; " *!І...- йцтм г,........... шм» Г [.коііини!1-1 іііпапіА'111"’’ ,"а.)Я они-"511
ОЙЖ.Сн— ‘ІІЯХ.ІяХн КІ.ІЛІІГ !|..)Н ОЯ’.А ВГИХОГ.ЮП 1'10 КНІІО.І.оЯ Ц.ІП 1,я ИЯУ'ІГ О (ОНИ 'Піано ЧІ.Ц.ІГІІ ОИ.Ч'ЛП ІП.>.)<),[ ЧХІІЯ'Аг.) ОН.Г..МН -оНИИХ.НІ Ч.Х.»ВГ.»Я'ОЦ ОХИ ‘ЛКОХ О.І.Н ВГ.ІО.І. .,111.1 Ч.ІТПІІ: .111 I' •і),і„)фя аоя.) ч.хи.іо(Іо я.'иріогаь уіяпГоіІо.івго иг.м ічнх.івнл.ін ЧЯ.АГЛо .ІІ'ОІОХОЯ ‘'ЬХ!|,Х Ч.ХИ.ІОИК ИЧ1.1В11.) ИІ'Г ОІІ ІІЧХ.ЛНі.) 0.1.ІОП.) іпТ аіг о.і..)ц.и ѵшя охи Х.і.Анип ви ни ч.іжяічоиг; .ш цоиниг И.І..ЯІІ'ІІО.І II О.ІШІНІІГ ИІООІГ0КК.) ГІНАІІХ.) ІНЧЯПГХОН.ЙП !|,.)Я !|,0.І.» 4,(1 Я.І.ИГ'ірооіІ ІІ.Ю.ІЕ ІП'Г ОПЯ'АІІ 0X11 ‘ВГ.ІО.Г. ЮПИ .НІ |» 'ПІІ.'кХг.і 4тфхох к тяня 'хяі.’і. чі.ия'Аг.і ічуохь ‘чжірда: огвяпхлоГ.ш ірнк ШВ.ІОІШ Ч.ЯВЯ |.,'|.ОЯ'\Г.> ИОІПІЛЯХ.ЯІМѴХзО.І ВН ВХ.)‘|.Ни Ч.ЯОЯ.ПІОП %ХИОЯ.) ХѴояоп 011 _ІіГі|.ЯОІ(.,И ІГОЯ.МІОХЯ у " Ч.Я Ч.НО Ч.ХИІІОЯО.І) вГ.іох апші- .яі аіп.» :о.ін‘іііоіаГ’|,г.) (р'о(І ч.я иінвнсіпіп о.і.» ИХ.ЯНІНШІЯ.ІІІ Ч.Я И.ІЧХИЯЦ.НКО.І ИІІІВЯОІЫО Ч.Х1ІЯВМНН <ид,И || их.юлиохэ цоііп.ніх.міііоо" іьіоя.» кін.нях.і -.ІІІІЛ.ІО ОІ.Н.В'Гі!: ІПІІ.ЯІѴ.ИІХ.) ІІІ'ІІІІІ.ІЯХ.ІЯІІІІІІ ІІОЯ.І 'І.ГІІІІІП .10.» гш> и— ,.<охия.) чхи.чі іри« тяня" :ч,.)оіІііоя ьгинХн и ч.гѵгспп -НС ОПЧГаХЯЯХ.>П',|Г О.І.і ІИНКГве ЦОПІЫЯХ.ЯПІІІІГ-ОПЫІГ ІЯ0ЯЯ0НВ1.) -ОП ОІОІКЯІІІООГІОЯ.» II ІІ,І..>!|,ЯО.) ПИНЯЛІѴ" Ч.ІОГѴЯІЧИІШ.І И Ч.іогѵ.і -ИІІГ И ОЯ1.МІ1ІІОЯХ 0,1.) и • _ І!ІІПШІП.)ОЯОІ«В.)и ПОХООІНІ Ц.ШН.ИІХ -Хня «ьиіЛпог.іоп ч.гі'іо опчгахиях.ійфѴ ч.мч.я(ігаь -ьхохн гінпч.пк -о.} 'ШП'ЯСАОЯОЯ Ч,І..)Я'ОІѴ >!! .»Я'Л ИГО.ІОД ІПІІНІІСИІІІІ ЧЛІІІ.И чх.юп -наіія.іи ик.кія а.Яііиох.пін 'ьц ..члѵогхох ч,игі(Іхи№ я.ньлг.і Я.ИОПГПЯ' ч.я чхііГояояліі нг.юк чг.пчк иинѴііі: йги чг<|Лт іпмі'ііія.» КВЯВЯ ’О.ІЛ! ,).1Я АІѴ.Я1 Ч.Я •'І.1Ѵ0Х о чдияГпхог Ч,Я Ч.ІИППІ.и И НПО ИГВИЛГ г4,гохо\ Ч.1И(ІХІІ\ІІІІППІІЯІІІІІ 0.1.1 ІІХ.10НІІ.ИІЯ.ІН 1ІГІНІ -![-я гні'|,.жо.) ан іі о.і.і нчслііг ‘охи а.ія іпіхнн ‘ч.нн игк.О ц Ц.НІС'ІЛ ОО Ч.ІЫПОЯІШ • п ЦІІІ.ІІПАІІЯО.І" •ІПП.НПІІ'.іА' _1ИІІК Ч'ХО уіИ.1нХгХОи Ч.ХІЧІІСВІІ ЛПІЛѴ 0.1.) НИ .ІІПІПГЯ ГІОНІІОНХО.ІІІГО ВІІ іппгіхип.іояокі',)- чхлоииѴохооэи ші •.і.Лпіяітинві; о.і.і _01-4.1 аоня.іпілг- о.і.-.юяіія ни иппірняХ іг.іхопй'ішоп .іПівн и .яп«і> •>.ЯІ О.іа Ч.ХШѴЧ.ІИІІ Ч.Я Ч.ХОЯ И ----------- Ч.ІѴОКА Ч.І« 1'111 ГСОІІ.1О 0.1.» Ч.НІГ -НЯІ11.) ОІІЧІНІГОЙПІІІ.ІІІ Ч.ЯН.І.------ПГ.Н'ІІѴ !|,Х0ПІЮХ ИІІІ1 - II 1В1І.ІЯЙ, ".іі!ІІИ,)((х,)(|1!г||і цохооікі цЛііяіоя.ніх ч.нігпкнГоп іігкіоюя ІІНЯІ ВС ІИ'ІІІ.ИІГАІѴ Ч.Я Ч.Х.1ПЯИПЯ ‘ЧЛІІГС ЦП1П.1ІІХЛНЯ ЦОЯ.» Ч.ІІ ІГ».Ь»НГО -АГ.ІЛ .ІЦ.гоо ,),)Я Ч.Н() _ІІНП.І.!|.Г ІІНІГОН ІІКГІГОГОК !|І 'ЧНІІ ••’віинііояо іінгііі.іТт.) ііі«і'іііхооііі:і:,)о ііинвппя.ш ко.».» чігч;»і-ч ВВІІ 'ІХ.)ОПО.ИІ.[,ОП ІІННІІ.) О.І.Н II Ц.ГОХОГ Ч.І І'іу Ч.КЦ.ІІ -І ІѴ( I 'І\НОП 'ЬХИІІІ.НІИНО.) Ч.я чхпо А'.ГОП ОІІ .яил’ О.І.Н .П ЧМІІІІ И ГІО цоякм ''"І.О.І, ,»[| ,ІІ)К .(.уци.) ,икх 0,1,1) ч.і-нііоп.і..ія.(ноіі чкн.і |! чі-іМі 'ЬГШІІГТГ.ІЛ ЧГ.МДШІН І|.ГИ.І ЦО.ЧВХ Ч.Я ІМІЧО1ІНОІ1 .НІ ч НИ <“> Д”1 ‘
ГЛАВА V. Гоголь -общеруосъ на малорусской основѣ. Къ вопросу о національномъ - общерусскомъ значеніи его. Національность человѣка опредѣляется не его происхожде- ніемъ. а его языкомъ. именно тѣмъ, который называютъ „род- нымъ" (МиНегяргасЬе). .Родной языкъ* это тотъ, который, будучи- усвоенъ человѣкомъ съ дѣтства, сталъ для него при- вычнымъ. удобнѣйшимъ, необходимымъ органомъ его мысли. Это—тотъ, па которомъ человѣкъ непроизвольно мыслитъ, и который служитъ ему не столько для передачи мысли друшмъ. сколько лія созданія его собственной мысли. На немъ онъ молчаливо думаетъ, па немъ онъ видитъ свои сны и онъ же является всегда готовымъ средствомъ выраженія его чувствъ, его настроеній и страстей, всѣхъ интимныхъ івиженій души.— Если хія васъ, по обстоятельствамъ вашей жизни, такимъ языкомъ сталъ, скажемъ, французскій, то вы по національ- ности. несомнѣнно. — французъ, хотя бы происходили отъ русскихъ родителей и у васъ не было ни капли „француз- ской" крови. Ваше чисто-русское происхожденіе можетъ только внести кое-какіе оттѣнки въ вашу французскую національную форму, но послѣдняя, по существу, останется столь же фран- цузскою. какою является она у чистокровныхъ французовъ. Прилагая къ Гоголю это понятіе о національности, мы рѣшительно отвергаемъ обычное представленіе о Гоголѣ— какъ малороссѣ въ собственномъ смыслѣ. При малорусскомъ происхожденіи, онъ былъ, по національности, не малороссъ, я общеруссъ. Это съ очевидностью явствуетъ изъ двухъ фак-
ГЦЦІ'И даігь. которые въ данномъ вопросѣ имѣюп. |4ІІ1аю чеиіс: 1) художество,.,... творчество ............. , н,.: дознано. ЧТО художественно творить на языкѣ пе родномъ ып вЫінеуказанномь смыслѣ) это психологическая нешиможіюі-п.: па неродномъ, на искусственно усвоенномъ языкѣ можно тонко сочинять, упражняться въ слогѣ. но нельзя 1ЮЭТИЧ..КН мы- слить: 2) четыре тома его писемъ, начиная съ дѣтскихъ сви- дѣтельствуютъ о томъ, что обиходнымъ языкомъ его іичной жизни был ь Общерусскій. - на немъ, очевидно, .......тли п. его семьѣ., и онъ усвоилъ его еще въ дѣтствѣ, въ домѣ роди- телей. въ Васильевкѣ: на немъ же писалъ онъ письма близ- кимъ друзья мъ-землякамъ (А. С. Данилевскому. Прокоповичу. Максимовичу I. Въ огромной массѣ писемъ Гоголя есть только одно малорусское, да. и то адресовано поляку. Богдану Залѣс- скому, и само по себѣ (если бы. положимъ, малорусское про- исхожденіе Гоголя было неизвѣстно намъ) такъ же мало сви- дѣтельствовало бы <і его малорусской національности. какъ нтальянскоі письмо къ Балабиной—о его итальянской націо- нальности. При ш елъ томъ нельзя, разумѣется, отрицать присутствія въ національномъ складѣ Гоголя извѣстныхъ чертъ, принад- лежащихъ національности малорусской. Гоголь былъ обще- руссъ. но въ его общерусскомъ національномъ укладѣ и въ его общерусскомъ языкѣ были признаки малорусскаго проис- хожденія. подобно тому какъ у другого общеруссн найдутся признаки великорусскіе, у третьяго—бѣлорусскіе, у четвер- таго—польскіе, у пятаго—еврейскіе и т. д. Чтобы не сбиваться въ этомъ вопросѣ, который, при всей лингвистической и психологической простотѣ и ясности, за- путанъ и затемненъ неправильными ходячими представленіями ’<• національности, необходимо прежде всеі<і усвоить сеоѣ истинную природу того явленія, для обозначенія коіорнго мы пользуемся терминами .общеруссъ-. .общерусскій ідвио узаконенными въ филологической литературѣ, но малоупотре- бительными въ общежитіи. Обыі...венно ш тонъ еиие.гѣ. какъ «и гож.римъ аЬъ -общеру.чъ-. говорятъ . рус-кій ’ а »п. ввшягъ путаницу. И га. еаноаъ дѣлѣ: хохолъ яга. іаубини ІІ.чтамцшіи » ру- инъ ни. Галиціи. вѣдь. также русскіе, не м.'іпліее жмите
Р'и.а ц..-ь Москвы. тмнкоросса изъ Новгородской губ.. СПбц_ пика. бѣлоруса» и т. н. Ьсе ото—этническія разновидности, (пнііоіаіцінся подъ видовое понятіе—„русскіе", которое с.іу- жіігь пивко і.ія ихъ обобщенія, ихъ суммированія. Совсѣмъ не п>—„общеруссы": это слово означаетъ не объединеніе или обобщеніе понятій „великороссы". ..малороссы", „бѣлоруссы". < і. ихъ многочисленными дѣленіями по нарѣчіямъ и говорамъ, въ одну группу, а служитъ названіемъ особой, факти- чески существующей разновидности. Иначе говоря, подъ общее понятіе „русскіе" подводятся всѣ великороссы, мало- россы. бѣлоруссы. со всѣми ихъ подраздѣленіями, и еще— общеруссы. также имѣющіе свои подраздѣленія: общеруссы ня великорусской основѣ, общеруссы на малорусской, на бѣ- лорусской и потомъ также на разныхъ основахъ не русскаго происхожденія, а инороднаго. Сомнѣваться іп. существованіи особой національной формы, обозначаемой названіемъ ..обще- русской". нельзя, пбо пе подлежитъ сомнѣнію существованіе особаго общерусскаго языка, отличнаго оп. великорусскаго, малорусскаго, бѣлорусскаго. и притомъ языка не искусствен- наго. мертваго, а „натуральнаго". живого. Общеруссы—это всѣ тѣ. для которыхъ онъ является „роднымъ" въ вышеука- занномъ смыслѣ. Возникъ онъ. какъ извѣстно, изъ москов- скаго нарѣчія великорусскаго языка: по. ставъ языкомъ госу- дарственнымъ. а также языкомъ интеллигенціи и литературы, онъ давно уже перешелъ за предѣлы московскаго нарѣчія, воспринялъ массу чуждыхъ послѣднему словъ и оборотовъ, получилъ высшее развитіе и сталъ однимъ изъ міровыхъ язы- ковъ. Онъ продолжаетъ развиваться и совершенствоваться, онъ живетъ и притомъ — высшею жизнью, служа, помимо своей роли.—какъ способа общенія многочисленныхъ племенъ, населяющихъ Россію.—орудіемъ созданіи творческой мысли, какъ общественной, такъ и научно-философской и художе- ственной. Это—языкъ Пушкина. Лермонтова. Гоголя. Турге- нева. Бѣлинскаго. Добролюбова. Л. Н. Толстого и т. д..— языкъ высокой поэзіи, великой литературы. Необходимымъ условіемъ его жизнеспособности и его даль- нѣйшаго развитія, какъ всегда въ этихъ случаяхъ, является сохраненіе тѣхъ родниковъ, изъ которыхъ образовался этотъ могучій потокъ, т.-е. народныхъ языковъ (великорусскаго, малорусскаго, бѣлорусскаго съ ихъ нарѣчіями). Литературная
1 5Я л6)«'і"Іка ""' іѣдпихі. т.-е. |».,вяті,. «,„„ЦІг „удити™народаихъ лтриууі. имѣя ..ір„и1„.. тптелыіое значеніе, вч, то же время расчищасн. .родинки' яе даетъ имъ засариватьея или застаиваться и гъ тѣмъ вмѣстѣ подводить прочный культурный фундаментъ подъ зданіе ...'кн.- русскаго языка и литературы, претендующихъ на мірши- зпаченіе. Дальнѣйшая же судьба того или другого нарожаю языка, топ пли иной мѣстной литературы—это вопросъ исторіи, дѣло грядущаго, которое предвидѣть или предопр.-дѣліпі, нямъ пе дано. Великій общерусскій поэтъ-художникъ. одинъ изъ осно- вателей общерусской литературы. Гоголь, конечно, былъ обще- руссъ. По онъ былъ общеруссъ па малорусской основѣ. Какую долю ігь его національномъ складѣ и въ его творчествѣ слѣдуетъ отпесги насчетъ основы, это — вопросъ детальныхъ изслѣдованій, которыя едва начаты *). Памъ приходится огра- ничиться указаніями па элементарные и общеизвѣстные факты. Опъ побилъ малорусскую народность и пе переставалъ чувствовать свое психологическое родство съ нею. Онъ .побилъ малорусскія пѣсни, собиралъ ихъ. пѣлъ ихъ... Для этою, разумѣется, пѣгъ надобности непремѣнно быть .настоящимъ малороссомъ”. Діо.'повидимому, въ душѣ Гоголя были особыя— національныя — .струны", которыя отзывались на эти .родные звуки” трепетнѣе и сочувственнѣе, чѣмъ это могло бы быть у посторонняго любителя малорусской народности, пошли и старины. Онъ тонко п отзывчиво, какъ говорится, .нутромъ' понималъ особенности малорусскаго національнаго склада потому что эти особенности, или нѣкоторыя изъ нихъ, были у него самого. Сюда относится, между прочимъ, его несрав- ненный юморъ, специфическп-малорусскій. и веселый, жизне- радостный смѣхъ, искрящійся въ его произведеніяхъ изъ мн ш- русской жизни. Можетъ быть, сю,іа же придется ......... склонность къ .. поэтической лѣпи". къ художественно-созер- цательной жизни... Другія черты Гоголя, которыя иерѣдю также приписываютъ его малорусскому происхожденіи!, напри- мѣръ. его .хитрость" и .неискренность". конечно, не об-
............«МШИ иі 'ы і"|’." । КОЙ національности и врііііа.і.іе- ічпо какъ чело вѣку. Вообще черты нрав- гнеішаіѵ порядка не входятъ въ составъ національныхъ формъ. ОнЬ могутъ быть принадлежностью извѣстныхъ общественныхъ классовъ н профессій. но отнюдь не національности, какъ іакокоіі. и совершенно ошибочно приписываются этой послѣд- ней— въ силу привычки судить о ней но тону плп другому кіассѵ. который почему-либо разсматривается какъ типичный представитель ея ХІ. Національно-малорусскія черты въ умственномъ складѣ Гопия въ извѣстной мѣрѣ оживлялись тѣмъ, что Гоголь хорошо владѣлъ малорусскимъ языкомъ, не забывалъ его. за- частую говорилъ на немъ—съ „земляками" (и другими, напр.. съ Богд. Залѣсскпмъ), могъ писать па пемъ. По спраши- вается: моп. ли онъ творить на немъ? Вѣроятно, могъ бы— въ предѣлахъ малорусскихъ впечатлѣній и наблюденій па сюжеты .Вечеровъ". .Тараса Бульбы", пожалуй - .Ссоры Ивана Ивановича съ Иваномъ Никифоровичемъ11. Но въ вы- сокой степени знаменательно то. что фактически онъ даже и не пробовалъ творить па малорусскомъ языкѣ, и что един- ственнымъ и необходимымъ орудіемъ его творчества былъ языкъ общерусск ій. Изученіе Гоголя, какъ поэта и писателя, какь одного пзъ творцовъ русской (общерусской) литературы, предо являетъ особливый интересъ, между прочимъ, для изученія психологіи самой общерусской національной формы. Дѣло въ томъ. что, несмотря на великорусское происхожденіе общерусскаго языка, общерусскую національную форму, какъ явленіе психологи- ческое. нельзя считать разновидностью великорусской. Мы сказали выше, что національность человѣка опредѣляется языкомъ. Но это не значитъ, чтобы языкомъ исчерпывалась вся совокупность чертъ, образующихъ національную форму іичности. Эта форма, какъ собраніе пли. лучше, психологи- ческій синтезъ извѣстныхъ чертъ духовнаго склада п особен- ностей ума, есть явленіе болѣе сложное и широкое: опа со- держитъ въ себѣ много такого, что не принадлежитъ непо- ') Гакъ, напри мѣръ, польской національности приписали пресловутый -гоноръ", черту чисто шляхетскую, а вовсе не іюльскую, ошибочно ото- ждествляя .польское- (національное) со шляхетскимъ (классовымъ). Та- кихъ „ошибокъ" масса.
ліедстненно къ психологіи языка. Лани к. "ах"-ш'и' "е"™. к"т............... ч;,|іаі;, лілпленіс. возвышающееся надъ языкомъ. Такъ н . фНлого.|.іи лежитъ явственный отпечатокъ аш іійск^іп "наш’* №’ь,МІ” генія: на нѣмецкой-.,™™, ................., падкихъ привычекъ и пріемовъ мысли нѣмецкаго ншія" и Т- д_: снизь съ языкомъ и его психологіей здѣсьне исче.-лт ип она —не прямая, а косвенная, болѣе отдаленная. бо.гѣе ложная, чѣмъ та. которая видна въ нѣкоторыхъ дрѵгихъ проявленіяхъ или Дѣятельностяхъ національнаго сознанія, ііавр і,ъ поэзіи. Далѣе, національный складъ сказывается въ практикѣ жизни. въ народныхъ движеніяхъ. въ учрежденіяхъ, въ явле- ніяхъ общественнаго самосознаніи, въ соціальномъ творчествѣ. Національныя особенности, проявляющіяся въ этой области. конечно, не вытекаютъ пзъ психологіи языка, и послѣдняя только участвуетъ какъ одинъ изъ составныхъ элементовъ въ этой дѣятельности національнаго духа. Общерусская національность образовалась (и продолжаетъ развиваться дальніе) общими силами всѣхъ русскихъ этногра- фическихъ разновидностей при довольно замѣтномъ участіи обрусѣвшіе і. иностранцевъ и инородцевъ. ІИ. особенности зна- чителенъ і.кладъ малороссовъ, который, начавшись въ ХѴ’П-мъ вѣкѣ. и.о гі. все увеличиваясь. Поистинѣ поразительна та лег- кость и быстрота, съ которою уже въ ХѴПІ-мъ вѣкѣ, а еще болѣе в’і. ХІХ-мъ малороссы переходили отъ своей націо- нальной формы къ общерусской. Это не значить, что они превращались въ великороссовъ: это значитъ, что они вмѣстѣ съ великороссами, бѣ.юруссами и т. д. принимали дѣятельное участіе ігь образованіи и развитіи четвертой русской націо- нальности— общерусской, внося въ нее извѣстный вкладъ изъ своего языка, а еще болѣе—изъ другихъ сторонъ синей основной національности. Въ этомъ смыслѣ общерусскій націо- нальный складъ на добрую долю долженъ ныть признайь -малорусскимъ", при языкѣ великорусскаго происхожденія. Однимъ изъ самыхъ богатыхъ вкладовъ въ общерусскую на- ціональность со стороны малорусской были. Гоголь, или, лучнк сказать, онъ былъ типичнымъ и яркимъ представителемъ -ног. явленія, частнымъ случаемъ огромной важности въ этимъ исто рическомь процессѣ—образованія общерусской нацюналыішті при особливо дѣятельномъ участіи малорукі.ой. и
ІИ- .ноль . гпіхійио-іісторичсскомь" процессѣ наблюдается, чс ь п прочилъ одно любопытное въ теоретическомъ <»тно- шеноі мкіѵніе. которое МОЖНО назвать „раздвоеніемъ націо- нальной личности" человѣка. Гоголя мы причислили къ ООІЦе- руесамъ. по у многихъ другихъ мы шійдем'ь совмѣщеніе, па- раллелизмъ двухъ національныхъ формъ- общерусской и мало- русской—то при равновѣсіи обѣихъ, то съ преобладаніемъ •иной надъ другою. Сюда относятся. напр.: Квитка, у кото- раго малорусская форма преобладала надъ общерусскою: Гре- бенка. у котораго. повидимому. было наоборотъ: наконецъ, іаа.е самъ Шевченко, сохранившій благодаря происхожденію иль народа малорусскую форму въ особливой чистотѣ и ставшій первостепеннымъ національнымъ поэтомъ: однако при всемъ томъ въ немъ была и общерусская національная форма (ха- рактерно. что свой извѣстный -Дневникъ“ онъ писалъ па общерусскомъ языкѣ). Что касается Гоголя. то въ немъ мы (вопреки взгляду глубокоуважаемой А. Я. Ефименко, изложенному въ ея та- лантливой статьѣ о Гоголѣ. ..Вѣсти. Евр." іюль 1902 г.) не видимъ совмѣщенія или параллелизма двухъ національныхъ личностей и всѣ его -малорусскія симпатіи" объясняемъ не сохраненіемъ въ немъ малорусской національности, а только его малорусскимъ происхожденіемъ, малорусскою основою его общерусской національности. — Къ тому же подобнаго рода симпатіи нерѣдко наблюдаются и у другихъ. <> малорусской національности которыхъ не можетъ быть и рѣчи, но у кото- рыхъ либо есть доля „хохлацкой крови’1. либо еще въ дѣт- ствѣ залегли живыя впечатлѣніи края, его природы, куль- турной обстановки, нравовъ жителей, звуковъ пх'ь рѣчи, ме- лодій ихъ иѣсепъ. Этого рода симпатіи „ко всему малорус- скому’ мы шкодимъ, пан])., у А. О. Смирновой. у гр. Ал. К. Толстого, а также и у лицъ совершенно ..постороннихъ". ко- торымъ просто полюбилась малорусская національная складка, какъ Гоголю полюбилась итальянская. II. ( . Тургеневъ, слегка „подтрунивая" надъ „хохлами", всегда одиако относился къ нимъ съ большой симпатіей (Михалевпчъ въ -Дворянскомъ гнѣздѣ", воспоминаніи о ІПсвченкѣ. переводъ малорусскихъ очерковъ Марка Вовчка. личныя признанія въ атомъ смыслѣ, напр.. въ бесѣдѣ съ Драгомановымъ). Малорусскія симпатіи Гоголя, разумѣется, не были сим-
ІМІі»«п ,і1жт<.|іі.ііііиіі,-. „г„, „т 6ил „„ „дамъ, и» » і’и.іи •и|ИИ,іііі.іп ....»•........... ........ ......ІО .... могъ бы і"' н'іыаіьси отъ іМ„|)Ч,.(.|1(В и ( ’*” ' I 11,1 *'*’ •*> И'ІН.І .............и’ /'* ",І ‘ диутренні.......'’ужденіи творить на этомъ языкѣ. П»гп ’іѵ- Вдяора' іі .. -М« |>і выя .іуніи" не было и смысла писать по-мал» русски. НО Ве.ІНКІІІ поэтъ, еслибы ОНЪ былъ ІІШІ..И.ЩЙ МЖІо- рінчъ ІЮ національности, по языку. .ъ психологическою не- обходимостью долженъ былъ бы написать .Во-юра на хуі..рѣ* прежді1 ни то на своемъ родномъ языкѣ. Въ зак іюченіе вспомнимъ вдѣрь и । і. гш лого Гоголя о своей національности и объ отношеніяхъ между двумя важнѣйшими русскими народностями. Въ огромномъ письмѣ къ Смирновой отъ 24 дек. 184-1 г. находимъ, между прочимъ, с.ііцуюіцсе: _( кажу вамъ одно слово насчетъ того. какая у мена душа, хохлацкая или русская, потому что ото. какъ и внжу ил письма вашего, служило одно время предметомъ ваишхь раз- сужденій и - поровъ съ другими. Па это вамъ скажу чю л самъ и-' яііію. какая у меня душа, хохлацкая или русская 'і. Знаю только то. что никакъ бы не далъ преіімущесіна ни малороссіянину передъ русскимъ, ни русскому передъ мало- россіяниномъ. Обѣ природы слишкомъ щедро одарены ІІОІОМЪ. и какъ нарочно каждая изъ нихі. порознь заключнег і. вь себѣ то. чего нѣть въ другой: явный инакъ, что окѣ должны пополнить одна другую. Для этого самыя исторіи ихъ про- шедшаго быта даны имъ не похожія одна ни друіую •Віоы порознь воспитались различныя силы ихъ характеровъ, чтобы Потомъ, .лившись воедино, составить гобою нѣчто совершен- нѣйшее ВЬ человѣчествѣ-... • ІЮ мѣсто требуетъ нѣкоторыхъ поясненій. Прежде і’-сего, что понималъ Гоголь подъ терминомъ .русскій’? ’іакъ какъ зто слови противопоставлено слову .хохлацкій ю. пн и.рвый взглядъ. подъ ннмъ слѣдуетъ понимать .іи іикоруссиіл Ибо въ противномъ случаѣ выходило бы. что хохлы мало россы) не русскіе, т.-е. не принадлежать къ русской мыни славянскаго племени, чего І'оголь. конечно не думалъ. о (,6щиіі»г< и гакъ *' гакь " т"";г >- -і-і......
ни _ о іи км|мж**міе ..русская душа* ояннчаеіъ у него принадлеж- н«нті. кь мелинерусской шщіоішлыіоі ти. то получается другое •к- юрам І'.ііі*'. не могь же нъ самомъ дѣ.гЬ Гоголь сомнѣ- к*гьсм нъ томъ, что онъ не нелнкоруссъ. Очевидно, терминъ .русскій' употребленъ здѣсь въ томъ значеніи, въ какомъ мы брали выше терминъ „общеруесъ“. Поставимъ этотъ послѣдній на мѣсто перваго —п всѣ неясности устранятся. Гоголь, дѣй- «твніельно. могь колебаться въ опредѣленіи своей „націо- нальной души". ибо онъ. съ одной стороны, ясно сознавалъ ѵн общерусскій укладъ, а съ другой — столь же ясно ощу- щалъ ея малорусскую основу. Далѣе, ихъ гармонія, допол- неніе одной „души" другою, о которомъ онъ говоритъ, факти- чески осуществляется именно п только въ предѣлахъ обще- русской національной формы, гдѣ малорусская основа (у общеруссовъ малорусскаго происхожденія! сливается съ чѣмъ, что вносится другими элементами этой формы, въ особен- ности великорусскими. Но, говоря объ этомъ, Гоголь, оче- видно. беретъ терминъ ..русскій" уже въ смыслѣ ^велико- русскій" (двѣ разныя „исторіи“. которыя „даны" двумъ рус- скимъ племенамъ, п ир.І.—и происходитъ обычная въ подоб- ныхъ случаяхъ путаница понятій, приводящая, между прочимъ, къ странному утвержденію, что „обѣ. іуніи", „(лившись во- едино. составятъ собою нѣчто совершеннѣйшее въ человѣ- чествѣ". Суть дѣла въ томъ, что силою психологическаго син- теза національныхъ чертъ образовалась особая — общерус- ская—національная форма, существованіе и дальнѣйшее раз- витіе которой вовсе не предполагаетъ фактическаго „сліянія" данныхъ національностей, т.-е. прекращенія этническаго бытія великоруссовъ, съ одной стороны, малоруссовъ — съ другой. !4то прекращеніе означало бы. что изсякли „родники", и при- вело бы къ оскудѣнію самой общерусской „души", черпающей свои силы изъ тѣхъ родниковъ. Если они изсякнутъ, то ужъ навѣрно „общерусская душа" не будетъ „нѣчто совершен- нѣйшее въ человѣчествѣ". Разумѣется, пе станетъ она такимъ совершенствомъ и при ихъ сохраненіи („гдѣ ужъ! что ужъ! I. но во всякомъ случаѣ явится достаточно жизнеспособнымъ національнымъ укладомъ, призваннымъ къ самобытному твор- честву. какъ въ высшихъ сферахъ мысли (въ наукѣ, фило- софіи. искусствѣ), такъ и въ юдоли общественно-государствен- ныхъ отношеній, въ средѣ соціальной.
Прнвек нікн- мѣсто очень характеры, х« ! им.-нін» какъ общерусса. причемъ даже неустойчивость п-рминолоіін (.русскій" то ві. смыслѣ .великорусскій' то иъ смыслѣ ^общерУ'*11’’'1 ’• а 1,аі1ІІП и ложное пониманіе синіе.я націо- нальныхъ чертъ, какъ фактическаго сліянія няр, являются опціонами и иллюзіями, свойственными по преиму- ществу общеруссамъ. Все сказанное нами въ этой главѣ о настоящей національ- ности Гоголя служитъ необходимымъ дополненіемъ къ тму. что выпи1 (въ гл. ІІ-ой и Ш-ей) мы говорили о національ- номъ—общерусскомъ—призваніи Гоголя, о таковомъ же харак- терѣ типовъ .. Ревизора1* и „Мертвыхъ душъ*, о великомъ національномъ значеніи великой комедіи и геніальной поэмы, потомъ (въ гл. Ш-ей)—о созерцаніи Руси изъ прекраснаго далека, о психологіи этого созерцанія, наконецъ (въ гл. ІѴ-йі— о роли вс пікаго .хохла", созерцателя Руси, какъ перваго начинатели у насъ моральной проповѣди, художественной п нехудожественной. „Хохо,гь“ былъ геній общерусскій. Опъ созерцалъ Русь изъ прекраснаго далека какъ обіцеруссъ, и дѣло моральной проповѣди на Руси было предпринято имъ какъ общеруссомъ.
Заключеніе: къ вопросу о геніальности Гоголя. Заканчивая. этотъ опытъ психологическаго изученія натуры, и творчества Гоголя, постараемся въ заключеніе уяснить себѣ хотя бы нѣкоторыя стороны психологіи его геніальности. Насъ интересуетъ здѣсь вопросъ о томъ, какъ отражалась геніальность Гоголя на общемъ строѣ его душевной жизни, какъ проявлялась она въ нѣкоторыхъ, наиболѣе характерныхъ для него, особенностяхъ его творчества. Нельзя сомнѣваться въ томъ, что такъ называемая „геніаль- ность " является въ душѣ человѣческой .осложняющимъ обстоя- тельствомъ1’ высокой важности: она могущественно вліяетъ на всю психику человѣка. Если возьмемъ двѣ. натуры приблизи- тельно одинаковыя, то при геніальности одной изъ нихъ по- лучатся двѣ весьма различныя картины душевной жизни. Но. конечно, при современномъ состояніи психологіи, еще нельзя съ точностью опредѣлить, въ чемъ состоятъ и къ чему сводятся эти воздѣйствія геніальности человѣка на всю его психику. Впрочемъ, нѣкоторыя общія и предварительныя соображенія представляются мнѣ возможными. Но прежде, чѣмъ выставить ихъ, необходимо разобраться въ самомъ понятіи „геніальности’*. Нельзя сказать, чтобы это понятіе было достаточно прочно установлено: въ противномъ случаѣ намъ незачѣмъ было бы . разбираться “ въ немъ. Если оно не вполнѣ установлено, это значитъ, что само психологическое явленіе геніальности недостаточно изучено. По при всемъ томъ оно доста-
,.......... ................... аигкпи 1Я):1. «и»,—— ........ "" -и „1и1. Не иѣя и. <.«.<•мъ яжеві, шу,во „ а.и,|н]пі;. “ ; «ятія ге.іш.п..гті.. »ы .. |]д ' геніями- ішір.. Ньютона, Рафаэли. Канта. Гёте ]; Гейне. Пушнина. Мицкевича. Лобачевскаго и т" г Иначе говоря, мы имѣемъ эмпирическое понятіе пости, которое оказывается въ общемъ достаточно пішииь- нымъ и удобопримѣиимымъ *).—Какъ извѣсти... Это новиті.- геніальности обосновано на двухъ главныхъ признакахъ: на творчествѣ и оригинальности. Нетрудно дать этимъ при- знакамъ болѣе обстоятельное психологическое истолкованіе. Во-первыхъ. очевидно, геніальность есть явленіе мысли, а іевіаль- не чувства и воли, и когда говорятъ: ..геній чувства’, .геній дѣйствія” (папр.. послѣднее — о реформаторахъ, о великихь людяхъ въ политикѣ и т. д.), то ЭТО ТОЛЬКО .<|>пгуральное выраженіе": въ этихъ случаяхъ геніальность, какъ таковая, принадлежитъ уму. но этотъ геніальный умъ. въ силу особен- ностей натуры человѣка, проявляетъ свою творческую дѣятель- ность въ сферѣ чувствъ или въ практикѣ жизни. Сами но себѣ чувство или воля не могутъ быть геніальны или не геніальны, какъ не могутъ быть талантливы или не талант- ливы.—Далѣе, геніальность, какъ особый строй ума, характе- ризуете л сплою обобщенія (въ обширномъ смыслѣ, какъ научномъ и философскомъ, такъ и художественномъ. а равно и ..прикладномъ”) 2). Всѣ геніи, какихъ только мы знаемъ, были вт. области отвлеченной мысли создателями великихъ научныхъ и философскихъ обобщеній, въ ооласти художс- *) Мо-.іаіи. конечно. оіинбнтьсіі. назвавъ такого-то іешрм і. и.і • » ь, отказывай емѵ ві.......«п. вязка....... .......I"."- “ 1 ботиики вь своіИі области. Но ') выражены II- так і. нрюь чтобы быті- бе-зепорііымі!. ........„иі.ііосп. н іобрЫп- I I . ніалілості. въ с-Ін-рі ,'І'"’С-’,‘‘|-анинб)иъ и Нвіюл-оиі. ........................... те-т-і. какъ л іік-соісі.. полководца, какь і анн і .............................. ча Конкретную іі.ііі-твігі<‘лыіоі іі. закона- іірниинна, нраіниа. іи- на <ЛИИ»’, а »‘а •агпіо--, „инъ ііл- общаго, оно ору-
< іні ніікЛ •••»..щи ламіі широкихъ типовъ. объединяющихъ обра- .щ;і. іи. нірнкі. и музыкѣ- творцами той высшей ,.гармоніи", коіѵрміі ВІ. сферѣ чувствъ является коррелятомъ объединяющей мы« іи і і. прикладной и въ практической дѣятельности—твор- цами часпіаіо. въ которомъ осуществлялось или оправдыва- ютъ обіщт Но вѣдь даръ обобщенія—это вообще свойство ыы< іи человѣческой. и всѣ мы обобщаемъ: въ такомъ случаѣ і і!. же ра.шіща между геніемъ и не-геніемъ? Очевидно, раз- ница къ томъ, что въ то время, какъ мы обобщаемъ шаблонно, іюль дуясь давно добытыми и ходячими формулами. — геніи спадаютъ новыя обобщенія или совершенствуютъ старыя. Умѣніе смотрѣть вопросъ тамъ, гдѣ другіе его не видятъ, или умѣніе искать новыхъ отвѣтовъ на старые вопросы—это характерная чѵрга. бьющая въ глаза особенность геніевъ, которую можно назвать .творческою пытливостью ума". Не будетъ парадо- ксомъ сказать, что геніальность есть особый видъ задумчи- вости. Для генія не столько существенно и .характерно на- хожденіе положительныхъ отвѣтовъ па новые пли старые во- просы. сколько „даръ задумчивости', умѣніе ставить вопросы и задумываться надъ ними. „Отвѣты" (напр.. положительныя открытія въ наукѣ), и притомъ „отвѣты высокой важности, огромнаго значенія, нерѣдко получаются умами далеко не геніальными, а только обладающими достаточной но,(готовкой и работоспособностью въ данной области. Въ точныхъ наукахъ путемъ долговременныхъ, методическихъ и кропотливыхъ изыс- каній зачастую достигаются блестящіе ред.іьтаты. дѣлаются великія открытія, какихъ не сдѣлаетъ никакой геній. Если бы наука была монополіей геніевъ, она не далеко ушла бы. и не только потому, что геніевъ — сравнительно мало, а еще болѣе потому, что научная дѣятельность во всѣхъ областяхъ изобилуетъ задачами такого рода, что геній оказывается мало приспособленнымъ кт. ихъ рѣшенію.—задачами, для которыхъ нужны коллективныя усилія многихъ, а также и спеціальные таланты. вовсе не предполагающіе геніальности или даже не- совмѣстимые съ нею. Геній всегда „широкъ", а въ наукѣ есть немало такой рабоіы. для удовлетворительнаго исполненія которой нужно быть „узкимъ".—Нетрудно видѣть, что тоже самое съ полнымъ правомъ можетъ быть сказано и объ искусствѣ; оно не имѣло бы должнаго развитія, распространенія и вліянія. если бы было монополіей геніевъ. II въ немъ есть много за-
д»чч. и вопросовъ. Лія которыхъ требуй гМ.і. ....Ч'"1""' а 'ІІ' ЦІН.И.ІШ,. «ЦОІЮ»-'." па >.....пюЛітдш „ (1Г ; .. родай . ...й ...........",,и . ...............” ь ..... ногъ быть накопленъ только коллективными усиліями імяич ныхъху южг. твиіныхъ іированій. , ,|..ЦІИ.1И П|„„ ,| н, . ( въ своей Области и но необходимости болѣе или менѣе >,:і:Им и ограниченныхъ. Эти соображенія приводЛП пасъ къ воіцммѵ о принци- піальномъ ра .ііічін между геніемъ и талантомъ. Было бы ошибочно думать, что геніальность это только высшая степень талантливости. Какъ есть поди. одаренные огромными і.-ілаптами, по безъ всякихъ признаковъ пчіііыь- пости, такъ, наоооротъ, легко можно представить себѣ геніяль- наго человѣки не надѣленнаго никакимъ талантомъ. Та шить- - это нѣчто спеціальное: нельзя быть вообще талантливымъ. связано н. а только можно имѣть опредѣленный талантъ въ .нінной области, причемъ, какъ извѣстно, таланты всегда спеціализи- руются. Напр.. въ искусствѣ мы различаемъ, съ одной і'юрони, таланты поэтическіе, съ другой — живописные. съ третьей скульптурные. съ четвертой—музыкальные и т. д.: ві. кажіой изъ эти.Х’ь вѣтвей искусства, въ свою очередь, спеціализаціи дарованія идетъ дальше: различается талантъ лирика ось та- ланта драматурга, талантъ пейзажиста—отъ таланта жанрш га и т. д._ и т. д. 'Гакъ же и въ наукѣ: есть дарованіи спе- ціально математическія, есть дарованія экспериментатора, паолю- дателя-зоолога. наблюдатели-соціолога, есть оспойл одаренность въ лингвистикѣ и особая - въ друіихъ отдѣлихь филологіи " I. Д. Изъ ЭТОГО. К......‘ЧМО. не СЛІ.ІЧІІ, Ч..... могъ имѣть двухъ, трехъ н болѣе талантовъ. даже нъ весьма различныхъ областяхъ. Но это будетъ не га.іані.швость вообще, а совмѣщеніе двухъ или болѣе спеціальныхъ га.іаніовъ. Весьма нерѣдко (можетъ быть, пожалуй, и въ большимив, случаевъ) геніи оказываются обладателями іЬхь или др\інм ‘'«‘Ніальныхъ талантовь. но въ эгомъ ежмѣіш-нін мы не вн- «къ признаковъ віи трриней ненхо.нн ической необхо- '"'Мости. II ш,видимому, сима психологія ума. однрешм < 'Ь-т. или ц.мпмь .злзио.мь НО <чн..(ю о.исша ОП -< и
170 ѵмоиіі іѵніалі.носін Талантъ и іѵній—ото днѣ весьма раз- і . , іх.... кіи гакь и психо - физическія орга- низаціи. Наконецъ, упомянемъ и о томъ, что таланты — наслѣд- «і кх-ініы или могутъ быть таковыми, между тѣмъ какъ геній, сколько извѣстно, не передается наслѣдственнымъ путемъ. Человѣкъ, одаренный извѣстнымъ талантомъ (скажемъ. \\ іожиигь-неГі.аіжисть), но не обладающій геніальностью, тѣмъ не менѣе можетъ проявить въ своей дѣятельности тѣ самыя чгріы. которыми обычно характеризуется геніальность, именно творчество и оригинальность. Геліевъ—мало, талантовъ— мною, и между послѣдними достаточно извѣстны во всевоз- можныхъ областяхъ такіе, которымъ пикто не откажетъ въ оригинальности и творчествѣ. Оригинально творятъ не одни геніи—на этомъ нѣтъ надобности настаивать. Но если таланты—одно, а геніи—другое, то въ чемъ раз- ница между оригинальностью и творчествомъ первыхъ и ори- гинальностью и творчествомъ вторыхъ? Первое, что бросается здѣсь въ глаза. :по слѣдующее. Творчество человѣка, одареннаго извѣстнымъ талантомъ • но безъ геніальности). такъ сказать, адэкватпо его таланту: оно объясняется и, если можно такъ выразиться, -исчерпы- вается" пли. лучше, измѣряется этимъ талантомъ. Напротивъ, творчество генія, обладающаго извѣстнымъ талантомъ, далеко не соизмѣримо съ этимъ послѣднимъ п не можетъ быть объяснено имъ однимъ. Такъ, иапр.. математическое дарованіе . Іобачевскаго едва ли было значительнѣе, скажемъ, соотвѣт- ственнаго дарованія другихъ математиковъ его времени, хотя бы Остроградскаго, а между тѣмъ никто изъ нихъ не сдѣлалъ тою. что сдѣлалъ Лобачевскій. Пусть даже его дарованіе будетъ признано особливо великимъ. — все-таки имъ однимъ нельзя объяснить возникновенія въ умѣ. этого человѣка ге- ніальной идеи. Не своимъ математическими, талантомъ, а своимъ геніальнымъ умомъ, геніальною вдумчивостью ума позналъ Лобачевскій возможность новаго вопроса тамъ, гдѣ для дру- гихъ, не менѣе одаренныхъ и сильныхъ математиковъ, ника- кого вопроса не существовало. Дарованія Дарвина, какъ на- блюдателя. при всей своей значительности, отнюдь не пред- ставляли собою чего-то небывалаго: были зоологи и ботаники съ неменынимъ талантомъ наблюденія. II для тою. чтобы обо-
171 а«ИИЬ ПИ» П.:>ІІ...............„,П.. „„ >ІЯ|1 іиун-'Ц " раныін- ни новыхъ понятіи , .-трт..,»- шіні''- подпори II ііас.гЬ.іпвенііости. обгпкіенкыхх н<.вым« оригинальными пао.іюденіямп,— очевидно, надо было имѣть сіце нѣчто друнм. иную творческую < И.ІѴ мш ли. .и-.я-.ий даіп „думчивоі ін II проникновеніи ВЪ природу данныхъ ИМ..НІЙ Этотъ характерный признакъ геніи, который мы (тараемсж уловить Іі описать при помощи выраженій _да|іъ задумчи- вости .вдумчивость14, .проникновеніе*, обыкновенно значается извѣстнымъ терминомъ .интуиція'4. Желательно было бы пойти нѣсколько дальше термина и указать хотя бы лредполояштельно на тѣ процессы мысли, которые образуютъ психологическую суть „интуиціи*. Повидимому, дѣло сводится здѣсь къ особому укладу Гиль сознательноі! сферы и ея отношеній къ сознанію. Безсоіва- те.іьная сфера ума. надо' думать, у генія отличается не только особымъ богатствомъ идей, но п особою работоспособностью, интенсивною дѣятельностью, направленною на созданіе общихъ идей, на выработку объединяющихъ категорій мысли (у фило- софовъ — общихъ философскихъ принциповъ, у ученыхъ — научныхъ обобщеній, у художниковъ—образовъ н т. д.І. За- симъ. очевидно, зга сфера обладаетъ у нихъ необыкновенною чуткостью или воспріимчивостью, такъ что достаточно мимо- летнаго впечатлѣнія, случайнаго наблюденія. бѣглой мысли, промелькнувшей въ сознаніи, чтобы возбудить живую риниту въ глубинѣ, безсознательнаго. Наконецъ, общеніе пли взаимодѣйствіе двухъ сферъ гакъ организовано, что безсознательное даетъ сознанію преимуще- ственно общія идеи, категоріи, формы мысли, которыя всегда, «и. сказать. наготовѣ, всегда къ ус.іугавъ пмввві». в во- тому то. что воеврпввыаеі'ся атвмъ > вос.іѣдввмъ в.п. вв ві МП. иіра, ил ь гой среды, ва которук. вявр,оч. ва "'.о...... сейчасъ же подучаетъ ..... всто.ікоіыві. і “Квіе в освѣщеніе въ втпхъ формахъ мыс.ві. І««т '"фа всегда ООірСТВуЮТЪ ВІВроКІН МІ|............. , 'рѣвів. у ученаго иаучііы.1 мев. у чх.|..жиика I •*ТО .бодрегвовавіе" овъедвнающихъ І"’*’ ц„ ЧТО прІИІІІІО "і“иВ2У: :„к форчы „и.чвос. ВО в вовсе: ГВОС обоб- 'Чііе.іи нѣчто не
„м|. .піій'іі- не лігменгарны. не составляютъ общаго достоя- Ніи. Лпч і. процессъ можетъ быть разсматриваемъ, какъ го- ѴіІІІІН. .ніа.кннчнаго процесса, совершающагося у всѣхъ насъ, кигіа мы говоримъ и мыслимъ. У всѣхъ насъ вѣчно бодр- ствующими категоріями мысли являются основныя формы мышленія и формы рѣчи. Геніальность есть повтореніе того же П|иіц«ѵса въ области высшаго мышленія, причемъ сами „ка- іѵіѵріи* этого высшаго мышленія являются продуктами ори- гинальной дѣятельности безсознательной сферы ума. Пившне указывать на то. что этой интуиціей работа мысли генія не ограничивается. ІІніунція даетъ только исходную точку работы: настоящая же работа мысли совершается сознательно, разумѣется, при даль- нѣйшемъ участіи безсознательной сферы. Точки зрѣнія, идеи, •н'іразы и нр.. посылаемые этою послѣднею, фиксируются въ сознаніи, которое подвергаетъ ихъ дальнѣйшей переработкѣ. Идея философа въ томъ видѣ, какъ она вышла изъ глубины бех-ознательнаго. есть, если можно такъ выразиться, сырой продуктъ, который подлежитъ сознательному обдумыванію, критикѣ, логическому обоснованію, провѣркѣ данными опыта, внѣшняго и внутренняго. Обобщающая идея ученаго должна быть доказана пли согласована съ фактами, она должна быть утилизирована въ процессѣ сознательной методической ра- боты изслѣдованія. Образъ художника требуетъ дальнѣйшей разработки. основанной на сознательныхъ наблюденіяхъ и размышленіяхъ. Вотъ именно во всѣхъ этихъ дѣятельностяхъ сознанія и вступаетъ въ свои права то. что называется талантомъ. Философу, чтобы не остаться при однѣхъ интуи- ціяхъ. нужно имѣть, кромѣ знаній, еще спеціально-философ- скій талантъ, который и скажется такъ пли иначе въ созна- тельной работѣ его мысли. Ученый проявить свой спеціальный талантъ въ той работѣ наблюдателя, экспериментатора, систе- матизатора. аналитика и т. д.. которая обусловливается самой природой изучаемыхъ явленій. Художникъ долженъ, кромѣ интуитивныхъ идей-образовъ, имѣть спеціальный художествен- ный талантъ, необходимый, во-первыхъ, для разработки самихъ образовъ, а во-вторыхъ, для ихъ выраженія средствами того или другого искусства (словомъ, красками, лѣпкой и т. Д-). Повидимому, эта сознательная работа, основанная на со- отвѣтственномъ талантѣ, при нормальныхъ условіяхъ, при
173 спѣшномъ х,,дѣ ея' п1*4<тавлж*гь собою ю..нш и«<™-н»<>. ммичину ............ г “ глубже. значительнѣе интуиція. Н» рврик меті.даіііт,! А.:™ 5ыть ' Чѣиъ выше ген,й. тѣнь боль,,,....п. Ученая рибоіа Дарвина пряно нронорщонан.на »ич-ні>.. в .........’ ‘ ‘........ І'яж.тси. иго и,,.,.,., ................|ІІІІда"" •І’яктами ни, жизни и Ляте.іьшгги всѣхъ поприщахъ творчества. провѣрено геніевъ на Послѣ этихъ предварительныхъ разъясненій и сообра- женій мы можемъ придти къ нѣкоторымъ заключеніямъ по занимающему пасъ вопросу о вліяніи геніальности на всю психику человѣка. Геніальность. какъ мы ее понимаемъ, не можетъ не играть видной роли на сценѣ душевной жизни человѣка, а вт. осо- бенности — за ея кулисами. Она — сила, и по необходимости такъ или иначе сказывается и дѣйствуетъ. И прежде всего сказывается она тѣмъ, что, въ извѣстномъ смыслѣ, раздваиваетъ личность человѣка. Послѣдній невольно чувствуетъ, что опъ какъ геній—одно, а какъ человѣкъ жизни и будней — уже другое. Интуиція генія — не ко двору среди текущихъ заботъ, тревогъ п злобъ дня. среди -дрязга" жизни, какъ выражался Гоголь, и зачастую въ этой средѣ положеніе генія оказывается ложнымъ и неудобнымъ. Генію трудно ныть хорошимъ обывателемъ, потому что онъ во власти своихъ интуицій, которыя уносятъ его далеко въ сторону ось окру- жающей среды, хотя бы она и была главнымъ объектомъ его думъ И его творчества. Онъ видитъ жизнь сквозь призму двоихъ идей.—и это очень хорошо для созданія .философіи жизни, но очень скверно —лтя непосредственнаго, активнаго и-ш пассивнаго, участія въ ней. Оттуда огоЛ.м- ",,и‘е- 'тьенное самочувствіе генія, очевидно, не такое какъ ) '«асъ. Мы въ нашей соціальной стихіи какь рыба къ коЛ. "«« въ ней чужіе. Помимо всякихъ стремленій къ прети іу П реформѣ и т. геній. п» емпЛ ‘У™ г»»-», » ши**™»
Щ.МИ'ШІ Ч.ИоГНЯ Ч.ГОІ1 -.ЙГ1.С» ОІ'ІЫОГШІ оня/ •ікц икни іі.ІІІІІІіа(ІІ!('(і Ш.І1М.Й.ИІИ Ч.ІЛ0ИЖОЯММІ оіХіІоц,;, НОЯ ОП 'ІИІЫІІІИІІ. Ч.ХИ ИІІІ.Н'ІПІ ,ми<м. мно :*млрі п.чні.-а.ш пкнн ЛІІІІКІІІ И0КНІ'0\О(ІІ1.>ІІ "|| (|.11! И !(!.)() Н/І ІМІ'.І Ч.ИКІІ •0ЯІ..Л1ЛІ» ЛІИНІ.Ю Ч.І.ЛЛЯЛ..ИІГ11П НІИ\Г уп'ІІ. і ЦПііуо ШИ и " I І!П Іі.Ш іі.’і: ао ца.іГи ИІІІШІПМ «Й'ИГ.чХ Ч-ІШ ЧХКІІОП ОІіГХіІХ Ч.КВЦ •_ІІПІ1!ІІ"ІІІ..).і'ІІІ \.І ИХ.)<іГці[* цііуц.НІ Ч.К'і.ЧІІІІЬ'И НІ ИІ1Ы.І ВІТ И.ІіаИГІІІС И Оінішаію.чіау каГ|| •( нііі.іиііии о.пяін.п му» циіонти чх:и нііі'и чх.іа аоіЬн.іі.ч ц і,і.>иі.і..).Пііѵ> .иі •іиіояо.і пн и.>11.1.><,•"•> |і.і..»<нііі'.|.я кііі|.И іі.чііін. ч..> •і.ііііЬн.іні "І.ІѴІІ1ІІІІІН..ПІ1І чхп.чі іш.чіХіі цХі чііпіог.м' и .йіші'ох.кіп .1.111 |І I ІІ.І..ііИІііаііГа.ИИіІІ II ПА,)01ІНаЯ1.)ОІІіу(> Л\Ч Ч.КІШІИ«|Я ЧКІІІІІІІІКіу.ІІІ.І. 4.11 ЧыЫіѴОХѴоіі .111 КІИаГІІІІЧК Ч.ІШ.І. Ч.І.о.І.о (ІМЧГОМЭНП чініі. 111(111 аіііпннц .чпщіиаіаі! эгааііз цшг " ишьапо.чімо и иі о.і а.і. и .ч иіх.інііХ «і. іч о и «і га.г. к д.Ѵ ояигуіі.хі інііі ч..і,пг.) -ПК ЦІІІ >.| 'НЛП <!..) ГПІЛ.'ИКСІПО.) ОИІіаіЫО.Ч ІІІ ІІ ОКІКІП ‘ЛЫІНІ1 іп и ч.)іи,і. ііг.іа.иі ііріи.\.і.ііи чди и •ч.яаінэ.і X «е.і.ілн і кІГоо і:Г.іа.)я ч.иііі X іііИікіінічічі.ч.іХ и іі.ііпі'іпХіііиІіі ‘кѳГи ик ।ишаки ч,.іоя 4.111!| •|ИІ..1.іХ!І.І|| 4.11 Ч.І..)(ІІІ.4,.Н>І ()|Х.Ч.)ЭІІІ1.І()Г(І\П.ІІІ ОІ.ЧІШИІІО ПО Ч1І4ІІ.4.ІІІІІ ну 111441,1 (ІІІ.Ч’.ІІ]^ •Ч..І.І4ІИІ ЦПЫдІіИІШХ III II іп.ч.іэііііяиф уіііці’і.і.хиііі ч.на.ч'окііішан (ічічі.) и иісіэ.і.иііі ііі.юныі.я ъ’.иііім !{.П(Ііи|і 4.Н) н.ін ч.ка;| •киікін.і.пакагс а’іші' и.чиіни.і.і.ик ип.Ч'.ои -ііііі.іи к.ні ч.:-.іі| инакаіія ни •ші.і,.)ііі!([.і..)()([ц ни ііііг.ичк ш№ -1ІІА.І 411 ІН.І.Ч-ІНѴ .111 ічк |(,)|| ч.І!,)(| •О.ІНПЬ.ІІІП ;|: .і" И0ѴП 016 •ІІІІИІ: (.1 ІЯ ИКІІІІІНІІІІІ ||.ЧГ!|.(ІСІІ чіпнг ‘уоХНІІЯ.І Ч..Н!іГ X к.)іаіи.)О іііні и н.іюкіу аіквг и.жанг.ч'Хіі іпиагііпчк чко.ч.іііа.і.и.'и ‘‘|?оп ' 1:1 П" Ѵ'МІОХОЯ |(>і;іі!і ........ II I.. ІПНЭИПН "’»«|1'“|. .............................. Ц..ГІІ лГі«1 41 іічі.,і .|іѵі ;іі адояхіьи.іішохвап о ошніня.і иі гіи .'Ш"" *,ІЬ ІІІІП. ............................... ............ 1'101.11! нгиппі 'И.І.ЫІІІ И.ІІ-ІОІ.ІЬ ІІ.П!||<|ГЦ|||,)Л <1(|1К лічпіі,)!!! \Г Ч.Я КІІІОНЛ'."1’" I шзхня и ІН жн чпін^ НІ ИІ1ОХИ.ІЦ ноіоі > і-и •яікц р|'|к цончіѵшіыпп: ч,я 'аіііц.(Іоіш.і.<><Іп 0,1€
•ч.яі.).ЯнХ.і ч.хічніэо1'віІ И!К ІЛНКК-І •1541 ЧКИІІПі к.накпіи И .ЙІІОООЯ ІП1ГІО Ч1.ИіГВ<І ц.ІЛЯЫЯЛЬ ОЯИ!И I •ІК"К! ПИІ|.).).»1І Ч.К ІІІІІ В01ЭВН ПКИ!Н<ІОГО ОГІІІО.І.ОЯ ілип г::й і-і эжкг и) .і*рык ап ч.м*р. цінэ.і ‘„вину «мвнчшйГОЭ йліих* КАЯЬИІЛЬ ЭЬВНИ НГИ Т.ЯВ1 ЛКОЮП И .Ч.К1ЧН1ОЯИЯ'. Ч.КНН -•И'кПіо.»* члихогп чнаьо и .«ячі.іопыіг чкояшнгэ" ньХглс[ иквііо.і.вкііофэіі ‘ _ иккгаівіі -ІІІІІО* ИОІІІ > <МКНН.»Я1.).ЯіІП<» ИКВЯИ1НІІЯ ВЭ1ОІНГЯВ «НІІІШ1ИШІІІ ОП .ІГІІІІШІЯ '|.І. Ч,К'|.1> .і.Ч'ВГ НГ<ЯГ .ІМЛІІГ Ч-Шфіі *ф(к|.К ЦЭШЧГОр ІЯ • НІІ.ІЧО О.ІК1ІЧІИЙІОЭ Х1О.ІИ1" (ІІІІІ.)ІП! „ИІІГІО Л1О.ІВ1" Ч..І.,ІЛЯ1.)яХіі члшіі.лчгэ.і.ио.і..іоо члпныіг ч.хиіпьлгивн И(Іп эжвГ ЦіНЭД I 1НП>1 < КІІСІ.І.) Ч-'ІНЖ Ч.Х4.М -Ніші'3 Ч.Н0 г.чн.чіо»::' ч.ыиги угініогох—чмигя цінОДгоо] ] ыііоіі ‘міояіііінѵнл'и ііояэііііѵ иііал.і ч.ц кчіыяпіічоія оюигои Ч.ШНГМ иіяэчгні.иг‘| :і!ыІлч! к иѵяДапэ Чінпнм ‘ч, іл.т.'|;| ІІІ'ІІРР ИІПѴ II ИІ’ИІ.І.Н'іу Ч.ШЯГЯ '1І1Э0ИШ Ч.ШІІІП] :і;ычія и<1і. і.піѵи90<Іи оіііі<пи..)ППВф •іііжч:."іі/ .«о и иличгні.ни ііояліік ші<ш> ч.$[ ІЧ.ХВХИІЭ Ч.Я ВНИЯІПАЦ НПІІ.І .ИІГІМІ.ІІИ И.’И X ЧЛІО И.ИЖВЯ.) (11ПШ Ч.ЯВЯ •В.ШІ'КВ.’ІЛ Ч.НО ЛМ5ІПІ ЛГИ Ч.ЛВІ (іНГяои ЯГИ ІІИКІІ ОП *<НОНШІ1Я0Г ОІІІІІІІ ълапогл»: Ч.шу 'І.ІЛІЯІОІѴ Ч.ПО уояоявх Ч.Я15Я НОЧЛПЯВНЯО.І .ИІ .)!КВѴ ШІЯ'014 ні() Ч.КЧЧИІП!ЯО(ІИ:ЧІ.1.КК<).І..)ИЛ 11 гппяэфо.мігиф чіічо опіи|.к.кіи.иі ііігіг.і.і.і»:коо .иі аляоя лкоііоюя ч.яояіід..м.о 11 цаноп.11.) ЧЛГПП:1.’<І ЛПІЧІКИ.МЭП Ч.Я КІП.І.І Ч.І..)ОППаЯ!(ІГ(НІ.ІВ(1 -г.міп- •ькііыиііі лг.ч'.ік иі л.і,.і.() ігап *ші и.і..)оннагя'.ліі.і.о иаояэ •иог.мі.) и(іігн.ія.і..).)'іііоо ч..і вГвгі.віі о.іі:шіГохооан - ііи.кіыіхііэп <І.І|!НЧП!.ІЛ!ф Ч,І?ВЯОЯ.І..)ЯЛЬ01І .)Н ІІІІЯІІ.Т. Ч.Я Ч.!:і.’(! Ч.І.ОХ ІЧО Ц1ЧІІО.ІО.Ч уін.1,1 к.іыгці>іі пг ііяГэ •оівклГ в оц -о.іа и.і.эвн цонілфяічі ЯГИ ВЯ.І..).Нпоо ІЧ.ІОІІ.ІІНИ ЧЯ ІІ1ИОЯ И.ШИШІВ.І..) ЛІ.ІЛІІ]' ЭІЫѴЬЛ Ч.І.К ч..ьоіл'(ііпліѵіі.) эпнрі ині:иж иаНіоо ч.я ч.і.оіХя.і..л,’ііЛ ая'о.і. ино охгХу ‘вэіажъ’я ч.кн и *чд.<нвь<(.нш: эн одоле пкѵэ ино оіэвь :ч.іѵо,і,е ч.я чл,.эіі.і.о ц.о.і.» ч.і.огеУхо иіна.і иГ.іээя эн іі.чагву "ЧЛоХн -'ГІШ и 4.1.111001»: Ч.ХП 0.1.11 ІіГоіГ Ч.ХИ ЭЙПОГВжХіІЯО „ІЧЯИЖ" ЧКфЬ •ірГаіІэ поле ч.я кэ.і.иііоя.1. оіь лко.іопш о.і. Хгсээя эн пгэа онгжХь —- ятшХг ипиояэ пивээііэіпи икиояэ -уоіоовіі уэоя.) оинанигал ЧІ.ЛЯИЯ’. оіь Ч.ЯВ1 вг.і.іля иіьоп оп ^.гэіі.) цаояэ чя к.поівянжл ііэіэц.кдгімі піиэ.1 ияээаиійівф •ц.яіэнвіііэоііп и ііпакагія оя Хкоіінаыіпвіі.ю лі«ог!|.П Хконнэг^ГэгІпо кзчіві'іо ощЛіа.ія пони. ЛЯ1.),)і1.р|(Іг,)|, Ч..І.ПЖаГГВНПІІІІ •ЫѴОЯІІІІП’.) И ‘•р В.І.Э Ч.КОЯЭОЬ!|.ЯОГЛІі ‘іи ИЭЧІВЯЯжХ ІЧОО.І.ІІ •ЧХЭОІІЬПГ Ч.ІѴ0ЯІІІ1ІГЭ — Ч.НО : „ООНIIЭН.13 •••ІІ1ООИ.І.ІІ 1>“ ОЯ1.).ПіІЛ.) Ч.І..М !|.Г.)ПГС.І Ч.КОІІО.І.ОЯ!|.ІІ Ч.ІІ II ;рІц.К
176 । мірчіч гііа. II ею не то уравновѣшивается, нг то странно ое.іожняі'гсн психологическій пессимизмъ генія. Эту смѣсь радости и скорби мы найдемъ и у Спинозы, и у Канта, и у ІІІопгшауэра. и у Ренана, какъ, съ другой стороны, найдемъ се у іѵніевъ искусства. Я думаю, и геніи спеціальной науки— (арянны. Лапласы. Галилеи. Ньютоны—не составляютъ исклю- ченія изъ этого правила, по они слишкомъ ланиты своими изысканіями. и имъ некогда предаваться этимъ чувствамъ и выражать ихъ. При огромномъ разнообразіи натуръ, характеровъ, темпе- раментовъ. воспитанія, привычекъ и т. д.. общій всѣмъ геніямъ укладъ духа разнообразится и видоизмѣняется въ различныхъ направленіяхъ. Особенности ума и разные виды дарованія также должны оказывать свое вліяніе на постановку въ душѣ идеи и чувства безконечнаго, на то. какъ психика реагируетъ на нихъ. Теперь мы можемъ вернуться къ Гоголю. ІІІ. Изучать психологію генія намъ, простымъ смертнымъ, легче и удобнѣе по художникамъ. чѣмъ но философамъ и ученымъ: художники какъ-то ближе къ вамъ. понятнѣе намъ, да и творчество ихъ обращено на ласъ же и ограничивается человѣческимъ. Если мы изучили и поняли творенія вели- каго поэта, то намъ уже не такъ трудно отчасти разобраться и въ его душѣ, дешифрировать нѣкоторые изъ ея «іероглифовъ. Натура Гоголя, сама по себѣ ;«агадочнаи. исполненная противорѣчій и странностей, была осложнена еще безспорною геніальностью, которую нужно отличать отъ его огромнаго художественнаго таланта. До сихъ поръ, изучая умъ. натуру, вообще душевный укладъ Гоголя, мы значительно упрощали задачу тѣмъ, что разсматривали его такъ, какъ будто бы онъ не былъ геній. Мы только принимали въ соображеніе его художественный талантъ. Но мы уже согласились. что талантъ— это одно, а геній—это другое. II вотъ именно у Гоголя, не- зависимо огь таланта, ясно различаются характерные признаки геніальности: исключительная оригинальность въ творчествѣ, .даръ задумчивостиизумительная художественная интуиція,
177 г,Ѵ(5ок(и- проникновеніе во все го. Ііа Ч1(, .-.цщ <—І’"'"*1 .... ,.Корби И мизантропіи съ радостью бытія и тьорч.-піа Онъ отнюдь не былъ только високо-дароиуыиъ * пикомъ, который умѣетъ смотрѣть и «ИДѢть. СХМИНВатЬ И ОЯ- совать. Опъ умѣлъ это дѣлать, но еще больше умѣлъ сип вдумываться въ жизнь человѣческую, болѣть ею. претворятъ „.‘ні. выстраданный внутренній опытъ, въ смѣхъ и «лезы м. дожиика. въ созерцанія и скорбь мыслителя. И много было въ немъ той -глуоіпш душенной", безъ которой нельзя .па- рить картину, взятую изъ презрѣнной -жизни, и возвели .-е въ перлъ созданія", (’ъ однимъ талантомъ своимъ, какъ би онъ ни былъ великъ, онъ не могъ бы .вызвать наружу ы-ѵ. что ежеминутно предъ очами и чего не зрятъ равнодушныя очи. — всю страшную, потрясающую тину мелочей, опутав- шихъ нашу жизнь, всю глубину холодныхъ, раздробленныхъ, повседневныхъ характеровъ, которыми кишитъ наша земная, подчасъ горькая и скучная, дорога". „Тила мелочей, опутавшихъ нашу -жизнь", .раздробленіе характеровъ". пошлое въ повседневности, .дрязгъ жизни" — вотъ на чіо были по преимуществу направлены художе- ственныя созерцанія Гоголя, надъ чѣмъ чаще всего опъ за- думывался и скорбѣлъ и что наполняло его душу чувствами мизантропіи тяготы существованія въ обществѣ, среди лицей. Оттуда у него періодически повторявшееся стііхійпОе стре- мленіе бѣжать отъ общества, глубокая іюціебность уединенія, влеченіе къ своеобразному .отшельничеству". То. что выше мы назвали ..антиобіцественнымъ" настроеніемъ въ психикѣ генія, проявлялось у Гоголя съ особливою силою и яркостью, почти съ властью инстинкта. И «но обнаруживалось тѣмъ опредѣлительнѣе, чіо Гоголь. какъ мы старались показать это главѣ ІП-ей. былъ ію натурѣ своей челоііяь -‘ ............І1"" сильно выраженнымъ стремленіемъ къ осуществленію 'ВО' I ""іцеств'-пной стоимости. Однимъ изъ главныхъ ііріияпіві ‘я осуществленію и являлась, помимо всего ііртіаі.........1 иіиьность. или. точнѣе. тѣ особеявостн геиіальваіо уклада личности, которыя мѣшаютъ человѣжу быть . ѵрошимь » ««««. »•... Л'" "Г Мтьси 1П, І!|..|||Ч„н; «5ЩІЧШ1ШѴІ" ' -і'іип» лѣст<> іі .шаченіе иг <<пііа.іыі"іі < р.*л *.
Я«| >даиг лгНиі. дні* ••ІПИММ'Я»» оіиілівіынині и ' иі<,.І..Г я(я «"•»> ””г(ь *я*я И Л""1"1 ‘ ія ..нмгк И МІ1И.МІІ и .МІІІИІІКК И .НИІІІИІІ1.» Ю!ППГ :гяжі .„мвинвииьви .чіилг 1ХЯІШІ.ІК' ц<-| •рівг.і уп-ІХ И іі.Ы’|.Я .ІОІШІ.'ЯЙШ- 'ЬЯИЯИОИОЯ ИІШШ н.) ІПІМГКО.І.Л О.ІНН <|<ипо іѵгу М.» уіп'|.гівіі-»пп ІЛІШІОІВ’И'РІ.МІ и.» и.киіог- оіпге.э ши* кгпііі.Ліішмоп ічііиііиііі.) _ч.хвшлг ч.хічя.і.<І.>1Г ч.я чд.вьЛяв ІІП.ІІ ІК.НІІВІЧріОІІ.Ж ЧКИТІІИОІ.ЛВІІ -ЦОГЯВІІІІ ИОІІМІГ ЦОЗІ09ЛГ.Г н - КПП.» । гіилгог уояіі!і'. чяояві — .;л.пнІі>Г чя л.ккіоГ «ад* •'І.Я01МИИ ві гхгшіі.иіі.лі!КоГлх <м.» ііПп!::иггв.і..)Піія ч.іѵлі ч \іі.ч.мьи.і.ві»іі іі.* в.црйі»і!<1 і.к.ііяог.іл гкгікиГохуоэн вя.і-мнііоя । о.івнпаяхээж пГЛХ І».ь» ІІИВІІІІ'КЛІІІІ ІІКІІІіАЖІК Ч.ЖГКГЯК В.ЧИІІІІІ.ІІІ,.) (і.ІВПЫрі 0 1.111 А ІІІЧІІО.І.ОЯ И— ЧГ.ШІЯІіуо ЦІЧГѴіріО 011 1! Ч. М ИIIЯЭ Іі ОЯ р'ОІІ Ч.К1І0ІІ.) Ч.Я ‘ШЧЦ ЧГОЖ^І Ч.ХІЧГІО.Г.ОЯ ЛГІІ.) Ч.Я ІЧІ'Хк’іиЭ 1ГІІ КІІЬіѴ.Ч'.ЛооН КИНЯЭПІЛѴ 1ПЧНЦВ.І. дд. Хгин Ч.Я О[$|.КИ •ВЯ'|.ЯОГЛЬ ОАВНЬОІ'В.ІВ!: о іЯЧИГЭЯ О.І0.1& ПНЯ.АИІ О.!В!І.МЫІ.І0Г0ХИ.)П ЧД.ГІПО ЦІЧНЧГИЭОН ......................... ТКИНШіЯВЯ і пк іялііпюя ви гиаінвввяХ •вГвгяэ о.івня.нн\і о.і.і ігьіопнэр' -1І.НІ _І|І»ЯИГ" II уопнвіі.1..) Ч.Ѵ1ПГ.ІКЯ ИІЧЯ(1.)ІІ ВН 111*111 <» Ч.Я ІІВІіХі.'.) ЦГІЧІ..ИН1 ч.ив.4 •ч.'іі.іноявіі "вяіг..эаііИнУдяопо(Іп о.іннімя.і.эявсін ч.хвг -1ГНѴВ1.' І.ХІ'ІЯИГ.іѴіІОЛ Ч,Я ЦГІЯІІ.Ч'. цояэаьинчг.ніі .1.0 ИОІІЧІ ѴМ.ВЙІІЭЯ -1)1 Ч..Ч НІ.І..)В(І.І..11Іі(п Ч.я ИПІ.ІГОЛГ.ІЛОКВ.) Ч.Я ІІ.1ІОІГ Ч.10 ІрІ-ІЭ- -і'Р,і чя ч.ніі’вя'.вііня ино :инпи оаан л игічо иш.ннлня и.ік •іпііаі о.іл ч.геэш.)іплня огічо оп оно и і-[П д.явг.і чя ПИПІОЯОІ ПК Ч.КОІІОІОЯ О ІЧІІЛІВН 0.13 'ВѴВГЯЛ о ІІ!.Ч.).НіП<І.І.на1І<>‘1в •’'Ь|.'|і'<Іі!\- о.івііыи- ота .|,!:ц огвяо.і.ічя он() -вминЖІ^ -л\ Т.Н1І1ѴІІ о.і.і чя д.я.і..).эгІ(|(Ія,г. о.іэ чя ніііа.ч'.тіічя ч..[.иГохвіг эп ічмні чликч.ііпі чя ио.і.) чівия ,)эѴп(нвк 0.І..ЖІ1 ч-яііі. аінд.якоив-> •44 '«'»я.мь<ріог.,ь дГ0,| гя гК0|И<Іі((}.д(|1І .мвпіічг .*н чг<нніі> іл-рк.» іу.» Й1ІІП.И.1 сна яиголо ] ч.і..>ояіптяяв<1п.> ч.і.нГі.о оі'ВН >іоч:і П.н.ак ц •вн.і.эпль ц чні II ІІ.ІІІІІППІІН.) ‘1ІЫП1ДО :’”»М.)Я.»ЬГ.ШД ОИИИд,ІѴИ(ІП ВІѴЧ.).»Я ‘фГ.НЧК-’ ігпин-’ і "ЦЯ’П' “"ГО^0*1 ФО* :<"••• «н : «М1Ѵ. Я-.»І ...ств ія ,.тѵ„я| іхвхаы ••
.ІІІИ.'Д ІНІІ-ІІ ПКИ:- ИІЧПЫМОІВИН .. ЦОіГі'ОІІВІІ оИЯОрОІГ.- ИЯ'ОІІОІ,' ли Ч..ІЗПО.І ЦГІ.І.ІІП.»ТСНІІС 0.13 И ЗЯ’ЯВ.1. И ВПИЯІПАЦ „ЧПІІЛ^4 •ііпвп -оітиог1' 'і.к.ишпі.) гігс пінвяоню ч.иохе ііц •ічнаяші -ВПОО ВГ.ЮІ’ ОІЧШОГ К.ІХИЯОНВХЭ О» ІЧХІЧІІЯ.) ИНО НЯОН ЛГЯВІІП оілняліплг оіоя.і іі ч.г.ичге.» ноя.) чз.ог*],ки ино охь •ишгвяэ ни ЛІ ірівг.і ч.іі ч.хнііохоя о ‘ч.пкінзжияѴ ч.іѵічнязіііаг чліирі, ч.я чхигэиь -ІІІІІІ ОПЯ’ОІѴ АИНІІІІ (НІ Ч.ХИ ()р]| ІПІІ.),І ірХЦМЫІОЯХ Ч.ИОИВ.) Ч.Я кі..и|.к чіічр оня'.гоГ .ін ч.ни он—ііііги.ч'. шГн опнашвг.ю ахиТпвж -аіТоп »н ч.хвіівлкзге ч.я д.я.шпаіізп цоіизвь чя чхаки ъхл.г -(ІИ ВЯХ.ІЯАЬ 11IX: оІНОЯ.ВІІІЧЯ 30НИ0ЯВ$; ІПН.ХІ ПІІІЛГ фНИуЛГ.Г Ч.Я Ч.І.ВП.) ОІПІІІІѴ ПЫ.Ч'ГоУ ЧЛІХЖПі Ч.ЯоУИІІОП 0X0X0 •ИОІГНйТПфЯ.юНп и ЦОЯоГ.иі.Ні НІІКВ.) .І.Ч'ІЙ' ІЧГЗІІ.) ііоіінаях.эзіпро ЦОЯИ.ІЯ чхэон -я'.зггвниііп оіаіѵлгпз'ххоэп ч.хзві'явх.к).» охь ‘лиэзя оя—ихэоя -ГВХ.) ПХЭоПНоГоВІП ІІХ.ЮГПІОІІ иоя.юніріогоь Ч.Я ІННЗПіВІІЯХО •ЫПІЯ.І.ШАЬ ЛІПОІІ.І.ПІЯЧІК ЦЗОЯЭ ОШІЭОІІХЗВИ ЛКОППОЯХ.МПіОоИХНВ лкзон.і кіп.і.глкіічя о.івннэігдЛ'аіІио и о.івжік ч.кояіпиг.э чхвя -ві' ч.нз.ч'.гоГ .ні ч.но иіііілі чхѵпяиНп ігэхиіГохжІп ч.геічхвяонпя •іи.іояигі'.іянііи.і п.ъія оп •ві'.ю.г, •ч.поях.іаіпро ч,з кііі.м _кіііш“ ‘инікіло >і|н.пѵ иги а^гоо ивичііяхо гхигохзиоііп вг.іод •ч.іѵпііояо.1 ічіѵ ткоііоюя о ‘.ігюеіі ЛКОЯ.1.И1И ІОГОХ11.ІІІ АКдНПЭІІІЛНЯ АПО1 ІИ ИІ-ЗЛЯИІІи пр вгхои ЗП НПО ИІП.і.І Ч.ѴКЙІИЛ.І.НИ Ч.Я ВЯИИТ.О.ІЭИ (Хівяоулг.і НО ВГЦЗѴІІ 311 II М1ІГЗ.І.1!.)ИІІ О.ГВЯЗЗІ1ІІКОЯ,‘ цлнвгвх ви оячгох 'іэвгвяічііоіі.ю нііи.і.в.) о.із но иігэа ц цояигрлп и иквяші -ихн.) А’г.ч'.нѵ ч.іѵгйпоівяыивоа ояі'фііап •ч.кзіп^іѵагвііоГзн ч.іпчн -Х.ІВІІ ОЯЧГОХ ВГІЧО .. ПКІІЯИННЗЯІ.ІЗЬЗХОО.) Ч„) В(1оэ.)“ КЯНЗВ8ВВВВ І-ЯІ!^ Ч.КОГЦ.УІ НО Ч.Я ЦОХКСЯ ІІОГЗІІЗ ЦОПНЗЯХЗЗІПуО Ч..І а'іЯНІ’Ф -Поя Ч.Я ПХЭЗЯИІІП ПГ.ІОК ЗН Ц.ОЗЗ оп пиво п нняиівяНз.іноя ЛЯХ.І.ЙІІА.) ОП игічу ІГІП.НЧѴаіІХЭ И ІЧЭѲІІЗХИИ ЗІЧ№10Т.ГИГЗ(І-0НЧ|-В<ІоК о.із у ііхвіі.і..) о.івікІ'.різХ.) ч-і'оіі Хна огвпілня ‘пг.нчк уо.члфоэ -огікр «ыѵзін.ія'.ияѴ зУпрооя и ч.ноя.і..)пііігз.іа.і г.) агяіівн -««Ві и оГя'.Аь ако огічо •оіогеііофаіі оіоппаяхззТпуо кя*рі нкв.йя ИИ'ІЧІІЧГ.ІХИГОрОЯЗО .ІІОЯИХИГОП" Ч.ШГВЯІЧВХО ОХЬ .»)!! огку он о.івиооГоп О.ЫЫІП иго.іо.7 а -онхэцяви гяві| іонвіпчи и И'иіі..» (ііини.ніі.і.ііііоо пквк(І(м|і и.ііікніііяияон»и.»л ииннил і » ч.і:ірЬ:в(І *щ гхійпАѴп и ч,геояця<и.-аіі ч.кічнчпгрмл члічпіі 'оя.и "V и цінзііХ ч.хііяэаііихих'оп иги ч,хічппав.ью)ири чногімпі ‘ЦаГіі ч.хічнчгихіі.ч’огоп ч.іѵаіяхэуірГ к.шіХквДуоаіІч иги в>і.»ян -ОГ.ІНГ ПОГЗГІ.» ОІ0ІІЧГВЙ10.) и •хгеогнлг ЛГЖ.ІК ЧТИП ВІІ ѴІІ.Ч МММ -ОГОХПЗІІ-ОХЛПі ИІЧІіуіХІІХ.» Ч.1ОХВ (ВІІІКІЦВ’І А • ІІІІВНІ чѵли»»
180 гы м*|инііа нодчась. іалекая. далекая дорога! Сколько разъ, какъ погибающій и тонущій, я хватался за тебя, и гы нгмкій разъ меня великодушно выносила и спа- са.іа' А сколько родилось въ тебѣ чудныхъ замысловъ, ію.мнчѵских ь грезъ, сколько перечувствоналось див- ныхъ впечатлѣній!.." *) : Ичигъ художественный мотивъ легко комментируется слѣ- іхющнмн выдержками изъ писемъ. Собираясь за границу въ 1836 году послѣ неудачи нро- <|мчгорской карьеры п всякихъ непріятностей и нареканій, вызванныхъ появленіемъ -Ревизора". Гоголь, уже восходящая звѣзда русской литературы, писалъ Погодину (10 мая 1836 г. изъ Петербурга): .Ѣду за границу, тамъ размыкаю ту тоску, которую наносятъ мнѣ ежедневно мои соотечественники... Я не оттого ѣду за границу, чтобъ пе умѣлъ перенестп этихъ* неудовольствій. Мнѣ хочется понравиться въ своемъ здоровьѣ, разсѣяться, развлечься и потомъ, избравши нѣсколько по- стоянное пребываніе, обдумать хорошенько труды будущіе. Пора уже мнѣ творить гъ большимъ размышленіемъ"... Здѣсь сквозить стихійное влеченіе—.въ дорогу, въ до- рогу". Здѣсь ясно виденъ психологическій мотивъ, который можно назвать потребностью бѣжать отъ своей общественной среды, окунуться въ другую, чужую, гдѣ можно быть одино- кимъ. самимъ собой, гдѣ пе будетъ общественныхъ связей и обязательствъ. Но даже и въ чуждой средѣ, гдѣ онъ обыкновенно чув- ствовалъ себя достаточно хорошо и могъ творить, имъ овла- дѣвало порою стихійное влеченіе .въ дорогу", которая дѣй- ствовала благотворно даже на его физическое состояніе. Онъ лѣчился путешествіямп. Такъ, въ 1840 г., послѣ болѣзнен- ныхъ припадковъ, постигшихъ его въ Вѣнѣ (на пути въ Римъ), онъ. прибывъ наконецъ въ вѣчный городъ, продол- жалъ чувствовать себя нехорошо, п его опять потянуло .въ дорогу14. Онъ писалъ Погодину (17 окт. 1840 г.): -Чѣмъ далѣе, какъ будто опять становится хуже: и лѣченіе, и ме- дикаменты только растравляютъ. Ни Римъ, ни небо, ни то. что такъ бы прпчаровало меня, ничто не имѣетъ теперь на меня вліянія. Я пхъ пе вижу, не чувствую. Мнѣ бы до- Разрядка моя.
рога теперь. да дорога въ дождь слякоть черезъ лѣса, черезъ степи, на край свѣта! *) Вчера а сегодіГи было скверное время—н въ это скверное время и какъ будто бы ожилъ. 'Гакъ вотъ все мнѣ хотѣлось или бро- ситься въ дилижансъ, или хоть на нерекладную'... 'і Въ письмѣ къ Плетневу отъ 30 окт. того же 1840 г., изъ Рима, онъ жалуется: -Геморрондъ мнѣ бросился въ грудь, н нервическое раздраженіе, котораго я въ жизнь никогда не зналъ, произошло во мнѣ такое, что я не могъ ни лежать, ни сидѣть, пи стоять-...—По. замѣтимъ, могъ отлично путеше- ствовать. —.. Уже медики“ —продолжаетъ онъ— -было махнули рукой, но одно лѣкарство меня спасло неожиданно: и велѣлъ себя положить ветурипу въ дорожную коляску. — іорога спасла меня *). Три дня, которые я провелъ въ дорогѣ, меня нѣсколько возстановили-... Въ письмѣ къ ПІевыреву (28 февр. 1843 г., изъ Рима» находимъ въ высокой степени характерныя строки: -Голова моя такъ странно устроена, что иногда мнѣ вдругъ нужно пронестись нѣсколько сотъ верстъ и пролетѣть разстояніе для того, чтобы мѣнять одно впечатлѣніе другимъ, уяснить духовный взоръ II быть въ силахъ обхватить и обратить въ одно то. что мнѣ нужно" 2і. Столь же характерно и важно слѣдующее мѣсто іп. письмѣ къ Плетневу (4 іюля 1846 г.): -Дорога дѣйствуетъ лучше (лѣченіи холодной водой). Видно па то воля Божьи, и мнѣ нужно, болѣе чѣмъ кому-либо, считать синю жизнь без- прерывной дорогой и не останавливаться нн въ капомъ мѣстѣ, иначе, какъ на временный ночлегъ п минутное отдохновеніе. Головѣ моей и мыслимъ лучше въ до- рогѣ: даже я зябну меньше въ дорогѣ. н сердце шн* слы- шитъ. что Вотъ мнѣ поможетъ совершить въ дорогѣ все то. для чего орудія и силы во мнѣ доселѣ созрѣ- вали" 3). По всему видно, что .дорога” дѣйствовала благотворно Разрядка мои. 'і Вь томъ же |х|<і году онъ писалъ Жуковскому: ..Весь логъ го.гь я осуждаю себя на странствіе. Лѣтомъ объѣду всю I ерманію, ..іі..іу въ Англію, которой но знаю, я въ Голландію, которой гоже не видѣлъ; осенью объѣду Италію, іямою—берега Средиземнаго моря. ( ярію, I ренію, Іеру- с-алим і, ...
ііін-жѵ всего на психику Гогиія. а потомъ уже. черезъ по- , іннмікіі. н на его физическое здоровье. Мы. кажется, ін- пніибемсіі. 1Ч-.ІН въ атомъ оздоровляющемъ дѣйствіи будемъ раипчаіі. ц;Г стороны: но-первыхъ, стихійное проявленіе .н.и,,!,, пн, I пііі.-і.і глубоко заложеннаго въ натурѣ I II. во-вторыхъ, .утилизацію этого инстинкта ВІ, іііиеінч ахъ умственнаго н вообще душевнаго благосо- стоянія. ннтересахь. обусловленныхъ геніальностью Г.нн.гіі. Онь. и не будучи геніемъ, все равно былъ бы „вѣч- нымъ <гранникомъ": но его геній, если можно такъ вы- . разиться. воспользовался этою особенностью его на- туры вь своихъ цѣляхъ іі интересахъ. Постараемся нѣсколько яснѣе представить себѣ психологію- той н другой стороны. Первая сторона, т.-е. самый инстинктъ, побуждающій странствовать. обнаруживается въ прнведеііных-ь выдержкахъ довольно отчетливо. II мы имѣемъ всѣ основанія отнести Го- голя къ числу тѣхъ, которыхъ можно назвать .. прирожден- ными путешественниками", „вѣчными страіііііікамп песпособ- нымп къ постоянной осѣдлой жизни на одномъ мѣстѣ. Такія натуры душевно увядаютъ, когда имъ приходится с.пинкомъ долго засиживаться па одномъ мѣстѣ, и душенію расцвѣтаютъ іп. странствованіяхъ. Въ народѣ сюда прпиад.к а.а । неиспра- вимые бродяги по призванію, разные „странники и .. палом- никиві. образованномъ обществѣ—страстные н\ о шествен- ники. какъ ученые, такъ и не ученые, неугомонные кристы, которымъ не сидится на мѣстѣ. Инстинкты этого рода должны быть разсматриваемы какъ перерожденное и оживленное психо- логическое наслѣдіе отъ временъ отдаленныхъ. Гаковъ же, между прочимъ, и инстинктъ охотника. Въ душенной экономіи современнаго человѣка этого рода наслѣдія старины получаютъ своеобразную постановку, сочетаясь съ другими сторонами натуры, съ особенностями характера или ума. Въ этомъ видѣ инстинктивное влеченіе. напр., къ охотѣ, къ путешествіямъ является живою душевною потребностью, удовлетвореніе ко- торой безусловно необходимо для поддержанія душевнаго равно- вѣсія человѣка, для его какъ физическаго, такъ и психиче- скаго благополучія. Нерѣдко на такихъ инстинктахъ основы- вается и то. что мы называемъ „призваніемъ" человѣка. Очень вѣроятно, что. напр.. военное призваніе Суворова. Наполеона I
и г. Д. было по преимуществу обосновано ня іо«пкѣтсііи-н- ПОМ’Ь ИНСТИНКТѢ. II любопытно ІГЬ разныхъ случаяхъ .ЦНіи рода наблюдать заблаговременное. наивное ребяческое выра- женіе инстинктивныхъ влеченій въ играхъ р<-бенка. въ не- ясныхъ стремленіяхъ или мечтахъ юноши. -Но мы видимъ у Гоголи въ его первомъ литературномъ опытѣ. въ преі лицу юГі поэмѣ ..Гансъ Кіохельгартеігь”. гдѣ неумѣло и аляповато. дубо- выми стихами, воспроизведено все то же стремленіе въ чужіе края, все та же страсть къ путешествіямъ. Первая поі..іка Гоголя заграницу въ 182!) г. на деньги, которыя онь шл- женъ былъ внести въ опекунскій совѣть, была какъ бы повто- реніемъ или перенесеніемъ въ дѣйствительность мотива, выра- женнаго въ юношескомъ сочиненіи, ('очиненіе это Гоголь і жегь. по не могъ удержаться отъ соблазна самому разыграть роль своего героя. Вь душевііомч. состояніи Гоголя, выразившемся въ .пой первой его поѣздкѣ за границу, очень п очень трудно разо- браться. потому что важнѣйшій документъ, сюда относящійся (письмо ігь матери отъ 2-1 іюля 182!) г.), исполненъ юно- шеской реторикн и также разныхъ выдумокъ. Такъ. между прочимъ онъ ссылается здѣсь на несчастную любовь. іп> силу которой будто бы ему необходимо было бѣжать за границу. Ничего подобнаго не было, и Гоголь сочинилъ всю .ну нгю- рію *І. Гл. другомъ письмѣ (изъ Любека, 13 авг. 182!) і. он ь у.ы выставляетъ другой мотнвч. —болѣзнь и необходимое и лѣчиться водами, по и это окалывается ложью а). Но есті одно, что можно распознать во всемъ этомъ сцѣпленіи реіоріІЫІ выдумаппыхъ мотивовъ и прямой лжи: это именно ггнхійпоѵ безотчеіное. фатальное стремленіе „въ дорогу”, въ чужіе края живая, настоятельная потребность ,проѣздиться”. совершигі путешествіе безъ опредѣленной цѣли, белъ ясно сознанпой за- дачи. Дорога" была сама по себѣ цѣлы", а въ такой без- цѣльности поступковъ и сказывается дѣйствіе пнетинкіа. 1І« послушаемъ. какъ онъ въ вышеуказанномъ письмѣ (24 ію.п 182!І і.) изображаетъ свое душевное состояніе. < іарнясь моти- і ...;| \ кп іІід'ь, что мн). нужно бѣжать оіь самою ••••«»>»... Ііъ умн Л' ііііі а призналъ ііешіінм.ѵкі Десницу. пекущуюся <> мні. и блаюс.юшілч іаь і. діоиіо назначаемый путь мн1>..." । Гоіо.іі. іііоіп'ТЪ. что у него обнару л.и.іауь і'ииь Но > иіиЬи-лы ію V • Дапн.п н. каю. никакой сыпи не бидо, и Гоіидь ііні.чпз і. и«- дічніы-іі Я іѵ ча.і і. ѵош 1.м і. \ І.хап. іи. \ч- । " ।
опять I. чег.....'ро Мміжптъ въ руВѣ м<м р мы» ін пчамп налетаютъ одна на другую, не давая одна ?і>»г<>й міжі.ч п непонятная сила нудитъ и вмѣстѣ отталкиваетъ и\ь пкіпты »! іір»‘П» вами и высказать всю глубину истерзанной опіи". Дѣло къ томъ, что онъ разочаровался въ возможности ілн <ч*б.ч устроиться на службѣ въ Петероургѣ такъ, чтобы *-п> нмтаійяло ему должное внутреннее удовлетвореніе в отвѣ- чало его честолюбивымъ помысламъ, ( вой неудачи и разоча- рованіи "нъ приписываетъ тому. что. стремясь устроиться въ П< гербѵргі;. на службѣ, онъ ..воспротивился" нѣкоторому вну- шеніе' свыше, стихійному влеченію въ чужіе края, вложен- номѵ въ его душу самимъ Богомъ. II вотъ теперь Господь накалываетъ его... іЪнмъ наказаніемъ и послужила .несчастная любовь". -Я чувствую"—восклицаетъ онъ—.налегшую на меня праведлнвымъ наказаніемъ тяжкую десницу Всемогущаго. Но какъ ужасно .это наказаніе! Безумный! Я хогѣлъ-было проти- виться этимъ вѣчнонеумолкаемымъ желаніямъ души *). которыя одинъ Богъ вдвинулъ въ меня, претворивъ меня въ жажду. ненасытимую бездѣйственною разсѣянностью свѣта. Онъ указалъ мнѣ путь въ землю чуждую ’). чтобы воспи- талъ свои страсти въ тишинѣ, въ уединеніи, въ шумѣ вѣчнаго труда и дѣятельности, чтобы я самъ по нѣсколькимъ (тупепямъ поднялся на высшую, откуда бы былъ въ состояніи разсѣивать благо п работать на пользу міра". Все это не ложь, а только риторика, по-своему правдиво воспроизводящая внутреннюю реторику приподнятыхъ душевныхъ состояній юноши, богатаго духовными силами, дающими чувствовать себя, и съ огром- нымъ. но пока темнымъ, невѣдомымъ призваніемъ. Если мыс- ленно устранимъ это реторпческое движеніе души, то въ ея глубинѣ обнажится .голый" фактъ инстинктивнаго влеченія къ странствованіямъ, іи. перемѣнѣ мѣста и впечатлѣній, — влеченія, въ силу особыхъ обстоятельствъ пробудившагося и заявившаго о себѣ въ данное время съ необычайной силой. Впослѣдствіи, въ .Авторской исповѣди* (1847 г.), опъ вспомнитъ объ этомъ эпизодѣ. Здѣсь мы находимъ слѣдующую попытку объяснить и осмыслить свое стихійное влеченіе къ странствованіямъ за предѣлами отечества. .Мое разстроившееся ’) Разрядка мои.
здоровье и вмѣстѣ съ нимъ маленькій непріятности. которыя я бы теперь перенесъ легко, заставили меня поднятый въ чужіе края. Я никогда не имѣлъ влеченія и страсти къ чужимъ краямъ (.'). Я но имѣлъ также того бе.ютчетнаго л»«бо- пытства. которымъ бываетъ снѣдаемъ юноша, жадный впе- чатлѣній’••• •Ѣто—неправда. Влеченіе перенестись въ чужіе край и. н»*мі несомнѣнно было, равно какъ и „безотчетное любопытство" юноши. Стоитъ только пробѣжать его письма, писанный имі во время первой поѣздки (изъ Любека. Гамбурга и друпіхт мѣстъ), чтобы убѣдиться въ этомъ: очутившись ;и іраницей онъ именно съ .безотчетнымъ любопытствомъ*1 осматриваетъ германскіе старинные города съ ихъ готическими храмами узкими улицами, уносящими воображеніе въ средніе вѣка, его занимаютъ и нравы, и костюмы жителей, на все смотріт онъ широко открытыми глазами юноши. .жаднаго впечатлѣній* л подробно описываетъ все видѣнное въ живыхъ и яркнхт очеркахъ. Письма эти вообще принадлежать къ числу лучшихъ наиболѣе ..свѣжихъ" и содержательныхъ въ огромной кол- лекціи писемъ Гоголя. ..По. (-трапное дѣло! даже въ дѣтствѣ., даже во врсмі школьнаго ученія, даже въ то время, когда я ііомыпілн.п только объ одной службѣ, а не о писательствѣ, мнѣ всегдг казалось, что въ жизни моей мнѣ предстоитъ какое-то большій самопожертвованіе и что именно для службы моей отчизнѣ ; долженъ буду воспитаться гдѣ-то вдали отъ нея. Я не зналъ пи какъ это будетъ, ни почему это нужно: я даже не задумы- вался объ этомъ, по видѣлъ самого себя такъ живо ні какой-то чужой землѣ тоскующимъ по своей отчизнѣ картина эта такъ часто меня преслѣдовала что і чувствовалъ отъ нея грусть Ч. Быть можетъ, это бы.к просто то непонятное поэтическое влеченіе, которое тревожіі.п иногда и Пушкина, ѣхать въ чужіе края единственно затѣмъ чтобы, но выраженію его, Подъ небомъ Африки моей Вздыхать о сумрачной Россіи. .Какъ бы то ни было, но это проі ивонолыніе миі самому влеченіе было такъ сильно *). что не нроііі.к ’і Разрядка мои.
шнп мѣсяцевъ но прибытіи моемъ въ Петербургъ. какь я » Ки. \ж< на кораАіь. не будучи въ силахъ противиться чмо і іі) мп I’. самому непонятному'1 ’). Ь'акі вь 1829 году истинный мотивъ—стихійное влеченіе кь странствованіямъ- пробивался сквозь реторпку и выдумки, гакь и здѣсь пробивается онъ наружу сквозь іѣ толкованія, которыя были внушены Гоголю его теперешнимъ положеніемъ и всѣмъ ходомъ сю творчества за истекшія послѣ поѣздки 1:529 года 18 лѣтъ. На этотъ разъ инстинктъ вѣчнаго стран- ника былъ заслоненъ и перетолкованъ не будущимъ неизвѣст- нымъ призваніемъ юноши, какъ тогда, а уже совершившимся и выяснившимся призваніемъ великаго національнаго иоэта- гаіприка. Теперь его первая поѣздка за границу явилась для него самого—въ новомъ свѣтѣ: ему теперь казалось, что тогда онъ поѣхалъ въ чужіе края, движимый тѣмъ стихійнымъ стре- мленіемъ художника—созерцателя Руси изъ прекраснаго далека, которое проявилось позже, въ его послѣдующихъ < іранство на- ціяхъ. Такъ и въ нѣкоторыхъ изъ вышепрнве іонныхъ выдер- жекъ изъ писемъ весьма опредѣленно сказывается рядомъ съ .органическою" потребностью странствовать также и поэти- ческая потребность художника, которому необходимы новыя впечатлѣнія и котораго умъ въ дорогѣ пробуждается къ твор- честву. Но тотъ же инстинктъ -вѣчнаго (-гранника" съ годами сочетался и съ другими душевными стремленіями п запросами, которыми и перетолковывался въ другую сторону. Въ письмахъ мы находимъ указанія на то. что -дорога" была нужна ему не только какъ художнику, по и какъ человѣку, занятому -своимъ душевнымъ дѣломъ11: опа является однимъ изъ орудій его .самовоспитанія". -Странствованія" упоминаются рядомъ съ .уединеніемъ", „отлученіемъ отъ міра", самоуглубленіемъ, молитвами. Повидимому, -въ дорогѣ", отвлекаясь отъ раз- сѣянія будней, отъ -дрязга." жизни, онъ „собиралъ” свою душу, — и она настраивалась не только на высоко-поэтическій, но и на высоко-религіозный ладъ. Гоголь-непосѣда. Гоголь странствующій поэтъ, въ то же время былъ и своеобразнымъ религіознымъ странникомъ, и. При все усНЛИВаК'ЩСЙСЯ наклонности къ крайней мистикѣ, онъ уже ютовъ былъ пре- Разрядка мои.
вратиться вь настоящаго паломника. Еіо ііуоніеі~тмг ні Палестину было именно паломничествомъ іл. тѣсіюмі, । чис.г» с.іона. и и'іі этой поѣздкѣ пасъ поражаетъ отсутствіе іісикпхт проявленій художественныхъ силъ Гоголя. гочв<> і >. ш-чі умеръ великій художникъ и дадке іірпгуііилась еі<> паб.інідд- тельпость и впечатлительность туриста. По всему нидіп-. чп онъ весь бы.гь поглощенъ одной идеей, однимъ могучими порывомъ къ покаянію, къ исповѣданію, къ очищенію іѵпіи своей у Гроба Господня... Такъ проявлялся, такъ дѣйствовалъ. служа другимъ кис- шимъ сторонамъ и стремленіямъ души, поэтическимъ, рели- гіознымъ. глубоко коренившійся въ душѣ Гоголя ілІ.ішР инстинктъ „вѣчнаго странника". Не менѣе важныя услуги окапывалъ тотъ же ніістніпит самому генію Гоголя. Постараемся очертить пхъ. і;аі;і, умѣемъ. V. Если бы. предположимъ, Гоголь лишенъ былъ вовмпжшістя путешествовать и велъ бы осѣдлый образъ жизни вь Пегер- бѵргЬ или Москвѣ, то и вт. такомъ случаѣ его огромное \\ п>- жествепш"' дарованіе не могло бы не проявиться чтнгь или иначе: оііі. паблюда.ть бы жизнь, улавливалъ бы ея іиппческіа черты и воплощалъ бы ихъ въ художественные образы, нари- сованные і і, большимъ пли мепынпм ь нскуссі НОМЪ. По навѣрное можно утверждать, что это творчество не было бы отмѣчено печаты....іі изумительной геніальности, какою проникну іо пг.ін- чаншее твореніе І’оголя- ..Мертвыя души‘. Геніальность <«тоЙ безсмерніой книги, т. е. необычайная вдумчивость, оріниішіь иость іпгіѵпцііі. глубина сіьчерцапій. къ ней пршінившіяся. находились вь тѣснѣйшей психологической связи съ стран- ствованіями Гоголя, с ь благотворнымъ воздѣйствіемъ . іороги на его умъ н всю психику. ІИ, „дорогѣ" онъ становился мысли іе.іемь. созерцателемъ. и непосредственныя шіечаілѣніл .іѣіістви ге.іыіосі и. отъ которыхъ онъ бѣжалъ. інрерлоятыва.ішь вь глубинѣ его безсознательной сферы СИЛОЮ его геніилыіой иігі\нціи. Глубокою душевною правдою дыш.тгь іѣ міи іа тіо ншемь. гдѣ. онъ говоритъ, что е>,у ,ыя того, чтобы „оі.ІЛІНІЬ Россію со всѣхъ сторонъ И НОНЯІ1. ее. необходимо « перка и..1.1..; ПІИ. всю Европу.
Когш ) »*»'•» ,ии'ь І,ѣчь " е|" ЧДожественныхъ созері $ омъ ......... мы называемъ „задумчивостью “ «ні. обыкновенно рисуетъ картину странствованія. Такъ это—’ къ VI Г.іяві; 1-й части „Мертвыхъ душъ". Вспомнимъ эту чі інѵю страницу начинающуюся такъ: „Прежде, давно. Въ лѣта моей юности. въ лѣта невозвратно мелькнувшаго моего дѣтка, мнѣ было весело подъѣзжать въ первый разъ къ н<-знакомому мѣсту ’і..." Закапчивается это поэтическое отступленіе такъ: -Теперь равнодушно подъѣзжаю ко всякой незнакомой деревнѣ и равнодушно гляжу па ея пошлую наруж- ность: моему охлажденному взору не пріютно, мнѣ не смѣшно и то. что пробудило бы въ прежніе годы живое движеніе въ лицѣ, смѣхъ И немолчныя рѣчи. ТО СКОЛЬЗИТЪ теперь МИМО. II безучастное молчаніе хранить мои недвижныя уста. О мои юность.1 О моя свѣжесть!" -Живое движеніе въ лицѣ, смѣхъ и немолчныя рѣчи*— это проблески той геніальности, еще молодой, еще не созрѣвшей, которая въ первыхъ произведеніяхъ Гоголя только угадывается, только подозрѣвается. „Безучастное молчаніе недвижныхъ устъ"—это какъ бы намекъ на иную „задумчивость*. на сокровенную работу мысли генія, уже богатаго опытомъ жизни, уже воспитавшагося въ сосредоточенномъ развитіи долгихъ, затаенныхъ думъ, которыя не спѣшатъ проявиться въ „смѣхѣ* п .немолчныхъ рѣчахъ", по которыхъ іѣпствіе такъ ярко скажется въ послѣдующемъ творчествѣ... Образъ „писателя-путника" былъ однимъ изъ любимыхъ оборотовъ у Гоголя, — и знаменитое лирическое отступленіе о двухъ писателяхъ въ началѣ главы ѴІІ-іі открывается этимъ сопоставленіемъ: „Счастливъ нутникъ, который послѣ длинной, скучной дороги... видитъ наконецъ знакомую крышу1*... Про- тивопоставляя „двухъ писателей" и ихъ различный „удѣлъ", онъ такъ заканчиваетъ изображеніе участи поэта пошлыхъ сторонъ жизни: „Безъ раздѣленія, безъ отвѣта, безъ участія, какъ безсемейный нутникъ, останется опъ одинъ посреди дороги ^... Засимъ, обращаясь къ себѣ, онъ говоритъ: .. II долго еще опредѣлено мнѣ чудною властью идти объ руку съ моими странными героями, озирать всю громадно-цесущуюся жизнь, ) Разрядка моя.
озирать ее сквозь видный міру смѣхъ и незримыя, некЬдомыя ему слезы! II далеко еще то время. когда инымъ ключомъ грозная вьюга вдохновенія подымется изъ облеченной къ свя- щенный ужасъ и въ олпстаніе главы и почуютъ въ смущен- номъ трепетѣ величавый громъ другихъ рѣчей'...—Такъ -а- канчпвается знаменитое „лирическое отступленіе'. —и. воз- вращаясь къ прерванному разсказу о похожденіяхъ Чпчнкоізі понтъ намѣчаетъ этотъ переходъ къ обычному пути своего творчества характернымъ восклицаніемъ: .Въ дорогу! въ до- рогу! Прочь набѣжавшая на чело морщина и строгій іѵмракъ лица! Разомъ и вдругъ окунемся въ жизнь со всей ея беззвучной трескотней и бубенчиками и посмотримъ, что дѣлаеп. Чичиковъ". _Дорога“ была однимъ изъ необходимыхъ условій созданіи „Мертвыхъ душъ". Замыселъ, идею, типы, картины великой поэмы Гоголь возилъ съ собою по всей Европѣ. Начавъ >п. Петербургѣ. онъ продолжалъ работу надъ ..Мертвыми душами" въ Швейцаріи, въ Веве, потомъ въ Парижѣ., потомъ въ Римѣ, гдѣ., сь нѣсколькими перерывами для поѣздокъ по Европѣ и въ Россію, и была окончена въ 1841 году первая часть ..поэмы". Можно сказать. ..Мертвыя души' были созданы въ „дорогѣ и написаны, „на бивуакахъ". Это ничуть не мѣшало интенсивному труду разработки, отдѣлки, неоднократнымъ пере- дѣлкамъ. тому сознательному методическому труду, который, какъ мы указали выше, пропорціоналеіп. глубинѣ и достоинству интуитивныхъ идей генія. Краснорѣчивымъ свидѣтельствомъ этого груда являются рукописи Гоголя. Необычайная добросо- вѣстность и трудолюбіе Гоголя, какъ художника, неоднократно передѣлывающаго каждую сцену, вникающаго но всѣ подроб- ности. служитъ нагляднымъ мѣриломъ той другой, іппу нтнвной работы его мысли, которая созидалась „въ дорогі;-. когда опъ удалялся отъ непосредственныхъ наблюденій падь русскою дѣйствительностью и среди мимо бѣгущихъ, не раздражающихъ, не застаивающихся впечатлѣній путника созерцалъ творческимъ воображеніемъ картины русской жизни, вперяя задумчивый взоръ въ ея суть, въ ея характерную складку, въ смыслъ ея явленій, въ психологію русскихъ характеровъ, въ сншчніразііуі* поэзіи» русской природы и жизни. Мною, много .роДН.ЮСГ. тутъ .чудныхъ смысловъ* и . 11031 нческихъ грезъ". которые потомъ кристаллизировались въ монументальные типы и худо- жественныя картины Мерті икь ;упи»
. (нроіа и была ».іи Гоголи пій лабораторіей. гдѣ «•<•- кі-рнміигь ’пі чугигиііи»• эксперименты. ІІМѵнні» какъ художііикѵ-экснернмснтатору и необхо- ііімм была ѵму . іііриін' тля осуществленія его художе- <-і « енны.хъ интуицій. Характерная. индивидуальная особенность художественныхъ ннницій Гоголи легко опредѣляется его же собственными вы- раженіями: .видный міру смѣхъ и незримыя, невѣдомыя ему «іс.ы" сквозь которыя онъ .озиралъ" .громадно-неі ущѵкиіі жн нь' II нъ самомъ дѣлѣ: .смѣхъ”—налицо: онъ входитъ ор..іиич«ч кинъ звеномъ нъ самые образы- Чичикова. Маііи- юім. ( облкевпча. Ноздрева. Коробочки. Плюшкина, прокурора, ('«•лифана. Петрушки, дамъ, мужиковъ. Тентетпикова. генерала Ім-трпщева. Пѣтуха... Всѣ чти фигуры обращены къ читателю Г4ЯН*Й смѣшной стороной. А сколько смѣху въ отдѣльныхъ картинахъ п картинкахъ, во вводныхъ лицахъ и сценахъ, въ минілгю|іахъ. которыми такъ щедро украшена .поэма”. въ повѣтій о Капитанѣ Копейки нѣ. въ притчѣ о Кифѣ Мокіевйчѣ! ( мѣхъ повсюду, съ начала до конца: ..громадпо-песуіцаяся жизнь" развертывается предъ нами — -озаренная и объясненная .смѣхомъ'. Но гдѣ же слезы? Развѣ въ образахъ Чичикова. Манилова. Коробочки. Со- бикевича. Ноздрева и т. Д.. п т. д. замѣтны хоть малѣйшіе с.гѣды .слезъ- художника? Развѣ гдѣ-нибудь въ великой поэмѣ слышится скорбь художника-мыслнтеля? Гдѣ. па какой стра- ницѣ .поэмы", скорбимъ п плачемъ мы вслѣдъ за художни- комъ? Нѣтъ такой страницы. — да и рѣчи не можетъ быть о скорби — по поводу Чичикова. Ноздрева. Коробочки и т. д. _(ле.:ы". пролитыя надъ ними, имѣли бы неожида инымъ ре- зультатомъ опять-таки смѣхъ, только на сей разъ ужъ не худо- жественный. Итакъ, въ самомъ дѣлѣ, .смѣхъ” виденъ, а слезы остаются .незримыми, невѣдомыми міру". Нотъ именно въ этомъ-то. въ этой незримости, сокровен- ности слезъ и скорби, и заключается характерная особенность геніальнаго творчества Гоголя. Въ .лабораторіи ею ху,і"_ жатвенныхъ экспериментовъ .слезы” шпарились, .скоро!, переходила въ скрытое состояніе, а смѣхъ комическаго писа-
имя перерабатывался изъ обыкновенна!о въ тотъ .высшій восторженный смѣхъ", который .достоинъ ггаіь радомъ гъ высокимъ лирическимъ движеніемъ а. Но присутствіе .незримыхъ слезъ" и скорби къ скрытомъ, потенціальномъ состояніи, какъ могучихъ пружинъ тнорчеспя. какъ необходимыхъ спутниковъ созерцаній Гоголя. яшпвуетъ однако изъ того, что .много нужно глубины душевной дабы озарить картину, взятую изъ презрѣнной жизни, и во.івеети ее въ перлъ созданія", а эта глубина душевная, которой никто, конечно, не станетъ отрицать у Гоголи, должна била, по самому существу дѣла, заключать въ себѣ и .гіези*. и .скорбь". .Скорбь" накоплялась среди .дрязга" жизни, осѣдая інцт гнетомъ непосредственныхъ впечатлѣній русской дѣйствитель- ности. Но это отнюдь не была идейная скорбь іраж іаннна та. которую испытывали Бѣлинскіе и Герцены. Гоголю :«тотт родъ скорби былъ чуждъ. Тягостныя душевныя СОСТОЯНІЯ ко- торыя онъ испытывалъ, живя въ Россіи. его .незримыя, ш- вѣдомыя міру слезы", были явленіемъ особаго порядка, нпчеп общаго пе имѣвшимъ съ .гражданскою скорбью".(. Т. Акса- ковъ очень мѣтко охарактеризовалъ специфическую .скорбь’ Гоголя, сказавъ, что. вѣроятно, у него мозгъ и нервы бы.н устроены не такъ, какъ у друпіхъ. и .содрогались" оп. при чинъ, намъ неизвѣстныхъ. Именно такое .содроганіе" и пер вовъ. и души я имѣлъ въ виду выше. Говоря о той тягогі душевной, о той мизантропіи, о томъ своеобразномъ шч-сими стическомъ и антиобществепномь • настроеніи, которыя ирсі ставляются обычными признаками психологіи генія. II весью Вѣроятно. ЧТО Суть дѢ.іа СВОДИТСЯ ЗДѢСЬ ВЪ КоННІ.-ІінНЦоіі именно къ особому устройству нервно-мозговой системы реагн рующей на впечатлѣнія съ особливою, и притомъ болѣзненною чуткостью. II .скорбь”, которая въ силу этого отлигаітші ві душѣ, есть не идейная скорбь гражданина, а родъ пспхяче ской боли -если можно такъ выразиться, родъ -АѴшевноі тошноты"... У литься тѣмъ или другимъ способомъ или сіірніатыт отъ воздѣйствій, вызывающихъ душевную боль и .тоіпшоу является у геніевъ глубокою душевною потребностью, и. ьвіг извѣстно, всѣ они удаляются или прячутся КТО ІГЬ философію кто іп, науку, кто въ искусство...
•ииьи гині.иі ч.іяыі шм-н- и ііиил-«г чти.» •• ’ИМ> чя пгміія кн ку.и игиі.кихі'оп иги./ икяог'|л.»и ••і./ижи»( -ОЯИ.»Ж<ІП1.І»Я ПІ-О/Ь К.ЛИ1ІІГІІ-.І уан чи «Г.іоя пиумі НІ III ІГ.| ч ииняон.уі лг’<1 И<«І‘»Н9‘ .ня«ріпг.»ь опш.мйі- ,Ц|,.ІІІІІІ.НОІІІ ОИЯЖіНрОЙИ .Ч.ІІІЛГ ’І.ХГИІІІІ.ІІѴ' И.І.ІНІ. у-| «[ЛІНОЯ 1.Я ИЯПІІОІ.НЯ ІІИГЙЯ.ЛНІЯ икі|.і гіігвяоіиН.н.явііихо -пну ч.і.лі -НЯ І'ІІІИІІІІ.И'О.І КІЛМыЬиіІ ОІ.І Ч.ІИІ іП’ИІМІОІІІІО.І ІІКПІІОСОЛ НЯ.І..І -иЛь || ^и.пл.ііііл.ыіі-оіп'вкіні.г ѵи.і я.гвгигявх.іѴ.эіІп ч.яог -ініуо •ІЛИОІІ.І (ніІКІІІ Ч'.ЮЯЯ.І ЧППИІЖМ 4.110 ОіХііОХОЯ ••НІІЗІ’І» •Ч.ІІОЯИІІЖОГЛХ .(ши. лкоііоін ляше чя миж.нТвіііііііі оініопліму <110.103 ошэонхіЬиіоіі к.хн.Пп -і((І5і.лі-оіп:шІуооіііі!іІ и./оі.йпоігу.ігол оиырі ч..) ч.нгоя '1.111.>00 -ІІІІІІ ‘І.ЯПІІІіірі 'І-> •«ІІН./ЯО ОІКЯ.іаЬ^ЯОГЛІі ОХ-ІМОЯВЯ •И.Ю.ІН'НІОІІІП |І« ІІЯ./.ІІ.НІІОН.ІОГЦ.Н-ІІЯ 'ИЖІІЙПХЯСИЯГ ()1ІМ|.Я 0.1,-О.І.Иі ОПІ.ШЛІІ II .ІІІЫНГОДГЭІІП !|.ІІІІІ Ч.Я ЧЛІіГОІІ Ч.ИІ'ІНЬгіИОЯ/МО ІМО.ПІІІІЛИНІИ уіІІ.НІІИ ІЯ'ІИІ іржііуп •І.Н0ІІН.1Я.І..М’К0І'ЛХ Ч.Я ІМВНІЬЙІІОООО ІІННІІ -ІІ.ИО.) Ц.ЯНсХи ’МІ ОНО ЧІ.).) 'І.МІІЯ ‘Эгі’іііХ.ЮН И І.ІІІ1ИНІІЯ ім-оіь <11.1.1 ІН.ІІІ Ч.Я :_'РОІІОГІ‘ О КГО.ІО [ ІПИгНИВІІМЯ ІЧІѴИІі ) ІѴІКІП (щоііоіоя Ч.ІІ ІНІІН'ИИЯѴ ОЯХЛЯЛЬ Ч.ХІППВ'ІІІІГІЕО.) .>41 I |І ч.я К И.ІКІ ІІІІІІІІІІ .нріиж 'І.ХГІІІО.І.ІІ ЛІІПІНОЯГОХ.ІИ II .)ін./1иооно .ЮЯ.) ІЛКІОЧІІІІ Ч.Я.ІІІ Ч.Я ИРІІІОХОЯ Ч.ИИІІЮГЯВ Ч.Я ІПІКНІІОІІ.І.О І.!ѴІ>.Ч.>.)І1 -ІІІІ/.(Я П II.I ІМ.І Ч.Я НІІЯІІОО 0,10.1,0 І|[ІІ<)О<І.І..)ОІІ Ч.Я И1ЛОІІ (I Л.І..Ч9.І. -ІІХІІ1І И І .ІОІІЦОІІ.І..) ОЯХ.ІЯЛіі ’ІІЯПІІрО КшЯІІІІІ ЧЯОИЯ.) ІІНЯП.’Н Ч.ХВПППІІІ.ІГО.І ЧЛІІ Ч.Н ІМіаИЯІЧЯВЯ.І а<|,ЯІІ.Ч'. Ч.ХІЧЯ(І9ІІ \ ОІІЧГВМ •п> \к -.чі.йіі >>п(І.Схяоі.их(Іп •іг.шистіііия ч.іпи оп.ч'ок игэн Ч.ІОІИ1ІІІ.ИО.І ІІНТо І'ІЛОЯІІІІЖОГЛХ ВПИ.І, ВЯГ Ч.)«Р'1' '1.ІЛ!І>ИГІ:Н(І пу ОГНИ ІІПЖОИ Н.І1.ІВНАГ -0|.| •Ч.ЯХ.ІЯ.Іь Ч.ХИПІОІЛЯХЗХЛІІО.) Ч.яоі КІІОІІ іі -иі.іізюівх уія.юьн.іогохи.иі о.ю іпіпЯкІояо.і о.юле ічуолоп.) гіпггк.і ЭДипівшпуХх ахпньнплні X гпочкіуноняткі вичэау •Ч.ЯІЧНЬОІІОЯІМу И.ІЦПіІЛ.Ч'.ВЯ уііі.н ііі! 'иіпі умняоіі.іо - опнаг‘|,Г.э(Іпо;ні ики ч.хэі:1иІ9і:оя ч.яип -ЖОГЛХ ЛІІИ.І.ІІІГЯ иги тіпніуо ВОДОДОЭ :и(1ояо.і .іьвіщ -уіяоіггп Ч.ХНІІ- ЯХВЯІІоф Ч.Я у ІЯ./ЭЬ'|.ЯОГ;>І1 ЧДІІИ Ч.ХЭВ’ПІІЭЯО.) ох.ч іхоі - охе гяиііжоГ.іх уПиноллвц „о.івньэиомя.іу иней: -<япи икпіііі.иіьмжоГлх* чхвяетш ч.пажоге гік іпчііо.і.оя 'і.яи.1. -я./іі.оі.щ %хше иінвг'.ю.і кіт <ы-впІ.»і.пк упковнііаь.жлі ч.Хг>ві‘ ‘.нія.мниИоізн .инннну иія./аъя.іогохи.ні •.юя.мь^ноігаь а./ц еіііия чдхі <и<іпк!Чі'оя»Х уоііохоя ииѵіі.і чіі.и../ :ч.коуаи Ч.І Каі«аш<мвяиг.> .іііок :игкі' чд к.жвИпяінІо.і и каивПкявяижХ./
а,)Я імт< ііиіок инаі.» ч.хвнішівя ч.я ‘•ривяцоп ч.я нніпгохдоан ИГІ.МЯ ЯВЛЯЯ ИОІ. ^.Т*0([ Ч.Я ИІГОІПП ИГИ Ч.І.Яаф(|)Е |(.)ГВІіХгО(| Ч.КВІІ.іКИ Ч.ІѴИІ.і: Ч.ХІЙПО«ЛЯ1.).І,![.ЯХОО0 ‘Ч.ЯНХЯаП.МІОІІ Ч.ХИИ.ЬНі -и.іогохи.иі и члічяохпд фПГ(( гяоирі ч.я мооиьйПояя<)д“ ох« ЧГНЯОЯІ.ОЯАІ. И Ч.ГВП<|.ИО0 (ІГ И Н.ЧЬОдО(І(Н| ‘НІІІІ.ЧІИОІГЦ НЯ.ИІГ -!!оц выія.іявоод вяогинвіх вяояньи[] ч.иоикіро ягахяМод ѵніідо аноіін.пн.м.ч' -ОТ'АХ-ОННИ.І..НІ ІІѴОЯІІ.ІЯ ІЙПА.НПІН О.ІІ!ІІІі0НО.ЧЯ0д ВИИІоф ІЛіМО.И.'рі -ОГ0Ь ІПІЯ.мЫІ ІОГОХІІ.ИІ Н.Ц-; _ А’иОІІГ!Г0д-ОНН0Г!|Уа(ІПО0Н* ЛІѴО.І.Н ВПііоя чі.вТ'ия ап о.м. аиохои и.і.аоиьаиояяад «рги онхногкя -ИЯЯС ИЯ-ІНЬ И.ІОГО V И.)И 0ОІІОХОЯ ' ДМО1ПЧГОд-ОИИ0ГдЛ'гИІПО0Н " 0ІП0ГЯНІ,.)(і(ІИ- ЮІЛ.Ч.МЬИ ІОГОХІІ.ИІ оіЛЯ00>фІОІ'0Ь I! ОІПіОИО.Ч іНЛЯМЬИИаОЯ 011 Г.І..МЦІ І..»ІІОЯІ-.»О *ья ч.хиГохХ Ч.І'ЖІ Ч.ЯВХЦ •рта.» чхия в.і.ог. иіп ч.іѵач'.ок пк оячгох Ч.ХПЯПИ ,ч,ялііодо(Іо»| чхічиапя'. шіоооя тхіря ни и оя ‘іі.нияи «ргфУ ч.кокв.» ч.я иічііохоя чл-і (. ни оячгох .ні и чя.иіодоііод ч.хиТпаГиіі.г ни и кэхаініи.і.ооііи чпо : і г. и члпяонА'ЪнніІф и •гхияп.жц.н и он ‘Ч.ХНЯ.)ОА(І О.ЧЧГО.І. III II Ч.ХІЧПН0І«<Іоф0(ІОП I! (НІ ЧЯНЫІООіЬіД Ч.ХІЧИІіаіѴ(|оф.і(1оГ АІѴг» І.ХПЙІМК.ИІЯО.) ОЯЧГОХ 011 Ч.Х0ГІ«0'І,ОО О.І.ІІ ‘Ч.ПОЬИІІИ.І. І.'іні. І.ЯОСІИІІІ Я..ЧВІ. 'ГЯ0ГО.ІОД ИГІИНВГКО.І Ч.І.ВІІПО ООН І'Ь'Г’ІГІІ Ч..І.ОІІ: ІІ.ІІ.ІНЯИІІІГВ.'ІО ОІІН0НІІ ![Л'.І ЧХВЯВЯЛ' ІІИЧГОИ ІЧХИЯОН -ВХэХ іиічг.иі о.і.і чі..>0ііА ііг'ігоіі оя.» оп :оііі>0пояі:ад ан н ‘опоъ -ИННІІ.ІО К.).І.,>’І.КАГІ!(І Ч-ЯОППОЯ-'рІНОЯ Ч.Я ОГ.НІЬ ЧАДІ Ч.ЯОШІОО Ч.ХМЯОХПО 'і.хііян.і. 'міа.і.нн ч.хияв.1. нГігіі о.іоіігігоо - опнагдТ -эіійоон ВЯШ.Я0ПЛІ0П охс :вяьооо(|о<[ гход яхлияниоііп ан .ниа чхіояя нга.ч иі вг ч.я какіНіоіжІах і'іяихяэп.хіои иічікіиіііоо вхеоп ОППВН(І0і:<>.) Ч..І.О1НЯІЧІІ.Ч.І.О ’1(ОЛ0011<|.Я(ІГ.Н1 ППСИ.Ч! ИІИ.НЯИ (Ч.ЯИ.І.ВП -ВИ0.І.ВИ ічо ч.гнин.ч.) огонь „аонпе') оя.і.оаьиго.ч аоипагфУдіІпо -ан итйпооуо а л. икічпііипих иі.А'Глд •аипіохоя ч.нвнішіня И ТЛВЯНІІОО Ч.КІЧИ.І.0ІІЯНОЯ Ч.Я И0Х0ВЯІПіО(ІАи(и ОНО Ч.КОЖІ0П Ч.Я іиоУи і!Н.і..)іііі аіхинон—оно •оппоьагш.о^— оно ч.хийѴфГ.міп ч.я :і[.ялі!н и иіфоооігиф ч.я ч.яня •ч.яв.і ан иохаігппниіп оно «риа -оляои ч.ц •о.івпьапоякао члояхаяХь иги оіааГи нгняі нп гік .іпіпя о.і.і. ‘о.і. *|,піАѴ о.іа 'ія оі'вяояхэифѴ и чэогпѴжлдоіІй ч.»ц.г^ •НЯХ0ЭЫІОЯ.І. іч.і.яач.оо .ичнГндояао ‘анньиітнііі-ад чя ч.ніг -н'іігніія.ніи ,А.г.оііііюх и чгод-* нгвяічйия іпч(Іо.юя мгнір гвьоня НПО.) '.[..I. И ЧГОО КННЯЛШАГ 0.10 НГВХИ.І.Л _!|.ІО(ІОГ Ч.}|- 'вя.юаыіояа ща _оі0і(іохімІоовг" оіоннагдоііти вгічо и а.’« вио і.нкиіог- і.нп -впік ипяи.ч! 4,10 кіннгіЯ'л’ 'і.иодо.іопо ч.киіпьл'г кгпіо । і:г)’
ыши-ірічі «ушіы ни облучкахъ своихъ кибитокъ, летитъ съ •мКлхі сюронь лѣсъ съ темными строями елей и сосенъ, гъ пніормымі. стукомъ и вороньимъ крикомъ, летитъ лея до- рога ммѣгіь куда къ пропадающую даль; и что-то страшное мключемо нъ семъ быстромъ мельканіи, гдѣ не успѣваетъ о.іничіііъі і, припадающій предметъ: только небо надъ головой*, и легкія гѵчи. да продирающійся мѣсяцъ одни кажутся не- ооівмжиы. Эръ, тройка, птица-тройка.'.." Въ лилъ строкахъ лирически сказалось то головокружи- іѵльное чувство движенія, которымъ сопровождалось твор- чество Гоголя. Злѣть дано живое выраженіе тому, что Бѣлинскій назы- валъ наносомъ поэта. Нанось Гоголи—разгулъ воображенія. полетъ поэтической мысли удаль художественныхъ замысловъ. И онъ ярко обна- руживается не только въ лирическихъ мѣстахъ, въ родѣ при- веденнаго. но и въ самой работѣ художника, въ структурѣ образовъ, въ техникѣ рисунка, гдѣ такъ много д. дженія. въ быстрой смѣнѣ картинъ, въ быстрыхъ ударахъ кисти, во всѣхъ пріемахъ изображенія, не дающихъ читатели* времени опо- мниться и влекущихъ его все дальше и дальше. Въ безсмертной „поэмѣ1-. можно сказать, все движется, все несется и исчезаетъ въ дали, оставляя виечат.ѣніе „гро- мадно-несущейся жизни’, чему нисколько не мѣшаетъ созна- ніе пошлости этой жизни.—жизни Чичиковыхъ. Маниловыхъ. (обакевичей, Коробочекъ... Осложненная геніальностью, натура Гоголя, сама по себѣ противорѣчивая и загадочная, являетъ картину особливо- сложной. причудливо-своеобразной душевной жизни. Можно сказать, его геніальность находилась въ вопіющемъ противорѣчіи съ важнѣйшими, нансильнѣе вы|>аженными сто- ронами его натуры и особенностями его ума. 11 въ самомъ дѣлѣ, геніальный укладъ духа. но самому существу синему. плохо ладитъ съ іѣмъ крайнимъ эгоцен- тризмомъ натуры, какой мы видимъ у Гоголя. Геній всегда стремится, если можно такъ выразиться. выйти изъ нредѣ- ловъ своей личности онъ живетъ и дышитъ всеобщимъ.
„в1. идетъ широкихъ іорваіииип,. ж«.би-«л.,цихг даиій и ему тѣсііч ,1 дуишо П гю„г,,<|ж|<ѣ .іичшл п„|аі_ ,„й жваии, какъ бы его ш-ихгаш аи г,идя іиубша и Ьітп «даржаіпет.. Бытъ дамкяутымъ и, себѣ. кѣчпо п.«яши своимъ -II быть подъ его неусыпнымъ над-юромъ и гне- томъ —эта доли, тяжкая в болѣзнетворная для всякаго чело- вѣка. вдвойнѣ тяжела и мучительна для геніи. Гоголь каіг, натура рѣзко-эгоцентрическая. и Гоголь. какъ великій геній это были двѣ. души, фатально связанныя между собой о вѣчно- стреміівііііясн оторваться другъ отъ друга. Й великій шагъ могъ бы съ полнымъ нравомъ сказать о себѣ «». что гово- ритъ Фаустъ у Гёте: /луеі $ее1ео жоішеп—асЫ—іп шеіпег Вгизц Віе еіпе іѵііі вігЬ ѵоп (іег апйепі ігегшеп... Столь же плохо ладила геніальность Гоголя съ его стре- мленіемъ । его живою потребностью осуществить спою об- щестиен п у ю стоимость, о чемъ мы подробно говорили въ главѣ Ш-еіі. Геніальность съ ея антиобщественнымъ и мизан- тропическимъ настроеніемъ является весьма серьезнымъ -вну- треннимъ препятствіемъ къ осуществленію общественной стоимости человѣка. Плохой обыватель, нсдиециплиняриіииі- ный рядовой соціальной жизни, неспособный идти въ ногу съ другими, ненавистникъ стадныхъ чувствъ и общитвениыхъ шаблоновъ, геній, въ своихъ стремленіяхъ къ осуществленію общественной стоимости, является прирожденнымъ киндпда- томъ въ -неудачники". 11 если онъ все-таки .іаниыаетт. свое мѣсто въ обществѣ, осуществляетъ тикъ или иначе і-вою обще- ственную стоимость, то это происходитъ - несмотря ня іт- ніальность. вопреки ей и благодаря либо счастливому случаи, либо какимъ-нибудь спеціальнымъ талантамъ пли особымъ ка- чествамъ его ума. которыя оказались нужными и полезными данной общественной средѣ. Для Гоічіля. какъ человѣка съ живыми общественными стремленіями. съ неуітм импй жаждой—стать единицею вь своей средѣ, проявитъ свою .імчинстъ въ ней найти удов.іегворецл' своему честолюбію, ели іѵніильносп. была лишнею обуж»й крайне за грудвавщеи. рѣшеіпен безъ го» <• трудной личной задачи. Наконецъ. к<«реяныя черты у ы а I оіт»ля находились въ во- піющемъ ир<»тиворѣчіи п. і»,ніаіі.н<«« ті.и- эткі »ма I енімдь-
іин и мы» иі не \ жннаегсн съ темнотою и отсталостью ' ю*. Иі.г.ь іа уиі гвеннаго свѣта, радость познанія. стремленіе къ ни утренней свободѣ. глубокая потребность мысли—стрях- ну гь гіарыя оковы, расправить крылья и унестись вцередъ, въ нев.деѣіанную даль новыхъ стремленій, новыхъ дерзновеній ума человѣческаго -вотъ характерныя, бьющія въ глаза черты іѵнія Онѣ было и у Гоголя, поскольку онъ былъ геній. Но онъ. какъ умъ. въ то же время отличался и иными каче- । іками: онъ боялся мысли, онъ отворачивался отъ свѣта, отъ імдостей познанія. онъ былъ лѣнивъ—учиться и совер- шенствоваться.— его умъ. огромный, проницательный и гонкій. страдалъ какою-то странною неподвижностью и свѣ- тобоязнью. Это внутреннее—психологическое - противорѣчіе меж іу указанными особенностями его ума и его геніальностью было причиной того умственнаго разлада съ самимъ собой, который (-оставлялъ одну изъ видныхъ сторонъ сложной ду- шевной драмы и общей неуравновѣшенности итого великаго человѣка. Крылья его генія были подрѣзаны.., Съ однимъ только необыкновеннымъ художественнымъ да- рованіемъ і'оголя его геній находился въ полной гармоніи. Мы рѣшительно отвергаемъ извѣстное воззрѣніе па ге- ніальность. какъ на родъ душевной болѣзни; по мы думаемъ, что. при наличности разлада между геніально* тью человѣка и другими сторонами его натуры, геніальность является какъ бы психическимъ бременемъ, иногда неудобоносимымъ, нару- шаетъ внутреннее равновѣсіе и служитъ источникомъ особыхъ томленій и мукъ, которыя могутъ вредно отозваться на общемъ душевномъ здоровьѣ человѣка. Такую именно картину мы и находимъ у Гоголя. Изученіе душевной исторіи Гоголя съ этой стороны пред- ставляетъ для психолога задачу, исполненную высокаго инте- реса. Мы здѣсь ограничиваемся только ея постановкой. Въ заключеніе замѣтимъ, что разладъ геніальности съ дру- гими сторонами натуры и ума, аналогичный тому, какой мы видимъ у Гоголя, долженъ быть признанъ явленіемъ далеко пе исключительнымъ, пе рѣдкимъ. При общей нестройности духа человѣческаго, всегда изобилующаго внутренними проти- ворѣчіями. характеризующагося борьбою противоположныхъ стремленій, разладомъ, напр.. между умомъ и чувствами, было бы настоящимъ чудомъ, если бы геніи (-оставляли исключеніе
197 дались би внутреннею гармоніей и особливою ініостью. созвучностью душевныхъ силъ. Геніальность сама по себѣ—не болѣзнь, по опа—замѣт- усложняющее обстоятельство" въ психикѣ человѣка. " Осложненія, ею вносимыя, отражаются благопріятно па Л(5іцел'ь укладѣ психики .тишь въ тѣхъ, кажется, сравнительно гикпхъ случаяхь. когда между геніемъ человѣка и другими сторонами его натуры и ума есть внутреннее—психологиче- ское—сродство. когда и помимо геніальности его духъ ши- роко открытъ для всѣхъ „человѣческихъ стремленій “, и его ізіъ, свѣтлый и пытливый, бодро и радостно глядитъ впередъ, а не назадъ, работая і.ія грядущаго, по завѣту: „На попршцѣ ѵма нельзя намъ отступать!" Такой примѣрь і ірмоніп генія съ умомъ и нѣкоторыми сторонами натуры являетъ Пушкинъ, котораго не разъ вспо- лпналп мы въ этоопытѣ, посвященномъ Гоголю.