МІНІСТЕРСТґО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ інститут сухопутних військ
ТАКТИКА
(рота, оатальйон)
ПІДР 'ЧНИН
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
ТАКТИКА
(рота, батальйон)
Підручник
Затверджений
заступником Міністра оборони —
командуючим Сухоїпутними військами
Збройних Сил України
1997
УДК	Т—15
Підручник розроблений професорсько-викладацьким складом Одесь-
кого інституту Сухопутних військ.
Авторами’ підручника є: доцент генерал-майор А. С. Троц (вій же ке-
рівник), професор, кандидат технічних наук, полковник В. Г. Головань,
полковники В. О. Данькін, Л. В, Кіндеркнехт, професор, доктор технічних
наук, полковник А, В. Крижний, доцент, полковник у відставці П. М. Мас-
лов. майор В. В. Маслов, доцент, кандидат військових наук, полковник
В. М. Оленєв, доцент, кандидат військових наук, полковник В. І. Пала-
марчук. старший науковий співробітник генерал-лейтенант у відставці
С. А. Пелех, полковник І. Г. Рябов.
Матеріал підручника підготував до видання доцент, полковник у від-
ставці П. М. Маслов.
У підготовці матеріалу до видання приймали участь викладачі: О. П.
Доценко, В. Г. Санкіна.
ЗМІСТ
Вступ...........................................................5
Розділ перший. ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА УКРАЇНИ ...	7
Розділ другий. ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ ТА
ЗАСТОСУВАННЯ РОТИ І БАТАЛЬЙОНУ У
ньому ........................................................іа
1.	Сучасний загальновійськовий бій, його характер, способи
ведення та засоби боротьби ................................... 18
2.	Основи застосування роти і батальйону у бою .	.	.	32
3.	Методика розрахунку бойових можливостей роти і ба-
тальйону у бою ................................................36
Розділ третій. УПРАВЛІННЯ	ПІДРОЗДІЛАМИ ....	47
1.	Основи управління ......................................47
2.	Вимоги, які ставляться до управління підрозділами .	.	49
3.	Сили та засоби управління ротою та батальйоном' в бою	51
4.	Робота командира роти (батальйону) щодо організації бою	56
Розділ четвертий. ПЕРЕСУВАННЯ..................................68
1.	Основи маршу............................................69
2.	Організація маршу.......................................72
3.	Здійснення маршу........................................77
4.	Робота командира механізованої роти щодо організації
маршу під час дії в головній похідній заставі (варіант) .	.	.	82
5.	Перевезення підрозділів. Загальні положення ...	90
Розділ п'ятий. РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ І СТОРОЖОВА
ОХОРРНА .....................................................99і
1.	Загальні	положення......................................99
2.	Робота командира роти (батальйону) та штабу батальйону
після отримання завдання щодо розташування на місці	.	.	103
3.	Охорона ...............................................107
4.	Розташування підрозділів у особливих умовах .	.	. 108
5.	Рота (батальйон) у сторожевій охороні ....	109
6.	Виховна робота в підрозділах під час розташування на
місці та дій в сторожевій охороні............................НІН
Розділ шостий. ОБОРОНА РОТИ І БАТАЛЬЙОНУ .... Ц2
1.	Загальні положення...........................  .	.	1,12
2.	Побудова оборони......................................!Г27
3.	Підготовка оборони.....................................136
Робота, командира механізованої роти щодо організації обо-
рони поза зіткненням з противником (варіант) .	.	15Г
4.	Ведення оборонного бою ................................169
5.	Особливості дій батальйону при веденні бригадою (полком)
маневрової оборони..........................................181і
6.	Оборона морського узбережжя, і річки .... 185
7.	Оборона вночі .........................................189
8.	Оборона в місті (населеному пункті)....................193
9.	Оборона в горах........................................196
10.	Оборона в лісі ..................... ..	.	.	. 203
11.	Оборона взимку........................................21Ю
12.	Зміна підрозділів.....................................214
13.	Вихід із бою і відхід.................................216
З
Розділ	сьомий. БІЙ В ОТОЧЕННІ І ВИХІД З ОТОЧЕННЯ .	. 222
1.	Бій в оточенні ........................................222
2.	Вихід з оточення.......................................229
Розділ восьмий. НАСТУП......................................	238
1.	Загальні положення	238
2.	Підготовка наступу ....................................254
Робота командира механізованої ротн з організації наступу
на противника, який обороняється, з положення безпосереднього
зіткнення з ним (варіант).....................................269
3.	Ведення наступу з положення безпосереднього зіткнення
з противником ............................................... 289
4.	Ведення наступу иа противника, який обороняється з ходу 302
5.	' Форсування водних перешкод...........................306
6.	Батальйон в морському	десанті..........................312
7.	Наступ вночі..............................  .	.	. 31-5
8.	Наступ у місті........................................321'
9.	' Наступ в горах ......................................325
10.	Наступ в лісі.........................................330
11.	Наступ взимку .......................................3312
Розділ дев’ятий. ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ .	.	.	.	;	. 336
1. Основи зустрічного бо.ю.................................336
2/Організація зустрічного бою .	..................341
3. Ведення зустрічного бою................... .	.	. 347
Розділ десятий. МЕХАНІЗОВАНА РОТА (БАТАЛЬЙОН) В ТАК-
ТИЧНОМУ ДЕСАНТІ	.	.	.	...	. 352
1.	Загальні положення......................................352
2.	Робота командира механізованої роти (батальйону) після
отримання бойового завдання..................................  356
3.	Десантування роти (батальйону) і дії під час виконання
різноманітних бойових завдань .................................358
Розділ одинадцятий.. БОЙОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ .... 361
(Ч	) Розвідка	.......................................363
2..О	хорона	.	.	..........................372
3.	Захист від зброї масового ураження ...... 374
4.	Радіоелектронна боротьба................................380
5.	Тактичне маскування ....................................382
6.	Інженерне забезпечення..................................384
7.	Забезпечення, радіаційного, хімічного, біологічного захисту 388
Розділ дванадцятий. ТЕХНІЧНЕ ТА. ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 392
1.	Загальні положення ......................................392
2.	Технічне, забезпечення ...	.	.	.	.	. 395
3.	Тилове забезпечення .	......................401
Вказівки командира батальйону з технічного і тилового забез-
печення в обороні	(варіант).....................................407
Вказівки командира батальйону з технічного та тилового забез-.
печення у наступі	(варіант).....................................408
Література.......................................................410
Додатки, малюнки	і тактичні схеми .............................411
1. Порядок.розробки і ведення бойових документів .	.	. 41'2
2. Шикування роти (батальйону) у передбойовий і бойовий
порядки	415
4
ВСТУП
За нашого часу підрозділи та частини Збройних Сил біль-
шості держав оснащені сучасною зброєю та технікою, що до-
зволило в значній мірі підвищити їхні уДарні, вогневі та ма-
неврові можливості, а також призвело до зміни змісту само-
го бою. Бій став більш динамічним та скороминучим, вима-
гаючим від командирів усіх ступенів активності й»рішучості,
творчості й самостійності як під час організації бою, так і в
ході його ведення.
Військова доктрина України надає особливого значення
вдосконаленню і розвитку характеру сучасного загально-
військового бою. З цією метою проводяться наукові дослід-
ження найефективніших форм використання результатів на-
уково-технічного прогресу, існуючих засобів збройної бороть-
би й вдосконалення організаційно-штатних структур підроз-
ділів та частин.	‘
Все це вимагає від командирів підрозділів постійної ува-
ги до вивчення сутності сучасного загальновійськового бою,
відмінного знання тактики, основ і способів використання
штатних, приданих і підтримуючих підрозділів, їхніх бойових
і технічних можливостей, а також знання тактики дій під-
розділів і частин суміжних держав та їхніх засобів бороть-
би, які використовуються в сучасному бою.
Для вивчення тактики, глибокого засвоєння статутних по-
ложень та творчого використання їх на практиці й призна-
чений підручник «Тактика (рота, батальйон)», його опра-
цьовано на засадах Бонового статуту Сухопутних військ
(ч. II і ПІ) та інших діючих офіційних порадників, посібни-
ків, підручників з урахуванням досвіду Великої Вітчизняної
війни, бойових дій в республіці Афганістан і деяких локаль-
них війн та воєнних конфліктів.
У підручнику розглядаються загальновійськовий бій як
предмет тактики, способи його ведення, сили й засоби сучас-
ного загальновійськового бою, його сутність, характерні ри-
си і принципи. В ньому розкриваються питання військової
Доктрини України, управління підрозділами; дії роти і ба-
Б
тальону та робота їхніх командирів в обороні, під час на-
ступу, тактичного та повітряного десанту, у зустрічному бою,
при пересуванні, під час бою в оточенні і виходу з нього, п,ід
час розташування на місці і в сторожовій охороні; заходи для
бойового, технічного та тилового забезпечення із застосу-
ванням звичайної зброї, але з урахуванням постійної загро-
зи використання зброї масового ураження з боку агресора.
Поряд з теоретичними положеннями в підручнику на кон-
кретних тактичних прикладах показані варіанти роботи ко-
мандира роти з організації оборонного та наступального
бою, маршу управління підрозділами в ході їх проведення.
Тактичні схеми та малюнки, які ілюструють дії роти та
батальйону в обороні, наступі, у зустрічному бою, тактич-
ному повітряному десанті, бою в оточенні та виході з ото-
чення на марші й при розташуванні на місці на сторожовій
охороні, сприятимуть кращому засвоєнню викладеного ма-
теріалу.
Рекомендації підручника з організації та ведення бою
ротою та батальйоном треба використовувати творчо, з ура-
хуванням конкретних географічних (кліматичних) умов і
конкретної обстановки, яка склалася.
Підручник призначено для курсантів та слухачів ОІСВ і
вузів МО України.
6
Розділ перший
ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА УКРАЇНИ
У складній військово-політичній та економічній обстановці
відроджується і розвиває свою державність Україна. Фак-
тично вона переживає зміну епох, результати якої за своїми
масштабами і наслідками можуть бутіи зіставлені із змінами
у міжнародних відносинах, викликаних наслідками глобаль-
них військових конфліктів, які відбувалися раніше.
Причиною змін, які зараз відбуваються, є перехід від
жорстокого протистояння двох систем, очолюваних раніш
Радянським Союзом та США, до нової моделі державних
відносин.
Якісно нова обстановка у світі потребує наново обмірку-
вати та переглянути політику національної безпеки. Зараз у
Збройних Силах США, а також багатьох Європейських кра-
їн — членів блоку НАТО (у тому числі» наших найближчих
сусідів) уточнюються військово-стратегічні плани. Перегля-
дається нова стратегія НАТО, у відповідності з якою почала-
ся перебудова військової системні блоку. Принципових змін
зазнають багато положень військової доктрини.
У цих умовах свою військову безпеку Україна розглядає
як частину безпеки, яка охоплює і інші сфери життя країнні
(зовнішньо- та внутрішньополітичну, соціально-економічну,
культурну, інформаційну, екологічну тощо).
Базовими у цьому плані є такі поняття, як «безпека»,
«національна безпека», «національні інтереси», «загрози на-
ціональним інтересам», «система забезпечення національ-
ної безпеки».
Поняття безпека у найбільш загальному значенні харак-
теризує конкретний стан і ступінь захищеності будь-якої
держави та її спроможність протистояти змінам умов функ-
ціонування.
Під національною безпекою треба розуміти стан і ступінь
захищеності важливих інтересів громадянина, суспільства та
Держави в різних сферах життєдіяльності від внутрішніх і
зовнішніх загроз, що є необхідною умовою існування та роз-
витку нації, збереження та примноження її матеріальних і
7
духовних цінностей. Визначення «національний» характери-
зує в даному випадку все те, що пов’язано з життєдіяльні-
стю нації в рамках конкретної держави. Треба зазначити
що нація — це спільність-не просто етнічна, а, передусім,
ідейна. Людей у націю об’єднує не тільки кровно-генетична
спорідненість, а, перш за все, спільність мети, єдність мови,
культури, інтересів і цілеспрямована діяльність у різних су-
спільно-політичних сферах.
Поняття «національна безпека» є неодмінним атрибутом
військово-політичних концепцій’ широкого масштабу, аналі-
тичних і прогнозних розробок довгострокового плану.
Національні інтереси — це усвідомлена інтегрована си-
стема потреб у благополучному існуванні, відтворенні й роз-
витку людини, суспільства та держави. Національні інтере-
си відображають фундаментальні цінності, прагнення та по-
треби народу України. На основі національних інтересів з
урахуванням конкретно-історичних внутрішніх обставин і
зовнішніх чинників формуються політичні цілі й завдання
Української державні щодо забезпечення національної безпе-
ки. Політика держави завжди спрямована на найбільш пов-
ну реалізацію національних інтересів.
Головним суб’єктом, що представляє національні інтере-
си та здійснює політику національної безпеки, є держава. Із
безлічі національних інтересів потрібно виділяти пріоритет-
ні (або життєво важливі), задоволення яких надійно забез-
печує існування та можливості прогресивного розвитку гро-
мадянина, суспільства і держави. Це такі інтереси, якими
країна не повинна поступатися, а для їх забезпечення може
йти на розумні компроміси.
Загрози національним інтересам — це дії політичних,
військових або природних сил, вплив перебігу соціальних,
економічних та інших подій, а також ситуацій, що склада-
ються в результаті цих подій, на процес життєдіяльності лю-
дини, суспільства, держави, які змушують країну йти на до-
даткові зусилля, вимагають надміірно великих витрат, мобі-
лізації ресурсів з метою збереження своєї державності, на-
ціональної та культурної ідентичності, надійного захисту
власного народу. Загрози національним інтересам завдають
або здатні завдати шкоди національним цінностям, зробити
неможливою або ускладнити реалізацію життєво важливих
інтересів України.
Загрози розрізняють за кількісними та якісними характе-
ристиками, за джерелами їх виникнення, рівнем інтенсивності
8
впливу тощо. Масштабність загроз визначається фронтом їх
розповсюдження (кількісні параметри території, населення,
виробництва), а інтенсивність — темпами та обсягами де-
структивних змін. Загрози діють головним чином у відповід-
ній сфері національних інтересів, але негативний вплив їх
розповсюджується на інші національні інтереси. Хоча мож-
на виділити загрози, що діють одночасно на значну кіль-
кість національних інтересів. Необхідно враховувати, що за-
грози, як правило, мають декілька стадій розвитку: зарод-
ження (початок формування), прояв (знаходження вираз-
них форм), загострення (критична стадія негативного впли-
ву з відповідними наслідками). Постійний моніторинг за-
гроз дозволяє визначити їх якомога раніше й розробити си-
стему заходів (економічного, політичного, воєнного та іншо-
го характеру), які з найменшими втратами нейтралізують
загрози та припиняють деструктивні процеси.
Система забезпечення національної безпеки — це ком-
плекс організаційних структур, засобів і скоординованих дій
і заходів, що здійснюються з метою розробки та реалізації
цілеспрямованих рішень щодо захисту життєво важливих
інтересів людини, суспільства і держави від внутрішніх і
зовнішніх загроз. Ця система включаї?. концептуальний, ор-
ганізаційний і ресурсний аспекти.
Концептуальні основи необхідні для своєчасної та якіс-
ної 'розробки методології, стратегії й тактики дій щодо за-
безпечення національної безпеки.
Організаційне забезпечення пов’язане із створенням від-
повідної правової бази, необхідних власних і інших струк-
тур, що в єдиному комплексі вирішують проблеми національ-
ної безпеки.
Ресурсне забезпечення необхідне для захисту національ-
них інтересів з використанням доцільної кількості сил і за-
собів у потрібному місці в потрібний час.
Метою системи забезпечення національної безпеки є ре-
алізація політики національної безпеки; зміст якої визнача-
ється пріоритетними національними інтересами і діючими на
них загрозами.
Політика національної безпеки — це сфера державної
діяльності, що пов’язана з реалізацією відповідно до визна-
чених форм, задач, змісту національних інтересів, а також з
їх захистом від різноманітних загроз, що здійснюється на
всіх рівнях управління за єдиним задумом. Зміна пріоритет-
них національних інтересів І рівня діючих на них загроз ви-
9
кликає відповідну зміну політики національної безпеки, яка е
основою політичної діяльності в державі; Ця політика є ін-
струментом комплексного аналізу та системного впливу на
різні явища і процеси, що перешкоджують досягненню ба-
жаного стану життєдіяльності країни.
Виходячи з цих міркувань та накопиченого досвіду інших
цивілізованих держав, формування військової доктрини
України (мал. 1) відбувається на підставі політики націо-
нальної безпеки, яка знайшла документальне відображення
в Конституції України, Концепції національної безпеки та
Законі про національну безпеку України.
Військова доктрина — це прийнята у державі на даний
(встановлений) час система поглядів на сутність, мету, ха-
рактер можливої майбутньої війни, на підготовку до неї
держави і Сил Оборони і на засоби її ведення.
Структура системи забезпечення національної безпеки
України подана на мал. 2. Система забезпечення національ-
ної безпеки включає ие тільки Сили Оборони, але і органи
державної влади і керівництва; міністерства та відомства
(Міністерство закордонних справ, Міністерство зовнішніх
економічних стосунків тощо); політичні та громадські інсти-
тути, а також інші місцеві органи влади та самоврядування.
Основні функції в системі забезпечення національної без-
пеки України між її елементами доцільно розподілити на-
ступним чином.
Президент України:
—	очолює Раду національної безпеки України;
—	визначає і затверджує основу політики національної
безпеки України;
—	здійснює контроль і координацію діяльності держав-
них органів у забезпеченні національної безпеки;
—	вживає оперативні заходи з метою нейтралізації за-
гроз національним інтересам України ,в межах компетен-
ції, що визначена Конституцією;
—	один раз за рік на сесії Верховної Ради звітує перед
народом України про стан національної безпеки України.
Верховна Рада України:
—	визначає основи і здійснює законодавче регулювання
політики національної безпеки України;
—	створює правові засади функціонування системи за-
безпечення національної безпеки;
—	приймає Концепцію і Закон про національну безпеку
10
України, затверджує загальнодержавні програми в цій сфері
та контролює хід їх виконання;
______ затверджує бюджетні асигнування для фінансування
діяльності по забезпеченню національної безпеки;
______ визначає порядок створення та повноваження Ради
національної безпеки і оборони України.
Кабінет Міністрів України:
—	організовує розробку державних програм забезпечен-
ня національної безпеки;
—	вживає необхідні заходи щодо їх реалізації;
—	координує дії міністерств і відомств з локалізації та
нейтралізації загроз національним інтересам України.
Міністерства, відомства, органи місцевої виконавчої
влади:
—	беруть участь у розробці система заходів щодо захи-
сту особистості, суспільства та держави в межах своєї ком-
петенції;
—	реалізують державні програми щодо забезпечення на-
ціональної безпеки.
Рада національної безпеки і оборони України:
—	розглядає основні питання політики національної без-
пеки і розробляє рекомендації Президентові України для
прийняття системних рішень щодо її реалізації;
—	вносить пропозиції щодо основних напрямків політи-
ки національної 'безпеки;
—	визначає пріоритетні національні інтереси України;
—	виявляє загрози інтересам людини, суспільства та дер-
жави;
—	готує рішення та укази Президента України щодо за-
безпечення безпеки людини, суспільства та держави й роз-
поділу зусиль органів державної виконавчої влади щодо ло-
калізації та нейтралізації загрози пріоритетним національ-
ним інтересам;
—	визначає механізм реалізації політики національної
безпеки;
—	організовує підготовку державних цільових програм у
рівних сферах життєдіяльності країни, в тому числі оборон-
ного будівництва;
-	вдосконалює систему забезпечення національної безпе-
К;і і нормативну базу з питань національної безпеки;
—готує оперативні рішення щодо запобігання й нейтра-
лізації надзвичайних ситуацій;
' розглядає питання створення, контролю, підтримання
11
в готовності сил і засобів забезпечення національної безпеки
і оборони України;
—	організовує постійний моніторинг процесів у сфері
національної безпеки і оборони України (національні інте-
реси, загрози національним інтересам тощо);
—	заслуховує та оцінює діяльність посадових осіб і вій-
ськових начальників щодо виконання ним.и завдань націо-
нальної безпеки і оборони України;
—	організовує та координує наукові дослідження в сфері
національної безпеки і оборони України;
—	готує пропозиції Президентові України щодо питань
координації та контролю за діяльністю органів виконавчої
влади у сфері національної безпеки і оборони як у мирний,
так і воєнний час, а також при надзвичайному стані.
Підготовка матеріалів до засідань Ради національної
безпеки і оборони України та контроль за- виконанням її рі-
шень покладається на Секретаріат Ради національної безпе-
ки і оборони.
Політичні і громадські інститути беруть участь у захисті
національних інтересів України в межах, визначених Консти-
туцією і законами України.
Система забезпечення національної безпеки на підставі
положень військової доктрини розроблює правову і теоретич-
ну базу дій Сил Оборони України.
Правова база з військових та оборонних питань являє со-
бою сукупність слідуючих основних документів життєдіяль-
ності Сил Оборони — це статути, посібники, порадники тощо.
Теоретична база дій Сил Оборони може включати основи
підготовки та ведення операцій,- програми та концепції роз-
витку озброєння тощо.
Положення військової доктрини можуть змінюватися та
доповнюватися під впливом політичних, економічних, війсь-
кових та інших факторів.
Військова доктрина України (це текст і зміст) затверд-
жена вищим законодавчим органом держави — Верховною
Радою Укрїіпи — 19 жовтня 1993 р.
У військовій доктрині сформульовані: військово-політич-
ні цілі України і міжнародні пріоритети у галузі забезпечен-
ня національної безпеки; відношення України до війни,
ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження; ос-
новні напрямки забезпечення військової безпеки, завдання
Збройних Сил, принципи їх побудови та підготовка їх до за-
12
хисту від агресії; мета-і принципи військово-економічної по-
літики; підготовка держави і населення до оборони.
Військова доктрина України має оборонну спрямованність
і підпорядкована головному завданню — не дозволити війни
як ядерної, так і звичайної, захистити країну віл можливої
агресії зовні.
Головна мета військової доктрини України — запобіган-
ня війни, зміцнення міжнародної безпеки і захист Вітчизни,
оскільки саме на підставі вирішення цих проблем можливий
успішний розвиток країни.
Військова доктрина України узгоджується з метою війсь-
кових дій під час відбиття агресії, вона при цьому одночасно
враховує загальні завдання оборони України. У випадку аг-
ресії народ України та його Збройні Сили зі всією рішучі-
стю будуть захитати свою Батьківщину.
Військова доктрина України включає військово-політичні,
військово-технічні і військово-економічні аспекти.
Військово-політичні аспекти.
Україна будує свої відносити з іншими державами на під-
ставі принципів рівноправності, взаємоповаги, невтручання
у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і
норм міжнародного права, зафіксованії», зокрема, у Статуті
Організації Об’єднаних націй, Хельсінському заключному ак-
ті і документах наради з питань безпеки і співпраці у Єв-
ропі.
Головною метою військової доктрини України є гаранту-
вання національної безпеки України від зовнішньої війсь-
кової загрози та запобігання війни.
У військовій доктрині чітко визначено, що здійснюючи
свій зовнішньополітичний і військово-політичний курс у від-
повідності з національними інтересами, Україна не висуває
територіальних домагань до інших держав і не визнає нія-
ких територіальних домагань до себе;
 суворо дотримується принципу недоторкання існуючих
державних кордонів;
поважає державний суверенітет і політичну незалежність
інших держав і визнає за ними право на рішення всіх пи-
тань своєї національної безпеки у відповідності за своїми ін-
тересами без завдання шкоди іншим державам;
сприяє паритетному і збалансованому скороченню усіх
видів Збройних Сил і озброєнь у регіоні і у світі, виходячи з
умов забезпечення оборонної достатності держави;
ІЗ
відстоює вирішення усіх міжнародних розбіжностей пе-
реважно політичними та іншими прийнятими згідно з нор-
мами міжнародного права засобами і шляхом прийняття усі-
ма державами обов’язків щодо взаємного ненападу;
встановлює і будує свої відносини з іншими державами
незалежно від їх суспільно-політичного устрою і військово-
політичної орієнтації на взаємному врахуванні усіх питань
національної безпеки сторін;
виступає проти розміщення іноземних військ на своїй те-
риторії і на територіях інших держав без їхньої на те згоди;
Україна виступає за створення всеосяжних систем універ-
сальної і загально-європейської безпеки і вважає участь у
них важливим компонентом своєї національної безпеки.
Дотримуючи статуса позаблокової держави, Україна
сприяє створенню надійних міжнародних механізмів і за-
гальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому,
регіональному та глобальному рівнях з метою зміцнення до-
віри і партнерства на підставі принципів взаєморозуміння і
відкритості у військово-політичній діяльності.
У данин момент ступінь військової небезпеки для держа-
ви Україна має неспрямованпй, або, іншими словами, побіч-
ний характер. Це значить, що ми не можемо назвати наяв-
них супротивників, котрі загрожували Україні військовою
силою. Однак було б невірним вважати, що при існуючій
нестабільності обстановки, у тому числі поблизу кордонів
України, рівень військової небезпеки може різко зрости і
стати реальною військовою загрозою.
Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства
ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної, а та-
кож іншої зброї масовогог.ураження недозволенній злочином
проти людства.
У своїй зовнішньополітичній діяльності Україна активно
виступає за всебічне ядерне роззброєння.
Військово-технічні аспекти.
У військовій доктрині України вказується, що основними
завданнями забезпечення військової безпеки є:
У мирний час — прогнозування мети і характеру можли-
вої війни з метою її запобігання, будівництво власних Зброй-
них Сил у межах прийнятих на себе міжнародних зобов’я-
зань, створення і підтримка військового потенціалу на рівні,
достатньому для отримання збройної агресії, забезпечення
недоторканості державШіх кордонів у повітрі, па суші,~ї
морі, перетинання можливих провокацій і замахів на суве
14
ренітет країни, підтриман ня постійної готовності Збройних
^б*Нїо~~в Ід биття можливої агресії з боку будь-якої держави
। коаліції держав) у повітряно-косміч“°мУ просторі, з суші
чи моря;
’ під час війни — мобілізація матеріальних і людських ре-
сурсів держави для відбиття збройної агресії, завдання по-
разки агресору, позбавлен'іія його можливості продовжувати
в'ПГну і припиненії я військових дій на умовах, вигідних ~дл я
України.
'"Основними завданнями Збройних Сил є захист незалеж-
ності, територіальної цілосності. недоторканності кордонів
України.
військовій доктрині вказується, ШО ОСНОВНИМИ ПрИПЦ.И-
памп будівництва Збройних Сил є:
проведення оперативно-тактичної, мобілізаційної, бойо-
вої і морально-психологічної підготовки особового складу з
урахуванням законів збройної боротьби і принципів військо-
вого мистецтва;
комплектування їх на підставі діючих законів (у т. ч. За-
кону про загальний військовий обов’язок, можливості служ-
। би за контрактом), а також з урахуванням поступового пе-
реходу до професійної .армії;	к
військово-патріотичне виховання допризовної і призовної
молоді, особового складу на національно-історичних тради-
ціях;
вирішення комплексу питань, пов’язаних із соціальним за-
хистом військовослужбовців;
цілковита департизація (заборона військовослужбовцям
брати участь у діяльності політичних партій і рухів).
Збройні Сили України мають у своєму складі види (Су-
хопутні війська, в-ніськово-їіовітійТні і військово-морські СИ-
ЛИ) і роди військ. Організаційно Збройні Сили складаються)
з ЯГїц с ь к о в 11 х о 0 є Д11 а и ь, з’єднань, військових частіш, підроз-]
Ділів, військових установ і навчальних закладів.
Структура Збройних Сил України, їх чисельність, 'озбро-
єння, економічне, фінансове і матеріально-технічне забезпе-
чення затверджується Верховною Радою України за подан-
ням Президента України.
Загальне керівництво Збройними Силами України здійс-
нює Президент України, Головнокомандуючий Збройними
‘.лілам'и і Голова Ради національної безпеки і оборони Укра-
Збройні Сили є основною частиною Сил Оборони України
15
(мал. 2) і під час війни діють разом з Національною гвар-
дією, внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ,
Прикордонними військами, Збройними підрозділами Служ-
би національної безпеки, а також військами цивільної обо-
рони.
Військово-економічні аспекти.
У військово-економічних аспектах відображається мета і
принципи військово-економічної політики. Мета військово-
економічної політики України полягає у підтримці належ-
ної обороноздатності держави при раціональному обсязі
військових видатків. При цьому власний науково-технічний і
виробничий потенціал орієнтується на збереження і розви-
ток сучасних високоефективних технологій ї створення на їх
підставі систем озброєння, які у межах діючих політичних,
економічних, міжнародних, правових та інших обмежень да-
ють можливість ефективно вирішувати завдання, які стоять
перед Збройними Силами та іншими збройними формуван-
нями.
Принципами військово-економічної політики України є:
забезпечення максимальної ефективності військового вироб-
ництва в умовах обмеженості фінансових і матеріальних за-
собів; застосування конкурсного підходу до розробки та ви-
робництва нових систем озброєння і військової техніки; ви-
користання контрактного підходу до виконання замовлень
Міністерства оборони; досягнення високої технологічності си-
стем озброєння і потрібного рівня уніфікації їх елементів;
екологічно безпечна і економічно вигідна утилізація систем
озброєння і військової техніки, які підлягають ліквідації; ра-
ціональна конверсія військового виробництва.
Науково-технологічнимії пріоритетами є технології под-
війного (військового і цивільного) призначення і новітні
(конкурентоздатні) технології, у яких Україна досягла або
може досягти світового рівня.
Військово-технічними пріоритетаміи є озброєння і війсь-
кова техніка, які підвищують вогневу міць і мобільність
військ (сил), а також системи озброєння, які мають конку-
рентиоздатність на світовому ринку.
Готовність держави до оборони .забезпечується у мирний
час шляхом побудови стійкої системи державного і війсь-
кового керівництва, створення виробничих міцностей, мобілі-
заційігих запасів матеріальних ресурсів, а також завчасною
підготовкою національного господарства до забезпечення по-
16
треб населення. Збройних Сил та інших військових форму-
вань.
Підготовка національного господарства до пронесу мате-
ріального забезпечення військ (сил) досягається шляхом:
створення мобілізаційних запасів озброєння, військової тех-
ніки та інших матеріальних засобів, у тому числі у районах
зосередження (бонового призначення) військ (сил); створен-
ня (удосконалення) інфраструктури держави для успішного
виконання завдань військами (силами); завчасної підготов-
ки транспорту для перекидання військ (сил) у райони .зброй-
ної агресії; удосконалення системи забезпечення військ
(сил) матеріальними засобами.
На підставі військової доктрини розробляються концепції
б1,дівшіцтва видів Збройних Сил, родів військ, інших війсь-
кових формувань ?»гкр<іїші та конкретні програми їх реалі-
зації.
Питання для повторення і сагиоконтролю
'ьН Назвіть класичне визначення військової доктрини.
„Й. Як розглядає національну безпеку Україна?
З Ставлення України до війни, застосування ядерної
^4ї та інших видів зброї масового ураження.
Сл р Головна мета військової доктрини України.
’-мГ). Військово-політичні аспекти військової доктрини Укра-
їни.
б. Військово-технічні аспекти військової доктрини Укра-
їни.
7. Військово-економічні аспекти вчїеькової доктрини Ук-
раїни.
б.	Яі: візбувається формування військової доктрини і де-
талізація її положень?
9.	Які органи державної владі! України вирішують обо-
ронні питання?
10.	Структура системи забезпечення національної безпе-
ки України.
17
Розділ другий
ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ
ТА ЗАСТОСУВАННЯ РОТИ І БАТАЛЬЙОНУ У НЬОМУ
1.	Сучасний загальновійськовий бій, його характер,
способи ведення та засоби боротьби
Організоване збройне зіткнення частин і підрозділів сто-
рін, то воюють, і яке являє собою узгоджене ЩОДО ЦІЛІ, МІС-.
ця та часу, удари, вогонь і маневр з метою знищення (роз-
грому) противника, відбиття його ударів і виконання інших
тактичних завдань у визначеному районі, па протязі порівня-
но короткого часу військова наука називає боєм. Бій є ос-
новною формою тактичних дій військ і єдиним засобом до-
сягнення перемоги у збройній боротьбі. Він може бути за-
гальновійськовим, протиповітряним, повітряним і морським,
ким.
Мета бою — розгром противника та перемога у бою. Во-
на досягається ударами всіх видів зброї, своєчасним викори-
станням, їх результатів, активними та рішучими діями
військ.
Сучасний бій Сухопутних військ є загальновійськовим,
так як він ведеться «об’єднаними зусиллями підрозділів, ча-
стин і з'єднань усіх родів військ і спеціальних військ з ши-
роким застосуванням танків, бронетранспортерів (бойових
машин піхоти), артилерії, засобів протиповітряної оборони,
літаків, вертольотів і іншої бойової техніки та озброєння. На
приморських напрямах у бою, можуть брати участь і ко-
раблі Військово-Морського флоту.
Складовими частинами загальновійськового бою є удар,
вогонь і маневр.
Удар — одночасна поразка віГцськ і об’єктів противника
шляхом могутнього впЛ'ііву па них'всіма наявними засобами
чи військами. Удари можуть бутіїЛв залежності від засто-
сування зброї — ядерні, вогнеці/Ра удари військами; щодо
засобів доставки -- ракетні, артилерійські та авіаційні, щодо
кількості засобів, які беруть участь у бою і об’єктів, які по-
ражаються — масовані, групові та поодинці.
Вогонь — поразка противника стрільбою з різних видів
зброї. Він ведеться з метою знищення, подавлений та висна-
ження противника чи руйнування його об’єктів. Вогонь роз-
різняється: щодо розв’язаїмгя тактичних завдань — на зни-
18
ІЦС11П5І, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення
(осліплення), освітлення та інші; щодо виду зброї — вогонь
зі стрілецької зброї, танків, бронетранспортерів (бонових
машин піхоти), вогонь артилерії, мінометів, комплексів
протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші;
щодо способів ведення — прямою, наїтівпрямою наводкою, з
закритих вогневих позицій та інші; щодо напруженості
стрільби — поодинокими пострілами, короткими чи довгими
чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний,
залповий та інші; щодо напрямку стрільби — фронтальний,
фланговий і перехресний; щодо способів стрільби — з місця,
з зупинки, з ходу та інші, щодо виду вогню — по окремій
цілі, зосереджений, загороджувальний та інші.
Маневр — організоване пересування військ у ході бою з
Метою займання вигідного положення у відношенні до про-
тивника та створення необхідного групування сил і засобів, а
також перенесення чи перенацілювання (масувапня, розпо-
діл) ударів і вогню для 'найбільш ефективної поразки про-
тивника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід (схе-
ма І) і маневр ударами та вогнем (схема 2).
Характер бою та способи його ведення залежать наса.м-
ці засоби збройної бо-
перед від матеріальної основи, тобто від озброєння, бойової
техніки і людей, які застосовують
ротьби.
Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ умі-
лого застосування всіх засобів ураження, бойової техніки,
високої рухливості та організованості, повного напруження
моральних і фізичних сил, нездоланної волі до перемоги, ви-
сокої дисцинліни та бойової згуртованості.
Характерними рисами сучасного загальновійськового бою
є: рішучість цілей, висока напруженість, швидкоплинність
і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер,
одночасно могутня вогнева дія на всю гл'ибипу побудови
сторін, застосування різних способів виконання бойових зав-
дань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, склад-
,Іа радіоелектронна обстановка.
Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, що
беруть у ньому участь, безперервного ведення розвідки, ВМІ-
ЛОГО використання озброєння, техніки, засобів захисту та
.. руХЛ11В0Сті та організованості, повної
інездолаипої
побудови
'аскувапия. високої
Іапруженості всіх моральних і фізичних сил, інездолаипої
волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової злагоди.
Запорукою успіху у складних умовах сучасного загаль-
сил,
19
невійськового бою е висока бойова виучка. Вона досягаєть-
ся в ході напруженої бойової підготовки, яка є основним
змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і про-
довжується у ході підготовки бою та у проміжках між боно-
вими! діями.
Загальновійськовий бій може вестись з застосуванням
лише звичайної зброї чи з застосуванням інших засобів
ураження. Способи ведення загальновійськового бою (поря-
док застосування сил і засобів при вирішенні поставлених
завдань) залежать від умов обстановки іа застосування видів
зброї.
Основним способом ведення бою з застосуванням тільки
звичайної зброї є послідовніий розгром підрозділів против-
ника. При цьому важливе значення матимуть: надійна вог-
гнева поразка безпосередньо протистоячого противника з од-
одночасігнм впливом на його резерви та важливі об’єкти у,
глибшії; своєчасне зосередження сил і засобів для утри-
мання важливих районів, позицій і напрямків зусиль для роз-
витку успіху па головному напрямі, постійна готовність
військ до дій з застосуванням ядерної зброї зі сторони про-
тивника.
Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, шо
застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та
інженерні боєприпаси і ракети у звичайному спорядженні,
запалювальні боєприпаси та суміші. У бою з застосуванням
тільки звичайної зброї, вогонь артилерії, танків, бронетранс-
портерів (бонових машин піхоти), зенітних засобів і стрй
лецької зброї у сполученні з ударами авіації є основним за?
собом поразки противника.
Ефектівипшім видом звичайної зброї є високоточна зброя,
до якої належить розвідувально-ударні (розвідувальпо-вог*
неві) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєн-
ня, що застосовують керовані (коректовані) та самонавідні
ракети і боєприпаси, здібні уражати цілі, як правило, з пер-
шого пострілу (пуску).
Запальні боєприпаси і суміші застосовуються для уражен-
ня живої сили та вогневих засобів противника, розміщених
відкрито чи тих, що знаходяться в довгочасних вогневих тг
інших фортифікаційних спорудах, а також його озброєння
техніки і інших об’єктів.
У способах ведення бою не потрібні шаблони. Застосу
ваиня нових способів дій у бою і творчий підхід до В-Иі<°
20
иання бойового завдання є найважливішими обов’язками
КОЖНОГО командира.
Основними видами загальновійськового бою є оборона та
наступ На початку війни оборона була найважливішим і
напроз'їювсюджешім видом бою..
Оборона здійснюється навмисно чи вимушено з головною
метою -- відбити наступ противника, нанести йому збитки
та створити умови щодо переходу своїх військ до наступу.
Вона буде широко застосовуватись не тільки па початку, але
іі V ході війни. Але однією обороною досягти перемоги не-
можливо.
Наступ проводиться з метою повного розгрому противни-
ка і оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості.
Найпіпічиішп.м для частин і підрозділів на початку війни бу-
де перехід до наступу в умовах безпосереднього зіткнення з
противником, як правило, з рубежів оборони.
Оборона та наступ тісно пов’язані. Будь-яка оборона
утримує елементи наступу, а наступ — елементи оборони.
Принципи сучасного загальновійськового бою — це основ-
ні провідні положення, -найважливіші рекомендації щодо ор-
ганізації і ведення бою в цілому. Воші є фундаментальною
базою для прийняття вірного рішення па- бій. Але принципи
це не саме рішення, так як вони в цьому можуть перетвори-
тися у шаблон та неспроможні рецепти* перемоги. Тому їх не-
можна розглядати ізольовано один від другого. Для успіху
потрібне вміле використання всіх принципів з урахуванням
обстановки.
Осіювшім.ц принципами ведення сучасного загальновійсь-
кового бою є: постійна бойова готовність підрозділів, рішу-
чість, активність та безперервність ведення бою; узгоджене
застосування підрозділів родів військ і спеціальїііих військ та
підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість
Дій та застосування військової хитрості (омана против.ш-
ка); рішуче зосередження зусиль па головному напрямі і у
рішучий момент, маневр підрозділами, ударами і вогнем; су-
часне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпе-
чення бою, повне напруження моральних і фізнчнх оил, ви-
користання морально-психологічного фактора в інтересах
Шкоііапня бойового завдання; тверде і безперервне управлін-
ІЬі підрозділами.
Постійна бойова готовність підрозділів заключається у їх
здібності в будь-який час організовано, у встановлені строки
ітуннтн у бій та успішно виконати поставлені завдання.
21
Найважливішими елементами бойової готовності підроз
ділів є: знання майбутніх завдань і своєчасне, ще у мирний
час, проведення заходів до їх виконання; чітке несення бойо-
вого чергування, висока бойова виучка; підтримання озбро-
єння і техніки у готовності до негайного застосування, утри-
мання запасів матеріальних засобів у необхідних розмірах,
постійна готовність до відбиття раптового нападу противни-
ка, організоване приведення підрозділів до вищого ступе-
ня готовності, високий морально-психологічний етап, дис-
ципліна і тільність особового складу.
Рішучість, активність і безперервність ведення бою за-
ключаеться у постійному прагненні до повного розгрому про-
тивника, нанесення по ньому могутніх ударів, нав’язуванні
своєї волі, зриві його планів і створенні йому несприятливих
умов, у відважних, сміливих і енергійних діях, що прово-
дяться наполегливо, завзято вдень і віючі і в будь-яку по-
году.
Рішення командира розгромити противника має бути
твердим і без коливань доведене до кіпця. Майсуворішого
засудження заслуговує той, хто злякавшись відповідальності,
проявив бездіяльність і не використав всіх сил, засобів ;
можлтвостеп для досягнення успіху у бою.
Узгоджене застосування підрозділів родів військ та спе-
ціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між
ними —• одно з основних умов досягнення успіху у сучасному
загальновійськовому бою.
Воно досягається узгодженням дій підрозділів усіх родів
військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневою
поразкою противника, щодо завдань, напрямів, рубежів, часу
і способів ведення бою в інтересах найбільш успішного викс
нання бойових завдань механізованими та танковими підроз-
ділами.
Раптовість дій і застосування військової хитрості (оман-і
противника) дозволяють застати противника зненацька, ви-
кликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезоргані-
зувати управління військами і створити сприятливі уморлгдлЯ
пеіремоги навіть над переважаючим щодо сил противником.
З метою досягнення раптовості необхідно: зберігати в
таємниці задум бою та підготовку до нього, наносити удар
там, де протившик його не чекає ч>и діяти так, щоб; він помі-
тив удар досить піздно для організації ефективної протидії,
випереджувати противника у діях, раптово від'.крнватн во-
гонь по ньому, навально і швидко викопувати' поставлені
22
іавдання, застосовувати невідомі для противника засоби і
поеоби ведення бою, використовувати ніч для ведення бою;
.-істерно здійснювати заходи, щодо маскування і протидії
(ОЗВІдЛ1.* противника; строго виконувати вимоги окритого ке-
іунаиия Ві’йї7’ка^чі, безпеки зв'язку і режиму секретності.
До раптовості буде прагнути і противник. Тому необхідні
пісока гнильність, бе.’.'іерервпа розвідка та охорона, постійна
іоііова готовність підрозДІ-іів і здатність їх до швидкої про-
пдії.	’
Військова хитрість (омана противника) здійснюється шля-
;ом введення противника в оману відносно справжнього
тану і дій військ. Обманні дії повніші ’б^Дп прості щодо за-
іуму і виконання, організовуватися скрпто, проводитися
іиевпено і своєчасно.
Рішуче зосередження зусиль на головному напряму і у
йшучій момент дозволяє успішно протистояти чисельно с.п-
нім противника, що переважають, і домагатись перемоги
іад ним. З цією метою необхідно використовувати .па голов-
іому напрямі більше боєздатних підрозділів, найефективпі-
иі засоби ураження і сміло сполучати вогонь з рухом, шпро-
|. ‘..астосовувати маневр вогнем і підрозділами.
Маневр вопнем заключається у своєчасному зосереджені
Ьогия штатних і приданих підрозділів по одній чи групі важ-
ливих цілей у перенесенні вогню з одних цілей па інші, у ве-
денні вогню підрозділом одночасно по декількох цілях.
Маневр підрозділами — є швидке та скритне займання
ригідного положення для нанесення раптового, рішучого уда-
ру по иайуразлпво.му місцю противника, особливо по його
ангам і тилу, а також для виводу їх з-під його удару.
Маневр повинен бути простим щодо задуму і виконуєть-
ся швидко, скрито і раптово для противника.
Впсокомобільні, що ведуться частіше па самостійних на-
прямках з відсутністю суцільного фронту, бойові ДІЇ ДОЗВО-
ЛЯЮТЬ командиру широко застосовувати різні види маневру.
Видами маневру підрозділами є охоплення, обхід, їх поєд-
нання і відхід (схема 1).
Охоплення — це такий маневр, який дозволяє підрозді-
лам вийти і нанести удар у фланг противнику. Охоплення
примушують противника спішно змінювати свій стан під
вогнем і ударами .наступаючих підрозділів.
Обхід — це найбільш глибокий маневр, що здійснюється
3 метою виходу для удару по противнику з тилу. Сміливі
^ХОДИ, що здійснюються при наявності відкритих фронтів,
23
проміжків у бойових порядках противника, примушують
його змінювати систему своєї оборони, у результаті цього
значно знижується її стійкість, і ті, що наступають, швидше
досягають успіху.
Маневр ударами і вогнем (схема 2) полягає в одночас-
ному чи послідовному їх масуваипі (зосередженні) по най-
важливіших об’єктах противника, чи у розподілі (розосеред-
женні) для поразки декількох об’єктів, а також у перспаці-
люванні їх па нові об’єкти.
Своєчасне поновлення боєздатності підрозділів, всебічне
забезпечення бою виключається у підготовці і здійсненні за-
ходів, іцо направлені на підтримання підрозділів у високій
бойовій готовності, збереження (поновлення) їх боєздатно-
сті та створення їм сприятливих умов для внкоиаїїіия по-
ставлених завдань.
У першу чергу поновлюється боєздатність підрозділів, що
продовжують виконання завдань, а також, що нонесл'іі най-
менші втрати.
Всебічне забезпечення бою роти (батальйону) поділяєть-
ся па бойове, технічне і тилове. Воно організується на осно-
ві рішення командира і здійснюється безперервно під час
підготовки та в ході бою, а також при переміщений і розта-
шуванні підрозділів па місці.
Повне напруження моральних і фізичних сил, викори-
стання морально-психологічного фактора в інтересах вико
нання бойового завдання є найважливішою умовою досяг-
нення успіху в бою. Для цього необхідно: глибоко знати мо-
рально-психологічний стан підлеглих, бути близьким до них',
сполучати вимогливість з увагою до їх потреб з урахуван-.
ням труднощів у бойовій обстановці, безперервно удоскона-
лювати виховну роботу і бойову виучку; систематпчіно вив-
чати морально-психологічні якості противника, здійснювати
цілеспрямований ідеологічний вплив на його війська і ак-
тивно протидіяти його ідеологічним диверсіям і пропаганді.
Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє
ефективніше і повніше використовувати їх бонові МОЖЛИВО'
сті. Це досягається: постішіпм знанням обстановки, своєчас-
ним особистим прийняттям командиром рішенням і наполег-
ливим втіленням його у ж.!іття, особистою відповідальністю
командира за свої рішення, правильне, використання підлег-
лих підрозділів і виконання поставлених завдань, чіткою ор-
ганізацією і забезпеченням живучості пунктів управління,
наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.
24
Провідна роль у загальновійськовому бою належить ме-
ч.шізов;ініім і танковим підрозділам. В залежності від об-
сзаііовкіг вони можуть діяти у похідному, передбойовому і
бойовому порядках.
Похідний порядок — шикування для руху у колонах.
[Зі'і повинен забезпечити високу швидкість пересування;
ІПІШ іке розгортання і персдбоііовіїй порядок, найменшу
вразливість від ударів усіма видами зброї противника; під-
тримання стійкого управління підрозділами. Він застосо-
вується при здійсненні маршу, в ході переслідування при від-
ході. пересуваній у другому ешелоні чи резерві.
Передбойовий порядок — шикування підрозділів для пе-
ресування у колодах, розчленування по фронту та в глиби-
ну. Він повинен .забезпечувати швидке розгортання в бойо-
вий іюрядок;впсокі темпи пересування з подоланням заго-
роджень, районів руйнувать, пожарів і затоплень; наймен-
шу вразливість від ударів усіма видами зброї противника.
Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення
бою у відповідності до прийнятого командиром рішення.
Він новіше,п відповідати завданню, задуму майбутнього бою
і забезпечувати успішне ведення бою як із застосуванням
тільки звичайної зброї, так і з застосуванням інших засобів
ураження; найповніше використання бонових можливостей
підрозділів, стійкість і активність у обороні; своєчасне зо-
середження зусиль на вибраному напрямку (у районі), рі-
шуча поразка противника на можливо більшу глибину його
бойового порядку; швиїдке використання результатів вогне-
вої поразки противника і вигідних умов місцевості, нарощу-
вання зусиль у ході бою ї здійснення маневру; можливість
відбиття ударів противника з повітря, здніцешія його аєро-
мобільнпх і диверсійно-розвідувальних груп, найменшу враз-
ливість підрозділів від ударів усіх видів зброї, підтримання
безперервної взаємодії і управління підрозділами.
Бойовий порядок бригади (полку) складається з підроз-
ділів першого ешелону, другого ешелону, загальновійськово-
го резерву, артилерійської групи (артилерійського підрозді-
В). підрозділу протиповітряної оборони, протитанкового
резерву і рухомого загону загороджень.
В залежності від обстановки і одержаних на посилення
підрозділів у бойовий порядок бригади (полку) можуть та-
Ко/К входити передовий, спеціальний, той то обходить, штур-
мовий, рейдовий загони і тактичніш повітряний десант в
оооропі — протитанковий резерв і інші елементи.
25
Бойовий порядок роти (батальйону) складається з під-
розділів першого ешелону, другого ешелону чи резерву (у
роті — другий ешелон чи резерв створюються лише в обо-
роні), вогигвнх засобів і підрозділів посилення, що залиша-
ються у безпосередній підлеглості командира роти (бата*
льйону). В обороні бойовий порядок роти (батальйону) може
також включати броііегрупу та вогневі засади.
Для забезпечення дій частин і підрозділів створюються
розвідувальні органи та органи охорони, загін ліквідації
наслідків застосування противником зброї масового ура-
ження, загони забезпечення руху, загони (групування) роз-
городження та інші тимчасові формування.
З метою більшої самостійності при веденні загально-вій-
ськового бою механізованим і танковим підрозділам нада-
ються чи виділяються для підтримки підрозділи ІНШИХ родів
військ та спеціальних військ.
Придані підрозділи повністю підпорядковуються загаль-
новійськовому командиру та виконують поставлені їм зав-
дання.
Підрозділи, що підтримують, залишаються у підпорядко-
ваності старшого командира (начальника) і виконують по-
ставлені їм завдання, а також завдання, поставлені коман-
диром підрозділу, що підтримує, у межах виділеного ресур"
су (наряду) сил.
Механізованій роті можуть надаватись мінометна (арти-
лерійська) батарея, протитанкові, гранатометі, інженерно-
саперні і вогнеметні підрозділи, а в обороні і при наступі в
особливих умовах (у місті, горах, лісі) і танковий взвод,
танковій роті — артилерійська батарея, механізовані та ін-
женерно-саперні підрозділю.
Роту (батальйон) в бою, крім того, може підтримувати
артилерійський дивізіон (батарея).
Механізованому (танковому) батальйону можуть надава-
тись артилорійскпй дивізіон чн батарея, підрозділ протитан-
кових засобів, зенітний підрозділ', а також підрозділи інже-
нерних військ і військ РХБ захисту. Механізованому баталь-
ону можуть надаватись також танкові, а танковому батальо-
ну — механізовані підрозділи.
Для відбиття ударів і розгрому групувань військ агресора
і у т р 11 м аїіня тЄртґптрТп, районів, рубежів, які захоплені, прн-
значаються Сухопутні війська. Вони включають механізова-
ні танкові аеромобільні війська, ракетні війська і артилерію,
війська протиповітряної оборони, що є родами військ, а та-
26
оіологічиого захіисту,
забезпечення,
основу Сухо-
, спеціальні війська (з'єднання і частини — розвідуваль-
ні0 Інженерні, радіаційного, хімічного, у
зв'язку радіослек гропої..боротьби, технічного
топогеоЗезіїчиі. гідрометеорологічні) і тил.
Механізовані і танкові війська складають_____ _______
путн-их військ і виконують наступні зугЩїїяХобороні — но
утриманню 'районів, рубежів і позицій, що захоплені, по від-
•	ударів агресора та нанесенню поразки його війсь*
наступають, у наступі — по прориву оборони про-
розгрому групувань його військ, що знаходяться в
захопленню важливих районів і об’єктів, переслі-
протнвинка, що відходить веденню зустрічних боїв,
візовані війська, які мають високу бойову самостій-
вказапі задачі
бпвапню
кам, ню
тивпнка,
обороні,
дуванпю
Меха
ність і універсальність, можуть виконувати
в різних умовах місцевості і в будь-яку погоду, сіа головних
чи другорядних напрямках, у першому чи другому ешелоні,
у складі резерву, морських і повітряних десантів.
Танкові війська, складаючи ударну силу
військ і володіючій великою стійкістю до уражаючих факто-
рів усіх В'идів зброї використовуються переважно на голов-
них напрямах: в обороні — в основному складі друпих еше-
,лонів і резервів для нанесення контратак1 і завершення роз-
грому противника, а іноді в першому ешелоні — для підви-
щення стійкості оборони; у наступі — як правило, у складі
ударних угруповань у першому або другому ешелоні.
• Механизований і
гальиовійськовими
роти — тактичними
собою, з підрозділами артилерії, інших родів військ і спец'
альн<их військ, виконують основне завдання щодо
редиього знищення противника у ближньому бою.
силу Сухопутних
танковий батальйони є основними за-
підрозділами, а механізована і тайкома
підрозділами. Воші, взаємодіючи між
безпосе*
Механі-
зований (танковий) батальйон звичайно складається з меха-
нізованих (танкових) рот, підрозділів зв'язку, забезпечення
медичного пункту батальйону. Механізований батальйон,
'Рім того, може включати до. свого складу мінометну (арти-
лерійську) батарею, протитанковий грапатометпнй зенітний,
.іозвідувальппй та інші підрозділяй.
^.Механізована (танкова) рота звичайно складається з ме-
і, крім то-
відділеиня.
родом Сухо-
ттротигшінжа з по-
_так і в иа-
27
»анізованих (танкових) взводів. Механізована рота
о, може мати у своєму складі і протитанкове е;,”
•^ромобільці війська є високомобільппм
іЛННХ В1йськ і призначені для охопдсшга-тт1...
І я і виконання задач у його тилу як у оборонім
ступі, діючи як повітцяшпі десант.
Раке і ні "війська! артилерія Сухопутних військ є основ-
ним засобом вогневого ураження противника.
Ракетні війська призначаються для ураження засобів
ядерного і хімічного нападу, наземних елементів розвіду-
вально-ударних комплексів та інших систем високоточної
зброї, основних групувань військ противника, авіації, у міс-
цях її базування, засобів і об'єктів протиповітряної оборо-
ни, пунктів управління, тилових та інших важливих об'єк-і
тів противника на всю глибину ного оперативної побудови,
дистанційного мінування місцевості, а на приморських на-
прямках, крім того, для пунктів базування сил фронту про-
тивника, знищення ного бойових кораблів і суден.
к Артилерія призначається для ураження засобів ядерного1
і" хімічного нападу, систем віисокоточної зброї, артилерій
танків, ібоііовпх манній піхоти, протитанкових та інших вог-.
нев'их засобів, живої сили, вертольотів на площадках, засо-
бів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелек-
тронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд прот.
тіівпнка, дистанційного мінування місцевості, світлового за*
безпечешія, постановки аерозольних (димових) завіс і вико-
нання інших завдань.
Артилерійські підрозділи викопують вогневі завдання з
закритих вогневих позицій чи прямою наводкою. Вогонь
прямою наводкою окремих гармат, взводів і батарей засто-
совується для знищення танків та інших броньованих ма-
шин, а також протитанкових засобів противника. Артиле-
рійські підрозділи на озброєнні можуть мати різні артиле-
рійські системи.
Батальйон артилерія і придані батальйону (рогі) арти-
лерійські підрозділи при вогневій поразці можуть самостій-
но .застосовувати слідуючі види вогню: вогонь по окремії
цілі, зосереджений вогонь, нерухомий і рухомий загороджу
вальний вогонь, а також залучатися до ведення масованоп
вогню, послідовного зосередження вогню, вогневого валу і"
загороджувального вогню у складі артилерійських груп чі
разом з інімп.
Вогонь по окремій ЦІЛІ ('Групо&иіі чи поодинокий) — в’0
гонь батареї, взводу чи гармати (міномета, бойової машині'
протитанкового керованого ракетного комплексу), що
деться самостійно з закритої вогневої позиції чи прямої
наводкою.
Зосереджений вогонь (ЗВ) — вогонь, о’дночасно декіл1
м;і батареями (дивізіонами) по однії! цілі.
10 Нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) — суцільна
огнева завіса, то створюється перед фронтом атакуючого
контратакуючого) противника.
Ширина ділянки НЗВ призначається з розрахунку не
Зі іьш 50 м па гармату. Поодинокий НЗВ застосовується для
підбиття атак (контратак) піхоти противника. Рубежам НЗВ
на чається умовна назва дерев, наприклад: «Береза, «Клен»
Рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) — суцільна
вогнева завіса, то створюється на шляху танків і інших
броньованих машин противника і послідовно переноситься
на призначені рубежі по мірі виходу основної маси цих ма-
шин на зони вогню. Відстань між рубежами РЗВ може скла-
дати -100—600 м ширина батарейної (дивізійної) ділянки
РЗВ призначається з розрахунку не більше 25 м на гарма-
ту. Рубежам надається загальна назва хижаків, наприклад:
«тигр», «лев» тощо, а кожному рубежу, починаючи з даль-
нього — свій порядковий номер, наприклад: «тпгр-1», «тпгр-
2» тощо.
Рубежі загороджувального вогню , призначаються для
спостережуваних з наземних спостережних пунктів ділянок
місцевості. Дивізіону па рубежі загороджувального вогню
призначається ділянка, що поділяється на батарейні ділянки.
Послідовне зосередження вогню (ПЗВ) застосовується
при вогневій підтримці атаки. Рубежі ПЗВ призначаються з
урахуванням побудови оборони противника через 300—
1000 м один від одного. Рубежам ПЗВ надаються умовні
назви по назвам хижаків, наприклад: «тигр», «лев» і ін_, ру-
бежі нумеруються у порядку чергування ведення вогню но
;шх, починаючії з ближнього рубежу. На рубежі ПЗВ диві-
зіону призначається одна групова ціль чи дві-три окремі ці-
•0- Площа групової цілі не повинна перевищувати 9 га. Ба-
тарея веде вогонь у складі дивізіону чи самостійно. При са-
>І()стіціюму веденні вогню батареї призначається ціль, роз-
хНрії якої їй- повинні перевищувати 3 га (для 6-гарматної
иатареї) і 4 га (для 8-гарматної батареї).
. ^огневий вал (ВгВ) застосовується при вогневій підтрпм-
111 атаки, він ведеться по основних і проміжних рубежах. Ос-
І10В|іі рубежі ВгВ призначаються через 300—1000 м однії
’5|Д одного, а проміжні 100—300 м між основними. Основним
Р>°ежам вогневого валу надаються умовні найменування
Відповідно до назв хижаків, наприклад: «Лисиця», «Барс»
29
та ін.. рубежі нумеруються відповідно до черги ведення вог-
ню по них, починаючи з ближнього рубежу. Проміжні рубе-
жі нумеруються окремо від основних і називаються першою
проміжною, другою проміжною тощо.
На рубежі вогневого вала дивізіону призначається одна
ділянка, яка поділяється на батарейні ділянки. Розміри ди-
візійної і батарейної ділянок визначаються з розрахунку
25 м на гармату і 15 м на міномет.
Масовий вогонь (МВ) ведеться одночасно всією, чи біль-
шою частішою артилерії по групуванню противника з зав-
данням рІШуЧОЇ ПОраЗКН у КОРОТКІ ТерМІІШ ОДНОГО ЧИ ДЄКІЛЬч
кох важливих об’єктів (цілей).
Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ при-
значаються для радіолокаційної розвідки повітряного про-
тивника і сповіщення про нього своїм військам, прикриття і*
захисту групувань військ, пунктів управління, аеродромів,
тилових і інших об’єктів від ударів противника з повітря,'
боротьби з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними
і тактичними балістичними ракетами, повітряними десанта-
ми! у польоті і повітряними елементами розвідувально-удар-
них комплексів.
Зенітний підрозділ, приданий батальйону, призначається
для знищення повітряного противника на гранично малих, і
малих висотах. Знаходячись у бойовому, передбойовому чи
похідному порядку батальйону, він веде вогонь по повітря-
них цілях у русі чи коротких зупинок, па плаву, а в обороні
і при розміщенні на місці — з підготовлених стартових (вог-
невих) позицій. При цьому застосовується зосередження і
розподіл вогню. Зосередження вогню проводиться декілько-
ма взводами, бойовими машинами (установками) та стріл-
ками — зенптчнкамп для знищення найважливіших групу-,
вапь 'чи поодиноких цілей. Розподіл вогню проводиться для
одночасної поразки декількох повітряних цілей. При цьому
кожному стрілку — зенітнику, бойовій машині (установці)
чи взводу вказується окрема ціль чи група цілей.
Розвідувальні частини і підрозділи призначені для здобу*
ванпя відомостей про противника і місцевості, а також для
виконання спеціальних завдань.
Інженерні війська призначаються для рішення завдань ін-
женерного забезпечення бою частіш і підрозділів Сухопут-
них військ, а також для нанесення втрат противнику засто-
суванням інженерних боєприпасів.
Війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту
призначаються для вирішення завдань хімічного забезпечен-
ня бою частин і підрозділів Сухопутних військ, а також для
нанесення втрат противнику застосуванням запалювальної
зброї.
Війська зв язку призначаються для розгортання і експлу-
атації систем зв’язку і забезпечення управління військами у
всіх видах їх бонової діяльності.
Частини і підрозділи радіоелектронної боротьби призна-
чаються для завдань щодо дезорганізації управління війсь-
ками і зброєю противника шляхом радіоелектронного подав-
лі'нпя засобів зв’язку, радіолокації, радіоуправління і оп-
гпчпо-електроннпх засобів. Крім того, вони застосовуються
для радіоелектронної розвідки противника, протидії його тех-
нічним засобам розвідки і здійснення комплексного техніч-
ного контролю.
З’єднання, частини і підрозділи технічного забезпечення
прпзачаються для утримання і зберігання оперативно-так-
тичних і тактичших ракет, зенітних ракет, бойових частин до
цих, доставки і видачі їх військам і підготовки до бойового
застосування; забезпечення військ озброєнням, технікою, боє-
припасами, засобами вимірювання і військово-технічним
майном, зберігання і підтримання їх у готовності до бойово-
го застосування; технічної розвідки, евакуації, ремонту по-
шкоджених (несправних) озброєння і техніки і своєчасного
повернення їх до строю.
Топогеодезичні частини і підрозділи призначаються для
виконання завдань щодо тппогеодезичного забезпечення ча-
стіш і підрозділів Сухопутних військ.
Гідрометеорологічні частини і підрозділи тилу признача-
ються для тилового забезпечення військ.
Військовий тил включає частини і підрозділи матеріаль-
ного забезпечення з запасами матеріальних засобів, аеро-
мобільпі, медичні та інші частини і підрозділи тилу, що вхо-
дять до складу з’єднань, частин і підрозділів усіх родів
військ і спеціальних військ. По приналежності військовий тил
І1(,Діляється на дивізійний, полковий, батальоннніі і тил диві-
зіону.
Підрозділи технічного і тилового забезпечення батальйо-
НУ призначаються для технічного обслуговування і поточного
ремонту озброєння і техніки підрозділів, утримання і попов-
аСі1І1я запасів ракет, боєприпасів пального та інших матері-
ДЬіііих засобів, підвозу їх у підрозділи і забезпечення особо-
31
вого складу гарячою їжею, а також для підвозу і зберігання
питної води і забезпечення нею особового складу.
2.	Основи застосування роти і батальйону у бою
Механізовані і танкові підрозділи, оснащені бойовими
машинами піхоти, бронетранспортерами і танками, здатні у
бою вирішувати найрізноманітніші завдання, надійно уража-
ти живу смілу, танки, бойові машини піхоти, бронетранспорте-
ри, артилерію, протитанкові засоби, вести боротьбу з верто-
льотами і літаками противника, завзято оборонятись і стрім-
ко наступати.
Механізовані, танкові роти і батальйони здатні швидко
використовувати результати вогневих ударів, створювати
охоплення і глибокі обходи, успішно діяти у відриві від го-
ловних сил.
Механізовані (танкові) роти організаційно входять до
складу механізованого (танкового) батальйону. Вони є так-
тичним підрозділом і є розрахунковою одиницею при прове-
денні різноманітних тактичних розрахунків у механізованій
(танковій) бригаді.
Механізований (танковий) батальйон організаційно вхо-
дить до складу механізованої (танкової) бригади. Він є ос-
новним загальновійськовим тактичним підрозділом та роз-
рахунковою тактичною одиницею з’єднання ігри плануванні
бою і проведення розрахунків для проведення маршу, при
перевезенні залізницею, водним шляхом, повітряним транс-
портом тощо.
Механізована (танкова) рота і батальйон оснащені сучас-
ним озброєнням, бойовою та іншою технікою, високою рух-
ливістю, маневруванням, броньованим захистом та стійкі-
стю до виливу зброї масового ураження противника.
Рота (батальйон) здатна при взаємодії з сусідами і са
мостіііно міцно утримувати зайнятий опорний пункт (район’
у обороні па різній місцевості і при будь-якій погоді, знищу
вати повітряні десанти, вертольоти і інші іпізьколітаючі ці
лі противника, успішно вести наступ, проводити марш на ве
лпкі відстані, швидко використовувати результати вогневії
ударів тля завершення розгрому противника.
В обороні механізована і танкова роти (батальйони) мс
жуть організованим вогнем усіх засобів наносити поразк
противнику на підступах до переднього краю, відбивати атг
кп його танків і піхоти, удари вертольотів, наполегливо утрі
мувати опорний пункт (район), що ними зайнятий, а яр
уклинюванні противника в оборону контратакою другої
32
еІцелопу завершити його розгром. Механізована і танкова
роги (батальйони) взаємодіючи між собою, а також з арти-
лерією і підрозділами інших родів військ і спеціальних
військ, .виконують основне завдання щодо безпосередніього
знищення живої сили та вогневих засобів противника у
ближньому бою, використовуючи результати вогневої пораз-
ки противника, вміло сполучаючи вогонь і рух у наступі, мо-
жуть швидко атакувати противника, знищити ного живу си-
лу, танки, бойові машини піхоти, артилерію, протитанкові
засоби, а також засоби ядерного та хімічного нападу, літаки
та вертольоти.
Вони здатні з ходу заволодіти оборонними позиціями про-
тивника, відбивати контратаки і у швидкому темпі розвива-
ти наступ у глибині. Можуть вести зустрічний бій, з ходу
форсувати водні перешкоди, долати загородження та руїни,
у високому темпі переслідувати противника, який від-
ступає і захоплювати з ходу проміжні оборонні рубежі у
глибині оборони.
Рота (батальйон), як правило, веде бій у складі батальйо-
ну (бригади) чи самостійно і може діяти у розвідувальному
загоні, у головній (боковій) похідній заставі (авангарді,
ар'єргарді), у тактичному повітряному десанті (у рейдовому
загоні), обороняти передову позицію (позиції у смузі забез-
печення), а також вести оборонний бій у горах і лісі.
Мінометна батарея і гранатометний взвод батальйону, як
завжди, залишаються у підлеглості командиру батальйона і
використовуються, я>к правило, у повному складі для під-
тримки механізованих рот першого ешелону. Іноді гранато-
мстппіі взвод у повному складі може надаватись механізо-
ваній роті , яка обороняється у напрямку зосередження ос-
новних зусиль батальйону, чи окремим ротам першого еше-
лону.
Протитанковий взвод батальйону, як звичайно, залиша-
ється у підлеглості командира батальйону і використовуєть-
Ся, як правило, у повному складі па танкопебе.зпечному на-
прямку для відбиття атак танків та інших броньованих ма-
1иИн противника. На закритій і перетятій місцевості взвод у
Явному складі, чи по відділенням може надаватися ротам
ІІеРШого ешелону. Зенітний підрозділ, приданий батальйону,
Як правило, залишається у безпосередній підлеглості ко-
МаНдира батальйону.
Посилення роти (батальйону). З метою більшої само-
тності при веденні бою роті (батальйону) звичайно при-
33
даються чи виділяються для підтримки підрозділи інших ро-
дів військ і спеціальних військ.
Придані підрозділи посилення поступають у повну під-
леглість командиру роти (батальйону). У ході бою він їм
ставить завдання, але при необхідності вони можуть залуча-
тися до виконання завдань відповідно плану старшого ко-
мандира (начальника). Наприклад, артилерійський дивізі-
он, приданий батальйону, під час прориву оборони противни-
ка, буде брати участь в артилерійській підготовці атаки і
уражат" противника, відповідно плану старшого командира.
Підтримуючи підрозділи залишаються у підлеглості
старшого командира (начальника) і виконують поставлені
їм завдання, а також завдання, поставлені командиром ро-
ти (батальйону), в межах виділеного ресурсу (наряду) сил.
Склад і кількість приданих підрозділів залежать від ха-
рактеру завдання, яке виконується підрозділами і умов об-
становки.
Механізованій роті можуть придаватись мінометна (ар-
тилерійська) батарея, протитанковий, гранатометний, інже-
нерно-саперний і вогнеметний підрозділ, а в обороні і в на-
ступі у горах, місті, лісі і танковий взвод.
Танковій роті можуть бути придані артилерійська бата-
рея, механізований і інженерно-саперний підрозділи.
Механізований (танковий) батальйон на посилення може
одержати одну-дві танкові (механізовані) роти, артилерійсь-
кий дивізіон чи батарею, підрозділ, а також підрозділи ін-
женерних і хімічних військ.
Артилерійські підрозділи призначені для ураження засо-
бів ядерного і хімічного нападу, систем високоточної зброї,
артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових і ін-
ших вогневих засобів противника, а також його живої сили,
вертольотів на площадках, засобів протиповітряної оборони,
пунктів управління і радіоелектрпчніих засобів. Крім того,
вони руйнують фортифікаційні споруди противника, можуть
здійснювати дистанційне міжуваиня місцевості, світове за-
безпечення при веденні бою вночі, ставити аерозольні (ди-
мові) завіси і виконувати інші завдання у ході бою. Вогне-
ві завдання викопують з закритих вогневих позицій, виби-
раючи їх па відстані 2—6 км від переднього краю оборони
своїх військ. В ряді випадків окремі гармати, взводи і ба-
тареї можуть залучатися для ведення вогню прямою навод-
кою (в місті, відбитті контратак, прориві укріпленного рай-
ону).
34
Іііірозділп протитанкових ракетних комплексів, протитан-
кових гранатометів призначені для відбиття атак тан-
(В і інших броньованих машин. їх можна залучати для зни-
ження вогневих засобів, розміщених не тільки у відкритих,
,І1С і у закритих фортифікаційних спорудах, а в окремих
вішалках і бонових вертольотів противника, які летять на
малих висотах.
Підрозділи гранатометів призначені для ураження Жіи-
вої сплн і вогневих засобів противника, розміщених відкри-
то, в окопах (траншеях). Особливо гранатомети ефективні
при відбитті атак мотопіхоти противника перед переднім
краєм оборони і відбитті її контратак у ході наступу.
Зенітний підрозділ призначений для знищення повітряно-
го противника ла гранично малих і малих висотах. Вій веде
вогонь по повітряних цілях, рухаючись чи з коротких зупи-
нок, на плаву при форсуванні водних перешкод, а в обороні
і при розміщенні на місці — з підготовлених вогневих пози-
цій. Він завжди знаходиться у бойовому, нередбойовому та
походному порядку батальйону. Вій може залучатись і для
боротьби з наземними та надводними цілями противника.
Інженерні підрозділи надаються для ведення інженерної
розвідки противника, місцевості і об’єктів, фортифікаційного
обладнання позицій, опорних пунктів і районів розміщення,
здійснення інженерних заходів щодо маскування та захисту
від високоточної зброї, влаштування інженерних загород-
жень, прокладання проходів у загородженнях і регіонах,
розмінування місцевості і об’єктів, обладнання і утримання
переправ при форсуванні водних перешкод, а також для ви-
конання заходів щодо обладнання і утримання пунктів водо-
забезпечепня та інших.
Підрозділи хімічних військ призначені для ведення радіа-
иійпої і хімічної розвідки, здійснення радіаційного і хіміч-
ного контролю, проведення спеціальної обробки підрозділів,
а також для маскування підрозділів аерозолями (димом) і
“знесення втрат противнику запалювальними боєприпасами.
Вогнеметні підрозділи, придані батальйону, призначені
Для ураження живої сили, озброєння, бойової і іншої техні-
ки противника і створення вогнищу. Діючи у бойових поряд-
КзД, вони ведуть вогонь з вогнеметів на ходу, з коротких зу-
“Чіок І з місця.
.^Підрозділи зв’язку батальйону призначені для встанов-
' Н1ІЯ і підтримки стійкого зв’язку з підлеглими приданими
‘^Розділами і забезпечення управління, а також для під-
35
тримкн зв’язку зі старшим командиром (начальником) і су-
сідами.
Підрозділи забезпечення батальйону призначені для тех-
нічного обслуговування і поточного ремонту озброєння і тех-
ніки, утримання запасів боєприпасів і інших матеріальних
засобів, підвозу їх у підрозділи, поповнення боєприпасами,
пальним і забезпечення особового складу гарячою їжею.
Медичний пункт батальйону призначений для розшуку, ви-
возу (виносу) з поля бою поранених, надання пораненим і
хворим долікарської (фельдшерської) допомоги і підготовки
їх до подальшої евакуації.
Усі офіцери батальйону і медичний склад медичного
пункту батальйону зобов’язані приймати заходи до того, шоб
поранені своєчасно доставлялись на медичний пункт бата-
льйону, а тяжкопоранені після надання їм першої медичної
допомоги — па медичний пупк бригади (полку). Разом з по-
раненими відправляється їх особиста зброя і протигаз.
На медичному пункті батальйону надається долікарська
допомога фельдшером батальйону.
Збір, евакуація поранених у батальйоні здійснюється си-
лам» медичного пункту батальйону, а також енламіи і засо-
бами, які .виділені від медичного пункту бригади (полку), а
при необхідності при великій втраті особового складу роз-
порядженням командира батальйону для цієї мети виділя-
ється додатково особовий склад і транспорт. Поранені зосе-
реджуються в укриттях в очікуванні подальшої евакуації. З
медичного пункту батальйону поранених, у першу чергу тяж-
копоранених, віивозять засобами старшого медичного на-
чальника, попутними машинами і іншим транспортом.
Начальник медичного пункту батальйону підтримує зв’я-
зок з пунктом технічного спостереження та ремонтно-евакуа-
ційною групою батальйону для забезпечення евакуації пора-
нених з пошкоджених машин.
3.	Методика розрахунку бойових можливостей роти
і батальйону у бою
Важливою умовою прийняття обгрунтованого рішення є
глибоке знання командиром роти (батальйону) бойових мож-
ливостей вогневих засобів, які мають його підрозділи з ура
хуванням приданих і підтримуючих військ, а танож мо
рально-нсихологічного стану особового складу.
Знати і вміти оцінювати бойові можливості не тільки сво
36
їх військ, але і противника, командиру роти (баталь'йону)
необхідно завжди при організації бою.
Під бойорліМіїї можливостями в загальних рисах прийнято
розуміти кількісні і якісні показники, які характеризують
можливості підрозділів щодо виконання ними визначених
завдань у конкретній обстановці у встановлений час. Бойові
можливості залежать від кількості особового складу підроз-
діле, який вивчається, рівня його підготовленості до веден-
ня бою, наявності і стану озброєння, бойової І ІНШОЇ техні-
ки; уміння командуючого складу управляти підрозділами;
забезпеченості матеріально-технічними засобами, а також від
складу і характеру протидії противника; умов місцевості,
метеорологічної обстановки (стану погоди, пори року, і ча-
су), в якій організується і ведеться бій.
Бойові можливості роти (батальйону) також залежать
від виду і характеру майбутнього бою. Складові бойових
можливостей роти (батальйону) є вогнева могутність, удар-
на сила і маневровість.
Вогнева могутність механізованої (танкової) роти і ба-
тальйону складається з вогневих можливостей штатної і при-
даної артилерії, танків, БМП, протитанкових засобів, засо-
бів ППО, і усіх видів стрілецької зброї. Вона звичайно ви-
ражається сумарним обсягом вогневих завдань, які можуть
бути виконані відпущеною кількістю боєприпасів штатними
і приданими засобами посилення згідно з існуючими .норма-
тивам,п. Результатам реалізації вогневої могутності є збит-
ки, які нанесені противнику і .виражені визначеним ступенем
подавлений чи знищення противника.
До показників вогневої могутності механізованої роти
(батальону) звичайно відносять кількість об’єктів (цілей),
Що уражаються і ступінь їх ураження (у тому числі взвод-
них опорних пунктів).
Ударна сила механізованої (танкової) роти (батальйону)
проявляється у здібності цих підрозділів наносити могутні
Удари по противнику складанням вогню і руху у вказаному
напрямі. В ударі роти (батальйону) можуть брати участь
Штатна, придана і підтримуюча артилерія, танки, БМП, БТР,
протитанкові засоби, автоматичні гранатомети і усі види
стрілецької зброї. Підрозділи роти (батальйону), внкористо-
ВУК»Ш вогонь старших начальників і ведучи вогонь з усіх вп-
ДІВ своєї зброї з ходу і коротких зупинок, стрімко просува-
ються у глибину, знищуючи під час руху вогневі засоби і
*11ВУ силу противника, що залишилась, і заволодівають вка-
37
заними рубежами (районами) місцевості чи опорними пунк-
тами в обороні противника.
Основу- ударної сили роти (батальйону), як правило,
складають бронетанкова техніка з її озброєнням (танки,
БМП, БТР) та особовий склад.
Маневреність роти (батальйону) — це її здатність орга-
нізовано і швидко здійснювати перегрупування та змінюва-
ти розміщення сил і засобів, приймати ту чи іншу побудову,
готуватись до тих чи інших дій у визначений час; .нарощува-
ти силу першого удару; приносити зусилля з одного напрям-
ку на інший, долати земні радіоактивного і хімічного зара-
ження, райони руїн, завалів і пожеж; перенацілюватн свої
вогневі засоби па одночасну поразку найважливіших об'єк-’
тів противника.
Методика розрахунку вогневої могутності роти (батальйо-
ну) складається з ряду самостійних, часткових методик від-
повідно виду зброї.
Щодо ураження противника вогнем артилерії. Бойові
можливості артилерії характеризуються вогневими і манев-
ренними можливостями, а також дальністю стрільби. Вогнс^
ві можливості є основним показником бойових можливостей
артилерії і виражаються обсягом викопаних нею вогневих
завдань (одночасно чи послідовно) при конкретних умовах.
Артилерійські підрозділи можуть мати на озброєнні різно-,,
маиітні артилерійські системи, їх характеристики приведені
у таблиці 1.
Бойові постріли комплектуються снарядами різного при-
значення: фугасними, осколковими, осколково-фугасними;
бронебійними, осколково-фугасними бронебійними, кумуля-
тивними, запалювальними, спеціальними (освітлювальними,
димовими, агітаційними) та допоміжними.
Фугасні осколкові, осколко-фугасні снаряди складають
найбільшу частину боєприпасів у бойових комплектах арти-
лерійських гармат і призначені для ураження живої сили
бойової техніки, руйнування легких укрить польового типу.
Фугасна дія снаряду заключається у глибокому проник
пенні його у перешкоду та розриві в середині перешкодь
(грунті).
Осколкова дія снаряду заключається у миттєвому ноп
розриві при торканні з перешкодою (грунтом).
Бронебійні снаряди призначені для поразки броньованії'
цілей противника.
Кумулятивні снаряди пробивають броню завдяки зосе-
38
редженій направленій дії розривного заряду з кумулятивною
коронкою. Поразка за бронею здійснюється осколками броні
і газами від розривного заряду (табл. 1).
Таблиця 1
Основні тактико-технічні характеристики гармат, мінометів
і бойових машин
Основні дані	Важена 1 гармата ЇЖ мм : дво '	Самохідні гарм.		/Міно- .мст ) 120 мм	Бонова машина БМ-21
		122 мм . СГ	152 мм СГ		
	-Чс				
Дальність стрільби, км Дальність прямого по-	15.3	15.2	17,3	7,2	20,7
стрілV, М	940	940	580	—	—
Швидкострільїіість, постр./хв.	6/8	5/4	3	6—15	40
Боєкомплект	80	80	60	80	120
Тіш боєприпасів	О.Ф.К.О.	в.О.Ф.К.	ОФ к	ОФ.З.Д.	ОФ.З
	ДА	ОвА	Ос В	Ос в	
Час переводу з поход- ііого положення у боно-					
ве, хв	1,5-2,5	2	2	1-1.5	3
Маршова швидкість, км/год,	35	ЗО	к ЗО	35	48
Максимальна швидкість, км/год.	60	60	60	60	60
Запалювальні снаряди призначені для створення ділянок
пожеж, а також для поразки живої сили.
Освітлювальні снаряди застосовуються для освітлення
місцевості у районі цілі вночі (постановки світлових орієн-
тирів).
Димові снаряди призначені для постановки димових за-
віс, пристрілювання і сигналізації.
Агітаційні снаряди застосовуються для доставка листі-
вок, прокламацій, проголошень тощо у розташуванні против-
ника з метою ідеологічної і моральної дії па нього.
Завданнями стрільби артилерійських підрозділів можуть
бути знищення, руйнування, подавлеиня, виснаження.
Знищення цілі заключається у нанесенні таких втрат( по-
шкоджень), при яких вона повністю губить свою боєздат-
ність.
Руйнування цілі полягає у приведенні її у непридатний
стан.
Подавлення цілі полягає у нанесенні їй таких втрат і у
39
створенні огнем таких умов, при яких вона тимчасово позбав-
ляється боєздатності, обмежується її маневр чи порушується
управління.
Виснаження заключається в морально-психологічній дії
на живу силу противника веденням турбуючого вогню, обме-
женною кількістю гармат (мінометів) і боєприпасів па про-
тязі встановленого часу.
При розрахунку бойових можливостей артилерії, що веде
вогонь з закритих вогневих позицій по відкрито розміщеним
вогневим засобам і живій силі, звичайно залучаються такі
показнішій: по постановці НЗР — 50 м на гармату і міномет;
при постановці ПЗВ з розрахунку 25 м на гармату і міно-
мет; по веденню ОгВ — з розрахунку на гармату калібру до
100 мм включно і мінометів усіх калібрів, а для гармат ка-
лібру понад 100 мм — 25 м. По веденню ПСВ виходячи з
розмірів ділянок для дивізіону на одному рубежі: 6 га —
для дивізіонів, озброєних гарматами калібру до 100 мм
включно і мінометами усіх калібрів; 9 га — для дивізіонів,
озброєних гарматами калібру понад 100 мм.
Методика розрахунку можливостей щодо боротьба з бро-
необ’єктами противника і іншиміи. вогневими цілями вогнем
прямою наводкою базуються па використанні коефіцієнтів
бойової ефективності.
Коефіцієнт бойової ефективності — це встановлене до-
слідним шляхом число, яке показує яка кількість танків мо-
же знищити той чи інший протитанковий засіб, перед тим як
він вийде зі строю (табл. 2).
Таблиця 2
Коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів
іцодо боротьби з танками противника
Протитанкові засоби	Коефіцієнт ефективності			
	під час прориву оборони	при від- битті контр- атаки	ї в обороні	1 1 в зустріч- | йому бою
БМ ПТУР	0,3*	2**	2,5***	2
	0,5	2,5	2	
ПТУР «Фагот»	0.3	1.5	2	1,5
	0,5	2	1,5	
ПТУР «Метис»	0,3	І	1	1
	0,5	1,5		
40
Продовження таблиці 2
Протитанкові засоби	Коефіцієнт ефективності			
	під час прориву оборони	при від- битті контр- атаки	1 в обороні І 1	в зустріч- ному бою
.——				
	0.3	і.з	2	1,3
БМП	0,5	1.5	1,5	1,5
Танки	0.3	1	2,5	1,5
	0,5	2	1,5	
	0,1	0,8	1	0.8
СПГ				
	0,15	1	0,8	
РПГ-7	0,05_ 0,08	0,2	фЗ	 0,2	0,2
Примітка: При веденні вогню по БМП (БТР) коефіцієнти збільшу-
ються в 1,5—2 рази.
*	— У чисельнику — при розташуванні танків противни-
ка в окопах;
у знаменнику — при відкритому розташуванні.
*	* — У чисельнику — при відкритому^ розташуванні своїх
протитанкових засобів;
у знаменнику —• при розташуванні своїх протитан-
кових засобів у окопах.
*	** — у чисельнику — при розташуванні своїх протитан-
кових засобів у окопах;
у знаменнику — при відкритому розташуванні своїх
протитанкових засобів.
Для знищення однієї цілі при веденні вогню прямою на-
водкою на передньому краї і в найближчий глибині оборони
У період вогневої підготовки слід назначити 2—3 протитан-
кових засоби.
При переході до .наступу з безпосереднього зіткнення з
противником у механізованій роті на БТР з цією метою за-
лучається ПТУР «Метис» — 3 одиниці. У роті, озброєній
БМП, і танковій роті своїми засобами можуть знищуватись
До п’яти-шестп цілей.
Механізований батальйон на БТР в обороні при побудові
бойового порядку у два ешелони ПТУР «Метис» — 6, ПТУР
«Фагот» — 6, СПГ—9—1 і РПГ 7—18. Всього ЗО протитан-
кових засобів, якими можна знищити біля ЗО атакуючих тан-
ків противника.
41
Можливості механізованих і танкових підрозділів по бо
ротьбі з танками противника при відбитті контратаки і в
обороні приведені у табл. 2.
Рахують, що 70% можливостей протитанкових засобів і
танків використовується у боротьбі з танками противника, а
30% — у боротьбі з його БА\П, БТР і іншими бропеоб’єктамії.
Можливості вказаних засобів по боротьбі з БМП і БТР про-
тивника у два-трп рази більше ніж з танками.
Методика розрахунку можливостей (батальйону) щодо
ураження противника вогнем стрілецької зброї базується на
порівнянні цільності вогню стрілецької зброї сторін, яке
виражається кількістю куль на І м фронту у вказаному сек-
торі (смузі) ведення вогню. При цьому дослідно встановле-
но, що при наступі роти у пішому порядку при підході до лі-
нії оборотні противника на 400 м відкривається вогонь з
усіх видів зброї по передньому краї з ущільністю не менше
8—10 куль на одну хвилину на 1 м фронту і ведеться з та-
кою щільністю на протязі 4 хв. (під час атаки зі швидкістю
100 м/хв). Вказана щільність приводить до втрат протіи'віі'И-
ка у жнівііі силі до 90% на передньому краї оборони. Роз-
рахунок бойових можливостей підрозділів щодо ураження
противника вогнем з стрілецької зброї наступний: визнача-
ється кількість механізованих рот батальйону, які діють у
першому ешелоні, у кожній з них підраховується КІЛЬКІСТЬ
автоматів, кулеметів і інших вогневих засобів, а потім шля-
хом поділу їх сумарної бойової швидкострільиості на шири-
ну фронту наступу роти (батальйону) .визначається, скільки
куль в одну хвилину буде випущено на І м фронту.
Методика (розрахунку іудариої сили підрозділів
Про величину ударної сили підрозділів судять по кіль-
кісному складу, щільності і в кінці кінців кількості сил і засо1
бів протидіючих сторін і темпам наступу. Щільності і співвід-,
ношення сил і засобів ближнього бою дозволяє зробити вис-
новок про можливості розгрому противника і виконання' по-
ставленого завдання. При цьому, щільність у роті розрахо-
вується по відділенням, а у батальйоні — по взводам. Так.
наприклад, для успішного ведення наступу необхідно мати
2—3-кратпу перевагу на користь наступаючих підрозділів
на фронті наступу роти (батальйону), а па ділянці прориву
створ'итп 4—6-кратну перевагу, тобто подавляюча перевага
над противником і тим самим, використовуючи досягнуту пе-
42
ревагу, вслід за вогнем стрімко атакувати противника, роз-
громити його і захопити з ходу вказаний рубіж.
Носіями ударної сили механізованої роти па БТР є 9 ме-
ханізованих відділень і протитанкове відділення. Як прави-
ло, на напрямі наступу роти разом з нею діють до 2--3 тан-
кових взводи, це значно 'підвищує її ударну силу.
У роті на БМП головною ударною силою є головні маши-
ни піхоти (БМП), які можуть успішно вести боротьбу .не
тільки з живою силою, але із танками і іншими бропеоб’єк-
тамн противника. Рота на БМП повинна тісно взаємодіяти з
танковими підрозділами.
Основу ударної сили механізованого батальйону па БМП
складають 9 механізованих взводів і 33 бойові маїнннн піхо-
ти. Досвід проведених навчань з бойовою стрільбою пока-
зав, то механізований батальйон па БМП, посилений танко-
вою ротою, наступаючи па фронті 1—-2 км, здатен знищити
на одному рубежі всі оновні засоби у 2—3 взводних опор-
них пунктах противника (400 м по фронту і 200 м у глиби-
ну, проміжки міжвзводпнмн опорними пунктами 200 м і біль-
ше), витрачаючи для цього 0,2—0,3 бк різних боєприпасів.
Такі ж можливості має механізований батальйон на БТР,
посилений двома танковими ротами. Танковий батальйон ме-
ханізованої бригади, як правило, придається механізованим
батальйонам. За рахунок танків значно збільшується удар-
на сила механізованих рот і батальйонів. Танковий баталь-
йон танкової бригади кулеметним і гарматним вогнем 30
танків може знищити одночасно вогневі засоби у 2—3 взвод-
них опорних пунктах, тобто до мотопехотної роти.
Ударна сила контратакуючих підрозділів залежить від
кількості і якості танкових і механізованих взводів, які ви-
користовуються для удару, а також від кількості протитан-
кових засобів, які діють разом з контратакуючими підрозді-
лами. З досвіду Великої Вітчизняної війни і після воєнних
науково-дослідницьких теорій при застосуванні тільки зви-
чайних засобів поразки для розгрому противника, який
вклинився, рахувалось достатнім 2—3-кратна перевага лад
противником у силах і засобах на користь контратакуючих
підрозділів, якщо противник не встиг закріпитися на досяг-
нутому рубежі.
43
Методика розрахунку маневрових можливостей
Основним показавиком маневру силами і засобами є час
на проведення маневру (табл. 3). Основним показанпком,
який характеризує можливості щодо маневру вогнем, є час,
який витрачається від передачі команд до розриву снаряду
(боєпрппаеу), біля цілі. Він залежить від того, по якій цілі
(об’єкту) розпочинається вогонь, по плановій чи неплановій.
При нанесенні удару вогнем по неплановій цілі час склада-
ється з часу на подачу команд і підготовку даних для стріль-
би.
Таблиця З
Маневрові можливості підрозділів
Дії підрозділів
Час, хвилин
В обороні
Заняття бонового порядка і організація системи
вогню механізованою ротою	55
Зміна вогневої позиції механізованою (танковою)
ротою	6
Висування і заняття вогневого рубежа для від-
биття атаки противника танковою ротою	9
В наступі
Швидкість виходу підрозділів па рубіж псрехода
в атаку	’	15—20 км/г
Бойові швидкості атаки:
в пішому порядку	4—5 км/г
па БТР.'БМП, танках	8—12 км/г
Час розгортання з їіоходньої колони в предбойо-
вий порядок:
механізованої (танкової) роти	2
механізованого (танкового) батальйону	4
Час розгортання з колони в бойовий порядок у
бік фропта:
механізованої (танкової) роти	3,5
механізованого (танкового) батальйону	8
Заняття рубіжа для відбиття контратак против-
ника	механізованою ротою (з спішуванням)	5
Час перешиковування з бойового порядка в пред-
бойовіиі:
механізованої (танкової) роти	1
механізованого (танкового) батальйону	3(4)
44
Продовження таблиці З
Дії підрозділів	і Чає, .хвилин
Розгортання в бойовий порядок дивізіону па ме-
ханічній тязі:
в підготовленому районі	18
в пснідготовленому районі (з марша в хо-
ді пересування)	23
Розгортання в бойовий порядок самохідного ди-
візіону:
в підготовленому районі	7
в пепідготовленому районі	10
Залишення вогневої позиції:
батарея	2
дивізіон самохідної артилерії	6
дивізіон па механічній тязі	11
Під час ведення вогню по плановій цілі, витрата часу на
підготовку нових даних для стрільби не враховується, так
як підготовка їх раніше була проведена.
При розрахунку маневрових можливостей роти (батальо-
иу) силами і засобами, вихідними даними рахують: зміст
маневру, його глибина, швлідкості руху підрозділів по до-
рогах і колонних шляхах з врахуванням рельєфу місцево-
сті, типу колони, нормативів часу, потрібного силам і засо-
бам на залишення районів (позицій, рубежів), згортання у
колони і їх витягування, час на втягування колоші у новин
район, розгортання у боновий порядок і підготовку до ви-
конання завдання.
На здійснення маневру силами і засобами на місцевост;
порядок розрахунку може бути наступним: уясішти мету і
зміст маневру; визначити по карті глибину маневру з вра-
хуванням поправок на рельєф місцевості і масштаб карти;
провести розбивку маневру па 5—10 км відрізки і визначити
швидкість руху на ділянках з різною прохідністю. (При роз-
бивці маршрутів на відрізки по 5—10 км поправку вносити
У кожний з відрізків); розрахувати час па подалання кож-
ної ділянки; визначити загальний час на здійснення манев-
ру шляхом складання одержаних показників.
При розрахунку часу иа висування слід враховувати:
Рух змішаних колон, здійснювати з середніми швидкостя-
ми — 20—25 км/год висування до рубежу переходу в атаку
Проводити зі швидкістю 15—20 км/год.
45
Час па зосереджування (втягування) підрозділів у рай-
он розраховується по формулі:
т Гк — [р
1 в С
де Гк — глибина похідної колони;
Гр — глибина району;
С —швидкість зосередження дорівнює 1/2 маршовій
тобто 10—12 км/год.
Питання для повторення і самоконтролю
1.	Дайте визначення бою і його мети.
2.	Назвіть складові частини загальновійськового бою і
дайте їх визначення.
3.	Назвіть види бою і дайте визначення коли і з якою ме-
тою воші проводяться.
4.	Назвіть основні принципи сучасного загальновійсь-
кового бою і охарактеризуйте їх.
5.	З яких родів військ і спеціальних військ складаються
Сухопутні вчіїська.
6.	Назвіть які види вогню може застосовувати батальйон
і придана батальйону (роті) артилерія і дайте їх визна-
чення.
7.	Назвіть підрозділи забезпечення батальйону і їх при-
значення.
8.	Дайте характеристику похідному, передбойовому і
бойовому порядкам механізованих і танкових підрозділів.
9.	Розкажіть про основи застосування роти і батальйо-
ну в бою.
10.	Чим може посилюватись рота і батальйон в обороні
і в наступі.
11.	Що може одержати па посилення механізований
(танковий) батальйон.
12.	Розкажіть про призначення підрозділів батальйону.
ІЗ.	Розкажіть про призначення медичного пункту бата-
льйону.
14.	Розкажіть про способи дії роти (батальйону) в за-
гальновійськовому бою.
15.	Розкажіть про порядок перебудови роти у бойовий
порядок 3 'Передбойового чи похідного порядку.
16.	Що таке бойовий порядок роти (батальйону) і що
він повинен забезпечувати.
46
17.	Що розуміється під бойовими можливостями роти
|баТ<-ільііону).
[8.	Розкажіть про складові бойових можливостей роти
(батальйону) і розкрити їх зміст.
19.	Розкажіть якими снарядами комплектуються бойові
постріли артилерійських підрозділів і їх призначення.
20.	Розкажіть про методику розрахунку вогневих можли-
востей артилерії, яка веде вогонь з закритих вогневих пози-
цій.
21.	Розкажіть про методику розрахунку можливостей ро-
Т!І (батальйону) щодо ураження противника вогнем стрі-
лецької зброї.
22.	Розкажіть про методику розрахунку ударної сили
підрозділів.
Розділ третій
УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ
1. Основи управління
Протягом багаторічного розвитку збройних с"л в різних
країнах розвивалась та удосконалювалась теорія і практи-
ка управління військовими підрозділами в зв'язку зі зміна-
ми озброєння та організаційної структури підрозділів та ча-
стин. В сучасних умовах визначальне значення в ефективно-
му використанні бойових, можливостей підрозділів при вико-
нанні ними бойових завдань має управління.
Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков в творі «Спо-
мини та роздуми» пінне, що, в сучасних умовах велике зна-
чення має чітке управління у всіх ланках. Воно осягає до-
('11ть широке коло військово-політичних, моральних, матері-
альних та психологічних факторів і складає важливішу ча-
стину військової науки та військового мистецтва.
Всім нам траплялося вже в часи війни освоювати науку
та практичні дії по управлінню військами — (Г. К. Жуков
^і'омиии та роздуми» т. 3—10 видання стор. 302.— М.: вн-
Лавннцтво друку «Новини», 1990).
Дії підрозділів будуть мати чітку спрямованість тільки
‘сля того, як їм будуть поставлені конкретні завдання і
Казані відповідні засоби ведіння бойових дій. Така направ-
47
.юність всім діям визначається рішенням командира, яке і є
основою управління.
Це дає підставу рахувати, що головне завдання управлін-
ня полягає в тому, щоб направити всі дії штатних, приданих
підрозділів, підрозділів підтримки та вогневих засобів па ви-
конана бонового завдання з мінімальними втратами і в ко-
роткий строк.
Сучасне значення управління, як першорядного фактора
щодо підтримки високої готовності підрозділів і підготовці
їх до бойових лій і виконання поставлених завдань набуло
ще більшої ваги.
Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій ро-
боті командира роти (батальйону), його заступників і шта-
бу батальйону щодо підтримки бойової готовності підрозді-
лів, підготовки їх до бою і управління ними під час вико-
нання завдань, які поставлені.
Управління підрозділами включає: організацію та здій-
снення проведення заходів щодо підвищення (піддержання)
бонової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення)
їх боєздатності, безперервне здобування, збирання, узагаль-
нення, аналіз і оцінку даних обстановки; прппяття рішення;
постановку завдань підлеглим; організацію і підтримку
взаємодії; організацію та виконання заходів для всебічного
забезпечення; організацію управління; практичну роботу в
підлеглих підрозділах щодо управління безпосередньою під-
готовкою їх до бою; організацію виконання поставлених
завдань в ході бою та інші заходи.
Своєчасно та добре організоване безперебійне управ-
ління підрозділами дає змогу знаходити та утримувати ініці-
ативу, потай готовити бій і завдавати раптових уда-рів по
противнику, швидко використовувати результати вогневих
ударів по противнику і своєчасно проводити заходи щодо
захисту підрозділів від зброї масового знищення. Крім того,
воно дозволяє більш ефективно використовувати бойові
можливості всіх сил і засобів, які приймають участь в бою,
а отже, добиватися перемоги в бою.
Для здійснення управління підрозділами утворюється
система управління, яка включає, до себе органи управлін-
ня — це управління роти (батальйону) та штабу батальйо-
ну; пункти управління — це перш за все командно-спосте-
режні пункти роти (батальйону); система зв’язку — це ор-
48
гапізаііійно-техиічне з’єднання сил та засобів зв’язку для
управління підрозділами в бою та в повсякденній діяльно-
сті.
2. Вимоги, які ставляться до управління підрозділами
Наявність сучасних видів зброї, особливо ядерної та ви-
сокоточної, велика кількість в підрозділах різноманітної
зброї та військової техніки, високомансвровнн характер
бойових дій, а також різкі та часті зміни обстановки потре-
бують від командира роти (батальйону) безперервного,
оперативного, надійного, скрптого управління, яке має за-
безпечити необхідний рівень централізації сумісно з .надан-
ням підлеглим можливості проявляти ініціативу при виборі
способів виконання поставлених завдань.
Стійкість і безперервність управління — дві невіддільні
вимоги і вони повинні розглядатися як єдине ціле.
їх суть полягає в постійному впливу командира і штабу
па дії підрозділів в інтересах успішного виконання ними по-
ставленого завдання в різних умовах обстановки.
Стійкість та безперервність управління досягається: знан-
ням реально створеної обстановки, правильним з’ясуванням
одержаного завдання, своєчасним прийняттям рішення та
чіткою постановкою завдань підлеглим, підтримкою надій-
ного зв’язку з підлеглими взаємодіючими підрозділами та
старшим командиром, його штабом і сусідами, надійним за-
хистом пунктів управління, вузлів зв’язку, командно-штаб-
них машин від вогню артилерії, ударів авїацій та інших вог-
невих засобів, а також від радіоелектронних перешкод про-
тивника, швидким відновленням порушеного управління.
Ефективність управління підрозділами в значній мірі
визначається такою вимогою, як оперативність. Оператив-
ність управління обумовлюється здібностю командирів та
штабів викопувати покладені па них завдання в обмежені
строки. При цьому потрібно забезпечити попередження про-
тивника в діях. Для цього вони повинні знати обстановку,
швидко реагувати на її зміни, своєчасно уточнювати приия-
те рішення та поставлені підрозділам завдання.
Для підтримки оперативності управління вирішальне
значення має наявність і швидко добуті дані 'про противника
своєчасність доповідей підлеглих командирів підрозділів, а
також добра і надійна інформація зі сторони старшого шта-
бу і Сусідів.
Скритність управління завжди має велике значення. До-
49
свід Великої Вітчизняної війни свідчить, що недотримання
цієї внмоои завжди приводило до великих і невиправданих
втрат і невнкопаня бонових завдань.
Гїого суть полягає в забезпеченні хоронити в таємниці
від противника всіх дій, які проводить командир і штаб при
підготовці і в ході бойових дій.
Воно досягається суворим дотриманням установленого
режиму переговорів по технічних засобах зв’язку, застосу-
ванням різних шифрів і кодів, переговорних таблиць, позив-
них сигналів, кодуванням карт, забороною відкритих пере-
говорів; надійним маскуванням командно-спостережних
пунктів та збереженням в таємниці всіх переговорів, які
стосуються до підготовки і ведіння бою.
Командир батальйону (роти, батареї) повністю та особи-
сто відповідає за бойову готовність, підготовку підлеглих
йому підрозділів, правильне їх застосування і успішне ви-
конання ними бойових завдань в установлені строки.
Начальник штабу батальйону є першим заступником ко-
мандира батальйону, він має право віддавати накази від1
його імені. Він несе відповідальність за іпідтримку безперер-
вного управління підрозділами, їх бойову готовність і бойо-
ве забезпечення дій батальйону.
Начальник штабу зобов’язаний: завжди знати обстанов-
ку, передбачити можливу її зміну і бути готовим доповісти
командиру висновки та свої пропозиції для їх вирішення;
надавати командиру допомогу в організації бою, підтримці,
постійної взаємодії, а також в організації всебічного, в пер-
шу чергу, бонового забезпечення бою підрозділів, організа;
цію стійкого зв’язку та захист його від радіолокаційного по-
давлений противником; забезпечити скрптне (штатне) уп-
равління підрозділами; записувати бойові накази та розпо-
рядження, які віддає командир батальйону, здійснювати
контроль за виконанням бонових наказів (розпоряджень),
які віддаються, та забезпеченням підрозділів усім необхід-,
ним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів
про обстановку; вести облік доз випромінювання особового
складу; своєчасно подавати донесення витому штабу, а та-
кож вивчати бойовий досвід та доводити його до підлеглих.
Він повинен організувати розвідку наземного та повітряного
противника, ставити завдання розвідувальному підрозділу і
через командирів доводить до підрозділів способи та сигна-
ли розпізнавання своїх літаків (вертольотів), а також про-
тивника.
50
З Сили та засоби управління ротою та батальйоном в бою
відповідно до рішення командира та указівок началь-
ника штабу батальйону (полку, бригади) в роті (батальйо-
ні) організується зв'язок. За організацією та стан зв'язку в
рогі відповідає командир роти, а в батальйоні -- начальник
штабу батальйону. Безпосередньо організує зв’язок та від-
повідач за ного стійку і чітку роботу начальник зв'язку ба-
тальйону (командир взводу зв'язку).
Організація управління та зв’язку
Для управління ротою та батальйоном застосовуються
радіопроводові, рухомі, сигнальні та інші засоби зв’язку.
Радіо є основним засобом зв'язку. В бою всі команди по
радіо передаються відкритим текстом. Назви 'підрозділів та
посада командирів при цьому вказуються позивними, а пунк-
ти місцевості — від орієнтирів, за умовними (кодованими)
назвами місцевих предметів.
Засоби зв’язку застосовуються длй здійснення зв’язку з
підлеглими і приданими підрозділами в обороні та при роз-
ташуванні підрозділів па місці.
Рухомі засоби зв’язку застосовуються для передавання
вказівок (розпоряджень) та донесень (повідомлень) у всіх
видах бою, на марші та при розташуванні на місці. Вони
за необхідністю дублюють основні засоби зв’язку — радіо та
рухомі засоби.
Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передаван-
ня зорових, звукових та світлових сигналів попередження
управління та взаємодії.
Для управління підрозділами та вогнем командирам під-
розділів повідомляються радіодані та сигнали.
Попередження підрозділів про повітряного противника,
про безпосередню загрозу та початок застосування про-
т,івініком ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про
Радіоактивне, хімічне, біологічне зараження єдиними та по-
СТ|,чц) діючими сигналами, їх повинен знати весь особовий
склад.
Для організації стійкого управління підрозділами потрі-
ЄІ1 Добре налогоджений зв’язок:
Д-зя забезпечення управління в механізованому батальйо-
п Є в Наявності взвод зв’язку, до якого входять два відді-
ння управління та радіовідділення.
51
В батальйоні, озброєному ВАШ, у взводі зв'язку 2 ко-
мандні машини БААП-1К. а в батальйоні, озброєному бро-
нетранспортерами — 2 БТР-70К В радіовідділенні знахо-
диться за штатом 7 радіостанцій Р-107АХ (Р-159), 15 радіо-
станцій Р-157 (Р-158), телефонний комутатор П-193АА, 8 км
польового телефонного кабелю П-274, 15 телефонних апара-
тів ТА-57.
Крім того, в мінометній батареї у взводі управління є в
наявності відділення зв’язку, в якому 4 радіостанції Р-107М
(Р-159), 4 км польового телефонного кабелю П-274 та 5 те-
лефонних апаратів ТА-57.
Взвод зв'язку танкового батальйону включає в свій склад
танк командира, відділення управління та радіовідділення.
В відділенні управління знаходяться командирська ма-
шина, машина начальника штабу батальйону БМП-1К- В ра-
діовідділенні 3 радіостанції Р-159 (Р-107И), комутатор
П-193М, 4 км польового кабелю, 5 телефонних апаратів ТА-57.
Розміщається радіовідділення в бойовій машині піхоти.
В комплект командирської машини БМП-1К входять 2
радіостанції Р-123 і телефоииііііі апарат ТА-57, танковий пе-
реговорніий устрій Р-124 на п’ять абонентів, антена ААА-4 і
комбінована антена на 11-метровін шоглі.
Склад засобів зв’язку, що знаходиться в БААП-К, дозво-
ляє здійснювати: — телефонний зв’язок усередині машині!
проміж офіцерами та членами екіпажу:
— телефонний радіозв’язок но двох ультракороткохвильо-
вих радіомережах, та по радіонапрямку. В машині обладна-
но два робочих місця для офіцерів штабу батальйону.
В комплекті БТР-70К знаходиться дві радіостанції Р-123
та танковий переговорний устрій Р-124.
Засоби зв’язку, обладнання та бойові можливості
БТР-70К цілком аналогічні з БААП-1К.
Танк командира укомплектований радіостанціями Р-123М
і Р-130М. танковим переговорним устрієм Р-124 на 4 або-
ненти, антеною АШ-4.
Засоби зв'язку танка командира батальйону забезпечу-
ють телефонний зв'язок всередині танка між командиром та
членами екіпажу, телефонний радіозв’язок через ультрако-
роткохвильову і короткохвильову радіомережі, телеграфній'!
слуховий зв'язок по короткохвильовій радіомережі.
Радіостанції. Ультракороткохвильова радіостанція Р-123А'
малої потужності па БТР, БМП, танках і машинах техні'і.'
ного обслуговування, призначені для підтримки телефонної0
то
зв’язку між броиеоб’єктами та забезпечення управління під-
розділам11 в бою.
Радіостанції Р-107М, Р-157, Р-158, Р-159 — ультракорот-
кохвильові переносні призначені для забезпечення радіоте-
лефонного зв’язку між підрозділами. Короткохвильова радіо-
станція Р-130М малої потужності призначена для здійснен-
ня телефонного та телеграфного слухового зв'язку. Вона ви-
користовується в танковому батальйоні для зв’язку з коман-
диром полку (бригадні).
Проводові засоби зв’язку. В механізованому батальйоні
знаходиться комутатор П-193М, польовий кабель П-27-1 і те-
лефонні апарати ТА-57. Вони призначені для установки те-
лефонного проводового зв’язку на командно-спостережному
кснкті батальйону з підлеглими підро/тілами, а також для
дистанційного управління переносними радіостанціями.
Комутатор П-193М призначений Для обладнання теле-
фонної станції '.малої ємкості на командно-спостережному
пункті (КСП) батальйону. Ємкість комутатора 10 нумерів.
Комутатор розгортають для роботи на 3—4 хвилини.
В роті (батальйоні) зв’язок являє собою сукупність ра-
діостанцій та проводових ліній зв’язку, які розгортаються
для забезпечення управління підлеглими підрозділами та
здійснення зв’язку з командиром батальйону (бригади, пол-
ку) та штабом батальйону (бригади, полку), а також з су-
сідами.
Зв'язок в батальйоні організується відповідно до рішення
командира батальйону та розпоряджень штабу бригади
(полку). Начальник штабу батальйо-ну відповідає за орга-
нізацію та підтримання зв’язку в батальйоні з підлеглими,
приданими підрозділами, а також з тими, хто підтримує дії
батальйону.
Для встановлення та підтримки стійкого зв’язку з під-
леглими підрозділами та забезпечення управління, а також
Для підтримки зв’язку зі старшим командиром та сусідами в
батальйоні існує взвод зв'язку. Командир взводу зв’язку є
начальником зв'язку батальйону і несе особисту відповідаль-
ність за своєчасну організацію зв’язку та стійку його ро-
боту.
Відповідальність за забезпечення зв’язку зі взаємодіючи-
ми підрозділами покладається на правофлангового сусіда;
Зу зв’язок загальновійськового підрозділу з підрозділами ро-
дів військ — на командира підрозділу роду військ: за зв'я-
зок з підрозділами спеціальних військ — па командира за-
53
гальновійськового підрозділу. Командир батальйону несе
повну відповідальність за управління підрозділами, отже і за
зв’язок, як основний засіб управління.
Усі офіцери штабу і підрозділів батальйону зобов’язані
мати навички в роботі на засобах зв’язку, а командири під-
розділів та начальник штабу, крім того, зобов’язані мати їх
біля себе.
Управління підрозділами роти (батальйон}) при підго-
товці та в ході бойових дій здійснюється з командно-спосте-
режного пункту (КСП), як'ий входить в систему управління.
Командно-спостережний пункт є спеціально обладнане та
забезпечене необхідними технічними засобами місце, з якого
командир особисто або через штаб здійснює управління під-
розділами при підготовці та в ході бою.
До складу КСП роти входять командир роти, заступник
командира ротн з виховної роботи, старший технік (в танко-
вій роті — заступник командира ротн з озброєння), старшина
роти та санінструктор. Крім того, з технічних засобів вклю-
чаються БТР (БМП), або танк командира роти. В кожній
роті утворюють радіомережу, до якої включають радіостанції
всіх бойових машин роти та радіостанції командирів рот і
взводів.
Переносні радіостанції застосовуються для підтримки
зв’язку в тих випадках, коли командири знаходяться поза’
бойових машин, а також для зв'язку з механізованими взво-
дами, які діють пішки.
До складу КСП батальйону входять командир батальйо-
ну, заступник командира батальйону з виховної роботи, за-
ступник командира батальйону з озброєння, начальник шта-
бу, заступник начальника штабу, начальник зв’язку бата-
льйону.
Засоби зв’язку батальйону, які знаходяться на КСП, як
правило, організаційно та технічно з'єднуються у вузол
зв’язку, який призначається для здійснення надійного зв’яз-
ку із командним пунктом бригади (полку), командиром та
начальником штабу бригади (полку), командно-спостереж-
ними пунктами підлеглих, приданих, взаємодіючих підрозді-
лів, та підрозділів підтримки. До його складу звичайно вхо-
дить командирська машина БМП-1К, окремі радіостанції
телефонна станція та група зв’язкових.
Організуються дві радіомережі: командира батальйону т<:
начальника штабу.
Командири рот (батальйонів) під час управління знахо
54
іяться в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах),
танках. Командири проданих підрозділів зобов’язані бути на
К.СП батальйону, або близько нього.
Управління приданими батальйону танками здійснюється
по радіомережі приданих танків. Зв’язок з тиловим пунктом
управління і медичним пунктом бригади (полку) установлю-
ється по радіомережі тилу шляхом входження в цю радіо-
мережу однієї з радіостанцій батальйону.
Для управління в обороні організується проводовнй зв'я-
зок проміж КСП батальйону та КСП підлеглих (підрозділів
кабельними лініями, які прокладаються їй обслуговуються
особовим складом взводу зв’язку.
Лінії нроводового зв’язку до механізованпих рот (міно-
метної батареї) прокладаються по напрямкам: зв’язок з
протитанковим взводом підтримується по лінії, яка прокладе-
на до механізованої роти, або через командира роти, з яким
вони спільно діють в бою.
В мінометній батареї кабельна лінія прокладається від
КСП до вогневої позиції батареї. При розгортанні КСП ба-
тальйону вибирають місця для спостережного поста, техніч-
них засобів зв’язку (рухомих та переносних), а також для
груп забезпечення, де знаходяться зв’язкові, транспорт тощо.
Хімічний спостережний пост доцільно розташувати побли-
зу групи забезпечення.
КСП батальйону доцільно розташувати в стороні від
об’єктів, по яких противник буде прагнути завдати ударів
артилерією або авіацією.
Особливості організації зв’язку в танковому батальйоні
КСП танкового батальйону приблизно такий же, як і ме-
ханізованого батальйону, його вузол зв’язку складається з
командирського танку, командирської машини, окремих ра-
діостанцій, а інколи (в обороні) і груші зв’язкових.
Командир танкового батальйону в бою управляє підроз-
ділами з танка. Радіостанція Р-130М танку командира вико-
ристовується для зв’язку з командиром бригади (полку).
Радіостанція Р-123 використовується, як правило, для уп-
равління с підлеглими підрозділами.
Командирська машина Б.МП-ІК е основним елементом
вузла зв’язку. За допомогою установлених на ній радіостан-
цій підтримується зв’язок зі штабом бригади (полку) та дію-
чими спільно з механізованими і артилерійськими підрозді-
лами та з підлеглими підрозділами батальйону.
В батальйоні доцільно мати три радіомережі. Якщо тан-
55
новий батальйон веде бій в повнім складі, тоді управління
підрозділами ведеться через радіомережу батальйону в
складі радіостанцій командира батальйону, начальника
штабу, командирів танкових рот, взводів, танків, взводу за-
безпечення та взводу технічного обслуговування.
Якщо танкові роти придаються механізованим батальйо-
нам, то радіостанції всіх танків роти перемикаються в радіо-
мережу командира і штабу механізованого батальйону. Ко-
ли механізованому батальйону придається танковий баталь-
йон без танкової роти, тоді управління ними здійснює коман-
дир танкового батальйону по своїй радіомережі. Пункт тех-
нічного спостереження, як правило, розміщується спільно з
КСП, а одна з радіостанцій вузла зв’язку входить в радіо-
мережу технічного забезпечення бригади (полку). По цій ра-
діостанції підтримується зв’язок з заступником командира
бригади (полку) з озброєння, з ремоитно-евакуаціпипми гру-
пами та ремонтнпміи ротами.
4. Робота командира роти (батальйону)
щодо організації бою
Організація бою являє собою процес роботи командира,
в ході якого він приймає рішення, ставить підлеглим коман-
дирам бойові завдання, організує взаємодію, вживає захо-
дів щодо всестороннього забезпечення бою і підготовці під-
розділів до виконання бойових завдань, віддає вказівки з
організації виховної роботи.
Зміст і обсяг кожного з цих питань залежить від виїду
бою, наявності часу, конкретної обстановки. Що ж стосуєть-
ся послідовності, то тут існує певна закономірність. Немож-
ливо, наприклад, прийняти рішення не зрозумівши отрима-
ної задачі іі не оцінивши обстановки. В свою чергу не прий-
нявшій рішення, неможливо поставити бойові завдання і ор-
ганізовувати взаємодію.
Найвідповідальніший! моментом в роботі командира що-
до організації бою є прийняття рішення, так як в ньому ви-
значаються всі основні питання, на яких базується його по-
дальша робота.
Прийняття рішення обумовлює собою складний процес
мислення командира, який засновується на глибокому знан-
ні сучасного загальновійськового бою, організації і тактики
можливого противника, .на міцних навичках в організації
бою. В ньому .найбільш відбивається вміння командира твор-
чо і об'єктивно оцінити і врахувати всі елементи обстанов-
56
ки їх вплив на виконання бойового завдання.
Роботу з організації бою командир роти (батальйону)
здійснює, як 'правило, на місцевості, якщо обставини не до-
зволяють в>ігїхатн па місцевіість, тоді ця робота здійснюєть-
ся па карті або на макеті місцевості.
Ллє і в цьому випадку командир роти (батальйону) зо-
бов'язаний знайти можливості для уточнення завдань під-
розділам та організації взаємодії па місцевості.
Порядок роботи командира роти (батальйону) з органі-
зації бою залежить від конкретних обставин, одержаного
завдання та наявності часу. В більшості випадків роботу з
організації бою командир ротн (батальйону) починає після
одержання бойового наказу (бойового, попереднього бойо-
вого розпорядження) або після об’яви командиром батальйо-
ну бригади (полку) рішення па бій.
Після одержання бонового наказу або бойового розпо-
рядження командир ротн (батальйону) з’ясовує завдання,
визначає заходи, які треба провести негайно для найшвид-
шої підготовки до виконання одержаного завдання, розрахо-
вує час, орієнтує своїх заступників та командирів підрозді-
лів про наступні дії, дає вказівки командирам штатних та
приданих підрозділів про підготовку їх1 до виконання бойо-
вого завдання, про термін та порядок роботи на місцевості,
(командир батальйону дає вказівку начальнику штабу про
підготовку підрозділів до виконання бойового завдання, про
організацію розвідки, про термін і порядок роботи па міс-
цевості, оцінює обстановку, особисто приймає рішення, допо-
відає його командиру батальйону (бригади, полку). Після
закінчення цієї роботи виїжджає на місцевість, де проводить
рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ, організує вза-
ємодію і дає вказівки щодо організації всебічного забезпе-
чення бою та управління. Після цього він управляє безпо-
середньою підготовкою підрозділів до бою і в установлений
час доповідає командиру батальйону (бригади, полку) про
готовність роти (батальйону) до виконання бойового зав-
дання (мал. 3).
Після одержання тільки попереднього бойового розпоряд-
ження робота командира роти (батальйону) щодо організа-
ції бою ведеться в тій же послідовності, як і в першому ви-
падку, але після оцінки обстановки командир роти (баталь-
йону) визначає задум, доповідає про нього командиру ба-
тальйону (бригади, полку), знайомить з апім своїх заступ-
ників, віддає усні попередні бонові розпорядження комапдп-
57
рам підрозділів і дає вказівки щодо взаємодії, всебічного за-
безпечення бою та управління.
Після одержання бонового наказу командир роти (бата-
льйону) завершує прийняття рішення, проводить рекогнос-
цировку, віддає усний наказ та організує взаємодію. Далі
він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою і в
установлений час доповідає командиру батальйону (брига-
ди, полку) про готовність роти (батальйону) до виконання
бойового завдання (мал. 4).
В залежності від обстановки та наявності часу послідов-
ність роботи командира ротн (батальйону) щодо організа-
ції бою може бути іншою. У всіх випадках роботу щодо ор-
ганізації бою він зобов'язаний провести так, щоб забезпечи-
ти безперервне управління (підрозділами, своєчасне прийняття
рішення, постановку завдань та надати більшу частину ча-
су підлеглим підрозділам для підготовки до виконання зав-
дання.
Найбільш відповідальним моментом в роботі командира
є прийняття рішення. Рішення є основою управління підроз-
ділами і приймається па підставі з’ясувань завдання, оцін-
ки обстановки та. проведених тактичних розрахунків.
При .з’ясуванні одержаного завдання командир роти (ба-
тальйону) зобов'язаний/зрозуміти мету наступних дій.дза-
дум старшого командира (особливо способи розгрому про-
тивника), 'завдання, місце в бойовому порядку і роль роти
(батальйону) в бою, завдання сусідів і порядок організації
взаємодії з ними, а також час,готовності до виконання зав-
дання. В наслідок з’ясування завдання командир робить вис-
новки, які будуть покладені в основу рішення. Знання заду-
му старшого командира, і особливо напрямок головного
удару в наступі, або район, на утриманні якого зосереджені
основні сили в обороні, допоможе командиру при визначенні
бонового порядку, завдань підрозділам, а також під час роз-
поділу сил та засобів.
Після з'ясування завдання командир роти (батальйону)
вирішує питання найкращої та найшвидшої організації бою,
підготовки до нього підрозділів, з’ясовує заходи, які треба
провести иогайно. До таких заходів належать: проведення
виховної роботи, організація розвідки, поповнення запасів
матеріальних засобів, технічне обслуговування, ремонт, ева-
куація несправного озброєння і техніки та інш.
З’ясував необхідні заходи, командир ротн (батальйону)
намічає строки проведення робіт щодо організації бою, для
58
чого проводить розрахунок часу, якіп'ї і буде тепер планом
їх роботи з підготовки до виконання бонового завдання. По-
чатковими даними для розрахунку часу є термін одержан-
ая бонового завдання та час готовності підрозділів до ного
виконання, а також час доповіді рішення старшому команди-
рові.
По-перше, командир роти (батальйону) визначає загаль-
ну кількість часу па організацію бою, як світлого так і тем-
ного. Після цього він розподіляє ного щодо намічених захо-
дів, при цьому більшу частину часу необхідно виділити для
роботи підлеглим. Це потрібно для того, то успіх бою зале-
жить від підготовки до нього у всіх ланках навіть до самого
відділення (танка, обслуги).
Тут необхідно рахувати реальну потребу часу в кожній
ланці.
Після цього командир дає вказівки про підготовку під-
розділів до виконання бойових завдань.
Під час оцінки обстановки послідовно вивчаються: склад,
положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи вису-
нення і рубежі розгортання, система вогню та загороджень,
сильні та слабкі сторони противника та можливий характер
його дій; склад, положення, стан, можлпйа захищеність і за-
безпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер
дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості та
її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі на-
прямки дій низькслітаючнх літаків та вертольотів противни-
ка; радіаційна, хімічна та біологічна обстановки.
Крім того, береться до уваги стан погоди, пора року та
доби.
Противник оцінюється за фактичними даними. Якщо до-
статніх даних про противника немає, командир роти (бата-
льйону) негайно вживає заходів для того, щоб добути їх з
різних джерел.
Інколи деякі дані можуть доповнюватися догадками, які
засновуються на бойовому досвіді командира та його знань
з організації, озброєння і тактики дій противника.
Оцінка обстановки починається з оцінки противника то-
му, що метою бойового завдання є завдати йому найбільших
втрат в обороні, розгромити та знищити в наступі.
Основною метою оцінки своїх військ є; встановити бойові
можливості штатних та приданих підрозділів роти (батальйо-
ну), виявити їх моральний стан та знайти шляхи їх викори-
стання для виконання поставленого завдання.
59
На основі оцінки противника та своїх військ командир
робить висновки, які дають йому можливість визначити: на-
прямок зосередження основних зусиль (ділянки місцевості,
від удержання яких залежить стійкість оборони), якого про-
тивника, де, яким способом і в якій послідовності знищити;
порядок ураження противника вогнем штатних і приданих
засобів; бонові завдання підрозділам, основні питання взає-
модії та всебічного забезпечення; організацію управління;
що та до якого часу розвідати.
Закінчив оцінку противника та своїх військ, командир ро-
ти (батальйону) проводить кількістно-якіспнй аналіз їх скла-
ду; моральний стан та бойові можливості і з рахунку цього
визначає: абсолютний та кількісно-якісний стан сил сторін.
Головна мета оцінки сусідів полягає в тому, щоб визначи-
ти їх вплив на виконання ротою (батальйоном) поставле-
ного завдання та деталізації порядку спільних дій з ними що-
до розгрому противника.
Оцінюючи місцевість, командир ротн (батальйону) вивчає
загальний характер місцевості, умови спостереження, обстрі-
лу, маскування та ірозташуванпя, її прохідність та захисні
властивості.
Після оцінки місцевості він зможе зробити наступні ви-
сновки: як впливає місцевість па застосування різних родів
військ і на виконання бонового завдання; найбільш доступні
напрями для дій наших військ та противника, де, виходячи
з цього, доцільно було б зосередити основні зусилля, а в
обороні, крім того, визначити райони місцевості, від утри-
мання яких залежить стійкість оборони.
Майже у всіх видах бойових дій командир роти (бата-
льйону) повинен вивчати та оцінювати місцевість візуально,
а карту використовувати для оцінки необхідних об’єктів, для
орієнтування, або перед маршем для вивчення маршруту
просування та місцевості навколо нього.
На основі оцінки радіаційної, хімічної, біологічної обста-
новки командир роти (батальйону) намічає найбільш доціль-
ні засоби дій підрозділів, під час яких досягається виконан-
ня поставленого завдання та мінімальне зараження особово-
го складу, заходи щодо захисту від зброї масового ураження
та ліквідації наслідків його застосування, а також необхідні
сили та засоби для їх виконання.
Пора року, час доби та погода враховуються з точки зору
їх впливу на виконання бойового завдання.
Таким чином, тільки всебічний облік усіх обставин об-
60
становкп дозволяє командиру прийняти обгрунтоване рішен-
ня, уміло визначити заходи щодо оріанізаиії та всебічному
забезпеченню бою і з найменшою тратою сил, засобів та ча-
се викопати 'Поставлене завдання.
Рішення командир роти (батальйону) приймає одноосіб-
но на основі з'ясування завдання та оцінки обстановки. В
рішенні він визначає:
—	задум бою;
—	бойові завдання підрозділам;
—	основні питання взаємодії;
—	організацію управління.
Крім цього, в рішенні можуть визначатися завдання за
видами забезпечення.
Основу рішення складає задум бою, в якому 'визначаєть-
ся:
—	напрям зосередження основних зусиль;
—	способи розгрому противника (якого противника, де, в
якій послідовності і як розгромити, вказавши порядок вогне-
вого ураження та заходи, щоб ввести його в оману;
—	бойовий порядок.
Суть роботи командира роти (батальйону) щодо прийнят-
тя рішення полягає у порівнянні висновків, зроблених за
окремими елементами (питаннями) в ході з'ясування зав-
дання, оцінки обстановки та тактичних розрахунків з метою
остаточного визначення складових елементів рішення та їх
формування.
Приймаючи рішення, командир роти (батальйону) одно-
часно офомляє його на карті. Після цього доповідає ного
командиру батальйону (бригади, полку), а ірісля затверд-
ження рішення виїжджає для роботи на місцевість.
Рекогносцировка проводиться з метою вивчення противни-
ка. місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. Склад
осіб, які притягаються на рекогносцировку, може бути різ-
ним, але для досягнення скритності потрібно прагнути до
максимального скорочення учасників рекогносцировки. Для
проведення рекогносцировки командир батальйону залучає
своїх заступників, командирів рот, окремих взводів, прида-
них підрозділів, та тих, хто підтримує.
Рекогносцировка може бути проведена з одного, або кількох
пунктів. Це належить від виду бойових дій, питань, які вирішу-
ються, бонових дій, умов місцевості та наявності часу. Для
охорони рекогпоецпровочної групи вибираються пункти, які
забезпечували б гарне спостереження та маскування від
61
наземного та повітряного противника. Перехід від одного
пункту до другого проводиться зі збереженням суворих за-
ходів маскування. Форма одягу учасників рекогносцировки
не повинна відріз тятися від форми одягу солдат. Таким чи-
ном, організуючи роботу на місцевості, командир батально-
му передбачає склад рекогносцпровочної групи, форму одя-
гу, заходи для пересування, пункти та час роботи на них,
питання, які вирішується, а також заходи щодо охорони та
маскування.
Робота рекогносцпровочної групи на 'Кожному пункті про-
водиться таким чином: спочатку командир батальйону орієн-
тує учасників рекогносцировки на місцевості, повідомляє ко-
дпровку місцевих предметів та визначає орієнтири. Після
цього він знайомить командирів з бойовим завданням бата-
льону, показує на місцевості розмежувальні лінії, повідом-
ляє дані про противника, визначає або уточнює бонові зав-
дання ротам, вогневим засобам і порядок їх взаємодії, міс-
ця пунктів управління та порядок їх пересування.
Командир роти, як правило, приймає участь у рекогнос-
цировці, яку проводить командир батальйону. В залежності
від конкретної обстановки він може проводити рекогносци-
ровку і самостійно. В цьому випадку порядок проведення ре-
когносцировки буде аналогічним викладеному для командира
батальйону.
План рекогносцировки в батальйоні не складається, але
на картах командира батальону та начальника штабу по-
трібно .зазначити маршрут руху, пункти, термін роботи на
них та питання, які там вирішуються. Після проведення ре-
когносцировки командир роти (батальйону) ставить підроз-
ділам бойові завдання. Постановка бойових завдань підлег-
лим в залежності від конкретних умов обстановки здійсню-
ється різними засобами. При наявності достатнього часу
командир роти (батальйону) віддає усний бойовий наказ.
При організації бою в короткі терміни, особливо в ході бою,
бойові завдання доводяться, як правило, усними розпоряд-
женнями, або попередніми бойовими розпорядженнями.
В бойовому наказі командир роти (батальйону) указує:
В першому пункті—короткі висновки з оцінки противника.
В другому пункті — об'єкти та цілі, які уражуються за-
собами старшого командира на напрямку наступних дій, а
також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ниміи.
В третьому пункті — бойове завдання роти (батальйону)
та задум бою.
62
В четвертому пункті — після слова «наказую» ставляться
бонові завдання:
— механізованим (танковим) взводам (ротам першого
ешелону), в тому числі приданим;
— механізованим (тачковим) ротам (взводам) другого
ешелону або резерву,
—	бронегрупам та вогневим засідкам;
—	підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в
тому числі приданим;
—	гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямим
націлюванням;
—	зенітному підрозділу;
-	іншим підрозділам підсилення.
В п'ятому пункті — витрати ракет та боєприпасів для ви-
конання бойового завдання.
В шостому пункті — час готовності до виконання зав-
дання.
В сьомому пункті — місце командно-спостережного пунк-
ту та заступників.
Бойовий наказ віддається у всіх випадках, коли є можли-
вість поставити завдання всім командирам1 одночасно. Якщо
.з умов обстановки це неможливо, бойові завдання підлег-
лим командир роти (батальйону) ставить боновими розпо-
рядженнями, які передаються особисто, через офіцерів шта-
бу, або технічними засобами зз'язку.
В бойовому розпорядженні командир ротн (батальїїо.іу)
указує: короткі висновки з оцінки противника, об'єкти, які
уражаються в інтересах взводу (роти) засобами старшого
командира; бойове завдання роті (взводу) та час готовно-
сті до дій.
За необхідністю в бойовому розпорядженні можуть бути
указані завдання сусідів та інші дані.
В попередньому бойовому розпорядженні командир роти
(батальйону), як правило, указує: відомості про противника;
об’єкти, які уражаються в інтересах взводу (роти) засобами
старшого командира; бойове завдання взводу (роті) більш
Детально, яке відповідає прийнятому рішенню на час віддачі
попереднього бойового розпорядження; час готовності та ос-
'Ювні заходи щодо підготовки до бою; час і способи дове-
дення завдань та інші дані.
Після постановки завдань підрозділам командир ротн
(батальйону) організує взаємодію.
Взаємодію командир роти (батальйону) організує за
63
участю своїх заступників, командирів взводів (рот), окремих
та приданих підрозділів. Питання взаємодії вирішуються
протягом всієї роботи з організації бою; основи взаємодії
закладаються при з’ясуванні завдання та оцінки обстанов-
ки. Основні питання взаємодії знаходять своє відображення
в рішенні командира та прій постановці бонових завдань.
Головна робота з організації взаємодії проводиться ко-
мандиром роти (батальііону) відразу після постановки боно-
вих завдань. Вона організується як правило, на місцевості
на глибину видимості, а на карті (макеті ..місцевості) — на
всю глибину бонового завдання.
При організації взаємодії командир роти (батальйону)
зобов'язаний: узгодити зусилля штатних, приданих та під-
розділів підтримки для виконання поставленого завдання;
домогтися спільного розуміння всіма командирами мети бою,
бонових завдань та засобів їх виконання; накреслити та уз-
годити варіанти дій підрозділів та заходи щодо обману про-
тивника; виходячи з характеру можливих дій, а також ука-
зати сигнали оповіщення, управління та взаємодії.
Організація взаємодії може здійснюватись методом вказі-
вок командира роти (батальйону), або методом доповідей
командирів підлеглих підрозділів з подальшим відпрацю-’
ванням дій своїх підрозділів щодо завдань, часу, місця та
рознграшу основних тактичних епізодів з можливими варі-
антами дій. В умовах дуже обмеженого часу взаємодія орга-
нізується методом вказівок.
В ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно
уточнюється, а при різких змінах обстановки організується
заново.
Всебічне забезпечення бою організується командиром ро-
ти (батальйону) за всіх умов обстановки з обліком заходів,
які проводить старшин командир. Всебічне забезпечення бою
включає бойове забезпечення, технічне та тилове забезпечен-
ня. Завдання щодо всебічного забезпечення бою доводиться
до підлеглих окремими вказівками, обсяг та зміст яких в
кожному конкретному випадку буде іншим. Деяка частина
вказівок може бути надана в попередніх розпорядженнях, а
друга — після постановки бойових завдань та організації
взаємодії.
Організуючи управління, командир роти (батальйону)
визначає: місце та час розгортання командно-спостережний
пунктів роти (батальйону) та приданих підрозділів, порядок
їх пересування в ході бою; порядок підтримки зв’язку та
64
радіообміну; засоби терміни подання донесень; ступінь ніЖч.-
ііерного обладнання, командно-спостережних пунктів і поря-
док їх охорони.
Управління підрозділами в ході бою — це безперервний
вплив командира та штабу на хід бонових дій підрозділів і
спрямування їх зусиль на виконання поставленого завдання
в указані строки та з найменьшою витратою зусиль.
Робота командира роти (батальйону) в ході бою спрямо-
вується передусім на втілення в життя прийнятого рішення.
Вона 'включає: постійний збір даних про обстановку та її
оцінку, своєчасне уточнення рішення по мірі зміни обстанов-
ки, доведення уточнених завдань до підлеглих; підтримка
безперервної взаємодії та всебічного забезпечення бою;
здійснення контролю за виконанням підрозділами наказів та
подання їм необхідної допомоги.
У випадку різкої зміни обстановки, коли немає змоги
одержати вказівки, командир ротн (батальйону) зобов’яза-
ний в межах загального задуму старшого командира прий-
мати нове рішення за своєю ініціативою, але при першій же
змозі зобов'язаний про це доповісти безпосередньому на-
чальнику.	і
Командир роти зобов’язаний своєчасно доповідати коман-
диру батальйону (полку) про получепе бойове завдання,
прийняте рішення, результати застосування противником
зброї масового ураження та систем високоточної зброї, вико-
нання завдання, нові відомості про противника, а також про
різні зміни обстановки та про значні втрати своїх сил і за-
собів.
При безпосередній загрозі застосування противником
ядерної зброї командир роти (батальйону) попереджує про
не підрозділи та, не припиняючи виконання бойового зав-
дання, приймає рішення для їх захисту та розосередження.
В ході бою командир роти (батальйону) управляє під-
розділами з командно-спостережного пункту. Командно-спо-
стережний пункт роти (батальйону) вибирають в такому
місці, яке забезпечує найкраще спостереження за місцево-
го, противником, діями своїх підрозділів та сусідів, а та-
кож безперервне управління.
Він не повинен чимось виділятися в боновому порядку, а
Д,1Я його розміщення та пересування потрібно вміло‘викори-
стовувати захисні та маскувальні особливості місцевості та
Місцевих речей.
Командири приданих підрозділів та підрозділів підтрим-
65
кп, як правило, знаходяться на командно-спостережному
пункті того підрозділу, якому вони придані (чи підтриму-
ють), або близько нього.
Практична робота командира роти (батальйону) в під-
леглих підрозділах проводиться з метою своєчасної та пов-
ної підготовки їх до бою. Командир перевіряє точність вико-
нання відданого бойового наказу, знання підлеглими проти-
борствуючого противника і своїх завдань; визначає відповід-
ність прийнятих командирами взводів (рот) рішень загально-
му задуму бою та поставленим бойовим завданням; розби-
рає спільно з підлеглими доцільні засоби виконання завдань;
організує та проводить заходи щодо підготовки до бою;
контролює виконання заходів з організації вогневого ура-
ження, взаємодії, управління, та всебічного забезпечення,
готовність підрозділів розпочати виконання бойових завдань
в точно визначений час; надає допомогу щодо забезпечення
підлеглих усім ^необхідним, ліквідує на місці виявлені не-
доліки.
Організація зв’язку. Зв’язок в роті (батальйоні) органі-
зується відповідно з рішенням командира та вказівками на-
чальника штабу батальйону (бригади, полку). Відповідаль-
ність за організацію та стан зв'язку несе командир роти (в
батальйоні — начальник штабу батальйону). Безпосередньо
організує зв’язок та відповідає за його стійку роботу на-
чальник зв’язку батальйону.
Командир роти (батальйону) та начальник штабу бата-
льйон}' при всіляких обставинах зобов’язані мати при собі
засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний стій-
кий зв’язок зі старшим командиром, командирами штатних,
приданих підрозділів та підрозділів, які підтримують і взає-
модіють, та вміти особисто 'вести переговори на засобах
зв’язку. Для забезпечення управління в роті (батальйоні)
застосовуються радіо, проводові, пересувні та сигнальні за-
соби.
Радіозасоби є найважливішими, а інколи і єдиними за-
собами, які здатні забезпечити управління підрозділами. В
бою всі команди передаються відкритим текстом, при цьому
найменування підрозділів та посада командирів указуються
позивними, а пункти місцевості — від орієнтирів, а також
умовнішій (кодованими найменуваннями).
Проводові засоби зв’язку застосовуються самостійно і в
комплексі з радіозасобамп при розташуванні батальйону на
місці, вихідному районі і в обороні.
66
Пересувні засоби зв’язку застосовуються у всіх видах
бою, на марші та при розташуванні на місці.
Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для пересилання
команд і сигналів оповіщення, управління та взаємодії.
Для підтримки взаємодії проміж сусідніми підрозділами
застосовуються радіозасобп цих підрозділів, а також прово-
дові та рухомі засоби правого сусіда.
Для управління підрозділами! та вогнем призначаються
єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві
предмети, до командирів доводяться радіодані і сигнали, на
зброї та техніці наносяться розпізнавальні знаки та умовні
номери.
Орієнтири 'вибираються так, щоб їх було добре видно як
удень, так і вночі, а також стійкі від розрухи місцеві пред-
мети. Орієнтири нумеруються справа наліво, а також по ру-
бежах від себе в бі^ противника. Один з орієнтирів назна-
чається основним. Номери орієнтирів та сигнали, які вста-
новлені старшим командиром, змінювати забороняється. За
необхідністю командир роти (батальйону) може додатково
призначати свої орієнтири та сигнали.
Сигнали оповіщення про повітряного противника, радіо-
активне, хімічне та біологічне зараження мають бути по-
стійними: вони доводяться до всього особового складу.
Для взаємного розпізнавання, визначення належності та
місце перебування підрозділів в кожній роті (батальйоні)
першого ешелону батальйону (бригади), які знаходяться в
безпосередньому зіткненні з противником або які ведуть
бойові дії (розвідку) в тилу противника, призначається пост
(пункт опозначенпя) в складі одного сержанта та двох сол-
датів. Він забезпечується приладами спостереження, велико-
масштабною картою або схемами місцевості, журналом
контролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'яз-
ку та подання сигналів розпізнавання та оповіщення. Тех-
нічні засоби розпізнавання та позначення розташовуються
коло КСП батальйону.
При постановці завдань посту (пункту) позначення, як
правило, указується склад поста (пункту), місцеперебуван-
ня, сектори спостереження, сигнали розпізнавання, позна-
чання та оповіщення.
Запитання для повторення та самоконтролю
1-	В чому полягає управління підрозділами та що воно в
себе включає?
67
2.	Викладіть обов'язки командира роти (батальйону)
щодо управління підрозділами.
3.	Перелічите обов’язки начальника штабу батальйону з
організації та безперервного управління підрозділами.
4.	Викладіть порядок роботи командира роти (батальйо-
ну) з організації бою.
5.	Що визначає командир роти (батальйону) в рішенні па
бій?
6.	Що указує командир роти (батальйону) в бойовому
наказі?
7.	Що указує командир роти (батальйону) в бойовому
попередньому розпорядженні?
8.	Назовіть питання, які вирішує командир роти (бата-
льйону) при організації взаємодії, і методи організації взає-
модії.
9.	В чому полягає практична робота командира роти (ба-
тальйону) в підлеглих підрозділах для своєчасної та повної
їх підготовки до бою?
10.	Що включає робота командира роти батальйону в хо-
ді бою?
11.	Що визначає командир роти (батальйону) при орга-
нізації управління підрозділами?
Розділ четвертий
ПЕРЕСУВАННЯ
У сучасних умовах роль та призначення пересування ча-
стин і підрозділів па різні відстані закономірно зростають.
Це зумовлюється збільшенням просторового розмаху, висо-
кою маневррвістю та динамічністю бою.
Рота (батальйон) може здійснювати пересування своїм
ходом (маршем) чи перевозитись залізничним транспортом.
Механізована рота (батальйон), крім того, може перевози-
тись повітряним транспортом.
Рота (батальйон) завжди має бути готового до маршу та
перевезення в умовах постійної загрози застосування про-
тивником зброї масового ураження, високоточної зброї і си-
стем дистанційного мінування, дії його авіації, повітряних
десантів, аеромобільннх і диверсійно-розвідчнх груп, радіо-
активного, хімічного та біологічного зараження, руйнування
шляхів і переправ. Це вимагає від командирів ретельної
68
підготовки до маршу та перевезення машин та іншої бойо-
вої техніки, вмілої організації маршу і перевезення, вжи-
вання заходів щодо захисту від зброї масового ураження,
щодо протиповітряної оборони та інженерного забезпечення,
а також високого військового вишколу підрозділів.
1. Основи маршу
Марш — це організоване пересування підрозділів у коло-
нах по дорогах і колошинх шляхах з метою виходу у призна-
чений район чи наказаний рубіж. Він є основним способом
пересування ротн (батальйону). Під час здійснення маршу
танки та інша гусенична техніка можуть перевозитись па ав-
топоїздах.
Марш може здійснюватись у передбаченні вступу в бій
ічі без загрози зіткнення з противником, а за напрямом ру-
ху - - до фронту, вздовж фронту чи від фронту у тил. Ці умо-
ви справляють рішучий вплив на організацію і здійснення
маршу.
У всіх випадках марш здійснюється скрито, на різній міс-
цевості, при будь-якій погоді, як правило, вночі чи в інших
умовах обмеженої вндності, а в бойовій обстапові і у глибо-
кому тилу своїх військ — і вдень.	і
У будь-яких умовах підрозділи мають прибути у призна-
чений район чи на вказаний рубіж своєчасно, в повному
складі і в готовності до виконання бойового завдання.
Швидкість руху підрозділів під час маршу може бути різ-
ною і залежить від одержаного завдання, вміння і фізич-
ної загартованості особового складу, особливо водіїв, вмін-
ня командирів водити колони, технічного стаду машин, стану
маршрутів, погоди, пори року і доби, а також від правиль-
ної організації та забезпечення маршу.
Середня швидкість руху ротн (батальйону) ла марші без
урахування часу на привали може бути: змішаних і танко-
вих колон — 20—25 км/г, автомобільних колон — 25—ЗО
км/г. При здійсненні маршу в горах, у лісі та в інших не-
сприятливих умовах середня швидкість руху може зменшу-
ватися до 15—20 км/г. Під час здійснення маршу у пішому
порядку середня швидкість руху може бути 4—5 км/год.
У всіх випадках марш має здійснюватися з максимально
можливою у даних умовах швидкістю.
Рота (батальйон) здійснює марш однією колоною, дистан-
ції між підрозділами і машинами у колоні батальйону при-
значаються залежно від швидкості руху і умов вндності. У
69
звичайних умовах вони можуть бути 25 ЗО м. При русі по
пильних дорогах, в умовах обмеженої видності, по дорогах,
які мають стрімкі підйоми (узвози), спуски і завороти, а та-
кож при русі з підвищеною швидкістю дистанції збільшу-
ються.
При русі .па відкритій місцевості в умовах загрози за-
стосування противником розвідувально-ударних комплексів
дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть
бути 100—150 м.
Для своєчасного і організованого початку і здійснення
маршу підрозділам призначаються: вихідний пункт, пункти
регулювання, привали та денний (нічний) відпочинок (схе-
ма 3).
Батальйону, призначеному у передовий загін, вказується,
вихідний пункт і час його проходження, а батальйону, діючо-
му в авангарді чи прямуючому у складі колони головних
сил, крім того, пункти регулювання і час їх проходження,
місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку.
Вихідний пункт призначається .на відстані 5—10 км від
району розміщення батальйону. Така .віддаленість забезпе-
чує можливість витягування похідної колони батальйону і
набирання необхідної для висування швидкості.
Пункти регулювання призначаються через кожні З—4 го-
дини, руху.
Привали і денний (нічний) відпочинок призначаються для
перевірки стану озброєння і техніікп, їх технічного обслуго-
вування, приймання їжі і відпочинку особового складу. При-
вали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до од-
ної годпии і один привал тривалістю до 2-х годин у другій поло-
вині лобового переходу, а денний (нічний) відпочинок — у
кінці кожного добового переходу.
Для піших колон привали призначаються тривалістю 10
хвилин, через кожні 50 хвилин руху. Початком здійснення
маршу є час проходження вихідного пункту головою колоти
ротн, якщо вона знаходиться у похідній охороні — головою
колони батальйону.
Рота може здійснювати марш у колоні головних сил ба-
тальйону чи головній (боковій, тиловій) похідній заставі
(мал. 5).
Батальйон може здійснювати марш у колоні головних
сил бригади, авангарді, передовому загоні і самостійно.
Самостійно батальйон може здійснювати марш для вико-
нання завдання щодо знищення тактичного повітряного чи
70
морського десанту, а також під час дій у горах і лісі.
Посилення роти (батальйону) залежить від місця у по-
хідному порядку батальйону (бригади, полку) і завдання,
яке виконується.
Механізована рота, яка діє у головній похідній заставі,
як правило, посилюється танковим взводом, артилерійською
(мінометною) батареєю, взводом протитанкових гармат,
саперним відділенням і відділенням радіаційної і хімічної
розвідки.
Батальйон, іцо діє як передовий загін (авангард) чи
здійснює марш за самостійним маршрутом, може посилюва-
тись танковою (механізованою) ротою, артилерійським ди-
візіоном, зенітною батареєю (взводом), саперним взводом та
іншими засобами (мал. 6).
При проходженні у складі головних сил бригади (полку)
батальйон, як правило не посилюється. З початком розгор-
тання бригади (полку) для зустрічного бою він може поси-
люватися танковою ротою і підтримуватися вогнем арти-
лерійського дивізіону.
Похідний порядок батальйону, що здійснює марш у ко-
лоні головних сил бригади (полку), складається з колони
головних сил і безпосередньої охорони.
Похідний порядок роти (батальйону), призначеної у по-
хідну заставу (у передовий загін чи авангард), будується з
урахуванням швидкого розгортання, підрозділів у бойовий
порядок і вступу їх у бій. Він складається з колони головних
сил і похідної охорони.
Колона головних сил роти (батальйону) залежно від
умов обстановки може мати рівну будову. Танковий підроз-
діл, приданий механізованій роті (батальйону), прямує, як
правило, в голові колони, а механізований підрозділ, прида-
ний танковій роті (батальйону), як правило, розподіляється
між танковими взводами (ротами) і прямує у їхніх похідних
порядках за танками чи призначається у похідну охорону.
Мінометна (артилерійська) батарея проходить за боновими
підрозділами роти (батальйону). Грапатометнпй підрозділ
проходить, як правило, за головною ротою головних сил ба-
тальйону. а протитанкові відділення роти, як правило, у го-
лові колони роти. Протптанков.нй підрозділ батальйону пря-
мує за головною похідною заставою чи за головною ротою
головних сил батальйону. Більша частина зенітних засобів
зенітного підрозділу проходить ближче до голови колони го-
71
овних сил, а частина з них — з головною похідною заставою.
У передбаченні вступу у бій від батальйону, що діє у пе-
редовому загоні, авангарді чи в голові колонні головних сил
бригади (полку), виснлається розвідувальний дозор. Якщо
розвідувальний взвод у дозор не виснлається, тоді він здій-
снює марш у голові колони головних сил батальйону, як
правило, за командно-спостережним пунктом.
Останніми у колоні батальйону проходять підрозділи
технічного забезпечення і тилу. Медичний пункт батальйону
прямує, як правило, в голові цих підрозділів, а у передба-
ченні вступу у бій — за підрозділами, які призначені для дій
у першому ешелоні.
Похідна охорона роти (батальйону) має забезпечити без-
перешкодний рух головних сил за маршрутом, виключити
раптовіий напад противника, забезпечити вигідні умови для
вступу у бій, а також не допустити проникнення до них на-
земної розвідки противника. На підрозділи охорони на мар-
ші покладається також завдання ведення розвідування.
Для охорони колони головних сил батальйону на марші
який прямує у передовому затоні чіи авангарді, висплаються:
у напрямі руху на віддаленості 5—10 км — головна похідна
застава у складі посилених взводу чи роти; у фланги і тил за.
необхідності) — дозорі відділення (танки). Головна похідна
застава силою до роти висилає головний дозор (ГД) у скла-
ді взводу на віддалі 3—5 км, головна похідна застава силою
до взводу — дозорне відділення (танк) на віддаль, що забез-
печує спостереження за ним і підтримку його вогнем. Як ГД
танкової роти, посиленої механізованим підрозділом, викори-
стовується приданий підрозділ.
При загрозі нападу наземного противника залежно від
характеру місцевості від батальйонів, які здійснюють марш
у складі головних сил бригади (полку), як безпосередня охо-
рона висплаються головні дозори, а від кінцевого батальйо-
ну — і тильний дозор чи дозорні відділення (танки), що за-
безпечують спостереження за ними, підтримку їх вогнем і
виключають раптовість нападу наземного противника на ко-
лону, яка охороняється.
2. Організація маршу
Одержавши завдання на марш, командир роти (батальйо-
ну) з’ясовує завдання, визначає заходи, яких необхідно вжи-
ти негайно для найшвидшої підготовки до маршу, робить
розрахунок часу, дає вказівки командирам підлеглих і при-
72
даних підрозділів щодо підготовки до маршу, оцінює обста-
новку, приймає рішення, віддає бойовий наказ, організує,
взаємодію, управління, віддає вказівки щодо організації
ісебічного забезпечення маршу, здійснює контроль і допо-
могу у підготов! маршу.
При з’ясуванні завдання та оцінюванні обстановки, крім
зі>іцчаіінн.х питань, вивчає по карті маршрут руху, його дов-
жину і прохідність, умови здійснення маршу, рубежі і час
імовірної зустрічі з противником чи до яких дій бути гото-
вими, місця і час привалів, а також місця, час і порядок до-
заправлений техніки, приймання їжі особам складом і по-
повнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в
ході маршу, оцінює маршові можливості штатних і прида-
них підрозділів. Визначає допустимі швидкості руху і вели-
чину дистанції між машинами з метою захисту від високо-
точної зброї по ділянках маршруту і розраховує час руху по
кожній з тих. Оцінює характер місцевості, умови захисту та
маскування у районах привалів, денного (нічного) відпочин-
ку і зосередження. Визначає обсяги інженерного обладнання
районів, і здійснює інші необхідні розрахунки. Визначає по-
рядок спостереження і підтримки зв’язку в ході маршу.
 В ході оцінки обстановки командир роти (батальйону)
здійснює розрахунок маршу.
На основі з'ясування одержаного завдання, висновків з
оцінки обстановки.! здійсненого розрахунку маршу коман-
дир ротн (батальйону) приймає рішення, в якому визначає:
задум на марш, бойові завдання підрозділам, основні питан-
ня взаємодії і порядок всебічного забезпечення маршу, орга-
нізацію управління.
У задумі на марш командир ротн (батальйону) визначає:
побудову похідного порядку; склад, завдання і віддаленість
похідної охорони; швидкість руху по ділянках маршруту і
Дистанції між машинами; порядок відбиття ударів повітря-
ного противника, а передбачаючи вступ у бій з противником,
крім того, порядок дій головного дозору, побудову бойового
порядку і >впд маневру.
Рішення на марш оформляється па карті. На робочу кар-
ту командира роти (батальйону), як правило, наносяться лі-
нії стикання попереду діючих військ, район розташування ро-
ти (батальйону); маршрут руху з поділом на ділянки 5—
Ю км; вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проход-
ження головної колони головних сил та ГПЗ; маршрут руху
бокових дозорних відділень (танків); місця розташування
73
комендантських постів бригади (полку); місця час і трива-
лість привалів для колони головних сил і похідної охорони;
район чи рубіж куди повинні вийти підрозділи після здійс-
нення маршу; імовірні рубежі розгортання роти (батально
115) Для бою під час зустрічі з противником і можливий по-
рядок дій на них похідної охорони і колони головних сил:
маршрути руху сусідів та їх завдання; схема похідного по-
рядку з вказанням про розподіл сил і засобів по колоні, гли-
бина колони головних сил і віддаленість похідної охорони,
ділянки маршруту за умовами руху, їх розміри і швидкості
руху па кожній ділянці; загальний час для маршу, час на
привали і на рух; середня швидкість руху сигнали управ-
ління.
Рішення щодо маршу, оформлене на карті, є робочим до-
кументом і дає можливість командиру роти (батальйону)
чітко ставити завдання підлеглим.
Завдання до підлеглих командир доводить у формі усно-
го бойового наказу.
У бойовому наказі на марш командир роти (батальйону),
вказує:
У першому пункті — відомості про противника:
У другому пункті — завдання сусідів.
У третьому пункті — завдання роти (батальйону), марш-
рут руху чи напрям дій батальйону у передовому загоні,
місце у похідному порядку бріигадп (батальйону), район зо-
середження (відпочинку) чи рубіж, час прибуття (виходу) у
призначений район чи на вказаний рубіж і до яких дій бути
готовими, вихідний пункт, пункти регулювання і час їх про-
ходження, місця і нас привалів, задум щодо маршу.
У четвертому пункті — після слова «наказую» — завдан-
ня підрозділам:
	- головному дозору дозорним відділенням (Г-ЗНіСіМ) (го-
лої і!’!Ї похідній заставі) склад, бойове завдання, час прь-
хсджі пня вихідного пункту, пунктів регулюваїш-І і порядок
догкн’.іді про обстановку;
-	х ех авізованим і танковим взводам (рогам) - засоби
Г( силі і:ня, завдання, місце у похідній колоні, порядок від-
криття і ведення вогню по повітряних цілях, а при здійснен-
ні маршу, передбачаючи вступ у бій з противником, і поря-
Дег дій;
•	- підрозділам артілсрії та іншим вогневим засобам -
завдання щодо маршу і при вступі у бій з противником, м‘с-
це у похідній колоні та у бойовому порядку;
74
—	і.ені'їному підрозділу — завдання щодо прикриття під-
потлілій під час руху, па привалах, у місцях відпочинку і
районі зосередження, місце у похідній колоні, чергові ,іі_і-
роз.тілп (засоби) та їх стартові (вогневі) позиції, час і ступе-
ні готовності;
—	іншим підрозділам роти (батальйону) і підрозділам
посилення — місце у похідній колоні і завдання, до вико-
нання яких бути готовими.
У п’ятому пункті — місця і порядок дозаправлений техні-
ки пальним у ході маршу, а передбачаючи вступ у бій, крім
того, витрата боєприпасів і пального для виконання завдан-
ня.
У шостому пункті — час готовності до маршу.
У сьомому пункті — порядок спостереження і зв'язку у
ході маршу, місце командно-спостережного пункту команди-
ра ротн (батальйону) у колоні і заступників.
Управління на марші командир роти (батальйону) здій-
снює з командно-спостережного пункту, знаходячись у бро-
нетранспортері (БААП, танку).
Командир роти управляє підпорядкованими підрозділами
особисто, а командир батальйону — особисто і через штаб.
Управління до початку маршу полягає у відданні пшпг-
ряджень командиром про підготовку до маршу, а гакож в
організації контролю і наданні допомоги підлеглим у підго-
товці особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки
до наступних дій.
У сучасних умовах час для організації маршу, як прави-
ло, буде обмеженим. Але це не є підставою для зниження
уваги до питань щодо забезпечення маршу.
Під час підготовки до маршу штабом батальйону розро-
бляються такі документи:
—	розрахунок часу для підготовки батальйону до маршт
—	довчасие бойове розпорядження;
—	бойовий наказ;
—	вказівки (розпорядження) щодо всебічного забезпе-
'Д пня;
—	робоча карта з рішенням щодо маршу;
—	заявка па матеріальне забезпечення підрозділів;
—	• донесення про бойовий і кількісний склад;
-	- донесення про тилове забезпечення;
—	донесення про дози радіоактивного опромінювання.
Забезпечення маршу командир роти (батальйону) органі-
зує -на основі рішення щодо маршу та вказівок । розпоряд-
75
жень) командира батальйону, бригади (полку). Воно містить
бойове, технічне і тилове забезпечення, а також дотриманії і
дисципліни маршу. Заходи щодо забезпечення маршу визи-
чаються у процесі з'ясування завдання і оцінки обстановки.
Організація того чи іншого виду забезпечення маршу мі-
ститься у виз.иаченпі і постанови! завдань, а також у визна-
ченні сил і засобів, які використовуються для їх рішення, V
відданні вказівок командирам підрозділів і здійсненні конт-
ролю за виконанням накреслених заходів.
У вказівках щодо всебічного забезпечення мають бути
визначені такі питання:
—	щодо розвідки —завдання розвідки, які вирішуються
ротою (батальйоном) у ході маршу, залучені сили і засоби
і порядок їх виконання, порядок і терміни доповідей про ре-
зультатні розвідки;
—	щодо охорони — завдання і склад похідної охмроїш
і..-: марші, в районах привалів і віподчпнку;
—	щодо захисту від зброї масового ураження (ЗМУ) --
заходи щодо захисту від ЗМУ, високоточної і запальної
зброї. Порядок використання захисних властивостей бойової
техніки і місцевості у ході маршу, сигнали попередження
про безпосередню загрозу' і початок застосування противни-
ком ЗМУ, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне і
біологічне зараження і дії щодо них у ході виконання зав-
дання, терміни проведення протиепідемічних, саиітарно-г'. і-
СІІІЧИ1ІХ і спеціальних профілактичних медичних заходів;
—	щодо маскування — заходи щодо дотримання режиму
світлового, звукового і теплового маскування, застосуваи.чч
приладів .нічного бачення, поведінки особового складу у хт.іі
маршу, <па привалах і в районах відпочинку;
—	щодо інженерного забезпечення порядок подолання за-
городжень, в тому числі встановлених дистанційним способом і
руйнувань на маршруті; обсяг і порядок інженерного облад-
нання району денного (нічного) відпочинку (зосередження);
—	щодо радіаційного, хімічного і бактеріологічного захи-
сту — порядок ведення радіаційної і хімічної розвідки; по-
рядок і строки проведення радіаційного і хімічного контро-
лю; час і порядок проведення спеціальної обробки у ході
маршу; час і черговість одержання засобів захисту; озбро
єшія підрозділів радіаційного, хімічного і біологічного захи-
сту .і перевірка протигазів.
У вказівках з технічного і тилового забезпечення — час,
місце і обсяг технічного обслуговування до початку і у ході.
76
маршу, порядок евакуації і ремонту озброєння і бонової тех-
ніки у період підготовки до маршу і у ході його здійснення;
розміри і строки створення запасів ракет, боєприпасів, паль-
ного, .харчів, медичного майна та інших матеріальних засо-
бів, норми їх витрати у ході маршу, місця, час і порядок
поповнення ракетами, боєприпасами, заправлення пальним;
організація харчування особового складу.
3. Здійснення маршу
Успіх маршу зумовлюється не тільки чіткою ного органі-
зацією, але і мистецтвом керування підрозділами роти (ба-
тальйону) при його здійсненні шикування колони головних
сил роти (батальйону) з засобами посилення проводиться у
районі розташування. З початком руху основну увагу при-
діляють своєчасному проходженню підрозділами вихідного
пункту.
Вихідний пункт і пункти регулювання рота (батальйон),
призначена до похідної охорони, проходить головою колони
у точно встановлений час. Командир батальйону, як прави-
ло, знаходиться у голові колони батальпрпу, командир ро-
ти — завжди у голові колони роти. Звіряючи по карті марш-
рут руху, .командир роти (батальйону) керує діями похідної
охорони, висланого розвідувального (бонового розвідувально-
го) дозору і суворо підтримує встановлений порядок маршу,
зв’язок на марші здійснюється рухальнимн засобами, а у
підрозділах, крім того, встановленими сигналами. Радіоза-
соби працюють лише на прийом. У ході маршу командир
батальйону через комендантські пости та диспетчерські
пункти повідомляє номер своєї колони, інформацію про стан
пройденої ділянки дороги і про обстановку па піп, а від
старшого комендантського поста (чергового диспетчера)
одержує розпорядження та накази, які надійшли для .нього,
а також інформацію про стан наступної ділянки руху і про
об’їзди.
Рота, яка призначена у головну похідну заставу, у вста-
новлений час проходить вихідний пункт і рухається по
маршруту батальйону з встановленою командиром батальйо-
ну швидкістю.
Тіснішії, тунелі і мости головна похідна застава прохо-
лоть безупинно. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали па
маршруті руху і заміновані ділянки рота (взвод) обходить,
позначаючи покажчиками місця руйнувань (мінування) і
напрям обходу. Якщо обхід неможливий чи иа пророблення
77
проходу у зруйнуваннях (завалах) потрібно менше часу, ніж
для обходу, то головна похідна застава пробиває прохід.
При дистанційному мінуванні маршруту руху вихід з мінно-
го поля головна похідна застава здійснює у колоні по про-
ходу, який пророблюється у ианкоротшому напрямі.
Про загородження, зони зараження, райони руйнувань
та шляхи їх обходу, а також про зустріч з противником ко-
мандир роти доповідає командиру, який його вислав.
Під час зупинки для привалу головна похідна застава за
командою командира, який її вислав, зупиняється на вигід-
ному рубежі, організує спостереження і знаходиться у по-
стійній готовності до відбиття противника.
З виходом у район відпочинку головна похідна застава,
зайнявши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охо-
рони, знаходячись у постійній готовності до відбиття назем-
ного противника. Командир ротн вказує взводам позиції,
смуги вогню і порядок дій при появі противника. У районі
відпочинку головна похідна застава може змінюватися сто-
рожовою охороною.
Рота, призначена у нерухому бокову заставу для прикрит-
тя колон підрозділів, які ядійспюють марш, виходить на вка-
заний їй рубіж, повністю чи частиною сил розгортається у
бойовий порядок, організує оборону і знаходиться на рубежі
до вказаного часу, а потім діє відповідно до вказівок коман-
дира, який її вислав.
Підрозділи на марші рухаються тільки праворуч дороги,
дотримуючись встановленої швидкості руху, дистанції між
машинами та заходів безпеки. Тіснини, тунелі і мости коло-
на роти (батальйону) проходить безупинно з максимально
можливою швидкістю. Під час руху по мостах, залізничних
переїздах, тунелях і небезпечних ділянках маршруту вжива-
ються заходи, які забезпечують безпеку руху, які виключа-
ють затори иа маршруті та загазованість тунелів.
Для захисту від високоточної зброї противника макси-
мально використовуються поля радіолокаційної невидності,
які створюються складинами місцевості і місцевими предме-
тами, населені пункти та придорожна рослинність. При русі
по відкритих та незамаскованих ділянках маршруту не до-
пускається скупчення машин та зупинка колон, швидкість
руху і дистанції між машинами збільшуються.
Вночі машини рухаються з використанням приладів ніч-
ного бачення, світломаскувальних пристроїв, а при русі на
ділянках місцевості, які проглядаються противником ,і у світ-
78
лу ніч — з повністю вимкнутим світлом (вимкнутими прила-
дами пічного бачення).
При здійсненні маршу у лісі і під час руху у місті відда-
лення похідної охорони і дистанції між машинами у колоні
скорочуються. На перехрестях, де орієнтування утруднюють-
ся, виставляються добре видні покажчики чп організується
регулювання руху.
Відбиття ударів повітряного противника на марші здійс-
нюється у русі чи з коротких зупинок вогнем зенітного під-
розділу і виділених для цього механізованих (танкових)
підрозділів.
За сигналом сповіщення про повітряного противника зе-
нітний підрозділ, а також підрозділи, які виділені для веден-
ня вогню по повітряних цілях готовляться до відкриття вог-
ню, люки бронетранспортерів (бойових машин піхоти) і тан-
ків (крім люків, з яких буде вестись вогонь) закриваються.
Особовий склад переводить протигази у положення «Наго-
тові».
За сигналами сповіщення про радіоактивне, хімічне і біо-
логічне зараження рота (батальйон) продовжує рух. У .бро-
нетранспортерах (бойових машинах піхоти) і танках перед
подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі
закриваються, вмикається система захисту від зброї масово-
го ураження. Особовий склад під час прямування у пішому
порядку і на відкритих машинах одягає засобе індивідуль-
ного захисту. Зони з високими рівнями радіації, райони руй-
нувань, пожеж і затоплень <на маршруті руху, як правило,
обходяться, якщо неможливо обійти зону зараження, вони
долаються з максимальною швидкістю з використанням за-
собів індивідуального захисту і систем захисту від зброї ма-
сового ураження, які є на машинах.
Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу з
зон радіоактивного зараження, а при застосуванні противни-
ком отруйних речовин — негайно. Повна спеціальна оброб-
ка проводиться, як правило, в районі денного (пічного) від-
починку чи з прибуттям до призначеного району.
При завданні противником ядерних і хімічних ударів по
колоні командир роти (батальйону) вжіиває заходів щодо
відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків
Ударів і продовження руху.
У випадку застосування противником запальної зброї, а
також при вимушеному подоланні району пожеж люки, бій-
ІН|ЦІ і жалюзі танків, бронетранспортерів (бойових машин
79
піхоти) закриваються. Командир роти (батальйону) швидко
виводить колону з району пожеж вперед чи у повітряну сто-
рону, зупиняє її, організує гасіння вогнищ па озброєнні і
техніці, рятування особового складу і надання постражда-
лпм першої медичної допомоги, після чого колона продов-
жує рухатись.
Мінні поля, встановлені опстемам'їі дистанційного міну-
вання противника, обходяться, а якщо неможливо їх обійти,
долаються по проходах, які пробиваються, приданими інже-
нерними підрозділамш, групами розмінування рот, групою
загородження батальйону і з використанням вожених ком-
плектів розмінування.
На привалах побудова колони не порушується, машини
зуіиіняються на правому узбіччі дороги не ближче, ніж
10 м одна від одної чи па дистанції, яка встановлена коман-
диром. Бронетранспортери (бойові машини піхоти) танки
ставляться під крони дерев, у радіолокаційні тіні предметів,
а на відкритій місцевості маскуються штатним маскувальним
покриттям і місцевими матеріалами.
Особовий склад виходить з машин тільки за командою
(сигналом) своїх командирів і розташовується для відпо-
чинку праворуч від дороги. В машинах залишаються спосте-
рігачі, чергові кулеметники (навідники гармат) і радіоте-
лефоиістп (радпстії-заряджальпикії командирських машин).
Черговий зенітний підрозділ займає вказану командиром
стартову (вогневу) позицію, а чергові стрільці-зепітипкн
розмішуються поблизу своїх машин у готовності до знищен-
ня повітряних цілей противника. Решта зенітних засобів за-
лишаються у колоні на своїх місцях у готовності до розпочи-
нання вогню. Екіпажі машин (обслуга, водії) проводять
контрольний огляд озброєння, техніки і разом з призначеним
для допомоги їм особовим складом проводять технічне об-
слуговування.
Машини, які вийшли з ладу під час маршу, зупиняються
на правому узбіччі дороги чи відводяться >в бік. Екіпажі (во-
дії) машин визначають причини несправностей і вживають
заходів щодо їх усунення. Після усунення несправностей
машини продовжують рух, приєднуючись до колони, яка про-
ходить, місця в колонах своїх підрозділів вони займають на
привалах. Обгін колон під час руху забороняється.
Замикання колони батальйону надає допомогу екіпажам
(водіям) в усуненні несправностей, організує передавання
несправних машин, які не підлягають ремонту своїми сила-
80
мл, і машин, які застрягли евакуаційним і ремонтним підроз-
ділам бригади (полку) і забезпечує прибуття машин, які від-
стали, у призначений район. Про машини, які відстали у до-
розі, старший технік роти (заступник командира батальйо-
ну, з озброєння) і командири підрозділів особисто доповіда-
ють командиру роти (батальйону).
Поранені і хворі після падання їм медичної допомоги ева-
куюються у найближчі медичні пункти (установи), а при не-
можливості евакуації прямують зі своїми підрозділами чи з
медичним пунктом батальйону.
У горах особлива увага приділяється перевірці справно-
сті ходової частини і механізмів управління машин, вивчен-
ню важкопрохідннх ділянок маршруту, визначенню порядку
їх подолання і організації регулювання руху на цн.х ділян-
ках. На всіх машинах мають бути заздалегідь підготовлені
спеціальні пристрої для запобігання скочування машин під
час зупинок на підйомах та спусках (узвозах). Похідна охо-
рона виснлається па не меншу, ніж у звичайних умовах від-
даленість; для охорони колон батальйону з тилу, як правило,
виділяється безпосередня охорона силою д<2 взводу. Під час
руху по закритих ділянках маршруту, у місцях можливих об-
валів, каменепадів та осипів, а також на ділянках, де мож-
ливе поставлення противником загороджень, як правило, ви-
силається безпосередня охорона і виставляються спостеріга-
чі, які після проходження колони роти (батальйону) продов-
жують рухатись позаду неї, а на .наступному привалі приєд-
нуються до своїх підрозділів. Швидкість руху на підйомах,
спусках та інших важкопрохідннх ділянках може знижувати-
ся, а дистанції між машинами можуть збільшуватися до від-
стань, які забезпечують безпеку руху. Перевали, міжгір’я,
гірські проходи, каньйони і тунелі підрозділи долають, як
правило, безупинно у суворо встановленому порядку. Маши-
ни у випадку вимушеної їх зупинки відводяться у місця, де
вони не заважають руху колон. Під час подолання особливо
небезпечних ділянок доріг, які мають позначатися покажчи-
ками, особовий склад механізованих підрозділів спішується.
Для охолодження двигунів машин командир батальйону за
Дозвілом командира бригади (полку) може зупиняти колону
батальйону. Зупинки треба роботи на рівних ділянках до-
ріг у місцях, безпечних від каменепадів і сніжних лавин.За-
бороняється зупиняти колони у річищах висохлих річок, на
г-о'достоках, стрімких підйомах і спусках, в тунелях, а також
|!ад урвищем чи під .ним. Під час руху у пішому порядку
81
скельні ділянки, осипи та переходи долаються, як правило,
повзводно чи по відділеннях з дотриманням заходів безпеки.»
На стрімких підйомах, спусках та інших важкодоступннх ді-
лянках маршруту, коли необходіно, можуть робитися корот-
кі зупинки тривалістю до 3 хвилин.
Взимку перед маршем командир ротн (батальйону) орга-
нізує підготовку озброєння, техніки до роботи в умовах низь-
ких температур і вживає заходів щодо попередження обмо-
роження особового складу і забезпечення машин пристроями
до підвищення їх прохідності. Якщо марш здійснюється в
умовах глибокого снігового покриття, у похідну охорону
включаються машпші, оснащені навісним обладнанням. При
частих снігових зарядах чи сильній хурделиці рух за дозво-
лом командира батальйону (бригади, полку) може бути зу-
пиненим на деякий час. Командир роти (батальйону) у цих
умовах повинен заборонити поодинці пересування людей і
машин, організувати кругову охорону і вжити заходів щодо
обігрівання особового складу.
При зміні завдання і напряму руху командир головної
похідної застави (авангарду, передового загону) повинен
негайно зупинити підрозділи, які виконують завдання щодо
охорони і ведення розвідки, та вказати їм порядок подаль-
ших дій. Колона у попередньому похідному порядку чи
після необхідної перебудовт найкоротшпми шляхами виво-
диться на новий маршрут (напрям) і виконує нове завдання.
4. Робота командира механізованої роти
щодо організації маршу під час дії
в головній похідній заставі (варіант)
Тактична обстановка
(схема 4)
1 мр у складі батальйону до 7.00 8.5 зосередилась у лісі
иа схід від Люби.М'івки, де поповнює запаси матеріальних
засобів. Положення своїх військ і військ противника на 7.00
8.5 показано па схемі (схема 4).
О 10.00 8.5 командир роти на командно-спостережному
пункті і мб одержав завдання, з якого йому стало відомо:
1.	Противник після нанесення авіаційних ударів і вогне-
вої підготовки з ранку 8.5 перейшов у наступ, прорвав обо-
рону наших військ і до 10.00 веде бій на рубежі Хутір, лі<^
82
«Зелений». Одночасно висуває резерви, які знаходяться у
190 -200 км від лінії фронту.
Авіація противника трунами з 2—4 літаків завдає ударів
по наших військах і проводить розвідування у напрямі Ро-
гачево, Петровське. У попередніх боях він широко застосову-
вав повітряні десанти і диверсійно-розвідувальні трути.
2.	І мб з 1 тр, адп, зрв, двома мостоукладниками — аван-
гард бригади. Здійснює марш за маршрутом ліс «Темний»,
Бутово, Бородіно, Рогачево з завданням до 4.0 9.5 оволодіти
рубежем вис. з познач. 64.8. Ключі і забезпечити вигідні умо-
ви для розгортання та «ступу у бій головних сил бригади.
3.	1 мр з 3 тв, 3 абатр, зрв та мостоукладнпком — голов-
на похідна застава. Здійснює марш за маршрутом батальйо-
ну з завданням забезпечити безперешкодний рух головних
сил і виключити раптовий напад противника. До 3.30 9.5 во-
лодіти вис. 64,8 і забезпечити вигідні умови для розгортання
і вступу у бій батальйону.
Рубежі ймовірної зустрічі з противником:
№ 1 — кущі, Ключі; № 2 — Фомкіио, Підлісний.
Пункти пройти: вихідний—кущі о 18.30 8.5; регулювання:
№ І — перехрестя доріг о 22.10 8.5; № 2 — стик доріг —
о 2.00 9.5.
Привали: у лісі «Рідкий» з 21.20 до 22.00 8.5; 3 км на
східн. від стику доріг з 1.10 до 1.50 9.5.
Ліворуч на маршруті Борисово, Соколово діє авангард
9 мор з завданням до 4.00 9.5 оволодіти зах. околицею Со-
колово.
Витрата боєприпасів всіх видів на марш — 0,7 бк, паль-
ного — 0,7 заправки.
Готовність до маршу — 17.00 8.5. Рішення доповісти об
И.40 8.5.
4.	Підрозділи посилення прибудуть у район озера (на схе-
мі немає) до 11.00 8.5.
З’ясувавши одержане завдання, командир роти визначає
основні заходи щодо підготовки роти до виконання завдання
і розраховує час для їх проведення.
Розрахунок часу на вживання заходів щодо підготовки
підрозділів до маршу:
Завдання на марш одержано о 10.00 8.5.
Готовність до маршу — 17.00 8.5.
Вихідний пункт пройти о 18.30 8.5.
Час для підготовки до маршу — 7 годин (з 10.00 до 17.00
83
Заходи	Кількість часу (хв)	Початок	Кінець
Ознайомлення підлеглих з одержа- >нім завданням і віддавання вказі- вок ниїдо підготовки до маршу	15	10.10	10.25
Оцінка обстановки і розрахунок маршу	40	10.25	11.05
Прийняття рішення і оформлення його на карті	35	11.05	11.40
Доповідь рішення командиру бата- льйону	15	11.40	11.55
Віддавання бойового наказу, органі- зація взаємодії і керування	20	11.55	12.15
Віддавання вказівок Щодо всебічно- го забезпечення маршу	20	12.15	12.35
Контроль і допомога підрозділам у підготовки до маршу	265	12.35	17.00
Доповідь про ГОТОВНІСТЬ роти до маршу Шикування колони ГПЗ	15	17.00 18.00	18.15
Початок висування		18.15	
Вказівки командира роти иіодо підготовки до маршу.
1.	Дозаправлений машин ПММ організувати у порядку:
1 мв, 2 мв, 3 мв, птв. Боєприпаси будуть підвезені до 13.00.
2.	Перевірити наявність і укладку засобів захисту і спе-
ціальної обробки, речового і медичного манна і до 14.00 по-
новити до норми.
3.	Перевірити справність озброєння і бонової техніки і до
16.00 завершити технічне обслуговування машин у обсязі
ЩТО.
4.	До 16.00 у розташування роти буде підвезена гаряча
їжа і непорушний запас провіанту. Непорушний запас прові-
анту у взводах поповнити до норми.
5.	Командирам взводів до 11.50 прибути для одержання
бойового наказу. Мати з собою робочі карти.
6.	Про готовність до маршу доповісти до 17.00.
На основі з’ясування завдання і оцінки обстановки коман-
дир роти приймає рішення щодо маршу, оформляє його на
карті.
Рішення
1. Вирішив здійснити марш за маршрутом ліс «Темний»-
Бутово, Бородіно, Рогачево і до 3.30 9.5 оволодіти вис. з по
значною 64,8 і забезпечити внігідні умови для розгортання
вступу в бій головних сил батальйону.
84
Похідний порядок побудувати: ГД, КСП, зрв, 3 тв, 2 мв,
З мв, 3 абатр.
Для забезпечення безперешкодного руху головних сил
ГПЗ попереду за маршрутом руху на віддалі 3 км мати ГД
V складі 1 мв, зрвід, птвід, ісвід, відрхр.
Швидкість руху мати: на ділянках № 1 і № 3—20 км/год;
на ділянці № 2 — 25 км/год.
Удари лїтаків і вертолетів противника відбивати вогнем
чергових вогневих засобів.
Під час зустрічі з противником на рубежі № 1 (кущі)
чагарник, Ключі головний дозор знищує безпосередню охо-
рону противника і перехоплює дорогу на півн. від Ключів.
Головними силами ГПЗ знищує похідну охорону противника,
оволодіває вис. з познач. 64,8 і забезпечує розгортання го-
ловних сил батальйону.
Під час зустрічі з противником .на рубежі — № 2 Фомкі-
но, Підлісний головний дозор з ходу знищує безпосередню
охорону противника, оволодіває вис. з познач. 53,2 і атакою
головних сил ГПЗ із-за лівого флангу головної стежі знищує
противника, і оволодіває другим рубежем, утримує його і
забезпечує розгортання і вступ у бій головних сил батальйо-
ну.
Бойовий порядок — бойова лінія — 3 тв у центрі, 2 мв—
ліворуч, 3 мв — праворуч.
2. Завдання підрозділам визначив: Імв з зрвід, птвід,
ісвід і відрхр — ГД, здійснює марш за маршрутом ГПЗ з
завданням не допустити проникнення наземної розвідки і під-
розділів охорони противника до голових сил, знищуючій їх з
ходу. Під час зустрічі з противником на рубежах імовірної
зустрічі забезпечує вихід, розгортання і вступ у бій головних
сил ГПЗ. Пункти пройти: вихідний о 18.20 8.5, регулюван-
ня № 1 — о 22.00 8.5, № 2 о 1.50 9.5.
Доповідати про проходження пунктів, стан маршруту та
обстановку встановлеипміи сигналами, а під час зустрічі з
противником — негайно.
З тв рухається в голові колони роти в готовності до не-
гайного розгортання на рубежі ймовірної зустрічі з противни-
ком І ДІЇ в центрі бойового порядку головних сил ГПЗ.
2 мв з птв без птвід прямує за 3 тв у готовності до негайного
Розгортання і дії на лівому фланзі іроти.
...З мв йде за 2 мв у готовності до негайного розгортання і
на правому фланзі роти.
85
З абатр проходить за 3 мв у готовності до захоплення вог-
невих позицій і підтримки бою ГД і ГПЗ.
3. Основними, питаннями взаємодії вважати узгодження
зусиль ГД, головних сил ГПЗ і вогню артилерійської батареї
щодо знищення противника на рубежах імовірної 'зустрічі з
ним.
4. Я іду на марші у голові колоші головних сил, у ході
бою — за 3 мв. Зв’язок на марші: з головним дозором — по
радіо короткими сигналами, зі взводами у голові колоні го-
ловних сил — встановленими сигналами, з зав’язкою бою —
по радіо.
Потім комаїїдир роти доповідає рішення командиру бата-
льйону. Після чого віддає бойовий наказ, вказівки щодо вза-
ємодії і всебічного забезпечення.
Бойовий наказ
1.	Противник після завдання авіаційних ударів і вогневої
підготовки з ранку 8.5 перейшов у наступ, прорвав оборону
наших військ і до 10.00 вів бій на рубежі. Хутір, ліс «Зеле-
ний». Одночасно висуває резерви, які виявлені в районі від-
починку у 190—200 км від лінії фронту. Введення їх у бій
можливе з райку 9.5, а зустріч з його передовими підрозді-
лами на рубежах: № 1 — чагарник, Ключі; № 2 — Фомкіно,
Підлісний.
2.	1 мр з 3 тв, 3 абатр. зрв, ісвід, відр.хр та мостоуклад-
ником — головна похідна застава батальйону. Здійснює
марш за маршрутом: ліс «Темний», Бутово, Бородіно, Рота-
чево з завданням забезпечити безперешкодний рух головних
сил авангарду і не допустити' несподіваного нападу наземно-
го противника.
До 3.30 9.5 оволодіває висотою 64,8 і забезпечує розгор-
тання і вступ у бій батальйону.
Пункти проходить: вихідний — чагарник — о 18.30; регу-
лювання № 1 — перехрестя доріг (роздоріжжя) — о 22.10;
регулювання № 2 — стик доріг — о 2.00 9.5.
Постоянкн: перший в лісі «Рідкий» — з 21.20 до 22.00;
другий 5 км на зах. від стику доріг з 1.10 до 1.50 9.5.
3.	Попереду на рубежі Хутір Рогачево, л.іс «Зелений» па-
ші частини ведуть завпеклі бої з завданням не допустити фор-
сування противником р. Лада до підходу резервів.
Праворуч сусідів немає. Ліворуч по маршруті Борпсово,
Соколово діє авангард 9 мбр з завданням до 4.00 9.5 оволо-
діти зах. околицею Соколово.
86
4.	Вирішив: здійснити марш за маршрутом ліс «Темний»,
Бутово, Бородіно, Рогачево і до 3.30 9.5 оволодіти вис. з по-
знач. 64.8 і забезпечити вигідні умови для розгортання і
вступу в бій головних оил батальйону.
Похідний порядок: ГД — 1 мв з зрвід, птвід, ітвід, ісвід,
відрхр; .головні сили КСП, зрв (без зрвід), 3 тв, 2 мв з птв
(без птвчд), 3 мв, 3 абатр.
Швидкість руху: на ділянках № 1 і № 3 — 20 км/год; на
ділянці № 2 — 25 км/год. Дистанція між машннаміи 25—
ЗО м.
Під час зустрічі з противником на рубежі № 1 — чагар-
ники, Ключі ГОЛОВНИМ дозором ЗНИЩИТИ безпосередню охоро
ну і перехопити дорогу на півн. від Ключів. Атакою головин-
мді снламіїї ГПЗ знищити похідну охорону противника, оволо-
діти вис. з познач. 64,8 і забезпечити розгортання головних
сил батальйону; на рубежі № 2 — Фомкіно, Підлісний голов-
ним дозором з ходу знищити безпосередню охорону против-
ника, оволодіти вис. з познач. 53,2 і атакою головних сил
ГПЗ з-за лівого флангу головного дозору знищити противнії
ка, оволодіти вигідним рубежем, утримувати його і забезпе-
чити розгортання і вступ у бій головних сил батальйону. По-
вітряного противника відбивати вогнем чергових вогневих
засобів і кулеметів, які встановлені на танках. Бойовий по-
рядок — бойова лінія; 3 тв в центрі, 2 мв — ліворуч, 3 мв—
праворуч.
5.	Наказую:
1	мв з зрвід, птвід, ісвід, .відрхр — головний дозор, здій-
снити марш за маршрутом ГПЗ, не допустити проникнення
наземної розвідки і підрозділів охороннії противника до го-
ловних сил, знищуючії їх з ходу. Під час зустрічі з против-
ником на рубежах імовірної зустрічі забезпечити вихід, роз-
гортання і вступ у бій головних сил ГПЗ. Пункти пройти:
вихідний о 18.20 8.5, регулювання № 1 — о 22.00 8.5, № 2 —
о 1.50 9.5. Доповідати про проходження кожного пункту,
стан маршруту і обстановку встановленпміи сигналами, про
зустріч з противником негайно;
З тв з мостоукладником рухатися у голові колони роти в го-
готовності до .негайного розгортання на рубежах імовірної
Зустрічі і дії попереду бойового .порядку;
2	мв з птв (без птвід) прямує за 3 тв у готовності до не-
гайного розгортання і дії на лівому фланзі ротн;
З	мв йти за 2 мв—у готовності до розгортання та дій на
87
правому фланзі роти. З абатр прямує за 3 м,в у готовності до
зайняття вогневих позицій і підтримки ГПЗ;
Зрв (без зрвід) йти за КСП роти.
6.	Дозаправлений бойових машин пальним провести на
другому привалі у такому порядку: ГД, 3 тв, 2 і 3 мв, З
абтр. Витрати боєприпасів для виконання завдання — 0,4 бк.
Недоторканий запас — 0,2 бк.
7.	Готовність до маршу — 17.00.
8.	КСП — у голові колоші головних сил. Спостерігання
вести: за сигналами командирів підрозділів, наземним про-
тивником і місцевістю — у кожному взводі, за повітряним
ПРОТИВНИКОМ — кожному відділенню (екіпажу, обслузі).
Зв’язок па марші встановленими сигналами, з зав’язкою
бою — по радіо. Заступник — командир 2 мв.
Вказівки щодо взаємодії
І.	Витягування ротн у колону почати за моїм сигналом.
Я — в голові колони. Вихідний пункт пройти: головному До-
зору — о 18.20, головним силам — о 18.30.
2.	При здійсненні маршу 2 мв бути в готовності до зни-
щення диверсійно-розвідувальних груп противника. Голов-
ному дозору під час зустрічі з противником з ходу завдати
поразки його охороні, оволодіти вигідним рубежем і забезпе
читн розгортання і вступ у бій головних сил ГПЗ. ГПЗ рі-
шучою атакою з-за правого (лівого) флангу ГС скувати про-
тивника, який висувається, завдати йому поразки і оволоді-
ти рубежем, який забезпечує вигідні умови для розгортання і
вступу у бій головних сил батальйону.
3.	Зони зараження, райони 'руйнувань, пожеж і затоплень
обходити за моєю командою по напрямах, позначених го-
ловним дозором; за неможливістю обходу подолати по иай-
коротшнх напрямах, одягнувши засоби захисту, збільшивши
швидкість руху і дистанції між машинами. Часткову спеці-
альну обробку і гасіння пожеж па бойовій техніці проводи-
ти після виходу з зони зараження (пожеж) за моєю коман-
дою.
4.	У ході маршу суворо дотримуватися встановлених ди-
станцій і швидкісті руху. На зупинках і постоянках дистан-
ції між машинами мають бути не .меншими ніж 10 м. Вночі
марш здійснювати з 'використанням приладів нічного бачен-
ня. Машини, які вийшли з ладу, зупиняються на правій обо-
чині дороги, екіпаж усуває несправності, дотримуючись при
цьому заходів охорони і оборони. Після відновлення машини
88
заганяють колону роти. Своє місце у похідному порядку
займають тільки на привалах.
5.	Сигнали сповіщення, керування та взаємодії — відпо-
відно до таблиці сигналів.
Командир батальйону у вказівках щодо взаємодії додат-
ково визначає порядок дій ГПЗ і головних сил на марші,
під час зустрічі з противником і па рубежі виконання по-
ставленого завдання,.
Вказівки щодо всебічного забезпечення
Щодо бойового забезпечення. Розвідування наземного і
повітряпс-го противника у ході маршу вести: у напрямі ру-
ху — головним дозором; у боки — спостерігачами від 3 тв
і 3 мв, у тил — спостерігачем від 3 абатр. Спостереження
за повітряним противником вести кожному відділенню (екі-
пажу, обслузі). Особливу увагу приділити виявленню дивер-
сійно-розвідувальних груп і визначенню стану маршруту.
При виявленні і зустрічі з противником доповідати негайно.
Охорону під час маршу здійснювати головним дозором,
у районі привалу — патрульними від 3 мв. Командиру 2 мв
бути у готовності вислати дозорні відділення праворуч (лі-
воруч) від маршруту. Час і місце за моєю командою.
Радіаційну,хімічну і біологічну розвідку вести з викорис-
танням бортових приладів і спостерігачами візуально. Сиг-
нали сповіщення — постійні. За сигналами сповіщення за-
крити люки, жалюзі. З 16.00 до 17.00 перевірити наявність,
укомплектованість, справність і працездатність приладів ра-
діаційної і хімічної розвідки, засобів індивідуального захи-
сту і герметичність протигазів. Несправні замінити у хіміч-
ного інструктора батальйону. Часткову спеціальну обробку
проводити за моєю командою.
При здійсненні маршу дотримуватись режиму радіомов-
чання. Радіостанції мати на черговому прийомі. При спові-
щенні про загрозу нападу повітряного противника прилади
нічного бачення вимкнути. На привалах заборонити розве-
дення 'багать і обмежити рух особового складу.
Подолання своїми силами з використанням місцевих ма-
теріалів разом з ісвід.
Щодо технічного і тилового забезпечення. До 16.00 на
всіх машинах провести ЩТО, звертаючи особливу увагу на
стан ходової частини, органів керування і акумуляторних
батарей. До цього ж часу поповнити запаси боєприпасів та
інших матеріальних засобів. Транспорт з запасами прибуде
8ь
у район розташування роти до 13.00. Засоби підвищення
прохідності підготовити до 18.00; озброєння і техніку, невід-
иовлепі до часу готовності до маршу, зосередити в районі
розташування тилу батальйону для 'передавання в ремонтну
роту брига ти (полку). Дозаправлення пальним провести до
14.00 в районі розташування, в ході маршу — на другому
привалі. На привалах провести контрольний огляд, прилади
спостереження і стрільби очистити від пороху та болота.
Гаряча їжа і провіант будуть підвезені у роту до 16.00.
Вечеря з 16.30 до 17.00. Проміжне харчування маршу сухою
пайкою за моїм розпорядженням.
5. Перевезення підрозділів. Загальні положення
Перевезення підрозділів з одного району (пункту) в ін-
ший може здійснюватися залізничним і повітряним транспор-
том.
Під час перевезення залізничним транспортом зберіга-
ються сили особового складу, економляться моторесурси і
пальне, незалежно від стану погоди, пори року і доби забез-
печується велика швидкість пересування.
Повітряним транспортом можна перекидати механізовані
підрозділи у будь-які райони (у тил противника, у гірські,
гірськоліспсті і лісисто-болотисті райони, через зони з висо-
кими рівнями радіації та ін.) і у будь-якому напрямі.
Перевезення батальйону залізничним транспортом здійс-
нюється одпнм-двома військовими ешелонами, повітряним
транспортом — декількома військоівимн командами. Для
скорочення часу на організацію перевезення командир бата-
льйону (роти) повинен завжди мати готові варіанти розра-
хунків щодо перевезення батальйону (роти) різними видами
транспорту. Розрахунок щодо перевезення складається з
урахуванням зберігання організаційної цілісності підрозді-
лів і забезпечення їх готовності до ведення бою після виван-
таження (висаджування).
Вихідними даними для розрахунку щодо перевезення є:
кількісний склад‘перевожених підрозділів, маса техніки і ван-
тажів; норми розміщення людей, техніки, озброєння і ванта-
жів 'ііа рухомому ешелоні; допустима довжина і маса потягу
з військовим ешелоном.
Розрахунок щодо перевезення складається у певній по-
слідовності. Насамперед уточнюються дані про те, що підля-
гає перевезенню: кількість особового складу; кількість бойо-
вих, спеціальних і транспортних машин (за марками), озбро-
90
єішя (за видами і калібрами) та іншої техніки; маса і обсяг
манна і перевізних вантажів. Потім на підставі існуючих
норм розташування особового складу, завантаження бойової
та іншої техніки, майна і вантажів на залізничній рухомий
ешелон визначається потреба у вагонах (людських, платфор-
мах, критих) для кожного підрозділу. Прпі цьому має врахо-
вуватися можливість ущільненого навантаження техніки і
вантажів. Наприклад, на зчеп трьох-чотирьохосних платформ
можуть навантажуватися три основних тачки і дві вантажні
(спеціальні) машини на шасі ГАЗ або 31Л. Радінні, радіо-
технічні і машнни-лабораторії над зчепленнями не ставлять-
ся. Особовий склад перевозиться в чотиірьохосннх критих
вагонах. Норма завантаження 64—72 чол., а при однодобо-
вому перевезенні — до 100 чол.
Військовим ешелоном вважається поїзд, який має 20 ва-
гонів і більше (в двохоопому обчислюванні). Він, як пра-
вило, формується з різних рухомих вагонів, платформ, тому
його довжина обчислюється в умовних вагонах. За умовний
вагон береться 20 т двохосчих критий вагон довжиною 8,2 м.
Довжина інших вагонів (платформ) відносно умовного ваго-
на визначається відношенням їх довжини до умовного ваго-
на і дорівнює: двохосній і чотпрьохосній шлатформі —відпо-
відно 1,3 і 1,8; чотирьохосного критого вагона — 1,9; чотн-
рьохосиого напіввагоиа — 1,8; пасажирського цільномета-
лічиого вагона — 3,0 і з дерев’яним кузовом — 2,5. Щоб
визначити довжину поїзда в умовних вагонах необхідно кіль-
кість вагонів і платформ помножити на відповідні коефіцієн-
ти і одержані результати .в умовних вагонах підсумовувати.
Наприклад: 10X1,8=18, 10X1,9=19, 18+19 = 37 і буде скла-
дати довжину в умовних вагонах.
При визначенні потрібної кількості рухомого ешелону і
складу військового поїзда визначається і його маса. Маса
поїзда визначається сумою маси рухомого ешелону (тара,
без локоматпва) і маси підрозділів, які перевозяться, (нет-
то). Підрахована маса техніки і майна, які перевозяться,
вказується у перевізних документах. Маса двохосиої плат-
форми і двохосного критого вагона приймається за 10 т, а
чотирьохосного критого вагона і чотнрьохоспої платформи —
за 22 т. (Маса вказана на всіх платформах і вагонах).
Маса і довжина військового поїзда не має перевищувати
встановлених нормативів. Вони мають узгоджуватися з
військовим комендантом (начальником станції).
Військовому ешелону надається відповідний номер. Цей
91
номер зберігається за ним на всьому шляху руху. Ешелон
повинен мати необхідні сили і засоби для навантаження (ви-
вантаження) техніки і вантажів, для організації протипо-
вітряної оборони, зв’язку, радіаційної і хімічної розвідки,
для охорони і оборони, а також для забезпечення особово-
го складу гарячею їжею і надання йому медичної допомоги.
Для завантаження (посаду) на платформи (у вагони) в
літаки (вертолети) і вивантаження (висадження) з них роті
(батальйону) вказується станція чи аеродром (майданчик)
завантаження (посаду) і вивантаження (висадження) (схе-
ма 5, 6).
До навантаження (.посаду) рота (батальйон) знаходить-
ся у районі очікування, а після вивантаження (висадження)
виходить у район збирання. Ці райони, як правило, вибира-
ються вдаліші від великих населених пунктів, вузлів доріг і
мають забезпечувати маскування від повітряного противника,
мати природні укриття і шляхи підходу і виходу. Вони мають
бути, як правило, в 3—5 км (при перевезенні повітряним
транспортом — 10—15 км) від місця заватаженпя (висад-
ження).
При перевезенні батальйону залізничним транспортом у
кожному військовому ешелоні наказом командира військової
частини призначається .начальник військового ешелону, його
заступник, помічник з забезпечення, начальник зв’язку,
лікар (фельдшер). При перевезенні мр (мб) повітряним
транспортом у військововій команді призначається начальник
команди. Для несення внутрішньої і вартової служб при-
значається добовий наряд. На весь шлях руху з особовим
складом у кожному вагоні призначається старший у вагоні з
числа молодших офіцерів чи сержантів, а у зимову пору при
перевезенні залізничним транспортом, крім того, і опалювачі з
осіб складу рядовиків.
Робота командира роти (батальйону)
щодо організації перевезення
Командир роти (батальйону) роботу щодо організації
перевезення починає з одержанням бойового наказу (бойо-
вого розпорядження). Порядок роботи залежить від отрима-
ного завдання наявності часу і конкретної обстановки.
Одержавши наказ на перевезення залізничним транспор-
том, командир роти (батальйону) віддає вказівки щодо під-
іготови до перевезення. Потім разом з військовим комендан-
том на шляхах сполучення уточнює розрахунок на переве-
зення особового складу, озброєння і техніки, майна підрозді-
92
лів у вагонах, платформах; складає план навантаження
військового ешелону; встановлює черговість навантаження
(посаду) підрозділів, час початку і закінчення її, визначає
порядок висування підрозділів до місця навантаження (по-
саду); проводить рекогносцировку району очікування, стан-
ції, маршрутів висування підрозділів до них і ставить зав-
дання підрозділам.
У штабі батальйону заздалегідь готуються розрахунки
щодо перевезення батальйону, що дозволяє командиру ско-
ротити час для її організації.
З отриманням наказу (бойового розпорядження) щодо
перевезення повітряним транспортом командир механізованої
ротн (батальйону) віддає вказівки щодо підготовки до пере-
везення. Потім разом з командиром частини (підрозділу)
військово-транспортної (армійської) авіації чи командиром
загону (групи) цивільної авіації і військовим комендантом
аеропорту уточнюється порядок завантаження (посаду), місця
стоянок і бортові номери літаків (вертолетів); складає роз-'
рахунок на перевезення особового складу, озброєння, техні-
ки, ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засо-
бів підрозділів по літаках (вертолетах)1, план завантаження
(посаду) і списки особового складу військових команд на
кожний літак (вертолет); визначає черговість, мас початку і
закінчення завантаження (посаду) і виходу підрозділів, про-
водить рекогносцировку району очікування, аеродрому (май-
данчиків), маршрутів виходу підрозділів до них і до місця
стоянки літаків (вертолетів) і ставить завдання підрозділам.
У наказі щодо перевезення командир батальйону вказує:
— У першому пункті — відомості про противника.
— У другому пункті — завдання батальйону, номер (но-
мери) військового ешелону (команди, команд), бортові но-
мери літаків (вертолетів), станцію (аеродром чи майданчи-
ки) завантаження (посаду), район очікування і маршрути
виходу до тих; час початку і закінчення завантаження.
— У третьому пункті — задум на перевезення — розпо-
діл підрозділів, особового складу, озброєння і техніки по
військових ешелонах (командах), вагонах, платформах (лі-
таках чи вертолетах); черговість і порядок завантаження під-
розділів; організацію протиповітряної оборони (чергові під-
розділи, порядок чергування, спостереження, розпочинання
та ведення вогню по повітряних цілях), кількість, склад, до-
бового наряду та вантажно-вивантажних команд.
— У четвертому пункті — після слова «Наказую» — зав-
93
дання підрозділам — місця (кількість вагонів, платформ, но-
мери літаків, вортолетів, номери військових команд) для
розміщення особового складу, озброєння і техніки, черговість
і порядок завантаження (посаду), місце у похідній колоні
батальйону (ешелону) при висуванні з району очікування до
місць завантаження (посаду) і порядок дій після виванта-
ження; зенітному підрозділу, крім того, завдання щодо при-
криття під час завантаження, па шляху руху і при виванта-
женні, а підрозділам, від яких виділяються вантажно-виван-
тажні команди і добовий наряд, — склад команд (наряду),
їхні завдання і час готовності.
— У п’ятому пункті — час готовності до висування з рай-
ону очікування і до завантаження.
— У шостому пункті — посадових осіб ешелону, місце їх
знаходження в ешелоні чи номер літака (вертолета), в яко-
му вони прямують, сигнали сповіщення і управління.
Командир роти .наказ на перевезення надає у тій самій
послідовності, як і командир батальйону, але при цьому у
четвертому пункті він, як правило, вказує: місце розміщення
особового складу, озброєння і техніки взводів па рухомому по-
їзді, ешелоні (літаку, вертолеті); черговість і порядок при ви-
суванні з району очікування до місця завантаження і в район
збирання після вивантаження; склад навантажно-внвантаж-
нпх команд, хто старший, їх завдання, час і порядок вико-
нання ними завдань; від кого і в якому складі призначити
добовий наряд і порядок його підготовки; заходи безпеки при
завантаженні (посаду), па шляху руху та при вивантажен-
ні (висадження). Крім того, у шостому пункті наказу він за-
мість посадових осіб ешелону вказує старших по вагонах і
своє місце у поїзді або номер літака (вертолета), в якому
він прямує.
Наказ командира 2-ї механізованої роти щодо перевезення
(варіант)
І.	Противник, який порушив державний кордон, перейшов
у наступ у східному напрямі. Авіація противника веде ак-
тивну розвідку у напрямі Абакулівка, Сараєво і завдає уда-
рів по наших військах.
2.	2 мр здійснює перевезення у складі батальйону заліз-
ничним транспортом, і до 23.00 20.5 зосереджується у гаю
на лівії, від Прохорівка. Номер військового ешелону 46238.
Станція завантаження Звєрєво. Район очікування — Боково.
Маршрут виходу: Рогово, Дмитрівна. Початок заваитажен-
94
ця — 19.30. Кінець завантаження — 21.30. Відправлення —
22.00.
3.	Вирішив: особовий склад роти перевезти у 5-му і 6-му
вагонах. Техніку завантажити па платформи з 8-ї по 13-ту у
черговості 1.2,3 мв, птв. Початок завантаження о 19.30. Кі-
нець завантаження о 21.30.
Спостерігача за авацією цротпвипка призначити від 1 мв.
Чергове — і відділення від 1 мв. Вогонь по повітряному про-
тивнику розпочинати за моєю командою. При раптовому на-
паді — самостійно.
Добовий наряд призначити від 1 мв. Вантажно-виван-
тажну команду мати у складі 8 чоловік: по 2 чоловіки від
кожіного взводу.
4.	Наказую: — 1 мв здійснити перевезення у складі ро-
ти. Особовий склад перевезти у 5-му вагоні, техніку розмі-
стити на платформах з 8-ї по 9-ту. Завантаження здійснити
за БТР командира роти з торцевої апарелі. Під час вису-
вання из району очікування до місця завантаження рухатися у
голові колони роти. Після вивантаження прибути у район
збирання — 4 км на півн. .від Прохорівки.
Завантажпа команда — 2 чоловіки, добовий наряд: чер-
говий сержант, днювальпнки — два рядовики . Готовність до
виконання завдання — 18.00.
При завантаженні, на шляху руху і під час вивантаження
дотримуватися встановлених заходів безпеки.
(Іншим взводом завдання ставляться аналогічно).
5.	Час готовності до висування з району очікування
18.00, до завантаження — 19.00.
6.	Старший у вагоні — старшина роти, я — в 4-му ваго-
ні. Заступник — командир 3 мв.
Сигнали:
— сповіщення: про повітряного противника — голосом
«Повітря», по радіо — «4444»; про безпосередню загрозу і
початок застосування противникам з ЗМП — голосом «Ура-
ган», по радіо «9999»: про радіоактивне зараження — голо-
сом «Радіаційна небезпека», по радіо «2222»; про хімічне
зараження — голосом «Хімічна тривога», по радіо «3333»;
— управління — відповідно до таблиці сигналів.
Після віддання наказу щодо перевезення командир ро-
ти (батальйону, начальник військового ешелону) дає вказів-
ки про порядок підготовки рухомого ешелону для заванта-
ження ешелону, про способи розміщення і закріплення оз-
броєння і техніки на рухомому ешелоні про організацію
95
охорони в ешелоні (уточнює склад добового наряду, час і
порядок ЙОГО ЗМІНИ, місця постів, обов’язки вартових і поря-
док зв’язку з 11'Ц,ми), про заходи безпеки при завантаженні
(вивантаженні) і під час перевезення, про порядок дій за
сигналами сповіщення і управління, а також дає вказівки
щодо взаємодії з організації бойового, технічного і тилово-
го забезпечення, захист)' від запальної зброї, протипожеж-
ного захисту (аварійно-рятувальних робіт), виховної роботи
па період перевезення.
До початку висування для завантаження (посаду) ко-
мандир роти (батальйону) перевіряє знання особовим скла-
дом заходів безпеки, правил завантаження (посаду), розмі-
щення і закріплення у вагонах, на платформах (у літаках,
вертолетах) озброєння і техніки, правил їх вивантаження і
поведінки особового складу під час перевезення .готовність
озброєння і техніки, ракет, боєприпасів, пального та інших
матеріальних засобів до завантаження, а також шикування
колони роти (батальйону) у відповідності з планом заванта-
ження.
Перед завантаженням командир ротн (батальйону, на-
чальник військового ешелону)з посадовими особами еше-
лону прибуває до місця завантаження, де перевіряє наяв-
ність рухомого ешелону, організує прийом вагонів, знімного
військового обладнання і підготовку рухомих вагонів, плат-
форм до завантаження ешелону, за необхідністю вносити
зміни у план завантаження (посаду), у розрахунок для пе-
ревезення і дає команду (сигнал) щодо висування підрозді-
лів до місця завантаження (посаду).
Порядок завантаження озброєння, техніки і посаду
особового складу
Висування підрозділів з району очікування здійснюється
у ротних колонах відповідно до встановленого порядку за-
вантаження. їм, як 'Правило, керує начальник штабу.
Командир батальйону зустрічає підрозділи па підході,
дає вказівки їхнім командирам про порядок розміщення
поблизу місця завантаження і доповідає військовому комен-
данту про готовність до завантаження.
Загальне керівництво завантаженням озброєння і техні-
ки покладається на заступника командира роти (батальйо-
ну) з озброєння. За завантаження кожного підрозділу від-
повідає його командир. Він особисто керує заїздом кож-
ної машини на рухому платформу. Подальшим рухом маши-
96
ни на платформах керує командир машини, маючи постій-
ний зоровий зв’язок з водієм і дотримуючись заходів безпеки.
У першу чергу завантажуються озброєння, техніка, запа-
си ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних за-
собів. При цьому озброєння і техніка розмішуються з вра-
хуванням черговості їх вивантаження, а зенітні засоби —
з врахуванням можливості ведення вогню по повітряних ці-
лях. Водоплавна техніка і зенітні засоби, виділені для при-
криття району завантаження, а також тягачі, призначені
для забезпечення швидкого завантаження (вивантаження)
гусеничної техніки, завантажуються на платформи в остан-
ню чергу. Запаси ракет, боєприпасів і пального, як правило,
завантажуються у різні вагони (літаки, вертолетп).
Озброєння, техніка та інші матеріальні засоби, заванта-
жені па рухомі платформи (у літаки, вертолетп), надійно
закріплюються, а машини, крім того, ставляться на гальма і
нижчу передачу. Повертові пристрої веж бойових машин
стопоряться, а стопори пломбуються.
Зенітні та інші вогневі засоби, виділені для прикриття
військового ешелону на шляху пересування, займають .вка-
зані начальником військового ешелону місця на платфор-
мах у голові і хвості поїзда.
Посад особового складу у вагони (літаки, вертолетп) про-
водиться після закінчення .завантаження озброєння, техніки
і майна, але не пізніше, ніж за 10 хвилин до відправлення.
Відповідальність за завантаження, розміщення і закріп-
лення озброєння і техніки, а також за посад особового
складу покладається на начальника військового ешелону, а
під час перевезення повітряним транспортом — на команди-
рів екіпажів літаків (вертолетів).
Після закінчення завантаження командир батальйону,
військовий, комендант і начальник станції перевіряють го-
товність ешелону до руху.
Управління у військовому ешелоні
Керування у військовому ешелоні здійснюється з викори-
станням провідних засобів зв’язку, особистим спілкуванням,
за допомогою зв’язкових, а також світловими і звуковими
сигналами. Командир роти (батальйону зі штабом, началь-
ником військового ешелону) на шляху, .проходження при пере"
везешіі залізничним транспортом розміщується, як пра-
вило, в середині ешелону, має провідну (дротовий зв’язок з
начальником варти, спостереженими постами та машиністом
97
тепловозу (електровозу). Під час перевезення повітряним
транспортом — в складі військових команд.
Для спостереження за повітряним противником і суміж-
ною місцевістю у військовому ешелоні виставляються спо-
стережні пости (спостерігачі) І ХІМІЧНИЙ спостережиііі’1 пост.
В ході перевезення через військових комендантів, спіль-
ну мережу сповіщення і через старших командирів (на-
чальників) командир ропі (батальйону’» отримує дані про
обстановку у напрямі руху, постійно стежить за дотриманням
правил перевезення, контролює стан підрозділів, дотримання
дисципліни і заходів безпеки.
За енпналом сповіщення про повітряного противника
військовий ешелон проводжує рух. Двері, вікна та люки ва-
гонів зачиняються, засоби індивідуального захисту перево-
дять у положення «наготові».
Зенітні та інші вогневі засоби, виділені для впдбнття по-
вітряного противника, вогонь починають, за командою 'на-
чальника військового ешелону, а при раптовому нападі —
самостійно.
Зона радіоактивного зараження місцевості особовий
склад долає у засобах індивідуального захисту.
Особовий склад за рішенням начальника ешелону може
знаходитися в
нп зараження,
альиа обробка
зення. Повна
БТР, БМП і танках. Після проходження зо-
якщо необхідно проводиться часткова спеці-
особового складу, техніки та засобів переве-
сиеціальна обробка підрозділів і повна сані-
тарна обробка особового складу проводиться після виван-
таження.
На шляху руху прямування рота (батальйон) має бути
завжди готовою до вивантаження у непідготовленому міс-
ці, проходження маршем до місця призначення в обхід (з
подоланням) зони зараження, районів руїн, пожеж і затоп-
лення, до вступу у бій. З прибуттям в кінцевий пункт пере-
везення рота (батальйон) швидко розвантажується (висад-
жується) та, не затримуючись у місцях вивантажування, з
дотриманням заходів бойового забезпечення виходить у
район збирання в готовності до виходу у район зосереджен-
ня батальйону (бригади, полку) або до виконання бойового
завдання.
Питання для повторення та самоконтролю
1.	Назвати види пересування, і в яких умовах вони мо-
жуть відбуватися?
98
2.	Дайте визначення маршу. За яких умов він може
здійснюватися, і від чого залежить успішне ного проход-
ження?
3.	Що таке похідний порядок? Місце роти, (батальйону) у
похідному порядку батальйону (бригади)?
4.	Згадайте порядок організації маршу і то вказує ко-
мандир ротн (батальйону) у задумі щодо маршу та бойо-
вому наказі?
5.	Як здійснюється керування на марші. Дії підрозділів
за сигналами сповіщення.
6.	Відтворіть порядок роботи командира роти після одер-
жання завдання щодо дії в ГПЗ.
7.	Накресліть схему похідного порядку посиленого тан-
кового батальйону, діючого у авангарді бригади. Батальйон
посилено м>р і адіг.
8.	З якою метою організується всебічне забезпечення мар-
шу і що вказує командир ротн щодо бойового, тилового і
технічного забезпечення?
9.	Види перевезень та їх характеристика.
10.	Згадайте методику розрахунку щодо перевезення за-
лізничним транспортом. Відтворіть розрахунок щодо переве-
зення мб.
II.	Як організують роботу командир роти (батальйону)
після одержання наказу щодо перевезення залізничним
транспортом. Що він вказує у наказі щодо перевезення?
12.	Як здійснюється керування у військовому ешелоні?
Розділ п’я т и й
РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ І СТОРОЖОВА ОХОРОНА
1. Загальні положення
Рота (батальйон) на місці може розташовуватися в рай-
оні зосередження, вихідному районі, районі очікування, рай-
оні відпочинку та інших районах самостійно або разом з ін-
шими підрозділами.
Розташовуватися на місці підрозділи можуть з метою
завершення заходів щодо приведення у бойову готовність,
підготовки до бою, відновлення боєздатності, відпочинку
особового складу, поповнення запасів матеріальних засобів,
обслуговування та відновлення бойової техніки, бойового
сколочення.
99
Під час розташування підрозділів треба уміло викорис-
товувати характер місцевості та її захисні властивості. Так.
у лісистій місцевості доцільно розташовувати підрозділи
вздовж лісових доріг, просік та узлісків. У ярах, глибоких
виїмках треба розташовувати командно-спостережні пунк-
ти, підрозділи технічного забезпечення та тилу, так як вони
найбільш уразливі від ударної хвилі і проникної радіації
ядерного вибуху. У гірській місцевості доцільно використо-
вувати складніш місцевості, тунелі, гірські виробки, печери
і райони, які не підвладні сніговим лавинам, обвалам і по-
водям. ,
Тривалість розташування роти (батальйону) на місці за-
лежно від наступних дій та умов обстановки може бути від
кількох годин до декількох діб.
Велика далекобійність сучасних засобів знищення, наяв-
ність реальної можливості застосування противником ядер-
ної і високоточної зброї, аеромобільних військ і повітряних
десантів на чималу глибину примушують підрозділи, які роз-
ташовуються па місці, знаходитися у постійній готовності до
відбуття 'нападу повітряного та наземного противника.
Основні вимоги до району і порядку розташування під-
розділів на місці: можливість потайки зайняти і зручно роз-
ташовувати у цьому підрозділи, 'здійснити ретельне маску-
вання техніки і особового складу, забезпечити потрібне ро-
зосередження і максимальне укриття підрозділів від уражен-
ня сучасними бойовими засобами, забезпечити сприятливі
умови для виконання в даному районі іпакреслепих заходів
і зручності для організованого початку наступних дій.
З цією метою район розташування підрозділів призна-
чається, як правило, на місцевості, яка має природні укрит-
тя (чагарники, складини місцевості, гаї, яри, невеликі на-
селені пункти, будови тощо і яка забезпечує захист підроз-
ділів від зброї масового ураження і високоточної зброї. Він
має забезпечувати розосередження і потайне їх розташуван-
ня, швидке збирання і проведення маневру у необхідному
напрямку, зручність розташування і відпочинку особового
складу, а також сприятливі умови у санітарно-епідеміоло-
гічному відношенні.
Під час вибору району розташування необхідно врахо-
вувати характер майбутніх дій підрозділів. Наприклад, як-
що передбачається продовження маршу, то район вигідно
мати трохи витягненим у бік майбутнього руху. Якщо пе-
редбачається наступ, підрозділи треба розташувати з ура_
100
хувавиям передбаченого шикування бонового порядку.
У районі або поблизу нього мають бути у достатній кіль-
кості підручні засоби маскування та інший матеріал, при-
датний для швидкого створення штучних укрить. Слід уни-
кати розташування підрозділів поблизу важливих об'єктів
(заводи, фабрики, залізничні станції, мости, вузли доріг,
елементи місцевості, які різко виділяються, окремі висоти,
озера, впгінн річок та іи.), населених пунктів, по яких про-
тивник може завдати масових вогневих та ядерних ударів.
Під лініями електропередачі, поблизу газо- та нафтопро-
водів розташування підрозділів не допускається.
Розташування підрозділів у населених пунктах, як пра-
вило, здійснюється в умовах зими або тривалої негоди, якщо
нема часу на обладнання укрить поза населених пунктів, або
при 'наявності населених пунктів, звільнених від місцевих
мешканців.
Райони для розташування на місці призначаються (схе-
ма 7):	/
— бригаді (полку) основний та запасний райони розта-
шування;	/
— батальйону — до 10 кв. км. Батальйоне призначено-
му районі розташовується ротами і	щоб
з початку виходу з району_ве дюбиттґзайвіїх гюрٳ楲іь;
---— роп-—до 1' кїГТїГ^РРі-гг-^с^.'іиюру^ться в'призначе-
ному їй районі, як правило, уздовж марйір'уїу1' 'і«еу'лхн.\і?;.
використовуючи маскувальні властивості місцевості. Від-
стань ла відкритій місцевості між танками, бронетранспор-
терами (бойовими машинами піхоти) має бути 100—150 м,
а між взводами 300—400 м.
Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розта-
шовується у повному складі або взводами на погрозливих
напрямках, перебуваючи у постійній готовності до розпочи-
нання вогню.
Граііатометіїий і протитанковий підрозділи батальйону
розташовуються, як правило, з механізованими ротами.
Протитаїнковпй відділ роти додається, як правило, взво-
дам.
Зенітний підрозділ займає стартові вогневі позиції у міс-
цях, які забезпечують можливість провадження вогню по
лтаках, вертольотах та інших повітряних цілях.
Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-
спостережного пункту.
101
Взвод забезпечення батальйону розташовується з ура-
хуванням зручності підготовки підрозділів батальйону до
бою. Площа району розташування взводу має досягати
1 кв. км, відділенню — 0,3 кв. км. Відділення розташовують-
ся розосереджено, віддалення між ними має бути 150—200 м.
Командно-спостережний пункт батальйону обладнується
з урахуванням забезпечення безперервного управління під-
розділами під час перебування їх у районі розташування та
під час висовування з нього.
Зв’язок з підрозділами, як правило, здійснюється рухо-
мими і проводовими засобами.
Робота радіозасобів щодо передачі дозволяється тільки
для повідомлення і управління вогнем засобів протиповіт-
ряної оборони.
Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону
розташовуються з урахуванням зручності забезпечення під-
розділів.
Доцільно розміщати їх у центрі району розташування ба-
тальйону, уздовж доріг. Таке розміщення забезпече їх
прикриття, охорону і оборону бойовими підрозділами. Для
безпосередньої їх охорони виставляються сторожові пости і
організується патрулювання.
Під час розгортання харчового пункту батальйону і ви-
бору місця^лдя^^У^ік^ч^'їя^к^'хоиь ураховуються такі вимоги:
ная-ьНЇсть ‘природного маскування; сприятливий санітарно-
епідеміологічний стан місця (району); близькість джерел
добротної питної 'води або можливість її підвозу від пункту
водопостачання; наявність зручних окритих підходів і під’їз-
дів.
Пункт харчування батальйону розміщується в лісі (ку-
щах), ярі, на ділянці місцевості розміром: 100x80 м. При-
чіпні кухні розміщуються розосереджено на віддалях не менш
ніж ЗО м одна від одної.
Кухні для приготування їжі у польових умовах мають
працювати на рідкому паливі. У виняткових випадках вико-
ристовується тверде паливо, запас якого при кожній кухні
має забезпечити триразове готування їжі.
У польових умовах при обробці продуктів і готуванні їжі
особлива увага приділяється суворому дотриманню санітар-
но-гігієнічних вимог.
Пункти бойового харчування, заправлення, медичний і
технічного спостереження використовують дерева, чагарник,
місцеві речі, а також табельні засоби маскування.
102
Вночі в районі розташування забороняється рух машин
з увімкнутими фарами і розведення багать. Усі заходи що-
до маскування підрозділів тилу і технічного забезпечення
виконують своїми силами і за їх впровадження відповідають
командир взводу забезпечення і начальник медичного пунк-
ту батальйону.
Начальники пунктів бойового постачання заправлення,
харчового та медичного як під час розташування на місці,
так і під час переміщення зобов’язані передбачити: виконан-
ня заходів з бойового забезпечення своїх підрозділів; поря-
док розташування на місці, побудова колони для виходу з
району; ретельне маскування; бойовий розрахунок особово-
го складу для охорони і оборони пунктів; порядок дій під
час нападу повітряного противника, його диверсійно-розві-
дувальних груп, танків, під час а'ртплерійського обстрілу, а
також під час застосування противником зброї масового
ураження; сигнали оповіщення.
2. Робота командира роти (батальйону)
та штабу батальйону після отримання завдання
щодо розташування на місці
З отриманням завдання щодо, розташування па місці ко-
мандир роти (батальйону) з'ясовує ного та оцінює обста-
новку.
Під час з’ясування отриманого завдання командир ротн
(батальйону) повинен зрозуміти мету зосередження та роз-
ташування у зазначеному районі, місце роти (батальйону)
під час розташування на місці та можливий характер по-
дальших дій, завдання сусідів і порядок організації взаємо-
дії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
Під час оцінювання противника визначається його від-
даленість, можливість нападу та завдання ударів зброєю
масового ураження, авіацією, артилерією, іншими засобами
ураження. На цін підставі робляться висновки про місце,
силу та склад сторожової охорони, про заходи щодо маску-
вання, з захисту від зброї масового ураження, протиповітря-
ної оборони, інженерного обладнання району, а також щодо
провадження розвідування та охорони під час висування у
район розташування.
Оцінюючи свої підрозділи, командир ураховує вплив їх
складу на розміри районів розташування, їх можливості до
виходу та швидкому займанню районів розташування.
Під час оцінювання сусідів ураховуються їх місця роз-
103
датування щодо відношення до району розташування роти
(батальйону) та можливий варіант взаємодії з ними у пи-
таннях організації сторожової охорони.
Оцінюючи місцевість, командир зазначає її вплив на ви-
моги до розташування підрозділів па місці та з урахуванням
цього визначає місце (район) та порядок розташування під-
розділів, пунктів управління, підрозділів технічного забез-
печення та тилу (у батальйоні), сторожової охорони. Виз-
начаються порядок використання захисних властивостей
місцевості у випадку застосування противником ядерної, хі-
мічної та біологічної зброї. 'У відповідності до цього визна-
чаються заходи з інженерного обладнання району. На осно-
ві вивчення маршрутів (доріг) робиться розрахунок вису-
вання та можливого часу виходу підрозділів до призначено-
го району. Під час оцінювання радіаційної, хімічної та біо-
логічної обстановки визначається можливість найбільш без-
печного розташування підрозділів, характер необхідних за-
ходів щодо захист)’ особового складу та техніки від відпо-
відних уражаючих факторів.
Начальник штабу батальйону готує пропозиції команди-
ру для прийняття рішення на розташування на місці та з ор-
ганізації всебічного забезпечення підрозділів у призначено-
му районі.
У рішенні щодо розташування на місці командир (ба-
тальйону) визначає: місця (райони) розміщення підрозділів
та час їх зайняття; запасні місця (райони) та порядок ви-
ходу до них; склад, завдання, рубежі сторожової охорони
(у батальйоні) та від яких підрозділів вона виділяється;
завдання та місця вогневих позицій зенітних засобів; черго-
ві підрозділи; заходи щодо захисту від зброї масового ура-
ження, забезпечення бойової готовності, відбиття раптового
нападу противника, інженерного обладнання районів (ос-
новного та запасного); мїсця пунктів управління.
До виходу роти (батальйону) до призначеного району
організується його рекогносцировка. До складу рекогносци-
ровальної групи, яка внсилається старшим командиром, вхо-
дять, як правило, один з офіцерів батальйону і по одному
офіцеру (прапорщику) чи сержанту від кожної роти. Вони
уточнюють місця розташування взводів (рот), інших штат-
них та приданих підрозділів, командно-спостережних пунк-
тів, стартові (.вогневі) позиції зенітного підрозділу, місця
розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу,
розвідують та позначають під’їзди і шляхи.
.104
Під час закінчення рекогносцировки надіслані від ротн
батальйону представники очікують свої підрозділи для ви-
воду їх до призначеного місця. Для швидкого зайняття кож-
ним підрозділом, танком, БМ.П, гарматою своїх місць інко-
ли доцільно ці місця заздалегідь позначити вказівниками.
Забороняється робити написи чи виставляти показники
з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами
їхніх командирів! Під час розташування ротн (батальйону)
у районі, звільненому від противника, командир роти (ба-
тальйону) попередньо організує ретельне розвідування та
очищення району від дрібних груп противника, який зали-
шився, та його розвідувально-сигналізаційних приладів.'
Виявлені мінні поля заміновані об’єкти та заражені ділянки
місцевості позначаються та охороняються. За необхідністю
на шляхах руху пробиваються проходи чи позначаються
об’їзди. При наявності часу проводиться суцільне очищення
району від міні. Для позначення пунктів та місць, несприят-
ливих у санітарно-епідеміологічному відношенні, виставля-
ються відповідні знаки.
На основі прийнятого рішення командир надає завдання
командирам підлеглих підрозділів у формі бойового наказу.
Під час постановки завдання щодо рдзташування коман-
дир роти (батальйону) у бойовому наказі івказує:
—	механізованим, танковим та іншим штатним та при-
даним підрозділам — основні та запасні райони (місця)
розташування, порядок їх зайняття та інженерного облад-
вен'іія;
—	охороні — склад, позиція охорони (маршрут руху пат-
рульних) та час її зайняття (початок патрулювання), зав-
дання, порядок відкриття та провадження вогню, підтрим-
ки зв’язку та докладу про противника, порядок змі-нп, пе-
репуск та відгук;
—	зенітному підрозділу — стартові (вогневі) позиції, зав-
дання, час та ступені бойової готовності;
—	черговому підрозділу — склад, до яких дій бути го-
товим, район розташування та сигнали внзову.
У зазначений час підрозділи виходять, здійснюють марш
До призначеного району розташування. Тут їх зустрічають
представники з рекогносцировальної групи і відводять до
призначених місць (районів).
Зупинка колон підрозділів па шляхах (дорогах) в очіку-
ванні розташування у відведеному районі не допускається.
Під час організації ВСЕБІЧНОГО ЗАПЕЗПЕЧЕННЯ ко-
105
маадир передбачає заходи на випадок .відбиття нападу на-
земного противника. З цією метою механізованим (танко-
вим) та протитанковому підрозділам він вказує рубежі роз-
гортання та завдання; мінометній (артилерійській) батареї,
грана кометному та приданому артилерійському підрозді-
лам — вогневі позиції, а також визначає порядок підготов-
ки рубежів розгортання (вогневих позицій) та виходу на
них, можливий маневр вогнем та підрозділами.
Для відбиття нападу повітряного противника командир
роти (батальйону) визначає, які мати чергові вогневі засо-
би у підрозділах та вказує порядок провадження вогню.
Організуючи боротьбу з повітряним десантом, командир
роти (батальйону) повинен визначити місця, найбільш зруч-
ні для висадки десанту противника, встановити за ними по-
стійне спостереження та підготувати маневр підрозділами.
З виходом підрозділів до району розташування та орга-
нізації всебічного забезпечення командир роти (батальйону)
та штаб батальйону здійснює контроль за інженерним об-
ладиснням району розташування, технічіним обслуговуван-
ням озброєння, техніки, поповненням підрозділів ракетами,
боєприпасами та іншими матеріальними засобами та під-
триманням високої бойової готовності підрозділів.
Штаб батальйону опрацьовує такі бойові документи:
—	бойовий наказ щодо розташування;
—	заявку на матеріальне забезпечення підрозділів;
—	схему охорони та оборони району розташування ба-
тальйону;
—	дані про бойовий та кількісний склад;
—	донесення про тилове забезпечення;
— донесення про дози радіактпвного опромінювання.
У роті (батальйоні) організується охорова (схема), зв’я-
зок між комаидіно-спостережннми пунктами, повідомлення
про повітряного та наземного противника, безпосередню за-
грозу та початок використання противником зброї масового
ураження, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження,
застосування запальної зброї, обмежується пересування осо-
бового складу та техніки, а також вживаються заходи щодо
маскування.
Зв’язок здійснюється проводовнмв та рухомими, а спові-
щення, крім того, і сигнальними засобами.
106
3.	Охорона
Підрозділи па місці охороняються безпосередньою, а при
загрозі нападу противника — і сторожовою охороною.
У роті організується безпосередня охорона, що здійсню-
ється патрульними, які обходять розташування роти, і пос-
тійним чергуванням спостерігачів па командно-спостережно-
му пункті роти. Крім того, для охорони особового складу,
озброєння та техніки призначається добовий наряд.
Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожови-
ми постами у складі відділення (танку), які виставляються
при необхідності на загрозливі напрями на відстані до 1500 м;
на прихованих підступах — секретами у складі 2—3 осіб,
які виставляються на відстані до 400 м від району розта-
шування батальйону, а в межах району розташування —
безпосередньою охороною, що включає парні патрулі та пос-
тійне чергування спостерігачів на командно-спостережному
пункті батальйону.
Крім того, у батальйоні призначається черговий підроз-
діл, як правило, у складі взводу. Він розташовується у заз-
наченому командиром батальйону місці і знаходиться у пос-
тійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних
груп противника та виконання інших раптово виникаючих
бойових завдань, а також для гасіння пожеж у районі роз-
ташування поблизу нього.
Підрозділи у районі розташування повинні знаходитися
у постійній готовності до відбиття нападу наземного та по-
вітряного противника, знищення його повітряних десантів та
диверсійно-розвідувальних груп.
Особовий склад роти (батальйону) обладнує відкриті чи
перекриті щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі
та сховища.
Для озброєння і техніки, зенітних та чергових вогневих
засобів, підрозділів па позиціях охорони, а також для ракет,
боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів облад-
нуються окопи та укриття.
Місця розташування підрозділів, озброєння та техніки,
позиції охорони і чергових вогневих засобів, сліди від машин
ретельно маскуються.
Маскування здійснюється з метою приховання розташу-
вання підрозділів від повітряного і наземного противника.
Використання під час переміщення маскувальних властиво-
стей місцевості, темного часу доби та інших умов обмеже-
107
ної вндності, використання табельних і місцевих матеріалів
для маскування, уміле виконання особовим складом маску-
вальних робіт значно зменшують ймовірність і ступінь дії
повітряного та наземного противника.
Радіо- та тепловипромінюючі об’єкти маскуються спе-
ціальними покриттями (екранами), поблизу них обладну-
ються фальшиві об’єкти (тепло.ві пастки).
У районі розташування та на підступах до нього розві-
дуються та готуються шляхи для виходу підрозділів з нього
та маневра під час .відбиття нападу противника.
Начальник штабу відповідно до вказівок командира ба-
тальйону уточнює чи конкретизує завдання щодо маскуван-
ня, у тому числі й підрозділам технічного забезпечення та
тилу, визначає терміни їх виконання та здійснює контроль.
У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче
до околиць. Як укриття використовуються підвальні примі-
щення будинків, місцеві сховища та інші міцні споруди.
Зміна району розташування роти (батальйону) запровад-
жується за наказом старшого командира (начальника). У
випадку раптового застосування противником зброї масового
ураження, високоточної, запальної зброї чи систем дистан-
ційного мінування та при відсутності можливості своєчасно
доповісти про це старшому командиру (начальнику), зміна
району може здійснюватися за рішенням командира роти
(батальйону).
Для виходу роти з району, який піддався дистанційному мі-
нуванню, групою розмінування за допомогою комплекту роз-
мінування шляхом розстрілу мів та іншими засобами проби-
вається прохід. Бойові машини виходять до проходу само-
стійно, використовуючи свої комплекти розмінування, об’їзд-
жаючи чи розстрілюючи виявлені міни.
4.	Розташування підрозділів
у особливих умовах
В горах рота (батальйон) розташовується у місцях, які
забезпечують швидкий вихід на дорогу чи розгортання для
відбиття нападу противника. Не допускається розташування
у районах, де можливі обвали, снігові лавини, повіді і селеві
потоки. Для укриття особового складу, озброєння і техніки
використовують складини місцевості, тунелі, гірські виро-
бітки, печери.
У лісі рота (батальйон) розташовується уздовж доріг та
просік, на випадок виникнення пожежі готуються шляхи ви-
108
.ходу в запасні райони. Рятівні роботи і гасіння пожежі ви-
копуються черговим підрозділом, а за необхідністю і додатко-
во виділеним особовим складом. Необхідно заготовляти во-
ду, пісок, лопати, багри, вогнегасники тощо. Шляхи руху
відзначаються дороговказами чи знаками па деревах.
Взимку, в умовах тривалої негоди підрозділи іноді до-
цільно розташовувати в населених пунктах. Для розташу-
вання роти (батальйону) вибираються райони, захищені від
вітру. Особлива увага приділяється підтримуванню у про-
їзному стані доріг для виходу підрозділів із районів розта-
шування. Для обігріву особового складу обладнуються утеп-
лені і опалювальні укриття. Двигуни машин за необхідністю
періодично прогріваються. При цьому вживаються заходи
для захисту особового складу від отруєння відпрацьованими
газами, переохолодження та обмороження.
5.	Рота (батальйон) у сторожовій охороні
(Схема 8)
Підрозділи (частини) під час розташування на місці охо-
роняються сторожовою охороною.
Сторожова охорона здійснює і ься, як правило, сторожо-
вими заставами у складі підсиленого взводу і сторожовими
загонами у складі підсиленої роти.
Іноді на важливий напрямок у сторожовий загін від бри-
гади (полку) може бути призначеним і батальйон, у цьому
випадку у сторожову заставу від сторожового заго-ну може
призначатися підсилена рота.
Завдання, склад і порядок дій сил і засобів, призначених
у сторожову охорону, залежать від завдання, яке викону-
ється підрозділом (частиною), віддалення противника, важ-
ливості напрямку, який охороняється, пори року, доби, по-
годи і умо.в місцевості. Сторожова охорона >в роті (ба-
тальйоні) організується командиром па основі вказівок (на-
казу) старшого командира (начальника) і свого рішення.
Сторожовій заставі (загону) указуються рубіж оборони
та смуга охорони і ведення розвідки. Смуга охорони по
фронті може досягати: для взводу — 2 км, для ротн — 5 км,
для батальйону — 10 км.
Віддалення сторожової охорони від підрозділів (частім),
які охороняються, повинне забезпечити здійснення ними ма-
невру, організований вступ до бою і в залежності від скла-
ду охорони може бути 5—15 км.
Рота (батальйон), призначена у сторожовий загін, зай-
109
має і готовить до оборони вказаний їй рубіж, прикриваючи
сторожовими заставами найбільш важливі напрямки. Рубіж,
який займається сторожовим загоном (заставою), має бути
зручним для оборони, забезпечувати хороший огляд в бік
противника і обладнаним в інженерному відношенні. У сму-
зі охорони сторожовий загін (застава) готує основні, а при
наявності часу і запасні позиції.
Проміжки між сторожовими заставами і танконебезпечні
напрямки повинні знаходитися під постійним стеженням і
прикриватися вогнем артилерії та інших вогневих засобів.
За вказівкою командира сторожового загону між сторо-
жовими заставами організується патрулювання, вперед та в
сторони від сторожових застав можуть виставлятися сторо-
жові пости, а на приховані підступи — секрети.
Резерв командира роти (батальйону) розташовується у
глибині оборони в готовності до маневру на загрозливий на-
прямок. Для ведення розвідки перед фронтом та на флангах
командир роти (батальйону) організує стеження та висилає
розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор та дозорні
відділення (танки).
Отримавши завдання щодо дії в сторожовій охороні, ко-
мандир роти (батальйону): з’ясовує завдання; оцінює обста-
новку; приймає рішення по карті: доводить завдання до під-
леглих; виводить потайки роту (батальйон) до району по-
близу зазначеного рубежу, організує стеження та охорону,
проваджує рекогносцировку, уточнює рішення, віддає бойо-
вий наказ, організує зайняття зазначеного рубежу, підтри-
мує постійну бойову готовність підрозділів.
При постановці завдання командир роти (батальйону) у
бойовому наказі вказує:
—	сторожовим заставам — засоби підсилення, смугу охо-
рони, позиції та ступінь їх інженерного обладнання, де вис-
тавити сторожові пости, патрульних та секрети, рубіж, до
якого вести розвідку, та порядок дій при відбитті нападу
противника;
—	резерву — район розташування, до яких дій бути го-
товими;
—	підрозділам артилерії — вогневі позиції та завдання
для підтримання бою сторожових застав;
—	зенітному підрозділу — стартові (вогневі) .позиції,
завдання, час та ступені готовності, а механізованим (тан-
ковим) підрозділам — порядок ведення вогню по повітря-
них цілях противника.
110
У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності
до виконання завдання командир роти (батальйону) указує
час зайняття позицій, готовності системи вогню, черговість
та терміни інженерного обладнання позицій.
Після віддання бойового наказу командир роти (баталь-
йону) організує взаємодію, дає вказівки щодо всебічного за-
безпечення бою та захисту від високоточної зброї, визначає
порядок підтримання зв’язку з підрозділами, а командирам
сторожових застав та підрозділів, призначених для ведення
розвідки, крім цього, повідомляє і відгук.
Завдання сторожовим заставам, приданим засобам під-
силення, а також місця спостережних постів (спостережни-
ків), постів (пунктів) зазначення уточнюються безпосередньо
па місцевості під час рекогносцировки.
Штаб батальйону контролює хід проведення заходів з
організації сторожової охорони, пильність несення служби
та постійну бонову готовність сторожових застав.
Стеження ведеться постійно. З отриманням даних про
появу противника чи використанням ним високоточної зброї,
систем дистанційного мінування командир роти (батальйо-
ну). доповідає про це командиру, який вислав охорону, та
інформує сусідів.
Дрібні групи противника, які намагаються проникнути
до підрозділів, що охороняються, сторожовий загін (заста-
ва) захоплює у полон чи знищує.
Під час наступу переважаючих сил противника, рота
(батальйон) стійко утримує рубіж та забезпечує розгортан-
ня і вступ у бій військ, що охороняються.
У випадку висадження у смузі охорони повітряного де-
санту противника командир роти (батальйону) доповідає
командиру, який вислав охорону, і вживає заходи до зви-
чіенпя десанту. Активними діями сковує його, наносить ура-
ження вогнем усіх засобів.
6. Виховна робота в підрозділах
під час розташування на місці
та дій в сторожовій охороні
Під час розташування на місці виховна робота спрямо-
вується иа підтримку високої бойової готовності, особливо
‘єрговпх сил, засобів та підрозділічз, які знаходяться в сто-
рожовій і безпосередньої охорони, дотримання заходів мас-
кУваввя, вдосконалення бойової підготовки всього особового
складу.
111
Виховна робота в підрозділах сторожової охорони спря-
мовується па виховання у особового складу високої пиль-
ності з метою виключення проникнення розвідки противника
та ного раптового нападу на підрозділи (частини), які охо-
роняються, а також на забезпечення стійких і завзятих дій
для своєчасного розгортання та вступу в бій головних сил
бригади (полку).
Питання для повторення та самоконтролю:
1.	В яких випадках рота (батальйон) може розташовува-
тися на місці та які завдання вона при цьому може вико-
нувати?
2.	Які вимоги ставляться до району розташування підроз-
ділів на місці? Величина району для розташування ротн.
3.	Що вказує командир роти (батальйону) під час на-
дання завдань щодо розташування на місці?
4.	Відтвоіріть графічно на папері схему розташування ме-
ханізованого батальйону па місці (підсилення за Вашим
рішенням).
5.	Відтворіть схему розташування механізованої роти в
сторожовій охороні (підсилення за Вашим рішенням).
6.	Що указує в наказі командир роти, призначеної в сто-
рожовий загін?
Розділ ШОСТИЙ
ОБОРОНА РОТИ І БАТАЛЬЙОНУ
1. Загальні положення
Оборона — вид загальновійськового бою. Вона виникла
одночасно з наступом. Вдосконалення існуючих і поява но-
вих засобів збройної боротьби і зміна організації військ під-
вищують бойові можливості підрозділів, надають обороні но-
вих рис, роблять її більш стійкою і активною, змінюють ви-
ди оборони і способи дій підрозділів і частив. З другого бо-
ку, противник, який наступає, теж використовує сучасне оз-
броєння і бойову техніку. Це дозволяє йому наносити силь-
ні і точні удари на значну глибину, в короткі строки ство-.
рювати виломи в обороні. Розробляючи нові й вдосконалюю-
чи існуючі способи наступу, противник надає особливої ваги
досягненню раптовості, створенню вирішальної переваги в
112
силах і засобах і нанесенню масових ударів. До того ж став-
ка робиться в першу чергу на високоточні системи зброї,
за допомогою яких передбачається в короткі строки завда-
вати поразки підрозділам і частинам, які обороняються, на
всю глибину бонового порядку.
Для своєчасного використання результатів вогневого
ураження противник передбачає рішучі дії частин і підроз-
ділів, які наступають з фронту, в поєднанні з широким ви-
користанням авіації, повітряних десантів і засобів радіо-
електронної боротьби.
/ В сучасних умовах тим, хто обороняється, доведеться
відбивати атаки противника, який має 5—6-разову перевагу
в особовому складі й бойовій техніці. Внаслідок цього обо-
рона повинна успішно протистояти потужному наступу про-
тивника, забезпечити відбиття масованих ударів авіації і ви-
сокоточної зброї, атак ного танків і мотопіхоти.
Головна мета оборони полягає в тому, щоб відбити на-
ступ переважаючих сил противника, завдати йому макси-
мальних втрат в живій силі, озброєнні й техніці, утримати
важливі райони (об’єкти) місцевості і стрсритн сприятливі
умови для переходу до наступу.
Шляхи досягнення мети оборони можуть бути такі:
По-перше, поразкою, в першу чергу головного угрупован-
ня противника вогнем всіх засобів (бойовими вертольотами,
артилерією, мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю)
як під час висування, розгортання, атаки переднього краю,
так і при вклиненні його в глибину оборони.
Так вогнем мінометів батальйон може вражати против-
ника на віддалі 5—6 км, а вогнем танків, БМП( БТР) і
ГІТКР вести успішну боротьбу з броньованими машинами
на далекостях 3 км від переднього краю оборони.
По-друге, мета оборони досягається широким маневром
вогнем, силами в засобами. Наприклад, в Курській битві
7 липня 1943 року для чергової атаки гітлерівці перед цент-
ром дільниці |51-го стрілецького полку 8 стрілецької диві-
зії зосередили до двох батальйонів піхоти і шість танків
Здійснивши маневр траєкторіями, підрозділи 476-го міномет-
ного полку і дивізіон гвардійських реактивних установок
Масованим вогнем зірвали наміри противника і його атака
<ю відбулась, (див. Тактика в бойових прикладах. Полк. М.,
Зоениздат, 1974).
По-трете, мета оборони досягається стійким удержанням
важливих районів місцевості. До них відносяться райо-ни,
113
котрі включають вигідні в тактичному відношенні дільниці
з природними перешкодами, які перехоплюють можливі на-
прями наступу противника. Без стійкої оборони таких рай-
онів неможливо забезпечити ефективне ведення вогню по
противнику, проведення сміливого і стрімкого маневру.
Разом з тим удержання таких дільниць місцевості дозво-
ляє сковувати наступаючого, створити сприятливі умови для
ураження противника вогнем всіх засобів знищення ного
контратакою.
І, нарешті, по-четверте, мета оборони досягається вмілим
знищенням противника, який вклинився в її глибину.
Виходячи з цього, суть оборони полягає у відбитті насту-
пу переважаючих сил противника нанесенням йому поразки
ударами авіації і вогнем всіх засобів з широким використан-
ням загороджень перед переднім краєм оборони і в глибині
в поєднанні з маневром вогнем, силами й засобами, рішу-
чими контратаками при одночасному стійкому удержанні
важливих (ключових) позицій, районів місцевості і створен-
ня тим самим сприятливих умов для переходу до наступу.
Оборона може бути позиційною і маневровою. Це зале-
жить від бойового завдання, наявності сил і засобів і харак;
теру місцевості.
Позиційна оборона — основний вид оборони. Вона най-
більш повію відповідає основній меті оборони і ведеться шля-
хом нанесення максимальних втрат противнику перед перед-
нім краєм і в ході стійкого удержання підготовлених до обо-
рони районів місцевості. Застосовується на більшості напря-
мів, і перш за все там, де втрати території неприпустимі.
Основна її мста — міцне і тривале удержання районів (ру-
бежів).
Маневрова оборона застосовується з метою нанесення
противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил. Ос-
новний її зміст полягає в проведенні послідовних оборонних
боїв па заздалегідь намічених і ешелонованпх в глибину ру-
бежах в поєднанні з короткими контратаками, широкого за-
стосування вогневих засад, обладнання загороджень і руй-
нування важливих об’єктів. Вона припускає залишення дея-
кої частини території. В ході маневрової оборони батальйон
у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) при-
мушує противника наступати у напрямку, на якому підго-
товлена тривала позиційна оборона або противник втягу-
ється в район, який забезпечує вигідні умови для його роз-
грому контратаками.
114
Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окре-
мих випадках він може приймати участь в маневровій обо-
роні бригади (полку). Батальйон, призначений для оборони
смуги забезпечення, веде маневрову оборону самостійно.
Оборона може застосовуватися навмисно, коли наступ
неможливий або недоцільний, зокрема, на другорядних і
важкодостунннх напрямах, на морському узбережжі й ост-
ровах. Вимушено перехід до оборони буде здійснюватися
внаслідок несприятливої обстановки, яка склалася.
Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойо-
вих дій або організовуватися в ході бою.
В залежності від бойового завдання п умов обстановки
перехід ротн (батальйону) до оборони може здійснюватися
в умовах безпосереднього зіткнення і поза зіткненням з про-
тивником.
Як показав досвід Великої Вітчизняної і локальних війн,
перехід роти (батальйону) до оборони в умовах безпосеред-
нього зіткнення з противником частіше за все здійснюється:
— під час відбиття контратак переважаючих сил против-
ника в ході наступу;	ь
• — для закріплення і удержання захоплених рубежів;
—	для прикриття флангів наступаючих військ;
—	в результаті невдалого кіпця зустрічного бою.
В цих умовах перехід до оборони здійснюється, як пра-
вило, під безперервним вогневим натиском противника. Роті
(батальйону) доведеться не тільки закріплюватися па до-
сягнутому рубежі, але часто й оволодівати вигідним рубе-
жем, а також відбивати контратаки противника, організову-
вати систему вогню в дуже обмежений час.
Відсутність безпосереднього зіткнення з противником
створює найбільш сприятливі умови для підготовки ротн (ба-
тальйону) до оборони. В таких умовах підрозділи частіше
за все будуть переходити до оборони:
—	для прикриття державних кордонів;
—	під час дій у другому ешелоні або резерві;
—	під час переходу до оборони під прикриттях: підроз-
ділів, які обороняються в смузі забезпечення;
—	на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування
1 Розгортання головних сил;
—	там, де наступ з ряду причин не передбачається, але
можливі наступальні дії противника;
—	на морському узбережжі й островах.
Командири підрозділів будуть мати більше часу для ор-
115
галізації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, ви-
бору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), по-
будови бойового порядку, організації системи вогню і за-
городжень, для підготовки маневру силами і засобами, а
також для широкого використання і
тільки в глибині, а і на передньому краї оборони. Крім то-
го, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.
інженерної техніки по
підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.
~	'	в першу чергу
місцевості,
Підрозділи, які обороняються, повинні
вміло використовувати захисні властивості
як вовн вибирають місце для бою. Для цього важливо, щоб
так
позиції, траншеї, опорні пункти розташовувались за можли-
вістю за природними перешкодами, на схилах, командних
висотах та інших ділянках місцевості, які забезпечують доб-
рий огляд і обстріл в напрямі противника на максимальну
далекість своєї зброї. Природні перешкоди уже самі по собі
затрудпяють дії не тільки мотопіхоти, але й танків.
Зайняття вигідних для оборони рубежів, використання
захисних властивостей місцевості й уміле її інженерне об-
ладнання значно зменшують також ефективність застосу-
вання противником ядерної та звичайної зброї, в тому чис-
лі високоточної. Так лише найпростіші окопи знижують
втрати підрозділів від ядерної зброї приблизно в три рази,
а від вогню артилерії — в сім разів і більше.
В обороні вогневі засоби мають порівняно більші мож-
ливості, ніж в наступі. Наприклад, в роки Великої Вітчиз-
няної війни для придушення батальйону противника, який
атакує в пішому порядку, і нанесення йому 20—ЗОл/о втрат
(примусити його відмовитись від наступу) потрібно було за-
лучати три артилерійських дивізіони і 'витрачати 0,3—0,4 бк,
а для нанесення таких же втрат батальйону, який знаходить-
ся в обороні, підготовленій в інженерному відношенні, пе
менших за дев’ять дивізіонів і витрати ними всього боєком-
плекту.
Сучасна оборона має бути стійкою і активною. Під стій-
кістю оборони розуміють її здатність протистояти зброї ма-
сового ураження, ударам авіації та артилерії, відбивати
атаки танків і піхоти противника, а також знищувати про-
тивника, який вклинився в оборону, або повітряні десанти,
які висадилися в тилу, аеромобільні та диверсійно-розвіду-
вальні групи.
Активність оборони визначається в постійному ураженні
противника всіма засобами, нав’язуванні йому своєї волі,
створенні невигідних для нього умов ведення бою; в прове-
119
денні широкого маневру і рішучих контратак, швидкому
знищенні противника, який вклинився в оборону, і його де-
сантів, які висадилися.
Висока активність оборони не може бути досягнута без
її стійкості, а стійкість оборони буде тим вища, чим актив-
ніше ведуться оборонні дії.
Оборона має бути протитанковою, протиповітряною, про-
тидесантною, глибоко ешелоноваиою, готовою до тривалого
ведення бою в умовах застосування противником зброї ма-
сового ураження, високоточної зброї і засобів радіоелектрон-
ної боротьби. Підрозділи повинні стійко обороняти позиції,
які займають навіть -в умовах повного оточення і відсут;
пості тактичного зв’язку з сусідами. Вони не мають права
залишати займані позиції і відходити без наказу старшого
командира.
, Стійкість і активність оборони досягається: витримкою, не-
похитністю; наполегливістю військ, їх високим морально-
бойовим духом, безперервною розвідкою противника, своє-
часним викриттям підготовки його до наступу і можливих
напрямів атак; ретельним маскуванням бойового порядку
роти (батальйону) і введенням противника в оману віднос-
но побудови оборони, умілим використанням вигідних умов
місцевості та її інженерного обладнання, створенням ре-
тельно організованої системи вогню, особливо протитанко-
вого, в поєднанні з системами інженерних загороджень, опор-
них пунктів і вогневих позицій; надійною протиповітряною
обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими
засобами і вогнем на загрозливі напрями, негайним зни-
щенням противника, який вклинився в оборону і його де-
сантів, які висадились; застосуванням в обороні несподіва-
них тактичних прийомів, здатних приголомшити противни-
ка, поставити його в окрутне становище, вав’язати йому свою
волю в ініціативу; постійним виконанням заходів щодо за-
хисту від зброї масового ураження, високоточної зброї про-
тивника; стійким і тривалим удержанням опорних пунктів
(районів оборони) в поєднанні з проведенням контратак.
Рота (батальйон) в обороні може оборонятися в першо-
му чи другому ешелоні батальйону (бригади, полку), в сму-
зі забезпечення чи на передовій позиції, складати загально
військовий резерв або знаходитись в протидесантному ре-
зерві. Під час виходу з бою і відходу батальйон може бути
назначений в ар’єргард, а рота — в тильну (бокову) похід-
ну заставу або для дій в ролі підрозділів прикриття.
117
Танковий батальйон механізованої бригади (Полку) ви-
користовується, як правило, для підсилення механізованих
батальйонів, а частина сил в загальновійськовому резерві.
Він може також знаходитись у другому ешелоні. Механізо-
ваний батальйон танкового полку використовується, як пра-
вило, для підсилення танкових батальйонів. Він може діяти
і самостійно, займаючи оборону на першій позиції або в сму-
зі забезпечення (на передовій позиції).
Рота (батальйон) першого ешелону готує і займає обо-
рону на першій позиції. її завдання, відбити противника,
який наступає, знищити ного перед переднім краєм, а у ви-
падку вклинення і на першій позиції. Крїм того, удержати
важливий район місцевості та створити сприятливі умови
для розгрому противника.
Батальйон другого ешелону займає оборону па другій по-
зиції, як правило, на найбільш важливому напрямку, його
завдання — міцно удержувати район, який займається. Бу-
ти в готовності до підсилення (заміни) підрозділів першого
ешелону у випадку втрати їхньої боєздатності, до проведен-
ня контратак, а також знищення повітряних десантів і аеро-
мобільни.х підрозділів противника. Танковий батальйон і ме-
ханізований батальйон па БМП, які знаходяться у другому
ешелоні, крім того, готують одіш-два вогневих рубежі для
відбиття атак танків противника вогнем з місця. Вогневі
рубежі можуть збігатися з рубежами розгортання для про-
ведення контратак.
Механізований батальйон, призначений для оборони в
смузі забезпечення, діє як передовий '.загін. Оборону органі-
зує послідовно на декількох позиціях окремими ротними і
взводними опорними пунктамн. Опорні пункти розташову-
ються так, щоб вони перекривали основні, найбільш ймовір-
ні напрямки наступу противника.
Завдання механізованого батальйону при діях у смузі
забезпечення:
—	затримані наступ переважаючих сил противника;
—	примусити його передчасно розгорнутися в бойовий
порядок і наступати в невигідному для нього напрямку.
При цьому кожного разу під час атаки нових позицій
організовувати вогневе ураження наших підрозділів:
—	завдати противнику втрат;
—	виграти час для підготовки оборони.
Під час оборонного бою в смузі забезпечення батальйон
веде розвідку в інтересах командира, який його вислав, ус-
118
тановлює сили, склад, напрямок і характер дій 'противника,
організовує захват полонених і доставку їх в штаб.
При відсутності смути забезпечення рота (батальйон) мо-
же оборонятися на передовій позиції. Передова позиція ство
рюється на відстані 4—6 км від переднього краю оборони з
завданням;
—	ввести противника в оману відносно обрису передньо-
го краю і побудови оборони;
—	не допустити раптового нападу противника на підроз-
діли першого ешелону;
—	відбити його розвідку боєм;
—	змусити передчасно розгорнути свої головні сили.
Оборона на передовій позиції будується так само, як у
смузі забезпечення.
Управління підрозділами, які обороняються в смузі за-
безпечення (па передовій позиції), здійснюється команди-
ром дивізії (бригади, полку).
Рота (батальйон), що складає загальновійськовий ре-
зерв, займає вказаний їй район зосередження в готовності
до виконання завдань, які виникли раптово, або до підси-
лення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку
втрати .ним боєздатності.	1
Рота (батальйон), призначена в протидесантний резерв,
займає вказаний їй район, веде розвідку повітряного про-
тивника, улаштовує протидесантні загородження, підготов-
ляє вогневі засади, знаходиться в готовності до знищення
повітряних десантів противника в районах можливої висадки
та на ймовірних напрямках їх дій.
Під час переходу до оборони рота (батальйон) підсилю-
ється артилерією, зенітними, інженерно-саперними, вогне-
метними та іншими підрозділами.
Механізованій роті, яка обороняється в першому ешело-
ні на напрямку зосередження основних зусиль батальйону,
можуть придаватися артилерійська батарея, танковий взвод,
протитанковий і гранатометннй взвод. З інженерно-саперних
і вогнеметних підрозділів вона може отримати для підси-
лення одне-два відділення.
-Механізованому (танковому) батальйону можуть прида-
ватися артилерійська батарея, а на напрямку зосередження
основних зусиль — дивізіон. Крім того, батальйон може от-
римати для підсилення інженерно-саперний взвод і до вог-
неметного взводу, а іноді — до вогнеметної роти. Механізо-
ваному батальйонну може придаватися до танкової, а танко-
149
вому батальйону — до механізованої роти. В ході ведення
оборонного бою роту (батальйон) може підтримувати ба-
тарея (дивізіон).
Бригаді (полку) в обороні призначається дільниця, ба-
тальйону — район оборони, а роті і взводу — опорний пункт.
Ширина батальйонного району оборони — 3—5 км, гли-
бина 2—2,5 км. Рота займає опорний пункт 1 —1,5 км по
фронті і до 1 км в глибину, а взвод — до 400 м по фронті і
до 300 м в глибину.
Механізований батальйон оборону будує в межах однієї
позиції, основу якої складають опорні пункти рот, підготов-
лені до кругової оборони.
На місцевості, не скрізь доступній для дій наступаючих
військ, а також при обороні в смузі забезпечення і на пере-
довій позиції фронт оборони роти (батальйону) може бути
і більшим.
Опорний пункт роти — це район (ділянка) місцевості
певних розмірів, підготовлений до оборони в інженерному
відношенні у відповідності з рішенням командира, присто-
сований до кругової оборони і зайнятий ротою для виконан-
ня поставлених завдань. Опорний пункт механізованої ротн
складається з опорних пунктів механізованих взводів, пози-
цій вогневих засобів і приданих підрозділів, пов’язаних між
собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполу-
чення в межах опорного пункту роти. Опорний пункт танко-
вої роти складається з опорних пунктів танкових взводів і
позицій приданих підрозділів. Танки, придані механізованій
роті, займають оборон)' в її опорному пункті і підсилюють
її протитанкові можливості, а механізовані підрозділи, при-
дані танковій роті, займають позиції, як правило, попереду
танків, а також в проміжку між танковими взводами і на
флангах. Ширина і глибина опорного пункту роти (району
оборони батальйону), відстань між підрозділами і вогневи-
ми засобами в ньому мають забезпечувати: відбиття атак
танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм і зни-
щення їх при вклиненні в глибину опорного пункту (району
оборони); розосередження підрозділів В опорному пункті
(районі оборони) з метою найменшої приступності для ядер-
них ударів, вогню артилерії та ударів авіації, високоточної
зброї противника; можливість проведення маневру як вог-
нем, так і підрозділами.
Для обгрунтування тактичних нормативів опорного пунк-
ту роти (району оборони батальйону) розглянемо:
120
—	вогневі можливості механізованої (танкової) роти і
батальйону щодо відбиття атак танків і .мотопіхоти про-
тивника;
—	оптимальне зосередження підрозділів з метою най-
меншої уразливості ротн і батальйону для ядерної зброї про-
тивника і забезпечення взаємодії між ними;
—	маневрові можливості роти і батальйону.
Для розрахунку вогневих можливостей використовуються
коефіцієнти бойової ефективності.
Коефіцієнт бойової ефективності — це установлене дос-
лідним шляхом число, котре показує, яку кількість танків
може знищити той чи інший протитанковий засіб, перш ніж
він вийде з ладу (табл. 4).
Таблиця 4
Коефіцієнти бойової ефективності
протитанкових засобів в обороні
Протитанкові
засоби
На підготовленому
рубежі (окопах)
На непідготовленому
рубежі (відкрито)
ПТКР «Фагот»	2	1,5
ПТКР «Мет+к»	1,5	1
БМП	2	1,5
Танки	2,5	1,5
СПГ-9	1	0,8
РПГ-7	0,3	0,2
Примітки: ]	1. При веденні вогню по	бойових машинах піхоти (броне-
транспортерах)	коефіцієнти збільшуються в 1,5—2 рази.	
2. Коефіцієнт бойової ефективності		стрілецької зброї на підготовле-
кому рубежі — 2,1, на непідготовленому — 1,0.
Розрахунки вогневих можливостей механізованих (тан-
кових) підрозділів щодо боротьби з танками та іншими бро-
несіб’єктамн противника в обороні (табл. 5) показують, що
механізована рота на БМП (БТР) вогнем штатних засобів
здатна знищити до 26—27 (6—8) танків або 40—41 (10—11)
БМП, БТР. Танкова рота вогнем з гармат може зивіцвти
25—32 танки або ЗО—39 БМП, БТР противника.
Досвід показує, що для відбиття атаки танків і інших
броньованих бойових машин противника достатньо знищи-
ти до 50% засобів, що атакують. Зіставляючи розраховані
вогневі можливості з кількістю танків і БМП (БТР), які
знаходяться в підрозділах імовірного противника (в танко-
вій роті 17 танків, в мотопіхотній роті 15 БТР), можна зро-
121
Можливості механізованої (танкової) роти (батальйону) щодо боротьби з танками,
БТР і БМП противника в обороні
Таблиця 5
№ з/п	Засоби боротьби з ганками	ІІСТЬ гган- < >ів		На пі.тготовле коефіц. ефектне.	йому рубежі можлнв. ЩОДО знищення		_ На коефіц.	пепілгої ефектив.	ов.існому рубежі можлнв. щодо знищення	
		Кільї протг ковіі: засоб	1,0 . І БМП, танках । Бтр’	танків	БМП, БТР	по танках	по БМП, БТР	танків	БМГІ, БТР
1.	мр па БТР ПТКР «Метис»	3	1,5	2	4—<5	6	1	1.5	3	4—5
	РПГ-7	9	0,3	0,5	2—3	4—5	0,2	0,3	1—2	2—3
	Усього:	12	—	—	6-8	10—НІ	—	—	4—5	6—8
2.	мр на БМП ПТКР на БМП	12	2	3	24	36	1,5	2	18	24
	РПГ-7	9	0,3	0,5	2—3	4-5	0,2	0,3	1—2	2-3
	Усього:	21	—	—	26—27	40—41	— .	—	19—20	26—27
3.	Танкова рота	10—13	2,5	3	25—32	30—39	1,5	2	15—20	20—26
4.	мб на БТР ПТКР «.Метис»	9	4,5	2	13—14	- 18	1	1,5	9	13—14
	ПТКР «Фагот»	3	2	3	6	9	її ,5	2	4—5	6
	СПГ-9	3	1	1,5	3	4,5	0,8	1	2	3
	РПГ-7	27	0,3	0,5	8	13—14	0,2	0,3	5	8
	Усього:	42	—	—	30—31	44—46	—	—	20—21	30-31
б.	мб на БМП ПТКР на БМП	36	2	3	72	108	1,5	2	54	72
	РПГ-7	27	0,3	0,5	8	13	0,2	0,3	5	8
	Усього:	63	—	—	80	1.21	—	—	59	80
6.	Танковий батальйон	31—40	2,5	3	78—100	93-120	1,5	2	46-60	62—80
бити висновок, що механізована рота на БМП здатна від-
бити до 2-х танкових або до 3-х мотопіхотних рот против-
ника.
.Механізована рота на БТР здатна відбити атаку до тан-
кової роти або до двох мотопіхотних рот противника. Така
кількість танків і БМП (БТР) в складі підрозділу, з погля-
ду можливого противника, може наступати на фронті до
1500 м і більше.
В ході відбиття атаки противника механізовані (танко-
ві) підрозділи будуть вести боротьбу і з ного піхотою. Дос-
від Великої Вітчизняної війни показує, іцо для успішного
відбиття атаки піхоти противника створювалась щільність
З—5 куль на І м фронту атаки в хвилину. Механізована ро-
та на БТР, відбиваючи атаку противника, здібна випустити:
73 АК X 100 + 9 РПК Х'150 + 12 ПКТХ 250 +
+ З СВД X 40 + 2 ПК X 250=12270 куль в хвилину.
При щільності куль 3—5 на 1 м вона здатна відбити ата-
ку піхоти противника на фронті 12270: (3+-5) =
= 4000 М+-2400 м.
Можливості механізованої роти на БМП складають:
74 АКХ 100 + 9 Р.ПКХІ50+12 ПКТ Х250 + 3 СВДХ
Х40Хна ’3+-5 куль на 1 м 3 958+-2 374 М.
Проведені розрахунки вогневих можливостей механізова-
ної (танкової) роти показують, що вона здатна успішно обо-
роняти опорний пункт по фронті 1 —1,5 км.
Розосередження підрозділів по фронті і в глибину має
бути таким, щоб одним яде.рним боеярипасом зверхмалої
потужності (від 0,01 до 1 кт, середній радіус влучення —
.0,2 км) не уражалось більш одного взводу, малої потужнос-
ті (від 1 до 10 кт, середній радіус влучності — 0,9 км) —
більш одної роти і середньої потужності (до 100 кт, серед-
ній радіус влучності — 2 км (більше 2 рот) (мал. 7).
Що стосується механізованих (танкових) підрозділів та-
ке розосередження забезпечується при розмірах: опорного
пункту взводу по фронті до 400 м, в глибину до 300 м з про-
міжком між взводними опорними пунктами до 300 м, опор-
ного пункту роти по фронті до 1 500 м, в глибину до І 000 м
і проміжками між опорними, пунктами до 1000 м.
Розосередження підрозділів батальйону з метою захис-
ту від зброї масового ураження (варіант) (див. мал. 7).
Глибина ротного опорного пункту створюється за раху-
нок сил і засобів, які знаходяться в глибині і уступного по-
ложення взводів. Сили і засоби, які знаходяться в глибині,
123
повинні знаходитись на такій віддалі, щоб вони своїм вог-
нем могли підтримувати підрозділи, що ведуть бій на пе-
редньому краї. З розрахунком далекості ефективного вог-
ню БТР (БМП) глибина ротного опорного пункту має ста-
новити до 1 км.
Район оборони батальйону — це ділянка місцевості, що
обмежена з флангів розмежувальними лініями, з фронту —
обрисом переднього краю, а з тилу — розташуванням тило-
вих підрозділів.
Район оборони механізованого батальйону складається
з опорних пунктів механізованих рот, позицій вогневих засо-
бів батальйону і приданих підрозділів, а танкового батальйо-
ну — з опорних пунктів танкових рот і позицій приданих
підрозділів.
Для обгрунтування фронту оборони батальйону визначи-
мо його бойові можливості. Можливості Механізованого (тан-
кового) ‘батальйону щодо знищення танків (БТР, БМП) про-
тивника відбиті в таблиці 4.
Аналізуючи ці можливості, можна зробити висновок, що
механізований батальйон па БМП (танковий батальйон)
здатний відбити до двох танкових або д0 трьох мотопіхот-
них батальйонів противника.
Механізований батальйон на БТР може відбити до одно-
го танкового і до півтора мотопіхотних батальйонів против-
ника. Батальйон противника наступає на фронті 2—2,5 км,
отже механізований (танковий) батальйон здатний успішно
оборонятися на фронті 3—5 км.
Найбільш доцільне розосередження механізованих (тан-
кових) підрозділів в районі оборони батальйону забезпечує
надійну стійкість оборони (див. мал. 5). Проміжки між рот-
ними опорними пунктами мають бути до (000 м. В такому
разі виключається можливість поразки двох рот одним ядер-
ним боєприпасом середньої потужності, фронт оборони ба-
тальйону в цьому випадку складає 3—5 км.
Можливості батальйону щодо знищення живої сили про-
тивника можуть бути обчислені з застосуванням коефіцієнта
бойової ефективності стрілецької зброї. Коефіцієнт бойової
ефективності стрілецької зброї з підготовлених рубежів —
2,1, а з иепідготевлеиих рубежів — 1,0 (див. табл. 4). Для
цього необхідно кількість стрілецького озброєння в батальйо-
ні помножити на коефіцієнт його бойової ефективності. Ме-
ханізований батальйон на БТР має 488 одиниць стрілецької
зброї, її можливості складають:
124
488X2,1 = 1024 чол. В мотопіхотному батальйоні против-
ника 880—890 чол. Таким чином, наш механізований бата-
льно^ може знищити до мотопіхотного батальйону або від-
бити д0 2-х батальйонів противника, що наступає на фронті
4 5 км. Отже фронт оборони батальйону буде до 5 км. Ме-
ханізований батальйон па БМП має можливості: 175X2.1 =
= 95о чол., тобто приблизно так.
Таким чином, механізований (танковий) батальйон може
успицно оборонятися на фронті 3—5 км.
Тактичний взаємозв’язок між ешелонами бойового поряд-
ку бата<льйону передбачає таке взаємне віддалення, при
якому забезпечувалась би можливість швидкого застосуван-
ня снл і засобів, що розташовані в глибині оборони бата-
льному. це необхідно для нарощування зусиль на загрозли-
вому напрямку, для падання допомоги першому ешелону.
Як Показує досвід проведених навчань з підрозділами, від-
далення Між ешелонами в бойовому порядку батальйону
складає д0 1 км. Таке віддалення забезпечує своєчасне вп-
суненця другого ешелону І закриття ВИЛОМІВ, ЩО були ут-
ворені ядерними ударами противника, так і для проведен-
ня коцТратак.	і
Всі підрозділи батальйону здатні організовано пересува-
тися па полі бою в колонах своїм ходом з швидкістю 20—
ЗО^кц/час, з ходу розгортатись з похідного в передбойові і
бойоц, порядки.
Розглянемо маневрові можливості роти другого ешелону
механізованого батальйону. Для визначення можливостей
частцн (підрозділів) щодо маневру силами і засобами ко-
ристуються середніми нормативами, виробленими на досві-
ді багаточвсельннх навчань, основні з них приведені в
табл. 6.
Середні нормативи виконання дій підрозділами	Таблиця 6
1	1 і	І	Нормативи Назва норматпва	пі^озділу |		 		 |	1 в.їєііь і вночі	
За.іні^апця позицій, що займа-	тв (мв)	3 (4) ються	тр (мр) на БМП, (мр на БТР)	5 (7) тб	8 (10)	5 (6) 8 (Ю) 10 (15) 125
Продовження таблиці 6
Назва нормативи
і Нормативи
Назва	за часом
підрозділу ...................
і вдень І вночі
	самохідної (воже- ної) артилерії ВАТР ПТУР	6 (11) 2	9	(14) 2
Рух танкових, механізованих і артилерійських підрозділів па І км	тр, мр, абатр, тб, мб, адн	2-3	2-	-3
Розгортання з передбойового по-	тр (мр)	2		2,5
рядку в бойовий	тб (мб)	4 (4,5)	4,5 (5)	
Розгортання з колони в бойовий	мв	1		1,5
порядок (на рубежі проведення	тр, мр	4		5
контратаки, неплановому вогне-	тб (мб)	10		2
вому рубежі, рубежі розгор-	батр ПТУР	4		6
тання) Розгортання в боновий порядок	тр. мр па БМП	3.8		4, 10
па підготовленому (плановому)	тб (мб) на БМП	3		4
рубежі Розгортання і заняття непід- готовлепп.х вогневих позицій	батр ПТУР адн самохідної (воженої) артилерії	12 (23)	15	(32)
Розгортання і заняття підготов- лених бонових позицій	адн самохідної (воженої) артилерії	2 (18)	12	(27)
Прийняття (уточнення) рішення	тв (мв)	4 (2)	6	(3)
в ході бою і постановка завдань	тр (мр)	10 (5)	15	(7)
	тб (мб)	20 (10)	15	(12)
Користуючись середніми нормативами можна визначити
потрібний час для проведення маневру силами і засобами
з метою наступного виконання завдань оборотного бою.
Мехалізсваннді взвод на БМП зі складу другого ешело-
ну батальйону може здійснити маневр для закриття вилому
в роті першого ешелону за 11 хв.
(Уточнення завдання — 2 хв.- залишення о.пор-ного пунк-
ту — 4 хв., висування на глибину 2 км — 4 хв. і розгортан-
ня з передбойового порядку в бойовий — 1 хв.).
Противнику для виходу на передній край необхідно
12.5—13 хв. (Рубіж безпечного віддалення від боєприпасів
зверхмалої потужності 2 км. 1,5 км до рубежу переходу в
атаку противник буде рухатися зі швидкістю 10—12 км/год.,
час руху — 7,5—8 хвилин. З рубежу переходу в атаку про-
тивник буде рухатися зі швидкістю 6 км/год., час руху —•
5 хв. Загальний час виходу противника з рубежу безпечного
віддалення до виходу па наш передній край оборони скла-
126
дає 12,5—13 хвилин. Таким чином, маневрові можливості
механізованого взводу (роти) дозволяють своєчасно закри-
ти вилом в обороні батальйону. (Час закриття вилому —
11 хв., час виходу противника — 12,5—13 хв.).
Механізована рота на БМП — другий ешелон батальйону
здатна здійснити висування і розгортання для проведення
контратаки за 15 хв. (уточнення завдання — 5 хв., зали-
шання опорного пункту взводами — 4 хв., висування на гли-
бину 2 км — 4 хв. і розгортання з иередбойового порядку в
бойовий — 2 хв.).
Підводячи підсумки всім цим розрахункам, можна зро-
бити висновок, що мб (тб) може успішно обороняти район
по фронті 3—5 км і в глибину 2—2,5 км.
2. Побудова оборони
Побудова оборони роти (батальйону) включає: бойовий
порядок роти (батальйону), систему опорних пунктів і вог
иевих позицій, систему вогню, систему інженерних загород-
жень. Побудова оборони має бути різноманітною, нешаблон-
ною. Вона має відповідати бойовому завданню, задуму дій,
умовам місцевості, забезпечувати стійкість оборони, зрос-
таючу силу вогню і опір противнику, можливість відбиття
атаки переважаючих сил танків і піхоти перед переднім
краєм і знищення його при вклиненні в опорний пункт (рай-
он оборони) роти (батальйону). Основні зусилля в обороні
зосереджуються на передбаченому головному напрямку на-
ступу противника і утриманні найбільш важливого району
(об’єкта) місцевості.
Бойовий порядок роти складається з бойових порядків
взводів і вогневих засобів, що залишаються в безпосередньо-
му підпорядкуванні! командиру роти в залежності від зав-
дань і характеру місцевості він будується в один або два
ешелони (схема 9). Одноешелониа побудова звичайно засто-
совується при недоліку сил і засобів на важжодоступній для
дій противника місцевості, при обороні і в другому ешело-
ні батальйону (схема 10).
В один ешелон може будуватися оборона прн діях в скла-
ді батальйону в глибині оборони, а також на другорядному
напрямку, під час бою в смузі 'Забезпечення або на передо-
вій позиції. Побудова бойового порядку іроти в один ешелон
дозволяє залучити до одночасної участі в бою більшу кіль-
кість сил і засобів роти, що забезпечує максимальне вико-
ристання їх вогневих можливостей і створення високоефек-
127
тпвної системи вогню. При обороні роти па напрямку зосе-
редження основина зусиль батальйону і доступному для дій
танків бойовий порядок шикується звичайно в два ешелони.
Перший ешелон призначений для нанесення противнику
максимального ураження вогнем всіх засобів перед переднім
краєм оборони і для стійкого утримання важливих ділянок
місцевості (об'єктів) на передньому 'краї. В його склад вхо-
дять механізовані (танкові) взводи з засобами посилення.
Другий ешелон механізованої (танкової) роти призначе-
ний головним чином для стійкого утримання ділянок місце-
вості (об’єктів) в глибині оборони і для знищення противни-
ка, то прорвався в глибину ротного опорного пункту. Своє
завдання він звичайно виконує вогнем з зайнятого опорного
пункту, а при сприятливих умовах і засобом проведення
контратак разом з другим ешелоном старшого командира
(начальника).
При одноешелопному шикуванні бойового порядку роти
в його склад будуть входити всі механізовані (танкові) взво-
ди з їх засобами посилення. При двоешелонному шикуванні
бонового порядку в складі першого ешелону роти будуть два
взводи, а в другому ешелоні однії взвод. В залежності від
характеру місцевості взводи в опорному пункті механізова-
ної (танкової) роти можуть розташовуватися кутом назад,
мати уступне або інше розташування (див. схему 9, 10).
Бойовий порядок батальйону складається з бойових по-
рядків рот з засобами посилення, резерву і вогневих засо-
бів, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні ко-
мандира батальйону.
В залежності від завдання і характеру місцевості бойо-
вий порядок батальйону шикується в два або один ешелон
(схема II).
При одноешелонному шикуванні бойового порядку виді-
ляється резерв у складі не менше взводу. Частина засобів
може залишатися в безпосередньому підпорядкуванні коман-
дира батальйону.
Першому ешелону батальйону належить вирішальна роль
в завдаванні втрат противнику і в стійкому утриманні міс-
цевості на передньому краї оборони. До складу першого еше-
лону, як правило, включаються дві посилені роти.
Другий ешелон батальйону призначений для утримання
опорного пункту в глибині оборони, а у випадку нанесення
противником ядерних ударів — для закриття вилому або за-
міни підрозділів першого ешелону, що втратили боєздат-
128
ність: для знищення диверсійно-розвідувальних груп, а при
сприятливих умовах і для проведення контратаки самостій-
но або разом з силами і засобами старшого начальника. В
другому ешелоні батальйону буде знаходитися, як*правило,
рота. Механізованому (танковому) батальйону танкові (ме-
ханізовані) підрозділи звичайно перепідпорядковуються ро-
тами і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танко-
ві підрозділи і механізовані підрозділи на бойових машинах
піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вог-
невих засадах.
Мінометна батарея і гранатометішн взвод звичайно за-
лишаються в підпорядкуванні командира батальйону і ви-
користовуються, як правило, в повному складі для 'підтрим-
ки бою механізованих рот першого ешелону; іноді гранато-
метиий взвод в повному складі може придаватися механізо-
ваній роті, що обороняється на напрямку зосередження ос-
новних зусиль батальйону, або по відділеннях — ротах пер-
шого ешелону. Грапатометпий взвод розташовується між
взводними або ротними опорними пунктами або на флангах.
Протитанковий взвод батальйону, як правило, залиша-
ється у підпорядкуванні командира батальйону, займає
район зосередження і використовується, як правило, в пов-
ному складі па танконебезпечному напрямку для відбиття
атак танків і інших броньованих машин противника, прикрит-
тя відкритого флангу і забезпечення висування і розгортання
другого ешелону (резерву) батальйону для контратаки. Він
звичайно знаходиться на вогневих позиціях в готовності до
відбиття атак танків і бронеоб’єктів противника або до ви-
сування на підготовлені рубежі розгортання. Таких рубежів
готується два-три. На закритті і пересіченій місцевості взвод
в певному складі або по відділеннях може придаватися ро-
там першого ешелону.
Зенітно-ракетний взвод, як правило, залишається в без-
посередньому підпорядкуванні командира батальйону і роз-
ташовується в опорних пунктах рот і в районі командно-
спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалось
надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.
Підрозділи тилу батальйону призначені для технічного і
тилового забезпечення підрозділів. Вони звичайно розташо-
вуються: за першим ешелоном — пункт технічного спосте-
реження, ремонтно-евакуаційна група, за другим ешелоном —
пункт бойового харчування, заправний і продовольчий пунк-
ти на віддалені,що забезпечує скритність їх .розташування і
129
зручність в забезпеченні матеріальними засобами. З досвіду
іх віддалення від переднього краю оборони складають 2.5—
3,5 км. Підвезення боєприпасів та інших матеріальних засо-
бів в підрозділах здійснюється вночі.
Медичний пункт батальйону, як правило, розміщується
за підрозділами другого ешелону, медичний пост роти і пункт
бонового харчування роти розгортаються в опорному пункті
роти, в закритому місці, доступному для підходу транспорту.
В залежності від обставин, в бойовий порядок роти (ба-
тальйону) можуть входити бронегрупа і вогневі засади.
Бронегрупа роти (батальйону) створюється з метою під-
вищення активності оборони і своєчасного підсилення її стій-
кості на найбільш загрозливих напрямках, закриття вило-
мів, що утворилися в результаті вогневих ударів противника.
Бронегрупа вирішує завдання, що вимагають стрімких, ма-
неврених дій і ефективного вогневого ураження противника.
В її склад можуть входити декілька танків і бойових машин
піхоти, бронетранспортерів (звичайно без десанту), виділе-
них з підрозділів ‘першого і другого ешелонів, що обороня-
ються поза напрямами і зосередженням вогневих зусиль.
Танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), призна-
чені для дій в складі бронегрупи, з зайняттям оборони мо-
жуть перш за все розташовуватися і готуватися до бою в
своїх взводних опорних пунктах. У встановлений час вони зо-
середжуються в районі, що має надійні захисні засоби (в
ярах, па зворотних схилах висот, в лісі та інших укритих
місцях), старанно маскуються і готуються до виконання по-
ставлених бронегрупі завдань або до зайняття оборони в
своїх взводних опорних пунктах. Командиром групи може
бути призначений: в батальйоні — один з командирів взво-
дів роти другого ешелону, в роті — один з заступників ко-
мандирів ВЗВОДІВ.
Вогнева засада виставляється з метою нанесення про-
тивнику максимальної поразки раптовим вогнем прямою на-
водкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухо-
вих загороджень. У вогневу засаду може виділятися взвод
(відділення, танк), посилений вогнеметниками і саперами.
Підрозділ, виділений у вогневу засаду, завчасно займає по-
зицію і старанно маскується. Позиції вогневої засади виби-
раються звичайно на таиконсбезпечних напрямках в районах
оборони (опорних .пунктах) в проміжках між ними або на
флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої
130
засади є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни
населених пунктів, галявини лісу і кущі.
Для забезпечення підрозділів від рантового нападу про-
тивника і заборони ведення ним розвідки від батальйону пер-
шого ешелону висипається бойова охорона. Якщо перед фрон-
том батальйону створена передова позиція, бойова охорона
не висипається. Склад бойової охорони — звичайно підсиле-
ний взвод. Віддалення від передового краю оборони — до
2 км. Управління бойовою охороною здійснює командир ба-
тальйону. В будь-яких умовах, крім бонової охорони, в під^
розділах батальйону організується безпосередня охорона.
Батальйонний район оборони устатковується трьома-чо-
тирма траншеями, опорний пункт механізованої ротн устат-
ковується двома траншеями. В батальйонному районі обо-
рони ротні опорні пункти мають перехоплювати своїм розта-
шуванням і вогнем найбільш можливі напрямки наступу про-
тивника. Для кругової оборони ротного опорного пункту ши-
роко використовуються ходи сполучення. Траншеї і ходи спо-
лучення мають забезпечувати зручність ведення вогню, ук-
рите розташування особового складу і шогневих засобів,
швидкий і скрптнй маневр підрозділів по фронті і в глиби-
ну. Пе.рша траншея першої позиції є переднім краєм обо-
рони. Передній край призначається старшим командиром.
Перша траншея вибирається за можливістю за природними
протитанковими перешкодами. Вона має забезпечувати доб-
ре спостереження за противником, найкращі умови для ве-
дення вогню перед переднім краєм, на флангах, в проміжках
і з глибини оборони. Друга траншея устатковується па від-
даленні 300—600 м від першої. В цьому випадку обороняючі
її підрозділи можуть своїм вогнем підтримати підрозділи,
Що займають першу траншею.
Третя (четверта) траншея устатковується па віддаленні
600—1000 м від другої (третьої) траншеї. В цьому випадку
підрозділи, що її охороняють, можуть вести вогонь у смузі
між другою і третьою (четвертою) траншеями. Крім цього,
вони можуть використовувати її як вихідне положення для
маневру на напрямки, що їм загрожують.
Ходи сполучення використовуються для скріпного манев-
ру підрозділів, ведення бою з противником, що вклинився в
оборону, а також для евакуації ранених, подавання боєпри-
пасів і провіанту. Ходи сполучення відкопуються так, щоб на
ЬОЖННЙ взвод було не менше одного ходу сполучення від
Першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного
131
ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої).
Це дозволить у випадку необхідності в короткі строки орга-
нізувати кругову оборону.
Траншеї і ходи сполучення мають відкопуватися повного
профілю. В них для особового складу влаштовуються пере-
криті дільниці, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпа-
сів та інших матеріальних засобів відкопуються піші і рів-
чаки.
Система вогню в обороні — це організоване за єдиним
планом сполучення підготовленого вогню всіх видів звичай-
ної зброї підрозділу із задумом бою, з врахуванням харак-
теру місцевості та інженерних загороджень.
Система вогню роти (батальйону) в обороні включає:
—	дільниці зосередженого і рубежі загороджувального
вогню артилерії і міно-метів, підготовлені на підступах до
оборони, перед переднім краєм, на флангах, в проміжках між
ротними опорними пунктами і в глибині оборони;
—	зони вогню протитанкових засобів і суцільного багато-
шарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, в
проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в
першу чергу танків і інших броньованих машин противника;
—	підготовлений маневр вогнем з метою його зосереджен-
ня в короткі строки на будь-якому загрожувапому напрям-
ку або дільниці.
Вона будується >з розрахунком вогневих можливостей всіх
видів зброї роти (батальйону), приданих вогневих засобів,
їх тісної взаємодії в сполученні з інженерними загороджен-
нями і природними перешкодами.
Основу системи вогню батальйону складає протитанковий
вогонь. Він включає організований вогонь артилерії, танків
і протитанкових засобів для знищення танків противника
вогнем прямою наводкою перед переднім краєм і в глибині
оборони.
Танки, бойові машини піхоти, установки ПТК.Р та інші
протитанкові засоби розповсюджуються в опорному пункті
роти (батальйонному районі оборони) приховано, розосе-
реджено, з врахуванням рельєфу місцевості і так, щоб вони
могли вести вогонь на граничну далекість, уражати проти-
вника фланговим, перехресним і кінджальпим вогнем, мати
вогневий зв’язок між собою і створювати вогневі мішки. На
вогневих позиціях танків і артилерії створюються додаткові
запаси боєприпасів.
Вогневий мішок — дільниця місцевості перед переднім
132
краєм або в глибині оборони, по якій з флангів і з фронту
підготовлений вогонь високої щільності всіх або більшої час-
тини вогневих засобів підрозділу з метою завдання макси-
мальної поразки (втрат) противнику в короткий строк. Він
створюється засобом умілого розташування опорних пунктів
взводів (рот) і вогневих засобів з розрахунком умов місце-
вості так, щоб місцевість в його межах прострілювалась пе-
рехресним, фланговим і фронтальним вогнем всіх засобів. В
ході оборонного бою вогневі мішки можуть створюватися ма-
невром вогню, вогневими засобами і підрозділами.
У межах вогневого мішка встановлюються мінно-вибухо-
ві загородження, готується вогонь артилерії та мінометів і
зосереджений вогонь стрілецької зброї.
Розміри вогневого мішка можуть бути: при створенні його
перед переднім краєм оборони — 900—1000 м у глибину, в
глибині району оборони ( опорного пункту) — 500—600 м
по фронті і до 1000 м у глибину.
Зосереджений вогонь ведеться по конкретно виявленій ці-
лі або групі цілей кількома танками, бойовими машинами
піхоти (бронетранспортерами), кулеметами, автоматами та
іншими вогневими засобами, а також одним або кількома
підрозділами роти. Він ведеться на таких далекостях: з
КПВТ — 2000 м, ПКТ — 1000 м. кулех^етів і автоматів —
800 м. Під час ведення зосередженого вогню підрозділами
ця далекість збільшується і складає для механізованого взво-
ду на БМП — 2,5 км, танкового — 3,5 кім, для механізованої
роти на БМП — 4 км, танкової — 5 км.
Дільниці зосередженого вогню звичайно призначаються по
вузлах доріг, переправах, дефіле, лісних просіках- та інших
дільницях місцевості, які ускладнюють дії противника або
ущільнюють його бойовий порядок. їх розміри визначаються
вогневими можливостями підрозділів. За шириною вони ма-
ють відповідати розміру зони осколкової дії снаряда і скла-
дати 40 м на гармати для танків і 25 м для БМП. Виходячії
з цього, дільниці зосередженого вогню можуть бути: для тан-
кового взводу — 120 м по фронті і 100 м по глибині; для
взводу БМП — до 75 м по фронті і до 50 м по глибині. Під
час ведення стрільби зі стрілецької зброї ширина дільниці
зосередженого вогню призначається із врахуванням забез-
печення щільності вогню — 10—12 куль на 1 м ширини фрон-
ту і залежить від кількості вогневих засобів, які приймають
участь у бою. При штатному укомплектуванні підрозділів
Дільниця ЗВ для взводу іможе бути до 150 м і роти до 300 м.
133
Для забезпечення вогню з танків і БМП по дільниці ЗВ
у нічний час або в умовах поганої вндності, готуються дані
для стрільби за допомогою бокового рівня та азимутального
показника.
Бойові машини піхоти та танки розташовуються в опор-
ному пункті роти (взводу) по фронті і у глибину на відставні
до 260 м один від одного, а бронетранспортери на вогневих
позиціях в глибині опорного пункту ротн (взводу) в .місцях,
які забезпечують ведення вогню переважно з боку флангів
і в проміжки.
Для всіх вогневих засобів, крім головних, готуються за-
пасні, а для чергових вогневих засобів і тимчасові вогневі
позиції.
З метою введення противника в оману відносно системи
вогню та розташування вогневих засобів можуть призначати-
ся гармати, які кочують, танки та бойові машини піхоти.
Систему вогню командир роти (батальйону) організує
під час постановки завдань та організації взаємодії. При
цьому підрозділам (вогневим засобам) призначаються сму-
ги вогню (сектори обстрілу) та додаткові сектори обстрілу і
дільниці З В.
Смуга вогню підрозділу по фронті має бути не менша,
ніж ширина опорного пункту (району оборони) та вказуєть-
ся на місцевості (карті, схемі) чотирма орієнтирами: спочат-
ку справа, потім зліва від себе в глибину. Глибина смуги
вогню визначається далекістю ефективного вогню засобів
підрозділів.
Для прикриття вогнем стиків та проміжків між підрозді-
лами смуги вогню сусідніх підрозділів мають перекривати-
ся на відстанях 400—500 м від переднього краю.
БМП (БТР), танкам, кулеметам та іншим вогневим за-
собам вказуються сектори обстрілу. Вогонь ручних проти-
танкових гранатометів готується в смутах своїх відділень.
Система вогню вважається за готову тоді, коли вогневі
засоби зайняли позиції, підготовлені дані для стрільби та є
необхідна кількість боєприпасів.
Система інженерних загороджень включає мінні поля,
групи мін, вузли загороджень, завали та інші перешкоди,
підготовлені до зруйнування, заміновані об’єкти. Бонн го-
туються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у
проміжках та на флангах роти (батальйону) на всю глиби-
ну оперного пункту ротн (району оборони батальйону).
Система інженерних загороджень будується відповідно
134
задуму бою, у сполученні із системою вогню, природними
перешкодами та з урахуванням маневру своїх підрозділів та
сусідів. Основу системи загородження складають мінно-ви-
бухові загородження.
Бонове забезпечення в роті (батальйоні) в обороні вклю-
чає до себе розвідку, охорону, захист від зброї масового ура-
ження, радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, ін-
женерне, хімічне забезпечення та охорону.
Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підго-
товку противника до наступу, виявити ного сили, можливі
напрямки дій та час переходу до наступу, місця позицій ар-
тилерії та інших вогневих засобів, а з початком наступу уточ-
нити ного склад, наявність резервів та напрямок їх висуван-
ня. Вона ведеться спостереженням, підслуховуванням, пошу-
ками, в ході бою бойовими розвідувальними дозорами.
Мета охорони — не допустити того, щоб розвідка про-
тивника проникла до району дій своїх підрозділів, виключи-
ти несподіванії^ напад на них наземного противника, його
повітряних десантів (аеромобільних пруп), забезпечити під-
розділам, які охороняються, час та вигідні умови для роз-
гортання та вступу до бою.
Захист від зброї масового ураження1 та запалювальної
зброї досягається використанням окопів, траншей, ходів спо-
лучення, перекритих щілин, бліндажів, сховищ та укрить, за-
собів індивідуального захисту, а також захисних властивос-
тей місцевості-та техніки.
Тактичне маскування в обороні проводиться з метою вве-
дення противника в оману щодо напрямку зосередження го-
ловних зусиль, побудови бонового порядку, контура, обрису
переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання
опорного пункту (району оборони), напрямку та часу здійс-
нювання маневру.
Головними завданнями інженерного забезпечення в обо-
роні є: фортифікаційне обладнання опорного пункту (району
оборони); улаштування загороджень; виконання інженерних
заходів щодо маскування; підготовка шляхів маневру; добу-
вання, очистка води та обладнання пункту водопостачання.
Головними завданнями хімічного забезпечення в обороні
є: радіаційна та хімічна розвідка в опорному пункті (районі
оборони) та на вогневих рубежах; проведення спеціальної
обробки, дегазації (дезипфекції) фортифікаційних споруд та
окремих дільниць місцевості; використання запалювальної
зброї, а також маскування підрозділів аерозолями (димами).
135
Командир роти керує підрозділамп з командно-спостереж-
ного пункту. Командно-спостережний пункт роти обладнуєть-
ся звичайно в глибині опорного пункту на відстані до 800 м
від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпе-
чується спостереження за місцевістю перед фронтом і на
флангах оборони роти, а також проглядання за можливістю
всього опорного пункту та зручність управління підрозділами
в ході бою.
Дільниця місцевості, де розташовується КСП, має мати
добрі маскувальні та захисні властивості п не мати поруч
яскраво виражених орієнтирів.
Командно-спостережний пункт батальйону обладнується
за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на від-
стані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.
КСП командира батальйону за можливістю обладнується
у важко-доступному для танків місці.
Він має забезпечити спостереження за місцевістю, діями
противника та своїх підрозділів.
3. Підготовка оборони
Підготовка оборони являє собою цілий комплекс заходів,
які проводить командир роти (батальйону) в інтересах ус-
пішного виконання завдань, що поставили.
Підготовка оборони в роті (батальйоні) починається з
одержання бойового завдання від старшого командира. Вона
включає: організацію бою (прийняття рішення, постановку
бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію
взаємодії та системи вогню, всебічного забезпечення бою та
управління, розробку схеми опорного пункту роти (району
оборони батальйону); підготовку роти (батальйону) до ви-
конання бойового завдання; зайняття оборони, створення бо-
йового порядку та системи вогню; інженерне обладнання
опорного пункту (району оборони); організацію та проведен-
ня виховної роботи; практичну роботу командира роти (ба-
тальйону, його заступників і штабу) в підпорядкованих під-
розділах та інші заходи.
Тривалість та порядо-к роботи командира роти (батальйо-
ну) щодо організації бою в обороні залежить від умов пе-
реходу до оборони, завдання, яке одержали, віддалення про-
тивника та його дій, характеру місцевості та наявності часу.
Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсут-
ності зіткнення з противником, командир роти (батальйону)
приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів,
136
своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає боно-
вий наказ, організує взаємодію та систему вогню, всебічне
забезпечення бою та управління. Потім виводить роту (ба-
тальйон) в указаний опорний пункт (район оборони) та ор-
ганізує ного інженерне обладнання.
При переході до оборони в умовах безпосереднього зітк-
нення з противником організація її буде складнішою.
Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах
безпосереднього зіткнення з противником, командир ротгі
(батальйону) з’ясовує його, організує захоплення і закріп-
лення вказаного (вигідного) рубежу. Завдання щодо захоп-
лення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів корот-
кими бойовими розпорядженнями, які передають по техніч-
них засобах зв’язку. З виходом на указаний рубіж і в інте-
ресах його закріплення /оманднр роти (батальйону) органі-
зує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення
флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї
масового ураження.
В ході закріплення рубежу командир роти (батальйону)
приймає рішення щодо оборони згідно з одержаним завдан-
ням, ставить завдання підрозділам, організує взаємодію та
систему вогню, управління, захист від зброї масового ура-
ження та високоточної зброї противника, дає вказівки з го-
ловних питань всебічного забезпечення бою, організує інже-
нерне обладнання опорного пункту (району оборони). Далі,
як тільки дозволить обстановка, він проводить рекогносци-
ровку, в ході якої уточнює завдання підрозділам і порядок
взаємодії.
Прийняття рішення є головною складовою частиною орга-
нізації боно, тому що всі подальші організаційні заходи про-
водяться на основі та згідно з рішенням, яке прийняте.
Рішення приймається командиром ротн (батальйону) од-
ноособово па основі з’ясування завдання та оцінки обста-
новки.
З’ясовуючи одержане завдання, командир роти (баталь-
йону), повинен зрозуміти задум командира батальйону (бри-
гади, полку), напрямок зосередження основних зусиль і рай-
они місцевості, від утримання яких залежить стійкість обо-
рони, бойовий порядок і побудова оборони батальйону (бри-
гади, полку), порядок вогневого ураження противника при
підході його до оборони, розгортанні та переході до атаки,
порядок розгрому противника, який вклинився в оборон^' та
напрямок контратак, завдання, місце та роль роти (баталь-
137
йону) в'бою; становище, завдання сусідніх підрозділів й умо-
ви взаємодії з ними; час готовності до виконання завдання,
що поставили.
При оцінці обстановки командир роти (батальйону) вив-
чає та оцінює: противника, свої війська; сусідів; місцевість;
радіаційну, хімічну та біологічну обстановку. Крім того, ко-
мандир враховує стан погоди, пору року та доби.
Даючи оцінку противникові, командир ротн (батальйону)
ви/вчає склад, становище та можливий характер його дій без-
посередньо перед фронтом оборони роти (батальйону) і на
флангах, можливі напрямки головного удару противника,
місця можливого розташування засобів масового ураження,
наявність резервів та можливий характер їх використання,
місця розміщення пунктів управління і можливі рубежі роз-
гортання. У висновках із оцінки противника командир роти
(батальйону) визначає район місцевості, від удержання яко-
го залежить стійкість оборони; напрямок зосередження ос-
новних зусиль; як побудувати бойовий порядок; завдання
штатних підтримуючих, приданих підрозділів, порядок ура-
ження противника вогнем штатних та приданих засобів.
У висновках з оцінки своїх, приданих та підтримуючих
підрозділів командир роти (батальйону) намічає: які під-
розділи доцільно використати на напрямку зосередження го-
ловних зусиль; склад першого та другого ешелонів (резер-
ву), розподіл сил та засобів підсилення; заходи щодо попов-
нення підрозділів матеріальними засобами та відновлення
техніки.
Коли командир роти (батальйону) закінчує оцінку про-
тивника, своїх, приданих та підтримуючих підрозділів, він
визначає співвідношення сил та засобів.
У результаті оцінки сусідів необхідно визначити: як впли-
вають їхні бойові дії на виконання завдання роти (батальй-
ону), які заходи провести щодо забезпечення флангів та про-
міжків, порядок взаємодії та зв’язку з ними.
Оцінка місцевості звичайно створюється в сукупності з
оцінкою кожного елементу обстановки. У висновках з оцін-
ки місцевості доцільно визначити можливий напрямок голов-
ного удару противника, можливі рубежі розгортання його
танків, піхоти, вогневі позиції артилерії та місця пунктів уп-
равління противника, межі взводних (ротних) опорних пунк-
тів, дільниці для мінно-вибухових загороджень, місця влаш-
тування укрить та бліндажів, напрямки контратак другого^
ешелону (резерву), вогневі рубежі танкових та мсханізова-
138
них рот на БМП, вогневі позиції штатних і приданих вогне-
вих засобів, місця вогневих засад та гармат, які кочують,
танків (Б.МП), місце командно-спостережного пункту, райони
розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу.
У висновках з оцінки радіаційної, хімічної та біологічної
обстановки треба визначити: ступінь впливу обстановки на
виконання бойового завдання роти (батальйону), заходи що-
до захисту особового складу; сили та засоби для ведення
розвідки та їхні завдання: порядок забезпечення підрозділів
засобами захисту.
В результаті з’ясування завдання та оцінки обстановки
командир роти (батальйону) приймає рішення, в якому ви-
значає: задум бою; бонові завдання підрозділам; головні
питання взаємодії; організацію управління, крім того, в рі-
шенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та
морально-психологічної підготовки особового складу.
Основу рішення складає задум бою, в якому визначають-
ся: напрямок зосередження головних зусиль і райони місце-
вості, від утримання яких залежить стійкість оборони; засо-
би відбиття наступу та знищення противника, який уклинив-
ся в оборону (якого противника, де, в якій послідовності І як
розбити з показанням порядку вогневою ураження та захо-
дів, щоб його обманути); бойовий порядок та система опор-
них пунктів і вогневих позицій.
Прийняте рішення командир роти (батальйону) оформ-
лює на своїй робочій карті.
’ Рекогносцировка проводиться командиром роти (баталь-
йону) з метою вивчення місцевості та противника, а також
для уточнення на місцевості рішення, прийнятого по карті н
доведення бойових завдань підрозділам. До участі в реког-
носцировці залучаються командири взводів (рот), а також
командири приданих та підтримуючих підрозділів. Перед ви-
їздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх коман-
дирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, ука-
зати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і питан-
ня, що відпрацьовуються, засоби й порядок руху, а також
заходи з охорони та досягнення секретності роботи.
Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально
виділеного підрозділу (групи) або підрозділу, який обороня-
ється на даному напрямку. Для проведення рекогносциров-
ки вибирається місце, яке одночасно забезпечує секретність
роботи і добре спостереження за противником.
Робота командира роти (батальйону) при проведенні ре-
139
когносцировкп починається з орієнтування. Потім командир
роти (батальйону) вивчає місцевість, указує орієнтири та
уточнює:
—	положення, можливі шляхи висування (початкові рай-
они) та рубежі розгортання противника, можливі танконе-
бгзпечні напрямки;
—	контур, обрис переднього краю, опорний пункт (район
оборони), розмежувальні лінії та завдання роти (батальй-
ону) ;
—	напрямок зосередження головних зусиль і райони міс-
цевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;
—	зображення траншей та ходів сполучення, взводні
(ротні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаш-
тування вогневих засад і район розташування бровегрупн,
коли вона створюється;
—	позиції приданого танкового механізованого підрозді-
лу та інших засобів підсилення;
—	смуги вогню взводів (рот) та дільниці зосередження
вогню; головні та резервні (тимчасові) позиції штатної та
приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сектори
обстрілу), дільниці зосередженого та рубежі загороджуваль-
ного вогню підрозділів (вогневих засобів), які призначають-
ся для забезпечення флангів та стиків із сусідами н проміж-
ків між взводами (ротами); основні, запасні (тимчасові),
стартові (вогневі) позиції зенітного підрозділу й шляхи його
маневру; напрямки й рубежі розгортання для контратак; вог-
неві рубежі для танкової роти та механізованої роти на БМП,
які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для
броиегрупи;
—	черговість і строки інженерного обладнання, місця
влаштування мінно-вибухових та інших загороджень її про-
ходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних
пунктів, позицій і траншей;
—	заходи для захисту від зброї масового ураження та
високоточної зброї противника, забезпечення стиків та флан-
гів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідуваль-
них груп, дій підрзоділів уночі та в інших умовах обмеженої
вндності;
—	місця командно-спостережного та розташування під-
розділів технічного забезпечення й тилу, а також автомобі-
лів механізованих підрозділів.
Командир батальйону в залежності від наявності часу
може проводити рекогносцировку послідовно в усіх опорних
140
пунктах або в тих. які розташовані в районі зосередження
основних зусиль батальйону. На другорядному напрямку в
ньому випадку він може доручити провести рекогносцировку
начальникові штабу.
Бойові завдання командир роти (батальйону) ставить ус-
ним наказом, а також бойовими розпорядженнями. Засоби
постановки завдань залежать від умов переходу до оборони.
При постановці бойових завдань командир роти (баталь-
йону) в бойовому наказі вказує:
— взводам (ротам) першого ешелону — засоби підси-
лення; опорні пункти та напрямки зосередження основних
зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення про-
тивника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх
зображення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу н діль-
ниці зосередженого вогню; якими силами та засобами забез-
печити фланги, стики, проміжки і хто несе відповідальність
за них; хто підтримує;
—	взводу (роті) другого ешелону — те ж, що і взводам
(ротам) першого ешелону, і для ротн додатково напрямки н
рубежі розгортання для контратак; для танкової роти й ме-
ханізованої роти на БМП, крім того — вогневі рубежі;
—	резерву — район зосередження (опорний пункт), зав-
дання до виконання яких бути готовим; для танкової ротн й
механізованої роти на БМП, крім того, — вогневі рубежі;
—	бропегрупі — склад, район і час зосереджень в ньому,
вогневі рубежі та завдання, до виконання яких бути готовою;
—	вогневій засаді — склад, місце, завдання щодо зни-
щення противника, який наступає, та порядок дій після ви-
конання завдання;
—	приданим підрозділам артилерії та мінометній (арти-
лерійській батареї — порядок підтримки вогнем бойової охо-
рони, завдання щодо вогневого ураження противника при
Підході до переднього краю оборони та розгортання, пере-
ході до атаки, вклиненні в оборону та підтримці контратаки
Другого ешелоне; головні та запасні (тимчасові) вогневі по-
зиції;
— гранатометпому взводу — завдання щодо підтримки
рот першого ешелону та відбуття атаки піхоти противника;
основні та запасні позиції, смугу вогню, додатковий сектор
обстрілу, дільниці зосередженого й рубежі загороджу,валь-
,,ого вогню;
протитанковим підрозділам — місце в бойовому по-
рядку та напрямки можливих дій, рубежі розгортання, по-
ні
рядок їх зайняття та завдання, до виконання яких бути го-
товими; сигнали відкриття та гіршіиненця вогню, порядок дій
після виконання завдання;
—	зенітно-ракетному взводу — завдання, стартові (вог-
неві) позиції, сектори для розвідки повітряного противника
та ведення вогню, час та ступінь готовності, порядок веден-
ня вогню;
—	підрозділу, призначеному до бонової охорони, — по-
зицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтрим-
ки, порядок виклику їх вогню та порядок відходу.
У шостому пункті бойового наказу, крім часу готовності
до виконання завдання, вказуються також час, коли лреба
зайняти оборону, готовність системи вогню та інженерних
зосереджень, черговість та строки виконання заходів з мас-
кування та інженерного обладнання опорного пункту (рай-
ону оборони).
При переході до оборони в умовах безпосереднього зітк-
нення з противником не можна зібрати разом всіх команди-
рів. Бойові завдання в цьому випадку доводяться за допо-
могою бойових розпоряджень, як правило, во радіо. В бо-
йовому розпорядженні командир роти (батальйону) вказує:
короткі висновки з оцінки противника; об’єкти, які вража-
ються в інтересах взводу (роти) засобами старшого коман-
дира; бойове завдання взводу (роті) та час готовності сис-
теми вогню. Якщо необхідно, в бойовому розпорядженні мо-
жуть указуватися завдання сусідів та інші дані. Коли оборо-
на організується в умовах відсутності безпосереднього зітк-
нення з противником, командир роти (батальйону) на міс-
цевості віддає бойовий наказ.
Взаємодію командир роти (батальйону) організує за зав-
даннями, можливими напрямками наступу противника та ва-
ріантами дій підрозділів. Взаємодія в обороні організується
методом указівок або методом доповідей командирів підпо-
рядкованих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій
своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розигра-
шем основних тактичних епізодів щодо можливих варіантів
дій. В умовах надто обмеженого часу взаємодія організу-
ється методом вказівок.
Завданнями, за якими організується взаємодія в оборо-
ні є:
—	поразка противника під час його висування до перед-
нього краю оборони, розгортання та переходу до атаки (в
початковій позиції для наступу);
142
—	відбиття атаки танків і піхоти противника перед пе-
реднім краєм оборони;
—	знищення противника, який уклинився в оборону.
Організуючи взаємодію, командир ротн (батальйону) уз-
годжує дії взводів (рот) між собою, з діями бропегрупи, вог-
невих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів
та сусідами по знищенню противника. Для цього командир
роти (батальйону) повинен:
—	уточ'витн вогневі завдання артилерійським, грапато-
метпому та протитанковому підрозділам;
—	визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових
машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплек-
сів та інших протитанкових засобів по противнику, а також
дільниці зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш
важливих напрямках та порядок його ведення;
—	узгодити дії підрозділів, які обороняють передову по-
зицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого еше-
лону, підрозділів приданої та підтримуючої артилерії щодо
утримання передової позиції (позиції бойової охорони) та
порядок обходу підрозділів, які її обороняють;
— узгодити дії рот першого та другого ешелонів з діями
бронегрупи, артилерійських, гранатометного та протитанко-
вого підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу,
а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих
засадах, та вогневих засобів, які кочують, щодо відбиття
атак танків і піхоти противника, відсічення піхоти від тан-
ків, знищення противника перед переднім краєм, на флан-
гах, у проміжках і на стиках із сусідами, при вклиненні його
в оборону і щодо боротьби із повітряними десантами против-
ника;
—	вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках
та вертольотах противника зенітними та механізованими
(танковими) підрозділами, способи та сигнали розпізнаван-
ня своїх літаків, а також визначення свого розташування;
'згодити порядок дії авіанавідпнків та постів (пунктів) виз-
начення;
—	визначити кому, які і де мати чергові вогневі засоби,
а також порядок знищення розвідки противника;
—	повідомити про сигнали оповіщення, управління та
взаємодії.
При організації взаємодії командир ротн (батальйону)
особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника,
маневру силами та засобами з метою вчасного підсилення
143
оборони у загрозливих напрямках, порядку визначення шля-
хів маневру, проходів у загородженнях та переходів крізь
перепони; визначення способів дії підрозділів у випадку ви-
користання противником зброї масового ураження та захо-
дів щодо маскування.
При узгодженні питань взаємодії з командиром сусід-
ньої роти (батальйону) взаємно уточнюють бойові завдання
рот (батальйонів), розмежувальні лінії, завдання флангових
підрозділів; організацію системи вогню на флангах та в про-
міжках; місця установлення мінно-вибухових загороджень;
порядок дій підрозділів у випадку вклинення противника в
проміжок між ротами (батальйонами); вогневі кордони рот
другого ешелону на БМП, напрями контратак; місця розта-
шування командно-спостережних пунктів; порядок взаємо-
інформації та надання допомоги; радіодаві (при належнос-
ті до різних частин).
Командир роти (батальйону) другого ешелону, крім того,
уточнює порядок взаємодії з ротами (батальйонами) першо-
го ешелону; визначає порядок дій для закриття виломів, які
утворилися в наслідок вогневих (ядерних) ударів противни-
ка і готують контратаки у вказаних йому напрямках. Коман-
дир танкової роти (батальйону) та командир механізованої
роти (батальйону) на бойових машинах піхоти підготовлю-
ють вогневі рубежі і встановлюють порядок їх зайняття в
ході бою.
Систему вогню командир роти (батальйону) організує під
час рекогносцировки, а також при постановці завдань під-
розділам і організації взаємодії. Якщо рота (батальйон) пе-
реходить до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з
противником, система вогню організується при постановці
завдань взводам (ротам) щодо закріплення вигідного чи до-
сягнутого рубежу (кордону). В подальшому вона розгорта-
ється відповідно до прийнятого рішення. Організуючи сис-
тему вогню, командир роти (батальйону) визначає завдання
артилерійським, танковим та механізованим підрозділам що-
до відбиття противника на підступах до оборони, при роз-
гортанні та переході до атаки, під час бою за позицію бо-
йової охорони, за утримання опорного пункту (району обо-
рони) та при нанесенні контратак. На найбільш імовірних
напрямках наступу противника командир батальйону осо-
бисто вказує на місцевості вогневі позиції танків бойових
машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керова-
них ракетних комплексів, гранатометів та їхні сектори об-
144
стрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрі-
лецької зброї.
Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зо-
на суцільного багатошарового вогню, глибина — до 400 м.
Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед
третьою траншеєю.
Мертві простори, прострілювані вогнем гармат прямою
наводкою та із стрілецької зброї, мають уражатися вогнем
артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.
При організації всебічного забезпечення бою командир
роти (батальйону) дає вказівки щодо основних видів бойово-
го забезпечення, технічного і тилового забезпечення.
Бойове забезпечення роти (батальйону) в обороні вклю-
чає: розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження,
радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне
забезпечення та хімічне забезпечення.
У вказівках щодо розвідки командир роти (батальйону)
вказує:
—	мету розвідки;
—	завдання розвідки (які дані, якими засобами чи спосо-
бами і до якого часу добути);
—	на яких об’єктах зосередити основні зусилля розвідки.
При організації охорони вказуються: напрями, на яких
зосередити особливу увагу, яку і де мати охорону та її склад;
час виставлення варти та її завдання; пропускання, склад і
завдання безпосередньої охорони та порядок організації
спостереження.
Щодо захисту від зброї масового ураження зазначаються:
порядок розосередження підрозділів і використання захис-
них властивостей місцевості та бойової техніки; сигнали по-
передження про безпосередню загрозу і початок використан-
ня противником ЗМУ, а також оповіщення про радіоактив-
не, хімічне та біологічне зараження і дії щодо них; терміни
проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спе-
ціальних профілактичних медичних заходів; сили і засоби
для ліквідації наслідків використання противником ЗМУ та
порядок її використання.
Щодо радіоелектронної боротьби: які пункти управління
та радіоелектронні об’єкти противника і в який час підляга-
ють вогневому влученню, притягнуті для цього сили і засо-
би; завдання щодо радіоелектронного захисту і протидії тех-
нічним засобам розвідки противника; терміни готовності.
Щодо маскування визначаються: основні заходи, обсяг,
145
терміни та порядок їхнього виконання; сили і засоби, виді-
лені для здійснення маскувальних заходів; порядок дотри-
мання підрозділами маскувальної дисципліни.
Щодо інженерного забезпечення вказуються: характер,
черговість і терміни фортифікаційного обладнання і маску-
вання опорних пунктів (позицій); основні напрями, які не-
обхідно прикрити загородженнями, які об'єкти зруйнувати
(підготувати до руйнування), засоби і час виконання цих
завдань; сили та засоби, залучені для виконання завдань ін-
женерного забезпечення і порядок використання приданих
підрозділів інженерних військ (інженерної техніки).
Щодо хімічного забезпечення визначаються: порядок ве-
дення радіаційної та хімічної розвідки, порядок і терміни
проведення радіаційного та хімічного контролю, місце, час і
порядок проведення спеціальної обробки підрозділів, поря-
док і терміни маскування підрозділів аерозолями (димами)
щодо підготовки і в ході бою, виділені для цього сили та за-
соби, порядок використання приданих вогнеметних підрозді-
лів; порядок технічної перевірки протигазів та забезпечення
підрозділів засобами захисту.
Організуючи управління в обороні, командир роти (ба-
тальйону) визначає: місце та час розгортання командно-
спостережних пунктів роти (батальйону) і приданих підроз-
ділів; порядок їх переміщування; порядок підтримання і по-
рядок підтримання зв’язку та радіообміну; способи і термі-
ни подання донесень, ступінь інженерного обладнання ко-
мандно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.
Закінчивши роботу на місцевості, командир роти розроб-
ляє схему опорного пункту (схема 12), а командир батальй-
ону — схему району оборони батальйону (схема ІЗ).
Схему ротного опорного пункту рекомендується розроб-
ляти на аркуші ватману, який з метою скорочення часу на
виготовлення схеми має бути заздалегідь розміченим як
формалізований документ і мати рамку, назву, підпис ко-
мандира, дату та умовні позначення.
На схемі вказуються: орієнтири та їх помори, наймену-
вання (назви) і відстань до них; положення противника;
смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їхні смуги вогню і
додаткові сектори обстрілу; основні та запасні вогневі пози-
ції БМП, БТР, танків, протитанкових, вогнеметних та зеніт-
них засобів; вогневі позиції та сектори обстрілу вогневих за-
собів, забезпечуючих фланги роти і проміжки між взводни-
ми опорними пунктами; а на схемі опорного пункту механі-
146
зовапої роти — і приданих танків, дільниці зосередженого
вогню роти та кожного взводу; рубежі відкриття вогню з
танків, БМП, протитанкових керованих ракетних комплексів
та інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі ру-
бежі бронегрупи; позиції та шляхи маневру кочівннх вогне-
вих засобів; місця улаштування вовнових засад; інженер-
ні загородження та фортифікаційні споруди, проходи в за-
городженнях для кочівннх вогневих засобів та діючих у вог-
невих засадах; місця розгортання пунктів технічного спосте-
реження; бойового харчування (постачання) і медичного
поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і
взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На
схемі опорного пункту танкової роти, крім того, вказуються
позиції приданого механізованого підрозділу і система вог-
ню його засобів.
Схема опорного пункту є планом ведення оборонного бою
роти. її копія подається командиру батальйону.
Схема району оборони батальйону, як правило, розроб-
ляється штабом батальйону на великомасштабній карті і у
вигляді донесення подається командиру., бригади (полку).
На схемі вказуються: орієнтири, розташування противника,
позиція бойової охорони; ротні та взводні опорні пункти, їх-
ні смуги вогню та дільниці зосередженого вогню, рубежі від-
криття вогню по противнику з танків, бойових машин піхоти,
протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатоме-
тів та інших вогневих засобів; розташування сусідів і роз-
межувальні лінії з ними, вогневі позиції та сектори обстрілу
засобів, забезпечуючих фланги батальйону і проміжки між
ротними опорними пунктами; райони зосередження і вогне-
ві рубежі бропегрун позиції та шляхи маневру кочівннх
вогневих засобів, вогневі позиції артилерійських та зеніт-
ного, гранатометного підрозділів та інших вогневих засобів,
які знаходяться у безпосередній підпорядкованості коман-
дира батальйону та їхні вогневі завдання, місця обладнання
вогневих засадах, 'Напрямки контратак та рубежі розгортан-
ня роти другого ешелону (резерву), для танкової роти і ме-
ханізованої роти на БМП, крім того, — вогневі рубежі; ос-
новні фортифікаційні споруди та інженерні загородження,
проходи в загородженнях для бропегрун, підрозділів (вог-
невих засобів), діючих у вогневих засадах, і кочівннх вог-
невих засобів, місця розташування підрозділів технічного
забезпечення, тилу і автомобілів механізованих підрозділів,
командно-спостережних пунктів батальйону і рот. Крім того,
147
у межах району оборони батальйону, перед його фронтом і
на флангах можуть вказуватися рубежі розгортання (міну-
вання) протитанкового резерву (рухомого загону загород-
жень) бригади (полку) та вогневі завдання штатної і при-
даної артилерії.
При завчасній підготовці оборони па схемі, крім того,
вказуються вогневі позиції та сектори обстрілу танків, бойо-
вих машин піхоти, протитанкових, зенітних та інших вогне-
вих засобів.
Схема району оборони батальйону є для командира пла-
ном ведення оборонного бою.
Підготовка роти (батальйону) до виконання бойового
завдання включає: доукомплектування підрозділів особовим
складом, створення установлених запасів ракет, боєприпасів,
пального та інших матеріальних засобів, безпосередню під-
готовку командирів та особового складу до виконання бо-
йового завдання, а озброєння та бойової техніки до бойово-
го використання, проведення виховної роботи з особовим
складом і тактичних занять (навчань) з підрозділами сто-
совно характеру наступного бою. Зайняття оборони рота
(батальйон) здійснює з урахуванням умов переходу до неї,
тобто конкретної обстановки, яка склалася, і завершується в
установлений командиром термін.
При переході до оборони в умовах відсутності безпосе-
реднього зіткнення з противником висування і зайняття обо-
рони здійснюється приховано, в короткий термін і під при-
криттям виділених для цієї мети підрозділів. При цьому під-
розділи займають указані їм опорні пункти, підготовлюють
систему вогню і здійснюють інженерне обладнання опорних
пунктів (району оборони).
При переході до оборони в умовах безпосереднього зітк-
нення з противником особлива увага приділяється створен-
ню згідно з рішенням командира роти (батальйону) в пай-
коротші терміни бойового порядку, системи вогню та інже-
нерних загороджень в першу чергу на можливому напрямі
наступу головних сил противника, а також маскуванню і
фортифікаційному обладнанню зайнятого опорного пункту
(району оборони).
У всіх випадках при переході до оборони рота (батальй-
он) має бути постійно готовою до відбиття раптового напа-
ду противника, ударів ного літаків, вертольотів, розвідуваль-
но-ударних комплексів, знищення повітряних десантів, аеро-
мобільних та диверсійно-розвідувальних груп,
148
Інженерне обладнання опорного пункту (району оборо-
ни) починається негайно після визначення позицій підроз-
ділам і вогневим засобам та організації системи вогню. У
деяких випадках воно може починатися до зайняття оборо-
ни, у повному обсязі звичайно проводиться із зайняттям під-
розділами опорних пунктів і продовжується безперервно уп-
родовж всього оборонного бою. Воно здійснюється подиочае-
но на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує
постійну готовність підрозділів до відбиття наступу против-
ника і захисту від усіх засобів ураження і проводиться при-
ховано з повною напругою сил і максимальним використан-
ням засобів механізації, збірних фортифікаційних споруд,
конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.
Інженерне обладнання опорного пункту (району оборони)
в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з против-
ником здійснюється з широким використанням засобів меха-
нізації. При цьому в першу чергу налагоджуються інженерні
загородження перед позицією бойової охорони і переднім
краєм оборони; розпитуються смуги огляду та обстрілу; від-
копуються окопи для механізованих відділень, окопи для
танків, (БМП), бронетранспортерів та інших вогневих засо-
бів, будуються споруди для командно-сростережпих та ме-
дичних пунктів; влаштовуються перекриті щілини па кожне
відділення, екіпаж чи обслугу, створюються ділянки тран-
шей у взводних і ротних опорних пунктах; маскуються оз-
броєння і техніка від розвідки і для захисту від високоточ-
ної зброї противника, влаштовуються загородження в про-
міжках між підрозділами, на флангах і в глибині оборони;
обладнуються вогневі рубежі для тапкоівої ротн (батальйо-
ну) і механізованої роти (батальйону) на БМП, які знахо-
дяться в другому ешелоні (резерві), підготовлюються шля-
хи висунення до цих рубежів і рубежів розгортання для
контратак; обладнуються пункти водопостачання (водозабор-
иі пункти).
В другу чергу дообладнуються взводні і ротні опорні
пункти; викопуються окопи для танків (БМП) бронетранс-
портерів та інших вогневих засобів на запасних (тимчасо-
вих) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосе-
редження бропегрун; створюється і вдосконалюється в бой-
овому і господарському відношенні система траншей і ходів
сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнують-
ся командно-спостережні і медичні пункти; влаштовуються
бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховище па
149
кожну роту (батарею) і сховище па командно-спостережно-
му пункті роти (батальйону), укриття для озброєння, техні-
ки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів, облад-
нуються основні, фальшиві об’єкти в ротному опорному пунк-
ті (батальйонному районі оборони), додатково влаштовують-
ся загородження перед переднім краєм, в проміжках між
опорними пунктами і на флангах, а також підготовлюються
шляхи маневру.
В подальшому розвивається система траншей і ходів спо-
лучення в опорному пункті (районі оборони); нарощується
система інженерних загороджень, підвезення та евакуації,
обладнуються фальшиві опорні пункти, додатково розвива-
ється мережа шляхів маневру підрозділів, траншеї, вогневі
позиції та інші об’єкти.
При переході до оборони в умовах безпосереднього зітк-
нення з противником інженерні загородження установлю-
ються в першу чергу перед переднім краєм на найбільш важ-
ливому напрямі. При обладнанні позиції підрозділи спочат-
ку відкопують окремі окопи, які потім з’єднуються в окоп на
відділення і траншею на взвод.
Інженерне обладнання опорних пунктів, позицій (району
оборони) здійснюється усіма підрозділами. Придані підроз-
діли інженерних військ викопують найбільш складні зав-
дання.
Маскування опорного пункту (району оборони) здійсню-
ється безперервно з початку його інженерного обладнання.
Обсяг виконуваних завдань щодо інженерного обладнан-
ня залежить від умов переходу до оборони, місцевості та
наявності часу. Під час спробного навчання було встановле-
но, що обладнання ротного опорного пункту потребує
2800 чол./год.; 45 маш.-год, 140 м3 круглого лісу, 410 кг дро-
ту. Вийняти грунту приблизно 3800 м3. При улаштуванні одя-
гу крутостей до 30% сховищ та ходів сполучення додатково
треба: 65 м3 круглого лісу, 370 кг дроту і 1070 чол./год. Ви-
ходячи з досвіду проведення останніх навчань, інженерне об-
ладнання опорного пункту (району оборони) здійснюється:
першої черги — із засобами механізації — протягом доби,
без засобів механізації — до 2 діб; другої черги — із засо-
бами механізації — до 3 діб, без засобів механізації — до
4 діб. В подальшому необхідно ще 2—3 доби, щоб виконати
усі завдання інженерного обладнання в повному обсязі.
Практична робота командира роти (батальйону) у під-
леглих підрозділах починається одразу після завершення
150
організації бою. Вона проводиться з метою вчасної та пов-
ної підготовки підрозділів до ведення оборонного бою. Крім
звичайних питань, вона охоплює перевірку своєчасності і пра-
вильності зайняття підрозділами опорних пунктів та позицій
(районів оборони), готовності системи вогню та зброї до ве-
дення вогню, особливо вночі та в інших умовах обмеженої
видності; знання особовим складом своїх завдать та поряд-
ку підтримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готов-
ності інженерних загороджень та фортифікаційного облад-
нання опорних пунктів і позицій підрозділів, готовності дру-
гого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі
рубежі та вказані напрямки, виконання заходів щодо все-
бічного забезпечення бою та управління, зайняття позиції
бойовою охороною і готовності її до виконання бойового зав-
дання.
При організації оборони штабом батальйону розробля-
ються такі документи:
—	попереднє бойове розпорядження;
—	розрахунок часу;
—	плав підготовки підрозділів батальйону до оборони;
—	план зв’язку;
—	розрахунок основних робіт з інженерного обладнання
району оборони батальйону;
—	заявка на матеріальне забезпечення;
—	схема району оборони батальйону;
—	бойовий наказ (пропозиції для бойового наказу);
—	вказівки чи розпорядження щодо технічного і тилово-
го забезпечення;
—	донесення про бойовий та кількісний склад, про дози
радіоактивного опромінення особового складу, щодо тило-
вого забезпечення.
В ході оборонного бою розробляються:
—	бойові донесення;
—	бойові розпорядження підлеглим і приданим підроз-
ділам.
Робота командира механізованої роти
щодо організації оборони поза зіткненням
з противником (варіант)
Тактична обстановка (схема 14). 1 м/б, зробивши 180 км
маршу, зосередився в лісі «Безіменний» в 1 км на схід від
гаю «Круглий», де проводить обслуговування, і підготовку
техніки до бойового використання. О 16.00 6.7 командир 1 мр
151
на висоті з познач. 138,8 одержав бойове завдання від ко-
мандира батальйону, з якого йому стало відомо:
1.	Противник, прорвавши оборону сіашнх військ в ЗО км
на захід від Юргіно, розвиває наступ у східному напрямі.
Підхід його підрозділів до рубежу висот з познач. І і 5.6,
вис. «Безіменна», внс. з познач. 138,8, вис. «Плоска» мож-
ливий через 5—6 годин. Авіація противника веде активну
розвідку у напрямі Юргіно, Оснпівка і завдає ударів по на-
ших військах.
2.	1 мб з 1 абатр переходить до оборони району вис. «Бе-
зіменна», півд. схили вис. «Плоска», І км схід, гаю «Круг-
лий» з завданням не допустити прориву танків і піхоти про-
тивника у напрямі Юргіно, гай «Круглий». Бойовий порядок
в два ешелони, в першому — 1,2 мр, в другому — 3 мр.
3.	В період висунення та розгортання противнику завда-
ється поразка ударами авіації, зосередженим та загороджу-
вальним вогнем артилерії.
Справа — 5 мр переходить до оборони опорного пункту
північні схили внс. з познач. 115,7, північ, схили вис. з поз-
нач. 115,6> півден. схили вис. з познач. 115,6, Чагарник із
завданням не допустити прориву танків і піхоти противника
в напрямі вис. з познач. 75,6, Жуківка.
Ліворуч — 2 мр переходить до оборони опорного пункту
вис. «Плоска», кладовище (на схемі відсутнє), Букіио із
завданням не допустити прориву танків і піхоти противни-
ка у напрямі гай «Рівний», «Букіно».
4.	1 мр з тв обороняти опорний пункт вис. «Безіменна»;
вис. з познач. 138,8, внс. 141,1 із завданням не допустити
прориву танків і піхоти противника у напрямі міст, Осннів-
ка. Передній край мати на рубежі зах. схили внс. «Безімен-
на», зах. схили внс. з познач. 138,8.
Смуга вогню: справа — північ, схили вис. «Безіменна»,
півден. схили «Сергіївна»; ліворуч — півден.-зах. схили вис.
з познач. 138,8, МТФ. Додатковий сектор обстрілу — пра-
воруч, у напрямі каміння.
Дільниця зосередженого вогню роти — група дерев, мо-
гила. Правий фланг забезпечити вогнем БМП.
Підтримує 2 абатр.
5.	.Витрата боєприпасів на день бою: для танків та БМП—
0,6 бк, для зенітних засобів — 0,7 бк, для стрілецької зброї—
0,7 бк, витрата пального — 0,1 запр.
Взвод забезпечення розгортається на півден. околиці Осп-
152
нівка, медичний пункт батальйону — 500 м на північ від
лісництва (на схемі відсутнє).
6.	Оборону зайняти до 18.00 6.7. Готовність системи вог-
ню 19.10 6.7. Роботи першої черги з інженерного забезпе-
чення опорних пунктів виконати до 8.00 7.7.
7.	КСП батальйону на вис. з познач. 156,6. Заступники
командиру батальйону — начальник штабу і командир 1 мр.
1 тв прибуде на зах. околицю гаю «Круглий» о 16.50 6.7.
Укомплектованість підрозділів батальйону особовим скла-
дом, озброєнням та технікою на 95%, є у наявності боєпри-
пасів до усіх видів озброєння — 0,5 бк, пального — 0,45 зап-
равки.
З’ясування завдання
1 мб переходить до оборони району вис. «Безіменна»,
півдеп. схили вис. «Плоска», 1 км на схід від гаю «Круг-
лий». Основні зусилля батальйон зосереджує на удержанні
району вис. «Безіменна», вис. «Плоска», гаю «Круглий». В
період висування та розгортання противнику завдається по-
разка ударами авіації, зосередженим і загороджувальним
вогнем артилерії.	і
Бойовий порядок батальйону в два ешелони. І мр з тв
переходить до оборони в першому ешелоні на правому флан-
зі у напрямі зосередження основних зусиль батальйону з зав-
данням не допустити прориву танків і піхоти противника у
напрямі міст, Осннівка.
Справа — 5 Мр — переходить до оборони опорного пунк-
ту північ, схили вис. з познач. 115,6, півдеп. схили вис. з
познач. 115,6, Чагарник із завданням не допустити прориву
танків і піхоти противника у напрямі вис. з познач. 75,6,
Жуківка.
Ліворуч — 2 мр переходить до оборони опорного пункту
вис. «Плоска», кладовище, Букіно із завданням пе допусти-
ти прориву танків та піхоти противника у напрямі гай «Рів-
ний», «Букіно».
Оборону зайняти до 18.00. Готовність системи вогню
19.10 6.7. Готовність інженерних робіт першої черги до 8.00
7.7.
Висновок:
Виходячи із задуму командира 1 мб, необхідно основні
зусилля роти зосередити на напрямі міст, Осинівка і трива-
153
лому удержанні вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис.
з познач. 141,1.
Після з'ясування отриманого завдання командир ротн по-
значив конкретні заходи, які необхідно провести для най-
швидшої підготовки підрозділів до виконання бойового зав-
дання і розрахувань часу на їх проведення.
Розрахунок часу щодо вживання заходів
для підготовки підрозділів до бою
Завдання отримано о 16.00 6.7.
Оборону зайняти до 18.00 6.7.
Готовність системи вогню 19.10 6.7.
Час на організацію оборони — 3. години 10 хвилин.
Заходи, які проводяться	|	Кількість часу, хвилини	Початок	Кінець
Оцінка обстановки	20	16.00	16.20
— прийняття рішення — доповідь рішення командиру	20	16.20	16.40
батальйону — провадження рекогносцировки віддання бонового наказу, ор- ганізація взаємодій та системи вогню і віддання вказівок для	10	16.40	16.50
всебічного забезпечення бою	50	16.50	17.40
— зайняття ротою опорного пункту	20	17.40	18.00
— роботи щодо інженерного об-	14 год.	18.00	8.00
ладнання першої черги — доповідь командиру батальйону про готовність системи вогню		6.7 19.10	7.7
— контроль і допомога команди- рам підрозділів		19.10	8.00 7.7
З’ясувавши отримане завдання і зробивши розрахунок
часу, командир 1 мр по радіо передав командиру 1 ми роз-
порядження до 16.30 вивести роту та зосередити її у гаю
«Круглий» і о 16.50 з командирами взводів прибути на вис.
з познач. 138,8.
Оцінка обстановки
Противник. Підрозділи 1 бр, які прорвали оборону на-
ших військ в ЗО км на захід від Юргіно, розвивають наступ
у східному напрямку. Віддалення передових підрозділів про-
тивника від рубежу, па якому рота переходить до оборони,
складає 30 км, а темп наступу приблизно 5—6 км/годину.
/Можливими напрямками підходу противника слід вважати
Юргіно, гай «Круглий», гай «Рівний», Букіио.
154
Розгортання противника у взводні колони можливе па
рубежі схід, околиці Юргіпо, схід, узлісся гаю «Рівний», а
перехід в атаку — каміння, Сергіївна.
Висновки:
1-	Підхід передових підрозділів противника до передньо-
го краю оборони роти можливий до 22.00—23.00, а головних
сил — до 24.00 6.7. Однак імовірніше, що наступ противни-
ка почнеться вранці 7.7.
2.	Виходячи з тактики дій противника, перед фронтом
оборони в першому ешелоні може наступати до півтори рот-
них тактичних групи, основу яких будуть складати танки (до
20). Найбільш можливі напрямки зосередження його основ-
них зусиль будуть у напрямку Юргіпо, ОсинЬвка.
3.	Основні зусилля зосередити на утриманні вис. «Безі-
менна», вис. з познач. 138,8, а також вис. з познач. 141,1.
4.	Оборону організувати взводними опорними пунктами,
підготовленими до кругової оборони. Бойовий порядок до-
цільно побудувати у два ешелони, маючи в першому два ме-
ханізованих взводи, підсилених танками, а в другому — один
взвод.
5.	Дрібні груші противника, які намагаються вести роз-
відку, що намагаються робити проходи в загородженнях або
проникнути у глибину, знищувати вогнем чергових танків,
бойових машин піхоти та інших вогневих засобів з запасних
вогневих позицій, розвідку боєм та атаку передових підроз-
ділів відбивати підрозділами, що обороняються на цих на-
прямках.
Послідовність поразки наступаючого противника: на ру-
бежі розгортання у взводні колони — вогнем артилерійської
батареї, ПТКР, БМП і танків, на далекостях 1000—800 м
(Сергіївна, МТФ) — вогнем гармат і кулеметів танків і
БМП; на далекостях 500—300 м (вис. з познач. 96,6 і вис. з
познач. 87,7) — вогнем всіх засобів, щоб створити зону су-
цільного багатошарового вогню, перед фронтом оборони ро-
ти. У випадку вклинення противника в опорний пункт роти
вражати його вогнем артилерії, танків, БМП і стрілецької
зброї.
Свої підрозділи. Рота укомплектована особовим складом,
зброєю і технікою на 95%, боєприпасами до всіх видів
зброї — 0,5 бк, пального є 0,45 запр. Засобами індивідуаль-
ного захисту рота забезпечена повністю. Морально-психоло-
гічний стан особового складу добрий, 80% його має досвід
155
ведення бойових дій. Приданий танковий взвод особовим
складом і бойовою технікою укомплектований повністю, сна-
рядів до гармат є 0,7 бк, патронів до кулеметів 0,5 бк.
Для відбиття ударів літаків і вертольотів доцільно вико-
ристовувати кулемети, встановлені на танках, БМП.
Вертольоти, які знаходяться у режимі зависання, знищу-
вати, крім того, вогнем танкових гармат і ПТКР.
Висновки:
І.	Виходячи з боєздатності взводів, доцільно 1 мв мати
на правому фланзі, 2 мв на лівому фланзі, 3 мв у другому
ешелоні.
2.	Сили і засоби розподілити: танки розташувати в опор-
них пунктах взводів першого ешелону, один танк використа-
ти як засаду.
3.	Головні зусилля роти зосередити у напрямку міст, вис.
з познач. 141,1. Бойовий порядок вишикувати у два ешело-
ни, опорні пункти взводів розташувати на вис. «Безіменна»,
внс. з познач. 138,8, вис. з познач. 141,1, підготувавши їх до
кругової оборони.
Проміжки із сусідом праворуч прикрити вогнем БМП, з
сусідом ліворуч — вогнем БМП.
4.	До 19.00 поповнити підрозділи боєприпасами і паль-
ним. Обслуговування зброї і техніки завершити до 21.30.
Сусіди. Праворуч на внс. з познач. 115,6 перехід до обо-
рони 5 мр із завданням не допустити прориву танків і пі-
хоти противника у напрямку вис. з познач. 75,6, Жуківка.
Ліворуч переходить до оборони 2 мр. її завдання — ут-
римати опорний пункт і не допустити прориву противника у
напрямку гай «Рівнин», Букіно.
Розмежувальна лінія з 2 мб, північн. схили внс. «Бе-
зіменна», (викл), Сергіївна, брід.
Проміжки між сусідами складають 500—600 м. Цс потре-
бує прикриття їх вогнем стрілецької зброї та протитанкових
засобів.
Висновки:
1. Для забезпечення флангів необхідно призначити взво-
дам додаткові сектори обстрілу і поставити завдання вогне-
вим засобам: у 1 мв — БМП, у 2 мв — БМП. Підготувати
зосереджений вогонь 1 мв на стику з сусідом праворуч.
2. Організувати взаємодію з сусідами для знищення про-
156
тивника, який вклинився у проміжки, а також виділити вог-
неві засоби для їх прикриття.
Місцевість. Рельєф місцевості перед переднім краєм рів-
нинний з невеликими висотами. Придатний для дій всіх ви-
дів техніки. Дорожня мережа складається з польових і грун-
тових доріг, які виводять противника до переднього краю
оборони наших військ. Гай «Рівний» і кущі обабіч струмка
«Світлий» будуть сприяти скритності дій противника, тому
висування його до цього рубежу не буде спостерігатися.
Ближче вказаного рубежу вся місцевість відкрита і доб-
ре проглядається і прострілюється з нашого боку. Наявність
вис. з познач. 96,6, 87,7 дозволяє противнику вести спосте-
реження тільки по гребенях вис. «Безіменна», вис. з познач.
138,8. З цього ж рубежу противник може перейти в атаку
(віддалення до 400 м). Найбільш зручні напрямки наступу
противника: уздовж дороги Юргіно, Осинівка і у напрямку
Сергіївна, Осинівка. Наявність заболоченої ділянки затруд-
нить використання противником танків у проміжку з сусідом
ліворуч.
Місцевість в опорному пункті ротн і сусідів в основному
рівнинна, відкрита. Вона дозволяє вигідно розташувати опор-
ні пункти взводів, використовуючи вис. «Безіменна», вис. з
познач. 138,8, вис. з познач. 141,1 з добрим оглядом і обстрі-
лом у бік противника. Однак майже повна відсутність лісу
затрудняє маскування і маневрування. Скритне розміщення
вогневих засобів слід здійснювати, використовуючи проти-
лежні схили висот. Проміжки між висотами використовувати
для організації флангового і перехресного вогню. Рівна ді-
лянка місцевості в середині опорного пункту ротн може бути
використана для створення вогневого мішку у випадку на-
ступу противника у напрямку міст, вис. з познач. 141,1.
Висновки:
1.	Виходячи з умов місцевості та особливостей рельєфу,
можливе зосередження основних зусиль противника буде в
напрямку міст, вис. з познач. 141,1.
2.	Основні зусилля роти зосередити на утриманні вис.
«Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач. 141.1.
3.	Опорні пункти взводів мати: 1 м.в на вис. «Безіменна»;
2 мв — на вис. з познач. 138,8; 3 мв — на вис. з познач. 141,1.
Літня пора, статі погоди та вічні умови сприяють прове-
денню інженерних робіт.
157
На основі висновків з оцінки обстановки командир 1 мр
прийняв рішення і о 17.00 доповів його командирові батальй-
ону на вис. з познач. 138,8.
Рішення
1.	Вирішив: головні зусилля зосередити у напрямку міст,
вис. з познач. 141,1 і на тривалому утриманні ділянки місце-
вості вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач.
141,1.
Використовуючи результати ударів бойових вертольотів,
артилерії та вигідні умови місцевості вогнем танків, ПТКР
і БМП завдати противнику поразки і зірвати організоване
його розгортання у бойовий порядок. З виходом противника
па рубіж переходу в атаку вогнем всіх засобів завдати йому
ураження, зупинити і педопустпти прориву танків і піхоти у
напрямку міст, вис. з познач. 141,1. У випадку вклинення
противника в опорний пункт між 1 і 2 мв, стійко утримуючи
вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач. 141,1,
фланговим, перехресним і блискавичним вогнем усіх засобів
з позицій, які займаються і запасних позицій, а також дія-
ми із засади, завдати йому ураження і не допустити його
проникнення у глибину оборони.
Бойовий порядок мати у два ешелони: у першому — 1 і
2 мв і тв, у другому — 3 мв. Опорні пункти мають: 1 мв на
вис. «Безіменна»; 2 мв па вис. з познач. 138,8; 3 мв на вис.
з познач. 141,1, підготувавших їх до кругової оборони.
Робота першої черги щодо інженерного обладнання опор-
ного пункту завершити до 8.00 7.7.
2.	Бойові завдання підрозділам визначив: 1 механізований
взвод у взаємодії з танком № 201 обороняє опорний пункт
піви. схили вис. «Безіменна», окреме дерево, кущі. Передвій
край має по зах. схилах вис. «Безіменна». Головні зусилля
зосереджує у напрямку вис. з познач. 96,6, куїці. Вогнем всіх
засобів завдає ураження противнику і не допускає прориву
його танків і піхоти у напрямку Осинівка. Смуга вогню: пра-
воруч — північ, схили вис. «Безіменна», півд. окол. Сергіїв-
ни, ліворуч — окреме дерево, вис. з познач. 56,0. Додатковий
сектор обстрілу — праворуч, у напрямку окремих каменів.
Ділянка зосередження вогню: кошара, вис. з познач. 96,6.
Проміжок із сусідом праворуч забезпечує вогнем БМП.
2 мв у взаємодії з танком № 202 обороняє опорний пункт
чагарник на північ, схилах вис. з познач. 138,8, вис. з познач.
138,8, розвилка доріг із переднім краєм по захід, схилах вис.
158
з познач. 138,8. Головні зусилля зосереджує на утриманні вис.
з познач. 138,8. Вогнем всіх засобів завдає ураження насту-
паючому противнику і не допускає прориву його танків і пі-
хоти у напрямку дороги на бсивівку. Смуга вогню: право-
руч — чагарник на північ, схилах вис. з познач. 138,8, роздо-
ріжжя грунтових доріг; ліворуч — внс. з познач. 138,8, МТФ.
Додатковий сектор обстрілу — праворуч, у напрямку групи
дерев. Ділянка зосередженого вогню: дорога, північ, схили
внс. з познач. 87,7.
Проміжок із 1 мв забезпечує вогнем БМП.
З мв. обороняє опорний пункт північ — схили вис. з поз-
нач. 141,1, ЯР, КУТ посадки з переднім краєм по захід, схи-
лах вис. з познач. 141,1. Основні зусилля зосереджує па ут-
риманні висоти і не допускає прориву танків і піхоти у на-
прямку Курган 2, Осинівка. Смуга вогню: праворуч — сосна,
північ.-схід, схили вис. «Безіменна»; ліворуч — ЯР, вис. 138,8.
Додатковий сектор обстрілу — праворуч, у напрямку КОШ.
Дільниця зосередженого вогню: кущі, північ, схили внс. з
познач. 138,8.
І тв у взаємодії з 1, 2 мв не допускає прориву танків і пі-
хоти противника у напрямку міст, Осипщка. Танк № 203 з
1 відд. З мв виділити як вогневу засаду у моста через стру-
мок «Світлий», у подальшому у кущах па півд.-схід. схилах
внс. «Безіменна».
3.	Основні питання взаємодії. Взаємодію організувати за
завданнями: поразка противника під час його висування,
розгортання та переходу в атаку; відбиття атаки танків і пі-
хоти противника; знищення противника, який вклинився в
опорний пункт роти.
При висуванні, розгортанні і переході противника в ата-
ку передбачити поразку його живої сили і вогневих засобів
зосередженим вогнем танків, БМП і стрілецької зброї ропі,
знищення танків і БТР противника вогнем ПТКР і танків
при виході на рубіж струмка «Світлий», гармат БМП і куле-
метів — Сергіївна, вис. з познач. 56,0, МТФ.
Атаку танків і піхоти противника перед переднім краєм
оборони відбити всіма вогневими засобами роти.
Для знищення противника, який вклинився в опорний
пункт роти, підготувати вогонь танків, БМП, ПТКР і стрі-
лецької зб.рої з запасних вогневих -позицій і вогневу засаду.
Коли противник вклиниться між ротою і сусідом праворуч,
знищити його вогнем танків і БМП 1 мв у взаємодії з 5 мр.
Якщо противник вклиниться між ротою і сусідом ліворуч,
159
2 мр стійко, утримуючи висоту з познач. 138,8, у взаємодії
з 2 мв знищити живу силу і вогневі засоби противника.
4.	Управління підрозділами здійснити з КСП, який роз-
ташувати па півд.-зах. схилах вис. з познач. 141,1. Перед
початком бою зв'язок здійснювати рухомими і сигнальними
засобами.
Рекогносцировка
О 16.50 на вис. з познач. 138,8 командир роти доповів
своє рішення командиру батальйону. Потім вибрав орієнти-
ри і з’ясував далекості до них. В цей час па вис. з познач.
138,8 прибули командири взводів і командир 1 тв. Командир
роти зорієнтував офіцерів па місцевості, вказав орієнтири,
місцеві предмети та їх умовні найменування перед фронтом
оборони роти, на її флангах і розпочав рекогносцировку.
Противник прорвав оборону наших військ у ЗО км на зах.
від Юргіно, розвиває наступ у напрямку Юргіно, Осинівка.
Підхід його передових підрозділів до переднього краю обо-
рони роти можливий до 22—23 години, а головних сил —
24.00 6.7. Дії розвідки противника та його авіації можливі
в будь-який час. Найбільш можливими напрямками до опор-
ного пункту, що його займає рота, будуть дорога Юргіно,
Осинівка; гай «Рівний» вис. з познач. 138,8. Розвертання
противника у взводні колони слід чекати на рубежі схід,
окол. Юргіно, схід, узлісся гаю «Рівний», перехід в атаку
очікується імовірніше за все з рубежу Сергіївна, вис. з поз-
нач. 56.0 МТФ. Найбільш імовірний напрямок зосередження
головних зусиль противника міст, вис. з познач. 141,1. Наяв-
ність заболоченої ділянки між нашою і 2 мр затрудняють
використання противником танків па цьому напрямку. Уда-
ри авіації слід очікувати у напрямках Сергіївна, Жуківка,
Юргіно, Осинівка.
1 мр з І тв переходить до оборони опорного пункту вис.
«Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач. 141,1, маючи
передній край па рубежі зах. схили вис. «Безіменна», зах.
схили вис. з познач. 138,8 із завданням не допустити прори-
ву танків і піхоти противника. Основні зусилля рота зосе-
реджує на напрямку міст, вис. з познач. 141,1 і стійкому ут-
риманні вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач.
141,1. Смуга вогню: праворуч — північ, схили вис. «Безімен-
на», півд. окол. Сергіївни, ліворуч — півд.-зах. схили вис. з
познач. 138,8, МТФ. Додатковий сектор обстрілу — право-
160
руч, у напрямку каменів. Дільниця зосередженого вогню ро-
ти: група дерев, курган +2.
1 мв у взаємодії з ганком № 201 обороняти опорний пункт
північн. схили вис. «Безіменна», окреме дерево, кущі. Голов-
ні зусилля зосередити у напрямку вис. з познач. 96,6, кущі
з завданням вогнем всіх засобів завдати ураження против-
нику і не допустити прориву його танків і піхоти у напрям-
ку Осипівка. Смуга вогню і праворуч — північн. схили вис.
«Безіменна», півд. окол. Сергіївна; ліворуч — окреме дере-
во, вис. з познач. 56,0. Додатковий сектор обстрілу — пра-
воруч, у напрямку окремих каменів. Дільниця зосереджено-
го вогню; кош. вис. 96,6.
Проміжок із сусідом праворуч забезпечити вогнем БМП.
2 мв у взаємодії з танком № 202 обороняти опорний пункт
кущі на північ, схилах вис. з познач. 138,8, вис. з познач.
138.8, роздоріжжя. Головні зусилля зосередити на утриман-
ні вис. з познач. 138,8 із завданням не допустити прориву
танків і піхоти противника у напрямку дороги иа Осннівку.
Смуга вогню: праворуч — кущі на північ, схилах вис. з поз-
нач. 138,8, роздоріжжя грунтових доріг; діворуч — вис. з
познач. 138,8, мтф. Додатковий сектор обстрілу — праворуч,
у напрямку групи дерев. Дільниця зосередженого вогню; до-
рога, схід, схили вис. з познач. 87,7. Проміжок з 1 мв забез-
печити вогнем БМП.
З мв — другий ешелон роти, обороняти опорний пункт пів-
ніч. схили вис. з познач. 141,1, яр, кут посадки. Передній край
мати на захід, схилах вис. з познач. 141,1. Завдання не до-
пустити прориву танків і піхоти противника у напрямку кур-
гані + 2, Осипівка. Смуга вогню: праворуч — сосна, півд.-схід.
схили вис. «Безіменна», ліворуч — яр, вис. з познач. 138,8.
Додатковий сектор обстрілу — праворуч, у напрямку кош.
Дільниця зосередженого вогню: кущі, північ, схили вис. з
познач. 138,8.
1 тв не допустити прориву танків противника у напрямку
міст, Осинівка. Вогневі позиції підготувати:
— танку № 201 — на північ.-зах. схилах вис. «Безімен-
на». Головний сектор обстрілу Сергіївна, роздоріжжя; додат-
ковий — праворуч, у напрямку окремих каменів. Запасна
вогнева позиція — біля куща. Головний сектор обстрілу —
Сергіївка, роздоріжжя; додатковий — праворуч, у напрямку
вис. з познач. 75,6;
— танку № 202 — біля широкого куща на північ, схилах
вис, з познач. 138,8. Головний сектор обстрілу — роздоріж-
161
жя. внс. з познач. 56,0; додатковий — ліворуч, у напрямку
мтф. Запасна вогнева позиція на півден. схилах висоти біля
чорного каменя. Сектор обстрілу курган +2, внс. 87,7; додат-
ковий — ліворуч у напрямку польового стану;
— танку № 203 — в густих кущах на північ.-схід, схилах
вис. «Безіменна». Головний сектор обстрілу кущі, розвилка
доріг па схід, схилах вис. з познач. 138,8; додатковий — лі-
воруч, у напрямку стогу сіна. Запасна вогнева позиція біля
горба на схід, схилах вис. «Безіменна». Сектор обстрілу: ок-
реме дерево, кущі; додатковий — ліворуч, у напрямку ______
роздоріжжя.
Дільниця зосередженого вогню взводу: міст через стру-
мок «Світлий». Рубежі відкриття вогню: з ПТКР і танків —
по струмку «Світлий»; гармат БМП і кулеметів — Сергіївна,
роздоріжжя, мтф.
До інженерного обладнання опорних пунктів приступати
в міру їх зайняття взводами. Роботи першої черги закінчи-
ти до 8.00 7.7. Інженерно-саперний взвод батальйону з 18.20
приступає до ставлення мінних полів перед опорними пуню
тами 1,2 мв: Хе 1 протяжністю 200 м на ділянці горб, жовта
пляма; Хе 2 — 150 м па ділянці яма, кут поля. Міст через
струмок «Світлий» готується до вибуху. Командиру 2 мв у
період з 18.00 до 19.20 виділити 5 чоловік у розпорядження
командира інженерно-саперного взводу.
Перепуск підрозділів наших військ, які відходять, забез-
печити через прохід у мінному волі перед 1 мсв. Команди-
рам 1,2 мсв бути напоготові прикрити вогнем роботу саперів
з ставлення мінних полів.
Пункт бойового постачання і медичний пост роти розгор-
нути у кешах біля дороги на півден. схилах вис. з познач.
141,1.
Бойовий наказ командира 1 мр
О 17.05 командир 1 мр на вис. 138,8 закінчив рекогносци-
ровку і віддав боновий наказ щодо оборони:
1.	Противник підрозділами 1 бр, прорвавши оборону на-
ших військ в ЗО км на захід від Юргіно, розвиває наступ у
напрямку Юргіно, Осинівка. Підхід його передових підроз-
ділів можливий до 22—23 години, а головних сил до 24.00
6.7.
2.	У період висування, розгортання і при переході в ата-
ку противник придушується засобами старшого начальника:
ударами авіації па дальніх підступах, вогнем артилерії на
162
ргбсжі розгортання і при переході в атаку зосередженим,
рухомим і нерухомим заслінтіим вогнем.
Праворуч на вис. з познач. 115,6 переходить до оборони
5 мр із завданням не допустити прориву противника у нап-
рямку вис. з познач. 75,6, Жуківка.
Ліворуч 2 мр переходить до оборони опорного пункту вис.
«Плоска», кладовище, Букіно із завданням не допустити про-
риву танків і піхоти противника в напрямку гаю «Рівний»,
«Букіно».
3.	1 мр з 1 тв отримали завдання обороняти опорний
пункт вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач.
111,1 із завданням не допустити прориву танків і піхоти про-
тивника у напрямку міст Осинівка. Передній край мати на
рубежі зах. схили вис. «Безіменна», зах. схили вис. з познач.
138,8. Смуга вогню: праворуч — північ, схили вис. «Безімен-
на», иівд. окол. Сергіївка; ліворуч — півд.-зах. схили вис. з
познач. 138,8 мтф. Додатковий сектор обстрілу — праворуч
у напрямку каменів. Дільниця зосередженого вогню роти:
група дерев, курган +2. Правий фланг забезпечити вогнем
БМП.
Вирішив: основні зусилля зосередити ‘ у напрямку міст,
вис. з познач. 141,1 і на стійкому утриманні ділянки місце-
вості вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з познач.
141,1.
Використовуючи результати ударів авіації вогню артиле-
рії, вигідні умови місцевості, вогнем танків з ПТКР і БМП
завдати ураження противнику, зірвати організоване його
розгортання у бойовий порядок. З виходом противника на
рубіж переходу в атаку вогнем всіх засобів завдати йому
поразки, зупинити і не допустити прориву в опорний пункт.
У випадку вклинення противника в опорний пункт роти, стій-
ко утримуючи вис. «Безіменна», вис. з познач. 138,8, вис. з
познач. 141,1, фланговим, перехресним і кинджальним вог-
нем всіх засобів з позицій, які займаються, а також діями
'.з засади завдати поразки і не допустити його в глибину
оборони. Бойовий порядок мати у два ешелони: в першому —
1 і 2 мв і тв, у другому — 3 мв.
Інженерні роботи першої черги завершити до 8.00 7.7.
4-	Наказую:
— 1 мв обороняти опорний пункт північ, схили вис. «Бе-
,'ІОН1іа>>, окреме дерево, кущі. Основні зусилля зосередити
го	В1ІС- 3 познач. 96,6, кущі. Відбиття наступаючо-
протпвника здійснити вогнем танків, ПТКР і БМП, а з
163
виходом його на рубіж переходу в атаку вогнем всіх засобів
взводу у взаємодії з танком № 201. У випадку вклинення
противника в оборону стінко утримувати висоту, не допус-
каючи його прориву у напрямку Осипівка. Передній край
мати по зах. схилах внс. «Безіменна», обладнавши його су-
цільною траншеєю. Смуга вогню: праворуч — північ, схили
внс. «Безіменна», півдеп. окол. Сергіївна; ліворуч — окреме
дерево, вис. з познач. 56,0. Додатковий сектор обстрілу —
праворуч, у напрямку групи дерев. Дільниця зосередженого
вогню: кошар., північ, схили внс. з познач. 96,6. Проміжок
з 5 мр забезпечити вогнем БМП. Відповідальний командир
1 мв.
— 2 мв обороняти опорний пункт куші на північ, схилах
вис. з познач. 138,8, внс. з познач. 138,8, роздоріжжя. Голов-
ні зусилля зосередити на утриманні висоти. Відбиття насту-
паючого противника здійснити вогнем танків, ПТКР і БМП.
а з виходом його на рубіж переходу в атаку вогнем всіх за-
собів взводу у взаємодії з танком № 202. У випадку вкли-
нення противника в оборону роти стійко утримувати висоту,
не допускаючи його прориву у напрямку дороги па Осинів-
ку. Передній край мати по зах. схилах внс. з познач. 138,8,
обладнавши його суцільною траншеєю. Смуга вогню: право-
руч — кущі на північ, схилах внс. з познач. 138,8, роздоріж-
жя грунтових доріг. Ліворуч — вис. з познач. 138,8, мтф. До-
датковий сектор обстрілу — праворуч, у напрямку групи де-
рев. Дільниця зосередженого вогню: шлях, північ, схили внс.
з познач. 87,7.
Проміжок з І мв забезпечити вогнем БМП. Відповідаль-
ний командир 2 мв.
— З мв обороняти опорний пункт північн. схилів внс. з
познач. 141,1, яр, кут посадки. Основні зусилля зосередити
па утриманні висоти. Відбиття противника здійснити вогнем
БМП та стрілецької зброї. В разі вклинення противника в
опорний пункт роти, стійко утримувати вис. з познач. 141,1,
не допускаючи його прориву в напрямку курган +2, Осішів-
ка, у взаємодії з 1, 2 мв й вогневою засадою завершити роз-
гром противника, що вклинився.
Передній край мати но зах. схилах внс. з познач. 141,1,
обладнавши його ділянками суцільної траншеї.
Смуга вогню: праворуч — сосна, півн.-схід. схили внс.
«Безіменна», ліворуч — яр, вис. з познач. 138,8. Додатковий
сектор обстрілу — праворуч у напрямку кош. Ділянка зо-
1.64
середжевого вогні®: кущі, півн. схили внс. з познач. 138,8.
Фланги взводу забезпечити вогнем БМП.
Вогнева засада — танк № 203 з І відділенням 3 мв. Міс-
це засади — біля мосту через струмок «Світлин», а подаль-
шому в густому чагарнику на півд.-сх. схилах внс. «Безімен-
на». Раптовим вогнем всіх засобів знищити танки й піхоту
перед мостом і підірвані його. В разі прориву противника в
проміжку між 1, 2 мв раптовим вогнем знищити броиеоб’єкти
й піхоту противника, що прорвалися, після виконання зав-
дання посилити лівий фланг 1 мв.
—	1 тв у взаємодії з І, 2 мв не допустити прориву тан-
ків і піхоти противника в напрямку міст, Осинівка.
Вогневі позиції мати:
—	танку № 201 — на півн.-зах. схилах вис. «Безіменна».
Основний сектор обстрілу — Сергіївна, роздоріжжя, додат-
ковий — праворуч, у напрямку окремих каменів. Запасна
вогнева позиція біля куща. Основний сектор обстрілу — Сер-
гіївна, роздоріжжя, додатковий — праворуч, в напрямку внс.
з познач. 75,6;
—	танку № 202 — біля широкого куща на півн. схилах
вис. з познач. 138,8. Основний сектор обстрілу — роздоріж-
жя, вис. з познач. 56,0, додатковий — ліворуч, у напрямку
мтф. Запасна вогнева позиція на півд. схилах висоти біля
чорного каменя. Сектор обстрілу курган +2, вис. з познач.
87,7, додатковий — ліворуч, у напрямку польового Сіаму.
Дільниця зосередженого вогню взводу: міст через струмок
«Світлий».
5.	Витрата боєприпасів: танкових і БМП — 0,6 бк, до
стрілецької зброї — 0,7 бк.
6.	Оборону зайняти на 18.00 6.7. Готовність системи вог-
ню на 19.10 6.7, інженерного устаткування опорних пунктів
в обсязі першої черги — па 8.00 7.7.
7.	Командно-спостережний пункт роти мати на півн.-зах.
схилах вис. з познач. 141,1. Заступники: заступник команди-
ра роти з виховної роботи й командир 3 мв.
Вказівки командира 1 мр щодо взаємодії.
Уточнюю сигнали:
а)	попередження: про загрозу застосування противником
ЗМУ: голосом «Грім», по радіо «0000»;
— про початок застосування ЗМУ: голосом «Злива», по
радіо «1111»;
б)	оповіщення: про радіоактивне зараження: голосом
«Радіоактивна небезпека», по радіо «2222», звуковий — рід-
165
кі гудки автомобіля (рідкі удари в гільзу), світловий — сиг-
нальний набій білого вогню;
—	про хімічне (біологічне) зараження: голосом «Хімічна
тривога», по радіо «3333», звуковий — часті гудки автомо-
біля (часті удари в гільзу), світловий — ракета СХТ;
—	про нальот противника: голосом «Повітря», по радіо
«4444», звуковий — безперервний гудок автомобіля, світло-
вий — сигнальний набій червоного вогню;
в) управління та взаємодії: бойова тривога — сигнальний
набій червоного вогню, голосом «До бою», по радіо «Буря»,
відкрити вогонь по дільницях зосередженого вогню: — ро-
ти — трасерні кулі в напрямку ділянки, по радіо «Вітер»,
взводу — трасерні кулі в напрямку ділянки, по радіо
«Шторм». Припинити вогонь — голосом, по радіо — «Хви-
ля», зайняти хід сполучення й запасші ОП — сигнальний на-
бій зеленого вогню, зайняти сховища — голосом і по радіо
«Грім», викликання вогню артилерії — «Ураган — 5555»,
перенесення вогню артилерії — «Перекат — 6666», зосеред-
жений вогонь тв — «Удар — ПІЬ.
При висуванні й розгортанні противника:
— розвідку противника знищувати черговими вогневими
засобами з тимчасових вогневих позицій. З початком вогне-
вої підготовки особовий склад сховати в перекритих щіли-
нах. Для спостереження за противником залишаються спос-
терігачі, чергові вогневі засоби й командири взводів. Екіпа-
жі бойових машин піхоти й танків знаходяться в машинах;
— з виходом противника па рубіж сх. околиці Юргіїно,
сх. узлісся гаю «Рівний» артилерія завдає йому ураження
зосередженим вогнем по дільницях 101, 102. З виходом про-
тивника на рубіж струмка «Світлий» артилерія вогнем по
дільницях 103, 104 придушує його живу силу й вогневі засо-
би; рота вогнем ПТКР і танків знищує його броньовані ма-
шини в першу чергу танки. Танковий взвод у готовності до
ведення зосередженого вогню сигнал — «Удар — 7777».
В міру підходу противника до переднього краю опорно-
го пункту роти артилерія придушує його вогнем на дільни-
цях — 106, 105, 107; рота вогнем танків, ПТКР з гармат
БМП знищує танки противника, а із кулеметів — піхоту.
При відбитті атаки танків і піхоти противника перед пе-
реднім краєм:
— з виходом противника на рубіж Сергіївка, вис. з поз-
нач. 56,0 особовий склад за сигналом «До бою» займає по-
зиції й готується до відбиття атаки. Артилерія й міномети
166
нерухомим загороджувальним вогнем «Ялина», «Бук» і ру-
хомим загороджувальним вогнем «Тигр» завдають уражен-
ня противнику, танки й БМП вогнем із гармат і ПТІ<Р зни-
щують танки та БМП противника.
1 та 2 мв за сигналом «Шторм» ведуть зосереджений во-
гонь з усіх видів зброї;
— в міру наближення противника вогонь ведеться з усіх
видів зброї й доводиться до найвищого напруження. Піхоту,
що ввірвалася на передній край опорних пунктів взводів,
знищувати вогнем впритул, ручними гранатами, а танки — з
ручних протитанкових гранатометів і протитанковими грана-
тами.
При знищенні противника, що вклинився в опорний пункт
роти:
—	в разі вклинення між 1 і 2 мв артилерія зосередженим
вогнем по ділянці 109 придушує живу силу й вогневі засоби
противника. З мв за сигналом «Шторм» відкриває вогонь по
ділянці зосередженого вогню 1 та 3 мв, стійко утримуючи
опорні пункти взводів, у взаємодії з вогневою засадою, флан-
говим вогнем відділень, танків і БМП знищують противни-
ка, що вклинився;	і
—	в разі вклинення противника в проміжок з сусідом
справа вогнем 1 мв і танка № 201 у взаємодії з артилерією
(ціль |08) зупинити й зввщвтн противника, що вклинився;
—	в разі вклинення противника в проміжок з сусідом
ліворуч 2 мв у взаємодії з танком № 202, стійко утримуючи
внс. з познач. 138,8 у взаємодії з артилерією (ціль 110) зши-
щує живу силу й вогневі засоби противника і не допускає,
їхнього прориву в напрямку МТФ, Осинівка.
При проведенні контратаки другим ешелоном батальйону:
артилерія придушує противника, що вклинився. 1 та 2 мв.
стійко утримуючи опорні пункти, вогнем усіх засобів завда-
ють ураження противнику. З мв вогнем всіх засобів знищує
противника, що вклинився, і забезпечує висування, розгор-
тання й атаку 3 мр.
Вказівки командира 1 мр щодо розвідки:
Розвідку вести спостереженням, маючи в кожному ВЗВОДІ
спостерігачів за наземним і повітряним противником, в ніч-
ний час додатково — підслухуванням. Основні зусилля роз-
відки зосередити на напрямку Юргіно, Осинівка. Завдання:
— своєчасно виявити висування противника й розгортан-
ня його на рубежі струмок «Світлий», його склад, вогневі
позиції артилерії та мінометів, місця розташування КСП.
167
Спостереження організувати відразу після одержання зав-
дання.
Вказівки командира 1 мр щодо ЗЗМУ.
Командирам взводів обладнати перекриті щілини з ви-
користанням захисних властивостей місцевості.
Сигнали оповіщення подавати по радіо, голосом, дублю-
вати ракетою СХТ й гудками техніки.
В разі застоеувап'їія противником ЗМУ використати для
захисту особового складу засоби індивідуального й колек-
тивного захисту. Часткову спеціальну обробку проводити, не
припиняючи бою.
Командирам взводів забезпечити виконання особовим
складом санітарно-гігієнічних заходів.
Прийом антпдотів проводити з мого дозволу.
Для ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ
підготувати в кожному взводі по одному відділенню.
Вказівки командира 1 мр щодо маскування.
Для маскування опорних пунктів та оборонних споруд
використати маскувальні властивості місцевості. Бойову тех-
ніку замаскувати з використанням табельних засобів мас-
кування.
Виконання маскувальних заходів закінчити на 8.00 7.7.
В нічний час дотримуватися режиму світломаскування. До
початку бою всі радіозасоби працюють тільки на прийом.
Вказівки командира 1 мр щодо інженерного забезпечення.
Інженерне обладнання опорних пунктів в обсязі робіт
першої черги закінчити до 8.00 7.7. На цей час відкопати по-
одинокі окопи на відділення, окопи для танків, БМП та ін-
ших вогневих засобів, збудувати споруди для командно-спос-
тережного пункту й медичного поста роти. Для постановки
загороджень командиру 2 мв виділити в розпорядження ко-
мандира ісв — 5 чол. з 18.20 до 19.20. На флангах роти си-
лами 1 й 2 мв встановити малопомітні перешкоди.
Вказівки командира 1 мр щодо забезпечення радіаційно-
го, хімічного, біологічного захисту.
Радіаційну н хімічну розвідку проводити в опорних пунк-
тах взводів спостерігачами та екіпажами БМП, а на КСП
роти — хімічним спостерігачем. Командирам взводів з 21.30
до 22.00 6.7 перевірити наявність і справність засобів інди-
відуального захисту. Старшині роти до 23.00 одержати
засоби індивідуального захисту, яких не вистачає, засоби
спеціальної та санітарної обробки.
168
Вказівки командира 1 мр щодо технічного й тилового за-
безпечення.
Командирам взводів до 24.00 6.7 в опорних пунктах взво-
дів провести щоденне технічне обслуговування 'бойової тех-
ніки та озброєння. Обслуговування проводити по черзі кож-
ній машині. Старшині ротн до 19.00 6.7 поповнити боєприпа-
си в роті до встановлених норм.
Пункт бойового постачання роти розгорнути на півд.-сх.
схилах вис. з познач. 141,1.
Дозаправленая бойової техніки буде здійснено па вогне-
вих позиціях з 20.00 до 21.00 6.7.
Витрати: боєприпасів — танкових і до гармати БМП —
0,6 бк, до стрілецької зброї — 0,2 бк, пального — 0.1 запр.
Евакуацію поранених в ході бою здійснювати до медич-
ного поста роти на сх. схилах висоти з познач. 141,1.
4. Ведення оборонного бою
До початку наступу противника завданням роти (бата-
льйону) першого ешелону є знищення окремих його груп,
які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в
загородженнях або проникнути в глибину оборони, а також
знищення літаків і вертольотів противника, які низько ле-
тять.
Для вирішення цього завдання в ротах виділяються чер-
гові танки, БМП (бронетранспортери) та інші вогневі засо-
би, що займають запасні або тимчасові вогневі позиції, зна-
ходяться в постійній готовності до знищення окремих груп
противника, які намагаються вести розвідку, пророблювати
проходи в загородженнях або проникнути в глибину обо-
рони.
Снайпери знищують офіцерів, снайперів, спостерігачів,
обслуги вогневих засобів та інші цілі противника.
Чергові стрільці-зспітники батальйону і особовий склад
вогневих засобів, призначених для боротьби з повітряним
противником, знаходиться в постійній готовності для від-
криття вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних ці-
лях. Решта підрозділів, підтримуючи постійну готовність до
відбиття атак противника, удосконалює інженерне обладнан-
ня позицій, проводять заняття з бойової підготовки, обслу-
говує озброєння і техніку.
Особовий склад, який відпочиває, розташовується в ук-
риттях (бліндажах) поблизу траншей і вогневих засобів в
готовності зайняти свої місця по тривозі.
169
Командир роти (батальйону) на підставі особистого спо-
стереження і даних розвідки повинен своєчасно встановити
підготовку противника до наступу, початок його висування
і розгортання, доповісти про це старшому командиру, уточ-
нити завдання підлеглим підрозділам і артилерії, яка при-
дана, привести їх в повну готовність до відбиття противника.
Дрібні групи і розвідувальні підрозділи противника зни-
щуються раптовим вогнем бойової охорони. Командир ба-
тальйону керує боєм бойової охорони, підтримує її вогнем
мінометної (артилерійської) батареї батальйону, приданої і
підтримчої артилерії з тимчасових вогневих позицій. Для
управління боєм за утримання позиції бойової охоропн ко-
мандир батальйону висуває свій командно-спостережний
пункт вперед і розмішує його в одному з опорних пунктів
рот першого ешелону.
Великі сили против'їіика при підході до позиції бойової
охорони вражаються вогнем штатних засобів взводу, а та-
кож вогневими засобами, які виділені від механізованих
(танкових) рот, діючих на передньому краї оборони.
Бойова охорона у взаємодії з призначеними вогневими
засобами знищує головним чином танки та інші броньовані
машини противника перед фронтом оборони. Виділені тан-
ки, протитанкові засоби, міномети і піддрнмча артилерія ба-
тальйону, а також чергові вогневі засоби старшого коман-
дира знищують танки і піхоту противника, яка намагається
обійти бойову охорону і ввити їй у фланг і тил. Частіша ви-
ділених вогневих засобів може діяти як вогневі засади, для
цього їм призначаються позиції на флангах бойової охоро-
ни, найбільш вигідні для раптового знищення противника.
Коли противник розгорне свої основні сили і засоби перед
фронтом оборони батальйону, командир батальйону за доз-
волом командира полку віддає наказ командиру бойової охо-
рони на вихід з бою і відхід. Відхід взводу прикривається
вогнем артилерії, а також вогневими засобами рот першо-
го ешелону. Від здійснюється перекочуванням з використан-
ням складин місцевості, загороджень і аерозолей (димів).
Взвод, який відійшов, займає позиції в ротному опорному
пункті, або виводиться у резерв батальйону.
До початку наступу головних сил противника може про-
водитися розвідка боєм. Розвідка боєм і атака передових
підрозділів противника відбивається вогнем призначених
вогневих засобів і тих підрозділів, які на цих напрямках обо-
роняються. Під час розвідки боєм або атаки передових під-
170
розділів посилюється спостереження за противником.
В зоїні досягнення вогневих засобів роти (батальйону)
противник уражається вогнем призначених для цього тан-
ків, БМП і ПТКР у взаємодії з приданою і підтрпмчою ар-
тилерією роти (батальйону). В першу чергу знищуються тан-
ки та інші броньовані цілі. З наближенням противника до
переднього краю роти (батальйону) він знищується вогнем
всіх засобів. Після відбиття атаки і відходу бойової охоро-
ни вогневі засоби, які себе виявили, за вказівкою команди-
ра роти (батальйону) потайки міняють вогневі позиції. Про-
ходи, які були пробиті противником в наших загороджен-
нях, негайно закриваються, за неможливістю цього по них
готується вогонь артилерії та інших засобів.
З початком вогневої підготовки противника особовий
склад роти (батальйону), за винятком командирів взводів
(рот, батальйону), спостерігачів і чергових вогневих засо-
бів, укривається в щілинах, бліндажах, сховищах БМП (тан-
ках), на дві окопів і трачішей в готовності швидко зайняти
свої місця на позиціях для відбиття атаки після закінчення
вогневої підготовки. Всі командири пильно стежать за вог-
невою підготовкою і ставом своїх підрозділів. Головне їхнє
завдання в цей період визначити напрямок зосередження ос-
новних зусиль противника, своєчасно ставити завдання під-
розділам артилерії і іншим вогневим засобам щодо відбит-
тя виявлених засобів високоточної зброї, артилерії, танків,
інших броньованих машин і піхоти противника, які вису-
ваються, або підготувалися для атаки.
У випадку застосування противником отруйних речовин і
біологічних засобів особовий склад одягає засоби індивіду-
ального захисту. Піри нанесенні противником ядерних уда-
рів командир роти (батальйону) вживає заходів щодо за-
криття виломів в бойовому порядку і ліквідації наслідків.
В райони ядерних ударів негайно висиляється розвідка
з завданням уточнити стан підрозділів, а також радіаційну,
хімічну і біологічну обстановки. Оцінивши обстановку в рай-
онах ядерних ударів, командир роти (батальйону) вживає
заходів щодо відновлення управління, системи вогню і взає-
модії. Проводиться також розчищення секторів обстрілу,
окопів, поповнення боєприпасів, надається медична допомо-
га потерпілим; ліквідуються вогнища пожеж в опорному
пункті (районі оборотні), ведуться рятувальні роботи.
Для закриття виломів в обороні командир роти здійснює
маневр частішою сил з інших взводів, зосереджує вогонь
.171
приданої, підтрнмчої артилерії і мінометів, а також танків,
БМП (бронетранспортерів). Командир батальйону, крім
того, здійснює маневр своїм другим ешелоном (резервом) і
протитанковими засобами для зайняття вогневих рубежів,
зосередження вогню мінометів, ПТКР, автоматичних грана-
тометів, проданої і підтрнмчої артилерії. Ліквідація наслід-
ків ядерних ударів противника в підрозділах ротн (батальй-
ону) проводиться, як правило, силами особового складу,
який уцілів. Якщо батальйон зазлав значних втрат, то для
ліквідації наслідків можуть залучатися сили і засоби стар-
шого командира. Всі заходи щодо ліквідації наслідків ядер-
ного і хімічного нападу мають бути спрямовані ,на швидке
приведення підрозділів ротн (батальйону) в готовність до
відбиття атаки противника.
Часткова спеціальна обробка проводиться в бойових по-
рядках підрозділів під час бойових дій. Вона організується
за дозволом командира роти (батальйону) і виконується
особовим складом з використанням табельних і підручних
засобів. При зараженні особового складу отруйними речо-
винами часткова санітарна обробка проводиться негайно.
З виходом танків, БМП (бронетранспортерів) противни-
ка в зону досяжності вогневих засобів роти (батальйону)
вони завдають ураження, від зосередженого і загороджу-
вального вогню артилерії і мінометів. З підходом противни-
ка до переднього краю в бій вступають інші вогневі засоби.
З переходом противника в атаку командир роти (ба-
тальйону) зосереджує вогонь всіх засобів по найбільш за-
грозливій частіші його бойового порядку. Штатна і придана
артилерія зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях,
рухомим і нерухомим загороджувальним вогнем завдає ура-
ження противнику, руйнуючи його бойові порядки, створює
вигідні умови для знищення його вогнем танків, БМП, ПТКР
і гранатометами з максимальних далекостей стрільби. У мі-
ру підходу противника до переднього краю вогонь артиле-
рії, танків та інших вогневих засобів доводиться до найви-
щого напруження, підрозділи, які обороняються, відсікають
піхоту від танків.
Якщо противник атакує па бойових машинах піхоти (бро-
нетранспортерах), вогонь всіх протитанкових засобів ротн
(батальйону) зосереджується на знищенні його танків.
Якщо атака здійснюється в пішому порядку, в першу чер-
гу знищуються броньовані цілі противника, а його мотопіхо-
та знищується у міру її підходу вогнем із стрілецької зброї.
172
В період дій своєї авіації проти атакуючого противника
артилерія завдає ураження його засобам протиповітряної
оборони, а пости і пункти позначення за командами (сигна-
лами) командирів підрозділів позначають свої війська.
З виходом противника в зону суцільного багатошарового
вогню противник знищується вогнем всіх засобів.
В першу чергу знищуються танки з тралами і танки, які
подолали мінні поля. Піхоту противника на відстані ЗО—
40 м від переднього краю особовий склад закидає граната-
ми, а противника, який увірвався па передній край оборони,
знищують вогнем впритул, гранатами і в рукопашному бою.
Бій за кожну траншею ведеться за принципом «ні кроку
назад».
Щоб не допустити розповсюдження противника по ходах
сполучення і траншеях, в них швидко установлюються рані-
ше підготовлені їжаки, рогатки та інші загородження. Тан-
ки, БМП (БТР), які входять до складу броисгрупи, під при-
криттям аерозолів (димів) або. використовуючи потайні шля-
хи, можуть підійти і зайняти позиції в своїх опорних пунк-
тах. Під час бою велика увага приділяється протиповітря-
ній обороні. Зенітний підрозділ, а також "механізовані (тан-
кові) підрозділи, не зайняті боєм з наземним противником,
відбивають літаків і вертольотів противника, які низько ле-
тять.
Управління підрозділами командир роти (батальйону)
здійснює з командно-спостережного пункту. При цьому до
початку вогневої підготовки управління здійснюється по те-
лефону, а з початком — по радіо, за необхідністю рухоми-
ми засобами. Якщо противник вклинився в опорний пункт
(район обоїроии), командир роти (батальйону) повинен вог-
нем всіх засобів і броиегрупою зупинити його подальше про-
никнення по фронті і в глибину, закріпити свої фланги на
ділянці вклинення і придушити противника вогнем. Танки,
які прорвалися, знищуються вогнем всіх протитанкових за-
собів, танків і БМП з займаних позицій. Артилерія веде во-
гонь прямою наводкою. Вогневі засади з підходом до них
противника, який прорвався, за командою командира роти
(батальйону) або самостійно раптово відкриваюіь вогонь,
знищуючи в першу чергу танки та інші броньовані маипіии,
примушують уцілілі танки і піхоту противника наступати в
невигідному для нього напрямку або на заздалегідь підго-
товлені мінно-вибухові загородження. Командир батальйону,
крім того, може висунути до місця вклинення танки (БМП)
173
другого ешелону па вогневий рубіж, а протитанкові підроз-
діли на рубіж розгортання, підготовлені на цьому напрямку.
' Противник, який вклинився на стику з сусідньою ротою
(батальйоном), знищується у взаємодії з сусідом вогнем
усіх засобів, а при сприятливих умовах обстановки і рішу-
чою контратакою.
Якщо противник обійшов опорний пункт (район оборо-
ни), рота (батальйон) організує кругову обороні' і продов-
жує утримувати займані позиції.
Частина вогневих засобів переміщується на загрозливий
напрямок. В сприятливих умовах обстановки знищення про-
тивника, що вкліі'ннвся, здійснюється контратакою другого
ешелону. Контратака другим ешелоном (резервом) органі-
зується особисто командиром батальйону і проводиться ра-
зом з другим ешелоном бригади (полку), як правило, при
вклиненні незначних сил противника. Вона ведеться до пов-
ного знищення противника і відновлення оборони. В даному
випадку підрозділи першого ешелону вогнем всіх засобів
завдають поразки противнику, що вклинився, та, стійко ут-
римуючи вигідні ділянки місцевості, забороняють просуван-
ня противника в боки флангів. Рота другого ешелоіГу ба-
тальйону вогнем всіх засобів завдає йому рішучої поразки
та зупиняє його подальше просування. Стійко утримуючи
підготовлені позиції, рота забезпечує висування і розгортан-
ня для контратаки другого ешелону бригади (полку). З ви-
ходом його на рубіж контратаки вона у взаємодії з підроз-
ділами другого ешелону бригади (полку) контратакує про-
тивника.
Після відбиття атаки противника командир роти (ба-
тальйону) вживає заходів до швидкого відновлення, управ-
ління та порушеної системи вогню, передусім протитанково-
го. Посилюється спостереження, евакуюються поранені та
озброєння і техніка, що вийшла з ладу, поповнюються за-
паси боєприпасів. За необхідністю можуть відбудовуватися
фортифікаційні споруди та інженерні загородження. Части-
на вогневих засобів може бути переміщена на запасні вог-
неві позиції. У той же час підрозділи готуються до відбиття
повторних атак противника. Про результати бою командир
роти (батальйону) доповідає старшому начальнику.^ коман-
дир роти (батальйону) другого ешелрну батальйону (брига-
ди, полку) повинен завжди знати обстановку на фронті обо-
рони батальйону (бригади, полку) та мати постійний зв’я-
174
зок з командирами рот (батальйонів) першого ешелону та
з артилерією, що підгримує.
Рота (батальйон) другого ешелону, батальйону (брига-
ди', полку) 5’ випадку прориву противника в глибину оборо-
ни вогнем всіх засобів з займаної позиції, що займає, зав-
дає йому рішучої поразки та зупиняє його просування. Тан-
кова рота (батальйон) і механізована рота (батальйон) на
БМП за необхідністю висуваються па вогневий рубіж. Одер-
жавши наказ щодо участі в проведенні контратаки, коман-
дир роти (батальйону) висилає розвідку, уточнює завдання
підрозділам і вогневим засобам. Рота (батальйон) під при-
криттям вогню артилерії швидко висувається па напрямок,
шо вказано, вогнем танків, БМП та інших вогневих засобів
завдає ураження противнику, руйнує його бойові порядки і
у взаємодії з сусідніми підрозділами рішуче контратакує про-
тивника. переважно у фланг або в тил. Механізовані підроз-
діли контратакують противника па БМП (БТР) або у пішо-
му порядку слідом за танками.
Після відбиття атаки і знищення противника, що вкли-
нився, командир роти (батальйону) вживає заходів до швид-
кого відновлення системи вогню, поповнення запасів ракет
і боєприпасів, відбудови зруйнованих фортифікаційних спо-
руд та інженерних загороджень, організує відновлення оз-
броєння і техніки, яка вийшла з ладу, підготовку до евакуа-
ції поранених і хворих. Про результати бою він доповідає
старшому начальнику.
Рота (батальйон) .першого ешелону батальйону (полку)
підгримує контратаку вогнем або за наказом командира ба-
тальйону (бригади, полку) частиною сил приймає участь в
контратаці, знищує противника, що вклинився, і відновлює
положення.
Командир ротн (батальйону), що складає протидесант-
ний. резерв бригади (полку, дивізії), виявивши початок ви-
садження повітряного десанту або одержавши завдання на
знищення десанту, висилає додаткову розвідку, уточнює
(ставить) завдання підрозділам і вогневим засобам, що при-
дані. Рота (батальйон) висувається з району висадження, з
ходу розгортається у бойовий порядок, вогнем усіх засобів
завдає ураження противнику та рішучою атакою завершує
знищення десанту.
Якщо повітряний десант противника висадився і почав
висування до об’єкту нападу, рота (батальйон) висувається
до противника діями вогневих засад і похідної охорони, стри-
175
мує його і завдає йому поразки, а головними силами у зуст-
річному бою завершує знищення десанту. У тому випадку,
коли знищити десант з ходу не вдалося, рота (батальйон)
активними діями сковує його, завдає вогневого ураження,
знову атакує та знищує противника. Після знищення повіт-
ряного десанту противника рота (батальйон) висувається в
призначений район у готовності до знищення нових десан-
тів або до виконання інших завдань.
Управління підрозділами в ході бою (схема 15)
(варіант)
Зайнявши опорний пункт, рота виконувала роботи з його
інженерного обладнання. До 22.00 6.7 були викопані пооди-
нокі окопи для автоматників, окопи для кулеметників, гра-
натометників, БМП, танків, підготовлені споруди для спос-
тереження на командно-спостережних пунктах роти і взво-
дів. Перед переднім краєм оборони 1 і 2 мв поставлені мінні
поля, міст через струмок «Світлий» підготовлений до висад-
ження в повітря, вогнева засада зайняла позицію перед
мостом.
Командир роти здійснював контроль за ходом інженер-
ного обладнання опорного пункту, перевірив організацію
системи вогню у взводах, знання особовим складом бойово-
го завдання. До 20.30 6.7 командир роти розробив схему
опорного пункту і познайомив з нею командира батальйону.
Особовий склад продовжує роботи з інженерного обладнан-
ня займаних опорних пунктів.
Підрозділам, які прикривають відхід спереду діючих
військ, вдалося значно знизити темщ наступу 'Противника,
забезпечити відрив і організований відхід наших військ за
передній край оборони. О 22.30 6.7 через бойовий порядок
роти пройшли підрозділи, які відходять, а о 00.25 7.7 — під-
розділи прикриття.
З наказу командира роти були закриті проходи в мінних
полях і посилено спостереження.
Приклад 1. О 4.55 7.7 командиру роти, який знаходиться
на КСП, з особистого спостереження і інформації командира
батальйону стало відомо про просування двох колон БТР і
танків, глибиною 2—3 км кожна по паралельних маршру-
тах: одна по польовій дорозі в напрямку вис. з познач. 75,6,
Жуківка головою пройшла брід, друга — вийшла з Юргіно,
підходить до мосту, по ній веде вогонь артилерійський ди-
176
візіон. Артилерія і міномети противника ведуть ВОГОНЬ по
опорному пункті роти.
Вогнева засада знищила 2 БДШ і танк противника з скла-
ду розвідки, міст через струмок «Світлин» висаджено в по-
вітря.
8 самохідних гаубиць висувається в напрямку броду пе-
ред Сергіївною. 4 гаубиці, які замикають колону, почали
розгортатися па вогневій позиції.
По колонах танків і БТР, які знаходяться в 12—15 км на
зах. від Юргіно (па схемі немає), завдає удару наша авіація.
Оцінивши обстановку, командир роги зробив висновки:
—	противник передовими підрозділами вийшов на рубіж
струмок «Світлий»;
—	атаку противника силою до мотопіхотної роти з тан-
ками при підтримці вогню артилерії і мінометів слід чекати
о 5.50—6.00 7.7.
На підставі висновків з оцінки обстановки командир ро-
ти віддав розпорядження:
—	командирам взводів посилити спостереження за про-
тивником і своєчасно встановити його підхід до переднього
краю;
—	привести вогневі засоби в готовність до негайного від-
криття вогню;
—	бути в готовності укрити особовий склад.
Приклад 2. О 5.50 7.7 командир роти, коли знаходився
па КСП, прийняв доповіді від командирів взводів; командир
1 мв доповів, що по опорному пункті взводу веде сильний
вогонь артилерія противника. В мінному полі пробито вибу-
хом прохід. До півтора мотопіхотних взводів з трьома тан-
ками розгорнулись в бойовий порядок і атакують висоту
«Безіменна», з вис. з познач. 96,6 веде вогонь ПТКР. До взво-
ду мотопіхоти і п'ять танків атакує вис. з познач. 115,6.
Командир 2 мв повідомив, що по взводі ведуть вогонь
міномети з вогневих позицій біля роздоріжжя. Опорний пункт
атакує піхота і два танки в напрямку курган 2, півн. скати
вис. з познач. 138,8. Командир роти, узагальнивши та про-
аналізувавши одержані дані, зробив висновки:
—	противник, атакою передових підрозділів імовірно про-
водить розвідку боєм, щоб уточнити передній край оборони
і систему вогню;
—	атаку танків і мотопіхоти можливо відбити вогнем чер-
гових вогневих засобів і бойових машин з запасних вогневих
ПОЗИЦІЙ.
177
Дані про противника та висновки щодо обстановки ко-
мандир ротн доповів командиру батальйону і віддав підлег-
лим розпорядження:
—	вогнем чергових засобів і бонових машин піхоти з за-
пасних позицій завдати поразки противнику і не допустити
його вклинення;
—	після виконання завдання вогневими засобами, які ви-
явили себе, змінити вогневі позиції.
З 5.55 до 6.30 7.7 рота відбила атаку передових підроз-
ділів, які відійшли і закріпилися на рубежі з познач. 96,6,
група дерев; курган 2. Втрати противника три танки і БТР.
Втрати ротн: 6 чоловік вбито, 3 поранено, знищений кулемет
в 1 мв.
Приклад 3. О 6.15 7.7 противник почав вогневу підготовку.
З особистих спостережень, доповідей командирів взво-
дів, інформації сусідів і штабу батальйону командиру роти
о 6.50 7.7 стало відомо, що противник переніс вогонь в гли-
бину оборони, в мінних полях перед 1 і 2 мв пророблені про-
ходи, 'на рубежі вис. з познач. 96,6, вис. з познач. 87.7 про-
тивник спішився і перейшов в атаку.
Опорний пункт 1 мв атакує 8 танків і до взводу піхоти
при підтримці вогню артилерії і бронетранспортерів.
На 2 мв наступає до мотопіхотного взводу з танковим
взводом. По опорному пункті 3 мів веде вогонь артилерія і
міномети.
Наша артилерія завдає ураження атакуючому противни-
ку і його артилерії, 6 танків і 7 БТР противника атакують
5 мр. Сусід зліва відбиває атаку до двох мотопіхотних взво-
дів.
На основі одержаних даних про обстановку командир ро-
ти зробив висновки:
противник після 25-хвилинної вогневої підготовки сила-
ми до двох ротних тактичних груп атакував опорний пункт
роти, зосередив основні зусилля в напрямку вис. з познач.
96,6, вис. «Безіменна»;
.наявність сил і засобів в роті дозволяє утримувати опор-
ний пункт.
Вирішив: вогнем танків і БМП 1 і 2 мв завдати уражен-
ня противнику і відбити його атаку перед переднім краєм
оборони.
Прийняте рішення командир 1 мр доповів по радіо ко-
мандиру батальйону: «Сибір-10» (командир 1 мб), я Орел-10
(командир 1 мр), противник силами до мотопіхотної роти
178
з танковою ротою атакує опорний пункт. В мінних полях пе-
ред 11-м: 12-м (позивні командирів 1 і 2 мв) вибуховим спо-
собом пробиті по два проходи. Вирішив: вогнєіи всіх засо-
бів завдати ураження противнику, відсікти піхоту від танків
і знищити її, я Орел-10, прийом».
Відповідно до прийнятого рішення командир ротн поста-
вив завдання підрозділам: командирам взводів першого еше-
лону вогнем танків, БМП і РПГ знищити танки, а вогнем їх
стрілецької зброї відсікти піхоту від танків і відбити атаку.
Приклад 4. О 6.50 7.7 командиру роти, який знаходить-
ся на КОП, із доповідей командирів взводів і особистого
спостереження стало відомо, що артилерія противника веде
вогонь по опорному пункті 2 мв.
5 танків противника атакує опорний пункт 1 мв. Пересу-
вання танків зліва від дороги затрималось. По взводі зав-
дали удару вертольоти, знищена БМП, вбитий один і пора-
нено 4 чоловіки.
До взводу танків, які намагаються прорватися в промі-
жок між 1 і 2 мв, підпали під фланговий вогонь танку і БМП
на півд.-зах. схилах вис. «Безіменна». Один танк підбитий,
решта поставили димову завісу і продовжують атаку.
Опорний пункт 2 мв атакує до півтора взводів піхоти в
пішому порядку. Бронетранспортери, якї рухаються за це-
пом, ведуть вогонь по опорному пункті. Два з них, намага-
ючись обійти вис. з познач. 138,8, застряли на заболоченій
ділянці. Втрати взводу: три чоловіки вбито і три поранено.
Один кулемет і один гранатомет пошкоджено.
Перед сусідом справа (5 мр) противник зупинений і веде
вогонь з місця. Танки, коли намагалися обійти 1 мв по півщ
схилах вис. «Безіменна», зустріли вогонь танка № 201 і
БМП, були примушені повернути на півн.-сх. і атакують
опорний пункт 5 мр у фланг.
Противник перед сусідом зліва (2 мр) зупинений і веде
вогневий бій. Його артилерія зосередила сильний вогонь по
опорному пункті.
Узагальнивши дані обстановки, командир 1 мр вирішив:
стійко утримуючи опорні пункти взводів першого ешелону,
вогнем танків БМП і вогнем з ручних протитанкових грана-
тометів знищити танки в проміжку між опорними пунктами
взводів і не допустити їх прориву в напрямку курган +2,
вис. з познач. 141,1.
Прийняте рішення командир 1 мр доповів командиру 1 мб
і поставив підрозділам завдання: командирам 1 мв і 1 тв
,179
вогнем танків і БМП знищити танки на лівому фланзі 1 мв
і не допустити їх прориву в глибину опорного пункту та ви-
ходу їх у фланг 3 мв.
Приклад 5. О 7.25 7.7 авіація противника завдала удару
но другому ешелону полку, артилерія продовжує вести во-
гонь по опорному пункті ропі. По опорному пункті 1 мв
противник використав вивал димовими снарядами. Із-за
диму і куряви опорний пункт 1 мв не проглядається з КСП
командира роти. Положення підрозділів роти, сусідів і про-
тивника на 7.25 7.7 показано на схемі.
Особистим спостереженням, з доповідей командирів взво-
дів та інформації сусідів командиру роти додатково стало
відомо, що до тв з мив прорвалися в проміжок між 1 і 2 мв
роти, тв противника, намагаючись обійти вис. «Безіменна»,
був зупинений вогнем з засади, прорвалося 4 танки, два з
них знищено. Зв’язок з командиром взводу перервався.
Противник перед 2 мв зупинений, окопується, взвод час-
тиною сил веде бій з танками і піхотою противника, які обій-
шли опорний пункт з північно-західного напрямку. В про-
міжку з 2 мв під час спроби обійти болотисту ділянку, вог-
нем БМП і третього відділення у фланг зупинено до взводу
противника. По опорному пункті ведуть вогонь міномети
противника з вогневих позицій в районі МТФ.
Командир 1 тв доповів, що до відділення піхоти з двома
танками просуваються в напрямку Жуківка. В районі роз-
доріжжя розгортається на вогневих позиціях 4-й 155-мм са-
мохідні гавбпці. Втрати у взводі: один танк знищено, вбито
З чоловіки.
5 мр відбиває атаку до танкового взводу з піхотою, який
вклинився в опорний пункт лівофлангового взводу.
1 мр веде бій з противником, який вклинився в опорний
пункт, сплою до двох мотопіхотних взводів.
Командир батальйону повідомив, що о 7.28 7.7 по танках,
які вклинилися в опорний іпуикт роти, завдасть удару ланка
вертольотів. О 7.35 3 мр проводить контратаку в напрямку
Жуківка, курган +2, 1 мр утримувати опорний пункт і вог-
нем всіх засобів підтримувати контратаку. По артилерійсь-
кій батареї противника в районі роздоріжжя о 7.30 завдасть
удару авіація.
Оцінивши обстановку, командир роти зробив такі вис-
новки:
— противник, використовуючи результати вогню артиле-
рії і мінометів, силою до мотопіхотного і танкового ВЗВОДІВ
180
вклинився в опорний пункт роти. Одночасно па правому і лі-
вому флангах намагається ного обійти;
—	найбільшою загрозою є танки, які вклинилися в про-
міжок між 1 і 2 мв;
—	рішенням командира батальйону через 10 хвилин 3 мр
з запланованого рубежу почне контратаку з мстою знищи-
ти противника, який вклинився, і відбудувати оборону по пе-
редньому краї.
Вирішив: вогнем всіх засобів знищити танки і живу силу
противника в проміжку між взводами, стійко утримуючи
опорні пункти взводів, зупинити противника, який вклинив-
ся, і не допустити його подальшого просування. У взаємо-
дії з контратакуючою 3 мр, завдати поразки противнику, що
вклинився, і відбудувати оборону по передньому краї.
Своє рішення командир роти доповів командиру батальй-
ону і відповідно до цього рішення поставив підрозділам зав-
дання:
—	1 і 2 мв, міцно утримуючи опорні пункти, вогнем всіх
засобів завдати ураження противнику і не допустити його
просування в глибину опорного пункту і виходу у фланг. З
підходом 3 мр вогнем забезпечити її дії;
—	З мв вогнем БМП завдати ураження противнику, що
вклинився, зупинити його вогнем всіх засобів, забезпечити
контратаку 3 мр;
—	о 7.35 1, 2 і 3 мв у взаємодії з 3 мр контратакувати
противника.
Рота спільно з 3 мр завдала поразки противнику і від-
новила положення оборони. Взводи розпочали відбудову сис-
теми вогню, зруйнованих ділянок, траншей і ходів сполучен-
ня, почали підготовку до відбиття наступних атак против-
ника.
5.	Особливості дій батальйону
при веденні бригадою (полком) маневрової /оборони
При переході до оборони в умовах відсутності безпосе-
реднього зіткнення з противником перед переднім краєм
смуги оборони може створюватися смуга забезпечення. При
обороні смуги забезпечення батальйон може діяти як пере-
довий загін. В цьому випадку батальйон у складі бригади
(полку) веде маневрову оборону. Батальйон при веденні
бригадою (полком) маневрової оборони веде бій, як прави-
ло, на декількох рубежах, послідовно здійснюючи відхід з
одного на другий, широко застосовуючи вогневі засади,
181
влаштовуючи загородження і учиняючи руйнування. Маневр
батальйону на новий рубіж здійснюється за дозволом ко-
мандира, який вислав передовий загін.
Позиції (рубежі) у смузі забезпечення, як правило, ви-
бираються одна від одної на віддаленні 7—9 км, з тим, щоб
для атаки наступної позиції противник був вимушений змі-
нити вогневі позиції артилерії і перемістити інші елементи
бойового порядку.
На кожному рубежі батальйон займає район оборони, в
якому створюються окремі ротні і взводні опорні пункти, які
перехоплюють найбільш можливі напрямки наступу против-
ника і забезпечують утримання вигідних ділянок місце-
вості.
Район оборони батальйону в смузі забезпечення може
бути значно більший, ніж в звичайних умовах. З досвіду
навчань йому призначався район оборони по фронті від 5 до
10 км і більший. При цьому, як правило, кожний взводний
опорний пункт, а на напрямку зосередження основних зу-
силь і ротний, займає оборону на звичайному фронті. Таким
чином, збільшення розмірів району оборони передового заго-
ну досягається за рахунок збільшення проміжків між взвод-
ними і ротними опорними пунктами.
‘Батальйон для дій в смузі забезпечення посилюється, як
правило, артилерійським дивізіоном, інженерно-саперними і
вогнем ет,н им н п ід розділ а м 11.
Бойовий порядок батальйону будується в один або два
ешелони з виділенням резерву або бронегрупи.
Більша частина штатних і приданих батальйону вогневих
засобів придається ротам. Вогневі засоби розміщуються та-
ким чином, щоб більшість з них могли вести вогонь з гра-
ничних далекостей, прострілювати проміжки з сусідніми
опорними пунктами і прикривати відхід рот першого еше-
лону.
При організації оборони на рубежі (у смузі забезпечен-
ня) командир батальйону крім звичайних питань, визначає:
порядок вогневого ураження противника з граничних да-
лекостей і заборони швидкого переходу в атаку його голов-
них сил;
можливі напрямки маневру підрозділами і вогнем з ме-
тою не допустити обходу батальйонного району оборони (рот-
них опорних пунктів);
порядок виходу з бою (склад підрозділів прикриття,
район збору і послідовність виходу з нього підрозділів);
«183
порядок здійснення маневру на інший рубіж, місця вог-
невих засад і улаштування загороджень і руйнувань.
Під час ставлення завдань командир ротн (батальйону)
в бойовому наказі додатково до висловлюваного при органі-
зації оборони в звичайних умовах указує підлеглим поря-
док виходу з бою, район збору батальйону і шлях маневру
на наступний рубіж.
Перед переднім краєм оборони батальйону може вистав-
лятися бойова охорона, висилатися розвідувальний (бойовий
розвідувальний) дозор, на можливих напрямках висування
Противника упорядковуються інженерні загородження і ор-
ганізуються вогневі засади.
Невеликі групи противника рота (батальйон) знищує вог-
нем або захоплює в полон.
З підходом противника батальйон діями дозору, вогне-
вих засад і бойової охорони, а потім вогнем всіх засобів з
граничних далекостей завдає йому втрат і змушує наступати
в не вигідному для нього напрямку. Спроби противника обій-
ти опорні пункти (район оборони) забороняються маневром
на ці напрямки резерву (бронегрупи) для зайняття вогнево-
го рубежу або проведення раптової контратаки, а також
вогнем артилерії, яка залишилася в безпосередній підпоряд-
кованості командира батальйону.	1
З одержанням наказу на відхід батальйон здійснює ви-
хід з бою. Перед відходом або під час його здійснення ба-
тальйон може резервом і підрозділами, в першу чергу тан-
ковими, знятими з неатакованнх позицій, контратакувати
противника з метою зупинити його просування на найбільш
загрозливих напрямках.
Під час здійснення маневру на наступний рубіж від ба-
тальйону виділяється тильна, а за необхідністю і бокові по-
хідні застави. Знищення противника похідні застави здійсню-
ють вогнем з місця і з ходу, а також застосовуючи вогневі
засади, крім того, широко використовуються інженерні за-
городження. Повітряний десант противника на шляху ма-
невру знищується або блокується з метою ного обходу.
Після виходу на наступний рубіж батальйон негайно зай-
має оборону і проводить заходи щодо поновлення боєздат-
ності. Бій на новому рубежі ведеться як і на попередньому.
Останнім рубежем маневрової оборони для батальйону,
який обороняється у смузі забезпечення, може слугувати ру-
біж позицій бойової охорони перед переднім краєм головної
смуги оборони. Бій на ньому батальйон веде у взаємодії з
183
бойовою охороною, займає завчасно підготовлені опорні пунк-.
ти. При відсутності смуги забезпечення перед фронтом обо-
рони бригади (полку) створюється передова позиція. На пе-
редовій позиції рота (батальйон) будує оборону окремими
взводними і ротними опорними пунктами, які підготовлені
до кругової оборони і перехоплюють найбільш імовірні на-
прямки наступу противника. В цьому разі батальйон оборо-
няється па фронті до 10 км, а рота до 3 км. Це досягається
за рахунок збільшення проміжків між взводними і ротними
опорними пунктами. Боновий порядок будується, як прави-
ло, в один ешелон. В проміжках між взводними і ротними
опорлимн пунктами влаштовуються різні загородження і пе-
решкоди.
Бій роти (батальйону) підтримується вогнем приданої
артилерії і частиною артилерії старшого начальника з тим-
часових вогневих позицій. Для підтримки батальйону широ-
ко використовуються бойові вертольоти. Систему вогню ко-
мандир роти (батальйону) організує з врахуванням уражен-
ня противника всіма вогневими засобами на дальніх під-
ступах і підтримки вогневого зв’язку між взводами (рота-
ми) і сусідами. Особлива увага приділяється організації про-
титанкового вогню.
На найбільш можливих напрямках руху противника до
передової позиції, в проміжках і на флангах опорних пунк-
тів підготовлюється вогонь артилерії, танків, БМП, грана-
тометів та інших вогневих засобів, організуються вогневі за-
сади, улаштовуються загородження і зруйнування.
Для введення противника в оману щодо побудови оборо-
ни і особливо її системи вогню обладнуються фальшиві вог-
неві позиції, визначаються для дій в проміжках кочівні вог-
неві засоби, влаштовуються вогневі засади.
Відхід роти (батальйону) з передової позиції здійсню-
ється за наказом командира батальйону (бригади, полку) і
прикривається вогнем артилерії, загородженнями, а також
діями танків і бронетранспортерів (БМП) з засад. Вміло ма-
невруючи вогнем і підрозділами, використовуючи загород-
ження, руйнування, дими і аерозолі, командир роти (баталь-
йону) відводить підрозділи з передової позиції. При органі-
зації відходу командиром роти (батальйону) додатково виз-
начаються напрямки відходу через передній край своєї обо-
рони для кожного підрозділу (батальйону), установлюються
сигнали розпізнавання, визначається порядок прикриття від-
184
ходу роти (батальйону) вогнем артилерії і підрозділами, які
розміщені на передньому краї.
Після відходу батальйон, як правило, виходить в другий
ешелон бригади (полку) і займає там оборону.
6.	Оборона морського узбережжя і річки
(схема 16)
Оборона морського узбережжя організується для відбит-
тя противника з моря, заборони висадження його морських
і повітряних десантів і утримання важливих берегових об’єк-
тів. На бойові дії роти (батальйону) при обороні морського
узбережжя чинять вплив рельєф місцевості, який безпосе-
редньо прилягає до моря, конфігурація берега і підступи до
нього з боку моря, а також гідрологічні і кліматичні умови.
Морське узбережжя не скрізь доступне для висадження
морських десантів противника. На узбережжі зустрічається
велика кількість високих, крутих і обривистих берегів, за-
болочених ділянок, мілин, рифів та інших підводних пере-
шкод.
Рота (батальйон) може оборонятися на десаптно-доступ-
иому напрямку або на ділянці узбережжя, яке важко доступ-
не для висадження морських десантів противника, в першо-
му або в другому ешелоні батальйону (бригади, полку) чи
знаходитися в резерві командира бригади (полку, дивізії).
На важкодоступній місцевості рота (батальйон) може
оборонятися на самостійному напрямку у відриві від голов-
них сил батальйону (бригади, полку).
На деса.нтіно-доступній ділянці морського узбережжя ба-
тальйон може одержати для оборони район по фронті до
5 км, а на місцевості, важкодоступпої для висадження мор-
ських десантів, фронт оборони може бути до 10 км і біль-
ше, рота в цьому разі обороняється на фрсйіті 1,5—2 км і
більше.
Рота (батальйон), який обороняється на десантно-доступ-
ному напрямку в складі головних сил батальйону (бригади,
полку) може бути посилена танками, протитанковою арти-
лерією, вогнеметами і інженерними підрозділами.
Підрозділи на самостійних напрямках обороняються, як
правило, своїми силами і засобами.
Танки, які придані роті (батальйону), використовуються
для дій з засад, для створення бронегрупи і для посилення
першого ешелону. Протитанкова артилерія використовується
У взводних і ротних опорних пунктах для завдання уражен-
185
ия десаптно-висадпих засобів противника, а також його пла-
ваючих танків і бойових машин піхоти (бронетранспорте-
рів). Частина підтрнмчої та приданої а.ртилерії може вико-
ристовуватися для стрільби прямою наводкою. Виділені для
стрільби прямою наводкою гармати, танки та установки
ПТКР мають знаходитися в готовності висунутися до бере-
га на завчасно підготовлені вогневі позиції для знищення
десантно-внсадних засобів, плаваючих танків і бойових ма-
шин піхоти (бронетранспортерів) противника при підході їх
до берега та під час виходу на берег.
Зенітно-ракетний взвод батальйону прикриває підрозділи
від повітряного десанту.
Інженерні підрозділи, крім виконання звичайних завдань,
можуть використовуватися для побудови протидесантних за-
городжень у воді, обладнання тунелів і печер для розміщен-
ня вогневих засобів та бойової техніки.
Вогнеметні підрозділи використовуються для посилення
рот першого ешелону. Побудова оборони роти (батальйону)
має забезпечити максимальне використання всіх сил і засо-
бів для завдання поразки противнику на воді і відбиття ви-
садження його десанту на берег.
Згідно з цим бойовий порядок батальйону доцільно буду-
вати в один ешелон. В безпосередньому підпорядкуванні ко-
мандира батальйону необхідно мати більшу частину прида-
них танків, вогнеметів і мінометну батарею.
Розташування резерву і бронегрупи має забезпечити ма-
невр їх на загрозливий напрямок. Система вогню організу-
ється з таким розрахунком, щоб відступити до берега. Дзер-
кало води, особливо ділянки, які вигідні для висадження,
прострілювались фланговим або перехресним вогнем. Час-
тина гармат, танків та інших вогневих засобів може вису-
ватися ближче до берега. При їх розташуванні враховуєть-
ся конфігурація берега, режим моря і можливий вплив хвиль.
В місцях, які зручні для висадження десанту противника,
влаштовуються тунелі, печери, в яких розміщуються проти-
танкові засоби, танки і кулемети.
На десантно-доступних напрямках в районі оборони ба-
тальйону влаштовуються ротні опорні пункти, взводний опор-
ний пункт резерву батальйону, позиції для вогневих засад і
бронегруп, вогневих позицій для мінометної батареї і під-
трнмчого артилерійського дивізіону, зенітно-ракетного взво-
ду, вогневі рубежі для бронегрупи, для КСП, а також влаш-
товуються загородження, готуються шляхи маневру та ева-
186
куації. На важкодоступних ділянках морського узбережжя
оборона роти (батальйону) будується окремими взводними
і ротними опорними пунктами.
В проміжках між опорними пунктами, а також на ділян-
ках узбережжя, де не передбачається побудова опорних
пунктів, організується розвідка, патрулювання і нерухо-
ма охорона.
Оборона морського узбережжя організується поза зітк-
ненням з противником, що дозволяє командиру роти (ба-
тальйону) провести основну роботу з організації оборони
безпосередньо на місцевості.
При з’ясуванні завдання командир роти (батальйону),
крім звичайних питань, повинен зрозуміти характер манев-
ру силами і засобами старшого начальника при знищенні
противника, який висадився на берег.
Противник оцінюється на підставі даних штабу батальй-
ону (бригади, полку), а також знань організації і тактики
дій морського десанту з урахуванням фронту оборони роти
(батальйону) і місткості десантно-доступних напрямків.
Оцінюючи свої штатні, придані і підтримуючі підрозділи,
командир роти (батальйону) додатково уточнює можливості
вогневих засобів щодо завдання ураження противнику на
максимальних відстанях стрільби.
При оцінці сусідів командир роти (батальйону) також
враховує завдання підрозділів і частин Військово-Морсько-
го Флоту і берегової артилерії, які діють перед фронтом і на
флангах оборони роти (батальйону), а також накреслюють
порядок взаємодії і підтримки зв’язку з ним.
Оцінюючи місцевість, крім звичайних питань, командир
роти (батальйону) вивчає глибину і режим моря, характер
дна моря біля узбережжя і ступені прохідності десантно-ви-
садочних засобів противника, характер берегу і його вплив
на побудову оборони, ділянки узбережжя, які доступні для
висадження, місця, зручні для висадження тактичного повіт-
ряного десанту противника, найбільш імовірні напрямки його
Дій.
В рішенні, крім звичайних питань, командир роти (ба-
тальйону) визначає: найбільш імовірні ділянки для висад-
ження морського і повітряного десантів противника, якими
силами і засобами завдати поразки противнику в районі
його розгортання, при висуванні десантно-переправних засо-
бів до берега, при висадки десанту на узбережжя і ведення
бойових дій на березі; систему спостереження, розпізнаван-
187
ня і зв’язку з врахуванням зв’язку, який знаходиться на уз-
бережжі.
Поразка противника при обороні морського узбережжя
починається з виходом його дссавтно-внсадннх засобів в зо-
ну досягнення вогневих засобів ротн (батальйону). У міру
підходу противника до берега .вогнева дія на нього посилю-
ється. Засоби, які призначені для ведення вогню прямою на-
водкою, висуваються на вогневі позиції ближче до берега і
завдають ураження вогнем десантно-висадочним засобам,
плаваючим танкам і бронетранспортерам (БМП) при підхо-
ді їх до берега і під час виходу. Десант, який висадився,
знищується па березі вогнем артилерії і мінометів, діями
броиегрупії, резерву та із засад. Якщо противнику вдалося
захопити ділянку узбережжя, а контратака успіху =не мала,
командир роти (батальйону) зосередженим вогнем артилерії
і мінометів відсікає частину десанту, яч<а висадилась, від
головних сил, які підходять, і не допускаючи розширення ді-
лянки місцевості, забезпечує вигідні умови для контратаки
другого ешелону (резерву) бригади (полку).
У випадку висадження тактичного повітряного десанту,
він знищується резервом, а також підрозділами з неатако-
ваних ділянок у взаємодії з приданою і підтрнмчою артиле-
рією.
Оборона річки. Механізована рота (батальйон) при обо-
роні річки може знаходитись в першому або в другому еше-
лоні (загальновійськовому резерві) батальйону (бригади,
полку), а також обороняти плацдарм, мостову переправу або
острів.
Рота обороняє річку, як правило, на своєму березі. Ба-
тальйон, обороняючи вузькі річки, може мати частину під-
розділів на протилежному березі.
Передній край оборони призначається якомога ближче
до урізу води, іноді він може бути віднесений від берега на
більш вигідний рубіж. В цьому випадку на березі влашто-
вуються інженерні загородження, виставляється бойова охо-
рона, в нічний час організується патрулювання і виставля-
ються секрети.
Рота (батальйон) будує оборону на річці так, як і в зви-
чайних умовах. Бойовий порядок роти будується в один або
в два ешелони, а батальйону — в два або один ешелон. Дру-
гий ешелон (загальновійськовий резерв), як правило, роз-
міщується в районі, який забезпечує швидкий і скритий ви-
хід до ділянок, які вигідні для форсування річки противни-
188
ком, і до районів можливого висадження його повітряних
десантів.
Організуючи оборону річки, командир роти (батальйону),
крім звичайних витань, вивчає стан берегів, визначає шири-
ну, глибину, швидкість течії і характер дна річки, наявність
бродів і ділянок, де можливо її форсування.
Система вогню має забезпечувати поразку противника
при підході до річки у вихідних районах для форсування, на
ділянках форсування і на своєму березі.
Вона організується з таким розрахунком, щоб відступи
до річки, дзеркало води, броди і ділянки, які вигідні до фор-
сування, прострілювались фланговим і перехресним вогнем.
При цьому частина танків, бойових машин піхоти, протитан-
кових та інших вогневих засобів, може висуватися ближче
до берега.
На ділянках, де можливе форсування противником річ-
ки, особливо танками бродом під водою, створюється най-
більша щільність протитанкового вогню, влаштовуються за-
городження і організуються вогневі засади. Крім того, го-
тується вогоніь по своєму березі на випадок відбиття про-
тивника, іцо переправився. Острови обороняються призна-
ченими для цього підрозділами з метою попередження рап-
тового форсування річки противником, а також для ведення
флангового вогню вздовж річки.
Для розвідки противника в роті (батальйоні) організу-
ється невпинне спостереження, особливо за ділянками, які
вигідні для форсування, і за підступами до них. При відсут-
ності безпосереднього зіткнення з противником па протилеж-
ний берег водної перешкоди, як правило, впсилаються роз-
відувальний (боновий розвідувальний) дозор і посилена бо-
нова охорона. Всі місцеві переправні заходи (човпи, плоти,
пороми) збираються на своєму березі і беруться під охоро-
ну, а за неможливістю їх зібрати знищуються.
До початку форсування річки головними силами против-
ника вогневі засоби, які розташовані в ротному опорному
пункті (районі оборони батальйону), це мають виказати се-
бе. Тому підрозділи розвідки противника знищуються вог-
нем спеціально виділених засобів з тимчасових позицій, а
груші, які переправилися, захоплюються в полон або зни-
щуються.
З початком форсування цротввтнком річки рота (ба-
тальйон) вогнем всіх засобів знищує ного переправні засо-
189
би, живу силу, озброєння і техніку з метою не допустити ви-
садження противника на берег.
У випадку висадження противника на берег, рота (ба-
тальйон) негайно знищує його зосередженим вогнем всіх
засобів, а при сприятливих умовах і рішучою контратакою.
Контратака має проводитися раніше, ніж у звичайних умо-
вах, щоб не дати противнику можливості закріпитися на за-
хопленому березі.
Після знищення противника, що переправився, відбудо-
вується система вогню і загороджень, проводиться підготов-
ка до відбиття його наступних спроб форсувати річку.
7.	Оборона (вночі
Нічні умови справляють значний вплив на ведення обо-
ронного бою. З одного боку, вони дають підрозділам, що
обороняються, деякі переваги, використання яких полегшує
рішення завдань оборони. Вночі легше сховати і замаску-
вати бойові порядки, систему вогню і раптово для против-
ника використати різноманітні вогневі засоби. З другого бо-
ку, умови ночі складають і ряд труднощів для підготовки і
ведення оборонного бою. Вночі ускладнюється спостережен-
ня і орієнтування на місцевості. Противник одержує більшу
можливість скрито підійти до оборони і зненацька атакува-
ти, вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях
і просочуватися в проміжки у глибину оборони.
Ускладнюється управління підрозділами і підтримка без-
перервної взаємодії, ведення прицільного вогню з усіх ви-
дів зброї, збільшується витрата боєприпасів всіх видів на
20—30%. Знижується ефективність вогню з стрілецької зброї,
танків, зенітних засобів і артилерії на 20—30%, а протитан-
кових керованих ракет у два рази.
Основним •завданням підрозділів три обороні вночі є від-
биття раптової атаки противника. Для цього ікомандир роти
(батальйону) повинен передбачити цілий комплекс різних
заходів. Визначити добре видні вночі орієнтири, розпізна-
вальні знаки своїх підрозділів і способи орієнтування. По-
силити бойову охоїрону, спостереження за противником і сво-
їми 'загородженнями веред переднім краєм оборони і органі-
зувати підслуховування. З метою ібезпосередньої охорони у
всіх 'підрозділах виставити спостерігачів і тарних .патрулів.
Більшу частину 'підрозділів і вогневих засобів, які займають
опорні пункти на вершій позиції, тримати в постійній готов-
ності до відкриття вогню і відбиття атак противника. Завид-
,190
на підготувати всі вогневі засоби, резерв і бронегрупу до дій
вночі і визначити порядок застосування приладів нічного ба-
чення. Вогневі засоби, які 'розміщені їв глибині опорних пунк-
тів, підготувати до заняття тимчасових вогневих 'позицій на
передньому краї. Вказати командирам підрозділів, по яких
ділянках місцевості перед 'переднім краєм, у проміжках між
підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь, та
передбачити інші заходи щодо забезпечення проміжків між
опорними пунктами, стиків і флангів. Поставити завдання
підрозділам щодо знищення і осліплення засобів нічного ба-
чення противника. Добре продумати і встановити порядок ос-
вітлення місцевості перед 'переднім краєм оборони, а також
в ході ведення бою. Забезпечити всі підрозділи трасуючими
снарядами, інабоямн з трасуючими кулями ї засобами освіт-
лення місцевості.
Якщо в опорному .пункті (ірайоїні оборони) проводяться
інженерні роботи, командир роти (батальйону) повинен ор-
ганізувати охорону працюючих підрозділів і встановити для
них пункти збирання на випадок відбиття зненацького напа-
ду противника.
При виявленні іпереходу противника в атаку по ньому
відкривають вогонь підрозділи, які обороняються на позиції
бойової охорони, а також артилерія, міномети і чергові вог-
неві засоби. Артилерія, танки і бойові машини піхоти ведуть
вогонь прямою наводкою по окремих цілях, а також зосеред-
жений вогонь по противнику, що атакує.
Атаки противника відбиваються з відстаней, які забезпе-
чують ефективне ведення вогню, з застосуванням приладів
нічного бачення або при освітленні бойового порядку против-
ника усіма засобами світлового 'забезпечення, що є у наяв-
ності. Безпосередньо перед переднім краєм оборони освітлю-
вання місцевості і противника здійснюється згідно з вказів-
ками командира батальйону спеціально виділеною артиле-
рійською батареєю із складу приданого артилерійського ди-
візіону або мінометним підрозділом, особлива увага приді-
ляється освітленню бойових порядків атакуючого противни-
ка. З підходом противника до переднього краю оборони па
300—400 м до освітлювання місцевості підключаються освіт-
лювальні пости рот першого ешелону. Одночасно з цим здій-
снюється осліплення противника, що атакує за допомогою
освітлювальних і димових снарядів (мін) і ракет (табл. 7).
191
Таблиця 7
Характеристика табельних освітлювальних засобів
	Далекість	В, освіг-1		і Середня
	стрільби		Сила	1 трпва-
Найменування		ления І	світла	’ ЛІСТЬ
	мін. макс.	(м) І	(АК)	і ления
	(м) 1	(м)			і (сек.)
— ЗО мм реактивні освіт-
.повальні патрони	—	450	50-69	100	9
— 40 мм реактивні освіт- лювальні патрони	—	500	100	140	25
— 82 мм освітлювальні міни	710	3500	250	200	38
— 120 мм освітлювальні	1060	3500	520	1,5 млн.	50
міни — реактивні установки ПРП-3	1000	8300		1 млн.	50
— САБ — 100-90	—	—	1500	3 мли.	6 хв.
— САБ— 100 — МН	—	—	—	4 млн.	7,5 хв.
Лртнлерійські і мінометні батареї противника, які ведуть
вогонь освітлювальними снарядами (мітамн), а також про-
жекторні установки знищуються їв першу чергу вогнем арти-
лерії і танків.
Зенітний підрозділ, а також механізовані і танкові підроз-
діли, які не зайняті боєм з наземним противником, відби-
вають нальоти його літаків і вертольотів і знищують освіт-
лювальні авіаційні бомби і сиаіряди (міни).
У випадку вклинення противника в оборону командир ро-
ти (батальйону) повинен вжити заходів до його подальшого
проникнення в боки флангів і в глибину. Рота (батальйон)
зосередженим вогнем артилерії і мінометів, фланговим вог-
нем танків, бойових машин піхоти і протитанкових засобів
завдає ураження противнику, який вклинився, і спиняє його
просування. Проте завершення розгрому противника, що
вклинився в оборону, здійснюється контратакою другого еше-
лону (резерву). Контратака вночі, як правило, проводиться
у фланг і тил противнику по раніше перевірених напрямках,
При цьому особлива увага приділяється забезпеченню своє-
часного виходу контратакуючих підрозділів на рубіж розгор-
тання для контратаки. Для цього, крім позначення маршру-
тів висування, на кожний маршрут можуть виділятися про-
відники. Контратаку доцільно проводити на відкритій місце-
вості, без здійснення складного маневру. З виходом контр-
атакуючих підрозділів на рубіж розгортання для контратаки
192
проводиться освітлювання противника і спереду лежачої міс-
цевості. Підрозділи мають діяти раптово і стрімко.
При переході від пічних дій до денних, підрозділи і .вогне-
ві засоби, які були переміщені на ніч та тимчасові вогневі
позиції, перед світанком за 'наказом командира роти (ба-
тальйону) скрпто займають свої основні позиції.
8.	Оборона в місті (населеному пункті)
(схема 17)
Міста і населені пункти з великою кількістю кам’яних
споруд, підвальних і підземних споруд дозволяють тим, хто
обороняється, в короткий термін перетворити їх в міцні вуз-
ли оборони. Наявність міцних кам’яних і залізобетонних спо-
руд, широко розгорнутої системи підземних комунікацій і
споруд, значної кількості перешкод і важкодоступних діля-
нок сприяють створенню нездоланної та більш стійкої ніж у;
звичайних умовах, оборони. В місті (населеному пункті) ро-
та, як правило, обороняє квартал або декілька будинків, а
батальйон один чи декілька кварталів (схема 17). Кожну
окрему будівлю у населеному пункті рота (батальйон) свої-
ми силами має перетворити у недоступну фортецю з круго-
вою обороною, що забезпечує тривале його утримання на-
віть під час повного його оточення противником. З цією ме-
тою вона посилюється танками, артилерією, інженерними та
хімічними підрозділами.
При організації оборони в місті (населеному пункті) ко-
мандир роти (батальйону), крім звичайних питань організа-
ції бою, вивчає і визначає: яка кількість споруд є в опорно-
му пункті (район оборони); які з них включити в опорні
пункти взводів (рот) і підготувати до оборони; порядок ма-
невру силами і засобами, в яких спорудах (приміщеннях)
влаштувати сховища, скласти запаси боєприпасів, провіанту,
медичного майна і питної .води; порядок і терміни підготов-
ки споруд і в цілому опорних пунктів взводів (рот) до обо-
рони, а також яких заходів вжити для боротьби з пожежа-
ми.
Ротні опорні пункти і батальйонні у-т-гощ 1 узли) обо-
рони складаються з таким розрахунком,	вони перекри-
вали магістральні вулиці, бульвари, площі і мости через
річки і канали. Передній край оборони, як правило, готуєть-
ся на околиці міста (населеного пункту) або виноситься впе-
ред, якщо до міста прилягають командні висоти. Опорні
пункти готуються до кругової оборони і повинні мати вогне-
193
вий зв’язок між собою, між ними мають бути обладнані ходи
сполучення. При створенні опорних пунктів в першу чергу
використовуються особливо міцні наружні споруди з півпід-
вальппмп і підвальними приміщеннями, які забезпечують
можливість обстрілу вулиць і площ усіма штатними і прида-
ними вогневими засобами.
При підготовці споруд до оборони підрозділи повинні за-
класти цеглою або мішками з піском (землею) вікна і две-
рі, залишаючи в них амбразури для ведення вогню. В горищ-
них і міжповерхових перекриттях проробити ходи для зв’яз-
ку між поверхами. Підвали кам’яних будинків обладнати під
сховища. Всі приміщення очистити від легкозаймистих ре-
чей. Дерев’яні підлоги засипати шаром піску чи землею. В
кожній споруді підготувати засоби гасіння пожеж.
З метою виявлення підземно-мінних робіт, які буде про-
водити противник, призначаються інженерно-саперні підроз-
діли з засобами підслуховування. В проміжках між опорни-
ми пунктами і на вулицях споруджуються барикади, загород-
ження, руїни і завали, підходи до яких мінуються і мають
прострілюватися фланговим і перехресним вогнем. Легкі
споруди, які заважають спостереженню та веденню вогню,
руйнуються.
Для маневру підрозділами і вогневими засобами в сере-
дині кварталу влаштовуються проходи, а також використо-
вуються підземні споруди і колектори. В підземних спору-
дах, які йдуть в бік противника і не використовуються для
маневру, влаштовуються загородження, а по виходах з них
готується вогонь.
Система вогню в ротному опорному пункті (районі обо-
рони батальйону) будується відповідно до флангового і пе-
рехресного вогню стрілкової зброї, танків, 'бонових машин
піхоти, гармат, виділених для стрільби прямою наводкою, а
також вогню протитанкових ракетних комплексів, гранато-
метів, вогнеметів і артилерії, розміщеної па закритих вогне-
вих позиціях.
Підрозділи, які займають оборону в багатоповерхових
спорудах,' вогонь організують в декілька ярусів, з тим, щоб
всі підступи до споруди (опорних пунктів) прострілювались
вогнем всіх видів озброєння. При цьому більша частина вог-
невих засобів, в тому числі окремі гармати, розміщуються
па нижніх поверхах споруд і у пївпідвалах. На верхніх по-
верхах, крім вогневих засобів, розміщуються снайпери, спос-
терігачі (спостережні пости) і коректувальники вогню.
194
Танки, які придані механізованому батальйону, викорис-
товуються для дій з вогневих засад або в опорних пунктах
механізованих взводів. Вогневі позиції танків, БМП (броне-
транспортерів) і гармат, які виділені для стрільби прямою
наводкою, готуються, як правило, за кам’яними огорожами і
стінками, в яких пророблюються і ретельно маскуються ам-
бразури для спостереження і ведення вогню.
Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних ком-
плексів і гранатометів вибираються і обладнуються в таких
місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню
вздовж вулиць і площ.
Вопнемети парами або групами придаються механізова-
ним підрозділам, їхні позиції обладнуються в спорудах, за
огорожами, загородженнями і перед усе на перехрестях ву-
лиць.
Більша частина артилерії придається ротам і батальйо-
нам. Артилерійські підрозділи, які придані ротам (батальй-
онам) передусім застосовуються для стрільби прямою на-
водкою. Підрозділи, які не приймають участі в стрільбі пря-
мою наводкою, займають закриті вогневі розиції в парках,
на площах, стадіонах та інших місцях, звідки забезпечуєть-
ся можливість вести вогонь. Вогневі позиції для мінометної
батареї батальйону, як правило, влаштовуються у дворах,
за кам’яними огорожами, а в окремих випадках — на верх-
ніх поверхах і горищах.
Зенітні засоби розміщуються на дахах споруд, де для них
обладнуються майданчики, з яких забезпечується коловий
огляд.
Комаидио-спостережпнн пункт роти (батальйону) облад-
нується в одній з споруд в такому місці, звідки простежу-
ються підступи до споруди і опорного пункту.
Управління командир роти (батальйону) здійснює по ра-
діо, сигналами і зв’язковими.
Оборонний бій у місті (населеному пункті), як правило,
має вогнищевий характер і ведеться за утримання кожної
споруди і опорного пункту.
Атаку противника рота (батальйон) підбиває вогнем всіх
вогневих засобів, широко використовуючи ручні і протитан-
кові гранати. В цей період слід відсікти піхоту противника
В1Д танків і знищити передусім її, тому що окремі танки або
групи їх, які прорвалися в глибину оборони без ПІХОТИ, Мо-
жуть бути швидко знищені.
Якщо противнику вдалося вдертися в будинок, що обо-
195
роняється, він має бути знищеним вогнем впритул, граната-
ми і в рукопашній сутичці. При цьому танки, БМП, гарма-
ти, вогнемети та інші вогневі засоби, які знаходяться поза
будником, забороняють підхід до нього .резервів противни-
ка. З метою повернення окремих споруд, які захопив про-
тивник, і опорних пунктів командир роти (батальйону) про-
водить рішучу контратаку невеликими силами.
9.	Оборона в горах
(схема 18)
Гірська місцевість характеризується різкою пересіченіс-
тю рельєфу, наявністю важкотірохідних природних перешкод
і роз’єднаних ^напрямків, обмеженою кількістю доріг і насе-
лених пунктів, надзвичайною різноманітністю клімату та
рослинністю, а також перевагою кам’янистих (скелястих)
грунтів.
Гірська місцевість з великою кількістю природних пере-
шкод сприяє створенню стійкої оборони. Разом з тим, гірсь-
кий рельєф місцевості і кліматичні умови утруднюють під-
готовку і ведення оборонного бою.
Велика кількість мертвого простору і скрптих підступів,
а також великих, пе зайнятих військами ділянок місцевості,
дає змогу противнику скрито підходити до нашої оборони,
проникати невеликими силами через проміжки, успішно дія-
ти аеромобільпими групами і застосовувати бойові вертольо-
ти, скидати повітряні десанти та диверсійні групи, здійсню-
вати раптові атаки з фронту і завдавати ударів у фланг і
тил.
Різка пересіченість рельєфу, обмежена кількість доріг і
низька їхня якість, а часом і неможливість .пересування поза
доріг ускладнює маневр підрозділами. Різкі коливання добо-
вої температури, зливи, дощі і туман ускладнюють спостере-
ження і застосування різноманітного озброєння і техніки.
Оборона в горах, як правило, будується на широкому
фронті, перехоплюючи доступні напрямки дій противника.
Основні зусилля зосереджуються на обороні панівних висот,
перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевос-
ті шляхом створення системи взводних і ротних опорних
пунктів. Опорні пункти готуються до кругової оборони. На
дорогах, стежках, в міжгір’ях і тіснявах влаштовуються мін-
но-вибухові загородження. В проміжках між опорними пунк-
тами ведеться розвідка і патрулювання, організуються вог-
неві засади і встановлюються загородження.
196
При переході до оборони на плоскогір’ї і в широкій до-
лині оборона будується на такому ж фронті, як і в звичай-
них умовах.
Передній край оборони підрозділіів в горах, як правило,
вибирається на схилах гірських кряжів, .висот і відрогах гір,
забезпечуючи добрий огляд і обстріл підступів до них, а та-
кож па протилежних схилах висот.
Для оборони на важкодоступних напрямках виділяється
обмежена кількість сил і засобів.
Механізований і танковий батальйон оборону в горах ве-
дуть в складі механізованих (танкових) бригад (полків),
знаходячись в першому або другому ешелоші чи загально-
військовому резерві, а також самостійно під час будь-якої
погоди.
Бойовий порядок, як правило, будується в два ешелони.
В першому ешелоні, як правило, обороняються механізовані
підрозділи, система взводних і ротних опорних пунктів, вог-
невих позицій і траншей в районі оборони батальйону може
бути самою різноманітнішою. Дороги, перевали, гірські стеж-
ки і міжгір’я межами ротних опорних .пунктів не признача-
ються.
Танковий батальйон механізованої бригади, як правило,
використовується для посилення механізованих батальйонів,
а частина сил в загальновійськовому резерві. Віт може зна-
ходитися також в другому ешелоні.
Механізований батальйон 2-го ешелону бригади (полку)
займає оборону на другій позиції і, як правило, на важливо-
му напрямку. Батальйон, призначений в загальновійськовий
резерв, займає район і знаходиться в готовності до виконан-
ня раптово витікших завдань або до іпоснлеиня (заміни)
підрозділів першого ешелону у .випадку втрати ними боє-
здатності.
Танки, протитанкові гармати і протитанкові керовані ра-
кетні комплекси, які придані механізованому батальйону,
як правило, використовуються в опорних пунктах рот, що
обороняються на найбільш важливих напрямках, вогневі по-
зиції вони займають в місцях, звіїдки забезпечується веден-
ня вогню на граничну далекість. Підрозділи, які обороняють
перевали, командні висоти,'переходи і вузли доріг, посилю-
ються вопнеметннками.
Зенітні підрозділи, а також механізовані підрозділи, які
виділені для боротьби з повітряним противником, займають
позиції на висотах, забезпечуючих коловий огляд і обстріл
197
вертольотів, літаків та інших повітряних цілей противника.
Система вогню роти (батальйону), як правило, будується
з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм опорних
пунктів взводів, рот, на флангах і в проміжках між ними не
було мертвих просторів і скритнх підступів. З цією метою
вогневі засоби розміщуються ярусами як на схилах висот,
звернених до противника, так і на протилежних схилах, за-
безпечуючи створення багатоярусного, флангового, перехрес-
ного і кинджального вогню з урахуванням можливості здій-
снення маневру. Найбільш щільно всіма видами вогню в спо-
лученні з загородженнями мають прикриватися дороги, вихо-
ди з міжгір’їв, ТОіІіеЛІВ, гірських долин, тісніш, зручні пере-
прави через річки і переходи через каньйони, а також нап-
рямки, які можуть бути використані противником для об-
ходу.
При обороні вузької гірської долини (міжгір’я) вогневі
засоби слід розміщувати на прилеглих скатах гір так, щоб
забезпечувалося прострілювання долини (міжгір’я) пере-
хресним вогнем. При цьому найбільш сильїно укріплюються
висоти, які контролюють вхід у долину (міжгір’я) і вихід з
неї. Підступи до пануючих висот прикриваються вогнем ар-
тилерії, мінометів, грапатометних підрозділів і протитанко-
вих засобів. Артилерія широко застосовується для стр’ільби
прямою наводкою.
Для оборони на важкодоступннх напрямках виділяється
обмежена кількість сил і засобів. Організуючи оборону пе-
ревалу, рота (батальйон) (схема 18) основні зусилля зосе-
реджує на утриманий висот, які розміщені на підступах до
перевалу. Частина сил займає оборону безпосередньо на пе-
ревалі. На дорогах, що підходять до перевалу, з обох боків
влаштовуються загородження, підходи до яких мають про-
стрілюватися перехресним вогнем з прилеглих висот.
Під час оборони в гірсько-лісистій місцевості особлива
увага приділяється підготовці опорних пунктів до колової
оборони, розчищенню секторів (смуг) огляду і обстрілу, а
також прикриттю загородженнями проміжків і флангів,
влаштуванню вогневих засад на напрямках, де можливії;!
обхід противником підрозділів, що обороняються.
При інженерному обладнанні ротних опорних пунктів
(району оборони батальйону) фортифікаційні споруди в
скельних грунтах будуються переважно напівзаглибленого і
насипного типу з застосуванням каміння, яке прикривається
шаром грунту, а також мішків з землею. Окопи, укриття та
198
інші споруди обладнуються з таким розрахунком, щоб ви-
ключити можливість затікання в .них запальних сумішей і
води. Інженерне обладнання проводиться з широким засто-
суванням внсадннх зарядів.
В батальйонному районі оборони широко використову-
ються природні перешкоди, створюються кам’яні, а в гірсько-
лісистій місцевості і лісові завали. Ділянки доріг (стежин)
та штучно сілзореіні споруди готуються до руйнування. На
дорогах влаштовуються мінно-вибухові загородження. Мас-
кування підрозділів досягається головним чином вмілим ви-
користанням маскувальних властивостей гірської місцевості.
Важливе значення в обороні в горах надається захисту
від зброї масового ураження і високоточної зброї. Для цього
в першу чергу обладнуються укриття для особового складу,
озброєння і техніки та широко використовуються складини
місцевості, гірські виробки, печери.
Командир роти (батальйону) повинен безперервно вести
розвідку противника і своєчасно виявити перехід його в на-
ступ. Основні зусилля розвідки зосереджуються на напрям-
ках, доступних для наступу противника, а також па напрям-
ках, де можливий обхід підрозділів, які обороняються. Кіль-
кість спостерігачів (спостережіних постів) збільшується.
Характер гірської місцевості накладає відбиток на зміст
роботи командира роти (батальйону) щодо прийняття рішен-
ня на оборону.
Під час оцінки противника командир повинен передусім
встановити підготованість противника до ведення бою в го-
рах, наявність у нього гірських і повітряно-десантних під-
розділів і частин армійської авіації. Знання цього з ураху-
ванням доступних напрямків і їх тактичної ємності дозволяє
визначити, де може бути завданий противником головний
удар, найбільш імовірні способи переходу в наступ і атаки,
можливий характер маневру, масштаби застосування ним
повітряних десантів і аеромобільних груп, а також наміти-
ти, як найбільш доцільно використати свої сили і засоби для
боротьби з головним угрупуванням наступаючого.
Оцінюючи свої підрозділи з урахуванням їх складу, по-
ложення і забезпеченості, особливу увагу привертають до
підготовки їх до дій в горах. Це дозволяє найбільш доціль-
но розподілити сили і засоби по напрямках, визначити бойо-
ві завдання підлеглим, а також заходи щодо підвищення го-
товності підрозділів до ведення бою в цих умовах.
В ході оцінки сусідів вивчається характер їх оборони на
199
суміжних флангах, забезпечення незайнятих проміжків і пла-
нування маневру їхніх других ешелонів і резервів на флан-
ги і стики. З урахуванням цього будуть визначатися заходи
щодо забезпечення флангів і стиків, а також узгоджуватися
спільні дії з сусідами для відбиття наступу противника.
При оцінці місцевості необхідно особливо ретельно вив-
чити і визначити: найбільш доступні напрямки та їх так-
тичну місткість; можливі райони зосередження, шляхи під-
ходу противника і рубежі розгортання його підрозділів для
атаки; мертві простори і скриті підступи до нашої оборони;
вигідні райони створення руїн, а також місця для постанов-
ки різноманітних загороджень; важливі райони, від утри-
мання яких залежить стійкість оборони; напрямки і рубежі
розгортання для контратак другого ешелону і резерву; мож-
ливість маневру силами і засобами, з одного напрямку на
другий; шляхи підвезення і евакуації та заходи щодо їхньо-
го поліпшення і утримання в проїзному стані.
При визначенні районів, від утримання яких залежить
стійкість оборони, враховується, що в ряді випадків без ово-
лодіння такими об’єктами, як перевали, міжгір’я, вузли до-
ріг, противник не в змозі розвивати наступ.
При організації оборони в горах командир ротн (бата-
льйону) крім звичайних питань, визначає, яким підрозділам
(вогневим засобам) бути готовим до знищення противника,
який обходить, і враховує можливість раптових змін мете-
орологічних умов, гірських і снігових обвалів, лавин, селе-
вих потоків, затоплення річищ висохлих річок під час силь-
них дощів та розтавання снігу.
Бойові завдання командир роти (батальйону) ставить на
загальних підставах.
Взаємодія організується на всю глибину оборони баталь-
йону по імовірних напрямках наступу противника і досяга-
ється шляхом узгодження зусиль підрозділів, які обороня-
ються, і вогневих засобів для знищення його на підступах
до оборони, перед його переднім краєм, при вклиненні в опор-
ний пункт (район оборони), здійсненні ним обходів і вихо-
дів у фланг і тил, а також при висадженні повітряних десан-
тів і діях аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп.
По районах можливого висадження десантів (аеромобіль-
них груп) готується вогонь артилерії.
При організації вогневого ураження, в тому числі систе-
ми вогню, передбачається поразка противника в першу чер-
гу на дальніх підступах до оборони. Найбільш щільно при-
200
крпваються вогнем всіх засобів доступні для наступу на-
прямки, дороги, виходи з міжгір’їв і тіспин, зручні перехо-
ди через річки і каньйони, а також підступи до перевалів.
При організації ГІПО в горах особливу увагу приділяють
організації боротьби з нпзьколетячпми цілями, діючими уз-
довж річищ річок і повітряними десантами.
Інженерне забезпечення організується з урахуванням
важливості і доступності можливих напрямків наступу про-
тивника при максимальному врахуванні і використанні влас-
тивостей гірської місцевості. При організації хімічного за-
безпечення, радіаційного, хімічного, біологічного захисту,
крім звичайних заходів, передбачається і застосування вог-
неметних підрозділів для посилення підрозділів, які оборо-
няють перевали, командні висоти, переходи через каньйони
і вузли доріг, ведення радіаційної, хімічної і біологічної роз-
відки на перевалах, переходах через каньйони п переправах
через річки, в міжгір’ях, тунелях, печерах і глибоких доли-
нах з урахуванням можливості тривалого застою отруйних
речовин в них.
Командно-спостережннй пункт роти (батальйону) розмі-
щується на головному напрямну поблизу доріг, в укритті пе-
черного або тунельного типу.
Підрозділи технічного забезпечення 1і тилу батальйону
наближаються до підрозділів першого ешелону і розміщують-
ся у вузлах доріг і стежок. В опорних пунктах рот і на вог-
невих позиціях артилерії і зенітних засобів створюються до-
даткові запаси ракет, боєприпасів, провіанту, води і палива.
В високогірських районах особовий склад забезпечується
спеціальним знаряддям, теплим одягом і світлозахисними
окулярами, передбачаються заходи щодо обігріву особового
складу і своєчасної евакуації поранених і хворих.
В гірсько-лісистій місцевості для забезпечення особового
складу від ураження скалками снарядів, а також камінням
і кусками деревини під окопами та ділянками траншей влаш-
товуються перекриття.
При підготовці підрозділів до оборони віючі командир
підрозділу до наставання темряви, крім звичайних заходів,
зобов’язаний:
—	ретельно вивчити скріїті підступи до позицій, мертві
простори, узвишшя і перешкоди, а також визначити заходи
Щодо уточнення системи вогню і спостереження на ніч;
—	для створення більшої щільності вогню перед переднім
краєм оборони висунути частину вогневих засобів з глиби-
201
ни ближче до переднього краю і розмістити їх на тимчасо-
вих або запасних вогневих позиціях;
—	якщо необхідно, перемістити вогневі засоби по фронті
для обстрілу особливо важливих підступів, а також для при-
криття загрозливих флангів і стиків;
—	при ярусному розміщенні більшу частину вогневих за-
собів з приладами для нічної стрільби розмістити на нижньо-
му ярусі;
—	визначити відстань до ясно видних в темряві місцевих
предметів і якщо дозволяє обстановка, провести їх прист-
рілку;
—	створити необхідний запас боєприпасів, особливо .на-
боїв з трасуючими кулями і освітлювальних засобів.
При освітлюванні місцевості в горах необхідно врахову-
вати створення тіней, які приховують рух противника.
Поразка противника, який наступає з ходу, починається
ще на дальніх підступах спочатку засобами старших началь-
ників.
Атака мотопіхотних і танкових підрозділів противника
відбивається вогнем всіх вогневих засобів з широким засто-
суванням гранат. Танки противника найбільш доцільно зни-
щувати під час подолання ними підйомів, особливо на сер-
пантинах, а також при заворотах і здійсненні танками ма-
невру впродовж фронт)' з метою обходу перешкод або заго-
роджень.
Підтримуючі роту (батальйоїн) артилерійські підрозділи
своїм вогнем завдають ураження противнику па підступах
до переднього краю, відбивають його атаку і не допускають
вклинення в глибину, оборони і виходу у фланг і тил ротних
опорних пунктів.
В бою за утриманая переднього краю оборони в горах
вирішальне значення має: фланговий і зосереджений вогонь
по противнику, особливо при виході його з мертвих просто-
рів; раптовий вогонь, який відкривають засади з коротких
дистанцій; кинджальний вогонь, вогонь снайперів; швидкий
маневр вогневими засобами з неатакованпх ділянок, активні
і'нжеперпі засоби поразки, особливо каменеметп і штучні об-
вали.
При використанні ручних гранат слід враховувати, що
при киданні зверху вниз далекість кидка збільшується, а
при кидку знизу вгору — зменшується.
Командири рот (батальйонів) повіннчіі своєчасно вияви-
,ти противника, який здійснює обхід або охоплення позицій,
202
ЯКІ обороняються. Для протидії противнику, ЯКИЙ обходить,
командир роти (батальйону) висуває на загрозливий фланг
необхідні сили і засоби і зосередженим вогнем у взаємодії
з сусідами завдає йому ураження.
У випадку вклинення противника в оборону рота (ба-
тальйон) стійко утримує займані позиції і вогнем всіх засо-
бів завдає йому ураження і не допускає його поширення в
глибину. Одночасно з цим при сприятливих умовах против-
ник, який вклинився, знищується рішучою контратакою, що
проводиться, як правило, зверху вниз, впродовж кряжу або
по долині. При проведенні контратак через складність ма-
невру, особливо вночі, підрозділи, які контратакують, доціль-
но завчасно розгортати на раніше підготовленому рубежі.
При наступі в горах противник одночасно з атакою пе-
реднього краю буде намагатися обхідним загоном вийти в
тил і атакувати роту (батальйон) з тилу. Противник, який
обходить, знищується вогнем артилерії та інших засобів, а
також рішучими діями підрозділів резерву (другого ешело-
ну) або бронегрупн роти (батальйонну).
Якщо противник вклинився в район оборони батальйону
вночі і захопив висоти, від утримання яких залежить стій-
кість оборони батальйону, то заходи для його знищення,
включаючи і проведення контратак,, мають бути вжиті іце
до світанку.
10.	Оборона в лісі
(схема 19)
Лісиста, гірсько-лісиста і лісисто-болотиста місцевість з
її різноманітністю, що визначається розмірами лісових маси-
вів, породою лісу, його гущиною і висотою, кліматичними і
грунтовими умовами, наявністю озер, болот і річок, а також
ступенем лісогосводарчої культури, в цілому сприятлива для
оборони. Вова сприяє маскуванню і створенню розвиненої
системи загороджень скритості мавевіру і раптовості прове-
дення контратак. Завчасне розчищення лісу забезпечує не-
обхідні умови для огляду і обстрілу.
Однак закритий характер місцевості, погіршення прохід-
ності місцевості восени і навесні, снігові замети взимку і не-
безпека лісових пожеж влітку, ліквідація яких потребує ве-
ликого напруження сил і значного часу, ускладнює ведення
оборонного бою і ускладнює застосування в ньому озброєн-
ня і бойової техніки.
Оборона в лісистій, гірсько-лісистій і лісисто-болотистій
203
місцевості будується переважно на доступних для наступу
противника напрямках (схема 19) і має яскраво виражений
вогнищевий характер. Вочіа не має суцільного фронту. Вона
базується на міцному утримати! окремих районів місцевос-
ті, вигідних в тактичному відношенні і прикриваючих доступ-
ні напрямки. Вона будується окремими ротними і взводними
опорними пунктами, які підготовлені до колової обороті і
перетинають дороги, просіки, а також дефіле між озерами і
болотами, В проміжках між опорними пунктами постійно ве-
деться розвідка, встановлюються загородження, організують-
ся засади і патрулювання. Найбільш міцною оборона має
бути на дорожчих (танконебезпечних) напрямках в районах,
які перетинають найбільш можливі напрямки наступу про-
тивника.
Як інженерні загородження застосовуються мінні поля,
фугаси, міновані завали, протитанкові бар’єри і різноманітні
дротяні загородження.
Передній край оборони вибирається попереду узлісся або
переноситься в глибину. В останньому випадку на узліссі ви-
ставляється бойова охорона, а підрозділи проводять розчи-
щення лісу для поліпшення умов спостереження і ведення
вогню, не демонструючи при цьому своїх позицій.
Досвід Великої Вітчизняної війни підтверджує це. На-
приклад, 1-й стрілецький батальйон 396 стрілецького полку
14 червня 1944 року успішно виконав поставлене завдання
оборони в лісі... Лісовий масив в районі оборони батальйону
забезпечив добре маскування інженерних споруд і вогневих
позицій гармат, виставлених для стрільбі! прямою наводкою,
кулеметів і мінометів і давав можливість скрито проводити
маневр підрозділами. Наявність невеликих висот сприяла ор-
ганізації ефективної системи стрілецько-кулеметного і арти-
лерійсько-мінометного вогню перед переднім краєм оборо-
ни... В цьому бою було знищено до 180 солдатів і офіцерів
противника і захоплено 20 гвинтівок, два ручних кулемети,
один станковий кулемет та інше озброєння і маїміо (див.
Тактика в бойових прикладах. Батальйон. М. Военіздат,
1974, стор. 233—237).
Другий ешелон (резерв) батальйону розміщується в опор-
ному пункті поблизу доріг і просік в готовності до проведен-
ня контратак або до маневру на загрозливий напрямок.
Система вогню організується так, щоб всі дороги, просі-
ки, переходи на заболочених ділянках, полячці і порубки, по
яких можливий підхід і наступ противника, знаходились під
204
вогнем підрозділів, які обороняються. Виступи лісу викори-
стовуються для організації флангового і перехресного вог-
ню. На напрямку можливого наступу противника готується
зосереджений вогонь. Особливе значення буде мати добре
організований вогонь мінометів.
Більша частина вогневих засобів придається ротам і взво-
дам. Танки, гармати, гранатомети і установи протитанкових
керованих ракет займають вогневі позиції в мїсцях, звідки
забезпечується можливість ведення вогню впродовж доріг,
просік, по полянах і ділянках рідкого лісу, їхні вогневі по-
зиції прикриваються механізованими підрозділами і заго-
родженнями.
Частина автоматників снайперів і кулеметників призна-
чаються для ведення вогню з дерев.
Танкові підрозділи механізованих бригад (полків) вико-
ристовуються для посилення механізованих підрозділів, які
обороняються на танкодоступних напрямках в складі дру-
гих ешелонів (резервів), а також для дій в протитанкових
засадах.
Механізований батальйон, що знаходиться в другому
ешелоні бригади (полку), розміщується в декількох місцях
поблизу доріг і просік в готовності до висування на загроз-
ливі напрямки з метою проведення контратак або зайняття
оборони на вигідному рубежі, а також для закриття вило-
мів, що з’явилися в результаті ядерних ударів противника
по обороні частин (підрозділів) першого ешелону. Він засто-
совується також для прикриття відкритих флангів.
Значна частина артилерії використовується в батальйон-
них районах оборони першого ешелону для стрільби прямою
наводкою. Закриті вогневі позиції вибираються переважно
па лісових полянах .порубках і на узлісках поблизу просік
і доріг. У зв’язку з тим, що в лісі обмежений маневр вогнем,
артилерія, яка розміщена на закритих вогневих позиціях,
має бути готового до широкого маневру батареями на за-
пасні позиції. Спостережні пункти обладнуються на високих
деревах або на спеціально збудованих вишках.
Зенітні та інші вогневі засоби, які виділені для боротьби
з повітряним противником, розміщуються па полянах, узліс-
сях і порубках лісу, з яких забезпечується виявлення та об-
стріл літаків і вертольотів противника. Стрільці-зенітиикп
можуть також розміщуватися на майданчиках, обладнаних
на деревах.
Розвідка в лісі ведеться спостереженням, бойовими роз-
205
відувальнимп дозорами, пошуками ї діями з засад. Система
спостереження має забезпечити огляд підступів до передньо-
го краю оборони, для чого спостережні пости (спостерігачі)
можуть розміщуватися на деревах або висуватися вперед.
При інженерному обладнанні ротних опорних пунктів і
батальйонного району оборони з високим рівнем грунтових
вод, окопи, укриття, траншеї і ходи сполучення обладнують-
ся напівпаснпного або насипного типу. На ділянках, де нема
необхідності відкопувати ходи сполучення, шляхи руху в тил
позначаються показниками або позначками на деревах.
Для підрозділів та їх вогневих засобів, крім всього, про-
водиться розчищення смуг огляду і обстрілу, а потім готу-
ються шляхи маневру, одночасно передбачаються протипо-
жежні заходи. Під час бою в лісі застосовуються дії невели-
ких підрозділів гз засад і вогонь всіх засобів з близьких дис-
танцій.
Вогневе ураження, в тому числі і система вогню, буду-
ється так, щоб перед переднім краєм опорних пунктів, рай-
онів оборони батальйонів, в їх глибині і на флангах створю-
вались зони суцільного вогню всіх видів. При цьому всі до-
роги, просіки, загородження і проходи на заболочених ділян-
ках мають прикриватися вогнем всіх засобів, а вузли доріг і
просік прострілюватись перехресним вогнем. Найбільша
щільність артилерійського вогню має готуватися по ділян-
ках доріг, перехрестям просік і доріг, на підступах до пе-
реднього краю оборони і в його глибині, а для спостережен-
ня і коригування вогню при стрільбі по цілях, які знаходять-
ся в лісі, широко застосовуються вертольоти. Велике зна-
чення в системі вогню відводиться вогню гармат (артиле-
рійських взводів і батарей), які виділені для стрільби пря-
мою наводкою, вогню танків і БМП із засад. Вогневі пози-
ції цих засобів вигідно мати у виступах лісу, па перехрестях
і згинах доріг і просік, на полянах. Важливу роль відіграють
також снайперські засади, розміщені па деревах.
Характер лісистої, гірсько-лісистої і лісисто-болотистої
місцевості визначає особливості роботи командирів підроз-
ділів (рот і батальйонів) щодо організації оборони.
Досвід Великої Вітчизняної війни гово-рить про те, що
противник під час наступу в лісі буде переходити частіше
за все з положення, яке займається в безпосередньому зітк-
ненні з військами, що обороняються. Виходячи з цього, го-
ловного удару він буде завдавати на напрямку, де найбільш
можливе зосередження його угруповання, на більш доступ-
206
лій місцевості, що дозволяє найкраще застосування підроз-
ділів і бойової техніки, там, де більше доріг, просік, полян,
порубок, рідколісся.
Підготовка оборони в лісі включає ті ж заходи, що і у
звичайних умовах. Додатково командир роти (батальйону)
повинен передбачити розміщення БМП (БТР), танків па
вогневих позиціях з урахуванням обстрілу в першу чергу
доріг, просік, узлісь і галявин, підготовку СКіріІТИХ шляхів
маневру броінегрупп, а також визначити засоби щодо бо-
ротьби з лісовими пожежами.
Оцінюючи противника, командир роти (батальйону) ио-
ви-не.н з’ясувати його підготованість до дій в лісі, наявність
у нього засобів підвищеної прохідності, які забезпечують по-
долання заболочених ділянок, озер і річок, а також наяв-
ність аеромобільних підрозділів.
При оцінці місцевості основну увагу слід приділити вив-
ченню і визначенню: найбільш доступних напрямків та їх
тактичної ємності, найбільш можливих за умовами місце-
вості районів зосередження для зайняття вихідного поло-
ження і шляхів висування до них, вичікувальних районів
танків і вогневих позицій артилерії, вигідних районів для
ураження противника вогнем артилерії, а також місць (ру-
бежів) для постатювки різноманітних загороджень .в своєму
розташуванні; районів від утримки котрих залежить стій-
кість оборони; рубежів розгортання для проведення контр-
атак.
При уточненні обрису переднього краю оборони опорного
пункту (району оборони) командир роти (батальйону) ви-
ходить з того, то в залежності від обстановки ного доціль-
но мати попереду узлісся або в глибині лісового масиву.
Обрис переднього краю по узліссі небезпечно, так як воно
служить для противника добрим орієнтиром. Винесення пе-
реднього краю вперед має в випадках наяв>посгі там підви-
щеної місцевості, яка забезпечує добрий огляд і обстріл.
При відсутності таких умов передній край краще віднести
вглибину лісу на 100—150 м і більше. В цих випадках па
узлісся і за нього висипається бойова охорона; для вогневих
засобів, які розміщені на передньому краї оборони, розпи-
туються сектори огляду і обстрілу, а виступи лісу викорис-
товуються для створення флангового і перехресного вогню
на підступах до узлісся.
Опорний пункт роти другого ешелону вибирається також
207
на доступному напрямку і передусім у вузлах доріг і про-
сік, а також на великих галявинах.
В рішенні на оборону, крім звичайних питань, має бути
висловлений задум щодо протидії обходячим загонам про-
тивника.
Важлива увага при організації оборони приділяється ма-
невр)7 силами і засобами на загрозливі напрямки як для по-
силення оборони, так і для проведення контратак.
Під час оборони в лісі важлива увага приділяється орга-
нізації розвідки. Спостережні пости доцільно розміщувати
не тільки на землі, але л на деревах. Враховується висока
ефективність дій піших розвідувальних дозорів (груп), дію-
чих в тилу противника, а також підвищена роль повітряної
розвідки і повітряного фотографування.
Організуючи захист від зброї масового ураження, необ-
хідно враховувати, що проведення його заходів під час обо-
рони в лісі дуже складне, тому що ,в результаті застосуван-
ня противником ядерної і хімічної зброї можуть бути великі
зони завалів і пожеж, а зараження повітря і місцевості бу-
де порівняно довгим. З метою боротьби з пожежами необ-
хідно встановити суворий порядок поводження .з вогнем, вес-
ти спостереження за лісом в протипожежному відношенні,
створювати відповідні команди з засобами гасіння пожеж,
пожежі, які виникли в районах .(опорних пунктах) оборони
підрозділів, необхідно передбачити гасіння силами підроз-
ділів.
Інженерне забезпечення організується з урахуванням про-
ведення таких заходів, як перекриття відкритих фортифіка-
ційних споруд, установлення загороджень і завалів шіку-
вання лісових завалів, обладнання окопів, траншей і ходів
сполучення насипного типу (на заболочених ділянках), а та-
кож боротьба з лісовими пожежами.
Організуючи тилове і технічне забезпечення, необхідно
враховувати, що маскувальні властивості лісу дозволять
скірито здійснювати підвезення всього необхідного для бою
не тільки вночі, але й у день. В підрозділах передчасно ство-
рюються запаси боєприпасів, пального і мастильних матері-
алів.
З метою охорони особового окладу від осколків мін і сна-
рядів, які розриваються на вершинах дерев, окопи, ділянки
траншей і ходів сполучення, а також вогневі позиції облад-
нуються перекриттями.
Необхідність наступу противника лише на доступних на-
208
прямках і, як правило, невелика ємність їх сприяє ефектив-
ному завдаванню вогневих ударів по угрупуваннях против-
ника, які приготувалися для атаки або висуваються для пе-
реходу в наступ.
Спроби розвідки противника безпосередньо перед атакою
викрити систем)' оборони, особливо проміжки між районами
оборони і опорними пунктами, відбиваються спеціально приз-
наченими вогневими засобами із складу підрозділів, які роз-
міщені па передньому краї.
По головному угрупованні противника, який приготував-
ся для переходу в наступ, рішенням старшого начальника
може проводитися вогнева контрпідготовка.
•Під час вогневої підготовки противника особовий склад
підрозділів, які обороняються, знаходиться в сховищах або
в укриттях в готовності до відбиття його атаки. Одночасно
вживаються заходи щодо ліквідації лісових пожеж.
Атака танків і мотопіхоти противника відбивається вог-
нем всіх засобів, який з-за обмеженої видності в лісі ведеть-
ся з близьких відстаней. Вогонь доводиться до найвищого
напруження, з тим, щоб зупинити ата-куючі підрозділи про-
тивника на відкритій місцевості і не допустити їх проник-
нення в глибину лісу. Важливу роль у відбитті атаки про-
тивника грають вогнемети. Однак, щоб запобігти лісових по-
жеж в своєму розташуванні вогнемети використовуються в
сирих місцях, при напрямку вітру в бік противника або пе-
ред узліссям, на полянках і порубках.
Через важкодоступність лісної місцевості бій у міру роз-
витку атаки може розпадатися на ізольовані один від одно-
го вогнищеві бої. -Тому підрозділи, які обороняються, повин-
ні утримувати опорні пункти і займані райони навіть в умо-
вах повного оточення, намагаючись розчленувати бойові по-
рядки противника і тим самим сприяти його знищенню по
частинах. Поряд з цим вони можуть своїм вогнем допомогти
здійсненню контратак другими ешелонами і резервами.
Групи противника, які прорвалися через передній край
знищуються зосередженим вогнем всіх видів, а його танки,
крім того, і ударами бойових вертольотів.
Велике значення в боротьбі з противником, який вклинив-
ся в оборону, мають знепацькість і швидкість контратак, які
проводяться, як правило, невеликими силами по завчасно
вивчених і підготовлених напрямках. Резерви батальйонів
знищують незначні групи противника, які вклинились в
район оборони.
209
Після успішно проведеної контратаки і відновлення втра-
ченого положення прочісується і очищується ліс від окремих
груп противника, які зал пінилися в тилу підрозділів, що обо-
роняються, вживаються заходи до відновлення найбільш
важливих фортифікаційних споруд, системи вогню та інже-
нерних загороджень.
11.	Оборона [взимку
Взимку сніговий покрив і холод необхідно використову-
вати для вимотуваїння наступаючого противника і послаб-
лення його боєздатності. З цією метою, використовуючи во-
гонь всіх видів і інженерні загородження, необхідно приму-
сити противника якомога раніше зійти з доріг і рухатися
цілиною по снігу, позбавити його можливості обігріватися в
населених пунктах, лісах і ярах, змусити його залягти на
відкритій місцевості і якомога довше пробути на морозі.
Оборона механізованих і танкових підрозділів взимку ор-
ганізується, як і в звичайних умовах, особлива увага приді-
ляється обороні вузлів доріг і населених пунктів, а також
напрямків, найбільш доступних для дій противника.
Танкові підрозділи механізованих бригад (полків) вико-
ристовуються для посилення механізованих підрозділів, які
обороняються на танко-загрозливих напрямках, для дій із
засад, а також в других ешелонах (резервах).
Рота (батальйон), яка складає другий ешелон або за-
гальновійськовий резерв, розміщується розосереджено побли-
зу вузлів доріг або на рокадах в готовності до нанесення
контратак, зайняття підготовлених районів оборони і зни-
щення підрозділів противника, які обходять, його повітря-
них, а па приморських напрямках і морських десантів і ди-
версійно-розвідувальних груп, а також до закриття виломів,
що виявилися в результаті ного ядерних ударів.
Вогневі позиції артилерії вибираються переважно побли-
зу доріг, просік, міжгір’їв. •
Основні зусилля протиповітряної оборони зосереджують-
ся па прикритті підрозділів, які обороняють вузли доріг, де-
філе і населені пункти, а також для прикриття пунктів уп-
рави ІіНіН я.
Приймаючи рішення на оборону взимку, командир роти
(батальйону), крім звичайних питань організації бою, виз-
начає:
— напрямки, найбільш доступні для дій противника,
особливо його підрозділів ,які обходять, і морських (озер-
210
них) десантів, диверсійно-розвідувальних груп і способи їх
знищення;
— заходи щодо утримання вузлів доріг, населених пунк-
тів, висот та інших важливих об’єктів, щодо забезпечення
флангів і проміжків, підготовки озброєння, бонової та іншої
техніки, а також засобів захисту до прані в умовах низьких
температур, обладнання укрить для обігріву особового скла-
ду і захисту ного від переохолодження і обмороження;
— порядок розчищення фортифікаційних споруд і від-
мовлення загороджень після сильних снігопадів, обладнання
в умовах бездоріжжя водостоків в траншеях, укриттях і на
вогневих позиціях.
Особливо ретельно під час оборони в горах визначити
місця можливих снігових лавин і намітити заходи щодо за-
безпечення безпеки. У випадку загрози виникнення снігової
лавини, яка являє собою загрозу для особового складу під-
розділів, її доцільно визивати своєчасно. Штучне викликан-
ня лавини слід використовувати також для поразки против-
ника, який наступає.
З метою підтримки високої бойової готовності підрозді-
лів командир роти (батальйону) повинен перевіряти частіше
несення служби особовим складом в хуртовину і снігопад.
Під час інженерного обладнання опорного пункту (району
оборони) враховується глибина снігового покрову, глибина
промерзання грунту, товщина і стан льоду на водних пере-
шкодах. В районах зі скелястим грунтом і на болотистій міс-
цевості фортифікаційні споруди будуються, як правило, на-
сипного типу. Для цього використовується, каміння, мішки з
землею і дерен, сніг і лід. При глибокому сніговому покрові
широко використовується .влаштування траншей и ходів спо-
лучення зі снігу. Крім того, можуть використовуватися стан-
дартні конструкції,- Для обладнання оборонних споруд може
використовуватися льодбетон, а також сніг і лід. В ході
спорудження фортифікаційних споруд широко використову-
ються вибухові речовини. При обладнанні мінно-вибухових
загороджень взимку міни в глибокому снігу встановлюються
на твердій основі і з урахуванням глибини снігового покро-
ву. Після снігопаду, завірюх і пургн перевіряється стан мін-
них полів, за необхідністю вони відновлюються.
На підступах до оборони ділянки доріг в днфіле та інших
важкопрохідних місцях руйнуються та мінуються. Перед пе-
реднім краєм і в глибині оборони влаштовуються мінно-вибу-
хові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на річ-
211
ках, озерах і в заливах на окремих ділянках готується до ви-
буху.
При організації технічного і тилового забезпечення в під-
розділах передбачаються створення додаткових запасів боє-
припасів, провіанту, палива і підтримання в постійній готов-
ності до застосування в умовах низьких температур озбро-
єння, бойової та іншої техніки.
При організації тилового забезпечення взимку особлива
увага приділяється забезпеченню особового складу теплою
одежою і взуттям, засобами проти обмороження, паливом,
зимовими гатунками пального і мастильних матеріалів, про-
тиципговіїмп препаратами і обладнанню пунктів обігріву.
Для обігріву особового складу влаштовуються землянки, на-
мети з підручних засобів, бліндажі і сховища з місцевих бу-
дівельних матеріалів і готових конструкцій.
Медичний пункт батальйону розміщується, як правило,
в опалюваних приміщеннях або укриттях і забезпечується
паливом, а також теплим одягом для поранених і хворих.
Відбиваючи атаку противника і утримуючи опорні пунк-
ти і район оборони, прикриваючи дороги і більш доступні
напрямки, підрозділи мають вести жорстокі бої навіть в пов-
ному оточенні, щоб позбавити його можливості здійснити- ма-
невр, розчленувати угруповання противника і створити ви-
гідні умови для ураження його вогневими засобами і прове-
дення контратак.
Командир роти другого ешелону батальйону повинен зав-
жди знати обстановку на фронті батальйону і мати постій-
ний зв’язок з командирами рот першого ешелону. Рота дру-
гого ешелону батальйону у випадку прориву противника в
глибину оборони вогнем всіх засобів з займаної позиції зав-
дає йому рішучої поразки і зупиняє його -подальше просу-
вання. Танкова рота і меха-пізоівана рота па БМП за необ-
хідністю висувається на підготовлений вогневий рубіж.
Танки та інші броньовані бойові машини, які прорвалися
в оборону батальйону, знищуються протитанковими засобами
батальйон)' у взаємодії з протитанковими резервами і рухо-
мими загонами загороджень, які на загрозливі напрямки
можуть перекидатися вертольотами. При сприятливих умо-
вах обстановки знищення противника, що вклинився, здій-
снюється контратакою.
Контратаки здійснюються головним чином, вздовж доріг та
інших доступних напрямків, з .протилежних схилів ВИСОТ і, ЯК
правило, у фланг їтил угруповання противника, що прорвався.
212
Одержавши наказ па проведеніня контратаки, командир
роти висилає розвідку, уточнює завдання підрозділам і вог-
невим засобам. Рота під прикриттям вопню артилерії швид-
ко висувається на вказаний напрямок, вогнем танків, БМП
та інших вогневих засобів завдає ураження противнику, роз-
ладнує його бойові порядки і рішуче контратакує против-
ника.
В умовах глибокого снігового покрову механізовані під-
розділи переходять в контратаку на бронетранспортерах (бо-
йових машинах піхоти) або на межах. Контратака на броне-
транспортерах (бойових машинах піхоти) можлива також
по насті або на льодових просторах. Танки при глибокому
сніговому покрові, як правило, не відриваються від механі-
зованих підрозділів і діють в їхньому бойовому порядку.
Ротн першого ешелону батальйону підтримують контр-
атаку роти другого ешелону вогнем за наказом командира
батальйону, частиною сил разом з ним контратакують і зни-
щують противника, який вклинився в оборону, відновлюючи
положення.
Ведення 'боротьби з повітряними десантами, диверсійно-
розвідувальними групами і загонами! противника, який обхо-
дить, здійснюється головним чином ротою,। яка складає про-
тидесантний резерв. Командир цієї ротн, встановив початок
висадження повітряного десант)' .противника або одержав
завдання на знищення десанту, висилає додаткову розвідку,
уточняє (ставить) завдання підрозділам і приданим вог-
невим засобам. Рота швидко висувається в район висаджен-
ня повітряного десанту, з ходу розгортається в бойовий по-
рядок, вогнем всіх засобів знищує літаки п вертольоти про-
тивника і рішучою атакою завершує знищення десанту.
Якщо повітряному десанту противника вдалося висади-
тися, зібратися і почати висування до об’єкту нападу, рота
швидко висувається до противника, вогнем із засад і діями
похідної охорони сковує його і завдає йому ураження вог-
нем усіх засобів і після короткої підготовки знову атакує
противника, і знищує його.
Після знищення повітряного десанту противника рота ви-
сувається в призначений район в готовності до знищення но-
впх десантів або виконання інших завдань.
Слід визначити, що при організації оборони взимку ко-
мандири механізованих і танкових підрозділів особливу ува-
гу повинні приділяти підготовні озброєння і техніки, а також
засобів захисту від зброї масового ураження, до роботи в
213
умовах низьких температур, па обладнання укрить для обі-
гріву особового складу і захисту ного від переохолодження
і обмороження.
12.	Зміна {підрозділів
Під зміною підрозділів слід розуміти прийняття і пере-
давання опорних пунктів (районів оборони) в бойовій об-
становці.
Зміна роти (батальйону) в обороні, проводиться, як пра-
вило, вночі та в інших умовах обмеженої видності. Вона має
бути ретельно організована і проведена швидко і скрито і з
таким розрахунком, щоб підрозділи, що змінюються, до сві-
танку встигли увійти в район збирання або у вказане ко-
мандиром місце, а ті, що прийшли на зміну, зайняти опорні
пункти (райони оборони) і організувати систему вогню. По-
рядок і час зміни роти (батальйону) визначається ста.ршпм
командиром. Підготовка до зміни здійснюється в світлий час
доби. В роті всі підрозділи зміняються, як правило, одно-
часно.
Одержавши наказ на зміну, командир роти (батальйону)
разом з командиром підрозділу, який замінюється, і своїми
командирами взводів (рот) проводить рекогносцировку. Під
час рекогносцировки вони вивчають противника, знайомлять-
ся з розміщенням підрозділів, які здають оборону, і режим
їх поведінки, з організацією системи вогню протиповітряної
оборони, інженерним обладнанням опорного пункту (району
оборони) і розміщенням загороджень, радіоактивної, хіміч-
ної і біологічної обстановки, визначає скрнті шляхи руху
особового складу, бронетранспортерів (БМП) до району за-
міни, місця постів регулювання і зустрічі прибуваючих під-
розділів провідниками, хто і коли встановлює показники
(пости регулювання, зустрічі), а також порядок заміни. Ко-
мандир роти (батальйону) особливо ретельно повинен вив-
чити розпорядок і режим поведінки підрозділів, які оборо-
няються, довести його до своїх підлеглих і за можливістю
виконувати його.
Командир роти (батальйону), який здає опорний пункт
(район оборони), зобов’язаний подати командиру підрозді-
лу, який змінює, схему опорного пункту роти (району обо-
рони батальйону), а також всі наявні розвідувальні дані
про противника і вказати підлеглим командирам: порядок
передавання опорного пункту (району оборони), район збо-
ру після зміни, заходи щодо прикриття зміни і маскування,
214
куди надіслати перекладачів для зустрічі і супроводження
підрозділів, які змінюються, де виставити пости регулюван-
ня, час початку і закінчення зміни, порядок дій у випадку
застосування противником зброї масового ураження і при
переході його в наступ під час зміни.
Особовий склад підрозділів, які здають оборону, повинен
знаходитися на своїх місцях в готовності до передачі своїх
позицій і відбиття можливого наступу противника.
До початку зміни рота (батальйон), яка приймає оборо-
ну, знаходиться у вихідному районі. Командир роти (ба-
тальйону) до виходу з вихідного району зобов’язаний вказа-
ти своїм підлеглим командирам: від кого прийняти позиції
і що повинно бути прийнято, час проходження вихідного
пункту, порядок і маршрути вікування до місця зміни, міс-
це і час зустрічі з провідниками, де виставляються покаж-
чики і пости регулювання. Він також вказує час початку і
закінчення зміни, порядок дій при переході противника в
наступ під час зміни.
В першу чергу зміняються механізовані, а потім танкові,
артилерійські і зенітні підрозділи. Підрозділи, які обороня-
ють передову позицію, а також, що знаходяться в бойовій
охороні, засаді, змінюються в останню пергу.
У встановлений час командир роти (батальйону) виводить
підрозділи в район зміни, перевіряє готовність підрозділів
до відбиття наступу противника і доповідає про зміну ко-
мандиру батальйону (бригади).
Під час зміни командир роти (батальйону), який прий-
має опорний пункт (район оборони), знаходиться, як пра-
вило, на командно-спостережному пункті командира роти
(батальйону), яка здає, і управляє зміною. Управління під-
розділами роти (батальйону), які прибули для зміни, здій-
снюється по лінії зв’язку військ, що обороняються, яка не
змінюється до того часу, поки не буде організований зв’язок
у знов прибулої роті (батальйоні).
Під час переходу противника до наступу зміна припиня-
ється і всі підрозділи роти (батальйону) відбивають атаку,
при цьому управління здійснює командир підрозділу, який
змінюється, всі підпорядковуються йому і безперечно вико-
нують його розпорядження. Зміна продовжується після того,
як буде відбитий наступ противника.
Після зміни підрозділи роти (батальйону), які прийняли
опорний пункт (район оборони), повинні підтримувати такий
Же режим поведінки, який був до зміни і знаходитися в го-
215
товності до відбиття можливого наступу противника.
З світанком командири повинні уточнити бойові завдан-
ня підрозділам і систему вогню.
Командир роти (батальйону), який здав оборону, скрито
виводить підрозділи у призначений район збору і потім діє
в відповідності з одержаним завданням.
Зміна батальйон)' оформлюється актом. Моментом закін-
чення «міни вважається доповідь командира роти (баталь-
йону), який прийняв опорний пункт (район оборони), про
закінчення зміни своєму безпосередньому командиру (на-
чальнику).
13.	Вихід із бою і відхід
(схема 20)
Вихід із бою і відхід може проводитися в різноманітних
умовах обстановки, але частіше всього в оборонному бою, а
інколи і в результаті невдачі в ході зустрічного бою. Він
здійснюється з метою виводу підрозділів З-ІІГІД ударів сил
противника, що переважають, зайняття більш вигідного по-
ложення і виграшу часу. Він може бути вимушеним і нав-
мисним.
Вимушений відхід звичайно застосовується в умовах, ко-
ли наявними силами і засобами нема можливості утримати
опорний пункт (район оборони), який зайнято, і створюєть-
ся реальна загроза оточення і знищення підрозділів, що
обороняються.
Навмисний відхід організується з метою створення спри-
ятливих умов для подальших дій. Він може здійснюватися
з метою виводу підрозділів з-під удару сил противника, що
переважають і зайняття більш вигідного положення щодо
відношення до того, хто наступає, перенесення зусиль на дру-
гий напрямок або втягування противника в раніш підготов-
лені вогневі мішки.
Відхід роти (батальйону) у всіх випадках повинен мати
тимчасовий характер і здійснюватися тільки за наказом стар-
шого командира (начальника). Він повинен здійснюватися
організовано і планомірно, щоб не перетворитися у втечу і
не відкрити фланги сусідніх підрозділів, які виводяться з-під
удару противника.
Необхідність відходу може виникнути в ході оборонного
або наступального бою, а також при невдалому зустрічному
бої і виході з оточення. Вихід з бою і відхід можуть здій-
21.6
снюватися в різноманітних умовах обстановки, в яких здій-
снюється робота командира і дій підрозділів.
Рота (батальйон), як правило, здійснює відхід у складі
батальйону (бригади) доразу на кінцевий рубіж (у визначе-
ний район) в похідному порядку. Крім того, батальйон може
бути призначеним в ар’єргард з завданням утримати насту-
паючого противника на час, необхідний для відходу голов-
них сил бригади.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником пе-
ред відходом має бути вих'ід із бою. Для забезпечення ви-
ходу із бою батальйону призначаються підрозділи прикрит-
тя (танкова або механізована рота, взвод) з засобами по-
силення.
При організації виходу із бою і відходу командир роти
(батальйону), крім звичайних питань, визначає кінцевий ру-
біж (район) відходу і час його заняття, склад підрозділів
прикриття, які забезпечують вихід із бою і охорони, район
збирання, напрямок або маршрут відходу, порядок евакуа-
ції поранених і хворих, а також несправного озброєння і тех-
ніки.
При постановці завдань командир ротн (батальйону) в
бойовому наказі вказує:
—	підрозділам головних сил — мету відходу, завдання,
порядок виходу із бою, напрямок або маршрут відходу, район
збору батальйону і час виходу на нього, рубежі — вихідний
і регулювання і час їх проходження, а також кінцевий ру-
біж (визначений район) відходу і до яких дій бути готовими;
—	підрозділам прикриття, забезпечуючим вихід із бою,—
склад завдання, час, до якого вони повинні утримувати зай-
маєм! позиції і порядок їх подальших дій;
—	артилерійським, зенітному, гранатометпому підрозді-
лам і іншим вогневим засобам, які залишаються в безпо-
середньому підпорядкуванні командира, — завдання і поря-
док відходу;
—	підрозділам охорони — оклад і завдання.
Організуючи взаємодію, командир роти (батальйону) ви-
значає порядок виходу із бою і відходу підрозділів, вивезен-
ню (винесенню) поранених і хворих, евакуації несправних
озброєння і техніки. Одночасно він узгоджує дії підрозділів
прикриття, порядок їх відходу, зруйнування важливих об’єк-
тів, влаштування загороджень, а також порядок підтримки
їх вогнем артилерії.
Відхід проводиться, як правило, вночі або в інших умо-
217
вах обмеженої видності. Однак обстановка може скластися
так, що рота (батальйон) буде вимушений відходити і вдень,
при цьому особлива увага має приділятися боротьбі з повіт-
ряним противником і його танками.
Вихід із бою являє собою відрив підрозділів від против-
ника і відведення їх в тил для згортання в похідні колони.
Він, як правило, здійснюється в складній обстановці, яка
швидко змінюється. Крім противника, який буде намагати-
ся не допустити виходу із бою і зірвати організований від-
хід частин і підрозділів ударами авіації, вогнем артилерії і
активним.]] діями танків і мотопіхоти в тилу військ, що від-
ходять, можуть діяти його повітряні десанти, підрозділи
аеромобільних військ і диверсійно-розвідувальні групи. В
цих умовах підрозділи повинні .зберігти свої сили і відійти
організовано, своєчасно, у боєспособному стані у встановле-
ний район або з зайняттям призначеного опорного пункту
(району оборони).
Порядок виходу із бою залежить від характеру дій про-
тивника, одержаного завдання на відхід та інших умов об-
становки.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником під-
розділи прикриття залишаються на займдних позиціях і з
метою введення противника в оману ведуть посилений вогонь
і підтримують той режим бойових дій, який був перед вихо-
дом із бою. Управління підрозділами прикриття здійснюєть-
ся одним із командирів взводів (рот), який підлягає коман-
диру роти (батальйону) і підтримує з ним зв’язок.
Підрозділи прикриття відходять за наказом (сигналом)
командира роти (батальйону) раптово, як правило, всіма
силами одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне
преслїдування, підрозділи прикриття, стримуючи його про-
сування, відходять перебігом з рубежу на рубіж, руйнують
мости (переправи) і ділянки доріг, а також влаштовують
мінно-вибухові загородження на напрямках руху против-
ника.
При виході із бою ,в умовах активних дій противника ро-
та (батальйон) вогнем всіх засобів завдає йому поразку і
за необхідністю може частиною сил або в повному складі
зненацька контратакувати з метою спинити противника, а по-
тім лід прикриттям виділених підрозділів, вогню артилерії,
гранатометів, загороджень і аерозолей (димів) швидко вий-
ти із 'бою.
В районі збору командир роти (батальйону) уточнює
218
взводам (ротам)' і засобам посилення завдання на відхід,
організує розвідку і охорону.
Охорона роти (батальйону) при відході здійснюється
тильними похідними заставами, які вогнем з ходу і з місця,
а також діями з вогневих засад затримують противника до
вказаного командиром батальйону часу. Застави у взаємо-
дії з саперними підрозділами за наказом командира ба-
тальйону можуть руйнувати мости (переправи), ділянки до-
ріг, влаштовувати мінно-вибухові та інші загородження.
При .виході з бою і відході посилений механізований (тан-
ковий) батальйон може бути призначеним в ар’єргард бри-
гади з завданням затримати противника, виграти час, необ-
хідний для відриву головних сил бригади і забезпечити їх
відхід на новий рубіж оборони. В цьому випадку батальйон
завчасно займає для оборони призначений йому рубіж і ут-
римує його до вказаного часу або до одержання наказу про
відхід. Ар’єргард повинен при всіх умовах забезпечити від-
рив головних сил бригади від противника і організований їх
відхід. Для дій в ар’єргарді батальйон посилюється танко-
вими (механізованими), артилерійськими, інженерними та
іншими підрозділами.
При підході противника до рубежу,, який обороняє ар’єр-
гард, йому завдається ураження вогнем артилерії і міноме-
тів, його розвідка і охорона знищується вогнем артилерії,
танків і протитанкових засобів.
Атаку танків і мотопіхоти ар’єргард відбиває вогнем всіх
видів. Артилерія, яка діє в складі ар’єргарду, знищує про-
тивника, особливо його танки і бойові машини, які наступа-
ють з фронту і на флангах.
Відхід ар’єргарду здійснюється з дозволу командира бри-
гади (полку) послідовно з рубежу на рубіж або перекатами,
коли частина підрозділів відходить на наступний рубіж, зай-
має на ньому позиції на широкому фронті і забезпечує від-
хід решти підрозділів батальйону. При відході широко за-
стосовуються вогневі засади, загородження і руйнування.
Після виконання завдання ар’єргард діє за вказівкою коман-
дира бригади (полку). •
Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону,
не використані для безпосереднього забезпечення виходу із
бою, завчасно відводяться в призначений район. Поранені і
хворі, а також несправнг озброєння і техніка евакуюються
раніше.
219
Підрозділи прикриття забезпечуються додатковим запа-
сом ракет, боєприпасів і санітарним транспортом.
Питання для повторення і самоконтролю
1.	Дайте визначення виду бою «Оборона». її мета, вимо-
ги до неї.
2.	В йому сутність позиційної і маневрової оборони?
3.	Чим відрізняється планомірне застосування оборони
від вимушеного?
4.	Особливості завчасної підготовки оборони, її різниця
від підготовки оборони в ході бою.
5.	В яких умовах рота (батальйон) може переходити до
оборони?
6.	Накресліть опорний пункт роти, обгрунтуйте його роз-
міри.
7.	Розрахуйте можливості механізованої роти на БТР,
посиленої танковим взводом для відбиття танків противника.
8.	Назвіть всі бойові підрозділи батальйону, їх призна-
чення і місце в бойовому порядку.
9.	.Намалюйте схему побудови оборони роти (батальйону).
10.	Розрахуйте час на фортифікаційне обладнання опор-
ного пункту мр на БМП при здійсненні інженерних робіт
в об’ємі першої черги.
11.	Які особливості організації бою в умовах безпосеред-
нього зіткнення з противником.
12.	Що включає система вогню батальйону в обороні?
13.	Що вказує командир ротн (батальйону) при органі-
зації всебічного забезпечення бою?
14.	Оголосіть порядок роботи командира роти при пере-
ході до оборони без зіткнення з противником.
15.	Як приймає рішення на оборону командир роти (ба-
тальйону)? Що визначає в задумі?
16.	Порядок проведення рекогносцировки командиром ро-
ти (батальйону).
17.	Як організується взаємодія в обороні командиром ба-
тальйону?
18.	Як організується управління ротою (батальйоном)
при веденні оборонного бою. Які організуються пункти уп-
равління, їх склад і розміщення?
19.	Що ви знаєте про інженерне обладнання ротного опор-
ного пункту (району оборони батальйону)? Тривалість і
зміст інженерних (робіт першої і другої черги.
220 і
20.	Призначення бойової охорони, її склад, віддалення,
порядок ведення бойових дій.
21.	Як здійснюється відбиття атаки противника в роті
(батальйоні) ?
22.	Як здійснюється знищення противника, який вклинив-
ся в оборону роти (батальйону)?
23.	Як ведуть бойо-ві дії рота (батальйон) в другому еше-
лоні батальйону (бригади, полку)?
24.	Розкажіть про особливості ведення оборони ротою
(батальйоном) вночі.
25.	Розкажіть про особливості оборони міста (населено-
го пункту).
26.	Розкажіть про особливості оборони в горах.
27.	Що ви знаєте про оборону в лісі?
28.	Як ви розумієте застосування вогневих засад і бро-
негруп при обороні в місті, в горах і в лісі? Можливий їх
склад, кількість і способи дій.
29.	Як здійснюється зміна підрозділів, порядок роботи
командира роти (батальйону) після одержання наказу на
зміну?
ЗО.	Як здійснюється вихід із бою і відхід підрозділів? Ор-
ганізація 'виходу із бою і відходу.
31.	Як ви думаєте краще вирішити проблему виводу бо-
йової охорони з-під вогневих дій противника з мінімальни-
ми втратами і в той же час нанести йому максимальні втра-
ти і не допустити проникнення його розвідки до оборони ба-
тальйону?
32.	Що краще, знищити противника на максимальних
відстанях чи, підпустить поблпжче, зненацьким кинджаль-
ним вогнем із .всіх видів озброєння?
33.	Що ви знаєте про високоточну зброю, способи захис-
ту від неї в обороні?
221
Розділ сьомий
БІЙ В ОТОЧЕННІ І ВИХІД З ОТОЧЕННЯ
1. Бій в оточенні
Як свідчить аналіз досвіду Великої Вітчизняної війни,
оточення не виникає зненацька. Воно є наслідком невдало-
го кінця бою і виходу підрозділів противника на фланги і
в тил роти (батальйону).
Рота (батальйон) може опинитися в оточенні (схема 21)
в наступі, коли діє у відриві від головних сил як тактичний
повітряний десант, розвідувальний, спеціальний (передо-
вий) загін. Крім того, противник, зупинивши наступаючі
війська, може контратаками відсікти роту (батальйон) від
основних сил і потім їх оточити.
Оточення можливе також в результаті зустрічного бою,
при відході, коли темп просування переслідуючого против-
ника вищий від темпу підрозділів, то відходять. Однак най-
частіше оточення має місце при веденні оборонного бою
внаслідок прориву противником оборони сусідів і виходу
його на фланги і в тил роти (батальйону) з дальшим ство-
ренням фронту оточення.
Рота (батальйон), що опинилася в оточенні, або в тилу
противника (але не оточена), активними і рішучими діями
повинна скувати якомога більше його сил, тим самим спри-
яти успішному виконанню бойового завдання головними си-
лами.
Оточенню передують бої, як правило, з переважаючими
силами противника, тому рота (батальйон) може мати знач-
ні втрати, крім того, потрапити в оточення не в повному
складі.
Якщо в оточенні разом з ротою (батальйоном) опинять-
ся підрозділи, які не входять до неї, то командир ротн (ба-
тальйону) повинен підпорядкувати їх собі і в подальшому
використовувати у відповідності з обставинами, що склали-
ся. Склад сил і засобів, котрі опиняться в оточенні разом з
ротою (батальйоном), заздалегідь визначити неможливо,
однак, як свідчить досвід війн і військових навчань, це мо-
жуть бути підрозділи протиповітряної оборони, артилерії,
технічного і тилового забезпечення, які раніше розміщува-
лись в удаваному опорному пункті (батальйонному районі
оборони), поблизу нього або ті, що відійшли з позицій (рай-
онів), які займали раніше.
222
Завдання роти (батальйону) під час бою в оточенні по-
лягає в стійкому утриманні опорного пункту (району обо-
рони), який займається недопущенням розчленування про-
тивником підрозділів на частини і в нанесенні йому значних
втрат.
Розміри опорного пункту (району оборони) залежать від
складу сил і засобів підрозділів, які опинилися в оточенні.
Воші повинні забезпечувати відбиття наступу противника,
виключити розпилення сил і засобів, зниження щільності
вогню. В той же час площа опорного пункту (району) не
має бути обмеженою, інакше вона призведе до переущіль-
нення сил і засобів, збільшення втрат від вогню противни-
ка, утруднення маневру.
Реалізація цих основних вимог до розмірів опорного пунк-
ту ротн (району оборони батальйону) досягається в тому
випадку, якщо рота утримує опорний пункт з периметром
1,5—2 км, а батальйон — район, який має протяжність по
круговому фронті до 6—8 км. В цьому .випадку в середньо-
му глибина опорного пункту роти складатиме біля 500—
700 м, в батальйонному районі — 2—З кім, це забезпечує ро-
зосереджене розміщення бойового порядку.
Механізована рота, яка утримує під час бою в оточенні
район з периметром до 1,5—2 км, може створити: щільність
вогню зі стрілецької зброї (при втратах до 20%) — 4—6
куль на 1 м фронту в 1 хвилину; щільність протитанкових
засобів, БМП і танків (з урахуванням РПГ, приданого тан-
кового взводу) — 8—10, що в цілому вважається достат-
нім для створення стійкої оборони в цих умовах. Звичайно
розміри опорного пункту роти (району оборони батальйону)
такі ж, як в обороні, або трохи менші.
Бойовий порядок роти (батальйону) для бою в оточенні
створюється при його загрозі в міру того, як обстановка доз-
волить провести переугрупування сил і засобів для перехо-
ду до кругової оборони.
Знання .протяжність кругового фронту оборони і наяв-
ність, як правило, декількох загрозливих напрямів, нестача
сил і засобів вимагають такої побудови бойового порядку
роти (батальйону), при якій забезпечувалось би зосереджен-
ня зусиль та кожному з загрозливих напрямів. Цій вимозі
найбільшою мірою відповідає одноешелонна побудова бойо-
вого порядку з виділенням резерву, в роті — силою до від-
ділення, в батальйоні — до взводу, а іноді і більше. Таким
чином, бойовий порядок роти (батальйону) включає: підроз-
223
діли першого ешелон)7; резерв, вогневі засоби; підрозділи
підсилення, які є в безпосередньому підпорядкуванні коман-
диру роти (батальйону), а також бронегрупи і вогневі за-
сади.
Взвод (рота) першого ешелону роти (батальйону) готує
опорні пункти таким чином, щоб вони 'перехоплювали най-
більш можливі напрями атак противника з метою розсікти
боновий порядок роти (батальйону) і знищити його части-
нами.
Резерв роти (батальйону) буде розташовуватися в цент-
рі опорного пункту '(району) оборони в такому місці, звідки
можна швидко здійснити маневр иа загрозливі напрями.
Штатні, придані батальйону танкові (механізовані), ар-
тилерійські, зенітні, гранатомети! і протитанкові підрозділи,
які потрапили разом з ним в оточення, як правило, прида-
ються ротам і розміщуються в опорних пунктах. Частина ар-
тилерії висувається для ведення вогню прямим націлюван-
ням. Артилерія, яка залишається ,в безпосередньому підпо-
рядкуванні командиру батальйону, захищає вогневі позиції
в центрі району оборони батальйону в готовності до маневру
для відбиття атак противника з будь-якого з загрозливих
напрямків.
Під час бою в оточенні доцільно широко використовува-
ти, як в роті, так і в батальйоні, бронегрупи і вогневі заса-
ди, склад і порядок бонового використання котрих будуть
такі ж, як і в звичайній обороні. Придані батальйону інже-
нерні підрозділи і підрозділи забезпечення радіаційного, хі-
мічного і біологічного захисту розташовуються поблизу його
КСП.
Командно-спостережний пункт роти (батальйону) облад-
нується в глибині опорного пункту (району оборони) у важ-
кодоступпому для танків місці, яке забезпечить візуальне
спостереження за діями противника та своїх підрозділів на
найбільш небезпечному напрямі.
В цілому бойовий порядок роти (батальйону) під час
бою в оточенні має такі ж елементи, що й у звичайній обо-
роні, але їх розміщення має дозволяти якомога швидше реа-
гувати на спроби противника прорвати фронт оборони на
будь-якому з напрямів.
Система опорних пунктів та вогневих .позицій роти (ба-
тальйону) відмінна від звичайної оборони відсутністю в ба-
тальйоні позиції бойової охорони, круговим розташуванням
взводних (ротних) опорних пунктів, створенням .за можливіс-
224
тю великої кількості запасних вогневих позицій, які мають
забезпечувати ведення вогню не тільки в бік фронту, але і
в тил та в сторони флангів. Через нестач}- часу, а також дії
противника не завжди вдається обладнати в опорних пунк-
тах траншеї та ходи сполучення, здійснити в повному обсязі
інженерне обладнання зайнятих позицій. Тому треба вміло
використовувати характер місцевості, її захисні та маску-
вальні властивості, підготовляти вогневі мішки та місця за-
сад. Командир роти (батальйону) повинен вжити всіх захо-
дів, реалізувати всі можливості для інженерного обладнан-
ня оборони.
Особливістю бою в оточенні є те, іцо підрозділи тилу та
підрозділи технічного забезпечення батальйону, як .правило,
розміщуються сумісно (маючи ті ж органи, що й в обороні).
Місце їх розміщення обладнується в інженерному відношен-
ні і входить у систему опорних пунктів та вогневих 'ПОЗИЦІЙ.
Система вогню роти (батальйону) під час бою в оточен-
ні має відповідати обстановці, що склалася, та забезпечу-
вати ураження противника перед всім фронтом кругової обо-
рони та в її глибині. Вона складається з врахуванням вог-
невого ураження, що здійснюється старшим командиром.
Ротам та взводам призначаються смуги вогню, а вогне-
вим засобам, що ведуть вогонь прямою наводкою, сектори
обстрілу. Смуги вогню сусідніх підрозділів (вогневих засо-
бів) мають перекривати одна одну.
Рота (взвод) .першого ешелону готує систему вогню, як
правило, у смузі 2—3 км (500—700 м).
Для введення противника в оману відносно організації
системи вогню роти (батальйону) призначаються кочівлі гар-
мати (БМП, танки), готуються вогневі засади у напрямах
можливого прориву противника.
Система вогню дуже ретельно пов'язується з розміщен-
ням мінно-вибухових загороджень, щоб при спробі танків,
БМП, БТР та інших бойових машин обійти мінне поле вони
підставляли під вогонь найбільш уразливі місця.
Можливість прориву противника па будь-якому з загроз-
ливих напрямів вимагає підготовки маневру як вогневими
засобами, так і вогнем.
Для знищення окремих груп противника, що прорвалися,
підготовлюються вогневі рубежі для резервів, бронегруп, ін-
ших вогневих засобів, заласні вогневі позиції для самохід-
ної артилерійської батареї.
Система інженерних загороджень здійснюється з враху-
225
ваниям місцевості, бойового 'порядку роти (батальйону) та
тісно пов’язується з системами опорних пунктів та вогневих
позицій, а особливо з системою вогню.
У зв’язку з тим, що можливості роти (батальйону) для
установлення мінно-вибухових загороджень в період органі-
зації та ведення бою в оточенні обмежені, необхідно широко
використовувати мінні поля, установлені заздалегідь, узгод-
жуючи з їх 'розташуванням розміщення опорних пунктів та
позицій, а іноді, при наявності часу, здійснювати їх пере-
ставлення.
Необхідно більше використовувати завали, руйнування
різних об’єктів, які будуть утруднювати маневр противника.
Таким чином, побудова оборони роти (батальйону), зав-
дання підрозділів під час бою в оточенні в значній мірі за-
лишаються такими ж, як і в звичайних умовах. В той же час
їх відрізняє ряд вже вказаних особливостей, які необхідно
враховувати командиру під час підготовки бою.
Підготовка бою в оточенні складається з тих самих захо-
дів, що і підготовка оборони у звичайних умовах. Ряд з них
проводиться заздалегідь, наприклад, підготовка підрозділів
до виконання бойового завдання, організація та проведення
виховної роботи. Далі ця робота тільки конкретизується з
врахуванням обстановки, що склалася, та зміною завдань.
Організації бою в оточенні передує вживання заходів з ме-
тою запобігання оточення.
Під час виникнення загрози оточення командир роти (ба-
тальйону) зобов’язаний: підсилити спостереження, організу-
вати додатково розвідку та вогневі засади на флангах, сти-
ках та в проміжках, надійно забезпечивши їх протитанковим
вогнем та -загородженнями; намагатися не тільки запобігти
оточення, але н розбити підрозділи противника, які намага-
ються обійти; організувати зосередження вогню, особливо
протитанкового, усіх засобів, в першу чергу, танки та БМП,
висунути на загрозливий напрям другий ешелон (резерв),
не допускати розчленування бойового порядку роти (бата-
льйону) та виходу противника на фланги в тил, широко ви-
копистовувати вогонь артилерії та допомогу сусідів.
В тому випадку, якщо заходи, вжиті командиром роти
(батальйону) та старшим командиром для запобігання ото-
чення по приведуть до уопіху і не буде отриманий наказ
(розпорядження) на відхід, приймається рішення на бій в
оточенні. Воно буде прийматися на підставі бойового розпо-
рядження старшого командира.
226
Для прийняття доцільного рішення командир роти (ба-
тальйону) організує розвідку спостереженням, а якщо мож-
ливо, іншими засобами з метою уточнення положення та
складу оточуючого його противника. Особливу увагу під час
оцінки противника треба звернути на те, де і якими силами
він готується перейти в-наступ.
Командир роти (батальйону) під час оцінки своїх військ
додатково до тих питань, які вивчаються у звичайних умо-
вах, повинен вивчити стан, можливості, захищеність та забез-
печеність підрозділів, які не входять до складу роти (ба-
тальйону), але які опинилися в оточенні, та підпорядкувати
їх собі.
Оцінка обстановки має робитися командиром у ході всьо-
го періоду дій, які передували оточенню, тому часу на цей
етап роботи для прийняття рішення затрачується дуже мало.
На основі оцінки обстановки командир ротн вживає захо-
дів для переходу до кругової оборони, підсилення танконе-
безпечних напрямів танками, БМП та протитанковими засо-
бами, прикриття проміжків в бойовому порядку вогнем та
загородженнями, для підготовки маневру силами та засоба-
ми на загрозливі напрями, створення резерву. В ході вико-
нання підрозділами цих заходів він відзначає рішення, які
містять тіж самі питання, що й рішення на оборону.
Рішення на бій в оточенні командир роти приймає в ос-
новному на місцевості, командир батальйону — на місцевос-
ті та по варті, а потім по тих напрямах, які не проглядають-
ся з КСП, ще раз уточнює на місцевості.
У зв’язку .з тим, що організація бою в оточенні здійсню-
ється в ході оборони або інших дій, бойовий наказ не відда-
ється. Командир роти (батальйону) ставить бойові завдання
підрозділам короткими бойовими розпорядженнями. При
цьому до підлеглих командирів -мають доводитися порядок
взаємодії, а за необхідністю і окремі найбільш важливі пи-
тання всебічного забезпечення.
Взаємодія організується по тих же завданнях, що й в обо-
ронному бою. Додатково узгоджуються зусилля взводів
(рот), вогневих засобів та резерву на випадок завдання про-
тивником ударів з кількох напрямів, розсікання бойового по-
рядку на частини.
Під час бою роти (батальйону) в оточенні складною є
організація тилового забезпечення. Оточені підрозділи бу-
дуть вести бій з тими запасами боєприпасів та матеріальних
засобів, які вони мають. У зв’язку в цим командир роти (ба-
227
тальйону) повинен негайно здійснити суворий облік всіх боє-
припасів, пального, постачання, інших матеріальних засобів,
встановити суворий режим витрати, а за необхідністю пере-
розподілити їх між підрозділами відповідно до завдань, які
виконуються.
Поповнення запасів матеріальних засобів може проводи-
тися шляхом доставки повітрям, можливо використанням
трофейного озброєння та боєприпасів.
Ведення бою в оточенні починається 3 моменту ВИХОДІ’
переважаючих сил противника на фланги та в тил роти (ба-
тальйону) та перехвату ним всіх шляхів відходу на з’єднан-
ня зі своїми військами. 
Одночасно з оточенням противник буде намагатися одра-
зу ук розчленувати бойовий порядок роти (батальйону) та
знищити її по частинах. Щоб не допустити цього, треба по-
стійно вести розвідку, глибоко та всебічно оцінювати існую-
чу обстановку, своєчасно уточнювати та доводити бойові зав-
дання до підрозділів.
Підрозділи повинні міцно удержувати опорні пункти, що
зайняті, швидко та приховано маневрувати силами та засо-
бами, та вогнем на загрозливий напрям, бути у готовністі
знищити противника, що уклинився, вогнем та рішучою
контратакою.
Атака противника відбивається вогнем всіх засобів роти
(батальйону). При уклинюванні противника командир роти
(батальйону) вживає всіх заходів, щоб зупинити його про-
сування, а потім стрімкою контратакою знищити.
' Не здобувши успіху на одному напряму, противник, пере-
групувавши сили та засоби, буде намагатися завдати удару
на іншій ділянці. В цій обстановці командир повинен своє-
часно розкрити перенесення зусиль противника, швидко ор-
ганізувати та здійснити маневр резервом або підрозділами
з неатакованпх ділянок на загрозливий напрям.
В тих випадках, коли противник уклинюється на кількох
ділянках, необхідно вжити заходи для його знищення на
найбільш небезпечному напряму. Нестача сил та засобів не
дозволить розгромити противника, що уклинюється, ще й на
інших напрямах, тому на них доцільно не допускати подаль-
шого просування його підрозділів у глибину оборони роти
(батальйону).
Під час бою в оточенні рота (батальйон) повинна під-
тримувати постійну взаємодію з підрозділами, що діють поза
оточенням, своєчасно позначити положення підпорядкованих
228
підрозділів для своєї авіації, приймати участь в контратаках,
що проводяться старшим командиром.
Для прийому вантажу рота (батальйон) готує майданчи-
ки для посадки вертольотів в своєму розміщенні та органі-
зує прийом та збирання вантажу, що скидається з літака.
Щоб підтримати на високому рівні бойовий дух особового
складу, зберегти організованість та постійну бойову готов-
ність підрозділів, треба проводити вміло та цілеспрямовано
виховну роботу.
При організації та веденні бо-ю в оточенні командир ро-
ти (батальйону) повинен .намагатися завдати противнику
максимальної поразки та створити умови для виходу з ото-
чення.
2. Вихід з оточення
Вихід з оточення полягає у прориві- кола оточення на об-
раній ділянці (напряму) з метою з’єднання зі своїми війсь-
ками (схема 22).
Для досягнення раптовості та приховапості дій прорив
оточення доцільно починати вночі та в умовах обмеженої
видиості, іноді навіть не роблячи вогневої підготовки.
Вихід.з оточення здінснюється з дозволу старшого коман-
дира у взаємодії з підрозділами, що ведуть •зустрічні бойові
дії з зовнішнього фронту, або самостійно. При виході з ото-
чення у взаємодії з підрозділами, що ведуть зустрічні бойові
дії з зовнішнього фронту, напрям прориву та подальших дій
вказує старший командир. Якщо вихід роти (батальйону)
здійснюється самостійно, то напрямок виходу та порядок по-
дальших дій визначає командир роти (батальйону).
Вихід з оточення дрібними групами та без озброєння при-
зводить, як правило, до великих втрат, порушення організа-
ційної цілісності підрозділів і тому недопустимий.
При побудові бойового порядку треба враховувати, що
роті (батальйону) необхідно не тільки прорвати фронт ото-
чення, але й удержувати протягом якогось часу опорний
пункт (район)г забезпечувати фланги підрозділів, здійснюю-
чих прорив, вирішувати завдання, які раптово виникли. Том)'
бойовий порядок роти (батальйону) має включати: підроз-
діли прориву; підрозділи, що виділені для прикриття прори-
ву, у тому числі для забезпечення^флаигів (заслонів); ре-
зерв; вогневі засоби та підрозділи підсилювання, які зали-
шаються у безпосередньому підпорядкуванні командиру роти
(батальйону).
229
Для прориву кільця оточення призначається не менше, як
половина всіх підрозділів та більша частина артилерії. Ме-
ханізовані (танкові) підрозділи при цьому підсилюються
танками (механізованими підрозділами), протитанковими за-
собами, засобами розмінування (пророблювання проходів в
загородженнях). До складу підрозділів прориву включають-
ся найбільш боєздатні сили та засоби.
На останньому фронті оточення залишається мінімальна
кількість підрозділів для прикриття прориву з завданням ут-
римати зайняті позиції, активними діями ввести противника
в оману та відвернути частину його сил (резерви) віїд напря-
му прориву, не допустити звуження фронту оточення та ді-
лянки прориву, забезпечити вихід всіх підрозділів роти (ба-
тальйону) з кільця оточення. Як правило, від роти (батальйо-
ну) в прикриття виділяється взвод (ірота), а іноді й більше.
Найменша кількість сил та засобів призначається у тих
випадках, коли противник не виявляє активності, вихід з ото-
чення здійснюється вночі або в умовах поганої вндності. В
заслони, як правило, виділяються механізований (танковий)
взвод, танки, механізовані відділення на бойових машинах
піхоти. Кількість заслонів залежить від глибини фронту ото-
чення на напряму прориву. Заслони розміщуються на такому
віддаленні один від одного, щоб забезпечувалось прикриття
флангів підрозділів, здійснюючих прорив на найбільш за-
грозливих напрямах. Після виходу роти (батальйону) з кіль-
ця оточення та до з’єднання зі своїми військами заслони ді-
ють як бокові похідні застави. Заслони виділяються, як пра-
вило, зі складу підрозділів, виділених для прикриття.
Підрозділи, виділені для прикриття, підсилюються арти-
лерією, танками (механізованими підрозділами), інженер-
ними підрозділами з засобами загороджень.
Резерв роти, як правило, створюється у складі механізо-
ваного відділення (танки), а в батальйоні — в складі взво-
ду та призначається для рішення завдань, які виникли в хо-
ді бою. Він розташовується в такому місці, звідки забезпе-
чується можливість у короткий строк підтримати підрозділи,
виділені для прориву, розвинути їх успіх, а за необхідністю
відбити атаки противника, що прорвав оборону підрозділів
прикриття.
Придана, штатна, а також артилерія, яка потрапила в
оточення разом з ротою (батальйоном), за виключенням ви-
діленої на підсилення військ прикриття, використовуються
централізовано у напряму прориву фронту оточення.
230
Артилерія, інші вогневі засоби та підрозділи, що зали-
шилися в безпосередньому підпорядкуванні командиру роти
(батальйону), займають вогневі позиції (райони) за бойови-
ми порядками підрозділів, що проривають фронт оточення,
у готовності підтримати їх дії та івихї'Д решти сил та засобів
з оточення в утворений вилом.
При невеликих розмірах фронту оточення воші можуть
залишатися иа зайнятих вогневих позиціях (.в районах).
При виході роти (батальйону) з оточення у складі ба-
тальйону (бригади, полку) у взаємодії з підрозділами, що
ведуть зустрічні бойові дії з зовнішнього фронту, бойове зав-
дання роті (батальйону) призначається старшим команди-
ром. При самостійному виході роти (батальйону) з оточен-
ня їх бойове завдання визначається, як правило, команди-
ром цієї роти (батальйону). Роті призначається найближче
завдання та напрямок продовження наступу, а батальйону —
найближче та подальше завдання.
Найближче завдання батальйону, як правило, полягає в
знищенні противника у напряму прориву та утворенні вило-
му ,у фронті оточення.
Подальше завдання полягає у виході підрозділів з ото-
чення та з’єднання їх з військами, що діють назустріч їм з
метою сприяння виходу з оточення, або в захопленні району,
що забезпечує вигідні умови для подальших дій.
Найближче завдання роти, як правило, полягає в знищен-
ні противника у напряму прориву та утворенні вилому у
фронті оточення. Найближче завдання роти, що діє у складі
батальйону, за глибиною буде збігагтпся з найближчим зав-
данням батальйону, тому напрям продовження наступу виз-
начається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання
подальшого завдання батальйону.
В інших випадках цей напрям має забезпечувати з’єднан-
ня з підрозділами, діючими з зовнішнього фронту оточення
назустріч роті, або вихід роти в район, вигідний для подаль-
ших дій.
Глибина найближчого завдання роти (батальйону) буде
залежити від складу та побудови угруповання противника
у напряму прориву фронту оточення.
Як свідчить аналіз поглядів противника на ведення бойо-
вих дій для знищення оточених угруповань, основу військ,
ькі утворюють внутрішній фронт оточення, як правило, скла-
дають батальйони (батальйонні тактичні групи), боковий
порядок яких будується залежно від складу оточеного угру-
231
повання в один або два ешелони. Глибина фронту оточення
в такому випадку складає в середньому 3—5 км. Відповідно
такою ж буде глибина найближчого завдання роти (бата-
льйону) .
Підрозділи противника, складаючі фронт оточення, як пра-
вило, знаходяться в наступальному угрупованні, тому для ус-
піху прориву роті (батальйону) необхідно створювати пере-
вагу не більше, ніж 1 —1,5 разів. Однак, у зв’язку з тим, що
щільність сил та засобів противника в цьому випадку знач-
но вища, ніж в обороні, підрозділи, що ведуть бій в оточен-
ні, мають значні втрати, фронт прориву роти (батальйону)
складає, як правило, до 500 (1000) м.
Організація виходу з оточення починається з одержання
бойового завдання або за дозволом старшого командира на
вихід з оточення.
Рішення приймається командиром роти (батальйону) по
карті та уточнюється під час рекогносцировки ділянки про-
риву.
У рішенні на вихід з оточення визначаються ті ж питан-
ня, що й в рішенні на наступ: задумка бою; бойові завдання
підрозділам; основні питання, взаємодії, організація управ-
ління.
У задумці бою командир роти (батальйону) намічає: ді-
лянку та напрям прориву фронту оточення; способи розгро-
му противника (якого противника, де, в якій послідовності і
як розгромити, з вказівкою порядку його ураження вогнем
танків, бойових машин піхоти, інших штатних та приданих
засобів, заходи для омани, в тому числі ділянки та напрям у
відвертаючих дій, а також дій підрозділів під час виходу з
оточення, черговості відходу підрозділів, прикриваючих про-
рив та виділених у заслони); бойовий порядок роти (бата-
льйону); сили та засоби, залучені для прориву, прикриття
та забезпечення флангів; вихідне положення підрозділів,
призначених для прориву, порядок та час його зайняття.
Напрям прориву слід обирати там, де можна за корот-
кий строк потай зосередити сили та засоби на ділянці про-
риву, фронт оточення противника має найменшу глибину, за-
безпечується за найкоротшою відстанню з’єднання з підроз-
ділами, що ведуть зустрічні бойові дії з зовнішнього фронту.
Вибір часу прориву фронту оточення вимагає від коман-
дира роти (батальйону) глибокого аналізу обстановки, що
склалася. Найбільш вигідно почати прорив в той момент,
коли противник закінчив активні дії з метою знищення ото-
232
чених підрозділів або перейшов до їх блокування, але не
встиг закріпитися та перебудувати свій бойовий порядок,
створити оборонне угруповання.
Відвертаючі дії проводяться з метою ввести противника
в оману відносно напряму виходу роти (батальйону) з ото-
чення, відвернути його резерви від ділянки прориву. Для ве-
дення відвертаючих дій призначається напрям та ділянка і
виділяється в роті — до взводу, в батальйоні — до роти з
засобами підсилювання, які підтримуються вогнем артилерії.
Відвертаючі дії можуть починатися одночасно з прори-
вом фронту оточення або трохи раніше. Це залежить від об-
становки. Якщо вони будуть передувати прориву, то є мож-
ливість відвернути резерви противника від ділянки прориву,
тобто є можливість відвернути резерви противника від ді-
лянки прориву, але в той же час відвертаючі дії можуть дау
ти противнику підставу передбачити, що готується вихід ро-
ти (батальйону) з оточення.
Завдання підрозділам в своєму рішенні командир ротн
(батальйону) визначає в такій послідовності: підрозділам
прикриття та забезпечення флангів; резерву; вогневим засо-
бам та підрозділам підсилювання, що залишаються в його
безпосередньому підпорядкуванні.
В основних питаннях взаємодії додатково відобража-
ється порядок узгоджених дій підрозділів роти '(батальйону)
з військами, що знаходяться поза фронтом оточення. Далі
командир роти (батальйону) визначає: завдання з видів за-
безпечення бою, організації розвідки до початку, під час
прориву фронту оточення та в ході подальших дій; порядок
витрат боєприпасів та пального, евакуації поранених, зни-
щення пошкодженої техніки або зброї.
«В ході рекогносцировки він уточнює: оклад та положення
противника, характер його дій; чи переходить противник до
блокування оточених військ або готується до повторних атак;
об’єкт ураження, вихідне положення підрозділів, порядок
зайняття, спосіб атаки; завдання підрозділам прориву, по-
рядок виходу з оточення, а також питання взаємодії між
вогневими засобами та атакуючими підрозділами.
Під час виходу з оточення вночі командир роти (ба-
тальйону) визначає рубіж, на якому підрозділи повинні вий-
ти до світанку.
Бойові завдання до підлеглих доводяться короткими бо-
йовими розпорядженнями. Під час постановки завдань вка-
зується:
233
—	підрозділам, призначеним для прориву — засоби під-
силювання, завдання, вихідне положення для прориву та час
його зайняття;
—	підрозділам прикриття — засоби підсилювання, зав-
дання, ділянка відвертаючих дій, які сили та засоби виділя-
ти для прикриття флангів (в заслони), хто підтримує, час та
порядок відходу;
—	резерву — склад, район зосередження та порядок пе-
реміщення;
—	приданому артилерійському підрозділу, мінометній
(самохідно-артилерійській) батареї, гранатометному, зеніт-
ному, протитанковому підрозділам — завдання з вогневого
ураження противника та прикриття своїх підрозділів від уда-
рів з повітря, час та порядок виходу з оточення.
Після постановки бойових завдань командир роти віддає
вказівки для взаємодії, в яких узгоджує в першу чергу дії
підрозділів, прориваючих фронт оточення, між собою, з вог-
невими засобами та підрозділами прикриття.
З підрозділами прикриття узгодження зусиль полягає у
визначенні способу та порядку удержання ними позицій та
відходу з рубежу на рубіж; кількість рубежів відходу зале-
жить від характеру дії противника та умов місцевості.
Особлива увага приділяється узгодженню зустрічних бо-
йових дій своїх підрозділів та військ, діючих поза оточен-
ням, за часом, напрямками дій та рубежами, які захоплю-
ються ними, в першу чергу під час відходу до рубежу зустрі-
чі, щоб виключити взаємне ураження вогнем.
Після постановки бойових завдань та організації взаємо-
дії командир роти (батальйону) віддає вказівки з організа-
ції всебічного забезпечення, в яких вказує; завдання спосте-
рігачам (розвідці); заходи для забезпеченая скритності; рап-
товості прориву; характер та порядок інженерного обладнан-
ня місцевості на ділянці прориву та рубежі (рубежах) при-
криття; 'місця, часу та способи пророблепіня проходів в заго-
родженнях противника, то та в який час має бути заміно-
вано, зруйновано або знищено; організацію управління під
час прориву; порядок позначення свого положення для авіа-
ції та пізнавання своїх військ, діючих з зовнішнього фронту
оточення, порядок евакуації поранених та хворих, а також
озброєння та техніки; командирів, відповідаючих за вико-
нання заходів всебічного забезпечення.
Якщо вихід з оточення відбувається вночі, командир ро-
ти (батальйону) додатково вказує порядок світлового за-
234
безпечення наступу та відходу, орієнтир, азімут (напрямок)
наступу. Встановлюються також умовні позначення, які на-
носяться на техніку та обмундирування особового складу.
Відбувається перерозподіл боєприпасів та пального, біль-
ша частина їх виділяється підрозділам, що здійснюють про-
рив фронту оточення.
Організація всебічного забезпечення — відповідальний
момент підготовки до бою, бо від нього в значній мірі зале-
жить успішний вихід підрозділів з оточення. Ведення бою
під час виходу з оточення характеризується нетривалим ча-
сом та надзвичайною жорстокістю. В короткий час рота (ба-
тальйон) повинна прорвати фронт оточення, зробити вилом
у кільці оточення та забезпечити вихід з нього у повному
складі з озброєнням всіх підрозділів.
Успіх виходу з оточення багато в чому залежить від
своєчасного створення бойового порядку, виходу з бою та
зайняття вихідного положення для наступу підрозділів про-
риву.
Вихід з бою підрозділів прориву та зайняття ними вихід-
ного положення для наступу може здійснюватися одночасно
або послідовно з додержанням маскування. Ці дії залежно
від умов місцевості та видності доцільно маскувати засто-
суванням димів (аерозолей) зі збереженням режиму попе-
редньої діяльності військ на всьому фронті оборони ротн
(батальйону).
Підрозділи прикриття, що проводять відвертаючі дії, у
встановлений час з підтримкою вогню приданої артилерії
рішуче атакують противника, відтягують на себе його ре-
зерви, а під час зриву атаки ведуть вогневий бій, не даючі
можливості здійснювати маневр силами та засобами.
Прорив починається, як правило, з вогневої підготовки.
Якщо вона не проводиться, наприклад, вночі, то вогонь від-
кривається з переходом підрозділів прориву в атаку, артиле-
рія одразу ж здійснює вогневу підтримку атаки. До участі
у вогневій підготовці можуть залучатися танки.
Для швидкого використання результатів вогневого ура-
ження противника атаку доцільно вести па бойових машинах
піхоти (бронетранспортерах). Якщо з умов обстановки (важ-
коприступна місцевість, недостатній ступінь ураження проти-
танкових засобів противника), атака на бонових машинах
неможлива або недоцільна, підрозділи атакують у пішому
порядку.
Підрозділи, що проривають фронт оточення, стрімко про-
235
суваються вперед, не даючи придушеному вогнем противни-
ку відродити боєздатність. Артилерія, вогневі засоби, виді-
лені для ведення вогню прямою наводкою, подавляють та
знищують цілі противника, які ожили та знов виявляються.
Підрозділи, виділені для прикриття флангів (заслонів),
з розвиненням прориву закріплюються на вигідних рубежах
у готовності до відбиття атак противника у фланг підрозді-
лам прориву, утворюють коридор, в який негайно починають
висування у встановленому раніше порядку підрозділи роти
(батальйону). Заслони при необхідності підсилюються ре-
зервом. Підрозділи технічного забезпечення та тилу виходять
з оточення одразу ж за підрозділами, здійснюючими прорив,
транспортні засоби в першу черг)' надаються для евакуації
поранених та хворих. Зброя, техніка, ракети, боєприпаси,
пальне та інші матеріальні засоби, які не можуть бути ева-
куйованими, знищуються тільки за наказом командира роти
(батальйону).
Підрозділи прикриття під час прориву утримують зайняті
позиції, не допускаючи звуження фронту оточення, та від-
ходять тільки за наказом командира роти (батальйону).
їх відхід відбувається від рубежу до рубежу під прикрит-
тям вогню всіх видів зброї, аерозолей (димів), загороджень
та заслонів, які відходять тільки після відступу підрозділів
прикриття. Якщо віддалення наступаючих з зовнішнього
фронту підрозділів значне, то відхід підрозділів прикриття
може починатися тільки після прориву фронту оточення.
При невеликій відстані ДО ВІЙСЬК, ДІЮЧИХ 'З зовнішнього
фронту оточення, підрозділи прикриття здійснюють відхід
після з’єднання роти (батальйону) зі своїми військами.
Після прориву рота (батальйон) продовжує невпинний
рух на з’єднання зі своїми військами, частиною сил, утриму-
ючи утворений вилом до відходу з кільця оточення всіх під-
розділів.
Артилерія зосереджує зусилля па знищенні вогневих за-
собів противника на флангах коридору, забезпечуючи без-
перешкодне просування колон, що виходять з оточення під-
розділів. Пересування артилерії зі складу сил прориву здій-
снюється, як і в наступальному бою, таким чином, щоб за-
безпечувалась безперервна підтримка вогнем атакуючих під-
розділів.
Протитанкові та зенітні підрозділи пересуваються в бойо-
вих порядках атакуючих підрозділів або безпосередньо за
ними на скорочених дистанціях.
236
Під час виходу з оточення командир роти (батальйону)
організує похідну охорону, використовуючи для цього засло-
ни, які виконали своє завдання, та веде безперервну розвідку.
Для випередження противника у захваті вигідних рубе-
жів, дефіле, переправ крізь видні перешкоди виділяються
спеціальні підрозділи. Ці ж підрозділи першими виходять на
встановлений рубіж зустрічі з наступаючими з зовнішнього
фронт)' військами.
При загрозі закриття противником вилому та розчлену-
вання бойового порядку роти (батальйону) частина підроз-
ділів, що вийшли з кільця оточення, .вертається назад, та
атакує противника, відбудовуючи коридор.
З цією ж метою використовується резерв роти (батальйо-
ну). Управління підрозділами під час виходу з оточення ко-
мандир роти (батальйону) здійснює зі свого командно-спос-
тережного пункту, знаходячись у бойовій машині піхоти (тан-
ку, бронетранспортері), та іде з підрозділами, що здійснюють
прорив.
Зв’язок до початку прориву підтримується, як правило,
проводовими засобами. Далі він здійснюється по радіо. Ра-
діодані для зв’язку з військами, що діють з зовнішнього
фронту, на випадок самостійних дій з втратою зв’язку з ко-
мандиром роти (батальйону) доводяться до командирів взво-
дів (рот, окремих взводів).
Після виходу роти (батальйону) з оточення, з’єднання зі
своїми військами, оволодіння районом, забезпечуючим вигід-
ні умови для подальших дій, їй ставиться нове бойове зав-
дання.
Питання до повторення та самоконтролю
1.	У яких умовах може виникнути оточення роти (ба-
тальйону) ?
2.	Що зобов’язаний зробити командир роти (батальйону)
з метою протидії в спробах противника здійснити оточення?
3.	Що зобов’язаний командир роти (батальйону), щоб
утримати зайнятий опорний пункт (район) при бою в ото-
ченні?
4.	Викладіть порядок виходу роти (батальйону) із ото-
чення?
5.	Що включає в себе бойовий .порядок роти (батальйону)
при виході із оточення?
6.	Що вказує командир роти (батальйону) у бойовому
237
наказі на прорив і вихід із оточення при постановці завдань
підлеглим?
7.	Як здійснює командир роти (батальйону) управління
в ході бою в оточенні та при виході із оточення?
Р (О з Д і іл в іо іс ь м и й
НАСТУП
1. Загальні положення
Наступ є вид бою. Він проводиться з метою розгрому
(знищення) противника і оволодіння важливими районами
(рубежами, об’єктами) місцевості. Сутність наступу полягає
в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці,
стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового
порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні оз-
броєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.
Розгром протистоячого противника і оволодіння важли-
вими районами (рубежами, об'єктами) досягається вмілим
застосуванням усіх засобів ураження, швидким використан-
ням результатів ударів авіації та вогню артилерії, своєчас-
ним зростанням зусиль в глибину, широким застосуванням
охоплення, обходів та проведенням атак у фланг і тил про-
тивника.
В залежності від обстановки та завдань наступ може вес-
тись на противника, який обороняється, наступає або від-
ходить.
Наступ на противника, який обороняється, здійснюється
з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.
Наступ на противника, який наступає, здійснюється шля-
хом зустрічного бою.
Наступ на противника, який відходить, здійснюється шля-
хом його переслідування.
Наступ на противника, який обороняється, рота (ба-
тальйон) здійснює в .різноманітних умовах. ІЦд умовами на-
ступу розуміються фактори, які впливають на послідовність
та зміст роботи командира з підготовки до бою, особливо
щодо його організації, а також способи переходу до насту-
пу та його ведіння. Такими факторами є: ведіння наступу на
початку або у ході війни; застосовувані види озброєння; по-
ложення підрозділів до початку наступу, їх стан та можли-
вості; склад та став противника і характер його оборони;
238
характер місцевості, стан погоди, час року та доби; радіацій-
на, хімічна та біологічна обстановка.
В залежності від умов, перехід до наступу на противни-
ка, який обороняється, здійснюється з положення безпосеред-
нього зіткнення з ним або з ходу. Він звичайно починається
проривом оборони, котрий полягає у зломі її ударами усіх
видів зброї та рішучою атакою танкових та механізованих
підрозділів на вузькій ділянці, у створенні вилому в обороні
та подальшому ного розширенні у бік флангів та глибину.
Наступ ведеться з повним напруженням сил, у високому
темпі без зупинок удень та вночі, в будь-яку погоду, при
щільній взаємодії підрозділів усіх родів військ та спеціаль-
них військ.
Рота (батальйон) самостійно не проіриває оборону про-
тивника. Батальйон прориває оборону противника, як прави-
ло, у складі бригади. При наявності в обороні противника
розривів, проміжок та відкритих флангів наступ може роз-
початися вогневим ураженням противника та сумісною ата-
кою частини сил з фронту та виділеними підрозділами з
флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні. У
цьому випадку наступ починається на більш широкому фрон-
ті, ніж при прориві оборони.	і
Наступ на противника, який обороняється, з положення
безпосереднього зіткнення з ним рота (батальйон) починає
у раніш створеному згідно з рішенням командира бойовому
порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для на-
ступу займається ротою (батальйоном) після необхідного
перегрупування з положення оборони або з одночасною змі-
ною підрозділів, що обороняються.
Сутність цього способу наступу полягає в тому, що під-
розділи заздалегідь та скрптно займають вихідне положен-
ня та після інтенсивної вогневої підготовки та ударів авіа-
ції переходять в атаку.
При такому способі переходу до наступу надається мож-
ливість краще вивчити оборону противника та місцевість, де-
тально організувати наступ у всіх лапках, надійно подавити
оборону вогнем усіх засобів, у тому числі і тих, які є у роз-
порядженні командира роти і батальйону, а також домогтись
одночасного і організованого переходу тачківщ піхоти у
а і аку.
Разом з тим цей спосіб має і свої недоліки: зосередження
великої кількості сил і засобів на вузькій ланці фронту у
безпосередній близькості від противника є небезпечним,
239
особливо у випадку застосування ним засобів масового ура-
ження, потребує виконання великого обсягу інженерних ро-
біт, затрудшоє збереження скритності підготовки до насту-
пу, а отож і досягнення раптовості атаки.
Для зайняття вихідного положення механізованій роті
призначається вихідна позиція, котра складається з траншеї,
прилеглих до неї ходів сполучення, вогневих позицій бойо-
вих машин піхоти (бронетранспортерів) та позицій вогневих
засобів, що придані роті. У випадку неможливості скритно-
го зайняття бойовими машинами піхоти (бронетранспорте-
рами) вогневих позицій з своєю ротою біля переднього краю
вони можуть розташовуватись сумісно з взаємодіючими тач-
ковими підрозділами на вихідній або вичікувальній позиції.
З початком наступу ці бонові машини піхоти (бронетранс-
портери) висуваються до своїх рот услід за танками.
Механізована рота першого ешелону, як правило, розта-
шовується у першій траншеї. Рота другого ешелону (резерв)
батальйону займає вихідну позицію в другій та третій тран-
шеях.
Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначати-
ся при наявності умов, забезпечуючих скритність від спосте-
реження та підслуховування противника на віддалі 2—4 км
від переднього краю його оборони. Ці позиції, як правило,
обладнуються екіпажами танків та підрозділами інженер-
них військ. Від позиції розвідуються та провішуються шляхи
висування татків в атаку. .3 положення обсирони танки мо-
жуть починати наступ безпосередньо з опорних пунктів, які
вони займають.
Для зайняття вихідного положення механізованому ба-
тальйону призначається вихідний район. Він має забезпечи-
ти спритне розташування, найменшу уразливість підрозді-
лів від усіх видів зброї противника та вигідні умови для пе-
реходу в наступ.
Механізованому батальйону першого ешелону вихідний
район призначається на напрямку його наступу, який перед-
бачається в межах першої позиції, батальйону другого еше-
лону — як правило, в межах другої позиції.
У вихідному районі для наступу батальйону створюють-
ся вихідні позиції механізованих рот, а інколи і танкових
підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу
та вогневих засобів, які призначені для ведення вогню пря-
мою наводкою, влаштовуються шляхи висування підрозді-
240
лів батальйону для переходу в атаку, рубіж розгортання
танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.
Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за рота-
ми першого ешелону па віддалі від них до 300 м, а проти-
танкове — на віддалі до 100 м. Протитанкове відділення ро-
ти вогневі позиції, як правило, займає у траншеї на одному
з флангів роти.
Вогневі позиції мінометної роти (артилерійської) батареї
розташовуються за ротами першого ешелону на віддалі від
них до 500 м.
Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в
бойових порядках рот.
Автомобілі, призначені для перевозки особового складу
механізованих підрозділів, розташовуються в скритних міс-
цях поротно або побатальйонно.
Танковий батальйон при висуванні з глибини займає ви-
чікувальну позицію на віддалі 5—7 км від переднього краю
оборони противника на місцевості, яка забезпечує скритне
розташування та найменшу уразливість танків від усіх ви-
дів зброї противника.
Перегрупування роти (батальйону), яка займає оборону
в безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайнят-
тя вихідного положення для наступу, ‘проводиться скритно,
як правило, вночі або у других умовах обмеженої видимості
з виконання заходів щодо введення противника в оману.
Підрозділи, які займають оборону у другому ешелоні в ме-
жах призначеної смуги наступу, як правило, переходять до
наступу з висуванням із районів, що займають. Механізована
рота виходить на вихідну позицію звичайно вночі перед на-
ступом. У цей час займають підготовлені вогневі позиції
гармати та інші вогневі засоби, виділені для ведення вогню
прямою наводкою. Вони розташовуються у обладнаних ук-
риттях та з початком вогневої підготовки атаки висувають-
ся для ведення вогню по призначених цілях.
Танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які
знаходяться в опорних пунктах рот першого ешелону, як пра-
вило, залишаються на місці та використовуються для веден-
ня вогню прямото наводкою у період вогневої підготовки
атаки. В подальшому вони переходять до атаки разом з ме-
ханізованими ротами, які займали вихідне положення.
Зміна підрозділів, які обороняються, з метою зайняття
військами вихідного положення для наступу проводиться,
як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.
?41
Вона має бути ретельно організована та проведена швидко
і скріпно.
Підготовка до зміни викопується у світлий час доби.
В першу чергу змінюються .механізовані, а потім танко-
ві, артилерійські та зенітні підрозділи. При цьому механізова-
ні роти батальйону, наступаючого у першому ешелоні, змі-
нюють підрозділи, які обороняються, та займають вихідне
положення для наступу, а танковий батальйон і бойові ма-
шини піхоти (бронетранспортери) механізованих рот вису-
ваються па вичікувальні позиції.
Підрозділи, які обороняють передову позицію або зна-
ходяться у бойовій охороні, замінюються в останню чергу.
У вихідному положенні війська знаходяться у готовнос-
ті відбиття імовірного наступу противника і суворо додер-
жуються встановленого режиму поведінки на передньому
краї та в глибині бойового порядку.
У випадку виявлення відводу противником своїх військ
в глибину оборони командир батальйону висуває вперед
розвідку, негайно організує зайняття залишених противни-
ком позицій, не гублячи з ним зіткнення, та одночасно до-
повідає командиру бригади (полку).
Наступ па противника, який обороняється з ходу, може
здійснюватися з вихідного району, району зосередження,
місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів нав-
чань та у ході розвитку бойових дій у глибині наступу.
Сутність цього способу наступу складається у тому, що
підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артиле-
рії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з по-
хідного у псредбойовий та бойовий порядок і безупинно пе-
реходять в атаку.
Перевага наступу з ходу полягає у тому, що він в най-
більшому ступені забезпечує скритність підготовки і рапто-
вість дій, максимальний захист від зброї масового уражен-
ня, виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних
робіт та проведення перегрупування, необхідних при насту-
пі з положення безпосереднього зіткнення з противником.
Разом з цим здійснення такого наступу має ряд негатив-
них факторів. При висуванні підрозділів до переднього краю
оборони противника зростає фізичне та моральне напружен-
ня особового складу, витрачається багато пального та ус-
кладнюється одночасний вихід підрозділів на рубіж перехо-
ду в атаку.
Наступ роти (батальйону) на противника, який обороня-
242
еться, з ходу звичайно здійснюється з вихідного району, ви-
хідний район — це район місцевості, який має природні ук-
риття і підготовлений в інженерному відношенні. Він вка-
зується звичайно старішім командиром. Вихідний район приз-
начається поза досяжністю наземних засобів радіолокацій-
ної розвідки та ефективного вогню дальнобійної артилерії
противника з таким розрахунком, щоб па висування до ного
оборони, витрачалось якомога менш часу. З досвіду навчань
він обіграється звичайно на віддалі 20—40 км від передньо-
го краю оборони противника. За своїми розмірами він має
забезпечити розосереджене розташування підрозділів з ме-
тою захисту від усіх видів зброї противника.
Вихідний район призначається батальйону з площею до
10 км2 і займається поротно з засобами підсилення. Рота
розташовується у вказаному їй районі вздовж маршруту ви-
сування, застосовуючи підготовлені укриття, захисні та мас-
куючі властивості місцевості.
Для забезпечення своєчасного і організованого висуван-
ня, розгортання і переходу в атаку роті (батальйону) приз-
начаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж),
пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні, взводні
колони, рубіж переходу в атаку, а при здійсненні атаки у
пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і
рубіж спішування (схема 15). Для механізованих підрозді-
лів на автомобілях можуть призначатися місця посадки де-
сантом на танки.
Маршрут висування, як правило, вказується від вихідно-
го пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відпо-
відні колони, після чого підрозділи прямують колонними
шляхами.
Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного
початку висування підрозділів з вихідного району. Відда-
леність вихідного пункту (рубежу) від вихідного району мо-
же досягати 5—10 км, що забезпечує витягування колони
батальйон)' з засобами підсилення та початок руху з зада-
ною швидкістю.
Рубіж розгортання у ротні колони призначається для по-
чатку розгортання колони батальйону в ротні колони і вису-
вання їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяж-
ністю вогню ПТКР, гармат і танків противника, ведучих
стрільбу прямою наводкою, та може призначатися в 4—6 км
В|Д переднього краю оборони.
Рубіж розгортання у вводні колони призначається за мож-
243
лпвістю за складками місцевості в 2—3 км від переднього
краю оборони противника і має виключати ураження колон
вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат, БМП та
іншої зброї піхоти.
В залежності від обставин і характеру місцевості відда-
лення цих рубежів може бути іншим. Наприклад, під час
наступу в трудноцрохіднпх районах — меншим, а на від-
критій рівнинній місцевості •— більшим.
Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування
до нього підрозділів здійснювалось скріпно, а віддалення
його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних ви-
дів зброї і дозволяло підрозділам безупинно, на максималь-
ній швидкості досягати переднього краю оборони противни-
ка у вказаний час («Ч»), Оскільки механізовані і танкові
підрозділи з переходом в атаку повинні взаємно підтриму-
вати один одного вогнем, віддалення цього рубежу від пе-
реднього краю оборони противника не може бути більшим,
ніж дальність дійсного вогню кулеметів та автоматів. Він
може призначатись на віддалі до 600 м від переднього краю
оборони противника, а інколи і більше.
Рубіж спішування призначається якомога ближче до пе-
реднього краю оборони противника, звичайно в місцях, ук-
ритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів
ближнього бою. Він має забезпечити безпечність від розри-
вів своїх снарядів та мін (гранат), досягнення високої швид-
кості атаки і найменше напруження зусиль особового скла-
ду механізованих підрозділів. Виходячи з цих вимог, рубіж
спішування може збігатися з рубежем переходу до атаки, а
при значному віддаленні рубежу переходу до атаки від пе-
реднього краю оборони противника механізовані підрозділи
в залежності від обстановки інколи можуть переходити до
атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), а
потім спішуватися на рубежі, призначеному ближче до про-
тивника, ніж рубіж переходу в атаку.
Місце роти (батальйону) у бойовому порядку батальйону
(бригади) визначається старшим командиром (начальни-
ком) в задумі бою.
Механізована та танкова роти можуть наступати у пер-
шому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон
або резерв, діяти у головній похідній заставі, обходячому,
спеціальному і розвідувальному загонах.
Механізований і танковий батальйони можуть наступа-
ти у першому ешелоні бригади (полку), складати його дрУ"
244
гий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як аван-
гард, передовий (рейдовий, спеціальний, обходячий і розві-
дувальний) загін і морський десант.
Механізована рота (батальйон), крім того, може діяти
як тактичний повітряний десант та складати основу штурмо-
вої групи (штурмового загону).
Механізований батальйон танкової бригади (полку) (тан-
ковий батальйон механізованої бригади) з початку наступу,
як правило, придається танковим (механізованим) батальйо-
нам першого ешелону. З розвитком наступу в глибині він
може виконувати завдання самостійно або у взаємодії з ін-
шими батальйонами у повному складі.
Механізована рота, яка придана танковому батальйону,
як правило, повзводно придається танковим ротам.
Танкова рота, яка придана механізованому батальйону,
діє звичайно у повному складі, а під час наступу в місті, го-
рах, лісі і на укріплений район може повзводно придаватися
механізованим ротам.
Мінометна (артилерійська) батарея і граііатометпнй під-
розділ механізованого батальйону, як правило, залишають-
ся у безпосередній підлеглості у командира батальйону і ді-
ють у повному складі для підтримки наступаючих підроз-
ділів на напрямку зосередження основних1 зусиль батальйо-
ну. Інколи мінометна (артилерійська) батарея повзводно, а
гранатометиий підрозділ по відділеннях придаються ротам
першого ешелону.
Протитанковий підрозділ (протитанкове відділення) ба-
тальйону (роти), звичайно залишається у безпосередній
підлеглості у командира батальйону (ротн) і діє у повному
складі.
Бойове завдання роти (батальйону) визначається стар-
шим командиром (начальником). Зміст його полягає в зни-
щенні протистоячого противника на напрямку наступу та
оволодіння до установленого терміну районом (рубежем)
місцевості в глибині ного оборони. Воно залежить від скла-
ду та стану противника, який обороняється, побудови та ін-
женерного обладнання його оборони, задуму бою. складу і
бойових можливостей роти (батальйону), характеру місце-
вості та інших умов обстановки (схема 23).
Роті вказується найближче завдання та напрямок про-
довження наступу.
Батальйону першого ешелону бригади (полку) вказуєть-
ся найближче завдання, подальше завдання і напрямок про-
245
довження наступу, батальйону другого ешелону — найближ-
че завдання та напрямок продовження наступу.
Показниками бойового завдання є ширина фронту насту-
пу та його глибина.
Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що в насту-
пальному бою для успішного виконання бонових завдань за-
гальновійськовим підрозділам необхідно було мати двох-
трьохкратну перевагу над противником у піхоті і танках.
В сучасних умовах на фронт наступу чинять також вплив
масштаби застосування противником більш могутніх засо-
бів ураження та зростаюча маневреність військ. У зв’язку з
цим з’явились і нові вимоги до фронту наступу. Зараз він
має забезпечити не тільки досягнення необхідної переваги
над противником, але і розосередження військ в інтересах
захисту від усіх видів зброї противника та вигідні умови для
маневру підрозділами у ході наступу.
Розрахунок бойових можливостей показує, іцо механізо-
вана (танкова) рота здібна наступати на фронті до 1 км, а
на ділянці прориву — па фронті до 500 м.
Механізований (танковий) батальйон наступає, як пра-
вило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (пол-
ку) — на фронті до 1 км.
Вказаний фронт наступу роти (батальйону) забезпечує,
сприятливі умови для підтримки постійної взаємодії та уп-
равління, здійснення маневру підрозділами та їх розосеред-
ження з мстою захисту військ від усіх видів зброї против-
ника.
Успіх знищення противника на вказаному фронті насту-
пу залежить від вмілого зосередження штатних та прида-
них сил і засобів. На погляд імовірного противника загаль-
новійськові підрозділи (частини) в обороні можуть викону-
вати завдання при співвідношенні своїх сил до сил насту-
паючих 1 : 3. Отже, щоб наступ розвивався успішно, на на-
пряму зосередження основних зусиль потрібно створювати
більшу (чотирьох-п’ятикратну) перевагу в силах і засобах
над противником, що обороняється.
Глибина бойового завдання роти і батальйону знаходить-
ся у тісній залежності від його змісту.
Найближче завдання роти першого ешелону, у тому числі
і танкової роти, приданої механізованому батальйону, як
правило, полягає в знищенні противника в опорному пунк-
ті взводу першого ешелону і оволодінні ним.
Напрямок продовження наступу визначається з таким
246
розрахунком, щоб забезпечувалося виконання найближчого
завдання батальйону.
Найближче завдання роти другого ешелону при її вве-
денні в бій може полягати у завершенні знищення против-
ника разом з ротами першого ешелону в опорних пунктах
у глибині оборони і оволодінні першою позицією.
Напрямок продовження наступу роти другого ешелону
визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ви-
конання подальшого завдання батальйону.
Найближче завдання батальйону першого ешелону, як
правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах
рот першого ешелону на своєму фронті наступу та оволодін-
ні ними; подальше завдання — в розвитку наступу, розгро-
мі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами в гли-
бині району оборони і оволодінні першою позицією.
Напрямок проводження наступу визначається з таким
розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого
завдання бригади (.полку).
Найближче завдання батальйону другого ешелону при
вводі його в бій може полягати у завершенні розгрому разом
з батальйонами першого ешелону бригадних резервів про-
тивника і оволодінні їх рубежем.
Напрямок продовження наступу батальйону другого еше-
лону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечува-
лося виконання подальшого завдання бригади (полку).
З метою більшої самостійності при веденні наступу в за-
лежності від завдань, які вирішуються, роті можуть прида-
ватись мінометна (артилерійська) батарея, грапатометне і
зенітне відділення, підрозділ протитанкових засобів і інже-
нерно-саперний підрозділ, а при наступі в особливих умовах
(в місті, горах, лісі) і танковий взвод; танковій роті — ар-
тилерійська батарея, механізований взвод і інженерно-са-
перний підрозділ.
Механізований (танковий) батальйон може посилювати-
ся однією-двома танковими (механізованими) ротами, арти-
лерійським дивізіоном або батареєю, інженерно-саперннм
взводом, підрозділами хімічних військ, засобами розміну-
вання і мостоукладальпнком, шляхопрокладачєм БАТ та ін-
шими засобами. Крім того, батальйон підтримується вогнем
артилерійського дивізіону і прикривається взводом зенітної
ракетної батареї.
Для успішного виконання отриманого завдання і здійснен-
ня у ході бою маневру рота і батальйон повинні мати відпо-
247
відну побудову — бойовий порядок. Він має відповідати
умовам обстановки та допомагати у досягненні мети бою.
Бойовий порядок роти (батальйону) будується так, щоб за-
безпечити успішний розгром протистоячого противника і ви-
конаная поставленого завдання в установлений термін, спо-
лучення вогню, рух>' і маневру в ході наступу, тісну взаємо-
дію підрозділів та забезпечення керування ними.
Бойовий порядок роти в наступі будується в один ешелон
і складається з підрозділів першого ешелону, вогневих за-
собів і підрозділів підсилення, які залишаються у безпосе-
редній підлеглості командира роти. Останні знаходяться за
бойовою лінією (розстрільною) роти, в проміжках поміж
взводами або на флангах.
Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один
або два ешелони і складається з підрозділів першого еше-
лону, другого ешелону або резерву, вогневих засобів і під-
розділів підсилення, які залишаються у безпосередній під-
леглості у командира батальйону.
При одноешелонній побудові бойового порядку батальйо-
ну виділяється резерв у складі не менш взводу.
В ході наступу положення взводів (рот) у бойовому по-
рядку роти (батальйону) може бути у лінію, кутом вперед,
кутом назад, уступом вправо, уступом вліво.
В бойовому порядку роти (батальйону) положення взво-
дів (рот) у лінію взводів (рот) частіше за все буде застосо-
вуватися в момент атаки на відкритій місцевості та при пря-
молінійному побудуванні переднього краю оборони против-
ника, яке створює сприятливі можливості для одночасного
ведення атаки і взаємодії вогневими засобами роти з метою
ураження (знищення) противника як на передньому краї
його оборони, так і в найближчій глибині.
При веденні бою в глибині оборони противника, виходя-
чи з характеру місцевості та дій противника, лінійне розта-
шування взводів (рот) в бойовому порядку роти (батальйо-
ну), як правило, буде порушуватися. На відкритих флангах
або на напрямках, де противник чинить стійкий опір, поло-
ження взводів (рот) може бути уступом вправо (вліво), ку-
том назад (вперед).
Перший ешелон призначається для рішення найближчо-
го завдання та, крім того, він має бути здатним розвити на-
ступ в глибину, тому в склад першого ешелону батальйону
включається не менш двох підсилених рот.
Другий ешелон батальйону (силою до роти) признача-
248
ється в основному для розвитку успіху першого ешелону,
розширення прориву у бік флангу або для відбиття контр-
атаки противника. Він може залучатися для знищення про-
тивника, який залишився на флангах і в тилу першого еше-
лону, а також для зміни підрозділів, втративших боєздат-
ність.
Резерв батальйону призначається для рішення завдань,
які виникають у ході бою. З вводом в бій другого ешелону
(резерву) він відновлюється за рахунок підрозділів, діючих
поза напрямком зосередження основних зусиль батальйону.
Приданий артилерійський дивізіон (батарея) признача-
ється для знищення засобів ядерного нападу противника,
артилерії, танків, протитанкових засобів, пунктів управлін-
ня, РЛС та інших цілей. Він забезпечує маневрені та удар-
ні дії підрозділів, а також виконує завдання в інтересах ба-
тальйону (роти) вцілому.
Зенітні підрозділи призначені для боротьби з низьколс-
тячими літаками і знищення повітряних десантів противни-
ка на малих та середніх висотах. Вони можуть застосовува-
тися також для знищення наземних цілей.
Протитанковий взвод механізованого батальйону та під-
розділи протитанкових гранатометів призначені для знищен-
ня танків, бойових машин піхоти та інійих броньованих ці-
лей противника, а при потребі і для знищення вогневих за-
собів і вертольотів.
Гранатометний взвод механізованого батальйону призна-
чається для ураження та знищення живої сили і вогневих
засобів противника у відкритих окопах, поза укриттями і за
складками місцевості.
Атака — важливий та відповідальний період бою. Вона
полягає у стрімкому та беззупинному русі танкових та ме-
ханізованих підрозділів у бойовому порядку в сполученні з
інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (броне-
транспортерів), а у міру наближення до противника і з ін-
ших видів зброї з метою його знищення.
Танкові підрозділи атакують у боновій лінії, а механі-
зовані підрозділи в залежності від обстановки — в пішому
порядку услід за танками або на бойових машинах піхоти
(бронетранспортерах) без спішування особового складу.
Атака механізованих підрозділів в пішому порядку засто-
совується при прориві підготовленої оборони противника,
укріплених районів, а також па перетятій та важкопрохідніїі
Для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів)
249
місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при
цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою
лінією танків па віддалі, яка забезпечує його безпеку від
розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем
піхотного озброєння. Бойові машини піхоти (бронетранспор-
тери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості,
перебігом від рубежу (від укриття до укриття) діють за
своїми підрозділами та віддалі, яка забезпечує надійну під-
тримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і мотопіхотних
підрозділів.
Після спішування особового складу механізованих під-
розділів в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах)
залишаються заступники командирів бойових машин — на-
відняки-оператори (кулеметники), механіки-водії (водії) і
заступники командирів взводів, котрі вогнем бойових машин
піхоти (бронетранспортерів) підтримують дії своїх підроз-
ділів.
Механізовані підрозділи на автомобілях атакують про-
тивника, як правило, в пішому порядку. В окремих випад-
ках піхота па окремих ділянках може атакувати противни-
ка десантом на танках. Автомобілі після спішування особо--
вого склад)' відводяться в призначені місця сбору і розта-
шовуються поротно або побатальйонно на віддалі 2—4 км
від переднього краю обоїрони противника. Виклик їх до своїх
підрозділів здійснюється командиром батальйону або з його
дозволу командирами рот.
Атака механізованих підрозділів на бойових машинах пі-
хоти (бронетранспортерах) застосовується, коли оборона
противника надійно подавлена і більша частина ного проти-
танкових засобів знищена, а також при веденні наступу на
противника, який поспішно зайняв оборону. При цьому тан-
ки атакують услід за розривами снарядів своєї артилерії, а
механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти (броне-
транспортерах) — в бойовій лінії за танками на віддалі
100—200 м, які ведуть вогонь із усіх своїх вогневих засобів.
Перед атакою організується вогневе ураження противни-
ка. Воно полягає у комплексному вогневому впливі на нього
силами і засобами різноманітних видів Збройних Сил, родів
військ і спеціальних військ з застосуванням ракет і боєпри-
пасів у звичайному спорядженні, запалювальних боєприпа-
сів та сумішей.
Вогнева поразка противника у наступі звичайно органі-
зується та здійснюється на глибину оборони дивізії против-
250
пика, а по окремих важливих об’єктах і на більшу глибину.
Вогнева підготовка атаки може складатися з одного або
декількох, як правило, непарних вогневих нальотів артиле-
рії та з одного-двох авіаційних вогневих нальотів. Вона по-
чинається в визначений час. У цей період артилерія та авіа-
ція подавляють і знищують засоби ядерного і хімічного на-
паду, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові
засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних
пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управлін-
ня та інші об’єкти, а гранатометний взвод — живу силу та
вогневі засоби, які розташовані поза укриттями, у відкритих
окопах (траншеях) і за складками місцевості.
Гармати і танки, які виділені для стрільби прямою на-
водкою, а також бонові машини піхоти і протитанкові керо-
вані ракетні комплекси в цей час знищують вогневі засоби
противника, за якими ведеться спостереження, в першу чер-
гу протитанкові та броньовані, на передньому краї та у най-
ближчій глибині.
Вогнева підтримка атаки включає артилерійську і авіа-
ційну підтримку. Вона здійснюється на глибину оборони
бригади першого ешелону противника (8—10 км, а інколи
і більше), і починається після закінчення вогневої підго-
товки атаки.
Вогневе супроводження наступу підрозділів в глибині
оборони противника включає артилерійське і авіаційне су-
проводження. Воно починається після закінчення вогневої
підтримки атаки.
Досвід Вітчизняної війни та післявоєнна військова прак-
тика показує, що успіху наступу ротн і батальйону (у біль-
шій мірі) сприяє бойове забезпечення.
Бойове забезпечення у роті (батальйоні) включає роз-
відку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіо-
електронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забез-
печення і забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного
захисту.
Розвідка у роті (батальйоні) організується та ведеться
у відповідності з отриманим завданням на основі рішення
командира і вказівок вищого штабу з розвідки. Під час під-
готовки та у ході наступу вона ведеться з метою: встанови-
ти склад і угрупувапня противника на напряму наступу;
можливий задум його дій; окрити зображення переднього'
краю, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особ-
ливо протитанкових, систему вогню та загороджень, пункти
251
управління, інженерне обладнання місцевості; встановити
наслідки вогневого ураження противника; виявити пункти та
вогнища опору, які можуть перешкоджати просуванню під-
розділів; розкрити склад других ешелонів (резервів), напрям
їх висування; визначити прохідність місцевості, кордони зон
ураження, район руйнувань, пожеж, затоплень і можливі
шляхи їх обходу (подолання).
Охорона роти (батальйону) при наступі на противника,
Я'кий обороняється з ходу, здійснюється безпосередньою охо-
роною, яка організується командиром -роти (батальйону).
Вона здійснюється вартовими патрулями, секретами з ура-
хуванням організації чергування вогневих засобів та спос-
тереження.
При висуванні роти (батальйону) з вихідного район}' на
рубіж переходу в атаку ,а також у ході переслідування про-
тивника, який відходить, охорона здійснюється дозорними
відділеннями (танками), діючими на віддалі зримого зв’язку.
Організуючи захист від зброї масового ураження в на-
ступі, командиру роти (батальйону) потрібно передбачити
розосередження підрозділів у вихідному районі та при ви-
суванні до рубежу переходу в атаку; фортифікаційне облад-
нання вихідного району та вичікувального району і позицій;
підтримку підрозділів в постійній готовності до дій у зонах
зараження, районах руїн, пожеж, затоплень, а також лікві-
дацію наслідків застосування противником зброї масового
ураження у короткий строк.
Основнимп заходами по захисту від високоточної зброї
противника у наступі є: розосередження підрозділів, особли-
во при розташуванні (висуванні) на відкритій місцевості; ін-
женерне обладнання місцевості і шляхів висування і прове-
дення заходів щодо протидії технічним засобам розвідки та
засобам наведення керованих боєприпасів противника; ак-
тивне проведення заходів з маскування, особливо для скрит-
ності підрозділів та обладнання фальшивих районів їх роз-
ташування, пунктів управління, переправ, імітації руху оз-
броєння і техніки.
Радіоелектронна боротьба являє собою комплекс взаємо-
зв’язаних за метою, місцем і часом заходів та дій підрозді-
лів, спрямованих па розкриття і наступне ураження, радіо-
електронне придушення радіоелектронних засобів противни-
ка, а також радіоелектронний захист своїх засобів управ-
ління і зброї та протидія технічним засобам розвідки про-
тивника.
252
До основних заходів по РЕБ, які здійснюються у наступі
роти (батальйону), треба віднести таке: швидке вогневе ура-
ження виявлених радіоелектронних об’єктів (пунктів управ-
ління, спостережних пунктів, радіолокаційні станції против-
ника); обмеження роботи радіостанцій на передачу у визна-
чений час (наприклад, під час знаходження у вихідному
районі та висуванні); висування для виходу на рубіж пере-
ходу в атаку з вігкорнстаиням укритих від спостереження з
боку противника ділянок місцевості, узлісся гаїв, лощнн, зво-
ротних боків схилів та інше; здійснення відстрілу димових
мій, гранат у бік радіотехнічних засобів розвідки і спосте-
реження противника, у тому числі атакуючих вертольотів,
застосовуючих ПТКР; розгортання; атака під прикриттям
димових завіс перед переднім краєм, па флангах; проведен-
ня атаки з увімкнутими інфрачервоними прожекторами (на
визначений час або до визначеного рубежу); виділення час-
тини підрозділів (відділення, взвод) для знищення виявлених
об’єктів (РЕЗ) атакою у ході розвитку наступу; маневр час-
тотами під час радіообміну та перехід па застосування сиг-
нальних систем управління; застосування маскувальних за-
собів та укрить.
Тактичне маскування у роті (батальйоні) організується
та здійснюється з метою забезпечення скритності дійсного
розташування роти (батальйону), напрямку зосередження
основних зусиль, а також ділянок форсування і переправ при
подоланні водних перешкод, головним чином шляхом вико-
ристання маскувальних комплексів, захисних та маскуваль-
них властивостей місцевості, місцевих предметів і аерозолей
(димів).
Інженерне забезпечення організується та здійснюється на
основі рішення командира роти (батальйону) та вказівок
вищого штабу. Основними заходами інженерного забезпечен-
ня роти (батальйону) в наступі є проробка проходів у мін-
но-вибухових та інших загородженнях.
Проробка проходів у своїх мінних полях виконується ін-
женерно-саперними підрозділами до початку наступу, а про-
робка проходів у інженерних загородженнях противника
перед його переднім краєм, як правило, під час вогневої під-
готовки атаки. Проробка проходів у мінних полях, встанов-
лених засобами дистанційного мінування противника, крім
того, здійснюється групами розгороджень батальйонів та
групами розмінування рот, а інколи і спеціально підготов-
253
лепими відділеннями (екіпажами танків) з використанням
возимого комплекту розмінування або іншими способами.
У тому випадку, коли механізовані підрозділи атакують
на бойових машинах піхоти, усі танки і БМП оснащені мін-
ними тралами- проходи у мінних полях противника пророб-
ляються з розрахунку один-два па атакуючу роту для про-
пуску по них озброєння і техніки, які не мають тралів. В ін-
ших випадках проходи проробляються з розрахунку один на
атакуючий взвод.
Переходи через перешкоди влаштовуються за допомогою
приданих батальйону мостоукладальників та шляхопрокла-
дачів, а також танковими та іншими машинами з бульдозер-
ним обладнанням.
Проходи у загородженнях та переходи через перешкоди
нумеруються і позначаються однобічними знаками та указ-
ками; на проходах організується комендантська служба си-
лами інженерно-саперних підрозділів.
Хімічне забезпечення в наступі полягає в організації ко-
мандиром роти (батальйону) радіаційної і хімічної розвідки
у вихідному районі, при висуванні на рубіж переходу до ата-
ки та у ході бою, проведення спеціальної обробки підрозді-
лів ході бою, а також маскування їх аерозолями (дима-
ми) та завдання втрат противнику запальною зброєю.
2. Підготовка наступу
Успішне виконання поставленого перед ротою (батальйо-
ном) завдання залежить від ретельної підготовки наступу/
Вона починається з отриманням завдання від старшого ко-
мандира і включає: організацію бою (прийняття рішення,
рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам,
організацію взаємодії, вогневого ураження противника, все-
бічного забезпечення бою і управління); підготовку роти (ба-
тальйону) до виконання бойового завдання і підготовку ви-
хідного району; організацію і проведення виховної роботи;
практичну роботу командира роти (батальйону, його заступ-
ників та штабу батальйону) у підлеглих підрозділах та ін-
ші заходи.
На послідовність і зміст роботи командира роти (ба-
тальйону) щодо організації бою впливають конкретна об-
становка, отримане бойове завдання і наявність часу.
Під час наступу із положення безпосереднього зіткнення
з противником командир роти (батальйо-ну) більшу частину
роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогно-
254
сцпровку, постановку бойових завдань, організацію взаємо-
дії і вогневого ураження) проводить на місцевості. З зайнят-
тям вихідної позиції (вихідного району) або з виходом тан-
ків на вичікувальні позиції командир роти (батальйону) ор-
ганізує спостереження і охорону, ставить завдання взводам
(ротам) та вогневим засобам на відбиття можливої атаки
противника, а також ударів ного авіації і аеромобільних
груп, дає вказівки щодо інженерного дообладнання вихід-
ної, вичікувальної позиції (вихідного району), звертаючії ува-
гу на ретельне маскування інженерних споруджень та вико-
нання заходів для захисту від зброї масового ураження та
високоточної зброї.
Під час наступу з ходу командир роти (батальйону) прий-
має рішення та доводить завдання підрозділам, як прави-
ло, по карті або на макеті місцевості, надалі він проводить
рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організує взаємо-
дію безпосередньо на місцевості.
Коли командир роти (батальйону) не має можливості
виїхати на місцевість з підлеглими командирами взводів
(рот), всю роботу з організації бою він проводить по карті
або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підроз-
ділам він уточнює при їх висуванні на рубіж переходу в ата-
ку та з початком атаки.
З’ясовування завдання є найважливішою складовою час-
тиною роботи командира при прийнятті рішення. Від того,
наскільки правильно з’ясовано одержане завдання, буде за-
лежиш вся наступна робота щодо організації бою.
Під час з’ясування одержаного завдання командир роти
(батальйону) повинен зрозуміти мету майбутнього наступу,
задум старшого командира (начальника), особливо способи
розгрому противника, завдання, місце у бойовому порядку
та роль роти (батальйону) у бою, завдання сусідів і поря-
док взаємодії з ними, а також час готовності до виконання
завдання.
В результаті з’ясування завдання командир роти (ба-
тальйону) робить висновки, у яких визначає: напрямок зо-
середження основних зусиль; побудову бонового порядку;
скільки часу мається на підготовку до наступу.
Заходи, які потрібно провести негайно для скорішої під-
готовки роти (батальйову) до виконання отриманого завдан-
ня, командир визначає на основі з’ясування отриманого зав-
дання. Кількість та зміст цих заходів може бути .різноманіт-
ними. Вони зв’язані з підготовкою підрозділів роти (ба-
255
тальйоиу) до виконання бойового завдання і роботою коман-
дира та штабу щодо організації бою. їх можливо поділити
на дві групи. До першої групи належать заходи, які зв’язані
з підготовкою особового окладу, техніки, поповненням запа-
сів матеріальних засобів, бойовою технікою, озброєнням та
особовим складом, евакуацією хворих і поранених, вживан-
ням негайних заходів для захисту особового складу від зброї
масового ураження та інші. До другої групи належать захо-
ди щодо організації розвідки, підготовки даних для прийнят-
тя рішення, про час і порядок роботи на місцевості та інші.
Розрахунок часу робиться для більш конкретного плану-
вання роботи командира роти (батальйону). Розрахунок ча-
су щодо організації бою командир роти (батальйону) робить
сам. Вихідними дапи-ми для розрахунку часу на організацію
бою є: час отримання завдання і готовність роти (батальйо-
ну) до його виконання; час доповіді рішення старшому ко-
мандиру; строки участі командира в заходах, які проводять-
ся старшим командиром щодо організації бою на місцевос-
ті; час сходу та заходу сонця.
Під час розрахунку часу слід більшу його частину надати
підлеглим, а меншу використовувати для своєї роботи.
Роблячи розрахунок часу, командир ротн віддає вказів-
ки командирам підлеглих та приданих підрозділів (коман-
дир батальйону — начальнику штабу) щодо орієнтування
підрозділів про майбутні дії щодо організації розвідки, про
час рекогносцировки та порядок роботи на місцевості і про
підготовку даних, необхідних для прийняття рішення.
Оцінка обстановки робиться на основі останніх даних про
противника з урахуванням його організації і тактики його
дій та своїх військ, а також умов місцевості. Основними
елементами оцінки обстановки є: противник, свої підрозді-
ли; сусіди; місцевість; радіаційна, хімічна та біологічна об-
становка. Усі ці елементи тісно взаємозв’язані поміж собою
та по-різному впливають на виконання завдання. Тому ко-
мандир роти (батаіьйопу) повинен з кожного елементу виз-
начити висновки, які привели б його до найбільш доцільно-
го рішення.
Оцінка противника. Командир ротн оцінює противника
на глибину бойового завдання роти. Командир батальйону
оцінює противника на глибину розташування бригади і най-
більш детально на глибину бойового завдання батальйону-
Дані про противника, як правило, будуть недостатніми,
суперечними, застарілими та ще інколи і фальшивими. Од-
256
лак командир роти (батальйону) повинен вміти зіставляти
відомості, які він має про противника, враховуючи його так-
тику, організацію військ, можливий характер дій та на ос-
нові цього робити правильні висновки.
Оцінку противника належить проводити у такій послідов-
ності: спочатку вивчити і з’ясувати загальний характер дій,
положення, склад, стан і ступінь захисту противника у сму-
зі наступу батальйону (бригади, полку). Потім оцінити ту
його частину, котру треба розгромити при виконанні постав-
леного завдання (па фронті наступу роти (батальйону), і,
нарешті, опираючись на знання тактики дій противника та
знаючи ступінь захисту, систему укріплень, вогню і загород-
жень, а також, визначивши сильні та слабкі сторони про-
тивника, командир розкриває імовірний характер (задум)
його дій при виконанні ротою (батальйоном) завдання.
На основі глибокого і всебічного аналізу противника та
імовірного характеру його дій командир роти (батальйону)
робить висновки: який противник знаходиться перед ротою
(батальйоном) та імовірний характер його дій; де знахо-
диться головне угрупування противника, від знищення яко-
го різко знизяться його бойові можливості, сильні та слабкі
сторони противника.	к
Ці висновки дають можливість командиру роти (батальйо-
ну) визначити: напрямок зосередження основних зусиль, яко-
го противника, яким способом, у якій послідовності’ розгро-
мити; порядок ураження противника вогнем штатних та при-
даних засобів; бойовий порядок роти (батальйону); бойові
завдання підрозділам, основні питання взаємодії і порядок
всебічного забезпечення бою; організацію управління; що і
до якого часу дорозвідати.
Результати оцінки противника командир роти (батальйо-
ну) оформляє на своїй робочій карті. На ній наноситься:
положення мотопіхотних і танкових підрозділів до взводу
(взводного опорного пункту); вогневі позиції артилерії, ко-
мандні та спостережні пункти та інші елементи його угрупу-
вання, а також можливі напрямки і рубежі контратак, ввод
У бій других ешелонів (резервів) в обороні, склад і строки
виходу на них, а також місця розташування РЛС, окремих
вогневих та протитанкових засобів (танків, ПТКР, кулеме-
тів і ін.).
Оцінка своїх підрозділів. Під своїми підрозділами розу-
міються штатні, придані та підтримуючі підрозділи. Про свої
підрозділи командир роти (батальйону) звичайно буде мати
257
усі дані. При вивченні кожного елементу оцінки, своїх
підрозділів командир роти (батальйону) робить особисті
висновки.
Свої підрозділи командир роти (батальйону) звичайно
оцінює у такій послідовності: спочатку він уточнює поло-
ження штатних і приданих підрозділів, потім вивчає їх склад
і визначає їх бойові можливості для рішення наступних зав-
дань. Оцінюючи положення своїх військ, командир .роти (ба-
тальйону) вивчає: тактичне положення підрозділів ротн (ба-
тальйону) по відношенню до противника і характер його
дій; віддалення підрозділів від призначеного рубежу пере-
ходу до атаки і час, потрібний на їх висування; місцеполо-
ження, характер дій, час та районі! прибуття приданих під-
розділів та зміни позицій (районів), які займаються ними.
У .процесі оцінки складу і етапу своїх підрозділів командир
аналізує: штатну структуру роти (батальйону), чи всі штатні
підрозділи у наявності, а якщо ні, то де вони зараз знахо-
дяться і коли прибудуть на місце; склад приданих підрозді-
лів; моральний та фізичний стан особового окладу, стан оз-
броєння і бойової техніки; рівень підготовки та бойовий до-
свід підрозділів; організаторські здібності командирів під-
розділів.
Під час оцінки забезпеченості своїх підрозділів командир
установлює: забезпеченість роти (батальйону) матеріальни-
ми засобами і терміни створення їх запасів в підрозділах:
норми витрати матеріальних засобів і потреби в них для ви-
конання бойового завдання; організацію підвезення і евакуа-
ції; технічне і медичне забезпечення.
Під час оцінки бойових можливостей своїх підрозділів
командир роти (батальйону) визначає можливості: артиле-
рії — щодо ураження об’єктів противника з закритих вог-
невих позицій; засобів прямою наводкою — щодо знищення
танків, ПТКР та інших вогневих засобів; засобів ППО —
щодо боротьби з повітряними цілями; механізованих і тан-
кових підрозділів — щодо створення переваги над против-
ником при прориві його оборони; щодо проробки проходів У
загородженнях, прокладки маршрутів, забезпечення форсу-
вання водної перешкоди; засобів управління для підтримки
постійного управління; тилових підрозділів — щодо матері-
ального, медичного забезпечення; технічних — щодо техніч-
ного забезпечення та ін.
На основі оцінки противника і своїх підрозділів коман-
дир роти (батальйону) робить кількісно-якісний аналіз їх
258
складу, морального стану і бойових можливостей і з ураху-
вання цього визначає реальне кількісно-якісне співвідно-
шення сил своїх військ і противника.
Всебічна оцінка своїх військ дозволяє командиру роти
(батальйону) зробити висновки про те, який загальний стан,
вахищенність та боєздатність підлеглих підрозділів: як від-
повідає їх положення характеру отриманого бойового зав-
дання; де зосередити основні зусилля роти (батальйону);
які бойові завдання визначити підрозділам, виходячи з їх
можливостей; які намітити основні питання щодо організа-
ції взаємодії, всебічного забезпечення бою; як організувати
управління.
Оцінка сусідів. Під сусідами прийнято розуміти підроз-
діли, які діють на флангах (праворуч, ліворуч), попереду
або знаходяться у тилу, но у ході будуть діяти на напрямку
наступу роти, батальйону.
При оцінці сусідів командир роти (батальйону) вивчає
склад, положення .характер дій сусідів та умови взаємодії
з ними.
Оцінюючи склад і положення сусідів, командир роти (ба-
тальйону) визначає: де і в якому угрупуванні знаходяться
сусіди, праворуч та ліворуч, попереду,і у другому ешелоні;
яке їх віддалення від призначеного рубежу переходу в атаку.
Оцінюючи характер їх дій, командир установлює: що
роблять сусіди на момент прийняття рішення на бій. Який
маневір вони здійснюють при підготовці до виконання нових
бойових завдань, де проходить маршрут їхнього висування.
Оцінюючи умови взаємодії з сусідами, командир визна-
чає: як сусіди будуть сприяти розгрому противника; яку до-
помогу їм потрібно надати при виконанні бойових завдань;
який маневр силами і засобами здійснити з метою викорис-
тання можливого успіху сусідів; які заходи провести для за-
безпечення флангів, який передбачати порядок взаємодії з
сусідами під час розгрому контратакуючого противника; який
маршрут і коли звільнити його для пропуску другого ешело-
ну бригади (полку) під час вводу його у бій в наступі.
В результаті оцінки сусідів командир роти (батальйону)
може зробити такі висновки для рішення: як впливають дії
сусідів на виконання завдання роти (батальйону); напрямок
зосередження основних зусиль з урахуванням дій сусідів; з
ким із сусідів та при знищенні яких цілей (об’єктів) і на
якому етапі бою потрібно мати більш тісну взаємодію; які
дані від сусідів треба буде додатково отримати і які питан-
259
ня узгодити в інтересах підтримки взаємодії і зв’язку з ни-
ми у ході бою; який маневр силами і засобами передбачити
з метою використання можливого успіху сусідів; як забез-
печити ввід у бій другого ешелону бригади (полку) і узго-
дити дії з ним; який порядок пропускання підрозділів роти
(батальйону) через бойові порядки попереду діючих підроз-
ділів.
Оцінка місцевості. Командир роти (батальйону) вивчає
місцевість з метою визначення її впливу на бонове засто-
сування своїх військ і противника. В результаті її вивчення
він установлює, у якому ступені місцевість сприяє против-
нішу в організації та веденні бою і нашому наступу.
Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні против-
ника, а потім у розташуванні своїх військ. Місцевість оці-
нюється звичайно у такій послідовності: загальний харак-
тер місцевості; умови спостереження, обстрілу, маскування
і розташування; умови проходнмості та захисні якості; змі-
ни, які можуть відбуватися в результаті застосування ядер-
ної зброї і у ході ведення бою.
На основі оцінки місцевості командир роти (батальйону)
у висновках визначає: де найбільш доцільно зосередити ос-
новні зусилля; як побудувати бойовий порядок; якими об’єк-
тами -оборони противника і рубежами місцевості насамперед
належить оволодіти, які бойові завдання поставити підроз-
діла-м; напрямки руху підрозділів з рубежів розгортання ба-
тальйону у ротні та взводні колони, місця оснащення тан-
ків тралами і рубежі спішування; які заходи потрібно здійс-
нити з інженерного та інших видів бойового забезпечення
при висуванні па рубіж переходу в атаку та у ході наступу.
Оцінка радіаційної, хімічної і біологічної обстановки про-
водиться з метою визначення заходів захисту особового скла-
ду від уражаючих факторів ядерної і хімічної зброї при діях
в умовах його застосування. Командир роти (батальйону)
.вивчає фактичні дані про застосування противником зброї
масового ураження та його вплив на виконання бойового
завдання, місце і час нанесення ядерного удару, напрям по-
ширення радіоактивної хмари, ділянки, заражені отруйними
речовинами; сумарні дози опромінювання особового складу
на момент оцінки обстановки; я-кі дози опромінювання одер-
жить особовий склад при подоланні зон зараження радіо-
активними речовинами та їхній вплив на боєздатність під-
розділів. Якщо ж на момент прийняття рішення зброя ма-
сового ураження противником не застосовувалася, то коман-
260
днр роти (батальйону) тільки оцінює імовірність його засто-
сування і можливі масштаби ураження.
У висновках з оцінки радіаційної, хімічної та біологіч-
ної обстановки командир роти (батальйону) визначає зав-
дання радіаційної, хімічної та біологічної розвідки, щодо
забезпечення підрозділів засобами захисту, а також щодо
ліквідації наслідків застосування противником зброї масово-
го ураження; порядок і способи дій роти (батальйону) на
зараженій місцевості.
Крім того, під час обстановки командир роти (батальйо-
ну) враховує стан погоди, час року і доби.
В результаті з’ясування завдання та оцінки обстановки
командир роти (батальйону) приймає рішення, у якому виз-
начає: задум бою, бойові завдання підрозділам; основні пи-
тання взаємодії; організацію управління. Крім того, у рі-
шенні можуть визначатися завдання з видами забезпечення
і виховної роботи.
Основу рішення складає задум бою, у якому визначаєть-
ся:
—	напрям зосередження основних зусиль;
—	способи розгрому противника (якого противника, де,
у якій послідовності та як розгромити 1з указанням порядку
його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших
штатних і приданих засобів, заходів для його обману, а та-
кож порядку дій підрозділів);
—	бойовий порядок роти (батальйону).
Крім того, в залежності від умов переходу у наступ ко-
мандир роти (батальйону) визначає (якщо вони не вказані
старшим командиром) вихідні і вичікувальні позиції (рай-
они), вихідний рубіж, рубежі розгортання та безпечного
віддалення, рубіж переходу в атаку і маршрути висування;
при наступі механізованого батальйону па автомобілях —
місця посадки десантом іра танки.
У міру прийняття рішення все те, що можливо відобра-
зити графічно, командир роти самостійно (командир баталь-
йону разом з начальником штабу) наносить иа карту. Як
правило, на карту наносяться: утрушування противника, на-
прямок зосередження основних зусиль, бойові завдання ро-
ти (батальйону) завдання сусідів та розмежувальні лінії з
міми, завдання вогневих засобів, які виконуються силами і
засобами старших начальників, завдання підлеглих підроз-
ділів, способи і терміни їх виконання, місця КСП батальйону
1 рот та напрямки їх пересування. Крім того, на карті відо-
261
бражаються основні питання взаємодії, управління та забез-
печення бою.
Крім графічної частини, на робочій карті оформлюється
пояснювальна записка, в якій можуть указуватися: засоби
підсилення, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і за-
собів, їх щільності та інші питання.
Таким чином, на момент завершення роботи щодо прий-
няття рішення командир має план дій роти (батальйону),
остаточно складений у його уяві графічно відображений на
карті. Тепер він може доповісти своє рішення старшому ко-
мандиру, повідомити про нього підлеглих командирів (за-
ступників, офіцерів штабу), провести рекогносцировку, уточ-
нити рішення на місцевості, поставити завдання підрозділам
(віддати бойовий наказ) і організувати взаємодію.
Рекогносцировка проводиться з метою детального вивчен-
ня місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. На
неї залучаються командири взводів (рот), окремих підроз-
ділів, а також командири приданих і підтримуючих підроз-
ділів. Коли командири рот виїхати на місцевість не мають
.можливості, командир батальйону залучає на рекогносци-
ровку командирів взводів рот першого ешелону.
Перед виїздом на рекогносцировку потрібно ознайомити
усіх командирів з порядком її проведення, визначити форму
одягу, указати маршрут руху, робочі точки, час роботи на
них і відпрацьовані питання, засоби і порядок руху, а також
заходи щодо охорони і досягнення скритності роботи.
Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально
виділених підрозділів (груп) або підрозділу, який обороня-
ється на цьом)7 напрямі. Для проведення рекогносцировки
вишукується місце, яке одночасно забезпечує скритність ро-
боти і добре спостереження за противником.
Роботу на місцевості командир роти (батальйону) почи-
нає з встановлення зв’язку з командиром підрозділу, який
обороняється, орієнтування підлеглих.
Потім командир роти (батальйону) вивчає місцевість,
назначає (указує) орієнтири і уточнює:
—	передній край оборони противника, підходи до нього,
наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пунк-
ти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових,
резервів, рубежі імовірних ударів його бойових вертольотів
та установлення мінних полів і проміжки, сильні і слабкі
місця в обороні противника та можливі його дії;
—	фронт наступу і напрямок зосередження основних зу-
262
еиль, бойові завдання взводам (ротам) і приданим підроз-
ділам;
—	цілі (об’єкти) противника, які підлягають вогневому
ураженню;
—	вогневі позиції штатних та приданих вогневих засобів
і термін їх інженерного обладнання;
—	місця проходів у загородженнях та переходів через
перешкоду, час їх проробкп (устрої), місця оснащення тан-
ків капковими мінними тралами;
—	маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в
атаку і безпечного віддалення;
—	напрямок пересування командно-спостережного пункт}'
роти (батальйону) і місця розгортання підрозділів техніч-
ного забезпечення і тилу.
Командир механізованої роти (батальйону) під час на-
ступу з положення безпосереднього зіткнення з противником
уточнює вихідні позиції взводів (рот) для наступу, місця
для пропуску танків та їх познаку, а під час наступу з хо-
ду — рубіж спішування взводів (рот); для підрозділів на
автомобілях, крім того, — місця посадки десантом на танки
та їх збору після спішування особового складу.
Після проведення рекогносцировки командир роти (ба-
тальйону) віддає бойовий наказ.	1
Під час постановки завдань командир роти у бойовому
наказі указує:
—	механізованим (танковим) взводам — засоби підси-
лення, об’єкт атаки і напрямки продовження наступу, вихід-
ну позицію;
—	приданому артилерійському підрозділу — вогневі зав-
дання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій
.і порядок пересування;
—	кулеметному (протитанково-кулеметному) взводу та
приданим вогневим засобам — цілі для ураження. Під час
атаки переднього краю оборони противника, рубіж перехо-
ду в атаку, місце у бойовому порядку і порядок пересування.
Під час постановки завдань командир батальйону у бойо-
вому наказі указує:
—	рогам першого ешелону, у тому числі приданій танко-
вій (механізованій) роті — засоби підсилення, найближче
завдання і напрям продовження наступу, вихідні позиції і
час їх зайняття, хто підтримує;
—	роті другого ешелону — вихідну (вичікувальну) ПОЗИ-
ЧКО та коли її зайняти, імовірні рубежі вводу у бій, нап-
263
ближче завдання і напрямок продовження наступу, засоби
підсилення при вводі у бій;
—	резерву — вихідну позицію, напрямок і порядок пере-
сування у ході наступу, завдання, до виконання яких потріб-
но бути готовими;
—	приданим підрозділам артилерії і мінометній батареї
батальйону — цілі для ураження під час вогневої підготов-
ки атаки, з початком атаки та кого підтримувати, завдання
щодо забезпечення вводу у бій другого ешелону і відбиття
контратак противника, вогневі позиції, маршрут і порядок
висування, час готовності до відкриття вогню, порядок пере-
сування;
—	гарматам і танкам, які виділені для ведіння вогню
прямою наводкою, — цілі для ураження під час вогневої під-
готовки атаки та з початком атаки, вогневі позиції і час їх-
нього зайняття, дії після виконання завдання;
—	гранатометному підрозділу — цілі для знищення і при-
душення під час вогневої підготовки атаки та з початком
атаки, вогневу позицію, маршрут і порядок висування, на-
прямок стрільби, час готовності до відкриття вогню, кого
підтримувати в атаці, завдання щодо забезпечення вводу у
бій другого ешелону, прикриття флангів, відбиття контратак
піхоти противника, місце у бойовому порядку батальйону і
порядок пересування;
—	протитанковому підрозділу — цілі для знищення під
час вогневої підготовки атаки, вогневу позицію, час і поря-
док її зайняття, місце у бойовому порядку батальйону, нап-
рямок і порядок пересування у ході бою, завдання, до ви-
конання яких потрібно бути готовим, та імовірні рубежі роз-
гортання;
—	зенітному підрозділу — у яких напрямках вести роз-
відку повітряного противника і які підрозділи прикрити від
ударів з повітря у вихідному районі, під час висування, роз-
гортання, атаки переднього краю оборони противника і нас-
тупу у глибині, місце у колоні при висуванні та у бойоному
порядку батальйону, порядок пересування, час і ступені го-
товності;
—	інженерно-саперному підрозділу — місця і час про-,
робки проходів у загородженнях та устрій проходів через
перешкоди перед переднім краєм оборони противника, нап-
рямок пересування і порядок проробкн проходів у загород-
женнях противника в глибині його оборони.
При наступі з ходу командир роти (батальйону), крім
264
того, у третьому пункті бойового наказу указує маршрут
висування роти (батальйону), пункти (рубежі) розгортання
в ротні і взводні колони, місця посадки особового складу де-
сантом на танки (для підрозділів на автомобілях), рубіж
безпечного віддалення, рубіж спішування для механізованих
взводів (рот), атакуючих у пішому порядку, та рубіж пере-
ходу в атаку. Під час постановки завдань підрозділам у
цьому випадку замість вихідних (вичікувальних) позицій і
часу їх зайняття він вказує час проходження пунктів (ру-
бежів) .
Інколи командир роти (батальйону) бойові завдання до
підрозділів може доводити у формі бойового розпорядження
або попереднього розпорядження.
Робота на місцевості завершується організацією взаємо-
дії.
Взаємодію командир ротн (батальйону) організує за зав-
даннями, рубежами, часом та способами виконання завдань.
При наступі з ходу робота щодо організації взаємодії на
місцевості здійснюється на глибину видимості, а завершу-
ється у вихідному районі, на макеті місцевості або по карті
на всю глибину бойового завдання. Під час наступу з поло-
ження безпосереднього зіткнення з противником вся робота
проводиться тільки на місцевості.
При організації взаємодії доцільно узгодити дії усіх під-
розділів роти (батальйону) иа період вогневої підготовки
атаки, атаки переднього краю оборони противника і вико-
нання найближчого завдання (виконання подальшого завдан-
ня) і наступу у вказаному напрямі, а при наступі з ходу з
вихідного району, крім того, і на час висування роти (ба-
тальйону) на рубіж переходу в атаку.
При організації взаємодії командир роти (батальйону)
зобов’язаний:
—	узгодити дії підрозділів родів військ під час перегру-
пування (зміни) або у період висування і розгортання їх у
бойовий порядок, при нанесенні противником ядерних уда-
рів, ударів авіацією і розвідувально-ударними комплексами,
проведенні ним контрпідготовки та дистанційного мінування
на маршрутах висування і рубежах розгортання;
—	установити порядок зайняття взводами (ротами) ви-
хідних позицій для наступу, порядок перепуску танків через
бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкової роти
(батальйону) — порядок ведіння вогню при переході в ата-
265
ку і проходження танками вихідного положення механізова-
них підрозділів;
— під час наступу з ходу установити порядок висування і
розгортання у боновий порядок танкових, механізованих і
протитанкових підрозділів, посадки особового складу меха-
нізованих підрозділів десантом на танки, а також порядок
висування і зайняття вогневих позицій штатними і придани-
ми вогневими засобами;
— визначити час і порядок оснащення танків катковими
мінними тралами, ііроробкп ними проходів у загородженнях
перед переднім краєм оборони противника і в глибині; по-
рядок проробкп проходів у загородженнях, у тому числі не-
сподівано встановлених засобами дистанційного мінування,
обладнання переходів через перешкоди і способи їх позна-
чення;
— узгодити порядок і способи атаки переднього краю
противника танковими і мехапізовашнми підрозділами, ве-
діння ними вогню та подолання загороджень і перешкод; під
час атаки у пішому порядку — уточнити порядок спішуван-
ня особового складу;
—	узгодити дії механізованих і танкових взводів (рот) з
вогнем артилерії і ударами авіації, з діями грапатометних,
протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення против-
ника в опорних пунктах на першій позиції, під час бою у
глибині оборони, особливо щодо знищення протитанкових
засобів противника та під час відбиття ного контратак;
—	указати цілі, які поражаються у період вогневої під-
готовки атаки гарматами і танками, які виділені для ведіння
вогню прямою наводкою, а також гранатомсгними і проти-
танковими підрозділами, порядок відкриття і ведіння ними
вогню і підтримки наступаючих підрозділів при подоланні
загороджень або перешкод перед переднім краєм оборони
противника, при атаці та розвитку наступу в глибині;
—	уточнити місце розвідувального (бойового розвіду-
вального) дозору (дозорного відділення, танку) в бойовому
порядку роти (батальйону) при атаці противника, рубіж і
час початку ведення розвідки, напрям або об’єкт розвідки,
порядок підтримки вогнем, підтримки зв’язку і подання до-
повідей;
— узгодити порядок пересування другого ешелону (ре-
зерву) і забезпечення вводу у бій, захисту від високоточної
зброї, способи сумісних дій з підрозділами першого ешело-
ну щодо нарощування зусиль для розгрому протистоячого
266
противника, а також щодо знищення дрібних груп против-
ника, які залишилися у тилу наступаючих військ, і порядок
перепідпорядкування засобів посилення;
—	уточінити порядок пересування у ході бою штатної і
приданої артилерії, гранатометного і протитанкового підроз-
ділів, а також інших штатних і приданих підрозділів;
—	визначити порядок дій зенітного підрозділу щодо
прикриття батальйону від ударів повітряного противника,
а також порядок відкриття і ведіння вопню по його низько-
летячих цілях танковими і механізованими підрозділами;
—	повідомити про сигнали сповіщення, управління і взає-
модії, сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а
також способи позначення свого положення.
Під час наступу у напрямку дій тактичного повітряного
десанту командир роти (батальйону) указує порядок з’єд-
нання з ним, сигнали взаємного розпізнавання та радіодані
для зв’язку.
При організації взаємодії можуть узгоджуватися та інші
питання, а також указуватися її імовірні зміни у ході бою.
Організуючи взаємодію, командир роти (батальіюпу) по-
винен переконатися у правильному розумінні командирами
взводів (рот) поставлених завдань і способів їх виконання.
Питанвя, які стосуються до оргавїзації всебічного забез-
печення бою, мають вирішуватися командиром роти (ба-
тальйону) у процесі усієї його роботи з підготовки наступу.
Ті з них, котрі потребують негайного вирішування, знахо-
дять відображення у вказівках з підготовки підрозділів до
виконання наступного завдання, останні, особливо, які від-
носяться до бойового забезпечення у ході наступу, він до-
водить до виконавців у своїх вказівках з організації всебіч-
ного забезпечення бою.
Підготовка роти (батальйону) до виконання завдання по-
лягає у підготовці особового складу, озброєння і техніки до
бойових дій, у поповненні запасів ракет, боєприпасів, паль-
ного, інших матеріальних засобів, а також у провадженні
інших заходів.
Підготовка особового складу роти (батальйону) до май-
бутнього наступу в залежності від наявності часу, і поло-
ження роти (батальйону) стосовно противника може вклю-
чати вивчення ним місцевості, системи вогню, інженерних
загороджень і оборони противника у цілому, а також прове-
дення тренувань.
У призначений час для бойової техніки озброєння
267
проводиться відповідне технічне обслуговування. При цьому
особлива увага приділяється перевірці озброєння та засо-
бів зв’язку.
Розрахунки дій підрозділів за строками здійснюються
відповідно до часу («Ч»), у який атакуючі механізовані та
танкові підрозділи повинні одночасно увірватися на перед-
ній край оборони противника.
Підготовка вихідного району для наступу і місцевості до
переднього краю оборони противника включає: фортифіка-
ційне обладнання вихідних позицій механізованих і танко-
вих рот, вогневих позицій артилерійських і вогневих засобів,
які виділені для ведіння вогню прямою наводкою, стартових
(вогневих) позицій зенітного підрозділу, командно-спосте-
режних та спостережних пунктів, районів розташування під-
розділів технічного забезпечення і тилу; обладнання інже-
нерних загороджень; підготовку маршрутів для висування та
рубежів розгортання; здійснення заходів щодо захисту від
зброї масового ураження, високоточної зброї, маскування та
інші заходи.
Підготовка вихідного район)’ для наступу здійснюється
звичайно вночі.
Робота щодо підвищення морального духу підрозділів у
роті (батальйоні) організується на основі вказівок команди-
ра батальйону (бригади, полку) і рішення командира роти
(батальйону) з урахуванням обстановки, яка складається і
ведеться з метою утворення в особового складу високого нас-
тупального запалу, рішучості у будь-яку ціну виконати бойо-
ве завдання. Здійснюючи що роботу, командир роти (ба-
тальйону) звичайно визначає, для рішення яких завдань зо-
середити основні зусилля, які і де (у яких підрозділах) про-'
вести заходи.
Практична робота командира роти, командира штабу ба-
тальйону у підлеглих підрозділах включає: надання допомо-
ги у підготовці підрозділів, перевірку своєчасності та якості
виконання усіх заходів щодо підготовки до бою (ремонт
озброєння і техніки, проведення технічного обслуговування
та інше), знання особовим складом завдань, забезпеченість
усім необхідним для ведіння бою. Про готовність доповідає
командиру батальйону (бригади, полку). Виявлені недоліки
ліквідуються на місці.
268
Робота командира механізованої роти
з організації наступу ,на .противника,
який обороняється із положення
безпосереднього зіткнення з ним
(Варіант)
Тактична обстановка (схема 24)
Противник підрозділами 1 бр. 8 мд., зазнав значних втрат
в ході наступу, був зупинений перед ділянкою оборони 5 мбр
та переходить д® оборони.
1 мб, займаючи підготовлений район оборони у першому
ешелоні бригади, до 20.00 14.5 стінкою обороною підрозді-
лів, вогнем артилерії, протитанкових засобів зупинив наступ
противника на .рубежі 500 м схід. Ясне, вис. з піди. 50,6, Се-
сії івка.
Положення своїх військ і військ противника о 20.00 14.5
показано па схемі 24.
О 10.00 15.5 командир 1 мб на КСП 3 мр 300 м пі,ви.—
сх. знс. з відм. 85,2 провів рекогносцировку та віддав бойо-
вий наказ на наступ.
При цьому командиру 1 мр стало відомо:
1.	Підрозділи 2/13 пп противника перейшли до оборони
па рубежі 500 м сх. Яоне, Кам’яний міст, вис. з відм. 50,6,
курган, Соснівка.
Перед фронтом наступу роти обороняється до мотопіхот-
ного взводу з танками. З району гаю «Рідкий» вів вогонь мі-
нометний взвод, вогневі позиції мінометної секції па півн.
околиці МТФ.
Дивізіон 155-мм СГ у районі Іванівна.
Резерви противника виявлені' батальйоні до роти на ру-
бежі вис. з відм. 60,5, Тилово , бригадні — до танкового
батальйону у лісі «Сосновий».
Перед переднім краєм оборони противника протитанкові
х;;:тмі поля.
У попередніх боях зброя масового ураження противни-
ком не застосовувалося.
2.	1 мб с тр після перегрупування з вихідного району
Руїни, вис. з відм. 85,2, два кургани переходить у наступ.
Задумом командира батальйону передбачається основні
зусилля зосередити у напрямі внс. «Інженерна», гай «Рід-
кий», Іван івка.
Атакою у пішому порядку двох механізованих рот знищи-
ти живу силу та вогневі засоби противника у районі вис. з
269
відм. 50,6, курган, вис. «Інженерна» та до «Ч» + 0,50 оволо-
діти рубіжем півд. узл. гаю «Зелений», МТФ.
У подальшому, нарощуючи зусилля вводом у бій другого
ешелону, у взаємодії з сусідами закінчити розгром підрозді-
лів 2/13 пп у районі (викл.) гай «Зелений», МТФ, гай «Рід-
кий» та до «Ч» -у 2.30 оволодіти рубежем вис. «Плоска»,
вис. з відм. 60,5.
Напрямок продовження наступу — гай «Рідкий», Іва-
нівна.
Бойовий порядок батальйону у два ешелони: у першому—
1,3 мр, тр; у другому — 2 мр.
Розмежувальні лінії справа — (викл.) руїни, (викл.) гай
«Зелений», (викл.) вис. «Плоска», зліва — (викл.) вис. з
відм. 55,2, МТФ, (викл.) вис. з відм. 60,5.
Підтримує 1/6 ап.
3.	1 мр має завдання з вихідної позиції руїни, окреме де-
рево у пішому порядку наступати на правому фланзі бата-
льйону па напрямку зосередження основних зусиль, знищи-
ти живу силу та вогневі засоби противника у взводному опор-
ному пункті в районі вис. з відм. 50,6 та до «Ч» + 0,30 ово-
лодіти рубежем кущі, нагородження каменів.
Напрямок продовження наступу — стик доріг, пів. схили
вис. «Інженерна».
Підтримує мінбатр батальйону.
4.	Вогнева підготовка атаки — 33 хвилини.
Перший вогневий наліт — 11 хвил. — по артилерійських
і мінометних батареях, живій силі та вогневих засобах у
взводних опорних пунктах рот першого ешелону, пунктах
управління, РЛС. Другий вогневий наліт — 10 хвил. — по
живій силі та вогневих засобах у взводних опорних пунктах
рот другого ешелону. Третій вогневий наліт — 12 хвил. —
по об’єктах першого вогневого нальоту.
Справа наступає 5/2 мб, знищує противника у районі
200 м півп. міст. вис. з відм. 50,6, внс. з відм. 54,6 і до
«Ч» + 0 30 оволодіває рубежем внс. з відм. 54,6, кущі; на-
прямок продовження наступу міст, гай «Зелений».
Зліва наступає 3 мр, знищує противника у опорному
пункті у районі курган 4,0 і до «Ч» + 0,30 оволодіває ру-
бежем нагромадження каменів, навіси. Напрямок продов-
ження наступу вис. з відм. 60,2, півд. схили вис. «Інженерна».
5.	Готовність до наступу — 8.00 16.5.
6.	Перегрупування підрозділів почати о 23.00 15.5 і за-
кінчити до 2.00 Д 6.5.
270
2/13 піі противника укомплектований особовим складом
та бойовою технікою на 70%.
1 мр укомплектована на 90%. Запаси матеріальних засо-
бів па 10.00 15.5; боєприпасів — 0,6 бк; пального — 0,8
запр.; засобів захисту — 80%. З вказівок командира ба-
тальйону щодо бойового, технічного і тилового забезпечення
та з організації управління командиру роти відомо:
Щодо розвідки. У вихідному положенні розвідку місцевості
і противника вести спостерігачами з КСП роти і взводів. До
початку наступу встановити наявність і місця вогневих засо-
бів в окремих пунктах і на флангах, місця загороджень та
природних перешкод.
У ході наступу розвідку вести з завданнями:
— установити місця розташування знову виявлених вог-
невих засобів, особливо протитанкових;
оклад, початок і напрямок висування резерву для
контратаки.
Щодо захисту від зброї масового ураження і хімічного
забезпечення. Для радіаційної і хімічної розвідки у вихід-
ному районі та у ході бою призначити хімічного спостеріга-
ча з спеціально підготовленого відділення і вести її з вико-
ристанням приладів радіаційної і х-іміЧиої розвідки.
За сигналами оповіщення використовувати захисні яко-
сті місцевості, техніки, інженерні спорудження, індивідуаль-
ні засобії захисту. До 19.00 15.5 перевірити наявність,
справність приладів РХР, засобів спеціальної обробки та ін-
дивідуальних засобів захвету.
Прийняття протирадіаційних препаратів проводи ги за роз-
порядженням командирів підрозділів.
Спеціальну обробку проводити:
- часткову — негайно; повну — за командою командира
батальйону.
Категорично заборонити користування джерелами води
та продуктами харчування, які залишив противник, без ВІД-
ПОВІДНОГО медичного контролю.
Щодо тактичного маскування. Роботу з підготовки насту-
пу проводити при суворому дотриманні заходів .маскування/
До 4.00 16.5 закінчити маскування техніки після перегру-
пування. До початку наступу рух машин і розпалювання
і розкладання) вогнищ заборонити. В ході наступу для за-
безпечення скритності маневру на полі бою використовувати
Димові засоби.
Щодо інженерного забезпечення. До 5.00 закінчити об-
271
ладнання вихідного положення у інженерному відношенні.
Проробка проходів в ваших мі'шіих полях буде здійснюва-
тися у ніч з 15.5 на 16.5.
Інженерна розвідка буде вестійсь силами і засобами ба-
тальйону.
Щодо технічного і тилового забезпечення.. До 22.00 15.5
провести технічне обслуговування усієї бойової ТЄХНІКІИ. У
ході бою пошкоджена техніка буде евакуюватися засобами
РЕГ батальйону і бригади, з початком атаки ПТС і РЕГ
батальйону пересуваються за бойовими порядками 3 мр у
напрямку вис. «Інженерна», Івапівка.
Запасп матеріальних засобів V ротах довести до норми до
18.00 15.5.
У ході бою підвоз боєприпасів буде здійснюватися
транспортом батальйону безпосередньо у бойові порядки рот.
Гарячу їжу 16.5 .приготовити до 4.00 і до 5.00 нагодувати
весь особовий склад. Другий прийом гарячої їжі — до кін-
ця дня бою.
Розшук хворих і поранених на полі бою здійснювати си-
лами медичного пункту батальйону та санітарами — стріль-
цями механізованих рот.
Щодо управління і зв’язку. У вихідному положенні уп-
равління здійснювати по телефону, пересувними та сигналь-
ними засобами зв’язку.
З початком вогневої підготовки атаки управління підроз-
ділами здійснювати через радіозасоби без обмеження.
Позивні і сигнали управління згідно з таблицею управ-
ління.
Після отримання бойового завдання командир роти при-
ступив до вроблення рішення.
З’ясування завдання
Мета наступу полягає у розгромі підрозділів противника
.на внс. з відм. 50,6, оволодінні рубежем найближчого зав-
дання і стрімкому пересуванні у глибину оборони против-
ника.
Задумом командира батальйону передбачено основні зу-
силля зосередити у напрямку вис. «Інженерна», гай «Рід-
кий», Іванівна. Атакою у пішому порядку двох механізова-
них рот 4 танкової роти знищити живу силу і вогневі засо-
би противника у районі вис. з відм. 50,6, курган, ®ис. «Інже-
нерна» і до «Ч» + 0,50 оволодіти рубежем півд. узлісся гаю
«Зелений», МТФ. У подальшому, нарощуючи зусилля вво-
272
дом у бій другого ешелону, у взаємодії з сусідами заверши-
ти знищення підрозділів 2/13 пп у районі гай «Зелений»
МТФ, гай «Рідкий» і до «Ч» + 2.30 оволодіти рубежем вис.
«Плоска», вис. з відм. 60,5.
Напрямок продовження наступу — гай «Рідкий», Іва-
нівна.
Бойовий порядок батальйону у два ешелони: у першо-
му — 1 і 3 мр та тр; у другому — 2 мр.
На напрямку наступу роти у ході вогневої підготовки за-
собами старшого командира подавляється жива сила, танк,
мінометний взвод. Вогнем прямою наводкою знищуються про-
титанкові засоби.
1 мр після перегрупування у взаємодії з 1 тв має завдан-
ня з вихідної позиції руїни, окр. дерево у пішому порядку
наступати на правому фланзі батальйону на напрямку зо-
середження основних зусиль, знищити живу силу та вогневі
засоби противника у взводному опорному пункті у районі
вис. з відм. 50,6 і до «Ч» + 0.30 оволодіти рубежем кущі,
група каменів.
Напрямод продовження наступу перехрестя доріг, півн.
схили вис. «Інженерна».
Підтримує мінбатр батальйону.
Справа наступає 5/2 мб, знищує противника у районі
200 .м півн. міст, вис. з відм, 50,6, вис. з відм. 54,6 і до
«Ч» + 0.30 оволодіває рубежем вис. з відм. 54,6, кущі.
Напрямок продовження наступу міст, гай «Зелений».
Зліва наступає 1 мр, знищує противника у опорному
пункті в районі (викл.) Яма, курган 4,0, вис. з відм. 60,2 і
до «Ч» + 0.30 оволодіває рубежем нагромадження каменів,
навіси.
Напрямок продовження наступу вис. з відм. 60,2, півд-
ехпли внс. «Інженерна».
Найбільш тісну взаємодію потрібно мати: з 3 мр — при
знищенні противника у ротному опорному пункті в районі
вис. з відм. 50.6, курган, вис. «Інженерна», а при відбитті
контратаки бригадних резервів з 5/2 мб.
Готовність до виконання завдання — 8.00 16.5.
Висновки:
1.	Виходячи із задуму командира батальйону, основні зу-
силля зосередити на лівому фланзі у напрямку вис. «Інже-
нерна», гай «Рідкий».
2.	Враховуючії глибину бонового завдання та ширину
273
фронту наступу, бойовий порядок мати в один ешедон. По-
ложення взводів — в лінію.
3.	Готовність до наступу 8.00 16.5, усього на підготовку
22 години.
Потім командир роти .намічає заходи, необхідні для під-
готовки підрозділів до виконання завдання, та розраховує
час на їх проведення.
Розрахунок часу на проведення заходів
щодо підготовки наступу
Завдання отримане о 10.00 15.5.
Готовність до наступу — 8.00 16.5.
Перегрупування ротн провести з 23.00 15.5 до 22.00 16.5.
Всього мається часу та підготовку наступу — 22 годи-
ни, з них світлого — 11 годин.
Заходи, що проводяться	і Кількість часу, хв.		і Початок	, Кінець
З’ясування отриманого завдання Визначення заходів, які потрібно	10	10.00	10.10
провести негайно	5	10.10	10.15
Розрахунок часу Віддання вказівок командирам штат- них і приданих підрозділів з підго- товки до виконання бойового зав-	5	10.15	10.20
лаііня	10	10.20	10.30
Оцінка обстановки	25	10.30	10.55
Прийняття рішення Доповідь рішення командиру бата-	25	10.55	11.20
.іьпоиу	10	11.20	11.30
Проведення рекогносцировки	50	11.50	12.40
Віддання бойового наказу	20	12.40	13.00
Організація взаємодії Віддання вказівок щодо організації всебічного забезпечення бою, управ-	60	13.00	14.00
ління та виховної роботи Робота підлеглих командирів на	40	14.00	14.40
місцевості Підготовка підрозділів до наступу (перегрупування з 23.00 15.5 до	90	14.40	16.10
2.00 16.5)	21 Контроль за підготовкою підрозді-	година	10.30	7.30 16.5
1 £ Л1В	10 Доповідь командиру батальйону про готовність ротн до наступу	годин	16.30 7.50 16.5	/.Зі) 16,5
274
Вказівки з підготовки підрозділів
до виконання ройового завдання
Противник підрозділами 2/13 пп перейшов до оборони на
рубежі 500 м сх. Ясне, кам’яний міст, вис. з відм. 50,6, кур-,
гал, Соснівка.
Рота має завдання з вихідної позиції руїни, окреме де-
рево у пішому порядку наступати на правом)- фланзі ба-
тальйону на напрямку зосередження основних зусиль ба-
тальйону, знищити живу силу та вогневі засоби противника
у взводному опорному пункті в районі вис. з відм. 50,6 та
до «Ч» + 0.30 оволодіти рубежем кущі, нагромадження ка-
менів.
Напрямок продовження наступу — перехрестя доріг, півн.
схили вис. «Інженерна».
Готовність до наступу — 8.00 16.5.
У бойовому порядку роти мати: у центрі 1 мв, справа —
2 мв, зліва — 3 мв.
Для підготовки до виконання бойового завдання необ-
хідно провести такі заходи:
Командорам взводів довести до особового складу отри-
мане завдання та організувати підготовку до наступу. До
10.20 представити заявку на потрібні матеріальні засоби,
старшині роти і техніку роти. О 10.40 на КСП роти отрима-
ти топографічні карти.
До 22.00 15.5 перевірити справність озброєння, індивіду-
альних засобів захисту, зв’язку, приборів нічного бачення,
провести виверку прицілів; техніці провести щоденне техніч-
не обслуговування (ЩТО).
Для рекогносцировки прибути на КСП 3 мр до 11.00 15.5.
У рекогносцировці приймають участь 'командири взводів і
командир мінбатр.
Порядок роботи: рекогносцировка з 11.50 до 12.40; від-
дання бойового наказу з 12.40 до 13.00; організація взаємо-
дії з 13.00 до 14.00; віддання вказівок щодо організації все-
бічного забезпечення бою та управління з 14.00 до 14.40.
Командири взводів роботу щодо організації наступу про-
водять з 14.00 до 16.00.
Старшому техніку роти негайно приступити до підготов-
ки техніки. Здійснити дозаправлений машин пальним. Орга-
нізувати ремонт техніки і проведення технічного обслугову-
вання.
Старшині роти зустріти машини, які прибудуть у розта-
275
шуванпя ротн з боєприпасами та продовольством. Ці маши-
ни використати для евакуації поранених та хворих.
Санінструктору роти. Хворих та поранених до 12.00 15.5
підготувати до відправки. Перевірити медичні аптечки на
бойовій техніці, видати індивідуальні пакети особовому скла-
ду. Поповнити запаси медикаментів та перев’язочних засо-
бів.
Заступнику командира роти з виховної роботи у плані
виховної роботи передбачати заходи щодо роз’яснення особо-
вому складу важливості виконання майбутнього завдання.
План виховної роботи подати на затвердження о 16.30 15.5.
Оцінка обстановки
Противник. На напрямку 'наступу роги обороняється до
1,5 мпв ротн «А» 2/13 пп, укомплектованість противника 70%.
Отже, па напрямку наступу може діяти особового складу —
до 40 чоловік, ПТКР «ДІракси» — 3—4 шт.; БТР М113АІ —
З—4 шт., танків — 2—3 шт., 81 мм, мінометів — 2—3 шт.
Перед переднім краєм — протитанкові та протипіхотні
мінні поля. (Розташування 'вогневих засобів противника по-
казано на схемі 24).
Міномети і артилерія противника передбачено у районах:
мінометна секція — півн. край МТФ, взвод 106,7 мм міно-
метів — гай «Рідкий», до адн 155 м.м ОГ — у районі Іва-
нівна.
Резерв батальйону до мотопіхотної роти знаходиться на
рубежі вис. з відм. 60,5, Тилово, а бригади (до тб) — в лісі
«Сосновий».
Оборона противника па передньому краї та у найближ-
чій глибині являє собою систему опорних пунктів з окопа-
ми на відділення. Найбільш слабким місцем у ії обладнан-
ні є проміжки між опорними пунктами взводів.
З переходом у наступ наших підрозділів противник, ут-
римуючи район вис. з відм. 50,6, курган, вис. «Інженерна»
буде намагатися не допустити їх прориву у напрямку нагро-
мадження каменів, гай, «Рідкий», Іванівна. З оволодінням
рубежем кущі, вис. з відм. 60,2 можлива контратака про-
тивника силою до роти у напрямку внс. «Інженерна», вис.
з відм. 50,6. У тому випадку, якщо опір противника буде
швидко зломлений, можливо припустити, що він відмовить-
ся від контратаки резервів батальйону і зосередить свої си-
ли на утриманні вис. «Інженерна».
276
З виходом роти на рубіж гай «Зелений», вис. «Інженер-
на» можливі контратаки бригадних резервів і напрямок:
вис. «Плоска», вис. з відм. 60,2; Титово, вис. з відм. 50,6.
Висновки:
І.	Основні зусилля роти зосередити у напрямку 500 м
півд. вис. з відм. 50,6, півп. схили вис. «Інженерна», гай
«Рідкий».
2.	Найбільш сильним місцем в обороні противника перед
фронтом наступу роти є опорний пункт у районі вис. з відм.
50,6. Важливими цілями, які необхідно враховувати роті в
першу чергу, є танк, ПТКР, два БТР.
3.	Кулеметне відділення придати правофланговому взво-
ду, протитанкове відділення мати у своєму резерві, під час
вогневої підготовки атаки використовувати для знищення
танка в опорному пункті взводу противника.
По одному БТР та кулеметнику у кожному взводі мати
для знищення вертольотів противника.
4.	Завдання взводам визначити: правофланговому взво-
ду — знищити танк і ПТКР, напрямок продовження насту-
пу вис. з відм. 50,6, кущі; центральному взводу — знищити
БТР і групу піхоти біля сухого дерева, напрямок продовжен-
ня наступу сухе дерево, півн. схили вис. «Інженерна»; ліво-
фланговому взводу — знищити два БТР та групу піхоти .бі-
ля нагромадження каменів, напрямок продовження наступу
нагромадження каменів, вис. «Інженерна».
5.	Бойовий порядок мати в один іешелон. Положення взво-
дів — у лінію.
6.	З виходом па рубіж найближчого завдання бути у го-
товності до відбиття контратаки батальйонних резервів про-
тивника, а з виходом до вис. «Інженерна» — його бригадних
резервів.
Свої підрозділи: 1 мр обороняє опорний пункт 500 м іпівн.
сарай, (викл.), кам’яний міст, вис. з відм. 87,3. Рота укомп-
лектована особовим складом і бойовою технікою на 90%.
Некомшлект особового складу на виконання бойового зав-
дання суттєвого впливу не оправить.
Для переходу у .наступ необхідно з 23.00 15.5 до 2.00 16.5
провести перегрупований для зайняття вихідної позиції
(впкл.) руїни, окр. дерево.
°ота (з урахуванням некомплекту) у взаємодії з танко-
вим взводом, який діє на напрямку роти, здатна знищити
4о 6 танків (ПК ПТКР — 1,0 х 3 = 3,0; танки 3x0,5= 1,5;
277
РПГ — 8x0,2= 1,6), створити щільність вогню на 1 км
фронту для знищення піхоти противника до 20 куль у хви-
лину (66 АКМ х 100 к/хв.;,8 РКК х 150 .к/хв.= 1200 к/хв.;
9 К'КТ х 250 к/хв. = 2350 к/хв.).
Фронт наступу роти — 500 м.
10050 куль у хвилину поділити на 500 м = 20 куль у хви-
лину на 1 м фронту наступу.
Вогневі можливості підтримчої мііибатр:
—	подавити живу силу у заздалегідь підготовлених опор-
них пунктах иа площі 2 га;
—	подавити відкрито розташовану живу силу на площі
6 га;
—	поставити НЗВ на фронті до 300 м;
—	подавити одну важливу ціль вогневим нальотом 5—
10 хв.
Співвідношення їсил і засобів
Найменування	і гт І Противник	•Свої підрозділи	1 Опіввід- 1 ношення
М'ПВ (мв)	1,5	3	1 : 2
Танки	1	3	Г : 3
Міномети	2	6	1 :3
П Т 3	3	3	1 : 1
Особовий оклад раніш приймав участь у бойових діях,
моральний стан особового складу високий. До 22.00 15.5 ро-
та буде укомплектована усіма видами довольства, матеріаль-
ними засобами.
Рота індивідуальними засобами захисту забезпечена за
встановленими нормами, особовий склад опромінювання не
зазнав.
Висновки:
1.	У ході наступу мати на правому фланзі 2 мв, у цент-
рі — 1 м.в, на лівому фланзі — 3 мв.2 мв придати птвід.
2.	Атаку здійснити стрімко, не відриваючись від вогню
своєї артилерії.
3.	До 22.00 15.5 завершити підготовку озброєння, техніки
і особового складу до наступу і поповнити запаси матеріаль-
них засобів.
4.	Найбільш ефективно використовувати мінометну ба-
тарею та протитанкове відділення.
278
Сусіди. Справа наступає 5 мр 2 мб, яка знищує против-
ника в опорному пункті взводу в районі моста і до «Ч»+0,30
оволодіває рубежем вис. з відм. 54,6, кущі.
Напрямок продовження наступу півд. схили вис. з відм.
54,6, гай «Зелений». Зоровий зв’язок і взаємодія з нею об-
межена.
З мр батальйону, яка наступає зліва, має тісний фланго-
вий зв’язок з 1 мр на всю глибину наступу. її завдання —
знищити противника в опорному пункті в районі (викл.) яма,
курган 4,0 вис. з відм. 60,2 та до «Ч»+0.30 оволодіти рубе-
жем нагромадження каменів, навіси. Напрямок подальшого
наступу вис. з відм. 60,2, півд. схили вис. «Інженерна».
Попереду бойових порядків наступає І тв І тр у тісній
вогневій і тактичній взаємодії з підрозділами роти.
Висновки:
І.	Найбільш тісну взаємодію мати з 3 мр під час атаки
переднього краю і відбиття контратаки у глибині оборони
противника. При організації взаємодії з кмр-3 передбачити
взаємне виділення частини сил і засобів для забезпечення
флангів. Взаємодію підтримувати у мережі взаємодії.
2.	Постійно мати для прикриття правого флангу куле-
метне відділення.
3.	Передбачити у випадку успіху сусідів справа та зат-
римки своїх підрозділів перед переднім краєм в ході атаки
вихід 2 мв у фланг опорного пункту противника і знищення
його атакою з флангу.
4.	З 1 тв- 1 тр встановити сигнали взаємодії і цілевка-
зань, мати радіозв’язок.
Місцевість. Місцевість у вихідному положенні для насту-
пу відкрита, добре проглядається і прострілюється з боку
противника.
Місцевість перед переднім краєм оборони противника від-
крита, що дозволяє роті і противнику вести вогонь з усіх ВИ-
ДІВ зброї на дальність дійсного вогню.
Перед переднім краєм оборони противника природних
перешкод немає. Є мінно-вибухові загородження.
У найближчій глибині оборони противника місцевість на-
півзакрита, що сприяє маневру підрозділами і вогневими
аасобамп. Наявність висоти «Інженерна» на передньому
краї дозволяє противнику скритно висувати резерви для
контратак. '
Найбільш можливі дії бойових вертольотів з півн. — зах.
279
напрямку, винищувально-бомбардувальної авіації — Іва-
нівна, вис. «Інженерна», вис. з відм. 87.3.
Висновки:
1.	Умови місцевості забезпечують виконання поставлено-
го завдання.
2.	Рух особового складу поза траншей і ходів сполучен-
ня заборонити. Дотримуватися заходів маскування у ході
перегрупування.
3.	Виходячи з характеру місцевості, основні зусилля роти
доцільно зосередити у напрямну 500 м на півд. від вис. з
відм. 50,6, ПІВ.Н. схили внс. «Інженерна», гай «Рідкий».
4.	У кожному мв мати по одному БТР і кулеметнику для
боротьби з вертольотами та іншими пизьколетячпміи цілями
противника.
5.	Під час наступу атакувати стрімко, безпосередньо за
танками.
Радіаційна, хімічна і біологічна обстановка
У попередніх боях противник ЗМУ не застосовував. Од-
нак застосування його не виключено у будь-якнй час.
При веденні бою у глибині оборони противника можливо
застосування ним ядерних боєприпасів малої потужності по
бойовому порядку роти.
Особовий склад роти забезпечений засобами захисту на
80%.
Висновки:
З метою збереження боєздатності роти потрібно:
1.	Організовувати безперервне радіаційне, хімічне спо-
стереження і розвідку силами спеціального підготовленого
відділення.
2.	Довести до всього особового складу сигнали сповіщен-
іня і порядок дій за ними.
3.	Передбачити видділеіщя сил і засобів для надання до-
помоги у вогнищах.ураження.
4.	Райони ядерних вибухів та ділянки зараженої місцево-
сті долати на БТР у засобах захисту.
5.	Часткову спеціальну обробку проводити у ході вико-
нання бойового завдання або після його виконання з вико-
ристовуванням підручних і табельних засобів.
6.	До 22.00 15.5 забезпечити особовий склад засобами
захисту на 100%.
На основі з’ясування завдання і висновків з оцінки об-
становки командир роти прийняв рішення на наступ.
280
Рішення
1.	Вирішив: Основні зусилля роти зосередити на напрям-
ку 500 м на півд. від вис. з відм. 50,6, півн. схили вис. «Ін-
женерна», гай «Рідкий».
Використовуючи результати вогню артилерії, танків,
ПТКР іі БТР, атакою у пішому порядку з вихідної позиції
у взаємодії з сусідніми підрозділами, знищити противника у
взводному опорному пункті у районі внс. з відм. 50,6 та до
«Ч» + 6.30 оволодіти рубежем кущі, нагромадження каме-
нів; напрямок продовження наступу — стик доріг, півн. схп-
хи вис, «Інженерна».
Бойовий порядок в однії ешелон, в центрі — І м<в, спра-
ва — 2 мв; зліва — 3 мв.
2.	Бойові завдання підрозділам визначити: 1 мв атакою
у пішому порядку з вихідної позиції окремий кущ, дорога
знищити БТР і групу піхоти біля сухого дерева, напрямок
продовження наступу — сухе дерево, півн. схили вис. «Інже-
нерна».
2	мв з птвід атакою у пішому порядку з вихідної позиції
руїнні, окр. кущ — знищити танк і ПТКР, напрямок продов-
ження наступу вис. з відм. 50,6, кущі.
З мв атакою у пішому порядку з вихідної позиції дорога,
окр. дерево знищити два БТР і групу піхоти у районі на-
громадження камеців, напрямок продовження наступу —
нагромадження каменів, вис. «Інженерна».
Птв без птвід займає вогневі позиції па рубежі ок>р. кущ.
дорога. У ході вогневої підготовки атаки знищує танк в око-
пі. У ході атаки пересувається за бойовим порядком 1 мв,
самостійно знищуючи броньовані цілі, які перешкоджують
просуванню взводів.
3.	Взаємодію підрозділів роти, приданих і підтримуючих
підрозділів організувати за трьома завданнями:
—	при перегрупуванні;
—	під час атаки переднього краю;
—	при виконанні ротою найближчого завдання і під час
бою в глибині оборони противника.
Перегрупування почати о 23.00 15.5 і завершити до 2.00
16.5. Першим починає .перегрупування 3 мв, потім 1 мв і
2 мв. Міпбатр тв, птвід бути у готовності до відкриття вогню
на випадок раптового нападу противника.
У «Ч» — 0.35 починається артилерійська підготовка ата-
ки. у першому вогневому нальоті з «Ч» — 0.35 до «Ч» — 0.24
281
артилерія подавляє артилерійські батареї і мінометні взво-
ди противника, живу силу та вогневі засоби у взводних
опорних пунктах рот першого ешелону.
У другому вогневому нальоті з «Ч» — 0.24 до «Ч» — 0.14
артилерія подавляє артилерійську батарею та мінометну сек-
цію противника, КСП 2/13 пп.
Відділення ПТКР знищує броньовані цілі на передньому
краї противника.
У третьому вогневому нальоті з «Ч» — 0.14 до «Ч» — 0.02
наліт по взводних опорних пунктах на передньому краї.
Інженерно-саперні підрозділи вибуховим способом про-
робляють проходи у міино-віібухових загородженнях про-
тивника.
Після проходження танками. першої тграншеї особовий
склад роти услід за ними переходить в атаку. Мінно-вибухо-,
ві загородження перед переднім краєм оборони противника
рота долає по проходах № 1—2 мв, № 2—1 мв, № 3—3 мв.
У «Ч» атакуючі підрозділи вриваються на передній край
обороіни противника, знищують його жіиву силу і вогневі за-
соби в опорному пункті іі безупинно продовжують атаку в
глибину.
З виходом ротн до тильного кордону взводного опорного
пункту противника бути у готовності у взаємодії з 3 мр з
ходу знищити контратакуючого противника у напрямку вис.
«Інженерна», вис. з відм. 50,6.
З виходом роти на рубіж гай «Зелений, вис. «Інженерна»
противник вогнем артилерії, ударами вертольотів вогневої
підтримки і вогнем артилерії може затримати наступ роти,
а бригадними резервами завдати контратаки у напрямку
вис. «Плоска», вис. з відм. 60,2. Рота у взаємодії з 5/2 мб з
місця завдає йому ураження, а потім атакою завершує його
знищення.
Якщо контратака противника буде мати успіх, рота, на-
дійно утримуючи рубіж, який займає, завдає йому поразки,
не допускаючи його прориву у напрямку курган 5,0, вис. з
відм. 50,6.
4.	До початку наступу радіостанції мати на черговому
прийомі, управління здійснювати по телефону та сигнальни-
ми засобами.
З початком вогневої підготовки атаки управління підроз-
ділами здійснювати через радіозасоби без обмеження.
Сигнали управління, позивні, згідно з таблицею управ-
ління.
282
Рекогносцировка
Об 11.50 15.5 командир роти прибув на КСП 2 мв 3 мр
для проїведення рекогносцировки з командира ми взводів, які
до цього часу знаходилися вже там і приступив до роботи
на місцевості:
«Товариші офіцери! Час — 11.50. Орієнтую. Захід — у
напрямку окремого куща на .віис. 50,6. Ми знаходимося на
КСП 2/3 мр біля безі'менної висоти. Справа 400 м — руїни,
далі 700 — міст-. У напрямку каменів — вис.-54,6. Перед на-
ми вис. 50,6, далі 2 км — цегельний завод. У напрямку гаю
«Рідкий» 5 км — Іванівка. Зліва 1,5 км — внс. 60,2 і курган
4,0. Позаду нас — гай «Зелений».
Доводжу орієнтири: перший — кущі, дальність 1000 м;
другий (основний) — курган 5,0, 1200 м; третій — вис. з
відм. 72.8, 1700 м; четвертий — МТФ, 1900 м.
Передній край оборони 2/13 пп проходить на рубежі 500
м сх. Ясне, кам’яний міст, відм. 50,6. курган 4,0, Соснівка.
Уточнюю розташування взводного опорного пункту про-
тивника на фронті наступу роти відм. 50,6, виїмка 1,0,
(викл.) стик доріг. У опорному пункті виявлені: танк у око-
пі на вис. з відм. 50,6 уліво 20: ПТКР і«ТОУ» на вис. з відм.
50,6, управо ЗО, далі 50 м; БТР — перехрестя доріг, ближче
100 м. У глибині оборони противника взводний опорний
пункт на .вис. «Інженерна». Опорні пункти підготовлені до
кругової оборони і обладнані інженерними спорудами.
Вогневі позиції артилерії і мінометів виявлені: взвод
106,7 мм мінометів — півн. узлісся гаю «Рідкий»; секція 81
мм мінометів — 200 м півн. орієнтиру четвертого; до адн
155 мм самохідних гаубиць — у районі Іванівна.
Дії авіації противника можливі з напрямків: ліс «Сосно-
вий», гай «Рідкий», Соснівка; Іванівка, вис. «Інженерна», вис.
в відм. 87,3.
Перед переднім краєм опорного пункту мінне поле гли-
биною до 80 м.
Під час розвитку наступу в глибині оборони противника
можлива контратака другого ешелону мотопіхотного бата-
льйону противника у напрямку вис. «Інженерна», вис. з відм.
50,6.
З виходом роти на рубіж гай «Зелений» вис. «Інженерна»
можлива контратака бригадних резервів у напрямку вис.
«Плоска», вис. з відм. 60,2.
Рота атакує з вихідної позиції руїни, окреме дерево, зо-
283
середжуючп основні зусилля у напрямку 500 м півд. вис. з
відм. 50,6, півн. схили вис. «Інженерна», гай «Рідкий».
Найближче завдання роти — знищити противника у
взводному опорному пункті ;в районі вис. з відм. 50,6 і ово-
лодіти рубежем кущі, нагромадження каменів; напрямок
продовження наступу — стик доріг, півн. схили вис. «Інже-
нерна».
2 мв з птвід з вихідної позиції руїни, окремий кущ.
атакою у пішому порядку знищує танк і ПТКР, напрямок
продовження наступу вис. з відм. 50,6, кущі.
1 мв з вихідної позиції окремий кущ, дорога атакою у
пішому порядку знищує БТР і групу піхоти біля сухого де-
рева, напрямок продовження наступу — сухе дерево, півн.
схили вис. «Інженерна».
З мв з вихідної позиції дорога, окр. дерево у пішому по-
рядку знищує два БТР і групу піхоти біля нагромадження
каменів, .напрямок продовження наступу — нагромадження
каменів, вис. «Інженерна».
Пт.в (без птвід) після перегрупування займає вогневі по-
зиції на рубежі окремий кущ. дорога і у ході вогневої під-
готовки атаки знищує танк у окопі біля вис. з відм. 50,6,
уліво 20. В ході атаки пересувається за бойовим порядком
1 мв і самостійно знищує броньовані цілі, які перешкоджу-
ють просуванню взводів.
Артилерія вогнем з закритих вогневих позицій уражає,
живу силу і вогневі засоби противника у взводних опорних
пунктах ротн «А» та мінометний взвод у гаю «Рідкий»,
Під час вогневої підготовки інженерно-саперними підроз-
ділами вибуховим способом у мінних полях противника про-
робляються три проходи для роти і позначаються указками:
перед 2 мв — у заги'ба дороги, перед 1 мв — у напрямку
жовтої плями перед 3 мв — на дорозі.
КСП роти під час атаки і у ході бою пересувається за
1 мв у напрямку сухе дерево, стик доріг, півн. схили вис.
«Інженерна», гай «Рідкий» на віддалі до 200 м.
Закінчивши роботу з рекогносцировки, командир роти
о 12.40 (на місці проведення рекогносцировки) віддав бойо-
вий наказ.
Бойовий наказ
1.	Противник підрозділами 2/13 пп перейшов до оборо-
ни на рубежі 500 м сх. Ясне, кам’яний міст, вис. з відм. 50,6,
курган 4,0, Соснівка. Перед фронтом наступу роти обороня-
284
ється до мотопіхотного взводу з татками. Його вогнсіві за-
соби виявлені: танк у окопі — па вис. з відм. 50,6, вліво 20;
ПТКР «Тоу» — на вис. з відм. 50,6, вправо ЗО, далі 50 м;
БТР — перехрестя доріг, ближче 100 м; танк у окопі — ор. 2,
ближче 200 м.
Резерви противника виявлені: батальйонні — до роти на
рубежі вис. з відм. 60,5, Тнтово; бригадні — до танкового
батальйону у лісі «Сосновий». Вогневі позиції мінометної
секції 81 мм мінометів па півн. околиці МТФ, взводу 106,7
мм мінометів у гаю «Рідкий».
Перед переднім краєм оборони противника протитанко-
ві і протипіхотні мінні поля.
При оволодінні взводним опорним пунктом та розвитку
наступу у глибині оборони противника можлива контратака
другого ешелону мотопіхотного батальйону у напрямку внс.
«Інженерна», вис. з відм. 50,6.
З виходом роти на рубіж гай «Зелений»; вис. «Інженер-
на» можлива контратака бригадних резервів у напрямку
вис. «Плоска», вис. з відм. 60,2.
2-	Артилерія вогнем з закритих позицій уражає живу-
силу та вогневі засоби противника у рцтному опорному пунк-
ті вис. з відм. 50,6, курган 4,0, вис. «Інженерна» адн на вог-
невих позиціях у районі Іванівна, взвод 106-7 мм мінометів
у районі гаю «Рідкий».
Оправа наступає 5/2 мб, знищує противника у районі
200 м. пічні. .моста, внс. з відм. 50,6, внс. з відм. 54,6 і до
«Ч»+0,30 оволодіває рубежем вис. з відм. 54,6, куті; напря-
мок продовження наступу — міст, гай «Зелений». Розмежу-
вальна лінія з 2 мб (викл.) руїни, (викл.) гай «Зелений»,
(викл.) вис. «Плоска».
Зліва наступає 3 мр, знищує противника в опорному пунк-
ті у районі кургану 4,0 та до «Ч»+0,30 оволодіває рубежем
нагромадження каменів, навіси; напрямок продовження на-
ступу вис. з відм. 60,2, півд. схили внс. «Інженерна».
3.	1 мр, використовуючи результати вогню артилерії, тан-
ків, ПТКР, БТР і піхотної зброї, зосереджуючи основні зу-
силля у напрямку 500 м півд. вис. з відм. 50,6, півн. схили
вис. «Інженерна», гай «Рідкий», з вихідної позиції руїни, ок-
реме дерево атакою у пішому порядку знищує живу силу та
вогневі засоби противника в опорному пункті взводу у рай-
оні вис. з відм. 50,6, івиїм'ка 1,0, перехрестя доріг і до
«Ч»+0,30 оволодіває рубежем кущі, нагромадження каме-
285
иів. Напрямок продовження наступу стик доріг, півн. схили
вис. «Ічіжеперпа».
Бойовий порядок роти в один ешелон.
Підтримує мінбатр батальйону.
4.	Наказую:
1	.мв атакою у пішому порядку з вихідної позиції окремий
кущ, дорога знищити БТР і групу піхоти біля сухото дере-
ва; напрямок продовження наступу сухе дерево; півн. схили
внс. «Інженерна».
2	мв з птвід атакою в пішому порядку з вихідної позиції
руїни, окремий куіц знищити танк і ПТКР; напрямок продов-
ження наступу вис. з відм. 50,6, кущі.
З мв атакою у пішому проядку з-вихідної позиції дорога,
окр. дерево знищити два БТР і групу піхоти в районі нагро-
мадження каменів; напрямок продовження наступу нагро-
мадження каменів, внс. «Інженерна».
Птвід з позицій, які займає, в ході вогневої підготовки
атаки знищити танк у окопі. У ході атаки пересувається за
бойовим порядком 1 мв, самостійно знищує броньовані цілі,
які перешкоджають просуванню роти.
5.	Витрата боєприпасів на виконання бойового завдання:
до БТР — 0,75 бк; до піхотної зброї — 0,7 бк.
6.	Готовність до наступу — 8.00 16.5.
7.	КСП 1 мр — 350 на пі.вд.-сх. від руїн; в ході атаки за
бойовим порядком 1 мв.
Заступники — штатні і командир 1 мв.
Перевіривши, як підлеглі зрозуміли отримане бойове зав-
дання, командир роти приступив до організації взаємодії.
Організація взаємодії
а)	. При перегрупуванні. Мета дій — потай зайняти ви-
хідну позицію з виконанням заходів щодо введення против-
ника в оману.
Перегрупування почати о 23.00 15.5 і закінчити до 2.00
16.5.
Птв до 24.00 15.5 зайняти вогневі позиції на рубежі ок-
ремий кущ, дорога.
Першим починає перегрупування 3 мв, після того, як він
займе вихідну позицію, починає перегрупування 1 мв.
Командиру 2 мв до 0,50 16.5 здати командиру 5/2 мб ру-
біж, який займається, і з 0.50 до 2.00 16.5 зайняти вихідну
позицію для наступу.
Перегрупування проводити при суворому дотриманні світ-
286
демаскування. Дотримувати встановлений режим на перед-
ньому краї такий же, як і раніше. Техніку пересувати на
найменших оборотах по одній одиниці. Управління здіїїс-пю-
ватн по телефону і рухомими засобами зв’язку.
Мінбатр займає вогневі позиції згідно з рішенням коман-
дира батальйону у готовності до відкриття вогню о 22.45 15.5
з завданням заборонити раптовий напад противника і за-
безпечити перегрупування.
б)	. Під час атаки переднього краю. Мета дій — своє-
часний перехід в атаку та знищення противника в об’єктах
атаки взводів.
У «Ч»-0.35 починається артилерійська підготовка атаки.
У першому вогневому нальоті з «Ч»-0.35 до «Ч»-0.24 арти-
лерія подавляє артилерійські батареї і мінометні взводи
противника, живу силу та вогневі засоби у взводних опор-
них пунктах рот першого ешелону.
У другому вогневому нальоті з «Ч»-0.24 до «Ч»-0.14 ар-
тилерія подавляє артилерійську батарею і мінометну сек-
цію противника, КСП 2/13 пп.
Відділення ПТКР знищує броньовані цілі на передньому
краї противника.
У третьому вогневому нальоті з «Ч»-ф. 14 до «Ч»-0.02 ар-
тилерія і мінометна батарея здійснюють вогневий наліт по
взводних опорних пунктах на передньому краї.
Інженерно-саперні підрозділи вибуховим способом про-
роблюють проходи у загородженнях противника.
Командирам взводів у ході вогневої підготовки вести
спостереження за наслідками вогню і доповідати мені.
З «Ч» армійська авіація завдає ударів по взводних опор-
них пунктах роти «А».
У «Ч» — 0.02 за сигналом «Броня-999» танки виходять ,ча
рубіж переходу в атаку. Під час проходження танками ви-
хідної позиції особовий склад роти вистрибує з траншеї
(схону) і дрискоренИїМ кроком або бігом слідом за танками
атакує противника.
Артилерія за сигналом «Перекат-555» переносить вогонь
У глибину.
Мінні поля особовий склад долає по пророблених прохо-
дах слідом за танками, а БТР своїм вогнем прикриває дії
особового складу.
Подолання загороджень БТР почати з оволодінням пер-
шою траншеєю противника.
У випадку, якщо у одному з проходів буде підбито танк,
287
особовий склад взводу обходить його і діє самостійно, а
БТР долають загородження по проходах, які призначені для
двох інших взводів.
Після подолання мінних полів взводи швидко розгорта-
ються в бойовий порядок і у точно встановлений час («Ч»)
стрімко вриваються па передній край оборони противника.
З оволодінням переднім краєм взводам наступати якомо-
га ближче за танками, своїм вогнем знищувати протитанко-
ві засоби, у першу чергу ближнього бою, та надавати ціле-
вказанпя танкам.
в/. Під. час виконання найближчого завдання роти та бою
у глибіні і оборон п проти вішка.
Мета дій — закінчити знищення противника у ротному
опорному пункті мир «А», забезпечити виконання батальйо-
ном найближчого завдання.
З виходом роти на рубіж кущі, нагромадження каменів
бути у готовності у взаємодії з 3 мр з ходу знишити контр-
атакуючого противника з напрямку .вис. «Інженерна», вис. з
відм. 50,6.
Якщо противник не буде контратакувати і зо свєдить свої
зусилля на утриманні висоти «Інженерна», артилерія подав-
ляє противника на вказаній висоті. 1 та 3 мв у взаємодії з
З мр атакою, з фронту, а 2 мв — з правого флангу знищує
противника і продовжує наступ у напрямку курган 5,0, са-
рай.
У випадку контратаки бригадних резервів у напрямку
вис. «Плоска», вис. з відм. 60,2 артилерія і авіація завдають
йому ураження при висуванні та розгортанні, рота у взає-
модії з 5 мр 2 мб завдає ураження противнику з місця, а по-
тім атакою завершує його знищення, разгром.
Якщо контратака противника буде мати успіх, рота міц-
но утримуючи рубіж, який займає, завдає йому ураження,
не допускаючи його прориву у напрямку курган 5,0, внс. з
відм. 50,6.
Уточнюю сигнали:
Попередження:
а), про загрозу застосування противником ЗМУ:
голосом — «Грім»;
по радіо --- «0000».
б), про початок застосування ЗМУ:
голосом •— «Злива»;
по радіо — «1111».
288
Оповіщення:
—	про радіаційне зараження — голосом — «Радіаційна
небезпека», по радіо — «2222»;
—	про хімічне та біологічне зараження — голосом «Хі-
мічна тривога», по радіо — «3333»;
—	про повітряного противника — голосом «Повітря», по
радіо — «4444»;
управління і взаємодії:
—	початок вогневої підготовки атаки — «Тайфун—666»;
—	зайняти вихідне положення — «Стрибок—222»;
—	зайняти укриття та місця у бойових машинах —
«Грім—777»;
—	вийти з укриття — «Відлив—888»;
—	спішування — «Горох—333»;
—	атакувати противника — «Смерть—100»;
—	танковому взводу почати висування — «Броня—999»;
—	перенесення вогню артилерії — «Перекат—555»;
—	припинення вогню артилерії — «Штиль—444»;
—	перехід до вогневої підтримки атаки — «Зоря—111»;
взаємного спізнавання:
—	«Я свій літак» — серія зелених ракет з борту;
—	«Тут свої війська» — серія червоних ракет.
Відзначення положення своїх військ — наземними сиг-
нальними патронами зеленого вогню.
3. Ведення наступу з положення
безпосереднього зіткнення з противником
У призначений час старшим командиром до підлеглих до-
водиться час початку вогневої підготовки атаки та час атаки
переднього краю («Ч»),
За сигналом старшого командира у призначений час по-
чинається вогнева підготовка. Підрозділи, які знаходяться у
безпосередньому зіткненні з противником, своїм вогнем зни-
щують і подавляюцгь вогневі засоби і живу силу противника
в опорних пунктах па першій позиції. У випадку проведення
противником контрпідготовки особовий склад, кірім спостері-
гачів та обслуг чергових вогневих засобів, за командами
командирів укриваються в траншеях та інших укриттях.
Командир роти (батальйону) у ході вогневої підготовки
атаки спостерігає за результатами вогню, ставить завдання
своїм вогневим засобам на знищення цілей, що уціліли, та
знову виявлених у противника, контролює своєчасність про-
робки проходів у інженерних загородженнях, висування при-
289
даних (взаємодіючих) танків і доповідає командиру бата-
льйону (бригади) про готовність роти (батальйону) до ата-
ки.
Танковий батальйон, призначений для наступу в першому
ешелоні, а також танкові роти, (батальйони), які придані
механізованим підрозділам і займають вихідні (вичікуваль-
ні) позиції, починають висування до рубежу переходу в ата-
ку під час вогневої підготовки атаки за встановленою ко-
мандою (сигналом), яка надається з урахуванням їх відста-
ні, можливої швидкості руху і з таким розрахунком, щоб за-
безпечити вихід танків на передній край оборони противника
одночасно з механізованими підрозділами у встановлений
час («Ч»), За танками починають рух і БМП (БТР), які бу-
ли розташовані з ними.
У міру підходу До рубежу переходу в атаку танкові під-
розділи послідовно розгортаються у ротні, взводні колоній,
а потім в бойовий порядок і, .продовжуючи рух з максималь-
но допустимою швидкістю, переходять в атаку, знищуючи
противника вогнем з ходу. Бойові машини піхоти ('броне-
транспортери) висуваються до своїх підрозділів.
Танки, які залучалися для стрільби прямою наводкою,
займають місця в бойовому порядку своїх підрозділів.
Під час атаки механізованих підрозділів у пішому поряд-
ку при підході танків до .вихідних позицій механізованих
рот п&ршого ешелону командири рот подають команду: «При-
готуватися до атаки»,— і потім: «Позначити проходи для
танків». Після проходження танками віихідного положення:
«Рота — в атаку — вперед», за якою особовий склад вистри-
бує з траншей (окопів) і прискореним кроком або бігом слі-
дом за танками атакує противника, рухаючись в напрямку
проходів у загородженнях. Бойові машини піхоти (броне-
транспортери), рухаючись за своїми підрозділами (бойові
машини піхоти зі стабілізованим озброєнням — безпосеред-
ньо в цепу), вогнем підтримують атаку танків і особового
складу.
Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранс-
портерах) посадка особового складу здійснюється під час
вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для на-
ступу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) за команд
дою (сигналом) командира роти виходять з окопів, потаи
підходять до своїх підрозділів, використовуючи складки МІС’
цевості і роблять коротку зупинку для посадки особового
складу. Особовий склад за командою командирів взводів
290
швидко здійснює посадку ,в машини і приготовляється до
ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.
Бойові машини піхоти (бронетранспортери) услід за танка-
ми переходять в атаку.
З переходом підрозділів в атаку командири уточнюють
положення противника, а при необхідності — бойові завдан-
ня і порядок подолання загороджень.
З початком атаки танкових і механізованих підрозділів
артилерія переходить до артилерійської підтримки атаки.
Гармати, які виділені для стрільби прямою наводкою, уста-
новку ПТКР, гранатомети і БМП (БТР) продовжують зни-
щувати цілі, що вціліли, або знову виявлені у противника.
Атакуючі підрозділи роти (батальйону) під прикриттям
вогню артилерії та інших вогневих засобів долають загород-
ження і у встановлений час («Ч») вриваються на передній
край оборони противника.
Опорними пунктами в глибині оборони противника під-
розділи оволодівають раптовою і рішучою атакою у фланг і
тил під прикриттям вогню артилерії і ударів бойових верто-
льотів.
З початком атаки штатна і придана артилерія безперерв-
но подавляє і знищує противника, який перешкоджує насту-
пу танкових і механізованих підрозділів, за командою (сиг-
налом) командира батальйону або самостійно переносять
вогонь на знову виявлені цілі, особливо протитанкові, забез-
печуючи безперервну вогневу підтримку атаки. При прове-
денні артилерійської підтримки атаки методами послідовно-
го зосередження вогню і вогню по окремих цілях команди
на визов та переніс вогню, крім команди на початок вогне-
вої підготовки атаки, може подавати командир батальйону.
Пересування штатної і приданої, артилерії' робиться за
наказом командира батальйону. Воно починається після ово-
лодіння ротами першого ешелону взводними опорними пунк-
тами рот першого ешелону противника і здійснюється від
Рубежу до рубежу за ротами першого ешелону.
Гранометниії підрозділ діє, як правило, за бойовими по-
рядками рот першого ешелону на віддалі до 300 м, а також
в проміжках між ними або на одному з флангів батальйону.
Підрозділ з гранатометами, встановленими на броне-
транспортерах діє, Я'К правило, в бойових порядках механі-
зованих підрозділів. Підтримку атаки механізованих підроз-
ділів гранатометний підрозділ здійснює вогнем гранатометів
291
і бронетранспортерів з вогневих позицій, які займаються по-
слідовно.
Протитанковий підрозділ батальйону пересувається зви-
чайно за однією з рот першого ешелону у готовності до від-
биття контратаки танків противника та вирішування інших
завдань, які поставлені командиром батальйону.
Протитанкове відділення роти наступає, як правило, в бо-
йових порядках механізованих взводів, в проміжках між ни-
ми або на одному з флангів роти, з вогневих позицій, які
займаються послідовно, знищує танки та інші броньовані
машини противника, які перешкоджують наступу роти.
- Зенітний підрозділ, діючи за механізованими ротами
першого ешелону на віддалі до 200 м, веде безперервну роз-
відку повітряного противника і вогнем з ходу або з коротких
зупинок прикриває атакуючі підрозділи від ударів з повітря.
Група ’ розгородження батальйону висувається за підроз-
ділами першого ешелону в готовності до проробки прохо-
дів ,в загородженнях та перешкодах. Нештатна група роз-
мінування роти, виконуючи бойове завдання, знаходиться в
готовності до проробки проходів у мінних полях противника,
в першу чергу встановлених засобами дистанційного міну-
вання.
Командно-спостережний пункт роти пересувається за
бойовою лінією (цепом) .на віддалі до 200 м, а батальйону—
за ротами першого ешелону иа відстані не більш 300 м.
Рота'(батальйон), яка діє на напрямку, де противник на-
дійно подавлений і не чинить організованого опору, може
вести наступ у предбойовому порядку, а при необхідності
для знищення противника, який залишився, призначені під-
розділи можуть розгортатися у бойовий порядок.
Бій у глибині розвивається в умовах обстановки, яка
швидко змінюється, і характеризується нерівномірністю про-
сування підрозділів. Командир роти (батальйону) повинен
уважно спостерігати за ходом бою, управляти вогнем усіх
засобів і своєчасно підтримувати підрозділи, які досяглії
найбільшого успіху,. вміло використовувати їхній успіх для
маневру та раптової атаки у фланг і тил опорним пунктам
противника ішпіімн підрозділами.
Після знищення противника в районах оборони батальйо-
нів першого ешелону рота (батальйон), використовуючи про-
міжки та виломи у бойовому порядку противника, продов-
жує стрімко наступати в глибину.
Від батальйону висилається розвідувальний (бойовий
292
розвідувальний) дозор. Інколи і від рот висилаються бойові
розвідувальні дозори. Особовий склад механізованих підроз-
ділів, які діють у пішому порядку, робить посадку у бойові
машини піхоти (бронетранспортери) або десантом на танки.
Загородження та перешкоди у холі бою підрозділи обхо-
дять або долають по переходах, які зроблені інженерно-са-
перними підрозділами, або самостійно з застосуванням тан-
ків та бойових машин піхоти, які оснащені мінними трала-
ми, навісним обладнанням використовуючи групи розгород-
жень (розмінування).
У ході розвитку наступу командир роти (батальйону)
вживає заходів для завчасного розкриття оборони против-
ника на наступній оборонній позиції, визначає порядок її
вогневого ураження, захвату з ходу або її прориву, порядок
нарощування зусиль вводом у бій другого ешелону або ре-
зерву та уточнює завдання .підтримуючим підрозділам.
Рота (батальйон), яка діє у другому ешелоні або загаль-
но-військовому резерві батальйону (бригади, полку) пересу-
вається потай, як правило, у предбойовому порядку за ро
тами (батальйонами) першого ешелону; від одного рубежу
до другого у готовності до розвитку успіху, поширення про-
риву у бік флангу та відбиття контратак, зміни підрозділів
першого ешелону, а також до знищення ‘ противника, який
залишився в тилу наступаючих військ.
Другий ешелон (резерв) батальону висувається, як пра-
вило, в 1,5—2 км від підрозділів першого ешелону.
Другий ешелон вводиться, як правило, при завершенні
виконання батальйоном найближчого завдання або після
його виконання..
Резерв може .вводитись у будь-яку мить бою для рапто-
вого рішення виникаючих завдань.
Другий ешелон або резерв батальйону (бригади, полку)
вводиться у проміжки або з фланпів підрозділів першого
ешелону, а інколи і перекатами через їхні бонові порядки.
При вводі його в бій командир батальйону уточнює (резер-
ву вказує): останні дані противника; положення підрозділив
першого ешелону батальйону; рубіж вводу в бій та час ви-
ходу на нього; найближче завдання і напрямок продовжен-
ня наступу; засоби посилення, м.ісця і час їх прибуття; зав-
дання штатної іі приданої артилерії, порядок підтримки вог-
нем та взаємодії з підрозділами першого ешелону і сусідами.
Отримавши бойове завдання на ввод у бій, командир ро-
ти (взводу) другого ешелону (резерву), прийнявши рішення,
293
під час руху уточнює (ставить) бойові завдання взводам
(відділенням, танкам). Пр.и цьому на місцевості він вказує
положення противника та його вогневих засобів, рубіж вво-
ду в бій, об’єкт атаки і напрямок продовження наступу та
організує взаємодію.
Від батальйону уперед виоилається розвідувальний (бойо-
вий розвідувальний) дозор.
На рубіж вводу в бій другий ешелон (резерв) висува-
ється у предбойовому порядку з максимальною швидкістю.
З підходом до рубежу вводу в бій він швидко розгортається
у бойовий порядок, ведучи вогонь із усіх видів зброї, з ходу
стрімко атакує противника і виконує отримане завдання.
Ввод .в бій другого ешелону (резерву) підтримується вог-
нем артилерії, протитанкового і гранатометного- підрозділів
і може прикриватися аерозолями (димами).
З вводом в бій другого ешелону (резерву) командир ба-
тальйону створює (відновлює) резерв.
Після прориву підрозділами роти (батальйону) перед-
нього краю оборони противник буде кидати у бій усі свої си-
ли і засоби з найближчої глибини, з неатакованих ділянок,
підтягувати до місця прориву резерви. Тому наступаючим
прийдеться не тільки долати опір противника, який оборо-
няється на позиціях, що займає, але і відбивати контратаки.
Для відбиття контратаки переважаючих сил противника
танки та -бойові машини піхоти (бронетранспортери) займа-
ють вогневі позиції за найближчими укриттями, особовий
склад, механізованих підрозділів при наступі на БМП
(БТР) або десантом на танках спішується і займає позиції,
які забезпечують вигідні умови для знищення противника та
взаємодії з танками. Протитанковий підрозділ займає вогне-
ву позицію на вигідному рубежі танконебезпечного напрям-
ку, як правило, в проміжках або на флангах механізованих
рот (взводів). Гранатометний підрозділ займає вогневі по-
зиції, як правило, у бойових порядках механізованих рот на
напрямку дій найбільшої кількості піхоти противника. Рота
(батальйон) починає уражати противника зосередженим вог-
нем підрозділів з усіх вогневих засобів иа найбільшій, даль-
ності.
Мінометна (артилерійська) батарея займає вогневі по-
зиції якомога ближче до рот першого ешелону і знищує ці-
лі, вказані їй командиром батальйону. Придана батальйону
артилерія може притягатися для знищення танків та інших
броньованих цілей противника вогнем прямою наводкою.
294
Відбивши контратаку противника, батальйон самостійно
або у взаємодії з сусідніми підрозділами рішучою атакою
закінчує його знищення.
Якщо противник контратакує рівними або меншими си-
лами, рота (батальйон) знищує його вогнем усіх засобів і
стрімкою атакою взводів (рот) з ходу.
При відході противника командир роти (батальйону) не-
гайно організує його переслідування, доповідає про це ко-
мандиру батальйону (бригади, полку) та повідомляє сусідів.
Рота (батальйон) прій переслідуванні може діяти в бойово-
му, предбойовому або похідному порядку.
Організуючи переслідування, командир роти (батальйо-
ну) уточнює завдаипія бойовому розвідувальному (розвіду-
вальному) дозору, при необхідності висилає додаткові дозо-
ри і ставить завдання підрозділам на переслідування.
Якщо рота (батальйон) веде переслідування з фронту,
то вона (він) рішучими діями; знищує підрозділи прикриття,
проривається до основних сил противника та у взаємодії з
сусідами атакує їх з ходу.
При переході до параллельного переслідування рота (ба-
тальйон) перешиковується у похідну колону. Командир ба-
тальйону у напрямку переслідування висилає головну по-
хідну заставу у складі посиленого взводу, а-на загрозливий
напрямок — бокову похідну заставу у складі посиленої роти.
Використовуючи високу прохідність танків і бойових ма-
шин піхоти (бронетранспортерів), рота (батальйон) стрімко
виходить иа шляхи відходу противника та рішучою атакою
з флангів і тилу в сполученні з діями вогневих засад у вза-
ємодії з підрозділами, які діють з інших напрямків, знищу-
ють його. У ході переслідування засади і опорні пункти, які
зустрічаються, рота (батальйсш), як правило, обходить і
знищує противника у них атакою з тилу.
При успішному розвитку наступу батальйон може бути
призначений у передовий або рейдовній загін.
Батальйон у передовому загоні призначений для захоп-
лення важливих рубежів і об’єктів у глибині оборони против-
ника, переправ через водні перешкоди та виконання інших
завдань. Командир батальйону з отриманням бойового зав-
дання негайно висилає у напрямку дій розвідувальний (бойо-
вий розвідувальний) дозор.
Використовуючи розриви в бойовому порядку і результа-
ти вогневого ураження противника, передовпй’загін швидко
висувається у вказаному напрямку. Окремі опарні пункти,
295
які зуспрічаються на його шляху, батальйон обходить, а при
неможливості обійти їх—знищує противника атакоюзходу,
стрімко захоплює вказаний рубіж і утримує його до підходу
ГОЛОВНИХ СИЛ. А'рТИЛерІ'ЙСЬ'КІ підрозділи при підході передово-
го загону до вказаного рубежу (об’єкту) за наказом команди-
ра батальйону займають вогневі позиції, подавляют і знищу-
ють противника, який протистоїть забезпечуюють розгортан-
ня і підтримують бій передового загону. За відсутністю про-
тивника на вказаному рубежі батальйон за дозволом коман-
дира бригади (полку) продовжує просування уперед, випе-
реджаючи противника у захваті наступних рубежів. При ви-
явленні засобів ядерного і хімічного нападу, наземних еле-
ментів розвідувально-ударних комплексів командир баталь-
йону, не припиняючи виконання поставленого бойового зав-
дання вживає заходів до негайного їх знищення.
Рейдовий загін виснлається для захоплення або виведен-
ня з ладу одного-двох важливих об’єктів в глибині оборони
противника (батареї, тактичних ракет, наземні елементи
розвідувально-ударнйх- комплексів, артилерійські підрозділи,
майданчики базування вертольотів вогневої підтримки, бази,
склади, мостові переправи та інші об’єкти). З отриманням
бойового завдання командир батальйону для розвідки про-
тивника, який охороняє об’єкт, та об’єкту, а також прилег-
лої до нього місцевості висилає розвідувальний (бойовий
розвідувальний) дозор. Рейдовий загін, вміло використовую-
чи відкриті фланги, проміжки і слабкі місця у обороні про-
тивника, швидко і потай виходить до наміченого об’єкту і
раптовою атакою з ходу, як правило, з різноманітних на-
прямків, знищує підрозділи прикриття і охорони, а потім
проривається до об’єкту і знищує або захоплює його. Після
знищення об’єкту, батальйон швидко і .потай виходить до
чергового об’єкту або району зібирання, де отримує нове
завдання або приєднується до головних сил. Висування
рейдового загону до об’єктів противника, яік правило, здій-
снюється у походному або предбойовому порядку під при-
криттям походної охорони.,
У бойовий порядок батальйон розгортається тільки для
розгрому підрозділів прикриття і охорони та знищення (ва^
хоплення, виведення з ладу) об’єктів противника.
Під час-наступу на укріплений район механізований ба-
тальйон, посилений танками, артилерією, вогнеметами, під-
розділами протитанкових керованих ракет, протиповітряної
оборони та інженерних військ, може діяти як штурмовий за-
296
гін. Для знищення противника або його блокування у дов-
гочасних вогневих та інших важливих спорудженнях у штур-
мовому загоні створюються штурмові прути, у складі кож-
ної з них включаються до механізованої роти, танки, гарма-
ти і міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гра-
натомети, кулемети,- вогнемети та підрозділи інженерних
військ. Штурмові групи, як правило, поділяються на підгру-
пи: вопневу, розгородження (підривання) і захоплення.
Штурмовій групі вказується об’єкт атаки і напрямок
продовження'наступу.
Об’єктом атаки штурмової групи може бути довгочасне
вогневе та інше важливе спорудження на напрямку наступу.
Штурмовому загону вказується найближче завдання і
напрямок продовження наступу. Напрямок продовження на-
ступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечува-
лися захоплення і знищення наступного вогневого або іншо-
го спорудження противника.
Найближче завдання штурмового загону, як правило, по-
лягає у захопленні та знищенні довгочасних вогневих та ін-
ших важливих споруджень в опорних пунктах рот першого
ешелону противника. Напрямок продовження наступу визна-
чається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися захоп-
лення і знищення вогневих та інших споруджень противни-
ка у глибині його першої позиції.
Штурмовий загін (група), призначений для блокування і
знищення споруджень, розташованих на передньому краї
оборони противника, займає вихідне положення у безпосе-
редній близькості від них.
Атака укріпленого району починається одночасно штур-
мовим загоном (групою), танковими і механізованими під-
розділами першого ешелону.
Штурмовий загін (група) блокує і знищує довгочасні
вогневі споруди, які залишились діючими після вогневої
підготовки атаки та знов виявлені. Танкові і механізовані
підрозділи першого ешелону сміливо прориваються у про-
міжки між цими спорудами і, не затримуючись, просувають-
ся у глибину оборони противника, а частиною сил сумісно з
Штурмовими групами знищує його групи деблокування. .
Під час наступу з подоланням ядерно-мінних загород-
жень командир роти (батальйону) організує розвідку пози-
цій прикриття і бойової охорони ядерних мін, визначає по-
рядок розгрому противника на цих позиціях, захоплення і
знищення ядерних мін, подолання зон зараження і районів
297
руйнувань у випадку підривання мін противником, а також
склад, посилення, оснащення і місце у бойовому порядку
підрозділів для безпосереднього захоплення і знищення кож-
ної міни і порядок їх дій.
Підрозділам, призначеним для безпосереднього захоплен-
ня І знищенню ядерних МІН, крім ІНШИХ сил і засобів поси-
лення, придається інженерно-саперний взвод (відділення),
який забезпечується спеціальними технічними засобами. При
виконанні завдань в підрозділі створюються група захоплен-
ня і група знищення. Група захоплення, я,к правило, вклю-
чає основний склад підрозділів, танки з мінними тралами і
бульдозерним обладнанням, а група знищення — підрозділи
інженерних військ.
Під час атаки позицій прикриття і бойової охорони ядер-
ної міни підрозділи,,призначені для її безпосереднього за-
хопленння і знищення, просуваються, як правило, за рота-
ми першого ешелону батальйону або атакують противника,
діючи разом з ними. Після знищення, підрозділів прикриття
і бойової охорони ядерної міни групи захоплення проробля-
ють проходи у загородженнях, оволодівають районом розта-
шування ядерної міни, виходять иа безпечну відстань від
місця її встановлення і оточують цей ірайон, забезпечуючи
дії групи знищення. Група знищення проводить розвідку
місця установки ядерної міни знешкоджує або знищує її.
У випадку підривання противником ядерної міни до під-
ходу батальйону до району її встановлення командир бата-
льйону організує розвідку зони радіактпвного ураження, та
району руйнувань. На основі даних розвідки він приймає
рішення на обхід або подолання їх, висилає для проробки
проходів потрібні сили і засоби.
Розглянемо дії командира механізованої роти щодо уп-
равління підрозділами роти на прикладах:
Приклад 1. Управління ротою під час атаки перед-
нього краю оборони противника.
Обстановка (схема 25). Обстановка на 7.57 16.5. Артиле-
рія веде вогонь по передньому краю оборони противника.
Особовий склад 1 мр за командою командира роти вистрибує
з траншей і услїд за танками переходить в атаку. По бойо-
вому порядку роти ведуть вогонь танки з окопу з вис. з
відм. 50,6, уліво 20; ПТКР «Тоу» з вис. з відм. 50,6 управо ЗО.
Мінометний взвод 106,7 м.м мінометів веде вогонь по
бойовому порядку 1 мв. У проході № 3 підбитий і горить
танк № 103.
298
Висновки:
1.	Противник прагне не допустити організованого пере-
ходу в атаку підрозділів роти.
2.	Найбільш небезпечні ціпі: мінометний взвод; ПТКР та
танк у окопі на правому фланзі роти.
3.	Так, як у проході, що пророблений для 3 мв, танк під-
бито, то потрібно подолати міино-віибухове загородження по
сусідньому проході.
Рішення. Вогнем мінбатр подавити мінометну секцію, а
БТР 2 мв подавити обслугу виявлених вогневих засобів. Вог-
нем птвід знищити танк у окопі. БТР 3 мв мінно-внбухівне
загородження подолати по проході № 2 за 1 мв.
Розпорядження і команди:
Командиру батареї подавити мінометний взвод на півн.
околиці гаю «Рідкий». Початок вогневого нальоту о 7.59.
«Соона-12. (птв), я Ротор-49, знищити танк в окопі на вис.
з відм. 50,6, уліво 20, я Ротор-49, прийом».
«Овал-11 (1 мв), я Ротор-49, знищити БТР і групу піхоти
на вис. з відм. 50,6, я Ротор-49, прийом».
«Овал-22 (2 мв), я Ротор-49, знищити танк .в окопі на
вис. з відм. 50.6 уЛ'іво 20, і ПТКР на ®рс. з відм. 50,6, уліво
ЗО, я Ротор-49, прийоїч».
«Овал-33 (3 мв), я Ротор-49, знищити БТР і кулемет бі-
ля каменів. Мінно-вибухове загородження подолати по про-
ході № 2. я Ротор-49, прийом».
Приклад 2. Управління ротою при оволодінні опор-
ним пунктом в глибині оборони противника.
Обстановка на 8.20 16.5 (схема 25). 1 мр завершує зни-
щення противника у взводному опорному пункті на перед-
ньому краї.
2 мв у взаємодії з танком просувається у напрямку ку-
щів. Перед ним відходить до мпвід, у взводі 2 солдати вбито,
•1-й поранено.
1 мв зупинений на рубежі сухе дерево, дорога вогнем пі-
хотної зброї і вогнем танка від кургану 5,0. У взводі один
БТР підбито, 3 солдати вбиті, 5 поранено.
З мв зупинений вопием піхотної зброї і вогнем ПТКР з
®ис. «Інженерна» на рубежі дорога, окреме дерево.
У бойових порядках 1 та 3 мв часті вибухи мін.
Сусід справа має успіх, сусід зліва зупинений вогнем з
вис. «Інженерна».
По радіо командир роти чує: «Ротор-49, я Озеро-14, через
299
З хвилини 5-хвилинний вогневий наліт по опорному пункті...
(зв’язок перервано).
Висновки:
1.	Успіх 2 мв і сусіда справа сприяє здійсненно маневру
у фланг опорного пункту противника.
2.	Потрібно в першу 'чергу подавати мінометний взвод,
танк у окопі і ПТКР. Вивести 1 та 2 мв з-під вогню міноме-
тів.
Рішення. 'Використовуючи успіх 2 мв, сусіда справа та
вогонь артилерії атакою 1 і 3 мв з фронту і 2 мв з флангу
у взаємодії з 3 мр знищити противника у взводному опор-
ному пункті на вис. «Інженерна» і оволодіти нею.
Розпорядження і команди:
Командиру мінбатр подавити мінометний взвод у гаю
«Рідкому», наліт через 3 хвилини.
«Сосна-12 (пт.в), я Ротор-49, знищити танк у окопі біля
кургану 5,0, я Ротор-49, прийом».
«Овал-44, .я Ротор-49, подавити кулемет і ПТКР на вис.
«Інженерна», я Ротор-49, прийом».
«Овал-11 (1 мв), Овал-33 (3 мв), я Ротор-49, 100 м ко-
роткими перебіжками по відділеннях у напрямку вис. з відм.
72, в-вперед! Овал-11, у подальшому атакувати з рубежу,
який займається, у напрямку півн. схили вис. «Інженерна»,
знищити БТР, ПТКР і групу піхоти і Овал-33, атакувати у
напрямку руїни, знищити танк і групу піхоти біля руїн, я
«Ротор-49, прийом».
«Овал-22 (2 мв), я Ротор-49, завершити знищення відхо-
дячого противника і атакувати опорний пункт на вис. «Ін-
женерна» у напрямку кущі. Курган-5, я Ротор-49, прийом».
«Райдуга, я Ротор-49, сигнал атаки «Смерч-100», дві ра-
кети зеленого вогню».
Приклад 3. Управління ротою при відбитті контрата-
ки противника.
Обстановка на 8.30 16,5 (схема 25). 1 мр завершує зни-
щення противника в опорному пункті на вис. «Інженерна».
2 мв наступає і досягає (викл.) півд. узліску гаю «Зелений»,
курган-5, перед ним відходить група піхоти 5—6 чоловік.
1 мв наступає вздовж дороги, по бойовому порядку взво-
ду веде вогонь кулемет і група піхоти з кушів.
З мв зупинений на рубежі камні, відм. 72,8 вогнем танка
і групи піхоти.
Із-за гаю «Рідкий» ведуть вогонь два вертольоти. Коман-
диру роги з інформації начальника штабу батальйону стало
300
відомо про висування з лісу «Сосновий» у напрямку вис.
«Плоска» колони танків.
Сусід справа зупинений полями дистанційного мінування,
сусід зліва зупинений на рубежі кущі, 500 м на зах. від
МТФ.
Висновки:
1. Противник намагається утримати рубіж сарай, гай «Рід-
кий», вис. з відм. 60,5 і забезпечити висування і контратаку
бригадних резервів силою до 2-х тр. Контратака можлива
через 25—ЗО хвилин.
2. Контратаку противника доцільно відбити вогнем з міс-
ця. і' напрямку наступу роти слід чекати до танкової роти з
мотопіхотою.
Потрібно вислати у напрямку сарай, стик доріг дозорне
відділення із окладу 2 мв з, метою ведення розвідки против-
ника, який висувається.
Рішений. Вогнем артилерії, танків, БТР подавити против-
ника у гаю «Рідкий» та у взаємодії з 2 мр (другий ешелон
батальйону оволодіти нею, а потім, у взаємодії з сусідом
справа (5 мр 2мб) з місця відбити контратаку противника з
рубежу сарай, гай «Рідкий».
Прийняте рішення командир роти доповів командиру ба-
тальйону: «Озеро-14 (командир 1 мб), я Ротор-49, виконав
найближче завдання. Противник намагається утримати ру-
біж сарай, гай «Рідкий» вис. з відм. 60,5 і висуває бригадні
резерви для контратаки. Вирішив: Вогнем артилерії, танків і
бронетранспортерів подавити противника у гаю «Рідкий» та
у взаємодії з 2 мр (другий ешелон батальйону) оволоділі
ним. а потім у взаємодії з сусідом справа (5 мр 2 мб) від-
бити контратаку противника з місця з рубежу сарай, гай
«Рідкий» та не допустити його прориву у напрямку стик до-
ріг, вис. «Інженерна». Прошу подавити противника у гаю
«Рідкому» та заборонити контратаку противника з лісу «Со-
сновий».
У відповідності з прийнятим рішенням командир роти по-
ставив такі завдання:
«Райдуга, я Ротор-49, по вертольотах, зосередженим —
вогонь, я Ротор-49, прийом».
Командиру мінбатр подавити живу силу і вогневі засоби
на рубежі кущі, гай «Рідкий».
«Овал-22 (2 мв), я Ротор-49, знищити відступаючого про-
тивника та оволодіти рубежем саірай, окреме дерево та бути у
ЗОЇ
готовності до відбиття контратаки противника, я Ротор-49,
прийом».
«Соспа-12 (птв), я Ротор-49, знищити танк у гаю «Рід-
кий», я Ротор-49, прийом».
«Вартівник-22 (2 мвід, 2 мв) я Ротор-49, виявити напря-
мок висування противника та рубежі розгортання у взводні
колони, я Ротор-49, прийом»/
«Овал-11 (1 мв), Овал-33 (3 мв), я Ротор-49, у взаємодії
з 1 тв 1 тр знищити противника у гаю «Рідкий», і оволодіти
рубежем окр. дерево, -півн. узлісся гаю «Рідкий, і не допусти-
ти прориву танків у напрямку стику шляхів, вис. «Інженер-
на», прийом».
4. Ведення наступу на противника, який обороняється з ходу
Сутність наступу з ходу полягає в тому, що підготовка
бою здійснюється в період, коли підрозділи знаходяться по-
за зіткненням з противником, а висування, розгортання та
перехід в атаку здійснюється безупинно, з ходу. Цей спосіб
наступу має не тільки ряд переваг, але й недоліки: зростає
фізична напруга особового складу; підвищується витрата
пального та інших матеріальних засобів у зв’язку з вису-
ненням до переднього краю оборони противника. Існує ймо-
вірність того, що під час висування доведеться долати (об-
ходити) райони зруйнувань, мінні поля, встановлені засоба-
ми дистанційного мінування, а також зони радіоактивного,
хімічного зараження, вогнища пожеж і райони затоплень.
Противник може завдати ядерних і вогневих ударів, особ-
ливо високоточними бойовими комплектами, по підрозділах
у період висування. Щоб послабити ці його удари, здійсню-
ється надійне вогневе забезпечення силами та засобами
старшого командира.
Перехід у наступ з ходу, як правило, здійснюється з ви-
хідного району, який призначається батальйону на площі
до .10 кв. км. Розміщується батальйон в ньому, як правило,
ротами з засобами підсилення. Рота розташовується в рай-
оні вздовж маршруту висування в укриттях, використовуючи
захисні та маскуючі властивості місцевості.
Віддалення вихідного району від переднього краю оборо-
ни противника має виключати (запобігати) поразку підроз-
ділів в ньому вогнем артилерії та забезпечувати потайність
від наземних засобів радіолокаційної розвідки. При цьому
для висування до переднього краю оборони противника має
витрачатися за можливістю мінімальний час. Для особового
302
складу, озброєння та військової техніки влаштовуються ук-
риття, за необхідністю район готується для ведення оборони.
В ньому організується охорона, протиповітряна оборона,
маскування, захист від зброї масового ураження та високо1
точної зброї. Протитанковий та гранатометник взводи розта-
шовуються за механізованими ротами першого ешелону чи
разом за ними. Зенітний підрозділ — на вогневих позиціях у
готовності до ведення вогню но повітряних цілях.
Для організованого висування, розгортання та забезпе-
чення організованого переходу в атаку роті (батальйону),
як правило, призначаються маршрут висування, вихідний
пункт (рубіж) розгортання у взводні (ротні) колони,
рубіж переходу в атаку та рубіж безпечної відда-
леності (схема 26). Під час атаки механізованої роти (ба-
тальйону) в пішому порядку, крім того, визначається і ру-
біж спішування.
Для механізованих підрозділів на автомобілях за.необ-
хідністю призначаються місця посаду їхнього особового
складу десантом па танки.
Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного
початку висування роти (батальйону) з вихідного району.
Віддалепність його від вихідного району має забезпечувати
простягнення колони батальйону з засобами підсилення та
початок руху з заданою швидкістю. Ця відалленість може
бути 5—10 км.
Маршрут призначається для. руху колон підрозділів до
першого рубежу розгортання. В подальшому висування буде
здійснюватися па колонних шляхах.
Пункт (рубіж) розгортання .в ротні колоші призначається
для початку розгортання батальйону в ротні колони. Від-
далення його від переднього краю оборони противника має
забезпечити неуражуваність танків, БМП (БТР) вогнем
ПТКР, танків та гармат противіииіка, які виділяються для
стрільби прямою наводкою, і може бути у межах 4—6 км.
Пункт (рубіж) розгортання у взводні колони признача-
ється за можливістю за складинами місцевості в 2—3 км
від переднього краю оборони противника. З виходом танків,
БМП па цей рубіж має .виключатися їх ураження вогнем
ПТКР ближньої дії, гармат БМП та іншої зброї піхоти.
Рубіж переходу в атаку вибирається таким чином, щоб
висування до нього рот першого ешелону здійснювалося
потайки, його віддаленність може бути до 600 м, а інколи і
більше.
303
Рубіж спішування механізованих підрозділів признача-
ється якомога ближче до. переднього краю оборони против-
ника, як правило, в місцях, укритих від вогню його кулеме-
тів і протитанкових засобів ближнього бою. З досвіду нав-
чань його віддаленність від переднього краю оборони про-
тивника складало 300—400 м. Це дозволяє зберегти сили ме-
ханізованих підрозділів для кидка в атаку і в цей же час
забезпечує їхнє безпечне віддаленність від розривів снаря-
дів своєї артилерії в момент спішування.
Під час наступу з ходу висування роти (батальйону) з
вихідного району до рубежа переходу в атаку починається
в призначений час чи за цомандою (сигналом) старшого ко-
мандира (начальника) і здійснюється з максимальною
швидкістю.
Рота (батальйон) починають висування в похідному по-
рядку, який має забезпечити швидке розгортання у перед-
бойовнй порядок. З цією метою роти в колоні батальйону
прямують з засобами підсилення, а придана механізованому
батальйону танкова рота — на чолі колони. З рубіжа (пунк-
ту) розгортання в ротні колони вони виходять на свої на-
прямки.
Танки, придані механізованій роті, прямують на чолі ко-
лони, за ними — механізовані взводи відповідно до їхніх
місць у бойовому порядку. Командир роти знаходиться на
чолі колони.
Механізовані підрозділи, які висуваються на автомобілях,
і танкові підрозділи з виходом до місця посаду десанту на
танки зупиняються, і мотострільці швидко пересаджуються"
на танки. Після цього танки з десантом продовжують вису-
вання до рубежу переходу в атаку, а автомобілі механізова-
них рот зосереджуються в призначених місцях збору.
Безпосереднє прикриття підрозділів роти (батальйону)
від ударів з повітря під час висування на рубіж переходу в
атаку і в ході бою здійснюється зенітними підрозділами
брігадн (полку), а також зенітними засобами механізованих
і танкових підрозділів. Зенітні підрозділи, як правило, роз-
поділяються по колоні батальйону.
Розвідувальний взвод, якщо він заздалегідь не був вису-
нутий для розвідки противника на передньому краї, висува-:
ється попереду колони батальйону і веде розвідування марш-
руту висування. З виходом на передній край своїх військ
взвод розвідує противника в готовності до ведення розвіду-
вання в ході наступу.
304
Гранатометний та протитанковий підрозділи, якщо вони не
залучаються до знищення противника в період вогневої підго-
товки атаки, і Д'рупий ешелон (резерв) батальйону до рубе-
жу розгортання в ротні колони висуваються за ротами пер-
шого ешелону.
Придана артилерія та мінометна (артилерійська) бата-
рея, які залучаються до участі у вогневій підготовці атаки,
гармати та танки, виділені для стрільби прямою наводкою,
протитанкові керовані ракетні комплекси, а також гранато-
мети висуваються і займають підготовлені вогневі позиції,
як правило, у ніч перед наступом, а колій це неможливо —
з початком артилерійської підготовки атаки. Танки, призна-
чені для оснащення танковими мінними тралами, виводять-
ся в указані їм місця в порядку, встановленому командиром
бригади (полку).
Підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону
висуваються за другим ешелоном (резервом).
Машини з провіантом і похідні кухні іноді можуть пря-
мувати і в складі тилу бригади (полку).
При підході батальйону до рубежу розгортання в бата-
льйонні колони, як правило, починається рогнева підготовка
атаки. З початком вогневої підготовки сапери вибуховим
способом пророблюють проходи в загородженнях против-
ника.
З виходом батальйону на рубіж розгортання в ротні ко-
лони батальйону, не втрачаючи управління батальйоном, ви-
сувається на свій командно-спостережний пункт. Поруч з
командно-спостережним пунктом командира батальйону роз-
міщується командно-спостережний пункт командира прида-
ного артилерійського дивізіону.
В тому .випадку, якщо під час висування підрозділів .ба-
тальйону з вихідного району на рубіж переходу в атаку
противник застосовує зброю масового ураження, то зберіг-
шії боєздатність підрозділи швидко виходять з району ура-
ження та продовжують виконувати надане завдання. Заміна
підрозділів, втративших боєздатність, здійснюється за раху-
нок другого ешелону чи резерву.
Мінні поля, встановлені засобами дистанційного мінуван-
ня противника, в період висування долаються по проходах,
пророблених загоном забезпечення старшого командира ч«
групою розгородження батальйону і нештатними групами
розмінування рот.
305
З підходом механізованих і танкових підрозділів до рубе-
жу переходу в атаку вони розгортаються в бойовий порядок
і безупинно продовжують рух в атаку, взаємно підтримуючи
один одного вогнем. З підходом атакуючих підрозділів на
600—800 м до переднього краю оборони противника вони
відкривають вогонь з кулеметів і стрілецької зброї.
З початком виходу танкових і механізованих підрозділів
на рубіж переходу в атаку артилерія та авіація переходять
до вогневої підтримки атаки.
Під час атаки механізованих підрозділів у пішому поряд-
ку бронетранспортери (бойові машини піхоти) з підходом
до рубежу спішування збільшують швидкість і входять у
лінію атакуючих танків. З виходом на цей рубіж особовий
склад механізованих підрозділів за- командою командирів
рот швидко спішується, на ходу розгортається в цеп (роз-
стрільну) та вслід за танками ,по їхніх коліях і по проробле-
них проходах долає мінні поля противника.
Атаку переднього краю оборони противника і розвиток
наступу в глибині рота (батальйон) здійснює також, як і під
час наступу з положення безпосереднього зіткнення з ним.
5. Форсування водних перешкод
Механізована (танкова) рота (батальйон) нерідко виму-
шена наступати на противника, який обороняється з долан-
ням водної перешкоди, тобто форсувати її.
Під водними перешкодами розуміються передусім річки,
які можуть бути вузькими (до 100 м), середніми (від 100 до
250 м), широкими (250—260 м) та великими (більше 600 м),
а також капали, водосховища та озера.
Форсуванням називається долання наступаючими підроз-
ділами водної перешкоди, протилежний берег якої обороня-
ється противником. Форсування водних перешкод здійсню-
ється, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешко-
ди з ходу не вдалося чи якщо цього вимагають умови обста-
новки, воно здійснюється з розгортанням головних сил бри-
гади (полку) біля водної перешкоди після додаткової підго-
товки в короткі .терміни.
У всіх випадках форсування водних перешкод вимагає
ретельної підготовки та вживання заходів з метою недопу-
щення скупчення особового складу і техніки на переправах,
а також суворого дотримання заходів безпеки.
Рота (батальйон) форсує водну перешкоду у складі го-
ловних сил батальйону (бригади, полку) ти самостійно. Са-
306
мостійно рота форсує водну перешкоду, діючи в головній
похідній заставі чи в розвідці, а батальйон — у передовому,
рейдовому загонах чи авангарді.
Під час форсування водної перешкоди з ходу роті при-
значається переправа (основна і запасна), а батальйону —
ділянка форсування. Якщо форсування здійснюється з роз-
гортанням головних сил бригади (полку) біля водної пере-
шкоди, то роті, крім того, вказується вихідне положення, а
батальйону — вихідний район для форсування безпосеред-
ньо біля водної перешкоди чи на віддаленні, вказаному ко-
мандиром.
На ділянці форсування можуть організовуватися пере-
прави (схема 27): десантні — на гусеничних плаваючій*
транспортерах (ГПТ), поромні — на поромно-мостових ма-
шинах (ПММ) чи гусенично-саморушних поромах (ГСП), пе-
реправи бродом чи під водою, а також мостові. Механізовані
підрозділи водні перешкоди долають, як правило, на броне-
транспортерах (бойових машинах піхоти), танки — на поро-
мах (ПММ, ГСП), бродом чіи під водою, артилерія та колес-
ні машини — на ГПТ.
Для організованого форсування водрої перешкоди роті
(батальйону) призначаються вихідний рубіж для форсуван-
ня в 1—2 км, а під час зайняття вихідного району біля вод-
ної перешкоди — в 100—300 м від урізу води; район посад-
ки (навантаження) на переправочно-десантні засоби та рай-
он герметизації танків в укритих місцях на віддаленні 5—
6 км від водної перешкоди, а під час зайняття вихідного
району для формування безпосередньо біля водної перешко-
ди — і ближче.
Для підтримки встановленого порядку на ділянці форсу-
вання батальйону на переправах призначаються коменданти
з числа командирів підрозділів інженерних військ, а на пе-
реправі танків під водою, бродом і підрозділів на плаваю-
чих бойових машинах — з числа офіцерів підрозділів, що
переправляються.
Ширина фронту наступу, зміст і глибина бойових зав-
дань роти (батальйону), діючої у складі головних сил, фак-
тично визначаються так, як під час наступу на противника,
який обороняється, без форсування водних перешкод.
Механізований батальйон, діючий як передовий, рейдо-
вий загін чи авангард, крім звичайних засобів підсилення,
може отримати взводи ПММ чи ГСП і взводу ГВТ, а танко-
вий батальйон — однн-два взводи ПММ чи ГОП і взвод
307
ГПТ. Під час лій роти (батальйону) в складі головних сил
переправи обладнуються за планом старшого командира.
Командир ротн, діючої в головній похідній заставі, чи ко-
мандир батальйону, виділеного в передовий, рейдовий заго-
ни (авагард), повинен заздалегідь організувати розвідуван-
ня водної перешкоди, прийняти рішення на карті, надати
завдання підрозділам і вирішити питання взаємодії під час
підходу до водної перешкоди.
Для розвідування водної перешкоди до намічених місць
переправ надсилаються розвідуванний (бойовий розвідуваль-
ний) дозор чи дозорне відділення (танки). Вони виявляють
зайнятість противником протилежного берега, наявність і
стан мостових переправ і бродів, найбільш придатні місця
для обладнання десантних, поромних переправ та переправ
танків бродом і під водою. При відсутності противника роз-
відувальний (бойовий розвідувальний) дозор (дозорне відді-
лення, танк) самостійно переправляється на протилежний бе-
рег. На підставі даних розвідки, дій передових підрозділів ко-
мандир роти (батальйону) уточнює прийняте на карті рі-
шення, в тому числі місця переправ і порядок використання
приданих переправних засобів.
У рішенні командир роти (батальйону) визначає: напря-
мок, зосередження основних зусиль; способи розгрому про-
тивника (якого противника, де, В ЯКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ і як
розгромити) на підступах до водної перешкоди та на проти-
лежному березі з указанням порядку його ураження вогнем
танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), інших
штатних і доданих засобів, заходів для омани; місця та види
основних і запасних переправ, розподіл переправних засобів;
маршрути і порядок висування до водної перешкоди; поря-
док підготовки озброєння і техніки, а також послідовність
переправи підрозділів; бойові завдання підрозділам; основні
питання взаємодії; організацію управління.
Під час формування водної перешкоди з ходу бойові
завдання підрозділам надаються бойовими розпорядження-
ми та доводяться в основному по радіо. При цьому в першу
чергу завдання надаються тим підрозділам, яким потрібно
більше часу для підготовки та які раніше іншіих повинні їх
виконувати (діяти на противника). Якщо форсування здій-
снюється з розгортанням головних сил бригади (полку) бі-
ля водної перешкоди, завдання доводяться до підрозділів, як
правило, усним бойовим наказом.
308
Під час постановки завдання на наступ з форсуванням
водної перешкоди командир роти (батальйону) в бойовому
наказі додатково вказує:
—	взводам (ротам) — завдання при підході до водної
перешкоди, під час форсування і на протилежному березі;
місця основних і запасших переправ; район герметизації
танків; місця посадки особового складу та навантаження оз-
броєння техніки на саморушні переправно-десантні засоби;
вихідний рубіж для форсування і час його проходження;
—	вогневим засобам — завдання для підтримки підрозді-
лів під час форсування водної перешкоди та бою на проти-
лежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до
відкриття вогню та порядок переправи;
—	зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття під-
розділів від ударів повітряного противника під час виходу
до водної перешкоди, в ході форсування, під час бою на про-
тилежному березі, а також стартові (вогневі) позиції, час
готовності до відкриття вогню та порядок переправи;
—	приданим підрозділам інженерних військ — завдання
з інженерного розвідування місць переправ, обладнання та
утриманця переправ підготовки шляхів висування до неї, а
також місця переправно-десантних засобів під час висуван-
ня до водної перешкоди.
До водної перешкоди рота (батальйон) висувається з
максимальною швидкістю в готовності до форсування її з
ходу.
Підготовка плаваючих бойових маинип до форсування
проводиться перед виходом до водної перешкоди. При цьому
особлива увага звертається на щільність закриття люків,
бійниць, дверей, а також на справність водовідкачующих
насосів, наявність і щільність закриття водозливних пробок.
Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає ряту-
вальні жилети.
Підготовка танків для переправи під водою здійснюється
у вихідному районі для форсування і завершується в районі
герметизації танків.
Рота (батальйон), діюча в головній похідній заставі
(авангарді), знищує противника, який прикриває підступи
До водної перешкоди, захоплює переправи (мости, броди) і
гадається на протилежний берег. Якщо переправи відсутні
чи підірвані противником, то рота (батальйон) форсує водну
перешкоду з ходу і розвиває наступ на протилежному березі.
Якщо форсувати водну перешкоду з ходу не вдалося, голов-
309
на похідна застава (авангард) закріплюється на захоплено-
му рубежі, вогнем усіх засобів придушує противника на
протилежному березі та забезпечує її форсування головни-
ми силами.
Батальйон, діючий в передовому загоні, не втручається в
бій з противником, а на максимальній швидкості висувається
до водної перешкоди і, використовуючий успіх головної по-
хідної застави, долає водну перешкоду, оволодіває вказаним
рубежем та утримує її до підходу головних сил.
Якщо батальйон діє в рейдовому загоні, то він, як прави-
ло, долає водну перешкоду на шляху 'висуваїпня до вказано-
го об’єкту по захоплених головною похідною заставою мо-
стах, бродах, на плаваючих бойових машинах і переправно-
десантних засобах.
Артилерія, частина танків, ПТКР і гранатомети з вихо-
дом до водної перешкоди займають вогневі позиції, уража-
ють противника та підтримують форсування і бій підрозділів
на протилежному березі.
Механізовані підрозділи, використовуючи результати вог-
ню, під прикриттям аєрозолей (димів) на плаваючих бойо-
вих машинах долають водну перешкоду, знищують противни-
ка своїм вогнем на плаву, завершують його розгром на про-
тилежному березі і розвивають наступ у глибину.
Початком форсування («Ч») вважається момент відплит-
тя підрозділів першого ешелону від свого берега, а закін-
ченням — вихід на протилежний берег усіх сил і засобів ро-
ти (батальйону).
Підрозділи, які не мають штатних плаваючих засобів і
переправляються на протилежний берег водної перешкоди на
саморушних переправно-десантних засобах першим рей-
сом, посадку особового окладу (навантаження бойової тех-
ніки ) здійснюють в укритих місцях.
Особовий склад (бойова техніка) наступних рейсів здій-
снює посадку (навантаження) на переправні засоби на вод-
ній перешкоді біля свого берега.
Танкові підрозділи під час форсування водної перешкоди
використовують броди, мости, пороми чи переправляються
під водою. Розрахунки показують і досвід навчань підтверд-
жує, що водну перешкоду завширшки 250—300 м можуть ус-
пішно подолати: танкова рота — на одній переправі ГСП
(ПММ) за 50—60 хв., а під водою чи бродом — за 8—10 хв.,
танковий батальйон — на двох переправах ГСП (ПММ) та
одній переправі ГПТ — за 80—90 хв., а на одній переправі
310
під водою чи бродом танки переправляються за 20—25 хв.
Переправа танків під водою, як правило, здійснюється
після оволодіння механізованими підрозділами протилеж-
ним берегом і ретельного розвідування водної перешкоди.
Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко
виходять на свої напрямки і виконують поставлені завдання.
Придані батальйону артилерійський та зенітний підроз-
діли, а також мінометна (артилерійська) батарея, протитан-
ковий і гранатометнпй підрозділи, як яравнло, переправля-
ються .на плаваючих машинах і переправно-десантних засобах
з таким розрахунком, щоб забезпечувалася безперервність
підтримки та прикриття наступу батальйону на протилежно-
му березіі. Оскільки противник буде намагатися контратаку-
вати механізовані підрозділи, в першу чергу за ними пере-
правляються протитанкові засоби, танки та саморушна арти-
лерія.
Підрозділи інженерних військ ведуть інженерну розвідку
водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують пе-
реправи та шляхи підходу до них, пробивають проходи в
інженерних загородженнях на берегах та у воді, організову-
ють і несуть комендантську службу на обладнаних ними пе-
реправах.	І
Підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону,
а також автомобілі механізованих підрозділів переправля-
ються на переправно-десантних засобах, поромах і по мостах
за артилерійськими та зенітними підрозділами.
Переправлення поранених і хворих на свій берег здій-
снюється переправно-десантними засобами, які повертають-
ся після висаджування підрозділів, а за необхідністю і спе-
ціально виділеними для цього переправними засобами.
Батальйон, діючий у складі головних сил бригади (пол-
ку), використовуючи успіх передового загону (авангарду) і
тактичного повітряного десанту, по захоплених ними пере-
правах чи на переправно-десантних засобах (механізовані
підрозділи, крім того, на бронетранспортерах, бойових ма-
шинах піхоти, а танки — під водою) безупинно у міру під-
ходу до водної перешкоди форсує її, з ходу атакує против-
ника, розширює плацдарм, стрімко розвиває наступ у гли-
бині та у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку)
знищує противника.
Батальйон, виконуючий бойове завдання на ділянці, де
передовий загін (авангард) не діє, форсує водну перешкоду
3 ходу, як правило, після вогневої підготовки форсування та
311
атаки при підтримці вогню танків та інших засобів, виділе-
них для стрільби прямою наводкою зі свого берега.
В умовах, коли форсування водної перешкоди здійснюєть-
ся з розгортанням головних сил безпосередньо біля водної
перешкоди, рота (батальйон), діюча у складі першого еше-
лону батальйону (бригади, полку), посадку на бронетранс-
портери (бойові машини піхоти), на саморушні переправно-
десантні засоби проводить в укритих місцях і висувається др
водної перешкоди під час вогневої підготовки форсування та
атаки. Сигнал про початок висування подає командир бата-
льйону, виходячи з .часу початку форсування («Ч») та часу,
необхідного для подолання відстані від місця посадки до
урізу води. Підрозділи першого рейсу стрімко висуваються
до водної перешкоди і у вставлений час при підтримці
вогню артилерії та інших вогневих засобів форсують її та
безупинно розвивають наступ в глибину оборони против-
ника.
Підрозділи другого ешелону батальйону ( резерву) дола-
ють водну перешкоду за підрозділами першого ешелону в го-
товності до вводу в бій.
Контратаки переважаючих сил противника рота (бата-
льйон) відбиває, як правило, всіма силами при підтримці
вогню артилерії та інших вогневих'засобів.
Управління ротою в ході форсування здійснюється, як
правило, по радіо, з командно-спостережного пункту, який,
як правило, розміщується біля урізу води і переміщується на
протилежний берег за першим рейсом підрозділів. КСП ба-
тальйону розташовується в 100—200 м від берега річюи, по-
близу від нього знаходяться КСП приданої танкової (меха-
нізованої) роти підтримуючого артилерійського дивізіону.
Переправляється командир батальйону на протилежний бе-
рег за підрозділами першого ешелону.
6.	Батальйон в морському десанті
Під час наступу військ вздовж морського узбережжя в
тнл противника може висаджуватися морський десант силою,,
як правило, не меншою .від батальйону. Метою такого висад-
ження є захват та утримання до підходу своїх військ важли-
вих прибережних об’єктів (ділянок), порушення комунікацій
противника, запобігання підходу його резервів і відступу ча-
стин уздовж узбережжя.
Під час висадження десанту для захоплення острова чИ>
протилежного берега морської протоки батальйон може діяти
312
в передовому загоні чи у складі головних сил десанту. Метою
дій загону е забезпечення висадження головних сил десанту
на узбережжя, а батальйону, діючого в їхньому складі,—
знищення противника і захоплення плацдарму.
Як правило, десант перехід морем здійснює вночі та в ін-
ших умовах обмеженої видності. Батальйону, який діє в
морському десанті, призначається для посадки район очіку-
вання та основний і запасний пункти посадки (навантажен-
ня), а для висадження — основні пункти висадження (ви-
вантаження) до 2 км завширшки.
Батальйону указується бойове завдання, яке, як правило,
поділяється на найближче і подальше завдання. Змістом
найближчого завдання може, бути знищення противника в
пункті висадження та оволодіння прибережним об’єктом, а
подальшого — утримання захопленого об’єкту до підходу
військ, які наступають увздовж морського узбережжя. Під
час дії в складі головних сил десанту зміст завдань баталь-
йону в основному такий самий, як і під час наступу на про-
тивника, що обороняється.
Завданням батальйону, який діє як передовий загін, як
правило, є захоплення пункту висадження на глибину, що
забезпечує висадження головних сил десанту.
Командир батальйону, отримавши завдання щодо дії в
морському десанті, з’ясовує завдання морського десанту і
свого батальйону, а також порядок забезпечення відсаджен-
ня; оцінює характер протидесантної оборони противника та
місцевість в районі пункту висадження і наступних дій бата-
льйону, систему його загороджень у воді та на березі; уточ-
нює місце, порядок посадки (навантаження) батальйону,
способи ведення бою за пункт висадження і черговість ви-
садження, вивчає умови під час переходу морем та в пункті
висадження.
На підставі з’ясування завдання оцінки обстановки та
проведених розрахунків командир батальйону приймає рі-
шення, в якому, крім питань, передбачених під час організа-
ції наступу, <віін визначає завдання підрозділам щодо зни-
щення противника в пункті висадження і в указаному райо-
ні на березі, розподіл штатних підрозділів і засобів підси-
лення з десантно-транспортних засобів і черговість їхньої
посадки (навантаження) та висадження (вивантаження).
Завдання підрозділам надаються, як правило, бойовим
наказом, в якому указується:
— ротам — засоби підсилення, завдання щодо знищення
313
противника <в пункті висадження та під час наступних дій,
місця висадження, десантно-транспортні засоби для перехо-
ду морем, черговість посадки (навантаження) та висаджен-
ня (вивантаження);
— підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам —
завдання щодо підтримки бою на березі, місця на десантно-
транспортних засобах, черговість посадки (навантаження) і
висадження (вивантаження);
— зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття ба-
тальйону від ударів повітряного противника під час переходу
морем і після висадження, місця на десантно-транспортних
засобах і черговість посадки (навантаження) та висадження
(вивантаження).
Під час організації взаємодії командир батальйону до-
датково узгоджує дії підрозділів щодо захоплення пункту
висадження, під час висадження і подолання протидесант-
них загороджень з вогнем корабельної артилерії, ударами
авіації та діями повітряного десанту, якщо він .вживається.
Взаємодія організується по карті та на макеті місцево-
сті, а безпосередньо на місцевості відпрацьовується поря-
док висування та посадки (навантаження) на десантно-
транспортні засоби.
В підрозділах створюються підвищені запаси матеріаль-
них засобів. Медичний пункт батальйону може підсилювати-
ся медичним персоналом і засобами медичної допомоги.
Перед посадкою (навантаженням) підрозділи батальйо-
ну розташовуються в районі очікування і завершують підго-
товку до десантування.
Підрозділи батальйону з засобами підсилення з району
очікування висуваються до пункту посадки (навантаження),
як правило, ротними колонами у порядку, протилежному
висадженню, тобто з урахуванням забезпечення найшвидшого
їх висадження (вивантаження) та ведення бою на березі.
Попереду, як правило, прямують тилові підрозділи, потім
підрозділи резерву другого ешелону, штаб, підрозділи пер-
шого ешелону. Посадка особового складу здійснюється піс-
ля навантаження бойової техніки та запасів матеріальних
засобів.
Під час дій в передовому загоні командир батальйону з під-
ходом десантно-транспортних засобів до пункту висадження
уточнює підрозділам місця та порядок висадження і завдан-
ня на березі, а також завдання вогневим засобом щодо при-
душення протидесантної оборони. Підрозділи та бойова тех-
314
піка готуються до висадження, вогневі засоби приводяться у
готовність для придушення оборони противника.
Батальйон, як правило, висаджується одним ешелоном,
у перших хвилях якого йдуть плаваючі танки і бронетранс-
портери (бойові машини піхоти) з механізованими підроз-
ділами. В цьому випадку за ними до пункту висадження
підходять десантні кораблі з підрозділами, які внсажуються
на берег (чи у воду, якщо глибина не перевищує 1 м).
Від батальйону може виділятися десантно-штурмова гру-
па у складі до підсиленої роти. Десантно-штурмова група,
використовуючи удари авіації та вогонь корабельної артиле-
рії, висаджується на берег, атакує противника в пункті ви-
садження та оволодіває рубежем який забезпечує висад-
ження, розгортання і атаку підрозділів батальйону.
Підрозділи батальйону, які висадилися на берег, з ходу
розгортаються в бойовий порядок, атакують противника та
захоплюють пункт висадження на глибину, що забезпечує
висадження головних сил десанту. В подальшому батальйон
продовжує бій за розширення плацдарму.
Батальйон, який знаходиться у складі головних сил де-
санту, висаджується на берег, використовуючи успіх передо-
вого загону. Якщо перехід морем батал'ьйон здійснював на
транспортних засобах, то з підходом до берегу він, як пра-
вило, здійснює перевантаження підрозділів на висадівні засо-
би. Підрозділи батальйону, що висадилися, з ходу розгорта-
ються у бойовий порядок, використовуючи успіх передового
загону, розвивають наступ у глибину.
Підрозділи, які наступають у напрямку району дій повіт-
ряного десанту, стрімко виходять на з’єднання з ним і про-
довжують виконувати бойове завдання разом.
Після захоплення ділянки місцевості на березі частина
сил підрозділів забезпечення висадження може призначатися
для вогневої підтримки атаки та вогневого супроводження
Дій батальйону, евакуації поранених, підвозу матеріальних
засобів і прикриття батальйону від ударів противника з
моря.
7.	Наступ вночі
Одним з принципів наступу є його безперервність. Для
Досягнення цього принципу найважливіше значення має бе-
зупинне ведення бою як вдень, так і вночі. Це дозволяє утри-
мувати ініціативу, нав’язувати свою волю противнику, пору-
шити його задуми і в результаті досягти рішучої перемоги,
315
іноді меншими силами. Виходячи з цього, наступ вночі може
розпочинатися з прориву оборони противника чи бути розвит-
ком денних бойових дій. Ніч сприяє досягненню скритого ма-
невру, досягненню раптовості та зменшенню втрат від вогню
противника, захопленню ініціативи та розгрому противника,
який обороняється, в більш короткі термінів.
Разом з тим, під час ведення бойових дій вночі утрудню-
ється орієнтування на місцевості та розпізнавання цілей
(об’єктів), дотримування зада.ного напрямку і стеження за.
полем бою, підтримка взаємодії та управління підрозділами,
ускладнюється подолання загороджень і перешкод. Утрудню-
ється водіння бойових і транспортних машин, здійснення ма-
невру, виявлення перешкод і загороджень, підвищується
стомленість особового складу. Вночі виникає небезпеки
втрати підрозділами напрямку наступу, помітно знижується
ефективність вогню всіх .видів. Частіше, ніж вдень, підрозді-
ли можуть опинятися в неясній (незрозумілій) обстановці
та наражатися на різні несподіваності. Навіть під час за-
стосування засобів, приладів нічного бачення для виконання
вогневих завдань може бути потрібним в 1,3—1,5 раза біль-
ше часу і більше витрачення снарядів всіма вогневими засо-
бами. Вночі рі-зко збільшується уражальна дія світлового ви-
промінювання ядерного вибуху.
Тому для успішного ведення наступу віючі від особового
складу підрозділів вимагається високий моральний дух, він-,
ськова виучка (вміння), натренованість, всебічна підготова*
ність, підготовка озброєння і техніки, що підтверджується
досвідом війни та навчань.
Погана впдність чи цілковита її відсутність є головним
чинником, який справляє негативний вилив на ведення на-
ступу вночі. Щоб створити сприятливі умови для такого бою,
застосовуються засоби штучного освітлення та прилади ніч-
ного бачення.
Для штучного освітлення використовуються освітлювальні
(світні) бомби, світні снаряди, міни, освітлювальні набої,
прожектори та світлосигнальні засоби (сигнальні патрони та
мі'наї з кольоровими вогнями, трасерні кулі і снаряди, кольо-
рові орієнтувально-сигнальні бомби (гарматні), комплект#
сигнальних вогнів, світлофори та світлові показники (інди-
катори (схема 28).
За допомогою освітлювальних снарядів (мін) освітлюють-
с> місцевість та об’єкти, осліплюються спостережні пункти
та обслуга вогневих засобів, коригується вогонь артилерії,
Зів
ставляться створи (орієнтири), освітлювальні бомби слу-
жать для освітлення великих ділянок місцевості та великих
об’єктів противника. Прожектори використовуються для ос-
вітлення місцевості та об’єктів, осліплення противника, орі-
єнтування своїх військ, для боротьби з прожекторами та
приладами нічного бачення противника.
Освітлювальні (реактивні) набої призначаються для ос-
вітлення місцевості та цілей противника безпосередньо перед
боновими порядками своїх підрозділів. Світлосигнальні за-
соби застосовуються для орієнтування на місцевості, здійс-
нення цілевказання, викликання, переносу та припинення
вогню .подавання (дублювання) сигналів (команд), розпі-
знавання та позначення своїх підрозділів тощо. За їхньою
допомогою значно полегшується управління підрозділами і
підтримка безперервної взаємодії між ними.
Орієнтування може здійснюватися постановою світлових
орієнтирів (створїв), освітленням розмежувальних ліній між
батальйонами, позначенням маршрутів руху (колонах шля-
хів), меж, проходів, переправ, посадочних майданчиків тощо.
За допомогою приладів нічного бачення здійснюється сте-
ження, розвідування противника, управління курсом і швид-
кістю руху танків, БАІП (БТР), а також вони використову-
ються для ведення вогню з стрілецької зброї та артилерій-
ських систем.
Перехід до інаступу вночі на противника, який обороня-
ється, може здійснюватися як з положення безпосереднього
зіткнення з противником, так і з ходу. До того ж .наступ мо-
же розпочинатися на початку ночі, в середині та незадовго
До світанку. Перехід у наступ на початку ночі дозволяє ви-
користовувати більше часу для розгрому противника, а дру-
га половина ночі чи час перед світанням вигідні тому, що
Щільність противника в цеп період, як правило, знижується.
Коли наступ вночі є продовженням денних дій, атака по-
зіщій та рубежів противника проводиться, яка правило, з
ходу.
Для проведення наступу вночі найбільш сприятливою є
чиста (відкрита) місцевість з ясновидцями в темряві орієн-
тирами (шосе, 'польові дороги, узлісся; струмки, просіки та
ІН-).
Успіх нічного бою залеж'иггь від ретельної його організа-
ції, завчасного проведення рекогносцировки (розвідування),
Скрнтості підготовки та ступеню натренованості особового
317
складу під час дій вночі, а також від умілого використання
приладів нічного бачення та засобів освітлення.
Прорив оіборонн противника вночі, як правило, здійсню-
ється з положення безпосереднього зіткнення з ним. Ротаа
прориває оборону, як правило, у складі батальйону, а бата-"
льнон — у складі бригади (полку).
Роті (батальйону) під час'наступу вночі призначається та-
ке ж за глибиною бойове завдання, як і під час наступу вдень.
Батальйону додатково може вказуватися рубіж, яким він
має оволодіти до світання.
Бойовий порядок батальйону, як правило, будується у
два ешелони. В перший ешелон виділяється така кількість
сил та засобів, яка може забезпечити виконання поставлено-
го на ніч бойового завдання без введення в бій другого еше-
лону (резерву). Бойовий порядок роти (батальйону) має бу-
дуватися з таким розрахунком, щоб забезпечити завдання
сильного первинного удару по противнику та більшу само-
стійність наступальних підрозділів. Механізована рота, як
правило, підсилюється танками, артилерійськими та саперни-
ми підрозділами, а танкова рота — механізованими та са-
перними підрозділами.
Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час
доби. В роботі командира роти (батальйону) з організації
наступу' вночі є ряд особливостей. Крім звичайних питань^
командир визначає: видні вночі орієнтири, “азимут напрямку
наступу та напрямний взвод (роту); завдання щодо знищен-
ня та придушення приладів нічного бачення, радіолокацій-
них засобів і засобів світлового забезпечення противника;
порядок позначення свого місцезнаходження, застосування
приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв,
освітлення місцевості та способи позначення проходів у за-
городженнях; заходи щодо захисту особового складу від
світлового випромінювання ядерного вибуху; порядок забез-
печення підрозділів освітлювальними та сигнальними засо-
бами, трасерними. снарядами та набоями з трасерними ку-
лями.
Рекогносцировка (розвідування) проводиться у світлу по-
ру доби з наступним уточненням необхідних питань вночі.
Під час організації взаємодії, крім звичайних питань,
командир роти (батальйону) узгоджує порядок застосування
освітлювальних засобів за планом старшого начальника і ви-
ділених у його розпорядження щодо меж і часу з діями під-
розділів. Крім того, він указує порядок позначення проходів
318	'
у загородженнях та шляхів висування до них; сигнали вза-
ємного розпізнавання, цілевказівки та взаємодії, а також
порядок позначення рубежів, досягнутих підрозділами.
Після завершення всієї роботи з організації наступу з
наступом темряви командир роти (батальйону) прово-
дить повторну рекогносцировку. Вивчає з командирами під-
розділів загальний вид місцевості — напрямку наступу в
нічних умовах; місцеві речі та1 характерні форми рельєфу,
видні у темряві, які можна використати як орієнтири, уточ-
нює орієнтира, напрямок наступу напрямного взводу (роти),
завдання іншим підрозділам щодо місцевих речей, напрямок
руху їх в атаку, місця проходів у загородженнях, способи їх
позначення та порядок подолання.
У підрозділах в цей період проводиться підготовка до
нічних дій. Особлива увага приділяється перевірці технічно-
го стану приладів нічного бачення, внутрішнього та зовніш-
нього освітлення машин, нанесенню на машини розпізнаваль-
них знаків, поповненню запасів освітлювальних засобів, а та-
кож підготовці азимутників та особовогб'складу постів освіт-
лення.
Наступ вночі розпочинається, як правило, після вогневої
підготовки атаки. Іноді з метою досягнення раптовості на-
ступу може розпочинатися і без вогневої підготовки атаки.
В цьому випадку артилерія розпочинає стріляти з початком
атаки чи за сигналом командира роти (батальйону).
ААеханізована рота (батальйон), як правило, наступає в
пішому порядку в близькій взаємодії з приданими танками.
При цьому танки, бронетранспортери (бойові машини піхо-
ти) діють, як правило, в цепу механізованих підрозділів.
Другий ешелон (резерв) батальйону переміщується ближче
До бойового порядку підрозділів першого ешелону.
Освітлення місцевості та об’єктів перед фронтом наступу
здійснюється освітлювальними авіаційними бомбами, артиле-
рійськими снарядами, мінами та освітлювальними набоями,
а позначення своїх підрозділів — світловими пристроями,
невидними з боку противника, і сигнальними набоями.
Рота (батальйон) переходять до атаки за сигналом ко-
мандира батальйону (бригади) в указаному їй напрямку.
Для додержання напрямку наступу підрозділи артилерії
періодично ставлять світлові орієнтири. З початком атаки ар-
тилерійські та граиатоіметні підрозділи перепідпорядковують-
ся ротам, а протитанкове відділення — механізованим взво-
дам.
319
В ході наступу рота (батальйон) має додержувати точно
вказаного їм напрямку, встановленим порядком позначати
своє положення на досягнутих рубежах, вживати заходів
щодо забезпечення безпеюи під час подолання важкопрохід-
ннх ділянок, вправно використовувати прилади нічного ба-
чення та засоби освітлення місцевості, а для осліплення при-
ладів нічного бачення противника — аерозолі (дими).
Особлива увага має бути приділена веденню розвідуван-
ня та забезпеченню флангів, пошуку поранених та їх еваку-
ації.
Під час наступу в умовах відсутності у противника су-
цільного, безперервного фронту оборони командир роти (ба-
тальйону) зобов’язаний використовувати ніч для охоплення
(оточення) та обходу опорних пунктів противника з метою
атаки їх у темну пору чи на світанку одночасно з різних на-
прямків і тилу.
Другий ешелон батальйону просувається в похідній ко-
лоні в указаному йому напрямку. Він уводиться в бій для
розвитку наступу, як правило, в проміжок між ротами пер-
шого ешелону чи на фланзі 'батальйону. Під час вводу в бій
йому уточнюється бойове завдання та указується азимут на-
прямку наступу.
Командир роти (батальйону) управляє підрозділами, пе-
ресуваючись безпосередньо за напрямним взводом (ротою)„
Під час переходу від нічних дій до денних командир роти
(батальйону) ще до світанку організує додаткове розвіду-
вання з метою виявити підготовку та напрямки контратак
противника, уточнює бойові завдання підрозділам, підтягує
артилерію, підсилює протиповітряну оборону, вживає захо-
дів до забезпечення флангів, закріплення на важливих рубе-
жах. поповнення запасів матеріальних засобів, а також що-
до розосередження підрозділів і приведення їх у ГОТОВНІСТЬ
до відбиття контратак.
До світанку командно-спостережний пункт батальйону,
пітрозділн технічного забезпечення та тилу наближаються до
бойових порядків рот першого ешелону, а поранені та хворі
евакуюються у тил.
Під час переходу від нічних дій до денних організується
розвідування, уточнюються (ставляться) завдання підрозді-
лам, ближче до них переміщується артилерія, вогневі засоби,
підсилюється ППО, забезпечуються фланли, підрозділи по-
повнюються боєприпасами та іншими матеріальними засо-
бами.
320
8.	Наступ у місті
ЛАіста збудовані, як правило, великими цегляними, кам’я-
ними, бетонними будинками (будівлями). Внаслідок цього
наступ у місті має ряд особливостей. Рота (батальйон), яка
діє в напрямку міста, з ходу знищує противника, що оборо-
няється на підступах до нього, вривається в місто та безу-
пинно розвиває наступ в глибину. В тому випадку, коли мі-
сто захопити з ходу не вдалося, організується його штурм.
Умови наступу в місті визначаються в основному щільні-
стю забудови будівлями різних типів і розмірів, наявністю
майданів, парків, підземних комунікацій, плануванням і ши-
риною вулиць і характеризується обмеженістю зон огляду
та обстрілу, складністю маневру та управління підрозділами..
Виходячи з цих умов, наступ роти (батальйону), як правило/
розпадається на окремі відокремлені бої відділень та взво-
дів за будинки та інші споруди та відрізняється особливим
завзяттям і несподіваністю. Рота наступає по одній вулиці
чи усередині кварталу, а батальйон — по одній-дво-м маги-
стральним вулицям з суміжними кварталами на фронті до
1000 м. Успіх наступу досягається при умові близької взає-
модії механізованих (танкових) взводів (рот) з підрозділа-
ми артилерії, протитанковими, зенітними, інженерно-сапер-
ними, хімічними та іншими підрозділами. Для цього танкові
та більша частина артилерійських підрозділів придаються
механізованим відділенням, взводам і ротам.
З досвіду локальних війн і конфліктів у вуличних боях ши-
роке застосування знайдуть вертольоти та вогнеметно запаль-
ні засоби. Найбільш ефективним вогнем, в тому числі і гармат
великого калібру, є вогонь прямою наводкою. Міномети мо-
жуть успішно знищувати противника на подвір’ях за різни-
ми укриттями, всередині кварталів, а артилерія з закритих
позицій уражати його артилерію та резерви.
Під час наступу в місті роті визначається найближче зав-
дання, а батальйону — найближче та подальше завдання.
Найближчим завданням роти є оволодіння будинком (части-
ною великого будинку чи кількома невиліикими будинками)
в опорному пункті противника. Найближчим завданням ба-
тальйону є захоплення опорного пункту чи одного, а іноді
двох-трьох кварталів, подальшим завданням — оволодіння
важливими об’єктами (кварталами) в глибині оборони про-
тивника.
Бойове завдання роті (батальйону) ставиться по об’єк-
321
тах, кварталах і на меншу глибину, ніж иа чистій (відкритій)
місцевості.
Для захоплення підготовлених до оборони веліиких спо-
руд і об’єктів міста створюються штурмові групи та загони.
Механізована рота може складати основу штурмової групи, а
батальйон — штурмового загону, який має в своєму складі
2—3 штурмові групи та резерв. В окремих випадках штурмо-
ва група мох<е бути у складі механізованого взводу.
До складу груп і загонів включаються танки, гармати,
міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранато-
мети, вогнемети, а також підрозділю інженерних і хімічних
військ. Вони забезпечуються висадннми зарядами, аерозоль-
ними (димовими), запальними та сигнальними засобами,
пристроями для штурму будинків та подолання перешкод.
Так, наприклад, у період Великої Вітчизняної війни під час
штурму м. Гдиня (березень 1945 р.) штурмові загони ство-
рювалися силою мотострілецького батальйону, підсиленого
таиковою ротою, батареєю САУ, дивізіоном 76 мм гармат,
батареєю 152 мм гаубиць, взводом М-13, взводом М-31івід
взводу до ротн саперів (КАТУКОВ М. Є. На вістрі голов-
ного удару. М.: Військовидав., 1976, с. 336).
Під час організації наступу в місті командир ротн (бата-
льйону) основну увагу приділяє оцінці характеру оборони і
системіи вогню противника на підступах і в місті, вивчає на
карті (плані, фотознімках) великого масштабу напрямки і
ширину вулиць, підземні комунікації, розташування важли-
вих будинків і споруд, захоплення яких може порушити си-
стему оборони противника та забезпечити успішне виконання
поставленого завдання. На підставі цього він визначає най-
більш важливі райони, об’єкти (будинки), якими треба ово-
лодіти в першу чергу, кількість і склад штурмових груп, спо-
соби вогневого ураження противника з урахуванням особли-
востей конструкції споруд, будівель та інших об’єктів, бойо-
ві завдання підрозділів і бойовий порядок.
Після постановки бойового наказу командир роти (бата-
льйону) організує взаємодію. Командир роти ставить бойові
завдання та організує взаємодію, як правило, на місцевості
на глибину видності. і по карті.
Під час організації взаємодії командир роти (батальйо-
ну) узгоджує: порядок виходу підрозділів до атакованого
об’єкту; дії підрозділів під час атаки (штурму) будинку та
під час бою всередині нього; порядок взаємодії з сусідами та
заходи для заборони підходу резервів противника і провад-
322
ження ним контратак; Забезпечення флангів штурмових груп,
боротьба з диверсійно-розвідувальними групами противника
в тилу підрозділів; способи розпізнавання своїх військ, си-
гнали для позначення свого положення всередині атаковано-
го об’єкту (будинка) та інші питання.
Під час захоплення міста з ходу артилерія та авіація
придушують та знищують противника в опорних пунктах,
одночасно на підступах до нього та на околицях. З виходом
підрозділів до околиці міста артилерія переносить вогонь на
будинки та інші споруди в глибині опорних пунктів і забо-
роняє підхід 'резервів противника до атакованих об’єктів.
Використовуючи проміжки та слабо зайняті ділянки в оборо-
ні противника, а також результати вогневого ураження, рота
(батальйон) з ходу вривається в місто. Наступаючи вздовж
вулиць і по дворах,' підрозділи послідовно оволодівають бу-
динками і кварталами (важливими об’єктами).
Танки і вогнемети, як правило, діють у бойових по-
рядках механізованих підрозділів чи за ними і своїм вогнем
знищують противника в першу чергу в підвалах, нижніх
поверхах будинків та інших укриттях. Бронетранспортери
(БМП), діючи за танками стрибками, ривками від укриття
до укриття, вогнем кулеметів та гармат знищують противни-
ка, який перешкоджає просуванню танків і своїх підрозділів.
Зенітні, а також інші засоби, виділені для боротьби з
повітряним противником, розміщуються на майданах, у
скверах та інших місцях, забезпечуючих можливість веден-
ня 'Вогню, а стрільці — зенітники можуть займати позиції
і на дахах будинків. Для прикриття флангів і відбиття
контратак противника, а також для блокування окремих ук-
ріплених будинків командир роти (батальйону) може виді-
ляти частину підрозділів, а головними силами продовжувати
розвивати наступ.
Штурм міста вимагає більш ретельної підготовки.
Командир штурмової групи (загону) після отримання
завдання щодо штурму вивчає характер оборони противника
в укріплених будинках (спорудах), особливо систему вогню і
можливість вогневого фланкування з сусідніх будинків, най-
більш зручні підступи, наявність загороджень, приймає рі-
шення, віддає бойовий наказ і організує взаємодію. Перед
штурмом здійснюється вогневе ураження об’єктів оборони з
залученням усіх сил і засобів. Під час вогневої підготовки
втаки штурмова група (загін) займають вихідне положення
якомога ближче до об’єкту атаки і в установлений час иере-
323
ходить в атаку. Сили та засоби штурмової групи (загону)
мають діяти особливо злагоджено. Придані танки та гарма-
ти, а також вогнемети знищують противника в атакованих і
сусідніх будинках,’а механізовані підрозділи, використовую-
чи виломи у стінах, підземні комунікації, ходи сполучення,
під’їзди, виступи будинків, висуваються до об'єкту та в уста-
новлений час під прикриттям вогню всіх засобів та аерозоль-
них (димових) заслонів вриваються у будинок. Атака прово-
диться стріїмко з застосуванням ручних гранат по вогневих
точках, живій силі та через вікна усередину будинків.
Механізовані підрозділи, після того як увірвались у бу-
динок, намагаються роз’єднати сили противника і позбавити
його підрозділи можливості сповіщатися між собою та допо-
магати один одному. Діючи сміливо та відважно, штурмові
групи швидко захоплюють сходові клітки, площадки та за-
кріплюються на них, очищуючи від противника прилеглі при-
міщення. Підтримка вогнем танків і артилерії здійснюється
до моменту проникнення механізованих підрозділів у буди-
нок. Бій у великих будинках розпадається на окремі роз’єд-
нані сутички на поверхах.
Підрозділи інженерних військ, які входять до складу
штурмової групи (затону), пробивають проходи в стінах та
міжповерхових перекриттях, а за необхідністю розмінують
захоплені будинки. В цей час артилерійські підрозділи зни-
щують противника у сусідніх будинках і забороняють підхід
його резервів.
Захопивши 'будинок чи квартал, рота (батальйон) про-
довжує бій за інші будинки та квартали і викопує по-
ставлене завдання. Дрібні групи противника і вогнища опо-
ру знищуються резервом (другим ешелоном). Особливо міц-
ні довгочасні вогневі споруди блокуються і висаджуються
разом з гарнізонами, що обороняють їх. Захоплені важливі
будинки та перекриття вулиць закріплюються. Виходи з під-
земних комунікацій охороняються чи руйнуються.
Командир роти (батальйону) управляє боєм, знаходячись
у безпосередній близькості від підрозділів, які атакують най-
більш важливий об’єкт (будинок). Він повинен уважно сте-
жити за обстановкою, розвитком бою та бути у готовості
підтримати вогнем взводи (роти). Основними засобами зв’яз-
ку є радіо та сигнальні засоби.
Підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону,
як правило, розміщуються поза містом чіи на його околиці.
В місто висуваються засоби для евакуації та ремонту озбро-
324
єпня, техніки і транспорту з необхідною кількістю ракет,
боєприпасів та пального, а також батальйонний медичний
пункт. Для пункту поранених створюються групи санітарів-
иосіїв. Пункти технічного спостереження розгортаються на
вулицях якомога ближче до рот першого ешелону, які на-
ступають.
9.	Наступ в горах
(схема 29)
В горах істотний вплив на дії підрозділів справляють:
обмежена ікількість шляхів та трудність пересування поза
шляхами; численість мертвих просторів і скритіих підступів;
можливість утворення гірських обвалів і сніженнх лавин;
трудність проведення інженерних робіт і застосування мінних
тралів, тривалість застою отруйних речовин у межгір’ях
та в (Глибоких полонинах, екрануюча дія гір на роботу радіо
та радіоелектронних станцій і засобів звукової розвідки; різ-
кі зміни погоди протягом доби. Під час знаходження танків,
БМП (БТР) на підйомах, спусках, косогорах і можливості
ведення вогню, особливо по цілях, розташованих вище, знач-
но зменшуються.	1
Нерівності місцевості, стрімкі підйоміи та спуски обмежу-
ють ефективну далекість стрільби. Розрідженість .повітря та
різкі зміни погоди протягом доби утруднюють застосування
озброєння і техніки. Під час пересування машин підвищуєть-
ся витрата пального, а на великих висотах знижується по-
тужність двигунів.
Разом з тим у горах поліпшуються досягнення раптово-
сті, маскування підрозділів, здійснення окритого маневру для
завдання удару у фланг і тил противнику, який обороняєть-
ся. Обхід і охоплення противника в поєднанні з наступом з
фронту є найбільш ефективними діями роти (батальйону) в
горах,.
В залежності від характеру місцевості наступ підрозділи
можуть вести по схилах івнсот, уздовж кряжів, долин (поло-
нин) і шляхів, а також по інших приступних напрямках з
широким застосуванням обхідних загонів. Не зайняті против-
ником ділянки гірської місцевості використовуються для
скпитого (потайного) виходу йому у фланг і тил. Захоплен-
ая командних висот .перевалів та інших важливих об’єктів
забезпечує .вигідні умови для розвитку наступу.
Механізована рота (батальйон) повинна уміло викорпсто-
325
вувати особливості гір і бути готовою до самостійних дій у
відриві від головних сил батальйону (бригади, полку).
Урахування особливостей гірської місцевості та сучасне
вживання заходів щодо забезпечення дій підрозділів дозво-
ляє їм швидше долати труднощі, що зустрічаються.
Рота (батальйон) може наступати у складі головних сил
батальйону (бригади, полку) чи самостійно у відриві від
головних сил на окремому напрямку, а інколи діяти в обхід-
ному загоні з метою захоплення важливих об’єктів у глиби-
ні оборони противника.
Під час наступу в складі головних сил роті вказується
найближче завдання, а батальйону — найближче та подаль-
ше завдання. Крім того, їм визначається напрямок прове-
дення наступу. На зміст завдання справляють вплив перед-
усім характер оборони противника та об’єкту місцевості,
який він займає. На важкоприступній місцевості зміст зав-
дань роти (батальйону) в основному такий самий, як і під
час наступу на противника, який обороняється, у звичайних
умовах. Під час наступу на важкоприступній місцевості на
розвинуту з погляду інженерного забезпечення оборону змі-
стом найближчого завдання батальйону може бути знищен-
ня противника у взводних опорних пунктах, а подальшого—
знищення його у взаємодії з сусідами в ротному опорному
пункті та оволодіння ним. У зміст завдань крім знищення
противника, як правило, включається також оволодіння тикС
чи іншим об’єктом (висотою, перевалом, межигір’ям та ін.).
Роті (батальйону), яка наступає на самостійному напрям-
ку, як правило, вказується найближче завдання та напря-
мок продовження наступу, його змістом є розгром противни-
ка в опорному пункті взводу (роти), який прикриває даний
напрямок. Напрямок проведення наступу визначається в
таким розрахунком, щоб забезпечити вихід роти (батальйо-
ну) У фланг і тил противнику для завдання удару йому у
взаємодії з головними силами, які наступають з фронту.
Роті (батальйону), призначеній в обхідній загін, визна-
чається конкретне завдання щодо захоплення важливого так-
тичного рубежу (об’єкту), з оволодінням якого створюються
вигідні умови для розвитку наступу головних сил. Іноді об-
хідний загін своє завдання буде вирішувати у взаємодії з
тактичним повітряним десантом.
Ширина фронту наступу роти (батальйону) в залежності
від умов місцевості може бути різною, проте вона не може
перевищувати фронт наступу у звичайних умовах.
326
Під час наступу по вузьких гірських долинах (полони-
нах) бойовий порядок будується більш глибоким, як правило,
в два ешелони, а батальйону — іноді і в три ешелони. Дру-
гий ешелон переміщується розосереджено на напрямку зо-
середження основних зусиль ближче до підрозділів першого
ешелону.
Рота (‘батальйон), діюча в обхідному загоні чи самостій-
но на окремому напрямку, як правило, підсилюється артиле-
рією (мінометами), протитанковим, гранатометннм, інженер-
но-саперним та іншими підрозділами, забезпечується підви-
щеним запасом ракет, боєприпасів, гірським спорядженням,
підтримується артилерією головних сил і ударами бойовійх
вертольотів. Для дій у високогірних районах підрозділи
забезпечуються гірським спорядженням.
Послідовність і зміст роботи командира роти (батальйо-
ну) щодо організації наступу в горах такі самі, як і в зви-
чайних умовах. Проте під час оцінки обстановки він додатко-
во вивчає систему вогню противника на всіх ярусах, позна-
чає можливі місця його засад, напрямки, вигідні для дій
своїх танкових .і механізованих підрозділів і здійснення ни-
ми обходів і охоплень. Бойові завдання підрозділам він ста-
рить на глибину вндності на місцевості ічіа карті.
В рішенні командир роти (батальйону), крім звичайних
питань, визначає: порядок захоплення перевалів, тунелів, ін-
ших важливих об’єктів; завдання підрозділів, здійсніючих
обхід (охоплення); порядок їхньої взаємодії з підрозділами
наступаючими з фронту, чи з тактичним повітряним десан-
том; заходи щодо прикриття флангів, знищення засад против-
ника, орієнтування, додержання напрямку та позначення
положення підрозділів, які наступають; заходи щодо захисту
від обвалів, лавин, селів; порядок забезпечення підрозділів
необхідним гірським спорядженням.
Під час організації взаємодії особлива увага приділяєть-
ся узгодженню дій підрозділів, здійснюючих обходи (охоп-
лення), з підрозділами, наступаючими з фронту; дій артиле-
рії та атакуючих підрозділів, узгодженню порядку прикрит-
тя флангів і тилу та зусиль підрозділів іродів військ для ово-
лодіння важливими об’єктами в ході наступу.
Перехід до наступу, як правило, здійснюється з положен-
ня безпосереднього зіткнення з противником. В ході вогне-
вої підготовки та вогневої підтримки атаки противник приду-
шується та знищується одночасно на всіх ярусах і найбільш
надійно в опорних пунктах, які межують зі шляхами та на*
327
рямками наступу підрозділів, на перевалах і командних ви-
сотах. Основним засобом поразки противника на нижньому
ярусі е вогонь прямою наводкою гармат, танків, бойових ма-
шин піхоти та протитанкових засобів, на другому ярусі —
вогонь артилерії та мінометів, на подальших ярусах — уда-
ри авіації та вогонь гаубичної артилерії. Гаубична артиле-
рія і міномети використовуються, як правило, для поразки
противника на задніх схилах висот.
Досвід бойових дій нинішніх локальних війн і конфлік-
тів у гірьіских районах навчає тому, що в ході наступу необ-
хідно рішуче захоплювати перевал, вміло використовувати
мертві простори, постійно проводити кругове спостереження,
своєчасно виявляти та.знищувати засади противника, його
флаикувальні вогневі засоби, вправно використовувати куле-
мети, снайперські гвинтівки, бронетранспортери (бойові ма-
шини піхоти) для ведіння вогню по цілях, розташованних з
більшим перевищенням.
Атака механізованих підрозділів «а важкоприступних ді-
лянках місцевості здійснюється, як правило, в пішому по-
рядку, танки в цьому випадку діють у цепу механізованих
підрозділів чи за ними. на доступних напрямках. Броне-
транспортери (бойові машини піхоти) діють за танками і
вогнем своєї зброї знищують цілі противника, які перешкод-
жають просуванню атакуючих підрозділів.
Зенітний підрозділ прикриває атакуючі підрозділи. Там,
де дозволяє місцевість, рота (батальйон) застосовують бро-
нетранспортери (бойові машини піхоти) для здійснення ма-
невру.
П'ід час наступу у вузькій гірській долині (полонині) ба1
тальйон у першу чергу оволодіває прилеглими висотами, з
яких прострілюється долина. При цьому особлива увага
звертається на узгоджені дії підрозділів, що одночасно на-
ступають у долині і на кряжі.
Під час атаки висоти з багатоярусним розташуванням
вогневих засобів артилерія з підходом атакуючих підрозді-
лів до висоти переносить вогонь на вогневі засоби на верх-
ніх' яруках, особливо на флаикувальні. Атакувати противни-
ка треба по змозі одночасно з різних напрямків, тобто “
фронту, флангів і тилу.
Оволодіння гірським перевалом чи міжгір’ям рота (бата-
льйон), яка наступає з фронту, здійснює самостійно чи У
взаємодії з загоном, який обходить, та тактичним повітря-
ним десантом. Воно, як правило, починається з захоплення
328
прилеглих (сусідніх) до перевалу (міжгір’я) висот та зни-
щення противника на схилах, повернутих до перевалу чи ме-
жигір’я. Після оволодіння прилеглиміи висотами (висотою) ро-
та (батальйон) частиною сил з захопленого рубежу сковує
противника, який безпосередньо обороняє перевал чи
міжгір’я, а головними силами атакою у фланг і тил зни-
щує його та оволодіває перевалом (висотою) чи межигір’ям.
В подальшому рота (батальйон) діє в залежності від по-
ставленого завдання.
В ході розвитку наступу, особливо під час виходу в до-
лину і на гірське плато, підрозділи мають бути у наступній
готевності до відбиття контратак противника.
В ході наступу в горах командир роти (батальйону)
особливу увагу приділяє проведенню розвідування та за-
безпеченню флангів. Розвідування проводиться більшою,
ніж у звичайних умовах, кількістю розвідувальних (бойових
розвідувальних) дозорів, дозорних постів і спостерегачів.
Забезпечення відкритих флангів роти (батальйону) досяга-
ється побудовою бойового порядку (взводів) уступом, підси-
лення спостереження та проведенням розвідки на на-
прямках можливо скритого підходу противника; а також по-
стійною готовністю до маневру резерву (другого ешелону) в
сторони флангів чи на загрозливий напрямок.
Каньйони, які пересікають напрямок наступу, долаються,
як правило, з ходу по захоплених переходах. Якщо перехід
захопити не вдалося, рота (батальйон), використовуючи не
зайняті противником ділянки, долає каньйони, виходить у
фланг і тил противнику, який обороняє перевал, і за під-
тримкою вогню артилерії та танків раптовою атакою оволо-
діває ним. Коли противника обійти неможливо, рота (бата-
льйон) оволодіває перевалом атакою з фронту.
Гірські річки форсуються в ході наступу, як правило,
бродом, а там, де можливо, обладнаються десантні поромні
та мостові переправи.
Механізована рота (батальйон), призначена в обхідний
загін, використовуючи скриті підступи та проміжки у бойо-
вому порядку противника, сміливо проникає в глибину його
оборони. Самостійно чи у взаємодії з підрозділами1, наступа-
ючими з фронту, чи з тактичним повітряним десантом ата-
кує противника у фланг і в тил та оволодіває важливим
об’єктом.
329
Командно-спостережний пуАкт роти (батальйону), а та-
кож підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону
наближаються до бойових порядків рот першого ешелону.
10.	Наступ в лісі
Наступ в лі'сі є одним з найскладніших. На проведення
.наступу справляють вплив: закрита місцевість з наявністю
заболочених ділянок; обмежена кількість шляхів, доступних
для дії військ; можливість створення противником лісових
завалі<в у сполученні з мінами, виникнення пожеж, тривало-
го застою отруйних речовин. Все це утруднює спостереження,
цілевказання, маневр ібойової техніки, коригування вогню,
взаємодію між підрозділами та управління ними.
Разом з тим лісовий масив сприяє маскуванню, скритому
підходу та розгортанню підрозділів для наступу, дозволяє
застосовувати охоплення та обходи для завдання раптових
ударів у фланги та тил підрозділів противника, що обороня-
ються. При цьому необхідно враховувати, що танки, БМП
(БТР) можут рухатися в лісі поза дорогами, без звалюван-
ня дерев тільки при відстані між 'ними 6 м і більше.
Навесні та влітку прохідність лісових доріг та просік по-
гіршується. В сухе і гаряче літо збільшується небезпека лі-
сових пожене Взимку погіршуються умови маскування від
стеження з повітря, утрудюється рух поза дорогами.
Оборона підрозділів противника являє собою систему
ротних І 'ВЗВОДНИХ опорних пунктів.
Обмеженість секторів обстрілу, трудність дій підрозділів
на безперервному фронті підвищують значення самостійних,
дій відділень, взводів і .рот. У лісовому бою зростає роль
ініціативи командирів усіх ступенів, раптових і рішучих дій
підрозділів і навіть окремих стрільців, тому що бій про-
водиться в основному на близьких відстанях.
Для досягнення близької взаємодії між підрозділами ро-
дів військ доцільно танкову роту та мінометну (артилерійсь-
ку) батарею повзводно, а гранатометний, протитанковий
підрозділи по відділеннях придавати механізованим ротам
(взводам) Цим також забезпечується проведення ними са»
постійних бойових дій. В лісі успішно застосовуються димо-
ві засоби.
Наступ в лісі проводиться у напрямках переважно вздовж
доріг, просік у поєднанні з охопленнями та обходами. Вихід
у фланг і тил навіть дрібних підрозділів може дезорганізува-
ти оборону противника.
330
Рота (.батальйон) може наступати у складі головних сил
чи самостійно в обхідному загоні. Бойове завдання їй ста-
виться на меншу глибину, а до його змісту, як правило,
включається оволодіння об’єктами (просіками, перехрестя-
ми, осушувальними каналами, дефіле та їй ). В ході наступу
положення підрозділів в бойовому порядку змінюється ча-
стіше, ніж у звичайних умовах. Це спричиняється необхід-
ністю забезпечення відкритих флангів і тилу.
Під час проведення наступу в лісі інтервали між сол-
датами в цепу, як правило, скорочується. Фронт наступу ро-
ти (батальйону) може бути меншим, ніж у звичайних умо-
вах.
Під час організації наступу командиром ротн (батальйо-
ну), крім звичайних питань, визначаються: азимут наступу
для підрозділів, заходи щодо орієнтування та взаємного
розпізнавання; порядок подолання лісових завалів та інших
загороджень, важкопрохідних ділянок; порядок гасіння по-
жеж і напрямки їх обходу; порядок знищення противника,
який залишився в тилу і веде вогонь з дерев. Для зни-
щення противника, який залишився в тилу, може залучатися
другий ешелон (резерв), а для противника, який веде вогонь
з дерев треба у взводах призначати снайперів і автоматни-
ків.
Командир приймає рішення і ставить завдання, як пра-
вило, по карті. Організуючи взаємодію, командир роти (ба-
тальйону) докладно узгоджує дії підрозділів, які наступа-
ють з фронту і здійснюють охоплення (обхід), щодо захоп-
лення вузлів доріг, просік, міжозерних дефіле та інших важ-
ливих об’єктів. Приділяється також увага відпрацюванню пи-
тань забезпечення надійного орієнтування, додержання на-
прямку наступу, цілевказання та позначення досягнутих
меж.
Коли передній край оборони противника проходить по уз-
ліссі, то рота (батальйон) розпочинає атаку захопленням
його виступів. В подальшому завдається удар у фланг і в
тил для знищення противника в опорних пунктах і стрімкого
просування в глибину.
В глибині лісу противник атакується на більш вузькому
Фронті та з близьких дистанцій після його вогневого ура-
ження. Поруби та поляни (галявини) обходяться, тому що
них противник, як правило, влаштовує вогневі засади. З
метою здійснення обходу (охоплення) та атаки у фланг і в
тил опорним пунктам противника виділяються необхідні си-
331
ли і засоби. Механізовані підрозділи атакують противника,
як правило, в пішому порядку, а танки прямують в їх цепу
чи безпосередньо за ними, БМП (БТР) діють за танками і
вогнем своєї зброї забезпечують просування наступаючих
підрозділів. Інженерно-саперні підрозділи під лрі'криттям
вогневих засобів пробивають проходи в завалах та інших
загородженнях іі забезпечують їх подолання механізованими
підрозділами та танками. Іноді для розтягування завалів за-
лучаються танки і БМП (БТР). Автомобілі механізованих
підрозділів батальйонною колоною переміщуються за дру-
гим ешелоном батальйону.
Опорні пункти противника, які прикривають перехрестя,
поляни (галявини) та інші об’єкти, захоплюються атакою „у
фланг ,і в тил у взаємодії з підрозділами,, що наступають з
фронту.
Під час бою в глибині лісу не треба допускати скупчення
машин, підрозділів на дорогах, полянах та відкритих ділян-
ках місцевості, тому що ці об’єкти, як правило, пристріляні
артилерією і можуть уражатися авіацією противника. На-
ступаючи в лісі, необхідно підрозділам бути в постійній го-.
товності до проведення вогню, швидко просуватися вперед,
безперервно стежитіи, вміло застосовувати гранати та підси-
лювати охорону з боку флангів і тилу, висилати піші дозори
та проводити розвідування.
Другому ешелону (резерву) доцільно переміщуватися у
передбойовому порядку і знаходитися ближче до підрозді-
лів, що атакують. Командно-спостережні пункти наближа-
ються до підрозділів першого ешелону, а підрозділи техніч-
ного забезпечення і тилу — до бойових порядків рот і роз-
ташовуються, як правило, поблизу доріг і просік.
Під час виходу з лісу підрозділи підтягуються до його уз-
лісся та влаштовують бойовий порядок, як у звичайних умо-
вах. Окремо діючі гармати, 'взводи приєднуються до своїх
батарей; управління артилерією та танками може бути.цен-
тралізованим, проводиться ретельне розвідування.
11.	Наступ взимку
З надходженням зими внаслідок сильних морозів, що на-
дійно сковують землю, озера, річки та болота, створюються
сприятливі умови для застосування танків, БМП (БТР)’-
Піроте треба мати на увазі що частина озер і болот не замер-
зає, а вкривається крихкою (дірчастою) кригою та шаром
снігу.
332
Снігові хуртовини та ніч сприяють здійсненню зближення
з противником та скритого маневру, але з більшою витра-
тою часу, ніж влітку. В деяких місцях сніговий покрив може
досягати більше за 50 см, що при відсутності твердого на-
сту обмежує, а іноді виключає пересування підрозділів. Ча-
сті завірюхи заносять шляхи, ірізні загородження та споруди,
що примушує організувати розчищення снігу на окремих ді>
лянках і прибирання заметів. Разом з тим утворення твердо-
го насту (верхнього шару) снігу навесні дозволяє широко
використовувати військову техніку поза шляхами. Сніговий
покрив змінює зовнішній вид місцевості та утруднює орієн-
тування, приховує озера, промоїни, річки, яри та болота.
Низька температура повітря примушує забезпечувати
особовий оклад спеціальним утепленим обмундируванням,
що в якійсь мірі сковує дії особового складу, особливо єжі-
пажів танків. Крім того, збільшуються терміни підготовки
техніки до дій та ускладнюється її експлуатація. Необхідно
вживати заходів проти обморожування особового складу.
Він оснащується білого кольору маскувальними халатами та
касками, а бойова техніка та інше озброєння фарбуються бі-
лою фарбою.
Перехід у наступ здійснюється, як правило, з положення
безпосереднього зіткнення з противником, а на місцевості,
доступній для висування та розгортання підрозділів, і з хо-
ду. Наступ проводиться в основному вздовж дороги, річки та
на інших доступних напрямках.
Рота (батальйон) вирішує завдання, діючи у складі го-
ловних сил чи самостійно, а також як обхідний загін.
Фронт .наступу роти (батальйону) та зміст бонових зав-
дань підрозділів такі ж, а темпи наступу на деяких напрям-
ках будуть нижчими, ніж у звичайних умовах.
Під час наступу механізована рота може бути підсилена
танковим взводом, гранатометними та інженерно-саперними
підрозділами, а також підтримуватися вогнем артилерійської
батареї. Батальйон підсилюється та підтримується підрозді-
лами інших родів військ і служб, як і в звичайних умовах.
Роті (батальйону), призначеній в обхідний загін, указу-
ється об’єкт у гліиібині оборони противника, яким він має
оволодіти самостійно чи у взаємодії з тактичним повітряним
Десантом. Такими об’єктами можуть бути вузли доріг, мости
та їй. Загону ставиться таїкож завдання щодо знищення засо-
бів ядерного та хімічного нападу, пунктів управління, пору-
333
шення роботи тилу, а також щодо допомоги підрозділам, які
наступають з фронту.
Під час підготовки до наступу командир роти (батальйо-
ну), крім звичайних питань, визначає наявність флангів та
незаймані проміжки в обороні противника, напрямки, вигід-
пі для наступу підрозділів і порядок подолання важкопрохід-
них ділянок. Організує пункти обігріву, вживає заходів що-
до попередження обмороження особового складу, а також
щодо підготовки озброєння, техніки та засобів індивідуаль-
ного захисту для застосування в умовах низьких температур.
Здійснюються заходи щодо пофарбування під фон місцево-
сті, забезпечення підрозділів маскувальними халатами, щодо
підвищення прохідності машин, особливо колесних, а також
для створення додаткових запасів пального, провіанту та
засобів освітлення. Передбачаються також заходи .прийому
матеріальних засобів з вертольотів і літаків. Крім того, ко-
мандир роти (батальйону) здійснює завчасну'підготовку ви-
хідної позиції (вихідного району) в умовах переходу у на-
ступ з положення безпосереднього зіткнення з противником.
При цьому особлива увага приділяється обладнанню око-
пів з снігу та укрить для обігріву особового складу.
Атака механізованих підрозділів при глибокому снігово-
му покриві та інших окладних умовах, як правило, здійсню-
ється у пішому порядку, в тому числі і на лижах. Танки
наступають в цепу мехстрільцін чи за ними. БМП (БТР) ді-
ють за танками і вогнем своєї зброї знищують противника,
який перешкоджає просуванню танків і механізованих підроз-
ділів. Під час наступу по насту чи льодовому (крижаному)
просторі атака механізованих підрозділів може проводитися
на БМП (БТР).
Обхідний загін, використовуючи проміжки та відкриті
фланги в бойових порядках противника, з початком наступу
головних сил чи до їх наступу окрито проходить в його обо-
рону і ударом з тилу та флангів сприяє підрозділам, які нау
ступають з фронту, у знищенні противника чи вирішує інші
завдання.
Під час бою в глибині основні зусилля наступаючих під-
розділів зосереджуються на знищенні противника, який обо-
роняє населені пункти, пануючі висоти та інші об’єкти, що.
прикривають шляхи та доступні для наступу напрямки. Для
захоплення цих об’єктів треба широко застосовувати обходи,
охоплення з виходом у тил противника та здійснювати атаку
з різних напрямків при підтримці вогню артилерії та інших
334
вогневих засобів з фронту.
З початком хуртовини чи при снігових зарядах більше
уваги ^приділяється закріпленню захоплених рубежів, орга-
нізації обіпріву особового складу. Про снігові заряди та хур-
товини (віхолу) особовий склад оповіщається негайно.
В ході наступу взимку необхідно здійснювати швііндюий
пошук та виніс (вивіз) поранених і хворих з поля бою. Для
їх евакуації використовуються машини високої прохідності
та вертольоти, а також лижне обладнаная та волоки.
Питання для повторення та самоперевірки
1.	Мета наступального бою та чим вона досягається?
2.	Охарактеризуйте сутність наступу в умовах безпосе-
реднього зіткнення з противником і з ходу.
3.	Обгрунтуйте віддаленість районів та рубежів, що при-
значаються підрозділам під час наступу з ходу.
4.	Намалюйте'схему бойових завдань роти та батальйону
у наступі. Обгрунтуйте бойові можливості роти (батальйо-
ну).
5.	Назвіть елементи .бойового порядку роти (батальйо-
ну). Покажіть схемою бойовий порядок батальйону (засоби
підсилення — танкова (механізована) рота, зенітно-артиле-
рійський взвод, артилерійський дивізіон).
6.	Як здійснюється атака механізованої роти в пішому
порядку та на бронетранспортерах (бойових машинах пі-
хоти) .
7.	Назвіть періоди вогневого ураження противника у
наступі і дайте їм коротку характеристику.
8.	Як здійснюється рекогносцировка (розвідування) ко
мандпром роти (батальйону) на макеті місцевості. Створіть
обстановку і проведіть рекогносцировку на посаді командира
роти.
9.	Створіть обстановку на макеті місцевості та віддайте
бойовий інаказ роті щодо наступу (засоби підсилення, сусі-
ди, час дій — за вашим рішенням).
10.	Як організутєься взаємодія командиром роти (бата-
іь'ону). Створіть обстановку та організуйте взаємодію на по-
саді командира батальйону з командиром артилерійського
Дивізіону.
І1.	Як рота (батальйон) знищує контратакуючого про-
тивника? Покажіть схемою варіанти відбиття контратакую-
чого противника батальйоном.,
12.	Умови, які забезпечують переслідування противника.
Як воно здійснюється?
335
13.	Назвіть склад штурмового загону (групи) і розка-
жіть порядок їх дій.
14.	Покажіть схемою побудову колони механізованого
(танкового) батальйону під час висування його до рубежу
переходу в атаку. (Засоби підсилення — за вашим рішен-
ням).
15.	Дайте визначення форсування. Як форсує водну пе-
решкоду механізована (танкова) рота в ході наступу.
16.	Що призначається батальйону (роті) під час форсу-
вання водної перешкоди? Які види переправ використову-
ються танковими підрозділами?
17.	Покажіть схемою ділянку форсування батальйону.
Зробіть розрахунок часу, необхідного для форсування вод-
ної перешкоди танковим батальйоном. (Засоби підсилення—
механізована рота, зенітно-артилерійський взвод, артилерій-
ська батарея, два взводи ГСП, один взвод ПТС).
18.	Що визначає командир роти під час організації на-
ступу вночі? Чим забезпечується успіх наступу в нічних умо-
вах?
19.	Розкажіть про організацію наступу роти (батальйо-
ну) в місті та дії підрозділів у складі штурмових груп.
20.	Вплив гір на дії підрозділів у наступі. Порядок вогне-
вого ураження противника. Проведення наступу у вузькій
гірській долині. Оволодіння перевалом чи межигір’ям.
21.	Як проводиться (здійснюється) наступ в лісі?
22.	Вплив зимових умов на дії підрозділів. Розкажіть, як
командир роти (батальйону) організує наступ взимку.
Розділ дев’ятий
ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ
1. Основи зустрічного бою
Зустрічний бій є різновидом наступального бою. Це на;
ступ на противника, який також намагається вирішити ової
завдання наступом.
Умови виникнення зустрічного бою можуть бути найріз;
иоманітнішпми. Він можливий в ході маршу, при проведенні
койгратак в обороні, а також під час розівитку наступу. Мета
зустрічного бою — розгром наступаючого противника за ко-
336
роткі строки, захоплення ініціативи та створення вигідних
умов для подальших дій.
В ході маршу зустрічний бій виникає в результаті збли-
ження похідних колон, які рухаються назустріч один одному.
Як правило, він розпочинається із зав’язкою бою похідною
охороною та завдаванням випереджальних вогневих ударів
по противнику, яюій висувається, і закінчується, як тільки
одна з сторін відмовиться від наступу і розпочне переходити
до оборони чи відступати. Характерною особливістю дій ро-
ти та батальйону в цих умовах буде розгортання з похідного
в передбойовий і бойовий порядки та атака противника з
ходу.
В обороні зустрічний бій можливий тільки для підрозді-
лів другого ешелону чи резерву, які висуваються для прове-
дення контратак, закриття виломів, які утворилися, чи за-
хвату вигідних рубежів. В цьому випадку підрозділи, для зу-
стрічного бою розгортаються з похідного чи передбойового
порядку.
Висування другого ешелону (резерву) для контратаки
проходитимуть під прикриттям підрозділів першого ешело-
ну, які обороняються, а зустрічний бій буде вестися при пев-
ній допомозі підрозділів, які обороняються і діють на флан-
гах противника, що вклинився.
Зустрічний бій в обороні може виникнути і вестися тако.-^і
під час знищення повітряних десантів противника в тилу
військ, які обороняються.
Під час розвитку наступу зустрічний бій може виникнути
при зіткненні наступаючих підрозділів з резервами против-
ника, які висуваються для нанесення контратак чи зайняття
вигідного для оборони рубежу. В цих умовах він буде ха-
рактерним як для рот (батальйонів) першого, так і для дру-
гого ешелону. При цьому як рота, так і батальйон можуть
знаходитися в бойовому чи передбойовому порядку. Це ско-
рочує час для атаки противника.
У всіх випадках в зустрічному бою не обов’язково мати
перевагу в силах та засобах над противником. Випередивши
противника у відкритті вогню, розгортанні та переході до
атаки, а також у завдаванні йому раптового і сильного уда-
РУ, як правило, у фланг і тил, можна розгромити не тільки
Рівного, але й переважаючого в силі противника.
Зустрічний бій характеризується:
— різкою зміною обстановки і швидкоплиністю бойових
ДІЙ, швидким зближенням сторін, вступом їх у бій з ходу. У
337
зустрічному бою набуває особливого значенн і 5е ин рервна
та напружена боротьба за ініціативу. Обидві сторони зе.-'р-
ляють високу бонову активність і рішучість. Бойові дії роз-
виваються динамічно. Через відсутність безперервного фрон-
ту створюються сприятливі умови для завдавання ударів по
флангах і тилу. Зустрічний бій, як правило, ведеться на не-
пі дготовлепій в інженерному відношенні місцевості.
Підрозділи протидіючих сторін зближуються швид-
ко. Чим виші ці швидкості, тим вищий темп руху. Так при
середніх швдкостях руху 25—ЗО км/г підрозділи сторін, ЯКІ
знаходяться на віддалі 50—60 км, зможуть вступити у зу-
стрічний бій приблизно через годину. Чим менша відстань
між протидіючими сторонами, тим менший час буде у
командира для організації бою.
Вступати в бій підрозділам трапляється, як прави ю,
ходу. Розгортання підрозділів у бойові порядки здійснюєть-
ся переважно з похідних колон.
Дані про противника, як правило, бувають далеко не
поєними, а час для дорозвідування і з’ясування умов обста-
новки дуже обмежений.
 Напруженою боротьбою за виграш часу, захопленн і та
утримання ініціативі!! і створення вогневої переваги над про-
тивником. У зустрічному бою, коли кожна сторона вважає
себе здатною розгромити іншу активними наступальними дія-
ми, вона намагається, вигравши час, поперед усього захопи-
ти ініціативу з тим, щоб забезпечити собі свободу дій, дик-
тувати свою волю противнику і примусити ного діяти у не-
вигідних умовах.
Боротьба за захоплення та удержання ініціативи має на-
пружений характер і ведеться протягом всього бою. Із за-
в’язкою зустрічного бою обидві сторони намагаються якомо-
га швидше розгорнути в першому ешелоні максимальну
кількість сил і засобів для завдання сильного первісного уда-
ру, здійснити обхідний маневр, охопити відкриті фланги про-
тивника і в той же час забезпечити свої фланги. Через це
бойові дії розгортаються на широкому фронті.
Наявністю в бойових порядках сторін значних проміжків
і відкритих флангів, які допускають свободу маневру. Зу-
стрічний бій розпочинається, як правило, в той момент, ко-
ли фланги противників, які висуваються назустріч один од-
ному, відкриті, що створює умови для здійснення маневру,
Цьому сприяє також відсутність безперервного фронту і на-
явність значних проміжків між підрозділами, які розгорта-
338 і
ються для сковування противника з фронту, і головними си-
лами, які завдають удар.
Випередження противника у розгортанні в бойовий по-
рядок, відкритті вогню і переході в атаку має вирішальне
значення. Випереджальний удар по противнику досягається
проведенням таких заходів:
—	ведення безперервної розвідки;
—	своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до
підлеглих (підпорядкованих);
—	здійснення швидкого маневру для захвату вигідного
рубежу;
—	випередження противника у відкритті вогню, розгор-
тання і перехід в атаку та завдання йому раптового і силь-
ного удару, як, правило, у фланг і у тил;
— захоплення ініціативи та удержання її в ході бою;
— здійснення заходів для всебічного забезпечення бою;
— тверде і безперервне управління та підтримка постій-
ної .взаємодії між підрозділами в бою.
Рота може вести зустрічний бій самостійно, діючи в го-
ловній (боковій) похідній заставі чи у складі головних сил
батальйону, а батальйон — у передовому, загоні (авангарді)
чи у складі головних аил бригади (полку). ’
Батальйон, діючий у передовому загоні, перед виходом
до указаного рубежу веде зустрічний бій лише в тому випад-
ку, коли обійти противника неможливо чи недоцільно. Рота,
діючи в головній похідній заставі (а батальйон в авангар-
ді), повинна знищити розвідку на своєму маршруті руху, в
зустрічному бою розгромити похідну охорону противника,
скувати його головні сили і забезпечити вигідні умови для
розгортання та вступу в бій головних сил авангарду (передо-
вого загону) чи бригади (полку). В подальшому рота, яка
складає головну похідну заставу, а батальйон — передовий
загін (авангард), діє, як правило, у складі першого ешело-
ну до батальйону (бригади, полку).
Бойове завдання підрозділу під час зустрічного бою, його
зміст та показники (глибина, фронт) залежать від місця
Роти (батальйону) в бойовому порядку батальйону (брига-
ди, полку).
Роті в зустрічному бою ставиться найближче завдання та
Указується напрямок подальшого наступу. Найближче зав-
дання роти, діючої в головній похідній заставі (ГПЗ), поля-
г?е в знищенні підрозділів ровідки та охорони, захваті ви-
гідного рубежу й забезпеченні розгортання головних сил ба-
339
тальйону (схема ЗО). Якщо врахувати, що в складі охорони
(ГПЗ) противника буде до підсиленого мотопіхотного взво-
ду, глибина найближчого завдання роти в цьому випадку бу-
де визначатися глибиною похідного порядку ГПЗ противни-
ка та умовами місцевості.
Фронт дій ротн трохи більший, .ніж у наступі. Напрямок
подальшого наступу роти визначається з таким розрахун-
ком, щоб з переходом батальйону в атаку забезпечувалися
розгром противника, який знаходиться перед фронтом роти,
та виконання завдання батальйоном.
Найближчим завданням роти, яка діє у складі головних
сил батальйону, є розгром на своєму напрямі основних сил
роти першого ешелону противника, знищення чи за:
хоплеиня артилерії та здобуття рубежу, що забезпечує ви-
гідні умови для знищення резервів, що підходять, і розвит-
ку наступу (схема 31).
Фронт наступу ротн в цьому випадку такий же, як і прій
звичайних умовах.
Напрямок подальшого наступу роти визначається з таким
розрахунком, щоб забезпечувалося виконання найближчого
завдання батальйону.
Батальйону під час зустрічного бою ставиться найближче
завдання й вказується напрям продовження наступу.
Найближче завдання батальйону, діючого в передовому за-
гоні (ПЗ) полягає в захваті та удержанні вказаного рубе-
жу, завданні вогнем усіх засобів ураження головним підроз-
ділам противника і забезпеченні висування та розгортання
головних сил бригади (полка).
Найближче завдання батальйону, діючого в авангарді
полягає в зпищеип'і підрозділів охорони противника, окову-
ванні активнішій діями його основних сил та забезпеченні
розгортання і вступу в бій головних сил бригади (полку).
Найближче завдання батальйону, діючого у складі го-
ловних сил бригади (полку), полягає в розгромі на своєму
напрямку основних сил батальйону першого ешелону проти-
діючої частини противника, знищенні ч<и захваті його артиле-
рії та здобутті рубежу, який забезпечує вигідні умови для
знищення надходячнх резервів і розвитку наступу.
Бойовий порядок у зустрічному бою має забезпечити зав-
давання сильного первісного удару, вирішення раптово ви-
никаючих в ході бою завдань. Цим вимогам у найбільшому
ступені відповідає одноешелонна побудова з виділенням У
батальйоні резерву.
340
Бойовий порядок механізованої роти, як правило, буду-
ється в один ешелон.
Бойовий порядок батальйону, як правило, будується в
один ешелон з виділенням сильного резерву. У перший еше-
лон механізованого батальйону, як правило, виділяється
дві-трп механізовані роти та придана танкова рота. Роти
першого ешелону можуть підсилюватися танками, протитан-
ковими та грапатометннми підрозділами. Танкова рота, як
правило, повзводно додається механізованим підрозділам,
але може використовуватися і самостійно у повному складі.
В танковому батальйоні перший ешелон, як правило,
складається з двох-трьох танкових і приданої механізова-
ної роти, яка додається танковим ротам, але іноді викори-
стовується і в повному складі.
Резерв батальйону створюється сплою від взводу до роти.
У зустрічний бій підрозділи, як правило, вступають з ти-
ми засобами підсилення, які вони мали в ході попередніх
дій. В окремих випадках, якщо це потрібно за умовами об-
становки і є можливості, здійснюється перерозподіл сил і
засобів в залежності від місця підрозділів в боновому поряд-
ку і завдань, які вирішуються ними.
Під час зустрічного бою наступ ведеться на більш широ-
кому фронті при наявності значних проміжків між підрозді-
лами. Так, батальйон, діючий у складі головних сил, насту-
пає, як правило, на фронті 2—3 км, а іноді і більшому. При
цьому роти можуть мати фронт наступу від 500 до 1000 м.
2.	Організація зустрічного бою
В основному організація зустрічного бою передбачає той
же комплекс заходів, що й при організації наступу. Проте
порядок роботи командира роти (батальйону) має свої осо-
бливості, які визначаються умовами виникнення зустрічного
бою і місцем роти (батальйону) в похідному (бойовому) по-
рядку батальйону (бригади, полку). Так. під час дій роги у
складі головної похідної застави, а батальйону -- в складі
авангарду командир роти і батальйону ще при організації
маршу у передбаченні зустрічі з противником в інтересах
зустрічного бою можуть розв'язати цілу низку питань, які з
виявленням противника їм доведеться тільки уточнити.
З одержанням бойового наказуна дію ГПЗжомандир ро-
т.і. организує свою роботу в такій послідовності:
—	з’ясовує одержане завдання;
—	визначає заходи, які необхідно вжити негайно для
344
найшвидшої підготовки роти до дій в ГПЗ у передбаченні
вступу у бій;
—	робить розрахунок маршу;
—	дає вказівки командирам підпорядкованих і приданих
підрозділів з підготовки до виконання поставленого завдан-
ня;
—	оцінює обстановку;
—	приймає рішення і докладає про нього командирові
батальйону;
—	доводить рішення до командирів підрозділів і дає вка-
зівки з організації всебічного забезпечення бою, управління
та виховної роботи;
—	віддає усний бойовий наказ і організує взаємодію.
Потім командир роти здійснює контроль за підготовкою
підрозділів до дій у ГПЗ та у встановлений час докладає
командирові батальйону про готовність роти до виконання
одержаного завдання.
З одержанням бойового розпорядження чи з початком
бою головного дозору командир роти швидко оцінює обста-
новку, приймає рішення, ставить бойові завдання підрозді-
лам, дає вказівки щодо взаємодії та керує ротою під час ви-
сування, розгортання та атаки противника.
На основі особистих спостережень за ходом бою він уточ-
нює своє рішення і доводить його до підлеглих, а також вжи-
ває заходів для випередження обходу противником своїх
флангів.
Під час оцінки обстановки командир роти визначає сили
і засоби противника і час зустрічі 5 ним, напрямок його дій,
умови для маневру, вигідний рубіж розгортання і перехід до
атаки, маршрут і час виходу на них, напрямок наступу роти
і взводів.
У задумі на зустрічний бій командир роти визначає:
—	напрямок зосередження основних зуоиль і вид ма-
невру;
—	порядок вогневого ураження противника;
—	побудову бойового порядку і використання штатних і
приданих сил та засобів.
При постановці завдань командир роти, призначеної У
головну похідну заставу, в бойовому наказі указує:
— головному дозору — склад, бойове завдання порядок
лдій під час зустрічі з противником і псхвідомення про об-
становку;
342
— механізованим (танковим) взводам — бонове завдан-
ня, порядок дій при зустрічі з противником;
— підрозділам підсилення — завдання, до виконання
яких бути готовими , місце у похідному та бойовому поряд-
|.у роти.
Варіант постановки завдань підрозділам командиром ро-
ти, яка діє у головній похідній заставі, при зустрічі з против-
ником, по ратіо (схема 32).
— «Ялпна-1 (ГД-1 ми), я Береза (командир 1 мр), вису-
ватися по маршруту Горіхово, вис. «Огірок», до 9.50 захопи-
ти її та, удержуючи її, забезпечити розгортання і вступ убій
Ялнна-2, 3 (2 і 3 мв). З переходом Ялин-2 і 3 в атаку 'насту-
пати у напрямку східних схилів вис. 102 0. Я Береза. При-
йом».
«Сосна (придана мінбатр), я Береза, заборонити висуван-
ня противника на маршруті діброва «Дубова», вис. «Огірок»
і розгортання його на в<иіс. 162,0. Вогневі позиції на віис.
160,0. Готовність до відкриття вогню 8 55. В ході бою пере-
міщатися за Яліиною-2. Я Береза. Прийом».
«Ялпна-2, я Береза, з рубежу переходу в атаку по північ-
них схилах вис. 164,0 атакувати у напрямі впс. 164,0 група
дерев на вис. 162.0 знищити противника на висоті і захопити
її північно-західні схили. Рубіж розгортання у взводні ко-
лони — посадка.
На рубіж переходу в атаку вийти на маршруті впс. 160,0,
вис. 164,0. Атака за сигналом «Лїолот-333», ракета червоно-
го вогню. Я Береза. Прийом».
«Ялпна-3...» (завдання ставиться аналогічно).
«Ялнна-4 (пт відд.), знищити броньовані цілі противника
на півд.-зах. схилах вис. 162,0. Рубіж переходу в атаку —
північні схили вис. 164.0. Наступати на стику 1 і 3. Я Бере-
за. Прийом».
Порядок роботи командира роти, яка діє у складі голов-
них сил батальйону, з організації зустрівшого бою в основ-
ному такий же, як і порядок роботи командира роти, діючої
у складі головної похідної застави. Відмінність лише в тому,
що командир роти, яка діє у складі головних сил батальйо-
ну, починає свою роботу з організації зустрічного бою не з
виявлення противника і уточения задуму бою, яітінй було
накреслено ще під час організації маршу, а, як правило, з
одержання бойового завдання від командира батальйону і
визначення всіх елементів рішення у повному обсязі. При
цьому рішення він приймає по карті, як правило, під час ру-
343
ху. Постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії,
управління і всебічного забезпечення командир роти здійс-
нює, як правіило, по радіо. В подальшому ці питання він
уточнює на місцевості.
Командир ротн, діючої у складі головних сил батальйону,
під час постановки завдань механізованим (танковіим) взво-
дам указує .бойове завдання, рубіж і час переходу в атаку,
порядок взаємодії, вогневим засобам — завдання для під-
тримки атаки, вогневі позиції, час відкриття вогню, порядок
переміщення, сигнали відкриття, переносу і припинення вог-
ню.
Командир батальйону, діючого у передовому загоні (аван-
гарді), з зав’язкою бою головною похідною заставою чи з
одержанням завдання від старшого командира швидко оці-
нює обстановку, приймає рішення на зустрічний бій, ста-
віить завдання підрозділам і висувається до головної похід-
ної заставі. На основі результатів бою головної похідної за-
стави, особистих спостережень та даних розвідки він уточ-
нює на місцевості своє рішення і доводить уточнення зав-
дання до підрозділів, дає вказівки щодо взаємодії та основ-,
них питань всебічного забезпечення бою, а також вживає за-
ходів для випередження обходу противником своїх флангів.
Командир 'батальйону, який знаходиться у окладі голов-
них сил бригади (полку), рішення про зустрічний бій прий-
має по карті, як правило, під час руху. Завдання ставить
підрозділам і віддає вказівки з організації взаємодії, управ-
ління та всебічного забезпечення бою командир батальйону,
як правило, по радіо. В подальшому ці питання він уточнює
на місцевості.
Оцінюючи обстановку, командир батальйону передусім
визначає сили і склад противника, який висувається, можли-
вий рубіж і час зустрічі з ним, напрям його дій, умови для
маневру, вигідні рубежі розгортання, рубіж переходу в ата-
ку, маршрути і час виходу на них, напрямок наступу бата-
льйону і рот.
У задумі про зустрічний бій командир батальйону визна-
чає напрямок зосередження основних зусиль і вид маневру;
способи розгрому противника, що висувається (якого про-
тивника, де, в якій послідовності та як розгромити із вказів-
кою порядку вогневого ураження і заходів для його омани);
бойовий порядок.
'Під час постановки завдань командир батальйону в бо-
344
новому наказі (бойовому розпорядженні), як правило, ука-
зує:
—	головній похідній заставі — склад, маршрут руху, який
рубіж і до якого часу захопити і удержувати для забезпе-
чення розгортання головних сил, а також порядок дій з по-
чатком їхньої атаки;
—	підрозділам приданої артилерії, мінометній батареї,
гранатометному підрозділу — завдання для підтримки бою
головної похідної застави і головних сил, райони вогневих
позицій та час готовності до відкриття вогню, сигнали від-
криття, переносу та припинення вогню, порядок переміщення
в ході бою;
—	механізованим (танковим) ротам — найближче зав-
дання та напрямок продовження наступу; рубіж переходу в
атаку, час атаки й маршрут виходу на рубіж атаки, хто
підтримує;
—	резерву — склад, місце у боновому порядку, напрямок
і порядок переміщення в ході бою;
—	протитанковому підрозділу — завдання для прикрит-
тя флангів чи танконебезпечних напрямів, вогневі позиції
(рубежі розгортання), час їх зайняття, порядок відкриття та
припинення вогню, а також порядок переміщення в ході бою;
—	зенітному підрозділу — в яких напрямах вести розвід-
ку повітряного противника і які підрозділи прикрити від
ударів з повітря під час висувань, розгортань та в ході бою,
місце в бойовому порядку і порядок переміщення;
— Іншим підрозділам підсилення — порядок забезпечен-
ня висування підрозділів батальйону, їх розгортання та ата-
ки, місце у бойовому порядку і порядок переміщення в ході
бою.
Порядок роботи командира батальйону має передбачува-
ти своєчасну організацію всебічного забезпечення бою у всіх
його ланках не пізніше виходу підрозділів на рубіж розгор-
тання.
Командир батальйону після доведення до підрозділів
уточнених завдань дає вказівки щодо взаємодії та основних
питань всебічного забезпечення бою, перед усе щодо роз-
відки, захисту від зброї масового ураження, охорони техніч-
ного і тилового забезпечення.
Віддаючи вказівки щодо взаємодії, командир ба-
тальйону визначає порядок розгортання батальйону, порядок
Дій для сумісного знищення противника, узгоджує порядок
ведення вогню артилерією з діями рот, розподіляє цілі між
• 345
авіацією та артилерією, визначає порядок оповіщення, по-
значення своїх підрозділів для авіації, встановлює сигнали
взаємодії та цілезазначенпя.
У вказівках для розвідки командир батальйону уточнює
завдання розвідки, в тому числі бойовому розвідувальному
дозору, сили і засоби, способи дій, які дані та до якого часу
мати, порядок донесення даних розвідки.
Під час організації захисту від зброї масового ураження
командир батальйону вказує порядок попередження підроз-
ділів п>ро безпосередню загрозу та .початок застосування про-
тивником зброї масового ураження і порядок розосередження
підрозділів.
Щодо питань охорони вказуються завдання підрозділам,
діючим у головній похідній заставі та головних силах, для
недопущення раптових атак противника з флангів і тилу.
Щодо технічного і тилового забезпечення командир бата-
льйону вказує порядок евакуації і ремонту з'брої, бойової
техніки .в ході бою, норми витрат, місця, час і порядок попов-
нення підрозділів матеріальними засобами, місця розгортан-
ня підрозділів технічного забезпечення і тилу та порядок їх
переміщення.
У період роботи командира .батальйону щодо опрацюван-
ня рішення на наступний бій та роботи з командирами під-
розділів з організації бою начальник штабу швидко дає вка-
зівки підлеглим командирам щодо підготовній необхідних
розрахунків і до якого терміну.
Усі розрахунки! на зутрічний бій в залежності від наяв-
ності часу оформлюються у вигляді довідок, таблиць, графі-
ків, а також показуються на картах і схемах. Необхідно
пам’ятати, що документи мають бути короткими, зручними
для користування і містити тільки ті дані, які необхідні для
прийняття рішення та організації бою.
Виховна робота. У зустрічному бою виховна робота спря-
мована на підтримання в особового складу постійної готов-
ності до виконання стрімкого маневру, швидкого розгортан-
ня в бойовий порядок, випередження противника у відкритті,
вопню, завдаванні йому раптових ударів у фланг та тил.»
Особлива увага звертається на оперативне доведення Д°
особового складу бойових завдань і мобілізацію його на рі"
щучі ініціативні дії.
346
3. Ведення зустрічного бою
Виникнення зустрічного бою роти може відбутися в усі-
ляких (різних) умовах, і дії її залежатимуть, у першу чергу,
від складу противника, характеру місцевості та положення
роти. Але у всіх випадках рота повинна діяти раптово, смі-
ливо і стрімко, використовуючи вигідні умови місцевості для
вирішальної атаки противника у фланг і тил.
Рота, яка діє в головній похідній заставі, під час зустрічі
з розвідкою та підрозділами охорони противника активними
діями та вогнем знищує їх і продовжує рух. При зустрічі з
переважаючим у силі противником головний дозор, захопив-
ши віигідний рубіж, вогнем з місця завдає йому поразки і
сковує його дії з фронту.
Отримавши дані від головного дозору, який веде бій з
противником, командир головної похідної застави швидко
оцінює обстановку, приймає рішення і ставить бойові зав-
дання. Приданий артилерійський підрозділ з ходу захоплює
вогневі позиції, відкриває вогонь по колонах противника,
що надходять, підтримує бій головного дозору, висування,
розгортання і 'бій головної похідної застави. Протитанковий
підрозділ висувається на напрямок, який знаходиться під
загрозою, для прикриття розгортання головних сил ГПЗ.
Головна похідна застава під прикриттям вогню артилерії
висувається на рубіж переходу в атаку.
При підході до рубежу переходу в атаку рота розгорта-
ється у передбойовий, а потім у бойовий порядок. Механізо-
вані і танкові взводи, використовуючи маскуючі властивості
місцевості виходять на свої напрямки. З підходом до рубе-
жу переходу в атаку на дистанцію 200—300 м за командою
(сигналом) командира роти розгортаються в бойовий поря-
док і стрімко атакують противника (схеми 33, 34).
Рубіж переходу в атаку обирається, виходячи з умов
місцевості так, щоб висування та розгортання головних сил
здійснювалося на найкоротшому напрямку -і потайки.
Рота, діюча у складі головних сил батальйону, в зустріч-
ному бою може захоплювати і удержувати вигідний рубіж,
заібезпечуючи дії решти сил батальйону, стрімко атакувати
противника вслід вогневому удару і розвивати наступ у глиби-
ну, а також здійснювати обхідний маневр. Командир роти
приймає рішення по карті. Постановку завдань підрозділам
і управління Ними здійснює по радіо. У всіх випадках рота
Додержується заходів для захисту від високоточної зброї.
347
Рота, діюча у боковій похідній заставі, під час зустрічі з
противником вогнем і активними діями на вигідних рубежах
сковувае ного та забезпечує головним силам бригади (пол-
ку) можливість маневру для виконання поставленого зав-
дання.
При розгортанні бригади (батальному) в бік флангу бо-
кова похідна застава діє так, як і головна похідна застава.
Зустрічний бій роти має завершуватися повним розпро%
мом противника. У випадку відходу чи переходу до оборони
рота рішучими діями не дає противнику закріпитися на ви-
гідному рубежі ми організовано розпочати відхід.
Досвід Великої Вітчизняної війни та післявоєнних нав-
чань показує, що розпром противника у зустрічному бою -в
залежності від умов місцевості і характеру дій противника
головна похііД'на застава може здійснювати різними спосо-
бами: чи скувати частиною сил противника з фронту і стрім-
ко атакувати у фланг та тил, чи атакувати його з фронту.
Зустрічний бій передового загону (авангарду), як прави-
ло, розпочинається боєм головної застави.
Передовий загі.н (авангард) під прикриттям головної по-,
хідної застави і вогню артилерії, використовуючи приховані
підступи, а іноді і маскування аерозолями (димами), швид-
ко виходить на напрямок зосередження основних зусиль, з
ходу розгортається у бойовий порядок і стрімкою атакою, як
правило, у фланг чи в тил завершує знищення похідної охо-
рони противника.
Знищивши похідну охорону противника, передовий загін
стрімко захоплює указаний йому рубіж і удержує його до
підходу головних сил бригади (полку), а авангард сміливо
проривається до головних сил противника і сковувае їх.
В подальшому передовий загін і авангард діють, як пра-
вило, у складі першого ешелону бригади (полку).
Зенітні засоби,, знаходячись у бойових порядках, перемі-
щуються за атакуючими підрозділами у постійній готовності
до ведення вогню по повітряних цілях.
Щоб вести ефективну боротьбу з бойовими вертольотами
противника, командир батальйону повинен враховувати мож-
ливість їхньої раптової появи і недовготривалості перебу-
вання в зоні обстрілу; визначати можливі рубежі, з яких
вертольоти противника можуть завдати ударів; безперервно
спостерігати за повітрям і бути у постійній готовності вести
протпвертольотну боротьбу.
348
Загородження і перешкоди підрозділи батальйону обхо-
дять чи долають з ходу.
Якщо па напрямку дій батальйону висаджується тактич-
ний повітряний десант, командир батальйону вживає всіх
заходів для того, щоб швидше з’єднатися з ніим і сумісними
діями виконувати поставлене завдання.
Розвідувальний (бойовий 'розвідувальний) дозор веде
розвідку головних сил противника, виявляє склад і напрям
висування його других ешелонів (резервів).
Особливо важливим у зустрічному бою є досягнення тіс-
ної взаємодії з бойовими вертольотами. Бойові вертольоти,
підтримуючи бій батальйону, завдають поразки резервам
противника, випереджують чи утруднюють їх підхід, руйну-
ють береги, мости, утворюють загородження. Для цього не-
обхідно своєчасно давати їм цілевказання та чітко визначати
своє положення. Ці питання вирішуються заздалегідь при
організації бою.
Батальйон веде зустрічний бій до повного розгрому про-
тивника і захвату вигідного рубежу, який забезпечує сприят-
ливі умови для розгортання та вступу в бій головних сил
бригади (полку). З їх підходом батальйон^продовжує наступ.
У тому випадку, коли противник переважаючими силами
випередив передовий загін у виході на указаний йому рубіж,
авангард (головну похідну заставу) у розгортанні і веде на-
ступ, батальйон вогнем всіх засобів і активними діями на
досягнутому рубежі сковує противника на широкому фрон-
ті, завдає йому поразки і забезпечує найбільш вигідні умови
для розгортання головних сил бригади (полку).
Механізовані підрозділи при цьому спішуються. 'Ганки і
бойові машини (бронетранспортери) займають вогневі пози-
ції поза сховами і вражають противника вогнем. Автомобілі
відводяться в захищене місце.
Командир батальйону, який знаходиться у складі голов-
них сил бригади (полку), з отриманням бойового завдання
на зустрічний бій приймає рішення по карті, як правило, під
час руху. Постановку завдань підрозділам, організацію взає-
модії, управління і всебічного забезпечення бою він здійс-
нює, як правило, по радіо.
В подальшому ці питання він уточнює на місцевості.
Батальйон потайки, додержуючись заходів щодо захисту
від високоточної зброї з максимально допустимою швидкістю
виходить на свій напрямок, розгортається в бойовий поря-
док, стрімко атакує противника і розвиває наступ в глибину.
349
Під час спроби противника перейти до оборони на вигід-
ному рубежі батальйон вогнем і рішучою атакою з ходу роз-
членовує його бойовий порядок, знищує противника, захоп-
лює цей рубіж і продовжує виконувати поставлене завдання.
Виявившій відхід противника, батальйон негайно перехо-
дить до переслідування, знищує підрозділи прикриття, стрім-
ко проривається до його головних сил і у взаємодії з підроз-
ділами, які ведуть переслідування по паралельних маршру-
тах, знищує їх.
Батальйон, діючий на фланзі, який заходить, повинен
стрімко по найкоротших путях вийти на напрямок відходу
противника і рішуче атакувати його.
Управління підрозділами роти (батальйону) в зустрічно--
му бою командир здійснює короткими командами, розпоряд-
женнями і сигналами з КСП, який, як правило,, переміщується
за бойовими порядками рот першого ешелону на віддаленні
до 200 (300) м на напрямку зосередження основних зусиль.
Технічне і тилове постачання в батальйоні організується
на основі рішення командира батальйону та вказівок старшо-
го командира (начальника). Підрозділи технічного забезпе-
чення і тилу батальйону з зав’язкою зустрічного бою розгор-
таються за бойовим порядком батальйону, краще у важко-
приступному для танків районі в готовності до негайного за-
безпечення підрозділів боєприпасами і пальним. Медичний
пункт батальйону і пункти технічного спостереження пере-
міщуються за атакуючими підрозділами батальйону в го-
товності негайно надати * медичної допомоги пораненим, а та-
кож визначити місцезнаходження техніки, яка застряла чи
була виведена з ладу.
В ході Великої Вітчизняної війни є багато прикладів, ко-
ли дії підрозділів в авангарді (передовому загоні) і похідній
охороні забезпечували умови для вступу .в бій головних сил.
Розглянемо приклад (схема 35).
У грудні 1941 року 2-й стрілецький батальйон як аван-
гард 19-ої стрілецької бригади прямував на маршруті Нове
село, Недільне з завданням з ходу захопити Недільне і не
дати можливості противнику відійти у західному та півден-,
но-західному напрямках. Командир батальйону вишикував
колону — дивіться схему. Попереду діяла розвідрота бри-
гади.
В середині дня 23 грудня від розвідки були отримані ДО'
ні, що в Нове село надійшло до роти противника. Командир
батальйону вирішив вогнем мінометів подавити противника-
350
У Новому селі і атакою з ходу знищити його, доки він не зу-
мів учинити опір. Після короткого бою роту противника бу-
ло розгромлено. З дізнань полонених стало відомо, що ця
рота входить до складу 160-го піхотного полку 360-ої піхот-
ної дивізії.
Командир батальйону вирішив, що має відбутися зуст-
річ з авангардом противника, і тому необхідно негайно про-
суватися у напрямку Недільне.
4 ср — головна похідна застава з холу знищує до взводу
піхоти противника у Кожухово і захоплює південно-західну
околицю Недільного. Стрімко атакують головні сили бата-
льйону — 5 і 6 ср. Головні сили полку противника намагали-
ся обійти Недільне з південного сходу, але зустріли опір 1
і 3 сб 19-ої сбр, які надійшли'.
Противник не витримав натиску і почав відходити на схід.
На полі бою залишилося до 300 солдатів і офіцерів вбити-
ми. У Недільному було розгромлено штаб 160-го піхотного
полку, захоплено штабні документи, чотири га.рмати, шість
станкових кулеметів, вісім мінометів, близько 150 автомобі-
лів. '
Велику роль у розгромі противника відіграли рішучі дії
авангардного батальйону, який у зустрічному бою зумів
знищити похідну охорону противника, а потім створив
вигідні умови головними силам.» бригади для удару по пол-
ку противника.
Успіх зустрічного бою авангарду було забезпечено:
доброю .розвідкою і своєчасним отриманням даних про
рух противника;
вмілпм.и діями командира батальйону, який не очікуючій
докладних відомостей (даних) про сили противника, який
підходить, швидко прийняв рішення на розгортання
підрозділів для атаки, своєчасно поставив завдання головній
похідній заставі, яка знищила бойову охорону противника і
захопила вигідний рубіж на західній околиці Недільного;
вдалим виборам рубежів розгортання і атаки 5-ої та 6-ої
стрілецьких рот — поблизу шляху, де просувався противник,
Що дало можливість стрімко вести атаку;
доброю організацією взаємодії стрілецьких рот з міномет-
ними підрозділами, які підтримували їх.
В цьому бою весь особовий склад батальйону показав
зразки героїзму і мужності. (Тактика в бойових прикладах,
батальйон, вид. 1974 р., с. 157).
351
Умови виникнення зустрічного бою тепер стали різнома-
нітнішими. Зустрічний бій став більш динамічним, маневре-
ним, напруженим і скритннм. Різко зросло значення фактору
часу, випередження противника в діях, особливо в огневім
ураженні. Все це вимагає від командирів підрозділів глибо-
кого усвідомлення характеру зустрічного бою, творчого по-
шуку способів його ведення і здобуття успіху.
Питання для повторення і самоконтролю
1.	В яких умовах може виникати зустрічний бій?
2.	Чим характеризується зустрічний бій?
3.	Охарактеризуйте можливе місце батальйону і роти у
зустрічному бою.
4.	Покажіть схемою бойові завдання батальйону і роти у
зустрічному бою.
5.	Що вказує командир роти, призначеної у головну по-
хідну заставу, в бойовому наказі?
6.	Охарактеризуйте порядок роботи командира передово-
го загону (авангарду) із зав’язкою бою головною похідною
заставою.
7.	Намалюйте картину зустрічного бою головної похід-
ної застави (графічно).
Розділдесятий
МЕХАНІЗОВАНА РОТА (БАТАЛЬЙОН)
В ТАКТИЧНОМУ ПОВІТРЯНОМУ ДЕСАНТІ
1. Загальні положення
Тактичний повітряний десант являє собою підрозділ, який
десантується в глибину розташування бонового порядку про-
тивника з метою виконання різноманітних тактичних завдань
у взаємодії з військами, наступаючими з фронту.
В сучасному загальновійськовому бою тактичні повітряні
десанти можуть використовуватися в обороні й у наступі-
Механізована рота (батальйон) може призначатися в так-
тичний повітряний десант для захоплення та удержання ДО
підходу своїх військ важливих рубежів (об’єктів), для зав-
давання ударів у фланг і тил противнику, який висувається,
знищення (виводу з ладу) засобів ядерного .і хімічного на-
паду, наземних елементів розвідувально-ударних комплеК-
352
сів і пунктів управління, захвату гідроспоруд, мостів, пере-
правних засобів, ділянок, придатних для форсування і пере-
прави підрозділів (частин), переходів, гірських проходів
(полонин) і виконання інших завдань.
Так, наприклад, 19 серпня 1945 р. з метою висаджування
десанту у столицю Манчжурії м. Чанчунь була сформована
група у складі 200 осіб від ЗО гвардійської механізованої
бригади. Спочатку па літаках вилетіла передова група з роз-
відниками, яка захопила аеродром і забезпечила висідання
головних сил. Надалі десант оволодів залізничною станцією,
поштою і телеграфом міста (Завізіон Г. Т., Корнюгін П. А.
На Тихому океані... М.: Воєнвндав., 1967, с. 230).
Механізована рота (батальйон) в тактичному повітряно-
му десанті, діє як правило, без важкого озброєння і техніки.
Вона може підсилюватися розвідувальними, артилерійськи-
ми, зенітними підрозділами, а також підрозділами інженер-
них військ і військ (радіаційного, хімічного та біологічного за-
хисту. Бойові дії десантує тилу противника відзначаються ви-
сокою маневреністю, стрімкістю і крайньою напругою фізич-
них і моральних сил особового складу та підтримуються си-
лами і засобаміи командира, за рішенням якого він викори-
стовується.	1
Десантування роти (батальйону) здійснюється одним ви-
летом підрозділу (частини транспортних, транспортно-бойо-
вих і бойових вертолетів. Так, роті без БМП (БТР), підсиле-
ною мінометним взводом, можуть бути потрібними 4 верто-
льоти Мі-8, 3 вертольоти Мі-26, а підсиленому батальйону—
до 20 вертольотів Мі-8, 17—18 вертольотів Мі-6 чи Мі-26.
Десанту приначаються вихідний район для десантування,
смуга прольоту, основний і запасний райони десантування
(схема 36).
Вихідний район для десантування включає основні і за-
пасні посадні майданчики і район зосередження. При знач-
ному віддалені району зосередження від посадипх майдан-
чиків може призначатися і район очікування. Він призначе-
ний для завершення підготовки десанту і вертольотів до де-
сантування і дій. його віддалення від лінії фронту може
складати 20—ЗО км.
Посадні майданчики призначаються для завершення під-
готовки до десантування підрозділів (частини) вертольотів,
Навантаження у вертольоти зброї, техніки, інших матеріаль-
них засобів, посадку особового складу десанту і зльоту на де-
гантування. Вони можуть призначатися безпосередньо в рай-
353
оні зосередження десанту чи поблизу його району очікуван-
ня. Запасні посадці 'майданчики використовуються під час ви-
ходу з ладу основних.
Район зосередження призначається для скрнтого розмі-
щення підрозділів десанту і подготовки їх до десантування
та виконання бонового завдання, його величина може бути:
для роти — до 3 кв. км, для батальйону — до 10 кв. км.
Район очікування призначається також для скрнтого
розташування підрозділів десанту і завершення підготовки
їх до бою. Його величина, як правило, відповідає величині
району зосередження. Він обирається на віддалі від посадних
майданчиків до 3-х км.
Для здійснення бойового льоту підрозділів і'частинн) вер-
тольотів з вихідного району в район десантування призна-
чається смуга прольоту. Вона обирається на маршруті, де
противник має найменшу кількість засобів протиповітряної
оборони чи надійно придушений, а умови місцевості надають
можливість здійснити літ на малих і гранично малих (10—
15 м) висотах. Смуга прольоту може бути 2—4 км завширш-
ки.
Основний та запасний райони десантування призначають-,
ся на місцевості, придатній для сідання вертольотів і забез-
печуючій вигідні умови для вступу 1В бій десанту. їхні розмі-
ри можуть бути: для роти — до 2 км, для батальйону — до
5 км по фронту і <в глибину. Для висаджування роти, як пра-
вило, призначається один майданчик приземлення в кожному
районі, а для батальйону — один-два. При відсутності до-
статньої кількості майданчиків приземлення десантування
особового складу може здійснюватися із режиму впсіння вер-
тольотів чи па ходу при .мінімальній швидкості льоту (по-
штурмовому).
Роті (батальйону), призначеній в десант, бойове завдання
визначається на весь період її бойових дій в тилу противни-
ка. Воно, як правило, поділяється на найближче і подальше.
За необхідністю роті (батальйону) може вказуватися пункт
(район) збирання.
Найближче завдання, як правило, полягає у завершенні
знищення противника в районі десантування, знищенні (ви-
воді з ладу) зазначеного об’єкту чи захопленні певного ру-
бежу (району). Глибину завдання складає глибина об’єкту
(об'єктів), включаючи позиції обороняючих його підрозді-
лів, чи глибина рубежу (району), яким оволодіває десант.
Подальше завдання може полягати в удержанні захопле-
354
ного рубежу (району) до підходу своїх частин чи у захоп-
ленні й удержанні (виводі з ладу) об’єктів у новому районі
і виконанні інших завдань.
Пункт (район) збирання указується для збирання підроз-
ділів після виконання завдання, а іноді безпосередньо після
висаджування, вивантаження для збирання підрозділів і
уточнення їм завдання.
Для виконання завдання рота (батальйон) приймає бойо-
вий порядок, який складається з передової групи, підрозділів
першого ешелону, резерву (другого ешелону), підрозділів
артилерії та інших вогневих засобів і зенітних підрозділів.
Передова група призначається для завершення знищення
противника на майданчику (майданчиках) приземлення, їх
захоплення та забезпечення висаджування головних сил де-
санту. Вона може бути у складі одного (двох) механізова-
них взводів, підсилених стрільцями-зенітинками, саперами і
хіміками-розвідніиками. Разом з нею, як правило, десанту-
ються дозорні (спостережні^ відділення (розвідча чи бойо-
ва розвідна стежа) і розвідники підтримуючого (доданого)
артилерійського підрозділу.
Для десантування механізованої роти (батальйону) виді-
ляються підрозділи (частини) транспортних, транспортно-
бойових, а іноді і бойових вертольотів. Роті, підсиленій міно-
метним взводом, без БТР (БМП) можуть бути потрібними
до 6 вертольотів Мі-8, а підсиленому батальйону — до 20
вертольотів Мі-8 і 15 вертольотів Мі-6. Льотно-технічні дані
вертольотів в табл. 8.
Таблиця 8
Льотно-технічні дані вертольотів					
Тип верто- льота	Дані	Макси- мальна швид- кість (км/год)	Заван- тажен- ня (т) Даль- ність (км) Радіус	Макси- мальна кіль- кість десант- ників	Розміри вантажної кабіни
					ДОВ- "	шнри- висо- на (м) на	та М
Мі-8	225	3,0	24	5,45	2,3	1,8 450 200 МІ-8 тв	225	2,5	12	5,15	2,3	1,8 _500 220 Мі-6	250	10	61	11,7	2,6 500 290					
355
2. Робота командира механізованої роти (батальйону)
після отримання бойового завдання
Основою організації десантування і бонових дій е по-
ставлене повітряному десанту бойове завдання.
Організацію десантування і бою командир ротн (бата-
льйону) здійснює в основному по карті чи на макеті місце-
вості. Отриімавшп завдання, командир з'ясовує його, оцінює
обстановку, приймає рішення, робить розрахунок щодо поса-
ди (навантаження) у вертольоти, віддає бойовий наказ, ор-
ганізує взаємодію і підготовку підрозділів до майбутніх дій.
Рішенням старшого командира організується вогневе ура-
ження противника в районі бойових дій, подавлений його за-
собів протиповітряної оборони у смузі прольоту та прикрит-
тя десанту від ударів з повітря в районі розташування, під
час льоту і ведення бойових дій.
Під час з’ясування завдання, крім загальних питань, ко-
мандир роти (батальйону) повинен зрозуміти: мету застосу-
вання десанту і задум бою старшого командира, використо-
вуючого десант; завдання і роль десанту в майбутньому бою;
порядок завдавання ударів по противнику в районі десанту-
вання засобами старшого командира; порядок десантування;
умови і порядок взаємодії з вертольотами, артилерією і ча-
стинами, наступаючими з фронту назустріч десанту; трива-
лість його в тилу противника; з яких посадних майданчиків
і яким складом вертольотів здійснюється десантування; час
готовності до десантування.
З’ясувавши завдання, командир роти (батальйону) визна-
чає заходи, які слід провести негайно для підготовки підроз-
ділів до виконання завдання. Потім робить розрахунок часу,
віддає вказівки підлеглим командирам (начальнику штабу)
щодо підготовки підрозділів для дій у складі десанту і оці-
нює обстановку.
Під час оцінки обстановки командир роти (батальйону)
крім звичайних питань, вивчає можливий характер дій про-
тивника у смузі прольоту та в районі десантування, об-
єкти (рубежі), я,кі належить захопити (знищити), характер
їхньої оборони (охорони), наявність і стан майданчиків при-
землення в районі десантування. При оцінці обстановки вра-
ховуються також вплив стану погоди, пора року і час доби
на організацію і дії десанту.
Внаслідок з’ясування завдання й оцінки обстановки ко-
356
мандир роти (батальйону) приймає рішення і після прове-
дення розрахунку щодо посаду у вертольоти ставить завдан-
ня підрозділам, а потім організує взаємодію.
У рішенні командир роти (батальйону) визначає: задум
бою (на чому зосередити основні зусилля десанту; якого про-
тивника, де і в якій послідовності, і як захопити чи знищити
порядок вогневого ураження чи заходів для ного ома-
ни); бойовий порядок; порядок десантування (які підрозді-
ли, на яких майданчиках здійснювати посадку у вертольоти і
на яких майданчиках приземлення висаджуються в районі
десантування); бойові завдання підрозділам; основні питан-
ня взаємодії, організацію управління.
Під час розрахунку щодо десантування командир роти
(штаб батальйону) складає план завантаження та посаду
особового складу і перелік зброї та матеріальних засобів па
кожний вертольот. Розрахунок часу для планування десан-
тування робиться від певного часу («Ч») — початку висад-
жування передової групи тактичного повітряного десанту.
Завдання підрозділам, як правило, ставляться бойовим
наказом, в якому командир ротн (батальйону) указує:
—	підрозділам першого ешелону — засоби підсилення,
бойове завдання, хто підтримує, кількість (номери) верто-
льотів і посадних майданчиків;
—	підрозділам другого ешелону — склад, бойове завдан-
ня, хто додається і підтримує, номери вертольотів і посадних
майданчиків;
—	резерву — оклад, район зосередження, характер мож-
ливих дій після висаджування, номери вертольотів і посад-
них майданчиків;
—	передовій групі — оклад, бойове завдання, хто підтри-
мує, номери вертольотів, час висаджування;
—	підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам —
завдання щодо підтримки бою повітряного десанту, номери
вертольотів і посадних майданчиків;
—	зенітному підрозділу — порядок ведення вогню під
час відбиття нальотів повітряного противника: номери верто-
льотів і посадних майданчиків.
Командир роти бойові завдання, як правило, ставить од-
ночасно всьому особовому складу десанту. Взаємодію ко-
мандир роти (батальйону) організує, як правило, на вели-
комасштабній карті та макеті місцевості. Спочатку опрацьо-
вується порядок висування підрозділів в райони очікування і
Посаду їх у вертольоти, а потім порядок десантування. Осоїб-
357
ливу увагу тут слід приділяти питанням спільних дій підроз-
ділів десанту та авіації для вогневого ураження противника
в ході перельоту. Більш докладно взаємодія організується на
період виконання «найближчого завдання. Особливо з авіа-
цією, артилерією та частинами, наступаючиміи з фронту. Для
цього до складу десанту включаються офіцер-артилеріст і
авіаційний «навідник із засобами зв’язку. Перший визиває во-
гонь артилерії, другий—авіацію та наводить літаки на цілі
противника.
Після десантування взаємодія, пр«и наявності часу, уточ-
нюється на місцевості.
3. Десантування роти (батальйону)
і дії під час виконання різноманітних бойових завдань
В район зосередження (очікування) рота (батальйон) ви-
ходить в певний час і ретельно маскується. Командири під-
розділів перевіряють готовність особового складу до посаду
(вантаження) у вертольоти у відповідності до розрахунку.
З прибуттям вертольотів на досадні майданчики коман-
дир роти (батальйону) разом з командиром вертольотного
підрозділу (частини) уточнює розрахунок щодо десантуван-
ня «і порядок навантаження бойової техніки і пс«саду особово-
го складу, майданчики приземлення в основному і запасно-
му районах десантування, бойовлй порядок у льоті, порядок
взаємодії вертольотних і механізованих підрозділів у льоті
та під час висаджування, а за необхідністю і бойові зав-
дання підрозділам.
Навантаження озброєння, бойової техніки, матеріальних
засобів, їх кріплення провадиться особовим складом підроз-
ділів під керівництвом екіпажів вертольотів. Посад особо-
вого «окладу у вертольоти здійснюється безпосередньо перед
вилітом іі закінчується до пуску двигунів вертольотів.
Бойовий літ у район десантува«ння, як правило,, здійсню-
ється однією колоною на малих і дуже (гранично) малих
висотах. Попереду з інтервалом 10—20 .мв. від головних сил
десанту летять вертольоти з «передовою групою. В голові ко-
лони головних сил десанту летять, як правило, вертольоти
з механізованими підрозділами, за «ними — вертольоти з
артилерійськими та іншими підрозділами.
Командир ротн знаходиться з командиром підровділу вер-
тольотів, а командир батальйону — з командиром- частини
вертольотів.
Для завершення подавлення противника у смуяі прольо-
358
ту, особливо його засобів протиповітряної оборони, призна-
чаються бойові, а іноді і транспортно-бойові вертольоти при-
криття. Вони прямують попереду і на флангах колони з де-
сантом і ведуть вогонь з бортового озброєння, а підрозділи
десанту з стрілецької зброї.
При підході вертольотів до зони зараження в них закри-
ваються всі кватирки, люки і двері, в.міикається система пі-
дігрівання (підігріву) та вентиляції кабін, екіпажі та осо-
бовий склад десанту одягають ,респіратори (протигази).
З підходом вертольотів передової групи до площадки
приземлення противник на ньому знищується та придушуєть-
ся вогнем з бортового озброєння вертольотів і стрілецької
зброї, після чого провадиться висаджування передової гру-
пи. Потім вертольоти здіймаються у повітря, підтримують
вогнем бій підрозділів передової групи і прикривають висад-
жування головних сил роти (батальйону). Механізовані
підрозділи розгортаються в бойовий порядок, завершують
знищення противника на площадці приземлення і прими-
каючому до нього районі, займають вигідні позиції та забез-
печують висаджування головних сил роти (батальйону). Зе-
нітний підрозділ займає вогневі позиції поблизу майданчика
приземлення та готується до ведення вогню по повітряних ці-
лях противника. Сапери в цей час ведуть розвідку площадок
приземлення, ліквідують чи позначають загородження та
місцеві предмети, які заважають сіданню вертольотів. Дозор-
не (спостережне) відділення розвідувальний чи бойовий роз-
відувальний дозор, після висаджування веде розвідку У на-
прямі майбутніх дій роти (батальйону), а хімікн-розвідни-
КИ — радіаційну та хімічну розвідку.
На основі даних передової групи і розвідувальних орга-
нів, командир тактичного повітряного десанту при підльоті
головних сил до району десантування, уточнює порядок ви-
саджування, а за необхідністю і завдання підрозділам.
Головні сили десанту висаджуються в районі десантуван-
ня під прикриттям ударів авіації, бойових вертольотів і вог-
ню підтримуючої артилерії. Командир роти (батальйонну)
після висаджування уточнює на місцевості чи ставить під-
розділам нові завдання, узгоджює їхні дії та управляє н,нмн
У ході виконання поставленого завдання.
Артилерійські підрозділи займають вогневі позиції на
площадку приземлення і ведуть вогонь по спостережуваних
Рі-іях, в подальшому здійснюють вогневе ураження против-
ника в районі дій механізованих підрозділів.
359
Зенітний підрозділ прикриває бойові дії вертольотів і бо-
йові порядки роти (батальйону) від ударів повітряного про-
тивника.
Резерв батальйону після висаджування збирається у при-
значеному йому пункті в готовністі до виконання раптово
виникаючих завдань.
'Бонові вертольоти, а після висаджування десанту і
транспортно-бойові підтримують бій з повітря, а також запо-
бігають підходу резервів противника.
Висування десанту до рубежу (об’єкту) захоплення (зни-
щення, виводу з ладу) має здійснюватися швидко і потайки,
як правило, у передбойовому порядку і під прикриттям охо-
рони. З виходом до призначеного об’єкту він з ходу розгорта-
ється в бойовий порядок, стрімко атакує противника у фланг
і у тил, знищує живу силу, вогневі засоби (виводить об’єкт
з ладу) і швидко виходить до нового об’єкту ч<и< до вказано-
го пункту (району).
Під час закріплення захопленого рубежу підрозділи де-
санту переходять до оборони.
Дії десанта мають бути завзятими і івідвначатися високою
маневреністю, активністю, сміливістю та рішучістю. Про-
тивника треба знищити раніше, між він встигне організувати
спір.
Виконуючи завдання щодо завдання ударів у фланг і в
тил противнику, який висувається, десант після висаджуван-
ня виходить на можливі шляхи його відсування, займає вивід-
ний рубіж і завдає з нього раптові удари, широко застосо-
вуючи вогневі засади.
Під час знищення (виводу з ладу) засобів ядерного та
хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-удар*
них комплексів, пунктів управління та інших об’єктів против-
ника десант потайки відсувається в район їх розташування,
атакує і знищує противника, прикриваючого ці об’єкти, при-
зводить до непридатності його пускові устави (гармати), ра-
кети (снарядн-ігарматні), засоби управління та інші важли-
ві елементи об’єкту. Засоби ядерного і хімічного нападу пііД
час їх пересування знищуються вогнем і рішучою атакою чи
раптовим вогнем з вогневих засад.
Гідроспоруди, мости, переправні засоби та ділянки, при-
датні для форсування, десант захоплює атакою з ходу з Р|3‘
них напрямків на одному чи на обох берегах.
Для захоплення переходу (перевалу) десант висаджуєтЬ'
ся безпосередньо на нього чи на площадки поблизу пер
360
ходу, оволодіває командним'» висотами, потім виходить у
фланг 4 в тил противнику, обороняючому перехід, і знищує
його.
Для захоплення гірського переходу (полонини) десант ви-
саджується, як правило, біля входу в нього, потім оволоді-
ває примикаючими до нього командними висотами, з яких
прострілюється гірський перехід (полонина), блокує і зни-
щує противника.
Після виконання бойового завдання механізована рота
(батальйон), яіка діє в тактичному повітряному десанті, ви-
ходить у призначений пункт (район) збирання і надходить
у розпорядження командира свого підрозділу (частини).
Питання для повторення і самоперевірки
1.	Дайте визначення поняття «тактичний повітряний де-
сант», в яких умовах і з якою метою він може використову-
ватися.
2.	Що призначається десанту? Призначення посадних
площадок, районів зосередження, очікування та десантуван-
ня.
3.	Яке бойове завдання визначається роті (батальйону),
призначеній у десант? Бойовий порядок і засоби десантуван-
ня.
4.	Пригадайте порядок роботи командира механізованої
роти (батальйону), яка отримала бойове завдання щодо дії
в тактичному повітряному десанті.
5.	Які порядок десантування та дії роти (батальйону) під
час виконання бойового завдання?
Р о з дії л одинадцятий
БОЙОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Успіх сучасного загальновійськового бою в значній мірі
залежить від ретельно організованого бойового забезпечення.
Під бойовим забезпеченням розуміємо комплекс заходів, що
проводяться командирами та штабами всіх ступенів з метою
недопущення раптового нападу противника, зниження ефек-
тивності його вогню (ударів) по підрозділах ротн (батальйо-
ну), створення ним сприятливих умов для організованого та
своєчасного вступу в бій та успішного його ведення.
Основними видами бойового забезпечення є:
розвідка, охорона, захист від зброї масового ураження,
тактичне маскування, інженерне забезпечення та забезпечен-
361
ня радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Захист
від високоточної зброї противника здійснюється під час ви-
конання заходів бойового заібезпечення. В батальйоні, крім
того, ведеться радіоелектронна боротьба.
Основним організатором бойового забезпечення в роті та
батальйоні є командир. На основі прийнятого рішення та вка-
зівок старшого командира він визначає завдання бойового
забезпечення, склад сил та засобів, залучених для їх вико-
нання, та порядок дій щодо виконання цих завдань. Началь-
ник штабу батальйону безпосередньо організує бойове за-
безпечення згідно з вказівками командира батальйону, а та-
кож розпоряджень штабу бригади (полку).
Під час з'ясування завдання командир роти (батальйо-
ну) повинен зрозуміти, які сили за засоби старшого команди-
ра залучаються для рішення питань бойового забезпечення в
ннтересах бою ротн (батальйону), з врахуванням цього ви-
значає, які з них 'необхідно вирішувати своїми силами та за-
собами, в які терміни.
В ході оцінки обстановки командир ротн (батальйону) на
основі даних, отриманих від командира та штабу батальйону
(бригади—полку) про противника, місцевість, радіаційну, хі-
мічну та біологічну обстановку в районі майбутніх дій, вста-
новлює конкретні завдання з усіх видів бойового забезпечен-
ня, визначає, які треба та можна виділити для цього сили та
засоби. На основі оцінки обстановки командир роти (бата-
льйону) .повинен також визначити доцільні способи виконав-
ня завдань з бойового забезпечення, способи здійснення на-
мічених заходів.
Виконання .нобхідних заходів з бойового забезпечення ко-
мандир роти (батальйону) організує на основі свого рішення
та відповідних вказівок старшого командира.
Вказівки командира ротн (батальйону) або начальника
штабу батальйону мають бути короткими та зрозумілими. З
них підлеглим має бути ясним, які заходи та в який час вони
повинні виконати, які сили та засоби для цього залучити.
.В ході ведення бою командир роти та батальйону постійно
стежать за виконанням підлеглими намічених заходів бойо-
вого забезпечення та вживають заходів для їх чіткого вико-
нання.
На випадок різких змін обстановки та порушення можли-
востей щодо здійснення намічених заходів бойового забезпе-
чення мають передбачатися заходи для його відновлення.
Керування підрозділами, виділеними для виконання зав-
362
дань бойового забезпечення, здійснюється безпосередньо їх
командирами на основі отриманих вказівок та розпоряджень.
Зв’язок підтримується у встановленому порядку, але з вра-
хуванням обмежень у використанні тих або інших засобів,
обумовлених вимогами конкретної обстановки.
1.	Розвідка
Розвідка є найважливішим видом бойового забезпечення
військ у всіх видах бою. Розвідка — одна з найважливіших
умов досягнення успіху. Вона організується та ведеться в
будь-яких умовах обстановки. Мета розвідки в роті та бата-
льоні — своєчасно здобути необхідні відомості про противни-
ка та місцевість в районі майбутніх дій, на основі яких ко-
мандир може прийняти обгрунтоване рішення на бій та ус-
пішно управляти підрозділами в ході виконання бойового
завдання.
Основними вимогами, що ставляться до розвідки, є ціле-
спрямованість, безперервність, активність, своєчасність та
оперативність, потайність, вірогідність і точність визначен-
ня координат об’єктів (цілей), які розвідуються.
Здобутні відомості передаються всіма можливими спосо-
бами командиру (начальнику), що поставив завдання на ве-
дення розвідки. Особливо важливі відомості докладаються
негайно.
Розвідувальні відомості в роті (батальйоні) здобувають-
ся при підготовці та в ході бою спостереженням, підслухову-
ванням, розвідувальними засадами, нальотами, опитуванням
місцевих жителів, допитом полонених та перебіжчиків, вив-
ченням захоплених у противника документів, зразків озбро-
єння і техніки та іншими способами. Відомості—про против-
ника можуть бути одержані також від вищого штабу, дода-
них підрозділів та від сусідів.
Для ведення розвідки батальйону призначаються зони
оглядової та детальної розвідки. Глибина зона оглядової
розвідки батальйону може бути до 10 км, детальної роз-
відки — до 5 км. Ширина зон розвідки збігається з фронтом,
встановленим для бою батальйону. Розвідка в роті ведеться
перед її фронтом на глибину бойового завдання (досяжності
засобів ураження).
Під час організації розвідки командир роти (батальйо-
ну), як правило, вказує: які дані, якими засобами або спосо-
бами та до якого часу здобути: на яких об’єктах (районі, на-
прямку) зосередити основні зусилля розвідки.
363
Начальник штабу батальйону визначає конкретні завдан-
ня підрозділам з розвідки, порядок їх виконання (які сили та
засоби залучити для ведення розвідай, заходи щодо забезпе-
чення їхніх дій, способи управління ними та порядок допові-
ді здобутих .відомостей та склад резерву розвідки, ставить
завдання розвідувальним органам батальйону, організує їх
підготовку та висилає в розвідку, керує ними; збирає, аналі-
зує та узагальнює розвідувальні відомості, доповідає їх ко-”
манднру батальйону та в штаб бригади, доводить до коман-
дирів .рот, взаємодіючих та сусідніх підрозділів.
Начальник штабу також .визначає порядок одержання
розвідувальних даних від штамбу бригади та сусідів або без-
посередньо від виділених ними та діючих розвідорганів.
Командири підрозділів на основі отриманих вказівок ор-
ганізують ведення розвідки своїми силами та засобами пе-
ред фронтом (на флангах в тилу) ставлять їм завдання. Ке-
рують ними, вивчають здобуті відомості доповідають- їх в
штаб батальйону.
Командирам розвідувальних органів, діючих в тилу про-
тивника, забороняється мати на .робочих картах будь-які да-
ні про свої війська, а всьому їх складу — особисті та служ-
бові документи.
В роті (батальйоні) ведеться військова, радіолокаційна,
інженерна, радіаційна та хімічна розвідка, в батальйоні,
крім того,— артилерійська.
Військова розвідка — ведеться розвідувальними та бойо-
вими 'розвідувальними дозорами, дозорними відділеннями
(танками) та спостережнії мій постами (спостерігачами), рота
(батальйон) може призначатися в розвідувательний загін.
Радіолокаційна розвідка ведеться постами радіолокаційної
розвідки наземних цілей, які рухаються.
Інженерна розвідка ведеться органами військової розвід-
ки та доданими підрозділами інженерних військ.
Радіаційна та хімічна розвідка ведеться спеціально під-
готовленими для цього відділеннями (екіпажами, бойовими
розрахунками).
Артилерійська розвідка ведеться штатними та приданими
артилерійським.!! підрозділами.
Розвідувальний дозор виснлається, як правило, у складі
розвідувального взводу, а від розвідувального загону, крім
того, ще й в складі механізованого (танкового) взводу. Роз-
відувальний дозор діє на віддалені до 15 км від своїх підроз-
364
ділів, а той, що висилається від розвідувального загону —
до 10 км від його головних сил.
Бойовий розвідувальний дозор висилається у складі ме-
ханізованого (танкового) взводу. Він діє перед фронтом або
на одному з флангів роти (батальйону) на віддаленні, за-
безпечуючим спостереження за ним та підтримку його вог-
нем, а при відсутності безпосереднього зіткнення з противни-
ком — на віддаленні до 10 км від своїх підрозділів.
Віддалення дозорів під час дій вночі, у місті, горах та лі-
сі, як правило, скорочується.
Взвод, призначений у розвідувальний (бойовий розвіду-
вальний дозор, за необхідністю може підсилюватися інженер-
но-саперним підрозділом та одннм-дво.ма хіміками — розвід-
никами.
Дозори ведуть розвідку дозорними відділеннями (танка-
ми), спостерігачами та іпішимн дозорними. Розвідувальні
відомості здобуваються спостереженням, під слухом розвіду-
вальними засадами, нальотами, опитом місцевих жителів до-
питом полонених, вивченням документів, зброї та техніки
піротивника, а боновим розвідувальним дозором, крім того,
ще й боєм.
При постанові завдання дозорам вказується: відомості
про противника в районі — у напрямку майбутніх дій склад
дозору; район (напрямок, Об’єкт) розвідки, які відомості та
до якого терміну здобути; вихідний пункт та час його про-
ходження; час закінчення розвідки та порядок дій після ви-
конання завдання; порядок підтримки зв’язку та подання
розвідувальних відомостей, а за необхідністю ще й відомості
про сусідні та діючі попереду розвідувальні органи, способи
взаємного впізнавання, перепуск та відгук.
Розвідувальна засада проводиться, як правило, з метою
захвату полонених, документів, зразків зброї та техніки про-
тивника, а наліт, крім того, для знищення (виводу з ладу)
важливого об’єкту противника. Для улаштування розвіду-
вальної засади призначається розвідувальний (механізова-
ний, танковий) підрозділ сплою до взводу, або група спеці-
ально підібраних солдатів та сержантів. Наліт здійснюється
підрозділом, що веде розвідку, у повному складі або части-
ною сил.
В бойовому наказі підрозділу (групі), призначеному у
розвідувальну засаду або для проведення нальоту, вказуєть-
ся відомості про противника, місце (об’єкт) та час улашту-
вання розвідувальної засади (проведення нальоту); завдан-
365
ня, порядок підтримки вогнем та проходження лінії фронту
(охорони) своїх підрозділів, сигнали оповіщення, управлін-
ня та взаємодії; перепуск та відгук.
Дозорне відділення (та>нк) внсилається від підрозділу, що
веде розвідку, або від роти (взводу), виконуючої бойове зав-
дання у відриві від головних сил, для своєчасного виявлення
противника та розвідки місцевості. Воно діє на віддаленні,
яке забезпечує спостереження за ним та підтримку його вог-
нем. Дозорне відділення виконує завдання на бронетранспор-
тері (боновій машині піхоти, автомобілі) або у пішому по-
рядку, а взимку ще й на межах. Воно веде розвідку спосте-
реженням та пішими дозорними, а дозорний танк — спосте-
реженням. Дозорне відділення (танк) може призначатися
для улаштування розвідувальної засади.
Під час постановки завдання дозорному відділенню (тан-
ку) вказується: відомості про противника, напрямок (об’єкт)
та порядок ведення розвідки, сигнали оповіщення, управлін-
ня та взаємодії; перепуск та відгук.
Спостереження за противником організується в усіх видах
бою та ведеться безперервно командирами підрозділів особи-
сто, спостережними постами , спостерігачами рот (взводів,
відділень, танків) та бойовими розрахунками чергових вог-
невих засобів.
Організуючи 'безперервне спостереження в усіх видах бою
удень, вночі та в інших умовах обмеженої видності, штаб
батальйону особливо ретельно обирає та визначає місця роз-
ташування спостережних постів, здійснює підбір складу спо-
стерігачів. Організація спостереження має забезпечувати
найкращий перегляд противника та місцевості перед фрон-
том, на флангах та в тилу. Вночі та в інших умовах обмеже-
ної видності спостереження ведеться з використанням прила-
дів нічного бачення, радіолокаційних станцій розвідки на-
земних цілей, що рухаються, засобів освітлення місцевості та
доповнюється підслуховуванням (табл. 9).
Таблиця 9
Далекість чутності деяких звуків
Об’єкти та характер звуку	Дальність чутності, км
Негучний говір, кашель, негучні команди	0,1—0,2
Зараження зброї, різання проволоки	0,1—0,2
Забивання кілків у землю вручну	0,3
Рубання та розпилювання лісу (стук сокир, ви-
щання пили)	0,4
366
Продовження табл. 9
Об’єкти та характер звуку	і Дальність чутності, км
Рух підрозділів у пішому порядку	0,3—0,6
Падіння зрубленнх дерев, тріск сучків, глухий
удар об землю	0,8
Рух автомобілів	0,5—1,0
Відкопування окопів (удари лопати об камінь)
Поодинокі постріли з автоматів	2—З
Стрільба чергами	3—4
Гарматна стрільба	10—15
Спостереження за повітряним	противником	ведеться	по-
стами повітряного спостереження	зенітних	підрозділів,	по-
стом (пунктом) позначення роти (батальйону), а також спо-
стережними постами та спостерігачами.
Радіаційне та хімічне спостереження ведеться хімічними
спостережними постами (хімічним,її спостерігачами) рот (ба-
тальйонів) .
В обороні, під час підготовки .наступу та під час розташу-
вання на місці в роті виснлається одпн-два спостерігачі та
хімічний спостерігач, а в батальйоні — бдии-два спостереж-
них пости та один хімічний спостереж-лііій пост. В ході насту-
пу, у зустрічному бою, під час відходу і на марші в роті (ба-
тальйоні) призначаються спостерігачі та хімічний спостері-
гач. У взводі в усіх випадках призначається спостерігач.
Спостережний (хімічний спостережний) пост складаєть-
ся з двох-трьох спостерігачів (хімічних спостерігачів), один
з яких призначається старшим. Пост обладнується прилада-
ми спостереження, великомасшабною картою або схемою міс-
цевості, журналом спостереження компасом, годинником, за-
собами зв’язку, підсвічування та подавання сигналів опові-
щення, а хімічний спостережний пост, крім того, приладами
хімічної та радіаційної розвідки.
Під час постановки завдання спостережному посту (спо-
стерігачу) вказуються: орієнтири та кодовані (умовні) (най-
менування місцевих предметів; відомості про противника та
свої підрозділи, склад спостережного посту, місце посту (спо-
стерігача), сектор спостереження, па що звертати особливу
Увагу; порядок доповіді результатів спостереження; сигнали
сповіщення. Хімічному спостережному посту (хімічному спо-
стерігачу), крім того, вказуються час (періодичність) вми-
кання приладів радіаційної та хімічної розвідки та порядок
367
подавання сигналів оповіщення про радіоактивне, хімічне та
біологічне зараження.
Завдання, поставлене спостережному (хімічному спостері-
гачу) посту, записується у журнал спостереження.
Спостерігач (хімічний спостерігач) забезпечується прила-
дам!! спостереження (радіаційної та хімічної розвідки).
Пост радіолокаційної розвідки наземних цілей, що руха- .
ються, розгортається, як правило, разом зі спостережним по-
стом (спостерігачем) роти (батальйону). Він призначається
від розвідувального взводу або обслуговується спеціально
підготовленим для цього оператором зі складу роти. Пост
обладнується станцією ближньої розвідки схемою місцевості,
журналом розвідки (спостереження), компасом, годинником
та засобами зв’язку.
Під час постановки завдання посту, як правило, вказують-
ся: відомості про противника та свої підрозділи, склад та
місце розгортання посту, сектор ведення розвідки та напря-
мок або ділянка місцевості, на яких зосередити особливу
увагу, порядок ведення розвідки та доповіді про її резуль-
тати.
Розвідувальний загін виконує завдання спостереженням,
розвідувальними засадами, нальотами, а у випадках коли
неможливо здобути відомості про противника іншими засо-
бами, ще й боєм. Від розвідувального загону висилаються
розвідувальні дозори та дозорні відділення (танки), кіль-
кість та склад яких залежать від завдання, яке виконується,
дій противника та характеру місцевості, решта підрозділів
складає головні сили загону.
Командир розвідувального загону знаходиться, як прави-
ло, у складі головних сил. Для уточнення відомостей про про_-
тивника та особистого його вивчення івін може висуватися до
розвідувальних дозорів. Організує дії підрозділів та керує
ними особисто командир розвідувального загону.
Під час уяснення отриманого завдання та оцінки обста-
новки командир розвідувального загону повинен з’ясувати,
які розвідувальні відомості та до якого строку здоібути; вив-
чити місцевість у смузі розвідки; намітити маршрут та по-
рядок руху головних сил розвідувального загону; визначити
кількість, склад та задачі розвідувальних дозорів, імовірні0
рубежі зустрічі з противником, порядок дій на них та після
виконання завдання.
В бойовому наказі командир розвідувального загону вка*
зує: відомості про противника; завдання розвідувального за-
368
гону; завдання розвідувальним дозорам (дозорним відділен-
ням, дозорним танкам), підрозділам головних сил .місце в ко-
лоні, напрямок (маршрут) руху, час проходження вихідного
пункту та порядок безпосередньої охорони; час готовності
до виконання завдання; своє місце та заступників.
Після віддання бойового наказу командир розвідуваль-
ного загону вказує порядок дій під час зустрічі з противни-
ком, заходи щодо всебічного -забезпечення, сигнали оповіщен-
ня, управління та взаємодії, а за необхідністю відомості про
сусідні та діючі попереду розвідувальні органи, способи вза-
ємного розпізнавання, порядок проходження лінії фронту
(охорони) своїх військ, перепуск та відгук.
В обороні при відсутності безпосереднього зіткнення з
противником розвідувальний загін може впсилатися для
своєчасного виявлення висування та розгортання противника,
визначення складу та напрямку дій його основного угрупо-
вання, позицій засобів ядерного та хімічного нападу, назем-
них елементів розвідувально-ударних комплексів, вогневих
позицій артилерії та місць розташування пунктів управлін-
ня. В ході оборонного бою розвідувальний загін уточнює
угруїпуіваиня противника, встановлює підхід других ешелонів
(резервів), напрямок та рубежі вводу їх у бій.
В наступі розвідувальний загін, використовуючи проміжки
та відкриті -фланги в бойовому .порядку противника, стрімко
проникає в глибину його оборони, веде розвідку позицій та
опорних пунктів, визначає райони розташування та напрям-
ку висування других ешелонів (резервів), наявність та ха-
рактер фортифікаційних споруд та загороджень, в тому чис-
лі місця установлення ядерних мін, позицій засобів ядерного
та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-
ударних комплексів, вогневі позиції артилерії, місця розта-
шування пунктів управління та інших важливих об’єктів, зо-
ни зараження, райони зруйнувань, пожеж та затоплень, на-
прямок їх подолання або обходу. З початком відходу против-
ника розвідувальний загін стрімко виходить на фланги та
шляхи відходу його головних сил, встановлює їх склад та
напрямок відходу, склад та характе.р дій ар'єргардів, позиції
та рубежі, підготовлені для оборони в глибині, і час заняття
іх військами, наявність та характер перешкод та загород-
жень, особливо ядерномінних. Розвідувальний загін може за-
хоплювати перепраіви через .водні перешкоди та інші важли-
ві об’єкти на шляхах відходу противника, удержуючи їх до
369
підходу наступаючих підрозділів, частиною сил він продов-
жує виконувати поставлене завдання.
У передбаченні зустрічного бою розвідувальний загін до
рубежу можливої зустрічі з противником просувається по до-
рогах з максимальною швидкістю. Під час підходу до рубе-
жу можливої зустрічі з противником розвідувальні дозори та •
головні сили загону діють потай, як правило, поза дорогам,
переміщуючись від одного вигідного для спостереження пунк-
ту до ївшого, ретельно оглядаючи дороги на інші напрямки,
на яких імовірні дії противника. Під час зустрічі з розвід-
кою та охороною противника розвідувальні дозори та голов-
ні сили загону обходять їх, потай проникають до головних
сил противника, встановлюють їх склад, характер та напря-
мок дій, мас проходження важливих рубежів, початок та ру-
бежі розгортання, позиції засобів ядерного та хімічного на-
паду, наземних елементів розвідувально-ударних комплек-
сів, вогневі позиції артилерії, місця .пунктів управління. В хо-
ді зустрічного бою розвідувальний загін веде розвіку голов-
них сил противника, використовуючи відкриті фланги та
проміжки в його бойовому порядку, проникає в глибину, ви-
являє склад других ешелонів (резервів) та напрямок їх вису-
вання.
Під час розвідки водної перешкоди розвідувальний загін
встановлює наявність, склад та характер дій противника на
своєму та протилежному берегах, характер водної перешкоді!
та стан її заплави. До водної перешкоди розвідувальний за-
гін висувається на широкому фронті, потай. При наявності
противника па підступах до водної перешкоди загін виявляє
його опорні пункти, встановлює проміжки в бойовому поряд-
ку та, використовуючи їх, .проникає до водної перешкоди, від-
значає її ширину, глибину, швидкість течії, грунт та профілі
дна, крутість та грунт берегів, наявність загороджень на бе-
регах та в воді, ділянки, зручні для форсування, наявність,
переправ, їх стан та переправляється на протилежний берег.
Ведучи розвідку противника на протилежному березі, роз-
відувальний загін виявляє його опорні пункти, незайняті або
ділянки, що слабо обороняються, розташування вогневих за-
собів, других ешелонів (резервів), наявність та характер за-
городжень. За неможливістю переправитися на протилежний’
берег розвідка противника, який обороняється на ньому, ве-
деться спостереженням зі свого берега. Переправу на проти-
лежний берег в цьому випадку розвідувальний загін здіис-
370
нюе разом в передовим загоном або з підрозділами першого
ешелону головних сил.
Під час ведення розвідки вночі застосовуються радіолока-
ційні станції розвідки наземних цілей, що рухаються, прила-
ди нічного бачення та засоби освітлення місцевості. Особли-
ва увага звертається на височини, околиці населених пунк-
тів, узлісся та інші місця, де може знаходитись противник.
Вночі краще проглядається місцевість з міжгір'я, тому що
об’єкт спостереження проектується в данному випадку на тлі
неба. Зі світлового джерела можливо визначити далекість
до нього. Однак вночі помилка у визначенні конкретної від-
стані до джерела світла можлива в межах 50% та більше.
Вночі добрим джерелом відомостей можуть бути звуки.
Наприклад, розмову чутно на віддалені 200—300 м, звук уда-
рів сокири — 300—400 м, зарядження стрілкової зброї — до
500 м, робота двигуна танка на місці — 1000 м, постріл з ав-
томата ('кулемета) — до 2—3, гармати — до 5 км.
Виключно важливу роль для успішного рішення завдань
розвідки вночі грає вміння добре орієнтуватися у темряві,
використання для цього різних способів — за азимутом, за
рельєфом, дорогами, узліссям, околицями населених пунктів,
лінією високовольтних передач, телеграфними стовпами,
струмками, річками та зірками. Для захоплення полонених,
зразків зброї та техніки частіше влаштовуються розвіду-
вальні засади та проводяться нальоти. Підрозділи .мають ^су-
воро додержуватися світломаскування, діяти раптово, рішу-
че та зухвало.
Для розвідки населеного пункту залежно від його вели-
чини від розвідувального загону висилається один або де-
кілька розвідувальних дозорів та дозорних відділень (тан-
ків). Головні сили загону залишаються поза населеним пунк-
том до огляду його околиць розвідувальними органами, а по-
тім просуваються за ними.
В горах розвідувальний загін, як правило, просувається
ВЗДОВЖ доріг, долин, кряжів і веде розвідку ШЛЯХОМ ПОСЛІ-
ДОВНОГО огляду командних висот та спостереження з них.
Для огляду доріг, стежок, міжгір’я та інших місць осторонь
В|Д напрямку руху, де може знаходитися противник, висипа-
ються розвідувальні дозори та дозорні відділення (танки). У
високогірних районах та па важкодоступних ділянках міс-
цевості розвідка ведеться пішими дозорними, які забезпечу-
ються гірським спорядженням та понаучені техніці подолан-
Ня гірських перешкод.
371
В лісі розвідувальний загін просувається, як правило, по
дорогах та просіках.
Для огляду лісу осторонь від напрямку руху розвідуваль-
ного загону впсплаються розвідувальні дозори та дозорні
відділення (танки). Особливо ретельно оглядаються узліс-
ся, галявини, входи в яри, міжгір’я та виходи з них, гаті, між-
озерні дефіле, мости та інші місця, де найбільш імовірні за-
сади противника. Підсилена рота (батальйон) може призна-
чатися для проведення розвідки боєм. Вона ретельно органі-
зується та проводиться так, як і наступ на противника, щ0
обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним;
особлива увага при цьому , приділяється забезпеченню флан-
гів. Під час розвідки боєм командири підрозділів, що знахо-
дяться на ділянці, де вона проводиться, спостерігають за бо-
єм та вивчають противника. В цей час активно ведеться 'роз-
відка всіх видів.
Допит полонених та перебіжчиків в роті (батальйоні)
проводиться коротко з метою отримання лише тих відомо-
стей, які необхідні роті (батальйону) для ведення бою. Піс-
ля допиту полонені та перебіжчики негайно доставляються у
штаб батальйону (бригади, полку).
Розвідувальні відомості, одержані під час допиту полоне-
них та перебіжчиків, а також під час опиту місцевих жите-
лів, мають перевірятися (зіставлятися).
Захоплені в противника документи, зразки зброї та техйі-
ки надсилаються командиру (начальнику), шо вислав під-
розділ в розвідку, з вказівкою, де, коли та при яких обста-
винах вони захоплені. На захоплених документах забороня-
ються робити будь-які написи та значки.
2.	Охорона
Охорона в роті (батальйоні) організується та здійснюєть-
ся у всіх видах бойової діяльності з метою не допускали
проникнення розвідки противника в район дій (розташуван-
ня) своїх підрозділів, виключити раптовий напад на них на-
земного противника, його повітряних десантів (аєромобіль-
них груп) та забезпечити підрозділам, шо охороняються^
та вигідні умови для розгортання (приведення до бойове»
готовності) та вступ у бій.
,Рота (батальйон) охороняється; в бою — бойовою, на
ма'рші — похідною, при розташуванні на місці'—сторожовою
та у всіх випадках, крім того, — безпосередньою охороною-
Бойова охорона висилається за вказівкою старшого ко
372
маядпра або за рішенням командира ротн (батальйону); в
бойову охорону в обороні виділяється, як правило, взвод від
батальйону. Цьому взводу вказується позиція на віддаленні
до 2 км від переднього краю. Взвод па даній позиції ство-
рює опорний пункт і веде оборону відповідно до вимог та
положень тактика оборонного бою. Завдання бойової охоро-
ни — забезпечити головні сили батальйону від раптового на-
паду противника та заборонити ведення ним розвідки.
В наступі завдання бойової охорони покладаються в ос-
новному та бойові розвідувальні дозори.
Похідна та сторожова охорона організується, як правило,
за вказівкою старшого командира, а при діях у відриві від
головних сил — самостійно.
Похідна охорона є елементом похідного порядку. Крім
охорони, вона вирішує іце й завдання ведення розвідки. Ба-
тальйон висилає, як правило, бойовий розвідувальний дозір.
Під час зустрічі з противником похідна охорона знищує його
охорону та розвідку, виходить до головних сил противника та
сковує їх, забезпечуючи вигідні умови для дій головних сил
батальйону (роті).	.	ь
Сторожова охорона існує для охороно підрозділів під час
розташування їх па місці. В батальйоні вона здійснюється
сторожовими постами та секретами.
В роті, призначеній в сторожову заставу,— сторожовими
постами. Перед переднім краєм та в проміжках між пози-
ціями сторожової охорони встановлюються загородження,
висилаються секрети, спостережні пости та парні патрулі, за-
стосовуються технічні та сигнальні засоби.
Безпосередня охорона організується командирами підроз-
ділів залежно від завдання, яке вирішується, умов обстанов-
ки та вказівок старшого командира. Вона здійснюється вар-
товими, патрулями та секретами з врахуванням організації
Чергування вогневих засобів, спостереження та комендант-
ської служби.
Під час організації рхорони командир, як правило, вка-
напрямки, на яких зосередити особливу увагу; де та яку
Матн охорону та її склад; час висилки (виставлення) охоро-
?!| та її завдання; перепуск та відгук. За необхідністю він
аКож визначає склад та задачі безпосередньої охорони.
Особовий склад, призначений в охорону, повинен знаходн-
Ся в постійній бойовій готовності; додержуватися встанов-
Н°ГО порядку бойового чергування, черговості та порядку
373
відпочинку, заходів маскування; проявляти високу пильність,
рішучість та стійкість.
На кожну добу для пізнавання своїх військовослужбов-
ців встановлюють перепуск та відгук.
Перепуском є найменування зброї або техніки, наприк-
лад, «Автомат», а відгук — назва населеного пункту, що по-
чинається з тої ж літери, що й перепуск, наприклад, «Ана-
ньєв».
Перепуск повідомляється усно всьому складу охорони,
розвідувальних органів та особам, що посилаються за межі
підрозділу, а вночі ще й в межах розташування свого під-
розділу. Відгук повідомляється командиром тих підрозділів,
а також особам, що посилаються для передавання усних на-
казів.
Перепуск питається н усіх осіб, що проходять через ру-
біж охорони та ходять у розташуванні підрозділу вночі, від-
гук — в осіб, що передають наказ командира, та в команди-
рів підрозділів, що ведуть розвідку.
Перепуск та відгук вимовляються тихо. Всі, хто не знає
перепуску, а прибулі з наказом — відгук, затримуються. За-
тримані опитуються, в залежності від обставин їм дозволя-
ється йти далі всип прямують під охороною до командира,
що вислав охорону.
3.	Захист від зброї масовоео ураження
Захист від зброї масового ураження організується та
здійснюється з метою максимального послаблення дії ядер-
ної, хімічної та біологічної зброї противника, а також ре-
зультатів руйнування підприємств атомної енергетики та хі-
мічної промисловості, зберігання боєздатності підрозділів та
забезпечення успішного виконання ними бойових завдань.
Він організується в повному обсязі під час ведення бою як
зі застосуванням, так і без застосування зброї масового ура'
ження з боку противника та включає: розсередження підроз-
ділів та періодичну зміну районів їх розташування; форти-
фікаційне обладнання районів (позицій), зайнятих підрозді-
лами; з врахуванням захисних властивостей місцевості та
підготовку шляхів маневру; попередження підрозділів про
безпосередню загрозу та початок застосування противником
зброї масового ураження, руйнування підприємств атомної
енергетики та хімічної промисловості, а також сповіщення
особового складу про радіоактивне, хімічне та біологічне за
раження; здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічнії-4
374
та спеціальних профілактичних медичних заходів; виявлен-
ня та ліквідацію наслідків застосування противником зброї
масового ураження; забезпечення небезпеки та захисту осо-
бового складу під час дій в зонах зараження, районах .руй-
нувань від пожеж та затоплень.
Варіант захисту підрозділу від зброї масового ураження
при розташуванні па місці (схема 37).
Під час організації захисту від зброї масового ураження
командир роти (батальйону), як правило, вказує: порядок
розосередження підрозділів та зміни районів розташування,
а також порядок використання захисних властивостей.місце-
вості та техніки, послідовність інженерного обладнання зай-
нятого вихідного положення (опорного пункту); порядок по-
передження про безпосередню загрозу та початок застосу-
вання противником зброї масового ураження, а також поря-
док та сигнали сповіщення про радіоактивне, хімічне та біо-
логічне зараження та дій щодо них; строки провсден-ня про-
тиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профі-
лактичних меднцннськиХ заходів; порядок ліквідації наслід-
ків застосування противником зброї масового ураження; за-
ходи безпеки під час дій в зоні зараження, в районах зруй-
нувань, пожеж та затоплень, сили та засоби для ліквідації
наслідків застосування противником ЗМУ та порядок їх ви-
користання.
Товщина матеріалів, які зменшують гама-випромінювання
та потік нейтронів у два рази (табл. 10).
Таблиця 10
Товщина матеріалів, які зменшують в два рази
Наменувапня матеріалів	Прошарок половинного ослаблення	
	від гама-випро- мінюванпя	від потоку нейтронів
Дерево	зо	10
Трун г, цегла	13	9
Бетон	10	8
Залізо (броня)	3.5	12
375
Безпечні дози опромінювання
Таблиця Ц
Тривалість опромінювання	Доза Р (рад)
До чотирьох діб Протягом:	50
1 місяця	•1Ю0
3 місяців	200
одного року	300
Розосередження підрозділів здійснюється з врахуванням
завдань, що виконуються, захисних та маскувальних власти-
востей місцевості, техніки, фортифікаційного обладнання
району (.позицій та інших умов обстановки). Воно має мак-
симально знизити втрати підрозділів, не затруднювати уп-
равління, взаємодію та успішне ведення бою.
В роті (батальйоні) розосереджуваними елементами е
взводи (роти). В обороні проміжки між взводними опорними
пунктами можуть бути до 300 м та між ротами — до 1000 м.
Розосередження у глибину досягається розташуванням ча-
стини сил за підрозділами, що обороняються у першій та
другій траншеях. Наприклад, в батальйоні рота другого
ешелону може бути на віддаленні до 400—600 м від рот пер»
шого ешелону. В наступі розосередження по фронту забезпе-
чується за рахунок інтервалу між машинами і взводами 50—
100 м та більше >(в атакуючій лінії). Розосередження по
глибині досягається положенням взводів (рот) в бойовому
порядку уступом або кутом, а в батальйоні, крім того, відда-
ленням другого ешелону (резерву) та артилерії від атакую-
чої лінії.
Зміна позицій (районів) відбувається, як правило, за вка-
зівкою або за дозволом старшого командира потайки або в
короткі строки.
Для забезпечення зміни позицій (районів) підготовляють-
ся заласні позиції (райони) та маршрути руху до них.
Фортифікаційне обладнання зайнятих підрозділами пози-
цій (районів) та підготовка шляхів маневру здійснюється
відповідно до вказівок командира роти (батальйону) з інже-
нерного забезпечення. Залежно від завдання, яке виконуєть-
ся, захисних властивостей місцевості обладнуються відкриті
та перекриті щілини, окопи, траншеї, ходи сполучення, блін-
дажі та сховища для особового складу, окопи і укриття для
зброї та техніки. Сховища зі спеціальним обладнання^! ма-
375
ють забезпечувати безпечне перебування в них особового
складу без засобів індивідуального захисту. Фортифікацій-
не обладнання має починатися негайно з прибуттям підроз-
ділів на позицію або в призначений район.
Використання захисних засобів місцевості послаблює
вплив уражальних факторів зброї масового ураження про-
тивника на особовий склад, зброю, техніку та матеріальні
засоби. Підрозділи в бою, на марші та під час розташуван-
ня на місці повинні вміло використовувати лісові масиви,
яри, міжгір’я, балки, зворотні схили висот, підземні виробки,
печери та' інші природні укриття. Для .маневру максимально
використовуються Існуючі дороги, СтеЖ'КИ, а при їх відсут-
ності прокладаються колонні шляхи.
Попередження підрозділів про безпосередню загрозу та
початок застосування противником зброї масового ураження,
зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної про-
мисловості, а також про свої ядерні удари здійснюється ко-
мандиром батальйону (роти) за вказівкою (сигналом) шта-
бу бригади (батальйону) або даними розвідки. З полученням
цього попередження підрозділи продовжують виконання по-
ставлених завдань та вживають заходів, що1 забезпечують їх
захист та перехід до дій в умовах застосування зброї масо-
вого ураження.
Сповіщення підрозділів здійснюється негайно всіма засо-
бами зв’язку, одними та постійно діючими сигналами: про хі-
мічне та біологічне (бактеріологічне) зараження — «Хімічна
тривога». Сигнали сповіщення подаються за вказівкою ко
мандира роти (батальйону), а при виявленні хімічного зара-
ження сигнал сповіщення хімїчні спостережні пости (хімічні
спостерігачі) подають самостійно.
За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та
біологічне зараження особовий склад лід час діл у пішому
порядку або під час прямування на відкритих машинах одя-
гають засоби індивідуального захисту, під час знаходження в
бойових машинах піхоти та танках закривають люки, двері,
бійниці та вмикають систему захисту від зброї масового ура-
ження, під час знаходження в закритих бронетранспортерах
одягають респіратори. Особовий склад, що знаходиться у
сховищах, включають систему колективного захисту.
Протиепідемічні заходи включають вивчення санітарно
Єп ідем і ч ного стану району дій (розташування) підрозділів,
пРоведення захисних щеплень особового складу, застосуван-
377
ня засобів екстреної профілактики та проведення дезинфек-
ційних заходів.
Санітарно-гігієнічні заходи полягають у суворому вико-
нанні встановлених гігієнічних вимог під час розміщення,
харчування та водопостачення підрозділів, в додержанні усі-
ма військовослужбовцями правил особистої та громадської
гігієни. -
До спеціальних профілактичних медичних заходів відно-
ситься застосування аптпдотів, антибіотиків, протирадіацій-
них та інших захисних препаратів, що здійснюється за вка-
зівкою старшого командира, а в умовах безпосередньої небез-
пеки — самостійно.
Виявлення наслідків застосування противником зброї ма-
сового ураження включає визначення втрат особового скла-
ду, зброї та техніки, морального стану військовослужбовців,
а також масштабів та характеру зараження, зруйнувань, по-
жеж та затоплень. Воно здійснюється особовим спостере-
женням командира, за докладами з підрозділів та за даними
різних видів розвідки, радіоактивного та хімічного контролю.
На основі одержаних даних приймається рішення щодо
виведення підрозділів з небезпечного району, відновлення їх
боєздатності, ліквідацій наслідків застосування противником
зброї масового ураження та подальшого ведення бою.
Ліквідація наслідків застосування противником зброї ма-
сового ураження включає: розвідування вогнища ураження,
проведення рятувальних робіт, надання першої медичної до-
помоги ураженим, вивезення (винесення) їх з зони ураження
(зараження) та евакуацію на медичні пункти, проведення
екстреної профілактики, радіаційного та хімічного контролю;1
спеціальну обробку підрозділів; санітарну обробку особового
складу; розчищення завалів та гасіння пожеж, а також ізо-
ляційно-обмежувальні заходи.
Часткова спеціальна обробка підрозділів та часткова са-
нітарна обробка особового складу проводиться особовим
складом за наказом командира паралельно з виконанням
бойового завдання. Повна спеціальна обробка проводиться
за розпорядженням старшого командира. Повна санітарна
обробка проводиться, як правило, в районах спеціальної об-*
робки засобами тилу старшого командира. _________
При виявленні заражених комах, кліщів та інших пере-
носників захворювань проводиться дезннфекція фортифікЯ"
ційних споруджень, приміщень, білизни, обмундирування та
спорядження.
378
Забезпечення небезпеки та захисту особового складу під
час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж та
затоплень досягається: знанням командирами радіаційної,
хімічної та біологічної обстановки ,в районі дій, змін на міс-
цевості, які відбулися в результаті ядерних ударів, та ступе-
ня опромінювання особовоцо складу; своєчасним та вмілим
використанням засобів індивідуального та колективного за-
хисту, фортифікаційних споруд, захисних властивостей техні-
ки та місцевості; вибором найбільш доцільних способів дій в
зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень та
їх подолання; суворим додержанням правил поведінки осо-
бового складу на зараженій місцевості.
В зонах радіоактивного зараження особовий склад діє
так, як по сигналах сповіщення про радіоактивне зараження.
Засоби індивідуального захисту знімаються за наказом
командира на підставі показань та приладів радіаційної хі-
мічної розвідки.
Зони з високим рівнем радіації, хімічного і біологічного
зараження, райони зруйнувань, пожеж та затоплень, як пра-
вило, обходяться. При неможливості обходу зони з високим
рівінем радіації долаються з максимальною швидкістю по
напрямках, забезпечуючих найменше ураження та заражен-
ня особового складу і техніки. Для визначення шляхів від-
ходу та напрямків подолання зони з високими рівнями раді-
ації можуть висилатися спеціально підготовлені дозори і від-
ділення (танки).
В роті облік доз радіоактивного опромінювання сержан-
тів та солдат веде командир роти. В батальйоні облік доз
радіоактивного опромінювання командирів рот, окремих
взводів, офіцерів та прапорщиків веде начальник штабу ба-
тальйону. Донесення про опромінювання особового складу
подаються щодббово, а ліро застосування противником зброї
масового ураження та гцро одноразове опромінювання більш
100 рад .(рентген) — негайно.
В сучасних умовах велику уражальпу дію стала мати пе
тільки зброя масового ураження, але й звичайна високоточ-
на зброя (іВТЗ). його бойову ефективність, на погляд іно-
земних спеціалістів, в .певній мірі навіть можна зіставити з
тактичними ядерними боєприпасами малої потужності, так,
тільки одна ракета Т-22 та Т-16 ірозвідувально-ударного ком-
плексу (РУК) «Джисак» (типу «Асолт брейкер)» здатна з
високою імовірністю (0,7—0,8) уразити біля 10 бронеоб’єк
пв. Відповідно тільки один випал дивізіону таких ракет
379
(6 устав) потенційно може вивести з ладу біля двох танко-
вих батальйонів. Високоточні керовані самонацілювальні бо-
єприпаси тепер має авіація, польова артилерія. Особливо ма-
совою стала протитанкова високоточна зброя (протитанкові
керовані ракети) в загальновіпськоццх підрозділах та части-
нах. Очевидно, що без прийняття ефективних заходів для
протидії застосування противником такої зброї, для знижен-
ня ефективності ного дії на підрозділи, важко забезпечити
зберігання боєздатності па сучасному полі бою навіть в умо-
вах, коли ядерна зброя не застосовується. Тому поряд з захо-
дами захисту від зброї масового ураження необхідний також
і захист від високоточної зброї.
В принципі частина заходів захисту від зброї масового
ураження, а також заходи з радіоелектронної боротьби та
маскування забезпечує також і захист від ВТЗ. В усіх випад-
ках метою ефективного захисту від зброї масового ураження
та ВТЗ служить також вміле використання захисних власти-
востей місцевості, бонової техніки, уміле застосування манев-
ру, ретельна організація протиповітряної оборони.
.4. Радіоелектронна боротьба
В сучасних умовах керування підрозділами та зброєю.,
практично повністю засновано на застосуванні різних радіо-
електронних засобів. Це радіостанції командно-штабних ма-
шин, танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), ра-
діоелектронні засоби протитанкових комплексів, зенітних
підрозділів, літаків та вертольотів, артилерійських розвіду-
вальних та інших підрозділів. Використання радіоелектрон-
них засобів для розвідки, управлінця та точного наведення
дозволяє, зокрема, реалізовувати сучасні системи високоточ-
ної зброї. До таких систем відносяться РУК типу «Джисак»
(програма «Асолт брейкер»), в якому використовується, ра-
діолокаційна літакова система розвідки наведення зброї, ав-
томатизована система передавання команд на засоби ура-
ження та самонавідні суббоєприпаси типу «Скит» або
«Тжем», що доставляється до цілі ракетами з касетною
бойовою частиною наземного або повітряного базування. До
об’єктів ВТЗ відносяться і ПТКР. Так, ПТКР «ТОУ» має по-’
луактпвну оптико-електронну систему наведення та далекість
стрільби до 4 км, ПТКР «Хелфайр», лазерну активну си-
стему наведення та далекість до 6 кім (в перспективі 8—Ю
км та більше). Радіоелектронна система наведення дозволяє
мати імовірність попадання артилерійського снаряду в бро-
380
необ’єкт з імовірністю 0,5—0,6 та більше на ділекість біля
16 км (снаряд типу «Коперхед») та ін.
Використання радіоелектронних засобів у сучасному бою
прийняло широкий характер та стало характеризувати так
звану радіоелектронну обстановку.
Зараз кожна з протидіючих сторін під час рішення різ-
них бойових завдань, поряд з нанесенням противнику безпо-
середнього ураження вогнем та ударами буде намагатися та-
кож розладити або затрудинтн роботу його радіоелектронних
засобів та систем, одночасно вживаючи всіх заходів для то-
го, щоб забезпечити стійку роботу своїх аналогічних засобів.
В результаті виникає нове явище у веденні сучасних бойо-
вих дій — радіоелектронна боротьба (РЕБ).
Радіоелектронна боротьба являє собою комплекс взаємопо-
в’язаних метою, завданнями, місцем та чаїсом заходів та дій
Підрозділів, спрямованих на викриття та наступне ураження і
Радіоелектронне придушення радіоелектронних засобів про-
тивника, а також на радіоелектронний захист своїх засобів ке-
рування та зброї і протидію технічним засобам розвідки про-
тивника. її значність отримала особливе підтвердження в хо-
Ді локальних війн в Південно-Східній Азії та на Ближньому
£ході, де успішне рішення завдань радіоелектронної бороть-
би впливало найбільш безпосередньо на хід та результат
бойових дій.
Радіоелектронна боротьба в батальйоні організується та
ведеться з метою дезорганізації управління підрозділами
Протидіючого противника, зниження ефективності застосу-
вання його зброї, технічних засобів розвідки, а також для за-
безпечення стійкої роботи засобів управління своїми підроз-
ділами та зброєю. Вона здійснюється в тісному сполученні з
вогневим ураженням та зниженням основних засобів управ-
ління підрозділами та зброї противника відповідно до рішен-
ні завдань розвідки та маскування і ведеться шляхом вико-
нання окремих заходів для радіоелектронного придушення
Радіоелектронного захисту своїх засобів управління підрозді-
лами (зброєю) та протидії технічним засобам розвідки про-
явника.
Радіоелектронне придушення в батальйоні ведеться з ме-
тсю порушення .роботи інфрачервоних та лазерних засобів
Розвідки та управління зброєю противника шляхом застосу-
вания засобів активних та пасивних завад, встановлених на
захищеннх машинах (об’єктах). На залучені для управління
^розділами радіостанції можуть використовуватися для пе-
381
редач звання в радіомережах противника дезінформуючих
команд, сигналів та створення радіозавад.
Під час організації радіоелектронної боротьби командир
батальйону, як правило, вказує: які пункти управління, радіо-
електронні об’єкти противника та в який час підлягають вог-
невому ураженню або захопленню (виводу з'ладу), залучені
для цього сили та заходи; порядок застосування засобів .ра-.
діоактив'їюго придушення, завдання з радіоелектронного за-
хисту та протидіяння технічним засобам розвідки противни-
ка; строки готовності.
Радіоелектронний захист включає захист своїх радіоелек-
тронних засобів від ураження самонавідними на випроміню-
вання боєприпасами противника, від його радіоелектронно-
го придушення, від натиску іонізуючих та електромагнітних
випромінювань ядерних вибухів та забезпечення електромаг-
нітною сумісністю. Основними засобами захисту радіоелек-
тронних засобів батальйону (роти) від ураження самонавід-
ними на випромінювання боєприпасами противника є жорст-
ка регламентація їх роботи (включення їх тільки на час, не-
обхідний для виконання бойового завдання), використання'
перерівчастих режимів випромінювання, зміна робочих ча-
стот та застосування відвертаючих (імітуючих) джерел елек-
тромагнітних випромінювань.
Протидія технічним засобам розвідки противника полягає
в усуненні (послаблені) демаскуючих ознак своїх підрозді-
лів, об’єктів, озброєння та вжитих заходів, а також в спеці-
альному захисті технічних засобів обробки та передавання
інформації.
5. Тактичне маскування
Тактичне маскування в роті (батальйоні) організується
та здійснюється з метою досягнення раптовості дій підрозді-.
лів та зберігання їх боєздатності. Задачами тактичного ма-
скування під час підготовки та в ході бою є забезпечення по-
тайності своїх підрозділів та введення противника в оману
відносно складу, положення ротн (батальйону) та задуму
бою.
Тактичне маскування має бути безперервним, переконли-
вим, різноманітним та активним. Заходи з тактичного маску:
вання виконуються підрозділами роти (батальйону), як пра-
вило, своїми силами та засобами, в усіх видах бою та ін-
ших діях.
382
Під час організації тактичного маскування командир роти
(батальйону), як правило, вказує: основні заходи з тактич-
ного маскування, обсяг, строки та порядок їх виконання, си-
ли та засоби, що виділяються для здійснення маскувальних
заходів; порядок додержання підрозділами маскувальної ди-
сципліни.
Деталізуючи вказівки командира батальйону з маскуван-
ня, начальник штабу уточнює:
—	заходи з маскування, що проводяться старшим на-
чальником;
—	заходи, Що виконуються підрозділами для .приховання
свого розташування, пересувань та ічіших дій;
—	обсяг, послідовність та термін виконання цих заходів;
—	режим поведінки підрозділів, 'Порядок використання
радіостанцій;
—	порядок здійснення контролю за виконанням та які-
стю проведення заходів з маскування.
Потайпість досягається >проведенням комплексу заходів,
спрямованих па зберігання в таємниці, попередження та ви-
ключення витоку інформації про підрозділи роти (батальйо-
ну), їх дії та заходи, що проводяться, а1 також на усунення
та послаблення демаскуючих ознак їх діяльності. Основним
способом забезпечення .потайності в роті (батальйоні) є ма-
скування підрозділів та об’єктів, яке полягає в усуненні або
послабленні ознак стану, положення та дій роти (батальйо-
ну). Воло досягається: використанням маскувальних засобів
місцевості та умов обмеженої видимості, застосуванням та-
бельних засобів маскування (табл. 12), місцевих матеріалів
та аерозолей (димів); видозміною (деформування) зброї та
техніки, фарбуванням зброї та техніки під тло навколишньої
місцевості; своєчасним оповіщенням військ про дії засобів
розвідки противника, додержанням правил потайного управ-
ління військами та раніше встановленого режиму діяльності
в районі або на позиціях; «відповідним(розташуванням підроз-
ділів ротн (батальйону) з періодичною зміною позицій (рай-
онів), иайсуворішим виконанням вимог маскувальної дис-
ципліни.
383
Таблиця 12
Маскування Характеристики табельних маскувальних комплектів				
Показник	! і	мкт-л	5 мкт-т	мкт-с	МКС-2
Розмір покриття, м	12X18	12X18	 1'2X18 Два по	
Плота покриття, м2	216	216	216	9X12 216
Обслуга становлення, люд.	4—6	4—6	4-6	6-8
Час розгортання: вдень, хв.	5-8	5-8	5-8	20
вночі, хв.	до 15	до 15	до 15	ЗО
Маса комплекту, кг	62—70	38-45	55-60	1	10—120
З метою захисту від високоточної зброї противника вико-
ристовуються яри, зворотні схили висот, поля радіолокацій-
ної невпдності та інші маскувальні властивості місцевості.
Приховання бронетранспортерів .(бойових машин піхоти) та
танків від керованих (коригованих) та самонавідних боєпри:
пасів противника досягається шляхом зниження радіолока-
ційної, теплової та оптичної контрастності бойових машин по
відношенні до навколишнього тла місцевості, для чого засто-
совуються деформуюче фарбування техніки, табельні маску-
ючі покриття, над тепловипромінювальними поверхнями ма-
шин встановлюються теплорозсіювальні екрани (дашки).
Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (паст-
ки), радіолокаційні та лазерні відбивачі.
Введення противника в оману в роті (батальйоні) здій-
снюється демонстративними діями (навмисний показ діяль-
ності реальних підрозділів на фальшивих напрямках, В; рано»
пах) та імітацій (створення фальшивих об’єктів та районів
підрозділів шляхом відтворення відповідних демаскуючих оз-
нак їх наявності та функціонування). Ці способи маскування
мають здійснюватися відповідно до визначених в задумі бою
заходами для обману противника. Вони, як правило, прово-
дяться за дозволом командира батальйону (бригади, полку).
6. Інженерне забезпечення
Інженерне забезпечення організується та здійснюється з
метою створення підрозділами необхідних умов для своєчас-
ного та потайного їх висування, розгортання та маневру,
підвищення захисту особового складу, зброї та техніки від
684
усіх засобів ураження, а також для завдання противнику
втрат та утруднень ного дій.
Інженерне забезпечення в роті (батальйоні) включає: ін-
женерну розвідку противника, місцевості та об’єктів; фор-
тифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій та районів
розташування підрозділів, здійснення інженерних заходів
щодо маскування та захисту від високоточної зброї; устат-
кування інженерних загороджень; пророблювання проходів
в загородженнях, зруйнуваннях та устаткування переходів
через перешкоди; обладнання та утримання переправ; доби-
вання, очищення води та обладнання пунктів водопостачан-
ня.
Під час організації інженерного забезпечення командир
роти (батальйону), як правило, вказує: характер, черговість
та термін фортифікаційного обладнання та маскування опор-
них пунктів (позицій) або районів розташування підрозді-
лів; основні напрямки, які необхідно прикрити загороджен-
нями, які об’єкти зруйнувати (підготувати до зруйнування),
способи та час виконання цих завдань, кількість, місця, час
та способи пророблювання проходів в загородженнях, по-
рядок їх позначення, утримання та пропускання по них під-
розділів; порядок подолання підрозділами важкопрохїдних
ділянок місцевості; місця, види та час готовності переправи
через водну перешкоду, сили та засоби, залучені для вико-
нання завдань інженерного забезпечення і порядок викорис-
тання доданих підрозділів інженерних військ (інженерної
техніки).
Начальник штабу батальйону па підставі рішення коман-
дира батальйону та вказівок щодо інженерного забезпечен-
ня старшого командира (начальника) уточнює підрозділам
завдання інженерного забезпечення, обсяг та термін їх ви-
конання, необхідні для цього сили та засоби, контролює
виконання поставлених завдань та постачання підрозділів
засобами інженерного озброєння та майна.
Фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій та
районів розташування підрозділів здійснюється з метою за-
хисту особового складу, зброї та техніки від усіх засобів
Ураження противника. Воно ведеться силами самих підроз-
ділів з максимальним використанням засобів механізації,
9астосуванням зарядів вибухових речовин, місцевих матеріа-
лів, конструкцій та споруджень промислового виробництва,
а також з врахуванням захисних властивостей місцевості.
Черговість та терміни фортифікаційного обладнання опорних
385
пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів виз-
начаються з врахуванням забезпечення їх постійної готов-
ності до ведення бою та нарощування захисту особового
складу, зброї та техніки від усіх засобів ураження.
Здійснення інженерних заходів щодо маскування та за-
хисту від високоточної зброї противника полягає в- сучасно-
му та вмілому застосуванні табельних маскувальних комп-
лектів та покриття, маскувальному фарбуванні зброї та тех-
ніки під тло навколишньої місцевості, устаткуванні прихо-
вуючих масок з місцевих матеріалів, макетів, фальшивих
теплових цілей (пасток) фальшивих споруджень, опорних
пунктів та інших об’єктів. Над тепловипромінювальними по-
верхнями броньованої техніки за необхідністю додатково мо-
жуть установлюватися перекриття, теплорозсіювальні екра-
ни та дашки. Всі заходи здійснюються у сполученні з мак-
симальним використанням маскувальних властивостей міс-
цевості.
Інженерні загородження влаштовуються в усіх видах бою
з метою завдання втрат противнику, затримки пересування
та скування його маневру. Загородженнями прикриваються,
як правило, опорні пункти, стики та проміжки між підрозді-
лами та їх відкриті фланги. Для цього установлюються про-
титанкові та протипіхотні мінні поля, групи мін та окремі
міни, підготовлюються до зруйнування об’єкти, влаштовують-
ся дротові огорожі та сітки, рогатки та інші невпбухові за-
городження.
Інженерні загородження влаштовуються підрозділами
ротн (батальйону) та приданими підрозділами інженерних
військ.
Пророблювання проходів в загородженнях, зруйнуваннях
та улаштування переходів через перешкоди здійснюється си-
лами рот (батальйону), доданими підрозділами інженерних
військ з використанням навісного (вбудованого) обладнання
бойової та інженерної техніки, зарядів вибухових речовин та
місцевих матеріалів.
Дистанційно встановлені мінні поля обходяться по нап-
рямках, іцо розвідані; а за неможливістю долаються з вико-
ристанням мінних тралів, по проходах, що робляться поза-
штатними групами розгородження (розмінування) рот (ба-
тальйонів) .
-Група розмінування в роті призначається з числа підго-
товлених для цього відділень (екіпажів). -Вона забезпечу-
ється комплектом розмінування ВКР-2. ВКР-2 є колектив-
386
ним засобом подолання загороджень. Комплектується в стан-
дартному ящику з-під комплекту розмінування КР-0. Він
включає: 6 кг вибухової речовини, 10 капсюль детонаторів,
20 електродетонаторів, 10 м вогнспроводового шнура, 100 м
саперного проводннка (СПП-2), підривну машинку та уком-
плектовану сумку мінера-підрнвника, 3 кішки зі шнурами
довжиною 20—ЗО м, 2 щупи та 8 ліхтарів, вказівки кордо-
нів проходів.
Крім того, для самостійного подолання дистанційно вста-
новлених мінних полен екіпажі бойових машин комплекту-
ються комплектами розмінування (ВКР-1), що возиться.
Він складається з сумки мінера-підрнвника, 1,6 кг вибухо-
вої речовини, 8 капсюлів-детонаторів, 5 м вогнепроводового
шнура та однієї кішки зі шнуром 20—ЗО м.
Група розгородження в батальйоні створюється з при-
даних підрозділів інженерних військ та за необхідністю під-
силюється загальновійськовим підрозділом. З досвіду нав-
чань, така-група просувається за бойовими порядками пер-
шого ешелону батальйону на віддаленні 400—600 м.
Обладнання та утримання переправ н^ штатній бойовій
техніці, що плаває убрід, та танків під водою включає: виз-
начення та позначення напрямків (ділянок) переправ та нап-
рямків (маршрутів) виходу до них, обладнання з’їздів у. во-
ду та виїздів з води, маскування та охорону переправ, ко-
мендантську службу на них, пророблювання проходів в за-
городженнях на берегах та в воді.
'Під час дій в передовому загоні, авангарді >або на нап-
рямку головного удару бригади полку обладнання та утри-
мання переправ батальйону, як правило, здійснюють своїми
силами та приданими підрозділами інженерних військ. Дію-
чи у складі головних сил, підрозділи форсують водну пере-
шкоду, як правило, на штатній плаваючій бойовій техніці
та по переправах, обладнаних силами та засобами старшо-
го командира. На інженерні підрозділи покладається також
завдання зруйнування об’єктів на водних перешкодах, якщо
ї-х може використовувати противник у своїх цілях.
Добування та очищення води та обладнання пункту во-
допостачання здійснюється, як правило, в батальйоні свої-
ми силами з використанням табельних засобів польового во-
допостачання. При відсутності місцевих джерел води, а та-
кож на маловодній місцевості, водопостачання організуєть-
ся силами та засобами старшого командира.
387
7. Забезпечення ,'радіаційного, хімічного,
біологічного захисту
Забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного за-
хисту ротн (батальйону) включає: радіаційну та хімічну
розвідку, своєчасне використання засобів індивідуального
та колективного захисту; дозиметричний та хімічний конт-
роль; спеціальну обробку підрозділів; застосування аерозо'-
лей (димів) та запалювальної зброї.
Заходи з радіаційного, хімічного та біологічного забез-
печення здійснюються силами та засобами підрозділів роти
(батальйону). Найбільш складні та специфічні заходи РХБ
забезпечення викопуються підрозділами радіаційного, хі-
мічного та біологічного захисту.
Під час організації радіаційного, хімічного та біологіч-
ного забезпечення комаїпдир роти (батальйону), як прави-
ло, указує: порядок ведення радіаційної та хімічної розвід-
ки, порядок та терміни проведення радіаційного та хімічно-
го контролю; місце, час та порядок проведення спеціальної
обробки підрозділів, порядок та терміни маскування підроз-
ділів аерозолями (димами) під час підготовки та в ході бою;
виділені для цього сили та засоби; порядок використання
приданих вогнеметних підрозділів, порядок технічної пере-
вірки протигазів та забезпечення підрозділів засобами за-
хисту.
Штаб батальйону організує та здійснює радіаційну та хі-
мічну розвідку, своєчасне та вміле використання засобів ін-
дивідуального та колективного захисту, дозиметричний та
хімічний контроль, спеціальну обробку підрозділів,1 зброї,
бойової техніки, застосування димів, аерозолей, а також за?
палювальної зброї, контролює забезпечення підрозділів за-
собами розвідки, дозиметричного контролю, спеціальної об-
робки та захисту.
Радіаційна, хімічна та неспеціальна бактеріологічна (біо-
логічна) розвідка організується з метою своєчасного вияв-
лення початку радіоактивного та хімічного зараження, ви-
падків застосування противником бактеріальних (біологіч-
них) засобів, визначення рівнів радіації та типу застосова-
них противником отруйних речовин, а також своєчасного за-
безпечення командира даними про радіаційну та хімічну об-
становку.
В наступі та на марші радіаційна та хімічна розвідка ве-
388
деться всіма вбудованими приладами на бойовій техніці
(ПРХР, ДП-ЗБ, ІМД-215).
В обороні радіаційна та хімічна розвідка ведеться спо-
стерігачами відділень та взводів за зовнішніми ознаками
застосування противником зброї масового ураження, а в од-
ному зі взводів — з використанням приладів радіа-ційної та
хімічної розвідки, в батальйоні — хімічним спостережним
постом (ХСП).
Оцінка радіаційної та хімічної обстановки під час за-
стосування противником ядерної та хімічної зброї здійсню-
ється за даними радіаційної та хімічної розвідки.
Розвідка хімічних загороджень ведеться розвідувальни-
ми органами сумісно з приданими ним інженерними підроз-
ділами і підрозділами радіаційного, хімічного та бактеріо-
логічного захисту.
Своєчасне використання засобів індивідуального та ко-
лективного захисту забезпечує надійний захист особового
складу від ураження отруйними речовинами, попадання у се-
редину організму та на шкірні покрови радіоактивних речо-
вим та біологічних заходів.
Для своєчасного використання особовим складом засо-
бів індивідуального захисту протигази та респіратори мають
бути постійно в похідному положенні (біля себе), захисні
плащі, панчохи та рукавички під час дій на машині — в ма-
шині, під час дій поза машинами — біля себе.
Вміле використання засобів індивідуального та колектив-
ного захисту досягається: постійними тренуваннями особо-
вого складу з використанням цих засобів, правильним виз-
наченням рубежів та часу переведення засобів індивідуаль-
ного захисту в положення «бойове» та зпімаиіія їх, додер-
жання режиму та правил експлуатації споруджень, облад-
наних засобами колективного захисту та порядку викорис-
тання систем захисту від зброї масового ураження броне-
об’ектіїв.
Дозиметричний та хімічний контроль здійснюється з ме-
тою одержання даних для оцінки боєздатності підрозділів,
Можливості знімання засобів індивідуального захисту, а та-
кож для визначення обсягу спеціальної обробки. Він вклю-
чає визначення доз опромінювання особового складу та сту-
пеня зараження особового складу, зброї, техніки, ракет,
боєприпасів та інших матеріальних засобів радіоактивними
Та отруйними речовинами Радіаційний та хімічний контроль
в роті (батальйоні) проводяться хімічним інструктором та
389
спеціально підготовленими військовослужбовцями.
Спеціальна обробка підрозділів полягає в проведенні де-
газації, дезактивації та дезінфекції зброї, техніки, обмун-
дирування та спорядження, засобів індивідуального захис-
ту та матеріальних засобів. Вона може бути частковою та
повною.
Часткова спеціальна обробка підрозділів організується
за наказом командира роти (батальйону) та проводиться
особовим складом в ході виконання бонового завдання під
керівництвом командирів підрозділів з використанням та-
бельних засобів. При цьому застосовуються дегазаційні при-
лади, які є на танках, ВАШ, БТР і вантажних автомобілях,
та комплекти (ТДП, ДК-4, ЮК-1 та ін.). Для обробки осо-
бистої зброї та обмундирування використовуються індиві-
дуальні дегазаційні пакети (типу ІДПС-69), що надаються
кожному військовослужбовцю.
Для дегазації отруєних ділянок шкіри використовуються
індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8, ІПП-9),
При зараженні отруйними речовинами часткова спеці-,
альйа обробка робиться негайно. При .цьому дегазуються,
дезактивуються та дезинфікуються ті місця на зброї та тех-
ніці, до яких особовий склад доторкається в ході бойового
застосування. Особиста зброя в усіх випадках обробляється
повністю.
Повна спеціальна обробка підрозділів проводиться за*
наказом старшого командира, як правило, після виконання
бойового завдання в зайнятих підрозділами районах або в
районах спеціальної обробки. 'Під час проведення повної
спеціальної обробки зброї та техніки обробляється вся Ї4
зовнішня поверхня, а за необхідністю іце й внутрішня.
Для проведення повної спеціальної обробки, як правило,
залучаються підрозділи радіаційного, хімічноро та біоло-
гічного захисту, які мають спеціальні машини — автороз-
лнвні станції (АРС-14, АРС-15), дегазаційні комплекті
(ДКВ). Обробку проводять екіпажі танків (БМП, БТР). За
допомогою авторозлнвної станції оброблюється одночасно
кілька об’єктів (як правило, чотири).
Застосування аерозолей (димів) організується з метою
маскування своїх підрозділів, а також для протидії техніч-
ним засобам розвідки противника іа наведення (самонаве‘
деиня) його боєприпасів.
Для димопуску з димових засобів використовуються Ди"
мові гранати білого та чорного диму, запальні димаві пат-
390
рони, термічна димова апаратура (ТДА), система .пуску ди-
мових гранат на бропеоб’ектах. Маскування димом при косо-
му вітрі доцільно робити вмикання'М термоднмової апарату-
ри, а при фронтальному вітрі в бік противника — системи
пуску димових гранат, з врахуванням далекості польоту ди-
мових гранат (біля 300 м) можливе створення димового ва-
лу для забезпечення (прикриття) кидка вперед з метою ата-
ки противника або здійснення маневру.
Термічну димову апаратуру вмикає механік-водій, пуск
димових гранат здійснює навідник танку (БМП) за коман-
дою, коли необхідно замаскувати вихід екіпажу з машинні,
імітувати горіння машини, прикрити її маневр на іншу по-
зицію.
Запальна зброя застосовується для ураження живої си-
ли, зброї, техніки, запасів матеріальних засобів противника
та для створення вогнищ пожеж в районі його дій. Запаль-
на зброя, як правило, застосовується в роті (батальйоні)
приданими вогнеметними підрозділами.
Питання для повторення та .самоперевірки
1.	В чому полягає бойове забезпечення і які його види
організуються та здійснюються в роті (батальйоні)?
2.	Якими шляхами здобуваються розвідувальні відомості
в роті (батальйоні) під час підготовки та в ході бою. На що
вказує командир роти (батальйону) під час організації роз-
відки? Види розвідки.
3.	З якою метою організується та здійснюється охорона
в роті (батальйоні)? Види охорони. Що вказує командир
роти (батальйону) під час організації охорони?
4.	На що вказує командир ротн (батальйону) під час ор-
ганізації захисту від зброї масового ураження та як дося-
гаються ці заходи?
5.	З якою метою організується та ведеться радіоелект-
ронна боротьба в батальйоні та якими шляхами вона ве-
деться?
6.	На що вказує командир роти (батальйону) під час ор-
ганізації тактичного маскування? Як в роті (батальпоні)
Досягається потайність?
7.	Що включає інженерне забезпечення в роті (батальйо-
ні)? Охарактеризуйте ці заходи.
8.	Що включає забезпечення радіаційного, хімічного, біо-
логічного захисту роти (батальйону)? Охарактеризуйте ці
заходи.
39 і
Розділ дванадцятий
ТЕХНІЧНЕ ТА ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
1.	Загальні/положення
Без своєчасного технічного та тилового забезпечення під-
розділи не зможуть успішно виконувати ладані завдання.
Безперебійне технічне і тилове забезпечення є однією з ос-
новних умов успішного ведення бою.
Командир роти (батальйону) весе відповідальність за
своєчасне технічне та тилове забезпечення підлеглих підроз-
ділів. Він зобов’язаний вживати заходів щодо підтримуван-
ня озброєння і техніки у постійній бойовій ГОТОВНОСТІ до
бойового застосування і швидкого відновлення їх при вихо-
ді з ладу, забезпечення підрозділів ракетами, боєприпасами,
пальним, провіантом та іншими матеріальними засобами,
виявляти постійне піклування про харчування особового скла-
ду, збирання поранених і хворих, про надання медичної до-
помоги та евакуації їх за призначенням.
Технічне та тилове забезпечення командир роти органі-
зує особисто та через заступника командира роти з озбро-
єння, старшини роти, санітарного інструктора і командирів
взводів. Командир батальйону — особисто, а також за допо-
могою начальника штабу, заступників з озброєння і по ти-
лу, начальника медичного пункту батальйону і командирів
рот.
Основою організації технічного та тилового забезпечен-
ня є рішення командира роти (батальйону) щодо бою, його
вказівки та розпорядження старшого командира (началь-
ника) з цих питань.
Під час організації бою командир роти (батальйону) з
питань технічного та тилового забезпечення, як правило, ука-
зує:
— час, місце і обсяг технічного обслуговування, порядок
евакуації і ремонту озброєння і техніки при. підготовці та в
ході бою;
— розміри та терміни утворення запасів ракет, боєприпа*
сів, пального, провіанту, медичного майна та інших матері-
альних засобів, норми їх витрат і порядок підвезення;
— порядок пошуку, збирання та евакуації поранених та
хворих?
— місця розгортання підрозділів технічного забезлечея-
392
ця і тилу батальйону та порядок їх переміщення у ході бою
(маршу);
—	місця, час і порядок поповнення підрозділів ракета-
ми, боєприпасами, заправлення озброєння та техніки паль-
ним;
—	організація харчування особового складу підрозділів;
—	порядок охорони, оборони і підтримування зв’язку з
підрозділами технічного забезпечення і тилу, а також пові-
домляє про райони розташування підрозділів технічного за-
безпечення і тилу бригади (полку), місця збірних пунктів
ушкоджених машин, шляхи маневру, підвезення та евакуа-
ції.
Штаб батальйону постійно має знати обстановку, стан
бойових підрозділів та підрозділів тилу батальйону, і потре-
бу в матеріальних засобах та забезпеченість ними, наявність
і стан бойової техніки та авіатранспорту, поранених і хво-
рих, організацію та порядок їх евакуації, здійснювати ре-
тельний контроль за роботою підрозділів тилу і за виконан-
ням розпоряджень командира батальйону з тилового забез-
печення, інформувати заступника командира батальйону з
озброєння про обстановку та узгоджувати з ним ро-
боту. Крім того, начальник штабу батальйону доповідає ко-
мандирові батальйону пропозиції щодо тилового забезпечен-
ня і доводить до виконавців вказівки командира, забезпе-
чує правильне розміщення і переміщення підрозділів тилу,
їхню охорону та оборону, тривалий зв’язок і тверде управ-
ління ними, своєчасно подає відповідну інформацію та за-
явки для своєчасного поповнення вожених матеріальних за*’-
сс-бів підрозділів тилу батальйону.
Зв’язок командно-спостережного пункту з підрозділами
тилу батальйону та бригади (полку) здійснюється по радіо та
рухомими засобами, а в обороні та під час розташування на4
місці, крім того, проводовнми засобами зв’язку.
Під час організації та ведення бою розгортаються:
—	у роті: пункт технічного спостереження, а в обороні,
крім того: пункт боєпостачання та медичний пост роти;
—	у батальйоні: пункт технічного спостереження, ремонт-
но-евакуаційна (ремонтна) група, пункт боєпостачання, за-
правлення пальним і харчовий пункт, а в обороні, крім того,
і медичний пункт.
Варіант розташування підрозділів технічного забезпечен-
ня і тилу механізованої роти і батальйону в обороні (схе-
ма 38).
393
Варіант технічне та тилове забезпечення роти і батальйо-
ну в наступі (схема 39).
Безпосередня охорона та оборона районів (місць) їх.
нього розташування, захист від зброї масового ураження та
високоточної зброї здійснюється за розпорядженням коман-
дира батальйону, як правило, своїми силами і засобами.
Для захисту матеріальних засобів від зараження та за-
пальної зброї використовуються брезенти, намети, покривці
(чохли), плащпаметн, а також місцеві матеріали. З метою
захисту від запальної зброй, крім того, використовуються
ями, яри, рови, де матеріальні засоби закриваються щита-
ми, магами з зелених гілок, свіжим гіллям дерев. Райони
розташування підрозділів тилу, місця зупинок машин обко-
пуються та очищуються від лепкоспалахуючих предметів.
Машини з боєприпасами та пальним розосереджуються, щоб
запобігти загоряння їх одна від одної. Пожежний інвентар
приводиться у готовність до дії.
В роті (батальйоні) створюються в установленому обсязі
запаси ракет, боєприпасів, пального, провіанту та інших ма-
теріальних засобів, які утримуються і перевозяться транс-
портом взводу забезпечення батальйону в бойових та інших
машинах з озброєнням та особовим складом.
Запаси поділяються на витратну частину та непорушний
(паливо-незппжуваннй) запас, який витрачається за дозво-
лом командира бригади (полку), а у випадку, який не тер-
пить зволікання, за дозволом командира батальйону з май-
бутньою доповіддю про це старшому командиру.
У всіх випадках організується забезпечення підрозділів
водою, а за необхідністю і паливом.
'Потреба ротн (батальйону) у матеріальних засобах для
бою визначається з урахуванням установленої їх витрати і
збереження запасів у необхідних обсягах до кіпця бою.
Потреба в ракетах, боєприпасах, пальному та інших ма-
теріальних засобах, забезпеченість ними підрозділів і нор-
ми витрати обчислюються у розрахунково-постачальних оди-
ницях (бойових комплектах, заправленнях пального, добо-
вих дачах, комплектах) та в інших одиницях вимірю-
вання.
Бойовим комплектом називається кількість ракет і боє-
припасів, усталена на одиницю озброєння чи па бойову ма-
шину. Він обчислюється на все штатне озброєння. (бойові
машини), а при значному некомплекті (більше десяти від-
сотків) — тільки на наявне озброєння.
394
Орієнтовано на день напруженого бою витрачається один
боєкомплект. Але в залежності від характеру, тривалості
бою, кількості та характеру цілей для вогневого ураження
потреба боєприпасів на один день напруженого бою може
перевищити обсяг один комплект. Тому .на кожний день бою,
виходячи з наявного запасу та очікуваного підвозу, запро-
ваджується норма витрати боєприпасів. Якщо в ході бою
намітиться перевитрата' установленої норми боєприпасів,
необхідно про це негайно повідомити старшого начальника,
який визначав витрату боєприпасів на даний день бою, вжи-
ти всіх заходів для поповнення до необхідних обсягів.
У бою можуть бути використаними боєприпаси виведе-
них з ладу бойових машин. Ці боєприпаси перерозподіля-
ються між діючими бойовими машинами за вказівкою і ко-
мандою командира роти чи взводу.
Заправленням пального називається кількість пального,
що вміщується в паливву систему машини (агрегата) чи за-
безпечуючу встановлений.запас її ходу (час роботи). Зап-
равлення пального обчислюється на всю облікову техніку
підрозділу.
Добова дача — кількість провіанту, призначеного за
встановленими нормами для харчування однієї людини на
добу. Воно обчислюється на обліковий склад підрозділу.
Комплект запасних частин, інструменту та приладів до оз-
броєння та техніки, а також речового, медичного та іншого
майна складається з набору предметів за визначеним спис-
ком і в установленій кількості.
2. Технічне забезпечення (схема 38, 39)
Технічне забезпечення роти (батальйону) організується
та здійснюється з метою підтримки бонової готовності та
боєздатності підрозділів шляхом укомплектування їх озбро-
єнням і технікою; забезпечення ракетами, боєприпасами всіх
видів і військово-технічним майном; підтримки їх у справ-
ному стані та в постійній готовності до бойового застосуван-
ня; відновлення ушкоджених (несправних) озброєння та
техніки і своєчасного повернення їх до ладу.
Обсяг і зміст технічного забезпечення підрозділів зале-
жить від багатьох факторів: характеру бойових дій; зав-
дання, яке виконується; місця підрозділу в боновому поряд-
ку частини, характеру місцевості, пори року та часу доби
тощо. Проте існують загальні принципи, що лежать в ос-
нові організації та здійснення технічного забезпечення. Та-
395
«йми загальними принципами є: рішення задач технічного
забезпечення безпосередньо в ході бою.
Задачі технічного забезпечення в роті (батареї) вирішу,
ються екіпажами (обслугами, водіями) машин з використан-
ням запасних частин, інструменту та пристроїв (ЗІП), що е
у наявності на кожному танку, БМП, БТР, автомобілі, при
гарматі та в батареї.
Для вирішення задач технічного забезпечення в батальйо-
ні існує взвод технічного обслуговування.
В роті — заступник командира ротн з озброєння (стар-
ший технік роти), а в батальйоні — заступник командира
батальйону з озброєння є безпосередніми організаторами
технічного обслуговування в роті (батальйоні) і несуть від-
повідальність за підтримку озброєння та техніки у справно-
му стані та в постійній готовності до бойового застосування,
правильну їх експлуатацію та своєчасне відновлення під час
виходу з ладу, а також за забезпечення підрозділів ракета-
ми, боєприпасами та військово-технічним майном. Вони зо-
бов’язані: знати завдання роти (батальйону), укомплектова-
ність озброєнням, технікою та їхній технічний стан, забезпе-
ченість ракетами, боєприпасами та військово-технічним май-
ном; управління підготовкою озброєння і техніки до бою
(маршу) та їх технічним забезпеченням; організовувати і
вести стеження за бойовими машинами в бою, встановлю-
вати причини виходу їх з ладу; організовувати евакуацію,
ремонт озброєння та техніки, вертання їх до ладу та пере-
дачу машин, які вийшли з ладу, засобам старшого команди-
ра; підтримувати постійний зв’язок із заступником команди-
ра батальйону з озброєння (заступниками командирів рот з
озброєння), ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою ба-
тальйону (бригади), доповідати заступникові командира ба-
тальйону (бригади) з озброєння і своєму командиру про
кількість, місцезнаходження та технічний стан озброєння Ь
техніки, які вийшли з ладу, та заходи, прийняті для їх від-
новлення.
Заступник командира батальйону з озброєння постійно
інформує начальника штабу батальйону про умови щоД°
технічного забезпечення.
Під час організації бою щодо питань технічного забезпе-
чення командир роти (батальйону), як правило, указує: час,
місце та обсяг технічного обслуговування, порядок евакуа'
ції та ремонту озброєння і техніки під час підготовки і в хо-
ді бою; обсяг та строки створення запасів ракет, боєприпа-
396
сів та військово-технічного манна, норма їх витрати та по-
рядок підвозу; місця розгортання підрозділів технічного за-
безпечення батальйону і порядок його переміщення в ході
бою (маршу).; місце, час і порядок поповнення підрозділів
ракетами та боєприпасами; порядок охоїрони, оборони та
підтримки зв’язку з підрозділами технічного забезпечення, а
також доповідає про райони розташування підрозділів ре-
монтної роти, місце збірного пункту пошкоджених машин
(ЗППМ) та шлях евакуації бригади (полку).
При визначенні часу, порядку та обсягу технічного об-
слуговування командир батальйону виходить з характеру
майбутнього бою, свого рішення, технічного стану, типу та
марок машин.
Підрозділи забезпечуються ракетами та боєприпасами
через ротні (батальйонні) пункти боєпостачання, які утво-
рюються за наказом командирів підрозділів і призначають-
ся для приймання, зберігання та видавання ракет та боє-
припасів у підрозділи, обліку їх надходження та витрати, а
також для приймання та здавання (складання) стріляних
гільз і укупорки (тари). Начальником пункту боєпостачан-
ня в роті (батальйоні) призначається старшина роти (арти-
лерійський технік батальйону) чи інша особа за наказом
командира роти (батальйону).
Ракет і боєприпаси на ротні пункти, як правило, достав-
ляються з батальйонного пункту боєпостачання, а на ба-
тальйонні пункти — зі складу бригади (полку).
У бою начальник ротного пункту боєпостачання органі-
зує видавання ракет і боєприпасів за наказом командира
роти, а начальник батальйонного пункту боєпостачання —
за наказом (розпорядженням) командира (начальника шта-
бу) батальйону.
У наступальному бою поповнення підрозділів батальйону
боєприпасами може здійснюватися двома способами: під час
першого — боєприпаси підвозяться до бойових маниш (тан-
ків), які знаходяться в першому ешелоні бойового порядку,
в ході бою; при другому — відновлення запасу витрачених
ракет і боєприпасів відбувається у заздалегідь встановле-
них начальником штабу батальйону місцях по етанах бою
(з виконанням підрозділами бойових завдань чи з виводом
У другий ешелон чн резерв).
Технічне обслуговування проводиться у встановлений ко-
мандиром роти (батальйону) час перед боєм (маршем) і
після виконання бойового завдання та здійснюється екіпа-
397
жамп, обслугами, механіками-водіями (водіями) і особовим
складом підрозділу технічного забезпечення під безпосеред-
нім керівництвом заступника командира роти (батальйону)
з озброєння (старшого техніка роти) і командирів' взводів.
Технічне обслуговування включає: заправлення машин
пальним, перевірку справності та готовності до застосування
озброєння, приладів стрільби та стеження, агрегатів, систем
та механізмів, їх вичищення, промивання, змащення, вивірен-
ня" та регулювання, усунення дрібних несправностей та вико-
нання кріпильних робіт; заряджання (підзарядження) аку-
муляторних батарей; перевірку укомплектованості та попов-
нення озброєння і техніки запасними частинами, інструмен-
тами і приладдям, засобами підвищення прохідності та ін-
шими табельними засобами; перевірку наявності та справ-
ності обладнання на автомобілях, призначених для переве-
зення особового складу, озброєння, техніки та майна. За
необхідністю за час технічного обслуговування може здій-
снюватися поповнення боєкомплекту озброєння ракетами та
боєприпасами.
Обсяг, періодичність та тривалість робіт з обслуговуван-
ня техніки різні для кожного типу марки машин.
Для бронетанкової техніки та автомобілів в наш час
встановлені чотири види технічного обслуговування: конт-
рольний огляд (КО), щоденне технічне обслуговування
(ЩТО), технічне обслуговування № 1 і технічне обслуговує
вання № 2.
Періодичність та тривалість технічного обслуговування
бронетанкової та автомобільної техніки наведені в табл. 13.
Таблиця ІЗ
Періодичність і тривалість технічного обслуговування
бронетанкової та автомобільної техніки
1 Марка | машин .	Тривалість в год.	Технічне обслуг. № 1 1		Технічне обслуг. № 2	
		періодич- ність, км	тривалість в годинах	періодич- ність, км	тривалість в годинах
Т-72	1.5	1600—1800	4.5—5.5	3300—3500	10—12
Т-62	2.5—3.5	1000	5—6.5	2000	8—12
Т-64	3,5	2500	9—10	5000	13-14
БМП	2—3	2500—2600	5-6	4800—5000	8—10
БТР-80	1,1—1,6	2000	1.8—2	6000	6,4—6,6
БТР-70	3	2000	7-8	6000	14
Автомо- білі	1-2	1200—1800	5-6	6000—9000	14
398
Контрольний огляд машин провадиться перед виходом їх
з парків, вихідних районів, вичікувальних позицій та на зу-
пинках в ході маршу. Тривалість його для всіх марок і ти-
пів машин складає в середньому 15—ЗО хвилин.
Вся система технічного обслуговування техніки є плано-
во-попереджувальною. Воша спрямована на запобігання поя-
ви несправностей в машцнах в ході експлуатації та їх своє-
часне усунення з метою утримання машин у постійній тех-
нічній справності та бойової готовності.
Для озброєння встановлені таки види технічного обслу-
говування: контрольний огляд (КО); поточне обслуговуван-
ня (ПО); технічне обслуговування № 1 (ТО-1); технічне об-
слуговування № 2 (ТО-2) і сезонне обслуговування.
В основу технічного забезпечення озброєння покладена
також планово-попереджувальна система, заснована на обо-
в’язковому проведенні певного виду обслуговування в за-
лежності від кількості відпрацьованих циклів, годин роботи,
зроблених пострілів, кілометрів, які було пройдено, а також
календарних строків, умов експлуатації та охорони.
Контрольний огляд озброєння проводиться перед вико-
нанням бойової задачі, стрільбою (пуском), маршем та за-
няттям.
Поточне обслуговування озброєння проводиться після
занять у полі, навчань, стрільби, несення вартової (карауль-
ної) служби, а в бойовій обстановці і па тривалих навчан-
нях — в період затишшя, навчального бою і під час перерв
навчань. Якщо озброєння не використовувалося, то воно об-
слуговується не менше, ніж один раз у два тижні, стрілець-
ка зброя і гранатомети — раз на тиждень, а в умовах жар-
кого і сухого клімату — через два-чотнрн дні.
Технічне обслуговування № 1 провадиться для підтримки
у справному стані озброєння та забезпечення надійності його
роботи по закінченні установленого папрацюваиня (годин,
мотогоднп, циклів, пусків, пострілів, кілометрів пробігу),
але не менше, ніж один раз па рік, стрілецької зброї — піс-
ля тривалих навчань, стрільб, перебування під дощем, у воді,
При великому запиленні та постанові для тривале зберігання.
Технічне обслуговування № 2 провадиться після закін-
чення установленого опрацювання, але не менше, ніж один
Раз у два роки; матеріальної частини артилерії — не менше
одного разу в три роки, стрілецької зброї — .не менше, .ніж
один раз у чотири роки.
Роботи з технічного обслуговування виконуються особо-
399
вим складом із залученням спеціалістів-ремонтників. Орга-
нізує і керує технічним обслуговуванням командир роти (ба-
тареї).	к
Сезонне обслуговування провадиться два рази на рік з
метою підготовки озброєння ДО ЗИМОВОГО І ЛІТНЬОГО періоду
експлуатації.	у
Обсяг і порядок виконання робіт для кожного зразка
озброєння визначаються відповідними порадниками та по-
сібниками.
Вид технічного обслуговування озброєння та техніки, яке
провадиться перед боєм і в ході його, указується старшим
командиром (начальником).
Технічне обслуговування озброєння та техніки в бойових
умовах провадиться безпосередньо в бойових порядках без
виведення машин у тпл; провадиться за принципом «засоби
обслуговування — до машин, які обслуговуються», викону-
ється екіпажами та водіями з використанням ЗІ'П машини, із
залученням особового складу і засобів обслуговування стар-
ших командирів (начальників).
Спостереження за танками, бойовими машинами піхоти,
бронетранспортерами в бою, визначення причин їх зупинок,
характеру пошкоджень, своєчасного вживання заходів та їх
експлуатації і ремонту здійснюється пунктом технічного
спостереження роти (батальйону) (ПТС).
Евакуація ушкоджених (несправних) озброєнь і техніки
здійснюється доданими евакуаційними засобами, а іноді й
обладнаними для цієї мети бойовими та іншими машинами
підрозділів, при цьому машини високої прохідності з засо-
бами тяження рівномірно розподіляються по колонах. У пер-’
шу чергу евакуюються ті бойові машини, яким загрожує не-
безпека захоплення чи знищення противникам, а також оз-
броєння і техніка, вимагаючі найменшого обсягу робіт. Оз-
броєння і техніка, які не можуть бути евакуйованими та
відремонтованими власними силами, передаються на місці
виходу їх з ладу чи на шляху евакуації засобам старшого
командира. Ушкоджене озброєння, стріляні гільзи і тара
евакуюються з підрозділів попутним (подорожним) транспор-
том.
Поточний ремонт ушкоджених озброєння та техніки про-
вадяться, як правило, в місцях виходу з ладу чи в найближ-
чих укриттях силами екіпажів, обслуг, механіків-воДіїв (во-
діїв) і ремонтно-евакуаційними (ремонтними) групами. Ре-
400
моптно-евакуаціїніі (ремонтні) групи в першу чергу ремон-
тують озброєння і техніку, найбільш важливі для підтрим-
ки боєздатності роти (батальйону), а також вимагаючі най-
меншого обсягу робіт.
Машини керування у всіх випадках ремонтуються в пер-
шу чергу. Якщо ушкоджені машини відремонтувати на міс-
ці чи в найближчому укритті неможливо засобами бригади
(полку), вони евакуюються на збірні пункти пошкоджених
машин (ЗППМ).
Ремонт озброєння в залежності від характеру .несправнос-
тей може провадитися безпосередньо у підрозділі чи ре-
монтній роті. Несправні зенітні та протитанкові ракети по-
вертаються на склад бригади (полку).
Відремонтовані евакуйовані озброєння і техніка приво-
дяться у готовність до бойового застосування і негайно по-
вертаються у свої підрозділи.
3. Тилове забезпечення (схема 38, 39)
Тилове забезпечення роти (батальйону) є однією з ос-
новних умов успішного ведення бою. Воно організується і
здійснюється у всіх видах бою і у повсякденній діяльності
з метою підтримки підрозділів у боєздатному стані і ство-
рення сприятливих умов для виконання поставлених зав-
дань.
Підготовка підрозділів тилу до забезпечення бою прова-
диться одночасно з підготовкою бойових підрозділів і зале-
жить від характеру бонового завдання, наявності, стану
підрозділів тилу, а також місцевих умов.
Начальник штабу батальйону вживає заходів до доуком-
плектування підрозділів тилу особовим складом, технікою,
озброєнням, засобами захисту, шанцевим інструментом та
іншим майном, до поповнення встановлених норм запасів
матеріальних засобів. Штаб батальйону контролює підго-
товку бойових, спеціальних, транспортних машин і причіп-
них кухонь, їх заправлення та навантаження, технічне об-
слуговування, забезпеченість засобами підвищення прохід-
ності, наявності і справності світломаскувальних приладь,
приладів нічного бачення та засобів спеціального опрацю-
вання (обробки).
Тилове забезпечення командир роти організує особисто,
через старшину і командирів взводів, а командир батальйо-
ну — за допомогою заступника по тилу і командирів рот.
З питань тилового забезпечення командир роти (ба-
401
тальйону). як правило, указує: обсяг і строки створення за-
пасів пального, провіанту, медичного манна та інших ма-
теріальних засобів; норми їх витрати та порядок підвезен-
ая, порядок пошуку, збирання та евакуації поранених і .хво-
рих, місця розгортання підрозділів тилу батальйону та по-
рядок їх переміщення в ході бою (маршу), місця, час і чер-
говість дозаправлений озброєння та техніки пальним; орга-
нізацію харчування особового складу; порядок охорони, обо-
рони та підтримки зв’язку з підрозділами тилу, а також по-
відомляє про райони розташування роги матеріального, за-
безпечення бригади (полку), шляхи маневру, підвезення та
евакуації.
В ході бою командир роти (батальйону) здійснює конт-
роль за витратою пального, провіанту та своєчасним достав-
ленням їх у підрозділи; доповідає командирові батальйону
(бригади, полку та його заступнику по тилу), про забезпе-
чення пальним та іншими матеріальними засобами, про на-
явність поранених і хворих та подає заявки щодо поповнен-
ня підрозділів необхідними матеріальними засобами.
Під час підготовки роти (батальйону) до дій у лісі, го-
р-ах чи взимку вживаються заходи до створення додаткових
запасів боєприпасів та інших матеріальних засобів. У зимо-
вий час, крім того, здійснюється контроль за вживанням
заходів для запобігання обмороження особового складу, а
влітку — для забезпечення його засобами захисту від кома-
рів та інших комах. Особлива увага звертається на суворе
виконання санітарно-гігієнічних заходів у місцях розташу-
вання особового складу та пунктах водопостачання.
Перед боєм (здійсненням маршу) начальник штабу ба*
тальйону повинен упевнитися, іцо ракети, боєприпаси, паль--
не та інші матеріальні засоби підрозділів отримані у вїдпо-?
відності з вказівками командира батальйону, а в підрозді-
лах тилу створено запас цих засобів. При цьому він пови-
нен з’ясувати, на яку кількість витратної частини боєпри-
пасів та пального може розраховувати батальйон, і таким
чином організувати тилове забезпечення, щоб пі боєприпа-
си та пальне своєчасно підвозилося до підрозділів батальйон-
ну під час здійснення маршу та з прибуттям у призначений,
район, до початку бою, в ході бою та в кінці кожного дня
бойових дій.
Безпосереднім організатором тилового забезпечення в ба-
тальйоні є заступник командира батальйону по тилу, він
несе відповідальність за своєчасне забезпечення підрозділі
402
матеріальними засобами, захист, охорону та оборону тилу
батальйону та управління ним.
Заступник командира батальйону по тилу зобов’язаний:
— знати завдання батальйону;
 - організовувати одержання та у грим? ння установлених
запасів матеріальних засобів, розгортання та роботу ба-
тальйонних пунктів постачання, заправного та харчового;
—	вживати заходів до своєчасного підвезення (подаван-
ня) до підрозділів запасів матеріальних засобів;
—	організовувати готування, доставлений та видавання
гарячої їжі, а також підвезення та зберігання питної води
і забезпечення нею особового складу;
—	разом з командиром підрозділів забезпечувати заправ-
лення техніки пальним;
— підтримувати постійний зв’язок ..з ко’ландирами під-
розділів і начальником тилу бригади (полку) та доповіда-
ти йому і командирові батальйону про забезпеченість під-
розділів, розміщення та стан тилу.
Підвезення ракет, боєприпасів, пального та інших ма-
теріальних засобів у підрозділах здійснюються за усними
заявками командирів рот та окремих взводів і наказом
(розпорядженням) командира (начальника штабу) ба-
тальйону.
Поповнення бойових машин піхоти, бронетранспортерів,
танків боєприпасами і заправлення їх пальним в ході бою
робиться безпосередньо в бойових порядках, а під час здій-'
снеиия маршу — в районах постояпок (зупинок), денного
(нічного) відпочинку і з прибуттям до призначеного району.
Якщо неможливе підвезення боєприпасів та пального до
бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків безпо-
середньо у бойові порядки, то транспортні засоби з боєпри-
пасами та пальним підходять якомога ближче до них. Бойові
Маїїіипи піхоти, бронетранспортери, танки, чергуючись, по-
тайки підходять до місць розташування транспортних засо-
бів для поповнення боєприпасами та заправлення пальним.
Відповідальність за підвезення боєприпасів та пального
У підрозділи несе командир взводу постачання, а за своє-
часне ноповнеп'ня боєприпасами та заправлення техініки
Пальним — командири підрозділів.
В ході маршу, який здійснюється па велику відстань, за
вказівкою командира бригади (полку) заправлення всіх чи
Окремих груп машин батальйону може здійснюватися на
Вольових заправних пунктах (ПЗП), розгорнутих на марш-
403
руті руху, силами і засобами старших начальників. Харак
тернстнки ПЗП і тривалість дозаправленая підрозділів па
ливом наведені в табл. 14 і 15.
Таблиця 14
Основні тактнко-технічні характеристики
польових заправних пунктів
Характеристики	|	ПЗП-10	ПЗП-10А І І	У — ПЗП-20 і
			-
1. Кількість гочок заправлення, од.	10	10	20
2. Загальна продуктивність, л/хв.	1200	1000	2400
3. Продуктивність заправлення			
однієї точки, л/хв.	120	100	120
4. Час для розгортання, хв.	20	5-7	ЗО
Таблиця 15
Тривалість дозаправлсння підрозділів паливом
при використанні польових заправних пунктів
Підрозділ	і Т пп	і ПЗП	і	Час дозаправлений, хв.		
		25% дозаправл	50% ' дозаправл.	80% дозаправл.
МР	ПЗП-10	4	5	7
ТР	ПЗП-10	8	10	13
МБ	ПЗП-20	20	25	ЗО
ТБ	ПЗП-20	20	25	ЗО
Підвезення матеріальних		засобів,	як правило	, здійстр
ється: від бригади (полку) до батальйону — бригаднпм-и.
(полковими) транспортними засобами, а від нього до рот
транспортом батальйону.
В окремих випадках за вказівкою старшого командира
(начальника) для підвезення матеріальних засобів від
бригади (полку) до підрозділів батальйонів використовують-
ся транспортні засоби батальйону.
Запаси провіанту містяться в транспортних засобах взво-
ду постачання, а непорушний запас провіанту — у речову*
торбах (наплічниках), бронетранспортерах (бойових маївН"
иах піхоти) і тачках.
Забезпечення гарячою їжею особового складу, організу
ється батальйонним харчовим пунктом, як правило, три Ра3“
на добу. Якщо неможливо організувати трьохразове хар4)
404
вання, за дозволом командира бригади (батальйону) осо-
бовий склад забезпечується їжею два рази на добу, при
цьому частина добової норми продуктів видається у сухому
вигляді.
Готування, доставлений та видавання підрозділам гаря-
чої їжі організує начальник харчового пункту відповідно до
вказівок заступника командира батальйону по тилу (узгод-
жених з командиром чи начальником штабу батальйону),
який визначає, на яку кількість особового складу, для яких
підрозділів і до якого часу готувати їжу, порядок достав-
ляння (видавання) її підрозділам батальйону.
В ході бою гаряча їжа доставляється у термосах якомо-
га ближче до підрозділів, в місце, указане начальником шта-
бу батальйону, звідки доставляється підрозділам старши-
ною ротн і роздавачами від кожного взводу та видається
особовому складу. Особовий склад підрозділів отримує гаря-
чу їжу, чай чи окрЬп (кип’яток) в ході бойових дій головним
чином у темну пору і в години затишшя чи з виходом під-
розділів у другий ешелон. В ході бою треба використовувати
кожний сприятливий момент для доставляння та приймання
їжі.	к
Готування, видавання та приймання їжі організуються,
як правило, поза зонами зараження. У випадку вимушеної
організації харчування в зонах радіоактивного зараження
готування, видавання та приймання їжі здійснюється, якщо
рівень радіації до 1 рад./год., у звичайному порядку, від 1
до 5 рад./год. — дезактивованих спорудах закритого типу.
Для готування їжі в зонах радіоактивного зараження
використовуються тільки консервовані продукти у захищеній
тарі та паковаїніі (пакувальному матеріалі).
В районах, заражених отруйними речовинами, дозволя-
ється готувати і приймати їжу тільки у спеціальних спору-
дах, обладнаних фільтровентиляційними уставами (прила-
дами).
В районах, заражених біологічними засобами, готування
)а приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дез-
інфекції території, польових кухонь та обладнання, а також
Повного санітарного оброблення особового складу.
Харчі (провіант) та воду, заражені радіоактивними от-
руйними речовинами та біологічними засобами, вживати в
і;кУ забороняється.
Забезпечення підрозділів водою для пиття та господарсь-
405
ких потреб здійснюється з пункту водопостачання (водоза-
бірного пункту). Вживання води з інших джерел забороня-
ється. Підвезення води у підрозділи організується, як пра-
вило, заступником командира батальйону по тилу. Вода для
готування їжі в зонах зараження доставляється в герметич-
них ємкостях.
Постачання роти (батальйону) речовим майном здійсню-
ється начальником речового постачання через старшин рот.
Речове майно в міру зносу чи виходу з ладу замінюється чи
видається особовому складу за заявками командирів під-
розділів чи начальника штабу батальйону.
Видача речового майна здійснюється виходячи з обліко-
вої чисельності особового складу роти (батальйону) за дію-
чими нормами.
Лйиття особового складу, як правило, провадиться один
раз на тиждень зі зміною комплекту натільної білизни та
здійснюється у порядку, встановленому старшим команди-
ром (начальником). За необхідністю проводиться санітар-
не оброблення особового складу.
Медичне забезпечення в батальйоні (роті) у бойовій об-
стаиовкі організується з метою пошуку поранених і хворих
на полі бою (у вогнищах ураження1), своєчасного падання
їм першої долікарської (фельдшерської) допомоги, збиран-
ня, ВПВезе.ЛгІЯ (ВПНСС&В'НЯ) їх з поля бою (з вогнищ уражен-
ня) і підготовки до евакуації, а також з метою запобігання
виникнення і поширення в підрозділах захворювань.
Медичне забезпечення підрозділів батальйону організує
(начальник штабу, а безпосередньо здійснює його лікар
(фельдшер) батальйону — начальник медійіного пункту ба-
тальйону.
Перша медична допомога пораненим і хворим надається
у порядку само- та взаємодопомоги, санітарними інструкто-
рами рот і стрільцями-сапітарамн взводів на місці поранен-
ня, у найближчому укритті чи на медичному посту роти, а
також особовим складом підрозділів, виділених для ряту-
вальних робіт і лікувально-евакуаційних заходів у вогни-
щах масового ураження. Долікарська (фельдшерська) ме-
дична допомога пораненим і хворим надається на медично-
му пункті батальйону, а перша лікарська допомога — на
медичному пункті бригади (полку) і на медичних пункти-4
батальйонів, очолюваних лікарями.
Збирання, вивезення (винесення) поранених з поля бо*0
(з вогнищ ураження) на медичний пункт батальйону здИ1
406
снюється з їхньою особистою зброєю та протигазами, силами
і засобами медичного пункту батальйону, а за .необхідністю
особовим складом і транспортними засобами, які додатково
виділяються командиром ротн (батальйону).
При наявності в батальйоні значної кількості поранених
і хворих у першу чергу евакуації підлягають тяжкопоране-
ні та тяжкохворі. Лсгкопорапепі, які .не потребують піпн-
талізації, після надання їм медичної допомоги прямують у
свої підрозділи.
Начальник медичного пункту батальйону підтримує зв’я-
зок з пунктом технічного стеження і ремснтііо-евакуацій.:іою
групою батальйону для забезпечення швидкої евакуації по-
ранених з ушкоджених маниш.
Старшини .рот і нештатні санітарні інструктори переві-
ряють укомплектованість аптечок бойових .машин піхоти,
бронетранспортерів, танків і автомобілів, наявність індиві-
дуальних перев’язувальних і протихімічних пакетів в осо-
бового складу підрозділів і вживають всіх заходів для по-
повнення медичного майна, якого не вистачає.
Виховна робота в підрозділах технічного і тилового
забезпечення спрямовується на вихованця в особового скла-
ду високої відповідальності за безперервне технічне' та ти-
лове забезпечення і обслуговування підрозділів, па підтрим-
ку у особового склада високої пильності з метою виключен-
ня проникнення розвідки та диверсійних груп противника в
свої райони розташування і дії.
Вказівки командира батальйону
з технічного і тилового забезпечення в обороні
(варіант)
Заступникам командира батальйону з озброєння, тилу і
командирам підрозділів після заняття вогневих позицій про-
вести щоденне технічне обслуговування озброєння та техні-
ки. Під час проведення обслуговування мати 2/3 машин у
постійній готовності до відбиття можливих атак противника.
БМП № 112 (1 мр) евакуювати па ЗППМ бригади в район
800 м па південь Роздільна.
Відновлення озброєння та техніки в ході бою здійсню-
вати ремонтно-евакуаційною групою батальйону в місцях
виходу з ладу та в найближчих укриттях. Техніку, яка гге
відновлюється, передавати на ЗППМ бригади.
До 15.30 10.5 поповнити боєприпасами та пальним у пер-
шу чергу 1 і 2 мр. Запаси боєприпасів та пального у ба-
тальйоні будуть зосереджені до 15.00 10.5 в районі 1 км на
407
схід Котово. Норми витрати боєприпасів: артилерійських —
1,0 бк, стрілецьких — 0,3 бк. .пального — 0,23 запз.
Командирам рот в ході бою поповнення боєприпасів здій-
снювати з пункту бойового постачання батальйону. Дозап-
равленая бойових машин провадити на вогневих позиціях
вночі повзіводно (ротами). Поранених і хіворих до 7.00 10.5
відправити у посадку «Зелена» на МПБ.
Евакуацію поранених у ході бою здійснювати стрільця-
мп-санітараіми на медичні пости рот.
ПТС на РЕГ батальйону до 15.30 10.5 розгорнути поза
1 мр, МПБ та інші підрозділи взводу забезпечення за дру-
гим ешелоном у гаю «Зелений».
Пункти бойового постачання та медичні пости рот роз-
горнути в опорних пунктах до 14.30 10.5.
Начальнику харчового пункту забезпечити трьохразове
харчування особового складу гарячою їжею.
Охорону та оборону підрозділів технічного та тилового
забезпечення організувати своїми силами та засобами.
Зв’язок ПТС і РЕГ з КСП батальйону здійснити' рухо-
мими засобами із зав’язкою бою — по радіо.
Підрозділи технічного та тилового забезпечення бригади
розміщуються: ЗППМ на західній околиці Міщанка, підроз-
діли тилу в гаю «Темний» МП бригади (полку) — 4 км на
зах. Коблево.
Вказівки командира батальйону
з технічного та тилового забезпечення у наступі
(варіант)
Заступникам командира батальйону з озброєная, тилу і
командирам підрозділів до 2.00 10.7 завершити тідготовку
озброєння та техдікп, провести технічне обслуговування № 1*
Машини, вимагаючі поточного ремонту, до 20.00 .0.7 відно-
вити своїми силами. БМП № 222 (2 мр) передати в ремонт-
ну роту бригади.
До кінця дня (бою) провести щоденне технічне обслуго-
вування озброєння та техніки за рішенням командирів під-
розділів.
Ремонтно-евакуаційній групі в ході наступу здійснювати',
евакуацію пошкоджених машин з-під вогню противника в
укриття та до місць ремонту батальйонними засобами; по-
точний ремонт озброєння та техніки здійснювати триваліс-
тю до трьох годин.
'Командирам рот до 20.00 10.7 поповнити запаси боєприпа-
сів, пального та їн. матеріальних засобів до норм зійськовії-4-
408
Норми витрати боєприпасів і матеріальних засобів для ви-
конання бойового завдання встановити: боєприпасів артиле-
рійських— 1,7 бк, стрілецьких — 0,4 бк, пального — 3,5запр.
Підвезення боєприпасів до початку наступу буде здійсне-
но безпосередньо в роті бригадним транспортом. В ході бо'о
поповнення їх організувати з пункту боєпостачання ба-
тальйону.
Дозаправлений техніки пальним у вихідному районі буде
впроваджено бригадними засобами з 19.00 до 20.00 10.7.
Збирання поранених на полі бою здійснювати силами
стрільців-санітарів, в подальшому евакуювати їх на МПБ
засобами батальйону.
ПТС, РЕГ і МПБ висувати в колоні батальйону за 3 мр
і з виходом підрозділів на рубіж переходу в атаку розташу-
вати у гаю «Зелений». Решта пунктів тилового забезпечен-
ня до початку атаки мати в 2 км на південний захід «Кри-
нички». В ході бою переміщатися у напрямі Міщанка Спі-
гпрьове.
Начальнику харчового пункту організувати харчування
особового складу гарячою їжею два рдзи на добу: о 5.00
11.7 у вихідному районі та о 19.00 за моєю командою, іншу
частину добової норми продуктів видати у сухому вигляді.
Охорону і оборону підрозділів технічного та тилового
забезпеченая здійснювати своїми силами та засобами.
Зв’язок з ПТС і РЕГ по радіо та сигнальними засобами.
ЗППМ бригадами'з «Ч»+1.30 розгортається в 2 км па зах.
вис. з відміткою 114,8 з переходом в атаку МП бригади роз-
гортається на зах. околиці Сараєво, підрозділи тилу брига-
ди розташовані у лісі «Темний».
Питання для повторення і самоконтролю
1.	Що указує командир роти (батальйону) щодо питань
технічного та тилового забезпечення під час організації бою?
2.	Хто є безпосереднім організатором тилового забезпе-
чення в батальйоні та його обов’язки?
3.	Хто є безпосереднім організатором технічного забез-
печення в роті (батальйоні) та його обов'язки?
4.	Покажіть схемою розташування підрозділів технічно-
го забезпечення і тилу батальйону в обороні (варіант).
5.	Покажіть схемою організацію доставлеиня гарячої їжі
та видавання її особовому складу в обороні (варіант).
6.	Покажіть схемою порядок евакуації поранених під час
наступу (варіант).
409
ЛІТЕРАТУРА
1.	Закон України «Про оборону України». К-, 1991.
2.	Військова доктрина України. К., 1993.
3.	Боновий статут Сухопутних військ, ч. II '(Батальйон,
рота).— М.: Воєнне видавництво, 1990.
4.	Боновий статут Сухопутних військ, ч. III, (взвод, від-
ділення, танк). К.: Видавництво «Варта», 1995.
5.	Тактична .підготовка мотострілецької роти та баталь-
йону.— М.: Воєнне видавництво, 1989.
6.	Мотострілецький (танковий) батальйон в бою.— М.:
Воєнне видавництво, 1986.
7.	Командир підрозділе в бою.— М.: Воєнне видавництво,
1989.
8.	Тактика в бойових прикладах. Рота.— М.: Воєнне ви-
давництво, 1974.
9.	Тактика в бойових прикладах. Батальйон.— М.: Воєнне
видавництво, 1974.
10.	Тактика в бойових прикладах. Полк.— М.: Воєнне ви-
давництво, 1974.
11.	Тематичний збірник бойових прикладів з досвіду Ве-
ликої Вітчизняної війни та локальних війн. (Полк—армія).—
М.: Воєнне видавництво. 1990.
12.	Захист від зброї масового ураження.— М.: Воєнне ви-^
давництво, 1989.
13.	Г. К. Жуков «Спомини та роздуми». Т. З, 10 видан-
ня.— М.: видавництво друку «Новини», 1990.
14.	Завізон Г. Т., Корнючін П. А. На Тихому океані.— М--
Воєнвидав., 1967.
15.	'Косовцов В. О., Бпнько І. Ф. Національна безпека Ук-
раїни: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національ-
них інтересів.— К.: НІСД, 1996, 53 с.
410
ДОДАТКИ, МАЛЮНКИ І ТАКТИЧНІ СХЕМИ
411
Додаток 1
ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ
ДОКУМЕНТІВ
1. Бойові документи розробляються, як правило, графіч-
но на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і
віддані бойові накази та розпорядження записуються, як
правило, в робочих зошитах або на звороті топографічної
карти.
2. При розробці і веденні бойових документів необхідно
дотримуватися таких правил:
кожний бойовий документ повинен мати службовий заго-
ловок та підпис із зазначенням посади, військового звання
та прізвища особи, що підписала документ; у заголовку
письмового бойового документа, крім найменування доку-
мента, вказується порядковий номер документа, місце пунк-
ту управління, час і дата його складення (підпису), мас-
штаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;
населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зо-
середження (розташування) або дії своїх підрозділів ука-
зуються, починаючи з правого флангу, а противника — з
його лівого флангу; рубежі указуються двома,' райони
(опорні пункти) — трьома пунктами; назви населених пунк-
тів, рік та інших місцевих предметів указуються в називно-
му відмінку;
розмежувальні лінії вказуються не менше, ніж трьома
пунктами, один з яких повинен бути.на передньому краї: в
обороні і в наступі — з тилу в сторону противника, при від-
ході — від противника в напрямку відходу. Лінії указують-
ся спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну до-
сяжність своїх вогневих засобів, в наступі — па глибину
бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються
на глибину бойового порядку;
напрямок наступу вказується декількома пунктами на
всю глибину бойового завдання;
маршрут руху вказується назвами місцевих предметів
або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі
(пункті), потім найбільш важливі, через які проходить
маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубе-
жі переходу в атаку;
дані обстановки наносяться на карту встановленими
412
умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топогра-
фічну основу карти і написи па цій; завдання і положення
підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як
правило, знаками загального позначення; при відсутності
необхідних знаків допускається застосовувати додаткові
знаки з поясненням на карті (схемі);
положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються
червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО
і спеціальних військ — чорним кольором;
положення і дії противника позначаються синім кольо-
ром;
нумерація, наГімсиувапіня частини (підрозділів) і пояс-
нювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором,
противника — синім;
для скорочення організаційно-штатних формувань під-
розділів і частин використовуються тільки рядкові букви;
при одноколірному виконанні графічних документів всі
умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки
умовних позначень противника — подвійною лінією;
умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на
карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на міс-
цевості і розташовуються у напрямку дій або ведення вог-
ню; всередині або поряд з умовними знаками при необхід-
ності вказуються кількість і тип озброєння і техніки; '
для позначення військ противника застосовуються ті ж
умовні знаки, що. і для своїх військ, з необхідними напи-
сами;
джерела одержання відомостей про противника познача-
ються чорним кольором, при цьому найменування джерел
пишуться початковими буквами, наприклад: спостережен-
ня — С; показання полонених — П, документи противни-
ка — ДП, військова розвідка — ВР, повітряна розвідка —
ПвР, артилерійська розвідка — АР, інженерна розвідка —
ІР, радіаційна, хїмідна, біологічна розвідка — РХБР, час і
дата одержання відомостей про противника підписуються
під позначенням джерела або в рядок; відомості, що по-
требують перевірки, відмічаються знаком питання;
другорядні дані, а також дані, шо неможливо відобрази-
ти умовними знаками, записуються на полях карти, в пояс-
нювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;
розташування і дії військ наносяться умовними знаками
суцільною лінією, а дії, що передбачаються або намічають-
ся, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будують-
113
ся,— переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони
розташування військ і запасні позиції позначаються пере-
ривчастою лінією (пунктиром) з буквою 3 в середині зна-
ка або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві
спорудження і об’єкти позначаються зеленим кольором і
допої-:' ноються буквою Ф в середині знака або поряд з ним;
під час нанесення на і^арту (схему) положення підрозді-
лів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами,
пунктирними лініями, крапками, іншими значками або під-
тушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься
те або інше положення військ, указується під найменуван-
ням підрозділу (частини) або в рядок;
всі написи розташовуються паралельно нижньому
(верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться
без зв'язок, узгоджуючи їх розміри з масштабом карти і
військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на
вільному місці карти (схеми) зі стрілкою до умовного
знака;
графічний документ, виконаний на прозорій основі з
карти, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступ-
ного сполучення), розташованих, як правило, по кутах верх-
ньої рамки листка карти або в пересіченні координатної
сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за яки-
ми він виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і,
якщо немнє координатної сітки, — стрілку для позначення
напрямку північ — південь.
414
Додаток 2
ШИКУВАННЯ РОТИ (БАТАЛЬЙОНУ)
В ПЕРЕДБОЙОВИЙ І БОЙОВИЙ ПОРЯДКИ
ТА ПЕРЕШИКУВАННЯ
Зміна характеру загальновійськового бою призвела до
ускладнення способів дій підрозділів у ньому. Безперерв-
ність і рішучість бою, темп наступу залежить від багатьох
факторів. Один з них, і дуже суттєвий,— вміле шикування
підрозділів під час ведення бою. В залежності від конкрет-
ної постанови рота (батальйон) може діяти в похідному,
передбойовому та бойовому порядках.
Похідний порядок роти (батальйону) колона (мал. 1, 2).
Передбойовий порядок роти взводними колонами, бата-
льйонно-ротними чи взводними колонами, а механізованої
роти (батальйону), яка діє в пішому порядку, крім того, і
колонами відділень.
Положення взводів (рот) у передбойовому порядку роти
(батальйону) може бути в лінію, кутом вперед, кутом на-
зад, уступом вправо чи уступом вліво (м^л. З—8).
Місця взводів (відділень) у передбойовому порядку ро-
ти (взводу) вказується тільки за необхідністю, як правило,
вони діють у постійному шикуванні взводів (відділень);
перший — у центрі, другий — на правому фланзі; третій —
на лівому. Місця рот у передбойовому порядку визначають-
ся командиром батальйону з урахуванням бойового поряд-
ку батальйону, який визначається. Інтервали та дистанції
між колонами відділень — 50—100 м., між взводними коло-
нами — 150—300 м, між ротними колонами — 300—600 м.
Рота, що призначається для дій у другому ешелоні (резер-
ві), прямує на віддалі 1,5—2 км.
Придані механізованій роти (батальйону) танкові під-
розділи прямують, як правило, попереду механізованих
взводів (рот), а придані танковій роти (батальйону) меха-
нізовані підрозділи — позаду танкових взводів (рот).
Засоби, які залишаються у безпосередній підпорядкова-
ності командира іроти (батальйону), ідуть слідом за .на-
правляючим взводом (ротою) чи в місцях передбойового
порядку, що вказуються командиром роти.
Рота (батальйон) з похідного порядку в передбойовий
Розгортається послідовно у взводні (ротні) та колони відді-
лень самостійно з досягненням вказаних пунктів (рубежів)
415
розгортання чи за командою (сигналом) командира роти
(батальйону): «Рота (батальйон), у напрямку такого-то
предмету (на такий-то рубіж), у лінію взводних (ротних)
колон (кутом вперед, кутом назад, уступом вправо,.усту-
пом вліво), направляючий такий-то взвод (рота), такий-
то взвод (рота) — вправо (вліво), такий-то взвод (,рота) _
вліво (вправо) РУШ».
Прийнявши команду (сигнал), направляючий взвод (ро-
та) висувається у вказаному напрямку, а прямуючі за ним
(попереду) взводи (роти) в залежності від вказаного (уста-
леного) місця в передбойовому порядку з підвищеною чи
зменшеною швидкістю — правіше (лівіше) чи кутом впе-
ред (назад), уступом вправо (вліво), видержуючи інтерва-
ли та дігстачіцію стосовно направляючого івзводу (роти).
Рота в колони відділень, а батальйон у взводні колони
та колони відділень розгортаються за командою (сигналом)
командира роти (батальйону): «Рота (батальйон), у коло-
ни відділень (у взводні колони) — РУШ».
Бойовий порядок роти (батальйону) — це побудова під-
розділів для ведення бою відповідно до прийнятих коман-
диром рішень. Він будується в залежності від виконуваного
завдання, виду, характеру та задуму наступного бою та
наявності сил і засобів.
Бойовий порядок має забезпечити можливість ефектив-
ного і швидкого використання результатів вогневих ударів
старшого начальника та завдання рішучої поразки против-
нику вмілим використанням штатних і приданих засобів,
умов місцевості та високих маневрових можливостей піц-*
розділів. Під час побудови бойового порядку, крім того,
треба враховувати необхідність нарощування зусиль в ході-
бою та здійснення маневру, можливість підтримки безпе-
ревної взаємодії та зручності управління, а також забезпе-
чення найменшої уразливості підрозділів від зброї масово-
го ураження та вогню звичайних засобів ураження.
Рота в бойовий порядок (мал. 9—12) з передбойового
чи з похідного порядку розгортається за командою (сиг-
налом) командира: «Рота, в напрямку такого-то (на такии-
то рубіж), у лінію (уступом вправо, уступом, вліїво, КГ
том вперед, кутом назад), направляючим—такий-то взвод"
ДО БОЮ».
З передбойового порядку танкова рота і механізована
рота, діюча на бронетранспортерах (бойових машинах пг
416
хоти), у бойову лінію розгортається зі взводних колон, а
механізована рота, діюча в пішому порядку, розгортається
в цеп з колон відділень чи взводних колон. Взводи (відді-
лення) з отриманням команди (сигналу) командира роти
чи з досягненням вказаних рубежів (пунктів) розгортання
за командами своїх командирів розгортаються у бойову лі-
нію (цеп) і продовжують рух у вказаному напрямку з мак-
симальною швидкістю, яка забезпечує ведення ефективного
вогню.
Танки з стрільцями, які діють десантом на них, від-
кривають вогоінь з гармат тільки після спішування десанту.
Під час розгортання роти в бойовий порядок з колони,
минуючи ііередбойовий порядок, взводи з отриманням ко-
манди (сигналу) командира роти за командами своїх ко-
мандирів висуваються на встановлені чи вказані напрямки
і одночасно розгортаються в бойову лінію (цеп), витриму-
ючи інтервали і дистанції за направляючим взводом; поло-
ження взводів у цьому випадку, як правило, у лінію.
В майбутньому воно може змінюватися . за командою
(сигналом) командира роти.
Для атаки в пішому порядку командир механізованої
роти, яка діє на бронетранспортерах (бойових машинах пі-
хоти чи десантом на танках), після розгортання взводів у
бойову лінію і виходу їх на рубіж спішування подає коман-
ду: «До машин».
Для відбиття атаки противника вогнем з місця коман-
дир роти подає команду (сигнал): «Рота — СТІЙ». За цією
командою (сигналом) танки та бронетранспортери (бойові
машини піхоти)-, а під час дій в пішому порядку відділен-
ня займають вогневі позиції (залягають) у готовності до
ведення вогню. Для відновлення руху командир роти подає
команду (сигнал): «Рота — ВПЕРЕД», а під час дії у пішо-
му порядку за необхідністю додає: «Бігом».
Командир роти після розгортання взводів знаходиться
за бойовою лінією (цепом) на віддалі до 200 м в такому
місці, звідки йому зручніше керувати ротою.
Для відбиття раптового нападу противника на колону з
фронту, оправа (зліва) чи з тилу командир роти подає ко-
манду (сигнал): «Противник з фронту (справа, зліва, з ти-
лу) —ДО БОЮ». Механізована рота, яка діє на бронетранс-
портерах (бойових машинах піхоти), за необхідністю (під
час дій десантом , на танках) у всіх випадках спішуються
та розгортаються в цеп.
417
Під час нападу противника з фронту головний взвод
розгортається у бойову ЛІНІЮ (цеп) прямо Ідучий СЛІДОМ
за ним — праворуч, а замикаючий ліворуч від головного
^взводу.
Під час нападу противника справа (зліва) всі машини
одночасно розгортаються в бік противника, а під час дій
у пішом\7 порядку взводи • за командами своїх командирів
розгортаються у цеп в бік противника і відкривають по
ньому вогонь.
Під час нападу противника з тилу після повороту коло-,
ни роти кругом рота розгортається у бойову лінію (цеп) в
такому ж порядку, як і для відбиття раптового нападу про-
тивника з фронту.
Переміна напрямку руху роти у передбойовому чи бойо-
вому порядку здійснюється за командою (сигналом) ко-
мандира роти: «Рота, праворуч (ліворуч, кругом), у напрям-
ку такого-то предмета (на такнй-то рубіж), направляю-
чий — такнй-то взівод — РУШ».
Під час зміни напрямку руху праворуч (ліворуч) на-
правляючий взвод висувається у вказаному напрямку, ліво-
фланговий (правофланговий) взвод з підвищеною, а право-
фланговий (лівофланговий) взвод зі зниженою швидкістю,
додержуючи інтервали та дистанції, висуваються иа новий
напрямок і продовжують рух, витримуючи рівняння по на-
правляючому взводі.
При повороті роти кругом у передбойовому порядку
взводи (відділення) за командами своїх командирів повер-
таються кругом і продовжують рух у новому напрямку. Під
час повороту роти кругом у бойовому порядку всі машини,
в бойовій лінії (відділення — у цепу) одночасно розгортав
ються кругом і продовжують рух у новому напрямку.
За необхідністю переміна напрямку руху роти у перед-
бойовому чи бойовому порядку здійснюється за командою
сигналом): «Увага, роби, що я». У цьому випадку командир
роти вказує новий напрямок руху роти рухом своєї машини,
а під час дій в пішому порядку — встановленим сигналом-
Рота з бойового порядку в передбойовий перешикову-
ється за командою (сигналом) командира роти: «Рота, Я.
напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж) у взводні
колони (колони відділень) — «РУШ», а з передбойового чи
бойового порядку в похідний — за командою (сигналом)
«Рота, у напрямку такого-то предмета в колону — РУШ»
чи «Рота, за мною, в колону РУШ». Взводи (відділення) за
4ІЯ
командами своїх командирів перешиковуються у взводні
колони (колони відділень) і продовжують рух у передбопо-
вому порядку чи перешиковуються в колону роти у поряд-
ку номерів чи у порядку, який вказується командиром роти.
Особовий склад механізованої роти, яка наступає в
пішому порядку, за необхідністю здійснює посад у броне-
транспортери (бойові машини піхоти) чи діє десантом та
танках. Під час виводу механізованої роти, оснащеної авто-
мобілями, у другий ешелон особовий склад, який наступає в
пішому порядку, може здійснювати посад на автомобілі.
Переміна напрямку руху батальйону в передбойовому
та бойовому порядку і перешикування з передбойового по-
рядку в бойовий і навпаки, а також у колону здійснюється
у порядку, викладеному для роти.
Під час дій роти (батальйону) на бойових машинах на
відкритій рівнинній місцевості, коли забезпечується стежен-
ня за діями всіх бойових машин, розгортанням і перешику-
ванням підрозділів, керує особисто командир роти (бата-
льйону), при цьому командири взводів (рот) команди не
дублюють.
419

421
Ьо*200м
іуіАЛ-5. Пєрєдбойовий порядок мєхані зованоі роти.
Положення В5В0ДІВ 9 ЛІНІЮ КОЛОМ (ВАРІАНТ).
Мал. Ч, Передбойовий поря док посиленої ТАНКО-
ВОЇ РОГИ.
Положення ВЗВОДІВ-КУТОМ назад ("варіант).
422
тб
'до Зоом
А..
тб
мр
300-600м
МР
300-600М
МР
200 м
ЇІОЗООМ
ЗОО-бООм
М І НЬАґПР
зр£
6
РОТНИМИ КОЛОНАМИ.
ЛІНІЮ (варіант)
Мал. 5. Пєрєдбойовий порядок посиленого МЄХАНІ30-
БАНОГО БАТАЛЬЙОНИ
Положення Б
^00
ЬоЗООМ Піб
М/\л. 6-Пєрєдбойоьий порядок посиленого МЕХАНІЗОВАНОГО
БАТАЛЬЙОНУ взводними КОЛОНАМИ.
Положення РОТ -у лінію (варіант).
423
Мал 7. ПербДБойовий порядок посиленого мехднізо-
ВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВЗВОДНИМИ КОЛОНАМИ .
Положення РОТ- УСТУПОМ ЛІВОРУЧ.
Мал.8. Передбойовий порядок посиленого танко
ВОГО БАТАЛЬЙОНУ РОТНИМИ КОЛОНАМИ-
Положення ТАНКОВИХ РОТ-КУТОМ НАЗАД
(варіант).
424
100-200 N1
Мал. 9. Бойовий ПОРЯДОК МЄХАНІ ЗОВАної роти, ІЦО НАСТУПАЄ
У ПІШОМУ порядку. Положення взводів а лінію.
(ВАРІАНТ).
ГИ-6
Мад. 10. Бойовий ПОРЯДОК МЄХАНІ30ВАНОЇ РОТИ, Ш,о наступає
а пішому порядку,
Положення ВЗВОДІВ-ЗСТНПОМ ПРАВОРУЧ (варіант).
425
МалЛІ. Бойовий порядок сає.х Авізованої роти.іцо на-
ступає НА БОЙОВИХ МАШИНАХ ПІХОТИ. ЇІОЛОЖЄННЯ
виводів- у ЛІНІЮ (ВАРІАНТ).

Мал.12. бойовий порядок посиленої танкової
роти. Положення ВИВОДІВ-КУТОМ назад
(варіант) .
КОНСТИТУЦІЯ
УКРАЇНИ
ПОЛІТИКА
НАЦІОНАЛЬ-
КОНЦЕПЦІЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ
ної
БЕЗПЕКИ
ЗАКОН
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ
БЕЗПЕКУ
ВІЙСЬКОВА
ДОКТРИНА
УКРАЇНИ
ПРАВОВА БАЗА З
ВІЙСЬКОВИХ,
ОБОРОННИХ
ПИТАНЬ ДЛЯ СИЛ
ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ТЕОРЕТИЧНА БАЗА
ДІЙ СИЛ ОБОРОНИ
УКРАЇНИ
СИСТЕМА
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Мал.1. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДОКТРИНИ УКРАЇНИ
Адміністрація президента
--- - - - -* -----------
Рада національної безпеки і оборони
Міністерства та відомства	
МЗС МЗЕС Мінекономіки Мін.машино- будування і конверсії Мінфін Мінюст Держкомітети	Сили оборони
	Збройні сили Національна гвардія мвс Служба безпеки Держкомкордон Війська цівільиої оборони
Політичні та громадські
інститути
Політичні партії
Громадські рухи
Профспілки
Об'єднання громадян
Мал.2. СТРУКТУРА СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
З’ЯСОВУЄ ЗАВДАННЯ		ВИЗНАЧАЄ ЗАХОДИ. ЯКІ ГРЕКА ПРОВЕС ТИ НЕГАЙНО ДЛЯ СКО РІІІІОЇ ПІДГОТОВКИ ПІДРОЗДІЛІВ ДО ВИ- КОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ	—>	РОЗРА- ХОВУЄ ЧАС	—>	ОРІЄНТУЄ СВОЇХ ЗАСТУПНИКІВ ТА КОМАНДИРІВ ПІДРОЗДІЛІВ У ЗВ’ЯЗКУ 3 МАЙБУТНІМИ ДІЯМИ		ДАЄ ВКАЗІВКИ НІЛ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ПІДРОЗДІЛІВ ДО ВИКО- НАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ 3 ОРГАНІЗА- ЦІЇ РОЗВІДКИ, ПРО СТРОКИ ТА ПОРЯДОК РОБОТИ НА МІСЦЕВОСТІ	—>	ОЦІНЮЄ ОБСТА- НОВКУ
429
ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ		В	ДОПОВІДАЄ РІШЕННЯ СТАРШОМУ КОМАНДИРУ		ПРОВОДИТЬ РЕКОГНО- СЦИРОВКУ		?	ВІДДАЄ УСНИЙ БОЙОВИЙ НАКАЗ	—»	ОРГАНІЗУЄ ВЗАЄМО- ДІЮ		»	ДАЄ ВКАЗІВКИ 3 ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕБІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ, КЕРУВАННЯ ТА ВИХОВНОЇ РОБОТИ	
											
	КЕРУЄ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЮ ПІДГОТОВКОЮ ПІДРОЗДІЛІВ ДО БОЮ		ДОПОВІДАЄ СТАРШОМУ КОМАНДИРУ ПРО ГОЗОВШСТЬ БАТАЛЬЙОНУ (РОТИ) ДО ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ
			
мал.з. Порядок роботи командира батальйону (роти) з організації бою після
ОТРИМАННЯ БОЙОВОГО НАКАЗУ
Мал.4. Порядок роботи командира батальйону (роти) і організації бою після
ОТРИМАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ
мал.5. Шикування похідного порядку роти на дії у головній похідній
ЗАСТАВІ (ВАРІАНТИ): А - ПОСИЛЕНОЇ ТАНКОВОЇ РОТИ;
Б - ПОСИЛЕНОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ
Похідна охорона
ГА гпз
ГОЛОВНІ сили

Іир л мінЗатр
т€, бідРХР,
ІС&ІД
5-5км
5-ІОкш
КСП
зрв ісб іпр(бит®) 2мр
($єі ісьід)
цін Змр мпб Взаб
І5-50М
до 5 КМ
мал.б. Шикування похідного порядку батальйону у передовому загоні
(ВАРІАНТИ): А - ПОСИЛЕНОГО ТАНКОВОГО БАТАЛЬЙОНУ;
Б - ПОСИЛЕНОГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ
Мал. 7. Варіант розосередження підрозділів
БАТАЛЬЙОНУ З МЕТОЮ ЗАХИСТУ ВІД ЗМУ
433
Схема і. Маневр підрозділами роти
434
Схема 2. Маневр вогнем роти в ході бою
435
Схема з. Райони привалів та пункти, які призначаються під час здійснення
МАРШУ
Любимі ВКА
ДІЛЯНКА її!
'І- 60КМ
фомкіно
52>-38.8
8их. пункт
ГД-18.20
гпі-18 30
Пн
ДІЛЯНКА >13
г=чоки
і/ср~ гокм|го^
Баково
120
кЧ.009.5
Борисово
ГД
КЧ.00 9.5
; ЗрС(бєі мбіа) тб	2 м»
Змостоам. тБ'а
Змв 3 абат р
ДІЛЯНКА віг
<=80км , ,
УсР=25км/гоА
і=3год 1
ДриВАЛ-
с<ІОдН5.009.5
П.РЄГ№
<; 2120 )о 22,00 8.5
, П.РЄГ. НІ
ГД - 22.008.5
ГП5-22.40 8.5
ЕйПіЗлісний
ГД-1.50 3.5
ГГВ-г.00 9.5
.1 т8 а зорі ксп
і.СіА	'
Шикування похідного порядку ГПЗ
Головні сили

Схема 4. Стан НА ІО.ОО 8:5 ТА рішення КОМАНДИРА 1 МР на марш при діях в
ГОЛОВНІЙ ПОХІДНІЙ ЗАСТАВІ (ВАРІАНТ)
Схема 5. Райони (місця,станції), які призначаються підрозділам при
ПЕРЕВЕЗЕННІ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ (ВАРІАНТ)
Схема 6. Райони,аеродроми (площадки), вихідний пункт, смуга прольоту
(МАРШРУТ ПОЛЬОТУ), ЯКІ призначаються підрозділам при перевезенні
ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ (ВАРІАНТ)
Схема 7. Розташування підсиленого механізо-
ваного БАТАЛЬЙОНУ НА МІСЦІ (ВАРІАНТ)
Схема 8. Дії МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ У СТОРОЖОВІЙ ЗАСТАВІ (ВАРІАНТ)
о о о
У етапом вправо
Схема 9. БОЙОВИЙ ПОРЯДОК РОТИ В ОБОРОНІ
Схема 10. БОЙОВИЙ ПОРЯДОК МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ В ОБОРОНІ (ВАРІАНТИ):
А - В ОДИН ЕШЕЛОН; Б - В ДВА ЕШЕЛОНИ
лема 11. БОЙОВИЙ ПОРЯДОК МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В ОБОРОНІ (ВАРІАНТИ)
А -В ДВА ЕШЕЛОНИ; Б - В ОДИН ЕШЕЛОН
Схема 12. Схема опорного пункту і тр
Чмр
Пц
Дні'
СОСНА
ЗВ-1
адн
Ь-4
1 МР
РмБЄЖІ ВІДКРИТТЯ ВОГНЮ.
— А —
о»5 Вишк
2000м/
Ог.ЧКмр
Р0р.<САЄА
ТНИ Ґ
ЗВ-4_ Ь
х>2мр
Лд
Снхове
соя
чц»
446
ІЗ ПТКР
ІЗ ТАНКОВИХ
ГАРМАТ
із гармат БМП
із стрілецької
ЗБРОЇ
?МР Д:
Командир 'Імб’---------------
військ, зв. підпис
*---" --------49—'р.
Схема із. Схема району оборони 1 мб (варіант)
Схема 14. Рішення командира 1 мр на оборону за обстановкою на іб.оо 5.7
448
449
СХЕМА 16. ОБОРОНИ МБ (МР) НА МОРСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ (ВАРІАНТ).
Схема 17. Оборона мб (мр) в місті (варіант)
450
Схема 18. Оборона механізованого батальйону в горах (варіант)
(лема 19. ОЬОРОНЛ МЕХАНІЗОВАНОГО ІіЛТЛЛЬІІОНУ В ЛІСІ (ВАРІАНТ)
С5И
Схема 20. ВИХІД З БОЮ І ВІДХІД МЕХАН1 ЮВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ (ВАРІАНТ)
Схема 21. Б1Й МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В ОТОЧЕННІ (ВАРІАНТ)
454
Схема 22. Вихід МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ З ОТОЧЕННЯ (ВАРІАНТ)
Схема 23. БОЙОВІ ЗАВДАННЯ РОТИ (БАТАЛЬЙОНУ) У НАС ТУПІ (ВАРІАНТ)
456
Схем» 24. Обстановка на іо.оо ія.5 га рішення командира 1 мр на наступ
(ВАРІАНТ)
Схема 25. Дії 1 МІ’ В НАСТУПІ
458
459
Схема 26. Райони і рубежі, що призначаються під час нас тупу з ходу
(ВАРІАНТ)
Схема 27. Форсування підсиленим механізованим батальйоном водної
П Е* П17 111П | Л
/ПАПІ 4 ЇІТ\
О>
счемя 28. Світлове забезпечення наступу батальйону віючі (варіанті
схема 29. Наступ механізованого батальйону (роти) в горах (варіант)
4о2
ГПЗ
(лема 31. Найближче завдання роти, днрчої в складі
ГОЛОВНИХ СИЛ АВАНГАРДУ (ВАРІАНТ)
Схема зо. Найближче завдання роти, діючої в гпз
(ВАРІАНТ)
463
Ц ГЛ5
\ Т ІМР З МІИБАТР
Соснівка
Схема 32. Дії 1 МР В ГПЗ (ВАРІАНТ)
464
Схема зз. Послідовність розгортання гпз в
ЗУСТРІЧНОМУ БОЮ (ВАРІАНТ)
Схема 34. Розгортання гпз в бойовий порядок
ОДНОЧАСНИМ ПОВОРОТОМ В БІК ПРОТИВНИКА
(ВАРІАНТ)
465
Схема 35. Дії 2 СБ У ЗУСТРІЧНОМУ БОЮ
(ГРУДЕНЬ 1941 РОКУ)
466
Схем;» 36. Порядок десантування тактичного повітряного десанту і
РОЗРАХУНОК НА ДЕСАНТУВАННЯ (ВАРІАНТ)
Схема 37. Захист підрозділу від зброї масового ураження при розташуванні
НА МІСЦІ (ВАРІАНТ)
468
Схема 38. Розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу
МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ І БАТАЛЬЙОНУ В ОБОРОНІ (ВАРІАНТ)
Схема 39. Технічне та тилове забезпечення роти і батальйону в наступі
(ВАРІАНТ)
470
Тактика
(рота, батальйон)
Підручник
відповідальний за випуск
Павло Миколайович Маслов
Редактор А.І. Павлова
Коректор Н.І. Нікітіна
Здано до набору 9.04.97. Підписано до друку 24.08.97
Формат паперу 60x84 і/іь. Друк, арк. 28,5. Умови, друк. арк. 27,43.
Обл.-вид. арк. 21,45. Безкоштовно. Зам. 121-97.
Друк. ОІСВ. Тираж 5000 прим.
ВИЯВЛЕНІ помилки
Стор.	Рядок	Надруковано	Потрібно чнтатн
ЗО	9 зверху
ЗІ	16 знизу
ЗІ'	7 знизу
і далі
39	таблиця 1
53	19 зверху
82	4 знизу
83	15 зверху
88	'19 знизу
95	8 зверху
95	18 знизу
96	16 знизу
129	14 знизу
134	8 зверху
140	5 знизу
141	6 знизу
158	17 знизу
165	4 зверху
170	11 зверху
183	21 зверху
199	17 знизу
207 ‘ 12 зверху
218	15 зверху
222	3 знизу
243	1 знизу
20 знизу
250	9	зверху
272	12	знизу
273	20	зверху
276	15	зверху
277	2	зверху
281	8	зверху
308	9	знизу
319	23	зверху
326	9	знизу
329	8	знизу
331	9	зверху
332	5	зверху
338	10	зверху
351	І	зверху
353	15 знизу
357	7	зверху
361	15	знизу
362	16	іверху
362 Ю знизу
масовий
типогеодезичного
батальоиний
важена гармата 192 мм
дзп
на 3—4 хвалнни
пункті і мб
володіти
гс
і відділення
взводом
вносити
закритті
260
режного пункту та...
місця юомаидио-спосте-
відбуття
робота
а подальшому
иідтіримчої
проведення
підготованість
підготованість
боєспособному
удаваному
вводиі
(схема 15)
мотопіхотних
врббления
ианрямод
«Дракон»
і напрямок
«Ч» + 6.30
формування
наступу
обхідній
об.іадняються
скорочується
прориттям
швдкостях
. У Новому селі
врпначаються
чи заходів
які
инторесах
підлеглим
масований
топогеодезичного
батальйонний
гаїрмата^иЗ'^буксирі
122 ММ Д-30
за 3—4 хвилини
пункті 1 мб
оволодіти
ГД
1-е відділення
взводам
вносить
закритій
200
місця командно-
спостережного та...
відбиття
роботу
в подальшому
підтримуючої
проведенням
підготовленість
підготовленість
боєздатному
у даному
взводні
(схема 26)
механізованих
вироблення
напрямок
«Дракон»
в напрямку
«Ч» + 0.30
форсування
наступ
Об.ХііД н іін
обладнуються
скорочуються
прикриттям
швидкостях
у Новому селі
Призначаються
чи прийняти заходи
який
інтересах
підлеглим
(дивись на звороті)
Стор.	Рядок	Надруковано	Потрібно ЧЙЇйЖї
1373	6 зверху	тактика1	тактики
375	6 знизу таблиця 10	найменування	найменування
377	12 знизу	оповіщення	сповіщення
378	5 зверху	водопостачення	водопостачання
387	21 зверху	плаває	переплавляється
389	13 зверху	НИМ	їм
389	2 зверху	ІМД-215	ІМД-2І(Б
390	13 зверху	ІОіК-1-	їДіК-11
'395	8 знизу	ушкоджених (несправ- них)!	ушкодженого (неспр^ ного)
399	9 зверху -	бойової	бойовій 4
399	10 зверху	таки	такі