Видавництво Української социялїстичної партиї.
К. МАРКС і Ф. ЕНҐЕЛЬС
Манїфест
комуністичної партиї
ЛЬВІВ, 1902.
,.Друкарня Удїлова", ул. Лiндого ч. Н.

„Комуністичний маніфест", що появив ся
друком на кілька недїль перед вибухом рево¬
люцій сорок-осьмого року — ее перший визна¬
чний твір новочасного социялїзму. В тім творі
виложено виерве основні, провідні думки рево
люциііпого социялїзму робітничого.
Сошіялїзм першої половини XIX століття,
социялїзм великих критиків французких і ан-
ґлїиських — е лиш актом обжаловання на не¬
завидні і нелюдські відносини капіталістичного
новочасного ладу. Величава, бистроумна крити¬
ка тих відносин і величаві, бистроумні, бли¬
скучі картини розумного суспільного ладу, ро¬
зумних суспільних відносин, основаних на
спільній, здруженими силами веденій праци
на користь загалу, де би кожда людина могла
свобідно і всесторонно розвитись, — отеє ста¬
новить саму суть і велике значінне сього соция¬
лїзму, що його за Енґельсом звуть утопійпим
социялїзм ом.

IV
А робітничий революциїтніїй рух першої
половини XIX століття був лише несьвідомпм
вибухом ненависти до гнету і визиску, що пе
мав далекої мети перед очима, або тайним за-
говірництвом, що мало на цїли за одним ударом
розбити тюрму визиску і неволі, нокладаючнсь
на одні лише поясні ночування гнобленого люду;
доперва па руїпах сеї тюрми мав після докла¬
дно наперед обдуманого плину станути новин
будипок.
Маркс і Епґельс розпочали нову добу і для
социялїзму і для робітничого революцинного
руху-
Приймаючи цілу критику капіталізму, вони
вказують одначе на те, що пе після плину ви¬
думаного суспільними майстрами чародіями під
напором супокійної пропагапди-науки здвигає
ся повий сьвіт. Зі самої суспільності! виростають
ті сили, що доведуть до основних перемін, до
нового, кращого людського життя. Капіталізм,
руйнуючи дрібну господарку, з'едипяючи сред-
ства господарскі в великих варштатах і фабри¬
ках — витворює господарскі, материяльні умо¬
ви нового ладу. А разом з сим росте і проле-
тарият, зростає новочасна армія паєм них робіт¬
ників, що з конечності!, встоюючись за свої
клясові інтереси, мусить орґанїзуватись. з’єди-
нятись і осьвідомлюватись, та опісля перевести
переворот, завести повий лад суспільні»?*!, знести

- V —
пннованнє одної кляси над другою, знести визиск,
темноту і неволю.
Тим самим перемінюєть ся і революцпіїний
рух робітничий. ГГролетарият, замісць слїпо
руйнувати машини, замісць кидатись в крайній
розиуцї на видимі знаки невидимого капіталізму,
мусить дорогою боротьби політичної і еконо¬
мічної, здобуваючи для себе права і полекші,
та здобуваючи тим самим силу і єдність і са-
мосьвідомість, йти до остаточної своєї цїли —
СОЦИЯЛЬИОЇ револгоциї.
Так оце социялїзм і робітничий рух пере¬
топлюють ся в новочасний робітничий социялїзм.
А „Маніфест комуністичний44 се й є перший
викіпчепий, повний, ясний виклад основ сього
социялїзму.
І социялїзм і робітничий рух випливають
тут з самого життя, з розвою новочасних відно¬
син, зі зросту і розвою капіталістичної суспіль¬
ності!, як його пемппучий висновок і вислїд.
Тим способом „Комуністичний манїфести стає
не тільки основою політичного руху, новочас-
ного социялїзму. Він є п викладом научного
історичного сьвітогляду ; він вказує нам, на чім
основує ся цїла дотеперішня істория. Нарис
сей виказує по манстерськи основні, головні при¬
чини історичного розвою людської суспільности.
„Маніфест комуністичний44 є не тільки по¬
літичним покликом ; він є міністерського на-

- VI -
учтчо студиею. Він ставить новочасний соци-
ялїзм натрівких підвалинах науки. З „Маніфестом
комуністичними социялїзм переходить з мрій
і побожних бажань на ґрунт, дійсного, щоден¬
ного життя ; переходить з утопії в науку.
Маніфест комуністичний" в майстерський,
незрівняннії спосіб викладає основні, провідні
думки новочасного социялїзму. Тому повитали
появу його дуже радісно передові люде
революцийного табору. ІІо здавленю револю¬
цій! ного руху 48-го року, серед загальної
тишїїнїї призабули і про „Маніфест комуністич¬
ний В 00 тих роках з заснованнєм Міжнарод¬
ного Товариства Робітничого виступає він знов
на перш ції плян, а відтак в 80-их роках разом з ве-
личсзпим зростом соціалістичного руху робітни¬
чого стає він здобутком пролетарів всіх цивілізова¬
них країв від Каліфорнії аж по Сибір. Скрізь,
де в якім краю нрокидяєть ся люд робу чий,
перекладаєть ся перш усього міністерський на¬
рис великих учителів наших Маркса і Енґельса.
Тепер приходить колія і на Україну. Ви¬
даємо оце вперве в українській мові сей твір,
сей нарис і виклад сьвітогляду і програми но¬
вочасного пролетаріату, що думає і боре ся за
кращу будучність.
Від видавців українського перекладу.
——

Маніфест комуністичної партиї.
І£
Л
Ж іотиіі привид загрозив Европі — привид
Ь <5комупїзму. Всі власти старої Европи злу-
сл Р11:ЮМ ДО сьиятої боротьби з тидг
Ж привидом: папа і цар, Метернїх і Іізот,
французкі радикали і пїмецкі полїцпіїні аґепти.
Дож с: хоч одна опозицийна иартня, котрої-
6и її пануючі противники не назвали комуні¬
стичною? Дож в опозицинна ііартия, котраби
не кинула в лице пятнуючого закиду комуніз¬
му більше від неї радикальним оиозициопїстам
так само, як своїм реакцийним противникам?
Ті факти вказують на дві річи:
1. Всі европойскі власти признають вже ко¬
мунізм за могутню силу.
2. Надійшов вже час, щоби комуністи ви-
сказалн отверто перед цілим сьвітом свої по-

4
ГЛЯДИ І ЦЇЛІ} свої тенденциї і щоби протиста¬
вили казці про привид комунізме маніфест своєї
ііартиї.
В тій цїлі зібрали ся комуністи всіляких
народності! й в Льондииї і видали слідуючи її
маніфест, опублпкований відтак в мові англїй-
скій, французкій, нїмецкій, італійскій, фляманд-
скій і дупьскііі.

І.
Буржоазия і пролетарият.
іеторця всіх дотеперішніх сусіїі.іьностий — се
історня клясової боротьби.
Вільний і невільник, патриций і плєбей,
пап і підданий-крепак, цеховий майстер і челя
дник, одним словом — гнобитель і гноблений
ненавндіїш себе взаїмно, вели безперестанну,
то окриту — то отверту боротьбу, боротьбу, що
завеїгди кінчила ся революциіїною переміною
цїлої суспільності!, або спільним упадком вою¬
ючих кляс.
В давнїйіппх історичних добах скрізь май¬
же знаходимо цілковитий нодїл суспільності!
на ріжні стани, находимо веїляки відміни су¬
спільних становись:. В стариннім Римі маємо
патрпциїв, лицарів, плебеїв, невілпиків; в сере-
дних віках февдальпих панів, вазалїв, цехових
майстрів, челядників, нідданих-кренаків і крім
того ще майже в кождій з тих кляс знова окре¬
мі відміни.
Новочасна буржуазпйиа суспільність, що
повстала по упадку февдальпої, не знесла ріж-
ннць клясових. Вопа поставила тілько нові кля-

си, нові услівя гноблення, нові способи боротьбі*
нгі місце давних.
Ллє паша доба, доба буржоазнї, визначаєтк
ся тям, що споєдннчила клясові ріжннцї. Ціла
суспільність роздїлюе ся чим раз більше на два
великі ворожі табори, на дві великі противні
собі кляси : буржоазию і иролетарнят.
З підданих середніх віків витворили ся мі¬
щани, що мешкали при більших містах поза
частоколами (РїаЬ1Ьйг£ег), а з того міщапьствп
розвинули ся перші елементи буржоазнї.
Відкриття Америки і нової морскої дороги
до Іпдиї (довкола Африки) подало буржоазнї
нове поле. Всхідно-індмйский і хіпьский ринок,
кольонїзация Америки, заміна з кольонїями,
иобільшенне средств замінних і товарів в зага¬
лі — усе те помогло торговлї, плавбі корабель¬
ній і иромислови до незвичаіпю сильного роз-
вою, а через те розвивав ся також революдий-
ниіі елемент в февдальній суспільности, що вже
зовсім розпадала ся.
Дотеиерішниїї февдальннй або цеховий спо¬
сіб провадження промислу не вистарчав вже
для потреб, ідо побільшали ея з відкриттям но¬
вих ринків. Мануфактура наступила на його
місце. Цехові майстри мусїлн уступити перед
середним етапом промисловим; иодїл праці між
ріжними корпорациями уступив перед поділом
праці в поодиноких вар штатах.
Але число ринків чим раз побільшало ся,
а тим самим потреби чим раз більше ро¬
сли. Навіть мануфактура вже не вистарчала.
Тоді пара і маній ніг виперли промислову про*
дукцию. На місце мануфактури наступив ново
часний великий промисл, на місце промислового
середнього стану иромислоїщї-мілїонерн, началь¬

ники цїлих промислових армій, новочаені ка¬
піталісти.
Великий промисл витворив сьвітовий ри¬
нок, приготовлений вже перед тим через від¬
криттю Америки. Сьвітовий рийок став причи¬
ною незвичайно сильного розвою торговлї, плав¬
бі корабельної і ередетв комунїкацийних на су¬
ші. Той розвій знова мав великий вилив на роз-
ширеннє промислу, і в міру, як розширяв ся
промисл, торговля, плавба корабельна і желїз-
ниці, розвивала ся також буржоазня, побільшу¬
вала свої капітали, усувала всі кляси, що ли¬
шили ся ще з середних віків.
Бачимо отже, що новочасна буржоазня є
плодом довгого розвою, плодом цілого ряду пе¬
ремін в системі иродукциї і заміни.
Кождий ступень розвою буржоазиї супро¬
водив ся відповідним поступом політичним.
Стан, то гноблений під властшо февдальннх
панів, то узброєна і самостійна спілка в комуні,
тутки независнма мійска рспублика, там знова
третин оподаткований стан мопархії, та буржо-
азия, котра в часі мануфактури була иротив-
вагою шляхти в становій, або в абсолютній мо¬
нархії, головна підстава великих монархій в за¬
галі — від часу, як повстав великий промисл і
сьвітовий ринок, виборола собі в кіітцї виключ¬
не політичне папу ванне в новочасіїій репрезен-
тацийній державі. Новочасний ряд — це тілько
інстнтуция, що стереже спільних інтересів ці¬
лої буржоазиї.
Буржоазня мала в істориї пезвичайно ре
волюцшше значінню.
Де лишень вона прийшла до власти, там
знищила всі февдальні, патриярхальні, ідилічні
відносини. Вона розірвала немилоссрно иестрі

стяжки февдалїзму, що лучили людий з їх при¬
родними начальниками і не лишила жадної
звязи між людьми, крім нагого інтересу, крім
безсовістної „плати готівкоюНона покропила
зимною водою егоїстичного вираховаппя сьвяті
пориви набожних мрій, лицарьсісого одушевлення
і маломіщаньского сентименталізму. Вона пере¬
мінила особисту гідність на вартість замінну, а
на місце численних патентованих і честно ося
гнених свобід поставила одну безсовістну, без¬
душну свободу торговлї. Нона — одним сло¬
вом — поставила на місце визискування, іцо
було ослонене релїґійпимн і політичними обма-
пами, — явне, безсоромне, безпосереднє визис¬
куваній.
Буржоазия позбавила поваги всі' заняття,
що дотепер вважали ся гідними пошани. Вона
перемінила лїкара, иравника, поета, чоловіка на¬
уки в своїх ітлатпнх наймитів.
Буржоазия відобрала родинним відносинам
їх сентиментальний характер і перемінила їх
в відносини чисто грошеві.
Буржоазия виказала, як нелюдяна, бру¬
тальна сила середних віків, котру реакция так
дуже подивляє, мусїла зледащіти, мусїла про¬
пасти в лїпивій бездїльности. Донерва вона до¬
казала, що може зробити, до чого може довести
людска діяльність. Вона витворила зовсім инь-
ші дива, ніж єгипетські піраміди, римські водо¬
проводи і ґотнцькі катедральні церкви ; вона до¬
вершила зовсім пньших походів, ніж перееелен-
пе народів і походи хрестоносці.
Буржуазия мусить заєдно змінювати і пе¬
ретворювати нродукцийні знаряди, отже також
відносини продукциї, а тим самим всі суспільні
відносини. Без того вона не може істнувати.

Незмінепе задержуванню старого систему нро-
дукциї було навпаки першим варунком істну-
вання всіх давиїйших промислових кляс. Нена¬
станні переміни продукциї, бозпроривна непо
стійність всіх суспільних обставин, вічна непе¬
вність і сильний рух — все те відріжняю добу
бу ржоязийну від всіх иньших. Всі давнішнє
сталі і нерухомі відносини, всі від давпа ша¬
новані поняття і погляди тепер упадають, а
нововитворсні тратять значінню і силу, накн ще
зможуть добре вкорінити ся. Всякий поділ на
стани і становиска счезає, все сьвяте плюгавить
ся і люди мусять вкінці тверезим оком гляну¬
ти на своє: положенню і на взаїмні між собою
відносини.
Потреба що раз ширшого відбиту для ви¬
творених продуктів гопить буржоазию по цілій
земній кулі. Вона мусить скрізь дістати ся.
скрізь поселити ся, скрізь лучити ся в союзи.
Буржоазня надала продукциї і консумцнї
всіх країв космополітичний характер через екс-
ильоатацию сьвітового ринку, Бона на превели¬
кий жаль реакционїстів позбавила промисл його
национольного ґрунту. Стародавні нациопальні
промисли упадали и упадають з кождим днем,
їх місце займаю новий промисл, котрого заве
денне стає життєвим иитаннем для всіх куль¬
турних народів, промисл, що перетворюю нетіль-
ко домашні сирі матерняли, але також мате-
рцяли спроваджувані з найдальших терпів і під¬
сонь, а продуктів того промислу уживають не
лишень в самім краю, але також у всіх члетлх
сьвіта. На місце давних потреб, що заспокою¬
вали ся краєвими продуктами, настають нові,
що вимагають для свого заспокоєння продук¬
тів найдальших країв і підсонь. На місце да¬

— 10 -
внього, льокального, краевого самовдоволення і
давнього окремішного національного життя на¬
стає всесторонна заміна і взаїмна зависнмість
народів одних від других. З духовою продук-
циєю діє ся теж саме, що з материяльною. Ду¬
хові плоди поодиноких народів стають спільним
добром. Національна односторонність і ограни-
ченість показує ся чим раз більше неможливою
і з численних національних і льокальних лі¬
тератур повстає одна сьвітова література.
Буржоазия наклонює через скоре полїншу-
ваннє знарядів иродукциї і через незвичайно
улегчені средства комунікації всі, навіть вар-
вярсісі народи до культурного життя. Дешеві
ціни її товарів — то важка артилєрня, котрою
вона розбиває всі хіпьскі мури і змушує до ка¬
пітуляції ту незвичайно завзяту і уперту не¬
нависть некультурних люднії до всього, що не
своє, що чуже. Вона змушує всі народи прння-
ти буржоазиннпй систем продукції, наколи не
хотять загинути; вона змушує їх занесім у се¬
бе так звану цивілізацію, т. з. завести буржо-
азийнин суспільний лад. Одним словом вона
творить собі новий сьвіт після своїх поглядів
і думок.
Буржоазия віддала село під папу ванне мі¬
ста. Вона збудувала величезні міста, вона по¬
більшила в значній мірі число мійского населен¬
ня супроти сїльского і увільнила в той спосіб
значну часть населення від вузкого, ограничс-
ного життя на селі. Так само варварскі і иів-
варварскі краї стали також під виливом буржо-
азиї зависимі від країв культурних, рільничі
народи від буржоазийних, всхід від заходу.
Буржоазия постійно усуває окремішність
ередств продукції, ок])емішність власности і на-

— 11 —
селенпя. Вона злучила разом иаселенне. сцен-
тралїзувала средства продукції!, сконцентрувала
власність в руках малого числа властителів.
Доконечним наслідком того була полїтичпа цен-
тралїзация. Вільні, майже тілько спілкою злу¬
чені провінцій з ріжітнми інтересами, правами,
правительствами і системами митовими лучать
ся в одну націїю, в одно нравитольство, одно
право, один национальннії класовий інтерес,
один систем ми то вий.
Буржоазня витворила в часі свого ледви
столїтьного класового напування богато зпа-
чнїйші сили продукцийиі, чим всі зіпнувші по¬
коління разом. Опанувапне сил природи, маши¬
ни, застосований химії до промислу і рільпиць-
тва, пароходи, желїзницї, електричні телєі'рафи,
цілі части сьвіта перемінені в орну землю, ре-
ґуляция ])ік, цілі маси населення, що немов
з під землі виростали, — хибаж яке небудь
давнїйше столїттє могло надїяти ся, що такі
продукціїйні сили дрімали в лонї суспільної
праці ?
Ми бачили, що средства продукциї і тор-
говлї, що були підставою, на котрій витворила
ся буржоазня, повстали в февдальній суспіль¬
ності!. В певній добі розвою їх средств ііро-
дукциї і торговлї не відповідали вже відноси¬
ни, в кот])нх февдальна суспільність продуку¬
вала і замінювала, февдальна орґанїзация ріль-
ницьтва і мануфактури, одним словом февдальні
відпосини власності!, не відповідали нродукций-
ним силам, що вже були значно розвинені.
Вони спилювали продукцию, завмість причиняти
ся до її розвою. Вони стали оковами, що вяза-
ли свобідннй поступ продукциї: ДЛЯ того мусїли
уступити і дїйстно уступили. На їх місце на-

- 12 —
стала вільна конкуренцня з відповідною су¬
спільною і політичною конституциєю, з еконо¬
мічним і політичним шшуванием буржоазийиої
ІСЛЯСП.
Перед нашими очима відбуває ся схоже
явище. Буржоазийні відносини продукциї і тор¬
говлї, буржоазийні відносини* власності!, ново-
часна буржоазийна суспільність, що витворила
такі могучі средства продукциї і заміни е схо¬
жа до чарівника, що викликав закляттем під¬
земні сили і не може їх опанувати. Історня
промислу і торговлї — се від десяток лїт ли-
шепь істория боротьби новочасних продукций-
них сил з новочасними відносинами продукциї,
з відносинами власності!, що суть варунком
життя і панування буржоазнї. Досить буде зга¬
дати про торговельні кризи, що повторяють ся
периодично і загрожують чим раз більше істну-
ванню цілої буржоазийиої суспільності!. Ті тор¬
говельні кризи нищать правильно значну часть
не лишень витворених вже продуктів, але та¬
кож ново приготованих нродукцийпих сил.
Н кризах проявляє ся суспільна зараза, котра
всім давнїйшим добам булаби видала ся немож¬
ливою, — зараза надпродукциї. Суспільність
раптом повернула до хвилевого стану варвар¬
ства; здавалоб ся, що голод і загальна завзята
боротьба відобрали її неї средства до життя, тцо
промиел і торгоиля вже знищені; а для чого?
Бо суспільність має за богато цивілїзациї, за
богато средств до життя, за богато промислу і
торговлї. ІІродукцнйні сили, котрими вона мо¬
же користувати ся, не підмагаготь вже буржо-
азийних відносин власності! ; - противно, вони
вже тепер за сильні для тих відносин, ті від¬
носини їх спиняють'; а коли вони ту перешко¬

ду перемагають, вчиняють тим самим нелад
в цілій буржоазийнііі суепільности, загрожують
істнуваншо буржоазийпої власності!. Нуржоа-
зипні відноснії її на се за вузкі, щоби могли
обняти ті всї богацьтва, які винродуковали.
Якимже способом поконуе буржоазня кри¬
зи? 3 одної сторони через нищенне цілої маси
продукцийних сил; з другої сторони через здо¬
буванні: нових ринків і осповпїйшу експльоата-
ціію старих. Отже через те, вона нриготовлює
більше всесторонні і снльшіпііі кризи і вмен¬
шає средства, що запобігають тим кризам.
Ор\жжє, котрим буржоазня знищила фев-
далїзм, звертає ся тенер проти в неї.
Але буржоазня не лишень виконала оруж-
жє. котре її згубить; вона витворила також лю¬
днії, що візьмуть то оружжє в руки — витво¬
рила повочасннх робітішкіи-прольтарів.
В тій самій мірі, що буржоазня, т. з. капі¬
тал, розвиває ея також пролетарият, кляса но-
почасннх робітників, що живуть так довго, як
довго мають прашо і що лишень так довго мо¬
жуть знайти працю, як довго їх праця побіль¬
шує капітал. Ті робітники, що мусять поодино¬
ко себе продавати, суть товаром, так само як
кождий ішьшнй предмет торговлї, і для того
підлягають також рівномірно всім змінам кон-
курепциї і непевній судьбі ринку.
Праця пролетарів втратила через машини
і через поділ праці ввесь світі самостійний ха¬
рактер, а тим самим] також всю принаду для
робітників. Робітник є лишень додатком, що на¬
лежить до мапіипн і мусить виконувати прості,
монотонні, зовсім нетрудні рухи. Для того кош¬
ти робітника ограннчають ся майже виключно
до средств життєвих, що потрібні йому на про-

— 14 -
жіггтє і розплоджу ванне його раси. Л ціна това¬
ру, отже також праці, рівнае ся коштам нро-
дукциї. Тому заплата вменшає ся в міру того,
як побільшають ся трудні обставини праці.
Крім того також чим більше входять в життє
машини і поділ праці, тим більше росте* її
скількість через побільшенпе числа годин пра¬
ці, або через побільшенпе самої праці, що ви¬
магає ся в протягу певного означеного часу,
через швидший біг машин і т. д.
Повочасний промисл перемінив малин вар-
штат натриярхального майстра на велику фа¬
брику промислового капіталіста. Маси робітни¬
ків, що громадять ся разом в фабриці, суть
зорганізовані на вонсковий лад. Вопи суть яко
звичайні промислові жовніри під наглядом іюв
неї гієрархії иідофіцнрів і офіцирів. Вони суть
не лишень наймитами клясн буржоазнї, буржо-
азиііної держави, але кождого дня і кождоі го¬
дини суть також невільниками машини, наста¬
вника, а передівеїм самих фабрикантів-каиіталї-
стів. Той деспотизм є тим більше гидкий, тим
більше непавистннй і иевтерішмин, чим явній-
ИІЄ прокллмуе зиск за свою одиноку ціль.
Чим менше ручна праця вимагає зручності!
і сили, т. з. чим більше розвиває ся повочас-
пнй иромисл, тим більше уживає ся праці жі-
поїс завмість чоловіків. Ріжпицї пола і віку не
мають вже ніякого суспільного значіння для
кляси робітників. Суть ще тілько зиарядн пра¬
ці, що відповідно до віку і пола менше або
більше коштують.
Підчас коли визискуванпє робітника через
фабриканта на стілько ограничене, що він ді¬
стає свою платню за роботу готівкою, то за се

гноблять ного пньїпі части буржоазиї: власти¬
тель дому, крамлрь, лихиарь і т. д.
Дотеперішні малі середні стани, малі про¬
мисловці, купці і реіітомпики, ремісники і ріль¬
ники, неї ці кляси переходять до пролєтарияту,
почасти через се, що їх малий капітал не ви¬
старчає для провадження великого промислу і
упадає через конкуренцию більших капіталі¬
стів, почасти через се, що їх зручність пе має
вартості! в виду нових системів продукциї. От¬
же пролетарият рекрутує ея в той спосіб зо
всіх кляс населення.
Пролетарият переходить ріжні ступені роз-
вою. Його боротьба з буржоазиєю зачинає ся рі¬
вночасно з його істнуваннєм.
З початку борють ся поодинокі робітники,
потім робітники одної фабрики, а відтак робіт¬
ники одного фаху в данім місці проти капіта¬
лістові, що їх безносередио визискує. Вони на¬
падають не лишень на буржоазнйні відносини
продукциї, але звертають ся також проти са¬
мих зпарядів продукциї; вони нищать чужі
товари, що викликують конкуренцию, вони роз¬
бивають машини, підпалюють фабрики, — сти¬
рають ся знова здобути втрачене становнско
середновічного робітника.
Па тім стунепи творять робітпики масу
розкинену по цілім краю і розбиту через кон¬
куренцию. Те, що робітники держать ся разом,
масово, не є ще наслідком їх власного получен-
ня, але наслідком получення буржоазиї, що для
осягнення своїх власних політичних цілий му¬
сить і покищо може ще рушити з місця цілий
пролетарият. Отже на тім стунепи не поборю¬
ють пролетарі своїх ворогів, але ворогів своїх
ворогів, остапкн абсолютної мопархиї, властігге-

— Кі¬
лів ґрунтів, нспромислову буржоазию, маломі-
щаньство. Цілий історичний рух є в той спо¬
сіб сконцентрований в руках буржоазнї ; кожда
в той спосіб осягнена побіда є побідою бур-
жоазиї.
Але з розвитком промислу побільшає ся не
лишень число нролєтарияту :	він збиває ся
в чим раз більші маси, його сила росте і він чує
ту свою силу. Інтереси, положепнє і життєві
відносини нролєтарияту вирівпують ся чим раз
більше, бо машини усувають чим раз більше
ріжнпцї праці і спроваджують платню майже
всюди до однаково низької міри. Ічонкуренция
капіталістів між собою і торговельні кризи, що
суть наслідком тої конкурепциї, причиняють ся
до того, що платня робітників стає чим раз
більше непевною, хиткого; безнастанне иолїпшу-
ваннє машин, що чим раз скорішій* розвиває ся,
є причиною чим раз більше непевного положон-
пя і в загалї життя робітників; колїзиї між
ноодипоким робітником а поодиноким капіталі¬
стом набирають чим раз більше характер колї¬
зиї двох кляс. Робітники зачинають витворю¬
вати коалїцнї против буржоазнї; вони висту¬
пають разом, щоби запевнити собі илатіію за
свою працю. Вони закладають навіть сталі то¬
вариства, щоби запевнити собі поміч на випа¬
док нагоднпх ворохобень Декуди проявляє ся
та боротьба навіть в бунтівничих повстаннях.
Від часу до часу нобіджають робітники,
але не на довго. Дійсним успіхом їх боротьби
пе є безпосередніш наслідок її, але нолученнє
робітників, що чим раз дальше розширяє ся.
До того получення причиняють ся поліпшені
средства комунїкациї, котрі витворює великий
иромисл: ті средства влекшають взаїмні зносини

- 17 -
робітникам ріжних місц. І треба лишень Та¬
кого нолучення, щоби численні льокальні бо
ротьбн а однаковим всюди характером сцентра-
лїзувати в одну клясову боротьбу. Л кожда
клясова боротьба р боротьбою політичною. Т по-
вочасні пролетарі довели в немногих роках
поміччю желїзниць до того получення, до ко¬
трого міщани середпих віків з їх лихими сред-
ствами комунікацій потрібувалнби цілих сто-
лїттїв.
Та орі'апїзацил пролетарів в одну клясу,
а тим самим в політичну иартию, розбиває ся
в кождій хвилі через конкуренцию між самими
робітниками. Але вона повстає завеїгди на но¬
во, повстає сильній ша, б льше певна своїх сил.
більше могуча. Вона користає з суперечок і
спорів в нутрі буржоазиї і здобуває через тс
нризпаннє окремих законів і прав для деяких
інтересів робітників. Так здобули робітники
в Анґлїї 10-годиннніі депь ирацї.
Колїзиї давітої суепільности в загалї при¬
чиняють СЯ В })ІЖПИЙ спосіб до розвою пролє-
тарняту. Буржоазня находить ся в безпастан-
ній боротьбі: з початку нротив аристократії ; від¬
так протни тим частям самої буржоазиї, котрих
іптерсси спиняють поступ промислу ; а в сталій
боротьбі протнв буржоазиї чужих країв. В уеїх
тих боротьбах вона мусить відклику вати ся до
иролєтарияту, домагати ся ного помічи і в той
спосіб втягати його до політичного руху. Отже
вона сама подає пролетар»лтові свої власні до-
сьвіди політичного життя, т. з. оружжє проти
себе самої.
Крім того ми бачили, що через поступ про¬
мислу переходять до пролєтарияту цілі верстви
«пануючої кляси, або що найменше їх відносини
2

— 18 —
життєві суть загрожені. Вони також подають
пролетаріатові цілу масу иросьвітних еле¬
ментів.
Накінець в часї. коли клясова боротьба на¬
ближає ся до порішений, приймає розкладовий
процес в нутрі пануючої кляси, в нутрі цілої да-
вної суспільності!, такни визначний і різкий
характер, що мала частина пануючої кляси від¬
казує ся від неї і прилучає ся до кляси рево-
люцийної, до кляси, котра держить в своїх ру¬
ках цілу будучність. Так як колись часть ари-
стокрациї перейшла до буржоазнї, так тепер
переходить часть буржоазнї до нролєтарияту, а
іменно часть буржоазийних ідеольоґів, що змо¬
гли діііти до теоретичного зрозуміння цілого
історичного руху.
Зі всіх кляс, що нині стоять проти буржо-
азиї, є лишень нролєтарият правдивою револю¬
ційною клясою. Всі ирочі кляси пропадають і
загибають з розвитком великого промислу, —
нролєтарият є властивим його продуктом.
Середні стани : малий промисловець, малий
купець, ремісник, рільник — вони всі поборю¬
ють буржоазию, щоби охоронити від загибелі!
своє істнуваппє як серед них станів. Отже вони
не суть революцийні, але консервативні. Вони
суть навіть реакцийні, бо змагають ся поверну¬
ти назад поступовий розвій істориї. Л наколи
вони і суть революцийні, то лишень з огляду
на иролєтарнзуванне, котре їх чекає, а тим са¬
мим вони боронять не своїх теперішніїх інтере¬
сів, але будучих, тим самим вони покидають
своє власне становище, щоби заняти становище
нролєтарияту.
Жебрацький пролєтарият, то ліниве зледа¬
щій не найнисших верств давпої суспільності!*

19
лап о рушить ся також через революцию пролє-
тарилту, але з огляду на цїле його життєве
положеннє дасть ся він лехко підкупити до
реакцийних змагань.
Услівя життя старої суепільности знищі-
ли в життєвих услівях нролєтарияту ; пролетар
не має жадної власности ; його відносини до
жінки і дїтий не мають вже нічого спільно¬
го з данними родинними відносинами; новочас-
на промислова праця, новочасне ярмо капіталу,
те саме в Анґлії і Фрапциї, в Америці* і Німеч¬
чині відобрало йому зовсім национальний ха¬
рактер. Права, моральність, релїґія — се все
для нього лишень буржуазніїні пересуди, за
котрими криють ся буржоазийпі інтереси.
Всі давиїйші кляси, іцо здобували собі па¬
нуванню. старали ся запевнити своє вже здобу¬
те життєве становище в той спосіб, що гноби¬
ли цілу суспільність користпими для себе услі-
вями. Пролетарі можуть лишень в той спосіб
здобувати собі суспільні сили продуктивні, що
відкидають свій власний дотеперішний спосіб
присвоювання, а тим самим цілий дотеперішний
спосіб присвоювання в загалі. Пролетарі не іка¬
ють нічого власного до забезпеки, вони повин¬
ні знести всі дотеперішні впевнення приватної
власности і всякі приватні обезпеки.
Неї дотеперішні подвиги — то були по¬
двиги меншости, або в інтересі мсншости. По¬
двиг нролєтарияту, то самостійніїй подвиг ве¬
личезної більшости в інтересі тої більшости.
Пр олєтарият, та найнисша верства нинїшної
суепільности, не може двигнути ся, не може
підняти ся, заки не упаде, не розібьє ся ціла
будова верств, котрі творять офіцияльну су¬
спільність.

Хоч і не в самій своїй су ти, то все ж з о-
гляду на форму, боротьба нролєтарияту з бур-
жоазиєю є персдівсїм боротьбою нациїональною.
Нролєтарият кождого краю мусить розуміє ся
залагодити ся найперше з своєю класною бур-
жоазиєю.
Коли ми вказували найзагальнїйіпі ступені
розвою нролєтарияту, ми слідили тоді менше
або більше скриту домашню війну в нутрі тене-
рішної суснільности аж до тої хвилі, в котрій
вона переходить в явну революцію і в котрій
нролєтарият через насильний, наглий упадок
буржоазнї здобуває собі папу ванне.
Ціла дотеперішня суспільність оиирала ся.
як ми се бачили, па антаґонїзмі гноблячих і
гноблених кляс. Але щоби можна було гнобити
якусь клясу, то вона мусить мати запевнені
услівя, серед котрих моглаби хоч би вести
своє невільниче життє. Кренак здобув собі ста-
новиско члена комуни в иідданьстві, а маломі-
щанип становнско капіталіста під ярмом февда-
лїстичного абсолютизму. Все-ж таки ноночаснпп
робітник, завмість двигати ся разом з поступом
промислу, стає чим раз більше зависимим від
варунків своєї власної класи. Робітник с/г;;є ну¬
жденним чоловіком, а нужда розвиває ся ще
швидче, ніж населенне та богацтво. З того ясно
видко, що буржоазия не є спосібна до того,
щоби довше бути пануючою клясою суспільно-
сти, і життєві варунки своєї класи накидати
суснільности як пануюче право. Вона несиосіб
на панувати, бо иеспосібна запевнити свому
невільникові! істнування навіть як невільпнко-
ви, бо вона приневолена довести його до такого
положення, в котрім мусить його вижнвляти,
завмість, щоби він мав її живити. Суспільність

- 21 —
не може довше під нею ЖИТИ, Т. 3. її життє
вже є зовсім незгідне з життєм суепільности.
Дійсним варунком істнування і папування
буржоазийної кляси є нагромадженнє богацтва
в руках людий приватних, витворюваїшє і по-
більиіуванпє капіталу; а варунком істнування
капіталу є наємна праця. Наємна праця поля¬
гає виключно па конкуреициї робітників між
собою. Поступ промислу, котрого безвільною і
доконечною підоймою є буржоазня, становить
па місце ізольованим робітників через конкурен¬
цию — їх реиолюцийне полученнє через ассо-
цияцию. Отже з розвитком великого промислу
усуває ся з під ніг буржоазиї підстава, на ко¬
трій вона продукує і присвоює собі продукти.
Нона витворює передівеїм свого власного гра¬
баря. її упадок і иобіда пролетарияту — є одна¬
ково неминучі.

- 22 —
II.
Пролетарі і комуністи.
суть в запиті відносини комуністів до
пролетарів ?
Комуністи не суть жадною окремою пар-
тиєю супроти пиьших партий робітничих.
Вони не мають жадних інтересів відділь¬
них від інтересів цілого нролєтарияту.
Нони не ставляють жадпих окремих пра¬
вил, після котрих хотїлиби повести рух про¬
летар ияту.
Комуністи ріжнять ся від ИИЬІІІИХ вартий
нролєтарияту лишень тим, що з одної сторони
в ріжних національних боротьбах нролєтарияту
вони боронять спільних, независимих від на-
рідности інтересів цілого нролєтарияту і нада¬
ють їм значінне. а з другої сторони тим, що на
ріжних ступенях розвою, які переходить бо¬
ротьба між пролетаріатом і буржоазнєю, стало
боронять інтересу цілого руху.
Отже комуністи суть практично найбільші*
рішучою, екранною, все вперед прямуючою ча¬
стиною робітничих партий всіх країв; а теоре¬
тично вони на стільки вищі від ирочої маси
нролєтарияту, що добре розуміють варунки, роз¬
вій і загальні результати руху нролєтарияту.

Найблпща цїль комуністів є та сама, іцо і
гсїх иньших партиіі нролєтарияту : витвореннє
з нролєтарияту з’орґапїзованої кляси, упадок
напування буржоазнї, здобутте Ч(‘рез нролета-
рият політичної власти.
Теоретичні засади Комуністів ніяк не опи¬
рають ся на ідеях, на принципах, що їх сей
або тон реформатор знайшов або відкрив.
Вони суть лишень загальним висказом
істнуючої клясоної боротьби, висказом руху
історичного, що відбуває ся перед нашими очи¬
ма. Знееепнє дотеперішних відносин власності!
пе є ніяким питомим озпаченпєм комунізму.
Всї відносини власності! підлягали безна¬
станним змінам історичним.
Французка революція нрнміром знесла
февдальну власність в користь буржуазийної.
Основним рисом комунізму не є знесенпє
власности в загалі, але знееепнє буржоазийпої
власності!.
А повочасна буржоазийна власність при¬
ватна є дослідним і виключним висказом ви¬
творювання і присвоювання продуктів, то опи¬
рає ся на клясовім антаґонїзмі, іга визискуванню
одних другими.
В тім розумінню можуть комуністи ииска-
зати свою теорпю в кількох словах: знесенпє
приватної власности.
Нам, комуністам, закидали, що ми хочемо
знести особисто придбану, самостійно запрацьо¬
вану власність; власність, що є підставою вся¬
кої особистої свободи, дїяльности і самостій¬
ності!.
Запрацьована, придбана, заслужена вла¬
сність! Чи ви говорите» про дрібноміщаньску
і дрібноселяньсісу власність, що попередила

- 24 -
власність буржоазнйну ? Ми не потріпуємо її
зносити, бо розвій промислу нищив і пищить
її з кождим днем.
Або може говорите про новочасну буржо-
азиїіну власність приватну?
Але чиж праця наємна, праця пролетара
витворює для пього власність? Ііїякнм способом.
Вона витворює капітал, т. зн. власність, котра
визискує працю наємну,, котра лишень під тим
варупком може побільшувати ся, що витворює
нову працю наємну, щоби її на ново визиску¬
вати. Власність в нинішній своїй формі опирав
ся на антаґонїзмі капіталу і наємної праці.
Пригляньмо ся обом сторонам того антаґо-
нїзму.
Бути капіталістом, то значить занимати
в продукциї не лиіпепь чисто особисте, але та¬
кож суспільне становище. Капітал є спільним
громадским продуктом і лншепь спільна діяль¬
ність і праця всіх членів суспільності! може
його достаточпо використати.
Отже капітал пе є особистою, але суспіль¬
ною силою.
І наколи капітал перемінить ся на спільну
власність всіх членів суспільності!, то се не
буде переміна особистої власности на сусиільпу.
Тілько суспільний характер власности змінить
ся. Нона втратить свій клясовий характер.
Перейдемо нині до праці наємної:
Пересічна ціна наємної праці — се мінімум
робітничої платні, т. зн. сума средствжиттєвих
потрібних на се, щоби вдержати при життю
робітника — яко робітника. Отже то, що на-
ємний робітник придбає собі своєю працею,
ледви старчить на його вдержаннє. Ми зовсім
не хочемо зносити того особистого нрисвоюван-

— 25 -
нл продуктів працї для вдержання життя,
присвоювання, іцо не лишає жадного чистого
доходу, котрийби давав нануваннє над чужою
працею. Ми хочемо тілько змінити нужденний
характер того присвоювання, що через нього
робітник живе лишень на то, щоби побільшати
капітал, жпве лишень так довго, як того вима¬
гає інтерес пануючої кляси.
В буржуазнії ній суснільности в жива праця
лишень средством, що має побільшати працю
громадеку. В комуністичній суспільности гро¬
мадська праця є лишень средством, що має роз¬
ширити, збогатіти і піднести життєвий процес
робітпиків.
Отже в буржоазнйній суснільности панує
минувшістт» над теперішністию, а в комуні¬
стичній теперішність над минувшістию. В бур-
жоазийній суспільности капітал є самостійний
і особистий, підчас коли працююча одиниця є
несамостійна і особисто зависима.
І буржоазия називає переміну тих відносин
знесеннєм особистої свободи! Зовсім справедли¬
во; бо тутки йде справді о знееепнє особистої
свободи і самостійності! бу ржоазиї.
Свобода — се в ниніш них бу ржоазийних
відносипах продукциї не що иньшого, як ли¬
шень свобода торговлї, купна і продажі.
Але коли упаде спекуляция, то упаде та¬
кож вільна, овобідна спеку ляцня. Говореннє
про вільну спекуляцию, як і вся иньша свобо¬
долюбна балагка нашої буржоазнї має в загалі
значіннє лишень супроти зависимої, звязаної
чим небудь сітекуляциї, супроти закріпощеного
міщанина середних віків, але ніяк не має зна¬
чіння супроти комуністичного знесення спеку-

- 26 -
ляциї, супроти буржоазийних відноснії продукциї
і супроти самої буржоазиї.
Вас гнївав се, що ми хочемо знести при¬
ватну власність. Алеж ирецїпь в вашій сучаспій
суепільности приватна власність вже знесена
для 9 10 її членів; вона як раз істнуе лишень
завдяки тому, що для 9/10 зовсім не істнуе.
Отже ви закидаєте нам що ми хочемо знести
власність, котра лишень під тим доконечним
варунком може істнувати, наколи величезна
більшість суспільності! не має ніякої власности.
Ви закидаєте нам одним словом, що ми
хочемо знести вашу власність. І ми дїйстно
хочемо сього. Ви кажете, що від хвилі, коли
праці не можна буде перемінити на капітал,
гроші, ґрунтову ренту, одним словом на змоно-
нолїзовану суспільну силу, т. зн. від хвилі,
коли особиста власність не може перемінити
ся на буржоазнйну, що від тої хвилі індивіду¬
альна одиниця загине.
Отже ви признаєте, що індивідуальна оди¬
ниця, — се в вашім розумінню не хто иньший
— як буржоа, буржоазнйний властитель. 1 та
одиниця мусить безусловію загипути.
К'мунїзм не відбирає нікому власти — при¬
своювати собі суспільні продукти; він лишені»
відбирає власть панувати через те присвоюванні:
над чужою працею.
Ви говорили також ітро те, що через зне-
-сеннє приватної власности скінчить ся всяка
діяльність, а пастяне загальне лїнивсьтво і зле-
дащінне.
Коли так, то буржоазнйна суспільність по
винпа була вже давно загинути через лїнивсь¬
тво ; бо ті, що в ній працюють, не заробляють
нічого, а ті, що в ній заробляють, зовсім не

- 27 -
працюють. З того розміркування виходить, що
не буде ніякої праці паєм неї, коли не буде
капіталу.
Всі закиди звернені проти комуністичному
способови присвоювання і продукування мате-
рияльних продуктів відносять ся також до при¬
своювання і витворюнаппя духових продуктів.
Як для капіталіста знесення клясової власности
є знесенням самої продукциї, так е для нього
знесепне клясової просьвітп те саме, що знесення
просьвітн в загалі.
ІІросьвіта, котрої втрату він оплакує, е для
величезної більшості! лишень переробленням себе
на машини.
Але не сперечайте ея з нами і не висту¬
пайте до боротьби, коли хочете знесення бур-
жоазийної власності! міряти вашими поплттямн
про свободу, просьвіту, право і т. д. Навіть
ваші ідеї суть плодами буржоазийних відносин
продукциї і власності!, а ваше право — то воля
вашої кляси, що стала законом, воля, котрої
основну суть подають матерії яльн і життєві
услївя вашої кляси.
Ви з огляду на свій власний інтерес пред¬
ставляєте ваші відносини продукциї і власності!
не так, як історичні відносини, що минуть
і змінять ся з поступом продукциї, але так,
немовби се були віковічні права природи і ро¬
зуму ; сак само робили всі пануючі кляси, що
перед вами упали. Ви розумієте се дуже добре
супроти старинпої власности, розумієте супроти
февдальної власности, але ніяк не можете сього
зрозуміти, коли говорить ся про власність бур-
жоазийну.

Знесенне родини! Навіть найбільше ради
кальні люди сердять сл на сен огидний намір
комуністів.
На чім опирає ся сучасна, бу ржоазнйна
родина У На капіталі, на приватних доходах.
Вона в ііовнї розвинена лишень для буржоазиї;
але вона находить своє доповнений в примусо¬
вій, доконечній безродинностн пролетарів і в явній,
нубличпій проституціїї.
Родина буржоазиї упаде розуміє ся рівно¬
часно з упадком того її доповнення, а те на¬
стане* з упадком капіталу.
Чи може закидаєте* нам, що ми хочемо усу¬
нути визискуванню дїтнй че*ре*з їх родичів У Ми
признаємо ся до того злочину.
Але ви кажете, що ми нищимо пай щирій ні і
і найдорозші відносини через се, що хочемо за¬
вести суспільне виховайітє завмість домашнього.
А чиж суспільність не ограничав також ва¬
шого виховання через суспільні відносини, серед
котрих ви виховуєте, через безпосередну або
пореседну зависимість від суепільности, при по¬
мочи шкіл і т. д.У Комуністи зовсім не винай¬
шли того виливу суепільности па вихованню;
вони хотять лишень змінити його характер, хо-
тлть увільнити вихованню від виливу пануючої
кляси.
Куржоазинна балачка про родину і вихо-
нанне, про щирінідпосини між родичами і дітьми
стає тим більшій нерозумною і пустою, чим
більше в наслідок великого промислу розри¬
вають ся всякі родинні звязи для пролетарів, а
діти перемінюють ся в звичайні торговельні
предмети і знаряди до праці.
Але ви — комуністи хочете завести СІІІЛЬ-
пість жінок! — кричить до нас ціла буржоа-

— 29 -
зия. Куржоа бачить в своїй жінці лишень зна-
ряд ПрОДуКЦИЇ. Він чує. що люди хотять спільно
кори стати зі знарядів продукциї і розуміє ся не
може собі того інакше подумати, як лишень
так, що та судьба сиільністи не мине також
і жінок.
Він не може зрозуміти, що нам як раз
розходить ся о се, щоби знести стаповиско жінок,
як знарядів продукциї.
Зрештою нема пїчого сьміїїінїйіного від
того високо морального обурення нашої буржо-
азиї на ту нібито — офіцияльну спільність жі¬
нок комуністів. Комуністам зовсім не потреба
запроваджувати сиільністи жінок, бо вона істну-
вала майже завсїгдн.
Наші буржоа невдоволені були, що можуть
розіюряджупати ся жінками і дочками своїх
пролетарів, — не говоримо вже про публичну,
офіцияльну ироституцию, — зводять з незви¬
чайним замилунаннем і вдоволеннємвзаїмно свої
жінки.
Буржоазийпе суиружже — то дійсно ні¬
чого иньшого, як спільність жінок. Можнаби
що найбільше закинути комуністам, що вони
хотять завести офіцияльну, явну спільність
жінок, завмість лукавої, скритої. Зрештою то
розуміє ся само собою, що зі знесенпєм тспе-
рішних відносин продукциї упада також спіль¬
ність жінок, що є їх наслідком, т. зн. упаде
офіцияльна і неофіцпяльна нроституция.
Далі закидують комуністам, що вони хотять
знести вітчину, нарідність.
Робітники не мають ніякої вітчини. Не
можпа їм забрати того, чого вони зовсім не
мають. Через те, що нролєтарият мусить пере-
дівсїм здобути собі політичне пануванпе, дви¬

- зо -
гнути ся і з'орґанїзувати як кляса национальнау
мусить сам уконститувати ся як нарід, через
те він сам ще поки що национальний, хоч ні¬
яким способом так, як се розуміє буржоазня
Национальна окремішність і национольні
антагонізми народів усувають ся чим раз більше
вже з розвоєм буржоазиї, зі свободою торговлї,
сьвітовим ринком, одностайною промисловою
продукциєю і з життєвими відносинами, відпо¬
відними тій продукциї.
Пануваннє нролєтарияту причинить ся до
того, що ті национальні ріжницї ще більше
будуть уступати. Спільна акция, нехай хоч
культурних країв, є одним з перших варунків
його освобо^ження.
В міру, як ексильоатация одної одиниці
через другу буде уступати, буде усувати ся
також ексильоатация одного народу другим.
З упадком антагонізму кляс в нутрї народу
упаде також вороже становище цілих народів
супроти себе.
Закиди, що їх піднимають проти комунізму
з релігійного, фільозофічпого і ідеольоґічного
становища, не заслугують на те, щоби над ними
докладнійше застановляти ся.
Чиж треба так глубокої застанови на те,
щоби зрозуміти, що зі зміною життавих відно¬
син люднії, зі зміною їх суспільних відносин
і суспільного істнування, зміняють ся також їх
гадки, погляди і поняття, одним словом зміняє
ся також їх самосьвідомість.
Щож нньшого доказує істория ідей, як
лиш се, що духова иродукция зміняє ся рівно¬
часно з матерняльною У Пануючі ідеї якого не-
будь часу були завеїгди лишень ідеями пану¬
ючої кляси.

— 31 —
Говорить ся богато про ідеї, що переміня¬
ють цїлу суспільність; але через те висказуе
ся лишень факт, що в нутрі старої суснільности
витворили ся елементи нової, що рівночасно
з упадком старих життєвих відносин упадають
також старі ідеї.
Коли старинний сьвітнахиляв ся до упадку,
тоді* хрнстияньска релїґія побідила старі релїґії.
Коли християньскі ідеї уступали в 18. століттю
ідеям розумовим, тодї февдальна суспільність
звела завзяту боротьбу з революціїйною нід той
час буржоазиєю. Ідеї свободи сумління і релїґії
висказували лишень пану ванне вільної конку-
ренциї на поли знання, на поли науки.
„Алеи, — скажуть декотрі, „релїґійні, мо¬
ральні, фільозофічні, політичні, правні ідеї іт. д.
перетворюють ся неминучо в протягу істо¬
ричного розвою. Релїґія, моральність, фільозо-
фія, політика, право були постійно, в тій пере¬
міні.
„Є крім того вічні правди,як свобода, спра¬
ведливість і т. д., що є спільні для всіх су сні ль-
пих станів. Ллє комунізм відкидає всі вічні
правди,він відкидав релїґію, моральність, завмість
її наново перетворити; Отже він противить ся
цїлому дотеперішньому історичному розвоеви".
До чогож редукує ся той закид? Істория
цілої дотеперішної суснільности розвивала ся
в границях кляеових антаґонїзмів, що в ріжних
добах ріжно укладали ся.
Але в якій небудь формі вони проявляли
ся, то визискуваннє одної части суспільности
через другу є фактом спільним всім минувшим
століттям. Отже нема нічого дивного, що су¬
спільна самосьвідомість всіх столїттїй, на глузі
веїм ріжнородним і окремішним поняттям, роз-

вивае ся в певних спільних формах, в формах
сямосьвідомости, котрі згинуть лишень з цілко¬
витим упадком ріжниць і антаґонїзму гслясо-
вого.
Комуністична революция в найрадикальпїіі-
шим нроломаннем відносин власности, котрі міі
дістали в спадщині від наших предків; отже
нема пїчого дивного, що в її поступовім розвою
упадтоть всі старі переказані нам ідеї.
Але лишім закиди буржуазні* проти кому¬
нізму .
Ми вже бачили перед тим, що першим кро¬
ком робітничої революцій є піднесення проле¬
таріату на становище пануючої кляси, є під-
несенітє демокрациї.
Пролетарият використав своя політичне
нануванне на то, щоби буржоазиї відобрати
иоволи, систематично ввесь капітал, щоби всі
зпаряди продукциї сцеитралїзувати в руках
держави, т. зн. в руках нролєтарияту зоргані¬
зованого в пануючу класу, і щоби масу про-
дукцийних сил можливо найшвидче побіль¬
шити.
Розуміє ся, що з початку може се діяти ся
тілько при помочи насильних нападів на право
власности і на буржоазийні відносини продук¬
циї, отже ири помочи средств, що видають ся
економічно недостаточпими і непевними, але
що з розвоєм руху нролєтарияту пезвичайпо
сильно розвинуть ся; а ті средства суть неми¬
нучі до переміни цілого систему продукциї.
Ті средства будуть розуміє ся ріжні відпо¬
відно до ріжних країв.
Але для найбільше поступових країв мо-
жнаби досить загальпо завести ось які сред¬
ства :

- 88 -
1. Вивлащенне грунтової власности і узкит-
те ґрунтової ренти на державні видатки.
2. Високі проґресивні податки.
3. Знесеніте права спадкового.
4. Конфіската власности всіх еміґрантів і
бунтівників.
5. Централїзация кредиту в руках держави
через нациоплльний банк з державним капіта¬
лом і виключним монополем.
6. Централїзация трансиортових средств
в руках держави.
7. ІІобільшенпе числа национальних фабрик
і знарядів продукциї, ііолїишеннє і мелїорация
ґрунтів після громадского пляну.
8. Однака примусова праця для всіх, за-
веденттє промислових армій, особливо для ріль-
ницьтва.
9. Злучене провадженне рільницьтва і про¬
мислу ; вилив на постійне усуванне ріжницї
між містом а селом.
10. Публичне і безплатне виховання всіх
дїтий. Усупепне фабричної праці дїтий в її
нинішній формі. Злученне виховання з мате¬
рня льною продукциєю і т. д.
Коли з поступовим розиоем загинуть кля-
сові ріжницї, а вся иродукция сконцентрує ся
в руках злучених одиниць, тоді публичпа
власть втратить свііі політичний характер. По¬
літична власті» е властиво з орґанїзованою силою
одної кляси, щоби гнобити другу. Коли нролє-
тарпят в боротьбі з буржуазиєю злучить ея
в одну клясу, коли через революцию етане па¬
нуючою клясою. і яко пануюча кллеа насильно
знесе старі відносини продукциї, то рівночасно
з тими відносинами продукциї знесе він також
варунки істнуванпя клясового антаґоїтїзму, знесе
З

- 34 -
всї кляси в загалі, а тим самим також своє
власне пануванне яко кляси.
Па місце старої буржоазшіної суспільності!
з її клясовіши ріжиицями настане спілка, в ко¬
трій свобідний розвій кождої одиниці’ буде ва¬
рунком свобідного розвою ВСІХ.
Социялїстична і комуністична література.
ранцузка і аиґлїйска аристокрацня була
через своє історичне становище покликана
писати памфлети па поночаепу буржуазпіїну су¬
спільність. В французкій лииневііі революцій
18;Ю р. і в апіїїїпскім рсформацпйнім руху ио-
бідив її ще раз ненавистнпй спекулянт. Не було
вже іі бесіди про поважну політичну боротьбу,
її лишила ся тілько літературна боротьба. А лі¬
та кож на поли літератури були вже неможливі
давні балачки з часів відбудований. Щоби здо¬
бути собі симнатию, аристокрацня мусїла вда¬
вати, що не дбає о свої іптереси і мусїла сфор¬
мувати свій акт обжаловаппя проти в буржуазні*
відповідно до інтересу визискуваної робітничої
кляси. Вона приготовила собі в той спосіб то
внутрішнє вдоволення, що могла спому повому
панови сьиівати шумливі ніснї і нашіптувати
йому до уха менше або більше злощасні во¬
рожби.
1.	Р е а К ЦII Й IIII Й С О Ц 1! я л ї з м.
а)	Февдальниіі сощіялїзм.

— 35 —
В той спосіб повстав февдальннй социялїзм,
що був по части жалісною пісні по, по части
нору гливим иашквільом, по части оглядом на
минушиість і погрозою на будучпіеть, що часом
поцїляк в само серце буржоазию гірким, при¬
гноблюючим засудом, та всеж таки робив сьмішно
вражіннє через свою цілковиту ітесиосібність до
зрозуміппя розвою новочасноТ істориї.
Вони потрясали в руках пролетарською,
жебрацькою торбою паче прапором, щоби згро¬
мадити нарід довкола себе». Ллє як тілько нарід
за ним пішов, він зараз спостерігав на їх плечах
старі февдальпі відзнаки і розбігав ся з голосніш
і глумливим Сь мі ХОМ.
Часть французкпх легітимістів і молода
Анґлїя були під тим взглядом найбільше ін¬
тересні.
Коли февдальпі пани доказують, 'що їх ви¬
зиску вапне мало иньнпш характер, нїж буржо-
азийне низнекунаннє, то вони забувають лишень,
що вони визискували під зовеїм пньшнмн, тепер
вже застарілими обставинами і варунками. Коли
вони доказують, що під їх папуваїттіем не було
повочасиого нролєтарияту. то забувають ири
тім, що як раз новочасна буржоазия була до¬
конечним плодом їх суспільного ладу.
Зрештою вони так мало укривають реак¬
ції нний характер своєї критики, що їх головний
закид против буржуазні* лежить як раз на тім,
що під її тіануванним розвиває ся кляса, котра
хоче знищити ввесь старий суспільний лад.
Воїтн більше закидають буржуазні то, що вона
витворює революципний нролєтарият, ітїж то,
що вина витворює нролєтарият в загалі.
Отже в політичній практиці вопи беруть
.участь у всіх насильпнх срсдствах проти в ро¬

— 36	—
бітничої кляси, а в звичайнім життю змагають
ся, па глум всім своїм високо-ідейним бесідам,
збирати золоті яблука і вимінювати в нечесний
спосіб віру, любов, честь — за овечу вовну,
бураки і горівку.
Як піп ішов завсїгди рука в руку з фев-
дальними папами, так також попівский соция-
лїзм з февдальним.
Нема нічого легшого, як дати социялї-
стичний вигляд християньскому аскетизмови.
Чиж християньство не бороло ся також иротив
приватної власности, против подружжя і иротив
держави? Чиж воно не ироновідало на їх місце
милосердия і жебрацьтва, целібату і поборепня
жади тіла, законного життя і церкви ? Христи-
яньский социялїзм е лишень сьвяченою водою,
котрою попи иокропляють і лагодять гнів ари¬
стократів.
б)	Маломіщаньскиіі социялїзм.
Февдальна аристокрацня не є одинокою
клясою, котру буржоазня повалила, котрої
життєві условини в новочаспій буржоазніїпіїг
суспільпости стали тяжкі і новідрадні. Середпо-
вічне маломіщапьство і дрібноселяньский етан
були попередниками новочасної буржоазиї.
В краях, де промисл і торговля мало розвинені,
веґетує та кляса іде її доси побіч буржоазиї,
ідо помалу підіпімає ся.
В краях, де розвинула ся новочасна цпві-
лїзадия, витворило ся нове маломіщапьство, щ<>
стоїть по середипї міме буржуазною а пролета-
|)ИЯТОм,і наче доповняюча частина буржуазіїішої
суепільности все на ново витворює ся: але члени
того маломіїдапьства сходять постійно через

- 87 -
конкурентно до рядів нролєтарияту, а навіть
бачуть, що з розвоем великого промислу на
б лижа є ея хвиля, коли вони пропадуть зовсім,
як самоетіііпа частіша повочасної суснільности,
а на їх місце в торговлї, мануфактурі і ріль-
ницьтві приіідуть ])обітпнчі наставники і слуги.
В таких краях, як Франция, де кляса ріль¬
ників становить більшу половину населення,
була се зовсім природна річ, що писателї, котрі
виступали в обороні нролєтарияту протпв бур¬
жуазні, до своєї критики буржоазийпого пра¬
вління прикладали маломіщаньску і дрібносе-
ляньску мірку і боронили партию робітпиків
зі становища маломіщаньства. В той спосіб по¬
встав маломіщаньскиїг социялїзм. Сісмонді є го¬
ловою тої літератури не лишень для Францнї,
але також для Анґлїї.
Той социялїзм незвичайно худко виказав
супереки в повочасних відносинах продукциї.
Він виявив обманчиві прикрашування еконо¬
містів. Він виказав наглядно деструктивний
вилив машин і поділу ирацї, концентраціїго ка¬
піталів і ґрунтової власності!, надпродукциго,
кризи, доконечний упадок маломіщап і селян,
нудьгу пролєтарияту, анархію в продукциї, не¬
звичайно несправедливі відносини в поділі бо-
гацтв, завзяту боротьбу промислову народів
поміж собою, упадок старих обичаїв, старих
родинних відносин і старих народностий.
Але тон социялїзм по свому позитивному
змістові! або хоче вернути старі средства про¬
дукції!' і торговлї, а разом з ними також старі
відносини власности і стару суспільність, або
хоче повочаспі средства продукциї і торговлї
замкнути зпова силою в рами старих відносин
власності!, що впали і мусїли впасти завдяки

— 38 --
їїи средствам. В обох случаях він є реакцийнпіг
і крім того утопій ний.
Цеховий систем в мануфактурі і патрияр-
хальна господарка на селі — то його иослїднє
слово.
В дальшім своїм розвою перейшов тон на¬
прям в боязне наріканне.
в)	Нгмецкиіі або „правдивіш" соїцінлїзм.
Соцнялїстична і комуністична література
Франпиї, що повстала під глетом панування
буржоазиї і є літературним висказом боротьби
против того панування, перейшла до Німеччини
як раз під той час, коли буржоазня почала
свою боротьбу з февдальннм абсолютизмом.
Нїмсцкі фільозофи, иівфільозофи і красно-
умцї захопили також ту літературу і забули
лишень, що рівночасно з тими писаннями не
перейшли з Франдиї до Німеччини також фран-
цузкі життєві відносини. Французка література
втратила су против нїмецких відносин ціле своє
безпосереднє практичне значіння і приняла чисто
літературний характер. Вопа мусїла видати ся
пустим, пеиотрібпим роздумуванням над здїн-
сненпєм людских мрій і змагань. Длятого жа¬
дання першої фрапцузкої революциї мали для
нїмецких фільозофів 18. століття лишепь на
стілько значіння, що були жаданнями практич¬
ного розуму в загалі, а вискази волї роволю-
цийної французкої буржоазиї означали в їх очах
права чистої волї, такої волі, якою вона повинна
бути, правдивої людскої волї.
Праця нїмецких лїтератів полягала ви
ключно в тім, щоби погодити пові французкі
ідеї зі своїм старим фільозофічним сумлінням.

- Зі* -
або ліпше в тім. щоби присвоїти собі фрапцузкі
ідеї зі свого фільозофічного становища.
То прнсвоюванне відбувало ся в топ сам
спосіб, в який в загалї присвоює ся чужу мову,
через переклади.
Звісна річ, що монахи переписували ру¬
кописи, в котрих були списані клясичні твори
отаринних погапьских часів, з нісенітними опо¬
віданнями про католицких сьвятих. Нїмецкі
лїтерати поступали з сьвітскою французкою лі¬
тературою зовсім інакше. Вони укривали свій
фільозофічний нерозум зафранцузким ориґіналом.
Вони писали ир. під заслоною франпузкої кри¬
тики грошевих відносин про „затраченнє люд¬
ської істотии, під заслоною французкої критики
буржоазийиої держави про „знесеннє панування
абстрактного загалу и і т. д.
ГІідсуваїшє тої фільозофічної балачки під
французкі розсновання і розвлзки називали вони
„фільозофією дїлаа, „правдивим социялїзмом1*,
.щїмецкою наукою социялїзму а, ..науковим до-
казаннєм социялїзму “ і т. д.
Французка социялїстично -комунїстпчпа лї-
тература змінила ся в ттнх в той спосіб цілко¬
вито. А позаяк вона перестала в руках ІІЇмця
висказувати боротьбу одної кляси з другою, то
Німець був пересьвідчений, що він переміг
„фрапцузку односторонністьщо він заступає
ся за потребу правди завмість правдивих потреб,
за інтереси людскої істоти завмість інтересів про-
лєтлрняту, за інтереси чоловіка в загалї. чоло¬
віка, що не належить до жадної кляси, що
в загалї не належить до дїйсностн, тілько до
мрачної атмосфери фільозофічної фаптазиї.
Той нїмецкий социялїзм, що так поважно
і торжеетвепно забирав ся до свїох школнрских

- 40 -
вправ і так, як то водить ся по ярмарках, з ве¬
ликим криком давав о собі знати, тратив помалу
свою педантичну невинність.
Боротьба нїмецкої, а особливо прускої бур¬
жоазиї з февдальними панами і з абсолютним
королівством, одним словом ліберальний рух
став поважнїйший.
Правдивий“ социялїзм мав тоді так пожа¬
дану спосібність поставити супроти політичного
руху социялїстичні бажання, кинути той пере¬
казаний проклін па лібералізм, на репрезонта-
цийну державу, на буржоазнйну конкуренцию,
буржоазнйну свободу друку, буржоазийне право,
на буржуазийну свободу і рівність і розправляти
масі люду, що вона в тім буржоазпннім руху
не може нічого скористати, а скорше може все
втратити. Нїмецкий социялїзм забув завчасу,
що фрапцузка критика, котрої він був бездуш¬
ним відгомоном, повстала в наслідок відносин
новочаспої буржоазийної суспільності! з її від¬
повідними материяльними життєвими варунками
і з відповідною політичною констнтуциєю: а були
то відносини, котрі в Німеччині доперва мали
здобувати ся.
Він служив нїмецким абсолютним правлінням
з їх дружиною попів, бакалярів і бюрократів як
жаданий страхопуд па буржоазию, що грізно
намагала ся йти вперед.
Він був солодким доповненнєм гірких вдарів
нагайки і куль рушниць, котрими ті самі пра¬
вління задавили нїмецкі робітничі повстання.
Підчас коли „правдивий** социялїзм був
в той спосіб оружжєм в руках урядів супроти
нїмецкої буржоазиї, бо заступав црн тім також
безпосереднє реакції іінин інтерес, інтерес ні¬
мецького маломіїианьетва. В Німеччині то ма-

— 41	-
ломіщаньство, що було переказане ще з 16. сто¬
ліття і від того часу в ріжних формах все на
ново відроджувало ся, творить властиву су¬
спільну підставу пануючого ладу і відносин.
За держу ванне його е задержуваннєм пану¬
ючих нїмецісих обставин. Воно боїть ся під
промисловим і політичним панунапнем буржо¬
азнї свого певного упадку, з одної сторони в
наслідок концептрациї капіталу, з другої сто¬
рони че£ез иовстаппє революцийного пролєта-
рияту. Йому видавало ся, що „правдивий1* со¬
циялїзм убье одною кляп кою обидві мухи. То¬
му розширяв ся той социялїзм, немов зараза.
Ряса, шита зі сііеісуляцийітого прядива, ме-
режапа красноумнимн цьвітами вимови, вкрита
любовпою росою сентименталізму, ч а надмірно
важка ряса, в котру нїмецкі социялїсти окуту¬
вали кілька своїх закостинїлпх „віковічних
правд1*, побільшувала тілько відбит їх товару
у тої иублнки.
Зі своєї сторони пізнавав нїмецкий соция¬
лїзм чим раз більше своє званне, пізнавав, що
він е голосним заступником того маломіщань-
ства.
Він проголошував нїмецку нацию за нор¬
мальну пацию, а нїмецкого міщанина за ітор-
мального чоловіка. Він надавав всякій негідній
Діяльності! маломіщаньства якийсь укритий,
висілий, социялїстичпиіі зміст, в котрім вона
означала щось зовсім противного. Вкінци, по¬
сту иаючи дальше консеквентно, виступив він
прямо протни ..дикому — деструктивному*4 па-
прямови комунізму і проголосив свою безсто-
ронну вік*шість понад всякі клясові боротьби.
Всі писання, що кружать в Німеччині наче со-

— 1*2 -
циялїетичпі і комуністичні*, належать, з дуже
малими виїмками, до круга тої поганої, обезси-
леиої літератури.
2.	Консервативний або буржоазийніїй
социялїзм.
Частина буржоазиї хоче зарадити соцняль
ним похибкам, щоби забезпечити істнуваннє
б у ржоаз п її м о і су с 11 і л ьн ости.
Тутки належать: економісти, філяптропи,
гуманісти, ті, іцо ніби то змагають ся поправи¬
ти ноложенне працюючих кляс, орґанїзаторп
милосерних закладів, хоронителі звірят, осно-
вателї товариств тверезости, реформатори най-
ріжнїйшого роду і т п. Т тон буржоазиппиії
социялїзм дійшов навіть до цілих системів.
Як при мір наводимо ІІрудона „РЬіІозорЬіе
сіє 1а МІ8егеи.
Соціалістичні буржоа хотять життєвих у-
словин новочасної суснільности без боротьбі! і
мебезпеченьств, що суті» їх доконечним наслід¬
ком. Нони хотять теперіїпної суепільности, але
без елементів, що її революциоїтїзують і пере
творюють. Вони хотять буржоазиї без нролєта-
рилту. Само собою розуміє ся, що буржоазня
уважає сьвіт, в котрім вона панує, за найліп¬
ший сьвіт в загалі. Ііуржоазнйнцй социялїзм
витворює з того поняття півсне/геми, або її цілі
системи, і наколи він взиває пролетарият, що¬
би перевів на ділі ті системи і ввійшов до но¬
вого Крусялнму, то він фактично домагає ся
лишеиг», щоби пролетарият лишив ся в тепері-

- 43 ~
цініїї суснільности, але щоби відкинув СВОЇ ІІЄ-
навнстні о пїй поняття.
Друга, менше систематична, але більше
нрактичпа форма того социялїзму старала ся
змерзнти робітничій клясї всякий революцип-
ний рух, доказуючи, що не та або ипьша полі¬
тична зміна може їй помочи, а лишень зміна
материяльних життєвих обставин, зміна еконо¬
мічних відносип. Однак той социялїзм зовсім
не розуміє під зміною материяльних життєвих
обставин знесення буржоазийнпх відносин про*
дукциї, бо то є можливе тілько на революций-
ііій дорозі, — але адміністрації кін і поліпшення,
що відбувають ся на ґрунті тих відносин про¬
дукциї, отже нічого не зміняють в стосунку
капіталу до наємної праці, тілько в пайлїпшім
разі вменшують для буржоазнї кошта її пану¬
вання і влекшують їй управу держави.
Буржоазнйпнн социялїзм находить свій
відповідний впсказ лишень там, де стає виклю¬
чно реторичітою фразою.
Вільна торговля! в інтересі працюючої кля¬
си : охоронні цла! в інтересі працюючої кляси;
казні тюремні! в інтересі працюючої кляси: то
є послід їй», одипоке поважно подумапе слово
бу ржоаз н І! 11 о го с (> цп я л їз му.
Социялїзм буржоазнї полягає як раз на
д о к а з у в а п н ю , що буржоазия є буржуазнєю
— в інтересі працюючої кляси.
3.	Критичноутопій 111!її социилїзм і комунізм.
Ми не говоримо тутки о літературі, що ні
всіх великих новочасних революциях висказу-

— 44 -
вала жадання нролєтарияту. (Писання Бабефа
і нньїи.).
Перті проби нролєтарияту, щоби в часі
загального заворушення, в добі упадку февдаль-
пої суепільности осягнути прямо, безпосереднє
свій власний клясовий інтерес, мусїлн доконче
розбити ся о перозвинений стан нашого про-
лєтарияту і о брак материяльннх условип до
його освободженпя, що суть доперва ІфОДуКТОМ
буржоазнйної доби. Революційній література,
що супроводила ті перші рухи нролєтарияту, є
по свому змісту доконче реакцпйна. Бона голо¬
сить загальний аскетизм і загальпе, насильне
змаганнє до рівпости.
Дійсні СОЦИЯЛЇСТІІЧНІ і комуністичні систе¬
ми, системи Сеи-Сімопа, Фуріера, Овена і т. д.
показують ся в першій, нерозвинепій добі бо¬
ротьби між пролетаріатом і буржоазнею, котру
ми ранійше представили. (Гл. Буржоазня і про¬
летарям т).
Творцї тих системі в бачуть вже ріжнпцю
кляс, вони бачуть і діяльність ворохобних еле¬
ментів в нашій пануючій суепільности. Але во¬
ни не добачають по стороні нролєтарияту жа¬
дної історичної самостійносте, жадпого йому
властивого політичного руху.
Тому що розвій клясових ріжниць посту¬
пає рівномірно з розвоєм промислу, не нахо¬
дять вони також материяльннх варунків до
ввільнення пролетаріату і шукають социяльпої
науки і социяльних прав, іці-би витворити ті
варунки.
На місце суспільної діяльносте мусить на¬
ступити їх особиста творча, на місце історич¬
них условип висвободження — фантастичні, на
місце помалу вперед постуиагочої клясової ор-

-	45	-
ґанїзацнї нролєтарияту — умисне придумана
орґанїзация суснільности. Будуча всесьвітна
історня роздїлює ся для них на пропаґанду і
на практичне запровадженнє їх суспільних
нлянів.
Бони вправдї сьвідомі того, що в своїх
плянах заступають головно інтерес працюючої
кляси, яко кляси, що найбільше терпить. Про-
лєтарият істпує для них лишень як кляса,
що найбільше терпить.
Але нерозвинена форма клясової боротьби,
як також їх власне життєве иоложеннє дово¬
дить до того, що вони вважають себе висшими
понад тоіі клясовий антаґонїзм. Бони хотять
поправити життєве иоложеннє всіх членів су¬
спільності!, навіть найліпше положених. Тому
відкликують ся безнастанно до цілої суспільпо-
сти без ріжницї, а навіть иередівсїм до паную¬
чої кляси. Треба тілько зрозуміти їх систем,
щоби признати його за можливо найліпший
ітлян можливо пайлїншої суспільності!.
Бони відкидають длятого всяку політичну,
особливо всяку революцийну акцпю, вопн хо¬
тять осягнути свою ціль спокійною дорогою і
пробують дрібними, розуміє ся хибними досьві-
дами і силою примірів пробити шлях для но¬
вої суспільної евапгелиї.
Фантастичне малюваннє будучої суспільно¬
сті! бачимо в часі, коли пролєтарият є ще ду¬
же нерозвипеїтнн. отже сам ще фантастично
розуміє своє власпе положеній-:; і те малюван¬
нє відповідає його першим, повним чуття і на¬
дії поривам до загального перетворення суспіль¬
ності!.
Але социлльні і комуністичні писання
складають ся також з критичпих елементів.

— 46 —
Вони нападають па неї підстави істнуючої су¬
спільності*. Для того вони подали пайбільшс*
цінний материял до нросьвіченнл робітників
їх позитивні погляди на будучу суспільність,
на тір. зпосеїшє ріжннцї поміж містом а селом,
знесенню родини, приватного зиску, паюмної пра¬
ці. оповіщенню суспільної гармонії, переміпа дер
жакн в виключний заряд продукції! — неї ті
їх погляди виказують тілько знесенню к ля со¬
во го антаґонїзму, котрий як раз до церва запи¬
тів розвивати ся, котрий вони знають лишень
ще в його першій неозначеній, непевній проя¬
ві.' Для того ті погляди самі собою мають іде
чисто утопій ний характер.
Значінпе критнчно-утопійиого социялїзму
і комунізму в прямо противне історичному роз
воєвї. В міру, як розвиває ся і впорядковує:
клясова боротьба, тратить та фантастична вис
шість над нею. то фантастичне нобпрюванпе її
цілу практичну вартість, ціле теоретичне зна¬
чінню. Отж*е коли творці тих системів були на¬
віть з многих поглядів революцпіші. то їх у чо¬
пики становлять завеїгдп рсакциїїпі секти. Воші
задержують постійно давні погляди майстрів
супроти історичного, поступового ргзвото про
лєтарилту. Для того вони старають ся консе¬
квентно знов в лагідний спосіб усунути клясо-
ву боротьбу і клясоні антаґопїзмн. Вони все
ще думають в своїх мріях про здійсненне їх
суспільних утопій, про закладанню поодиноких
фаляпстсрів, основанпе комуністичних кольоііій,
урядженню малої Ткариї — цього другого ново¬
го Єрусалиму — і, щоби довершити будову
всіх тих ішнаньских замків, вони мусять від-
клику вати ся до філяптропїї буржоазиішнх
-серць і мошонок. Помалу сходять вони до ря¬

— 47 -
ду нередтим згаданих реакцпіїних або консер¬
вативних социялїстів і ріжнять ся від них ли¬
шень через більше систематичну педаптерию і
через фантастичну віру в чудову силу їх со-
цпяльпої науки.
Для того вони виступають против всякого
політичного руху робітників, що міг повстати
тілько в наслідок слїпої невіри в нову овап-
гелию.
()венїсти в Лнґлїї. Фуриєристи у Франдиї
реагують там супроти чартистів, тутки супроти
реформістів.

ІД’.
Становиско комуністів супроти ріжних
опозицийних партий.
ПіС І II. розділу розуміють ся відносини ко-
мунїстіп до уконституованпх вже робітни¬
чих партий самі собою, отже також їх відно¬
сини до чартистів в Лні'лїі і до аграрних ре¬
форматорів в північній Лмсрицї.
Вони борють ся за осягиеіптє безпосереднє
пайблисшнх ціліїй і інтересів робітничої кляси,
але заступають в теперішньому рухови рівно¬
часно також і будучність того руху. У Фран-
ціії комупїсти прилучають ся до соціїялїстично-
, демократичної иартиї протни консервативній і
радикальній буржуазні, але через с<* не виріка¬
ють ся права — відносити ся критично до фраз
і ільюзий, що лишили ся з реиолюцнйної тра-
,! Н Ц11Ї.
В ІІІвециї вони нідмагають радикалів, але
не забувають при тім. що та партня складав ся

з противпнх собі елементів, по части з демо¬
кратичних социялїстів у французкім значінню,
по части з радикальних буржоа.
Між Поляками комуністи підмагають пар¬
ти ю, що вважає аґрарну революцию за варунок
нацнонального визволення, ту саму партию, що
покликала до життя краісівску інсуррекцию
184і> р.
Б Німеччині комуністична партия бореть ся,
коли буржоазня виступає революцийіто, разом
з буржоазиєю против абсолютпій монархії, про¬
тив февдальній ґрунтовій власности і маломі-
щаньства.
Але вона не занедбує ні на одну хвилю
витворювати в робітників можливо яспе ПОІТЯТ-
тє о ворожім аптаґонїзмі між буржоазиєю і про¬
летаріатом, щоби нїмецкі робітники могли за¬
раз зверпути против буржоазиї як оружжє ті
суспільні і політичні варунки, котрі буржоазия
принесе зі своїм папуваннем, щоби по упадку
реакції іі них кляс в Німеччині зараз почала ся
боротьба против самій бужоазиї.
Одним словом комуністи скрізь підмагають
кождий революцийпип рух против істнуючпм
суспільним і політичним обставинам.
Вони підіймають у всіх тих рухах питаннє
власности, як основне питаннє руху, яку-б не-
будь менше або більше розвинену форму та
власність моглаби прибрати.
Вкінці комуністи скрізь працюють над спо-
лученпєм і взанмним порозуміннем демократич¬
них партий всіх країв.
Комуністи вважають негідним укривати
свої погляди і наміри. Вони голосять отверто,
4

50
що їх ціль можна осягпути лишень через на¬
сильне зниідейне цілого дотеперішпього суспіль¬
ного ладу. Най пануючі кляси дріжать перед
комуністичною революційно. Пролетарі не мо¬
жуть в ній нічого втратити, крім своїх оков.
Вони можуть позискати цілий сьвіт!
Пролетарі всїх країв єднайте ся!