АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНСКОЙ ССР
ИНСТИТУТ ЯЗЫКОЗНАНИЯ ИМ. А. А. ПОТЕБНИ
РУССКО-УКРАИНСКИЙ
СЛОВАРЬ
ТОМ ПЕРВЫЙ
А-М
Редакционная коллегия:
канд. филол. наук И. А. БАГМУТ, академик АН УССР И. К. БЕЛОДЕД (председатель).
С. И. ГОЛОВАЩУК. доктор филол. наук Л. Л. ГУМЕЦКАЯ. канд. филол. нау,: [в. С. ИЛЬИН |,
канд. филол. наук Л. С. ПАЛАМАРЧУК (зам. председателя),
академик | М. Ф. РЫЛЬСКИЙ |. канд. филол. наук Л. Г. СКРИПНИК,
канд. филол. наук К. К. ЦЕЛУЙКО
Р еда к тор тома
С. И. ГОЛОВАЩУК
ИЗДАТЕЛЬСТВО «НАУКОВА ДУМКА»
КИЕВ— 1969

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ЇМ. О. О. ПОТЕБНІ
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ
СЛОВНИК
ТОМ ПЕРШИЙ
А-М
Редакційна колегія:
канд. філол. наук Й. А. БАГМУТ, академік АН УРСР І. К. БІЛОДІД (голова),
С. І. ГОЛОВАЩУК, доктор філол. наук Л. Л. ГУМЕЦЬКА, канд. філол. наук |В. С. ГЛЬЇНІ
канд. філол. наук Л. С ПАЛАМАРЧУК (заст. голови),
академік |М. Т. РИЛЬСЬКИЙ], канд. філол. наук Л. Г. СКРИПНИК.
канд. філол. наук К. К. ЦІЛУЙКО
Реда ктор тому
С І. ГОЛОВАІДУК
ВИДАВНИЦТВО «НАУКОВА ДУМКА*
КИЇВ - 1969

4У@3) Друкується за постановою вченої ради Інституту мовознавства
Р89 ім. О. О. Потебні АН УРСР
7-1-5
24Я-68 ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА ім. М. В. ФРУНЗЕ

ПРЕДИСЛОВИЕ
1. Задачи словаря и его объём
Русско-украинский словарь в трёх томах, издаваемый Институтом языкознания
имени А. А. Потебни АН УССР, призван удовлетворять многообразные потребности
языковой практики украинского народа, возникающие в процессе коммунистического
строительства. Конкретная задача словаря — служить пособием при переводе на украинский
язык литературы разных жанров и стилей, а также правописным и акцентологическим
справочником. Он будет полезен и представителям других народов СССР, в частности тем
работникам науки и культуры, которые в своей деятельности соприкасаются с украинским
языком. Словарь должен помочь также в деле изучения русского и украинского языков,
их братской взаимосвязи, содействовать дальнейшему развитию украинского
литературного языка.
В общей сложности словарь содержит около 120 тысяч русских слов с переводом их на
украинский язык, обширную фразеологию и иллюстративные примеры перевода отдельных
словосочетаний русской речи.
Понятно, что даже трёхтомный словарь не может охватить весь лексический
запас русского языка и дать его исчерпывающий перевод на украинский язык. В
словаре помещена прежде всего основная, наиболее употребительная лексика и
фразеология современного русского литературного языка. Слова и фразеологические обороты
устаревшие или архаические включены в словарь в ограниченном количестве — только те,
которые необходимы для понимания русской классической литературы и встречаются в
различном стилистическом применении в современной практике русской художественной
литературы, публицистики и науки. В ещё большей мере это относится к областной лексике:
в словаре представлены только распространённые в русской письменной и разговорной речи
областные слова и обороты. Словарь содержит большое количество научных терминов,
терминов культуры и искусства, встречающихся в прессе и художественной литературе.
Узкоспециальные термины и номенклатурные слова отдельных отраслей науки, искусства,
техники в словарь не вносились. Из географических названий и собственных имён в словаре
приводятся только наиболее употребительные.
Материал для украинской части словаря отбирался с таким расчётом, чтобы как можно
шире охватить лексику и фразеологию современного украинского языка, раскрыть
особенности его грамматического строя. Вместе с тем в этой части словаря наиболее полно
использована живая речь народных масс Украины (в частности, широко известные областные
слова и выражения) и украинское языковое наследие, которые обогащают современный
литературный язык лексикой и фразеологией.
Лексикой и фразеологией словарь пополнялся не за счёт помещения всех
потенциально возможных форм, а путём введения живых, актуальных, широко употребительных,
реально существующих в русском и украинском языках слов. Так, например, из
причастий и глаголов страдательного залога, употребляющихся в украинском языке не так
широко, как в русском, в словарь включены только засвидетельствованные украинскими
лексикографическими источниками или в достаточной степени представленные в
лексической картотеке Института языкознания; дистрибутивные глаголы (в словаре с пометой
мног.), теоретически возможные от большинства глаголов украинского языка, тоже
приведены (в качестве соответствий к русским глаголам совершенного вида) в зависимости от
того, как они представлены в источниках.
Главными источниками, использованными при отборе лексики, фразеологии и
иллюстративных примеров для настоящего словаря и при переводе их на украинский язык.

VI
были: Русско-украинский словарь (М., 1948); Словарь современного русского
литературного языка (тт. 1—17, М.—Л., 1948—1965); Словарь русского языка в четырёх томах
(М., 1957—1961); С. И. Ожегов, Словарь русского языка, издание четвёртое,
исправленное и дополненное (М., 1960); Украинско-русский словарь (тт. I—VI, К., 1953—
1963); Словарь української мови за редакцією Б. Д. Грінченка (тт. І—IV, К., 1908—1909)
и другие. Кроме того, в качестве справочного материала были использованы различные
общие и специальные русские и украинские словари и пособия.
Обработке материалов словаря, пополнению его лексикой и фразеологией украинского
языка в большой мере содействовало значительное оживление лексикографической работы
на Украине в последние годы, в частности: создание в Институте языкознания АН УССР
лексической картотеки, фонды которой сейчас превышают четыре миллиона карточек,
издание на ее базе шеститомного Украинско-русского словаря и составление
многотомного Словника української мови (толкового), издание Української радянської енциклопедії,
многих русско-украинских терминологических словарей и ряда других работ.
При составлении словаря были использованы также лучшие русско-украинские
словари прошлых времён, которые содержат значительные лексические и фразеологические
запасы украинского языка.
Так, например, из больших по объёму дореволюционных словарей заслуживает
внимания Словарь русско-украинский М. Уманца и А. Спилки (М. Комара), изданный в 1893 —
1898 и переизданный в 1925 году. Словарь ориентировался на лексические богатства
центральных языковых массивов Украины, что содействовало выработке, распространению
и закреплению в языке единых литературных норм, хотя он и отличался неполнотой
словника, некоторыми неточными переводами, наличием узкодиалектной и архаической
украинской лексики и т. п.
После Великой Октябрьской социалистической революции потребность как в
терминологических, так и в общеязыковых русско-украинских и украинско-русских словарях
стала очень острой. В связи с этим в 1917—1930 годах на Украине было издано много новых
и переиздано несколько дореволюционных словарей такого типа. Однако эти словари
преимущественно не имели большого значения, поскольку их составители часто избегали
новых слов и выражений, которыми обогатился словарный состав русского и украинского
языков, слов, общих для русского и украинского языков, вводили искусственные слова,
раритеты и т. п.
Ввиду того что для удовлетворения потребностей неуклонного разностороннего
развития украинского народа крайне необходимы были словари с широким охватом материала
и с глубокой его разработкой на научных началах, Украинская академия наук в 1924 году
начала издание четырёхтомного Русско-украинского словаря (с 1924 по 1933 год вышло
шесть выпусков, от* А до пячение). В этом словаре собран большой лексический и
фразеологический материал из художественной литературы и записей народного творчества.
Как позже отмечал академик АН УССР Л. А. Булаховский, «для своего времени этот
словарь Академии был плодом большой работы серьёзных знатоков украинского языка и во
многом, хотя, конечно, и не во всём, мог пригодиться для создания на заложенной в нём
основе чего-нибудь лучшего». Основным недостатком этого словаря было то, что в нём
отсутствовали многие русские слова, прежде всего лексика соретского времени; кроме того,
для него характерны были архаизация украинского литературного языка, наличие многих
диалектизмов, недостаточное семантическое и стилистическое разграничение украинских
соответствий, приведённых к русскому слову, и т. п.
Положительным явлением в развитии послеоктябрьской украинской лексикографии
был Русско-украинский словарь Института языкознания АН УССР, изданный в 1937 году,
однако и он не мог обеспечить необходимой полноты и разнообразия материала, не
удовлетворял лексикографическим требованиям в отношении перевода оттенков и даже
отдельных значений слова.
Важным трудом, созданным на основе достижений как русской, так и украинской
лексикографии, является Русско-украинский словарь, изданный в 1948 году под редакцией
выдающихся украинских лингвистов академиков АН УССР М. Я. Калиновича, Л. А. Була-
ховского и М. Ф. Рыльского. Он сыграл значительную роль в культурной жизни страны,
в широкой языковой практике народа, в деле перевода на украинский язык произведений
классиков марксизма-ленинизма, публицистических и художественных произведений
дореволюционных и советских писателей, содействовал нормализации украинского
литературного языка. В целом положительно оценивая этот словарь, широкие круги
общественности нашей страны в то же время отмечали в нём ряд недостатков, ошибок и упущений,
в частности: пропуск некоторых актуальных слов и фразеологических оборотов русского
языка и широко употребляемых украинских соответствий к отдельным русским словам,

VII
внесение в словарь слов узкого употребления, а также слов, не свойственных украинской
языковой практике, неточный перевод, недостаточная стилистическая дифференциация
русских заглавных слов и украинскихісоответствий, отсутствие стилистических помет при
многих словах и т. п. К тому же Русско-украинский словарь 1948 года в русской части
базировался в основном на Толковом словаре русского языка под редакцией
проф. Д. Н. Ушакова (М., 1935—1940), во многих моментах уже, безусловно,
устаревшем.
Составители и редакторы Русско-украинского словаря в трёх томах стремились
отобразить в нём богатства языка украинского народа, новые качества, выработанные
украинским языком в советский период своего развития, создать такой словарь, где украинские
соответствия к русским словам были бы наиболее точными в семантическом и
стилистическом отношении.
В целом как в русской, так и в украинской части словарь носит нормативный характер,
ставя себе задачу раскрыть подлинные значения слова, указать круг его употребления,
его выразительные оттенки, правописание, ударение. В тех же нормативных целях в
словаре, сверх того, в более трудных случаях даны грамматические указания, как образуются
формы отдельных имён и глаголов украинского языка.
2. Построение словаря
Русские (заглавные) слова и украинские соответствия к ним приведены в словаре
в их начальной форме: существительные — в именительном падеже единственного числа,
прилагательные и причастия -— в именительном падеже единственного числа мужского
рода, глаголы — в инфинитиве. В именительном падеже множественного числа
существительные представлены в словнике только: если они в единственном числе не употребляются
(ворота, ножницы, сани); если во множественном числе существительные употребляются
шире, чем в единственном (лыжи, усы); если они выступают в качестве названий
подразделений в систематике растений и животных — классов (земноводные, млекопитающие),
отрядов (лошадиные, куриные) и т. п.
Словарные статьи расположены в алфавитном порядке. Каждая статья, как правило,
содержит одно русское заглавное слово. В одной словарной статье объединяются глаголы
несовершенного и совершенного вида, не различающиеся префиксами. Такие глаголы
даются парами, а при наличии вариантов — по три и четыре, причём на первом месте по
традиции ставится глагол несовершенного вида; глаголы одного и того же вида соединены
союзом и, напр.: вывевать и вывеивать, вывеять вивівати и вивіювати, -віюю, -вїюєш,
вивіяти. Если форма совершенного вида и варианты по алфавиту стоят в другом месте,
от них сделана отсылка на статью, в которой переведены оба вида глагола.
В одной словарной статье помещены также фонетические и морфологические варианты,
если они стоят рядом и переводятся на украинский язык одинаково. Отсылочное слово при
основной словарной статье, где приводится его перевод, обычно не повторяется, напр.:
дольный см. дольний, а при дольний дан только перевод обоих вариантов.
Субстантивированные прилагательные женского и среднего рода приводятся
отдельными словарными статьями без отсылок на прилагательное, напр.: народная в знач. сущ.
нарядна, -ої.
Омонимы, т. е. слова, одинаковые по звучанию и с одинаковым написанием, но разные
по смыслу, разрабатываются в отдельных словарных статьях; они помечены арабскими
цифрами вверху, напр.: коса1 (заплетённые волосы) коса; коса2 с.-х. коса; коса3 геогр.
коса.
Русские слова и их украинские соответствия, кроме собственных имён и наименований,
пишутся со строчной буквы.
Украинские соответствия русского однозначного слова, если их два или несколько,
отделены друг от друга запятой и даны в порядке от самого близкого по значению и стилю
и более распространённого по употреблению к более далёкому по значению и стилю и
менее распространённому.
Если какое-либо из соответствий употребляется только с тем или иным стилистическим
оттенком (как слово разговорной речи, областное, устаревшее, ироническое и т. п.), то оно
отделено от предыдущих точкой с запятой и снабжено определённым пояснением, напр.:
мерёжа рыб. ятір, род. ятера; разг. ятерйна.
Украинские синонимические соответствия русского слова отделены от основных
соответствий точкой с запятой и имеют при себе толкования или другие пояснения, напр.: ход 1.
хід, род, ходу; (движение — ещё) рух, -у; (шаг, аллюр, побежка—обычно) хода; (проход—

VIII
ещё) хідник, -а...; или: ловец ловець, -вця, ловчий, -ого, мисливець, -вця (охотник);
(рыболов) рибалка, риболов...
Если русское слово имеет два или несколько значений, которые переводятся на
украинский язык неодинаково, то в словарной статье выделяются цифровые рубрики, т. е.
соответствия к каждому значению объединяются в отдельные группы и нумеруются.
Значения заглавного слова размещены в словарной статье в соответствии с их
актуальностью и распространённостью, т. е. на первом месте стоит наиболее.актуальное и наиболее
употребительное значение. Переносные значения по возможности расположены
непосредственно за тем прямым, которому они соответствуют. Все значения русского слова, как
правило, снабжены семантическими пояснениями или разного рода пометами —
терминологическими, грамматическими и т. п. Первое значение даётся без пояснений в тех случаях,
когда оно общеупотребительно и легко устанавливается путём вычитания тех его значений,
которые снабжены толкованиями или пометами. Например, перевод глагола забирать,
забрать, разбитый на два семантических раздела — 1. забирати, забрати, -беру, -береш
и мног. позабирати...; 2. (заделывать) закладати, закласти, -кладу, -кладеш имног.
позакладати; (загораживать) загороджувати, -джую, -джуєш, загородити, -роджу, -родиш
и мног. позагороджувати,— показывает, что, за исключением второго, все другие значения
и оттенки значений этого глагола переводятся украинскими соответствияхми,
приведёнными в первом разделе статьи.
Если русское двузначное или многозначное слово во всех своих значениях передаётся
по-украински одними и теми же соответствиями и, к тому же, не имеет ни
терминологического, ни номенклатурного употребления, оно, как правило, не разбивается на смысловые
разделы. Такова, например, разработка слова вода: все его значения передаются украинским
вода.
Если к одному из значений русского слова или его оттенку имеется в украинском языке
ещё и какое-либо ограниченное в употреблении или более узкое синонимическое
соответствие, то последнее приводится в словарной статье вместе с толкованием и пометой ещё.
Помета ещё указывает на то, что первым украинским соответствием передаются все
значения (в случаях, когда речь идёт о соответствиях к русскому многозначному слову) и оттенки
значений русского слова, а соответствием, поставленным после пояснения,— только
значения и оттенки, отмеченные в этом толковании. Помета ещё (она может
повторяться несколько раз) связывает последующее слово или слова только с теми
соответствиями или соответствием, которые приводятся до первой точки с запятой.
Например, в статье: унылый смутний, сумовитий; (печальный —ещё) сумнйй; (тоскливый —
ещё) тужливий, журливий; (угрюмый, мрачный — ещё) похмурий и т. д.,— как третье
соответствие, так и дальнейшие, помещённые после объяснений с ещё, относятся к первым
двум, которые стоят до точки с запятой. Если этой ремаркой необходимо связать
соответствие с предыдущим, но не первым соответствием, то перед пояснением с ещё ставится
запятая. Например, в словарной статье: одобрение 1. (действие) схвалення, (неоконч.—
ещё) схвалювання; ухвалення, (неоконч.— ещё) ухвалювання...,— соответствие
ухвалювання связывается не с схвалення, а с ухвалення, от которого оно
отделено запятой.
Если какой-либо из приведённых в словарной статье украинских эквивалентов
значения или оттенка значения русского слова употребительнее прочих соответствий, это
отмечается в пояснении ремаркой обычно. Напр.: двор1 двір, род. двора и двору; (между
постройками — обычно) подвір'я, дворище...; варка вариво; (неоконч. д.— обычно)
варіння, варення...; оковка 1. (действие) обкуття, обковка, окуття, (неоконч. — обычно)
обковування, оковування...
Украинские слова-соответствия, в которых начальное в- чередуется с у-, и слова с
префиксами від- и од- при их полной тождественности не повторяются; они, как правило,
приводятся в форме с у- и від-. Слова, в которых более распространена форма с начальным
в-, а не у-, помещаются только в этой форме, напр.: взуття, вхід и др.
3. Фразеология и иллюстративные словосочетания
В словаре помещены и переведены фразеологические обороты и устойчивые словосоче-
тания современного русского языка, отобранные в основном по русским толковым
словарям. Из пословиц и поговорок приведены только те, которые широко употребляются в
русском литературном языке. «Крылатые слова», не потерявшие авторства, исторические
афоризмы, анекдоты, сказочные формулы и т. п., как правило, в словарь не вносились
(например, такие, как: а воз и ныне там, рожденный ползать летать не может и т. п.). При

IX
подборе словосочетаний принималась во внимание, с одной стороны, устойчивость и
употребительность их в русском литературном языке, а с другой— потребность в словосочетании
как в иллюстративном примере к переводу того или иного значения или оттенка значения
русского слова.
Фразеологические обороты приводятся в словаре один раз — в статье, где заглавным
является так называемое опорное слово фразеологической единицы. Если же опорное
слово трудно с уверенностью определить, фразеологизм даётся в словарной статье под
одним из его компонентов, а в других статьях делается отсылка на это слово. При
размещении фразеологических оборотов в общем выдержаны такие принципы: а) фразеологизм,
в состав которого входит одно знаменательное слово (имя существительное, прилагательное,
числительное, местоимение, глагол, причастие), приведён под таким словом, напр.: и не
говори, и не говорите — на говорить, с годами — на год, мало не...— на мало; б)
фразеологическая единица, одним из компонентов которой является слово с фразеологически
связанным значением, даётся под этим словом, напр.: бить баклуши — на баклуши; в) парные
сращения приведены под первым знаменательным словом, напр.: более или менее — на
более, ни к селу ни к городу — на село, ни то ни сё — на тот; г) устойчивые
сравнения преимущественно стоят при слове, содержащем в себе образ для сравнения, напр.:
красный как рак — на рак, как угорелый бежит (несётся, мчится) — на угорелый и т. п.;
д) пословицы, поговорки, афоризмы и т. п., как правило, даны под существительным
(или под первым существительным, если их в словосочетании несколько), напр.: довести
кого до белого каления — на каление, не до жиру, быть бы живу — на жир, пустить
[красного] петуха — на петух, язык без костей у кого — на язык и т. п.; если в таком
словосочетании нет существительного, то под первым знаменательным словом; е)
фразеологическая единица, в которой имеется несколько знаменательных слов, помещается
на слово, «фразеологизирующее» свободное словосочетание, напр.: на слово нога—ни
ногой к кому (куда); нога за ногу идти (тащиться, плестись и т. п.); одна нога здесь, [а]
другая там; стать на дружескую (на короткую) ногу с кем и многие другие.
Иллюстративные словосочетания приводятся там, где они необходимы для уточнения перевода
заглавного слова, его значений или оттенков значений.
Фразеологические обороты и иллюстративные словосочетания даны в пределах
каждого семантического раздела словарной статьи, как правило, по алфавиту; иллюстративные
словосочетания расположены в соответствии с оттенками значений русского слова;
пословицы и поговорки помещены в конце фразеологии. Фразеологические обороты, которые
нельзя отнести ни к одному из приведённых раньше отдельных значений, стоят в конце
словарной статьи после ромба @).
В тех случаях, когда одно из слов-компонентов фразеологического оборота может
заменяться синонимами, эти синонимы приведены в круглых скобках, напр.: наложить руку
(лапу), с (от) головы до пят, теревені правити (розводити, точити), баляси (ляси) точити,
баляндраси правити (торочити и т. п.). Слово или слова, не обязательные в составе
фразеологического оборота, стоят в квадратных скобках, напр.: ложка дёгтю [в бочке мёда],
на своих [на] двоих, не находить [себе] места, от доски до доски [прочитать, выучить],
пройти огонь и воду [и медные трубы], [худий, сухий, тонкий] як (наче) дошка (тріска).
4. Принятые в словаре условные пометы
Для того чтобы раскрыть семантику слова, дать его стилистическую характеристику,
показать сферы употребления и т. п., в словаре используются толкования значений и
всевозможные пояснительные пометы. В частности, они указывают на принадлежность слов
к определённым пластам лексики русского и украинского языков и на стилистические
ограничения слов, употребляемых в литературном языке (например, слова областные,
устаревшие, просторечные, книжные, разговорные), на специальную сферу применения слова
и т. п.
Терминологические и номенклатурные пояснительные пометы, если они не требуются
для разграничения омонимов, различных значений слова и т. п., при терминах и
номенклатурных словах, широко известных в письменной и устной речи, не приводятся. Так,
например, отсутствуют пометы при словах болт, вишня, гигиена, ласточка, локомотив,
мрамор, трактор, электричество и т. п.
Грамматические пометы используются только при необходимости показать род,
число или падеж существительного, принадлежность слова к тому или иному
грамматическому разряду и т. п. Последовательно помечены лишь наречия, предлоги, союзы, частицы,

X
междометия и деепричастия, а также сравнительная и превосходная степень прилагательных
и наречий. Пометой предик, (предикативное употребление слова) сопровождаются
неизменяемые слова, выступающие только в функции сказуемого, напр.: нужно предик, треба»
потрібно... Если обычное наречие употребляется в значении сказуемого, то при нём в
случае надобности даётся помета в знач. сказ., напр.: ловко 1. нареч. спритно, зграбно, метко,
удатно...; 2. (в знач. сказ.: удобно кому) разг. зручно, вигідно...
Пояснительные пометы, относящиеся ко всему заглавному слову словарной статьи или
всему ряду их (в частности, к глаголам несовершенного и совершенного вида), стоят
непосредственно после заглавных слов. Пометы, касающиеся отдельных значений, оттенков
значений, синонимов или форм слова, стоят перед украинскими соответствиями, реже (там,
где этого требуют соображения систематичности или удобства) — после них. Толкования
или пояснительные пометы, поставленные перед соответствиями, относятся ко всем словам
до последующего толкования или пометы или до дальнейшего соответствия, отделённого
точкой с запятой. Если в отдельных случаях соответствия, между которыми отсутствуют
пояснения, разделены точкой с запятой, то это значит, что такие соответствия не
тождественны. Грамматические, стилистические и другие пометы, помещённые после ряда
украинских соответствий в круглых скобках, в основном относятся только к последнему слову
или выражению. Напр.: надувала (м. и ж.) прост, дурисвіт (м.), дурисвітка (ж.),
ошуканець, -нця (м.), ошуканка (ж.); (мошенник) шахрай, -рай (м.)9 шахрайка (ж.). Здесь
каждая постремарка относится к предыдущему слову. Или: опротиветь огиднути, огйдіти
(редко), обриднути и т. д. Помета редко здесь относится только к слову огйдіти.
Помета, указывающая на управление, относится ко всем предыдущим словам до указания на
иное управление или точки с запятой, напр.: ожидать 1. (кого-чего — ждать) чекати
(кого-чого, на кого-що), ждати, дожидати, дожидатися, очікувати, -кую, -куєш (кого-
чого); разг. чекатися (кого-чого, на кого-що); 2. (чего — рассчитывать, надеяться)
сподіватися (на що, чого), чекати (чого, на що)...
Стилистические пометы в словаре служат для характеристики той части словарного
состава современных литературных языков, которая по тем или иным причинам
ограничена в своём употреблении. Эти ограничения имеют различный характер: ограничения,
обусловленные принадлежностью слова к пластам лексики, которые находятся за пределами
литературного языка или стоят на его границе (областные, просторечные, вульгарные
и т. п.), ограничения, обусловленные тем, что слово может быть употреблено лишь в
определённом стиле литературной речи (разговорное, книжное, ироническое и другие).
В словаре использованы такие пометы, указывающие на стилистическую
характеристику слова:
книжн.у т. е. книжное слово или значение; указывает на то, что слово (или значение
слова) характерно преимущественно для письменного, книжного изложения;
разг.у т. е. разговорное; указывает на то, что слово (или значение) свойственно
преимущественно устной разговорной речи; разговорное слово не выходит за пределы
литературного словоупотребления, но придаёт речи определённую интимность;
прост.у т. е. просторечное; указывает на то, что слово (или значение) благодаря
некоторой грубости или резкости содержания, из-за грамматического отклонения от
литературной нормы стоит на грани литературного языка и употребляется в сниженном стиле;
обл., т. е. областное; указывает на то, что слово (или значение) характерно для
народных говоров, но часто встречается в художественной, научно-популярной литературе или
обозначает предметы, явления, понятия народного быта, обихода, не имеющие для своего
обозначения соответствующего литературного слова;
уст.у т. е. устаревшее; указывает на то, что слово (или значение) употребляется в
современном языке очень редко и воспринимается как архаизм;
торж.у т. е. слово или значение торжественного, возвышенного стиля;
презр. (презрительное слово или значение), прен. (пренебрежительное), шутл.
(шутливое), ирон. (ироническое), бран. (бранное), вульг. (вульгарное), фам. (фамильярное)
и т. п.; указывают на то, что в слове (или его значении) содержится та или иная
эмоциональная, выразительная оценка.
Стилистические характеристики и указания на частоту, сферу употребления русского
заглавного слова или его значений не всегда относятся к украинским соответствиям. В связи
с этим стилистические пометы, которые характеризуют только заглавное русское слово (или
весь ряд слов), а также отдельные значения русских многозначных слов или их оттенков
и стоят непосредственно после этих слов перед украинскими соответствиями, набраны в
словаре вразрядку, напр.: каганец обл. каганець, -нця; разг. сліпачок, -чка, сліпушка;
несчастливец разг. нещасливий, -ого, нещасливець, -вця. Это означает, что пометы о б л.,
разг. здесь относятся только к русским словам.

XI
Стилистические пометы, которые стоят между русским и украинским словами (до
первой точки с запятой) и относятся как к русскому слову (или отдельным его значениям),
так и к его украинскому соответствию, набираются в словаре курсивом, напр.: литвин
уст. литвин, -а; прогрессивка разг. прогресивка. Пометы уст., разе, здесь относятся к
русскому и украинскому словам.
При сходной (хоть и не тождественной) стилистической характеристике русского слова
(или выражения) и его украинских соответствий для облегчения пользования словарём
преимущественно даётся одна помета, общая для слов обоих языков — обычно по
стилистической характеристике в первом языке, напр.: заплясаться прост, затанцюватися, -цююся,
-цюешся; или: нюнить прост, рюмати, рюмсати, нюняти. В приведённых примерах помета
прост, относится как к русскому, так и к украинскому слову, хотя украинские соответствия
в украинской лексикографической практике имеют иную стилистическую характеристику —
обозначены как разговорные.
При фразеологии, не отделённой ромбом от словарной статьи или её раздела,
требующей той же семантической или стилистической характеристики, что и заглавное слово и его
соответствия, помета не повторяется, напр.: апоплексический мед. апоплексичний,
апоплектичний; ~ий удар апоплексичний (апоплектичний) удар. Если же фразеологизм имеет иную
стилистическую или семантическую характеристику, чем русское заглавное слово и его
украинские соответствия, помета при нём ставится, напр.: нос ніс, род. носа — без
стилистической пометы, а утереть нос кому перен. разг. утерти носа кому и другие подобные имеют
соответствующие пометы; или: глазной очний; ~6е яблоко анат. очне яблуко...
Поскольку пометами презр., бран., вульг., фам., прен. и т. п. характеризуются слова
разговорной речи, помета разг. или прост, при них не даётся. Не приводится помета разг.
и при словах с ремарками уменьш., уменыи.-ласк., уменыи.-уничиж., увел., ласк., уничиж.,
которые преимущественно имеют оттенок разговорности.
При производных заглавных словах пояснительные пометы (если значение и
стилистическая характеристика этих слов совпадают со значением и стилистической
характеристикой основного слова) не даются, а делается отсылка на основную форму пометой ср.—
сравни. Помета ср. (со строчной буквы) относится только к разделу сложной словарной
статьи, после которого она помещена, напр.: накуриваться, накуриться 1. накурюватися,
-рююся, -рюєшся, накуритися, -курюся, -куришся; 2. страд, (несов.)накурюватися;
наганятися, нагонитися, накурюватися; ср. накуривать 1—2. Здесь помета ср. относится только ко
второму разделу этой словарной статьи, а первый раздел со статьёй накуривать не
сравнивается. Помета Ср. (с прописной буквы) относится ко всей статье (поделённой или не
поделенной на разделы) или ко всем предыдущим разделам, напр.: дивно нареч. 1. дивно,
предивно; чудно; 2. чудово, прекрасно, гарно, прегарно. Ср. дивный 1—2. Это значит, что
сравнение относится к обоим разделам данной статьи.
5. Дополнительные формы украинских слов; управление; ударение
В словаре отмечены лишь отдельные характерные черты украинского словоизменения.
При украинских словах в словаре указываются следующие грамматические формы:
1. Родительный падеж единственного числа: а) имён существительных мужского рода,
которые имеют окончание в этом падеже -у, -ю, а не -а, -я, напр.: колектив, -у, рубідій,
-дію; если существительное употребляется с окончанием -у, -ю и -а, -я, то в словаре указаны
обе эти формы, напр.: стіл, род. стола и столу; б) существительных мужского рода,
оканчивающихся на мягкий согласный, напр.: монокль, -ля; в) существительных мужского рода,
оканчивающихся на -р, если в этом падеже они имеют окончание -у, -ю, -я, а не -а, напр.:
мир, -у, слюсар, -я, но окончания не даются после слов: кур'єр, міліметр, спектр, цербер;
г) существительных женского рода на согласный (твёрдый или мягкий), напр.: верф, -і,
любов, -і, конов'язь, -зі, пастель, -лі; д) существительных с беглым или переходящим
гласным в основе, напр.: молоток, -тка, повінь, -вені, біль, род. болю; е) сложных
существительных, которые пишутся через дефис, при изменении окончаний в обеих составных частях их,
напр.: інженер-економіст, род. інженера-економіста; ж) существительных с переходящим
ударением, напр.: моряк, -а; з) существительных среднего рода, оканчивающихся на -а,
-я (с суффиксами -ат, -ят, -ен при склонении), напр.: курча, -чати, цуценя, -няти, ім'я,
род. імені и ім'я; и) существительных в форме прилагательного (субстантивированных
прилагательных), напр.: вартова, -ої, вартовий, -ого, кошовий, -ого; й) местоимений личных,
вопросительных х т о, щ о и производных от них; к) количественных числительных, напр.:
двадцять, -ти и -тьох, три, род. трьох.
2. Родительный падеж множественного числа: а) имён существительных, которые

XII
употребляются только во множественном числе, напр.: ворота, -ріт, ножиці, -жиць, сани,
-ней; б) существительных, являющихся переводом формы множественного числа
существительных русского языка, напр.: парнокопытные в знач. сущ. зоол. парнокопитні, -их;
лыжи лижі, род. лиж.
3. Женский и средний род именительного падежа единственного числа: а)
притяжательных и других имён прилагательных, употребляющихся в краткой форме, напр.: доччин,
-а, -е, повен, -вна, -вне; б) сложных прилагательных на -лиций, напр.: білолиций, -ця, -це;
в) местоимений ч и й, в е с ь, м і й и т. п.
4. Первое и второе лицо (в отдельных случаях второе и третье, а для безличных
глаголов и глаголов, практически не имеющих первого и второго лица,— третье) единственного
числа настоящего или будущего простого времени глаголов: а) если в основе глагола
наблюдается чередование или выпадение звуков, изменение ударения и т. п., напр.: залучити
-лучу, -лучиш, обводити, -джу, -диш, обвести, -веду, -ведёш, бйти (б'ю, б'єш), бідувати,
-дую, -дуєш, випогоджуватися, -джується; б) если при совпадении в русском и украинском
языках основ инфинитива формы настоящего и будущего времени образуются в обоих
языках различно, напр.: шити—-шию, шиєш при русском шить — шью, шьёшь.
Во всех случаях отмечается несклоняемость существительного украинского языка
с указанием рода (род не указан при географических названиях) и неизменяемость
прилагательного, напр.: плато плато (нескл., ср.); бордо 1. (сущ.: сорт вина) бордо (нескл., ср.);
2. (прил.: о цвете) бордо (неизм.); брутто брутто (неизм.); Ориноко Оріноко (нескл.).
Формы склонения и спряжения не повторяются, а даются только при словах, где они
впервые встречаются, если в словарной статье: а) повторяется одно и то же существительное
с одним и тем же окончанием, напр.: отсев 1. (действие) відсів, -у, (неоконч. — обычно)
відсівання; 2. (отсеянное, отсеявшееся) відсів; б) повторяются одни и те же глаголы или
глаголы одной и той же глагольной основы, напр.: окутывать, окутать... 1. обкутувати, -тую,
-туєш, обкутати имног. пообкутувати, укутувати, укутати, реже окутувати, окутати и т. д.;
в) подаётся несколько украинских существительных на -вість, -кість, -ність и т. п., напр.:
бойкость 1. жвавість, -вості, моторність, -ності; меткість, -кості, спритність; 2. жвавість;
багатолюдність.
Сведения об особенностях образования той или иной формы украинского слова
помещены непосредственно после этого слова.
Управление в словаре обычно указывается при глаголах, отглагольных
существительных (при последних чаще с отсылкой на соответствующий глагол) и предлогах
русского и украинского языков во всех случаях, где украинский язык в этом отношении
расходится с русским; в словаре отмечено также грамматическое управление, связанное
с различными значениями слова, напр.: обращаться к чему, обращаться в кого-что,
обращаться с кем и обращаться с чем и т. п.; управление иногда приводится в других сложных
случаях, хотя в обоих языках оно и одинаково. При обозначении управления указание на
то, что слово употребляется и без дополнения или с инфинитивом, как правило, не сделано.
Ударением в словаре снабжены все многосложные слова, фразеологические
обороты и иллюстративные словосочетания русского и украинского языков. Не-имеют
ударения пометы, а также толкования русских слов и фразеологических оборотов на
украинском языке. Ударение указывается значком ' над гласной. Буква ё в русских словах
показывает одновременно и произношение и место ударения, поэтому значок ударения в этих
случаях не ставится (кроме сложных слов типа трёхфазный, четырёхгранный, где буква ё
показывает только произношение, а не место ударения).
Двоякое ударение слов, а в украинской части словаря и украинских форм (за
исключением фразеологических оборотов, областных слов и при отсылке на другую словарную
статью) даётся раздельно — на двух словах (или грамматических формах), соединённых
союзом и, причём на первом месте, как правило, ставится рекомендуемое ударение, на
втором — параллельное или допустимое, напр.: вперегонки и вперегонки, мабуть и мабуть.
При повторении слова в той же словарной статье раздельное ударение не показывается,
напр.: книжный 1... книжкбвий и книжковий; ~ая палата книжкова палата и т. д.
В сложных словах, которые пишутся через дефис, ударение обозначается над каждой
составной частью, напр.: историко-филологический історико-філолопчний; в сложных
словах, которые пишутся вместе,—только один раз, напр.: малолитражный спец.
малолітражний.
В односложных словах ударение ставится: а) если односложное слово входит в
фразеологический оборот и принимает на себя ударение всего словосочетания, напр.: на руку, как
раз, какой бы то ни был (было); б) если односложное слово является частью сложного слова,
которое пишется через дефис, и основное ударение сложного слова приходится именно на
это односложное слово, напр.: как-либо, киловатт-час, будь-як.

XIII
Первый том словаря включает лексику с заглавными словами от А до М.
Том составили научные сотрудники Института языкознания имени А. А. Потебни АН
УССР: С. И. Г о л о в а щ у к (предисловие, буква А), Н.П. Дзятковская (лабаз —
лепетать), В. Н. К а л ю ж н а я (Б, В, лепетун — ляшский), Л. А. Коробчинская
C), Ш. Г. К р е н ц е л ь (К), Е. В. Л е и е ц (Е, Ж, И, Й), Г. Т. Я ц е н к о (Д); над
первичным текстом рукописи работали также А. А. Щербина (Г) и И. И. Ярмак (М).
Помощниками редактора при редактировании тома и над техническим оформлением
рукописи работали младшие научные сотрудники С. А. Малаховская, В. Б. Францева
и другие. Вычитка корректуры осуществлена младшими научными сотрудниками
С. А. Малаховской, Л. М. Стоян, В. Б. Францевой.
Весь материал, входящий в первый том словаря, прорецензировали: старший научный
сотрудник Словарного сектора Института русского языка АН СССР канд. филол. наук
И. К. Зборовский, доцент Херсонского педагогического института В. П. Ковалёв, доцент
Запорожского педагогического института И. С. Олейник, сотрудники кафедры украинского
языка Львовского государственного университета имени И. Я. Франко (заведующий
кафедрой проф. И. И. Ковалик, доктор филол. наук И. 3. Петличный, доценты Т. М. Возный,
И. Е. Грицютенко, Б. Г. Ключковский, Б. В. Кобылянский, П. П. Коструба, С. М. Криво-
ручко, И. И. Ощипко, Ю. К. Редько, кандидаты филол. наук С. С. Дидык, Т. И. Панько,
А. А. Сербенская, Е. М. Черняховская, М. М. Школьник, старшие лаборанты А. В. Кабайда
и В. С. Черняк). Часть рукописи прорецензировал писатель Б. Д. Антоненко-Давидович.
Материалы тома просмотрели и дали свои замечания члены секции перевода Союза
писателей Украины, сотрудники отдела лексикологии и лексикографии Института
языкознания АН УССР и другие. Редакционная коллегия и составители словаря приносят искреннюю
благодарность рецензентам и всем приславшим свои замечания и предложения, которые
содействовали улучшению настоящего издания.
Редколлегия Русско-украинского словаря просит всех пользующихся словарём
присылать свои критические замечания и пожелания в Институт языкознания имени А. А. Потебни
АН УССР (Киев 1, ул. Кирова, № 4).

ПЕРЕДМОВА
1. Завдання словника та його обсяг
Російсько-український словник у трьох томах, що його видає Інститут мовознавства
імені О. О. Потебні АН УРСР, покликаний задовольняти різноманітні потреби мовної
практики українського народу, які виникають у процесі комуністичного будівництва.
Конкретне завдання словника — бути посібником при перекладі на українську мову
літератури різних жанрів і стилів, а також правописним та акцентологічним довідником. Він
буде корисним і представникам інших народів СРСР, зокрема тим працівникам науки
й культури, які в своїй діяльності стикаються з українською мовою. Словник має
допомагати також у справі вивчення російської і української мов, їх братнього взаємозв'язку,
сприяти дальшому розвиткові української літературної мови.
Загалом словник містить у собі близько 120 тисяч російських слів з перекладом їх на
українську мову, численну фразеологію та ілюстративні приклади перекладу окремих
словосполучень російської мови.
Зрозуміло, що навіть тритомний словник не може охопити всього лексичного запасу
російської мови і дати його вичерпний переклад українською мовою. У словнику вміщена
передусім основна, найбільш уживана лексика й фразеологія сучасної російської
літературної мови. Слова і фразеологічні звороти застарілі або архаїчні залучено до словника
в обмеженій кількості — лише ті, що є необхідними для розуміння російської класичної
літератури і зустрічаються в різному стилістичному застосуванні в сучасній практиці
російської художньої літератури, публіцистики й науки. Ще більшою мірою це стосується
обласної лексики: у словнику дано місце тільки поширеним у російській писемній і
розмовній мові обласним словам і зворотам. Словник містить багато наукових термінів, термінів
культури і мистецтва, які зустрічаються в пресі та художній літературі. Вузькоспеціальні
терміни й номенклатурні слова окремих галузей науки, мистецтва, техніки до словника не
внесені. З географічних назві власних імен условнику наводяться тільки найбільш уживані.
Матеріал для української частини словника добирався з таким розрахунком, щоб
якнайширше охопити лексику й фразеологію сучасної української мови, розкрити особливості
її граматичної будови. Разом з тим у цій частині словника якнайповніше використана жива
мова народних мас України (зокрема, широко відомі обласні слова й вислови) та
українська мовна спадщина, які збагачують сучасну літературну мову лексичними й
фразеологічними скарбами.
Поповнення словника лексикою і фразеологією йшло не за рахунок уміщення всіх
потенціально можливих форм, а шляхом введення живих, актуальних, широко вживаних,
реально існуючих у російській і українській мовах слів. Так, наприклад, з дієприкметників
і дієслів пасивного стану, що в українській мові вживаються не так широко, як у
російській, у словник включено тільки засвідчені українськими лексикографічними джерелами
або в достатній мірі представлені в лексичній картотеці Інституту мовознавства;
дистрибутивні дієслова (в словнику з позначкою мног.), теоретично можливі від більшості дієслів
української мови, теж подані (як відповідники до російських дієслів доконаного виду)
в залежності від того, як вони представлені в джерелах.
Головними джерелами, використаними при доборі лексики, фразеології й
ілюстративних прикладів для цього словника і при перекладі їх на українську мову, були: Російсько-
український словник (М., 1948); Словарь современного русского литературного языка
(тт. 1—17, М.—Л., 1948—1965); Словарь русского языка в четырёх томах (М., 1957—1961);
С. И. Ожегов, Словарь русского языка, издание четвёртое, исправленное и
дополненное (М., 1960); Українсько-російський словник (тт. I—VI, К., 1953—1963); Словарь
української мови за редакцією Б. Д. Грінченка (тт. І—IV, К., 1908—1909) та інші.
Крім того, як довідковий матеріал були використані різні загальні і спеціальні
російські та українські словники й посібники.

XV
Опрацюванню матеріалів словника, поповненню його лексикою і фразеологією
української мови у великій мірі сприяло значне пожвавлення лексикографічної роботи на
Україні в останні роки, зокрема: створення в Інституті мовознавства АН УРСР лексичної
картотеки, фонди якої нині перевищують чотири мільйони карток, видання на її базі
шеститомного Українсько-російського словника та укладання багатотомного Словника української
мови (тлумачного), видання Української радянської енциклопедії, багатьох російсько-
українських термінологічних словників та ряду інших праць.
При укладанні словника були використані також кращі російсько-українські словники
минулих часів, які містять в собі значні лексичні й фразеологічні запаси української мови.
Так, наприклад, з великих обсягом дореволюційних словників заслуговує на увагу
Словарь російсько-український М. Уманця і А. Спілки (М. Комара), виданий у 1893—1898
і перевиданий у 1925 році. Словник орієнтувався на лексичні багатства центральних мовних
масивів України, що сприяло виробленню, поширенню й закріпленню в мові єдиних
літературних норм, хоч він і відзначався неповнотою реєстру, деякими неточними перекладами,
наявністю вузькодіалектної й архаїчної української лексики тощо.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції потреба як в термінологічних,
так і в загальномовних російсько-українських та українсько-російських словниках стала
дуже гострою. У зв'язку з цим у 1917—1930 роках на Україні було видано багато нових
і перевидано кілька дореволюційних словників такого типу. Проте здебільшого ці словники
не мали великого значення, оскільки їх укладачі часто уникали нових слів і висловів,
якими збагатився словниковий склад російської і української мов, слів, спільних
російській і українській мовам, вводили штучні слова, раритети і т. ін.
Зважаючи на те що для задоволення потреб невпинного різнобічного розвитку
українського народу конче потрібні були словники з широким охопленням матеріалу та з
глибокою його розробкою на наукових засадах, Українська академія наук у 1924 році
розпочала видання чотиритомного Російсько-українського словника (з 1924 по 1933 рік вийшло
шість випусків, від А до пячение). В цьому словнику зібрано великий лексичний і
фразеологічний матеріал з художньої літератури та записів народної творчості. Як пізніше
відзначав академік АН УРСР Л. А. Булаховський, «на свій час цей словник Академії становив
плід великої праці серйозних знавців української мови і багато в чому, хоч, звичайно,
й не в усьому, міг придатись для створення на закладеній у ньому основі чогось кращого».
Основною хибою цього словника було те, що в ньому бракувало багатьох російських слів,
насамперед лексики радянського часу; крім того, для нього характерними були архаїзація
української літературної мови, наявність багатьох діалектизмів, недостатнє
семантичне й стилістичне розмежування українських відповідників, наведених до російського
слова, і т. ін.
Позитивним явищем у розвитку пожовтневої української лексикографії був Російсько-
український словник Інституту мовознавства АН УРСР, виданий у 1937 році, проте й він
не міг забезпечити потрібної повноти й різноманітності матеріалу, не задовольняв
лексикографічних вимог щодо перекладу відтінків і навіть окремих значень слова.
Важливою працею, створеною на основі досягнень як російської, так і української
лексикографії, є Російсько-український словник, виданий у 1948 році за редакцією
видатних українських лінгвістів академіків АН УРСР М. Я. Калиновича, Л. А. Булаховського
та М. Т. Рильського. Він відіграв значну роль у культурному житті країни, в широкій
мовній практиці народу, в справі перекладу на українську мову творів класиків марксизму-
ленінізму, публіцистичних і художніх творів дореволюційних і радянських письменників,
сприяв нормалізації української літературної мови. Загалом позитивно оцінюючи цей
словник, широкі кола громадськості нашої країни водночас відзначали в ньому ряд хиб,
помилок і недоглядів, зокрема: пропуск деяких актуальних слів і фразеологічних зворотів
російської мови та широко вживаних українських відповідників до окремих російських
слів, залучення до словника слів вузького вжитку, а також слів, не властивих
українській мовній практиці, неточний переклад, недостатня стилістична диференціація
російських реєстрових слів і українських відповідників, брак стилістичних позначок при
багатьох словах і т. ін. До того ж Російсько-український словник 1948 року в російській
частині базувався в основному на Толковом словаре русского языка за редакцією проф.
Д. М. Ушакова (М., 1935—1940), який, безумовно, у багатьох моментах уже застарів.
Упорядники і редактори Російсько-українського словника в трьох томах прагнули
відбити в ньому багатства мови українського народу, нові якості, вироблені українською
мовою в радянський період свого розвитку, створити такий словник, де українські
відповідники до російських слів були б якнайточніші в семантичному і стилістичному відношенні.
В цілому як у російській, так і в українській частині словник має нормативний
характер, ставлячи собі завдання розкрити справжні значення слова, вказати коло його вживай-

XVI
ня, його виразові відтінки, правопис, наголос. З тією ж нормативною метою у словнику,
крім того, у важчих випадках подані граматичні вказівки, як утворюються форми окремих
імен і дієслів української мови.
2. Побудова словника
Російські (реєстрові) слова та українські відповідники до них подані в словнику в їх
початковій формі: іменники — в називному відмінку однини, прикметники та
дієприкметники — в називному відмінку однини чоловічого роду, дієслова — в інфінітиві. У
називному відмінку множини іменники наведені в реєстрі тільки: якщо вони в однині не
вживаються (ворота, ножницы, сани); якщо в множині іменники вживаються ширше, ніж в однині
(лыжи, усы); якщо вони виступають як назви підрозділів у систематиці рослин і тварин—
класів (земноводные, млекопитающие), рядів (лошадиные, куриные) і т. ін.
Словникові статті розміщені в алфавітному порядку. Кожна стаття, як правило, містить
одне російське заголовне слово. В одній словниковій статті об'єднуються дієслова недокона-
ного і доконаного виду, які не різняться префіксами. Такі дієслова подаються парами,
а при наявності варіантів — по три і чотири, причому на першому місці за традицією
ставиться дієслово недоконаного виду; дієслова одного й того ж виду з'єднані сполучником
и, напр.: вывевать и вывеивать, вывеять вивівати и вивіювати, -вїюю, -віюєш, вивіяти.
Якщо форма доконаного виду і варіанти за алфавітом стоять в іншому місці, від них
робиться посилання на статтю, в якій перекладені обидва види дієслова.
В одній словниковій статті подано також фонетичні й морфологічні варіанти, якщо вони
стоять поряд і перекладаються українською мовою однаково. Слово, від якого зроблено
посилання, при основній словниковій статті, де наводиться його переклад, звичайно не
повторюється, напр.: дольный см. дольний, а при дольний дано тільки переклад обох варіантів.
Субстантивовані прикметники жіночого і середнього роду наведені окремими
словниковими статтями без посилань на прикметник, напр.: народная в знач. сущ. нарядна, -ої.
Омоніми, тобто слова однакового звучання і з однаковим написанням, але різні за
змістом, розробляються в окремих словникових статтях; вони позначені арабськими
цифрами вгорі, напр.: коса1 (заплетённые волосы) коса; коса2 с.-х. коса; коса3 геогр. коса.
Російські слова та їх українські відповідники, крім власних імен і назв, пишуться
з малої літери.
Українські відповідники російського однозначного слова, коли їх два або декілька,
відокремлені один від одного комою і подані в порядку від найближчого значенням і стилем
і більш поширеного вживанням до дальшого значенням та стилем і менш поширеного.
Якщо якийсь з відповідників уживається тільки з тим чи іншим стилістичним
відтінком (як слово розмовної мови, обласне, застаріле, іронічне і т. ін.), то цей відповідник
відокремлений від попередніх крапкою з комою і супроводиться певним поясненням, напр.:
мерёжа рыб. ятір, род. ятера; разг. ятерйна.
Українські синонімічні відповідники російського слова відокремлені від основних
відповідників крапкою з комою і мають при собі тлумачення або інші пояснення, напр.:
ход 1. хід, род. ходу; (движение — ещё) рух, -у; (шаг, аллюр, побежка — обычно) хода;
(проход —- ещё) хідник, -а...; або: ловец ловець, -вця, ловчий, -ого, мисливець, -вця
(охотник); (рыболов) рибалка, риболов...
Якщо російське слово має два або кілька значень, які перекладаються українською
мовою неоднаково, то в словниковій статті виділяються цифрові рубрики, тобто
відповідники до кожного значення)'об'єднуються в окремі групи і нумеруються.
Значення реєстрового слова розташовані в словниковій статті відповідно до їх
актуальності і вживаності, тобто на першому місці стоїть найактуальніше і найчастіше вживане
значення. Переносні значення по можливості розміщені безпосередньо за тим прямим,
якому вони відповідають. Усі значення російського слова, як правило, мають при собі
семантичні пояснення або різного роду позначки — термінологічні, граматичні тощо.
Перше значення дається без пояснень тоді, коли воно загальновживане і легко
встановлюється шляхом віднімання тих його значень, що мають при собі тлумачення або позначки.
Наприклад, переклад дієслова забирать, забрать, розбитий на два семантичні розділи —
1. забирати, забрати, -беру, -береш и мног. позабирати...; 2. (заделывать) закладати,
закласти, -кладу, -кладёш и мног. позакладати; (загораживать) загороджувати, -джую,
-джуєш, загородити, -роджу, -родиш и мног. позагороджувати,— показує, що, зз
винятком другого, всі інші значення і відтінки значень цього дієслова перекладаються
українськими відповідниками, наведеними в першому розділі статті.
Коли російське двозначне або багатозначне слово в усіх своїх значеннях передається

XVII
по-українському тими самими відповідниками і, до того ж, не має ні термінологічного, ні
номенклатурного вживання, воно, як правило, не розбивається на значеннєві розділи. Такою
є, наприклад, розробка слова вода: всі його значення передаються українським вода.
Якщо до одного із значень російського слова або його відтінку є в українській мові ще
й якийсь обмежений щодо вживання або вужчий синонімічний відповідник, то останній
наводиться в словниковій статті разом з тлумаченням і позначкою ещё. Позначка ещё вказує
на те, що першим українським відповідником передаються всі значення (у випадках, коли
йдеться про відповідники до російського багатозначного слова) і відтінки значень
російського слова, а відповідником, поставленим після пояснення,— тільки значення і відтінки,
відзначені в цьому тлумаченні. Позначка ещё (вона може повторюватися кілька разів)
пов'язує слово або слова, перед якими стоїть, тільки з тими відповідниками або відповідником,
що наводяться до першої крапки з комою. Наприклад, у статті: унылый смутний,
сумовитий; (печальный — ещё) сумний; (тоскливый — ещё) тужливий, журливий; (угрюмый,
мрачный — ещё) похмурий і т. д.,— як третій відповідник, так і дальші, вміщені після
пояснень з ещё, стосуються перших двох, що стоять до крапки з комою. Якщо цією ремаркою
треба пов'язати відповідник з попереднім, але не першим відповідником, то перед
поясненням з ещё ставиться кома. Наприклад, у словниковій статті: одобрение 1. (действие)
схвалення, (неоконч.— ещё) схвалювання; ухвалення, (неоконч.— ещё) ухвалювання...,—
відповідник ухвалювання пов'язується не з схвалення, а з ухвалення,
від якого він відокремлений комою.
Коли якийсь з наведених у словниковій статті українських еквівалентів значення або
відтінку значення російського слова більш уживаний, ніж інші відповідники, це
відзначається в поясненні ремаркою обычно. Напр.: двор1 двір, род. двора и двору; (между
постройками— обычно) подвір'я, дворище...; варка вариво; (неоконч. д.— обычно) варіння,
варення...; оковка 1. (действие) обкуття, обкбвка, окуттй, (неоконч.— обычно)
обковування, оковування...
Українські слова-відповідники, в яких початкове в- чергується з у-, та слова з
префіксами від- і од- при їх повній тотожності не повторюються; вони, як правило, наводяться
у формі з у- і від-. Слова, в яких більш поширеною є форма з початковим в-, а не у-,
вміщуються тільки в цій формі, напр.: взуття, в х і д та ін.
3. Фразеологія та ілюстративні словосполучення
У словнику подані і перекладені фразеологічні звороти й стійкі словосполучення
сучасної російської мови, дібрані в основному за російськими тлумачними словниками. З
прислів'їв і приказок наведено тільки ті, які широко вживаються в російській літературній
мові. «Крилаті слова», що не втратили авторства, історичні афоризми, анекдоти, казкові
формули тощо звичайно до словника не вносились (наприклад, такі, як: а воз и ныне там,
рождённый ползать летать не может і т. ін.). При доборі словосполучень бралася до уваги,
з одного боку, усталеність і вживаність їх у російській літературній мові, а з другого —
потреба в словосполученні як в ілюстративному прикладі до перекладу того чи іншого
значення чи відтінку значення російського слова.
Фразеологічні звороти наводяться в словнику один раз — у статті, де заголовним
є так зване опорне слово фразеологічної одиниці. Коли ж опорне слово важко з певністю
визначити, фразеологізм дається в словниковій статті під одним з його компонентів, а в
інших статтях робиться посилання на це слово. При розміщенні фразеологічних зворотів
загалом витримано такі принципи: а) фразеологізм, до складу якого входить одне
повнозначне слово (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), наведено
під таким словом, напр.: и не говори, и не говорите — на говорить, с годами — на год,
мало не...— на мало; б) фразеологічна одиниця, одним із компонентів якої є слово з
фразеологічно зв'язаним значенням, дається під цим словом, напр:, бить баклуши — на баклуши;
в) парні зрощення подані під першим повнозначним словом, напр.: более или менее — на
более, ни к селу ни к городу — на село, ни то ни сё — на тот; г) усталені порівняння
переважно стоять при слові, що містить у собі образ для порівняння, напр.: красный как рак —
на рак, как угорелый бежит (несётся, мчится) — на угорелый тощо; д) прислів'я, приказки,
афоризми тощо, як правило, подані під іменником (або під першим іменником, якщо їх у
словосполученні кілька), напр.: довести кого до белого каления — на каление, не до жиру,
быть бы живу — на жир, пустить [красного] петуха — на петух, язык без костей у кого -—
на язык і т. ін.; якщо в такому словосполученні немає іменника, то під першим повнозначним
словом; є) фразеологічна одиниця, що має кілька повнозначних слів, вміщується на слово,
яке «фразеологізує» вільне словосполучення, напр.: на слово нога — ни ногой к кому

XVIII
(куда); нога за ногу идти (тащиться, плестись и т. п.); одна нога здесь, [а] другая там;
стать на дружескую (на короткую) ногу с кем та багато інших. Ілюстративні
словосполучення наводяться там, де вони потрібні для уточнення перекладу реєстрового слова, його
значень чи відтінків значень.
Фразеологічні звороти та ілюстративні словосполучення подані в межах кожного
семантичного розділу словникової статті, як правило, за алфавітом; ілюстративні
словосполучення розташовані за відтінками значень російського слова; прислів'я і приказки
вміщені в кінці фразеології. Фразеологічні звороти, які не можна віднести до жодного з
наведених раніше окремих значень, стоять у кінці словникової статті після ромба (<>)•
У тих випадках, коли одне з слів-компонентів фразеологічного звороту можна
заступати синонімами, ці синоніми наведено в круглих дужках, напр.: наложить руку
(лапу), с (от) головы до пят, теревені правити (розводити, точити), баляси (ляси) точити,
баляндраси правити (торочити и т. п.). Слово чи слова, необов'язкові в складі
фразеологічного звороту, стоять у квадратних дужках, напр.: ложка дёгтю [в бочке мёда], на
своих [на] двоих, не находить [себе] места, от доски до доски [прочитать, выучить],
пройти огонь и воду [и медные трубы], [худий, сухий, тонкий] як (наче) дошка (тріска).
4. Вживані в словнику умовні позначки
Для того щоб розкрити семантику слова, дати його стилістичну характеристику,
визначити сфери вживання тощо, в словнику використовуються тлумачення значень та
різного роду пояснювальні позначки. Зокрема, вони вказують на належність слів до певних
шарів лексики російської та української мов і на стилістичні обмеження слів, вживаних
у літературній мові (наприклад, слова обласні, застарілі, просторічні, книжні, розмовні), на
спеціальну сферу застосування слова і т. ін.
Термінологічні й номенклатурні пояснювальні позначки, коли вони не потрібні для
розмежування омонімів, різних значень слова і т. ін., при термінах і номенклатурних словах,
широко відомих у писемній і усній мові, не наводяться.Так, наприклад, немає позначок при
словах болт, вишня, гигиена, ласточка, локомотив, мрамор, трактор, электричество і т. ін.
Граматичні позначки використовуються тільки при потребі показати рід, число або
відмінок іменника, належність слова до того чи іншого граматичного розряду тощо.
Послідовно позначені лише прислівники, прийменники, сполучники, частки, вигуки та
дієприслівники, а також вищий і найвищий ступінь прикметників і прислівників.
Позначкою предик, (предикативне вживання слова) супроводжуються незмінні слова, що
виступають тільки у функції присудка, напр.: нужно предик, грёба, потрібно... Коли
звичайний прислівник уживається в значенні присудка, то при ньому в разі потреби дається
позначка в знач. сказ., напр.: ловко 1. парен, спритно, зграбно, метко, удатно...; 2. (в знач,
сказ.: удобно кому) разг. зручно, вигідно...
Пояснювальні позначки, що стосуються всього заголовного слова словникової
статті або всього ряду їх (зокрема, дієслів недоконаного і доконаного виду), стоять
безпосередньо після заголовних слів. Позначки, що стосуються окремих значень, відтінків
значень, синонімів або форм слова, стоять перед українськими відповідниками, рідше (там,
де цього вимагають міркування систематичності або зручності) — після них. Тлумачення
чи пояснювальні позначки, поставлені перед відповідниками, стосуються всіх слів до
дальшого тлумачення чи позначки або до дальшого відповідника, відокремленого крапкою
з комою. Коли в окремих випадках відповідники, між якими немає пояснень, розділені
крапкою з комою, то це значить, що такі відповідники не тотожні. Граматичні,
стилістичні та інші позначки, вміщені після ряду українських відповідників у круглих дужках,
в основному стосуються тільки останнього слова або вислову. Напр.: надувала (м. и ж.)
прост, дурисвіт (м.), дурисвітка (ж.), ошуканець, -нця (м.), ошуканка (ж.); (мошенник)
шахрай, -рая (м.), шахрайка (ж.). Тут кожна постремарка стосується попереднього слова.
Або: опротиветь огиднути, огйдіти (редко), обриднути і т. д. Позначка редко тут стосується
тільки слова огйдіти. Позначка, що вказує на керування, стосується всіх попередніх
слів до вказівки на інше керування чи крапки з комою, напр.: ожидать 1. (кого-чего —
ждать) чекати (кого-чого, на кого-що), ждати, дожидати, дожидатися, очікувати, -кую,
-куєш (кого-чого); разг. чекатися (кого-чого, на кого-що); 2. (чего — рассчитывать,
надеяться) сподіватися (на що, чого), чекати (чого, на що)...
Стилістичні позначки в словнику служать для характеристики тієї частини
словникового складу сучасних літературних мов, яка з тих чи інших причин обмежена в своєму
вжитку. Ці обмеження мають різний характер: обмеження, зумовлені належністю слова до
шарів лексики, які перебувають за межами літературної мови або стоять на її межі (облас-

XIX
ні, просторічні, вульгарні тощо), обмеження, зумовлені тим, що слово може бути
вжите тільки в певному стилі літературної мови (розмовне, книжне, іронічне та інші).
У словнику вжито такі позначки, що вказують на стилістичну характеристику слова:
книжн., тобто книжне слово або значення; вказує на те, що слово (або значення слова)
характерне переважно для писемного, книжного викладу;
разг., тобто розмовне; вказує на те, що слово (або значення) властиве переважно усній
розмовній мові; розмовне слово не виходить за межі літературного слововжитку, але надає
мові певної невимушеності;
прост., тобто просторічне; вказує на те, що слово (або значення) через деяку
згрубілість чи різкість змісту, через граматичне відхилення від літературної норми стоїть на межі
літературної мови і вживається в зниженому стилі;
обл., тобто обласне; вказує на те, що слово (або значення) характерне для народних
говорів, але часто зустрічається в художній, науково-популярній літературі або позначає
предмети, явища, поняття народного побуту, вжитку, які не мають для свого позначення
відповідного літературного слова;
уст., тобто застаріле; вказує на те, що слово (або значення) вживається в сучасній
мові дуже рідко і сприймається як архаїзм;
торж., тобто слово або значення урочистого, піднесеного стилю;
презр. (презирливе слово або значення), прен. (зневажливе), шутл. (жартівливе),
ирон. (іронічне), бран. (лайливе), вульг. (вульгарне), фам. (фамільярне) тощо; вказують
на те, що в слові (або його значенні) міститься та чи інша емоційна, виразова оцінка.
Стилістичні характеристики і вказівки на частоту, сферу вживання російського
заголовного слова чи його значень не завжди стосуються українських відповідників. У зв'язку
з цим стилістичні позначки, що характеризують тільки реєстрове російське слово (або весь
ряд слів), а також окремі значення російських багатозначних слів або їх відтінків і стоять
безпосередньо після цих слів перед українськими відповідниками, набрані в словнику
розбивкою, напр.: каганец обл. каганёць, -нця; разг. сліпачок, -чка, сліпушка; несчастливец
разг. нещасливий, -ого, нещасливець, -вця. Це означає, що позначки о б л., р а з г. тут
стосуються тільки російських слів.
Стилістичні позначки, що стоять між російським і українським словами (до першої
крапки з комою) і стосуються як російського слова (або окремих його значень), так і його
українського відповідника, набираються в словнику курсивом, напр.: литвин уст. литвин,
-а; прогрессивка разг. прогресивка. Позначки уст., разг. тут стосуються і російського
і українського слів.
При схожій (хоч і не тотожній) стилістичній характеристиці російського слова (чи
вислову) і його українських відповідників для полегшення користування словником
здебільшого подано одну позначку, спільну для слів обох мов — звичайно за стилістичною
характеристикою в першій мові, напр.: заплясаться прост, затанцюватися, -цююся, -цюєшся;
або: нюнить прост, рюмати, рюмсати, нюняти.У наведених прикладах позначка прост.
стосується як російського, так і українського слова, хоч українські відповідники в
українській лексикографічній практиці мають іншу стилістичну характеристику — позначені
як розмовні.
При фразеології, не відокремленій рОхМбом від словникової статті чи її розділу, яка
потребує тієї самої семантичної чи стилістичної характеристики, що й реєстрове слово та його
відповідники, позначка не повторюється, напр.: апоплексический мед. апоплексичний,
апоплектичний; ~ий удар апоплексичний (апоплектичний) удар. Коли ж фразеологізм має
іншу стилістичну чи семантичну характеристику, ніж російське заголовне слово і його
українські відповідники, позначка при ньому ставиться, напр.: нос ніс, род. носа — без
стилістичної позначки, а утереть нос кому перен. разг. утерти носа кому та інші подібні
мають відповідні позначки; або: глазной очний; <мзе яблоко анат. бчне Яблуко...
Оскільки позначками презр., бран., вульг., фам., прен. і под. характеризуються слова
розмовної мови, позначка разг. чи прост, біля них не дається. Не наведено позначки разг.
і при словах з ремаркою уменыи., уменьш.-ласк., уменьш.-уничиж., увел., ласк., уничиж.,
які здебільшого мають відтінок розмовності.
При похідних реєстрових словах пояснювальні позначки (якщо значення і
стилістична характеристика цих слів збігаються із значенням і стилістичною характеристикою
основного слова) не подаються, а робиться посилання на основну форму позначкою ер.—
порівняй. Позначка ер. (з малої літери) стосується тільки розділу складної словникової статті,
після якого вона вміщена, напр.: накуриваться, накуриться 1. накурюватися, -рююся, -рю-
єшся, накуритися, -курюся, -куришся; 2. страд, (несов.) накурюватися; наганятися,
нагонитися, накурюватися; ср. накуривать 1—2. Тут позначка ер. стосується тільки другого
розділу цієї словникової статті, а перший розділ із статтею накуривать не порівнюється.

XX
Позначка Ср. (з великої літери) стосується всієї статті (поділеної чи не поділеної на
розділи) або.всіх попередніх розділів, напр.: дивно нареч. 1. дивно, предивно; чудно; 2.
чудово, прекрасно, гарно, прегарно. Ср. дивный 1—2. Це означає, що порівняння стосується
обох розділів даної статті.
5. Додаткові форми українських слів; керування; наголос
У словнику відзначені тільки окремі характерні риси української словозміни.
При українських словах у словнику вказуються такі граматичні форми:
1. Родовий відмінок однини: а) іменників чоловічого роду, які мають закінчення в
цьому відмінку-у, -ю, а не-а, -я, напр.: колектив, -у, рубідій, -дію; якщо іменник вживається
із закінченням-у, -ю і -а, -я, то в словнику вказані обидві ці форми, напр.: стіл, род. стола
и столу; б) іменників чоловічого роду, що закінчуються на м'який приголосний, напр.:
монокль, -ля; в) іменників чоловічого роду, що закінчуються на -р, якщо в цьому відмінку
вони мають закінчення -у, -ю, -я, а не -а, напр.: мир, -у, слюсар, -я, але закінчення не
даються після слів: кур'єр, міліметр, спектр, цербер; г) іменників жіночого роду на
приголосний (твердий або м'який), напр.: верф, -і, любов, -і, конов'язь, -зі, пастель, -лі; д)
іменників з випадним або перехідним голосним в основі, напр.: молоток, -тка, повінь, -вені,
біль, род. болю; є) складних іменників, що пишуться через дефіс, при зміні закінчень
в обох складових частинах їх, напр.: інженер-економіст, род. інженера-економіста; є)
іменників з перехідним наголосом, напр.: моряк, -а; ж) іменників середнього роду, що
закінчуються на -а, -я (з суфіксами -ат, -ят, -єн при відмінюванні), напр.: курча, -чати, цуценя,
-няти, ім'я, род. імені и ім'я; з) іменників у формі прикметника (субстантивованих
прикметників), напр.: вартова, -ої, вартовий, -ого, кошовий, -ого; и) займенників особових,
питальних хто, щ о і вивідних від них; і) кількісних числівників, напр.: двадцять, -ти и -тьох,
три, род. трьох.
2. Родовий відмінок множини: а) іменників, що вживаються тільки в множині, напр.:
ворота, -ріт, ножиці, -жиць, сани, -ней; б) іменників, що є перекладом форми множини
іменників російської мови, напр.: парнокопытные в знач. сущ. зоол. парнокопитні, -их;
лыжи лижі, род. лиж.
3. Жіночий і середній рід називного відмінка однини: а) присвійних та інших
прикметників, вживаних у короткій формі, напр.: доччин, -а, -є, повен, -вна, -вне; б) складних
прикметників на -лиций, напр.: білолиций, -ця, -це; в) займенників чий, весь,
м і й тощо.
4. Перша і друга особа (в окремих випадках друга і третя, а для безособових дієслів і
дієслів, що практично не мають першої і другої особи,— третя) однини теперішнього або
майбутнього простого часу дієслів: а) якщо в основі дієслова спостерігається чергування чи
випадання звуків, зміна наголосу і т. ін., напр.: залучити, -лучу, -лучиш, обводити, -джу,
-диш, обвести, -веду, -ведеш, бити (б'ю, б'єш), бідувати, -дую, -дуєш, випогбджуватися,
-джується; б) якщо при збігові в російській і українській мовах основ інфінітива форми
теперішнього і майбутнього часу утворюються в обох мовах по-різному, напр.: шити — шию,
шиєш при російському шить — шью, шьёшь.
В усіх випадках позначається невідмінюваність іменника української мови із
зазначенням роду (рід не вказано при географічних назвах^ та незмінність прикметника, напр.:
плато плато (нескл., ср.); бордо 1. (сущ.: сорт вина) бордо (нескл., ср.); 2.(прил.: о цвете)
бордо (неизм.); брутто брутто (неизм.); Ориноко Оріноко (нескл.).
Форми відмінювання та дієвідмінювання не повторюються, а даються тільки при словах,
де вони вперше трапляються, коли в словниковій статті: а) повторюється один і той же
іменник з одним і тим же закінченням, напр.: отсев 1. (действие) відсів, -у, (неоконч.— обычно)
відсівання; 2. (отсеянное, отсеявшееся) відсів; о) повторюються одні і ті ж дієслова або
дієслова однієї і тієї ж дієслівної основи, напр.: окутывать, окутать... 1. обкутувати, -тую,
-туєш, обкутати имног. пообкутувати, укутувати, укутати, реже окутувати, окутати і т. д.;
в) подається кілька українських іменників на -вість, -кість, -ність тощо, напр.:
бойкость 1. жвавість, -вості, моторність, -ності; меткість, -кості, спритність; 2. жвавість;
багатолюдність.
Відомості про особливості утворення тієї чи іншої форми українського слова вміщені
безпосередньо після цього слова.
Керування в словнику звичайно показується при дієсловах, віддієслівних
іменниках (при останніх частіше з посиланням на відповідне дієслово) та прийменниках
російської і української мов в усіх випадках, де українська мова щодо цього розходиться з
російською; у словнику відзначено також граматичне керування, пов'язане з різними значен-

XXI
аями слова, напр.: обращаться к чему, обращаться в кого-что, обращаться с кем і обращаться
с чем і т. ін.; керування іноді наводиться і в інших складних випадках, хоч в обох мовах
воно й однакове. При позначенні керування вказівка на те, що слово вживається і без
додатка або з інфінітивом, як правило, не зроблена.
Наголос у словнику дано на всіх багатоскладових словах, фразеологічних
зворотах та ілюстративних словосполученнях російської і української мов. Не мають
наголошення позначки, а також тлумачення російських слів та фразеологічних зворотів
українською мовою. Наголос показується значком ' над голосною. Літера ё в російських словах
показує одночасно і вимову і місце наголосу, тому значок наголосу в цих випадках не
ставиться (крім складних слів типу трёхфазный, четырёхгранный, де літера ё показує тільки
вимову, а не місце наголосу).
Подвійне наголошення слів, а в українській частині словника й граматичних форм (за
винятком фразеологічних зворотів, обласних слів та при посиланні на іншу словникову
статтю) подається окремо — на двох словах (чи граматичних формах), з'єднаних
сполучником и, причому на першому місці, як правило, ставиться рекомендований наголос, на
другому — паралельний або допустимий, напр.: вперегонки и вперегонки, мабуть и мабуть.
При повторенні слова в тій самій словниковій статті роздільний наголос не вказується,
напр.: книжный 1... книжковий и книжковий; ~ая палата книжкова палата і т. д.
У складних словах, що пишуться через дефіс, наголос позначається над кожною
складовою частиною, напр.: историко-филологический історико-філологїчний; у складних словах,
що пишуться разом,— тільки один раз, напр.: малолитражный спец. малолітражний.
В односкладових словах наголос поставлено: а) якщо односкладове слово входить
до фразеологічного звороту і перебирає на себе наголос всього словосполучення, напр.:
на руку, как раз, какой бы то ни был (было); б) якщо односкладове слово є частиною
складного слова, що пишеться через дефіс, і основний наголос складного слова припадає саме на
це односкладове слово, напр.: как-либо, киловатт-час, будь-як.
* *
*
Перший том словника включає лексику з реєстровими словами від А до М.
Том уклали наукові співробітники Інституту мовознавства імені О. О. Потебні
АН УРСР: С. І. Головащук (передмова, літера А), Н. П. Дзятківська (лабаз—
лепетать), В. М. К а л ю ж н а (Б, В, лепетун — ляшский), Л. А. Коробчинська C),
Ш. Г. К р є н ц є л ь (К), К. В. Ленець (Е,"Ж, И, Й), Г.Т.Яценко (Д); над
первісним текстом рукопису працювали також А. О. Щербина (Г) та І. І. Ярмак (Лі).
Помічниками редактора при редагуванні тому і над технічним оформленням рукопису
працювали молодші наукові співробітники С. А. Малахівська, В. Б. Францева та інші.
Вичитка коректури здійснена молодшими науковими співробітниками С. А. Малахівською,
Л. М. Стоян, В. Б. Францевою.
Увесь матеріал, що входить до першого тому словника, прорецензували: старший
науковий співробітник Словникового сектора Інституту російської мови АН СРСР канд.
філол. наук І. К. Зборовський, доцент Херсонського педагогічного інституту В. П.
Ковальов, доцент Запорізького педагогічного інституту І. С. Олійник, співробітники кафедри
української мови Львівського державного університету імені І. Я. Франка (завідувач
кафедри проф. І. І. Ковалик, доктор філол. наук І. 3. Петличний, доценти Т. М. Возний,
І. Є. Грицютенко, Б. Г. Ключковський, Б. В. Кобилянський, П. П. Коструба, С. М. Криво-
ручко, І. Й. Ощипко, Ю. К. Редько, кандидати філол. наук С. С Дідик, Т. І. Панько,
О. А. Сербенська, Є. М. Черняхівська, М. М. Шкільник, старші лаборанти А. В. Кабайда
та В. С. Черняк). Частину рукопису прорецензував письменник Б. Д. Антоненко-Давидович.
Матеріали тому переглянули і дали свої зауваження члени секції перекладу Спілки
письменників України, співробітники відділу лексикології та лексикографії Інституту мовознавства
АН УРСР та інші. Редакційна колегія та укладачі словника висловлюють щиру подяку
рецензентам і всім тим, хто надіслав свої зауваження і пропозиції, що сприяли поліпшенню
цього видання.
Редколегія Російсько-українського словника просить усіх, хто користується
словником, надсилати свої критичні зауваження й побажання до Інституту мовознавства
імені О. О. Потебні АН УРСР (Київ 1, вул. Кірова, № 4).

УСЛОВНЫЕ СОКРАЩЕНИЯ
ав.— авиация
анат.— анатомия
антр.— антропология
археол.— археология
архит.— архитектура
астр.— астрономия
бакт.— бактериология
без доп.— без дополнения
безл.— безличное
биол.— биология
биохим.— биохимия
бот.— ботаника
бран.— бранное слово (выражение)
буд.— будущее время
бухг.— бухгалтерский термин
вводи. ел.— вводное слово (словосочетание)
вещ.— ветеринария
в знач. вводи, ел.— в значении вводного слова
(словосочетания)
в знач. межд.— в значении междометия
в знач. мест.— в значении местоимения
в знач. нареч.— в значении наречия
в знач. прил.— в значении прилагательного
в знач. сказ.— в значении сказуемого
в знач. сущ.— в значении существительного
вин., вин. п.— винительный падеж
воен.— военное дело
вопросит.— вопросительный
вр.— время
вульг.— вульгарное слово (выражение)
геогр.— география
геод.— геодезия
геол.— геология
геофиз.— геофизика
гидрол.— гидрология
гидротехн.— гидротехника
глаг.— глагол
горн.— горное дело
грам.— грамматика
дат., дат. п.— дательный падеж
дееприч.— деепричастие
действ.— действительный залог
дет.— детское слово (выражение)
дипл.— дипломатия
дорев.— дореволюционное слово (выражение)
ед.— единственное число
ж.— женский род
ж.-д.— железнодорожный термин
жив.— живопись
зват.— звательная форма
зоол.— зоология
имен.у имен, п.— именительный падеж
и пр.— и прочее
ирон.— в ироническом смысле
иск.— искусствоведение
ист.— история
и т. д.— и так далее
и т. п.— и тому подобное
ихт.— ихтиология
канц.— канцелярское слово (выражение)
карт.— слово (выражение) в карточной
игре
кино — кинематография
книжн.— книжное слово (выражение)
кратк. ф.— краткая форма
кул.— кулинария
-л.— либо
ласк.— ласкательное
лес.— лесоводство
лингв.— лингвистика
лит.— литературоведение
лог.— логика
м.— мужской род
мат.— математика
мед.— медицина
межд.— междометие
мест.— местоимение
мет.— металлургия
метеор.— метеорология
мех.— механика
мин.— минералогия
миф.— мифология
мн.— множественное число
мног.— о многом, о многих (лицах,
предметах, явлениях)
многокр.— многократный вид
мор.— морской термин
муз.— музыка
накл.— наклонение
напр.— например
нареч.— наречие
наст.— настоящее время
научн.— научный термин, применяющийся
в разных отраслях науки

XXIII
неизм.— неизменяемое
неоконч.— неоконченное (действие)
неоконч. д.— неоконченное действие
неопр.— неопределённая форма глагола
неперех.— непереходный (глагол)
нескл.— несклоняемое (существительное)
несов.— несовершенный вид
обл.— областное слово (выражение)
однокр.— однократный вид
оконч.— оконченное (действие)
оконч. д.— оконченное действие
опт.— оптика
орн.— орнитология
охотн.— охотничий термин
палеонт.— палеонтология
пед.— педагогика
перен.— переносное значение
трех.— переходный (глагол)
повел.— повелительное (наклонение)
погов.— поговорка
полигр.— полиграфия
полит.— политика
полн. ф.— полная форма
портн.— портняжное дело
поел.— пословица
поэз.— в поэзии, поэтическое
поэт.— поэтика
превосх. ст.— превосходная степень
предик.— предикативное употребление слова
предл,- предлог
предложи., предложи, п.— предложный
падеж
презр,— презрительно
преим.— преимущественно
прен.— пренебрежительное слово (выражение)
прил,— прилагательное
прич.— причастие
прост.— просторечное слово (выражение)
прош.— прошедшее время
прям.— прямое значение
психол.— психология
пчел.— пчеловодство
радио — радиотехника
разг.— разговорное слово (выражение)
редко— редко встречающееся слово
(выражение), редкая форма
реже — реже встречающееся слово
(выражение), реже встречающаяся форма
рел.— религия
рит.— риторически, риторическое слово
род., род. п.— родительный падеж
рыб.— рыболовство, рыбоводство
сад.— садоводство
сапожн.— сапожное дело
см.— смотри
собир.— собирательное
сов.— совершенный вид
социол.— социология
спец.— специальное
спорт.— спортивный термин
ср. — 1) средний род; 2) сравни
сравн. ст.— сравнительная степень
стат.— статистика
стол.— столярное дело
страд.— страдательный залог
строит.— строительное дело
сущ.— существительное
с.-х.— сельскохозяйственный термин
твор.у твор. п.— творительный падеж
театр.— театральный термин
текст.— текстильный термин
телегр.— телеграфия
техн.— техника
тип.— типографский термин
торг.— торговля
торж.— торжественно
увел.— увеличительное
уменьш.— уменьшительное
уменьш.-ласк.—
уменьшительно-ласкательное
уменьш.-уничиж.—
уменьшительно-уничижительное
уничиж.— уничижительное
усилит.— усилительное
уст.— устарелое слово (выражение)
утверд.— утвердительная (частица)
фам.— фамильярное слово (выражение)
фарм.— фармакология, фармацевтика
физ,- физика
физиол.— физиология
филол.— филология
филос.— философия
фин.— финансовый термин
фольк.— фольклор
фото — фотография
хим.— химия
церк.— церковное слово (выражение)
ч.— число
част.— частица
числ.— числительное
шахм.— шахматный термин
школьн.— слово (выражение) школьного обі
хода
шутл.— шутливое слово (выражение)
эк.— экономика
эл.— электротехника
ънтом.— энтомология
этногр.— этнография
юр.— юридический термин

РУССКИЙ АЛФАВИТ
Аа Бб Вв Гг Дд Ее (Её) Жж Зз Ии Йй Кк Лл Мм Нн
Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш
Щщ ъ ы ь Ээ Юю Яя

А
а1 союз \. (противительный) а; (но — ещё)
алё; (да—ещё) та; не здесь, а там не тут,
а там; пиши пером, а не карандашом
пиши пером, а не олівцем; хоть он и умён,
а я его не люблю хоч він і розумний, а
(але, та) я його не люблю; а ведь я вам
говорил это давно а я ж (але ж я, та
я ж) вам говорив (казав) це давно;
2. (сопоставительный) а; все уже спали,
а он лежал и думал усі вже спали, а він
лежав і думав; 3. (присоединительный)
а; а как его зовут? а як його звати
(звуть)?; вы свободны завтра? а
послезавтра? ви вільні завтра? а післязавтра
(а позавтра)?; он занят, а потому не
пойдёт в театр він зайнятий, а тому
(а через те) не піде в театр (до театру);
4. (присоединительно-усилительный) а, та;
Откуда вы пришли? — А оттуда, откуда
и вы Звідки ви прийшли? — А (Та)
звідти, звідки й ви; Что с вами? — А ничего
Що з вами? -г А (Та) нічого; О а то
а то, бо; а то и а то й.
а2 част. 1. (вопросительная) га; А?.. Что
такое? Га?.. Що таке?; нравится, а? чи
подобається?, подобається?; 2. (побудитель-
пая — при повторном обращении к
кому-л.) чуєш; Иван, а Иван! Іване, чуєш,
Іване!
а3 межд. а; (при выражении решимости,
досады — ещё) ет, ат; А!... Она вдруг
догадалась А!... Вона раптом здогадалася; а,
не хочешь? а, не хочеш?; а, это ты! а, це
ти!; —-А-а! — закричала она — А-а! —
закричала вона; а, не до этого теперь а
(ет, ат), не до цього тепер.
Аахен см. Ахен.
аба обл. габа.
абажур абажур.
абажурный абажурний.
абажурчик уменьш. абажурчик.
абаз ист. абаз.
абазинец абазинець, -нця; ~нцы мн.
абазинці, -ців.
абазинка абазинка.
абазинский абазинський.
абака, абак архит., мат. и пр. абака, абак.
Абакан 1. (река) Абакан, -у; 2. (город)
Абакан, -а.
Абакум см. Аввакум,
аббат абат.
аббатиса абатйса.
аббатский абатський.
аббатство абатство.
аббревиатура абревіатура.
аббревиатурный абревіатурний.
аберрационный астр, и пр. абераційний.
аберрация астр, и пр. аберація.
абзац абзац, уступ, -у; с ^ца з абзаца.
Абиджан Абіджан.
абиджанский абіджанський.
Абиссиния уст. Абіссінія.
абитуриент абітурієнт.
абитуриентка абітурієнтка.
аблактирование сад. аблактування.
аблактировать сад. аблактувати, -тую,
-туєш.
аблактироваться сад. аблактуватися, -ту-
ється.
аблактировка сад. аблактування.
аболиционизм ист. аболіціонізм, -у.
аболиционист ист. аболіціоніст.
аболиционистский ист. аболіціоністський.
абонемент абонемент.
абонементный абонементний.
абонент абонент.
абонентка абонентка.
абонентный абонентний.
абонированный абонований.
абонировать абонувати, -ную, -нуєш.
абонироваться абонуватися, -нуюся, -ну-
єшся.
абордаж мор. абордаж, -у; брать, взять на
~-ж мор., перен. брати, узяти на
абордаж.
абордажный мор. абордажний.
абордировать мор., перен. абордувати, -дую,
-дуєш.
абориген абориген, тубілець, -льця.
аборигенный аборигенний, тубільний.
аборт мед. аборт, -у.
абортивный мед., биол. абортивний.
абортированный мед. абортований.
абортировать мед. абортувати, -тую,
-туєш.

абразив
2
авантюристический
абразив см. абразивы.
абразивный геол., техн. абразивний; ~ые
материалы абразивні матеріали.
абразивы геол., техн. абразиви, -вів; ~в
ед. абразив, -у.
абразионный геол., техн. абразійний; ^ая
платформа спец. абразійна платформа;
~ый процесс геол. абразійний процес.
абразия геол. абразія.
абракадабра абракадабра.
Абрам см. Аврам.
абрек ист. абрек.
абрикос абрикоса, абрикос, морёля.
абрикосовый, абрикосный абрикосовий,
абрикосний, морелевий.
абрикотин абрикотин, -у.
абрис абрис, -у.
абрисный абрисний.
абсент абсент, -у.
абсентеизм абсентеїзм, -у.
абсолют филос. абсолют.
абсолютивный лингв, абсолютивний.
абсолютизирование абсолютизування.
абсолютизировать абсолютизувати, -зую,
-зуеш.
абсолютизироваться абсолютизуватися, -зу-
еться.
абсолютизм абсолютизм, -у.
абсолютист абсолютист.
абсолютистка абсолютистка.
абсолютистский абсолютистський.
абсолютно нареч. абсолютно; (полностью —
ещё) цілком, цілковито; (совсем — ещё)
зовсім; "~но всё абсолютно все, геть усе;
разг. чисто все, геть-чйсто все.
абсолютность абсолютність, -ності.
абсолютный абсолютний; (совершенный,
полный — ещё) цілковитий, повний; ~ая
величина мат. абсолютна величина; ~ая
истина филос. абсолютна істина; ~ая
монархия абсолютна монархія; ~~ая
прибавочная стоимость эк. абсолютна
додаткова вартість; ~ая тишина цілковита
тиша; ~ое большинство абсолютна
(цілковита) більшість; ~ый ноль (нуль) физ.
абсолютний нуль; ^-ый покой повний
(цілковитий, абсолютний) спокій; ^ ый
слух муз. абсолютний слух; ^ый чемпион
спорт, абсолютний чемпіон.
абсорбент физ., хим. абсорбент, -у.
абсорбер физ., хим. абсорбер.
абсорбировать физ., хим. абсорбувати, -бує.
абсорбироваться физ., хим. абсорбуватися,
-бується.
абсорбирующий физ., хим. який (що)
абсорбує, абсорбуючий.
абсорбционный физ., хим. абсорбційний.
абсорбция физ., хим. абсорбція.
абстрагирование абстрагування.
абстрагированный абстрагований.
абстрагировать абстрагувати, -гуга, -гуєш.
абстрагироваться абстрагуватися, -гуюся,
-гуєшся.
абстракт уст. абстракт, -у.
абстрактно нареч. абстрактно.
абстрактность абстрактність, -ності.
абстрактный абстрактний; ^ое искусство
абстрактне мистецтво.
абстракционизм иск. абстракціонізм, -у.
абстракционист иск. абстракціоніст.
абстракционистка иск. абстракціоністка.
абстракционистский иск.
абстракціоністський.
абстракция абстракція.
абсурд абсурд, -у, безглуздя, нісенітниця,
дурнйця.
абсурдность абсурдність, -ності,
безглуздість, -дості, нісенітність.
абсурдный абсурдний, безглуздий,
нісенітний.
абсцесе мед. абсцес, -у.
абсцисса мат. абсциса.
абулйя мед. абулія.
абхаз, абхазец абхаз, абхазець, -зця; ^~зы,
~зцы мн. абхази, -зів, абхазці, -ців.
Абхазия Абхазія.
абхазка абхазка.
Абхазская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Абхазская АССР
Абхазька Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Абхазька АРСР.
абхазский абхазький.
абшид уст. відставка; обл. абшйт, -у.
авангард авангард, -у; в ~де в авангарді.
авангардный авангардний.
аванзал аванзал, -у.
аванложа театр, аванложа.
аванпорт мор. аванпорт, -у.
аванпост аванпост.
аванпостный аванпостний.
аванс аванс, -у; делать ~сы кому перен.
разг. заохочувати кого.
авансик уменьш. авансик, -у.
авансирование авансування.
авансированный авансований.
авансировать авансувати, -сую, -суєш.
авансироваться авансуватися, -суюся, -су-
єшся.
авансовый авансовий.
авансом нареч. разг. авансом.
авансцена театр, авансцена.
авантаж уст. авантаж, -у.
авантажно нареч. уст. авантажно.
авантажный уст. авантажний; (видный —
ещё) показний.
авантюра авантюра.
авантюризм авантюризм, -у.
авантюрин мин. авантюрин, -у.
авантюриновый мин. авантюриновий.
авантюрист авантюрист, авантурник; разг.
пройдисвіт.
авантюристический авантюристичний.

авантюристка
З
австралийский
авантюристка авантюристка, авантурниця;
разг. пройдисвітка.
авантюристский авантюристський; разг.
пройдисвітський.
авантюрность авантюрність, -ності.
авантюрный авантюрний.
авар ист. авар; ~ры мн. авари, -рів.
аварец аварець, -рця; ^рцы мн. аварці,
-ців.
аварийность аварійність, -ності.
аварийный аварійний.
аварийщик разг. аварійник.
авария аварія.
аварка аварка.
аварский аварський.
Авачинская сопка Авачинська сопка.
Аввакум Абакум, Авакум.
авгиев: ~вы конюшни миф., перен. авгієві
стайні (конюшні).
авгур ист., перен. авгур.
август серпень, -пня.
Август (имя) Август.
Августа Августа.
августейший дорев. найясніший.
Августин Августин.
августовский серпневий.
Авдёй, Авдий Овдій.
Авдотья разг. см. Евдокия.
Авенйр Авенїр.
авеню авеню (нескл., ж.).
Авёркий Оверкій, Аверкій, Оверко.
Аверьян Овер'ян, Авер'ян.
авиабаза авіабаза.
авиабензин авіабензин, -у.
авиабомба авіабомба.
авиагоризонт ав. авіагоризонт.
авиагородок авіамістечко.
авиадесант авіадесант, -у.
авиадесантный авіадесантний.
авиазавод авіазавод, -у.
авиаконструктор авіаконструктор.
авиалиния авіалінія.
авиаматка мор. уст. авіаматка.
авиамаяк авіамаяк, -а.
авиаметеослужба авіаметеослужба.
авиаметеостанция авіаметеостанція.
авиамоделизм авіамоделізм, -у.
авиамоделист авіамоделіст.
авиамодель авіамодель, -лі.
авиамодельный авіамодельний.
авиамотор авіамотор.
авиамоторный авіамоторний.
авиамоторостроёние авіамоторобудування.
авианосец мор. авіаносець, -сця.
авиаотряд авіазагїн, -гону.
авиапарк авіапарк, -у.
авиаподкбрмка с.-х. авіапідживлення.
авиаполк авіаполк, -полку и -полка.
авиапочта авіапошта.
авиапочтовый авіапоштовий.
авиапромышленность авіапромисловість,
-вості.
авиапромышленный авіапромисловий.
авиаразведка воен. и пр. 1. (действие)
авіарозвідка, (неоконч. — ещё)
авіарозвідування; 2. (разведывательное
подразделение и т. п.) авіарозвідка и
авіарозвідка.
авиасвязь авіазв'язок, -зку.
авиасигнальный авіасигнальний.
авиасообщёние авіасполучення.
авиастроение авіабудування.
авиастроитель авіабудівник, -а.
авиастроительный авіабудівний.
авиастроительство авіабудівнйцтво.
авиасъёмка авіазйбмка, (неоконч. д.—
обычно) авіазніміння.
авиатехник авіатехнік.
авиатехника авіатехніка.
авиатика авіатика.
авиатор авіатор.
авиаторский авіаторський.
авиатранспорт авіатранспорт, -у.
авиатранспортный авіатранспортний.
авиатрасса авіатраса.
авиационный авіаційний.
авиация авіація.
авиачасть воен. авіачастина.
авиашкола авіашкола.
авиаэскадрйлья авіаескадрилья.
авиетка ав. уст. авієтка.
авизировать фин. авізувати, -зую, -зуєш.
авизный! фин. авізний.
авизный2 мор. авізний.
авизо1 фин. авізо (нескл., ср.).
авизо 2 мор. авізо (нескл., ср.).
авизованный фин. авізований.
авизовать см. авизировать,
авитаминоз мед. авітаміноз, -у.
авитаминозный мед. авітамінозний.
Авксёнтий Авксентій, Овксентій, Овксёнт,
Оксёнт; разг. Овксён, Оксён;
авось част. разг. може, а може, може-
таки, [може] чи не; (вероятно — ещё)
либонь; (наудачу) навмання; разг. ачёй;
обл. чей, чень; ^сь найду може (а може,
мбже-таки, либбнь; ачёй) знайду; ^сь да
небось; —сь, небось да как-нибудь разг.
якось [воно] та буде, якось-то [воно]
буде, якось [воно] буде; на ~сь разг. на
щастя, навмання; разг. на галай-балай;
надеяться на ^сь сподіватися
(покладати надію, надіятися) на щастя.
авоська прост, сіточка, сітка.
аврал мор., разг. аврал, -у.
авральный мор., разг. авральний.
Аврам Аврам, Оврам, Абрам.
аврора поэз. уст. аврора; ранішня ^
(вранішня, світова) зоря; поэз. [світова]
зірниця.
австралиец австралієць, -лїйця; ~лиицы
мн. австралійці, -ців.
австралийка австралійка.
австралийский австралійський.

Австралия
4
автопокрышка
Австралия Австралія.
австриец австрієць, -рійця; ~рййцы мн.
австрійці, -ців.
австрийка австрійка.
австрийский австрійський.
Австрия Австрія.
австрияк разг. уст. австріяк, австрійка.
австриячка разг. уст. австріячка.
австро-венгерский австро-угорський.
Австро-Венгрия ист. Австро-Угорщина.
автаркия эк., полит, автаркія.
авто разг. авто (нескл., ср.).
автобаза автобаза.
автобиограф автобіограф.
автобиографический автобіографічний.
автобиографичность автобіографічність,
-ності.
автобиографичный автобіографічний.
автобиография автобіографія.
автоблокировка ж.-д. автоблокування.
автоблокировочный ж.-д. автоблокувальний.
автоброневйк воен. автоброньовик, -а.
автобронетанковый воен.
автобронетанковий.
автобус автобус.
автобусный автобусний.
автовокзал автовокзал, -у.
автоген техн. автоген, -у.
автогенез биол. автогенез, -у.
автогенный техн. автогенний; ~ая сварка
автогенне зварювання.
автогенщик техн. автогённик.
автогравюра автогравюра.
автограф автограф.
автографический, автографйчный
автографічний.
автография автографія.
автогужевой автогужовйй.
автодело автосправа.
автодорожный автодорожній,
автошляховий.
автодрезина ж.-д. автодрезина.
автодром автодром, -у.
автожир ав. автожир.
автозавод автозавод, -у.
автозаводский, автозаводской
автозаводський.
автоинспектор автоінспектор.
автоинспекция автоінспекція.
автокар, автокара техн. автокар, автокара.
автокатализ хим. автокаталіз, -у.
автокефальный церк. автокефальний.
автоклав техн. автоклав.
автоколонна автоколона.
автокран техн. автокран.
автократ автократ.
автократический автократичний.
автократия автократія, самодержавство.
автол хим., техн. автол, -у.
автолавка разг. автокрамниця.
автолитография автолітографія.
автолюбитель автоаматор, автолюбитель,
-ля.
автомагистраль автомагістраль, -лі.
автомат автомат.
автоматизация автоматизація.
автоматизирование автоматизування.
автоматизированный автоматизований.
автоматизировать автоматизувати, -зую,
-зуеш.
автоматизироваться автоматизуватися, -зу-
еться.
автоматизм автоматизм, -у.
автоматика автоматика.
автоматически нареч. автоматично.
автоматический автоматичний; ~ая
телефонная станция автоматична телефонна
станція.
автоматично нареч. автоматично.
автоматичность автоматичність, -ності.
автоматичный автоматичний.
автоматный автоматний.
автоматчик воен. автоматник.
автоматчица воен. автоматниця.
автомашина автомашина.
автомеханик автомеханік.
автомобилестроение автомобілебудування.
автомобилестроитель автомобілебудівник,
-а.
автомобилестроительный
автомобілебудівний.
автомобилизм автомобілізм, -у.
автомобилист автомобіліст.
автомобилистка автомобілістка.
автомобиль автомобіль, -ля.
автомобильный автомобільний.
автомотоклуб автомотоклуб, -у.
автомотолюбитель автомотоаматор,
автомотолюбитель, -ля.
автомоторный автомоторний.
автомотриса ж.-д. автомотриса.
Автонбм Автоном.
автономист полит, автономіст.
автономистский полит, автономістський.
автономический автономічний.
автономия автономія, самоврядування.
Автономная Советская Социалистическая
Республика Коми, Коми АССР
Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Комі, Комі АРСР.
автономность автономність, -ності.
автономный автономний; ~ая область
автономна область; ^~ая республика
автономна республіка.
автопарк автопарк, -у.
автопилот ав. автопілот.
автопластика мед. автопластика.
автоплуг с.-х. автоплуг.
автопогрузчик техн. автонавантажувач.
автопоезд автопоїзд.
автопоёние с.-х. автонапування, автопоїння.
автопоилка с.-х. автонапувалка, автопоїлка.
автопокрышка автопокришка.

автопортрет
5
агитколлектив
автопортрет автопортрет.
автопробег автопробіг, -у.
автопромышленность автопромислбвість,
-вості.
автор автор; (о женщине — ещё) авторка.
авторемонтный авторемонтний.
автореферат автореферат, -у.
авторизация авторизація.
авторизованный авторизований.
авторизовать авторизувати, -зую, -зуеш.
авторизоваться авторизуватися, -зується.
авторитарно парен, авторитарно.
авторитарность авторитарність, -ності.
авторитарный авторитарний.
авторитет 1. авторитет, -у; пользоваться
~том мати авторитет; 2. (о человеке)
авторитет, -а, авторитетна особа.
авторитетно парен, авторитетно.
авторитетность авторитетність, -ності.
авторитетный авторитетний.
авторские в знач. сущ. разг. авторські, -их.
авторский авторський; ~~ое право юр.
авторське право.
авторство авторство,
авторучка авторучка.
автосани автосани, -ней.
автосанный автосанний.
автосборка техн. автоскладання.
автосборочный техн. автоскладальний.
автосмёсь техн. автосуміш, -і, автосумішка.
автосообщёние автосполучення.
автостоп спец. автостоп.
автострада автострада.
автостроение автобудування.
автостроитель автобудівник, -а.
автосцепка ж.-д. автозчеп, -у; (действие)
автозчеплення.
автотележка спец. автовізок, -зка.
автотипический полигр. автотиповий и
автотиповий, автотипний.
автотипия полигр. автотипія.
автотипный см. автотипический.
автотормоз ж.-д. автогальмо.
автотормозной ж.-д. автогальмовий.
автотракторный автотракторний.
автотранспорт автотранспорт, -у.
автотранспортный автотранспортний.
автохтонный автохтонний.
автохтоны автохтони, -нів; ~н ед.
автохтон.
автоцистерна автоцистерна.
авточасть воен. авточастина.
ага1 межд. ага; ага! вспомнил! ага!
згадав!; ага, попались! ага, попались!
ага2 част. разг. егё, ага, угу, усилит, егё ж;
Ты знаешь это? — Ага! Ти знаєш це?
— Егё! (Ага!, Угу!, Егё ж!).
ага3 сущ. ага.
агава бот. агава.
агавный бог. агавовий.
Агапий, Агап Агапій.
Агапйт Агапіт.
Агапия Агапія.
агар-агар бакт. и пр. агар-агар, -у.
агарный, агаровый бакт. и пр. агаровий,
агарний.
агарянин уст. агарянин; ~~ряне мн. агаряни,
-рян.
агарянка уст. агарянка.
агат мин. агат, -у.
Агата Агата.
агатовый, агатный агатовий.
Агафангел Агафангел, реже Агатангел.
Агафий см. Агапий.
Агафон Агафон, Агапбн; разг. Гапбн.
Агафоник Агафбник.
Агафбника Агафбника.
Агафья Агафія, Гафія.
Аггёй Огёй, Огій.
агглютинативность биол., лингв, и пр.
аглютинативність, -ності.
агглютинативный биол., лингв, и пр.
аглютинативний; ^ые. языки лингв,
аглютинативні мови.
агглютинация биол., лингв, и пр.
аглютинація.
агглютинирование биол., лингв, и пр.
аглютинування.
агглютинировать биол., лингв, и пр.
аглютинувати, -ную, -нуеш.
агглютинирующий биол., лингв, и пр.
1. прич. який (що) аглютинує; 2. в знач.
прил. аглютинативний, аглютинуючий.
агент * (лицо) агент.
агент2 (действующая причина) книоісн.
агент.
агентский агентський.
агентство агентство.
агентура агентура.
агентурный агентурний.
Агинское Агйнське, -ого.
Агинский Бурятский национальный округ
Агйнський Бурятський національний
округ.
агиография лит. агіографія.
агитатор агітатор; (о женщине разг.— ещё)
агітаторка.
агитаторский агітаторський.
агитаторша разг. агітаторка.
агитационно-массовый агітацїйно-масовий.
I агитационность агітаційність, -ності.
агитационный агітаційний.
агитация агітація.
агитбригада (агитационная
бригада) агітбригада (агітаційна бригада).
агитировать агітувати, -тую, -туєш.
агитка разг. агітка.
агиткампания (агитационная
кампания) агіткампанія (агітаційна
кампанія).
агитколлектив (агитационный
коллектив) агітколектив, -у (агітаційний
І колектив).

агитмассовый
б
адамов
агитмассовый
(агитационно-массовый) агітмасовий (агітаційно-масовий).
агитпоезд (агитационный поезд)
агітпоїзд (агітаційний поїзд).
агитпроп (отдел агитации и
пропаганды) ист. агітпроп, -у (відділ
агітації і пропаганди).
агитпункт (агитационный пункт)
агітпункт, -у (агітаційний пункт).
агитсамолёт (агитационный
самолёт) агітлітак, -а (агітаційний літак).
Аглайда Аглаїда.
Аглая Аглая.
агломерат геол., техн. агломерат, -у.
агломератчик техн. агломератник.
агломерационный геол., техн.
агломераційний.
агломерация геол., техн. агломерація.
агломерировать геол., техн. агломерувати,
-рую, -руеш.
агломерироваться геол., техн. агломерува-
тися, -рується.
Агнесса Агнёса.
Агнёта Агнёта.
агнец книжн. уст. агнець, -нця; ягня, -няти,
ягнятко.
Агния Агнія.
агностик филос. агностик.
агностицизм филос. агностицизм, -у.
агностический филос. агностичний.
агонизировать агонізувати, -зую, -зуєш,
конати, доходити, -джу, -диш, реже часува-
ти, -сую, -суеш.
агонизирующий який (що) агонізує
(конає, доходить), агонізуючий, конаючий.
агонировать см. агонизировать,
агонический агонічний.
агония агонія, конання, реже часування.
агорафобия мед. агорафобія.
аграмант уст. аграмант, -у.
аграрий книжн. аграрій.
аграрник разг. аграрник.
аграрный аграрний, земельний.
аграф аграф.
Аграфёна Горпйна.
аграфия мед. аграфія.
агрегат агрегат, -у.
агрегатный агрегатний.
агреман дипл. агреман, -у.
агрессивно нареч. агресивно.
агрессивность агресивність, -ності.
агрессивный агресивний.
агрессия агресія.
агрессор агресор.
агрикультура см. агрокультура,
агрикультурный см. агрокультурный.
Агриппина Агрипйна, Горпйна.
агробиологический агробіологічний.
агробиология агробіологія.
• агрокружбк (агрономический
кружок) агрогурток, -тка (агрономічний
гурток).
агрокультура агрокультура, агрикультура.
агрокультурный агрокультурний,
агрикультурной.
агрокурсы (агрономические курсы)
агрокурси, -сів (агрономічні курси).
агролесомелиоративный
агролісомеліоративний.
агролесомелиоратор агролісомеліоратор.
агролесомелиорация агролісомеліорація.
агромаксимум агромаксимум, -у.
агромелиорация агромеліорація.
агрометеоролог агрометеоролог.
агрометеорологический
агрометеорологічний.
агрометеорология агрометеорологія.
агроминимум агромінімум, -у.
агроном агроном.
агрономический агрономічний.
агрономия агрономія.
агропочвенный агрогрунтовий.
агропочвовёдение агрогрунтознавство.
агропропаганда агропропаганда.
агропункт агропункт, -у.
агротехник агротехнік.
агротехника агротехніка.
агротехнический агротехнічний.
агроучасток 1. (земельный) агроділянка;
2. (административный) агродільнйця.
агрофизика агрофізика.
агрофизический агрофізичний.
агрохймик агрохімік.
агрохимический агрохімічний.
агрохимия агрохімія.
агрошкола (агрономическая шкб-
л а) агрошкола (агрономічна школа).
агу межд. дет. агу, ласк, агусі.
агуканье разг. агукання, агуськання.
агукать разг. агукати, агуськати.
агул агул, агулець, -льця; ^лы мн. агули,
-лів.
агуленьки межд. ласк. дет. агусі, агусеньки.
агулец см. агул,
агулка агулка.
агульский агульський.
агунечки, агунюшки, агушки, агушеньки
см. агуленьки.
ад миф., перен. пекло.
Ада Ада.
адажио муз. 1. нареч. адажіо; 2. в знач.
сущ. адажіо (нескл., ср.).
Адам Адам; начинать, начать с (от) ~ма
разг. починати, почати від Адама.
адамант уст. см. бриллиант,
адамантовый уст. см. бриллиантовый,
адамашка текст, ист. адамашка, адамашок,
-шку.
адамашковый текст, ист. адамашковий.
адамов адамів, -мова, -мове; ~ва голова
I энтом. и пр. адамова голова; ~во ябло-

адамсит
7
адсорбционность
ко а) анат. адамове яблуко; см. ещё
кадык; б) бот. адамове яблуко.
адамсит хим. адамсит, -у.
адаптация биол. и пр. адаптація.
адаптер техн. адаптер.
адаптивный биол. и пр. адаптивний.
адаптированный биол. и пр. адаптований;
~ый текст пед. адаптований текст.
адаптировать биол. и пр. адаптувати, -тую,
-туеш.
адаптироваться биол. и пр. адаптуватися,
-туеться.
адвентивный бот. адвентивний.
адвентист рел. адвентист.
адвербиализация лингв, адвербіалізація.
адвербиализированный лингв,
адвербіалізований.
адвербиализироваться лингв,
адвербіалізуватися, -зується.
адвербиальный лингв, адвербіальний.
адвокат адвокат, уст. речник.
адвокатский адвокатський.
адвокатство адвокатство, адвокатування.
адвокатствовать разг. адвокатувати, -тую,
-туеш, адвокатствувати, -ствую, -ствуеш.
адвокатура адвокатура.
Аддис-Абеба Аддіс-Абеба.
аддуктор анат. аддуктор.
адекватность книжн. адекватність, -ності.
адекватный книжн. адекватний.
Аделаида Аделаїда.
аденоид мед. аденбїд.
аденоидный мед. аденоїдний.
адёпт книжн. адепт.
аджарец аджарець, -рця; ~рцы мн.
аджарці, -ців.
Аджария Аджарія.
аджарка аджарка.
Аджарская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Аджарская АССР
Аджарська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Аджарська АРСР.
аджарский аджарський.
адиабата физ. адіабата.
адиабатический физ. адіабатичний.
административно нареч. адміністративно.
административный адміністративний; в ~ом
порядке в адміністративному порядку.
администратор адміністратор.
администраторский адміністраторський.
администрация адміністрація.
администрирование адміністрування.
администрировать адмініструвати, -рую,
-руеш.
адмирал адмірал.
адмиралтейский адміралтейський.
адмиралтейство адміралтейство.
адмиральский адміральський; ~ий час
шутл. уст. адміральська година.
адмиральство адміральство.
адмиральша прост, адміральша.
адов 1. миф. разг. пекельний; 2. перен.
разг. пекельний; (невыносимый — ещё)
нестерпний, разг. страшенний.
адонисх и адонис (о человеке) адбніс, -а.
адонис2 1. (Айопіз Ь.) бог. горицвіт, -у,
адоніс, -у; 2. фарм. адоніс.
адоптация юр. адоптація.
адоптивный юр. адоптивний.
адоптированный юр. адоптований.
адоптировать юр. адоптувати, -тую, -туеш.
адоптироваться юр. адоптуватися, -туеться.
адреналин фарм., физиол. адреналін, -у.
адреналиновый фарм., физиол.
адреналіновий.
адрес 1. адреса; в ~с когб-чего на адресу
чию (когб-чогб); не по ~су перен. разг.
не туди, куди слід; не до того, до кбго
слід; ошибиться ^сом перен. разг.
помилитися адресою; по ~су когб-чего
(чьему) разг. на адресу чию (когб-чогб);
проживать по какому-либо ~су мешкати
(проживати) за (під) якою-нёбудь
адресою, пройтись по ~су когб-чего перен.
разг. поглузувати з кбго-чбго (реже над
ким-чим); 2. (письменное приветствие)
адрес.
адресант адресант.
адресантка адресантка.
адресат адресат.
адресатка адресатка.
адрес-календарь уст. адрес-календар, -я.
адресный 1. адресний; ~ый стол, ^ое бюро
адресний стіл, адресне бюро; 2. адресний.
Ср. адрес 1—2.
адресование адресування.
адресованный адресований.
адресовать адресувати, -сую, -суеш.
адресоваться несов. и сов. адресуватися,
-суюся, -суешся; (обращаться—ещё)
звертатися, звернутися, -нуся, -нешся,
удаватися (удаюся, удаєшся), удатися
(удамся, удасися).
адресок уменьш.-ласк. адреска.
Адриан Адріан, Андріан, Андріян.
Адриатика Адріатика.
адриатйческий адріатйчний.
Адриатическое море Адріатичне море.
адски нареч. пекельно; нестерпно,
страшенно. Ср. адский 2.
адский 1. миф. пекельний; 2. перен. разг.
пекельний; (невыносимый — ещё)
нестерпний, разг. страшенний; О <~ая
машина уст. пекельна машина; ^ий камень
хим., мед. уст. пекельний камінь.
адсорбент физ., хим. адсорбент, -у.
адсорбер физ., хим. адсорбер.
адсорбированный физ., хим. адсорбований.
адсорбировать физ., хим. адсорбувати, -буе.
адсорбироваться физ., хим. адсорбуватися,
-бується.
адсорбционность физ., хим. адсорбційність,
-ності.

адсорбционный
8
айл
адсорбционный физ., хим. адсорбційний.
адсорбция физ., хим. адсорбція.
адъективация лингв, ад'єктивація.
адъективирование лингв, ад'єктивування.
адъективированный лингв, ад'єктивований.
адъективироваться лингв, ад'єктивуватися,
-тивується.
адъективный лингв, ад'єктивний.
адъюнкт ад'юнкт.
адъюнктский ад'юнктський.
адъюнктура ад'юнктура.
адъютант ад'ютант.
адъютантик уменьш. ад'ютантик.
адъютантский ад'ютантський.
адыгеец адигеєць,, -гёйця; ~гёйцы мн.
адигейці, -ців.
адыгейка, адигёйка.
Адыгейская автономная область Адигейська
автономна область.
адыгейский адигейський.
адюльтер уст. адюльтер, -у.
адюльтерный уст. адюльтёрний.
аж п р о с т. 1. част, аж; 2. союз аж; солнце
так печёт, аж глазам больно сбнце так
печё, аж очі болять.
ажио фин. ажіо (нескл., ср.).
ажиотаж ажіотаж, -у.
ажиотйровать уст. ажіотувати, -тую, -туєш.
ажитация разг. уст. ажитація; хвилювання.
ажитйровать разг. уст. ажитувати, -тую,
-туєш; хвилювати, -люю, -люєш.
ажитйроваться разг. уст. ажитуватися, -ту-
юся, -туєшся; хвилюватися, -лююся, -лю-
єшся.
ажио и ажио прост., обл. см. аж.
ажур 1 текст, и пр. уст. ажур, -у; вышивать
~ром вишивати ажуром.
ажур2 бухг. 1. сущ. ажур, -у; 2. нареч.
ажур.
ажурность ажурність, -ності.
ажурный ажурний, ажуровий; (прозрачный
разг.—ещё) прозірчастий, прозбристий;
~ая резьба ажурне різьблення; ~-ая
работа ажурна робота.
аз уст. аз; знать только аз да буки ирон.
знати [дёщо] від аза до буки, знати
тільки аз та буки; начинать, начать с азов
разг. починати, почати з азів; ни аза [в
глаза] не знать (не понимать и т. п.) разг.
ні бё ні мё (ні аза, нічогісінько) не знати
(не розуміти и т. п.); от аза до йжицы
разг. від аза до іжиці.
Аза Аза.
азалия бот. азалія.
азарт азарт, -у, запал, -у; в ^те в азарті,
у запалі; с ~том з азартом, з запалом;
входить, войти (впадать, впасть и т. п.)
в ~т розпалюватися и реже розпалятися,
розпалитися, входити, увійти (упадати,
упасти и т. п.) в азарт.
азартничать разг. розпалюватися, -лююся,
-люєшся, розпалятися, вхбдити (-джу,
-диш) в азарт.
азартно нареч. азартно, запально.
азартность азартність, -ності, запальність.
азартный азартний, запальний; ~ая игра
азартна (запальна) гра.
азбука 1. азбука, абетка; нотная ~ка нбг-
на азбука; 2. (букварь) уст. азбука, гра*
матка.
азбуковник уст. азбуковник.
азбучка уменьш. азбучка, абёточка.
азбучный азбучний, абетковий, реже абёт-
ний; в ~ом порядке за абеткою, в абет-
: кбвому (в алфавітному) порядку; ^ая
[ истина перен. азбучна істина.
і Азербайджан Азербайджан, -у.
азербайджанец азербайджанець, -нця; ~нцы
І мн. азербайджанці, -ців.
I азербайджанка азербайджанка.
Азербайджанская Советская
Социалистическая Республика, Азербайджанская ССР
Азербайджанська Радянська
Соціалістична Республіка, Азербайджанська РСР.
азербайджанский азербайджанський.
азефовщина полит, азефівщина.
азиат азіат.
азиатка азіатка.
азиатский азіатський.
азиатчина разг. уст. азіатчина.
азимут астр, и пр. азимут.
азимутальный спец. азимутальний.
азимутный астр, и пр. азимутний.
Азия Азія.
Азов Азов.
азовский азовський.
Азовское море Азовське море.
азойский геол. азойський; ~ая эра
(группа) азойська ера (група); см. ещё
архейский.
азокрасйтель хим. азобарвник, -а.
Азорские острова Азорські острови.
азот хим. азот, -у.
азотирование, азотизация спец. азотування,
азотизація.
азотировать спец. азотувати, -тую, -туєш.
азотироваться спец. азотуватися, -тується.
азотистоводорбдный хим. азотистоводневий.
азотистокйслый хим. азотистокислий.
азотистый хим. азотистий.
азотноватистый хим. азотнуватистий.
азотноватый хим. азотнуватий.
азотноводородный хим. азотноводмёвий.
азотнокислый хим. азотнокислий.
азотный хим. азотний; ^ая кислота азотна
кислота.
азотобактер бакт. азотобактер.
азотобактерин с.-х. азотобактерин, -у.
азотобактерия азотобактерія.
АзССР АзРСР; см. ещё Азербайджанская
Советская Социалистическая Республика.
І айл аїл, -у.

айлный
9
аккредитовать
айлный аТлний.
аир (Асогиз Ъ.) бот. лепеха, аїр, -у,
татарське зілля; разг. татарак, -у, татарйння.
аист орн. чорногуз, лелека, бусел, -сла,
бусол; разг. бузько; (о самке разг.— ещё)
буслйха.
аистёнок орн. чорногузеня, -няти,
чорногузик, лелеченя, бусленя.
аистник (Етой'шт Ь'Н е г і і.) бот.
грабельки, -льбк.
аистовый чорногузячий, чорногузовий,
лелечий, буслиний, буслячий.
ай! межд. ай; усилит, аяй; (ой — ещё) ой;
ай-ай-ай ай-ай-ай; ай! больно ай! (ой!)
боляче (болить); О ай да мёд от (оце)
[так] мед.
ай2 союз обл. чи; (в начале
предложения — ещё) невже; правду ли я говорю ай
нет? правду я кажу чи ні?; — Ай бойшься
меня? — сказала она — Чи (Невже)
боїшся мене? — сказала вона.
айва бот. айва.
айвовый айвовий.
айда межд. прост, гайда; ребята, ~да
купаться хлопці, гайда купатися; ~да в
лес гайда в ліс; и ~да і гайда, і ходу,
і хода.
айканье разг. айкання; ойкання. Ср. ай1.
айкать, айкнуть разг. айкати, айкнути;
ойкати, ойкнути. Ср. ай К
айлант бот. айлант.
аймак аймак, -а.
аймара аймара.
аймачный, аймаковый аймакбвий, аймачний.
айран айран, -у.
айсберг айсберг.
айсор айсор; ~ры мн. айсбри, -рів.
айсорка айсорка.
айсорский айсорський.
академизм академізм, -у.
академик академік.
академист уст. академіст.
академический академічний; ~ая живопись
академічний живопис; ^ий театр
академічний театр; ~ий час академічна година.
академичность академічність, -ності.
академичный академічний; ~ая живопись
академічний живопис.
академия академія; Академия наук СССР
Академія наук СРСР; Академия наук
УССР Академія наук УРСР.
акант бот., архит. акант, аканф.
акантовый бот., архит. акантовий, аканфо-
вий.
аканф см. акант.
аканфовый см. акантовый.
аканье лингв, акання.
акать лингв, акати.
акафист церк. акафіст.
акациевый акацієвий.
акация акація.
акающий в знач. прил. лингв, ікаючий.
аквамарин мин. аквамарин, -у (о вещест*
ее) и -а (об отдельном кристалле).
аквамариновый, аквамаринный мин.
аквамариновий, аквамарйнний.
акварелист аквареліст.
акварелистка акварелістка.
акварель акварель, -лі.
акварелька уменьш. акварелька.
акварельный акварельний.
аквариум акваріум.
акватинта полигр., иск. акватинта.
акватория акваторія.
акведук акведук.
аквилон поэз. уст. аквілон, -у.
аки уст. см. как 2.
Акилйна Килйна; разг. Кулйна, Якилйна.
Аким Якйм.
Аккерман ист. Акерман.
акклиматизационный акліматизаційний.
акклиматизация акліматизація.
акклиматизирование акліматизування.
акклиматизированный акліматизований.
акклиматизировать акліматизувати, -зую,
-зуєш.
акклиматизироваться акліматизуватися,
-зуюся, -зуешея.
аккомодационный спец. акомодаційний.
аккомодация спец. акомодація; ~ция глаза
физ. акомодація бка.
аккомодировать спец. акомодувати, -дую,
-дуєш.
аккомодироваться спец. акомодуватися,
-дується.
аккомпанемент акомпанемент; (неоконч. д.—
ещё) акомпанування, пригравання;
(сопровождение) супровід, -воду; под ~~т під
акомпанемент, під супровід.
аккомпаниатор акомпаніатор.
аккомпаниаторша разг. акомпаніаторка.
аккомпанирование акомпанування,
пригравання.
аккомпанировать акомпанувати, -ную, -ну-
єш, пригравати, -граю, -граєш.
аккорд акорд, -у; заключительный ~д
заключний (кінцевий, прикінцевий) акорд.
аккордеон акордебн.
аккордеонист акордеоніст.
аккордеонистка акордеоністка.
аккордно нареч. акбрдно.
аккордный акордний; ^ая работа акордна
робота.
аккордовый акордовий; ~ая музыка
акордова музика.
Аккра Аккра.
аккредитив фин. акредитив.
аккредитивный фин. акредитивний.
аккредитование фин., дипл. акредитування.
аккредитованный фин., дипл.
акредитований.
аккредитовать фин., дипл. акредитувати,
-тую, -туєш.

аккредитоваться
10
акулий
аккредитоваться фин., дипл.
акредитуватися, -туюся,. -туешся.
аккумулирование спец. акумулювання.
аккумулировать спец. акумулювати, -люю,
-люєш.
аккумулироваться спец. акумулюватися,
-люється.
аккумулятор эл., техн. акумулятор.
аккумуляторный эл., техн. акумуляторний.
аккумуляционный спец. акумуляційний.
аккумуляция спец. акумуляція,
нагромадження.
аккурат нареч. прост, саме, точно, якраз;
разг. точнісінько; в ~т саме, точно, якраз;
точнісінько.; в ^-те як слід; всё в ~те все
гаразд, все як слід.
аккуратненький уменьш.-ласк.
акуратненький; охайнёнький, чепурненький. Ср.
аккуратный.
аккуратненько нареч. уменыи.-ласк.
акуратненько; охайнёнько, чепурненько. Ср.
аккуратный.
аккуратно нареч. акуратно; охайно,
чепурно. Ср. аккуратный.
аккуратность акуратність, -ності; охайність,
чепурність. Ср. аккуратный.
аккуратный акуратний; (опрятный —
обычно) охайний, чепурний.
акмеизм лит. акмеїзм, -у.
акмеист лит. акмеїст.
акмеистический лит. акмеїстйчний.
акмеистка лит. акмеїстка.
акмеистский лит. акмеїстський.
аконит 1. (Асопііипг Ь.) бот. аконіт, -у,
борець, -рця, тбя; 2. фарм. аконіт.
аконитовый аконітовий, борцёвий, тбевий.
акр акр.
акриды: питаться ~дами [и диким мёдом]
перен. харчуватися (живитися) акридами
[і диким мёдом].
акрихин фарм. акрихін, -у.
акробат акробат.
акробатизм акробатизм, -у.
акробатика акробатика.
акробатически нареч. акробатично.
акробатический акробатичний; ~~ие
упражнения акробатичні вправи.
акробатичность акробатичність, -ності.
акробатичный акробатичний.
акробатка акробатка.
акробатство акробатство.
акрополь \ ист. акрополь, -ля.
акростих поэт, акростих, -а.
аксамит уст. оксамит, -у.
аксамитный, аксамитовый уст.
оксамитовий, оксамитний.
акселератор техн. акселератор, акцелера-
тор.
аксельбант аксельбант.
аксессуар аксесуар.
аксессуарный аксесуарний.
Аксйния, Аксинья разг. смг Ксения.
і аксиома аксіома.
аксиоматика аксіоматика.
аксиоматический аксіоматичний; ^ий метод
аксіоматичний метод.
аксиоматичный аксіоматичний.
аксолотль зоол. аксолотль, -ля.
акт 1. акт, -у; 2. (о документе) акт, -а;
3. театр, акт, -у, дія; О ~т>і
гражданского состояния -акти громадянського стану.
актёр актор.
актёрка прост, акторка/
актёрский акторський.
актёрство акторство.
актёрствовать акторувати, -рую, -руєш,
акторствувати, -ствую, -ствуєш.
актив актив, -у.
активатор хим., физиол. активатор.
активация научн. активація; ~ция молекул
активація молекул.
активизация активізація.
активизирование активізування.
активизированный активізований.
активизировать активізувати, -зую, -зуеш.
активизироваться активізуватися, -зуюся,
-зуешся.
активирование научн. активування.
активированный научн. активований.
активировать научн. активувати, -тивую,
-тивуеш.
активироваться научн. активуватися, -тиву-
юся, -тивуешся.
активист активіст.
активистка активістка.
активистский активістський.
активно нареч. активно.
активность активність, -ності.
активный активний; ^ое избирательное
право активне виборче право; ~ый
баланс бухг. активний баланс.
актиниевый хим. актинієвий.
актиний хим. актиній, -нію.
актинический физ. актинічний.
актиния зоол. актинія.
актирование актування.
актированный актований.
актировать актувати, -тую, -туєш.
актироваться актуватися, -туеться.
актовый актовий; ~~ый зал актовий зал.
актриса акторка, актриса.
актуализация актуалізація.
актуализировать актуалізувати, -зую,
-зуеш.
актуализироваться актуалізуватися, -зує-
ться.
актуально нареч. актуально.
актуальность актуальність, -ності.
актуальный актуальний.
I Актюбинск Актюбінськ.
І Актюбинская область Актюбінська область.
актюбинский актюбінський.
акула акула.
І акулий акулячий, акуловий.

Акулйна
11
алидада
Акулйна разг. см. Акилйна.
акуловые в знач. сущ. ихт. акулові, -их.
акустик акустик.
акустика акустика.
акустически парен, акустично.
акустический акустичний.
акут лингв, акут.
актированный лингв, акутбваний.
акутовый лингв, акутовий.
акушёр акушёр.
акушерка акушерка.
акушерский акушерський.
акушерство акушерство.
акушерствовать акушерувати, -рую, -руеш.
акцелератор см. акселератор.
акцент акцент, -у; (произношение — ещё)
вимова; (ударение — ещё) наголос, -у,
наголошення; делать ~т на чём перен.
наголошувати на чому.
акцентирование акцентування;
наголошування. Ср. акцент.
акцентированный акцентований;
наголошений. Ср. акцент.
акцентировать несов. и сов. акцентувати,
-тую, -туєш; наголошувати, -шую, -шуєщ,
наголосити, -лошу, -лосиш. Ср. акцент.
акцентироваться акцентуватися, -тується;
наголошуватися, -шується. Ср. акцент.
акцентировка акцентування. ґ
акцентный лингв, акцентний; ~ый стих
поэт, акцентний вірш.
акцентовать см. акцентировать.
акцентологический лингв, акцентологічний.
акцентология лингв, акцентологія.
акцентуационный лингв, акцентуаційний.
акцентуация лингв, акцентуація.
акцепт фин., юр. акцепт, -у.
акцептный фин., юр. акцептовий, акцептний.
акцептованный фин. акцептований.
акцептовать фин. акцептувати, -тую, -туєш.
акцептоваться фин. акцептуватися, -тується.
акцептор спец. акцептор.
акцидентный тип. акцидентний.
акциденция филос, тип. акциденція.
акциз акциз, -у.
акцизник дорев. разг. акцизник.
акцизный акцизний.
акционер акціонер.
акционерка акціонерка.
акционерный акціонерний; ~ая компания
акціонерна компанія; ^-ое общество
акціонерне товариство.
акционерский акціонерський; ^ие взносы
акціонерські внески.
акцибнный акційний. Ср. акция*.
акция! (пай; ценная бумага) акція; ~~ции
чьи падают акції чиї падають
(знижуються); ~ции чьи повышаются акції чиї
підвищуються.
акция2 (действие) книжн. акція;
дипломатическая ~ция дипломатична акція.
акын акин.
Аландские острова Аландські острови.
алармйст книжн. уст. аларміст.
алармйстка книжн. уст. алармістка.
алармистский книжн. уст, алармістський.
Алатау Алатау (нескл.).
албанец албанець, -нця; ~нцы мн. албанці,
-ців.
Албания Албанія.
албанка албанка.
албанский албанський.
алгебра алгебра.
алгебраист алгебрист, алгебраїст.
алгебраически нареч. алгебрично,
алгебраїчно.
алгебраический алгебричний, алгебраїчний.
алгонкйн алгонкін; ~ны мн. алгонкіни, -нів.
алгонкйнка алгонкінка.
алгонкинский алгонкінський.
алгоритм мат. и пр. алгоритм, -у.
алгоритмический мат. и пр. алгоритмічний.
алгорифм см. алгоритм.
алгоритмический см. алгоритмический.
алебарда ист. алебарда, галябарда.
алебардный, алебардовый ист.
алебардовий, алебардний, галябардовий.
алебастр алебастр, -у.
алебастровый алебастровий.
Алевтина Алевтина.
Александр Олександр; разг. Олесь, Лесь.
Александра Олександра; разг. Олеся, Леся.
александрййка текст, уст. Олександрїйка.
александрийский олександрійський; ~ая
бумага олександрійський папір; ~ий лист
(стручок) фарм. олександрійський лист
(стручок); ~ий стих поэт,
олександрійський вірш.
александрит мин. олександрит, -у.
Александрия Олександрія.
Александровск - Сахалинский Александ-
ровськ-Сахалїнський, род. Александровсь-
ка-Сахалінського.
Алексей, реже Алексий Олексій, Олекса.
Алёна разг. см. Елена.
аленький уменьш.-ласк. червоненький.
алеть, алеться червоніти, червонїтися.
алеут алеут; ~ты мн. алеути, -тів.
алеутка алеутка.
Алеутские острова Алеутські острови.
алеутский алеутський.
алёхонький, алёшенький уменьш.-ласк.
червоненький, червонёсенький.
Алжир 1. (город) Алжір, -а; 2. (страна)
Алжір, -у.
алжирец алжїрець, -рця; ~рцы мн. алжїрці,
-ців.
алжирка алжїрка.
алжирский алжірський.
али союз уст., обл. чи, чи ж, чи не;
(в начале вопросительного предложения—
ещё) хіба; см. ещё или.
алиби юр. алібі (нескл., ср.).
алидада геод. алідада.

алидадный
12
алчность
алидадный геод. алідадний.
ализарин хим: алізарин, -у.
ализариновый хим. алізариновий.
алиментный аліментний.
алиментщик разг. аліментник.
алиментщица разг. аліментниця.
алименты аліменти, -тів.
Алина Аліна.
Алиса Аліса.
алкалоид хим. алкалоїд, -у.
алкалоидный хим. алкалоїдний.
алкание 1. почуття (відчуття) голоду;
2. прагнення, жадання. Ср. алкать 1—2.
алкать книжн. уст. 1. почувати
(відчувати) голод; 2. (чего — страстно желать)
прагнути (чого, до чого), жадати (чого).
алкоголизация хим. алкоголізація.
алкоголизм алкоголізм, -у.
алкоголик алкоголік.
алкоголический алкоголічний.
алкоголичка алкоголічка.
алкоголь алкоголь, -лю.
алкогольный алкогольний.
алкоран рел. уст. алкоран; см. ещё коран.
Алла Алла.
аллах, алла рел. аллах, алла (нескл., м.);
~х знает (ведает) аллах знає (відає);
одному ~ху известно см. известно 1.
аллегоризм алегоризм," -у.
аллегорически нареч. алегорично.
аллегорический алегоричний; —ий жанр
алегоричний жанр.
аллегоричность алегоричність, -ності.
аллегоричный алегоричний.
аллегория алегорія.
аллегретто муз. 1. нареч. алегретто; 2. сущ.
алегретто (нескл., ср.).
аллегри (лотерея) алегрі (нескл., ср.).
аллегро муз. 1. нареч. алёгро; 2. сущ.
алегро (нескл., ср.).
аллейка уменьш. алёйка.
аллейный алейний.
аллергия мед. алергія.
аллея алея.
аллигатор зоол. алігатор.
аллилуйный разг. алілуйний.
аллилуйщик разг. алілуйко.
аллилуйщина разг. алілуйщина.
аллилуйя церк.. 1. межд. алілуя; 2. в знач.
сущ. алілуя.
аллитерационный поэт, алітераційний.
аллитерация поэт, алітерація.
алло межд. алло.
аллопат мед. алопат.
аллопатический мед. алопатичний.
аллопатия мед. алопатія.
аллотропический хим. алотропічний.
аллотропия хим. алотропія.
аллювиальный геол. алювіальний; ~ые
отложения алювіальні відклади.
аллювий геол. алювій, -вію.
аллюр алюр, -у.
Алма-Ата Алма-Ата.
Алма-Атинская область Алма-Атйнська
область.
алма-атинский алма-атйнський.
алмаз 1. алмаз, -у (о веществе) и -а (об
отдельном кристалле), діамант; 2. (об
инструменте) алмаз, -а.
алмазец, алмазик уменьш. алмазик, діа-
мантик.
алмазный алмазний, діамантовий.
ало нареч. червоно.
алогизм книжн. алогізм, -у.
алогический книжн. алогічний.
алогично нареч. книжн. алогічно.
алогичность книжн. алогічність, -ності.
алогичный книжн. алогічний.
алойный бот., фарм. алоєвий.
алость червоність, -ності.
алоэ бот., фарм. алое (нескл,, ср.).
алтаец алтаєць, -тайця; ^тайцы мн.
алтайці, -ців.
Алтай Алтай, -таю.
алтайка алтайка.
алтайский алтайський.
Длтайский край Алтайський край.
алтарный рел. вівтарний и вівтарний, олтар-
ний.
алтарь рел., перен. вівтар, -я и вівтар, -я,
олтар, -я; возложить (принести) что на
~рь отечества (искусства, науки, любви
і и т. п.) перен. торж. покласти (віддати)
що на вівтар (на олтар) вітчизни
(мистецтва, науки, кохання и т. п.).
алтей (АІіНаеа Ь.) бот. алтея.
алтын ист. алтйн; три копійки; ни ~на разг.
ні копійки, жодної копійки.
алтьшник презр. крамар, -я и крамар, -я,
гендляр, -а; (скряга) скнара.
алтынница презр. крамарка и крамарка,
гендлярка; (скряга) скнара.
алтьшничать презр. гендлювати, -люю,
-люєш; (скряжничать) скнарити,
скнарувати, -рую, -руєш.
алфавит алфавіт, -у и алфавіт, азбука,
абетка; по ^ту за алфавітом, за абеткою;
располагать (ставить) по ^ту см.
располагать 1 1.
алфавитный алфавітний и алфавітний,
абетковий; в "~ом порядке за абеткою, в
алфавітному (в абетковому) порядку;
располагать (ставить) в ~м порядке см.
располагать 1 1.
Алфей, Алфйй Алфей, Алфїй.
алхймик алхімік.
алхймия алхімія.
алчба уст. см. алчность,
алчно нареч. жадібно, пожадливо,
зажерливо, хтйво; несито, ненажерливо. Ср.
алчный,
алчность жадібність, -ності, жадоба, пожад-
I ливість, -вості, зажерливість, хтивість;

алчный
13
амарант
неситість, -тості, ненажерливість. Ср.
алчный.
алчный жадібний, пожадливий, зажерливий,
хтивий; (ненасытный — ещё) неситий,
ненажерливий; ~~ый взгляд несите
(жадібне) око.
алчущий к н и ж н. уст. який (що) прагне
(жадає), прагнучий, жадаючий; см.. ещё
йлчный.
а\лый червоний, яскраво-червбний, ясно-чер-
воний.
алыча бот. алича, слива розлога.
алычовый аличевий.
аль см. али.
альбатрос орн. альбатрос.
Альберт1 (имя) Альберт, -а.
Альберт2 (озеро) Альберт, -у.
альбигоец ист. альбігоєць, -гбйця.
альбигойский ист. альбігойський.
Альбина см. Альвйна.
альбинизм физиол., бот. альбінізм, -у.
альбинос физиол., бот. альбінос.
альбиноска физиол. альбіноска.
альбом альбом.
альбомец уменьш. альбомчик.
альбомный альбомний.
альбомчик уменьш. альбомчик.
альбумин биохим. альбумін, -у.
альбуминный, альбуминовый биохим.
альбуміновий, альбумінний.
альвеола анат. альвеола.
альвеолярный анат., лингв, альвеолярний;
'-ый воздух анат. альвеолярне повітря;
^ые согласные лингв, альвеолярні
приголосні.
Альвйна Альвіна, Альбіна.
альдегид хим. альдегід, -у.
альдегидный хим. альдегідний.
альдйне тип. альдйне (нескл., м.).
альков альков.
альковный альковний.
альмавива уст. альмавша.
альманах альманах, -у.
альманашный альманаховий.
альмандин мин. альмандин, -у.
альпака * зоол., текст, альпака (нескл., ср.).
альпака2 техн. альпака (нескл., ср.).
альпари фин. 1. сущ. альпарі (нескл., ср.);
2. нареч. альпарі.
альпеншток альпеншток.
альпийский альпійський.
альпиниада спорт, альпініадз.
альпинизм спорт, альпінізм, -у.
альпинист спорт, альпініст.
альпинистка спорт, альпіністка.
альпинистский спорт, альпіністський.
Альпы Альш? род. Альп.
альт муз. альт, -а.
альтерация муз. альтерація.
альтернатива альтернатива.
альтернативно нареч. альтернативно.
альтернативный альтернативний; ~-ое
обязательство юр. альтернативне
зобов'язання; ~~ые суждения филос. альтернативні
судження.
альтернатор эл. альтернатор.
альтернационный лингв, альтернаційний.
альтернация лингв, альтернація.
альтиметр техн. альтиметр.
альтист муз. альтист.
альтистка муз. альтистка.
альтовый муз. альтовий.
альтруизм альтруїзм, -у.
альтруист альтруїст.
альтруистически нареч. альтруїстично.
альтруистический альтруїстичний.
альтруистичность альтруїстйчність, -ностІ.
альтруистичный альтруїстичний.
альтруистка альтруїстка.
альфа альфа; ~фа и омега перен. альфа
і омега, початок і кінець; от —фы до
омеги перен. від альфи до омеги.
альфа-железо физ. альфа-залізо.
альфа-лучи физ. альфа-промені, -нів, собир.
альфа-проміння.
альфа-распад физ. альфа-рбзпад, -у.
альфа-частицы физ. -альфа-частинки, -нок.
альфонс разг. альфонс.
альфреско нареч. жив. альфреско.
альянс альянс, -у.
алюминат хим. алюмінат, -у.
алюминиевый алюмінієвий.
алюминий алюміній, -нію.
аляповато нареч. недоладно; незграбно,
грубо; неоковирно. Ср. аляповатый,
аляповатость недоладність, -ності;
незграбність, грубість, -бості; неоковирність. Ср.
аляповатый,
аляповатый недоладний; (грубо сделанный)
незграбний, грубий; разг. неоковирний;
~ая игрушка незграбна (груба) іграшка
(цяцька); ~~ая работа незграбна (груба)
робота.
Аляска Аляска.
амазонка амазонка.
Амазонка (река) Амазонка.
амазонский амазонський.
амальгама амальгама.
амальгамационный амальгамаційний.
амальгамация амальгамація,
амальгамування.
амальгамировальный амальгамувальний.
амальгамирование амальгамування.
амальгамированный амальгамований.
амальгамировать амальгамувати, -мую,
-муєш.
амальгамироваться амальгамуватися, -мує-
ться.
амальгамный, амальгамовый амальгамовий,
амальгамний.
аманат уст. аманат.
амарант (АтагапіНиз Ь.) бот. щириця, щир,
-у, амарант, -у.

амарантовый
14
ампутационный
амарантовый бот. щирйцевий, амарантовий.
амариллис бот. амариліс.
амариллисовые в знач. сущ. бот.
амарилісові, -их.
амариллисовый бот. амарилісовий.
аматёр уст. аматор.
амбар комора, амбар; (преим. хлебный
уст. — ещё) гамазёй, -зёю, гамазея; обл.
шпихлїр, -а, сйпанець, -нця.
амбарец, амбарик уменыи. комірка,
комірчина.
амбаришко уменыи. комірчина.
амбарище увел, [велика] комора, [великий]
амбар.
амбарный 1. прил. комірний, амбарний;
2. в знач. сущ. комірник, -а, комірний,
-ого, амбарний, -ого.
амбарчик см. амбарец.
амбарщик комірник," -а.
амбициозный см. амбиционный.
амбиционно уст. амбітно, амбіційно.
амбиционный уст. амбітний, амбіційний.
амбиция амбіція, амбітність, -ності; разг.
гонор, -у; вломиться (удариться, войтй
и т. п.) в ^цию разг. ударитися
(удатися, упасти и т. п.) в амбіцію.
амбра амбра.
амбразура амбразура.
амбразурный амбразурний,
амбре уст. амбре (нескл., ср.).
амбровый амбровий; ~ое дерево бот.
амброве дерево.
амброзиальный миф. и пр.
амброзіальний.
амброзия миф. и пр. амброзія.
амбулатория амбулаторія.
амбулаторный амбулаторний; ~ый больной
мед. амбулаторний хворий.
амвон церк., уст. амвон, казальниця.
Амвросий Амврбсій, Амбрбсій, Амбрбсь,
-ся.
амёба зоол. амёба.
амёбный зоол. амебний.
амёбовидные в знач. сущ. зоол.
амебоподібні, -их, амёби, род. амёб.
Америка Америка; Северная ^ка Північна
Америка; Южная ~ка Південна Америка.
американец американець, -нця; —нцы мн.
американці, -ців.
американизация американізація.
американизированный американізований.
американизировать американізувати, -зую,
-зуєш.
американизироваться американізуватися,
-зуюся, -зуєшся.
американизм лингв, и пр. американїзм, -у.
американист американіст.
американистика американістика.
американка 1. американка: 2. р.-х. и пр.
американка.
американский американський.
аметист мин. аметист, -у (о. веществе) и
-а (об отдельном кристалле).
аметистовый аметистовий.
амиант мин. аміант, -у.
амиантовый мин. аміантовий.
амикошонство разе, амікошонство,
панібратство.
аминокислота хим. амінокислота.
амины хим. аміни, -нів.
амйнь 1. част. церк. амінь; 2. (в знач. сказ.:
всё кончено) разг. амінь, кінець, край,
капут.
амитоз биол. амітоз, -у.
аммиак хим. аміак, -у, амоніак, -у.
аммиачный хим. аміаковий, аміачний,
амоніаковий.
аммонал амонал, -у.
аммониак 1. фарм. амоніак, -у; 2. уст. см*
аммиак.
аммониевый ф хим. амонієвий.
аммонизированный хим. амонізований.
аммонизировать хим. амонізувати, -зую,
-зуєш.
аммоний хим. амоній, -нію.
аммонийный хим. амонійний; ^~ые соли
амонійні солі.
аммонит 1. хим. амоніт, -у; 2. палеонт.
амоніт, -а.
амнезия мед. амнезія.
амнистирование амністування.
амнистированный амністований.
амнистировать амністувати, -стую, -стуєш.
амнистироваться амністуватися, -стується.
амнистия амністія.
аморализм аморалізм, -у.
аморально нареч. аморально.
аморальность аморальність, -ності.
аморальный аморальний.
амортизатор техн. амортизатор.
амортизационный амортизаційний.
амортизация амортизація.
амортизированный амортизований.
амортизировать амортизувати, -зую, -зуєш.
амортизироваться амортизуватися, -зується.
аморфизм мин. аморфізм, -у.
аморфность аморфність, -ності.
аморфный аморфний.
ампелография бот. ампелографія.
ампер физ. ампер.
ампераж физ. ампераж, -у.
амперметр физ. амперметр.
амперный физ. амперний.
ампер-час физ. ампёр-годйна.
ампйр иск. ампір, -у.
ампирный иск. ампірний.
амплитуда физ. и пр. амплітуда.
амплитудный физ. и пр. амплітудний.
амплификация лит., пед. ампліфікація.
амплуа театр., перен. амплуа (нескл., ср.),
ампула фарм., анат. ампула.
ампулка уменьш. фарм., анат. ампулка.
ампутационный мед. ампутаційний.

ампутация
15
анатомичка
ампутация мед. ампутація.
ампутированный мед, ампутований.
ампутировать мед. ампутувати, -тую,
-туеш.
ампутироваться мед. ампутуватися, -тується.
Амстердам Амстердам.
амстердамский амстердамський.
аму-дарьинский аму-дар'їнський.
Аму-Дарья Аму-Дар'я.
амулет амулет.
амуниционный воен. уст. амуніційний.
амуниция воен. уст. амуніція.
амуничный см. амуниционный,
амур 1. миф. амур; 2. ~ры мн. прост, уст.
амури, -рів; залицяння, лицяння; разг.
зальоти, -тів.
Амур геогр. Амур, -у.
амурничать (с кем) прост, уст. амуритися
(з ким); залицятися, лицятися (до кого).
амурный прост, уст. амурний.
Амурская область Амурська область.
амурский амурський.
амурчик уменыи. миф. амурчик.
амфибия зоол., бот., техн. амфібія.
амфибрахий поэт, амфібрахій.
амфибрахический поэт, амфібрахічний.
амфитеатр амфітеатр, -у.
амфитрион амфітріон.
амфора амфора.
амхара амхара.
амхарский амхарський.
ан прост. 1. союз та, але, аж; ан вдруг
коли, коли це (се); ан глядь, ан
смотришь коли [це] глядь, аж глядь, аж зирк,
аж гульк; ан нет ба ні, та ні; я думал,
она его забыла, ан, видно, нет я думав,
вона його забула, та (але, аж), видно,
ні; 2. част. та.
анабаптизм рел. ист. анабаптизм, -у.
анабаптист рел. ист. анабаптист.
анабаптистка рел. ист. анабаптистка.
анабаптистский рел. ист. анабаптистський.
анабиоз биол. анабіоз, -у.
анабиотический биол. анабіотичний.
анаграмма лит. анаграма.
анаграмматический лит. анаграматичний.
анаграммный лит. анаграмний.
Анадырь 1. (река) Анадир, -у; 2. (город)
Анадир, -а.
анаколуф поэт, анаколуф.
анаконда зоол. анаконда.
анакреонтический лит. анакреонтичний.
анакруза поэт, анакруза.
анализ аналіз, -у.
анализатор аналізатор.
анализаторный аналізаторний.
анализаторский аналізаторський.
анализирование аналізування.
анализированный аналізований.
анализировать аналізувати, -зую, -зуеш.
анализироваться аналізуватися^ -зується.
аналитик аналітик.
аналитика мат., лог. аналітика.
аналитически нареч. аналітично.
аналитический аналітичний; ~~ая геометрия
аналітична геометрія; ~~ие языки лингв.
аналітичні мови.
аналог книжн. аналог.
аналогически нареч. 1. аналогійно; 2. уст.
см. аналогично.
аналогический 1. аналогійний; '--ий метод
аналогійний метод; 2. уст. см.
аналогичный.
аналогично нареч. аналогічно.
аналогичность аналогічність, -ності.
аналогичный аналогічний; ^-ые органы
биол. аналогічні органи.
аналогия аналогія.
аналой церк. аналой, стілець, -льця,
поставець, -вця.
аналойный церк. аналойний.
анальгин фарм. анальгін, -у.
анальный анат. анальний.
анамнез мед. анамнез, -у.
анамнестический мед. анамнестичний.
ананас ананас.
ананасный, ананасовый ананасовий,
ананасний.
Ананий, реже Анания Ананій, Анань, -ня.
Анапа Анапа.
анапест и анапест поэт, анапест и анапест.
анапестический поэт, анапестичний.
анархизм анархізм, -у.
анархист анархіст.
анархистка анархістка.
анархистский анархістський.
анархически нареч. анархічно.
анархический анархічний.
анархичность анархічність, -ності.
анархичный анархічний; безладний.
Ср. анархия.
анархия анархія; (беспорядок — ещё)
безладдя, безлад, -у.
анархо-синдикализм анархо-синдикалізм, -у.
анархо-синдикалист анархо-синдикаліст.
анархо-синдикалйстский анархо-синдика-
лістський.
Анастасий Анастасій, Анастас; разг. Настас.
Анастасия и Анастасия Анастасія и Ана-
стасія, Настасія; разг. Настя.
анастигмат физ., фото анастигмат.
анастигматический физ., фото
анастигматичний.
Анатолий Анатолій, Анатоль, -ля.
Анатолия Анатолія.
анатом анатом.
анатомирование анатомування.
анатомированный анатомований.
анатомировать анатомувати, -мую, -муеш.
анатомироваться анатомуватися, -мується.
анатомически нареч. анатомічно.
анатомический анатомічний; ~-ий театр
анатомічний театр.
анатомичка прост, анатому трупарня.

анатомия
16
анемичность
анатомия анатомія.
анатомо-физиологйческий анатомо-фізіоло-
ГІЧНИЙ.
анафема церк., прост, анафема, анахтема;
предавать, предать ~-ме кого накладати,
накласти анафему (анахтему) на кого,
віддавати, віддати анафемі (анахтемі)
кого, оголошувати, оголосити анафему
(анахтему) кому.
анафематствовать (над кем) церк., прост.
оголошувати (-шую, -шуєш) анафему
(анахтему) (кому).
анафемски парен, страшенно. Ср.
анафемский.
анафемский прост, анафемський,
анахтемський; (ужасный разг.— ещё) страшенний.
анафора поэт, анафора.
анафорический поэт, анафоричний.
анахорет книжн. уст. анахорет; відлюдок,
-дка, відлюдник, відлюдько, самітник.
анахорётский книжн. уст. анахоретський;
відлюдницький, самітницький,
анахронизм анахронізм, -у.
анахронический анахронічний.
анахроничность анахронічність, -ності.
анахроничный анахронічний.
анаэробиоз биол. анаеробіоз, -у.
анаэробный биол. анаеробний.
анаэробы биол. анаероби, -бів.
ангажемент ангажемент, -у.
ангажирование ангажування.
ангажированный ангажований.
ангажировать ангажувати, -жую, -жуєш.
ангажироваться ангажуватися, -жуюся,
-жуєшся.
ангажировка ангажування.
ангар ав. ангар.
Ангара Ангара.
ангарный ав. ангарний.
ангел рел., разг. ангел; уст. янгол; день ^ла
уст. день ангела; іменини, -нйн.
Ангелина Ангелїна.
ангелочек уменьш.-ласк. рел., разг. ангеля,
-ляти, ангелятко; уст. янголя, янголятко.
ангельски нареч. разг. як ангел.
ангельский рел., разг. ангельський; уст.
янгольський, янголиний.
ангельчик см. ангелочек.
ангидрид хим. ангідрид, -у.
ангидридный, ангидридовый хим.
ангідридний, ангідридовий.
ангидрит мин. ангідрит, -у.
ангидритовый мин. ангідритовий.
ангина мед. ангіна; уст. жаба.
ангинный мед. ангінний.
ангинозный мед. ангінозний.
англизированный уст. англізований.
англизировать уст. англізувати, -зую, -зуєш.
англизироваться уст. англізуватися, -зується.
английский англійський; ^~ая булавка
англійська шпилька.
англиканец рел. англіканець, -нця.
англиканский рел. англіканський.
англицизм филол. англіцизм, -у.
англичанин англієць, -лійця; ~чане мн.
англійці, -ців.
англичанка англійка.
Англия Англія.
англо-американский англо-американський.
англоман англоман,
англомания англоманія.
англоманка англоманка.
англоманский англоманський.
англоманство англоманство.
англосакс ист. англосакс; ~*сы мн.
англосакси, -сів.
англосакский ист. англосакський.
англосаксонский ист. англосаксонський.
англо-советский англо-радянський.
англофил англофіл.
англофильский англофільський.
англофильство англофільство.
англофоб англофоб.
англофобский англофобський.
англофобство англофобство.
англо-французский англо-французький.
Ангола Ангола.
ангорский ангорський.
ангстрем физ. ангстрем.
андалузит мин. андалузит, -у.
Андалузия Андалузія.
Андалузские горы Андалузькі гори.
Андаманское море Андаманське море.
анданте муз. 1. нареч. анданте; 2. сущ.
анданте (нескл., ср.).
андантино муз. 1. нареч. андантино; 2. сущ.
андантино (нескл., ср.).
андезин мин. андезин, -у.
андезит геол. андезит, -у.
андиец андієць, -дійця; ~~дййцы мн. андій-
. ці, -ців.
Андижан Андижан.
Андижанская область Андижанська 66-
'ласть.
андижанский андижанський.
андййка андійка.
Андорра Андорра.
андоррский андоррський.
Андрей Андрій.
Андриан, Андриян см. Адриан.
Андроник, Андрон Андроник, Андрбн.
Анды Анди, род. Анд.
аневризм, аневризма мед. аневризм, -у,
аневризма.
аневрин биол. аневрин, -у.
анекдот анекдот.
анекдотец, анекдотик уменьш. анекдотик.
анекдотически нареч. анекдотично.
анекдотический анекдотичний.
анекдотичность анекдотичність, -ності.
анекдотичный анекдотичний.
анемический мед. анемічний, недокрівний.
анемичность мед. анемічність, -ності,
недокрів'я.

анемичный
17
антидиалектический
анемичный см. анемический.
анемия мед. анемія, недокрів'я.
анемограф метеор, анемограф,
анемометр метеор, анемометр.
анемон, анемона см. ветреница2,
анероид метеор, анероїд.
анестезированный мед. анестезований.
анестезировать мед. анестезувати, -зую,
-зуеш, знечулювати, -люю, -люєш.
анестезироваться мед. анестезуватися, -зує-
ться, знечулюватися, -люється.
анестезирующий мед. який (що) анестезує
(знечулює), анестезуючий.
анестезия мед. анестезія, знечулюваиня.
анестетический мед. анестетйчний.
Анжела, Анжелика Анжела, Анжеліка.
анизотропия физ., бот. анізотропія.
анизотропность физ., бот. анізотропність,
-ності.
анизотропный физ., бот. анізотропний.
Аникёй, Анйкий Онйкій, Анйкій.
Аникйта Аникйта.
анилин хим. анілін, -у.
анилиновый хим. аніліновий.
анимализм иск. анімалізм, -у.
анималист иск. анімаліст.
анимизм рел. анімізм, -у.
анимист рел. аніміст.
анимистический рел. анімістичний.
анион физ. аніон.
анионный физ. аніонний.
анис 1. (Апізипг Саегіп.) бот. ганус, -у,
аніс, -у; 2. (сорт яблок) аніс, -а.
Анйсим Онйсим; разг. Онйсько.
Анйсия Онйсія; разг. Онйська, Онйся.
анисовка 1. сад. аніс; 2. (анисовая водка)
ганусівка.
анисовый ганусовий и ганусовий, анісовий.
Анисья см. Анйсия.
Анкара Анкара.
анкер техн. анкер.
анкерный техн. анкерний.
анкерок мор. анкерок, -рка.
анкета анкета.
анкетный анкетний.
Анна Гакна, реже Анна,
анналы аннали, -лів.
Аннам ист. Аннам, -у.
аннамец, аннамит аннамець, -мця, аннаміт;
~мцы, ~ты мн. аннамці, -ців, аннаміти,
-тів.
аннамский, аннамитский аннамський, анна-
мітський.
аннексионист анексіоніст.
аннексионистский анексіоністський.
аннексионный анексійний.
аннексирование анексування.
аннексированный анексований.
аннексировать анексувати, -сую, -суєш,
аннексироваться анексуватися, -сується.
аннексия анексія.
аннибалов: ~ва клятва аннібалова (анніба-
лівська) клятва.
аннотация анотація.
аннотирование анотування.
аннотированный анотований.
аннотировать анотувати, -тую, -туєш.
аннотироваться анотуватися, -тується.
аннулирование анулювання, скасовування,
скасування.
аннулированный анульований, скасований.
аннулировать несов. и сов. анулювати, -люю,
-люєш, скасовувати, -сбвую, -сбвуєш,
скасувати, -сую, -суєш.
аннулироваться страд, (несов.)
анулюватися, -люється, скасовуватися, -сбвується.
аннуляция ануляція, скасування.
анод физ. анод.
анодный физ. анодний.
аномалия аномалія.
аномальный аномальний.
аноним* анонім.
анонимка разг. анонімка.
анонимно нареч. анонімно.
анонимность анонімність, -ності.
анонимный анонімний.
анонс анонс, оповіщення.
анонсированный анонсований.
анонсировать анонсувати, -сую, -суєш.
анонсироваться анонсуватися, -сується.
анормальность анормальність, -ності.
анормальный анормальний.
анофелес энтом. анофелес, малярійний
комір (-а).
ансамблевый ансамблевий.
ансамбль ансамбль, -лю.
антаблемент архит. антаблемент.
антагонизм антагонізм, -у.
антагонист антагоніст.
антагонистический, антагонистичный
антагоністичний.
антагонистка антагоністка.
Антанта ист. Антанта.
антантовский ист. антантівський.
Антарктида Антарктида.
Антарктика Антарктика.
антарктический антарктичний.
Антверпен Антверпен.
антенна радио антена.
антенный радио антенний.
антиалкогольный антиалкогольний.
антибиотики биохим. антибіотики, -ків;
^к ед. антибіотик.
антибиотический биохим. антибіотичний.
антивещество физ. антиречовина и
антиречовина.
антивирус мед., вет. антивірус, -у.
антивоенный антивоєнний.
антигигиенический антигігієнічний.
антигосударственный антидержавний.
антидемократический антидемократичний.
антидиалектический антидіалектйчний.

антиимпериалистический
18
антрацитный
антиимпериалистический
антиімперіалістичний.
антиисторический антиісторичний.
антик уст. антйк.
антикатализатор хим. антикаталізатор.
антикатод физ. антикатод.
антиква тип. антиква.
антиквар антиквар, антикварій.
антиквариат торг. антикваріат, -у.
антикварий см. антиквар.
антикварный антикварний.
антиклерикализм антиклерикалізм, -у.
антиклерикальный антиклерикальний.
антиклиналь геол. антикліналь, -лі.
антиклинальный геол. антиклінальний.
антиколониальный антиколоніальний.
антикоммунистический антикомуністичний.
антикоррозийный геол. и пр.
антикорозійний.
антикрепостнический антикріпосницький.
антилопа зоол. антилопа.
Антильские острова Антільські острови.
антимарксистский антимарксйстський.
антиматериалистический
антиматеріалістичний.
антимилитаризм антимілітаризм, -у.
антимилитарист антимілітарист.
антимилитаристический
антимілітаристичний.
антимилитаристский антимілітаристський.
антимонархический антимонархічний.
антимония: разводить ^нии (^нию) прост.
теревені правити (розводити, точити
и т. п.), баляси (ляси) точити, баляндраси
правити (торочити и т. п.), переливати
з пустого в порожнє.
антиморальный антиморальний.
антинародный антинародний.
антинаучный антинауковий.
антинациональный антинаціональний.
антиномический филос, лог. антиномічний.
антиномия филос, лог. антиномія.
антиобщественный антигромадський.
Антиохйя ист. Антіохія.
Антйп Антйп.
антипартийный антипартійний.
антипатический антипатичний.
антипатичный антипатичний.
антипатия антипатія.-
антипатриотический антипатріотичний.
антипатриотичный антипатріотичний.
антипедагогический антипедагогічний.
антипедагогичный антипедагогічний.
антипирин фарм. антипірин, -у.
антипод антипод.
антиправительственный антиурядовий.
антирелигиозник разг. антирелігійний
антирелигиозница разг. антирелігійний.
антирелигиозный антирелігійний.
антисанитарный антисанітарний.
антисемит антисеміт.
антисемитизм антисемітизм, -у.
антисемитйческий антисемітичний.
антисемитка антисемітка.
антисемитский антисемітський.
антисептика мед., техн. антисептика.
антисептики мед., хим. антисептики, -ків.
антисептический мед., техн. антисептичний.
антисоветский антирадянський.
антистрофа поэт, антистрофа.
антитеза антитеза.
антитезис филос. и пр. антитезис, -у,
антитеза.
антитела биохим. антитіла -тіл; ~тёло ед,
антитіло.
антитетический филос и пр. антитетичний.
антитоксины биохим. антитоксини, -нів;
'^-н ед. антитоксин, -у.
антитоксический мед. антитоксичний.
антифашист антифашист.
антифашистка антифашистка.
антифашистский антифашистський.
антифеодальный антифеодальний.
антифон муз. антифон, -у.
антифриз спец. антифриз, -у.
антихрист церк., бран. уст. антихрист.
антихудожественный антихудожній.
антициклон метеор, антициклон, -у.
антициклональним метеор,
антициклональний.
антициклонйческий метеор.
антициклонічний.
антициклонный метеор, антициклонний.
антиципацибнный книжн. антиципаційний.
антиципация книжн. антиципація.
антиципировать книжн. антиципувати, -пую,
-пуєш.
антиципироваться книжн. антиципуватися,
-пуеться.
античность античність, -ності.
античный античний.
антологический лит. антологічний.
антология лит. антологія.
Антон, Антоний Антін, -тона, Антон, реже
Антоній; на пище святого ~ния шутл.
на харчах святого Антонія.
Антонйда Антонйда.
Антоний см. Антон.
антоним лингв, антонім.
Антонин Антонін.
Антонина Антонїна.
антонов: ~в огонь мед. прост, антбнів
огонь; гангрена.
антоновка сад. антонівка.
антоновский: ~~ие яблоки сад. антонівські
яблука.
антракт антракт, -у.
антрактный, антрактовый антрактовий,
антрактний.
антрацен хим., техн. антрацен, -у.
антраценовый хим., техн. антраценовий.
антрацит антрацит, -у.
антрацитный, антрацитовый антрацитовий,
антрацитний.

антраша
19
аппарат
антраша театр, антраша (нескл., ср.);
выделывать (выкидывать) ~ша разг.
витанцьовувати, -цьовую, -цьовуєш.
антрекот кул. антрекот.
антрепренёр театр, антрепренёр.
антрепренёрский театр, антрепренерський.
антрепренёрство театр, антрепренерство.
антрепренёрствовать театр, бути
антрепренером.
антреприза театр, антреприза.
антресоли антресолі, -лей.
антресольный антресольний.
антропоид антропоїд.
антропоидный антропоїдний.
антрополог антрополог.
антропологический антропологічний.
антропология антропологія.
антропометрический антр.
антропометричний.
антропометрия антр. антропометрія.
антропоморфизм антропоморфізм, -у.
антропоморфический антропоморфічний.
антропоморфный антропоморфний.
антропософия рел. антропософія.
антропофаг книжн. антропофаг; людоїд,
людожер.
антропофагия книжн. антропофагія;
людоїдство, людожерство.
антураж уст. антураж, -у.
анты ист. анти, -тів.
анфас нареч. анфас.
анфилада анфілада.
анфиладный воен. ист. анфіладний.
Анфйса Анфїса.
анчар бот. анчар.
анчоус ихт. анчоус.
анчоусный ихт. анчоусний.
аншлаг аншлаг; пройти с ^гом театр, и
пр: пройти з аншлагом.
аншлюс аншлюс, -у.
анютин: —ны глазки (Уіоіа НуЬгійа Ног і.)
бот. братки, -кїв [садові].
аорист лингв, аорист.
аорта анат. аорта.
аортальный, аортовый, аортный анат.
аортальний, аортовий, аортний.
апартамент апартамент, -у.
апатит мин. апатит, -у.
апатитовый мин. апатитовий.
апатически нареч. апатьчно.
апатический апатичний,
апатично нареч. апатично.
апатичность апатичність, -ності.
апатичный апатичний.
апатия апатія.
апаш апаш (неизм.); рубашка ~ш
сорочка апаш.
апеллирование апелювання.
апеллировать апелювати, -люю, -люєш.
апеллироваться апелюватися, -люється.
апеллянт апелянт.
апелляционный апеляційний.
апелляция апеляція.
апельсин апельсин, помаранча, помаранч,
померанець, -нця.
апельсинный, апельсиновый апельсиновий,
апельсинний, помаранчевий,
померанцевий.
апельсинчик уменьш. апельсинчик.
апеннинский апеннінський.
Апеннинский полуостров Апеннінський
півострів.
Апеннины Апенніни, -нїн.
апепсия мед. апепсія.
апериодический аперіодичний.
апертура физ. апертура.
аплодйрование аплодування.
аплодировать аплодувати, -дую, -дуєш,
плескати (плещу, плёщеш) [в долоні].
аплодисменты оплески, -ків, аплодисменти,
-тів.
апломб апломб, -у.
апогей апогей, -гею.
апокалипсис церк., лит. апокаліпсис.
апокалипсический, апокалиптический церк.,
лит. апокаліпсичний, апокаліптйчний.
апокриф лит. апокриф.
апокрифический лит. апокрифічний; ~ая
литература апокрифічна література.
апокрифичный разг. апокрифічний.
аполитизм аполітизм, -у.
аполитичность аполітичність, -ності.
аполитичный аполітичний.
Аполлинарий Аполлінарій.
Аполлинария Аполлінарія.
Аполлон, Аполлоний Аполлон, Аполлоній.
аполог лит. аполог.
апологет апологет.
апологетика рел., перен. апологетика.
апологетический апологетичний.
апология книжн. апологія.
апоплексический мед. апоплексичний,
апоплектичний; ~~ий удар апоплексичний
(апоплектичний) удар; разг. грець, -ця.
апоплексия мед. апоплексія.
апоплектик мед. апоплектик.
апоплектйческий см апоплексический.
апорт сад. апорт.
апостериори нареч. филос, лог. апостеріорі.
апостериорность филос, лог. апостеріор-
ність, -ності.
апостериорный филос, лог. апостеріорний.
апостол рел., перен. апостол.
апостольский рел., перен. апостольський.
апостроф апостроф и апостроф.
апофема мат. апофема.
апофеоз апофеоз, -у.
алофеозный апофеозний.
Аппалачи Аппалачі, -чів.
аппарат 1. (прибор, совокупность органов)
апарат, -а; телефонный ~-т телефонний
апарат; речевой ^т мовний апарат; 2.
(учреждение, штат работников) апарат,

аппаратик
20
арапка
-у; государственный ^~т державний
апарат.
аппаратик уменыи. апаратик.
аппаратная в знач. сущ. апаратна, -ої.
аппаратный апаратний.
аппаратостроёние апаратобудування.
аппаратура апаратура.
аппаратурный апаратурний.
аппаратчик апаратник.
аппаратчица апаратниця.
аппассионата муз. апасіоната.
аппассионато нареч. муз. апасіонато.
аппендикс анат., техн. апендикс.
аппендицит мед. апендицит, -у.
апперцептивный псих, апперцептивний.
апперцепционный псих, апперцепційний.
апперцепция псих, апперцепція.
апперципированный псих, апперципований.
апперципировать псих, апперципувати, -пуго,
-пуєш.
апперципироваться псих, апперципуватися,
-пується.
аппетит апетйт, -у, реже смак, -у; волчий
^т разг. вовчий апетйт; приятного ~та!
приёмного апетиту!, смачнбго!; с ~том
(съесть и т. п.) з апетитом, із (зі)
смаком; (всласть) усмак.
аппетйтец, аппетйтик уменьш. апетитець,
-тцю, апетйтик, -у.
аппетйтненький уменьш.-ласк,
апетитненький; смачненький. Ср. аппетитный.
аппетитно нареч.. апетитно.
аппетитность апетитність, -ності.
аппетитный апетитний; (вкусный — ещё)
смачнйй.
аппликатура муз. аплікатора.
аппликатурный муз. аплікатурний.
аппликационный спец. аплікаційний.
аппликация спец. аплікація.
апплике спец. апліке (нескл., ср.).
аппозитивность лингв., биол. аппозитивність,
-ності.
аппозитивный, аппозиционный лингв., биол.
аппозитивний, аппозиційний.
аппозиция лингв., биол. аппозиція.
аппретирование техн. апретування.
аппретировать техн. апретувати, -тую,
-туєш.
аппретироваться техн. апретуватися, -тує-
ться.
аппретура техн. апретура.
аппретурный техн. апретурний.
аппретурщик техн. апретурник.
аппретурщица техн. апретурниця.
апрель квітень, -тня.
апрельский квітневий.
априори нареч. филос. и пр. апріорі.
априористический см. априорный.
априорность филос. и пр. апрібрність,
-ності.
априорный филос. и пр. апріорний, апріори-
стйчний.
апробация книжн., с.-х. апробація.
апробирование книжн., с.-х. апробування.
апробированный книжн., с.-х. апробований.
апробировать книжн., с.-х. апробувати, -бую,
-буеш.
апробироваться книжн., с.-х. апробуватися,
-бується.
апрош 1. тип. апрош, -а; 2. воен. уст. апрош,
-у; ~ши мн. апроші, -шів-.
апсида архит. апсида.
аптека аптека; как в ~ке шутл. як в аптеці.
аптекарский аптекарський;
(предназначенный для аптеки, относящийся к аптеке —
ещё) аптечний; ~ий помощник
аптекарський помічник; ~ий склад аптекарський
(аптечний) склад.
аптекарша прост, аптекарка (разг.),
аптекарь аптекар, -я.
аптечка аптечка.
аптечный аптечний; ^ый шкаф аптечна
шафа.
Апулия Апулія.
Апшербнский полуостров Апшербнський
півострів.
ар ар.
араб араб; ~бы мн. араби, -бів.
арабеска, арабеск арабеска, арабеск.
арабизм филол. арабізм, -у.
арабист филол. арабіст.
арабистика филол. арабістика,
арабка арабка.
арабский арабський; —ая лошадь
арабський кінь; ~ие цифры арабські цифри.
аравийский аравійський.
Аравийский полуостров Аравійський
півострів.
Аравийское море Аравійське море.
аравитянин аравітянин; ~тяне мн.
аравітяни, -тян.
аравитянка аравітянка.
Аравия Аравія.
Арагви Арагві (нескл.).
арак арак, -у.
араковый араковий.
Араке Араке, -у.
аракчеевский ист., перен. аракчеєвський.
аракчеевщина ист., перен. аракчеевщина.
аралиевые в знач. сущ. бот. аралієві, -их.
аралия бот. аралія.
Аральское море Аральське море.
арамеец ист. арамёець, -мёйця; ^мёйцы лм,
арамейці, -ців.
арамёйка ист. арамёйка.
арамейский ист. арамейський.
аранжированный муз. аранжований.
аранжировать муз. аранжувати, -жую,
-жуєш.
аранжироваться муз. аранжуватися,
-жується.
аранжировка муз. аранжування.
арап уст., прост, арап.
I арапка уст. арапка.

арапник
21
арка
арапник гарапник, арапник, увел, гараши,
-пія.
арапский уст, арапський.
арапчик уменьш. уст. арапчик.
арапчонок уст. арапченя, -няти, арапеня.
Арарат Арарат, -у.
арат арат.
аратский аратський.
араукария (Агаисагіа Л и з з.) бот.
араукарія.
Арафурское море Арафурське море.
арахис бот, арахіс, -у.
арахисовый арахісовий.
арба гарба.
арбалет ист. арбалет.
арбалетный ист. арбалётний.
арбалетчик ист. арбалетник.
арбитр арбітр.
арбитраж арбітраж, -у.
арбитражный арбітражний.
арбуз кавун, -а.
арбузик уменьш.-ласк, кавунець, -нця,
кавунчик.
арбузище увел, кавунйсько, кавунище.
арбузный кавуновий, кавунячий.
аргамак румак, -а, аргамак, -а*
Аргентина Аргентїна.
аргентинец аргентшець, -нця; ~нцы мн.
аргентінці, -ців.
аргентинка аргентшка.
аргентинский аргентшський.
арго лингв, арго (нескл., ср.).
аргон хим. аргон, -у.
аргонавт миф., зоол. аргонавт.
аргоновый хим. аргоновий.
арготизм лингв, арготизм, -у.
арготический, арготичный лингв,
арготичний.
аргумент аргумент, -у; (довод — ещё)
довід, -воду, доказ, -у.
аргументация аргументація,
аргументування.
аргументирование аргументування.
аргументированный аргументований.
аргументировать аргументувати, -тую, -ту-
еш.
аргументироваться аргументуватися, -туєть-
ся.
аргус миф., орн. и пр. аргус.
Арденны Арденни, -дённ.
ареал зоол., бот и пр. ареал, -у.
арена арена.
аренда оренда; (земельная ист.— ещё) по-
сесія; брать, взять в ~ду
заорендовувати, -дбвую, -дбвуєш, заорендувати, -дую,
-дуєш; сдавать, сдать в ^ду здавати,
здати в оренду; разг. пускати, пустити в
оренду.
арендатор орендар, -я; посёсор. Ср. аренда.
арендаторский орендарський; посесорський.
Ср. аренда.
арендаторша прост, орендарка; посёсорка.
Ср. аренда.
арендный орендний; посесійний. Ср. аренда.
арендование орендування.
арендованный орендований.
арендовать несов. и сов. орендувати, -дую,
-дуєш; брати (беру, береш) в посесію,
узяти (візьму, візьмеш) в посесію. Ср.
аренда.
арендоваться орендуватися, -дується.
ареометр физ. ареометр.
ареопаг ист., перен. ареопаг, -у.
арест арешт, -у.
арестант уст, арештант; в'язень, -зня.
арестантка уст. арештантка; в'язень, -зня.
арестантская в знач. сущ. уст.
арештантська, -ої, арешт, -у; разг. уст, буцегарня,
-ні, темна, холодна.
арестантский уст. арештантський.
арестный арёштний.
арестованный заарештований, арештований;
разг. забраний.
арестовывать (несов.), арестовать (несов.
и сов.) заарештовувати, -тбвую, -тбвуєш,
заарештувати, -тую, -туєш, арештовувати,
арештувати; разг. забирати, забрати,
-беру, -береш.
арестовываться и арестоваться страд,
(несов.) заарештовуватися, -товується,
арештовуватися; разг. забиратися.
Ариадна Аріадна; нить ~ны перен. книжн.
нитка Аріадни.
ариаднин: ~на нить перен. книжн. нитка
Аріадни.
арйец арієць, род. арійця; арийцы мн.
арійці, -ців.
Аризона Арізона.
арийка уменьш. муз. арійка.
арййка арійка.
арийский арійський.
Арйна Орйна; разг. Орися, Орйшка.
ариозо муз. аріозо (нескл., ср.).
аристократ аристократ.
аристократизм аристократизм, -у.
аристократический аристократичний.
аристократичность аристократичність, -ності.
аристократичный аристократичний.
аристократишка уменьш.-уничиж.
аристократик.
аристократия аристократія.
аристократка аристократка.
аритмичность аритмічність, -ності.
аритмичный аритмічний.
аритмия мед. аритмія.
арифметика арифметика.
арифметически нареч. арифметично.
арифметический арифметичний.
арифмограф арифмограф.
арифмометр арифмометр.
ария муз. арія.
арка арка; триумфальная ~~ка тріумфальна
арка.

аркада
22
артишок
аркада архит. аркада.
Аркадий Аркадій.
Аркадия ист. Аркадія.
аркадский поэз., ирон. аркадський.
аркан аркан.
Арканзас Арканзас, -у.
арканить арканити.
арканный арканний.
аркебуз, аркебуза воен. ист. аркебуз, гарке-
буз.
Арктика Арктика.
арктический арктичний.
арлекин театр., перен. арлекін.
арлекинада театр., перен. арлекінада.
арлекинский театр., перен, арлекінський.
Армавир Армавір.
армада воен. армада.
арматура арматура.
арматурный арматурний.
арматурщик спец. арматурник.
арматурщица спец. арматурниця.
армеец армієць, -мійця.
армейский армійський.
арменист вірменіст.
арменистика вірменістика.
Армения Вірменія.
армирование спец. армування.
армированный спец. армований.
армировать спец. армувати, -мую, -муєш.
армироваться спец. армуватися, -мується.
армия армія.
армяк сіряк, -а, сірячина, свита, свитка,
свитйна.
армянин вірменин, вірмен; ~мяне мн.
вірмени, -мен.
армянка вірменка.
армяно-григорианский церк. вірмено-гри-
горіанський.
Армянская Советская Социалистическая
Республика, Армянская ССР Вірменська
Радянська Соціалістична Республіка,
Вірменська РСР.
армянский вірменський.
армячйшко уменьиі.-уничиж. сірячина,
сірячок, -чка, свитка, свитинка,
армячный сірячйнний, свитковий.
армячок уменьш. сірячок, -чка, сірячина,
свитка, свитинка, свитиночка.
арнаутка с.-х. арнаутка.
арника бот., фарм. арніка.
арниковый фарм. арніковий.
Арнольд Арнольд.
ароидные в знач. сущ. бот. кліщинцеві, -их,
ароїдні.
аромат аромат, -у, пахощі, -щів.
ароматический см. ароматный.
ароматичность ароматичність, -ності,
духмяність, запашність.
ароматичный см. ароматный.
ароматно нареч. ароматно, духмяно,
запашно, запашисто.
I ароматный ароматний, ароматичний, духмя-і
ний, запашний, запахущий, запашистий.
аронник (Агипг Ь.) бот, кліщинець, -нцю,
арум, -у.
арочный арковий, арочний.
арпеджио муз. 1. нареч. арпеджіо; 2. сущ.
арпеджіо (нескл., ср.).
арсенал арсенал, -у.
арсенальный арсенальний.
арсенальцы ист. арсенальці, -ців.
Арсений Арсен, Арсеній.
арсин хим. арсин, -у.
артачиться разг. опинатися, пручатися;
разг. упиратися, комизитися, -мижуся,
-мизйшся, коцюбитися, -блюся, -бишся,
норовйтися, -влюся, -вйшся, ґедзатися,
ґедзкатися; обл. корбдитися, -джуся,
-дишся и кородйтися, -джуся, -дйшся,
баскалйчитися.
артбаза (артиллерийская база)
воєн, артбаза (артилерійська база).
артдивизион (артиллерийский
дивизион) воен. артдивізіон, -у
(артилерійський дивізіон).
артезианский артезіанський; ^ий колодец
артезіанський колодязь.
Артек Артек, -у.
артель артіль, -лі.
артельный артільний.
артельщик артільник, артілець, -льця.
артельщица артільниця.
Артемий, Артём Артём, Артемій.
Артемия Артемія.
Артёмовск Артемівськ.
Артемон Артембн.
артериальный анат. артеріальний.
артериосклероз мед. артеріосклероз, -у.
артерия анат., перен. артерія.
артикль грам, артикль, -ля.
артикул артикул.
артикул воєн. уст. артикул; выкидывать
~лы перен. разг. виробляти
артикули.
артикулировать лингв, артикулювати, -люю,
-люєш.
артикулироваться лингв, артикулюватися,
-люється.
артикуляционный лингв, артикуляційний.
артикуляция лингв, артикуляція.
артиллерийский артилерійський.
артиллерист артилерист, гарматник,
гармаш, -а.
артиллерия артилерія.
артист артист.
артистизм артистизм, -у.
артистически нареч. аотистйчно.
артистический артистичний.
артистичность артистичність, -ності.
артистичный артистичний,
і артистка артистка.
| артишок (Супага Ь.) бот. артишок.

арткурсы
23
асимметричность
арткурсы (артиллерийские курсы)
арткурси, -сів (артилерійські курси).
артобстрел (артиллерийский
обстрел) артобстріл, -у (артилерійський
обстріл).
артогонь (артиллерийский огонь)
артвогонь, -гню (артилерійський вогонь).
артподготовка (артиллерийская
подготовка) артпідготовка (артилерійська
підготовка).
артполк (артиллерийский полк)
артполк, -полку и -полка (артилерійський
полк).
артрит мед. артрит, -у.
артритизм мед. артритизм, -у.
артритик мед. разг. артритик.
артритический мед. артритичний, артритний.
артритичка мед. разг. артритичка.
артритный см. артритический.
Артур Артур.
артшкола (артиллерийская школа)
артшкола (артилерійська школа).
арум см. аронник.
арфа арфа.
арфист арфіст, арф'яр, -а.
арфистка арфістка, арф'ярка, арф*янка.
архаизация архаїзація.
архаизированный архаїзований.
архаизировать архаїзувати, -зую, -зуєш.
архаизироваться архаїзуватися, -зується.
архаизм архаїзм, -у.
архаика архаїка.
архаист архаїст.
архаистика архаїстика.
архаистический архаїстичний.
архаический архаїчний.
архаично нареч. архаїчно.
архаичность архаїчність, -ності.
архаичный архаїчний.
архалук уст. архалук.
архангел церк., ирон. архангел.
Архангельск Архангельськ.
Архангельская область Архангельська
область.
архангельский] церк. архангельський.
архангельский2 геогр. архангельський.
архар зоол. архар.
архаровец прост. 1. (полицейский) уст.
архаровець, -вця; 2. (озорник, бродяга)
шйбеник, шибайголова, ледащо.
архейский геол. архейський; ~ая эра
(группа) архейська ера (група).
археограф археограф.
археографический археографічний.
археография археографія.
археозойский геол. археозойський; ~ая
эра (группа) археозойська ера (група).
археолог археолог.
археологический археологічний.
археология археологія.
археоптерикс палеонт. археоптерикс.
архив архів, -у; сдавать, сдать в ^в
здавати, здати в архів.
архивариус архіваріус.
архивист архівіст.
архивный архівний.
архивоведение архівознавство.
архидиакон церк. архідиякон.
архидиаконский церк. архідияконський.
архиепископ церк. архіепїскоп.
архиепископский церк. архієпіскопський.
архиерей церк. архієрей, владика.
архиерейский церк. архієрейський, владйчий.
архимандрит церк. архімандрит.
архимандритский церк. архімандритський,
архімандрйчий.
Архйп Архип.
архипастырский церк. архіпастирський.
архипастырь церк. архіпастир, -я.
архипелаг геогр. архіпелаг, -у.
архитектоника архит., геол. и пр.
архітектоніка.
архитектонический, архитектонйчный архит.,
геол. и пр. архітектонічний.
архитектор архітектор.
архитекторский архітекторський,
архитектура архітектура.
архитектурный архітектурний.
архитрав архит. архітрав.
архитравный архит. архітравний.
архозавр архозавр.
аршин уст. аршйн; видеть на два —на под
землёй (в землю) перен. бачити на два
аршйни під землёю (в землю); вырасти
(стать) на ^н выше и т. п. перен.
вирости (стати) на аршйн вищим и т. п.;
как (словно, будто) ~н проглотил як
(ніби, немов, наче) аршйн проковтнув;
мерить на свой ^н перен. міряти на
свій аршйн (на свою мірку, своєю
міркою); мерить кого-что обыкновенным
(общим) ~ном перен. міряти когб-що
звичайним (одним) аршином.
аршинник прост, уст. аршинник;
(мошенник — ещё) шахрай, -рая.
аршинный уст. аршйнний.
аршйнчик уменьш.-ласк. уст. аршйнчик.
арык арйк.
арычный ариковий.
арьергард воен. ар'єргард, -у.
арьергардный воен. ар'єргардний.
ас ав. ас.
асбест мин. азбест, -у.
асбестовый азбестовий.
асептика мед. асептика.
асептический мед. асептичний.
асессор ист. асесор: коллежский ~р доревщ
колезький асесор.
асессорша дорев. прост, асёсорка.
асимметрически нареч. асиметрично.
асимметрический асиметричний.
асимметрично нареч. асиметрично.
асимметричность асиметричність, -ностЦ

асимметричный
24
астрономи ческий
асимметричный асиметричний.
асимметрия асиметрія.
асинхронный асинхронний.
аскариды зоол. аскариди, -рйд; ^да ед.
аскарида.
аскет аскет,
аскетизм аскетизм, -у.
аскетический аскетичний.
Аскольд Аскольд.
аскорбиновый аскорбіновий; ~ая кислота
аскорбінова кислота.
аспект аспект, -у.
аспид1 1. зоол. аспід, -а; 2. б ран. гаспид.
аспид2 геол. аспід, -у.
аспидный геол. аспідний; ~ая доска уст.
грифельна дошка (таблиця); ~ый сланец
геол. аспідний сланець.
аспидский брак, гаспидський.
аспирант аспірант.
аспирантка аспірантка.
аспирантский аспірантський.
аспирантура аспірантура.
аспират см. аспираты.
аспиратор спец. аспіратор.
аспираторный спец. аспіраторний; ~-ая
маска аспіраторна маска, протигаз.
аспираты лингв, аспірати, -тів;~т?д аспірат.
аспирация мед., перен. аспірація.
аспирин фарм. аспірин, -у.
Ассам Ассам, -у.
ассамблея ист., дипл. асамблея;
Генеральная Ассамблея Организации
Объединённых Наций Генеральна Асамблея
Організації Об'єднаних Націй.
ассамец ассамець, -мця; ^мцы мн. ассамці,
-ців.
ассамка ассамка.
ассамский ассамський.
ассенизатор асенізатор.
ассенизационный асенізаційний.
ассенизация асенізація.
ассенизировать асенізувати, -зую, -зуеш.
ассигнационный ист. асигнаційний.
ассигнация ист. асигнація.
ассигнование асигнування.
ассигнованный асигнований.
ассигновать асигнувати, -ную, -нуеш.
ассигноваться асигнуватися, -нується.
ассигновка 1. (о документе) фин. асигнов-
ка; 2. (действие) асигнування.
ассигновывать несов. см. ассигновать.
ассигновываться несов. см. ассигноваться.
ассимилирование асимілювання.
ассимилированный асимільований.
ассимилировать асимілювати, -люю, -люєш.
ассимилироваться асимілюватися, -лююся,-
-люєшся.
ассимилятивный асимілятивний.
ассимилятор асимілятор.
ассимиляторный асиміляторний.
ассимиляторский асиміляторський.
ассимиляторство асиміляторство.
ассимиляция асиміляція, асимілювання.
ассирйец ассірієць, -рійця; ^рййцы мн. ас-
сірійці, -ців.
ассирййка ассірійка.
ассирийский ассірійський.
Ассйрия ист. Ассірія.
ассириянин ист. ассіріянин; ^рйяне мн.
ассіріяни, -ріян.
ассириянка ист. ассіріянка.
ассйро-вавилонский ист. ассіро-вавілонський.
ассистент асистент.
ассистентка асистентка.
ассистентский асистентський.
ассистировать асистувати, -тую, -туєш.
ассонанс поэт, асонанс, -у.
ассортимент асортимент, -у.
ассортиментный асортиментний.
ассоциативность асоціативність, -ності.
ассоциативный асоціативний.
ассоциация асоціація.
ассоциированный асоційований.
ассоциировать асоціювати, -ціюю, -ціюєш.
ассоциироваться асоціюватися, -ціюється.
астеник мед. разг. астенік.
астенический мед. астенічний.
астения мед. астенія.
астероиды астр, астероїди, -дів; ~д ед.
астероїд.
астигмат фото астигмат.
астигматизм опт. астигматизм, -у.
астигматический опт. астигматичний.
астма мед. астма, ядуха и ядуха; обл. ди-
хавйця.
астматик мед. разг. астматик, ядушливий,
-ого, ядушний.
астматический мед. астматичний,
ядушливий, ядушний: обл. дихавйчний.
астматичка мед. разг. астматичка, ядушлива,
-ої, ядушна; обл. дихавйчна.
астматичный см. астматический.
астра бот. айстра, гайстра.
астрагал бот., анат., архит. астрагал.
астральный спец. астральний.
астраханка ихт., сад. астраханка.
Астраханская область Астраханська
область.
астраханский астраханський.
Астрахань Астрахань, -ні.
астроботаника астроботаніка.
астровый бот. айстровий, гайстровий.
астрограф астр, астрбграф.
астролог астролог.
астрологический астрологічний.
астрология астрологія.
астролябия геод., астр, астролябія.
астрометрия астрометрія.
астронавт астронавт.
астронавтика астронавтика.
астроном астроном.
астрономический астрономічний; ^ие
числа (цифры) перен. астрономічні числа
(цифри).

астрономия
25
а*
астрономия астрономія.
астрофизик астрофізик.
астрофизика астрофізика.
астрофизический астрофізичний.
Астурия Астурія.
Асуан Асуан.
асуанский асуанський.
Асунсьон Асунсьйон.
асфальт асфальт, -у.
асфальтирование асфальтування.
асфальтированный асфальтований.
асфальтировать асфальтувати, -тую, -туєш.
асфальтироваться асфальтуватися, -туєть-
ся.
асфальтировка асфальтування.
асфальтировщик асфальтувальник.
асфальтный см. асфальтовый.
асфальтобетон асфальтобетон, -у.
асфальтобетонный асфальтобетонний.
асфальтовый асфальтовий, асфальтний.
асфальтозавод асфальтозавод, -у.
асфальтоукладчик асфальтоукладальник.
асфиксия мед. асфіксія.
ась межд. прост, га, що.
атабаск см. атапаск.
атабаска см. атапаска.
Атабаска геогр. Атабаска.
атавизм атавізм, -у.
атавистический, атавистичный
атавістичний.
атака атака.
атакованный атакований.
атаковать атакувати, -кую, -куєш.
атаковаться атакуватися, -кується.
атаман отаман; (предводитель — ещё)
ватажок, -жка.
атаманец см. атамановец.
атаманить разг. уст. см. атаманствовать.
атамановец дорев. отаманівець, -вця.
атаманский отаманський.
атаманство отаманство, отаманування.
атаманствовать отаманувати, -ную, -нуєш,
отаманити.
атаманша разе, отаманша, отаманиха.
атаманщина ист. отаманщина.
атапаск атапаск, атабаск; ~ки атапаски,
-ків, атабаски.
атапаска атапаска, атабаска.
атеизм атеїзм, -у.
атеист атеїст.
атеистический атеїстичний.
атеистка атеїстка.
ателье ателье (нескл., ср.).
атеросклероз мед. атеросклероз, -у.
атлант архит., анат. атлант.
Атланта Атланта.
Атлантика Атлантика.
Атлантический . океан Атлантичний океан.
атлас геогр. и пр. атлас, -у.
Атлас (горы) Атлас, -у.
атлас текст, атлас, -у, єдваб, -у.
атласистый атласистий.
атласный геогр. и пр. атласний.
атласный текст., перен. атласний,
атласовий, єдвабний.
атлет атлет.
атлетика атлетика; лёгкая ~ка легка
атлетика.
атлетически нареч. атлетично.
атлетический атлетичний.
атмосфера атмосфера.
атмосферический атмосферичний.
атмосферный атмосферний; ^ые осадки
атмосферні опади.
атолл атбл.
атолловый атоловий.
атом атом.
атомизм филос. атомізм, -у.
атомистика филос. атомістика.
атомистический филос. атомістичний.
атомический филос. атомічний.
атомник разг. атомник.
атомность хим. атомність, -ності.
атомный атомний; ~~ая энергия физ.
атомна енергія; ~ое оружие атомна зброя;
~-ое ядро физ. атомне ядро; ~ый вес
физ. атомна вага.
атомоход мор. атомохід, -хода.
атомщик разг. атомник.
атонический мед. атонічний.
атония мед. атонія.
Атрёк Атрёк, -у.
атрибут атрибут; ~ты власти ист. клейнб-
ди, -дів.
атрибутивность грам, атрибутивність,
-ності.
атрибутивный грам, атрибутивний.
атрибуция иск. атрибуція.
атропин фарм. атропін, -у.
атрофированный атрофований.
атрофироваться атрофуватися, -фується.
атрофия атрофія.
атташе дипл. аташе (нескл., м.).
аттестат атестат; ~~т зрелости школьн. уст.
атестат зрілості, реже матура.
аттестационный атестаційний.
аттестация атестація, атестування.
аттестованный атестований.
аттестовать атестувати, -тую, -туєш; ~ть
себя перен. атестувати себе.
аттестоваться атестуватися, -тується.
аттик архит. аттик.
Аттика Аттіка.
аттический аттїчний; ~~ая соль перен. ат-
тічна сіль.
аттракцион театр, атракціон, -у.
аттракционный театр, атракціонний.
аттракция геод., лингв, атракція.
ату межд. охотн. ату, тю, бери, кусь.
атуканье охотн. атукання, тюхання.
атукать, атукнуть охотн. атукати, атукну-
ти» тюкати, тюкнути.
ау межд. 1. агбв, гов, агу, реже гу;
2. в знач. сказ, прост, кінець, пропило;

аудиенция
26
аховый
теперь уж ау, не догонишь! тепер уже
кінець (пропало), не наздоженеш!
аудиенция аудієнція.
аудитор уст. аудитор.
аудитория аудиторія.
аудиторный аудиторный.
аудиторский уст. аудиторський.
ауканье разг. перегукування, гукання.
аукать, аукнуть разг. гукати, гукнути.
аукаться, аукнуться разг. перегукуватися,
-куюся, -куєшся (несов.), гукати, гукнути;
как — нется, так и откликнется поел, як
гукають, так і відгукуються; як гукнеш,
так і БІдгукнеться; як звуть, так і одзи-
ваються.
аукнуть см. аукать.
аукнуться см. аукаться.
аукцион аукціон, -у; уст. торги, -гів, торг,
-у; продать с ^на продати з аукціону
(з молотка).
аукционист аукціоніст.
аукционный аукціонний.
аул аул, -у.
аульный аульний.
ауспиции рел. ист., перен. ауспїції, -цій.
аустенйт мет. аустеніт, -у.
аустенйтовый, аустенйтный мет.
аустенітовий.
аут спорт, аут.
аутентический книжн. автентичний.
аутентичность книжн. автентичність, -ності.
аутентичный книжн. автентичний.
аутодафе ист. автодафе, аутодафе (нескл.,
ср.).
аутсайдер аутсайдер.
афазия мед. афазія.
Афанасий Панас, Опанас, реже Афанасій,
Атанасій, Танасій, Атанас; разг. Танась,
-ся, Танас.
Афанасия Афанасія.
афганец афганець, -нця; ~нцы мн. афганці,
-ців.
афгани (денежная единица) афгані (нескл.,
ср.).
Афганистан Афганістан, -у.
афганка афганка.
афганский афганський.
афелий астр, афелій.
афера афера.
аферист аферист.
аферистка аферистка.
Афиноген Афіноген.
афинский афїнський.
Афины Афіни, род. Афін.
афйнянин афінянин.
афйнянка афінянка.
афйша афіша.
афишированный афішований.
афишировать афішувати, -шую, -шуєш«
афишироваться афішуватися, -шується.
афйшка уменьш. афішка.
афишный афішний.
Афон, Афоний (имя) Афон, Афоній.
афоризм афоризм, -у.
афористически нареч. афористично.
афористический афористичний.
афористичность афористичність, -ності.
афористичный афористичний.
Африка Африка.
африкандер африкандер; ~-ры мн.
африкандери, -рів.
африканец африканець, -нця; ^нцы мн.
африканці, -ців.
африканист африканіст.
африканистика африканістика.
африканка африканка.
африканский африканський.
афронт уст. афронт, -у.
аффект афёкт, -у.
аффектация афектація.
аффективный афективний.
аффектированный афектований.
аффектировать афектувати, -тую, -туєш.
аффикс лингв, афікс.
аффиксальный лингв, афіксальний.
аффриката лингв, африката.
аффрикатйвный, аффрикатный лингв,
африкативний, африкатний.
ах межд. 1. ах, ой, ох, ай; обл.. йой; 2. в
знач. сказ, прост, тарах, бах, бабах, геп;
я приложился и — ах-ах — из обоих
стволов я приклався і — бабах — з ©ббх
стволів; О ах да! разг. ага!, до речі; ах да,
чуть не забыл рассказать ага (до речі),
мало не забув розповісти.
аханье 1. ахання, ахкання, ойкання,
охання, охкання; обл. йойкання; 2.
ахання, ахкання, тарахкання, бахкання,
бабахання, бабахкання. Ср. ахать 1—2,
ахать, ахнуть 1. разг. ахати и ахкати,
ахнути, ойкати, ойкнути, охати и охкати,
охнути; обл. йойкати, йойкнути; 2.
(издавать глухой, отрывистый звук) прост,
ахати и ахкати, ахнути, тарахкати,
тарахнути, бахкати, бахнути, бабахати и
бабахкати, бабахнути; 3. (с силой ударять)
прост, тарахкати, тарахнути, гепати,
гепнути, чесати (чешу, чешеш), учесати,
бахкати, бахнути, бабахати и бабахкати,
бабахнути.
Ахен Ахен, Аахен.
ахиллесов: ^ва пята перен. ахіллесова
п'ята.
ахинея разг. нісенітниця, дурниця; разг.
казна-що, род. казна-чого, ахінея; нести
(пороть и т. п.) ~нёю разг. верзти
(плести) нісенітниці (нісенітницю), теревені
правити, говорити (молоти, верзти)
дурниці (казна-що).
ахнуть см. ахать.
аховый прост. 1. (плохой, скверный)
поганий; разг. поганенький; 2. (отчаянный,
озорной) відчайдушний; <~ый парень
відчайдушний хлопець; см. ещё сорвиголова.

ахроматизм
27
бабища
ахроматизм опт. ахроматизм, -у.
ахроматический опт. ахроматичний.
ахтерштевень мор. ахтерштевень, -вня.
ахтй межд. уст. ой; (при выражении
удивления и т. п. — ещё) ох; не ~тй разг. не
дуже, не надто, не вельми; не ~тй как
(не в сочетании с нареч.) разг.
поганенько; не так-то (не дуже) [й] добре; не ^тй
какой (не в сочетании с прил.) разг.
поганенький; не ^~тй какой хитрый разг.
не дуже-то [и] хйтрий.
Ахтуба Ахтуба.
Ахтырка Охтйрка.
ацетилен хим. ацетилен, -у.
ацетиленовый хим. ацетиленовий.
ацетон хим. ацетон, -у.
ацетоновый хим. ацетоновий.
ацидофилин кул. ацидофілін, -у.
ацидофильный ацидофільний; ^~ое молоко
ацидофільне молоко.
ацтеки ацтеки, -ків, астёки.
ацтекский ацтекський, астёкський.
ашуг ашуг.
Ашхабад Ашхабад.
ашхабадский ашхабадський.
аэрарий аерарій.
аэрация аерація.
аэроб см. аэробы.
аэробный биол. аеробний.
аэробы биол. аероби, -бів; ~б ед. аероб.
аэровокзал аеровокзал, -у.
аэрограф спец. аерограф.
аэродинамика мех. аеродинаміка.
б см. бы.
ба межд. разг. ба; (вот как разг.— ещё) чи І
ба, чи ти ба; (вот оно что разг.— ещё)
ага; (ишь разг.— ещё) ач, іч, еч; ба!
кого я вижу! ба (чи ба, чи ти ба)! кого
я бачу!; ба! теперь понимаю ба (ага)!
тепер розумію; ба! это ты? ба (чи ба, чи
ти ба, ага)! це ти?; ба-ба-ба! что это
значит? ба-ба-ба (чи ба, чи ти ба)! що це
значить?
баба1 1. (замужняя крестьянка) прост,
жінка; прост, реже баба; (преим.
молодая) молодиця; 2. (жена; женщина
вообще) прост, жінка; прост, реже баба;
(о жене — ещё) стара; 3. (о мужчине)
ирон. баба; 4. у с т., об л. см. бабушка;
<> каменная ^ба археол. кам'яна баба,
бовван; снежная ^~ба снігова баба;
тесная ~ба (детская игра) обл. тісна баба.
баба2 техн. баба; (ручная) довбня.
баба8 кул. баба; ромовая ~ба ромова
баба.
бабах межд. разг. бабах, тарах, тарарах. |
аэродинамический мех. аеродинамічний.
аэродром аеродром, -у.
аэродромный аеродромний.
аэроклуб аероклуб, -у.
аэролит астр, аероліт.
аэролог аеролог.
аэрологический аерологічний.
аэрология аерологія.
аэромаяк аеромаяк, -а.
аэрометр физ. аерометр.
аэрометрический аерометричний.
аэрометрия аерометрія.
аэромеханика аеромеханіка.
аэрон фарм. аерон, -у.
аэронавигационный аеронавігаційний.
аэронавигация аеронавігація.
аэронавт аеронавт.
аэронавтика аеронавтика.
аэроплан аероплан, літак, -а.
аэропланный аеропланний.
аэропорт аеропорт, -у.
аэропочта аеропошта.
аэросани аеросани, -ней.
аэросев с.-х. аеросівба, аеросіяння.
аэростат аеростат.
аэростатика аеростатика.
аэростатный аеростатний.
аэросъёмка см. аэрофотосъёмка,
аэросъёмочный аерознімальний.
аэрофотоаппарат аерофотоапарат.
аэрофотография аерофотографія.
аэрофотосъёмка аерофотознімання, аерофо
тографування.
бабаханье разг. бабахання, бабахкання,
тарахкання, тарарахкання.
бабахать, бабахнуть разг. бабахати и
бабахкати, бабахнути, тарахкати,
тарахнути, тарарахкати, тарарахнути.
бабахнуться сов. разг. бабахнути; см. ещё
бахаться.
бабашка тип. бабашка.
баба-яга миф.у перен. баба-яга, род. баби-
ягй.
баббит мет. бабіт, -у.
баббитный мет. бабітний.
баббитовый мет. бабітовий.
бабёнка уменьш.-ласк. прост, молодичка,
жіночка; прост, реже бабонька.
бабий 1. жіночий; бабський, баб'ячий;
молодичий; 2. жіночий; бабський, баб'ячий;
3. см. бабушкин; О ~бье лето бабине
літо; ~бьи сказки разг. бабські вигадки
(казки). Ср. баба1 1—2,4.
бабин см. бабий.
бабиться прост, бабитися, -блюся, -бишся.
бабища увел, прост, бабище, бабисько,
бабега.
Б

бабка
28
баз ир
бабка* 1. см. бабушка; 2. (повивальная)
уст., обл. баба, бабка, сповитуха, баба-
сповитуха, повитуха, баба-повитуха, ба-
ба-пупорізка; 3. (знахарка) уст., обл.
баба, бабка, знахарка, баба-знахарка.
бабка2 1. (надкопытный сустав ноги у
животных) бабка; 2. (для игры) бабка,
паця; игра в ^ки гра в паці (в бабки).
бабка3 (о составленных снопах) обл. біб-
ка, п'ятка.
бабка4 техн. бабка.
бабкин см. бабушкин.
бабник прост, бабій, -бія, бабич, баболюб.
бабничать 1. (проявлять
слабохарактерность) прост, бути бабою; 2. (быть
бабником) прост, бути бабієм (бабичем,
баболюбом); 3. бабувати, -бую, -буєш,
бабити, -блю, -биш; ер. бабка 1 2.
бабочка ¦ 1. энтом. метелик, метїль, -теля;
уменьш.-ласк. метёличок, -чка; 2.
(галстук) разг. метелик.
бабочка2 (о женщине) ласк, прост,
жіночка, молодичка,
бабувизм полит, ист. бабувізм, -у.
бабувистский полит, ист. бабувістський.
бабуся, бабуля ласк, бабуся, бабусенька,
бабусечка, бабуня, бабуля, бабонька.
бабуши обл. капці, -ціз (разг.); <~~ша ед.
капець, -пця.
бабушка бабка, баба;- ласк, бабуся, бабуня;
^ка надвое сказала погов. надвое баба
ворожила [або вмре, або буде жила];
казала Настя, як удасться.
бабушкин бабин, -а, -є; ласк, бабусин.
бабьё прост, прен. бабй, род. баб и бабів,
бабня, бабота; разг. жіноцтво, жінота.
Баб-эль-Мандебский пролив Баб-ель-Ман-
дёбська протока.
баварец баварець, -рця; ~рцы мн. баварці,
-ців.
Бавария Баварія.
баварка баварка.
баварский баварський.
багаж багаж, -у.
багажник багажник.
багажный багажний.
Багамские острова Багамські острови.
Багдад Багдад.
багдадский багдадський.
багермейстер багермейстер.
багет багет.
багетный, багетовый багетовий, багетний.
багетчик спец. багетник.
багётчица спец, багетниця.
багор гак, багбр, -гра; рыб. ості, -тів.
багорный багорний.
багорщик спец, багбрник.
багрение багріння. Ср. багрить.
багренье рыб. ловшня (ловля, ловитва)
гаком (багром, остями), багрення.
багрец багрець, -цю.
багрильщик багрильник.
багрить ловити (-влю, -виш) гаком (багром;
рыб. остями), багрити.
багрить червонити, багрити.
багроветь червоніти, багровіти, багряніти.
багровина прост, синяк, -а, синець, -нця.
багрово нареч. багряно, багрово.
багровость багряність, -ності, багровість,
-вості.
багровый багряний, багровий, тёмно-червб-
ний, криваво-червбний; разг. буряковий,
бурячковий.
багрянеть багряніти.
багрянец багрянець, -нцю; уст. шарлат, -у.
багрянистый багрянистий.
багрянить и багрянить багрянити и
багрянити.
багряниться багрянитися.
багряница уст. багряниця.
багряно см. багрово.
багрянородный рит. уст. порфіроносний,
порфірородний.
багряность см. багровость.
багряный см. багровый.
багульник (Ьейит Ь.) бот. багнб.
бадан (Вег&епіа М б п с п.) бот. бадан, -у.
бадёечный цёбриковий, цебёрковий,
бадейковий.
бадейка цёбрик, цебёрка, цебёрко, бадейка.
бадёйный цёбровий, бадійний.
бадминтон спорт, бадмінтон.
бадья цёбер, -бра и цебёр, -бра, цебрб,
баддя.
баз обл. (огороженная площадка для
скота) загорода, обора; обл. баз, -у; (для
овец — ещё) кошара; (двор) подвір'я,
двір, род. двора и двору.
база база.
базальт геол. базальт, -у.
базальтовый геол. базальтовий.
базар 1. базар, -у; 2. перен. разг. базар,
гармидер, -у; О птичий ^-р пташиний
базар.
базарить прост, базарувати, -рую, -руєш,
базарювати, -рюю, -рюеш.
базарный базарний.
базедов: ^ва болезнь мед. базедова
хвороба.
Базель Базель, -ля.
базилик, базилика1 (Осіпгипг Ь.) бог.
васильки, -ків и васильки, -ків; (об одном
цветке) васильок, -ейлька.
базилика2 архит. базиліка.
базиликовый базиліковий.
базирование базування.
базировать базувати, -зую, -зуєш.
базироваться базуватися, -зуюся, -зуешея;
(основываться — ещё) грунтуватися, -ту-
юся, -туешея.
базировка базування.
базис 1. база, базис, -у; 2. филос, эк.
базис.

базисный
29
балаганщик
базисный 1. базовий, базисний; 2. филос, эк.
базисний.
базовый базовий.
баиньки дет. ласк, спатки, спатоньки,
спатусі, бай-бай (неизм.); пора ~ки пора
спатки (спатоньки, спатусі, бай-бай).
баиньки-баю см. бай2 1.
бай * сущ. дорев. бай.
бай2, бай-бай 1. межд. люлі, люлі-люлі,
люлі-люлечки, люлі-люленьки, люлечки-
люлі, люленьки-люлі, бай, бай-бай; 2. см.
баиньки.
байбак 1. зоол. бабак, -а, байбак, -а;
2. перен. разг. тюхтій, -тія, бабак,
байбак; (бездельник — ещё) лёдар, -я, разг.
ледащо, лежень, -жня.
байбачий зоол. бабаковий.
байдара байдара.
байдарка байдарка.
байдарочный байдарковий.
Байдарские ворота Байдарські ворота.
байка! текст, байка; уст. бая.
байка2 (басенка) обл. байка.
Байкал Байкал, -у.
байкальский байкальський.
байковый текст, байковий; уст. баєвий.
байрам рел. байрам, -у.
байрамный рел. байрамний.
байронизм байронізм, -у.
байронический байронічний.
байский дорев. байський.
байство собир. дорев. байство.
байховый: ^~ый чай байховий чай.
байцевать техн. байцювати, -цюю, -цюєш.
байцеваться техн. байцюватися, -цюється.
байцованный техн. байцьбваний.
бак * (сосуд) бак.
бак2 мор. бак.
бакалавр бакалавр.
бакалаврский бакалаврський.
бакалаврство бакалаврство.
бакалейный бакалійний.
бакалейщик уст. бакалійник.
бакалёйщица уст. бакалійниця.
бакалея собир. бакалія.
бакан см. бакен і.
бакан бакан, -у.
банановый бакановий.
бакелит бакеліт, -у.
бакелитовый бакелітовий.
бакен» (плавучий знак) бакен.
бакен2 см. бакены.
бакенбарды бакенбарди, -дів; уст. бакени,
-нів, бурці, -ців; ^барда, уст. ~~бард ед.
бакенбарда; уст. бакенбард, бакен, бу-
рець, -рця.
бакенщик бакенщик, бакенник.
бакены уст. см. бакенбарды.
баки баки, -ків.
бакинский бакинський.
баккара * (сорт хрусталя) бакара (нескл.,
ср.).
баккара 2 карт. уст. бакара (нескл.).
баклага баклага, баклаг, ббклаг, боклага.
баклажан баклажан.
баклажанный баклажановий, баклажанний.
баклажка уменьш. баклажка, баклажок,
-жка, боклажок.
баклажный баклаговий.
баклан орн. баклйн, -а, рибалка.
баклуши: бить ~ши разг. бйти байдики
(байди, баглаї), байдикувати, -кую,
-куєш, байдувати, -дую, -дуєш, м'яти хань-
кй.
баклушник прост, лёдар, -я; разг.
ледащо, ледащиця, байдич.
баклушница прост, ледарка; разг.
ледащо, ледащиця.
баклушничать см. баклуши.
баковый мор. баковий.
бакбнго бакбнго (нескл.).
бактериальный бактеріальний.
бактеризация бактеризація.
бактеризованный бактеризований.
бактеризовать бактеризувати, -зую, -зуєш.
бактеризоваться бактеризуватися, -зується.
бактерийный бактерійний.
бактериоз бактеріоз, -у.
бактериолог бактеріолог.
бактериологический бактеріологічний.
бактериология бактеріологія.
бактериофаг бакт. бактеріофаг.
бактерицйдность бакт., мед.
бактерицидність, -ності.
бактерицидный бакт., мед. бактерицидний.
бактерия бактерія.
Баку Баку (нескл.).
бакун (сорт табака) бакун, -у.
бакшиш разг. уст. бакшиш.
бакштейн бакштейн, -у.
бакштов мор. бакштов.
бал бал, -у; кончен ^.л! (вот и всё) разг.
та й край!, і край!, та й годі!, амба!
балабан муз. балабан.
балаболить прост, белебёнити, тараторити,.
балабонити.
балаболка разг. 1. (украшение, подвеска)
балабон, уменьш. балаббнчик; 2. (м. и ж.)
перен. балабон (м.), талалай (м.),
талалайко (м.), талалайка (ж.).
балаббшка см. балаболка 2.
балаган 1. уст. балаган, -а; (для
торговли— обычно) ятка; обл. таш, -у, таша;
2. (перен.: шутовство, кривлянье) разг.
балаган, -у.
балаганить и балаганничать прост,
балаганити.
балаганный 1. балаганний; ятковий; 2.
балаганний. Ср. балаган 1—2.
балаганчик уменьш. балаганчик; яточка.
Ср. балаган 1.
балаганщик 1. балаганник; яточник; 2.
балаганник; комедіант; уст. кумедіант. С/?.
балаган 1—2.

балаганщина
ЗО
баллотировочный
балаганщина прост, балаганщина.
балаганщица 1. балаганниця; яточниця;
2. балаганниця; комедіантка; уст. кумеді-
антка. Ср. балаган 1—2.
балагур балясник, баляндрасник; базіка,
базікало; жартівник, -а, жартун, -а. Ср.
балагурить.
балагурить разг. теревені правити
(розводити, точити и т. п.), баляндрасити, -рашу,
-расиш, теревенити, баляси (ляси) точити,
баляндраси правити (торочити и т. п.);
(болтать) разг. базікати; (шутить)
жартувати, -тую, -туєш.
балагурка балясниця, баляндрасниця;
базіка, базікало; жартівниця, жартунка. Ср.
балагурить.
балагурный разг. жартівливий; (весёлый)
веселий.
балагурство разг. 1. (действие) базікання;
жартування; 2. (весёлая болтовня)
баляси, -сів, баляндраси, ляси, теревені, -нів;
(шутки) жарти, -тів.
балакать обл. см. болтать2 1.
балалаєчник балалаєчник.
балалаечница балалаєчниця.
балалаечный балалаєчний.
балалайка балалайка; бесструнная ~ка см.
бесструнный.
баламут прост, баламут, баламута, кала-
мутник.
баламутить прост. 1. баламутити,-мучу,
-мутиш, каламутити, колотити, -лочу, -лб-
тиш; разг. колошкати; 2. (жидкость)
каламутити, колотити; разг.
баламутити.
баламутиться 1. баламутитися, -мучуся,
-мутишся, каламутитися, колотитися, -лб-
титься; колбшкатися; 2. каламутитися,
колотитися; баламутитися. Ср.
баламутить 1—2.
баламутка прост, баламутка, каламутниця.
баламутный 1. (беспокойный, вздорный)
прост, баламутний, каламутний; 2.
(взмученный) прост, каламутний.
баланда прост, кандьбр, -у, баланда.
баланс баланс, -у.
балансёр балансёр.
балансир техн. и пр. балансир.
балансирование балансування.
балансировать балансувати, -сую, -суєш.
балансировка балансування.
балансовый балансовий.
Балатон Балатон, -у.
балахон уст., разг. балахон.
балахонник прост, уст. балахбнник.
балахонный уст., разг. балахбнний.
балбес бран. бёльбас, бёцман, телепень,
-пня, бовдур.
балбесничать прост, байдикувати, -кую,
-куєш, байдувати, -дую, -дуєш,
гультяювати, -тяюю, -тяюєш.
балда 1. (молот) уст. балда; довбня,
молот; 2. (на дереве) гуля; 3. (о человеке)
бран. йолоп, бевзь, -зя, бёвзень, -зня,
бовдур, довбня, балда.
балдахин балдахін.
Балеарские острова Балеарські острови.
балерина балерина.
балет балет, -у.
балетки прост, балетки, -ток; ~ка ед. ба-
лётка.
балетмейстер балетмейстер.
балетмейстерский балетмейстерський.
балетный балетний.
балетоман балетоман.
балетомания балетоманія.
балётчик уст. балётник.
балётчица уст. балётниця.
баливать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] хворіти и т. п.; см.
болеть і 1.
балка1 (брус) балка, брус; (матица —
обычно) сволок; (поперечный брус;
перекладина между стропилами — ещё)
бантина; обл. бальок, -лька, трямбк, -мка,
трям.
балка2 (ложбина) балка.
балканский балканський.
Балканский полуостров Балканський
півострів.
Балканы Балкани, -кан.
балкар, балкарец балкар, балкарець, -рця;
~ры, ~-рцы мн. балкари, -рів, балкарці,
-ців.
балкарка балкарка.
балкарский балкарський.
балкон балкон.
балконный балконний.
балкончик уменьш. балкончик.
балл бал.
баллада балада.
балладник баладник.
балладный баладний.
балласт баласт, -у.
балластер ж.-д. баластер.
балластировать ж.-д. баластувати, -тую,
-туєш.
балластировка ж.-д. баластування.
балластный баластовий, баластний.
балластовый баластовий.
баллистика мех., воен. балістика.
баллистический мех., воен. балістичний.
балловый баловий; ~~ая характеристика
ветра балова характеристика вітру.
баллон балбн.
баллонный балонний.
баллотирование балотування.
баллотированный балотований.
баллотировать балотувати, -тую, -туєш.
баллотироваться балотуватися, -туюся,
-туешся.
баллотировка балотування.
баллотировочный балотувальний.

балльный
31
банджо
балльный школьн. баловий, бальний; ^ая
система балова (бальна) система.
балованный балуваний; пещений,'
розпещений, мазаний. Ср. баловать 1.
баловать 1. балувати, -лую, -луеш;
(нежить — ещё) пестити (пещу, пёстиш) и
пестити (пещу, пестиш), пестувати, -тую,
-туєш, розпещувати, -щую, -щуєш, разг.
панькати, мазати (мажу, мажеш); ^ть
подарками балувати подарунками;
2. прост, см. баловаться 1; не ~луй
такими вещами не балуйся такими речами;
3. прост, уст. (распутничать) бахурувати,
-рую, -руєш; (повесничать) разг.
гультяювати, -тяюю, -тяюєш, баламутити, -мучу,
-мутиш; (кутить) гуляти; (разбойничать)
розбійничати, розбійникувіати, -кую,
-куєш, разг. розбишакувати, -кую, -куєш.
баловаться 1. (шалить, резвиться) разг.
пустувати, -тую, -туєш, балуватися,
-дуюся, -луєшся; разг. дуріти, (забавляясь —
еще) бавитися, -влюся, -вишся, тішитися,
забавлятися; 2. см. баловать 3.
баловень 1. (тот, кого балуют) разг. пестун,
-а, пестій, -тія, мазун, -а, мазій, -зія,
плеканець, -нця, уменьш.-ласк. пестунчик,
мазунёць, -нця, мазунчик; 2. (шалун)
разг. пустун, -а; 0 ^~нь судьбы
(счастья и т. п.) щасливець, -вця, улюбленець
(-нця) долі.
баловливо нареч. прост, пустотливо.
баловливый прост, пустотливий.
баловник 1. (шалун) разг. пустун, -а;
2. (любимец) разг. пестун, -а, пестій,
-тій, мазун, -а, мазій, -зія, уменьш.-ласк.
пестунчик, мазунёць, -нця, мазунчик;
3. разг. який (хто) балує и т. п.; см.
баловать 1.
баловница 1. (шалунья) разг. пустуха,
пустунка; 2. (любимица) разг. пестійка,
пестуха, мазуха, мазунка; 3. разг. яка
(хто) балує и т. п.; см. баловать 1.
баловной прост. 1. пустотливий, пустий;
^6й ребёнок пустотлива дитина,
пустотливе дитя; 2. см. балованный.
баловство разг. 1. баловство; пестощі, -щів;
ср. баловать 1; 2. (шалости) пустощі,
баловство, балощі, пустота.
балочный балковий, балочний; ~ое
перекрытие балкове (балочне) перекриття.
Ср. балка 1.
балтиец балтієць, -тійця.
Балтийск Балтійськ.
балтийский балтійський.
Балтийское море Балтійське море.
Балтика Балтика.
Балтимор Балтімор.
балучи см. белуджи.
Балхаш 1. (озеро) Балхаш, -у; 2. (город)
Балхіаш, -а.
балхашский балхашський.
балык балйк, -у.
балыковый баликовий.
балычок уменьш.-ласк. баличок, -чка.
бальзам бальзам, -у; пролить ~м на что
перен. уст. пролйти бальзам на що.
бальзамин (Ітраііепз Ь.) бот. розрив -трава,
бальзамін, -у.
бальзаминный см. бальзаминовый.
бальзаминовые в знач. сущ. бот.
бальзамінові, -их.
бальзаминовый бот. бальзаміновий,
бальзамінний.
бальзамирование бальзамування.
бальзамированный бальзамований.
бальзамировать бальзамувати, -мую, -муєш.
бальзамироваться бальзамуватися, -муєть-
ся.
бальзамировка бальзамування.
бальзамировочный бальзамувальний.
бальзамировщик бальзамувальник.
бальзамический бальзамічний.
бальзамный, бальзамовый бальзамовий,
бальзамний.
бальнеолог мед. бальнеолог.
бальнеологический мед. бальнеологічний.
бальнеология мед. бальнеологія.
бальнеотерапия мед. бальнеотерапія.
бальный бальний; уст. бальовйй и бальо-
вий.
балюстрада балюстрада.
балюстрадный балюстрадний.
балясина балясина, баляса; обл. глйця.
балясник1 (о материале) балясник, -у.
балясник2 (шутник) прост, баляндрасник.
балясничать см. балясы.
балясы: точить (разводить) "~сы прост,
теревені правити (розводити, точити и т. п.),
баляси (ляси) точити, баляндраси
правити (торочити и т. п.), баляндрасити, -рашу,
-расиш.
Бамако Бамако (нескл.).
бамбук бамбук, -а.
бамбуковый бамбуковий.
бамия (НіЬізсиз (АЬеїтозсНиз) езсиїепіиз.
М о п о з.) бот. бамія.
банально нареч. банально.
банальность банальність, -ності.
банальный банальний.
банан банан.
бананник собир. бананник.
банановый банановий.
Бангвеоло Бангвеоло (нескл.).
Бангкок см. Банкок.
банда банда.
бандаж бандаж, -а.
бандажист спец, бандажист.
бандажистка спец, бандажистка.
бандажник спец, бандажник.
бандажный бандажний.
бандероль бандероль, -лі.
бандеролька уменьш. бандеролька.
бандерольный бандерольний.
банджо муз. банджо (нескл., ср.).

32
барахольщик
бандит бандит.
бандитизм бандитизм, -у.
бандитка бандитка.
бандитский бандитський.
Бандунг Бандунг.
бандунгский бандунзький.
бандура бандура.
бандурист бандурист.
бандуристка бандуристка.
бандурный бандурний.
банить 1. (парить) прост, парити; 2. воен.
банити.
банк банк, -у; держать ~к карт,
банкувати, -кую, -куєш; метать ^к карт,
банкувати.
банка* (сосуд) 1. банка; (глиняная или
стеклянная — ещё) слоїк; 2. мед. банка;
ставить ~ки ставити банки.
банка2 (скамья в лодке) банка.
банка3 (мель) банка.
банкаброш техн. уст. банкаброш.
банкет * (торжественный завтрак, обед или
ужин) банкет, -у, бенкет, -у, учта.
банкет ^ техн. банкет, -у.
банкетный * банкетний, бенкетний. Ср.
банкет 1.
банкетный2 техн. банкетний.
банкир банкір.
банкирский банкірський.
банкирша прост, банкїрша.
банкноты банкноти, -тів; ~т, уст. ^та ед.
банкнот; уст. банкнота.
банковский банківський.
банковый банковий.
Банкок Банкок, Бангкок.
банкомёт карт, банківнйк, -а.
банкрот банкрут, банкрот.
банкротиться прост, банкрутувати, -тую,
-туеш.
банкротство банкрутство, банкротство.
Банкса остров Банкса острів.
банник 1. воен. банник, розрядник; 2,
(веник) віник.
банно-прачечный банно-пральний.
банный лазневий, банний; как ~ый лист
пристать (привязаться) прост, як (мов,
наче и т. п.) шевська смола пристати
(прилипнути) [до чобота, до кожуха], як
реп'ях причепитися, лізти сльотою (як
сльота).
баночка уменьш. баночка; слоїчок, -чка.
Ср. банка ! 1.
баночный 1. банковий; слоїковий; 2.
банковий. Ср. банка і 1—2.
бант бант.
бантик уменьш. бантик.
банту банту (нескл.).
банщик банщик, лазник.
банщица банщиця, лазниця.
банька уменьш. лйзенька.
•баня 1. лазня, баня; 2. перен. разг. баня;
задать ~~ню нагріти чуба (чуприну),
утерти маку, дати (задати, усипати)
перцю, усипати бобу, дати прочухана
(прочуханки); кровавая ~ня кривава баня;
3. (прибор) баня.
баобаб бот. баобаб.
баобабовый баобабовий.
баптизм рел. баптизм, -у.
баптист рел. баптист.
баптистка рел. баптистка.
баптистский рел. баптистський.
бар » (ресторан) бар, -у.
бар2 метеор, бар, -а,
бар3 мор. бар, -а.
бар4 горн, бар, -а.
барабан барабан.
барабанить 1. барабанити; разг.
тарабанити, бубоніти; (преим. о дожде, снеге,
песке разг.— ещё) порощйти, порощати;
2. (громко и неискусно играть на рояле)
разг. тарабанити, барабанити.
барабанный барабанний; ~~ая перепонка
анат. барабанна перетинка.
барабанщик барабанщик.
барабанщица барабанщиця.
барабулька ихт. барабулька.
барак барак.
баран 1. баран, -а; как ~н на новые
ворота (на воду) [смотреть, уставиться и
т. п.] прост, як теля (як баран) на нові
ворота [дивитися, втупитися, витріщити
очі и т. л.]; как ~-н упёрся разг. як
баран упёрся; как стадо ~нов ирон., як
(мов и т. п.) отара (череда) [баранів];
холощёный (обл. кладеный) ~н валах;
2. (мех) смушок, -шка, смух, -у; 3. воен.
ист. таран, -а; 4. мор. коловорот и колб-
ворот.
бараний баранячий; согнуть (скрутить) в
^ий рог разг. скрутити в баранячий ріг.
баранина баранина.
баранинка уменьш.-ласк. баранинка.
баранка 1. бублик; 2. (рулевое колесо)
прост, бублик, баранка.
Барановичи Барановичї, -чів.
Барановичская область Барановицька 66-
ласть.
барановичский барановицький.
баранок стол, баранок, -нка.
бараночка уменьш. бубличок, -чка.
бараночник бублейник, бубличник.
бараночница бублейниця, бубличниця.
бараночный бубличний, бубликовий.
баранчик уменьш. баранчик, баранець, -нця.
барахлишко уничиж. см. барахло.
барахло прост, барахлб; (хлам разг.—
обычно) мотлох, -у.
барахолка прост, барахолка; уст. тандйта.
барахольный прост, барахляний,
барахольний.
барахольщик прост, барахольник; уст. ган-
дйтник.

барахольщица
33
барханы
барахольщица прост, барахольниця; уст.
тандитниця.
барахтанье борсання; разг. вовтуження,
вовтузня.
барахтаться борсатися; разг. вовтузитися,
-тужуся, -тузишся; обл. войдуватися,
-дуюся, -дуєшся.
барачный барачний.
барашек І. уменьшалась баранець, -нця,
баранчик, баранча, -чати, бараня, -няти;
2. (шкурка, мех ягнёнка) смушок, -шка,
смух, -у; 3. орн. обл. бекас, баранчик,
баранець; 4. ^шки (мн.: о волнах,
облаках) баранці, -ців, баранчики, -ків;
5. ~шки (мн.: цветочные серёжки) разг.
кбтики, -ків, баранці; 6. техн. баранчик.
барашковый смушковий, смушевий. Ср.
барашек 2.
Барбадос Барбадос, -у.
барбарис барбарис, -у, байбарис.
барбарисный см. барбарисовый.
барбарисовые в знач. сущ. бот.
барбарисові, -их.
барбарисовый барбарисовий, байбарисовий.
барбос 1. барбос; 2. перен. разг. мурло.
барвинковый барвінковий.
барвинок барвінок, -нку.
барвйночек уменьшалась барвіночок, -чка.
бард поэз., ист. бард.
барда спец. брага, барда.
бареж текст, уст. бареж, -у.
барежевый текст, уст. барежевий.
барельеф иск. барельєф.
барельефный иск. барельєфний.
барельєфчик уменьш. иск. барельєфчик.
Баренцево море Баренцове море.
баретки прост, баретки, -ток; ~ка ед.
баретка.
бареттер эл. баретер.
баржа и баржа баржа.
баржевый, баржевой баржевий.
бариевый хим. барієвий.
барий хим. барій, -рію.
барин дорев., разг. пан; (мелкий помещик
разг.— ещё) панок, -нка, підпанок, -нка,
полупанок; жить ~ном разг. жйти паном
(по-панському, по-панськи, як пан),
паном [діло] жйти, жйти паном на всю
губу; стать (сделаться) ^ном спаніти,
запаніти, мног. попаніти; уст. розпано-
шитися.
баринов дорев., разг. панів, -нова, -нове.
барисфера геол. барисфера.
барит мин. барит, -у.
баритовый баритовий.
баритон баритон; разг. підбасок, -ска.
баритональный баритональний.
баритонный, баритоновый баритбновий,
баритонний.
барич разг. уст. 1. (сын барина) панйч,
-а; 2. см. барин.
барический геофиз. баричний.
барк мор. барк.
барка барка.
баркарола муз. баркарола.
баркас баркас.
баркасный баркасний.
бармы ист. барми, род. барм.
Барнаул Барнаул.
барнаульский барнаульський.
барограмма метеор, барограма.
барограф метеор, барограф.
барокамера физ. барокамера.
барокко иск. барокко (нескл., ср.).
барометр барометр.
барометрический барометричний.
барон барон.
баронесса баронёса.
баронет баронет.
баронский баронський.
баронство баронство.
бароскоп метеор., физ. бароскоп.
баростат метеор, баростат.
баротермометр метеор, баротермометр,
барочник уст. барковйк, -а, барочник.
барочный барковйй, барочний.
барочный иск. барочний, барокковий.
барраж ав. бараж, -у.
барражирование ав. баражування.
барражировать ав. баражувати, -жую,
-жуєш.
баррикада барикада.
баррикадировать барикадувати, -дую,
-дуєш.
баррикадироваться барикадуватися, -дуюся,
-дуєшся.
баррикадный барикадний.
барс барс.
Барселона Барселона,
барселонский барселбнський.
барсёнок барсеня, -няти.
барски нареч. разг. по-панському,
по-панськи; жить ~ки жйти по-панському (по-
панськи, як пан), паном [діло] жйти,
жйти паном на всю губу.
барский дорев., разг. панський.
барсовый барсовий.
барственно нареч. дорев., разг.
по-панському, по-панськи, як пан.
барственный дорев., разг. панський.
барство 1. собир. дорев., разг. панство, пани,
-нїв, панота; 2. (высокомерие;
изнеженность) разг. панство.
барствовать дорев., разг. панувати, -ную,
-нуєш.
барсук борсук, -а.
барсуковый, барсучий борсуковий,
борсуків, -кбва, -кбве.
барсучонок борсученя, -няти.
бархан см. барханы.
барханный барханний.
барханы бархани, -нів; ~н ед. бархан,

бархат
34
бастионный
бархат 1. текст, оксамит, -у, бархат, -у;
2. (Ркеїіойепйгоп К и р г.) бот. бархат,
оксамит,
бархатец см. бархатцы.
бархатистость бархатистість, -тості.
бархатистый бархатистий.
бархатка 1. (тесьма, лента) оксамитка,
бархатка; 2. ~ки мн. см. бархатцы.
бархатный оксамитовий, оксамитний,
бархатний; ~ое дерево (РНеИойепйгоп
К и р г.) бот. бархатне (оксамитове,
оксамитне) дерево; см. ещё бархат 2; ~ый
сезон оксамитовий (оксамитний,
бархатний) сезон.
бархатцы (Та^еіез Ь.) бот. чорнобривці,
-ців; ~тец ед. чорнобривець, -вця,
уменьш.-ласк. чорнобривчик.
бархотка прост, см. бархатка 1.
барчонок уст. паненя, -неняти, паня, -няти.
барчук уст. панич, -а, паненя, -неняти,
паня, -няти.
барщина ист. панщина.
барщинник ист. панщанин, панщаний, -ого.
барщинный ист. панщинний; (состоящий на
барщине) панщаний; ~ое хозяйство
панщинне господарство; ~ый крестьянин
панщаний селянин, панщанин.
барынин дорев., разг. пані, панії (род. п.).
барынька уменьш.-уничиж. дорев. панійка.
барыня 1. дорев., разг. пані, панія; 2.
(песня, пляска) бариня.
барыш уст. бариш, -у, зиск, -у; уст. гёндель,
-для.
барышник уст. баришник; уст. гендляр, -а;
(торговец лошадьми уст.— ещё) менджун,
-а, ліверант.
барышнин дорев., разг. панни, панночки,
панянки (род. п.).
барышница уст. баришниця; уст. гендляр-
ка.
барышничать баришувати, -шую, -шуєш;
гендлювати, -люю, -люєш; менджувати,
-джую, -джуєш. Ср. барышник.
барышнический баришницький;
гендлярський; ліверантський. Ср. барышник.
барышничество баришництво, баришування;
гёндель, -для, гендлярство, гендлювання;
менджування, ліверантство. Ср.
барышник.
барышня дорев., разг. панна, панночка,
панянка.
барьер бар'єр.
барьерный бар'єрний.
барьерчик уменьш. бар'єрчик.
бас бас.
басенка уменьш. баєчка.
басенник уст. см. баснописец.
басенный баєчний.
басистый разг. басистий, басовитий.
басить разг. басити (башу, басиш);
говорити (-ворю, -вориш) басом (разг. баоа).
басище увел, басйсько, басище, басюра, ба-
сюка.
баск баск; ~ки мн. баски, -ків.
баска порт, баска.
баскак ист. баскак, -а.
баскетбол спорт, баскетбол.
баскетболист спорт, баскетболіст.
баскетболистка спорт, баскетболістка.
баскетбольный спорт, баскетбольний.
баскбнка басконка.
баскский баскський.
Баскунчак Баскунчак, -а.
баскунчакский баскунчацький.
басма (краска) басма.
басма ист. басма.
басмач басмач, -а.
басмаческий басмацький.
басмачество басмацтво.
баснописец байкар, -я; дарование (талант)
^сца байкарський хист (талант).
баснословие уст. 1. міфологія; 2.
(выдумка) вигадка, байка; разг. побрехенька.
баснословно нареч. надзвичайно; небувало,
неймовірно, нечувано, казково. Ср.
баснословный 2.
баснословность надзвичайність, -ності;
небувалість, -лості, неймовірність,
нечуваність, казковість, -вості. Ср.
баснословный 2.
баснословный 1. (мифический) уст.
міфічний; (известный по преданиям) казковий;
(легендарный) легендарний; 2.
(необычайный) надзвичайний; (неимоверный)
небувалий, неймовірний, нечуваний, разг.
казковий.
басня 1. байка; 2. (выдумка) разг.
вигадка, байка; разг. казка; (небылица)
небилиця; ~ни (мн.: пустословие, болтовня)
разг. балаканина, [пусті] балачки, :чок,
байки, -йбк, [бабські] казки, -збк,
теревені, -нів, небилиці, -лиць; соловья ~нями
не кормят поел, соловей піснями не
ситий; стать (сделаться) ~ней стати
(зробитися) байкою.
басовитый разг. басовитий.
басовый басовий и басовий; ~ый ключ
муз. басовий ключ.
басок разг., муз. басок, -ска.
басон текст, басон, -у.
басонный текст, басонний, басоновий.
Басса пролив Басса протока.
бассейн басейн, -у.
бассейновый басейновий.
БАССР БАРСР; см. ещё Башкирская
Автономная Советская Социалистическая
Республика.
баста межд. разг. годі, край, амба; досить;
и ^та! і край!, та й край!, і годі!, та й
годі!
бастион воен. бастіон, -у.
бастионный воен. бастіонний, бастіоновий.

бастовать
35
бацать
бастовать страйкувати, -кую, -куєш, басту-
вати, -тую, -туєш.
бастующий який (що) страйкує (бастує),
страйкуючий.
басурман уст., бран. бусурман, бусурмен,
бузувір.
басурманка уст., бран. бусурманка,
бусурменка, бузувірка.
басурманский уст., бран. бусурманський,
бусурменський, бузувірський.
Басутоленд Басутоленд, -у.
батак батак; '--ки мн. батаки, -ків.
баталёр мор. баталёр.
баталист жив. баталіст.
баталия уст., ирон. баталія.
батальный жив. батальний.
батальон воен. батальйон, -у.
батальонный воен. 1. прил. батальйонний;
2. в знач. сущ. батальйонний, -ого.
батареец воен. разг. батареєць, -рёйця.
батарейка уменьш., техш батарейка.
батарейный воен., техн. батарейний.
батарея воен., техн. батарея.
батат (Іротоеа Ьаіаіаз Ь.) бот. батат, -у,
солодка картопля.
батенька уст. см. батюшка 2.
Батерст 1. (остров) Батерст, -у; 2. (город)
Батерст, -а.
батист батист, -у.
батистовый батистовий.
батисфера спец. батисфера.
батлачок см. лисохвост.
батог уст. кий, род. кия, кийок, -йка,
палиця, палка; (прут — ещё) різка.
батвжок уменьш. кийок, -йка; різочка. Ср.
батог.
батон батон.
батрак наймит, батрак, -а; (сезонный
работник уст.—ещё) строкар, -я; идти в ~кй
іти в найми.
батрацкий, батраческий наймитський,
наймитівський, батрацький.
батрачество 1. (занятие батрака) найми,
-мів, наймитування, батракування, реже
наймитство; 2. собир. наймити, -тів, най-
митівство, батрацтво, реже наймитство.
батрачий см. батрацкий.
батрачить наймитувати, -тую, -туєш, ходити
(-джу, -диш) по наймах, батракувати,
-кую, -куєш, батрачити; бути (жити) в
строку. Ср. батрак.
батрачка наймичка, батрачка.
баттерфляй спорт, батерфляй.
Батуми Батумі (нескл.).
батумский батумський.
батыр батир, -я.
батька прост., обл. батько; разг. тато;
не купил ~ка шапки, так пусть уши
мёрзнут погов. не купив батько шапки, хай
вуха мёрзнуть (вухо мёрзне); см. ещё
батюшка 1.
батько ист. батько.
батюшка 1. (отец) уст. батько; разг.
тато; ласк, батенько, батечко, татусь, -ту-
ся и -туся, таточко, татко, татуньо; по
~ке по батькові; 2. (в обращении к
собеседнику— зват.) уст. голубе, батеньку,
батечку; ^ки [мой]!, ^ки свёты! разг.
батеньку (батечку) мій!, батеньку мій,
батечки!, батечки!, нёне (ненечко,
матінко) [моя]!, світку [мій]!, [ой] лишенько
(лишечко) [мені, моє]!, [ой] лёле
(лелечко)!; 3. (священник) разг. батюшка; уст.
панотець, -тця.
батюшкин уст. 1. батьків, -кова, -кове;
татів, -това, -тове; татусів, -сева, -севе,
татків; 2. батюшчин, -а, -є; панотців, -цёва.
-цёве. Ср. батюшка 1, 3.
батя прост., обл. батько; разг. тато.
баул баул.
Баффйнова Земля Баффїнова Земля.
бах межд. разг. бах, трах, тарах.
баханье разг. бахання, бахкання,
тарахкання.
бахать, бахнуть разг. бахати и бахкати,
бахнути, тарахкати, тарахнути.
бахаться, бахнуться разг. бахати и
бахкати, бахнути, бахатися, бахнутися, гепати,
гепнути, гёпатися, гепнутися, тарахкати-
ся, тарахнутися.
бахвал прост, хвалько, хвастун, -а.
бахвалиться прост, хвалитися, -люся,
-лишся, вихвалятися, хвастати, хвастати-
ся.
бахвалка прост, хвастуха.
бахвальство прост, хвастощі, -щів,
хвастовство, похваляння, вихваляння,
хвастання, хвалькуватість, -тості,
хвальковитість; разг. хвальба, похвальба.
бахнуть см. бахать.
бахнуться см. бахаться.
бахрома 1. торочки, -чок, тороки, -ків,
бахрома; разг. торочка; 2. мед. бахрома.
бахромка уменьш. торочки, -чбк, торочка,
торочечка, бахромка.
бахромчатый торочкуватий, бахромчатий.
бахтарма спец., обл. бахтарма; міздря.
бахча баштан, -тана и -тану; обл. бакша.
бахчевник баштанник; обл. бакшівник.
бахчевод баштанник.
бахчеводство баштанництво.
бахчевой баштанний, баштановий; ~ые
культуры баштанні (баштанові)
культури.
Бахчисарай Бахчисарай.
бахчисарайский бахчисарайський.
бац межд. разг. бух, бубух, бах, бабах, бех,
торбх, трах, тарах, тарарах, ляп, лясь,
лусь, лулусь, луп, трісь, хруп.
бацать, бацнуть разг. бахати и бахкати,
бахнути, бабахати и бабахкати,
бабахнути, тарахкати, тарахнути, гепати,
гепнути; (говорить что-л. неуместное)

Задаться
36
беглость
разг. бовкати, бовкнути, бёвкати, бёвкну- і
ти, ляпати,, ляпнути.
Задаться, бацнуться разг. гепати, гепнути,
гёпатися, гепнутися, бабахати и
бабахкати, бабахнути, сов. бебехнути,
бебехнутися.
бацилла бакт. бацила.
бацилловый бакт. бациловий.
бациллоноситель мед. бацилоносій, -сія.
бациллярный мёд. бацилярний.
бацнуть см. бацать.
бацнуться см. б а даться.
бачки уменыи. бачки, -ків. Ср. баки.
бачок уменыи. бачок, -чка.
башенка уменыи. вёжка, башточка.
башенный вёжовий, баштовий; ~ый кран
техн. баштовий кран.
башибузук ист., уст. башибузук;
(разбойник— ещё) розбійник, разг. розбишака;
(головорез разг,— ещё) головоріз.
башка прост, голова; бран. макітра,
довбешка.
башкир, уст. башкирец башкир; уст.
башкирець, -рця; ~ры, ^рцы мн. башкири,
-рів; башкирці, -ців.
Башкирия Башкйрія.
башкирка башкирка.
Башкирская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Башкирская
АССР Башкирська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Башкирська
АРСР.
башкирский башкирський.
башковитость прост, тямущість, -щості,
тямучість, -чості, тямовитість, -тості,
кмітливість, -вості.
башковитый прост, тямущий, тямучий,
тямовитий, кмітливий; разг. головатий, з
головою.
башлык башлик, -а.
башмак 1. см. башмаки; 2. техн. башмак, -а.
башмаки (обувь) черевики, -ків; ~-к ед.
черевик; под ^ком [у] кого перен. разг. під
черевиком (під чоботом, під п'ятою) у
кого (кого).
башмачки 1. уменьш. черевички, -ків; ^чбк
ед. черевичок, -чка; 2. (Сургірейіит Ь.)
бог. черевички.
башмачник уст. швець, род. шевця,
чоботар, -я; уст. черевичник.
башмачный 1. черевичний; 2. техн. башмач-
ний.
башмачок см. башмачки 1.
башня 1. вежа, башта; обл. стражнйця;
2. воен. башта.
баштан обл. см. бахча.
баю-бай, баю-баюшки-баю см. бай2 1.
баюканье колисання, колихання: разг. лю-
ляння.
баюкать колисати, -лишу, -лйшеш и реже
-лисаю, -лисаєш, колихати, -лишу, -лйшеш
и реже -лихаю, -лихаеш; разг. люляти. |
баюшки-баю см. бай2 1.
баядера, баядерка уст. баядера, баядерка.
баян баян.
баянист баяніст.
баять прост, у с т., о б л. балакати; разг.
гомоніти, славити, -влю, -виш; фольк.
баяти; (сообщать — ещё) говорити, -ворю,
-вориш, казати (кажу, кажеш),
розповідати.
бдение 1. неспання и неспання; 2.
пильнування, доглядання, догляд, -у; дбання.
Ср. бдеть 1—2.
бдеть книжн. уст. 1. (бодрствовать) не
спати (не сплю, не спиш); 2. (за кем-чем—
неусыпно следить) пильнувати, -ную, -ну-
еш (кого-що), доглядати (кого-що, за
ким-чим); (заботиться) дбати (про кого-
.що).
бдительно треч. 1. пильно; 2. пильно,
дбайливо; чуйно. Ср. бдительный 1—2.
бдительность 1. пильність, -ності; 2.
пильність, дбайливість, -вості; чуйність. Ср.
бдительный 1—2.
бдительный 1. пильний; 2. (заботящийся)
уст. пильний, дбайливий;
(внимательный) чуйний.
бе: ни бё ни мё прост, ні бё ні мё.
бег 1. біг, -у; ^г воды біг води; м на сто
метров спорт, біг на сто метрів; ~г на
месте а) спорт, біг на місці; б) перен.
разг. тупцювання (тупцяння) [на місці];
на —гу на бігу; 2. ^га мн. спорт,
перегони, -нів, гони; 3. ~га (мн.: бегство)
уст. утёча; разг. мандри, -рів; быть в
~гах уст. бути в бігах (у мандрах,
утікачем); (убежать — ещё) утектй (утечу,
утечёш); О в ~гах (в хождении по ка-
ким-л. делам) разг. у біганині; бгаючи.
беганье 1. бігання; ганяння, гасання; 2.
тікання, утікання; уникання; цурання; 3.
бігання, упадання. Ср. бегать 1—3.
бегать 1. бігати; разг. ганяти, гасати; 2. (от
кого-чего — убегать) тікати, утікати (від
кого-чого); (избегать — обычно) уникати
(кого-чого); (чуждаться—ещё) цуратися
(кого-чого); 3. (за кем—неотступно
следовать; ухаживать) разг. бігати, уганяти,
уганятися, волочитися (за ким), упадати
(коло кого).
бегемот бегемот.
беглая в знач. сущ. уст. утікачка, збігла,
-ої, утекла.
беглец утікач, -а.
бегло нареч. 1. швидко, рухливо; 2. вільно,
швидко; 3. побіжно, нашвидку, разг.
нашвидкуруч и нашвидкуруч; поверхово.
Ср. беглый 3—5.
беглость 1. швидкість, -кості, рухливість,
-вості; 2. вільність, -ності, швидкість;
3. побіжність, поверховість. Ср, беглый
3-5.

беглый
37
бедняк
беглый 1. уст. збіглий, утёклий; —ый
крепостной кріпак-утікач, збіглий кріпак;
2. в знач. сущ. уст. утікач, -а, збіглий,
-ого, утёклий; 3. (непрерывно
движущийся) швидкий, рухливий; —ые тени швидкі
(рухливі) тіні; 4. (не затруднённый,
свободный) вільний, швидкий; —ое чтение
вільне (швидке) читання; 5. (сделанный
наскоро) побіжний, поверховий; —ый
обзор побіжний (поверховий) огляд; 6. грам.
випадний; —ые гласные випадні голосні;
О —ый огонь воєн, швидкий (біглий)
вогонь; бросить —ый взгляд разг. кинути
оком (очима), кинути [побіжний] погляд.
беглянка утікачка.
беговой 1. (для бега, бегов) біговий; (для
бегов) перегоновий; —ой рысак біговий
(перегоновий) рисак; —ая дорожка
бігова доріжка; —ые дрожки бігунки, -ків,
бігунці, -ців; 2. (относящийся к гонкам)
перегоновий, гоновйй; тая программа
програма перегонів (гонів),
бегом нареч. бігом, бігцем; разг. біжком.
бегониевый бегонієвий.
бегония бот. бегонія.
беготня разг. біганина, ганяння.
бегство утёча; (неоконч. д. — обычно)
тікання, утікання; спасаться —вом
рятуватися втёчею; обратить в —во см.
обращать 1; обратиться в —во см.
обращаться 1.
бегун 1, бігун, -в; 2. см. бегуны,
бегункй (дрожки или сани) уст. бігунки,
-ків, бігунці, -ців; (двухколёсные разг.—
ещё) біда.
бегунок техн. бігунок, -нка.
бегуны техн. бігуни, -нїв; —н ед. бігун, -а.
бегунья бігунка, бігуха.
бегучий бігучий.
беда 1. біда, лихо; поэз. притуга; (напасть)
напасть, -ті и напасть, разг. халёпа и
халепа; разг. уст. причина; —да стряслась
(случилась) лихо спіткало (скоїлося),
спіткала напасть (лиха година);
выручать, выручить из —ды виручати,
виручити (визволяти, визволити) з біди;
помочь в —де зарадити лиху (лихові),
запобігти горю^ (лиху, лихові), допомогти
в бідіі; попадать, попасть в —ду
попадати, попасти (потрапляти, потрапити) в
біду, сов. уплутатися в біду (в лихо),
ускочити в біду (в лихо, в клопіт, в халепу);
что за —да! разг. [то] що з того!, ну так
що [ж]!, [то] дарма!; —да ум нашла
(родит) погов. біда ум родить; друзья
познаются в -де поел, друзі пізнаються
в біді, в пригоді пізнавай приятеля;
придёт —да —купишь ума поел, як біда
докучить, то й розуму научить; біда навчить
калачі (коржі з салом) їсти; пришла
—да — отворяй ворота поел, біда біду
знайде, коли й сонце зайде; біда біду
перебуде: одна мине — друга буде; біда
біду тягне; до лиха та ліе лихо; 2. в знач,
сказ, біда, лихо; —да! разг. біда!, лихо!,
лишенько!, лишечко!; —да да и только
разг. біда (лихо) та й годі; —да мне с
ним біда (лихо) мені з ним; вот —да-то!
разг. от (ото, оцё) біда (лихо)!; как на
—ду разг. як на біду, як на лихо; на —ду
разг. на біду, на лихо; не —да не біда,
дарма, нічого; [не] велика (эка) —да см.
великий: [не] —ка важность (беда);
3. в знач. нареч. прост, до лиха, страх;
людей там —да людей там до лиха
(страх); —да как... страх як...
бёдерный см. бедренный,
бедлам разг. бедлам, -у.
беднейший превосх. ст. найбідніший, якнай-
бідніший, щонайбідніший.
бедненький уменьш.-ласк. бідненький,
біднесенький.
беднеть бідніти, біднішати; разг. мізерніти;
(нищать — ещё) убожіти.
бедно нареч. бідно; мізерно; убого,
злиденно, нужденно. Ср. бедный,
бедность бідність, -ності; мізерність;
убогість, -гості, убозтво, злиденність,
нужденність; —ть мысли бідність (убогість,
убозтво) думки; впадать, впасть в —ть
убожіти, зубожіти, впадати, впасти в
бідність; —ть одолела разг. злидні обсіли
(осіли); —ть не порок посл. злиднями очі
не колють, бідність не порок. Ср. бедный,
беднота 1. собир. біднота и біднота,
бідацтво; разг. злидні, -нів; уст. голота,
сіромашня, сіромашшя, сірома; 2. р а з г. см.
бедность,
бедный бідний; разг. мізерний; (убогий —
ещё) убогий, злиденний, нужденний;
(несостоятельный— ещё) незаможний; —ден
чем бідний на що (реже чим); на —ого
Макара все шишки валятся погов. на
похиле дерево всі кози скачуть; на бідного
Макара всі шишки летять; бідному Савці
нема долі ні на печі, ні на лавці; пішого
сокола і ворони б'ють.
бедняга (м. и ж.) разг. бідолаха (м. и ж.),
бідолах (м.), бідолашний, -ого,
бідолашна, -ої, бідаха (м. и ж.), бідака (м. и ж.),
бідага (м. и ок.), бідняка (м. и ж.),
бідняга (м. и ж.), неборак (м.), неборака (м.
и ж.), сірома (м. и ж.), сіромаха (м. и
ж.), сердёга (м. и ж.), сердёка (м. и ж.),
сердешний, сердешна, сердечний, сердечна;
(горемыка — ещё) безталанний,
безталанна, безталанник (м.), безталанниця (ж.).
бедняжка (м. и ж.) ласк, бідняжка (м.
и ж.), біднятко (м. и ж.), неборачка
(м. и ж.), сердешний, -ого, сердешна, -ої,
сердечний, сердечна; безталанночка (ж.),
бідолашка (м. и ж.). Ср. бедняга,
бедняк 1. бідняк, -а; разг. бінар, -я, бідак,
-&, сірома, сіромаха, прен. харпак, -і;

бедняцкий
38
безбрежие
(нищий разг.— ещё) злидень, -дня,
злидняк, -а; (неимущий человек — ещё)
незаможник; 2. уст. см. бедняга.
бедняцкий бідняцький; бідарський,
бідацький, харпацький; злидняцький;
незаможницький. Ср. бедняк 1.
беднячество см. беднота 1.
беднячка біднячка; сірома; злиднячка;
незаможниця. Ср. бедняк 1.
бедовать обл. бідувати, -дую, -дуєш.
бедовый разг. спритний, меткий, моторний;
разг. промітний, бідовий.
бедокур разг. бешкетник; (шалун) пустун,
-а, разг. шкода, шйбеник; обл. збиточник.
бедокурить разг. бешкетувати, -тую, -туєш;
разг. колобродити, -джу, -диш, броїти;
(шалить) пустувати, -тую, -туєш, робити
(-блю. -биш) шкоду, шкодити, -джу, -диш.
бедокурка разг. бешкетниця; (шалунья)
пустуха, пустунка, разг. шкода; обл.
збиточниця.
бедренёц (Ріпгріпеїіа Ь.) бог. бедринець,
-нцю.
бедренный анат. стегновий, стегенний; разг.
клубовий, кульшовий.
бедро стегно; разг. клуб, кульша.
бедственный злигодній; (тяжёлый) тяжкий;
~-ое положение тяжке становище,
бідування.
бедствие лихо, біда, нещастя, бідування,
недоля; разг. безголів'я, безголов'я;
(злоключение— ещё) лиха пригода; ^~вия
мн. біди, злигодні, бідування, нещастя;
година '-вий торж. лихоліття, лихі часи,
лиха година; сигнал ~~вия сигнал біди
(небезпеки); стихийное ~~вие стихійне
лихо.
бедствовать бідувати, -дую, -дуєш,
бідкатися, поневірятися.
бедуйн бедуїн.
бедуйнка бедуїнка.
бедуинский бедуїнський.
беж прил. беж (неизм.).
бежать 1. несов. бігти (біжу, біжиш);
(течь — ещё) текти (течё); ^ть без
памяти разг. бігти без пам'яті (не своїми
ногами, без тями, не тямлячи себе);
броситься (пуститься) ~ть дременути (разг.),
разг. махнути, чкурнути; время ~жйт час
біжить (летить); и ~ть разг. \ ходу, і
хода; река ^жйт річка (ріка) біжить (тече);
2. (от кого-чего — несов. и сов.: убегать,
убежать) тікати и утікати, утекти (утечу,
утечеш) (від кого-чого); (избегать,
избежать— обычно) уникати, уникнути (кого-
чого); (несов.: чуждаться — ещё)
цуратися (кого-чого); враг ~жал ворог тікав
и утікав, утік; ~ть из ссылки тікати и
утікати, утекти з заслання; '-ть от
воспоминаний уникати, уникнути спогадів.
бежевый разг. бежевий.
беженец біженець, -нця, утікач, -а.
беженка біженка, утікачка.
беженский біженський, утікацький.
беженство біженство.
без предл. без; без вести пропасть см. весть
1; не ^з чего не без чого; не ~~з того не
без того; (вероятно) мабуть и мабуть.
безаварийно нареч. безаварійно.
безаварийность безаварійність, -ності.
безаварийный безаварійний.
безалаберно нареч. разг. безладно;
(бестолково) безтолково, безглуздо.
безалаберность разг. 1. безладність, -ності;
(бестолковость) нетямущість, -щості,
безтолковість, -вості; безглуздість, -дості;
2. (отсутствие порядка) безладдя, безлад,
-у, нелад, -у.
безалаберный разг. безладний;
(бестолковый) нетямущий, безтолковий,
безглуздий.
безалаберщина разг. безладдя, безлад, -у,
нелад, -у.
безалкогольный безалкогольний.
безапелляционно нареч. безапеляційно.
безапелляционность безапеляційність, -•ності.
безапелляционный безапеляційний.
безатомный безатомний.
безбандербльный безбандерольний.
безбедно нареч. безбідно, заможно, у
достатку, у достатках; разг. заможненько.
безбедный безбідний, заможний; разг.
заможненький.
безбелковый безбілковий.
безбилетник прост, безбілетник.
безбилетница прост, безбілетниця.
безбилетный безквитковий, без квитка,
безбілетний.
безбожие безбожність, -ності, безвірство.
безбожник безвірник, безбожник.
безбожница безвірниця, безбожниця.
безбожно нареч. разг. безбожно;
страшенно. Ср. безбожный 2.
безбожный 1. (не признающий бога)
безбожний, безвірницький; 2. (бессовестный,
нечестный) разг. безбожний; (ужасный
разг.— ещё) страшенний; ~ый враль
безбожний (немилосердний, страшенний)
брехун.
безболезненно нареч. безболісно.
безболезненность безболісність, -ності.
безболезненный безболісний.
безбородый безбородий.
безбоязненно нареч. небоязко, небоязливо,
безбоязно.
безбоязненность небоязкість, -кості, небояз-
лйвість, -вості, безбоязність, -ності.
безбоязненный небоязкий, небоязливий,
безбоязний.
безбрачие безшлюбність, -ності, нешлюО-
ність.
безбрачный безшлюбний, нешлюбний.
безбрежие безбережжя; см. ещё
безбрежность.

безбрежно
39
безвылазный
безбрежно парен, безбережно; безкрає. Ср. \
безбрежный,
безбрежность безбережність, -ності;
безкраїсть, -крайості, безкрайність, безкрай,
-краю. Ср. безбрежный,
безбрежный безбережний, безберегий;
(беспредельный— обычно) безкраїй,
безкрайній, поэз. неокраїй; (о пиве, степи — еще) \
широкополий.
безбровый безбровий.
безбуржуазность безбуржуазність, -ності.
безбуржуазный безбуржуазний.
безбурно парен, безбурно, спокійно.
безбурный безбурний, спокійний.
безвёдренный уст., прост, непогожий,
непогідний, негодяний.
безвёдрие уст., прост, негода, непогода;
разг. негодиця.
безверие безвір'я; (неверие — ещё) невіра,
невірство.
безверный безвірний.
безверхий безверхий.
безвестно парен, безвісно.
безвестность безвісність, -ності, невідомість,
-мості; (неизвестные места) безвість, -ті.
безвестный безвісний, невідомий, незнаний;
уст. недовідомий.
безветренно парен, безвітряно; тихо;
затишно и затишно. Ср. безветренный,
безветренность безвітряність, -ності.
безветренный безвітряний, безвітрий;
(тихий) тихий; (защищенный от ветра)
затишний и затишний.
безветрие безвітря, тиха погода; (затишье)
затишшя, затишок, -шку и затишок, тиша.
безвинно парен, безневинно, безвинно,
неповинно.
безвинность безневинність, -ності,
безвинність, неповинність.
безвинный безневинний, безвинний,
неповинний.
безвкусие, разг. безвкусица нёсмак, -у;
(безвкусное) позбавлене смаку.
безвкусно парен. 1. несмачно, без смаку;
2. без смаку. Ср. безвкусный 1—2.
безвкусный 1. (о пище) несмачний,
позбавлений смаку, без смаку; 2. переп.
позбавлений смаку, без смаку; (о вощи)
зроблений без смаку.
безвластие безвладдя, безуряддя.
безвластно парен, безвладно.
безвластный безвладний.
безводный безвбдий, безводний.
безводье безвіддя, безводдя.
безвозбранно парен, к н и ж н. безборонно,
беззаборонно, вільно.
безвозбранный, к н и ж н. безборонний,
беззаборонний, незаборонений, вільний.
безвозвратно парен, безповоротно; (без
возврата) без вороття.
безвозвратность безповоротність, -ності.
безвозвратный безповоротний; ~~ая ссуда
безповоротна позика (позичка).
безвоздушный безповітряний и
безповітряний.
безвозмездно парен, безплатно; безоплатно,
безвідплатно. Ср. безвозмездный,
безвозмездность безплатність, -ності;
безоплатність, безвідплатність. Ср.
безвозмездный,
безвозмездный безплатний; разг. дармовий;
(неоплачиваемый) безоплатний,
безвідплатний, беззаплатний; ~ое пользование
безплатне користування.
безволие безвілля, безволля, безвільність,
-ності, безвольність.
безволосый безволосий; (плешивый обл.—
ещё) гйрявий.
безвольно парен, безвільно, безвольно,
безвладно.
безвольность безвільність, -ності,
безвольність, безвладність.
безвольный безвільний, безвольний,
безвладний.
безвредно парен. 1. нешкідливо; безневинно,
невинно; для меня это ~~но мені це не
вадить (не шкодить); ср. безвредный 1;
2. (благополучно) уст. щасливо,
благополучно.
безвредность 1. нешкідливість, -вості;
безневинність, -ності, невинність; 2.
неушкодженість, непошкодженість. Ср.
безвредный 1—2.
безвредный 1. (не причиняющий вреда)
нешкідливий; (невинный) безневинний,
невинний; 2. (невредимый) уст. неушко-
джений, непошкбджений.
безвременник (Соїскісиш Ь.) бот.
пізньоцвіт, -у, пізноцвіт. .
безвременно парен, дочасно, передчасно;
разг. без пори, без часу.
безвременность дочасність, -ності,
передчасність.
безвременный дочасний, передчасний; ~~ая
кончина передчасна (дочасна) кончина
(смерть).
безвременье уст. глухі (тяжкі) часи;
(лихолетье) лихоліття; (несчастье) лихо,
біда, бідування, нещастя, недоля.
безвыгодно парен, невигідно; неприбутково,
безприбутково. Ср. безвыгодный.
безвыгодность невигідність, -ності;
неприбутковість, -вості, безприбутковість. Ср.
безвыгодный.
безвыгодный невигідний; (бесприбыльный—
ещё) неприбутковий, безприбутковий.
безвыездно парен, безвиїзно.
і безвыездный безвиїзний.
безвылазно парен, прост, безвилазно;
невилазно.
безвылазный прост, безвилазний; невилаз-
I ний.

безвыходно
40
бездельничать
безвыходно нареч. безвихідно; безпорадно.
Ср. безвыходный.
безвыходность безвихідність, -ності;
безпорадність. Ср. безвыходный.
безвыходный безвихідний; (о состоянии
и т. п.— ещё) безпорадний; ~ое
положение безвихідне (безпорадне) становище,
безвихідь, -ході.
безглавый поэз. безглавий.
безглагольный 1. лингв. бездієслівний;
2. уст., поэз. см. безгласный 1.
безглазый безбкий.
безгласно нареч. 1. безмовно, безголосо;
безгласно; безсловесно; німо, німотно;
2. безмовно, безсловесно, німо. Ср.
безгласный 1—2.
безгласность 1. безмовність, -ності, безго-
лосість, -сості, мовчазність, мовчазливість,
-вості; безгласність; безсловесність;
німота, німотність, німування; 2.
безмовність, безсловесність. Ср. безгласный
1—2.
безгласный 1. (молчаливый, безмолвный)
уст. безмовний, безголосий, мовчазний,
мовчазливий; уст. безгласний;
(бессловесный — ещё) безсловесний; (немой— ещё)
німий, німотний; ~ая тварь прост,
безсловесна (безголоса, німа) істота (уст.
твар), німина; 2. (не выражающий
своего мнения, робкий) уст. безмовний,
безсловесний, німий; 3. лингв, глухий.
безгневный безгнівний.
безголовый безголовий; (глупый разг.—
ещё) дурноголовий, дурноверхий.
безголосица разг. безголосся.
безголосный лингв, глухйй.
безголосо нареч. безголосо.
безголосый безголосий.
безграмотно нареч. безграмотно,
неграмотно.
безграмотность безграмотність, -ності,
неграмотність; неписьменність. Ср.
безграмотный.
безграмотный безграмотний, неграмотний;
(не умеющий читать и писать — обычно)
неписьменний; технически ~-ый человек
технічно безграмотна (неграмотна)
людина.
безгранично нареч. 1. безмежно; 2.
безмежно, без меж, необмежено. Ср.
безграничный 1—-2.
безграничность 1. безмежність, -ності,
безмежжя, необмежність; безкраїсть, -крайо-
сті, безкрайність, безкрай, -краю;
2. безмежність, необмеженість. Ср.
безграничный 1-—2.
безграничный 1. безмежний, необмёжний;
(бескрайний — ещё) безкраїй,
безкрайній; (безбрежный — ещё) безбережний,
безберегий; (о ниве, степи — ещё) широ-
копблий; 2. (неограниченный) безмежний,
без меж, необмежений; ^~ые возможности
безмежні (необмежені) можливості.
безгранность безгранність, -ності.
безгранный безгранний.
безгреховный уст. см. безгрешный.
безгрешно нареч. безгрішно, безгріхбвно.
безгрешность безгрішність, -ності, безгрі-
ховність.
безгрешный безгрішний, безгріховний.
безданный уст. безмитний.
бездарно нареч. бездарно, нездарно.
бездарность 1. бездарність, -ності, нездар-
ність; (неспособность) нездібність; 2. (о
человеке) разг. бездарність, бездара, не*
здара, нездарисько.
бездарный бездарний, нездарний;
(неспособный) нездібний.
бездарь и бездарь прост, см. бездарность
2.
бездейственно нареч. бездіяльно, недіяльно,
безчинно.
бездейственность бездіяльність, -ності,
недіяльність, безчинність.
бездейственный бездіяльний, недіяльний,
безчинний, реже нечинний.
бездействие бездіяльність, -ності,
недіяльність, безчинність.
бездействовать не діяти; (не работать —
ещё) не працювати (-цюю, -цюєш); (не
делать) [нічого] не робити (-блю, -биш).
бездействующий 1. прич. який (що) не діє
и т. п.; см. бездействовать; ,2. в знач.
прил. бездіяльний, недіючий;
непрацюючий.
безделица разг. дрібниця, уменьш.
дрібничка; разг. абищиця; (пустяк — ещё)
дурнйця, уменьш. дурничка.
безделка разг. уст. 1. см. безделушка;
2. см. безделица.
безделушка дрібничка; ^~ки мн. дрібнички,
-чок; прен. витребеньки, -ньок.
безделье неробство, ледарство; разг.
гультяйство; от ^лья з нічого робити; разг.
знічев'я.
бездельник 1. р аз г. нероба, ледар, -я; разг.
ледащо, ледацюга;
(праздношатающийся — ещё) гультяй, -тяя, гульвіса, разг.
гольтіпака, гультіпака; обл. лайдак, -а,
лотр; 2. (плут) разг. шахрай, -рая; разг.
крутій, -тія, дурисвіт.
бездельница 1. нероба, ледарка; ледащо,
ледащиця; гультяйка, гольтіпака,
гультіпака; лайдачка; 2. шахрайка; крутійка,
дурисвітка. Ср. бездельник 1—2.
бездельничанье 1. ледарювання;
байдикування, байдування; гультяювання;
2. шахрування, шахраювання;
обдурювання, обманювання. Ср. бездельничать 1—2.
бездельничать 1. ледарювати, -рюю, -рюєш;
разг. байдикувати, -кую, -куєш, байдувати,
-дую, -дуєш, бити (б'ю, б'єш) байдики,
дармувати, -мую, -муєш; (праздно ша-

бездельничество
41
. безжалостный
таться разг.— ещё) гультяювати, -тяюю,
-тяюєш; 2. (плутовать) уст. шахрувати,
-рую, -руєш, шахраювати, -раюю, -раюєш;
(обманывать) дурйти, -рю, -риш,
обдурювати, -рюю, -рюєш, обманювати, -нюю,
-нюєш.
бездельничество см. безделье.
бездельно парен, разг. без діла.
бездельный 1. разг. бездіяльний; разг.
гультяйський, нетруджений; (ленивый —
обычно) ледачий; 2. (пустяковый) уст.
не вартий уваги, мізерний.
безденежный 1. фин. безгрошовий,
безгрошевий; 2. (не имеющий денег) разг. без
грошей, який (що) не має грошей.
безденежье безгрошів'я, безгрішшя.
бездетность бездітність, -ності.
бездетный бездітний.
бездефицитность бездефіцитність, -ності.
бездефицитный бездефіцитний.
бездеятельно парен, бездіяльно, безчинно.
бездеятельность бездіяльність, -ності,
безчинність.
бездеятельный бездіяльний, безчинний.
бездна 1. безодня; (пропасть — ещё)
провалля, прірва; обл. безбднява, хлань, -ні,
відхлань; 2. (множество) разг. сила, сй-
ла-силённа, род. сйли-силенної; безліч, -і;
~на времени сила (сйла-силённа) часу;
~на премудрости шутл. скарбниця (сила,
сйла-силённа) розуму (премудрості).
бездождие бездощів'я; (засушливая
погода— обычно) засуха, посуха, разг. суш,
-і, суша.
бездождный бездощевий, бездощовий;
засушливий, посушливий, сухий. Ср.
бездождие.
бездоказательно парен, бездовідно и
бездовідно, бездоказово.
бездоказательность бездовідність, -ності и
бездовідність, бездоказовість, -вості.
бездоказательный бездовідний и
бездовідний, бездоказовий.
бездолье прост, бездїлля, бездолля;
безталання; (несчастье — ещё) нещастя;
(невзгода) негода, знегода.
бездольный' прост, бездольний;
безталанний, знедолений; (несчастливый — ещё)
нещасливий, нещасний, разг. безщасний.
бездольный2 бот. бездольний.
бездомник бурлак, бурлака, бездомник, без-
домок, -мка, безпритульний, -ого,
безхатник, безхатько.
бездбмница бурлачка, бездомниця,
безпритульна, -ої.
бездомничать бурлакувати, -кую, -куєш;
(скитаться, бедствуя разг.— ещё)
поневірятися.
бездомность бездомність, -ності;
(бесприютность — ещё) безпритульність.
бездомный бездомний, безхатній;
(лишённый приюта--ещё) безпритульний.
бездомовник см. бездомник.
бездомовница см. бездбмница.
бездонный бездонний; (неизмеримо
глубокий— ещё) безодній, незглибимий, не-
зглйбний; ~ая бочка шутл.
бездонна бочка; ~ая пропасть безодня.
бездорожный бездоріжній.
бездорожье бездоріжжя, безпуття.
бездоходность недохбдність, -ності, бездо-
хбдність; неприбутковість, -вості,
безприбутковість. Ср. бездоходный.
бездоходный недохбдний, бездохбдний;
(бесприбыльный) неприбутковий,
безприбутковий.
бездумно пареч. бездумно; безтурботно. Ср.
бездумный.
бездумный бездумний; (беззаботный)
безтурботний.
бездумье бездумність, -ності;
безтурботність. Ср. бездумный.
бездушие бездушність, -ності, бездушшя,
нечулість, -лості.
бездушно парен. 1. бездушно, нечуло;
безсердечно; безжалісно, немилосердно,
немилосердо, люто; 2. бездушно, холодно.
Ср. бездушный 2—3.
бездушность 1. бездушність, -ності,
нечулість, -лості; безсердечність;
безжалісність, немилосердя, лютість, -тості; 2.
бездушність, холодність. Ср. бездушный
2—3.
бездушный 1. уст, бездушний; (мёртвый —
ещё) мертвий, неживий; ^ое тело
бездушне (мертве, неживе) тіло; 2.
(лишённый чуткости) бездушний, нечулий;
(бессердечный— ещё) безсердечний;
(безжалостный) безжалісний, безжальний,
немилосердний, немилосердий, лютий; ~ое
отношение бездушне (нечуле, безсердечне)
ставлення; ^ый эгоизм бездушний егоїзм;
~ый человек бездушна (нечула,
безсердечна, безжалісна, немилосердна,
немилосерда) людина; 3. (холодный)
бездушний, холодний; ~ая игра актёров
бездушна (холодна) гра акторів.
бездымный бездимний; ~ый порох
бездимний порох.
бездыханно нареч. бездиханно; (затаив
дыхание— ещё) затамувавши (затаївши)
дух (подих).
бездыханный бездиханний; (мёртвый—ещё)
мертвий, неживий.
безе кул. безе (нескл., ср.).
безжалостно парен, безжалісно, безжально,
без жалю и без жалю, немилосердно,
немилосердо; (жестоко — ещё) люто.
безжалостность безжалісність, -ності,
немилосердя; (жестокость — ещё) лютість,
-тості.
безжалостный безжалісний, безжальний,
немилосердний, немилосердий; (жестокий —
ещё) лютий.

безжизненно
42
безмолвие
безжизненно парен, безживно; мёртво, як
мертвий, як неживий; мляво. Ср.
безжизненный.
безжизненность відсутність (-ності) життя,
безживність; мертвість, -вості; млявість.
Ср. безжизненный.
безжизненный позбавлений життя, безжйв-
ний, безжиттєвий; (мёртвый — ещё)
мертвий, неживий; (вялый ~ ещё) млявий;
~*ая степь безживний (мертвий) степ;
^ое тело позбавлене життя (безживне,
мертве, неживе) тіло; *>*ый взгляд
застиглий (млявий) погляд.
беззаботливый уст. см. беззаботный.
беззаботно парен, безтурботно; безжурно.
Ср. беззаботный.
беззаботность безтурботність, -ності, без-
клопбття; безжурність. Ср. беззаботный.
беззаботный - безтурботний, безклопітний и
безклопітний; (беспечальный) безжурний,
нежурливий, безсумний.
беззаветно парен, беззавітно; самовіддано.
Ср. беззаветный.
беззаветность беззавітність, -ності;
самовідданість. Ср. беззаветный.
беззаветный беззавітний; (самоотвержен-
. ный) самовідданий.
беззаконие беззаконня.
беззаконник уст., просі, беззаконник.
беззаконница уст., прост, беззаконниця.
беззаконничать разг. діяти беззаконно,
порушувати (-шую, -шуєш) закбн •
(законність), ламати закбн.
беззаконно парен, беззаконно.
беззаконность беззаконність, -ності.
беззаконный беззаконний.
беззапрётный к н и ж н. 1. беззаборонний,
безборонний; 2. (безудержный)
невтримний, нестримний,
беззастенчиво парен, безсоромно.
беззастенчивость безсоромність, -ності.
беззастенчивый безсоромний.
беззащитно парен, беззахисно и
беззахисно; безпорадно, безрадно. Ср.
беззащитный.
беззащитность беззахисність, -ності и
беззахисність, безборонність, безоборбнність;
безпорадність, безрадність. Ср.
беззащитный.
беззащитный беззахисний и беззахисний,
безборонний, безоборонний?
(беспомощный) безпорадний, обл. безрадний.
беззвёздный беззоряний.
беззвучие см. беззвучность.
беззвучно' парен, беззвучно, безгучно;
глухо; тихо. Ср. беззвучный.
беззвучность беззвучність, -ності, безгучність.
Ср. беззвучный.
беззвучный беззвучний, безгучний;
(приглушённый) глухий; (тихий) тихий.
безземелье безземелля.
безземельный безземельний.
беззлобие см. беззлобность,
беззлобно парен, незлобиво, незлобливо,
незлобно, беззлобно, незлостиво.
беззлобность незлобивість, -дзості,
незлобливість, незлобність, -ності, беззлобність,
незлостивість.
беззлобный незлобивий, незлобливий,
незлобний, беззлобний, незлостивий.
беззубка зоол. беззубка,
беззубый беззубий; разг. щербатий.
безлепестковый, безлепестной бог.
безпелюстковий.
безлесный безлісий, безлісний.
безлесье безлісся.
безликий безлиций, -ця, -це, безликий;
(невыразительный— ещё) невиразний,
безвиразний.
безлиственный безлистий.
безлистный, безлистый безлистий.
безлйчие відсутність (-ності)
індивідуальності (своєрідності), безликість, -кості;
невиразність. Ср. безликий.
безлично парен, невиразно.
безличность 1. відсутність (-ності)
індивідуальності (своєрідності); невиразність;
2. безособбвість, -вості. Ср. безличный 1—2.
безличный 1. позбавлений індивідуальності
(своєрідності); (невыразительный — ещё)
невиразний; 2. грам, безособовий; ~ые
глаголы безособові дієслова.
безлошадник безкінний, -ого.
безлошадный безкінний.
безлуние безмісячна ніч (род. ночі); во
тьме ~ния у [безмісячній] темряві.
безлунный безмісячний.
безлюдно парен, безлюдно.
безлюдный безлюдний, нелюдимий,
нелюдний; (укромный — ещё) відлюдний;
(глухой— ещё) глухий; ~ый фонд спец.
безлюдний фонд.
безлюдье безлюддя.
безматерний уст., спец. безматерній.
безматок с.-х. бёзматень, -тня.
безматочный с.-х. безматочний.
безмездно см. безвозмездно.
безмездный см. безвозмездный.
безмен безмін; (пружинный — ещё) к&нтар.,
безмерно парен, безмірно, без міри,
незмірно, неомірно.
безмерность безмірність, -ності, незмірність,
неомїрність; разг. безмір, -у.
безмерный безмірний, незмірний, неомірний.
безмозглость разг. безмозкість, -кості,
безглуздість, -дості, безтямність, -ності;
нетямущість, -щості.
безмозглый разг. безмозкий, безмізкий,
безглуздий, безтямний; нетямущий.
безмолвие безмовність, -ності; (молнание—
ещё) мовчання; (полная тишина — ещё)
безгоміння; [німа] тиша, німотність, разг.
німота.

безмолвно
43
безоглядный
безмолвно нареч. безмовно; мовчазно,
мовчки; безгомінно; німо, німотно. Ср.
безмолвный.
безмолвный безмовний; (молчаливый—ещё)
мовчазний, мовчазливий; (исполненный
тишины — ещё) безгомінний: (немой —
ещё) німий, німотний; ~ый свидетель
безмовний (мовчазний, німий) свідок;
^ая роль роль без слів, безмбвна (німа)
роль.
безмолвствовать мовчати; уст. німувати,
-мую, -муєш, німбтствувати, -ствую,
-ствуєш.
безмолвствующий 1. прич. який (що)
мовчить; 2. см. безмолвный.
безмоторный ав. безмоторний.
безмужняя прост, без чоловіка; (вдова)
удова.
безмятежно нареч. безтурботно, спокійно,
погідно.
безмятежность безтурботність, -ності,
спокій, -кою и -кою, погідність, редко
спокійність.
безмятежный безтурботний, спокійний,
погідний, погідливий; ~-ый сон
безтурботний (спокійний) сон.
безнадёжно нареч. безнадійно; розпучливо,
розпачливо. Ср. безнадёжный.
безнадёжность безнадійність, -ності; (полное
отчаяние — обычно) безнадія, розпука,
розпач, -у.
безнадёжный безнадійний; (отчаянный —
ещё) розпучливий, розлучний,
розпачливий; ~ое состояние безнадійний стан;
~ый взгляд безнадійний (розпучливий,
розлучний, розпачливий) погляд.
безнадзорность бездоглядність, -ності.
безнадзорный бездоглядний.
безнаказанно нареч. безкарно.
безнаказанность безкарність, -ності.
безнаказанный безкарний.
безналичный фин. безготівковий,
безгрошовий, безгрошевий; ^ый расчёт
безготівковий розрахунок.
безначалие безвладдя, безначальність,
-ності, безуряддя,
безногий безногий.
безносый безносий.
безнравственно нареч. 1. аморально,
неморально; 2. розпутно, розпусно, безпутно.
Ср. безнравственный 1—2.
безнравственность 1. аморальність, -ності,
неморальність; 2. розпуста, безпутність.
Ср. безнравственный 1 —2.
безнравственный 1. аморальний,
неморальний; 2. (распущенный) розпутний,
розпусний, безпутний.
безо см. без.
безобидно нареч. 1. необразливо;
невразливо; невинно, безневинно; 2. смирно,
сумирно. Ср. безобидный 1—2.
безобидность 1. необразливість, -вості;
невразливість; невинність, -ності,
безневинність; 2. смирність; разг. смирнота. Ср.
безобидный 1—2.
безобидный 1. (не причиняющий обиды)
необразливий, некргівдний; (о словах,
шутке и т. п.— ещё) невразливий',
(невинный—ещё) невинний, безневинний; ~~ая
шутка необразливий (невразливий,
невинний, безневинний) жарт; 2. (неспособный
обидеть) нездатний образити;
(смирный) смирний, сумирний; ~ое существо
нездатна образити (смирна, сумирна)
істота.
безоблачно нареч. безхмарно, ясно, погідно.
безоблачность безхмарність, -ності, без-
хмар'я, ясність, погідність.
безоблачный безхмарний, ясний и ясний,
погідний, погідливий.
безоборотный фин., торг. уст. безобігбвий,
безоборбтний.
безобразие 1. (о внешности) бридкість,
-кості; разг. бридота; (уродство)
потворність, -ності; 2. (безобразный поступок)
неподобство, неподбба; безчинство;
творить ~^зия чинити (коїти, творити)
неподобства (безчинства); ~~зие! разг.
неподобство!, бридота!; что за ^зие! що
за неподобство!
безобразить 1. (делать безобразным)
потворити, спотворювати, -рюю, -рюєш;
2. прост, см. безобразничать.
безобразник разг. бешкетник; разг.
шибеник.
безобразница разг. бешкетниця.
безобразничать разг. бешкетувати, -тую,
-туєш, чинити (-ню, -ниш) неподобства
(безчинства), коїти (творити, -рю, -риш)
неподобства (безчинства).
безобразно нареч. 1. бридко; потвбрно;
2. неподобно, обурливо; огидно, огидливо,
паскудно; погано, шпетно; жахливо. Ср.
безобразный 1—2.
безобразность книжн. безобразність,
-ності.
безобразность І. бридкість, -кості;
потворність, -ності; 2. неподббність, обурливість,
-вості; огидність. Ср. безобразный 1—2.
безобразный книжн. безобразний.
безобразный 1. бридкий, (уродливый)
потворний; 2. (возмутительный) неподобний,
обурливий; (отвратительный) огидний,
огидливий, разг. паскудний; (очень
плохой) поганий, разг. поганючий, обл.
шпетний; (ужасный) жахливий.
безоглядно нареч. безоглядно. Ср.
безоглядный 2.
безоглядность 1. неозорість, -рості,
неоглядність, -ності; 2. безоглядність. Ср.
безоглядный 1—2.
безоглядный 1. (необозримый) уст.
неозорий, неоглядний; см. ещё необозримый;

безоговорочно
44
безработная
2. (совершаемый без оглядки)
безоглядний.
безоговорочно нареч. беззастережно, без
застережень, безсуперечно.
безоговорочность беззастережність, -ності,
безсуперечність.
безоговорочный беззастережний,
безсуперечний.
безопасно нареч. безпечно.
безопасность безпека, безпечність, -ності;
чувствовать себя в ^~ти почувати себе
в безпеці; техника ^ти техніка безпеки;
Совет Безопасности Рада Безпеки.
безопасный безпечний; ~ая бритва
безпечна бритва; разг. самобрийка.
безоружный беззбройний, неозброєний.
безосновательно нареч. безпідставно,
необгрунтовано.
безосновательность безпідставність, -ності,
необґрунтованість.
безосновательный безпідставний,
необгрунтований.
безостановочно нареч. безупинно, без
упину, невпинно, неспинно, безперервно,
безугавно, без угаву; (не останавливаясь) не
зупиняючись, не спиняючись.
безостановочный безупинний, невпинний,
неспинний, безперервний, безугавний;
(совершающийся без остановок) без
зупинок.
безостый, бездетный безостий, голоколбсий.
безответно нареч. 1. без відповіді; без
відгуку; 2. не відповідаючи; безмовно,
безголосо; 3. безсловесно, мовчки, безмовно;
покірно; сумирно. Ср. безответный 1—3.
безответность [безмовна] покірність, -ності
(покора); сумирність. Ср. безответный 3.
безответный 1. (не получающий ответа) без
відповіді; (без отклика — ещё) без
відгуку; ~ая любовь кохання (любов) без
взаємності, нерозділене (неподілене)
кохання, нерозділена (неподілена) любов;
2. (не отвечающий) який (що) не
відповідає; (безмолвный) безмовний,
безголосий; он был ~тен він мовчав, він не
відповідав; 3. (неспособный возражать,
перечить) безсловесний, безмовний;
(покорный — ещё) покірний; (кроткий — ещё)
сумирний; ^ое существо безсловесна
(безмовна, покірна) істота; ^ое дитя
покірне (сумирне) дитя, покірна (сумирна)
дитина.
безответственно нареч. безвідповідально.
безответственность безвідповідальність,
-ності.
безответственный безвідповідальний.
безотвязно разг. см. неотвязно.
безотвязность разг. см. неотвязность.
безотвязный разг. см. неотвязный.
безотговорочно нареч. разг. не перёчачи,
беззаперечно, безсуперечно, без
заперечення, разг. без перекорів.
безотговорочный разг. беззаперечний,
безсуперечний, без заперечення; разг. без
перекорів.
безотказно нареч. разг. безвідмовно, без-
відказно.
безотказность разг. безвідмовність, -ності,
безвідказність.
безотказный разг. безвідмовний, безвід-
казний.
безоткатный воен. безвідкатний.
безотлагательно нареч. невідкладно;
(немедленно) негайно, пильно, нагально;
разг. притьмом и притьмом, реже
притьма и притьма.
безотлагательность невідкладність, -ності;
негайність, пильність, нагальність. Ср.
безотлагательный.
безотлагательный невідкладний;
(немедленный) негайний, пильний, нагальний.
безотложно уст. см. безотлагательно.
безотложный уст. см. безотлагательный.
безотлучно нареч. невідступно, невідлучно,
безвідлучно; постійно. Ср. безотлучный.
безотлучный невідступний, невідлучний,
безвідлучний; (постоянный—ещё) постійний.
безотносительно нареч. безвідносно.
безотносительность безвідносність, -ності.
безотносительный безвідносний.
безотрадно нареч. безрадісно, безвідрадно,
безвідрадісно.
безотрадность безрадісність, -ності,
безвідрадність, безвідрадісність.
безотрадный безрадісний, безвідрадний,
безвідрадісний; обл. невідрадний, невідрадіс-
ний.
безотрывно нареч. безвідривно.
безотрывный безвідривний.
безотцовщина прост., обл. 1. сирітство
(сиротство); (отсутствие присмотра со
стороны отца) бездоглядність, -ності;
2. (не имеющий отца) безбатченко;
(сирота — ещё) сирота, сиротина.
безотчётно нареч. 1. несвідомо, підсвідомо;
2. беззвітно. Ср. безотчётный 1—2.
безотчётность 1. несвідомість, -мості,
підсвідомість; 2. беззвітність, -ності. Ср.
безотчётный 1—2.
безотчётный 1. (бессознательный)
несвідомий, підсвідомий; 2. (бесконтрольный)
беззвітний.
безошибочно нареч. безпомилково,
непомильно, безпомильно, непохибно,
несхибно, нехибно.
безошибочность безпомилковість, -вості,
непомильність, -ності, безпомильність,
непохибність, несхибність, нехйбність.
безошибочный безпомилковий, непомильний,
безпомильний, непохибний, несхибний,
нехибний.
безработица безробіття.
безработная в знач. сущ. безробітна, -ої.

безработный
45
безумно
безработный 1. прил. безробітний; 2. в знач.
сущ. безробітний, -ого.
безрадостно нареч. безрадісно, нерадісно;
невесело. Ср. безрадостный.
безрадостность безрадісність, -ності.
безрадостный безрадісний, нерадісний;
(невесёлый) невеселий.
безраздельно нареч. неподільно,
нероздільно, безроздільно, повністю, цілком,
цілковито.
безраздельность неподільність, -ності,
нероздільність, безроздільність.
безраздельный неподільний, нероздільний,
безроздільний, повний, цілковитий.
безразличие байдужість, -жості,
байдужність, -ності; (полное равнодушие)
знеохота, знеохочення.
безразлично 1. нареч. байдуже и байдуже,
байдужно, байдужливо; 2. в знач. сказ.
байдуже; (всё равно) однаково, дарма,
разг. однако, однак; (не имеет значения)
не має значення; "-но кто байдуже
(однаково, не має значення) хто, будь-хто, пёр-
ший-ліпший; ~но что байдуже
(однаково, не має значення) що, перше-ліпше,
будь-що; ему всё ~но йому до всього
байдуже, йому все однаково; совершенно
~но зовсім байдуже, усилит,
байдужісінько, однаковісінько.
безразличность см. безразличие.
безразличный 1. байдужий, байдужний,
байдужливий; (утративший интерес к кому-
чему-л.— ещё) збайдужілий,
збайдужнілий; становиться, стать ~ым ставати,
стати байдужим и т. п., байдужіти,
збайдужіти и збайдужніти; 2. (для кого,,
кому— не вызывающий к себе интереса)
байдужий, байдужний, байдужливий; (не
стоящий внимания) не вартий уваги;
(несущественный) неістотний; 3. (ровный)
рівний; (сплошной) суцільний;
(одинаковый) однаковий; 4. (нейтральный) спец.
індиферентний, байдужий.
безрассветный ї. темний, безрозсвітний;
2. уст. см. беспросветный 2.
безрассудно нареч. безрозсудно, нерозсуд-
но, нерозсудливо, нерозважно,
нерозважливо; безглуздо. Ср. безрассудный.
безрассудность безрозсудність, -ності, не-
розсудність, нерозсудливість, -вості,
нерозважність, нерозважливість;
безглуздість, -дості. Ср. безрассудный.
безрассудный безрозсудний, нерозсудний,
нерозсудливий, нерозважний,
нерозважливий; (неразумный — ещё) безглуздий.
безрассудство 1. безрозсудність, -ності,
безрозсудство, нерозсудність,
нерозсудливість, -вості, нерозважність,
нерозважливість; безглуздість, -дості, безглуздя; ер.
безрассудный; 2. (опрометчивый поступок)
безрозсудство; безглуздя; (безумство —
ещё) шал, -у.
безрасчётливо см. безрасчётно.
безрасчётливый см. безрасчётный.
безрасчётно нареч. неощадно, неощадливо;
безкорисливо, некорисливо. Ср.
безрасчётный.
безрасчётный неощадний, неощадливий;
(бескорыстный) безкорисливий,
некорисливий.
безрезультатно нареч. безрезультатно.
безрезультатность безрезультатність, -ності.
безрезультатный безрезультатний.
безрельсовый техн. безрейковий.
безрогий безрогий, шутий, гулий, комблий,
безродный безрідний.
безропотно нареч. не ремствуючи; (покорно)
покірливо, покірно; (безмолвно)
безмовно.
безропотность покірливість, -вості,
покірність, -ності; безмовність. Ср.
безропотный.
безропотный покірливий, покірний;
(безмолвный) безмовний.
безрукавка безрукавка.
безрукавный безрукавий, безрукавний.
безрукий безрукий.
безрыбье, безрыбица безриб'я; на ~бье
и рак рыба поел, на безриб'ї і рак риба,
на безлюдді й Хома чоловік, голодному
й опеньки м'ясо.
безубыточно нареч. беззбитково,
безутратно.
безубыточность беззбитковість, -вості,
безутратність, -ності.
безубыточный беззбитковий, безутратний.
безударность лингв, ненаголошеність, -ності.
безударный лингв, ненаголошений.
безудержно нареч. невтримно, нестримно,
невпинно, без упину; нестямно;
бурхливо, шалёно. Ср. безудержный.
безудержный невтримний, нестримний,
невпинний; (исступлённый) нестямний;
(бурный) бурхливий; (неистовый)
шалений.
безукоризненно нареч. бездоганно.
безукоризненность бездоганність, -ності.
безукоризненный бездоганний.
безумец 1. (сумасшедший) уст.
божевільний, -ого; 2. (безрассудный человек)
безумець, -мця, божевільний; разг.
шаленець, -нця, божевілець, -льця.
безумие 1. (сумасшествие) божевілля;
2. (безрассудство) безумство, безумність,
-ності, божевілля, поэз. бёзум, -у;
(неистовство) шаленість, шал, -у; до ^мия
разг. до нестями, до божевілля;
(безумно) божевільно: это ~мие! це
божевілля!
безумная в знач. сущ. уст. божевільна, -ої.
безумно нареч. 1. безумно, божевільно;
шалено; 2. божевільно, страшенно; надзви*
чайно; (до безумия) до нестями, до
божевілля. Ср> безумный 2—3,

безумный
46
белемнит
безумный 1. (сумасшедший) уст.
божевільний; 2. (безрассудный) разг. безумний,
божевільний; (неистовый) шалений;
3. (чрезвычайный) разг. божевільний,
страшенний; надзвичайний.
безумолчно нареч. без угаву, безугавно, не-
мбвчно, не вмовкаючи, не вгаваючи, не
вщухаючи.
безумолчный безугавний, нембвчний, не-
вмовкаючий, невгавучий, невгавущий,
невгавний, неугавний, невгаваючий, невщу-
хаючий.
безумство см. безумие.
безумствовать божевбліти, безумствувати,
-ствую, -ствуєш; (неистовствовать)
шаленіти, шаліти.
безупречно нареч. бездоганно.
безупречность бездоганність, -ності.
безупречный бездоганний.
безусловно нареч. безумовно.
безусловность безумовність, -ності.
безусловный безумовний; ~ый рефлекс фи-
зиол. безумовний рефлекс.
безуспешно нареч. невдало; даремно,
даремне, марно, марне, надаремно,
надаремне, реже надармо. Ср. безуспешный.
безуспешность невдалість, -лості;
даремність, -ності, марність, надаремність. Ср.
безуспешный.
безуспешный невдалий; (тщетный — еще)
даремний, марний, надаремний.
безустанно нареч. безустанно, невпинно,
безупинно, без упину, ненастанно,
безперестану, безперестанку, безперестанно,
невгамовно, непогамовно, непогамбвано;
невтомно. Ср. безустанный.
безустанный уст. безустанний, невпинний,
безупинний, ненастанний, безперестанний,
невгамовний, непогамовний, непогамбва-
ний; (непрерывный) безперервний;
(неутомимый) невтомний.
безусый безвусий, безусий.
безутешно нареч. невтішно, безутішно,
нерозважно.
безутешность невтішність, -ності,
безутішність, нерозважність.
безутешный невтішний, безутішний,
нерозважний, невтишимий, невтишний.
безухий безвухий, безухий.
безучастие байдужість, -жості,
байдужність, -ності.
безучастно нареч. байдуже и байдуже,
байдужно, байдужливо.
безучастность см. безучастие.
безучастный байдужий, байдужний.
безъядерный без'ядерний; ~~ые организмы
биол. без'ядерні організми.
безъязыкий, безъязычный без'язикий.
безыдейно нареч. безідейно.
безыдейность безідейність, -ності.
безыдейный безідейний.
безызвестно нареч. невідомо.
безызвестность невідомість, -мості.
безызвестный невідомий.
безымянный, безымённый безіменний; <*~мян-
ный палец безіменний (підмізинний)
палець.
безынициативно нареч. безініціативно.
безынициативность безініціативність, -ності.
безынициативный безініціативний.
безынтересно нареч. нецікаво.
безынтересный нецікавий.
безыскусно нареч. невигадливо, нехитро,
немудро; просто. Ср. безыскусный.
безыскусный (незатейливый) невигадливий,
нехитрий, 1 немудрий; (простой) простий.
безыскусственно нареч. природно, нештучно;
просто; безпосередньо. Ср.
безыскусственный.
безыскусственность природність, -ності, не-
штучність; простота; безпосередність. Ср.
безыскусственный.
безыскусственный природний, нештучний;
(простой) простий; (непосредственный)
безпосередній.
безысходно нареч. безвихідно; безмірно,
безмежно; безутішно, нерозважно;
неминуче. Ср. безысходный.
безысходность безвихідність, -ності;
безмірність, безмежність, разг. безмір, -у;
безутішність, нерозважність; неминучість,
-чості. Ср. безысходный.
безысходный безвихідний; (безмерный)
безмірний, безмежний; (неутешный)
безутішний, нерозважний; (неминуемый)
'неминучий; ~ая нужда невилазні злидні;
~ое положение безвихідне (безпорадне)
становище; ^ое горе безмірне (безмежне,
безутішне, нерозважне) горе.
бей сущ. бей.
бейка разг. бейка.
бейсбол спорт, бейсбол.
бейсболист спорт, бейсболіст.
бейсболистка спорт, бейсболістка.
бейт поэт. бейт.
бекх (бей) бек.
бек2 спорт, уст. бек.
бекар муз. 1. сущ. бекар; 2. в знач. прил.
бекар (неизм.); ре ~р ре бекар.
бекас орн. бекас, баранчик, баранець, -нця,
вівчарик.
бекасинник охотн. бекасинник.
бекасиный бекасиний, баранчиковий.
бекеша бекеша.
бекешка уменъш. бекешка.
бекон бекон, -у.
беконный беконний.
Белая (река) Белая, -ої.
Белгород Белгород.
Белгород-Днестровский Бїлгород-Дністрбв-
'ський.
Белград Белград.
белградский белградський.
белемнит палеонт. белемніт.

белена
47
Белорусская
белена (Нуозсуатиз Ь.) бот. блекота; обл.
дурійка, дурйця; ~ны объелся перен.
вульг. блекоти об'ївся, обеленів.
беление 1. (побелка) білення, біління,
мазання; ~~ние известью вапнування;
2. {отбеливание) білення, біління,
вибілювання.
беленной блекоти (род. п.); (из белены)
з блекоти; ~6е семя насіння блекоти^
белённый прич. 1. білений; мазаний,
мащений; 2. білений, вибілений. Ср. белйть 1—2.
беленький уменьш.-ласк. біленький,
білесенький.
белёный прил. 1. (подвергнутый побелке)
білений, вибілений, мазаний; разг.
мащений; 2. (подвергнутый отбелке) білений,
вибілений; ^ый холст білене (вибілене)
полотнб.
белесоватость білястість, -тості.
белесоватый см. белёсый.
белёсый, реже белёсый білястий, білуватий,
білявий; ~ый свет білясте світло; ~ые
волосы білясте (білувате, біляве) волосся.
белеть 1. біліти; (становиться более
белым — обычно) білішати; (бледнеть —
ещё) полотніти; 2. (безл.: рассветать)
обл. дніти, біліти; см. ещё рассветать.
белеться разг. біліти, білітися.
белёхонький уменьш.-ласк. білісінький.
белёхонько нареч. уменьш.-ласк. білісінько.
белёшенький см. белёхонький.
бели мед. білі, -лей.
белиберда разг. нісенітниця, собир.
нісенітниці, -ниць, дурниці.
белизна білість, -лості, білизна, білині.
белйла білило, білила, -лйл.
белильный білильний.
белйльня білильня, білярня.
белйльщик спец, білйльник, біляр, -а.
белйльщица спец, білйльниця, білярка.
белитель спец. вибілювач.
белйть 1. білити, -лю, -лиш; (производить
побелку — ещё) вибілювати, -люю, -люєш,
вибіляти, мазати (мажу, мажеш), разг.
мастити (мащу, мастиш); ~ть известью
вапнувати, -ную, -нуєш, вапнити; 2.
(отбеливать) білити, вибілювати.
белйться 1. (покрывать своё лицо белилами)
білитися, -люся, -лишоя; 2. страд,
білитися; вибілюватися, -люється. мазатися
(мажеться), маститися (маститься);
білитися, вибілюватися; ср. белйть 1—2.
беличий білячий; обл. вивїрковий.
белка білка; обл. вивірка, білйця; как ^ка
в колесе вертеться (кружиться и т. п.)
як білка в колесі {як муха в окропі)
крутитися (вертітися и т. п.).
белки (местное название) геогр. білки, -ків.
белковина биол., хим. білковина.
белковый бйол., хим. білковий.
Белла Белла.
белладонна бот., фарм. беладбнна; обл. мат-
риган, -у.
беллетрист белетрист.
беллетристика белетристика.
беллетристический белетристичний.
бело нареч. біло.
белобандйт білобандит.
белобилетник разг. білобілетник
белобокий білоббкий.
белобородый білобородий.
белобрысый разг. білявий.
белобрюхий разг. білочеревий, білопузий,
. підласий,. підласистий.
беловатость білястість, -тості, білуватість.
беловатый білястий, білуватий.
Беловежская Пуща Біловезька Пуша.
беловик чистовик, -а, біловйк, -а.
беловой чистовйй, біловйй.
беловолосый біловолосий.
белогвардеец білогвардієць, -дїй/ія; разг.
біляк, -а, білий, -ого.
белогвардёйка білогвардійка.
белогвардейский білогвардійський.
белогвардёйщина білогвардійщина,
білогвардійці, -ців; разг. біляки, -ків.
белоглазка ихт., орн. білозірка.
белоглазый білоокий.
белоголовый білоголовий.
белогривый білогривий,
белогрудый білогрудий.
белодеревец, белодеревщик білодеревець,
-вця, білодеревник.
Белое море Біле мбре.
белозор (Рагпаззіа \1.) бот. білозір, -зору.
белозубый білозубий.
белок білок, -лка.
белокалйльный мет. біложаровий.
белокаменный фольк. білокамінний,
білокам'яний.
белокопытник (Реіазііез С а е г 1 п.) бот.
кремена; обл. білокопитник.
белокочанный білокачанний.
белокровие мед. білокрів'я.
белокрыльник (Саііа Ъ.) бот. образки, -ків,
білокрйльник, фіалковий корінь (-реня).
белокудренниК (Ваііоіа І..) бот. м'яточник,
глуха кропива.
белокуренький уменьш.-ласк. білявенький.
белокурый білявий.
белолицый білолиций, -ця, -це, біловидий.
белолобый білолобий; (о скоте — ещё)
лисий.
Беломорско-Балтййский канал Біломбрсь-
ко-Балтїйський канал.
беломорский біломорський.
беломраморный біломармуровий.
белорус білорус; ~сы мн. білоруси, -сів.
белоруска4 білоруска.
Белоруссия Білорусія, реже Білорусь, -сі.
Белорусская Советская Социалистическая
Республика, Белорусская ССР Білоруська

белорусский
48
бензофильтр
Радянська Соціалістична Республіка,
Білоруська РСР.
белорусский білоруський.
белоручка білоручка.
белорьібий білориб'ячий.
белорыбица ихт. білорибиця.
белоснежность білосніжність, -ності.
белоснежный білосніжний.
Белосток Белосток, Бялистбк.
белостокский бєлостоцький, бялистбцький.
белотелый білотілий.
белотурка с.-х. білотурка, тверда пшениця.
белоус (МагсІиз Ь.) бот. біловус, -у, мичка.
белохвостый білохвостий.
белочка уменыи.-ласк. білочка.
белошвейка швачка, шваля, реже білошвей-
ка.
белошвейный швацький, реже білошвейний;
~ая мастерская майстерня пошиття
білизни, швацька майстерня.
белошёрстный, белошёрстый білошерстий.
белоэмигрант білоемігрант.
белоэмигрантка білоемігрантка.
белоэмигрантский білоемігрантський.
белоэмигрантщина білоемігрантщина.
белуга ихт. білуга; реветь ~гой разг.
несамовито ревіти (кричати); разг.
репетувати, -тую, -туєш, лементувати, -тую,
-туєш.
белуджи белуджі, -джів, балучі, -чів.
белужий білужачий, білуговий.
белужина білужина.
белуха зооа. білуха.
белый 1. прил. білий; ~~ая ворона біла
ворона; ^ая горячка мед. біла гарячка;
~ая изба [біла] хата, хата-світлйця;
~ый билет білий квиток (білет); ~ый
гриб білий гриб, боровик, -а, дубовик, -а;
обл. гриб, -а; ~ый свет білий світ; ~ыми
нитками шито білими нитками шите;
принимать ~ое за чёрное вважати біле
за чорне; сказка про ^ого быка (бычка)
разе, казка про білого бичка; среди
(средь) ^ого (~ла) дня разг. серед
білого дня; 2. (в знач. сущ.: белогвардеец)
разг. білий, -ого, біляк, -а; 3. ~ые (мн.
в знач. сущ. о шахматах, шашках) білі, -их.
бель прост, біль, -лі.
бельведер архит. бельведер.
бельгиец бельгієць, -гійця; ~гййцы мн.
бельгійці, -ців.
бельгийка бельгійка.
бельгийский бельгійський.
Бельгия Бельгія.
бельё білизна; уст. плаття; обл. шмаття,
хустя, шуплаття; нижнее (носильное)
^льё спідня білизна (одёжа), білизна;
постельное ~льё постільна білизна, білизна;
в одном ~льё в одній (в самій) білизні.
бельевой білизняний и білизняний; ^ые
ткани білизняні тканини; ~бй шкаф
шафа для білизни.
бельевщица 1. (кастелянша) кастелянша;
2. см. белошвейка.
бельецб у м е н ь ш.-л а с к. білизна; уменъш.-
ласк. обл. шматтячко.
бельишко у м е н ь ш.-у н и ч и ж. білизна;
обл. шмаття, шуплаття.
бельмастый прост, більмастий.
бельмес: ни -~са не знать (не понимать
и т. п.) прост, ні бельмеса (ні бё ні мё)
не знати (не розуміти и т. п.).
бельмо 1. більмо, полуда, луда; разг.
скалка; как "~мо на (в) глазу разг. як більмо
на (в) оці, як сіль в оці; 2. ~ма (мн.:
глаза) вульг. баньки, -ньбк, сліпи, -пів,
сліпаки, -ків; выпучил ~~ма вилупив
баньки.
бельчонок білченя, -няти.
бельэтаж бельетаж.
бельэтажный бельетажний.
беляк 1. охотн. біляк, -а; 2. ^кй (мн.:
волны с белыми гребнями) біляки, -ків;
3. (белогвардеец) разг. біляк, -а.
беляна уст. біляна.
белянка 1. (о женщине) білявка, білянка;
2. бот. білянка; 3. энтом. білан, -а.
беляночка уменьш.-ласк. білявочка,
біляночка.
бемоль муз. 1. сущ. бемоль, -ля; 2. в знач.
прил. бемоль (неизм.); ре ~ль ре бемоль.
бемольный муз. бемольний.
бёмский: ~ое стекло бёмське скло.
Бенарес (город) Бенарес.
бенгалец бенгалець, -льця; ^льцы мн.
бенгальці, -ців.
Бенгалия Бенгалія.
бенгалка бенгалка.
бенгальский бенгальський; ~ий огонь
бенгальський вогонь.
Бенгальский залив Бенгальська затока.
Бенедикт см. Венедикт.
бенедиктин бенедиктин, -у.
бенефис бенефіс, -у; устроить ~с кому
улаштувати (зробити) бенефіс кому.
бенефисный бенефісний.
бенефициант бенефіціант.
бенефициантка бенефіціантка.
бенефиций, бенефиция ист. бенефщій, -цію,
бенефіція.
бензин бензин, -у.
бензинка бензинка.
бензиновый бензиновий.
бензобак бензобак.
бензовоз бензовоз.
бензозаправочный бензозаправний.
бензозаправщик бензозаправник.
бензоколонка бензоколонка,
бензол хим. бензол, -у.
бензоловый бензоловий.
бензонасос бензонасос.
бензопровод бензопровід, -воду*
бензорез техн. бензоріз.
бензофильтр бензофільтр.

бензохранилище
49
берложный
бензохранилище бензосховище.
бенуар бенуар.
бербер бербер; ~ры мн. бербёри, -рів.
берберка берберка.
берберский берберський.
бергамот сад. бергамот.
бергамотный, бергамотовый сад.
бергамотовий, бергамотний.
берданка берданка.
Бердйчев Бердичів, -чева.
бёрдо текст, бердо.
бердыш ист. бердйш, -а, тош'р, -пора, топі-
рёць, -рця.
Бердянск Бердянськ.
бере сад. бере (нескл.).
берег берег; надбережжя; на ~гу на бёре-
-зі; (на прибрежном лугу — обычно) у
березі.
береговой береговий; (прибрежный — ещё)
надбережний, побережний, прибережний.
Берег Слоновой Кости Берег Слонової Кості.
бередить роз'ятрювати, -рюю, -рюєш,
ятрити и ятрйти; вередити, -джу, -дйш; разг.
розвереджувати, -джую, -джуеш,
розтроюджувати, -джую, -джуєш, розражати.
бережёный прост. 1. (оберегаемый)
бережений, стережений; 2. (бережный)
бережений, бережний; (осторожный)
обережний; ~ого коня зверь не берёт, ~ого бог
бережёт поел, бережёного бог береже,
стереженого бог стереже.
бережливо нареч. 1. ощадливо, ощадно,
бережливо; 2. см. бережно.
бережливость 1. ощадливість, -вості,
ощадність, -ності, бережливість; 2. уст. см.
бережность.
бережливый 1. ощадливий, ощадний,
бережливий; обл. кукібний, кукібливий; 2. см.
бережный.
бережно нареч. 1. дбайливо, бережно;
2. обережно, обачно, обачливо, сторожко.
Ср. бережный 1—2,
бережность 1. дбайливість, -вості,
бережність, -пості; 2. обережність, обачність,
обачливість, сторожкість, -кості. Ср.
бережный 1—2.
бережный 1. (заботливый) дбайливий,
бережний, бережливий, реже дбалий; ~~ое
отношение дбайливе (бережне, бережливе)
ставлення; 2. (осторожный) обережний,
обачний, обачливий, сторожкий.
бережок уменьш.-ласк. бережок, -жка.
берёза берёза; (одно дерево и собир.— ещё)
березина.
Березина Березина.
берёзка уменьш.-ласк. берізка, берёзка.
березник, березняк березняк, -а, березник,
-а и березник, -а, березина.
березнячок уменьш.-ласк. березнячбк, -чка.
берёзовик бот. підберезник, бабка.
берёзовица а б л. березовий сік (род, соку).
берёзовка березівка,
берёзовые в знач. сущ. бот. березові, -их.
берёзовый березовий.
берёзонька уменьш.-ласк. берізонька, бере*
зонька, берізочка, берёзочка.
берейтор берейтор.
берейторский берейторський.
беременеть вагітніти.
беременная 1. прил. вагітна; обл. важка;
2. в знач. сущ. вагітна, -ої.
беременность вагітність, -ності; обл. вагота.
берёмя прост, оберемок, -мка.
бересклет (ЕVопутиз Ь.) бот. бруслина.
бересклетовые в знач. сущ. бот. бруслинові,
-их.
бересклетовый бот. бруслйновий,
бересклетовий.
берест бот. берест; (одно дерево и собир.—
ещё) берестина.
берёста и берёста берест, -у, [березовий] луб,
берестовый берестовий и берестовий.
берёстовый, берестяной берестяний.
берёт берёт.
беретик уменьш. беретик; разг. беретка.
беречь берегти, -режу, -режёш; (стеречь —
ещё) стерегти, пильнувати, -ную, -нуеш;
(хранить — ещё) зберігати, ховати,
хоронити, -роню, -рониш; (оберегать,
предохранять от чего-л.— ещё) глядіти, -джу,
-дйш, шанувати, -ную, -нуєш; (сохранять,
щадить — ещё) щадити, -джу, -дйш,
шкодувати, -дую, -дуєш; обл. сокотйти,
-кочу, -котйш; не ^чь кого-чего не берегти
когб-чогб; (пренебрегать — ещё)
нехтувати, -тую, -туеш когб-що (ким-чим).
беречься 1. берегтися, -режуся, -режёшея;
(остерегаться, оберегаться — ещё)
глядітися, -джуся, -дйшея, стерегтися,
шануватися, -нуюся, -нуєшся, начуватися; ~гйсь!
глядися!, стережися!, бережися!,
начувайся!, шануйся!; ~чься простуды
берегтися простуди; 2. страд, берегтися;
стерегтися; зберігатися, ховатися;
шануватися; щадитися, -дйться* ср. беречь.
бёри-бёри мед. бері-бері (нескл.).
берйлл мин. берйл, -у (о веществе) и -а
(об отдельном кристалле).
берйллиевый хим. берилієвий.
бериллий хим. берилій, -лію.
берилловый мин. бериловий.
Берингово море Берінгове море.
Берингов пролив Берінгова протока.
берковец ист. берковець, -ківця.
беркут орн. беркут.
Берлин Берлін.
берлйн (коляска) уст. бер ли н.
берлйна спец. берлйна.
берлинский берлінський; ~ая лазурь хим.
берлінська лаз^р.
берлога барліг, -лога и -лога; обл.
маточник, гайнб, гавра, скота, скбтище.
берложный барлоговий.

50 бесноватый
Бермудские
Бермудские острова Бермудські острови.
Берн Берн.
бертолетов: ~ва соль хим. бертолетова сіль.
бёрце, берцо анат. уст. гомілка, голінка.
берцовый анат. гомілковий и гомілковий,
голінковий и голінковий; ~ые кости
гомілкові (голінкові) кістки.
бес 1. миф. біс; чорт; разг. нечистий, -ого,
лихйй, -ого; 2. бран. біс, чорт; разг. дідько;
О —с на выдумки разг. меткий (май-
стер; разг. мастак) на вигадки; ~с
наживы дух (жага) наживи; <-с попутал
разг. нечистий (лихйй) попутав; ~~с
противоречия чорт (дух) протиріччя; как
(точно) ~-с юлит як біс (як чорт, бісом,
чортом) в'ється (крутиться, вертиться);
рассыпаться (вертеться и т. п.) мелким
^~сом перед кем разг. запобігати перед
ким; разг. низько стелитися (слатися)
перед ким, підсипатися до кого; умён
(хитёр и т. п.), как ^с розумний (хитрий
и т. п.), як біс; разг. з біса (не з біса)
розумний (хитрий и т. п.)
беседа 1. (разговор) розмова, бесіда; разг.
балачка; обл. гутірка, 2. (собеседование)
бесіда; 3. (собрание, общество людей)
уст., обл. товариство; уст. бесіда.
беседка альтанка, альтана, бесідка.
беседовать розмовляти, говорити, -ворю,
-вбриш, бесідувати, -дую, -дуєш,
балакати; разг. гомоніти, реже толкувати, -кую,
-куєш.
беседочка уменьш. альтаночка, бесїдочка.
бесёдчик прост, бесідник и бесідник.
бесёдчица прост, бесідниця и бесідниця.
бесёнок уменьш. бісеня, -няти, бісик;
чортеня.
бесить разг. дратувати, -тую, -туєш,
роздратовувати, -тбвую, -тбвуєш,
розлютовувати, розлючувати, -чую, -чуєш, лютити.
бесйться 1. (заболевать бешенством)
казитися (казиться); 2. (неистовствовать)
скаженіти, шаленіти, навісніти, шаліти,
лютувати, -тую, -туеш, лютитися (лючуся,
лютишся); разг. сатанїтиі 3. (резвиться)
разг. дуріти, казитися (кажуся, казишся);
~ться с жиру разг. казитися (дуріти)
з жиру, навісніти (дуріти) з розкошів,
бескилевые орн. безкільові, -йх.
бескйльница (Аігоріз Я и р г.) бог.
покісниця.
бесклапанный безклапанний.
бесклассовость безкласовість, -вості.
бесклассовый безкласовий; ~ое общество
безкласове суспільство.
бескозырка безкозирка.
бескозырный карт, безкозирний.
бескомпромиссный безкомпромісний.
бесконечно нареч. 1» нескінченно, безконечно;
разг. без кінця, без краю, без кінця-краю;
(безмерно) безмірно, без міри, незмірно;
2. мат. нескінченно.
бесконечность 1. нескінченність, -ності,
безконечність; безкраїсть, -крайості, безкрай,
-краю, безкрайність; безмірність; разг.
безмір, -у; до ^ти нескінченно; разг. без
кінця, без краю, без кінця-краю; ср.
бесконечный 1; 2. мат. нескінченність.
бесконечный 1. (не имеющий начала и
конца) нескінченний, реже безконечний;
(бескрайний) безкраїй, безкрайній,
(безмерный) безмірний; -^ое мировое
пространство нескінченний (безкраїй, безкрайній,
безмірний) світовий простір; ^ая
жалость безмежний (безмірний) жаль;
2. (чрезмерно длинный, продолжительный)
нескінченний, реже безконечний;
(безмерный) безмірний; ~-ая дорога нескінченна
дорога; ~ый рассказ нескінченна
розповідь; ~ая нищета невилазні злидні;
3. мат. нескінченний; (неограниченный)
безмежний; ~~ая дробь нескінченний дріб.
бесконтрольно нареч. безконтрбльно.
бесконтрольность безконтрольність, -ності.
бесконтрольный безконтрольний.
бесконфликтность безконфліктність, -ності.
бесконфликтный безконфліктний.
бескормица с.-х. брак (-у) (нестаток, -тку,
нестача) кормів (подножного корма:
паші), безкбрм'я.
бескорбвность безкорівність, -ності.
бескоровный безкорівний.
бескорыстие безкорисливість, -вості,
некорисливість.
бескорыстно нареч. безкорисливо, некорйс*
ливо.
бескорыстность безкорисливість, -вості,
некорисливість:
бескорыстный безкорисливий, некорисливий.
бескостный безкостий, безкісткбвий.
бескосточковые в знач. сущ. бот. безкісточ*-
кбві, -их.
бескосточковый бог. безкісточкбвий.
бескрайне нареч. безкрає; безмежно. Ср.
бескрайний. .
бескрайний безкраїй, безкрайній; поэз.
неокраїй; (беспредельный — ещё)
безмежний; (о ниве, степи — ещё) широкополий.
бескрайно см. бескрайне.
бескрайный см. бескрайний.
бескрасочно нареч. безбарвно.
бескрасочный безбарвний.
бескризисный безкрйзовий.
бескровный * (лишённый крови) безкровний.
бескровный2 (бесприютный) уст.
безпритульний, бездомний, безхатній.
бескрылый безкрилий.
бескультурье разг. безкультур'я.
беснование уст. біснування; скаженїння,
шаленство. Ср. бесноваться.
бесноватый уст. біснуватий; (неистовый —
ещё) скажений, шалений, разг\
осатанілий.

бесноваться
51
беспокоиться
бесноваться біснуватися, -нуюся, -нуєшся;
(неистовствовать — ещё) скаженіти,
шаленіти, шаліти, разг. сатаніти,
мордуватися, -дуюся, -дуєшся.
бесовка бран. бісйха, чортиха, чортиця,
чортяка.
бесовски нареч. прост, з біса, страшенно.
бесовский миф., прост, бісівський, чортячий,
чортівський, гемонський.
беспалубный безпалубний.
беспалый безпалий, безпальчий; ^ый
человек безпала людина; разг. безпалько.
беспамятность уст. безпам'ятність, -ності,
непам'ятлйвість, -вості; забудькуватість,
-тості. Ср. беспамятный.
беспамятный разг. безпам'ятний,
непам'ятливий, непам'яткйй; (забывчивый разг.—
ещё) забудькуватий; ~ый человек
безпам'ятна (нелам'ятлйва) людина; разг.
забудько.
беспамятство 1. (потеря сознания; обморок)
непритомність, -ності; разг. нетяма,
нестяма, нёстям, -у, нестямка, нестямок,
-мку, безпам'ять, -ті, непам'ять; впасть в
~во знепритомніти, стати безтямним
(нетямним, нестямним); упасти в безпам'ять
(в непам'ять); в ~ве в нетямі, в нестямі,
в нестямці, в нестямку, знестями,
знестямки, в безпам'яті, в непам'яті; 2. см.
беспамятность.
беспардонно нареч. разг. безпардонно;
нахабно.
беспардонность разг. безпардонність, -ності;
нахабність.
беспардонный разг. безпардонний;
нахабний.
беспартийная в знач. сущ. безпартійна, -ої.
беспартийность безпартійність, -ності.
беспартийный 1. прил. безпартійний,
позапартійний; 2. в знач. сущ. безпартійний,
-ого.
беспаспортный безпаспортний.
беспатёнтно нареч. безпатентно.
беспатентный безпатентний.
бесперебойно нареч. безперебійно.
бесперебойность безперебійність, -ності.
бесперебойный безперебійний.
беспеременно нареч. безперемінно;
(бесповоротно) безповоротно.
беспеременный безперемінний;
(бесповоротный) безповоротний.
беспересадочный безпересадочний.
бесперечь прост, см. беспрерывно.
бесперспективность безперспективність,
-ності.
бесперспективный безперспективний.
беспёрый безперий.
беспечально нареч. безжурно, нежурливо,
безсумно.
беспечальный безжурний, нежурливий, без-
сумний.
беспечно нареч. безтурботно; безпечно;
недбало. Ср. беспечный.
беспечность безтурботність, -ності;
безпечність; недбалість, -лості. Ср. беспечный.
беспечный безтурботний; разг. безпечний;
(небрежный) недбалий; ~ое отношение
к чему недбале ставлення до чого,
нехтування чим.
беспилотный ав. безпілотний.
беспйсьменность безписемність, -ності.
бесписьменный безписемний.
беспламенный безполуменевий.
беспланово нареч. безпланово.
бесплановость безплановість, -вості.
бесплановый безплановий.
бесплатно нареч. безплатно, безкоштовно.
бесплатность безплатність, -ності,
безкоштовність.
бесплатный безплатний, безкоштовний.
бесплацкартный ж.-д. безплацкартний.
бесплодие безплідність, -ності, неплідність;
яловість, -вості; неродючість, -чості. Ср.
бесплодный 1.
бесплодно нйреч. марно, марне, даремно,
даремне, безплідно. Ср. бесплодный 2.
бесплодность !. см. бесплодие; 2. марність,
-ності, даремність, безплідність; ср.
бесплодный 2.
бесплодный 1. (не дающий потомства,
плодов) безплідний, неплідний; (преим. о
скоте — ещё) яловий; (о почве, растениях -—
ещё) неродючий; 2. (бесполезный,
тщетный) марний, даремний, безплідний; >^ые
попытки марні (даремні, безплідні)
спроби.
бесплотный книжн. безплотний;
(бестелесный) безтілесний.
бесповоротно нареч. безповоротно.
бесповоротность безповоротність, -ності.
бесповоротный безповоротний
бесподлежащный грам, безпідметовий.
бесподобно нареч. незрівнянно; чудово. Ср.
бесподобный.
бесподобный разг. незрівнянний;
(превосходный — ещё) чудовий.
беспозвоночные в знач. сущ. зоол.
безхребетні, -их.
беспозвоночный зоол. безхребетний.
беспокоить 1. (наруик 'ь покой) турбувати,
-бую,, -буєш, непокоїти, тривожити;
(заботить разг.— ещё) клопотати, -почу, -пб-
чеш; 2. (внушать тревогу) турбувати,
непокоїти, тривожити; (волновать — ещё)
хвилювати, -люю, -люєш, бентежити;
(касаться — обычно с отрицанием «не» —
ещё)г обходити, -дить.
беспокоиться 1. (о ком-чём, за кого-что)
тривбжитися (за кого-що, ким-чим),
турбуватися, -буюся, -буешея (про кого-що,
за кого-що, ким-чим, за ким-чим),
непокоїтися (про кого-що), побиватися (за
ким-чим, за кого-що, реоюе ким-чим),

беспокойно
52
беспредметный
журитися, -рюся, -ришся (про кого-що,
за ким-чим, ким-чим); (волноваться)
хвилюватися, -лююся, -люєшся (за кого-що,
ким-чим); 2. (утруждать себя чём-л., за-
ботиться о чём-л.) турбуватися,
клопотатися, -почуся, -почешся, непокоїтися,
піклуватися, -луюся, -луєшся, дбати; не
^койтесь не турбуйтеся.
беспокойно нареч. неспокійно; тривожно,
турботно; занепокоєно. Ср. беспокойный.
беспокойный неспокійний; (тревожный —
ещё) тривожний, турботний;
(обеспокоенный) занепокоєний; ~~ая работа
неспокійна робота; ~ый человек неспокійна
людина; ~ый взгляд неспокійний
(тривожний, турботний, занепокоєний) погляд;
^ое состояние неспокійний (тривожний)
стан.
беспокойство 1. (тревожное состояние,
волнение) неспокій, -спокою и -спокою,
занепокоєння, непокоєння, тривога,
тривожність, -ності, побивання, хвилювання,
турбота, турбування, стурбованість; уст. не-
впокій, -кою; 2. (заботы, хлопоты)
турбота, турбування, клопіт, -поту; причинять
~во непокоїти, завдавати турботи
(клопоту), турбувати, -бую, -буєш, простите
(извините) за ~во вибачте (вибачайте,
пробачте, пробачайте) за турботу (за
турботи, за клопіт, що потурбував).
беспокоящий який (що) турбує (непокоїть
и т. п.); см. беспокоить.
бесполезно 1. нареч. некорисно; непотрібно;
марно, марне, даремно, даремне, дарма,
надаремно, надаремне, реже надармо; ер.
бесполезный; 2. (в знач. сказ.: напрасно)
марно, марне, даремно, даремне, дарма,
шкода заходу, марна річ; ^но терять,
потерять (тратить, потратить) время гаяти,
згаяти (разг. гайнувати, згайнувати) час,
марно (марне, даремно, даремне)
витрачати, витратити час, марнувати,
змарнувати час.
бесполезность некорисність, -ності;
непотрібність; марність, даремність. Ср.
бесполезный.
бесполезный некорисний; (ненужный)
непотрібний; (напрасный) марний, даремний,
обл. надаремний.
бесполый биол. безстатевий, нестатевий;
^ое размножение безстатеве (нестатеве)
розмноження.
беспоместный ист. безмаєтний.
беспомощно нареч. безпорадно, безпомічно,
безрідно, непорідно, безвладно.
беспомощность безпорадність, -ності,
безпомічність, безрадність, непораднІсть,
безвладність.
беспомощный безпорадний, безпомічний, без-
радний, непорідний, безвлідний.
беспоповец рел. безпопбвець, -півця.
беспоповщина рел. безпопівщина, безпопів-
ство.
беспородный безпородний, безпорідний; (о
зерне) несортовий.
беспорочно нареч. безвідно; бездоганно:
чёсно. Ср.' беспорочный.
беспорочность безвідність, -ності; бездогін-
ність; чесність. Ср. беспорочный.
беспорочный безвадний; (безукоризненный)
бездогінний; (порядочный) чёсний.
беспорядок 1. безладдя, безлад, -у, нелад, -у;
разг. розгардіяш, -у, колот, -у; в
*^дке безладно, без ладу; разг.
жужмом; 2. ^дки (мн.: волнения) уст.
заворушення, -шень, безпорядки, -ків,
розруха; разг. заколот, -у; уст. розрухи,
-хів.
беспорядочно нареч. безладно, без ладу;
разг. жужмом; непорядно. Ср.
беспорядочный.
беспорядочность безлідність, -ності;
непорядність. Ср. беспорядочный.
беспорядочный безлідний; (нарушающий
нормы поведения) непорядний; "~ые
мысли безладні думки.
беспосадочный ав. безпосадочний,
безпосадковий.
беспочвенность необґрунтованість, -ності,
безгрунтовність, безпідставність.
беспочвенный необгрунтований,
безгрунтовний, безпідставний; ^ые проекты
необгрунтовані проекти; ~^ые обвинения
необгрунтовані (безпідставні, безгрунтовні)
звинувачення (обвинувачення).
беспошлинно нареч. безмитно, без мита.
беспошлинный безмитний/
беспощадно нареч. нещідно, безпощадно,
немилосердо, немилосердно.
беспощадность нещідність, -ності,
безпощадність, немилосердість, -дості, немило-
сердність.
беспощадный нещадний, безпощадний,
немилосердий, немилосердний.
бесправие безправ'я, безправність, -ності.
бесправность безправність, -ності.
бесправный безправний.
беспредельно нареч. 1. безмежно, без меж,
необмёжно; 2. безмежно, без меж,
необмежено. Ср. беспредельный 1—2.
беспредельность 1. безмежність, -ності, не-
обмежність, безкраїсть, -крайості,
безкрайність, безкрай, -краю; 2. безмежність,
необмеженість. Ср. беспредельный 1—2.
беспредельный 1. безмежний, необмёжний,
безкраїй, безкрайній; (о ниве, степи —
ещё) широкополий; 2. (чрезмерный)
безмежний, без меж, необмежений.
беспредложный грам, безприйменниковий.
беспредметно нареч. безпредметно.
беспредметность безпредметність, -ності,
беспредметный безпредметний,

беспрекословно
53
беспросветность
беспрекословно парен, беззаперечно,
безсуперечно, не перёчачи, без заперечення, без
перекбрів.
беспрекословность беззаперечність, -ності,
безсуперечність.
беспрекословный беззаперечний,
безсуперечний.
беспременно парен, прост., обл.
неодмінно, обов'язково, конче, доконче,
доконечне, доконечно; разг. безпремінно.
беспремённый прост., обл. неодмінний,
обов'язковий, доконечний; разг.
безпремінний.
беспрепятственно парен, безперешкодно, без
перешкоди, без перешкод, безборонно,
беззаборонно, без перепон; вільно. Ср.
беспрепятственный.
беспрепятственность безперешкбдність, -но-
сті, безборонність, беззаборонність;
вільність. Ср. беспрепятственный.
беспрепятственный безперешкодний,
безборонний, беззаборонний; (свободный)
вільний.
беспрерывно парен, безперервно, безупинно,
невпинно, неспинно, ненастанно,
безугавно, без угаву.
беспрерывность безперервність, -ності,
безупинність, невпинність, неспйнність, нена-
станність, безугавність.
беспрерывный безперервний, безупинний,
невпинний, неспинний, ненастанний,
безугавний; ~~ое движение безперервний
(безупинний, невпинний, неспинний,
ненастанний, безугавний) рух.
беспрестанно парен, безперестану,
безперестанку» безперестанно, невпинно, без
упину, неспинно, безупинно, ненастанно,
безнастанно, безустанно, безустанку, без
угаву, безугавно.
беспрестанный безперестанний, невпинний,
неспинний, безупинний, ненастанний,
безнастанний, • безустанний, безугавний.
беспрецедентный безпрецедентний.
бесприбыльно парен, неприбуткбво,
безприбутково.
бесприбыльность неприбутковість, -вості,
безприбутковість.
бесприбыльный неприбутковий, безприбут-
кбвий.
беспривётно парен, уст. непривітно.
беспривётный уст. непривітний.
бесприданница уст. безпосажна, -ої и
безпосажна, -6Ї, безприданниця.
беспризорная в знач. сущ. безпритульна, -ої.
беспризорник безпритульний, -ого.
беспризорница безпритульна, -ої.
беспризорничать разг. бути
безпритульним, жити (живу, живеш) безпритульним.
беспризорность 1. бездоглядність, -ності;
2. безпритульність, Ср> беспризорный
1-2.
беспризорный 1. (прил.; лишённый
присмотра) бездоглядний; 2. (прил.: бездомный)
безпритульний; 3. в знан. сущ.
безпритульний, -ого.
беспримерно парен, безприкладно; нечува-
но; небувало.
беспримерность безприкладність, -ності;
нечуваність; небувалість, -лості.
беспримерный безприкладний; нечуваний;
небувалий; (чрезвычайный)
надзвичайний.
беспримесный бездомішний, бездомішковий,
без домішки; (чистый — ещё) чистий,
щирий.
беспринципно парен, безпринципно.
беспринципность безпринципність, -ності.
беспринципный безпринципний.
беспристрастие см. беспристрастность.
беспристрастно парен, безсторбнньо; неупе-
рёджено. Ср. беспристрастный.
беспристрастность безсторонність, -ності;
неупередженість. Ср. беспристрастный.
беспристрастный безсторонній;
(непредубеждённый) неуперёджений.
беспритязательно нареч. уст. невибагливо,
4 невимогливо, скромно.
беспритязательность уст. невибагливість,
-вості, невимогливість, скромність,
-ності.
беспритязательный уст. невибагливий,
невимогливий, скромний.
беспричинно нареч. безпричинно.
беспричинность безпричинність, -ності.
беспричинный безпричинний.
бесприютность безпритульність, -ності.
бесприютный безпритульний, бездомний;
обл. безпричальний, безприхйльний.
беспробудно нареч. непробудно,
безпробудно, без просипу, безпросипно.
беспробудный непробудний, безпробудний,
непросипний, непросипущий,
безпросипний; ~ый сон безпросипний
(непросипний) сон; ^ый пьяница безпросипний
(непросипний, непросипущий) п'яниця.
беспроволочный бездротовий.
беспроглядный разг. непроглядний, без-
проглядний; (беспросветный)
безпросвітний.
беспрограммно нареч. безпрограмно, безпро-
грамово.
беспрограммность безпрограмність, -ності,
безпрограмбвість, -вості.
беспрограммный безпрограмний, безпрогра-
мовий.
беспрогульно парен, безпрогульно.
беспрогульный безпрогульний.
беспроигрышный безпрограшний; ^ый заём
безпрограшна позика.
беспросветно парен, безпросвітно;
непроглядно. Ср. беспросветный.
беспросветность безпросвітність, -ності;
непроглядність. Ср. беспросветный.

беспросветный
54
бессмысленность
беспросветный безпросвітний;
(непроглядный) непроглядний; -^ая ночь
безпросвітна (непроглядна) ніч; ~ая нужда
безпросвітні злидні.
беспросыпно разг. см. беспробудно.
беспросыпный разг. см. беспробудный.
беспроцёнтний безпроцентний, безвідсотко-
вий.
беспутица обл. бездоріжжя, безпуття.
беспутник разе, гультяй, -тяя, безпутник,
безпутний, -ого, непутній, -нього,
непутящий, ледащо, ледащиця.
беспутница разг. гультяйка, безпутниця,
безпутна, -ої, непутня, -ньої, непутяща,
ледащо, ледащиця.
беспутничать разг. гультяювати, -тяюю,
-тяюєш, жити (живу, живеш) безпутно
(без пуття).
беспутно нареч. безпутно; разг. без пуття.
беспутный безпутний; разг. непутній,
непутящий; ~ый образ жйзни безпутне
(непутнє, непутяще) життя; разг.
гультяювання.
беспутство безпутство, безпутність, -ності;
разг. гультяювання.
беспутствовать см. беспутничать.
беспутье см. беспутица.
Бессарабия Бессарабія.
бессарабский бессарабський.
бессвязно парен, незв'язно, без зв'язку;
нескладно, безладно, без ладу, недоладно.
Ср. бессвязный.
бессвязность незв'язність, -ності;
нескладність, безладність, недоладність. Ср.
бессвязный.
бессвязный незв'язний; (о речи,
изложении — обычно) нескладний, безладний,
недоладний; ~ый рассказ незв'язна
(нескладна, безладна, недоладна)
розповідь.
бессемейный безродинний, без родини, несі-
мёйний, безсімейний, без сім'ї;
(одинокий) одинокий.
бессемерование мет. бесемерування.
бессемеровский мет. бесемерівський.
бессемянка сад. безсім'янка.
бессемянный 1. бот. безнасїнний; 2. биол.
безсім'янир.
бессердечие безсердечність, -ності;
бездушність. Ср. бессердечный.
бессердечно нареч. безсердечно, без серия,
безсёрдно; бездушно. Ср. бессердечный.
бессердечность безсердечність, -ності;
бездушність. Ср. бессердечный.
бессердечный безсердечний, редко безеёрд-
ний, безсёрдий: (бездушный) бездушний.
бессйлеть знесилюватися, -лююся, -люешся.
бессилие безсилля, знесилля, знесилення,
знесиленість, -ності, безвладність, неміч,
-мочі, немічність, несила, редко
безсильність; хиренність; (неумение, неспособ*
ность — ещё) неспромбжність,
неспромога (разг.), нездатність; в ^-лии
безсило, безсильно, безвладно.
бессилить знесилювати, -люю, -люеш.
бессильно нареч. безсило, безсильно,
безвладно, немічно, знесилено. Ср.
бессильный.
бессильный безсилий, безсильний,
безвладний, немічний; (обессиленный)
знесилений, хиренний, хирий; (неспособный —
ещё) неспроможний, обл. нездольний.
бессистемно нареч. безсистемно.
бессистемность безсистемність, -ності.
бессистемный безсистемний.
бессказуемный грам, безприсудковий.
бесславие неслава, [недобра] слава,
поговір, -вору, безславність, -ності; обл.
осудовище; (позор) ганьба, ганебність.
бесславить (кого-что) знеславлювати, -люю,
-люєш, славити, -влю, -виш, неславити,
безславити (кого-що); разг. вводити
(-джу, -диш) в славу (кого-що), робити
(-блю, -биш) славу (кому-чому);
(позорить) ганьбити, -блю, -бйш (кого-що).
бесславно нареч. безславно; ганебно. Ср.
бесславный.
бесславность безславність, -ності;
ганебність. Ср. бесславный.
бесславный безславний; (позорный)
ганебний.
бесследно нареч. безслідно, без сліду.
бесследный безслідний.
бесслёзный безслізний.
бессловесность безсловесність, -ності,
безмовність; німотність, німування, німота.
Ср. бессловесный.
бессловесный безсловесний, безмовний; (яе-
мой) німий; ~ая тварь (животное) прост.
безсловесна (німа) істота (тварина; уст.
твар), німий язик (-а), німина; ~ая роль
роль без слів, безсловесна (безмбвна,
німа) роль.
бессменно нареч. беззмінно.
бессменность беззмінність, -ності.
бессменный беззмінний.
бессмертие безсмертя, безсмертність, -ності,
невмирущість, -шості; поэз. несмертёль-
ність.
бессмертник (ХегапІНетипг Ь.) бот.
безсмертник, безсмертки, -ток, сухоцвіт, -у,
імортель, -лі.
бессмертность безсмертність, -ності,
невмирущість, -шості; поэз. несмертельність.
бессмертный безсмертний, невмирущий;
поэз. несмертельний, несмертний.
бессметный 1. безкоштбрисний; 2. уст, см.
несметный.
бессмысленно нареч. 1. безглуздо, безтямно;
нісенітно; 2. безглуздо, безтямно;
недоумкувато; тупо". Ср. бессмысленный 1—2.
бессмысленность 1. безглуздість, -дості,
безтямність, -ності; нісенітність, нісенітниця;
2. безглуздість, безтямність; недоумкува-

бессмысленный
55
бестия
тість, -тості; тупість, -пості. Ср.
бессмысленный 1—2.
бессмысленный 1. безглуздий, безтямний;
(нелепый — ещё) нісенітний? ^~ые фр?зы
беззмістбвні (безглузді) фрази; ~ый
поступок безглуздий (безтямний) вчинок;
2. (неразумный) безглуздий, безтямний;
разг. недоумкуватий; (тупой) тупий; ~ый
взгляд безтямний (тупий, безглуздий)
погляд.
бессмыслие 1. безглуздя, безглуздість, -до-
сті, безтямність, -ності; разг.
недоумкуватість, -тості; (тупость) тупість, -пості;
2. (неразумность) безглуздя, безглуздість,
безтямність; (нелепость — ещё)
нісенітність.
бессмыслица разг. безглуздя, нісенітниця.
бесснежный безсніжний.
бесснежье безсніжжя.
бессовестно нареч. безсовісно; разг.
несовісно.
бессовестность безсовісність, -ності.
бессовестный безсовісний; разг. несовісний.
бессодержательно нареч. беззмістовно.
бессодержательность беззмістовність,
-ності.
бессодержательный беззмістовний.
бессознательно нареч. несвідомо,
позасвідомо; разг. без тямки, без тямку, не
в тямку.
бессознательность 1. непритомність, -ності;
2. несвідомість, -мості, позасвідбмість;
3. несвідомість. Ср. бессознательный 1—3.
бессознательный 1. непритомний; быть в
~ом состоянии бути в непритомному
стані (непритомним; разг. в нетямі);
2. (безотчётный) несвідомий, позасвідомий;
3. (несознательный) прост, несвідомий.
бессолнечный безсонячний, без сонця.
бессонница безсоння, безсонниця, нічниці,
-нйць.
бессонно нареч. безсонно.
бессонный безсонний.
бессоюзный грам, безсполучниковий.
бесспорно 1. нареч. безперечно, безспїрно,
безсуперечно, беззаперечно;
(несомненно) явно; 2. в знач, вводн. сл.
безперечно.
бесспорность 1. безперечність, -ності, без-
спірність, безсуперечність, беззаперёч-
ність; 2. юр. безспірність, безсуперечність.
бесспорный 1. безперечний, безспірний,
безсуперечний, беззаперечний; (несомненный)
явний; 2. юр. безспірний, безсуперечний.
бессребреник безсрібник, безеребреник.
бессребреница безсрібниця, безеребрениця.
бессрочно нареч. безстроково.
бессрочность- безстроковість, -вості.
бессрочный безстроковий, безтерміновий.
бессточный безстічний.
бесстрастие ' безпристрасність, -ності, без-
страсність; байдужість, -жості,
байдужність, нечулість, -лості, холодність. Ср.
бесстрастный.
бесстрастно нареч. безпристрасно, безстрас-
но; байдуже и байдуже, байдужно,
байдужливо, нечуло, холодно. Ср.
бесстрастный.
бесстрастный безпристрасний, безстрасний;
(равнодушный—ещё) байдужий,
байдужний, байдужливий, нечулий, холодний.
бесстрашие безстрашність, -ності.
бесстрашно нареч. безстрашно.
бесстрашный безстрашний.
бесструктурный спец. безструктурний.
бесструнный безструнний; ^ая балалайка
(м. и ж.) перен. бран. балалайка (м. и
ж.), торохтій, -тій (м.), пустомолот (м.).
бесступенчатый техн. безступінчастий.
бесстыдник р а зг. безсоромний, -ого,
соромітник, безстидник.
бесстыдница разг. безсоромна, -ої,
соромітниця, безстидниця.
бесстыдничать разг. поводитися (-джуся,
-дишся) безсоромно (безстидно).
бесстыдно нареч. безсоромно, безстидно.
бесстыдность безсоромність, -ності,
безстидність.
бесстыдный безсоромний, безстидний.
бесстыдство безсоромність, -ності,
безстидство.
бесстыжий прост, безсоромний,
безстидний; разг. страмнючий.
бессубъектный грам, безсуб'єктний.
бессудный (подверженный произволу) уст.
беззахисний и беззахисний, безборонний;
^-ая расправа свавільна розправа,
розправа без суду.
бессчастный уст. безщасний.
бессчётно нареч. незліченно, незчисленно.
бессчётный незліченний, незчисленний;
повторять "~ое число раз повторювати безліч
(разг. тисячу) разів (раз).
бессюжетность безсюжетність, -ності.
бессюжетный безсюжетний.
бестактно нареч. нетактовно, безтактно,
безтактовно.
бестактность нетактовність, -ності,
безтактність; безтактовність.
бестактный нетактовний, безтактний,
безтактовний.
бесталанность 1. бездарність, -ності; 2.
безталання. Ср. бесталанный 1—2.
бесталанный 1. (лишённый таланта)
безталанний; (бездарный) бездарний,
нездарний; 2. (обездоленный) фольк.
безталанний.
бестарифный безтарифний.
бестарка безтарка.
бестарный спец. безтарний.
бестелёсность безтілесність, -ності.
бестелесный безтілесний.
бестия бестія;' (пройдоха разг.— ещё)
пройда.

бестоварный
56
бесчисленность
бестоварный безтоварний.
бестоварье безтоварність, -ності.
бестолково нареч, 1. безтолково; безглуздо;
2. безладно, недоладно. Ср. бестолковый
1—2.
бестолковость 1, нетямущість, -щості,
безтолковість, -вості; нетямкість, -кості;
дурість, -рості, безголовість; безглуздість,
-дості, безглуздя; 2. безладність, -ності,
недоладність. Ср. бестолковый 1—2.
бестолковщина разг. безтолкбвщина;
(беспорядок) безладдя, бёзлад, -у, разг.
розгардіяш, -у; (путаница) плутанина.
бестолковый 1. (непонятливый) нетямущий,
безтолковий; разг. нетямкий; (глупый —
ещё) дурний, разг. безголовий,
дурноголовий, непутящий; (бессмысленный)
безглуздий, безтямний; 2. (бессвязный,
беспорядочный) безладний, недоладний; ^ое
объяснение безладне (недоладне)
пояснення.
бестолочь разг. 1. см. бестолковщина; 2.
(о человеке) безголовий, -ого; разг. нетяма.
бестрепетно нареч. безтрепетно, безстрашно.
бестрепетный безтрепетний, безстрашний.
бестягольный, бестяглый ист. безтяглий.
бесфамильный безпрізвищний.
бесформенно нареч. безформно.
бесформенность безформність, -ності.
бесформенный безформний.
бесхарактерность безхарактерність, -ності.
бесхарактерный безхарактерний.
бесхвостый безхвостий.
бесхитростно нареч. нехитро, нелукаво,
щиро; немудро, просто. Ср. бесхитростный.
бесхитростность нехйтрість, -рості, нелука-
вість, -вості, щирість; простота. Ср.
бесхитростный.
бесхитростный нехитрий, нелукавий, щирий;
(незамысловатый) немудрий, простий.
бесхлебица, бесхлебье прост, безхліб'я.
бесхлебный безхлібний.
бесхозность разг. см. бесхозяйственность.
бесхозный разг. см. бесхозяйный 1.
бесхозяйный 1. (не имеющий хозяина) без
господаря, безгосподарний, безхазяйний;
(ничей) нічий; 2. (не имеющий
хозяйства) безгосподарний, безхазяйний.
бесхозяйственно нареч. безгосподарно.
бесхозяйственность безгосподарність, -ності,
безхазяйність.
бесхозяйственный безгосподарний,
безхазяйний.
бесхребетность разг. безхребетність, -ності.
бесхребетный безхребетний.
бесцветковые в знач. сущ. бот. безквіткові,
-их.
бесцветковый бог. безквіткбвий.
бесцветно нареч. безбарвно.
бесцветность 1, безбарвність, -ності,
безколірність, безкольоровість, -вості; 2. пе-
рен. безбарвність.
бесцветный 1. безбарвний, безколірний,
безкольоровий, небарвистий; 2. перен.
безбарвний.
бесцельно нареч. безцільно, без мети.
бесцельность безцільність, -ності.
бесцельный безцільний.
бесцензурно нареч. безцензурно.
бесцензурность безцензурність, -ності.
бесцензурный безцензурний.
бесценность 1. неоціненність, -ності, неоцїн-
ність; 2. безцінність. Ср. бесценный 1—2.
бесценный 1. (неоценимый) неоціненний,
неоцінний; 2. (малоценный) уст.
безцінний; обл. безвартний.
бесценок: за ^к [продать, купить] разг.
за безцінь (за безцінок) [продати,
купити].
бесцеремонно нареч. безцеремонно,
нецеремонно.
бесцеремонность безцеремонність, -ності,
нецеремонність.
бесцеремонный безцеремонний, нецерембн-
ний.
бесчеловечие см. бесчеловечность.
бесчеловечно нареч. не по-людському, не
по-людськи, нелюдяно; жорстоко, люто.
Ср. бесчеловечный.
бесчеловечность нелюдськість, -кості,
нелюдяність, -ності; жорстокість, [звіряча]
лютість, -тості. Ср. бесчеловечный.
бесчеловечный нелюдський, нелюдяний;
(жестокий —ещё) жорстокий, лютий.
бесчелюстные в знач. сущ. зоол.
безщелепні, -йх.
бесчерепные в знач. сущ, зоол. безчерепні,
-йх.
бесчестить безчестити, -чещу, -чёстиш;
(позорить— ещё) ганьбити, -блю, -бйш.
бесчеститься безчеститися, -честиться;
ганьбитися, -биться. Ср. бесчестить.
бесчестно нареч. безчесно; ганебно. Ср.
бесчестный.
бесчестность безчесність, -ності; ганебність.
Ср. бесчестный.
бесчестный безчесний; (позорный — ещё)
ганебний.
бесчестье безчестя; (позор — ещё) ганьба.
бесчинно нареч. уст. безчинно.
бесчинный уст. безчинний; бешкетний;
свавільний. Ср. бесчинствовать.
бесчинство безчинство; бешкет, -у; сваволя,
свавілля, свавільність, -ності, свавільство.
Ср. бесчинствовать.
бесчинствовать безчинствувати, -ствую,
-ствуєш; (буянить, скандалить — обычно)
бешкетувати, -тую, -туєш, робити (-блю,
-биш) (чинити, -ню, -ниш) бёшкет;
(своевольничать — ещё) сваволити.
бесчисленно нареч. незліченно, незчисленно,
без ліку.
бесчисленность незліченність, -ностіЕ
незчисленність, безліч, -і.

бесчисленный
57
библиотекарша
бесчисленный незліченний, незлічимий,
незчисленний; —ое количество (множество)
безліч, -і, сйла-силённа, без ліку,
незліченна (незчисленна) кількість.
бесчувственно нареч. байдуже и байдуже,
байдужно; бездушно, нечуло. Ср.
бесчувственный 2.
бесчувственность 1. нечутливість, -вості;
непритомність, -ності; 2. байдужість, -жості,
байдужність; бездушність, нечулість, -ло-
сті. Ср. бесчувственный 1—2.
бесчувственный 1. (лишённый
чувствительности) нечутливий, безчуттєвий; (без
сознания) непритомний, реже безпритом-
ний; обл. безпам'ятний; 2. (безучастный
ко всему, равнодушный) байдужий,
байдужний; бездушний, нечулий.
бесчувствие 1. нечутливість, -вості;
непритомність, -ності; 2. байдужість, -жості,
байдужність; бездушність, нечулість, -ло-
сті; О до —вия до непритомності, до без-
пам'яті; разг. до нестями; быть (лежать)
в ~вии бути (лежати) непритомним (без
пам'яті; разг. в нестямі). Ср.
бесчувственный 1—2,
бесшабашно нареч. разг. відчайдушно,
одчайдушно; разг. безшабашно.
бесшабашность разг. відчайдушність,
-ності, одчайдушність; разг.. безшабашність.
бесшабашный разг. відчайдушний,
одчайдушний; разг. безшабашний.
бесшёрстный, бесшёрстый безшерстий.
бесшовный безшовний, без шва.
бесшумно нареч. безшумно; безшелесно;
беззвучно, безгучно; тихо, стиха. Ср.
бесшумный.
бесшумность безшумність, -ності;
беззвучність, безгучність. Ср. бесшумный.
бесшумный безшумний; безшелесний; (без-
звучный — ещё) беззвучний, безгучний;
(тихий — ещё) тихий.
беещадно уст. см. беспощадно.
беещадный уст. см. беспощадный.
бета бета.
бёта-желёзо физ. бета-заліізо.
бёта-лучй физ. бета-промені, -нів, собир.
бета-проміння.
бета-распад физ. бета-розпад, -у.
бетатрон техн. бетатрон.
бета-частицы физ. бета-частинки, -нок.
бетель бот. и пр. бетель, -лю.
бетон бетон, -у.
бетонирование бетонування.
бетонированный бетонований.
бетонировать бетонувати, -ную, -нуєш.
бетонироваться бетонуватися, -нується.
бетонировка бетонування.
бетонный бетонний, бетоновий.
бетономешалка' бетономішалка.
бетоносмеейтельный бетонозмішувальний.
бетоноукладка бетоноукладання.
бетоноукладочный бетоноукладальний.
бетоноукладчик строит, бетоноукладач, -а.
бетонщик спец. бетонник, бетоняр, -а,
бетонувальник.
бетонщица спец. бетбнниця, бетонярка, бе-
тонувальниця.
беф-строганов кул. беф-стрбганов.
бечева кодола, линва, мотуз, собир.
мотуззя.
бечевая уст., обл. бечівнйк, -а.
бечёвка мотузка, мотузок, -зка, шворка.
бечевнйк и бечевник бечівнйк, -а.
бечевой кодоловий.
бечёвочка уменьш. мотузочка, мотузочок,
-чка, шворочка.
бечёвочный мотузковий; (из бечёвки —
обычно) мотузяний.
Бечуаналенд Бечуаналенд, -у.
бешамель кул. бешамель, -лі.
бёшенка ихт. бишак, -а, буркунёць, -нця.
бешено нареч. скажено; (неистово) шалено,
люто, розлючено, розлютовано; разг.
осатаніло, оскаженіло, знавісніло.
бешенство 1. сказ, -у; разг. каз; скаженина,
скаженівка, скаженйця; 2. перен.
скаженість, -ності, оскаженіння; (неистовство—
ещё) шаленство, шал, -у, шаленість, лють,
-ті, лютість, -тості, лютощі, -щів; до ~ва
до нестями, до шаленства; приходить,
прийти в —во скаженіти, оскаженіти,
шаленіти и шаліти, ошаліти и реже
ошаленіти.
бёшенствовать скаженіти; шаленіти,
лютувати, -тую, -туеш. Ср. бешеный 2.
бешеный 1. скажений; —ая собака
скажений собака; 2. перен. скажений;
(неистовый— ещё) шалений, лютий; —ая атака
шалёна атака; ~ая скорость шалена
швидкість; О ~ ые деньги (легко
доставшиеся) дурні грбші; (об огромной сумме)
шалені (скажені) грбші.
бешмет бешмет.
бибабо бібабо (нескл.).
бибколлёктор (библиотечный
коллектор) бібколектор (бібліотечний ко*
лектор).
библейский рел. біблійний, біблійський.
библиограф бібліограф.
библиографирование бібліографування.
библиографировать бібліографувати, -фую,
-фуєш.
библиографический бібліографічний; ~ая
редкость бібліографічна рідкість.
библиография бібліографія.
библиолог уст. бібліолог.
библиологический уст. бібліологїчний.
библиология уст. бібліологія.
библиоман бібліоман.
библиомания бібліоманія.
библиотека бібліотека, книгозбірня.
библиотекарский бібліотекарський.
библиотекарша разг. бібліотекарка.

библиотекарь
биплан
библиотекарь бібліотекар, -я; уст.
книгар, -я.
библиотека-читальня бібліотека-читальня,
род. бібліотеки-читальні.
библиотековедение бібліотекознавство.
библиотековедческий бібліотекознавчий.
библиотечка уменьш. бібліотечка.
библиотечный бібліотечний, книгозбірний.
библиофил бібліофіл, * книголюб.
библиофильский бібліофільський.
библиофильство бібліофільство.
библия рел. біблія.
бивак, уст. бивуак бівуак, -у, бівак, -у;
жить [как] на ~вуаках жйти [як] на
бівуаках.
бивать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] бйти.
бивачный бівуачний, бівачний.
бйвни бивні, -нів; (клыки — обычно) ікла,
род. іклів; ~вень ед. бивень, -вня; ікло.
бивуак см. бивак.
бивуачный уст. см. бивачный.
бигуди бігуді (нескл., мн.).
бидон бідон.
бидонный бідбновий, бідонний.
бидончик уменыи. бідончик.
биение 1. биття, стукання, стукотіння,
стукотання; калатання, тьохкання; ер. биться
5; 2. физ. биття.
бизань мор. бізань, -ні.
бизань-мачта мор. бізань-щогла.
бизнес бізнес, -у.
бизнесмен бізнесмен.
бизбн бізон.
бизоновый бізоновий.
Бийск Бійськ.
бикарбонат хим. бікарбонат, -у.
биквадрат мат. біквадрат.
биквадратный мат. біквадратний; ~ое
уравнение біквадратне рівняння.
бикфордов: ~в шнур спец, бікфордів шнур
(-а).
билабиальный /іингв. білабіальний.
билет 1. квиток, -тка, реже картка, білет;
пригласительный ~~т запрошення;
членский ~~т членський квиток;
экзаменационный ~~т екзаменаційний квиток (білет),
екзаменаційна картка; 2. фин. білет;
государственный казначейский ~~т білет
державної скарбниці.
билетёр білетер; (о женщине — ещё)
білетерка.
билетёрша разг. білетерка.
билетец, билетик уменьш.-ласк. квиточок,
-чка, білетик.
билетный квитковий, картковий и
картковий, білетний. Ср. билет 1.
биллион більйон.
биллионный більйонний.
биллон спец. 1. (монета) білон, -а;
2. (сплав) білбн, -у.
биллонный спец. білоновий, білонний.
билль полит, білль, -ля.
било 1. (сигнальная доска) калатало,
калаталка, калатайло, клепало, било, клепач-
ка; разг. стукало; 2. (ударная часть
приспособления) било; (в молотильном цепе)
бияк, -а, бич, -а; (в мялице или
трепалке) мёчик; (в ступе) товкач, -а; (в
колоколе— обычно) калатало, серце, язйк, -а;
(в ткацком станке) ляда; (в санях)
передок, -дка.
Бильбао Більбао (нескл.).
бильбоке більбоке (нескл., ср.).
бильдаппарат техн. уст. більдапарат.
бильярд більярд.
бильярдная в знач. сущ. більярдна, -6Ї.
бильярдный більярдний, більярдовий.
биметалл біметал, -у.
биметаллизм фин. біметалізм, -у.
биметаллический мет., фин. біметалевий,
біметалічний.
бимс мор. бімс.
бинокль бінокль, -ля.
бинокулярный бінокулярний; ~ый
микроскоп бінокулярний мікроскоп.
бином мат. біном.
бинт бинт, -а.
бинтик уменьш. бинтик.
бинтование бинтування.
бинтованный бинтований.
бинтовать бинтувати, -тую, -туєш.
бинтоваться бинтуватися, -тується.
бинтовка бинтування.
бинтовой бинтовий.
биогенез биол. біогенез, -у.
биогенетический биол. біогенетичний.
биогеографйчёский біогеографічний.
биогеография біогеографія.
биогеохимйческий біогеохім ічний.
биогеохймия біогеохімія.
биограф біограф.
биографический біографічний, життєписний.
биография біографія, життєпис, -у.
биодинамика біодинаміка.
биодинамический біодинамічний.
биолит геол. біоліт, -у.
биолог біолог.
биологически нареч. біологічно.
биологический біологічний.
биология біологія.
биомеханика біомеханіка.
биомеханический біомеханічний.
биопсия мед. біопсія.
биостанция біостанція.
биосфера біосфера.
биотйт мин. біотит, -у.
биотоп спец. біотоп, -у.
биофизика біофізика.
биофизический біофізичний.
биохимический біохімічний.
биохимия біохімія.
биоценоз спец. біоценоз, -у.
биплан ав. біплан.

биплановый
59
биться
Оиплановый ав. біплановий.
биполярность физ. біполярність, -ності*
биполярный физ. біполярний.
биржа біржа; (извозчичья уст.— ещё) збір-
жа; ~жа труда біржа праці.
биржевик біржовик, -а, біржак, -а.
биржевой біржовий.
бирка бирка.
Бирма Бірма.
бирманец бірманець, -нця; ~нцы мн.
бірманці, -ців.
бирманка бірманка.
бирманский бірманський.
Бирмингем Бірмінгем.
Биробиджан Біробіджан.
биробиджанский біробіджанський.
бироновщина ист. біронівщина.
бирочный бирковий.
бирюза бірюза.
бирюзовый бірюзовий.
бирюк 1. обл. вовк, вовк-самітник, род.
вовка-самітника; 2, перен. разг. вовк,
відлюдок, -дка, відлюдько, безлюдько, без-
людник; смотреть ^ком дивитися
(позирати, поглядати) вовком, дивитися
вовкувато, басом дивитися (поглядати).
бирюковатый разг. вовкуватий,
вовчкуватий (реже), відлюдкуватий.
бирюльки бирюльки, -льок; ~~ка ед.
бирюлька; играть в ~ки перен. займатися
дурницями.
бирюч ист. вісник; (глашатай) глашатай,
оповісник, покликач, герольд.
бирючина (Ьщизігитп Ь.) бот. бирючина,
вовчі ягоди (род. ягід),
бис межд. біс; на ^с на біс.
бйсер бісер, *у; метать ~р перед
свиньями кидати пёрла (метати бісер) перед
свиньми, кидати (розкидати) бісер
свиням.
бисерина разг. бісерина.
бисеринка уменьш. бісеринка.
бисерный бісерний.
бисировать виступати на біс, бісирувати,
-рую, -руєш.
Бискайский залив Біскайська затока.
бисквйт бісквіт.
бисквитный бісквітний, бісквітовий.
биссектриса мат. бісектриса.
бисульфат хим. бісульфат, -у.
бисульфит хим. бісульфіт, -у.
бита битка.
битва битва; (бой) бій, род. бою; реже
бойовище, бойовисько; ~ва за Москву
битва за Москву; в пылу ~вы см. пыл 2;
поле ~~вы поле бою, бойовйще, реже
бойовисько.
битки кул. битки, -ків; ^ток ед. биток,
-тка.
битком парен, разг.: ~~м набито повнісінько,
повно-повнісінько, напхом набито
(напхано); *^м набитый повнісінький, пбвний-
повнісінький, напхом набитий (напханий);
переповнений [ущерть]; ^м набиться
ущерть (повно-повнісінько) набитися,
напхом найти (налізти и т. п.).
биток см. битки.
биточки уменьш. кул. биточки, -ків; ^чек
ед. биточок, -чка.
битум см. битумы.
битуминозный спец. бітумінозний.
битумный мин., техн. бітумний.
битумы мин., техн. бітуми, -мів; ~м ед.
бітум, -у.
битый бйтий; ^ая дорога бйтий шлях,
бита дорога (путь); ~~ые сливки збиті
вершки; ~ый час [ждать, стоять и т. п.] разг.
цілісіньку годину [чекати, стояти и т. п.];
за одного ~ого двух небитых дают
поел, за одного битого двох небитих
дають.
бить 1. бйти (б'ю, б'єш); (ударять разг.—
ещё) гамселити, гатити (гачу, гатиш),
побивати; (раздроблять—ещё) товкти, -вчу,
-вчёш; (о часах и т. п. — ещё) вибивати,
ударяти; (в игре в лапту, свинку — ещё)
гилити, -лю, -лиш; ^ть в глаза перен.
впадати в око (в очі, у вічі); ^-ть в [одну]
точку бйти в [одну] точку; "~ть в цель
бйти в ціль; ~ть мимо цели бйти мимо
цілі; ~ть карту чью карт, бйти карту
чию; ~ть косу клепати косу; ~ть
наверняка перен. бйти напевно; ^~ть на что
разг. бйти на що; ^ть по карману перен.
бйти по гаманцю (по кишені); —ть
поклоны уст. бйти поклбни; ~~ть ставку карт.
бйти ставку; ^ть струёй бйти струменем,
вибивати; разг. бйти цівкою; жизнь
(радость) бьёт через край життя (радість)
вирує (буяє, б'є через край); 2.
(наносить, побои; избивать) бйти; разг.
гатити, гамселити, товкти, періщити,
голомшити, товкмачити, піжити, репіжити,
гилити, чухрати, побивати; не за то волка
бьют, что сер, а за то, что овцу съел по-
гов. не за те вовка б'ють, що він сірий,
а за те, що овечку (вівцю) з'їв; 3. (птицу,
скот) бйти, різати (ріжу, ріжеш);
(свиней— обычно) колоти, -лю, -леш; 4.
(коровье масло) збивати, колотити, -лочу,
-лбтиш, розколочувати, -чую, -чуєш;
(растительное масло) бйти.
битьё разг. биття.
биться 1. битися (б'юся, б'ёшея);
(сражаться— ещё) воювати (воюю, воюєш), разг.
воюватися (воююся, воюєшся); 2.
(ударяться) битися; разг. товктися, -вчуся,
-вчёшея; "-ться как рыба об лёд разг.
битися як риба об лід; 3. (трепетать,
содрогаться) битися, колотитися, -лочуся,
-лбтишся, кидатися, тіпатися, тріпатися,
побиватися; 4. (трудиться через меру,
добиваясь чего-л.) битися,, старатися; (жить,
тяжело работая, нуждаясь разг.— ещё)

битюг
60
благодарность
поневірятися; 5. (пульсировать — о крови)
битися, колотитися, стукати, усилит,
стукотіти, -котить, стукотати, -коче; (о
сердце— ещё) калатати, тіпатися, тріпатися,
кидатися, разг. тенькати, тьохкати;
6. страд, битися; О ~ться об заклад см.
заклад 2.
битюг 1. битюг, -іа, битюк, -а, возовик, -а;
2. перен. разг. здоровило, здоровань, -ня;
обл.^ моцак, -а.
битюговый, битюжий битюговий.
бифуркация книжн. біфуркація.
бифштекс кул. біфштекс*
бихарец біхарець, -рця; ~рцы мн. біхарці,
-ців.
бйцепс біцепс.
бич 1. бич, -а; (кнут) батіг, -тога, пуга;
2. перен. бич; (беда — обычно) лихо;
~ч сатиры бич сатири; безработица— ~ч
трудящихся безробіття — лихо (бич)
трудящих.
бичевание бичування; лупцювання;
шмагання; картання. Ср. бичевать.
бичевать книжн. бичувати, -чую, -чуєш;
(сильно бить — ещё) періщити, разг.
лупцювати, -цюю, -цюєш; (бить кнутом —
ещё) батожити; (сечь — ещё) шмагати;
(резко изобличать — ещё) картати; ~ть
пороки бичувати (картати) пороки.
бичеваться книжн. бичуватися, -чується;
картатися. Ср. бичевать.
бишь част. разг. пак; как бишь его [зовут]?
як [же] (як пак) його [звати, звуть]?; то
~шь тобто, цёбто, сёбто.
благо 1 1. сущ. благо; (добро — обычно)
добро; всех ~г! разг. усіх благ!; усього
найкращого!; для общего ~га для
загального добра (блага); материальные ~га
матеріальні блага; на ~го родины на благо
(для блага) вітчизни (батьківщини), на
пожиток країні; ни за какие ^га [в мире]
нізащо [в (на) світі], ні за які блага
[в (на) світі]; 2. в знач. сказ, добре,
гаразд; (очень хорошо) дуже добре;
(счастье) щастя.
благо2 союз разг. добре що, гаразд що;
(тем более что) тим більше що.
благоверная в знач. сущ. шутл. благовірна,
-ої, стара, -6ї; моя, род. моєї.
благоверный шутл. 1. прил. благовірний;
2. в знач. сущ. благовірний, -ого, старий,
-ого; мій, род. мого.
благовест церк. благовіст, -у.
благовестить 1. церк. благовістити, -віщу,
-вістйш и благовістити, -віщу, -вістиш,
дзвонити, -ню, -ниш; 2. перен. разг. уст.
дзвонити.
благовещение церк. благовіщення.
Благовещенск Благовєщенськ.
благовещенский церк, благовіщенський,
благовісний.
благовидно нареч. 1. миловидно, миловидо;
2. пристойно. Ср. благовидный 1—2.
благовидный 1, (имеющий приятную
внешность) уст. пригожий, гожий;
(миловидный) миловидний, миловидий; 2.
(приличный) пристойний; ~-ый предлог
пристойний (слушний) привід.
благоволение уст. благовоління;
прихильність, -ності, доброзичливість, -вості,
ласка, ласкавість.
благоволить 1. (к кому — проявлять
доброжелательство) прихильно (доброзичливо)
ставитися (-влюся, -вишся) (до кого),
бажати (зичити) добра (кому); 2.
(соизволять) уст. зволяти, зволятися,
призволяти, благоволити, бути ласкавим; ~те
вернуть будь ласка (будьте ласкаві),
поверніть, будьте ласкаві повернути.
благовоние книжн. пахощі, -щів,
запашність, -ності.
благовонный книжн. запашний, пахучий,
духмяний, запахущий; разг. запашистий.
благовоспитанно нареч. виховано.
благовоспитанность вихованість, -ності,
добре виховання, ґречність.
благовоспитанный [добре] вихований,
ґречний.
благовремение: во ^нии уст., шутл. вчас-
сно, своєчасно, у свій час.
благовременный уст. вчасний, своєчасний.
благоглупость ирон. благоглупість, -пості;
дурниця.
благоговейно нареч. побожно, шанобливо,
святобливо, благоговійно; ~но
склоняться побожно (шанобливо, в шанобі,
благоговійно) схилятися.
благоговейный побожний, шанобливий,
святобливий, благоговійний.
благоговение побожність, -ності,
святобливість, -вості, [побожна] шанобливість,
благоговіння.
благоговеть (перед кем-чем) ставитися
(-влюся, -вишся) побожно (святобливо,
шанобливо) (до кого-чого), благоговіти
(перед ким-чим).
благодарение уст. дяка, подяка.
благодарить (кого-что) дякувати, -кую,
-куєш (кому-чому); ~рю тебя (вас и т. д.)
дякую тобі (вам и т. д.); не за что ~ть
нема за що (ні за що) [дякувати];
покорно (уст. покорнейше, чувствительно)
~рю см. покорно.
благодарно нареч. вдячно, з вдячністю, з
подякою, з дякою.
благодарность 1. (о чувстве) вдячність,
-ності; 2. (выражение признательности)
подяка, дяка, віддяка; в ~ть, в знак ~ти
на (у) подяку, на (у) віддяку; искренняя
~ть щира вдячність (подяка); не стоит
"~ти нема за що (ні за що) [дякувати],
не варто, не варто (не варт) подяки;
приносить, принести ~ть складати, скласти

благодарный
61
благонравно-
подяку; рассыпаться, рассыпаться в —тях,
несов. расточать ~ти уклінно дякувати,
подякувати, несов. розсипати подяки;
с ~*тью з вдячністю, з подякою, з дякою,
вдячно.
благодарный вдячний; очень (весьма; уст.
чувствительно) ~рен дуже (щиро, пре-
щйро) вдячний (дякую), уклінно
(красно, красненько; уст. покірно) дякую.
благодарственный уст. подячний; вдячний;
~ые слова слова вдячності (подяки,
дяки) ; подячні слова.
благодарствовать уст. дякувати, -кую,
-куєш; "~ствуйте дякую (дякуємо,
спасибі) [вам].
благодаря 1. дееприч. дякуючи; 2. (кому-
чему) предл. завдяки (кому-чому); уст,
дякуючи (кому-чому); (преим. о
причинах, вызывающих нежелательный
результат) через (кого-що); (вследствие)
внаслідок (чого); ~ря тому что завдяки
тому що.
благодатно нареч. благодатно.
благодатный благодатний; ~ая тишина
благодатна тиша.
благодать 1. уст. благодать, -ті; весной
здесь ~ть разг. навесні (весною) тут
благодать (чудово); 2. (достаток) уст.
достаток, -тку, достатки, -ків; (роскошь)
розкіш, -коші; ~ть в доме (в хозяйстве
и т. п.) достаток, у домі (у господарстві
и т. п.).
благоденствие уст. благоденство;
розкошування; см. ещё благополучие.
благоденствовать уст., разг.
благоденствувати, -ствую, -ствуєш; розкошувати,
-шую, -шуєш; разг. гараздувати, -дую,
-дуєш.
благодетель добродій, благодійник,
добродійник, доброчинець, -нця, доброчйн-
ник.
благодетельница добродійка, благодійниця,
добродійниця, доброчйнниця.
благодетельность благодійність, -ності,
благодіяння, добродійність, добродіяння,
доброчинність.
благодетельный благодійний, добродійний,
доброчинний.
благодетельствовать благодіяти,
добродіяти; робити (-блю, -биш) ласку.
благодеяние см. благодетельность.
благодушествовать бути в доброму
настрої; (блаженствовать) розкошувати,
-шую, -шуєш, разг. раювати (раюю,
раюєш).
благодушие добросердя, добросердість,
-дості, м'якосердя, м'якосердість,
благодушність, -ності, добродушність; доброта,
дббрість, -рості. Ср. благодушный.
благодушно нареч. добросердо, благодушно,
добродушно. Ср% благодушный.
благодушность добросердість, -дості, м'яко-
сердість, благодушність, -ності,
добродушність; доброта, дббрість, -рості. Ср~
благодушный.
благодушный добросердий, м'якосердий,,
благодушний, добродушний; (добрый)
добрий.
благожелатель доброзичливець, -вця;
прихильник. Ср. благожелательный.
благожелательница доброзичливиця;
прихильниця. Ср. благожелательный.
благожелательно нареч. доброзичливо,
зичливо; прихильно. Ср. блаюжелательный.
благожелательность доброзичливість, -вості,.
зичливість; прихильність, -ності. Ср.
благожелательный.
благожелательный доброзичливий,
зичливий; (благосклонный) прихильний.
благожелательствбвать (кому) уст. бути
доброзичливим (зичливим, прихильним),,
доброзичливо (зичливо, прихильно)
ставитися (-влюся, -вишся) (до кого), зичити
добра^ (кому).
благозвучие милозвучність, -ності,
благозвучність, доброзвучність.
благозвучно нареч. милозвучно,
благозвучно, доброзвучно.
благозвучность см. благозвучие.
благозвучный милозвучний, благозвучний,
доброзвучний.
благой1 уст. благий; (хороший — ещё)
добрий; ^йе намерения добрі (благі) наміри
(заміри).
благой 2 (взбалмошный) обл. химерний, на-
віжений, безглуздий.
благолепие уст. благоліпність, -ності;
(красота) краса, ліпота.
благолепный уст. благоліпний; (красивый)
гарний, красивий; (прекрасный)
прекрасний, чудовий.
благомыслящий уст. благомйслячий; добро-
мйсний, добродумний.
благонадёжно нареч. 1. надійно, певно;
2. благонадійно. Ср. благонадёжный 1-—2.
благонадёжность дорев. благонадійність,
-ності, певність.
благонадёжный 1. (заслуживающий
доверия) уст. надійний, пёвций; будьте ~~ны
уст. будьте [цілком] певні; 2.
(политически) дорев. благонадійний.
благонамеренно нареч. уст. благонамїрено;.
добромисно.
благонамеренность уст. благонаміреність,
-ності; добромйсність.
благонамеренный уст. благонамїрений;
з добрими намірами (замірами), добро-
мйсний, добродумний.
благонравие доброзвичайність, -ності;
звичайність; вихованість; ґречність. Ср.
благонравный.
благонравно нареч. доброзвичайно;
звичайно; виховано; ґречно. Ср. благонравный.

благонравный
62
благонравный <уст. доброзвичайний; зви*
чайний; (благовоспитанный) [добре]
вихований; (учтивый) ґречний.
благообразие благовйдість, -дості, благо-
вйдність, -ності; гожість, -жості,
вродливість, -вості; миловйдність, миловйдість.
Ср. благообразный.
благообразный уст, благовйдий, благовйд-
ний; гожий, вродливий; (миловидный)
миловидний, миловидий.
благополучие благополуччя,
благополучність, -ності; (обеспеченность — ещё)
добробут, -у, разг. гаразд, -у; (счастье)
щастя.
благополучно нареч. благополучно; разг.
гаразд; щасливо, щасно; всё ^но где (у
кого) все добре (гаразд) де (у кого). Ср.
благополучный.
благополучный благополучний; (удачный)
щасливий, разг. щасний; ^~ый исход
благополучний (Щасливий) кінець.
благоприобретение 1. (действие) придбання,
набуття, здобуття, (неоконч.— ещё)
набування, здобування; 2. (имущество)
придбання, надбання, здобуток, -тку.
благоприобретенный придбаний, нажитий,
набутий, здобутий.
благопристойно нареч. уст. добропристойно,
благопристойно.
благопристойность уст. добропристойність,
-ності, благопристойність.
благопристойный уст. добропристойний,
благопристойний.
благоприятно нареч. 1. сприятливо;
слушно; 2.-схвально; прихильно; 3. щасливо,
добре. Ср. благоприятный 1—3.
благоприятность 1. сприятливість, -вості;
слушність, -ності; 2. схвальність;
прихильність. Ср. благоприятный 1—2.
-благоприятный 1. (способствующий)
сприятливий; (удобный) слушний; ^ая
погода сприятлива погода; ~ый момент
слушний момент; ~-ые условия сприятливі
умови; ^ый случай [добра] нагода;
2. (одобрительный) схвальний;
(благосклонный) прихильний; ~ый отзыв
схвальний відзив; 3. (удачный)
щасливий, добрий; ~ый исход щасливий кінець;
(результат) сприятливий (успішний,
добрий) результат.
благоприятствование уст. сприяння.
благоприятствовать сприяти, бути
сприятливим; разг. погоджати.
благоразумие розсудливість, -вості,
розважливість, розважність, -ності.
благоразумно нареч. розсудливо,
розважливо, розважно.
благоразумный розсудливий, розважливий,
розважний.
-благорасположение уст. прихильність,
-ності, приязність, приязнь, -ні.
благорасположенный уст. прихильний,
приязний.
благородие дорев. благорбдіє, -дія.
благородно нареч. благородно, шляхетно.
благородный благородний; (о человеке,
поступке и г, п. —ещё) шляхетний; ~ый
газ ^ хим. ^ інертний (благородний) газ;
~~ый металл благорбдний метал; ^ый
олень благорбдний олень. "
благородство благородство; шляхетність,
-ності; ~~во души благородство
(шляхетність) душі; ^~во стиля благородство
стилю. Ср. благородный,
благосклонно нареч. прихильно, ласкаво,
доброзичливо.
благосклонность прихильність, -ності, ласка,
ласкавість, -вості, доброзичливість;
проявлять ^ть виявляти (проявляти)
прихильність (ласку, ласкавість).
благосклонный прихильний, ласкавий,
доброзичливий.
благословение благословення, благословін-
ня, благословёнство.
благословенный благословенний;
(счастливый — ещё) щасливий.
благословлять, благословить благословляти,
благословити, -влю, -виш и
поблагословити; ^вйть судьбу подякувати долі.
благословляться, благословиться
благословлятися, благословитися, -влюся, -вйшся
и поблагословитися.
благосостояние добробут, -у; (достаток —
ещё) достаток, -тку, достатки, -ків,
благостный к н и ж н. милостивий и
милостивий, ласкавий.
благостыня к н и ж н. уст. благодіяння,
милість, -лості, ласка.
благость к н и ж н. уст. доброта, добрість,
-рості, милосердя.
благотворение книжн. уст. добродіяння,
доброчинність, -ності, благодіяння.
благотворитель добродійник, доброчинець,
-нця, доброчйнник, благодійник.
благотворительница добродійниця, добро-
чйнниця, благодійниця.
благотворительность добродійність, -ності,
доброчинність, благодійність.
благотворительный добродійний,
доброчинний, благодійний.
благотворительствовать добродіяти, благо-
дїяти, робити (-блю, -биш) ласку.
благотворить книжн. уст. добродіяти,
благодіяти.
благотворно нареч. добродійно,
доброчинно, благодійно, благотворно; цілюще. Ср.
благотворный.
благотворность добродійність, -ності,
доброчинність, благодійність, благотворність;
цілющість, -щості. Ср. благотворный.
благотворный добродійний, доброчинний,
благодійний, благотворний;
(целительный) цілющий.

благоусмотрение
63
блестеть
благоусмотрение к н и ж н. уст. розсуд, -у.
благоустраивать, благоустроить упорядко
вувати, -ковую, -кбвуєш, упорядкувати
-кую, -куєш, упоряджати, упорядити
-джу, -дйш.
благоустраиваться, благоустроиться упоряд
ковуватися, -ковується, упорядкуватися
-кується, упоряджатися, упорядитися
-дйться.
благоустроенность упорядкованість, -ності,
упорядженість.
благоустроенный упорядкований,
упоряджений.
благоустроить см. благоустраивать.
благоустроиться см. благоустраиваться.
благоустройство благоустрій, -рою,
благоустроєність, -ності", упорядкування,
упорядження.
благоухание пахощі, -щів.
благоуханный запашний, пахучий,
запахущий, духмяний.
благоухать пахнути, духмяніти, разг.
пахтіти, -хчу, -хтйш.
благочестивый книжн. уст. благочестивий;
побожний, набожний.
благочестие книжн. уст. благочестя;
побожність, -ності, набожність.
благочинно нареч. книжн. уст.
благопристойно, добропристойно, благочинно;
пристойно.
благочинный 1. прил. книжн. уст.
благопристойний, добропристойний, благочинний;
пристойний; 2. в знач. сущ. церк.
благочинний, -ого.
блаженная в знач. сущ. разг. блаженна, -ої,
юродива.
блаженно нареч. блаженно; щасливо.
блаженный прил. 1. блаженний; щасливий;
2. (глуповатый) разг. блаженний,
юродивий; 3. в знач. сущ. разг. блаженний, -ого,
юродивий.
блаженство блаженство, рбзкіш, -коші,
розкоші, -шів; разг. раювання;
(наслаждение— ещё) насолода; быть на верху ~ва
см. блаженствовать.
блаженствовать блаженствувати, -ствую,
-ствуєш, розкошувати, -шую, -шуєш; разг.
раювати (раюю, раюєш).
блажйть прост, дуріти, химерувати, -рую,
-руєш, комизитися, -мижуся, -мизйшся;
пустувати, -тую, -туєш.
блажной прост, дурний, безглуздий,
нісенітний, навіжений, шалений; разг.
химерний.
блажь прост, дур, -у, дурощі, -щів;
шаленство, шал, -у, шаленість, -ності; (прихоть)
примха.
бланк бланк.
бланкйзм полит, бланкізм, -у.
бланкйст полит, бланкіст.
бланкистский полит, бланкістський.
бланковый бланковий.
бланманже кул. бланманже (нескл., ср.).
бластула биол.^ бластула.
блат блат, -у.
блатной блатний.
блевать вульг. блювати, (блюю, блюєш) г
ригати.
блевота вульг. 0лювбта.
блевотина вульг. блювотина, блювотиння.
бледненький уменьшалась бліденький, блі-
дёсенький.
бледнеть бліднути, блідніти, бліднішати;
(обычно о лице — ещё) полотніти.
бледнёхонький, бледнёшенький уменьши
ласк, бліденький, блідесенький.
бледно нареч. блідо.
бледновато нареч. блідувато.
бледноватость блідуватість, -тості.
бледноватый: блідуватий.
бледнолицый, уст. бледноликий блідолиций,,
-ця, -це.
бледность, бледнота блідість, -дості,
блідота.
бледный блідий; разг. блідавий; (тусклый—
ещё) тьмяний; —ая немочь мед. бліда
неміч; ^-ый свет бліде (блідаве, тьмяне)
світло; ^ые воспоминания перен. бліді,
спогади; ~~ый язык перен. бліда мова.
блёкло нареч. блякло.
блёклость бляклість, -лості.
блёклый бляклий; (о лице) змарнілий.
блёкнуть блякнути; (о лице) марніти.
блеск 1. блиск, -у, виблиск, -у, поблиск, -у,
полиск, -у; 2. перен. блиск; (великолепие)
пишність, -ності, пишнота; ^к наряда
блиск (пишність, пишнота) вбрання; ~к
таланта блиск таланту; во всём ^ке в
усій красі (пишноті), з усією пишністю;
с ~ком блискуче, чудово.
блесна рыб. блешня и блёшня.
блеснуть 1. блиснути, виблиснути, свінути,,
сяйнути; ср. блестеть 1; 2. (перен.:
внезапно появиться) блиснути, сяйнути,
свінути; (мелькнуть — о мысли и т. п. — ещё)
мигнути [блискавкою].
блестеть 1. блищати, блисгїти (блищу, блис-
тйш), усилит, блискотіти, -кочу, -котиш,
(поблёскивать — ещё) виблискувати, -кую,,
-куєш, вилискувати, вилискуватися,
-куюся, -куєшся, полискувати; (сверкать —
ещё) яріти, ярітися; (переливаясь — ещё)
леліти; (лосниться — ещё) лиснитися,
лисніти, лиснітися; (сиять — ещё) сяяти, сяти
(сяю, сяєш); не всё то золото, что
блестит поел, не все те золото, що блищить;
буває, що й черепок блищить; не все те
добре, що смакує; не все ж то козак, що-
списа має; 2. (перен.: ярко
обнаруживаться) сяяти, вражати; (славиться)
славитися, -влюся, -вишся; ~~ть красотою
вражати красою, красуватися, -с^юся, -суєш-
ся; не блещет талантом (умом) не від-

блестки
64
блокада
значається (не вражає, не визначається,
не славиться) талантом (розумом).
блёстки 1. блискітки, -ток, лелітки; 2.
(светящиеся точки, искры) блискітки, лелітки,
блйщики, -ків, скалки, -лок; (перен. —
ещё) іскорки, -рок; "-~ка ед. блискітка,
лелітка, блищик, скалка; іскорка; ~ки
юмора перен. іскорки (блискітки) гумору.
блёсточки уменьш.-ласк. 1. блискітки, -ток,
лелітки; 2. блискітки, лелітки, блйщики,
-ків, скалочки, -чок; іскорки, -рок; ~~ка
ед. блискітка, лелітка, блищик, скалочка;
іскорка. Ср. блёстки 1—2.
блестяще нареч. блискуче.
блестящий 1. прич. який (що) блищить
и т. п.; см. блестеть; 2. в знач. прил.
блискучий, реже блискавий; (лоснящийся^—
ещё) лискучий, лиснючий; "~ие успехи
блискучі успіхи.
блеф блеф, -у.
блещущий см. блестящий 1.
блеяние мёкання, мекёкання; помекування;
бёкання. Ср. блеять.
блеять мёкати, мекекати, -кекає и. -кече;
разг. помекувати, -кує; (об овце —
обычно) бёкати.
ближайший 1. превосх. ст. найближчий,
якнайближчий, щонайближчий; 2. сравн. ст.
ближчий; О при ^ем рассмотрении
вопроса при ближчому розгляді питання.
ближе сравн. ст. 1. прил. ближчий; он мне
~же всех він мені ближчий за всіх
(найближчий); 2. нареч. ближче; подходить
(подъезжать и т. п.) ^же підхбдити
(під'їжджати и т. п.) ближче, ближчати,
наближатися; сядь как можно ~же
сідай якнайближче (якомога ближче); ^же
к делу разг. ближче до діла.
ближневосточный близькосхідний.
ближний 1. прил. близький и близький,
реже ближній; (близлежащий — ещё)
поблизький; 2. в знач. сущ. уст. ближній,
-нього, близький, род. близького.
Ближний Восток Близький Схід.
близ пред л. с род. п. 1. поблизу, близько,
коло, біля, край, разг. окрай (кого-чого);
недалёко (від кого-чого); 2.
(приблизительно) уст., обл. приблизно (скільки),
близько, коло, біля (чого).
близёхонько, близёшенько нареч. уменьш.-
ласк, близесенько.
близиться наближатися, ближчати,
близитися (ближуся, близишся), надходити,
-джу, -диш; ^тся к полночи (к
полуночи) наближається (надходить) північ,
доходить до півночі.
близкий 1. прил. близький и близький;
(близлежащий — ещё) поблизький;
(недалёкий— ещё) недалёкий; ^*ий к обмороку
майже непритомний; ~ое родство
близька спорідненість, близьке споріднення;
более ~ий ближчий; быть в ^их
отношениях с кем бути в близьких стосунках
(відносинах) з ким; не ~ий свет разг. не
близький світ, не близька сторона; самый
~ий друг найближчий (якнайближчий,
найщиріший) друг; 2. ~ие мн. в знач,
сущ. близькі, -йх и близькі, -их; в ~ом
кругу, в кругу своих ^их поміж своїми
близькими, серед своїх близьких.
близко 1. нареч. близько; (недалеко — ещё)
недалёко; наиболее ~ко найближче,
якнайближче; 2. уст. см. близ.
близлежащий поблизький, ближчий;
(соседний— обычно) сусідній, прилеглий.
близнецы близнята, -нят, близнюки, -ків,
уменьш.-ласк. близнятка, -ток; ^ц ед.
близнюк, -а, близня, -няти, близнятко.
Близнецы астр. Близнята, -нят.
близорукий короткозорий; уст. низькоокий.
близоруко нареч. короткозоро.
близорукость короткозорість, -рості.
близость близькість, -кості; (близкие
отношения— ещё) близькі стосунки
(відносини).
блик полиск, -у, скалка, уменьш. скалочка;
(отблеск) відблиск, -у, виблиск, -у.
блин млинець, -нця; печь как ~ны прост.
пекти як млинці; первый ~н комом по-
гов. перша чарка колом.
блиндаж воен. бліндаж, -а.
блиндажный воен. бліндажний.
блиндированный воен. уст. бліндажований.
блиндировать воен. уст. бліндажувати,
-жую, -жуєш.
блиндироваться воен. уст. бліндажуватися,
-жується.
блинный млинцевий.
блинок, блиночек уменьш. млинчик.
блинт тип. блінт, -а.
блинтовать тип. блінтувати, -тую, -туеш.
блинчатый млинчастий.
блйнчик млинчик.
блистание 1. блискання, блискотіння,
виблискування; (блеск, сверкание) блиск,
-у, виблиск, -у, поблиск, -у, полиск, -у;
2. перен. блиск.
блистательно нареч. блискуче; пишно,
велично. Ср. блистательный.
блистательность блискучість, -чості;
пишність, -пості, пишнота, величність. Ср.
блистательный.
блистательный блискучий; (пышный)
лишений, величний.
блистать см. блестеть.
блицтурнир шахм. бліцтурнір, -у.
блок * (грузоподъёмное устройство) блок, -а.
блок2 1. полит, блок, -у; ~к коммунистов
и беспартийных блок комуністів і
безпартійних; 2. техн., строит, блок, -а; ~к
двигателя блок двигуна; оконный "~к вікоя»-
ний блок; шлакобетонный ~к
шлакобетонний блок.
блокада блокада,

блокадный
65
боб
блокадный блокадний.
блокгауз воен. блокгауз.
блокирование блокування.
блокированный блокований.
блокировать блокувати, -кую, -куєш.
блокироваться блокуватися, -кується.
блокировка 1. (действие) блокування;
2. ж.-д. блокування.
блокировочный ж.-д. блокувальний.
блокнот блокнот.
блокнотный блокнотний.
блоковый см. блочный.
блокпост ж.-д. блокпост, -а.
блокшив мор. блокшив.
блонда см. блонды.
блондин блондин, білявий, -ого; разг. біля-
вець, -вця.
блондинка блондинка, білява, -ої; разг.
білявка, білянка.
блондиночка уменыи.-ласк. блондиночка,
білявенька, -ої, білявочка, біляночка.
блонды уст. блонди, род. блонд; ~да ед.
блонда.
блоха блоха.
блочный техн. блоковий, блочний.
блошиный блошиний, блбшачий.
блошистый блошйстий, блошлйвий.
блбшка 1. уменыи. блішка; 2. ~ки (мн.:
детская игра) блішки, -шок.
блошливый см. блошистый.
блошнйца (Риіісагіа О а є г і п.); бот. блош-
нйця.
блуд уст. блуд, -у; розпуста.
блудить1 1. (распутничать) прост,
блудити, -джу, -диш; розпусничати, розпут-
ничати; 2. (шкодничать — о животных)
прост, робити (-бить) шкоду, шкодити,
-дить/
блудить2 (блуждать) прост, блукати,
блудити, -джу, -диш.
блудливо нареч. 1. блудливо; розпусно,
розпутно; 2. шкодливо, шкідливо. Ср.
блудливый 1—2.
блудливость 1. блудливість, -вості;
розпусність, -ності, розпутність; 2. шкодлйвість,
шкідливість. Ср. блудливый 1-—2.
блудливый 1. (распутный) прост,
блудливий; розпусний, розпутний; 2.
(проказливый, вороватый — о животных) прост,
шкодливий, шкідливий; ~лйв, как кот, а
труслив, как заяц погов. лякливий, як
заєць, а шкодливий, як кішка.
блудни 1. (распутство) прост, блудні, -нів,
блуд, -у; розпуста; 2. (шкодничанье — о
животных) прост, шкоди, род. шкод;
разг. капості, -тей, збитки, -ків.
блудник уст. блудник, -а; розпусник,
розпутник.
блудница уст. блудниця; розпусниця,
розпутниця.
блудный 1 уст, см. блудливый 1.
блудный2: ^ый сын уст., шутл. блудний
син.
блудня (м. и ж.) прост, шкода (м. и ж.)г
капосник (м.), капосниця (ж.); кошка
~ня шкодлива (шкідлива) кішка.
блуждание блукання, блуканина; никання,,
тиняння. Ср. блуждать.
блуждать блукати, блудити, -джу, -диш;
(слоняться — ещё) бродити, -джу, -диш,
никати, разг. тинятися.
блуждающий 1. прич. який (що) блукає
и т. п.; см. блуждать; 2. в знач. прил.
блукаючий, мандрівний и мандрівний,
реже блудний; —ая почка мед. блукаюча
нйрка; ~ие звёзды мандрівні зорі; —ие
огни мандрівні (блукаючі) вогні; ~ий
взгляд блукаючий погляд; "~ий нерв анат.
блукаючий нерв.
блуза блуза.
блузка блузка.
блузочка уменьш.-ласк. блузочка.
блюдечко уменьш. блюдечко; как на —ке
см. блюдо 1: как на ~де.
блюдо 1. блюдо, таріль, -рёля; как на —де
як на блюді, як на долоні; 2. (кушанье)
страва, редко потрава.
блюдолиз уст. блюдолиз, лизоблюд,
мисколиз, похлїбець, -бця.
блюдце блюдце, блюдко.
блюминг техн. блюмінг.
блюминговый техн. блюмінговий.
блюсти 1. (что) дотримувати, -мую, -муєш,
дотримуватися, -муюся, -муєшся,
додержувати, -жую, -жуєш, додержуватися,
-жуюся, -жуєшся, пильнувати, -ную,
-нуєш (чого); (охранять) охороняти,
обороняти, оберігати (що); ~тй дисциплину
дотримувати (дотримуватися,
додержувати, додержуватися, пильнувати)
дисципліни; ~тй интересы государства
охороняти (обороняти, оберігати,
пильнувати) інтереси держави; 2. (за кем-чем —
наблюдать) уст., обл. доглядати (кого-
що, за ким-чим), пильнувати (кого-що);
(следить) наглядати (за ким-чим, кого-
що), стежити (за ким-чим); ~тй себя
уст. шануватися, -нуюся, -нуєшся.
блюстись 1. дотримуватися, -мується,
додержуватися, -жується,- пильнуватися, -ну-
ється; охоронятися, оборонятися,
оберігатися; 2. доглядатися, пильнуватися. Ср.
блюстй 1—2.
блюститель уст., и р о н. охоронець, -нця,
наглядач, -а и наглядач, -а, доглядач.
блюстительница уст., и р о н. охоронниця,
наглядачка и наглядачка, доглядачка.
бляха бляха.
бляшка уменьш. бляшка.
боа 1. зоол. бок (нескл., м.); 2. (род
шарфа) уст. боа (нескл., ср.).
боб біб, род. бобу; остаться (сидеть) на
г-бах перен, разг, піймати (спіймати,

66 богач
бобёр
з'їсти, скуштувати, ухопити, дістати)
облизни, ухопити шилом патоки, пошитися
(убратися) в дурні; разводить —бы пе-
рен. прост, теревені правити (розводити,
точити и т. п.) у баляси (ляси) точити,
баляндраси правити (торочити и т. п.).
бобёр 1. (мех бобра) бобёр, -бра; 2. прост.
см. бобр.
бобина техн. бобіна.
бобковый бобкбвий.
бобовидный бобовйдний.
бобовник (Ату&йаіиз папа Ь.) бог. бобчук,
-а, степовий мигдаль (-лю).
бобовые в знач. сущ. бот. бобові, -их.
бобовый бобовий.
бобок 1. (одно бобовое зерно) бобок, *бка;
2. —бкй (мн.: плоды лаврового дерева)
бобкЙ, -К1В.
бобр зоол. бобёр, -бра; убйть —ра (перен.:
обмануться в расчётах) ирон. піймати
(спіймати, з'їсти, скуштувати, ухопити,
дістати) облизня, ухопити шилом патоки,
пошитися (убратися) в дурні.
бобрёнок бобреня, -няти.
бобрик 1. текст, бобрик, -у; 2. (род
мужской стрижки) бобрик, -а; стричься —ком
(под —ка) стригтися йоржиком (бобри*
ком, під бобрика).
бобриковый текст, бобриковий.
бобриха бобриха.
бобровый бобровий; —ая струя фарм.
боброва струмина.
Бобруйск Бобруйськ.
Бобруйская область Бобруйська область.
бобруйский бобруйський.
бобылка уст., разг. бурлачка.
бобыль уст., разг. бурлака, нетяга; разг.
бездомник, реже бездомок, -мка; жить
—лем бурлакувати, -кую, -куєш.
бог бог; —г в помощь разг. боже помагай
(поможи), хай бог помагає; ^г знает
(весть) кто (что, какой, куда и т. п.)
разг. бог [його] знає (зна, відає) хто (що,
який, куди и т. п.), бозна-хто, бозна-що,
ббзна-якйй, ббзна-кудй и г. п.; (с
оттенком осуждения) разг. казна-хто, иазна-
що, казна-якйй, казна-кудй и т. п.; —г с
тобой (с вами и т. д.) разг. бот з тобою
(з вами и т. д.); боже!, боже мой!, —г
мой! разг. боже!, боже мій!; разг.
батечку [мій]!, батечки [мої]!; дай —г разг, дай
боже; дай —г здоровья (кому) разг.
поздоров боже (кого), дай боже здоров'я
(кому); как —г на душу положит разг.
як заманеться; [как] —г свят разг. як бог
свят; не —г весть (знает) какой (что)
разг. не бог знає який (що); не дай —г
(боже), избави (сохрани, упаси) —г
(боже) разг. не дай боже, борони (боронь,
крий, ховай) боже, хай бог (господь)
милує (борбнить); ни боже мой разг. ні в
якому (в жодному) разі; одном^ —ту
известно см. известно 1; отдать —гу ду-»
шу разг. віддати богу (богові) душу; шь
бей меня —г! разг. бий (побйй), мене сила
божа!; побойся (побойтесь) —га! бійся
(бійтеся, побійся, побійтеся) бога!;, ради
—га разг. бога ради, ради бога, пробі;
с —гом! уст. з ббгом!; слава —гу разг.
слава богу, хвалити бога, дякувати
богові; нівроку; что —г послал (дал) разг.
що бог дав (послав); на —га надейся, а
сам не плошай поел, боту молись, а до
берега гребись; на бога покладайся,
розуму ж тримайся; ни —гу свечка ни чёр*
ту кочерга погов. ні богові свічка ні
чортові шпичка (ладан, коцюба, кочерга, ку-
рйшка); ні грач ні помагач; ні пава ні
ґава; ні з губи мови ні з носа вітру; ні
швець, ні жнець, ні на дудку (ні на дуду)
ігрець.
богаделка дорев. прост, богадїлка.
богадельня дорев., ирон. богадільня;
(больница) уст. шпиталь, -лю.
богара собир. с.-х. богара.
богарный с.-х. богарний.
богатей прост, см. богач.
богатёйка прост, см. богачка.
богатейший превдех. ст. найбагатший, як»
найбагатший, багатющий.
богатеть багатіти, багатшати, багатішати,
ставати багатшим, разг. убиватися в
гроші, озолочуватися, -чуюся, -чуєшся.
богато нареч. багато.
богатство багатство; добро; (великолепие-*
ещё) розкіш, -коші, пишнота, пишність,
-ності; (многообразие) різноманітність;
—во красок багатство (різноманітність)
барв (фарб), різнобарвність; —во
обстановки багатство (розкіш, пишнота,
пишність) обстановки; естественные —ва при*
рбдні багатства.
богатый 1. багатий; (состоятельный — ещё)
заможний, уст. можний, маєтний; — ая
страна багата країна; быть — ым чем
бути багатим на що; чем —ты, тем и рады
погов. чим багаті, тим і раді; 2. в знач,
сущ. багатий, -ого, заможний; 3.
(пышный, роскошный) багатий, пишний,
розкішний; обл. шатний; (великолепный —
ещё) чудовий, прекрасний; —ая мысль
багата (чудова, прекрасна) думка; ^-ый
наряд багате (пишне, розкшше) вбрання;
—ый урожай багатий (розкішний)
урожай.
богатырски нареч. по-богатирському, по-бо-
ґатйрськи.
богатырский богатирський; —ий сон шутл*
богатирський сон.
богатырство богатирство.
богатырь богатир, -я.
богач багач, -а, багатій, -тія, багатир, -я;
разг. уст» дука, дук, дукач, -а, дукар, -я.

богаче
67
боеспособность
богаче сравн. ст. 1. прил. багатший, багаті-
ший; стать ^че стати багатшим (багаті-
шим); разг. збагатіти, побагатшати; 2»
парен, багатше, багатіше.
богачество прост, багатство; (роскошь)
розкіш, -коші.
богачка разг. багачка, багатійка,
багатирка; разг. уст. дукачка, дукарка.
Богдан Богдан.
богдыхан ист. богдихан.
богдыханский ист. богдиханський.
богема богема.
богемный богемний.
богиня богиня.
богоборец книжн. богоборець, -рця.
богоборческий книжн. богоборчий.
богоборчество книжн. богоборство.
богобоязненный уст. богобоязливий.
богоискатель ист. богошукач, -а.
богоискательство ист. богошукання,
шукання бога.
богомаз разг. богомаз.
богоматерь рел: мати (матір) божа, бого-
матір, -тері.
богомйл ист. богомил.
богомильский ист. богомйльський.
богомильство ист. богомильство.
богомол 1. уст. богомолець, -льця; (палом-
ник) уст. прочанин; 2. энтом. богомол.
богомолец см. богомол 1.
богомолка богомолка; прочанка. Ср.
богомол 1.
богомолье уст. богомілля, проща.
богомольный уст. богомільний, богомольний.
богоотступник уст. боговідступник.
богоотступница уст. боговідступниця.
богоотступнический уст. боговідступний.
богоотступничество уст. боговідступництво.
богородица рел. богорбдиця, пречиста.
богослов церк., ист. богослов.
богословие церк. богослів'я, богослов'я.
богословский церк. богословський.
богослужебный церк. богослужбовий,
богослужебний.
богослужение церк. служба [божа],
відправа, богослужіння, богослужения,
служіння.
богоспасаемый ш у т л., и р о н. богом
бережений.
богостроитель ист. богобудівник, -а.
богостроительство ист. богобудівництво.
Богота Богота.
боготворить божествити, -влю, -вйш,
обожувати, -жую, -жуєш, боготворити;
(горячо любить) палко кохати, палко
любити (-блю, -биш).
богоугодный уст. богоугодний; ~-ое
заведение богадільня; (больница) уст. шпита'ль,
-лю.
богохульник уст. богохульник; блюзнір.
•богохульный устч богохульний;
блюзнірський.
богохульство уст. богохульство;
блюзнірство.
богохульствовать уст. хулити (зневажати)
бога, богохулити; блюзнити.
бодастый прост, см. бодливый.
бодать, боднуть бйти (б'ю, б'єш),- ударити,
буцати и буцкати, буцнути; (рогами —
ещё) колоти, -ле [рогами], кольнути
[рогами].
бодаться 1. битися (б'юся, б'єшся), буцати-
ся, буцкатися; колотися, -леться [рогами];
эта корова ^дается ця корова б'ється
(колеться [рогами]); ср. бодать; 2.
(бодать друг друга) бйти одно (одне)
одного, битися, буцати (буцкати) одно (одне)
одного, буцатися, буцкатися; колоти
[рогами] одно (одне) одного, колотися
[рогами].
Боденское озеро Ббденське озеро.
бодливый битливий, який (що) б'ється (бу-
цається, буцкається, колеться рогами);
~ой корове бог рог не даёт погов. коли б
свині роги, усіх поколола б; дай боже
свині роги, усіх поколбла б, не дай боже
свині роги — всіх людей поколе; якби
свині крила, вона й нёбо зрила б.
боднуть см. бодать.
бодренький уменьш.-ласк. бадьоренький;
(молодцеватый) бадьористий.
бодрить бадьорити, збадьорювати, -рюю,
-рюєш, підбадьорювати, заохочувати,
-чую, -чуєш.
бодриться бадьоритися.
бодро нареч. бадьоро.
бодрость бадьорість, -рості.
бодрствование 1. неспання и неспання;
2. пильнування. Ср. бодрствовать 1—2.
бодрствовать 1. не -спати (не сплю, не
спиш); 2. (следить) уст. пильнувати,
-ную, -нуєш.
бодрствующий 1. який (що) не спить;
2. який (що) пильнує. Ср. бодрствовать
1—2.
бодрый бадьорий; (бодрящий)
підбадьорливий, підбадьорюючий, збадьорюючий.
бодрящий 1. який (що) бадьорить (збадьб-
рює, підбадьорює, заохочує); 2. прил.
бадьорий, підбадьорливий,
підбадьорюючий, збадьорюючий.
бодяга зоол. бодяга.
бо дяк (Сігзіипг Ъ.) бот. осот, -у.
боевик ист., разг. уст. бойовик, -а.
боевйчка ист. бойовйчка.
боевой бойовий.
боеготовность воен. боєготбвність, -ності.
боёк 1. воен., техн. бойок, -йка; 2. (часть
цепа) бияк, -а, бич, -а.
боєкомплект воєн, боєкомплект, -у.
боепитание воен. боєпостачання.
боеприпасы воен. боєприпаси, -сів.
боеспособность боєздатність, -ності, боє-
спромбжність..

боеспособный
68
болванчик
боеспособный боєздатний, боеспроможний.
боец боєць, род. бійця.
божба уст. божбі, божіння.
боже см. бог.
божеский уст., прост, божеський; божий;
явите ~ую' милость змилуйтеся,
згляньтеся.
божественно нареч. божественно.
божественность божественність, -ності.
божественный божественний.
божество божество.
божий божий; ~жья коровка энтом.
сбнемко; обл. бёдрик; каждый ~ий день разг.
що день божий, кожного божого дня, що
божий день, що дня божого; ясно как ^ий
день разг. ясно як божий день.
божиться уст., разг. божитися, -жуся, -жишся.
божница уст. божнйк, -а.
божок уменыи., перен. ирон. божок, -жюа.
бой 1 1. бій, род. бою; (сражение) битва,
реже бойовйще, бойовисько; уст. побій;
брать, взять с бою брати, узяти з бою;
воздушный бой повітряний бій; дать бой
дати бій; к бою до бою; на бой на бій;
поле боя поле бою, бойовйще, реже
бойовисько; 2. (состязание) бій, боротьба; бой
быков бій биків; кулачный бой кулачний
бій; 3. (битьё, драка) прост, бійка,
биття, бій; бить смертным боем бйти
смертним боєм; после боя кулаками не машут
поел, після бою кулаками не махають;
4. (разбивание; собир.: разбитая посуда,
стекло и т. п.) бій; 5. (звучание, звон) бій,
биття; барабанный бой барабанний бій;
бой часов бій (биття) годинника; 6. (убой
животных) бій, забій; 7. (в огнестрельном
оружии) бій; ружьё центрального боя
рушнйця центрального бою.
бой2 (мальчик-слуга) бой, род. боя.
бой-баба прост, кбзир-баба, козир-молодйця.
бой-девка прост, козир-дівка.
бойки бойки, -ків; ~к ед. бойко.
бойкий 1. жвавий, моторний; (находчивый)
меткий, спритний; ^-ая речь жвава мова;
~ий (боек) на язык меткий (гострий,
швидкий) на язйк (на мову); ~ое перо
у кого метке (гостре) перо у кого; 2.
(оживлённый) жвавий; (людный — обычно)
людний, багатолюдний; ^ая торговля
жвава торгівля; ~~ое место людне місце.
бойко нареч. жваво, моторно; метко,
спритно; 2. жваво; людно, багатолюдно. Ср.
бойкий 1—2.
бойкость 1. жвавість, -вості, моторність,
-ності; меткість, -кості, спритність; 2.
жвавість; багатолюдність. Ср. бойкий 1—2.
бойкот полит., разг. бойкот, -у.
бойкотировать полит., разг. бойкотувати,
-тую, -туєш.
бойкотироваться полит., разг.
бойкотуватися, -тується.
бойнйца бійниця; уст. стрільниця.
бойня 1. бойня, різниця; 2. (резня, побоище)
різня, різанина, бійня, бойня.
бойскаут бойскаут.
бойскаутский бойскаутський.
бойче, бойчее сравн. ст. 1. прил. жвавіший,
моторніший; меткіший, спритніший;
жвавіший; багатолюдніший; 2. нареч.
жвавіше, моторніше; і меткіше, спритніше;
жвавіше; багатолюдніше. Ср. бойкий 1—2.
бок бік, род. боку; бок о бок бік у бік,
пліч-б-пліч; (рядом) поряд, поруч, брать,
взять (хватать, схватить) за ^ка прост.
брати, узяти (хапати, ухопити) за ббки;
лежать на ~ку см. лежать; на ~ку при
боці; намять (наломать, обломать) ~ка
прост, обламати (нам'яти, полатати,
облатати) боки, дати наминачки, відбити
(надсадити) бёбехи; отдуваться своими ^ка-
ми прост, платити своїми боками; по
~~кам з боків; по ~ку предик, прост,
набік; под боком разг. під боком; с ~-ку
на бок з боку на бік; хвататься за ~ка
перен. хапатися за ббки (за живіт).
бокал кёлих, кёлех, бокал, чара; поднимать,
поднять ~л за кого-что підіймати,
підійняти (піднімати, підняти) келих (келех,
бокал) за кого-що.
бокаловидный келихоподібний, келиховйд-
ний.
бокальчик уменьш. келишок, -шка, келешок,
бокальчик.
боковой бічнцй, боковий; (находящийся по
сторонам чего-л.— ещё) побічний; ~ая
поверхность мат. бічна поверхня: пора на
^ую разг. пора на бокову (на боковёнь-
ку); час лягати (спати).
боковуша обл. (боковая комната) ванькйр;
(жилая пристройка) обл. прйхатень, -тня,
прихаток, -тку.
боком нареч. боком; разг. бокаса; выйти
(вылезти) ~-м перен. прост, вилізти боком.
бокс1 спорт, бокс, -у.
бокс2 (мужская стрижка) бокс, -у; стричь
под ~с стригти під бокс.
бокс3 (о помещении) бокс, -у.
боксёр спорт, боксёр.
боксёрский спорт, боксерський.
боксировать спорт, боксувати, -сую, -суєш.
боксит геол. боксит, -у.
бокситовый геол. бокситовий.
болван 1. (чурбан) прост, колода,
оцупок, -пка; 2. (форма для расправления
головных уборов) болван, бовван; 3.^
(перен.: тупица) бран. дурень, -рня, бовдур,
лобур, -я, лобуряка, йолоп, бевзь,-зя,
бевзень, -зня, надолобень, -бня, надовбень,
-бня, телепень, -пня; 4. (идол) уст. болван,
бовван; ідол.
болванка техн. болванка.
болваночный техн. болванковий.
болванчик уменьш. болванчик, бовванчик,
Ср. болван 4.

болгарин
69
болото
болгарин болгарин; "-ры мн. болгари, -гар.
Болгария Болгарія; Народная Республика
^рия Народна Республіка Болгарія.
болгарка болгарка.
болгарский болгарський.
боле уст., обл. см. более ї.
болевой больовий, реже болючий; ~бе
ощущение відчуття болю, больове відчування
(відчуття).
более 1. більше, більш; 2. в сложный
формах сравн. ст. прил. и парен, обычно
передаётся соответствующими украинскими
простыми формами, реже — сложными
формами с більш, напр.: *-лее сильный
сильніший, більш сильний; ~~лее сильно
сильніше, більш сильно; при прил.
причастного происхождения — обычно
сложными формами с більш, реже — простыми
формами, напр.: ~лее развитой більш
розвинений, розвйненіший; при прич.— всегда
сложными формами, напр.: '—лее
укреплённый більш укріплений; О ^-лее или
менее більш або (чи) менш, більш-менш;
не ^лее [и] не менее как, ни ~лее [и] ни
менее как не більше [і] не менше як; ~леє •
всего найбільше, найбільш (більш) за все,
найбільше (більше) всього, понад усе;
разг. найпаче; ~лее того більше того;
*—лее чем достаточно більш ніж досить;
^лее чего (с указанием на превышение
какой-л. нормы, меры) понад що; всё ~ лее
и *—лее все більше і більше, дедалі
(чимраз, щораз) більше; тем '-леє тим
більше, тим паче, поготів; см. ещё больше
1—2.
болезненно нареч. 1. хворобливо, слабовито;
2. хворобливо; 3. болісно, болюче. Ср.
болезненный 1—3.
болезненность 1. хворобливість, -вості, хво-
ровйтість, -тості, слабовитість, хйрість,
-рості, хирність, хирлявість, хирявість;
2. хворобливість; 3. болісність, болючість,
-чості. Ср. болезненный 1—3.
болезненный 1. (подверженный
заболеваниям) хворобливий, хворовитий,
слабовитий, хиренний, хирий, хирний, хирлявий,
хирявий; ~ый румянец хворобливий
рум'янець; 2. перен. хворобливий; '-ое
любопытство хвороблива цікавість;
3. (причиняющий боль; вызываемый
болью) болісний, болючий; *— ое
воспоминание болісний (болючий) спогад
(спомин), болісна (болюча) згадка; ~ый стон
болісний (болючий) стогін.
болезнетворный хвороботворний.
болезнеустойчивый хворобостійкий.
болезный прост. 1. (несчастный, жалкий)
безталанний, бідолашний, убогий,
сердешний; 2. в знач. сущ. безталанний, -ого,
бідолашний, сердешний; разгг неборак,
неборака.
болезнь хвороба, хворість, -рості, слабість,
-бості, недуга; ~нь роста хвороба росту
(зростання); по ~ни через хворобу, через
хворість; повальная ~нь см. повальный 2;
страдать —нью сердца (ног, глаз
и т. п.) разг. хворіти (слабувати) на
серце (на ноги, на очі и т. п.), хворіти
(слабувати) сёрцем (ногами, очйма и т. п.);
~нь и поросёнка не красит погов.
хвороба нікого не красить.
болельщик разг. уболівальник; (любитель
спортивных состязаний и т. п. разг.— ещё)
болільник.
болельщица уболівальниця; болільниця. Ср.
болельщик.
болеро болеро (нескл., ср.).
Болеслав Болеслав.
болеть * 1. (чем) хворіти, слабувати, -бую,
-буєш, слабіти (на що, чим), нездужати;
разг. недугувати, -гую, -гуєш, недужати;
обл. хворувати, -рую, -руєш (на що, чим);
2. (за кого-что, р ком-чём) перен.
уболівати (за ким-чим, реже за кого-що),
боліти (за ким-чим, чим); ~ть душой
(сердцем) уболівати; боліти душею (серцем).
болеть2 (вызывать ощущение боли) боліти;
душа (сердце) —лит душа (серце)
болить; у кого что ~лйт, тот о том и
говорит поел, у кого що болить, той про те й
говорить; що кому треба, той про те й
теребить.
болеутоляющий болезаспокійливий.
боливйец болівієць, -війця; ~вййцы мн.
болівійці, -ців.
боливийка болівійка.
боливийский болівійський.
Боливия Болівія.
болиголов (Сопіипг Ь.) бот. болиголов.
болйд астр, болід.
болона о б л., спец. гуля, наріст, -росту [на
дереві].
болонка болонка.
Болонья Болонья.
болотистость болотйстість, -тості; болбтя-
ність, -ності, багнйстість. Ср. болотистый.
болотистый болотистий; (топкий)
болотяний, багнистий; ~ая местность болотиста
(багниста) місцевість; разг. багнище.
болотник (СаІШгісНе Ь.) бот. вирйнниця.
болотница (НеІеосНагіз К. В г.) бот. ситняг,
-у, реже ситняк, -у.
болотниковые в знач. сущ. бот. виринницеві,
-их.
болотноцвётник (ЫутрНоЫез Н і 11.) бот.
плавун, -а, болотоцвїт, -у.
болотный болотний, болотяний, багновий;
^ый газ хим. болотний газ.
болото болото, багно; разг. багнище;
торфяное '-то торф'яне болото; обывательское
~то перен. обивательське болото; было
бы ~то, а черти найдутся (будут) поел.
аби було болото, чорти знайдуться.

болотце
70
больше
болотце уменыи. болітце.
болт болт, -а;, (у ставен — ещё) прогонич.
болтание бовтання.
болтанка бовтанка. Ср. болтать1 3.
болтать] 1. (жидкость) разг. бовтати,
колотити, -лочу; -лбтиш; 2. (чем-л.
находящимся на весу) махати; разг. теліпати;
(ногами разг.— ещё) дриґати и дриґати;
3. (безл.: самолёт и т. п.) разг. бовтати,
метляти.
болтать2 разг. 1. (говорить, пустословить)
базікати, молоти (мелю, мёлеш),
теревенити, бовкати, бёвкати, цвенькати,
ляпати (хляпати, тріпати) [язиком], тріпатися;
прост, верзти, верзякати, варнякати,
патякати, розпатякувати, -кую, -куєш,
плескати (плещу, плёщеш), пащекувати, -кую,
-куєш; 2. (на каком-л. языке) балакати,
цвенькати, ґерґотати, -гочу, -гбчеш,
ґерґотіти, -гочу, -готйш.
болтаться 1. разг. ббвтатися; (о
жидкости— ещё) колотитися, -лбтиться,
хлюпатися; 2. (колебаться) разг. хилитатися;
разг. мотатися, теліпатися, метлятися,
мотлятися; 3. (слоняться) прост, тинятися,
вештатися, швендяти, шалатися,
мотлятися.
болтливость балакучість, -чості, балаклй-
вість, -вості.
болтливый балакучий, балакливий; разг. ло-
потлйвий, лепетливий, язикатий, редко
теркотливий.
болтнуть1 однокр. разг. 1. бовтнути и
бовтнути; 2. махнути; дриґнути и дриґнути.
Ср. болтать * 1—2.
болтнуть2 (однокр.: сказать лишнее) разг.
мельнути, бовкнути, бевкнути, цвенькнути,
ляпнути (хляпнути) [язиком].
болтовня разг. базікання, балаканина,
балакання, балачка, балачки, -чбк; прост.
верзякання, верзіння, патякання; праздная
~ня [пуста, порожня] балаканина, [пусті]
балачки, -чбк, баляси, -сів, ляси, баляси
з баляндрасами, теревені, -нів.
болтовой болтовий.
болторёз техн. болторіз.
болторезный техн. болторізний.
болтун 1 (пустослов) разг. балакун, -?,
базіка, базікало, щебетун, -а, бовкало,
лепетун, -а, лёпетень, -тня, торохтій, -тій, та-
лалай.
болтун2 (яйцо) разг. бовтун, -<а,
розбовток, -тка, бовтюк, -іа.
болтунишка уменьш., прєн. см.
болтун К
болтунья разг. балакуха, базіка, базікало,
щебетуха, цокотуха, лепетуха, торохтійка,
талалайка, ляскотуха, ляскуха, пащекуха.
болтушка! ласк. см. болтун*, болтунья.
болтушка2 прост, 1. (пойло) бовтанка;
обл. бёвка; 2. (яичница) бовтанка; З.
(орудие для взбалтывания) копистка.
болтыхать, болтыхнуть прост, бовтати,
бовтнути и бовтнути, несов. колотити, -ло-
чу, -лбтиш; (колыхать) колихати,
колихнути, несов. коливати; (взбалтывать)
збовтувати, -тую, -туєш, збовтати.
болтыхаться прост, ббвтатися/
колотитися, -лбтиться; колихатися, коливатися;
збовтуватися, -тується. Ср. болтыхать.
боль біль, род. бблю; (в пальцах от мороза
разг.— ещё) зашпори, -рів, шпари, род.
шпар и шпарів; обл. болість, -ті; головная
^ль головний біль; от ^ли від (з) бблю;
с ~лью з болем; до ~ли до бблю.
больная в знач. сущ. хвора, -ої, слаба, -6Т,
недужа.
больнёхонький, больнёшенький уменьш.-ласк.
хворенький, слабенький.
больница лікарня; уст. шпиталь, -лю.
больничный лікарняний; ~ая касса
[страхова] каса для хворих; "~ая койка ліжко
в лікарні, лікарняне ліжко; ~ый листок
листок непрацездатності, лікарняний
листок; «-^ый халат лікарняний халат.
больно * 1. нареч. боляче и болячё; сделать
~но кому зробити болячё кому; (перен.—
обычно) завдати бблю кому; 2. (кому)
в знач. сказ, болячё, болйть; 3. (в знач.
сказ.: обидно, досадно) разг. болячё,
прикро, уразливо и уразливо; (тяжело)
тяжко.
больно 2 (нареч.: очень) д р о с т. дуже,
вельми; (слишком) надто; (сильно) сильно;
~но нравится дуже (вельми, сильно)
подобається.
больной 1. прил. хворий; (о человеке — ещё)
слабий, недужий; (болезненный — ещё)
хворобливий, хворовитий, слабовитий,
хирний, хиренний, хирий, хирлявий,
хирявий; (слабый — ещё) кволий, немічний;
~6е воображение хвора (хвороблива)
уява; ^бй гриппом хворий (слабий,
недужий) на грип (грипом); ~бй вопрос
болюче питання; ~6е место болюче
(вразливе) місце; с ~6й головы на здоровую
погов. з дурної голови на людську, з
хворої голови на здорову; 2. в знач. сущ.
хворий, -ого, слабий, -бго, недужий.
большак обл. 1. (хозяин) хазяїн; (в
семье — ещё) старший, -ого; 2. (большая
дорога) бйтий шлях; обл. гостинець, -нця.
больше 1. (кого-чего, чем кто-что) прил«
сравн. ст. більший (за кого-що, від кого-
чого, кого-чого, ніж хто-що); 2. нареч.
сравн. ст. більше, більш; ~-ше кого-чего
(чем кто-что) більше (більш) за (від)
кого (за що, когб-чогб, ніж хто-що); (при
числительных) більше (більш) чого,
понад що; ~ше всего найбільше, найбільш,
більше всього, більш за все, над усё; ~ше
нежели что більше ніж що; "~ше ничего
більше нічого; ~~ше того більше того;
~ше чем достаточно більше (більш) ніж

большевизация
71
бонтон
досить; вдвое ~ше удвоє (удвічі) більше;
всё ~ше дедалі (щодалі, щораз, чимраз,
все) більше; всё ^ше и ^ше все більше
й більше, дедалі (щодалі, чимраз)
більше; как можно ~ше, возможно —ше
якнайбільше,, якнайбільш, щонайбільше, що-
найбйльш, якомога більше; см. ещё
более 1—2; 3. (парен.: далее, впредь)
більше, більш; ~~ше туда не ходи більше
(більш) туди не ходи; 4. (парен.:
преимущественно) разг. більше, більш,
здебільшого, реже здебільш, здебільше, здебіль-
ша; (главным образом) головним чином,
переважно, шли ^~ше лесом йшли більше
(більш, переважно) лісом.
большевизация більшовизація.
большевизйрованный більшовизований.
большевизйровать більшовизувати, -зую,
-зуєш.
большевизйроваться більшовизуватися, -зує-
ться.
большевизм більшовизм, -у.
большевик більшовик, -а.
большевистский більшовицький.
большевичка більшовичка.
большеглазый великоокий; разг. окатий.
большеголовый великоголовий; разг.
головатий.
большегрузный великовантажний.
большеротый великоротий; разг. ротатий.
большерукий великорукий; разг. рукатий.
большие в знач. сущ. дорослі, -их;
(старшие) старші.
больший сравп. ст. більший; ~ей частью,
по '-ей части здебільшого, переважно,
реже здебільш, здебільше, здебільш а;
разг. побільше; всё *—ий и ~ий все
більший і більший, дедалі (щодалі, щораз,
чимраз) більший; в четыре раза ~ий у
чотири рази (учетверо) більший; самое
~~ее якнайбільше, щонайбільше.
большинство більшість, -шості, більша
частина; в ^вё случаев здебільшого, реже
здебільш, здебільше, здебільша; у
більшості випадків; подавляющее ~в6
величезна (переважна) більшість.
Большое Солёное озеро Велике Солоне
озеро.
большой великий; (большего размера, чем
нужно—ещё) завеликий; (значительный по
размерам, взрослый разг.— ещё)
здоровий; без ~йх усилий без великих зусйль;
~ая буква велика літера (буква); ~бй
палец великий палець; довольно '-ой
досить великий, чималий; разг.
величенький, чималенький; иметь ^6е
распространение бути дуже поширеним; с ~йм
трудом з великими труднощами; ледве, ледь;
разг. на велику (на превелику, через)
силу; слишком ~6й занадто великий,
завеликий; ^бму кораблю— ~бе плавание
погов. великому кораблеві велика й
дорога.
большуха обл. хазяйка; (в семье — ещё)
старша, -ої.
большущий прост, величезний; разг.
величенний, здоровенний, здоровезний,
здоровецький.
болячка разг. болячка.
болящая в знач. сущ. уст. боляща, -ої.
болящий в знач. сущ. уст. болящий, -ого.
бом межд. бом.
бомба бомба; влететь ~~бой (как -~ба)
влетіти бомбою (кулею, як бомба, як куля).
бомбарда воен. ист. бомбарда.
бомбардир 1. воен. ист. бомбардир; 2. энтом.
бомбардир.
бомбардирование бомбардування.
бомбардировать бомбардувати, -дую, -дуєш.
бомбардироваться бомбардуватися, -дується.
бомбардировка бомбардування.
бомбардировочный бомбардувальний.
бомбардировщик воен. ав. бомбардувальник.
бомбардирский воен. ист. бомбардирський.
бомбёжка разг. бомбування.
Бомбей Бомбей.
бомбейский бомбейський.
бомбить разг. бомбити, -блю, -бйш,
бомбувати, -бую, -буєш.
бомбовоз воен. ав. бомбовоз.
бомбовый воен. бомбовий.
бомбодержатель воен. ав. бомботримач, -а.
бомбомёт воен. бомбомёт.
бомбометание воен. бомбометання.
бомбометатель, бомбомётчик воен.
бомбометальник, бомбокидальник.
бомбоубежище бомбосховище.
бомбочка уменьш. бомбочка.
бон см. боны2.
бона см. боны'.
бонапартизм полит, ист. бонапартизм, -у.
бонапартист полит, ист. бонапартист.
бонапартистский полит, ист.
бонапартистський.
бонбоньерка бонбоньєрка.
бонвиван уст. бонвіван; разг. розкішник.
бонвиванка уст. бонвіванка; разе,
розкішниця.
бондарить бондарювати, -рюю, -рюєш.
бондарный бондарний.
бондарня бондарня.
бондарский и бондарский ббндарський и
бондарський.
бондарство и бондарство бондарство и
бондарство, бондарювання.
бондарь и бондарь бондар, -я.
бонза рел., разг. бонза.
бонитет лес. бонітет, -у.
бонитировка с.-х. бонітування.
Бонн Бонн.
бонна до рев. бонна.
боннский геогр. боннський.
бонтон уст. бонтон, -у.

бонтонный
72
боронить
бонтонный прост, уст. бонтонний.
боны1 фин. бони, род. бон; ~на ед. бона.
боны2 (плавучие ограждения) бони, -нів;
^н ед. бон.
бор1 (хвойный лес) бір, род. бору; с ~-ру
да с сосенки разг. випадково, звідки
попало, без розбору.
бор2 хим. бор, -у.
бор3 (сверло) мед. бор.
бор4 (МШит Ь.) бот. просянка.
бора и бора метеор, бора и бора.
боргес тип. боргес.
Бордо геогр. Бордо (нескл.).
бордо 1. (сущ.: сорт вина) бордо (нескл.,
ср.); 2. (прил.: о цвете) бордо (неизм.).
бордовый разг. бордовий.
бордюр бордюр, -у.
бордюрчик уменьш. бордюрчик.
борей уст. борей, -рею, борвій, -вію.
борение торж. боріння; борня; борюкання;
змагання. Ср. бороться.
борец борець, -рця; ~ц за правду борець
за правду; разг. правдоборець, -рця.
боржом боржом, -у.
боржомный боржомний.
борзая в знач. сущ. охотн. хортиця, хорт, -а.
борзо нареч. борзо; прудко, швидко,
шпарко; баско. Ср. борзый.
борзой охотн. 1. прил.: ~6й щенок хортеня,
-няти; 2. в знач. сущ. хорт, -а.
борзописец ирон. борзописець, -сця; разг.
писака.
борзый уст., фольк. борзий; (резвый — ещё)
прудкий, швидкий, шпаркий; (о коне —
обычно) баский.
борзятник 1. охотн. доїжджачий, -ого,
ловчий; псар, -я; 2. уст. охочий до
полювання з хортами, аматор (любитель, -ля)
полювання з хортами.
Борис Борис.
Борислав Борислав.
Борислава Борислава.
бориславский бориславський.
бормашина мед. бормашина.
бормотание бурмотання, бурмотіння,
бормотання, мурмотання, мурмотіння, бубоніння,
муркотіння, муркотання; разг. мимрення.
бормотать бурмотати, -мочу, -мочеш,
бурмотіти, -мочу, -мотйш, бормотати, бормотіти,
мурмотати, -мочу, -мочеш, мурмотіти,
-мочу, -мотйш, бубоніти, муркотіти, -кочу,
-котиш, муркотати, -кочу, -кбчеш,
мурчати; разг. мимрити, миркати, миркотати,
-кочу, -кбчеш, прен. харамаркати.
бормотун разг. буркотун, -а, буркун, -а,
бурчїй, -чія, мймря.
бормотунья разг. буркотуха.
Борнео Борнео (нескл.), Калімантан, -у.
борный хим. борний.
боров 1. кабан, -а; 2. строит, лежак, -а,
лёжник, лежень, -жня, бик, -а.
боровик бот. боровик, -а, білий гриб (-а).
боровинка сад. боровинка.
боровичок уменьш. бот. боровичок, -чка.
боровой боровий.
боровок уменьш. 1. кабанець, -нця; 2.
строит, лежачок, -чка, лёжничок, -чка.
борода борода; смеяться в ~*ду сміятися
в бороду.
бородавка бородавка.
бородавник (Ьатрзапа Ь.) бот. празелень,
-ні, бородавник.
бородавочный бородавковий.
бородавчатый бородавчастий,
бородавчатий.
бородастый прост, бородатий.
бородатый бородатий.
бородач 1. разг. бородань, -ня, бородач, -а,
реже бородай, -дай; 2. зоол. бородач;
3. (Апйгороцоп Ъ.) бот. бородач.
бородёнка см. бородйшка.
Бородино Бородіно.
бородинский бородінський.
бородйшка уменьш. прен. борідка.
бородища увел, бородища.
бородка уменьш. и пр. борідка.
бородушка ласк, борідочка, борідонька.
борозда 1. борозна; 2. (углубление)
борозна, рівчак, -а; (морщина—ещё) зморшка.
бороздильник см. бороздник.
бороздить 1. борознити, ралити, скородити,
-джу, -диш, розорювати, -рюю, -рюєш;
2. (оставлять следы) борознити, дряпати,
черкати, карбувати, -бую, -буєш, пороти,
-рю, -реш.
бороздиться 1. борознитися, ралитися,
скородитися, -диться, розорюватися, -рюєть-
ся; 2. борознитися, дряпатися,
карбуватися, поротися, -реться. Ср. бороздить
1-2.
бороздка уменьш. 1. борозенка; 2.
борозенка, рівчачок; зморщечка. Ср. борозда
1—2.
бороздкбвый борозенчастий, борознистий.
бороздник с.-х. борозник, -а.
бороздовой борозенний; ~6й посев
борозенний посів.
бороздочка уменьШ.-ласк. 1. борозенка,
борознонька; 2. борозенка, рівчачок, -чка;
зморщечка. Ср. борозда 1—2.
бороздчатый борозенчастий, борознистий.
борона с.-х. борона.
боронение см. боронование.
боронённый с.-х. боронований,
заборонований, волочений, заволочений,
скороджений, заскороджений.
боронильщик с.-х. боронувальник,
волочильник, скородйльник.
боронильщица с.-х. боронувальниця,
волочильниця, скородйльниця.
боронить с.-х. боронувати, -ную, -нуеш,
боронити, -роню, -рониш, волочити, -лочу,
-лбчиш, скородити, -джу, -диш.

борониться
73
бочаг
борониться боронуватися, -нується,
боронитися, -рониться, волочитися, -лочиться,
скородитися, -диться.
борбнка уменьш. борінка.
бороновальщик см. боронильщик.
бороновальщица см. боронильщица.
боронование с.-х. боронування, волочіння,
скородження.
бороновать см. боронить.
бороноваться см. борониться.
бороньба см. боронование.
бороть уст., прост, бороти, -рю, -реш;
(побеждать — ещё) перемагати;
(одолевать — ещё) долати; сон ~рет сон боре
(перемагає, долає).
бороться боротися, -рюся, -решся; (друг с
другом разг. — ещё) борюкатися, у ручки
братися (беруся, берешся);
(состязаться— обычно) змагатися; ^ться за мир
боротися за мир; ^ться с предрассудками
боротися з забобонами; ~ться с
[самим] собою перен. боротися з [самим]
собою.
борт 1. мор. и пр. борт, -у; (судна реже —
ещё) облавок, -вка; борт 6 борт бортом
до борту; брать, взять на борт брати,
узяти на борт; за борт за борт; выкинуть
(выбросить) за борт перен. викинути за
борт (за облавок); за ~том за бортом;
за ~том оставаться, остаться перен. за
бортом лишатися, лишитися (залишатися,
залишитися); на ~~ту на борту; 2. (край
одежды) борт, -а.
бортевой с.-х. уст. бортьовий.
бортик уменьш. бортик.
бортмеханик ав. бортмеханік.
бортник с.-х. уст. бортник.
бортничать с.-х. уст. бортникувати, -кую,
-куєш.
бортничество с.-х. уст. бортництво.
бортовка спец. бортівка.
бортовой мор. и пр. бортовий.
бортовщик см. бортник.
бортпроводник ав. бортпровідник, -а.
бортпроводница ав. бортпровідниця.
бортрадист ав. бортрадист.
борть с.-х. уст. борть, -ті, колода, колодка,
дуплянка.
борщ кул. борщ, -у.
борщевик, борщовник (Негасіеиш Ь.) бот.
борщівник, -а.
борщок кул. 1. уменьш.-ласк, борщик, -у и,
борщик, -у; 2. (суп из свекольного
отвара) польський борщ.
борьба боротьба; (борение — ещё) борня;
борюкання; змагання; ~ба за мир
боротьба за мир; ~ба за существование биол.
боротьба за * існування; ~ба потивопо-
ложностей филос. боротьба
протилежностей; классическая ~ба спорт, класична
боротьба. Ср. бороться.
босиком нареч. разг. босоніж; разг. босо;
бегать ~м бігати босим (босоніж,
босими ногами).
боскет боскет.
боскетный боскетний.
боснийский боснійський.
Босния Боснія.
босняк босняк, -а; ~кй мн. босняки, -ків.
боснячка боснячка.
босбй босий; на босу ногу на босу ногу,
[на] босоніж.
босоногий босоногий.
босоножка босоніжка.
босе бос.
Бостон геогр. Бостон.
бостон 1. текст., карт, и пр. бостон, -у;
2. (танец) бостон, -а.
бостонный карт, бостбнний.
бостоновый текст, разг. бостоновий.
Босфор Босфор, -у.
босфорский босфорський.
босяк босяк, -а; обл. прен. драб.
босяцкий босяцький.
босячество 1. (действие) босякування;
2. собир. босяки, -ків; б ран. босота,
босячня.
босячка босячка.
бот1 мор. бот.
бот2 см. боты.
ботало І. рыб. обл. бовт, -?, хрокало; обл.
хрокач, -а; 2. (звонок на шее коровы)
калатало, калаталка, калатайло; обл. кло-
кйчка.
ботанизирка бот. ботанізирка.
ботанизировать ботанізувати, -зую, -зуєш.
ботаник ботанік.
ботаника ботаніка.
ботанический ботанічний.
ботать рыб. обл. бовтати, хрокати.
ботва бадилля; (преим. свекловичная —
ещё) гичка, гич, -і, ботвина;
(свекловичная) бурячиння, буряковиння;
(картофельная— обычно) картоплиння;
(тыквенная — обычно) гарбузиння;
(морковная) морквиння.
ботвинья кул. холодник, -у, холодний борщ
(-у).
ботворез гичкоріз.
ботик мор. ботик.
ботики (обувь) ботики, -ків; ~к ед. ботик.
ботинки черевики, -ків; ~нок ед. черевик.
ботиночки уменьш. черевички, -ків; ~чек
ед. черевичок, -чка.
ботиночный черевичний.
Ботнический залив Ботнічна затока.
ботфорты уст. ботфорти, -тів; ~~т ед.
ботфорт.
боты боти, -тів; ~т ед. бот.
Бофорта море Бофорта море.
боцман мор. боцман.
боцманский мор. боцманський.
бочаг обл. ковбаня, бакай, -кая, яма.

бочажный
74
бракосочетавшийся
бочажный обл. ковбані (род. п.), бакаї-
стий, бакаюватий.
бочажок уменьш. обл. ковбанька.
бочар ббндар, -я.
бочарить, бочарничать бондарювати, -рюю,
-рюєш.
бочарный бондарний, бондарський и
бондарський.
бочарня бондарня.
бочечка уменьш. бочечка, реже куховка.
бочечный бочковий.
бочка бочка, реже кухва; пить как ~-ка
прост, пйти (лйти) як у прірву (як не
в себе).
бочковатый бочкуватий.
бочковый см. бочечный.
бочком нареч. разг. бочком.
бочкообразный бочкоподібний, бочкуватий.
бочок уменьш. бочок, -чка.
бочонок барйло, бочонок, -нка.
бочоночек уменьш. барильце, барилко, бо-
чбночок, -чка.
бочоночный барйльний, бочонковий.
боязливо нареч. боязко, боязливо,
полохливо, лякливо, реже боязно, лячно.
боязливость боязкість, -кості, боязливість,
-вості, полохливість, лякливість.
боязливый боязкий, боязливий, полохливий,
лякливий; не из ^ых кто не з боязких
хто, не з полохливих хто.
боязно предик, прост, боязно, боязко,
лячно, страшно.
боязнь боязнь, -ні; (страх) острах, -у,
страх, -у; (опасение) побоювання.
боярин ист. боярин.
боярский ист. боярський, бояринів, -нова,
-нове.
боярство ист. боярство.
боярщина ист. 1. (боярское правление)
боярщина; 2. (барщина) панщина.
боярыня ист. бояриня.
боярышник бот. глід, род. глоду.
боярышница энтом. білан (-?) жилкуватий,
бояришниця.
боярышня ист. боярівна, боярська дочка,
бояришня.
бояться боятися (боюся, боїшся);
(страшиться) страхатися.
бра бра (нескл., ср.).
бравада бравада.
бравирование бравування,
бравировать бравувати (бравую, бравуєш).
бравйссимо межд. бравіссімо.
браво 1. нареч. браво; 2. межд. браво,
слава.
бравурно нареч. бравурно.
бравурность бравурність, -ності.
бравурный бравурний.
бравый бравий, молодецький; разе,
голінний.
брага брага.
брада уст. борода.
[ брадобрей уст. голяр, -а, цирульник.
бражка бражка.
бражник 1. уст. бенкетар, -я; (гуляка —
ещё) гульвіса, гультяй, -тяя, гуляка;
(пьяница— ещё) п'яниця; 2. энтом. бражник.
бражничанье см. бражничество.
бражничать, уст., прост, бенкетувати,
-тую, -туєш; разг. пйти-гуляти (п'ю-гу-
I ляю, п'єш-гуляєш), пйти та (й) гуляти,
гультяювати, -тяюю, -тяюєш;
(пьянствовать — ещё) пиячити.
бражничество уст., прост, бенкетування;
разг. гульня, гульба, гультяювання; обл.
гульбощі, -щів, гулятика.
бразда п о э з. уст. борозна.
бразды книжн. уст. вудила, -дйл, вуз-
да, вуздёчка; ~ды правления кермо
(стерно) влади.
І Браззавиль Браззавіль, -ля.
І бразйлец бразілець, -льця; ~льцы мн.
бразильці, -ців.
Бразилия Бразілія.
бразильский бразільський.
бразильянка бразілійка.
брак1 шлюб, -у, одруження; (супружеская
жизнь — ещё) подружжя; вступать,
вступить в ~к дружитися, -жуся, -жишся и
одружуватися, -жуюся, -жуєшся,
одружитися, братися (беруся, берешся),
побратися, брати (беру, береш), узяти (візьму,
візьмеш) шлюб, паруватися, -руюся, -ру-
єшся, попаруватися; свидетельство о ~ке
свідоцтво (посвідка) про одруження
(про шлюб); состоять в ~ке бути
одруженим.
брак2 (испорченная продукция; изъян)
брак, -у.
бракёр спец. бракёр.
бракераж спец. бракераж, -у.
бракование бракування.
бракованный бракований.
браковать бракувати, -кую, -куєш.
браковаться бракуватися, -кується.
браковка бракування.
браковочный бракувальний.
браковщик и браковщик бракувальник, бра-
ківнйк, -а.
браковщица и браковщица бракувалышця,
браківнйця.
бракодел бракороб.
бракодельство бракорббство.
браконьер браконьєр.
браконьерский браконьєрський.
браконьерство браконьєрство.
бракоразводный шлюборозлучний; ~ый
процесс шлюборозлучний процес; ~ое
дело справа про розлучення.
бракосочетавшаяся в знач. сущ. книжн.
молода, -6Ї.
бракосочетавшийся книжн. 1. прил.
одружений; 2. (в знач. сущ.: новобрачный)
І молодий, -ого.

бракосочетание
75
брать
бракосочетание к н и ж н. одруження, шлюб,
браман см. брахман.
браманизм см. брахманизм.
Брамапутра см. Брахмапутра.
брамин см. брахман.
брамсель мор. брамсель, -ля.
брамсельный мор. брамсельний.
брандахлыст 1. (о напитке, пище) прост.
бурда; 2. (о пустом человеке) б ран.
ледащо; (гуляка) гульвіса, гультяй, -тяя,
гуляка; (шалапут) разг. шалапут.
брандвахта мор. брандвахта.
брандвахтенный мор. брандвахтовий.
Бранденбург 1. (провинция) Бранденбург,
-у; 2. (город) Бранденбург, -а.
брандер мор. брандер.
брандмайор уст. брандмайор.
брандмауэр строит, брандмауер.
брандмейстер уст. брандмейстер.
брандспойт брандспойт.
бранивать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] лаяти (сварити и т. п.)\
см. бранить.
браниваться многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] лаятися (сваритися
и т. п.); см. браниться.
бранить (кого-что) лаяти, сварити, -рю,
-риш (кого-що); разг. сваритися, -рюся,
-ришся (на кого-що), шпётити (шпёчу,
шпётиш) (кого-що); (порицать, укорять)
ганити, картати (кого-що); (сильно
разг. — ещё) коренити (кого-що); ~ть на
чём свет стоит, ~ть на все корки разг.
лаяти на всі заставки, шпётити на всю
губу.
браниться лаятися; (преим. ссориться —
ещё) сваритися, -рюся, -ришся.
бранно нареч. лайливо.
бранный] лайливий; ~ое слово
(выражение) лайливе слово, лайливий вислів,
лайка. Ср. брань К
бранный2 бранний. Ср. брань2.
бранчйвый, бранчливый прост, лайливий,
сварливий.
браный текст, уст. візерунчастий,
узорчастий, узорчатий.
брань1 (ругань) лайка; (порицание)
картання; обл. свар, -у; осыпать, осыпать
^нью разг. обкладати, обкласти лайкою;
лаяти, облаяти.
брань2 (война, битва) поэз. уст. брань, -ні;
бій, род. бою; на поле ^ни на полі брані
(бою).
брас мор. брас, -у.
браслет браслет, реже обручка.
браслетик уменьш. браслетик.
браслетка разг.. браслетка.
браслетный браслетний.
брасс спорт, брас, -у.
брат 1. брат; ваш ~т разг. ваш брат; на
^та [пришлось, досталось и г. п.] разг.
на брата [припало дісталося и т. п.]; наш
~т разг. наш брат, наш братчик; свой
~т разг. свій брат; чёрт не ~т кому чорт
не брат кому; ни ~т ни сват погов. ні
брат ні сват; 2. (член братства, монах)
братчик, брат.
братан обл. братан.
братание братання.
брататься брататися.
братва прост, братва.
братец, братик уменьш.-ласк, братик,
братець, -тця, братунь, -ня, братуньо.
братина и братина уст. (кубок) кёлих,
келех; (кружка; кувшин) кухоль, -хля,
кінва, коновка; (ковш) ківш, род. ковша;
(жбан) жбан, збан, джбан, дзбан;
(миска) уст. вагани, -нів.
Братислава Братіслава.
братйшка 1. (малолетний брат) разг.
братусь, -туся и -туся, братунь, -ня,
братуньо, братик; 2. (брат) прост, братуха,
братко.
братия братія; пишущая ^тия разг.
письмацтво, письмакй, -ків.
братний уст. братній; братів, -това, -тове,
братовий.
браток прост, см. братйшка 2.
братолюбивый уст. братолюбний.
братоубийственный уст. братовбивчий.
братоубийство уст. братовбивство,
братогубство.
братоубийца (м. и ж.) уст. братовбивця (м.
и ж.), братовбивець, -вця (м.),
братогубець, -бця (м.).
Братск Братськ.
братски нареч. по-братньому,
по-братському, по-братськи, по-братёрському, по-бра-
тёрськи.
братский братній, братський;
(товарищеский, дружеский — ещё) братерський;
~~ие республики братні (братські)
республіки; ~ая солидарность братерська
(братська) солідарність; ~ая могила братська
могила; <*~ий привет братерський привіт.
братство 1. братерство, братство; 2. ист.
братство.
брать 1. брати (беру, береш); (грибы,
ягоды) збирати; (крепость, город — ещё)
здобувати; ~^ть аккорд (аккорды) брати
акорд (акорди); ~ть быка за рога брати
вола (бика) за роги: —ть всем брати
всім; "~ть в [свой] руки брати в [свої]
руки, брати (разг. прибирати) до [своїх]
рук; ~~ть город брати (здобувати) місто;
~~ть за душу (за сердце и т. п.) разг.
брати (хапати) за душу (за сёрце, за
живё); зворушувати, -шує, розчулювати,
-лює; ~-ть на учёт брати на облік; ^ть
под сомнение брати під сумнів; ^ть слово
брати (забирати) слово; ~-ть яйца
(птенцов и т. п.) дёрти (драти) яйця (пташенят
и т. п.); наша (ваша) берёт разг. наша

браться
76
бренчать
(ваша) бере; не берёт безл. не бере;
2. (отнимать, поглощать, требовать)
забирати; 3. (преодолевать) брати, долати;
~-ть препятствия брати (долати)
перешкоди.
браться 1. (за что) братися (беруся,
берешся) (до чого, за що); (приниматься за
что-л. — ещё) заходитися, -джуся,* -диш-
ся, заходжуватися, -джуюся, -джуєшся
(робити що, коло чого), прикладатися
(дочого); ~ться за работу братися до
роботи (за роботу); ни за что не берётся ні
за що (ні до чого) не береться, ні до
чого рук не прикладає; 2. страд, братися;
збиратися; здобуватися; забиратися;
братися, долатися; ер. брать 1—3.
браунинг браунінг.
Брауншвейг (город) Брауншвейг, -а.
брахицефал антр. брахіцефал.
брахицефалия антр. брахіцефалія.
брахман рел. брахман, брамін.
брахманизм рел. брахманізм, -у.
Брахмапутра Брахмапутра.
брачный шлюбний; (свадебный) весільний;
~ое свидетельство свідоцтво (посвідка)
про одруження (про шлюб); ~ый обряд
шлюб, -у; (свадьба) весілля.
брашпиль мор. брашпиль, -ля.
бревенчатый (сделанный в сруб) рублений;
(из брусьев, из брёвен) брусований, з
колод.
бревёшко, бревёшко см. брёвнышко.
бревно 1. колода, деревина; 2. перен. бран.
колода.
брёвнышко уменьш. колодка, деревйнка.
брег п о э з. уст. см. берег.
брегет уст. брегет.
бред 1. марення, маріння, маячення,
маячіння, маячня; разг. верзіння; 2.
(бессмыслица) разг. маячня; нісенітниці, -ниць,
нісенітниця.
бредень рыб. волок, бредень, -дня.
бредйна (Заііх саргеа Ь.) бот. верболіз,
-лозу, козяча верба.
бредить 1. марити, маячити и маячити,
маячіти; разг. забалакуватися, -куюся,
-куєшся, блудити (-джу, -диш) словами;
2. (кем-чем) марити.
бредиться маритися, -риться, ввижатися;
разг. верзтися.
бредни бредня, бридня, маячня; разг.
верзіння; (вздор) нісенітниці, -ниць,
нісенітниця, дурниці, -нйць, [дурні] вигадки,
-док.
бредовой маячний, маревний.
брезгать гидувати, -дую, -дуєш, бридитися,
-джуся, -дишся; обл. гйдитися, -джуся,
-дишся, гидити, -джу, -диш, брйдити,
-джу, -диш; (гнушаться — еще)
гребувати, -бую, -буєш.
брезгливец разг. гидливий, -ого,
бридливий.
брезгливица разг. гидлива, -ої,
бридлива.
брезгливо нареч. гидливо, бридливо.
брезгливость гидливість, -вості,
бридливість; (отвращение — ещё) огида, реже
огидливість; чувство ~ти почуття
гидливості (бридливості, огиди, огидливості),
гидування.
брезгливый гидливий, бридливий.
брезговать разг. см. брезгать.
брезгун прост, см. брезгливец.
брезгунья прост, см. брезгливица.
брезент брезент, -у.
брезентовый брезентовий.
брезжить 1. (слабо светиться) світитися,
-титься, зоріти; (едва виднеться) мріти;
(мерцать) мерехтіти, -хтйть, блимати,
поблимувати, -мує, мигтіти, -гтйть,
миготіти; 2. (безл.: светать) світати,
розвиднятися, розвиднюватися, -нюється, зоріти,
сіріти, реже мріти; разг. на світ (на зорю,
на день) займатися (благословлятися);
^жила заря світало, розвиднялося,
розвиднювалося, зоріло, займалася зоря;
разг. займалося на світ (на зорю, на
день), благословлялося на світ.
брезжиться см. брезжить.
брейд-вымпел мор. брейд-вймпел.
брекчия геол. брекчія.
брелок брелок.
брелочек уменьш. брелочок, -чка.
брелочный брелковий.
Бремен Бремен.
бременить уст. обтяжувати, -жую, -жуєш.
бремсберг техн. бремсберг.
бремя 1. уст. вага, тягар, -я, ноша; 2.
перен. тягар; освободить от ^-мени
розв'язати світ (руки) (разг.); считать
[тягостным] ~менем что вважати обтяжливим
(за тягар) що; [тяжёлым] именем лечь
на сердце [важким] тягарем лягтй на
сёрце.
бренность тлінність, -ності, тлінь, -ні;
нетривалість, -лості, марність. Ср. бренный.
бренный книжн. уст. тлінний; (временный,
преходящий — ещё) нетривалий,
недовгий, марний.
бренчание 1. брязкіт, -коту, брязкання,
бряжчання, бренькіт, бренькання,
бренькотання, бренькотїння; дзенькіт, дзёнькан-
і ня; побренькування; 2. бренькіт,
бренькання, бринькання, бренькотання,
бренькотїння; побренькування, тринькання,
триндикання. Ср. бренчать 1—2. х
бренчать 1. брязкати, брязкотіти, -кочу,
-котиш (усилит.), бряжчати, бренькати,
усилит, бренькотати, -кочу, -кбчеш,
бренькотіти, -кочу, -котиш; разг. теленькати;
(звенеть — ещё) дзенькати; (слегка)
побренькувати, -кую, -куєш; 2. (на музыкальном
инструменте) разг. бренькати, бриньча-
[ ти, усилит, бренькотати, бренькотіти;

бреет
77
бродить
(слегка) побренькувати; разг. тринькати,
триндикати.
Брест Брест.
брести брести (бреду, бредёш); (плестись)
плестися (плетуся, плетешся), дибати,
разг. плентатися, плёнтати, чапати, чала-,
пати, чвалати; (по грязи, воде и т. п.
разг. — ещё) брьохати, брьохатися.
Брестская область Брестська область.
брестский брестський.
Бретань Бретань, -ні.
бретель бретель, -лі.
бретелька бретелька.
бретёр уст. бретёр.
бретонец бретонець, -нця; ^нцы мн.
бретонці, -ців.
бретонка бретонка.
бретонский бретонський.
брёх 1. гавкання, гавкіт, -коту; брехання;
валування, лемент, -у; 2. брехня. Ср.
брехать 1—2.
брехать, брехнуть 1. (лаять) прост,
гавкати, гавкнути; разг. брехати (бреше),
брехнути; (несов.: сильно — ещё)
валувати, -лують; 2. (врать) прост, брехати
(брешу, брешеш), брехнути.
брехня прост, брехня.
брехун прост, брехун, -а, брехач, -а,
брехачка.
брехунья прост, брехуха, брехунка,
брехачка.
брешь 1. пролом, -у, вилом, -у; пробить ~~шь
в стене зробити пролом у стіні,
проломити стіну; 2. (перен.: ущерб) збиток, -тку;
(прорыв) прорив, -у; ликвидировать ^шь
ліквідувати прорив; пробить '—шь
завдати збитків.
бреющий 1. прич. який (що) голить (бриє);
2. в знач. прил. ав. бриючий; разг.
поземний; ~ий полёт бриючий політ, поземний
літ.
бриг мор. ист. бриг.
бригада бригада; ~да коммунистического
труда бригада комуністичної праці.
бригадир бригадир.
бригадирский бригадирський.
бригадирша разг. бригадирка.
бригадник разг. бригадник.
бригадница разг. бригадниця.
бригадно нареч. побригадно.
бригадный бригадний.
бригантина мор. ист. бригантина.
бридж карт, бридж.
брйджи (брюки) бриджі, -джів.
бриз бриз, -у.
бризантный воен. бризантний.
брикет брикет, -у.
брикетирование брикетування.
брикетированный брикетований.
брикетировать брикетувати, -тую, -туєш.
брикетироваться брикетуватися, -туеться.
бриллиант брильянт, діамант.
бриллиантин брильянтин, -у.
бриллиантовый брильянтовий, діамантовий,
брильянт см. бриллиант.
брильянтин см. бриллиантин.
брильянтовый см. бриллиантовый.
бриония (ВгуопіфЬ.) бот. переступень, -пня.
бриошь кул. бріош, -і.
Бристоль Брістоль, -ля.
Бристольский залив Брістбльська затока.
британец ист. британець, -нця; ^нцы мн.
британці, -ців.
Британия Британія.
британка ист. британка.
британский ист. британський.
бритва бритва.
бритвенница бритбвниця.
бритвенный для гоління, для бриття, брйт-
вений, бритвовий и бритвовий; ^~ые
принадлежности приладдя для гоління (для
бриття).
бритоголовый бритоголовий.
бритты ист. брйтти, -тів; ~-т ед. бритт.
бритый голений, брйтий.
брить голити, -лю, -лиш, брйти (брйю,
бриєш).
бритьё гоління, бриття.
бриться голитися, -люся, -лишся, бритися
(бриюся, бриєшся).
бричечный бричковий и бричковий.
бричка бричка; (крытая разг.— ещё) буда,
будка.
Брно Брно (нескл.).
бровастый прост, бровастий, броватий.
бровка 1. уменьш-ласк. брівка, брівочка,
брівонька; ^ки мн. брівки, -вок,
брівоньки, -ньок, бровенята, -нят; 2. (возвышен-
ный край обочины, кювета, склона)
бровка, брівка.
бровник (Негтіпіит К. В г.) бот. бровник.
бровный брївний.
бровь брова; ~~ви мн. брови, род. брів; не
в ~вь, а [прямо] в глаз погов. як в око
вліпив, у самісіньке око.
брод брід, род. броду; не зная (не спросясь)
~-ду, не суйся в воду поел, не спитавши
(не спитавшись, не питавши, не
питавшись, не знаючи) броду, не лізь у воду
(не сунься в воду).
бродильный бродильний.
бродильня бродильня.
бродить1 бродити, -джу, -диш, никати;
разг. плентатися, плёнтати;
(странствовать— ещё) блукати; (слоняться разг.—
ещё) швёндяти, вештатися, тинятися; (по
грязи, снегу и т. п. разг.— ещё) брьохати,
брьохатися; ~ть в потёмках перен.
блукати в темряві (в пітьмі); пойти ~ть по
свету піти бродити (блукати, никати;
швёндяти, вештатися, тинятися) по світу
(в світи, в світ, по світах); разг. піти по
світу (в світи, в світ).

бродить
78
бросать
бродить2 (о ферментации и перен.) бродйти,
-дить, грати; разг. шумувати, -муе.
бродяга бродяга, бурлака; презр. волоцюга,
приблуда, приблудыш; прен. заброда,
заволока, зайда, мандрьоха; (горемыка)
нетяга; обл. блудяга, блудькб.
бродяжий бродяжий.
бродяжить прост, см. бродяжничать.
бродяжка уменьш.-ласк. бродйжка.
бродяжничать разг. бродяжити:
бурлакувати, -кую, -куєш, бурлачити; (шататься —
ещё) бродйти, -джу, -диш, блукати, разг.
волочитися, -лочуся, -лочишся, швендяти,
вештатися, тинятися; (странствовать)
мандрувати, -рую, -руєш.
бродяжнический бродяжницький.
бродяжничество бродяжництво;
бурлакування; блукання, швендяння, вештання,
тиняння; мандрування. Ср.
бродяжничать.
бродячий бродячий; (странствующий — ещё)
мандрівний и мандрівний, мандрбваний;
~ий сюжет лит. мандрівний сюжет.
брожение 1. (ферментация) бродіння; разг.
шумування; 2. (перен.: волнение)
бродіння, заворушення, заколот, -у; разг.
шумування; (возбуждение — обычно)
хвилювання; ~ние умов бродіння (хвилювання)
думок (умів).
бром хим. бром, -у.
бромистый хим. бромистий.
бромовый, бромный хим. бромовий, бромний.
бронеавтомобиль воен. бронеавтомобіль, -ля.
бронебойка воен. разг. бронебійка.
бронебойный воен. бронебійний.
бронебойщик воен. бронебійник.
броневик воен. броньовик, -а, панцерник,
панцирник.
броневой броньовий.
бронекатер воен. мор. бронекатер.
бронемашина воен. бронемашина.
броненосец1 воен. мор. броненосець, -сця,
панцерник, панцирник.
броненосец 2 зоол. броненбсець, -сця,
панцерник, панцирник.
броненосный воен. броненосний, панцерний,
панцирний.
бронепоезд воен. бронепоїзд, панцерник,
панцирник, панцерний (панцирний) поїзд.
бронесилы воен. бронесили, -сил.
бронетанковый воен. бронетанковий.
бронетранспортёр воен. бронетранспортёр.
бронечасть воен. бронечастина.
бронза бронза; уст. спиж, -у.
бронзирование бронзування.
бронзированный бронзований.
бронзировать бронзувати, -зую, -зуєш.
бронзироваться бронзуватися, -зується.
бронзировка бронзування.
бронзировщик спец. бронзувальник.
бронзировщица спец. бронзувальниця,
бронзовка энтом, брбнзівка,
бронзовка разг. 1. (действие) бронзування;
2. (порошок) бронзівка.
бронзовщик мет. бронзівник, -а.
бронзовый бронзовий; уст., поэз. мусянджо-
вий, мусянжовий, мусяжёвий; уст.
спижевий; ^ый век архсол. бронзовий вік.
бронирование и бронирование 1. бронювання,
панцерування, панцирування; 2.
бронювання. Ср. бронировать 1—2. -
бронированный и бронированный 1.
броньований, панцерований, панцирований;
2. броньований. Ср. бронировать 1—2.
бронировать и бронировать 1. бронювати,
-нюю, -нюєш, панцерувати, -рую, -руєш,
панцирувати; 2, (закреплять кого-что-л.
за кем-чем-л.) бронювати.
бронироваться и бронироваться 1.
бронюватися, -нюється, панцеруватися, -рується,
панцируватися; 2. бронюватися. Ср.
бронировать 1—2.
бронировка см. бронирование.
Бронислав Броніслав.
Бронислава Броніслава.
бронтозавр палеонт. бронтозавр.
бронхи анат. бронхи, -хів; ~х ед. бронх.
бронхиальный анат. бронхіальний.
бронхит мед. бронхіт, -у.
броня (закрепление) броня.
броня (защитная обшивка) броня и броня,
панцер, панцир.
бросание кидання," метання; разг. вёргання;
покидання; укидання. Ср. бросать.
бросательный кидальний, метальний.
бросать, бросить кйдати, кинути, реже
метати, метнути; (швырять — ещё) вёргати,
вёргнути и вёргти, -гну, -гнеш, шибати,
шибнути и усилит, шибонути; (покидать —
ещё) покидати, покинути и мног.
покидати; (вбрасывать — ещё) укидати,
укинути, разг. шубовстати, шуббвснути; ~сает
(~сило) в жар кого безл. кидає (кинуло)
в жар кого, [наче] жаром обсипає
(обсипало) кого; ~сает в пот кого безл. кидає
в піт кого; ~сает то в жар, то в озноб
(в холод) безл. кидає то в жар, то в
холод; проймає то жар, то холод; то
жаром, то холодом обдаё (всипає); то
жаром, то снігом обсипає; ~сать деньги
(деньгами) кйдати (сіяти) гроші (грішми,
грошима), сипати (смітити, кидатися)
грішми (грошима); разг. тринькати
(розтринькувати) гроші, шинкувати грішми
(грошима); ~ть камень (камнем, грязью)
в кого перен. кйдати каміння в кого; ~-*ть
кого кйдати, кинути (покидати, покинути,
лишати, лишити, залишати, залишити)
когб, сов. відцуратися кого (від кого);
^ть оружие кйдати, кинути зброю; ~~ть
перчатку кйдати, кинути рукавичку
(рукавицю); ~сать свет проливати світло,
кйдати світло (промінь); ^сать тень на
кого-что см. тень 4; ~сь, ~сьте разг. кинь,

бросаться
79
брыкаться
киньте, покинь, покиньте; хоть ~сь прост.
хоч кинь, хоч покинь.
бросаться, броситься 1. кидатися, кинутися;
(падать — ещё) падати, упасти (упаду,
упадёш); (накидываться — ещё) сікатися,
сікнутися; —ться в глаза перен. впадати,
впасти в око (в очі, у вічі), реже
кидатися, кинутися в очі (у вічі); (несов.:
привлекать разг.— ещё) очі вбирати, очі
на себе брати; ~ться вперёд кидатися,
кинутися вперёд, вихоплюватися, -лююся,
-люєшся, вихопитися, -плюся, -пишся,
вихвачуватися, -чуюся, -чуєшся, вйхватити-
. ся, -хвачуся, -хватишся; ~ ться в сторону
кидатися, кинутися (сов. метнутися) вбік;
г-саться деньгами см. бросать: ^сать день
ги (деньгами); ~ться словами
(обещаниями) кидатися словами (обіцянками); вино
(хмель) ~сается в голову вино (хміль)
б'є (ударяє) в голову, вино (хміль)
туманить (паморочить) голову; краска (кровь)
^сается в лицо перен. спалахує обличчя
(лице), краска (кров) спалахує на
обличчі (на лиці), краска запалює
(заливає, вкриває) обличчя (лице), краска
(кров) кидається в обличчя (в лице);
2. страд, кидатися, метатися; вертатися;
ср. бросать.
бросить см. бросать.
броситься см. бросаться.
броский разг. який (що) впадає в око
(в очі, у вічі); разг. який (що) вбирає очі
(бере на себе очі); (заметный) помітний;
(яркий) яскравий; (резкий) різкий, разг.
разючий: (ходкий, быстрый) швидкий;
^ая красота яскрава (помітна) краоа;
~ий цвет яскравий (різкий) колір; идтй
"ч*им шагом йти швидкою ходою.
броском нареч. [одним] кидком, кидькома.
бросовый 1. (никуда не годный) прост,
непридатний, негодящий; (плохой)
поганий; "~ые земли непридатні (негодящі,
погані, кинуті, покинуті) землі; цілина;
2. ж., торг, викидний; ~ые цены торг,
викидні (втратні) ціни; г^ыйтовар торг,
викидний товар; <~ый экспорт торг, демпінг, -у.
бросок кидок, -дка.
брошенный кинутий, кйнений; покинутий,
покинений. Ср. бросать.
брошка брошка.
брошь брош, -і.
брошюра брошура.
брошюрка уменьш. брошурка.
брошюрный брошурний.
брошюровальный брошурувальний.
брошюрование брошурування.
брошюрованный брошурований.
брошюровать брошурувати, -рую, -руєш.
брошюроваться брошуруватися, -рується.
брошюровка брошурування.
брошюровочная в знач. сущ.
брошурувальня, -ні.
брошюровочный брошурувальний.
брошюровщик тип. брошурувальник.
брошюровщица тип. брошурувальниця.
брр межд. брр.
брудер с.-х. брудер.
брудершафт: пить, выпить [на] ~т с кем
пити, випити [на] брудершафт з ким.
брус брус; параллельные ^сья спорт,
паралельні бруси.
брусковый брусковий и брусковий.
брусника брусниця; (о ягодах — обычно)
брусниці, -ниць.
брусничка уменьш. брусничка.
брусничник брусничник.
брусничный брусничний.
брусовой, брусовый брусовий.
брусок брусок, -ска; (для точения косы —
ещё) мантачка.
брусочек уменьш. брусочок, -чка.
брусочный брусковий и брусковий.
бруствер воєн, бруствер.
брустверный воен. брустверний.
брусчатка брущатка.
брусчатый брущатий.
брутто торг, брутто (неизм.).
брутто-тонна брутто-тонна.
бруцеллёз вет. бруцельоз, -у.
бруцеллёзный вет. бруцельозний.
брыжейка анат. брижа.
брыжи уст. брижі (род. бриж и брижів) и
брижі, -жів.
брызгалка 1. прост, бризкалка, прискавка,
пйрекавка; 2. см. брызгун 2.
брызгальный техн. брйзкальний; ~ая
машина брйзкальна машина.
брызганье бризкання, кроплення; прискання,
пирскання, порскання, чвиркання;
ляпання; хлюпання. Срг брызгать.
брызгать, брызнуть бризкати, бризнути,
несов. кропити, .-плю, -пиш; разг. прискати,
приснути, пирскати, пйренути, порскати,
порснути, чвиркати, чвиркнути;
(разбрызгивать, пачкать — ещё) ляпати, ляпнути;
(плескать — ещё) хлюпати; ~зжет
весельем перен. вирує (буяє) веселощами.
брызгаться 1. брйзкатися, бризкати;
прискати, пирскати, порскати, чвиркати;
ляпати; хлюпатися, хлюпати; ср. брызгать;
2. (брызгать друг на друга) брйзкатися;
(плескаться — ещё) хлюпатися.
брызги бризки, -зок.
брызгун 1. прост, ляпало; 2. ихт. бризкун, -а.
брызгунья прост, ляпало.
брызнуть см. брызгать.
брыкание брикання; хвицання, вихання. Ср.
брыкать.
брыкать, брыкнуть брикати, брикнути;
(лягать — ещё) хвицати, хвицнути и усилит.
хвицонути, разг. вихати, вихнути и усилит.
вихонути.
брыкаться, брыкнуться 1. (брыкать)
брикатися, брикнутися, брикати,, брикнути;

брыкливый
80
бубны
хвицатися, хвицнутися; разг. вихатися,
вихнутися; 2. (несов.: брыкать друг друга)
брикати, брикатися; разг. хвицати,
хвицатися, вихати, вихатися. Ср. брыкать.
брыкливый прост, брикливий.
брыкнуть см. брыкать.
брыкнуться см. брыкаться.
брыкун прост, брикун, -а.
брыкунья прост, брикуха.
брыластый варгатий; губатий, товстогубий.
Ср. брылы.
брылы (у собак) прост, варги, род. варг;
обвислі (товсті) губи.
брынза брйнза.
брысь межд. адзусь, дзусь, дзуськи, тпрусь.
Брюгге Брюгге (нескл.).
брюзга (м. и ж.) буркотун, -а (м.),
буркотуха (ж.), буркун, -а (м.), буркуха (ж.),
бурмак, -а (м.), бурмйло (м.).
брюзгливо парен, буркотливо.
брюзгливость буркотливість, -вості.
брюзгливый буркотливий.
брюзглый брезклий, обрезклий.
брюзгнуть брезкнути.
брюзжание бурчання, буркотання,
буркотіння.
брюзжать бурчати, буркотати, -кочу, -кочеш,
буркотіти, -кочу, -котиш.
брюква бруква.
брюквенный бруквяний.
брюки штани, -нів, брюки, род. брюк.
брюмер ист. брюмер.
брюнет брюнет, чорнявий, -ого; разг. чорня-
вець, -вця.
брюнетка брюнетка, чорнява, -ої; разг.
чорнявка.
брюнеточка уменыи-ласк. брюнеточка,
чорнявенька, -ої, чорнявочка.
Брюссель Брюссель, -ля.
брюссельский брюссельський.
брюхан прост, черевань, -ня, пузань, -ня,
реже пузан, -а.
брюхастый прост, череватий, пузатий.
брюхатая уст., прост, см. беременная.
брюхатеть уст., прост, см. беременеть.
брюхатый см. брюхастый.
брюхо черево, пузо; ^хом кверху черевом
(пузом) догори; разг. голічерева;
отрастить ~хо прен. відростити (відпасти,
відпустити, напхати) черево (пузо);
ползать на ~хе перед кем прост, прен,
підлещуватися (підлабузнюватися) до
кого, плазувати перед ким.
брюховина кёндюх, рубёць, -бця; обл.
ковбик; {требуха) тельбухи, -хів, хляки, -ків.
брюхоногие в знач. сущ. зоол. черевоногі,
-их.
брючки уменыи. штанц?, -ців, штаненята,
-нят, брючки, -чок.
брючный для штанів, брючний; ~-ые
пуговицы ґудзики для штанів, брючні ґудзики.
брюшйна анат. очеревина, очерёв'я.
брюшинный анат. очеревинний.
брюшко 1. уменьш.-ласк., шут л. черевцё,
пузце; 2. (у насекомых) черевцё.
брюшной черевний; ^ая полость анат.
черевна порожнина; ~~бй тиф мед. черевний
тиф.
брюшнотифозный мед. черевнотифозний.
брюшняк разг. черевний тиф.
бряк1 сущ. прост, брязк, -у, брязкіт,
-коту.
бряк 2 межд. 1. брязк, брязь; 2. геп, хряп,
хрясь, шелеп; 3. бовк, ляп, бряк. Ср.
брякать 1—3.
бряканье разг. брязк, -у, брязкіт, -коту,
брязкання, бряжчання, брязкотіння,
брязкотня.
брякать, брякнуть 1. разг. брязкати,
бряжчати, брязнути, несов. усилит, брязкотіти,
-кочу, -котиш, брязкотати, -кочу, -кочеш;
2. (бросать, ронять) разг. гепати,
гепнути, хряпати, хряпнути, хрьопати,
хрьопнути, сов. брязнути, шваркнути, гунути,
брьохнути; 3. (необдуманно говорить)
разг. бовкати, бовкнути, ляпати [язиком],
ляпнути [язиком], брякати, брякнути.
брякаться, брякнуться разг. гепати, гепнути,
гёпатися, гепнутися, хряскати, хряснути,
хряпатися, хряпнутися, хрьопатися, хрьбп-
нутися, сов. брязнути, брьбхнутися;
(падать) падати, упасти (упаду, упадеш).
брякнуть см. брякать.
брякнуться см. брякаться.
Брянск Брянськ.
Брянская область Брянська область.
брянский брянський.
бряцание брязк, -у, брязкіт, -коту,
бризкання, бряжчання, брязкотіння, брязкотня;
дзенькання. Ср. бряцать.
бряцать брязкати, бряжчати, усилит,
брязкотіти, -кочу, -котиш, брязкотати, -кочу,
-кочеш; (бренчать — ещё) дзенькати; ~^ть
оружием книжн. брязкати (бряжчати)
зброєю.
БССР БРСР; см. ещё Белорусская
Советская Социалистическая Республика.
бубен бубон, -бна; разг. решето.
бубенец балаббнчик, бубонець, -нця.
бубенчик 1. уменьш. балаббнчик, бубонёць,
-нця; 2. (Акепорпога РізсЬ.) бот. аденб-
фора; разг. дроб, -у.
бублик бублик.
бубликовый бубличний, бубликовий.
бубличек уменьш. бубличок, -чка.
бубличник бублейник, бубличник.
бубличница бублейниця, бубличниця.
бубличный см. бубликовый.
бубна прост, см. бубны 1.
бубнить разг. бубоніти.
бубнбвка карт. разг. дзвінка.
бубновый карт, бубновий; разг. дзвінковий*
бубны 1 карт, бубна; разг. дзвінка,
бубны2 см. бубен.

бубон
81
буєрист
бубон мед. бубон, -у.
бубонный мед. бубонний.
Буг Буг, -у.
бугай обл. бугай, -гай.
бугель техн. бугель, -ля.
буги бугі (нескл.).
буги-вуги буги-вуги (нескл.).
бугор 1. (горка) горб, -а, бугор, -гра;
(поменьше) пагорок, -рка, пагорб, пагорбок,
-бка, згірок, узгірок, сугорбок, сугорбик;
2. (выпуклость на чём-л.) горб, бугор.
бугорок 1. уменьш. горбик, горбок, -бка,
горбочок, -чка, бугорок, -рка, бугорочок,
бугорець, -рця, пагорочок, пагорбочок,
згірочок, узгірочок; 2. мед. горбок, горбик.
бугорочек уменьш. горбочок, -чка,
бугорочок, бугорець, -рця, пагорбочок, згірочок,
узгірочок.
бугорчатка мед. уст. горбковйця.
бугорчатый горбкуватий.
бугристость горбйстість, -тості, горбкува-
тість, бугрйстість, вугруватість.
бугристый 1. горбистий, горбастий,
горбуватий, горбкуватий, бугристий,
бугруватий; пагористий, пагорбкуватий; 2.
горбистий, горбастий, горбкуватий, бугристий,
бугруватий. Ср. бугор 1—2.
бугрйть (что) піднімати (підіймати,
покривати) горбами (буграми); (землю — ещё)
рити (рйю, рйеш) (що); (воду — ещё)
збурювати, -рюю, -рюєш, хвилювати, -люю,
-люеш, здіймати хвилями (що), збивати
хвилі (на чому).
Бугульма Бугульма.
Бугуруслан Бугуруслан.
Будапешт Будапешт.
будапештский будапештський.
будара, бударка обл. барка.
буддизм рел. буддизм, -у.
буддийский рел. буддійський.
буддист рел. буддист.
буддистка рел. буддистка.
буде союз уст., прост, коли, якщо, як.
будёновка будьбнівка.
будень уст., прост, будень, -дня; см. ещё
будни 1.
будет в знач. нареч. разг. годі (годі-бо,
буде) [вам, тобі и т. д.], досить, доволі.
будильник будильник.
будировать уст. (дуться) дутися (дмуся,
дмёшся и дуюся, дуєшся) (разг.);
(сердиться) сердитися, -джуся, -дишся.
будить будити, -джу, -диш, розбуджувати,
-джую, -джуєш; разг. розбуркувати, -кую,
-куєш; (пробуждать—ещё) пробуджувати,
разг. пробуркувати; (возбуждать — ещё)
збуджувати; ~~ть мысли будити
(розбуджувати, пробуджувати) думки.
будка будка,' буда; разг. халабуда.
будни 1. (не праздничный день) будень,
-дня; мн. будні, -нів; в ~ни на будні,
у будень; трудовые ^-ни трудові будні;
2. (перен.: однообразная, безрадостная
жизнь) будні, буденність, -ності,
буденщина.
будний разг. буденний, будній.
будничность, буднишность буденність,
-ності, буденщина.
будничный, буднишний буденний;
(будний — ещё) будній.
будоражить разг. викликати хвилювання,
хвилювати, -люю, -люєш, розбурхувати,
-бурхую, -бурхуєш; разг. баламутити,
-мучу, -мутиш, будоражити; (тревожить)
тривожити, турбувати, -бую, -буєш,
непокоїти, ґвалтувати, -тую, -туєш, разг.
колошкати; (возбуждать — ещё)
збуджувати, -джую, -джуєш.
будоражиться хвилюватися,
розбурхуватися, -бурхуюся, -бурхуєшся; баламутитися,
-мучуся, -мутишся, будоражитися;
тривожитися, турбуватися, -буюся, -буєшся,
непокоїтися; збуджуватися, -джуюся,
-джуєшся. Ср. будоражить.
будочка уменьш. будочка.
будочник разг., ист. будочник, будник.
будочный будочний.
будра (Оіескота Ь.) бот. розхідник, будра.
будто 1. союз, част, наче, неначе, мов,
немов, ніби, нібито; разг. буцім, буцімто;
~-то бы, как ~то, как "-то бы наче,
начеб, начебто, неначе, неначебто, мовби,
мовбито, немов, немовби, немовбито, ніби,
нібито; буцім, буцімто; он ^~то не хотел
говорить він наче (неначе и т. п.) не
хотів говорити; 2. (вопросит, част.: разве)
разг. хіба; (неужели) невже; (так ли)
чи так.
будуар будуар.
будуарный будуарний.
будучи дееприч. бувши, будучи; (в качестве
кого-чего — обычно) як (хто-що); ~~чи
студентом як студент, бувши студентом.
будущее в знач. сущ. майбутнє, -нього,
майбуття, майбутність, -ності, прийдешнє,
прийдешність; в ~ем в майбутньому,
колись; (впредь) надалі; планы на ~ее
плани на майбутнє (на майбутність, на
прийдешнє, на прийдешність).
будущий майбутній, прийдешній:
(следующий— ещё) наступний; ^ее время грам.
майбутній час; в ~ем году майбутнього
(наступного) року, у майбутньому (у
наступному) рбці, на той рік.
будущность майбутність, -ності, майбутнє,
-нього, майбуття, прийдешність,
прийдешнє, реже будучність, будучина и бу-
дучина.
будь см. быть.
буёк мор. буйок, -йка.
буєр буєр.
буерак байрак, -у и -а.
буерачный байрачний.
буєрист буєрист.

буєристка
82
буксовый
буєристка буєристка.
буерный буєрний; ^ый спорт буєрний
спорт.
буж мед. буж, -а.
бужане ист. бужани, -жан.
буженина кул. буженина.
буза* (напиток) обл. буза.
буза2 вульг. буза,
бузйла вульг. бешкетник, буян, -а.
бузина бузина; (один побег) бузинйна.
бузинник бузинник, бузнйк, -а, бузняк, «а.
бузинный, бузиновый бузиновий.
бузйть вульг. бешкетувати, -тую, -туєш,
буянити.
бузлйвый вульг. бешкетний.
бузотёр вульг. бешкетник; (задира разг.—
ещё) задирака, задерика, задерій.
бузотёрка бешкетниця; задирака, задерика.
Ср. бузотёр.
бузотёрский вульг. бешкетний.
бузотёрство вульг. бешкет, -у,
бешкетування, бешкетництво.
Бузулук Бузулук.
бузульник (Ьщиіагіа О а з 8.) бот. язичник,
бузульник.
бузун спец, бузун, -у.
буй мор. буй.
буйвол буйвіл, -вола.
буйволёнок буйволеня, -няти, буйволя,
-ляти.
буйволица буйволиця и буйволиця.
буйволовый, буйволов буйволовий,
буйволів, -лова, -лове, буйволячий.
буйно нареч. буйно.
буйность буйність, -ності.
буйный 1. буйний, ласк, буйненький,
буйнесенький; ~-ая головушка фольк., ласк.
буйна голівонька; ^ый молодец фольк.
буйний молодець; 2. (быстро растущий —
о растительности) буйний, кипучий;
(пышный) пйшний, розкішний; (о злаках —
ещё) дорідний.
буйство буйство; (бесчинство) бешкет, -у,
бешкетування, безчинство; (неистовство)
шаленство, шаленість, -ності, шал, -у.
буйствовать буйствувати, -ствую, -ствуєш;
(бесчинствовать) бешкетувати, -тую,
-туєш, Оуянити, безчинствувати, -ствую,
-ствуєш.
бук1 бот. бук.
бук2 1. (щёлок для стирки белья) луг, -у;
обл. мйтель, -лю; 2. (о посуде) золійник,
золільник; обл. золійник; (кадка —
обычно) жлукто.
бука разг. уст. 1. дет. бука, вбва, хо, хбха;
2. перен. мурмило; (нелюдимый человек)
відлюдько, відлюдок, -дка, відлюдник;
разг. вбва; смотреть ~-кой (^ка-^кой)
разг. дивитися вовком (вовкувато,
басом).
букашечка уменьш. комашечка, комашинка,
кузочка.
букашка комашка, кузька, кузка; ^ки мн,
комашки, -шок, кузьки, -зьбк, кузкй, -зок,
собир. комашня.
букашник (Іазіопе Ь.) бот. агалйк-трава.
буква літера, буква; ~ва в ~-ву буква в
букву, літера в літеру; ^ва закона буква
закону; быть (оставаться) мёртвой ~вой
бути (залишатися) мёртвою буквою.
буквалйзм буквалізм, -у.
буквально нареч. буквально.
буквальность буквальність, -ності.
буквальный буквальний; ~ое совпадение
буквальний збіг; ^ый перевод
буквальний переклад.
букварик уменьш. букварик.
букварный букварний.
букварь буквар, -я; уст. граматка.
буквенный літерний, буквений, буквовий;
~~ое обозначение літерне (буквене, бук-
вове) позначення.
буквица (Веіопіса Ь.) бот. буквиця.
буквоед ирон. буквоїд.
буквоёдка ирон. буквоїдка.
буквоёдский ирон. буквоїдський.
буквоедство ирон. буквоїдство.
буквопечатающий полигр. букводрукуючий.
букет букет.
букётец, букетик уменьш. букетик.
букетировка с.-х. букетування.
. букетный букетний.
буки уст. буки (нескл., ср.).
букинист букініст.
букинистический букіністичний.
буккер с.-х. букер.
буккерный с.-х. букерний.
буккеровать с.-х. букерувати, -рую, -руєш.
буккеровка с.-х. букерування.
букли уст. буклі, -лів; ^ля ед. букля.
Буковина Буковина.
буковинец буковинець, -нця.
буковинка буковинка.
буковйнский буковинський.
буковка уменьш. буквочка.
буковые в знач. сущ. бот. букові, -их.
буковый буковий.
буколика лит. буколіка.
буколический лит. буколічний;
букс см. буксус.
букса ж.-д. букса.
буксир буксир; брать, взять на "~р брати,
узяти на буксир.
буксирный буксирний.
буксирование буксирування и буксирування.
буксировать буксирувати, -рую, -руєш и
буксирувати, -рую, -руєш.
буксироваться буксируватися, -рується и
буксируватися, -рується.
буксировка буксирування и буксирування.
буксование буксування.
буксовать буксувати, -сую, -суєш.
буксовый1 бот. буксовий.
буксовый2 ж.-д. буксовий.

буксус
83
бумажный
буксус (Вихиз Ъ.) бот. самшит, -у, буксус,
-у, букшпан, -у.
булава ист., спорт, булава.
булавка шпилька, реже прйшпилька;
английская ^ка англійська шпилька; деньги
на ^ки уст. гроші на дрібнички.
булавница (Сіаюагіа Ъ.) бот. булавниця,
рогатик.
булавоносец (СогуперНогиз Р. В.) бот. бу-
лавонбсець, -сця, коринефбрус, срібна
„ травка.
булавочка уменыи. шпилечка.
булавочник спец. шпилькар, -я.
булавочница спец. шпилькарка.
булавочный шпильковий; с ~~ую головку як
макове зернятко, як піщинка; разг.
малюсінький, манюсінький.
булавчатый шпилькуватий.
буланый буланий; (о волах) половий.
булсіт уст. 1. (сталь) булат, -у; 2. (клинок)
поэз. булат, -а.
булатный уст. булатний, булатовий.
булгачить обл., прост, турбувати, -бую,
-буєш, непокоїти; (будоражить)
розбурхувати, -бурхую, -бурхуеш; (волновать)
хвилювати, -люю, -люєш, збуджувати,
-джую, -джуєш.
булка булка; паляниця, уменьш. паляничка.
булла ист. булла.
Булонь Булонь, -ні.
булочка уменьш^ булочка.
булочная сущ. булочна, -ої; (пекарня —
обычно) пекарня, уст. хлібня.
булочник булочник; (пекарь — обычно)
пекар, -я, уст. хлібник.
булочница булочниця; пёкарка. Ср.
булочник.
булочный булочний; палянйчний; ~ые
изделия булочні вироби.
бултых межд. разг. шубовсть, шубовсь,
бовть, плюсь, плись, хлюп, бульк.
бултыхать, бултыхнуть и бултыхнуть 1. (с
шумом бросать в жидкость) разг.
шубовстати, шубовснути, хлюпати,
хлюпнути, сов. плюснути, шелеснути, булькнути;
2. см. бултыхаться 1; 3. (взбалтывать)
разг. бовтати, бовтнути и бовтнути,
збовтувати, -тую, -туєш, збовтати;
(всплёскивать— ещё) сплескувати, -кую, -куєш и
спліскувати, сплеснути, хлюпати,
хлюпнути, плюскати, плюснути, шелестіти,
-лещу, -лестиш, шелеснути.
бултыхаться, бултыхнуться й бултыхнуться
1. (падать, бросаться в воду и т. п.) разг.
шубовстати, шубовснути, шубовстатися,
шубовснутися, хлюпати, хлюпнути,
хлюпатися, хлюпнутися, сов. плюснути,
плюсну тися, шелеснути, шелеснутися;
2. (взбалтываться) разг. ббвтатися,
бовтнутися и бовтнутися, збовтуватися,
-тується, збовтатися; (плескаться — ещё)
сплёскуватися, -кується и сплїскуватися,
сплеснутися, хлюпатися, хлюпнутися,
плюскатися, плюснутися.
булыжник 1. (об отдельном камне) кругляк,
-а, дикий (бруковйй) камінь (-меня),
булижник, -а; 2. собир. кругляк, -у,
кругляччя, дикий (бруковйй) камінь (-меню),
булижник, -у.
булыжный бруковйй, булижний; ^ая
мостовая брук, -у, бруківка.
буль-буль межд. буль-буль.
бульвар бульвар, -у.
бульварный бульварний.
бульварчик уменьш. бульварчик.
бульварщина разг. бульварщина.
бульдог бульдог.
бульдожий бульдога (род. п.).
бульдозер бульдозер.
бульдозерист бульдозерист.
бульдозерный бульдозерний.
бульканье булькання, булькотання, булько-
тіння, булькіт, -коту.
булькать, булькнуть булькати и усилит.
булькотіти, -кочу, -котиш и булькотати,
-кочу, -кбчеш, булькнути.
бульон бульйон, -у.
бульонный бульйонний, бульйоновий.
бум 1 межд. бам, бум; ни ~м-^м [не знать,
не понимать] прост, ні бум-бум (ні бе ні
ме) [не знати, не розуміти].
бум2 (сущ.: шумиха) разг. бум, -у;
биржевой ^м біржовий бум.
бум3 сущ. спорт, бум, -а,
бумага1 1. папір, -перу; 2. (документ)
папір, -пера; уст. бумага; на ~ге [быть,
оставаться и т. п.] на папері [бути,
залишатися и т. п.].
бумага2 (пряжа из хлопка и т. п.) уст.,
разг. бавовна.
бумагодержатель Яанц. паперотримач, -а.
бумагомарака см. бумагомаратель.
бумагомарание ирон. писанина, базграння,
базгранина.
бумагомаратель ирон. писака, базграч;
(стихоплет прен. — ещё) віршомаз.
бумагопрядение текст, уст.
бавовнопрядіння.
бумагопрядильный текст, уст.
бавовнопрядильний.
бумагопрядйльня текст, уст.
бавовнопрядильня.
бумагохранйлище паперосховище.
бумажка 1. уменьш. папірець, -рця,
папірчик; 2. (ассигнация) разг. папірець,
бумажка.
бумажник х (карманный портфельчик)
гаманець, -нця, гаман, -а, бумажник.
бумажник2 (о рабочем) папірник.
бумажный 1 паперовий; ~ая волокита
паперова тяганйна. Ср. бумага К
бумажный 2 (хлопчатобумажный)
бавовняний и бавовняний; ~ая ткань бавовняна
тканина.

бумажонка
84
бурканье
бумажонка уменыи.-уничиж. пашрёць, -рця.
бумазейный бумазейний.
бумазея бумазея.
бумеранг бумеранг.
Бунд полит, ист. Бунд, -у.
бундесвер воен. бундесвер, -у.
бундесрат полит, бундесрат, -у.
бундестаг полит, бундестаг, -у.
бундовец полит, ист. бундівець, -вця.
бундовский полит, ист. бундівський.
бункер бункер.
бункерный бункерний.
бункерованный спец. бункерований.
бункеровать спец. бункерувати, -рую, -руєш.
бункеровка спец. бункерування.
бунт * (мятеж) бунт, -у, заколот, -у,
розруха.
бунт2 1. (связка) бунт, -а; (кипа — ещё)
пака, стіс, род. стосу, стос; 2.
(сложенный в штабеля товар) бунт.
бунтарка уст. см. бунтовщица.
бунтарский уст. см. бунтовщйческий.
бунтарство уст. бунтарство.
бунтарь уст. см. бунтовщик.
бунтовать 1. (участвовать в бунте)
бунтувати, -тую, -туєш, бунтуватися, -туюся,
-туешся; разг. баламутитися, -мучуся,
-мутишся; 2. (подстрекать к бунту)
бунтувати, підбурювати, -рюю, -рюєш; разг.
баламутити, -мучу, -мутиш, каламутити,
-мучу, -мутиш.
бунтоваться прост, бунтуватися, -туюся,
-туєшся, бунтувати, -тую, -туєш; разг.
баламутитися, -мучуся, -мутишся.
бунтовой бунтовйй. Ср. бунт2 1—2.
бунтовской бунтівливий, бунтівний,
бунтівничий, бунтарський.
бунтовщик бунтівник, -а, бунтар, -я.
бунтовщица бунтівниця, бунтарка.
бунтовщйческий бунтівницький, бунтівничий,
бунтарський.
бунчужный ист. бунчужний, бунчуковий.
бунчук ист., муз. бунчук, -а.
бунчуковый см. бунчужный.
бур 1 техн. бур, свердел, -дла, свердло.
бур2 (африкандер) бур; ~~ры мн. бури, -рів.
бура хим. бура.
бурав свердел, -дла, свердло, бурав.
буравить свердлити, свердлувати, -лую,
-луєш, буравити, -влю, -виш,
провірчувати, -чую, -чуєш.
буравиться свердлитися, буравитися,
-виться.
буравчик уменьш. свердлик, свердельце,
буравчик.
бурак * бот. обл. буряк, -а (один корень)
и собир. -у.
бурак2 (сосуд из бересты) обл. берестянка.
буран буран, -у, буревій, -вію, (со
снегом — ещё) сніговій, хуговій, хуга.
буранный буранний; (с бураном) з бураном»
з буревієм, з сніговієм, з хуговієм, з
хугою.
бурачник (Богато Ь.) бот. огірочник,
огіркова трава.
бурачниковые в знач. сущ. бот.
шорстколисті, -их.
бурачок бот. 1. уменьш. бурячок, -чка; ер.
бурак1; 2. (Ліуззит Ь.) бурачок, -чка,
бородавник.
бурбон разг. уст. бурбон.
Бургас Бургас.
бургомистерский бургом істерський.
бургомистр бургомістр.
Бургундия Бургундія.
бургундский бургундський.
бурда разг. бурда.
бурдюк бурдюк, -а; уст. коза.
бурдючный бурдючний.
буревал буревій, -вію, буря; разг. вітрюга,
вітрюган.
буревестник орн. буревісник.
буревой буряний.
бурелом собир. бурелом, -у, вітролом, -у,
вітровал, -у.
бурение техн. буріння, свердлення,
свердління, свердлування.
бурёнка, буренушка уменьш.-ласк. [бура]
корівка (корівонька; корівчина).
буреть буріти.
буржуа буржуа (нескл., м.).
буржуазия буржуазія; крупная ~~зйя см.
крупный; мелкая —зйя см. мелкий 1.
буржуазно-демократический буржуазно-де-
мократйчний.
буржуазно-националистический буржуазно-
націоналістйчний.
буржуазно-помещичий буржуазно-поміщйць-
кий.
буржуазный буржуазний.
буржуй прост, буржуй.
буржуйка 1. прост, буржуйка; 2. (печка-
времянка) разг. буржуйка.
буржуйский прост, буржуйський.
бурильный техн. бурильний, свердлильний,
свердлувальний.
бурильщик спец. бурильник, свердлильник,
свердлувальник, свердляр, -а.
бурильщица спец. бурильниця,
свердлильниця, свердлувальниця, свердлярка.
буриме буриме (нескл., ср.).
бурить техн. бурити, свердлити,
свердлувати, -лую, -луєш.
буриться техн. буритися, свердлитися,
свердлуватися, -лується.
бурка ' (род площа) бурка.
бурка2 см. бурки.
бурка3 (о коне) обл. гнідко, гнідаш, -а,
гнідан, -а.
буркалы прост, баньки, -ньбк, балухи, -хів,
сліпи, -пів, сліпаки, -ків.
бурканье прост, буркання, муркання.

буркать
85
бутиться
буркать, буркнуть прост, буркати, буркнути,
муркати, муркнути.
бурки валянки, -ків, повстяники, реже
повстяки, -ків.
буркнуть см. буркать.
бурлак бурлак, -а, бурлака.
бурлацкий бурлацький.
бурлачество 1. (промысел) бурлакування;
2. собир. бурлацтво, бурлаки, -ків.
бурлачить бурлакувати, -кую, -куєш,
бурлачити.
бурление вирування, бурхання, нуртування,
бурління, бурування; буяння, шумування;
клекотання, клекотіння. Ср. бурлить.
бурлеск лит. бурлеск.
бурлескный лит. бурлескний.
бурливо нареч. бурхливо, бурливо.
бурливость бурхливість -вості, бурливість.
бурливый бурхливий, бурливий.
бурлить вирувати, -рую, -руєш, бурхати,
нуртувати, -тую, -туєш, бурлити, бурува-
ти, -рую, -руєш; (бурно проявляться —
ещё) буяти, шумувати, -мую, -муєш;
(клокотать — ещё) клекотати, -кочу, -ко-
чеш, клекотіти, -кочу, -котиш.
бурмистр ист. бурмистер, -тра.
бурмистров ист. бурмистрів, -рова, -рове.
бурмйстрский ист. бурмистерський.
бурно нареч. 1. буряно, бурно, бурхливо;
2. бурхливо, бурно, буряно; розбурхано;
3. бурхливо, бурно; палко; шалено,
несамовито; 4. бурхливо, бурно. Ср. бурный
1—4.
бурность 1. буряність, -ності, буремність,
бурність, бурхливість, -вості; 2.
бурхливість, буремність, бурність, буряність; роз-
бурханість; 3. бурхливість, бурність;
палкість, -кості; шаленість, шаленство,
несамовитість, -тості; 4. бурхливість, бурність.
Ср. бурный 1—4.
бурнус уст. бурнус.
бурнусик уменьш. уст. бурнусик.
бурный 1. (с бурями) буряний, буремний,
бурний, бурхливий; ~ая осень буряна
(буремна, бурна, бурхлива) осінь; 2.
(бушующий) бурхливий, буремний, бурний,
буряний; (бурлящий — ещё) розбурханий;
обл. нагальний; ~-ое море бурхливе
(буремне, бурне, буряне, розбурхане) море;
~ая жизнь перен. бурхливе (буремне,
бурне, буряне) життя; 3. (перен.:
проявляющийся с необычайной силой)
бурхливий, бурний; (пылкий) палкий;
(неистовый) шалений, несамовитий; ^ая радость
бурхлива (палка, шалена, несамовита)
радість; ~ые аплодисменты бурхливі
(бурні, палкі) оплески; 4.
(стремительный) бурхливий, бурний; ~ые темпы
бурхливі (бурні) темпи.
буроватый буруватий.
буровик спец, буровик, -а.
буровой техн. буровий, свердловий.
буро-жёлтый буро-жовтий.
буро-зелёный буро-зелёний.
бурозём бурозём, -у.
бурса ист. бурса.
бурсак ист. бурсак, -а; ~кй мн. бурсаки,
-ків; собир. бурсацтво.
бурсацкий ист. бурсацький.
бурский бурський.
бурт с.-х. бурт, -у.
буртование с.-х. буртування.
бурун бурун, «а.
бурундук зоол. бурундук, -а.
бурундуковый бурундуковий.
бурчание 1. бурчання, буркотання,
буркотіння; бурмотання, бурмотіння,
бормотання, мурмотання, мурмотіння,
бубоніння, муркотання, муркотіння, мимрення;
2. бурчання. Ср. бурчать 1—2.
бурчать разг. 1. бурчати, буркотати, -кочу,
-кбчеш, буркотіти, -кочу, -котиш;
(бормотать—ещё) бурмотати, -мочу, -мбчеш,
бурмотіти, -мочу, -мотйш, бормотати,
бормотіти, мурмотати, мурмотіти, бубоніти,
муркотати, муркотіти, разг. мимрити, миркотати;
2. (урчать в животе и т. п.) бурчати.
бурш бурш.
бурщик см. бурильщик.
бурый бурий; ~ый уголь буре вугілля.
бурьян бур'ян, -у.
бурьянный бур'яновий.
буря буря; поэз. борвій, -вію; обл. чвара;
^ря в стакане воды буря в склянці (в
стакані) води; ~ря аплодисментов злйва
(буря) оплесків, овація.
бурят бурят; ^ты мн. буряти, -тів.
Бурятия Бурятія.
бурятка бурятка.
Бурятская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Бурятская АССР
Бурятська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Бурятська АРСР.
бурятский бурятський.
бусина намистина, бусина; уст. дутка.
бусинка уменьш.-ласк. намистинка, бусинка.
буссоль геод. бусоль, -лі.
бусы намисто, буси, род. бус; уст. дутки,
-ток.
бут строит, бут, -у.
бутан хим. бутан, -у.
бутафор театр, бутафор.
бутафория бутафорія.
бутафорный бутафорний.
бутафорский бутафорський.
бутень (СНаегорНуІІипг I,.} бот. бутень,
-теня.
бутерброд бутерброд.
бутерлак (Рерііз Ъ.) бот. щёрбик, бутерлак.
бутил хим. бутил, -у.
бутилен хим. бутилен, -у.
бутирометр с. х., торг. бутирометр.
бутить строит, бутити (бучу, бутйш).
бутиться строит, бутитися (бутиться).

бутовый
86
бушприт
бутовый строит, бутовий.
бутон бутон, брость, -ті, пуп'янок, -нка; обл.
бульбашка.
бутончик уменыи. бутончик, пуп'яночок,
-чка.
бутоньерка уст. бутоньерка.
бутсы спорт, бутси, -сів, буци, -ців.
бутуз разг. опёцьок, -цька, карапуз, телёсик.
бутузик уменьш.-ласк. опёцьок, -цька,
карапузик, телёсик.
бутузить прост, лупйти, «шло, -пиш,
лупцювати, -цюю, -цюєш, гатити (гачу, гатиш),
дубасити, -башу, -басиш, мотлошити, -ло-
шу, -лошиш, чухрати, духопелити.
бутылка пляшка; разг. бутёлька.
бутылочка уменыи. пляшечка.
бутылочник пляшкар, -я.
бутылочный пляшковий и пляшковий; разг.
бутёльковий; ^ый цвет тёмно-зелёний
колір.
бутыль бутель, -тля, сулія и сулія, режг
балцанка.
буфер буфер.
буферный буферний; ~ое государство
буферна держава, держава-буфер; ~ые
смеси хим. буферні суміші.
буфет 1. (о мебели) буфет, -а; 2.
(закусочная) буфет, -у.
буфётец уменьш. буфётик.
буфетная в знач. сущ. буфетна, -ої.
буфетный буфетний.
буфетчик буфетник.
буфетчица буфетниця.
буфф театр, буф, -а.
буффон театр., перен. буфон.
буффонада театр., перен. буфонада.
буффонить разг. блазнювати, -нюю, -ню-
єш; (шалить) пустувати, -тую, -туеш,
разг. жирувати, -рую, -руєш; (шутить)
жартувати, -тую, -туеш.
буффонство блазенство, блазнювання.
буфы портн. буфи, род. буф.
бух межд. разг. бух, бех, бебёх, гуп, геп.
буханка буханець, -нця, буханка, уменьш.
буханчик; хліб, хлібина; (из пшеничной
муки — ещё) паляниця, уменьш.
паляничка.
буханье бухання, бухкання, бухкотіння, бе-
бёхання, гупання; гёпання. Ср. бухать 1.
Бухара Бухара.
Бухарест Бухарест.
бухарестский бухарестський.
бухарец бухарець, -рця; ^рцы мн. бухарці,
-ців.
бухарка бухарка.
бухарник (Ноісиз Ь.) бот. медова трава.
Бухарская область Бухарська область.
бухарский бухарський.
бухать, бухнуть разг. 1, (издавать звук)
бухати, и бухкати и усилит, бухкотіти,
-кочу, -котиш, бухнути, бебёхати,
бебехнути, гупати, гупнути, усилит, гупотіти;
(бросать, ударять разг.— ещё) гепати,
гепнути, бёхати, бехнути, сов. шваркнути; (силь-
. но кашлять разг.— ещё) бухикати,
бухикнути; 2. (падать, бросаться) бухати,
бухнути, бухатися, бухнутися, гупати,
гупнути, гупатися, гупнутися, гепати, гепнути,
гёпатися, гепнутися, бебёхати, бебехнути,
бебёхатися, бебехнутися, сов. брьохнути,
брьохнутися; (сов.: тяжело разг.— ещё)
гунути; 3. (говорить необдуманно)
бовкати, бовкнути, бевкати, бевкнути, ляпати
Дязиком], ляпнути [язиком].
бухаться, бухнуться разг. бухатися,
бухнутися, бухати, бухнути, гупатися,
гупнутися, гупати, гупнути, гёпатися, гепнутися,
гепати, гепнути, бебёхатися, бебехнутися,
бебёхати, бебехнути, сов. брьохнутися,
брьохнути; (сов.: тяжело разг.— ещё)
гунути.
бухгалтер бухгалтер.
бухгалтерия бухгалтерія; двойная ^рия
подвійна бухгалтерія.
бухгалтерский бухгалтерський.
бухгалтерша разг. бухгалтерка.
бухнуть1 см. бухать.
бухнуть2 бухнути, розбухати, набрякати;
(о семенах, почках и т. п.— ещё)
бубнявіти. •
бухнуться см. бухаться.
бухта! (залив) бухта.
бухта2 (круг каната) мор. бухта.
бухточка уменьш. бухточка.
бухты-барахты: с бухты-барахты прост,
ні з того ні з сього; разг. знічев'я, ні сіло
ні впало; (внезапно) раптом, враз.
буцефал миф., шутл. буцефал.
буча прост, буча.
бучение 1. зоління, луження; 2. бучення.
Ср. бучить 1—2.
бучение строит, бучення.
бучйльный бучильний. Ср. бучить 2.
бучить 1. (бельё) золити,'-лю, -лиш,
відзолювати, -люю, -люеш, лужити; 2. (кожу)
бучити.
бучиться 1. золитися, -литься,
відзолюватися, -люється, лужитися; 2. бучитися. Ср.
бучить 1—2.
бушевание 1. бушування, бурхання, буяння,
вирування; нуртування, бурування; 2.
бушування. Ср. бушевать 1—2.
бушевать 1. (проявляться бурно, шумно)
бушувати, -шую, -шуєш, бурхати, буяти,
вирувати, -рую, -руєш; (бурлить — ещё)
нуртувати, -тує, бурувати, -рує, обл. шпувати
(шпує); 2. (буйствовать) разг. бушувати.
бушель бушель, -ля.
бушлат бушлат.
бушмен бушмен; ~ны мн. бушмени, -нів.
бушменка бушменка.
бушменский бушмёнський.
бушприт мор. бушприт.

бушующий
87
быстротечность
бушующий 1. прич. який (що) бушує и т. п.;
см. бушевать; 2. в знач. прил. бурхливий,
розбурханий, буремний, бурний.
Буэнос-Айрес Буенос-Айрес.
буян бешкетник, буян, -а, забіяка; обл. га-
лабурда, галабурдник.
буянить бешкетувати, -тую, -туєш, буянити;
обл. галабурдити, -джу, -диш.
буянство бешкетування, буянство; обл. га-
лабурда.
бы част, би; (после гласного) б.
бывалец обл. бувалець, -льця, бувалий,
-ого; разг. бита голова.
бывало в знач. вводн. ел. разг. було,
бувало; сядет, ^ло, и начнёт рассказывать сяде,
було (бувало), і почне розповідати.
бывалость разг. бувалість, -лості.
бывалый 1. (былой, бывший прежде.) разг.
колишній, минулий; разг. бувалий;
(привычный— ещё) не новий, звичний; ~ые
годы колишні (минулі) роки; —ые права
колишні (минулі) права; это дело ^ое
це справа звична; 2. (сведущий, опытный)
разг. бувалий; ~ый человек бувала
людина, бувалий, -ого, бувалець, -льця.
бывальщина обл. бувальщина, билиця.
бывать бувати; (существовать — ещё) бути;
(случаться — ещё) траплятися; ~~вают
случаи бувають (трапляються) випадки;
как не ~~вало наче й (як і) не було; разг.
наче (як) корова [язиком] злизала; как
ни в чем не ^вало наче й (як і) не було
нічого, наче (ніби) нічого [й] не сталося
(не трапилося); этому не ^~ть цьому не
бути (не бувати), цього не буде.
бывший в знач. прил. колишній; обл. булий.
быдло о б л., бран. бидло.
бык ] бик, -а; (производитель) бугай, -гая;
здоров как ^к здоровий як бик (як
бичок, як бугай, як віл); упёрся как ^-к
разг. упёрся як віл (як бик); водяной ~к
орн. бугай.
бык2 строит, бик, -а.
быковатый прост, вовкуватий; насуплений.
былевой лит. билинний.
былина1 лит. билина.
былинка, былина2 (стебелёк травы) билйна,
билинка, бадилина, бадилинка, зілйна,
з і линка.
былинный лит. билинний.
былйночка, фольк. былйнушка уменьш.-
ласк. билинонька, билиночка.
былйнщик билйнник.
было част, було, був (була, було); он ~ло
пришёл він було (був) прийшов; пошёл
^-ло, да остановился пішов було (був),
та (але) зупинився (спинився).
былое в знач, сущ. колишнє, -нього, минуле,
-ого, минувшина.
былой колишній, минулий.
быль 1. (то, что было) минуле, -ого, що було;
(прошлое — ещё) колишнє, -нього,
старовина, минувшина; 2. (рассказ о былом)
билиця, бувальщина.
быльё собир. уст. зілля, билля; было, да
~~льём поросло погов. було, та загуло;
було, та за водою пішло.
быстрее сравн. ст. 1. прил. швидший,
бистріший, скоріший, прудкіший, шпаркіший,
хуткіший; мотбрніший, меткіший,
хваткіший; швидший, бистріший, скоріший;
жвавіший; швидший, бистріший, скоріший;
ср. быстрый 1—3; 2. нареч. швидше,
бистріше, бистріш, скоріше, скоріш,
прудкіше, прудкіш, шпаркіше, шпаркїш, хутче,
хутчій, хутчіше, хутчіш; мотбрніше,
меткіше, хваткіше; швидше, бистріше,
бистріш, скоріше, скоріш; ср. быстро 1—2.
быстренький уменьш.-ласк. 1. швиденький,
швидесенький, бистренький, бистрёсенький,
скоренький, скоресенький, прудкенький,
шпаркенький, хутенький, хутесенький;
моторненький; 2. швиденький,
швидесенький, бистренький, бистрёсенький,
скоренький, скоресенький. Ср. быстрый 1—2.
быстренько нареч. умекьш.-ласк.\.швид,ёиъ-
ко, швидесенько, бистренько, бистрёсеиько,
скоренько, скоресенько, прудкенько,
шпаркенько, хутенько, хутесенько; борзенько;
моторненько; 2. швиденько, швидесенько,
бистренько, бистрёсеиько, скоренько,
скоресенько. Ср. быстро 1—-2.
быстрина бистрина, бистрінь, -ні, бистря.
быстро нареч. 1. швидко, бистро, скоро,
прудко, шпарко, хутко; борзо; моторно,
метко, шустро, хватко; 2. швидко, бистро,
скоро. Ср. быстрый 1, 3.
быстроглазый швидкобкий, бистроокий,
бистрозбрий; (остроглазый) гострозорий.
быстродействующий швидкодіючий, скоро-
діючий, швидкочйнний.
быстрокрылый швидкокрилий, бистрокрилий,
прудкокрилий.
быстроногий швидконогий, бистроногий,
прудконогий.
быстрорежущий швидкорізальний, швидко-
ріжучий.
быстрота 1. швидкість, -кості, бистрота,
прудкість; разг. екбрість, -рості, хуткість;
(проворство, подвижность — еще)
моторність, -ності, меткість; ^та бега
швидкість (екбрість, прудкість, бистрота,
хуткість) бігу; ~~та полёта швидкість польоту;
с ^-той молнии з блискавичною
швидкістю, блискавично швидко, з швидкістю
блискавки, миттю, як блискавка; 2. (пе-
рен.: живость) швидкість, меткість,
жвавість, -вості, бистрота; "~та ума швидкість
(меткість, жвавість, бистрота) розуму.
быстротекущий см. быстротечный.
быстротечно нареч. уст. швидкоплинно,
бистроплинно, скоротечно.
быстротечность уст. швидкоплинність,
-ності, бистроплинність, скороминушість.

быстротечный
88
бюрократизированный
-щості, скороминучість, -чості, скоротёч-
ність.
быстротечный 1. уст. швидкоплинний,
бистроплинний, скороминущий,
скороминучий; 2. спец. швидкоплинний, швидкотёч-
ний.
быстроходность швидкохідність, -ності, би-
строхідність; швидкоплавність. Ср.
быстроходный.
быстроходный швидкохідний, бистрохідний;
(о лодке и т. п. — ещё) швидкоплавний.
быстрый 1. швидкий, бистрий, скорий,
прудкий, шпаркий, хуткий, реже порский;
поэз. борзий; (проворный — ещё)
моторний, меткий, шустрий, разг. хваткий; "~ое
течение швидка (бистра, прудка) течія;
~-ые глаза швидкі (бистрі, прудкі, меткі)
очі; 2. (перен.: сообразительный;
подвижной) швидкий, бистрий, скорий; (живой)
жвавий; ^ый на выдумку швидкий
(бистрий, скорий) на вигадку; ~ый ум
швидкий (бистрий, жвавий) розум; 3.
(происходящий в короткий промежуток времени;
беглый) швидкий, бистрий, скорий; ~ый
взгляд швидкий (бистрий) погляд; ^ый
рост швидке (бистре, скоре) зростання.
быстряк прост., обл. см. быстрина.
быт побут, -у.
бытиё книжн. 1. буття; общественное ~тиё
определяет общественное сознание
суспільне буття визначає суспільну свідомість;
2. (существование) уст., торж. буття;
існування, життя.
бытийный 1. буттєвий; 2. буттєвий;
життєвий, життьовий. Ср. бытиё 1—2.
бытность перебування, пробування; в ~ть
[чью] где під час перебування
(пробування) [кого] де; в ~ть [чью] кем в той час
як [хто] був ким.
бытование побутування, існування [в
побуті].
бытовать побутувати, -тує, існувати, -нує
[в побуті], бути [в побуті].
бытовизм побутовизм, -у.
бытовик разг. побутовець, -вця.
бытовой побутовий; ^~ая живопись
побутовий живопис; ^ые условия побутові
умови.
бытописание книж. уст. побутописання;
(история) історія.
бытописатель 1. лит. побутописець, -сця,
письменник побуту; 2. (историк) книжн. уст.
побутописець; історик.
бытующий який (що) побутує, який (що)
існує [в побуті], який (що) є [в
побуті].
быть 1. бути (буду, будеш); (иметь —ещё)
мати; будем здоровы! будьмо!, будьмо
здорові!; будь что будет; что будет, то
будет; была не была хай (нехай) буде,
що буде; що буде, те [й] буде; або пан,
або пропав; чи пан, чи пропав; хоч пан,
хоч пропав; ~ть за кого бути за кого;
~-ть на хорошем счету мати добру
репутацію (славу), бути на хорошому
рахунку; ~ть на чьей стороне бути на чийому
боці, тримати (держати) чию сторону;
^ть по сему, ~ть так уст. бути за цим;
хай і так [буде], так і буде, так має бути;
как ~ть? як [його] бути?, що [його]
робити?; может ^ть, ~~ть может см. мочь *;
не будь я тём-то (таким-то) не був би я
тйм-то (такйм-то); [я] не я буду що б
[там] не було (не стало), [я] не я буду;
он будет к пяти часам він буде (прийде)
на п'яту годину; стало ^ть отже; разг.
отож; виходить, значить; так и ~ть так
і (так тому й) бути, так і буде; (ладно)
гаразд, добре, нехай [так]; у него был кто
(было что) у нього був хто (було що), він
мав когб-що; что с вами было вчера?
що з вами було (трапилося, сталося,
скоїлося) вчора?; чему ~ть, тому не
миновать погов. чому (що має) бути, того не
минути; судженого конём не об'їдеш; що
написано на роду, того не об'їдеш і на
льоду; 2. (вспомогательный глаг.) бути;
^~ть в обиходе бути в ужитку; будь он
здесь, он бы... коли б (якби) він був тут,
він би...; ~ть в почёте см. почёт; сад
был посажен учениками сад був
посаджений учнями, сад посадили учні; я буду
(ты будешь и т. д.) писать я писатиму,
ти писатимеш и т. д.; я буду (ти будеш
и т. д.) писати.
бытьё уст. см. бытиё.
бычатина воловина, бичйна, волове м'ясо.
бычачий, бычий бичачий; бугаїв, -гаєва,
-гаєве. Ср. бык *.
бычина бичача шкура.
бычиный см. бычачий.
бычиться прост, ставати (стаю, стаєш)
биком (вовкуватим), дивитися (-влюся, -виш-
ся) як бик (вовкувато); супитися, -плюся,
-пишся, насуплюватися, -лююся, -люєшся.
бычковый бичковий Ср. бычок2.
бычок! уменьиі. бичок, -чка.
бычок2 ихт. бичок, -чка.
бьеф гидротехн. б'єф.
бювар бювар.
бюварный бюварний.
бюджет бюджет, -у; выйти из ~та вийти
з бюджету.
бюджетный бюджетний.
бюллетень бюлетень, -ня,
бюргер бюргер.
бюргерский бюргерський.
бюргерство бюргерство.
бюретка спец, бюретка.
бюро бюро (нескл., ср.); справочное ~рб
довідкове бюро.
бюрократ бюрократ.
бюрократизация бюрократизація.
бюрократизированный бюрократизований.

бюрократизировать
89
в
бюрократизировать бюрократизувати, -зую,
-зуеш.
бюрократизироваться бюрократизуватися,
-зується.
бюрократизм бюрократизм, -у.
бюрократически парен, бюрократично, по-
бюрократйчному.
бюрократический бюрократичний.
бюрократичность бюрократйчність, -ності.
бюрократия бюрократія.
бюрократка бюрократка-
бюст 1. бюст, погруддя; 2. (женская грудь)
бюст.
бюстгальтер бюстгальтер.
бюстик уменьш. бюстик.
бюстовый бюстовий.
бязевый текст, бязевий.
бязь текст, бязь, -зі.
бяка дет. бека.
бякать, бякнуть 1. (блеять) прост,
бекати, бёкнути, мёкати, мёкнути; 2. (бросать
с шумом) прост, гепати, гепнути, бебёха-
в, во предл. 1. с вин. п. в, у (кого-що), а
также переводится иными предлогами или
конструкциями без предлогов, в
частности: а) (при обозначении направления
действия, движения, обращения куда-л. и т. п.;
при обозначении какой-л. группы, разряда
лиц, предметов и т. п., в состав которых
кто-что-л. включается, входит) в, у (кого-
що), до (кого-чого); идти в театр іти в
театр (до театру); внести в комнату внести
до кімнати (в кімнату); поехать в город
поїхати до міста (в місто); поехать в
деревню поїхати на (в) село; ходить в
школу ходити до школи (в школу); сесть
в сани сісти в сани; положить в карман
покласти до кишені (в кишёню);
свернуть в сторону завернути (звернути) вбік;
окна в сад вікна в сад; смотреть в бинокль
дивитися в бінокль; метить в цель цілити
в ціль; толкнуть в грудь штовхнути в
груди; поклониться в пояс уклонитися
(поклонитися) в пояс; подать заявление в
университет подати заяву до університету
(в університет); баллотироваться в
депутаты балотуватися в депутати; наняться
в пастухи найнятися за пастуха
(пастухом) ; б) (при обозначении предмета, в
который кто-что-л. облекается, заключается)
в, у (що); завернуть в бумагу загорнути
в папір; обуться в валенки взутися в
валянки; в) (при обозначении занятия,
состояния и т. п., в которые кто-л.
вовлекается, вступает, или предмета, состояния
и т. п., в которые что-л. переходит,
превращается) в, у, на (кого-що); вовлечь
ти, бебехнути, бёхати, бёхнути, хряскати,
хряснути, хряпати, хряпнути, хрьбпати,
хрьопнути, сов. брязнути, брьохнути,
гунути, шваркнути и усилит, шварконути;
3. (говорить необдуманно) прост, бовкати,
бовкнути, бевкати, бевкнути, ляпати
[язиком], ляпнути [язиком].
бякаться, бякнуться прост, гёпатися,
гепнутися, гепати, гепнути, бебёхатися,
бебехнутися, бебёхати, бебехнути, хряскати,
хряснути, хряпатися, хряпнутися, хрьбпа-
тися, хрьбпнутися, сов. брязнутися,
брязнути, брьбхиутися, брьохнути, гунути.
бякнуть см. бякать.
бякнуться см. бякаться.
Бялыстбк см. Белосток.
бялыстбкский см. белостбкский.
бяша межд. обл. базь, базька.
бяшка 1 (барашек) дет. обл. базя, базька,
баранчик, ягнятко; обл. бирочка.
бяшка2 (бяка) дет. бёчка.
в работу залучити до роботи, утягти
(утягнути) в роботу; углубиться в чтение
заглибитися в читання; порвать в клочки
(в клочья) порвати (подерти) на шматки;
от нагревания вода превращается в пар
від нагрівання вода перетворюється в (на)
пару; г) (при обозначении внешнего
признака, свойства, качества, присущего
чему-л., при указании на сходство, на
полное совпадение или предельную точность)
в, у (кого-що); тетрадь в линейку збшит
у лінійку; тетрадь в одну линейку збшит
в (на) одну лінійку; характером в отца
характером у батька, вдався (вдачею)
в батька; д) (при указании на
количественные признаки, вес, размер и т. п., на
кратность соотношений чисел, величин)
з, в, у, на (кого-що); переводится также
конструкциями без предлогов; весом в
пять-килограммов вагою п'ять кілограмів;
мороз в три градуса мороз три граду-
си; дом в два этажа будинок (дім) на два
поверхи; щель в ладонь щілина з долбню;
длиною в два метра завдовжки два метри;
в десять раз больше у десять разів (раз)
більше (більший); є) (при обозначении
орудия действия) в, у (кого-що); играть
в шашки грати в шашки; ж) (при
указании на цель действия) на, в, у, за (кого-
що), до (чого); в пользу когб-чегб на
користь когб-чогб; принимать, принять во
внимание см. внимание; прочитать в
назидание прочитати для науки; з) (при
указании предела возможного
распространения или силы действия) на (кого-що); во
в

90
важнецкий"
весь рост см. рост 3; во всю ширину на
всю широчінь; и) (при указании на момент,
срок совершения чего-л.) в, у, на (кого-
ідо), за (чого, кого-що), під (що); (пре-
им. в сочетании с порядковыми
числительными при обозначении часа — обычно) о,
(перед гласным) об (чому); переводится
также конструкциями без предлогов; в
выходной день вихідного дня, у
вихідний день; во время революции під час (за
часів) революції; во второй раз удруге,
за другим разом, другим разом, другого
разу, у другий раз; в один день за (в)
один день; в последнее время см. время;
в те времена у ті часи, за тих часів;
занятия начинаются в пять часов заняття
починаються о п'ятій годині; в обеденную
пору в обідню пору, об обідній порі,
обідньої порй; получать 100 рублей в месяц
одержувати 100 карбованців на місяць;
прийти в среду прийти в середу; 2. с
предложи, п. а) в, у (кому-чому); (иногда) на,
при (кому-чому); в саду у саду; в
тумане у тумані; работать в мастерской
працювати в майстерні; работать в деревне
працювати на (в) селі; состоять в
комиссии бути в комісії; быть в помощниках
разг. бути помічником; жить в
работницах разг. жйти в робітницях; в романе три
части у романі три частини, роман має
три частини; драма в пяти действиях
драма на п'ять дій; в году 365 дней рік має
365 днів; человек в очках людина в
окулярах; провести время в разговорах
провести час за розмовами (у розмовах);
жить в достатке см. достаток 1; день
прошёл в беготне день минув (пройшов)
у біганині; помочь в работе допомогти
в роботі; в борьбе за урожай у боротьбі
за врожай; поэма в прозе поема в прозі;
золото в слитках золото в злитках;
сказать в двух словах сказати двома
словами (в двох словах); б) (при указании
состояния, в котором кто-что-л. находится,
сферы психической деятельности, в
которой протекает действие) в, у (кому-чому),
реже за (кого-чого); переводится также
конструкциями без предлогов; быть в
раздражении бути роздратбваним; быть в
дружбе с кем бути в дружбі з ким,
дружити з ким; в) (при указании меры
расстояния от чего-л.) за (скільки), в, у
(скількох); в трёх километрах от города
за три кілометри від міста; в двух шагах
от кого-чегб за два кроки від кбго-чбго;
г) (при указании на момент или период,
в который что-л. происходит) в, у (чому),
реже за (чого); (среди чего) серед
(чого); (в сочетании с порядковыми
числительными .при обозначении времени —
обычно) о, (перед гласными) об (чому);
переводится также конструкциями без
предлогов; в детстве у дитинстві; в
ночной тиши у нічній тиші, серед нічної тиші;
в прошлом месяце минулого місяця, у
минулому місяці; в этом столетии у цьому
столітті (сторіччі); в пятом часу о п'ятій
годині; в одиннадцатом часу об
одинадцятій годині.
ва-банк нареч. карт., перен. .ва-банк; играть
"~к грати ва-банк; идти, пойти "~к іти,
піти ва-банк.
вабик охотн. вабик, ловецька дудочка,
ловецький пищик.
вабильщик охотн. .вабёць, -бця, принадник.
вабить охотн. вабити, -блюу -биш, манити,
-ню, -ниш, принаджувати, -джую, -джуєш.
Вавйла Вавйло, Вавил; разг. Авйло.
Вавилон ист. Вавілон.
вавилонский ист. вавілонський; ^ое
столпотворение вавілонське стовпотворіння; см.
ещё столпотворение.
вавилоны разг. уст. вавілбни, -нів.
вавилонянин ист. вавілонянин; ^няне мн,
вавілоняни, -нян.
вавилонянка ист. вавілонянка.
вага 1. (большие весы) вага, ваги, -гів,
вагівниця; уст. важнйця; (с
коромыслом— обычно) терезй, -зів; 2. (рычаг)
важіль, -желя, підойма, підвага; уст.
важнйця; 3. (в повозке и т. п.) стельвага,
штельвага; 4. (тяжесть, вес) уст., обл.
вага, тягар, -я.
вагон вагон.
вагонетка вагонетка.
вагонетчик спец. вагонетник.
вагонетчица спец. вагонетниця.
вагонник спец. вагонник.
вагонница спец. вагонниця.
вагонный вагонний.
вагоновожатый вагоновод.
вагоноопрокйдыватель ж.-д.
вагоноперекидач, -а.
вагоноремонтный вагоноремонтний.
вагоностроение вагонобудування.
вагоностроитель вагонобудівник, -а.
вагоностроительный вагонобудівний.
вагон-ресторан вагон-ресторан, род. ваго-
на-ресторану.
вагончик уменьш. и пр. вагончик.
вагранка мет. вагранка.
вагранковый, ваграночный мет. вагранковий,
ваграночний.
вагранщик мет. вагранник.
Вадим Вадим.
важенка обл. олениця.
важивать 1 многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] водйти. Ср. водить.
важивать 2 многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] возити. Ср. возить.
важнейший превосх. ст, найважливіший,
якнайважливіший, досить важливий.
важнецкий прост, добрячий, важнющий,

важничанье,
91
Валенсия
важничанье величания; бундючення, пиндю-
чення; пишання. Ср. важничать.
важничать разг. величатися; разг.
заноситися, бундючитися, пиндючитися;
(горделиво — ещё) пишатися, разг. удаватися
(удаюся, удаєшся) в пиху; (зазнаваться)
зазнаватися, -знаюся, -знаєшся;
(задаваться) разг. задаватися, копилити губи
(губу), високо (вгору) нестися (-суся,
-сёшся).
важно 1. нареч. важно; поважно, з
повагом, з повагою; статечно; велично,
пишно; бундючно, пиндючно, пихато, пихлй-
во; гарно, добре; добряче; ср. важный
2—3; 2. в знач. сказ, важливо, важно;
это ^но знать це важливо (важно) знати.
важность 1. важливість, -вості, важність,
-ності, ваговитість, -тості; вага; [не]
велика ^~ть, эка ^~ть см. великий; для
большей "~ти для більшої ваги; дело большой
~ти важлива справа, справа (діло)
великої ваги; 2. важність; поважність;
статечність; величність, пишність; бундючність,
пиндючність, пихатість, пиха. Ср. важный
1—2.
важный 1. (имеющий значение,
заслуживающий внимания) важливий, реже важний,
ваговитий; ~-аи должность важлива
посада; ~ая особа (персона) разг.
важна особа; ирон. велике цабе; ^ое
открытие важливе відкриття; 2. (исполненный
достоинства) важний; (солидный)
поважний; (степенный) статечний; (величавый)
величний, пишний; (надменный)
бундючний, пиндючний, пихатий, разг. пихлйвий;
~~ый вид важний (поважний, величний,
статечний) вигляд; 3. (хороший по
качеству) прост, гарний, добрий; разг.
добрячий.
ваза ваза.
вазелин вазелін, -у.
вазелиновый вазеліновий.
вазомоторный мед., физиол. вазомоторний;
"~ые центры вазомоторні центри.
вазомоторы мед., физиол. вазомотори, -рів.
вазон вазон.
вазочка уменьш. вазочка.
вайя см. вайя.
Вайгач Вайгач, -а.
вайда (Ізаііз Ь.) бот. вайда, синйльник.
вайя бот. вая.
вакансия вакансія, вільне місце.
вакантный вакантний, вільний; ^ая
должность вакантна (вільна) посада.
вакации уст. вакації, -цій.
вакационный уст, вакаційний.
вакса вакса.
ваксить ваксувати, -сую, -суєш.
вакситься ваксуватися, -сується.
вакуоль биол. вакуоля.
вакуольный биол. вакубльний.
вакуоля биол. вакубля.
вакуум физ., техн. вакуум, -у.
вакуумный физ., техн. вакуумний.
вакханалия вакханалія.
вакханальный см. вакхический.
вакханка вакханка.
вакхический вакхічний, вакханальний; ^ие
песни вакхічні пісні.
вакцина мед. вакцина.
вакцинация мед. вакцинація.
вакцинировать мед. вакцинувати, -ную,
-нуєш.
вал 1 1. (земляной и т. п.) вал, -у; (высокая
волна — ещё) бурун, -а; крепостной —л
фортечний (кріпосний) вал; огневой ~-л
вогневий вал; снежный ~~л сніговий вал;
2. с.-х. обл. валок, -лка, вал.
вал2 техн. вал, -а.
валаамов: ~ва ослица [заговорила] ирон.
валаамова ослйця [заговорила].
валандаться прост. 1. (медленно,
бестолково возиться с кем-чем-л.) воловодитися,
-джуся, -дишея, вовтузитися, -тужуся,
-тузишея, марудитися, -джуся, -дишея,
валандатися, бабратися; обл. баблятися;
(терять время) баритися, гаятися; 2.
(водиться с кем-л.) воловодитися,
валандатися; 3. (шататься) швёндяти, тинятися,
байдикувати, -кую, -куєш.
валансьєн прил. валансьєн (неизм.);
кружева —н мережива валансьєн.
валансьенский: ^ие кружева валансьенські
мережива.
валах ист. волох, волошин; ~хи мн.
волохи, -хів.
Валахия ист. Волощина, Валахія.
валашка ист. волошка.
валашский ист. волоський.
валгалла миф. валгала.
Валдайская возвышенность Валлійська
височина.
валежина вивертень, -тня; обл. вйверт.
валежник собир. вітролом, -у, лом, -у,
ламань, -ні, ломаччя, сушняк, -у, сушник,
-у, суш, -і; разг. сушня; (сваленные
деревья— ещё) вітровал, -у, бурелом, -у;
(мелкий) хмиз, -у, трусок, -ску, хруст, -у,
обл. хамлб.
валёк 1. (круглый брусок, стержень) валок,
-лка, валик; 2. (для выколачивания белья
при полоскании) праник, прач, -а; (для
катания белья на скалке) рубель, -бля;
3. (брусок, на который надеваются
постромки) орчик, барок, -рка; 4. (у весла)
держак, -а, дёржално, реже держало.
валенки валянки, -ків, валянці, -ців,
повстяники, повстяки, -ків; ~~нок ед.
валянок, -нка, валянець, -нця: повстяник,
повстяк, -а.
валеночки уменьш. валяночки, -ків, повстя-
нички; ^чек ед. валяночок, -чка, повстя-
ничок.
Валенсия Валенсія.

Валентин
92
вальяжность
Валентин Валентин.
Валентина Валентина.
валентность хим. валентність, -ності.
валентный хим. валентний.
Валериан см. Валерьян.
валериана см. валерьяна.
валериановый см. валерьяновый.
Валерий Валерій.
Валерия Валерія.
Валерьян Валер'ян, Валеріан.
валерьяна бот. валеріана.
валерьянка разг. валеріанка, валер'янка.
валерьяновый валеріановий; ^-ые капли
фарм. валеріанові краплі (каплі).
валет карт, валет.
валивать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] валйти.
валидол фарм. валідол, -у.
валик1 уменыи. валик. Ср. вал 1 1.
валик2 1. уменьш. валик, валок, -лка; ср.
вал2; 2. (в диване и т. п.) валик.
валикообразный валикоподібний.
валить * 1. (заставлять падать) валйти, -лю,
-лиш; (опрокидывать — ещё) валяти;
(сваливать — ещё) звалювати, -люю,
-люєш; (постройку и т. п.— ещё)
завалювати; ~-ть лес рубати (валйти,
валяти) ліс; ~ть с ног валйти (валяти,
звалювати) з ніг; 2. (беспорядочно
сбрасывать) разг. валйти, звалювати; накидати,
насипати; ^ть всё в одну кучу валйти
(звалювати) все на (в) одну купу; 3.
(перелагать вину, ответственность на кого-
л.) раз г. складати, валйти, звалювати,
скидати, звертати; ^-ть всё на других
звалювати (валйти) все на інших; <6~ть
через пень колоду разг. робити, аби
робилося (абйяк, сяк-так).
валить2 (двигаться массой) разг. валйти,
-лить, валувати, -лує; сунути, ринути; (о
снеге — ещё) сйпати, -пле; (о дыме,
пламени, паре и т. п. — ещё) бухати,
шугати, жахати, разг. жбухати; ~лй, ~лйте
прост, валяй, валяйте, катай, катайте,
шквар, шкварте; снег ~~лйт хлопьями
сніг ліпить, валить лапатий сніг; толпа
~лйт натовп (юрба) валить (суне,
пливе).
валиться 1 валитися, -люся, -лишся;
валятися; (падать) падати; звалюватися, -лю-
юся, -люєшся; ~ться с ног от усталости
[аж] падати (валитися) з ніг від (з)
утоми. Ср. валить! 1,
валиться2 прост, см. валить2.
валка1 валяння; звалювання; (леса —
обычно) рубання, вируб, -у. Ср. валить * 1.
валка2 валяння. Ср. валять 3.
валки техн. валки, -ків; ~лок ед. валок,
-лка.
валкий хиткий, хибкий: (неустойчивый —
ещё) хисткий, разг. перекидистий; ~ая
походка хитка хода; ~ии челнок хиткий
(хисткий, хибкий; перекидистий) човник.
валко нареч. хитко, хибко; хистко,
перекидисто; ни шатко ни ~ко так собі, ні
добре ні погано. Ср. валкий.
валковый техн. валковий.
валкость хиткість, -кості, хибкість;
хисткість; ~ть судна хиткість (хибкість,
хисткість) судна. Ср. валкий.
валлиец валлієць, -лійця; ^цы мн. валлійці,
-ців.
валлиснёрия (УаШзпегіа Ь.) бот,
валіснерія.
валлон валлон; ~ны мн. валлони, -нів.
валовой 1. торг., эк. валовий, гуртовий;
^~ая продукция валова продукція;
2. охотн. валовий.
валок х с.-х. валок, -лка.
валок2 см. валки.
валом и валом нареч.: ~м валить разг.
валом (лавою, валкою) валйти, хмарою
(лавою) сунути, плавом пливти (плисти,
іти).
валторна муз. валторна.
валторнист муз. валторніст.
валуй бог. валуй, -луя, сироїжка смердюча.
валун валун, -а.
валунный валунний.
валух обл. валах.
вальдшнеп орн. вальдшнеп, валюшень,
-шня, реже валюш.
валькирия миф. валькірія.
вальнуть прост. І. повалити; звалити, -лю,
-лиш; 2. звалити. Ср. валить1 1—2.
Вальпараисо Вальпараїсо (нескл.).
вальс вальс.
вальсировать вальсувати, -сую, -суєш.
вальцевание техн. вальцювання.
вальцевать техн. вальцювати, -цюю, -цюєш.
вальцеваться техн. вальцюватися, -цюється.
вальцованный техн. вальцьований.
вальцовка техн. 1. (действие) вальцювання;
<^ка кожи вальцювання шкіри; 2.
(машина) вальцювальна машина, вальцївка.
вальцовочный техн. вальцювальний, вальців-
нйй; ^ый цех вальцювальний (вальців-
нйй) цех.
вальцовщик техн. вальцювальник, вальців-
нйк, -а.
вальцовщица техн. вальцювальниця, валь-
цівнйця.
вальцовый техн. вальцьовий; ~ая
мельница вальцьовий млин.
вальцы техн. вальці, -ців и вальці, -ців;
дробильные ~цы дробильні вальці;
ковочные ^цы кувальні вальці.
вальяжно нареч. важно, поважно; ставно,
поставно; статечно. Ср. вальяжный.
вальяжность важність, -ності, поважність;
ставність, поставність; статечність. Ср*
вальяжный.

вальяжный
93
варить
вальяжный прост, важний, поважний;
(представительный) ставний, поставний;
(степенный) статечний.
валюта валюта; золотая ~~та золота
валюта.
валютный валютний; ~ый курс валютний
курс.
валютчик разг. валютник.
валяльный спец. валяльний, валюшний,
шаповальський; ~~ая машина валяльна
машина; ~-ое производство валяльне
виробництво.
валяльня спец. валяльня, валюшня,
валюша, шаповальня.
валяльщик спец. валяльник, валютник, ша-
повал.
валяльщица спец. валяльниця, валютниця,-
шаповальниця.
валяние 1. валяння; качання; хитання;
2. викачування, качання; ліплення; 3.
валяння. Ср. валять 1—3.
валянный прич. валяний; ^ый из шерсти
валяний з вовни. Ср. валять 3.
валяный прил. валяний; ~ая обувь валяне
взуття.
валять 1. валяти; (катать) качати; (качать
с боку на бок — обычно) хитати; ~ть
котлеты в сухарях качати котлети в
сухарях; ~ть по снегу валяти (качати) по
снігу; лодку ~~ляло с боку на бок човна
хитало (валяло) з боку на бік; 2.
(скатывать в определённую форму — о хлебе
и т. п.) викачувати, -чую, -чуєш, качати;
(лепить — ещё) ліпити, -плю, -пиш;
3. (сбивать из шерсти, пуха и т. п.)
валяти; ^-ть валенки валяти валянки;
4. (делать небрежно) прост, ляпати,
ліпити, валяти; 0 ~^ляй, ^-ляйте см.
валить2: ~лй, ~лйте; ~ляй начинай прост.
давай (валяй) починай.
валяться 1. (ворочаться, кататься)
валятися, качатися; (в постели разг.— ещё)
вилежуватися, -жуюся, -жуєшся,
викачуватися, -чуюся, -чуєшся; ^-ться в ногах
валятися в ногах; на дороге (на улице, на
полу) не ~ляется на дорозі (на вулиці,
долі) не валяється; 2. страд, валятися;
хитатися; викачуватися, качатися;
ліпитися, -питься; валятися; ср. валять І—3.
вампйр 1. миф., перен. упир, -я, вампір;
2. зоол. вампір.
Ван Ван, -у.
ванадиевый хим. ванадієвий.
ванадий хим. ванадій, -дію.
В?нда Ванда.
вандал ист., перен. вандал; ~лы мн.
вандали, -лів.
вандализм вандалізм, -у.
ванилйн ванілін, -у.
ванилиновый ваніліновий.
ваниль' ваніль, -лі.
ванильный ванільний, ванілевий.
ванна ванна; (мытьё, лечение, вода для
купания— ещё) купіль, -пелі и -пелю;
морские ~-ны морські ванни.
ванная сущ. ванна, -ої.
ванночка уменьш. ванночка.
ванный ванний.
ванты мор. ванти, -тів; ^та ед. ванта.
ванька (извозчик) уст. візник, -а; уст. збір-
збіржанйк, -а.
ванька-встанька дет. іван-покиван, род. іва-
на-покивана, іванець-киванець, род. іван-
ця-киванця.
вар 1. (смола) вар, -у; (сапожный — ещё)
шевська смола; 2. (кипяток) прост,
окріп, -ропу; обл. вар; как (словно,
точно) ~~ром обдать разг. наче (неначе,
ніби) приском сипнути.
варакушка орн. синьошййка.
варан зоол. варан.
варвар варвар.
Варвара Варвара; разг. Варка.
варваризм лингв, варваризм, -у.
варварка прост, варварка.
варварски нареч. по-варварському, по-вар-
варськи.
варварский варварський; ~-ие племена ист.
варварські племена; ~-ое отношение к
чему варварське ставлення до чого.
варварство ист., перен. варварство.
варганить (делать наскоро, кое-как) п р е н„
робити (-блю, -биш) нашвидку
(нашвидкуруч, абйяк); прен. партачити, партбли-
ти, капарити, ляпати.
варево прост, вариво; (пища — ещё)
страва.
варежки рукавиці, -вйць; ~ка ед. рукавиця.
варенец ряжанка; разг. пряжанка.
варение (действие) варіння, варення. Ср,
варить 1.
вареники вареники, -ків; ~-к ед. вареник.
варёничек уменьш. вареничок, -чка.
варенный прич. 1. варений; 2. травлений,
перетравлений; 3. варений. Ср. варить
1—3.
варёный прил. варений; (сваренный)
зварений; ^~ое мясо варене м'ясо; ^~ый клей
варений клей.
варенье (продукт) варення; обл. конфітура.
вареньице ласк, вареннячко.
вариант варіант.
вариационный варіаційний; ~-ая статистика
спец. варіаційна статистика; ~-ое
исчисление мат. варіаційне обчислення.
вариация варіація; ^ции мн. муз. варіації,
-цій.
варить 1. варити, -рю, -риш; (стряпать)
готувати, -тую, -туєш; 2. (о пищеварении)
травйти, -влю, -виш, перетравлювати,,
-люю, -люєш; желудок варит шлунок
травить (перетравлює); З. техн. варйти„
зварювати, -рюю, -рюєш; ^ть концы.

«вариться
94
ваяние
труб варити (зварювати) кінці труб;
О голова варит прост, голова варить.
вариться 1. варитися, -рюся, -ришся; ^ться
в собственном соку перен. варитися в
своему (у власному) соку; 2. страд, варитися;
варитися, зварюватися, -рюеться; ср.
варить 1, 3.
варка вариво; (неоконч. д.— обычно)
варіння, варення; (стряпанье) готування.
варкий прост, варкий.
Варлаам Варлам; разг. Орлам.
Варлампий Варлампій.
варнак обл. уст. варнак, -а.
варница спец. варниця, солеварня.
варочный спец. варильний; ^ые котлы
варильні казанй (котлй).
варфоломеевский: ~ая ночь ист.
Варфоломіївська ніч.
Варфоломей Варфоломій, реже Бартоломїй.
Варшава Варшава.
варшавский варшавський.
варшавянка (танец) варшав'янка.
варьете театр, вар'єте (нескл., ср.).
варьирование варіювання.
варьированный варійбваний.
варьировать варіювати, -ріюю, -ріюеш.
варьироваться варіюватися, -ріюється.
варяг ист. варяг; '-ги мн. варяги, -гів.
варяжский ист. варязький.
•василёк (Сепіаигеа Ь.) бот. волошка,
блават, -у.
«асилёчек уменьш-ласк. бот. волошечка.
Василий Василь, -ля.
Василиса Василйна; разг. Васька.
василйск зоол., миф. василіск.
василисник (Тпаїісігипг Ь.) бот. рутвиця.
васильковый волошковий и волошковий,
блаватний; (о цвете — ещё) васильковий.
Васса Васса; разг. Васька.
вассал васал.
вассальный васальний.
вата вата.
ватага 1. разг. ватага, гурт, -а и -у;
(гурьба— ещё) юрба, юрма и юрма, валка;
(стадо) отара; (стая) зграя; ~~га парней
ватага (гурт, юрба, юрма) парубків;
2. (артель) обл. ватага, артіль, -лі;
(чумацкая) валка; ~-га рыбаков ватага
рибалок.
ватажка уменьш. ватажка, гуртик;
невеличка (мала, маленька) юрба (юрма и юрма).
Ср. ватага 1.
ватажник ватажанин, артільник. Ср.
ватага 2.
ватажный ватажний, артільний. Ср.
ватага 2.
ватажок см. ватажка.
ватер текст, ватер.
ватерклозет уст. ватерклозет.
ватерлиния мор. ватерлінія.
Ватерлоо Ватерлоо (нескл.).
ватермашина текст, ватермашина.
ватерный текст, ватерний.
ватерпас ватерпас.
ватерполист спорт, ватерполіст.
ватерполистка спорт, ватерполістка.
ватерполо спорт, ватерполо (нескл., ср.L
ватерщик текст, ватерник.
ватерщица текст, ватерниця.
Ватикан Ватікан, -у.
ватин ватин, -у.
ватка уменьш.-ласк, ватка.
ватман ватман, -у.
ватманский: ^ая бумага ватманський
папір.
ватник разг. ватник, ватянка.
' ватный ватний; (преим. сделанный из
ваты— ещё) ватяний; ~-ое пальто ватне
(ватяне) пальто; ~ое производство ватне
виробництво.
ваточник (Азсіеріаз Ь.) бог. ваточник.
ваточный уст. см. ватный.
ватрушечка уменьш. ватрушечка, мандрйчка.
ватрушечный ватрушковий, мандрйковий.
ватрушка ватрушка, мандрйка.
ватт эл. ват.
ваттметр эл. ватметр.
ваттный эл. ватний.
ватт-секунда эл. ват-секунда.
ватт-час эл. ват-годйна.
вафельница вафельниця.
вафельный вафельний; ~ое полотенце
вафельний рушник.
вафельщик спец. вафельник.
вафельщица спец. вафельниця.
вафля вафля; ~ли мн. вафлі, -фель.
вахлак1 дран, вайло, тюхтій, -тій, вахлай,
-лая, вахлак, -а, мугйр, -я, гёвал.
вахлак2 (нарост) прост., обл. гуля.
вахлачка бран. тюхтійка, вахлайка,
вахлачка.
вахмистр воен. дорев. вахмістр.
вахта! мор., перен. вахта, варта; на ^те
мира на вахті миру.
вахта2 (МепуапОгез Ъ.) бот. бобівник, -а.
вахтенный мор. 1. прил. вахтовий; ^~ый
журнал вахтовий журнал; 2. в знач. сущ.
вахтовий, -ого.
вахтер и прост, вахтёр вахтер и вахтёр,
вартівник, -а.
вахтерский и прост, вахтёрский вахтерський
и вахтерський.
ваш мест, ваш; ~~ше дело разг. ваша
справа, ваше діло; ^-ш..., '—ша... (в конце
письма) ваш..., ваша...
вашгерд техн. вашгерд, мййник.
Вашингтон Вашінгтон.
вашингтонский вашінгтбнський.
ваяльный різьбярський, різьбарський;
(скульптурный) скульптурний.
ваяние 1. ліплення; різьблення, різьбярство,
різьбарство, вирізьблювання; виливання;
ср. ваять; 2. (изваяние) скульптура,
статуя.

ваятель
95
ввертывать
ваятель різьбяр, -а, різьбар, -я; (скульптор)
скульптор.
ваятельный см. ваяльный.
ваять ліпити, -плю, -пиш (лепить);
(вырезывать) різьбити, -блю, -бйш,
вирізьблювати, -люю, -люєш; (высекать) висікати;
(отливать) виливати; (скульптуру)
робити, -блю, -биш [скульптуру].
вбегать, вбежать убігати, убігти (убіжу,
убіжиш) и мног. повбігати; (взбегать)
вибігати, вибігти, -біжу, -біжиш, збігати,
збігти.
вбивание убивання; забивання. Ср. вбивать.
вбивать, вбить убивати, убити (уб'ю, уб'єш)
и мног. повбивати; (забивать — ещё)
забивати, забити и мног. позабивати и
понабивати; —ть в голову кому перен. разг.
убивати, убити в голову кому,
'утовкмачувати, утовкмачити (утокмачувати,
утокмачити) [в голову] кому; вбить себе в
голову см. голова.
вбиваться убиватися; забиватися. Ср.
вбивать. ^
вбирание убирання; усмоктування. Ср.
вбирать.
вбирать, вобрать убирати, увібрати (уберу,
убереш); (всасывать — ещё)
усмоктувати, -тую, -туєш, усмоктати (усмокчу,
усмокчеш); —ть голову в плечи убирати,
увібрати голову в плечі; растения
вобрали всю влагу рослини увібрали
(всмоктали) всю вологу.
вбираться, вобраться убиратися, увібратися
(убереться); усмоктуватися, -тується,
усмоктатися (усмокчеться). Ср. вбирать.
вбитый убитий, повбиваний; забитий,
позабиваний, понабиваний. Ср. вбивать.
вбить см. вбивать.
вблизи 1. нареч. поблизу, близько, зблизька,
недалёко; 2. (кого-чего, от кого-чего)
предл. поблизу, близько (кого-чого, реже
від кого-чого), недалёко (кого-чого, від
кого-чого); —зй города поблизу міста,
близько (недалёко) [від] міста.
вбок нареч. убік.
вбрасывать, вбросить и прост, вбросать
укидати, укинути и укидати и мног.
повкидати.
вбрасываться укидатися.
вброд нареч. убрід, бродом.
вбросать, вбросить см. вбрасывать.
вбухать, вбухнуть прост, убухати, убухнути.
вбухаться прост, убухатися; (перен. разг.—
ещё) убрести (убреду, убредёш).
вваливать, ввалить 1. разг. увалювати, -люю,
-люєш, увалити (увалю, увалиш); 2.
(входить) прост, увалювати, увалити,
увалюватися, -лююся, -люєшся, увалитися
(увалюся, увалишся).
вваливаться, ввалиться 1. разг. увалюватися,
-лююся, -люєшся, увалитися (увалюся,
увалишся); 2. (о глазах, щеках, боках
и т. п.) западати, запасти, -падуть и
позападати, западатися, запастися, -паду-
ться и позападатися, увалюватися,
увалитися, впадати, впасти; глаза —лились очі
повтягало (позатягало, запали, запалися).
ввалившийся 1. прич. який (що) увалився;,
який (що) увалився (запав, запався);
ср. вваливаться 1—2; 2. (в знач, прил.:
впалый) запалий, упалий.
ввалить см. вваливать.
ввалиться см. вваливаться.
вваренный техн. уварений.
вваривать, вварить техн. уварювати, -рюю,
-рюєш, уварити (уварю, увариш).
ввариваться техн. уварюватися, -рюється.
вварить см. вваривать.
введение 1. (действие) уведення;
впровадження, запровадження, (неоконч.— ещё)
впроваджування, запроваджування; —ниє
всеобщего образования впровадження
(запровадження, уведення) загально'Г
освіти; —ниє лекарств уведення ліків; ср.
вводить; 2. (вступление; отдел науки)
вступ, -у; —ниє в языкознание вступ до
мовознавства; —ниє к поэме вступ до
поеми.
введённый уведений; впроваджений,
запроваджений. Ср. вводить.
ввезённый увезений, завезений; довезений.
Ср. ввозить.
ввезти см. ввозить.
ввек нареч. 1. (всегда) уст. завжди и
завжди, увік, вік: 2. (при глаголе с
отрицанием; никогда) разг. довіку; разг. повік„
повіки, вік, увік, поки віку (життя).
ввергать, ввергнуть ввергати, ввергнути и
ввергти, -гну, -гнеш, укидати, укинути
и мног. повкидати.
ввергаться, ввергнуться ввергатися,
ввергнутися и ввергтися, ,-гнуся, -гнешся,
укидатися, укинутися.
ввергнутый ввергнутий, укинутий.
ввергнуть см. ввергать.
ввергнуться см. ввергаться.
вверенный довірений, звірений, ввірений,
доручений.
ввержение ввергнення, укйнення, (неоконч*
д.— ещё) ввергання, укидання.
ввёрженный см. ввергнутый.
вверить см. вверять.
ввериться см. вверяться.
ввёрнутый укручений, увїрчений.
ввернуть см. ввёртывать.
ввернуться см. ввёртываться.
ввёрстывать, вверстать тип. уверстувати,
-тую, -туєш, уверстати.
ввёрстываться тип. уверстуватися, -тується.
ввертеть сов. преет, см. ввёртывать 1.
ввёртывание укручування, увірчування.
ввёртывать, ввернуть 1. укручувати, -чую,
-чуєш, укрутити (укручу, укрутиш) и мног.
повкручувати, увірчувати, -чую, -чуєш,

•ввертываться
96
вволакивать
увертіти, -рчу, -ртиш и мног. поввірчува-
ти; 2. (к месту вставлять слово и т. п.)
разг. укидати, укинути, докидати,
докинути; разг. увертати, увернути (уверну,
увернеш); —нуть словечко укинути
(докинути, прикинути, приточити, уставити;
увернути) слівце.
ввёртываться, ввернуться 1. укручуватися,
-чується, укрутитися (укрутиться),
увірчуватися, -чується, увертітися, -ртйться;
2. (куда — перен.: быстро, ловко
проникать) разг. прослизати, прослизнути
(куди); (внезапно появляться где-л.)
виникати, виникнути (де).
вверх нареч. угору, уверх; (кверху — ещё)
догори; (наверх — ещё) нагору, наверх;
—х дном (ногами) перен. разг. догори
ногами (дном), перевертом, шкереберть;
—х по реке (по течению) угору (уверх)
річкою (течією, по річці, по течії); (про-
тив течения) проти води, проти течі!;
идти —х а) прям, іти вгору (вверх,
нагору, наверх); б) перен. іти вгору (вверх);
посмотреть —х подивитися вгору
(догори, вверх); руки —х! см. рука.
вверху нареч. угорі; (наверху — ещё)
нагорі, наверху.
вверчивать прост, см. ввёртывать 1.
вверчиваться п р о с т. - см. ввёртываться 1.
вверять, вверить звіряти и звірювати, -рюю,
-рюєш, звірити, ввіряти, ввірити, довіряти,
довірити, доручати, доручити, -ручу, -ру-
чиш; разг. повіряти, повірити.
вверяться, ввериться (кому-чему) звірятися
и звірюватися, -рююся, -рюєшся,
звіритися, ввірятися, ввіритися, довірятися,
довіритися (кому-чому), покладатися,
покластися, -кладуся, -кладешся (на кого-що).
ввести см. вводить.
ввестись см. вводиться.
ввечеру уст. см. вечером.
ввивать, ввить уплітати, уплести (уплету,
уплетеш) и мног. повплітати, реже
увивати, увити (ув'ю, ув'єш).
ввиваться, ввиться уплітатися, уплестися
(уплететься), реже увиватися, увитися
(ув'ється).
ввиду пред л. с род. п. зважаючи на,з огляду
на (що); (из-за, вследствие) через (що),
в зв'язку з (чим); —ду того, что...
зважаючи (з огляду) на те, що...; через те,
що...; у зв'язку з тим, що...
ввинченный угвинчений, укручений.
ввинчивание угвинчування, укручування.
ввинчивать, ввинтить угвинчувати, -чую,
-чуєш, угвинтити, -нчу, -нтйш, укручувати,
-чую, -чуєш, укрутити (укручу, укрутиш).
ввинчиваться, ввинтиться угвинчуватися,
-чується, угвинтитися, -нтйться,
укручуватися, -чується, укрутитися (укрутиться).
ввитый уплетений, реже увитий.
свить см. ввивать.
ввиться см. ввиваться.
ввод 1. (действие) увід, род. уводу,
уведення; впровадження, запровадження, (не-
оконч.— ещё) впроваджування,
запроваджування; —д в действие увід (уведення,
запровадження) в дію; —д во владение
(в наследство) юр. увід (уведення) у
володіння (у посідання, у спадщину); 2. спец.
увід; электрический —д електричний увід.
вводить, ввести уводити, -джу, -диш, увести
(уведу, уведеш); (устанавливать,
внедрять что-л.— обычно) впроваджувати,
-джую, -джуєш, впровадити, -джу, -диш,
запроваджувати, запровадити и мног.
позапроваджувати; (ведя, помогать
подняться куда-л.) зводити, звести; —ть, —ти
в бой уводити, увести в бій; —ть, —ти
в действие пускати, пустити в хід,
уводити, увести в дію; —ть, —ти в
должность призначати, призначити на посаду;
—ть, ~тй в дом уводити, увести в дім;
—ть, —ти в курс дела (в суть вопроса)
уводити, увести в суть справи; ~ть, —ти
в обиход уводити, увести
(впроваджувати, впровадити, запроваджувати,
запровадити) в ужиток, узвичаювати, -чаюю,
-чаюєш, узвичаїти; ~ть, —ти в обман см,
обман 2; —ть, —ти в состав уводити,
увести до складу; —ть, —ти лекарства в
организм уводити, увести ліки в організм;
—ть, —ти новые методы впроваджувати,
впровадити (запроваджувати,
запровадити) нові методи.
вводиться, ввестись 1. уводитися, -диться,
увестися (уведеться); (устанавливаться —
обычно) впроваджуватися, -джується,
впровадитися, -диться, запроваджуватися,
запровадитися; 2. страд, (несов.)
уводитися; впроваджуватися,
запроваджуватися; зводитися; ер. вводить.
вводный 1. увідний; —ое отверстие спец.
увідний отвір; — ый лист юр. увідний лист;
2. (вступительный) вступний; —ая статья
вступна стаття; 3. (вставной) вставний;
—ый эпизод вставний епізод; ~ое слово
грам, вставне слово; ~~ое предложение
грам, вставне речення.
ввоз 1. (действие) увіз, род. увозу,
увезення, довіз, -возу и довіз, -возу; 2. (импорт)
увіз, довіз, привіз.
ввозить, ввезти увозити (увожу, увозиш),
увезти, завозити, завезти и мног.
позавозити; (из-за границы — ещё) довозити,
довезти.
ввозиться увозитися (увозиться),
завозитися; довозитися. Ср. ввозить.
ввозный увізний; ~ые пошлины увізне
мито; —ые товары привізні (увізні) товари.
вволакивание прост, утягування,
уволікання.
вволакивать, вволочь прост, утягувати,
-гую, -гуєш и утягати, утягти (утягну,

вволакиваться
97
вдавливаться*
утягнеш) и утягнути и мног. повтягувати
и повтягати, уволікати, уволокти, -лочу,
-лочёш.
вволакиваться прост, утягуватися, -гуєть-
ся, утягатися.
вволочь см. вволакивать.
вволю нареч. разг. досхочу, уволю; разг.
донесхочу, донехочу; (вдоволь) удосталь,
удостачу.
вворачивание 1. утягування, утягання,
утаскування, укочування; 2. укручування. Ср.
вворачивать 1—2.
вворачивать, вворотить 1. (втаскивать)
утягувати, -гую, -гуєш и утягати, утягнути и
утягти (утягну, утягнеш) и мног.
повтягати и повтягувати, утаскувати, -кую,
-куєш, утаскати; (вкатывать) укочувати,
-чую, -чуєш, укотити (укочу, укотиш);
2. (вкручивать) уст. укручувати, -чую,
-чуєш, укрутити (укручу, укрутиш) и мног.
повкручувати.
вворачиваться 1. утягуватися, -гується,
утягатися, утаскуватися, -кується,
укочуватися, -чується; 2. укручуватися, -чується.
Ср. вворачивать 1—2.
ввосьмеро нареч. увосьмеро; (в восемь раз —
обычно) у вісім разів (раз); ^~ро больше
увосьмеро більше, у вісім разів (раз)
більше,
ввосьмером нареч. увісьмох.
в-восьмых вводн. сл. по-восьме.
ввысь нареч. угору; поэз. увись.
ввязать см. ввязывать.
ввязаться см. ввязываться.
ввязка разг. 1. ув'язування, уплётення,
(неоконч. д.— ещё) уплітання; 2. утягнен-
ня, уплутування, (неоконч. д.— ещё)
утягування. Ср. ввязывать 1—2.
ввязывание 1. ув'язування; уплітання; 2.
утягування, уплутування. Ср. ввязывать 1—2.
ввязывать, ввязать 1. ув'язувати, -зую,
-зуєш, ув'язати (ув'яжу, ув'яжеш);
(вплетать) уплітати, уплести (уплету, уплетеш);
2. перен. разг. утягувати, -гую, -гуєш и
утягати, утягти (утягну, утягнеш) и
утягнути, уплутувати, -тую, -туєш, уплутати;
~ть кого в неприятную историю утягати,
утягти и утягнути (уплутувати, уплутатиL
кого в неприємну історію.
ввязываться, ввязаться 1. (вмешиваться)
разг. устрявати, -ряваю, -ряваєш и разг.
-ряю, -ряєш, устряти, утручатися,
утрутитися (утручуся, утрутишся),
уплутуватися, -туюся, -туєшся, уплутатися; 2. страд,
(несов.) ув'язуватися, -зується;
уплітатися; утягуватися, -гується, уплутуватися;
ср. ввязывать 1—2.
вгиб угйн, -у.
вгибание угинання.
вгибать, вогнуть угинати, угнути и увігнути
и мног. повгинати.
вгибаться, вогнуться угинатися, угнутися и
увігнутися и мног. повгинатися.
вглубь нареч. углиб; (внутрь — ещё)
усередину.
вглядываться, вглядеться (в кого-что)
вдивлятися, вдивитися, -влюся, -вишся,
углядатися, углядітися, -джуся, -дишся (в ко-
го-що); (присматриваться — обычно)
придивлятися, придивитися, приглядатися,,
приглянутися и приглядітися и
пригледітися (до кого-чого).
вгнездиться угніздитися (угніжджуся,
угніздишся) ; разг. умоститися (умощуся,
умостишся).
вгонять, вогнать 1. уганяти, увігнати
(ужену, уженеш); (загонять — ещё) заганяти
и загонити, загнати и мног. позаганяти
и позагонити; ~-ть гвоздь в стену
уганяти, увігнати (заганяти, загнати) цвях
(гвіздок) у стіну; 2. (во что — приводить
в какое~л. состояние) разг. уганяти,
увігнати (в що); доводити, -джу, -диш,
довести, -веду, -ведеш (до чого); ~~гнать в
дремоту кого нагнати дрімоту на кого;
^ть в краску примушувати, примусити
(змушувати, змусити) почервоніти,
уганяти, увігнати в краску; ^ть в слёзы
доводити, довести до сліз.
вгоняться уганятися; заганятися,
загонитися. Ср. вгонять 1.
вгорячах нареч. прост, зопалу, згарячу,
реже згаряча.
вгрызаться, вгрызться разг. угризатися,
угризтися, -зуся, -зёшся.
вгустую нареч. прост, круто, густо.
вдаваться, вдаться 1. уганятися, угнатися и
увігнатися (уженуся, уженешся),
удаватися (удається), удатися (удасться);
(заходить вглубь — ещё) заходити, -дить,
зайти, -йде; скала вдаётся далеко в море
скеля вганяється (вдасться, заходить)
далёко в море; 2. (предаваться чему-л.,
углубляться во что-л.) удаватися,
удатися, ударятися, ударитися; ^ться в
крайности удаватися, удатися (ударятися,
ударитися, упадати, упасти) в крайності;
~ться в обман обманюватися, -нююся,
-нюєшся, обманутися; ~ться в
философию удаватися, удатися (ударятися,
ударитися) в філософію.
вдавить см. вдавливать.
вдавиться см. вдавливаться.
вдавленный удавлений, втиснений,
втиснутий.
вдавливание удавлювання, утискування.
вдавливать, вдавить удавлювати, -люю, -лю-
єш, удавити (удавлю, удавиш), утискати
и утискувати, -кую, -куєш, утиснути.
вдавливаться, вдавиться удавлюватися, -лю-
юся, -люєшся, удавитися (удавлюся,
удавишся), утискатися и утискуватися,

вдалбливание
98
вдовец
-куюся, -куєшся, утиснутися; (опускаться
под тяжестью г— ещё) угрузати, угрузнути
и угрузти, -зну, -знеш и мног. повгрузати.
вдалбливание 1. удовбування; 2.
утовкмачування, утокмачування, удовбування. Ср.
вдалбливать 1—2.
вдалбливать, вдолбить 1. удовбувати, -бую,
-буєш, удовбати; 2. (втолковывать) прост,
утовкмачувати, -чую, -чуєш, утовкмачити,
утокмачувати, утокмачити, удовбувати,
удовбати.
вдалбливаться 1. удовбуватися, -бується;
2. утовкмачуватися, -чується,
утокмачуватися, удовбуватися. Ср. вдалбливать
1—2.
здали, вдалеке нареч. удалині, у далечині,
у далечі; (поодаль) віддалік, віддалеки,
реже віддаля, віддалі; ^лй (~кё) от
родины далёко від батьківщини; "~лй (~-ке)
от села далёко (віддалік, віддалеки) від
села.
вдаль нареч. удалину, у далечінь, у далеч.
вдаться см. вдаваться.
вдвигание всування, всовування.
вдвигать, вдвинуть всовувати (всовую,
всовуєш) и всувати, всунути, засовувати и
засувати, засунути.
вдвигаться, вдвинуться всовуватися
(всовуюся, всовуєшся) и всуватися, всунутися,
засовуватися и засуватися, засунутися.
вдвижной всувний, засувний.
вдвинутый всунутий, всунений, засунутий,
засунений.
вдвинуть см. вдвигать.
вдвинуться см. вдвигаться.
вдвое нареч. удвоє, удвічі; (в два раза —
обычно) у два рази; вдвое больший у два
рази (удвоє, удвічі) більший.
вдвоём нареч. удвох; разг. удвійці; обл.
удвійку, удвійзі.
вдвойне нареч. подвійно; (вдвое) удвоє,
удвічі; (вдвое больше) у два рази (удвоє,
удвічі) більше.
вдевальный спец. усильний и усильний, усй-
лювальний, засилювальний.
вдевание затягання, затягування, утягання,
утягування, утягнення, усиляння,
засилювання; просовування, просування; всбву-
вання, устромляння, устромлювання;
уставляння. Ср. вдевать.
«девать, вдеть (нитку и т. п.) затягати и
затягувати, -гую, -гуєш, затягти, -тягну,
-тягнеш и затягнути, утягувати и утягати,
утягти и утягнути, усиляти и усилювати,
-люю, -люєш, усилити и усилити,
засилювати и реже засилити, засилити;
(просовывать) просовувати, -сбвую, -сбвуєш и
просувати, просунути; (всовывать) всувати
и всовувати, всунути, устромляти и
устромлювати, -люю, -люєш, устромити
^устромлю, устромиш) и мног.
повстромляти и повстромлювати; (вставлять)
уставляти, уставити, -влю, -виш.
вдеваться, вдеться затягатися и
затягуватися, -гується, затягтися, -тягнеться и
затягнутися, утягуватися и утягатися,
утягтися и утягнутися, усилятися, усилитися и
усилитися, засилюватися, засилитися;
просовуватися, -сбвується и просуватися,
просунутися; всуватися и всовуватися,
всунутися, устромлятися и устромлюватися,
-люється, устромитися (устромиться);
уставлятися, уставитися, -виться. Ср.
вдевать.
вдевятеро нареч. удев'ятеро; (в девять раз—
обычно) у дев'ять разів (раз).
вдевятером нареч. удев'ятьох.
в-девятых вводн. сл. по-дев'яте.
вделанный вправлений, уставлений,
уроблений; умурований. Ср. вделывать.
вделать см. вделывать.
вделаться см. вделываться.
вделка 1. (действие) вправлення, (не-
оконч. — ещё) вправляння, уставляння,
уробляння; умурування, (неоконч.— ещё)
умуровування; ср. вделывать; 2. (то, что
вделано) вправка, уставка.
вделывание вправляння, уставляння,
уробляння; умуровування. Ср. вделывать.
вделывать, вделать вправляти,
вправити, -влю, -виш, уставляти, уставити, -влю,
-виш, реже уробляти, уробити (уроблю,
уробиш); (вмуровывать) умуровувати,
-рбвую, -рбвуєш, умурувати, -рую, -руєш.
вделываться, вделаться вправлятися,
вправитися, -виться, уставлятися, уставитися,
-виться, уроблятися, уробитися
(уробиться); умуровуватися, -рбвується,
умуруватися, -рується. Ср. вделывать.
вдёргивание см. вдевание.
вдёргивать см. вдевать.
вдёргиваться см. вдеваться.
вдёржка разг. 1. см. вдевание; 2.
(вдевальная игла) гблка.
вдёрнутый см. вдетый.
вдёрнуть сов. см. вдевать.
вдёрнуться сов. см. вдеваться.
вдесятеро нареч. удесятеро; (в десять раз —
обычно) у десять разів (раз).
вдесятером нареч. удесятьох.
в-десятых вводн. сл. по-десяте.
вдетый затягнений, затягнутий, утягнений,
утягнутий, засилений; просунутий,
просунений; всунений, всунутий,
устромлений; уставлений. Ср. вдевать.
вдеть см. вдевать.
вдеться см. вдеваться.
вдобавок нареч. разг. на (у) додаток,
додатково; (к тому же) до того [ж].
вдова удова, удовиця.
вдоветь удовіти; (только о женщине — ещё)
удовувати (удовую, удовуєш).
вдовец удівець, -вця.

вдовий
99
вегетация*
вдовий удовиний, удовин, -а, -є, удовичий.
вдовйца уст. см. вдова.
вдовйцын уст. см. вдовий.
вдоволь нареч. разг. удосталь, удостачу;
обл. подостатком; (вволю) досхочу,
уволю, разг. донесхочу, донёхочу;
(достаточно) доволі.
вдовство удівство и удівство.
вдовствование вдовування.
вдовствовать см. вдоветь.
вдовствующий: ~ая королева королева-
вдова, род. королёви-вдовй.
вдовушка ласк, удівонька, удовичка.
вдбвушкин ласк, удівоньки, удовички (род.
п.).
вдовый овдовілий, удовий; (сущ.: вдовец)
удівець, -вця; (сущ.: вдова) удова,
удовиця.
вдогон прост, см. вдогонку.
вдогонку нареч. разг. навздогін,
наздогін; разг. навздогінці, наздогінці.
вдолбить см. вдалбливать.
вдоль 1. нареч. уздовж, удовж, удовжки,
уподовж, реже подовж, повздовж,
упродовж; 2. предл. с род. п. уздовж,
уподовж, удовж, реже подовж, повздовж
(чого); (над) понад и понад (чим); (под)
попід (чим); 0~ль и поперёк уздовж
(удовж) і впоперек (поперёк, вшир).
вдосталь нареч. 1. прост, см. вдоволь;
2. (вконец) уст. до краю, украй, до
останку, до решти, цілком, зовсім; разг.
геть-чйсто.
вдох вдих, -у.
вдохновение натхнення; (увлечение — ещё)
захват, -у, піднесення.
вдохновенно нареч. натхненно, з
натхненням.
вдохновенность натхненність, -ності.
вдохновенный натхненний.
вдохновитель натхненник.
вдохновительница натхненниця.
вдохновительный уст. надихаючий;
(зажигательный) запальний;
(вдохновляющий— ещё) запалюючий; ~-ая речь на-
дихаюча (запальна) промова.
вдохновить см. вдохновлять.
вдохновиться см. вдохновляться.
вдохновлённый натхнёний и натхнений,
запалений.
вдохновлять, вдохновить надихати и реже
надихувати, -дйхую, -дйхуєш, натхнути
и надихнути, запалювати, -люю, -люєш,
запалити, -палю, -палиш.
вдохновляться, вдохновиться надихатися,
натхнутися и надихнутися, запалюватися,
-лююся, -люєшся, запалитися, -палюся,
-палишся.
вдохновляющий який (що) надихає
(запалює), надихаючий, запалюючий.
вдохнуть см, вдыхать.
вдребезги нареч. 1. (на мелкие часгиу
ущёнт; разг. на (у) дрізки, на (у)
друзки, на гамуз; 2. (совершенно) разг.
ущёнт; проиграться ~ги програтися
вщент; *^ги пьяный разг. п'яний як ніч
(як дим, як хлющ, як хлюща, як чіп, як
барйло).
вдруг нареч. 1. (внезапно) раптом, враз,
нараз, коли, коли це, нагло; (неожиданно —
ещё) зненацька, разг. притьмом и
притьмом, реже притьма; как ~г коли раптом;,
коли це (враз, нараз); аж ось; (глядь)
разг. аж (коли) гульк (глядь); 2. (сразу)
уст. раптом, відразу, реже разом; разг.
враз; 3. (разом, одновременно) разом;
разг. враз, зараз; заговорили все ~г
заговорили всі разом (враз, зараз); 4. (в
знач. част.: а если?) разг. раптом, аж
(а) раптом, а що як, а бува; а ~г а що
як; (как бы не) коли б не, як би не; |а]
"~г он заболеете [а] раптом (аж раптом,,
а що як, а бува) він захворіє?
вдругорядь нареч. уст., обл. удруге; (&
следующий раз) іншим разом; (впредь}
надалі.
вдрызг прост, см. вдребезги.
вдувальный см. вдувательный.
вдувание вдування.
вдуватель спец. вдувач, -а.
вдувательный вдувальний.
вдувать, вдуть и однокр. вдунуть вдувати,,
вдути (вдму, вдмеш и вдую, вдуєш)
и однокр. вдунути, реже удмухувати
(удмухую, удмухуєш), удмухнути.
вдуваться вдуватися, реже удмухуватися
(удмухується).
вдувной вдувний, вдувальний.
вдуматься см. вдумываться.
вдумчиво нареч. вдумливо.
вдумчивость вдумливість, -вості.
вдумчивый вдумливий; ~ое отношение к
кому-чему вдумливе (уважне) ставлення
до кбго-чбго; "~ые глаза вдумливі очі;
~ый человек вдумлива людина.
вдумываться, вдуматься вдумуватися, -мую-
ся, -муєшся. вдуматися.
вдунуть, вдуть см. вдувать.
вдыхаемый вдйхуваний, вдиханий.
вдыхание вдихання; (вдох — ещё) вдих, -у.
вдыхательный вдихальний.
вдыхать, вдохнуть вдихати, вдихнути; (сов»,
перен. — ещё) удмухнути.
вдыхаться вдихатися.
вегетарианец вегетаріанець, -нця.
вегетарианка вегетаріанка.
вегетарианский вегетаріанський.
вегетарианство вегетаріанство.
вегетативный биол. вегетативний.
вегетационный 66т. вегетаційний; ~ый
период вегетаційний період.
вегетация бот, вегетація.

ведать
100
век
ведать 1. уст. відати, знати; (чувствовать)
відчувати, почувати; знать не знаю,
~дать не *—даю см. знать 1; он не ~~дает
жалости він не відає (не знає, не
відчуває, не почуває) жалю (жалості); 2.
(заведовать чем) відати, завідувати, -дую,
-дуєш; "~ть хозяйством відати
(завідувати) господарством.
ведаться уст. знатися; (иметь дело) мати
справу (діло).
ведение відання; (заведование — ещё)
завідування; быть в ~нии когб-чегб бути
у віданні когб-чогб.
ведение ведення, ведіння; проведення,
провадження. Ср. вести 1.
ведёрко уменьш. відерце, відерко, цеберка,
цебёрко, цёбрик, коновочка.
ведёрный відерний; (вместимостью в одно
ведро — ещё) відровий; ~ая бочечка
відерна (відрова) бочечка.
ведёрочко уменьш. відеречко, коновочка,
коновонька.
ведёрце см. ведёрко.
ведёрышко см. ведёрочко.
ведовской уст. знахарський; (колдовской)
чаклунський, відьомський.
ведовство уст. знахарство; (колдовство)
чаклунство, відьомство.
ведомо предик,, вводн. ел. уст. відомо,
звісно; тебе ~мо, что... тобі відомо
(звісно), що...
ведомость відомість, -мості; Ведомости
Верховного Совета СССР Відомості
Верховної Ради СРСР; платёжная ~ть платіжна
відомість.
ведомственный відомчий.
ведомство відомство.
ведомый уст. відомий, знаний; разг.
звісний; без ~ма чьего (кого) без відома
чийого (кого); с ~ма чьего (кого) з
відома чийого (кого).
ведомый 1. прич. ведений; проведений; при-
звёдений; ер. вести 1; 2. в знач. прил.
ведений; ^ое колесо техн. ведене колесо;
~ый самолёт ведений літак; 3. в знач,
сущ. ведений, -ого.
ведренный уст., прост, погожий,
погідний, погідливий.
ведро відро, цебёрка, цебёрко, коновка,
кінва; [дождь] льёт как из ~ра [дощ] ллє
як (мов, немов) з відра (з коновки); дощ
[як] відром ллє.
вёдро уст., прост, [ясна, сонячна, тиха,
погожа, погідна, погїдлива] година,
[гарна] погода; (погожий день) ясна
(сонячна, тиха, погожа, погідна, погїдлива)
днина.
вёдрышко см. ведёрочко.
ведущий 1. прич. який (що) веде, ведучий;
який (що) проводить (провадить); який
(що) призводить; ер. вести 1; 2. в знач,
прил. ведучий, головний; (перен. —
обычно) провідний; ~^ая отрасль
промышленности провідна галузь промисловості;
~ая роль провідна роль; ~~ее колесо
техн. ведуче колесо; 3. в знач. сущ.
ведучий, -ого.
веды филол. веди, род. вед; ~да ед. вед а.
ведь 1. част, адже, ж, же, усилит, адже ж;
разг. таж, тажё; (со значением
обоснования, оправдания) бо, реже отже; ~дь мы
друзья? адже (адже ж) ми друзі?; —дь
это был он адже (адже ж, таж) це був
він; ^дь это выдумка адже (адже ж,
але ж, але; таж) це вигадка, це ж
вигадка; говорю ^дь вам адже (адже ж;
таж) кажу (говорю) вам, кажу (говорю)
ж [бо] вам; я ~-дь не знал, что он
приехал адже (адже ж) я не знав, що він
приїхав; я ж [бо] не знав, що він
приїхав; 2. союз адже, усилит, адже ж; тож,
але ж, реже але; (со значением
обоснования, оправдания) бо; ~-дь тебе говорят,
а ты не слушаешь адже (адже ж) тобі
кажуть (говорять, тобі ж кажуть, тобі ж
говорять), а ти не слухаєш; как ты
приедешь? Ведь ты нездоров як ти приїдеш?
Адже (Адже ж) ти хворий.
ведьма миф., бран. відьма.
ведьмак миф., бран. відьмак, -а.
ведьм и н миф., бран. відьмин, -а, -є.
ведьмовской, вёдьмовский миф., бран.
відьомський.
веер віяло; обл. вахляр, -а; ~ром в знач,
нареч. віялом.
веерный віяловий.
веербк уменьш. віяльце.
веерообразный віялоподібний.
вежды п о э з. уст повіки, -вік, реже віка,
род. вік; (глаза) очі, род. очей; ^да ед,
повіка, віко; око.
вежливо нареч. ввічливо, ґречно, чемно.
вежливость ввічливість, -вості, ґречність,
-ності, чемність.
вежливый ввічливий, ґречний, чемний; разг
звичайний.
везде нареч. скрізь; (всюду) усюди,
повсюди, повсюдно; ^дё и всюду разг. по всіх
усюдах.
вездесущий рел., разг. всюдисущий;
повсюдний.
вездеход всюдихід, -хода.
вездеходный всюдихїдний; ~ая машина
всюдихідна машина.
везение разг. везіння; (удача) щастя,
талан, -у.
везти 1. везти; 2. (кому) безл. разг. везти;
(удаваться) щастити, -тйть, таланити.
везтись везтися.
Везувий Везувій, -вію.
вёйник (СаІата?го5Ш А сі а п з.) бот. ку-
нйчник.
век 1. сущ. вік, -у; (столетие — обычно)
століття, сторіччя; (эпоха — ещё) доба; два-

секи
101
великокняжеский
дцатый ^к двадцяте століття (сторіччя),
двадцятий вік; ^к Петра І вік (доба)
Петра І; каменный ^к кам'яний вік;
средние ~ка середні віки; не вйдеть кого-
либо целый ^к разг. не бачити когось
цілий вік; 2. в знач. нареч. разг. вік,
довіку, поки віку, поки життя; (всегда)
завжди и завжди; (постоянно)
повсякчас, повсякчасно; ~~к любить вік
(довіку, поки віку и т. п.) любити
(кохати); О ~ки вечные разг. віковічно,
вічно, довіку; в кои {в кои-то) ~*ки разг.
так рідко, дуже рідко, колй-не-колй, вря-
дй-годй; во ~ки ~ков уст. повік,
довіку, вік-віків; до скончания ~ка уст. до
скбну віків, до віку вічного; разг. довіку,
поки [й] віку (життя), поки світ, поки
світу й сонця; на ~ка на віки; на ^ки
вечные на віки вічні, на вічні віки, на всі
віки, навік-віки, навік-віків, повік,
повіки; на своём ~ку на своєму віку; не
знать ^ку см, знать1; от ~ка, от ~-ка
~ков, испокон (спокон) ~~ка (~ку,
~кбв) см. испокон; отныне и до ~ка
рел., разг. віднині і довіку; ~к живи —
~к учись см. жить 1.
веки повіки, -вік, реже віка, род. вік; ~~ко
ед. повіка, віко.
вековать разг. вікувати, -кую, -куєш; век
~ть вік вікувати.
вековечно нареч. віковічно, одвічно,
відвічно, предковічно.
вековечный віковічний, одвічний, відвічний,
предковічний.
вековой віковий; (древний) разг. прастарий
и прастарий; (вековечный) віковічний,
одвічний, відвічний, уст. предковічний; ~6й
дуб віковий (віковічний, прастарий) дуб;
~ые традиции вікові (віковічні, одвічні,
відвічні, предковічні) традиції.
вековуха, вековуша прост, стара (літня)
дівка (діва), стара дівуля, перестарок,
-рка и перестарок.
векселедатель фин. векселедавець, -вця.
векселедержатель фин. векселедержатель,
-ля.
вексель вексель, -ля.
вексельный вексельний.
вектор мат. вектор.
векторный мат. векторний; ~ое исчисление
векторне числения.
векша обл. см. белка.
велегласно нареч. книжн. уст., ирон.
велегласно.
велегласный книжн. уст., ирон. велеглас-
ний.
велелёпие уст., церк. чудо, краса;
(пышность) пишнота, пишність, -ності;
(роскошь) розкіш, -коші.
велелёпный, велелёпый у с т., церк. чудовий,
прекрасний; (пышный) пишний;
(роскошный) розкішний.
велемудрый у с т., церк. великорозумний,
високорозумний.
веленевый: ~ая бумага веленевий папір.
веление веління; (приказ) наказ, -у; по
~~нию за велінням, з наказу.
велеречиво нареч. велемовно, велеречиво
широкомовно, високомовно; красномовно
Ср. велеречивый.
велеречивость велемовність, -ності,
велеречивість, -вості; широкомовність, високо
мбвність; красномовність, красномовство,
Ср. велеречивый.
велеречивый уст., ирон. велемовний, велере
чивий; широкомовний, високомовний
(красноречивый) красномовний.
велеречие уст., ирон. велемовність, -ності,
велеречивість, -вості; широкомбвство, ши
рокомбвність, високомбвство, високомов
ність; (красноречие) красномовство.
велеть несов. и сов. веліти (несов и сов.)
звеліти; (приказывать) наказувати, -зую,
-зуєш, наказати, -кажу, -кажеш, казати,
сказати, разг. загадувати, -дую, -дуєш, за
гадати; не ^ть не веліти, не звеліти; (не
разрешать) не дозволяти, не дозволити
(запрещать) забороняти, заборонити,
-бороню, -борониш.
вёлий книжн. уст., ирон. великий.
великан велетень, -тня, велет.
великанский вёлетневий, велетів, -това, -то-
ве; (гигантский) велетенський.
великанша разг. вёлетка; велетень, -тня.
великий великий; (большего размера, чем
нужно — ещё) завеликий; (выдающийся —
ещё) видатний, визначний; ботинки ~кй
на него черевики великі (завеликі) на
нього; ^ая держава велика держава; ~ий
князь ист. великий князь; ~-ий учёный
великий (видатний, визначний) учений;
~ое множество безліч, -і, сила, сйла-
силенна; к ~ому удивлению на
превеликий пбдив; [не] ~ка важность (беда)
разг. [не] велика річ (вага, біда, важниця),
[не] велике діло, [от] яка важниця; от
мала до **~ка см. малый*.
Великобритания Великобританія.
великобританский великобританський.
великоватый разг. великуватий, величенький;
завеликий.
великовозрастный и великовозрастный
дорослий; разг. доходжалий.
великодержавный великодержавний; ^ый
шовинизм великодержавний шовінізм.
великодушие великодушність, -ності.
великодушничание вияв (-у) (виявлення)
великодушності.
великодушничать бути великодушним,
удавати (удаю, удаїш) [з себе]
великодушного.
великодушно нареч. великодушно.
великодушный великодушний.
великокняжеский ист. великокнязівський.

великолепие
102
венец
великолепие пишнота, пишність, -ності;
(роскошь) розкіш, -коші.
великолепно парен. 1. пйшно, розкішно;
2. чудово, прекрасно. Ср. великолепный
1—2.
великолепный 1. (пышный) пишний,
розкішний; разг. препишний; 2. (превосходный)
разг. чудовий, прекрасний, прегарний;
^ый организатор чудовий (прекрасний)
організатор.
великолукский великолуцький.
великомученик церк., перен. великомученик.
великомученица церк., перен.
великомучениця.
великомученический церк., перен.
великомученицький.
великонек разг. величенький, чималенький;
завеликий.
великопостный церк. великопісний,
великопостовий.
великородный уст. великородний,
великоможний.
великорослый високий [на зріст].
великорус, уст. великоросе великорос,
росіянин; ~-сы мн. великороси, -сів, росіяни,
-сіян.
великоруска великорбска, росіянка.
великорусский великоруський,
великоросійський, російський.
великосветский уст. великосвітський, велико-
світній.
великость к н и ж н. уст. величність, -ності;
(значительность) значущість, -шості;
(важность) важливість, -вості, важність.
величаво нареч. велично, пйшно, величаво.
ееличавость величність, -ності, пишність,
величавість, -вості.
величавый величний, лишний, величавий.
величайший превосх. ст. найбільший,
якнайбільший, щонайбільший; (огромный)
величезний, разг. превеликий; (самый
выдающийся — ещё) найвидатніший,
найвизначніший; ~~ее значение найбільше
(величезне) значення; ^ий учёный найвидатніший
(найвизначніший) учений; к ~ему
сожалению на превеликий жаль.
величальный величальний; ~ый обряд
величальний обряд.
величание величання.
величать величати.
величаться величатися, пишатися.
величественно нареч. велично.
величественность величність, -ності, величчя.
величественный величний.
величество величність, -ності.
величие велич, -і, величчя, величність, -ності;
во всём [своём] ~чии в усій [своїй]
величі; мания ~чия см. мания; с высоты
своегб ~чия ирон. з висоти своєї величі
(величності), з висоти свого величчя.
величина 1. (объём) величина, великість,
-кості, величінь, -ні; (размер — еще)
розмір, -у; ^~ной (~ною) с кого-что (в кого-
что) завбільшки (завбільш, розміром)
з кого-що; 2. мат. величина; 3. перен.
величина.
велогонка спорт, велогонка; ^нки мн.
велогонки, -нок.
велогонщик спорт, велогонщик.
велогонщица спорт, велогонщиця.
велодром спорт, велодром, -у.
велокросе спорт, велокрос, -у.
велопробег велопробіг, -у.
велосипед велосипед.
велосипедист велосипедист.
велосипедистка велосипедистка.
велосипедный велосипедний.
велоспорт велоспорт, -у.
вельбот мор. вельбот.
вельвет текст, вельвет, -у.
вельветовый текст, вельветовий.
вельзевул книжн. вельзевул.
вельми нареч. книжн. уст., ирон.
вельми.
вельможа уст., ирон. вельможа.
вельможеский уст. вельможний.
вельможный уст. вельмбжний; ^ая осанка
велична постава (осанка).
велюр текст, велюр, -у.
велюровый текст, велюровий.
вена анат. вена.
Вена геогр. Відень, -дня.
венгерец см. венгр.
венгерка! (о женщине) угорка.
венгерка2 1. (куртка) венгерка; 2. (танец)
венгерка; 3. (слива) угбрка, венгерка.
Венгерская Народная Республика Угорська
Народна Республіка.
венгерский угорський.
венгерское (в знач. сущ.: сорт вина)
угорське, -ого.
венгр угорець, -рця; ~ры мн. угорці, -ців.
Венгрия Угорщина.
вендетта вендета.
Венедикт Венедикт, Бенедикт; разг. Бенё-
дьо, Бенёдь, -дя.
венеды ист. венёди, -дів.
Венера астр. Венера.
венерик мед. прост, венерик.
венерин: ~~н башмачок (Сургірейіит Ь.) ботш
[венерині, зозулині] черевички, -ків.
венерический мед. венеричний.
Вёнерн Вёнерн, -у.
венеролог мед." венеролог.
венерологический мед. венерологічний.
венерология мед. венерологія.
Венесуэла Венесуела.
венесуэлец венесуелець, -льця; ^льды мн*
венесуельці, -ців.
венесуэлка венесуелка.
венесуэльский венесуельський.
венец віденець, -нця и віденець.
венец 1. (венок) уст. вінбк, -нка, вінець,
-нця; 2. (драгоценный головной убор) усть

венецианец
103
Верден
вінець; (корона) корона; царский ~ц
царський вінець, царська корона; 3.
(венчальная корона; венчание) вінець;
(бракосочетание— ещё) вінчання, шлюб, -у; идти,
пойти пед ^~ц с кем іти, піти під вінець
(до вінця, до шлюбу) з ким; уст.
ставати, стати на рушнику (на рушники) з ким;
после ~~ца після вінця; 4. (перен.:
завершение чего-л.) вінець; '—ц достижений
вінець досягнень; 5. (ореол вокруг светил,
нимб) вінець; 6. (ряд брёвен в срубе)
вінець, вінце; 7. техн. вінець.
венецианец венеціанець, -нця.
венецианка венеціанка.
венецианский венеціанський, венеційський;
уст. венёцький; ~ое окно венеціанське
вікно.
Венеция Венеція.
венечный вінцевий; ~ые сосуды мед.
вінцеві судини.
вензель вензель, -ля; писать '—ля перен. разг.
плести (виписувати) кренделі [ногами].
Вениамин Веніамін.
веник віник; (голик; связка веток — ещё)
деркач, -а, разг. дряпак, -а.
веничек уменьш. віничок, -чка; деркачик.
Ср. веник.
венка віденка и віденка.
вено ист. вїно, посаг, -у.
венозный анат. венозний; ~ая кровь
венозна кров.
венок вінок, -нка.
веночек уменьш. віночок, -чка.
венский віденський и віденський; ^ая
мебель віденські меблі.
вентерь рыб. обл. ятір, род. ятера; разг.
ятерйна; жак.
вентилирование вентилювання.
вентилировать вентилювати, -люю, - люєш.
вентилироваться вентилюватися, -люється.
вентиль техн., муз. вентиль, -ля.
вентилятор вентилятор.
вентиляционный вентиляційний.
вентиляция вентиляція.
венценосец торж. уст. вінценосець, -сця.
венценосный торж. уст. вінценосний.
венчальный церк., ист. вінчальний; (церк.—
ещё) шлюбний.
венчание 1. вінчання и вінчання, увінчання;
2. вінчання, редко повінчання. Ср.
венчать 1—2.
венчанный и уст. венчанный 1. вінчаний,
увінчаний; заквітчаний; 2. вінчаний. Ср.
венчать 1—2.
венчать 1. вінчати, увінчувати» -чую, -чуєш;
(венком, цветами — ещё) заквітчувати,
-чую, -чуєш; (награждать — ещё)
нагороджувати, -джую, -джуєш; (заканчивать
собою что — ещё) вивершувати, -шую,
-шуєш; ~ть лаврами вінчати (увінчувати)
лаврами; ~ть на царство вінчати на
царство; 2. церк. вінчати; уст., разг. вводити
в закон.
венчаться 1. вінчатися, увінчуватися, -чуюся,
-чуєшся; заквітчуватися, -чуюся, -чуєшся;
нагороджуватися, -джуюся, -джуєшся;
вивершуватися, -шуюся, -шуєшся; ~ться на
царство вінчатися на царство; 2.
вінчатися, брати (беру, береш) шлюб; уст.
ставати (стаю, стаєш) на рушнику (на
рушники). Ср. венчать 1—2.
венчик 1. (уменьш.: венок) уст. віночок,
-чка, реже вінчик; 2. (уменьш.: ореол
вокруг светил) вінчик; 3. бот. віночок,
вінчик; 4. (верхний ободок сосуда) вінця,
-нець, вінчик; 5. (верхняя часть зуба)
вінчик, вершечок, -чка; (коронка) коронка;
6. церк. вінчик.
венчиковидный, венчикообразный бот.
віночкоподібний, віночковйдний.
вепрь вепр; (дикий кабан — ещё) [дикий]
кабан, -а; обл. дик.
вепс вепс; ~сы мн. вёпси, -сів.
вера віра; ~рой и правдой [служить] вірою
і правдою [служити]; на ^ру на віру;
терять, потерять ~ру в когб-что втрачати,
втратити віру в кого-що, зневірятися,
зневіритися в кому-чбму.
Вера (имя) Віра.
веранда веранда.
верба верба; (одно дерево и собир.— ещё)
вербина.
вербальный книжн. вербальний; ~ая нота
дипл. вербальна нота.
вербейник (ЬувітасНіа Ь.) бот. вербозілля.
вербена бот. вербена.
вербеновый бот. вербеновий.
верблюд верблюд.
верблюдица верблюдиця.
верблюжатина прост, см. верблюжина 1.
верблюжатник верблюжатник.
верблюжий верблюдячий, верблюжий.
верблюжина 1. (мясо верблюда)
верблюжина, верблюдина; 2. (шкура верблюда)
верблюжа шкура.
верблюжонок верблюденя, -няти.
вербный: —ая суббота церк. вербна субота;
'—ое воскресенье церк. вербна неділя.
вербняк собир. вербнйк, -а, вербняк, -а,
верби, род. верб.
вербование вербування.
вербовать вербувати, -бую, -буєш.
вербоваться вербуватися, -буюся, -буєшся.
вербовка вербування, реже вербунок, -нку,
вербунка.
вербовочный вербувальний.
вербовщик вербувальник.
вербовщица вербувальниця.
вербовый вербовий.
вербочка уменьш. вербичка, вербйнка,
вербиця.
вервь, вервие уст. см. верёвка.
Верден Верден.

вердикт
104
вероломно
вердикт юр. вердикт, -у, присуд, -у, вирок,
¦у-
верёвка мотузка, мотузок, -зка, вірьовка;
(бечёвка — ещё) шворка.
верёвочка уменьш. мотузочка, мотузочок,
-чка, вірьовочка, шворочка; (преим. у ко-
лыбели) вервёчка.
верёвочный мотузяний, мотузковий,
вірьовочний; шворковий. Ср. верёвка.
веред обл. чиряк, -а; разг. чирка.
вередить прост, см. бередить.
верезг прост, вереск, -у, верещання.
верезгливый прост, верескливий.
верезжание прост, верещання.
верезжать прост, верещати.
вереница низка, плетениця; (ряд) ряд, -у,
рядок, -дка; (птиц) ключ, -а; (преим.
подвод) валка; ~ца мыслей низка
(плетениця) думок.
вереск (СаИипа 5 а 1 і з Ь.) бот. верес, -у.
вересковые в знач. сущ. бот. вересові, -их.
вересковый бот. вересовий.
веретеница зоол. веретільниця.
веретённый веретенний, веретінний.
веретено веретено.
веретенообразный веретеноподібний.
веретёнце уменьш. веретёнце, веретінце.
веретье обл. верёта; гразг. верёття.
верещание верещання.
верещать верещати.
верея (воротный столб) о б л. бігун, -а,
верея, глуха ворітниця.
верзила разг. здоровань, -ня, здоровило.
вериги рел. вериги, -риг; ~га ед. верига.
веритель юр. уст. довіритель, -ля.
верйтельница юр. уст. довірителька.
верительный дипл. вСрчий; ~ая грамота
вірча грамота.
верить вірити; (доверять — ещё) йняти
(йму, ймеш) віри (віру); уст. вірувати,
-рую, -руєш; ^ть каждому слову вірити
(йняти віри, йняти віру) кожному слову;
~ть на слово вірити на слово, брати на
віру; не ~~ть своим глазам (ушам) не
вірити своїм очам (вухам).
вериться безл. віритися; не ~тся не вїрить-
ся, не /йметься віри.
верки воен. уст. верки, -ків.
вермахт вермахт, -у.
вермишелевый см. вермишельный.
вермишель вермішель, -лі.
вермишельный вермішельний.
вермут вермут, -у.
вернее сравн. ст. 1. прил. вірніший, віддані-
ший; щиріший; вірніший, надійніший,
певніший; правильніший, вірніший; вірніший;
ср. верный 1—4; 2. нареч. вірніше, вїдда-
ніше; щиріше; правильніше, вірніше; ер.
верно 1, 3; 3. в знач, вводн. сл. вірніше;
~ёе говоря вірніше кажучи, вірніше,
певніше.
вернёхонько нареч. прост, вірнесенько,
вірнісінько.
вернисаж вернісаж, -у.
верно нареч. 1. вірно, віддано, незрадливо;
щиро; 2. правильно, вірно. Ср. верный 1,
3; 3. в знач, вводн. сл. мабуть и мабуть,
либонь, певно, певне, напевно, напевне;
разг. запёвно, запевне, десь.
верноподданная в знач. сущ: уст.
вірнопіддана, -ої.
верноподданнический уст. вірнопідданський,
вірнопідданчий.
верноподданный 1. прил. вірнопідданий;
2. в знач. сущ. вірнопідданий, -ого.
верность 1. вірність, -ності, відданість,
незрадливість, -вості; щирість, -рості; 2.
вірність, надійність, певність; 3.
правильність, вірність; 4. вірність, несхибність, не-
хибність. Ср. верный 1—4.
вернуть1 (возвратить, получить обратно)
повернути, вернути; (заставить
вернуться— ещё) завернути: ^ть книгу
повернути (вернути) книгу; ~-ть свободу
повернути (вернути) волю (свободу); не ~~ть
прошлого не повернути (не вернути)
минулого.
вернуть2 (повернуть один раз) прост,
повернути, крутнути; обернути. Ср. вертеть.
вернуться повернутися, повернути,
вернутися; разг. вернути; мног. поповертатися,
поповертати; ~ться из отпуска
повернутися (повернути, вернутися; вернути) з
відпустки; ~ться к прежней мысли
повернутися (повернути, вернутися; вернути)
до попередньої думки.
верный 1. (преданный) вірний, відданий,
незрадливий; (искренний) щирий; ^ая
помощница вірна помічниця; ~ый друг
вірний (відданий, щирий, незрадливий) друг;
"~ый своєму слову вірний своєму слову,
незрадливий; 2. (надёжный) вірний,
надійний, певний; ~ый способ вірний
(надійний, певний) спосіб; 3.
(соответствующий истине) правильний, вірний; ~ая
мысль правильна (вірна) думка; ~~ый
перевод правильний (вірний) переклад;
4. (меткий, безошибочный) вірний,
несхибний, реже нехибний; —ая рука вірна
(несхибна) рука; ~ый глаз вірний
(несхибний) зір; 5. (неизбежный) неминучий,
вірний; ~ая смерть неминуча (видима,
вірна) смерть; ~~ый проигрыш вірний
(неминучий) програш.
верньєр геод., астр, и пр. верньєр.
верование 1. віра; 2. рел. вірування, віра.
веровать 1. см. верить; 2. рел. вірувати,
-рую, -руєш.
вероисповедание книжн. віросповідання,
віровизнання.^
вероисповедный книжн. віросповідний.
вероломно нареч. віроломно; зрадливо. Ср%
вероломный.

вероломность
105
вертопрах
вероломность см. вероломство.
вероломный віроломний; (изменнический —
ещё) зрадливий, зрадницький.
вероломство віроломність, -ності,
віроломство; зрадливість, -вості, зрадництво. Ср.
вероломный.
Вербна см. Бербния.
веронал фарм. веронал, -у.
вероника бот. вероніка.
Вероника (имя) Вероніка.
Вербния Вербнія, Вербна.
вероотступник уст. віровідступник,
відступник від віри.
вероотступница уст. віровідступниця.
вероотступнический уст. віровідступницький.
вероотступничество уст. віровідступництво.
вероподобие книжн. уст.
правдоподібність, -ності, імовірність.
вероподобный книжн. уст.
правдоподібний, імовірний.
веротерпимость віротерпимість, -мості.
веротерпимый віротерпимий.
вероучение віровчення.
вероятие уст. імовірність, -ності,
правдоподібність; (возможность) можливість,
-вості; по всему ~~тию, по всем ~тиям см.
вероятность: по всей ~ти; сверх всякого
~тия над (понад) [усяке] сподівання.
вероятнее сравн. ст. 1. прил. імовірніший,
правдоподібніший; можливіший; ср.
вероятный; 2. в знач, вводн. сл.' певніше,
імовірніше; ~~ее всего найімовірніше.
вероятно вводн. сл. певно, певне, мабуть и
мабуть, либонь; (очевидно) очевидно,
разг. очевидячки, очевидьки; (наверно)
напевно, напевне, разг. десь.
вероятность імовірність, -ності,
правдоподібність; можливість, -вості; по всей ^ти
певно, певне, мабуть, цілком імовірно;
(очевидно) очевидно, разг. очевидячки,
очевидьки; (наверно) напевно, напевне,
разг. десь; теория ^~тей мат. теорія
ймовірностей. Ср. вероятный.
вероятный імовірний, правдоподібний;
(возможный) можливий.
Версаль Версаль, -ля.
версальский версальський.
версификатор поэт., ирон. версифікатор.
версификаторство ирон. версифікаторство.
версификация поэт, версифікація.
версия версія.
верста верста, верства; за ~ту за версту,
за верству.
верстак техн. верстат.
верстальщик тип. верстальник.
верстальщица тип. верстальниця.
верстатка тип. верстатка.
верстать* тип. верстати.
верстать2 уст.' 1. (равнять) рівняти,
порівнювати, -нюю, -нюєш, зрівнювати; 2.
(наделять кого-л. чем-л.) наділяти,
обдаровувати, -рбвую, -рбвуєш, реже обдарити,
одаровувати, одаряти; 3. (набирать на
воєнную службу) набирати; (забирать)
забирати; разг. уст. забривати, забривати
(голити) лоби.
верстаться тип. верстатися.
верстачный техн. верстакбвий, верстачний.
верстачок уменьш. техн. верстатик.
вёрстка тип. вёрстка; (неоконч. д.— обычно)
верстання; ~ка газеты верстання
(верстка) газети; читать ~~ку читати вёрстку.
верстовой верстовий; "^ые столбы уст.
верстові стовпи.
вертать прост., обл. 1. (возвращаться)
повертати, повертатися, вертати,
вертатися; 2. (возвращать) повертати, вертати.
вертаться прост., обл. повертатися,
повертати, вертатися, вертати.
вертел 1. (стержень для жарения мяса)
рожен, -жна; 2. анат. вертел, вертлюг, -а.
вертеп 1. уст. вертеп, ту; 2. (притон)
вертеп, кубло.
вертепный вертепний.
вертеть вертіти, -рчу, -ртйш, крутити
(кручу, крутиш); (по окружности — ещё)
обертати; как ни верти разг. як не верти (не
крути); ~~ть хвостом крутити (вертіти,
виляти) хвостом.
вертеться вертітися, -рчуся, -ртйшся,
крутитися (кручуся, крутишся); (вращаться)
обертатися; ^-ться около когб-чегб
вертітися (крутитися; разг. тертися) коло кбго-
чбго; —ться под ногами (на глазах, перед
глазами) разг. крутитися (плутатися
и т. п.) під ногами (на очах, перед
очима); ^тится в голове (на языке)
крутиться (вертиться) в голові (на думці, на
язиці); как ни вертись разг. як не вертись,
як не верти, як не крутись, як не крути.
вертиголовка см. вертишейка.
вертикаль вертикаль, -лі.
вертикально нареч. вертикально,
прямовисно.
вертикальность вертикальність, -ності,
прямовисність.
вертикальный вертикальний, прямовисний.
вертихвостка прост, вертихвістка,
шелихвістка.
вертишейка орн. крутиголовка.
вёрткий разг. верткий.
вёрткость разг. верткість, -кості.
вертлюг анат., техн. вертлюг, -а.
вертлюжный анат., техн. вертлюжний.
вертлявость разг. верткість, -кості,
вертлявість, -вості, вертливість; (юркость)
в'юнкість.
вертлявый разг. вёрткий, вертлявий,
вертливий; (юркий) в'юнкий.
вертоград книжн. уст. вертоград, -у; сад, -у.
вертолёт ав. вертоліт, -льбта.
вертопрах разг. уст. вітрогон, вертихвіст,
-хвоста, шелихвіст, жевжик, шалапут; обл.
вертипброх.

вертопрашество
106
вершйтельница
вертопрашество прост, уст. вітрогбнство,
шалапутство; (легкомыслие)
легковажність, -ності.
вертопрашка прост, уст. вітрогонка,
вертихвістка, шелихвістка, шалапутка.
вертопрашничать прост, уст. вітрогонити,
вести себе шалапутно (легковажно, як
вітрогон, як вертихвіст, як шалапут).
вертун 1. (непоседа) разг. вертун, -а, дзйга;
2. (флюгер) прост, уст. флюгер; 3. (по-
рода голубей) турман, вертун; 4.
(водоворот) обл. вир, -у, коловорот, -у; 5. (бо-
лезнь сосны) вертун.
вертунья разг. вертуха, крутілка, дзйга. Ср.
вертун 1.
вертушка 1, (о приспособлении) р а з г,
вертушка; разг. крутілка; 2. (непоседа) разг.
вертуха, крутілка, дзйга.
верть межд. обл. верть, круть.
вертячка 1. прост, см. вертушка 2; 2. вет.
вертячка, вертіж, -тежу, метелиця; З.
(водяной жук) вертячка.
верующая в знач. сущ. рел. віруюча, -ої.
верующий рел. 1. прич. який (що) вірує;
(в Знач. прил.— ещё) віруючий; 2. в знач,
сущ. віруючий, -ого.
верфный верфний, верф'яний.
верфь верф, -і, корабельня.
верфяной см. верфный.
верх 1. верх, -у; брать, взять (одерживать,
одержать) ~х над кем-чем см.
одерживать; ~х совершенства сама
довершеність, сама (найвища) досконалість;
пальто с суконным ^хом пальто з суконним
верхом; по ~~хам глядеть (ротозейничать)
разг. ловити ґави (гав); под ~х (для
верховой езды) під верх; 2. (верховье
реки) разг. верхів'я, верхоріччя.
верхами нареч. верхами, верхи.
верхнеднепрбвский верхньодніпровський.
Верхнее (в знач. сущ.: озеро) Верхнє, -нього.
верхнезубный лингв, верхньозубний.
верхнелужицкий верхньолужицький.
верхненемецкий верхньонімецький.
верхний верхній; (находящийся вверху —
ещё) горішній; ~ее течение реки верхня
течія річки (ріки); ~~ее чутьё охотн.
верхнє чуття; ~~ий регистр муз. верхній
регістр; ~~ий этаж верхній (горішній)
поверх; ~яя одежда верхній одяг, верхня
одёжа.
Верхняя Вольта Верхня Вольта.
верховенство книжн. верховенство;
(главенство— ещі) зверхність, -ності;
(господство — ещё) панування.
верховник ист. верхбвник.
верховность верховність, -ності.
верховный верхбвний; ~ый
главнокомандующий верховний головнокомандувач
(головнокомандуючий); Верховный Совет
СССР Верховна Рада СРСР; Верховный
Суд СССР Верхбвний Суд СРСР.
верховод разг. верховода, верховод,
орудар, -я.
верховодить (кем) разг. верховодити, -джу,
-диш, орудувати, -дую, -дуєш (ким),
старшинувати, -ную, -нуєш, старшувати, -шую,
-шуєш, старувати, -рую, -руєш (над ким).
верховодка1 (о женщине) разг.
верховода.
верховодка2 ихт. верховодка.
верховодка3 геол. верховодка.
верховой 1 1. (относящийся к езде верхом)
верховий; 2. в знач. сущ. вершник,
верхівець, -вця, верховий, -ого; обл. верховик,
-<а.
верховой 2 и верховый (верхний,
находящийся в верховьях) верховий; (о ветре —
ещё) горовйй, горішній; ^хбвые злаки
верхові злаки.
верховье верхів'я, верхоріччя.
верхогляд разг. ¦ верхогляд,
верхоглядка разг. верхоглядка.
верхоглядничать прост, ставитися (-влю-
ся, -вишся) [до всього] поверхово
(легковажно).
верхоглядство разг. верхоглядство.
верхолаз верхолаз.
верхом нареч. 1. (по верху) горою, верхом;
2. (выше краёв) з горою, з верхом.
верхом нареч. верхи, реже верхом; (преим.
о нескольких — ещё) верхами; (без
седла — ещё) бхляп.
верхотура шутл. верхотура.
верхушечка уменьш. верхівочка, вершечок,
-чка, вершок, -шка, верховинка; шпильб-
чок, -чка. Ср. верхушка 1.
верхушечный 1. верхівковий, верховий,
вершковий и вершковий, верховинний;
шпильовий; 2. верхівковий; 3. верхівковий. Ср.
верхушка 1—3.
верхушка 1. верхівка, верх, -у, верхів'я,
вершок, -шка, вершечок, -чка, верховина;
(дерева — ещё) верховіття; (горы — ещё)
шпиль, -ля; 2. перен. разг. верхівка;
правящая ~ка правляча верхівка; 3. анатч
верхівка.
верчение вертіння, крутіння; обертання. Ср.
вертеть.
верченный прич. верчений, кручений.
верченый прил. прост., верчений, кручений,
верша рыб. верша.
вершина 1. вершина, верх, -у, верхів'я,
верховина; (дерева — ещё) верховіття;
(горы — ещё) шпиль, -ля; ~на угла мат.
вершина кута; 2. (высшая степень чего)
вершина.
вершинка уменьш. вершинка, вершок, -шка,
вершечок, -чка, верховинка; шпильбчок,
-чка. Ср. вершина 1.
вершинный вершинний, верховий,
верховинний; шпильовий. Ср. вершина 1.
вершитель книжн. вершитель, -ля.
вершйтельница книжн. вершителька.

вершить 107 вести
вершить 1. (что, чем) вершити (що);
(распоряжаться разг.— ещё) орудувати, -дую,
-дуєш (чим); (творить — обычно) чинйти,
-ню, -ниш, творити, -рю, -риш (що); (о
чём-л. плохом — ещё) коїти (що); —ть
дела (делами) вершити (творити) діла
(справи), орудувати справами; —ть
судьбами (судьбы) вирішувати (вершити)
долю; 2. (делать верх стога, постройки
и т. п.) обл. вершити, вивершувати,
-шую, -шуєш.
вершиться 1. (совершаться) вершитися,
творитися; 2. страд, вершитися; творитися;
вершитися, вивершуватися, -шується; ер.
вершить 1—2.
вершковый вершковий; —ые гвозди
вершкові цвяхи.
вершник уст., обл. вершник, верхівець,
-вця; обл. верховик, -і.
вершок вершок, -шка; на —к от гйбели
перен. на волосбк (на волосинку, на
волосину) від загибелі.
вершочек уменьш.-ласк. вершечок, -чка.
вес 1. вага; на —с золота як золото, на вагу
золота; продавать на —Спродавати на
вагу; 2. перен. вага; (значение) значення;
иметь —с мати вагу (значення), важити;
человек с большим —сом впливова
людина, людина з великим авторитетом; О на
—су у висячому положенні.
весёленький ласк, веселенький.
веселенько нареч. ласк, веселенько.
веселеть веселішати, веселіти.
веселёхонек, веселёшенек прост,
веселісінький.
веселить веселити, звеселяти; (забавлять)
забавляти, бавити, -влю, -виш; (развлекать)
розважати.
веселиться веселитися; забавлятися,
бавитися, -влюся, -вишся; розважатися. Ср.
веселить.
весёлка копистка, мішалка.
весело нареч. весело.
весёлость 1. веселість, - л ості; 2. —ти (мн.:
развлечения) уст. розваги, -ваг; разг.
гулянки, -нок и гулянки, гульбища, -бищ,
гульбощі, -щів.
весёлый веселий.
веселье 1. веселість, -лості, веселощі, -щів;
(весёлое настроение — ещё) веселий
настрій (-рою); 2. (развлечения) розваги,
-ваг, веселощі, забава, забавка; (утеха)
утіха.
весельный весловий; ~~ая шлюпка веслова
шлюпка.
весельце уменьш. весельце.
весельчак разг. веселун, -а, весельчак, -а,
сміхотун, ->а, сміхун, -а.
веселящий який (що) веселить (звеселяє
и т. п.); —ий газ хим. закис (-у) азоту,
веселящий газ; см. веселить.
весенний весняний и весняний, весінній.
весить 1. (иметь вес) важити, мати вагу;
2. (взвешивать) прост, важити,
зважувати, -жую, -жуєш, виважувати, -жую,
-жуєш.
веский 1. (тяжёлый) важкий, ваговитий;
золото — —ий металл золото — важкий
(ваговитий) метал; 2. (перен.: важный)
важливий, ваговитий; (убедительный)
переконливий; (внушительный) поважний,
солідний; —ий довод важливий
(ваговитий, переконливий, поважний, солідний)
довід (доказ).
веско нареч. 1. важко, ваговито; 2.
важливо, ваговито; переконливо; поважно,
солідно. Ср. веский 1—-2.
вескость 1. важкість, -кості, ваговитість,
-тості; 2. важливість, -вості, ваговитість;
переконливість, -вості; поважність,
солідність. Ср. веский 1—2.
весло весло.
весна весна; (ранняя — ещё) провесна, реже
провесінь, -ні; каждую —ну см. каждый;
ранней —ной (—ною) напровесні,
ранньою весною, ранньої весни; по —не
весною, по весні; уст. об весні.
весноватый п рост. см. веснушчатый.
весновспашка с.-х. веснооранка.
весной, весною нареч. навесні, весною, по
весні; уст. об весні.
веснушки веснянки, -нок, ластовиння; —ка
ед. веснянка, ластовйнка.
веснушчатый веснянкуватий, ластатий.
веснянка 1. этногр. веснянка, гаївка;
2. (ЕгорНИа Т> С.) бот. ерофіла.
весовой ваговий; (на вес) на вагу.
весовщик вагар, -я.
весовщица вагарка.
весомо нареч. вагомо.
весомость вагомість, -мості.
весомый вагомий.
вест мор., метеор, вест, -у.
весталка рел. ист., ирон. весталка.
вестготы ист. вестготи, -тів.
вести 1. вести (веду, ведёш); (проводить,
делать — ещё) провадити, -джу, -диш,
проводити; (иметь последствием — ещё)
призводити; —тй борьбу вести
(провадити, проводити) боротьбу; —тй войну
вести війну, воювати (воюю, воюєш); —тй
дружбу дружйти, -жу, -жиш; —тй какую
жизнь жйти як, провадити яке життя;
—тй занятия вести (проводити,
провадити) заняття; —тй знакомство знатися,
вести знайомство; —тй начало от кого-чего
брати початок від кого-чого; —тй огонь
вести вогонь; —тй переписку листуватися,
-туюся, -туєшся; —тй протокол вести
протокол, протоколювати, -люю, -люеш; —тй
[речь] к чему вести [мову] до чого; разе.
хилити (гнути) до чого; —тй самолёт
вести літак; —тй свой род от кого вести свій
рід від кого (з кого); ^тй себя как... по-

вестибулярный
108
ветеринарный
вбдитися (вести, повбдити себе) як...; ~тй
телеграфную линию вести (прокладати)
телеграфну лінію; ^тй хозяйство
господарювати, -рюю, -рюєш, хазяйнувати,
-ную, -нуєш, вести господарство
(хазяйство) ; 2. (сводить) прост, зводити,
-дить; (корчить) корчити, разг. судомити,
-мить.
вестибулярный: ^ый аппарат анат.
вестибулярний апарат.
вестибюль вестибюль, -ля.
вестибюльный вестибюльний.
вестимо вводн. ел. п р о с т., обл.
звичайно, відомо, звісно; (при утвердительном
ответе разг.— ещё) авжёж.
Вест-Индия Вест-Індія.
вестись 1. вестися (ведеться); провадитися,
-диться, проводитися; (о беседе, войне
и т. п.— ещё) точитися, -читься; ср.
вести 1; 2. (безл.: быть обычным) вестися,
поводитися; так испокон веку ведётся так
споконвіку (споконвіків, споконвічно)
ведеться (поводиться); 3. (плодиться)
прост, уст. вестися, водитися, -диться,
плодитися, -диться.
вестник 1. вісник; разг. вістун, -а; 2.
(журнал) вісник; Вестник Академии наук
СССР Вісник Академії наук СРСР.
вестница вісниця, вістовниця; разг.
вістунка.
вестовой 1. прил. уст. вістовий; 2. в знач,
сущ. вістовий, -ого, реже вістовець, -вця,
вістовик, -а.
вестовщик уст. см. вестник 1.
вестовщица уст. см. вестница.
весточка уменьшалась звісточка, вісточка,
вістонька.
весть 1 сущ. звістка, вістка, вість, -ті; без
вести пропасть без вісті пропасти; "~ти
(мн.: молва) разг. чутки, -тбк, плітки,
пльотки, вісті, -тёй, вістки, звістки.
весть2: не ~ть что не знати що; разг. 66-
зна-що, казна-що.
весы вага, ваги, -гів, вагівниця; уст.
важниця; (с коромыслом — обычно) терези,
-зів.
Весы астр. Терези, -зів.
весь' мест, весь, увесь, ввесь (ж. вся, уся,
ер. все, усе, мн. всі, усі); разг. усенький;
(целый — ещё) цілий; (полный — ещё)
повний; без всего [остаться, уйти и т. п.] ні
з чим (без усього) [лишитися, піти и г. л.];
~сь в кого весь (увесь, ввесь) у кбго;
во всём мире в усьому (в цілому) світі;
вот и всё ось (от) і все; всё лето усе
(ціле) літо; всего хорошего, прост, всего на
все дббре (краще), усього доброго
(кращого, найкращого); все до одного усі до
одного, геть усі; разг. чисто всі, геть-чисто
всі; все и вся разг. геть усі; разг. чисто
всі геть-чисто всі; всё и вся разг. геть
усе, разг. чисто все, геть-чйсто все;
все равно, прост, всё однб (едино) а)
(безразлично) все одно, байдуже и
байдуже, однаково; разг. однако; б)
(несмотря ни на что) все одно, однаково; разг.
однако; до города все 16 км до міста
цілих 16 км; за всё про всё разг. за все
про все; изо всех сил см. сила 1; по
всему видно разг. по всьому (з усьбго) видно;
при всём том, со всем тем при всьому
тому, попри все те; (тем не менее) проте.
весь2 сущ. уст. село.
весьма нареч. вельми, дуже, надто.
ветвистость гіллястість, -тості, гілчастість,
галузйстість.
ветвистый гіллястий, гілчастий, гілкуватий,
галузистий; (развесистый — ещё)
крислатий, широковітий, широкогіллястий,
розложистий; ~ая пшеница с.-х. багатоколб-
са пшениця.
ветвиться галузитися, -зиться, гілкуватися,
-кується; (разветвляться — ещё)
розгалужуватися, -жується.
ветвление галуження, гілкування;
(разветвление) розгалуження.
ветврач (ветеринарный врач)
ветлікар, -я (ветеринарний лікар).
ветвь 1. гілка, галузка, вітка, реже віта,
галузь, -зі; (большая) гілляка; ^ви мн.
гілки, -лбк, вітки, -ток, віти, род. віт;
гілляки, -ляк; собир. гілля, віття, галуззя; 2. пе-
рен. галузь; (линия родства — ещё)
парость, -ті; 3. ж.-д. вітка.
ветвяной гілковий; (из ветвей) з гілок, з ві-
ток, з гілляк, з гілля.
ветер вітер, -тру; (сильный) разг. вітрюга,
вітрюган; позз. вітровій, -вію, вітрило;
бросать (швырять, кидать и т. п.) деньги
на ~р разг. кидати гроші на вітер,
кидати (сіяти) гроші (грішми, грошима),
сипати (смітити, кидатися) грішми
(грошима), тринькати (розтринькувати) гроші,
шинкувати грішми (грошима); бросать
слова (говорить и т. п.) на ~р разг.
кидати слова (говорити и т. п.) на вітер;
<~р в голове у кого разг. вітер в голові
в кого; ~р занёс, ~~ром занесло вітер
заніс (приніс), вітром занесло (принесло);
~р свистит в карманах прост, вітер
свистить (гуде) в кишенях; держать нос по
<-~ру разг. тримати (держати) ніс за
вітром; идти, куда ^р дует перен. разг. іти
(хилитися), куди вітер віє (дме), іти за
вітром; ишй (догоняй) ~~ра в поле разг.
шукай вітру в полі, доганяй (здоганяй,
лови) вітер у полі; подбитый ~~ром разг.
а) (об одежде) підбитий (підшитий)
вітром; б) Со человеке) легковажний; стоять
на ~~ру стояти на вітрі (під вітром).
ветеран ветеран.
ветеринар ветеринйр.
ветеринария ветеринарія.
ветеринарный ветеринарний.

ветерок
109
вечнозелёный
ветерок уменьш.-ласк. вітрець, -терця,
вітерець, -рця, вітрик; легіт, -готу; с
~рком [прокатить, прокатиться и т. п.]
з вітерцем [прокатати, прокататися и т. я.];
с —рком (подбитый -~рком) кто разг.
вітер у голові в кого, легковажний хто.
ветерочек см. ветерок.
ветка 1. гілка, галузка, вітка, реже віта,
галузь, -зі; (большая) гілляка; 2. ж.-д. вітка.
ветла бот. верба.
ветловый бот. вербовий.
вето вето (нескл., ср.).
веточка уменыи.-ласк. гілочка, гілонька,
гіллячка, віточка, вітонька, галузка,
галузочка, галузонька.
веточный гілковий, гілльовгій; (из веток)
з гілок, з вьток, з гілляк.
ветошка разг. шматка, шматина, шмата;
обл. шматянка; (тряпка — обычно)
ганчірка.
ветошник уст. ганчірник, лахмітник; уст.
тандитник; обл. шматяр, -а, онучник, онуч-
кар, -я.
ветошница уст. ганчірниця, лахмітниця;
уст. тандитниця; обл. шматярка.
ветошничество уст. тандитникування.
ветошный уст. ганчірний.
ветошь дрантя, шмаття; разг. шмати, род.
шмат, мотлох, -у; (тряпьё) ганчір'я,
лахміття.
ветренеть безл. разг. вітріти.
ветреник разг. вітрогон, вертихвіст, -хвоста,
шелихвіст, жёвжик, шалапут; обл. верти-
порох, гонивітер, -тра; (соблазнитель —
ещё) баламут, баламута.
ветреница1 вітрогонка, вертихвістка,
шелихвістка, шалапутка; баламутка. Ср.
ветреник.
ветреница 2 (Апепюпе Ь.) бот. анемона.
ветреничать разг. уст. вітрогонити,
легковажно поводитися (-джуся, -дишся).
ветрено 1. предик, вітряно; сегодня ~но
сьогодні вітряно (вітер); 2. нареч.
легковажно; пустотливо; нестатечно; ср.
ветреный 2.
ветреность легковажність, -ності;
пустотливість, -вості; нестатечність. Ср.
ветреный 2.
ветреный 1. вітряний, вітровий; ^ая погода
вітряна погода; 2. перен. разг.
легковажний; (шаловливый) пустотливий; (не-
солидный) нестатечний; ^ое поведение
легковажна (нестатечна) поведінка.
ветреть безл. разг. вітріти.
ветрйло п о э з. уст. вітрило.
ветрйще увел, вітрюга, вітрюган, вітрище.
ветровал обл. вітролом, -у, вітровал, -у,
бурелом, -у.
ветровой вітровий.
ветрогон 1. см. ветреник; 2. техн. вітрогон.
ветрогонка разг. вітрогонка.
ветродвигатель техн. вітродвигун, -а.
ветрозащитный вітрозахисний.
ветролом см. ветровал.
ветромер метеор, вітромір.
ветросиловой техн. вітросиловий.
ветроэлектростанция вітроелектростанція.
ветроэнергетика вітроенергетика.
ветряк разг. вітряк, -а.
ветрянка * прост, см. ветряк.
ветрянка2 мед. разг. вітряна віспа.
ветряный!, ветряной вітряний.
ветряный2: ~ая оспа мед. вітряна віспа.
Вёттерн Вёттерн, -у.
ветхий старгій, ветхий; разг. старезний,
старенний; Ветхий завет рел. Старий
(Ветхий) завіт.
ветхозаветный рел., перен. старозавітний,
ветхозавітний.
ветхость старість, -рості, ветхість, -хості;
разг. старезність, -ності.
ветчина шинка.
ветчинный шинковий.
ветшать старіти и старіти; (стариться)
старітися; (приходить в упадок) занепадати,
підупадати; (разрушаться — ещё)
руйнуватися, -нується.
вех (Сісиіа Ъ.) бот. цикута, віха.
веха віха; (прям.— обычно) тичка; основные
^~хи истории основні віхи історії;
поставить ~~хи постазити тичкй (віхи).
вече ист. віче.
вечевой ист. вічовий.
вечер вечір, -чора; добрый ^р см. добрый;
каждый —р щовечора, щовечір, кожного
вечора; под ~р надвечір, під вечір; разг.
надвечори.
вечереть вечоріти; (приближаться к
сумеркам) смеркати, смеркатися; (темнеть)
разг. поночіти.
вечеринка вечірка, вечоринка.
вечёрка прост. 1. см. вечеринка; 2. (вечерняя
газета) вечірка.
вечерком нареч. разг. увечері.
вечерний вечірній; преим. поэз. вечоровий.
вечерник прост, вечірник.
вечерница * прост, вечірниця; вечірня зірка.
вечерница2 (Незрегіз Ь.) бот. вечорниці,
-ниць; (об одном растении) вечорниця.
вечерницы обл. вечорниці, -ниць, досвітки,
-ток; уст. вечірки, -рок.
вечерня церк. вечерня.
вечерок уменьш.-ласк. вечорок, -чірка.
вечером нареч. увечері.
вечеря и вечеря обл. вечеря.
вечерять и вечерять обл. вечеряти.
вечно нареч. 1. вічно; (век) вік; (всегда)
завжди и завжди; (навечно — ещё) довічно,
довіку; (извечно — ещё) віковічно,,
одвічно, відвічно; разг. поки світа (світу) [й]
сонця, поки світ сонця; 2. (постоянно)
разг. вічно, повсякчас, повсякчасно; (то
и дело) раз у раз.
вечнозелёный вічнозелений.

вечность 1
вечность вічність, -ності; разг. вік, -у;
казаться ~-стью разг. здаватися вічністю;
целая ^сть разг. ціла вічність, цілий вік.
вечный 1. вічний; (сохраняющийся на
века— ещё) безвічний, довічний;
(извечный— ещё) віковічний, одвічний,
відвічний; ~ая материя филос. вічна матерія;
~ая слава вічна (довічна) слава; ~ое
перо вічне перо; ~ое поселение
(заключение и т. п.) вічне (довічне) поселення
(ув'язнення и т. п.); на ~ое пользование
на вічне (довічне, безвічне)
користування; 2. (всегдашний, непрестанный) разг.
вічний, повсякчасний; ~ая вражда вічна
ворожнеча.
вечор нареч. 1. (вчера вечером) уст., обл.
учора ввечері (звечора), звечора; (вчера)
учора; 2, (вечером) прост., обл.
увечері.
вешала спец. вішала, -шал; ~ло ед.
вішало.
вешалка вішалка.
вешалочный вїшалковий.
вешание1 вішання; чіпляння. Ср. вешать1.
вешание2 зважування. Ср. вешать2.
вешатель вішатель, -ля.
вешать1 (помещать в висячем положении
и т. п.) вішати; чіпляти; ~ть собак на
кого перен. разг. віщати собак на кого.
вешать2 (взвешивать) важити, зважувати,
-жую, -жуєш.
вешаться 1 вішатися; чіплятися. Ср. вешать !.
вешаться 2 важитися, зважуватися, -жуюся,
-жуєшся. Ср. вешать2.
вёшение геод. провішування, вішення;
тичкування, витичування.
вешйть геод. провішувати, -шую, -шуєш, ві-
шйти; тичкувати, -кую, -куєш, витичувати,
-чую, -чуєш.
вешка уменьш. вішка, тичка.
вешний уст., обл. весняний и весняний;
~ие воды весняні води.
вещание 1. віщання; віщування, пророку-
. вання; ср. вещать 1; 2. (радиовещание)
мовлення, радіомовлення.
вещать 1. (изрекать) уст. віщати;
(предсказывать — ещё) віщувати, -щую, -щуєш,
пророкувати, -кую, -куєш; 2. (передавать
по радио) говорити, -ворю, -вориш,
повідомляти.
вещевой речовий; ^*6е снабжение речове
постачання.
вещественность 1. матеріальність, -ності,
речовинність; 2. речовинність. Ср.
вещественный 1—2.
вещественный 1. (материальный) филос.
матеріальний, речовинний; (предметный)
речовий; ~ый мир матеріальний (речовий,
речовинний) світ; 2. (относящийся к
вещам) речовий; ~ые доказательства юр.
речові докази.
вещество речовина и речовина.
взаимозавй сим ы й
вещий уст. віщий; пророчий.
вещица, вещичка уменьш. штучка;
(безделушка) дрібниця, дрібничка.
вещный речовий; (вещественный)
речовинний; ~ое право юр. речове право.
вещун уст. віщун, -а.
вещунья уст. віщунка, віщуха.
вещь річ, род. речі, реже штука; обл. наді-
бок, -бка; ~щи мн. речі, -чей; ~щь в
себе филос. річ у собі.
веялка с.-х. віялка; (поменьше — ещё)
млинок, -нка.
веяльщик с.-х. віяльник.
веяльщица с.-х. віяльниця.
веяние 1. віяння, подув, -у, подих, -у;
(дуновение) првів, -у, повівання, подих, -у;
новые ^-ния нові віяння; 2. с.-х. віяння.
веянный прич. віяний.
веяный прил. віяний; ~ое зерно віяне
зерно.
веять 1. віяти; (повевать) повівати; 2.
(развеваться) віяти, віятися, маяти, редко
повівати; 3. с.-х. віяти.
веяться 1. (развеваться) уст., обл.
віятися, віяти, маяти; 2. с.-х. віятися.
вжатие утиснення, (неоконч. д. — ещё)
утискання, утискування.
вжатый утиснений.
вжать см. вжимать.
вжаться см. вжиматься.
вживаться, вжиться разг. уживатися,
ужитися (уживуся, уживешся).
вживе нареч. уст., прост. 1. (при жизни;
заживо) живцем, за життя; 2. (в живых)
у живих, живим.
вжимание утискання, утискування.
вжимать, вжать утискати и утискувати,
-кую, -куєш, утиснути.
вжиматься, вжаться утискатися и
утискуватися, -куюся, -куєшся, утиснутися.
вжиться см. вживаться.
взад нареч. разг. назад; ~д и вперёд
назад і вперёд, туди й сюди; ни ~д ни
вперед ні назад ні вперёд, ні туди ні сюди.
взаём прост, уст. см. взаймы.
взаимно нареч. взаємно; обопільно. Ср.
взаимный.
взаимность взаємність, -ності; обопільність.
Ср. взаимный.
взаимный взаємний; (обоюдный) обопільний;
~ое понимание порозуміння,
взаєморозуміння, взаємне розуміння.
взаимовлияние взаємовплив, -у.
взаимовыгодный взаємовигідний.
взаимовыручка взаємовиручка.
взаимодействие взаємодія, взаємодіяння.
взаимодействовать взаємодіяти.
взаимодействующий взаємодіючий.
взаимозависимость взаємозалежність,
-ності.
взаимозависимый взаємозалежний.

взаимозаменяемость
111
взбеситься
взаимозаменяемость взаємозамінність, -но-
сті, взаємозамінюваність.
взаимозаменяемый взаємозамінний, взаємо-
замінюваний.
взаимоисключающий взаємовиключаючий.
взаимоконтроль взаємоконтроль, -лю.
взаимообусловленность взаємообумовле-
ність, -ності, взаємозумовленість.
взаимообусловленный взаємообумбвлений,
взаємозумбвлений,
взаимоотношение взаємозв'язок, -зку,
взаємовідношення; ~-ния мн. взаємозв'язки,
-ків, взаємовідношення, -шень; (между
людьми — обычно) взаємовідносини, -син,
взаємини, -мин.
взаимопомощь взаємодопомога, * обопільна
допомога.
взаимопонимание взаєморозуміння,
порозуміння; достигать, достичь ^ния
досягати, досягти взаєморозуміння,
порозуміватися, порозумітися.
взаимосвязь взаємозв'язбк, -зку.
взаймы нареч. у позику, у позичку; брать,
взять ^мы позичати, позичити, брати,
узяти в позику (в позичку); взятый ~-мы
позичений; давать, дать ~~мы позичати,
позичити, давати, дати в позику (в
позичку); данный ~~мьГ позичений.
взалкать 1. книжн. уст. зголодніти;
2. (сильно захотеть) т о р ж., и р о н.
зажадати, забагнути, забагти, -гну, -гнеш;
уст. запрагнути.
взамен І. нареч. натомість, замість того;
разг. затбмість; 2. предл. с род. п.
замість (кого-чого).
взаперти нареч.: держать кого ~тй
тримати (держати) кого замкненим
(зачиненим, під замком); жить ^тй перен, жити
відлюдно (самотньо, самітно).
взаправдашний прост, справжній.
взаправду нареч. прост, справді,
навсправжки, насправжки.
взапуски нареч. разг. наввипередки,
наперегони, навзаводи.
взасос нареч. прост, з присмбктом, взасос.
взатяжку: курить —ку прост, курити
(палити) затягаючись (затягуючись).
взахаться прост, заахати, заахкати,
заойкати, заохати, заохкати.
взахлёб нареч. прост, захлинаючись.
взашей и взашей, взашей нареч. прост, у
потилицю, у плечі, у шйю, утришия, у три
вйрви.
взбадривать, взбодрить разг.
підбадьорювати, -рюю, -рюєш, підбадьорити и
підбадьорити, збадьорювати, збадьорити.
взбадриваться, взбодриться разг.
підбадьорюватися, . -рююся, -рюєшся,^
підбадьоритися и підбадьоритися, збадьорюватися,
збадьоритися.
взбаламутить прост. 1. збаламутити,
-мучу, -мутиш, скаламутити, сколотити, -ло-
чу, -лбтиш; разг. сколошкати; 2. (жид-
кость) скаламутити, сколотити; разг.
збаламутити.
взбаламутиться 1. збаламутитися, -мучуся,
-мутишся, скаламутитися, сколотитися,
-лбтиться; сколбшкатися; 2.
скаламутитися, сколотитися; збаламутитися. Ср.
взбаламутить 1—2.
взбаламученный 1. збаламучений,
скаламучений, сколочений; сколошканий; 2.
скаламучений, сколочений; збаламучений. Ср.
взбаламутить 1—-2.
взбалмошно нареч. химерно; навіжено,
шалено. Ср. взбалмошный.
взбалмошность химерність, -ності;
навіженість, навіженство, шаленість, шаленство.
Ср. взбалмошный.
взбалмошный разг. химерний;
(сумасбродный) навіжений, шалений.
взбалтывание збовтування, зббвтання,
перебовтування, колотіння, збивання.
взбалтывать, взболтать зббвтувати, -тую,
-туєш, збовтати и мног. позбовтувати,
перебовтувати, перебовтати и мног.
поперебовтувати, колотити, -лочу, -лбтиш,
сколотити, збивати, збити (зіб'ю, зіб'єш
и зіб'єш); сов. разг. побовтати и
побовтати.
взбалтываться, взболтаться збовтуватися,
-тується, збовтатися, перебовтуватися,
перебовтатися и мног. поперебовтуватися,
колотитися, -лбтиться, сколотитися,
збиватися, збитися (зіб'ється и
зіб'ється).
взбегание вибігання, збігання.
взбегать, взбежать (на) вибігати, вибігти,
-біжу, -біжиш, збігати, збігти (збіжу, збі-
жйш) (на).
взбеленить прост, роздратувати, -тую,
-туєш, розлютувати, -тую, -туєш,
розлютити, -лючу, -лютиш, роззлостйти, -лощу,
-лостйш.
взбелениться прост, роздратуватися, -ту-
юся, -туєшся, розлютуватися, -туюся,
-туєшся, розлютитися, -лючуся,
-лютишся, роззлостйтися, -лощуся, -лостйшся;
разг. обеленіти.
взбесйть розлютувати, -тую, -туєш,
розлютити, -лючу, -лютиш, роздратувати, -тую,
-туєш, роззлостйти, -лощу, -лостйш; разг.
розмордувати, -дую, -д^єш, осатанити,
сказйти (скажу, сказиш).
взбеситься 1. сказитися (скажуся,
сказишся); 2. (прийти в крайнєє раздражение)
розлютуватися, -туюся, -туєшся,
розлютитися, -лючуся, -лютишся, розлютіти,
роззлостйтися, -злощуся, -злостишся,
роздратуватися, -туюся, -туєшся, сказитися и
мног. показйтися, оскаженіти; разг.
розмордуватися, -дуюся, -дуєшся, осатаніти,
посатаніти, знавісніти.

взбешённый
112
взбугрённый
взбешённый розлютований, розлючений,
розлютілий,, роздратований, оскаженілий;
разг. розмордований, осатанілий,
посатанілий, знавіснілий.
взбивание збивання, підбивання.
взбивать, взбить збивати, збити (зіб'ю,
зіб'єш и зіб'єш) и мног. позбивати,
підбивати, підбити и мног. попідбивати.^
взбиваться, взбиться збиватися, збитися
(зіб'ються и зіб'ється), підбиватися,
підбитися.
взбйвка збивання, підбивання.
взбираться, взобраться підніматися,
піднятися, -німуся, -німешся, підійматися,
підійнятися, -діймуся, -діймешся,
здійматися, здійнятися, вибиратися и братися
(беруся, берешся), вибратися, -беруся,
-берешся; (добираться — ещё)
добуватися, -буваюся, -буваєшся, добутися, -буду-
ся, -будешся; (всходить) сходити, -джу,
-диш, зійти (зійду, зійдеш); (взлезать)
вилазити, -лажу, -лазиш и вилізати,
вилізти; (с трудом) видиратися и дертися,
-руся, -рёшся и дратися (деруся,
дерешся), видертися, -руся, -решся и видратися,
-деруся, -дерешся, здиратися, здертися и
зідратися, видряпуватися, -пуюся, -пуєш-
ся, видряпатися.
взбитый збитий, підбитий.
взбить см. взбивать.
взбиться см. взбиваться.
взблеск зблиск, -у; (вспышка) спалах, -у,
сполох, -у.
взблёскивание зблискування; спалахування.
Ср. взблёскивать.
взблёскивать, взблеснуть блискати,
блиснути, несов. зблискувати, -кую, -куєш;
(вспыхивать) спалахувати, -лахую, -лаху-
єш, спалахнути.
взбодрённый разг. підбадьорений,
збадьорений.
взбодрить см. взбадривать.
взбодриться см. взбадриваться.
взболтанный збовтаний, перебовтаний,
сколочений, збйтий.
взболтать см. взбалтывать.
взболтаться см. взбалтываться.
взболтнуть однокр. бовтнути и бовтнути.
взборождённый поборознений.
взбороздить поборознити.
взборонить с.-х. поборонувати, -ную, -нуєш,
поборонити, -роню, -рониш, поволочити,
-лочу, -лочиш, поскородити, -джу, -диш,
виволочити, -чу, -чиш, вйскородити.
взборонованный с.-х^ поборонований,
поволочений, поскороджений.
взбороновать см. взборонить.
взбрасывание підкидання; кидання [вгору];
закидання. Ср. взбрасывать.
взбрасывать, взбросить разг. підкидати,
підкинути; кидати [вгору], кинути [вгору],
скидати [вгору], скинути [вгору];
(закидывать) закидати, закинути.
взбрасываться, взброситься скидатися
[вгору], скинутися [вгору]; підкидатися,
підкинутися; кидатися [вгору], кинутися
[вгору]; закидатися, закинутися. Ср.
взбрасывать.
взбредать, взбрести разг. добуватися,
-буваюся, -буваєшся, добутися, -будуся,
-будешся, видиратися, видертися, -руся,
-решся и видратися, -деруся, -дерешся,
здиратися, здертися и зідратися; (выбредать)
вибродити, -джу, -диш, вибрести; ~~тй в
голову (на ум) разг. спасти (зійти,
спливти, сплисти, навернутися, наверзтися) на
думку.
взбросить см. взбрасывать.
взброситься см. взбрасываться.
взброшенный підкинутий, підкинений;
кинутий (кйнений, скинутий, скинений) [угору];
закинутий, закинений. Ср. взбрасывать.
взбрызгивание 1.
збризкування;сприскування, спорскування; скроплювання,
скропляння; кроплення; 2. сприскування,
збризкування, примочування. Ср. взбрызгивать
1—2.
взбрызгивать, взбрызнуть 1. разг.
збризкувати, -кую, -куєш, збризкати и збризнути;
(вспрыскивать — ещё) сприскувати,
сприскати и сприснути, спорскувати, спорснути;
(окроплять) скроплювати, -люю, -люєш и
скропляти, скропити, -плю, -пиш и однокр.
скропнути; (кропить) кропити, покропити;
2. (отмечать выпивкой что-л.) прост.
сприскувати, сприскати и сприснути,
покропити (сов.), збризкувати, збризкати и
збризнути, примочувати, -чую, -чуєш,
примочити, -мочу, -мочиш.
взбрызгиваться, взбрызнуться 1.
(рассыпаться брызгами) розбризкуватися,
-кується, розбризкатися и розбрйзнутися;
2. страд, (несов.) збризкуватися;
кропитися,.-питься; сприскуватися, збризкуватися;
ср. взбрызгивать 1—2.
взбрызнутый 1. збризканий, збризнутий;
сприсканий, сприснутий, спбрснутий;
скроплений; кроплений, покроплений;
2. сприсканий, сприснутий, покроплений,
примочений. Ср. взбрызгивать 1—2.
взбрызнуть см. взбрызгивать.
взбрызнуться см. взбрызгиваться.
взбрыкивать, взбрыкнуть брикати,
брикнути; (лягать — ещё) хвицати, хвицнути и
усилит, хвицонути, разг. вихати, вихнути
и усилит, вихонути.
взбугрённый 1. прич. який (що) піднявся
(підійнявся) горбами (буграми),
покритий горбами (буграми), зритий, поритий;
збурений; ср. взбугрить; 2. в знач. прил.
горбистий, горбастий, горбкуватий,
бугристий, бугруватий.

взбугрить
113
взвести
взбугрить (Что) підняти (-німу, -німеш)
горбами (буграми), підійняти (-дійму,
-діймеш) горбами (буграми), покрити (-крию,
-криєш) горбами (буграми) (що);
(землю— ещё) зрити (зрию, зриєш), порити
(що); (воду— ещё) збурити,
похвилювати, -люю, -люєш, здійняти хвилями (що),
збити (зіб'ю, зіб'єш и зіб'єш) хвилі (на
чому).
взбугриться піднятися (-німеться) горбами
(буграми), підійнятися (-д'йметься)
горбами (буграми), покритися (-криється)
горбами (буграми); збуритися,
похвилюватися, -люється, здійнятися хвилями. Ср.
взбугрйть.
взбудораженный схвильований,
розбурханий; стривожений, стурбований,
потурбований, сколошканий. Ср. взбудораживать.
взбудораживать, взбудоражить разг.
хвилювати, -люю, -люєш, схвилювати,
розбурхувати, -бурхую, -бурхуєш,
розбурхати; (тревожить) тривожити, стривожити и
потривожити, турбувати, -бую, -буєш,
стурбувати и потурбувати, разг.
колошкати, сколошкати.
взбудораживаться, взбудоражиться
хвилюватися, -лююся, -люєшся, схвилюватися,
розбурхуватися, -бурхуюся, -бурхуєшся,
розбурхатися; тривожитися,
стривожитися, турбуватися, -буюся, -буєшся,
стурбуватися. Ср. взбудораживать.
взбудоражить см.* взбудораживать.
взбудоражиться см. взбудораживаться.
взбулгачить прост, стурбувати, -бую,
-буєш, занепокоїти; (взбудоражить)
розбурхати; (взволновать) схвилювати, -люю,
-люєш, збудити, -джу, -диш.
взбунтованный збунтований.
взбунтовать збунтувати, -тую, -туєш; (непе-
рех. — ещё) забунтувати, забунтуватися.
взбунтоваться збунтуватися, -туюся, -туєш-
ся, забунтуватися, забунтувати, мног. по-
бунтуватися.
взбурлйть завирувати, -рую, -руєш, занур-
тувати, -тую, -туєш, забурлити, реже
забурувати, -рую, -руєш.
взбутетенить см. взбучить *.
взбухание набухання, набрякання;
бубнявіння. Ср. взбухать.
взбухать, взбухнуть набухати, набухнути,
набрякати, набрякнути; (о семенах,
почках и т. п. — ещё) бубнявіти, набубнявіти.
взбучить1 (поколотить) прост,
відлупцювати, -цюю, -цюєш, відлупити, -луплю,
-лупиш, віддубасити, -башу, -басиш,
віддухопелити, дати (дам, даси) прочухана
(прочуханки, нагінки, натруски, кладу,
кучми).
взбучить2 сов. см. вспучивать.
взбучиться сов. см. вспучиваться.
взбучка прост, прочухан, прочуханка, нагін-
ка, натруска; задать ~ку кому дати
прочухана (прочуханки, нагінки, натруски,
кладу, кучми) кому.
взбушеваться, взбушевать ф о л ь к.
розбушуватися, -шуюся, -шуєшся,
розбурхатися, завирувати, -рую, -руєш.
взваленный 1. звалений, скинутий, скинений;
узятий; завданий; 2. звалений, зіпхнутий;
узятий. Ср. взваливать 1—2.
взваливание 1. звалювання, скидання;
брання на плечі, завдавання [на плечі];
2. звалювання, спихання. Ср. взваливать
1—2.
взваливать, взвалить 1. звалювати, -люю,
-люєш, -звалити, -лю, -лиш, скидати,
скинути; (на, спину — ещё) брати (беру,
береш) на плечі, узяти (візьму, візьмеш) на
плечі, (кому-л.) завдавати, -даю, -даєш
[на плечі], завдати, -дам, -даси [на плечі];
2. (перен.: обременять кого-л.) разг.
звалювати, звалити, спихати, зіпхнути и реже
спихнути; (на себя — ещё) брати [на
себе], узяти [на себе]; ~~ть всю работу на
кого звалювати, звалити всю роботу на
кого.
взваливаться, взвалиться 1. (грузно лечь,
сесть на что-л.) разг. звалюватися,
-лююся, -люєшся, звалитися, -люся, -лишея;
(взбираться) видиратися, видертися, -руся,
-решея и видратися, -деруся, -дерешся,
здиратися, зідратися (здеруся, здерешся)
и здертися; 2. страд, (несов)
звалюватися, скидатися; братися (береться) на
плечі, завдаватися, -дається;
звалюватися, спихатися; братися; ср. взваливать
1—2.
взвалйть см. взваливать.
взвалиться см. взваливаться.
взвар обл. узвар, -у.
взвевать, взвеять здіймати, здійняти, -йму,
-ймеш и зняти (зніму, знімеш) и мног.
поздіймати, підіймати, підійняти и мног.
попідіймати, піднімати, підняти и мног.
попіднімати, звивати, звити (зів'ю, зів'єш).
взвеваться, взвеяться здійматися,
здійнятися, -йметься и мног. поздійматися,
зніматися, знятися и мног. позніматися,
підійматися, підійнятися и мног.
попідійматися, підніматися, піднятися и мног.
попідніматися; (реять — ещё) маяти, замаяти,
майоріти, замайоріти.
взведение зведення.
взвезтй см. взвозйть.
взвеселить см. взвеселять.
взвеселиться см. взвеселяться.
взвеселять, взвеселить уст., обл.
звеселяти, звеселити, розвеселяти, розвеселити.
взвеселяться, взвеселиться уст., обл.
звеселятися, звеселитися, розвеселятися,
розвеселитися.
взвесить см. взвешивать.
взвеситься см. взвешиваться.
взвести см. взводить.

взвестись
114
взволнованность
взвестись см. взводиться.
взвесь хим. завись, -сі, суспензія.
взвешенный 1. зніжений, важений,
поважений, виважений; 2. хим. завислий,
суспендований; (в жидкостях — ещё) змулений.
взвешивание зважування, важення,
виважування.
взвешивать, взвесить зважувати, -жую,
-жуєш и важити, зважити и мног.
позважувати и поважити, виважувати, виважити.
взвешиваться, взвеситься зважуватися,
-жуюся, -жуєшся и важитися, зважитися и
мног. позважуватися и поважитися,
виважуватися, виважитися.
взвеять см. взвевать.
взвеяться см. взвеваться.
взвивать, взвить здіймати, здійняти, -йму,
-ймеш и зняти (зніму, знімеш), підіймати,
підійняти, піднімати, підняти, звивати,
звити (зів'ю, зів'єш).
взвиваться, взвиться здійматися, здійнятися
(здіймуся, здіймешся) и мног.
поздійматися, зніматися, знятися (знімуся,
знімешся) и мног. позніматися, підійматися,
підійнятися, підніматися, піднятися,
звиватися, звитися (зів'юся, зів'єшся); (реять—
ещё) маяти, замаяти, майоріти,
замайоріти; (взлетать) злітати, злетіти (злечу,
злетиш).
взвидеть уст., прост, побачити; не ~ дел
света (дня) кто в очах потемніло
(потьмарилося) в кого (кому), світ
потьмарився кому.
взвизг разг. виск, -у, вищання; вереск, -у,
верещання. Ср. взвизгивать.
взвизгивание вищання; верещання. Ср.
взвизгивать.
взвизгивать, взвизгнуть вищати, вискнути;
(пронзительно кричать) верещати,
вереснути и обл. звереснути.
взвинтить см. взвинчивать.
взвинтиться см. взвинчиваться.
взвинченность напруженість, -ності;
збудженість. Ср. взвинченный 1.
взвинченный разг. 1. (о нервах)
напружений; (возбуждённый )збуджений; 2. (о
ценах) роздутий, здутий.
взвинчивание 1. напружування;
збуджування; 2. роздування, здування. Ср.
взвинчивать 1—2.
взвинчивать, взвинтить разг. 1. (нервы)
напружувати, -жую, -жуєш, напружити;»
(возбуждать) збуджувати, -джую, -джуєш,
збудити, -джу, -диш; ~тйть себя разг.
накрутити (-кручу, -крутиш) себе; 2. (цены)
роздувати и роздимати, роздути (розідму,
розідмеш и роздую, роздуєш), здувати,
здути, наганяти, нагнати (нажену,
наженеш).
взвинчиваться, взвинтиться разг. 1.
напружуватися, -жуюся, -жуєшся,
напружитися; збуджуватися, -джуюся, -джуєшся,
збудитися, -джуся, -дишся; 2. страд, (не-
сов.) напружуватися; збуджуватися;
роздуватися, здуватися, наганятися; ср.
взвинчивать 1—2.
взвить см. взвивать.
взвиться см. взвиваться.
взвихрённый завихрений, розвихрений,
скуйовджений; скудовчений. Ср. взвихрить.
взвихрить (закружить вихрем) завихрити и
завихрити, завихорити, звихрити.
взвихрить (взлохматить) разг. завихрити
и завихрити, розвихрити, завихорити,
скуйовдити, -джу, -диш; разг. скудовчити.
взвихриться (закружиться вихрем)
завихритися и завихритися, завихрити,
завихоритися, звихритися, повйхрйтися.
взвихриться (взлохматиться) разг.
завихритися и завихритися, розвихритися,
завихоритися, скуйовдитися, -диться; разг.
скудовчитися.
взвод * (войсковое подразделение) взвод, -у;
ист. чота.
взвод2 1. уст. см. взведение; 2. (в оружии)
звід, род. зводу; курок на ~де курок
на зводі; О быть на ^де разг. бути
під мухою (під чаркою).
взводить, взвести зводити, -джу, -диш,
звести (зведу, зведёш) и мног. позводити;
~ть, ~-тй глаза уст. підводити,
підвести (підіймати, підійняти, піднімати,
підняти) очі; ^ть, ~тй курок зводити,
звести курок; ~ть, ~тй обвинение (на кого-
что) звинувачувати, -чую, -чуєш,
звинуватити, -вачу, -ватиш, обвинувачувати,
обвинуватити (кого-що).
взводиться, взвестись зводитися, -джуся,
-дишся, звестися (зведуся, зведешся).
взводной звідний. Ср. взвод2 2.
взводный 1. взводний; чотовий; 2. в знач,
сущ. взводний, -ого; чотовий, -бго, чотар,
-я. Ср. взвод1.
взвоз 1. вивіз, -возу, вивезення; 2. (подъём)
обл. узвіз, -возу; обл. вивіз, -возу.
взвозить, взвезти вивозити, -вожу, -возиш,
вивезти и мног. повивозити.
взвозиться вивозитися, -возиться.
взволакивать, взволочь прост, виволікати,
виволокти, -лочу, -лочеш и мног.
повиволікати, витягати и витягувати, -гую, -гу-
єш, витягти, -гну, -гнеш и витягнути и
мног. повитягати и повитягувати.
взволакиваться, взволочься прост, виво-
лікатися, виволоктися, -лочуся, -лочешся,
витягатися и витягуватися, -гуюся, -гу-
єшся, витягтися, -гнуся, -гнешся и
витягнутися и мног. повитягуватися.
взволнованно нареч. схвильовано,
розхвильовано, збентежено; зворушено;
збуджено. Ср. взволнованный 2.
взволнбванность схвильованість, -ності,
схвилювання, розхвильованість, збентеженість;

взволнованный
115
взгрустнуть
зворушеність; збудженість. Ср.
взволнованный 2.
взволнованный 1. схвильований,
розбурханий, збурений; 2. схвильований,
розхвильований, збентежений, збунтований;
зворушений; збуджений, збурений. Ср.
взволновать 1—2.
взволновать 1. (вызвать волны) схвилювати,
-люю, -люєш, розбурхати, збурити;
2. (встревожить) схвилювати,
розхвилювати, збентежити, реже
збунтувати, -тую, -туєш; (растрогать)
зворушити, -рушу, -рушиш; (возбудить) збудити,
-джу, -диш, збурити.
взволноваться 1. схвилюватися, -люється,
розбурхатися, збуритися; 2. схвилюватися,
розхвилюватися, збентежитися,
збунтуватися, -туюся, -туєшся; зворушитися,
-рушуся, -рушишся; збудитися, -джуся, -диш-
ся, збуритися. Ср. взволновать 1—2.
взволок прост, узвіз, -возу; обл. вивіз.
взволочь см. взволакивать.
взволочься см. взволакиваться.
взворачивать, взворотйть прост. 1.
(взваливать) звалювати, -люю, -люєш, звалити,
-лю, -лиш и мног. позвалювати, скидати,
скинути и мног. поскидати; 2:
(вспахивать) перевертати, перевернути, -верну,
-вернеш; 3. (ворочая, приводить в
беспорядок) перевертати, перевернути и мног.
поперевертати.
взворачиваться 1. звалюватися, -люється,
скидатися; 2. перевертатися; 3.
перевертатися. Ср. взворачивать 1—3.
взворотйть см. взворачивать.
взвороченный 1. звалений, скинутий,
скинений; 2. перевернутий, перевернений; 3.
перевернутий, перевернений. Ср.
взворачивать 1—3.
взворошить розворушити, -рушу, -рушиш,
переворушити; (разбрасывать)
розкидати; (сено — ещё) перевернути, -верну,
-вернеш, перегорнути, -горну, -горнеш,
перегребти.
взвывание завивання; голосіння; квиління,
скигління. Ср. взвывать.
взвывать, взвыть завивати, завити, -вйю,
-виєш; (причитать) голосити, -лошу, -ло-
сиш, заголосити; (жалобно) квилити,
заквилити, скиглити, заскиглити.
взгадать: ни вздумать, ни ~ть, ни пером
описать фольк. ні здумати, ні згадати, ні
пером описати.
взгляд 1. погляд, -у; (взор) зір, род. зору;
обл. позирк, -у, позір, -зору; бросать,
бросить (кидать, кинуть) ~~д на кого-что
позирати (позиркувати, зиркати), зиркнути
(зирнути) [оком, очима] на кбго-що,
кидати, кинути (скидати, скинути) оком
(очима, погляд, поглядом) на кбго-що,
блимати (поблимувати), блимнути [очима,
оком, зором] на кбго-що; на ~д (судя по
виду) разг. на вигляд; разг. на погляд;
обл. на позір; на первый ~д на перший
погляд; обводить, обвести ~дом
обводити, обвести (осягати, осягнути) поглядом
(оком, очима, зором); обмениваться,
обменяться ~дами обмінюватися, обмінятися
поглядами; (переглядываться — ещё)
переглядатися, переглянутися; обнимать,
обнять (охватывать, охватить) ~дом см.
охватывать 4; с первого ~да з першого
погляду; обл. за пёршим позирком; 2. (пе-
рен.: воззрение) погляд, переконання;
(мнение) думка, гадка; на мой ^д [як]
на мій погляд, як на мене, на мою думку
(гадку), по-моєму; политические *-~ ды
політичні погляди {думки).
взглядывать, взглянуть 1. дивитися, -влюся,
-вишся, подивитися, глядіти (реже),
глянути, поглядати, поглянути, сов. згля-
нути; (посматривать — ещё) зиркати и
позирати, зиркнути и зирнути, разг.
споглядати, споглянути; 2. (перен.: обращать
внимание) дивитися, подивитися, глядіти,
глянути, сов. поглянути; ~ть на дело
просто дивитися, подивитися на справу (на
діло)^ просто.
взглянуться: как взглянется кому прост,
як захочеться (заманеться, спаде на
думку) кому.
взговорйть фольк. заговорити, -ворю, -во-
риш, забалакати; разг. загомоніти.
взгорок прост, пагорок, -рка, пагорб,
пагорбок, -бка, згірок, -рка.
взгорье разг. узгір'я, згір'я, узвишшя.
взгревать, взгреть (кого) прост,
задавати, -даю, -даєш, задати, -дам, -даси
(кому).
взгромождать, взгромоздить разг.
накладати, накласти, -кладу, -кладёш и мног.
понакладати, навалювати, -люю, -люєш,
навалити, -валю, -валиш и мног. понава-
лювати, нагромаджувати, -джую, -джуєш,
нагромадити, -джу, -диш, накопичувати,
-чую, -чуєш, накопичити.
взгромождаться, взгромоздиться разг.
1. (взлезать) вилазити, -лажу, -лазиш и
вилізати, вилізти и мног. повилазити и
повилізати, видиратися, видертися, -руся,
-решся и видратися, -деруся, -дерешся,
здиратися, зідратися (здеруся, здерешся)
и здертися, -руся, -рёшся; (взлетать)
злітати, злетіти (злечу, злетиш); 2. страд,
(несов.) накладатися, навалюватися,
-люється, нагромаджуватися, -джується,
накопичуватися, -чується; ср. взгромождать.
взгромождённый разг. накладений,
навалений, нагромаджений, накопичений.
взгромоздить см. взгромождать.
взгромоздиться см. взгромождаться.
взгрустнуть разг. засумувати, -мую, -му-
єш, зажуритися, -журюся, -журишся,
засмутитися, -смучуся, -смутишся.

взгрустнуться
116
вздрагивать
взгрустнуться: гнулось кому разг. сумно
(журно) стало кому, засумував
(зажурився, посмутнішав) хто, сум (журба,
смуток) огорнув (обгорнув, охопив,
оповив) кого.
вздваивание 1 здвоєння, (неоконч. д.— ещё)
здвоювання. Ср. вздваивать1.
вздваивание2 с.-х. здвоєння, (неоконч. д.—
ещё) здвоювання, двоїння.
вздваивать *, вздвоить (удваивать)
здвоювати (здвоюю, здвоюєш), здвоїти.
вздваивать2, вздвоить (вторично
вспахивать) с.-х. двоїти и здвоювати (здвоюю,
здвоюєш), здвоїти.
вздваиваться *, вздвоиться здвоюватися
(здвоюється), здвоїтися. Ср. вздваивать1.
вздваиваться2 с.-х. двоїтися, здвоюватися
(здвоюється).
вздвоить см. вздваивать'.
вздвойть см. вздваивать2.
вздвоиться см. вздваиваться1.
вздевать, вздеть 1. (поднимать вверх) уст.
підіймати, підійняти, -дійму, -діймеш и
мног. попідіймати, піднімати, підняти,
-німу, -німеш и мног. попіднімати, здіймати,
зняти и здійняти, підводити, -джу, -диш,
підвести, -веду, -ведеш; 2. (надевать) у с т.,
прост, надівати, надіти, -діну, -дінеш и
мног. понадівати; (одежду)
надягати, надягти, -дягну, "-дягнеш и надягнути,
удягати, удягти и удягнути; (обувь —
ещё) взувати, взути и мног. повзувати;
3. (насаживать) прост, насаджувати,
-джую, -джуєш, насадити, -саджу, -садиш
и мног. понасаджувати; (нанизывать)
нанизувати, -зую, -зуєш, нанизати, -нижу,
-нижеш и мног. понанизувати,
нашпилювати, -люю, -люєш, нашпилити, -шпилю,
-шпилиш, разг. наштрикувати, -кую,
-куєш, наштрикнути.
вздёргивание підіймання, піднімання;
підтягання, підтягування; підкидання. Ср.
вздёргивать 1.
вздёргивать, вздёрнуть 1. (дёргая,
поднимать вверх) разг. підіймати, підійняти,
-дійму, -діймеш и мног. попідіймати,
піднімати, підняти, -німу, -німеш и мног.
попіднімати; (подтягивать) підтягати и
підтягувати, підтягти, -тягну, -тягнёш и
підтягнути и мног. попідтягати и
попідтягувати, -гую, -гуєш; (подбрасывать)
підкидати [догори], підкинути [догори]; ~ть нос
см. нос; —ть плечами знизувати (-зую,
-зуєш), знизати (знижу, знижеш) и разг.
знизнути (здвигати и здвигувати, -гую,
-гуєш, здвигнути, стенати, стенути,
стинати, стинути) плечима; 2. (вешать) прост,
вішати, повісити, -вішу, -вісиш и мног.
повішати.
вздёргиваться, вздёрнуться разг. 1.
(подниматься вверх) підійматися,
підійнятися, -дійметься и мног. попідійматися,
підніматися, піднятися, -німеться и мног.
попідніматися; разг. задиратися, задертися,
-рёться и задратися, -дереться;
(подтягиваться) підтягатися и підтягуватися, -гу-
ється, підтягтися, -тягнеться и
підтягнутися; 2. страд, (несов.) підійматися,
підніматися; підтягатися, підтягуватися;
вішатися, ср. вздёргивать 1—2.
вздёржка прост. 1. см. • вздёргивание;
2. (тесьма, шнур) шворка, шнурок, -рка,
мотузочка, мотузочок, -чка.
вздёрнутый 1. підійнятий, піднятий;
підтягнений, підтягнутий; підкинутий; ^ый нос
кирпатий (задертий) ніс; 2. повішений.
Ср. вздёргивать 1—2.
вздёрнуть см. вздёргивать.
вздёрнуться см. вздёргиваться.
вздеть см. вздевать.
вздор разг. дурнйця, нісенітниця, абищо,
собир. дурниці, -нйць, нісенітниці, -ниць,
нісенітниця; (пустые разговоры) разг.
верзіння; ~р! в знач. сказ. разг. дурниці!
вздорить разг. сваритися, -рюся, -ришся;
разг. заводитися, -джуся, -дишся;
(спорить) сперечатися; (ругаться—ещё)
лаятися.
вздорность 1. нісенітність, -ності,
безглуздість, -дості, химерність; 2. сварливість,
-вості, сперечлйвість. Ср. вздорный 1—2.
вздорный разг. 1. (нелепый) нісенітний,
безглуздий, химерний; ^ый слух
нісенітна (безглузда) чутка; 2. (сварливый)
сварливий, реже сваркйй, сперечлйвий; ^ый
характер сварлива вдача, сварливий
характер.
вздорожание подорожчання.
вздорожать подорожчати.
вздорщик разг. сварливий, -ого.
вздбрщица разг. сварлива, -ої.
вздох 1. зітхання, подих, -у; 2. физиол.
віддих, -у, редко подих; О до последнего ~ха
до останнього подиху, до самої смерті,
до сконання.
вздохнуть 1. см. вздыхать; 2. (передохнуть,
отдохнуть) разг. перепочити,
передихнути.
вздрагивание здригання; тремтіння,
дрижання; тіпання, стріпування,
струшування. Ср. вздрагивать.
вздрагивать, вздрогнуть здригатися,
здригнутися и обл. здригнути, стенатися, стену-
тися, стинатися, стинутися;
(вскидываться— ещё) кидатися, кинутися; (дрожать)
тремтіти, -мчу, -мтйш, затремтіти,
дрижати, задрижати; (содрогаться) тіпатися,
тіпнутися, стріпуватися, -пуюся, -пуєшся,
стріпнутися и усилит, стріпонутися,
стрепенутися (сов.), здвигатися и
здвигуватися, -гуюся, -гуєшся, здвигнутися, редко
струшуватися, -шуюся, -шуєшся,
струситися (струшуся, струсишся) и струснути-

вздремнуть
117
вздыбливаться
ся и усилит, струсонутися; (с испуга —
ещё) жахатися, жахнутися.
вздремнуть разг. здрімнути; задрімати; (ло-
дремать) подрімати; (поспать) поспати,
-сплю, -спйш.
вздремнуться: гнулось кому разг.
здрімнув (подрімав, поспав) [трохи] хто.
вздрогнуть см. вздрагивать.
вздувание 1. здіймання підіймання,
піднімання; надування, надимання; 2.
здування, роздування, роздимання, надування,
надимання; обдимання; 3. роздування,
роздимання, здування; 4. роздування,
роздмухування; запалювання. Ср. вздувать
1—4.
вздувать, вздуть 1. (дуновением поднимать)
здіймати, зняти (зніму, знімеш) и
здійняти, -йму, -ймеш и мног. поздіймати,
підіймати, підійняти и мног. попідіймати,
підньмати, підняти и мног. попіднімати;
(надувать) надувати и надимати, надути,
-дму, -дмёш и -дую, -дуєш и мног.
понадувати и понадимати; 2. (увеличивать в
объёме; раздувать) здувати, здути и мног.
поздувати, роздувати и роздимати,
роздути (розідме и роздує) и мног. порозду-
вати, надувати и надимати, надути и мног.
понадувати и понадимати; разг. обдимати,
обдути; 3. (перен.: чрезмерно повышать)
разг. роздувати и роздимати, роздути и
мног. пороз дув ати, здувати, здути и мног.
поздувати, наганяти, нагнати (нажену,
наженеш); ^ть цены роздувати, роздути
(здувати, здути, наганяти, нагнати) ціни;
4. (разжигать) прост, роздувати,
роздути, роздмухувати, -дмухую, -дмухуєш,
роздмухати; (зажигать) запалювати,
-люю, -люєш, запалити, -палю, -палиш.
вздуваться, вздуться 1. (подниматься от
дуновения) разг. уст. здійматися,
знятися (зніметься) и здійнятися,
-йметься и мног. поздійматися, підійматися,
підійнятися и мног. попідійматися,
підніматися, піднятися и мног. попідніматися;
(надуваться) надуватися и надиматися,
надутися, -дметься и -дується и мног.
понадуватися и понадиматися; 2.
(увеличиваться в объёме, раздуваться) здуватися,
здутися, роздуватися и роздиматися,
роздутися (розідметься и роздується),
надуватися и надиматися, надутися и мног.
понадуватися и понадиматися; разг.
обдиматися, обдутися; (набухать)
набухати, набухнути, набрякати, набрякнути;
3. (перен.: чрезмерно повышаться) разг.
роздуватися и роздиматися, роздутися,
здуватися, здутися, наганятися, нагнатися
(наженеться); підніматися, піднятися;
4. страд, (нёсов.) здійматися, підійматися,
підніматися; здуватися, роздуватися,
роздиматися, надуватися, надиматися;
обдиматися; роздуватися, роздиматися,
здуватися, наганятися; роздуватися,
роздмухуватися, -дмухується; запалюватися, -лю-
ється; ср. вздувать 1—4.
вздумать разг. здумати; (надумать)
надумати, задумати, разг. надуматися,
замислити; (выдумать) видумати; ~мал
прокатиться здумав (надумав, надумався)
прокататися; не ~май бежать не здумай
(не надумай, не надумайся) бігти; ни ~ть,
ни взгадать, ни пером описать см.
взгадать.
вздуматься безл. разг. спасти (спаде) на
думку, здуматися; (захотеться)
заманутися; ~лось кому спало на думку (зду-
малося, заманулося) кому, надумав (разг.
надумався) хто.
вздуриться прост, здуріти; (взбеситься)
сказитися (скажуся, сказишся), разг.
розмордуватися, -дз^юся, -дуєшся, осатаніти,
посатаніти, реже збіситися, оскаженіти.
вздутие 1. (состояние) здіймання,
підіймання, піднімання, підняття; надування,
надимання, надуття; здування, здуття,
роздування, роздимання, роздуття,
надування, надимання, надуття; обдимання, об-
дуття; набухання, набрякання;
роздування, роздуття, здування, здуття; ^тие
живота мед. здуття (обдимання) живота
(черева); ср. вздуваться 1—#; 2.
(припухлость) здуття.
вздутость 1. здутість, -тості, роздутість.
2. роздутість, здутість. Ср. вздутый 2—3.
вздутый 1. прич. знятий, здійнятий,
піднятий; надутий; здутий, роздутий, надутий;
обдутий; роздутий, здутий; роздутий,
роздмуханий; запалений; ср. вздувать 1—4;
2. (в знач. прил.. распухший,
увеличившийся в объёме) здутий» роздутий; разг.
обдутий; 3. (в знач. прил. перен.:
чрезмерно повышенный) роздутий, здутий;
~ые цены роздуті (здуті) ціни.
вздуть' см. вздувать.
вздуть2 (отколотить) прост, відлупцювати,
-цюю, -цюєш, налупцювати, віддубасити,
відчухрати, віддухопелити.
вздуться см. вздуваться.
вздыбить см. вздыбливать.
вздыбиться см. вздыбливаться.
вздыбливать, вздыбить здиблювати, -люю,
-люєш, здибити, -блю, -биш;
(вздыбливаться) здиблюватися, -люється и
дибитися, -биться и дибитися, -биться,
здибитися.
вздыбливаться, вздыбиться 1. (становиться
на дыбы) здиблюватися, -люється и
дибитися, -биться и дибитися, -биться,
здибитися, ставати (стає) (підніматися,
підійматися, звбдитися) на диби (на дибки,
дибки), стати (стане) (піднятися, -німеть-
ся, підійнятися, -дійметься, звестися,
зведеться) на диби (на дибки, дибки),
ставати гопки, стати гбпки; 2, (подниматься

вздымать
118
взлохмачиваться
дыбом) здиблюватися и дибитися,
здибитися, ставати (вставати, підніматися,
підійматися) дйбом, стати (встати,
піднятися, підійнятися) дйбом.
вздымать здіймати, здимати, підіймати,
піднімати, підносити, -ношу, -носиш.
вздыматься здійматися, здиматися,
підійматися, підніматися, підноситися, -носиться.
вздыхание зітхання.
вздыхатель разг. уст. закоханий, -ого,
разг. закоханець, -нця, редко зітхач, -а;
(поклонник) поклонник.
вздыхательница закохана, -ої, зітхачка;
поклонниця. Ср. вздыхатель,
вздыхать, вздохнуть зітхати, зітхнути; обл.
здихати, здихнути.
взимание справляння, виправляння,
стягання, стягування, стягнення; збирання. Ср.
взимать,
взимать справляти, правити, -влю, -виш,
виправляти, стягати, стягувати, -гую, -гуєш;
(собирать) збирати, брати (беру, береш).
взиматься справлятися, правитися, -виться,
виправлятися, стягатися, стягуватися,
-гується; збиратися, братися (береться).
Ср. взимать,
взирание уст. позирання, поглядання; разг.
споглядання.
взирать уст. дивитися, -влюся, -вишся;
(поглядывать) позирати; поглядати, разг.
споглядати; не ~рая на когб-что не
дивлячись (не зважаючи, не вважаючи) на кб-
го-що.
взламывание зламування. І
взламывать, взломать ламати и зламувати,
-мую, -муєш, зламати и мног.
позламувати, ломити, -млю, -миш, зломити и мног.
позломлювати, -люю, -люєш; (дверь, окно
и т. п. — ещё) виламувати, виламати и
мног. повиламувати, виломлювати,
виломити, -млю, -миш и мног. повиломлювати;
(замок — ещё) відбивати, відбити (відіб'ю,
відіб'єш и відіб'єш) и мног. повідбивати,
розбивати, розбити и мног. порозбивати;
~ть оборону врага воен. зламувати,
зламати (зломити) оборону ворога.
взламываться, взломаться ламатися и
зламуватися, -мується, зламатися, ломитися,
-миться, зломитися; виламуватися,
виламатися, виломлюватися, -люється;
відбиватися, відбитися (відіб'ється и відіб'ють- І
ся), розбиватися, розбитися; (о
льде—обычно) скресати, скреснути. Ср. взламывать,
взлезать, взлезть разг. вилазити, -лажу,
-лазиш и вилізати, вилізти и мног.
повилазити и повилізати, злазити и злізати,
злізти и мног. позлазити и позлізати; см.
ещё взбираться. І
взлелеянный 1. викоханий, випестуваний,
випещений, вйплеканий; 2. вйплеканий,
викоханий; омріяний, вимріяний, злеліяний.
Ср. взлелеять 1—2. І
взлелеять 1. (воспитать) викохати и мног.
повикохувати, -кбхую, -кбхуеш, виглядіти,
-джу, -диш, випестувати, -тую, -туєш,
випестити, -пещу, -пестиш, виплекати; 2. пе-
рен. виплекати, викохати; (в ментах)
омріяти, вимріяти, злеліяти.
взлёт зліт, род. зльоту, злітання; ^т
творческой мысли зліт творчої думки.
взлетание злітання.
взлетать, взлететь злітати, злетіти (злечу,
злетиш) и мног. позлітати; поэз. злинати,
злинути и полинути; (подниматься вверх)
здійматися, здійнятися, -ймуся, -ймешся
и мног. поздійматися, зніматися, знятися
(знімуся, знімешся) и мног. позніматися;
(о птицах разг.— ещё) підбиватися,
підбитися, -діб'ється и -діб'ється; ~-ть на
воздух (взрываться; перен.) злітати, злетіти
в повітря.
взлётный ав. злітний.
взлётывать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] злітати и т. п.; см.
взлетать,
взлиза, взлизина разг. залисина.
взлобок обл. пригірок, -рка, пригір, -гору,
пригорбок, -бка, реже пригорок и
пригорок.
взлом злом, -у; (неоконч. д. — ещё)
зламування.
взломать см. взламывать,
взломаться см. взламываться,
взломщик зломщик, зломлювач.
взлохматить см. взлохмачивать,
взлохматиться см. взлохмачиваться,
взлохмаченный скуйовджений,
покуйовджений, закуйовджений, покошланий,
скошланий, перекошланий, покошлачений,
скошлачений, покудланий, скудланий,
закудланий; розкуйовджений, розпатланий,
розкошланий, розкошлачений, розкудланий.
Ср. взлохмачивать,
взлохмачивать, взлохматить разг.
скуйовджувати,-джую, -джуєш, скуйовдити, -джу,
-диш, куйовдити, покуйовдити, закуйбвди-
ти (сов.), кошлати, покошлати и
скошлати и перекошлати, кошлатити, -лачу,
-латиш, покошлатити и скошлатити, кудлати,
покудлати, сов. скудлачити, скудлати,
скудлити, закудлати; (растрёпывать) разг.
розкуйовджувати, розкуйовдити,
розпатлувати, -лую, -луєш, розпатлати, сов.
розкошлати, розкошлатити, розкудлати.
взлохмачиваться, взлохматиться
скуйовджуватися, -джуюся, -джуєшся, скуйовдитися,
-джуся, -дишся, куйовдитися,
покуйовдитися, закуйовдитися (сов.), кошлатися,
покошлатися и скошлатися и
перекошлатися, кошлатитися, -лачуся, -ліатишся,
покошлатитися и скошлатитися, кудлатися,
покудлатися, сов. скудлатися, закудлатися;
розкуйовджуватися, розкуйовдитися,
розпатлуватися, -луюся, -луєшся, розпатла-

взлущённый
119
взмыленный
тися, сов, розкошлатися, розкошлатитися,
розкудлатися. Ср. взлохмачивать.
взлущённый с.-х. злущений, полущений.
взлущивание с.-х. злущування.
взлущить с.-х. злущити, полущити.
взмах змах, -у; разг. мах, -у, помах, -у, ре-
же вймах, -у, замах, -у.
взмахивание змахування, махання.
взмахивать, взмахнуть змахувати (змахую,
змахуєш), змахнути, махати, махнути, сов.
реже замахнути, замахнутися.
взмахиваться, взмахнуться (стремительно
подниматься кверху) здійматися,
здійнятися, -ймуся, -ймешся, зніматися, знятися
(знімуся, знімешся), підійматися,
підійнятися, підніматися, піднятися.
взмахнуть см. взмахивать.
взмахнуться см. взмахиваться.
взмачивать, взмочить прост, змочувати,
-чую, -чуєш, змочити, -чу, -чиш;
(размачивать) розмочувати, розмочити.
взмачиваться, взмочйться прост,
змочуватися, -чується, змочитися, -читься;
(размачиваться) розмочуватися, розмочитися.
взмащивать, взмостить прост, умощувати,
-щую, -щуєш, умостити (умощу, умостиш)
и мног. повмбщувати.
взмащиваться, взмоститься прост,
умощуватися, -щуюся, -щуєшся, умоститися
(умощуся, умостишся) и мног. повмбщуватися.
взмести см. взметать2.
взмёт 1. здіймання, знімання; підкидання;
2. бранка вперше, підняття (піднімання,
підіймання, бранка, орання) [пару, парів,
зябу]. Ср. взмётывать 1, 3.
взметать * см. взмётывать.
взметать2, взмести и однокр. взметнуть
здіймати, здійняти, -йму, -ймеш, знімати,
зняти (зніму, знімеш); (подбрасывать)
метати (метаю, метаєш и мечу, мёчеш)
[вгору, догори], метнути (зметнути)
[вгору, догори], підкидати [вгору, догори],
підкинути [вгору, догори].
взметнуть однокр. см. взметать2,
взмётывать 1.
взметнуться см. взмётываться.
взмётывание 1. здіймання, знімання;
підкидання [вгору, догори]; 2. змахування;
3. орання вперше, підняття (піднімання,
підіймання, орання) [пару, парів, зябу].
Ср. взмётывать 1—3.
взмётывать, взметать 1. (поднимать кверху)
здіймати, здійняти, -йм?, -ймеш, знімати,
зняти (зніму, знімеш); (подбрасывать)
метати (метаю, метаєш и мечу, мёчеш)
[вгору, догори], метнути (зметнути)
[вгору, догори], підкидати [вгору, догори],
підкинути [вгору, догори]; 2. (взмахивать)
змахувати (змахую, змахуєш), змахнути;
3. с.-х. орати вперше, зорати вперше,
піднімати, підняти, підіймати, підійняти,
орати и зорювати, -рюю, -рюєш, зорати; ~~ть
пар піднімати, підняти (підіймати,
підійняти) пар, орати (зорювати), зорати на
(під) пар.
взмётываться, взметнуться 1. (подниматься
кверху) здійматися, здійнятися, -ймуся,
-ймешся, зніматися, знятися (знімуся,
знімешся), сов. метнутися [вгору, догори],
зметнутися [вгору, догори]; підкидатися
[вгору, догори], підкинутися [вгору,
догори]; огонь ^ нуле я вогонь шугнув
(шугонув, знявся, здійнявся); ракета ^нулась
ракета здійнялася (знялася, метнулася,
зметнулася); 2. страд, (несов.) здійматися,
зніматися; метатися, підкидатися;
підніматися, підійматися, оратися, збрюватися,
-рюється; ср. взмётывать 1, 3.
взмокать, взмокнуть разг. змокати,
змокнути и змокти, -кну, -кнеш и мног. позмокати,
намокати, намокнути и намокти и мног.
понамокати; (сов.: стать мокрым — ещё)
змокріти.
взмокший який (що) змокнув (змок,
намокнув, намок), змоклий, намоклий; який
(що) змокрів, змокрілий. Ср. взмокать.
взмолиться стати (почати, -чну, -чнёш)
благати (молити), узятися (візьмуся,
візьмешся) благати (молити).
взморье узмор'я, надмор'я, [морське]
узбережжя, надбережжя [моря].
взмостить см. взмащивать.
взмоститься см. взмащиваться.
взмочить см. взмачивать,
взмочйться см. взмачиваться.
взмутить см. взмучивать.
взмутиться см. взмучиваться.
взмученный 1. скаламучений; збаламучений;
змулений; 2. схвильований, збентежений.
Ср. взмучивать 1-^2.
взмучивание каламучення, скаламучування;
змулювання. Ср. взмучивать 1.
взмучивать, взмутить 1. (жидкость)
мутити (мучу, мутиш), замутити и помутити,
каламутити, -мучу, -мутиш, скаламутити,
колотити, -лочу, -лбтиш, сколотити; разг.
баламутити, збаламутити; (о частицах
твёрдых тел во взвешенном состоянии)
змулювати, -люю, -люєш, змулити;
2. (сов. перен.: встревожить) прост,
схвилювати, -люю, -люєш, збентежити,
реже збунтувати, -тую, -туєш.
взмучиваться, взмутиться мутитися
(мутиться), замутйтися и помутйтися,
каламутитися, -мутиться, скаламутитися; разг.
баламутитися, збаламутитися.
взмывать, взмыть злітати [вгору], злетіти
(злечу, злетиш) [вгору], шугати [вгору],
шугнути [вгору] и усилит, шугонути
[вгору]; поэз. злинати, злинути и
полинути.
взмыкивать прост, помукувати, -кую, -куєш.
взмыленный 1. змилений; намилений; 2.
змилений, умилений. Ср. взмыливать 1—2.

взмыливать
120
взрывать
взмыливать, взмылить 1. разг. змилювати,
-люю, -люєш, змилити; (намыливать)
намилювати, намилити; 2. (лошадь)
змилювати, змилити, умилювати, умилити.
взмыливаться, взмылиться 1. змилюватися,
-лююся, -люєшся, змилитися;
намилюватися, намилитися; 2. змилюватися,
змилитися, умилюватися, умилитися. Ср.
взмыливать 1—2.
взмылить см. взмыливать. *
взмылиться см. взмыливаться.
взмыть см. взмывать.
взнесённый 1. внесений, виплачений; 2.
винесений, знесений. Ср. взносить 1—2.
взнести см. взносить.
взнестись см. взноситься.
взнос внесок, -ску; членские ^сы членські
внески.
взносить, взнести 1. (делать взнос) прост.,
уст. уносити (уношу, уносиш), унести,
платити (плачу, платиш) и виплачувати,
-чую, -чуєш, виплатити, 2. (поднимать
наверх, ввысь) уст. виносити, винести,
зносити, знести.
взноситься, взнестись 1. (подниматься вверх,
ввысь) здійматися, здійнятися, -ймуся,
-ймешся, зніматися, знятися (знімуся,
знімешся), зноситися (зношуся, зносишся),
знестися, підноситися, піднестися; 2. страд,
(не со в) уноситися (уноситься),
платитися (платиться); виноситися, зноситися; ер.
взносить 1—2.
взнуздывать, взнуздать гнуздати и
загнуздувати, -дую, -дуєш, загнуздати.
взнуздываться гнуздатися, загнуздуватися,
-дується.
взобраться см. взбираться.
взойтй см. всходить.
взопреть 1. (вспотеть) прост, упріти, мног.
попріти, повпрівати; 2. (о кушанье)
упріти, мног. попріти.
взор 1. погляд, -у, (только ед.— ещё) зір,
род. зору; обл. позирк, -у, позїр, -зору;
обращать, обратить ~ ры на когб-что перен.
звертати, звернути (спрямовувати,
спрямувати) погляди (увагу) до кбго-чбго (на
кого-шо); 2. (перен.: глаза) поэз. очі,
род. очей; ед. око; потупить ~~р (~ры)
опустити очі.
взорванный висаджений [у повітря];
підірваний, зірваний. Ср. взрывать * 1.
взорвать см. взрывать К
взорваться см. взрываться '.
взрастать, взрасти уст. зростати, зрости,
виростати, вирости.
взрастить см. взращивать.
взрачный уст., обл. показний, приємний;
(красивый) гарний, красивий.
взращённый зрощений, вирощений. Ср.
взращивать.
взращивание зрбщування, вирощування. Ср.
взращивать.
взращивать, взрастить зрощувати, -щую,
-щуєш и ростити (рощу, ростиш),
зростити, вирощувати, виростити, -рощу, -ростиш
и мног. повирощувати, викохувати,
-кбхую, -кбхуєш, викохати и мног.
повикохувати.
взращиваться вирощуватися, -щується.
взреветь заревіти, -реву, -ревеш, заревти.
взревновать уст. приревнувати, -ную, -нуєш.
взрез 1. (действие) розріз, -у, (неоконч.—
ещё) розрізування, розрізання; розтин, -у,
(неоконч.— ещё) розтинання; ср.
взрезать; 2. (место разреза) розріз, -у, проріз,
-у; ^ (вскрытие — ещё) розтин.
взрезать, взрезать розрізувати, -зую, -зуєш
и розрізати, розрізати, -ріжу, -ріжеш и
мног. порозрізувати; (вскрывать — ещё)
розтинати, розтяти, -зітну, -зітнеш и
розітнути.
взрезаться розрізуватися, -зується; оозтина-
тися. Ср. взрезать.
взрезывать см. взрезать.
взрезь нареч. прост, ущерть, по вінця.
взрезываться см. взрезаться.
взрослеть підростати, ставати (стаю, стаєш)
дорослим.
взрослый 1. прил. дорослий; (о человеке —
ещё) дійшлий, разг. доходжалий; 2. в знач,
сущ. дорослий, -ого.
взрыв 1. (разрыв) вибух, -у; ~в котла
вибух казана (котла); ^в снаряда
вибух снаряда; 2. висадження
(висаджування) [в повітря]; підривання;
руйнування; ср. взрывать 1 1; 3. перен. вибух;
^в смеха вибух сміху; 4. филос. вибух;
5. лингв, вибух.
взрывание1 висаджування [в повітря],
висадження [в повітря]; підривання. Ср.
взрывать * 1.
взрывание2 риття; скопування. Ср.
взрывать 2.
взрыватель підривник, висадник;
(детонатор) детонатор.
взрывать1, взорвать 1. (разрушать взрывом)
висаджувати, -джую, -джуєш [в
повітря], висадити, -джу, -диш [в повітря] и
мног. повисаджувати [в повітря];
(подрывать) підривати, підірвати, -дірву, -дірвеш
и -дірвеш и мног. попідривати, зривати,
зірвати и мног. позривати; (разрушать)
руйнувати, -ную, -нуєш, зруйнувати и
поруйнувати; 2. (сов. перен.: возмутить)
разг. обурити, роздратувати, -тую, -ту-
єш; его взорвало він обурився, він
спалахнув від обурення; несправедливость
взорвала его несправедливість обурила
(розгнівала, розгнівила) його.
взрывать 2, взрыть (взрыхлять) зривати,
зрити (зрию, зриєш), рити, порити;
(вскапывать— обычно) скопувати, -пую, -пуєш,
скопати и мног. поскопувати.

взрываться
121
взыскание
взрываться *, взорваться 1. (разрываться)
вибухати, вибухнути; (разрушаться от
взрыва) висаджуватися, -джуюся, -джуеш-
ся [в повітря], висадитися, -джуся, -диш-
ся [в повітря]; (подрываться)
підриватися, підірватися, -дірвуся, -дірвешся и
-дїрвешся, зриватися, зірватися; 2. сов.
обуритися, роздратуватися, -туюся, -ту-
єшся; ср. взрывать1 2.
взрываться2 зриватися, ритися (риється);
скопуватися, -пується. Ср. взрывать2.
взрывник разг. підривник, підривач, -а.
взрывной 1. вибуховий; (подрывной)
підривний; ~ая волна вибухова хвиля; ~-ая
камера вибухова камера; ~ые работы
підривні роботи; 2. лингв, проривний,
вибуховий; ~ые согласные проривні
(вибухові) приголосні.
взрывобезопасный спец. вибухобезпёчний.
взрывоопасный спец. вибухонебезпечний.
взрывчатка разг. вибухівка; вибухова
речовина (речовина).
взрывчатость вибуховість, -вості.
взрывчатый вибуховий; ~ое вещество
вибухова речовина.
взрытие зриття; скопування, скопання. Ср.
взрывать2.
взрытый зритий, поритий; скопаний. Ср.
взрывать 2.
взрыть см. взрывать2.
взрыхление розпушування, розпушення,
спушування, підпушування, підпушення.
взрыхлённый розпушений, спушений,
підпушений.
взрыхлять, взрыхлить розпушувати, -шую,
-шуєш, розпушити, -пушу, -пушиш и мног.
порозпушувати, спушувати, спушити,
підпушувати, підпушити и мног. попідпушувати.
взрыхляться розпушуватися, -шується,
спушуватися, підпушуватися.
взъедаться, взъесться прост, уїдатися,
уїстися (уїмся, уїсися); разг. напосідатися,
напоеїстися, -сядуся, -сядешся, сов.
завзятися, -візьмуся, -візьмешся, заповзятися;
(напускаться) напускатися, напуститися,
-пущуся, -пустишся.
взъезд разг. 1. (действие) виїзд, -у, (не-
оконч.— ещё) виїжджання, з'їжджання;
2. (место подъёма) узвіз, -возу; обл.
вивіз, -возу, возвїз.
взъезжать, взъехать виїжджати и виїздити
(виїжджу, виїздиш), виїхати (виїду,
виїдеш) и мног. повиїжджати и повиїздити,
з'їжджати и з'їздити, з'їхати и мног.
поз'їжджати.
взъерепенить прост, роздратувати, -тую,
-туєш, розгнівати, реже розгнівити, -влю,
-виш.
взъерепениться прост, розіритуватися,
-туюся, -туєшся, закомизитися, -мижуся, -ми-
зйшея, розкомизитися, заноровитися,
-влюся, -вйшея, розпручатися.
взъерошенный скуйовджений,
покуйовджений, закуйовджений, покошланий,
скошланий, перекошланий, покошлачений,
скошлачений, покудланий, скудланий,
закудланий; наїжений, наїжачений. Ср.
взъерошивать.
взъерошивать, взъерошить разг.
скуйовджувати, -джую, -джуєш, скуйовдити, -джу,
-диш, куйовдити, покуйбвдити и
закуйовдити, кошлати, покошлати и скошлати и
мног. перекошлати, кошлатити, -лачу,
-латиш, покошлатити и скошлатити, кудлати,
покудлати, сов. скудлати, скудлити,
закудлати; (поднимать кверху шерсть и т. п.)
наїжувати, -жую, -жуєш, наїжити,
наїжачувати, -чую, -чуєш, наїжачити.
взъерошиваться, взъерошиться
скуйовджуватися, -джуюся, -джуєшся, скуйовдитися,
-джуся, -дишся, куйовдитися,
покуйовдитися и закуйовдитися, кошлатися,
покошлатися и скошлатися и мног.
перекошлатися, кошлатитися, -лачуся, -латишся,
покошлатитися и скошлатитися, кудлатися,
покудлатися, сов. скудлатися,
закудлатися; наїжуватися, ^жується, наїжитися,
наїжачуватися, -чується, наїжачитися и
мног. понаїжачуватися. Ср. взъерошивать.
взъерошить см. взъерошивать.
взъерошиться см. взъерошиваться.
взъершить сов. прост, см. взъерошивать.
взъершйться 1. (подняться кверху — о
волосах, шерсти и т. п.) раз г.4 наїжитися,
наїжачитися и мног. понаїжачуватися,
-чується» настовбурчитися, реже настобур-
читися; 2. (перен.: вспылить) прост,
наїжитися, наїжачитися.
взъесться см. взъедаться.
взъехать см. взъезжать.
взъярённый разг. розлютований,
розлючений.
взъярить разг. розлютувати, -тую, -туєш,
розлютити, -лючу, -лютиш, роз'ярити.
взъяриться разг. розлютуватися, -туюся,
-туєшся, розлютитися, -лючуся, -лютишся,
роз'яритися.
взывать, воззвать (к кому-чему) волати,
заволати (до кого-чого); (обращаться)
звертатися, звернутися (до кого-чого); (несов.:
молить) благати, молити, -лю, -лиш (кого-
що).
взывающий який (що) волає, волаючий;
який (що) благає (молить), благаючий.
Ср. взывать.
взыграть, взыграться заграти; (сделаться
бурливым — ещё) розбурхатися; (прийти
в радостное состояние — ещё)
звеселитися; ^-рало море заграло (розбурхалося)
море; ~рала душа заграла (звеселилася)
душа.
взыскание 1. (действие) стягнення,
правлення, справлення, (неоконч.— ещё) стягання,
стягування, справляння; ср. взыскивать ! 1;

взыскательно
122
вид
2. (наказание) стягнення; (кара)
покарання, кара; дисциплинарное ~ние
дисциплінарне стягнення.
взыскательно нареч, вимогливо; вибагливо;
суворо; немилосердо, немилосердно. Ср.
взыскательный.
взыскательность вимогливість, -вості;
вибагливість; суворість, -рості; немилосердість,
-дості, немилосердність. Ср.
взыскательный.
взыскательный вимогливий;
(притязательный) вибагливий; (строгий) суворий; (не-
милосердный) немилосердий,
немилосердний.
взыскать ! см. взыскивать 1.
взыскать2 см. взыскивать2.
взыскивание 1. стягання, стягування,
стягнення, правлення, справляння,
справлений; 2. стягання, стягування, стягнення;
карання, покарання. Ср. взыскивать1
І о.
взыскивать1, взыскать 1. (заставлять
уплатить) стягати и стягувати, -гую, -гуєш,
стягти, -гну, -гнеш и стягнути и мноё.
постягувати и постягати, правити, -влю,
-виш и справляти, справити, виправляти,
виправити; 2. (с кого-чего — привлекать к
ответственности) стягати и стягувати,
стягти и стягнути (з кого-чого);
(наказывать) карати, покарати и скарати (кого);
О не взыщи, не взыщите разг.
вибачай, вибач, вибачайте, вибачте, пробач,
пробачте, не осуди, не осудіть; разг. не
здивуй, не здивуйте.
взыскивать2, взыскать уст. удостоювати,
-тоюю, -тоюєш, удостоїти; (выдвигать)
висувати и висовувати, -совую, -совуєш,
висунути.
взыскиваться 1. стягатися, стягуватися, -гу-
ється, правитися, -виться, справлятися,
виправлятися; 2. стягатися, стягуватися;
каратися. Ср. взыскивать1 1—2.
взыскующий (ищущий) к н и ж н. уст.
шукаючий, сущ. шукач, -а.
взятие взяття; здобуття. Ср. взять.
взятка 1. хабар, -а; уст. побір, -бору, база-
рйнка; 2. карт, взятка; О с него ~~ки
гладки разг. з нього нічбго не візьмеш.
взяток пчел, узяток, -тку.
взяточник хабарник; разг. хапуга, хапун, -а.
взяточница хабарниця; разг. хапуга,
хапунка.
взяточничать брати (беру, береш) хабарі.
взяточнический хабарницький.
взяточничество хабарництво; разг.
хапанина.
взятый узятий; забраний, реже аабратий;
здобутий. Ср. взять.
взять узяти (візьму, візьмеш), мног.
побрати, -беру, -береш; (забрать — ещё)
забрати; (крепость, город — ещё) здобути,
-буду, -будеш; а он возьми да и скажи (да
скажи, и скажи) а він узяв та й сказав,
а він візьми та й скажи; ~ть! взяти!;
~ть аккорд (аккорды) узяти акорд
(акорди); ~ть быка за рога перен. узяти вола
(бика) за роги; ~ть власть узяти владу;
~^ть в [свой] руки узяти (забрати) в
[свої] руки, узяти (разг. прибрати) до
[своїх] рук; ^ть город здобути (узяти,
забрати) місто; ~ть живьём узяти
(забрати) живцём; ~-ть за душу разг. узяти
(забрати, ухопити) за душу (за серце);
зворушити, -рушу, -рушиш; ^~ть слово
узяти (забрати) слово; ~~ть слово с кого
узяти слово з кого; ~ть участие узяти
участь; ^ть хитростью узяти хитрістю;
наша (ваша и г. д.) взяла разг. наша
(ваша и т. д.) взяла; не дорого возьмёт
(не задумается) прост, не дорого візьме;
с чего (откуда) он взял? разг. звідки він
узяв?; что, взял? разг. що, вхопив
(схопив, з'їв)?, що, піймав облизня?
взяться узятися (візьмуся, візьмешся), мног.
побратися, -беремося, -беретеся;
(приняться за что-л., начать что-л. — ещё)
заходитися, -ходжуся, -хбдишся (робити що,
коло чого), прикластися, -кладуся,
-кладешся (до чого), прийнятися, -ймуся,
-ймешся (за що, до чого), разг.
запоратися (коло чого), заповзятися, -візьмуся,
-візьмешся (робити що); ~ться за кого
перен. прост, узятися за кого (обл. до
кого); взялось ржавчиной что узялося
іржею що, узяла іржа (ржа) що,
укрилося (покрилося) іржею що; откуда ни
возьмись разг. звідкись, не знати
звідки; разг. казна-звідки, де не взявся, де не
вискіпався.
виадук віадук.
вибратор вібратор.
вибрационный вібраційний.
вибрация вібрація.
вибрион бакт. вібріон.
вибрирование вібрування.
вибрировать вібрувати, -рує.
виброметр спец. віброметр.
виварий спец. віварій.
виват в знач. межд. віват, слава, хай живе.
виверра зоол. вівера,
вивисектор анат. вівісектор.
вивисекционный анат. вівісекційний.
вивисекция анат., перен. вівісекція.
вигвам вігвам.
вйги полит, ист. віги, -гів.
вигоневый текст, вігоневий.
вигонь зоол., текст, вігбнь, -ні.
вид! 1. (внешность) вигляд, -у; (облик
человека — ещё) образ, подоба, постать,
реже постава; (состояние — ещё) стан,
-у; здоровый ~д здоровий вйгляд; с
учёным ~дом з ученим виглядом; 2.
(перспектива, открывающаяся взору) вид,
реже вйгляд; (пейзаж) краєвид, -у, круго-

вид
123
видимость
вид, -у; —ды Крыма види (краєвиди)
Криму; 3. —ды (мн.: планы, расчёты)
види, -дів, плани, -нів; (перспективы)
перспективи, -тйв; (намерения) наміри,
-рів; —ды на урожай види на врожай;
—ды на будущее плани (перспективи) на
майбутнє; иметь —ды на кого-что
розраховувати (сподіватися) на кого-що;
4. (паспорт) уст. вид; посвідка; —д на
жительство посвідка на проживання; О быть
на —ду у всех бути на виду (на очах,
перед очима) в усіх; в —де чего у
вигляді чого; (в качестве чего-л. — обычно) як
що; видавший —ды бувалий, який (що)
бував у бувальцях, сущ. бувалець, -льця;
видать —ды бувати в бувальцях; делать,
сделать —д удавати (удаю, удаєш),
удати (удам, удаси), робити, зробити вигляд;
для —да для (задля) годиться; разг. про
людське око; йз виду (из вида) скрыться
зникнути (разг. щезнути, пропасти) з
очей; иметь в —ду (предполагать) мати
на увазі; (иметь намерение) мати намір,
збиратися; иметь в —ду кого-что мати на
увазі (на меті, на думці) когб-що; на —д,
по —ду, с —ду на вигляд, з вигляду, на
погляд, з погляду, на вид, на око, з
виду; на —ду на видноті (разг.); на —ду
у всех на очах (перед очима, на виду)
у всіх; (публично) прилюдно; не
подавать, не подать (не показывать, не
показать) —ду не подавати, не подати (не
показувати, не показати) виду; разг.
навзнаки не давати; ни под каким —дом ні
в якому разі; подать —д дати зрозуміти;
под —дом чего разг. під маркою (під
виглядом) чого; при —де кого-чегб бачачи
(побачивши) кого-що; ставить, поставить
на —д кому что робити, зробити
зауваження кому за що, зауважувати,
зауважити кому за що, ставити, поставити на
вид (на карб) кому що; терять, потерять
йз виду (из вида) упускати, упустити
(губити, згубити, випускати, випустити, реже
страчувати, стратити) з очей; упускать,
упустить (выпускать, выпустить) йз виду
(из вида) упускати, упустити (спускати,
спустити, випускати, випустити) з думки
(з очей, з ока), випускати, випустити
(упускати, упустити) з уваги.
вид2 биол., лингв, и пр. вид, -у; —д
растений вид рослин; —ды обучения види
навчання.
видалый прост, бувалий, який (що) бував
у бувальцях, сущ. бувалець, -льця.
виданный бачений; разг. виданий; —ое ли
[это] дело? разг. чи [то] бачено (видано, чува-
но)?» чи [то] видана (бачена, чувана) річ?
видать1 (видеть, встречать) бачити; разг.
видати; —дал?, —дали? прост, бачив?,
бачили?; во сне не —дать разг. у (уві)
сні не бачити (не видати); где это
^дано? де це бачено (видано)?, хто це бачив
(видав)?; не. —дать кого-чегб не бачити
(не видати) кого-чого.
видать2 прост. 1. предик, видно, видко;
разг. видати; ничего не —ть нічого (разг.
нічогісінько) не видно (не видко; не
видати); от землй не —дать від землі не
видно (не видати); 2. в знач, вводн. сл.
видно, як видно; (очевидно) очевидно,
разг. очевидячки, очевидьки;
(по-видимому) мабуть и мабуть, певно, певне,
либонь; —дать, он дома видно (як видно,
очевидно, очевидячки; мабуть, певно,
певне), він вдома (дома).
видаться (с кем-чем) бачитися (з ким-чим),
бачити (кого-що); разг. видатися (з ким-
чим); редко —даться рідко (зрідка)
бачитися (видатися).
видение бачення.
видение видіння, видиво; разг. поява;
(призрак) мара, марево, примара, привид, -у,
реже привиддя.
видеомагнитофон відеомагнітофон, -у.
видеотелефон відеотелефон, -у.
вйдеть бачити; (усматривать — обычно)
убачати, добачати; —ть не могу бачити не
можу; —ть своими (собственными)
глазами бачити на власні очі; —дишь, — дишь
ли, —дите, —дите ли в знач, вводн. сл.
бач, бачиш, бачте, бачите; как —дишь,
как —дите в знач, вводн. сл. як бачиш,
як бачите; не —деть света [вольного] не
бачити світу [білого]; рад вас —ть радий
вас бачити; только и —дели кого разг.
тільки й бачили кого.
видеться 1. бачитися, убачатися;
(грезиться) увижатися, привиджуватися, -джуюся,
-джуєшся и привиджатися, уздріватися;
(о чём-л. неприятном разг.— ещё)
верзтися, -зёться; (казаться — обычно)
здаватися (здається); как —дится в знач, вводн.
сл. прост, як видно, видимо;
(по-видимому) мабуть и мабуть, певно, певне;
(очевидно) очевидно, разг. очевидячки,
очевидьки; 2. (с кем — встречаться)
бачитися (з ким), бачити (кого).
видимо 1. (заметно, явно) уст. видимо и
видимо; 2. в знач, вводн. сл. видно, як
видно, видимо; разг. видима річ, видиме
діло; (вероятно) мабуть и мабуть, певно,
певне; (очевидно) очевидно, разг.
очевидячки, очевидьки.
вйдимо-невйдимо нареч. разг.
видимо-невидимо и видймо-невидймо, сйла-силённа,
хтозна-скільки, хміара хмарою; уст.
бозна-скільки.
видимость 1. (возможность видеть)
видимість, -мості и видимість; хорошая —ть
добра (гарна) видимість; 2. (внешнее
подобие) видимість, под66а; —ть победы
видимість перемоги; <> для —ти прост.
для годиться, про людське око; одна —ть

видимый
124
визитка
тільки так здаёться; по [всей] ^ти в
знач. вводи, ел. видно, як видно,
видимо; (вероятно) мабуть, певно, певне.
видимый 1. видимий и видимий; (видный)
видний; ~~ый мир видимий (видний) світ;
2. (явный) видимий; (очевидный)
очевидний; ~ое разочарование видиме
(очевидне) розчарування; 3. (внешний) разг.
видимий; (кажущийся) уявний; ~ый успех
видимий (уявний) успіх; О ~ое дело
в знач. вводн. ел. а) (ясно, известно)
прост, видима (ясна) річ (справа), видиме
(ясне) діло; б) (по всей вероятности)^ рост,
цілком імовірно, певно, певне, мабуть.
виднейший превосх. ст. найзначнїший, най-
видніший; найвизначніший, найвидатні-
ший. Ср. видный 2.
виднеться виднітися, реже видніти; разг.
редко пляміти; (чуть заметно — ещё)
мріти, мрітися, бовваніти; (вдали)
майоріти, майорйти, даленіти; (маячить)
маячити и маячити, маячіти.
виднёхонек, виднёшенек прост, виднісінький.
видно 1. предик, видно, вйдко; (заметно,
можно понять разг. — ещё) знати; 2. в
знач. вводн. ел. раз г. видно, вйдко, як
видно, видимо; разг. знати; (очевидно)
очевидно, разг. очевидячки; (должно
быть) мабуть и мабуть, певно, певне,
либонь; обл. відай.
видный 1. (доступный зрению) видний, вид-
кий; (заметный) помітний; ^-ое место
вйдне (помітне) місце; на ~ом месте на
видному місці; (на виду) разг. на
видноті; слева ^на дорога ліворуч (зліва)
видно дорогу; 2. (значительный) значний,
видний; (выдающийся) визначний,
видатний; ~ая роль значна (видна, визначна)
роль; ~ый деятель науки визначний
(видатний) діяч науки; 3. (статный,
представительный) разг. показний, поважний;
~ый мужчина показний (поважний)
чоловік.
видовой 1 видовий; ~-бй фильм видовий
фільм. Ср. вид! 2.
видовой2 видовий. Ср. вид2.
видоизменение 1. (действие) видозмінення,
зміна, змінення, (неоконч.— ещё)
видозмінювання, змінювання; 2.
(разновидность) видозміна, відміна.
видоизменённый видозмінений, змінений.
видоизменить см. видоизменять.
видоизмениться см. видоизменяться.
видоизменяемость видозмінність, -ності,
видозмінюваність, змінність, змінюваність.
видоизменяемый видозмінний,
видозмінюваний, змінний, змінюваний.
видоизменять, видоизменить видозмінювати,
-нюю, -нюєш, видозмінити, -зміню,
-зміниш, відміняти и відмінювати, відмінити,
змінювати и зміняти, змінити.
видоизменяться, видоизмениться
видозмінюватися, -нююся, -нюєшся, видозмінитися»
-змінюся, -змінишся, відмінятися и
відмінюватися, відмінитися, змінюватися и
змінятися, змінитися.
видоискатель спец. видошукач, -а.
видообразование биол. видоутворення.
видывать многокр. разг. часто (разг.
частенько; час від часу, не раз) бачити.
вйза віза.
визавй 1. нареч. візаві; 2. сущ. візаві (нескл.,
м. и ж.).
византиец ист. візантієць, -тійця; ~тййцы
візантійці, -ців.
византийский ист. візантійський.
Византия ист. Візантія.
визг вищання, виск, -у; вереск, -у,
верещання; скавучання, скавчання, скавуління,
скиглення, скигління, скімлення;
кувікання. Ср. визжать.
визгливо нареч. верескливо; (с визгом) з
виском, з вищанням, з вереском, з
верещанням.
визгливость верескливість, -вості.
визгливый верескливий.
визгнуть см. визжать.
визготня прост, вискотня, верескотня,
верескотнява.
визгун разг. верескун, -а, верещака, скавло.
визгунья разг. верескуха, верещака, скавло.
визжание вищання; верещання; скавучання,
скавчання, скавуління, скиглення,
скигління, скімлення; кувікання. Ср. визжать»
визжать, визгнуть вищати, вискнути;
(пронзительно кричать) верещати, вереснути и
верескнути; (несов.: скулить — обычно)
скавучати, скавчати, скавуліти, скиглити,
скімлити; (о свинье — ещё) кувікати,
кувікнути, несов. разг. скугйкати, -гиче,
скугніти, скугоніти, скуготати, -гоче.
визига визига.
визйр геод., фото и пр. візир.
визирный геод., фото и пр. візирний.
визирование1 візування. Ср. визировать!,
визирование2 візування; угол ~-ния кут
візування. Ср. визировать2.
визировать і (ставить визу) візувати, -зую,
-зуєш.
визировать 2 геод., фото и пр. візувати, -зую,
-зуєш.
визироваться ! візуватися, -зується. Ср.
визировать '.
визироваться 2 геод., фото и пр. візуватися,
-зується.
визировка геод., фото и пр. візування.
визйрь візир; великий ^рь великий візир.
визйт візит, -у; прийти (приехать, быть и
т. п.) с ~том прийти (приїхати, бути
и т. п.) з візитом.
визитация спец., уст. візитація.
визитёр уст. візитер.
визитировать уст. візитувати, -тую, -туєш,
визитка уст. візитка.

визитный
125
виновный
визитный візитний.
визуальный астр, візуальний.
вика бот. вика.
викарий церк. вікарій.
викарный церк. вікарний.
Викёнтий Вікентій, Вікент.
викинг ист. вікінг.
виковый бот. виковий.
виконт віконт.
виконтесса віконтеса.
Виктор Віктор.
викторина вікторина.
Викторина (имя) Вікторина.
виктория] бот. вікторія.
виктория2 (победа) уст. перемога.
Виктория! (имя) Вікторія.
Виктория2 геогр. Віктбрія.
виктория-регия бот. вікторія-регія, род. вік-
тбрії-регії.
Вилён Вілен.
Вилёна Вілена.
Виленйна Віленіна.
вилка 1. (столовый прибор) виделка, реже
в ид ельце, вилка; 2. техн., шахм. и пр.
вилка; штепсельная —ка штепсельна вилка;
захватить цель в ~ку воен. захопити ціль
у вилку.
вилковый качановий; —ая капуста качанова
капуста. Ср. вилок.
вилла вілла.
виллис разг. віліс.
вилок (капусты) разг. головка [капусти],
качан, -а.
вилообразный вилоподібний, вилкастий.
вилочек уменъш. головочка [капусти],
качанчик. Ср. вилок.
вилочка 1. уменъш. виделочка, видёльце;
вилочка; ср. вилка 1—2; 2. анат. вилочка,
дужка.
вилочный 1. виделковий; 2. вилочний. Ср.
вилка 1—2.
вилы вила, род. вил, вилки, -лбк, вилка, -лок;
(с тремя зубьями — ещё) трійчаки, -ків,
трійчата, -чат; обл. габлі, -лів; —лами на
воде (по воде) писано перен. вилами по
воді писано.
Вилькйцкого пролив Вількйцького протока.
Вйльно, Вйльна ист. Вільно, Вільна.
вильнуть см. вилять.
Вильнюс Вільнюс.
Вильнюсская область Вільнюська область.
бйльнюсский вільнюський.
виляние 1. виляння; махання, крутіння,
метляння; 2. крутіння, виляння;
викручування. Ср. вилять 1, 3.
вилять, вильнуть 1. виляти, вильнути;
(хвостом — обычно) махати, махнути,
крутити (крутить), крутнути, молоти (меле),
мельнути (разг.), несов. метляти; —лять
хвостом перен. прост, крутити (вертіти,
виляти) хвостом; 2. (несов.: двигаться по
извилистой линии) виляти; (извиваться—
ещё) звиватися, крутитися, в'юнитися,.
разг. карлючитися; 3. несов. перен. разг.
крутити, виляти; викручуватися, -чуюся,
-чуєшся; не —ляй, говори прямо не
крути (не виляй), кажи (говори) прямо.
вина 1. (проступок) провина, вина;
возложить —ну на кого скласти (звернути,
скинути, звалити, перекласти, покласти)
провину (вину) на кого; загладить —ну
загладити провину (вину); 2. (причина)
вина, причина; по —не кого (чьей) з
вини (з причини) кого (чиєї); по —не
чего (вследствие чего) через що.
Виндава ист. Віндава.
Виндхук Віндхук.
винегрет вінегрет, -у; (перен.— ещё)
мішанина.
вини карт, прост, вино.
винйл хим. вініл, -у.
виниловый хим. вініловий.
винительный: —ый падёж грам, знахідний
відмінок.
винить винуватити, -вачу, -ватиш, винити,
звинувачувати, -чую, -чуєш.
виниться у с т., прост, винитися.
винйшко прен. винце.
винйще (водка) прост, горілка; (сивуха)
сивуха.
Виннипег (озеро) Вінніпег, -у.
вйнница 1. винна крамниця; 2. (винокурня)
обл. ґуральня, винниця, винарня,
винокурня.
Вйнница Вінниця.
Вйнницкая область Вінницька область.
вйнницкий вінницький.
Вйнничина Вінниччина.
виннокаменный: —ая кислота хим. винна
(виннокам'яна) кислота.
винный винний; —ая кислота хим. винна
кислота; —ая ягода винна ягода; (инжир)
інжир, -у, фіга, смоква; — ый камень
винний камінь; —ый спирт хим. винний спирт.
винновый карт, прост, виновий.
вино 1. вино; 2. (водка) прост, горілка.
виновато нареч. винувато; разг. провинно.
виноватость винуватість, -тості, винність,,
-ності, провинність.
виноватый винуватий, винний, провинний;
без вины —т без вини винуватий
(винний); —ый взгляд винуватий (провинний)
погляд; —т! (извините) пробачте!,
вибачте!, вибачайте!, даруйте!
виновник винуватець, -тця, провинник, про-
вйнець, -нця; уст. причйнець, -нця;
(причина) причина; —к преступления
винуватець злочину; —к торжества причина
(винуватець) торжества.
виновница винуватниця, провинниця;
(причина) причина.
виновность винуватість, -тості, винність,
-ності, провинність.
виновный винуватий, винний, провинний.

виноград
126
висюлька
виноград виноград, -у.
виноградарский виноградарський.
виноградарство . виноградарство.
виноградарь виноградар, -я.
виноградина разг. виноградина.
виноградинка уменьш.-ласк. виноградинка.
виноградник виноградник.
виноградный виноградний, реже
виноградовий; ~-ая лоза виноградна лоза; ~ое
вино виноградне вино.
винодел винороб; винар, -я.
виноделие виноробство, винарство.
винодельный виноробний, винарний.
винодельческий виноробний, винарний;
(относящийся к виноделу — обычно) вино-
робський, винарський.
винокур винокур, винник, гуральник.
винокурение винокуріння, вйнництво,
ґуральництво.
винокуренный винокурний, винницький; ~ый
завод винокурний завод, ґуральня,
винниця, винарня, винокурня.
винокурный винокурний, винницький.
винокурня винокурня, винниця, ґуральня.
виноторговец виноторговець, -вця, винар, -я.
виноторговля виноторгівля.
виночерпий уст., шутл. виночерпій, виночёр-
пець, -пця, чашник, підчаший, -ого.
винт! гвинт, -а; (шуруп) обл. шруб.
винт2 карт, вінт, -а.
вйнтик уменьш. гвинтик; обл. шрубик; ~~ков
(~ка) не хватает [в голове] у кого прост.
клёпки однієї (одної) бракує [в голові]
кому.
винтйть 1 разг. гвинтити, ->нчу, -нтйш,
крутити (кручу, крутиш).
винтйть2 карт. разг. вінтити, -нчу, -нтйш.
винтовальный техн. гвинтувальний; ~ая
доска техн. гвинтувальна дошка.
винтовальня техн. гвинтувальня,
гвинтувальна дошка.
винтовать техн. уст. гвинтувати, -тую,
-туєш.
винтовка гвинтівка, рушниця.
бинтовой гвинтовий; шрубовйй; ^ая
лестница кручені сходи. Ср. винт1.
винтовочка уменьш.-ласк. гвинтівочка,
рушничка.
винтовочный гвинтівковий, рушничний.
винтом в знач. нареч. разг. гвинтом.
винтомоторный: ~ая установка ав.
гвинтомоторна установка.
винтообразный гвинтоподібний.
винторез техн. гвинторіз.
винторезный техн. гвинторізний.
винцо ласк, винце.
винчестер вінчестер.
виньетка віньєтка, візерунок, -нка.
виола муз. віола.
виолончелист муз. віолончеліст.
виолончелистка муз. віолончелістка.
виолончель муз. віолончель, -лі.
виолончельный муз. віолончельний.
вир обл. см. омут.
вира* сущ. ист. вира.
вира2 межд. віра.
вираж1 ав. и пр. віраж, -у.
вираж2 фото віраж, -у, барвний розчин (-у).
виражировать ав. и пр. віражувати, -жую,
-жуєш.
виражный 1 ав. и пр. віражний.
виражный2 фото віражний.
вираж-фиксаж фото віраж-фіксаж, -у.
вираж-фиксажный фото віраж-фіксажний.
Виргиния Віргінія.
Виргинские острова Віргінські острови.
вирирование фото віражування.
вирировать1 фото віражувати, -жую, -жуєш.
вирироваться фото віражуватися, -жується.
виртуоз віртуоз.
виртуозно нареч. віртуозно.
виртуозность віртуозність, -ності.
виртуозный віртуозний.
вирулентность мед., бакт. вірулентність,
-ності.
вирулентный мед., бакт. вірулентний.
вирус бакт. вірус, -у; ^сы мн. віруси, -сів.
вирусный бакт. вірусний; "^ый грипп
вірусний грип.
виршеплёт ирон. віршомаз.
виршеплетство ирон. віршомазництво.
вйрши лит. ист., ирон. вірші, -шів.
вис спорт, вис, -у.
висайя вісайя (нескл.).
виселица шйбениця.
висельник 1. (казнённый через повешение)
уст. вішальник, повішеник, шибеник;
2. бран. шйбеник.
висеть висіти (вишу, вйсиш) и висіти (вишу,
висйш); ~ть в воздухе прост, висіти в
повітрі; ~ть на телефоне прост, висіти на
телефоні.
виски віскі (нескл., ср.).
вискоза віскоза.
вискозин техн. віскозин, -у.
вискозный віскозний.
Висла Вісла.
вислозадый вислозадий.
вислоухий капловухий (разг.), разг. капло-
ухий, клаповухий, клапоухий.
вислый звйслий; обл. вйслий.
висмут хим., фарм. вісмут, -у.
висмутовый, висмутный хим. вісмутовий.
виснуть разг. вйснути; (свисать — ещё)
обвисати, звисати.
висок скроня, висок, -ска.
високосный: ~ый год високосний рік.
височек уменьш. височок, -чка.
височный скроневий, висковий и висковий.
Виссарион Віссарібн.
вист карт. віст.
вистовать карт, вістувати, -тую, -туєш.
висюлька разг. висулька, дармовйс, -у, дар-
мовіс, -у; (ледяная — ещё) бурулька.

висячий
127
вкалывать
висячий який (що) вйсить (висйть),
висячий; ^ий замок висячий замок, колодка.
Вита Віта.
виталйзм биол. віталізм, -у.
Виталий Віталій.
Виталйна Віталіна.
виталист биол. віталіст.
виталистический биол. віталістичний.
Виталия Віталія.
витамин вітамін, -у; ~ны мн. вітаміни, -нїв„
витаминизация вітамінізація.
витаминизированный вітамінізований.
витаминизировать вітамінізувати, -зую, -зу-
€Ш.
витаминизироваться вітамінізуватися, -зу*
ється.
витаминный вітамінний.
витаминозный вітамінозний.
витать витати, літати; (носиться) носитися
(ношуся, носишся).
Витебск Вітебськ.
Вйтебская область Вітебська область.
вйтебский вітебський.
витиевато нареч. витіювато, барвисто;
пишномовно, красномовно. Ср. витиеватый.
витиеватость витіюватість, -тості,
барвистість, квітчастість; пишномовність, -ності,
красномовність. Ср. витиеватый.
витиеватый витіюватий, кучерявий,
барвистий, квітчастий; разг. закрутистий;
(напыщенный) пишномовний, красномовний,
уст. хитромовний.
витийство книжн. уст. витійство;
красномовство; уст. хитромовка.
витийствовать книжн. уст. витійствувати,
-ствую, -ствуєш; пишно промовляти.
витйя позз. уст. витія; красномовець, -вця;
(оратор) промовець.
витой витий; (плетёный — ещё) плетений;
(кручёный) кручений; ~-ая булка плетена
булка; ~-ая лестница кручені сходи.
виток виток, -тка.
витраж вітраж, -а.
витрина вітрина.
виттов: ~ва пляска мед. віттова хвороба.
вить вйти (в'ю, в'єш); (свивать; извивать)
звивати; (плести — ещё) плести (плету,
плетёш); (верёвку) сукати (сукаю, сукаєш
и сучу, сучиш); (скручивать) скручувати,
-чую, -чуєш; ~~ть венкй плести (вйти,
звивати) вінки; хоть верёвки вей из кого
перен. разг. хоч мотузки (вірьовки) сукай
(сучи) з кого, хоч мички мич з кого.
витьё виття; звивання; плетіння; сукання;
скручування. Ср. вить.
виться 1. витися (в'юся, в'єшся);
(обвиваться— ещё) плестися (плететься);
(извиваться— ещё) звиватися, крутитися,
в'юнитися, разг. карлючитися; (кудрявиться—
ещё) кучерявитися, -виться; (увиваться —
ещё) упадати, увиватися; дорога вьётся
дорога в'ється (звивається, крутиться,
в'юниться, карлючиться); кудри вьются
кучері в'ються; плющ вьётся плющ в'ється
(плететься); 2. страд, витися; звиватися;
плестися; сукатися (сукається и сучиться);
скручуватися, -чується; ср. вить.
витютень и витютень орн. прйпутень, -тня.
витязь уст., позз. витязь, -зя.
вихлястый прост, вихлястий.
вихлять прост. 1. чвалати, плентатися, плен-
тати; 2. см. вилять 1.
вихляться прост. 1. еле. вихлять; 2.
(шататься) хитатися, хилитатися.
вихор чуб, чуприна, вихор, -хра; ^хрьі мн.
прост, патли, -лів, кудли, -лів, вихри, -рів.
вихорок, вихбрчик уменьш.-ласк. чубик,
чубок, -бка, чубчик, чупринка, вихорець,
-рця.
вйхорь уст., прост, см. вихрь.
вихрастый разг. чубатий, вихрястий.
вихреватый вихруватий.
вихревой вихровий.
вихрем в знач. нареч. вйхором, вихром, як
(мов, немов) вихор.
вихрить и вихрить вихрити и вихрити,
вихорити, крутити (крутить), кушпелити.
вихриться и вихриться вихритися и
вихритися, вихоритися, крутитися (крутиться).
вихрь вихор, -хору и -хру; снежный ^рь
сніговий вихор; ~рь мыслей перен.
вихор думок.
вице-адмирал віце-адмірал.
вице-адмиральский віце-адміральський.
вице-консул віце-консул.
вице-президент віце-президент.
вицмундир дорев. віцмундир.
вишенка уменьш.-ласк. вйшенька.
вишенник вишнйк, -а и вишник, -а, вишняк,
-а; уменьш.-ласк. вишнячок, -чка,
вишничок.
вишенье собир. прост. 1. (деревья, кусты
вишни) вишнина, редко вйшення; см. ещё
вишенник; 2. (ягоды вишни) вишні, -шёнь
и -шень.
Виши геогр. Віші (нескл.).
вишййский вішійський.
вишнёвка вишнівка, вишняк, -у.
вишнёвочка уменьш.-ласк. вишнівочка.
вишнёвый вишневий.
вишня вишня.
вишняк прост. 1. см. вишенник; 2. (о
напитке) вишневий мед (*у).
вишь 1. част, прост, ач, бач, чи [ти] ба, чи
[ти] бач, дивй, іч, еч, ов, овва; ^шь какбйГ
ач (бач, дивй, чи [ти] ба, чи [ти] бач)
якййі; ~~шь ты! чи [ти] ба!, чи [ти] бач!;
~~шь, что делается ач (бач, чи [ти] ба, чи
[ти] бач), що робиться; 2. в знач, вводн.
ел. прост, бач, бачиш; слово, ^шь, дал,
надо сделать слбво, бач (бачиш), дав,
треба зробити.
вкалывать, вколоть уколювати, -люю, -люєшг
уколоти (уколю, уколеш).

вкалываться
128
вклинивать
вкалываться, вколоться уколюватися, -лю-
юся, -люешся, уколотися (уколюйся,
уколешся).
вкапать, вкапнуть см. вкапывать2.
вкапывание* укопування, закопування. Ср.
вкапывать >.
вкапывание 2 укапування, украплювання. Ср.
вкапывать2.
вкапывать \ вкопать укопувати, -пую, -пуєш,
укопати и мног. повкопувати, закопувати,
закопати и мног. позакопувати.
вкапывать2, вкапать и. однокр. вкапнуть
укапувати, -пую, -пуєш, укапати и однокр.
укапнути, украплювати, -люю, -люєш,
украпати, -паю. -паеш и -плю, -плеш.
вкапываться 1, вкопаться укопуватися, -пу-
юся, -пуешся, укопатися, закопуватися,
закопатися.
вкапываться2 укапуватися, -пується,
украплюватися, -плюється. Ср. вкапывать2.
вкарабкаться видертися, видратися, -деруся,
-дерешся, зідратися (здеруся, здерешся),
здертися, видряпатися; разг.
витеребитися, -блюся, -бишся, стеребитися, -блюся,
-бйшся.
скатать разг. укотити (укочу, укотиш),
повкбчувати, -чую, -чуєш.
вкатить см. вкатывать.
вкатиться см. вкатываться.
вкатка укочування.
вкатывание укочування.
вкатывать, вкатить 1. (катя, продвинуть
внутрь) укочувати, -чую, -чуєш, укотити
(укочу, укотиш); 2. (делать что-л.
неприятное) прост, уліплювати, -люю, -люєш,
уліпити (уліплю, уліпиш); ~~ть двойку
прост, уліплювати, уліпити двійку; "~ть
пощёчину кому прост, уліплювати, уліпити
(давати, дати) ляпаса кому, сов. затопити
в пику (по пиці, в морду, по морді) кому
(кого); 3. (въезжать) прост, укочувати,
укотити, укочуватися, укотитися (укочуся,
укотишся); в'їжджати, в'їхати (в'їду,
в'їдеш).
вкатываться, вкатиться укочуватися, -чуюся,
-чуєшся; укотитися (укочуся, укотишся);
(въезжать — ещё) в'їжджати, в'їхати
(в'їду, в'їдеш), разг. укочувати, -чую,
-чуєш, укотити (укочу, укотиш).
вкачанный укачаний.
вкачать см. вкачивать.
вкачаться см. вкачиваться.
вкачивание укачування.
вкачивать, вкачать укачувати, -чую, -чуєш,
укачати.
вкачиваться, вкачаться укачуватися,
-чується, укачатися.
вкидывать, вкинуть и вкидать укидати,
укинути и мног. повкидати.
вкидываться укидатися.
вкинуть см. вкидывать.
вклад 1. (действие) укладення, (неоконч.—
ещё) укладання; 2. (внесённая сумма)
вклад; срочный ~д терміновий вклад;
3. перен. внесок, -ску, вклад; ~~д в науку
внесок (вклад) у науку; 4.
(пожертвование) уст. пожертвування, пожертва;
(подарок) подарунок, -нка, дарунок, дар, -у.
вкладка 1. (действие) укладення, (неоконч.—
ещё) укладання; 2, (дополнительный лист
в книге и т. п.) укладка; цветная ~ка
кольорова вкладка.
вкладной вкладний.
вкладчик вкладник.
вкладчица вкладниця.
вкладывание укладання.
вкладывать, вложить 1. (помещать внутрь)
укладати, укласти (укладу, укладеш);
~ть меч в ножны укладати, укласти
(ховати, сховати) меч у піхви; *^ть в уста
чьи [мысли, слова и т. п.] перен. укладати,
укласти в уста (у вуста) чиї [думки,
слова и т. п.]; ^ть иной смысл в слова
укладати, укласти інший зміст у слова;
2. (помещать деньги) укладати, укласти,
класти, покласти, сов. разг. положити,
-ложу, -ложиш.
вкладываться, вложиться укладатися,
укластися (укладеться).
вкладыш 1. (дополнительный лист в книге
и т. п.) вкладиш, укладка; 2. техн.
вкладиш.
вклеенный уклеєний, уліплений.
вклеивание уклеювання, уліплювання,
вклеивать, вклеить уклеювати (уклеюю,
уклеюєш), уклеїти, уліплювати, -люю,
-люєш, уліпити (уліплю, уліпиш); ~-ть
слово (замечание) перен. разг. укидати,
укинути (докидати, докинути, увертати,
увернути) слово (зауваження).
вклеиваться, вклеиться уклеюватися
(уклеюється), уклеїтися, уліплюватися, -люєть-
ся, уліпитися (уліпиться).
вклеить см. вклеивать.
вклеиться см. вклеиваться.
вклейка уклейка; (неоконч. д.— обычно)
уклеювання, уліплювання.
вклёпанный техн. уклепаний.
вклепать см. вклёпывать.
вклепаться см. вклёпываться.
вклёпка техн. уклёпка; (неоконч. д.—
обычно) уклепування.
вклепывание техн. уклепування.
вклёпывать, вклепать техн., перен. прост.
уклепувати, -пую, -пуєш, уклепати
(уклепаю, уклепаєш и уклеплю, уклеплеш).
вклёпываться, вклепаться техн., перен. прост.
уклепуватися, -пуюся, -пуєшся,
уклепатися (уклепаюся, уклепаєшся и уклеплюся,
уклеплешся).
вклинение уклинення.
вклинивание уклинювання.
вклинивать, вклинить и вклинить
уклинювати, -нюю, -нюєш, уклинити; ~ть слово

вклиниваться
129
вкрадываться
перен. разг. укидати, укинути (докидати,
докинути, увертати, увернути) слово.
вклиниваться, вклиниться и вклиниться
уклинюватися, -нююся, -нюешся,
уклинитися.
вклинить см. вклинивать.
вклиниться см. вклиниваться.
вклинять разг. см. вклинивать.
вклиняться разг. см. вклиниваться.
включатель эл. вмикач, -а.
включать, включить 1. включати, включити,
-чу, -чиш; ~ть в список включати,
включити (заносити, занести) до списку (в
список), записувати, -сую, -суєш,
записати, -пишу, -пйшеш и мног. позаписувати;
2. (присоединять к системе чего-л.;
приводить в действие) вмикати, умкнути и
увімкнути, включати, включити; ~-ть мотор
вмикати, умкнути и увімкнути (включати,
включити) мотор; ~ть свет вмикати,
умкнути и увімкнути (включати, включити)
світло.
включаться, включиться 1. включатися,
включитися, -чуся, -чишся; ~ться в
социалистическое соревнование включатися,
включитися в соціалістичне змагання;
^-ться в работу включатися, включитися
в роботу; 2. вмикатися, умкнутися и
увімкнутися, включатися, включитися. Ср.
включать 1—2.
включая 1. дееприч. включаючи; вмикаючи,
включаючи; ср. включать 1—2; 2. предл.
с вин. п. включаючи (кого-що).
включение 1. (действие) включення, (не-
оконч.— ещё) включання; увімкнення,
включення, (неоконч.— ещё) вмикання,
включання; ср. включать 1—2; 2.
(инородная частица) спец. включення; ~ния
алмаза включення алмазу.
включённый 1. включений; 2. увімкнутий,
увімкнений, включений. Ср. включать
1—2.
включительно нареч. включно.
включить см. включать.
включиться см. включаться.
вкованный укований.
вковать см. вковывать.
вковаться см. вковываться.
вкбвка уковка; (неоконч. д.— обычно)
уковування.
вковывание уковування.
вковывать, вковать уковувати (уковую,
уковуєш), укувати (укую, укуєш) и
укути.
вковываться, вковаться уковуватися
(уковуюся, уковуєшся), укуватися (укуюся,
укуєшся) и укутися.
вколачивание убивання; забивання;
заганяння. Ср. вколачивать.
вколачивать, вколотить разг. убивати,
убити (уб'ю, уб'єш) и мног. повбивати и
понабивати; (забивать — ещё) забивати,
забити и мног. позабивати; (вгонять
разг.— ещё) заганяти, загнатді (зажену,
заженеш) и мног. позаганяти; ~ть
в голову кому см. вбивать: ^ть в голову
кому; "~тйть себе в голову см.
голова.
вколачиваться убиватися; забиватися;
заганятися. Ср. вколачивать.
вколотить см. вколачивать.
вколоть см. вкалывать.
вколоться см. вкалываться.
вколоченный убитий; забитий; загнаний. Ср.
вколачивать.
вкомпонбванный укомпонований.
вкомпоновать укомпонувати, -ную, -нуєш.
вконец нареч. разг. украй, до краю, ущёнт,
дощенту, до решти, до кінця, до останку;
разг. геть-чйсто.
вкопанный укопаний, закопаний; как
(словно, точно) ^ый як (наче, неначе, мов,
немов) укопаний, як (наче и т. п.) прикипів
(прикипілий) [до місця].
вкопать см. вкапывать'.
вкопаться см. вкапываться'.
вкоренёние укорінення, укорінювання.
вкоренённый укорінений.
вкоренить см. вкоренять.
вкорениться см. вкореняться.
вкоренять, вкоренить укорінювати, -нюю,
-нюєш и укоріняти, укоренити.
вкореняться, вкорениться укорінюватися,
-нююся. -нюєшся и укорінятися,
укоренитися.
вкось 1. нареч. навскоси, навскіс и навскіс,
навкоси, навкіс и навкіс, косо, скісно;
2. предл. с род. п. навскоси, навскіс,
навкоси, навкіс (чого); О ~сь и вкривь,
вкривь и "~сь а) (в различных
направлениях) тудй-сюдй, [і] туди і сюдй, сюдй-
тудй, [і] сюдй і туди; (беспорядочно)
безладно, без ладу; (вслепую) наосліп;
б) (перен.: всячески превратно) [і] так
і сяк, сяк і так.
ВКП(б) (Всесоюзная
Коммунистическая партия
(большевиков)) ист. ВКП(б) (Всесоюзна
Комуністична партія (більшовиків)).
вкрадчиво нареч. скрадливо, украдливо,
закрадливо; улесливо, підлесливо. Ср.
вкрадчивый.
вкрадчивость скрадливість, -вості,
украдливість, закрадливість; улесливість,
підлесливість. Ср. вкрадчивый.
вкрадчивый скрадливий, украдливий,
закрадливий; (располагающий к себе
лестью — ещё) улесливий, підлесливий, разг.
підлазистий.
вкрадываться, вкрасться украдатися,
украстися (украдуся, украдешся);
(закрадываться) закрадатися, закрастися; вкралось
сомнение закрався сумнів; в текст
вкралась ошибка у текст укралася помилка;

вкраивать
130
влагостойкость
~ться в доверие (в милость) уходити,
увійти (разг. утиратися, утертися) в
довіру (в довір'я).
вкраивать, вкроить портн. укрбювати (укрб-
юю, укроюєш), укроїти.
вкраиваться портн. укрбюватися (укрбюєть-
ся).
вкрапина разг. украплення.
вкрапить см. вкрапливать.
вкрапиться см. вкрапливаться.
вкрапление 1. (действие) украплення, (не-
оконч.— ещё) украплювання, украплян-
ня; 2. (инородная частица) украплення;
~ния золота украплення золота.
вкрапливание украплювання, украпляння.
вкрапливать и вкраплять, вкрапить и
вкрапить украплювати, -люю, -люєш и украп-
ляти, украпити, -плю, -пиш.
вкрапливаться и вкрапляться, вкрапиться и
вкрапиться украплюватися, -люється и
украплягися, украпитися, -питься.
вкраплять см. вкрапливать.
вкрапляться см. вкрапливаться.
вкрасться см. вкрадываться.
вкратце нареч. коротко; разг. коротенько;
(сжато) стисло.
вкрепйть см. вкреплять.
вкрепйться см. вкрепляться.
вкреплённый укріплений; закріплений. Ср.
вкреплять.
вкреплять, вкрепйть укріплювати, -люю,
-люєш и укріпляти, укріпити (укріплю,
укріпиш); (закреплять) закріплювати и
закріпляти, закріпити.
вкрепляться, вкрепйться укріплюватися, -лю-
юся, -люєшся и укріплятися, укріпитися
(укріплюся, укріпишся); (закрепляться)
закріплюватися и закріплятися,
закріпитися.
вкривь нареч. разг. криво; ~вь и вкось см.
вкось.
вкроить см. вкраивать.
вкруг 1. нареч. уст. навколо, довкбла,
навкруги, навкрут; разг. округ, округи;
2. предл. с род. п. навколо, довкбла,
навкруги, навкруг, круг (кого-чого); разг.
округ, округи (кого-чого).
вкруговую нареч. 1. (кругом) разг.
кругом; обходить, обойти ~вую кружляти,
обкружляти; ходити (іти), піти по колу
(колом); 2. (на круг, в среднем) прост,
пересічно; разг. на круг.
вкрутить см. вкручивать.
вкрутиться см. вкручиваться.
вкрутую нареч. круто, густо.
вкручивать, вкрутить укручувати, -чую, -чу-
-єш, укрутити (укручу, укрутиш) и мног.
повкручувати.
вкручиваться, вкрутиться укручуватися,
-чується, укрутитися (укрутиться).
вкупе нареч. книжи. уст. укупі, разом,
сукупно.
вкус 1, смак, -у; есть со ~сом їсти зі (із)
смаком; на ~с на смак; одеваться со
~сом перен. одягатися зі (із) смаком;
хороший на ~с добрий на смак, смачний;
разг. смаковитий; художественный **~с
перен. художній смак; 2. (склонность,
пристрастие) смак, уподобання, нахил, -у;
входить, войтй во ^с добирати, добрати
(дібрати) смаку; входити, увійти в смак;
разг. розсмакувати, -кую, -куєш,
засмакувати; иметь ~с к чему мати смак (нахил,
уподобання) до чого, кохатися
(милуватися, -луюся, -луєшся) в чому;
приходиться, прийтись (несов. быть) по ~су
припадати, припасти (прихбдитися, прийтйся,
несов. бути) до смаку (до вподоби, до
серця, до душі); на ~с и цвет товарища
нет поел, на любов і смак товариш не
всяк, кожний Івась має свій лас; 3. (стиль)
стиль, -лю, реже смак; (манера) манера,
уст. манїра; орнамент в готическом ~се
орнамент у готичному стилі; это не в его
~се це не в його стилі (манері).
вкусить см. вкушать.
• вкусненький уменьш.-ласк. разг.
смачненький.
вкусно нареч. смачно; разг. смаковито.
вкусный смачний; разг. смаковитий, добрий
[на смак]; (лакомый — ещё) ласий.
вкусовой смаковий; ~~ые органы органи
смаку, смакові органи; ^ые свойства
пищи смакові властивості їжі.
вкусовщина разг. [власні] уподобання;
разг. смаківщйна.
вкушать, вкусить 1, (отведывать) книжн.
уст. вкушати, вкусити (вкушу, вкусиш);
споживати, спожити, -живу, -живеш;
(пробовать) куштувати, -тую, -туєш,
скуштувати; 2. (что, чего — перен.:
изведывать) тор ж. зазнавати, -знаю* -знаєш,
зазнати (чого); разг. заживати, зажити,
-живу, -живеш (чого, що); ~~шать^ плоды
победы втішатися перемогою; ^шать
плоды своего труда користуватися
(втішатися) своею працею; ~шать сон у с т.,
и р о н. спати (сплю, спиш), заживати сну.
вкушение 1. вкушання; 2. зазнавання. Ср.
вкушать 1—2.
вкушённый 1. вкушений; 2. зазнаний; зажй-
тий. Ср. вкушать 1—2.
влага волога, реже вільгота; (сырость —
ещё) вологість, -гості, вогкість, -кості.
влагалище анат.» бот. піхва.
влагалищный анат., бот. піхвовий.
влагать см. вкладывать.
влагаться см. вкладываться.
влагоёмкий вологоємний, вологоємкий.
влагоёмкость вологоємність, -ності,
вологоємкість, -кості.
влаголюбивый вологолюбний.
влагостойкий вологостійкий.
влагостойкость вологостійкість, -кості.

владелец
131
власть
владелец власник, володілець, -льця,
володільник; уст. державець, -вця, посідач, -а.
владелица власниця, володільниця; уст. по-
сі дачка.
владельческий власницький,
володільницький.
владение 1. (действие) володіння,
посідання; 2. (то, чем владеют) володіння; уст,
володарство.
владетель уст. 1. (правитель) володар, «я
и володар, -я, можновладець, -дця,
владар, -я и владар, -я, державець, -вця,
господар, -я; обл. владник; 2. см.
владелец.
владетельница уст. 1. володарка и
володарка, владарка и владарка, державиця;
господиня; ср. владетель 1; 2. см.
владелица.
владетельный уст. можновладний,
володарний, володарський; ~ый князь ист.
можновладний князь.
владеть володіти, редко владати; разг.
володати; (каким-л. оружием — еще)
орудувати, -дую, -дуєш; ~^ть имуществом
володіти майном; ~ть иностранными
языками володіти іноземними мовами, добре
знати іноземні мови; ~ть пером володіти
пером; —ть рукою володіти рукою;
'•«-ть собою володіти (владати) собою;
страх "-дёет им страх володіє ним.
Владивосток Владивосток.
Владилен Владилен.
Владилена Владилена.
Владимир1 (имя) Володимир.
Владимир2 (город) Владимир.
Владимира Володимира.
Владимирская область Владимирська
область.
владимирский владимирський. Ср.
Владимир2.
Владислав Владислав.
Владислава Владислава.
Владлен Владлен.
Владлена Владлена.
владыка 1. (повелитель) володар, -я и
володар, -я, владар, -я и владар, -я,
владика; 2. церк. владика.
владычество володарювання, владарювання;
книжн. владицтво; (владение) володіння,
володарство; (господство — ещё)
панування; (власть) влада; под ^-вом під
пануванням, під* владою.
владычествовать володарювати, -рюю, -рю-
єш, владарювати; (господствовать — ещё)
панувати, -ную, -нуєш.
владычица 1. (повелительница) володарка и
воЛодарка, владарка и владарка,
владичиця; 2. (богородица) церк. владичиця.
владычный 1. володарний, володарський;
владичний; 2. церк. владичний.
влажнеть вологнути, зволожуватися,
-жується, ставати (стає) вологим (сырым:
вогким), робитися (-биться) вологим
(вогким), реже вільгнути.
влажно нареч. волого, реже вільго; (сыро}
вогко.
влажность вологість, -гості, реже вільгість;
(сырость) вогкість, -кості.
влажный вологий, зволожений, воложистий,
реже вільготний; (сырой) вогкий,
змокрілий.
вламываться, вломиться улбмлюватися, -лю-
юся, -люєшся, уломитися (уломлюся,
уломишся), удиратися, удертися (удеруся,
удерешся) и удратися (удеруся,
удерешся).
Влас, реже Власий Влас, Улас, реже Власій.
власоглав зоол. волосоголовець, -вця.
Власта Власта.
властвование володарювання,
владарювання; панування. Ср. властвовать.
властвовать т о р ж. володарювати, -рюю,
-рюєш, владарювати, володіти, владувати,
-дую, -дуєш, редко владати, обл.
володати; (господствовать — ещё) панувати,
-ную, -нуєш; *^-ть собою володіти
(владати) собою.
властелин володар, -я и володар, -я, владар,
-я и владар, -я, державець, -вця,
господар, -я.
властитель торж., уст. володар, -я и
володар, -я, владар, -я и владар, -я,
державець, -вця, господар, -я; ~ль дум володар
(владар) дум (думок).
властительница торж., уст. володарка и
володарка, владарка и владарка, держа-
виця, господиня.
властительно нареч. уст. владно.
властительный уст. Владний.
властно нареч. владно.
властность владність, -ності.
властный 1. (имеющий власть повелевать)
владний, вільний; не ^-тен судить кого
не має права (не владен, не владний)
судити кого; не ~тен распоряжаться кем-
чем не має права (не владен, не владний,
не властен, не вільний) розпоряджатися
ким-чим; 2. (склонный повелевать,
повелевающий) владний; ~ый голос владний
голос; -^ый характер владний характер.
властолюбец владолюб, властолюбець, -бця.
властолюбивый владолюбний,
властолюбний.
властолюбие владолюбство, властолюбство.
власть влада; ^ти мн. власті, -тёй, влада;
ваша ~ть (ваше дело) разг. ваша воля
(справа); в вашей ~ти сделать это від
вас залежить (ви маєте право, у вашій
волі) зробити це; в его ~ти отказаться
він може (має право, владен, владний,
властен, вільний) відмовитися; ~ть
слова влада слова; во ~ти кого-чего в полб-
І ні (у владі) когб-чогб; под ^тью кого-че-

власы
132
влитой
го під владою когб-чогб; иметь ~ть над
кем-чем мати владу над ким-чим;
отдаваться, отдаться во ~-ть кого-чего,
отдаваться, отдаться (предаваться, предаться) ^ти
кого-чего віддаватися, віддатися на волю
когб-чогб, віддаватися, віддатися
(підкорятися, підкоритися, скорятися,
скоритися) владі кого-чогб; терять ~ть над
собой втрачати (губити) владу над собою;
это не в моей ~-ти це не від мене
залежить, це не моя влада (сила).
власы к н и ж н. уст. волосся.
власяница уст. волосяниця.
власяной к н и ж н. уст. волосяний.
влачить к н и ж н. уст. волочити, -лочу,
-лбчиш, волокти, -лочу, -лочёш; (тянуть)
тягти, -гну, -гнеш, тягнути; ^ть жалкое
существование перен. [ледве] животіти,
нидіти, злидарювати, -рюю, -рюєш; ^ть
оковы нести пута.
влачиться к н и ж н. уст. волочитися,
-лочуся, -лбчишся, волоктися, -лочуся,
-лочёшся; (тянуться) тягтися, -гнуся,
-гнешся, тягнутися; (с трудом идти
разг.— ещё) плентатися; время ^чйтся
медленно перен. час тягнеться поволі
(повільно).
влёве нареч. уст., обл. ліворуч, зліва.
влево нареч. ліворуч, уліво; разг. уліворуч,
у (на, по) ліву руч; (слева — ещё)
зліва.
влегать, влечь улягати, улягти (уляжу,
уляжеш).
влезание улазіння, улізання; залізання;
вилізання. Ср. влезать.
влезать, влезть улазити (улажу, улазиш) и
улізати, улізти и мног. повлазити и
повлізати; (залезать) залазити и залізати,
залізти и мног. позалазити и позалізати;
(наверх— ещё) вилазити и вилізати, вилізти
и мног. повилазити и повилізати, злазити
и злізати, злізти и мног. позлазити и
позлізати; (сов.: войти, забраться куда-л.
прост.— ещё) утелющитися, утесатися
(утешуся, утешешся); не ~зешь в кого
прост, не влізеш (не залізеш) у кого;
сколько ^зет разг. скільки влізе, досхочу.
влезший який (що) уліз и т. п.; см. влезать.
влекомый 1. волочений, тягнений; 2.
тягнений, . притягуваний, ваблений. Ср. влечь2
1—2.
влекущий 1. який (що) волочить; 2. який
(що) тягне (притягує, вабить); (в знач,
прил.: манящий) манливий. Ср. влечь2
1—2.
влепйть см. влеплять.
влепиться см. влепляться.
влепленный уліплений.
влеплять, влепйть 1. (вставлять)
уліплювати, -люю, -люєш, уліпити (уліплю, уліпиш);
2. (кому — ударять) прост, уліплювати,
уліпити (кому), сов. затопити, -топлю,
-топиш, поцілити, потягнути, потягти,
-тягну, -тягнеш (кого); ~пйть выговор
уліпити догану; ~пйть пощёчину кому
уліпити (дати) ляпаса кому, затопити в
пику (по пиці, в морду, по морді) кого
(кому).
влепляться, влепиться уліплюватися, -люєть-
ся, уліпитися (уліпиться).,
влёт вліт, -у; (неоконч. д.— обычно)
улітання.
влетание улітання.
влетать, влететь 1. улітати, улетіти (улечу,
улетиш) и мног. повлітати; 2. (перен.:
доставаться) разг. улітати, улетіти;
попадати, попасти; ~тйт ему за это улетить
(попаде) йому за це.
влечение потяг, -у, тяга, ваблення;
(склонности— ещё) нахил, -у; испытывать
(чувствовать) ~ние к чему відчувати
(почувати) потяг до чого.
влечь! см. влегать.
влечь 2 1. (тащить) к н и ж н. волокти, -лочу,
-лочёш, волочити, -лочу, -лбчиш, тягти,
-гну, -гнеш, тягнути; ^чь за собою что
перен. спричиняти (спричинювати) що,
спричинятися (спричинюватися) до чого,
тягти (вести) за собою що; 2.
(привлекать) тягти, тягнути, притягати,
притягувати, -гую, -гуєш, вабити, -блю, -биш,
приваблювати, -люю, -люєш, поривати.
влечься 1. (тащиться) к н и ж н. волоктися,
-лочуся, -лочёшся, тягтися, -гнуся,
-гнешся, тягнутися; (с трудом идти разг. —
ещё) плентатися; медленно влекутся дни
поволі (повільно) тягнуться дні; 2. (к ко-
му-чему — стремиться) тягтися,
тягнутися, линути, пориватися (до кого-чого),
прагнути (кого-чого, до кого-чого).
вливание уливання; ~-ние глюкозы мед.
вливання глюкози.
вливать, влить уливати, улити (уллю,
уллєш) и реже улляти (уллю, уллєш) и
увілляти (увіллю, увіллеш); (пищу, напитки—
ещё) усипати, усипати, -плю, -плеш; ^ть
бодрость в кого уливати, улити
бадьорість в кого; ~-ть пополнения уливати,
улити поповнення.
вливаться, влиться уливатися, улитися
(уллється) и реже уллятися (уллється) и
увіллятися (увіллються); (о реке — ещё)
впадати; ^-вается радость уливається
радість.
влипать, влипнуть 1. (прилипать) улипати,
улипнути; 2. (попадать в неприятное
положение) прост, улипати, улипнути,
ускакувати, -кую, -куєш, ускочити, сов.
ушелепатися, уклепатися; ~нуть в историю
улипнути (ускочити) в історію.
влитой: как (словно, точно) '—ой [сидйт]
(об одежде) як (наче, неначе, мов, немов)
улитий [сидить], як (наче, ніби) улип, так
і влип.

влитый
133
вмешать
влитый улйтий.
влить см. вливать.
влиться см вливаться.
влияние вплив, -у; (воздействие) дія,
діяння; ~ние солнечных лучей дія (діяння,
вплив) сонячного проміння; оказывать,
оказать ^ние см. оказывать 1.
влиятельный впливовий.
влиять впливати; (воздействовать) діяти.
ВЛКСМ (Всесоюзный Ленинский
Коммунистический Союз
Молодёжи) ВЛКСМ (Всесоюзна
Ленінська Комуністична Спілка Молоді).
вложение 1. (действие) укладення,
(неоконч.— ещё) укладання; 2. (то, что
вложено) укладення; (о капитале — ещё) вклад,
-у; письмо с ~^нием лист з вкладенням.
вложить см. вкладывать.
вложиться см. вкладываться.
вломиться см. вламываться.
влопаться прост, ускочити; разг.
ушелепатися, уклепатися; ~ться в беду
ускочити (ушелепатися, уклепатися) в біду
(в клопіт, в халепу).
влюбить см. влюблять.
влюбиться см. влюбляться.
влюблённая в знач. сущ. закохана, -ої.
влюблённо нареч. закохано, по-закоханому.
влюблённость закоханість, -ності, реже
закохання.
влюблённый 1. прил. закоханий; разг. залюб-
лений; 2. в знач. сущ. закоханий, -ого;
~ые мн. закохані, -их.
влюблять, влюбить закохувати, -кбхую,
-кохуєш, закохати; разг. залюблювати,
-люю, -люєш и залюбляти, залюбйти,
-люблю, -любиш; обл. прилюбляти, прилюбйти.
влюбляться, влюбиться закохуватися,
-кбхуюся, -кбхуєшся, закохатися и мног.
позакохуватися, влюблятися, влюбитися,
-блюся, -бишся; разг. залюблюватися,
-лююся, -люешся и залюблятися, залю-
бйтися.
влюбчивость влюбливість, -вості.
влюбчивый влюбливий.
вляпаться прост. 1. брьбхнутися,
брьохнути; 2. (попасть в неприятное
положение) ускочити, ушелепатися,
уклепатися; ~ться в беду ускочити
(ушелепатися, уклепатися) в біду (в клопіт, в
халепу).
вмазанный умазаний; умурований. Ср.
вмазывать.
вмазать см. вмазывать.
вмазаться см. вмазываться.
вмазка разг. умазання, (неоконч. д.— ещё)
умазування; умурування, (неоконч.
д. — ещё) умуровування. Ср. вмазывать.
вмазывание умазування, умазання;
умуровування, умурування. Ср. вмазывать.
вмазывать, вмазать умазувати, -зую, -зуєш,
умазати (умажу, умажеш);
(вмуровывать— обычно) умуровувати, -рбвую, -рб-
вуєш, умурувати, -рую, -руєш.
вмазываться, вмазаться умазуватися, -зу-
юся, -зуешся, умазатися (умажуся,
умажешся); умуровуватися, -рбвується,
умуруватися, -рується. Ср. вмазывать.
вматывание умотування.
вматывать, вмотать умотувати, -тую, -туеш,
умотати.
вматываться умотуватися, -туеться.
вменить см. вменять.
вменяемость юр. осудність, -ності.
вменяемый юр. осудний; ~ое состояние
осудний стан.
вменять, вменить ставити, -влю, -виш,
поставити; ~ть в вину кому ставити,
поставити за (в) провину (вину) кому; ^ть
в обязанность кому зобов'язувати,
зобов'язати кого, ставити, поставити за
обов'язок кому.
вменяться ставитися, -виться.
вмерзать, вмёрзнуть умерзати, умерзнути.
вмесить см. вмешивать2.
вместе нареч. разом; (совместно — ещё)
укупі, сукупно, ласк, укупочці, укупці; реже
поспіль; разг. посполу; (о речи и т. п.—
ещё) враз; (воедино — ещё) докупи; (всей
группой — ещё) гуртом; ~те с тем разом
з тим, водночас, воднораз.
вмести см. вметать1.
вместилище вмістище, вмістилище.
вместимость місткість, -кості.
вместймый місткий.
вместительность місткість, -кості.
вместительный місткий; (поместительный —
ещё) укладистий; (просторный — ещё)
просторий.
вместить см. вмещать.
вместиться см. вмещаться.
вместо предл. с род. п. замість (чого); разг.
замісто (чого); обл. намість, пбмість
(чого); ~то того замість того, натомість;
разг. затбмість; ~то того, чтобы пойти
замість того, щоб піти; разг. замість піти.
вметать!, вмести умітати, умести (умету,
уметеш); (заметать) замітати, замести и
мног. позамітати.
вметать2 см. вмётывать2.
вметаться умітатися; замітатися. Ср.
вметать К
вметённый уметений; заметений. Ср.
вметать *.
вмётка портн. умётування.
вмётывание портн. умётування.
вмётывать], вметнуть (вбрасывать)
укидати, укинути и мног. повкидати.
вмётывать2, вметать портн. умётувати, -тую,
-туеш, уметати.
вмётываться портн. умётувагися, -туеться.
вмешанный умішаний.
вмешательство втручання.
вмешать см. вмешивать',

вмешаться
134
внеочередность
вмешаться см. вмешиваться *.
вмешенный умішаний. Ср. вмешивать2.
вмешивать \ вмешать 1. умішувати, -шую,
-шуєш, умішати; 2. (перен.: впутывать во
что-л. вопреки желанию) разг.
умішувати, умішати; разг. уплутувати, -тую, -ту-
єш, уплутати.
вмешивать2, вмесйть умішувати, -шую,
-шуєш, умісити (умішу, умісиш).
вмешиваться *, вмешаться 1. (проникать ку-
да-л., смешиваться с чем-л.) умішуватися,
-шуюся, -шуешся, умішатися,
замішуватися, замішатися; ~ться в толпу
умішуватися, умішатися (замішуватися,
замішатися) в натовп (в юрбу); 2. (входить,
вторгаться в чьи-л. дела, отношения)
втручатися, втрутитися (втручуся, втрутишся),
умішуватися и мішатися, умішатися;
(ввязываться) устрявати, -ряваю, -ряваєш и
разг. -ряю, -ряёш, устряти; 3. страд, (не-
сов.) умішуватися; умішуватися;
уплутуватися, -тується; ср. вмешивать , 1—2.
вмешиваться2 умішуватися, -шується. Ср.
вмешивать 2.
вмещать, вместить уміщати и уміщувати,
-щую, -щуєш, умістити (уміщу, умістиш),
несов. реже містити [в собі]; бассейн
^щает тысячу кубометров воды басёйн
уміщає (уміщує) тисячу кубометрів води.
вмещаться, вместиться уміщатися и
уміщуватися, -щуюся, -щуєшся, уміститися
(уміщуся, умістишся); (несов.: помещаться)
міститися.
вмещение уміщення, (неоконч. д.— ещё)
уміщання, уміщування.
вмиг нареч. умйть, мйттю; (вдруг — ещё)
враз.
вминать, вмять уминати, ум'яти (умну,
умнеш); (сов.: втиснуть — ещё) убгати.
вминаться, вмяться уминатися, ум'ятися
(умнуся, умнешся); убгатися. Ср. вминать.
вмонтировать умонтувати, -тую, -туєш.
вмонтйроваться умонтуватися, -тується.
вмотанный умотаний.
вмотать см. вматывать.
вмуровывать, вмуровать умуровувати, -рб-
вую, -рбвуєш, умурувати, -рую, -руєш.
вмуровываться умуровуватися, -рбвується.
вмятина, вмятость ум'ятина, прим'ятина.
вмятый ум'ятий.
вмять см. вминать.
вмяться см. вминаться.
внаём, внаймы нареч. внаймй; сдавать,
сдать ~м (~мы) здавати, здати внаймй,
наймати, найняти, -йму, -ймёш и мног.
понаймати.
внакидку нареч. наопашки, опашки; разг.
набпаш, набпашку.
внакладе нареч.: остаться ~~де прост,
програти, втратити (втрачу, втратиш).
внакладку нареч.: пить чай ~ку разг.
пити чай унакладку,
вначале нареч. спочатку, на початку; (спер'
ва) спершу, сперш.
вне предл. с род. п. поза (ким-чим); (без
чего-л.) без (чого); вне времени и
пространства поза часом і простором; вне
города поза (за) містом; вне [всякого]
сомнения, вне [всяких] сомнений без [будь-
якого] сумніву, без [будь-яких] сумнівів,
поза всяким сумнівом, поза всякими
сумнівами; (несомненно) безсумнівно,
безперечно; вне всякого сравнения над усяке
(без) порівняння; вне конкурса поза
конкурсом; вне очереди см. очередь 1; вне себ^
не тямлячи себе, у нестямі, нестямно, у
нестямі, у нестямці, у нестямку.
внебрачный позашлюбний, нешлюбний; ~~ый
ребёнок позашлюбне (нешлюбне) дитя,
позашлюбна (нешлюбна) дитина; б ран.
байстря, -ряти, (сын — ещё) байстрюк, -а,
(дочь — ещё) байстрючка.
внебюджетный позабюджетний.
вневойсковик разг. позавійськовик, -а.
вневойсковой: ^ая подготовка
позавійськова підготовка.
вневременный книжн. позачасовий.
внедоговбрный позадоговірний.
внедрение впровадження, (неоконч. д.—
ещё) впроваджування; укорінення,
(неоконч. д.— ещё) укорінювання. Ср.
внедрять.
внедрить см. внедрять.
внедриться см. внедряться.
внедрять, внедрить впроваджувати, -джую,
-джуєш, впровадити, -джу, -диш;
(укоренять) укорінювати, -нюю, -нюєш и
укоріняти, укоренити.
внедряться, внедриться впроваджуватися,
-джуюся, -джуєшся, впровадитися, -джу-
ся, -дишся; укорінюватися, -нююся, -ню-
єшся и укорінятися, укоренитися. Ср.
внедрять..
внеевропейский позаєвропейський.
внезапно нареч. раптово, нагло, знагла,
прикро; (скоропостижно — ещё) нагально;
(вдруг — ещё) раптом, разг. враз, редко
разом; (неожиданно — ещё) несподівано,
зненацька.
внезапность 1. раптовість, -вості, наглість,
-лості; нагальність, -ності; несподіваність;
ср. внезапный; 2. (неожиданный случай)
разг. несподіванка.
внезапный раптовий, наглий; (скоропостиж*
ный разг.— ещё) нагальний;
(неожиданный — ещё) несподіваний.
внеклассный позакласний.
внеклеточный биол. позаклітинний.
внекорневбй с.-х. позакореневий.
внематочный: ~ая беременность мед.
позаматкова вагітність.
внеочерёдно нареч. позачергово.
внеочередной позачерговий.
внеочерёдность позачерговість, -вості.

внепартийный
135
вновь
внепартийный позапартійний.
внеплановость позаплановість, -вості.
внеплановый позаплановий.
внесение внесення; занесення, заведення. Ср.
вносить.
внесённый внесений; занесений, заведений.
Ср. вносить.
внеслужебный позаслужбовий.
внесметный позакошторисний.
внести см. вносить.
внестись см. вноситься.
внеурочный позаурбчний.
внешкольник разг. позашкільник.
внешкольница разг. позашкільниця.
внешкольный позашкільний.
внешне парен, зовні, зовнішньо; (с виду) на
вйгляд, з вигляду, на погляд, з погляду,
на вид, на око.
внешнеполитический зовнішньополітичний.
внешнеторговый зовнішньоторговельний,
зовнішньоторговий.
внешний зовнішній; зверхній; (наружный —
ещё) надвірний; (окружающий — ещё)
навколишній; ~ий вид зовнішній
(зверхній) вйгляд; (человека реже — ещё)
постава; ~яя политика зовнішня політика;
~яя среда зовнішнє середовище
(оточення); ~-ий угол мат. зовнішній кут.
внешность зовнішність, -ності; (внешний
вид — обычно) [зовнішній, зверхній]
вйгляд, (человека реже — ещё) постава; по
~ти за зовнішністю, з зовнішності, за
зовнішнім виглядом, з зовнішнього вигляду,
зовнішньо, зовні.
внештатный позаштатний.
внеэкономический позаекономічний.
вниз нареч. униз, наниз; (книзу — ещё)
донизу, додолу, реже долі; —з по реке униз
(наниз) річкою (рікою, по річці, по ріці);
(по течению) за водою, за течією; идти
(катиться, опускаться и т. п.) —з іти
(котитися, опускатися, спускатися и т. п.)
вниз (донизу).
внизу 1. нареч. унизу, насподі, нанизу; разг.
сподом; (преим. на земле — ещё) долі;
2. в знач. предл. с род. п. унизу (чого);
(под чем-л.) насподі (чого).
вникать, вникнуть (во что) вникати,
вникнути (в що); (входить — ещё) входити,
-джу, -диш, увійти (увійду, увійдеш) (в
що), доходити, дійти (чого);
(присматриваться — ещё) придивлятися,
придивитися, -дивлюся, -дивишся (до чого).
внимание увага; (внимательность)
уважність, -ності; быть в центре —ния бути в
центрі уваги; —ниє! увага!; —нию кого
до уваги кого; обращать, обратить —ниє
кого на кого-что звертати, звернути увагу
кого на кбго-що, привертати, привернути
увагу кого до кбго-чбго; обращать,
обратить —ниє на кого-что звертати, звернути
увагу на кбго-що, уважати, уважити на
кбго-що; обращать, обратить на себя —ниє
привертати, привернути до себе увагу,
звертати, звернути на себе увагу (погляд,
очі); оказывать, оказать —ниє кому
ставитися, поставитися з увагою (з
уважністю) до кого, виявляти, виявити увагу
(уважність) до кого; окружать, окружить
-ниєм оточувати, оточити увагою;
оставлять, оставить без —ния кого-что
залишати, залишити (лишати, лишити) без
уваги когб-що, не звертати, не звернути
уваги на кбго-що, не виявляти, не "виявити
уваги до кбго-чбго; относиться, отнестись
со ~нием к кому-чему ставитися,
поставитися з увагою (з уважністю) до кбго-
чбго; привлекать, привлечь —ниє см.
привлекать 1; принимать, принять (брать,
взять) во —ние что брати, узяти до
уваги (на увагу) що, зважати, зважити
(уважати, уважити) на що; уделять,
уделить [особое] —ниє кому-чему
приділяти, приділити [особливу] увагу кому-
чому.
внимательнейший превосх. ст. найуважні-
ший, якнайуважніший, щонайуважніший;
найуважливіший, якнайуважливіший, що-
найуважливіший; найпильніший,
якнайпильніший, щонайпильніший; найпримітли-
віший, якнайпримїтливіши#, щонайприміт-
ливіший. Ср. внимательный.
внимательно нареч. уважно; уважливо;
пильно. Ср. внимательный.
внимательность 1. уважність, -ності;
уважливість, -вості; пильність; кмітливість,
примітливість; ср. внимательный; 2.
(заботливость) увага, уважність,
уважливість.
внимательный уважний; (проявляющий
внимание — ещё) уважливий; (пристальный)
пильний; (наблюдательный — ещё)
кмітливий, разг. примітливий.
внимать, внять (кому-чему) (слушать)
слухати, почути (кого-що), учувати, учути
(що); (вслушиваться) услухуватися
(услухуюся, услухуєшся) и услухатися,
услухатися (в що), дослухатися и
дослухуватися, дослухатися,
прислухатися и прислухуватися и реже прислухб-
вуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся,
прислухатися (до чого); —ть мольбам (просьбам)
зглядатися, зглянутися на благання (на
прохання, на просьбу); ~ть призыву
прислухатися (прислухуватися, прислухб-
вуватися), прислухатися до заклику, сов.
почути заклик.
вничью нареч. внічию.
внове предик, р к з г.: быть — ве (кому, для
кого) бути новиною; ему здесь всё —ве
йому (для нього) тут усе нове (є
новиною).
вновь нареч. 1. (снова) знову, знов, ізнов,
ізнову; (заново) заново, наново;

136
внушаться
2. (недавно) недавно, нещодавно, тільки
що, щойно, ново...; ~~вь назначенный но-
вопризначений, недавно ит. п. призначений.
внос внесення; занесення, заведення. Ср.
вносить.
вносить, внести (во что) вносити (вношу,
вносиш), внести и мног. повносити (в що);
(в список и т. п.— ещё) заносити, занести
и мног. позаносити, заводити, -джу, -диш,
завести, -веду, -ведёш и мног. позаводити
(в що, до чого); ~ть, ~тй оживление
вносити, внести пожвавлення; ^ть, ~^тй
предложение вносити, внести пропозицію;
~»ть, — тй ясность [в дело и т. п.]
вносити, внести ясність [у справу и т. л.],
з'ясовувати, з'ясувати [справу и т. п.].
вноситься, внестись 1. (быстро вбегать,
въезжать и т. п.) раз г. уриватися,
увірватися, -рвуся, -рвешся, улітати, улетіти
(улечу, улетиш); 2. страд, (несов.)
вноситися, -ситься; занбситися, заводитися,
-диться; ср. вносить.
вноска 1. (действие) внесення; занесення,
заведення; ср. вносить; 2. (вставка)
вставка.
вношёние внбшування; заношування, за-
вбджування. Ср. вносить.
внук внук, онук.
внука уст. см. внучка.
внутренне нареч. внутрішньо; (в душе) в
душі.
внутренний внутрішній; ~ие болезни мед.
внутрішні хвороби; ^ий карман спідня
кишёня; ~яя секреция физиол.
внутрішня секреція.
внутренность 1. внутрішність, -ності,
середина; разг. нутро, нутрощі, -щів; 2. ~-ти
(мн.: внутренние органы) нутрощі, нутро,
тельбухи, -хів, тельбух; разг. бёбехи,
печінки, -нбк.
внутри 1. нареч. усередині; 2. предл. с род.
п. усередині (кого-чого).
внутриатомный физ. внутрішньоатомний,
внутріатомний.
внутрибрюшнбй мед. внутрішньочеревний,
внутрічеревний.
внутриведомственный внутрішньовідомчий,
внутрівідомчий.
внутривенный мед. внутрішньовенний,
внутрівенний.
внутривидовой внутрішньовидовий,
внутрівидовий.
внутригосударственный
внутрішньодержавний, внутрідержавний.
внутризаводский, внутризаводской
внутрішньозаводський, внутрізаводський.
внутриклассовый внутрішньокласовий,
внутрікласовий, середкласовий.
внутриклеточный биол. внутрішньоклітинний,
внутріклітинний.
внутриколхбзный внутрішньоколгбспний,
внутріколгбспний.
! внутриотраслевой внутрішньогалузевий,
внутрігалузевий.
внутрипартийный внутрішньопартійний,
внутріпартійний, редко середпартійний.
внутриплодник бот. середоплодень, -дня, ен-
доперйдій, -дія.
внутрисортовбй внутрішньосортовйй, внутрі-
сортовйй.
внутрисоюзный 1. внутрішньосоюзний, внут-
рісоюзний; 2. (профсоюзный)
внутрішньоспілковий, внутріспілковий,
внутрішньоспілчанський, внутріспілчанський.
внутриутробный внутрішньоутрббний,
внутріутробний.
внутрихозяйственный
внутрішньогосподарський, внутрігосподарський; (об
организации— ещё) внутрішньогосподарчий,
внутрігосподарчий.
внутричерепной внутрішньочерепний,
внутрічерепний.
внутриядерный физ. внутрішньоядерний,
внутріядерний.
внутрь 1. нареч. усередину, до середини;
2. предл. с род. п. усередину (кого-
чого).
внучата внучата, -чат, онучата.
внучатный, внучатый троюрідний.
внучек уменьш.-ласк. внучок, -чка, онучок,
внуча, -чати, онуча.
внученька, внучечка уменьш.-ласк. внучечка,
онучечка, внуча, -чати, онуча.
внучка внучка, внука, онука, реже онучка.
внучонок уменьш.-ласк. внучатко, онучатко.
внушаемость мед. и пр. сугестивність,
-ності, навіюваність.
внушать, внушить (кому) викликати,
викликати, -кличу, -кличеш (у кого); (вселять)
вселяти, вселити, -лю, -лиш (кому);
(навевать) навівати и навіювати, -віюю, -вію-
єш, навіяти (кому); (подсказывать)
підказувати, -зую, -зуєш, підказати, -кажу,
-кажеш (кому); (прививать)
прищеплювати, -люю, -люєш, прищепити, -щеплю,
-щёпиш и мног. поприщеплювати (кому);
(поучать) повчати (несов.), навчати,
навчити (кого); (уговаривать) умовляти,
умовити, -влю, -виш (кого); (влиять)
впливати, вплинути (на кого);
(убеждать) переконувати, -ную, -нуєш,
переконати (кого); я всегда ~шал ему, что
надо действовать вместе я завжди
повчав (навчав) його, що треба діяти
разом; ~шать мораль прищеплювати
мораль; ~шать страх викликати (вселяти,
навівати, навіювати) страх; ~шать
уважение викликати повагу (пошану); ^шать
уважение к старшим прищеплювати
повагу до старших; это ~шйло ему
отвращение це викликало в нього
(прищепило йому) відразу (огиду).
внушаться викликатися; вселятися;
навіватися, навіюватися, -віюється; підказувати-

внушение
137
ВОДІ
ся, -зується; прищеплюватися, -люється.
Ср. внушать.
внушение 1. викликання; вселяння;
навівання, навіювання; підказування;
прищеплювання, прищеплення; умовляння; вплив, -у;
ср. внушать; 2. (воздействие на психику)
сугестія, навіяння, навіювання; (гипноз)
гіпноз, -у; лечение —ниєм лікування
гіпнозом; 3. (наставление) повчання,
напучення, наука; (наущение) намова; (выговор)
догана; (совет) порада; (уговаривание)
умовляння; (предупреждение)
застереження; действовать по ~нию чьему діяти з
намови чиєї; он не слушает —ний він не
слухає порад (умовлянь); отеческое —ниє
батьківське повчання (напучення,
умовляння), батьківська наука (порада);
делать, сделать строгое —ниє кому
виносити, винести догану кому, давати, дати
науку кому, несов. повчати кого.
внушённый викликаний; вселений; навіяний;
підказаний; прищеплений. Ср. внушать.
внушительно нареч. значно, значуще,
значливо; переконливо; поважно; статечно;
солідно; вражаюче. Ср. внушительный.
внушительность значність, -ності,
значущість, -щості, значливість, -вості;
переконливість; поважність; статечність;
солідність, показність. Ср. внушительный.
внушительный значний, значущий,
значливий, промовистий (значительный);
(убедительный) переконливий; (крупный)
великий; (важный) поважний; (степенный)
статечний; (солидный) солідний,
показний; (поражающий) вражаючий; — ый вид
поважний (статечний, солідний,
показний) вигляд, показність, -ності; —ый тон
переконливий (значущий, значливий) тон;
—ые факты вражаючі (значні,
переконливі) факти.
внушить см. внушать.
внюхиваться, внюхаться прост,
внюхуватися (внюхуюся, внюхуєшся), внюхатися.
внятно нареч. 1. виразно; розбірливо,
розбірно; чутно; 2. зрозуміло; ясно. Ср.
внятный 1—2.
внятность 1. виразність, -ності;
розбірливість, -вості, розбірність; чутність; 2.
зрозумілість, -лості; ясність. Ср. внятный 1—2.
внятный 1. виразний; (разборчивый)
розбірливий, розбірний; (ясный) ясний и ясний;
(слышный) чутний; ~ое чтение виразне
(розбірливе, розбірне) читання; 2.
(понятный) зрозумілий; (ясный) яснйй; ~ый
рассказ зрозуміла (ясна) розповідь.
внять см. внимать.
во 1 предл. см. в.
во2 част, прост., обл. от, ось; разг. о;
(вон) он; (вишь) разг. ач, бач;
(большущий) разг. отакий, отакенний,
здоровенний, здоровезний, здоровецький;
(замечательный) чудовий; во, какой быстрый
ач (бач), який швидкий;—Где книга?
¦—А во! — Де книга? — А от (ось, он)!
вобла вобла.
вобрать см. вбирать.
вобраться см. вбираться,
вовек, вовеки нареч. довіку; разг. повік,
повіки, вік, увік, поки віку (життя);
(никогда — ещё) ніколи.
вовлекание утягування, утягання, утягнення,
затягання, затягування, затягнення;
залучання, залучення. Ср. вовлекать.
вовлекать, вовлечь (во что) утягувати, -гую,
-гуєш и утягати, утягнути и утягти
(утягну, утягнеш) и мног. повтягати и
повтягувати, затягати и затягувати,
затягти и затягнути и мног. позатягати и
позатягувати (в що); (привлекать к
участию — ещё) залучати, залучити, -лучу,
-лучиш и мног. позалучати (до чого);
—ть, —чь в беду утягувати (утягати),
утягнути и утягти (вводити, ввести) в
біду. #
вовлекаться, вовлечься утягуватися, -гуюся,
-гуєшся и утягатися, утягнутися и
утягтися (утягнуся, утягнешся), затягатися
и затягуватися, затягтися и затягнутися
и мног. позатягатися и позатягуватися;
залучатися, залучитися, -лучуся, -лучиш-
ся. Ср. вовлекать.
вовлечение утягнення, затягнення, (неоконч.
д.— ещё) утягування, утягання,
затягання, затягування; залучення, (неоконч. д.—
ещё) залучання. Ср. вовлекать.
вовлечь см. вовлекать.
вовлечься см. вовлекаться.
вовне нареч. (за пределами) збвні; (за
пределы) назовні.
вовнутрь прост, см.' внутрь.
вовремя нареч. вчасно; разг. в пору;
(кстати) до речі; как раз ~мя саме вчасно
(в час, в пору).
вовсе нареч. разг. зовсім; (совершенно)
цілком; (нисколько) ніяк, аж ніяк; ~се
не (нет и т. п.) зовсім ніяк, аж ніяк.
вовсю нареч. разг. щосили, реже щоейл;
(изо всех сил) з усієї сили, з усіх сил,
що є сили (сил); (во весь дух) щодуху,
що є духу.
во-вторых вводн. сл. по-друге.
вогнать см. вгонять.
вогнутость угнутість, -тості, увігнутість и
увігнутість.
вогнутый угнутий, увігнутий и увігнутий;
~ое зеркало угнуте (увігнуте)
дзеркало.
вогнуть см. вгибать.
вогнуться см. вгибаться.
вогул уст. вогул; ~лы мн. вогули, -лів.
вогулка уст. вогулка.
вода вода; ~ды мн. води, род. вод; —дой
не разлить (не разольёшь) кого перен.
водою не розлити (не розіллєш) кого;

водворение
138
водобойный
^ды не замутит перен. води не замутить
(не сколотить), водбю не помутить;
выводить, вывести на чистую (на свежую)
~ду перен. виводити, вивести на чисту
воду; выходить, выйти сухим из ~~ды
перен. вихбдити, вийти сухим з води;
жёлтая ~да мед. жбвта вода; как
(будто, словно) в ~ду глядел (смотрел) як
(ніби, наче, неначе, мов,. немов) у вбду
дивився; как (будто, словно) в ~ду
опущенный перен. як (ніби, наче, неначе, мов,
немов) у вбду опущений; лить ~ду на
чью мельницу перен. лити вбду на чий0
млин; много (немало, столько) ^ды
утекло перен. багато (чимало, немало,
стільки) води утекло (збігло); набрать ~ды
в рот перен. набрати еодй в рот; носить |
решетом ~ду перен. носити решетом
вбду; седьмая (десятая) ~да на киселе
погов. десята вода (шкурка) на киселі;
тёмная ^да мед. темна вода, полуда;
толочь ^ду [в ступе] перен. товкти воду
[в ступі]; холодной ^дбй окатйть (облить)
перен. холодною водбю облити; чистой
(чистейшей) ~~ды перен. справжнісінький
(разг.); бриллиант (брильянт) чистой ^ды
перен. справжній брильянт (діамант),
брильянт (діамант) чистої води; тише ~ды,
ниже травы погов. тйхше води, нижче
трави.
водворение 1. осёлення, (неоконч. д.—ещё)
оселяння; поміщення, (неоконч. д;—ещё)
поміщання; поставлення; 2. установлення,
запровадження, (неоконч. 6\—ещё)
установлювання, установляння,
запроваджування; заведення. Ср. водворять 1—2.
водворённый 1. оселений; поміщений;
поставлений; посаджений; 2. установлений,
запроваджений; заведений. Ср. водворять
1—2.
водворить см. водворять,
водвориться см. водворяться,
водворять, водворить 1. (поселять) селйти,
-лю, -лиш и оселяти, оселити; (помещать)
поміщати, помістити, -мішу, -містиш;
(ставить) ставити, -влю, -виш, поставити;
(садить) садити, -джу,-диш, посадити; (не-
сов.: сажать) саджати, садовити, -довлю,
-дбвиш; ~ть в тюрьму садити, посадити
(садовити, саджати) в тюрму; ^ть на
месте стйвити, поставити на місце; ~ть на
место жительства оселяти, оселити; 2.
(перен.: устанавливать) устанбвлювати, -люю,
-люєш и установляти, установити, -новлю,
-нбвиш, запроваджувати, -джую, -джуєш,
запровадити, -джу, -диш, впроваджувати,
впровадити; (заводить) заводити, -джу,
-диш, завести, -веду, -ведеш; ~ть
порядок устанбвлювати (установляти),
установити (навбдити, навести) порядок.
водвориться, водвориться 1. (поселяться)
селитися, -люся, -лишся и оселятися,
оселитися; (помещаться) поміщатися,
поміститися, -міщуся, -містишся; 2. (перен.:
устанавливаться) установлюватися, -люю-
ся, -люєшся и установлятися,
установитися, -новлюся, -нбвишся; (наступать)
наставати, -стає, настати, -стане; (о тишине
и т. п. — ещё) залягати, залягти, -ляже,
запановувати, -нбвує, запанувати, -нує;
3. страд, (несов.) оселятися; поміщатися;
ставитися, -виться; садитися, -диться;
саджатися, садовитися, -довиться;
установлюватися, установлятися, *
запроваджуватися, -джується; заводитися, -диться; ер.
водворять 1—2.
водевилист водевіліст.
водевиль водевіль, -ля.
водевильный водевільний.
водевильчик уменьиі. водевільчик.
водитель водій, -дія.
водительский водійський; ~ие права права
водія.
водительство провід, -воду, водійство,
верховодство.
водить 1. водити, -джу, -диш; (глазами —
ещё) поводити; ~ть за нос кого перен.
разг.^ водити за носа (за ніс) кого; ^ть
знакомство разг. знатися, водитися, -джу-
ся, -дишся; (дружить —ещё)
приятелювати, -люю, -люєш, товаришувати, -шую,
-шуєш; 2. (разводить животных, птиц и
т. п.) раз г. розводити, -джу, -диш.
водиться водитися, -джуся, -дишся;
(дружить* разг.— ещё) знатися (знаюся,
знаєшся); как удится в знач. вводн. ел. як
ведеться, як заведено, як звичайно, як
водиться; разг. як поводиться; (как всегда)
як завжди.
водица, водичка уменьш.-ласк. водйця,
водичка, водиченька.
водка горілка; уст., разг. оковита, -ої;
крепкая ^ка хим. азотна кислота; царская
~~ка хим. царська водка.
водник водник.
водность гидрол. водність, -ності.
воднотранспортный воднотранспортний.
водный водний; (образуемый водой; живу-
щий и растущий в воде — обычно)
водяний; (обильный водой) водяний; -^ая
станция водна станція; ~ая энергия
водяна (вбдна) енергія; ^ое пространство
водяний (водний) прбстір; ~ые гребни
водяні (водні) гребені; ~~ые процедуры
водні процедури; ~ые птицы водяні
птахи; ~~ые растения водяні (водні)
рослини; ~-ый путь водяний (вбдний) шлях;
~ый раствор водяний розчин; ^ый
режим вбдний режим; ~~ый спорт вбдний
спорт; ~ый транспорт водянйй
транспорт.
водобой гидрол. водобій, -бою.
водобойный гидрол* водобійний.

водобоязнь
139
водосвятие
водобоязнь мед. [соб&чий] сказ, -у,
водобоязнь, -ні; разг. каз,скаженина, скаженівка,
скаженйця.
водовместилище водоймище, водойма.
водовместймость водомісткість, -кості.
водовоз водовоз.
водовозка разг. водовозка.
водовозный водовозний.
водоворот 1. вир, -у, коловорот, -у,
водоверть, -ті; разг. коловертень, -тня, чорто-
рйй, -рию; обл. нурт, нурта, водокрут, -у;
2. перен. вир, водоверть; ~т событий вир
(водоверть) подій; жизненный ^т
життєвий вир.
водогбн спец, водогін, -гону.
водогрейка разг. 1. (о сосуде) водогрійка;
2. (о помещении) водогрійня.
водогрейный водогрійний.
водогрейня разг. водогрійня.
водоём водойма, водоймище.
водоёмкий водоємний, водоемкий.
водоёмкость водоємність, -ності,
водоємкість, -кості.
водоёмный водбймовий, водбймищний.
водозабор гидротехн. водозабір, -бору.
водозаборный гидротехн. водозабірний.
водоизмеритель гидротехн. водовимірник,
водомір.
водоизмерительный водовимірювальний.
водоизмещение мор. водотоннажність,
-ності, тоннажність".
водокачка водокачка.
водокрас (НуегосНагіз Ь.) бот. жабурник, -а.
водокрасовые в знач. сущ. бот.
жабурникові," -их.
водолаз водолаз.
водолазный водолазний.
водолей разг. 1. см. водолив; 2. перен.
водолій.
Водолей астр. Водолій.
водолечебница водолікарня.
водолечебный водолікувальний.
водолечение водолікування.
водолив водолій, водочерпальник.
водолюбивый водолюбний, водолюбйвий.
водомер ! водомір.
водомер2, водомерка энтом. водомір.
водомерный водомірний; ~ое стекло техн.
водомірне скло; ~ый пост водомірний
пост.
водомёрщик спец. водомірник.
водомёт 1. (фонтан) уст. фонтан; поэз.
водограй, -граю; 2. мор. водомёт.
водомётный мор. водометний, водометаль-
ний.
водомоина водомий, -мию, водорйй, -рйю.
водонапорный: ~~ая башня водонапірна
башта (вежа).
водонепроницаемость водонепроникність,
-ності.
водонепроницаемый водонепроникний.
водонбе водонос,
водоносность водоносність, -ності.
водоносный водоносний.
водоотвод водовідвід, -воду.
водоотводный водовідвідний и
водовідвідний.
водоотлив водовідлив, -у.
водоотливный водовідливний и
водовідливний.
водоотливщик водовідливник, -а и
водовідливник, -а.
водоочиститель водоочйсник.
водоочистительный водоочисний и
водоочисний, водоочищувальний.
водоочистка водоочистка, водоочищення,
(неоконч. д.— ещё) водоочищання.
водопад водоспад, -у, водопад, -у.
водоплавающий: ~ая птйца водоплавна
(водоплаваюча, плавна) птгіця.
водоплавный 1. разг. водоплавний,
плавний, сплавний; ~ый лес водоплавний
(плавний, сплавний) ліс; 2. ф о л ь к. см.
водоплавающий.
водоподъёмник гидротехн. водопідйбмник,
водопіднімач, -а, водопідіймач, -а.
водоподъёмный гидротехн. водопідйомний,
водопіднімальний, водопідіймальний.
водопой водопій, -пою, водопійло.
водопойный водопійний.
водополье обл. водопілля, пбвідь, -воді,
повінь, -вені; обл. павідь.
водопользование водокористування.
водопользователь водокористувач, -а.
водоприёмник гидротехн. водоприймач, -а.
водоприёмный гидротехн.
водоприймальний.
водопровод водопровід, -воду, водогін, -гону.
водопроводный водопровідний и
водопровідний.
водопроводчик водопровідник.
водопроницаемость водопроникність, -ності.
водопроницаемый водопроникний.
водоразборный: ~-ая колонка водорозбірна
колонка.
водораздел геогр. вододіл, -у.
водораздельный геогр. вододільний.
водораспределитель водорозподільник.
водораспределительный водорозподільний.
водорез мор. водоріз.
водород хим. водень, -дню.
водородистый хим. воднёвистий.
водородный хим. водневий; ~-ая бомба
воднева ббмба.
водорбина обл. см. водомоина.
водоросль водорість, -рості; ~ли мн.
водорості, -тей.
водосбор * (собирание воды и пр.) водозбір,
-бору.
водосбор2 (Адийе?іа Ь.) бот. орлики, -ків,
водосборный водозбірний. Ср. водосбор ].
водосброс гидротехн. водоскид, -у.
водосбросный гидротехн. водоскидний,
водосвятие церк. водосвяття.

водоскат
140
военный
водоскат гидрол. водостік, -стоку, водоскат,
-У-
водослив гидротехн. водозлив, -у.
водосливный гидротехн. водозливний.
водоснабжение водопостачання.
водоспуск водоспуск, -у.
водосток водостік, -стоку; (горизонтальный
жёлоб, канава — ещё) риштак, -а; (в
постройках) рйнва; (в водяной мельнице)
лотокй, -ків.
водосточный водостічний и водостічний; ~~ая
труба водостічна труба; (вертикальная в
постройках — ещё) рйнва; ~-ый жёлоб
водостічний жолоб, рйнва;
(горизонтальный — ещё) риштак, -а.
водоток гидрол. водотік, -току.
водотбчный гидрол. водотічний и водотіч-
нйй.
водотрубный техн. водотрубний.
водоупорный техн. водотривкий.
водоустойчивый водостійкий.
водоход водохід, -ходу.
водоходный водохідний.
водохранилище водоймище, водосховище.
водочерпалка техн. водочерпалка.
водочерпальный, водочерпательный
водочерпальний.
водочка ласк, горілочка.
водочный горілчаний, горілочний.
водружать, водрузить ставити, -влю, -виш,
поставити; торж. водружати, водрузйти,
-дружу, -друзйш; (укреплять знамя и
т. п. — ещё) підносити, -ношу, -носиш,
піднести, піднімати, підняти, -німу, -німеш.
водружаться, водрузиться ставитися,
-виться, поставитися; водружатися, водрузйти-
ся, -зйться; підноситися, -носиться,
піднестися, підніматися, піднятися, -німеться.
Ср. водружать.
водружение поставлення; водружання,
водружения; піднесення, піднімання. Ср.
водружать.
водружённый поставлений; піднесений,
піднятий. Ср. водружать.
водрузить см. водружать.
водрузиться см. водружаться.
водянеть водяніти.
водяник прост., обл. см. водяной2.
водянистость водянистість, -тості, водявість,
-вості и водявість.
водянистый водянистий, водяний, водявий
и водявий; ^ые глаза водянисті (водяві)
очі; ~~ый картофель водяниста (водяна,
вбдява) картопля.
водянка мед. водянка.
водяной ! водяний, реже водний; ~ая лйлия
см. лйлия; ~-ая мельница водяний млин;
^бе отопление водяне опалення; ~бй
поток водяний (водний) потік: ~бй путь
водяний (вбдний) шлях; ^~ые знаки (на
бумаге) водяні знаки> "~ые насекомые
водяні комахи,
водяной 2 в знач. сущ. миф. водяник, -а,
водяний, -бго.
водяночный мед. водянковий.
воевать воювати (воюю, воюєш); разг. во-
юватися.
воєвода ист. и пр. воєвода.
воеводский ист. и пр. воєводський.
воеводство ист» и пр. воєводство.
воевбдствовать ист. и пр. воєводити, -джу,
-диш.
воедино нареч. книжн. воєдино; (в одно
целое) докупи; (вместе) разом.
военачальник воєначальник.
военврач (военный врач) військлікар,
-я (військовий лікар).
военизация воєнізація.
военизированный воєнізований.
военизировать воєнізувати, -зую, -зуєш.
военизироваться воєнізуватися, -зується.
военком (военный комиссар) військ-
кбм (військовий комісар); разг. воєнкбм.
военкомат (военный комиссариат)
військкомат, -у (військовий комісаріат);
разг. военкомат, -у.
военкор (военный корреспондент)
військкор (військовий кореспондент),
военкор (воєнний кореспондент).
военмбр (военный моряк) військмор
(військовий моряк).
военно-воздушный військово-повітряний и
військово-повітряний.
военно-инженерный військбво-інженерний.
воённо-медицйнский військбво-медйчний.
военно-морской військбво-морськйй.
военнообязанный сущ.
військовозобов'язаний, -ого.
военно-окружной військбво-окружнйй.
военнопленный сущ. військовополонений,
-ого.
военно-полевой військбво-польовйй, воєнно-
польовйй; ~бй суд військбво-польовйй
(воєнно-польовйй) суд.
военно-промышленный воєнно-промислбвий.
военно-революционный військбво-революцій-
ний.
военно-санитарный військбво-санітарний.
военнослужащий сущ. військовослужбовець,
-вця, військовий службовець.
воённо-стратегйческий воєнно-стратегічний.
военно-технический військбво-технічний.
военно-учебный військбво-навчальний.
военный 1. (относящийся к войне) воєнний;
(преим. предназначенный для нужд вой-
ны — ещё) військовий и військовий; ~^ая
база військова база; ~ая операция
воєнна операція; ~-ая промышленность
воєнна промисловість; ~ая тайна військова
таємниця; ~ая тактика воєнна тактика;
~ая техника військова (воєнна) техніка;
^ое положение воєнний стан; ~ые
события воєнні події; ~~ый завод військовий
(воєнний) завод; ~ый коммунизм ист. во-

военрук
141
возбуждать
єнний комунізм; ~ый корабль військовий
(воєнний) корабель; 2. (относящийся к
армии; воинский) військовий; ~^ая
выправка військова виправка; ~ая доблесть
військова доблесть; ~~ая присяга
військова присяга; ~ая форма військова форма;
^ое дело військова справа; ~ое училище
військове училище; ~ый долг військовий
обов'язок; ~~ый трибунал військовий
трибунал; на ~ую ногу, на "~ый лад на
військову ногу, на зійськбвйй лад; 3. в знач.
сущ. військовий, -кбвбго.
военрук (военный руководитель)
військовий керівник (-а), військкерівник.
воентехник (военный техник)
військовий технік, військтехнік.
военщина прен. вояччина.
вожак 1. (проводник) ватажбк, -жка, вожак,
-а; (поводырь) поводйр, -я, поводар, -я,
поводатар, -я; ~к медведя вожак
(поводйр, поводар) ведмедя; ~к стаи ватажбк
(вожак) зграї; ~к слепого поводйр
(поводар, цоводатар, вожак) сліпого; 2.
(руководитель) ватажбк, вожак; (верховод —
еще) верховод, верховода; ^к масс
вожак (ватажбк) мае.
вожатая сущ. вожата, -ої. Ср.
вожатый 2.
вожатый сущ. 1. уст. см. вожак 1; 2.
(пионервожатый) вожатий, -ого; 3.
(вагоновожатый) разг. вагоновод; разг.
вожатий.
вожделение 1. (сильное желание) жадоба,
пожадливість, -вості, жага; (стремление)
прагнення; с ~~нием з жадобою, з
пожадливістю, ласо; 2. (чувственное влечение)
хтивість, пожадливість, похіть, -хоті.
вожделенно нареч. к н и ж н. жадано.
вожделенный к н и ж н. жаданий; поэз.
пожаданий.
вожделеть к н и ж н. жадати, прагнути.
вождение водіння.
вождь вождь, -дя, проводир, -я, керманич.
вожжаться (с кем-чем) прост, возитися
(вожуся, возишся) (з ким-чим), поратися
(коло кого-чого), порпатися (в чому);
разг. морочитися (з ким-чим).
вожжи віжки, -жок, ласк, віжечки, -чок;
~жа ед. віжка, віжечка; ~жа под хвост
попала кому перен. прост, [який] ґедзь
укусив кого, ґедзь напав на кого; держать
^жи в руках тримати віжки в руках;
отпускать, отпустить ^жи попускати,
попустити віжки; прибирать, прибрать ~жи
к рукам перен. прибирати, прибрати віжки
до рук.
воз віз, род. воза, хура; обл. фїра; целый
~з новостей перен. разг. цілий віз (ціла
хура) новин; сила [-силенна] новин.
возблагодарить (кого-что) уст.
подякувати, -кую, -куєш, скласти (складу,
складеш) дяку (кому-чому),
возблистать уст., поэз. см. заблестеть.
возбранённый заборонений; недозвблений.
Ср. возбранять.
возбранять, возбранить уст. забороняти и
боронити, -роню, -рониш, заборонити,
заказувати, -зую, -зуєш, заказати, -кажу,
-кажеш; (не позволять) не дозволяти, не
дозволити.
возбраняться уст. забороиятися;(«е
позволяться) не дозволятися; не ^няетея не
забороняється, не заборонено,
дозволяється, дозволено.
возбудимость физиол. и пр. збудливість,
-вості.
возбудимый физиол. и пр. збудливий.
возбудитель биол., техн. и пр. збудник; ~ль
болезни мед. збудник хвороби.
возбудительный збуджувальний.
возбудить см. возбуждать.
возбудиться еле. возбуждаться.
возбуждаемость збудливість, -вості,
збуджуваність, -ності.
возбуждаемый збуджуваний.
возбуждать, возбудить 1. (пробуждать
мысль, чувство и т. п.) збуджувати, -джую,
-джуєш, збудити, -джу, -диш; (вызывать)
викликати, викликати, -кличу, -кличеш;
(распалять) розпалювати, -люю, -люєш и
реже розпаляти, розпалити, -палю,
-палиш; (служить причиной чего-л.)
породжувати, -джую, -джуєш, породити,
-роджу, -родиш; ~ть аппетйт збуджувати,
збудити (викликати, викликати,
розпалювати, розпалити) апетит, несов. реже
будити смак; ^ть жалость в ком
викликати, викликати жалість (жаль) у кого,
розжалоблювати (-люю, -люєш), розжалобити
(-блю, -биш) кого; ~ть интерес
викликати, викликати (збуджувати, збудити,
розпалювати, розпалити) інтерес (цікавість),
зацікавлювати, -люю, -люєш, зацікавити,
-влю, -виш; ~ть к борьбе к н и ж н. уст.
збуджувати, збудити (спонукати и
спонукувати, спонукати) до боротьби; —ть
сомнение викликати, викликати (породжувати,
породити) сумнів; 2. (предлагать что-л.
на обсуждение) порушувати, -шую, -шуєш,
порушити; ~-ть вопрос порушувати,
порушити питання; ^ть судебное дело
порушувати, порушити (розпочинати,
розпочати) судову справу; 3. (волновать)
хвилювати, -люю, -люєш, схвилювати,
зворушувати, зворушити, -рушу, -рушиш;
збуджувати, збудити; 4. (настраивать,
восстанавливать) настроювати (-рбюю,
-рбюєш) проти, настроїти проти; разг.
наструнчувати, -чую, -чуєш,
наструнчити, настренчувати, настренчити;
(подстрекать) підбурювати, -рюю, -рюєш,
підбурити, збурювати, збурити,
під'юджувати, -джую, -джуєш, під'юдити, -джу,
-диш.

возбуждаться
142
возводить
возбуждаться, возбудиться 1. (возникать,
пробуждаться) збуджуватися, -джується,
збудитися, -диться; (распаляться)
розпалюватися, -люється и реже розпалятися,
розпалитися, -палиться; 2. (волноваться)
хвилюватися, -лююся, -люєшся,
схвилюватися, зворушуватися, -шуюся, -шуєшся,
зворушитися, -рушуся, -рушишся,
збуджуватися, збудитися; 3. страд, (несов.)
збуджуватися; викликатися;
розпалюватися, розпалятися; породжуватися,
-джується; порушуватися, -шується;
хвилюватися, зворушуватися; настроюватися
(-рбюється) проти; підбурюватися, -рю-
ється, збурюватися, під'юджуватися,
-джується; ср. возбуждать 1—4.
возбуждающе нареч. збудливо, збуджуюче.
Ср. возбуждающий 2.
возбуждающий 1. прич. який (що) збуджує
и т. п.; см. возбуждать; 2. в знач. прил.
збудливий, збудний, збуджуючий.
возбуждение 1. (действие) збудження, (яе-
оконч.— ещё) збуджування; викликання,
викликання; розпалення, (неоконч.— ещё)
розпалювання, розпаляння; породження,
(неоконч.— ещё) породжування;
порушення, (неоконч.— ещё) порушування;
хвилювання, схвилювання, зворушення,
збудження, (неоконч.— ещё)
зворушування, збуджування; настроювання
проти; підбурення, під'юджування; ср.
возбуждать 1—4; 2. (состояние) хвилювання,
схвилювання, зворушення, збудження;
(подъём) піднесення; ср. возбуждаться 2;
3. физиол. збудження.
возбуждённо нареч. схвильовано,
зворушено, збуджено; піднесено. Ср.
возбуждённый 2.
возбуждённость схвильованість, -ності,
зворушеність, збудженість; піднесеність. Ср.
возбуждённый 2.
возбуждённый 1. прич. збуджений;
викликаний; розпалений; породжений;
порушений; схвильований, зворушений;
збуджений; настроєний проти; підбурений,
збурений, під'юджений; ср. возбуждать 1—
4; 2. (в знач. прил.: взволнованный)
схвильований, зворушений, збуджений;
(распалённый) розпалений; (с подъёмом)
піднесений.
возведение .1. зведення, виведення;
підведення; піднімання, підіймання; 2. зведення,
виведення, підведення, спорудження,
споруджування; будування, збудування,
побудування, ставлення; мурування; 3.
зведення, піднесення; 4. зведення; 5.
піднесення; 6. виведення. Ср. возводить
1—6.
возведённый 1. зведений, виведений;
підведений; піднятий и піднятий, підійнятий;
2. зведений, виведений, підведений,
споруджений; збудований, побудований,
поставлений; змурований; 3. зведений,
піднесений; поставлений; 4. зведений; 5.
піднесений; 6. виведений. Ср. возводить 1—6.
возвеличение торж. звеличення/звеличання,
(неоконч. 6\— ещё) звеличування.
возвеличенный торж. звеличений.
возвеличивание торж. звеличування.
возвеличивать, возвеличить торж.
звеличувати,^ -чую, -чуєш, звеличити и звеличати.
возвеличиваться, возвеличиться торж.
звеличуватися, -чуюся, -чуєшся, звеличитися
и звеличатися.
возвеличить см. возвеличивать.
возвеличиться см. возвеличиваться.
возвеселить см. возвеселять.
возвеселиться см. возвеселяться.
возвеселять, возвеселить книжн. уст.
звеселяти, звеселити, розвеселяти, розвеселити.
возвеселяться, возвеселиться книжн. уст.
звеселятися, звеселитися, розвеселятися,
розвеселитися.
возвести см. возводить.
возвестйсь см. возводиться.
возвещать, возвестить звіщати, звістити
(звіщу, звістиш), сповіщати, сповістити;
книжн. провіщати, провістити.
возвещаться звіщатися, сповіщатися; книжн.
провіщатися.
возвещение звіщения, сповіщення, (неоконч,
д.— ещё) звіщання; книжн. провіщення,
(неоконч. д.— ещё) провіщання.
возводить, возвести 1. (поднимать кверху)
зводити, -джу, -диш, звести (зведу,
зведеш) и мног. позводити, виводити,
вивести, -веду, -ведеш и мног. повиводити;
(глаза, взгляд и т. п.— ещё) підводити,
підвести и мног. попідводити; (поднимать)
піднімати, підняти, -німу, -нїмеш и мног,
попіднімати, підіймати, підійняти, -дійму,
-діймеш и мног. попідіймати;~ть, ~-тй на
престол (на трон) садити, посадити на
престол (на трон); ~~ть, ^тй на ступень
чего зводити, звести на ступінь чого;
2. (сооружать) зводити, звести и мног.
позводити, виводити, вивести, -веду, -ведеш,
підводити, підвести и мног. попідводити,
споруджувати, -джую, -джуєш и
споруджати, спорудити, -руджу, -рудиш и мног.
поспоруджувати и поспоруджати;
(строить—ещё) будувати, -дую, -дуєш,
збудувати, побудувати, ставити, -влю, -виш,
поставити; (из камня — ещё) мурувати,
-рую, -руєш, змурувати и помурувати;
3. (в кого-что — пергн.: возвышать до ка-
кого-л. положения, звания) зводити,
звести, підносити, -ношу, -носиш, піднести,
-несу, -несеш (в кого-що); (ставить)
ставити, поставити; ~~ть, ^тй в закон (в
принцип) зводити, звести (підносити,'
піднести) в закон (в принцип); 4.
(приписывать напрасно) книжн. зводити, звести;
*^ть, ~~тй обвинение зводити, звести обви-

возводиться
143
возвышенный
нувачення (звинувачення); см. ещё
обвинять; 5. мат. підносити, піднести; 6. (к
чему — относить происхождение чего-л. к
чему-л.) к н и ж н. виводити, вивести (від
чого, з чого).
возводиться, возвестись 1. уст. зводитися,
-диться, звестися (зведеться); підводитися,
підвестися; підніматися, піднятися, -ні-
меться, підійматися, підійнятися,
-дійметься; ср. возводить 1; 2. страд, (несов.)
зводитися, виводитися; підводитися;
підніматися, підійматися; зводитися, виводитися,
підводитися, споруджуватися, -джуеться,
споруджатися; будуватися, -дується,
ставитися, -виться; муруватися, -рується;
зводитися, підноситися, -ситься; ставитися;
зводитися; підноситися; виводитися; ер.
возводить 1—6.
возврат повернення, повертання, вороття,
вертання; разг. поворот, -у; без ~та без
вороття; ~т домой повернення
(повертання, вертання, поворот) додому; ~т
ссуды повернення (повертання, вертання)
позики (позички); прошлому нет ^~та
минулому немає (нема) вороття.
возвратить см. возвращать.
возвратиться см. возвращаться.
возвратный 1. поворотний; (обратный)
зворотний; ^~ая ссуда поворотна позика
(позичка); ^ое движение зворотний рух;
~ый путь дорога назад (домой: додому),
зворотний (поворотний) шлях; на ^ом
путй вертаючись (вертаючи, повертаючись,
повертаючи) назад (домой: додому), на
зворотному (на поворотному) шляху; (по
дороге) по дорозі, дорогою; 2. грам,
зворотний; ~ое местоимение зворотний
займенник; 3. мед. поворотний; ~~ый тиф
поворотний тиф.
возвращать, возвратить повертати, -верну,
-вернеш, повернути и мног. поповертати,
вертати, вернути; (заставлять
возвращаться) завертати, завернути; несов. разг.,
фольк. ворочати; ~щать домой повертати
(вертати, завертати) додому; ^ть к
жизни повертати, повернути (вертати,
вернути) до життя; ~ть свободу повертати,
повернути (вертати, вернути) волю
(свободу).
возвращаться, возвратиться повертатися,
повернутися, -вернуся, -вернешся,
вертатися, вернутися, повертати, повернути;
разг. вертати, вернути; несов. разг., фольк.
ворочатися; обл. завертатися, завернутися;
відаться назад повертатися (вертатися,
повертати, вертати) назад; відаться к
прошлому повертатися (вертатися,
повертати, вертати) до минулого; сознание
^щаетея к больному свідомість
повертається (вертається) до хворого.
возвращение повернення, {неоконч. д.— ещё)
повертання, вороття, вертання; завертін-
ня; разг. поворот, -у. Ср. возвращать.
возвращённый повернутий, повернений;
завернутий, завернений. Ср. возвращать.
возвысить см. возвышать.
возвыситься см. возвышаться.
возвышать, возвысить 1. піднімати, підняти,
-німу, -німеш и мног. попіднімати,
підіймати, підійняти, -дійму, -діймеш и мног.
попідіймати, здіймати, здійняти и зняти и
мног. поздіймати и познімати, підносити,
-ношу, -носиш, піднести, -несу, -несеш
и мног. попідносити, зносити, знести и
мног. позносити; (повышать)
підвищувати, -щую, -щуєш, підвищити; ^ть голос
піднімати, підняти (підіймати, підійняти,
підносити, піднести) голос; (прям.—
обычно) підвищувати, підвищити голос; ^ть
кого в чьих глазах піднімати, підняти
(підіймати, підійняти, підносити, піднести,
підвищувати, підвищити) кого в чиїх
очах; ~-ть цены уст. піднімати, підняти
(підіймати, підійняти, підвищувати,
підвищити) ціни; 2. мат. підносити, піднести.
возвышаться, возвыситься 1. підніматися,
піднятися, -німуся, -німешся и мног.
попідніматися, підійматися, підійнятися,
-діймуся, -діймешся, и мног. попідійматися,
здійматися, здійнятися и знятися и мног.
поздійматися и позніматися, підноситися,
-ношуся, -носишся, піднестися, -несуся,
-несешся и мног. попідноситися, зноситися,
знестися; (повышаться) підвищуватися,
-щуюся, -щуєшся, підвищитися; ~ться в
чьём мнении підніматися, піднятися
(підійматися, підійнятися, підноситися,
піднестися) в чиїх думках (очах); цены
всились ціни піднялися (підвищилися, пішли
вгору); 2. (несов.: выситься) підніматися,
підійматися, здійматися, зніматися, висо-
чйтися, височіти, виситися (виситься);
(возникать, поднимаясь — ещё) зноситися,
виноситися, підноситися, поставати, -стає,
підводитися, -диться; (громоздиться)
громадитися, -диться; 3. несов. мат.
підноситися.
возвышение 1. (действие) піднімання,
підняття, підіймання, здіймання, знімання,
піднесення; підвищення, (неоконч.— ещё)
підвищування; піднімання, підіймання,
здіймання, знімання; ср. возвышать 1,
возвышаться 1—2; 2. мат. піднесення: 3. см.
возвышенность 1; 4. {площадка, помост
выше пола, земли) підвищення, узвишшя.
возвышенность 1. (местность) височина,
висота, височінь, твор. -чїнню, підвищення,
узвишшя, горбовина; (взгорье) узгір'я,
згір'я; 2. перен. піднесеність, -ності,
високість, -кості, величність; ~-ть мыслей
піднесеність (високість, величність) думок;
ср. возвышенный З
возвышенный 1. прач. уст. піднятий,

возглавить
144
воздвижение
піднесений; підвищений; піднесений; ср.
возвышать 1—2; 2. (в знач. прил.:
расположенный выше окружающего)
підвищений; (высокий) високий; 3. (в знач. прил.:
полный высокого значения) піднесений,
високий, величний; ~~ая цель висока
(велична) мета.
возглавить см. возглавлять.
возглавленный очолений.
возглавляемый очолюваний.
возглавлять, возглавить (что) очолювати,
-люю, -люєш, очолити (що), стояти (бути)
на чолі, стати (стану, станеш) на чолі (чого).
возглавляться очолюватися, -люється.
возглас вигук, -у, поклик, -у, оклик, -у,
окрик, -у, покрик, -у.
возглашать, возгласить уст., т о р ж.
виголошувати, -шую, -шуєш, виголосити, -ло-
шу, -лосиш, проголошувати, проголосити,
-лошу, -лосиш.
возглашаться уст., т о р ж.
виголошуватися, -шуеться, проголошуватися.
возглашение уст., т о р ж. виголошення,
проголошення, (неоконч. д.— ещё)
виголошування, проголошування.
возглашённый уст., торж. виголошений,
проголошений.
возговорить ф о л ь к. заговорити, -ворю,
-вбриш, сказати (скажу, скажеш),
промовити, -влю, -виш.
возгонка хим. сублімація, перегїм, -гону.
возгонять хим. сублімувати, -мую, -муєш,
переганяти.
возгоняться хим. сублімуватися, -мується,
переганятися.
возгораемость спец. займистість, -тості.
возгораемый спец. займистий.
возгорание 1. займання, загоряння,
загорання; спалахування; розгоряння, розгоран-
ня; 2. загоряння, загорання, запалювання,
запалення, розгоряння, розгорання;
вибухання. Ср. возгораться 1—2.
возгорать см. возгораться.
возгораться, возгореться 1. уст. займатися,
зайнятися, -ймуся, -ймешся, загорятися и
загоратися, загорітися, -рюся, -рйшся;
(вспыхивать) спалахувати, -лахую, -лаху-
єш, спалахнути и реже спалахкотіти,
-кочу, -котиш; (разгораться) розгорятися и
розгоратися, розгорітися; 2. перен.
загорятися и загоратися, загорітися,
запалюватися, -лююся, -люєшся, запалитися,
-палюся, -палишся, розгорятися и розгоратися,
розгорітися, спалахувати, спалахнути;
(разражаться — ещё) вибухати,
вибухнути; грелась борьба загорілася
(розгорілася, спалахнула, вибухнула) боротьба;
треться желанием загорітися
(запалитися, розгорітися) бажанням.
возгордиться загордитися, -джуся, -дйщся,
загордіти, згордіти; (заважничать)
запишатися, разг. запишнйтися, розпишатися,
розбундючитися.
возгореться, возгореть см. возгораться.
воздавание віддавання; відплачування;
вшановування, ушанування. Ср. воздавать.
воздавать, воздать (что) віддавати, -даю,,
-даєш, віддати, -дам, -даси (що);
(отплачивать) відплачувати, -чую,.-чуєш,
відплатити, -плачу, -платиш (чим); ~ть
должное (честь) кому віддавати, віддати
належне (честь, шану) кому, ушановувати,
ушанувати кого; ~ть благодарность
кому складати, скласти подяку (дякувати,
подякувати, віддячувати, віддячити)
кому; ~ть воинские почести віддавати,
віддати військові почесті; ~ть по заслугам
відплачувати, відплатити по заслугах.
воздаваться, воздаться 1. (отплачиваться)
уст. відплачуватися, -чується,
відплатитися, -платиться, бути відплаченим;
^дастся по заслугам кому дістане по
заслузі хто, відплатиться по заслузі кому;
2. страд, (несов.) віддаватися, -даёться;
відплачуватися; ер. воздавать.
возданный відданий; відплачений. Ср.
воздавать.
воздать см. воздавать.
воздаться см. воздаваться.
воздаяние уст. подяка, дяка, віддяка;
(чести, должного и т. п.) ушанування;
(награда) нагорода; (отплата) відплата,
разг. заплата; (возмездие) кара, покара;
в ~~ние чего на подяку (на віддяку, в
нагороду, на відплату) за що.
воздвигать, воздвигнуть споруджувати,
-джую, -джуеш и споруджати, спорудити,
-руджу, -рудиш; (возводить) зводити,
-джу, -диш, звести (зведу, зведёш) и мног^
позводити, підводити, підвести и мног.
попідводити; (строить) будувати, -дую,
-дуєш, збудувіати и побудувати, ставити,
-влю, -виш, поставити; обл. здвигати * и
здвигувати, -гую, -гуєш, здвигнути,
піднімати, підняти, -німу, -німеш, підіймати,
підійняти (підійму, підіймеш).
воздвигаться, воздвигнуться 1. страд,
(несов.) споруджуватися, -джується,
споруджатися; зводитися, -диться, підводитися;
будуватися, -дується, ставитися, -виться;
здвигатися, здвигуватися, -гується,
підніматися; ср. воздвигать; 2. (возвышаться)
уст. підніматися, піднятися, -нїметься,
підійматися, підійнятися, -дійметься,
здійматися, знятися и здійнятися;
(громоздиться) громадитися, -диться.
воздвигнутый споруджений; зведений,
підведений; збудований, побудований,
поставлений. Ср. воздвигать.
воздвигнуть см. воздвигать.
воздвигнуться см. воздвигаться.
воздвижение уст. спорудження, (неоконч.—
ещё) споруджування; зведення, підведень

воздвиженье
145
воздушный
ня; будування, збудування, побудування,
ставлення, поставлення; піднімання,
підіймання, підняття. Ср. воздвигать.
воздвиженье церк. здвйження, здвиг, -у,
чесний хрест (-а).
воздевать, воздеть уст. 1. ^ть руки
здіймати, зняти (зніму, знімеш) и здійняти
(-йму, -ймеш) и мног. поздіймати
(піднімати, підняти и мног. попіднімати,
підіймати, підійняти и мног. попідіймати)
руки; 2. см. надевать.
воздействие діяння, дія; (влияние) вплив,
-у; находиться под ~вием кого-чего бути
під впливом (під дією) кого-чого;
оказать ~вие на кого вплинути на кого.
воздействовать несов. и сов. діяти, подіяти;
(влиять) впливати, вплинути; ~ть грубой
силой застосовувати, застосувати грубу
силу, уживати, ужити грубу силу (грубої
сили), діяти, подіяти грубою силою; ^ть
силой примера сов. подіяти (вплинути)
силою прикладу.
возделанный 1. оброблений; 2. вирощений.
Ср. возделывать 1—2.
возделать см. возделывать.
возделываемый 1. оброблюваний; 2.
вирощуваний. Ср. возделывать 1—2.
возделывание 1. обробіток, -тку, оброблення,
обробляння, оброблювання; 2.
вирощування. Ср. возделывать 1—2.
возделывать, возделать 1. (обрабатывать)
обробляти и оброблювати, -люю, -люєш,
обробити, -роблю, -робиш и мног.
пообробляти; 2. (выращивать) вирощувати,
-щую, -щуєш и редко вирощати,
виростити, -рощу, -ростиш и мног.
повирощувати.
воздёлываться 1. оброблятися,
оброблюватися, -люється; 2. вирощуватися, -щується,
вирощатися. Ср. возделывать 1—2.
воздержавшийся 1. який (що) утримався;
2. в знач. сущ. той (род. того), який (що)
утримався.
воздержание 1. (умеренность) помірність,
-ності; (рассудительность) поміркованість;
<~ние в пйще помірність у їжі, помірне
вживання їжі; 2. (от чего —
удерживание) стрймання, стримування (від чого);
(уклонение) утримання, утримування (від
чого); (неупотребление) невживання
(чого); ~ние от курения стримування
(стрймання, утримування, утримання) від
куріння (від паління).
воздержанно нареч. здёржливо; помірно;
помірковано; стримано. Ср. воздержанный.
воздержанность здержливість, -вості;
помірність, -ності; поміркованість; стриманість.
Ср. воздержанный.
воздержанный здёржливий; (умеренный)
помірний; (осмотрительно-благоразумный)
поміркований; (сдержанный) стриманий.
воздержать см. воздерживать.
воздержаться см. воздерживаться.
воздерживать, воздержать уст.
стримувати, -мую, -муєш, стримати, здержувати,
-жую, -жуєш, здержати, утримувати,
утримати.
воздерживаться, воздержаться
стримуватися, -муюся, -муєшся, стриматися,
здержуватися, -жуюся, -жуєшся, здержатися,
утримуватися, утриматися; ^ться от
высказывания утримуватися, утриматися
(стримуватися, стриматися, здержуватися,
здержатися) від висловлювання; ~-ться от
еды утримуватися, утриматися від їжі,
не вживати їжі; ~-ться при голосовании
утримуватися, утриматися під час
голосування (при голосуванні).
воздержно уст. см. воздержанно.
воздержность уст. см. воздержанность.
воздержный уст. см. воздержанный.
воздеть см. воздевать.
воздохнуть сов. уст, см. вздыхать.
воздух * повітря; быть (бывать) на
[открытом, вольном] ~хе бути (бувати) на
[свіжому, вільному] повітрі (надворі); в ~хе
носится (чувствуется) у повітрі
відчувається (носиться); ^х! воєн, повітря!,
[повітряна} тривога!; выйти на ~х вийти на
[свіже, чисте, вільне] повітря, вийти
надвір; дышать каким ^~хом перен.
дихати яким повітрям.
воздух2 церк. воздух.
воздуходувка мет. повітродувка.
воздуходувный мет. повітродувний.
воздухонагнетательный техн.
повітронагнітальний.
воздухонагреватель техн. повітронагрівач, -а.
воздухонагревательный техн.
повітронагрівальний, повітронагрівний.
воздухоохладитель техн.
повітроохолоджувач.
воздухоохладйтельный техн.
повітроохолоджувальний.
воздухоочистительный техн. повітроочисний
и повітроочисний, повітроочищувальний.
воздухоплавание повітроплавання.
воздухоплаватель повітроплавець, -вця.
воздухоплавательный повітроплавний,
повітроплавальний.
воздухоподогреватель техн. повітропідігрів-
нйк, -а.
воздухопроницаемость спец.
повітропроникність, -ності.
воздухопроницаемый спец.
повітропроникний и повітропроникний.
воздушнодесантный воен.
повітрянодесантний.
воздушно-морской повїтряно-морськйй и по-
вітряно-морськйй.
воздушно-реактивный повїтряно-реактйвний
и повїтряно-реактйвний.
воздушность легкість, -кості. Ср. воздушный.
воздушный повітряний и повітряний; (лёг-

воздымать
146
возлюбленная
кий) легкий; ^ая тревога повітряна
тривога; ~ый пирог, ^ое пирожное кул.
легкий (духовий) пиріг; ~ое платье легке
(легёньке, ефірне) плаття (вбрання); ~ый
бой повітряний бій; ~~ый десант
повітряний десант; ~~ые замки химери, -мёр,
надхмарні (фантастичні) замки (палати);
^ый корабль повітряний корабель; ~^ый~
поцелуй поцілунок рукою; посылать ^ый
поцелуй посилати здаля (рукою)
поцілунки.
воздымать уст. см. вздымать.
воздыматься уст. см. вздыматься.
воздыхание уст. 1. см. вздыхание; 2.
(сетование) зітхання; (сожаление) жаль, -лю
и -лю; (жалоба) скарга.
воздыхатель см. вздыхатель.
воздыхательница см* вздыхательница.
воздыхать уст. см* вздыхать.
возжаждать уст. 1. відчути спрагу; 2. пе-
рен. зажадати, запрагнути.
возжечь см. возжигать.
возжечься см. возжигаться.
возжигание 1. запалювання; засвічування;
розпалювання, розпаляння;'2.
запалювання, розпалювання, розпаляння. Ср.
возжигать 1—2.
возжигать, возжечь уст. 1. запалювати,
-люю, -люєш, запалити, -палю, -палиш;
(лампу, свечу и т. п. — ещё) засвічувати,
-чую, -чуєш, засвітити, -свічу, -світиш;
(костёр и т. п. — ещё) розпалювати и реже
розпаляти, розпалити; 2. перен.
запалювати, запалити, розпалювати и розпаляти,
розпалити.
возжигаться, возжечься 1. запалюватися,
-люється, запалитися, -палиться,
загорятися и загоратися, загорітися, -риться;
засвічуватися, -чується, засвітитися,
-світиться; розпалюватися и розпалятися,
розпалитися; 2. запалюватися, запалитися,
розпалюватися и розпалятися,
розпалитися. Ср. возжигать 1—2.
воззвание 1. (действие) волання; звернення,
звертання; благання; ср. взывать; 2.
(обращение) відозва, звернення.
воззвать см. взывать.
воззрение к н и ж н. пбгляд, -у;
(убеждение— ещё) переконання.
воззреть уст. глянути, подивитися,
-дивлюся, -дивишся; разг. кинути оком,
споглянути.
воззриться прост, втупитися (-плюся, -пиш-
ся) очима, втупити (-шло, -пиш) очі
(пбгляд).
возик уменьш.-ласк. візок, -зка, возик.
возить 1. возити (вожу, возиш); ^~ть воду
на ком перен. прост, возити воду на кому
(ким); 2. (двигать по поверхности) прост.
возити; (волочить — ещё) волочити, -лочу,
-лочиш; (ногами) разг. човгати; 3. (бить)
прост, бйти (б'ю, б'єш); разг. лупити,
-плю, -пиш, лупцювати, -цюю, -цюєш,
духопелити, дубасити, -башу, -басиш, дубцю-
вати, -цюю, -цюєш, гатити (гачу, гатиш);
(драть за волосы) скубти, -бу, -бёш,
скубати и скубати, разг. чубити, -блю, -биш.
возиться1 1. возитися (вожуся, возишся);
разг. вовтузитися, -тужуся, -тузишся,
товктися (товчуся, товчешся),
куйовдитися, -джуся, -дишся; дети'^зятея в углу
діти возяться (вовтузяться; товчуться) в
кутку; 2. (с кем-чем, около кого-чего —
заниматься кропотливым делом) разг.
возитися (з ким-чим, коло кого-чого);
поратися (коло кого-чого, реже з ким-чим);
(копаться разг.— ещё) порпатися,
длубатися (в чому); (суетиться) метушитися
(коло кого-чого); (уделять кому-чему-л.
много времени, внимания разг.— ещё)
морочитися (з ким-чим); (нянчиться) разг.
панькатися (з ким-чим); ^ться на кухне
поратися (возитися, порпатися) на кухні.
возиться2 страд, возитися, -зиться. Ср.
возить 1.
возка возіння, возка; (свозка хлеба с поля
и время свозки) возовйця.
возлагать, возложить 1. класти (кладу,
кладеш), покласти; 2. перен. покладати,
покласти, складати, скласти; (поручаться—
ещё) доручати, доручити; ^ть задание
доручати, доручити (покладати, покласти)
завдання; ~гать надежды на когб-что
покладати (складати) надії на кбго-що;
~-ть ответственность на когб-что
покладати, покласти (складати, скласти)
відповідальність на кбго-що.
возлагаться 1. кластися (кладеться); 2.
покладатися, складатися; доручатися. Ср.
возлагать 1—2.
возле 1. нареч. поряд, поруч, побіля и
побіля; (поблизости) поблизу; 2. предл. с род,
п. коло, біля (кого-чого); (подле) побіля,
край, разг. бкрай (кого-чого); (рядом)
поряд, поруч (кого-чого); (у чего-л.) під,
попід (чим), при, уст. попри (кому-чому);
(обок) обіч, разг. побіч, обік (кого-чого).
возлегать и возлежать, возлечь п о э з. уст.,
шут л. лежати, лягти (ляжу, ляжеш).
возликовать зрадіти, звеселитися.
возлияние 1. рел. ист. узливання; 2.
(выпивка) иіутл. пиятика и пиятика, випивка.
возложение 1. покладення, покладання;
2. покладення, покладання, складення,
складання; доручення, доручання. Ср.
возлагать 1—2.
возложенный 1. покладений; 2. покладений,
складений; доручений. Ср. возлагать 1—2.
возложить см. возлагать.
возлюбить уст. полюбити, -люблю, -любиш,
злюбити.
возлюбленная в знач. сущ. кохана, -ої,
люба, мила; (любовница) коханка, обл. лю-
баска, любанка.

возлюбленный
147
возмущать
возлюбленный 1. прич., в знач. прил.
улюблений, укоханий; 2. в знач. сущ. коханий,
-ого, любий, милий; (любовник) коханець,
-нця, разг. коханок, -нка, обл. любас.
возмездие 1. (отплата) відплата, віддяка;
(кара) кара, покара; (месть) помета;
2. (награда) уст. нагорбда;
(благодарность) подяка, віддяка, дяка.
возместитель відшкодівник, -а.
возместйтельница відшкодівниця.
возместительный відшкодувальний; (ком-
пенсационный) компенсаційний.
возместить см. возмещать.
возместиться см. возмещаться.
возмечтать 1. (замечтать) замріяти; (загре-
зить) замарити; (начать мечтать)
почати мріяти; 2. (возомнить) прост, уст.
загордитися, -джуся, -дйшея, загордіти,
згордіти; (заважничать) запишатися; ~ть
о себе см. возомнить: ~ть о себе.
возмещать, возместить (убытки)
відшкодовувати, -довую, -дбвуеш, відшкодувати,
-дую, -дуєш; (расходы) оплачувати, -чую,
-чуєш, оплатити (оплачу, оплатиш),
покривати, покрити, -крию, -криєш;
(возвращать) повертати, повернути, -верну,
-вернеш и мног. поповертати, вертати,
вернути; (навёрстывать) надолужувати, -жую,
-жуєш, надолужити; (заменять) заміняти
и замінювати, -нюю, -нюєш, замінити,
-міню, -міниш и мног. позаміняти и
позамінювати; (компенсировать) компенсувати,
-сую, -суєш.
возмещаться, возместиться
відшкодовуватися, -довується, відшкодуватися, -дується;
оплачуватися, -чується, оплатитися
(оплатиться), покриватися, покритися,
-криється; повертітися и вертатися,
повернутися, -вернеться; надолужуватися, -жується,
надолужитися; замінятися и
замінюватися, -нюється, замінитися, -міниться;
компенсуватися, -сується. Ср. возмещать.
возмещение 1. (действие) відшкодування,
(неоконч.— ещё) відшкодовування;
оплата, покриття, (неоконч.— ещё)
оплачування, покривання; повернення, (неоконч.—
ещё) повертання; надолуження,
(неоконч. — ещё) надолужування; заміна,
(неоконч.— ещё) замінювання;
компенсування; ср. возмещать; 2. (компенсация)
відшкодування, компенсація; (оплата)
оплата.
возмещённый відшкодований; оплачений,
покритий; повернений, повернутий;
надолужений; замінений; компенсований. Ср.
возмещать.
возможно 1. нареч. можливо, як можна,
якомога, по можливості, по змозі; в ^но
короткий срок в якнайкоротший (у
можливо короткий) строк (час); ~но скорее
якомога (як можна, по можливості)
швидше (скоріше), якнайшвидше,
якнайскоріше, щонайшвидше, щонайскоріше;
2. в знач. сказ, можливо; (можно) можна;
~но ли с ним согласиться? чи можна (чи
можливо) з ним погодитися?; вполне "^но
цілком можливо; 3. в знач, вводн. сл.
можливо, може; (вероятно) мабуть а
мабуть; ^но, меня не будет дома
можливо (може, мабуть) мене не буде вдома
(дома).
возможность 1. (чего и с неопр.)
можливість, -вості (чого и с неопр.), змога (с
неопр.); (способность осуществить что-л.—
ещё) спроможність, -ності, разг. спромога
(с неопр.); творческие ~~ти творчі
можливості, творча спроможність (спромога);
до последней ~ти до останньої
можливості, до останку; иметь ^ть мати
можливість (змогу, спроможність, спромогу);
нет~-ти немає можливості (змоги), ніяк,
нема як; разг. незмога; по ~ти по
можливості, по змозі, щомога; по мере ~ти
у міру (по силі) можливості, по змозі; при
первой (при ближайшей) ^ти при першій
(при найближчій) можливості (нагоді);
2. ~ти (мн.: внутренние силы, ресурсы)
можливості, -тей, спроможності,
спроможність; разг. спромога; материальные ~ти
матеріальні можливості.
возможный можливий; делать, сделать ^-ым
робити, зробити можливим,
уможливлювати, -люю, -люєш, уможливити, *влю, -виш.
возмочь уст. змогти (зможу, зможеш),
спромогтися; (быть в силах) здужати.
возмужавший який (що) змужнів, змужнілий.
возмужалость змужнілість, -лості.
возмужалый змужнілий; разг. вилюднілий.
возмужание змужніння.
возмужать змужніти, помужніти; разг.
вилюдніти.
возмутитель уст. підбурювач, підбурник;
(бунтовщик) бунтівник, -а; (смутьян)
баламут, баламута; (нарушитель) порушник.
возмутительно нареч. обурливо; огидно;
~-но! обурлива річ!, неподобство! Ср.
возмутительный 1.
возмутительность обурливість, -вості;
огидність, -ності. Ср. возмутительный 1.
возмутительный 1. (вызывающий
негодование, гнев и т. п.) обурливий;
(отвратительный) огидний; 2. (побуждающий к
мятежу) уст. підбурливий.
возмутить см. возмущать.
возмутиться см. возмущаться.
возмущать, возмутить 1. (вызывать
негодование, гнев и т. п.) обурювати, -рюю, -рю-
єш, обурити; 2. (подстрекать к мятежу,
восстанию) уст. підбурювати, -рюю, -рю-
єш, підбурити; (выводить из состояния
покоя) збурювати, збурити; (баламутить)
баламутити, -мучу, -мутиш, збаламутити,
бунтувати, -тую, -туєш, збунтувати и
'побунтувати, разг. колотити, -лочу, -лбтиш,

возмущаться
148
возобладать
сколотити, мутити (мучу, мутиш),
помутити; ~ть мысли збурювати, збурити
(баламутити, збаламутити) думки; ~ть
покой порушувати, порушити (несов.
колотити) спокій; 3. (водную поверхность)
уст. збурювати, збурити; (мутить)
каламутити, -мучу, -мутиш, скаламутити,
мутити, помутити, баламутити, збаламутити,
колотити и сколочувати, -чую, -чуєш,
сколотити.
возмущаться, возмутиться 1, обурюватися,
-рююся, -рюєшся, обуритися; 2.
(поднимать мятеж) уст. повставати, -таю, -та-
-еш, повстати, -тану, -танеш, бунтуватися,
-туюся, -туєшся, збунтуватися, сов.
збаламутитися, -мучуся, -мутишся; 3. страд,
(несов.) обурюватися; підбурюватися;
збурюватися; баламутитися, -мутиться,
бунтуватися, колотитися, -лбтиться, мутитися
(мутиться); збурюватися; каламутитися,
мутитися, баламутитися, колотитися; ер.
возмущать 1—3.
возмущение 1. (действие) збурювання,
збурення; каламучення, скаламучення,
баламучення, збаламучення; ср. возмущать 3;
2. (негодование) обурення; 3. (мятеж)
уст. заколот, -у; (волнение)
заворушення; (восстание) повстання; 4. астр., физ.
збурення.
возмущённо нареч. обурено.
возмущённый 1. прич. обурений;
підбурений; збурений; збаламучений, збунтований,
сколочений; збурений; скаламучений,
збаламучений, сколочений; ср. возмущать 1 —
3; 2. (в знач. прил.: исполненный
возмущения) обурений, збурений.
вознаградить см. вознаграждать.
вознаградиться см. вознаграждаться.
вознаграждать, вознаградить (кого)
винагороджувати, -джую, -джуєш,
винагородити, -джу, -диш (кого), віддячувати, -чую,
-чуєш, віддячити и відлякувати, -кую,
-куєш (кому); обл. віддячуватися,
віддячитися, несов. відлякуватися (кому).
вознаграждаться, вознаградиться
винагороджуватися, -джуюся, -джуєшся,
винагородитися, -джуся, -дишся.
вознаграждение 1. (действие)
винагородження, віддячення, (неоконч.— ещё)
винагороджування, віддячування; 2.
(награда) винагорода, винагородження,
нагорода; разг. заплата; (гонорар) гонорар, -у;
денежное ~-ние грошова винагорода,
грошове винагородження.
вознамериваться, вознамериться к н и ж н.
намірятися, наміритися, замірятися,
заміритися; (решаться) наважуватися,
-жуюся, -жуєшся, наважитися, разг.
поважитися.
вознегодовать обуритися.
возненавидеть зненавидіти, -джу, -диш.
вознесение 1. (действие) піднесення,
знесення, винесення; підняття, піднімання,
підіймання; ср. возносить, возноситься 1;
2. церк. ушёстя, вознесіння.
вознесённый піднесений, знесений,
винесений; піднятий, підійнятий. Сд.
возносить.
вознести см. возносить.
вознестись см. возноситься.
возникать, возникнуть виникати, виникнути,
поставати, -стаю, -стаєш, постати, -стану,
-станеш; (в памяти, сознании и т. п.—ещё)
уявлятися, уявитися (уявлюся, уявишся»,
зринати, зринути, разг. вироюватися,
-роююся, -роюєшся, вироїтися, -роюся,
-роїшся.
возникновение 1. (действие) виникнення,
постання, (неоконч.— ещё) виникання,
поставання; уявлення, (неоконч.— ещё)
уявляння, зринання; ср. возникать; 2. (появ-
ление) виникнення; ~ние жйзни на Земле
виникнення життя на Землі.
возникнуть см. возникать.
возникший який (що) виник (постав),
виниклий, посталий; який (що) уявився
(зринув). Ср. возникать.
вознйца, уст. возничий візник, -а, візниця;
обл. візника; (кучер) кучер, уст. фурман,
хурман, обл. фїрман.
Возничий астр. Візничий, -ого.
возносить, вознести к н и ж н. підносити,
-ношу, -носиш, піднести и мног.
попідносити, зносити, знести, виносити, винести
и мног. повиносити; (поднимать — ещё)
піднімати, підняти,, -німу, -нїмеш и мног.
попіднімати, підіймати, підійняти, -дійму,
-діймеш и мног. попідіймати; ^ть, ~ ти
мольбы (молитвы и т. п.) молитися, -лю-
ся, -лишея, помолитися.
возноситься, вознестись 1. к н и ж н.
підноситися, -ношуся, -носишся, піднестися,
зноситися, знестися, заноситися, занестися,
виноситися, винестися; (подниматься —
ещё) підніматися, піднятися, -німуся, -ні-
мешся и мног. попідніматися, підійматися,
підійнятися, -діймуся, -діймешся и мног.
попідійматися; 2. (становиться
заносчивым) прост, заноситися, занестися, несов.
нестися високо (вгору, гордо); см. ещё
возгордиться.
возношение підношення, піднесення, знбшен-
ня, виношення; піднімання, підняття,
підіймання. Ср. возносить, возноситься 1.
возня 1. (беспокойное движение) разг.
метушня, вовтуження, шамотня, тяганина,
реже возня; 2. (кропотливое занятие)
разг. порання, поранина, порпання,
тяганина; разг. шпортання; (хлопоты)
клопіт, -поту, клопоти, -тів, разг. морока.
возобладать (над кем-чем) к н и ж н. узяти
(візьму, візьмеш) гору (верх),
запанувати, -ную, -нуєш (над ким-чим): (стать
господствующим) стати (стану, станеш) па-

возобновить
149
воительница
нівнйм (пануючим); (победить)
перемогти, -мбжу, -можеш, подолати, перебороти,
-борю, -бореш (кого-що).
возобновить см. возобновлять,
возобновиться см. возобновляться,
возобновление поновлення, (неоконч. д.—
ещё) поновлювання; відновлення,
(неоконч. д.— ещё) відновлювання. Ср.
возобновлять,
возобновлённый поновлений; відновлений.
Ср. возобновлять,
возобновляемый поновлюваний;
відновлюваний. Ср. возобновлять,
возобновлять, возобновить поновлювати,
-люю, -люеш и поновляти, поновити, -нов-
лю, -нбвиш; (восстанавливать,
обновлять — ещё) відновлювати и відновляти,
відновити; —ть разговор відновлювати и
відновляти, відновити (поновлювати и
поновляти, поновити) розмову.
возобновляться, возобновиться
поновлюватися, -люється и поновлятися,
поновитися, -нбвиться; відновлюватися и
відновлятися, відновитися. Ср. возобновлять,
возовбй возовий.
возок (крытые сани) уст. візок, -зка.
возомнить: —ть о себе (себя) разг.
загордитися, -джуся, -дйшея, загордіти,
запишатися, скласти (складу, складеш) [надто]
високу думку про себе, [надто] високо
думати про себе, мати [надто] високу думку
про себе.
возопить уст. заволати; (закричать)
закричати, разг. зарепетувати, -тую, -туєш; (за- і
голосить) заголосити, -лошу, -лбсиш.
возрадоваться уст. зрадіти.
возражать, возразить заперечувати, -чую,
-чуєш, заперечити, несов. перечити,
суперечити; (отвечать) відповідати,
відповісти, -вїм, -вісй, разг. відказувати, -зую,
-зуєш, відказати, -кажу, -кажеш.
возражение 1. (действие) заперечення,
(неоконч.— ещё) заперечування, перёчення,
суперёчення; відповідання, відказування;
ср. возражать; 2. (довод) заперечення;
(ответ — ещё) відповідь, -ді; без —ния
без заперечення; не терпит '—ний не
терпить заперечень.
возразить см. возражать,
возраст вік, -у, літа, род. літ; в моём (в
твоём и т. д.) —те в моєму (в твоєму и
т. д.) віці, в моїх (твоїх и т. д.) літах;
зрелый —т дійшлий (дозрілий) вік,
мужні (дозрілі) літа; на —те разг. на порі;
по —ту за віком, літами.
возрастание зростання, зріст, род. зросту,
виростання.
возрастать, возрасти зростати, зрости,
виростати, вирости.
возрастающий який (що) зростає
(виростає), зростаючий, виростаючий; —ие
требования зростаючі (виростаючі) вимоги. |
І возрасти см. возрастать,
возрастить сов. уст. см. взращивать,
возрастной віковий, щодо віку, за віком;
—ой ценз віковий ценз, ценз щодо віку
(за віком).
возродить см. возрождать,
возродиться см. возрождаться,
возрождать, возродить відроджувати,
-джую, -джуєш, відродити, -роджу,
-родиш.
возрождаться, возродиться відроджуватися,
-джуюся, -джуєшся, відродитися,
-роджуся, -родишся.
возрождение відродження; эпоха
Возрождения епоха (доба) Відродження.
возрождённый відроджений.
возроптать уст. заремствувати, -ствую,
-ствуєш, почати (-чну, -чнёш)
ремствувати (нарікати).
возросший зрослий, вирослий.
возрыдать уст., фольк. заридати.
возчик возій, -зія; разг. хурщик; обл.
возильник.
возыметь набути, -буду, -будеш, здобути,
дістати, -стану, -станеш (приобрести);
(получить) одержати; (ощутить) відчути;
—ть действие подіяти; (повлиять)
вплинути; лекарство —мело действие ліки по-
[ діяли; —ть желание забажати, захотіти,
-хочу, -хочеш; —ть намерение захотіти,
наміритися; —ть подозрение запідозрити;
—ть силу здобути силу, набрати (набути)
сили (сил); —ть уважение відчути повагу;
—ть успех мати успіх, вдало (щасливо,
успішно) закінчитися, увінчатися
успіхом.
воин воїн, вояк, -а; разг. вояка; один в поле
не —н погов. один у полі не воїн.
воинский військовий и військовий;
(относящийся к воину — ещё) воїнський,
вояцький; —ая часть військова частина; —ая
честь військова (воїнська, вояцька) честь;
—ие почести військові почесті; ~ий долг
військовий (воїнський) обов'язок; —ое
звание військове звання.
воинственно нареч. войовничо, войовниче,
по-войовнйчому.
воинственность войовничість, -чості.
воинственный войовничий, реже войовйтий;
—ые племена войовничі племена; — ый
вид войовничий вигляд.
воинство воїнство, вояцтво; (войско)
військо.
воинствующий войовничий; —ий атеизм
войовничий атеїзм.
воистину нареч. торж. воістину; справді.
войтель 1. уст. войовнйк, -а; вбїн, вояк, -а;
разг. вояка; 2. перен. шутл. вояка;
(забияка) разг. забіяка, шибеник.
воительница 1. войовнйця; 2. вояка, воячка;
забіяка. Ср, войтель 1—2,

вой
150
волномер
вой виття, завивання; (жалобный) квиління,
скиглення, скигління; (плач — ещё)
голосіння.
войлок повсть, -ті, повстина.
войлочник спец. повстяр, -а.
войлочный повстяний и повстяний,
повстинний.
война війна.
войско військо; ^ка мн. війська, род. військ.
войсковой військовий и військовий;
Войсковой круг ист. Військовий круг.
войт ист. війт.
войтй см. входить.
вокабула уст. вокабула.
вокалйз, уст. вокализа муз. вокаліз, -у; уст.
вокалїза.
вокализация муз. вокалізація.
вокализм лингв, вокалізм, -у.
вокалист муз. вокаліст.
вокальный муз. вокальний.
вокзал вокзал, -у.
вокзальный вокзальний.
вокзальчик уменьш. вокзальчик.
вокруг 1. нареч. навколо, довкбла, навкруги,
навкруг; разг. округ, реже округи,
навкіл, довкіл, наокбло, доокола, вкбло, нао-
кїл, наокругй, наокруг; обл. довкруги;
(кругом) кругом; ^г да около разг. кругом
(коло) та навколо, "околяса, околясом;
2. предл. с род. п. навкруг, навкруги,
навколо, довкбла, реже навкіл, довкіл, вкбло
(кого-чого); разг. округ, реже округи, на-
округа (кого-чого); уст. навкруги (кого-
чого); обл. довкруги (кого-чого); (кругом
кого-чего) кругом, круг (кого-чого).
ВОКС (Всесоюзное общество
культурной связи с
заграницей) ВОКС, -у, Всесоюзне товариство
культурних зв'язків з закордоном.
вол віл, род. вола; (молодой — ещё) бйк,
-а; работать (трудиться) как ~л робити
(працювати) як [чорний] віл (як віл у ярмі).
волан волан.
волапюк волапюк, -у.
Волга Волга.
волглый обл. вологий, воложистий,
зволожений; (сырой) вбгкий, змокрілий.
волгнуть обл. вологнути, зволожуватися,
-жуюся, -жуєшся, ставати (стаю, стаєш)
вологим (сырым: вогким), робитися (-блю-
ся, -бишся) вологим (вогким).
Волгоград Волгоград.
Волгоградская область Волгоградська
область.
волгоградский волгоградський.
Волго-Донской судоходный канал им.
В. И. Ленина Волго-Донський
судноплавний канал їм. В. І. Леніна.
волдырник (СисиЬаІиз Ь.) бог. дутень, -тня.
волдырь пухир, -я; (шишка) ґуля.
волевой вольовий; "~бй ймпульс вольовий
імпульс; ^бй человек вольова людина.
волеизъявление книжн. волевиявлення, во-
левйяв, -у.
волейбол спорт, волейбол.
волейболист спорт, волейболіст.
волейболистка спорт, волейболістка.
волейбольный спорт, волейбольний.
вблей-невблей нареч. вблею-невблею, хочеш
не хочеш; разг. хоч-не-хоч,' хіть-не-хіть;
(невольно) мимоволі, мимохіть.
воленс-ноленс книжн. см. вблей-невблей.
волжанин волжанин.
волжанка волжанка.
волжский волзький.
волк вовк; ~к в овечьей шк^ре вовк в овечій
(у баранячій) шкурі; смотреть ~ком разг.
дивитися вовком, дивитися (поглядати)
басом; морской ~к морський вовк; мкбв
бояться — в лес не ходить посл. вовків
(вовка) боятися— в ліс не ходити; и ~ки
сыты, и овцы целы погов. і кози ситі, і сіно
ціле; і вовк ситий, і коза ціла; как ^ка
ни корми, [он] всё в лес смотрит (глядит)
посл. скільки вовка не годуй, а він у ліс
дивиться; вовча натура в ліс тягне.
волкоббй, волкобойник (Асопіїит апіНога
Ь.) бот. тбя [дрібнолиста], борець, -рця.
волкодав вовкодав.
волна 1 хвиля.
волна2 {шерсть) обл. вовна.
волнение 1. (движение волн) хвилювання;
2. (возбуждение, беспокойство)
хвилювання, збентеження; (тревога) тривога; в
~нии схвильовано, хвилюючись; он в
сильном ~нии він дуже схвильбваний;
с ~нием хвилюючись; 3. ~ния (мн.:
массовое выражение недовольства)
заворушення, -шень.
волнисто нареч. хвилясто, хвильно.
волнистый хвилястий, хвильний; ~ая лйния
хвиляста лінія; ~ая равнина хвиляста
(хвильна) рівнина; ~ые волосы хвилясте
волосся.
волнительный разг. хвилюючий.
волновать 1. (колебать) хвилювати, -люю,
-люєш, збурювати, -рюю, -рюєш; 2.
(беспокоить) хвилювати, бентежити,
збентежувати, -жую, -жуєш; (тревожить)
тривожити; (возбуждать) збурювати,
збуджувати, -джую, -джуєш; 3. (подстрекать)
уст. бунтувати, -тую, -туеш, збурювати,
-рюю, -рюєш, підбурювати, підбивати.
волноваться 1. хвилюватися, -лююся,
-люєшся, хвилювати, збурюватися, -рююся,
-рюєшся; 2. (беспокоиться) хвилюватися,
бентежитися; (тревожиться) тривожитися;
3. (выражать протест) уст.
хвилюватися; (бунтоваться) бунтуватися, -туюся,
-туешся, бунтувати.
волновод радио хвилевід, -воду.
волновой хвильовий.
волнолом мор. хвилелом, -у.
волномер радио хвилемір.

волнообразно
151
волочи лыцица
волнообразно парен, хвилеподібно; хвилясто,
хвильно. Ср. волнообразный.
волнообразный хвилецрдібний; (волнистый)
хвилястий, хвильний.
волноприбоиныи хвилеприбіинии; ~ые знаки
хвилеприбійні знаки.
волнорез мор. хвилеріз.
волнушка, прост, волнуха бот. вовнйнка.
волнующий 1. прич. який (що) хвилює и т. п.;
см. волновать; 2. в знач. прил. хвилюючий,
хвильний, бентежний.
воловий волячий, воловий; ~вье здоровье
перен. разг. волйче здоров'я, здоров'я як
у вола, здоровий як віл; ~вье мяхо волове
(воляче) м'ясо, воловина; ~вьи глаза
перен. разг. волячі (волові) очі; ~вьи
нервы перен. разг. волячі (залізні) нерви;
~вья шея воляча (волова) шйя.
воловик 1 (о человеке) прост, воловик, -а,
волбвник
воловик2 (Апспиза Ь.) бот. воловик, -а.
воловина (шкура вола) волова (волйча)
шкура; (мясо) волове (воляче) м'ясо, во-
лбвина.
воловня волбвня, волбвник.
Вологда Вологда.
Вологодская область Вологодська область.
вологодский вологодський.
волод^шка (Виріеигит Ь.) бот. ласкавець,
-вця.
волок волок.
волокита 1 тяганйна; (проволочка) зволікання.
волокита 2 (ухажёр) разг. уст.
залицяльник, зальотник; разг. джиґун, -а; (повеса)
гульвіса, гультяй, -тяя; (обольститель)
баламут, баламута; (ловелас) ловелас.
волокитный разг. марудний; забарний; ~ое
дело марудна справа.
волокитство (за кем) р а з г. у с т. залицяння,
лицяння, зальоти, -тів (до кого), упадання
(коло кого); разг. джиґунство.
волокитчик разг. марудник.
волокнистый волокнистий, волокнуватий.
волокно волокно; (единичное — ещё)
волокнина; мышечные ~локна биол. м'язові
волокна.
волоковой: ~6е окно уст. димниця.
волоком нареч. волоком.
волоконце уменьш. волоконце; волокнинка.
Ср. волокно.
волокуша 1. с.-х. волокуша; (для перевозки
соломы и т. п.— ещё) вблок; (для
сгребания сена или соломы — обычно) гребка;
2. рыб. обл. вблок, волокуша.
волонтёр уст. волонтёр.
волонтёрный уст. волонтёрний.
волонтёрский уст. волонтерський.
волоокий волоокий.
волопас уст. волопас, пастух, -а.
Волопас астр. Волопас.
волос вблос, -а (ед.) и собир. -у; (один —
еще) волосина; ~сы (мн.: на голове
человека) волосся; (у женщин — ещё) коси,
род. кіс; (шевелюра — ещё) чуприна; до
седых ~лос [дожить] до сивого волосся
(волосу) [дожити]; конский ~с собир.
волосінь, -ні, кінський вблос; ни ні волос
разг. ні на волосину (волосок), ані на вблос,
анітрохи; рвать (драть) на себе «~сы перен.
разг. рвати на собі волосся; сняв (снявши)
голову, по ~сам не плачут поел, знявши
(стявши) голову, за волоссям не
плачуть.
волосастый прост, см. волосатый.
волосатеть прост, волохатіти.
волосатик І. зоол. водяний волос, волосатик;
2. (Нитех асеіозеїіа Ь.) бот. гороб'ячий
(горобиний) щавель (-влю); 3. мин.
волосатик, -у.
волосатость волосатість, -тості; волохатість.
Ср. волосатый.
волосатый волосатий; (чрезмерно обросший —
ещё) волохатий.
волосёнки уменьш.-уничиж. волоссячко.
волосик уменьш.-ласк. волосик, волосинка;
~ки мн. волоски, -ків, волосинки, -нок,
собир. волоссячко.
волосинка уменьш. волосинка.
волосистый волосистий; ~ый асбест мин.
волосистий азбест.
волосной волосний; ~ые сосуды физ. волосні
судини.
волосность физ. волбеність, -ності.
волбеный см. волосной.
волосовидный волосоподібний, волосовйдний.
волосовина мет. волосовина.
волосок Ґ. уменьш. волосок, -ска, волосинка,
волосина; висеть (держаться) на ~скё
висіти (триматися, держатися) на волоску
(на волосинці, на волосині); [быть] на
~сок (на ~скё) от чего [бути] на волосок
(на волоску, на волосинку, на волосинці,
на волосину, на волосині) від чого; не
тронуть ~ска у кого не зачепити волоска
в кого; 2. бот. волосок; 3. техн. волосок.
волосообразный см. волосовидный.
волостной ист. волоснйй.
волость ист. вблость, -ті.
волосяник прост, волосяник, -а.
волосянка 1. (ткань) волосянка; 2. (трёпка
за волосы) прост, волосинка; ~ку задать
(дать) ком^ потаскати за волбеся (за чуба,
за чуприну) кого, почубеньків дати кому,
почубити когб.
волосяной волосяний.
волочение 1. волочіння; тягнення, тягання,
тарабанення; 2. волбчення, волочіння.
Ср. волочить 1—2.
волочёный техн. волбчений; ~ая проволока
волбчений дріт.
волочильный техн. волочильний.
волочильня техн. волочильня.
волочильщик спец. волочильник.
волочйлыцица спец. волочильниця.

волочить
152
вбльный
волочить 1. волочити, -лочу, -лбчиш, волокти,
-лочу, -лочёш; (таскать — еще) тягати,
тягти, -гну, -гнеш, тягнути, разг.
тарабанити, обл. тарганитй; еле (едва и т. п.) ноги
~ть см. нога; 2. техн. волочити; ~ть
проволоку волочити дріт.
волочиться 1. (тащиться по земле)
волочитися, -лочуся, -лбчишся, волоктися, -лочуся,
-лочёшся; (тянуться — ещё) тягтися,
-гнуся, -гнешся, тягнутися, разг.
тягатися, тарабанитися, обл. тарганитися;
2. (за кем — ухаживать) разг. лицятися,
залицятися (до кого), волочитися (за ким),
упадати (коло кого, за ким); 3. техн.
волочитися.
волочь разг. см. волочить 1.
волочься разг. см. волочиться 1.
волошский волоський; ~ий орех см. грецкий.
волхв уст. волхв, -а, чаклун, -а.
волхвование уст. волхвування, чаклування;
(гадание) ворожіння, ворожба.
волхвовать уст. волхвувати, -хвую, -хвуєш,
чаклувати, -лую, -луєш; (гадать)
ворожити, -рожу, -рбжиш.
Волхов Волхов.
волчанка мед. вовчак, -а, вовчий лишай
(-шая).
волчатник разг. вовчатник.
волчец (колючие сорняки) будяк, -а.
волчеягодник (ОарНпе Ь.) бот. вбвче лйко
(лйчко), вовчі ягоди (род. ягід).
волчий вовчий; ~ий билет (паспорт) вовчий
білет; ~чьи законы перен. вовчі закони;
~чьи Ягоды см. волчеягодник; ~чья
пасть мед. вовча паща; ~чья Яма охотн.,
воен. вбвча яма.
волчица, прост, волчиха вовчиця, вовчиха.
волчище увел. прен. вовчисько, вовцюга.
волчком нареч. дзйгою, як дзйга; вертеться
~м вертітися (крутитися) дзйгою (як
дзйга).
волчок 1. (игрушка) дзйга; 2. (глазок в двери)
прост, уст. вічко, реже прозурка;
3. бот. и пр. вовчбк, -чка.
волчонок вовченя, -няти, вовча, -чати.
волшебник чарівник, -а, чародій, -дія,
чародійник; (колдун) чаклун, -а, характерник.
волшебница чарівниця, чародійка;
(колдунья) чаклунка, характерниця.
волшебно нареч. чарівно, чарівливо.
волшебный чарівний, чарівливий,
чарівничий, чарівницький; ~ая музыка чарівна
(чарівлива, чарівнича) музика; ~ые сказки
чарівні казки; ~ый фонарь уст. чарівний
ліхтар; проекційний ліхтар.
волшебство 1. (колдовство) чаклунство,
чарування, чари, -рів, чар, -у, характерство,
характерництво; как [б^дто] по <~в^ немов
(мов, наче, неначе) [якими] чарами; 2.
(очарование) очарування, чари.
волынить прост, воловодити, -джу, -диш,
воли нити; зволікати.
волынка 1. муз. волинка; обл. коза, козиця;
2. (намеренное затягивание дела;
канитель) прост, воловбдження, волинка;
тяганина, зволікання; тянуть ~ку
воловодити, -джу, -диш, тягти волинку, волй-
нити; зволікати.
Волынская область Волинська область.
волынский волинський.
волынщик муз. волйнщик.
Волынь Волинь, -ні.
волыняне ист. волиняни, -нян.
вольвокс бот. вольвокс, -у.
вольготно нареч. привільно; вільготно;
вільно. Ср. вольготный.
вольготность привілля; вільготність, -ності,
вільгота. Ср. вольготный.
вольготный прост, привільний,
дозвільний; уст. вільготний; (свободный) вільний.
вольєр, вольєра спец, вольєра.
вольная в знач. сущ. 1. (документ) ист.
вільна, -ої, визвольний лист (-а); 2. (не
крепостная) прост, вільна.
вольница 1. ист. вольниця; 2. (м. и ж.:
своевольный человек) разг. свавільник
(м.)у свавільниця (ж.).
вольничать разг. сваволити.
вольно !. нареч. вільно; 2. межд. воен., спорт.
вільно.
вольно предик, разг. охота, вільно.
вольнодумец, вольнодум уст. вільнодумець,
-мця.
вольнодумие см. вольнодумство.
вольнодумничать см. вольнодумствовать.
вольнодумно нареч. уст. вільнодумно.
вольнодумный уст. вільнодумний.
вольнодумство уст. вільнодумство.
вольнодумствовать уст. вільнодумствувати,
-ствую, -ствуеш.
вольнолюбивый волелюбний, вільнолюбний.
вольномыслие книжн. вільнодумство,
вільнодумність, -ності.
вольнонаёмный вільнонайманий.
вольноопределяющийся дорев. доброволець,
-льця, охочий, -ого; уст. охотник.
вольноотпущенник ист. вільновідпущеник.
вольноотпущенница ист. вільновідпущениця.
вольноотпущенный ист. вільновідпущеник
вольнослушатель вільний слухач (-а).
вольнослушательница вільна слухачка.
вольность 1. вільність, -ності; уст. вбльність;
излишняя ~ть в обращении надмірна
вільність у поводженні; поэтическая ~ть
поетична вільність; 2. (привилегия) уст.
вільність; ~ти мн. вільності, -тей;
(права) права, род. прав; (льготы) пільги,
род. пільг.
вбльный 1. вільний; уст., поэз. вольний;
~ая шутка вільний жарт; ~ые движения
спорт, вільні рухи (вправи); ~ый город
вільне місто; ~ый и невольный проступок
вільна і невільна провина; ~ый казак,
~ая птица вільний козак, вільна пташка

вольт
153
воображение
(птаха); ~ый жар (дух) дух, -у; ~ый
перевод вільний переклад; ~ые стихи вільні
вірші; каждый ~лен в своих поступках
кожному вільно чинити (діяти) так чи
інакше, кожний волен (ж. вільна) у своїх
вчинках; вы ~ны думать всё, что [вам] угодно
ви можете [собі] (маєте право) думати все,
що хочете (що завгодно); по ~ому найму
по вільному найму; 2. (частный) уст.
приватний; 3. (в знач. сущ.: не
крепостной) прост, вільний, -ого.
вольт1 физ. вольт.
вольт2 спорт, вольт.
вольта текст, вольта.
вольтаж эл. уст. вольтаж, -у.
вольтаметр физ. вольтаметр.
вольт-ампер физ. вольт-ампер.
вольтеровский: ~ое кресло уст.
вольтерівське крісло.
вольтерьянец ист. вольтер'янець, -нця.
вольтерьянство ист. вольтер'янство.
вольтижёр спорт, вольтижёр.
вольтижировать спорт, вольтижувати, -жую,
-жуєш.
вольтижировка спорт, вольтижування.
вольтижировочный спорт, вольтижувальний.
вольтметр физ. вольтметр.
вольтов вольтів, -това, -тове; ~ва дуга физ.
вольтова дуга.
вольфрам хим. вольфрам, -у.
вольфрамат хим. вольфрамат, -у.
вольфрамит мин. вольфраміт, -у.
вольфрамовый хим. вольфрамовий.
волюнтаризм филос. и пр. волюнтаризм, -у.
волюнтарист филос. волюнтарист.
волюнтаристический филос. и пр.
волюнтаристичний.
волюнтаристский филос. и пр.
волюнтаристський.
волюта архит. волюта.
волюшка ласк., фольк. воленька.
воля воля; брать, взять ~лю (поступать
своевольно) брати, узяти вблю; ~лей, ~лею
в знач, нареч. прост, самохіть; разг.
самохітно, самохіттю, волею; <~лею
судеб к н и ж н. велінням (з веління, за
велінням) долі; ~ля ваша (твой) воля ваша
(твоя); в вашей <~ле від вас залежить,
ви маєте змогу (право); ~ля к победе
воля до перемоги; давать, дать ~лю ком^-
чем^ разг. давати, дати вблю кому-чому;
давать, дать ~лю рукам разг. давати, дати
волю рукам; дать ногам ~лю разг. дати
ногам волю; исполнить, исполнить чью
~лю виконувати, виконати чию вблю;
уст. волити, уволити (чинити, учинити)
чию волю; по своей (по доброй) ~ле з
власної (з доброї) волі, своєю вблею,
добровільно, самохіть; разг. самохіттю, самохітно;
не по своей ~ле не з своєї (не з власної)
волі, не своєю вблею, не самохіть; разг.
не самохіттю, не самохітно; на ~ле (вне
помещения) разг. надворі, реже на волі;
на ~лю (на свежий воздух; наружу) разг.
надвір; с ~ли (снаружи) разг. знадвору;
сила ~ли сила волі.
вомчать умчати, увімчати.
вомчаться умчатися, умчати, увімчатися,
увімчати.
вон * нареч., в знач. межд. разг. геть, гётьте;
~н отсюда геть звідси; из ума (из головы,
из памяти) ~н вилетіло з голови (з
пам'яті).
вон 2 част. разг. он; (вот) от, ось; ~н где
он де, онде; ~н когда он коли; ~н куда
он кудй; вон [оно] как! разг. он (от, ось)
[воно] як!; вон [оно] что! разг. он (от, ось)
[воно] що!; ~н там он там, аж он, аж ген,
ген-ген, бнде; разг. отам, отамечки, ондечки;
~н тот (та, то) разг. отой, ота, оте; ~н
туда он тудй; разг. отуди; ~н это ото.
вонах 1. част, прост, см. вон 2; 2. в знач.
межд. прост, чи [ти] бач (ба), ото, ну-ну.
вона 2 (денежная единица КНДР) вона.
вон-вон нареч. ген-ген.
вонзать, вонзить устромляти и устромлювати,
-люю, -люєш, устромити (устромлю,
устромиш) и мног. повстромляти и
повстромлювати, стромляти, стромити и мног. постром-
ляти; (втыкать) утикати, уткнути и
увіткнути и мног. повтикати, сов.
уштрикнути.
вонзаться, вонзиться устромлятися и
устромлюватися, -люється, устромитися
(устромиться) и мног. повстромлюватися,
стромлятися, стромитися; утикатися, уткнутися
и увіткнутися, уштрикнутися. Ср. вонзать.
вонзённый устромлений; уткнутий,
увіткнутий. Ср. вонзать.
вонзить см. вонзать.
вонзиться см. вонзаться.
вонища прост, смердота.
вонь разг. сморід, -роду.
вонючий разг. смердючий, реже смердячий,
сморідний, вонючий.
вонючка зоол., бот. и пр. вонючка.
вонять разг. смердіти, -джу, -дйш, воняти;
(нести, отдавать чем—ещё) тхнути,нести.
воображаемый Х.прич. уявлюваний; 2. взнач.
прил. уявний.
воображала (м. и ж.) прост, чванько (м.
и ж.)у зарозумілець, -льця (м.)>
зарозуміла людина.
воображать, вообразить уявляти, уявити
(уявлю, уявиш); (предполагать — ещё)
думати, подумати; ~жать о себе прост,
бути [надто] високої думки про себе,
[надто] багато про себе думати; разг.
заноситися, -ношуся, -носишся, високо (вгору,
гбрдо) нестися; ~зй, ~зйте уяви (уявіть)
[собі].
воображаться, вообразиться уявлятися,
уявитися (уявиться).
воображение уява; (процесе) уявлення.

вообразимый
154
вопрос
вообразимый уявленийй.
вообразить см. воображать.
вообразиться см. воображаться.
вообще нареч. взагалі; (в общем) загалом;
~щё говори загал 6м (взагалі) кажучи
(беручи).
воодушевить см. воодушевлять.
воодушевиться см. воодушевляться.
воодушевление 1. (действие) запалення, (не~
оконч.— ещё) запалювання; 2. (состояние)
запал, -у, запалення; (увлечение) захват,
-у; (подъём) піднесення, порив, -у,
поривання; (вдохновение) натхнення.
воодушевлённо нареч. з запалом, з захватом;
(с подъёмом) з піднесенням, піднесено;
(вдохновенно) натхненно, з натхненням.
воодушевлённый 1. прич. запалений; натх-
нений и натхнёний, надйханий; ср.
воодушевлять; 2. в знач. прил. запальний; (вдох-
новенный) натхненний, піднесений.
воодушевлять, воодушевить запалювати,
-люю, -люєш, запалити, -палю, -палиш;
(вдохновлять) надихати и надихувати,
-дйхую, -дйхуєш, натхнути и надихнути.
воодушевляться, воодушевиться
запалюватися, -лююся, -люєшся, запалитися,
-палюся, -палишся; (вдохновляться)
надихатися и надихуватися, -дйхуюся, -дйхуешся,
натхнутися и надихнутися.
воодушевляющий який (що) запалює,
запалюючий; який (що) надихає, надихаючий.
Ср. воодушевлять.
вооружать, вооружить 1. озбрбювати, -рбюїо,
-рбюєш, озброїти; ~ть промышленность
новой техникой перен. озбрбювати, озброїти
промисловість новою технікою; 2. (против
кого-чего — перен.: внушать неприязнь,
настраивать против) настроювати, -рбюю,
-рбюєш, настроїти (проти кого-чого),
підбурювати, -рюю, -рюеш, підбурити (проти
кого), піднімати, підняти, -німу, -німеш,
підіймати, підійнйти, -дійму, -діймеш
(проти кого-чого).
вооружаться, вооружиться .1. озброюватися,
-рбююся, -рбюєшся, озброїтися; ~ться
до зубов озбрбюватися, озброїтися до
зубів; ~ться передовой теорией
озбрбюватися, озброїтися передовою теорією;
^житься терпением запастися терпінням; 2.
(перен.: восставать, ополчаться) настрбюва-
тися, -рбююся, -рбюєшся, настроїтися,
підніматися, піднятися, -німуся, -німешся,
підійматися, підійнятися, -діймуся,
-діймешся.
вооружение озброєння; (неоконч. д.— ещё)
озброювання; (оружие — ещё) збрбя.
вооружённость озброєність, -ності;
техническая ~ть технічна озбрбєність.
вооружённый 1. прич. озброєний; настрбє-
ний, підбурений, піднйтий, реже
підійнятий; ср. вооружать 1—2; 2. (в знач, прил.:
имеющий оружие) озбрбений, збройний;
~ый отряд озбрбєний загін; ~ые силы
збройні сили; ~ым глазом озброєним оком; ~ый
нейтралитет збройний нейтралітет; 3. (в
знач. прил.: сопровождаемый военными
действиями, производимый с оружием в
руках) збройний; ~ое восстание збрбйне
повстання.
вооружить см. вооружать.
вооружиться см. вооружаться.
воочию нареч. к н и ж н. наочно, навіч;
разг. в очевидячки; (своими глазами) своїми
очйма.
во-первых вводн. ел. по-пёрше.
вопить разг. волати, лементувати, -тую,
-туєш, кричати; разг. репетувати, -тую,
-туєш, галасувати, -сую, -суєш; (голосить—
ещё) голосити, -лошу, -лбсиш.
вопиющий кричущий, волаючий; разг.
страшенний; ~ая несправедливость кричуща
несправедливість; ~ее противоречие кричуща
суперечність, кричуще протиріччя.
вопиЯть уст. волати; О камни ~пиют
каміння волає; факты ~пиют факти
волають.
вопленица о б л. плакальниця (уст.), уст.
плачниця.
вопленье обл. голосіння.
воплотить см. воплощать.
воплотиться см. воплощаться.
воплощать, воплотить втілювати, -люю,
-люєш, втілити; ~ть в жизнь втілювати,
втілити в життя; ~ть в себе втілювати,
втілити в собі.
воплощаться, воплотиться втілюватися,
-люється, втілитися.
воплощение втілення, (неоконч. д.— ещё)
втілювання.
воплощённый втілений.
вопль зойк, -у, крик, -у, лемент, -у; разг.
рёпет, -у; ~ли мн. зойки, -ків; собир.
крик, лемент, лементування, волання;
(плач — ещё) голосіння, редко голосьба;
разг. репетування.
вопреки предл. с дат. п. всупереч (кому-чому);
~кй ожиданиям всупереч сподіванням
(чеканням).
вопрос питання; (предложение, обращение,
требующее ответа — ещё) запитання,
запит, -у; (дело — ещё) справа; аграрный
~с аграрне (земельне) питання; ~с
времени питання (справа) часу; ~с жизни
и (или) смерти питання життя і (або) смерті;
~с чести справа честі; ~сы философии
питання філософії; задавать, задать ~с
см. задавать 1; литератора по ?тому ~су
література з цього питання; отвечать,
ответить на ~с відповідати, відповісти на
питання (на запитання); по ~сам у
питаннях, у справах; под [большим] ~сом
[быть, оставиться, находиться] під
великим сумнівом [бути, залишатися];
поднимать, поднЯть ~с порушувати, порушити

вопросик
155
вороненочек
(піднімати, підняти, підіймати, підійняти,
здіймати, здійняти) питання; ставить под
~с что ставити під знак питання що, робити
сумнівним (непевним) що; что за ~с\р а з г.
звичайно!, певна річ!; разг. авжёж!; это
совсем другбй ~с це зовсім інша справа (інше
питання).
вопросик уменыи. питаннячко; запитаннячко.
Ср. вопрос.
вопросительно нареч, питально, запитально;
запитливо. Ср. вопросительный.
вопросительный питальний, запитальний;
(испытующий) запитливий; ~ая интонация
питальна (запитальна) інтонація; ^ое
предложение грам, питальне речення; мый
взгляд запитливий (запитальний) погляд;
~ый знак грам, знак питання.
вопросить см. вопрошать.
вопросник питальник, запитальник.
вопросный питальний, запитальний.
вопрошать, вопросить уст. питати, спитати,
запитувати, -тую, -туєш, запитати.
вопрошающе нареч. питально, запитально,
запитливо.
вопрошающий 1. прич. який (що) питає
(запитує), питаючий, запитуючий; 2. в знач,
прил. питальний, запитальний,
запитливий; ~ый взгляд запитливий (запитальний)
погляд.
вор 1. злодій, реже крадій, -дій; на ~ре
шапка горйт погов. на злодії (на злодієві)
шапка' горить; 2. (злодей) уст. лиходій;
(преступник) злочинець, -нця.
ворвань ворвань, -ні.
ворваться см. врываться2.
ворйшка уменьш.-уничиж. злодюжка, зло-
дійчка, злодійчук, -а.
воркованье воркування, воркотання,
воркотіння; туркотання, туркотіння, туркання,
турчання, буркотання, буркотіння. Ср.
ворковать.
ворковать воркувати, -кую, -куєш,
воркотати, -кочу, -кбчеш, воркотіти, -кочу,
-котиш; (о голубях — еще) туркотати,
туркотіти, туркати, турчати, -чйть, разг.
буркотати, -кбче, буркотіти, -тйть.
воркотание прост, см. воркованье.
воркотать прост, см. ворковать.
воркотня разг. 1. бурчання, буркотання,
буркотіння; гарикання, воркотання,
воркотіння, вуркотання, вуркотіння,
воркотня; ср. ворчать 2; 2. см. воркованье.
воркотун прост, см. ворчун.
воркотанья прост, см. ворчанья.
воркун 1. (род голубей) туркіт, -кота;
2. прост, см. ворчун.
воркунья 1. (птица) щебетуха; 2. прост.
см. ворчанья.
воробей горобець, -бця.
воробейник (ЬШіозрегтит Ъ.) бот. горо-
бёйник.
воробка прост, см. воробей.
воробушек, воробышек уменьш.-ласк.
горобчик, горобчичок, -чка.
воробьёнок разг. горобенй, -няти, горобенйтко.
воробьиные в знач. сущ. орн. горобині, -их.
воробьиный горобиний, гороб'ячий, горобй-
нячий; ~ая ночь горобина ніч; короче
~ого носа куціший [від] заячого хвоста
(хвостика).
воробьиха разг. горобчиха, горобка.
ворованный крадений.
воровато нареч. злодійкувато.
вороватый злодійкуватий.
воровать красти (краду, крадёш);
(заниматься воровством — ещё) злодіювати, -діюю,
-діюєш, злодійчити.
вороваться крастися (крадеться).
воровка злодійка и злодійка, крадійка, зло-
дійчка.
воровски нареч. разг. по-злодійському, по-
злодійськи, як злодій; (украдкой)
крадькома.
воровской 1. злодійський; ^6й язык
(жаргон) злодійський жаргон; 2.
лиходійський; злочинницький. Ср. вор 1—2.
воровство крадіжка, крадіж, -дежу;
(занятие воровством — ещё) злодійство;
(расхищение) розкрадання; литературное ~во
літературна крадіжка; (плагиат) плагіат,
-У-
ворог обл., ф о л ь к. ворог.
ворожба ворожіння, ворожба; (колдовство)
чаклунство, чаклування, чари, -рів,
чарування.
ворожей ворожбит; (знахарь) знахар, -я,
знахур, -а (обл.), шептун, -а.
ворожея, ворожейка ворожка, ворожбитка;
(знахарка) знахарка, знахурка (обл.),
шептуха.
ворожить ворожити, -рожу, -рбжиш;
(колдовать) чаклувати, -лую, -луеш,
чарувати, -рую, -руєш; бабушка ^жйт ком^ разг.
баба ворожить кому.
ворон ворон, крук; обл. крюк; реже гайворон;
куда ^н костей не занесёт куди ворон
кісток не занесе.
ворона 1. ворона, ґава; 2. перен. разг. гава,
ворона; 0 ~на в павлиньих перьях ворона
в павиному пір'ї; считать ~н перен.
прост, ґави (гав, ворони, вйпорожні)
ловити, купувати (продавати, ловити)
витрішки.
Воронеж Воронеж.
Воронежская область Воронезька область.
воронежский воронезький.
воронение мет. воронування.
воронённый мет. Боронований.
воронёнок 1. (птенец ворона) вороня, -няти,
вороненя; 2. (птенец вороны) вороненя,
ґавеня.
вороненочек ласк. 1: воронятко, вороненйтко;
2. вороненятко, ґавенятко. Ср. воронёнок
1-2.

воронёный
156
ворсовальный
воронёный мет. Боронований; ~ая сталь
воронбвана сталь.
воронец (Асіаеа Ь.) бот. воронець, -даю.
вороний воронячий, ґав'ячий, гавин; ~ий
глаз (Рогіз Ь.) бот. вороняче око.
вороника (Етреігит Ь.) бот. водянка.
воронить прост, гави (гав, ворони) ловйти
(-влю, -виш), ґавити, -влю, -виш.
воронить мет. воронувати, -ную, -нуеш.
ворониться мет. воронуватися, -нується.
воронка 1. (яма) вйрва, воронка; 2. (для
переливания жидкости) лійка..
воронкообразный 1. воронкоподібний; 2.
лійкоподібний. Ср. воронка 1—2.
воронов воронів, -нова, -нове, круків, -кова,
-кове; цвета ~ва крыла, как <~во крыло
як воронове крило, кольору воронового
крила.
вброновые в знач. сущ. орн. воронові, -их.
вороной 1. прил. вороний, ласк,
вороненький; 2. в знач. сущ. вороний, -ого;
прокатить на ~ых перен. разг. прокатати
(провезти) на вороних.
вороньё собир. вороння, реже вороняччя:
галич, -і.
ворот* (в одежде) комір; схватить (держать)
за ворот разг. схопити (тримати, держати)
за комір.
ворот2 техн. коловорот и коловорот, кбло-
воріт, -рота, кбрба.
ворота 1. брама, ворота, -ріт; городские
~та ист. міська брама, міські ворота;
2. спорт, ворота; футбольные ~та
футбольні ворота; 3. мед., анат. ворота.
воротила разг. верховод, верховода; (де-
лец) ділок, -лка.
воротйть1 1. (заставить вернуться) разг.
повернути, вернути, завернути; 2.
(возвратить обратно) прост, повернути,
вернути.
воротйть 2 п р о с т. 1. (отворачивать в
сторону, назад) відвертати, повертати, верну- і
ти, -ну, -неш, завертати; (сворачивать)
звертати; ~ть нос (морду, рыло) от когб-
чегб прост, відвертати (вернути) носа
(ніс, пйку, мбрду, писок) від кбго-чбго;
2. (валить, сдвигать что-л. тяжёлое)
валити, -лю, -лиш, звалювати, -люю,
-люєш, вернути; 3. (кем-чем —
распоряжаться) орудувати, -дую, -дуєш (ким-
чим), верховбдити, -джу, -диш (ким-чим,
над ким-чим).
воротиться разг. повернутися, -вернуся, І
-вернешся, вернутися, повернути; разг. І
вернути, мног. поповертатися, по
повертати. І
воротнйк комір. І
воротничок уменьш. комірець, -рця, комір-
чик.
воротный ворітний; ~ый столб бігзга, -а,
верея, глуха ворітниця; ~ая вена анат.
ворітна вена. ¦
І вороток* уменьш.-ласк. прост, комірець,
-рця, комірчик.
вороток2 техн. воротбк, -тка.
воротца уменьш. ворітця, -тець, ворітечка,
-чок.
ворох 1. (куча) купа, вброх, -у; 2. (перен.:
множество) разг. купа; безліч, -і, сила,
сйла-силённа, род. сйли-силенної; 3. с.-х.
вброх, невіянка, невіяне зерно.
ворохнуть обл. ворухнути, зворухнути, по-
I ворухнути.
ворохнуться обл. ворухнутися,
зворухнутися, поворухнутися.
ворочать 1. перевертати; (передвигать)
пересувати; (поворачивать) повертати;
(вращать) обертати; (вертеть) вертіти, -рчу,
-ртйш, крутити (кручу, крутиш); (с
силой разг.— ещё) ворбчати; (страницы и
т. п.) гортати, перегортати; ~ть камни
перевертати каміння; 2. (кем-чем —
распоряжаться) разг. орудувати, -дую, -дуєш
(ким-чим); верховбдити, -джу, -диш (ким-
чим, над ким-чим); ~ть. делами
орудувати справами.
ворочаться разг. 1. (перевёртываться)
перевертатися, перекидатися; (вертеться)
вертітися, -рчуся, -ртйшся, крутитися
(кручуся, крутишся); (шевелиться)
ворушитися, -рушуся, -рушишся; разг. ворбчатися;
беспокойно *"ться в постели неспокійно
перевертатися в постелі (в ліжку); 2.
(вращаться) обертатися, крутитися,
вертітися.
ворошение ворушіння; перегрібання,
перетрушування, перевертання, перегортання,
перегбртування. Ср. ворошить.
ворошить ворушити, -рушу, -рушиш; (сено
и т. п.— ещё) перегрібати,
перетрушувати, -шую, -шуєш, перевертати,
перегортати, перегбртувати, -тую, -туеш.
ворошиться 1. (шевелиться) разг.
ворушитися, -рушуся, -рушишся, ворбчатися;
(вертеться) вертітися, -рчуся, -ртйшся;
крутитися (кручуся, крутишся); (копошиться)
разг. копошитися; 2. страд, ворушитися;
перегрібатися, перетрушуватися, -шуеться,
перевертатися, перегортатися, перегбрту-
ватися, -туеться; ср. ворошить.
ворс, ворса ворс, -у, ворса.
ворсильный см. ворсовальный.
ворсильня см. ворсовальня.
ворсильщик см. ворсовщик.
ворсильщица см. ворсбвщица.
ворсинка бот., анат. и пр. ворсинка.
ворсинчатый бот., анат. ворсинчастий.
ворсистость ворсистість, -тості.
ворсистый ворсистий.
ворсить см. ворсовать.
ворситься см. ворсоваться.
ворсовальный техн. и пр. ворсувальний;
~ая машина ворсувальна машина; ~ая
шишка бот.9 текст, ворсувальна шишка.

ворсовальня
157
воспалённый
ворсовальня текст, ворсувальня.
ворсование текст, ворсування.
ворсованный текст, ворсований.
ворсовать текст, ворсувати, -сую, -суєш,
ворсити, -ршу, -рсйш.
ворсоваться текст, ворсуватися, -сується,
ворситися, -рсйться.
ворсовка текст, ворсування.
ворсовщик текст, ворсувальник.
ворсовщица текст, ворсувальниця.
ворсовый, ворсовой ворсовий и ворсовий.
ворсинка ІБірзасиз Ь.) бот. черсак, -а.
ворсянковые в знач. сущ. бот. черсакові,
-их.
ворсянковый бот. черсакбвий.
ворсяной ворсяний.
ворчание 1. гарчання; мурчання,
муркотання, муркотіння, муркання, вуркотання,
вуркотіння; 2. бурчання, буркотання,
буркотіння; гарикання, воркотання,
воркотіння, вуркотання, вуркотіння. Ср. ворчать
1—2.
ворчать 1. (о животных — рычать)
гарчати; (о кошке и пр.) мурчати, муркотати,
-кбче, муркотіти, -котить, муркати, реже
вуркотати, вуркотіти; 2. (о человеке —
брюзжать) разг. бурчати, буркотати,
-кочу, -кбчеш, буркотіти, -кочу, -котиш;
разг. гарикати, реже воркотати, воркотіти,
вуркотати, вуркотіти.
ворчливо нареч. буркотливо, воркотлйво,
вуркотливо.
ворчливость буркотливість, -вості.
ворчливый буркотливий, воркотлйвий,
вуркотливий; ~ый голос буркотливий
(воркотлйвий, вуркотливий) голос.
ворчун разг. буркотун, -а, буркун, -а,
воркотун, -а.
ворчунья разг. буркотуха, буркуха, воркотуха.
восвоя си нареч. разг. додому;
возврати ться ~си повернутися (вернутися) додому
(несолоно хлебавши: ні з чим); уйтй ~си
піти додому; (прочь) піти геть [собі].
восемнадцатый вісімнадцятий.
восемнадцать вісімнадцять, -надцяти и -над-
цятьбх.
восемь вісім, род. восьми и вїсьмбх.
восемьдесят вісімдесят, -ти и -тьбх.
восемьсот вісімсот, род. восьмисот.
восемью нареч. вісім разів (раз) [по].
воск віск, род. воску; мягкий как ~к м'який
як віск; таять как ~к танути як віск,
скапувати свічкою.
воскликнуть см. восклицать.
восклицание вйгук, -у, виклик, -у; поклик,
-у; вйкрик, -у; скрик, -у, скрикування;
разг. покрик, -у. Ср. восклицать.
восклицательный окличний; ~ое
предложение грам, окличне речення; ~ый знак
грам, знак оклику.
восклицать, воскликнуть вигукувати, -кую,
-куєш, вигукнути, викликувати, -кую,
-куєш и реже викликати, викликнути;.
разг. покликати, покликнути, сов.
скликнути; несов. покликувати;
(выкрикивать) викрикувати, -кую, -куєш,
викрикнути; (вскрикивать) скрикувати, скрик-
нути.
восковка спец. восківка.
восковник (СегіпіНе Ь.) бот. вощанка.
восковой восковий; ~?я спелость (зрелость>
с.-х. воскова стиглість.
воскоцвётник см. восковник.
воскресать, воскреснуть рел.у перен.
воскресати, воскреснути, оживати, ожйти
(оживу, оживеш).
воскресение рел., перен. воскресіння,
воскресения.
воскресенье (день недели) неділя, ласк,
неділенька, неділька; каждое ~нье
щонеділі, кожної неділі.
воскресить см. воскрешать.
воскресник недільник.
воскреснуть см. воскресать.
воскресный недільний, неділешній; ~ые
школы дорев. недільні школи.
воскресший рел., перен. який (що) воскрес,
воскрёслий.
воскрешать, воскресить 1. (оживлять) рел.,
перен. воскрешати, воскресити, -крешу,
-кресйш, оживляти, оживити (оживлю,
оживиш); 2. (перен.: возрождать)
воскрешати, воскресити, відроджувати, -джую,
-джуєш, відродити, -роджу, -родиш;
(восстанавливать) відновлювати, -люю, -люєш
и відновляти, відновити, -новлю, -нбвиш;
(воспроизводить) відтворювати, -рюю,
-рюєш, відтворити, -творю, -твориш.
воскрешаться 1. воскрешатися; 2.
воскрешатися, відроджуватися, -джується;
відновлюватися, -люється, відновлятися;
відтворюватися, -рюється. Ср. воскрешать
1-2.
воскрешение 1. воскрешения; 2.
воскрешения, відродження, (неоконч. д.— ещё) від-
рбджування; відновлення, (неоконч. д. —
ещё) відновлювання; відтворення,
(неоконч. д.— ещё) відтворювання. Ср.
воскрешать 1—2.
воскрешённый відроджений: відновлений;,
відтворений. Ср. воскрешать 2.
воскрйкнуть сов. уст. см. вскрикивать.
воскурять и воск уривать, воскурить уст.
кадйти, -джу, -диш, закадйти, курйти
(несов.), палити, -лю, -лиш [ладан],
запалити [ладан]; ~р&тъ фимиам ком^ см.
фимиам.
воскуряться уст. кадйтися, -диться,
куритися.
вослед уст. см. вслед.
воспаление мед. запалення.
воспалённый 1. прич. запалений, збуджений;
розпалений; запалений; ср. воспалить 1 —2;
2. в знач. прил. мед. запалений; 3. (в.

воспалительный
158
восполнить
знач. прилл разгорячённый) збуджений,
запалений, розпалений, розпаленілий.
воспалительный мед. запальний; ~ый
процесс запальний процес.
воспалить см. воспалить.
воспалиться см. воспалиться.
воспалять, воспалить у с т. 1. (возбуждать)
запалювати, -люю, -люєш, запалити,
-палю, -палиш, збуджувати, -джую, -джуєш,
збудити, -джу, -диш; (распалять)
розпаляти и розпалювати, розпалити; 2. мед.
запалювати, запалити.
воспалиться, воспалиться 1. (возбуждаться)
уст. запалюватися, -лююся, -люешся,
запалитися, -палюся, -палишся,
збуджуватися, -джуюся, -джуешся, збудитися,
-джуся, -дишся; (распаляться)
розпалятися, розпалитися; 2. мед. запалюватися,
запалитися; (несов.: о ране — ещё)
ятритися и ятритися.
воспарить, воспарить уст. здійматися,
здійнятися, -ймуся, -ймешся, зніматися,
знятися (знімуся, знімешся), злітати
[вгору, вверх], злетіти (злечу, злетиш) [вгору,
вверх]; поэз. злинати, злинути; ^ть д^-
хом (мыслью) уст. запалюватися, -лююся,
-люєшся, запалитися, -палюся, -палишся;
(вдохновляться) надихатися и
надихуватися, -дйхуюся, -дйхуешся, натхнутися и
надихнутися.
•воспевание оспівування; прославляння,
прославлення; вихваляння. Ср. воспевать.
воспеватель уст. оспівувач.
воспевать, воспеть торж. оспівувати
(оспівую, оспівуєш), оспівати; (прославлять —
ещё) прославляти, прославити, -влю, -виш,
славити, уславити; (восхвалять)
вихваляти и вихвалювати, -люю, -люєш,
вихвалити.
воспеваться оспівуватися, -вуеться;
прославлятися; вихвалятися. Ср. воспевать.
воспетый оспіваний, виспіваний;
прославлений. Ср. воспевать.
воспеть см. воспевать.
воспитание виховання; (неоконч. д.— ещё)
виховання, виховування; коммунистическое
~ние масс комуністичне виховання
(виховання, вихбвування) мас.
воспитанник вихованець, -нця и вихованець.
воспитанница вихованка и вихованка.
воспитанность вихованість, -ності.
воспитанный вихований; викоханий, вйпле-
каний, випещений; вйгодуваний. Ср.
воспитывать.
воспитатель вихователь, -ля.
воспитательница вихователька.
воспитательный виховний, виховальний, реже
виховавчий; ~ая работа виховна
(виховальна) робота.
воспитательский виховательський.
воспитать см. воспитывать.
воспитаться см. воспитываться.
воспитывать, воспитать виховувати, -хб-
вую, -ховуєш, виховати; (лелеять)
викохувати, -кбхую, -кбхуєш, викохати,
плекати, виплекати, пестити (пёщу, пестиш)
и пестити (пеіцу, пестиш), випестити,
-пещу, -пестиш; (вскармливать)
вигодовувати, -дбвую, -дбвуєш, вигодувати, -дую,
-дуєш; (растить) ростити (рощу, ростиш),
зростити; ~ть ребёнка виховувати,
виховати (викохувати, викохати) дитину;
~ть чувство ответственности виховувати,
виховати почуття відповідальності; ~ть
растение викохувати, викохати рослину.
воспитываться» воспитаться виховуватися,
-хбвуюся, -ховуєшся, виховатися;
викохуватися, -кбхуюся, -кбхуєшся,
викохатися; вигодовуватися, -дбвуюся, -дбвуєшся,
вигодуватися, -дуюся, -дуєшся. Ср.
воспитывать,
воспламенение запалення, (неоконч, д.—
ещё) запалювання, займання; розпалення,
(неоконч. д.— еще) розпалювання; спа-
лахнення, (неоконч. д.— ещё)
спалахування. Ср. воспламенять, воспламеняться,
воспламенённый запалений; розпалений. Ср.
воспламени ть.
воспламенить см. воспламенять,
воспламениться см. воспламеняться,
воспламеняемость займистість, -тості.
воспламеняемый прил. займистий.
воспламенять, воспламенить запалювати,
-люю, -люєш, запалити, -палю, -палиш;
(разжигать) розпалювати и реже
розпаляти, розпалити.
воспламеняться, воспламениться
запалюватися, -лююся, -люешся, запалитися,
-палюся, -палишся, займатися, зайнятися,
-ймуся, -ймешся; (распаливаться)
розпалюватися и реже розпалятися,
розпалитися; (вспыхивать) спалахувати, -лахую,
-лахуєш, спалахнути.
воспламеняющийся 1. прич. який (що)
спалахує; 2. в знач. прил. займистий; (перенл
пылкий) палкий.
восполнение заповнення, (неоконч. д.— ещё)
заповнювання; доповнення, (неоконч. д.—
ещё) доповнювання; попбвнення,
(неоконч. д.— ещё) поповнювання;
надолуження, (неоконч. д. —ещё)
надолужування. Ср. восполнить,
восполненный заповнений; доповнений;
поповнений; надолужений. Ср. восполнять,
восполнить см. восполнять,
восполниться см. восполняться,
восполнять, восполнить (заполнять)
заповнювати, -нюю, -нюєш и заповняти,
заповнити; (дополнять) доповнювати и доповняти,
доповнити; (пополнять) поповнювати и
поповняти, поповнити; (навёрстывать)
надолужувати, -жую, -жуєш, надолужити;
~ть пробелы заповнювати и заповняти,
заповнити прогалини.

восполниться
159
воспротивиться*
восполниться, восполниться заповнюватися,
-нюеться и заповнитися, заповнитися;
доповнюватися и доповнятися, доповнитися;
поповнюватися и поповнитися,
поповнитися; надолужуватися, -жується,
надолужитися. Ср. восполнить.
воспользоваться (чем) скористуватися, -тую-
ся, -туєшся и скористуватися, -туюся,
-туєшся, скористатися (чим, з чого), по-
слугуватися, -гуюся, -гуешся (чим);
(извлечь выгоду) покористуватися, покори-
статися (чим, з чого); (использовать)
використати, разг. пожити (що).
воспоминание 1. спогад, -у, спомин, -у,
згадка, реже споминка, споминок, -нка;
—ния детства спогади (спомини) дитинства;
предаться ~ниям поринути в спогади (в
спомини); 2. ~ния (мн.: литературное
произведение) спогади, -дів, спомини,
-нів.
воспоминать, воспомянуть уст. см.
вспоминать.
воспоследовать к н и ж н. вийти, -йде;
(случиться) статися (станеться), трапитися,
-питься, разг. сподіятися.
воспрепятствовать (кому-чему) к н и ж н.
перешкодити, -джу, -диш, стати (стану,
станеш) на перешкоді (кому-чому); (не
допустить) не допустити (-пущу, -пустиш),
не дозволити (чого); (запретить)
заборонити, -роню, -рониш (кого-що).
воспретительный уст. заборонний.
воспрещать, воспретить заборонити,
заборонити, -роню, -рбниш.
воспрещаться заборонитися; вход ~щается
вхід (вхбдити) заборонено (забороняється).
воспрещение заборона.
воспрещённый заборонений.
восприемник церк. хрещений батько.
восприемница церк. хрещена мати (-тері).
восприимчивость сприйнятливість, -вості;
схильність, -ності. Ср. восприимчивый.
восприимчивый (к чему) сприйнятливий (до
чого); (легко поддающийся) який (що)
легко піддається, піддатливий (чому),
схильний (до чого); ~ая натура сприйнятлива
натура; ~ый к заболеваниям який (що)
легко піддається захворюванням,
сприйнятливий (схильний) до захворювань.
воспринимаемость сприйманість, -ності.
воспринимаемый який (що) сприймається,
сприйманий.
воспринимать см. воспринять.
восприниматься см. восприніться.
воспринимать, воспринять сприймати,
сприйняти, -йму, -ймеш; (улавливать — еще)
схоплювати,'-люю, -люєш, схопити, -голо,
-пиш; (принимать, признавать — ещё)
приймати, прийняти; учёные приняли
эту классификацию вчені прийняли цю
класифікацію.
восприниматься, восприняв ться сприйматися,
сприйнятися, -йметься; прийматися,
прийнятися. Ср. воспринимать.
воспринимающий який (що) сприймає и т. л.;
см. воспринимать.
воспринятый сприйнятий; схоплений. Ср.
воспринимать.
воспринЯ ть см. воспринимать.
воспринЯться см. восприниматься.
восприятие сприйняття, (неоконч. д.— ещё)
сприймання; схоплювання; прийняття»
(неоконч. д.— ещё) приймання. Ср.
воспринимать.
восприЯть сов. к н и ж н. уст. см.
воспринимать.
воспроизведение 1. (действие) відтворення,.
(неоконч.— ещё) відтворювання;
репродукування; викладення, (неоконч.— ещё)
викладання; наведення; копіювання;
передрук, -у, передрукування, (неоконч.—
ещё) передруковування; ср.
воспроизводить; 2. (результат действия)
відтворення; (репродукция)) репродукція;
(копия) копія; (перепечатка) передрук;
(изложение) виклад, -у.
воспроизведённый відтворений;
репродукований; викладений; наведений;
скопійований; передрукований. Ср.
воспроизводить.
воспроизвести см. воспроизводить.
воспроизводимый відтворюваний; (который
может быть воспроизведён) відтворенний,
відтворний.
воспроизводитель відтворювач.
воспроизводительница відтвбрювачка.
воспроизводительный відтворний;
репродукційний.
воспроизводить, воспроизвести
відтворювати, -рюю, -рюєш, відтворити, -творю,
-твориш; несов. и сов. репродукувати,
-кую, -куєш; (излагать — ещё) викладати,
викласти, -кладу, -кладеш; (приводить —
ещё) навбдити, -джу, -диш, навести, -веду,
-ведеш; (копировать — ещё) копіювати,
-піюю, -піюеш, скопіювати;
(перепечатывать) передруковувати, -кбвую, -кбвуеш,
передрукувати, -кую, -куєш.
воспроизводиться відтвбрюватися, -рюється;
репродукуватися, -кується; викладатися;
наводитися, -диться; копіюватися, -піює-
ться; передруковуватися, -кбвується. Ср.
воспроизводить.
воспроизводство відтвбрення, (неоконч. д.—
ещё) відтвбрювання; репродукція;
расширенное ~во ж. розширене відтвбрення,
розширена репродукція.
воспротивиться (чему) стати (стану, станеш)
проти (чого); (оказать сопротивление)
опертися (обіпруся, обіпрешся и опруся,
опрешся), учинити опір (чому); (не
согласиться) не погбдитися (-джуся, -дишся).
(з чим); (возразить) заперечити (що).

воспрянуть
160
восстановительный
воспрянуть к н и ж н. (встать) встати
(встану, встанеш); (восстать) повстати;
(вскочить) схопитися, -плюся, -пишся,
підхопитися, скочити, разг. зірватися [на рівні
ноги]; ""ть д^хом піднестися духом; ~ть
от сна см. сон1.
воспылать к н и ж н. загор ітися,
запалитися, -палюся, -палишся, запалати,
зайнятися, -ймуся, -ймешся; (вспыхнуть)
спалахнути; ~ть гневом загорітися
(запалитися, спалахнути, запалати)
гнівом.
восседать, воссесть книжн., ирон.
[важно, урочисто] сидіти (-джу, -дйш), [важно,
урочисто] сісти (сяду, сядеш); обл.
засідати, засісти; ~сесть на престол (на трон
и т. п.) сісти на престол (на трон и
т. п.).
воссиять тор ж. засіяти, засяяти, засяти,
-сяю, -сяєш.
восславлять, восславить т о р ж.
прославляти, прославити, -влю, -виш, уславляти и
уславлювати, -люю, -люєш, уславити.
восславляться прославлятися, уславлятися,
уславлюватися, -люеться.
-воссоединение возз'єднання и возз'єднання;
об'єднання, з'єднання, (неоконч. д.— ещё)
об'єднування, з'єднування.
воссоединённый возз'єднаний; об'єднаний,
з'єднаний.
воссоединительный возз'єднувальний; об'єд-
нувальний, з'єднувальний.
воссоединить см. воссоединять.
воссоединиться см. воссоединяться.
воссоединять, воссоединить возз'єднувати,
-ную, -нуеш, возз'єднати; об'єднувати,
об'єднати, з'єднувати, з'єднати.
воссоединяться, воссоединиться
возз'єднуватися, -нуюся, -нуєшся, возз'єднатися;
об'єднуватися, об'єднатися, з'єднуватися,
з'єднатися.
воссоздавать, воссоздать відтворювати, -рюю,
-рюєш, відтворити, -творю, -твориш;
(восстанавливать) відновлювати, -люю, -люєш
и відновляти, відновити, -новлю, -нбвиш;
(отстраивать) відбудовувати, -дбвую,
-дбвуєш, відбудувати, -д^ю, -дуєш.
воссоздаваться, воссоздаться відтворюватися,
-рюється, відтворитися, -твориться;
відновлюватися, -люється и відновлятися,
відновитися, -нбвиться; відбудовуватися,
-дбвується, відбудуватися, -дується. Ср.
воссоздавать.
воссоздание відтворення,.(неоконч. д.— ещё)
відтворювання.
воссозданный відтворений.
воссоздать см. воссоздавать.
воссоздаться см. воссоздаваться.
восставать, восстать 1. (подниматься для
борьбы) повставати, -стаю, -стаєш,
повстати, -стану, -станеш; 2. (против кого-чего —
противиться чему-л.) ставати проти, стати
проти (кого-чого); (оказывать
сопротивление) опиратися, опертися (обіпруся,
обіпрешся и опруся, опрешся), чинити опір,
учинити опір (кому-чому); 3. (вставать)
уст., т о р ж. вставати, встати,
повставати, повстати; (в памяти, воображении —
ещё) поставати, постати; ~ть от сна уст.
прокинутися (пробудитися, збудитися) [зі,
із, від сну].
восставлять, восставить уст. см.
восстанавливать.
восставший який (що) повстав,
повсталий.
восстанавливать, восстановить 1.
(приводить в прежнее состояние) відновлювати,
-люю, -люєш и відновляти, відновити,
-новлю, -нбвиш, поновлювати и поновляти,
поновити; (отстраивать) відбудовувати,
-дбвую, -дбвуєш, відбудувати, -дую, -дуєш;
~ть в памяти відновлювати (відновляти),
відновити (поновлювати и поновляти,
поновити) в пам'яті; ~ть здоровье
відновлювати (відновляти), відновити здоров'я;
~ть прежние отношения відновлювати
(відновляти), відновити колишні відносини;
~ть хозяйство відбудовувати,
відбудувати (відновлювати и відновляти, відновити)
господарство; ~вйть честь чью зняти
ганьбу з кого; 2. (кого в чём) поновлювати
и поновляти, поновити; ~ть в должности
поновлювати и поновляти, поновити на
посаді; 3. (против кого-чего — враждебно
настраивать) підбурювати, -рюю, -рюсш,
підбурити (проти кого-чого), піднімати,
підняти, -німу, -німеш, підіймати,
підійняти, -дійму, -діймеш (проти кого-чого, на
кого-що); (настраивать) настроювати,
-рбюю, -рбюєш, настроїти (проти кого-
чого); 4. хим. відновлювати и відновляти,
відновити.
восстанавливаться, восстановиться 1.
відновлюватися, -лююся, -люєшся и
відновлятися, відновитися, -нбвлюся, -нбвишся,
поновлюватися и поновлятися,
поновитися; відбудовуватися, -дбвуюся, -довуєш-
ся, відбудуватися, -дуюся, -дуєшся;
поновлюватися и поновлятися, поновитися; ср.
восстанавливать 1—2; 2. страд, (несов.)
відновлюватися, відновлятися,
поновлюватися, поновлятися; відбудовуватися;
поновлюватися, поновлйтися; підбурюватися,
-рюється, підніматися, підійматися;
настроюватися, -рбюеться; відновлюватися,
відновлятися; ср. восстанавливать 1—4.
восстание повстання.
восстановитель 1. відновник, віднбвлювач;
відбудовник; ср. восстанавливать 1; 2. хим.
відновник.
восстановительный 1. відновний;
відбудовний, відбудовчий; ~ые работы відбудовні
(відбудовчі) роботи; ср. восстанавливать 1;
2. хим. відновний.

восстановить
161
восхищение
восстановить см. восстанавливать.
восстановиться см. восстанавливаться.
восстановление 1. (действие) відновлення,
поновлення, (неоконч.— ещё)
відновлювання, поновлювання^ відбудування,
відбудова, (неоконч.— ещё) відбудовування;
поновлення, (неоконч.— ещё)
поновлювання; ср. восстанавливать 1—2; 2. хим.
відновлення.
восстановленный 1. відновлений, поновлений;
відбудований; 2. поновлений; 3.
підбурений, піднятий и піднятий; настроєний;
4. відновлений. Ср. восстанавливать 1—4.
восстановлю ть прост, см. восстанавливать.
восстановлються прост, см.
восстанавливаться.
восстать см. восставать.
восстающий який (що) повстає.
воссылать уст. підносити, -ношу, -носиш,
зносити; ~ть мольб^ молитися, -люся, -лишся.
восток схід, род. сходу.
востоковед сходознавець, -вця.
востоковедение сходознавство.
востоковедный, востоковедческий
сходознавчий.
восторг захбплення, захват, -у; (экстаз)
екстаз, -у; быть в ~ге от чего бути в
захопленні (в захваті) від чого, бути захопленим
чим; прийти в ~г от чего захопитися чим,
прийти в захбплення від чого; с ~гом
з захопленням, з захватом, захоплено;
административный т ирон.
адміністративне захбплення, адміністративний
захват (екстаз).
восторгать захоплювати, -люю, -люєш.
восторгаться захоплюватися, -лююся, -люєш-
ся.
восторженно нареч. захоплено, з захопленням,
з. захватом; (пылко) палко, з запалом;
(экзальтированно) екзальтовано.
восторженность захопленість, -ності;
палкість, -кості; екзальтованість. Ср.
восторженный.
восторженный захоплений; (пылкий)
палкий, запальний; (экзальтированный)
екзальтований.
восторжествовать (над кем-чем) узяти
(візьму, візьмеш) гору (верх), запанувати,
-ную, -нуеш (над ким-чим); (победить)
перемогти, -можу, -можеш, подолати,
подужати (кого-що).
восточнее нареч. сравн. ст. на схід, більше
(далі) на схід; ~ее Києва на схід
від Києва.
восточник разг. сходознавець, -вця.
Восточно-Казахстанская область Схїдно-Ка-
захстанська область.
восточнославя некий східнослов'янський.
восточ ноу край некий східноукраїнський.
восточный східний.
востребование зажадання, затребування;
запитання; (требование) вимога; до ~ния
до запитання, до вимоги. Ср. востребовать,
востребовать зажадати, затребувати, -бую„
-буєш; (корреспонденцию, груз)
запитати.
вострепетать т о р ж. уст. затремтіти,,
-мчу, -мтйш, задрижати, затрепетати, -печу,
-печеш.
вострить прост., обл. гострити, -рю,
-риш, загострювати, -рюю, -рюеш,
загостряти; (точить — ещё) точити, -чу, -чині,
наточувати, -чую, -чуєш; ~ть зубы на
что перен. разг. гострити (точити) зуби
на що.
востро нареч.: держать ^хо ~ро разг. бути
насторожі, пильнувати, -ную, -нуєш;
держи $хо ~ро разг. будь обережний
(обережним), стережися, пильнуй.
востроглазый см. остроглазый.
востроногий разг. швидконогий,
бистроногий, прудконогий.
востроносый разг. гостроносий.
вострубить у с т., ф о л ь к. засурмити, -млю„
-мйш, затрубити, -трублю, -трубиш.
воструха, ласк, вострушка разг. гоструха;
моторна дівчина (дівчинка).
вострый прост., обл. см. острый.
восхваление вихваляння, звеличення,
звеличання, (неоконч. д.— ещё) звеличування„
величання; (похвала — ещё) похвала, разг.
похвальба. Ср. восхвалить.
восхвалённый звеличений, уславлений.
восхвалить, восхвалить вихваляти и
вихвалювати, -люю, -люєш, вихвалити,
звеличувати, -чую, -чуєш и величати, звеличити»
и звеличати, уславляти и уславлювати,,
-люю, -люєш, уславити, -влю, -виш.
восхваляться вихвалятися, звеличуватися„
-чується, величатися, уславлятися,
уславлюватися, -люється.
восхитительно нареч. чудово; чарівно;
прекрасно. Ср. восхитительный.
восхитительность чарівність, -ності.
восхитительный чудовий; (очаровательный)
чарівний; (прекрасный) прекрасний.
восхитить см. восхищать \
восхитить см. восхищать2.
восхититься см. восхищаться2.
восхищать *, восхитить (уносить,
поднимать ввысь) п о э з. уст. зносити (зношу,.
зносиш), знести, підносити, піднести.
восхищать2, восхитить (приводить в
восхищение) захоплювати, -люю, -люєш,
захопити, -хоплю, -хбпиш.
восхищаться * зноситися (зноситься),
підноситися. Ср. восхищать Ч
восхищаться2, восхититься захоплюватися,,
-лююся, -люешся, захопитися, -хоплюся,.
-хбпишся. Ср. восхищать2.
восхищение захбплення, захопленість,
-ності, замилування; приходить, прийти в
~ние прихбдити, прийти в захоплення,,
захоплюватися, -лююся, -люєшся, захопи-

восхищённо
162
вот
тися, -хоплюся, -хбпишся, несов. тішитися,
утішатися; с ~нием з захопленням,
захоплено.
восхищённо парен, захоплено.
восхищенный знесений, піднесений. Ср.
восхищать *.
восхищённый захоплений.
восход 1. (действие) схід, род. сходу,
сходження, виходження, піднятті, (неоконч.—
ещё) підіймання, піднімання; ср.
восходить 1; 2. (появление светила; восток)
схід; до ~да солнца до схід (до сходу)
сонця; на ~де на сході.
восходить 1. (подниматься вверх;
возноситься) сходити, -джу, -диш, зі ходити,
виходити, підійматися, підніматися; 2. (о
светилах) сходити, зі ходити, підійматися,
підніматися; 3. (к чему — иметь своим
началом) вести (веду, ведеш) похбдження
(від чого), брати (беру, береш) [свій]
початок, брати [свої] початки (в чому),
мати вихідним пунктом (що), сягати (чого);
(происходить) походити (від чого); это
учение ~дит к античности це вчення бере
[свій] початок в античності, це вчення
бере [свої] початки в античності (сягає в
античність).
восходящий 1. прич. який (що) сходить
(виходить, підіймається,-піднімається и т. п.);
см. восходить; 2. в знач. прил. висхідний;
~ая звезда, ~ее светило перен. нова зірка,
нове світило; ~ее солнце сонце, що
сходить; сонце на сході; ~ая интонация
лингв, висхідна інтонація; ~ее ударение
лингв, висхідний наголос.
восхождение 1. схід, род. сходу, сходження,
підйом, -у, підняттй, (неоконч. д.— ещё)
підіймання, підніміння; 2. схід, реже
сходження; підіймання, піднімання. Ср.
восходить 1—2.
восхотеть уст. захотіти, -хочу, -хбчеш,
схотіти, забагнути, забагти; (пожелать)
забажати, зажадати.
восчувствовать уст. відчути.
восшествие уст. схід, род. сходу, сходження,
вступ, -у, підйом, -у, підняттй, (неоконч. д.—
ещё) підіймання, піднімання; ~вие на
престол вступ на престол.
восьмая в знач. сущ. муз. и пр. восьма, -ої.
восьмерик восьмерик, -а.
восьмериковый прост, у обл. восьмерикбвий.
восьмеричный: «и» ~ое лингв, восьмеричне
(двораменне) «и».
восьмёрка вісімка; (карт. разг.— ещё) вось-
мака; (группа — ещё) вбсьмеро, род.
вісьмох; (упряжка лошадей, волов и т. п.)
восьмерик, -а.
восьмерной разг. у вісім разів (раз)
більший.
вбсьмеро вбсьмеро, род. вісьмох; (восемь)
вісім, род. восьми и вісьмбх.
восьмивесельный восьмивесловий.
восьмигранник мат. восьмигранник.
восьмигранный восьмигранний.
восьмидесятилетие вісімдесятиріччя,
вісімдесятиліття.
восьмидесятилетний вісімдесятирічний,
вісімдесятилітній.
восьмидесятник ист. восьмидесятник.
восьмидесятый вісімдесятий.
восьмидневный восьмиденний.
восьмиклассник восьмикласник.
восьмиклассница восьмикласниця.
восьмиклассный восьмикласний.
восьмикратный восьмиразовий,
восьмикратний.
восьмилетний восьмирічний, восьмилітній.
восьминбг зоол. восьминіг, -нога.
восьмисотлетие вісімсотріччя, ві
сімсотліття.
восьмисотлётний вісімсотрічний, вісімсотліт-
ній.
восьмисотый восьмисотий.
восьмистишие поэт, восьмивірш.
восьмистопный поэт, восьмистопний.
восьмистр^нный восьмиструнний.
восьмиугольник мат. восьмикутник.
восьмиугольный восьмикутний.
восьмичасовой восьмигодинний.
восьмиэтажный восьмиповерховий.
восьмой восьмий.
восьмушка восьмуха, восьмушка; уст.
осьмуха, осьмушка.
вот част, от, ось; разг. бсьде; (при
подведении итога вышеизложенного; при указании
на кого-л.) оцё, ото, отже; (вон) он; вот
ещё! разг. щё (іще) чого!, оцё!, куди ж
пак!; ~т он идёт от (ось, он) він іде; вот [оно]
как! от (он, ось) [воно] які; вот [оно] что!
от (ось, он) [воно] що!; ~т так разг. от (ось)
так; разг. отак; вот так герой! прен. от
так (ото так, ото) герой!; ~т так так!, ~т
тебе [и] на!, ~т поди ж ты!, прост. ~т
те на (раз)! разг. от так так!, от тобі [й]
маєш!, ото маєш!, от тобі й на!, оце так!,
отакої!, отудй к лихій годині!, отудй до
біса (к бісу)!, отака ловись!; ~т тебе и...
разг. от тобі й ...; вот тебе (вам)! от тобі
(вам)!; ~т то -то [и оно], ~т то-то же разг.
ото ж то [й вонб], то-то ж бо, отбж-то й
є, тбж-то й є, тбж-бо й є; ~т хорошо! ото
(оцё, от) добре!; ~т человек! оцё (ото, от)
людйна!; вот я тебя (его, их и т. д.) от
(бсь) я тобі (йому, їм и т. д.)\ ~т когда
[аж] от (ось) коли; ~т тогда от (ось) тоді;
разг. отоді; ~т теперь от (ось) тепёр;
разг. отепёр; /~т сюда ось (от) сюдй; разг.
осюдй; ~т туда от (он, ось) тудй; разг.
отудй; ~т т^т (здесь) от (ось, он) тут;
разг отут, отутечки, отутеньки, бсьде,
осьдечки; ~т там ось (он) там; разг. отам,
отамечки; вот где бсь (он) де; разг. бсьде,
осьдечки; ~т то (это) ось (он) то (те);
разг. ото, отё; ~т тот (та, то) он (ось)

вот-вот
163
вперебивку
той (та, те); разг. отой (ота, отё); ~т этот
(эта, это) ось (он) цей (ця, цё); разг. оцёй
(оця, оце); и вот, так вот і от (ось), от,
ото, ось, так от (ось); разг. отож, тож;
как вот аж бсь (от); ну, вот [ещё]! ну, от!;
только ~т слышу коли це (тільки ось)
чую.
вот-вот нареч. разг. от-бт, ось-ось.
вотирование вотування; голосування.
вотировать вотувати, -тую, -туєш;
голосувати, -сую, -с^єш.
вотироваться вотуватися, -тується; голосу-
ватися, -сується.
вотировка вотування; голосування.
вотканный увітканий.
воткать увіткати, -тчу, -тчеш.
воткаться увіткатися, -тчеться.
воткнутый уткнутий, увіткнутий;
устромлений, застромлений; усаджений,
загнаний. Ср. втыкать.
воткнуть см. втыкать.
воткнуться см. втыкаться.
вотский уст. вбтський.
вотум вотум, -у; ~м доверия вотум довіри
(довір'я).
вотчим обл. см. отчим.
вотчина ист. вотчина; батьківщина, дідизна.
вотчинник ист. вотчинник; дідич.
вотчинный ист. вотчинний; дідичний.
вотще нареч. уст. марно, марне, даремно,
даремне; (в знач. сказ.— ещё) дарма. :
вотАкуст. вотяк, -а; удмурт; ~кйлш. вотякй, '
-ків; удмурти, -тів. ,
вотяцкий уст. вотйцький; удмуртський.
вотАчка уст. вотячка; удмуртка.
вохра обл. вохра.
воцарение уст. оцарїння, зацаріння; уст.
воцарїння.
воцариться, воцариться 1. уст. ставати
(стаю, стаєш) на престол, стати (стану,
станеш) на престол, оцарятися, оцаритися,
сов. зацарювати, -рюю, -рюєш; уст. воца-
рятися, воцарйтися; 2. (водворяться)
запановувати, запанувати; сов. разг.
зацарювати, оцаритися; (устанавливаться — ещё)
наставати, -стає, настати, -стане; брилась
тишина запанувала (настала, запала)
тиша.
вошка уменьш. вошка.
вошь вбша; растительная ~шь рослинна
воша, попелиця.
вощанка спец, вощанка.
вощаной вощаний, восковий.
вощение вощіння, вощення, воскування.
вощённый прич. вбщений, воскований.
вощёный прил. вбщений, воскований,
навощений, навоскований.
вощина вощина.
вощить вощити, воскувати, -кую, -куєш.
вощиться вощитися, воскуватися, -кується.
воющий який (що) вйє, виючий. І
воюющий який (що) воює, воюючий.
вой ж уст. вояж, -у.
вояжёр уст. вояжёр.
вояжировать уст. вояжувати, -ж^ю, -жуєш.
вояка шутл.у ирон. вояка.
впавший 1. який (що) запав (упав), запалий,.
упалий; 2. який (що) упав и т. п. Ср.
впадать 1—2.
впадать, впасть 1. (вваливаться) западати,
запасти, -паду, -падёш, упадати, упасти,
реже западатися, запастися; глаза впали-
очі запали (впали, запалися); 2. (во что —
приходить в какое-л. состояние) упадати,
упасти (в що); (предаваться) удаватися
(удаюся, удаєшся), удатися (удамся,
удасися) (в що); (допускать что-л.—
обычно) допускатися, допуститися, -пущуся,
-пустишся, припускатися, припуститися
(чого); (погружаться) поринати, поринути
(в що); ~ть в бедность см. бедность; ~ть
в детство см. детство; ~ть в немилость
упадати, упасти в немилість (в неласку);
~ть в отчаяние еж. отчаяние; ^ть в ошибку
допускатися, допуститися (припускатися,
припуститися) помилки, робити, зробити
помилку, помилятися, помилитися, -милюся,,
-милишся; ~ть в панику удаватися, удатися
в паніку; ~ть в противоречие
допускатися, допуститися (припускатися,
припуститися) суперечності, упадати, упасти
в суперечність; 3. (несов.: о реке и т. п.)
упадати, уливатися; река ^дает в океан
річка (ріка) впадає (вливається) в
океан.
впадение 1. (действие) западання,
упадання, упадіння; упадання, упадіння;
удавання; допускання, припускання; поринання;
упадання, упадіння,, уливання; ер.
впадать 1—3; 2. (устье реки) впадіння.
впадина западина; глазная ~на очна
западина (ямка).
впадинка уменьш. западинка.
впаивание упаювання.
впаивать, впаять упаювати (упаюю, упаюєш),
упаяти.
впаиваться упаюватися (упаюється).
впайка у пайка; (неоконч. д.— обычно)
упаювання.
впалзывать прост, см. вползать.
впалость запалість, -лості.
впалый запалий, упалий.
впархивать, впорхнуть упурхувати, -рхую,
-рхуєш, упурхнути.
впасть см. впадать.
впаянный упаяний.
впаять см. впаивать.
впервые, прост, впервой нареч. уперше;
разг. уперш; не ~ые (не ~бй) ком^ не
вперше (не первина, не первинка) кому.
вперебивку, вперебой нареч. разг.
навперебій, наперебій, наввипередки; разг.
навперебивки.

вперевалку
164
вписываться
вперевалку нареч. разг. перевальцем;
перевалюючись.
вперегиб нареч. разг. уперегин, у три
погибелі.
вперегонки и вперегонки, вперегонку нареч.
разг. наввипередки, наперегони.
«перёд нареч. 1. уперед, реже наперёд; ~д!
в знач. межд. вперёд!; идти ~д іти вперёд;
пропустить кого ~д себй прост,
пропустити кого вперёд себе (перед себе, перед
собою); часы ушли ~д годинник поспішає
(пішов уперед); шаг ~д крок вперёд;
2. (впредь) разг. надалі, далі, уперед,
наперёд; (в будущем) у майбутньому; ~д
будь внимательнее надалі (далі, уперед,
наперёд, у майбутньому) будь уважнішим;
3. {прежде) разг. уперед, наперёд,
поперёд, попереду и попереду; (сначала)
спочатку, спершу; разг. сперш; заплатить
~д заплатити вперёд (наперёд).
впереди 1. (перед кем-чем-л.) нареч. спереду,
поперёд, попереду и попереду; быть (идти)
~дй бути (іти) спереду (поперёд,
попереду), вести перёд, передувати, -дую,
-дуєш; 2. (нареч.:. в будущем) надалі, далі,
у майбутньому; об этом речь ~ди про це
мова далі; что ждёт мені ~дй що чекає
мене надалі (далі, в майбутньому); 3. предл.
с род. п. поперёд,, попереду (кого-чого),
перед (ким-чим; разг. кого-чого); (преим.
перед мест, «мною») передІ, передо (ким-
чим).
вперекор нареч. уст., прост, наперекір;
(вопреки) всупереч.
вперемежку нареч. разг. упереміж,
упереміжку и упереміжку.
вперемешку нареч. разг. упереміш,
уперемішку и уперемішку, всуміш, реже впоміш;
разг. мішма.
вперённый втуплений, затоплений; упертий,
утоплений, уп'ялений. Ср. в перуть.
впереть см. впирать.
впереться см. впираться.
вперехват нареч. прост. 1.
(перехватывая рукой) перехоплюючи рукою (руками);
2. (наперерез) напереріз, навперейми.
вперить см. вперять.
впериться см. впереться.
впертый упёртий. Ср. впирать 1.
вперить, вперить: ~ть глаза (взгляд, взор)
(в кого-что, на кого-что) втуплювати,
втупити очі (погляд, зір) (в кого-що, на кого-
що), затопляти (затоплювати), затопити
очі (погляд, зір) (в кого-що), видивлятися,
видивитися, -влюся, -вишся (на кого-що);
разг. упирати, уперти очі (зір), топити,
утопити погляд (очі, зір), упинати,
уп'ясти очі (погляд, зір), сов. уп'ялити очі (зір)
(в кого-що).
вперяться, впериться втуплюватися (-лююся,
-люєшся) очима (поглядом, зором),
втупитися (-плюся, -пишся) очима (поглядом,
зором) (в кого-що); разг. упиратися очима
(зором), упертися (упруся, упрешся)
очима (зором), упинатися очима (поглядом,
зором), уп'ястися (упнуся, упнешся) очима
(поглядом, зором), сов. уп'ялитися очима
(зором) (в кого-що).
впечатление враження; находиться под
~нием чего бути під враженням чого;
производить, произвести ~ние справляти,
справити (робити, зробити) враження,
вражати, вразити; сложилось ~ние склалося
враження (уявлення).
впечатлительность вразливість, -вості.
впечатлительный вразливий.
впечатляемость вражальність, -ності.
впечатлять разг. справляти (робити, -блю,
-биш) [велике, сильне] враження, [дуже]
вражати.
впечатляющий разг. 1. прич. який (що)
справляє (робить) враження (вражає),
вражаючий; 2. в знач. прил.
вражаючий.
впивать, впить упивати, упити (уп'ю, уп'єш
и увіп'ю, увіп'єш); (вбирать) убирати,
убрати и увібрати (уберу, убереш).
впиваться *, впиться упиватися, упитися
(уп'юся, уп'єшся и увіп'юся, увіп'єшся);
(когтями, зубами — ещё) упинатися,
уп'ястися (упнуся, упнешся); (присосками —
ещё) усмоктуватися, -тується,
усмоктатися (усмокчеться); ~ться глазами в кого
упиватися, упитися (упинатися, уп'ястися)
очима (оком, поглядом) в кого; жало впилось
в р^ку жало впилося (вп'ялося) в руку;
пиявка впилась в тело п'явка впилася
(вп'ялася, всмокталася) в тіло.
впиваться2, впиться (привыкать пить)
прост, упиватися, упитися (уп'юся,
уп'єшся); утягуватися, -гуюся, -гуешся и
утягатися, утягнутися и утягтися (утягнуся,
утягнешся).
впирать, впереть прост. 1. (вталкивать с
трудом) упирати, уперти (упру, упрёш),
упихати, упхати и увіпхнути и упхнути;
2. см. впираться.
впираться, впереться прост, упиратися,
упертися (упруся, упрешся), упирати,
уперти.
вписанный уписаний; ~ый треугольник мат.
уписаний трикутник.
вписать см. вписывать.
вписаться см. вписываться.
вписка 1. (действие) уписування; 2. (то,
что вписано) вписка.
вписывание уписування.
вписывать, вписать уписувати, -с^ю, -суєш,
уписати (упишу, упишеш); ~ть
треугольник в круг мат. уписувати, уписати
трикутник у коло.
вписываться, вписаться разг. уписуватися,
-суюся, -суєшся, уписатися (упишуся,
упишешся).

впитать
165
впору
впитать см. впитывать.
впитаться см. впитываться.
впитывание убирання, усмоктування,
усотування.
впитывать, впитать убирати, убрати и
увібрати (уберу, убереш), усмоктувати, -тую,
-туєш, усмоктати (усмокчу, усмокчеш), реже
усотувати, -тую, -туєш, усотати; <*вать
влагу убирати (усмоктувати, усотувати)
вологу.
впитываться, впитаться убиратися,
убратися и увібратися (убереться),
усмоктуватися, -туеться, усмоктатися
(усмокчеться), реже усотуватися, -туеться,
усотатися.
впитывающий який (що) убирає (усмоктує,
реже усотує).
впить см. впивать.
впиться * см. впиваться К
впиться 2 см. впиваться 2.
впихать сов. прост, см. впихивать.
впихивание упихання, утовкмачування;
втискання, втискування; вштовхування. Ср.
впйхивать.
впихивать, впихнуть разг. упихати, упхати
и увіпхнути и упхнути, утовкмачувати,
-чую, -чуєш, утовкмачити, утокмачувати,
утокмачити; (втискивать) втискати и
втискувати, -кую, -куєш, втиснути, бгати,
убгати и увібгати; (вталкивать)
вштовхувати (вштовхую, вштовхуєш),
вштовхнути.
впихиваться, впихнуться упихатися, упхатися
а. увіпхнутися и упхнутися,
утовкмачуватися, -чується, утовкмачитися,
утокмачуватися, утокмачитися; втискатися и
втискуватися, -кується, втиснутися,
бгатися, убгатися и увібгатися;
вштовхуватися (вштовхується),' вштовхнутися.
Ср. впйхивать.
впихнутый упхнутий, увіпхнутий,
утовкмачений, утокмачений; втиснутий,
втиснений; вштовхнутий, вштбвхнений. Ср.
впйхивать.
впихнуть см. впйхивать.
впихнуться см. впихиваться.
вплавлять, вплавить мет. вплавляти,
вплавити, -влю, -виш.
вплавляться мет. вплавлятися.
вплавь нареч. плавом, уплав.
вплёскивать и вплёскивать, вплеснуть разг.
упліскувати, -кую, -куєш, уплеснути,
ухлюпувати, -пую, -пуєш, ухлюпнути.
вплёскиваться и вплёскиваться, вплеснуться
разг. уплїскуватися, -кується,
уплеснутися, ухлюпуватися, -пується, ухлюпну-
тися.
вплеснуть см. вплёскивать.
вплеснеться см. вплёскиваться.
вплести смі вплетать.
вплестись см. вплетаться.
вплетание уплітання.
вплетать, вплести уплітати, уплести (уплету,
уплетеш).
вплетаться, вплестись уплітатися, уплестися
(уплететься).
вплетённый уплетений.
вплотную нареч. 1. (плотно) щільно;
(впритык — ещё) впритул; (близко) дуже
близько; (непосредственно)
безпосередньо; катер ~н^ю подошёл к берегу катер
щільно (впритул, дуже близько) підійшов до
берега; 2. (перен.: серьёзно) разг.
серйозно; (как следует) як слід; (по-настоя-
щему) по-справжньому; взяться за дело
~н^ю узятися за справу (до справи)
серйозно (як слід, по-справжньому).
вплоть нареч. щільно; впритул; дуже близько;
стать ~ть к стене стати щільно (впритул,
Дуже близько) до стіни; ~ть до ... аж
до..., до самого (самої, самих) ... Ср.
вплотную.
вплывать, вплыть упливати, упливти и
уплисти (упливу, упливеш).
вповалку нареч. разг. покотом.
вполглаза, уменьш.-ласк. вполглазка нареч.
разг. впівока; (перен.— ещё) одним оком.
вполголоса нареч. напівголосно, півгблосом,
напівголоса, впівголоса, реже впівголос;
(тихо) тихо, стиха.
вползать, вползти уповзати, уповзти.
вполне нареч. цілком; (полностью) спбвна
и сповна, разг. упбвні; (совсем) зовсім;
~нё достаточно чего цілком (зовсім)
достатньо (досить) чого.
вполоборота нареч. впівоберта.
вполовину нареч. уст., прост,
наполовину; (в два раза меньше — ещё) удвоє
менше (прил.: менший).
вполпьяна и вполпьяна нареч. прост,
напідпитку, під чаркою.
вполсыта и вполсыта нареч. прост,
надголодь.
вполуоборот разг. см. вполоборота.
впопад нареч. разг. улад; (кстати) до
речі, до ладу; (уместно) влучно;
(вовремя) вчасно.
впопыхах нареч. поспішаючи, хапаючись;
(торопливо) похапки, похапцем,
поспіхом, з поспіхом, за поспіхом, разг. спб-
хвату.
впору нареч. разг. 1. (по мерке) у міру,
до міри; сапогй пришлись мне ~ру
чоботи прийшлйся мені до ноги (якраз, в міру,
до міри, саме до міри), чоботи саме по мені;
разг. чоботи так і (як, наче, неначе, ніби)
влипли; 2. (в знач. сказ, с неопр.: можно)
можна; (остаётся лишь) лишається
тільки, можна тільки (лише); ~ру хоть на
четвереньках ползти разг. хоч рачки лізь;
3. (взнач. сказ, с неопр.: пора, своевременно)
пора, впбру, вчасно, саме в час, саме; мне
~ру ехать домой мені пора (впбру, вчасно,
саме в час, саме) їхати додому.

впорхнуть
166
впорхнуть см. впархивать.
впоследствии нареч. згодом; (потом — ещё)
потім; (позже) пізніше, пізніш; (дальше)
далі.
впотьмах нареч. поночі, пбтемки, у потемках;
разг. потемну, прйтемком.
вправду нареч. прост, справді.
вправе1 предик.: быть ~ве мати право, бути
вправі.
вправе 2 нареч. у с т., о б л. праворуч, справа.
вправить см. вправлять.
вправка вправлення, вправлення;
заправлення, заправляння. Ср. вправлять.
вправление вправлення, вправляння;
заправлення, заправляння. Ср. вправлять.
вправленный вправлений; заправлений. Ср.
вправлять.
вправлять, вправить вправляти, вправити,
-влю, -виш; (заправлять) заправляти,
заправити; ~ть плечо вправляти, вправити
плече.
вправляться вправлятися; заправлятися. Ср.
вправлять.
вправо нареч. праворуч, управо; разг.
управоруч, у (на, по) праву руч; (справа —
ещё) справа.
впредь нареч. надалі, далі, наперёд, уперед;
(в будущем) у майбутньому; ~дь до чего
до чого; (вплоть до) аж до чого.
впрессовывать, впрессовать упресовувати,
-сбвую, -сбвуєш, упресувати, -сую, -суєш.
впрессовываться упресовуватися, -сбвується.
вприглядку нареч.: пить чай (кофе и т. п.)
вприглядку шутя, пйти чай (каву и т. п.)
з таком (уприглядку).
впрнк$ску?нареч. разг. вприкуску.
вприпрыжку нареч. вистрибом, вискоком, з
вискоком, вистрибцем, вибриком; разг.
підстрибом и підстрибом, підстрибцем,
пристрибом, [з] підскоком, з прискоком,
скоком.
вприскочку прост, см. вприпрыжку.
вприсядку нареч. навприсядки, навприсідки,
наприсядки; разг. прйсядом, у присядку,
у присядки.
впритирку нареч. разг. щільно;
(впритык) впритул.
впритык нареч. разг. впритул; (вплотную)
щільно.
вприщур нареч. прост, примружено,
прищурено, прищулено.
впроголодь нареч. надголодь, впроголодь.
впрожелть нареч. жовтувато, жовтаво.
впрозелень нареч. зеленувато, зеленкувато,
зеленасто.
впрок 1. (нареч.: про запас) про (на) запас,
взапас, на схов; 2. (в знач. сказ.: быть в
пользу) на добро, на добре, на кбристь и
на користь, на пожиток; идти ~к іти на
добро (на дббре, на користь, на пожйток).
впросак нареч.: попасть (попасться) ~к
разг. уклепатися, ускбчити в клопіт,
скочити на слизьке; (остаться в дураках)
разг. пошитися (убратися) в дурні; (осра*
миться) осоромитися, -млюся, -мишся,
набратися (-беруся, -берешся) сорому;
(сплоховать) сплохувати (сплохую,
сплохуєш).
впросонках нареч. разг. спросбння,
спросонку.
впросонье, впросоньи прост, см.
впросонках.
впрочем 1. союз а втім, втім (редко), алё,
проте, а проте; книга хорошая, ~м не во
всех частых книжка хорбша, проте (але,
а проте, а втім) не в усіх частинах; 2. в
знач. вводя, ел. а втім, редко втім (ставится
в начале предложения); зрештою; ~м, я не
знаю, решай сам а втім (втім, зрештою),
я не знаю, вирішуй сам.
впрочернь нареч. чорнувато, чорняво.
впрыгивать, впрыгнуть 1. (на что-л.) ви-
скакувати, -кую, -куєш, вискочити,
сплигувати, -гую, -гуєш, сплигнути, скакати
(скачу, скачеш и скакаю, скакаєш),
скочити и скакнути, стрибати, стрибнути,
вистрибувати, -бую, -буєш, вистрибнути
и мног. повистрибувати; 2. (во что-л.)
устрибувати, устрибнути, ускакувати,
ускочити, скакати, скочити и скакнути,
стрибати, стрибнути; разг. уплигувати,
уплигнути.
впрыскивание упбрскування, уприскування.
впрыскивать, впрыснуть упорскувати, -кую,
-куєш, упорснути, уприскувати,
уприснути.
впрыскиваться упорскуватися, -кується,
уприскуватися.
впрыснуть см. впрыскивать.
впрягание упрягання; запрягання. Ср.
впрягать.
впрягать, впрячь упрягати, упрягти
(упряжу, упряжеш); (запрягать) запрягати,
запрягти.
впрягаться, впрАчься упрягатися,упрягтйся
(упряжуся, упряжешся); запрягатися,
запрягтися; ~ться, ~чься в работу (в
дело) упрягатися, упрягтися в роботу (в діло).
Ср. впрягать.
впрядать, впрясть упрядати, упрясти (упря-
ду, упрядёш).
впрядаться упрядатися.
впряжённый упрйжений; запряжений. Ср.
впрягать.
впрямь нареч. разг. справді;
(действительно — ещё) дійсно.
впрясть см. впрядать.
впрячь см. впрягать.
впрячься см. впрягаться.
впуск впуск, -у, (неоконч. д.— ещё)
упускання.
впускание упускання.
впускать, впустить упускати, упустити
(упущу, упустиш); (вонзать разг. — ещё) упи-

впускаться
167
вразумительность
нати, уп'ясти (упну, упнёш); ~ть когти
упускати, упустити (упинати, уп'ясти)
кігті (пазури).
впускаться упускатися; упинатися. Ср.
впускать,
впускной впускний.
впустить см. впускать.
впустую нарт. разг. даремно, даремне,
надаремно, надаремне, надармо, марно, марне;
разг. по-пустому; (на ветер) разг. на вітер.
впитанный 1. уплутаний; 2. уплутаний;
умішаний, замішаний. Ср. впитывать 1—2.
впитать см. впитывать,
впитаться см. впитываться,
впитывание 1. уплутування; 2. уплутування;
умішування, замішування. Ср.
впитывать 1—2.
впитывать, впитать 1. уплутувати, -тую,
-туєш, уплутати; 2. перен. разг.
уплутувати, уплутати; умішувати, -шую, -шуєш,
умішати, замішувати, замішати; ~ть в
историю уплутувати, уплутати (замішувати,
замішати) в історію.
впитываться, впитаться 1. уплутуватися,
-туюся, -туешся, уплутатися; 2. перен.
разг. уплутуватися, уплутатися;
умішуватися, -шуюся, -шуешся, умішатися,
замішуватися, замішатися, втручатися*
втрутитися (втручуся, втрутишся); (ввязываться—
ещё) устрявати, -ряваю, -ряваєш и разг.
-ряю, -ряєш, устряти, -ряну, -рянеш.
впяливать, впялить 1. (натягивать на пяль-
цьі) напинати, нап'ясти, -пну, -пнёш; 2. (с
трудом всовывать) прост, всувати и
всовувати (всовую, всовуєш), всунути:
(втискивать) утискати и утискувати, -кую,
-куєш, утиснути, бгати, убгати и увібгати,
впяливаться, впялиться прост. 1. всу
ватися и всбвуватися (всбвуюся,
всовуєшся), всунутися; утискатися и
утискуватися, -куюся, -куєшся, утиснутися,
бгатися, убгатися и увібгатися; ср. в
поливать 2; 2. (уставиться глазами, взором
и т. п.) втуплюватися (-лююся, -люєшся)
очйма (пбглядом, зором), втупитися (-плю-
ся, -пишся) очйма (пбглядом, зором) (в
кого-що); разг. упиратися очйма (зором),
упертися (упруся, упрешся) очйма (зором),
упинатися очйма (пбглядом, зором),
уп'ястися (упнуся, упнешся) очйма (пбглядом,
збром) (в кого-що).
впялить см. впяливать,
впялиться см. впяливаться,
впятеро нареч. уп'ятеро; (в пять раз —
обычно) у п'ять разів (раз).
впятером нареч. уп'ятьох.
впятить (ввезти задним ходом) прост,
заточити, -точу, -тбчиш, уточйти.
в-пятых вводн. ел. по-п'яте.
врабатываться, вработаться разг.
утягуватися, (-гуюся, -гуєшся) и утягатися в
роботу, утягнутися и утягтися (утягнуся,
утягнешся) в роботу.
враг 1. вброг; классовый ~г класовий ворог;
2. (дьявол) уст. враг, -а; ~г попутал
враг (лихйй, нечистий) попутав.
вражда ворожнеча; (действие — ещё)
ворогування; (враждебность) ворожість, -жості.
враждебно нареч. вороже.
враждебность ворожість, -жості.
враждебный ворожий; (враждующий — ещё)
ворогуючий.
враждовать ворогувати, -гую, -гуєш.
враждующий ворогуючий.
вражеский ворожий.
вражий уст. 1. поэз. вражий; ворбжий; разг.
превражий; 2. (дьявольский) вражий; разг.
превражий; ~жья сила нечиста (вража)
сила.
враз нареч. 1. (разом) прост, разом; разг.
враз; ударили ~з ударили разом (враз);
2. (сразу) прост, враз.
вразбивку нареч. разг. врозбивку,
розбивкою; (порознь) нарізно, різно.
вразброд нареч. разг. врозбрід;
(врассыпную)^ врозтіч; (порознь) нарізно, різно.
вразброс, прост, вразброску нареч. врозкид,
врозкидку, врбзкидь; (разбросанно)
розкидано; книги лежали ~с р а з г. книжки
лежали врозкид (врозкидку, врбзкидь,
розкидано); сеять ~с сіяти врозкид
(врозкидку, врбзкидь).
вразвалку нареч. разг. перевалюючись,
перевальцем, перехильцем, перехильці.
враздробь нареч. прост, нароздріб,
вроздріб; (порознь) нарізно, різно;
(поодиночке — ещё) порізно, по бдному, поодинці;
идти ~бь іти нарізно (різно); продавать
~бь продавати нароздріб (вроздріб).
вразлад нареч. прост, у незлагоді,
недружно; (нестройно) різноголосо, нескладно;
(беспорядочно) безладно; (не в лад) не
в лад; жить ~д жйти в незлагоді
(недружно); птицы щебетали ~д пташки щебетали
різноголосо (безладно, не в лад, недружно).
вразлёт нареч. прост, у різні боки;
(врассыпную) врозтіч; брови ~т розльбтисті
(розмашисті) брови.
вразнобой нареч. прост, врозбрід,
вроздріб; (порознь) нарізно, різно.
вразнос нареч.: торговать ~с р а з г.
торгувати, розносячи товари.
вразрез нареч. врозріз и врозріз; идти ~з
с кем-чем см. идти 1.
вразрядку нареч. тип. врозбивку,
розбивкою, розрядкою, врозрядку.
вразумительно нареч. зрозуміло; ясно;
переконливо; повчально, напоумливо. Ср.
вразумительный.
вразумительность зрозумілість, -лості;
ясність, -ності; перекбнливість, -вості;
повчальність, напо^мливість. Ср.
вразумительный.

вразумительный
168
врезаться
вразумительный зрозумілий; (ясный) яснйй
и ясний; (убедительный) переконливий;
(поучительный) повчальний, напоумли-
вий.
вразумить см. вразумлять.
вразумление напоумлення, напучення, (не-
оконч. д.— ещё) напоумляння,
напучування.
вразумлять, вразумить напоумляти,
напоумити, -млю, -миш, напучувати, -чую,
-чуєш и напучати, напутйти, -пучу, -пу-
тйш, на [добрий] розум наставляти, на
[добрий] розум наставити (-влю, -виш);
(убеждать) переконувати, -ную, -нуєш,
переконати.
вразумляться напоумлятися, напучуватися,
-чується, на [добрий] розум наставлятися;
(убеждаться) переконуватися, -нується.
враки прост, брехні, -хень, брехня,
побрехеньки, -ньок.
враль разг. брехун, -а, брехач, -а, брехунець,
-нця.
Врангеля остров Врангеля острів.
враньё разг. брехня; (действие разг.— ещё)
брехання.
враскачку нареч. разг. похитуючись,
погойдуючись; (вразвалку разг.— ещё)
перевалюючись, перевальцем, перехильцем, пе-
рехильці.
врасплох нареч. зненацька, несподівано;
застигать, застичь ~х кого захоплювати,
захопити (сов. разг. заскочити, застукати)
зненацька (несподівано) кого; сов. разг.
заскочити кого, застукати кого.
врассыпную нареч. врозтіч, врозсип.
врастание уростання.
врастать, врасти уростати, урости.
врастяжку нареч. разг. 1. (растянувшись)
врозтяж, впростяж, простягшись,
простягнувшись; 2. (растягивая слова, речь)
з протягом, на розтяг.
врата к н и ж н. уст. брама, ворота, -ріт.
вратарь уст., спорт, воротар, -я.
врать разг. брехати (брешу, брёшеш); (в
пении, музыке и т. п.— обычно)
фальшивити, -влю, -виш; часы врут разг.
годинник неточно йде.
врач лікар, -я; (о женщине — ещё) лікарка.
врачебник уст. лікарський порадник.
врачебный лікарський; (лечебный)
лікарський; (медицинский) медичний.
врачевание 1. лікування, гоєння; 2.
зціляння, гоєння. Ср. врачевать 1—2.
врачевать к н и ж н. 1. (лечить) лікувати,
-кую, -куєш, реже гоїти; 2. (исцелять)
зцілити, зцілити, -лю, -лиш, гоїти.
врачеваться 1. лікуватися, -кується,
гоїтися; 2. зцілитися, гоїтися. Ср.
врачевать 1—2.
врачйха прост, лікарка.
врачующий 1. прич. який (шо) лікує (гоїть),
лікуючий; який (що) зціляє (гоїть); ер.
врачевать 1—2; 2. в знач. прил. зцілющий,
цілющий.
вращательный обертальний.
вращать обертати; (вертеть) вертіти, -рчу,
-ртйш, крутити (кручу, крутиш); ~ть
глазами (белками) разг. поводити очима.
вращаться 1. (вокруг оси) обертатися;
(вертеться) вертітися, -рчуся, -ртйшея,
крутитися (кручуся, крутишся); 2. (среди
кого — бывать в каком-л. обществе)
обертатися (серед кого), бувати (в кого, серед
кого).
вращающий 1. прич. який (що) обертає,
обертаючий; який (що) вертить (крутить); ер.
вращать; 2. в знач. прил. обертаючий.
вращающийся 1. прич. який (що)
обертається и т. п.; ср. вращаться 1—2; 2. в знач.
прил. обертовий.
вращение обертання; вертіння, крутіння.
Ср. вращать.
вред шкода; (вредность — ещё)
шкідливість, -вості; разг. вада; во ~д ком^ на
шкоду кому; приносить ~д см. приносить 2;
причинять ~д см. причинить.
вредитель шкідник, -а.
вредйтельски нареч. по-шкіднйцькому, по-
шкіднйцьки.
вредительский шкідницький.
вредительство шкідництво.
вредительствовать шкодити, -джу, -диш.
вредить шкодити, -джу, -диш; (здоровью —
ещё) вадити, -дить.
вреднейший превосх. ст. найшкідлйвіший,
якнайшкідлйвіший, щонайшкідлйвіший.
вредно 1. нареч. шкідливо; вадливо;^ 2. в
знач. сказ, шкодить, шкідливо; вадить,
вадливо. Ср. вредный.
вредность шкідливість, -вості; вадливість.
Ср. вредный.
вредный шкідливий; (для здоровья реже —
ещё) вадливий.
вредоносный шкідливий.
врезание урізування; укарбовування. Ср.
врезать.
врезать и врезывать, врезать урізувати,
-зую, -зуєш и урізати, урізати (уріжу,
уріжеш); (вырезывать на чём-л.,
вделывать что-л. и т. п.; запечатлевать —
ещё) укарбовувати, -бовую, -бовуєш,
укарбувати, -бую, -буєш.
врезаться и врезываться, врезаться 1.
урізуватися, -зуюся, -зуєшся и урізатися,
урізатися (уріжуся, уріжешся),
уганятися, угнатися и увігнатися (уженуся,
уженешся); (вдаваться) удаватися
(удається), удатися (удасться); (вырезываться
на чём-л., вделываться во что-л. и т. п.;
запечатлеваться — ещё) укарбовуватися,
-бовується, укарбуватися, -бується; ~ться
в память урізуватися (урізатися).
урізатися (укарбовуватися, укарбуватися) в
пам'ять; разг. даватися, датися в тямкй

врезка
169
врубовый
(в тямку); 2. (сов.: влюбиться) прост.
уклепатися, утьопатися, утіпатися.
врезка урізання, урізування; укарбування.
Ср. врезать.
врезной урізнйй.
врезывание см. врезание.
врезывать см. врезать.
врезываться см. врезаться.
временами нареч. часом, часами; (иногда)
іноді; інколи.
временить уст. зволікати.
временник ист. и пр. літопис, -у; хроніка.
временно нареч. тимчасово, дочасно.
временной часовий.
временность тимчасовість, -вості, дочасність,
-ності.
временный тимчасовий, дочасний;
(преходящий — ещё) минущий.
временщик тимчасовий правитель (-ля);
. (фаворит) фаворит.
времечко ласк, часина, часинка, часочок,
-чка; (пора) година, годинка.
время час, -у; (пора дня, года и пр.— ещё)
пора, година, доба; ~мена мн. часи, -сів;
было ~мя, когда... був час (були часи,
була пора), коли...; в давние ~мена у давні
часи, за давніх часів, за давнього часу,
давньою порою; разг. за давніх-давен;
в другое ~мя іншим часом; (в другую
эпоху) в інший час, в інші часи; вечернее
~мя вечірній час, вечірня пора (година);
в летнее ~мя в літню пору (добу), літньої
порй (доби); в любое ~мя дня в будь-яку
годину (пору); во ~мя оно см. оный; во
~мя (во ~мена) Петра І за часів Петра I,
за Петра І, в часй Петра I, при Петрі І;
во ~мя революции см. в, во 1; во
все ~мена за всіх часів, в усі часй; во
всякое ~мя повсякчас, повсякчасно, в
усякий (у всякий) час, в усяку пору
(годину); [в] первое ~мя на початку, спочатку,
пёрший час, на пёрших порах, спёршу,
сперш; [в] последнее ~мя останнім часом,
в останній час, в останні часй, останнього
часу; ~мена года пбри року; ~мя
начинать час (пора) починати; ~мя от ~мени,
от ~мени до ~мени, по именам час від
(од) часу, від часу до часу, часом, часами,
колй-не-колй, іноді, інколи; разг.
подеколи; в своё ~мя у свій час, свого часу;
(своевременно — ещё) своєчасно; всем^ своё
~мя усьому (на все) свій час (своя пора);
всё ~мя весь (увесь, ввесь) час; в скором
~мени см. скорый 2; в то ~мя на (у) той час, I
у ті часй, на ту пору, реже о тій порі;
(тогда) тоді; до поры до ~мени, уст. до ~мени
до [якогось, певного] часу, до порй до
часу; (до известного случая) до слушної
нагоди, до слушного часу; (пока) поки
що; до сего (до настоящего) ~мени см.
сей; ко ~мени (вовремя) вчасно, упору;
к том^ ~мени на той час, під той час, на *
ту пору; на ~мя на [якийсь] час; на
короткое ~мя на короткий (на недовгий)
час; не ~мя шутить не час жартувати;
по московскому А'мени за московським
часом; по нынешним именам як на
теперішній час; раньше ~мени завчасно,
завчасу, передчасно; самое ~мя прост,
саме час (пора); сколько ~мени? котра
година?; со именем, с течением ~мени
згодом, з часом, трохи згодом, з бігом часу;
разг. згбдом-перегбдом; солнечное ~мя
сонячний час; тем именем тим часом,
поки там що.
времяисчисление літочислення.
времянка разг. тимчасова споруда (хата,
грубка, драбина, дорога тощо).
времяпрепровождение, времяпровождение
проведення (несов.: проводження) часу;
для ч"ния щоб згаяти (перебути) час,
для розваги, для розваг.
врётище уст. верётище, врётище.
врид (временно исполняющий
должность) тво (тимчасово
виконуючий обов'язки).
вровень (с чем) нареч. урівень, урівні (з чим);
(с краями) по [самі] вінця (чого), ущерть.
вроде 1. предл. с род. п. подібний (до кого-
чого), на зразок (кого-чого); нечто ~де
чего щось подібне до чого, щось на зразок
чого, наче як що; нечто ~де ошибки наче
якась помилка, щось подібне до помилки1,
пальто ~де моего пальто, подібне до мого
(на зразок мого); 2. част, прост, наче,
неначе, ніби, нібито, начеб, начебто,
неначебто, немов, немовби, немовбито; ~де
как, ~де бы п р о с т. наче, неначе и т. п.\
3. (в знач. союза: перед перечислением)
разг. як-6т, от як; (а именно) а саме.
врождённость природженість, -ності,
уродженість.
врождённый прирбджений, урбджений.
врозь, уст. врознь нареч. нарізно, різно,
урізнобіч; (поодиночке — ещё) порізно, по
одному, поодинці; (отдельно) окремо; (в
разные стороны) у різні боки; ~зь идёт
(пошло и т. п.) что не ладиться що; ноги
~зь спорт, ноги нарізно.
вруб горн, вруб, -у.
врубание урубування.
врубать, врубить урубувати, -бую, -буеш,
урубати.
врубаться, врубиться горн, и пр. урубуватися,
-буюся, -буешся, урубатися.
врубить см. врубать,
врубиться см. врубаться,
врубка 1. (действие) урубування; 2. стол.
врубка.
врубмашина (врубовая машина)
горн, врубмашина (врубова машина).
врубовка горн. разг. врубівка.
врубовый горн, врубовий; ~ая машина вру-
бова машина.

врубок
170
всеведущий
врубок разг. врубок, -бка. I
врукопашную нареч. врукопаш, врукопаш- |
ну; разг. рукопаш.
врун разг. брехун» -а, брехач, -а.
врунишка уменьш. брехунець, -нця.
вранья разг. брехуха, брехунка.
вручать, вручить вручати, вручити, -чу,
-чиш.
вручаться вручатися.
вручение вручення, (неоконч. д.— ещё)
вручання.
вручённый вручений.
вручитель уст. вручитель, -ля; подавець,
-вця.
вручйтельница уст. вручйтелька; подавець,
-вця.
вручить см. вручать,
вручную нареч. рукою, руками, вручну,
ручним способом.
вруша прост, см. врун, врунья,
врывать, врыть уривати, урити (урию,
уриєш); (вкапывать — обычно) укопувати,
-пую, -пуєш, укопати и мног. повкопу-
вати.
врываться *, врыться уриватися, уритися
(уриюся, уриєшся); разг. угрібатися,
угребтися (угребуся, угребешся);
укопуватися, -пуюся, -пуєшся, укопатися. Ср.
врывать,
врываться2, ворваться (входить силою,
стремительно проникать) уриватися,
увірватися, -рвуся, -рвешся; (вламываться)
удиратися, удертися, -руся, -рёшся и
удратися (удеруся, удерешся); (вбегать
разг.— ещё) уганятися и реже угонитися,
угнатися и увігнатися (уженуся,
уженешся).
врытый уритий; укопаний. Ср. врывать,
врыть см. врывать,
врыться см. врываться1,
вряд ли, уст. вряд нареч. навряд, наврйд чи,
навряд щоб; ~д ли он придёт наврйд
(навряд чи) він прийде, навряд щоб він
прийшов.
всадить см. всаживать,
всадиться см. всаживаться,
всадник 1. вершник, верхівець, -вцй;
2. ~ки мн. ист. вершники, -ків.
всадница вершниця.
всаднический ист. вершницький.
всаженный 1. усаджений; устромлений,
уткнутий, увіткнутий, угороджений;
увігнаний, загнаний; 2. угачений, усаджений.
Ср. всаживать 1—2.
всаживание 1. устромляння, утикання;
заганяння; 2. угачування. Ср. всаживать
1—2.
всаживать, всадить 1. усаджувати, -джую,
-джуеш, усадити (усаджу, усадиш);
(вонзать, втыкать — еще) устромлйти и
устромлювати, -люю, -люєш, устромити
(устромлю, устромиш), стромляти,
стромити, утикати, уткнути и увіткнути,
угороджувати, -джую, -джуєш, угородити (угороджу,
угородиш); (вгонять — ещё) уганяти и
реже угбнити, увігнати и реже угнати
(ужену, уженеш), заганяти, загнати;
2. (затрачивать деньги, средства) прост.
угачувати, -чую, -чуєш, угатити (угачу,
угатиш), усаджувати, усадити, сов.
утелющити.
всаживаться, всадиться 1. усаджуватися,
-джується, усадитися (усадиться);
устромлятися и устромлюватися, -люється,
стромлятися, стромитися, утикатися, уткнутися
и увіткнутися, угороджуватися, -джується,
угородитися (угородиться); уганятися и
угонитися, увігнатися и угнатися
(уженеться), заганятися, загнатися; 2. несов.
угачуватися, -чується, усаджуватися. Ср.
всаживать 1—2.
всамделишный прост, справжній; разг.
справжнісінький.
всасываемость усмоктуваність, -ності.
всасываемый усмоктуваний.
всасывание усмоктування, усисання;
убирання. Ср. всасывать,
всасывательный усмоктувальний, всисний.
всасывать, всосать усмоктувати, -тую, -туєш,
усмоктати (усмокчу, усмокчеш), усисати,
увіссати; (впитывать — ещё) убирати,
убрати и увібрати (уберу, убереш); ~сать
с молоком [матери} увіссати (усмоктати)
з молоком [матері].
всасываться, всосаться усмоктуватися, -тує-
ться, усмоктатися (усмокчеться),
усисатися, увіссатися; убиратися, убратися и
увібратися (убереться). Ср. всасывать,
всасывающий 1. прич. який (що) усмоктує
(усисає); який (що) убирає; ср. всасывать;
2. в знач. прил. усмоктувальний,
усмоктуючий, всисний, всисаючий.
все см. весь,
всё 1 см. весь.
всё2 нареч. разг. усе; (всё время—ещё)
весь (увесь, ввесь) час; (до сих пор — ещё)
досі; (в сочетании со сравнительной
степенью и глаголами со значением
нарастания качества) дедалі, щодалі; всё ж, всё же
все ж, всё-таки; (однако) проте; всё
ускоряя все (дедалі, щодалі, весь час)
прискорюючи; он всё в разъездах він все в
роз'їздах, він весь (увесь, ввесь) час у
роз'їздах; его всё нет його все (все ще, досі)
немає (нема), його нема та й нема; шум всё
усиливается шум раз у раз (весь час, дедалі,
все) посилюється.
всевать, всеять усівати, усіяти.
всеваться, всёяться усіватися, усіятися.
всеведение уст., ирон. всевідання, всезнання
и всезнання.
всеведущий уст., ирон. 1. прил. всевїдаю-
чий, всезнаючий; 2. в знач. сущ. всезнайко,
всезнавець, -вця.

всевидящий
171
всерьёз
всевидящий книжн. у ирон. 1. прил.
всевидющий, всевидючий, всевидящий; 2. в знач.
сущ. всевйдець, -дця.
всевластие всевладдя.
всевластный всевладний.
всевобуч (всеобщее военное
обучение) всевобуч, -у, загальне військове
навчання.
всевозможный всілякий, усякий, усяк,
усякий можливий; (самый разнообразный)
найрізноманітніший.
всеволновый радио всехвильовйй.
Всеволод Всеволод.
всевышний уст. всевйшній.
всегда парен, завжди и завжди; разг. завсіди
и завсіди, завше; (постоянно — ещё)
повсякчас, повсякчасно, усякчас.
всегдашний повсякчасний; разг. завсідний и
завсідний; (постоянный) постійний.
всего парен, усього; (только — ещё) тільки,
лише; (итого — ещё) разом; ~го ничего
разг. зовсім нічого; ~го-то усього,
усього тільки (лише); только и ~то ото й усе,
ото (та) й по всьому, тільки (лише) й
усього, тільки того.
всего-навсего, уст. всего-навсе парен, усього-
на-всього, усього-но, усього-то, усього
тільки (лише), тільки й того.
вседержитель кпижн. уст. вседержитель,
-ля.
вседневно парен, к н и ж н. уст. щоденно,
повсякденно.
вседневный к н и ж н. уст. щоденний,
повсякденний.
в-седьмых вводн. сл. по-сьоме.
всезнайка (м. и ж.) ирон. всезнайко (м.)9
всезнавець, -вця (м.)> всезнайка (ж.).
всезнайство ирон. всезнайство.
всезнающий ирон. всезнаючий, всевідаючий.
всеконечно вводн. сл. уст. безперечно; разг.
запёвно, запевне; (безусловно) безумовно.
всеконёчный уст. остаточний; (полный)
повний.
вселение вселення, (неоконч. д.— ещё)
вселяння.
вселённая всесвіт, -у; уст. світ, -у, мир, -у.
вселенский уст. всесвітній; уст.
вселенський; ~ие соборы церк. ист. вселенські
собори.
вселить см. вселить,
вселиться см. вселиться,
вселять, вселить 1. вселяти, вселити, -лю,
-лиш; 2. (что — перен.: внушать) вселяти,
вселити, сов. посіяти (що); (вызывать)
викликати, викликати, -кличу, -кличеш І
(що); (наполнять) напбвнювати, -нюю,
-нюеш и наповнити, наповнити,
сповнювати и сповнити, сповнити (чим);
(навевать) навівати и навіювати, -віюю, -вію-
єш, навіяти (що); ~ть надежду вселити,
вселити (посіяти, викликати, викликати)
надію, напбвнювати (наповняти), напов- '
І нити (сповнювати и сповняти, сповнити)
надією.
вселяться, вселиться 1. вселятися,
вселитися, -люся, -лишся; 2. перен. вселятися,
вселитися; (охватывать) охоплювати, -лює,
охопити (охопить), огортати, огорнути
(огорне), поймати, пойняти, -ймё, разг.
понімати, поняти (пойме); страх ~лйлся
в мен& страх вселився в мене, страх охопив
(огорнув, пойняв) мене.
всемерно парен, всіляко, усякими (усіма)
способами (засобами), всемірно;
(всесторонне) всебічно, всесторонньо.
всемерный всілякий, всемірний;
(всесторонний) всебічний, всесторонній.
всемеро парен, усемеро;, (в семь раз—
обычно) у сім разів (раз).
всемером парен, усімох.
І всемилостивый, превосх. ст.
всемилостивейший книжн. уст. наймилостивїший, най-
ласкавіший.
всемирно-исторический всесвітньо-історичний.
всемирный всесвітній.
всемогущество всемогутність, -ності.
всемогущий всемогутній, реже всемогучий,
всемогущий.
всенародно парен, всенародно; (публично)
привселюдно, прилюдно.
всенародность всенародність, -ності.
всенародный всенародний; (публичный)
привселюдний, прилюдний.
всенепременно уст. см. непременно,
всенижайший книжн. уст., шутл.
найнижчий.
всенощная в знач. сущ. церк. всеношна,
-ої.
всенощный книжн. цілонічний.
всеобуч (всеобщее обучение)
всеобуч, -у, загальне навчання.
всеобщий загальний; ~ая история всесвітня
історія; ~ая литератора всесвітня
література; ~ее избирательное право загальне
виборче право.
всеобщность загальність, -ності.
всеобъёмлемость всеосяжність, -ності.
всеобъемлющий всеосяжний, всеохоплюючий,
всеобіймаючий.
всеоружие: во ~жии у всеозброєнні, при
повній зброї; во ~жии чего у всеозброєнні
чого.
всепобеждающий всепереможний, всепере-
магаючий.
всепоглощающий всепоглинальний,
всепоглинаючий.
всеподданнейший книжн. уст. всепідданіший,
найпідданчий, всепідданий.
всепокорнейший книжн. уст. найпокір-
ніший.
всепрощающий уст. всепрощаючий.
всепрощение уст. всепрощення.
всероссийский всеросійський
всерьёз парен, серйозно, всерйоз.

всесветный
172
вскидываться
всесветный уст. 1. см. всеобщий; 2. см.
всемирный.
всесилие книжн. всесилля.
всесильно нареч. всесильно.
всесйльность всесильність, -ності.
всесильный всесильний, всевладний.
всеславянский всеслов'янський,
загальнослов'янський.
всесовершённый книжн. уст.
найдосконаліший.
всесожжение рел. ист. всеспалення.
всесокрушающий нищівний, всепереможний,
редко всерозтрбщуючий.
всесословный, ист. всестановйй и всеста-
новий.
всесоюзный всесоюзний.
всесторонне нареч. всебічно, всесторонньо,
різнобічно.
всесторонний всебічний, всесторбнній,
різнобічний.
всё-таки союз, част, всё-таки, всё ж таки.
всеукрайнский всеукраїнський.
всеуслышание: во ~ние [сказать, объявить
и т. п.] книжн. (громогласно) голосно
(на весь голос, на пбвний голос, на повен
голос, пбвним голосом) [сказати, оголосити
и т. я.]; (гласно, публично) привселюдно,
прилюдно [сказати, оголосити и т. я.];
(для всеобщего сведения) до загального
відома [довести І.
всецело нареч. цілком, цілковито.
всечасно нареч. повсякчас, повсякчасно;
безнастанно; постійно. Ср. всечасный.
всечасный уст. повсякчасний;
(непрестанный) безнастанний; (постоянный)
постійний.
всеядный всеїдний.
всеянный усіяний.
всеять см. всевать.
всёяться см. всеваться.
вскакать (въехать вскачь) ускбчити, у
скакати.
вскакивание 1. вискакування, стрибання;
2. ускакування, стрибання; 3. зіскакування;
4. вискакування. Ср. вскакивать 1—4.
вскакивать, вскочить 1. (на что-л.)
вискакувати, -кую, -куєш, вискочити и мног.
повискакувати, сплигувати, -гую, -гуєш,
сплигнути, скакати (скачу, скачеш и
скакаю, скакаєш), скбчити и скакнути,
стрибати,' стрибнути, вихбплюватися, -лююся,
-люєшся, вихопитися, -плюся, -пишся и
мног. повихбплюватися; 2. (во что-л.)
ускакувати, ускбчити и мног.
повскакувати, скакати, скбчити и скакнути,
стрибати, стрибнути; разг. уплигувати, -гую,
-гуєш, уплигнути; 3. (быстро вставать)
схоплюватися, схопитися, підхоплюватися,
підхопитися, зіскакувати, зіскбчйти,
підкидатися, підкинутися, сов. скбчити; ~чйть
на ноги схопитися (скбчити, зірватися) на
[рівні] ноги; 4. (о прыще и т. п.)
разг. вискакувати, вискочити; разг.
набігати, набігти, -біжить.
вскалывать, всколбть сколювати, -люю,
-люєш, сколоти, -лю, -леш и мног.
посколювати.
вскалываться, всколоться сколюватися, -лює-
ться, сколотися, -леться и мног.
посколюватися.
вскапывание скопування.
вскапывать, вскопать скопувати, -пую,
-пуєш, скопати и мног. поскопувати.
вскапываться скопуватися; -пуеться.
вскарабкиваться, вскарабкаться разг.
видиратися, видертися и видратися, -деруся,
-дерешся, здиратися, зідратися (здеруся,
здерешся) и здертися, видряпуватися, -пую-
ся, -пуешся, видряпатися; сов. разг.
витеребитися, -блюся, -бишся, стеребитися,
-блюся, -бйшся, стерёбкатися.
вскармливание вигодовування; викбхування.
Ср. вскармливать.
вскармливать, вскормить вигодовувати, -дб-
вую, -дбвуєш и годувати, -дую, -дуєш,
вигодувати, -дую, -дуєш; разг. згодовувати,
згодувати; (выращивать, воспитывать —
ещё) викохувати, -кбхую, -кбхуєш,
викохати.
вскармливаться вигодовуватися, -дбвується;
згодовуватися; викохуватися, -кбхується.
Ср. вскармливать.
вскатить см. вскатывать.
вскатиться см. вскатываться.
вскатывать, вскатить викочувати, -чую,
-чуєш, викотити, -кочу, -котиш и мног.
повикочувати.
вскатываться, вскатйться викочуватися,
-чуюся, -чуєшся, викотитися, -кочуся, -котишся.
вскачь нареч. навскач и навскач, вскач,
вскачки, вскоки, вскбчки, навскоки, скоком;
разг. скочки, скочака; (галопом) галопом,
у галоп.
вскйдка підкидання, кидання, скидання;
закидання. Ср. вскидывать.
вскидывание підкидання, кидання, скидання;
закидання. Ср. вскидывать.
вскидывать, вскйнуть підкидати, підкинути,
кидати [вгору], кинути [вгору], скидати
[вгору], скинути [вгору]; (закидывать)
закидати, закинути; ~ть винтовку
скидати, скинути (підкидати, підкинути)
гвинтівку (рушницю); ~ть глаза (глазами)
скидати, скинути очі (очима, оком, погляд,
поглядом), [швидко] підводити, підвести
очі; ~ть голову підкидати, підкинути
(скидати, скинути, закидати, закинути)
голову, [швидко] підводити, підвести
голову.
вскидываться, вскинуться 1. разг.
підкидатися, підкинутися, кидатися [вгору],
кинутися [вгору], скидатися [вгору],
скинутися [вгору]; 2. (набрасываться с
бранью, упрёками и т. п.) прост, накида-

вскинутый
173
вскрикивание
тися, накинутися, нападатися, напастися,
-падуся, -падёшся, нападати, напасти;
разг. наскіпуватися, -пуюся, -пуешся и
наскіпатися, наскіпатися; 3. страд, (не-
сов.) підкидатися, кидатися [вгору],
скидатися [вгору]; закидатися. Ср. вскидывать.
вскинутый підкинутий [вгору] и т. п.; см.
вскидывать.
вскинуть см. вскидывать.
вскинуться см. вскидываться.
вскипание закипання, скипання.
вскипать, вскипеть закипати, закипіти,
-плю, -пйш, скипати, скипіти; (перен.—
ещё) розлютовуватися, -тбвуюся, -тбвуеш-
ся и розлючуватися, -чуюся, -чуєшся,
розлютуватися, -туюся, -туєшся и
розлютитися, -лючуся, -лютишся; ~пёть гневом
скипіти (запалати, закипіти) гнівом,
розлютуватися, розлютитися.
вскипятить закип'ятити, -п'ячу, -п'ятйш,
скип'ятити.
вскипятиться закип'ятитися, -п'ячу ся, -п'я-
тйшся, скип'ятитися; (перен.— ещё)
розлютуватися, -туюся, -туєшся,
розлютитися, -лючуся, -лютишся, запалати
(запалитися, скипіти, -плю, -пйш) гнівом.
вскипячённый закип'ячений, скип'ячений;
(о воде — обычно) переварений.
вскисать, вскиснуть скисати, скиснути.
всклёпывать, всклепать (на кого) прост.
уст. клепати, -паю, -паеш и -плю, -плеш,
наклепати (на кого); наговорювати, -рюю,
-рюєш, наговорити, -ворю, -вбриш (на
кого), обмовляти, обмовити, -влю, -виш (кого).
всклйкнуть сов. уст. см. восклицать.
всклокоченный скуйовджений,
покуйовджений, закуйовджений, скудовчений, покудбв-
чений, покошланий, скошланий,
перекошланий, покошлачений, скошлачений,
покудланий, скудланий, закудланий;
розкуйовджений, розпатланий, розкошланий,
розкошлачений, розкудланий. Ср.
всклокочивать.
всклокочивать, всклокочить разг.
скуйовджувати, -джую, -джуєш, скуйовдити, -джу,
-диш, куйовдити, покуйовдити и закуйбв-
дити, кудовчити, скудовчити и покудбв-
чити, кошлати, покошлати и скошлати,
перекошлати (мног.), кошлатити, -лачу,
-латиш, покошлатити и скошлатити,
кудлати, покудлати и скудлати и закудлати;
(растрёпывать) разг. розкуйовджувати,
розкуйовдити, розпатлувати, -лую, -луєш,
розпатлати, сов. розкошлати,
розкошлатити, розкудлати.
всклокочиваться, всклокочиться
скуйовджуватися, -джуюся, -джуєшся,
скуйовдитися, -джуся, -дишся, куйовдитися,
покуйовдитися и закуйовдитися, кудбв-
читися, скудовчитися и покудбвчитися,
кошлатися, покошлатися и скошлатися,
перекошлатися (мног.), кошлатитися, -ла-
чуся, -латишся, покошлатитися и
скошлатитися, кудлатися, покудлатися и скудла-
тися и закудлатися; розкуйовджуватися,
розкуйовдитися, розпатлуватися, -луюся,
-луєшся, розпатлатися, сов. розкошлатися,
розкошлатитися, розкудлатися. Ср.
всклокочивать.
всклоченный см. всклокоченный.
всклочивать см. всклокочивать.
всклочиваться см. всклокочиваться.
всклочить сов. см. всклокочивать.
всклочиться сов. см. всклокочиваться.
всклочка: задать ~ку ком^ прост, нам'яти
(-мну, -мнёш) чуба (чуприну) кому, почу-
беньків дати кому, почубити (-блю, -биш)
кого, вичубити кого.
вскок прост, см. вскачь.
всколебать уст. сколихнути.
всколебаться уст. сколихнутися.
всколоть см. вскалывать.
всколбться см. искалываться.
всколыхать сов. уст. см. всколыхивать.
всколыхаться сов. уст. см. всколыхиваться.
всколыхивать, всколыхнуть сколихувати,
-лихую, -лйхуєш, сколихнути, сов.
зворухнути и реже зворушити, -рушу, -рушиш;
(качать) гойдати, гойднути.
всколыхиваться, всколыхнуться
сколихуватися, -лйхуюся, -лйхуешся,
сколихнутися, сов. зворухнутися и реже
зворушитися; (качаться) гойдатися, гойднутися.
всколыхнуть см. всколыхивать.
всколыхнуться см. всколыхиваться.
вскользнуть разг. прослизнути.
вскользь нареч. побіжно, мимохідь; (между
прочим) між іншим.
вскопанный скопаний*
вскопать см. вскапывать.
вскоре нареч. незабаром, невдовзі; (скоро)
скоро, швйдкб; разг. незабавки,
незабавом; обл. небавом, неподбвзі.
вскормить см. вскармливать.
вскормленник уст. годованець, -нця; разг.
вигодованець.
вскормленница у с т. годованка; разг.
вигодованка.
вскормленный и уст. вскормленный вйгоду-
ваний; викоханий. Ср. вскармливать.
вскоробить прост, пожолобити, -бить.
вскорббиться прост, пожолобитися.
вскорости прост, см. вскоре.
вскосматить сов. прост, см.
всклокочивать.
вскосматиться сов. прост, см.
всклокочиваться.
вскосмаченный прост, см,
всклокоченный.
вскочить см. вскакивать.
вскрик скрик, -у; разг. покрик, -у; (вопль)
зойк, -у; (выкрик) вйкрик, -у, вйгук, -у.
вскрикивание скрикування, покрикування,
покрики, -ків; збйкання. Ср. вскрикивать.

вскрикивать
174
вслушиваться
вскрикивать, вскрикнуть скрикувати, -кую, І
-куєш, скрикнути и скричати,
покрикувати, покрйкнути; сов. разг. покликнути,
скликнути; (отрывисто, резко — ещё)
зойкати, зойкнути.
вскричать 1. скрикнути, закричати, скричати;
разг. покликнути; (отрывисто, резко —
ещё) зойкнути; 2. (позвать) уст.,
прост, покликати, кликнути, погукати.
вскружить: ~ть голову кому разг. закрутити
(-кручу, -крутиш) голову кому,
запаморочити (заморочити) голову кому,
заморочити кого.
вскружиться: вжилась голова, ~жйлся ум
закрутилася (запаморочилася,
заморочилася) голова, запаморочилося
(закрутилося) в голові.
вскручйниться (о ком-чём, по ком) ф о л ь к.
зажуритися, -журюся, -журишся (за ким-
чим); (стосковаться) затужити, -тужу,
-тужиш, засумувати, -мую, -муєш,
стужитися (за ким-чим, редко по кому-чому).
вскрывание 1. розкривання; розпечатування;
розпаковування; 2. розкривання,
виявляння; викривання; показування; 3.
розрізання, розрізування, розтинання. Ср.
вскрывать 1—3.
вскрывать, вскрыть 1. (раскрывать)
розкривати, розкрити, -крию, -криєш и мног.
порозкривати; (распечатывать — ещё)
розпечатувати, -тую, -туєш, розпечатати
и мног. порозпечатувати; (распаковывать—
ещё) розпаковувати, -кбвую, -кбвуєш,
розпакувати, -кую, -куєш и мног.
порозпаковувати; 2. (перен.: обнаруживать)
розкривати, розкрити, виявляти, виявити,
-влю, -виш; (разоблачать) викривати,
викрити, -крию, -криєш; (показывать)
показувати, -зую, -зуєш, показати,
-кажу, -кажеш; ~ть недостатки в работе
розкривати, розкрити (виявляти, виявити,
викривати, викрити, показувати, показати)
хиби (недоліки) в роботі; 3.
(анатомировать) розрізувати, -зую, -зуєш и реже
розрізати, розрізати, -ріжу, -ріжеш,
розтинати, розтяти (розітну, розітнеш) и
розітнути; разг. розчиняти, розчинити,
-чиню, -чиниш; ~ть нарыв розрізувати,
розрізати (розтинати, розтяти и розітнути)
нарив; 4. карт, розкривати, розкрити,
висвічувати, -чую, -чуєш, висвітити,
-свічу, -світиш.'
вскрываться, вскрыться 1. (раскрываться,
открываться) уст. розкриватися,
розкритися, -криється, відкриватися,
відкритися;^ 2. (перен.: обнаруживаться)
розкриватися, розкритися, виявлятися,
виявитися, -виться; (разоблачаться)
викриватися, викритися; (показываться)
показуватися, -зується, показатися,
-кажеться; 3. (о реке) скресати, скреснути; 4. (о
нарывах и т. п.) проривати, прорвати;
5. карт, висвічуватися, -чується,
висвітитися, -світиться; 6. страд, (несов.)
розкриватися; розпечатуватися, -туеться;
розпаковуватися, -кбвується; розкриватися,
виявлятися; викриватися; показуватися;
розрізуватися, -зується и реже розрізатися,
розтинатися; розкриватися, висвічуватися;
ср. вскрывать 1—4.
вскрытие 1. розкриття, (неоконч. д.— ещё)
розкривання; розпечатання, (неоконч. д.—
ещё) розпечатування; розпакбвка,
розпакування, (неоконч. д.— ещё)
розпаковування; розкриття, виявлення, (неоконч. д.—
ещё) розкривання, виявляння; викриття,
(неоконч. д.— ещё) викривання;
показування; розріз, -у, розтин, -у, (неоконч.
д.— ещё) розрізання, розрізування,
розтинання; розкривання, висвічування; ер.
вскрывать 1—4; 2. (реки) скрес, -у, (не-
оконч. д.— ещё) скресання; 3. (нарыва
и т. п.) прорив, -у, (неоконч. д.— ещё)
проривання.
вскрытый 1. розкритий; розпечатаний;
розпакований; 2. розкритий, виявлений;
викритий; показаний; 3. розрізаний, розтятий,
розітнутий; розчинений; 4. розкритий,
висвітлений. Ср. вскрывать 1—4.
вскрыть см. вскрывать.
вскрыться см. вскрываться.
вскрышной: ~ые работы горн, розкривні
(розкривальні) роботи.
вскрякивать, вскрякнуть прост, крякати,
крякнути; разг. скрякувати, -кую, -куєш,
скрякнути.
всласть нареч. разг. усмак, до смаку;
(вдоволь) вдосталь; обл. удостачу; (вволю)
уволю, досхочу, разг. донесхочу, донехочу.
вслед нареч. 1. (следом) услід, слідом и
слідом, слідком; ~д за кем-чем услід
(слідом, слідком) за ким-чим; ~д за тем
слідом (услід) за тим, після того, відтак;
2. в знач. предл. с дат. п. услід (кому-чому);
(вдогонку) навздогін, наздогін, разг.
навздогінці, наздогінці (кому-чому); смотреть
~д ком^ дивитися вслід кому; крикнуть
~д ком^ крикнути вслід (навздогін,
наздогін; навздогінці, наздогінці) кому.
вследствие предл. с род. п. внаслідок (чого),
через (що).
вслепую нареч. разг. наосліп, осліп,
сліпма; разг. всліпу, сліпцем; играть ~п^ю
грати наосліп (осліп, всліпу); лететь ~п^ю
летіти наосліп (осліп, всліпу); действовать
~п^ю перен. діяти наосліп (осліп, сліпма;
всліпу, сліпцем).
вслух нареч. уголос; (громко) голосно;
читать ~х читати вголос.
вслушивание услухання; прислухання,
прислухування, дослухування. Ср.
вслушиваться,
вслушиваться, вслушаться (во что)
услухуватися (услухуюся, услухуєшся) и услуха-

всматривание
175
всплакаться
тися, услухатися (в що); (прислушиваться)
прислухатися и прислухуватися и реже
прислухбвуватися, -хбвуюся, -хбвуешся,
прислухатися, дослухатися и
дослухуватися, дослухатися (до чого; реже чого).
всматривание вдивляння; придивляння. Ср.
всматриваться.
всматриваться, всмотреться (в кого-что)
вдивлятися, вдивитися, -влюся, -вишся,
углядатися, углядітися, -джуся, -дишся (в кого-
що); (присматриваться) придивлятися,
придивитися (до кого-чого).
всмятку нареч. некруто, рідко; сварить яйцо
~ку зварити яйце некруто (рідко); сапоги
~ку прост, на вербі груші, три мішки
гречаної вовни; нісенітниця.
ВСНХ ист. 1. (Высший совет
народного хозяйства СССР)
ВРНГ (Вйща рада народного господарства
СРСР); 2. (Всероссийский
совет народного хозяйства)
ВРНГ (Всеросійська рада народного
господарства).
всовать сов. прост, см. всовывать.
всовывание всування; устромляння. Ср.
всовывать.
всовывать, всунуть всувати и всовувати
(всовую, всовуєш), всунути; (в отверстие—
обычно) устромляти и устромлювати, -люю,
-люєш, устромити (устромлю, устромиш),
стромляти, стромити.
всовываться, всунуться прост. 1.
всуватися и всовуватися (всовуюся, всовуєшся),
всунутися; 2. (впутываться во что-л.)
устрявати, -ряваю, -ряваеш и разг. -ряю,
-ряєш, устряти; разг. уплутуватися, -тую-
ся, -туєшся, уплутатися; (вмешиваться —
ещё) умішуватися, -шуюся, -шуєшся,
умішатися, замішуватися, замішатися,
втручатися, втрутитися (втручуся,
втрутишся); 3. страд, (несов.) всуватися,
всовуватися; устромлятися, устромлюватися,
-люється; ср. всовывать.
всосать см. всасывать.
всосаться см. всасываться.
вспаивание випоювання; вигодовування,
вигодування, згодовування; викохування. Ср.
вспаивать.
вспаивать, вспоить разг. випоювати, -пбюю,
-пбюєш, випоїти; (вскармливать — ещё)
вигодовувати, -дбвую, -дбвуєш,
вигодувати, -дую, -дуєш, разг. згодовувати,
згодувати; (выращивать у воспитывать —
ещё) викохувати, -кбхую, -кбхуєш,
викохати.
вспаиваться випоюватися, -пбюється;
вигодовуватися, -дбвується, згодовуватися;
викохуватися, -кбхується. Ср. вспаивать.
вспаривать, вспарить 1. розпарювати, -рюю,
-рюєш, розпарити, сов. спарити;
(взмыливать — лошадь и т. п.) змилювати, -люю,
-люєш, змилити, умилювати, умилити;
2. (сов.: больно высечь) прост, спарити,
напарити; відшмагати.
вспариваться, вспариться розпарюватися,
-рююся, -рюєшся, розпаритися, сов.
спаритися; (упариваться) угріватися,
угрітися (угріюся, угрієшся), разг.
упарюватися, упаритися.
вспарить см. вспаривать.
вспариться см, вспариваться.
вспархивать, вспорхнуть спурхувати
(спурхую, спурхуєш), спурхнути, пурхати,
пурхнути; (преим. о птицах разг.— ещё)
фуркати, фуркнути.
вспарывание разг. розпорювання.
вспарывать, вспороть разг. розпорювати,
-рюю, -рюєш, розпороти, -порю, -пореш
и мног. порозпорювати.
вспарываться разг. розпорюватися, -рює-
ться.
вспасть спасти (спаде); ~ть на ум (на мысль)
уст., ф о л ь к. спасти (зійти, спливти,
сплисти, навернутися) на думку.
вспаханный побраний, зораний, виораний;
обораний. Ср. вспахивать.
вспахать см. вспахивать.
вспахивание орання, бранка, виорювання;
оборювання. Ср. вспахивать.
вспахивать, вспахать орати (орю, орёш),
поорати, зорювати, -рюю, -рюєш, зорати
и мног. позорювати, виорювати, виорати и
мног. повиорювати; (полностью и вокруг)
оборювати, оборати; (кончать пахоту)
разг. оборюватися, оборатися, уст. вира-
лювати, -люю, -люєш, вйралити.
вспахиваться оратися (ореться), збрюватися,
-рюється, виорюватися; оборюватися;
оборюватися, виралюватися, -люється. Ср.
вспахивать.
вспашка бранка, (неоконч. д.— ещё) орання.
вспененный и вспененный 1. спінений,
запінений, розпїнений; 2. запінений, змилений,
умилений. Ср. вспенивать 1—2.
вспенивать, вспенить 1. спінювати, -нюю,
-нюєш и пінити, спінити, запінювати,
запінити; 2. (доводить лошадь до
испарины) запінювати, запінити, змилювати,
-люю, -люєш, змилити, умилювати,
умилити.
вспениваться, вспениться 1. спінюватися,
-нюеться и пінитися, спінитися,
запінюватися, запінитися, сов. розпінитися;
2. страд, (несов.) спінюватися, пінитися,
запінюватися; запінюватися, змилюватися,
-люється, умилюватися; ср. вспенивать
1—2.
вспенить см. вспенивать.
вспениться см. вспениваться.
вспетушиться прост, розкокошитися,
-кошуся, -кбшишея, розбундючитися, -чуся,
-чишея.
всплакаться, всплакать ф о л ь к.
розплакатися, -плачуся, -плачешея, заплакати.

всплакнуть
176
вспотеть
всплакнуть разг. сплакнути, поплакати,
-плачу, -плачеш; (заплакать) заплакати,
розплакатися.
вспламенйть сов. уст. см. воспламенять.
вспламенйться сов. уст. см. воспламеняться.
всплеск сплеск, -у, плеск, -у, виплеск, -у.
всплёскивание сплескування, спліскування,
плескотання, плескотіння, плескання;
плюскотіння, плюскотання, плюскання,
хлюпотіння, хлюпання. Ср. всплёскивать.
всплёскивать и всплёскивать, всплеснуть
сплескувати, -кую, -куєш и спліскувати,
сплеснути, плескати (плещу, плёщеш и
реже плескаю, плескаєш), плеснути;
усилит, плескотіти, -котить, плескотати, -коче;
(о воде и т. п.— ещё) плюскати, плюснути,
хлюпати, хлюпнути и схлюпнути и схлюп-
• нути, усилит, плюскотіти, плюскотати;
~н^ть руками сплеснути в долоні (руками),
плеснути в долоні.
всплёскиваться и всплёскиваться,
всплеснуться сплескуватися, -кується и спліс-
куватися, сплеснутися, плескатися
(плететься и реже плескається), плеснутися,
плескотітися, -котиться, плескотатися, -кб-
четься; плюскатися, плюснутися,
хлюпатися, хлюпнутися и схлюпнутися и схлюп-
нутися. Ср. всплёскивать.
всплеснуть см. всплёскивать.
всплеснуться см. всплёскиваться.
всплошную, прост, всплошь нареч. разг.
суцільно, поспіль, щільно; (подряд)
підряд, разг. уряд; (весь) разг. геть увесь,
геть-чйсто весь.
всплывание спливання; випливання,
зринання, виринання; виникання, виникнення;
виявлйння, виявлення. Ср. всплывать.
всплывать, всплыть спливати, спливти и
сплисти и сплисти (спливу, спливеш);
(выплывать) випливати, випливти и
виплисти и реже виплинути, зринати, зринути,
виринати, виринути; (возникать)
виникати, виникнути; (обнаруживаться)
виявлятися, виявитися, -влюся, -вишся.
всплытие спливання; випливання; (о
подводной лодке — ещё) підйом, -у,
підіймання, піднімання.
всплыть см. всплывать.
вспоенный и вспоённый випоєний; вйгодува-
ний, згодований; викоханий. Ср. вспаивать.
вспоить см. вспаивать.
всполаскивание разг. споліскування.
всполаскивать, всполоснуть разг.
споліскувати, -кую, -куєш, сполоскати, -лощу,
-лбщеш и сполоснута.
всполаскиваться разг. споліскуватися,
-кується.
всползать, всползти виповзати, виповзти;
(взлезать) вилазити, -лажу, -лазиш и
вилізати, вилізти, злазити и злізати, злізти.
всполоснутый разг. сполосканий.
всполоснуть см. всполаскивать.
всполох уст. 1. (тревога) сполох, -у; 2. ~хи
(мн.: северное сияние, зарницы) обл.
сполохи, -хів, спалахи.
всполохнуть однокр. прост, см.
всполошить.
всполохнуться однокр. прост, см.
всполошиться.
всполошённый разг. сполоханий,
сполошений, сполохнутий, розполоханий; разг.
сколошканий.
всполошить разг. сполохати, сполошити,
-лошу, -лбшиш, сполохнути, розполохати,
розполошити, мног. пополохати; разг.
сколошкати, поколошкати, розколошкати,
мног. пополошити.
всполошиться разг. сполохатися,
сполошитися, -лошуся, -лбшишся, сполохнутися,
мног. пополохатися, разг. пополошитися;
(засуетиться) заметушитися.
всполье обл. край (род. краю) поля;
(выгон) вигін, -гону.
вспоминание згадування; спогадання;
пригадування. Ср. вспоминать.
вспоминать, вспомнить згадувати, -дую,
-дуєш, згадати, споминати, спом'янути;
разг. спогадувати, спогадати, сов. здумати,
спам'ятати; (припоминать) пригадувати,
пригадати и мног. попригадувати.
вспоминаться, вспомниться 1. згадуватися,
-дуюся, -дуєшся, згадатися, споминатися,
спом'янутися; спогадуватися, спогадатися;
пригадуватися, пригадатися и мног.
попригадуватися; ср. вспоминать; 2. (сов.:
опомниться) уст., обл. опам'ятатися,
отямитися, -млюся, -мишся; разг.
спам'ятатися.
вспомнить см. вспоминать.
вспомниться см. вспоминаться.
вспомогательный допоміжний и допоміжний;
разг. помічний; ~ый глагол грам,
допоміжне дієслово.
вспоможение уст. допомога.
вспомоществование к н и ж н. уст.
допомога.
вспомоществовать к н и ж н. уст.
допомагати.
вспомянутый згаданий; пригаданий. Ср.
вспоминать.
вспомянуть сов. прост, см. вспоминать.
вспомянуться сов. прост, см.
вспоминаться 1.
вспоротый розпорений, розпоротий.
вспороть см. вспарывать.
вспорхнуть см. вспархивать.
вспотевший який (що) спітнів, спітнілий;
який (що) спотів (употів, упрів, зіпрів),
спотілий, упрілий, зіпрілий. Ср. .вспотеть.
вспотел ый прост, спітнілий; спотілий,
упрілий, зіпрілий. Ср. вспотеть.
вспотеть спітніти; (покрытая потом —
ещё) спотіти, употіти, упріти, разг.
зіпріти.

вспрыгивать
177
вставать
вспрыгивать, вспрыгнуть вискакувати, -кую,
-куєш, вискочити, сплигувати, -гую,
-гуєш, сплигнути, скакати (скачу, скачеш
и скакаю, скакаєш), скочити и скакнути,
зскакувати, зскочити, зіскакувати,
зіскочити, стрибати, стрибнути.
вспрыски (выпивка) прост, сприскування.
вспрыскивание 1. сприскування,
скроплювання, скропляння;2. упорскування,
уприскування; 3. сприскування, збризкування,
примочування. Ср. вспрыскивать 1—3.
вспрыскивать, вспрыснуть 1. сприскувати,
-кую, -куєш, сприскати и сприснути,
скроплювати, -люю, -люєш и скропляти,
скропити, -плю, -пиш и однокр. скропнути;
(сбрызгивать) збризкувати, -кую, -куєш,
збризкати и збризнути; (сов.: слегка —
ещё) попирскати; 2. (впрыскивать) разг.
упорскувати, -кую, -куєш, упорснути,
уприскувати, уприснути; 3. (отмечать
выпцвкой) прост, сприскувати, сприскати
и сприснути, покропити (сов.),
збризкувати, збризкати и збризнути, примочувати,
-чую, -чуєш, примочити, -мочу, -мочиш.
вспрыскиваться 1. сприскуватися, -кується,
скроплюватися, -люється, скроплятися;
2. упорскуватися, -кується, уприскуватися;
3. сприскуватися, збризкуватися,
примочуватися, -чується. Ср. вспрыскивать 1—3.
вспрыснутый 1. сприснутий, скроплений;
попйреканий; 2. упорснутий, упрйснутий;
3. сприсканий, сприснутий, покроплений,
збризнутий, примочений. Ср.
вспрыскивать 1—3.
вспрыснуть см. вспрыскивать.
вспрядывать, вепря нуть уст. (вставать)
уставати (устаю, устаєш), устати (устану,
устанеш); (вскакивать) схоплюватися,
-лююся, -люєшся, схопитися, -плюся, -пиш-
ся, підхоплюватися, підхопитися, сов.
скочити; ~нуть от сна см. сон 1: восстать ото сна.
вспугивать, вспугнуть полохати,
пополохати, сполохувати, -лбхую, -лбхуєш,
сполохати и сполошити, -лошу, -лбшиш и
однокр. сполохнути, розполохувати,
розполохати и розполошити; мног. разг.
пополошити; разг. колошкати, сколошкати и
поколошкати и розколошкати.
вспугиваться полохатися, сполохуватися,
-лбхується.
вспугнутый сполоханий, сполошений,
сполохнутий, розполоханий; сколошканий, по-
колбшканий. Ср. вспугивать.
вспугнуть см. вспугивать.
вспузыриваться, вспузыриться разг. спузи-
рюватися, -рюється, спузирйтися и спузй-
ритися; братися (береться) пузирями,
узятися (візьметься) пузирями; (о жидкости —
обычно) укриватися бульками
(бульбашками), укритися (укриється) бульками
(бульбашками).
вспухание спухання; розпухання. Ср.
вспухать.
вспухать, вспухнуть спухати, спухнути;
(распухать) розпухати, розпухнути и мног.
порозпухати.
вспухлый разг. спухлий; (распухший)
розпухлий.
вспухнувший см. вспухший.
вспухнуть см. вспухать.
вспухший який (що) спух, спухлий; який
(що) розпух, розпухлий. Ср. вспухать.
вспученный спучений; здутий, роздутий;
обдутий. Ср. вспучивать.
вспучивание спучування; обдимання. Ср.
вспучивать.
вспучивать, вспучить прост, спучувати,
-чує, спучити; (вздувать) здувати и здима-
ти, здути и мног. поздувати, роздувати и
роздимати, роздути (розідме и роздує)
и мног. пороздувати; (живот разг.—
обычно) обдимати, обдути.
вспучиваться, вспучиться спучуватися,
-чується, спучитися; обдиматися, обдутися.
Ср. вспучивать.
вспучить см. вспучивать.
вспучиться см. вспучиваться.
вспушить прост, спушити, -шу, -шиш,
розпушити.
вспушиться прост, спушитися, -шиться,
розпушитися.
вспылить разг. скипіти, -плю, -пйш;
(вспыхнуть) спалахнути, спахнути.
вспыльчиво нареч. запально; гаряче и гаряче.
вспыльчивость запальність, -ності;
гарячність.
вспыльчивый запальний; гарячий; разг.
опрйскливий, опришкуватий.
вспыхивание спалахування; займання. Ср.
вспыхивать.
вспыхивать, вспыхнуть спалахувати, -лахую,
-лахуеш, спалахнути и реже спалахкотіти,
-кочу, -котиш, спахати и спахувати (спахую,
спахуєш), спахнути; (загораться)
займатися, зайнятися, -ймуся, -ймешся;
(краснеть — ещё) паленіти, спаленіти, сов.
запаленіти, запаленітися; (внезапно
возникать — о чувствах и т. п. — ещё)
вибухати, вибухнути.
вспышка спалах, -у; (взблеск) зблиск, -у;
(воспламенение — ещё) сполох, -у, спа-
лахнення; (перен.— ещё) вйбух, -у; ~ка
гнева вйбух гніву.
всп&ливать, вспялить прост, см.
напяливать 2.
вспять нареч. к н и ж н. назад; обратить
~ть врага погнати (відігнати, прогнати)
ворога [назад]; поворачивать, повернуть
~ть повертати, повернути назад.
вставание уставання.
вставать, встать !. уставати (устаю, устаєш),
устати (устану, устанеш) и мног. повета-

вставить
178
встрёпывать
вати; (подниматься на ноги — ещё)
підводитися, -джуся, -дишся, підвестися,
-ведуся, -ведешся; .(об утре, зареве и т. п.—
еще) здійматися, здійнятися, -йметься и
знятися (зніметься); ~ть с места вставати,
встати (підводитися, підвестися) з місця;
солнце встало сонце встало (здійнялося);
2. (за кого-что — подниматься на защиту
чего-л.) ставати, стати, уставати, устати
(за кого-шо); разг. обставати, обстати (за
ким-чим, реже за кого-що); (восставать)
повставати, повстати, поставати, постати;
3. (возникать) поставати, постати, ставати,
стати, виникати, виникнути; 4.
(становиться на что-л.; приступать к какой-л.
работе и т. п.) ставати, стати; ~ть на
пол ставати, стати на підлогу; ~ть на путь
чего (какой) перен. ставати, стати на шлях
чого (який); 5. (останавливаться) разг.
ставати, стати; часы встали годинник став
(зупинився, спинився); 0 ~ть на квартиру
к ком^ ставати, стати на квартиру до кого.
вставить см. вставлять.
вставиться см. вставляться.
вставка вставка, вставлення, (неоконч. д.—
обычно) уставляння.
вставлять, вставить уставляти, уставити,
-влю, -виш; (слово в- разговор и т. п.—
ещё) укидати, укинути, докидати,
докинути,'разг. доточувати, -чую, -чуєш,
доточити, -точу, -точиш, утуляти, утулити
(утулю, утулиш).
вставляться, вставиться уставлятися,
уставитися, -виться.
вставной вставний.
вставочка 1. уменьш. вставочка; 2. (ручка)
обл. ручка.
вставочный вставний.
встарь нареч. за старих (за давніх) часів,
у старі (у давні) часи, у старовину, у
давнину, у старину.
встаскивание р а з г. витягання,
витягування; разг. витаскування, стягання,
стягування.
встаскивать, встащить разг. витягати и
витягувати, -гую, -гуєш, витягти, -гну,
-гнеш и витягнути и мног. повитягувати и
повитягати; разг. витаскувати, -кую, -куєш,
витаскати и мног. повитаскувати, стягати
и стягувати, стягти, -гну, -гнеш и стягнути
и мног. постягувати и постягати.
встаскиваться, встащиться 1. (взбираться)
разг. витаскуватися, -куюся, -куєшся,
витаскатися; видиратися, видертися и
видратися, -деруся, -дерешся, здиратися,
здертися и зідратися; 2. страд, (несов.)
витягатися, витягуватися, -гується;
витаскуватися, стягатися, стягуватися;
ср. встаскивать.
встать см. вставать.
встащить см. встаскивать.
встащиться см. встаскиваться.
встопорщить разг. настовбурчити, насто-
бурчити (редко), мног. понастовбурчити;
(ощетинить) наїжачити, наїжити.
встопорщиться разг. настовбурчитися, на-
стобурчитися (редко), мног. понастовбур-
читися; (ощетиниться) наїжачитися,
наїжитися.
встраивать, встроить убудбвувати, -дбвую,
-дбвуєш, убудувати, -дую, -дуєш; (о
машине) умонтовувати, -тбвую, -тбвуєш,
умонтувати, -тую, -туєш.
встраиваться убудбвуватися, -довується; (о
машине) умонтовуватися, -тбвуеться.
встревать, встрять прост, устрявати, -ря-
ваю, -ряваєш и разг. -ряю, -ряєш, устряти,
-ряну, -рянеш, утручатися, утрутитися
(утручуся, утрутишся); (впутываться
разг.—ещё) уплутуватися, -туюся,
-туєшся, уплутатися.
встревоженно нареч. стривожено; збентежено,
стурбовано, занепокоєно; сполохано,
сполошено. Ср. встревоженный.
встревоженный стривожений, потривожений;
збентежений, стурбований, занепокоєний;
сполоханий, сполошений, реже
сполохнутий; сколошканий, переколошканий. Ср.
встревожить.
встревожить стривожити, потривожити;
(обеспокоить) збентежити, стурбувати, -бую,
-буєш, занепокоїти; (нарушить покой)
сполохати, сполошити, -лошу, -лбшиш,
сполохнути, разг. сколошкати, переколошкати.
встревожиться стривожитися, затривожитися;
збентежитися, стурбуватися, -буюся,
-буешся, занепокоїтися; сполохатися,
сполошитися, -лошуся, -лбшишся,
сполохнутися. Ср. встревожить.
встрёпанный скуйовджений, покуйовджений,
закуйовджений, покошланий, скошланий,
закудланий, скудовчений; розкуйовджений,
розпатланий, розкошланий,
розкошлачений, розкудланий; как ~ый [вскочил,
бросился и т. п.] як опечений (як стріпа-
ний) [скочив, кинувся и т. п.]. Ср.
встрёпывать.
встрепать см. встрёпывать.
встрепенуться стрепенутися, стріпнутися и
усилит, стріпонутися, тріпнутися и
тріпнутися и усилит, тріпонутися; разг. стре-
пехнутися.
встрёпка прост, прочухан, прочуханка, на-
гінка, натруска; задать ~ку ком^ дати
прочухана (прочуханки, нагінки, натруски)
кому.
встрёпывать, встрепать разг. скуйовджувати,
-джую, -джуєш, скуйовдити, -джу, -диш,
куйовдити, покуйовдити и закуйовдити,
кошлати, покошлати и скошлати и мног.
перекошлати, кошлатити, -лачу, -латиш,
покошлатити и скошлатити, кудлати,
покудлати и скудлати и скудлити и закудлати,

встрепыхаться
179
вступать
кудовчити, скудовчити; (растрёпывать
разг.— ещё) розкуйовджувати,
розкуйовдити, розпатлувати, -лую, -луеш,
розпатлати, сов. розкошлати, розкошлатити,
розкудлати.
встрепыхаться, встрепыхнуться прост, см.
встрепенуться,
встретить см. встречать,
встретиться см. встречаться,
встреча зустріч, -і, стріча, стрічання;
(неожиданная, случайная — ещё) спіткання;
~ча Нового года зустріч Нового року;
неожиданная ~ч& несподівана зустріч
(стріча), несподіване стрічання (спіткання).
встречать, встретить (кого-что) зустрічати,
зустрінути и зустріти, -ріну, -рїнеш,
реже стрічати и стрівати, стрінути и
стріти и обл. стрітити (стрічу, стрїтиш)
(кого-що); (неожиданно, случайно — ещё)
спіткати (сов.), разг. здибувати, -бую,
-буєш и здибати, здибати (кого-що),
надибувати, надибати (кого-що, на кого-
що), подибувати, подибати (кого-що);
(наталкиваться) натрапляти, натрапити,
-плю, -пиш (на кого-що, реже кого-що).
встречаться, встретиться (с кем-чем, кому-
чему) зустрічатися, зустрінутися и
зустрітися, -рінуся, -рінешся, реже стрічатися
и стріватися, стрінутися и стрітися и
обл. стрітитися (стрїчуся, стрітишся) (з
ким-чим, кому-чому); (неожиданно —
ещё) спіткатися (сов.), разг.
здибуватися, -буюся, -буешся и здибатися,
здибатися (з ким-чим, кому); (наталкиваться)
натрапляти, натрапити, -плю, -пиш (на
кого-щэ, реже кого-що); (попадаться —
обычно) траплятися, трапитися, -питься,
разг. попадатися, попастися, -падёться
(кому-чвму).
встреченный зустрінутий, стрінутий;
спітканий, здибаний. Ср. встречать,
встречный зустрічний; разг. стрічний; ~ый
иск юр. зустрічний позов; ~ый план
зустрічний план; ~ый и поперечный разг.
кожний (кожен) стрічний; первый ~ый
перший-ліпший; разг. пёрший (кожний,
кожен) стрічний; ~ый ветер зустрічний
(супротивний) вітер.
встречу предл. с дат. п. прост, назустріч
(кому-чому).
встроенный убудбваний; умонтований. Ср.
встраивать,
встроить см. встраивать,
встройка убудування, (неоконч. д.— ещё)
убудовування; (о машине) умонтування,
(неоконч. д.— ещё) умонтовування.
встряска 1. (действие) струшування, струс,
-у; 2. (душевное потрясение) разг. струе,
потрясіння, зворушення; 3. (нагоняй)
прост, прочухан, прочуханка, нагінка,
натруска.
встрять см. встревать.
встряхивание 1. струшування; тріпання;
2. розворушування; сколихування. Ср.
встряхивать 1—2.
встряхивать, встряхнуть 1. струшувати,
-шую, -шуеш, струсити, -рушу, -русиш и
струснути и редко струхнути и стряхнута
и усилит, струсонути и стрясонути, трясти,
труснути и усилит, трусонути и трясонути,
стріпувати, -пую, -пуєш, стріпнути и
усилит, стріпонути; (выколачивать пыль —
ещё) тріпати (тріпаю, тріпаєш), тріпнути
и тріпнути и усилит, тріпонути; машину
~н^ло на повороте машину струснуло
(струсонуло, стрясонуло, труснуло,
трусонуло, трясонуло) на повороті; ^н^ть
головой мотнути головою; 2. перен.
розворушувати, -шую, -шуєш, розворушити,
-рушу, -рушиш; (потрясать) потрясати,
потрясти; (всколыхивать) сколихувати,
-лихую, -лйхуєш, сколихнути.
встряхиваться, встряхнуться 1.
струшуватися, -шуюся, -шуешся, струситися, -рушуся,
-русишся и струснутися и усилит,
струсонутися, стріпуватися, -пуюся, -пуєшся,
стріпнутися и обл. стріпатися и усилит.
стріпонутися; 2. перен. разг.
розворушуватися, -шуюся, -шуешся,
розворушитися, -рушуся, -рушишся; (ободряться)
підбадьорюватися, -рююся, -рюєшся,
підбадьоритися и підбадьоритися;
(развлекаться) розважатися, розважитися и
мног. порозважатися.
встряхнуть см. встряхивать.
встряхнуться см. встряхиваться.
вступать, вступить вступати, вступити, -плю,
-пиш; (становиться членом, участником
чего-л.— ещё) поступати, поступити;
(ступать — ещё) ступати, ступити и однокр.
ступнути; (вмешиваться — ещё)
устрявати, -ряваю, -ряваеш и разг. -ряю, -ряеш,
устряти, -ряну, -рянеш; ~ть в берега
вступати, вступити в береги; ~ть в бой ставати,
стати до бою, вступати, вступити в бій (до
бою); ~ть в брак см. брак1; ~ть в
должность ставати, стати (вступати, вступити)
на посаду; ~ть в [законную] силу
набирати, набрати сили (чинності) [закону]; ~ть
в новую фазу развития вступати, вступити в
нову фазу розвитку; ~ть в партию
вступати, вступити (поступати, поступити) в
партію (до партії); ~ть в переговоры
починати, почати (-чну, -чнёш) переговори;
~ть в разговор вступати, вступити
(встрявати, встряти, заходити, зайти) в розмову;
~ть в [свой] права входити, увійти
(вступати, вступити) в [свої] права; ~ть в союз
с кем вступати, вступити (входити,
ввійти) в союз (в спілку) з ким; ~ть на престол
сідати, сісти на престол, ставати, стати
на царство; ~ть на путь чего перен.
ступати, ступити (ставати, стати) на шлях
(на путь) чого.

вступаться
180
втаптываться
вступаться, вступиться 1. (за кого-что)
заступатися, заступитися, -ступлюся,
-ступишся, вступатися, вступитися (за кого-що),
оступатися, оступитися (за кого-що, реже
за ким-чим); разг. обставати, -стаю,
-стаєш, обстати, -стану, -станеш (за ким-чим,
реже за кого-що); 2. (вмешиваться)
прост, утручатися, утрутитися
(утручуся, утрутишся), умішуватися, -шуюся,
-шуєшся, умішатися, устрявати, -ряваю,
-ряваєш и разг. -ряю, -ряєш, устряти,
-ряну, -рянеш.
вступающий 1. прич. який (що) вступає;
який (що) поступає; ер. вступать; 2. в
знач. сущ. вступник, -а.
вступительный вступний.
вступить см. вступать.
вступиться см. вступаться.
вступление 1. (действие) вступ, -у,
вступання; поступання, поступлення; ер. вступать;
2. (введение) вступ.
вс^е нареч. книжн. уст. всує; даремно,
даремне, марно, марне.
всунуть см. всовывать.
всунуться см. всовываться.
всухомятку нареч. разг. всухом'ятку;
питаться (єсть) ~ку харчуватися (їсти)
всухом'ятку.
всученный усуканий.
всучивать, всучить 1. усукувати, -кую,
-куєш, усукати (у сучу, у сучиш и усукаю,
усукаєш); 2. (заставлять брать) прост.
усукувати, усучйти, упихати, упхнути и
упхати и увіпхати, утискати и
утискувати, -кую, -куєш, утиснути, сов. утелющити;
(навязывать) накидати, накинути.
всхлип разг. схлип, -у, хлип, -у.
всхлипнуть см. всхлипывать.
всхлипывание схлипування, хлипання.
всхлипывать, всхлипнуть схлипувати, -пую,
-пуєш, схлипнути, хлипати, хлйпнути.
всходить, взойти 1. сходити, *-джу, -диш и
зі ходити, зійти, -йду, -йдеш и мног.
посходити; (подниматься — ещё)
підніматися, піднятися, -німуся, -німешся и мног.
попідніматися, підійматися, підійнятися,
-діймуся, -діймешся и мног. попідійматися;
(выходить) виходити, вийти; ~ть, ~тй
на гору сходити (зіхбдити), зійти
(підніматися, піднятися, підійматися, підійнятися,
виходити, вийти) на гору; взошло солнце
зійшло (піднялося) сонце; посевы взошли
посіви зійшли; 2. (о тесте) разг.
сходити и зіхбдити, зійти, підходити, підійти,
сов. висходитися, -диться,
всходы сходи, -дів; разг. прорість,, -рості;
(зеленя — ещё) вруна, род. врун, руна,
рунь, -ні.
всхожесть схбжість, -жості.
всхожий схожий.
всхолмлённый горбистий, горбастий,
горбкуватий, укритий горбами; (волнистый)
хвилястий.
всхрап прост, храп, -у; хропіння,
схропування, схрапування.
всхрапнуть 1. см. всхрапывать* 2. (соснуть)
прост, поспати, -шиб, -пйш, заснути
[трохи, на хвилину и т. п.].
всхрапывание хропіння, схропування,
схрапування.
всхрапывать, всхрапнуть хропти и хропіти,
-плю, -пйш, хропнути, несов. схропувати,
-пую, -пуєш, схрапувати.
всыпание усипання.
всыпанный усипаний.
всыпать, всыпать 1. усипати, усипати, -плю,
-плеш; 2. (сов.: побить; отругать) прост,
усипати; (влепить разг. — ещё) уліпити
(уліплю, уліпиш); ~ть горючих усипати
[пёрцю, бобу].
всыпаться, всыпаться разг. усипатися,
усипатися, -плеться.
всыпка усипання.
всюду нареч. усюди, повсюди, скрізь.
ВСЯ СМ. ВеСЬ *.
всякий мест, усякий, усяк; (каждый)
кожний, кожен, -жна, -жне; (всяческий)
всілякий; без ~ого сожаления без усякого
(без будь-якого, без жодного) жалю; во
~ую минуту щохвилини, кожної хвилини,
[в] усяку (кожну) хвилину; во ~ом случае
в усякому (в кожному), разі; на ~ий
сличай на (про) всякий (всяк) випадок; при
~ой погоде за всякої погоди.
вейко нареч. прост, усяко, усяк;
(всячески) всіляко; ~ко бывает всяко (всяк)
буває.
всячески нареч. разг. всіляко, усяко, усяк,
всілякими (усякими) способами, усяким
способом,. по-всякому, по-різному.
всяческий разг. всілякий, усякий, уейк,
-а, -є.
ветчина: всякая ~на разг. усяка всячина.
всячинка: со ~кой разг. по-всякому, по-
різному; (и так и сяк) і так і сяк.
втайне нареч. потай, потайки, потайці,
потайно, потайком; разг. потаємно,
потаємки, потаємне, потаємці; (тайно) таємно;
(в глубине души) у глибині душі.
вталкивание уштовхування; упихання. Ср.
вталкивать.
вталкивать, втолкнуть уштовхувати
(уштовхую, уштовхуєш), уштовхнути;
(впихивать) упихати, упхати и увіпхнути и
упхнути и мног. повпихати.
вталкиваться, втолкнуться прост,
уштовхуватися (уштовхуюся, уштовхуєшся),
і уштовхнутися; упихатися, упхатися и
увіпхнутися и упхнутися. Ср. вталкивать.
втаптывать, втоптать утоптувати, -тую,
-туєш, утоптати (утопчу, утопчеш) и мног.
повтоптувати.
' втаптываться утоптуватися, -тується.

втасканный
181
вторжение
втасканный утягнутий и утягнутий,
утягнений, утасканий.
втаскать сов. прост, см. втаскивать.
втаскивание утягування, утягання,
утаскування.
втаскивать, втащить утягувати, -гую, -гуєш
и утягати, утягнути и утягти (утягну,
утягнеш) и мног. повтягати и повтягувати,
утаскувати, -кую, -куєш, утаскати.
втаскиваться, втащиться разг. утягуватися,
-гуюся, -гуєшся и утягатися, утягнутися
и утягтися (утягнуся, утягнешся); разг.
утаскуватися, -куюся, -куєшся,
утаскатися; (наверх — ещё) виходити, -джу, -диш,
вийти, -йду, -йдеш.
втасовывать, втасовать утасбвувати, -сб-
вую, -сбвуеш, утасувати, -сую, -суєш.
втачанный портн., сапожн. ушитий, мног.
повшиваний.
втачать см. втачивать.
втачивание портн., сапожн. ушивання.
втачивать, втачать портн., сапожн. ушивати,
ушйти (ушйю, ушиєш) и мног. повшивати.
втачиваться портн., сапожн. ушиватися.
втачка портн.> сапожн. ушивка; (действие)
ушиття, (неоконч.— ещё) ушивання.
втащенный утягнутий и утягнутий,
утягнений, утасканий.
втащить см. втаскивать.
втащиться см. втаскиваться.
втекать, втечь утікати, утекти (утече),
уливатися, улитися (уллється) и увіллятися,
-лється, реже упливати, упливти и уплисти
(упливе).
втёмную нареч. разг. навмання;
(вслепую) наосліп, осліп, разг. на темні очі;
(в карточной игре) втёмну; действовать
~ную діяти навмання (наосліп, осліп);
играть ~ную карт, грати втёмну.
втемяшить прост, утовкмачити, утокмачити.
втемяшиться: ~ться [в голову] ком^ прост,
засісти в голові (в голову) кому (в кого,
в чиїй).
втереть см. втирать.
втереться см. втираться.
втёртый утертий.
втесаться см. втёсываться.
втеснённый уст. см, втиснутый,
втеснить сов. уст. см. втискивать.
втеснйться сов. уст. см. втискиваться.
втеснить уст. см. втискивать.
втесняться уст. см. втискиваться.
втёсываться, втесаться прост. утГсуватися,
-суюся, -суєшся, утесатися (утешуся,
утешешся), затісуватися, затесатися.
втечь см. втекать.
втирание утирання.
втирать, втереть 1. утирати, утёрта (утру,
утрёш); 2. (перен.: пристраивать) прост,
улаштбвувати, -тбвую, -тбвуєш,
улаштувати, -тую, -туєш; О ~ть очки ком^ прост.
замилювати, замилити очі кому.
втираться, втереться утиратися, утертися
(утруся, утрешся); ~ться в доверие разг.
утиратися, утертися в довіру (в довір'я).
втируша (м. и ж.) прост, пролаза (м. и ж.)9
влазень, -зня (м.)9 влазюля (ж.).
втискать сов. прост, см. втискивать.
втискаться сов. прост, см. втискиваться.
втискивать, втиснуть утискати и
утискувати, -кую, -куєш, утиснути, бгати, убгати
и увібгати; (впихивать) разг. упихати,
упхати и увіпхнути и упхнути.
втискиваться, втиснуться разг.
утискатися и утискуватися, -куюся, -куєшся,
утиснутися, бгатися, убгатися и
увібгатися; (впихиваться) разг. упихатися,
упхатися и увіпхнутися и упхнутися.
втиснутый утиснутий, утиснений; упхнутий,
увіпхнутий. Ср. втискивать.
втиснуть см. втискивать.
втиснуться см. втискиваться.
втихомолку нареч. разг. нишком; разг.
нищечком, нйшком-тйшком,
тишком-нишком, тихцём; (молча) мовчки; (украдкой)
крадькома, обл. крадьки.
втихаю, втишй прост, см. втихомолку.
втолкать сов. прост, см. вталкивать.
втолкаться сов. прост, см. вталкиваться.
втолкнуть см. вталкивать.
втолкнуться см. вталкиваться.
втолкованный разг. утлумачений; разг.
утовкмачений, утокмачений.
втолковать см. втолковывать.
втолковывание разг. утлумачування; разг.
утовкмачування, утокмачування.
втолковывать, втолковать разг.
утлумачувати, -чую, -чуєш, утлумачити; разг.
утовкмачувати, -чую, -чуєш, утовкмачити,
утокмачувати, утокмачити.
втолковываться разг. утлумачуватися,
-чується; разг. утовкмачуватися, -чується,
утокмачуватися.
втолочь утовкти, -вчу, -вчёш.
втоптанный утоптаний.
втоптать см. втаптывать.
втора муз. втора.
вторачивать, второчить охотн.
приторочувати, -чую, -чуєш, приторочити, -рочу, -рбчиш.
вторачиваться охотн. приторочуватися,
-чується.
вторая в знач. сущ. мат. друга, -ої.
вторгаться, вторгнуться удиратися,
удертися, -руся, -рёшся, вторгатися,
вторгнутися; (вмешиваться — обычно)
втручатися, втрутитися (втрз^уся, втрутишся);
(глубоко вдаваться, врезаться) уганятися
и реже угбнитися, угнатися и увігнатися
(уженуся, уженешся).
вторжение вторгнення; (вмешательство —
обычно) втручання; (нападение—
обычно) напад, -у.

вторить
182
втыкать
вторить вторувати, -рую, -руєш, вторити;
уст. окселентувати, -тую, -туеш.
вторично нареч. повторно; (второй раз)
удруге, другим* разом, [у] другий раз.
вторичный 1. (повторный) повторний;
(второй) другий; ~ое напоминание повторне
(друге) нагадування; 2. (представляющий
вторую стадию) вторинний; ~ые горные
породы вторинні гірські породи; 3.
(побочный) побічний, вторинний;
(второстепенный) другорядний; ~ые половые
признаки вторинні статеві ознаки.
вторник вівторок, -рка.
вторничный вівторковий.
второбрачный одружений вдруге; уст. дру-
гошлюбний.
второгодник школьн. другорічник.
второгодница школьн. другорічниця.
второгодничество школьн. другорічництво.
второе 1. в знач. сущ. кул. друге, -ого; 2. в
знач, вводн. ел. уст., прост, по-друге.
второй другий; ~ая молодость друга
молодість; до ~ых петухов [проговорить,
просидеть и т. п.] до других півнів
[пробалакати, просидіти и т. п.]\ из ~ых рук
[узнать, получить и т. п.] з другої руки
[довідатися, одержати и т. п.]\ одна ~ая
[часть] одна друга [частина].
второклассник школьн^. другокласник.
второклассница школьн. другокласниця.
второклассный другокласний;
(второстепенный — ещё) другорядний.
второкурсник другокурсник.
второкурсница другокурсниця.
второочередной другочерговий;
(второстепенный — ещё) другорядний.
второпях нареч. поспішаючи, хапаючись;
(торопливо) похапки, похапцем, [з]
поспіхом, за поспіхом, разг. спбхвату; ~х
забыть поспішаючи (хапаючись), забути.
второразрядный другорозрядний;
(второстепенный — ещё) другорядний.
второсортный другосортний;
(второстепенный — ещё) другорядний.
второстепенный другорядний; ~ые члены
предложения грам, другорядні члени
речення.
второченный охотн. приторочений.
второчить см. вторачивать,
втравйть см. втравливать,
втравиться см. втравливаться,
втравленный 1. вймуштруваний; 2. утягнений,
утягнутий. Ср. втравливать 1—2.
втравливание 1. вимуштровування; 2.
утягування, утягання. Ср. втравливать 1—2.
втравливать, втравйть 1. охотн.
вимуштровувати, -рбвую, -рбвуеш, вимуштрувати,
-рую, -руєш; 2. (перен.: вовлекать) прост,
утягувати, -гую, -гуеш и утягати,
утягнути и утягтй (утягну, утягнеш).
втравливаться, втравиться 1.
вимуштровуватися, -рбвується, вимуштруватися, -ру-
ється; 2. утягуватися, -гуюся, -гуєшся и
утягатися, утягнутися и утягтися (утягнуся,
утягнешся). Ср. втравливать 1—2.
втрамбованный утрамбований.
втрамбовать см. втрамбовывать.
втрамбоваться см. втрамбовываться.
втрамбовывать, втрамбовать утрамбовувати,
-ббвую, -ббвуєш, утрамбувати, -бую,
-буеш.
втрамбовываться, втрамбоваться
утрамбовуватися, -бовуеться, утрамбуватися,
-буеться.
в-третьих вводн. ел. по-третє.
втридешева нареч. уст. утридешева (разг.);
(втрое дешевле) утроє (у три рази, утричі)
дешевше; (очень дёшево) дуже
(надзвичайно) дёшево.
втридорога нареч. разг. утрйдорога;^(втро5
дороже) утроє (у три рази, утричі)
дорожче; (очень дорого) дуже (надзвичайно)
дорого.
втрое нареч. утроє, утричі; (в три раза —
обычно) у три рази, потрійно; ~рое старше
утроє (утричі, у три рази) старший.
втроём нареч. утрьох.
втройне нареч. потрійно; (втрое) утроє,
утричі; (в три раза больше) у три рази
(утроє, утричі) більше.
втуз (высшее техническое
учебное заведение) втуз, -у (вищий
технічний учбовий заклад).
втузовец разг. втузівець, -вця. Ср. втуз.
втузовка разг. втузієка. Ср. втуз.
втузовский втузівський. Ср. втуз.
втулка 1. техн. втулка; 2. (пробка)
затичка (разг.); (в бочке—обычно) чіп, род.
чопа.
вт^лочка уменьш. 1. втулочка; 2. затичка;
чопёць, -пця, чбпик, чопбк, -пка. Ср. втулка
1—2.
втулочный техн. втулковий.
вт^не нареч. к н и ж н. уст. без уваги, поза
увагою; (напрасно) марно, марне,
даремно, даремне; оставить ~не залишити
(лишити) без уваги; остаться ~не бути марним
(даремним), пропасти марно (даремно).
втыкание утикання; устромляння,
устромлювання, застромлювання; заганяння. Ср.
втыкать,
втыкать, воткнуть утикати, уткнути и
увіткнути и мног. повтикати, сов. уштрикнути;
(вонзать) стромляти, стромити, -млю, -миш
и мног. постромляти, устромляти и
устромлювати, -люю, -люєш, устромити и мног.
повстромляти и повстромлювати,
застромлювати и застромляти, застромити и мног.
позастромлювати; (всаживать)
усаджувати, -джую, -джуєш, усадити (усаджу,
усадиш), заганяти, загнати (зажену,
заженеш) и мног. позаганяти, разг.
угороджувати, -джую, -джуєш, угородити,
-роджу, -родиш.

втыкаться
183
входить
втыкаться» воткнуться утикатися,
уткнутися и увіткнутися; устромлятися и
устромлюватися, -лююся, -люєшся, устромитися,
-ромлюся, -рбмишся и мног.
повстромлюватися, застромлюватися и застромлятися,
застромитися; усаджуватися, -джується,
заганятися, загнатися (заженуся,
заженешся), угороджуватися, -джуюся, -джу-
ешся, угородитися, -роджуся, -родишся.
Ср. втыкать.
ВТЭК (Врачёбно-трудовая
экспертная комиссия) ЛТЕК, -у
(Лїкарсько-трудова експертна комісія).
втэковский лтеківський. Ср. ВТЭК.
втюриться 1. (влезть во что-л.) прост,
улізти; 2. (попасть в неприятное поло-
жение) прост, уклепатися, ушелепатися,
ушелёпкатися; 3. (влюбиться) прост, уло-
патися, утьбпатися, уклепатися.
втягивание 1. утягування, утягання, утяг-
нення; усмоктування; 2. утягування,
утягання, утягнення, затягання, затягування;
залучання, залучення. Ср. втягивать 1—2.
втягивать, втянуть 1. утягувати, -гую, -гуєш
и утягати, утягнути и утягти (утягну,
утягнеш) и мног. повтягати и повтягувати;
(жидкость — ещё) усмоктувати, -тую,
-туєш, усмоктати (усмокчу, усмокчеш);
2. (во что) перен. разг. утягувати и
утягати, утягнути и утягти и мног. повтягати
и повтягувати, затягати и затягувати,
затягти и затягнути и мног. позатягати и
позатягувати (в що); (привлекать к участию—
ещё) залучати, залучити, -лучу, -лучиш
и мног. позалучати (до чого).
втягиваться, втянуться 1. разг.
утягуватися, -гуюся, -гуєшся и утягатися,
утягнутися и утягтися (утягнуся, утягнешся);
(от похудания — ещё) усмоктуватися,
-туюся, -туєшся, усмоктатися (усмокчуся,
усмокчешся); 2. страд, (несов.)
утягуватися, утягатися; усмоктуватися;
утягуватися, утягатися, затягатися,
затягуватися; залучатися; ср. втягивать 1—2.
втяжной утяжнйй, утягувальний.
втянутый 1. прич. утягнений, утягнутий;
усмоктаний; утягнений, утягнутий,
затягнений, затягнутий; залучений; ср.
втягивать 1—2; 2. (в знач. прил.: впалый,
ввалившийся) запалий.
втянуть см. втягивать.
втянуться см. втягиваться.
втяпаться прост, уклепатися (уклепаюся,
уклепаєшся и уклеплюся, уклеплешся),
ушелепатися, ушелёпкатися.
вуалетка вуалетка.
вуалехвост ихт. вуалехвіст, -хвоста.
вуалировать вуалювати, -люю, -люеш.
вуаль вуаль,-лі; (лёгкая прозрачная ткань —
ещё) серпанок, -нку.
вуалька уменыи. вуалька.
I вуз (высшее учебное
заведение) вуз, -у (вищий учбовий заклад),
виш, -у (вища школа).
вузовец разг. вузівець, -вця, вишівець.
Ср. вуз.
I вузовка разг. вузівка, вйшівка. Ср. вуз.
вузовский вузівський, вйшівський. Ср. вуз.
Вукбл Вакула.
вулкан вулкан; жить [как] на ~не жйти [як]
на вулкані.
вулканизацибнный техн. вулканізаційний.
вулканизация техн. вулканізація.
вулканизированный техн. вулканізований.
вулканизировать техн. вулканізувати, -зую,
-зуєш.
вулканизироваться техн. вулканізуватися,
-зуеться.
вулканизм геол. вулканізм, -у.
вулканизованный см. вулканизированный.
вулканизовать см. вулканизировать.
вулканизоваться см. вулканизироваться.
вулканит геол., техн. вулканіт, -у.
вулканический вулканічний.
вулканологический вулканологічний.
вулканология вулканологія.
вульгаризатор вульгаризатор.
вульгаризация вульгаризація.
вульгаризированный вульгаризований.
вульгаризировать несов. и сов.
вульгаризувати, -зую, -зуєш (несов. и сов.),
звульгаризувати.
вульгаризироваться вульгаризуватися,
-зуеться.
вульгаризм лингв, вульгаризм, -у.
вульгарно нареч. вульгарно.
вульгарность вульгарність, -ності.
вульгарный вульгарний.
вундеркинд вундеркінд.
вурдалак миф. вовкулак, вовкулака, вов-
кун, -а, упйр, -й.
ВУЦИК (Всеукрайнский
Центральный Исполнительный
Комитет) ист. ВУЦВК (Всеукраїн-
I ський Центральний Виконавчий Комітет).
| вход вхід, род. входу; (проход — ещё) хід.
входить, войти 1. входити, -джу, -диш и
увіходити, увійти (увійду, увійдеш) и
І мног. повходити и по вві ходити; (захо-
Г дить — ещё) заходити, зайти и мног.
позаходити; (вступать — ещё) .вступати,
вступити, -плю, -пиш; ~тй в дружбу
здружитися, -жуся, -жишся, подружити,
подружитися; ~тй в историю увійти в історію;
~тй в лета (в годи, в возраст) увійти в літа,
дійти [до] зрілого ([до] літнього) віку,
дійти [до] зрілих літ, постаріти,
постарітеся; ~ть в подробности вдаватися в
подробиці; ~тй в пословицу стати (зробитися)
прислів'ям, увійти в прислів'я; ~ть, ~тй
в быт входити, увійти в побут; ~ть, —ти
в доверие (в милость) к ком^ входити,
І увійти в довіру (в довір'я, в ласку) до кого,

входной
184
вы
здобувати, здобути довіру чию (довір'я
чиє); ~ть, ~тй в жизнь входити, увійти
в життя; ~ть, ~тй в колею (в р^сло)
входити, увійти в колію (в береги); <*ть, ~тй
в обычай входити, увійти в звичай, ставати,
стати звичайним, сов. повестися, -ведеться;
~ть, ~тй во вкус см* вкус 2; ~ть, ~тй
в положение кого входити, увійти в
становище когб, зважати, зважити (сов.
зглянутися) на становище чиє; ~ть, ~тй в
привычку ставати, стати (робитися,
зробитися) звичайним (звичкою); ^ть, ~тй
в роль см. роль1; <~ть, ~тй в силу
входити, увійти в силу, набирати, набрати
сили (чинності), здобувати, здобути силу;
*ть, ~тй в суть дела входити, увійти в
суть справи (в справу), доходити, дійти
суті справи; ~ть в состав бюро входити
(принадлежать: належати) до складу
бюро; ~тй в строй см. строй; в шкаф
вошлй все книги у шафу ввійшли всі
книжки (книги); 2. (обращаться с просьбой,
предложением и т. п.) звертатися,
звернутися, -нуся, -нешся; ~ть, ~тй в
министерство с ходатайством звертатися,
звернутися в міністерство з клопотанням.
входной вхідний.
входящая в знач. сущ. ланц. вхідний, -бго.
входящий 1. прич. який (що) входить и т. п.;
см. входить; 2. в знач. прил. канц.
вхідний.
вхождение 1. входження; заходження;
вступання; 2. звертання. Ср. входить 1—2.
вхожий разг. вхожий.
вхолостую нареч. вхолосту.
вцепляться, вцепиться чіплятися и
учіплюватися, -лююся, -люєшся, учепитися
(учеплюся, учёпишся) и мног. повчіплюватися.
ВЦИК (Всероссийский
Центральный Исполнительный
Комитет) ист. ВЦВК (Всеросійський
Центральний Виконавчий Комітет).
ВЦСПС (Всесоюзный
Центральный Совет
Профессиональных Союзов) ВЦРПС (Всесоюзна
Центральна Рада Професійних Спілок).
вчера нареч. учора.
вчерашний" учорашній; искать ~его дня
шутл. шукати вчорашнього дня; со ~его
дня від (з) учорашнього дня, від учора.
вчерне нареч. начорно.
вчертйть см. вчерчивать.
вчерченный укреслений.
вчерчивание укреслювання.
вчерчивать, вчертйть укреслювати, -люю,
-люєш, укреслити.
вчерчиваться укреслюватися, -люється.
вчетверо нареч. учетверо; (в четыре раза —
обычно) у чотири рази.
вчетвером нареч. учотирьбх.
в-четвёртых вводн. ел. по-четвёрте.
вчинять, вчинить юр. уст. учинити, учинити
(учиню, учиниш), закладати, закласти,
-кладу, -кладёш и заложйти, -ложу» ~ло-
жиш; ~ть иск учиняти, учинити
(закладати, закласти и заложйти) позов.
вчистую и вчистую нареч. прост, зовсім;
(окончательно) остаточно.
вчитываться, вчитаться учитуватися, -тую-
ся, -туєшся, учитатися.
ВЧК (Всероссийская
чрезвычайная комиссия по
борьбе с контрреволюцией и
саботажем) ист. ВЧК, Всеросійська
надзвичайна комісія для боротьби з
контрреволюцією і саботажем.
вч^вствование психол. учування, вчуття..
вчувствоваться учутися.
вч^же нареч. разг. зачужа.
вша прост, воша.
вшестеро нареч. ушестеро; (в шесть раз —
обычно) у шість разів (раз).
вшестером нареч. ушістьох.
в-шестых вводн. сл. по-шосте.
вшивание ушивання, ушиття.
вшивать, вшить ушивати, ушити (ушию,
ушиєш).
вшиваться ушиватися.
вшйветь вошивіти.
вшивка разг. 1. (действие) ушиття, (не-
оконч.— обычно) ушивання; 2. (вставка)
ушивка, ушивок, -вка.
вшивной ушивний; (вшитый — ещё)
ушитий.
вшивость вошивість, -вості.
вшивый вошивий.
вширь нареч. ушир; разг. уширшки.
вшитый ушитий.
вшить см. вшивать.
въедаться, въесться уїдатися, уїстися
(уїмся, уїсися).
въедливо нареч. разг. уїдливо.
въедливость разг. уїдливість, -вості.
въедливый разг. уїдливий; разг. заїдливий.
въедчиво см. въедливо.
въедчивость см. въедливость.
въедчивый см. въедливый.
въезд в'їзд, -у.
въездной в'їзний.
въезжать, въехать 1. уїжджати и уїздити
(уїжджу, уїздиш), уїхати (уїду, уїдеш);
(подниматься вверх — обычно) виїжджати
и виїздити, виїхати, -їду, -їдеш; 2. (кому —:
сов.: ударить кого-л.) прост, заїхати,
затопити, «гтоплю, -топиш (кого).
въезжий в'їзний; ~ий двор ист. заїжджий
двір, заїзд, -у.
въесться см. въедаться.
въехать см. въезжать.
въявь нареч. уст., прост, наяву, увіч;
поэз. уяв.
вы мест, ви, род. вас; быть с кем на вы бути
з ким на ви.

выбалтывание
185
выборка
выбалтывание вибовкування; виказ, -у,
виказування. Ср. выбалтывать.
выбалтывать, выболтать и однокр.
выболтнуть прост, вибовкувати, -кую, -куєш,
вибовкати и однокр. вибовкнути, сов.
вибевкати; (секретУ тайну — ещё) виказувати,
-зую, -зуєш, виказати, -кажу, -кажеш.
выбалтываться, выболтаться и однокр. вы-
болтнуться 1. см. выбалтывать; 2. (сов.:
наговориться вдоволь) прост,
виговоритися, вибалакатися; 3. страд, (несов.)
вибовкуватися, -кується; виказуватися, -зу-
ється; ср. выбалтывать.
выбегать прост, вибігати; (побывать
всюду — ещё) збігати; разг. виганяти,
вигасати.
выбегать, выбежать вибігати, вибігти,
-біжу, -біжиш и мног. повибігати; (быстро)
вихоплюватися, -лююся, -люєшся,
вихопитися, -плюся, -пишся и мног.
повихоплюватися, сов. вимчати.
выбегаться прост, вибігатися.
выбежать см. выбегать.
выбеливание вибілювання.
выбеливать, выбелить вибілювати, -люю,
-люєш, вибілити и мног. повибілювати.
выбеливаться, выбелиться вибілюватися,
-лююся, -люєшся, вибілитися и мног.
повибілюватися.
выбелить см. выбеливать.
выбелиться см. выбеливаться.
выбелка вибілювання.
выбивальный вибивальний.
выбивание 1. вибивання; витолочування,
вйтолочення, збивання; 2. вибивання,
витріпування. Ср. выбивать 1—2.
выбивать, выбить 1. вибивати, вибити, -б'ю,
-б'єш; (вытаптывать посевыу всходы и
др.— ещё) витолочувати, -чую, -чуєш,
витолочити, сов. столочити, витовкти, -вчу,
-вчеш, стовкти, -вчу, -вчёш, разг. збивати,
збити (зіб'ю, зіб'єш); ~бить кос^
виклепати косу; ~ть, столько-то очков спорт.,
воєн, вибивати, вибити стільки-то очок;
~вать гопака разг. вибивати гопака;
2. (ударами очищать) разг. вибивати,
вибити, витріпувати, -пую, -пуєш, витріпати.
выбиваться, выбиться Ь вибиватися,
вибитися, -б'юся, -б'єшся; (выбираться — ещё)
вибиратися, вибратися, -беруся, -берешся;
волосы выбились из-под шапки волосся
вибилося з-під шапки; ~ться в люди (на
широкую дорогу) см. люди; ~ться из
графика вибиватися, вибитися з графіка;
~ться из окружения вибиватися, вибитися
(вибиратися, вибратися) з оточення; ~ться
из сил вибиватися, вибитися із сил,
знесилюватися, -лююся, -люєшся, знесилитися;
сов. разг. знемогтися, -мбжуся, -мбжешся;
2. страд, (несов.) вибиватися;
витолочуватися, -чується; вибиватися,
витріпуватися, -пуеться; ср. выбивать І—2.
выбивка спец. вибивання.
выбивной вибивний, вибивальний.
выбирание 1. вибирання; обирання; 2.
обирання, вибирання. Ср. выбирать 1—2.
выбирать, выбрать 1. вибирати, вибрати,
-беру, -береш и мног. повибирати;
(выделять, отбирать — ещё) обирати, обрати
(оберу, обереш) и разг. обібрати (обберу,
оббереш) и мног. пообирати; ~ть место
вибирати, вибрати (обирати, обрати) місце;
~ть невод вибирати, вибрати невід; <~ть
свободную минуту разг. вибирати,
вибрати вільну хвилину (годину); 2. (кем-
чем, кого — избирать голосованием)
обирати, обрати и разг. обібрати и мног.
.пообирати (ким-чим, на кого-що, за кого-що,
кого), вибирати, вибрати и мног.
повибирати (ким-чим); ~ть секретарём обирати,
обрати и обібрати секретарём (на секретари,
за секретаря), вибирати, вибрати
секретарем; —ть представителя обирати, обрати
(вибирати, вибрати) представника.
выбираться, выбраться 1. разг.
вибиратися, вибратися, -беруся, -берешся; (сов.:
выпутаться из чего-л. разг.— ещё)
виборсатися; ~ться в театр вибиратися,
вибратися в театр (до театру); ~ться на дорогу
вибиратися, вибратися на дорогу; 2. страд,
(несов.) вибиратися; обиратися;
обиратися, вибиратися; ср. выбирать 1-—2.
выбитый 1. вибитий; витолочений,
столочений, витовчений, стовчений, збитий; 2.
вибитий, витріпаний. Ср. выбивать 1—2.
выбить см. выбивать.
выбиться см. выбиваться.
выблёвывать, выблевать прост,
вибльовувати, -льбвую, -льбвуєш, виблювати, -люю,
-люєш.
выбленки мор. щаблі вантові.
выбоина вибій, -бою, вибоїна; (с водой — ещё)
баюра, обл. ковдббина, колодовбина.
выбойка текст, уст. вибійка, вибиванка;
обл. пайстра, тяжйна.
выбойчатый текст, уст. вибійчаний; обл.
пайстровий, тяжйновий.
выболеть, выболеться прост, виболіти;
(изболеться — ещё) переболіти, разг.
зболіти.
выболтать см. выбалтывать.
выболтаться см. выбалтываться.
выболтнуть см. выбалтывать.
выболтнуться см. выбалтываться.
выбор вибір, -бору; —ры мн. вибори, -рів;
без ~ра читать без вибору (без перебору)
читати; ^р товаров вибір товарів; ^ры
депутатов вибори депутатів; на ~р чей,
по ~ру чьем^ на вибір чий.
Выборг Виборг.
выборгский виборзький.
выборка вибірка; (неоконч. д.— обычно)
вибирання; статистические ~ки статистичні

выборность
186
выбывать
виписки (вибірки); на ~ку прост, ви- |
біркбво.
выборность виборність, -ності.
выборный 1. виборний; ~ое собрание виборні
збори; ~ые органы виборні органи; ~ые
представители виборні представники;
2. в знач. сущ. виборний, -ого.
выборочно нареч. вибірково.
выборочный вибірковий.
выборщик 1. (производящий выборку чего-л.)
вибірник, -а; 2. (избиратель) виборець,
-рця.
выборщица 1. вибірниця; 2. виборець, -рця,
виборниця. Ср. выборщик 1—2.
выбраковать см. выбраковывать.
выбраковка спец. вибракування, (неоконч.
д.— ещё) вибраковування.
выбраковывать, выбраковать спец.
вибраковувати, -кбвую, -кбвуєш, вибракувати,
-кую, -куєш.
выбраковываться спец. вибраковуватися, -кб-
вуеться.
выбранить разг. вйлаяти; разг.
вибатькувати, -кую, -куєш, вишпетити, -шпечу,
-шпетиш; обл. вйбанітувати, -тую, -туєш.
выбраниться разг. вилаятися.
выбранный 1. вибраний; обраний; 2. обраний,
вибраний. Ср. выбирать 1—2.
выбрасывание викидання.
выбрасыватель воен. викидач, -а.
выбрасывать1, выбросить викидати,
викинути и мног. повикидати; ~ть из головы
(из сердца, из памяти) викидати, викинути
з голови (з думки, з серця, з пам'яті); —ть
колос викидати, викинути колос,
колоситися, -лбситься, заколоситися; —ть товар
на рынок прост, викидати, викинути
товар на ринок.
выбрасывать 2, выбросать прост, викидати,
викидати и мног. повикидати.
выбрасываться, выброситься викидатися, ви- і
кинутися; —ться с парашютом
викидатися, викинутися з парашутом.
выбрать см. выбирать.
выбраться см. выбираться.
выбредать, выбрести разг. вибродити, -джу,
-диш и виброджувати, -джую, -джуєш,
вибрести, -бреду, -бредеш; сов. разг.
вичвалати, вичапати.
выбривать, выбрить виголювати, -люю,
-люєш, виголити и мног. повиголювати, ви- [
бривати, вибрити, -брию, -бриєш и мног,
повибривати.
выбриваться, выбриться виголюватися, -лю-
юся, -люєшся, виголитися, вибриватися,
вибритися, -бриюся, -бриєшся.
выбритый виголений, вибритий.
выбрить см. выбривать.
выбриться см. выбриваться.
выбродить1 (исходить) прост, вибродити,
-джу, -диш; (блуждая, странствуя разг.—
ещё) виблукати. '
выбродить2, выбродиться (окончить
брожение) вибродити, -дить, виграти, вигратися;
разг. вишумувати, -муе, вишуміти, -мить.
выбронзировать и прост, выбронзовать
вибронзувати, -зую, -зуєш.
выброс вйкид, -у, (неоконч. д.— обычно)
викидання.
выбросать см. выбрасывать \
выбросить см. выбрасывать1.
выброситься см. выбрасываться.
выброска вйкид, -у, (неоконч. д.— обычно)
викидання.
выброшенный викинутий, вйкинений.
выбрызгать см. выбрызгивать.
выбрызгаться см. выбрызгиваться.
выбрызгивание вибризкування.
выбрызгивать, выбрызгать и выбрызнуть
вибризкувати, -кую, -куєш, вибризкати
и вибризнути.
выбрызгиваться, выбрызгаться и выбрызнуть-
ся вибризкуватися, -кується, вибризкатися
и вибризнутися.
выбрызнуть см. выбрызгивать.
выбрызнуться см. выбрызгиваться.
выбуксировывать, выбуксировать
вибуксировувати, -рбвую, -ровуєш,
вибуксирувати, -рую, -руєш.
выбуравливать, выбуравить висвердлювати,
-люю, -люєш, висвердлити, вибуравлювати,
-люю, -люєш, вибуравити, -влю, -виш.
выбуривать, выбурить техн. вибурювати,
-р'юю, -рюєш, вибурити, висвердлювати,
-люю, -люєш, висвердлити.
выбуриваться техн. вибурюватися, -рюється,
висвердлюватися, -люється.
выбурить см. выбуривать.
выбутить см. выбучивать1.
выбутиться см. выбучиваться Ч
выбухать и выбухнуть прост, вибухати,
вибухнути, жбухнути.
выбучивать1, выбутить строит,
вибучувати, -чую, -чуєш, вибутить», -бучу,
-бутиш.
выбучивать2, выбучить 1. (бельё)
визолювати, -люю, -люєш, визолити, відзолювати,
відзолити, -золю, -золиш, вилуговувати,
-гбвую, -гбвуєш, вилужити; 2. (кожу)
вибучувати, -чую, -чуєш, вибучити.
выбучиваться і, выбутиться вибучуватися,
-чується, вибутитися, -бутиться. Ср.
выбучивать х.
выбучиваться 2, вы бучиться 1. визолюватися,
-люється, визолитися, відзолюватися,
відзолитися, -золиться, вилуговуватися, -гб-
вується, вилужитися; 2. вибучуватися,
-чується, вибучитися. Ср. выбучивать2
1-2.
выбучить см. выбучивать2,
вы бучиться см. выбучиваться2,
выбывание вибування.
выбывать, выбыть вибувати, -буваю,
-буваєш, вибути, -буду, -будеш.

выбывающий
187
вывесить
выбывающий який (що) вибуває.
выбывший який (що) вибув, вибулий.
выбытие вибуття, (неоконч. д.— ещё)
вибування.
выбыть см. выбывать.
вываживать, выводить виводити, -воджу,
-водиш, виводити, -воджу, -водиш.
вываживаться виводитися, -водиться.
вываливание1 вивалювання. Ср. вываливать *.
вываливание 2 вивалювання. Ср. вываливать 2.
вываливать 19 вывалить (валя, удалять отку-
да-л. и т. п.) разг. вивалювати, -люю,
-люєш, вивалити и мног. повивалювати;
~ть язык прост, висолоплювати,
висолопити язика (язйк), вивалювати, вивалити
язика (язйк); ~лила толпа прост, вивалив
натовп, вивалила юрба (юрма).
вываливать2, вывалять (валяя, пачкать в
чём-л.) прост, вивалювати, -люю, -люєш,
виваляти и мног. повивалювати; разг.
викачувати, -чую, -чуєш, викачати и мног.
повикачувати, сов. уваляти, укачати.
вываливатьсях, вывалиться вивалюватися,
-лююся, -люєшся, вивалитися и мног.
повивалюватися. Ср. вываливать *.
вываливаться2, вываляться вивалюватися,
-лююся, -люєшся, вивалятися и мног.
повивалюватися; викачуватися, -чуюся,
-чуєшся, викачатися и мног. повикачуватися,
увалятися, укачатися. Ср. вываливать2.
вывалить см. вываливать1.
вывалиться см. вываливаться1.
вывалянный виваляний; викачаний. Ср.
вываливать 2.
вывалять см. вываливать 2.
вываляться см. вываливаться 2.
вываренный виварений.
вываривание виварювання.
вываривать, выварить виварювати, -рюю,
-рюєш, виварити и мног. повиварювати.
вывариваться, вывариться виварюватися,
-рюється, виваритися.
выварить см. вываривать.
вывариться см. вывариваться.
выварка I. (действие) вйварення, (неоконч.—
ещё) виварювання; 2. (посуда) прост.
виварка.
выварки спец. виварки, -ків.
выварной спец. виварний.
выварочный спец. 1. (выварной) виварний;
~ая соль виварна сіль; 2. (для выварки)
виварювальний; ~ый котёл виварювальний
казан (котёл).
вывевать и вывеивать, вывеять вивівати и
вивіювати, -віюю, -віюєш, вивіяти.
вывеваться и вывеиваться, вывеяться
вивіватися и вивіюватися, -віюеться,
вивіятися.
выведать см. выведывать.
выведение виведення, (неоконч. д.— ещё)
виводження; вибавлення, (неоконч. д.—
ещё) вибавляння. Ср. выводить.
выведривать, выведрить безл. прост,
вияснюватися, -нюється и вияснятися,
вияснитися, випогбджуватися, -джується,
вйпогодитися, -диться, прояснятися и
прояснюватися, прояснитися, -нйться, сов.
проясніти, прояснішати; разг. розгодинюватися,
-нюється, розгодинитися,
розпогоджуватися, розпогодитися.
вывёдриваться, выведриться прост, см.
выведривать,
выведывание вивідування; випитування. Ср.
выведывать,
выведывать, выведать вивідувати, -дую,
-дуєш, вивідати; разг. провідувати,
провідати; (выспрашивать — ещё) випитувати,
-тую, -туєш, випитати и мног. повипйтувати.
вы веды ват ься вивідуватися, -дується;
провідуватися; випитуватися, -тується. Ср.
выведывать,
вывезти см. вывозить,
вы везтись см. вывозиться,
вывеивать см. вывевать,
вывеиваться см. вывеваться,
выверить см. выверять,
выверка разг. вивірка; вивірення, (неоконч.
д.— ещё) вивіряння.
вывернутый вивернутий, вйвернений;
викручений. Ср. вывёртывать 1.
вывернуть см. вывёртывать,
вывернуться см. вывёртываться,
выверт разг. виверт, -у, викрут, -у; разг.
викрутас, -у.
вывертеть см. выверчивать,
вывёртывание вивертання; викручування. Ср.
вывёртывать 1.
вывёртывать, вывернуть І. вивертати,
вивернути и мног. повивертати;
(выкручивать — ещё) викручувати, -чую, -чуєш,
викрутити, -кручу, -крутиш и мног.
повикручувати; ~ть лампочку викручувати,
викрутити лампочку; ~ть р^ку разг.
вивертати, вивернути (викручувати,
викрутити) руку; 2. разг. см.
вывёртываться,
вывёртываться, вывернуться разг.
вивертатися, вивернутися; (выкручиваться —
ещё) викручуватися, -чуюся, -чуєшся,
викрутитися, -кручуся, -крутишся; болт
вывернулся болт викрутився; ^ться из рук
вивертатися, вивернутися (викручуватися,
викрутитися) з рук; ~ться из беды перен.
разг. вивертатися, вивернутися
(викручуватися, викрутитися) з біди.
выверчивать, вывертеть прост,
викручувати, -чую, -чуєш, викрутити, -кручу,
-крутиш, вивірчувати, -чую, -чуєш,
вивертіти, -рчу, -ртиш.
выверчиваться прост, викручуватися,
-чується, вивірчуватися, -чується.
выверять, выверить вивіряти, вивірити.
выверяться вивіритися.
вывесить1 см. вывешивать1.

вывесить
188
выводить
вывесить 2 см. вывешивать 2.
вывеска1 (доска с надписью) вивіска.
вывеска 2 (действие) виваження, (неоконч.—
ещё) виважування. Ср. вывешивать2.
вывесочный вивісковий, вйвісочний.
вывести см. выводить.
вывестись см. выводиться.
выветрелость геол. вивітрілість, -лості, звіт-
рїлість.
выветрелый геол. вивітрілий, звітрілий.
выветренность геол. вивітреність, -ності.
вы ветреть 1. прост, вивітріти, -ріє; 2. геол.
вивітріти, звітріти.
вывётриваемость геол. вивітрюваність, -ності,
звітрюваність.
выветривание 1. вивітрювання; 2.
вивітрювання, звітрювання. Ср. выветривать 1—2.
выветривать, выветрить 1. (проветривать)
вивітрювати, -рюю, -рюеш, вивітрити;
2. геол. вивітрювати, вивітрити, звїтрювати,
звїтрити.
выветриваться, выветриться I.
вивітрюватися, -рюється, вивітритися; 2.
вивітрюватися, вивітритися, звітрюватися,
звітритися. Ср. выветривать 1—2.
выветрившийся І. який (що) вивітрився,
вивітрений, вивітрілий; 2. який (що)
вивітрився (звітрився), вивітрілий,
звітрілий, вивітрений, звітрений. Ср.
выветривать І—2.
выветрить см. выветривать.
выветриться см. выветриваться.
вывешенный1 вивішений. Ср. вывешивать1.
вывешенный2 виважений. Ср. вывешивать2.
вывешивание1 вивішування. Ср.
вывешивать *.
вывешивание2 виважування, виваження. Ср.
вывешивать2.
вывешивание3 геод. провішування,
вивішування, витичування.
вывешивать1, вывесить (располагать в
висячем положении) вивішувати, -шую,
-шуєш, вивісити, -вішу, -вісиш.
вывешивать2, вывесить (взвешивать)
виважувати, -жую, -жуєш, виважити.
вывешивать8, вывешить геод. провішувати,
-шую, -шуєш, провісити, -вішу, -вісиш,
вивішувати, -шую, -шуєш, вйвішити,
витичувати, -чую, -чуєш, витичити.
вывешиваться 1 вивішуватися, -шується. Ср.
вывешивать1.
вывешиваться 2 виважуватися, -жується. Ср.
вывешивать2.
вывешиваться 3 геод. провішуватися,
-шується, вивішуватися, витичуватися, -чується.
вывешить см. вывешивать8.
вывеянный вивіяний.
вывеять см. вывевать.
вывеяться см. вывеваться.
вывивать, вывить 1. (свивать) звивати,
звити (зів'ю і зів*еш) и мног. позвивати,
вививати, вивити, -в'ю, -в'єш; (сплетать)
сплітати, сплести (сплету, сплетеш) и
мног. посплітати; ~вать верёвку сукати
мотузку (мотузка, вірьовку); 2.
(выплетать, развивая) виплітати, виплести,
-плету, -плетеш и мног. повиплітати,
вививати, вивити.
вывиваться 1. звиватися, вививатися;
сплітатися; 2. виплітатися, вививатися. Ср.
вывивать 1—2.
вывинтить см. вывинчивать.
вывинтиться см. вывинчиваться.
вывинченный вигвинчений, викручений.
вывинчивание вигвинчування, викручування.
вывинчивать, вывинтить вигвинчувати, -чую,
-чуєш, вигвинтити, -нчу, -нтиш,
викручувати, -чую, -чуєш, викрутити, -кручу,
-крутиш и мног. повикручувати.
вывинчиваться, вывинтиться
вигвинчуватися, -чується, вигвинтитися, -титься,
викручуватися, -чується, викрутитися,
-крутиться.
вывитый 1. звитий, звйнений, вивитий;
сплетений; 2. виплетений, вивитий. Ср.
вывивать 1—2.
вывить см. вывивать.
вывих вйвих, -у, звих, -у, звйхнення.
вывихивать, вывихнуть вивйхувати, -вйхую,
-вйхуєш, вивихнути, сов. звихнути.
вывихиваться, вывихнуться разг. вивйху-
ватися, -вйхується, вивихнутися.
вывихнутый вивихнутий, вйвихнений,
звихнутий, звйхнений.
вывихнуть см. вывихивать.
вывихнуться см. вывихиваться.
вывод 1. (действие) вивід, -воду, виведення;
ср, выводить; 2. (заключение) висновок,
-вку; 3. техн. вивід.
выводить см. вываживать.
выводить, вывести виводити, -джу, -диш,
вивести, -веду, -ведеш и мног. повивбдити;
(преим. о птицах — еще) плодити, -дить
и виплоджувати, -джує, виплодити, -дить;
(пятна — ещё) вибавлйти, вибавити, -влю,
-виш; ~ть, ~ти б^квы виводити, вивести
літери (б^кви); ~ть, ~ти в люди кого
виводити, вивести в люди кого; ~ть, ~ти
засухоустойчивую пшеницу виводити,
вивести посухостійку (засухостійку) пшеницю;
~ть, ~ти из себгі кого виводити, вивести
з себе кого, роздратовувати, -товую,-тб-
вуєш, роздратувати, -тую, -туєш когб;
~ть, ~ти из терпения виводити, вивести
з терпіння, роздратовувати,^ -тбвую, -тб-
вуеш, роздратувати, -тую, -туєш; ~ть, ~ти
[какой] балл, ~ть, ~ти [как^іо] отметку
виводити, вивести [який] бал, вивбдити,
вивести [яку] оцінку; ~ть, ~ти на дорогу перен.
вивбдити, вивести на шлях {на дорогу);
~ть, ~ти на чистую (на свежую) воду
кого перен. вивбдити, вивести на чисту
воду когб;~ть, ~ти образ вивбдити, вивести

выводиться
189
выгладить
образ; ~ть, ~ти птенцов виводити,
вивести (плодити и виплоджувати, виплодити)
пташенйт; ~ть, ~ти формулу мат.
виводити, вивести формулу; ~ть, ~ти
фундамент виводити, вивести (зводити, звести)
фундамент; ^ть, ~ти песню виводити,
вивести пісню.
выводиться, вывестись виводитися, -диться,
вивестися, -ведеться; виплоджуватися,
-джуеться, виплодитися, -диться;
вибавлятися, вибавитися, -виться; ^велись
птенцы вивелися (виплодилися) пташенйта;
свелось пятно вивелася (вибавилася)
пляма; ^велись старые обычаи вивелися
(перевелися) старі звичаї. Ср.
выводить.
выводка виведення, (неоконч. д.— ещё)
виводження; виплоджування; вибавляння.
Ср. выводить.
выводной вивідний.
выводок виводок, -дку.
вывоз І. (действие) вивіз, -возу, вивезення;
2. (экспорт) вивіз.
вывозить прост, вивозити, -вожу, -возиш,
завозити, -вожу, -возиш, засмальцювати,
-цюю, -цюєш и мног. позасмальцьовувати
-цьбвую, -цьовуєш, заялозити, -яложу,
-ялозиш и мног. позаяложувати, -жую,
-жуєш.
вывозить, вывезти вивозити, -вожу, -возиш,
вивезти; ~вез счастливый сличай разг.
пощастило, вивезла щаслива нагода, вивіз
щасливий випадок; ~ть, ~ти в свет уст.
вивозити, вивезти в світ.
вывозиться прост, вивозитися, -вожуся,
-возишся, завозитися, -вожуся, -вбзишся,
засмальцюватися, -цююся, -цюєшся и мног.
позасмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьб-
вуєшся, заялозитися, -яложуся, -ялозишся
и мног. позаяложуватися, -жуємося,
-жуєтеся.
вывозиться, вы везтись вивозитися, -вожуся,
-вбзишся, вивезтися, -зуся, -зешся.
вывозка вивіз, -возу, вивезення, вйвозка.
вывозной вивізний.
выволакивание 1. вйволочення, (неоконч.
д.— ещё) виволікання; витягання; 2.
добування, видобування. Ср. выволакивать
1—2.
выволакивать, вь/волочь 1. разг.
виволікати, виволокти, -лочу, -лочеш и мног.
повиволікати; (вытягивать) витягати и
витягувати, -гую, -гуєш, витягти, -гну, -гнеш
и витягнути и мног. повитягати и
повитягувати; 2. (добывать — соль и т. п.)
добувати, -буваю, -буваєш, добути, -буду,
-будеш, видобувати, видобути, -буду,
-будеш.
выволакиваться І. виволікатися; витягатися,
витягуватися, -гуеться; 2. добуватися, -бу-
вається, видобуватися. Ср. выволакивать
1—2.
выволочка І. (действие) прост,
вйволочення, {неоконч.— ещё) виволікання;
витягання; добування, видобування; ер.
выволакивать 1—2; 2. (нагоняй) прост.
прочухан, прочуханка, нагінка,
натруска.
выволочь см. выволакивать.
выворачивание разг. вивертання.
выворачивать, выворотить разг. вивертати,
вивернути и мног. повивертати.
выворачиваться, выворотиться разг.
вивертатися, вивернутися и мног.
повивертатися.
выворот мед. вйворот, -у.
выворотить см. выворачивать.
выворотиться см. выворачиваться.
выворотный спец. виворітний, вивернутий;
~ая обувь виворітне взуття.
вывороченный вивернутий, вйвернений.
вывязанный вив'язаний; виплетений. Ср~
вывязывать.
вывязать см. вывязывать.
вывязывание вив'язування; виплітання. Ср.
вывязывать.
вывязывать, вывязать вив'язувати, -зую,
-зуеш, вив'язати, -в'яжу, -в'яжеш и мног.
повив'язувати; (выплетать — обычно)
виплітати, виплести, -плету, -плетеш и мног-
повиплітати.
вывязываться вив'язуватися, -зується;
виплітатися. Ср. вывязывать.
вывяливание вив'ялювання.
вывяливать, вывялить вив'ялювати, -люю,
-люеш, вив'ялити.
вывяливаться, вывялиться вив'ялюватися,
-люеться, вив'ялитися.
вывялить см. вываливать.
вывялиться см. вывяливаться.
выгадать см. выгадывать.
выгадывание вигадування; вимудровування.
Ср. выгадывать.
выгадывать, выгадать вигадувати, -дую,
-дуєш, вигадати; (выигрывать) вигравати,
-граю, . -граєш, виграти; (несов.:
извлекать пользу) мати користь (користь);
(удачно придумав) вимудровувати, -ровую,
-рбвуєш, вимудрувати, -рую, -руєш; ~ть
время вигадувати, вигадати (вигравати,
виграти) час.
вы гады ваться вигадуватися, -дується;
виграватися, -грається. Ср. выгадывать.
выгатить см. выгачивать.
выгаченный вигачений.
выгачивать, выгатить вигачувати, -чую,
-чуєш, вигатити, -гачу, -гатиш.
выгиб вигин, -у.
выгибание вигинання.
выгибать, выгнуть вигинати, вигнути.
выгибаться, выгнуться вигинатися,
вигнутися; (изгибаться — ещё) вихилятися,
вихилитися.
выгладить см. выглаживать.

выгладиться
190
выгораживать
выгладиться см. выглаживаться. I
выгладывать, выглодать разг. вигризати,
вигризти.
выглаженный вигладжений; випрасуваний.
Ср. выглаживать.
выглаживание вигладжування;
вирівнювання; прасування, випрасовування. Ср.
выглаживать.
выглаживать, выгладить вигладжувати,
-джую, -джуєш, вигладити, -джу, -диш;
(выравнивать — ещё) вирівнювати, -нюю,
-нюєш, вирівняти и мног. повирівнювати;
(утюгом — обычно) прасувати, -сую, -суеш
и випрасовувати, -сбвую, -сбвуєш,
випрасувати, -сую, -суеш.
выглаживаться, выгладиться
вигладжуватися, -джується, вигладитися, -диться;
вирівнюватися, -нюеться, вирівнятися;
прасуватися, -сується и випрасовуватися, -сб-
вується, випрасуватися, -сується. Ср.
выглаживать.
выглодать см. выгладывать.
выглядеть * см. выглядывать г.
выглядеть 2 (как, кем-чем) мати вигляд (який,
кого-чого), показувати, -зую, -зуеш (як);
разг. виглядати (як); плохо ~ть мати
поганий вигляд, погано показувати (виглядати).
выглядывание виглядання, визирання; (в
ожидании прибытия разг.— ещё)
виглядини, -дин. Ср. выглядыватьх.
выглядывать *, выглянуть виглядати,
виглянути, визирдти, визирнути; (несов.:
показываться — ещё) види ітися, -ніється.
выглядывать2, выглядеть прост,
виглядати, виглядіти, -джу, -диш; (высматри- |
вать) видивлятися, видивитися, -влюся,
-вишся; (приискивая разг.— ещё)
наглядати, наглянути и наглядіти, -джу, -диш и
разг. нагледіти, сов. назорйти; ~деть все
глаза видивити (виглядіти) [всі] очі.
выглянуть см. выглядывать1.
выгнать см. выгонять.
выгнетать, вы гнести вигнічувати, -чую,
-чуєш, вигнітити, -гнічу, -гнітиш.
выгнивать, выгнить вигнивати, вигнити и
реже вигнисти и мног. повигнивати;
(обычно о дереве — ещё) витрухати, витрухнути.
выгнивший який (що) вигнив, ви гнилий;
який (що) витрух. Ср. выгнивать.
выгнить см. выгнивать.
выгнутость вйгнутість, -тості.
выгнутый вигнутий.
выгнуть см. выгибать.
выгнуться см. выгибаться.
выговаривание І. вимовляння,
виговорювання; 2. виговорювання; застерігання,
застереження; 3. виговорювання,
дорікання; вичитування. Ср. выговаривать 1—3.
выговаривать, выговорить I. (произносить)
вимовляти, вимовити, -влю, -виш,
виговорювати, -рюю, -рюєш, виговорити; ~ть
слово вимовляти, вимовити (виговорювати,
виговорити) слово; 2. (обусловливать,
договариваясь) разг. виговорювати,
виговорити; (оговаривать — обычно)
застерігати, застерегти, -режу, -режёш; 3. (несов.:
делать выговор кому-л.) разг.
виговорювати, дорікати; (отчитывать) вичитувати,
-тую, -туєш.
выговариваться, выговориться 1. разг.
виговорюватися, -рююся, - -рюєшся,
виговоритися; сов. разг. вибалакатися;
2. страд, (несов.) вимовлятися,
виговорюватися; ср. выговаривать 1.
выговор 1. (произношение) вимова, говірка;
2. '(порицание) догана; строгий ~р с
предупреждением сувора догана з
попередженням.
выговорить см. выговаривать.
выговориться см. выговариваться.
выгода вйгода; (польза — ещё) користь, -ті
и користь; (прибыль — ещё) зиск, -у,
пожйток, -тку, обл. хосён, род. хісна.
выгодно нареч. вигідно.
выгодность вигідність, -ності.
выгодный вигідний; в ~ом свете {освещении)
у вигідному світлі (висвітленні).
выгон I. (действие) виганяння; 2.
(пастбище) вигін, -гону.
выгонка разг., спец. вйгонка; зимняя ~ка
цветов сад. зимова вйгонка квітів; ~ка
спирта викурювання (вйгонка) спирту.
вы гоночный спец. вйгонковий, вйгоночний;
~ые теплицы вйгонкові (вйгоночні)
теплиці.
выгонять, выгнать І. виганяти и вигонити,
вигнати (вижену, виженеш); ~ть две
нормы за смену прост, виганяти, вигнати дві
норми за зміну; ~ть с работы виганяти и
вигонити, вигнати з роботи; 2. сад., с.-х.
виганяти и вигонити, вигнати; ~ть рассаду
виганяти и вигонити, вигнати розсаду;
3. (добывать перегонкой) виганяти и
вигонити и гнати (жену, женёш) и гонити, -ню,
-ниш, вигнати, викурювати, -рюю, -рюєш
и курити, -рю, -риш, викурити; ~ть водку
виганяти, вигнати (гнати, гонити,
викурювати, викурити) горілку.
выгоняться 1. виганятися, вигонитися;
2. виганятися, вигонитися; 3. виганятися,
вигонитися, гнатися (женеться), гонитися,
-ниться, викурюватися, -рюеться. Ср.
выгонять І—3.
выгораживание обгороджування,
огороджування; відгороджування. Ср.
выгораживать 1.
выгораживать, выгородить 1. (огораживать)
обгороджувати, -джую, -джуєш,
обгородити, -роджу, -родиш и мног.
пообгороджувати, огороджувати, огородити и мног.
поогороджувати; (отгораживать)
відгороджувати, відгородити и мног.
повідгороджувати; 2. перен. прост,
вигороджувати, вигородити.

выгораживаться
191
выдавить-
выгораживаться, выгородиться I.
(устраняться от ответственности) прост,
вигороджуватися, -джуюся, -джуєшся,
вигородитися, -джуся, -дишся; 2. страд,
(несов.) обгороджуватися, -джується,
огороджуватися; відгороджуватися;
вигороджуватися; ср. выгораживать 1—2.
выгорать, выгореть вигоряти и вигорати,
вигоріти; (тускнеть от солнца — ещё)
блякнути, зблякнути; дело не ~рело прост.
справа не вигоріла, діло не вигоріло.
выгоревший який (ідо) вигорів, вигорілий.
выгорелый вигорілий.
выгореть см. выгорать.
выгородить см. выгораживать.
выгородиться см. выгораживаться.
выгравированный вигравіруваний,
вигравійований.
выгравировать вигравірувати, -рую, -руєш,
вигравіювати, -віюю, -віюєш.
выграненный вйгрануваний, вигранений.
выгранивать, выгранить виграновувати,
-новую, -нбвуєш, вигранувати, -ную, -нуеш,
вигранювати, -нюю, -нюєш, вигранити.
выграниваться виграновуватися, -нбвується,
вигранюватися, -нюється.
выгранить см. выгранивать.
выгреб 1. (действие) вигріб, -гребу,
(неоконч.— обычно) вигрібання; вигортання;
вигрібання; ср. выгребать 1—2; 2. (у
закрома) с.-х. вигріб; З. (мусорная яма)
смітник, -а и смітник, -а, вигріб.
выгребание І. вигрібання; вигортання; 2.
вигрібання. Ср. выгребать 1—2.
выгребать, выфести 1. вигрібати, вигребти
и мног. повигрібати; (что-л. сыпучее —
обычно) вигортати, вигорнути и мног.
повигортати; 2. (гребя, выплывать)
вигрібати, вигребти и мног. повигрібати.
выгребаться, выгрестись 1. (гребя,
выплывать) разг. вигрібатися, вигребтися,
вигрібати, вигребти; 2. страд, (несов.)
вигрібатися; вигортатися; ср. выгребать 1.
выгребенный якого (що) вигребли;
вигорнутий. Ср. выгребать 1.
выгребка прост, вигріб, -гребу, (неоконч.
д.— ещё) вигрібання; вигортання. Ср.
выгребать 1.
выгребной вигрібний; ~ая йма вигрібна
яма, вигріб, -гребу, смітник, -а и смітник, -а.
выгревать, вы греть прост, вигрівати,
вигріти.
выгрести см. выгребать.
выгрестись см. выгребаться.
выгреть см. выгревать.
выгружать, выгрузить вивантажувати, -жую,
-жуєш, вивантажити; (разгружать)
розвантажувати, розвантажити.
выгружаться, выгрузиться вивантажуватися,
-жуюся, -жуєшся, вивантажитися;
(разгружаться) розвантажуватися,
розвантажитися.
выгруженный вивантажений;
розвантажений. Ср. выгружать,
выгрузить см. выгружать,
выгрузиться см. выгружаться.
выгрузка вивантаження, (неоконч. д.— ещё}
вивантажування; розвантаження,
(неоконч. д.— ещё) розвантажування. Ср.
выгружать.
выгрузной вивантажувальний, вивантажний.
выгрузочный вивантажувальний,
вивантажний.
выгрузчик вивантажувач, вивантажник.
выфызать, выгрызть вигризати, вигризти;
(о грызунах — ещё) виточувати, -чують,,
виточити.
выгрызаться вигризатися; виточуватися,
-чується. Ср. выгрызать.
выгрызть см. выгрызать.
выфязнить разг. вибруднити, забруднити,,
побруднити; (преим. лицо разг.— ещё)
замурзати, обмурзати.
выгрязниться вибруднитися, забруднитися;
замурзатися, обмурзатися. Ср. выгрязнить.
выгул с.-х.у прост, вйгул, -у.
выгуливать, выгулять прост, вигулювати,
-люю, -люєш, вигуляти.
выгуливаться, выгуляться с.-х., прост,
вигулюватися, -люється, вигулятися.
выгулять см. выгуливать.
выгуляться см. выгуливаться.
выдавать, выдать видавати, -даю, -даєш,,
видати, -дам, -даси и мног. повидавати;
(секрет, тайну — ещё) виказувати, -зую,
-зуєш, виказати, -кажу, -кажеш и мног.
повиказувати; ~ть замуж за кого см.
замуж; ~ть за своё видавати, видати за своє;
~ть руд^ на-гора видавати, видати руду*
на-гора; ~ть себя видавати, видати
(зраджувати, зрадити) себе; ~ть себй за кого
видавати, видати себе за кого; не ~дай!,
не вдайте! не підведи!, не підведіть!
выдаваться* видаватися, -дається;
виказуватися, -зується. Ср. выдавать.
выдаваться2, выдаться 1. (выступать)
видаватися, -даюся, -даєшся, видатися,
-дамся, -дасися, виступати, виступити, -плю,
-пиш и мног. повиступати; (выдвигаться)
висуватися и висовуватися, -совуюся, -со-
вуєшся, висунутися и мног. повисуватися
и повисовуватися; (выпячиваться)
випинатися, випнутися и реже вип'ястися,
-пнуся, -пнешся и мног. повипинатися; (несов.:
торчать) стирчати; 2. (отличаться)
відзначатися, відзначитися и відзначитися,
визначатися и реже визначуватися, -чуюся,,
-чуєшся, визначитися, видаватися,
видатися; 3. (случаться, оказываться)
випадати, випасти, -паде, видаватися, видатися;
день ждался солнечный день випав
(видався) сонячний; 0 ~ться в кого у с т.,.
прост, удаватися, удатися в кого.
выдавить см. выдавливать.

выдавиться
192
выделывать
выдавиться см. выдавливаться.
выдавленный видавлений, видушений;
вичавлений, вижатий. Ср. выдавливать.
выдавливание видавлювання, видушування;
вичавлювання, вижимання. Ср.
выдавливать.
выдавливать, выдавить видавлювати, -люю,
-люєш, видавити, -влю, -виш и мног.
повидавлювати, видушувати, -шую, -шуєш,
видушити; (выжимать — ещё)
вичавлювати, -люю, -люєш, вичавити, -влю, -виш,
вижимати, вижати, -жму, -жмеш.
выдавливаться, выдавиться видавлюватися,
-люеться, видавитися, -виться,
видушуватися, -шується, видушитися;
вичавлюватися, -люеться, вичавитися, -виться,
вижиматися, вижатися, -жметься. Ср.
выдавливать.
выдаивать, выдоить видоювати, -дбюю,
-дбюєш, видоїти.
выдаиваться, выдоиться видоюватися,
-дбюється, видоїтися.
выдалбливать, выдолбить 1. видовбувати,
-бую, -буеш, видовбати; 2. (механически
выучивать) прост, визубрювати, -рюю,
-рюєш, визубрити, визуджувати, -джую,
-джуєш, визудити, -джу, -диш, сов.
витовкти, -вчу, -вчеш.
выдалбливаться 1, видовбуватися, -бується;
2. визубрюватися, -рюється, визуджува^
тися, -джується. Ср. выдалбливать 1—2.
выданье: на ~ье уст., прост, на виданні,
на відданні, на порі.
выдать см. выдавать.
выдаться см. выдаваться2.
выдача 1. (действие) видача, (неоконч. —
обычно) видавання; виказ, -у, виказання,
(неоконч.—ещё) виказування; ср.
выдавать; 2. (то, что выдано) видача.
выдающийся 1. прич. який (що) видається
(виступає), виступаючий; який (що)
висувається, висунутий, вйсунений; який
(що) випинається, випнутий; який (що)
відзначається (визначається, видається);
ср. выдаваться2 1—2; 2. (в знач, прил.:
исключительный, замечательный)
видатний, визначний; ~ийся успех видатний
(визначний) успіх.
выдвигание висування, висовування,
висунення; виставляння, виставлення. Ср.
выдвигать.
выдвигать, выдвинуть висувати и
висовувати, -сбвую, -сбвуєш, висунути и мног.
повисувати и повисбвувати; (выставлять —
ещё) виставляти, виставити, -влю, -виш
и мног. повиставляти; ~ть в депутаты
висувати (висовувати), висунути в депутати;
~ть тезис висувати (висовувати),
висунути тезу.
выдвигаться, выдвинуться І. висуватися и
висовуватися, -сбвуюся, -сбвуешся,
висунутися и мног. повисуватися и
повисовуватися; (выступать) виступати,
виступити, -плю, -пиш и мног. повиступати,
видаватися, -даюся, -даєшся, видатися,
-дамся, -дасися; 2. перен. висуватися и
висовуватися, висунутися; (отличаться —
ещё) відзначатися, відзначитися и
відзначитися, визначатися, визначитися; ~ться
на руководящую работу висуватися
(висовуватися), висунутися на керівну роботу;
талантливый скрипач быстро выдвинулся
талановитий скрипаль швидко висунувся
(відзначився, визначився); 3. страд, (не-
сов.) висуватися, висовуватися;
виставлятися; ср. выдвигать.
выдвиженец висуванець, -нця.
выдвижение висунення, (неоконч. д.—
обычно) висування, висовування; виставлення,
(неоконч. д.— ещё) виставляння. Ср.
выдвигать.
выдвиженка висуванка.
выдвиженческий висуванський.
выдвиженчество висуванство.
выдвижной висувний.
выдвинутый висунутий, вйсунений;
виставлений. Ср. выдвигать.
выдвинуть см. выдвигать.
выдвинуться см. выдвигаться.
выдворять, выдворить уст,, разг.
виселяти, виселити и мног. повиселяти и
повисел ювати.
выдворяться уст., разг. виселятися.
выдел юр. виділ, -у.
выделанный вироблений; вичинений. Ср.
выделывать 1.
выделать см. выделывать.
вы делаться см. выдёлываться.
выделение 1. (действие) виділення,
(неоконч.— ещё) виділяння; 2. мния мн. фи-
зиол. виділення, -лень.
выделенный виділений.
выделительный физиол. видільний.
выделить см. выделять.
выделиться см. выделяться.
выделка 1. (действие) вироблення,
(неоконч.— ещё) виробляння, вироблювання;
(кожи) вйчинка, чинення, (неоконч.— ещё)
вичинювання, разг. чиньба; ср.
выделывать І; 2. (качество, обработка) виробка,
обробка; (отделка) оздоблення; какая
чистая ~ка! яка чиста робота!
выделывание 1. виробляння, вироблювання;
чинення, вичинювання; 2. витворяння,
витворювання, витівання, виробляння,
вироблювання. Ср. выделывать 1—2.
выделывать, выделать 1. виробляти и
вироблювати, -люю, -люєш, виробити, -блю,
-биш и мног. повиробляти и повирбблю-
вати; (кожу) чинити, -ню, -ниш и
вичинювати, -нюю, -нюєш, вичинити, разг.
виправляти, виправити, -влю, -виш;
2. (несов.: вытворять) разг. витворяти, ви-

выдёлываться
193
выдрессированный
твбрювати, -рюю, -рюєш, витівати,
виробляти, вироблювати, коїти.
выдёлываться, вы делаться 1. вироблятися
и вироблюватися, -люється, виробитися,
-биться; чинитися, -ниться и вичинюватися,
-нюється, вичинитися, виправлятися,
виправитися, -виться; 2. несов. витворятися,
витворюватися, -рюеться, витіватися,
вироблятися, вироблюватися. Ср.
выделывать І—2.
выделять, выделить виділяти, виділити.
выделяться, выделиться виділятися,
виділитися; (отличаться, показываться —
ещё) вирізнятися, вирізнитися;
(отличаться — ещё) відзначатися, відзначитися и
відзначитися, визначатися, визначитися,
відрізнятися, відрізнитися.
выдергать см. выдёргивать.
выдёргивание висмикування; виривання;
витягання; вибирання. Ср. выдёргивать.
выдёргивать, выдернуть и разг. выдергать
висмикувати, -кую, -куєш и висмикати,
висмикати и висмикнути имног.
повисмикувати и повисмикати; (вырывать — ещё)
виривати, вирвати и мног. повиривати;
(вытягивать — ещё) витягати и
витягувати, -гую, -гуєш, витягти, -гну, -гнеш и
витягнути и мног. повитягати и
повитягувати; (лён, коноплю) вибирати, вибрати,
-беру, -береш и мног. повибирати; ~ть
цитаты висмикувати (висмикати),
висмикати (висмикнути, повисмикувати,
повисмикати) цитати; ~нуть зуб вирвати зуб.
выдёргиваться, выдернуться висмикуватися,
-кується и висмикатися, висмикатися и
висмикнутися и мног. повисмикуватися и
повисмикатися; витягатися и витягуватися,
-гується, витягтися и витягнутися и мног.
повитягатися и повитягуватися;
вибиратися, вибратися, -береться. Ср. выдёргивать.
выдержанно нареч. витримано, видержано;
стримано. Ср. выдержанный 2.
выдержанность витриманість, -ності,
видержаність; стриманість. Ср. выдержанный 2.
выдержанный 1. прич. витриманий,
видержаний; додёржаний; складений; ср.
выдерживать; 2. в знач. прил. витриманий,
видержаний; (сдержанный) стриманий.
выдержать см. выдерживать.
выдерживание витримування, видержування;
дотримування, додержування; складання,
складення. Ср. выдерживать.
выдерживать, выдержать (кого-что)
витримувати, -мую, -муєш, витримати,
видержувати, -жую, -жуєш, видержати (кого-що);
(удерживать разг.— ещё) здержувати,
здержати (кого-що); (соблюдать —- ещё)
дотримувати, дотримати, додержувати,
додержати (чого); (экзамен — ещё) складати,
скласти (складу, складеш) (що); ~ть
заданные размеры витримувати, витримати
(видержувати, видержати) задані розміри,
додержувати, додержати заданих
розмірів; ~ть несколько изданий витримувати,
витримати (видержувати, видержати)
кілька видань; ~ть осаду витримувати,
витримати (видержувати, видержати) облогу;
~ть паузу витримувати, витримати
(видержувати, видержати) паузу; ~ть роль
витримувати, витримати (видержувати,
видержати) роль; ~ть сыр витримувати,
витримати (видержувати, видержати) сир;
~ть характер витримувати, витримати
(видержувати, видержати) характер,
дотримувати, дотримати (додержувати, додержати)
характеру.
выдерживаться витримуватися, -мується,
видержуватися, -жується; додержуватися;
складатися. Ср. выдерживать.
выдержка* 1. (умение владеть собой)
витримка, видержка; (самообладание — ещё)
володіння соббю, самовладання;
(выносливость) витривалість, -лості, витриманість,
-ності; проявить ~ку виявити (проявити)
витримку (видержку); 2. (выдерживание,
хранение продукта) витримка, видержка;
~ка вина витримка (видержка) вина;
3. фото витримка, видержка.
выдержка2 (извлечение) витяг, -у; (выписка)
виписка, випис, -у; (отрывок) уривок,
-вка; (цитата) цитата; на ~ку на
видержку.
выдернутый висмикнутий; вирваний;
витягнутий, витягнений. Ср. выдёргивать.
выдернуть см. выдёргивать.
выдернуться см. выдёргиваться.
выдирать, выдрать разг. 1. видирати,
видерти и видрати, -деру, -дереш, виривати,
вирвати; 2. (сов.: высечь) висікти, -січу,
-січеш, відшмагати; вдрать за волосы
кого разг. нам'яти чуба (чуприну) кому,
почубеньків дати кому, вичубити
(почубити) кого; ~ть за уши кого ($ши ком^}
разг. нам'яти (накрутити) вуха кому.
выдираться, выдраться разг. видиратися,
видертися и видратися, -деруся, -дерешся,,
вириватися, вирватися.
выдоенный видоєний.
выдоить см. выдаивать.
выдоиться см. выдаиваться.
выдолбить см. выдалбливать.
выдох вйдих, -у.
выдохнуть см. выдыхать.
выдохнуться см. выдыхаться.
выдохшийся 1. прич, який (що) видихався;
2. в знач. прил. вивітрілий, реже вйдхлий.
выдра зоол., бран. вйдра.
выдраивать, выдраить мор. видраювати,
-драюю, -драюєш, ви драїти.
выдрать см. выдирать.
выдраться см. выдираться.
выдрёнок зоол. видреня, -няти.
выдрессированный видресируваний; вимушт-
руваний. Ср. выдрессировать.

-выдрессировать
194
выжаренный
выдрессировать видресирувати, -рую, -руеш;
(вышколить — ещё) вимуштрувати, -рую,
-руеш.
выдрий, выдровый видровий, видряний.
выдубить спец. вичинити, видубити, -блю,
-биш.
выдубиться спец. вичинитися, видубитися,
-биться.
выдубленный спец. вичинений, видублений.
выдувальщик спец. видувальник.
выдувальщица спец. видувальниця.
выдувание видування, видимання; разг.
видмухування.
•выдувать, выдуть І. видувати, -дуваю, -ду-
ваєш и видимати, видути, -дму, -дмеш и
-дую, -дуєш; разг. видмухувати, -мухую,
-мухуєш, видмухати и видмухнути; ~ть
бутыль видувати, видути бутель; ~ть
огонь прост, видувати, видути
(видмухувати, видмухати и видмухнути) вогонь;
~ть печь мет. видувати, видути (гасити,
загасити) піч; 2. (выпивать) прост,
видувати, видути, видудлювати, -люю, -люєш,
видудлити, висмоктувати, -тую, -туєш,
висмоктати, -кчу, -кчеш, жлуктити, -кчу,
-кчеш, вижлуктити, жлуктати,
вижлуктати.
выдуваться, вы дуться видуватися, -дуваєть-
ся; видмухуватися, -мухується. Ср.
выдувать І.
выдувка вйдувка; (неоконч. д.— обычно)
видування.
выдувной видувний.
выдуманный 1. вигаданий, видуманий; 2.
вигаданий, видуманий. Ср. выдумывать І—2.
выдумать см. выдумывать,
выдуматься см. выдумываться,
выдумка I. (то, что придумано;
изобретение) вигадка, видумка, реже вйгад, -у;
2. (измышление) вйгадка; (затея)
витівка; (причуда — ещё) примха, забаганка;
~ки мн. вигадки, -док, вигади, -дів; разг.
витребеньки, -ньок и реже -ньків; витівки,
-вок; хитёр (горазд и т. п.) на ~ки разг.
мастак на вигадки (на витівки).
•выдумщик разг. вигадник; разг. вигадько.
выдумщица разг. вигадниця; разг. вигадько.
выдумывание 1. вигадування, видумування;
2. вигадування, видумування. Ср.
выдумывать 1—2.
выдумывать, выдумать 1. (придумывать,
изобретать) вигадувати, -дую, -дуєш,
вигадати и мног. повигадувати, видумувати,
-мую, -муєш, видумати и мног.
повидумувати, реже вимудровувати, -ровую, -ро-
вуєш, вимудрувати, -рую, -руеш; не ~маи
(не смайте) сказать не здумай (не
здумайте, не надумай, не надумайте, не
надумайся, не надумайтеся) сказати; пороха
(пороху) не выдумает перен. пороху не
вигадає (не видумає); 2. (что — измышлять)
вигадувати, вигадати и мног.
повигадувати, видумувати, видумати и мног.
повидумувати (що); сов. разг. домудруватися,
-руюся, -руешся (до чого), виметикувати,
-кую, -куєш (що); вот ~мал! оце вигадав
(видумав)!; х^же и т. п. не миать гірше
и т. п. не вигадаєш (не видумаєш).
выдумываться, выдуматься вигадуватися,
-дується (несов.), видумуватися, -мується,
видуматися.
выдутый видутий.
выдуть см. выдувать.
вы дуться см. выдуваться.
выдыхаемый видихуваний.
выдыхание видихання.
выдыхательный видихальний.
выдыхать, выдохнуть видихати и редко
видихувати, -дйхую, -дйхуєш, видихати и
видихнути.
выдыхаться, выдохнуться видихатися,
видихатися и видихнутися; атака ~дохлась
разг. атака видихалася.
выдюжить обл. витримати, видержати;
(вытерпеть) витерпіти, -плю, -пиш.
выедать, выесть виїдати, виїсти, -їм, -їси
и мног. повиїдати.
выедаться виїдатися.
выеденный виїдений; ~ого яйца не стоит
разг. ламаного гроша (шеляга, шага) не
вартий (не варт), не вартий дірки з
бублика, нічого не вартий (не варт).
выезд виїзд, -у.
выездить см. выезжать2.
выездиться виїздитися, -диться.
выездка виїждження, (неоконч. д.— ещё)
виїжджування; об'їждження, (неоконч. д.—
ещё) об'їжджання. Ср. выезжать2 1.
выездной виїзний.
выезжать1, выехать (уезжать) виїжджати
и виїздити, -їжджу, -їздиш, виїхати, -їду,
-їдеш и мног. повиїжджати и повиїздити;
~ть на ком-чём перен. разг. виїжджати
и виїздити, виїхати на кому-чбму.
выезжать2, выездить 1. (приучать лошадь
к езде) виїжджувати, -джую, -джуеш,
виїздити, -їжджу, -їздиш; об'їжджати и
реже об'їздити, -їжджу, -їздиш и реже
об'їхати, -Іду, -ідеш; 2. (сов.: заработать
ездою\ побывать всюду) прост, виїздити;
(изъездить — ещё) з'їздити, об'їхати.
выезженный виїжджений; об'їжджений. Ср.
выезжать2 1.
выезживатьмногокр. разг. см. выезжать2 1.
выем виїмка.
выемка виїмка, (неоконч. д.— обычно)
виймання.
выемный и выемной виймальний.
выемочный спец. виїмковий.
выемчатый разг. виїмчастий.
выесть см. выедать,
выехать см. выезжать1,
выжаренный вижарений; випалений;
висмажений; вишкварений. Ср. выжаривать.

выжаривание
195
выжлица
выжаривание вижарювання; випалювання;
висмажування; вишкварювання. Ср.
выжаривать.
выжаривать, выжарить прост,
вижарювати, -рюю, -рюєш, вижарити; (прокали-
вать посуду — обычно) випалювати, -люю,
-люєш, випалити; (кушанье — ещё) •
висмажувати, -жую, -жуєш, висмажити;
(сало — ещё) вишкварювати, -рюю, -рюєш,
вишкварити.
выжариваться, выжариться вижарюватися,
-рюється, вижаритися; випалюватися,
-люється, випалитися; висмажуватися,
-жується, висмажитися; вишкварюватися,
-рюється, вишкваритися. Ср.
выжаривать.
выжарить см. выжаривать.
выжариться см. выжариваться.
выжарки прост, шкварки, -рок, вйшкварки,
-рок.
выжатый * 1. вичавлений, вижатий;
видавлений, видушений; вигнічений; викручений,
віджатий; 2. вйтиснений, витиснутий;
випхнутий; 3. вижатий. Ср. выжимать
1-3.
выжатый 2 вижатий. Ср. выжинать.
выжать* см. выжимать.
выжать2 см. выжинать.
выжаться см. выжиматься.
выждать см. выжидать.
выжелтить разг. вижовтити, -вчу, -втиш.
выжелтиться разг. вижовтитися, -вчуся,
-втишся.
выжечь см. выжигать.
выжженный випалений; випечений. Ср.
выжигать.
выживать, выжить виживати, вижити,
-живу, -живеш; ~ть из ума (из памяти)
виживати, вижити з розуму.
выживаться виживатися.
выжиг спец. вйпал, -у; випалення, (неоконч.
д.— ещё) випалювання.
выжига I. (м. и ж.: плут) прост, проноза
(м. и ж.), пройдмсвіт (м.), пройдисвітка
(ж.); 2. (золото, серебро, полученное
выжиганием) уст. вйжга, вйпал, -у.
выжигаемый випалюваний; який випікається.
Ср. выжигать.
выжигание випалювання, випалення;
випікання, вйпечення. Ср. выжигать.
выжигать, выжечь випалювати, -люю, -люєш,
випалити и мног. повипалювати;
(выпекать — ещё) випікати, випекти, -печу,
-печеш и мног. повипікати.
выжигаться випалюватися, -люється;
випікатися. Ср. выжигать.
выжидание чекання, вичікування,
очікування, вижидання, чатування.
выжидательно нареч. очікувально,
вичікувально, вижидально.
выжидательный вичікувальний,
очікувальний, вижидальний.
выжидать, выждать чекати, почекати и
зачекати, вижидати, виждати, несов.
вичікувати, -кую, -куєш, очікувати, чатувати,
-тую, -туєш; сов. разг. заждати.
выжидающе см. выжидательно.
выжидающий 1. прич. який (що) чекає и
т. п.; см. выжидать; 2. в знач. прил.
очікувальний, вичікувальний,
вижидальний.
выжим спорт, вйжим, -у, (неоконч. д.—
ещё) вижимання.
выжимала прост, жмйкрут.
выжимание 1. вичавлювання, вижимання;
видавлювання, видушування;
вигнічування; викручування, віджимання; 2.
витискання, витискування; випихання;
3. вижимання. Ср. выжимать 1—3.
выжимать, выжать 1. вичавлювати, -люю,
-люєш, вичавити, -влю, -виш, вижимати,
вижати, -жму, -жмеш; (выдавливать —
ещё) видавлювати, -люю, -люєш,
видавити, -влю, -виш и мног. повидавлювати,
видушувати, -шую, -шуєш, видушити;
(масло из семян — ещё) вигнічувати, -чую,
-чуєш, вигнітити, -гнічу, -гнітиш;
(бельё) викручувати, -чую, -чуєш, викрутити,
-кручу, -крутиш и мног. повикручувати,
віджимати, віджати, -діжму, -діжмеш и
мног. повіджимати; ~ть из машины всё,
что можно вижимати, вижати з машини
все, що можна; хоть выжми разг. хоч
викрути, хоч вйжми; 2. (сжимая,
выталкивать, вытеснять) витискати и
витискувати, -кую, -куєш, витиснути и витискати;.
разг. випихати, випхати и випхнути и мног.
повипихати; 3. спорт, вижимати, вижати.
выжиматься, выжаться 1. вичавлюватися,
-люється, вичавитися, -виться,
вижиматися, вижатися, -жметься; видавлюватися,
-люється, видавитися, -виться,
видушуватися, -шується, видушитися;
вигнічуватися, -чується, вигнітитися, -гнітиться;
викручуватися, -чується, викрутитися,
-крутиться, віджиматися, віджатися
(відіжметься); 2. витискатися и витискуватися,
-кується, витиснутися и витискатися;
випихатися, випхатися и випхнутися; 3.
вижиматися, вижатися. Ср. выжимать 1—3.
выжимка 1. вичавлювання, вижимання;
видавлювання, видушування; вигнічування;
викручування, віджимання; 2. витискання,
витискування; випихання. Ср. выжимать
1-2.
выжимки вичавки, -ків; (жмыхи) макуха.
выжинать, выжать вижинати, вижати, -жну»
-жнеш и мног. повижинати.
выжинаться вижинатися.
выжить см. выживать.
выжлец охотн. гончак, -?, гонча, -ої,
вижлець, -ця.
выжлица охотн. гонча, -ої, гончак, -а,
вижлиця.

выжлятник
196
вызываться
выжлятник охотн. вижлятник, псар, -я.
вызванивание видзвонювання.
вызванивать, вызвонить видзвонювати, -нюю,
-нюєш, видзвонити.
вызваниваться видзвонюватися, -нюється.
вызванный викликаний; прикликаний;
спричинений; породжений; збуджений. Ср.
вызывать.
вызвать см. вызывать.
вызваться см. вызываться.
вызвездить визоріти, вйзірчитися; нёбо ~ди-
ло нёбо визоріло.
«вызволить см. вызволять.
ВЫ ЗБОЛИТЬСЯ СМ. ВЫЗВОЛЯТЬСЯ.
вызволять, вызволить прост, визволити,
визволити.
вызволяться, визволиться прост,
визволятися, визволитися.
вызвонить см. вызванивать.
выздоравливание видужування, одужування.
выздоравливать, выздороветь видужувати,
-жую, -жуєш, видужати, одужувати,
одужати; разг. очунювати, -нюю, -нюєш,
очуняти, оклигувати, -гую, -гуєш и
оклигати, оклигати и оклигнути.
выздоравливающий 1. прич. який (що)
видужує (одужує), видужуючий, одужуючий;
2. в знач. прил. видужуючий, одужуючий;
3. в знач. сущ. видужуючий, -ого,
одужуючий.
¦выздоровевший який (що) вцдужав (одужав),
вйдужалий, одужалий.
выздороветь см. выздоравливать.
выздоровление видужання, одужання, (нео-
конч. д.— ещё) видужування,
одужування.
вызеленить разг. визеленити, позеленити.
вызелениться разг. визеленитися,
позеленитися.
вызимовать прост, визимувати, -мую, -муєш;
перезимувати, -мую, -муєш.
вызнавать, вызнать прост, вивідувати,
-дую, -дуєш, вивідати; разг. провідувати,
провідати.
•вызов 1. (действие) виклик, -у, (неоконч.—
еще) викликання; прикликання; ср.
вызывать; 2. (требование, приглашение)
виклик, -у; ~в на соревнование виклик на
змагання; ~в на дуіль уст. виклик на
дуёль; с ~вом з викликом; явиться по
~ву з'явитися на виклик.
вызолачивать, вызолотить визолочувати,
-чую, -чуєш, визолотити, -лочу, -лотиш,
сов. позолотити, -лочу, -лбтиш.
вызолачиваться, вызолотиться
визолочуватися, -чується, визолотитися, -лотиться,
сов. позолотитися, -лотиться.
вызоленный визолений.
вызолить визолити, відзолити.
вызолиться визолитися, відзолитися.
вызолотить см. вызолачивать.
вызолотиться см. вызолачиваться.
вызолоченный визолочений, позолочений.
вызревание визрівання; доспівання,
достигання. Ср. вызревать.
вызревать, вызреть визрівати, визріти; (о
плодах, хлебах — обычно) доспівати,
доспіти, достигати, достигнути и достигти,
-гне, несов. спіти, разг. спіліти.
вызревший який (що) визрів, визрілий; який
(що) доспів (достиг), доспілий, достиглий.
Ср. вызревать.
вызреть см. вызревать.
вызубренный* визублений, вищерблений,
щерблений, щербатий. Ср. вызубривать К
вызубренный2 визубрений, визуджений. Ср.
вызубривать2.
вызубриватьх, вызубрить (делать зазубрины)
визублювати, -люю, -люєш, визубити, -блю,
-биш, вищерблювати, -люю, -люєш,
вищербити, -блю. -биш и мног. повищерблювати.
вызубривать2, вызубрить (механически
выучивать) разг. визубрювати, -рюю, -рюеш,
визубрити, визуджувати, -джую, -джуєш,
визудити, -джу, -диш, сов. витовкти, -вчу,
-вчеш.
вызубриваться \ вы зубриться
визублюватися, -люється, визубитися, -биться,
вищерблюватися, -люється, вищербитися, -биться.
Ср. вызубривать 1.
вызубриваться з, визубриться визубрюватися,
-рюється, визубритися, визуджуватися,
-джується, визудитися, -диться, Ср.
вызубривать 2.
вы зубри на визубень, -бня, зазубень,
зазублина, щербина.
вызубрить1 см. вызубривать1.
вызубрить2 см. вызубривать2.
вызубриться х см. вызубриваться1.
вызубриться2 см. вызубриваться2.
вызывать, вызвать (кого-что) викликати и
реже викликувати, -кую, -куєш, викликати,
-кличу, -кличеш, визивати, визвати, -зву,
-звеш (кого-що); (приглашать — ещё)
прикликати, прикликати, -кличу, -кличеш
(кого-що); (служить причиной чего-л.—
ещё) спричиняти и спричинювати, -нюю,
-нюєш, спричинити (що), спричинятися и
спричинюватися, спричинитися (до чого);
(порождать — ещё) породжувати, -джую,
-джуєш, породити, -роджу, -родиш (що);
(возбуждать — ещё) збуджувати, -джую,
-джуєш, збудити, -джу, -диш (що); ~ть
к жизни викликати, викликати до життя;
~ть на разговор викликати, викликати
на розмову; ~ть на соревнование
викликати, викликати на змагання; ~ть радость
викликати, викликати (породжувати,
породити, збуджувати, збудити) радість;
бомба вызвала пожар бомба викликала
(спричинила) пожежу, бомба спричинилася до
пожежі.
вызываться, вызваться І. (добровольно
браться за что-л.) визиватися, вйзва-

вызывающе
197
выкармливаться
тися, -звуся, -звешся, братися (беруся,
берешся), узятися (візьмуся, візьмешся);
(предлагать свои услуги) зголошуватися,
-шуюся, -шуєшся, зголоситися, -лошуся,
-лбсишся; 2. страд, (несов.) викликатися,
визиватися; прикликатися; спричинятися,
спричинюватися, -нюється; породжуватися,
-джується; збуджуватися, -джуеться; ер.
вызывать.
вызывающе нареч. визивно; задирливо. Ср.
вызывающий 2.
вызывающий І. прич. який (що) викликає
(визиває и т. п.); см. вызывать; 2. в знач.
прил. визивний; (задорный) задирливий,
зачіпливий; ~ее поведение визивна
(сильнее: зухвала, реже зухвальна)
поведінка.
вызывной спец. викличний; ~ая кнопка
виклична кнопка.
вызябать, вызябнуть обл. вимерзати,
вимерзнути и вимерзти, -зие и мног. повимер-
зати.
выигранный виграний.
выигрывать, выиграть вигравати, -граю,
-граєш, виграти; ~ть бой вигравати,
виграти бій; ~ть время вигравати, виграти
(вигадувати, вигадати) час; ~ть в чьих
глазах вигравати, виграти в чиїх очах.
выигрываться виграватися, -грається.
выигрыш виграш, -у; быть в ~ше бути у
виграші, виграти.
выигрышно нареч. виграшно.
выигрышный виграшний.
выискать см. выискивать.
выискаться см. выискиваться.
выискивание разг. вишукування.
выискивать, выискать разг. вишукувати,
-кую, -куєш, вишукати и мног.
повишукувати.
выискиваться, выискаться разг. 1.
(находиться) знаходитися, -диться, знайтися,
-йдеться, реже вишукуватися, -кується,
вишукатися; 2. страд, (несов.)
вишукуватися.
выйти см. выходить.
выказать см. выказывать.
выказаться см. выказываться.
выказывать, выказать разг.
(обнаруживать, проявлять) виявляти, виявити,
-влю, -виш, виказувати, -зую, -зуєш,
виказати, -кажу, -кажеш; (показывать)
показувати, показати, -кажу, -кажеш.
выказываться, выказаться разг. I.
(становиться видным) показуватися, -зуюся,
-зуєшся, показатися, -кажуся, -кажешся;
(появляться) з'являтися, з'явитися, -влю-
ся, -вишся, появлятися, появитися;
(обнаруживаться)' виявлятися, виявитися, -влю-
ся, -вишся, проявлятися, проявитися;
2. (показывать свои достоинства)
показувати себе, показати себе, виставлятися,
виставитися, -влюся, -вишся; 3. страд.
(несов.) виявлйтися, виказуватися;
показуватися; ср. выказывать.
выкаливать, выкалить 1. прост,
вижарювати, -рюю, -рюєш, вижарити;
(прокаливать посуду — обычно) випалювати,
-люю, -люєш, випалити и мног.
повипалювати; 2. мет. вигартбвувати, -товую, -то-
вуєш, вигартувати, -тую, -туєш.
выкаливаться, вы калиться 1. вижарюватися,
-рюється, вижаритися; випалюватися, -лює-
ться, випалитися; 2. вигартовуватися, -то-
вується, вигартуватися, -тується. Ср.
выкаливать 1—2.
выкалить см. выкаливать.
вы калиться см. выкаливаться.
выкалывать, выколоть виколювати, -люю,
-люєш, виколоти и мног. повиколювати;
(протыкать чем-л. острым разг.— ещё)
виштрикувати, *кую, -куєш, виштрикати
и виштрикнути.
выкалываться виколюватися, -люється;
виштрикуватися, -кується. Ср. выкалывать.
выкамаривать прост, витівати, виробляти,
витворяти, викидати коники.
выканючивать, выканючить прост,
виканючувати, -чую, -чуєш, виканючити.
выкапчивать, выкоптить викопчувати, -чую,
-чуєш, викоптити, -пчу, -гітиш;
(покрывать копотью — обычно) задимлювати,
-люю, -люєш и задимляти, задимити, -млю,
-мйш, закурювати, -рюю, -рюєш, закурити,
-курю, -куриш и мног. позакурювати.
выкапчиваться, выкоптиться викопчуватися,
-чується, викоптитися, -птиться;
задимлюватися, -люється и задимлятися,
задимитися, -миться, закурюватися, -рюється,
закуритися, -куриться. Ср. выкапчивать.
выкапывание викопування; вибирання. Ср.
выкапывать.
выкапывать, выкопать викопувати, -пую,
-пуєш, викопати и мног. повикопувати;
(картофель — ещё) вибирати, вибрати,
-беру, -береш и мног. повибирати.
выкапываться, выкопаться викопуватися,
-пується, викопатися; несов. вибиратися.
Ср. выкапывать.
выкарабкиваться, выкарабкаться разг.
видиратися, видертися и видратися, -деруся,
-дерешся, видряпуватися, -пуюся, -пуєшся,
видряпатися; (наверх разг.— ещё)
здиратися, зідратися (здеруся, здерешся) и
здертися.
выкармливание вигодовування; годування,
годівля. Ср. выкармливать.
выкармливать, выкормить вигодовувати, -дб-
вую, -дбвуєш, вигодувати, -дую, -дуєш и
мног. повигодбвувати; (кормить —
обычно) годувати, нагодувати.
выкармливаться, выкормиться 1. прост,
годуватися, -дується, нагодуватися;
2. страд, (несов.) вигодовуватися, -дбвуєть-
ся; годуватися, -дується; ср. выкармливать.

198
выкладывание
вы кат' прост, викочування. Ср.
выкатывать 2.
выкатанный1 1. • викачаний; 2. викачаний,
виваляний. Ср. выкатывать1 1—2.
выкатанные2 викочений. Ср. выкатывать2.
выкатать1 см. выкатывать1.
выкатать2 сов. прост, см. выкатывать2.
выкататься см. выкатываться !.
выкатить см. выкатывать2.
выкатиться см. выкатываться 2.
выкатка 1 качання, викачання, (неоконч. д.—
ещё) викачування. Ср. выкатывать * 1.
выкатка2 викочування. Ср. выкатывать2.
выкатчик спец. викатник.
выкатчица спец. викатниця.
выкатывание1 1. качання, викачання,
(неоконч. д.— ещё) викачування; 2.
викачування, вивалювання. Ср.
выкатывать1 1—2.
выкатывание2 викочування. Ср. выкатывать2.
выкатывать1, выкатать 1. (выравнивать
катанием) качати и викачувати, -чую, -чуєш,
викачати; ~ть бельё качати (викачувати),
викачати білизну; 2. (вываливать в чём-л.)
прост, викачувати, викачати, вивалювати,
-люю, -люєш,. виваляти, укачувати,
укачати, увалн ^ ти, уваляти.
выкатывать2, выкатить (катя, выдвигать)
викочувати, -чую, -чуєш, викотити, -кочу,
-котиш и мног. повикочувати; ~ть бочку
викочувати, викотити бочку; ^катить
глаза прост, вирячити (вивалити, вилупити,
викотити) очі; из-за угла ~тил велосипед
разг. з-за рогу викотив велосипед.
выкатываться *, выкататься 1. качатися и
викачуватися, -чуюся, -чуєшся, викачатися;
2. викачуватися, викачатися, вивалюватися,
-лююся, -люєшся, вивалятися,
укачуватися, укачатися, увалюватися, увалятися.
Ср. выкатывать1 1—2.
выкатываться2, выкатиться викочуватися,
-чуюся, -чуєшся, викотитися, -кочуся,
-котишся; воз ~тился со двора разг. віз
викотився з двору; чтились глаза у кого
прост, вирячилися (вивалилися,
вилупилися, викотилися) очі в кого, вивело очі кому.
Ср. выкатывать 2.
выкать прост, вйкати.
выкачанный викачаний.
выкачать см. выкачивать.
выкачаться см. выкачиваться.
выкачивание викачування.
выкачивать, выкачать викачувати, -чую,
-чуєш, викачати; ~чать все деньги прост.
викачати всі гроші.
выкачиваться, выкачаться викачуватися,
-чується, викачатися.
выкачка викачування.
выкашивание викошування.
выкашивать, выкосить викошувати, -шую,
«шуєш, викосити, -кошу, -косиш и мног.
повикошувати.
выкашиваться, выкоситься викошуватися,
-шується, викоситися, -коситься.
выкашливать, выкашлять и однокр.
выкашлянуть разг. викашлювати, -люю, -люєш,
викашляти и однокр. викашлянути.
выкашливаться, выкашляться разг.
викашлюватися, -лююся, -люєшся,
викашлятися.
выкашлянуть см. выкашливать.
выкашлять см. выкашливать.
выкашляться см. выкашливаться.
выкидать см. выкидывать1.
выкидка разг. викидання.
выкидывание викидання.
выкидывать *, выкидать разг. викидати,
викидати и мног. повикидати.
выкидывать2, выкинуть викидати, викинути
и мног. повикидати; (преждевременно
разрешаться от бремени — ещё) скидати,
скинути; ~ть из головы (из сердца, из
памяти) см. выбрасыватьх; ~ть колос
викидати, викинути колос, колоситися,
-лбситься, заколоситися; ~ть на ^лицу
кого викидати, викинути на вулицю кого;
~ть товар на рынок прост, викидати,
викинути товар на рйнок; ~нуть шт^ку
см. шт^ка.
выкидываться, выкинуться 1. раз г.
викидатися, викинутися; 2. страд, (несов.)
викидатися; скидатися; ср. выкидывать2.
выкидыш 1. (действие) викидання,
скидання; 2. (плод) вйкидень, -дня.
выкинутый викинутий, вйкинений; скинутий,
скинений. Ср. выкидывать2.
выкинуть см. выкидывать2.
выкинуться см. выкидываться 1.
выкипать, выкипеть википати, википіти,
-пить.
выкипятить разг. викип'ятити, -п'ячу,
-п'ятиш.
выкипятиться разг. викип'ятитися, -п'я-
титься.
выкипяченный разг. викип'ячений.
выкисание викисання, укисання.
выкисать, выкиснуть викисати, викиснути,
укисати, укиснути.
выкладка I. (действие) викладення, ^
(неоконч.— ещё) викладання; облямування,
(неоконч.— ещё) облямовування,
обшивання; викладення, (неоконч.— ещё)
викладання; обкладення, (неоконч.— ещё)
обкладання; вирахування, (неоконч.—
ещё) вираховування, обчислювання,
обчислення; ср. выкладывать 1—3; 2. ~ки
(мн.: расчёты) викладки, -док;
(вычисления) обчислення, вирахування;
статистические ~ки статистичні викладки; 3. воєн.
викладка; 4. (накладной узор) уст.
візерунок, -нка.
выкладывание 1. викладання, викладення;
обкладання, обкладення; 2.
облямовування, облямування, обшивання; викладання,

выкладывать
199
выклянчивать
викладення, обкладання, обкладення;
3. обчислювання, обчисляння,
вираховування, вилічування; 4. викладання. Ср.
выкладывать 1—4.
выкладывать, выложить 1. викладати,
викласти, -кладу, -кладеш и реже виложити;
(выстилать — ещё) обкладати, обкласти,
-кладу, -кладеш; ~ть дёрном викладати,
викласти (обкладати, обкласти) дёрном;
~ть стену викладати, викласти стіну;
~ть д^шу разг. викладати, викласти душу;
2. (отделывать обшивкой) уст.
облямовувати, -мбвую, -мбвуєш, облямувати,
-мую, -муєш, обшивати, обшити, -шйю,
-шиєш; (обкладывать) викладати,
викласти и реже виложити, обкладати, обкласти;
~ть узор викладати, викласти візерунок;
3. (несов.: высчитывать) прост,
обчислювати, -люю, -люєш, обчисляти,
вираховувати, -хбвую, -хбвуєш, вилічувати, -чую,
-чуєш; 4. (кастрировать) обл. викладати,
викласти, валашати, вивалашати.
выкладываться 1. викладатися; обкладатися;
2. облямовуватися, -мбвується,
обшиватися; викладатися, обкладатися; 3.
обчислюватися, -люється, обчислятися,
вираховуватися, -хбвується, вилічуватися,
-чується; 4. викладатися. Ср. выкладывать
1-4.
вы класть сов. обл. см. выкладывать,
выклевать см. выклёвывать,
вы клеваться см. выклёвываться.
выклёвывание викльовування,
видзьобування.
выклёвывать, выклевать викльовувати, -кльб-
вую, -кльбвуєш, виклювати, -клюю, -клюєш
и мног. повикльбвувати, видзьобувати,
-дзьббую, -дзьббуєш, видзьобати и мног.
повидзьббувати.
выклёвываться, вы клеваться !. (о
птенцах) викльовуватися, -кльбвується,
виклюватися, -клюється; 2. страд, (несов.)
викльовуватися, видзьобуватися, -бується.
выклеенный разг. виклеєний.
выклеивание разг. виклеювання.
выклеивать, выклеить разг. виклеювати,
-клёюю, -клеюєш, виклеїти.
выклеиваться, выклеиться разг.
виклеюватися, -клеюється, виклеїтися.
выклеить см. выклеивать.
выклеиться см. выклеиваться.
вы клейка разг. виклеювання.
выклеймить витаврувати, -рую, -руєш,
виклеймити, -млю, -миш.
выклепать см. выклёпывать.
вы клепка виклепування.
выклёпывание виклепування.
выклёпывать, выклепать виклепувати, -пую,
-пуєш, виклепати, -паю, -паєш и -плю,
-плеш.
выклик разг. 1. (вызов) виклик, -у; 2.
(выкрик) вйгук, -у, виклик.
выкликание 1. викликання; 2. викликання,
вигукування. Ср. выкликать 1—2.
выкликать прост, викликати.
выкликать, выкликнуть 1. (вызывать)
викликати и реже викликувати, -кую, -куєш,
викликати, -кличу, -кличеш; 2. (громко
выкрикивать) разг. викликувати и
викликати, викликнути, вигукувати, -кую,
-куєш, вигукнути.
выкликаться 1. викликатися, викликуватися,
-кується; 2. викликуватися и викликатися,
вигукуватися, -кується. Ср. выкликать
1-2.
выкликивать прост, см. выкликать.
выкликнуть см. выкликать.
выклинивание 1. вибивання клина, виклин-
цъбвування; 2. геол. виклйнювання.
выклинивать, выклинить 1. вибивати клин,
вйбити (-б'ю, -б'єш) клин, виклинцьбву-
вати, -цьбвую, -цьбвуеш, вйклинцювати,
-цюю, -цюєш; 2. геол. виклйнювати,
-нює, вйклинити.
выклиниваться, выклиниться 1. виклинцьб-
вуватися, -цьбвується, вйклинцюватися,
-цюється; 2. геол. виклинюватися, -нює-
ться, виклинитися.
выклинить см. выклинивать.
выклиниться см. выклиниваться.
выклюнуть виклюнути.
выклюнуться виклюнутися.
выключатель эл. вимикач, -а.
выключать, выключить 1. виключати,
виключити; ~ть из списка виключати,
виключити із списку; 2. (приостанавливать
действие чего-л.) вимикати, вимкнути,
виключати, виключити; ^ть газ виключати,
виключити газ; ~ть мотор вимикати,
вимкнути (виключати, виключити) мотор; ~ть
свет вимикати, вимкнути (виключати,
виключити) світло.
выключаться, выключиться 1. виключатися,
виключитися; 2. вимикатися, вимкнутися,
виключатися, виключитися. Ср.
выключать І—2.
выключая 1. дееприч. виключаючи;
вимикаючи, виключаючи; ср. выключать 1—2;
2. в знач. предл. с род. и вин. п. уст.
виключаючи (кого-чого, кого-що); (за
исключением) за винятком (кого-чого).
выключение 1. виключення, (неоконч. д.—
ещё) виключання; 2. вимкнення,
виключення, (неоконч. д.— ещё) вимикання,
виключання. Ср. выключать 1—2.
выключенный І. виключений; 2. вимкнутий,
вимкнений, виключений. Ср. выключать
1-2.
выключить см. выключать.
выключиться см. выключаться.
выключка уст. виключення, (неоконч. д.—
ещё) виключання. Ср. выключать 1.
выклянчивать, выклянчить разг.
виканючувати, -чую, -чуєш и канючити, виканючити.

выклянчиваться
200
выкорчевывать
выклянчиваться разг. виканючуватися,
-чується, канючитися.
выклянчить см. выклянчивать.
выкованный викуваний; скований, скутий.
Ср. выковывать.
выковать см. выковывать.
выковаться см. выковываться.
выковка вй ковка; (неоконч. д.— обычно)
виковування; сковування. Ср.
выковывать.
выковывание виковування; сковування. Ср.
выковывать.
выковывать, выковать виковувати, -ковую,
-кбвуєш, викувати, -кую, -куєш;
(изготавливать ковкой — ещё) сковувати,
скувати (скую, скуєш).
выковываться, выковаться виковуватися, -кб-
вується, викуватися, -кується;
сковуватися, скуватися (скується). Ср.
выковывать.
выковыривание виколупування.
выковыривать, выковырять и однокр.
выковырнуть разг. виколупувати, -пую,
-пуєш, виколупати и однокр. виколупнути;
разг. викопирсувати, -сую, -суєш,
викопирсати, видлубувати, -бую, -буєш,
видлубати, сов. вискіпати.
выковыриваться, выковыряться разг.
виколупуватися, -пуеться, виколупатися; разе.
викопирсуватися, -сується, викопирсатися.
выковырнуть и выковырять см.
выковыривать.
выковыряться см. выковыриваться.
выколачивание 1. вибивання; витріпування;
2. стягання, стягування, стягнення;
витягання, витягування, здирання,
видушування, вибивання; 3. заробляння; 4.
вибивання. Ср. выколачивать 1—4.
выколачивать, выколотить 1. вибивати,
вибити, -б'ю, -б'єш и мног. повибивати;
(колотя, очищать от пыли и т. п.— ещё)
витріпувати, -пую, -пуєш, витріпати; ~ть
клин вибивати, вибити клин; ~ть одежду
вибивати, вибити (витріпувати, витріпати)
одяг; 2. (перен.: взыскивать путём
принуждения) разг. стягати и стягувати,
-гую, -гуєш, стягти, -гну, -гнеш и стягнути
и мног. постягати и постягувати; разг. а
витягати и витягувати, витягти, -гну,
-гнеш и витягнути и мног. повитягати и
повитягувати, здирати, зідрати (здеру,
здерёш) и здёрти и мног. поздирати,
видушувати, -шую, -шуєш, видушити,
вибивати, вибити и мног. повибивати; 3.
(зарабатывать с трудом) прост, заробляти,
заробити, -роблю, -робиш, сов. разг.
загорювати, -рюю, -рюєш; 4. (колотя,
разминать) вибивати, вибити; ~ть кожу
вибивати, вибити шкіру.
выколачиваться 1. вибиватися; витріпуватися,
-пується; 2. стягатися, стйгуватися, -гує-
ться; витягатися, витягуватися, здиратися,
видушуватися, -шується, вибиватися; 3.
зароблятися; 4. вибиватися. Ср.
выколачивать 1—4.
выколашивание с.-х. виколошування.
выколашиваться, выколоситься с.-х.
виколошуватися, -шується, виколоситися, -ситься.
выколотить см. выколачивать.
выколотка 1. см. выколачивание 1, 4; 2.
(инструмент для выколачивания заклёпок,
винтов и т. п.) вибивач, -а; 3. сапожн.
вибивачка.
выколотый виколотий; виштрикнутий. Ср.
выкалывать.
выколоть см. выкалывать.
выколоченный 1. вибитий; витріпаний;
2. стягнутий, стягнений; витягнутий,
витягнений, здертий, зідраний; 3. зароблений,
загорьбваний; 4. вибитий. Ср.
выколачивать ]—4.
выколупать см. выколупывать.
выколупаться см. выколупываться.
выкэл^пливать, вы колу пить см.
выколупывать.
выколупывать, выколупать и однокр.
выколупнуть прост, виколупувати, -пую,
-пуєш, виколупати и однокр. виколупнути;
разг. викопирсувати, -сую, -суєш,
викопирсати, видлубувати, -бую, -буєш,
видлубати, сов. вискіпати.
выколупываться, выколупаться прост,
виколупуватися, -пується, виколупатися;
разг. викопирсуватися, -сується,
викопирсатися.
выкомаривать см. выкамаривать.
выконопатить см. выконопачивать.
выконопаченный виконопачений.
выконопачивать, выконопатить
виконопачувати, -чую, -чуєш, виконопатити, -пачу,
-патиш.
выконопачиваться виконопачуватися,,
.-чується.
выкопать см. выкапывать.
выкопаться см. выкапываться.
выкоптить см. выкапчивать.
выкоптиться см. выкапчиваться.
выкорм см. выкормка.
выкормить см. выкармливать.
выкормиться см. выкармливаться.
выкормка вигодування, (неоконч. д.— ещё)
вигодовування; годівля, годування. Ср.
выкармливать.
выкормленный вйгодуваний.
выкормок, выкормыш (м. и ж.) прост,
вигодованець, -нця (м.), вигодбванка (ж.),
годованець (м.)9 годованка (ж.).
выкорчевать см. выкорчёвывать.
выкорчёвка викорчування, (неоконч. д.—
ещё) викорчовування, корчування.
выкорчёвывание викорчовування,
корчування.
выкорчёвывать, выкорчевать викорчовувати,
-чбвую, -човуеш и корчувати, -чую, -чуєш,

выкорчевываться
201
выкручиваться
викорчувати, -чую, -чуєш и мноа.
повикорчовувати.
выкорчёвываться викорчовуватися, -чбвує-
ться, корчуватися, -чується.
выкос прост, вйкіс, -косу.
выкосить см. выкашивать.
выкоситься см. выкашиваться.
выкошенный викошений.
выкраденный викрадений.
выкрадывание викрадання.
выкрадывать, выкрасть викрадати, викрасти,
-краду, -крадеш и мног. повикрадати.
выкрадываться, выкрасться I. (выходить,
крадучись) разг. викрадатися,
викрастися, -крадуся, -крадешся; 2. страд, (не-
сов.) викрадатися.
выкраивание викроювання.
выкраивать, выкроить викроювати, -крбюю,
-кроюєш, викроїти и мног. повикроювати;
~ть средства перш. разг. викроювати,
викроїти кошти.
выкраиваться, выкроиться викрбюватися,
««• -кроюється, викроїтися.
выкрасить см. выкрашивать1.
выкраситься см. выкрашиваться*.
вы краска прост, см. выкрашивание1,
выкрасть см. выкрадывать.
выкрасться см. выкрадываться.
выкрашенный пофарбований, ви крашений,
покрашений.
выкрашивание1 фарбування, пофарбування,
викрашування, вйкрашення. Ср.
выкрашивать х.
выкрашивание2 викришування. Ср.
выкрашивать 2.
выкрашивать 1, выкрасить фарбувати, -бую, і
-буеш, пофарбувати, викрашувати, -шую,
-шуєш, вйкрасити, -крашу, -красиш, сов.
покрасити, -крашу, -красиш и покрасити,
-крашу* -красиш.
выкрашивать2, выкрошить разг.
викришувати, -шую, -шуєш, викришити.
выкрашиваться 1, выкраситься фарбуватися,
-буюся, -буєшся, пофарбуватися,
викришуватися, -шуюся, -шуєшся, вйкраситися,
-крашуся, -красишся, сов. покраситися,
-крашуся, -красишся и покраситися,
-крашуся, -красишся.
выкрашиваться2, выкрошиться разг.
викришуватися, -шується, викришитися,
выкрест уст. вихрест, перехрест.
выкрестить см. выкрещивать.
выкреститься см. выкрещиваться.
выкрестка уст. вйхрестка, перёхрестка.
выкрещенный уст. вихрещений,
перехрещений.
выкрещивать,, выкрестить уст.
вихрещувати, -щую, -щуеш, вихрестити, -хрещу,
-хрестиш, перехрещувати, перехрестити,
-хрещу, -хрестиш.
выкрещиваться, выкреститься уст.
вихрещуватися, -щуюся, -щуєшся, вихреститися, '
-хрещуся, -хрестишся, перехрещуватися,
перехреститися, -хрещуся, -хрестишся.
выкривл?ть, викривить викривляти,
викривити, -влю, -виш.
выкрик вигук, -у, викрик, -у, скрик, -у;
разг. покрик, -у.
выкрикивание І. (действие) вигукування,
викрикування, скрикування; викликання,
викликування; ср. выкрикивать; 2. см.
выкрик.
выкрикивать, выкрикнуть вигукувати, -кую,
-куєш, вигукнути, викрикувати, -кую,
-куєш, викрикнути, скрикувати,
скрикнути; (вызывать криком) викликати и
реже викликувати, -кую, -куєш,
викликати, -кличу, -кличеш.
выкристаллизовываться,
выкристаллизоваться викристалізовуватися, -зовуеться,
викристалізуватися, -зується.
выкричать прост, викричати.
выкричаться прост, викричатися;
(накричаться разг.— ещё) накричатися.
выкроенный викроєний.
выкроить см. выкраивать.
выкроиться см. выкраиваться.
выкройка викрійка.
выкрошить см. выкрашивать2.
выкрошиться см. выкрашиваться а.
выкруглить, выкруглить викруглити и
викруглювати, -люю, -люеш, викруглити,
округлити и округлювати, округлити.
вы кругл я ться викруглятися, викруглюватися,
-люється, округлятися, округлюватися.
выкрутасы разг. викрутаси, -сів.
выкрутить см. выкручивать.
выкрутиться см. выкручиваться.
выкрученный І. звитий; зсуканий; 2.
викручений, вигвинчений; 3. викручений;
віджатий. Ср. выкручивать І—3.
выкручивание 1. викручування,
вигвинчування; 2. викручування; віджимання. Ср.
выкручивать 2—3.
выкручивать, выкрутить 1. (свивать)
звивати, звйти (зів'ю, зів'єш); (верёвку и
т. п.— еще) зсукувати, -кую, -куєш,
зсукати (зсукаю, зсукаєш и зеучу, зсучиш);
2. (вывинчивать) разг. викручувати,
-чую, -чуєш, викрутити, -кручу, -крутиш
и мног. повикручувати, вигвинчувати,
-чую, -чуєш, вигвинтити, -нчу, -нтиш;
3. (выжимать влагу) прост., обл.
викручувати, викрутити и мног.
повикручувати; (отжимать) віджимати, віджати,
-діжму, -діжмеш.
выкручиваться, выкрутиться І.
(вывинчиваться) викручуватися, -чується,
викрутитися, -крутиться, вигвинчуватися,
-чується, вигвинтитися, -нтиться; 2. перен.
разг. викручуватися, викрутитися; чтиться
из беды викрутитися з біди; 3. страд, (не-
сов.) звиватися; зсукуватися, -кується;
викручуватися, вигвинчуватися; викру-

выкрывать
202
вылепляться
чуватися; віджиматися; ср. выкручивать
1-3.
выкрывать, выкрыть спец. покривати,
покрити, -крию, -криєш.
выкувыркивать, выкувырнуть прост,
вивертати, ^вивернути.
выкувыркиваться, выкувырнуться прост.
вивертатися, вивернутися.
выкувырнуть см. выкувыркивать,
выкувырнуться см. выкувыркиваться,
выкуп викуп, -у.
выкупать викупати, скупати, покупати.
выкупать, выкупить викуповувати, -пбвую,
-повуєш и разг. викупляти и реже викупати,
викупити, -плю, -пиш и мног.
повикуповувати и разг. повикупляти; (откупать)
відкуповувати и разг. відкупляти,
відкупити, -куплю, -купиш.
выкупаться викупатися, скупатися,
покупатися.
выкупаться, выкупиться викуповуватися,
-повується и викуплятися и реже
викупатися, викупитися, -питься; відкуповуватися
и відкуплятися, відкупитися, -куплюся,
-купишся. Ср. выкупать,
выкупить см. выкупать,
выкупиться см. выкупаться,
выкупленный викуплений; відкуплений. Ср.
выкупать,
выкупное в знач. сущ. викупне, -ого.
выкупной викупний.
выкупщик уст. викупник, -а.
выкупщица уст. викупнйця.
выкуренный 1. викурений; скурений; 2.
вигнаний, викурений. Ср. выкуривать 1—2.
выкуривание І. викурювання; скурювання;
2. виганяння, викурювання. Ср.
выкуривать 1—2.
выкуривать, выкурить 1. викурювати, -рюю,
-рюєш, викурити и мног. повикурювати;
(расходовать курением — ещё)
скурювати, скурити (скурю, скуриш), сов.
покурити; ~ть пчёл из з^лья викурювати,
викурити бджіл з вулика; 2. (добывать
перегонкой) виганяти и вигонити и гнати (жену,
женеш) и гонити, -ню, -ниш, вигнати (вижену,
виженеш), викурювати и курити, викурити.
выкуриваться, выкуриться 1. викурюватися,
-рюється, викуритися; скурюватися,
скуритися; 2. виганитися и вигонитися и
гнатися (женеться), вигнатися (виженеться),
викурюватися и куритися, викуритися.
Ср. выкуривать 1—2.
выкурить см. выкуривать,
выкуриться см* выкуриваться,
выкурка прост, см. выкуривание 2.
выкус прост, викушене, -ого.
выкусить и выкусать см. выкусывать,
вык^сывание викзшгування.
выкусывать, выкусить 'и прост, выкусать
викушувати, -шую, -шуєш, викусити,
-кушу, -кусиш.
выкусываться викушуватися, -шується.
выкушанный випитий. Ср. выкушать.
выкушать прост, вйпити, -п'ю, -п'єш.
выкушенный викушений. Ср. выкусывать.
вылавливание виловлювання.
вылавливать, выловить виловлювати, -люю,
-люєш, виловити, -влю, -виш и мног.
повиловлювати.
вылавливаться виловлюватися, -люється.
вылаз прост, вйлаз, -у; вилазка.
вылазить прост, вилазити, -лажу, -лазиш,
облазити, -лажу, -лазиш и мног.
пооблазити.
вылазить обл. см. вылезать.
вылазка 1. воен., спорт, вилазка; 2. перен.
вихватка, вилазка.
вылакать вихлебтати, -бчу, -бчеш,
вихлистати, -хлищу, -хлищеш.
выламывание виламування, виломлювання.
выламывать, выломать и разг. выломить
виламувати, -мую, -муєш, виламати и мног.
повиламувати, виломлювати, -люю, -люєш,
виломити, -млю, -миш и мног.
повиломлювати.
выламываться, выломаться и разг.
выломиться виламуватися, -мується,
виламатися, виломлюватися, -люється, виломитися,
-миться.
вылащивать, вылощить вилощувати, -щую,
-щуєш, вилощити.
вылащиваться, вылощиться вилощуватися,
-щується, вилощитися.
вылегание вилягання.
вылегать, вы лечь вилягати, вилягти, -ляже.
вылежалый улежаний, вилежаний.
вылежать см. вылёживать.
вылежаться см. вылёживаться.
вылёживать, вылежать разг. вилежувати,
-жую, -жуєш, вилежати, -жу, -жиш.
вылёживаться, вылежаться 1. разг.
вилежуватися, -жуюся, -жуєшся, вилежатися,
-жуся, -жишся; ~ться в постели
вилежуватися, вилежатися в постелі (в ліжку);
2. (о фруктах и т. п.) улежуватися,
улежатися, вилежуватися, вилежатися.
вылежка улёжування, вилежування.
вылезать, ви лезть и вьглезти вилазити,
-лажу, -лазиш и вилізати, вилізти и мног.
повилазити и повилізати; (несов.: о
волосах, шерсти и т. п.— ещё) випадати,
облазити, облізати, лізти.
вылезший який (що) виліз.
вылепить см. вылеплять,
вылепиться см. вылепляться,
вылепленный виліплений, зліплений.
вылеплять, вылепить виліплювати, -люю,
-люєш, виліпити, -плю, -пиш,
зліплювати, зліпити, -плю, -пиш и мног.
поліпити.
вылепляться, вылепиться виліплюватися,
-люється, виліпитися, -питься,
зліплюватися, зліпитися, -питься.

вылет
203
вымазывать
вылет виліт, -льоту; (неоконч, д.— ещё)
вилітання.
вылетание вилітання.
вылетать, вылететь вилітати, вилетіти, -лечу,
-летиш и мног. повилітати; сов. поэз.
вилинути; (сов.: быстро выехать и т. п.—
ещё) вймчати; ~ть из головы (из памяти)
вилітати, вилетіти з голови (з пам'яті);
~ть пулей (стрелой) разг. вилітати,
вилетіти кулею (стрілою), вилітати,
вилетіти як (мов) куля (стріла).
вылеченный вйлікуваний; вигоєний. Ср.
вылечивать.
вылечивание виліковування; вигоювання. Ср.
вылечивать.
вылечивать, вылечить виліковувати, -кбвую,
-ковуєш, вилікувати, -кую, -куєш; (рану,
язву и т. п.— ещё) вигоювати, -гбюю,
-гбюєш, вигоїти.
вылечиваться, вылечиться виліковуватися,
-кбвуюся, -кбвуєшся, вилікуватися,
-куюся, -куєшся; вигоюватися, -гбюється,
вигоїтися. Ср. вылечивать.
вылечить см. вылечивать.
вылечиться см. вылечиваться.
вылечь см. вылегать.
выливать, вылить 1. виливати, вилити, -ллю,
-ллєш и реже вилляти, -ллю, -ллєш и мног.
повиливати; (пищу — ещё) висипати,
висипати, -плю, -плеш; 2. (изготовлять
литьём) виливати, вилити и реже вилляти.
выливаться, вылиться виливатися, вилитися,
-ллється и реже виллятися, -ллється;
(выражаться в чём-л.— ещё) набирати форми,
набрати (-бере) форми (чого).
вылизанный вилизаний.
вылизать см. вылизывать.
вылизаться см. вылизываться.
вылизывание вилизування.
вылизывать, вылизать вилизувати, -зую,
-зуєш, вилизати, -лижу, -лижеш.
вылизываться, вылизаться вилизуватися,
-зується, вилизатися, -лижеться.
вылинялый вйлинялий, полинялий.
вылинять вилиняти, полиняти.
вылитый І. прич. вилитий; висипаний;
вилитий; ср. выливать 1—2; 2. (в знач, прил.:
очень похожий) разг. викапаний, вилитий;
сын — а/ый отец син — викапаний
(вилитий) батько.
вылить см. выливать.
вылиться см. выливаться.
вылов рыб. вйлов, -у; (неоконч. д.— обычно)
виловлювання; (улов — ещё) улов, -у.
выловить см. вылавливать.
выловленный виловлений.
выложить см. выкладывать.
вылом 1. (действие) виламання, виломлення,
(неоконч.— ещё) виламування,
виломлювання; 2. (пролом) вйлом, -у.
выломать см. выламывать.
выломаться см. выламываться.
выломить см. выламывать.
выломиться см. выламываться.
выломка см. вылом.
выломленный виламаний, виломлений.
вылощенный вилощений.
вылощить см. вылащивать.
вылощиться см. вылащиваться.
вылудить см. вылуживать.
вы лудиться см. вылуживаться.
вылуженный вилуджений, вибілений.
вылеживание вилуджування, вибілювання.
вылуживать, вылудить вилуджувати, -джую,
-джуєш, вилудити, -джу, -диш, вибілювати,
-люю, -люєш, вибілити.
вылуживаться, вы лудиться вилуджуватися,
-джується, вилудитися, -диться,
вибілюватися, -люється, вибілитися.
вылупленный вилуплений.
вылупливать и вылуплять, вылупить
вилуплювати, -люю, -люєш, вилупити, -плю,
-пиш и мног. повилуплювати; ~пить глаза
вульг. вилупити (вирячити, витріщити)
очі (баньки), витріщитися.
вылупливаться и вылупляться, вылупиться
вилуплюватися, -лююся, -люєшся,
вилупитися, -плюся, -пишся.
вылупить см. вылупливать.
вылупиться см. вылупливаться.
вылуплять см. вылепливать.
вылупляться см. вылепливаться.
вылущенный вилущений; вилузаний. Ср.
вылущивать.
вылущивать, вылущить вилущувати, -щую,
-щуєш, вилущити; (семечки, орехи и т. п. —
ещё) вилузувати, -зую, -зуєш, вилузати;
~ть кость мед. вилущувати, вилущити
кістку.
вылущиваться вилущуватися, -щується;
вилузуватися, -зується. Ср. вылащивать.
вылущить см. вылащивать.
вымазанный 1. вимазаний, ^ вимащений;
2. вимазаний, вимащений, замащений;
умазаний, уроблений; забруднений;
заяложений; замурзаний. Ср. вымазывать 1—2.
вымазать см. вымазывать.
вымазаться см. вымазываться.
вымазывать, вымазать 1. вимазувати, -зую,
-зуєш, вимазати, -мажу, -мажеш и мног.
повимазувати, вимащувати, -щую, -щуєш,
вимастити, -мащу, -мастиш и мног.
повимощувати; 2. (пачкать) разг. вимазувати,
вимазати и мног. повимазувати,
вимащувати, вимастити, замащувати, замастити,
-мащу, -мастиш; разг. умазувати, умазати,
уробляти, уробити (уроблю, уробиш);
(загрязнять — ещё) забруднювати, -нюю,
-нюєш, забруднити и мног.
позабруднювати, сов. вибруднити, побруднити;
(замасливать — ещё) заяложувати, -жую, -жуєш,
заялозити, -яложу; -ялозиш и мног.
позаяложувати; (преим. о лице разг.— ещё)
замурзувати, -зую, -зуєш, замурзати.

вымазываться
204
вымащивание
вымазываться, вымазаться 1. разг.
вимазуватися, -зуюся, -зуєшся, вимазатися,
-мажуся, -мажешся, вимащуватися, -щую-
ся, -щуєшся, вимаститися, -мащуся,
-мастишся; вимазуватися, вимазатися,
вимащуватися, вимаститися, замащуватися,
замаститися, -мащуся, -мастишся;
умазуватися, умазатися, уроблятися, уробитися
(уроблюся, уробишся); забруднюватися,
-нююся, -нюєшся, забруднитися, сов.
вибруднитися; заяложуватися, -жуюся,
-жуєшся, заялозитися, -яложуся, -ялозишся;
замурзуватися, -зуюся, -зуєшся, замурзати-
ся; ср. вымазывать 1—2; 2. (сов.:
израсходоваться мазанием) прост, вимазатися,
вимаститися и мног. повимазуватися.
вымакать разг. вимочити.
вымалеванный прост, вималюваний.
вымалевать см. вымалёвывать. .
вымалеваться см. вымалёвываться.
вымалёвывать, вымалевать прост,
вимальовувати, -льбвую, -льбвуєш, вималювати,
-люю, -люеш и мног. повимальовувати.
вымалёвываться, вымалеваться прост,
вимальовуватися, -льбвується,
вималюватися, -люється.
вымаливать, вымолить вимолювати; -люю,
-люеш, вимолити; (выпрашивать — ещё)
благати, виблагати.
вымаливаться вимолюватися, -люється.
вымалывать, вымолоть вимелювати, -люю,
-люєш, вимолоти, -мелю, -мелеш.
вымалываться, вымолоться вимелюватися,
-люється, вимолотися, -мелеться.
выманенный виманений; видурений. Ср.
выманивать.
выманивание виманювання; видурювання.
Ср. выманивать.
выманивать, выманить разг. виманювати,
-нюю, -нюєш, виманити; (хитростью^
обманом и т. п.— ещё) видурювати, -рюю,
-рюєш, видурити, сов. разг. вимантачити..
выманиваться виманюватися, -нюється;
видурюватися, -рюється. Ср. выманивать.
выманить см. выманивать.
вымаранный 1. вимазаний, вимащений,
замащений; умазаний, уроблений; забруднений;
заяложений, реже заялозений; замурзаний;
2. викреслений. Ср. вымарывать 1—2.
вымарать см. вымарывать.
вымараться см. вымарываться.
вымаривать, выморить виморювати, -рюю,
-рюєш, виморити.
вымариваться виморюватися, -рюється.
вымарка вйкреслення, (неоконч. д.— ещё)
викреслювання. Ср. вымарывать 2.
вымарывание викреслювання. Ср.
вымарывать 2.
вымарывать, вымарать прост. 1.
вимазувати, -зую, -зуєш, вимазати, -мажу,
-мажеш и мног. повимазувати, вимащувати,
-щую, -щуєШ, вимастити, -мащу, -мастиш,
замащувати, замастити, -мащу, -мастиш;
разг. умазувати, умазати, уробляти,
уробити (уроблю, уробиш); (загрязнять —
ещё) забруднювати, -нюю, -нюєш,
забруднити и мног. позабруднювати, сов.
вибруднити, побруднити; (замасливать — ещё)
заяложувати, -жую, -жуєш, заялозити,
-яложу, -ялозиш и мног. позаяложувати;
(преим. о лице разг.— ещё) замурзувати,
-зую, -зуєш; замурзати; 2. (зачёркивать)
викреслювати, -люю, -люєш, викреслити.
вымарываться, вымараться 1. вимазуватися,
-зуюся, -зуєшся, вимазатися, -мажуся,
-мажешся, вимащуватися, -щуюся,
-щуєшся, вимаститися, -мащуся, -мастишся,
замащуватися, замаститися, -мащуся,
-мастишся; умазуватися, умазатися,
уроблятися, уробитися (уроблюся, уробишся);
забруднюватися, -нююся, -нюєшся,
забруднитися, сов. вибруднитися;
заяложуватися, -жуюся, -жуєшся, заялозитися,
-яложуся, -ялозишся; замурзуватися,
-зуюся, -зуєшся, замурзатися; 2.
викреслюватися, -люється. Ср. вымарывать 1—2.
вымасливать, вы маслить засмальцьовувати,
-цьбвую, -цьбвуєш, засмальцювати, -цюю,
-цюєш и мног. позасмальцьовувати,
заяложувати, -жую, -жуєш, заялозити, -яложу,
-ялозиш и мног. позаяложувати.
вымасливаться, вы маслиться
засмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
засмальцюватися, -цююся, -цюєшся и мног.
позасмальцьовуватися, заяложуватися, -жуюся,
-жуєшся, заялозитися, -яложуся, -ялозишся.
вы маслить см. вымасливать.
вы маслиться см. вымасливаться.
выматывание вимотування, висбтування.
выматывать, вымотать разг. вимотувати,
-тую, -туєш, вимотати и мног.
повимотувати, висотувати, -тую, -туєш, висотати.
выматываться, вымотаться разг.
вимотуватися, -туюся, -туєшся, вимотатися,
висотуватися,' -туюся, -туєшся, висотатися;
~ться за день прост, вимотуватися,
вимотатися за день.
вымахивать, вымахать и вымахнуть
вимахувати, -махую, -махуєш, вимахати и
вимахнути.
вымахиваться вимахуватися, -махується.
вымахнуть см. вымахивать.
вымачивание вимочування.
вымачивать, вымочить вимочувати, -чую,
-чуєш, вимочити и мног. повимочувати;
~ть лён вимочувати, вимочити льон.
вымачиваться, вымочиться 1. (становить-
ся мокрым) прост, вимочуватися,
-чуюся, -чуєшся, вимочитися, намокати,
намокнути и намокти, -кну, -кнеш; 2. страд,
(несов.) вимочуватися.
вымащивание вимощування; вистелення,
вистелення, вистилання; брукування. Ср.
вымащивать.

вымащивать
205
вымогание
вымащивать, вымостить вимощувати, -щую,
-щуеш и реже вимощати, вимостити, -мощу,
-мостиш; (досками — ещё) вистеляти,
вистелити, вистилати, вислати, -стелю,
-стелеш; (камнем — ещё) брукувати, -кую,
-куєш и вибруковувати, -кбвую, -кбвуеш,
вибрукувати, -кую, -куєш.
вымащиваться вимощуватися, -щується;
вистелитися, вистилатися; брукуватися,
-кується, вибруковуватися, -кбвуеться. Ср.
вымащивать.
вымежевать см. вымежёвывать.
вымежёвывание спец. вимежовування.
вымежёвывать, вымежевать спец.
вимежовувати, -жбвую, -жовуєш, вимежувати,
-жую, -жуєш.
вымежёвываться спец. вимежовуватися, -жо-
вується.
выменивание вимінювання; разг. міньба.
выменивать, выменять вимінювати, -нюю,
-нюєш, виміняти и мног.
повимінювати.
вымениваться вимінюватися, -нюється.
выменянный виміняний.
выменять см. выменивать.
вымеренный виміряний.
вымереть см.. вымирать.
вымерзание вимерзання.
вымерзать, вымерзнуть вимерзати,
вимерзнути и вимерзти, -зне, мног. повимерзати,
померзнути, померзти.
вымерзлый вимерзлий, померзлий.
вымерзнуть см. вымерзать.
вымеривание вимірювання, виміряння.
вымеривать, вымерить вимірювати, -рюю,
-рюєш, вймірити, виміряти, виміряти.
вымериваться вимірюватися, -рюється,
вимірятися.
вымерить см. вымеривать.
вымерший який (що) вимер, вимерлий.
вымерять, вымерять см. вымеривать.
вымеряться разг. см. вымериваться.
вымесить см. вымешивать 1,
вымести см. выметать.
выместись см. выметаться.
выместить см. вымещать.
выметанныйх викинутий, вйкинений. Ср.
вымётывать*.
выметанный 2 обметаний; обкиданий. Ср.
вымётывать 2.
выметать1 см. вымётывать1.
выметать 2 см. вымётывать 2.
выметать, вымести вимітати, вимести, -мету,
-метеш и мног. повимітати.
выметаться см. вымётываться1.
выметаться, выместись вимітатися,
виместися, -метуся, -метешся; стайся!,
^таитесь! вульг. .вимітайся!, вимітайтеся!
выметенный виметений.
выметить см. вымечать.
вы метка ! обметування; обкидання. Ср.
вымётывать 2.
в ы метка2 уст. значіння, позначення;
(пометка) позначка, зазначка. Ср. вымечать.
выметнуться, вымётывать1.
выметнуться см. вымётываться *.
вымётывать*, выметать и выметнуть
викидати, викинути и мног. повикидати; ~ть
икр^ викидати, викинути ікру; ^ ~ть колос
с.-х. викидати, викинути колос,
колоситися, -лбситься, заколоситися.
вымётывать2, выметать (обмётывать)
обметувати, -тую, -туєш, обметати; (петли —
обычно) обкидати, обкидати и мног.
пообкидати.
вымётываться *, выметаться и выметнуться
викидатися, викинутися.
вымётываться2 обметуватися, -тується;
обкидатися. Ср. вымётывать2.
вымечать, выметить значити и позначати,
позначити, вимічати, вимітити, -мічу,
-мітиш.
вымечаться значитися, позначатися,
вимічатися.
вымеченный позначений, вимічений. Ср.
вымечать.
вымешанный вимішаний. Ср. вымешивать2.
вымешать см. вымешивать2.
вымешенный вимішений; умішений. Ср.
вымешивать *.
вымешивание вимішування.
вымешивать *, вымесить вимішувати, -шую,
-шуєш, вимісити, -мішу, -місиш; (тесто —
ещё) умішувати, умісити (умішу, умісиш).
вымешивать2, вымешать вимішувати, -шую,
-шуєш, вимішати.
вымешиваться х вимішуватися, -шується;
умішуватися. Ср. вымешивать К
вымешиваться 2 вимішуватися, -шується. Ср.
вымешивать 2.
вымещать, выместить 1. (что кому, на ком
за что — мстить) мстйтнся (мщуся, мстйш-
ся) (за що на кому) и помщатися, помстйтися
(за що на кому-чому и над ким-чим); 2. (что
на ком-чём — удовлетворять своё чувство
злобы, досады и т. п.) зганяти и
згонити, зігнати (зжену, зженеш) (що на кому-
чому).
вымещаться, выместиться І. мстйтися
(метиться) и помщатися, помстйтися; 2.
зганитися и згонитися, зігнатися (зженеться).
Ср. вымещать 1—2.
вымещенный зігнаний.
выминать, вымять 1. разг. виминати,
вим'яти, -мну, -мнеш; 2. (вытаптывать)
обл. витолочувати, -чую, -чуєш,
витолочити.
выминаться 1. виминатися; 2.
витолочуватися, -чується. Ср. выминать 1—2.
вымирание вимирання.
вымирать, вымереть вимирати, вимерти, -мру,
-мреш и мног. повимирати.
вымогание вимагання; здирання;
шантажування. Ср. вымогать.

вымогатель
206
вымылить
вымогатель вимагач, -а; разг. здирник, здйр-
ця, дерій, -рій; (шантажист) шантажист.
вымогательница вимагачка; здирниця;
шантажистка. Ср. вымогатель.
вымогательский вимагацький; (шантажный)
шантажний.
вымогательство вимагання; разг. здирство,
здйрщина; (шантаж) шантаж, -у.
вымогать (у кого) вимагати силоміць
(путём угроз: загрозами) (у кого); разг.
здирати (з кого); (шантажировать)
шантажувати, -жую, -жуєш (кого).
вымогаться вимагатися силоміць (загрбза-
ми); здиратися. Ср. вымогать.
вымоина обл. вимивина, водомий, -мйю,
водорйй, -рйю.
вымокание вимокання; змокання. Ср.
вымокать.
вымокать, вымокнуть вимокати, вимокнути и
вимокти, -кну, -кнеш и мног. повимокати;
(промокать разг.— ещё) змокати,
змокнути и змокти, -кну, -кнеш и мног.
позмокати; сов. разг. змокріти; икнуть до
[последней] нитки разг. вимокнути (вимокти,
змокнути, змокти) до рубця (до рубчика,
до [останньої] нитки); хлеба вмокли хліба
вимокли.
вымоклый вимоклий; (промокший разг.—
ещё) змоклий.
вымокнуть см. вымокать.
вымокший який (що) вймок, вимоклий; який
(що) змок, змоклий. Ср. вымокать.
вымолачивание вимолочування.
вымолачивать, вымолотить вимолочувати,
-чую, -чуєш, вимолотити, -лочу, -лотиш и
мног. повимолочувати.
вымолачиваться вимолочуватися, -чується.
вымолвить разг. вимовити, -влю, -виш;
(промолвить — ещё) промовити.
вымолить см. вымаливать.
вымолот с.-х. I. (действие) вимолот, -у,
вимолочення, (неоконч.— ещё)
вимолочування; 2. (умолот) вймолот, умолот, -у.
вымолотить см. вымолачивать.
вымолотка обл. см. вымолот.
вымолотки с.-х. обл. збоїни, род. збоїн,
послід, -у.
вымолотый вймелений.
вымолоть см. вымалывать.
вымолоться см. вымалываться.
вымолоченный вимолочений.
вымораживание виморожування.
вымораживать, выморозить виморожувати,
-жую, -жуєш, виморозити, -рожу, -розиш.
вымораживаться виморожуватися, -жується.
выморенный виморений.
выморить см. вымаривать.
вымороженный виморожений.
выморозить см. вымораживать.
выморозка вймороження, (неоконч. д.— ещё)
виморожування; ~ка с^дна мор.
вймороження (виморожування) судна.
ВЫМОРОЗКИ СПЄЦ. ВИМОрОЗКИ, -К1В.
выморочный юр. виморочний,
безгосподарний.
вымостить см. вымащивать.
вымотанный разг. вимотаний, висотаний.
вымотать см. выматывать.
вымотаться см. выматываться.
вымоченный вимочений.
вымочить см. вымачивать.
вымочиться см. вымачиваться.
вымочка 1. (действие) вймочка, вимочення,
(неоконч.— ещё) вимочування; 2.
(состояние) обл. вимокання; ср. вымокать;
3. (на посевах) обл. вймок, -у.
вымощенный вимощений; вистелений;
вибрукуваний. Ср. вымащивать.
вымпел вймпел.
вымпельный вимпельний.
вымученный разг. вимучений; ~ая улыбка
разг. вимучена усмішка (посмішка),
вимучений усміх.
вымачивание разг. вимучування.
вымучивать, вымучить разг. вимучувати,
-чую, -чуєш, вимучити.
вымачиваться разг. вимучуватися,
-чується.
вымучить см. вымучивать.
вымуштрованность разг. вимуштруваність,
-ності.
вымуштрованный разг. вймуштруваний.
вымуштровать разг. вимуштрувати, -рую,
-руеш.
вымуштроваться разг. вимуштруватися,
-руюся, -руєшся.
вымчать вймчати.
вымчаться вймчати.
вымывание вимивання; вишаровування;
змивання; праннй. Ср. вымывать.
вымывать, вымыть вимивати, вимити, -мию,
-миєш и мног. повимивати; (скребя,
оттирая — ещё) вишаровувати, -рбвую, -рб-
вуєш, вишарувати, -рую, -руеш и мног.
повишарбвувати; (преим. голову — ещё)
змивати, змйти (змию, змиєш) и мног.
позмивати; (бельё — обычно) прати (перу,
перёш), попрати, випирати, випрати, -перу,
-переш.
вымываться, вымыться вимиватися,
вимитися, -миюся, -миєшся; вишаровуватися,
-рбвуюся, -рбвуєшся, вишаруватися,
-руюся, -руєшся; змиватися, змитися (змиюся,
змиєшся); випиратися, випратися,
-переться. Ср. вымывать.
вымывной вимивний.
вымыливать, вымылить вимилювати, -люю,
-люєш, вимилити; (натирать мылом —
обычно) намилювати, намилити и мног.
понамилювати.
вымыливаться, вымылиться вимилюватися,
-лююся, -люєшся, вимилитися;
намилюватися, намилитися. Ср. вымыливать.
вымылить см. вымыливать.

вымылиться
207
вынянчивать
вымылиться см. вымыливаться.
вы мылки змилки, -ків.
вымысел вигадка, вигад, -у, вимисел, -слу.
вымыслить см. вымышлять.
вымытый вимитий; вйшаруваний; змитий;
випраний. Ср. вымывать,
вымыть см. вымывать.
вымыться см. вымываться,
вымышленный вигаданий, вимишлений.
вымышлять, вымыслить вигадувати, -дую,
-дуєш, вигадати, вимишляти, вимислити.
вымышлйться вигадуватися, -дується,
вимишлятися.
вымя вим'я, -м'я и -мені.
вымять см. выминать.
вынашивание виношування; зношування. Ср.
вынашивать.
вынашивать, выносить виношувати, -шую,
-шуєш, виносити, -ношу, -носиш;
(изнашивать — ещё) зношувати, зносити (зношу,
зносиш); ~ть на своих руках прост,
виношувати, виносити на своїх руках.
вынашиваться, выноситься виношуватися,
-шується, виноситися, -носиться;
зношуватися, зноситися (зноситься). Ср.
вынашивать.
вынесение винесення, (неоконч. д.— ещё)
винбшення; ~ние благодарности
винесення подяки.
вынести см. выносить.
вынестись см. выноситься.
вынизанный уст. винизаний.
вынизать см. вынизывать.
вынизывание уст. винизування.
вынизывать, вынизать уст. винизувати,
-зую, -зуєш, винизати, -нижу, -нижеш.
вынизываться винизуватися, -зується.
вынимание виймання.
вынимать, вынуть виймати, вийняти, -йму,
-ймеш и мног. повиймати; ~ть д^шу
(сердце) у с г. виймати, вийняти душу; вынь да
положь прост, вййми та поклади; телись,
ялова.
выниматься, вынуться вийматися,
вийнятися, -йметься.
вынос винос, -у, ^неоконч. д.— ещё)
винесення.
выносить см. вынашивать.
выносить, вынести виносити, -ношу,
-носиш, винести и мног. повиносити;
(сносить, переносить—^обычно) зносити,
знести (знесу, знесеш), переносити, перенести;
(терпеть — ещё) витерплювати, -люю,
-люєш, витерпіти, -плю, -пиш; ~ть, ~ти
приговор юр. ухвалювати, ухвалити
(виносити, винести) вирок; ~ти урок дістати
урок; ~ть, <^ти благодарность складати,
скласти подяку; ~ть, ~ти впечатление
діставати, дістати враження; ~ть, ~ти
за скобки мат. виносити, винести за дужки;
~ть, *"ти на своих плечах перен.
виносити, винести на своїх плечах; ~ть, ~ти
постановление (решение) ухвалювати,
-люю, -люєш, ухвалити (ухвалю, ухвалиш),
виносити, винести (приймати, прийняти)
постанову (ухвалу, рішення); ~ть, ~ти
сильную боль зносити, знести (переносити,
перенести, витерплювати, витерпіти)
сильний біль; лодку внесло на берег човен
(човна) винесло на берег; не ~ть кого-чего
не зносити (не виносити, не переносити,
не терпіти) когб-чого.
выноситься см. вынашиваться.
выноситься, вынестись І. виноситися,
-ношуся, -носишся, винестися, -несуся,
-несешся, сов. вимчати; 2. страд, (несов.)
виноситися; зноситися, переноситися;
витерплюватися, -люеться; ср. выносить.
выноска І. (действие) разг. винесення;
2. (примечание) виноска, примітка.
выносливость витривалість, -лості;
терплячість, -чості. Ср. выносливый.
выносливый витривалий; (терпеливый)
терплячий.
выносной виносний.
выношенный виношений; зношений. Ср.
вынашивать.
вынуждать, вынудить (к чему) змушувати,
-шую, -шуєш, змусити (змушу, змусиш),
вимушувати, вимусити, -мушу, -мусиш
(до чого); (принуждать — ещё)
примушувати, примусити, присилувати, -лую,
-луєш (сов.), разг. приневолювати, -люю,
-люєш, приневолити (до чого); ~ть
противника отступить (к отступлению)
змушувати, змусити (примушувати,
примусити) противника (ворога) відступити (до
відступу); ~дить согласие у кого змусити
(примусити) погодитися кого.
вынуждаться змушуватися, -шується,
вимушуватися; примушуватися. Ср. вынуждать.
вынуждёние змушення; примушування,
примушення, присилування. Ср. вынуждать.
вынужденно нареч. вимушено.
вынужденный 1. прич. змушений, вимушений;
примушений, присилуваний,
приневолений; я ~жден сделать это я змушений
(примушений, мушу) зробити це; ср.
вынуждать; 2. в знач. прил. вимушений;
~ое согласие вимушена згода.
вынутый вийнятий.
вынуть см. вынимать.
вынуться см. выниматься.
выныривать, вынырнуть виринати,
виринути и реже вйрнути, зринати, зринути;
разг. випурнати, випурнути, сов.
випірнути, вигулькнути, обл. вйгулькнутися.
вынюхивать, вынюхать винюхувати, -нюхую,
-нюхуєш, винюхати и мног. повинюхувати.
вынюхиваться винюхуватися, -нюхується.
вынянчивать, вынянчить разг.
виняньчувати, -чую, -чуєш, виняньчити и мног.
повиняньчувати, глядіти, -джу, -дйш,
виглядіти.

вынянчиваться
208
выпечка
вынянчиваться виняньчуватися, -чується.
вынянчить см. вынянчивать.
выпад вйпад, -у; (выходка) вихватка.
выпадание випадання, випадіння.
выпадать, выпасть 1. випадати, випасти,
-паду, -падеш; (о жребии, судьбе и т. п.—
ещё) припадати, припасти; (несов.: о во-
лосах, зубах и т. п.— ещё) падати; ~ть
на долю чью (коч^) випадати, випасти
(припадати, припасти) на долю чию (кому);
~дает сличай випадає (трапляється) нагода;
2. (о реке, ручье и т. п.— брать
начало) уст., обл. витікати, витекти,
-тече.
выпадение випадання, випадіння, випадення.
выпаивать *, выпаять випаювати, -паюю,
-паюєш, випаяти.
выпаивать2, выпоить випоювати, -пбюю,
поюєш, випоїти
выпаиваться * випаюватися, -паюється. Ср.
выпаивать 1.
выпаиваться2 випоюватися, -пбюється. Ср.
выпаивать2.
выпаленный разг. випалений.
выпаливать, выпалить разг. випалювати,
-люю, -люєш, випалити и мног.
повипалювати.
выпаливаться разг. випалюватися, -люе-
ться.
выпалить см. выпаливать.
выпалывание виполювання; висапування. Ср.
выпалывать.
выпалывать, выполоть виполювати, -люю,
-люєш, виполоти и мног. повиполювати;
(сапкой — ещё) висапувати, -пую, -пуєш,
висапати и мног. повисапувати.
выпалываться виполюватися, -люється;
висапуватися, -пується. Ср. выпалывать.
выпаренный випарений.
выпаоивание випарювання.
выпаривать, выпарить випарювати, -рюю,
-рюеш, випарити
выпариваться, выпариться випарюватися,
-рююся, -рюєшся; випаритися.
выпарить см. выпаоивать.
выпариться см. выпариваться.
выпарка випарювання.
выпарной випарний.
выпархивать, выпорхнуть випурхувати,
-пурхую, -пурхуєш, випурхнути.
выпарывать, выпороть випорювати, -рюю,
-рюєш, випороти.
выпарываться випорюватися, -рюється.
выпас с.-х. вйпас, -у; (неоконч. д.— ещё)
випасання: разг. пбпас, -у и попас
выпасать, выпасти с.-х. випасати и випасу*
вати, -сую, -суєш, випасти, -су, -сеш и мног.
повипасати.
вы паска см. выпас.
выпасной с.-х. випасний.
выпасти см, выпасать.
выпасть см. выпадать.
выпаханный I. вйораний; 2. виснажений. Ср.
выпахивать 1—2.
выпахать см, выпахивать.
выпахаться см. выпахиваться.
выпахивание виорювання.
выпахивать, выпахать I. вибрювати, -брюю,
-брюєш, виорати, -орю,^ -ореш и мног.
повиорювати; 2. (истощать почву и т. п.)
виснажувати, -жую, -жуєш, виснажити.
выпахиваться, выпахаться 1. виорюватися,
-брюеться, виоратися, -ореться; 2.
виснажуватися, -жується, виснажитися. Ср.
выпахивать І—2.
выпачканный забруднений, побруднений,
замазаний, замащений; закаляний,
покаляний, зароблений; замурзаний, обмурзаний,
замазурений; забрьоханий; запаскуджений,
спаскуджений. Ср. выпачкать.
выпачкать разг. забруднити и мног.
позабруднювати, -нюю, -нюеш, побруднити,
вибруднити, замазати, -мажу, -мажеш и
мног. позамазувати, -зую, -зуєш, замастити,
-мащу, -мастиш; разг. закаляти, покаляти,
скаляти, заробити, -роблю, -робиш; (преим.
лицо разг.— ещё) замурзати, обмурзати,
замазурити; (забрызгать одежду разг.—
ещё) забрьохати; (загадить) разг.
запаскудити, -джу, -дйш, спаскудити и мног.
попаскудити.
выпачкаться забруднитися, замазатися,
-мажуся, -мажешся и мног. позамазуватися,
-зуемося, -зуетеся, замаститися, -мащуся,
-мастишся; закалятися, покалятися,
заробитися, -роблюся, -робишся; замурзатися,
обмурзатися, замазуритися; забрьохатися;
запаскудитися, -джуся, -дишся. Ср.
выпачкать.
выпашка с.-х. виорювання.
выпаянный випаяний.
выпаять см. выпаивать1.
выпевать, выпеть виспівувати, -співую, -спі-
вуєш, виспівати
выпеваться, вы петься виспівуватися, -спі-
вується, виспіватися.
выпекание випікання
выпекать, выпечь випікати, випекти, -печу,
-печеш и мног. повипікати.
выпекаться, выпечься випікатися,
випектися, -печеться
выперёживать, вы перелить уст., прост,
випереджати и випереджувати, -джую,
-джуєш, випередити, -джу, -диш; разг.
попереджати и попереджувати, попередити.
выпереть см', выпирать.
выпереться см. выпираться.
выпестовать уст. випестувати, -тую, -туеш,
випестити, -пещу, -пестиш, виплекати.
выпеть см. выпевать.
вы петься см. выпеваться.
выпеченный випечений.
выпечка випічка; (неоконч. д.— обычно)
випікання.

выпечь
209
выплескивать
выпечь см. выпекать.
выпечься см. выпекаться.
выпивала прост, випивака.
выпивать, выпить І. випивати, випити, -п'ю,
-п'єш и мног. повипивати; 2. (несов.:
иметь склонность к спиртным напиткам)
разг. випивати; разг. чаркувати, -кую,
-куєш; ~ть за когб-что випивати, випити
за кбго-що.
выпиваться випиватися.
выпивка разг. 1. (действие) випивання;
2. (попойка) випивка, пиятика, чаркування;
3. (то, что выпивают) пиття, випивка;
питво.
выпивоха см. выпивала.
выпивши I. дееприч. прост, вйпивши;
2. в знач. сказ, прост, напідпитку, під
чаркою.
выпивший 1. прич. який (що) випив; 2. (в
знач. прил.: под хмельком) прост,
підпилий, підпитий; разг. напідпитку, під-
хмёлений, під чаркою.
выпиленный випиляний.
выпиливание випилювання.
выпиливать, выпилить випилювати, -люю,
-люєш, випиляти и мног. повипилювати.
выпиливаться випилюватися, -люеться.
выпилить см. выпиливать.
выпилка випилювання.
выпиловка прост., спец. випилювання.
выпиловочный прост., спец.
випилювальний.
выпирать, выпереть випирати, виперти, -пру,
-преш.
выпираться, выпереться випиратися,
випертися, -пруся, -прешся, випирати,
виперти.
выписанный виписаний; передплачений. Ср.
выписывать.
выписать см. выписывать.
выписаться см. выписываться.
выписка 1. (действие) виписування;
передплата, (неоконч.— ещё) передплачування;
ср. выписывать; 2. (выдержка) виписка;
(цитата) цитата.
выписной уст. виписний.
выписывание виписування; передплачування.
Ср. выписывать.
выписывать, выписать виписувати, -сую,
•суєш, виписати, -пишу, -пишеш и мног.
повиписувати; (о подписке — обычно)
передплачувати, -чую, -чуєш, передплатити,
-плачу, -платиш.
выписываться, выписаться 1. виписуватися,
-суюся, -суєшся, виписатися, -пишуся,
-пишешся; 2. страд, (несов.) виписуватися;
передплачуватися, -чується; ср.
выписывать.
выпись уст. см. выписка 2.
выпитый випитий.
выпить см. выпивать.
выпихать сов. прост, см. выпихивать.
выпихивать, выпихнуть разг. випихати,
випхати и вйпхнути; виштовхувати, -штбвхую,
-штбвхуєш, виштовхати и виштовхнути.
выпихиваться разг. випихатися;
виштовхуватися, -штбвхуеться.
выпихнутый разг. випхнутий; виштовхнутий.
выпихнуть см. выпихивать,
выплавить см. выплавлять,
выплавиться см. выплавляться,
выплавка мет. виплавка, вйтоп, -у, вйтоп-
лення, (неоконч. д.— обычно)
виплавляння, витоплювання.
выплавленный мет. виплавлений,
витоплений.
выплавлять, выплавить мет. виплавляти,
виплавити, -влю, -виш, витоплювати, -люю,
-люєш, витопити, -плю, -пиш и мног.
повитоплювати.
выплавляться, выплавиться мет.
виплавлятися, виплавитися, -виться,
витоплюватися, -люється, витопитися, -питься.
выплавок мет. виплавок, -вка.
выплаканный вйплаканий.
выплакать см. выплакивать,
выплакаться см. выплакиваться,
выплакивать, выплакать виплакувати, -кую,
-куєш, виплакати, -плачу, -плачеш; ~кать
все глаза виплакати (проплакати) всі
очі.
выплакиваться, выплакаться виплакуватися,
-куюся, -куєшся, виплакатися, -плачуся,
-плачешся.
выплата виплата, виплат, -у, (неоконч. д.—
ещё) виплачування.
выплатить см. выплачивать,
выплатной виплатний.
выплачивание виплачування.
выплачивать, выплатить виплачувати, -чую,
-чуєш, виплатити, -плачу, -платиш и мног.
повиплачувати.
выплачиваться виплачуватися, -чується.
выплёвывать, выплевать и однокр.
выплюнуть випльовувати, -пльбвую, -пльбвуєш,
виплювати, -плюю, -плюєш и однокр.
виплюнути и мног. повипльовувати.
выплёвываться випльовуватися, -пльбвує-
ться.
выплеск прост. 1. (действие)
випліскування, вихлюпування; 2. (то, что
выплеснуто) виплеск.
выплесканный виплесканий, вихлюпаний.
выплескать см. выплёскивать,
выплескаться см. выплёскиваться,
выплёскивание випліскування,
вихлюпування.
выплёскивать, выплескать и однокр.
выплеснуть випліскувати, -кую, -куєш,
виплескати, -плескаю, -плескаєш и
-плещу, -плещеш и однокр. виплеснути,
вихлюпувати, -пую, -пуеш, вихлюпати и
однокр. вихлюпнути и мног.
повихлюпувати.

выплескиваться
210
выправлять
выплёскиваться, выплескаться и однокр.
выплеснуться випліскуватися, -кується,
виплескатися, -плескається и -плещеться и
однокр. виплеснутися, вихлюпуватися,
-пується, вихлюпатися и однокр.
вихлюпнутися.
выплеснутый виплеснутий, вихлюпнутий.
выплеснуть см. выплёскивать.
выплеснуться см. выплёскиваться.
выплести см. выплетать.
выплестись см. выплетаться.
выплетать, выплести виплітати и редко ви-
плітувати, -тую, -туеш, виплести, -плету,
-плетеш и мног. повиплітати.
выплетаться, выплестись виплітатися и
редко виплітуватися, -тується, виплестися,
-плететься.
выплетенный виплетений.
выплывать, выплыть випливати, випливти,
-пливу, -пливеш и виплисти и реже
виплинути и мног. повипливати; сов. поэз.
вилинути.
выплюнуть см. выплёвывать.
выплясывать разг. витанцьовувати, -цьбвую,
-цьбвуєш.
выпоить см. выпаивать2.
выпойка разг., с.-х. випоювання.
выполаскивать, выполоскать и однокр.
выполоснуть виполіскувати, -кую, -куєш,
виполоскати, -лощу, -лощеш и мног.
повиполіскувати.
выполаскиваться виполіскуватися,
-кується.
выползать, выползти виповзати, виповзти
и мног. повиповзати, вилазити, -лажу,
-лазиш и вилізати, вилізти и мног. повилазити
и повилізати.
выползок I. (сброшенный во время линьки
покров) кожушок, -шка и кожушок, -шка;
обл. линовище; 2. (червяк) обл. гробак,
-а, хробак, -а, черв'як, -а.
выползти см. выползать.
выполировать см. выполирбвывать.
выполироваться см. выполирбвываться.
выполированный вйполіруваний.
выполирбвывать, выполировать
виполіровувати, -рбвую, -рбвуеш, виполірувати,
-рую, -руєш.
выполирбвываться, выполироваться
виполіровуватися, -рбвується, виполіруватися,
-рується.
выполнение 1. виконання, (неоконч. д.—
ещё) виконання, виконування; здійснення,
(неоконч. д.— ещё) здійснювання,
сповнення; 2. виповнення, наповнення, (неоконч.
д. —ещё) виповнювання, наповнювання.
Ср. выполнять 1—2.
выполненный І. виконаний; здійснений;
2. виповнений, наповнений. Ср. выполнить
1-2.
выполнимость здійсненність, -ності,
здійснимість, -мості.
выполнимый здійсненний, здійснимий.
выполнить см. выполнять.
выполниться см. выполняться.
выполнять, выполнить 1. (исполнять)
виконувати, -ную, -нуеш, виконати;
(осуществлять) здійснювати, -нюю, -нюєш,
здійснити, разг. справляти, справити, -влю, -виш,
сповнювати, -нюю, -нюєш и сповняти,
сповнити; 2. (наполнять) виповнювати, -нюю,
-нюєш и виповняти, виповнити,
наповнювати и наповняти, наповнити и мног. пона*-
пбвнювати и понаповняти.
выполняться, выполниться 1. виконуватися,
-нується, виконатися; здійснюватися, -нює--
ться, здійснитися; 2. виповнюватися, -нює-
ться и виповнятися, виповнитися,
наповнюватися и наповнятися, наповнитися. Ср.
выполнить 1—2.
выполосканный виполосканий.
выполоскать, выполоснуть см.
выполаскивать.
выполотый виполотий; висапаний. Ср.
выпалывать.
выполоть см. выпалывать.
выпор мет. вйпор.
выпорка разг. випорювання.
выпорок прост, вйпорок, -рка.
выпоротковый спец. випоротковий.
выпороток спец. випороток, -тка.
выпоротый випоротий.
выпороть1 см. выпарывать.
выпороть2 (высечь) прост, висікти, -січу,
-січеш, відшмагати; разг. випороти,
випарити, відпарити, вишпарити.
выпорхнуть см. выпархивать.
выпот мед. вйпіт, -поту.
выпотевание спец., прост, випотівання.
выпотевать, выпотеть спец.у прост, випо-
тівати, випотіти.
выпотрошенный випатраний, попатраний,
випотрошений; разг. розчинений,
вительбушений.
выпотрошить випатрати, попатрати,
випотрошити; разг. розчинити, -чиню, -чиниш,
вительбушити.
выправить см. выправлять.
выправиться см. выправляться.
выправка 1. (действие) прост,
виправлення, (неоконч.— ещё) виправляння;
вирівняння, (неоконч.— ещё) вирівнювання; ср.
выправлять 1; 2. (осанка) виправка,
постава.
выправление виправлення, (неоконч. д.—
ещё) виправляння; вирівняння, (неоконч.
д.— ещё) вирівнювання. Ср. выправлять !.
выправленный І. виправлений; вирівняний;
2. виправлений; вийнятий; витягнутий,
витягнений. Ср. выправлять 1—2.
выправлять, выправить 1. виправляти,
виправити, -влю, -виш и мног.
повиправляти; (выравнивать — обычно) вирівнювати,
-нюю, -нюєш, вирівняти; ~ть гвоздь ви-

выправляться
21
1
выпрягать
рівнювати, вирівняти (виправляти,
виправити) цвях (гвіздок); ~ть корректору
виправляти и правити, виправити корёкту
(коректуру); ~ть положение виправляти,
виправити становище; 2. (высвобождать
что-л. откуда-л.) разг. виправляти,
виправити; (вынимать) виймати, вийняти,
-йму, -ймеш и мног. повиймати;
(вытаскивать) витягати и витягувати,
-гую, -гуєш, витягти, -гну, -гнеш и
витягнути и мног. повитягати и
повитягувати.
выправляться, выправиться 1. виправлятися,
виправитися, -влюся, -вишся;
вирівнюватися, -нююся, -нюєшся, вирівнятися;
дерево явилось дерево вирівнялося
(виправилося); ученик явился разг. учень
виправився; ср. выправлять 1; 2.
(поправляться) прост, поправлятися,
поправитися, -влюся, -вишся; (выздоравливать)
видужувати, -жую, -жуєш, видужати,
одужувати, одужати.
выпрастывание 1. випорожняння,
випорожнювання, спорожнювання; 2.
випручування, випручання; випростування;
виймання; витягання, витягування. Ср.
выпрастывать 1—2.
выпрастывать, выпростать прост. 1.
(опорожнять) випорожнити и
випорожнювати, -нюю, -нюєш, випорожнити,
спорожняти и спорожнювати, спорожнити; 2.
(высвобождать) випручувати, -чую, -чуєш и
випручати, випручати; разг. випростувати,
-тую, -туєш, випростати и мног.
повипростувати, ряиеевипростбвувати, -тбвую, -товуєш,
випростувати и мног. повипростовувати;
(вынимать) виймати, вийняти, -йму, -ймеш
и мног. повиймати; (вытаскивать)
витягати и витягувати, -гую, -гуєш, витягти,
-гну, -гнеш и витягнути и мног.
повитягати и повитягувати.
выпрастываться, выпростаться 1.
випорожнятися и випорожнюватися, -нюється,
випорожнитися, спорожнятися и
спорожнюватися, спорожнитися; випручуватися,
-чуюся, -чуєшся и випручатися, випручатися;
випростуватися, -туюся, -туєііїся,
випростатися и мног. повипростуватися, реже
випробовуватися, -тбвуюся, -товуєшся,
випростуватися и мног. повипростовуватися;
вийматися, вийнятися, -йметься;
витягуватися, -гуеться, витягтися, -гнеться и
витягнутися; ср. выпрастывать І—2; 2. (сов.:
родить) прост, привести, -веду, -ведеш,
розродитися, -роджуся, -родишся; разг.
обродитися.
выпрашивание, випрошування,
випрохування.
выпрашивать, выпросить випрошувати, -шую,
-шуєш, випросити, -прошу, -просиш,
випрохувати, -прбхую, -прбхуєш, випрохати.
выпрашиваться, выпроситься разг.
випрошуватися, -шуюся, -шуєшся, випроситися,
-прошуся, -просишся, випрохуватися,
-прбхуюся, -прбхуєшся, випрохатися.
выпревание випрівання.
выпревать, выпреть випрівати, випріти.
выпревший який (що) випрів, випрілий.
вы прелый випрілий.
выпреть см. выпревать.
выпроваживание разг. випроваджування,
виряджання.
выпроваживать, выпроводить разг.
випроваджувати, -джую, -джуєш, випровадити,
-джу, -диш, виряджати, вирядити, -джу,
-диш.
выпроваживаться разг. випроваджуватися,
-джуеться, виряджатися.
выпроводить см. выпроваживать.
выпровоженный разг. випроваджений,
виряджений.
вы продать уст., прост, випродати, -дам,
-даси, мног. попродавати, -даю, -даєш,
попродати, разг. поспродувати, -дую, -дуєш.
выпрокидывать, выпрокинуть прост,
викидати, викинути и мног. повикидати;
(вываливать) вивалювати, -люю, -люєш,
вивалити и мног. повивалювати.
выпрокидываться, выпрокинуться 1.
(вываливаться) прост, вивалюватися, -люю-
ся, -люєшся, вивалитися; 2. страд, (не-
сов.) викидатися; вивалюватися; ср.
выпрокидывать.
выпрокинуть см. выпрокидывать.
выпрокинуться см. выпрокидываться.
выпросить см. выпрашивать.
выпроситься см. выпрашиваться.
выпростанный 1. випорожнений,
спорожнений; 2. випручаний; випростаний; вийнятий;
витягнутий, витягнений. Ср.
выпрастывать І—2.
выпростать см. выпрастывать.
выпростаться см. выпрастываться.
выпрошенный випрошений, випроханий.
выпрыгивание виплигування, вистрибування,
вискакування.
выпрыгивать, выпрыгнуть виплигувати, -гую,
-гуєш, виплигнути и мног. повишійгувати,
вистрибувати, -бую, -буеш, вистрибнути
и мног. повистрибувати, вискакувати, -кую,
-куєш, вискочити и мног.
повискакувати.
выпрыскать (расходовать, прыская) прост,
виприскати, виприснути; разг. сприскати,
сприснути.
выпрыскивать, выпрыснуть виприскувати,
-кую, -куєш, виприскати и виприснути.
выпрыскиваться виприскуватися, -кується.
выпрыснуть см. выпрыскивать.
выпрягать, выпрячь випрягати, випрягти,
-пряжу, -пряжеш и мног. повипрягати;
(распрягать — ещё) розпрягати,
розпрягти, -пряжу, -пряжёш и мног.
порозпрягати.

выпрягаться
212
выпучиваться
выпрягаться, выпрячься випрягатися,
випрягтися, -пряжеться; розпрягатися,
розпрягтися. Ср. • выпрягать.
выпрядать, выпрясть випрядати, випрясти,
-пряду, -прядеш, сов. спрясти (спряду,
спрядёш).
выпрядаться випрядатися.
выпряденный випрядений.
выпряженный випряжений; розпряжений. Ср.
выпрягать.
выпрямитель эл. випрямляч, -а.
выпрямительный эл. випрямний.
выпрямить см. выпрямлять.
выпрямиться см. выпрямляться.
выпрямление випрямлення, розпрямлення,
випростання, розправлення, (неоконя. д. —
ещё) випрямляння, розпрямляння,
випростування, розправляння; вирівняння, (не-
окот. д.— ещё) вирівнювання. Ср.
выпрямлять.
выпрямлять, выпрямить випрямляти и
випрямлювати, -люю, -люєш, випрямити,
-млю, -миш, розпрямляти и розпрямлювати,
розпрямити и розпрймити, випростувати,
-тую, -туєш, випростати имног.
повипростувати, реже випростовувати, -тбвую, -тб-
вуєш, випростувати и мног.
повипростовувати, розправляти, розправити, -влю, -виш;
(выравнивать — ещё) вирівнювати, -нюю,
-нюеш, вирівняти и мног. повирівнювати;
~ть ток эл. випрямлйти, випрямити струм.
выпрямляться, выпрямиться випрямлятися
и випрймлюватися, -лююся, -люешся,
випрямитися, -млюся, -мишся,
розпрямлятися и розпрямлюватися, розпрямитися и
розпрймитися, випростуватися, -туюся,
-туешся, випростатися и мног.
повипростуватися, випростбвуватися, -тбвуюся, -тб-
вуєшся, випростуватися и мног.
повипростовуватися, розправлятися, розправитися,
-влюся, -вишся; вирівнюватися, -нююся,
-нюєшся, вирівнятися. Ср. выпрямлять.
выпрясть см. выпрядать.
выпрячь см. выпрягать.
выпрячься см. выпрягаться.
выпугивать, выпугнуть прост, сполбху-
вати, -лбхую, -лбхуєш, сполохнути,
полохати, сполохати, виполбхувати, вйпо-
лохати.
выпуклина прост., спец. опуклина, вй-
пуклина.
выпукло нареч. опукло, випукло; виразно;
чітко; яскраво; рельєфно. Ср.
выпуклый 2.
выпукло-вогнутый опукло-вгнутий, опукло-
ввігнутий.
выпуклость 1. опуклість, -лостІ, випуклість;
опуклість, випуклість; виразність, -ності;
чіткість, -кості; яскравість, -вості;
рельєфність; ср. выпуклый І—2; 2. (выпуклое
место) опуклість, випуклість, опуклина,
вйпуклина, горбовина.
выпуклый 1. опуклий, випуклий; ~ое стекло
опукле (випукле) скло; ~ый лоб опуклий
(випуклий) лоб, опукле (випукле) чоло;
2. перен. опуклий, випуклий; (вырази-
тельный) виразний; (отчётливый) чіткий;
(яркий) яскравий; (рельефный)
рельєфний.
выпуск випуск, -у, (неоконч. д.— ещё)
випускання.
выпускание випускання.
выпускать, выпустить випускати, випустити,
-пущу, -пустиш и мног. повипускати; ~ть
из памяти разг. забувати, -буваю,
-буваєш, забути, -буду, -будеш; ~ть из рук
випускати, випустити з рук; ~ть когти
випускати, випустити кігті (пазури); ~ть
снаряд (заряд, п^лю и т. п.) випускати,
випустити снарйд (набій, зарйд, кулю и
т. п.).
выпускаться випускатися.
выпускающий 1. прич. який (що) випускає;
2. в знач. сущ. тип. випусковий, -ого.
выпускник випускник, -а.
выпускница випускниця.
выпускной випускний.
выпустить см. выпускать.
выпутанный виплутаний; розплутаний. Ср.
выпытывать.
выпутать см. выпытывать.
выпутаться см. выпутываться.
выпутывание виплутування; розплутування.
Ср. выпытывать.
выпытывать, выпутать виплутувати, -тую,
-туєш, виплутати; (освобождать от пут —
ещё) розплутувати, розплутати и мног.
порозплутувати; (перен. разг.— ещё) ви-
борсувати, -сую, -суєш, вйборсати, вимбту-
вати, -тую, -туєш, вимотати.
выпЫтываться, выпутаться виплутуватися,
-туюся, -туєшся, виплутатися;
розплутуватися, розплутатися; виборсуватися, -су-
юся, -суєшся, виборсатися, вимотуватися,
-туюся, -туєшся, вимотатися. Ср. выпЫты-
вать.
выпученный 1. прич. випнутий; 2. (в знач,
прил.: о глазах) прост, витрішкуватий,
витріщений, вирячений, вибалушений,
вирячкуватий, вирлоокий.
выпучивание випинання. Ср. выплачивать.
выпячивать, выпучить разг. випинати,
випнути и вип'ясти, -пну, -пнеш; ~ть
глаза прост, витріщати, витріщити очі,
витріщатися, витріщитися, вирячувати,
вирячити (випинати, випнути и вип'ясти,
вилуплювати, вилупити) бчі; обл.
вибалушувати, вибалушити очі.
выпучиваться, выпучиться разг.
випинатися, випнутися и вип'ястися, -пнеться;
(о глазах разг.— обычно) витріщатися,
витріщитися, вирйчуватися, -чуються,
вирячитися,' вилуплюватися, -люються,
вилупитися, -пляться.

выпучить
213
выразительность
выпучить см. выпячивать.
выпучиться см. выпячиваться.
выпушенный порти, облямований.
выпушить порти, облямувати, -мую, -муєш,
мног. пооблямовувати, -мовую, -мовуєш.
выпушка облямівка, лямівка.
вы пушной порти, облямований.
выпущенный випущений.
выпытывать, выпытать разг.
випитувати, -тую, -туеш, випитати и мног. пови-
пйтувати.
выпытываться разг. випитуватися, -тує-
ться.
выпыхивать, вы пыхнуть прост, жахати,
жахнути, шугати, шугнути и усилит,
шугонути.
выпь орн. бугай, -гая.
выпяленный прост, см. выпученный.
выпяливание прост, см. выпучивание.
выпяливать прост, см. выпучивать.
выпяливаться прост, см. выпячиваться.
выпялить сов. прост, см. выпЯчивать.
выпялиться сов. прост, см.
выпячиваться.
выпятить см. выпячивать.
выпятиться см. выпячиваться.
выпяченный разг. випнутий.
выпячивание разг. випинання.
выпячивать, выпятить разг. випинати,
випнути и вип'ясти, -пну, -пнеш и мног.
повипинати.
выпячиваться, выпятиться разг.
випинатися, випнутися и вип'ястися, -пнуся,
-пнешся и мног. повипинатися.
вырабатываемый вироблюваний.
вырабатывание виробляння, вироблювання,
вироблення
вырабатывать, выработать виробляти и
вироблювати, -люю, -люеш, виробити, -блю,
-биш и мног. повиробляти и повироблю-
вати.
вырабатываться, выработаться вироблятися
и вироблюватися, -люється, виробитися,
-биться.
вы работай ность виробленість, -ності.
выработанный вироблений.
выработать см. вырабатывать.
выработаться см. вырабатываться.
выработка I. (действие) вироблення,
виробка, (неоконч.— ещё) виробляння,
вироблювання; способ ~ки спосіб вироблення;
2. (выработанное) виробіток, -тку, виріб,
-робу; повысить норму ~ки підвищити
норму виробітку; З. ~ки (мн.: место
добычи полезных ископаемых) виробки,
-бок.
выравнивание вирівнювання.
выравниватель спец. вирівнювач.
выравнивать, выровнять вирівнювати, -нюю,
-нюєш, вирівняти и мног.
повирівнювати; ~ть шаг вирівнювати, вирівняти
крок.
выравниваться, выровняться вирівнюватися,
-нююся, -нюєшся, вирівнятися и мног.
повир івнюватися.
выражать, выразить 1. виражати, виразити,
-ражу, -разиш; (словами — обычно)
висловлювати, -люю, -люеш, висловити, -влю,
-виш; (отражать) відбивати, відбити,
-діб'ю, -діб'єш и -діб'єш; (обнаруживать)
виявляти, виявити, -явлю, -явиш;
(передавать) передавати, -даю, -даєш,
передати, -дам, -даси; ~ть желание висловлювати,
висловити (виявляти, виявити, виражати,
виразити) бажання; эти слова верно ~жают
мысль ці слова правильно (вірно, правдиво)
передають (виражають, відбивають)
думку; 2. (обозначать, исчислять и т. п.)
виражати, виразити; ~ть долготЯ в
градусах виражати, виразити довготу в
градусах.
выражаться, выразиться 1.
(обнаруживаться) виявлятися, виявитися, -явлюся,
-явишся, виражатися, виразитися, -ражуся,
-разишся; (отражаться) відбиватися,
відбитися, -діб'ється и -діб'ється;
(передаваться) передаватися, -дається,
передатися, -дасться; 2. (передавать мысль
словами) висловлюватися, -лююся, -люєшся,
висловитися, -влюся, -вишся; если можно
так ~зиться коли (якщо) можна так
сказати (висловитися); 3. (обозначаться,
исчисляться и т. п.) виражатися, виразитися;
план ~жается в цифрах план виражається
в цифрах; 4. (несов.: браниться) прост,
лаятися.
выражение 1. (действие) вираження,
(неоконч.— ещё) виражання; висловлення,
(неоконч.— ещё) вислбвлювання; відбиття,
(неоконч.— ещё) відбивання; виявлення,
(неоконч.— ещё) виявляння; передача,
(неоконч.— ещё) передавання; вираження,
(неоконч.— ещё) виражання; ср. выражать
)—2; 2. (отражение чего-л.) відбиття;
(обнаружение) вир аз, -у, виявлення, вияв,
-у; (передача) передача; 3. (внешний вид
чего-л.) вйраз; ~ние лица вйраз облйччя
(лиця); 4. (слово, фраза, оборот речи)
вислів, -слову, вйраз; извините за ~ние
см. извинить 1; О без ~ния [говорить,
читать и т. п.] без вйразу (невиразно)
[говорити, читати и т. п.]; с ~нием
[читать, петь и т. п.] з виразом
(виразно) [читати, співати и т. п.].
выраженный 1. виражений; висловлений;
відбитий; виявлений; переданий; 2.
виражений. Ср. выражать 1—2.
выразитель виразник.
выразительница виразниця.
выразительно нареч. виразно, виразисто,
вимовно; промовисто, багатозначно,
значуще, значущо. Ср. выразительный.
выразительность виразність, -ності,
виразистість, -тості, вимовність; промовистість,

выразительный
214
выроиться
багатозначність, значущість, -щості. Ср.
выразительный.
выразительный виразний, виразистий,
вимовний; (многозначительный)
промовистий, багатозначний, значущий;
(выражающий) виражальний; ^ое лицо виразне
(виразисте) обличчя (лице); ~ое чтение
виразне читання; ~ые глаза виразні
(виразисті, вимовні) очі; ~ые движения
виражальні (виявнї) рухи; ~ые средства языка
лингв, виражальні (виразові) засоби мови,
мовні засоби вираження (виразу); ~ый
взгляд промовистий (багатозначний,
значущий) погляд.
выразить см. выражать.
выразиться см. выражаться.
выразуметь уст. зрозуміти, збагнути.
вырастание виростання; зростання. Ср.
вырастать.
вырастать, вырасти виростати, вирости и
мног. повиростати; (возрастать — ещё)
зростати, зрости и мног. позростати;
(становиться выше ростом разг.— ещё)
виганитися, вигнатися (виженуся, виженешся),
поростати, порости; ~ть, ^ти в глазах
чьих виростати, вирости в очах чиїх.
вырастить см. выращивать.
выращенный вирощений, зрощений;
викоханий; випестуваний, ви плеканий,
випещений. Ср. выращивать.
выращивание вирощування, зрощування;
викохування. Ср. выращивать.
выращивать, вырастить вирощувати, -щую,
-щуєш, виростити, -рощу, -ростиш ц мног.
повирощувати, зрощувати, зростити и мног.
позрощувати; (холить — ещё)
викохувати, -кбхую, -кохуєш, викохати и мног.
повикохувати; (сов. преим. перен.)
випестувати, -тую, -туєш, випестити, -пещу,
-пестиш, виплекати.
выращиваться вирощуватися, -щуеться,
зрощуватися; викохуватися, -кбхується. Ср.
выращивать.
вырванный вирваний, повириваний;
видертий, видраний; висмикнутий; вихоплений,
ви хвачений. Ср. вырывать К
вырвать1 см. вырывать1.
вырвать2: его ~вало разг. він виблював.
вырваться см. вырываться *.
вырез I. (действие) виріз, -у, (неоконч.—
ещё) вирізання, вирізування; різьблення,
(неоконч.— ещё) вирізьблювання; ср.
вырезывать; 2. (то, что вырезано) виріз,
-у; (выем для шеи в одежде — ещё)
викот, -у.
вырезание см. вырезывание.
вырезанный вирізаний; вирізьблений. Ср.
вырезывать.
вырезать, вырезать см. вырезывать.
вырезаться, вырезаться см. вырезываться.
вырезка вирізка; (неоконч, д.— ещё)
вирізування.
вырезной вирізний; (вырезанный — ещё)
вирізаний.
вырезывание вирізування, вирізання;
різьблення, вирізьблювання. Ср. вырезывать.
вырезывать и вырезать, вырезать
вирізувати, -зую, -зуєш, вирізати, -ріжу, -ріжеш
и мног. повирізувати и повирізати; (о
резной работе — обычно) різьбити, -блю,
-бйш и вирізьблювати, -люю, -люеш,
вирізьбити, -блю, -биш.
вырезываться и вырезаться, вырезаться
вирізуватися, -зується, вирізатися,
-ріжеться; різьбитися, -биться и
вирізьблюватися, -люється, вирізьбитися, -биться.
Ср. вырезывать.
вырешать, вырешить прост, вирішувати,
-шую, -шуєш и реже вирішити, вирішити.
вырешаться, вырешиться прост,
вирішуватися, -шується и реже вирішитися,
вирішитися.
вырешить см. вырешать.
вырешиться см. вырешаться.
вырисовать см. вырисовывать.
вырисоваться см. вырисовываться.
вырисовка вимальовування, вирисбвування.
вырисовывание вимальовування,
вирисовування.
вырисовывать, вырисовать вимальовувати,
-льбвую, -льбвуєш, вималювати, -люю,
-люєш, вирисбвувати, -сбвую, -сбвуєш,
вйрисувати, -сую, -суєш.
вырисовываться, вырисоваться
вимальовуватися, -льбвується, вималюватися,
-люється, вирисбвуватися, -сбвується, вйрису-
ватися, -суеться; (более чётко
обозначаться — ещё) змальовуватися, змалюватися,
окреслюватися, -люється, окреслитися,
вирізьблюватися, -люється, вирізьбитися,
-биться, позначатися, позначитися, -чйться.
выровненный вирівняний.
выровнять см. выравнивать.
выровняться см. выравниваться.
выродившийся який (що) виродився,
звироднілий.
выродиться см. вырождаться.
выродок разг. вйродок, -дка; бран.
вилупок, -пка.
вырождаемость вироджуваність, -ності.
вырождаться, выродиться вироджуватися,
-джуеться, виродитися, -диться;
(ухудшаться, вымирать разг.— ещё)
переводитися, -диться, перевестися, -ведеться и
мног. попереводитися, сов. звиродніти;
(чахнуть разг.— ещё) миршавіти,
змиршавіти.
вырожденец виродженець, -нця; (выродок)
вйродок, -дка.
вырождение виродження.
вырожденка виродженка; (выродок)
вйродок, -дка.
вырожденческий виродженський.
выроиться пчел, вироїтися.

выронить
215
вырытый
выронить упустити (упущу, упустиш),
пустити; поэз. зронити, -ню, -ниш.
вырост1 1. (действие) прост, виріст, -росту,
(неоконч.— ещё) виростання; зростання;
ср. вырастать; шить на ~т шйти на виріст;
2. (отросток, нарост) виріст, -росту,
наріст, -росту.
вырост 2 п р о с т. вирощування, зрощування;
викохування. Ср. выращивать.
выростковый спец, виростковий.
выростной спец. вирощувальний.
выросток 1. (домашнее животное) обл.
бузимок, -мка; обл. бузівок, -вка; 2.
(шкура, кожа) спец. виросток, -тка.
выросший який (що) виріс, вирослий; який
(що) зріс, зрослий. Ср. вырастать.
выруб обл. см. вырубка.
вырубание вирубування; зрубування. Ср.
вырубать.
вырубать, вырубить вирубувати, -бую, -буєш
и вирубати, вирубати и мног.
повирубувати; (срубать — ещё) зрубувати, зрубати
и мног. позрубувати; (сов.: уничтожить
рубкой) порубати, посікти; ~ть снасть
мор. вирубувати и вирубати, вирубати
снасть.
вырубаться, вырубиться 1. вирубуватися,
-буюся, -буешся и вирубатися, вирубатися;
2. страд, (несов.) вирубуватися,
вирубатися; зрубуватися; ср. вырубать.
вырубить см. вырубать.
вырубиться см. вырубаться.
вырубка 1. (действие) вйруб, -у, вйрубка,
(неоконч.— обычно) вирубування; зруб,
-у, зрубання, (неоконч.— обычно)
зрубування; поруб, -у; ср. вырубать; 2.
(зарубка) зарубка и зарубка, зарубина; 3.
(вырубленная площадь) зруб, порубка; разг.
пбруб.
вырубленный вирубаний; зрубаний;
порубаний. Ср. вырубать.
выругать разг. вйлаяти; разг.
вибатькувати, -кую, -куєш.
выругаться разг. вилаятися.
выруливать, вырулить ав. и пр. вирулювати,
-люю, -люєш, вирулити.
выручать, выручить разг. 1. виручати,
виручити; (освобождать) визволяти,
визволити; (спасать) рятувати, -тую, -туєш,
порятувати, вирятовувати, -тбвую, -тб-
вуєш, вирятувати, -тую, -туєш, разг.
зарятовувати, зарятувати; (помогать)
допомагати, допомогти, -можу, -можеш,
помагати, помогти, разг. запомагати, запомогти;
2. (получать в качестве прибыли)
виручати, виручити; (торговлей — обычно)
уторговувати, -гбвую, -гбвуєш, уторгувати,
-гую, -гуєш, виторговувати, виторгувати,
-гую, -гуєш.
выручаться, выручиться 1. виручатися,
виручитися; визволятися, визволитися;
рятуватися, -туюся, -туєшся, порятуватися,
вирятовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
вирятуватися, -туюся, -туєшся; 2.
виручатися, виручитися; уторговуватися, -го-
вується, уторгуватися, -гується, виторгб-
вуватися, виторгуватися, -гується. Ср.
выручать 1—2.
вырученный 1. виручений; визволений;
порятований; 2. виручений; уторгований,
виторгуваний. Ср. выручать 1—2.
выручить см, выручать.
выручиться см. выручаться.
выручка I. (действие) разг. виручка;
визволення и реже визволення, визвіл, -зволу,
(неоконч.— ещё) визволяння; порятунок,
-нку, вирятування, (неоконч.— ещё)
рятування; допомога, поміч, -мочі; на ~ку
[идтй, прийти, спешить и т. п.] на виручку
(на підмогу) [йти, прийти, поспішати,
спішити и т. п.]; 2. виручка; виторг, -у.
Ср. выручать 1-*-2.
вырывание1 виривання; видирання;
висмикування, висмикання; вихоплювання,
вихвачування. Ср. вырывать 1.
вырывание 2 виривання; викопування. Ср.
вырывать 2.
вырывать1, вырвать виривати, вирвати, -рву,
-рвеш и мног. повиривати; (выдирать —
ещё) видирати, видерти и видрати, -деру,
-дереш и мног. повидирати; (выдёргивать —
ещё) висмикувати, -кую, -куєш и
висмикати, висмикати и висмикнути и мног.
повисмикувати и повисмикати;
(выхватывать) вихоплювати, -люю, -люєш,
вихопити, -плю, -пиш и мног. повихоплювати,
вихвачувати, -чую, -чуєш, вйхватити,
-хвачу, -хватиш и мног. повихвачувати; ~ть
из сердца кого-что виривати, вирвати з
серця когб-що.
вырывать 2, вырыть виривати, вирити, -рию,
-риєш и мног. повиривати; (выкапывать —
обычно) викопувати, -пую, -пуєш,
викопати и мног. повикопувати.
вырываться 1, вырваться 1. вириватися,
вирватися, -рвуся, -рвешся; (выдираться —
ещё) видиратися, видертися и видратися,
-деруся, -дерешся; 2. (стремительно
появляться, выходить) вириватися, вирватися,
вихоплюватися, -лююся, -люєшся,
вихопитися, -плюся, -пишся и мног. повихбп-
люватися; (о пламени, дыме и т. п.—
ещё) жахати, жахнути, шугати, шугнута,
вибухати и бухати, вибухнути, разг.
жбухати, жбухнути; 3. страд, (несов.)
вириватися; видиратися; висмикуватися, -кується;
вихоплюватися, вихвачуватися, -чується;
ср. вырывать \
вырываться 2, вырыться вириватися,
виритися, -риюся, -риєшся; викопуватися,
-пуюся, -пуешся, викопатися. Ср.
вырывать 2.
вырытый виритий; викопаний. Ср.
вырывать 2.

вырыть
216
высвобождаться
вырыть см. вырывать2. I
вырыться см. вырываться а.
вырядить см. выряжать,
вырядиться см. выряжаться,
выряжать, вырядить прост, виряджати,
вирядити, -джу, -диш и мног. повиряджати,
убирати, убрати (уберу, убереш) и мног.
повбирати; разг. вичепурювати, -рюю,
-рюеш, вичепурити.
выряжаться, вырядиться прост,
виряджатися, вирядитися, -джуся, -дишся и мног.
повиряджатися, убиратися, убратися
(уберуся, уберешся) и мног. повбиратися;
разг. вичепурюватися, -рююся, -рюєшся,
вичепуритися.
выряженный прост, виряджений; разг.
вичепурений.
высадить см. высаживать,
высадиться см. высаживаться,
высадка 1. (действие) висадка, висадження,
(неоконч.— ещё) висаджування;
зсаджування; ср. высаживать; 2. см. высадки,
высадки сад., с.-х. висадки, -ків; ~ка, ~док
ед. висадок, -дка.
высадочный сад., с.-х. и пр. висадкбвий,
висадочний.
высаженный висаджений; зсаджений. Ср.
высиживать,
высаживание висаджування; зсаджування.
Ср. высаживать,
высаживать, высадить висаджувати, -джую,
-джуєш, висадити, -джу, -диш;
(ссаживать — ещё) зсаджувати, зсадити, -джу,
-диш.
высаживаться, высадиться 1.
висаджуватися, -джуюся, -джуєшся, висадитися,
-джуся, -дишся; 2. страд, (несов.)
висаджуватися; зсаджуватися; ср. высаживать,
высаленный засмальцьований, заяложений,
реже заялбзений.
высаливать 1, высалить заем ал ьцьбву вати,
-цьовую, -цьбвуєш, засмальцювати, -цюю,
-цюеш и мног. позасмальцьбвувати,
заяложувати, -жую, -жуєш, заялозити, -яложу,
-ялозиш и мног. позаяложувати; разг.
висалювати, -люю, -люеш, вйсалити.
высаливать2, высолить висолювати, -люю,
-люеш, висолити.
высаливаться 1, высалиться
засмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
засмальцюватися, -цююся, -цюєшся, заяложуватися,
-жуюся, -жуєшся, заялозитися, -яложуся,
-ялозишся; разг. висалюватися, -лююся,
-люєшся, висалитися.
высаливаться а, высолиться висолюватися,
-люеться, висолитися.
в*ысалить см. высаливать *.
высалиться см. высаливаться К
высасывание висмоктування, висисання,
высасывать, высосать виембктувати, -тую,
-туєш, висмоктати, -кчу, -кчеш, висисати,
виссати, -ссу, -ссеш; ~ть все соки (всю
кровь) из кого-чего перен. висмоктувати,
висмоктати (висисати, виссати) всі соки
(всю кров) з кбго-чбго; ~ть из пальца что
перен. разг. висисати, виссати
(висмоктувати, висмоктати) з пальця що.
высасываться висмоктуватися, -туеться,
висисатися.
высватывать, высватать уст., обл.
висватувати, -тую, -туєш, висватати.
высвежевать уст., обл. побІлувати, -лую,
-луєш, оббілувати.
высверленный висвердлений.
высверливание висвердлювання;
вивірчування. Ср. высверливать,
высверливать, высверлить висвердлювати,
-люю, -люеш, висвердлити; (выверчивать —
ещё) вивірчувати, -чую, -чуєш, вивертіти,
-рчу, -ртиш.
высверливаться, высверлиться
висвердлюватися, -люється, висвердлитися;
вивірчуватися, -чується, вивертітися, -ртиться.
Ср. высверливать,
высверлить см. высверливать,
высверлиться см. высверливаться,
высветить разг. висвітлити, висвітити,
-тить; (осветить) освітити (освічу,
освітиш), освітлити.
высветиться висвітлитися; освітитися
(освітиться), освітлитися. Ср. высветить,
высветленный разг. висвітлений.
высветлить разг. висвітлити.
высветлиться разг. висвітлитися.
высвеченный разг. висвітлений; освітлений.
Ср. высветить,
высвист прост, висвист, -у.
высвистать и высвистеть см. высвистывать,
высвистывание разг. висвистування.
высвистывать, высвистать и высвистеть
разг. висвистувати, -тую, -туєш,
висвистати, -свищу, -свистиш и висвистіти,
-свищу, -свищеш.
высвистываться разг. висвйстуватися,
-туеться.
высвободить см. высвобождать,
высвободиться см. высвобождаться,
высвобождать, высвободить 1. (освобождать
от чего-л., откуда-л.) вивільняти и
вивільнювати, -нюю, -нюєш, вивільнити,
звільняти, звільнити; (делать свободным)
визволити, визволити; ~ть средства
вивільняти и вивільнювати, вивільнити кошти;
2. (извлекать) вивільняти и вивільнювати,
вивільнити; (вынимать) виймати, вийняти,
-йму, -ймеш и мног. повиймати;
(вытаскивать) витягати и витягувати, -гую, -гуєш,
витягти, -гну, -гнеш и витягнути и мног.
повитягати и повитйгувати;
(выпрастывать) випручувати, -чую, -чуєш,
випручати; ~дить ногу из стремени вийняти
(вивільнити, витягти) ногу із стремена.
высвобождаться, высвободиться 1.
вивільнятися и вивільнюватися, -нююся, -нюєшся,

высвобождение
217
выскабливать
вивільнитися, звільнятися, звільнитися;
визволятися, визволитися; 2.
вивільнитися и вивільнюватися, вивільнитися;
вийматися, вийнятися, -ймуся, -ймешся;
витягатися и витягуватися, -гуюся, -гуєшся,
витягтися, -гнуся, -гнешся и витягнутися;
випручуватися, -чуюся, -чуєшся,
випручатися. Ср. высвобождать 1—2.
высвобождение 1. вивільнення, звільнення,
(неоконч. д.— ещё) вивільняння,
вивільнювання, звільнення; визволення и реже
визволення, (неоконч. д.— ещё)
визволяння; 2. вивільнення, (неоконч. д.—
ещё) вивільняння, вивільнювання;
виймання; витягнення, (неоконч. д.— ещё)
витягання, витягування; випручування. Ср.
высвобождать 1—2.
высвобожденный 1. вивільнений, звільнений;
визволений; 2. вивільнений; вийнятий;
витягнутий, витягнений; випручаний. Ср.
высвобождать 1—2.
высев с.-х. и пр. висів, -у; (неоконч. д.—
обычно) висівання, висіювання.
высевание висівання.
высевать, высеять висівати и висіювати,
гсїюю, -сіюеш, висіяти и мног. повисівати
и повисїювати.
высеваться, высеяться висіватися и
висіюватися, -сіюється, висіятися и мног.
повисіватися и повисіюватися.
высевающий який (що) висіває (висіює).
высевка прост, см. высев,
высевки висівки, -вок.
высевной висівний.
высеивание см. высевание,
высеивать см. высевать,
высеиваться см. высеваться,
высекание 1. висікання; вирізьблювання,
витісування; 2. кресання, викрешування.
Ср. высекать І—2.
высекать, высечь 1. висікати, висікти, -січу,
-січеш и мног. повисікати; (из камня, на
камне — ещё) вирізьблювати, -люю, -люеш,
вирізьбити, -блю, -биш, витісувати, -сую,
-суєш, витесати, -тешу, -тешеш и мног.
повитісувати; 2. (огонь, искры) кресати
(крешу, крёшеш) и викрешувати, -шую,
-шуєш, викресати, -крешу, -крешеш,
добувати, добути, -буду, -будеш.
высекаться, высечься І. прост, сіктися
(січеться), посіктися; разг. висікатися,
висіктися, -січеться; 2. страд, (несов.)
висікатися; вирізьблюватися, -люеться,
витісуватися, -сується; кресатися (крешеться),
викрешуватися, -шуеться, добуватися; ср.
высекать 1—2.
выселенец виселенець, -нця.
выселение виселення, (неоконч. д.— ещё)
виселяння.
выселенка виселенка.
выселить см. выселить,
выселиться см. выселиться.
выселок виселок, -сілка; ~ки мн. висілки,
-КІВ.
выселить, выселить виселяти, виселити и
мног. повиселяти и повисёлювати, -люю,
-люєш.
выселиться, выселиться виселятися,
виселитися и мног. повиселятися и повисёлю-
ватися, -люємося, -люєтеся.
высемениться: растение мнилось с.-х. з
рослини висипалося (висіялося) насіння.
высеребрить висріблити, посріблити.
высечение І. висічення; вйрізьблення;
2. кресання, викрешування. Ср. высекать
1-2.
высеченный1 І. . висічений; вирізьблений;
2. викресаний. Ср. высекать 1—2.
высеченный2 висічений. Ср. высечь2.
высечка 1. вйсічка, висічення, (неоконч. д.—
ещё) висікання; вйрізьблення, (неоконч.
д.— ещё) вирізьблювання; 2. кресання,
викрешування. Ср. высекать 1—2.
высечь * см. высекать.
высечь2 (выпороть) висікти, -січу, -січеш,
побита, -б'ю, -б'єш, відшмагати,
пошмагати; разг. відпарити, випарити, вишпарити.
высечься см. высекаться 1.
высеянный висіяний.
высеять см. высевать.
высеяться см. высеваться.
высидеть см. высиживать.
высидеться см. высиживаться.
высидка разг. висиджування;
вилуплювання. Ср. высиживать.
высиженный висиджений; вилуплений. Ср.
высиживать.
высиживание висиджування; вилуплювання.
Ср. высиживать.
высиживать, высидеть висиджувати, -джую,
-джуеш, висидіти, -джу, -диш; (птенцов —
ещё) вилуплювати, -люе, вилупити, -пить
и мног. повилуплювати.
высиживаться, высидеться 1. прост,
висиджуватися, -джуюся, -джуешся, висидітися,
-джуся, -дишся; 2. страд, (несов.)
висиджуватися; вилуплюватися, -люється; ср.
высиживать.
высиненный разг. вйсинений.
высинивать, высинить разг. висинювати,
-нюю, -нюєш, висинити.
высиниваться, высиниться разг.
висинюватися, -нюється, висинитися.
высинить см. высинивать.
высиниться см. высиниваться.
выситься височіти, височйтися, виситися
(виситься), підноситися, -носиться.
выскабливание вискоблювання;
вишкрібання, вискрібання, вишкрябування. Ср.
выскабливать,
выскабливать, выскоблить вискоблювати,
-люю, -люєш, вискоблити; (выскребать)
вишкрібати, вишкребти и мног. новишкрі-
бати, вискрібати, вискребти и мног. пови-

выскабливаться
218
высматривать
скрібати, вишкрябувати, -бую, -буеш,
вишкрябати и мног. повишкрябувати.
выскабливаться, выскоблиться
вискоблюватися, -люеться; вискоблитися;
вишкрібатися, вишкребтися, вискрібатися,
вискребтися, вишкрябуватися, -бується,
вишкрябатися. Ср. выскабливать.
высказанный висловлений; вимовлений,
виговорений. Ср. высказывать.
высказать см. высказывать.
высказаться см. высказываться.
высказывание висловлювання,
висловлення.
высказывать, высказать висловлювати, -люю,
-люеш, висловити, -влю, -виш;
(произносить — ещё) вимовляти, вимовити, -влю,
-виш, виговорювати, -рюю, -рюєш,
виговорити, виказувати, -зую, -зуєш, виказати,
-кажу, -кажеш, разг. виповідати, виповісти,
-вім, -віси.
высказываться, высказаться І.
висловлюватися, -лююся, -люєшся, висловитися, -влю-
ся, -вишся; 2. страд, (несов.)
висловлюватися; вимовлятися, виказуватися, -зується;
ср. высказывать.
выскакать см. выскакивать2.
выскакивание вискакування; виплигування,
вистрибування. Ср. выскакивать1.
выскакиватьх, выскочить вискакувати, -кую,
-куєш, вискочити и вйскокнути (реже)
и мног. повискакувати; (выпрыгивать —
ещё) виплигувати, -гую, -гуєш, виплигнути
и мног. повиплйгувати, вистрибувати, -бую,
-буєш, вистрибнути и мног.
повистрибувати; (быстроу неожиданно появляться
откуда-л.— ещё) вихоплюватися, -лююся,
-люєшся, вихопитися, -плюся, -пишея и
мног. повихоплюватися, вихвачуватися,
-чуюся, -чуєшся, вйхватитися, -хвачуся,
-хватишся и мног. повихвачуватися,
вириватися, вирватися, -рвуся, -рвешся и мног.
повириватися; ~ть замуж разг.
вискакувати, вискочити заміж; ~ть из головы
(из памяти) вилітати, вилетіти
(вискакувати, вискочити) з голови (з пам'яті).
выскакивать2, выскакать (на лошади)
вискакувати, -кую, -куєш, вискочити,
вихоплюватися, -лююся, -люєшся, вихопитися,
-плюся, -пишся.
выскальзывать и выскользать, выскользнуть
вислизати, вислизнути, висковзати,
висковзнути, випорскувати, -кую, -куєш и
випорсати и редко випорскати, випорснути,
порскати, порснути, виприскувати, -кую,
-куєш, виприснути.
выскобленный вискоблений; вишкрябаний.
Ср. выскабливать.
выскоблить см. выскабливать.
выскоблиться см. выскабливаться.
выскользать, выскользнуть см.
выскальзывать.
выскочить см, выскакивать *.
1 выскочка (м. и ж.) разг. вискочка (м. иж.)9
вйскочень, -чня (м.).
выскребать, выскрести разг. вишкрібати,
вишкребти и мног. повишкрібати,
вискрібати, вискребти и мног. повискрібати, ви-
I шкрябувати, -бую, -буєш, вишкрябати и
мног. повишкрябувати.
выскребаться разг. вишкрібатися,
вискрібатися, вишкрябуватися, • -бується.
выскребки разг. вишкребки, -ків, вискрібки.
выскрести см. выскребать.
высланный висланий; надісланий. Ср.
высылать.
выслать см. высылать.
выспаться см. высылаться.
выследить см. выслеживать.
выслеженный вистежений, висліджений.
выслеживание вистежування, висліджування.
выслеживать, выследить вистежувати, -жую,
-жуєш, вистежити, висліджувати, -джую,
-джуєш, вислідити, -джу, -диш.
выслеживаться вистежуватися, -жується,
висліджуватися, -джується.
выслуга вислуга; за ~гой лет уст. за
вислугою років (літ); за ~гу лет за вислугу років
(літ).
выслуженный вислужений.
выслуживание вислужування.
выслуживать, выслужить вислужувати, -жую,
-жуєш, вислужити и мног. повислужувати.
выслеживаться, выслужиться вислужуватися,
-жуюся, -жуєшся, вислужитися и мног.
повислужуватися.
выслужить см. выслеживать.
выслужиться см. выслеживаться
выслушанный вйслуханий; обслуханий. Ср.
выслушивать.
выслушать см. выслушивать.
выслушивание вислухування; обслухування.
Ср. выслушивать.
выслушивать, выслушать вислухувати,
-слухую, -слухуєш и вислуховувати, -ховую,
-хбвуєш и вислухати, вислухати; (боль-
ного — ещё) обслухувати, обслухати.
выслушиваться вислухуватися, -слухується,
вислуховуватися, -хбвується, вислуха-
тися.
высмаливать, высмолить висмолювати, -люю,
-люєш, висмолити, обсмолювати, обсмолити,
-смолю, -смолиш.
высмаливаться, высмолиться висмолюватися,
-люється, висмолитися, обсмолюватися,
обсмолитися, -смолиться.
высматривать, высмотреть І. (осматривая,
находить, замечать) виглядати, виглядіти,
-джу, -диш, видивлятися, видивитися, -влю-
ся, -вишся; (приискивая разг.— ещё)
наглядати, наглянути и наглядіти,
-джу, -диш и нагледіти, сов. назорйти;
2. (старательно разглядывать)
видивлятися, видивитися; (осматривать) о'глядати,
оглянути и огледіти (разг.) и оглядіти»

высматриваться
219 высокоталантливый
редко обглядати, обглянути;
(рассматривать) розглядати и реже розглядувати,
-дую, -дуєш, розглянути; 3. (несов.:
смотреть, выглядывая откуда-л.) разг.
виглядати, визирати; О ~реть глаза разг.
видивити (виглядіти) очі.
высматриваться 1. виглядатися,
видивлятися; наглядатися; 2. видивлятися;
оглядатися, обглядатися; розглядатися,
розглядуватися, -дується. Ср. высматривать 1—2.
высмеивание висміювання.
высмеивать, высмеять висміювати, -сміюю,
-сміюєш, висміяти.
высмеиваться висміюватися, -сміюється.
высмеянный висміяний.
высмеять см. высмеивать.
высмеяться разг. висміятися; (насмеяться)
насміятися.
высмоленный висмолений, обсмолений.
высмолить см. высмаливать.
высмолиться см. высмаливаться.
высморкать: ~ть нос висякати носа.
высморкаться висякатися.
высмотреть см. высматривать.
высовывание висування, висовування;
вистромлювання, вистромляння, витикання.
Ср. высовывать.
высовывать, высунуть висувати и
висовувати, -сбвую, -сбвуєш, висунути и мног.
повисувати и повисовувати; (вытыкать —
еще) вистромлювати, -люю, -люєш и
вистромляти, вистромити, -млю, -миш и
мног. повистромлювати и повистромляти,
витикати, виткнути и мног. повитикати;
(голову, туловище и т. п. откуда.— ещё)
вихиляти и редко вихилювати, -люю,
-люєш, вихилити; (язык разг.— ещё)
висолоплювати, -люю, -люєш, висолопити,
-плю, -пиш; ссунув ( ~суня) язык [бежать]
разг. висолопивши (висунувши) язика
(язйк) [бігти]; нельзй носу ~нуть [йз дому]
разг. не можна носа вистромити (висунути,
виткнути) [з дому].
высовываться, высунуться висуватися и
висовуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся,
висунутися и мног. повисуватися и
повисовуватися; вистромлюватися, -лююся, -люєшся
и вистромлятися, вистромитися, -млюся,
-мишся и мног. повистромлюватися и
повистромлятися, витикатися, виткнутися и
мног. повитикатися;_вихилятися и редко
вихилюватися, -лююся, -люєшся, вихилитися.
Ср. высовывать,
высокий високий; (высоковатый) зависокий;
~ая честь висока честь; ~ий голос
високий голос; ~ий гость високий гість; ~ий
стиль високий стиль.
высоко и высоко нареч. у в знач. сказ, високо
и високо.
высокоавторитетный високоавторитетний.
высокоблагородие дорев. високоблагорбдіе,
-Дія.
высоковатый прост, зависокий.
высоковольтный эл. високовольтний.
высокогорный високогірний.
высокодоходный високодоходний;
(высокоприбыльный) високоприбутковий.
высокоидёйный високоідейний.
высококалорийный висококалорійний.
высококачественный високоякісний.
высококвалифицированный
висококваліфікований.
высококультурный висококультурний.
высоколегированный техн. високолегбваний.
высокомасличный с.-х. високоолійний.
высокомерие зарозумілість, -лості;
бундючність, -ності, гордовитість, -тості,
пихатість, пиха. Ср. высокомерный.
высокомерничать прост, поводитися (-джу-
ся, -дишся) зарозуміло, бути зарозумілим,
гордувати, -дую, -дуєш; разг. заноситися,
-ношуся, -носишся, високо (угору, гордо)
нестися (-суся, -сёшся), бундючитися.
высокомерно нареч. зарозуміло; бундючно,
гордовито, згорда, пихато, пихлйво. Ср.
высокомерный.
высокомерность см. высокомерие.
высокомерный зарозумілий; (надменный —
ещё) бундючний, гордовитий, гордуватий,
пихатий, разг. пихлйвий.
высокомеханизированный високомеханізб-
ваний.
высокомолекулярный: ~ые соединения физ.
високомолекулярні сполуки.
высоконравственный високоморальний.
высоконький разг. височенький.
высоконько нареч. разг. височенько.
высокообразованный високоосвічений.
высокоодарённый високообдарбваний.
высокооплачиваемый високооплачуваний.
высокопарно нареч. пишномовно,
високомовно.
высокопарность пишномовність, -ності,
високомовність.
высокопарный пишномовний, високомовний.
высокопоставленный уст. високопоставлений.
высокопочтённый уст. см.
высокоуважаемый.
высокопревосходительство дорев., дипл. ви-
сокопревосходйтельство.
высокопреосвященство церк.
високопреосвященство, превелебність, -ності.
высокопробный високопробний.
высокопродуктивный високопродуктивний.
высокопроизводительный
високопродуктивний.
высокоразвитый високорозвйнений.
высокородие дорев. високородіє, -дія.
высокорослый високорослий.
высокоскоростной високошвйдкі сний.
высокосортный високосортний.
высокость книжн. високість, -сбкості и -со-
кбсті.
высокоталантливый високоталановитий.

высокотоварный
220
выстегать
высокотоварный високотоварнии.
высокоторжественный високоурочистий.
высокоуважаемый вельмишановний,
високошановний, високоповажний,
високоповажаний.
высокоумный ирон. високорозумний, вельми-
розумний; (высокомерный — ещё)
зарозумілий.
высокоурожайный високоврожайний.
высокохудожественный високохудожній.
высокочастотный эл. високочастотний.
высокочтимый уст. см. высокоуважаемый.
высолить см. высаливать 2.
высолиться см. высаливаться 2.
высосанный висмоктаний, виссаний.
высосать см. высасывать.
высота 1. (вышина) височина, висота; (высь—
ещё) височінь, твор. -чінню, редко
високість, -сбкбсті и -сокбсті; ~тою в знач.
нареч. заввишки; быть (оказаться) на
~тё [положения, требований и т. п.] бути
(виявитися) на висоті (на височині)
[становища, вимог и т. п.]\ ~та здания висота
(височина) будівлі; лететь на большой
~те летіти на великій висоті (височині,
високості); поднять на большую ~т$
что-либо піднйти (перен.— обычно:
піднести) на велику висоту (височину) що-не-
будь; ~та мысли перен. високість (висота,
височина) думки (мислі); 2. (возвышен-
ноешь, гора) висота, височина, високість;
горные ~с6ты гірські висоти
(високості); 3. мат., астр, и пр. висота; ~та
давления висота тиску; ~та зв^ка физ. висота
звуку; ~та треугольника мат. висота
трикутника.
высотка уменьш. висотка.
высотник строит. у ав. и пр. висотник.
высотный висотний.
высотомер геод. висотомір.
высохнуть см. высыхать.
высохший який (що) вйсох, висохлий, вйсх-
лий; який (що) посох, посохлий; який (що)
усох, усохлий. Ср. высыхать.
высочайший І. превосх. ст. найвищий,
якнайвищий, щонайвищий; 2. дорев. височай-
ший.
высоченный прост, височенний, височезний.
высочество дорев. високість, -кості.
выспаться см. высыпаться2.
выспевание виспівання, вистигання.
выспевать, выспеть виспівати, виспіти,
вистигати, вистигти, -гне и вистигнути;
(вызревать — ещё) визрівати, визріти.
выспевший виспілий, вистиглий; визрілий.
Ср. выспевать.
выспеть см. выспевать.
выспрашивание випитування; розпитування.
Ср. выспрашивать.
выспрашивать, выспросить разг.
випитувати, -тую, -туеш, випитати и мног. повипйту-
вати; (расспрашивать — ещё)
розпитувати, розпитати и мног. порозпитувати,
розпитуватися, розпитатися.
выспрашиваться випитуватися, -тується;
розпитуватися. Ср. выспрашивать.
выспренний ирон. пишномовний,
високомовний.
выспренно нареч. ирон. пишномовно,
високомовно.
выспренность ирон. пишномовність, -ності,
високомовність.
выспросить см. выспрашивать.
выспрошенный випитаний; розпитаний. Ср~
выспрашивать.
выставить см. выставлять.
выставиться см., выставляться.
выставка I. (действие) виставлення,
(неоконч.— ещё) виставляння; 2. виставка.
выставление виставлення, (неоконч. д.— ещё)
виставляння; вйстромлення, (неоконч. д.—
ещё) вистромлювання, вистромляння,
витикання; висунення, (неоконч. д.— ещё)
висування, висовування. Ср. выставлять.
выставленный виставлений; вистромлений;
висунутий, вйсунений. Ср. выставлять.
выставлять, выставить виставляти,
виставити, -влю, -виш и мног. повиставляти;
(высовывать) вистромлювати, -люю, -люєш
и вистромляти, вистромити, -млю, -миш
и мног. повистромлювати и повистромляти,
витикати, виткнути и мног. повитикати;
(преим. предлагать для решения,
обсуждения и т. п.— ещё) висувати и висовувати,
-сбвую, -сбвуєш, висунути и мног.
повисувати и повисовувати; ~ть кандидатуру
виставлйти, виставити (висувати и
висовувати, висунути) кандидатуру; ~ть кого
за дверь виставляти, виставити кого за
двері; ~ть отметки виставляти, виставити
оцінки.
выставляться, выставиться виставлятися,
виставитися, -влюся, -вишея;
вистромлюватися, -лююся, -люєшся и вистромлятися,
вистромитися, -млюся, -мишся и мног.
повистромлюватися и повистромлятися,
витикатися, виткнутися и мног. повитикатися;
висуватися и висовуватися, -сбвуюся, -сб-
вуєшся, висунутися и мног. повисуватися
и повисовуватися. Ср. выставлЯть.
выставной виставний.
выставочный виставочний, виставковий.
выстаивать, выстоять вистоювати, -стбюю,
-стбюєш, вистояти.
выстаиваться, выстояться вистоюватися, -стб-
юється, вистоятися.
выстеганный1 вистьобаний. Ср.
выстёгивать К
выстеганный2 відхльбетаний, відшмаганий.
Ср. выстёгивать 2.
выстеганный8 відстебнутий. Ср.
выстёгивать 8.
выстегать* см. выстёгивать К
выстегать2 см. выстёгивать 2.

выстёгивать
221
выстроенный
выстёгивать1, выстегать (прошивать
стежками) вистьобувати, -бую, -буєш,
вистьобати, сов. постьобати.
выстёгивать 2, выстегнуть и прост, выстегать
(выхлёстывать) разг. вихльостувати, -тую,
-туеш, вихльостати и вихльоснути,
відхльостувати, відхльостати, сов. відшмагати,
пошмагати, відпарити, випарити, вишпарити.
выстёгивать 3, выстегнуть (отстёгивать)
разг. відстібати, відстебнути, -стебну,
-стёбнеш.
выстёгиваться 1 вистьобуватися, -буеться. Ср.
выстёгивать К
выстёгиваться2 вихльостуватися, -тується.
Ср. выстёгивать2.
выстёгиваться3 відстібатися. Ср.
выстёгивать 3.
выстегнуть * см. выстёгивать 2.
выстегнуть2 см. выстёгивать8.
выстелить см. выстилать.
выстилание вистилання, вистеляння,
устеляння; вимощування; брукування, вибру-
кбвування. Ср. выстилать.
выстилать, выстлать и прост, выстелить
вистилати, вислати, -стелю, -стелеш,
вистелити, вистелити, устелити, устелити
(устелю, устелиш); (вымащивать — ещё)
вимощувати, -щую, -щуєш, вимостити, сов.
разг. помостити, -мощу, -мостиш; (качнем—
ещё) брукувати, -кую, -куєш и
вибруковувати, -кбвую, -кбвуєш, вибрукувати,
-кую, -куєш.
выстилаться вистилатися, вистелитися,
устелятися; вимощуватися, -щується; бруку-
ватися, -кується, вибруковуватися, -кб-
вується. Ср. выстилать.
выстилка 1. (действие) вистелення, (нео-
конч.— ещё) вистилання, вистеляння,
устеляння; брукування, вибруковування; ср.
выстилать; 2. (подстилка) підстилка и
підстилка, підстілка.
выстиранный випраний.
выстирать см. выстирывать.
выстираться випратися, -переться.
выстирывать, выстирать прати (перу, перёш) и
випирати, випрати и попрати.
выстланный вистелений, реже висланий;
вимощений, помощений. Ср. выстилать.
выстлать см. выстилать.
выстоять см. выстаивать.
выстояться см. выстаиваться.
выстрагивать, выстрогать вистругувати, -гую,
-гуеш, вистругати, -ружу, -ружеш и -ругаю,
-ругаєш и мног. повистругувати и
постругати, -стружу, -стружеш.
выстрагиваться вистругуватися, -гуеться.
выстраданный - вистражданий.
выстрадать вистраждати; (претерпеть —
ещё) перетерпіти, -плю, -пиш, витерпіти.
выстрадаться вистраждатися;
(настрадаться) настраждатися, натерпітися, -плюся,
-пишея.
выстраивание 1. вибудбвування; будування;
2. вишиковування, шикування, вистрбю-
вання. Ср. выстраивать 1—2.
выстраивать, выстроить 1. (сооружать)
вибудовуй ати, -дбвую, -дбвуєш,
вибудувати, -дую, -дуєш и мног. повибудовувати;
(строить) будувати, -дую, -дуєш,
побудувати и збудувати, ставити, -влю, -виш
и разг. становити, -новлю, -нбвиш и
ставляти, поставити; 2. (ставить строемг
в ряды) вишиковувати, -кбвую, -кбвуеш,
вишикувати, -кую, -куєііі, шикувати, -кую,,
-куєш, пошикувати, ви строювати, -рбюю,
-рбюєш, вйстроїти, строїти, построїти.
выстраиваться, выстроиться 1.
(становиться строєм, в ряды) вишиковуватися, -кб-
вуюся, -кбвуєшся, вишикуватися, -куюся,
-куєшся, шикуватися, -куюся, -куєшся, по-
шикуватися, ви строюватися, -рбююся, -рбю-
єшся, вйстроїтися, строїтися, построїти ся;
2. (возникать — о сооружении) будуватися,
-дується, збудуватися; 3. (заканчивать-
свою стройкуу отстраиваться) прост,
будуватися, побудуватися, вибудовуватися,
-дбвуюся, -дбвуєшся, вибудуватися,
-дуюся, -дуєшся; 4. страд, (несов.)
вибудовуватися; будуватися, ставитися, -виться;
вишиковуватися, -кбвується, шикуватися,,
-кується, вистрбюватися, -рбюється,
строїтися; ср. выстраивать 1—2.
выстрачивать, выстрочить вистрочувати,
-чую, -чуєш, вистрочити.
выстрачиваться вистрочуватися, -чується.
выстрел постріл, -у, реже стріл, -у; без ^ла
[взять, сдать] без [жодного] пострілу
[взяти, здати]; на ~л на постріл.
выстреливать, выстрелить 1. вистрілювати*
-люю, -люєш, вистрілити и мног. пови-
стрїлювати, реже вистрёлювати,
вистрелити и мног. повистрёлювати; сов. разг.
устрелити, стрельнути, стрільнути,
стрілити, реже стрелити; (птиц, зверей — ещё)
вибивати, вибити, -б'ю, -б'єш и мног.
повибивати; 2. горн, вистрілювати, вистрілити.
выстреливаться вистрілюватися, -люється»
реже вистрёлюватися.
выстрелить см. выстреливать.
выстрелять разг. вистріляти и мног. пови-
стрїлювати, -люю, -люєш, реже вй стрел яти
и мног. повистрёлювати.
выстригание вистригання.
выстригать, выстричь вистригати, вистригти,
-рижу, -рижеш и мног. повистригати.
выстригаться вистригатися.
выстриженный вистрижений.
выстрижка вистригання.
выстричь см. выстригать.
выстроганный виструганий.
выстрогать см. выстрагивать.
выстроенный 1. вйбудуваний; збудований,
поставлений; 2. вйшикуваний, вйстроєний,
построений. Ср. выстраивать 1—2.

выстроить
222
высыхание
выстроить см, выстраивать.
выстроиться см, выстраиваться.
выстроченный вистрочений.
выстрочить см, выстрачивать.
выструганный разг. см. выстроганный.
выстрагивать, выстругать разг. см.
выстрагивать.
выстругиваться разг. см,
выстрагиваться.
выстудить см. выстуживать.
выстудиться см. выстуживаться.
выстуженный вистуджений, вихолоджений.
выстуживание вистуджування,
вихолоджування.
выстуживать, выстудить вистуджувати,
-джую, -джуеш, вистудити, -джу, -диш,
вихолоджувати, -джую, -джуеш,
вихолодити, -джу, -диш.
выстуживаться, выстудиться вистуджуватися,
-джується, вистудитися, -диться,
вихолоджуватися, -джуеться, вихолодитися,
-диться.
выстуканный вистуканий.
выстукать см. выстукивать.
выстукивание вистукування; разг.
вицокування.
выстукивать, выстукать вистукувати, -кую,
-куєш, вистукати; несов. разг. вицокувати,
-кую, -куєш.
выстукиваться вистукуватися, -кується.
выступ виступ, -у.
выступать, выступить виступати, виступити,
-плю, -пиш и мног. повиступати; (в путь,
поход — обычно) вирушати, вирушити;
(несов.: торчать — ещё) стирчати.
выступление I. (действие) виступ, -у;
вирушання, вирушення; ср. выступать;
2. (речь, доклад и т. п.) виступ, -у.
выстывать, выстыть разг. вистигати,
вистигнути и вистигти, -гне,
вихолоджуватися, -джується, вихолодитися, -диться и
мног. повихолбджуватися, вичахати,
вичахнути и вичахти, -хне, вихолоняти,
вихолонути.
высудить см. высаживать.
высуженный прост, висуджений.
высуживать, высудить прост, висуджувати,
-джую, -джуеш, висудити, -джу, -диш.
высуживаться прост, висуджуватися,
-джуеться.
высунутый висунутий; вистромлений;
вихилений; висолоплений. Ср. высовывать.
высунуть см. высовывать.
высунуться см. высовываться.
высученный висуканий.
высучивание висукування.
высачивать, высучить висукувати, -кую,
-куєш, висукати, -сукаю, -сукаєш и -сучу,
-сучиш.
высучиваться висукуватися, -кується.
высучить см. высачивать.
высушенный висушений.
высушивание висушування, сушіння.
высушивать, высушить висушувати, -шую,
-шуеш, висушити и мног. повисушувати,
сушйти (сушу, сушиш), посушити.
высушиваться, высушиться висушуватися,
-шуюся, -шуєшся, висушитися, сушитися
(сушуся, сушишся), посушитися.
высушить см, высушивать.
высушиться см. высушиваться.
высушка вйсушення, (неоконч, д.— ещё)
висушування.
высчитанный вилічений, вирахуваний;
обчислений, вичислений. Ср. высчитывать.
высчитать см. высчитывать.
высчитывание вилічування, вираховування;
обчислення. Ср. высчитывать.
высчитывать, высчитать вилічувати, -чую,
-чуєш, вилічити, вираховувати, -ховую,
-хбвуеш, вирахувати, -рахую, -рахуєш и
мног. повираховувати; (исчислять)
обчислювати, -люю, -люєш и обчисляти,
обчислити, вичислювати, вичислити.
высчйтываться вилічуватися, -чується,
вираховуватися, -хбвуеться; обчислюватися,
-люється, обчислятися, вичислюватися. Ср,
высчитывать.
высший вищий; (наивысший) найвищий,
якнайвищий, щонайвищий; в ~ей степени
(чрезвычайно) надзвичайно, найвищою
мірою, у найвищій мірі; ~ая математика
вища математика; ~ая форма организации
вища (найвища) форма організації; ~ее
командование вище командування; ~ее
образование вища освіта.
высылать, выслать висилати, вислати
(вишлю, вишлеш); (посылать, присылать —
ещё) надсилати, надіслати, -дішлю, -ді-
шлеш.
высылаться, вы слаться висилатися,
вислатися (вишлеться); надсилатися,
надіслатися, -дішлеться. Ср. высылать.
высылка висилка, (неоконч. д.— обычно)
висилання; надсилання, надіслання. Ср.
высылать.
высыпание висипання.
высыпанный висипаний.
высыпать, высыпать висипати, висипати,
-плю, -плеш и мног. повисипати; (выходить,
выбегать во множестве разг.— ещё)
вироюватися, -роюеться, вироїтися.
высыпаться1, высыпаться висипатися,
висипатися, -плеться и мног. повисипатися;
(выходить, выбегать во множестве разг.—
ещё) висипати, висипати, вироюватися,
-роюється, вироїтися.
высыпаться2, выспаться висиплятися,
виспатися, -плюся, -пишся.
высыпка разг. висипка; (неоконч. д.—
обычно) висипання.
высыпной висипний.
высыхание висихання; усихання. Ср,
высыхать.

высыхать
223
вытворять
высыхать, высохнуть висихати, висохнути и
висохти, -хну, -хнеш и редко вйсхнути
и мног. повисихати и посохнути; (о
растениях — обычно) усихати, усохнути и
усохти и мног. повсихати.
высь I. (пространство) височінь, твор.
-чїнню, високість, -сбкості и -со кості;
поэз. вись, -сі; 2. ~си (ян.: вершины гор)
вершини, -шин, верховини, -вин, верхів'я,
-в'їв, верхи, -хів.
вытаивать, вытаять І. розтавати, -тає,
розтанути и розтати, -тане; 2. (протаивать)
протавати, протанути.
выталкивание виштовхування; випихання.
Ср. выталкивать.
выталкивать, вытолкнуть и разг. вытолкать
виштовхувати, -штбвхую, -штбвхуєш,
виштовхнути и виштовхати и мног.
повиштовхувати; разг. випихати, випхнути и
випхати и мног. повипихати.
выталкиваться виштовхуватися, -штбвхуєть-
ся; разг. випихатися.
вытанцеваться см. вытанцовываться.
вытанцовывать разг. витанцьовувати, -цьб-
вую, -цьбвуєш.
вытанцовываться, вытанцеваться разг. ви-
танцьбвуватися, -цьбвуеться,
витанцюватися, -цюється.
вытапливание1 витоплювання. Ср.
вытапливать *.
вытапливание 2 витоплювання;
вишкварювання. Ср. вытапливать 2.
вытапливать*, вытопить (нагревать топ-
кой) витоплювати, -люю, -люеш,
витопити, -плю, -пиш и мног.
повитоплювати, напалювати, -люю, -люєш,
напалити, -палю, -палиш и мног.
понапалювати.
вытапливать 2, вытопить (добывать
топлением) витоплювати, -люю, -люєш,
витопити, -плю, -пиш и мног. повитоплювати;
(жир из сала разг.— ещё) вишкварювати,
-рюю, -рюєш, вишкварити.
вытапливаться 11 вытопиться витоплюватися,
-люється, витопитися, -питься. Ср.
вытапливать *.
вытапливаться 2, вытопиться витоплюватися,
-люється, витопитися, -питься;
вишкварюватися, -рюється, вишкваритися. Ср.
вытапливать 2.
вытаптывание витоптування; стоптування;
витолочування; вибивання. Ср.
вытаптывать.
вытаптывать, вытоптать витоптувати, -тую,
-туеш, витоптати, -пчу, -пчеш и мног.
повитоптувати; (затаптывая, уничтожать —
ещё) стоптувати, стоптати, -пчу, -пчеш
и мног. постоптувати; (посевы, траву —
ещё) витолочувати, -чую, -чуєш,
витолочити и мног. повитолочувати, толочити,
-лочу, -лбчиш, столочити и потолочити;
(ногами—еще) вибивати, вибити, -б'ю,
-б'єш и мног. повибивати, збивати, збити-
(зіб'ю, зіб'єш и зіб'єш).
вытаптываться витоптуватися, -тується;
стоптуватися; витолочуватися, -чується;
вибиватися, збиватися. Ср. вытаптывать.
вытаращенный разг. витріщений, вирячений,
вибалушений.
вытаращивать, вытаращить разг. витріщати,
витріщити и мног. повитріщати,
вирячувати, -чую, -чуєш, вирячити и мног.
повирячувати, вивалювати, -люю, -люєш,
вивалити и мног. повивалювати,
вибалушувати, -шую, -шуєш, вибалушити.
вытаращиваться, вытаращиться разг.
витріщатися, витріщитися и мног.
повитріщатися, вирячуватися, -чуюся, -чуєшся,
вирячитися, вивалюватися, -лююся, -люєш-
ся, вивалитися, вибалушуватися, -шуюся,.
-шуешся, вибалушитися.
вытаращить см. вытаращивать.
вытаращиться см. вытаращиваться.
вытаскать см. вытаскивать.
вытаскивание витягання, витягування;
витаскування; випручування. Ср. вытаскивать.
вытаскивать, вытащить и разг. вытаскать
витягати и витягувати, -гую, -гуєш,
витягти, -гну, -гнеш и витягнути и мног.
повитягати и повитягувати; разг.
витаскувати, -кую, -куєш, витаскати и мног.
повитаскувати; (с усилием — ещё)
випручувати, -чую, -чуєш и випручати, випручати.
вытаскиваться, вытащиться витягатися и
витягуватися, -гується, витягтися, -гнеться
и витягнутися; витаскуватися, -кується,
витаскатися; випручуватися, -чується и
випручатися, випручатися. Ср.
вытаскивать.
вытатуированный витатуйований.
вытатуировать витатуювати, -туюю, -туюєш.
вытачанный сапожн., портн. пошитий.
вытачать сапожн.у портн. пошити, -шию*
-шиєш.
вытачивание виточування; вигострювання. Ср.
вытачивать.
вытачивать, выточить виточувати, -чую,
-чуєш, виточити и мног. повиточувати;
(делать острым — ещё) вигострювати,
-рюю, -рюєш, вигострити.
вытачиваться виточуватися, -чується;
вигострюватися, -рюється. Ср. вытачивать.
вытачка портн. виточка.
вытащенный витягнений, витягнутий.
вытащить см. вытаскивать.
вытащиться см. вытаскиваться.
вытаять см. вытаивать.
вытвердить см. вытверживать.
вытверженный разг. витверджений.
вытверживать, вытвердить разг.
витверджувати, -джую, -джуєш, витвердити, -джу,
-диш.
вытворять, вытворить разг. витворяти и
витворювати, -рюю, -рюєш, витворити,

вытвориться
224
вытошнить
несов. коїти; (несов.: выделывать разг.—
ещё) виробляти, вироблювати, -люю, -люєш,
витівати.
вытвориться разг. 1. (происходить)
діятися, робитися, -биться; (преим. о чём-л.
плохом разг.— еще) коїтися; 2. страд.
витворятися, витворюватися, -рюється,
коїтися; вироблятися, вироблюватися, -лює-
ться; ср. вытворить.
вытекание витікання.
вытекать, вытечь 1. витікати, витекти, -тече;
2. (несов.: являться логическим следствием)
випливати.
вытекший І. який (що) витік, вйтеклий;
2. який (що) виплив. Ср. вытекать І—2.
вытеребить см. вытерёбливать.
вытеребленный с.-х. вибраний.
вытерёбливать, вытеребить с.-х. вибирати,
вибрати, -беру, -береш и мног. повибирати.
вытереть см. вытирать.
вытереться см. вытираться.
вытёрпливать, вытерпеть витерплювати,
-люю, -люєш, витерпіти, -шло, -пиш.
¦вытертый витертий; утертий; обтертий. Ср.
вытирать.
вытесанный витесаний.
вытесать см. вытёсывать.
вытеснение витиснення, витіснення, (не-
оконч. д.— ещё) витискання, витискування,
витіснення.
вытесненный вйтиснений, витиснутий,
витіснений.
вытеснить см. вытеснить.
вы тесниться см. вытесняться.
вытеснить, вытеснить витискати и
витискувати, -кую, -куєш, витискати и витиснути,
витісняти, витіснити.
вытесняться, вы тесниться витискатися
и витискуватися, -кується, витискатися
и витиснутися, витіснитися,
витіснитися.
вытёсывать, вытесать витісувати, -сую,
-суєш, витесати, -тешу, -тешеш и мног.
повитісувати и потесати.
вытёсываться витісуватися, -сується.
вытечь см. вытекать.
вытирание витирання; утирання; обтирання.
Ср. вытирать.
вытирать, вытереть витирати, витерти,
-тру, -треш и мног. повитирати;
(утирать) утирати, утерти (утру, утрёш) и
мног. повтирати; (обтирать) обтирати,
обтерти (обітру, обітреш) и мног.
пообтирати.
вытираться, вытереться витиратися,
витертися, -труся, -трешся; утиратися, утертися
(утруся, утрешся); обтиратися, обтертися
(обітрися, обітрешся). Ср. вытирать.
вытисненный вйтиснений, витиснутий.
вытиснить см. вытиснить.
вытисниться см. вытисниться.
вытиснить, вытиснить и вытиснуть спец.
витискати и витискувати, -кую, -куєш,
витискати и витиснути.
вытисняться, вытисниться спец. витискатися
и витискуватися, -кується, витискатися и
витиснутися.
вытканный витканий.
выткать виткати, -тчу, -тчеш.
выткнуть см. вытыкать.
выткнуться см. вытыкаться.
вытолканный виштовханий; разг. вйпханий.
вытолкать см. выталкивать.
вытолкнуть см. выталкивать.
вытопить 1 см. вытапливать К
вытопить 2 см. вытапливать 2.
вытопиться * см. вытапливаться К
вытопиться 2 см. вытапливаться 2.
вытопка вйтоплення, вйтопка, (неоконч. д.—
ещё) витоплювання; вишкварювання. Ср.
вытапливать 2.
вытопки витопки, -ків; (из сала — ещё)
вишкварки, -рок, шкварки, -рок.
вытопленный 1 витоплений. Ср. вытапливать К
вытопленный2 витоплений. Ср.
вытапливать 2.
вытоптанный витоптаний; стоптаний;
витолочений; вибитий, збитий. Ср.
вытаптывать.
вытоптать см. вытаптывать.
выторачивать, выторочить 1. (оторачивать)
уст., обл. облямовувати, -мовую, -мо-
вуєш и лямувати, -мую, -муєш, облямувати
и мног. пооблямовувати; (обшивать)
обшивати, обшити, -шйю, -шиєш и мног.
пообшивати; 2. охотн. виторочувати, -чую,
-чуєш, виторочити.
выторгованный 1. уторгований, виторгуваний;
2. виторгуваний. Ср. выторговывать 1—2.
выторговывать, выторговать разг. 1.
(получать, зарабатывать торговлей)
уторговувати, -гбвую, -гбвуєш, уторгувати, -гую,
-гуеш, виторговувати, виторгувати; 2.
(торгуясь, получать уступку) виторговувати,
виторгувати.
выторговываться 1. уторговуватися,
-готується; 2. виторгбвуватися. Ср.
выторговывать 1—2.
вытороченный 1. облямований; обшитий;
2. виторочений. Ср. выторачивать 1—2.
выторочить см. выторачивать.
выторочка 1. (действие) облямовування;
обшивання; ср. выторачивать 1; 2.
(оторочка) облямівка, лямівка; обшивка. ^
выточенный виточений; вигострений; словно
(б^дто, как) ~ый мов (немов, як) виточений.
Ср. вытачивать.
выточить см. вытачивать.
выточка 1. вйточення, виточка, (неоконч.
д.— обычно) виточування; вигострення,
(неоконч. д.— обычно) вигострювання; ср.
вытачивать; 2. (червоточина) прост,
червоточина.
вытошнить прост, см. вырвать 2.

вытравить
225
вытряхивать
вытравить * см. вытравливать2.
вытравить 2 см. вытравливать 2.
вытравиться х см. вытравливаться '.
вытравиться 2 см. вытравливаться 2.
вытравка см. вытравление 1.
вытравление 1. витравлення, (неоконч. д.—
ещё) витравляння, витравлювання; 2.
витруєння, (неоконч. д.— ещё) витруювання;
3. витравлення, (неоконч. д.— ещё)
витравляння, витравлювання;
витолочування; 4. виганяння. Ср. вытравливать 1 1—4.
вытравленный1 І. витравлений; 2.
витруєний; 3. витравлений; витолочений; 4.
вигнаний. Ср. вытравливать 1 1—4.
вытравленный2 попущений; випущений. Ср.
вытравливать г.
вытравливание І. витравляння,
витравлювання; 2. витруювання; 3. витравляння,
витравлювання; витолочування; 4.
виганяння. Ср. вытравливать і І—4.
вытравливать1 и вытравлять, вытравить 1.
(обрабатывать химическим способом)
витравлювати, -люю, -люєш и витравляти,
витравити, -влю, -виш; 2. (истреблять,
применяя отраву, яд) витруювати, -труюю,
-труюєш, витруїти; 3. (производить
потраву чего-л., выпасать) спасати, спасти, -су,
-сёш, витравлювати и витравляти,
витравити; (вытаптывать) витолочувати, -чую,
-чуєш, витолочити и мног. повитолочувати;
4. охотн. виганяти, вигнати (вижену,
виженеш)
вытравливать2 и вытравлять, вытравить мор.
попускати, попустити, -пущу, -пустиш,
реже витравлювати, -люю, -люєш и
витравляти, витравити, -влю, -виш;
(выпускать) випускати, випустити, -пущу,
-пустиш.
вытравливаться 1 и вытравляться,
вытравиться \. {обрабатываться химическим
способом) витравлюватися, -люється и
витравлятися, витравитися, -виться; 2. страд,
(несов.) витравлюватися, витравлятися;
витруюватися, -труюеться; спасатися,
витравлюватися, витравлятися;
витолочуватися, -чується; виганятися; ср.
вытравливать і І—4.
вытравливаться2 и вытравляться,
вытравиться попускатися, попуститися,
-пуститься, витравлюватися, -люється и
витравлятися, витравитися, -виться; випускатися,
випуститися,-пуститься. Ср. вытравливать2.
вытравлять1 см. вытравливать1.
вытравлЯть2 см. вытравливать2. |
вытравляться1 см. вытравливаться1. I
вытравляться2 см. вытравливаться2.
вытоавной спец. витравний.
вытравщик спец. витравник.
вытравщица спец. витравниця.
вытраленный мор. витралений.
вытраливать, вытралить нор. витралювати,
-люю, -люєш, витралити. І
I вытраливаться мор. витралюватися, -люється.
вытралить см. вытраливать,
вытрамбованный разг. витрамбуваний.
вытрамбовывать, вытрамбовать разг.
витрамбовувати, -ббвую, -бовуєш,
витрамбувати, -бую, -буєш.
вытрамбовываться разг. витрамбовуватися,
І -бовується.
вытребованный витребуваний, виправлений;
викликаний. Ср. вытребовать,
вытребовать витребувати, -бую, -буєш,
виправити, -влю, -виш; (вызвать — обычно}
викликати, -кличу, -кличеш.
вытрезвитель витверезник.
вытрезвить см. вытрезвлять,
вытрезвиться см. вытрезвляться,
вытрезвление витвереження, (неоконч. д.—
ещё) витвережування.
вытрезвленный витвережений.
вытрезвлять, вытрезвить витвережувати,,
-жую, -жуєш, витверезити, -режу, -резиш.
вытрезвляться, вытрезвиться
витвережувалися, -жуюся, -жуєшся, витверезитися,,
-режуся, -резишся.
вытрёпывать, вытрепать витіпувати, -пую,
-пуєш, витіпати, витріпувати, -пую, -пуеш,
витріпати; ~пать за волосы кого прост.-
нам'яти чуба (чуприну) кому, відтягати за
водбсся (за чуба, за чуприну) кого,
відчубити (почубити, вичубити) кого, почубень-
ків дати кому; ~ть за уши кого прост,
нам'яти вуха кому, відтягати за вуха кого.
вытрескать прост, вижлуктити, -кчу, -ктиш,
вижлуктати, видудлити, вихлистати,
-хлищу, -хлищеш; (съесть) вульг. зжерти,,
-ру, -рёш.
вы трубить 1. (сыграть на трубе) разг.
просурмити, -млю, -миш, протрубити,
-трублю, -трубиш; 2. (перен.: прослужить
долго) прост, протрубити.
вытрусить прост, витрусити, -трушу, -тру»
сиш, витрясти и мног. повитрушувати.
вытрушенный прост, витрушений.
вытрясать, вытрясти витрушувати, -шую,
-шуеш, витрусити, -трушу, -трусиш и
мног. повитрушувати, витрясати, витрясти;
~ть, ~ти д^шу прост, витрясати,
витрясти (витрушувати, витрусити) душу; ~ть,
~ти карман чей прост, витрушувати,
витрусити з кишені чиєї (кишеню чию),
вивертати,- вивернути кишеню чию.
вытрясаться, вытрястись витрушуватися,
-шується, витруситися, -труситься и мног.
повитрушуватися, витрясатися, витрястися..
вытрясти см. вытрясать,
вытрястись см. вытрясаться,
вытряхать прост, см. вытряхивать,
вытряхаться прост, см. вытряхиваться..
вытрЯхивание витрушування.
вытрЯхивать, вытряхнуть витрушувати, -шую,.
-шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш и мног.
повитрушувати.

-вытряхиваться
226
выхвалиться
вытряхиваться, вытряхнуться
витрушуватися, -шується, витруситися, -труситься и
мног. повитрушуватися.
вытряхнутый витрушений.
вытряхнуть см. вытряхивать.
вытряхнуться см. вытряхиваться..
вытуривать, вытурить прост, витурювати,
-рюю, -рюєш и витуряти, витурити.
вытыкать, выткнуть прост, виштрикувати,
-кую, -куєш, виштрикнути и виштрикати;
(выкалывать) виколювати, -люю, -люєш,
виколоти и мног. повиколювати;
(выставлять) вистромлювати, -люю, -люєш и
вистромляти, вистромити, -млю, -миш и
мног. повистромлювати и повистромляти,
витикати, виткнути и мног.
повитикати.
вытыкаться, вы ткнуться виштрикуватися,
-кується, виштрикнутися; виколюватися,
-люється, виколотися; вистромлюватися,
-люється и вистромлятися, вистромитися,
-миться, витикатися, виткнутися. Ср.
вытыкать.
•выть вити (вйю, виєш), заводити, -джу, -диш;
(жалобно — ещё) скиглити; хоть волком
вой хоч вовком вий.
вытьё прост, виття; скиглення,
скигління. Ср. выть.
вытягать (добиться тяжбой) уст.
випозивати (разг.)у разг. висудити, -джу, -диш.
вытягивание витягання, витягування.
вытягивать, вытянуть витягати и витягувати,
-гую, -гуєш, витягти, -гну, -гнеш и
витягнути и ^мног. повитягати и повитягувати;
~ть [всю] д^шу (все жилы) разг. витягати
и витягувати, витягти и витягнути [всю]
душу (всі жили); ~ть из кого слово (ответ)
витягати и витягувати, витягти и витягнути
з кого слово (відповідь); ~нуть Ю кг
прост, затягти (затягнути) 10 кг; ~нуть
кнутом прост, потягти (потягнути)
батогом, оперіщити; мнуть ноги (умереть)
прост, витягти (витягнути, простягнути,
простягти) ноги, дуба дати; он долго не
~нет разг. він довго не протягне.
•вытягиваться, вытянуться витягатися и
витягуватися, -гуюся, -гуєшся, витягтися,
-гнуся, -гнешся и витягнутися и мног.
повитягатися и повитягуватися;
физиономия гнулась у кого фізіономія витяглася
(витягнулася) в кого.
вытяжение витягнення, (неоконч. д.— ещё)
витягання, витягування.
вытяжка 1. (действие) витягання,
витягування; 2. (экстракт) витяжка.
вытяжной витяжний.
вытянутый витягнутий, витягнений; ~ое лицо
витягнуте (витягнене) обличчя (лице).
вытянуть см. вытягивать.
вытянуться см. вытягиваться.
выудить см. выуживать.
выуженный вивуджений.
выуживать, выудить вивуджувати, -джую,
-джуєш и вудити, -джу, -диш, вивудити.
выуживаться вивуджувати ся, -джується,
вудитися, -диться.
выутюженный випрасуваний, попрасований;
вигладжений. Ср. выутюжить.
выутюжить випрасувати, -сую, -суєш,
попрасувати, -сую, -суєш; (выгладить — ещё)
вигладити, -джу, -диш.
выутюжиться випрасуватися, -сується;
вигладитися, -диться. Ср. выутюжить.
выученик разг. вйученик.
выученица разг. виучениця.
выученный вивчений, виучений.
выучивание вивчання, виучування.
выучивать, выучить вивчати, вивчити и
мног. повивчати и повчити, виучувати,
-чую, -чуєш, виучити и мног.
повиучувати.
выучиваться, выучиться вивчатися,
вивчитися, виучуватися, -чуюся, -чуєшся,
виучитися и мног. повиучуватися,
выучить см. выучивать.
выучиться см. выучиваться.
выучка виучка; уміння, досвід, -у; (наука)
наука; отдать на ~ку віддати в науку.
выфрантиться прост, вифрантитися, -нчуся,
-нтишся, вичепуритися; вирядитися, -джу-
ся, -дишся.
выхаживать х, выходить (исхаживать) разг.
виходжувати, -джую, -джуєш, виходити,
-джу, -диш и мног. повиходжувати, сов.
обходити, -ходжу, -ходиш, переходити;
сов. разг. сходити.
выхаживать 2, выходить (заботами помогать
вырасти^ выздороветь) разг. виходжувати,
-джую, -джуєш, виходити, -джу, -диш;
(выращивать — ещё) викохувати, -кбхую,
-кбхуеш, викохати, сов. випестувати, -тую,
-туєш, випестити, -пещу, -пестиш,
виплекати.
выхаживаться*¦ виходжуватися, -джується.
Ср. выхаживать 1.
выхаживаться 2, выходиться виходжуватися,
-джуюся, -джуєшся, виходитися, -джуся,
-дишся; викохуватися, -кбхуюся, -кбхуєш-
ся, викохатися. Ср. выхаживать2.
выхаркивать, выхаркать и выхаркнуть разг.
вихаркувати, -кую, -куєш, вихаркати и
вихаркнути.
выхаркиваться разг. вихаркуватися, -кується.
выхаркнуть см. выхаркивать»
выхваливать и выхвалЯть, выхвалить разг.
вихваляти и вихвалювати, -люю, -люєш,
вихвалити.
выхваливаться и выхвалЯться, выхвалиться
разг. вихвалятися и вихвалюватися,
-лююся, -люєшся, вихвалитися.
выхвалить см. выхваливать.
выхвалиться см. выхваливаться.
выхвалЯть см. выхваливать.
выхвалЯться см. выхваливаться.

выхватить
227
выходной
выхватить см. выхватывать.
выхватывание вихоплювання,
вихвачування; висмикання, висмикування. Ср.
выхватывать.
выхватывать, выхватить вихоплювати, -люю,
-люєш, вихопити, -плю, -пиш и мног.
повихоплювати, вихвачувати, -чую, -чуєш,
вйхватити, -хвачу, -хватиш и мног. повихва-
чувати; (выдёргивать — ещё)
висмикувати, -кую, -куєш и висмикати, висмикати
и висмикнути и мног. повисмикувати и
повисмикати; ~тить ворот (много вырезать)
разг. вйхватити комір; ~ть саблю из ножен
вихоплювати, вихопити (вихвачувати,
вйхватити) шаблю з піхов, добувати, добути
(-буду, -будеш) (видобувати, видобути)
шаблю з піхов.
выхватываться вихоплюватися, -люється,
вихвачуватися, -чується; висмикуватися,
-кується, висмикатися. Ср. выхватывать.
выхваченный вихоплений, вйхвачений;
висмикнутий. Ср. выхватывать.
выхлёбывать, выхлебать и выхлебнуть прост.
вихлебтувати, -тую, -туєш, вихлебтати,
-бчу, -бчеш; (прихлёбывая — ещё)
висьорбувати, -бую, -буєш, висьорбати и
висьорбнути.
выхлестать см. выхлёстывать К
выхлестнуть см. выхлёстывать2.
выхлестнуться см. выхлёстываться.
выхлёстывать *, выхлестать прост. 1.
(хлеща чём-л., выбивать) вихльостувати, -тую,
-туєш, вихльостати и вихльоснути;
2. (сов.: отхлестать) вихльостати,
відшмагати, відпарити, випарити, вишпарити;
3. (выпивать) разг. видудлювати, -люю,
-люєш, видудлити, вихлистувати, -тую,
-туєш, вихлистати, -хлищу, -хлищеш, вижлук-
тувати, -тую, -туєш, вижлуктити и
вижлуктати.
выхлёстывать 2, выхлестнуть прост. 1. см.
выхлёстывать * 1; 2. (выплёскивать)
випліскувати, -кую, -куєш, виплескати, -плескаю,
-плескаєш и -плещу, -плещеш и
виплеснути, вихлюпувати, -пую, -пуєш, вихлюпати
и вихлюпнути и мног. повихлюпувати.
выхлёстываться, выхлестнуться
випліскуватися, -кується, виплескатися, -плескається
и -плещеться и виплеснутися,
вихлюпуватися, -пується, вихлюпатися и
вихлюпнутися. Ср. выхлёстывать2 2.
выхлоп техн. вихлоп, -у, випуск, -у.»
выхлопатывать, выхлопотать виклопбтувати,
-тую, -туєш, виклопотати, -почу, -почеш.
выхлопатываться виклопбтуватися, -тується.
выхлопать прост, вибити, -б'ю, -б'єш,
витріпати.
выхлопной техн. вихлопний, випускний.
выхлопотать см. выхлопатывать.
выход вихід, -ходу; дать (найти и т. п.)
~А чем^ дати (знайти и т. п.) вихід чому;
знать все ходы и ~ды разг. знати всі ходи
і виходи; на ~де, на ~дах (об актёре)
на виході, на виходах.
выходец виходець, -хідця.
выходит предик., вводн. ел. р аз г. виходить;
(стало быть — ещё) отже.
выходить1 см. выхаживать \
выходить2 см. выхаживать2.
выходить, выйти виходити, -джу, -диш, вййти,
-йду, -йдеш и мног. повиходити; ~ть,
~ти в кого (быть похожим на кого,
делаться кем) виходити, вййти в кого; ~ть,
~ти в отставку виходити, вийти у
відставку; ~ть, ~ти в свет (о книгах и т. п.)
виходити, вййти в світ; ~ть, ~ти в трубку
с.-х. викидати, викинути стрілки, стрілку-
ватися, -кується (несов.), виходити, вййти
(іти, піти) в трубку; ~ть, ~ти из берегов
виходити, вййти (виступати, виступити)
з берегів; ~ть, ~ти из головы (из памяти)
виходити, вййти (разг. вилітати, вилетіти)
з голови (з пам'яті); не ~ть из головы
(из памяти, из ума) не виходити (не йти)
з голови (з думки, з думок, з мислі); ~ть,
~ти из детского возраста (из детских лет)
виходити, вййти з дитячого віку (з
дитячих літ, з дітей), пересягати, пересягнути
дитячий вік; ~ть, ~ти из доверия
виходити, вййти з довіри (з довір'я); ~ть,
~ти из долгов вилазити (вилізати),
вилізти з боргів; ~ть, ~ти из-под пера
(из-под кисти) виходити, вййти з-під пера
(з-під пёнзля); ~ть, ~ти из подчинения
переставати, перестати коритися; ~ть,
~ти из положения виходити, вййти із
становища; ~ть, ~ти из себ? втрачати,
втратити витримку (самовладу, самовладання),
дратуватися, -туюся, -туєшся,
роздратуватися; ~ть, ~ти из терпения втрачати,
втратити терпіння (терпець); он вышел из
терпения йому урвався (увірвався) терпець
(разг.); ~ть, ~ти кем виходити, вййти
ким; ~ть, ~ти наражу перен. виходити,
вййти наверх, виявлятися, виявитися,
-виться; года вышли ком^ прост, літа (роки)
вийшли кому, вік вийшов кому; ростом
не вышел на зріст не вдався.
выходиться * см. выхаживаться2.
выходиться 2 (перебродить) разг., спец.
вибродити, -дить, перебродити, -бродить,
переграти, вишумувати^ -мує.
выходка витівка, вихватка; разг. вйбрик, -у.
выходная в знач. сущ. вихідна, -6Ї.
выходной 1. прил. вихідний; в ~6й день
вихідного дня, у вихідний день; по ~ым дням
вихідними днйми, у вихідні дні; ^ая
одежда вихідний (праздничный: святковий)
одяг, вихідна (святкова) одёжа; ~ая роль
вихідна роль; ~6е пособие вихідна
допомога; ~6й трансформатор техн. вихідний
трансформатор; ~ые сведения (данные)
вихідні відомості (дані); 2. в знач. сущ.
вихідний, -бго.

выходящий
228
вычет
выходящий 1. прич. який (що) виходить;
из ряда вон ~ий см. ряд I; 2. в знач. прил.
вихідний; З. в знач. сущ. вихідний, -ого.
выхоженный х виходжений, обходжений,
переходжений; схбджений. Ср. выхаживать1.
выхоженный2 виходжений; викоханий,
випещений, випестуваний, вйплеканий. Ср.
выхаживать 2.
выхолаживание вихолоджування.
выхолаживать, выхолодить вихолоджувати,
-джую, -джуеш, вихолодити, -джу, -диш
и мног. повихолбджувати.
выхолащивание вихолощування; вичищання.
Ср. выхолащивать.
выхолащивать, выхолостить вихолощувати,
-щую, -щуєш, вихолостити, -лощу, -лос-
тиш; (кастрировать — ещё) вичищати,
вичистити, -чищу, -чистиш, несов. валашати.
выхолащиваться вихолощуватися, -щуєть-
ся; вичищатися. Ср. выхолащивать.
выхоленность вйпещеність, -ності;
викохані сть. Ср. выхоленный.
выхоленный випестуваний, випещений;
(выращенный — ещё) викоханий, відкбханий.
выхолить випестувати, -тую, -туєш,
випестити, -пещу, -пестиш; (вырастить — ещё)
викохати, відкохати, мног. повикохувати.
выхолодить см. выхолаживать.
выхоложенный вихолоджений.
выхолостить см. выхолащивать.
выхолощенный вихолощений; вичищений. Ср.
выхолащивать.
выхухолевый, выхухолий хохулевий.
выхухоль зоол. хохуля, -лі.
выцарапанный видряпаний, вишкрябаний.
выцарапать см. выцарапывать.
выцарапаться см. выцарапываться.
выцарапывать, выцарапать видряпувати,
-пую, -пуєш, видряпати и мног.
повидряпувати, вишкрябувати, -бую, -буеш,
вишкрябати и мног. повишкрябувати.
выцарапываться, выцарапаться
видряпуватися, -пуюся, -пуешся, видряпатися и мног.
повидряпуватися, вишкрябуватися, -бую-
ся, -буєшся, вишкрябатися и мног.
повишкрябуватися.
выцвелый вйцвілий.
выцветать, выцвести вицвітати, вицвісти,
-цвіте.
выцветший який (що) вицвів, вйцвілий.
выцедить см. выцеживать.
вьщедиться см. выцеживаться.
выцеженный виціджений; виточений. Ср.
выцеживать.
выцёживание виціджування; виточування.
Ср. выцеживать.
выцеживать, выцедить виціджувати, -джую,
-джуеш, вицідити, -Джу, -диш и мног. по-
вицїджувати; (выливать, цедя — ещё)
виточувати, -чую, -чуєш, виточити и мног.
повиточувати.
выцеживаться, выцедиться виціджуватися,
-джується, вицідитися, -диться;
виточуватися, -чується, виточитися. Ср.
выцеживать.
выцеливать, выцелить охотн. брати (беру,
береш) на приціл, узяти (візьму, візьмеш)
на приціл.
вычаливать, вычалить спец. вичалювати,
-люю, -люеш, ви чалити.
вычаливаться спец. вичалюватися, -люється.
вычалить см. вычаливать.
вычеканенный вйкарбуваний.
вычеканивать, вычеканить викарбовувати, -бб-
вую, -ббвуєш, викарбувати, -бую, -буєш
и мног. повикарббвувати и покарбувати.
вычеканиваться викарбовуватися, -ббвується.
вычеканить см. вычеканивать.
вычёркивание викреслювання.
вычёркивать, вычеркнуть викреслювати, -люю,
-люеш, викреслити и мног.
повикреслювати; ~ть из памяти перен. викреслювати,
викреслити з пам'яті.
вычёркиваться викреслюватися, -люється.
вычеркнутый викреслений.
вычеркнуть см. вычёркивать.
вычернить разг. вичорнити, почорнити.
вычерпанный вичерпаний, вибраний.
вычерпать см. вычерпывать.
вычерпка прост, см. вычерпывание.
вычерпнуть вйчерпнути.
вычерпывание вичерпування, вибирання.
вычерпывать, вычерпать вичерпувати, -пую,
-пуєш, вичерпати, вибирати, вибрати, -беру,
-береш и мног. повибирати.
вычерпываться вичерпуватися, -пується,
вибиратися.
вычертить см. вычерчивать.
вычерченный накреслений.
вычерчивание креслення.
вычерчивать, вычертить креслити и
накреслювати, -люю, -люеш, накреслити.'
вычерчиваться креслитися,
накреслюватися, -люється.
вычесанный вичесаний.
вычесать см. вычёсывать.
вычесаться см. вычёсываться.
выческа вйчіска, вйчіс, -у, (неоконч. д.—
обычно) вичісування.
вычески вичіски, -ків, пачоси, -сів и пачбси,
пачіскй, -сок.
вычесть см. вычитать.
вычёсывание вичісування.
вычёсывать, вычесать вичісувати, -сую,
-суєш, вичесати, -чешу, -чешеш и мног.
повичісувати.
вычёсываться, вычесаться вичісуватися, -сую-
ся, -суєшся, вичесатися, -чешуся, -чешешся
и мног. повичісуватися.
вычет 1. відрахування, вирахування, (не*
оконч. д.— ещё) відраховування,
вираховування; за ~том (за исключением) за
винятком; ср. вычитать 2; 2. мат. лишок,
-шку.

вычинить
229
вышепоказанныи
вычинить прост, полагодити, -джу, -диш,
залатати, полатати.
вычисление обчислення, вирахування,
вилічення, (неоконч. д.— ещё)
обчислювання, обчислення, вираховування,
вилічування.
вычисленный обчислений, вирахуваний,
вичислений, вилічений.
вычислитель обчислювач, обчислювальник.
вычислительный обчислювальний.
вычислить, вычислить обчислювати, -люю,
-люеш и обчисляти, обчислити,
вираховувати, -хбвую, -хбвуєш, вирахувати, -рахую,
-рахуєш ц мног. повираховувати,
вичислювати, вичислити, вилічувати, -чую,
-чуєш, вилічити.
вычисляться обчислюватися, -люється,
обчислятися, вираховуватися, -ховується,
вичислюватися, вилічуватися, -чується.
вычистить см. вычищать.
вычиститься см. вычищаться.
вычистка вичищення, вйчистка, (неоконч.
д.— ещё) вичищання.
вычитаемое в .знач. сущ. мат. від'ємник.
вычитание мат. віднімання.
вычитанный вичитаний.
вычитать см. вычитывать.
вычитать, вычесть 1. мат. віднімати,
відняти, -німу, -німеш; 2. (удерживать ка-
кую-л. сумму) відраховувати, -хбвую,
-ховуєш, відрахувати, -рахую, -рахуєш и мног.
повідрахбвувати, вираховувати,
вирахувати, -рахую, -рахуєш и мног.
повираховувати, відлічувати, -чую, -чуєш,
відлічити, -лічу, -лічиш.
вычитаться 1. відніматися; 2.
відраховуватися, -ховується, вираховуватися,
відлічуватися, -чується. Ср. вычитать І—2.
вычитка вичитка, (неоконч. д.— обычно)
вичитування.
вычитывание вичитування.
вычитывать, вычитать вичитувати, -тую,
-туєш, вичитати; разг. начитувати,
начитати.
вычйтываться вичитуватися, -тується.
вычихивать, вычихать и вычихнуть прост.
вичихати, вйчхати и вйчхнути.
вычищать, вычистить вичищати, вичистити,
-чищу, -чистиш и мног. повичищати.
вычищаться, вычиститься вичищатися,
вичиститися, -чищуся, -чистишся.
вычищенный вичищений.
вычтенный 1. віднятий; 2. відрахований,
вирахуваний. Ср. вычитать 1—2.
вычурно нареч. вигадливо; примхливо,
химерно; пишномовно. Ср. вычурный.
вычурность вигадливість, -вості;
примхливість, химерність, -ності; пишномовність.
Ср. вычурный.
вычурный вигадливий; (причудливый)
примхливий, химерний; (напыщенный) пиш-
номбвний.
вычуры І. (замысловатые узоры, у краше-
ния) уст. викрутаси, -сів; (безделушки)
разг. витребеньки, -ньок; 2. (затеи) разг.
вигадки, -док, витівки, -вок; (причуды)
примхи, род. примх, химёри, -мёр,
викрутаси.
вышагивать, вышагать разг. 1.
(проходить какое-л. расстояние) проходити,
-джу, -диш, пройти, -йду, -йдеш и редко
проходжу вати, -джую, -джуєш,
проходити, -ходжу, -ходиш; 2. (несов.: ходить
большими или мерными шагами)
крокувати, -кую, -куєш; (ходить) ходити.
вышагнуть разг. вийти, -йду, -йдеш,
виступити, -плю, -пиш.
вышаривать, вышарить прост,
вишукувати, -кую, -куєш, вишукати; разг.
нишпорити, винишпорити.
вышвыривание разг. вишпурювання;
викидання.
вышвыривать, вышвырнуть разг.
вишпурювати, -рюю, -рюєш, вишпурнути;
викидати, викинути и мног. повикидати.
вышвыриваться вишпурюватися, -рюється;
викидатися. Ср. вышвыривать.
вышвырнуть см. вышвыривать.
вышвырять прост, вишпурляти; викидати,
мног. повикидати.
выше сравн. ст. 1. прил. вищий; одна гора
~ше другой одна гора вища від другої (за
другу) (вища, ніж друга); 2. нареч. вище;
~ше об этом уже говорилось вище про це
вже говорилося (згадувалося, йшлося);
3. предл. с род. п. вище (чого), понад и
понад, над (що); быть ~ше предрассудков
бути вище забобонів; ~ше Києва вище
Києва; пять градусов ~ше нуля: п'ять
градусів вище нуля; ато ~ше его сил це понад
його сили, це вище його сил.
вышедший який (що) вийшов.
вышеизложенный вищевй кладений,
викладений вище.
вышелушенный вилущений.
вышелушивать, вышелушить вилущувати,
-щую, -щуєш, вилущити.
вышелушиваться вилущуватися, -щується.
вышелушить см. вышелушивать.
вышеназванный вищеназваний, названий
вище.
вышеозначенный вищезазначений,
зазначений вище, вищезгаданий, згаданий
вище.
вышеописанный вищеописаний, описаний
вище.
вышеотмёченный вищевідзначений,
відзначений вище, вищевідмічений, відмічений
вище.
вышепоименованный вищепойменбваний;
(вышеназванный) вищеназваний, названий
вище.
вышепоказанныи вищепоказаний, показаний
вище.

вышеприведенный
230
выщелачивание
вышеприведенный вищенаведении,
наведений вище,. вищеподаний, поданий вище.
вышёптывать, вышептать прост,
вишіптувати, -тую, -туєш, вишептати, -пчу,
-пчеш.
вышесказанный вищесказаний, сказаний
вище.
вышестоящий вищестоящий; (высший)
вищий.
вышеуказанный вищевказаний, указаний
вище, вищезазначений, зазначений вище.
вышеупомянутый вищезгаданий, згаданий
вище.
вышибала 1. уст. викидайло; 2. (верзила)
прост, здоровило, здоровань, -ня.
вышибание 1. вибивання; 2. виганяння;
випирання; викидання. Ср. вышибать
1-2.
вышибать, вышибить разг. 1. (выбивать)
вибивати, вибити, -б'ю, -б'єш и мног.
повибивати; 2. (выгонять) виганяти, вигнати
(вижену, виженеш) и мног. повиганяти;
разг. випирати, виперти, -пру, -преш;
(выбрасывать) викидати, викинути и мног.
повикидати; ~бить дух (д^шу) из кого
(убить) прост, убити (забити) на смерть
(до смерті) кого; прост, виперти дух (душу)
кому (з кого).
вышибленный 1. вибитий; 2. вигнаний;
випертий; викинутий, вйкинений. Ср.
вышибать 1—2.
вышивальный вишивальний.
вышивальщик вишивальник,
вышивальщица вишивальниця.
вышивание 1. (действие) вишивання;
гаптування, (неоконч.— ещё) вигаптовування;
мережання, мереження; ср. вышивать;
2. см. вышивка.
вышивать, вышить вишивати, вишити, -шию,
-шиєш и мног. повишивати; (золотом,
серебром и т. п.— ещё) гаптувати, -тую,
-туєш и вигаптовувати, -тбвую, -тбвуєш,
вигаптувати, -тую, -туєш; (узорами — ещё)
мережати, вимережати, мережити,
вимережити.
вышиваться вишиватися; гаптуватися, -тує-
ться, вигаптовуватися, -тбвується;
мережатися, мережитися. Ср. вышивать.
вышивка вишивка, вишивання; ^гаптування,
(неоконч. д.— ещё) вигаптовування. Ср.
вышивать.
вышивной см. вышитый 2.
вышина височина, вишина; (высота) висота;
(высь — ещё) високість, -ебкості и -сокб-
сті, височінь, твор. -чінню; ~ною в знач.
нареч. заввишки.
вышитый 1. прич. вишитий, вишиваний;
гаптований, вигаптуваний; 2. в знач. прил.
вишитий, вишиваний; гаптований. Ср.
вышивать.
вышить см. вышивать*
вышка вйшка.
вышколенный разг. вишколений; вймуштру-
вакий.
вышколить разг. вишколити; вимуштрувати,
-рую, -руєш.
вышлифованный вйшліфуваний.
вышлифовать см. вышлифовывать.
вышлифоваться см. вышлифовываться.
вышлифовывать, вышлифовать
вишліфовувати, -фбвую, -фбвуєш, вишліфувати,
-фую, -фуєш.
вышлифовываться, вышлифоваться
вишліфовуватися, -фбвуюся, -фбвуєшся,
вишліфуватися, -фуюся, -фуєшся.
вышмыгнуть разг. вишмигнути;
(выскользнуть) вислизнути.
вышний уст. 1. вишній; горішній; 2. в знач.
сущ. книжн. вишній, -нього.
вышныривать, вышнырять прост. 1.
(шныряя, бывать всюду) швёндяти, обшвёндяти,
шастати, обшастати, шмигляти, вйшмигля-
ти; 2. (шныряя, разыскивать) нишпорити,
винишпорити, обнишпорювати, -рюю,
-рюєш, обнишпорити.
вышнырнуть прост, вишмигнути;
вислизнути.
вышнырять см. вышныривать.
вышпаренный прост, вишпарений;
випарений.
вышпаривать, вышпарить прост,
вишпарювати, -рюю, -рюєш, вишпарити;
випарювати, випарити.
вышпариваться прост, вишпарюватися, -рює-
ться; випарюватися.
вышпарить см. вышпаривать.
вы штампованный вйштампуваний.
выштампбвывать, вы штамповать виштам-
пбвувати, -пбвую, -пбвуєш, вйштампувати,
-пую, -пуєш.
выштамповываться виштампбвуватися, -пб-
вується.
выштукатуренный виштукатурений, витинь-
кбваний.
выштукатуривать, выштукатурить
виштукатурювати, -рюю, -рюєш, виштукатурити,
витинькбвувати, -кбвую, -кбвуеш и
тинькувати, -кую, -куєш, вйтинькувати, -кую,
-куєш.
выштукатуриваться, виштукатуриться
виштукатурюватися, -рюється,
виштукатуритися, витинькбвуватися, -кбвується и
тинькуватися, -кується, вйтинькуватися,
-кується.
выштукатурить см. выштукатуривать.
виштукатуриться см. выштукатуриваться.
вышутить см. вышучивать.
вышученный висміяний.
вышучивание висміювання.
вышучивать, вышутить висміювати, -сміюю,
-сміюєш, висміяти.
вышучиваться висміюватися, -сміюється.
выщелачивание вилуговування;
визолювання. Ср. выщелачивать.

выщелачивать
231
вьющийся
выщелачивать, выщелочить хим., техн.
вилуговувати, -гбвую, -гбвуєш, вилужити;
(выбучивать) визолювати, -люю, -люєш,
визолити.
выщелачиваться, выщелочиться
вилуговуватися, -гбвується, вилужитися;
визолюватися, -люеться, визолитися. Ср.
выщелачивать,
выщелкать см. выщёлкивать 2.
выщёлкивать 1 (щёлкая, производить звуки)
разг. вилискувати, -кую, -куєш; разг.
виклацувати, -цую, -цуеш; (о соловье)
витьохкувати, -кує.
выщёлкивать2, выщелкнуть и выщелкать
(выбивать щелчком) разг. вибивати
щиглем, вибити (-б'ю, -б'єш) щиглем.
выщелоченный вилужений; визолений. Ср.
выщелачивать,
выщелочить см. выщелачивать,
выщелочиться см. выщелачиваться,
выщербить еж. выщерблять,
выщербиться см. выщербляться,
выщербленный разг. вищерблений,
пощерблений.
выщерблять, выщербить разг.
вищерблювати, -люю, -люєш, вищербити, -блю, -биш,
сов. пощербити, -щерблю, -щербйш и
-щёрбиш и мног. повищерблювати.
выщербляться, выщербиться разг.
вищерблюватися, -люеться, вищербитися, -биться,
сов. пощербитися, -щербиться и -щербиться.
выщипанный вищипаний; вискубаний, вй-
скублений, поскубаний, поскублений. Ср.
выщипывать,
выщипывать, выщипать и выщипнуть
вищипувати, -пую, -пуєш, вищипати, -паю,
-паеш и -плю, -плеш, вищипнути и мног.
повищипувати; (волосы, перья, траву и
т. п.— обычно) вискубувати, -бую, -буєш,
вискубати и вискубти, мног.
повискубувати, поскубти, редко'повискувати,
поскубати.
выщипываться вищипуватися, -пується;
вискубуватися, -бується. Ср. выщипывать,
выщупать см. выщипывать,
выщипывание разг. вимацування,
вищупування.
выщипывать, выщупать разг. вимацувати,
-цую, -цуеш, вймацати, вищупувати, -пую,
-пуєш, вищупати.
выщипываться разг. вимацуватися, -цує-
ться, вищипуватися, -пується.
выя т о р ж. уст. шйя.
выявить см. выявлять,
выявиться см. выявляться,
выявление виявлення, вйяв, -у, (неоконч.
д.— ещё) виявляння.
выявленный виявлений.
выявлять, выявить виявляти, виявити, -явлю,
-явиш.
выявляться, выявиться виявлятися,
виявитися, -явиться.
I выяснение з'ясування, вияснення, (неоконч.
д. — ещё) з'ясовування, вияснювання;
висвітлення, (неоконч. д.— ещё)
висвітлювання. Ср. выяснить.
выясненный з'ясований, вияснений;
висвітлений. Ср. выяснять.
выяснить1 см. выяснять.
выяснить 2 (безл.: о погоде) обл. вияснитися,
вйпогодитися, -диться; разг. розгодинитися,
розпогодитися; (прояснить) проясніти,
прояснішати, прояснитися.
выясниться 1 см. выясниться.
выясниться2 см. выяснить2.
выяснить, выяснить з'ясовувати, -сбвую,
-сбвуєш, з'ясувати, -сую, -суєш, вияснити
и вияснювати, -нюю, -нюєш, вияснити;
(освещать) висвітлювати, -люю, -люєш,
висвітлити.
выясняться, выясниться з'ясовуватися, -сб-
вується, з'ясуватися, -сується,
вияснятися и вияснюватися, -нюється,
вияснитися; висвітлюватися, -люється,
висвітлитися. Ср. выяснять.
Вьетнам В'єтнам, -у.
вьетнамец в'єтнамець, -мця; ~мцы мн.
в'єтнамці, -ців.
вьетнамка в'єтнамка.
вьетнамский в'єтнамський.
вьюга завірюха, віхола, хуртовина, хуга,
хуговій, -вію, сніговій, -вію, сніговиця,
сніговійниця, сніжниця, завія; разг.
хурделиця, хуртёча, хурдига; (метелица — ещё)
метелиця.
вьюжить хурделити, вихорити, вихрити и
вихрити, кушпелити, реже хуртовинити;
(мести) мести (мете).
вьюжно: зимой здесь ~но узимку тут
хуртовини (завірюхи).
вьюжный завірюшний, хуртовинний,
сніговійний.
вьюк в'юк, -а.
вьюн І. ихт., перен. в'юн, -а; виться
(вертеться) ~ном разг. звиватися (витися,
вертітися, крутитися) в'юном (як в'юн);
2. п р о с т., о б л. см. вьюнок.
вьюнковые в знач. сущ. бот. березкові, -их.
вьюновые в знач. сущ. ихт. в'юнові, -их.
вьюнок (СопиоЬиІиь Ь.) бот. берёзка,
берізка, повій, -вбю, повійка.
вьюрковые в знач. сущ. орн. в'юркові, -их.
вьюрок орн. в'юрбк, -рка, юрок, -рка.
вьючить в'ючити.
вьючиться в'ючитися.
вьючный в'ючний; ~ое животное в'ючна
тварина, в'ючак, -а.
вьюшка 1. (крышка в дымоходе) в'юшка, каг-
лянка; обл. затулка; 2. техн. (катушка)
котушка; (валик) валик.
вьющийся 1. прич. який (що) в'ється; який
(що) плететься; який (що) звивається
(крутиться, в'юниться); ср. виться 1; 2. в знач.
¦ прил. кучерявий, виткий, закучерявлений;

Вюртемберг
232
Гавайские
(о растениях, дороге) кручений; (о
дороге, реке и т. а.) покручений, звивистий.
Вюртемберг Вюртемберг.
вяжущий 1. прич. який (що) в'яже; який (що)
плетё; ср. вязать; 2. (в знач. прил.: о вкусе
и т. п.) в'язкий; (терпкий) терпкий;
3. в знач. прил. техн. в'яжучий; ~ие
материалы в'яжучі матеріали.
вяз в'яз, берест.
вязальный в'язальний.
вязальщик в'язальник.
вязальщица в'язальниця.
вязание (действие) в'язання; плетіння. Ср.
вязать.
вязанка (об одежде) прост, плетінка,
в'язанка.
вязанка в'йзка, в'йзанка; (охапка — ещё)
оберемок, -мка.
вязанный прич. в'йзаний; плетений. Ср.
вязать.
вязаночка уменьш.-ласк. в'язочка.
вязаный прил. в'йзаний; (плетёный)
плетений.
вязанье (вещь) в'язання, плетіння.
вязать в'язати (в'яжу, в'йжеш); (спицами,
крючком и т. п.— обычно) плести (плету,
плетёш).
вязаться в'язатися (в'йжеться); плестися
(плететься); не вйжется разговор не
клеїться (не в'яжеться) розмова. . Ср. вязать.
вязель (СогопШа Ь.) бот. в'язіль, -зелю.
вйземский . в'яземський.
вйзка I. (действие) в'язка, (неоконч.—
обычно) в'язання; плетіння; ср. вязать;
2. (связка чего-л.) прост, в'язка.
вязкий I. (тягучий) в'язкий, редко в'язучий;
(липкий — ещё) липкий, глейкий,
глеюватий; (топкий) грузький, грузлий,
драглистий; (о хлебе, каше и т. п.— обычно)
глевкий, глизявий; 2. разг. см.
вяжущий 2.
вгізко нареч. в'язко; липко, глейко; грузько.
Ср. вязкий I.
вязкость І. в'язкість, -кості; липкість, глёй-
кість; грузькість, драглйстість, -тості; глёв-
кість, глйзявість, -вості; ср. вязкий І;
2. (терпкость) разг. в'язкість,
терпкість.
га (гектар) га (нескл., м.).
Гаага Гаага.
гаагский гаагський.
габардин габардин, -у.
габардиновый габардиновий,
габарит габарит, -у.
вязнуть 1. (погружаться во что-л. вязкое)
в'язнути, грузнути, загрузати, стригнути,
застрягати, застрявати, -ряваю, -ряваеш
и реже -ряю, -ряєш; (липнуть) липнути;
2. (застревать — о пище) разг. в'язнути,
застрявати.
вязовые в знач. сущ. бот. в'язові, -их.
вязовый в'язовий.
вйзче сравн. ст. 1. прил. в'язкіший;
липкіший; грузькіший; 2. нареч. в'язкіше;
липкіше; грузькіше. Ср. вязкий 1.
вязь І. (старинное письмо; узор) в'язь, -зі;
2. (действие) прост, в'язка, (неоконч.—
обычно) в'язання.
Вязьма Вязьма.
вяканье І. скімлення, скиглення; дзявкання,
дзявоління; нявкання, нявчання; 2.
бовкання, бевкання. Ср. вткать 1—2.
вткать, вякнуть І. (слабо подавать голос)
прост, скімлити, заскімлити, скиглити,
заскиглити; (тявкать) дзявкати,
дзявкнути, дзяволити, задзяволйти; (мяукать)
нявкати и нявчати, нявкнути; 2.
(говорить попусту) прост, бовкати,
бовкнути, бевкати, бевкнути, несов. варнй-
кати.
вяление в'йлення, в'яління.
валенный прич. в'ялений.
вяленый прил. в'ялений.
валить в'ялити.
валиться в'ялитися.
вило нареч. в'йло; мляво. Ср. в$&лый.
вялость в'йлість, -лості; млявість, -вості. Ср.
вялый.
вДлый в'йлий; (перен.— обычно) млявий.
вгнуть в'йнути; (перен.— преим, о лице)
марніти; з^ши ~нут разг. вуха (уші)
в'януть, волос в'яне.
вятичи ист. в'йтичі, -чів; ~ч ед. в'йтич.
Вятка Вятка.
вяхирь см. витютень.
Вячеслав Вячеслав.
вище нареч. більше; краще, ліпше; вище.
Ср. вящий.
вищий уст., шутл. (больший) більший;
(лучший) кращий, ліпший; уст., шутл.
вищий; к (для) ~ей убедительности для
більшої переконливості.
габаритный габаритний; ~ые ворота ж.-д.
габаритні ворота.
габитус биол.$ мед. габітус.
Габон Габон, -у.
Габонская Республика Габбнська Республіка.
Гавайские острова Гавайські острови.
г

Гавана
233
газифицй роваться
Гавана Гавана.
гаванна (сорт табака; сигара) разг. гавана.
гаванский гаванський.
гаванский гаванський; ~ая сигара гаванська
сигара.
гавань гавань, -ні.
гавканье гавкання; брехання; валування.
Ср. гавкать.
гавкать, гавкнуть прост, гавкати, гавкну*
ти; разг. брехати (брешу, брешеш),
брехнути; (несов.: сильно — ещё) валувати,
-лують.
гавот муз. ист. гавот.
Гаврийл, Гаврила Гаврило.
гага орн. гага.
гагакать, гагакнуть прост., обл.
гагакати, гагакнути, несов. ґелґотати, -гоче,
ґелґотіти, -готйть, гёлгати.
гагара орн. гагара.
гагарий гагарячий.
гагарка орн. гагарка.
гагаровые в знач. сущ. орн. гагарові, -их.
гагат мин. гагат, -у.
гагатовый гагатовий.
гагауз гагауз; ~зы мн. гагаузи, -зів.
гагаузка гагаузка.
гагаузский гагаузький.
гагачий гагачий.
Гагра Гагра.
гад 1. зоол. гад, реже плаз; 2. бран. гад,
плазун, -а.
гадалка ворожка, ворожбитка.
гадальный ворожильний, для ворожіння.
гадальщик ворожбит.
гадальщица ворожка, ворожбитка.
гадание 1. ворожіння, ворожба; 2. гадання;
міркування. Ср. гадать 1—2.
гадатель уст. см. гадальщик.
гадательница уст. см. гадальщица.
гадательно нареч. здогадно и здогадно;
непевно. Ср. гадательный 2.
гадательный 1. (для гадания)
ворожильний, для ворожіння; 2.
(предположительный) здогадний и здогадний;
(сомнительный) непевний.
гадать 1. (предсказывать) ворожити, -рожу,
-рбжиш; ~ть на бобах (на кофейной г^-
ще) ворожити на бобах (на кофейній, на
кавовій гущі); 2. (строить предположения)
гадати; (размышлять) міркувати, -кую,
-куєш. І
гадёныш зоол., бран. гаденя, -няти, гадюченя.
гаденький уменьш.-уничиж. паскудненький.
гадина бран. гадина.
гадить 1. (о животных, птицах) разг.
паскудити, -дить, гидити, -дить, каляти;
2. (кому-чему—делать пакости) прост,
паскудити, гидити (кого-що); (вредить)
шкодити, -джу, -диш (кому-чому); 3.
(пачкать, марать) прост, паскудити, каляти,
поганити; (портить) псувати (псую,
псуєш). '
І гадкий гидкий, бридкий; разг. паскудний,
усилит, гидючий; ~ий человек гидка
(бридка; паскудна) людина; презр. гидь,
-ДІ.
гадко нареч. гидко, бридко; разг. паскудно.
гадлйво нареч. гидливо, бридливо.
гадливость гидливість, -вості, бридливість.
гадливый гидливий, бридливий.
гадостный разг. см. гадкий,
гадость разг. гидота, гидкість, -кості,-гидь,
-ді, бридота; (дрянь) негідь, -годі, презр.
погань, -ні; делать ~ти разг. гидити, -джу,.
-диш.
гадюка гадюка, поганка.
гадюновые в знач. сущ. зоол. гадюкові, -их.
гадючий гадючий, гадючин, -а, -є.
гаер уст, блазень, -зня, штукар, -я,
комедіант; уст. кумедіант.
гаерничать уст. блазнювати, -нюю, -нюєш.
гаерский уст. блазенський, штукарський;
комедіантський; уст. кумедіантський.
гаерство уст. блазенство, штукарство;
комедіантство; уст. кумедіантство.
гаерствовать см. гаерничать,
гаечный гайковий.
гаже сравн. ст. 1. прил. гидкіший, гйдший,
бридкіший; разг. паскудніший; 2. нареч.
гидкіше, гидкіш, гйдше, бридкіше,
бридкіш; разг. паскудніше.
газ1физ. ипр. газ, -у; ~зылш. гази, -зів; дать
~з прост, дати газу; сбавить ~з прост.
збавити газ; на полном ~зе ( ~з$) прост.
на повному газу.
газ2 текст, газ, -у.
газават рел. газават, -у.
газануть см. газовать,
газация спец. газація, газування.
газгольдер техн. газгольдер.
газелла поэт, газёла.
газель* зоол. газель, -лі.
газельа поэт, газель, -ль
газета газета; уст. часопис, -у; стенная ~та
стінна газета, стінгазета; разг. стіннівка;
живая (ходячая) ~та перен. живи (ходяча)
газета.
газетка уменьш.-ласк. газетка.
газетный газетний; уст. часопйсний.
газетчик газетяр, -а, газетник.
газетчица газетярка, газетниця.
газик разг. газик.
газирование газування.
газированный газований.
газировать газувати, -зую, -зуеш.
газироваться газуватися, -зуеться.
газировка газування.
газификатор спец. газифікатор.
газификация спец. газифікація.
газифицированный спец. газифікований.
газифицировать спец. газифікувати, -кOк\
-куєш.
газифицироваться спец. газифікуватися,
-кується.

газобаллон
234
галка
газобалл6н техн. газобалон.
газобаллонный техн. газобалонний.
газовать, газануть прост, газувати, -зую,
-зуєш, газонути.
газовик разг. газовик, -а.
газовщик спец. газівник, -а.
газовый1 физ. и пр. газовий; ~ая сварка
техн. газове зварювання.
газовый 2 текст, газовий.
газогенератор техн. газогенератор.
газогенераторный техн. газогенераторний.
газоизмерйтель техн. газовимірник.
тазокалйльный техн. газожаровий.
газолин техн. газолін, -у.
газолиновый техн. газоліновий.
.газомер физ. газомір.
газометр и газометр техн. газометр и
газометр
газомотбр техн. газомотор.
газон газбн, -у.
газонаполнйтельный спец.
газонаповнювальний.
газонепроницаемость газонепроникність,
-ності.
газонепроницаемый газонепроникний.
газоносность геол. газоносність, -ності.
газоносный геол. газоносний.
газообйльность научн. багатогазовість, -вості.
•газообйльный научн. багатий на газ, багато-
газовий.
газообмен биохим. газообмін, -у.
газообразность газоподібність, -ності.
газообразный газоподібний.
газообразование газоутворення, газотворення.
газоосвещёние газоосвітлення.
газоотоплёние газоопалення.
газопровод газопровід, -воду.
газопроводный газопровідний и
газопровідний.
газопроводчик спец. газопровідник.
газопроницаемость- газопроникність, -ності.
газопроницаемый газопроникний.
газораспределение спец. газорозподіл, -у.
газораспределительный спец.
газорозподільний.
газоубежище воен. газосхбвище.
газохранилище газосхбвище.
газыри газирі, -рів; ~рь ед. газйр, -я.
Гай на Гаіна.
Гаити Гаїті (нескл.).
гай обл. гай, род. гаю.
гайдамак ист. гайдамака.
гайдаматчина ист. гайдамаччина.
гайдамацкий ист. гайдамацький.
гайдук, 1. ист. гайдук, -а; 2. (пляска)
уст. гайдук; плясать ~ка гайдука
садити.
гайдуцкий ист. гайдуцький.
гайка гайка; обл, шрубка; ~ка слаба у кого
перен. прост, гайка слабка (ослабла) в
кого; подкрутить ~ку ( ~ки) перен. прост.
підкрутити гайку (гййкй).
гайморит мед. гайморит, -у.
гайморов: ~ва полость анат. гайморова
порожнина
гайтан обл. гайтан.
гак* техн. гак.
гак 2 (добавок, излишек) прост, гак; с ~ком
з гаком.
галактика астр, галактика.
галактический астр, галактичний.
галантерейность разг. уст., ирон.
галантерейність, -ності.
галантерейный галантерейний.
галантерейщик галантерейник.
галантерёйщица галантерейниця,
галантерея галантерея.
галантно нареч. галантно.
галантность галантність, -ності.
галантный галантний.
Галапагос острова Галапагос острови.
галдёж прост, галас, -у; разг. галасування;
(гам) гамір, -мору; (о быстрой и крик-
ливой речи разг.— ещё) шваркіт, -коту.
галдёние галасування; (галдёж) галас, -у;
(гам) гамір, -мору; шваркотання, швар-
котіння, шварготання, шварґотіння. Ср.
галдеть.
галдеть прост, галасувати, -сую, -суєш,
галдикати; (крикливо и быстро
разговаривать разг.— ещё) шваркотати, -кочу,
-кбчеш, шваркотіти, -кочу, -котйш, швар-
готати, -гочу, -гбчеш, шварґотіти, -гочу,
-готйш.
галера мор. ист. галера.
галерейка уменьш. галерейка.
галерейный галерейний.
галерея галерея.
галёрка разг. гальорка.
галерный мор. ист. галерний.
галерочный разг. гальорковий.
галета галета.
галечник галечник.
галечниковый галечниковий.
галечный гальковий.
галиматье разг. нісенітниці, -ниць,
нісенітниця, дурниці, -нйць, дурниця.
Галина Галина.
галисйец галісієць, -сійця; ~сййцы мн.
галісійці, -ці в.
галисййка галісійка.
галисийский галісійський.
Гали си я Галісія.
галифе галіфе (нескл., ср. и мн.).
галицййский галицький.
Галйция Галичина.
Галич Галич.
галичанин галичанин; ~чане мн. галичани,
-чан.
галичанка галичанка.
гйлка галка; обл. кавка; ~ки мн. галки, -лок
и галки, -лбк, собир. галич, -і; считать
~лок разг. ловити ґави (гав), купувати
витрішки.

галл
235
гарантироваться
галл ист. галл; ~лы мн. галли, -лів.
галла гала.
Галлактибн Гал акті он.
Галле Галле (нескл.).
галлий хим. галій, -лію.
галлицизм филол. галліцизм, -у.
Галлия ист. Галлія.
галломан галломан.
галломания галломанія.
галлон галбн.
галлы *• см. галл.
галлы а бот. гали, -лів.
галлофоб галлофоб.
галлофобия галлофббія.
галльский ист. галльський.
галлюцинаторный мед. галюцинатбрний.
галлюцинация галюцинація.
галлюцинировать галюцинувати, -ную, -нуеш.
гало опт. гало (нескл., ср.).
галоген хим. галоген, -у.
галогенный хим. галогенний.
галбид хим. галоїд, -у.
галоидный хим. галоїдний.
галоп 1. галоп, -у, чвал, -у; поднять (пустить
и т. п.) в ~п [кони, лошадь] підняти
(пустити и т. п.) в галоп (учвал, галопом,
чвалом) [коня]; 2. (танец) галоп.
галопирование галопувйння.
галопировать галопувати, -пую, -пуеш.
галопом нареч. учвал, галопом, чвалом.
галочий галчачий, галичий.
галочка уменьш.-ласк. галочка, галонька.
галоши калоші, -лбш, галбші; ~ша ед. ка-
лбша, галоша.
галош ница калбшниця.
галошный калошний.
галс мор. галс.
галстук галстук, краватка; пионерский ~к
піонерський галстук, піонерська краватка;
заложить (залить и т. п.) за ~к перен.
прост, залйти за галстук.
галстучек уменьш.-ласк. галстучок, -чка,
кравйточка.
галстучный галстуковий и галстуковий,
краватковий и краваткбвий.
галтель и галтель спец. 1. (род планки)
плінтус; 2. (фигурный рубанок) галтель, -лі,
жолобнйк, -а.
гал^н галун, -а.
галунный галуновий, галунний.
галургия хим. галургія.
галушки кул. галушки, -шок; ~каед. галушка.
галчонок галча, -чати, галченя", -няти,
галеня, ласк, галченятко.
гальванизация спец. гальванізація.
гальванизирование спец. гальванізування.
гальванизированный спец. гальванізований.
гальванизировать спец. гальванізувати, -зую,
-зуєш.
гальванизироваться спец. гальванізуватися,
-зуеться.
гальванизм физ. гальванізм, -у.
гальванизбванный см. гальванизированный.
гальванизовать см. гальванизировать.
гальванизоваться см. гальванизироваться.
гальванический физ. гальванічний.
гальванометр физ. гальванометр.
гальванопластика эл. гальванопластика.
гальванопласти чески й эл.
гальванопластичний.
гальваноскоп физ. гальваноскоп.
гальваностегия спец. гальваностегія.
гальванотерапия мед. гальванотерапія.
гальванотехника эл. гальванотехніка.
галька галька; (собир.— ещё) рінь, -ні.
гальюн мор. гальюн.
гам разг. гам, -у, гамір, -мору, гомін, -мо-
ну, галас, -у; разг. шарварок, -рку.
гамадрил зоол. гамадрил.
гамак гамак, -а.
гаман прост, гаман, -а.
гамаши гамаші, -маш; ~ша ед. гамаша.
гамбит шахм. гамбіт, -у.
гамбитный шахм. гамбітний.
Гамбия Гамбія.
гамбузия ихт. гамбузія.
Гамбург Гамбург.
гамбургский гамбурзький.
гамлетизм гамлетизм, -у.
гамлетовский гамлетівський.
гамма1 муз., перен. гама.
гамма2 (буква) гамма.
гамма-аппарат спец, гамма-апарат.
гамма-железо физ. гамма-залізо.
гамма-излучение физ. гамма-випромінювання.
гамма-лучи физ. гамма-промені, -нів,
собир. гамма-проміння.
Гана Гана.
Ганг Ганг, -у.
ганглий анат. гйнглій.
гангрена мед. гангрена; газовая ~на газовз
гангрена.
гангренозный мед. гангренозний.
гангстер гангстер.
гангстеризм гангстеризм, -у.
гангстерский гангстерський,
гангстерство гангстерство.
гандикап спорт. , гандикап.
Ганза ист. Ганза.
ганзейский ист. ганзейський.
Ганновер 1. (город) Ганновер, -а; 2.
(провинция) Ганновер, -у.
гантель спорт, гантель, -лі.
Ганьс^ Ганьсу (нескл.).
гаолян бот. гаолян, -у.
гараж гараж, -а.
гаражный гаражний.
гарант юр. гарант.
гарантийный гарантійний.
гарантирование гарантування.
гарантированный гарантований.
гарантировать гарантувати, -тую, -туеш; обл.
запевняти, запевнити.
гарантироваться гарантуватися, -туеться*

гарантия
236
гарантия гарантія; обл. запевнення.
Гарда Гарда.
гардемарин мор. дорев. гардемарин.
гардения бот. гарденія.
гардероб гардероб.
гардерббная сущ. гардеробна, -ої.
гардеробный гардеробний.
гардеробщик гардеробник.
гардеробщица гардеробниця.
гардина гардина.
гард инка уменыи. гардйнка.
гардинный гардинний, гардиновий.
гарем гарем, -у.
гаремный гаремний.
гарканье гаркання, гиркання; гарикання. Ср.
гаркать.
гаркать, гаркнуть прост, гаркати, гаркнути
и усилит, гарконути, гиркати, гйркнути;
(сердито разг.— ещё) гарйкати,
гарикнути.
Гарлем (город) Гарлем.
гармонизация муз. гармонізація.
гармонизированный муз. гармонізований.
гармонизировать муз. гармонізувати, -зую,
-зуєш.
гармонизироваться муз. гармонізуватися,
-зується.
гармонизованный см. гармонизированный.
гармонизовать см. гармонизировать.
гармонизоваться см. гармонизироваться.
гармоника муз. и пр. гармонія; разг.
гармошка, ласк, гармонька; в ~ку, ~кой в знач.
нареч. у гармошку, гармошкою; губная
~ка губна гармбшка (гармонія).
гармонировать гармоніювати,, -ніюю, -ніюєш.
гармонист гармоніст.
гармонически см. гармонично.
гармонический гармонічний; (исполненный
гармонии — обычно) гармонійний.
гармонично нареч. гармонійно, гармонічно.
гармоничность гармонійність, -ності,
гармонічність.
гармоничный гармонійний, гармонічний.
гармония * (благозвучие; согласованность и
т. п.) гармонія.
гармония2, гармонь разг. гармонія; разг.
гармонь, -ні.
гармбшка разг. гармбшка, ласк, гармонька;
в ~ку, ~кой в знач. нареч. у гармошку,
гармошкою.
гарнец уст. гарець, -рця, гарнець, -нця.
гарнизон гарнізон, -у, залога.
гарнизонный гарнізонний, залоговий и
залоговий.
гарнир кул. гарнір, -у.
гарнировать несов. и сов. I. кул. класти
(кладу, кладеш) гарнір, покласти гарнір, не-
сов. и сов. гарнірувати, -рую, -руєш; 2. (от-
делывать, украшать) уст. гарнірувати
(несов. и сов.); оздоблювати, -люю, -люєш,
оздобити, -блю, -биш, прикрашати и
прикрашувати, -шую. -шуєш, прикрасити,
-крашу, -красиш и прикрасити, -крашу,
-красиш.
гарнировка І. (действие) кул. гарнірування;
2. (отделка) уст. гарні рбвка; оздоба,
окраса.
гарнитур1 (комплект) гарнітур, -а.
гарнитур 2 текст уст. гарнітур, -у.
гарнитура техн. гарнітура.
гарнцевый уст. гарцьовий; ~ый сбор
мірчук, -а.
Гаронна Гаронна.
гарпия миф., зоол. и пр. гарпія.
гарпун мор. охотн. гарпун, -а.
гарпунёр см. гарпунщик.
гарпунить мор. охотн. гарпунити.
гарпунный мор. охотн. гарпунний; ~ая
п^шка гарпунна гармата.
гарпунщик и*ор. охотн. гарпунник, гарпунёр.
гарсон гарсон.
гарт полигр. гарт, -у.
гарус текст, гарус, -у; обл. волїчка,
заволічка.
гарусный текст, гарусний; обл. волічковий.
гарцевание гарцювання.
гарцевать (на ком) гарцювати, -цюю, -цюєш
(на кому), вигравати, -граю, -граєш (ким);
(о лошади — ещё) басувати, -сує.
гаршнеп орн. гаршнеп.
гарь 1. гар, -у; обл. гариво; (горелое) горіле,
-ого; (нагар) нагар, -у; 2. (выгоревшее
место в лесу, в поле) згарище, згар, -у и
-і; обл. спаленище.
гасильник уст. гасильник.
гасильный гасильний.
гаситель техн., перен. гаситель, -ля.
гасить гасити (гашу, гасиш), тушити, -шу,
-шиш; ~ть почтовую марку гасити поштову
марку; ~ть известь гасити вапно (вапну).
гаситься гаситися (гаситься).
гаснуть гаснути, згасати, тухнути, потухати,
угасати.
гаснущий який (що) гасне (згасає, тухне,
потухає, угасає), згасаючий.
гастрит мед. гастрит, -у.
гастрический мед. гастричний.
гастролёр гастролёр.
гастролёрство гастролёрство.
гастролёрша разг. гастролерка.
гастроли гастролі, -лей; ~ль ед. гастроль,
-ЛІ.
гастролирование гастролювання.
гастролировать гастролювати, -люю, -люєш.
гастроль см. гастроли.
гастрольный гастрольний.
гастроном гастроном.
гастрономический гастрономічний.
гастрономия гастрономія.
гатить гатйти (гачу, гатиш), угачувати, -чую,
-чуєш.
гатиться гатитися (гатиться).
гать гатка, гать, -ті; обл. гата, гат, -у;
(небольшая разг.— ещё) пригата.

гаубица
237
гейм
гаубица воен. гаубиця.
гаубичный воен. гаубичний.
гауптвахта воен. гауптвахта.
гаусс физ. гаус.
гафний хим. гафній, -нію.
гачи прост., обл. I. (половинки
штанов) холоші, разе, штанини, -нйн, колоші,
-лош; (штаны) штанй, -нїв; обл. гачі, -чів;
~ча ед. холоша, штанина, колоша;
2. (ляжки) стегна, -ген; ~ча ед. стегно.
гашение гасіння; (преим. извести) гашення.
гашёный: ~ая известь гашене вапно, гашена
вапна.
гашетка воен. гашетка.
гашиш гашиш, -у.
гашник прост., обл. очкур, -а.
гащивать многокр. [часто; разг. частенько;
не раз] гостювати.
Гвадалквивир Гвадалквівір, -у.
Гваделупа Гваделупа.
Гвадиана Гвадіана.
гвалт разг. гвалт, -у.
гварцёец гвардієць, -дїйця.
гвардейский гвардійський; ~ий миномёт
воен. гвардійський міномет.
гвардия гвардія; Красная ~дия ист. Червона
гвардія; ~дии капитан гвардії капітан;
старая ~дия стара гвардія.
Гватемала Гватемала.
гватемалец гватемалець, -льця; ~цы мн.
гватемальці, -ці в.
гватемалка гватемалка.
гваюла (Рагіпепіит А. О г.) бот. гваюла.
Гвиана Гвіана.
гвианский гвіанський.
Гвинейская Республика Гвінейська
Республіка.
гвинейский гвінейський.
Гвинея Гвінея.
гвоздарь см. гвоздильщик.
гвоздевой цвяховий.
гвоздик уменьш. цвяшок, -шка, гвіздок,
-дка.
гвоздика 1. (Оіапіпиз Ь.) бот.
гвоздики, -дик, гвоздика; уменьш.-ласк,
гвоздички, -чок, гвоздичка; 2. (о пряности)
гвоздика.
гвоздильный спец. цвяховий, гвоздильний.
гвоздильня спец. 1. (инструмент)
гвоздильня; 2. (мастерская) цвяхарня.
гвоздильщик спец. цвяхар, -я, цвяхівнйк,
-а.
гвоздить «рост. I. (бить, колотить) гатйти
(гачу, гатиш), садйти, -джу, -диш, товктй,
-вчу, -вчёш, товкмачити, гніздити (гніжджу,
гніздиш), реже гвоздити (гвожджу, гвоздиш);
2. (твердить одно и то же) товктй,
товкмачити, реже- гвоздити.
гвоздичные в знач. сущ. бот. гвоздикові, -их.
гвоздичный гвоздичний, гвоздиковий; ~ое
дерево (Сагуорпуііиз аготаіісив Ь.) бот.
гвоздичне дерево.
гвоздодёр спец. лапа, лапка; (клещи)
обценьки, -ків.
гвоздь 1. цвях, гвіздок, -дка; 2. перен. разг.
головне, -ого, основне, основа; (самое
главное) найголовніше; 0 ~дём засесть
(сидеть и т. п.) перен. разг. цвяхом (цвяшком)
засісти (сидіти и т. п.); ~дь сезона окраса
сезону; никаких ~дёй разг. та й край,
і край, та й годі.
гвоздяной прост, цвяховий.
Гданьск Гданськ.
гданьский гданський.
где де; вот где от (ось) де, усилит, аж от
(ось) де; разг. осьде, осьдечки; где бы
де б; (вместо того, чтобы) чого б; где бы
ни... де б не..., хоч де; где бы то де б то;
где бы то ни было будь-де, абйде; (в
другом месте) деінде; где-где (кое-где,
изредка) разг. уст. дё-де, де-не-дё; обл.
десь-не-дёсь; где же де ж; где уж!, где там!
(совсем нет) де вже!, де там!, та де тобі!,
куди тобі; разг. де ж пак!, де в біса!, де в
ката!; где уж* (где там) ком^-чем^ (Оля
выражения отрицания, сомнения) де вже (де
там) кому-чому; где-где не..., где уж не...,
где [уж] только не... (всюду, везде) де
не..., де вже не..., де [вже] тільки не...;
где ни на есть разг. будь-де, абйде,
де завгодно, десь, де-нёбудь.
где-либо, где-нибудь нареч. де-нёбудь, десь;
разг. де; (где бы то ни было) будь-де,
абйде.
где-то нареч. десь; (в другом месте) разг.
десь інде.
ГДР (Германская
Демократическая Р е с п у б л и к а) НДР
(Німецька Демократична Республіка).
Гдыня Гдйня.
гебраизм филол. гебраїзм, -у.
гебраист филол. гебраїст.
гебраистика филол. гебраїстика.
Гебридские острова, Гебриды Гебрїдські
острови, Гебрїди, -рід.
гегельянец филос. гегельянець, -нця.
гегельянский филос. гегельянський.
гегельянство филос. гегельянство.
гегемон гегемон.
гегемония гегемонія.
гедонизм филос. гедонізм, -у.
гедонист филос. гедонїст.
гедонистический филос. гедоністичний.
гедонический филос. гедонічний.
геенна церк. геєна, пекло; ~на огненная
геєна вогненна.
гёзы ист. гёзи, -зів.
гей межд. разг. 1. гей, агёй; 2. (для
понукания лошадей, волов и т. п.) гей.
Гейдельберг Гейдельберг.
гёйдельбергский гейдельберзький.
гейзер геол. гейзер.
гейзерный геол. гейзерний.
гейм спорт, гейм.

гейша
238
геомагнетизм
гейша гейша.
гекатомба рел. ист., перен. гекатомба.
гекзаметр поэт, гекзаметр.
гекзаметрический • поэт, гекзаметричний.
Гекла Гекла.
гексахлоран спец. гексахлоран, -у.
гексаэдр мат. гексаедр.
гектар гектар.
гектоватт эл. гектоват.
гектограмм гектограм.
гектограф гектбграф.
гектографировать гектографувати, -фую,
-фуеш.
гектографироваться гектографуватися, -фує-
ться.
гектографический гектографічний.
гектолитр гектолітр.
Гелена Гелена.
гелертер книжн. гелертер.
гелертерский книжн. гелертерський.
гелертерство книжн. гелертерство.
гелиевый хим. гелієвий.
гелий хим. гелій, -лію.
геликон муз. гелікон.
геликоптер ав. гелікоптер.
гелиогравюра полигр. геліогравюра.
гелиограф астр., метеор, и пр. геліограф.
гелиометр астр, геліометр.
гелиоскоп астр, геліоскбп.
гелиостат опт. геліостат.
гелиотерапия мед. геліотерапія.
гелиотехника геліотехніка.
гелиотехнический геліотехнічний.
гелиотроп 1. бот. геліотроп, -а; 2. мин.
геліотроп, -у; 3. геод. геліотроп, -а.
гелиотропизм бот. геліотропізм, -у.
гелиофизика геліофізика.
гелиохймия геліохімія.
гелиоцентризм астр, геліоцентризм, -у.
гелиоцентрический астр, геліоцентричний;
~ая система мира геліоцентрична система
світу.
гельминтологический биол., мед.
гельмінтологічний.
гельминтология биол., мед. гельмінтологія.
Гельсингфорс Гельсінгфбрс, Хельсінкі
(нескл.).
гематит мин., мет. гематит, -у.
гематоген фарм. гематоген, -у.
гематология физиол. гематологія.
гематома мед. гематома.
гемма иск. гёма.
гемоглобин физиол. гемоглобін, -у.
геморроидальный мед. гемороїдальний.
геморрой мед. геморбй, -рою.
геморройный мед. геморойний.
гемофилия мед. гемофілія.
ген биол. ген.
генеалогический генеалогічний, родовідний.
генеалогия генеалогія, родовід, -воду.
генезис генезис, -у, генёза, походження.
генерал генерал; ~л армии генерал армії.
генерал-бас муз. генерал-бас, -у.
генерал-губернатор дорев. генерал-губернатор.
генерал-губернаторство дорев.
генерал-губернаторство.
генералиссимус генералісимус.
генералитет генералітет, -у.
генерал-лейтенант генерал-лейтенант.
генерал-майор генерал-майор.
генерал-полковник генерал-полковник.
генеральный генеральний; ~ый штаб
генеральний штаб; ~ая линия партии
генеральна лінія партії; ~ая репетиция
генеральна репетиція.
генеральский генеральський.
генеральство генеральство.
генеральствовать прост, бути генералом.
генеральша разг. генеральша.
генеративный биол. генеративний.
генератор техн. генератор.
генераторный техн. генераторний; ~ый газ
генераторний газ.
генерация спец. генерація; (поколение —
ещё) покоління.
генерировать радио генерувати, -рує.
генетик биол. генетик.
генетика биол. генетика.
генетический научн. генетичний.
гениально нареч. геніально.
гениальность геніальність, -ності.
гениальный геніальний.
гений геній; добрый ~ний чей добрий геній
чий; злой <~ний чей злий геній чий.
Геннадий Геннадій.
геноцид полит, геноцид, -у.
генри физ. генрі (нескл.).
Генрих Генріх.
генуэзский генуезький.
Генуя Генуя.
генштаб (генеральный штаб)
генштаб, -у (генеральний штаб).
генштабист разг. генштабіст. Ср. генштаб.
геоботаник геоботанік.
геоботаника геоботаніка.
геоботанйческий геоботанічний.
геогнозия, геогностика уст. геогнбзія,
геогностика.
геогностический уст. геогностичний.
географ географ.
географический географічний.
география географія.
геодезист геодезист.
геодезический геодезичний.
геодезия геодезія.
геолог геолог.
геологический геологічний.
геология геологія.
геологоразведка геологорозвідка, (неоконч.
д.— ещё) геологорозвідування.
геологоразведочный геологорозвідувальний.
геологоразведчик геологорозвідник.
геомагнетизм геомагнетизм, -у, земний
магнетизм.

геомагнитный
239
гетманский
геомагнитный геомагнітний.
геометр геометр.
геометрически нареч. геометрично.
геометрический геометричний.
геометрия геометрія.
геоморфолог геоморфолог.
геоморфологический геоморфологічний.
геоморфология геоморфологія.
георгиевский: ~ий кавалер ист. георгіївський
кавалер; ~ий крест ист. георгіївський
хрест.
Георгий Георгій.
георгин, георгина факііа С а V.) бот.
жоржина; обл. оргйнія, аргонія.
геотропизм биол. геотропізм, -у.
геофизика геофізика.
геофизический геофізичний.
геохимический геохімічний.
геохимия геохімія.
геоцентризм астр. ист. геоцентризм, -у.
геоцентрический астр. ист. геоцентричний;
~ая система мира геоцентрична система
світу.
гепард зоол. гепард.
геральдика геральдика.
геральдический геральдичний.
гераниевые в знач. сущ. бот. геранієві,
-их.
герань (Сегапшт Ъ.) бот. герань, -ні, гера-
нія, журавёць, -вцю.
Герасим Гарасйм, Герасим.
герб герб, -а.
гербаризация бот. гербаризація.
гербаризированный бот. гербаризований.
гербаризировать бот. гербаризувати, -зую,
-зуеш.
гербарий бот. гербарій, -рію.
гербарный бот. гербарний.
гербициды хим. гербіциди, -дів; ~д ед.
гербіцид, -у.
гербовый гербовий; »^ый сбор гербовий збір.
геркулес геркулес.
геркулесов: ~вы столбы (столпы) перен.
геркулесові стовпи.
геркулесовский геркулесівський, геркулесів,
-сова, -сове.
герлыга обл. гирлйга.
герма иск. герма.
Герман Герман.
германец I. германець, -нця; ~нцы мн.
германці, -ців; 2. (немец) німець, -мця; ~нцы
мн. німці, -ців.
германизация германізація.
германизированный германізований.
германизировать германізувати, -зую, -зуеш.
германизироваться германізуватися, -зуюся,
-зуешся.
германизм филол. германізм, -у.
германий хим. германій, -нію.
германист филол. и пр. германіст.
германистика филол. и пр. германістика.
германистка филол. и пр. германістка.
Германия 1. ист. Германія; 2. (о
современной стране) Німеччина.
германка 1. германка; 2. німкеня, німка. Ср.
германец 1—2.
германофил германофіл.
германофильство германофільство.
германофоб германофоб.
германофобство германофобство.
Германская Демократическая Республика
Німецька Демократична Республіка.
германский 1. германський; ~ие языки лингв.
германські мови; 2. (относящийся к
современной Германии; немецкий)
німецький.
гермафродит гермафродит.
гермафродитизм гермафродитизм, -у.
герменевтика филол. герменевтика.
герметизация техн. герметизація.
герметизировать техн. герметизувати, -зуюч
-зуеш.
герметически нареч. герметично.
герметический герметичний.
герметичность герметичність, -ності.
герметичный герметичний.
героизм героїзм, -у.
героика героїка.
героиня героїня.
героически нареч. героїчно.
героический героїчний.
герой герой; поэз. звитяжець, -жця; Герой
Советского Союза Герой Радянського
Союзу; Герой Социалистического Труда Герой
Соціалістичної Праці.
геройски нареч. по-гербйському, по-гербй-
ськи, героїчно; (как герой) як герой; поэз.
звитяжно.
геройский геройський; поэз. звитяжний.
геройство геройство.
герольд ист. герольд.
герольдия дорев. герольдія.
герундив лингв, герундив.
герундий лингв, герундій.
герц эл. герц.
Герцеговина Герцеговіна.
герцог герцог.
герцогиня герцогиня.
герцогский герцогський.
герцогство герцогство.
Гёссен Гёссен, -у.
гессенский гессенський; ~ая м^ха энтом.
гессенська муха.
гестапо ист. гестапо (нескл., ср.)
гестаповец ист. гестапівець, -вця.
гестаповский ист. гестапівський.
Ґетеборг Ґетеборг.
гетера гетера.
гетерогенность книжн. гетерогенність, -ності.
гетерогенный книжн. гетерогенний.
гетеродин радио гетеродин.
гетман ист. гётьман.
гётманец ист. гетьманець, -нця.
гетманский ист. гетьманський.

гетманство
240
гидротерапевтйческий
гетманство ист. гетьманство; (правление
гетмана — обычно) гетьманування.
гётманша (жена гетмана) разг. гетьманша,
гетьмани ха.
гетманщина ист. гетьманщина.
гетры гетр и, род. гетр и гетрів; ~ра ед. гетра.
Гёттинген Геттінген.
гетто гетто (нескл.у ср.).
гешефт прост, гешефт, -у.
гиацинт 1. (ЙуасіпіНиз Ь.) бот. гіацинт, -а;
2. мин. гіацинт, -у.
гиацинтовый бот.> мин. гіацинтовий.
гиббон зоол. гібон.
гибель 1. загибель, -ліу погибель, гибель;
(смерть—ещё) загйн, -у; быть (находиться)
на краю ~ли бути на краю загибелі;
2. (множество) разг. гибель; сила, сйла-
силённа, род. сйли-силенної, безліч, -і.
гибельно нареч. згубно.
гибельность згубність, -ності.
гибельный згубний, погибельний.
гибкий гнучкий, редко гнучий; разг.
вигинистий; (легко сгибающийся, упругий разг.—
ещё) хиткйй, хисткий, хибкий.
гибко нареч. гнучко.
гибкость гнучкість, -кості; хиткість,
хисткість, хибкість. Ср. гибкий.
гиблый прост, (гибельный) згубний,
погибельний; (безнадёжный) разг.
пропащий; (никуда не годный) разг.
нікудишній; ~ое дело пропаща справа, пропаще діло.
гибнуть гинути, пропадати.
Гибралтар 1. (колония) Гібралтар, -у; 2.
(город) Гібралтар, -а.
гибралтарский гібралтарський.
Гибралтарский пролив Гібралтарська протока.
гибрид биол. гібрид.
гибридизация гібридизація.
гибридный гібридний.
гиг спорт, гіг.
гигант гігант, велетень, -тня, вёлет.
гигантизм мед. гігантизм, -у.
гигантомания гігантоманія.
гигантский гігантський, велетенський;
(огромный) величезний; ~ие шаги спорт.
гігантські кроки; ~ими шагами идти
(двигаться) вперёд перен. гігантськими
кроками йти (посуватися, рухатися) вперёд.
гигиена гігієна.
гигиенист мед. гігієніст.
гигиенический гігієнічний.
гигиенично нареч. гігієнічно.
гигиеничность гігієнічність, -ності.
гигиеничный Гігієнічний.
гигрограф метеор, гігрограф.
гигрометр метеор, гігрометр.
гигроскоп физ. гігроскоп.
гигроскопический физ. гігроскопічний.
гигроскопичность физ. гігроскопічність,
-ності.
гигроскопичный физ. гігроскопічний.
гид гід.
гидальго гідальго (нескл., м.).
гидра гідра.
гидравлика мех. гідравліка.
гидравлический мех., техн. гідравлічний.
гидрант гідрант.
гидрат хим. гідрат, -у.
гидрид хим. гідрид, -у.
гидрирование хим. гідрування.
гидрированный хим. гідрований.
гидрировать хим. гідрувати, -рую, -руєш.
гидроавиационный гідроавіаційний.
гидроавиация гідроавіація.
гидроакустика гідроакустика.
гидроакустический гідроакустичний.
гидроаэродром гідроаеродром, -у.
гидробиологический гідробіологічний.
гидробиология гідробіологія.
гидрогеология гідрогеологія.
гидрограф гідрограф.
гидрографический гідрографічний; ^ое с^дно
гідрографічне судно.
гидрография гідрографія.
гидродинамика мех. гідродинаміка.
гидродинамический мех. гідродинамічний.
гидроинкубатор с.-х. и пр. гідроінкубатор.
гидролиз хим. гідроліз, -у.
гидролизный хим. гідролізний.
гидролитический хим. гідролітичний.
гидролог гідролог.
гидрологический гідрологічний.
гидрология гідрологія.
гидролокатор спец. гідролокатор.
гидролокация спец. гідролокація.
гидромелиоративный гідромеліоративний.
гидромелиорация гідромеліорація.
гидрометеорологический
гідрометеорологічний.
гидрометеорология гідрометеорологія.
гидрометеослужба гідрометеослужба.
гидрометр гидрол. гідрометр.
гидрометрист гидрол. гідрометрйст.
гидрометрический гидрол. гідрометричний;
~ая станция гідрометрична станція.
гидрометрия гидрол. гідрометрія.
гидромеханизатор спец. гідромеханізатор.
гидромеханизация спец. гідромеханізація.
гидромеханика гідромеханіка.
гидромонитор горн, гідромонітбр.
гидромониторный горн, гідромоніторний.
гидроплан ав. гідроплан.
гидроподъемник техн. гідропідйомник.
гидропоника спец. гідропоніка.
гидропонный спец. гідропонний.
гидропульт спец. гідропульт.
гидросамолёт гідролітак, -а.
гидросооружение гідроспоруда.
гидростанция эл. гідростанція.
гидростатика мех. гідростатика.
гидростатический мех. гідростатичний.
гидросфера гідросфера.
гидротерапевтйческий мед. гідротераиевтйч-

гидротерапия
241
гипсометрический
гидротерапия мед. гідротерапія,
водолікування.
гидротехник гідротехнік.
гидротехника гідротехніка.
гидротехнический гідротехнічний.
гидроторф гідроторф, -у.
гидротурбина гідротурбіна.
гидротурбинный гідротурбінний.
гидроузел спец. гідровузол, -зла.
гидроустановка техн. гідроустановка.
гидрофизика гідрофізика.
гидрофит бот. гідрофіт.
гидрофон спец. гідрофон.
гидрохимия гідрохімія.
гидроэлектрический гідроелектричний.
гидроэлектростанция гідроелектростанція.
гидроэнергетика гідроенергетика.
гидроэнергетический гідроенергетичний.
гидроэнергия гідроенергія.
гиена зоол. гієна.
гик разг. гик, -у, зик, -у; см. ещё гиканье.
гиканье гикання, гигикання; гукання, зй-
кання. Ср. гикать.
гикать, гикнуть разг. гйкати, гйкнути,
усилит, гигикати, гигикнути; (кричать)
гукати, гукнути и усилит, гуконути и
гуконути, разг. зйкати, зйкнути.
гиль разг. уст. см. вздор, чепуха.
гильдейский ист. гільдійський.
гильдия ист. гільдія.
гильза гільза.
гильзовый гільзовий.
гильотина гільйотина.
гильотинирование гільйотинування.
гильотинированный гільйотинбваний.
гильотинировать гільйотинувати, -ную, -нуєш.
гильошйрование техн. гільйоширування.
гилйк уст. гіляк, -а; ~кй мн. гілякй, -кїв.
гиляцкий уст. гіляцький.
гилячка уст. гілячка.
Гималаи Гімалаї, -лаїв.
гималайский гімалайський.
Гименей: ^зы (цепи) ~нёя шутл. пута (кайда-
. ни) Гіменея.
гимн гімн, -у.
гимназист гімназист.
гимназистик уменьш.-ласк. гімназистик.
гимназистка гімназистка.
гимназисточка уменьш.-ласк. гімназисточка.
гимназический гімназичний, гімназіальний.
гимназия гімназія.
гимнаст гімнаст.
гимнастёрка гімнастерка.
гимнастика гімнастика.
гимнастический гімнастичний; ~ие
упражнения гімнастичні вправи.
гимнастка гімнастка.
Гиндук^ш Гіндукуш, -у.
гинекей ист. гінекей, -кею.
гинеколог мед. гінеколог.
гинекологический мед гінекологічний.
гинекология мед. гінекологія.
гинея ист. гінея.
гйнкго (Оіпкдо Ъ.)бот. гїнкго (нескл., ср.).
гинуть прост., обл. см. гибнуть.
гиперболах лит. и пр. гіпербола.
гипербола2 мат. гіпербола.
гиперболизированный гіперболізований.
гиперболически нареч. гіперболічно.
гиперболический глит. и пр. гіперболічний.
гиперболический 2 мат. гіперболічний.
гиперболично нареч. гіперболічно.
гиперболичность гіперболічність, -ності.
гиперболичный гіперболічний.
гиперболоид мат. гіперболоїд.
гипербореец миф., шутл. гіпербореєць, -рёйця.
гиперборейский поэз. уст. гіперборейський.
гиперемия мед. гіперемія.
гипертоник мед. разг. гіпертбнік.
гипертонический мед. гіпертонічний.
гипертония мед. гіпертонія.
гипертрофированный биол. и пр. гіпертрофо-
ваний.
гипертрофироваться биол. и пр.
гіпертрофуватися, -фується.
гипертрофический биол. и пр.
гіпертрофічний.
гипертрофия биол. и пр. гіпертрофія.
гипноз гіпноз, -у.
гипнотизация гіпнотизація.
гипнотизёр гіпнотизер.
гипнотизирование гіпнотизування.
гипнотизированный гіпнотизований.
гипнотизировать гіпнотизувати, -зую, -зуеш.
гипнотизироваться гіпнотизуватися, -зується.
гипнотизм гіпнотизм, -у.
гипнотический гіпнотичний.
гипостаз мед. гіпостаз, -у.
гипостазировать филос. гіпостазувати, -зую,
-зуеш.
гипостазироваться филос. гіпостазуватися,
-зується.
гипосульфит хим. гіпосульфіт, -у.
гипотаксис лингв, гіпотаксис, -у.
гипотеза гіпотеза.
гипотенуза мат. гіпотенуза.
гипотетически нареч. гіпотетично; здогадно
и здогадно. Ср. гипотетический.
гипотетический гіпотетичний;
(предположительный — ещё) здогадний и здогадний.
гипотетичность гіпотетичність, -ності.
гипотетичный см. гипотетический.
гипотония мед. гіпотонія.
гипотрофия биол., мед. гіпотрофія.
гипофиз анат. гіпофіз.
гиппопотам зоол. гіпопотам.
гипс мин. гіпс, -у.
гипсование спец. гіпсування.
гипсованный спец. гіпсований.
гипсовать спец. гіпсувати, -сую, -суеш.
гипсоваться спец. гіпсуватися, -сується.
гипсовый гіпсовий.
гипсометр геод. гіпсометр.
гипсометрический геод. гіпсометричний.

гипсометрия
242
гладить
гипсометрия геод. гіпсометрія.
гипюр текст, гіпюр, -у.
гипюровый* гипюрный текст, гіпюровий.
гиревик спорт, гирьовик, -а.
гиревой гирьовий.
гйрло гйрло.
гирлянда гірлянда.
гирокомпас мор. и пр. гірокомпас.
гироскоп техн. гіроскоп, жироскоп.
гироскопический техн. гіроскопічний, жиро-
скопічний.
гйрча (Зеїіпит Ь.) бот. гірча, дика морква.
гирчовник (Сопіозеїіпит РібсЬ.) бот. сви-
стуля.
гирька гйрка, важбк, -жка.
гиря гиря.
гистолог биол. гістолог.
гистологический биол. гістологічний.
гистология биол. гістологія.
гит спорт, гіт.
гитара гітара.
гитарист гітарист.
гитаристка гітаристка.
гитарный гітарний.
гитлеризм полит, гітлерйзм, -у.
гитлеровец полит, гітлерівець, -вця.
гитлеровский полит, гітлерівський.
гйчка мор. гічка.
главаг 1. (голова) уст. голова; уст. глава;
2. (главное лицо) голова, глава;
(предводитель — ещё) проводйр, -6; (хозяин)
господар, -я, хазяїн; ~ва правительства
голова (глава) уряду; 3. (купол церкви)
баня, верх, -у; 4. (вершина горы, дерева
и т. п.) вершина, верх, верхів'я,
верховина, шпиль, -ля; 0 во ~вё с кем на чолі
з ким; быть (идти, стоить) во ~вё кого-
чего б^ти (іти, стойте) на чолі кого-чого;
ставить (класть) что во ~в^ угла класти
(ставити) що в основу (в основу основ),
брати (беру, береш) що за основу.
глава2 (раздел книги, статьи) рбзділ, -у,
глава.
главарь ватажок, -жка, ватаг и ватаг,
ватажко; (предводитель) проводйр, -#, реже
привідець, -дця; быть ~рём ватажкувати,
-кую, -куєш.
главбух (главный бухгалтер)
головбух (головний бухгалтер).
главврач (главный врач) головлікар,
-я (головний лікар).
главенство зверхність, -ності, верховенство,
верховодство; (господство) панування;
(предводительство) провід, -воду.
главенствовать (над кем-чем) мати зверхність
(над ким-чим); (властвовать,
господствовать) панувати, -ную, -нуєш,
старшинувати, -ную, -нуєш (над ким-чим),
старшувати,^ -шую, -шуєш (над ким); (возглавлять)
очолювати, -люю, -люєш (кого-що), стояти
на чолі (кого-чого).
Главенствующий 1. прич. який (що) має
зверхність и т. п.\ см. главенствовать; 2. в
знач. прил. чільний, головний.
главк (главный комитет) головний
комітет, головкбм, -у; разг. главк, -у.
главком (главнокомандующ и й)
воен. головнокомандувач,
головнокомандуючий, -ого.
Главлйт (Главное управление
по делам литературы и
издательств) Головліт, -у (Головне
управління в справах літератури і
видавництв).
главнейший превосх. ст. найголовніший.
главное в знач. вводн. ел. раз г. головне,
головно, основне.
главнокомандование головнокомандування.
главнокомандующий сущ.
головнокомандувач, головнокомандуючий, -ого.
главноуправляющий сущ. головний
управитель (-ля), головноуправляючий, -ого.
главный головний, основний, чільний; (о
человеке разг.— ещё) старший; ~ым
образом головним чином, головно;
(преимущественно) переважно; ~ое дело вводн. ел.
прост, головне, головно, основне; ~ое
предложение грам. головне речення.
Главполитпросвёт (Главный
политико-просветительный
комитет) ист. Головполітосвіта (Головний
політико-освітній комітет).
глагол 1. грам, дієслово; 2. (речь, слово) уст,
глагол; слово.
глаголица лингв, глаголиця.
глаголический лингв, глаголичний.
глаголь уст. глаголь, -ля.
глагольный грам, дієслівний; ~ая рйфма
поэт, дієслівна рима.
гладенький уменьш.-ласк. гладенький;
рівненький. Ср. гладкий 1.
гладенько нареч. уменьш.-ласк. гладенько;
рівненько. Ср. гладкий 1.
гл&дёхонъкинуменьш.-ласк. гладесенький;
рівнесенький. Ср. гладкий 1.
гльдехонько нареч. уменьш.-ласк. гладесенько;
рівнесенько. Ср. гладкий 1.
гладиатор ист. гладіатор.
гладиаторский ист. гладіаторський.
гладйлка спец. гладилка; (строит.— ещё)
гладило.
гладильный гладильний; прасувальний. Ср.
гладить.
гладильня спец. гладильня.
гладильщик спец. гладильник; прасувальник.
Ср. гладить.
гладильщица спец. гладильниця;
прасувальниця. Ср. гладить.
гладиолус бот. гладіолус.
гладить гладити, -джу, -диш; (утюжить —
обычно) прасувати, -сую, -суєш;
(выравнивать — ещё) рівняти; ~ть по головке
кого гладити по голівці кого; ~ть против
шерсти гладити проти шерсті.

гладиться
243
глазироваться
гладиться гладитися, -диться; прасуватися,
-сується; рівнятися. Ср. гладить,
гладкий !. гладкий; разг. гладенький; (ров-
ный — ещё) рівний, плавкий; 2.
(упитанный) прост., обл. товстйй,
гладкий.
гладко нареч. гладко; гладенько; рівно. Ср.
гладкий 1.
гладкоствольный воен. гладкоствбльний.
гладкость гладкість, -кості; рівність, -ності,
плавкість. Ср. гладкий І.
гладкошёрстный, гладкошёрстый
гладкошерстий.
гладыш и гладыш 1. гладенький камінець
(-нця); (голыш) голяк, -а; 2. (ЬазегрШит
Ь.) бот. стародуб; 3. энтом. хребтоплав,
гребляк, -а, гладйш, -а.
гладьг (о поверхности) гладінь, -ні, гладь,
-ДІ.
гладь2 (о вышивке) гладь, -ді, низь,
-зі.
глаже сравн. ст. 1. прил. гладкіший;
(ровнее — ещё) рівніший; 2. нареч. гладкіше;
(ровнее — ещё) рівніше.
глаженный прич. гладжений; прасований.
Ср. гладить,
глаженый прил. вигладжений, гладжений;
(утюгом — обычно) прасований,
випрасуваний.
глаженье гладження; прасування. Ср.
гладить,
глаз око; ~з&мн. очі, род. очей; в ~за
говорить, сказать в очі (у вічі) говорити,
сказати; в ~за не видать кого разг. і на очі
(в очі, у вічі) не бачити кого; в ~зах
кого (чьих) в очах кого (чиїх); в ~зах
(перед ~зами) стоить в очах (перед очйма)
стояти; ~за бы [мой] не смотрели (не
глядели) на кого-что, ^за б [мой] не видали
кого-чего щоб [мої] очі не бачили когб-
чогб; ~за горит у кого (чьи) на что очі
горять у кого (чиї) до чого; разг. очйма пасе
хто що; ~за на лоб лезут разг. очі на лоб
(на лоба) лізуть; делать большие ~за,
смотреть большими ~зами перен. робити
великі очі, дивитися великими очйма; для
отвода* ~з см. отвод І; дурной ~з см.
дурной 1; за ~за говорить (ругать и т. п.)
позаочі говорити (лаяти и т. п.); за ~за
хватит (достаточно, довольно) разг.
цілком досить (вистачить); разг. задосить;
закрывать ~за на что перен. заплющувати
очі на що; из ~з скрыться (исчезнуть,
пропасть и т. п.) з очей (з-перед очей)
зникнути (згинути, щезнути и т. п.); куда ~за
глядит [идти, брести и т. п.] разг. світ
за очі (куди очі світять, кудй^ очі
дивляться, куди очі бачать, куди очі спали;
наобум, наугад: навмання) [іти, брести
и т. п.]\ куда ни кинь ~зом куди
[тільки] оком [не] кинь; лезть на (в)
~за ком^ разг. лізти на очі (в очі,
у вічі) кому; на ~з на око; на ~за
показываться (попадаться и т. п.) на очі
показуватися (потрапляти и т. п.); на ~зах
чьих (у кого, кого) на очах чиїх (у кого),
перед очйма (на виду) в кого; на ~за чьи
(по мнению кого) на думку чию, на погляд
чий; насколько хватает ~з, куда достаёт
~з скільки сягає бко, скільки оком
захопиш (скинеш, зглянеш, не кинь), не обняти
оком, куди бко сягає (дістає), де лиш бко
сягає; ни в одном ~з^ (глазе) прост,
анітрошечки; одним ~зом [взглянуть] одним
оком [глянути]; отвести ~за ком^ на что
відвести (відвернути) очі кому на що;
открывать, открыть <*за ком^ на что см.
открывать І; с ~з долой [уйти, убраться
и т.п.] разг. геть з-перед (з) очей [зійти,
піти и т. п.]; с ~зу на ~з віч-на-віч, сам
на сам, на самоті; с какими ~зами
появиться (показаться) куда з якими очйма
з'явитися кудй; смотреть (глядеть) во все ~за
(в оба ~за) разг. пильно дивитися,
видивлятися; смотреть (глядеть) в ~за ком^
(заискивать) дивитися в очі кому; смотреть
(глядеть) на что чьими ~зами дивитися
на що чиїми очйма; смотреть (глядеть)
[пр^мо, смело] в ~за чем^ дивитися [прямо,
сміло, сміливо] в очі чому; с пьяных ~з
прост, з п'йних очей; [темно],, хоть ~з
( ~за) выколи разг. [темно], хоч бко
виколи (вйбий), хоч очі повиколюй, хоч
в бко (у вічі) стрель; кто старое помянет,
том^ г*з вон погов. хто давнє пом'яне,
той лиха не мине; с ~з долой — из сердца
вон погов. як з очей, так і з думки.
глазастый 1. разг. окатий; (пучеглазый) разг.
витрішкуватий, банькатий, вульг.
балухатий; обл. зіркатий; 2. (зоркий)
зіркий.
Глазго Глазго (нескл.).
глазёнки уменьш.-ласк. оченята, -нят,
оченьки, -ньок, віченьки, очйці, род. очйць,
очки, род. бчок, очка.
глазет текст, глазет, -у; уст. злотоглав.
глазетовый текст, глазетовий; уст.
злотоглавий.
глазеть прост, видивлятися; разг. визи-
ратися, витріщатися.
глазик см. глазки.
глазирование глазурування; поливання. Ср.
глазировать.
глазированный 1. прич. глазурований;
политий; глянсований; 2. в знач. прил.
глазурований; полив'яний, поливаний; поглянсб-
ваний. Ср. глазировать.
глазировать несов. и сов. глазурувати, -рую,
-руєш; (посуду — обычно) поливати,
полита, -ллю, -ллєш; (глянцевать — ещё)
глянсувати, -сую, -суєш, поглянсувати.
глазироваться страд, (несов.)
глазуруватися, -руеться; поливатися; глянсуватися,
-суеться. Ср. глазировать.

глазировка
244
глотание
глазировка 1. (действие) глазурування;
поливання; глянсування; ср. глазировать;
2. (украшение из глазури) глазур, -і,
глазуровка.
глазищи увел, очйща, род. очйщ, очйська,
род. очйськ; «^ще ед. очйще.
глазки уменьш.-ласк. оченята, -нят, оченьки,
-ньок, очйці, род. очйць, очки, род. бчок,
очка; строить (делать) ~зки ком^ разг.
бісики (бісика) пускати, прясти очима;
моргати.
глазнйк мед. разг. очник, -а; см. ещё окулист.
глазница анат. очна ямка, орбіта; разг.
очниця.
глазничный анат. очноямковий и
очноямковий, орбітальний.
глазной очний; ~6е яблоко анат. очне
яблуко; <~ые з^бы анат. очні зуби.
глазок І. см. глазки; на ~кразг. на око; хоть
одним ~зком посмотреть (поглядеть) хоч
одним оком (очком) подивитися (поглянути);
2. (отверстие для наблюдения, надзора)
разг. вічко, реже прозурка; 3. (почка)
вічко, очко, брунька; 4. (пятно у
насекомых, птиц и т. п.) вічко, очко.
глазомер окомір, -у; на ~р, по ~ру на око.
глазомерный окомірний; ~ая съёмка геод.
окомірна зйомка, (неоконч. д.— обычно)
окомірне знімання.-
глазоньки прост., обл. см. глазёнки.
глазунья (яичница) [випускна, оката] яєчня.
глазурный полив'яний, поливаний;
(глазурованный) полйтий, глазурований. Ср.
глазурь 1.
глазурованный см. глазированный.
глазуровать см. глазировать.
глазуроваться см. глазироваться.
глазуровка см. глазировка.
глазурь 1. (для керамических изделий) полива,
глазур, -і; 2. кул. глазур.
гланды анат. гланди, род. гланд; ~да ед.
гланда.
глас 1. (голос) поэз. уст. глас, -у; голос, -у;
~с вопиющего в пустыне книжн. ирон.
голос (глас) волаючого (вопіющого) в
пустелі (в пустині); ни ~са, ни воздыхания
книжн. ні пари з уст (разг.); 2. церк.
муз. глас.
гласить I. к н и ж н. говорити, -ворить,
казати (каже); книжн. гласити, -сйть; параграф
программы ~т у параграфі програми
сказано, параграф програми говорить (гласить);
2. (возвещать) поэз. уст. провіщати,
звіщати, оповіщати.
гласно нареч. гласно; прилюдно,
привселюдно, не криючись. Ср. гласный Ч
гласность гласність, -ності; прилюдність,
привселюдність; предавать, предать ~ти
розголошувати, -шую, -шуєш, розголосити,
-лошу, -лбсиш. Ср. гласный1.
гласный , (доступный, открытый) гласний;
(публичный) прилюдний, привселюдний.
гласный 2 лингв. 1. прил. голосний; 2. в знач.
сущ. голосний, -ого.
гласный3 в знач. сущ. дорев. гласний, -ого.
глауберов: ~ва соль хим. глауберова сіль.
глаукома мед. глаукома.
Глафира Глафіра.
глашатай I. ист. оповісник, глашатай,
покликач, оклйчник; обл. кликун, -а;
(герольд) герольд; 2. (перен.I провозвестник)
провісник, глашатай.
Глеб Гліб.
гледичия (СШіїзспіа \^.) бот. гледичія.
глетчер геол. глетчер.
глетчерный геол. глетчерний.
Гликерий Гликерій.
Гликерия Гликерія; разг. Ликёра.
гликоген биохим. глікоген, -у, тваринний
крохмаль (-лю).
глина глина; (вязкая, влажная — ещё) глей,
род. глею.
глинистость глинястість, -тості, глинистість.
глинистый глинястий, глинистий; (вязкий —
ещё) глеюватий.
глинище глинище; обл. глйняник.
глинка 1. ласк, глинка; 2. (каолин) глинка,
каолін, -у.
глинобитный строит, глинобитний,
валькований, вальковий и вальковий.
глинозём хим. глинозём, -у.
глинозёмистый хим. глиноземистий.
глинозёмный хим. глиноземний.
глинтвейн глінтвейн, -у.
глиняный глиняний; (о гончарных изделиях —
ещё) череп'яний.
глипт иск. гліпт.
глиптика иск. гліптика.
глиссандо муз. гліссандо (нескл., ср.).
глиссер глісер.
глист глист, -а.
глиста прост. 1. глист, -а; 2. перен. вульг.
глист, глистюк, -а.
глистный глистовий, глистяний.
глистогонный фарм. глистогінний.
глицерин гліцерин, -у.
глицериновый гліцериновий.
глициния бот. гліцинія.
глобальный спец. глобальний.
глобулин биол. глобулін, -у.
глобус глобус.
глодание гризіння; жвакування; ковтання.
Ср. глодать 1.
глодать 1. грйзти, -зу, -зёш; разг. редко жва-
кувати, -кую, -куєш; (глотать) ковтати;
2. перен. грйзти, гнітити; тоска гложет
нудьга гнітить (гризё, печё, бере за серце).
глоксиния бот. глоксинія.
глосса лингв., лит. глоса.
глоссарий лингв, и пр. глосарій.
глот п р о с т., о б л. \. см. обжора; 2.
(мироед) глитай, -тая.
глотание ковтання; глитання, лигання. Ср.
глотать.

глотательный
245
глупый
глотательный ковтальний.
глотать, глотнуть ковтати, ковтнути и
проковтнути; (с жадностью, торопливо —
ещё) глитати, глитнути, вульг. лигати,
лигнути; (сов.: выпить) прост, дмухнути;
~тать воздух ковтати (хапати) повітря;
~тать слёзы перен. ковтати сльози; ~тать
слова перен. ковтати слова; ~тать слюнки
перен. ковтати слйнку; шутл. їсти бблизні.
глотаться ковтатися; глитатися. Ср. глотать.
глотка 1. глотка; вульг. пёлька; обл. хавка;
2. (горло) прост, горло, горлянка;'
брать, взять за ~ку перен. разг. брати,
узяти за горло; во всю ~ку орать
(кричать и т. п.) разг. на все горло (на всю губу)
кричати и т. п., горлати, горланити.
глотнуть см. глотать.
глоток ковток, -тка.
глоточек уменыи. ковточок, -чка.
глоточный глотковий и глотковий.
глоттогонический лингв, глотогонічний.
глоттогония лингв, глотогонія.
глохнуть 1. глухнути; 2. (о звуках; о моторе)
глухнути, стихати, затихати; 3. (перен.'.
постепенно исчезать, слабеть) глухнути;
(приходить в упадок) занепадати; (зарас-
тать сорняком, дичать) заростати
бур'яном, дичавіти, реже дичіти; обл. глушїти;
сад ~нет сад дичавіє.
глубже сравн. ст. 1. прил. глибший; ~же
всего найглибший, якнайглибший; 2. на-
реч. глибше; ~же всего (всех) найглибше,
якнайглибше; О становиться ~же
глибшати.
глубина глибина; (глубь — ещё) глибочінь,
твор. -нню, глибінь, глибокість, -кості;
в ~н^, ~ною нареч. завглибшки; в ~нё
веков у глибині віків (століть), у далекій
давнині, у давню (у сиву) давнину; из ~ны
веков з глибини (з далечі) віків (століть);
разг. з давніх-давен, з давнього-давна;
в ~нё души (сердца) у глибині душі
(серця); от (из) ~ны души (сердца) від щирого
серця, від глибини душі.
глубинный глибинний; ~ая бомба воєн.
глибинна бомба.
глубиномер гидротехн. глибиномір.
глубокий глибокий; самый (наиболее) ~ий
найглибший, якнайглибший; ~ая ночь
глибока ніч; (глухая — ещё) глупа ніч; • ~ая
печать полигр. глибокий друк; ~ая
старость глибока старість; ~ий голос глибокий
голос; —ий овраг глибокий яр, крутояр,
-у; —ий поклон глибокий поклін (уклін);
—ое отчаяние глибокий відчай.
глубоко и глубоко нареч. глибоко и реже
глибоко.
глубоководный, глибоководий,
глибоководний.
глубокомысленно нареч. глибокодумно.
глубокомысленность глибокодумність, -ності.
глубокомысленный глибокодумний.
глубокомыслие глибокодумність, -ності.
глуббкость глибокість, -кості.
глубокоуважаемый високошановний,
вельмишановний, високоповажний,
високоповажаний.
глубомер гидротехн. глибиномір.
глубочайший превосх. ст. найглибший,
якнайглибший; разг. глибочезний, глибоченний.
глубь глибінь, твор. -нню, глиб, -у,
глибочінь, глибина, редко товща; ^бь веков
глибочінь (глиб) століть (віків); в ~бь
страны у глиб країни.
глум прост., обл. глум, -у; знущання.
Ср. глумиться.
глумиться (над кем-чем) глумитися, -млюся,
-мйшся (з кого-чого, реже над ким-чим);
(издеваться — ещё) знущатися (з кого-
чого, реже над ким-чим); (насмехаясь —
ещё) глузувати, -зую, -зуєш (з кого-чого,
реже над ким-чим), разг. кепкувати, -кую,
-куєш (з кого-чого, над ким-чим).
глумление глум, -у; знущання; глузування,
кепкування. Ср. глумиться.
глумливо нареч. глумливо; глузливо. Срщ
глумливый.
глумлйвость глумливість,-вості; глузливість.
Ср. глумливый.
глумливый глумливий; (насмешливый — ещё)
глузливий.
глупейший превосх. ст. найдурніший; ~им
образом [дуже] по-дурному, якнайдурніше.
глупенький уменьш.-ласк. дурненький.
глупеть дурнішати, дурніти; разг. безглуздіти.
глупёхонький уменьш*-ласк. дурнесенький,
дурнісінький.
глупец дурень, -рня, дурний, -ого; разг. кеп.
глупёшенький см. глупёхонький.
глупить разг. робити (-блю, -биш) дурниці
(дурнйцю); разг. дуріти.
гл^по 1. нареч. по-дурному, нерозумно;
безглуздо, нісенітно; ср. глупый; 2. в знач.
сказ, безглуздо, безглуздя.
глуповатый придуркуватий, дурнуватий;
разг. дурненький, недоумкуватий; прост.
пришелепуватий, пришелёпкуватий, при-
телёпкуватий, редко благуватий;
(бессмысленный) досить[-такй] безглуздий
(нісенітний).
глупость 1. (свойство) дурість, -рості, глу-
пота, глупство; (бессмысленность)
безглуздість, -дості, нісенітність, -ності; по
~ти з дурного розуму; 2. (глупый
поступок, глупая мысль, речь) разг. дурниці,
-нйць, дурнйця; говорить ~-ти говорити
(молоти, верзти) дурниці; делать ~ти
робити дурниці; ~ти! разг% дурниці!;
(пустяки — ещё) пустё!, дарма!
глупый дурний, нерозумний; прост,
дурноверхий; (бессмысленный) безглуздий,
нісенітний; прикидываться —ым
придурюватися, -рююся, -рюєшся, прикидатися
дурником, робити із себе дурня.

глупыш
246
гневаться
глупыш* ласк, дурник, дурненький, -ого,
дурнйй, -ого.
глупыш2 орн. фульмар.
глупышка 1. ласк, дурненька, -ої, дурна,
-6Ї; 2. см. глупыш Ч
глухариный глухарячий, глухарйний.
глухарь 1. орн. глухар, -я; обл. глушёць,
-шця, готур и готур; 2. (глухой человек)
прост, глушко, [глуха] тетеря, глухар,
глушман, -а; 3. техн. глухар.
гл^хо нареч. глухо; обл. зглуха.
глуховатый глухуватий, приглухий,
приглухуватий и приглухуватий; разг.
глухенький; быть ~ым недочувати.
глухой 1. прил. глухйй; ~ая ночь глупа
ніч; ~ая стена глуха стіна; ~ая тетеря
см. глухарь 2; ~6е место, ~6й з^гол глухё
місце; разг. закутень, -тня, закутина;
~6й лес глухйй ліс; ~6й согласный лингв.
глухйй приголосний; 2. в знач. сущ. глухйй,
-ого; разг. глушко, глушман, -а.
глухомань разг. см. глушь.
глухонемой 1. прил. глухонімий; 2. в знач.
сущ. глухонімий, -ого.
глухонемота мед. глухонімота.
глухота глухота, глухість, -хості.
сл^ше сравн. ст. 1. прил. глухіший; 2.
нареч. глухіше.
глушение техн., рыб. глушіння, редко
глушення.
глушитель техн., перен. глушитель, -ля,
глушник, -а.
глушить глушити, -шу, -шиш, заглушувати,
-шую, -шуеш; уст. тлумити, -млю, -миш;
~ть водку (вино и т. п.) прост, глушйти
горілку (вино и т. п.); ~ть мотор глушйти
мотор.
глушиться глушитися, -шиться.
глушь глушина, нетрі, -рів, реже глухомань,
-ні, глуш, -і; (дико$, глухое место редко —
ещё) дичина; разг. закутень, -тня,
закутина.
глыба брила, реже глйба; разг. груда,
грудомаха.
глыбовый брйловий, реже глйбовий.
глыбообразный брилоподібний, брилуватий.
глюкоза биохим. глюкоза.
глюкозный биохим. глюкозний.
гляделки вульг. баньки, -ньбк, балухи, -хів,
сліпи, -пів, сліпаки, -ків.
глядеть 1. (смотреть) дивитися, -влюся,
-вишся, реже глядіти, -джу, -дйш;
(пристально разг. — ещё) зорйти; (во что)
вдивлятися, видивлятися; обл. глипати;
~ть в оба см. оба; ~ть не на что дивитися
ні на що; ~дй, ~дйшь в знач, вводн. сл.
прост, дивй, дивись; ~дя по ком^-чем^ разг.
дивлячись по кбму-чбму; ~дя по
обстоятельствам см. обстоятельство 1; куда ни глянь
(глЯнешь) кудй не кинь (кйнеш) оком,
куди не глянь; на ночь ~дя разг. проти ночі;
на свет не ~дёл бы на світ не дивився б;
ни на что не ~дя не дивлячись (не
обращая внимания — ещё: не зважаючи) ні на
що; по поре ~дя разг. як до часу, як коли;
того и ~дй разг. так і дивись, того і гляди;
(вот-вот) ось-ось, от-бт; 2. (за кем-чем —
присматривать, наблюдать) разг.
доглядати (кого-що, реже чого, за ким-чим),
наглядати (кого-що, за ким-чим),
дивитися (за кйм-чим); (следить — ещё)
стежити (за ким-чим); 3. (быть обращенным
куда-л.) виходити, -дить; (об окнах —
ещё) дивитися; 4. (показываться,
виднеться) разг. види ітися; (выглядывать
из-за чего-л.) виглядати, визирати;
(просвечивать) світитися (світиться),
просвічуватися, -чується; (высматривать)
видивлятися, виглядати; 5. (как, кем-чем —
иметь вид, выглядеть) разг. мати
вигляд (який, кого-чого); разг. виглядати
(як, ким-чим).
глядеться дивитися, -влюся, -вишся,
видивлятися; виглядатися; (всматриваться)
вдивлйтися.
глядь межд. разг. дивй, зирк, глядь, луп
[очима], гульк, ник; обл. глип.
глянец глянс, -у, глянець, -нцю, глянц, -у,
блиск, -у, полиск, -у.
глянуть 1. глянути, зиркнути, зирнути;
разг. позирнути; обл. глипнути; 2.
виглянути, визирнути. Ср. глядеть 1, 4.
глянцевание глянсування.
глянцевать глянсувати, -сую, -суєш.
глянцевитость глянсуватість, -тості.
глянцевитый глянсуватий.
глянцевый глянсовий, глянцевий и глянцевий.
глянцовка глянсування.
гм межд. гм, гму, хм.
гнать 1. гнати (жену, женеш), гонити, -ню,
-ниш; 2. (притеснять, преследовать)
гнобити, -блю, -биш, гнати, утискувати,
-кую, -куєш, реже утискати; 3. (выгонять,
прогонять) гнати; ~ть в шею (взашей)
прост, гнати в потилицю (в шйю, утришия,
в плечі, в три вирви); 4. (изготовлять
перегонкой) гнати; (спирт, водку — ещё)
курити, -рю, -риш.
гнаться 1. (преследовать, догонять)
гнатися (женуся, женешся), гонитися, -нюся,
-нишся; разг. гонити; 2. (добиваться чего-л.)
разг. гнатися, гонитися; ~ться за успехом
гнатися (гонитися) за успіхом; 3. страд.
гнатися, гонитися; гнобитися, -биться,
утискуватися, -кується, утискатися;
гнатися; куритися, -риться; ер. гнать 1—2, 4.
гнев гнів, -у, редко гнівання; обл. пере-
сёрдя; не во. ~в будь сказано не у гнів
сказати [тобі, вам]; положить (сменить)
~в на милость змінити (перемінити) гнів
на ласку (на милість).
гневаться уст. гніватися, реже гнівитися,
-влюся, -вйшея; мати гнів, сердитися,
-джу ся, -дишся.

гневить
247
гнусно
гневить уст. гнівити, -влю, -виш, сердити,
-джу, -диш; уст. гнівати.
гневливость уст. гнівливість, -вості.
гневливый уст. гнівливий.
гневно нареч. гнівно, розгнівано,
сердито.
гневный гнівний, розгніваний, сердитий.
гнедко гнідко, гнідаш, -а, гнідан, -а.
гнедой гнідий.
гнездйлище уст. кубло, гніздо.
гнездиться 1. гніздитися (гніжджуся,
гніздишся и гніздишся), моститися (мощуся,
мостишся); (о птицах, животных —
ещё) кублитися, -литься; 2. (перен.:
корениться) гніздитися, коренитися, -нй-
ться.
гнездо 1. гніздб; (птицы, животного — ещё)
кубло; вить, свить ~до мостити,
намостити (вити и звивати, звити) гніздб; 2.
(притон) кублб, гніздб; разг. кйшло.
гнездование гніздування.
гнездоваться гніздуватися, -дується.
гнездовка1 см. гнездовье.
гнездовка2 (ЫеоШа 5 \у.) бот. гніздівка.
гнездовой гніздовий.
гнездовье місце гніздування.
гнёздышко уменьш.-ласк. гніздечко;
кубельце, кубелечко. Ср. гнездо І.
гнейс геол. гнейс, -у.
гнейсовый геол. гнейсовий.
гнестй І. гнітити (гнічу, гнітиш),
пригнічувати, -чую, -чуєш, тиснути; (выжимать —
обычно) вичавлювати, -люю, -люеш; тоска
гнетёт нудьги гнітить (Тіригнічує); 2.
(угнетать) гнобити, -блю, -биш,
пригноблювати, -люю, -люєш, гнітити, пригнічувати;
(притеснять — ещё) утискувати, -кую,
-куєш, реже утискати.
гнёт 1. (тяжесть, груз) гніт, -у; (для
прижимания сена, снопов на возах) рубель, -бл#;
2. (пресс) техн. гніт, -а; 3. (угнетение)
гніт, -у, гноблення; (притеснение — ещё)
утиски, -ків, затиск, -у.
гнетуще нареч. гнітюче.
гнетущий 1. прич. який (що) гнітить и т. п.;
см. гнестй; 2. (в знач. прил.: тягостный,
удручающий) гнітючий, пригнічуючий,
пригноблюючий; ~ая тоска (эёвна туга,
гнітюча нудьга.
гнида гнида.
гниение гниттй.
гнилец с.-х. гнилёць, -льця.
гнилобокий гнилобокий.
гниловатый гнилуватий; разг.
гниленький.
Гнилое море Гнилё море.
гнилой гнилйй; (о дереве — ещё) трухлйвий,
трухлий.
гнилокровие мед. уст. гнилокрів'я.
гнилостность гнильність, -ності.
гнилостный гнильний.
гнилость гнилість, -лості.
гнилушка (о дереве и т. п.) гниляк, -а,
гнилючок, -чка; разг. трухляк, -а; гр^ша-~ка
гнилйця, уменьш. гниличка, гнилючка.
гниль гнилизна, гниль, -лі, гнилятина, со-
бир. гнилйччя; трухлявина, трухлятина.
Ср. гнилой.
гнильё разг. гнилля; гниляччя.
гнильца прост, гнилйзна; с ~цой разг.
гнилуватий; разг. гниленький.
гнить гнйти, гнистй и гнисти (гнию, гниєш);
(тлеть) тліти; (обычно о дереве — ещё)
трухлявіти, трухнути.
гниющий який (що) гниє, гниючий.
гноевидный мед. гноєвйдний.
гноекровие мед. уст. гноєкрів'я.
гноение 1. (действие,) гноїння, гноєння;
2. (состояние) гноїння.
гноеотделение мед. гноєвйділення,
гноєвідділення.
гноеотделительный мед. гноевидільнйй,
гноєвіддільний и гноєвіддільний.
гноеподобный мед. гноєподібний.
гноеродный мед. гноєтвбрний.
гноетечение мед. гноетёча.
гноеточивый мед. гноєточивий.
гноить гноїти.
гноиться гноїтися; (о ране — ещё) ятритися
и ятрйтися.
гноище к н и ж н. уст. гноївня, гноярня,
гноїще, гноїсько; обл. гнойрка.
гной гній, род. гнбю.
гнойник І. гнійник, -а, гнойк, -а, гноянка;
2. перен. гнійник.
гнойничок уменьш. гноячбк, -чка.
гнойный гнійний; (о глазах — ещё)
каправий.
гном миф. гном.
гнома лит. гнома.
гномический лит. гномічний.
гносеологический филос. гносеологічний.
гносеология филос. гносеологія.
гностик филос. ист. гностик.
гностицизм филос. ист. гностицизм, -у.
гностический филос. ист. гностичний.
гноящийся який (що) гноїться; (гнойный)
гнійний.
гну зоол. гну (нескл., м. и ж.).
гнус 1. (собир.: мелкие кровососущие
насекомые) гнус, -у; разг. погань, -ні; 2. перен.
бран. паскуда, мерзотник, погань.
гнусавить гугнйвити, -влю, -виш, гугнити;
разг. гунявити.
гнусаво нареч. гугниво; разг. гуняво и гунява.
гнусавость гугнявість, -вості; разг. гунявість
и гунявість.
гнусавый гугнявий; разг. гунявий и гунявий.
гнусить разг. см., гнусавить.
гнусливо разг. см. гнусаво.
гнусливость разг. см. гнусавость.
гнусливый разг. см. гнусавый.
гнусно нареч. мерзотно, мерзенно, огидно>
огидливо; разг. паскудно.

гн Ясность
248
гогот
гнусность I. (качество, свойство)
мерзотність, -ності, мерзенність, редко мерзён-
ство; огидність, огидливість; разг.
паскудність; 2. (гнусный поступок, гнусные
слова) мерзота; разг. паскудство.
гнусный мерзотний, мерзенний, огидний,
огидливий; разг. паскудний.
гнусь прост, мерзота; разг. паскудство.
гнутый гнутий.
гнуть гнути; (наклонять, сгибать — ещё)
хилити, -лю, -лиш, угинати; ~ть в дуг^
(в три дуги, в три погибели, в бараний
рог) разг. гнути в дугу (в три дуги, в три
погибелі, в баранячий ріг); ~ть горб
(спину) перен. гнути горб (спину); ~ть
куда гнути куди; ~ть шею (спину) перед
кем перен. гнути шйю (спину) перед
ким.
гнутьё гнуття.
гнаться гнутися (гнуся, гнешся); хилитися,
-люся, -лишся, угинатися. Ср. гнуть.
гнушаться (кого-чего, кем-чем) гребувати,
-бую, -буєш, гребати, обл. гёрбувати (ким-
чим); (брезгать) гидувати, -дую, -дуєш
(ким-чим); (пренебрегать — ещё) цуратися
(кого-чого), гордувати, -дую, -дуєш; обл.
ганьбувати, -бую, -буєш (ким-чим).
Гоа Гоа (нескл.).
гобелен гобелен.
гобеленовый гобеленовий.
Гоби Гобі (нескл.).
гобойст муз. гобоїст.
гобой муз. гобой.
говаривать многокр. разе, мовляти; [часто;
разг. частенько; не раз] говорити.
говельщик церк. говільник, спасённик.
говельщица церк. говільниця, спасённиця.
говенье церк. говіння.
говеть церк. говіти.
говор 1. говір, -вору; (шум, гул разг.—
ещё) гомін, -мону; (гам) гамір, -мору;
2. (молва, слухи) прост, поголоска,
поголос, -у, чутка, чутки, -тбк; 3. (манера
говорить) мова, говір; разг. говірка,
говірок, -рка; 4. лингв, говір, говірка.
говорение говоріння.
говорильный говорильний.
говорильня ирон. говорильня.
говорить 1. говорити, -ворю, -вбриш,
балакати; разг. мовляти, гомоніти; (выражать
в устной речи; высказывать и т. п.— ещё)
казати (кажу, кажеш), промовляти; поэз.
уст. ректи (речу, речеш); 2.
(разговаривать, беседовать) говорити, розмовляти,
балакати; 3. (свидетельствовать о чём-л.)
•свідчити, говорити, промовляти; 0
вообще (в сущности) ~р& в знач, вводн. сл.
взагалі (загалом) кажучи; ~ть на
разных языках говорити різними мовами;
~ть по-французски (на французском языке)
говорити (розмовляти) французькою мовою
(по-французькому, по-французьки); ~рйт
в знач, вводн. сл. кажуть, говорять; ~рят
( ~рю) вам (тебе) кажу вам (тобі); иначе
~рй в знач, вводн. сл. інакше кажучи; и
не ~рй!, и не ~рйте! разг. і не кажи!, і
не кажіть!, і не говори!, і не говоріть!;
как ~р#т (зрится) в знач, вводн. сл. як
[то] кажуть, як мовиться; между нами
~ріі • в знач, вводн. сл. між нами кажучи;
не ~р5І худого (дурного) слова нічого не
кажучи, не кажучи лихого слова; (молча)
мовчки, разг. тйшком-нйшком; нечего (не
стоит) и ~тъ разг. нема що (чого) [й]
говорити (казати), нічого й говорити (казати),
шкода й мови (й казати); самб за себя;
~рйт само за себе говорить; что вы ~рйте!
що ви кажете!; что и ~ть разг. що й казати
(говорити); что (как) ни ~рй що (як) не
кажи.
говориться говоритися, -вбриться;
(рассказываться — ещё) казатися (кажеться);
безл. разг. балакатися; как ~тся в знач,
вводн. сл. як [то] кажуть, як мовиться;
разг. як той казав.
говорливо нареч. гомінливо, гомінко,
говірливо.
говорливость балакучість, -чості, балаклй-
вість, -вості, говірливість,, говіркість,
-кості, говорючість, -чості, гомінливість.
говорливый балакучий, балакливий,
говірливий, говіркий, говорючий, гомінливий,
гомінкий, речистий.
говорной лит. говірний.
говорок разг. 1. (негромкая речь) говірок,
-рка, гомінка; 2. (манера говорить)
говірка, говірок.
говорун разг. балакун, -а, говорун, -а,
щебетун, -а.
говорунья разг. балакуха, говоруха,
цокотуха, щебетуха; ласк, щебетушка,
щебетушечка.
говоруха, говор^ша прост., обл. см.
говоренья.
говорящий 1. прич. який (що) говорить и
т. п.', см. говорить; 2. в знач. сущ. мовець,
-вця, мовлянин.
говядина йловичина; (мясо быка — ещё)
волове м'ясо, воловина.
говядинка ласк, яловичинка.
говяжий яловичий; (из туши быка — ещё)
воловий, волячий.
гогель-мбгель см. гоголь-моголь.
гоголиный гоголиний.
гоголь орн. гоголь, -ля; ходить (выступать
и т. п.) ~лем разг. ходйти гоголем
(півнем; обл. кбкошем), козиритися;
хизуватися, -зуюся, -зуєшся.
гоголь-моголь гоголь-моголь, -лю, гогель-
мбгель.
гогот 1. гелгіт, -готу, гергіт, -готу, джёр-
гіт, -готу; 2. (хохот) прост, регіт,
-готу; разг. реготня, регітня; см. ещё
гоготанье.

гоготанье
249
голландка
гоготанье 1. ґелґотання, ґелґотіння,
ґелґання, ґерґотання, ґерґотіння, ґеґекання,
джеркотання, джерготання; 2. гоготання,
гоготіння; реготання, реготіння. Ср.
гоготать 1—2.
гоготать 1. (о гусях) ґелґотати, -гоче,
ґелґотіти, -готйть, гёлгати, ґерґотати, -гоче,
ґерґотіти, -готйть, гёгати, гегекати,
ґеґотати, джеркотати, -кбче, джеркотіти,
-котить, джерготати, джерготіти; (о лошадях)
гиготати, гиготіти, гигикати, гоготати,
іржати; 2. (громко хохотать) прост.
гоготати, гоготіти; реготати, -гочу, -гбчеш,
реготіти, -гочу, -готйш, реготатися, -гочуся,
-гбчешся.
гоготун 1. гелготун, -а, герготун, -а; 2.
гоготун, -а; реготун, -а. Ср. гоготать 1—2.
гоготанья 1. ґелґотуха, герготуха; 2. гого-
туха; реготуха. Ср. гоготать 1—2.
год рік, род. року; разг. год, -у; —ды мн.
роки, -ків и роки, -ків, літа, род. літ; без
году неделя шутл. без року тиждень;
недовго; в будущем —д^ майбутнього
(наступного) року, в майбутньому (в наступному)
році, на той рік; в —дах разг. в літах;
літній; в —ды чего в роки чого, під час чого;
в позапрошлом —д^ позаторік,
позаминулого року, у позаминулому році; в
пропілом —д^ торік, минулого року, в минулому
році; обл. тогідь; в этом —д^ цього року,
в цьому році, цей рік; —д за —дом рік
за роком, рік по року; —д на —д не
приходится рік на рік не схожий; —д от году,
—д от —да щороку, рік у рік; из —да в
—д рік у рік, з року в (на) рік; каждый
—д (ежегодно) щороку, щорічно, кожного
року; разг. щорік; круглый —д см.
круглый; не по —дам не по літах, не по віку;
Новый —д Новий рік, редко новоріччя;
с —дами з літами, з роками; учебный
(академический) —д навчальний (учбовий,
академічний) рік; этого —да цьогорічний,
сьогорічний.
Годавари Года вар і (нескл.).
годами в знач, нареч. 1. (несколько лет
подряд) роками; 2. (в некоторые годы) прост,
деякими роками, в деякі роки.
годи к уменьш.-ласк. рочок, -чка, годбк, -дка.
година 1. (время, ознаменованное важными
событиями) торж. година, час, -у,
роки, -ків и роки, -ків; —на бедствий см.
бедствие; 2. (час) книжн. уст.
година.
годить (выжидать) прост, чекати, ждати;
(медлить — ещё) баритися, -рюся, -ришся.
годиться годитися, -джуся, -дйшся,
здаватися (здаюся, здаєшся), придаватися,
-даюся, -даєшся; не —тся безл. разг. не
годиться, не гоже, не слід; —ться в отцы (в
матери, в сыновья и т. п.) годитися в
батьки (в матері, в сини и т. п.); куда это
—тся? куди це годиться?; эта вещь никуда
не —'тся ця річ ні на що (ні для чого,
нікуди) не годиться, ця річ ні до чого не
придатна, ця річ ні на що не здасться (не
придасться).
годичный річний; —ые кольца (слой) бот.,
лес. річні кільця (шари).
годность придатність, -ності; здатність. Ср.
годный.
годный придатний, годящий, реже догідний;
обл. згідний, здалий; (о человеке) здатний,
разг. годний; становиться, стать ни на что
не — ым ставати, стати ні до чого (ні на
що, ні для чого) не придатним; (о человеке
разг. — ещё) нікчемніти, знікчемніти.
годовалый однорічний, однолітній; — ый
жеребёнок однорічне (однолітнє) лоша,
стригун, -а; ~ая овца однорічна
(однолітня) вівця, ярка; — ый телёнок однорічне
(однолітнє) теля, назимок, -мка и назймок,
бузимок; обл. бузівок, -вка.
годовйк прост., обл. одноліток, -тка;
разг. річняк, -а; см. ещё годовалый.
годовой 1. річний, реже роковйй; 2.
(ежегодный) уст. щорічний; 3. уст. см.
годовалый.
годовщина роковини, -вин, річниця.
годбк см. годик.
годочек уменьш.-ласк. рочок, -чка, годб-
чок, -чка.
гой межд. фольк. гей, ой, реже гой.
гол спорт, гол.
голавлевый з головня, з голованя.
голавль ихт. головень, -вня, головань, -ня.
голарктика геогр. голарктика.
голарктический: ~ая область геогр. гол ар к-
тйчна область.
голбец обл. запічок, -чка.
голгофа перен. голгофа.
голенастые в знач. сущ. орн. голінасті,
-их.
голенастый голінастий; разг. цибатий.
голенище халява, уменьш. халявка.
голеностопный: ~ый сустав анат. гомілко-
востбпний (голінковостбпний) суглоб.
голень анат. гомілка, голінка.
голенький уменьш.-ласк. голенький,
голесенький.
голёхонький, голёшенький уменьш.-ласк.
голісінький.
голец* ихт. голець, -льця, слиж, -а, сйква.
голец2 см. гольцы.
голизна голизна, голина, гблість, -лості.
голи к 1. (веник из прутьев) разг. деркач,
-а; разг. дряпак, -а; 2. мор. бакен.
голица прост., обл. накожень, -жня,
шкіряна рукавиця.
голкипер спорт, уст. голкіпер.
голландец голландець, -дця; ~дцы мн.
голландці, -ців.
Голландия Голландія.
голландка1 (жительница Голландии)
голландка-

голландка
250
головчатый
голландка2 1. (печь) груба; (небольшая)
грубка, голанка; 2. (корова) голендёрка;
3. (курица) голанка; 4. мор. голанка.
голландский голландський; ~ая печь
голландська піч.
голо и голо нареч. голо.
голова голова; без ~вы перен. без голови,
безголовий; [быть] маой (на голову) выше
кого перен. [бути] на голову в#ще кого;
вбить в ~ву кому см. вбивать; вбить
(вколотить, забрать и т. п.) себе в ~ву что
перен. разг. убйти (забрати и т. п.) собі
в голову, узяти собі на думку що; в ~вах
(в изголовье) разг. у головах; вешать,
повесить ~ву похнюплювати,
похнюпити (хилити, схилити) голову,
похнюплюватися, -лююся, -люєшся, похнюпитися,
-плюся, -пишся; в первую ~ву разг.
насамперед, передусім, у першу чергу, перш
за все; выбрасывать, выбросить
(выкидывать, выкинуть) из ~вы еж. выбрасывать1;
выдать [себЯ] с ~вой видати [себе] з
головою, зрадити себе; ~в& идёт, пошла
кругом у кого см. круг 1; ~ва кружится
у кого см. кружиться I; ~ва закружилась
у кого, закружилось в ~вё у кого см.
закружиться; городской ""ва дорев. міський
голова; дать ~ву на отсечение см.
отсечение; [есть] ~ва на плечах разг. [є] голова
на плечах (на в'язах); забивать, забить
~ву см. забивать 1; заплатить ~вой
заплатити головбю (життям); из ~вы вон
см. вон *; ломать ~ву над чем см. ломать;
на ~вё ходить перен. разг. на голові
ходити; на ~ву чью [обрушиться, посыпаться
и т. п.] перен. на гблову чию [звалитися,
посипатися и т. п.]\ намылить (вымыть)
~ву ком^ перен. разг. намилити гблову
(шйю) кому; на свежую ~ву [делать что]
на свіжу гблову [робити що]; на свою ~ву
на свою гблову; не выходить (не идти)
из ~вы см. выходить; не сносить ~вы
ком^ разг. накладе хто головбю; о двух
~вах перен. разг. двоголовий; отвечать
(ручаться) ~вой за кого-что відповідати
(ручатися) головбю за кбго-що; потереть
<~ву перен. не дати собі ради, розгубитися,
-гублюся, -губишся; обл. в гблову
позаходити; сам себе мва сам собі голова; с ~вбй
перен. з головбю, головатий; с ~вой
погрузиться (окунаться, уйти и т. п.) во что
перен. з головбю поринути (зануритися,
заглибитися, увійти и т. п.Iъ що, цілком
віддатися чому; с ~вы (с каждого) з
голови; с ~вы до ног, с ног до ~вы, с (от)
~вы до пят від голови до ніг, від ніг до
голови, з голови до п'ят; сложить ~ву
рит. накласти (наложити) головбю,
полягти [головою]; снять ~ву с кого разг.
знести (зняти) гблову з кого; ударить,
ударить в мву перен. разг. стукати, стукнути
(шибати, шибанути, ударяти, ударити)
в гблову; через ~ву чью (кого) перен.
через гблову чию (кого); сколько ~в,
столько умов погов. що голова, то й розум.
голован прост, у обл. головань, -ня, головач,
-а, головатий, -ого.
головастик 1. зоол. пуголовок, -вка; обл.
ополоник; 2. см. голован.
головастый прост, головатий.
головач 1. см. голавль; 2. энтом. головач,
-а; 3. орн. кравчик; 4. см. голован.
головёнка уменьш.-ласк. голівка.
головешка головешка.
головизна кул. головизна, рйб'яча голова.
головища увел, головище.
головка 1. уменьш.-ласк. голівка, реже
головка; 2. (утолщённая оконечность чего-л.)
головка, реже голівка; (мака — ещё)
маківка, уменьш.-ласк. маківочка;
(капусты — ещё) качан, -а; (лука) цибулина;
3.' (группа вожаков) разг. головка;
верхівка; 4. ^вки мн. сапожн. прйшви, род.
прйшов и пришв, передки, -ків, головки,
-вок; 5. (головная повязка замужних
женщин) уст. намітка.
головлёвый см. голавлевый.
головль см. голавль.
головнёвые в знач. сущ. бот. сажкові, -их.
головной головний; мэй мозг анат.
головний мозок; ^6й убор головний убір.
головне 1. головешка, головни, недогарок,
-рка; обл. галаган; 2. (болезнь злаковых)
зона, сажка; обл. засніт, -у; 3. орн. см.
турпан.
головокружение запаморочення [голови].
головокружительно нареч. запаморочливо, за-
паморочно, карколомно.
головокружительный запаморочливий, за-
паморочний, карколомний; разг.
морочливий.
головоломка головоломка.
головоломно нареч. головолбмно; разг. морбч-
ливо.
головоломный головоломний; разг. морбч-
ливий.
головомойка разг. нагінка, прочухан,
прочуханка, натруска.
головоногие в знач. сущ. зоол. головоногі, -их.
головонька прост., обл. см. головушка.
головорез разг. 1. (сорвиголова)
шибайголова, шйбеник; 2. (бандит, убийца)
головоріз, горлоріз; уст. шйбеник.
головотяп разг. головотес, головотяп.
головотяпский разг. головотеський, голово-
тйпський.
головотяпство разг. головотество,
'головотяпство.
головушка ласк, голівонька, реже головонька;
буйная ~ка фольк. буйна голівонька.
головчатка (Серпаїагіа 5 с Ь г а <І.) бот.
головачка.
головчатый бот. головчастий, реже
голівчастий.

голод
251
голубонька
голод голод, -у; заморить ~дом заморити
голодом, захарчувати, -чую, -чуєш; сидеть
~дом прост., обл. голодувати, -дую,
-дуєш, реже голодати; ~д не тётка погов.
голод не тітка, голод не свій брат.
голодание голодування.
голодать голодувати, -дую, -дуєш, реже
голодати.
голодающая в знач. сущ. голодуюча, -ої.
голодающий І. прич. який (що) голодує,
голодуючий; 2. в знач. сущ. голодуючий,,
-ого.
голодная в знач. сущ. голодна, -ої.
голбдненький ласк, голоднёнький.
голоднёхонький, голоднёшенький ласк, го-
лоднёсенький, голоднісінький.
голодно нареч. голодно; ем^ ~но и холодно
йому голодно й холодно (й зймно).
голодновато нареч. голоднувато.
голодноватый голоднуватий; разг.
голоднёнький.
голодный !. прил. голодний;
(ненакормленный) ненагодований; ~ой куме хлеб на уме
погов. голодній курці просо на думці; 2. в
знач. сущ. голодний, -ого.
голодовать прост., обл. см. голодать.
голодовка 1. (голодание) разг.
голодування; разг. голодовка, голоднеча; (голод)
голод, -у; 2. (отказ от пищи в знак
протеста) голодовка.
голодранец *бран. голодранець, -нця, ланець.
голодранка бран. голодранка.
голодуха прост, голодування, голод, -у;
с ~хи з голоду.
гололедица, гололёд, обл. гололёдка ожеледь,
-ді, ожеледиця; разг. слизота, голомороззя,
голоморбзиця, голбморозь, -зі.
голоногий голоногий; (босой — ещё) ббсий,
босоногий.
голопузик прост, голопузик.
голоп^зка прост, голопузка.
голопузый прост, голопузий.
голос голос, -у; быть в ~се бути в голосі;
во весь ~с на весь (на повний, на повен)
голос; в один ~с в один голос, одноголосно,
одностайно, реже однодушно; не своим
~сом [кричать] не своїм голосом [кричати);
с чужого ~са з чужого голосу.
голосемянные, голосеменные в знач. сущ.
бот. голонасінні, -их.
голосина прост, голосисько, голосина.
голосисто нареч. голосисто.
голосистость голосистість, -тості.
голосистый голосистий.
голосить 1. (громко петь, кричать) прост.
горлати, горланити, галасувати, -сую,
-суєш, голосити, -лошу, -лбсиш; 2.
(причитать) обл. голосити, заводити, -джу,
-диш, тужити, -жу, -жиш.
голосишко уменьш.-ласк. и уничиж. голосок,
-ска, ласк, голосочок, -чка.
голосище увел, голосисько, голосина.
голословно нареч. голослівно, безпідставно.
голословность голослівність, -ності,
безпідставність.
голословный голослівний, безпідставний.
голосование голосування; закрытое (тайное)
А/ние закрите (таємне) голосування.
голосовать голосувати, -сую, -суєш.
голосоваться голосуватися, -сується.
голосоведение муз. голосоведіння.
голосовой голосовий; ~ьїе связки анат.
голосові зв'язки; ~ая щель анат. голосова
щілина.
голосок уменьш.-ласк, голосок, -ска.
голосочек уменьш.-ласк. голосочок, -чка.
голостёбельный бот. голостеблий.
голотурии зоол. голотурії, -рій; ~рия ед.
голотурія.
голошеий голошиїй.
голошёйка уменьш. голошийка.
голошея голошия, -шиї.
голоштанник прост, безштанько,
голоштанько, голоштан, голоштанець, -нця,
голодранець.
голоштанный прост, безштаний, голоштаний.
голуба (м. и ж.) прост, см. голубчик,
голубушка 1.
голубевод голубівник, -а.
голубеводство голубівництво.
голубеводческий голубівнйцький, голубівнй-
чий.
голубёнок голубеня, -няти, голуб'я, -б'яти,
уменьш.-ласк. голубенятко, голуб'ятко.
голубенький уменьш.-ласк. блакитненький,
голубенький.
голубеть блакитніти, голубіти;
(становиться голубым — обычно) блакитнішати,
голубішати.
голубец * орн. \. см. голубок 1; 2. (род
ястреба) голуб'ятник.
голубец 2 см. голубцы.
голубец8 хим. голубець, -бця.
голубизна блакить, -ті, голубизна, голубінь,
-ні.
голубика (Уассіпіит иіі^іповит Ъ.) бот.
буяхи, -хів, лохина.
голубиный голубиний, голуб'ячий.
голубить ф о л ь к. голубити, -блю, -биш;
(миловать поэз.— ещё) милувати, -лую,
-луєш.
голубица1 обл. см. голубика.
голубица2 книжн. уст. голубйця.
голубка 1. орн. голубка; 2. (в обращении —
зват.) разг. голубко; см. ещё голубушкаI.
голубки см. водосбор2.
голубоватый блакитнуватий, голубуватий.
голубоглазый блакитноокий, голубоокий.
голубой блакитний, голубий; ^ая кровь
уст. блакитна (голуба) кров.
голубок 1. уменьш.-ласк. голубок, -бка,
редко голубець, -бця; 2. прост, см.
голубчик.
голубонька прост., обл. см. голубушка.

голубоокий
252
голубоокий уст., п о э з. см. голубоглазый.
голубочек уменьш.-ласк. голубочок, -чка.
голубочка уменьш.-ласк. голубочка.
голубушка ласк. 1. голубонька, голубочка,
рибонька, рибочка, галочка, галонька,
ясочка, ясонька, лебідонька, лебедонька,
лебідочка; (сочувственно — ещё) небога;
зват. голубонько, голубочко, рибонько,
рибочко, галочко, галонько, ясочко,
ясонько, лебідонько, лебідочко; небого;
2. голубонька, голубочка; ер.
голубка 1.
голубцы кул. голубці, -ців; ~бец ед.
голубець, -бця.
голубчик ласк, голубчик, голубонько и
голубонько, лебедик, любчик; (в обращении
к постороннему мужчине) ласк, батенько,
батечко; (в устах старшего о младшем)
небіж, -божа и небіж, -божа; зват.
голубчику, голубоньку, лебедику, любчику;
батеньку, батечку; небоже.
голубь 1. голуб; дет., фольк. ґуля; ~бь
мира голуб миру; 2. (в обращении — зват.)
разг. голубе; см. ещё голубчик.
голубятина голуб'ятина.
голубитник 1. голуб'ятник; 2. разг. см.
голубятня.
голубятня голубник, -а.
голый 1. голий; 2. (без примесей; чистый)
разг. чистий; ~ый' спирт чистий спирт;
О брать, взять ~ыми руками брати, узяти
голими руками (голіруч); ~ая истина
гола істина; ~ые цифры голі (самісінькі,
самі тільки) цифри.
голытьба прост., уст. голота; бран.
гольтіпа.
голыш 1. разг. голяк, -а; голий, -ого; 2. у с т.
см. голІк; 3. (камень) голяк, -а, галька.
голышка 1. разг. голячка; гола, -ої; 2. см.
голыш 1.
голышом нареч. разг. голяка, гольцем; голим.
голь І. (беднота) уст. голота, голь, -лі;
(нищие) разг. злидні, -нів; ~ль перекатная
уст. голота (голь) нещадима; 2.
(местность, лишённая растительности) уст.
гола місцевість (-вості), голе місце.
гольд уст. гольд; ~ды мн. гольди, -дів.
гольдка уст. гольдка.
гольдский уст. гбльдський.
гольё спец. голина.
гольевой голини (род. п.).
гольём нареч. прост. 1. (наголо) наголо
и наголо; 2. (без примеси) голо; разг.
гол яка.
гольмий хим. гольмій, -мію.
гольтіпа прост, см. голытьба.
гольф спорт, гольф.
Гольфстрим, Гольфштрём Гольфстрім, -у,
Гольфштрём, -у.
гольфы (брюки, чулки и т. п.) гольфи, -фів.
гольцы (горные вершины в Сибири) гольці,
-ців; ~лёц ед. голёць, -лыхя.
голяк (бедняк) прост, голяк, -а, злидень,
-дня, шарпак, -а, ланець, -нця; злидар,
-я; обл. презр. гольтіпака, гультіпака.
голяком прост, см. голышом.
голышка п р о с т., о б л. см. голень.
Гомель Гомель, -ля.
Гомельская область Гомельська область.
гомельский гомельський.
гомеопат мед. гомеопат.
гомеопатический мед. гомеопатичний.
гомеопатия мед. гомеопатія.
гомерически нареч. гомерично.
гомерический гомеричний; ~ий смех (хохот)
гомеричний сміх (регіт).
гомеровский лит. гомерівський.
гомилетика церк. гомілетика.
гоминдан полит, гоміндан, -у.
гоминдановец полит, гомінданівець, -вця.
гоминдановский полит, гомінданівський.
гомогенность книжн. гомогенність, -ності.
гомогенный книжн. гомогенний.
гомозиться, гомозить обл. копошитися
(разг.), разг. копирсатися, порпатися.
гомологический, гомологичный биол., хим.
гомологічний.
гомология биол. гомологія.
гомон разг. гомін, -мону, гамір, -мору.
гомонить прост, гомоніти.
гомосексуализм гомосексуалізм, -у.
гомосексуалист гомосексуаліст.
гомосексуальный гомосексуальний.
гомункул, гомункулус миф. гомункул,
гомункулус.
гон 1. гін, род. гону; 2. охотн. гони, -нів;
3. (длина участка, полоса пашни, покоса
и т. п.) гбни, род. гін и гонів.
гонг гонг.
гондола гондола.
гондольер гондольер.
гондольера гондольера.
Гондурас Гондурас, -у.
гонение гоніння; (притеснение — ещё)
гноблення, утиски, -ків, утиск, -у.
гонец гонёць, род. гінця.
гонимый гнаний; гноблений, утискуваний.
Ср. гонение.
гониометр мин. и пр. гоніометр.
гониометрия мат. гоніометрія.
гонитель гонитель, -ля; (притеснитель —
ещё) гнобитель, утискувач.
гонительница гонителька; гнобителька,
утискувачка. Ср. гонитель.
гонка 1. гонка, гін, род. гону; (погоня —
обычно) гонитва; ~ка вооружений гонка
озброєнь; 2. (спешка) разг. поспіх, ^ -у;
3. ~ки мн. спорт, гонки, -нок, перегони,
-нів; 4. (сплав леса; сплавляемые плоты)
обл. сплав, -у; 5. (изготовление
перегонкой) гоніння, гнання, гонка; (спирта,
водки — ещё) куріння; 6. прост, а.
нагоняй; задать ~ку прост, дати (задати)
прочухана (чбсу, гарту).

гонкий
253
горбуша
гонкий I. (о собаке) гінкий, гонкий; 2. (о
деревьях, лесе и т. п.) гінкий.
гонко нареч. гінко.
Гонконг Гонконг, -у.
гонобобель, обл. гоноболь см. голубика.
гонококк бакт. гонокок.
гонококковый бакт. гонококовий.
Гонолулу Гонолулу (нескл.).
гонор уст.у разг. гонор, -у.
гонорар гонорар, -у.
гонорарный гонорарний.
гонорейный мед. гонорейний.
гонорея мед. гонорея.
гоноройный см. гонорейный.
гоночный спорт, гоночний, перегоновий.
гоношить прост., обл. I. (хлопотать,
суетиться) поратися; разг. тупцювати,
-цюю, -цюєш, тупцяти; 2. (копить)
збивати (разг.); (припасать) припасати.
гонт строит, гонт, -у, гонта; обл. гбнтя.
гонтовой строит, гбнтовий.
гончар гончар, -я.
гончарничать гончарювати, -рюю, -рюеш.
гончарный гончарний; (об изделиях — ещё)
череп'яний; (относящийся к гончарству)
гончарський.
гончарня гончарня.
гончарский гончарський.
гончарство гончарство.
гончая в знач. сущ. охотн. гончак, -а, гбнча,
-ої; уст. дбйда.
гончий охотн. гончий; обл. гїнчий.
гонщик спорт, гонщик.
гоньба гоніння, гоньба; разг. гасання;
(погоня, преследование — ещё) гонйтва.
гонйть ганяти; (прогонять разг.— ещё)
турляти, обл. туряти; ~ть голубей ганяти
голубів; лодыря (собак) ~ть перен. прост.
бйти (б'ю, б'єш) байдики, байдикувати,
-кую, -куєш; куда Макар телйт не ~н#л
погов. де козам роги правлять (втинають),
куди Макар телят не ганяв, де чорти
навкулачки б'ються.
гониться ганятися; разг. гасати; (за кем-
чем-л.— ещё) ганяти.
гоп межд. гоп, гопля; разг. гопки.
гопак гопак, -а.
гоплй см. гоп.
гора 1. гора; в ~ру (вверх по склону) на гору,
під гору, угору; в ~ру идти (подниматься
и т. п.) перен. угору йтй (підніматися,
підійматися и т. п.); ~ра на душе [лежит]
пеоен. разг. [кам'яна] гора налягла [на
сёрце], гора на душі [лежить]; ~ра с
плеч [свалилась] перен. разг. камінь із
сёрця [звалився], гора з плечей (з пліч)
[звалилася]; ~ры ( ~ру) своротить, ~ру
сдвинуть разг. гори (гору) зрушити (пере-
верн)'ти); надеяться как на каменную ~ру
на кого-что покладатися (надіятися) як
на твердий мур (як на кам'яну гору) на
кбго-що; не за ~рами разг. не за горами;
(вскоре — ещё) незабаром, скоро;
(неподалёку — ещё) поблизу; пир ~рой разг.
бенкет на славу (на всю губу); под ~рой
під горою, попідгір'ю; под ~ру (вниз)
з гори; под ~ру идтй (катйться) перен.
вниз іти (котитися); [стоять] ~рой за кого-
что разг. [стояти] стіною (горою) за кбго-
що, [аж] розпинатися за кбго-що; ~ра
родила мышь погов. могила (гора) породила
мишу; велика хмара, та малий дощ; з
великої хмари малий дощ [буває]; ~ра с
~рбй не сходится, а человек с человеком
сойдётся поел, гора з горою не сходиться,
а людина з людиною зійдеться; 2.
(нагромождение, куча чего-л.) купа, гора;
(множество) безліч, -і, сила, ейла-силён-
на; обл. валява.
Гора полит, ист. Гора.
горазд предик, прост.: <*д на что (что
делать) майстер на що (що робити),
моторний до чого, скорий до чого (що
робити), здатний на що (до чого), дотепний до
чого (на що, що робити); разг. голінний
до чого (на що), удатний на що (що робити);
кто во что ~д хто на що (до чого)
здатний.
гораздо нареч. І. при сравн. ст. набагато,
багато, значно, далёко; разг. куди; 2. (при
глаг. и прил.— очень, весьма) прост.
дуже, вёльми.
горб горб, -а; гнуть ~б перен. разг. ламати
хребет (хребта), гнути спину (горба);
своим (собственным) ~бом [зарабатывать,
добывать и т. п.] разг. своїм (власним)
горбом [заробляти, добувати, наживати
и т. п.]; испытать на своём (на собственном)
~б^ разг. зазнати на своему (на власному)
горбу, відчути на своїй (на власній) шкурі.
горбатая в знач. сущ. горбата, -ої.
горбатенький уменьш.-ласк. горбатенький,
горбатить разг. см. горбить.
горбатиться разг. см. горбиться.
горбатость горбатість, -тості.
горбатый 1. прил. горбатий; 2. в знач. сущ.
горбатий, -ого; ~ого могила исправит
погов. горбатого могила виправить.
горбач 1. прост, см. горбин; 2. стол,
горбач, -а; 3. зоол. горбач.
горбик уменьш. горбик, горбок, -бка.
горбина горбовина.
горбинка горбочок, -чка, горбовинка; нос
с ~кой ніс з горбочком, горбоватий ніс.
горбить горбити, -блю, -биш.
горбиться горбитися, -блюся, -бишся.
горбок разг. см. горбик.
горбоносый горбоносий.
горбун гррбань, -ня, горбатий, -ого, горбач,
-а.
горбунок 1. уменьш.-ласк. горбатенький, -ого;
2. ихт. коник, горбунок, -нка.
горбунья горбата, -ої.
горбуша1 ихт. горбуша.

гррЗ^ша
254
гореть
горбуша2 (коса на короткой рукоятке)
кіска.
горбушечка уменьш.-ласк окрайчик, цілу-
шечка.
горбушка окраєць, род. окрайця, уменьш.
окрайчик; разг. цілушка.
горбыль обапіл, -пола, обаполок, -лка.
Гордей Гордій.
горделиво нареч. гордовито, гордівливо, по-
гбрдливо, спогорда, реже погірдно, горд-
лйво.
горделивость гордовитість, -тості,
гордівливість, -вості, погордливість, реже горд-
лйвість.
горделивый гордовитий, гордівливий,
гордуватий, погордливий, реже погордий, горд-
лйвий.
гордень мор. гордень, -ня.
гордец гордій, -дій, гордівник, -а, гордун,
-а.
гордиев: ~в узел гордіїв вузол, род. горді є-
вого вузла.
гордиться І. (кем-чем) пишатися, гордитися,
-джуся, -дйшся; 2. (быт ь зон осчивым %
высокомерным) разг. величатися, пишатися,
гордувати, -дую, -дз'єш, високо нестися
(-суся, -сёшся), гонорувати, -рую, -руєш;
обл. фудулитися, -люся, -лишся.
гордо нареч. І. гордо; 2. гордо, згорда,
гордовито, спогорда, гордлйво; гонористо,
гоноровито; пихато, пихлйво; пйшно. Ср.
гордый 1—2.
гордовина (УіЬитит Ьапіапа Ь.) бот.
гордовина, чорна калина; обл. гордйна.
гордость І. гордість, -дості, пишання;
(проявление, предмет гордости — ещё)
гордощі, -щів; 2. (заносчивость,
высокомерие) гордість, гордовитість, -тості, реже
гордлйвість; разг. гонористість,
гоноровитість; (надменность) пиха, пихатість,
-тості.
гордый І. гордий; 2. (заносчивый,
высокомерный) гордий, гордовитий, гордуватий,
реже гордлйвий; разг. гонористий,
гоноровитий; (надменный) пихатий, разг. пих-
лйвий; (важный) пйшний, реже запйшний,
думний; обл. фудульний; быть ~дым чем
пишатися чим.
гордыня уст. гординя; обл. гордбта.
гордячка разг. гордячка, гордівниця; уст.
гординя.
горе сущ. горе; (зло, несчастье) лихо; (беда)
біда; разг. безголів'я, безголов'я; поэз.
притуга; ~ре [мне]!, о ~ре [мне]! в знач,
межд. [ой] лілеї, лелечко!, [ох] лихо (горе)
мені [тфкке]!; ^е-охотник ирон. горе-
мислйвець, -вця; ~ре от ума горе з
розуму; и ~ря мало ком^ разг. і горя мало
кому, байдуже кому, і горенько покотив
хто; на ~ре чьё на лихо.(на горе) чиє
(кому); помочь (разг. пособить) <~рю
зарадити горю (лиху); с ~рем пополам разг.
з лихом (з горем, з бідою) пополам;
жить с г^рем пополам разг. жити, лиха
прикупивши; хлебнуть (хватить) ~ря ся,
хлебать 2.
горе нареч. к н и ж н. уст. догори, угору.
гореваниє горювання, побивання;
сумування, журіння; бідування. Ср. горевать.
горевать (о ком-чём) горювати, -рюю, -рюєш
(за ким-чим, реже по кому-чому),
убиватися (за ким-чим, уст. ким-чим), побиватися
(за ким-чим, за кого-що, реже ким-чим);
(грустить — ещё) сумувати, -мую, -муеш,
журитися, -рюся, -ришся, тужйти, -жу,
-жиш (за ким-чим, по кому-чому);
(бедствовать — ещё) бідувати, -дую, -д^еш,
бідкатися; горе ~ть фольк. прост,
поневірятися-, бідувати.
горелка1 (прибор) пальник, -а.
горелка2 см. горилка.
горелки (игра) горюдуб, горйдуб.
горелое в знач. сущ. горіле, -ого; см. ещё
палёное.
горелый горілий.
горельеф иск. горельєф; уст. горорізьба.
горельефный иск. горельєфний.
горемыка (м. и ж.) разг. бідолаха (м. и ж.),
бідолашний, -ого (м.), бідолашна, -ої (ж.),
сірома (м. и ж), сіромаха (м. и ж.),
сердёга (м. и ж.), сердешний (м.),
сердешна (ж), горопаха (м. и ж.), нетяга
(м.), неборак (м.), неборака (м.),
небіж, -божа и небіж, -божа (м.), небога
(ж.), редко побіденник (м.); обл. сара-
ка (м.).
горемычный разг. бідолашний, сіромашний,
сердешний, горопашний, редко побіденний.
горение горіння; (без пламени — ещё)
жаріння.
горенка уменьш.-ласк, у с т., о б л. світличка,
світелка, горничка, покоїк, -у.
горестно нареч. гірко; тужно, тужливо, сумно,
болісно; ~но плакать гірко (ревно, ревне)
плакати. Ср. горестный 1.
горестный 1. (полный горестей) гіркий;
(печальный, скорбный — ещё) тужний,
тужливий, сумнйй, болісний; 2. (жалкий,
плачевный) жалюгідний.
горесть І. (печаль, скорбь) жаль, -лю и
-лю, туга; 2. ~ти мн. прикрості, -тей,
жалі, род. жалів, горе, лихо;
(злоключения) злигодні, -нів.
гореть горіти; (давать свет, пламя-—ещё)
світитися (свічуся, світишся); голова (душа,
сердце) ~рйт голова (душа, серце) горить;
~рйт во рту печё в роті; ^рйт лицо пашить
(горить) обличчя (лице); ~ть нетерпением
горіти з нетерплячки (нетерпінням); дело
(работа и т. п.) ~рйт в руках у кого діло
(робота и т. п.) горить в руках (під
руками) у кого; земли ~рйт под ногами у кого
перен. земли горить під ногами в кого;
не "^рйт (не спеши) разг. не горйть.

горец
255
горноклиматический
горец горянин, горець, -рця; обл. гірняк,
-а, верховинець, -нця; кавказские ~рцы
кавказькі горці.
горец (Рої у допит Ь.) бот. спориш, -у, гірчак,
-а.
горечавка (бепііапа Ь.) бот. тирлич, -у.
горечавковые в знач. сущ. бот. тирличеві, -их.
горечь гіркість, -кості, гіркота и гіркота;
(перен.— ещё) біль, род. болю, жаль, -лю
и -лю, прикрість, -рості.
горжетка, горжет горжетка, горжет.
горздравотдёл (городской отдел
здравоохранения) міськвідділ
(міський відділ охорони здоров'я); разе.
міськздороввїдділ, -у.
горизонт горизонт, -у, обрій, -рію;
(небосклон — ещё) крайнебо, небокрай, -краю,
небосхил, -у, поэз. видноколо, виднокруг,
виднокрай, винокбло; появиться на ~те
з'явитися (появитися) на горизонті (на
обрії); исчезнуть с чьего ~та перен.
зникнути з чийого горизонту.
горизонталь мат., ееод. горизонталь, -лі.
горизонтально нареч. горизонтально; разг.
поземно.
горизонтальность горизонтальність, -ності.
горизонтальный горизонтальний; разг.
поземний, реже позёмий.
горйлка (водка) обл. горілка.
горилла зоол. горйла.
горисполком (городской
исполнительный комитет)
міськвиконком, -у (міський виконавчий комітет).
гористость гористість, -тості, горяність,
-ності.
гористый гористий, горяний.
горихвостка орн. горихвістка.
горицвет бот. 1. см. адонис2 І; 2. (Согопагіа
Ь.) коронарія.
горйчник (Реисеа'апит Ъ.) бот. смовдь, -ді.
горища увел, горище, горюка.
горка уменьш., ж.-д., с.-х. и пр. гірка;
красная ^ка этногр. проводи, -водів и -від.
горкнуть гіркнути.
горком (городской комитет)
міськком, -у (міський комітет).
горлан прост. горлань, -ня, зіпака.
горланить прост, горлати, горланити; (преим.
о людях разг.— ещё) репетувати, -тую,
-туєш, зіпати; обл. галайкати,
усилит, галайкотати, -кочу, -кбчеш и
галайкотіти, -кочу, -котиш.
горласто нареч. разг. горласто.
горластый разг. горлатий, горластий.
горлач 1. ихт. горлач, -а, бичбк-горлач,
род. бичка-горлача; 2. зоол. горлач, ревун,
-а; 3. (узкогорлый горшок) обл. глек,
глечик; обл. гладущик.
горлица, горлинка орн. горлиця, уменьш.-
ласк, горличка.
горло І. горло, горлянка; брать, взять за
~ло перен. разг. брати, узйти за горло;
дыхательное ~ло анат. дихальне горло,
трахея; кричать (петь и т. п.) во всё ~ло
разг. кричати (співати и т. п.) на все (на
ціле) горло, горлати [на все горло], горло
надривати; наступать, наступить ком^ на
~ло перен. разг. наступати, наступити
кому на горло; по ~ло по горло; поперёк
~ла стать (встать и т. п.) перен. разг.
поперек горла (кісткою у горлі) стати;
промочить ~ло разг. промочити горло;
слёзы (рыдания) подступили к ~лу сльози
(ридання) підступили під горло; с ножом
к ~лу пристать перен. разг. наступити
на горло; схватить за ~ло перен. разг.
схопити (узяти) за горло; сыт по ~ло
перен. разг. сйтий донесхочу (донехочу,
по зав'язку, по саму зав'язку); 2. (у
сосуда) шййка, горло; 3. (выход из залива)
горло.
горловик мед. разг. горловик, -а.
горловина горловина.
горловой горловий; обл. горлянйй.
горлодёр прост. 1. (крикун) горлодёр,
горлань, -ни; 2. (то, что раздражает горло)
горлодёр.
горлопан прост, горлодёр, горлань, -ня.
горлопанить прост, см. горланить.
горлосечёние мед. розтин (-у) дихального
горла, трахеотомія.
горлышко 1. уменьш.-ласк. горлечко;
2. (у сосуда) шййка.
горлюха (Рісгіз Ь.) гір куша.
гормон физиол. гормон.
гормональный физиол. гормональний.
гормонотерапия мед. гормонотерапія.
горн* техн. гбрно, горн.
горн 2 муз. сурма и сурма; (преим.
пионерский — ещё) горн.
горний уст. горній.
горнило уст. гбрно, горн; (перен. торж.—
обычно) горнило.
горнист сурмач, -а, сурмар, -я, горніст.
горница уст., обл. світлиця, горниця,
покій, -кою. ,
горничная покоївка, горнична, -ої.
Горно-Алтайск Горно-Алтайськ.
Горно-Алтайская автономная область Горно-
Алтайська автономна область.
горно-алтайский гбрно-алтайський.
Горно- Бадахшанская автономная область
Гбрно-Бадахшанська автономна область.
горно-бадахшанский гбрно-бадахшанський.
горновой техн. 1. прил. горновий; 2. в знач,
сущ. горновий, -бго.
горновщик техн. горновий, -бго.
горновщйца техн. горнова, -6Ї.
горнодобывающий гірничодобувний.
горнозаводский гірничозаводський,
гірничий; ~ий рабочий гірник, -а.
горнозаводчик дорев. гірничозаводчик,
гірничопромисловець, -вця.
горноклиматический мед, гірськокліматичний.

горнолыжник
256
горчак
горнолыжник спорт, гірськолижник.
горнолыжный спорт, гірськолижний.
горно-металлургический гірнйчо-металургій-
ний, гірнйчо-металургічний.
горно-обогатительный гірнйчо-збагачуваль-
ний.
горнопромышленник гірничопромисловець,
-вця.
горнопромышленный гірничопромисловий,
гірничий.
горнопроходческий гірничопрохідницький.
горнорабочий гірник, -а.
горнорудный гірничорудний.
горноспасательный гірничорятувальний.
горностаевый горностаєвий.
горностай зоол. горностай.
горнострелковый воен. гірськострілецький.
горнотехнический гірничотехнічний.
горный 1. гірський; обл. верховинний; редко
горовйй; ~ая болезнь мед. гірська хвороба;
~ая область гірська область; обл.
верховина; ~ое солнце мед. гірське сонце; ~ый
воск мин. гірський віск; ~ый лён мин.
азбест, -у; ~ый хребет гірський хребет;
~ый хрусталь мин. гірський кришталь;
2. (относящийся к разработке земных
недр) гірничий; ~ая промышленность
гірнича промисловість; ^ое дело гірнича
справа, гірництво; ~ый институт
гірничий інститут.
горняк гірник, -а.
горняцкий гірницький.
город 1. місто; разг. город; за городом [жить
и т. п.] за містом [жити, мешкати и т. л.];
2. (в играх) городок, -дка.
городить I. (ставить ограду, огораживать)
обл. городити, -роджу, -родиш; 2.
(говорить вздору болтать) прост, плести
(плету, плетеш), плескати (плещу, плёщеш),
верзти [дурниці, нісенітниці и т. п.];
~ть чепух^ (чушь и т. п.) разг. правити
(плести) смаленого дуба, верзти дурниці
(нісенітниці и т. /г.); О огород ~ть разг.
город городити.
городишко прен. [поганеньке, злиденне,
глухе] містечко, [поганенький, злиденний]
городок.
городище 1. увел, величезне місто; 2, археол.
городище.
городки І. (игра) городки, -ків, скраклі,
-лів; (игра с шаром типа кеглей) свинка;
2. (чурки для игры; рюхи) городки,
скраклі; ~д6к ед. скракля, скраколь, -кля и
скраколь, -кля; свинка.
городничество дорев. городництво.
городничий дорев. городничий, -ого.
городничиха дорев. прост, городничиха.
городовик прост, см. городовой2.
городовой1 прил. уст. міський; уст.
городовий.
городовой 2 в знач. сущ. дорев. городовий, -бго,
городовик, -а.
городок* уменьш. містечко, городок, -дка.
городок2 см. городки 2.
городошник гравець в городки, в скраклі.
городской міський, редко городськйй; уст.
городянський; ~йе ворота ист. міська
брама; ~ая управа дорев. міська управа.
городьба обл. 1. (действие) городіння;
2. (ограда, изгородь) огорожа, горожа.
горожанин городянин, житель (мешканець)
міста; уст. міщанин.
горожанка городянка, жителька (мешканка)
міста; уст. міщанка.
гороно (городской отдел
народного образования) міськвно
(нескл., м.) (міський відділ народної
освіти).
горообразный гороподібний.
горообразование геол. горотворення,
гороутворення.
горообразовательный геол. горотворний.
прообразующий геол. гороутворюючий,
горотворний.
гороскоп ист. гороскоп.
горох горох, -у; как об стену (в стену, от
стены) ~х разг. мов (немов, наче, як) у
(об) стіну горохом; ~хом сыпать
(рассыпаться и т. п.) перен. разг. горохом сйпати,
розсипати горох.
гороховидный гороховйдний.
гороховина горохвиння, гороховина.
гороховица прост., обл. гороховий суп.
гороховый гороховий; обл. горохвяний; ~ая
лепёшка горохвяник; чучело ~ое, шут
~ый разг. опудало; бран. блазень, -зня.
горохообразный горохоподібний.
горочка уменьш.-ласк, гірочка, гіронька.
горочный ж.-д. и пр. гірковйй.
горошек горошок, -шку; душистый ~к ( Ьа-
іНугиз ойогаіиз Ь.) бот. запашний
(пахучий) горошок; зелёный ~к кул.
зелений горошок; ткань в ~к ( ~шком)
тканина в горошок.
горошина горошина.
горошинка уменьш. горошинка.
горский горянський, горський; обл.
верховинський.
горсовет (городской совет)
міськрада (міська рада).
горст геол. горст.
горстка разг. см. горсть.
горсточка уменьш.-ласк. 1. жмёнька, редко
горсточка; 2. жмёнька, крихітка; купочка.
Ср. горсть 1—2.
горсть 1. жменя; 2. (перен.: незначительное
количество) жменя, крйхта; (кучка) купка.
гортанно нареч. гортанно.
гортанный гортанний.
гортань анат. гортань, -ні, горлянка.
гортензия бот. гортензія.
горчайший превосх. ст. найгіркіший.
горчак 1. бот. (АсгорШоп С а $ 5.) гірчак,
-а; (Р1сгі8 Ь.) гіркуша; 2. ихт. гірчак.

горче
257
Гослитиздат
горче сравн. ст. І. прил. гіркіший; 2. парен.
гіркіше.
горчинка прост, гіркуватість, -тості; с
~кой (какой) гіркуватий.
горчить гірчити.
горчица гірчиця.
горчичник гірчичник.
горчичница гірчичниця.
горчичный гірчичний.
горше уст. см. горче.
горшечник гончар, -я.
горшёчничать прост, гончарювати, -рюю,
-рюєш.
горшечный горшковий, горщечковий;
(гончарный) гончарний.
горший сравн. ст. уст. гіркіший.
горшок горщик, -щика, горщок, -ршка;
обл. гбрнёць, род. гбрнця; (высокий)
стовбун, -а; (большой) обл. саган, -а; не боги
~шки обжигают погов. не святі горшки
ліплять.
горшочек уменьш. горщичок, -чка, горщёчок,
горня, -няти, горнятко, горща, -щати.
горькая (в знач. сущ.: водка) разг. гірка,
-6Ї.
горький гіркий; горе ~ое гірке горе
(бідування); мий ( ~ая) пьяница разг. гіркий
(безпросипний) п'яниця; ~им опытом
прийти к чем^ (узнать что и т. п.) на гіркому
досвіді переконатися в чому; пить ~ую
разг. пйти без просипу; (пьянствовать)
пиячити.
Горький геогр. Горький, -ого.
горько 1. нареч. гірко; 2. в знач. сказ, гірко,
прикро.
горьковатость гіркуватість, -тості.
горьковатый гіркуватий; разг. гіркенький.
Горьковская область Гбрьковська ббласть.
гбрьковский (от географического
наименования) гбрьковський; (от фамилии) гбрь-
ківський.
горьконький уменьш.-ласк. гіркенький.
горько-солёный гірко-солбний.
горькость гіркість, -кості, гіркота.
горькохонький уменьш.-ласк.
гіркісінький
горькуша (Заиззигеа ОС) бот. гіркий
корінь (-реня).
горюн (м.)ь горюнья (ж.) п р о с т. см.
горемыка.
горюниться прост.,фоль к. см. горевать.
горючее в знач. сущ. техн. пальне, -бго.
горючесть горючість, -чості.
горючий1 горючий; (о топливе для
двигателей — обычно) пальний; ~ий газ
горючий газ; ~ая смесь пальна суміш.
горючий 2 фол ьк.: ~ие слёзы гіркі (ревні)
сльози.
горюшко ф о л ь к., ласк, горенько, горечко;
лишенько, лишечко; безталаннячко; и ~ка
мало ком^ разг. і горя мало кому. Ср.
горе.
горянка горянка; обл. гірнячка, верховинка.
горючее (в знач. сущ.: горячая пища) разг.
гаряче, -ого; гаряча страва.
горячечный прост, гарячковий.
горі чий гарячий; (перен.: пламенный —
обычно) палкий; (страстный — ещё) шпаркий,
разг. завзятущий; обл. загарливий; ~ая
кровь у кого гаряча кров у кого; ~ие
напитки прост., уст. міцні напої
(напитки); по ~им следам, по ~ему следу
по гарячих (по свіжих, по живих и т. п.)
слідах, по тёплому сліду; под ~ую р^ку
[попасть, подвернуться и т. п.] під гарячу
руку [потрапити и т. п.].
горячительный разг. гарячлйвий;
зігріваючий; ~ые напитки міцні напої.
горячить гарячити; (перен.— ещё)
розпалювати, -люю, -люєш, розпаляти (реже),
збуджувати, -джую, -джуеш.
горячиться гарячйтися, -чуся, -чйшся,
розпалюватися, -лююся, -люєшся,
розпалятися (реже) у запалюватися; разг.
гарячкувати, -кую, -куєш; (волноваться разг.—
ещё) кип'ятитися, -п'ячуся, -п'ятйшся.
горячка 1. (болезнь) прост, гарячка; разг.
лихоманка; белая ~ка мед. біла гарячка;
родильная ~ка см. родильный 1; 2. перен.
разг. гарячка: (спешка) разг. хапанина;
пороть ~ку парка парити, гарячкувати,
-кую, -куєш, пороти гарячку; (суетиться)
разг. хапатися; 3. (вспыльчивый человек)
разг. гарячка; запальна людина.
горячность гарячність, -ності, редко опал,
-у; (пылкость) палкість, -кості, завзяття;
(вспыльчивость) запальність.
горячо І. нареч. гаряче и гаряче; палко;
шпарко; (усердно обл.— ещё) прикро; загар-
ливо; ср. горючий; 2. в знач. сказ, гаряче.
госаппарат (государственный
аппарат) держапарат, -у (державний
апарат).
Госбанк (Государственный банк
СССР) Держбанк, -у (Державний банк
СРСР).
госбюджет (государственны й^б юд-
жет) держбюджет, -у (державний
бюджет).
госдепартамент (государственный
департамент)^ держдепартамент, -у
(державний департамент).
Госиздат (Государственное
издательство) Держвидав, -у
(Державне видавництво).
госконтроль (государственный
контроль) держконтроль, -лю
(державний контроль).
госкредйт (государственный
кредит) держкредит, -у (державний кредит).
Гослитиздат (Государственное
издательство
художественной литературы) Держлітвидав, -у

госпитализация
258
государь
(Державне видавництво художньої
літератури).
госпитализация госпіталізація.
госпитализировать госпіталізувати, -зую,
-зуеш.
госпиталь госпіталь, -лю; разг. шпиталь.
госпитальный госпітальний; разг.
шпитальний.
Госплан СССР (Государственный
плановый комитет Совета
Министров СССР) Держплан (-у)
СРСР (Державний плановий комітет Ради
Міністрів СРСР).
господин 1. дорев.у дипл. пан; (в формуле
обращения и ирон.— ещё) добродій; ~да
мн. пани, -нів; собир. уст. панство, (в
формуле обращения и дипл.) панове;
2. (владыка) уст. пан, володар, -я и володар,
-я, господар,-я; О быть ^ном своего слова
(своему слову) бути хазяїном свого слова;
~н положения господар становища; сам
себе ~н сам собі пан; служить двум ~дам
служити двом панам.
господинчик уменьш., ирон. панок, -нка.
господский дорев. панський; (относящийся
к помещичьему двору — ещё) дворовий,
двірський.
господство панування; (владычество)
владарювання, книжн. владицтво; (главенство —
ещё) зверхність, -ності, верховенство.
господствовать панувати, -ную, -нуєш;
(владычествовать) владарювати, -рюю, -рюєш:
(преобладать — ещё) домінувати, -нуе.
господствующий 1. прич. який (що) панує
и т. п.; см. господствовать; 2. в знач. прил.
панівний, пануючий, реже владущий;
(преобладающий— ещё) домінуючий; ~ий класс
пануючий (панівний) клас.
господчик ирон. уст. панок, -нка.
господь рел., разг. господь, -пода; ~ди!;
ах ты, ~ди! в знач. межд. боже!; господи!;
ах ти, боже [мій]!; ~дь знает (ведает)
разг. бог [його] знає (зна, відає), господь
[його] знає; ~дь с вами господь (бог) з
вами; не дай (не приведи) ~ди, упаси
~ди не дай боже, борони (боронь) боже,
хай бог (господь) боронить (милує), не
доведи боже (господи); прости ~ди в знач.
вводн. ел. прости господи; слава тебе ^ди
слава тобі господи (боже), слава богу
(господові), хвалити бога, дякувати
богові.
госпожа дорев., дипл. пані (нескл., ж.);
(в . формуле обращения и ирон.— ещё)
добродійка; (женщина, принадлежащая
к привилегированному сословию)
господиня.
Госполитиздат (Государственное
издательство политической
литературы) Держполітвидав, -у
(Державне видавництво політичної
літератури).
госпромышленность
(государственная промышленность)
держпромисловість, -вості (державна
промисловість).
госстрах (государственное
страхование) держстрах, -у (державне
страхування).
ГОСТ и гост (государственный
общесоюзный стандарт)
ГОСТ, -у и гост, державний
загальносоюзний стандарт.
гостевать обл. гостювати, -тюю, -тюєш.
гостевой для гостей, гостьовий.
гостеприимно нареч. гостинно.
гостеприимность гостинність, -ності.
гостеприимный гостинний.
гостеприимство гостинність, -ності.
Гостехиздат (Государственно е
техническое издательство)
Держтехвидав, -у (Державне технічне
видавництво).
гостиная вітальня; уст. гостинна, -ої.
гостйнец прост, гостинець, -нця.
гостиница готель, -лю, редко отель, -лю,
гости ниця.
гостиничный готельний, редко отёльний.
гостинодворец уст. гостинодвбрець, -рця;
крамар, -я и крамар, -я, купець, -пця.
гостинчик уменьш.-ласк. гостинчик.
гостиный: ~ый двор уст. купецький двір
(дім), гости ний двір; ринок, -нку.
гостить гостювати, -тюю, -тюєш.
госторговля (государственная
торговля) держторгівля (державна
торгівля).
гость гість, род. гостя; разг. гостювальник;
в ~ти пойтй (поехать и т. п.) у гості (разг.
у гостину) піти (поїхати и т. п.)\ в ~тях
быть и т. п. у гостях (разг. у гостині)
бути и т. п.; гостювати, -тюю, -тюєш; из
~тёй прийти (вернуться и т. п.) з гостей
(разг. з гостйни) прийти (повернутися и
т. п.).
гостья гостя; обл. гостина, гїстя.
государев государів, -рева, -реве; царів,
-рёва, -рёве; імператорів. Ср. государь 1.
государственность державність, -ності.
государственный державний; ~ое право юр.
державне право; ^ый контроль
державний контроль.
государство держава.
госуд?рынин государині (род. п.); цариці
(род. п.); імператриці (род. п.). Ср.
государь 1.
государыня 1. государиня; цариця;
імператриця. 2. п&ні, володарка и володарка;
милостивая ~ня см. милостивый. Ср.
государь 1—2.
государь I. дорев. государ, -я; цар, -я;
імператор; 2. (господин, владетель) уст. пан,
володар, -я и володар, -я, господар, -я;
милостивый "рь см. милостивый.

госучреждение
259
гравировать
госучреждение (государственное
учреждение) держустанова
(державна установа).
госфонд (государственный фонд)
держфонд, -у (державний фонд).
гот см. готы.
Готвальдов Готвальдов.
готика архит. готика.
готический архит. и пр. готичний; ~ий
шрифт тип. готичний шрифт.
Готланд Готланд, -у.
готовальня готовальня.
готовенький уменьш.-ласк, готовенький.
готовить готувати, -тую, -туєш, готовити,
-влю, -виш; (собирать в дорогу, для еды
и т. п.— ещё) лагодити, -джу, -диш,
лаштувати, -тую, -туєш, разе, ладнати, ладити,
рихтувати, -тую, -туєш.
готовиться 1. готуватися, -туюся, -туєшся,
готовитися, -влюся, -вишся,
приготовлятися, -ляюся, -ляєшся; (собираться,
снаряжаться — ещё) збиратися, лагодитися,
-джуся, -дишся, лаштуватися, -туюся,
-туєшся, разг. ладнатися, ладитися,
рихтуватися, -туюся, -туєшся, споряджатися;
2. (что — надвигаться) насуватися (що);
разг. заноситися, -ситься (на що);
(назревать) назрівати (що); (о событиях —
ещё) готуватися, готовитися (що); 3. страд.
готуватися, готовитися; лагодитися,
ладнатися, ладитися; ер. готовить.
готовность готовність, -ності, готовість, -во-
стг, (согласие сделать что-л.— обычно)
згода; боевая ~ть воен. бойова готовність;
быть в полной ~ти бути зовсім (цілком)
готовим, бути в повній готовності; с ~тью
охоче, радо, залюбкй, з дорогою душёю,
з готовністю.
готово нареч. готово.
готовый готовий; (склонен, расположен —
ещё) ладен и ладен, ладний, радий; Будь
~в!— Всегда ~в! (девиз пионеров) Будь
готовий!—Завжди готовий!; ~ый к
услугам уст. завжди до ваших послуг, готовий
до пбелуг; жить на всём ~ом жйти на
всьому готовому.
готский ист. гбтський.
готтентот готтентот; ~ты мн. готтентбти,
-тів.
готтентотка готтентотка.
готтентотский готтентотський.
готы ист. готи, -тів; ~т ед. гот.
гофмаршал дорев. гофмаршал.
гофмейстер дорев. гофмейстер.
гофрировальный техн. гофрувальний.
гофрирование гофрування.
гофрированный гофрований.
гофрировать гофрувати, -рую, -руеш.
гофрироваться гофруватися, -рується.
гофрировка гофрування.
гофрировщик спец. гофрувальник.
гофрировщица спец. гофрувальниця.
гофрить уст. гофрувати, -рую, -руеш.
гофриться уст. гофруватися, -рується.
ГОЭЛРО (Государственная комиссия по
электрификации России) ист. ГОЕЛРО,
Державна комісія в справі електрифікації
Росії.
ГПУ (Государственное
политическое управление) ист.
ДПУ (Державне політичне управління).
граб граб; (одно дерево и собир.— ещё)
грабина.
грабарить и грабарить прост., обл. гра-
барювати, -рюю, -рюєш.
грабарка прост., обл. грабарка.
грабарный, грабарский прост., обл.
грабарський.
грабарь и грабарь прост., обл. грабар,
-я и грабар, -я.
грабастать обл. хапати; разг. гарбати.
грабёж грабіж, -бежу, грабунок, -нку, гра-
біжка; (действие — ещё) грабування,
разг. гарбання; (обирательство) разг.
здирство.
грабелина обл. граблище, грабилно.
грабельки уменьш.-ласк. грабельки, -льбк.
грабельник см. грабелина.
грабиловка прост, см. грабёж,
грабитель грабіжник; разг. дерій, -рій;
(обирала) разг. здйрник, обл. здйрця.
грабительница грабіжниця; здирниця,
здйрця. Ср. грабитель,
грабительский грабіжницький; разг.
здирницький.
грабительство грабіжництво;
(обирательство) разг. здирство, здйрництво.
грабитьх (отнимать силой) грабувати, -бую,
-буеш; разг. гарбати; (заниматься разбоем)
разг. уст. розбивати.
грабить2 обл. см. грести 2.
граблёние уст. см. грабёж,
грабленный прич. грабований.
грабленый прил. грабований; (награбленный)
награбований.
грабли граблі, -блів и -бель; (конные,
механические — обычно) гребка.
грабовый грабовий.
граве муз. граве (неизм.).
гравёр гравёр.
гравёрный граверний.
гравиемойка техн. гравіємййка.
гравий гравій, -вію, рінь, -ні, жорства.
гравийный гравійний, рінявий, рінистий.
гравилат (Сеит Ь.) бот. гравілат, -у.
гравиметр геол. гравіметр.
гравиметрический геол. гравіметричний.
гравиметрия геол. гравіметрія.
гравировальный гравірувальний,
гравіювальний.
гравирование гравірування, гравіювання.
гравированный гравірований, гравійбваний.
[ гравировать гравірувати, -рую, -руєш,
гравіювати, -віюю, -віюєш.

260 гранатомётчик
гравироваться
гравироваться гравіруватися, -рується,
гравіюватися, -віюється.
гравировка гравірування, гравіювання.
гравировщик гравірувальник, гравіювальник.
гравировщица гравірувальниця,
гравіювальниця.
гравитационный физ. гравітаційний.
гравитация физ. гравітація.
гравюра гравюра; (на дереве — еще)
дереворит.
гравюрка уменьш. гравюрка-
гравюрный гравюрний.
град 1 град, -у; ~д вопросов злйва (град)
запитань; пот катится ~дом піт котиться
(ллється, стікає и т. п.) градом.
град2 (город) поэз. уст. град, -а; місто.
градация градація.
градиент физ. градієнт.
градина разг. градина.
градинка уменьш. градинка.
градирный горн, градирний.
градирня горн, градирня.
градирование горн, градирування.
градированный горн, градирований.
градировать горн, градирувати, -рую, -руеш.
градироваться горн, градируватися, -руеться.
градировка горн, градирування.
градировочный горн, градирувальний.
градобитие градобій, -бою, градобиття.
градовой градовий.
градоначальник дорев. градоначальник.
градоначальство дорев. градоначальство.
градоносный градоносний.
градоправитель уст. правитель (-ля) міста,
градоправитель.
градостроение см. градостроительство.
градостроитель містобудівник, -а.
градостроительный містобудівний.
градостроительство містобудування,
містобудівництво.
градской, градский п о э з. у с т. см. городской.
градуирование фаз. градуювання.
градуированный фаз. градуйований.
градуировать физ. градуювати, -дуюю, -дуюеш.
градуироваться физ. градуюватися, -дуюється.
градуировка физ. градуювання.
градус 1. градус; 2. (перен.: степень, мера)
уст. градус; ступінь, -пеня; О в
последнем ~се у с т. в останній стадії; под ~сом
разг. напідпитку, під чаркою.
градусник градусник.
градусный градусний.
гражданин громадянин; потомственный
почётный ~н дорев. потомствений почесний
громадянин.
гражданка * громадянка.
гражданка2 прост. 1. (гражданская азбука)
гражданка; 2. (о жизни гражданских
людей в отличие от военных) гражданка.
гражданочка уменьш.-ласк. громадяночка.
гражданский 1. громадянський; ~ая война
громадянська війна; ~ая смерть уст.
політична (громадянська) смерть; ~ий долг
обов'язок громадянина, громадянський
обов'язок; 2. (не военный) цивільний;
(штатский) штатський; ~ий брак цивільний
шлюб; ~ий кодекс юр. цивільний кодекс;
~ое право юр. цивільне право; 3.
(светский) світський; 0 ~ий шрифт
гражданський шрифт.
гражданственность громадянськість, -кості;
(цивилизация) цивілізація.
гражданство громадянство; дать права
(право) ~ва дати права (право)
громадянства; получить (приобрести и т. п.) права
(право) ~ва дістати права (право)
громадянства, набути прав (права, права, право)
громадянства.
грай фоль к., обл. (карканье) каркання,
крякання, крюкання; (птичий крик)
гомін, -мону.
грамзапись (граммофонная
запись) грамзапис, -у (грамофонний запис).
грамм грам.
грамматик ист. граматик.
грамматика граматика.
грамматист граматист.
грамматически нареч. граматично.
грамматический граматичний; ~ая ошибка
граматична помилка.
грамм-атом физ. грам-атом.
грамм-калория физ. грам-калорія.
грамм-молекула фаз. грам-молёкула.
граммофон грамофон.
граммофонный грамофонний.
грамота грамота; (умение читать и писать —
ещё) письмо, уст. письменство.
грамотей разг. грамотій, -тія.
грамотёйка разг. грамотійка.
грамотка (письмецо) прост., обл. листик,
цидула, цидулка.
грамотно нареч. грамотно/
грамотность грамотність, -ності;
письменність. Ср. грамотный 1.
грамотный І. прил. грамотний; (умеющий
читать и писать — обычно) письменний;
2. в знач. сущ. письменний, -ого, грамотний.
грампластинка (граммофонная
пласти н к а) грампластинка (грамофонна
пластинка).
гран уст. гран; О ни ~на ні (ані) грана.
Гранада Гранада.
гранат * бот. гранат, реже граната.
гранат2 мин. гранат, -у.
граната воен., спорт, граната.
гранатный1 см. гранатовый1.
гранатный2 см. гранатовый2.
гранатный3 воен. гранатний.
гранатовые в знач. сущ. бот. гранатові, -их.
гранатовыйх бот. гранатовий, гранатний.
гранатовый2 мин. гранатовий, гранатний.
гранатомёт воен. гранатомёт.
гранатометание воен., спорт, гранатометання.
гранатомётчик воен., спорт, гранатометник.

гранд
261
гребля
гранд ист. гранд.
грандиозно нареч. грандіозно; велично. Ср.
грандиозный.
грандиозность грандіозність, -нрсті;
величезність; величність. Ср. грандиозный.
грандиозный грандіозний; (огромный)
велетенський, величезний; (величественный)
величний.
гранение гранування.
гранённый прич. гранований.
гранёный прил. І. гранований, гранчастий,
гранястий, реже гранйстий; обл.
рубчастий; 2. (подвергшийся гранению)
гранований.
гранильник техн. гранильник.
гранильный гранувальний.
гранильня спец. гранувальня.
гранильщик спец. гранувальник.
гранильщица спец. гранувальниця.
гранйт граніт, -у.
гранитный гранітний.
гранитолевый спец. гранітолевий.
гранитоль спец. гранітоль, -лю.
гранитчик спец. гранітник.
гранить гранувати, -ную, -нуеш, гранити;
~ть мостовою перен. прост, тинятися,
швендяти по бруку, вичбвгувати (-гую,
-гуєш) брук.
граниться грануватися, -нується, гранитися.
граница 1. межа, границя; (рубеж) рубіж,
-бежу; (между государствами — обычно)
кордон, -у; за ~цей за кордоном; за <*цу
за кордон; из-за ~цы з-за кордону; 2.
(перен/. предел) межа; вмити из ~нйц
приличия вийти за межі пристойності.
граничить 1. (быть смежным) межувати,
-жую, -жуєш, граничите; 2. (перен.:
совпадать) межувати.
граничный уст. межовий, граничний;
рубіжний; кордонний; (пограничный)
прикордонний. Ср. граница І.
гранка1 полигр. гранка.
гранка2 гранування. Ср. гранить.
гранула спец, гранула.
гранулёза хим. гранульоза.
гранулёма мед. гранулёма, гранульома.
гранулирование спец. гранулювання.
гранулированный спец. гранульований.
гранулировать спец. гранулювати, -люю,
-ЛЮЄШ.
гранулироваться спец. гранулюватися, -лює-
ться.
грануляционный спец. грануляційний.
грануляция спец. грануляція.
Гран-Чако Гран-Чако (нескл.).
грань 1. грань, -ні; (предел) межа; 2.
(гранение) гранування.
грассирование грасирування; гаркавлення.
Ср. грассировать.
грассировать грасирувати, -рую, -руеш;
(картавить) гаркавити, -влю, -виш.
граф граф.
графа I. графа; 2. (рубрика) рубрика.
графема лингв, графема.
график1 (диаграмма и т. п.) графік.
график2 (художник) графік.
графика графіка.
графин графин, карафа.
графинчик уменьш.-ласк. графинчик,
карафка, карафочка.
графиня графиня.
графит мин. графіт, -у.
графитный, графитовый мин. графітовий,
графітний.
графить графйти, -флю, -фйш.
графиться графитися, -фйться.
графически нареч. графічно.
графический графічний.
графление графлення.
графлённый прич. графлений.
графлёный прил. графлений, розграфлений.
графолог графолог.
графологический графологічний.
графология графологія.
графоман мед.; ирон. графоман.
графомания мед.у ирон. графоманія.
графоманка мед., ирон. графоманка.
графский графський.
графство графство.
грациозно нареч. граціозно, граційно.
грациозность граціозність, -ності.
грациозный граціозний, граційний.
грация грація.
грач орн. грак, -а, гайворон; ~чй мн. граки,
-ків, гайворони, -нів, собир. гайвороння.
грачиный, грачовый грачиний, гайворонячий.
грачонок граченя, -няти, гайворони; ласк.
граченятко, гайворонятко,
гребёнка 1. гребінець, -нця, гребінка; стричь
под ~ку стригти під гребінець; стричь
[всех] под одну ~ку перен. стригти [всіх]
під один гребінець; 2. техн. гребінка.
гребенник см. гребневик.
гребенной техн. гребінний.
гребёночка уменьш.-ласк. гребінчик,
гребіночка.
гребёночный 1. гребінцевий, гребінковий;
2. техн. гребінковий.
гребенчатый гребінчастий, гребінчатий,
гребенястий.
гребенщикх спец. гребінник, -а и гребінник.
гребенщик2 (Татагіх Ь.) бот. тамарикс, -у.
гребень гребінь, -беня; (гребёнка — обычно)
гребінець, -нця.
гребец 1. весляр, -а, гребець, -бця; 2. обл.
гребець; загрібальник; громадільник. Ср.
грестй 1—2.
гребешок уменьш. гребінець, -нця, ласк.
гребінчик; петуший ~к (Сеіозіа сгівіаіа
Ъ.) бот. гребінець, -нця, півники, -ків,
півнячий гребінь.
гребля г 1. веслування, гребня; 2. обл. гре-
біння; загрібання; громадіння. Ср.
грестй 1—2.

гребля
262
грибник
гребля2 (плотина) обл. гребля, загата.
гребневидный гребеневйдний.
гребневик (Супохигив Ъ.) бот. гребінник, -у.
гребневой с.-х. гребеневий.
гребнеобразный гребенеподібний.
гребнечесальный текст, гребенечесальний.
гребнистый гребенястий.
гребной гребний; (относящийся к гребле
вёслами — обычно) весловий; ~6й спорт
весловий (гребний) спорт.
гребнуть гребнути.
гребок спорт, у техн. гребок, -бка.
грёза I. (мечта) мрія, марення; 2.
(сновидение; видение в бреду) марення.
грезить 1. (мечтать) мріяти, марити;
2, (видеть во сне, бредить) марити, снити.
грезиться 1. (мерещиться) мріятися,
маритися; 2. (видеться во сне, в бреду) ввижа -
тися, привиджуватися, -джується,
привиджатися, снитися; разг. верзтися, -зёться.
грейдер техн. у разг. грейдер.
грейдерист спец. грейдерист.
грейдерный спец. грейдерний; ~ая дорога
грейдерна дорога, грейдерний шлях.
грейдированный спец. грейдерований.
грейдировать спец. грейдерувати, -р^ю,
-руеш.
грейпфрут бот. грейпфрут.
грейфер техн. грейфер.
грейферный техн. грейферний.
грек грек; ~ки мн. греки, -ків.
грелка грілка.
грёлочка уменьш. грГлочка.
греметь 1. гриміти, -млю, -мйш; (о громе
обл.— ещё) вигримувати, -мує, вигримлй-
ти; (громыхать, грохотать — ещё)
гуркотіти, -кочу, -котйш, гуркотати, -кочу,
-кбчеш, гурчати; (о громе, выстрелах
разг.— ещё) гукати; (о повозке и т. п.—
ещё) торохтіти, -хтйть; (о звуках бубна
и т. п. разг.— ещё) бубнйти; (сильно
звенеть — ещё) бряжчати, бризкати,
усилит, брязкотіти, -кочу, -котйш; 2.
(перен.: славиться) лунати, гриміти.
гремучий гримучий, реже гримкий; ~ий
газ хим. гримучий газ; ~ая змея зоол.
гримуча змій; ~ая ртуть хим. гримуча
ртуть.
гремушка разг. брйзкальце, брйзкітка.
грена с.-х. грена.
Гренада Гренада.
гренадёр воен. гренадёр.
гренадёрка (шапка гренадера) гренадёрка.
гренадёрский воен. гренадерський.
гренаж с.-х. гренаж, -у.
гренажный с.-х. гренажний.
гренки кул. грінки, -нбк; ~нок ед. грінка.
Гренландия Гренландія.
гренландский гренландський. |
Гренландское море Гренландське море. І
гренок см. гренки. |
грести I. (веслом) веслувати, -лую, -луеш,
гребтй; разг. гребтися; 2. (сгребать) гребтй;
(загребать) загрібати; (сено и т. п.— ещё)
громадити, -джу, -диш; (лопатой и т. п.—
обычно) горнути, -ну, -неш.
греть гріти; (согревать, пригревать и т. п.—
ещё) вигрівати; ~ть рз?ки гріти руки.
греться грітися; вигріватися. Ср. греть.
грех рел., перен. гріх, -а; дурен (страшен)
как смертный ~х (об очень некрасивом
человеке) разг. поганий як смертний (як
смертельний) гріх; (безобразный) разг.
поганючий, препоганий; как на ~х разг.
як (мов) на гріх (на сміх); не ~х ком^
разг. не гріх кому; от ~ха [подальше]
разг. від гріха [далі]; с ~хом пополам
разг. сяк-так, абйяк, з гріхом пополам;
что (нечего) ~ха таить разг. ніде правди
діти (сховати), нічого (нема чого) гріха
крити.
греховность уст. гріховність, -ності.
греховный уст. грІхбвний, грішний.
греховодник разг. уст. гріховбда, гріховбд,
гріховодник.
греховодница разг. уст. гріховбдка,
гріховодниця.
греховодничать разг. уст. гріховодити, -джу,
-диш.
грехопадение цер'к., ирон. гріхопадіння.
грецизм лингв, грецизм, -у.
Греция Греція.
грецкий: ~ий орех бот. волоський горіх;
~ая г^бка грецька губка.
греча разг. гречка.
гречанка гречанка, грекиня.
греческий грецький.
гречиха гречка.
гречишник см. гречневик.
гречишные в знач. сущ. бот. гречкові, -их.
гречишный гречаний.
гречка разг. гречка; в ~ку, в ~ке (о
лошадиной масти) у гречку, у гречці.^
гречневик 1. кул. уст., обл. гречаник;
2. (род шляпы) уст. бриль, -лй, капелюх.
гречневый гречаний.
грешить рел., перен. грішити.
грешник рел., перен. грішник.
грешница рел., перен. грішниця.
грешно предик, рел., разг. гріх, грішно.
грешный рел., разг. грішний; ^ым делом
в знач. вводи. ел. разг. ніде правди діти,
грішним ділом; ~ый человек грішна
людина.
грешок уменьш. грішок, -шка.
гриб гриб, -а; (обо всех съедобных, кроме
боровика обл.— ещё) губа; белый ""б см.
белый 1; красный ~б см. красный 1; расти
(вырастать) как ~бы [после дождя] ростй
(виростати) як гриби [після дощу, по
дощі]; ходить по М5ы ходити по грибй (за
грибами).
грибковый биол. грибковий.
грибник разг. грибар, -й, грибівнйк, -а.

грибница
263
грозиться
грибница1 1. бот. грибниця; 2. (похлёбка)
прост, юшка з грибів.
грибница2 (о женщине) разг. грибарка, гри-
бівнйця.
грибной грибний; ~6й дождь курячий (сліпий)
дощ.
грибовидный грибоподібний, грибовйдний.
грибоед энтом. грибоїд.
грибок уменьш., биол. грибок, -бка.
грибочек уменыи. грибочок, -чка.
грива 1. грива; разг. гйчка; 2. (гряда) грйва.
гривастый разг. гривастий, гриватий.
гривенник разг. гривеник.
гривистый 1. см. гривастый; 2. гривастий;
ср. грйва 2.
гривка уменьш.-ласк. гривка.
гривна ист., уст. гривня, -ні.
гривуазный уст. гривуазний.
григорианский: ~ий календарь
григоріанський календар.
Григорий Григорій; разг. Грйгір, Грицько,
Гриць.
гридница, гридня ист. грйдниця.
гридь ист. гридь, -ді, грйдень, -дня.
гризетка уст. гризетка.
гризли зоол. грізлі (нескл., м.), сірий
ведмідь (-мёдя).
грильяж грильяж, -у.
грим грим, -у.
гримаса гримаса; корчить (делать) ~сы см.
корчить I.
гримасник разг. гримасник, кривляка.
гримасница разг. гримасниця, кривляка.
гримасничанье гримасування; кривляння. Ср.
гримасничать.
гримасничать гримасувати, -сую, -суеш; (крив-
ляться) разг. кривлятися, викривлятися.
гримёр гримёр.
гримёрная в знач. сущ. гримувальня, -ні,
гримерна, -ої.
гримёрный гримувальний, гримерний.
гримёрша разг. гримерка.
гримировальный гримувальний.
гримирование гримування.
гримированный гримований.
гримировать гримувати, -мую, -муєш.
гримироваться гримуватися, -муюся, -муєшся.
гримировка гримування.
Грйнвич, Грйнич Грінвіч, Грїніч.
грипп мед. грип, -у.
грипповать мед. разг. грипувати, -пую, -пуєш.
гриппозный мед. грипозний.
гриф1 миф.у орн. гриф.
гриф2 муз. гриф.
гриф3 (оттиск подписи и т. п.) гриф.
грифелёк уменьш. грифельбк, -лька.
грифель грифель, -ля.
грифельный грифельний.
грйфовый орн. грифовий.
грифон миф. и пр. грифон.
гроб 1. труна, домовина; 2. (могила) уст.
могила, домовина, гріб, род. гробу, гроб;
3. (взнач. сказ.: гибель, очень плохо) прост.
гроб; О вогнать (вколотить, свести и т. п.)
в ~б кого разг. загнати (звестй) в могилу
кого, увігнати в труну кого; глядит (смотрит)
в ~б кто разг. дивиться в гроб хто, три
чисниці до смерті кому; до ~ба до смерті,
до [самого] гробу, до [самої] могили
(домовини); идти за ~бом (провожать
покойника) проводжати покійника; по ~б
[жизни] прост, довіку, поки й віку [мого],
до самої смерті; стоит одной ногой в ^б^
кто, на краю ~ба кто разг* стоїть однією
(одною) ногою в ямі (в труні, в гробу) хто,
над гробом стоїть хто, три чисниці до
смерті кому; хоть в ~б ложись разг. хоч у
домовину (у яму) лягай.
гробик уменьш.-ласк. труночка, трунонька,
домовинка.
гробить прост, см. губить.
гробница гробниця, редко домовина.
гробовище археол., обл гробовище.
гробовой I. трунний; 2. (могильный)
могильний, гробовий; (замогильный)
замогильний; О ~ая тишина перен. гробова (німа,
мертва) тйша; ~6е молчание перен. гробове
мовчання, гробова мовчанка; ~6й голос
перен. замогильний голос; до ~6й доскй
до смерті, до гробу.
гробовщик трунар, -я.
гробок прост., обл. см. гробик.
гробокопатель уст., ирон. гробокоп, гробар,
•я, гробокопач, -а.
грог грог, -у.
Гродненская область Гродненська область.
гродненский гродненський.
Гродно Гродно.
гроза І. гроза; (прям.— ещё) громовиця;
(буря) бур я,, обл. чвара; (кто-что-л. єну-
тающее страх разг.— ещё) пострах, -у;
2. (угроза) прост, погроза.
гроздевидный гроновидний, гронуватий.
гроздовник (ВоігусНіит 8 чї.) бот. гронянка;
разг. ключ-трава.
гроздь гроно; разг. кетяг, кім'ях, -а; (кисть—
ещё) китиця, реже брость, -ті.
грозить 1. (кому-чему) грозити (грожу,
грозиш) (кому-чому); (угрожать — обычно)
погрожувати, -жую, -жуєш, загрожувати,
пригрожувати (кому-чому); (устрашать)
страхати (кого-що); (делать угрожающий
жест и перен.— ещё) сваритися, -рюся,
-ришея (на кого-що); ~ть кулаком
погрожувати (грозити, сваритися) кулаком; ~ть
разрывом погрожувати (загрожувати)
розривом; скала ~т обвалиться скёля
загрожує обвалитися; 2. (предстоять — о чём-л.
плохом) загрожувати; ~зйт опасность
ком^ загрожує небезпека кому.
грозиться (кому-чему) разг. грозйтися (гро-
жуся, грози шея) (кому-чому); (грозить)
грозити (грожу, грозиш) (кому-чому);
(угрожать — обычно) погрожувати, -жую,

Грозненская
264
грохать
-жуєш, загрожувати, пригрожувати (кому-
чому); (устрашать) страхати (кого-що);
(делать угрожающий жест и перен.—
ещё) сваритися, -рюся, -ришся (на кого-що);
(похваляться) похвалятися, нахвалятися.
Грозненская область Грозненська область.
грозненский грозненський.
грозно нареч. грізно, редко погрозно.
грозность грізність, -ності.
грозный грізний, редко погрозний;
(устрашающий) страхітливий.
Грозный геогр. Грозний, -ого.
грозовой грозовий; (о дожде редко — ещё)
тучнйй; поэз. грозяний; обл. чварний; ~ая
туча хмара-громовнця, род. хмари-громо-
вйці, грозова хмара.
гром грім, род. грому; перен. уст. перун, -а;
как ^мом поразить (ошеломить, оглушить
и т. п.) як (наче, неначе, мов и т. п.)
громом прибити (приголомшити, оглушити
и т. п.); [как] ~м среди Ясного нёба [як,
наче и т п.] грім з ясного нёба; метать
~мы и молнии перен. кйдати вогнем-блис-
кавйцею, вёргати громами (громи); пока
~м не грянет доки (поки) грім не вдарить.
громада 1 (огромный предмету груда чего-л.)
громада, собир. громаддя; (преим. о
строении) разг. озія.
громада2 ист. громада.
громадина разг. громадище, громадина; (о
человеке разг.— обычно) здоровило, одорб-
бало, одорббло, доробало, доробло.
громадный величезний; разг. прездоровий.
громила разг. громило.
громить громйти, -млю, -миш; (перен.— ещё)
картати.
громкий голосний, гучний; ^ий процесс
гучний (голосний) процес; процес, який
(що) набрав (набув) широкого (великого)
розголосу; ~ие фразы перен. гучні фрази.
громко нареч. голосно, гучно, (вслух) уголос;
~ко кричать гучно кричати, голосно
кричати (гукати), кричати вголос; разг. горлати,
горланити, волати.
громкоговоритель радио гучномовець, -вця.
громкоголосый гучноголосий.
громкость гблосність, -ності, гучність.
громовержец книжн. громовержець, -жця;
разг. громовик, -а.
громовой, уст громовый громовий.
громогласно нареч. гучно, гучноголосо; (во
всеуслышание — ещё) голосно.
громогласный гучний, гучноголосий;
(громкий) голосний.
громозвучный уст. лункий, гучний;
(напыщенный) пишномовний.
громоздить нагромаджувати, -джую, -джуєш,
накопичувати, -чую, -чуєш; (накладывать)
накладати; (наваливать) навалювати,
-люю, -люєш.
громоздиться І. громадитися, -диться;
нагромаджуватися, -джується, накопичуватися,
-чується; 2. (располагаться на чём-л.
высоком) разг. моститися (мощуся,
мостишся), умощуватися, -щуюся, -щуєшся.
громоздкий громіздкий.
громоздко нареч. громіздко.
громоздкость громіздкість, -кості.
громоотвод громовідвід, -воду.
громоотводный громовідвідний.
громоподобный громоподібний.
громче сравн. ст. 1. прил. голосніший,
гучніший; 2. нареч. голосніше, гучніше;
(сильнее) дужче; становиться ~че голоснішати,
гучнішати, гучніти.
громыхание, громыханье гримотіння,
гримотання, гримання; гуркіт, -коту,
гуркотіння, гуркотання, грюкання, грюканина
(усилит, разг)у торохкотіння, тарахкотіння,
тарахкотня, трахкання. Ср. громыхать.
громыхать разг. гримотіти, -мочу, -мотйш,
гримотати, -мочу, -мбчеш, гримати; разг.
гримкотіти, -кочу, -котиш, ґорґотати, -го-
чу, -гбчеш, торготіти, -гочу, -готйш;
(грохотать — ещё) гуркотіти, -кочу, -котиш,
гуркотати, -кочу, -кбчеш, гуркати (разг.),
грюкати, грюкотіти, -кочу, -котиш,
грюкотати, -кочу, -кбчеш, торохкотіти,
торохкотати, разг. торохкати, торохати,
тарахкотати, тарахкотіти, трахкати, трахкотіти;
(о громе у выстрелах разг.— ещё) гукати.
громыхнуть гримнути; гуркнути, грюкнути,
грюконути (усилит.)у торохнути,
трахнути; гукнути, усилит, гуконути и гуконути.
Ср. громыхать.
громыхнуться прост, см. грохнуться.
гросс торг. грос.
гроссбух и гроссбух бухг. гросбух и гросбух.
гроссмейстер ист.у шахм. гросмейстер.
гроссмейстерский ист.у шахм.
гросмейстерський.
гротх (пещера) грот.
грот2 (парус) грот.
гротеск иск. у тип. гротеск.
гротескно нареч. иск. гротескно.
гротескный, гротесковый иск. гротесковий,
гротескний.
гроти к уменьш. грбтик.
грот-мачта мор. грот-щбгла.
грох межд. разг. бух, трах, грюк, гряк, гуп.
грохать, грохнуть 1. разг. грюкати,
грюкнути и усилит, грюконути; разг. грякати,
грякнути, гуркати, гуркнути, тарахкати,
тарахнути, торохкати и торохати,
торохнути, трахкати, трахнути, редко грохати
и грохкати, грохнути и усилит, грохонути;
(громыхать, громыхнуть — обычно)
гримати, гримнути, несов. усилит, разг.
гримкотіти, -кочу, -котиш, грюкотати, -кочу,
-кбчеш, грюкотіти, -кочу , -котиш; 2. (сов.:
броситьу уронить с грохотом) разг.
тарахнути, трахнути, хряснути, хряпнути,
хрьопнути, бебехнути, брязнути, гепнути,
гримнути.

грохнуться
265
груздок
грохнуться разг. грймнутися, тарахнутися,
трахнутися, грюкнутися, хряснути, хрйпну-
тися, хрьбпнутися, бебехнути,
бебехнутися; (брякнуться) разг. бризнути,
гепнути, гепнутися; (загреметь) разг.
загудіти.
грохот х гуркіт, -коту, гуркотіння,
гуркотання, грюк, -у, грюкіт, -коту; разг. гуркання,
усилит, гуркотнй, гуркотнява, гуркотнеча,
торохнеча; обл. торохнява; (раскаты —
ещё) гук, -у.
грохот2 (решето) спец. грохот, решето.
грохотанье гуркотіння, гуркотання,
грюкання; разг. гуркання, усилит, грюканина;
тарахкотіння, тарахкотня; (грохот с
раскатами — ещё) гук, -у.
грохотать гуркотіти, -кочу, -котиш,
гуркотати, -кочу, -кочеш, грюкати, грюкотіти,
-кочу, -котиш, грюкотати, -кочу, -кочеш;
разг. гуркати, грйкати; (тарахтеть разг.—
ещё) тарахкотіти, -кочу, -котиш,
тарахкотати, -кочу, -кочеш, трахкотіти; (о громе,
выстрелах разг.— ещё) гримкотіти,
-котить, гукати.
грохотить (просеивать) спец. просівати,
просіювати, -сіюю, -сіюєш, грохотити, -хоч^,
-хотйш.
грохотнуть однокр. грюкнути, усилит,
грюконути; гуркнути, грюкнути; трахнути,
тарахнути; гукнути, усилит, гуконути и
гуконути. Ср. грохотать.
грохочение (просеивание) спец. просівання,
просіювання, грохочення.
грош 1. ист. гріш, род. гроша, шаг, -а, шеляг;
2. (ничтожная сумма) разг. гріш, копійка;
~шй мн. гроші, -шів, копійки, -йбк; 0 ~ша
медного (ломаного) не стоит кто-что разг.
ламаного (щербатого, мідного) гроша (шага,
шеляга) не вартий (не варт) хто-що,
щербатої копійки не вартий (не варт) хто-що,
нікудишній хто-що; ~ш цена ком^-чем^
гріш ціна кому-чому; ни в ~ш не ставить
кого-что разг. мати за ніщо (ні за що)
кого-що; [ни] гроша нет, [ни] ~ша за
душой нет разг. й гроша немає (нема) за
душею, без копійки грошей, ні (ані) копійки
(шага) немає (нема); ни за ~ш пропасть
(погибнуть и т. п.) разг. ні за цапову
(пухлу) душу (ні за гріш) пропасти (загинути
и т. п.); ни на ~ш нет чего разг. ні на гріш
(ні на копійку) немає (нема) чого.
гроши (деньги) обл. гроші, -шей.
грошик уменьш.-ласк, грошик, шажок, -жка,
Ср. грош 1.
грошовый 1. разг. уст. копійчаний; уст.
шаговий; 2. (перен.: мелочной, ничтожный)
разг. копійчаний, дрібний, дріб'язковий
нікчемний.
грубеть грубіти, грубнути; (становиться
более грубым — обычно) грубішати.
грубить грубити, -блю, -бйш, говорити грубо
ші (грубості).
грубий н разг. грубійн.
грубиянить разг. грубіянити.
грубийнка разг. грубіянка.
грубийнство разг. грубіянство.
грз^бо нареч. грубо; брутально; товсто. Ср.
грубый.
грубовато нареч. грубувато.
грубоватый грубуватий.
грубозернистый грубозернистий.
грубость грубість, -бості; брутальність, -но-
сті; ~ти мн. грубощі, -щів, грубості, -тей;
брутальності. Ср. грубый.
грубошёрстный грубошерстий;
грубововняний. Ср. шерсть.
грубый грубий; (о неучтивом человеке,
поступке, нравах —ещё) брутальний; (о
голосе — ещё) товстий; ~ая работа груба
(незграбна) робота; ~ое сукно грубе
(дебеле) сукно; <^ая пйща грубі харчі,
грубий харч; мые корма с.-х. грубі
корми.
гр^да купа.
грудастый разг. грудистий, грудастий; обл.
персистий.
грудина грудина, груднина.
грудинка грудинка, груднйнка.
грудинковый грудинковий.
грудиться и грудиться прост, купчитися;
обл. купитися; реже табунитися; (в стаи)
разг. таборитися.
грядка1 уменьш. купка, купочка. Ср. гр?ща.
грядка2 уменьш.-ласк, грудочки, -чок, гру-
доньки, -ньок: пёрсочка, -чок, пёрсонька,
-ньок. Ср. грудь.
грудница мед груднйця.
грудной груднйй; ~ая жаба мед. уст. грудна
жаба; ~6й ребёнок немовлй, -лйти, грудна
дитина; ~6й голос груднйй гблос.
грудобрюшный: ~ая преграда анат.
грудочеревна перепона, діафрагма.
грудь груди, -дёй; разг. груднина, увел,
грудина; (женская — обычно) грудь, -ді,
перса, -сів, реже перси; бить себй в ~дь
перен. разг. бити себе в груди; ~дь с ~дью,
~дь на ~дь [биться, сражаться, сойтись
и т. п.] перен. груди в груди [бйтися,
зійтися и т. п.]\ ~дью проложить себе дорбгу
грудьми прокласти собі дорбгу (шлях);
кормить ~дью годувати груддю; стоить
(стать, встать и т. п.) ~дью перен. стой-
ти (стати, встати и т. п.) стіною (грудьми).
гружёние вантаження; навантажування. Ср.
грузить.
груженный и гружённый прич. вантажений;
сов. навантажений.
гружёный прил. навантажений.
груз вантаж, -у; (тяжесть) вага; (бремя)
тягар, -й
груздёвый груздевий, груздьовий.
грозди к см. груздок.
грузди ще увел груздисько, груздйще.
груздок уменьш.-ласк, груздик.

груздь
266
грусть
груздь бот. грузд, -а, груздь, -дя;
назвался ~дём — полезай в кузов погов.
обізвався (назвався) грибом —- лізь у кіш (у
кошіль).
грузило рыб. грузило.
грузин грузин; ~ны мн. грузини, -нів.
грузинка грузинка.
Грузинская Советская Социалистическая
Республика, Грузинская ССР Грузинська
Радянська Соціалістична Республіка,
Грузинська РСР.
грузинский грузинський.
грузять вантажити; (нагружать — ещё)
навантажувати, -жую, -жуєш.
грузиться вантажитися; навантажуватися,
-жуюся, -жуєшся. Ср. грузить.
Грузия Грузія.
грузка прост, см. гружёние.
грузнеть разг. важчати; (полнеть) глад-
діати, товстіти.
грозно нареч. важко; грузько; громіздко.
Ср. грозный,
грозность важкість, -кості; неповороткість;
громіздкість; гладкість. Ср. грозный.
гризнуть грузнути, угрузати, загрузати.
грозный важкий; обл. грузький;
(неповоротливый) неповороткий; (громоздкий)
громіздкий; (толстый) гладкий, товстий,
дебелий.
грузовик вантажний автомобіль (-ля),
грузовик, -а, ваговоз.
грузовичок уменьш грузовичок, -чка.
грузовладелец власник вантажу,
вантажовласник.
грузовместимость техн. вантажомісткість,
-кості.
грузовой вантажний.
грузооборот вантажообіг, -у, вантажооборот,
-У-
грузоотправитель відправник вантажу,,
вантажовідправник.
грузоперевозки вантажоперевбзки, -зок,
перевезення вантажів.
грузоподъёмник техн. вантажопідйбмник.
грузоподъёмность техн. вантажопідйомність,
-ності, вантажність.
грузоподъёмный техн. вантажопідйбмний,
вантажопідіймальний, вантажопіднімаль-
ний.
грузополучатель одержувач вантажу,
вантажоодержувач.
грузопоток эк. вантажопотік, -току.
грузчик вантажник.
грузчица вантажниця.
грум грум.
грунт грунт, -у.
грунтовальный спец. ґрунтувальний.
грунтование спец грунтування.
грунтованный спец грунтований.
грунтовать спец. грунтувати, -тую, -туєш.
грунтоваться спец. грунтуватися, -тується.
грунтовед ґрунтознавець, -вця.
грунтоведение ґрунтознавство.
грунтовка спец. грунтовка, (неоконч. д.—
обычно) грунтування.
грунтовой ґрунтовий; ~ая дорога ґрунтова
дорога; ~ые воды грунтові води.
грунтовочный спец. ґрунтувальний.
грунтовщик спец. ґрунтувальник.
групком (групповой комитет)
групком, -у (груповий комітет).
групорг (групповой
организатор) групорг (груповий організатор).
группа група; (людей — ещё) громада, гурт,
-а и -у, разг. купа.
группетто муз. группёто (нескл., ср.).
группирование групування; згуртовування,
гуртування. Ср. группировать.
группированный групований.
группировать групувати, -пую, -пуєш;
(сплачивать — ещё) згуртовувати, -тбвую, -тб-
вуєш, гуртувати, -тую, -туєш.
группироваться групуватися, -пується;
згуртовуватися, -товується, гуртуватися,
-тується. Ср. группировать.
группировка 1. (действие) групування;
згуртовування, гуртування; ср. группировать;
2. (группа) угруповання.
группка уменьш. групка; (людей-*- ещё)
гурток, -тка, гурточок, -чка, громадка;
разе, купка, купочка.
групповод груповод.
групповой груповий; ~6й брак ист. груповий
шлюб.
групповщина групівщина.
гр^си грусі (нескл.).
грустить (о ком-чём, по ком) сумувати, -мую,
-муєш (по кому-чому, з приводу чого, за
ким-чим), журитися, -рюся, -ришся (за
ким-чим, по кому); разг. смуткувати, -кую,
-куєш, смутувати, -тую, -туєш, удаватися
(удаюся, удаєшся) в тугу.
грустнёнек уменьш.-ласк, смутненький,
смутнесенький, сумненький, сумнесенький.
грустнёнько нареч. уменьш.-ласк. смутненько,
смутнесенько, сумненько, сумнесенько.
грустнёхонький см. грустнёнек.
грустнёхонько см. грустнёнько.
грустнёшенький см. грустнёнек.
грустнёшенько см. грустнёнько.
грустно I. нареч. сумно, смутно, сумовито;
журно, журливо, зажурено; тужно,
тужливо; 2. в знач. сказ, сумно, смутно; журно;
тужно. Ср. грустный.
грустноватый сумненький (разг.), разг.
смутненький.
грустный сумний, смутний, сумовитий; поэз.
редко сумливий; журний, журливий,
зажурений; (печальный) тужний, тужливий,
реже жальнйй.
грусть сум, -у, смуток, -тку, смутність,
-ності, сумування (редко), журба, журіння,
ЖУР» "У*> п0ЭЗ- зажура; обл. жура, журбота;
(печаль) туга, жалість, -лості.

гр^ша
267
губа
груша груша, уменьш. грушка; (одно
дерево и собир.— ещё) грушина.
грушанка (Ругоіа Ь.) бот. грушанка.
грушанковые в знач. сущ. бот. грушанкові,
-их.
грушевидный грушовидний.
грушевый грушевий.
грушка уменыи. грушка, ласк
грушенька.
грушовка грушівка.
грыжа мед. грйжа; обл. кила, гила.
грыжевый и грыжевой мед. грижовий; обл.
киловйй.
грыжник, гры жница (Негпіагіа Ь.) бот.
остудник.
грыжный мед. грижовий; обл. киловйй.
грызло спец. вудила, -дйл, мундштук, -а.
грызне разг. гризня, гризота, гиркання,
усилит, редко гризотня; обл. згрйза.
грызовой лузькйй.
грызть I. грйзти, -зу, -зёш; (семечки, орехи —
обычно) лузати, лущити, лускати; (о
грызунах — ещё) точити, -чить; 2. перен.
разг. грйзти.
грызться 1. гризтися, -зуся, -зёшся; 2. перен.
разг. гризтися, заїдатися, загризатися, гйр-
катися, гарйкатися.
грызун зоол. гризун, -а.
грымза прост, [старий] шкарбан, -а
(шкарбун).
грюндер ж. грюндер.
грібндерский ж. грюндерський.
грю ндерство ж. грюндерство.
гряда 1. (гор) пасмо, гряда; (цепь) ланцюг,
•а; 2. (в огороде, цветнике) грядка, реже
гряда; обл. плёсо; 3. (полоса, ряд
однородных предметов) смуга, низка, ряд, -у,
гряда.
грядиль с.-х. грядГль, -ля.
грядку І. см. гряда 2; 2. (продольные
брусья в телеге) полудрабок, -бка;
(поперечные верхние брусья) крижівниця.
грядковый, грядовой, прост, грядной
грядковий. Ср. гряда 2.
грядочка уменьиігласк. грядочка.
грядущее в знач. сущ. т о р ж. прийдешнє,
-нього, майбутнє, майбуття; торж. грядуще,
-ого.
грядущий торж. прийдешній, майбутній,
наступаючий; торж. грядущий; на сон
~ий разг. на сон грядущий.
грязевой грязьовий.
грязелечебница мед. грязелікарня.
грязелечебный мед. грязелікувальний.
грязелечение мед. грязелікування.
гризи мед. грязі, -зей.
грязйща разг. грязюка, багнюка, тванюка,
калюка.
грязненький ласк., уничиж. брудненький.
грязненько нареч. ласк., уничиж. брудненько.
грязнеть брудніти.
грязнить бруднити; (пачкать руками разг.—
ещё) бабрати; (преим. лицо разг.— ещё)
мурзати.
грязниться бруднитися, -нюся, -нйшся.
грізно нареч. брудно, грязно; кально; чорно;
грязько. Ср. грязный.
грязновато нареч. бруднувато; разг.
брудненько.
грязноватый бруднуватий; разг.
брудненький.
грязнуля разг. замазура, замазуха,
задрипанка, бруднуля.
грязнуть грузнути.
грязнуха см. грязнуля.
грязный брудний, реже грязний; разг.
кальний; (испачканный, замаранный — ещё\
чорний, замурзаний; (забрызганный
грязью — ещё) забовтаний; (о дороге и т. п.—
ещё) грязький; ~ая работа брудна роббта;
разг. бабрання; рыться (копаться) в ~ом
бельё чьём перен. разг. рйтися (копатися)
в брудній білизні чиїй.
грязца уменьш. см. грязь.
грязь 1. грязь, -зі; разг. грязюка;
(нечистоты, сор — обычно) бруд, -у; (топкая,
жидкая — ещё) твань, -ні, болото, багно,
разг. тванюка, багнюка, кал, -у; валяться
в ~зн валятися в грязі; разг. барложй-
тися; месить ~зь разг. місити грязь:
2. перен. бруд, реже бруднота, грязь;
вытащить из ~зи уст. витягти
(витягнути) з болота (з грязі); забросать
(закидать) <~зью, смешать с ~зью, втоптать
(затоптать) в ~зь змішати з болотом (з
гряззю), утоптати в болото (в грязь).
грянуть 1. (о звуке) гримнути, грянути; (о
громе — ещё) ударити; (прозвучать)
пролунати; 2. (перен.: разразиться)
вибухнути, спалахнути, грянути, початися, -чнёть-
ся; (с силой запеть, заиграть) гримнути;
(наступить) настати; (произойти)
статися.
грянуться разг. брязнути, гепнути,
гепнутися, бебехнути, бебехнутися; см. ещё
грохнуться.
грясти к н и ж н. уст. іти (іду, ідеш);
(шествовать — ещё) простувати, -тую, -туєш,
прямувати, -мую, -муєш; (наступать —
ещё) наставати, -стає; (приближаться —-
ещё) наближатися.
ГТО («Готбв к труду и
обороне СССР») ГПО («Готбвий до праці й
оборони СРСР»;.
гуанако зоол. гуанако (нескл., м.).
Гуандун Гуандун, -у.
гуано с.-х. гуано (нескл., ср.).
Гуанчжоу Гуанчжбу (нескл.).
гуашь жив. гуаш, -і.
губа*¦ 1. губа; не по ~бё ( ~бам) что ком^
прост, не до смаку (разг. не до губи)
що кому; по ~бам мазать, помазать перен.
прост, по губах мазати, помазати; ~ба не
д^ра у когб погов. хоч дурний, та хитрий

губа
268
г^лко
хто; ласий на чужі ковбаси хто; губа не
з лопуцька в кого.
губа2 (залив) губа.
губа3 (гриб-трутовик) губка, трут.
губа4 ист. губа.
губан 1. прост, губань, -ня; 2. ихт. губань.
губастик (Мітиіиз Ъ.) бот. мімулюс.
губастый разг. губатий; ~ый человек губань,
-ня.
губёнка ласк, у уничиж. губонька.
губернатор губернатор.
губернаторский губернаторський;
положение х^же ~ого шутл. становище гірше за
губернаторське.
губернаторство губернаторство.
губернаторствовать бути губернатором.
губернаторша разг. губернаторша.
губерния ист. губернія; разг. губёрня;
пошла писать ~ния шутл. пішла писати
губернія, пішли писати та одпйсувати.
губернский ист. губернський,
губерніальний; ~ий город губернське (губерніальне)
місто.
губитель згубник, губитель, -ля, нищитель.
губительница згубниця, губителька,
нищителька.
губительно нареч. згубно.
губительность згубність, -ності.
губительный згубний; поэз. згублйвий;
(вредный уст.— ещё) тлінний;
(истребительный — ещё) нищівний.
губить губити, -блю, -биш; разг. збавляти;
(приводить к гибели — ещё) занапащати,
запропащати, погубляти, вигублювати,
-люю, -люеш, вигубляти, страчувати, -чую,
-чуєш, реже запропащувати, -щую, -щуєш;
(уродовать, коверкать и т. п.— о жизни —
ещё) нівечити; (уничтожать) нйщити;
~ть жизнь чью (век чей) перен. занапащати
життя чиє; разг. зав'язувати світ (реже
очі, вік) кому, збавляти світу (життя, віку)
кому, зводити з світу кого.
губиться нищитися.
губища и губища увел, губисько, губище.
г^бка1 уменьш.-ласк. губка, губонька; ~бки
мн. губки, -бок, губенята, -нят, устонька,
-ньок, устоньки, -ків.
губка2 зоол. и пр. губка.
г^бка3 (гриб-трутовик) губка, трут.
г^бно-губной лингв, губно-губнйй.
г^бно-зубнбй лингв, губно-зубнйй.
губной * губний.
губной2 ист. губний.
губовйдный губовйдний,
губообразный губоподібний.
губоцветные в знач. сущ. бот. губоцвіті,
-их.
губошлёп прост. I. губошльоп; 2. (растяпа)
бран. роззява, тюхтій, -тій, мамула.
губчатый губчатий, губчастий.
гувернантка гувернантка.
гувернёр гувернёр.
гугенот ист. гугенот; ~ты мн. гугеноти, -тів.
гугенотка ист. гугенотка.
гугенотский ист. гугенотський.
гугнивость прост, гугнявість, -вості; разг.
гунявість и гунявість.
гугнивый прост, гугнявий; разг. гунявий
и гунявий.
гуг^: ни ~г^ в знач. сказ. разг. нічичирк,
анічичирк, ні пари з уст, нітелень, анітелень,
ні (ані) мур-мур.
гудение, прост, гуд гудіння; гуготіння,
гоготання, гоготіння, гугіт, -готу, реже гуд,
-у; гурчання; стугоніння, стугін, - гону,
дудніння. Ср. гудеть 1.
гудеть 1. гудіти, густи (гуду, гудёш); (о
пламени и т. п.— ещё) гуготіти, -готйть,
гоготати, -гбче, гоготіти, редко гугоніти, -нить;
(урчать) гурчати; (глухо — ещё)
стугоніти, -нить, дудніти; 2. (ныть, ломить)
прост, густи; ноги ~д#т ноги гудуть.
Гудзон (река) Гудзон, -у.
Гудзонов залив Гудзбнова затока.
Гудзонов пролив Гудзбнова протока.
гудок1 (свисток, сигнал) гудок, -дка.
гудок2 муз. ист. гудок, -дка.
гудочник муз. ист. гудочник.
гудочный муз. ист. гудковий.
гудрон спец. гудрон, -у.
гудронированный спец. гудронований.
гудронироваться^, гудронувати, -ную, -нуєш.
гудронироваться спец. гудронуватися, -нуе-
ться.
гудронный спец. гудроновий, гудронний.
гуж гуж, -а; взялся за ~ж, не говори, что
не дюж погов. [коли] взявся за гуж, не
кажй, що не дуж; не дуж —- не берись за
гуж.
гужевой гужовйй.
гужом нареч. гужём.
г^зка I. (у птицы) прост, куприк, гузка;
перен. гузка; 2. тип. гузка.
гиканье разг. гукання.
гикать, гикнуть разг. гукати, гукнути и
усилит, гуконути и гуконути.
гул гул, -у; (раскатистый — ещё) гук, -у,
редко гуд, -у; (о пламени, громе и пр.—
ещё) гуготіння; (голосов разг.— обычно)
гомін, -мону; (глухой) стугін, -гону;
(грохот) гуркіт, -коту.
гулевой I. прост, гульовий; (нерабочий)
неробочий; 2. с.-х. гульовий; ~6й скот
гульова худоба; ~ая земли гульова земля.
гулёна п р о с т., о б л. см. гулька.
г^ли, гулиньки межд. ласк, агусі, агусіньки.
голить 1. (о младенцах) агукати; 2.
(забавлять младенца) тішити, бавити, -влю, -виш,
пестити (пёщу, пёстиш) и пестити (пещу,
пестиш).
гулкий гучний; (громкий) голосний; (с
сильным резонансом) лункий.
г^лко нареч. гучно; голосно; лунко. Ср.
гулкий.

гулкость
269
г^сем
гулкость гучність, -ності.
гулливый прост., фольк. гульливий.
гульба прост, гульня, гульба, гульбощі,
-щів, гулятика.
гульбище уст., прост, гульбище.
гуль-г^ль межд. гулі-гулі, гуль-гуль.
гульден гульден.
гулькин: с ~н нос прост, як кіт наплакав.
гульнуть прост, гульнути.
гуля разг. гуля; ^ли мн. гулі, -лів.
гулявник (ЗізутЬгіит Ь.) бот. сухоребрик.
г^ля-гуля см. гуль-гуль.
гуляй-город воен. ист. гуляй-город.
гуляка (м. и ж.) разг. гульвіса (м.), гуль-
тяй, -тяя (м.), гультяйка (ж.), гуляка
(м. и ж.), редко байда (м.)\ разг.
гультіпака (м.), гольтіпака (м.).
гулянка прост, гулянка и гулянка.
гулянье 1. (действие) гуляння; 2.
(празднество) гуляння, разг. гулі, -лів, погулянка,
погуляння; (гулянка разг.— ещё) гулянка
и гулянка; обл. гульки, -льок; 3. (место
для прогулок) уст.у обл. гульбище.
гулять гуляти; (разгуливать) разг.
вигулювати, -люю, -люєш; дет. гулі (неизм.);
по рукам ~ть (о письме, книге и т. п.) разг.
по руках ходйти.
туляться безл. разг. гулятися.
гуляш кул. гуляш, -у.
гулящая в знач. сущ. прост, повія, редко
повійниця; разг. гуляща, -ої.
гулящий прост, гулящий; ~ие лйди ист.
гулящі люди.
гуманизм гуманізм, -у.
гуманист гуманіст.
гуманистический гуманістичний.
гуманистка гуманістка.
гуманитарный гуманітарний.
гуманно нареч. гуманно, людяно.
гуманность гуманність, -ності, людяність.
гуманный гуманний, людяний.
гуменник 1. (ток) обл. тік, род. току;
2. (дикий гусь) обл. гуменник.
гумённый с.-х. токовйй; обл. гумённий;
^ые корма токові корми.
г^мма мед. гума.
г^мми см. камедь.
гуммиарабик гуміарабік, -у.
гуммигут спец. гумігут, -у.
гуммилак спец. гумілак,ч -у.
гуммирование спец. гумування.
гуммированный спец. гумований.
гуммировать спец. гумувати, -мую, -муєш.
гуммировка спец. гумування.
гуммоз бот. гумоз, -у, гомоз, -у.
гуммозный х мед. гумозний.
гуммозный2 бот., фарм. гумозний.
гумно 1. (помещение для сжатого хлеба)
тік, род. току, клуня, стодола, гарман,
-а; обл. гумно; 2. (площадка для
молотьбы) тік, род. току; (для молотьбы катком
и лошадьми и т. п.— ещё) гарман, -а.
г^мус с.-х. гумус, -у.
гумусовый, г^мусный с.-х. гумусовий,
гумусний.
гундосить прост, см. гнусавить.
гундосо прост, см. гнусаво.
гундосый прост, см. гнусавый.
гуннский ист. гуннський.
г^нны ист. гунни, гнів; ~н ед. гунн.
гунтер охотн. гунтер.
гуньба (Тгідрпеїіа соегиіеа 5 є т.) бот.
гуньба.
г^ня уст., обл. гуня; (рубище) руб'я, рам'я,
редко рамтя.
гунявый прост., обл. облізлий,
плішивий, облисілий и облисілий.
гуран зоол. обл. гірський козёл (-зла).
ГУРД (денежная единица Гаити) гурд.
Гурзуф Гурзуф.
гуриец гурієць, -рійця; арийцы мн. гурійці,
-ців.
Г^рий Гурій.
гурийка гурійка.
гурийский гурійський.
г^рия миф., поэз. уст. гурія.
гурман гурман.
гурманка гурманка.
гурманский гурманський.
гурманство гурманство.
Гурон Гурон, -у.
гурт г 1. (стадо) гурт, -а и -у; (лошадей —
обычно) табун, -а; обл. згін, род. згону;
2. перен. прост, табун; 3. (бунт,
штабель — о товарах) бунт, пака.
гурт2 архит. и пр. гурт, -а.
г^ртик архит. и пр. гуртик.
гуртовой гуртовий.
гуртовщик 1. (погонщик) гуртівник, -а,
гуртовик, -а; 2. (владелец гурта, торговец)
уст. гуртівник; обл. згінник.
гуртом нареч. разг. гуртом.
гуртоправ 1. (работник при гуртах скота)
гуртоправ; 2. см. гуртовщик 2.
гурьба разг. юрба, юрма и юрма, гурт,
-а и -у, валка; (вереница) вервёчка; обл.
бурса, гурма; уст. тйчба, тйжба; <~б6й,
~бою в знач. нареч. юрбою, юрмою;
вервечкою; тйчбою, тйжбою.
Гурьев Гур'єв.
Г^рьевская область Гур'євська область.
г юрьевский гур'євський.
гусак гусак, -а.
гусар воен. дорев. гусар, гусарин.
гусарский воен. дорев. гусарський.
гусевод с.-х. гусівник, -а.
гусеводство с.-х. гусівництво.
гусеводческий с.-х. гусівницький.
гусёк 1. уменьш.-ласк. гусонька, гусочка;
(самец) гусачок, -чка; 2. (игра) гусачок.
гусельки уменьш.-ласк. гусельця, -ців, гус-
лоньки, -ків. .
гусельный гусельний.
г^сем уст. см. гуськом.

гусеница
270
да
гусеница 1. энтом. гусениця, собир. гусінь,
-сені; обл. гусільниця, осёльня; 2. техн.
гусениця.
гусеничный -1. энтом. гусеничний; 2. техн.
гусеничний.
гусёнок, прост, гусёныш гусеня, -няти, гуся,
-сяти; ласк, гусенятко, гусятко.
гусиный гусячий; ~ая кожа гусяча шкіра;
разг. сироти, -ріт.
гусит ист. гусйт; ~ты мн. гусйти, -тів.
гуситка ист. гуситка.
гуситский ист. гуситський.
г^сли гусла, -сел, гуслі.
гусляр гусляр, -а, гуслйст.
гуслярный гуслярний.
густенький ласк, густенький, густесенький;
(обильный ласк.— ещё) рясненький.
густенько нареч. густенько, густесенько;
рясненько. Ср. густенький.
густера ихт. плоскирка, плоскиря, густирка.
густеть густіти; (о жидком или вязком —
ещё) гуснути, загусати; (становиться
более густым — обычно) густішати;
(плотнеть) тужавіти; (о растениях — ещё)
ряснішати.
густёхонький, густёшенький уменьш.-ласк.
густесенький, густісінький.
густи уст., обл. 1. (играть на гудке,
гуслях и т. п.) густй (гуду, гудёш); 2. см.
гудеть.
густить разг. густйти (гущу, густйш).
густиться разг. см. густеть.
г^сто нареч. густо; рясно. Ср. густой.
густобровый густобровий.
густовато нареч. густувато; разг. густенько.
густоватый густуватий; разг. густенький.
густоволосый густоволосий.
густой густйй; (обильный — ещё) ряснйй;
(о разросшихся кустах — ещё) корчастий.
густолиственный, густолистый густолистий,
ряснолистий.
густонаселённый гу стона селений.
густопосаженный густопосаджений.
густопсовый 1. охотн. густошерстий,
редко густопсовий; 2. перен. махровий, редко
густопсовий.
густорасі^щий густоростучий; (густой)
густйй.
густота густота, густість, -тості; (зарослей,
леса — ещё) гущавина, гущина.
густоцвётный бот. рясноцвітий,
рясноцвітний.
густошёрстый густошерстий; густововний.
Ср. шерсть.
гусыня гуска.
гусь гуска; (самец) гусак, -а; ~си мн. гуси,
-сёй; как с ~ся вода разг. як з гуски вода.
гуськом нареч. один за одним (за другим),
один по одному, низкою; (о птицах)
ключем; (вереницей) вервёчкою.
гусятина гусятина.
гусятник гусятник, гусій, -сія.
гусятница гусятниця.
гусДтня гуситник.
г^та техн. уст. гута.
гуталин гуталін, -у.
гуталиновый гуталіновий.
гуторить прост, гомоніти; балакати; обл.
гуторити.
гуттаперча гутаперча.
гуттаперчевый гутаперчевий.
гуц^л гуцул; ~лы мн. гуцули, -лів.
гуцулка -гуцулка.
гуцульский гуцульський.
г^ща 1. (отстой, осадок) гуща, гущавина;
2. (густая заросль, чаща) гуща, гущавина,
гущина; обл. гущава, гущак, -а.
г$ще сравн. ст. 1. прил. густіший; рясніший;
2. нареч. густіше; рясніше. Ср. густой.
гущина прост. І. см. густота; 2. см. г^ща 2.
ГЭС (гидроэлектростанция) ГЕС
(гІ дроелек-гростанці я).
гюйс мор. гюйс.
гя^р уст. гяур.
идтй?—Да прямо!—Куди йти?—Та прямо!;
да сделайте же та зробіть же; он
когда-нибудь да вернётся він коли-небудь (колись) та
[й] повернеться ж (вернеться ж); 4. (в
сочетании с глаг. 3-го лица наст, и буд. ер.:
пусть) хай, нехай; да здравствует 1 Мая!
хай живе 1 Травня!; да погибнет враг!
хай (нехай) згине ворог!; О ну да! прост.,
авжёж!, егё ж!; вот ато да! прост, оцё так!,
оцё так так!.
да 2 союз І. (соединительный и
присоединительный) та, і, й; вы да я ви та (і) я;
2. (противительный) та, але; хочет, да не
может хоче, та (але) не може; 0 да и разг.
та й, ба; да и в самом деле разг. та и справ-
д
да1 част. 1. утверд. так; разг. ага, угу, І
егё, усилит, егё ж; (кстати) до речі; (как
же) разг. аякже, авжёж;— Все здесь?
— Да!—Усі тут?—Так!, Ага!, Угу!, Егё!,
Егё ж!; Айкже!, Авжёж!; да или нет? так
чи ні?; да, ты был там? до речі,' ти був
там?;—Я найд^ тебе книгу.—Да,
найдёшь! — Я знайду тобі книжку
(книгу).— Егё (Айкже, Авжёж), знайдеш!; 2. во- I
просит, так; разг. егё, усилит, егё ж;
(а) разг. га; (неужели, разве) невже, [так]
хіба; (в самом деле) справді; —Иван Ивано- I
вич! — Да? что хотите? — Іване Івановичу! І
—Га? що хочете?; 3. усилит, та; да быть
^того не может та бути цього не може; — Куда |

даба
271
давнуть
ді, [ба] воно й правда; да и только разг.
та й годі; плачет, да и только разг. плаче,
та й годі; да нет та ні; разг. ба ні.
даба текст, даба.
дабы союз уст. щоб, реже щоби; разг. абй.
давануть однокр. прост, давонути.
давать, дать давати (даю, даєш), дати (дам,
даси) и мног. подавати; (предоставлять —
ещё) надавати, надати, реже подавати,
подати; ~вай, ~вайте (как приглашение
к совместному действию; в сочетании
с повел, другого глаг.— как понуждение
к действию) разг. давай, давайте, даваймо,
нумо, нум; (ко многим разг.— ещё) нуте,
нумте; ~вай пообедаем разг. давай
пообідаємо, (пообідаєм), пообідаймо; ~вайте
напишем разг. давайте напишемо,
напишімо; ^вайте по домам прост, давайте
по хатах; ~вайте пойдём разг. давайте
підемо, ходімо, підімо; ~вайте работать
разг. давайте (нуте, нумте, нумо) працювати;
'-вай (с неопр. глаг. несов. в знач. «начал,
стал, принялся») разг. давай; он ~вай
бежать разг. він давай бігти; она ~вай менй
бранить разг. вона давай мене лаяти; ~ть
взаймы позичати, позичити, давати, дати
в позику (в позичку); ~ть вожжи (поводок)
попускати, попустити віжки (повідець);
~ть знать ком^ давати, дати
(подавати, подати) звістку кому, оповіщати,
оповістити кого, давати, дати знати кому;
~ть место давати, дати місце; ~ть свет
давати, дати світло; ~ть слово а)
(предоставлять возможность выступить)
надавати, надати слово; б) (обещать) давати,
дати слово; ~ть согласие давати, дати
згоду, погоджуватися, -джуюся, -джуєшся,
погодитися, -джуся, -дишся; ~ть шпоры
коню стискати, стиснути шпорами
(острогами) коня, давати, дати шпори коню
(коневі), пришпорювати, пришпорити коня;
~ть урожай давати, дати врожай; дать
веру чем^ повірити в що; ни дать ни взять
разг. а) прил. точнісінький, викапаний,
вилитий, достоту такий; б) нареч.
точнісінько; я тебе (я те) дам разг. я тобі
дам.
даваться, даться І. даватися (даюся, даєшся),
датися (дамся, дасися); дался вам ^тот
мотив! [та й] дався (задався) вам цей мотив!;
2. страд, (несов.) даватися; надаватися,
подаватися; ер. давать.
давеча нареч. прост, недавно, нещодавно и
нещодавно; допіру.
давешний прост, недавній, нещодавній.
Давид Давид.
давйлка спец, давильця, -лець.
давило техн. гніт, -а, давило.
давильный техн. давильний.
давильня техн. давильня.
давильщик спец. давильник.
давйльщица спец, давильниця.
давить 1. давити, -влю, -виш; (жать,
нажимать) душити, -шу, -шиш, тиснути; (об
обуви, бандаже и т. п.— обычно) муляти,
мулити; снег ~вит на крышу сніг давить
(тйсне) на дах; газ ~вит на стенки сосуда
газ тйсне на стінки посудини; сапог ~вит
ногу чобіт муляє (мулить, тйсне, душить,
давить) ногу; 2. перен. давити, душити;
(угнетать — ещё) гнітити (гнічу,
гнітиш); (притеснять — ещё)
пригноблювати, -люю, -люєш, гнобити, -блю, -биш,
пригнічувати, -чую, -чуєш, пригнітати
(реже), утискувати, -кую, -куєш; грудь
~вит груди (на груди) давить (тйсне),
у грудях тйсне (давить); ~вит сердце
давить серце (під сёрцем, на сёрце); слёзы
~вят разг. сльози давлять (душать);
3. (душить) душити, давити; 4. (разминать,
выжимая сок) чавити, -влю, -виш, давити,
душити; ~ть виноград чавити (давити,
душити) виноград.
давиться 1. давитися, -влюся, -вишся;
2. (вешаться) разг. вішатися; разг. редко
давитися; 3. страд, душитися, -шиться,
давитися; чавитися, -виться, давитися,
душитися; ер. давить 3—4.
давка разг. тиск, -у, тиснява, давка,
давкотня (усилит.), товчія.
давление 1. (действие) давлення; тиснення;
ер. давить І; 2. физ., физиол. тиск, -у,
тиснення; атмосферное ~ние атмосферний
тиск; рабочее ~ние [пара] робочий тиск
(робоче тиснення), [пари]; кровяное ~ние
кров'яний тиск; 3. перен. тиск, тиснення;
под ~нием обстоятельств під тиском
обставин; оказывать, оказать ~ние (на кого)
натискати и тиснути, натиснути (на кого).
давленный прич. 1. давлений; душений,
тиснутий, тиснений; 2. давлений, душений;
пригноблюваний, гноблений,
пригнічуваний, утискуваний; 3. душений, давлений;
4. чавлений, давлений, душений. Ср.
давить 1—4.
давленый прил. 1. (помятый, расплющенный)
роздавлений, роздушений, розчавлений;
2. (удушенный) разг. задушений.
давливать многокр. [часто; разг. частенько;
не раз] давити и т. п.; см. давить.
давненько нареч. разг. давненько; обл. подавно.
давний давній; поэз. днедавній; более ~ий
давніший.
давнишний разг. давній; разг. давнішній;
(прежний) колйшні й.
давно нареч. давно; ~но бы так давно б так;
не так ~но не дуже (не вельми) давно,
нещодавно и нещодавно; разг.
недавнечко.
давнопрошедший давноминулий; ~ее время
грам, давноминулий час.
давность давність, -ності; (давнее время)
давнина.
давнуть прост, давнути.

давным-давно
272
дальномерщик
давным-давно нареч. разг. давним-давно;
дуже давно.
давывать многокр. прост, [часто; разг.
частенько; не раз] давати.
Давыд см. Давид.
дагерротип фото ист. дагеротип.
дагерротипия фото ист. дагеротипія.
дагерротйпный фото ист. дагеротипний.
Дагестан Дагестан, -у.
дагестанец дагестанець, -нця; ~нцы мн.
дагестанці, -ців.
дагестанка дагестанка.
Дагестанская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Дагестанская
АССР Дагестанська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Дагестанська
АРСР.
дагестанский дагестанський.
дагомёец дагомеєць, -мёйця; ~мёйцы мн.
дагомейці, -ців.
дагомёйка дагомёйка.
Дагомёйская Республика Дагомейська
Республіка.
дагомёйский дагомейський.
Дагомея Дагомея.
даже I. част, усилит, нйвіть; (до такой
степени, что — еще) аж, реже ажёнь;
~же он придёт навіть він прийде; его глаза
~же засияли от удовольствия його очі
аж засияли від задоволення; 2. в знач,
союза навіть; и ~же, ни ~же і навіть;
разг. ба навіть; удивительно тихо, ~же
собаки не лают на диво (напрочуд) тихо,
навіть собаки не гавкають.
даканье прост, такання, егекання, агакання,
атожкання.
Дакар Дакар.
дакать, дакнуть прост. такати; такнути,
егёкати, егёкнути, агакати, агакнути, не-
сов. атбжкати.
дактилический поэт, дактилічний.
дактилографический спец. дактилографічний.
дактилография спец. дактилографія.
дактилология спец. дактилологія.
дактилоскопический спец. дактилоскопічний.
дактилоскопия спец. дактилоскопія.
дактиль поэт, дактиль, -ля.
далай-лама далай-лама.
далее, уст., обл. дале нареч. сравн. ст. далі;
и так ~лее (и т. д.) і так далі (і т. д.), тощо;
не ~лее как (чем) не далі як (чим, ніж);
чем ~лее дедалі, щодалі; чем ~лее, тем
тяжелее дедалі важче; дедалі, то важче;
см. еще дальше.
далёкий далёкий; (дальний — ещё) дальній;
(давний — ещё) давній.
далеко и далёко нареч. далёко; (при
обозначении места для указания на отдаление —
ещё) ген, геть, усилит, аж ген, аж геть;
~ко за... а) (спустя много времени после
чего-л.) далёко за..., ген за..., геть за...;
~ко за полночь далёко (аж ген, аж геть)
за північ; б) (много больше, чем) багато
більше [ніж...], далёко за...; ем^ ~ко за
сорок йому багато більше сорока (ніж
сорок); ~ко зайти далёко зайти; ~ко кому-
чем^ до... далёко (куди) кому-чому до...;
~ко не... разг. аж ніяк не..., зовсім не...,
далёко не...; он ~ко не трус разг. він аж
ніяк не (зовсім не, далёко не) боягуз; ~к6
не уедешь (не уйдёшь) с чем (на чём) перен.
далёко не заїдеш з чим (на чому); ~ко
пойти перен. далёко піти; ~ко ходить
(искать) не нужно (не приходится) далёко
ходити (шукати) не треба (не довбдиться);
довольно ~ко досить далёко; разг.
далеченько.
далеко-далеко нареч. далёко-далёко, ген-гён,
геть-гёть.
далеконько нареч. разг. далеченько.
далече уст., обл. см. далеко.
далия уст. см. георгин.
Даллас Даллас.
далматинский далматинський.
далматский далматський.
Далмация Далмація.
даль далечінь, твор. -нню, далечина,
далина, далеч, -і, даль, твор. -ллю; поэз.
віддалина; ~ли мн. далі, -лей; поэз. віддалини,
-лин, гони, род. гін и гонів.
дальневосточник далекосхідник.
дальневосточница далекосхідниця.
дальневосточный далекосхідний.
дальнейший дальший, подальший; в ~ем
надалі, в дальшому, в подальшому, далі;
как мы увидим в ~ем як ми побачимо далі;
в ~ем избегайте ^того надалі уникайте
цього.
дальний далёкий, дальній; без ~их слов
(разговоров и т. п.) разг. без зайвих слів
(розмов и т. п.).
Дальний геогр. Дальній, -нього.
Дальний Восток Далёкий Схід.
дальнобойка воен. прост, далекобійна
гармата.
дальнобойность воен. далекобійність, -ності.
дальнобойный воен. далекобійний.
дальновидно нареч. далекоглядно,
далекозоро; прозорливо; передбачливо;
далекосяжно. Ср. дальновидный.
дальновидность далекоглядність, -ності,
далекозорість, -рості; прозорливість, -вості;
передбачливість; далекосяжність. Ср.
дальновидный.
дальновидный далекоглядний, далекозорий;
(прозорливый) прозорливий;
(предусмотрительный) передбачливий; (далеко
идущий) далекосяжний.
дальноземелье эк. далекоземелля.
дальнозоркий далекозорий; поэз. винозбрий.
дальнозоркость далекозорість, -рості.
дальномер геод. далекомір, віддалемір.
дальномёрный геод. далекомірний.
дальномерщик спец. далекомірник.

дальность
273
даром
дальность далекість, -кості, дальність, -но-
сті.
дальтонизм мед. дальтонізм, -у.
дальтоник мед. разг. дальтонік.
дальше сравн. ст. 1. прил. дальший; 2. на-
рея. далі, реже дальше, дальш; ~ше —
больше дедалі більше; де далі, то більше;
не ~ше как (чем)... не далі як (чим, ніж)...
дама 1. дама; ~ма сердца шутл. дама серця;
2. карт, дама, краля; разг. вишник.
Дамаск Дамаск.
дамасский дамаський; ~ая сталь дамаська
сталь.
дамба дамба; (речная — ещё) гатка, гать,
-ті, загата, обл. гата, гат, -у.
дамка дамка.
дамоклов: ~в меч дамоклів меч, род. дамбк-
лового меча.
дамочка разг. дамочка.
дамский дамський; жіночий; ~ий угодник
ирон. дамський догідник.
данайский ист. данайський; ~ие дары пе-
рен. данайські дари (дарунки).
данаец ист. данаєць, -найця; ~найцы мн.
данайці, -ців.
Даниила Дани їла.
Даниил, Данйл, Данила, разг. Данило Данило.
Дания Данія.
данник ист. данник.
даннический ист. данницький.
данные в знач. сущ. дані, -их; за неимением
(за отсутствием) ^ых за браком даних.
данный 1. прич. даний; наданий и наданий,
поданий; ~ая величина мат. дана
величина;, ер. давать; 2. в знач. прил. даний;
(этот) цей; (теперешний) теперішній;
в ~ое время тепер, у цей (у даний) час;
(сейчас) зараз; при ~ых условиях
(обстоятельствах) за даних умов (обставин).
дантист мед., прост, уст. дантист.
дантистка мед., прост, уст. дантистка.
Данциг ист. Данціг.
данцигский ист. данцігський.
дань 1. ист. данина, дань, -ні; (зерном —
ещё) осип, -у; 2. перен. данина, дань;
отдать (заплатить и т. п.) ~нь віддати и
т. п. належне.
дар 1. дар, -у, дарунок, -нка, подарунок;
(даяние — ещё) даток, -тку; 2.
(врождённая способность) дар, хист, -у, талант,
-у; обл. кебёта; ~р слова (речи) дар слова
(мови), хист до слова; 3. ~ры мн. церк.
дари, -рів.
дарвинизм дарвінізм, -у.
дарвинист дарвініст.
дарвинистка дарвіністка.
дарвиновский дарвінівський.
даргинец даргинець, -нця; <^нцы мн.
даргинці, -ців.
даргинка даргинка.
даргинский даргинський.
Дарданеллы Дарданелли, -нёлл.
дарданёлльский дарданелльський.
дарение книжн. дарування.
дарёный прил. разг. дарований; ^ому
коню в зубы не смотрят погов. дарованому
коневі (коню) в зуби не дивляться (в
зуби не заглядають, зубів не лічать).
даривать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] дарувати.
Дарий Дарій.
даритель книжн. дарувальник, дарівнйк,
-а, дародавець, -вця.
дарительница книжн. дарувальниця, да-
родавиця.
дарительный книжн. дарувалышй.
дарить дарувати, -рую, -руєш.
дариться даруватися, -рується.
Дария см. Дарья.
дарма обл., прост, см. даром.
дармовой обл., прост, см. даровой.
дармовщина, дармовщинка обл., прост.
см. даровщина. /
дармоед разг. дармоїд.,
дармоедка разг. дармоїдка.
дармоедничать разг. дурно, (даром, дарма)
хліб їсти (їм, їси), дармоїдничати. ,
дармоедский, дармоедный разг.
дармоїдський, дармоїдний.
дармоедство разг. дармоїдство.
дарование 1. (действие) уст. дарування;
2. (способность) хист, -у (только ед.),
обдаровання; (талант) талант, -у;
конкурс молодых ~ний конкурс молодих
талантів.
дарованный дарований, подарований, реже
подарений; даний. Ср. даровать.
даровать несов. и сов. уст. дарувати, -рую,
-руєш, подарувати; (давать) давати (даю,
даєш), дати (дам, даси); ~ть жизнь
дарувати, подарувати життя; ~ть свободу
дарувати, подарувати (давати, дати) волю
(свободу).
даровитость обдарованість, -ності;
(талантливость) талановитість, -тості,
здібність, хист, -у.
даровитый обдарований; (талантливый)
талановитий, здібний.
даровой 1. (бесплатный) даровий, дармовий;
2. (дарёный) уст., прост, дарований,
подарований, реже подарений.
даровщина, даровщинка прост, даровизна,
дарівщина; на ~ну, на ~ку на дурничку,
на дурницю, на дурняк.
даром нареч. 1. (бесплатно) даром; разг,
дурно, задарма, задурно; уст. дарма;
2. (бесполезно, напрасно, зря) даремно,
даремне, марно, марне, даром, дарма;
разг. дурно; ~м не пройдёт (не обойдётся
и т. п.) что кому разг. даром не пройде
(не мине) що кому, не минеться [так] що
кому, вийде (вилізе) боком що кому; ~м что
разг. дарма (даром) що, хоч і; не ~м его
любят не дарма (не даром) його люблять;

дарохранительница
274
двигаться
~м потерять время разг. даремно (даремне,
марно, марне, даром, дарма; дурно)
загубити час, згаяти час.
дарохранительница церк. дарохранйльниця,
дарохоронйльниця.
дарственная в знач. сущ. юр. дарча, -ої.
дарственный 1. (дарёный) уст. дарований,
подарований, реже подарений; 2.
(удостоверяющий дар) дарчий; ~ая запись дарчий
лист (запис).
Дарья Дарія, Дар'я, Дари на; разе. Одарка.
Дарья л Дар'ял, -у.
дарьяльский дар'яльський.
Дар-эс-Салам Дар-ес-Салам.
дата дата.
дательный: ~ый падёж ерам, давальний
відмінок.
датирование датування.
датированный датований.
датировать датувати, -тую, -туєш.
датироваться датуватися, -тується.
датировка датування.
датский датський.
Датский пролив Датська протока.
датчанин датчанин; ^чанелш. датчани, -чан.
датчанка датчанка.
датчик спец, датчик.
дать см. давать.
даться см. даваться.
Даугавпилс Даугавпілс.
дача * (действие) давання.
дача2 (загородный дом) дача.
дача3 лес. дача.
дачевладелец дачовласник.
дачевладелица дачовласниця.
дачка уменьш.-ласк. дачка.
дачник дачник.
дачница дачниця.
дачный дачний.
дашнаки полит, ист. дашнаки, -ків; ~к
ед. дашнак.
даяние т о р ж. у с т., и р о н. дар, -у, даток,
-тку; (пожертвование) пожертва,
пожертвування.
два два (ж. дві), род. двох; (двое) двоє,
род. двох; в два счёта прост, враз,
відразу, зразу, мйттю; чёрта с дваї прост.
чорта лисого (пухлого)!, чорта з два!;
ни два ни полтора разг. ні те ні се, ні риба
ні м'ясо.
двадцатигранник мат. двадцятигранник.
двадцатигранный двадцятигранний.
двадцатилетие двадцятиріччя, двадцятиліття.
двадцатилетний двадцятирічний,
двадцятилітній.
двадцатипятилетие двадцятип'ятиріччя,
двадцятип'ятиліття.
двадцатипятилетний двадцятип'ятирічний,
двадцятий' ятил ітні й.
двадцатый двадцятий.
двадцать двадцять, -ти и -тьбх; двадцятеро,
-тьбх; разг. двадцяток, -тка; ~ть раз
[говорить, делать и т. п.] разг. двадцять
раз (разів) [говорити, робити и т. п.];
~ть одно карт, двадцять одно.
двадцатью нареч. двадцять разів (раз) [по]-
дважды нареч. 1. двічі, два рази; 2. мат.
два рази по, двічі по; ~ды пять —
десять два рази (двічі) по п'ять — десять;
О как ~ды два [четыре] разг. як двічі
(як два рази) по два [чотири].
дванадесятый: ~ый праздник церк. дванаде-
сяте свято.
двенадцатигранник мат. дванадцятигранник.
двенадцатигранный дванадцятигранний.
двенадцатиперстный: ~ая кишка анат.
дванадцятипала кишка.
двенадцатый дванадцятий.
двенадцать дванадцять, -надцяти и -над-
цятьбх; дванадцятеро, -тьбх.
дверка см * дверца.
дверной двернйй.
дверца дверці, -рець, дверцята, -цят, дверки,
-рок.
дверь двері, -рей; ~рь в ~рь двері навпроти
(напроти) дверей, двері в двері; ломиться
в открытую ~фь перен. ломитися у
відчинені (у відкриті) двері; открыть ~рь
куда відчинити (відкрити) двері куди;
показать (указать) на ~рь кому показати
на двері кому; при закрытых ~р&х за
зачиненими (за закритими) дверима, при
зачинених (при закритих) дверях; при
открытых ~рях при відчинених (при
відкритих) дверях; (публично) прилюдно,,
привселюдно; день открытых ~рёй день
відчинених (відкритих) дверей; стоять в
~р*іх стояти на (в) дверях; стучаться
в ^рь стукати в двері; у ~рёй на дверях,
коло (біля) дверей.
двести двісті, род. двохсот.
двйгание рухання; совання. Ср. двигать К
двигатель 1. техн. двигун, -а; 2. перен.
рушій, -шія, реже двигун.
двигательный 1. руховий; ~ые нервы анат.
рухові нерви; 2. перен. у с т. рушійний.
двигать, двинуть 1. рухати, рушити и однокр.
рухнути, двигати, двинути и двигнути;
(перемещать — ещё) совати, сунути,
посувати и редко лосбвувати, -сбвую, -сб-
вуєш, посунути; (побуждать к чему-л.)
спонукати и спонукувати, -кую, -куєш,
спонукати; тать стулья совати (рухати)
стільці; ~нуть войска на неприятеля
рушити (двинути) війська на ворога; мгать
работу посувати роботу; ~нуть пальцем.
перен. разг. поворухнути пальцем; еле
(с трудом и т. п.) ^гать ногами разг.
ледве совати ногами (ноги), ледве (насилу)
переставляти ноги, плентатися; 2. прост.
см. двигаться 2.
двигаться, двинуться 1. рухатися, рушитися
и однокр. рухнутися; (к известной цели —
ещё) прямувати, -мую, -муєш, попрямувати;

движенец
275
дворницкая
(перемещаться — ещё) посуватися и
редко посовуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся,
посунутися, просовуватися, -вуюся, -вуєшся
и просуватися, просунутися; ~гаться по
службе посуватися на (по) службі; земля
движется вокруг своей оси земля рухається
навколо (навкруг) своєї осі; 2. (трогаться
с места) рушати, рушити;
(отправляться — ещё) вирушати, вирушити; (сов.:
сдвинуться) зрушити, зрушитися; толпа
гнулась юрба рушила; не ~нусь с места
не зрушу (зрушуся) з місця; дело не ~гает-
ся с места справа не посувається (не рушає
з місця); 3. (делать движения, шевелиться) .
рухатися, рухнутися, ворушитися,
-рушуся, -рушишся, ворухнутися; ноги не
^гаются ноги не рухаються; сидеть не
^гаясь сидіти не рухаючись.
движенец разг. працівник (-а) служби руху.
движение 1. рух, -у; (к известной цели —
ещё) прямування; (перемещение — ещё)
посування; приводить, привести в ~ние
см. приводить 3; приходить, прийти в
г^ние см. приходить; революционное ~ние
революційний рух; служба ~ния ж.-д.
служба руху; 2. (телодвижение, жест)
рух, порух, -у.
движимость юр. рухомість, -мості, рухоме
майно.
движимый 1. (прич.: побуждаемый чем)
спонукуваний; (охваченный) охоплений,
пойнятий, понятий; 2. в знач. прил. юр.
рухомий; ~ое имущество рухоме майно.
движитель спец. рушій, -шія.
движковый 1. движкбвий, повзунбвий,
повзунковий; 2. движкбвий, дзигунцевий;,
3. движкбвий. Ср. движок 1—3.
движок спец. 1. (часть механизма) движок,
-жка, повзун, -а, повзунок, -нка; 2.
(небольшой двигатель) разг. движок,
двигунець, -нця; В.-(род лопаты) движок.
движущий 1. прич. який (що) рухає и т. п.;
см. двигать; 2. в знач. прил. рушійний;
<~ие силы советского общества рушійні
сйли радянського суспільства.
Двина Двіна.
Двинск ист. Двінськ.
двинуть 1. см. двигать; 2. (ударить) прост,
двигнути и двигнути, усилит, двигонути,
молбенути.
двинуться см. двигаться.
двое двое, род. двох, двойке (нескл.); на
своих [на] г-их шутл. на батьківських,
батьківськими.
двоеборье спорт, двоєборство.
двоебрачие двошлюбність, -ності.
двоеверие двовірство.
двоевластие двовладдя.
двоедушие двоєдушність, -ності, лукавість,
-вості, нещирість, -рості.
двоедушничать бути двоєдушним, лукавити,
-влю, -виш.
двоєдушно нареч. двоєдушно, лукаво, нещиро.
двоедушный двоєдушний, лукавий, нещирий.
двоежёнец двоєженець, -нця, реже двужбн.
двоєженство двоєженство.
двоемужие двомужність, -ності.
двоемужница двомужня, -ньої, двому жниця.
двоемыслие уст. двозначність, -ності.
двоемысленно нареч. уст. двозначно.
двоеммеленный уст. двозначний.
двоение двоїння.
двоеточие двокрапка.
двоечка уменьш.-ласк. 1. (двоє) двійко;
2. (отметка) двієчка.
двоечник разг. двієчник.
двоечница разг. двієчниця.
двоить 1. двоїти, подвоювати, -двбюю,
-двбюєш; в глазах ~т в очах двоїться;
2. с.-х. переорювати, -брюю, -брюєш, двоїти.
двоиться двоїтися; в глазах ~тся в очах
двоїться.
двойка двійка.
двойни см. двойня.
двойнйк двійник, -а, реже подвійник.
двойничок уменьш.-ласк. двійничбк, -чка.
двойной подвійний; (состоящий из двух
однородных частей — ещё) двійчастий,
двійчатий; (двойственный) двоїстий.
двойня двійнята, -нят; (близнецы) близнйта.
двойняшка 1. разг. близнюк, -а; 2. см.
двойчатка.
двбйственно нареч. подвійно, двоїсто.
двойственность подвійність, -ності,
двоїстість; -тості.
двойственный подвійний, двоїстий; ~ое
число грам, двоїна.
двойчатка разг. двійчатка.
двор*¦ двір, род. двора и двору; (между
постройками — обычно) подвір'я, дворище;
(усадьба обл.-^ ещё) обійстя; монетный
~р монетний двір; со ~ра (извне)
знадвору; (из дому) з двора, з двору, з дому;
уйти во *фа уст. піти з двора (з двору,
з дому; из избы: з хати); на ~рё {вне
дома) надворі; быть (прийтись) не ко ~ру
разг. бути не підхожим, не підходити;
(не по нраву) бути не до вподоби; по
~рам, ко ~рам уст. додому, по хкігх.
двор2 (монарх и приближённые к нему лица)
двір, род. двору; царский ~р царський
двір; быть при ~ре бути при дворі.
дворец палац, -у; ~ц труда палац праці;
~ц пионеров палац піонерів; ~ц
культуры палац культури.
дворецкий дорев. дворецький, -ого; обл. мар-
шалок, -лка [двору].
дворик уменьш. дворик; подвір'ячко. Ср.
двор К
дворишко у м е н ь ш.- у н и ч и ж. см.
дворик.
дворище ист. дворище.
дворник двірник, -а.
дворницкая в знач. сущ. двірницька, -ої.

дворницкий
276
двусмысленность
дворницкий двірницький, двірничий.
дворничиха разг. двірничка.
дворня ист. двірня; (челядь) челядь, -ді.
дворняга, дворняжка разг. дворняга,
дворняжка.
дворовая в знач. сущ. ист. дворова, -ої,
дворачка.
дворовый прил. 1. дворовий; 2. ист. двір*
ський, дворовий; 3. в знач. сущ. ист.
дворовий, -ого, дворак, -а.
дворский (придворный) ист. двірський,
дворовий.
дворцовый палацовий, двірський; ~ый
переворот полит, двірський переворот.
дворянин дворянин.
дворянка дворянка.
дворянский дворянський.
дворянство дворянство.
двори'нч и к прен. дворянчик.
двоюродный двоюрідний; ~ый брат
двоюрідний брат, брат у пёрших; ^ая сестра
двоюрідна сестра, сестра в пёрших.
двоякий двоякий, подвійний.
двоя'ко нареч. двояко, подвійно.
двояковогнутый физ. двовгнутий,
двоввігнутий.
двояковыпуклый физ. двоопуклий,
двовипуклий.
двоякодышащие в знач. сущ. ихт. дводишні,
-их.
двояшка прост. 1. см. двойчатка; 2. см.
двойняшка 1.
двубортный портн. двобортний.
двувалентный хим. двовалентний.
двувесельный двовесловий.
двуглавый двоголовий, двоглавий; ~ая
мышца анат. двоголовий м'яз; ~ый орёл ист.
двоглавий орёл.
двугласный лингв, двоголосний.
двуголосный, двуголосый муз. двоголосий,
двоголосний.
двугорбый двогорбий.
двугранный двогранний.
двугривенник, двугривенный разг.
сороківець, -вця, сороківка, двогрйвеник, двогрй-
вений, -ого.
двудольные в знач. сущ. бот. двосім'ядольні,
-их, дводольні.
двудольный 1. двочасткбвий; 2. бот.
двосім'ядольний, дводольний.
двудомный бот. дводомний.
двудонный см. двухдонный.
двудышащие см. двоякодышащие.
двужйберные в знач. сущ. зоол. двозяброві,
-их.
двужильный 1. двожильний; 2. (крепкий,
сильный) прост, двожильний; дужий,
сильний; (выносливый) витривалий.
двузначный мат.у лингв, двозначний.
двузубчатый двозубчастий, двозубчатий.
двузубый двозубий.
двуклассный см, двухклассный.
двуколка двоколка; разг. біда, бідарка,
бїдка.
двуконный двокінний.
двукопытные в знач. сущ. зоол. двокопйт-
НІ, -ИХ, ДВОКОПИТІ.
двукратно нареч. два рази, дворазово,
двократно; (дважды) двічі.
двукратный дворазовий, двократний.
двукрылые в знач. сущ. энтом. двокрилі, -их.
двукрылый двокрилий.
двулепёстник (Сігсаеа Ь.) бот. цирцёя.
двулепестный бот. двопелюстковий.
двулетний см. двухлетний.
двулетник см. двухлётник.
двуликий дволиций, -ця, -це; дволикий;
см. ещё двуличный.
двулицый дволиций.
двуличие лукавство, нещирість, -рості,
дволичність, -ності, двоєдушність.
двуличничать лукавити, -влю, -виш, бути
двоєдушним.
двулично нареч. лукаво, нещиро, дволично,
двоєдушно.
двуличность лукавість, -вості, нещирість,
-рості, дволичність, -ності, двоєдушність.
двуличный лукавий, нещирий, дволичний,
двоєдушний.
двумужие двомужність, -ності.
двумужница двомужня, -ньої, двомужниця.
двунадесятый см. дванадесятый.
двуногий двоногий.
двуокись хим. двоокис, -у, двооксид, -у.
двупалубный мор. двопалубний.
двупалый зоол. двопалий.
двуперстие рел. двоперстя.
двупёрстник рел. двопёрстник.
двуперстный, двуперстый рел. двопёрстий.
двуполый зоол., бот. двостатевий.
двуполье с.-х. двопілля.
двупольный с.-х. двопільний.
двурогий дворогий.
двуручный спец. дворучний; ~ая пила
дворучна пилка (пила).
двурушник дворушник.
двурушница дворушниця.
двурушничать дворушничати.
двурушнически нареч. по-дворушницькому,
по-двору шницьки.
двурушнический дворушницький.
двурушничество дворушництво.
двурядный дворядний.
двусветный двосвітний.
двусемядольный бот. двосім'ядольний.
двусемянка бот. двосім'янка.
двусемЯнник (НиісНіпзіа Н. В г.) бот. пахрі-
нок, -нка и -нку.
двусемянный бот. двонасінний.
двускатный двосхилий.
двусложный, двуслоговой двоскладовий.
двусменный двозмінний.
двусмысленно нареч. двозначно.
двусмысленность двозначність, -ності.

двусмысленный
277
двухцветный
двусмысленный двозначний.
двусмыслица разг. двозначність, -ності.
двусоставный двоскладний; ~ое
предложение грам, двоскладне речення.
двуспальный двоспальний.
двустволка двостволка; уст. дубельтівка.
двуствольный двоствольний.
двустворчатый двостулковий, двійчастий,
двійчатий.
двустишие поэт, двовірш.
двустопный поэт, двостопний.
двусторонний 1. двобічний, двосторонній;
2. (обоюдный) двосторонній, обопільний;
~ее соглашение двостороння (обопільна)
угода.
двусторонность 1. двобічність, -ності, дво-
сторбнність; 2. двосторбнність,
обопільність. Ср. двусторонний 1—2.
двутавровый техн. двотавровий.
двутактный см. двухтактный.
двууглекислый хам. двовуглекислий.
двуутробка зоол. двоутрббка.
двухактный театр, двохактний, на дві дії.
двухатомный физ. двохатомний.
двухбалльный двобальний.
двухбортный портн. двобортний.
двухвалентный хим. двовалентний.
двухведёрный двовідерний.
двухвековой двовіковйй, двохсотрічний,
двохсотлітній.
двухвёрстка разг. уст. двовёрстка.
двухвёрстный двоверстбвий, двовёрстний.
двухвесельный двовесловий.
двухвостки энтом. двохвбсти, -тів,
двохвістки, -ток; А/ка ед. двохвіст, -хвоста,
двохвістка.
двухгодичный дворічний, дволітній.
двухгодовалый дворічний, дволітній.
двухгодовой дворічний, дволітній.
двухголовый двоголовий.
двухголосный, двухголосый см. двуголосный.
двухдекадный дводекадний.
двухдневный дводенний.
двухдольный см. двудольный.
двухдонный дводонний.
двухдюймовка спец. дводюймівка.
двухдюймовый дводюймовий.
двухжильный см. двужильный.
двухквартирный двоквартирний.
двухкилометровка разг. двокілометрівка.
двухкилометровый двокілометровий.
двухклассный двокласний.
двухколейный ж.-д. двоколійний.
двухколёсный двоколісний.
двухкомнатный двокімнатний.
двухкомплектный двокомплёктний.
двухкопеечник разг. уст. дві копійки;
уст. сьомак, -а.
двухкопеечный двокопійчаний, двокопієчний.
двухкрасочный полигр. у дві фарби (краски).
двухкратный см. двукратный.
двухламповый дволамповий.
двухлемешный с.-х. дволемішний.
двухлетие дворіччя, дволіття.
двухлетка 1. см. двухлеток; 2. (сроком в
два года) дворічка, дволітка.
двухлетний дворічний, дволітній.
двухлётник бот. дворічник, дволітник.
двухлеток прост, дволіток, -тка.
двухлитровый дволітровий.
двухмачтовый мор. двощогловий, двощоглий.
двухместный двомісний, на два місця.
двухмесячник двомісячник.
двухмесячный двомісячний.
двухметровый двометровий.
двухмоторный техн. двомоторний.
двухнедельник двотижневик.
двухнедельный двотижневий; в ~ый срок
за два тижні.
двухосный двовісний, двохосьовий.
двухпалатный полит, двопалатний.
двухпалубный мор. двопалубний.
двухпартийный двопартійний.
двухпольный с.-х. двопільний.
двухпроцентный двопроцентний.
двухпутный ж.-д. двоколійний.
двухрублёвый вартістю два карбованці.
двухрядка разг. дворядка.
двухрядный дворядний.
двухсветный двосвітний.
двухскатный см. двускатный,
двухсложный см. двусложный,
двухслойный двошаровий.
двухсменный двозмінний.
двухсоставный см. двусоставный,
двухсотенный разг. двохсбтенний.
двухсотлетие двохсотріччя, двохсотліття.
двухсотлетний двохсотрічний, двохсотлітній.
двухсотый двохсотий.
двухспальный см. двуспальный,
двухстволка см. двустволка,
двухствольный см. двуствольный,
двухстворчатый см. двустворчатый,
двухстепенный двоступеневий; ~ые выборы
двоступеневі вибори.
двухсторонний см. двусторонний,
двухсторонность см. двусторонность.
двухструнный муз. двострунний.
двухступенчатый двоступінчастий, двоступін-
чатий.
двухсуточный дводобовйй.
двухтавровый техн. двотавровий.
двухтактный муз., техн. двотактний.
двухтомник разг. двотомник.
двухтомный двотомний.
двухтысячелетие двохтисячоріччя, двохти-
сячоліття.
двухтысячелётний двохтисячорічний, двох-
тисячолїтній.
двухтысячный двохтисячний.
двухцвётность двобарвність, -ності, двоко-
лірність, двокольорбвість, -вості.
двухцветный двобарвний, двоколірний, двоко-
I льорбвий.

двухчасовой
278
девятеро
двухчасовой двогодинний.
двухъярусный двох'йрусний.
двухэтажный двоповерховий.
двуцветность см. двухцвётность.
двуцветный см. двухцветный.
двучлен мат. двочлен.
двучленный мат. двочленний.
двуязычие двомовність, -ності.
двуязычный двомовний.
-де част. разг. мовлйв, мов.
дебаркадер мор. и пр. дебаркадер.
дебатирование дебатування.
дебатировать дебатувати, -тую, -туеш.
дебатироваться дебатуватися, -тується.
дебаты дебати, -тів.
дебелость уст. дебелість, -лості.
дебёлый уст. дебелий.
дебет бухг. дебет, -у.
дебетованный бухг. дебетований.
дебетовать бухг. дебетувати, -тую, -туеш.
дебетоваться бухг. дебетуватися, -тується.
дебетовый бухг. дебетовий.
дебит спец. дебіт, -у.
дебитор бухг. дебітор.
дебиторский бухг. дебіторський.
деблокировать деблокувати, -кую, -куєш.
дебош бешкет, -у; разг. гармидер, -у, буча;
обл. галабурда.
дебошир бешкетник; обл. галабурдник.
дебоширить, дебошйрничать, дебошничать
бешкетувати, -тую, -туеш; обл. галабур-
дити, -джу, -диш.
дебоширство бешкетування, бешкетництво.
дебошйрствовать см. дебоширить.
Дёбрецен Дёбрецен.
дебри нетрі, -рів, дебрі.
дебют дебют, -у.
дебютант дебютант.
дебютантка дебютантка.
дебютировать дебютувати, *тую, -туєш.
дебютный дебютний.
дева поэз. уст. діва; старая * ~ва разг. стара
дівка (дівуля, діва), літня дівка.
Дева астр. Діва.
девальвационный ж. девальваційний.
девальвация ж. девальвація.
девальвировать эк. девальвувати, -вую, -вуєш.
девальвироваться эк. девальвуватися, -вує-
ться.
девать (несов. и сов.), деть дівати (несов. и
сов.), сов. діти (діну, дінеш), подіти имног.
подівати, разг. задіти и мног. позадівати;
разг. запроторювати, -рюю, -рюєш,
запроторити.
деваться (несов. и сов.), деться діватися
(несов. и сов.), сов. дітися (дінуся, дінешся),
подітися, разг. задітися; не знать куда
зваться не знати куди дітися, не знати
куди очі діти.
деверь дівер.
девиация спец. девіація.
девйз девіз.
девиза фин. девіза.
девйца и фольк. девица уст. дівчина; фольк.
дівиця; в ~вйцах дівчиною; разг. дівкою,
у дівках; красная ~вица фольк., иіутл,
красна дівиця (дівчина).
девический см. девичий.
девичество дівоцтво, дівування; в ~ве
дівчиною; разг. дівкою, у дівках.
девичий и девичий дівочий, дівоцький,
дівчачий; ~чья память шутл. дівоча (куряча)
пам'ять.
девичник уст. дівйч-вечір, -чора.
девичья в знач. сущ. уст. дівоча, *ої.
дёвка прост, дівка; [уличная] ~ка повія,
редко повійниця; разг. гуляща, -ої;
засидеться (сидеть) в ~ках см. засиживаться *;
остаться в ~ках залишитися (зостатися)
у дівках.
Дёвон (остров) Девон, -у.
девон геол. девон, -у.
девонский геол. девонський; ~ий период
девонський період; ~ая система
девонська система.
девонька ласк, дівчина; ласк, дівонька;
(девочка) дівчинка.
девочка дівчинка, дівча, -чати; уменьш.-
ласк. дівчатко.
девственник незайманий, -ого, дівич.
девственница незаймана, -ої, дівчина; (дева)
діва.
девственность незайманість, -ності;
(девичество — ещё) дівоцтво; (невинность)
невинність; (непорочность) непорочність.
девственный незайманий; (невинный)
невинний; (непорочный) непорочний; ~ый лес
незайманий (одвічний) ліс, праліс, -у; ~ая
плева анат. дівоча пліва.
девство- уст. см. девичество.
девушка дівчина; разг. дівка; красная ~ка
см. девйца.
девчата прост, дівчата, -чат.
девчонка 1. уменыи.-уничиж. дівчисько;
2. (девочка) разг. дівча, -чати; уменьш.-
ласк. дівчатко; разг. дівчисько.
девчоночка уменыи.-ласк. дівчаточко.
девчурка ласк, дівчатко, дівчаточко.
девчурочка, девчушечка уменыи.-ласк.
дівчаточко.
девчушка ласк, дівчатко, дівчисько.
девяносто дев'яносто.
девяностолетие дев'яносторіччя,
дев'яностоліття.
девяностолетний дев'яносторічний,
дев'яностолітній.
девяностый дев'яностий.
девясил (Іпиіа Ь.) бот. оман, -у.
девятерйк дев'ятерик, -а.
девятериковый дев'ятериковий.
девятерной разг. дев'ятерний; у дев'ять
разів (раз) більший.
девятеро дев'ятеро, -тьбх; (девять) дев'ять,
-ти и -тьбх.

девятидесятый
279
дезинформироваться
девятидесятый уст. см. девяностый.
девятиклассник дев'ятикласник.
девятиклассница дев'ятикласниця.
девятикратный дев'ятиразовий, дев'яти-
кратний.
девятилетки дев'ятирічка, дев'ятилітка.
девятилетний дев'ятирічний, дев'ятилітній.
девятисотый дев'ятисотий.
девятка дев'ятка.
девятнадцатый дев'ятнадцятий.
девятнадцать дев'ятнадцять, -надцяти и
-надцятьбх.
девятый дев'ятий; ~ый вал дев'ятий вал.
девять дев'ять, -тй и -тьбх.
девятьсот дев'ятсот, -тисбт.
девятью нареч. дев'ять разів (раз) [по].
дегазатор спец. дегазатор.
дегазационный спец. дегазаційний.
дегазация спец. дегазація.
дегазировать спец. дегазувати, -зую, -зуеш.
дегазироваться спец. дегазуватися, -зується.
дегенерат дегенерат; вйродок, -дка.
дегенеративность дегенеративність, -ності;
звироднілість, -лості.
дегенеративный дегенеративний; звироднілий.
дегенератка дегенератка; вйродок, -дка.
дегенерация дегенерація; виродження,
звиродніння.
дегенерировать дегенерувати, -рую, -руєш.
дёготь дьоготь, -гтю.
деградация деградація.
деградированный деградбваний.
деградировать деградувати, -дую, -дуєш.
дегтевой дьогтьовий.
дегтярка спец, дігтйрка.
дегтярник спец. дігтяр,, -а.
дегтярница спец, дїгтярка.
дегтярный дігтярний, дьогтьовий.
дегтярня дігтярня.
дегтярский дігтярський.
дегустатор спец, дегустатор.
дегустационный спец. дегустаційний.
дегустация спец. дегустація.
дегустированный спец. дегустований.
дегустировать спец. дегустувати, -тую, -туєш.
дегустироваться спец. дегустуватися, -тує-
ться.
дед дід; разг. дідуган; ёлочный ~д
ялинковий дід; рождественский ^д різдвяний дід.
дедина ист. дідівщина, дідизна.
дедка прост, дідунь, -ня, дідуньо, дідусь,
-дуся и -дуся.
дед-мороз дід-морбз, род. діда-морбза.
дедов дідів, -дова, -дове, дідівський.
дедовский дідівський.
дедуктивный лог. дедуктивний.
дедукция АО г. дедукція.
дедуцировать лог. дедукувати, -кую, -куєш.
дедуцироваться лог. деду куватися, -кується.
дедушка ласк, дідусь, -дуся и -дуся, дідунь,
-ня, дідуньо; дід; (старик разг.— ещё)
дідок, -дка.
дедушкин ласк, дідусів, -сева, -севе; дідів,
-дова, -дове.
деепричастие грам, дієприслівник.
деепричастный грам, дієприслівниковий.
дееспособность книжн., юр. дієздатність,
-ності.
дееспособный книжн.у юр. дієздатний.
дежа спец. діжа.
дежурить чергувати, -гую, -гуеш, вартувати,
-тую, -туєш.
дежурка разг. вартівня.
дежурная в знач. сущ. 1. чергова, -бї, вартова;
2. (помещение) кімната чергового
(вартового).
дежурный 1. прил. черговий, вартовий; ~ый
врач черговий (вартовий) лікар; ~ая
комната кімната чергового (вартового);
2. в знач. сущ. черговий, -бго, вартовий.
дежурство чергування, вартування.
дезабилье разг. уст. дезабільє (нескл., ср.),
дезавуирование книжн. дезавуювання.
дезавуированный книжн. дезавуйований.
дезавуировать книжн. дезавуювати, -завуюю,
-завуюєш.
дезавуироваться книжн. дезавуюватися, -за-
вуюється.
дезактивация спец. дезактивація.
дезактивированный спец. дезактивований.
дезактивировать спец. дезактивувати, -тивую,
-тивуєш.
дезактивироваться спец. дезактивуватися, -ти-
вується.
дезертир дезертир.
дезертировать дезертирувати, -рую, -руєш,
дезертувати, -тую, -туєш.
дезертирский дезертирський.
дезертирство дезертирство.
дезидераты уст. дезидерати, -рат;
(пожелания) побажання, -жань; (требования)
вимоги, -мбг.
дезинсектор спец. дезинсектор.
дезинсекционный спец. дезинсекцїйний.
дезинсекция спец. дезинсекція.
дезинтегратор спец. дезинтегратор.
дезинтеграция спец. дезинтеграція.
дезинфектор дезинфектор.
дезинфекционный дезинфекційний,
дезинфекция дезинфекція.
дезинфицирование дезинфікування.
дезинфицированный дезинфікований.
дезинфицировать дезинфікувати, -кую, -куєш.
дезинфицироваться дезинфікуватися,
-кується.
дезинфицирующий 1. прич. який (що)
дезинфікує; 2. в знач. прил. дезинфікуючий;
(дезинфекционный) дезинфекційний.
дезинформационный дезинформаційний.
дезинформация дезинформація.
дезинформировать дезинформувати, -мую,
-муєш.
дезинформироваться дезин форму ватис я>
-мується.

дезодоратор
280
декатировать
дезодоратор спец, дезодоратор.
дезодорация хим. дезодорація.
дезодорированный хим. дезодорований.
дезодорировать хим. дезодорувати, -рую,
-руєш.
дезодорироваться хим. дезодоруватися,
-рується.
дезорганизатор дезорганізатор.
дезорганизаторский дезорганізаторський.
дезорганизаторство дезорганізаторство.
дезорганизация дезорганізація.
дезорганизованный дезорганізований.
дезорганизовать дезорганізувати, -зую, -зуєш.
дезорганизоваться дезорганізуватися, -зуеть-
ся.
дезорганизовывать дезорганізовувати, -зовую,
-зовуеш.
дезорганизовываться дезорганізбвуватися, -зб-
вуеться.
дезориентация дезорієнтація.
дезориентирование дезорієнтування.
дезориентировать дезорієнтувати, -тую, -т^єш.
дезориентироваться дезорієнтуватися, -тує-
ться.
дезориентировка дезорієнтування.
деизм филос. деїзм, -у.
дейст филос. деїст.
деистический филос. деїстичний.
дейстка филос. деістка.
действенно парен, дієво, діюче, активно.
действенность дієвість, -вості, діючість,
-чості; (действенная сила) дійова сила.
действенный дійовий, діючий, активний.
действие 1. дія, діяння; (событие — ещё)
подія; (влияние — еще) вплив, -у;
(пребывание в силе — еще) чинність, -ності,
сила; (впечатление) враження; военные
~вия воєнні дії; ~вие закона чинність
(діяння, сила) закону; ~вие происходит
в XIV столетии дія відбувається (події
відбуваються) в XIV столітті (сторіччі); машина
в ~вии машина в дії (діє, працює);
оказывать, оказать благотворное ~вие робити,
зробити (справляти, справити)
благотворний вплив, сов. добре подіяти; привести
в ~вие пустити в хід, привести в дію;
2. ~вия (мн.: поступки, поведение) дії,
род. дій, вчинки, -ків; самовольные мзия
самовільні (свавільні) вчинки; 3. театр.
дія, акт, -у; комедия в трёх ~виях комедія
на три дії; 4. мат. дія; четыре ~вия
арифметики чотири дії арифметики.
действительно нареч. справді, дійсно.
действительность 1. дійсність, -ності;
справжність; в ~ти насправді, в дійсності;
соответствующий ~ти який (що) відповідає
дійсності, дійсний, справжній, правдивий;
2. дієвість, -вості. Ср. действительный 1—2.
действительный 1. дійсний; (подлинный —
обычно) справжній, разг. справдешній;
~ая [воєнная] служба дійсна [військова]
служба; ~ый член Академии наук дійсний
член Академії наук; ~ый государственный
советник юстиции дійсний державний
радник юстиції; 2. (действенный) дійовий;
~ое средство дійовий засіб; 3. (имеющий
силу) дійсний; билет ~телен трое суток
квиток дійсний три доби; О ~ый залог
ерам, дійсний стан.
действо театр, ист. дійство.
действовать діяти, чинити, -ню, -ниш;
(влиять — ещё) впливати; (работать —
ещё) працювати, -цюю, -цібєш; (делать)
робити, -блю, -биш; (орудовать разг. —
ещё) орудувати, -дую, -дуєш; ~ть
решительно діяти рішуче; на него уговоры
не ~вуют на нього умовлйння не впливають
(не діють); телефон не ~вует телефон не
працює.
действующий 1. прич. який (що) діє и т. п.;
см. действовать; 2. в знач. прил. діючий;
дійовий; (находящийся в силе — обычно)
чйнний; (деятельный — ещё) діяльний,
активний; ~ая армия діюча армія; ~ий
вулкан діючий вулкан; ~ие лица дійові
особи; ~ее законодательство чйнне (діюче)
законодавство.
дейтерий физ. дейтерій, -рію.
дек мор. дек.
дека муз. дека.
декабрист ист. декабрист.
декабристский ист. декабристський.
декабрь грудень, -дня.
декабрьский грудневий.
декаграмм декаграм.
декада декада.
декаданс книжн. декаданс, -у.
декадент декадент.
декадентка декадентка.
декадентский декадентський.
декадентство декадентство.
декадник разг. декадник.
декадный декадний.
декалитр декалітр.
декалькирование спец. декалькування.
декалькированный спец. декалькований.
декалькировать спец. декалькувати, -кую,
-куєш.
декалькироваться спец. декалькуватися,
-кується.
декалькомания спец. декалькоманія.
декаметр декаметр.
декан декан.
Декан геогр. Декан, -у.
деканат деканат, -у.
деканский деканський.
деканство деканство.
декатирование и декатирование спец.
декатирування и декатирування.
декатированный спец. декатирований, дека-
тйруваний.
декатировать и декатировать спец.
декатирувати, -рую, -руеш и декатирувати, -рую,
-руєш.

декатироваться
281
деликатный
декатироваться и декатироваться спец.
декатируватися, -рується и декатируватися,
-рується.
декатировка спец. декатирування и
декатирування.
декатировочный спец. декатирувальний.
декатировщик спец. декатирувальник.
декатировщица спец. декатирувальниця.
декатонна декатонна.
декаэдр мат. декаедр.
деквалификация декваліфікація.
деквалифицировать декваліфікувати, -кую,
-куєш.
Деквалифицироваться декваліфі куватися,
-куюся, -куєшся.
декламатор декламатор.
декламаторский декламаторський.
декламаторша разг. декламаторка.
декламационный декламаційний.
декламация декламація, декламування.
декламирование декламування.
декламированный декламований.
декламировать декламувати, -мую, -муеш.
декламироваться декламуватися, -мується.
декларативно нареч. декларативно.
декларативность декларативність, -ності.
декларативный декларативний.
декларационный деклараційний.
декларация декларація.
декларирование декларування.
декларированный декларований.
декларировать декларувати, -рую, -руєш.
декларироваться декларуватися, -рується.
деклассированный декласований.
деклассироваться декласуватися, -суюся,
-суєшся.
деклинатор фаз. деклінатор.
деклинация фаз. деклінація.
деклинометр фаз. деклінометр.
дековый мор. дёковий.
декокт фарм. уст. декокт, -у; вивар, -у.
декольте декольте (нескл., ср.).
декольтированный декольтований.
декольтировать декольтувати, -тую, -туєш.
декольтироваться прост, декольтуватися,
-туюся, -туешся.
декомпенсация мед. декомпенсація.
декоративно нареч. декоративно.
декоративность декоративність, -ності.
декоративный декоративний.
декоратор декоратор.
декораторский декораторський.
декорационный декораційний.
декорация декорація; перемена ~ций зміна
декорацій.
декорирование декорування.
декорированный декорований.
декорировать декорувати, -рую, -руєш.
декорироваться декоруватися, -рується.
декортикатор спец, декортикатор.
декортикация спец. декортикація.
декорум книжн. декорум, у.
декрет декрет, -у.
декретирование декретування.
декретировать декретувати, -тую, -туєш.
декретироваться декретуватися, -тується.
декретный декретний; ~ое время
декретний час; ~ый отпуск відпустка по
вагітності, декретна відпустка.
декстрин хам. декстрин, -у.
декстриновый хим. декстриновий.
делание роблення; діяння. Ср. делать.
деланно нареч. роблено; удавано. Ср.
деланный 2.
деланность робленість, -ності; удаваність.
Ср. деланный 2.
деланный 1. прач, рбблений; 2. в знач. прил.
роблений; (притворный — обычно)
удаваний; (принуждённый — обычно)
силуваний; (поддельный) підробний.
делатель книжн. працівник, -а; діяч, -а.
дёлательница книжн. працівниця; діячка.
делать робити, -блю, -биш; (действовать,
поступать — ещё) діяти, чинити, -ню,
-ниш; (преим. о чём-л. плохом — ещё)
коїти; ~ть нечего, нечего ~ть в знач,
вводн. сл. нічого не вдієш, нічого робити;
~ть честь кому робити честь кому; от
нечего ~ть разг. з (від) нічого робити; разг.
знічев'я; что ~ть! разг. що [будеш] робити!,
нічого не вдієш!
делаться робитися, -блюся, -бишся;
(становиться — ещё) ставати (стаю, стаєш);
(происходить — ещё) діятися; (преим. о
чём-л. плохом — ещё) коїтися; что ему
(тебе, мне и т. д.) ^лается разг. що йому
(тобі, мені и т. д.) подіється.
делегат делегат.
делегатка делегатка.
делегатский делегатський.
делегационный делегаційний.
делегация делегація.
делегирование делегування.
делегировать делегувати, -гую, -гуєш.
делегироваться делегуватися, -гується.
делёж, разг. делёжка дільба, ділення; разг.
паювання; (раздел) поділ, -у.
деление 1. поділ, -у, розподіл, -у,
розподіляння, розподілення, ділення; 2. мат.
ділення; 3. (шкалы) поділка.
делец ділок, -лка.
Дели Делі (нескл.).
деликатес делікатес, -у.
деликатесный делікатесний.
деликатничать разг. делікатничати;
(нежничать) панькатися, разг. маніжитися.
деликатно нареч. делікатно; ввічливо, ґречно,
чёмно, звичайно. Ср. деликатный.
деликатность делікатність, -ності;
ввічливість, -вості, ґречність, чемність;
тендітність. Ср. деликатный.
деликатный делікатний; (вежливый — ещё)
ввічливий, ґречний, чёмний, разг.
звичайний; (хрупкий —» ещё) тендітний.

делимое
282
дело
делимое в знач. сущ. мат. ділене, -ого.
делимость подільність, -пості.
делимый 1. прич. ділений; 2. прил. подільний.
делитель мат. дільник, -а.
делительный мат. и пр. ділильний.
делить 1. (разъединять на части;
классифицировать) розподіляти, ділити, -лю, -лиш,
поділяти; разг. паювати (паюю, паюєш);
(разделять) розділити; ~ть имущество
ділити (розділити, розподіляти) майно;
мгь нечего кому ділити нема чого (нічого)
кому; ~ть шкуру неубитого медведя
ділити шкуру неубитого ведмедя (звіра);
2. (предоставлять кому-л. часть своего)
ділити, поділяти, розділяти; ~ть с кем-
либо последние деньги ділити (поділяти,
розділяти) з ким-нёбудь останні гроші;
~ть с кем-либо горе и радость ділити
(поділяти, розділити) з ким-нёбудь горе і
радість; 3. мат. ділити, розділяти; ~ть
двадцать на пять ділити (розділяти)
двадцять на п'ять.
делиться 1. ділитися, -люся, -лишся,
поділятися, розділятися; (распределяться)
розподілятися; в детском саду дети ~ся на
группы у дитячому садку діти діляться
(поділяються, розподіляються) на групи;
2. (предоставлять кому-л. часть своего)
ділитися, поділятися; ~ться опытом
ділитися досвідом; *^ться мыслями ділитися
(поділятися) думками; 3. мат. ділитися;
десять ~лится на пять десять ділиться на
п'ять; 4. страд, розподілятися, ділитися,
поділятися; розділятися; ср. делить 1.
делйшки уменьш.-уничиж. дільця, -лёць.
дело 1. (занятие, работа, труд) справа, діло;
быть без ~ла бути без діла; быть не у ~л
бути не при справах; государственные ~ла
державні справи; ~ло воспитания
молодёжи справа виховання молоді; ~ло чести
справа честі; занят важным ~лом зайнятий
важливою справою; по ~лу у справі, за
ділом; по ~лам службы у службових
справах; положение ^л стан справ (речей);
привычные ~ла звичні справи; сделать
доброе ~ло зробити добру справу (добре
діло); 2. (административное или судебное
разбирательство) справа; уголовное ~ло
юр. кримінальна справа; 3. канц. справа;
папка для ~л папка для справ; 4.
(промышленное или торговое предприятие) уст.
діло, справа; солидное ~ло солідне діло,
солідна справа; 5. (сражение, бой) бій,
род. бою, баталія, битва; 6. (в сочетании
с прил. в знач. сказ, или вводн. ел.) річ,
справа, діло; видимое ~ло см. видимый;
другое (иное) ~ло інша річ (справа), інше
діло; известное ~ло см. известный 1;
понятное (я'сное) ~ло зрозуміло,
зрозуміла річ; последнее ~ло найгірша (кепська)
справа; 0 а мне что за ~ло? разг. а мені
яке діло?, а мені що до того?; без ~ла не
входить без потреби не заходити (не
турбувати); браться, взяться за ~ло братися,
узятися за діло (до діла, до роботи); быть
в ~ле бути в ділі; вам до меня* и ~ла нет
вам до мене й діла немає (нема), вам про
мене й байдуже; в (на) самом ~ле справді,
насправді; в том-то и ^ло в тому-то (в тім-
то) й річ (справа, суть, діло); разг. ото ж
то й є, то ж то й воно, тим-то й ба; в чём
~ло? у чому справа?, що сталося?, у чому
(у чім, про що) річ?, що таке?; ~ло вот
в чём справа (річ) от (ось) у чому; главное
~ло см. главный; говорить ~ло говорити
до діла (діло); ~ло было осенью діло (це)
було восени; ~ло в шляпе прост, усе
гаразд; ~ло делать а) (работать,
заниматься чем-л.) діло робити; б) (делать
что-л. полезное, нужное) робити корисну
справу; ~ло дошло (доходит) до чего діло
дійшло (доходить) до чого; ~ло за кем-
чем разг. діло за ким-чим; ~ло стало за
кем-чем разг. затримка (діло стало) за ким-
чим; за малым (за небольшим, за
немногим) ~ло стало разг. за малим діло стало
(справа стала, зупинка), дрібниці не
вистачає (бракує); ~ло не станет за кем-чем
разг. затримки не буде (діло не стане)
за ким-чим; ~ло идёт к осени надходить
(наближається) осінь; ~ло идёт о том,
чтобы... йдеться про те, щоб...; ~ло
касается кого-чего справа стосується кого-
чого; ~ло плохо разг. кепська (погана)
справа; ~ло рук кого діло (справа) рук кого; [и]
~ло с концом, [и] ~лу конец разг. [та й)
по всьому, [та й] по всій справі, [та й]
край, [і] край, [та й] квит, [і] справі (ділу)
кінець; за ~ло (поделом) по заслузі, за
діло; иметь ~ло с кем-чем мати справу
(діло) з ким-чим; как ~ла? як справи?;
разг. як ся маєш (маєте)?; к ~лу! разг. до
діла! между ~лом разг. побіжно,
мимохідь; моё (твоё и т. д.) ~ло маленькое
разг. моє (твоє и т. д.) діло маленьке;
моё (твоё и т. д.) ~ло сторона разг. моя
(твоя и т. д.) хата з краю; на ~ле на ділі; (в
действительности) насправді, у дійсності;
не ваше (не твоё и т. д.) ~ло разг. не ваше
(не твоё и т. д.) діло; ни до кого нет ~ла
ні до кого нема діла; первым ~лом
(прежде всего) насамперед, передусім,
по-пёрше, щонайперше; по ходу ~ла по
ходу справи; странное ~ло дивна річ;
разг. чудасія; такйе-то ~ла отакі-то
справи; то и ~ло раз у раз, весь час,
безперестанку, безперестану, знай; то ли
~ло разг. інша річ (справа); употребить
(пустить) в ~ло что пустити в діло що,
ужити що, скористатися чим (з чого);
ходить по ~лу ходити в справах; это ~ло!
(дельно, основательно) це добре!, це гаразд!,
це до діла!, це розумна річ!; ?то ~ло
прошлое це давня справа, це вже минулося.

деловик
283
демонстративный
деловик прост, уст. ділова (діловита)
людина.
деловито нареч. діловито; заклопотано. Ср.
деловитый.
деловитость діловитість, -тості;
заклопотаність, -ності. Ср. деловитый.
деловитый діловитий, діловий; (озабоченный—
ещё) заклопотаний.
деловой діловий; ~ая древесина спец. ділова
деревина.
делопроизводитель канц. діловод.
делопроизводительница канц. діловбдка.
делопроизводственный канц. діловодний.
делопроизводство канц. діловодство.
дельно нареч. до діла, до ладу; (разумно —
ещё) розумно; (по существу —- ещё) по
суті, реже посутньо.
дельность 1. тямущість, -щості; розумність,
-ності; поважність; вправність;
досвідченість; 2. слушність; поважність. Ср.
дельный 1—2.
дельный 1.. (толковый) тямущий; (умный)
розумний; (солидный, серьёзный)
поважний; (деловой) діловий; (деловитый)
діловитий; (существенный) посутній;
(искусный) вправний; (опытный) досвідчений;
2. (основательный, заслуживающий
внимания) діловий, слушний; (серьёзный)
поважний; ~ый проект діловий проект;
~ые мысли слушні думки; 3. спец.
діловий.
дельта дельта!
дёльта-желёэо физ. дельта-залізо.
дёльта-лучй физ. дельта-промені, -нів, со-
бир. дельта-проміння.
дельтовидный дельтоподібний, дельтовйд-
ний.
дельтовый дельтовий.
дельтообразный дельтоподібний.
дельфин зоол. дельфін.
дельфиний дельфінячий.
дельфиновые в знач. сущ. зоол. дельфїноЕІ,
-их.
дельфиновый дельфіновий.
дельце уменьш.-ласк. дільце и дільце.
делювиальный геол. делювіальний.
делювий геол. делювій, -вію.
деляга разг. діляга.
делянка, прост, деляна ділянка и реже
ділянка.
деляческий діляцький.
делячество діляцтво.
демагог демагог.
демагогически нареч. демагогічно.
демагогический демагогічний.
демагогичность демагогічність, -ності-.
демагогичный демагогічний.
демагогия демагогія.
демаркационный демаркаційний; ~ая линия
демаркаційна лінія.
демаркация демаркація.
демарш дипл. демарш, -у.
демаскирование демаскування.
демаскированный демаскований.
демаскировать демаскувати, -кую, -куєш.
демаскироваться демаскуватися, -куюся,
-куєшся.
демаскировка демаскування.
демаскирующий 1. прич. який (що) демаскує:
2. в знач. прил. демаскуючий.
Демёнтий Дементій.
Демйд Демйд.
демикотон текст, ист. демікотон, -у.
демикотоновый, демикотонный текст, ист.
демікотоновий.
демилитаризация демілітаризація.
демилитаризованный демілітаризований.
демилитаризовать демілітаризувати, -зую,
-зуєш.
демилитаризоваться демілітаризуватися, -зу-
ється.
демисезон разг. демісезон.
демисезонный демісезонний.
демиург книжн. деміург.
демобилизационный демобілізаційний.
демобилизация демобілізація.
демобилизованный демобілізований.
демобилизовать демобілізувати, -зую, -зуєш.
демобилизоваться демобілізуватися, -зуюся,
-зуєшся.
демографический демографічний.
демография демографія.
демократ демократ.
демократизация демократизація.
демократизированный демократизований.
демократизировать демократизувати, -зую,
-зуєш.
демократизироваться демократизуватися,
-зуюся, -зуєшся.
демократизм демократизм, -у.
демократически нареч. демократично.
демократический демократичний.
демократичность демократичність, -ності.
демократичный демократичний.
демократия демократія.
демократка демократка.
демон миф.у перен. демон; разг. гёмон.
демонетизация фин., эк. демонетизація.
демонизм демонізм, -у.
демонически нареч. демонічно.
демонический демонічний.
демонов миф., перен. демонів, -нова, -нове;
разг. гемонів.
демонологический демонологічний.
демонология демонологія.
демонски нареч. разг. по-дёмонському, по-дё-
монськи, як демон, як гёмон; (демонически)
демонічно.
демонский разг. демонський, гемонський.
демонстрант демонстрант.
демонстрантка демонстрантка.
демонстративно нареч. демонстративно.
демонстративность демонстративність, -ності.
демонстративный демонстративний.

демонстратор
284
день
демонстратор демонстратор»
демонстрационный демонстраційний.
демонстрация демонстрація.
демонстрирование демонстрування.
демонстрированный демонстрований.
демонстрировать демонструвати, -рую, -руєш.
демонстрироваться демонструватися, -рує-
ться.
демонтаж техн. демонтаж, -у.
демонтировать техн. демонтувати, -тую,
-туєш.
демонтироваться техн. демонтуватися,
-тується.
деморализация деморалізація.
деморализованный деморалізований,
здеморалізований.
деморализовать несов. и сов. деморалізувати,
-зую, -зуєш, сов. здеморалізувати.
деморализоваться страд, деморалізуватися,
-зується.
демос книжн. демос, -у.
демпинг ж. демпінг, -у.
демпинговый ж. демпінговий.
демпфер техн., муз. демпфер.
демпферный техн., муз. демпферний.
демпфирование спец. демпфірування.
демпфировать спец. демпфірувати, -рую,
-руєш.
демпфироваться спец. демпфіруватися, -рує-
ться.
демуниципализация юр. демуніципалізація.
демуниципализированный юр.
демуніципалізований.
демуниципализировать юр.
демуніципалізувати, -зую, -зуєш.
демуниципализироваться юр.
демуніципалізуватися, -зується.
Демьян Дем'ян.
денарий см. динарий.
денатурализация юр. денатуралізація.
денатурализованный юр. денатуралізований.
денатурализовать юр. денатуралізувати,
-зую, -зуєш.
денатурализоваться юр. денатуралізуватися,
-зуюся, -зуєшся.
денатурат спец. денатурат, -у.
денатуратчик спец. денатуратник.
денатурация хим. денатурація.
денатурирование хим. денатурування.
денатурированный хим. денатурований.
денатурировать хим. денатурувати, -рую,
-руєш.
денатурироваться хим. денатуруватися,
-руеться.
денационализация денаціоналізація.
денационализированный
денаціоналізований.
денационализировать денаціоналізувати,
-зую, -зуєш.
денационализироваться
денаціоналізуватися, -зуюся, -зуєшся.
денацификация полит, денаціфікація.
денацифицировать полит, денаціфі кувати,
-кую, -куєш.
денди уст. денді (нескл.> м.).
дендрарий дендрарій, -рію.
дендрит анат.у мин. дендрит.
дендрологический бот. дендрологічний.
дендрология бот. дендрологія.
денежка 1. уменьш. шажок, -жка, грбшик;
ср. деньга1; 2. (монетка) разг. грошина;
монета.
денежки разг. грошенята, -нят, грошики,
-ків; плакали чьи ~ки разг. ляснули
(плакали) чи! грошики.
денежный 1. грошовий, редко грошевий;
2. (имеющий много денег) разг.
грошовитий; ~ый человек грошовита людина.
денёк ласк, днйнка, деньок, -нька; днйна.
денёчек ласк, днйнка, днйнонька, деньочок,
-чка.
дензнак (денежный знак) грошовий
знак.
денйкинец ист. денікінець, -нця.
деникинщина ист. денікінщина.
Денис Денис.
денитрификация хим., с.-х. денітрифікація.
денник с.-х. денник, -а.
денница п о э з. уст. зоряниця, ранішня
(вранішня, світова) зоря (зірниця).
денно нареч.: ~но и нощно разг. удень
і вночі, день і ніч.
денной уст. денний.
деноминация ж., фин. деномінація.
денонсация дипл. денонсація.
денонсирование дипл. денонсування.^
денонсированный дипл. денонсований.
денонсировать дипл. денонсувати, -сую,
-суєш.
денонсироваться дипл. денонсуватися,
-сується.
дентин анат. дентин, -у.
денудация геол. денудація.
денщик дорев. денщик, -а.
денщицкий, денщйчий дорев. денщицький.
день день, род. дня; (преим. в знач. «денёк»)
днйна; в дни суровых испытаний в дні
(під час) суворих випробувань; в наши дни
в наші дні, за наших днів, за нашого часу;
в один прекрасный ~нь см. прекрасный;
~нь в ~нь у призначений день; ^нь за ~нь,
'-'нь за днём день за днем, день по дню;
[и] ~нь и ночь [і] день і ніч; ~нь ото
дня з кожним днем; д!ни его сочтены см.
сочтённый; добрый ~нь см. добрый; изо
дня в ~нь день у день, день від дня;
разг. день крізь день, день при дні;
каждый ~нь (ежедневно) щодня,
кожного дня; разг. щодень, щоднини,
кожної днйни; на дню (в течение дня) уст.
на день; на [?тих] днях [цими] днями,
на днях, за кілька день; на другой (на
следующий) ~нь назавтра, другого
(наступного) дня, на другий день; не по дням, а

деньга
285
дерево
по часам расти и т. п. не щодня (не
щоднини), а щогодини рости и т. п.; як з
води рости (йти и т. п.); повестка (порядок)
дня порядок денний; по сей ~нь по цей
(по сей) день; (поныне) понині, донині,
дотепер; (до сих пор) досі; рабочий ~нь
робочий день; с каждым днём з кожним
днем, що не день; со дня на ~нь з дня
на день; считанные дни лічені дні;
третьего дня см. третий; чёрный ~нь
чорний день.
деньга и деньга1 ист. шаг, -а, гріш, род.
гроша, шеляг.
деньга2 собир. прост, грошва.
деньги гроші, -шей; наличные ~ги готівка,
готові гроші; на медные мги [учиться
и т. п.] на мідні гроші [вчитися и т. п.]:
при деньгах быть мати гроші, при
грошах бути; с деньгами туго разг. грошей
тонко; ч-ти счёт любят погов. гроші лік
люблять.
день-деньской разг. цілий день; разг.
цілісінький день; (с утра до ночи) разг.
від (з) рання до смеркання.
деньжата прост, грошенята, -нят, грошики,
-ків; (копеечка разг.— ещё) копійчина.
деньжишки уменьш.-уничиж. грошенята,
-нят, грошики, -ків.
деньжонки см. деньжата.
департамент департамент, -у.
департаментский департаментський.
депеша депеша.
депо депо (нескл., ср.); пожарное ~по
пожежне (пожарне) депо; разг. пожарня.
деповский деповський.
депозит фин. депозит, -у.
депозитный фин. депозитний.
депозитор фин. депозитор.
депонент фин. депонент.
депонентский фин. депонентський.
депонирование фин. депонування.
депонированный фин. депонований.
депонировать фин. депонувати, -ную, -нуєш.
депонироваться фин. депонуватися, -нується.
депрессивный депресивний.
депрессия депресія.
депутат депутат.
депутатка депутатка.
депутатский депутатський.
депутация депутація.
дёр: дать (задать) ~ру прост, дати драчки
(драла, дьору).
дёра см. дёрка.
дератизация спец. дератизація.
дербенник (Ьуіпгит Ь.) бот. плакун, -а.
дербенниковые в знач. сущ. бот. плакунові,
-их.
Дербент Дербент.
дерби спорт, дербі (нескл., ср.).
Дерби Дербі (нескл.).
дервиш и дервйш дервіш.
дёрг межд.разг. смик, шарп, сіп, скуб, торг.
дёрганый (прил.: нервный) прост,
засмиканий.
дёрганье 1. смикання, шарпання, шарпанина,
сіпання, сіпанина; скубання, скубіння;
торгання, торсання; 2. сіпання, сіпанина,
смикання; 3. смикання, шарпання,
шарпанина; 4. рвання, виривання; витягання;
брання, вибирання; 5. диркання, деркання,
дирчання, деркотання. Ср. дёргать 1—5.
дёргать, дёрнуть 1. (тянуть, тащить)
смикати (смикаю, смикаєш и смйчу, смй-
чеш), смикнути и усилит, смиконути,
шарпати, шарпнути и усилит, шарпонути,
сіпати, сіпнути и усилит, сіпонути; (за
волосы, за уши — ещё) скубти и скубати,
скубнути; (за дверь, окно, ставень и
т. п.— еще) торгати, торгнути, разг.
торсати, торсонути; ~гать за рукав смикати
(шарпати, сіпати) за рукав; лошади ~нули
(резко тронулись с места) коні рвонули
(смикнули, шарпнули); 2. (о судорожных
движениях и т. п.) сіпати, сіпнути,
смикати, смикнути; ~нуть головой (качнуть)
хитнути головою; (вскинуть) [швидко)
підвести голову; ~гать носом прост.
шморгати носом; 3. (несов.: назойливо
беспокоить) разг. смикати, шарпати;
лгать подчинённых смикати (шарпати)
підлеглих; ~гать постоянными
требованиями смикати повсякчасними
(постійними) вимогами; 4. (несов.: выдёргивать,
удалять) разг. рвати, виривати;
(вытягивать) витягати; (коноплю, лён) брати
(беру, йерёш), вибирати; мгать зубы рвати
зуби; 5. (несов.: издавать отрывистые
звуки — о коростеле) диркати, деркати,
дирчати, усилит, деркотати, -кбче,
деркотіти, -котить.
дёргаться, дёрнуться 1. смикатися
(смикаюся, смикаєшся и смйчуся, смйчешся),
смикнутися и усилит. смиконутися;.
(подёргиваться — обычно) ^ сіпатися,
сіпнутися и усилит, сіпонутися, тіпатисяг
тіпнутися; 2. страд, (несов.) смикатися,
шарпатися, сіпатися; скубтися, скубатися;.
торгатися; смикатися, шарпатися; рватися,,
вириватися; витягатися; братися
(береться), вибиратися; ср. дёргать 1, 3—4.
дергач1 орн. деркач, -а.
дергач2 (об инструменте) дергач, -а; см.
ещё гвоздодёр.
деревенеть дерев'яніти; (неметь — ещё)
терпнути, затерпати, дубіти, разг. потерпати.
деревенский сільський; (крестьянский)
селянський.
деревенщина прен. (о мужчине) селюк, -а;
(о женщине) прен. селючка.
деревенька уменьш.-ласк. сільце.
деревина обл. деревина.
деревня село.
дерево 1. дерево; (одно — ещё) деревина; за
~вьями (из-за ^вьев) леса не видеть за де-

деревобетон
286
дерзость
рёвами (з-за дерев) лісу не бачити; 2.
(древесина) дерево, деревина; О родословное
~во родовідне (реже родовё) дерево.
деревобетон строит, деревобетон, -у.
деревобетониыи строит, деревобетонний.
деревообделочник спец. деревообробник.
деревообделочный спец. деревообробний.
деревообрабатывающий деревообробний.
деревообработка деревообробка.
деревушка уменьш.-ласк. сільце.
деревце и деревцо уменыи.-ласк. деревце
и деревце.
деревянистость дерев'янистість, -тості.
деревянистый дерев'янистий.
деревянный дерев'яний.
деревяшка 1. (кусок дерева) деревинка;
2. (искусственная нога) разг. дерев'янка.
дереза бот. дереза.
дёрен (Согпиз таз Ь.) бот. дерен, -у.
держава держава.
державный державний.
держалка, держак п р о с т., о б л. дёржално,
держак, -а, реже держало; (кнута)
пужално; (топора) топорище, топорисько,
сокирище; (цепа) ціпилно.
держание тримання, держання. Ср. держать 1.
держанный прыч. триманий, держаний. Ср.
держать 1.
держаный прил. разг. держаний; (об одежде—
ещё) ношений.
держатель 1. (владелец) власник,
держальник, держатель, -ля; 2. спец. тримач, -а;
(рукоятка) держак, -а; <~ль для бумаг
тримач для паперів.
держать 1. тримати, держати, -жу, -жиш
и -жйш; ~ть кого в руках тримати (держати)
кого в руках; ~ть курс тримати (держати)
курс;^ ~ть путь тримати (держати) путь,
верстати дорогу (шлях, путь);
(направляться куда-л.) прямувати, -мую, -муєш,
простувати, -тую, -туєш; ~ть при себе [мнение,
взгляды] тримати (держати) при собі
[думку, погляди]; ~ть себя* в руках тримати
(держати) себе в руках; ~ть себя каким
образом тримати себе як, поводити себе
як, поводитися (держатися) як; ~ть слово
а) (исполнять обещание) дотримувати
(додержувати) слова, тримати (держати)
слово; б) (говорить) тримати (держати) річ
(слово); ^ть сторону (руку) чью разг.
тягти руку за ким, тримати (держати)
руку за кого, тягти чию сторону; ~ть что
в уме (в голове, в мыслях) тримати
(держати) що в голові (в думках, на
думці); ~ть экзамен складати (тримати)
іспит; ~жй карман [шире] прост,
наставляй кишеню, хапай (держи) в обидві
жмені, чорта з два; ноги не ~жат ноги
не тримають (не держать); 2. (иметь у
-себя, владеть кем-чем-л.) держати,
тримати; ~ть кур держати (тримати) курей;
•~жал мороз разг. тиснув мороз.
держаться 1. триматися, держатися, -жуся,
-жишся и -жйшся; ~ться вместе
триматися (держатися) разом; разг. триматися
(держатися) купи (гурту); еле (едва,
с трудом) аться на ногах ледве (ледь,
насилу) триматися (держатися) на ногах;
только ~жйсь! разг. тільки держись!,
тільки ну!; 2. (чего — следовать чему)
додержуватися, -жуюся, -жуєшся,
дотримуватися, -муюся, -муєшся,
держатися, триматися (чого); ~ться
строгих правил додержуватися
(дотримуватися) твердих правил; ~ться своего
мнения триматися (держатися) своєї
думки; 3. (вести себя каким образом)
поводитися, -джуся, -дишся, триматися,
держатися; ~ться скромно поводитися
(триматися, держатися) скромно; ~ться
уверенно триматися (держатися) впевнено;
4. (удерживаться, сохраняться)
триматися, держатися; (о погоде, болезни и т. п.—
обычно) тривати, -ває; болезнь ^жится
хвороба триває (держиться); мороз ежится
мороз держиться (триває); 5. страд, (не-
сов.) триматися, держатися.
держидерево (Раїіигиз М і 11.) бот.
держидерево.
держиморда разг. держиморда.
дерзание торж. дерзання; см. #^ё дерзновение.
дерзать, дерзнуть дерзати, дерзнути;
(осмеливаться) наважуватися, -жуюся, -жуєшся,
наважитися, зважуватися, зважитися,
відважуватися, відважитися,
насмілюватися, насмілитися, осмілюватися, -лююся,
-люєшся и осмілятися, осмілитися.
дерзить разг. грубіянити, грубити, -блю,
-бйш.
дерзкий 1. (непочтительный)
зарозумілий; (наглый) зухвалий, реже зухваль-
ний; (нахальный) нахабний; (грубый)
грубий, грубіянський, брутальний; 2.
(вызывающе смелый) відважний, сміливий
и сміливий, смілий, завзятий, заповзйтий.
дерзко нареч. 1. зарозуміло; зухвало; нахабно;
грубо, брутально; 2. відважно, сміливо
и сміливо, сміло, завзято, заповзято.
Ср. дерзкий 1—2.
дерзновение торж. відвага, відважність,
-ності, сміливість, -вості и сміливість,
смілість, -лості, завзяття, завзятість,
-тості, звага.
дерзновенно уст., торж. см. дерзко.
дерзновенность см. дерзновение.
дерзновенный уст., торж. см. дерзкий.
дерзнуть см. дерзать.
дерзостный уст. см. дерзкий.
дерзость 1. зарозумілість, -лості; зухвалість,
зухвальство; нахабство; грубість, -бості;
говорить ~ти говорити нечемності
(грубощі), грубіянити; смелый до ~ти
сміливий (смілий) до зухвальства; 2.
відважність, -ності, відвага, сміливість, -вості

дериват
287
десятиструнний
и сміливість, смілість, завзятість, -тості.
Ср. дерзкий І—2.
дериват спец, дериват.
деривационный спец. дериваційний.
деривация спец. деривація.
дёрка 1. прост, прочуханка, прочухан; дать
^ку дати прочуханки (прочухана, перегону,
нагінки); 2. (побег) прост, утёча.
дерматин текст, и пр. дерматин, -у.
дерматиновый текст, и пр. дерматиновий.
дерматит мед. дерматит, -у.
дерматоз мед. дерматоз, -у.
дерматолог мед. дерматолог.
дерматологический мед. дерматологічний.
дерматология мед. дерматологія.
дёрн дёрен, -рну.
дернина дернина.
дернистый дернистий.
дернование спец, дернування.
дерноватый дернуватий.
дерновать спец. дернувати, -ную, -нуєш.
дерновка спец. дернування.
дерновый дерновий.
дернорез спец. дерноріз.
дерносним, дерносниматель с.-х. дернознімач,
-а, передплужник.
дёрнуть 1. см. дёргать 1—2; 2. (отправиться
куда-л.) прост, майнути, махнути; разг.
чкурнути, дернути; 3. (выпить) прост.
хильнути, хлебнути и усилит, хлебонути,
хлепнути, смикнути и усилит, смиконути,
телепнути; 4. (о музыке, танце) прост.
ушкварити, ужарити, урізати; 0 и ~нул
меня* чёрт!, и ~нула меня нелёгкая! прост.
і надала мені лиха година (нечиста сила)!,
і надав мені чорт!, і надало ж мені!; ~нуло
за язык кого, чёрт ~нул за язык кого
прост, смикнуло за язик кого, чорт
смикнув за язик кого.
дёрнуться см, дёргаться 1.
деррик техн. дёрик.
дерть с.-х. дерть, -ті.
дерюга, прост, дерюжина ряднина, рядюга,
рядовина; разг. дерюга, дёрга; (о
подстилке, ткани — ещё) рядно, верёта; (об
одежде — еще) веретянка.
дерюжка уменьш. ряднинка, рядниночка,
рядюжка, рядюжечка; дерюжка; рядёнце,
верётка, верітка. Ср. дерюга.
дерюжный прост, рядняний, рядовйнний,
реже ряднинний; дерюжний; верётяний.
Ср. дерюга.
дерябнуть 1. (захватить) прост, хапнути
и усилит, хапонути, гребнути,
заграбастати; 2. (выпить) прост, хильнути,
хлебнути и усилит, хлебонути, хлепнути,
смикнути и усилит, смиконути, телепнути;
3. (огреть* хватить) обл. бацнути
(разг.), разг. уперіщити, оперіщити,
зацідити, -ціджу, -цідиш, затопити, -топлю,
-топиш, оперезати, -режу, -рёжеш,
уперезати.
десант десант, -у.
десантник десантник.
десантный десантний.
дёсенный анат. ясенний.
десерт десерт, -у.
десертный десертний.
дескать част. разг. мовляв, мов.
десмология анат. десмологія.
десна анат. ясна, род. ясен.
Десна геогр. Десна.
десница поэз. уст. десниця; права рукаг
правиця.
деспот деспот.
деспотизм деспотизм, -у.
деспотически нареч. деспотично.
деспотический деспотичний.
деспотично нареч. деспотично.
деспотичный деспотичний.
деспотия деспотія.
деспотка деспотка.
дестевой уст. дестьовий.
деструктивно нареч. деструктивно.
деструктивный деструктивний.
деструкция деструкція.
десть десть, -ті.
десятерик десятерик, -а.
десятериковый десятериковий.
десятеричный уст. десятеричний; «и» ~ое
лингв, «і» з крапкою.
десятерной разг. десятерний; у десять разів
(раз) більший.
десятеро десятеро, -тьбх; (десять) десять,,
-ти и -тьбх.
десятиборье спорт, десятиборство.
десятиверстка разг. уст. десятиверстка.
десятивёрстный десятиверстовий,
десятиверстий.
десятигранник мат. десятигранник.
десятигранный десятигранний.
десятидневка разг. десятиденка.
десятидневный десятиденний.
десятикилометровка разг. десятикілометрівка.
десятикилометровый десятикілометровий.
десятиклассник школьн. десятикласник.
десятиклассница школьн. десятикласниця.
десятиклассный десятикласний.
десятикопеечный десятикопіечний.
десятикратно нареч. десять разів (раз),
десятиразово, десятикратно.
десятикратный десятиразовий,
десятикратний.
десятилетие десятиріччя, десятиліття.
десятилетка школьн. десятирічка,
десятилітка.
десятилетний десятирічний, десятилітній.
десятимесячный десятимісячний.
десятина ист. десятина.
десятинный ист. десятинний.
десятирублёвка разг. десятка.
десятирублёвый вартістю десять карбованці».
десятисложный грам., поэт, десятискладовий^
десятиструнный муз. десятиструнний.

десятитонный
288
дефилировать
десятитонный десятитонний.
десятиугольник мат. десятикутник.
десятиугольный десятикутний.
десятичный десятковий; ~ые весы
десяткова вага, десяткові ваги; ~ые дроби мат.
десяткові дроби.
десятиэтажный десятиповерховий.
десятка десятка.
десятник десятник.
десяток десяток, -тка; не робкого ~тка см.
робкий.
десятский сущ. дорев. десяцький, -ого, десйт-
ник.
десятый десятий; из пятого в ~ое (с пятого
на ~ое) [говорить, рассказывать и т. п.]
разг. з п'ятого на десяте (через п'яте-де-
сйте) [говорити, розповідати и т. п.];
^то дело ~ое прост, це справа інша
(маловажна).
десять десять, -тй и -тьбх.
десятью нареч. десять разів (раз) [по].
детализация дета лізаці я.
детализированный деталізований.
детализировать деталізувати, -зую, -зуєш.
детализироваться деталізуватися, -зується.
детализованный деталізований.
детализовать деталізувати, -зую, -зуєш.
детализоваться деталізуватися, -зується.
деталь деталь, -лі.
детально нареч. детально, докладно.
детальный детальний, докладний.
детва пчел, черва.
детвора разг. дітвора и дітвора, дітваки,
-ків, дітлахи, -хїв, дітиська, -тнськ.
детгородок (детский городок)
дитмістечко (дитяче містечко).
детдом (детский дом) дитбудинок, -нку
(дитячий будинок).
детдомовский дитбудйнківський; (из
детдома) з дитбудинку. Ср. детдом.
детектив детектив.
детективный детективний.
детектор радио детектор.
детекторный радио детекторний; ~ый
приёмник детекторний приймач.
детёныш маля, -ляти; разг. маленя, -няти,
дитинча, -чати, дитиня.
детерминант мат. детермінант.
детерминизм филос. детермінізм, -у.
детерминировать филос. детермінувати, -ную,
-нуеш.
детерминист филос. детермініст.
детерминистический филос. детерміністичний.
детерминистский филос. детерміністський.
дети діти, -тёй.
детина разг. хлоп'яга, хлопчище, паруб'яга,
хлопчина.
детйнец ист. дитинець, -нця.
детинушка обл., фоль к. см. детина.
детишки уменьш.-ласк. дітки, -ток, дітваки,
-ків, дітлахи, -хів.
детище 1. уст. см. дитя*; 2. перен. дитя,
-тйти, дитина, дітище; мертворождённое
~ще мертвонарбджене дитя (дітище),
мертвонарбджена дитина.
детка ласк, дитинка.
детки уменьш.-ласк. дітки, -тбк, діточки,
-чок и діточки, -чбк.
детолюбивый книжн. дітолюбний.
детолюбие книжн. дітолюбство.
детонатор спец, детонатор.
детонаторный спец, детонаторний.
детонационный спец. детонаційний.
детонация спец. детонація.
детонирование спец., муз. детонування.
детонировать спец., муз. детонувати, -ную,
-нуєш.
детородный книжн. уст. дітородний.
деторождение книжн. дітородіння.
детоубийство дітовбивство, дітогубство.
детоубийца (м. и ж.) дітовбивця (лі. и ж.),
дітовбивець, -вця (м.), дітовбійниця (ж)>
дітогуб (м.), дітогубець, -бця (м.), дітогуб-
ка (ж.).
деточка уменьш.-ласк. дитйнка, дитинонька,
дитиночка, дитятко, дитяточко, дітонька.
деточки уменьш.-ласк. діточки, -чок и діточки,
-чбк, дітоньки, -ньок; малюки, -ків.
детплощадка (детская площадка)
дитмайданчик (дитячий майданчик).
детрит физиол., мед. детрит, -у.
Детройт Детройт.
детсад (детский сад) дитсадок, -дка
(дитйчий садок).
детская в знач. сущ. дитяча, -ої, дитяча
кімната (світлиця).
детский дитячий, реже дитинний, разг.
малечий; время ~ое час дитячий; ~ие
рассуждения дитячі міркування; ^ие я*сли
дитячі ясла; ~ий сад дитйчий садок; ~ий
утренник дитячий ранок.
детскость дитйчість, -чості, реже дитинність,
-ності.
детство дитинство; впадать, впасть в ^во
впадати, впасти в дитинство, дитиніти,
здитиніти, дитинитися, здитинитися; с [самого]
^ва з дитинства, змалку, змалу, з самого
малку; разг. змалечку.
детушки прост., ф о л ь к. см. деточки.
деть см. девать.
деться см. деваться.
де-факто нареч. книжн. де-факто; фактично.
дефекация мед., техн. дефекація.
дефект дефект, -у, вада, гандж, -у и -і.
дефективность дефективність, -ності.
дефективный дефективний.
дефектность дефектність, -ності.
дефектный дефектний.
дефектоскоп спец. дефектоскоп.^
дефектоскопия спец. дефектоскопія.
дефензива воен. ист. и пр. дефензива.
дефиле воен. дефіле (нескл., ср.).
дефилирование дефілювання.
дефилировать дефілювати, -люю, -люеш.

дефинитив
289
дзекать
дефинитив бухг. дефінітив, -у.
дефинитивный научн. дефінітивний.
дефиниция научн. дефініція.
дефис дефіс.
дефицит дефіцит, -у.
дефицитность дефіцитність, -ності.
дефицитный дефіцитний.
дефлектор техн. дефлектор.
дефляция фин., эк., горн, дефляція.
деформация деформація.
деформирование деформування.
деформированный деформований,
здеформований.
деформировать несов. и сов. деформувати,
-мую, -муєш, сов. здеформувати.
деформироваться несов. и сов. деформуватися,
-мується, сов. здеформуватися.
дехканин дехканин; ~кане мн. дехкани, -кан.
дехканка дехканка.
дехканский дехканський.
дехканство дехканство.
децентрализация децентралізація.
децентрализйровать децентралізувати, -зую,
-зуеш.
децентрализйроваться децентралізуватися,
-зуеться.
децентрализованный децентралізований.
децентрализовать децентралізувати, -зую,
-зуеш.
децентрализоваться децентралізуватися,
-зуеться.
дециграмм дециграм.
децилитр децилітр.
децима муз. децима.
децимальный спец. децимальний.
децимация ист. децимація.
дециметр дециметр.
дешевёйший превосх. ст. найдешевший.
дешёвенький разг. дешевенький.
дешеветь дешевшати (становиться дешевле);
(становиться дешёвым) дешевіти.
дешевизна дешевина, дешевизна, дешевинка.
дешевить прост, дешевити, -влю, -вйш.
дешёвка 1. разг. дешевина; (о вещах)
дешева річ (род. речі,); купить по ~ке
купити дёшево; 2. перен. прост, дешевина;
,.¦ ёти стихи ~ка ці вірші дешевенькі.
дешевле сравн. ст. X. прил. дешевший;
2. нареч. дешевше.
дёшево нареч. дёшево; ^во и сердито разг.
дёшево й сердито; ^во отделаться разг.
дёшево відбутися; ~во стоить разг.
дёшево коштувати (цінитися).
дешёвый дешевий; ~ая распродажа
дешевий розпродаж.
дешифрирование дешифрування;
розшифрування
дешифрированный дешифрований;
розшифрований .
дешифрировать несов. и сов. дешифрувати,
-рую, -руєш; розшифровувати, -рбвую,
-рбвуеш, розшифрувати.
дешифрироваться страд, дешифруватися,
-рується; розшифровуватися, -ровується..
дешифрованный см. дешифрированный.
дешифровать см. дешифрировать.
дешифроваться см. дешифрироваться.
дешифровка дешифрування; розшифрування.
деэтимологизация лингв, деетимологізація.
де-юре нареч. книжн. де-юре; юридично.
деяние торж. діяння; (поступок) вчинок,,
-нку.
деятель діяч, -а.
деятельница діячка.
деятельно нареч. діяльно; активно. Ср.
деятельный.
деятельность діяльність, -ності.
деятельный діяльний; (активный) активний.
деять прост., обл. діяти.
деяться прост., обл. діятися.
джаз муз. джаз, -у.
джаз-банд муз. джаз-банд, -у.
джазовый муз. джазовий.
джаз-оркестр муз. джаз-оркестр, -у.
джайлау см. джейлау.
Джайпур Джайпур.
Джакарта Джакарта.
Джамбул геогр. Джамбул.
Джамбулская область Джамбулська область.
джамбулский Джамбуле ький.
джейлау джейлау, джайлау (нескл., ср.).
джейран зоол. джейран, -а.
джем джем, -у.
Джёмма Джёмма.
джемпер джемпер.
джентльмен джентльмен.
джентльменский джентльменський; ~ое
соглашение дипл. джентльменська угода.
джентльменство джентльменство.
джерсё, джерси текст, джерсі (нескл.у ср.).
Джибути Джібуті (нескл.).
джйга муз. джйга.
джигит джигіт.
джигитовать джигітувати, -тую, -туеш.
джигитовка джигітовка; (действие •—
обычно) джигітування.
джигитский джигітський.
джин (спиртной напиток) джин, -у.
джингоизм полит, джингоїзм, -у.
джингоист полит, джингоіст.
джйу-джйтсу спорт, джіу-джйтеу (нескл.у
ср.).
джокер карт, джокер.
Джокьякарта Джок'якарта.
джонка мор. джонка.
Джорджтаун Джорджтаун.
джоуль физ. джоуль, -ля.
джугара (Зогдпит сегпиит Нозі.) бот.
джугара, сорго понйкле.
джунгли джунглі, -лів.
джут бот., текст, джут, -у.
джутовый бот.у текст, джутовий.
дзеканье лингв дзёкання.
дзекать лингв- дзёкати.

Дзержинск
290
диво
Дзержинск Дзержйнськ.
дзинь межд. разг. дзень, дзінь, дзелень,
тень.
дзиньканье разг. дзенькіт, дзенькання;
разг. теленькання.
дзинькать, дзйнькнуть разг. дзенькати,
дзенькнути; разг. теленькати, теленькнути.
дзот (дерево-земляная
огневая точка) воен. дзот (дёрево-земляна
огнёва точка).
диабаз геол. діабаз, -у.
диабазовый геол. діабазовий.
диабет мед. діабет, -у; сахарный ~т
цукровий діабет.
диабетик мед. разг. діабетик.
диагноз мед. діагноз, -у.
диагност, диагностик мед. діагност,
діагностик.
диагностика мед. діагностика.
диагностировать мед. діагностувати, -тую,
-туеш.
диагностический мед. діагностичний.
диагоналевый текСт. діагоналевий.
диагональ мат., текст, діагональ, -лі;
по ~ли [идти, двигаться и т. п.] по
діагоналі [йти, рухатися и т. п.].
диагонально нареч. діагонально.
диагональный діагональний.
диаграмма діаграма.
диадема діадема.
диакон см. дьякон.
диаконица см. дьяконица.
диаконов см. дьяконов.
диаконский см. дьяконский.
диаконство см. дьяконство.
диаконствовать см. дьяконствовать.
диакритический : ~ий знак лингв,
діакритичний знак.
диалект лингв, діалект, -у, говір, -вору.
диалектальный лингв, діалектальний,
діалектний.
диалектизм лингв, діалектизм, -у.
диалектик филос. діалектик.
диалектика филос. діалектика.
диалектически нареч. филос. діалектично.
диалектический филос. діалектичний.
диалектный лингв, діалектний.
диалектография лингв, діалектографія.
диалектолог лингв, діалектолог.
диалектологический лингв, діалектологічний.
диалектология лингв, діалектологія.
диализ хим. діаліз, -у.
диалог и диалог діалог и діалог.
диалогический діалогічний.
диамагнетизм физ. діамагнетизм, -у.
диамагнитный физ. діамагнітний.
диамант 1. уст. діамант, -у (о веществе)
и -а (об отдельном кристалле); 2. полигр.
діамант, -а.
диамат (диалектический
материализм) разг. діамат, -у
(діалектичний матеріалізм).
диаматчик прост, діаматчик.
диаметр діаметр.
диаметрально нареч. діаметрально.
диаметральный діаметральний.
диамин хим. діамін, -у.
Диана Діана.
диапазон діапазон, -у.
диапозитив фото діапозитив.
диапозитивный фото діапозитивний.
диастола физиол. діастола.
диатез мед. діатез, -у. .
диатермический физ. діатермічний.
диатермичность физ. діатермічність, -ності.
диатермйчный физ. діатермічний.
диатермия мед. діатермія.
диатомёя бот. діатомея.
диатомовый бот. діатомовий; ^ые водоросли
діатомові водорості.
диатонический муз. діатонічний.
диатриба лит. діатриба.
диафильм діафільм, -у.
диафрагма анат., физ. діафрагма,^
диафрагмирование физ. діафрагмування.
диафрагмировать физ. діафрагмувати, -мую,
-муєш.
диахронический лингв, діахронічний.
диахрония лингв, діахронія.
див миф. див.
дива театр, уст. дива.
дивала (Зсіегапіпиз Ь.) бот. червець,
-вцю, дивало.
диван1 (род мебели) диван, -а, канапа.
диван2 ист., лит. диван, -у.
диванный диванний,
диванчик уменьш. диванчик, канапка.
дивергенция научн. дивергенція.
диверсант диверсант.
диверсантка диверсантка.
диверсантский диверсантський.
диверсионный диверсійний.
диверсия диверсія.
дивертисмент театр, дивертисмент, -у.
дивиденд эк. дивіденд, -у.
дивидендный эк. дивідендний.
дивизион воен. дивізіон, -у.
дивизионный воен. 1. (от «дивизион»)
дивізіонний; 2. (от «дивизия») дивізійний.
дивизия воен. дивізія.
дивить разг. дивувати (дивую, дивуєш).
дивиться (кому-чему, на кого-что) разг.
дивуватися (дивуюся, дивуєшся) (з кого-чого,
кому-чому, на кого-що), чудуватися,
-дуюся, -дуєшся (кому-чому, з кого-чого).
дивно нареч. 1. дивно, предивно; чудно;
2. чудово, прекрасно, гарно, прегарно.
Ср. дивный 1—2.
дивный 1. (удивительный) дивний,
предивний; (странный) чудний; 2. (прекрасный)
чудовий, прекрасний, гарний, прегарний.
диво диво; чудо; (диковина) разг.
дивовижа; обл. дивогляд, -у; на ~во на диво, на
чудо, напрочуд, навдивовижу; ~ву давать-

дивоваться
291
динарий
ся, даться разг. диву даватися, датися, не-
сов. дивом дивуватися; чудуватися, -дуюся,
-дуєшся, зачудуватися и зчудуватися.
дивоваться прост., обл. см. дивиться.
дивчина прост, дівчина; разг. дівка.
дигиталис 1. бот. дигіталіс, -а; см. ещё
наперстянка; 2. фарм. дигіталіс, -у.
дидактизм книжн. дидактизм, -у.
дидактик пед. дидактик.
дидактика пед., книжн. дидактика.
дидактический пед.л книжн. дидактичний.
диез муз. діез.
диета мед. дієта.
диететика мед. дієтетика.
диететический мед. дієтетичний.
диетик мед. разг. дієтик.
диетический мед. дієтичний.
диетный мед. уст. дієтний.
диетпитание (диетическое
питание) мед. дієтхарчування (дієтичне
харчування).
Дижбн Діжон.
дизелист спец. дизеліст.
дизель техн. дизель, -ля.
дизель-мотор техн. дизель-мотор.
дизельный техн. дизельний.
дйзель-электроход мор. дйзель-електрохїд,
-хода.
дизентерийный мед. дизентерійний.
дизентерия и дизентерия мед. дизентерія и
дизентерія; разг. різачка.
дикарка дикунка; відлюдниця, відлюдько.
Ср. дикарь.
дикарский дикунський.
дикарство дикунство; (нелюдимость — ещё)
відлюдність, -ності, разг. відлюдкуватість,
-тості.
дикарь дикун, -а; (нелюдимый — ещё)
відлюдько, відлюдок, -дка, відлюдник.
дикий дикий; (нелюдимый —- ещё)
відлюдний, разг. відлюдкуватий; ~ий камень
дикий камінь; ~ое мясо разг. уст. дйке
м'ясо.
дико парен, дико.
дикобраз зоол. дикобраз.
диковина, диковинка разг. дивовижа, дивина,
диковина, чудасія; обл. дивогляд, -у;
в А/ну (в <~ку) [быть, оказаться и т. п.]
в дивовижу (навдивовижу) [бути].
диковинный разг. дивовижний, диковинний;
обл. дивоглядний.
дикорастущие в знач. сущ. бот. дикорослі,
-их.
дикорастущий бот. дикорослий.
дикость дикість, -кості; дикарство;
відлюдність, -ності, відлюдкуватість, -тості. Ср.
дикий.
Диксон (остров) Діксон, -у.
диктант диктант, -у.
диктат полит, диктат, -у.
диктатор диктатор.
диктаторский диктаторський.
диктаторство диктаторство.
диктаторствовать диктаторствувати, -ствую,
-ствуєш.
диктатура диктатура; ~ра пролетариата
диктатура пролетаріату.
диктованный диктований.
диктовать диктувати, -тую, -туєш; (какой-л.
текст для записи — ещё) проказуватиу
-зую, -зуєш; (подсказывать — ещё)
підказувати.
диктоваться диктуватися, -тується; прока-
зуватися, -зується; підказуватися. Ср.
диктовать,
диктовка 1. диктування; 2. (диктант) разг.
диктовка; диктант, -у; <> под ~ку чью
разг. під диктовку чию (кого).
диктор диктор.
дикторский дикторський.
дйкторша разг. дикторка.
диктофон спец, диктофон.
дикция дикція; вимова.
дилатометр физ. дилатометр.
дилатометрический физ. дилатометричний.
дилатометрия физ. дилатометрія.
дилемма дилема.
дилетант дилетант.
дилетантизм дилетантизм, -у.
дилетантка дилетантка.
дилетантски нареч. по-дилетантському,
поди летантськи.
дилетантский дилетантський.
дилетантство дилетантство.
дилижанс диліжанс.
дилижансовый диліжансовий.
дилогия лит. дилогія.
дилювиальный геол. дилювіальний.
дилювий геол. дилювій, -вію.
диминуэндо нареч. муз. димінуендо.
Димитрий см. Дмитрий.
Димитровград Димитровград.
диморфизм научн. диморфізм, -у.
диморфный спец. диморфний.
дйна физ. дйна.
Дйна (имя) Діна.
динамизм динамізм,^ -у.
динамик радио динамік.
динамика динаміка.
динамит динаміт, -у.
динамитный динамітний, динамітовий.
динамитчик динамітник.
динамический динамічний.
динамичность динамічність, -ності.
динамичный динамічний.
динамка уменьш. прост, динамка.
динамо эл. динамо (нескл., ср.).
динамо-машина эл. динамо-машина.
динамометр спец, динамометр.
динамометрический спец. динамометричний.
динамометрия спец. динамометрія.
динар 1. см. динарий; 2. (денежная единица
в Ираке, Югославии и Иране) динар.
динарий ист. динарій, динар.

динас
292
диспансерный
динас техн. динас, -у.
династический династичний.
династия династія.
динго зоол. дйнго (нескл., м. и ж.).
дин-дйн см. динь-динь.
динозавр палеонт. динозавр.
динотерий палеонт. динотерій.
динь-динь, динь-дон, динь-бом межд. дзень-
дзень, дзінь-дзінь.
диод радио діод.
диоптр геод. и пр. діоптр.
диоптренный геод. и пр. діоптрійний,
діоптровий.
диоптрика опт. діоптрика.
диоптрический опт. діоптричний.
диоптрия и диоптрия опт. діоптрія и
діоптрія.
диорама спец. діорама.
диорит геол. діорит, -у.
диоритовый геол. діоритовий.
дипкурьер дипкур'єр.
диплококк бакт. диплокок.
диплом диплом.
дипломант дипломант.
дипломантка дипломантка.
дипломат дипломат.
дипломатика дипломатика.
дипломатически нареч. дипломатично.
дипломатический дипломатичний.
дипломатично нареч. дипломатично.
дипломатичность дипломатичність, -ності.
дипломатичный дипломатичний.
дипломатия дипломатія.
дипломатка разг. дипломатка.
дипломированный дипломований.
дипломник дипломник.
дипломница дипломниця.
дипломный дипломний.
диполь эл. диполь, -ля.
диптих иск. диптих.
директива директива.
директивный директивний.
директор директор.
директорат директорат, -у.
директория ист. директорія.
директорский директорський.
директорство разг. директорство,
директорування.
директорствовать разг. директорувати, -рую,
-руеш.
директорша разг. директорка.
директриса1 школьн. дорев. директриса.
директриса2 мат. директриса.
дирекция дирекція.
дирижабельный дирижабельний.
дирижаблестроение дирижаблебудування.
дирижаблестройтельный дирижаблебудівний.
дирижабль дирижабль, -ля.
дирижёр диригент.
дирижёрский диригентський.
дирижёрство разг. диригування.
дирижирование диригування.
дирижировать диригувати, -гую, -гуеш.
дирхем (монета; мера веса в Иране, Турции
и др.) дирхем.
дисгармонировать муз., перен.
дисгармоніювати, -ніюю, -ніюєш, дисгармонувати,
-ную, -нуеш.
дисгармонирующий муз.у перен. який (що)
дисгармоніює (дисгармонує),
дисгармонуючий.
дисгармоничный, дисгармонический муз.,
перен. дисгармонійний, дисгармонічний.
дисгармония муз., перен. дисгармонія.
диск диск.
дискант муз. дискант.
дискантовый муз. дискантовий.
дисквалификация дискваліфікація.
дисквалифицированный дискваліфікований.
дисквалифицировать дискваліфікувати, -кую,
-куєш.
дисквалифицироваться дискваліфі куватися,
-куюся, -куєшся.
дискобол спорт, дискобол.
дискование с.-х. дискування.
дисковать с.-х. дискувати, -кую, -куєш.
дисковаться с.-х. дискуватися, -кується.
дисковый дисковий.
дисконт фин. дисконт, -у.
дисконтёр фин. дисконтёр.
дисконтирование фин. дисконтування.
дисконтировать фин. дисконтувати, -тую,
-туєш.
дисконтироваться фин. дисконтуватися,
-тується.
дисконтный фин. дисконтний, дисконтовий.
дискообразный дископодібний.
дискредитация дискредитація.
дискредитирование дискредитування.
дискредитированный дискредитований.
дискредитировать дискредитувати, -тую, -туєш.
дискредитироваться дискредитуватися,
-тується.
дискреционный полит, дискреційний.
дискриминационный дискримінаційний.
дискриминация дискримінація.
дискриминировать дискримінувати, -ную,
-нуєш.
дискриминироваться дискримінуватися, -ну-
ється.
дискурсивный филос, лог. дискурсивний.
дискуссионный дискусійний.
дискуссия дискусія.
дискутировать дискутувати, -тую, -туєш.
дискутироваться дискутуватися, -тується.
дислокационный воен. и пр. дислокаційний.
дислокация воен. и пр. дислокація.
дислоцировать воен. дислокувати, -кую,
-куєш.
дислоцироваться воен. дислокуватися, -куюся,
-куєшся.
диспансер мед. диспансер, -у.
диспансеризация мед. диспансеризація.
диспансерный мед. диспансерний.

диспаратный
293
длина
диспаратный лог. диспаратний.
диспепсический мед. диспепсичний.
диспепсия мед. диспепсія.
дисперсионный физ. дисперсійний; ^ая
среда дисперсійне середовище.
дисперсия физ. дисперсія; ~сия света
дисперсія світла.
дисперсность физ. дисперсність, -ності.
дисперсный физ. дисперсний; ~ая система
дисперсна система.
диспетчер диспетчер.
диспетчеризация спец. диспетчеризація.
диспетчерская в знач. сущ. диспетчерська, -ої.
диспетчерский диспетчерський.
диспозиция воен. диспозиція.
диспропорциональность диспропорційність,
-ності, диспропорціональність.
диспропорциональный диспропорційний, дис-
пропорціональний.
диспропорция диспропорція.
диспут диспут, -у.
диспутант уст. диспутант.
диспутировать диспутувати, -тую, -туєш.
диссертант дисертант.
диссертантка дисертантка.
диссертационный дисертаційний.
диссертация дисертація.
диссидент ист. дисидент.
диссимилятивный научн. дисимілятивний.
диссимиляция научн. дисиміляція.
диссонанс муз., перен. дисонанс, -у.
диссонировать муз., перен. дисонувати, -ную,
-нуєш.
диссонирующий -муз., перен. дисонуючий.
диссоциация физ., хим., психол. дисоціація.
дистанционный дистанційний.
дистанция дистанція; сойти с ~ции спорт.
зійти з дистанції.
дистиллирование дистилювання.
дистиллированный дистильований.
дистиллировать дистилювати, -люю, -люєш.
дистиллироваться дистилюватися, -люється.
дистиллят дистилят, -у.
дистиллятор техн. дистилятор.
дистилляционный дистиляційний.
дистилляция дистиляція.
дистих поэт, дистих.
дистрибутивный мат. дистрибутивний.
дистрофик мед. разг. дистрофік.
дистрофический мед. дистрофічний.
дистрофия мед. дистрофія.
дисциплина дисципліна.
дисциплинарный дисциплінарний; ~ый
батальон дорев. дисциплінарний батальйон.
дисциплинированность дисциплінованість,
-ності.
дисциплинированно нареч. дисципліновано.
дисциплинированный дисциплінований.
дисциплинировать дисциплінувати, -ную,
-нуєш.
дисциплинироваться дисциплінуватися, -ную-
ся, -нуешся.
дитй 1. (ребёнок) дитина, дитя, -тяти;
разг. дітвак, -а; 2. (чего) дитя; ^тя*
природы уст., шутл. дитя природи.
дитятко ласк, прост, дитйнка, дитятко,
дитяточко, дитинонька, дитиночка.
диуретин фарм. діуретин, -у.
диуретический фарм. діуретичний.
дифирамб лит., перен. дифірамб; петь ~бы
перен. співати дифірамби.
дифирамбический лит. дифірамбічний.
дифосген хим. дифосген, -у.
дифракция физ. дифракція.
дифтерийный мед. дифтерійний.
дифтерит мед. разг. дифтерит, -у.
дифтеритный мед. разг. дифтеритний.
дифтерия мед. дифтерія.
дифтонг лингв, дифтонг.
дифтонгизация лингв, дифтонгізація.
дифтонгический лингв, дифтонгічний.
диффамация юр. дифамація.
дифференциал мат., техн. диференціал.
дифференциальный мат. и пр.
диференціальний.
дифференциация диференціація.
дифференцирование диференціювання.
дифференцированно нареч. диференційовано.
дифференцированный диференційований.
дифференцировать диференціювати, -ціюю,
-ціюєш.
дифференцироваться диференціюватися,
-ціюється.
диффузионный физ. дифузійний.
диффузия физ. дифузія.
диффузный спец. дифузний.
диффузор техн. дифузор.
диффундировать физ. дифундувати, -дую,
-дуєш.
дихотомический научн. дихотомічний.
дихотомия научн. дихотомія.
дихройзм физ. дихроїзм, -у.
дичать дичавіти, дичіти.
дичина разг. дичина.
дичиться разг. бути відлюдним (разг.
відлюдкуватим); (чуждаться) цуратися;
(стесняться) соромитися, -млюся, -мишся,
ніяковіти.
дичковый сад. дичковий и дичковий.
дичок 1. сад. дичка; 2. перен. разг. дикий,
-ого (м.), дика, -ої (ж.), соромливий
(м.), соромлива (ж.), сором*язлйвий (м.),
сором'язлива (ж.), сором'язний (м.),
сором'язна (ж.).
дичь 1. охотн., кул. дичина; 2. (дикое,
глухое место) разг. глушина; 3. (вздор)
разг. нісенітниця, нісенітниці, -ниць.
диэлектрик физ. діелектрик.
диэлектрический физ. діелектричний.
длань т о р ж. уст. долоня; (рука) рука.
длина 1. довжина; ^ною в знач, нареч. за-
вдовжки; в <~ну в знач, нареч. завдовжки;
(вдоль) уздовж, удовж, удовжки, уподовж;
во всю ~ну на всю довжину; 2. (продолжи*

длинненький
294
дно
тельность) тривалість, -лості, довжина;
~на рабочего дня тривалість робочого дня.
длинненький уменьш.-ласк. довгенький.
длиннёть разг. довшати.
длинно нареч. довго.
длиннобородый довгобородий, бородатий.
длинноватый довгуватий, задовгий; разг.
довгенький.
длинноволновый радио довгохвильовий.
длинноволокнистый довговолокнистий.
длинноволосый довговолосий.
длинноголовость антр. довгоголбвість, -вості.
длинноголовый довгоголовий.
длинноднёвный бот. у сад. довгодённий.
длиннокрылые в знач. сущ. орн. довгокрилі,
-их.
длиннокрылый довгокрилий.
длиннолицый довгобразий, довгообразий,
довголиций, -ця, -це.
длинноногий довгоногий; разг. цибатий.
длинноносый довгоносий; разг. носатий.
длиннополый довгополий.
длиннорукий довгорукий; разг. рукатий.
длинноствольный (о ружьях, пушках и т. п.)
довгоствольний.
длиннота 1. (значительная длина) уст.,
пср ост. довгота, довгість, -гості; 2. ~ноты
(мн.: растянутость) розтягнутість,
-тості, розтягненість, -ності, довготи, -гот.
длинноусый довговусий; разг. вусатий.
длинноухий довговухий; разг. вухатий.
длиннохвостый довгохвостий; разг.
хвостатий.
длинношеий довгошиїй.
длинношёрстный, длинношёрстый
довгошерстий; довгововний. Ср. шерсть.
длиннущий прост, довжелезний, довжезний.
длинный довгий; (большего размера, чем
нужно — ещё) задовгий^ (об одежде разг.—
ещё) додільний; ~ый рубль прост,
довгий карббванець; ~ый язык у кого разг.
довгий язйк у кого, довгоязйкий хто.
длиннющий см. длиннущий.
длительно нареч. тривало; довгочасно, довго.
Ср. длительный.
длительность тривалість, -лості, тривання;
довгочасність, -ності, довгість, -гості.
Ср. длительный.
длительный тривалий, тривкий;
(долговременный) довгочасний, довгий.
длить уст. дляти; (затягивать) затягати.
длиться тривати; (продолжаться — ещё)
продовжуватися, -жується; (тянуться — ещё)
тягтися, -гнеться, тягнутися; (о беседе
и т. п.— ещё) точитися, -читься.
для предл. с род. п. 1. для (кого-чого); (при
указании на назначение предмета иногда-
ещё) на (що); (ради кого-чего; по случаю
чего — ещё) ради, заради, задля (кого-
чого); всё для победы все для перемоги;
купить для детей купити для дітей (дітям);
вредно для здоровья шкідливо для здорб-
в я; для его удовольствия йому на втіху;
непроницаемый для воды непроникний
для води; мешок для углей мішок для (на)
вугілля; одеться для праздника одягтися
(одягнутися) ради (заради, для) свята;
я э*то сделаю только для вас я це зроблю
тільки для (заради, ради) вас; для чего?
для чого?; (зачем) навіщо?, нащо?; не
для чего нема чого; (нечего) нічого; 2. (в
отношении кого-чего-л., в условиях чего-л.)
для (чого); (при указании на
несоответствие, несоразмерность состояния,
качества, действия, условий и т. п.— обычно)
на (що); время для меня дорого час для мене
дорогий; для первого раза этого
достаточно^ на пёрший раз цього досить; для
своего времени эЧо было достижением як
на свій час (для свого часу) це було
досягненням; для своих лет он очень развит на
свої роки (для своїх років) він дуже
розвинений.
Дмитрий Дмитро.
дневалить воен. разг. бути днювальним.
дневальный в знач. сущ. воен. днювальний,
-ого.
дневальство воен. днювальство.
дневать днювати (днюю, днюєш); *ть и
ночевать где разг. днювати й ночувати де.
днёвка днівка, днювання.
дневник щоденник.
дневничок уменыи. щодённичок, -чка.
дневной дённий; ~ая поверхность спец. дённа
поверхня.
днём нареч. удёнь; ^мс огнём не найти (не
сыскать) прост, удёнь з вогнём не
знайдеш, з свічкою [вдень, серед дня] не
знайдеш (не можна знайти).
Днепр Дніпро; повз. Дніпр, -а, Славута, Сла-
вут, Славутич.
днепровский дніпровський, дніпровий и
дніпровий, дніпрянський.
Днепрогэс (Днепровская
гидроэлектрическая станция имени
В. И. Ленина) Дніпрогес, -у
(Дніпровська гідроелектрична станція імені
В. І. Леніна).
Днепропетровск Дніпропетровськ.
Днепропетровская область Дніпропетровська
область.
днепропетровский дніпропетровський.
Днепропетровщина Дніпропетровщина.
Днестр Дністер, -тра.
днестровский дністровський, дністровий и
дністровий, дністрянський.
днесь нареч. книжн. уст. сьогодні, нині.
днище днище.
дно дно; вверх дном см. вверх; до дна до дна;
золотое дно разг. золоте дно; идти, пойти
ко дну іти, піти на дно; ни дна ни покрышки
кому прост, ні дна ні покришки кому;
пустить (отправить) на дно разг. пустити
на дно.

дноочистительный
295
добрейший
дноочистительный техн. дноочисний и
дноочисний, дноочищувальний.
дноуглубительный техн.днопоглиблювальний.
до1 предл. с род. п. до(кого-чого); (при
указании временного предела — ещё) по (що);
от Москвы до Ленинграда від Москви до
Ленінграда; дойти до реки дійти до рїчки
(до ріки); отложить до вечера відкласти до
вечора; начистить до блеска начистити до
блиску; зал вмещает до тысячи человек
зал уміщує до тисячі чоловік; не до кого-
чего кому не до кбго-чбго кому.
до2 муз. до (нескл., ср.),
добавить см. добавлять.
добавиться см. добавляться.
добавка 1. разг. добавка, набавка; 2. разг.
додаток, -тка, додача. Ср. добавлять 1—-2.
добавление 1. (действие) додання,
добавлення, (неоконч.-- ещё) додавання,
добавляння, набавляння; докладання; додання,
добавлення, (неоконч.— ещё) додавання,
добавляння; доточування; ер. добавлять
1—2; 2. (тоу что добавлено) додаток, -тка,
додача.
добавлять, добавить 1. додавати, -даю, -даєш,
додати, -дам, -даси и мног. пододавати,
добавляти, добавити, -влю, -виш, набавляти,
набавити; (докладывать) докладати,
докласти, -кладу, -кладеш; 2. (говорить,
писать в дополнение) додавати, додати,
реже добавляти, добавити; разг.
доточувати, -чую, -чуєш, доточити, -точу, -точиш.
добавляться, добавиться 1. додаватися,
-дається, додатися, -дасться, добавлятися,
добавитися, -виться; явилась новая
забота добавився новий клопіт, добавились
нові турботи; 2. страд, (несов.) додаватися,
добавлятися; докладатися; додаватися,
добавлялися; доточуватися; ер. добавлять
1—2.
добавок прост, добавок, -вка; додаток, -тка.
добавочный додатковий.
добаловаться разг. допустуватися, -туюся,
-туєшся, добалуватися, -луюся, -луєшся.
добалтываться, доболтаться разг. добазіку-
ватися, -куюся, -куєшся, добазікатися,
добалакуватися, -куюся, -куєшся,
добалакатися.
добегать, добежать добігати, добігти, -біжу,
-біжиш.
добегаться разг. добігатися.
добежать см. добегать.
добела и добела нареч. 1. (до белизны) до
білого; (до чистоты) дочиста и дочиста;
2. (до белого каления) до білого [жару].
добелённый добілений.
добеливание добілювання.
добеливать, добелить добілювати, -люю,
-люєш и добілити, добілити, -білю, -білиш.
добеливаться добілюватися, -люється,
добілятися.
добелить см. добеливать.
добёлка прост, добілювання.
доберман-пинчер спец. доберман-пінчер.
добивать, добить добивати, добйти, -б'ю, -б'єш.
добиваться, добиться добиватися, добитися,
-б'юся, -б'єшся; (домогаться) домагатися,
домогтися, -можуся, -мбжешся, разг.
добуватися, добутися, -будуся, -будешся,
здобуватися, здобутися, несов. допоминатися;
*ться чьего расположения запобігати,
запобігти ласки в кого; не ^биться толку
разг. не добитися толку; сбиться своего
разг. добитися (домогтися) свого; не
"биться слова (ответа) не добитися (не видобути)
слова (відповіді).
добирать, добрать добирати, добрати,
-беру, -береш и дібрати (доберу, добереш).
добираться, добраться 1. (с трудом или
нескоро дойти, доехать) разг. добиратися,
добратися, -беруся, -берешся, добуватися,
добутися, -будуся, -будешся, діставатися,
-стаюся, -стаешся, дістатися, -стануся,
-станешся; разг. добиватися, добитися,
-б'юся, -б'єшся, долазити, -лажу, -лазиш,
долізти; 2. (прилагая усилия, узнавать,
понимать что-л.) разг. добиратися,
добратися; 3. (приниматься за кого-что-л.)
прост, добиратися, добратися.
добитый добитий.
добить см. добивать.
добиться см. добиваться.
доблестно нареч. доблесно; мужньо, відважно,
хоробро. Ср. доблестный.
доблестный доблесний; (мужественный —
ещё) мужній, відважний, хоробрий.
доблесть доблесть, -ті; мужність, -ності,
відважність, хоробрість, -рості. Ср.
доблестный.
доболтаться см. добалтываться.
добор добір, -ббру и добір, -бору.
дображивать, добродить спец. доброджувати,
-джуе, добродити, -бродить; сов. разг.
дошумувати, -му є.
добранный дібраний, добраний.
добрасывать1, добросать (оканчивать
бросание) докидати, докидати.
добрасывать2, добросить (докидывать)
докидати, докинути; (сов.: с силой — ещё)
дометнута.
добрасываться докидатися, -дається.
добрать см. добирать.
добраться см. добираться.
добрачный дошлюбний, передшлюбний.
добре обл. см. добро2.
добредать, добрести добредати, добрести,
-бреду, -бредеш; (сов.: дотащиться разг.—
ещё) доплентатися и реже доплентати,
доплестися, -плетуся, -плетешся, «дочапати,
дочвалати, дотьопати и дотьбпатися,
дотягтися, -тягнуся, -тягнешся.
добрейший превосх. ст. найдобріший; (фор-
| мула вежливого обращения — обычно)
ласкавий, предобрий.

добренький
296
добрый
добренький ласк, добренький и
добренький.
добрести см. добредать.
добреть 1. (становиться добрым) добріти;
(делаться добрее — обычно) добрішати;
2. (полнеть) разг. гладшати, гладнути,
товстіти.
добривать, добрить доголювати, -люю, -лю-
єш, доголити, -голю, -голиш, добривати,
добрити, -брию, -бриєш.
добриваться, добриться доголюватися,
-лююся, -люєшся, доголитися, -голюся,
-голишся, добриватися, добритися,
-бриюся, -бриєшся.
добритый доголений, добритий.
добро1 сущ. добро; (движимое имущество —
ещё) майно, обл. худоба; (благополучие
разг.— еще) гаразд, -у; 6то к ~ру разг.
це на добре; не к ~ру разг. не на добре;
поминать ~ром згадувати добром
(добрим словом, з удячністю, вдячно).
добро2 нареч. в знач. у тверд, част, уст.,
обл. гаразд, добре; ~ро бы (в знач.
условного союза) разг. [ще] хай (нехай) би;
(хотя бы) [ще] хоч би; (если бы) [ще]
коли б, [ще] якби; ~ро пожаловать
просимо завітати, ласкаво (шанобливо,
милості) просимо; (приглашая в дом — ещё)
просимо до господи (до хати), здорові в хату.
доброволец доброволець, -льця, охочий, -ого;
уст. охотник.
добровольно нареч. добровільно, самохіть,
реже доброхіть, доброхітно; разг.
самохітно, самохіттю.
добровольность добровільність, -ності.
добровольный добровільний.
добровольческий добровольчий; разг.
самохітний.
добровольчество добровольчество.
добродетель доброчесність, -ності, чеснота,
цнотливість, -вості, цнота; ~ли мн.
чесноти, -нот.
добродетельно нареч. доброчесно, чеснотливо,
цнотливо.
добродетельный доброчесний, чеснотливий,
цнотливий.
добродить см. дображивать.
добродушие добродушність, -ності.
добродушно нареч. добродушно.
добродушный добродушний.
доброжелатель доброзичливець, -вця,
прихильник.
доброжелательница доброзичливиця,
прихильниця.
доброжелательно нареч. доброзичливо,
зичливо, прихильно.
доброжелательность доброзичливість, -вості,
зичливість, прихильність, -ності.
доброжелательный доброзичливий, зичливий,
прихильний.
доброжелательство см. доброжелательность.
доброжелательствовать (кому-чему) у с т. 1
ставитися (-влюся, -вишся) доброзичливо
(зичливо, прихильно) (до кого-чого), бути
доброзичливим (до кого-чого), зйчити
добра (кому-чому).
Доброй Надежды Мыс Доброї Надії Мис.
доброкачественно нареч. доброякісно.
доброкачественность доброякісність, -ності.
доброкачественный доброякісний.
добром нареч. разг. добром.
добронравие см. благонравие.
добронравный см. благонравный.
добропорядочно нареч. порядно,
добропорядно, доброзвичайно.
добропорядочность порядність, -ності,
добропорядність, доброзвичайність.
добропорядочный порядний,
добропорядний, доброзвичайний.
добросать см. добрасывать1.
добросердечие, добросердечность
добросердість, -дості, добросердя,
добросердечність, -ності, лагідність.
добросердечный добросердий, добросердний,
добросердечний, лагідний.
добросить см. добрасывать2.
добросовестно нареч. сумлінно, совісно,
добросовісно.
добросовестность сумлінність, -ності,
совісність, добросовісність.
добросовестный сумлінний, совісний,
добросовісний.
добрососедский добросусідський.
добрососедство добросусідство, добре
(дружнє) сусідство.
доброта доброта, добрість, -рості.
добротно нареч. добротно.
добротность добротність, -ності.
добротный добротний, добрий; разг.
добрячий.
доброхот уст. см. доброжелатель.
доброхотный 1. уст. см. доброжелательный;
2. (добровольный) уст. доброхітний;
добровільний.
доброхотство уст. см. доброжелательность.
доброшенный докинутий, докинений.
Добруджа Добруджа.
добрызгивать, добрызнуть добризкувати,
-кую, -куєш, добризнути.
добрый добрий; будь ~р будь ласка; уст.
будь ласкав; будьте добры будьте ласкаві,
будь ласка, зробіть ласку; всего ~ого
на все добре, усього найкращого (доброго);
~ое утро доброго ранку; ~ой ночи см.
ночь; ~ый вечер добривечір, добрий
вечір; ~ый день добридень, добрий день;
~ый малый разг. добрий (славний)
хлопець; люди ~ой воли люди доброї волі;
твоя* (его и т. д.) ~ая воля разг. твоя
(його и т. д.) добра воля; чего ~ого в
знач. вводн. ел. разг. чого доброго, [ще]
може статися, бува, буває; (пожалуй)
мабуть и мабуть; (возможно) можливо,
може.

добряк
297
довершать
добряк разг. добряга, добряк, -а, добряча
душа.
добрячка разг. добрячка, добрйча душа.
добудиться разг. добудитися, -буджуся,
-будишся'.
добывание 1. добування, здобування; 2.
добування, видобування. Ср. добывать
1—2.
добывать, добыть 1. (что) добувати, добути,
-буду, -будеш и мног. подобувати,
здобувати, здобути (що); (с трудом приобретать
разг.— ещё) добуватися, добутися;
здобуватися, здобутися, роздобуватися,
роздобутися (чого); 2. горн, добувати,
добути, видобувати, видобути, -буду,
-будеш.
добываться 1. добуватися, здобуватися;
2. добуватися, видобуватися. Ср. добывать
1-2. "
добывающий 1. прич. який (що) добуває
(здобуває и т. п.); см. добывать 1—2;
2. в знач. прил. добувний, видобувний;
~ая промышленность добувна
промисловість.
добыток уст., прост, прибуток, -тку,
зиск, -у.
добытчик 1. разг. добувач, -а; (радетель)
разг. дбаха, дбач, -а; 2. (работник,
кормилец) прост, годувальник.
добытчица 1. добувачка; дбаха; 2.
годувальниця. Ср. добытчик I—2.
добытый и добытый 1. добутий, здобутий;
роздобутий; 2. добутий, видобутий. Ср.
добывать 1—2.
добыть см. добывать.
добыча 1. (действие) добування, здобування;
добування, видобування, видобуток, -тку;
ср. добывать 1—2; 2. (добытое,
приобретённое; жертва) здобич, -і, добйча;
(пожива) пожива; 3. горн, видобуток,
добуток.
добычливый п р о с т. 1. (удачливый в добыче)
удачливий, щасливий; 2. (дающий
большую добычу) добутливий, щасливий; ~ая
охота добутливе (щасливе) полювання.
добычный уст. см. добычливый 2.
доваренный доварений.
доваривать, доварить доварювати, -рюю,
-рюєш, доварити, -варю, -вариш и мног.
подоварювати.
довариваться. довариться доварюватися,
-рюється, доваритися, -вариться.
доварить см. доваривать.
довариться см довариваться.
довевать см. довеивать.
доведаться см. доведываться.
доведение доведення.
доведённый доведений.
доведываться, доведаться уст., п р о с т.
довідуватися, -дуюся, -дуєшся,^
довідатися, дізнаватися, -знаюся, -знаєшся,
дізнатися.
довезти см. довозить1.
довеивать, довеять довіювати, -віюю, -віюєш
и довівати, довіяти.
довеиваться довіюватися, -віюється,
довіватися.
довеку нареч. обл. довіку.
доверенность 1. (о документе) доручення,
довіреність, -ності; по ~ти за дорученням;
з доручення; 2. (доверие) уст. довіра,
довір'я; 3. (доверчивость)уст.довірливість,
-вості.
доверенный 1. прич. довірений, звірений;
доручений; ср. доверить; 2. в знач. прил.
довірений; ~ое лицо довірена особа;
3. в знач. сущ. довірений, -ого.
доверие довіра, довір'я.
доверитель юр. довіритель, -ля.
доверительница юр. довірителька.
доверительно нареч. 1. довірчо; 2. секретно,
по секрету; конфі денці ально. Ср.
доверительный 1—2.
доверительность довірчість, -чості. Ср.
доверительный 1.
доверительный 1. (выражающий доверие)
довірчий; ~ый тон довірчий тон; 2.
(секретный) уст. секретний;
(конфиденциальный) книжн. конфі денці ал ьний; ~ое
письмо секретний лист; 3. (являющийся
доверенностью) уст. довірчий.
доверить см. доверять.
довериться см. довериться.
довернуть см. довёртывать1.
довернуться см. довёртываться 1.
довертеть см. довёртывать2.
довертеться см. довёртываться2.
довёртывать1, довернуть разг.
докручувати, -чую, -чуєш, докрутити, -кручу,
-крутиш.
довёртывать2, довертеть разг. довірчувати,
-чую, -чуєш, довертіти, -рчу, -ртйш,
докручувати, -чую, -чуєш, докрутити, -кручу,
-крутиш.
довёртываться \ довернуться разг.
докручуватися, -чується, докрутитися,
-крутиться.
дозёртываться2, довертеться разг.
довірчуватися, -чуюся, -чуєшся, довертітися,
-рчуся, -ртйшея, докручуватися, -чуюся,
-чуєшся, докрутитися, -кручуся,
-крутишся.
доверху нареч. доверху, до [самого] верху,
до краю; (до краёв сосуда ¦— ещё) ущёрть,
по [самі] вінця, до [самих] вінець.
доверчиво нареч. довірливо; уст. імовірно,
ймовірно.
доверчивость довірливість, -вості; уст.
імовірність, -ності, ймовірність.
доверчивый довірливий; уст. імовірний,
ймовірний.
довершать, довершить довершувати, -шую,
-шуєш, довершити; сов. разг.
доконати.

довершаться
298 довольствование
довершаться, довершиться довершуватися,
-шується, довершитися.
довершение довершення; в ~ние чего (всего)
на довершення чого (всього), на додаток
до чого (до всього), понад усе.
довершённый довершений.
довершить см. довершать.
довершиться см. довершаться.
доверять, доверить довіряти, довірити,
звіряти, звірити; (поручать — ещё)
доручати, доручити; (иметь доверие — ещё)
йняти (йму, ймеш) віри (віру) (несов.),
діймати віри, дійняти віри.
доверяться, довериться 1. (кому-чему)
довірятися, довіритися (кому-чому),
звірятися, звіритися (на кого-що); 2. страд,
(несов.) довірятися, звірятися;
доручатися; ср. доверить.
довесить см. довешивать1.
довесок доважок, -жка, доважка и
доважка.
довести см. доводить.
довестись см. доводиться.
довешанный довішаний.
довешать см. довешивать3.
довешенный доважений.
довёшивание доважування.
довешивать1, довесить доважувати, -жую,
-жуєш, доважити и мног.
подоважувати.
довешивать2, довешать довішувати, -шую,
-шуєш, довішати.
довешиваться доважуватися, -жується.
довеять см. довеивать.
довивать, довить довивати, довити, -в'ю,
-в'єш; (доплетать — ещё) доплітати,
доплести, -плету, -плетеш и мног.
подоплітати.
довиваться довиватися; доплітатися. Ср.
довивать.
довинченный догвинчений.
довинчивание догвинчування.
довинчивать, довинтить догвинчувати, -чую,
-чуєш, догвинтити, -нчу, -нтйш.
довинчиваться догвинчуватися, -чується.
довитый довитий; доплетений. Ср. довивать.
довить см. довивать.
довлеть (кому-чему) уст. бути достатнім
(кому-чому), задовольняти (кого-що); ~ть
себе книжн. уст. не залежати ні від
чого.
довод довід, -воду, доказ, -у.
доводить, довести 1. доводити, -джу, -диш,
довести, -веду, -ведеш и мног. подовбдити;
(приводить в какое-л. состояние — ещё)
приводити, привести; (приводить к каким-л.
результатам — ещё) призводити,
призвести; ~дйть, ~стй до сведения доводити,
довести (ставити, поставити) до відома;
2. несов. техн. доводити.
доводиться, довестись 1. безл. разг.
доводитися, -диться, довестися, -ведеться;
2. (кому) несов. доводитися, -джуся, -дишся;
3. страд, (несов.) доводитися;
приводитися; призволитися; доводитися; ср.
доводить 1—2.
доводка техн. доводка, (неоконч. д.-—
обычно) доведення.
доводочный техн. довбдочний.
довоевать разг. довоювати, -воюю, -воюєш.
довоеваться разг. довоюватися, -воююся,
-воюєшся.
довоенный довоєнний, передвоєнний.
довозить \ довезти довозити, -вожу, -возиш,
довезти.
довозить2 сов. разг. довозити, -вожу,
-возиш.
довозитьсяг страд, довбзитися, -возиться.
Ср. довозитьх.
довозиться2 (с кем-чем, около кого-чего)
разг. довозитися, -вожуся, -возишся (з
ким-чим, коло кого-чого), (занимаясь
кропотливым делом — ещё) допоратися (коло
кого-чого), допбрпатися (в чому); (нянь-
чась с кем-чем разг.— ещё) допанькатися
(з ким-чим); (занимаясь запутанным
делом разг.— ещё) доморочитися (з ким-
чим); (суетясь) дометушйтися.
доволакивать, доволочь и доволочить прост.
доволікати, доволокти, -лочу, -лочёш и
доволочити, -лочу, -лбчиш.
доволакиваться, доволочься и доволочиться
прост, доволікатися, доволоктися, -ло-
чуся, -лочёшея и доволочитися, -лочуся,
-лбчишея.
доволочить см. доволакивать.
доволочиться х см. доволакиваться.
доволочиться2 (за кем) прост,
доволочитися, -лочуся, -лбчишея, дозалицяти-
ся.
доволочь см. доволакивать.
доволочься см. доволакиваться.
довольно нареч. 1. задоволено, вдовблено;
радо; ср. довольный; 2. (достаточно,
в необходимой мере) доволі, досить;
(немало) чимало; (полно) годі, буде; с тебя*
и этого ^но з тебе й цього досить (доволі);
прошло уже ~но времени минуло (пройшло)
вже чимало (доволі, досить) часу; уже
~но поздно уже досить (доволі) пізно;
разг. уже пізненько; ~но об этом годі
(досить, доволі, буде) про це.
довольный задоволений, вдоволений; (рад)
радий.
довольствие 1. (снабжение) постачання;
(обеспечение) забезпечення; уст. кошти,
-тів, кошт, -у; 2. уст. см. довольство.
довольство 1. (достаток) достаток, -тку,
розкіш, -коші; жить в ~ве жити в
достатках (в достатку, в розкошах, в розкоші;
разг. в ,гаразді); 2. (удовлетворение)
задоволення, удоволення.
довольствование постачання. Ср*
довольствовать 1.

довольствовать
299
довольствовать 1. (кого-что чем — снабжать)
постачати (кому-чому що, { реже кого-що
чим); 2. (удовлетворять) уст.
задовольняти.
довольствоваться 1. (снабжаться)
постачатися, діставати (-стаю, -стаєш)
постачання, одержувати (-жую, -жуєш) постачання;
ср. довольствовать 1; 2. (чем —
удовлетворяться) задовольнятися (чим, з чого),
удовольнитися (чим).
довооружать, довооружить доозброювати,
-рбюю, ,-рбюєш, доозброїти.
довооружаться, довооружиться
доозброюватися, -рбююся, -рбюєшся, доозброїтися.
довооружение доозброєння.
довооружённый доозброєний.
довооружить см. довооружать.
довооружиться см. довооружаться.
доворовываться, довороваться прост, докра-
датися, докрастися, -крадуся, -крадешся.
довраться разг. добрехатися, -брешуся, -брё-
шешея.
довременный уст. передчасний, дочасний.
довыборы довибори, -рів.
довыполнять, довыполнить довиконувати,
-ную, -нуєш, довиконати.
довыполняться довиконуватися, -нується.
довязать см. довязывать.
довязывание дов'язування; доплітання. Ср.
довязывать.
довЯзывать, довязать дов'язувати, -зую,
-зуєш, дов'язати, -в'яжу, -в яжеш;
(чулки, сети и т. п.— обычно) доплітати,
доплести, -плету, -плетёш и мног.
подоплітати.
довязываться дов'язуватися, -зується;
доплітатися. Ср. довЯзывать.
ДОГ ДОГ.
догадаться см. догадываться.
догадка здогад, -у, здогадка и здогадка, до-
гад, -у, догадка; теряться в ~ках не знати,
що и думати; губитися в здогадках (в
догадках, в здогадах).
догадливость догадливість, -вості.
догадливый догадливий.
догадываться, догадаться здогадуватися,
-дуюся, -дуєшся, здогадатися,
догадуватися, догадатися; разг. домислюватися,
-лююся, -люєшся, домислитися.
догаресса ист. догарёса, догёса.
догладить см. доглаживать.
догладывать, доглодать догризати,
догризти, -зу, -зёш.
доглаженный догладжений; допрасований. Ср.
доглаживать.
доглаживание догладжування;
допрасовування. Ср. доглаживать.
доглаживать, догладить догладжувати,
-джую, -джуєш, догладити, -джу, -диш;
(утюгом — обычно) допрасовувати, -сб-
вую, -сбвуєш, допрасувати, -сую, -суєш.
доглаживаться догладжуватися, -джується;
допрасовуватися, -сбвується. Ср.
доглаживать.
доглодать см. догладывать.
доглядеть см. доглЯдывать.
доглЯдчик прост, доглядач, -а и доглядач,
-а.
доглЯдчица прост, доглядачка и
доглядачка.
доглЯдывать, доглядеть разг. 1. (до конца,
до какого-л. предела) додивлятися,
додивитися, -дивлюся, -дивишся, сов. реже
доглядіти, -джу, -дйш; 2. (за кем-чем)
доглядати, доглянути и доглядіти, -джу,
-диш (кого-що, чого, за ким-чим),
пильнувати, -ную, -нуєш (кого-що).
догма догма.
догмат рел. и пр. догмат.
догматизм догматизм, -у.
догматик догматик.
догматика догматика.
догматически нареч. догматично.
догматический догматичний.
догматично нареч. догматично.
догматичность догматичність, -ності.
догматичный догматичний.
догнать см. догонЯть.
догнивание догнивання.
догнивать, догнить догнивати, догнити,
-гнию, -гниєш.
договаривать, договорить договорювати, -рюю,
-рюєш, договорити, -ворю, -вбриш,
домовляти, домовити, -влю, -виш;
(досказывать — ещё) доказувати, -зую, -зуєш,
доказати, -кажу, -кажеш.
договариваться, договориться 1. (приходить
к соглашению) договорюватися, -рююся,
-рюєшся и договоритися, договоритися,
-ворюся, -воришся, домовлятися,
домовитися, -влюся, -вишся, умовлятися,
умовитися; 2. (в разговоре доходить до
крайности) договорюватися, договоритися;
разг. добалакуватися, -куюся, -куєшся,
добалакатися.
договаривающийся який (що) договорюється;
(прил.— ещё) договірний; ~иеся
стороны юр., дипл. сторони, які (що)
договорюються; договірні сторони.
договор договір, -вору и договір, -вору;
(уговор — еще) умова; заключать ~р
укладати (складати) договір.
договорённость домовленість, -ності,
договореність.
договорённый договорений, домовлений;
доказаний. Ср. договаривать.
договорить см. договаривать.
договориться см. договариваться.
договорник разг. договірник.
договорный договірний; умовлений. Ср.
договор.
догола догола и догола; (о стрижке,
бритье — ещё) наголо и наголо; раздеться ~ла
роздягтися (роздягнутися) догола.

догонять
300
дождать
догонять, догнать доганяти, догнати
(дожену, доженеш), наздоганяти, наздогнати,
здоганяти и . разг. здогонити, здогнати
(здожену, здоженеш и здогоню, здого-
ниш).
догорание догоряння, догорання; (тление)
жаріння.
догорать, догореть догоряти и догорати,
догоріти, сов. допалати; (несов.: тлеть)
жаріти, -рить и -рїє»
догребать, догрести 1. (веслами) догрібати,
догребти, сов. довеслувати, -лую, -луєш;
2. (сгребая) догрібати, догребти;
(граблями — ещё) догромаджувати, -джую,
-джуєш, догромадити, -джу, -диш;
(лопатой и т. п.— обычно) догортати, догор-
нути.
догребаться, догрестись 1. (добираться до
чего-л., докапываться) догрібатися, до-
гребтйся; 2. см. догребать 2.
догревание догріванняч
догревать, догрёть догрівати, догріти.
догреваться, догреться догріватися,
догрітися.
догрести см. догребать.
догрестись см. догребаться.
догрётый догрітий.
догрёть см. догревать.
догрёться см. догреваться.
догружать, догрузить довантажувати, -жую,
-жуєш, довантажити.
догружаться, догрузиться довантажуватися,
-жуюся, -жуєшся, довантажитися.
догрузить см, догружать.
догрузиться см. догружаться.
догрузка довантаження, (неоконч. д,— ещё)
довантажування.
догрызать, догрызть догризати, догризти,
-зу, -зёш.
догрызаться догризатися.
догрызть см. догрызать.
догуливать, догулять догулювати, -люю,
-люєш, догуляти.
догуливаться, догуляться догулюватися, -лю-
юся, -люєшся, догулятися.
догулять см. догуливать.
догуляться см. догуливаться.
додавать, додать додавати, -даю, -даєш,
додати, -дам, -даси и мног. пододавати.
додаваться додаватися, -дається.
доданный доданий.
додать см. додавать.
додача додача, додання, (неоконч. д.—
обычно) додавання.
Додеканес Додеканес, -у.
додекаэдр мат. додекаедр.
доделанный дороблений.
доделать см. доделывать.
доделка дороблення, доробка, (неоконч. д.—
ещё) доробляння, дороблювання.
доделывание доробляння, дороблювання.
доделывать, доделать доробляти и
дороблювати, -люю, -люєш, доробити, -роблю,
-робиш.
додёлываться дороблятися, дороблюватися,
-люється.
додержанный дотриманий, додёржаний.
додержать см. додерживать.
додержаться см. додерживаться.
додерживать, додержать дотримувати, -мую,
-муєш, дотримати, додержувати, -жую,
-жуєш, додержати.
додерживаться, додержаться дотримуватися,
-муюся, -муєшся, дотриматися,
додержуватися,- -жуюся, -жуєшся, додержатися.
додирать, додрать прост, додирати,
додерти и додрати, -деру, -дереш.
додираться, додраться прост. 1.
(изнашиваться, дорываться) додиратися,
додертися и додратися, -дереться; 2. сов.
закінчити бійку.
додрать см. додирать.
додраться см. додираться.
додумать см. додумывать.
додуматься см. додумываться.
додумывать, додумать додумувати, -мую,
-муєш, додумати.
додумываться, додуматься додумуватися,
-муюся, -муєшся, додуматися,
домислюватися, -лююся, -люєшся, домислитися,
домірковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся,
доміркуватися, -куюся, -куєшся; сов. ирон.
домудруватися, -руюся, -руєшся.
доедать, доесть доїдати, доїсти, -їм, -їсй
и мног. подоїдати.
доедаться доїдатися.
доеденный доїдений.
доездить см. доезживать.
доездиться разг. доїздитися, -Іжджуся,
-Іздишся.
доезжать, доехать доїжджати и доїздити,
-їжджу, -їздиш, доїхати, -Іду, -ідеш.
доезжачий охотн. доїжджачий, -ого.
доезживать, доездить 1. разг. доїжджувати,
-джую, -джуєш, доїздити, -їжджу,
-їздиш; 2. (сов.: измучить ездой) прост,
заїздити,
доение доїння.
доесть см. доедать.
доехать см. доезжать.
дож ист. дож.
дожаренный дожарений, досмажений.
дожаривание дожарювання, досмажування.
дожаривать, дожарить дожарювати, -рюю,
*рюєш, дожарити, досмажувати, -жую,
-жуєш, досмажити.
дожариваться, дожариться дожарюватися,
-рюється, дожаритися, досмажуватися,
-жується, досмажитися.
дожарить см, дожаривать.
дожариться см. дожариваться.
дожать1 см. дожимать.
дожать2 см. дожинать.
дождать сов. прост, см. дожидаться.

дождаться
301
доигрываться
дождаться см. дожидаться.
дождевальный с.-х. дощувальний.
дождевание с.-х. дощування.
дождевать с.-х. дощувати, -щую, -щуеш.
дождевик 1. (плащ) разг. дощовик, -а; 2. бот.
порхавка, моруха.
дождевой дощовий; ~6й гриб см.
дождевик 2.
дождемер метеор, дощомір.
дождемёрный метеор, дощомірний.
дожденосный уст. дощовий.
дождик уменыи.-ласк. дбщик.
дождинка разг. дощйнка; крапля.
дождить безл. разг. дощйти.
дождичек уменыи.-ласк. дощичок, -чка;
после ~чка в четверг погов. на Миколи
та й ніколи.
дождишко уменьш.-уншиж. дбщик.
дождище увел, дощйще, дощйсько.
дождливый дощовий, дощовитий.
дождь дощ, -у; (сильный) хлющ, -а, реже
хлюща, -і; золотой ~дь а) (о деньгах)
разг. золотий дощ; б) (ЬаЬигпит Ъ.) бот.
щедрйнець, -нця [золотий], золота
зіновать (-ті).
дожёвывать, дожевать дожовувати, -жб-
вую, -жбвуєш, дожувйти, -жую, -жуєш.
дожёвываться дожовуватися, -вується.
дожечь см. дожигать.
дожжённый допалений.
доживать, дожить доживати, дожити, -живу,
-живеш; мвать [свой] век (последние
дни и т. п.) доживати [свого] віку,
доживати [свій] вік (останні дні и т. п.).
дожигание допалювання.
дожигать, дожечь допалювати, -люю, -люєш,
допалити, -палю, -палиш.
дожигаться допалюватися, -люється.
дожидать прост, см. дожидаться.
дожидаться, дождаться чекати, дочекатися,
дожидати, діждати, дожидатися,
діждатися.
дожимать, дожать дотискати и дотискувати,
-кую, -куєш, дотиснути, дожимати, дожати,
-жму, -жмёш; (выжимать) дочавлювати,
-люю, -люєш, дочавйти, -чавлю, -чавиш,
долущувати, -шую, -шуєш, додушйти,
-душу, -душиш.
дожиматься дотискатися, дотискуватися,
-кується; (выжиматься) дочавлюватися,
-люється.
дожинать, дожать дожинати, дожати, -жну,
-жнеш.
дожинаться дожинатися.
дожйнки обл. обжинки, -ків,
дожйночный обл. обжинковий.
дожитие дожиття.
дожить см. доживать*
доза доза.
дозамужний разг. дозаміжній, дозамужній.
дозаривание с.-х., сад. доспівання,
достигання, дозрівання.
дозатор техн. дозатор.
дозваниваться, дозвониться разг.
додзвонюватися, -нююся, -нюєшся, додзвонитися,
-дзвонюся, -дзвбнишся.
дозваться разг. докликатися, -клйчуся, -клй-
чешся, дозватися, -звуся, -звешся,
догукатися.
дозволение уст. дозвіл, -волу,
дозволяння.
дозволенный дозволений; попущений. Ср.
дозволять.
дозволительный у с т. дозволенний;
(дозволенный) дозволений.
дозволить, дозволить уст., прост,
дозволяти, дозволити; (не препятствовать;
попустительствовать) попускати,
попустити, -пущу, -пустиш.
дозволяться уст., прост, дозволитися.
дозвониться см. дозваниваться.
дозиметр спец. дозиметр.
дозиметрический спец. дозиметричний.
дозиметрия спец. дозиметрія.
дозимовать дозимувати, -мую, -муєш.
дозирование дозування.
дозированный дозований.
дозировать дозувати, -зую, -зуєш.
дозироваться дозуватися, -зується.
дозировка дозування.
дознаваться, дознаться разг. дізнаватися,
-наюся, -наєшся, дізнатися, довідуватися,
-дуюся, -дуєшся, довідатися.
дознание юр. дізнання; производить ~ние
провадити (робити) дізнання.
дознаться см. дознаваться.
дозор дозір, -зору, дозор, -у, чати, род.
чат, реже чата; быть (находиться и т. п.)
в ~ре бути в дозорі (на чатах); обходить
(объезжать и т. п.) ~ром уст. обходити
(об'їжджати и т. п.) дозором.
дозорный 1. прил. дозорний, чатовий; 2. в
знач. сущ. дозорець, -рця, дозорний, -ого,
чатовий, -бго.
дозревание дозрівання; доспівання,
достигання. Ср. дозревать.
дозревать, дозреть дозрівати, дозріти; (о
плодах, хлебах -г обычно) доспівати,
доспіти, достигати, достигнути и достигти,
-гну, -гнеш и мног. подостигати, несов.
спіти, разг. спіліти.
дозрелый дозрілий; доспілий, достиглий. Ср.
дозревать.
дозреть см. дозревать.
доигранный дограний.
доиграть см. доигрывать.
доиграться см. доигрываться.
доигрывание догравання.
доигрывать, доиграть догравати, -граю,
-граєш, дограти.
доигрываться, доиграться дограватися,
-граюся, -граєшся, догратися; (сов.:
дошутиться разг.— ещё) дожартуватися,
-туюся, -туєшся.

доильник
302
докачивание
доильник обл. см. дойник.
доильный доїльний.
дойлыцик дояр, -а.
доильщица доярка.
доимпериалистический доімперіалістичний.
доискиваться, доискаться разг. І.
дошукуватися, -куюся, -куєшся, дошукатися;
2. (разузнавать, выяснять) дошукуватися,
дошукатися; (допытываться)
допитуватися, -туюся, -туєшся, допитатися;
(дознаваться) дізнаватися, -знаюся,
-знаєшся, дізнатися, -знаюся, -знаєшся.
доисторический доісторичний.
дойть доїти (дою, доїш).
дойться доїтися (доїться).
дойка доїння.
дойна дбйна.
дойнйк, обл. дойница дійниця.
дойный дійний; ~ая корова дійна
корова.
дойтй см. доходить.
док мор. док, -у.
дока (м. и ж.) прост, дока (м. и ж.), дойда
(м. и ж.)у тямуха (м. и ж.), митець, -тця
(м.); дотепник (м.), дотепниця (ж.)>
редко дотёпа (м. и ж.).
доказанный доведений, доказаний. Ср.
доказывать 1.
доказательно нарен. дрказбво, довідно;
слушно. Ср. доказательный.
доказательность доказовість, -вості,
довідність, -ності, довбдливість; слушність. Ср.
доказательный.
доказательный доказовий, довідний, реже
довбдливий; (основательный) слушний.
доказательство 1. довід, -воду, доказ, -у; в^во
чего на доказ чого; 2. мат. доведення.
доказать см. доказывать.
доказуемость довідність, -ності, доказовість,
-вості.
доказуемый довідний, доказовий.
доказчик уст., прост, докажчик;
(выдающий тайны) виказувач.
доказчица докажчиця; виказувачка. Ср.
доказчик.
доказываемый довбджуваний, доказуваний.
доказывание доводження, доведення,
доказування.
доказывать, доказать 1. доводити, -джу,
-диш, довести, -веду, -ведеш, доказувати,
-зую, -зуєш, доказати, -кажу, -кажеш;
что и требовалось ~ть що й треба було
довести; 2. (доносить) прост,
доказувати, доказати; доносити, -ношу, -нбсиш,
донести.
доказываться 1. доводитися, -диться,
доказуватися, -зується; 2. доказуватися;
доноситися, -носиться. Ср. доказывать
1—2.
докаливать, докалить мет.
догартовувати, гтбвую, -тбвуєш, догартувати, -тую,
-туєш.
докаливаться, докалиться мет.
догартовуватися, -тбвується, догартуватися, -тує-
ться.
докалить см. докаливать.
докалиться см. докаливаться.
докалка мет. догартування, (неоконч. д.—
ещё) догартовування.
докалывать, доколоть доколювати, -люю,
-люєш, доколоти, -колю, -кблеш и мног.
подокблювати.
докалываться доколюватися, -люеться.
доканчивание докінчування, кінчання.
доканчивать, докончить докінчувати, -чую,
-чуєш, докінчити, кінчати, кінчити.
доканчиваться докінчуватися, -чується,
кінчатися.
докапиталистический докапіталістичний.
докапчивание докопчування.
докапчивать, докоптить докопчувати, -чую,
-чуєш, докоптити, -пчу, -птйш.
докапчиваться, докоптиться докопчуватися,
-чується, докоптитися, -птйться.
докапывание докбпування.
докапывать, докопать докопувати, -пую,
-пуєш, докопати и мног. подокопувати.
докапываться, докопаться 1. докопуватися,
-пуюся, -пуєшся, докопатися: 2. (перен.:
доискиваться) прост, докопуватися,
докопатися; разг. доскіпуватися, -пуюся,
-пуєшся, доскіпатися, -паюся, -паєшся и
доскіпатися, -паюся, -паєшся.
докарабкиваться, докарабкаться (до чего)
прост, видиратися, видертися и
видратися, -деруся, -дерешся, видряпуватися,
-пуюся, -пуєшся, видряпатися (на що);
разг. здиратися, зідратися (здеруся,
здерешся) и здертися (на що).
докармливание догодовування.
докармливать, докормить догодовувати, -дб-
вую, -дбвуєш, догодувати, -дую, -дуєш.
докармливаться догодовуватися, -дбвується.
докатанный докачаний.
докатать см. докатывать1.
докататься см. докатываться1.
докатить см. докатывать2.
докатиться см. докатываться2.
докатывать1, докатать докачувати, -чую,
-чуєш, докачати.
докатывать2, докатить докочувати, -чую,
-чуєш, докотити, -кочу, -котиш.
докатываться1, докататься разг.
докачуватися, -чуюся, -чуєшся, докачатися.
докатываться2, докатиться 1. докочуватися,
-чуюся, -чуєшся, докотитися, -кочуся,
-котишся; 2. (сов.: довести себя до какого-л.
унизительного состояния) разг.
докотитися; чтиться до преступления
докотитися до злочину.
докачать см. докачивать.
докачаться см. докачиваться.
докачивание 1. докачування; 2. доколйху-
вання, догбйдування. Ср. докачивать 1--2.

докачивать
303
докопать
докачивать, докачать І. (насосом)
докачувати, -чую, -чуєш, докачати; 2. (качая,
доводить до каких-л. последствий) разг.
доколи хувати, -лихую, -лйхуєш, до
колихати, -лишу, -лйшеш и реже -лихаю,
-дихаєш, догбйдувати, -дую, -дуєш, догойдати.
докачиваться, докачаться 1. (качаясь,
доводить себя до неприятного состояния)
разг. доколихуватися, -лйхуюся, -лйхуєш-
ся, доколихатися, -лишуся, -лйшешся и
реже -лихаюся, -лихаешся, догбйдуватися,
-дуюся, -дуєшся, догойдатися; 2. страд,
(несов.) докачуватися, -чується; ср.
докачивать 1.
докашивание докошування.
докашивать, докосить докошувати, -шую,
-шуеш, докосити, -кошу, -кбсиш.
докашиваться, докоситься 1. прост,
докошуватися, -шуюся, -шуєшся, докоситися,
-кошуся, -косишся; 2. страд, (несов.)
докошуватися.
доквасить см. доквашивать.
докваситься см. доквашиваться.
доквашивание доквашування.^
доквашивать, доквасить доквашувати, -шую,
-шуєш, доквасити, -квашу, -квасиш.
доквашиваться, докваситься доквашуватися,
-шується, докваситися, -кваситься.
докер докер.
докиданный докиданий.
докидать см. докидывать.
докидаться см. докидываться.
докйдывание докидання.
докидывать, докидать и докинуть докидати,
докидати и докинути.
докидываться, докидаться 1. прост,
докидатися, докидатися; 2. страд, (несов.)
докидатися.
докинутый докинутий.
докинуть см. докидывать.
докипать, докипеть докипати, докипіти,
-пить.
докисание докисання.
докисать, докиснуть докисати, докиснути.
доклад 1. доповідь, -ді; 2. (сообщение о
служебном деле, о приходе посетителя)
повідомлення.
докладная в знач. сущ. разг. доповідна, -6Ї.
докладной доповідний; ~ая записка
доповідна записка.
докладчик доповідач, -а и доповідач, -а.
докладчица доповідачка и доповідачка.
докладывание* доповідання; повідомлення.
Ср. докладывать К
докладывание 2 докладання. Ср. докладывать 2.
докладывать \ доложить (кому-чему —
делать доклад) доповідати, доповісти, -вім,
-вісй и доповісти (кому-чому); (сообщать)
повідомляти, повідомити, -млю, -миш
(кого-що, реже кому-чому); ну, ~ложу
я вам, история! разг. ну, скажу я вам,
історія!
докладывать2, доложить (добавлять;
оканчивать кладку) докладати, докласти,
-кладу, -кладеш.
докладываться \ доложиться (извещать о
своём приходе) уст., прост, доповідатися,
доповістися, -вімся, -вісйшся.
докладываться2 докладатися. Ср.
докладывать 2.
доклассовый докласовий.
доклевать см. доклёвывать.
доклёвывание додзьобування, докльовування.
доклёвывать, доклевать додзьобувати, -бую,
-буєш, додзьобати, докльовувати, -кльб-
вую, -кльбвуєш, доклювати, -клюю,
-клюєш.
доклёвываться додзьобуватися, -бується,
докльовуватися, -кльбвується.
доклеенный доклеєний, доліплений.
доклеивание доклеювання, доліплювання.
доклеивать, доклеить доклеювати, -клёюю,
-клеюєш, доклеїти и мног. подоклёювати,
доліплювати, -люю, -люєш, доліпити,
-ліплю, -ліпиш и мног. подоліплювати.
доклеиваться доклеюватися, -клеюється,
доліплюватися, -люється.
доклеить см. доклеивать.
докликаться прост, докликатися,
дозватися.
докованный докбваний.
доковать см. доковывать.
докбвывание доковування.
доковывать, доковать доковувати, -кбвую,
-кбвуєш, докувати, -кую, -куєш.
доковываться доковуватися, -ковується.
доковый мор. доковий.
доковылять разг. дошкандибати,
дошкутильгати, докульгати, додибати.
доколачивать, доколотить разг. добивати,
добити, -б'ю, -б'єш, сов. дотовктй, -вчу,
-вчёш; (выколачивая) вибивати, вибити,
-б'ю, -б'єш.
доколачиваться добиватися; вибиватися. Ср.
доколачивать.
доколе нареч. уст. 1. (до каких пор) доки;
2. (до тех пор, пока) поки, доки.
доколотить см. доколачивать.
доколоть см. докалывать.
доколоченный добитий; вибитий. Ср.
доколачивать.
доколь см. доколе.
доконать разг. доконати.
доконопатить см. доконопачивать.
доконопаченный доконопачений.
доконопачивание доконопачування.
доконопачивать, доконопатить доконопачу-
вати, -чую,. -чуєш, доконопатити, -пачу,
-патиш.
доконопачиваться доконопачуватися,
-чується.
доконченный докінчений, кінчений.
докончить см. доканчивать.
докопать см. докапывать.

докопаться
304
докашивать
докопаться см. докапываться.
докоптить см. докапчивать.
докоптиться см. докапчиваться.
докормить см. докармливать.
докосить см. докашивать.
докоситься см. докашиваться.
докошенный докошений.
докраивание докроювання.
докраивать, докроить докроювати, -кроюю,
-кроюєш, докроїти.
докраиваться докроюватися, -крбюється.
докрасить см. докрашивать.
докраска см. докрашивание.
докрасна и докрасна нареч. до червоності,
поки не почервоніє; (до красного каления)
до червоного [жару].
докрашенный дофарбований, дбкрашений.
докрашивание дофарбовування,
дофарбування, докрашування, докрашення.
докрашивать, докрасить дофарбовувати, -66-
вую, -ббвуеш, дофарбувати, -бую, -буєш,
докрашувати, -шую, -шуєш, докрасйти,
-крашу, -красиш.
докрашиваться дофарбовуватися, -бовується,
докрашуватися, -шується.
докричаться 1. (кого) разг. докричатися;
(подзывая) догукатися; еле мчался
соседей ледь (ледве) докричався (догукався)
сусідів; 2. (до-чего) докричатися; дорепе-
туватися, -туюся, -туєшся; доверещатися;
~ться до хрипоты докричатися (дорепету-
ватися, доверещатися) до хрипоти; ер.
кричать 1.
докроить см. докраивать.
докрутить ач. докручивать.
докрутиться см. докручиваться.
докручивать, докрутить докручувати, -чую,
-чуєш, докрутити, -кручу, -крутиш;
(довинчивать — ещё) догвинчувати, -чую,
-чуєш, догвинтити, -нчу, -нтйш.
докручиваться, докрутиться докручуватися,
-чується, докрутитися, -крутиться;
догвинчуватися, -чується, догвинтитися,
-нтйться. Ср. докручивать.
доктор 1. (врач) лікар, -я, доктор; 2.
(ученая степень) доктор.
докторальный книжн. докторальний.
докторант докторант.
докторантский докторантський.
докторантура докторантура.
докторица см. докторша 1,
докторский 1. лікарський, докторський;
2. докторський. Ср. доктор 1—2.
докторство 1. лікарювання; 2. докторство.
Ср. доктор 1—2.
докторша 1. (женщина-врач) прост,
лікарка; разг. дбкторка; 2. (жена врача)
прост, докторша.
доктрина книжн. доктрина.
доктринёр книжн. доктринёр.
доктринёрский книжн. доктринерський.
доктринёрство книжн. доктринёрство.
докуда нареч. прост. 1. {времени) доки,
до яких пір, поки, скільки часу, чи довго;
обл. докіль; 2. (места) до якого місця, аж
поки.
докука прост., уст. 1. (надоедливая
просьба) докучання, надокучалия,
набридання; 2. (забота, беспокойство) турбота,
клопіт, -поту; (скука), докука.
документ документ.
документально нареч. документально.
документальность документальність, -ності.
документальный документальний; ~ый фильм
документальний фільм.
документация документація.
документик ласк., уничиж. документик.
документирование документування.
документированный документований.
документировать документувати, -тую, -туєш.
документироваться документуватися, -туєть-
ся.
докупать \ докупить (прикупать)
докуповувати, -пбвую, -пбвуєш и разг. докупляти,
докупити, -куплю, -купиш.
докупать2 (окончить купанье) докупати.
докупаться * докуповуватися, -пбвується,
докуплятися. Ср. докупать1.
докупаться2 докупатися. Ср. докупать2.
докупить см. докупать1.
докупка прост, докуповування.
докупленный докуплений.
докуренный докурений; допалений. Ср.
докуривать.
докуривание докурювання; допалювання. Ср.
докуривать.
докуривать, докурить докурювати, -рюю,
-рюєш, докурити, -курю, -куриш;
(папиросу', трубку — ещё) допалювати, -люю,
-люєш, допалити, -палю, -палиш.
докуриваться, докуриться 1. докурюватися,
-рююся, -рюєшся, докуритися, -курюся,
-куришся; 2. страд, (несов.)
допалюватися, -люється.
докучать разг. докучати, надокучати;
{надоедать — ещё) набридати, разг.
настирюватися, -рююся, -рюєшся.
докучливо нареч. докучливо, надокучливо,
докучно, надокучно; уїдливо; набридливо,
обридливо; настирливо; марудно. Ср.
докучливый.
докучливость докучливість, -вості,
надокучливість; уїдливість; набридливість,
обридливість; настирливість; марудність,
-ності. Ср. докучливый.
докучливый, докучный разг. докучливий,
надокучливий, реже докучний, надокуч-
нйй; (навязчивый — ещё) уїдливий, разг.
улазливий, обл. ув'язливий, улізливий;
(надоедливый — ещё) набридливий,
обридливий; (назойливый — ещё) настирливий;
(томительный разг.— ещё) марудний.
докашивать, докушать прост, доїдати,
доїсти, -їм, -їси и мног. подоїдати; (допи-

дол
305
долготерпение
вать) допивати, допити, -п'ю, -п'єш и
мног. подопивати.
дол поэз. уст. діл, род. долу; поділ, -долу;
разг. поділля; (долина) долина; за горами,
за ~лами фольк. за горами, за долами;
по горам, по ~лам фольк. по горах і долах,
долом і (та) горою, через гори, через
доли.
доламывать, доломать доламувати, -мую,
-муєш, доламати, доломлювати, -люю,
-люєш, доломити, -ломлю, -ломиш.
доламываться, доломаться разг.
доламуватися, -муюся, -муешся, доламатися.
долбануть прост, довбонути.
долбёжка, уст. долбёж прост. 1. довбання;
2. (зубрёжка) зубрячка, товчіння.
долбёжный техн. довбальний.
долбить 1. довбати; 2. (твердить) прост.
товкти, -вчу, -вчёш, товкмачити; (говорить
вздор) разг. торочити; 3. (зубрить) прост.
зубрити, -брю, -бриш, товкти.
долбление 1. довбання; 2. товчіння,
товкмачення; торочення; 3. зубріння, товчіння.
Ср. долбить 1—3.
долблёнка обл. довбанка.
долблённый прич. довбаний.
долблёный прил. довбаний, видовбаний.
долг 1. (обязанность) обов'язок, -зку, редко
повинність, -ності; выполнить свой ~г
виконати свій обов'язок; отдавать, отдать
последний ~г кому перен. віддавати,
віддати останню шану кому; первым ~гом
прост, насамперед, передусім,
щонайперше, пёршим ділом; по *ту службы
з обов'язку служби, із службового
обов'язку, виконуючи службовий обов'язок;
считать своим ~гом вважати своїм
обов'язком (за свій обов'язок); человек ~га
людина обов'язку; это не только наш ~г,
но и обязанность це не тільки наш
обов'язок, але й повинність; 2. (взятое взаймы)
борг, -у; брать, взять в ~г позичати,
позичити, брати, узяти в позику (в позичку,
в борг, набір, наборг); быть в ~гу у кого
(перед кем) перен. бути в боргу перед ким;
в ~гах по уши (по горло) прост, у боргах
по вуха; войтй (влезть, залезть) в ~гй
(в ~г) разг. залізти в борги; давать, дать
в ~г позичати, позичити, давати, дати
в позику (в позичку); жить в ~г жити
в борг; не остаться в ~г# у кого (перед
кем) перен. не залишитися в боргу перед
ким; ~г платежом красен по гов. за позику
віддяка.
долгий довгий; (длительный — ещё)
тривалий; (затяжной — ещё) гайний; без
~их сборов (в дорогу) недовго збираючись;
~ие годы довгі роки; на ~их [ехать,
путешествовать и т. п.] уст. [їхати,
подорожувати и т. п.] на одних конях;
откладывать, отложить в ^ий ящик разг.
відкладати, відкласти на безрік (у довгий
ящик, у довгу шухляду); это ~гая песня
перен. разг. це довга пісня.
долго нареч. довго, тривалий (довгий) час;
(продолжительно) тривало; <*то ли,
коротко ли фольк. через якийсь (через
деякий) час, по якійсь годині; ~го ли (ль)
до чего разг. хіба далёко (довго) до чого,
хіба (чи) багато треба, щоб; как то чи
довго, скільки часу.
долговато нареч. разг. довгенько; довгувато,
задовго.
долговатый разг. довгенький; довгуватий,
задовгий.
долговечно нареч. довговічно; довгочасно;
міцно, тривко. Ср. долговечный.
долговечность довговічність, -ності;
довгочасність; міцність, тривкість, -кості. Ср.
долговечный.
долговечный довговічний; (долговременный)
довгочасний; (прочный) міцний,
тривкий.
долговой борговй й.
долговременно нареч. довгочасно; тривало.
Ср. долговременный.
долговрёменность довгочасність, -ності;
тривалість, -лості. Ср. долговременный.
долговременный довгочасний; (длительный)
тривалий; ~ая огневая точка воєн,
довгочасна вогнева точка.
долговязый разг. довготелесий, довгов'язий.
долгогривый довгогривий.
долгоденствие уст. довголіття, довгий вік
(-у).
долгожданный довгожданий,
довгоочікуваний.
долгоиграющий довгограючий.
долголетие довголіття, довгий вік (-у).
долголетний довгорічний, довголітній.
долгоногий разг. довгоногий; разг.
цибатий.
долгоножка энтом. довгоніг, -нога.
долгоносик энтом. довгоносик.
долгоносый довгоносий; разг. носатий.
долгонько нареч. разг. довгенько.
долгополый довгополий.
долгорукий разг. довгорукий; разг.
рукатий.
долгосрочный довгостроковий,
довготерміновий; ~ая ссуда довгострокова
(довготермінова) позика; ~ый отпуск довготермінова
відпустка.
долгота 1. довгота; (продолжительность —
ещё) довгість, -гості; (длительность —
ещё) тривалість, -лості, тривання; ~та
дня тривалість (довгота) дня; 2. геогр.9
лин ге. довгота.
долготерпеливо нареч. довготерпеливо, дов-
готерпляче.
долготерпеливый довготерпеливий, довготерп-
лячий.
долготерпение довготерпіння,
довготерпеливі сть, -вості, довготерплячість, -чості.

долготный
306
доломать
долготный геогр. довготний.
долгоухий довговухий; разг. вухатий.
долгохвостый довгохвостий; разг.
хвостатий.
долгошеий довгошиїй.
долгошёрстный, долгошёрстый
довгошерстий; довгововний. Ср. шерсть.
долгоязычный разг. язикатий, довгоязйкий.
долгунец с.-хг довгунець, -нця.
долгуша уст. довга бричка; (линейка)
лінійка.
доле уст. см. дольше.
долевой х (продольный) подовжній,
поздовжній.
долевой 2 (являющийся частью чего-л.)
частковий; (паевой) пайовий.
доледниковый дольодовикбвий.
долее см. дольше.
долежать см. долёживать.
долежаться см. долёживаться.
долёживать, долежать долежувати, -жую,
-жуєш, долежати; (о сорванных плодах —
обычно) улежуватися, -жується,
улежатися.
долёживаться, долежаться долёжуватися,
-жується, долежатися.
долезать, долезть долазити, -лажу, -лазиш
и долізати, долізти.
долетать, долететь долітати, долетіти, -лечу,
-летйш; (доноситься — ещё) долинати,
долинути, доноситися, -носиться, донестися,
-сёться.
долеченный долікований; догоєний. Ср.
долечивать.
долечивание доліковування.
долечивать, долечить доліковувати, -кбвую,
-кбвуєш, долікувати, -кую, -куєш; (раны
и т. п.— ещё) догоювати, -гбюю, -гбюєш,
догоїти.
долечиваться, долечиться доліковуватися,
-кбвуюся, -кбвуешся, долікуватися,
-куюся, -куєшся.
долечить см. долечивать.
долечиться см. долечиваться.
должать (у кого) разг. позичати; разг.
боргувати, -гую, -гуеш.
должен 1. (обязан) повинен, -нна, -нне,
зобов'язаний, редко повинний; (при
высказывании предположения, с оттенком
обязательности или вероятности) маю (маєш,
має); (принуждён) мушу (мусиш, мусить);
вы ~ны были явиться вовремя ви повинні
були з'явитися вчасно; затмение ~но
начаться в три часа затемнення має
початися о третій годині; не хочу, однако ~н
не хочу, проте мушу (повинен,
зобов'язаний); 2. (кому) винен; он ~н мне
три рубл^ він винен мені три
карбованці.
долженствование к н и ж н. повинність, -но-
сті; те, що повинно бути.
долженствовать книжн. уст. мусити
(мушу, мусиш), мати, матися, бути
повинним.
должник боржник, -а.
должница боржнйця.
должно предик, слід, треба, реже повинно;
(полагается) належить, годиться;
работать, как ~но працювати як слід (як
належить); говорить то, что ~но говорити
те, що слід (що треба); так не ~Но поступать
так не слід робити.
должно быть в знач, вводн. сл. мабуть и
мабуть, певно, певне.
должное в знач. сущ. належне, -ого.
должностной посадовий; (служебный) служ-
ббвий; ~ая инструкция посадова
інструкція; ~6е лицо службова (урядова) особа,
служббвець, -вця, урядовець, -вця; ~ые
обязанности службові (посадові)
обов'язки.
должность 1. посада; 2. (обязанность, долг)
уст. обов'язок, -зку.
должный 1. (подобающий) належний; ~ым
образом належним чином, належно, як
слід, як треба; 2. (имеющий на себе долг)
уст. заборгований.
должок уменьш.-ласк. боржок, -жка.
доливание доливання.
доливать, долить доливати, долити, -ллю,
-ллєш и мног. подоливати.
доливаться, долиться доливатися, долитися,
-ллється.
долйвка долиття, (неоконч. д.— ещё)
доливання.
долизывать, долизать долизувати, -зую, -зу-
єш, долизати, -лижу, -лижеш.
долизываться долизуватися, -зується.
долина долина, діл, род. долу, роздбл, -у;
(горная — ещё) полонина.
долинка уменьш. долинка; ласк, долинонька,
долиночка; полонинка. Ср. долина.
долинный долинний; полонинський. Ср.
долина.
долйнушка ласк, долинонька, долиночка.
долить1 см. доливать.
долить2 (одолевать) уст., прост, долити,
знемагати.
долиться см. доливаться.
долихоцефал антр. доліхоцефал.
долихоцефалия антр. доліхоцефалія.
доллар долар.
долларовый доларовий.
доложить1 см. докладывать1.
доложить2 см. докладывать2.
доложиться см. докладываться1.
долой парен, разг. геть; (ко многим разг.—
ещё) гётьте; с глаз ~й [уйти, убраться
и т. п.] см. глаз; ещё одна обуза с плеч
(с рук) ~й разг. ще один тягар (клопіт)
спав з плечей.
доломан ист. доломан.
доломанный доламаний, доломлений.
доломать см. доламывать.

доломаться
307
домежевывать
доломаться см. доламываться.
доломит мин. доломіт, -у.
доломитизация геол. доломітизація.
доломитовый, доломитный мин.
доломітовий.
доломить сов. прост, см. доламывать.
доломленный доломлений.
долото долото.
долотообразный долотоподібний.
долотцо уменьш. долітце.
долу нареч. п о э з. уст. додолу; (вниз)
унйз; опустить (потупить) глаза (очи)
^лу опустити очі (погляд) додблу.
долька уменьш. часточка; пайка; ~ка
апельсина часточка (реже долька) апельсина.
Ср. доля 1.
дольмен археол. дольмен.
дольний п о э з. у с т. 1. (долинный) долин-,
ний; (находящийся внизу) долішній;
2. (земной) земний.
дольник лит. дольник.
дольный см. дольний.
дольчатый часточковий.
дольше сравн. ст. 1. прил. довший; 2. нареч.
довше.
дольщик уст., обл. пайовик, -а;
співучасник, спільник.
дольщица уст., обл. пайовичка.
долюшка ласк, ф о л ь к. доленька.
доля 1. (часть) частка, редко доля; (пай)
пай, род. паю; (полученное при
распределении — ещё) пайка; быть в ~ле бути на
паях; в восьмую ~лю листа (о формате
книги) у восьму частку аркуша; делить
на равные ~ли ділити на рівні частки;
разг. паювати (паюю, паюєш); —ля
правды (истины) частка (доля,
часточка) правди (істини); 2. (участь,
судьба) доля; талан, -у; 3. бот., анат.
частка, доля; 4. муз. доля; 5. (мера веса)
ист. доля; О на мою ~лю на мою пайку,
на мою долю.
дом 1. (здание) будинок, -нку, дім, род.
дому; жилой ~м житловий будинок;
2. (домашний кров, своё жилище) дім,
домівка, хата, господа, осёля; разг. дома; (пе-
рен.— ещё) стріха; вам звонили из ~му
вам дзвонили з дому; выгнать из ~ма (из
~му) вигнати з дому (з хати); на дом до-
дому; на ~му [у себе] вдома (дома);
отцовский (родительский» отчий) ~м
батьківська хата (стріха), рідна домівка; 3; (люди,
живущие вместе, их хозяйство) дім,
господа; (семья — обычно) родина, сім'я;
(хозяйство — обычно) господарство; вести ~м
вести господарство (дім); ~м их был полная
чаша разг. у їхній господі (у їхньому
домі) всього було вдосталь, було в них що
їсти й пити; прийти в гости всем ~мом
прийти в гості всім домом (всією родиною,
всією сім'єю); 4. (династия, род, фирма)
уст. дім; ~м Романовых дім Романових;
торговый ~м торговий дім; 5.
(учреждение) будинок, реже дім; ~м культуры
будинок культури; ~м отдыха будинок
відпочинку.
дома нареч. удбма, дома; как ~ма [быть,
чувствовать себя* и т. п.] як дома [бути,
почувати себе и т. п.]; не все ~ма у кого
перен. разг. не всі дома у кого, не
сповна розуму хто, клёпки (глузду, тямки)
не хватає (бракує) у кого (кому) (немає
у кого) [в голові].
домазать см. домазывать.
домазаться см. домазываться.
домазывание домазування,
домащування.
домазывать, домазать домазувати, -зую,
-зуеш, домазати, -мажу, -мажеш,
домащувати, -щую, -щуєш, домастити, -мащу,
-мастиш.
домазываться, домазаться домазуватися,
-зуюся, -зуєшся, домазатися, -мажуся,
-мажешся, домащуватися, -щуюся, -щуєш-
ся, домаститися, -мащуся, -мастишся.
домалывать, домолоть домелювати, -люю,
-люеш, домолоти, -мелю, -мелеш.
домалываться домелюватися, -люється.
домарксистский домарксистський.
доматывание домотування.
доматывать, домотать домотувати, -тую,
-туеш, домотати.
доматываться домотуватися, -тується.
домахивать, домахать прост, домахувати,
-махую, -махуєш, домахати.
домачивание домбчування.
домачивать, домочйть домбчувати, -чую,
-чуєш, домочйти, -мочу, -мочиш.
домачиваться домбчуватися, -чується.
домашние в знач. сущ. домашні, -іх.
домашний 1. домашній; (находящийся,
работающий в доме — ещё) хатній; ~ий
арест домашній арешт; «^яя обстановка
домашня (хатня) обстановка; ~яя хозяйка
хатня (домашня) господарка (господиня,
хазяйка); по ~им обстоятельствам через
домашні обставини; 2. (о животных)
свійський, домашній.
домашность прост., обл. 1. (домашнєє
хозяйство) господарство, хазяйство; 2.
(домашняя утварь) начиння; (хозяйственный
инвентарь) реманент, -у.
домащивать, домостить домощувати, -щую,
-щуєш, домостити, -мощу, -мостиш;
(камнем — ещё) добр уковувати, -кбвую, -кб-
вуєш, добрукувати, -кую, -куєш.
домащиваться домощуватися, -щуеться; до-
брукбвуватися, -кбвується. Ср.
домащивать.
домбра муз. домбра.
домежёванный домежбваний.
домежевывать, домежевать домежбвувати,
-жбвую, -жбвуеш, домежувати, -жую,
-жуєш.

домежевываться
308
доморощенный
домежевываться домежовуватися, -жовує-
ться.
домен ист. домен, -у.
доменный мет. доменний; ~ая печь доменна
піч.
доменщик мет. доменщик, доменник.
домеренный доміряний.
домеривание домірювання.
домеривать, домерить домірювати, -рюю,
-рюєш, доміряти и реже домірити.
домериваться домірюватися, -рюється.
домесить см. домешивать1.
домести см. дометать К
домётанный1 докиданий. Ср. домётывать1.
домётанный 2 дометаний; обкиданий. Ср.
домётывать 2.
дометать1, домести домітати, домести, -мету,
-метёш.
дометать2 см. домётывать1.
дометать3 см. домётывать2.
дометить дозначйти, домітити, -мічу,
-мітиш.
дометнуть докинути, дометнути.
домётывать*, дометать (сено, снопы и т. п.)
докидати, докидати.
домётывать2, дометать (о шитье)
дометувати, -тую, -туєш, дометати; (петли и
т. я.— обычно) обкидати, обкидати.
домётыватьсях докидатися. Ср.
домётывать К
домётываться2 дометуватися, -тується;
обкидатися. Ср. домётывать2.
домеченный дозначений, домїчений.
домешать см. домешивать2.
домешивание домішування.
домешивать*, домесить домішувати, -шую,
-шуєш, домісити, -мішу, -місиш.
домешивать2, домешать домішувати, -шую,
-шуєш, домішати.
домешиваться г домішуватися, -шується. Ср.
домешивать*.
домешиваться 2 домішуватися, -шується. Ср.
домешивать2.
домик уменьш.-ласк. будиночок, -чка, домок,
-мка, домик; (преим. игрушечный — ещё)
хатка.
домина увел, домище, домйсько.
доминанта книжн. домінанта.
доминантный книжн. домінантний.
доминать, домять доминати, дом'яти, -мну,
-мнёш.
доминаться доминатися.
Доминика Домініка.
доминиканец домініканець* -нця; ~нцы мн.
домініканці, -ців.
доминиканка домініканка.
Доминиканская Республика Домініканська
Республіка.
доминион домініон, -у.
доминирование домінування.
доминировать домінувати, -нує.
доминирующий домінуючий.
домино доміно (нескл.у ср.).
домишко уменьш.-уничиж. домок, -мка,
хатчина.
домище увел, домище, домйсько.
домком (домовый комитет) домком,
-у (домовий комітет).
домкрат домкрат.
домкратиый домкратний, домкратовий.
домна мет. домна.
Домна, Домнйкия, Домнйка Домна, Домнікія;
разг. Домаха.
домовина обл. домовина.
домовитость домовитість, -тості,
господарність, -ності, хазяйновитість.
домовитый домовитий, господарний,
хазяйновитий.
домовладелец домовласник.
домовладелица домовласниця.
домовладельческий домовласницький.
домовладение домовласництво,
домоволодіння.
домовладмка уст. господар дому (хати);
уст. домовладй ка.
домовнйк прост, домувальник.
домовнйца прост, домувальниця.
домовничать разг. домувати, -мую, -муєш;
уст. домонтарювати, -рюю, -рюєш.
домовод уст. домовода, домовод, домовбдник.
домоводка уст. домовода, домоводниця.
домоводство домоведення, [домове, хатнє)
господарювання (хазяйнування).
домовой в знач. сущ. миф. домовик, -а,
домовий, -ого.
домовый домовий, будинковий; ~ая книга
домова книга; ~ая контора контора
управління будинками (будинкоуправлїння,
домоуправління).
домогание домагання.
домогательство домагання, допоминання, до-
певняння.
домогаться домагатися, допоминатися,
допевнюватися, -нююся, -нюешся,
допевнятися.
домодельный разг. доморобний.
домодельщина прен. доморббщина.
домой нареч. додому.
домок см. домик.
домолачивать, домолотить домолочувати,
-чую, -чуєш, домолотити, -лочу, -ло-
тиш.
домолачиваться домолочуватися, -чується.
домолотить см. домолачивать.
домолотый домелений, домолотий.,
домолоть см. домалывать.
домолоченный домолочений.
домоправитель уст. домоправитель, -ля.
домоправительница уст. домоправителька.
домоправление уст. домоправління; ведення
господарства.
доморощенный 1. (о животных)
доморослий; 2. перен. ирон. доморослий, доморо-
щений.

домосед
309
донкихотст ч
домосед домувальник, домосід; раза, сидень,
-дня, пічкур, -а; уст. домонтар, -я.
домоседка домувальниця, домосідка; уст.
домонтарка.
домоседничать уст., прост, домувати, -мую,
-муєш; сидіти (-джу, -дйш) вдома (дома);
уст. домонтар ювати, -рюю, -рюєш.
домоседство уст., прост, домування, домо-
сідство; уст. домонтарство, домонтарюван-
ня.
домостить см. домащивать.
домостроевский книжн. домостроївський.
домостроение житлове будівництво,
домобудівництво, домобудування.
домостроитель 1. (о строителе) будівничий,
-ого, будівник, -а, домобудівник, -а;
2. (наблюдающий за порядком в доме)
уст. путній господар (-я), домовпоряд-
ник, доморядець, -дця.
домостроительный будівельний, будуваль-
ний, домобудівний, домобудівельний.
домостроительство у с т. см. домоводство.
домострой книжн. домострой, -рою.
домотанный домотаний.
домотать см. доматывать.
домотканый домотканий.
домоуправление управління будинками, бу-
динкоуправління, домоуправління.
домохозяин 1. домогоспбдар, -я, домохазяїн;
2. см. домовладелец.
домохозяйка 1. домогосподарка,
домохазяйка; 2. см. домовладелица.
домохозяйство домогосподарство.
домочадец уст. домочадець, -дця; сім'янин.
домоченный домбчений.
домочйть см. домачивать.
домра муз. дбмра.
домработница (домашняя
работница) хатня робітниця, домробітниця
(домашня робітниця).
домрист, уст. домрачей муз. домрист.
домристка муз. домристка.
домровый муз. домровий.
домучивать, домучить домучувати, -чую,
-чуєш, домучити.
домучиваться, домучиться домучуватися,
-чуюся, -чуєшся, домучитися.
домучить см. домучивать.
домучиться см. домучиваться.
домчать разг. домчати.
домчаться разг. домчати, домчатися.
домывание домивання; допирання. Ср.
домывать.
домывать, домыть разг. домивати, домити,
-мйю, -миєш и мног. подомивати;
(достирывать бельё) допирати, допрати, -перу,
-переш.
домываться, домыться домиватися,
домитися, -миюся, -миєшся; допиратися,
допратися, -переться. Ср. домывать.
домысел домисел, -слу; (догадка) здогад, -у.
домыть см. домывать.
домыться см. домываться.
домять см. доминать.
дон1 (дворянский титул в Испании) дон.
дон2 межд. бом.
Дон геогр. Дон, -у.
донага нареч. догола и догола.
Донат Донат.
донашивание доношування.
донашивать, доносить доношувати, -шую,
-шуєш, доносити, -ношу, -носиш.
донашиваться, доноситься доношуватися,
-шується, доноситися, -нбситься.
Донбасе (Донецкий бассейн)
Донбас, -у (Донецький басейн).
донбасский донбаський.
донбассовский донбасівський.
донг (денежная единица в ДРВ) донг.
донельзя нареч. разг. донезмоги, понікуди;
до неможливості; (крайнє) до краю, надто;
(чрезвычайно) надзвичайно, разг.
страшенно.
донесение донесения; (сообщение — ещё)
повідомлення.
донесённый донесений.
донести1 см. доносить2.
донести2 см. доносить3.
донестись см. доноситься2.
Донец геогр. Донець, род. Дінця.
донец 1. (донской казак) донёць, -нця;
2. (о лошади) дончак, -а, донёць, -нця.
Донецк Донецьк.
Донецкая область Донецька область.
донецкий донецький.
донжуан донжуан.
донжуанский донжуанський.
донжуанство донжуанство.
донизанный донизаний.
донизать см. донизывать.
донизу нареч, донизу.
донизывание донизування.
донизывать, донизать донизувати, -зую,
-зуєш, донизати, -нижу, -нижеш.
донизываться донизуватися, -зується.
донимание дошкуляння; допікання; дозолян-
ня; дотинання. Ср. донимать.
донимать, донять (кого-что) разг.
дошкуляти, дошкулити (кого-що, кому-чому),
діймати, дійняти, -йму, -ймеш (кого-що);
(допекатьразг. — ещё) допікати, допекти,
-печу, -печеш (кого-що, кому-чому);
(досаждать разг.— ещё) дозоляти,
дозолити, -золю, -золиш (кому); обл. дотинати,
дотнути и дотяти, -тну, -тнеш (кого-що,
кому).
донимающий 1. прич. який (що) дошкулйє
(діймає и т. п.); см. донимать; 2. в знач.
прил. разг. дошкульний и
дошкульний.
донка спец. донка.
донкихот донкіхот.
донкихотский донкіхотський.
донкихотство донкіхотство.

донкихотствовать
310
допечатка
донкихотствовать донкіхотствувати, -ствую,
-ствуєш, донкіхотувати, -тую, -туєш.
донна донна,
донник (МеШоіив А сі а п з.) бот. буркун, -у.
донниковый бот. буркунбвий.
донный донний; ~ый лёд донний лід.
донор мед. донор.
донорский мед. донорський.
донорство мед. донорство.
донос донос, -у; разг. виказ, -у.
доноситель уст. доноситель, -ля.
доносительница уст. доносйтелька.
доносительство уст. доносительство.
доносить1 см. донашивать.
доносить2, донести 1.(доставлятьдо какого-л.
места) доносити, -ношу, -носиш, донести;
2. (сов.: быстро довезти, домчать) разг.
домчати, донести.
доносить 3, донести (кому-чему — сделать
донесение, донос) доносити, -ношу, -носиш,
донести (кому-чому); разг. вносити
(вкладати) у вуха, внести (вкласти) у вуха
(кому); (докладывать, сообщать — ещё)
доповідати, доповісти, -вїм, -вісй и
доповісти (кому-чому), повідомляти,
повідомити, -млю, -миш (кого-що, реже кому-
чому).
доноситься1 см. донашиваться.
доноситься 2, донестись 1. (достигать чьего-л.
слуха) доноситися, -носиться, донестися,
-сёться; (долетать) долітати, долетіти,
-летить, долинати, долинути; 2. (сов.:
домчаться) разг. донестися.
доносчик донощик; разг. виказувач,
викажчик.
доносчица донощиця; разг. виказувачка.
доношенный доношений.
донской донський.
донце уменьш. дёнце и денцё.
дончак прост, см. донец 2.
доныне нареч. донині, дотепер, до сьогбд-
НІ.
донырнуть допірнути, донирнути.
донышко уменьш. дёнце и денцё.
донья сущ. донья, -ньь
донюхать см. донюхивать.
донюхаться см. донюхиваться.
донюхивать, донюхать донюхувати, -нюхую,
-нюхуєш, донюхати.
донюхиваться, донюхаться разг.
донюхуватися, -нюхуюся, -нюхуєшся,
донюхатися.
донять см. донимать.
дообедать см. дообёдывать.
дообеденный дообідній, передобідній.
дообёдывать, дообедать дообідувати, -дую,
-дуєш, дообідати.
дооборудование доустатковування,
доустаткування, дообладнування,
дообладнання.
дооборудованный доустаткований, дооблзд
наний.
дооборудовать несов. и сов. доустатковувати,
-кбвую, -кбвуєш, доустаткувати, -кую,
-куєш, дообладнувати, -ную, -нуєш,
дообладнати.
дооборудоваться доустатковуватися, -кбву-
еться, дообладнуватися, -нуеться.
дооктябрьский дожовтневий.
допаивать1, допаять допаювати, -паюю,
-паюєш, допаяти.
допаивать2, допоить допоювати, -пбюю,
-пбюєш, допоїти, -пою, -поїш.
допаиватьсяг допаюватися, -паюється. Ср.
допаиватьх.
допаиваться2 допоюватися, -пбюється. Ср.
допаивать 2.
допалзывание доповзання.
допалзывать и доползать, доползти
доповзати, доповзти, сов. доплазувати, -зую,
-зуєш; (долезать — ещё) долазити, -лажу,
-лазиш и долізати, долізти.
допалывание дополювання.
допалывать, дополоть дополювати, -люю,
-люєш, дополоти, -полю, -полеш.
допалываться дополюватися, -полюється*
допаренный допарений.
допаривание допарювання.
допаривать, допарить допарювати, -рюю,
-рюєш, допарити.
допариваться, допариться допарюватися,
-рююся, -рюєшся, допаритися.
допарить см. допаривать.
допариться см. допариваться.
допарывание допбрювання.
допарывать, допороть допбрювати, -рюю,
-рюєш, допорбти, -порю, -пореш.
допарываться допбрюватися, -рюється.
допасти допасти, -су,' -сёш.
допаханный добраний.
допахать см. допахивать.
допахивание доорювання.
допахивать, допахать доорювати, -рюю,
-рюєш, доорати, -рю, -рёш и мног.
подоорювати, -рюю, -рюєш.
допахиваться доорюватися, -рюється.
допаять см. допаивать1.
допевать, допеть доспівувати, -співую, -спї-
вуєш, доспівати.
допеваться, допеться 1. разг.
доспівуватися, -співуюся, -співуєшся, доспіватися;
2. страд, (несов.) доспівуватися.
допекать, допечь 1. допікати, допекти, -печу,
-печеш; 2. (донимать) разг. допікати,
допекти, дозоляти, дозолити, -золю, -золиш.
допекаться, допечься допікатися, допектися,
-печеться.
допетровский допетрбвський.
допеть см. допевать.
допеться см. допеваться.
допечатанный додрукований.
допечатать см. допечатывать.
допечатка додрукування, (неоконч. д.— ещё)
додруковування.

допечатывание 311
дополна
допечатывание додруковування.
допечатывать, допечатать додруковувати,
-кбвую, -кбвуєш, додрукувати, -кую*
-куєш.
допечатываться додруковуватися, -кбвуєть-
ся.
допечённый допечений.
допечь см. допекать.
допечься см. допекаться.
допивание допивання.
допивать, допить допивати, допити, -п'ю,
-п'єш и мног. подопивати.
допиваться, допиться разг. допиватися,
допитися, -п'юся, -п'єшся и мног.
подопиватися.
допиленный допиляний.
допйливание допилювання.
допиливать, допилить допилювати, -люю,
-люєш, допил йти.
допиливаться допилюватися, -люеться.
допилить см. допиливать.
допировать добен кету вати, -тую, -туєш;
(свадьбу и т. п.) дограти.
допироваться прост, добенкетуватися, -тую-
ся, -туешся.
дописанный дописаний.
дописать см. дописывать.
дописаться см. дописываться.
дописка прост, дописка; дописання, (не-
окот. д. — ещё) дописування.
дописывание дописування.
дописывать, дописать дописувати, -сую,
-суєш, дописати, -пишу, -пйшеш и мног.
подописувати.
дописываться, дописаться дописуватися,
-суюся, -суєшся, дописатися, -пишуся,
-пишешся.
допитый допитий.
допить см. допивать.
допиться см. допиваться.
доплавить см. доплавливать.
добавленный 1. доплавлений; 2. дотоплений.
Ср. доплавливать 1—2.
доплавливание 1. доплавлювання; 2.
дотоплювання. Ср. доплавливать 1—2.
доплавливать, доплавить 1. мет. доплавлю-
вати, -люю, -люєш, доплавити, -влю,
-виш; 2. (дотапливать) дотбплювати,
-люю, -люєш, дотопити, -топлю,
-топиш.
доплавливаться 1. доплавлюватися, -люється;
2. дотоплюватися, -люється. Ср.
доплавливать 1—2.
доплакать 1. см. доплачивать; 2. см. допла-
каться.
доплакаться доплакатися, -плачуся,
-плачется.
доплачивать, доплакать доплакувати, -кую,
-куєш, доплакати, -плачу, -плачеш.
доплата доплата, приплата; (неоконч. д.—
обычно) доплачування, приплачування.
доплатить см. доплачивать.
доплатной доплатний; ~6е письмо доплатний
лист.
доплаченный доплачений, приплачений.
доплачивание доплачування,
приплачування.
доплачивать, доплатить доплачувати, -чую,
-чуєш, доплатити, -плачу, -платиш,
приплачувати, приплатити.
доплачиваться доплачуватися, -чується,
приплачуватися, -чується.
доплевать прост, доплювати, -плюю, -плюєш.
доплеваться прост, доплюватися, -плююся,
-плюєшся.
доплёвывать, доплюнуть прост, допльбву-
вати, -пльбвую, -пльбвуєш, доплюнути.
доплёскивать, доплеснуть допліскувати, -кую,
-куєш, доплеснути.
доплести см. доплетать.
доплестись см. доплетаться2.
доплетание доплітання.
доплетать, доплести доплітати, доплести,
-плету, -плетёш и мног. подоплітати.
доплетатьсях страд, доплітатися. Ср.
доплетать.
доплетаться2, доплестись (с трудом
добираться) разг. доплітатися, доплестися,
-плетуся, -плетешся, сов. доплентатися.
доплетённый доплетений.
доплывание допливання.
доплывать, доплыть допливати, допливти
и доплисти, -пливу, -пливеш; (о звуках)
долинати, долинути.
доплюнуть см. доплёвывать:
доплясать см. доплясывать,
доплясаться см. доплясываться.
доплясывание дотанцьбвування.
доплясывать, доплясать дотанцьовувати, -цьб-
вую, -цьбвуєш, дотанцювати, -цюю, -цюєш.
доплясываться, доплясаться разг.
дотанцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
дотанцюватися, -цююся, -цюешся.
доподлинно нареч. разг. напевно, напевне,
достоту, редко достотно, довідно, довідне;
разг. достеменно, нестеменно.
доподлинный разг. справжній, дійсний,
достотний; разг. достеменний,
нестеменний.
допоздна нареч. разг. допізна.
допоить ач. допаивать2.
дополаскивание дополіскування.
дополаскивать, дополоскать дополіскувати,
-кую, -куєш, дополоскати, -лощу, -лбщеш.
дополаскиваться, дополоскаться
дополіскуватися, -куюся, -куєшся,
дополоскатися, -лощуся, -лбщешся.
доползать см. допалзывать.
допблзаться прост, допбвзатися, доплазува-
тися, * -зуюся, -зуєшся.
доползти см. допалзывать.
дополна нареч. разг. ущерть, до краю,
по [самі] вінця, до [самих] вінець; (цели-
ком) цілком.

дополнение
312
допытать
дополнение 1. (действие) доповнення, (не- |
окот,— еще) доповнювання; 2.
(присоединённая часть) додаток, -тгка,
доповнення; в ~ние к чему на (у) додаток до чого;
3. грам, додаток.
дополненный доповнений.
дополнительно нареч. додатково.
дополнительный 1. (добавочный) додатковий;
2. физ.у мат. доповняльний; ~ые цвета
физ. доповняльні кольори; 3. грам,
додатковий.
дополнить см. дополнять.
дополниться см, дополниться.
дополнить, дополнить доповнювати, -нюю,
-нюєш и доповняти, доповнити; ~ня*ть
друг друга доповнювати (доповняти) один
одного (одна одну, одно одне).^
дополняться, дополниться доповнюватися,
-нюється и доповнятися, доповнитися.
дополоскать см. дополаскивать.
дополоскаться см. дополаскиваться.
дополоть см. допалывать.
дополучать, дополучить доодержувати, -жую,
-жуєш, доодержати.
дополучаться доодержуватися, -жується.
дополучёние доодержання, (неоконч, д.—
ещё) доодержування.
дополучить см. дополучать.
дополучка прост. . 1. см. дополучёние;
2. (дополученное) доодержане, -ого; (о
деньгах — обычно) доодержана сума,
доодержані гроші (-шей).
допороть см. допарывать.
допотопный допотопний.
доправлять, доправить 1. (оканчивать
исправление) виправляти, виправити,
-влю, -виш; (корректуру — ещё)
доправляти, доправити; 2. (деньги) прост.,
уст. доправляти, доправити; см. ещё
взыскивать1 1; 3. прост., обл. см.
доставлять 1.
доправляться І. виправлятися;
доправлятися; ср. доправлять 1; 2. п р о с т., обл.
см. доставляться 1.
допраздновать прост, досвяткувати, -кую,
-куєш.
допраздноваться прост. досвяткуватися,
-куюся, -куєшся.
допрашиваемый якого (що його) допитують,
допитуваний.
допрашивание допитування.
допрашивать, допросить допитувати, -тую,
-туєш, допитати.
допрашиваться, допроситься 1. (добиваться
просьбами) разг. допрошуватися, -шую-
ся, -шуєшся, допроситися, -прошуся,
-просишся; 2. (разузнавать путём
расспросов) допитуватися, -туюся, -туєшся,
допитатися; 3. страд, (несов.)
допитуватися.
допризывник допризовник, -а и допризовник,
-а.
допризывный допризовний и допризовний;
~ая подготовка допризовна підготовка.
допродавать, допродать допродувати, -дую,
-дуєш и допродавати, -даю, -даєш,
допродати, -дам, -даси.
допродаваться допродуватися, -дується,
допродаватися, -дається.
допродать см. допродавать.
допрос юр. допит, -у; разг. вйпит^-у.
допросить см. допрашивать.
допроситься см. допрашиваться.
допросный юр. допитний и допитний.
допросчик допитувач.
допросчица допйтувачка.
допрошенный допитаний.
допрыгать дострибати, доплигати, доскакати.
допрыгаться см. допрыгиваться.
допрыгивать, допрыгнуть дострибувати,
-бую, -буєш, дострибнути, доплигувати,
-гую, -гуєш, доплигнути, доскакувати,
-кую, -куєш, доскочити, додибувати, -бую,
-буєш, доцибнути.
допрыгиваться, допрыгаться разг. дострй-
буватися, -буюся, -буєшся, дострибатися,
доплйгуватися, -гуюся, -гуєшся,
доплигатися.
допрыгнуть см. допрыгивать'.
допрыскивать, допрыекать и однокр. допрыс-
нуть разг. допйрекувати, -кую, -куєш, до-
пйрекати и однокр. допйренути, дочвйр-
кувати, -кую, -куєш, дочвйркати и однокр,
дочвйркнути.
допрясть допрясти, -пряду, -прядёш.
допуск допуск, -у, допущення, дбпуст, -у.
допускаемость допустимість, -мості.
допускание см. допуск.
допускать, допустить допускати, допустити,
-пущу, -пустиш; (потворствовать — ещё)
попускати, попустити; (предполагать —
обычно) припускати, припустити; ~ть
ошибку допускати, допустити помилку,
допускатися, допуститися (припускатися,
припуститися) помилки; ~каю, что это так
припускаю (допускаю), що це так;
^пустим в знач, вводн. сл, припустімо,
допустімо.
допускаться 1. допускатися; 2. страд,
(несов.) допускатися; припускатися; ер.
допускать.
допустимо нареч. допустимо, припустимо.
допустимость допустимість, -мості,
припустимість, припущенність, -ності,
допущенність.
допустимый допустимий, припустимий,
припущенний, допущенний.
допустить см. допускать.
допущение 1. (действие) допущення,
(неоконч.— ещё) допускання; 2.
(предположение) припущення, допущення.
допущенный допущений; попущений;
припущений. Ср, допускать.
допытать см. допытывать.

допытаться
313
дорожник
допытаться см. допытываться.
допмтливый у с т. допитливий.
допытывание уст., прост, допитування.
допытывать, допытать уст., прост,
допитувати, -тую, -туєш, допитати.
допытываться, допытаться разг.
допитуватися, -туюся, -туешся, допитатися.
допьяна и допьяна нареч. разг. доп'яну,
доп'яна.
Дора Дбра.
дорабатывание доробляння, дороблювання,
доопрацьовування. Ср. дорабатывать 2.
дорабатывать, доработать 1. (работать до
какого-л. времени) допрацьовувати, -цьб-
вую, -цьбвуєш, допрацювати, -цюю,
-цюєш; 2. (завершать работу над чем-л.)
доробляти и дороблювати, -люю, -люєш,
доробити, -роблю, -робиш,
доопрацьовувати, доопрацювати.
дорабатываться, доработаться 1. разг.
допрацьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуешся,
допрацюватися, -цююся, -цюєшся,
дороблятися и дороблюватися, -лююся, -люєшся,
доробитися, -роблюся, -робишся; 2. страд,
(несов.) дороблятися, дороблюватися,
доопрацьовуватися; ср. дорабатывать 2.
доработанный дороблений, доопрацьований.
Ср. дорабатывать 2.
доработать см. дорабатывать.
доработаться см. дорабатываться.
доработка доробка, дороблення; (неоконч.
д.— ещё) дороблйння, дороблювання.
дорассветный передсвітанковий, досвітній.
дорастать, дорасти доростати, дорости и
мног. подоростати; нос не ~рос разг.
шутл. ніс не доріс.
доращивание дорощування.
доращивать, дорастить дорощувати, -щую,
-щуєш, доростити, -рощу, -ростиш.
дорвать см. дорывать1.
дорваться1 см. дорываться1.
дорваться2 см. дорываться2.
дореволюционный дореволюційний,
передреволюційний.
дорезанный дорізаний.
дорезать, дорезать см. дорезывать.
дорезаться см. дорезываться.
дорезка прост, дорізання, (неоконч. д.—
ещё) дорізування.
дорёзывание дорізування.
дорезывать и дорезать, дорезать дорізувати,
-зую, -зуеш, дорізати, -ріжу, -ріжеш и
мног. подорізувати.
дорезываться и дорезаться дорізуватися,
-зується.
дореформенный дорефбрмений, передрефбр-
мений.
дорисованный, домальований, дорисований.
дорисовать см. дорисовывать.
дорисовка домальовування, дорисовування.
дорисовывание домальовування,
дорисовування.
дорисовывать, дорисовать домальовувати,
-льбвую, -льбвуєш, домалювати, -люю,
-люєш, дорисовувати х -сбвую, -сбвуєш,
дорисувати, -сую, -суєш.
дорисовываться домальовуватися, -льбвує-
ться, дорисовуватися, -сбвуеться.
дорический 1. ист. дорійський; 2. архит.
доричний.
дормез уст. дормез.
дорога дорога; (путь — обычно) шлях, -у;
дать (уступить и т. п.) ~гу кому дати
(звільнити и т. п.) дорогу кому; ~га к
знанию шлях до знання; написать письмо
с ~ги написати листа з дороги; перебить
(перейти, перебежать и т. п.) ту перен.
разг. перебити (перейти, перебігти и т. п.)
дорогу; по «^ге по дорозі; (дорогой — ещё)
дорогою; пойти по дурной ~ге перен. піти
нечесним шляхом (поганою дорогою); при
~ге см. при 1; сбиться с ~ги збитися з
дороги; стоять, стать на ~ге. чьей
(поперёк ~ги кому) перен. заступити дорогу
кому, стати поперёк дороги кому; стоять
на хорошей (на правильной) ~ге перен.
стояти на вірному шляху; см. ещё стоять 1;
туда ему и ~га разг. туди йому й дорога;
так йому й треба.
дорого нарсч. дорого; ~го бы дал (заплатил)
дорого б дав (заплатив); <чго отдать
(продать) свою жизнь перен. дорого віддати
(продати) своё життя.
дороговато нареч. дорогувато.
дороговатый дорогуватий; разг.
дорогенький.
дороговизна дорожнеча.
дорогой нареч. дорогою, по дорозі, у дорозі.
дорогой дорогий; (ценный — ещё)
коштовний; (милый, любимый — ещё) любий;
~6й друг! любий (дорогий) друже!; ~6й
ценой перен. дорогою ціною.
дорогостоящий який (що) дорого коштує;
(дорогой) дорогий.
дородность огрядність, -ності, дорідність,
опасистість, -тості.
дородный огрядний и огрядний, дорідний,
опасистий, тілистий.
дородство см. дородность.
дорожать дорожчати.
дороже сравн. ст. 1. прил. дорожчий; 2.
нареч. дорожче.
дороженька ласк., фольк. доріженька,
доріжечка; (тропиночка — ещё) стежечка.
дорожить дорожити.
дорожиться разг. дорожитися; он слишком
~тся він надто дорого просить, він надто
дорожиться, він ціни не може скласти.
дорожка 1. уменьш.-ласк. доріжка;
(тропинка — ещё) стёжка; водная ~ка водна
доріжка; протоптать ~ку разг. убйти
(протоптати, утоптати) стёжку; 2. (половик
и др.) доріжка.
дорожник шляховик, -а, дорожник.

дорожный
314
досеивать
дорожный 1. прил. дорожній; (путевой —
обычно) шляховий; (о расходах,
заметках и т. п.— ещё) подорожній; ~ый
мастер шляховий (дорожній) майстер; 2. в
знач. сущ. уст. подорожній, -нього.
Доротея см. Дорофёя.
Дорофей Дорофїй, Дброш.
Дорофёя Дорофёя, Доротея.
дорсальный анат.у лингв, дорсальний.
Дортмунд Дортмунд.
дортуар уст. дортуар, -у.
дорубание дорубування,
дорубать и дорубливать, дорубить
дорубувати, -бую, -буєш, дорубати.
дорубаться и дорубливаться, дорубиться
дорубуватися, -буюся, -буєшся,
дорубатися.
дорубить см. дорубать.
дорубиться см. дорубаться.
дорубка дорубування.
дорубленный дорубаний.
дорубливание дорубування.
дорубливать см. дорубать.
дорубливаться см. дорубаться.
доругать см. доругивать.
доругаться см. доругиваться.
доругивать, доругать ^ прост, долаювати,
-лаюю, -лаюеш, долаяти.
доругиваться, доругаться прост. долаю-
ватися, -лаююся, -лаюєшся, долаятися;
(сов.: окончить ссору разг.— ещё)
досваритися, -сварюся, -сваришся.
дорывание доривання; докопування. Ср.
дорывать 2.
дорывать1, дорвать доривати, дорвати, -рву,
-рвёш.
дорывать2, дорыть доривати, дорити, -рйю,
-риєш; (докапывать — обычно) докопувати,
-пую, -пуеш, докопати и мног.
подокопувати.
дорываться *, дорваться (рваться,
изнашиваться) разг. дориватися, дорватися,
-рветься.
дорываться 2, дорваться (набрасываться на
что-л.) прост, дориватися, дорватися,
-рвуся, -рвешся, допадатися, допастися,
-падуся, -падёшся.
дорываться3, дорыться дориватися,
доритися, -риюся, -риєшся; докопуватися,
-пуюся, -пуєшся, докопатися. Ср.
дорывать 2.
дорыть см. дорывать2.
дорыться см. дорываться8.
ДОСААФ (В с е с о ю з н о-е
добровольное общество
содействия армии, авиации и
флоту СССР) ДТСААФ (Всесоюзне
добровільне товариство сприяння армії,
авіації і флоту СРСР).
досада досада; (раздражение,
неудовольствие — ещё) прикрість, -рості; ~да берёт
(разбирает) кого досада бере (забирає)
кого, досадно стае кому; ответить с ~дой
відповісти досадливо, відповісти з
прикрістю (з сёрцем); какая (экая) ~да яка
шкода, яка досада.
досадить1 см. досаждать.
досадить2 см. досаживать.
досадливо нареч. досадливо.
досадливый досадливий.
досадно нареч. досадно, прикро,
досадный досадний, прикрий.
досадование досадування, досада.
досадовать досадувати, -дую, -дуєш.
досажать прост, см. досаживать.
досаждать, досадить досаждати, досадити,
-джу, -дйш; разг. дозоляти, дозолити,
-золю, • -золиш; (докучать — ещё)
докучати, докучити, надокучати,
надокучити.
досаждение уст. дозоляння; докучання,
надокучання. Ср. досаждать.
досаженный досаджений.
досаживание досаджування.
досаживать, досадить досаджувати, -джую,
-джуєш, досадити, -саджу, -садиш и мног.
подосаджувати.
досаживаться досаджуватися, -джуеться.
досаливание досолювання.
досаливать1, досолить досолювати, -люю,
-люєш, досолити, -солю, -солиш и мног.
подосолювати.
досаливать2, досалить досалювати, -люю,
-люєш, д оса л йти.
досаливаться \ досолиться досолюватися,
-люється, досолитися, -солиться.
досаливаться2, досалиться досалюватися,
-люється, досалйтися.
досалить см. досаливать2.
досалиться см. досаливаться 2.
досасывание досмоктування, досисання.
досасывать, дососать досмоктувати, -тую,
-туєш, досмоктати, -смокчу, -смокчеш,
досисати, доссати, -ссу, -ссеш.
досасываться, дососаться досмоктуватися,
-туюся, -туєшся, досмоктатися, -смокчуся,
-смокчешся, досисатися, доссатися, -ссуся,
-ссёшся.
досверливать, досверлить досвердлювати,
-люю, -люєш, досвердлити.
досверливаться, досверлиться
досвердлюватися, -лююся, -люєшся,
досвердлитися.
досверлить см. досверливать.
досверлиться см. досверливаться.
досёв с.-х. досів, -у; (неоконч д.— обычно)
досівання.
досевание досівання, досіювання.
досевать, досеять досівати и досіювати,
-сіюю, -сіюеш, досіяти и мног. подосівати.
досеваться досіватися, досіюватися, -сіює-
ться.
досеивание см. досевание.
досеивать см, досевать.

досеиваться
315
досолиться
досеиваться см. досеваться.
доселе, досель парен, у с т. 1. (до сих пор)
досі; 2. см. досюда.
досеять см. досевать.
досидеть см. досиживать.
досидеться см. досиживаться.
досйживание досиджування.
досиживать, досидеть досиджувати, -джую,
-джуєш, досидіти, -джу, -диш.
досиживаться, досидеться разг.
досиджуватися, -джуюся, -джуєшся, досй дітися,
-джуся, -дишся.
досиня парен, до синього.
доска дошка; ~ка почёта дошка пошани;
красная <~ка червона дошка; чёрная ~ка
чорна дошка; от ~кй до ^кй [прочитать,
выучить] від дошки до дошки (від
палітурки до палітурки) [прочитати, вивчити];
[худой] как ~ка разг. [худйй, сухйй,
тонкий] як (наче и т. п.) дошка (тріска).
доскабливание доскрібання, дошкрібання.
доскабливать, доскоблить доскрібати,
доскребти, дошкрібати, дошкребтй.
доскабливаться, доскоблиться
доскрібатися, доскребтися, дошкрібатися,
дошкребтй ся.
досказанный доказаний, договорений.
досказать см. досказывать.
досказывание доказування, договорювання,
домовляння.
досказывать, досказать доказувати, -зую,
-зуєш, доказати, -кажу, -кажеш,.
договорювати, -рюю, -рюєш, договорити, -ворю,
-вбриш, домовляти, домовити, -влю, -виш.
досказываться доказуватися, -зується,
договорюватися, -рюється, домовлятися,
-ляється.
доскакивать, доскакать и однокр. разг.
доскакнуть доскакувати, -кую, -куєш,
доскакати, -скачу, -скачеш и -скакаю,
-скакаєш, доскочити.
доскоблить см. доскабливать.
доскоблиться см. доскабливаться.
досконально парен, досконально.
доскональность доскональність, -ності.
доскональный доскональний.
доскочить сов. см. доскакивать.
доскребать см. доскрёбывать.
доскребаться см. доскрёбываться.
доскрёбывание доскрібання, доскрібування,
дошкрібання.
доскрёбывать и доскребать, доскрести
доскрібати и доскрібувати, -бую, -буєш,
доскребти, дошкрібати и дошкрібувати, дошкребтй.
доскрёбываться и доскребаться, доскрестись
доскрібатися и доскрібуватися, -буюся,
-буєшся, доскребтися, дошкрібатися и до-
шкрібуватися, дошкребтйся.
доскрести см. доскрёбывать.
доскрестись см. доскрёбываться.
досланный досланий.
дослать см. досылать.
доследование юр. дослідування, додаткове
слідство.
доследовать юр. доел іду вати, -дую, -дуєш,
проводити (-джу, -диш) (провадити)
додаткове слідство.
дословно парен, дослівно.
дословность дослівність, -ності.
дословный дослівний.
дослуживание дослужування.
дослуживать, дослужить дослужувати, -жую,
-жуєш, дослужити, -служу, -служиш; разг.
добувати, добути, -буду, -будеш.
дослуживаться, дослужиться дослужуватися,
-жуюся, -жуєшся, дослужитися, -служу-
ся, -служится.
дослужить см. дослуживать.
дослужиться см. дослуживаться.
дослушать см. дослушивать.
дослушаться см. дослушиваться.
дослушивание дослухування.
дослушивать, дослушать дослухувати,
-слухую, -слухуєш, дослухати.
дослушиваться, дослушаться 1. разг.
дослухуватися, -слухуюся, -слухуєшся,
дослухатися; 2. страд, (несов.) дослухуватися.
досмаливать, досмолить досмолювати, -люю,
-люеш, досмолити, -смолю, -смолиш.
досматривать, досмотреть 1. (до конца, до
какого-л. предела) додивлятися,
додивитися, -дивлюся, -дивишся; ~рёть пьесу
додивитися п'єсу; 2. (за кем-чем —
присматривать) доглядати, доглянути и
доглядіти, -джу, -диш (кого-що, чого, за ким-
чим), допильновувати, -новую, -нбвуєш,
допильнувати, -ную, -нуеш (кого-що);
3. (производить досмотр) спец. оглядати,
оглянути, переглядати, переглянути; 0 не
^рёть ошибок недобачити (недоглядіти,
недоглйнути) помилок.
досматриваться, досмотреться 1.
додивлятися, додивитися, -дивлюся, -дивишся;
2. страд, (песов.) додивлятися;
доглядатися; оглядатися, переглядатися; ср.
досматривать 1—3.
досмеяться разг. досміятися.
досмолить см. досмаливать.
досмотр 1. (надзор, присмотр) догляд, -у;
2. (проверочный осмотр) спец. огляд, -у,
перегляд, -у.
досмотренный 1. який (що його) додивилися;
2. доглянутий, допильнований. Ср.
досматривать 1—2.
досмотреть см. досматривать.
досмотреться см. досматриваться.
досмотрщик доглядач, -а и доглядач, -а.
досмотр щи ца доглядачка и доглядачка.
досоветский дорадянський.
досол спец. досіл, -еблу, (неоконн. д.—
обычно) досолювання.
досоленный и досоленный досолений.
досолить см. досаливать1.
досолиться см. досаливаться '.

досолка
316
достаточность
досолка разг. досолювання.
дососать см. досасывать.
дососаться см. досасываться.
досохнуть см. досыхать.
досоциалистический досоціалістичний.
досочинять, досочинить дописувати, -сую,
-суєш, дописати, -пишу, -пйшеш.
доспать см. досыпать1.
доспаться см. досыпаться1.
доспевание доспівання, достигання.
доспевать, доспеть 1. (дозревать) доспівати,
доспіти, достигати, достигнути и достигти,
-гну, -гнеш и мног. подостигати,
поспівати, поспіти; 2. (сов.: о времени) уст.,
прост, настати, -стане.
доспелый доспілий, достиглий.
доспеть см. доспевать.
доспехи ист. зброя, збруя, обладунок, -нку.
досплетничаться разг. добрехатися, -бре-
шуся, -брёшешся.
доспорить разг. досперечатися, доспбрити.
доспориться разг. досперечатися, доспб-
ритися.
доспрашивать, доспросить разг.
допитуватися, -туюся, -туєшся, допитатися.
доспрашиваться, доспросйться разг.
допитуватися, -туюся, -туєшся, допитатися.
доспросить см. доспрашивать.
доспросйться см. доспрашиваться.
досрочно парен, достроково.
досрочный достроковий, дотерміновий.
доставать, достать 1. (брать) діставати,
-стаю, -стаєш, дістати, -стану, -станеш
и мног. подоставати; (извлекать — ещё)
виймати, вийняти, -йму, -ймеш и мног.
повиймати; "тать платочек из кармана
вийняти (дістати) хусточку (хустинку) з
кишені; 2. (дотягиваться) діставати,
дістати, досягати, досягти, -сягну, -сягнеш
и досягнути, сягати, сягнути; встать
рукой до потолка дістати (досягти,
досягнути, сягнути) рукою до стелі; 3.
(приобретать) діставати, дістати, здобувати,
здобути, -буду, -будеш, добувати, добути (що);
(с трудом — ещё) роздобувати, роздобути
(що); разг. добуватися, добутися, -будуся,
-будешся (чого); встать денег дістати
(добути, здобути, роздобути, добутися)
грошей; встать из-под земли перен. разг.
дістати з-під землі; встать со дна морского
перен. разг. дістати з дна морського;
4. (быть достаточным) разг. вистачати,
вистачити, ставати (стає), стати (стане);
обл. вистарчати, вйстарчити; сил у нас
^станет сил у нас вистачить (стане).
доставаться, достаться 1. діставатися, -стаю-
ся, -ста єшся, дістатися, -стануся, -станешся;
(о части, полученной при распределении —
ещё) припадати, припасти, -паде, прихб-
дитися, -диться, прийтйся, -йдеться;
(выпадать кому-л., на чью-л. долю — ещё)
випадати, випасти, -паду, -падеш; победа
нелегко "сталась перемога нелегко
дісталася; 2. (приходиться плохо; получать
выговор, наказание) разг. діставатися,
дістатися, перепадати, перепасти; разе,
попадати, попасти; 3. страд, (несов.)
діставатися; вийматися; діставатися,
здобуватися, добуватися; роздобуватися; ер.
доставать 1, 3.
доставить см. доставлять.
доставка доставка, приставка, (неоконч. д.—
обычно) доставляння, приставляння;
достачання. Ср. доставлять 1.
доставление 1. доставляння, приставляння;
достачання; 2. завдавання. Ср. доставлять
1, 3.
доставлять, доставить (кого-что) 1. (пре-
провождать к месту назначения)
доставляти, доставити, -влю, -виш, приставляти,
приставити и мног. поприставляти (кого-
що); разг. достачати, достачити; обл.
достарчати, достарчити (що, чого); разг.
доправляти, доправити, -влю, -виш (кого-
що); "ть товар доставляти, доставити
(приставляти, приставити) товар; 2. (давать,
предоставлять) давати (даю, даєш),' дати
(дам, даси) (що), надавати, надати (що,
чого); ^вить случай дати нагоду; 3.
(причинять, вызывать) завдавати, завдати
(чого); "ть горе завдавати, завдати горя;
"ть удовольствие кому см.
удовольствие 1.
доставляться 1. доставлятися,
приставлятися; достачатися; достарчатися;
доправлятися; 2. даватися (дається),
надаватися; 3. завдаватися. Ср. доставлять
1—3.
доставщик спец. постачальник, доставщик.
доставщица спец. постачальниця, достав-
щиця.
достаивать, достоять достоювати, -стбюю,
-стбюєш, достояти, -стою, -стоїш.
достаиваться, достояться разг. достбюва-
тися, -стбююся, -стбюєшся, достбятися,
-стбюся, -стбїшся.
достаток 1. (зажиточность) достаток, -тку;
разг. достача; (довольство редко — ещё)
добро; жить в "ке жйти в достатку (в
достатках, при достатках, при достатку);
2. (изобилие) разг. достаток, багатство;
(множество) велика (величезна) кількість,
численність, -ності; 3. "ки (мн.:
материальные средства, доходы) разг.
достатки, -ків; (имущество) разг. добро;
небольшие "ки невеликі достатки.
достаточно нареч. 1. досить, достатньо;
(довольно — ещё) доволі; (вдоволь) удосталь,
удостачу; обл. под остатком; 2. в знач.
сказ, досить; этого совершенно (более
чем) "но цього цілком досить; разг. цього
задосить.
достаточность 1. достатність, -ності; 2.
заможність. Ср. достаточный 1—2.

достаточный
317
достояние
достаточный 1. достатній; (обильный
редко — ещё) довільний; 2. (зажиточный)
уст. заможний.
достать см. доставать.
достаться см, доставаться.
достёганный достьобаний.
достёгивать, достегать достьббувати, -бую,
-буєш, достьобати.
достигать, достигнуть и достичь (чего)
1. (добираться куда-л.) досягати, досягти,
-сягну, -сягнеш и досягнути (чого), осягати,
осягнути и осягти (що, чого), сягати,
сягнути (чого); (о звуках, слухах и т.п.— ещё)
доходити, -дить, дійти (дійде) (до чого);
~нуть леса досягти лісу; 2. (доходить
до какого-л. уровня, предела) досягати,
досягти и досягнути, сягати, сягнути
(чого), доходити, дійти (до чого); мороз
~гал 40° мороз досягав (сягав) 40° (доходив
до 40°); пшеница ~гла человеческого роста
пшениця досягла (досягнула, сягнула)
зросту людини; ~ть больших скоростей
досягати, досягти великих швидкостей;
3. (определённого возраста, старости)
доходити, дійти (чого), доживати, дожити
(до чого); ~ть, ~чь зрелого возраста см.
зрелый; ~нуть старости дожити до
старості; 4. (добиваться чего-л.) досягати,
досягти и досягнути (чого), осягати,
осягнути и осягти (що); (добиваться
старанием — ещё) здобувати, здобути, добувати,
добути (що), разг. здобуватися,
здобутися (чого); ~чь цели досягти мети; ~нуть
( ~чь) счастья досягти (здобути) щастя;
5. (догонять, настигать) уст. настигати,
настигнути и настигти, -гну, -гнеш.
достигаться досягатися; здобуватися. Ср.
достигать 4.
достигнутый досягнутий, осягнутий;
здобутий. Ср. достигать 4.
достигнуть см. достигать.
достижение 1. (действие) досягнення,
осягнення, (неоконч.—- ещё) досягання,
осягання, сягання; доходження; доходження,
доживання, дожиття; досягнення,
осягнення, (неоконч.— ещё) досягання,
осягання; здобуття, добуття, (неоконч.— ещё)
здобування, добування; ср. достигать 1,
З—4; 2. (положительный результат,
успех) досягнення, здобуток, -тку.
достижимость досяжність, -ності.
достижимый досяжний и досяжний.
достилать, достлать достилати, дослати,
-стелю, -стелеш, достеляти, достелити, -стелю,
-стелиш.
достирать см. достирывать.
достирывание допирання.
достирывать, достирать допирати, допрати,
-перу, -переш.
достйрываться допиратися.
достичь см. достигать.
достлать см. достилать.
достоверно нареч. вірогідно, достовірно,
[цілком] певно; (безусловно) напевно,
напевне, редко допевне.
достоверность вірогідність, -ності,
достовірність, [цілковита] певність.
достоверный вірогідний, достовірний,
[цілком] певний.
достодолжно нареч. уст. належно,
належним чином, по правді, як слід; заслужено.
достодолжный уст. належний; заслужений.
достоинство 1. (положительное качество)
достоїнство, достойність, -ності; ~ва книги
достоїнства книжки (книги); оценить по
~ву кого-что оцінити по заслузі
(належним чином, як належить, належно, по
достоїнству) кого-що, скласти належну ціну
кому-чому; 2. (уважение к себе, сознание
своих прав) гідність, -ності, достойність;
ронять своё ~во см. ронять 7; говорить
с ~вом говорити з гідністю (поважно, з
достоїнством, з достойністю); 3. (стоимость,
ценность денежного знака) вартість, -тості;
4. (звание) уст. гідність, достоїнство;
(титул) титул, -у; (сан) сан, -у.
достойно нареч. І. гідно, достойно;
(надлежащим образом) належної 2. (с
достоинством) у с т. з гідністю, поважно, з
достоїнством, з достойністю.
достойный 1. (заслуживающий чего-л.)
гідний, достойний; (подобающий) належний;
(стоящий) вартий; быть ~ым чего бути
гідним (достойним, вартим) чого; ~ый
внимания вартий уваги; 2. (заслуженный,
справедливый) належний, достойний; ~ая
оценка належна (достойна) оцінка; 3.
(обладающий требуемыми качествами)
достойний, гідний; ~ый человек достойна
(гідна) людина.
достопамятность уст., книжн.
вікопомність, -ності, достопам'ятність.
достопамятный у с т., книжн. вікопомний,
достопам'ятний, пропам'ятний.
достопочтенный уст. високоповажний,
високоповажаний, високошановний,
вельмишановний.
достопримечательность визначна (варта
уваги, примітна, славна) пам'ятка (річ,
місцевість и т. п.).
достопримечательный визначний, вартий
уваги, примітний; (славный) славний.
достославный уст. славетний; разг.
преславний.
достоуважаемый см. достопочтенный.
достохвальный у с т. хвали гідний (вартий),
хвальний и хвальний; разг. прехвальний.
досточтимый см. достопочтенный.
достояние 1. надбання, здобуток, -тку,
набуток, -тку; (собственность) власність,
-ності; (имущество) майно, скарб, -у;
(добро) добро; всенародное ~ние
всенародне надбання (добро), всенародна
власність; 2. перен. набуток, здобуток, надбання.

достоять
318
дотанцеваться
достой*ть см. достаивать.
достояться см. достаиваться.
дострагивать, дострогать достругувати, -гую,
-гуеш, достругати, -ружу, -ружеш и
-ругаю, -ругаєш и мног. подостругувати.
достраивание добудовування;
домуровування. Ср. достраивать.
достраивать, достроить добудовувати, -дб-
вую, *дбвуеш, добудувати, -дую, -дуєш;
(о каменной и кирпичной кладке — ещё)
домуровувати, -рбвую, -рбвуеш,
домурувати, -рую, -руеш.
достраиваться, достроиться 1. разг.
добудовуватися, -дбвуюся, -дбвуєшся,
добудуватися, -дуюся, -дуєшся; 2. страд, (несов.)
добудовуватися; домуровуватися, -рбвує-
. ться; ср. достраивать.
дострачивать, дострочить дострочувати, -чую,
-чуєш, дострочити, -рочу, -рбчиш.
достригать, достричь достригати, достригти,
-рижу, -рижёш.
достригаться, достричься достригатися,
достригтися, -рижуся, -рижешся.
дострогать см. дострагивать.
достроенный добудований; домурований. Ср.
достраивать.
достроить см. достраивать.
достроиться см. достраиваться.
достройка добудування, (неоконч. д.— ещё)
добудовування; домурування, (неоконч.
д.— ещё) домуровування. Ср.
достраивать.
достройщик добудовник.
дострочить см. дострачивать.
достряпать прост, доготувати, -тую, -туеш
[обід, вечерю и т. п.]\ разг. допорати;
доварити, -варю, -вариш.
достукаться прост, достукатися.
доступ доступ, -у, приступ, -у; найти ~п к
чьему сердцу знайтй дорогу до чийого
серця; разг. прокласти (протоптати) стёжку
до чийого серця.
доступно нареч. приступно, доступно;
посильно, підсильно. Ср. доступный.
доступность приступність, -ності,
доступність.
доступный приступний, доступний;
(посильный — ещё) посильний, редко підсильний;
~ое изложение приступний (доступний)
вйклад; ~ые цены приступні (доступні,
посильні) ціни; ~ый зрению (глазу и т. п.)
приступний (доступний) збру (оку и т. п.);
~ый человек приступна (доступна) людина.
достучаться разг. достукатися.
досуг дозвілля; на мге на дозвіллі.
досужий разг. (не занятый делом)
дозвільний, вільний; (пустой) марний, пустий;
~ие мечты марні (пусті) мрії; ~ее время
дозвільний час, дозвілля; ~ие речи
(вымыслы) пусті розмови (вигадки);
(пересуды, сплетни) пересуди, -дів и пересуди,
плітки, -ток.
досуха нареч. насухо, досуха.
досушенный досушений.
досушивание досушування.
досушивать, досушить досушувати, -шую,
-шуєш, досушити, -сушу, -сушиш.
досушиваться, досушиться досушуватися,
-шуюся, -шуєшся, досушитися, -сушуся,
-сушишся.
досушить см. досушивать.
досушиться см. досушиваться.
досчитанный долічений, дорахований.
досчитать см. досчитывать.
досчитаться см. досчитываться.
досчитывание долічування, дораховування,
дочйслювання.
досчитывать, досчитать долічувати, -чую,
-чуєш, долічити, -лічу, -лічиш,
дораховувати, -хбвую, -хбвуеш, дорахувати, -рахую,
-рахуєш, дочйслювати, -люю, -люеш, до-
чйслити.
досчитываться, досчитаться долічуватися,
-чуюся, -чуєшся, долічитися, -лічуся,
-лічишся, дораховуватися, -хбвуюся, -хо-
вуешся, дорахуватися, -рахуюся,
-рахуєшся, дочйслюватися, -лююся, -люєшся, до-
чйслитися.
досылание досилання.
досылать, дослать досилати, дослати
(дошлю, дошлеш).
досылаться досилатися.
досылка дослання, (неоконч. д.— ещё)
досилання.
досыпание досипання. Ср. досыпать2.
досыпать1, доспать разг. досипати и
досипляти, доспати, -сплю, -спиш.
досыпать2, досыпать досипати, досипати,
-плю, -плеш и мног. подосипати.
досыпаться \ доспаться разг. досипатися и
досиплятися, доспатися, -силюся, -спйшея.
досыпаться2, досыпаться досипатися,
досипатися, -плеться,
досыпка досипання. Ср. досыпать2.
досыта и досыта нареч. досита; (вволю)
досхочу, уволю, разг. донесхочу, донехочу.
досыхание досихання.
досыхать, досохнуть досихати, досохнути.
досье спец. досье (нескл.у ср.).
досюда нареч. разг. досі, до цього місця.
досягаемость досяжність, -ності; вне
[пределов] ~ти поза досяжністю, поза дбеягом;
(недосягаемый) недосяжний.
досягаемый уст. досяжний и досяжний.
досягать, досягнуть уст. см. достигать.
дот (долговременная огневая
точка) воен. дот (довгочасна огнева
тбчка).
дотаивать, дотаять дотавати, -тає,
дотанути.
доталкивать, дотолкать доштовхувати,
-штбвхую, -штбвхуєш, доштовхати.
дотанцевать см. дотанцовывать.
дотанцеваться см. дотанцовываться.

дотанцовывать
319
дотыкать-
дотанцовывать, дотанцевать
дотанцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, дотанцювати,
-цюю, -цюєш.
дотанцовываться, дотанцеваться
дотанцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
дотанцюватися, -цююся, -цюєшся.
дотапливать1, дотопить (оканчивать топку)
дотоплювати, -люю, -люєш [піч, в печі],
дотопити, -топлю, -топиш [піч, в печі],
допалювати, -люю, -люєш [в печі],
допалити, -палю, -палиш [в печі].
дотапливать2, дотопить (оканчивать
плавить) дотоплювати, -люю, -люєш,
дотопити, -топлю, -топиш.
дотапливатьсях, дотопиться дотоплюватися,
-люється [в печі], дотопитися, -топиться
[в печі], несов. допалюватися, -люється [в
печі]. Ср. дотапливать1.
дотапливаться2, дотопиться дотоплюватися,
-люється, дотопитися, -топиться. Ср.
дотапливать 2.
дотаскать см. дотаскивать1.
дотаскаться разг. дотягатися, -гаюся,
-гаєшся.
дотаскивать \ дотаскать р а з г.
доношувати, -шую, -шуєш, доносити, -ношу,
-носиш; разг. дотаскувати, -кую, -куєш,
дотаскати.
дотаскивать2, дотащить дотягати и
дотягувати, -гую, -гуєш, дотягти, -тягну, -тягнеш
и дотягнути; (доволакивать — ещё)
доволікати, доволокти, -лочу, -лочёш и
доволочити, -лочу, -лбчиш; еле (едва) а/щить
ноги разг. ледве (ледь, насилу) доволокти
(дотягти) ноги.
дотаскиваться х доношуватися, -шується;
дотаскуватися, -кується. Ср. дотаскивать К
дотаскиваться 2, дотащиться 1. разг. доволі-
катися, доволоктися, -лочуся, -лочёшея
и доволочитися, -лочуся, -лбчишея, сов.
доплестися, -плетуся, -плетешся,
дотягтися, -тягнуся, -тягнешся, дотягнутися,
доплентатися и реже доплентати, дочвалати,
додибати, дочапати, дочалапати,
допхатися; 2. страд, (несов.) дотягатися,
дотягуватися, -гується; доволі катися; ср.
дотаскивать 2.
дотация дотація.
дотачивать \ дотачать сапожн., портн.
дошивати, дошити, -шию, -шиєш.
дотачивать2, доточить доточувати, -чую,
-чуєш, доточити, -точу, -точиш;
(оканчивать заострять — обычно) догострювати,
-рюю, -рюєш, догострити, -гострю,
-гостриш.
дотащить см. дотаскивать2.
дотащиться см. дотаскиваться2.
дотаять еж. дотаивать.
дотекать, дотечь дотікати, дотекти, -течё.
дотемна нареч. до [самого] смерку (смеркання).
дотереть см. дотирать.
дотерпеть дотерпіти, -терплю, -тёрпиш.
дотесывать, дотесать дотісувати, -сую,
-суєш, дотесати, -тешу, -тёшеш и мног.
подотісувати.
дотечь см. дотекать.
дотирать, дотереть дотирати, дотерти, -тру,
-трёш.
дотираться дотиратися.
дотла нареч. дотла, ущёнт, дощенту, упень,,
до пня, до останку, до решти; разг.
геть-чйсто, до цурки; сгореть ~ла см.
сгорать.
дотлевать, дотлеть дотлівати, дотліти;
(сов.: о горении без пламени — ещё) до-
жёврювати, -рюю, -рюєш, дожевріти.
дотоле нареч. уст. доти, до того часу.
дотолкать см. доталкивать.
дотоль см. дотоле.
дотопить1 см. дотапливать1.
дотопить2 см. дотапливать2.
дотопиться х см. дотапливаться \
дотопиться2 см. дотапливаться2.
доторговывать, доторговать доторгбвувати,
-гбвую, -гбвуєш, доторгувати, -гую, -гуєш.
доторговываться, доторговаться прост, до-
торгбвуватися, -гбвуюся, -гбвуєшся,
догартуватися, -гуюся, -гуєшся.
доточенный доточений; догострений. Ср.
дотачивать 2.
доточить см. дотачивать2.
дотошно нареч. акуратно; точно;
пунктуально; скрупульозно; (основательно)
грунтовно; (подробно) докладно. Ср. дотошный.
дотошность тямущість, -щості; досвідченість,
-ності; допитливість, -вості; акуратність;
скрупульозність. Ср. дотошный.
дотошный разг. тямущий, дійшлий;
(опытный) досвідчений; (пытливый)
допитливий; (аккуратный) акуратний; (точный)
точний; (пунктуальный) пунктуальний;
(скрупулёзный) скрупульбзний.
дотрагиваться, дотронуться (до кого-чего)
доторкатися и доторкуватися, -куюся,
-куєшся, доторкнутися (до кого-чого, кого-
чого), торкати, торкнути (кого-що),
торкатися, торкнутися (кого-чого, до кого-
чого).
дотуда нареч. прост, доти.
дотушёвывать, дотушевать дотушовувати,
-шбвую, -шбвуєш, дотушувати, -шую,
-шуєш.
дотушёвываться дотушовуватися, -шбвуєть-
ся.
дотушитьх догасйти, -гашу, -гасиш, дотушй -
ти, -тушу, -тушиш.
дотушить2 кул. дотушкувати, -кую, -куєш.
дотушйться1 (потухнуть) прост,
погаснути, потухнути.
дотушйться 2 кул. допектися, -печеться; разг.
умліти, домліти.
дотыкать, дотыкать прост, дострбмлюва-
ти, -люю, -люєш и достромляти, достромй-
ти, -стромлю, -стромиш, доти кувати, -кую,.

дотягивать
320
дочерченный
-куєш, дотикати, -тикаю, -тикаєш и -тйчу,
-тйчеш.
дотягивать, дотянуть дотягати и дотягувати,
-гую, -гуєш, дотягти, -тягну, -тягнеш и
дотягнути.
дотягиваться, дотянуться дотягатися и
дотягуватися, -гуюся, -гуєшся, дотягтися,
-тягнуся, -тягнешся и дотягнутися.
дотянутый дотягнутий, дотягнений.
дотянуть см. дотягивать.
дотянуться см. дотягиваться.
доужинать довечеряти.
доукомплектовать см. доукомплектовывать.
доукомплектоваться см.
доукомплектовываться.
доукомплектовывать, доукомплектовать
доукомплектовувати, -тбвую, -тбвуєш,
доукомплектувати, -тую, -туєш.
доукомплектовываться, доукомплектоваться
доукомплектовуватися, -тбвуюся, -тбвуєш-
ся, доукомплектуватися, -туюся, -туєш-
ся.
доученный доучений, довчений.
доучивание доучування, довчання.
доучивать, доучить доучувати, -чую, -чуєш,
доучити, -учу, -учиш, довчати, довчити.
доучиваться, доучиться доучуватися, -чуюся,
-чуєшся, доучитися, -учуся, -учишся,
довчатися, довчитися.
доучить см. доучивать.
доучиться см. доучиваться.
дофеодальный дофеодальний.
дофилософствоваться ирон.
дофілософствуватися, -ствуюся, -ствуєшся.
дофйн ист. дофін.
доха доха.
дохаживать дохбджувати, -джую, -джуеш.
дохать прост, бухикати.
дохихйкаться прост, дохіхїкатися, дохихйка-
тися, дохихотітися, -хочуся, -хотйшся, до-
хихотатися, -хочуся, -хбчешся.
дохлёбывать, дохлебать разг. досьорбувати,
-бую, -буєш, досьорбати.
дохлёстывать, дохлестнуть 1. достьббувати,
-бую, -буєш, достьобати; разг. дохвйську-
вати, -кую, -куєш, дохвйськати; 2. (о воде,
волне и т. п.) дохлюпувати, -пує, дохлюп-
нути и дохлюпнути.
дохлый 1. дохлий, здохлий; 2. перен. прост.
дохлий.
дохлятина прост, дохлятина, здохлятина; обл.
здохляка.
дохнуть дохнути.
дохнуть 1. дихнути; (согревая) хукнути, разг.
хухнути; ~ть негде (нельзя) разг. ніде
к^рці клюнути, ніде голки встромити,
ніде пальця просунути, ніде яблуку
впасти; ~ть некогда разг. дихнути ніколи,
ніколи вгору глянути; не сметь (бояться)
~ть разг. не наважуватися (боятися)
дихнути, завмерти, -мру, -мреш; 2.
(повеять) подихнути, дихнути.
доход доход, -у; (прибыль) прибуток, -тку.
доходец уменьш.-ласк. прибуточок, -чку.
доходить, дойтй 1. доходити, -джу, -диш,
дійти, -йду, -йдеш; (достигать — ещё)
досягати, досягти, -сягну, -сягнеш и
досягнути, сягати, сягнути; (добираться
куда-л.— ещё) прибиватися, прибитися,
-б'юся, -б'єшся; мороз а/дйл до 20° мороз
досягав (сягав) 20° (доходив до 20°); шторм
<*дйл до десяти баллов шторм досягав
(сягав) десяти балів; ~йтй до сведения
кого дійти до кого; разг. дійти до вух кого;
р^ки не ~ходят, не дошли разг. руки не
доходять, не дійшли; 2. (становиться
вполне готовым у созревать) разг.
доходити, дійти; (довариваться, допекаться —
ещё) упрівати, упріти, разг. умлівати,
умліти.
доходиться прост, доходитися, -ходжуся,
-хбдишся.
доходность дохбдність, -ності; (прибыльность)
прибутковість, -вості.
доходный дохбдний; (прибыльный)
прибутковий.
доходчиво нареч. дохідливо.
доходчивость дохідливість, -вості.
доходчивый дохідливий.
дохохотаться прост, дореготатися, -гочуся,
-гбчешся.
дохристианский дохристиянський.
дохромать прост, докульгати,
дошкутильгати.
доцветать, доцвестл доцвітати, доцвісти,
-цвіте.
доцёживать, доцедйть доціджувати, -джую,
-джуєш, доцідити, -ціджу,х -цідиш; (через
узкое отверстие — ещё) доточувати, -чую,
-чуєш, доточити, -точу, -точиш.
доцеживаться доціджуватися, -джується;
доточуватися, -чується. Ср. доцёживать.
доцент доцент.
доцентский доцентський.
доцентура доцентура.
доченька уменьш.-ласк. донечка, дочечка,
доненька, доня, донька, доця.
дочерин см. дочернин.
дочерна нареч. начорно.
дочерний дочірній; (принадлежащий
дочери — ещё) доччйн, -а, -ё, ласк, доньчин,
-а, -е, дбнин; ~ее предприятие дочірнє
підприємство.
дочернин прост, доччйн, -а, -ё; ласк,
доньчин, -а, -е, дбнин.
дочернйть дочорнити.
дочерпать см. дочерпывать.
дочерпаться см. дочерпываться.
дочерпывать, дочерпать дочёрпувати, -пую,
-пуєш, дочерпати.
дочерпываться, дочерпаться дочёрпуватися,
-пуюся, -пуєшся, дочерпатися.
дочерченный докреслений.

дочерчивать
321
дразнить
дочерчивать, дочертить докреслювати, -люю,
-люєш, докреслити.
дочерчиваться докреслюватися, -люється.
дочёсанный дочесаний.
дочесать см. дочёсывать.
дочесть *• уст. см. досчитывать.
дочесть2 уст. см. дочитывать.
дочёсывать, дочесать 1. (волосы, шерсть
и т. п.) дочісувати, -сую, -суєш,
дочесати, -чешу, -чёшеш и мног. подочісувати;
2. (для облегчения зуда) дочухувати,
-чухую, -чухуєш, дочухати.
дочёсываться, дочесаться 1. дочісуватися,
-суюся, -суєшся, дочесатися, -чешуся,
-чешешся; 2. (до каких-л. неприятных
последствий) дочухуватися, -чухуюся, -чухуєш-
ся, дочухатися.
дочиста нареч. 1. (до полной чистоты)
дочиста и дочиста; 2. (без остатка) разг.
дочиста и дочиста, дощенту, упёнь; разг.
геть-чисто.
дочистить см. дочищать.
дочитанный дочитаний.
дочитать см. дочитывать.
дочитаться см. дочитываться.
дочитывать, дочитать дочитувати, -тую,
-туєш, дочитати и мног. подочитувати.
дочитываться, дочитаться дочитуватися,
-туюся, -туєшся, дочитатися.
дочищать, дочистить дочищати, дочистити,
-чищу, -чистиш.
дочищаться дочищатися.
дочищенный дочищений.
дочка разг. дочка; ласк, доня, донька, доця.
дочкин разг. доччин, -а, -ё; ласк, доньчин,
-а, -є, донин.
дочурка, дочурочка уменьш.-ласк. донька,
доня, донечка, дочечка, доненька, доця.
дочь дочка.
дошагать дійти (дійду, дійдеш), докрокувати,
-кую, -куєш.
дошагивать, дошагнуть доступати,
доступити, -ступлю, -ступиш.
дошалиться прост, допустуватися,
-туюся, -туєшся.
дошатать см. дошатывать.
дошататься прост, дотинятися,
довештатися, доволочитися, -лочуся, -лбчишся.
дошатывать, дошатать дохитувати, -тую,
-туєш, дохитати.
дошвыривать, дошвырять и однокр.
дошвырнуть прост, дошпурювати, -рюю, -рюєш,
дошпурляти и однокр. дошпурнути, дожбу-
рювати, -рюю, -рюєш, дожбурляти и
однокр. дожбурнути; (добрасывать)
докидати, докидати и однокр. докинути.
дошивание дошивання.
дошивать, .дошить дошивати, дошити, -шию,
-шиєш.
дошиваться дошиватися.
дошйвка дошиття, (неоконч. д.— еще)
дошивання.
дошить см. дошивать.
дошкольник дошкільник; уменьш.
дошкільня, -няти.
дошкольница дошкільниця; уменьш.
дошкільня, -няти.
дошкольный дошкільний.
дошлый прост, дійшлий, дотепа; (ловкий)
спритний; (бывалый) бувалий.
дошутиться разг. дожартуватися, -туюся,
-туєшся.
дощаник дощаник.
дощатый, уст. дощаной дощаний, дощатий.
дощечка уменьш. дощечка.
дощипывать, дощипать дощипувати, -пую,
-пуєш, дощипати; (перья, траву и т. п.—
обычно) доскубувати, -бую, -буєш,
доскубати и доскубти, -бу, -бёш.
дощупать см. дощупывать.
дощупаться см. дощупываться.
дощупывать, дощупать прост, домацувати,
-цую, -цуєш, домацати.
дощупываться, дощупаться прост,
домацуватися, -цуюся, -цуєшся, домацатися.
доя'р дояр, -а.
доярка доярка.
драбант ист. драбант.
дравйд см. дравиды.
дравидийский дравідійський.
дравидский дравідський.
дравиды дравіди, -дів; ~д ед. дравід.
драга техн. драга.
драгер спец. драгер.
драгировать техн. драгірувати, -рую, -руєш.
драгироваться техн. драгіруватися, -рується.
драгой п о э з. уст. см. дорогой.
драгоман дипл. драгоман, перекладач, -а.
драгоманский дипл. драгоманський,
перекладацький.
драгоценность коштовність, -ності,
дорогоцінність; уст. клейнбд; ~ти мн. коштовні
(дорогоцінні) речі, коштовності, -тей,
дорогоцінності.
драгоценный 1. коштовний, дорогоцінний;
~ый камень коштовний (дорогоцінний)
камінь, самоцвіт, -у; 2. перен.
дорогоцінний; (дорогой) дорогий, найдорожчий.
драгун воен. ист. драгун.
драгунский воен. ист. драгунський.
драдедам ист. драдедам, -у.
дражайший уст., и р о н. найдорожчий;
(в обращении — зват.— обычно) голубе
[мій] (м.), голубко (голубонько) [моя]
(ж.); ~ая половина шутл. найдорожча
половина.
драже драже (нескл., ср.).
дражный техн. дражний.
дразнить (кого) дражнити, -ню, -ниш (кого);
разг. дрочйти, -чу, -чиш, роздрочувати,
-чую, -чуєш (кого); (раздражать —- ещё)
дратувати, -тую, -туєш, роздратовувати,
-тбвую, -тбвуєш (кого); (дразниться
разг.— щё) дратуватися (з ким); (перо-

дразниться
322
драч
дразниеать) передражнювати, -нюю,
-нюєш (кого).
дразниться разг. Дражнитися, -нюся, -нишся,
дрочйтися, -чуся, -чишся, дратуватися,
-туюся, -туєшся.
дразнящий 1. прич. який (що) дражнить и
т п.; см. дразнить; 2. в знач. прил.
дражливий, дразлйвий, дратуючий.
драить мор. драїти.
драиться мор. драїтися.
драйв спорт, драйв.
драка бійка.
дракбн дракон.
драконовский драконівський.
.Драконовы горы Драконові гори.
драла предик, прост, драла, ходу; дать
(задать) ~ла дати драла (дьбру, дропака,
драчки), дременути, п'ятами накивати;
и ~ла і ходу.
драма драма.
драматизация драматизація.
драматизировать драматизувати, -зую, -зуєш.
драматизироваться драматизуватися, -зується.
драматизм драматизм, -у.
драматический драматичний; ~ий кружок
драматичний гурток.
драматичность драматичність, -ності.
драматичный драматичний; ~ый эпизод
драматичний епізод.
драматург драматург.
драматургический драматургічний; ~ое
мастерство драматургічна майстерність.
драматургия драматургія.
драмкружок (драматический
кружок) драмгурток, -тка (драматичний
гурток).
драндулет шутл. таратайка, тарадайка.
дранка, обл. драница строит, дранка; обл.
дранйця.
драночный строит, дранковий и
дранковий; (из дранки — ещё) з дранки, з
дранок.
драный разг. драний, подертий, подраний;
обл. дрантивий; (истрёпанный; в
изорванной одежде — ещё) обдертий, обідраний,
обшарпаний.
дрань строит, дрань, -ні, дранка; обл.
дранйця.
драньё1 1. драння, рваний, роздирання,
розривання, шматування; 2. драння; рвання,
виривання; 3. биття, шмагання; скубання,
скубїння, скубка; 4. драння, шарування;
5. драний, дрйпання. Ср. драть 1—2,
4, 6-7.
драньё2 обл. см. дранка.
драп текст, драп, -у.
драпать, драпануть прост, драпати, драпо-
нути и реже драпнути.
драпирование драпірування, драпування.
драпированный драпірований, драпований.
драпировать драпірувати, -рую, -руеш,
драпувати, -пую, -пуєш.
драпироваться драпіруватися, -руюся, -руєш-
ся, драпуватися, -пуюся, -пуєшся.
драпировка драпірування, драпування.
драпировочный драпірувальний,
драпувальний.
драпировщик драпірувальник,
драпувальник.
драпировщица драпірувальниця,
драпувальниця.
драповый текст, драповий.
драпрй драпрі (нескл.У мн., ср.).
дратва дратва; обл. суч, -і.
дратвенный дратвовий.
драть 1. (рвать, разрывать) разг. дерти,
-ру, -рёш, драти (деру, дереш), рвати (рву,
рвеш), роздирати, розривати, шматувати,
-тую, -т^єш; 2. (отделять, снимать) дерти,
драти; (вырывать) рвати, виривати; ~ть
кору с дерева дерти (драти) кору з дерева;
~ть зерно дерти (драти) зерно; ~ть зубы
прост, рвати (виривати) зуби; ~ть
шкуру перен. прост, дерти (драти, лупити)
шкуру (три шкури, сім шкур); 3.
(растерзывать) прост, дерти, драти,
розривати, роздирати; волк овцу дерёт вовк вівцю
розриває (дере); 4. (наказывать поркой,
сечь) разг. бйти (б'ю, б'єш), шмагати,
сікти (січу, січеш); (за волосы, за уши)
скубти, -бу, -бёш, скубати и скубати; (за
волосы — ещё) чубити, -блю, -биш; ~ть
за уши кого разг. м'яти (крутити) вуха
кому, скубти за вуха кого; 5.
(переизбрать слишком дорого) прост, дерти, драти,
лупити, -плю, -пиш; ~ть с живого и [с]
мёртвого дерти (драти, лупити) з живого
і [з] мёртвого; 6. (скоблить, тереть)
разг. дерти, драти, шарувати, -рую,
-руеш; /*ть пол голиком дерти (драти,
шарувати) підлогу деркачем; 7. (царапать,
раздражать) разг. дерти, драти, дрй-
пати; горчйца дерёт горло гірчиця дере
горло; в горле дерёт безл. у горлі (горло) дере
(дрйпає); бритва дерёт бритва дере (скубе);
8. (кричать, громко петь и т. п.) прост.
горлати, горланити, репетувати, -тую, -ту-
еш, галасувати, -сую, -суєш; ~ть горло
(глотку) дерти (драти) горло (глотку),
горлати, горланити; 9. (убегать, удирать)
прост, дерти, дряпати.
дратьсях 1. (устраивать драку) битися
(б'юся, б'єшся); мальчишки дерутся хлопці
(хлопчаки) б'ються; 2. (сражаться,
воевать) битися, воювати (воюю, воюєш);
3. (перен.: бороться за что-л.) разг.
боротися, -рюся, -решся.
драться 2 страд, дертися, -рёться, дратися
(дереться), рватися (рветься),
роздиратися, розриватися, шматуватися, -тує-
ться. Ср. драть 1.
драхма драхма.
драцена (йгасаепа Уапсі.) бот. драцена,
драч1 стол, шерхебель, -ля, драч, -а.

драч
323
дремота
драч2 см. живодёр.
драчка у м е н ь ш.- у н и ч и ж. бійка.
драчливость забіякуватість, -тості, битлй-
вість, -вості.
драчливый забіякуватий, битливий.
драчун разг. забіяка, реже розбіяка.
драчунья разг. забіяка, реже розбіяка.
ДРВ (Демократическая
Республика Вьетнам) ДРВ
(Демократична Республіка В'єтнам).
дребедень разг. 1. (вздор) нісенітниця,
дурнйця, дурниці, -нйць; 2. (хлам)
мотлох, -у.
дрёЗезг 1. (звон разбиваемого стекла, па-
дающего металла) разг. дзенькіт,
-коту, брязкіт; разг. дренькіт; с мгом з
дзенькотом, з брязкотом, з дренькотом;
2. ~ги (мн.: мелкие частицы разбитых
предметов; остатки чего-л.) разг. дрізки,
-зок, друзки, скалки, -лбк; разбить в
мелкие ~ги розбити на дрізки (на друзки, на
скалки, на гамуз).
дребезжание деренчання; деренькотання,
деренькотіння; разг. дренькіт, -коту. Ср.
дребезжать.
дребезжать деренчати; усилит, деренькотати,
-кочу, -кбчеш, деренькотіти, -кочу,
-котиш, деркотіти, -кочу, -котйш; обл.
диркати и дирчати.
дребезжащий деренчливий, деренькучий,
реже деренчатий.
древесина деревина.
древесинный деревинний.
древесница 1. зоол. зеленуха, зелена жабка,
древёсниця; см. ещё квакша; 2. энтом.
древёсниця.
древесный деревний.
древко держак, -а, держално, держало,
древко; (у копья уст.— обычно) ратище; (у
граблей) граблище, грабйльно; (у цепа)
ціпилно, ціпйльно; (у ухвата) рогачи л но;
(у заступа) заступйлно, обл. заступень,
-пня и т. п.
дрёвле нареч. к н и ж н. уст. за старих (за
давніх) часів, у давнину, у старовину.
древляне ист. древляни, -лян.
древнегреческий старогрецький,
давньогрецький, реже древньогрёцький.
древнееврейский староєврейський,
давньоєврейський, реже древньоєврейський.
древнеегипетский староєгйпетський,
давньоєгипетський, реже древньоєгйпетський.
древнейший превосх. ст. найдавніший.
древнерусский староруський, давньоруський,
реже древньоруський.
древ нецерковнославянский лингв,
староцерковнослов'янський, давній
церковнослов'янський. .
древние в знач. сущ. стародавні люди (-дёй),
реже древні, -іх.
древний 1. стародавній, давній, прадавній,
реже древній; (старинный — ещё)
старовинний, стариннии, старожитній,
предковічний, реже старезний; разг. прастарий и
прастарий; поэз. вікодавній; уст.
днедавній; обл. дідизний; ~ие греки стародавні-
(давні) греки; ~ие языки стародавні
(давні, прадавні) мови; <*ий обычай
стародавній (давній, прадавній, старовинний, ста-
рйнний) звичай; ~яя история стародавня
(давня) історія; 2. (очень старый,
дряхлый) старезний, старенний.
древность 1,- (давность) стародавність, -но-
сті, давність, давнина, старовина,
прадавнина, древність; старовйнність; седая ~ть
сива давнина (старовина), сивина; в
глубокой ~ти разг. за давніх-давен, у
далекій давнині, у давню (у сиву) давнину;
2. (старость) старезність, давність; за
~тью лет за давністю літ; 3. ~ти (мн.:
памятники) старожитності, -тей,
старожитність; музей ~тей музей старожйтностей;
славянские ~ти слов'янські
старожитності.
древо поэз. уст. древо; дерево; родословное
~во родовідне (реже родовё) дерево.
древовидный бот. деревоподібний,
деревовидний.
древонасаждение деревосадіння,
деревонасадження, (неоконч. д.— ещё)
деревонасаджування.
древообразный деревоподібний.
древостой лес. деревостан, -у.
древоточец 1. зоол. деревоточець, -чця;
2. энтом. червйця; (точильщик) шашіль,,
-шеля.
дреговичи ист. дреговичі, -чів.
дредноут мор. дредноут.
Дрезден Дрезден.
дрезденский дрезденський.
дрезина ж.-д. дрезина.
Дрейка пролив Дрейка протока.
дрейф мор. дрейф, -у; лечь в ~ф лягтй в.
дрейф.
дрейфить прост, дрёйфити, -флю, -фиш.
дрейфовать мор. дрейфувати, -фую, -фуєш.
дрейфовый мор. дрейфовий.
дрейфующий мор. дрейфуючий.
дреколье, дреколья собир. дрюччя, паліччя.
дрель техн. дриль, -ля.
дрема и дрёма 1. разг. см. дремота;
2. (Меіапйгіит КоеЬІ.) бот. меландрій,.
-рію.
дремание дрімання.
дремать дрімати; разг. куняти; не ~ть не
дрімати.
дрематься безл. дріматися.
дремлйвость обл. дрімливість, -вості,
дремливый обл. дрімливий.
дремлющий дрімаючий; (дремотный)
дрімотний, дрімливий.
дремота дрімота; разг. дрімки, -ків; фольк.
дрімливиці, -виць; ~та одолевает кого
спати хочеться кому, сон налягає на кого*

дремотно
324
дроги
сон бере (змагає) кого; разг. сліпці
сватають кого.
дремотно парен, дрімотно, дрімливо.
дремотный дрімотний, дрімливий.
дремучесть дрімучість, -чості, гущина,
непроглядність, -ності.
дремучий дрімучий, густий, непроглядний;
~ий лес дрімучий (густий, непроглядний)
ліс, праліс, -у.
дрен, дрена техн. дрен, дрена.
дренаж техн., мед. дренаж, -у.
дренажирование техн., мед. дренажування.
дренажировать техн., мед. дренажувати,
-жую, -жуєш.
дренажироваться техн., мед. дренажуватися,
-жується.
дренажный техн., мед. дренажний.
дренирование техн., мед. дренування.
дренировать техн., мед. дренувати, -ную,
-нуєш.
дренироваться техн., мед. дренуватися, -нує-
ться.
дресва спец. жорства.
дресвяник и дресвянйк спец. жорствак, -у.
дресвяный' жорствовйй; ~ый камень жор-
ствовйй камінь.
дрессированный дресирований; муштрований.
Ср. дрессировать.
дрессировать дресирувати, -рую, -руеш;
(школить -— ещё) муштрувати, -рую,
-руеш.
дрессироваться дресируватися, -рується;
муштруватися, -рується. Ср. дрессировать.
дрессировка дресирування; муштра, (не-
окот, д.— ещё) муштрування. Ср.
дрессировать.
дрессировщик дресирувальник.
дрессировщица дресирувальниця.
дриада миф., бот. дріада.
дрифтер мор. дрифтер.
дробилка техн. дробарка.
дробильный спец. дробильний,
роздрібнювальний.
дробильщик спец. дробйльник, дробар, -я,
роздрібнювач.
дробйльщица спец. дробйльниця,
роздрібнювачка.
дробина дробина, шротйна.
дробинка уменьш. дробинка, шротйнка.
дробить 1# (размельчать, расчленять) дробйти,
-блю, -биш, дрібнити, роздрібнювати, -нюю,
-нюєш, подрібнювати, роздробляти,
роздроблювати, -люю, -люєш, кришити
(кришу, кришиш); 2. (часто, прерывисто
стучать) разг. дробйти; (о дожде — ещё)
дрібнити; разг. дріботіти, -бочу, -ботйш,
дріботати, -бочу, -ббчеш.
дробиться дробитися, -биться, дрібнитися,
роздрібнюватися, -нюється,
подрібнюватися, роздроблятися, роздроблюватися,
-люється, кришитися (кришиться).
дробление 1. дроблення, дробіння, дрібнення,
роздрібнювання, роздрібнення,
подрібнення, подрібнювання, роздробляння,
роздроблювання, кришіння; ер. дробить І;
2. биол. дроблення.
дроблённый прич. роздрібнюваний,
подрібнюваний, роздроблюваний.
дроблёный прил. дроблений, роздрібнений,
подрібнений, роздроблений, розкришений.
дробнйца охотн. дробівниця, шротівниця.
дробность дрібність, -ності; (расчленённость)
роздрібненість.
дробный 1. (мелкий) дрібний;
(расчленённый — ещё) роздрібнений; 2. (частый)
дрібний; ~ые слёзы дрібні сльози; мый шаг
дрібний крок, дрібна хода; 3. мат.
дробовий; ~ое число дробове число; О мы е
числительные грам, дробові числівники.
дробовик охотн. дробовик, -а.
дробовичок уменьш. охотн. дробовичок, -чка.
дробовница см. дробнйца.
дробовой дробовий, шротовий.
дроболитейный техн. дроболиварний,
шротоливарний.
дробь 1. (собир.: ружейная) дріб, род. дробу,
шріт, род. шроту; 2. (собир.: мелкие части
чего-л. разбитого) бій, род. бою; 3. (о
звуках) дріб, дріботіння; (щёлканье)
тьохкання; барабанная ~бь барабанний дріб;
М5ь соловья тьохкання солов'я; выбивать
~бь зубами сікти зубами; выбивать ~бь
ногами вибивати дріб (дрібушки,
дрібушечки) ногами; 4. мат. дріб; простая
~бь простий дріб; периодическая ~бь
періодичний дріб.
дрова дрова, род. дров.
дровёц (род. мн.): подложить ~ц ласк,
підкласти (підкинути) дровець (дрівець^
дровишки уничиж. дрівця, род. дровець
и дрівець.
дровни ґринджоли, -джбл; (сани) сани, -ней.
дрововоз дрововоз.
дрововозный дрововбзний.
дровозаготовки дровозаготівля.
дровокол 1. уст. дроворуб; 2. (колун) обл.
колун, -а.
дровокольный техн. дроворубний.
дровонос дровонос.
дровопильный техн. дровопйлышй, дровопи-
ляльний.
дроворезный техн. дроворізний.
дроворуб уст., обл. дроворуб.
дровосек 1. уст. дроворуб; 2. внтом.
вусач, -а, скрипун, -а.
дровосека обл. [лісова] ділянка, лісосіка.
дровянйк 1. (сарай) разг. дровітня; обл.
дровник, -а, дров'яник, дровїтник; 2.
(торговец дровами) уст. дров'яник, -а.
дровяной дров'яний.
дрога (брус в повозке) розвора, розворина,
дрожйна.
дроги (повозка) дроги, род. дрог; (ломовые)
биндюги, -гів.

дрогнуть
325
дружественность
дрогнуть1 (зябнуть) мерзнути, мерзти, -зну,
-знеш.
дрогнуть2 1. (вздрогнуть) здригнутися, сте-
нутися, стинутися; обл. здригнути;
(задрожать) затремтіти, -мчу, -мтйш, задрижати;
(шевельнуться) ворухнутися, рухнутися;
(мигнуть — обычно) блимнути; голос ~нул
голос затремтів; у него ~нули брови у нього
ворухнулися (рухнулися) брови; рука ~ну-
ла у кого рука зрадила кого, рука не
піднялася (не здригнулася) в кого; рука не
~нет см. рука; 2. (прийти в смятение)
завагатися; (пошатнуться) похитнутися,
схитнутися, стенутися, стинутися; (начать
отступать) податися, -дамся, -дасися.
Дрогобыч Дрогобич.
дрогобычский дрогобицький.
дрожание тремтіння, дрижання; двигтіння;
трясіння; бриніння; мигтіння, миготіння;
тріпотіння, тріпотання. Ср. дрожать.
дрожательный дрижальний, тремтячий, реже
тремтючий; ~ый рефлекс физиол.
дрижальний рефлекс; ~ый паралич мед. тремтючий
параліч.
дрожать тремтіти, -мчу, -мтйш, дрижати;
(сотрясаться —- ещё) двигтіти, -гтйть;
(трястись —- ещё) труситися (трушуся,
трусишся), трястися; (о струне и т. п.— ещё)
бриніти; (о свете — ещё) мигтіти, -гтйть,
миготіти; (трепетать) тріпотіти, -почу,
-потйш, тріпотати, -почу, -пбчеш, тріпота-
тися; (бояться разг.— ещё) потерпати;
голос ~жйт голос тремтить; ~ть за кого-
что тремтіти за кого-що; ~ть за свою
жизнь тремтіти за своє життя; ~ть над
каждой копейкой см. копейка; ~ть над кем-
чем трястися над ким-чим, упадати над
ким; слеза ~жйт сльоза тремтить (бринить,
хвилює).
дрожащий тремтячий, тремтючий, реже
дрижачий, тремтливий; (о свете — ещё) миг-
тючий; (трепещущий — ещё)
тріпотливий.
дрожжевание спец. дріжджування.
дрожжевать спец. дріжджувати, -джую,
-джуєш.
дрожжевйк спец. дріжджовйк, -а.
дрожжевой дріжджовий.
дрожжи дріжджі, -джів; как на ~жах расти
(подниматься) як на дріжджах рости
(підійматися, підніматися).
дрожки дрожки, -жок, реже дрбжка.
дрожмя нарея.: ~мй дрожать разг. тремтіти
(дрижати) як осиковий лист.
дрожь тремтіння, дрож, -у а -і; разг. дриґоти,
-гот, дрижаки, -ків; ~жь берёт (пробирает,
пронимает) кого, в ~жь бросает (кидает)
кого дрож- проймає кого, в дрож кидає
кого; ~жь в голосе тремтіння (дрож) в
голосі.
дрозд дрізд, род. дрозда.
дроздовый дроздовий.
дрок (Оепізіа Ь.) бот. дрік, род. дроку.
дроковый дрбковий.
дромадер зоол. дромадер.
дроссель техн. дросель, -ля.
дроссельный техн. дросельний.
дротик дротик.
дрофа дрохва и дрохва.
дрофиный дрохвйний, дрбхв'ячий.
дрочёна кул. обл. борошниста яєчня, яєчне
печиво.
друг х сущ. друг; приятель, -ля, (о женщине—
ещё) приятелька; разг^ друзяка; друзья
мн. друзі, -зів; будь ~гом ( *~г) будь
другом; ~г дома друг дому; любезный ~г
(в обращении —- зват.) любий друже;
друзья* познаются в беде поел, друзі
пізнаються в біді.
друг2: ~г ~га один одного, одна одну, одно
одне, (мног.— ещё) одні одних; ~г за ~га
один за одного, одна за одну, одно за одне,
(мног.— ещё) одні за одних; брат с
сестрой любят ~г *та брат з сестрою (і
сестра) люблять одно одного; члены артели
помогают ~г ~гу члени артілі
допомагають (помагають) один одному (одні
одним).
другой 1. (иной) інший, реже другий; в ~6й
раз іншим разом; (вторично) удруге; в
~6й комнате в другій кімнаті; мши
словами вводн. сл. інакше кажучи, іншими
словами; ~6й раз (иногда) інколи, іншим
разом; и тот и ~6й і той і цей, і той і другий;
(оба) обидва; на ~6м берегу на
другому березі; он стал совсем ~йм він став
зовсім іншим; смотреть ~йми глазами
дивитись по-іншому (реже по-інакшому,
іншими очима); 2. (второй, следующий)
другий, наступний; на ~6й день см. день;
3. (некоторый, какой-л. иной) разг.
інший; ~6й человек и не подумает об этом
інша людина і не подумає про це; 4. в знач,
сущ. інший, -ого; заботиться о ~6м
піклуватися (турбуватися) про іншого; не
обращать внимания на ~йх не звертати уваги
(не зважати) на інших.
дружба дружба; приятелювання,
приятельство, приязнь, -ні.
дружелюбие дружелюбність, -ності;
приязність. Ср. дружелюбный.
дружелюбно нареч. дружелюбно; приязно.
Ср. дружелюбный.
дружелюбный дружелюбний; (приязненный)
приязний.
дружески нареч. дружньо, по-дружньому;
по-приятельському, по-прйятельськи;
приязно. Ср. дружеский.
дружеский дружній; приятельський;
(приязненный) приязний.
дружественно нареч. дружньо; приязно. Ср.
дружественный.
дружественность дружність, -ності;
приязність. Ср. дружественный.

дружественный
326
дубитель
дружественный дружній; (приязненный)
приязний.
дружество уст. см. дружба.
дружина 1. дружина; санитарная <~на
санітарна дружина; пионерская ~на
піонерська дружина; 2. ист., воен. дружина;
3. (артель) обл. ватага, дружина;
ловецкая ~на ловецька ватага (дружина).
дружинник 1. дружинник; 2. дружинник;
3. ватажник, дружинник. Ср. дружина 1—3.
дружинница дружинниця.
дружинный дружинний.
дружить 1. дружити, -жу, -жиш,
приятелювати, -люю, -люєш, товаришувати, -шую,
-шуеш; разг. подругувати, -гую, -гуєш;
2. (делать друзьями) уст. здружувати,
-жую, -жуєш.
дружиться прост, дружитися, -жуся, -жишся;
дружити, -жу, -жиш.
дружище разг. дружище, друзяка; (в
обращении — зват.) друже.
дружка1 (в свадебном обряде) дружко.
дружка2 разг.: друг ~ку один одного;
друг ~ке один одному; друг о ~ке один
про одного; см. ещё друг2.
дружно нареч. дружно; (вместе — ещё)
одностайно, разом.
дружность дружність, -ності; одностайність.
Ср. дружный.
дружный дружний; (действующий сообща —
ещё) одностайний.
дружок 1. разг. дружок, -жка, реже
товаришок, -шка; для милого ~ка и серёжка из
ушка погов. для милого друга і вола з
плуга; 2. (в обращении — зват.) разг.
друже, голубе, ласк, серденько, серденятко.
друза мин. друза.
друид рел. ист. друїд.
друидизм рел. ист. друїдизм, -у.
дрыгать, дрыгнуть разг. дриґати и дриґати,
дриґнути; (ногами — ещё) хвицати,
хвицнути.
дрыгаться прост, дрйгатися и дригатися.
дрыгнуть см. дрыгать.
дрызгать прост, тьопати, лопати.
дрызгаться прост, тьопатися, ляпатися.
дрызготня прост, тьопання, лйпання.
дрыхнуть и дрыхать прост, спати (сплю,
спиш); разг. хропти, -пу, -пёш, хропіти,
-плю, -пйш, задавати (-даю, -даєш) (давати)
хропака, пухнути.
дрюк обл. дрюк.
дрючить см. дубасить.
дрючок обл. дрючок, -чка.
дрябло нареч. кволо, в'яло.
дрябловатый 1. прив'ялий, трохи зів'ялий;
трухлуватий; разг. трухливенький; 2.
пухкенький (разг.). Ср. дряблый 1—2.
дряблость 1. в'ялість, ,-лості; трухлявість,
-вості; 2. дірчастість, -тості, ніздрюватість,
пухкість, -кості; 3. кволість,, в'ялість. Ср.
дря'блый 1—3.
дряблый 1. (утративший свежесть) в'ялий»
прив'ялий, зів'ялий, плюсклий; (о плодах—
ещё) трухлий, трухлявий; 2.
(ноздреватый, рыхлый) дірчастий, ніздрюватий,
ніздрястий, пухкий; 3. перен. кволий, в'ялий.
дрябнуть разг. в'янути, прив'ядати;" (а
плодах ^— ещё) трухнути, трухлявіти, обл.
плюскнути.
дрятиль уст. вантажник.
дрязг собир. уст., обл. сміття и сміття;
(хлам) мотлох, -у.
дрязги разг. чвари, род. чвар, сварки,
-рок и сваркц, -рок; разг. сварнй.
дрянной разг. поганий; (мерзкий) разг.
паскудний.
дрянцо прост, погань, -ні; <^цо человек
погань — не людина; а винб-то ~цо а вино
пак поганеньке.
дрянь 1. (хлам, негодные вещи) разг.
мотлох, -у, дрантя, негідь, -годі, погань, -ні;
2. (вздор, чепуха) разг. дурниці,, -нйць,
казна-що, род. казна-чогб; 3. (о ком~чём-л*
плохом, скверном) прост, паскуда, погань,
-ні; (о человеке разг. —ещё) ледащо; дело
~нь погана (кепська) справа; погода мнь
паскудна (непутяща) погода.
дряхлеть старіти и старіти, старітися и
старітися, реже дряхліти.
дряхлость старезність, -ності, реже дрях-
лість, -лості.
дряхлый старезний, старенний, реже дрях-
лий.
дря'хнуть прост, см. дряхлеть.
дуализм филос. дуалізм, -у.
дуалист филос. дуаліст.
дуалистический филос. дуалістичний.
дуб 1. дуб; (одно дерево и собир.— ещё)
дубина; 2. (род лодки) обл. дуб.
дубасить прост. 1. (сильно бить) дубасити,
-башу, -басиш, дубцювати, -цюю, -цюєш,
лупцювати, -цюю, -цюєш, духопелити,
гамселити, голомшити, гатити (гачу,
гатиш), тузати, садити, -джу, -диш, супонити;
2. (сильно стучать, ударять) дубасити,
гатити, гамселити.
дубильный спец. дубильний; (кожевенный —
обычно) чинбарний; ~ое вещество
дубильна речовина; ~се производство чинбарне
(дубильне) виробництво.
дубильня спец, чинбарня, дубильня.
дубильщик спец. чинбар, -я, дубильник.
дубина 1. дрюк, дрючок, -чка, ломака, дубина;
2. перен. бран. бовдур, лобур, -я, лобуряка,
дубище, дуб.
дубинка уменьш. дрючок, -чка, дрючечок,
-чка, ломачка, дрючина; (полицейского
и т. п.) кийок, -йка, дубёць, -бця;
резиновая ~ка гумовий (резйновий) кийок
(дубёць).
дубинушка уменьш. -ласк, фольк. дубйнонька.
дубитель спец. дубитель, -ля, дубило; разг.
дуб.

дубить
327
думец
дубить спец, чинити, -ню, -ниш, дубити, -блю,
-биш.
дубиться спец. чинитися, -ниться, дубитися,
-биться.
дубление спец. чинення, дублення; разг.
чиньба.
дублёнка прост, дублянка, кожушина,
кожушинка.
дубленный прач. спец, чинений, дублений.
дублёный прил. спец. вичинений, дублений,
видублений; ~ые кожи вичинені (дублені)
шкури; ~ый полушубок дублений кожух.
дублёр дублёр.
дублёрша, дублерка прост, дублерка.
дублет дублет.
дублетный дублетний.
дубликат дублі кат.
дубликатный дублікатний.
Дублин Дублін.
дублирование дублювання.
дублированный дубльований.
дублировать дублювати, -люю, -люєш.
дублироваться дублюватися, -люється.
дублон ист. дублон.
дубляж кино дубляж, -у.
Дубна (город в РСФСР) Дубна.
Дубно (город в УССР) Дубно.
дубняк дубнйк, -а, дубина.
дубовато нареч. неоковирно, дубувато;
незграбно. Ср. дубоватый.
дубоватость неоковирність, -ності,
дубуватість, -тості; незграбність; дубоголбвість,
-вості. Ср. дубоватый.
дубоватый разг. неоковирний, дубуватий;
(неуклюжий) незграбний; (тупой,
непонятливый) нетямущий, разг. дубоголовий.
дубовик бот. 1. (Воіеіив Іигііїиз 5 с Ь а і і.)
дубовик, -а; 2. (Оугорогиз суапезсепз
(^иеі.,) гриб-синяк, род. гриба-синяка.
дубовый дубовий; ~ая голова (башка и т. п.)
(о недалёком, тупом человеке) оран,
дубоголовий, -ого, дурна голова.
дубок уменыи.-ласк. дубок, -бка, дубчак, -а.
дубонос орн. дубоніс, -носа, довгоніс,
костогриз.
дубочек уменьш.-ласк. дубочок, -чка.
дубрава діброва.
дубравный дібровний.
дубравушка уменьш.-ласк. ф о л ь к.
дібровонька.
дуброва уст. см. дубрава.
дубровка (А]и§а Ь.) бот. горлянка.
дубровник (Теисгіит Ь.) бот. самоейл, -у.
дубровный уст. см. дубравный.
дубровушка уст. см. дубравушка.
дубьё собир. 1. дрюччя, ломаччя; 2. перен.
бран. бовдури, -рів, лббури, -рів и лобурі,
-рів, лобуряки, -ряк, дуби, -біз.
дубгіщий спец. 1. прич. який (що) чинить
(дубить); 2. в знач. прил. дубильний; ~ие
свойства дубильні властивості.
дуван уст., обл. 1. (добыча) здобич, -і,
пожива; уст. дуван, -у; ~н дуванить
ділити (розподіляти) здобич; 2. (раздел
добычи) дуван (уст.).
дуванить уст., обл. дуванити.
Дувр Дувр.
дуга дуга; электрическая ~га физ.
електрична дуга.
дуговой дуговий; ~ая электрическая сварка
техн. дугове електричне зварювання.
дугообразно нареч. дугоподібно, дугу вато.
дугообразный дугоподібний, дугуватий, редко
ободистий.
дуда прост., обл. дуда, дудка, сопілка.
дудак обл. дрохва и дрохва.
дударь у с т., о б л. см. дудочник.
дудеть разг. дудіти, -дйть; в одну дуду (дудку)
~ть перен. разг. в одну дудку грати.
д^дка дудка; сопілка; плясать под чью ~ку
(по чьей ~ке) перен. разг. танцювати під
чию дудку.
д^дки межд. прост, зась, заськи, дзусь,
дзуськи.
дудник (Апцеїіса Ц) бот. дудник.
дудочка уменьш. дудочка; сопілочка.
дудочки см. дудки.
дудочник дудар, -я, дудник, ласк, дударик.
дудочный дудковий, дудочний; сопілковий.
дудук муз. дудук.
дудчатый дудкуватий, дудчастий.
дужка дужка.
дукат ист. дукат, дукач, -а.
дулебы ист. дуліби, -бів.
дуло дуло.
дульный дульний.
дульце І. уменьш. дул ко; 2. муз. дул ко, губ-
нйк,. -а.
дульцин хим. дульцин, -у.
дульцинея шутл.у ирон. дульцинея.
дуля 1. сад. обл. дуля; 2. (кукиш) прост.
Д^ля.
дума 1. (мысль) дума, думка, гадка; 2. лит.
дума; 3. полит, ист. дума.
думать 1. думати; кмітити (кмічу, кмітиш);
разг. кметйти, кмітувати, -тую, -туєш,
кметувати, мислити, помишляти; ~ть думу
думати думу (думку); много о себе ~ть
разг. багато про себе думати; бути високої
думки про себе; не долго ~мая разг. не
довго думаючи; 2. (полагать,
предполагать) гадати, думати, редко покладати;
и ~ть нечего разг. і думати нічого (нема
чого), шкода й гадки, і думати не гадай;
я миаю! разг. щё б пак!, звичайно!
думаться безл. 1. (казаться, представляться)
думатися, гадатися; мне ~мается я думаю,
я гадаю, на мою думку (гадку), мені
думається, мені здається; 2. (о состоянии
обдумывания, размышления) думатися; в
дороге хорошо ^мается в дорозі добре
думається.
дум-дум: пули дум-дум воєн, кулі дум-дум.
думец разг. думець, -мця. Ср. дума 3.

думка
328
дурно
думка 1. уменьш.-ласк. думонька, гадонька,
гадочка; думка, гадка; 2. лит., муз. думка;
3. (маленькая подушечка) [маленька]
подушечка; обл. ясик, ясько.
думный полит, ист. думний.
думпкар ж.-д. думпкар.
думский полит, ист. думський.
думушка уменьш.-ласк. думонька, гадонька,
гадочка.
Дунай Дунай, -наю.
дунайский дунайський.
дунгане дунгани, -ган.
дуновение подув, -у, повів, -у, повівання,
подих, -у, редко подмух, -у.
дунуть см. дуть.
дупелиный орн. дупелиний.
дупель орн. дупель, -ля.
дуплекс техн. дуплекс.
дуплет спец, дуплет.
дупликатор эл. дуплікатор.
дуплистый дуплистий, дупластий,
дуплястий, дуплавий, дуплявий, дуплинастий,
дуплинястий; обл. дуплйняний.
дупло дупло, редко дуплавина.
дупловатость дупл у ваті сть, -тості, дупля-
вість, -вості.
дупловатый дуплуватий, дуплявий.
дуплянка с.-х. обл. дуплянка.
дура разг. дурна, -бї; разг. дурка.
дурак І. разг. дурень, -рня, дурний, -бго;
разг. кеп; нашёл (нашли) мка! ирон.
знайшов (знайшли) дурника (дурня, дурного)!;
~к дураком разг. дурень дурнем; не ~к
был разг. не дурень був (удався); не ~к
поспать разг. мастак (майстер) поспати;
2. (юродивый) уст. дурник; 3. (тут) уст.
дурень, дурник; валять (ломать, корчить
и т. п.) ~ка прост, а) (бездельничать)
валити (клеїти, корчити, строїти) дурняУ
(дурника); б) (притворяться незнающим)
робити з себе дурня (дурника), корчити
(строїти) [з себе] дурня (дурника); свалить
~ка прост, пошитися (убратися,
постригтися) в дурні; зробити дурницю; 4. карт.
дурень; уст. кеп; играть в ~ка (в ~кй)
грати в дурня; оставить в ~ках ( ~ком)
кого а) карт, залишити в дурнях
(дурнем) кого; б) перен. разг. пошити в дурні
кого, зробити дурня з кого; остаться в
~ках (~ком) а) карт, залишитися в
дурнях (дурнем); б) перен. разг. пошитися
(убратися, постригтися) в дурні.
дураковатый разг. придуркуватий,
дурненький.
дуралей разг. дурень, -рня; разг. дурило,
дурнило.
дуранда с.-х. макуха.
дурацкий разг. дурний; (нелепый)
безглуздий; (шутовской) блазенський,
блазнівський.
дурачество разг. дурощі, -щів, дур, -у,
дуріння; (шутовство, балагурство)
блазенство; (шалости) пустощі, -щів, разг.
жирування.
дурачина бран. дурило.
дурачить разг. дурити, -рю, -риш,
обдурювати, -рюю, -рюєш, одурювати,
підманювати, -нюю, -нюеш; (морочить) разг.
морочити, задурювати, пускати ману,
пускати (напускати) туман (туману).
дурачиться разг. дурїти> (паясничать)
блазнювати, -нюю, -нюеш; (шалить)
пустувати, -тую, -туєш, - разг. жирувати, -рую,
-руеш.
дурачок 1. уменьш.-ласк. дурник; играть в
~чкй (в ~чка) см. дурак 4; 2.
(юродивый) уст.у прост, дурник.
дурачьё собир. прост, дурні, -нів.
дурашка уменьш.-ласк. дурник.
дурашливо нареч. придуркувато; пустотливо.
Ср. дурашливый.
дурашливость придуркуватість, -тості;
пустотливість, -вості. Ср. дурашливый.
дурашливый разг. придуркуватий,
дурнуватий, дурненький; (озорной) пустотливий.
дурашный прост, см. дурашливый.
дурень прост, дурень, -рня.
дуреть разг. дуріти; (приходить в состояние
одури разг.— ещё) чуманіти.
дурёха бран. дурёпа, дурйнда.
дурий: ~рья голова (башка) прост, дурна
[твоя] голова.
дурить разг. 1. дуріти; (делать глупости)
робити (-блю, -биш) дурниці; (иіалить)
пустувати, -тую, -туєш, разг. жирувати,
-рую, -руєш; ~ть голову кому прост,
морочити (разг. дурити, задурювати) гб-
лову кому; 2. (упрямиться) упиратися,
опинатися; разг. норовйтися, -влюся, -вйш-
ся, комизитися, -мижуся, -мизйшся;
лошадь ~рйт разг. кінь (разг. коняка;
упирається (норовйться).
дурища бран. дурепа, дурйнда.
дурка уст. дурна, -6ї; разг. дурка.
дурман 1. (йаіига Ь) бот. дурман, -у; обл.
дурйця; 2. перен. дурман; религия — ~н
для народа релігія — дурман для народу.
дурманить дурманити, паморочити,
запаморочувати, -чую, -чуєш, задурювати, -рюю,
-рюєш; разг. обморочувати, -чую, -чуєш.
дурманиться дурманитися, паморочитися, за-
паморочуватися, -чується.
дурманный дурманний.
дурманящий дурманний.
дурнеть поганіти, поганішати, поганшати;
'разг. плюгавіти; (худеть, чахнуть — ещё)
марніти, разг. миршавіти.
дурнёхонький, дурнёшенький уменьш.-ласк.
поганенький, поганёсенький, поганісінь-
кий.
дурнишник (КапШит Ь.) бот. нетреба.
дурно 1. нареч. погано, зле; не думать ~но о
ком не думати погано про кого; 2. в знач,
сказ, недобре, погано, млосно; ему сдё-

дурноватый
329
духоборчество
далось ~но йому зробилося недобре
(погано, млосно).
дурноватый 1. поганенький (разг.); 2.
поганенький (разг.), поганкуватий; бридку-
ватий, гидкуватий. Ср. дурной 1—2.
дурной 1. (плохой) поганий; разг. кепський;
(предосудительный — ещё) недобрий,
лихий, реже злий; (о репутации разг.— ещё)
худйй; ~6й глаз разг. лихе око; с ~ым
глазом кто лихйй на очі хто; кричать
~ым голосом прост, кричати не своїм
голосом; 2. (некрасивый) негарний,
поганий; (безобразный) бридкий, гидкий;
3. (глупый) прост, дурний; не будь ~рён
( ~рна) (вовремя сообразив) прост, не
бувши дурнем (дурнйм, дурною).
дурнота 1. разг. млість, род. млості;
(тошнота) нудбта, обл. нуд, -у, нуда, нуди,
-дів; 2. (безобразие) уст. бридкість,
-кості; разг. бридота.
дурнушка разг. поганенька, -ої, погануля.
дурость разг. дурість, -рості.
дурочка уменыи.-ласк. дурненька, -ої, дур-
ка.
дурра, дурро бот. дурра.
дуршлаг друшляк, -а.
дурында прост, дуринда.
дурь 1. разг. дур, -у, дурощі, -щів, дурна
примха; (дурачество) блазенство; выбить
~рь из чьей головы, выбить (выколотить)
~рь из кого вйбити дур (дурощі) з чиєї
голови (з кого); выбросить (выкинуть)
~рь из головы викинути дурощі з голови;
2. (вздор) разг. дурниці, -ниць, дурниця,
нісенітниці, -ниць, нісенітниця.
дуст хим. дуст, -у.
дуся разг. дуся.
дутар муз. дутар.
дутик 1. спец, дутик; 2. (перен.: тот, кто
сердится, дуется) прост, надутий, -ого,
насуплений; презр. понура; обл. похнюпа;
3. (перен.: с полным лицом) чп р о с т.
повновидий, -ого, повнолиций; вульг.
мордатий, мордань, -нй, пикатий; (о ребёнке)
разг. опёцьок, -цька, телёсик.
дутый дутий.
дутыш орн. дутиш.
дуть, дунуть 1. дути (дму, дмеш и дую, дуєш),
дунути, дмухати, дмухнути; (о ветре —
ещё) віяти, повіяти; (ртом разг.— ещё)
хукати, хукнути; и в ус [себе]не дует кто
разг. і в ус не дме (не дує) хто, і вухом не
веде хто, і гадки не має хто, і за вухом не
свербить кому; 2. несов. техн. дути,
видувати, видимати; 3. (несов.: нестись, мчаться)
прост, катати, чесати (чешу, чешеш),
жарити, шкварити; дуй домой катай додому;
4. (несов.: делать что-л. с азартом,
увлечением) прост, чесати, шкварити, жарити;
дуть на балалайке шкварити (жарити) на
балалайці; 5. (несов.: пить) прост,
смоктати, -кчу, -кчеш, дудлити, дути,
жлуктити, -кчу, -ктиш, жлуктати, -кчу, -кчеш,
цмулити, цмолити; 6. (несов.: бить) прост.
лупцювати, -цюю, -цюєш, дубасити, -башу,
-басиш, духопелити, чухрати, чесати,
шкварити; О ~ть губки (губы) разг. дутися,
дути (копилити, закопилювати) губки (губи);
дуй тебя* (его и т. д.) горой прост,
матері твоїй (його и т. д.) ковінька.
дутьё техн. дуття.
дутьевой техн. дуттьовий.
дуться 1. (раздуваться) дутися (дмуся,
дмёшся и дуюся, дуєшся); 2. (сердиться)
разг. дутися; 3. (с азартом играть
во что-л.) прост, різатися (ріжуся,
ріжешся), тнутися, дутися (дуюся, дуєшся).
дуумвират ист. дуумвірат* -у.
дух 1. дух, -у; падать ~хом занепадати
(падати) духом, зневїрюватися, -рююся,
-рюєшся; в ~хе времени у дусі часу;
2. миф. дух, -а; горные ~хи гірські духи;
добрый ~х добрий дух; злой (нечистый)
~х злий (нечистий) дух, нечистий, -ого,
нечиста сила, мара, марюка, марище;
святой ~х святий дух; 3. (дыхание) разг.
дух, -у; подих, -у, віддих, -у, дихання;
~х захватило см. захватывать1; [одним,
единым] ~хом а) (быстро, мигом) [одним,
єдиним] духом, за один дух, вмить, миттю;
б) (в один приём, сразу) [одним, єдиним]
духом, за один дух; разг. душком; 4.
(воздух) разг. дух, -у; лесной ~х лісовий дух;
тёплый ~х теплий дух; 5. (запах) прост.
ДУХ, -у, пах, -у; тяжёлый ~х важкий дух;
0 в ~хе у дусі, у настрої, у гуморі; не в ~хе
не в дусі, не в настрої, не в гуморі, у
поганому настрої; во весь ~х (что есть ~ху)
бежать (мчаться и т. п.) щодуху (скільки
духу) бігти (мчатися и т. п.); на ~ху
уст. на сповіді; уст. на духу; как на
~ху уст. як на сповіді, щиросердо,
щиросердно, щиросердечно; уст. як на духу;
~х вон из (у) кого разг. сконав хто, богові
душу віддав хто; расположение
(состояние) ~ха настрій, -рою, душевний стан;
ни слуху ни ~ху о ком-чём разг. ні слуху
ні духу (ні вісті) про кбго-що; присутствие
~ха цілковите самовладання;
незворушність, -ності; святым ~хом узнать шутл.
святим духом дізнатися (довідатися); чтобы
~ху чьего не было где разг. щоб [і] духу
чийого не було де.
духан уст. духан.
духанщик уст. духанник.
духанщица уст. духанниця.
духи духи, -хів; обл. парфуми, -мів.
духобор, духоборец рел. духобор, духоббрець,
-рця.
духоборка рел. духоборка.
духоборство рел. духоборство.
духоборческий рел. духоббрчий,
духоборський.
духоборчество см. духоборство.

духовенство
330
душечка
духовенство духівництво, духовенство;
(попы) попівство.
духовидец уст. духовйда.
духовидица уст. духовйда.
духовитый прост, см. душистый.
духовка духовка.
духовная в знач. сущ. уст. духівниця,
духовна, -ої, тестамёнт, -у.
духовник церк. духівник, -а.
духовно нареч. духовно.
духовность уст. духовність, -ності.
духовный духовний; ~ые интересы духовні
інтереси; ~ое завещание уст. духівниця,
духбвна, -ої, тестамёнт, -у; ~ый отец
церк. духовний отець, духівник, -а.
духовой духовий.
духота духота и духота, задуха; (зной) вар,
-у; обл. млява.
душ душ, -у.
душа душа; (в сочетании • с числ.— еще)
особа, чоловік; без ~шй а) (в восторге
от чего-л.) у захваті, у захопленні;
б) (без памяти от страха) не тймлячи (не
пам'ятаючи) себе, не тямлячись; брать
(хватать) за душу см. брать 1; в ~тё
а) (мысленно) у душі, у думці, у думках;
б) (по своим склонностям) у душі; по?т в
~шё поёт у душі; влезть (залезть) в ~шу
разг. улізти (залізти) в душу; вложить
мну во что укласти душу в що; [всей]
мной, всеми фибрами ~шй всією душею,
всіма фібрами душі; вымотать [всю] ~шу
разг. вимотати [всю] душу; говорить,
поговорить по ~шам (по мшё) разг.
говорити, поговорити (побалакати) щиро (по
щирості, щиросердо, щиросердечно, відверто);
для ~шй разг. для душі; добрая ~ша
добра (разг. спасенна) душа; ~ша моя*!
(в обращении) разг. сёрце (серденько)
моє!; ~ша не лежит к кому-чему см. лежать;
~ша не на месте см. место 1; мша не
принимает прост, душа не приймає (не
сприймає); ~ша ушла в пятки разг. душа
в п'ятах, у п'ятах похололо, душа в п'яти
сховалася, дух у п'яти заліз; ~ша-человёк
разг. щйра душа; мшой и телом душёю
і тілом; [жить] мша в мшу [жйти] душа
в душу, [жйти] як одна душа; за милую мшу
з дорогою душёю, залюбкй, за мйлу душу;
заячья мша заяча (горобина) душа; . за
мшой у кого нет чего немає за душёю
у кого чого, не має при душі хто чого;
изливать, излить мшу см. изливать 2;
кривить мшой кривйти душёю; как бог
на душу положит см. бог; на дне мшй
на дні душі; не чаять мшй в ком не чути
душі в кому; (дрожать над кем-л.;
трястися над ким; отводить, отвести мшу
разг. розважати, розважити (відводити,
відвести) душу; от [всей] мшй від [усієї]
душі, від щирого сёрця; отдать богу мшу
см. бог; отпустить [грешную] мшу на
покаяние відпустити [грішну] д^шу на
покаяння; по мшё (в знач. сказ.:
нравится) до вподоби, до душі, реже по душі;
по чью мшу шутл. по чию душу; сколько
мшё угодно скільки завгодно (хочеш, хоч);
стояЧь (торчать) над міюй разг. стояти
над душёю; чернильная мша ирон.
чорнильна душа; чужая мша — потёмки по гов.
чужа душа — темний ліс, в чужу душу
не влізеш.
Душанбе Душанбе (нескл.).
душевая в знач. сущ. душова, -ої.
душевно нареч. 1. душевно; 2. щиро,
сердечно, щиросердно, щиросердо, щиросердечно,
душевно. Ср. душевный 1—2.
душевнобольная в знач. сущ. душевнохвора,
-ої, психічнохвбра, божевільна.
душевнобольной 1. прил. душевнохворий,
психічнохвбрий, божевільний; 2. в знач,
сущ. душевнохворий, -ого,
психічнохвбрий, божевільний.
душевность щиросердність, -ності,
щиросердечність, щиросердість, -дості,
щиросердя, душевність. Ср. душевный 2.
душевный 1. душевний; мы е болезни
(заболевания) душевні (психічні) хвороби
(захворювання); 2. (сердечный, искренний)
щирий, сердечний, щиросердний,
щиросердий, щиросердечний, душевний.
душевой1 (подушный) подушний,
душовий.
душевой2 душовий. Ср. душ.
душегрейка, душегрея тілогрійка, душогрій-
ка.
душегуб, душегубец прост, душогуб,
душогубець, -бця; (разбойник разг.— ещё) за-
різяка.
душегубка прост, душогубка.
душегубство прост, душогубство.
душенька уменьш.-ласк. 1. душенька,
душечка; ср. душа; 2. (в обращении — зват.)
сёрденько, сердечко, серденя,
серденятко, душко, душечко.
душеполезный уст. корисний для душі, ду-
шопожйтний, душокорйсний.
душеприказчик юр. уст. душоприказник,
виконувач (виконавець, -вця) духівниці.
душеприказчица юр. уст. душоприказниця,
виконувачка (виконавиця) духівниці.
душераздирающе нареч. несамовито,
нестямно; жахливо, страшенно. Ср.
душераздирающий.
душераздирающий несамовитий,
нелюдський, нестямний; (ужасающий)
жахливий, разг. страшенний; мія сцена жахлива
сцена.
душеспасёние церк., уст. спасіння душї.^
душеспасительный церк., уст. спасенний,
душечка (м. и ж.) разг. 1. (о приятном,
милом человеке) душечка (м. и ж.);
(красотка разг. — ещё) краля (ж.), ласк.
кралечка (ж.); 2. см. душенька 2.

душещипательный
331
дырчатый
душещипательный и р о н. жалісливий,
жалісний.
душисто предик, запашно, пахучо, духмяно.
душистый запашний, пахучий, духмяний,
духовитий, запахущий, запашистий.
душитель книжн. душитель, -ля.
душйтельница книжн. душителька.
душить1 1. (убивать) душити, -шу, -шиш,
задушувати, -шую, -шуєш; 2.
(затруднять дыхание) душити, давити, -вить,
стискати, тиснути; слёзы ~шат сльози
душать; разг. сльози здавили; кашель
~шит кашель душить; 3. (перєн.:
подавлять, угнетать) душити, придушувати;
~ть критику душити (придушувати)
критику, ~ть свободу душити (придушувати)
свободу; О ~ть в объятиях душити в
обіймах.
душить2 (духами) напахувати, -пахую,
-пахуєш, душити, -шу, -шиш.
душиться * душитися, -шуся, гшишся,
задушуватися, -шуюся, -шуєшся. Ср. душить 1.
душиться 2 (духами) душитися, -шуся, -шиш-
ся.
душица (Огщапит Ь.,) бот. материнка.
душка разг. 1. ласк, душка; (в обращении —
зват.) серце, серденько, душко; 2. (ямка
на шее) душа.
душник душник, -а, продух, -у; разг.
продуховина, продухвина.
душно предик. 1. задушливо, задушно;
душно, парко, варко; ср. душный; 2. (об
ощущении удушья) душно, важко дихати;
(дурно) млосно.
душный (затрудняющий дыхание)
задушливий, задушний, важкий; (жаркий — ещё)
душний, паркий, млбений.
душок разг. 1. уменьш.-ласк. душок, -шку;
2. перен. душок, присмак, -у; с ~шком
з душком, з присмаком, чути.
душонка уменьш.-уничиж. душиця.
дуэлист дуеліст.
дуэль дуель, -лі, поєдинок, -нку, двобій,
-бою, герць, -цю.
дуэльный дуельний.
дуэлянт дуелйнт.
дуэнья уст. дуёнья.
дуэт дует.
дуэтный дуётний.
дщерь книжн. уст. дочка.
дыба 1. ист. дйба, колода; 2. (столб у
колодезного журавля и т. п.) обл. соха.
дыбиться дибитися, -биться и дибитися,
ставати (стає) дйбом (дйбки, дйба); (о
лошади — ещё) спинатися, зводитися, -дить-
ся.
дыбкй прост.: встать на ~кй стати дйбки
(на дйбки); стоить ~кй стойти дйбки.
дыбом нареч. дйбом, дйба, сторч, сторчака,
сторчки, сторчма, ставма; разг. цапа,
цапки, цапкбм; волосы ~м [встают,
становятся и т. п.\ волосся дйбом [встає,
підіймається и т. п.].
дыбы: на ^бы [становиться, встать,
подниматься, подняться и т. п.] на дибй
(дйбки, на дйбки, гопки, сторч, сторчака,
сторчки, сторчма, ставма; разг. цапа,
цапки, цапкбм) [ставати, стати, підійматися,
підійнятися и т. п.].
дылда (м. и ж.) прост, здоровило (м. и ж.).
здоровань, -ни (м.)> здоровуля (ж.).
дым дим, -у; в **м прост, у дим; ~м
коромыслом (столбом) разг. дим коромислом
(стовпом, стовпами); (шуму гам разг.—
ещё) гармидер, -у, б^ча; нет ~ма без
огня\ ~ма без огня* не бывает погов.
диму без вогню не буває; де верба, там і
вода.
дымарь пчел, димар, -А.
дымить димити, -млю, -мйш, реже диміти;
(куриться — ещё) курити, куріти,
куритися; (папиросой и т. п.— ещё) чадйти,
-джу, -дйш.
дымиться димйтися, -мйться, димувати, -мує;
(куриться — ещё) куритися, курітися,
куріти; (испаряясь — обычно) парувати,
-рує.
дымка 1. (пелена тумана) серпанок, -нку,
туман, -у, дймка; (мгла) імла, мла;
2. (ткань) уст. серпанок, дймка.
дымно нареч. димно, курно.
дымный димний, курний; ~ый порох димний
порох.
дымовой димовий.
дымогарный техн. димогарний, димовий.
дымок уменьш.-ласк. димок, -мку.
дымокур обл. курище, курево, дймне (курне)
багаття.
дымоотвод димовідвід, -воду, димар, -я.
дымоотводный димовідвідний.
дымопровод димопровід, -воду; (дымовая
труба) димар, -й; см. ещё боров 2.
дымоход димохід, -хбду; (у печки) комин;
см. ещё боров 2.
дымоходный димохідний.
дымчатый димчастий, дймчатий,
серпанковий и серпанковий; ~ый кварц мин.
димчастий (дймчатий) кварц.
дымя'нка (Ритагіа Ь.) бот. рутка.
дынный динячий, дйньовий, динний.
дынька уменьш. динька.
дыня диня.
дыра 1. діра, дірка; заткнуть ~ру перен.
разг. заткнути дірку; 2. (захолустье)
разг. глухий закуток (-тка); разг. нора;
(глушь) глушини.
дырка 1. уменьш. дірка, дірочка; 2. см.
дыра 1.
дырокол разг. дірокбл.
дыропробивной техн. діропробивний,
діркопробивний.
дырочка уменьш. дірочка.
дырчатый дірчастий, дірчатий, дірчавий.

дырявить
332
евангелический
дырявить дірявити, -влю, -виш.
дырявый дірявий, драний; обл. дрантивий;
^ая голова (память) перен. шутл. дірява
голова (пам'ять); ~ый карман дірява
(драна) кишёня.
дыхальце бот., зоол. дйхальце.^
дыхание 1. дйхання и реже дихання; органы
~ния органи дйхання; 2. (вдохи и выдохи)
дйхання, подих, -у, віддих, -у; разг. дух,
-у; затаивать, затаить *>ние см. затаивать;
до последнего ~ния до останнього подиху;
3. (веяние) подих, дйхання; ~ние весны
подих (дйхання) веснй.
дыхательный дихальний.
дыхнуть прост, см. дохнуть.
дышать дихати (дихаю, дихаєш и дйшу,
дишеш), редко віддихати; (согревая — ещё)
хукати, хухати; (повевать — ещё)
подихати; ~шит на ладан кто разг. дихає (дише)
на ладан хто, пряде на тонку (на останню)
хто, три чисниці до смерті кому; не ~ть
не дйхати.
дышаться безл. дихатися (дихається и дй-
шеться); легко мшится легко дихається
(дйшеться, дйхати).
дышло дйшель, -шля, дйшло; (в воловьем
возу) війй, род. війя.
дышловой дишельний, дишловий.
дья'вол 1. миф. диявол, дідько; обл. мольфар;
2. перен. бран. диявол, дідько, гаспид;
какого (для какого) ~ла, за каким ~лом,
на кой ~л прост, якого диявола (дідька),
на якого диявола (дідька); что за ~л!
разг. що за диявол!
дьяволёнок разг. дияволеня, -няти, чортеня.
дьяволица прост, дияволиця, дияволка.
дьяволов 1. дияволів, -лова, -лове, дідьків,
-кова, -кове; 2. дияволів, дідьків, гаспидів,
-дова, -дове. Ср. дьявол 1—2.
дьявольски парен, разг. по-диявольському,
по-диявольськи, диявольськи, як диявол;
(чрезвычайно, ужасно) разг. страшенно.
дьявольский миф., разг. диявольський; бран.
гаспидський; (чрезвычайный) разг.
страшенний.
дьявольщина разг. чортовиння, чортівня,
нечиста сила.
дьяк 1. ист. дяк, -а; 2. см. дьячок.
дьякон церк. диякон.
дьяконица разг. дияконйха.
дьяконов церк. дияконів, -нова, -нове.
дья*конский церк. дияконський.
дьяконство церк. дияконство.
дьяконствовать церк. дияконувати, -ную,
-нуєш.
дьячиха разг. дячйха.
дьячковский иерк. дяківський, дяків, -кбва,
-кбве, дячків.
дьячок церк. дяк, -а, дячбк, -чка.
дюбёк дюбёк, -у.
дюгонь зоол. дюгонь, -ня.
дюже нареч. прост, дуже, сильно, міцно,
вельми.
дюжий прост, дужий, сильний, міцний;
(коренастый) кремезний и кремезний.
дюжина дюжина; чёртова ~на разг.
чортова дюжина.
дюжинный 1. (обыкновенный) звичайний;
(рядовой) рядовйй; 2. дюжинний; ср.
дюжина.
дюйм дюйм; обл., уст. цаль, -ля.
дюймовка спец., разг. дюймівка.
дюймовый дюймовий.
дюна дюна.
Дюнкерк Дюнкерк.
дюнный дюнний.
дюралевый мет. дюралевий.
дюраль мет. дюраль, -лю.
дюралюминиевый мет. дюралюмінієвий.
дюралюминий мет. дюралюміній, -нію.
Дюссельдорф Дюссельдорф.
дюшес сад. дюшес.
дя*гиль (АгсНапдеїіса НоНт.) бот. дягель,
-лю.
дяденька разг. 1. ласк, дядечко; 2. (в
обращении к незнакомому мужчине — зват.)
дядечку.
дяденькин разг. дядечків, -кова, -кове.
дядечка см. дяденька 1.
дядин дядьків, -кова, -кове; стриїв, -рйєва,
-рйєве и т. п.; см. дя*дя.
дядька 1. уничиж. дядько; 2. разг. см. дя*дя
2; 3. (слуга) уст. дядько.
дядюшка ласк, дядечко.
дядюшкин ласк, дядечків, -кова, -кове.
дядя 1. (брат отца или матери, муж тётки)
дядько; (брат отца обл.— ещё) стрий,
стрик; (брат матери обл. — ещё) вуй,
вуйко; 2. (мужчина) разг. дядько, дядя,
реже дядьо; добродій; обл. вуйко; (в
обращении — зват.) дядьку, дядю;
добродію; вуйку; 3. (рослый мужчина) шутл.
дядя.
д$гтел дятел, -тла; обл. ятель, -ля, яті ль,
род. ятеля, клюйдерево, клювак, -а.
дятлов, дятловый дятлів, -лова, -лове.
Ева Єва.
евангелие рел., ирон. євангеліє.
евангелик рел. євангелік.
евангелист рел. євангеліст. -
евангелистка рел. євангелістка.
евангелический рел. євангелічний.

евангеличка
333
едва
евангеличка рел. євангелічна.
евангельский рел. євангельський.
Евгений Євген, реже Євгеній.
евгеника биол. євгеніка.
евгенйст биол. євгеніст.
евгенический биол. євгенічний.
Евгения Євгенія; разг. ївга, реже Югйна.
Евграф Євграф.
Евдоким Євдоким; разг. Явдокйм.
Евдокия Євдокія, Докія; разг. Явдбха,
Вівдя.
Евдбксия Євдбксія.
Евлампий Євлампій.
Евлампия Євлампія.
Евмёний Євмен.
евнух євнух.
Евпатория Євпаторія.
Евпраксия Євпраксія; разг. Пракся.
евразийский євразійський.
Евразия Євразія.
еврей еврей; ~рёи мн. євреї, -реїв.
еврейка єврейка.
Еврейская автономная область Єврейська
автономна область.
еврейский єврейський.
еврейство собир. єврейство.
Европа Європа.
европеец європеєць, -пёйця; ~пёйцы мн.
європейці, -ців.
европеизация європеїзація,
европеизирование європеїзування,
европеизированный європеїзований.
европеизировать європеїзувати, -зую, -зуєш.
европеизироваться європеїзуватися, -зуюся,
-зуєшся.
европейка європейка.
европейский європейський.
европеоид антр. європеоїд.
европеоидный: ~ая раса антр. європеоїдна
раса.
европий хим. європій, -пію.
Евсёвий Овсій, Євсевій.
Евсёвия Євсевія.
Евсёй см. Евсёвий.
Евстафий Остап, Євстахій, Євстафій; разг.
Стахій, Стах.
Евстафия Євстахія, Євстафія.
евстахиев: <~ва труба анат, євстахієва
труба.
Евстигнёй Євстигнїй.
Евстрат, Евстратий Євстрат.
Евтйхий, разг. Евтйх Євтйхій; разг. Явтух,
-а, Євтух, -а.
Евфймий см. Ефим.
Евфймия Юхимі я, Юхйма, Юхимйна, реже
Єфймія; разг. Хйма, Хймка.
Евфрат Євфрат, -у.
Евфросйнья, Евфросйния Євфросйнія, Єфро-
ейнія, Фросйна; разг. Прїська.
евхаристия церк., уст. євхаристія, причастя.
єгермейстер охотн.у воєн. уст. єгермейстер.
егермейстерский охотн., воєн. уст.
єгермейстерський.
егерский охотн.у воєн, єгерський.
егерь охотн., воєн, єгер, -я.
Египет Єгипет, -пту.
египетский єгипетський; ~ая казнь уст.
єгипетська кара; ~ая работа уст.
єгипетська робота; ^ая тьма уст. єгипетська тьма.
єгиптолог єгиптолог.
египтология єгиптологія.
єгиптянин єгиптянин; ~тяне мн. єгиптяни,
-тян.
єгиптянка єгиптянка.
егоза (м. и ж.) разг. дзйга (м. и ж.);
(непоседа — ещё) вертун, -а (м.)у вертуха
(ж.) у непосида (м. и ж.); (шалун) пустун,
-а (м.); (шалунья) пустунка (ж.),
пустуха (ж.),разг. жирун, -а (м.), жируха (ж.).
егозйть разг. 1. вертітися, -рчуся, -ртйш-
ся, крутитися (кручуся, крутишся),
соватися; разг. вовтузитися, -тужуся, -ту-
зишся; (резвиться) пустувати, -тую, -туєш,
разг. жирувати, -рую, -руєш; 2. (перед
кем — угодничать) підлещуватися, -щуюся,
-щуєшся, ластитися (лащуся, ластишся)
(до кого), запобігати (перед ким).
егозливо нареч. 1. вертляво; непосидюче,
непосидюще; пустотливо; метушливо; 2.
підлесливо. Ср. егозливый 1—2.
егозливость вертлявість, -вості;
непосидючість, -чості; пустотливість; метушливість.
Ср. егозливый 1.
егозливый разг. 1. вертлявий;
(непоседливый — ещё) непосидючий,
непосидющий; (резвый) пустотливий; (суетливый —
ещё) метушливий; 2. (угодливый)
підлесливий.
Егор Єгбр. ,
еда 1. (действие) їда, їжа; 2. (пища) разг.
їжа, їда, страва, харчі, -чів, харч, -і и
-у; уст. їство; не притронуться к еде не
доторкнутися до їжі; разг. і ложки не
вмочити.
едать многокр. разг. їдати; [часто; разг.
частенько; не раз] їсти.
едва 1. нареч. ледве, ледь; разг. заледве;
(только что — ещё) тільки що, тільки-но;
(с трудом — ещё) насилу; ~ва- ~ва
лёдве-лёдве, ледь-лёдь; разг. лёдве-налёд-
ве, на превелику силу; (чуть-чуть — ещё)
тільки-тільки, разг. тіль-тіль; ~ва ли
навряд, навряд чи, навряд щоб; ~ва ли
это ему удастся навряд чи це йому вдасться,
навряд, щоб це йому вдалося; ~ва ли не...
чи не..., мабуть чи не...; ~ва ли не один
из первых чи не один з пёрших; ~ва не...
мало не..., трохи не..., ледве не..., як не...,
трохи (мало) що не..., замалим не...;
(почти) майже; ~ва не распадаться (о
чём-л.) ледве (ледь) триматися
(держатися); разг. ледве (ледь) триматися
(держатися) купи; 2. союз ледве, ледь, тільки,

единение
334
единосущный
як тільки, тільки що, тільки-но, скоро
тільки, скоро, щойно, тільки щойно; разг.
заледве; ~ва..., как тільки..., як; ~ва
лишь, ~ва только як тільки, тільки,
тільки-но, скоро тільки, скоро, щойно
[тільки]; разг. заледве.
единение єднання; (сплочённость — ещё)
єдність, -ності; дружеское ~ние дружнє
єднання; ~ние партии и народа єднання
(єдність) партії і народу,
единить уст. єднати; (объединять — ещё)
об'єднувати, -ную, -нуєш.
единица одиниця; боевая ~ца воєн, бойова
одиниця; ~цд измерения одиниця виміру.
единичность одиничність, -ності.
единичный одиничний; (редко
встречающийся — ещё) поодинокий.
единобожие рел. єдинобожжя, єдиноббж-
ність, -ності.
единоборец уст. єдиноборець, -рця, однобб-
рець.
єдиноборство єдиноборство, одноббрство,
двобій, -бою, герць, -цю, поєдинок, -нку.
единоборствовать уст. єдиноборствувати,
-ствую, -ствуєш; битися (б'юся, б'єшся) сам
на сам.
единобрачие одношлюбність, -ності.
единобрачный одношлюбний.
единоверец рел. и пр. одновірець, -рця,
єдиновірець.
единоверие рел. и пр. одновірство,
єдиновірство.
единоверка рел. и пр. одновірка, єдиновірка.
единоверный рел. и пр. 1. прил. одновірний,
одної віри, єдиновірний; 2. в знач. сущ.
одновірний, -ого, єдиновірний; см. ещё
единоверец.
единоверческий рел. єдиновірський.
единовластие єдиновладдя; уст. самовладдя.
единовластно нареч. єдиновладно; уст.
самовладно.
единовластный єдиновладний; уст.
самовладний.
единовременно нареч. 1. одноразово; 2.
одночасно. Ср. единовременный 1—2.
единоврёменность І. одноразовість, -вості;
2. одночасність, -ності. Ср.
единовременный 1—2.
единовременный 1. (однократный)
одноразовий; ~ая выплата одноразбва виплата;
~ое пособие одноразбва допомога; 2.
(одновременный) уст. одночасний.
единогласие одноголбсність, -ності;
одностайність. Ср. единогласный.
единогласно нареч. одноголосно; одностайно.
Ср. единогласный.
единогласный одноголосний;
(единодушный — ещё) одностайний; ~ое мнение
одностайна д^мка.
единодержавие уст. єдинодержавність,
-ності, самовладдя, самовладність,
самовладство.
єдинодержавно нареч. уст. єдинодержавно,
самовладно.
единодержавный уст. єдинодержавний,
самовладний.
единодушие одностайність, -ності,
однодушність.
единодушно нареч. одностайно, однодушно;
разг. водно.
единодушный одностайний, однодушний; ~ое
решение одностайне рішення, одностайна
ухвала, одностайний присуд.
единожды нареч. уст. 1. (один раз) раз,
один раз; ~ды в жйзни [один] раз у житті;
не ~ды не [один] раз, неодноразово; 2.
(однажды, как-то раз) раз, одного разу,
колись, якось и якось; 3. (в сочетании с
числ.) один на...
единокровный єдинокровний, однокровний.
единоличник одноосібник.
единоличница одноосібниця.
единолично нареч. 1. одноособово; 2.
одноосібно. Ср. единоличный 1—2.
единолйчность 1. одноособовість, -вості; 2. од-
ноосібність, -ності. Ср. единоличный 1—2.
единоличный 1. (осуществляемый одним ли'
цом; принадлежащий одному лицу)
одноособовий; ~ое мнение одноособова думка;
2. (принадлежащий единоличнику) одно^
осібний, одноосібницький; ~ое хозяйство
одноосібне господарство.
единомысленный уст. однодумний.
единомыслие однодумність, -ності, однодум-
ство, однаковість (-вості) думки.
единомыслящий однодумний.
единомышленник однодумець, -мця.
единомышленница однодумниця.
единомышленный однодумний.
единонаследие юр. єдиноспадкування.
единоначалие єдиноначальність, -ності.
єдиноначальник єдиноначальник.
единоначальный єдиноначальний.
единообразие 1. однаковість, -вості;
одностайність, -ності; 2. одноманітність. Ср.
единообразный 1—2.
единообразно нареч. 1. однаково; однако,
одностайно; 2. одноманітно. Ср.
единообразный 1—2.
единообразный 1. (єдиного образца,
одинаковый) однаковий; разг. однакий,
одностайний; ~ые формы учёта однакові форми
обліку; 2. (лишённый разнообразия;
монотонный) уст. одноманітний.
единоплеменник книжн. одноплемінник,
одноплеменець, -мінця, єдиноплемінник.
единоплеменница книжн. одноплемінниця,
єдиноплемінниця.
единоплеменный книжн. одноплемінний,
єдиноплемінний.
единорог зоол. и пр. однорїг, -рога,
єдиноріг.
единородный уст. єдинорбдний.
единосущный церк. єдиносущний.

единоутробный
335
ёжиться
единоутробный уст. єдиноутробний,
одноутробний, єдиноматерній, одноматерній.
единственно 1. нареч. єдино; (перед прил.—
ещё) єдиний; ~но возможный способ єдино
(єдиний) можливий спосіб; ~но правильная
политика єдино правильна політика; ~но,
о чём говорят єдине, про що говорять;
2. в знач. част, тільки, лише, лиш,
виключно; ?тим мы обязаны ~но ему цим ми
зобов'язані тільки (лише, лиш, виключно)
йому.
единственный єдиний; (один — ещё) один,
род. одного, один тільки (лише, лиш);
разг. одним один, однісінький; ~ое число
ерам, однина; ~ое, что можно сказать
єдине, що можна сказати; ~ый сын
єдиний син; разг. одинак, -а, одинець, -нця,
єдинак, -а, єдинець, -нця; ~ый сынок
єдиний синок; ласк, одиначок, -чка,
одинчик; ~ая дочь єдина дочка; разг.
одиначка, єдиначка. |
единство єдність, -ності; (общность — ещё)
спільність; ~во партии єдність партії; І
~во формы и содержания єдність форми
і змісту; морально-политическое ~во мо-
рально-політйчна єдність; ~во взглядов
єдність (спільність) поглядів.
единый єдиний; (один — ещё) один, род.
одного, один тільки (лише, лиш);
(общий — ещё) спільний; ~ый порыв
єдиний порив; все до ~ого всі до одного;
пропали все до ~ого пропали всі до
одного; разг. пропали всі до ноги; ни ~ый
жоден, -дна, -дне, жодний, ні єдиний, ні
один; разг. ні однісінький.
едкий 1. їдкий, реже ядучий; ~ая кислота
їдка кислота; мий дым їдкий (ядучий)
дим; 2. перен. їдкий, уїдливий, реже
ядучий; (колкий — ещё) ущипливий,
дошкульний, колючий; ~ая ирония їдка (уїдлива,
ущиплива, дошкульна) іронія.
едко нареч. 1. їдко, ядуче; 2. їдко, уїдливо,
ядуче; ущипливо, дошкульно, колюче.
Ср. едкий 1—2.
едкость 1. їдкість, -кості, ядучість, -чості»
2. їдкість, уїдливість, -вості, ядучість*»
ущипливість, дошкульність, -ності,
колючість. Ср. едкий 1—2.
едок їдець, род. їдця, їдок, -а.
едун: ~н напал прост, ненажир напав.
едче сравн. ст. 1. прил. їдкіший, ядучіший;
їдкіший, уїдливіший, ядучіший;
ущипливіший, дошкульніший; 2. нареч. їдкіше,
ядучіше; їдкіше, уїдливіше, ядучіше;
ущипливіше, дошкульніше. Ср. едкий 1—2.
ёж їжак, -а; морской ёж морський їжак.
ёжа (Васіуііз Ь.) бот. грястиця.
ежевечерний щовечірній.
ежевика бот. ожина.
ежевичник ожинник, -у.
ежевичный ожиновий, ожинний. І
ежегодник щорічник, річник, -а.
ежегодно нареч. щороку, щорічно; разг.
щорік.
ежегодный щорічний.
ежеголовник (Зрагцапіит Ь.) бот. їжача
голівка.
ежеголбвниковые в знач. сущ. бот.
їжачоголівкові, -их.
ежедекадно нареч. щодекади, щодекадно.
ежедекадный щодекадний.
ежедневно нареч. 1. щодня, щоденно; разг.
щодень, щоднини; 2. щоденно,
повсякденно, повсякдень. Ср. ежедневный 1—2.
ежеднёвность щоденність, -ності,
щоденщина, повсякденність. Ср. ежедневный 2.
ежедневный 1. щоденний; ~0е посещение
щоденне відвідування; 2. (обычный,
повседневный) щоденний, повсякденний; ~ая
жизнь щоденне (повсякденне) життя.
ежеквартально нареч. щоквартально,
щокварталу.
ежеквартальный щоквартальний.
ежели уст., прост, см. если.
ежемесячник щомісячник, місячник.
ежемесячно нареч. щомісяця, щомісячно.
ежемесячный щомісячний.
ежеминутно нареч. щохвилини, кожної
хвилини, кожну хвилину; разг. щохвилинки,
щохвилі, щохвилинно.
ежеминутный щохвилинний.
еженедельник щотижневик, тижневик.
еженедельно нареч. щотижня, реже
щотижнево.
еженедельный щотижневий, тижневий.
еженочно см. еженощно.
еженбчный см. еженощный.
еженощно нареч. щоночі, реже щоніч,
щонічно.
еженощный щонічний.
ежесекундно нареч. щосекунди, щосекундно;
(каждое мгновение —- ещё) щомиті,
щомить.
ежесекундный щосекундний.
ежесубббтний щосуботній.
ежесуточно нареч. щодоби, кожної доби.
ежесуточный щодобовий.
ежечасно нареч. 1. щогодини, щогодинно;
2. повсякчас, повсякчасно, щогодини,
щогодинно. Ср. ежечасный 1—2.
ежечасный 1. щогодинний; 2. (постоянный)
повсякчасний, щогодинний.
ёжик 1. уменьш.-ласк. їжачок, -чка; 2.
(волос, шерсти, травы и т. п.) їжачок;
(только волос — обычно) йбржик;
стричься ~ком стригтися йоржиком (їжачком).
ёжистый їжакуватий.
ёжить разг. щулити; (морщить -— ещё)
морщити; ~ть плечи знизувати плечима,
щулити плечі.
ёжиться 1. щулитися, їжитися, кулитися,
скулюватися, -лююся, -люєшся; (морщить-
ся — ещё) морщитися; 2. перен. разг.

ежиха
336
епанчовый
м'ятися (мнуся, мнешся), нітитися
(нічуся, нітишся); разг. мулятися, мулитися.
ежйха їжачиха.
ежбвнйк бот. І. (Ескіпоскіоа Р. В.) плос-
куха; 2. (АпаЬазів Ь.) їжнйк, -а.
ежовый їжаковий, їжачий, їжаків, -кбва,
-кбве; держать в ~ых рукавицах пер єн.
разг. тримати (держати) в залізному ку-
лаці (кулаку), тримати (держати) в
лабетах (в шорах, в міцних руках; уст. в
тісній руці, тісною рукою).
ежонок їжаченя, -няти, ласк. їжаченятко.
езда їзда.
ездить їздити (їжджу, їздиш); ~ть [верхом]
на ком перен. їздити [верхи, реже верхом]
на кому.
ёздиться безл. їздитися, -диться.
ездовой 1. прил. їздовий; (о дороге —
обычно) проїжджий; *<ые собаки їздові собаки;
~ая дорога проїжджа дорога; 2. в знач,
сущ. їздовий, -бго.
ездок їздець, -дця. ,
езжалый прост. 1. який (що) багато їздив;
(бывалый) бувалий [у дорозі], бувалець,
-льця; 2. (предназначенный для езды)
їздовий; (приученный к езде) виїжджений,
об'їжджений, уїжджений; 3. (о дороге)
проїжджий.
езжать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] їздити; многокр. уст. їжджати;
О ^жай! прост, поганяй!
езженый разг. 1. см. езжалый 2; 2. (по
которому ездили) Іжджений; (наезжен-
ный) уїжджений, наїжджений.
езживать см. езжать.
ей-богу межд. разг. їй-богу, їй-бо, єй-ббгу,
бігме; см. ещё ей-ёй.
ей-ёй, ёй-же-ёй межд. прост, справді;
разг. справді ж, справді ж бо, їй-право,
далебі, редко далебІг.
ёканье разг. 1. кёвкання; 2. тьохкання,
тенькання. Ср. ёкать 1—2.
Екатерина Катерина; разг. Катря.
Екатеринослав ист. Катеринослав.
ёкать, ёкнуть разг. 1. кёвкати, кёвкнути;
2. (о сердце) тьохкати, тьохнути, тенькати,
тенькнути.
ектенья' церк. єктенія.
ёле нареч. ледве, ледь; разг. заледве; (с
трудом — ещё) насилу; ёле дышать ледве
(ледь) дихати; (находиться при смерти
разг.— ещё) прясти на тонку; ёле-ёле
душа в теле у кого разг. тільки живий та
теплий хто; ёле ощутимый (уловимый)
ледве (ледь) відчутний; ёле-ёле лёдве-лёдве,
ледь-лёдь, тільки-тільки; разг. лёдве-
налёдве, тіль-тіль; (кое-как разг.— ещё)
сяк-так, так-сяк.
елевый уст. см. еловый.
елей церк,, перен. єлей, род. єлею; (деревянное
масло — ещё) олива.
елейно нареч. єлейно.
елейность єлейність, -ності.
елейный єлейний; ~ые речи єлейна мова
(річ), єлейні речі.
Елена Олена.
елёц ихт. ялёць, род. яльця.
Елёц Єлець, род. Єльця.
Елизавета Єлизавета; разг. Лисавёта.
елизаветинский: ~ий шрифт тип. елизавё-
тинський шрифт.
елико нареч. к н и ж н. у с т. скільки,
наскільки; ~ко возможно якомога, якмбга,
скільки (наскільки) можливо.
Елисей Єлисей; разг. Ялисёй.
ёлка ялинка; (ель) ялина, смерека; в ~ку,
~кой в знач. нареч. в сосонку, в ялйнку,
сосонкою, ялинкою.
ёлкий разг. їв кий.
еловый ялиновий, смерековий; ~ая голова
бран. дурна (садова) голова.
елозить прост. 1. (ползать) лазити (лажу,
лазиш); 2. (вертеться, суетиться)
соватися; разг. вовтузитися, -тужуся, -ту-
зишся, човгатися; З. (возить, тереть
чем по чему-л.) совати; разг. човгати,
ялозити (яложу, ялозиш).
ёлочка уменьш.-ласк. ялинка, ялиночка,
ялинонька, смеречка, смерічка; в ~ку, ~кой
в знач, нареч. в сосонку, в ялйнку,
сосонкою, ялинкою.
ёлочки тип. ялинки, -нок.
ёлочный ялинковий; ~ый базар ялинковий
базар.
ель ялина, смерека; (одно дерево и собир.—
ещё) смеречина.
ельник собир. 1. (лес) ялинник, смеречина,
смереччя, смеріччя; 2. (еловые ветви)
ялина, смерека.
ельничек уменьш.-ласк. ялинничок, -чка.
Емельян Омелян; разг. Омёлько.
ёмкий ємний, емкий; (вместительный)
місткий; ~ий сосуд містка посудина.
ёмко нареч. ємно, емко.
ёмкостный физ. ємнісний, ємкісний.
ёмкость ємність, -ності, ємкість, -кості;
місткість; ~ть рынка місткість ринку;
меры ~ти міри ємності (ємкості);
электрическая ~ть физ. електрична ємність. Ср%
ёмкий.
ёмче сравн. ст. 1. прил. ємніший, ємкіший;
місткіший; 2. нареч. ємніше, ємкіше. Ср.
ёмкий.
Енакиево Єнакієве, -ого.
ендова 1. уст. яндола, яндила, яндова;
2. строит, розжолббок, -бка.
Енисей Єнісей, -сею.
енисейский єнісейський.
єнот зоол. єнот.
енотовидный енотовйдний.
енотовый єнотовий.
епанча ист. опанча; прен. опанчйна; (плащ —
ещё) кирёя.
епанчовый ист. опанчёвий.

епархиальный
337
если
епархиальный церк. єпархіальний; ~ое
училище дорев. єпархіальне училище.
епархия церк. єпархія.
епископ церк. епіскоп.
епископальный церк. епіскопальний.
епископат церк. єпіскопат, -у.
епископский церк. єпископський.
епископство церк. епіскопство.
Епистйма, Епистймия Єпистйма; разг. Лепе-
стйна, Опистйна, Пестйна.
епитимийный церк. єпітимійний.
епитимья церк. єпітимія, покута; налагать,
наложить ~мью на кого накладати,
накласти (наложити) єпітимію (покуту) на кого.
єпитрахиль церк. єпітрахйль, -лі.
Епифан, Епифаний Єпіфан.
ер лингв, єр.
ералаш і: (беспорядок) разг. розгардіяш,
-у, гармидер, -у, шарварок, -рку;
(путаница) плутанина, разг. плутаниця, плутанка;
(вздор) нісенітниця; 2. (смесь сухого
варенья) уст. ералаш, -у; мішанина; 3. карт,
уст. єралаш, -а.
ералашный єралашний. Ср. єралаш 2.
Ереван Єреван.
ереванский єреванський.
Еремёй, Еремйя Ярема, Веремій, реже Єре-
мїя; уст. Ієремїя.
єрепениться прост, іритуватися, -туюся,
-туєшся, комизитися, -мижуся, -мизйшся;
обл. корбдитися, -джуся, -дишся и коро-
дйтися, -роджуся, -родишся, баскалй-
читися; (упрямиться — ещё) пручатися,
опинатися, норовйтися, -влюся, -вйшся.
ересиарх церк. єресіарх.
єресь єресь, -сі.
єретик єретик, -а.
еретически нареч. єретично.
еретический єретичний.
еретичество єретицтво.
єретичка єретичка;
ёрзание совання; човгання; вертіння. Ср.
ёрзать.
ёрзать разг. соватися; разг. вовтузитися,
-тужуся, -тузишся, човгатися;
(вертеться — ещё) вертітися, -рчуся, -ртйшся,
крутитися (кручуся, крутишся); (двигать
по чему-л., тереть чем-л.) совати; ~ть
на стуле соватися (вертітися, крутитися)
на стільці.
ерик1 (речной проток) єрик.
ерик2 лингв, єрик.
Ермак см. Ермолай.
Ермйл Єр мил.
Ермолай Єрмолай; разг. Ярмолай, реже
Єрмак, -а.
ермолка ярмулка.
ёрник обл. зарості карликової берези
(полярної верби и т. п.).
ёрник прост, уст. гульвіса, гультяй,
-тяя; разг. баламут, баламута, джигун,
-а; (шалопай) вітрогон, разг. шалапут.
ёрничать прост, уст. баламутити, -мучу,
-мутиш, гультяювати, -тяюю, -тяюеш.
ерофеич уст. травник, -у, травник, -у,
ласк, травнячбк, -чку, травничок, -чку.
Ерофей Єрофій, Єрофей; разг. Ярош.
ербшение разг. куйовдження, кошлання,
кострубачення.
ерошить разг. куйовдити, -джу, -диш,
кошлати, кошлатити, -лачу, -латиш,
кострубачити.
ерошиться разг. куйовдитися, -диться,
кошлатися, -лається, кошлатитися,
-лататься.
ерунда разг. 1. (вздор) дурниці, -нйць,
дурниця, нісенітниці, -ниць, нісенітниця;
-разг. казна-що, род. казна-чого; говорить
(молоть, плести и т.п.) ~ду разг.
говорити (молоти, плести, верзти и т. п.) дурниці
(дурницю, нісенітниці, нісенітницю, казна-
що), теревені правити (розводити, точити
и т. п.); 2. (пустяк) дурнйця; 3, (в знач,
сказ.: пустяки) дарма; разг. пусте.
ерундистика прост, см. ерунда.
ерундить 1. (говорить ерунду) прост, молоти
(плести, верзтй и т. п.) дурниці (дурницю,
нісенітниці, нісенітницю, казна-що); 2.
(делать ерунду) прост, робити дурниці
(казна-що).
ерундовский, ерундовый прост, (глупый)
нісенітний; (пустячный) пустий,
незначний; (ничтожный) нікчемний; ~ий ( ~ый)
рассказ пусте (нікчемне) оповідання; ~ий
( ~ый) вопрос незначне питання.
ёрш* 1. ихт. йорж, -а; 2. техн. йорж;
3. (о торчащих волосах) йбржик; стричься
~шбм стригтися йоржиком.
ёрш2 (смесь водки с пивом) разг. йорж, -а.
ёршик уменьш.-ласк. йбржик; ~ком в знач.
нареч. йоржиком.
ершистый разг. йоржистий.
ершить (топорщить) разг. настовбурчувати,
-чую, -чуєш, стовбурчити, наїжувати, -жую,
-жуєш; см. ещё ерошить.
ершиться разг. 1. (топорщиться)
настовбурчуватися, -чуюся, -чуєшся, стовбурчитися,
наїжуватися, -жуюся, -жуєшся; см. ещё
ерошиться; 2. перен. гороїжитися, костри-
читися, настовбурчуватися, стовбурчитися,
наїжуватися.
ёрш-носарь ихт. бобйр, -я.
ершовый йоржевий; (из ершей — ещё) з
йоржів; ~ая уха йоржева юшка, юшка з
йоржів. Ср. ёрш 1 1.
еры лингв, ери (нескл., ср.).
ерь лингв, єрик.
есаул воен. дорев. осавул, осавула.
есаульский воен. дорев. осавульський,
осавулів, -лова, -лове.
если союз коли, якщо, як; разг. раз; ~ли я
это говорю, значит у меня" есть основание
коли (якщо, раз) я це кажу, значить у
мене є підстава; а ~ли? а що як (коли)?;

Ессентуки
338
жабий
разг. а бува?; ~ли бы якби, коли б, хай би;
разг. щоб, щоби; ~ли бы не... якби (коли б)
не...; ~ли бы..., а то... якби (коли б, хай
би) ..., а то...; ~ли бы ещё ще коли б, ще
якби, ще хай би; ~ли ехать, так ехать!
коли (якщо, як, раз) їхати, то їхати!; ~ли
[и] не..., то (так)... якщо (коли) [і] не...,
то (так) ...; (хотя и не) хоч [і] не..., але
(зате) ..., хоча [й] не..., але (зате) ...; ~ли
можно коли (якщо) можна; ~ли можно так
сказать коли (якщо) можна так сказати; ~ли
[я] не ошибаюсь якщо (коли) [я] не
помиляюся; ~ли [уж] на то пошло коли (якщо)
[вже] на те пішло; ~ли хотите (хочешь)
коли (якщо) хочете (хочеш); [а] что, ~ли?..
[а] що, як (коли)?..; ~ли бы да кабы [да
выросли во рту грибы] погов. якби та якби
[та виросли в роті гриби].
Ессентуки Єсентуки, -ків.
ессентуки (минеральная вода) єсентуки,'
-ків.
ессент^кский есентукський.
естественник уст. природник;
природознавець, -вця, натураліст.
естественница уст. прирбдниця;
натуралістка.
естественно 1. нареч. природно; натурально;
это вполне ~но це цілком природно, це
природна річ; ср. естественный 1; 2. в
знач, вводн. сл. природно, природна
(натуральна) річ; (конечно — ещё) звичайно,
звичайна річ, звичайне діло.
естественноисторйческий природи ичоісторйч-
ний.
естественнонаучный природничонауковий.
естественность природність, -ності;
натуральність. Ср. естественный 1.
естественный 1. природний; (настоящий;
непринуждённый — ещё) натуральний;
~ая преграда природна перешкода; ~ая
смерть природна смерть; ~ое дело, ~ая
вещь, ~ым образом см. естественно 2;
~ые богатства природні багатства; ~ый
вывод природний (натуральний) висновок;
~ый порядок (ход) вещей (мыслей и т. п.)
природний (натуральний) порйдок (хід)
речей (думок и т. п.); —ый цвет лица
природний (натуральний) колір обличчя;
2. (о науках) природничий,
природознавчий; уст. натуральний; ~ая история уст. і
природнича історія. І
естество 1. к н и ж н. єство; 2. (природа)
уст. природа; обл. натура. |
ж1 см. же1,
ж 2 см. же2.
жаба1 зоол. жаба, ропуха, увел; жабище;
обл. рбпавка.
естествовед природознавець, -вця, натура»
ліст; (о женщине — ещё) натуралістка.
естествоведение природознавство.
естествоведческий природознавчий,
природничий.
естествознание природознавство.
естествоиспытатель дослідник природи,
природодослідник, природознавець, -вця,
натураліст.
єсть*• глаг. їсти (їм» їси, їсть, їмо, їсте, їдять);
ласк. дет. їстки, їстоньки, їсточки;
(употреблять — ещё) споживати, уживати, разг.
заживати, поживати; ~ть глазами перен.
разг. їсти (поїдати) очима; ~ть просит
шутл. їсти просить; ~ть чужой хлеб разг.
їсти чужий хліб; кто не работает (не
трудится), тот не ~т хто не працює, той не
їсть; ешь, пока рот свеж погов. їж, поки
рот свіж.
єсть2 (З л. ед. ч. наст, от «быть*) є, реже
єсть; все как ~ть разг. геть усі, усі чисто,
геть-чйсто всі; всё как ~ть разг. геть усе,
усе чисто, геть-чйсто все; ~ть не что
иное, как... є не що інше, як...; г-ть
такое дело прост, гаразд, добре, хай буде
так; один как ~ть разг. сам собі, сам душею,
сам-одйн, одйн-однісінький; у нас ~ть
у нас є, ми маємо.
есть 3 межд. воєн. єсть.
есться безл. їстися (їсться).
Ефйм Юхим, реже Єфим; разг. Євтйм.
ефймок кет. єфимок, -мка.
єфрейтор воєн, єфрейтор.
ефрейторский воен. єфрейторський,
Ефрем Охрім, Єфрем.
Ефросинья, Ефросйния см. Евфросйнья.
ехать їхати (Іду, Ідеш).
єхида, ехйдина см. єхидна 2.
єхидна 1. зоол. єхидна, -ни; 2. перен. прост.
єхида, єхидна.
ехидничать см. ехидствовать.
єхидно нареч. єхидно.
ехйдность єхидність, -ності.
ехидный єхидний.
єхидство єхидство.
ехидствовать разг. єхидствувати, -ствую,
-ствуєш, єхиду вати, -дую, -дуєш.
ещё нареч. ще, іще; всё ещё усе ще; ещё бы
разг. ще (іще) б [пак], аякже, атож [пак];
(где уж) разг. де ж пак, чому ні; ещё и
ещё ще і ще; ещё [и] как ще [й] як; это
ещё ничего це ще нічого.
жаба2 мед. уст. жаба.
жабернодышащие см. жабродышащие.
жаберный зябровий.
жабий жаб'ячий, жабиний.
ж

жабка
339
жалить
жабка 1. уменыи. жабка, жабеня, -няти,
жабенятко; 2. вет. жабка.
жабник (РИа^о Ь.) бот. жабник, -у, грудна
трава.
жабо жабо (нескл., ср.).
жабовидный жабоподібний; ~ые Ящерицы
жабоподібні ящірки.
ж&бра 1. см. жабры; 2. (Аіоресигиз Ъ.) бот.
лисохвіст, -хвоста; 3. рыб. зазубець, -бця.
жабрей (Саіеорзіз Ь.) бот. жабрій, -рію.
жабрица (Зевеїі Ь.) бот. жабриця.
жабровидный зяброподібний, зябровйдний,
зябруватий.
жабродышащие в знач. сущ. зоол.
зябродишні, -их.
жабры зябра, -бер, реже зябри; ~ра ед.
зябра; брать, взять за ~ры кого перен.
прост, брати, узяти за (під) зябра кого.
жавёлев: ~ва вода хим. жавёлева вода.
жавель хим. жавель, -лю.
жаворонков жайворонків, -кова, -кове,
жайворонячий.
жаворонок жайворонок, -нка, жайворон; обл.
жайвір, -вора; [хохлатый] ~к попелюха,
попелюшка, посмітюха, уменьш.-ласк.
посмітюшка.
жавороночек уменьш.-ласк. жайвороночок,
-чка.
жавороночий см. ,жаворонков.
жадеит мин. жадеїт, -у.
жадина (м. и ж.) разг. жаднюга (м. и ж.),
редко жадюга (м. и ж.); обл. захланник (м.).
жадненький у м е н ь ш.- л а с_к., п р е н.
см. жадный.
жаднеть разг. ставати (стаю, стаєш)
жадібнішим и жадібнішим, робитися (-блюся,
-бишся) жадібнішим и т. п.; см. жадный 1.
жадничанье разг. жадування; см. ещё
жадность.
жадничать разг. бути жадібним и
жадібним и т. п.; разг. жад у вати, -дую, -дуєш;
(скупиться — ещё) скупитися, -плюся,
-пйшся. Ср. жадный 1.
жадно нареч. жадібно и жадібно, жадно,
пожадливо, пожадно, жадлйво, редко жажди -
во; обл. запопадливо, запопадно;
(ненасытно — ещё) зажерливо, ненажерливо,
реже хтйво; (с жаждой — ещё) спрагло,
спражно, із з гагою; (нетерпеливо разг.—
^ ещё) з опалом.
жадноватый разг. трохи жадібний
(жадний); разг. жаддбнуватий, жаднуватий.
жадность жадібність, -ності и жадібність,
жадність, жадоба, пожадливість, -вості,
жадлйвість; запопадливість; зажерливість,
ненажерливість, ненажерність, хтивість,
захланність, ненатленність, ненатля; с
~тью з жадібністю, з жадністю, з
жадобою, з пожадливістю, жадібно, жадно,
пожадливо, пожадно, жадлйво. Ср.
жадный 1.
жаднущий прост, жаднючий, жадённий; (не-
насытный —- ещё) зажерливий,
ненажерливий, реже ненажерний, обл. ненатлий,
ненатленний.
жадный 1. жадібний и жадібний, жадний и
жадний, пожадливий, жадлйвий, редко
жаждйвий; обл. запопадливий,
запопадний; (ненасытный — ещё) зажерливий,
ненажерливий, реже ненажерний, хтивий,
обл. захланний, ненатлий, ненатленний;
2. п о э з. уст. см. жаждущий 3.
жадюга см. жадина.
жажда 1. спрага, жага, згага; утолить ~ду
загасити (утамувати) спрагу (жагу, згагу);
2. (перен.: страстное желание) к н и ж н.
жадоба, жадання, жага, спрага;
{стремление— ещё) прагнення; ~да денег
жадоба [до] грошей; ~да знаний жадоба
(жага) [до] знань.
жаждать (кого-чего) книжн. 1. уст.
хотіти (хочу, хочеш) пити (що), відчувати
спрагу (жагу, згагу) (до чого); уст.
прагнути (чого, до чого); 2. (перен.: страстно
желать) жадати (кого-чого);
(стремиться — ещё) прагнути (чого, до чого).
жаждущий 1. прич. який (що) хоче пити
и т. п.; см. жаждать; 2. (в знач. прил.:
испытывающий желание пить) спраглий,
жадібний и жадібний, жадний и жадний;
разг. жаждённий; 3. (чего — в знач. прил.:
страстно желающий) жадаючий (чого),
жадібний (до чого, на що, чого);
(стремящийся к чему) прйгнучий (чого, до чого).
жакерия ист. жакерія.
жакет жакет.
жакетка жакетка.
жако орн. жако (нескл., м.).
жакоб жакбб (нескл., м.).
жакт (жилйщно-арёндное
кооперативное товарищество)
ист. житлокобп, -у (житлбво-орёндне
кооперативне товариство).
жактовский житлокоопівський. Ср. жакт.
жалейка муз. жалійка.
жаление жалення, жаління. Ср. жалить.
жалёние 1. жаління, жалування; 2.
жалкування, шкодування; 3. шкодування,
жалкування, жаління. Ср. жалеть 1—3.
жалеть 1. (испытывать жалость) жаліти,
жалувати, -лую, -луеш; 2. (о ком-чём,
чего — печалиться, сокрушаться)
жалкувати, -кую, -куєш (за ким-чим, про що),
шкодувати, -дую, -дуєш (за ким-чим), разг.
жалувати (за ким-чим, про що, чого);
3. (скупиться) шкодувати, жалкувати,
жаліти, жалувати; (щадить, беречь —
обычно) шанувати, -ную, -нуєш, берегти, -режу,
-режёш; не ^лёя сил не шкодуючи (не
жалкуючи, не жаліючи, не жалуючи) сил;
4. (любить) обл. жалувати.
жалить жалити, -лю, -лиш, жалитися; разг.
жигати; (о комарах, пчёлах и т. п. разг.—
ещё) тяти (тнуть).

жалиться
340
жантильничанье
жалиться г прост, см. жалить.
жалиться 2 прост, см. жаловаться.
жалкий 1. (вызывающий жалость,
достойный сострадания) жалюгідний;
(страдальческий — ещё) жалібний и жалібний,
жалісний; (беспомощный — ещё)
безпорадний; ~ое зрелище жалюгідне
видовище; ~ое подобие жалюгідна подоба;
находиться в ~ом состоянии бути
(перебувати) в жалюгідному стані; 2.
(невзрачный, неказистый, убогий) жалюгідний,
злиденний, нужденний, убогий, миршавий;
(ничтожно малый — ещё) мізерний;
. (ничтожный — ещё) нікчемний; играть
~ую роль відігравати жалюгідну (мізерну)
роль; ~ий вид жалюгідний (злиденний,
нужденний, убогий) вигляд; ~ая одежда
злиденний (убогий) одяг; 3.
(выражающий скорбь, тоску, страдание) уст.,
обл. жалібний, жалісний; ~ие слова
жалібні (жалісні) слова.
жалко 1. нареч. жалюгідно; жалібно,
жалісно; ср. жалкий 1; 2. в знач. сказ, шкода,
жалко, жаль; очень ~ко дуже шкода
(жалко, жаль), дуже велика шкода; разг.
живйй жаль берё; 3. в знач. вводн. ел.
разг. шкода, жалко, жаль; (к
сожалению) на жаль; ~ко смотреть на кого-что
шкода (жалко, жаль) дивитися на кбго-що,
разг. [живйй] жаль бере дивитися на кбго-
що.
жалконький ласк., прен. 1. жалюгідненький;
жалібненький, жалісненький; 2.
жалюгідненький, убогенький; миршавенький; мі-
зёрненький; 3. жалібненький,
жалісненький. Ср. жалкий 1—3.
жало жало и жало.
жалоба скарга; уст. супліка; подавать,
подать ~бу на кого подавати, подати
скаргу на кого, скаржитися, поскаржитися на
кого; (юр.— ещё) оскаржувати, -жую,
-жуєш, оскаржити кого.
жалобиться прост, см. жаловаться.
жалобнёнько нареч. ласк, фольк.
жалібненько.
жалобно нареч. жалібно, тужливо, скаржно.
жалобный 1. жалібний и жалібний;
(печальный — ещё) тужливий; (вызывающий
жалость — ещё) жалісний; 2. (относящийся
к жалобе-заявлению) скарговйй; ^ая
книга книга скарг.
жалобщик скаржник, -а и скаржник, -а; уст.
суплікатор.
жалобщица скаржниця и скаржниця; уст.
суплікаторка.
жалование дарування, наділяння;
надавання. Ср. жаловать 1.
жалованный 1. (дарёный) ист., уст.
подарований, дарований, реже подарений;
(о правах и т. п.— ещё) наданий; ~ая
грамота надавчий лист, жалувана грамота;
~ая деревня подароване (дароване,
подарен є) село; 2. (награждённый) уст.
нагороджений.
жалованье 1. платня, плата; уст. жалування;
ист. утримання; 2. (награда, дар) уст.
плата; 3. см. жалование.
жаловать 1. (кого чем, кому что) ист., уст.
дарувати, -рую, -руєш (кому що),
наділяти (кого чим); (о правах и т. п.— ещё)
надавати, -даю, -даєш (кому що); 2.
(оказывать внимание, уважать) разг.
поважати, полюбляти; обл. жалувати; любить
да (и) ~ть любйти й поважати (жалувати);
3. (к кому-чему — посещать) уст. ходйти,
-джу, -диш, заходити, -джу, -диш (до кого),
бувати (у кого), відвідувати, -дую, -дуєш
(кого).
жаловаться скаржитися, жалітися; (на
долю — ещё) нарікати, бідкатися; (на боль
обл.— ещё) корбдйтися, -роджуся,
-родишся.
жалонёр уст. жалонёр.
жалоносный энтом. жалоносний.
жалостливо нареч. разг. жалісливо,
жалісно.
жалостливость разг. жалісливість, -вості,
жалісність, -ності.
жалостливый разг. жалісливий, жалісний;
~>ый человек жаліслива людина,
жалісливець, -вця.
жалостно нареч. 1. жалісно, жалібно,
жалісливо; 2. жалісливо, жалісно. Ср.
жалостный 1—2.
жалостный разг. 1. жалісний, жалібний
и жалібний, жалісливий; ~ый голос
жалісний (жалібний) голос; 2.
(сострадательный) жалісливий, жалісний.
жалость жаль, -лю и -лю, жалість, -лості,
жалощі, -щів; какая ~ть! разг. який
жаль!, яка шкода!
жаль предик, шкода, жаль, жалко.
жальче нареч. сравн. ст. прост. 1.
жалюгідніше; жалібніше, жалісніше; 2. більш
шкода (жалко, жаль). Ср. жалко 1—2.
жалюзй жалюзі (нескл., ср.).
жамка прост., обл. пряник, пірник.
жамкать, жамкнуть прост. 1. жмакати,
жмакнути, несов. жмакувати, -кую, -куєш;
(чавкать разг.— ещё) жвакати и
жвакувати, жвакнути, жвякати, жвякнути;
2. (издавать чавкающие, хлюпающие
звуки) жвакати, жвакнути, жвякати,
жвякнути.
жандарм жандарм; обл. жандар, -я.
жандармерия жандармерія.
жандармский жандармський.
Жанна Жанна.
жанр жанр, -у.
жанрист жив. жанрист.
жанровый жанровий.
жантильничанье разг. уст. манірне
кокетування; разг. маніження; (ломанье)
разг. ламання, кривляння.

жантйльничать
341
жатва
жантйльничать разг. уст. маніритися,
маніжитися; (ломаться) разг. ламатися,
кривлятися.
жантильный разг. уст. манірний; разг.
маніжний.
жар 1. жар, -у; (жара — обычно) спёка,
жара; разг. пал, -у; 2. (горячие угли)
разг. жар; обл. грань, -ні; (мелкие угли
с горячей золой) присок, -ску; чужими
руками ~р загребать перен. разг. чужими
руками жар вигортати (вигрібати,
загрібати), чужими руками жар (вогонь)
загортати; 3. (повышенная температура те-
ла) жар; 4. (перен.: страстность,
рвение, пыл) запал, -у, жар, редко опал, -у;
поэз. пал, -у; с ~ром з запалом, з жаром,
з опалом.
жара жара; разг. пал, -у; (зной — ещё)
спёка; (жарища разг.— ещё) спекота и
спекота, жарота, духота и духота; обл.
млява.
жаргон жаргон, -у.
жаргонный жаргонний.
жардиньерка жардиньерка.
жаренный прич. 1. жарений, смажений,
пряжений; печений, пражений; шкварений;
2. печений, палений; смалений. Ср. жарить
1—2.
жареное разг. см. жаркое.
жареный прил. жарений, смажений,
пряжений; печений, пражений; шкварений. Ср.
жарить 1.
жаренье разг. жарення, смаження,
смажіння, пряження; праження; шкварення. Ср.
жарить 1.
жарить 1. (приготавливая пищу) жарити,
смажити, прягти (пряжу, пряжёш),
пряжити; разг. пекти (печу, печеш), пражити;
(преим. в сале, масле, сало) шкварити;
2. (палить — о солнце) разг. пекти,
палити, -лить; разг. жарити, смалити,
-лить, шкварити, смажити, пряжити,
пражити; 3. (жарко топить; накалять)
прост, жарити; (прокаливать для
очистки) разг. прожарювати, -рюю, -рюєш;
4. (перен.: энергично, с азартом делать
что-л.) прост, шкварити, тнути, тяти
(тну, тнеш), жарити, різати (ріжу, ріжеш).
жариться 1. (подвергаться действию жара)
жаритися, смажитися, прягтися
(пряжеться), прижитися; разг. пектися (печеться),
пражитися; (преим. в сале, масле, о сале —
ещё) шкваритися; 2. (находясь в жарком
месте) разг. пектися (печуся, печешся);
разг. жаритися, смажитися, прижитися,
пражитися; 3. страд, жаритися,
смажитися, прягтися, пряжитися; пектися,
пражитися; шкваритися; жаритися;
прожарюватися, -рюється; ср. жарить 1, 3.
жарйща разг. спёка, жара; разг. спекота
и спекота, жарота, духота и духота.
жаркий 1. жаркий, гарячий; (палящий —
ещё) пекучий; (знойный — ещё) спёчний,
разг. спекбтливий и спекотлйвий; ~ие
страны геогр. жаркі країни; 2. (перен.:
пылкий, страстный) палкий, гарячий;
(жгучий — ещё) пекучий; ~ий поцелуй
палкий (гарячий, пекучий) поцілунок; ~ий
спор палка (гарйча, запекла) суперечка,
палкий (гарячий) спір, палке (гаряче)
сперечання; 3. (перен.: сильный;
напряжённый) гарячий; . ~ий бой гарячий бій;
4. (огненного цвета, оранжевый) уст.
гарячий.
жарко 1. нареч. жарко, гаряче и гаряче;
спёчно; палко, гаряче; пекуче; <~ко
спорить палко (гаряче) сперечатися; ср.
жаркий 1—2; 2. в знач. сказ, жарко,
гаряче, варко; (перен. разг.— ещё) шпарко;
становится ~ко стає (робиться) жарко
(гаряче, варко), гарячіє.
жарковато предик, разг. жаркёнько,
гаряченько.
жарковатый разг. жаркёнький, гаряченький.
жаркое кул. печёня, жарке, -ого; разг.
печене, -ого, смаженина; обл. квасок, -ску.
жаровня жаровня.
жаровой жаровий.
жаровыносливость бот» и пр.
жаровитривалість, -л ості.
жаровыносливый бот. и пр. жаровитривалий;
~ые растения жаровитривалі рослини.
жарок уменьш.-ласк. жарок, -рку.
жаропонижающее в знач. сущ. мед.
жарознижуюче, -ого.
жаропонижающий мед. жарознижувальний,
жарознижуючий.
жаропрочность техн. жароміцність, -ності.
жаропрочный техн. жароміцний.
жаростойкий техн. и пр. жаростійкий.
жаростойкость техн. и пр. жаростійкість,
-кості.
жаротрубный: ~ый котёл техн.
жаротрубний казан (котёл).
жароупорность техн. жаротривкість, -кості.
жароупорный техн. жаротривкий.
жароустойчивость жаростійкість, -кості.
жароустойчивый жаростійкий.
жар-птица фольк. жар-птйця.
жарче сравн. ст. 1. прил. жаркіший,
гарячіший; палкіший, гарячіший; пекучіший;
гарячіший; гарячіший; ср. жаркий 1—4;
2. нареч. жаркіше, жаркіш, гарячіше,
гарячіш; палкіше, палкіш, гарячіше, гарячіш;
пекучіше, пекучіш; гарячіше, гарячіш;
ср. жаркий 1—3.
жарынь прост, см. жарйща.
жасмин жасмин, -у; уст. ясмйн, -у.
жасминный, жасминовый жасминовий, жас-
мйнний; уст. ясмйновий.
жатва 1. (уборка хлебов; время уборки)
жнива и жнйва, род. жнив, жнйво, жаття;
разг. жнивування; кончать и оканчивать,
окончить ^ву кінчати, закінчити жнйва

жатвенный
342
жевать
(жнйво), сов. обжатися (обіжнуся,
обіжнешся); 2* (спелые хлеба на корню) жнйво;
3. (сжатые хлеба, урожай) ужйнок, -нку,
жнйво.
жатвенный с.-х. жнивний, жнивовий;
(предназначенный для жатвы) жниварський,
редко жатний; ~ая машина жниварська
машина, жниварка, жатка; ~ая пора
жнйвна пора, пора жнив.
жатка с.-х. жниварка, жатка.
жать * 1. (сдавливать, сжимать) тиснути,
стискати, стискувати, -кую, -куєш, жати
(жму, жмеш); (об обуви, одежде — ещё)
муляти, мулити, обл. трудити, -дить;
^ть рз^ку (приветствовать) тиснути
(стискати, стискувати) руку; 2. (выжимать)
чавити, -влю, -виш, вичавлювати, -люю,
-люєш; (выдавливать — ещё) давити,
видавлювати, -люю, -люєш, видушувати,
-шую, -шуеш; ~ть сок из лимона чавити
(вичавлювати) сік з лимона; 3.
(заставлять отступать; теснить) тиснути,
жати; 4. спорт. жати, вижимати; ~ть гирю
жати (вижимати) гирю; 5. (усиленно,
с азартом делать что-л.) прост, жати.
жать2с.-х. жати (жну, жнеш); разг.
жнивувати (жнивую, жнивуєш); ~ть °т снопа
уст. жати за сніп.
жаться а 1. (тесниться) тиснутися,
тулитися, -люся, -лишся, жатися (жмуся,
жмешся); ~ться в маленькой комнатке
тулитися (тиснутися, жатися) в
маленькій кімнатці; 2. (ёжиться) щулитися,
кулитися; (чувствуя неловкость — ещё)
нітитися (нічуся, нітишся); разг. жатися;
(мяться —- ещё) м'ятися (мнуся, мнешся),
разг. мулятися, мул йтися; жался, не зная,
что ответить щулився (нітився; жався;
м'явся),'не знаючи, що відповісти; ~ться
от холода щулитися від холоду; 3. (льнуть,
прижиматься) тулитися, горнутися, -нуся,
-нешся, реже жатися; ~ться к матери
тулитися (горнутися, жатися) до матері;
~ться к стене тулитися (жатися) до
стіни; 4. (скупиться) разг. обмежувати
(-жую, -жуєш) себе, скупитися, -плюся,
-пйшся; 5. страд, тиснутися, стискатися,
стискуватися, -кується, жатися; ер. жать11.
жаться 2 жатися (жнеться). Ср. жать2.
жахать, жахнуть прост, жахкати, жахнути.
жбан жбан, збан, джбан, дзбан, кінва.
жвала зоол. жувальця, -лець; ~ло ед. жу- і
вальце.
жвачка ж#ика; (вторичное пережёвывание
пищи животными — обычно) ремиґання;
жевать ~чку жувати жуйку; (о
животных —- обычно) ремиґати.
жвачные в знач. сущ. зоол. жуйні, -их.
жвачный зоол. жуйний.
жгут джгут, -а; (из соломы, травы и т. п.—
ещё) скрутень, -тня, скрутінь, обл.
крутень, крутёник. I
| жгутик джгутик.
жгутиковые в знач. сущ. зоол. джгутикові,
-их.
жгутовый джгутовий.
жгуче нареч. 1. пекуче; палюче; жарко;
люто; 2. пекуче. Ср. жгучий 1—2.
жгучесть 1. пекучість, -чості; палючість;
жаркість, -кості; лютість, -тості; 2.
пекучість. Ср. жгучий 1—2.
жгучий 1. пекучий; (палящий — ещё)
палючий; (о ветре, морозе разг.— ещё)
смалкий; (жаркий — ещё) жаркий; (преим.
о холоде — обычно) лютий; (вызывающий
жжение, причиняющий боль — ещё) жал-
[ кйй; ~ая боль пекучий біль; ~ая крапива
бот. жалка кропива; ~ее солнце пекуче
(палюче, жарке) ебнце; ~ий мороз
лютий (пекучий, шпаркий, смалкий) мороз;
2. перен. пекучий; ~ий вопрос пекуче
питання; ~ий стыд пекучий сором; 0 ~ий
брюнет [жагучий] брюнет; разг. чорня-
вець, -вця.
жданный жданий; (ожидаемый — ещё)
сподіваний.
Жданов геогр. Жданов.
ждать (кого-чего, кого-что) чекати, ждати
і (кого-чого, на кого-що); (ожидать — ещё)
очікувати, -кую, -куєш (кого-чого, редко
на кого-що); (надеяться — ещё)
сподіватися (кого-чого, на кого-що); дело не
ждёт справа (діло) не жде; ~ть не
дождаться, чекати не дочекатися, ждати не
діждатися; не ~ть, не гадать не думати, [й]
не гадати; не ждати, не гадати; того и
жди разг. так і чекай (жди), того й жди.
ждаться разг. см. ожидаться,
же* союз а, же, (после гласного) ж; я уезжаю,
товарищ же остаётся я іду, а товариш
залишається.
же2 част, же, (после гласного) ж; (при
указаний тождества — обычно) самий; (с
повелительным накл. в значении «каъ —
ещё) -но, -бо, бо; да иди же сюда та йди ж
(йди ж бо, йдй-бо) сюдй; когда же вы
приедете? коли ж ви приїдете?; смотри же!
гляди ж!, глядй-но!, дивйся ж!, дивйсь-но!;
та же книга та сама книжка (книга); такой
же такий самий, такий же; там же там само,
там же.
жевание 1. жування; кусання; жвакання,
жвакування, жмакання; 2. жування. Ср.
жевать 1—2.
жеванйна прост, жованка.
жёванный прич. жований.
жёваный прил. 1. жований; 2. (перен.:
сильно измятый) разг. зіжмаканий,
зжмаканий; пом'ятий.
жевательный жувальний.
жевать 1. жувати (жую, жуєш); (есть разг.—
ещё) кусати, (чавкая — ещё) жвакати,
жвйкати, (глодая — ещё) жвакувати,
-кую, -куєш, жмакувати, жмакати; (с

жеваться
343
желтеться
трудом разг.— ещё) кутуляти; ~ть
губами жувати губами; 2. перен. разг.
жувати.
жеваться жуватися (жується).
жевок прост, жуваник.
жезл 1. жезл, -а; (посох) патериця; 2. ист.
булава, бунчук, -а, пірнач, -а (у
казацкой старшины); (у царя) бёрло.
жезловой ж.-д. жезловий.
желаемое в знач. сущ. бажане, -ого и
бажане.
желание 1. бажання; хотіння, хіть, род.
хоті, жадання, жадоба; заявлять, заявить
о своём ~нии, изъявлять, изъявить ~ние
заявляти, заявити про своё бажання
(жадання), виявляти, виявити
(висловлювати, висловити) бажання, зголошуватися,
-шуюся, -шуєшся, зголоситися, -лошуся,
-лосишся; сов. разг. зохотитися, -хбчуся,
-хбтишся; исполнить, исполнить
(осуществлять, осуществить) чьё ~ние
виконувати, виконати (здійснювати, здійснити,
справджувати, справдити) чиє бажання,
чинити, учинити чию волю, виконувати,
виконати чию хіть; несов. уст., торж.
волити чию волю; отбивать, отбить ~ние
відбивати, відбити бажання (охоту),
знеохочувати, -чую, -чуєш, знеохотити, -охочу,
-охбтиш; по собственному *"*нию за
власним бажанням, з власної охоти (волі),
власною (своєю) волею (охотою); 2.
жадання, бажання. Ср. желать 1—2.
желанный 1. бажаний и бажаний, жаданий;
поэз. пожаданий; 2. (милый, дорогой)
жаданий.
желательно предик, бажано и бажано,
хотілося б.
желательность бажаність, -ності и
бажаність.
желательный бажаний и бажаний.
желатин желатин, -у.
желатина желатина.
желатинирование спец. желатинування.
желатиновый желатиновий.
желатинообразный желатиноподібний.
желать 1. бажати; (хотеть — ещё) хотіти
(хочу, хочеш), жадати, разг. охотитися
(охочуся, охотишся); (предпочитать)
воліти, уст. у торж. волити; (выражать
пожелание — ещё) зичити; ~ть добра (зла)
бажати (зичити, мислити) добра (зла);
^лаю счастья (удачи) бажаю щастя (удачі);
оставляет ~ть многого (лучшего) книжн.
залишає бажати кращого; 2.
(испытывать к кому-л. влечение, страсть) жадати,
бажати.
желаться бажатися; хотітися (хочеться),
жадатися. Ср. желать 1.
желающий 1. який (що) бажає, бажаючий;
який (що) хоче и т. п.; жадаючий;
воліючий; жадаючий, бажаючий; см. желать;
2. в знач. сущ. бажаючий, -ого, охочий.
желвак жовно; (шишка) ґуля.
желвачок уменьш. жовенце; гулька. Ср.
желвак.
желе желе (нескл., ср.).
железа анат. залоза.
железина разг. залізяка.
железистый1 мин., хим. залізистий.
железистый2 анат., фарм. залозистий.
желёзка1 (кусочек железа) разг. залізце.
желёзка2 1. (железная дорога) прост, за-
, лізнйця; 2. карт. уст. залізка.
желёзка 1. уменьш. анат. залозка; 2. бот.
залозка.
железко залізко.
железнёние техн. залізнення.
желёзница (8ШНШ Ь.) бот. залізниця.
железнодорожник залізничник.
железнодорожница залізничниця.
железнодорожный залізничний.
железный залізний; (жестяной — ещё)
бляшаний; ~ая дорога залізниця; ~ая
логика залізна логіка.
железняк 1. мин. залізнйк, -у; 2. бот. (Уег-
Ьепа ЬЦісіпаІів Ъ.) вербена [лікарська],
суха нехворощ, залізняк, -а и -у; обл.
порплйчник; (РНІотіврип&епв \Уі 11 ±)
залізняк колючий; (ЗагоіНатпив всорагіив
^ і т т.) жарновець, -нівця.
железо 1. залізо; (жесть — ещё) бляха;
собир. разг. заліззя, залізяччя; 2. ~зы
мн. уст. см. оковы 1.
железобетон строит, залізобетон, -у.
железобетонный строит, залізобетонний.
железоделательный мет. уст. залізоробний.
железоплавильный мет. залізоплавильний.
железопрокатный мет. залізопрокатний.
железопрокатчик мет. залізопрокатник.
железорудный горн, залізорудний.
железосодержащий мин. залізовмісний,
залізистий; (об источнике) залізоносний.
железоуглеродистый: ~ые сплавы мет.
залізовуглецеві сплави.
желейный желейний.
желна орн. жовна.
жёлоб жблоб; (для стока воды — ещё)
ринва.
желобок уменьш. жолобок, -бка, жолббинка,
жолобець, -бцй; (для стока воды — ещё)
рйнвочка; (бороздка) рівчачок, -чка.
желобчатый жолобчастий и жолобчастий,
жолобчатий, жолобуватий, жолобкуватий.
желонка горн, желонка.
желоночный горн, желонковий.
желонщик спец. желонник.
желтёние жовтіння; половіння. Ср.
желтеть.
жёлтенький ласк, жовтенький, жовтесенький.
желтеть жовтіти; (становиться жёлтым ~
ещё) жовкнути, жовтішати, реже
зажовкати; (преим. о созревающих хлебах — ещё)
половіти.
желтеться жовтіти, редко жовтітися.

желтёхонький
344
жениться
желтёхонький фольк., прост, жовтесенький,
жовтісінький.
желтеющий який (що) жовтіє, жовтіючий;
який (що) половіє, половіючий. Ср.
желтеть.
желтизна жовтизна и жовтизна, жовтина;
поэз. пожовть, -ті, жовч, -і.
желтинка разг. жовтинка.
желтинник (Нпив СОІІ1Ш8 Ь.) бот. скумпія,
рай-дерево.
желтйть жовтити, -вчу, -втиш.
желтиться жовтитися, -втйться.
желтковый жовтковий.
желтобокий жовтобокий.
желтобрюх зоол. жовтобрюх.
желтобрюхий жовточеревий.
желтоватость жовтуватість, -тості,
жовтавість, -вості, жовтявість.
желтоватый жовтуватий, жовтавий,
жовтявий.
желтоголовый жовтоголовий.
желтогрудый жовтогрудий.
Жёлтое море Жовте море.
желтозём жовтозем, -у.
желток жовток, -тка.
желтокожий жовтошкірий.
желтокрылый жовтокрилий.
желтолицый жовтолиций, -ця, -це.
желтолозник (Заііх ригригеа Ь.) бот. верба
пурпурова (червона), красноталь, -лю.
желтоносый жовтоносий.
желтопузик зоол. жовтопуз, жовтопузик.
желторотый жовторотий.
желтофиоль см. лакфиоль.
желтоцвет (Айопів ьегпаїів Ь.) бот.
жовтоцвіт, -у и жовтоцвіт, горицвіт, -у
[весняний и весняний], адоніс, -у.
желточный жовтковий.
желтухах мед. жовтяниця, жовтуха.
желтуха 2 (Зепесіо ^асоЬаеа Ъ.) бот.
жовтозілля [лучнё].
желтушник (Егувітит Ь.) бот. жовтушник.
желтушный мед. жовтяничний.
жёлтый жовтий; (цвета спелой ржи — ещё)
половий; ~ая лихорадка мед. жовта
гарячка; ~ая раса уст. жовта раса; ~ый
билет дорев. жовтий квиток (білет); ~ый
дом (больница для душевнобольных) уст.
жовтий дім.
желть 1. спец. жовтянка; 2. прост, см.
желтизна.
желток прост, жовтяк, -а.
желудёвый жолудевий, жолудбвий,
жолудяний.
желудок шлунок, -нка.
желудочек шлуночок, -чка.
желудочно-кишечный шлунково-кишковий.
желудочный шлунковий.
жёлудь жолудь, -дя; ~ди мн. жолуді, -дів,
собир. жолуддя.
желчёние жовтіння.
жёлчеотделение физиол. жовчовиділення.
жёлчно парен, жовчно.
жёлчность жовчність, -ності.
жёлчный жовчний.
жёлчь жовч, -і.
жеманиться разг. маніритися, маніжитися;
(ломаться) разг. ламатися, кривлятися.
жеманница манірниця; кривлйка. Ср.
жеманиться.
жеманничанье разг. манірність, -ності, ма-
ніження; (ломанье) разг. ламання, крив-
лйння.
жеманничать см. жеманиться.
жеманно нареч. манірно; разг. маніжно.
жеманность манірність, -ності; разг. маніж-
ність.
жеманный манірний; разг. маніжний.
жеманство манірність, -ності.
жемчуг пёрли, -лів, пёрла, -рел, реже пёрло,
жемчуг, -у.
жемчужина перлйна, реже пёрла, -ли.
жемчужинка уменьш. перлйнка.
жемчужница зоол. перлова скойка.
жемчужный перловий, перлинний, реже жем-
чужний; (похожий на жемчуг — обычно)
перлистий.
жена 1. дружина, жінка; (супруга — ещё)
подружжя; фольк. жона; взять в ~ны
узяти за дружину (за жінку; разг. за себе);
уст. пойняти, -йму, -ймёш, поняти (пойму,
поймёш); 2. уст. см. женщина.
женатый одружений, жонатий; разг.
оженений.
Женева Женева.
женевский женевський.
Женевское озеро Женевське озеро, Леман,
-У-
женин Дружинин, -а, -е, жінчин.
женить несов. и сов. женйти, -ню, -ниш (не-
сов. и сов.), оженйти и мног. пооженювати,
-нюю, -нюєш, одружувати, -жую, -жуєш,
одружити (одружи, одружиш) и мног.
поодружувати; разг. спаровувати, -вую,
-вуєш, спарувати, -рую, -руєш, несов.
реже дружити; без меня* меня ~нйли
перен. разг. без мене мене женили
(оженили).
женитьба одруження, шлюб, -у, реже оже-
ніння.
жениться (на ком) несов. и сов.
одружуватися, -жуюся, -жуєшся, одружитися
(одружуся, одружишся) и мног. поодружуватися
(з ким, на кому), шлюб брати (беру, береш),
шлюб узяти (візьму, візьмеш) (з ким);
разг. братися, побратися, спаровуватися,
-рбвуюся, -рбвуєшся, спаруватися, -руюся,
-руешся, дружитися, подружитися, сов.
зашлюбитися, -блюся, -бишся (з ким);
мног. поженитися, -женимося, -женитеся,
пооженюватися, -нюємося, -нюєтеся (з
ким); (о мужчине — ещё) женитися, -нюся,
-нишся (несов. и сов.), оженитися (з ким,
на кому), брати за дружину (за жінку;

жених
345
жест
разг. за себе), узяти за дружину (за жінку;
за себе), разг. брати, узяти (кого).
жених жених, -а, наречений, -ого; (во время
свадьбы — обычно) молодий, -бго; разг.
сватач; обл. молодик, -а; ~х и невеста
наречений і наречена, наречені, -их;
молодий і молода, молоді, -их, ласк, молодята,
-дйт.
женихаться прост, женихатися.
женихов женихів, -хбва, -хбве, нареченого;
молодого. Ср. жених.
жениховский разг. женихівський.
жениховство разг. женихівство.
женишок разг. женишок, -шка, ласк,
женишенько; обл. сватачёнько.
жёнка 1. разг. жінка, ласк, жіночка; см.
ещё жена 1; 2. (женщина) уст., обл.
жінка.
женолюб, женолюбец жінколюб, женолюб.
женолюбивый книжн. жінколюбний,
женолюбний.
женолюбие книжн. жінколюбство,
женолюбство.
женоненавистник книжн. жінконенависник,
женоненависник.
женоненавистнический книжн.
жінконенависницький, женоненависницький.
женоненавистничество книжн.
жінконенависництво, женоненависництво.
женоподобный подібний до жінки, жінку-
ватий, женоподібний.
женотдел (женский отдел) ист.
жінвідділ, -у (жіночий відділ).
женоубийство жінковбйвство, жінкогуб-
ство.
женоубийца жінковбйвця, жінковбйвець, -вця,
жінкогубець, -бця.
женски нареч. жіноче, по-жіночому.
женский жіночий, реже жіноцький;
(замужней женщины — ещё) молодичий; ~ая
логика шутл., ирон. жіноча логіка; ~ая
рйфма поэт, жіноча рима; ~ий пол
а) биол. жіноча стать; б) (собир.: женщины)
прост, жіноцтво, жінки, -нбк; разг.
жінота, жіноча стать.
женсовёт (женский совет) жінрада
(жіноча рада).
женственно нареч. жіноче, жіночно; (по-
женски) по-жіночому, по-жінбчи, як жінка.
женственность жіночість, -чості, жіночність,
-ності.
женственный жіночий, жіночний; як у жінки.
жёнушка ласк, дружинонька, жіночка,
подружжячко.
женщина жінка; (замужняя — ещё)
молодиця; обл. челядина, невіста; ~нылш. жінки,
-нбк; молодиці, -дйць; собир. разг.
жіноцтво, жінота, уст. челядь, -ді.
женьшень бот. женьшень, -ня.
жердевой жердяний; воринний; тичковий.
Ср. жердь,
жердина разг. см. жердь.
жердинка уменьш. жердинка; ворйнка;
тичинка, тйчечка. Ср. жердь.
жердняк, жердинник собир. жердняк, -у.
жёрдочка уменьш.-ласк. жердинка; ворйнка;
тичинка, тйчечка; (насест — ещё) сідало.
Ср. жердь.
жердь жердина; (для ограды — ещё) ворйна;
(для прижимания сена, снопов на возах)
рубель, -бля; (преим. подпорка для вью-
щихся растений и т. п.) тйчка, тичина;
(подвесная вешалка) жёртка, жёрдка.
жердяной см. жердевой.
жерёбая жерёбна, -ої.
жеребёнок лоша, -шати, ласк, лошатко;
(годовалый — ещё) стригун, -а, ласк,
стригунець, -нця, стригунчик.
жеребец жеребець, -бця; уст. бгир.
жеребий уст. 1. прост, см. жребий;
2. (дробина) дробина, шротина.
жеребиться жеребитися, -рёбиться.
жеребковый з лошачої шкурки.
жеребок лошача шкурка.
жерёбость жеребність, -ності.
жеребцовый жеребця (род. п.), жеребцевий.
жеребчик уменьш. жеребчик, лошачбк, -чка;
мышиный ~к уст. старий джигун
(джиґунчик, джиґунець).
жеребьёвка жеребкування.
жеребьёвщик жеребкувальник.
жеребятина конина.
жеребячий лошачий, жереб'ячий.
жерех ихт. білизна, жерех.
жерлица рыб. жерлйця.
жерло 1. жерло; 2. (печи) челюсті, -тей.
жерлянка зоол. джерелянка.
жерминаль ист. жерміналь, -ля.
жёрнов жбрно; (в мельнице — ещё) камінь,
-меня; ~ва мн. жорна, -рен, камені, -нів.
жерновой жорновий.
жертва жертва, реже офіра; обл. посвята;
приносить, принести ~ву чему приносити,
принести жертву чому; приносить,
принести в ~ву кого-что приносити, принесли
в жертву когб-що; пасть ~вой чего впасти
жертвою чого.
жертвенник рел. жертовник и жертовник.
жертвенность жертовність, -ності.
жертвенный жертовний и жертовний, реже
офірний.
жертвователь уст. жертводавець, -вця,
жертву ватель, -ля, реже офірбвник.
жертвовательница уст. жертводавиця, жёрт-
вувателька, реже офіровниця.
жертвовать жертвувати, -твую, -твуеш, реже
офірувати, -рую, -руєш.
жертвоваться жёртвуватися, -твуеться.
жертвоприношение рел. жертвування,
жертвопринесення, жертвоприношення, реже
офірування; жертва.
жеруха (ЫазЫгИит К. В г.) бот. настурція.
жест жест, -у, редко відрух, -у, рух, -у;
~тами нареч. жестами; разг. на мигах.

жестикули рование
346
живее
жестикулирование жестикулювання.
жестикулировать жестикулювати, -люю,
-люеш.
жестикуляционный жестикуляційний.
жестикуляция жестикуляція,
жестикулювання.
жёсткий 1. жорсткий; (шершавый) шорсткий;
(плотный — ещё) цупкйй, (о ткани и
т. я.— ещё) дебелий; (преим. о траве)
дерзкий; (твёрдый — обычно) твердий,
мулький; (шероховатый) шкарубкий,
шершавий; ~ая вода тверда вода; ~ая
кожа шорстка (шкарубка, шершава) шкіра;
~ая конструкция техн. жорстка
конструкція; ^ая ткань цупка (жорстка, шорстка,
дебёла) тканина; ~ая трава жорстка
(шорстка, дерзка) трава; ~ие волосы жорстке
(шорстке, цупке) волосся; ~ий вагон
ж.-д. твердий вагон; ~ое мгісо тверде
м'ясо; 2. (перен.: суровый, резкий)
жорсткий; ~ие условия жорсткі умови;
3. (перен.: не допускающий отклонений)
твердий, жорсткий; ~ий график твердий
(жорсткий) графік; ~ий срок ' твердий
(жорсткий) строк.
жёстко 1. (предик.: твёрдо) твёрдо, мулько;
2. (нареч.: сурово) жорстко; 3. (нареч.:
без отклонений) твёрдо, жорстко.
жестковато нареч. жорсткувато, шорсткувато;
твердувато. Ср. жестковатый.
жестковатость жорсткуватість, -тості, шор-
сткуватість; твердуватість. Ср.
жестковатый.
жестковатый разг. жорсткуватий,
шорсткуватий; (твердоватый) твердуватий.
жестковолосый жорстковолосий, шорстко-
волбсий, цуп коволосий.
жесткокожий твердошкірий.
жёсткоколосница (ЗсІегосНІоа Р. В.) бот.
твердбколос, -у.
жесткокрылые в знач. сущ. энтом.
твердокрилі, -их.
жестколиственный спец. твердолистяний.
жёсткость 1. жорсткість, -кості; шорсткість;
цупкість; твердість, -дості; шершавість,
-вості; 2. жорсткість; 3. твердість,
жорсткість. Ср. жёсткий 1—3.
жестокий жорстокий; (лютый — ещё)
лютий; (безжалостный — ещё)
немилосердний; (упорный — преим. о боях,
сопротивлении и т. п.— ещё) запеклий; ~ая месть
люта (жорстока) помета; ~ие слова
жорстокі слова; ~ое обращение с кем-чем
жорстоке поводження з ким-чим; мий мороз
лютий мороз.
жестоко нареч. жорстоко; люто;
немилосердно; запекло. Ср. жестокий.
жестокосердие немилосердність, -ності,
жорстокосердість, -дості, безсердечність;
жорстокість, -кості.
жестокосердный, уст. жестокосердый
немилосердний, жорстокосердий,
безсердечний; жорстокий.
жестокость 1. (качество, свойство) жорстб-
кість, -кості; лютість, -тості;
немилосердність, -ності; запеклість, -лості; ср.
жестокий; 2. (о поступке) жорстокість.
жесточайший превосх. ст. найжорстбкіший;
найлютіший; найзапекліший. Ср.
жестокий.
жёстче сравн. ст. 1. прил. жорсткіший;
шорсткіший; цупкіший; дебеліший;
твердіший; шкарубкіший, шершавіший;
жорсткіший; твердіший, жорсткіший; 2. нареч.
твердіше, твердіш; жорсткіше, жорсткіш;
твердіше, твердіш, жорсткіше, жорсткіш.
Ср. жёсткий 1—3.
жесть жерсть, -ті, бляха.
жестяник см. жестянщик.
жестяницкий спец. жерстяницький,
бляхарський.
жестянка 1. (коробка) жерстянка, бляшанка;
2. (кусок жести) разг. бляшка.
жестяной жерстяний, бляшаний.
жестяночка уменьш. жерстяночка,
бляшаночка.
жестяночный жерстянковий, бляшанковий.
жестянщик жерстяник, бляхар, -я.
жетон жетон.
жетонный жетонний, жетоновий.
жетончик уменьш. жетончик.
жечь 1. палйти, -лю, -лиш; (истреблять
огнём — ещё) спалювати, -люю, -люєш;
2. (припекать, печь) пектй (печу, печеш),
палйти; (о солнце разг.— ещё) смалйти,
-лить, шкварити; (о крапиве — обычно)
жалйти, -лить; 3. (волновать, мучить)
пектй; 4. (обжигать) спец. випалювати;
5. (действовать быстро, возбуждённо;
бить) прост, жарити, шкварити, смалйти,
-лю, -лиш.
жечься 1. (обладать способностью жечь)
разг. пектй (печу, печеш); (о крапиве —
обычно) жалйти, -лить, разг. жалитися;
2. (получать ожоги) разг. обпікатися;
3. страд, палитися, -литься; спалюватися,
-люється; ср. жечь 1.
жжение 1. (действие) печіння, паління;
печіння; випалювання; ср. жечь 2—4;
2. (жар в теле) жар, -у; (изжога) печія,
печійка.
жжёнка паленка.
жжёный палений; (о семенах, орехах —¦ ещё)
пряжений; ~ая пробка палена пробка,
палений корок; ~ый кофе палена (прйже-
на) кава, палене (пряжене) кофе.
живать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] жйти; разг. живати; не ~ть
где-либо не жйти десь [ніколи].
живее сравн. ст. 1. прил. жвавіший,
живіший; мотбрніший, меткіший; ср. живой 2;
2. нареч. живіше; живіше; дужче; жвавіше;
швидше, швидш (разг.), скоріше, разг.

живехонький
347
живот
скоріш; хутчіше, хутчіш, хутче, хутчій,
живіше; (при повел, разг.— ещё) хутко;
~вёе!, ~вёй! (как побуждение) разг.
швидше!, скоріше!, мерщій!; разг. хутче!,
хутчій!, хутко!; ср. живо І—4.
живёхонький ф о л ь к., прост.
живісінький.
живёхонько нареч. фол ь к., прост,
швидесенько, скоресенько, хутесенько.
живец рыб. живець, -вця.
живительно нареч. живлюще, живодайно.
живительность живлючість, -чості;
цілющість, -щості. Ср. живительный.
живительный живлющий, живлючий,
живущий, живодайний, живильний;
(целительный) цілющий; (оживляющий,
бодрящий) оживляючий; ~ая влага (водка)
шутл. адамові слізки, живиця; оковита,
-ої.
живить живити, -влю, -виш; (бодрить) ба-
дьорйти, підбадьорювати, -рюю, -рюєш.
живиться уст. 1. живитися, -влюся, -вишся;
(оживляться — обычно) оживлятися,
відживлятися, редко оживлюватися, -лююся,
-люешся; 2. (наживаться) наживатися,
реже живитися, поживлятися.
живйца живиця.
живность разг. живність, -ності.
живо нареч. 1. (наглядно, картинно, ярко)
живо; 2. (сильно, остро) живо; дуже;
3. (оживлённо; бойко) жваво; 4. (быстро)
разг. швидко, скоро; разг. хутко, живо.
живоглот прост, глитай, -тая, живоїд,
живолуп, живоглот.
живодёр прост, гицель, -целя и -цля; (пе-
рен. разг.— ещё) шкуродёр, живолуп,
шкуролуп.
живодёрка прост.- шкуродерка.
живодёрничать прост, бути шкуродёром,
дёрти (-ру, -рёш) шкуру, драти (деру,
дереш) шкуру.
живодёрня прост, шкуродёрня.
живодёрство прост, шкуродерство.
живодёрствовать см. живодёрничать.
живой 1. живйй; уст. живущий; в ~ых
[быть, остаться] у живйх (живйм) [бути,
залишитися, лишитися, зостатися], вижити,
мног. повиживати; ~ая йзгородь
живопліт, -плоту; ~ая материя филос. жива
матерія; ~ая очередь жива черга; ~ая
сила жива сила; ~ая стена (из людей)
жива стіна; ~в-здоров, ~в и здоров живйй
і (та) здоровий; ~в и невредим живйй і
здоровий; ~6го места нет (не осталось)
живого місця немає (нема, не залишилося);
~6го слова не услышишь живого слова
не почуєш; мЗй вес жива вага; ~6й образ
(яркий, выразительный) живйй образ;
~6й рукой, ~ым духом, ~ым манером
(очень скоро) [одним, єдиним] духом, за
один дух, вмить, миттю; ~6й слог живйй
стиль; *юй товар (о людях) живйй товар;
^ой укор живйй докір; ~ые цветы живі
квіти; задеть (затронуть, взять и т. п.)
за ~6е перен. разг. вразити (вражу,
вразиш), зачепити (узяти, торкнути) за живе,
допекти (дійняти, дошкулити) до живого
(до сёрця), несов. реже поривати до [живого]
серця; на ~ую нитку [шить] разг. на живу
нитку [шити]; на ~^ю руку (наспех) разг.
на швидку руку, нашвидку,
нашвидкуруч; ни жив ни мёртв ні живйй ні мертвий
(ні вмерлий); ни ~6й души ні живої
(жодної) душі; по ~6му резать по живому
різати; 2. (подвижный; бойкий; деятельный,
интенсивно проявляющийся) жвавий,
живйй; (проворный) моторний, меткий; ~ая
натура жвава (жива) натура; ~ая
торговля жвава торгівля; ~6е дитя\ ~6й
ребёнок жвава (жива) дитина; (о мальчике —
ещё) моторний (меткий) хлопчик; (о
девочке — ещё) моторна (метка) дівчинка; ~6е
любопытство жива цікавість; ~6н взгляд
жвавий (живйй) погляд; ~6й восторг
жваве (живё) захоплення, жвавий (живйй)
захват; ~6й интерес жвавий (живий)
інтерес; ~6й ум жвавий розум.
живокость бот. 1. (йеірпіпіит Ь.)
дельфіній, -нію; сокирки, -рбк; ~ть садовая
сокирки садові; обл. андрієць, -рій ця;
2. (Зутрпуіит Ь.) живокіст, -кбсту,
окопник, -у.
живоносный життєдайний, живоносний.
•живописание уст. живописання; малювання.
живописать уст. живописати, -пишу,
-пишеш; малювати, -люю, -люєш.
живописец живописець, -сця, маляр, -а и
маляр, -а; (о женщине — ещё) малярка.
живописно нареч. мальовниче.
живописность мальовничість, -чості.
живописный 1. (относящийся к живописи)
живописний; ~ая техника живописна
техніка; 2. (красочный; яркий, образный)
мальовничий; ~ая местность мальовнича
місцевість; ~ое сравнение мальовниче
порівняння.
живопись живопис, -у, малювання; (о
занятии, действии—ещё) малярство; школа ~си
школа живопису; уст. малярська школа.
живорез прост, зарізяка; обл. зарізака, за-
різа.
живородка зоол. живородка.
живородящий зоо л., бот. живородний,
живородящий.
живорождение зоол. живородіння.
живорыбный живорибний; ~ый садок
сажалка, рибник; обл. сажавка, сажівка.
живосечение спец. вівісекція.
жйвость жвавість, -вості, живість; (острота,
сила) гострота.
живот1 живіт, -вота, черево; вверх ~том
догори животом (черевом); разг.
голічерева; вниз ~том униз животом (черевом);
разг. долічерева.

348
жизнь
живот2 (жизнь) уст. живіт, -вота; життя;
не на ~т, а на смерть не на життя, а на
смерть.
живот Зуст., обл. 1. см. животина; 2. ^ты
(мн.: имущество, богатство) добро,
пожитки, -ків, реже маєток, -тку.
животворить книжн. уст. животворити.
животвориться книжн. уст. животворитися.
животворно нареч. животворно, життєдайно,
цілюще.
животворность життєдайність, -ності,
цілющість, -щості.
животворный животворний, життєдайний,
живодайний; (восстанавливающий силы —
ещё) живущий, живлющий, живлючий,
цілющий.
животворящий 1. прич. книжн. уст. який
(що) животворить, животворящий; 2. см.
животворный.
животик уменьш.-ласк. животик, животбк,
-тка, черевцё.
животина 1. прост, худобина, тварюка, твар,
-і, хвости на, хвостяга, хвостяка; 2. собир.
прост, худоба, товар, -у, скотина.
животновод тваринник.
животноводка разг. тваринниця.
животноводство тваринництво.
животноводческий тваринницький.
животное 1. тварина; (дикое реже — ещё)
звір, звірина; разг. тварюка, твар, -і;
промышленные ~ные промислові тварини;
2. перен. разг. тварина, тварюка, твар,
скотина, звір.
животный тваринний; ~ое царство
тваринний світ; ~ый страх звірячий страх (жах).
животрепещущий 1. животрепетний; ~ий
вопрос животрепетне питання; 2. (живой,
полный жизни) живйй; 3. (колышущийся;
зыбкий) ш у т л. хисткий, хиткий,
хитливий, хитлявий.
живучесть живучість, -чості.
живучий живучий.
живучка (А]и§а Ь.) бот. горлянка.
живущий прост, живучий.
живчик 1. рыб. живець, -вця; 2. биол. живчик;
3. перен. разг. живчик.
живьё собир. обл. живність, -ності.
живьём нареч. разг. живцем.
жига муз. жйга.
жигалка энтом. жигалка; обл. жали ця.
жиган обл. жиган, -а; шахрай, -рая.
жигануть прост, джиґонути, джиґнути,
уджиґнути, ужалити; (ударить разг.—
ещё) оперіщити, уперіщити, упекти
(упечу, упечеш), опекти; (стегнуть разг.—
ещё) оперезати, уперезати.
Жигули Жигулі, -лів.
жиденький ласк.*прєн. 1. ріденький; 2.
кволенький; слабенький. Ср- жидкий 1—2.
жиденько нареч. ласк., прен. 1. ріденько;
2. кволенько; слабенько. Ср. жидкий 1—2.
жидкий 1. рідкий; (мало сгустившийся —
ещё) молодий; *>ое топливо рідке паливо;
~ие волосы рідке волосся; 2. (бессильный)
разг. безсилий, кволий; (слабый,
тщедушный) слабкий, слабий; (тонкий,
непрочный — о постройке, мебели и т. п.—
ещё) хитливий, хитлявий.
жидко нареч. 1. рідко; 2. слабо. Ср. жидкий
1—2.
жидковато нареч. разг. 1. рідкувато,
ріденько; 2. кволенько; слабенько. Ср. жидкий
1—2.
жидковатый разг. 1. рідкуватий, ріденький;
2. кволенький; слабенький. Ср. жидкий
1—2.
жидковолосый разг. рідковолосий.
жидкокостный разг. слабенький, кволенький;
(хилый, тщедушный разг.-— ещё) хирний,
хирлйвий, хирённий, хйрий, хирявий.
жидконогий разг. тонконогий.
жидкостный спец. рідинний.
жидкость 1. рідина; 2. (качество, свойство)
рідкість, -кості; безсилість, -лості, кволість;
слабкість, слабість, -бості; ср. жидкий
1—2.
жижа рідина, рідота; (супа, похлёбки и
т. п.— ещё) юшка, юшечка (ласк.), уст.
щерба; навозная ^жа гноївка.
жиже сравн. ст. 1. прил. рідший, рідкіший;
безсиліший, кволіший; слабкіший,
слабіший, слабший; 2. нареч. рідкіше, рідше;
слабкіше, слабіше, слабше. Ср. жидкий
1—2.
жижесборник с.-х. гноївкозбірнйк, -а, гноїв-
козбирач, -а.
жйжица у м є н ь ш. см. жижа.
жизнедеятельность 1. биол. життєдіяльність,
-ності; 2. перен. життєдіяльність,
діяльність.
жизнедеятельный 1. биол. життєдіяльний;
2. перен. життєдіяльний, діяльний,
жвавий, енергійний.
жизнелюб, жизнелюбец життєлюб,
життєлюбець, -бця.
жизнелюбивый життєлюбний.
жизнелюбие життєлюбство.
жизненно нареч. життєво.
жизненность життєвість, -вості.
жизненный життєвий, життьовий.
жизнеописание життєпис, -у.
жизнеощущение життєвідчування.
жизнепонимание життєрозуміння.
жизнерадостно нареч. життєрадісно.
жизнерадостность життєрадісність, -ності.
жизнерадостный життєрадісний.
жизнеспособность життєздатність, -ності.
жизнеспособный життєздатний.
жизнестойкий життєстійкий.
жизнестойкость життєстійкість, -кості.
жизнеутверждающий життєствердний, життє-
ствёрджуючий.
жизнь життя; (период существования кого-л.;
век — ещё) вік, -у; обл. живбття; впервые

жиклёр
349
жирафовый
(первый раз) в ~ни уперше (пёрший раз)
в житті (на віку); всю ~нь все життя;
(до смерти) довіку, разг. поки [й] віку
(життя); выходить, выйти в ~нь
виходити, вийти в життя; дать ~ни кому-чему
перен. прост, дати жару кому-чому; дать
~нь кому (родить) дати життя кому,
народити (породити) кого; до конца ~ни
до кінця життя, до останку; ~ни не рад
кто світ не мйлий кому; ~нь моя
(обращение— зват.) світе мій, доле моя; ~нь
на волоске життя на волосинці (на волоску);
~нь отдать (положить) см. положить 1;
~нь пошла на убыль життя пішло на
спад; как ~нь? разг. як живеться?, як
життя?, як ся маєте?; лишать, лишить
~ни кого, отнимать, отнять ~нь у кого
позбавляти, позбавити життя кого,
збавляти, збавити (укорочувати, укоротити) віку
(життя) кому; между ~нью и смертью
між життям і смёртю; на склоне ~ни
на схилі (реже на схилку) віку (життя);
не на ~нь, а на смерть не на життя, а на
смерть; ни в ~нь, в ~нь (в ~ни) разг.
(ни за что) нізащо, разг. нізащо в світі;
(никогда) ніколи, разг. ніколи в світі,
зроду, зроду-віку, зроду-звіку; подруга
~ни (жена) подруга життя, подружжя;
право ~ни и смерти уст. право життя і
смерті; при ~ни за життя; уст. за живота;
обл. за живбття; прожигать ~нь см.
прожигать 2; спасать, спасти ~нь кому
рятувати, урятувати життя кому; ~нь прожить —
не поле перейти посл. вік (життя)
прожити — не дощову годину перестояти (недовгу
ниву перейти, не поле перейти); вік ізві-
кувати — не пальцем перекивати.
жиклёр техн. жиклёр.
жила1 1. разг. жила; 2. горн, жила; обл.
матка; 3. техн. жила.
жила2 (м. и ж.) прост, жмйкрут (м.), жила
(м. и ж.); (скупец разг.— ещё) скупердяга
(м. и ж.), скупердя (м. и ж.), скупердяй
(м.)9 скупендра (м. и ж.), скупиндра
(м. и ж.), скупиндряга (м. и ж.),
скупиндя (м. и ж.), скуп'яга (м. и ж.).
жилет, жилетка жилет, жилетка; обл. камі-
зёлька, лёйбик.
жилетный жилетний.
жилец 1. пожилець, -льця, жилець,
мешканець, -нця; 2. (житель, обитатель) уст.
житель, -ля, мешканець, жилець,
пожилець; разг. житёць, -тця; не ~ц [на белом
свете] кто разг. не жилёць (не житёць)
[на цьому світі, на білому світі] хто.
жилистый жилавий, жилуватий;
мускулистий, мускулястий.
жйлить прост, шахрувати, -рую, -руєш,
шахраювати, -раюю, -раюєш; разг.
махлювати, -люю, -люєш.
жилиться прост. 1. напружуватися,
-жуюся, -жуєшся, натужуватися, -жуюся,
-жуєшся; (силиться) силкуватися, -куюся,
-куєшся; разг. надиматися; 2.
(скряжничать) скупитися, -плюся, -пйшся.
жилйца 1. пожилиця, пожиличка, жили ця,
мешканка; 2. жителька, мешканка,
пожилиця. Ср. жилец 1—2.
жилйчка разг. см. жилйца 1.
жилище житло, осёл я, помешкання; обл.
мешкання, житвб.
жилищно-строительный житлобудівний.
жилищный житловий; ~ое строительство
житлове будівництво.
жилка жилка; попасть в ~ку уст. попасти
в [саму] точку (разг.).
жилкование спец. жилкування.
жилковатый жилкуватий; (волокнистый)
волокнуватий, волокнистий.
жилкооперация (жилищная
кооперация) житлокооперація (житлова
кооперація).
жило уст., обл. см. жилище.
жиловатый прост, см. жилистый.
жилой житловий; (преим. обитаемый — ещё)
жилйй.
жилотдел (жилищный отдел)
житловідділ, -у (житловий відділ).
жилочка уменьш.-ласк. жилочка.
жилплощадь (жилая площадь)
житлоплоща (житлова площа),* жилплбща
(жила площа).
жилстроительный житлобудівний.
жилстроительство (жилищное
строительство) житлобудівництво
(житлове будівництво).
жилуправлёние (жилищное
управление) житлоуправління (житлове
управління).
жилфонд (жилищный фонд)
житлофонд, -у (житловий фонд).
жильё 1. (обитаемое место) житло, оселя;
2. разг. см. жилище; 3. (жительство у
житьё) разг. життя, проживання;
4. (этаж) уст. поверх, -у.
жильный жйльний.
жим спорт, жим, -у; вижимання.
жимолостный жимолостевий.
жимолость бот. \.(Ьопісега Ь.) жимолость, -ті,
деревни к, -а и -у; 2. (X. саргі\оІіит Ь.)
козолист, -у, козячий листик, каприфолі й,
-лію.
жир жир, -у; (преим. топлёное сало овец
и рогатого скота; свечное сало — ещё)
лій, род. лбю; (преим. свиное и птичье
топлёное сало — ещё) смалець, -льцю;
не до ~ру, быть бы живу погов. хоч не
пишно, абй затишно; не до поросят, коли
свиню смалять; не до поросят свині, як свиня
в огні.
жирандоль уст. жирандоль, -лі.
жираф, жирафа жираф, жирафа.
жирафовый жирафовий, жираф'ячий; ~ая
антилопа зоол. жирафова антилопа.

жиреть
350
жиреть жиріти, гладшати, гладнути.
жирненький уменьш.-ласк. 1. жирненький;
ситенький; маснёнький, масткёнький;
2. жирненький, ситенький, гладкенький;
3. жирненький, маснёнький, масткёнький.
Ср. жирный 1—3.
жирненько парен, уменьш.-ласк.
жирненько.
жирник обл. каганёць, -нцй.
жирно парен, жирно.
жирноватый разг. 1. жирнуватий, трохи
жирний (маснйй, масткий); 2. жирнуватий,
трохи жирний (ситий, гладкий, опасистий).
Ср. жирный 1—2.
жирномолочность спец. жирномолочність, -но-
сті.
жирномолочный спец. жирномолочний.
жирность 1. жирність, -ності; ситість, -тості;
масність; 2. жирність, ситість, гладкість,
-кості, опасистість; 3. жирність, масність.
Ср. жирный 1—3.
жирный 1. жирний,; (содержащий много
жира; сонный — ещё) сйтий;
(пропитанный жиром, замасленный — ещё) маснйй,
масткий; ~ая трава жирна (ейта) трава;
~ый кусок жйрний (перен,—ещё: ласий)
шматок (кусок); <*ый шрифт тип.
жйрний шрифт; *ая земля" жирна (сйта, масна)
земли; ~ая известь жйрне (маснё) вапнб;
^ое пятно жирна (масна) пляма; ~ые
волосы жйрне (маснё, масткё) волосся;
2. (толстый, упитанный) жйрний, сйтий,
гладкий, опасистий; З. (перєн.: густой)
жйрний, маснйй, масткий; ~ая грязь
жйрне (маснё, масткё) багнб (болото), жирна
(масна, мастка) грязь.
жйро фин. жйро (нескл., ср.).
жированиех техн. жирування.
жирование2 охотн. жирування.
жировать1 техн. жирувати, -рую, -руеш.
жировать 2 1. охотн. жирувати, -рує; 2. (пе-
рен.: резвиться) прост, жирувати, -рую,
-руеш; 3. сад. буяти.
жировик г см. жирник.
жировик2 1. мед. жировик,-а; 2. мин.
жировик, -у.
жировка 1 техн. жирування.
жировка2 охотн. жирування.
жировка3 см. жироприказ.
жировой жировий; ~ые образования физиол.
жирові утворення (утвори).
жирок уменьш.-ласк. жирок, -рку; лойбк,
-йку. Ср. жир.
Жиронда геогр. Жірбнда.
жиронда полит, ист., перен. жірбнда.
жирондист полит, ист., перен. жірон-
дйст.
жирондистский полит, ист., перен. жірон-
дйстський.
жирооборот фин. жирообіг, -у, жирооборот,
•У-
жирообразование физиол. жироутворення,
жиротворення.
жироотложение физиол. жировідкладення,
(неоконн. процесс -г- ещё)
жировідкладання.
жиропот спец. жиропіт, -поту.
жироприказ фин. жиронаказ, -у.
жироскоп техн. жироскоп, гіроскоп.
жироскрпйческий техн. жироскопічний,
гіроскопічний.
жиротоп спец. жиротоп.
жиротопление спец. жиротоплення.
жиротопный спец. жиротопний.
жиротопня спец. жиротопня.
жирянка (Ріп^иісиїа І,.) бот. товстянка.
житейски парен, по-життевому.
житейский життєвий, життьовий, редко
житейський, світовий; обл. житёчний; дело
~ое разг. світова річ, світове діло, діло
житейське, житейська справа.
житель житель, -ля, мешканець, -нця,
пожилець, -льця, жилёць; разг.' житёць,
-тцй.
жительница жителька, мешканка, жилйця,
пожилиця.
жительство 1. (проживание) проживання;
(пребывание разг.— ещё) пробування;
раздельное ~во окреме проживання; место
постоянного ~ва місце постійного
проживання; 2. (населённая местность, селение)
селище, поселення; (усадьба) селитьба,
обл. осёля.
жительствовать уст. жйти (живу, живёш),
проживати, мешкати; разг. пробувати,
сидіти, -джу, -дйш.
житие церк., лит. и пр. житіє.
житийный лит. житійний.
житник (хлеб) обл. житняк, -а (разг.).
житница жйтниця; (амбар — обынно)
комора.
житный житній.
житня*к бот. житник, -у.
жйто обл. жйто; (ячмень) ячмінь, -меню;
(всякий хлеб на корню или в зерне) хліб,
пашня, збіжжя.
Житомир Житомир.
житомирец житомирець, -рця,
житомирянин.
Житомирская область Житомирська область.
житомирский житомирський.
Житомирщина Житомирщина.
жить 1. жйти (живу, живёш);
(существовать уст.— ещё) животіти; (проводить
всю жизнь, вековать уст.— ещё) вікувати,
-кую, -куєш; (чувствовать себя,
поживать разг.— ещё) матися; жил-был фольк.
був собі, жив-був; ~ть вместе (совместно,
сообща) жйти разом (спільно); ~ть в
праздности (в роскоши) см. праздность 2;
~ть в согласии (согласно, в мире, мирно;
разг. в ладу, ладно; уст. в совете) с кем
жйти в злагоді (в згоді, тихо, мирно,

житьё
351
журавлёнок
в мирі, в миру, в ладу, в спокої; уст. в
покої) з ким, ладнати з ким; ^ть-поживать
фольк. жйти-поживати; ~ть своим умом
жити своїм розумом; [за] здорово живёшь
см. здорово1; приказал (велел) долго
~ть (умер) разг. наказав довго жити,
віддав богові душу; век ~вй, век учись
поел, вік живи, вік учись; не вчися розуму
до старості, але до смерті; на світі живучи,
довіку вчись; 2. (пребывать, проживать
где-л.) жйти, проживати, мешкати; разе.
пробувати, сидіти, -джу, -дйш.
житьё разг. життя, редко поживання;
обл. пожитки, -ків.
житьё-бытьё разг. життя-буття.
житьишко уничиж. поживаннячко.
житься безл.. разг. житися (живеться);
разг. вестися (ведеться), поводитися,
-диться; как вам живётся? як вам живеться
(ведеться, поводиться)?
жмот прост, жмикрут; см. ещё жила2.
жмурить мружити, жмурити.
жмуриться мружитися, жмуритися.
жмурки піжмурки, -рок, жмурки, кйці-
баба, панас.
жмыхи и жмыхи, жмых с.-х. макуха.
жмыховый и жмыховый с.-х. макуховий.
жмыходробилка с.-х. макуходробарка.
жнейка см, жатка.
жнец жнець, род. женця, ласк, жёнчик.
жнецов женців, -цёва, -цёве.
жней у с т., о б л. 1. см. жница; 2. см. жатка.
жнивьё, обл. жнива, жниво 1. стерня;
2. обл. см. жатва 1.
жнитво обл. 1. стерня; 2. см. жатва 1—3.
жница жнйця, ласк, жнйчка; обл. женчйха.
жнйцын жнйці (род. п.).
жокей жокёй.
жокейка разг. жокейка.
жокейский жокейський.
жолнёр и жолнёр ист. жовнір.
жолнёрский и жолнёрский ист. жовнірський.
жом 1. (пресс) гніт, давило, давйльце;
2. (свекловичные выжимки) обл. жом, -у.
жонглёр жонглёр.
жонглёрский жонглёрський.
жонглёрство жонглёрство.
жонглирование жонглювання.
жонглировать жонглювати, -люю, -люеш.
жор рыб. сильне клювання.
жостер см. крушина.
жох прост, жох, пройдисвіт, проноза.
жратва вульг. 1. (действие) жрання,
тріскання, лопання, лигання; 2. (еда) жрання.
жрать вульг. жёрти, -ру, -рёш, тріскати,
лупйти, -плю, -пиш, пёрти (пру, преш),
лопати, лигати.
жребий 1. жёреб, -у, жеребок, -бка; метать
(кидать, бросать) ~бий кйдати жёреб
(жеребок); 2.- (судьба, участь) п о э з. уст.
доля; кому какой ~бий кому яка доля,
кому що судилося.
I жрец рел., ирон, жрець, род. жерця, реже
святёць, -тця.
1 жреческий рел., ирон. жрёцький.
жречество рел. жрёцтво; (собир.— обычно)
. жерці, -ців.
жрица рел.у ирон. жрйця.
жужелица1 энтом. турун, -а, жужелиця.
жужелица2 (гарь, шлак) прост, жужелиця*
жужіль, -желі.
жужжальца, жужжальцы энтом. дзйзкальця,
-лець.
жужжание 1. дзижчання; гудіння; бриніння;
хурчання, хуркіт, -коту, сюрчання; 2.
туркання, турчання, туркотання,
туркотіння. Ср, жужжать 1—2.
жужжать 1. дзижчати; разг. зумкотіти,
-кочу, -котиш; (с гудением — ещё) гудіти,
густи (гуду,^ гудёш); (преим. о насекомых—
ещё) дзинчати, дзвинчати, дзиґотіти, -го-
тйть, дзикотіти, -котить; (звонко — ещё)
бриніти, -нить; (о веретене, прялкеТ
' осколках и т. п.— ещё) хурчати, разг.
І фурчати, фуркати, фуркотати, -кбче,
фуркотіти, -котить, сюрчати, сюркати; 2. (твер-
I дать что-л.) разг. туркати, турчати,
усилит, туркотати, -кочу, -кбчеш,
туркотіти, -кочу, -котиш.
жуйр уст. жуір; розкішник.
жуировать уст. жуїрувати, -рую, -руєш;
розкошувати, -шую, -шуеш.
жук жук, -а.
жулан орн. жулан, -а.
жулик 1. [дрібний] злодій; разг. злодюжка
злодійчук, -а, уркаган, реже злодіячка;
2. (мошенник) разг. шахрай, -рай,
разг. торбохват; (проходимец)
пройдисвіт; (плут) плутйга.
жуликовато нареч. разг. 1. злодійкувато;
2. шахраювато. Ср. жулик 1—2.
жуликоватость разг. 1. злодійкуватість,
-тості; 2. шахраюватість. Ср. жулик І—2.
жуликоватый разг. 1. злодійкуватий;
2. шахраюватий. Ср. жулик 1—2.
жульё собир. разг. 1. злодії, -діїв; разг.
І злодюжки, -жок, уркагани, -нів; 2.
(мошенники) шахраї, -раів; разг. шахрайня.
жульничать разг. шахрувати, -рую, -руєш,
шахраювати, -раюю, -раюєш; разг. крутити
(кручу, крутиш).
жульнически нареч. разг. по-шахрайському,
по-шахрайськи.
жульнический раз г. шахрайський.
жульничество разг. шахрайство,
шахрування, шахраювання.
жупан ист. жупан, -пана и -пана.
жупел жупел.
журавель обл. см. журавль.
журавельник см. герань.
журавёц уменьш. фольк. журавлик;
II фольк. весёлик.
журавлёвый спец. журавлиний.
журавлёнок журавленя, -нити.

журавлик
352
за
журавлик уменьш.'Ласк. журавлик.
журавлиный журавлиний, журавлевий, жу-
равёльний.
журавлиха журавка, журавлиця, журавлиха.
журавль 1. орн. журавель, -влй; фольк.
веселик; не сули ~лй в нёбе, а дай синйцу
в руки; лучше синица в руках, чем ~ль
в нёбе погов. краще синиця в руках (в
жмені), ніж журавель у небі; 2. (у колодца)
журавель, звід, род. зводу.
журавушка ласк, фольк. журавлик;
фольк. веселик.
журить (кого) разг. докоряти (кому),
картати, корити (кого); разг. вимовляти
(кому).
журка прост, см. журавушка.
журнал журнал, -у; уст. часопис, -у, часб-
пись, -сі.
журналйзм журналізм, -у.
журналист журналіст.
журналистика журналістика.
журналистка журналістка.
журналистский журналістський.
журнальный журнальний.
журнальчик уменьш. журнальчик.
журфйкс уст. журфікс, -у.
журчание дзюрчання, дзюркотання,
дзюркотіння, дзюркіт, -коту, журчання, журкіт,
джеркотання, джеркотіння, джерготання,
джерготіння; усилит, разг. джеркотнява;
бриніння. Ср. журчать.
журчать дзюрчати, дзюркотати, -кбче,
дзюркотіти, -котить, журчати, джеркотати, -кбче,
джеркотіти, -котить, джерготати, -гбче,
джерготіти, -готйть; (звонко — ещё)
бриніти, -нить.
журчащий 1. прич. який (що) дзюрчйть и т. п.;
за предл. 1. с вин. п. а) за (кого-що); взять
за руку узяти за руку; движение за мир
рух за мир; выйти за дверь вийти за двері;
ему за сорок йому понад (за) сорок, йому
більш як сорок, йому минуло сорок; мороз
уже за двадцать градусов мороз уже
понад двадцять градусів; за километр
отсюда [за] кілометр звідси; за месяц перед
этим [за] місяць перед цим (до цього);
взять за образец узяти за зразок; сделать
что за кого-либо зробити що за кого-нё-
будь; голосовать за предложение
голосувати за пропозицію; принять кого за своего
знакомого прийняти кого за свого
знайомого; купить за рубль купити за
карбованець (за карбованця); по рублю за кило
по карбованцю за кіло; б) (при обозначении
предмета, около которого располагается
кто-л. для какого-л. действия, занятия)
см. журчать; 2. в знач. прил.
дзюркотливий.
жуткий 1. моторошний, жахливий; ~ое
зрелище моторошне (жахливе) видовище; 2.(пе-
рен.: большой, сильный) разг.
жахливий; разг. страшний, страшенний.
жутко нареч. 1. моторошно, жахливо; 2.
жахливо; страшно, страшенно. Ср. жуткий
1—2.
жутковато нареч. разг. моторошнувато;
страшнувато.
жутковатый разг. моторошнуватий;
страшнуватий.
жуткость моторошність, -ності; (ужас) жах,
-у, жахливість, -вості; до ~ти см. жуть 1:
до ~ти.
жуть 1. острах, -у, моторошність, -ності;
страх, -у и -у; (ужас) жах, -у; ~ть берёт
острах (страх, жах) бере; до ~ти прост,
до моторошності; разг. страшенно; 2. в знач.
сказ, прост, жах, страх.
жухлость 1. тьмяність, -ності; 2.
зашкарублість, -лості. Ср. жухнуть 1—2.
жухлый 1. тьмяний; вйлинялий, злинялий;
2. зашкарублий. Ср. жухнуть 1—2.
жухнуть 1. (утрачивать свежесть, яркость)
мерхнути, мерхти, -хну, -хнеш, тьмяніти;
(о красках — ещё) линяти; 2. (о коже
и т. п.) шкарубнути, шкарубіти.
жучить (кого) разг. картати, сварити, -рю,
-риш (кого); разг. сваритися (на кого),
шпётити (шпёчу, шпётиш) (кого), мйлити
голову (шйю) (кому).
жучка разг. жучок, -чка, жук, -а, жучка.
жучок 1. уменьш. жучок, -чка; 2. энтом.
разг. жучок; 3. (в электросети) разг.
жучок.
жюри жюрі (нескл., ср.).
за (що), до (чого); сесть за рояль сісти за
рояль; сесть за стол сісти за стіл (до столу);
стать за пульт стати за пульт; в) (при
указании на переход границы времени) за (кого-
що), реже по (кому-чому); за полночь
за північ, по півночі; г) (при обозначении
промежутка времени, в течение
которого что-л. совершается) за, реже у, в
(що); за годы Советской власти за роки
Радянської влади; за два дня работа
будет закончена за два (в два) дні робота
буде закінчена (роботу буде закінчено);
за отчётный период за звітний період;
д) (минуя кого-что-л.) за, реже поза
(кого-що); выйти за ворота вийти за (поза)
ворота; е) (при обозначении расстояния
посредством предметов — где) через; за
три дома от угла через три будинки від
рогу; ж) (при обозначении объекта дей-
з

заавансированный
353
забагривать
ствия) до (чого), за (що); взяться за работу
узятися до роботи (за роботу, реже до праці,
за працю); взяться за перо узятися за перо;
2. с твор. п. а) за (ким-чим); сидеть за
столом сидіти за столом (разг. при столі);
за работой за роботою; стоять за станком
стояти за верстатом; слово за вами слово
за вами; следить за порядком стежити за
порядком; бумага за номером 225 тіапір
за номером 225; за подписью секретаря* за
підписом секретаря; б) (по ту сторону,
позади кого-чего-л.) за; (преим. с
оттенком протяжённости реже — ещё) поза
(ким-чим); за горой за горою; засесть за
плетнём засісти за (поза) плотом (тйном);
в) (при указании на последовательность,
постепенность) за (ким-чим), реже по (ко-
му-чому); читать книгу за книгой читати
книжку за книжкою (книгу за книгою);
год за годом см. год; слово за слово (за
словом) см. слово; г) (при указании лица,
предмета и т. п., которые нужно
достать, добыть, привести и т. п.) по (кого-
що), за (ким-чим); идти за водой іти по
воду; ходить за грибами ходити по грибй
(за грибами); подвода за вещами підвода
по речі (за речами); обращаться за
советом звертатися за порадою; д) (во время,
вблизи чего-л.) за (чим), при (чому); (при
подчёркивании временного значения —- ещё)
під час (чого); за обедом за обідом, при
обіді, під час обіду; є) (при обозначении
причины чего-л.) через (що); реже за (чим);
за дальностью расстояния через далеку
відстань; за отсутствием (за неимением)
сведений через брак відомостей, за браком
відомостей; ж) (после глагола
«ухаживать» и т. п.) за (ким-чим), біля, коло
(кого-чого); иногда переводится вин. п.
без предлога; ухаживать за больным
доглядати хворого (за хворим), ходити за
хворим (біля хворого, коло хворого);
з) (при обозначении чьего-л. свойства,
ощущения и т. п.) у (кого-що), за (ким-чим);
иногда переводится вин. п. без предлога;
за ним водится такая привычка у нього
є така звичка; чувствовать за собой вину
почувати за собою провину (вину),
почувати себе вйнним; разг. почуватися до вини
(до провйни); 3. в знач. нареч. за;
высказывания за и против висловлювання
(висловлення) за і проти.
заавансированный заавансований.
заавансировать заавансувати, -сую, -суєш.
заадресованный разг. заадресований.
заадресовать разг. заадресувати, -сую,
-суеш.
заактированный канц. внесений (занесений)
в акт, реже заактований.
заактировать канц. внести (занести) в акт,
реже заактувати, -тую, -туєш.
заалевший який (що) зачервонів (зачерво-
нівся); (в знач. прил.—- ещё)
зачервонілий.
заалеть, заалеться зачервоніти, зачервоні-
тися.
заальпийский заальпійський.
зааплодировать зааплодувати, -дую, -дуєш,
заплескати, -плещу, -плёщеш [в долоні].
заарендованный заорендований.
заарендовывать, заарендовать
заорендовувати, -дбвую, -довуєш, заорендувати,
-дую, -дуєш.
заарестованный прост. заарештований,
арештований; ра*г. забраний.
заарестовывать, заарестовать прост,
заарештовувати, -тбвую, -тбвуєш,
заарештувати, -тую, -туєш, арештовувати,
арештувати; разг. забирати, забрати, -беру,
-береш.
заарканенный заарканений.
заарканивать, заарканить заарканювати,
-нюю, -нюєш, заарканити.
заартачиться разг. упертися (упруся,
упрешся); разг. закомизитися, -мижуся,
-мизйшся, заноровитися, -влюся, -вйшся,
зноровитися; зґедзатися, зґедзкатися;
(только о людях — ещё) затятися,
-тнуся, -тнешся, затнутися.
заасфальтированный заасфальтований.
заасфальтировать заасфальтувати, -тую,
-туєш.
заатлантический заатлантичний.
заахать разг. заахати, заахкати, заойкати,
заохати, заохкати; обл. зайбйкати.
забава забава, утіха, іграшка, забавка,
вйграшка; (развлечение разг.— ещё)
гулянка и гулянка, гульня, бавлення.
забавить уст., обл. см. забавлять.
забавка ласк, забавка, іграшка, вйграшка.
забавлять забавляти; (преим. ребёнка ¦— ещё)
бавити, -влю, -виш; (тешить) тішити,
потішати.
забавляться забавлятися; бавитися, -влюся,
-вишся; тішитися, потішатися. Ср.
забавлять.
забавник разг. забавник, потішник; (шутник)
жартівник, -а, жартун, -а, разг.
кумедник; (затейник) штукар, -я; (весельчак)
веселун, -а.
забавница забавниця, потішниця;
жартівниця, жартунка, кумедниця; штукарка;
веселуха. Ср. забавник.
забавно нареч. забавно, утішно, потішно;
смішно, кумедно. Ср. забавный.
забавность забавність, -ності; смішність, ку-
медність. Ср. забавный.
забавный забавний, утішний, потішний,
ласк, утішненький, потішненький;
(смешной) смішний, разг. кумедний.
забагренный зачеплений гаком (багром; рыб.
остями).
забагривать, забагрить зачіплювати (-люю,
-люеш) и зачіпляти гаком (багром; рыб.

забагроветь
354
забелить
остями), зачепити (-чеплю, -чёпиш) гаком
(багром; остями), ловити (-влю, -виш)
гаком (багром; остями), зловити гаком
(багром; остями), несов. багрити.
забагроветь забагровіти, зачервоніти.
Забайкалье Забайкалля.
забайкальский забайкальський.
забалансировать почати (-чну, -чнёш)
балансувати.
забалканекий забалканський.
забалластированный ж.-д. забаластований.
забалластировать ж.-д. забаластувати, -тую,
-туеш.
забаллотированный забалотований.
забаллотировывать, забаллотировать заба-
лотбвувати, -тбвую, -тбвуєш,
забалотувати, -тую, -туєш.
забалованный розпещений; розпущений;
розбещений. Ср. забаловывать 1.
забаловать см. забаловывать 1.
забаловаться прост, см. забаловывать 2.
забаловывать, забаловать прост. 1.
розпещувати, -щую, -щуєш, розпестити,
-пещу, -пёстиш; (распускать) розпускати,
розпустити, -пущу, -пустиш; (портить
излишней заботой) розбещувати, -щую,
-щуєш, розбестити, -бёщу, -бёстиш;
2. (сов.: начать баловаться) почати (-чну,
-чнёш) пустувати (балуватися), запустувати,
-тую, -туєш; разг. почати дуріти,
задуріти.
забалтывание забовтування; заколочування.
Ср. забалтывать 1.
забалтывать, заболтать 1. забовтувати, -тую,
-туєш, забовтати; (ложкой, мутовкой и
т. п.— ещё) заколочувати, -чую, -чуєш,
заколотити, -лочу, -лбтиш; 2. (сов.: начать
болтать, двигать из стороны в сторону)
разг. замахати; (ногами — ещё)
задриґати и задриґати; (самолёт и т. п.) разг.
почати (-чнё) бовтати.
забалтываться \ заболтаться 1.
забовтуватися, -тується, забовтатися;
заколочуватися, -чується, заколотитися, -лбтиться;
ср. забалтывать 1; 2. (начать двигаться
из стороны в сторону) разг.
зателіпатися, заметлятися; (о чём-л. висящем —
ещё) захитатися, заколихатися, -лишуся,
-лйшешся и реже -лихаюся, -лихаєшся;
3. (сов.: начать слоняться) разг.
затинятися, завештатися, зашвёндяти; 4. (сов.:
в хлопотах) разг. замотатися.
забалтываться2, заболтаться разг. 1.
(увлекаться болтовнёй) забалакуватися,
-куюся, -куєшся, забалакатися; сов.
заговоритися, -ворюся, -вбришся, загомонітися;
2. (несов.: говорить несуразное)
забалакуватися, заговорюватися.
забарабанить І» забарабанити; разг.
затарабанити, забубоніти; (преим. о дожде,
снеге, песке разг.— ещё) запорощйти,
запорощати; 2. (начать громко и неискусно
играть на рояле) разг. затарабанити,
забарабанити.
забарахтаться заборсатися; разг.
завовтузитися, -тужуся, -тузишея.
забаррикадированный забарикадований.
забаррикадировать забарикадувати, -дую,
-дуєш.
забаррикадироваться забарикадуватися,
-дуюся, -дуєшся.
забарствовать разг. запаніти; уст. розпанб-
шитися; (начать жить по-барски разг.—
ещё) зажити (-живу, -живеш) паном (по-
панському, по-панськи, як пан).
забасить разг. забасити, -башу, -басиш.
забастовать застрайкувати, -кую, -куєш, за-
бастувати, -тую, -туєш.
забастовка страйк, -у, забастовка.
забастовочный страйковий, забастбвочний.
забастовщик страйкар, -я, забастовщик.
забастовщица страйкарка, забастбвщиця:
забаюкивать, забаюкать заколисувати, -сую,
-суєш, заколисати, -колишу, -колишеш и
реже -колисаю, -колисаєш; разг. люляти,
залюляти.
забвение забуття, забування; (в сочетании
с глаголами іти, впадати и т. п.— ещё)
непам'ять, -ті; предавать, предать мнию
забувати, забути, -буду, -будеш, пускати,
пустити в непам'ять, повертати, повернути
в небуття; приходить, прийти в ^ние
забуватися, забутися, -будуся, -будешся, іти,
піти (упадати, упасти, западати, запасти)
в непам'ять; река ~ния поэз. уст. ріка
забуття.
забвённый уст. забутий.
забег 1. (действие) разг. забігання;
2. спорт, забіг, -у.
забегание забігання.
забегать забігати.
забегать, забежать забігати, забігти, -біжу,
-біжиш и мног. позабігати; ~ть вперёд
забігати, забігти вперёд (наперёд);
(опережать) випереджати, випередити, -джу,
-диш.
забегаться разг. забігатися.
забеднёть прост, см. обеднеть.
забежавший 1. прич. який (що) забіг; 2. в
знач. прил. забіглий; (приблудившийся)
приблудний.
забежать см. забегать.
забелённый забілений.
забелеть забіліти.
забелеться забіліти, реже забілітися.
забеливание забілювання.
забеливать, забелить забілювати, -люю,
-люеш и реже забіляти, забілити, -білю,
-білиш.
забеливаться забілюватися, -люється и реже
забілитися.
забелить см. забеливать.

забелка
355
заблестеть
забелка 1. (действие) забілка, (неоконч.—
обычно) забілювання; 2. (приправа к
кушанью) забілка и забілка.
забелить уст. см. забеливать.
забеляться уст. см. забеливаться.
забереги забережні, -нів; ~г, ~га ед.
забережень, -жня, заберёжниця.
забеременеть завагітніти.
забеседоваться разг. заговоритися, -ворюся,
-вбришся, забалакатися; разг.
загомонітися, -нюся, -нйшся.
забеспокоить разг. затурбувати, -бую,
-буєш, занепокоїти; (заволновать — ещё)
захвилювати, -люю, -люєш.
забеспокоиться затурбуватися, -буюся, -бу-
ешся, занепокоїтися, затривбжитися;
(заволноваться — ещё) захвилюватися, -люю-
ся, -люєшся.
забетонированный забетонований.
забетонировать забетонувати, -ную, -нуеш.
забетонироваться забетонуватися, -нуеться.
забетонить разг. см. забетонировать.
забивание забивання; захаращування;
глушіння. Ср. забивать 1.
забивать, забить 1. забивати, забити, -б'ю,
-б'єш и мног. позабивати; (вколотить
мног,— ещё) понабивати;
(загромождать, засорять — ещё) захаращувати,
-щую, -щуєш, захарастити, -ращу, -ра-
стиш; (доводить до отупения разг.— ещё)
затуркувати, -кую, -куєш, затуркати;
(глушить) глушити, -шу, -шиш и
заглушати и заглушувати, -шую, -шуеш,
заглушити и мног. поглушити и . позаглушати
и позаглушувати; ~ть голову кому разг.
забивати, забити голову кому; (морочить
разг.— ещё) задурювати, задурити
(затуркувати, затуркати) голову кому; ~бйть себе
в голову что разг. забрати (убити) собі в
голову що; 2. (сов.: начать бить) забити.
забиваться, забиться 1. забиватися,
забитися, -б'юся, -б'єшся и мног.
позабиватися; 2. (сов.: начать биться) забитися;
(о сердце — ещё) заколотитися, -лбтиться,
закалатати, закидатися, разг. затенькати,
затіпатися, затріпатися; 3. страд, (несов.)
забиватися; захаращуватися, -щуеться;
глушитися, -шиться, заглушатися,
заглушуватися, -шується; ер. забивать 1.
забивка забивання.
забивной спец. забивний.
забинтованный забинтований.
забинтовать см. забинтовывать.
забинтоваться см. забинтовываться.
забинтовывать, забинтовать забинтовувати,
-тбвую, -тбвуєш, забинтувати, -тую, -туєш.
забинтовываться, забинтоваться
забинтовуватися, -товуюся, -тбвуєшся,
забинтуватися, -туюся, -туєшся.
забирание 1. забирання; видирання;
займання; 2. закладання; загороджування. Ср.
забирать 1—2.
забирать, забрать 1. забирати, забрати,
-беру, -береш и мног. позабирати; (сов.:
многое по одному — ещё) побрати; (яйца,
птенцов из гнезда и т. п.— обычно)
видирати, видерти и видрати, -деру,
-дереш; (скот на потраве) займати, зайняти,
-йму, -ймеш; вбрать себе в голову чта
см. голова; ~ть в руки брати, узяти в руки;
"брать силу (приобрести силу) стати
сильним (перен.: можним); 2. (заделывать}
закладати, закласти, -кладу, -кладёш и
мног. позакладати; (загораживать)
загороджувати, -джую, -джуєш, загородити,
-роджу, -родиш и мног. поза городжу вати г
"ть окно досками загороджувати,
загородити вікно дошками.
забираться, забраться 1. забиратися,
забратися, -беруся, -берешся и мног.
позабиратися; (влезть, войти разг. — ещё)
убиратися, убратися, сов. утесатися (утешуся,
утешешся), утелющитися, утеребитися,
-блюся, -бйшея; (заходить куда-л.— ещё)
забиватися, забитися, -б'юся, -б'єшся и
мног. позабиватися; 2. страд, (несов.)
забиратися; видиратися; закладатися;
загороджуватися, -джуеться; ср. забирать,
1—2.
забйтость забитість, -тості, затурканість.
забитый забитий, позабиваний;
понабиваний; захаращений; (запруженный — ещё)
захряслий; затурканий; заглушений. Ср.
забивать 1.
забить см. забивать.
забиться см. забиваться.
забияка (м. и ж.) разг. забілка (м. и ж.)%
шибеник (м.)у реже розбіяка (м. и ж.);
обл. колотник (м.), колбтниця (ж.).
забиячливость разг. забіякуватість, -тості.
забиячливый разг. забіякуватий; обл.
завоїстий.
заблаговестить 1. церк. заблаговістйти,
-віщу, -вістйш и заблаговістйти, -віщу, -ві-
стиш, задзвонити, -дзвоню, -дзвониш^
2. перен. разг. уст. задзвонити.
заблаговременно нареч. завчасно, завчасу,,
заздалегідь; разг. загодя; обл. заздалё-
годи.
заблаговременный завчасний.
заблагорассудить уст. визнати за добре (за
потрібне, за слушне); (соизволить) разг.
звблити; (пожелать) побажати.
заблагорассудиться захотітися, -хочеться,
схотітися, забагнутися, забагтися, -гнеться;
(вздуматься — ещё) заманутися, спасти-
(спаде) на думку.
заблагоухать запахнути.
заблажить прост, задуріти, закомизитися,
-мижуся, -мизйшея; запустувати, -тую>.
-туєш.
заблевать вульг. заблговати, -блюю, -блюєш.
заблестеть заблищати, заблистіти, -блищу,
-блистйш, усилит, заблискотіти, -кочу,.

заблеять
356
забористый
-котйш; (засверкать — ещё) заяріти, заярї-
тися; (переливаясь — ещё) залеліти;
(залосниться — ещё) залиснитися,
залисніти, залиснітися; (засиять — ещё) засяяти,
засяти, -сяю, -сяєш.
заблеять замёкати, замекёкати, -кёкае и
-кече, однокр. мёкнути; (об овцах —
обычно) забёкати.
заблистать см. заблестеть.
заблудившийся який (що) заблудився; (в
знач. прил. — ещё) заблудлий, заблука-
ний.
заблудить1 (начать распутничать) прост.
почати (-чну, -чнёш) блудити.
заблудить2 обл. см. заблудиться.
заблудиться заблудити, -блуджу, -блудиш,
заблудитися, зблудити, зблудйтися;
(забрести — ещё) заблукати; ~ться в трёх
соснах перен. заблудитися між трьох
дубів, заблукати між (межи) хатою і
коморою.
заблудший разг. заблудний;
(заблудившийся) заблудлий, заблуканий; ~ая овца
(овечка) перен. блудна (заблукана,
заблудна) вівця.
заблудящий прост. 1. см. заблудившийся;
2. (беспутный) безпутний; разг. непутній,
непутящий.
заблуждать разг. заблукати.
заблуждаться помилятися; разг. блудити,
-джу, -диш.
заблуждение помилка и помилка;
(ошибочное мнение) помилкова (хибна) думка,
помилковий (хибний) погляд (-у);
(состояние обманувшегося) омана; вводить,
ввести в ~ние вводити, ввести в оману; впасть
в ~ние помилитися, -милюся, -милишся;
вывести кого из ~ния з'ясувати (показати)
кому його помилку.
забодать заколоти (-коле) рогами, сколоти
рогами.
забожиться уст., разг. забожитися, -божуся,
-божишся.
забой *• горн, вибій, -бою, забій, -бою.
забой2 (убой животных и пр.) забій, -бою.
забойка (запруда в реке) обл. закота, кот, -у
(из кольев); (из прутьев) обл. їз, -у, яз,
-у, уменьш. їзбк, род. їзка, язбк, род.
язка; (дамба, плотина) гатка, гать, -ті,
гребля.
забойный1 горн, вибійний, забійний.
забойный 2 забійний. Ср. забой 2.
забойщик горн, вибійник, забійник.
забойщицкий горн, вибійницький,
забійницький.
заболачивание заболочування.
заболачивать, заболотить заболочувати,
-чую, -чуєш, заболотити, -лочу, -лбтиш и
мног. позаболочувати.
заболачиваться, заболотиться
заболочуватися, -чується, заболотитися, -лбтиться.
заболеваемость захворюваність, -ності.
заболевание захворювання; (болезнь —
обычно) хвороба.
заболевать \ заболеть (чем — становиться
больным) захворювати, -рюю, -рюєш,
захворіти и мног. похворіти (на що, чим),
занедужувати, -жую, -жуєш, занедужати
и мног. понедужати; сов. разг.
заслабнути, заслабти, -бну, -бнеш, заслабіти, мног.
послабнути, послабіти (на що, чим).
заболевать2, заболеть (начинать болеть —
о частях тела) заболіти (сов.), починати
боліти, почати (-чнё) боліти; душа (сердце)
~лйт по ком (о ком-чём) душа (сёрце)
заболить за ким-чим.
заболевшийг захворілий, занедужалий;
заслаблий. Ср. заболевать \
заболевший2 який (що) заболів (почав
боліти), заболілий. Ср. заболевать2.
заболеть1 см. заболевать1.
заболеть2 см. заболевать2.
заболонних энтом. заболбнник.
заболонный и заболонный бот. заболонний.
заболонь бот. заболонь, -ні.
заболотить см. заболачивать.
заболотиться см. заболачиваться.
заболоченность заболоченість, -ності.
заболоченный заболочений, мног.
позаболочуваний.
заболтанный забовтаний; заколочений. Ср.
забалтывать 1.
заболтать1 еж. забалтывать.
заболтать2 разг. 1. (начать говорить о чём-л.
незначительном) забалакати, забазікати,
замолоти, -мелю, -мёлеш, заляпати
[язиком]; 2. (утомить пустым разговором)
забалакати.
заболтаться1 см. забалтываться1.
заболтаться2 см. забалтываться2.
забор1 (ограда) огорожа, горбжа, огорода,
тин," -у; (дощатый — обычно) паркан, -а
и -у; (плетень) пліт, род. плоту и плота,
ліса; под ~ром під тином, попідтинню.
забор2 (действие) забір, -бору, забирання;
~р товара уст. забір товару.
заборанивать, заборонить и забороновать
с.-х. боронувати, -ную, -нуєш,
заборонувати, боронити, -роню, -рониш, заборонити,
волочити, -лочу, -лочиш, заволочити,
заскороджувати, -джую, -джуєш,
заскородити, -джу, -диш, скородити,
поскородити.
заборец уменьш. тинок, -нка; парканчик. Ср.
забор \
заборик уменьш.-ласк. тинок, -нка, тиночок,
-чка; парканчик. Ср. забор1. ,
забористо нареч. 1. міцно; гостро; їдко; 2.
задьористо; хльостко; пікантно. Ср.
забористый 1—2.
забористый 1. (крепкий) разг. міцний;
(острый) гострий; (едкий) їдкий; 2.
перен. разг. задьористий; (хлёсткий)
хльосткий; (пикантный) пікантний.

забормотать
357
забрасываться
забормотать забурмотати, -мочу, -мбчеш,
забурмотіти, -мочу, -мотйш, забормотати, за-
бормотїти, замурмотати, -мочу, -мбчеш,
замурмотіти, -мочу, -мотйш, забубоніти,
замуркотіти, -кочу, -котиш, замуркотати,
-кочу, -кбчеш, замурчати; разг.
замимрити, замйркати, замиркотати, -кочу, -кбчеш,
прен. захарамаркати.
заборный1 огорожний; паркановий; ~ая
брань (ругань и т. п.) неподобна (базарна,
непристойна, груба) лайка. Ср. забор1.
заборный2 забірний; ~ая книжка забірна
книжка. Ср. забор2.
забороненный с.-х. заборонований,
заборонений, заволочений, заскороджений.
заборонить см. заборанивать.
заборонованный см. забороненный.
забороновать см. заборанивать.
забортный забортний; ^ая вода мор.
забортна вода.
заборчик см. заборик.
заббрщик уст. забірнйк, -а.
забор щи ца уст. забірнйця.
забота 1. (беспокойство о чём-л.) турбота;
(попечение о ком-л.— ещё) клопотання;
(хлопоты — ещё) клопіт, -поту, клопоти,
-тів; (печаль, кручина) журба; без ~т,
без ~ты без турбот, без клопоту;
(беззаботно) безтурботно; ~ты мало ком#
разг. байдуже кому; не было ~ты! разг.
не було клопоту!; не моя (не твоя\ не его
и т. д.) ~та не мій (не твій, не його и
т. д.) клопіт; поглощённый ~тами
заклопотаний, затурбований, порйнутий у
турботи; 2. (внимание к потребностям,
нуждам кого-л.) піклування, дбання и
дбання; окружённый ~той ( ~тами) оточений
піклуванням; отеческая ~та батьківське
піклування; проявлять ~ту о ком-чём
піклуватися про кбго-що (за кбго-що, ким-
чим).
заботить турбувати, -бую, -буєш (тревожить);
(беспокоить) непокоїти; (доставлять
много хлопот) завдавати (-даю, -даєш)
клопоту, разг. клопотати, -почу, -пбчеш.
заботиться (о ком-чём) 1. (беспокоиться)
турбуватися, -буюся, -буєшся (про кого-що,
за кого-що, коло кого-чого, ким-чим, за
ким-чим); (хлопотать — ещё)
клопотатися, -почуся, -пбчешся; (печаловаться)
журитися, -рюся, -ришся (про кого-що, за
ким-чим, ким-чим); (проявлять особое
внимание к кому-чему-л.) побиватися (за ким-
чим, за кого-що, реже ким-чим); 2.
(проявлять внимание к потребностям, нуждам
кого-л.) піклуватися, -луюся, -луешся
(про кого-що, реже за кого-що, ким-чим),
дбати (про. кого-що, реже за кого-що);
разг. старатися (про кого-що);
(относиться с особым уважением у нежностью)
шанувати, -ную, -нуєш (кого-що), обл.
жалувати, -лую, -луєш (кого).
I заботка у м е н ь ш. см. забота.
заботливо нареч. дбайливо; турботливо;
старанно; клопітливо. Ср. заботливый.
заботливость дбайливість, -вості;
турботливість; старанність, -ності; клопітливість,
-вості, клопітність; (забота) піклування.
Ср. заботливый.
заботливый дбайливий, дбалий;
(проявляющий беспокойство о ком-чём) турботливий;
(старательный) старанний;
(хлопотливый) клопітливий, клопітний.
заботно уст., прост, см. заботливо.
заботыый уст., прост, см. заботливый.
заботушка ф о л ь к., прост, см. забота.
забояться прост, см. испугаться.
забражничать уст., прост,
забенкетувати, -тую, -туєш; разг. запйти-загуляти (за-
п'ю-загуляю, зап'єш-загуляєш), запити й
загуляти; (запьянствовать — ещё)
запиячити.
забракованный забракбваний.
забраковывать, забраковать забраковувати,
-кбвую, -кбвуєш, забракувати, -кую,
-куєш.
забраковываться забраковуватися, -кбвуєть-
ся.
забрало ист. заборбло, забрало; с открытым
(с поднятым) ^лом з відкритим (з
піднятим) заборблом (забралом).
забранить, разг. залаяти; (разругать)
вилаяти.
забраниться разг. залаятися; почати (-чну,
-чнёш) лаятися; (начать ссориться)
почати сваритися.
забранный 1. забраний, забратий; побраний;
видертий; зайнятий; 2. закладений;
загороджений. Ср. забирать 1—2.
забрасывание1 закидання. Ср.
забрасывать і.
забрасывание2 1. закидання; 2. закидання,
залишання; занедбування, занехаювання;
3. закидання. Ср. забрасывать2 1—3.
забрасывать \ забросать закидати,
закидати и мног. позакидати.
забрасывать2, забросить 1. закидати,
закинути и мног. позакидати; 2. (переставать
заниматься чем-л.) закидати, закинути
и мног. позакидати, залишати, залишити,
-лишу, -лишиш и мног. позалишати;
(оставлять без ухода) занедбувати, -бую,
-буєш, занедбати, занехаювати, -хаюю, -ха-
юєш, занехаяти, запускати, запустити,
-пущу, -пустиш и мног. позапускати;
(покидать) кидати и покидати, покинути
и мног. покидати; ~сить музыку закинути
(залишити) музику; 3. (доставлять, ^
завозить куда-л.) разг. завозити, -вожу,
І -возиш, завезти и мног. позавозити; (в
І глубь территории) разг. закидати,
закинути и мног. позакидати.
І забрасываться х закидатися. Ср. забрасывать1.

забрасываться
358
забрызгиваться
забрасываться 2 1. закидатися; 2. закидатися,
залишатися; занедбуватися, -бується,
занехаюватися, -хаюється, запускатися; 3.
завозитися, -возиться; закидатися. Ср.
забрасывать2 1—3.
забрать см. забирать.
забраться см. забираться.
забредать, забрести разг. забрідати,
забрести, -бреду, -бредеш; (забираться —
ещё) забиватися, забитися, -б'юся,
-б'єшся и мног. позабиватися; (сов.: сбившись
с пути — ещё) заблукати.
забредить замарити, замаячити и
замаячити, замаячіти.
забредший який (що) забрів и т. п.; см.
забредать.
забрезжить, забрезжиться 1. (засветиться)
засвітитися, -світиться, зазоріти; (едва
виднеясь) замріти; (замерцать)
замерехтіти, -хтйть, заблимати, замигтіти, -гтйть,
замиготіти; 2. (начать светать) засвітати,
почати (-чнё) світати (розвиднитися,
розвиднюватися), зазоріти, реже замріти;
~жило безл. почало світати
(розвиднятися, розвиднюватися), засвітало, зазоріло,
зайнявся (замерехтів) світанок, зайнялася
зоря, зайнялося світання; разг. зайнялося
на світ (на зорю, на день), благословилося
на світ.
забренчать 1. забрязкати, забрязкотіти,
-кочу, -котиш (усилит.) у забряжчати,
забренькати, забриньчати; разг.
зателенькати; (зазвенеть —ещё) задзенькати; 2. (на
музыкальном инструменте) разг.
забренькати, забриньчати.
забрести см. забредать.
забрехать 1. (залаять) прост, загавкати;
разг. забрехати, -бреше; (сильно — ещё)
завалувати, -лують, заґвалтувати, -тують;
2. (начать лгать) прост, почати (-чну,
-чнёш) брехати.
забривать, забрить уст. забривати, забрити,
-брию, -бриєш, голити, -лю, -лиш,
поголити, заголювати, -люю, -люєш, заголити,
-голю, -голиш; ~ть лоб кому забривати,
забрити (голити, поголити, заголювати,
заголити, сов. обголити, редко оголити)
лоб (лоба, чуб, чуба, чуприну) кому.
забродить* 1. р а з г. забродити, -роджу,
-родиш, почати (-чну, -чнёш) бродити
(никати), стати (стану, станеш) бродити
(никати); (начать блуждать — ещё)
заблукати, почати (стати) блукати; (начать
слоняться) разг. завештатися,
затинятися, почати (стати) швендяти (вештатися,
тинятися); 2. (испачкать, забрызгать)
прост, забродити и мног. позаброджувати,
-джую, -джуєш, забовтати и мног. позабов-
тувати, -тую, -туєш.
забродить 2 (о ферментации и пер єн.)
забродити, -бродить, заграти; разг.
зашумувати, -м$є.
забронированный и забронированный 1.
заброньований, запанцербваний, запанцирб-
ваний; 2. заброньований. Ср.
забронировать 1—2.
забронировать и забронировать 1.
забронювати, -нюю, -нюєш, запанцерувати, -рую,
-руєш, запанцирувати; 2. (закрепить ко-
го-что-л. за кем-чем-л.) забронювати.
забронироваться и забронироваться 1.
забронюватися, -нююся, -нюєшся, запанцеру-
ватися, -рується, запанцируватися; 2.
забронюватися. Ср. забронировать 1—2.
заброс разг. занедбаність, -ності,
занехаяність; (запущенность) запущеність; быть
в ~се бути занедбаним (занехаяним,
запущеним), занехаятися.
забросанный закиданий.
забросать см. забрасывать1.
забросить см. забрасывать2.
заброшенность занедбаність, -ності,
занехаяність; (запущенность) запущеність, реже
опущеність, обл. опущення.
заброшенный 1. закинутий, закинений; 2.
закинутий, закинений; занедбаний,
занехаяний, запущений; покинутий, реже
покинений; 3.. завезений; закинутий, закинений.
Ср. забрасывать 2 1—3.
забрызганный забризканий; заляпаний;
обляпаний; заболочений, забовтаний,
задрипаний, забрьоханий. Ср. забрызгивать К
забрызгать см. забрызгивать.
забрызгаться см. забрызгиваться.
забрызгивать, забрызгать 1. забризкувати,
-кую, -куєш, забризкати и мног.
позабризкувати; (пачкать — ещё) заляпувати,
-пую, -пуєш, заляпати и мног.
позаляпувати, уляпувати, улйпати; (обрызгивать
разг.— ещё) обляпувати, облипати и мног.
пообляпувати; (обливать — ещё)
захлюпувати, -пую, -пуєш, захлюпати и мног.
позахлюпувати; (грязью разг.— ещё)
заболочувати, -чую, -чуєш, заболотити, -лочу„
-лбтиш и мног. позаболочувати, виляпати
(сов.), забовтувати, -тую, -туєш,
забовтати и мног. позаббвтувати, задрйпувати,
-пую, -пуєш, задрипати и мног.
позадрипувати, забрьохувати, -брьбхую, -брьбху-
єш, забрьохати; 2. (сов.: начать
брызгать) забризкати, почати (-чну, -чнёш)
бризкати (кропити), закропити, -кроплю,
-кропиш; (начать прыскать — ещё) по-
, чати прискати (пирскати, порскати; разг.
чвиркати).
забрызгиваться, забрызгаться 1.
забризкуватися, -куюся, -куєшся, забризкатися
и мног. позабризкуватися; (сов.:
запачкаться — ещё) заляпатися и мног.
позаляпуватися, -пуємося, -пуєтеся, уляпатися;
(обрызгаться разг.— ещё) обляпуватися,
-пуюся, -пуєшся, обляпатися и мног.
пообляпуватися; (сов.: облиться)
захлюпатися и мног. позахлюпуватися, -пуємо-

забрюзжать
359
ся, -пуєтеся, обл. захлюстатися;
(грязью разг.— ещё) заболочуватися, -чуюся,
-чуєшся, заболотитися, -лочуся, -лотишся
и мног. позаболочуватися, забовтуватися,
-туюся, -туєшся, забовтатися и мног. по-
заббвтуватися, убовтатися (сов.), задрй-
пуватися, -пуюся, -пуєшся, задрипатися
и мног. позадрипуватися, забрьохуватися,
-брьбхуюся, -брьбхуєшся, забрьохатися и
мног. позабрьохуватися, сов. убрьбхатися;
2. (сов.: начать брызгаться) почати (-чну,
-чнёш) брйзкатися (бризкати, кропити),
забризкати, закропити, -кроплю,
-кропиш; разг. почати прискати (пирскати,
порскати).
забрюзжать забурчати, забуркотати, -кочу,
-кочеш, забуркотіти, -кочу, -котиш.
забрякать прост, забрязкати, забряжчати,
усилит, забрязкотіти, -кочу, -котиш,
забрязкотати, -кочу, -кочеш.
забряцать забрязкати, забряжчати, усилит.
забрязкотіти, -кочу, -котиш, забрязкотати,
-кочу, -кочеш; (зазвенеть — ещё)
задзвеніти.
забубённый прост, відчайдушний,
одчайдушний; разг. безшабашний;
(беззаботный) безтурботний; ~ая голова прост.
шибайголова, зайдиголова, зірвиголова,
урвиголова.
забубнить 1. разг. забубоніти; 2. (начать
бить в бубен) уст. почати (-чну, -чнёш)
бубнити (разг.).
забуксировать забуксирувати, -рую, -руєш
и забуксирувати, -рую, -руєш.
забуксовать забуксувати, -сує.
забулдыга прост, гультяй, -тяя, гульвіса;
разг. гультіпака, гольтіпака; (пьяница)
п'яниця, разг. п'яничка, п'янюга, п'ян-
цюга, пийк, -а, пияка.
забулдыжный прост, безпутний; разг.
непутящий.
забулькать забулькати, усилит,
забулькотіти, -кочу, -котиш, забулькотати, -кочу,
-кочеш.
забунтовать забунтувати, -тую, -туєш, забун-
туватися.
забуреть забуріти; (побуреть —- обычно)
побуріти.
забуривать, забурить техн. забурювати,
-рюю, -рюєш, забурйти.
забуриваться, забуриться техн.
забарюватися, -рююся, -рюєшся, забурйтися, -рю-
ся, -рйшся.
забурить см. забуривать.
забуриться см. забуриваться.
забурлить завирувати, -рую, -руєш, занур-
тувати, -тую, -туєш, забурлити,
забурувати, -рую, -руєш; (бурно проявиться —
ещё) забуяти, зашумувати, -мую, -муеш;
(заклокотать — ещё) заклекотати, -кочу,
-кочеш, заклекотіти, -кочу, -котиш.
забурчать разг. 1. забурчати, забуркотати,
-кочу, -кочеш, забуркотіти, -кочу, -котиш
(забормотать — ещё) забурмотати,
-мочу, -мбчеш, забурмотіти, -мочу, -мотйш,
забормотати, забормотіти, замурмотати,
замурмотіти, замимрити, забубоніти,
замуркотати, -кочу, -кочеш, замуркотіти, -кочу,
-котиш, замиркотати; 2. (заурчать в
животе) забурчати.
забутить см. забучивать.
забутка строит. 1. (то, чем бутят)
забутка; 2. см. забутовка.
забутовка забутування, (неоконч. д.—- ещё)
забутбвування.
забухать разг. забухати, забухкати и
усилит, забухкотіти, -кочу, -котйш,
загупати и усилит, загупотіти, -почу, -потйш.
забухать, забухнуть набухати, набухнути,
розбухати, розбухнути и мног.
порозбухати.
забучивать, забутить строит, забучувати,
-чую, -чуєш, забутити, -бучу, -бутиш.
забушевать забушувати, -шую, -шуєш; (о
ветре, воде, огне и перен.— ещё)
забурхати.
забуянить забешкетувати, -тую, -туєш,
забуянити.
забывание забування.
забывать, забыть забувати, забути, -буду,
-будеш и мног. позабувати; разг.
забуватися, забутися и мног. позабуватися, сов.
позабути; (пренебрегая — ещё)
занехаювати, -хаюю, -хаюєш, занехаяти; ~ть
хлеб-соль забувати, забути хліб-сіль;
<*быть горе забути горе (лихо, біду); разг.
кйнути лихом об землю; ~быть дорогу
куда забути дорогу кудй; ~быть думать
о ком-чём забути думати про кбго-що; не
~ть себя" не забувати, не забути про себе;
что я там забыл? що я там забув?, чого я
там не бачив?
забываться, забыться 1. забуватися,
забутися, -будуся, -будешся; (сов.: задремать—
ещё) задрімати; сбыться сном задрімати,
упасти в сон, забутися сном; сбыться
во сне забутися в сні; 2. (терять чувство
действительности) забуватися, забутися;
(сов.: замечтаться) замріятися; (терять
сознание — ещё) непритомніти,
знепритомніти.
забывчивость забутливість, -вості; безпа-
м'ятність, -ності, безпам'яття. Ср.
забывчивый.
забывчивый забутливий; (о человеке разг.—
ещё) забудькуватий, сущ. забудько;
(беспамятный) безпам'ятний.
забытый забутий; разг. позабутий.
забыть см. забывать.
забытьё забуття; впадать, впасть в ~тьё
упадати, упасти в забуття, забуватися,
забутися, -будуся, -будешся.
забыться см. забываться.
зав разг. зав.

заважживать
360
завеличаться
заважживать, завожжать запрягати
[віжки], запрягти, -пряжу, -пряжёш [віжки].
заважничать разг^ завеличатися, розвели-
чатися; (горделиво — ещё) запишатися,
разг. розпишатися, запрйндитися, -джуся,
-дишся, розпрйндитися, розпиндючитися;
(высокомерно вести себя разг.— ещё)
зашипи, спаніти, уст. розпанбшитися;
(начать зазнаваться) разг. почати (-чну,
-чнёш) задаватися; (зазнаться) зазнатися.
завал завал, -у; разг. завала; (сваливание,
падение обл.— ещё) звал, -у.
заваленный 1. завалений; закиданий;
прикиданий; 2. провалений, завалений. Ср.
заваливать 1—2.
заваливание 1. завалювання; закидання;
2. провалювання, завалювання. Ср.
заваливать 1—2.
заваливать, завалить 1. завалювати, -люю,
-люєш, завалити, -валю, -валиш и мног.
позавалювати; (заполнять чём-л.;
запрокидывать и т. п.— обычно) закидати,
закидати и мног. позакидати; (покрывать
сверху — ещё) прикидати, прикидати; 2. (не
справляться с чем-л.) прост,
провалювати, провалити, завалювати,
завалити; 3. (сов.: о горле, ушах и т. п.) прост.
закласти, -клало; ~лйло горло заклало
горло (в горлі).
заваливаться, завалиться 1. (падать,
обрушиваться) завалюватися, -лююся, -люєшся,
завалитися, -валюся, -валишся и мног.
позавалюватися, падати, упасти (упаду,
упадеш) и мног. попадати; книга длилась
за диван книжка (книга) впала за диван;
2. (накреняться) нахилятися, нахилитися
и мног. понахилятися, похилятися
(редко), похилитися, -хилюся, -хилишся,
завалюватися, завалитися; 3. (терпеть
неудачу) прост, провалюватися,
провалитися, завалюватися, завалитися; 4.
(укладываться спать) прост, завалюватися,
завалитися и мног. позавалюватися;
залягати, залягти, -ляжу, -лижеш;
5. страд, (несов.) завалюватися;
закидатися; провалюватися, завалюватися; ср.
заваливать 1—2; О [хоть] ~лйсь разг. [хоч]
завались.
завалина, завалинка призьба.
завалить см. заваливать.
завалиться см. заваливаться.
завалка завалка, (неоконч. д.— обычно)
завалювання; закидання. Ср. заваливать 1.
завалочный спец. завалочний.
заваль прост, заваль, -лі.
завалянный заваляний; виваляний, уваля-
ний. Ср. завалять.
завалять (в чём) прост, заваляти (у чому);
(вывалять) виваляти, разг. уваляти (у
що).
заваляться разг. завалятися; (залежаться —
ещё) залежатися.
завалящий прост, завалящий.
заваренный заварений.
заваривание заварювання.
заваривать, заварить заварювати, -рюю,
-рюєш, заварити, -варю, -вариш.
завариваться, завариться заварюватися,
-рюється, заваритися, -вариться.
заварить см. заваривать.
завариться см. завариваться.
заварка заварка; (неоконч. д.— обычно)
заварювання.
заварной заварний.
заварочный спец. заварювальний.
заваруха прост. 1. сум'яття, замішання;
разг. заваруха; 2. (кушанье из муки)
затірка.
завевать, завеять завівати, завіяти и мног.
позавівати; (заносить — ещё) заносити,
-носить, занести, -несё и мног. позаносити;
(заметать — ещё) замітати, замести,
-мете и мног. позамітати.
завеваться завіватися; заноситися,
-носиться; замітатися. Ср. завевать.
заведение 1. (учебное и т. п.) заклад, -у;
2. (учреждение) уст. установа, заклад;
увеселительное ~ние заклад для розваг;
3. (отрасль хозяйства) уст. заклад;
4. (действие) заведення; (введение — ещё)
запровадження г (неоконч.— ещё)
запроваджування; ср. заводить1; 5. (обычай)
прост, звичай, -чаю; разг. поведінка,
ирон. поведенція; такое ~ние такий
звичай; разг. так ведеться, така поведінка
(поведенція); 6. (установление)
установлення; (организация) організація;
(создание) створення.
заведённый заведений; уведений,
запроваджений; накручений; знятий, початий;
как (точно, словно) ~ый ( ~ая машина)
як (ніби, наче, неначе, мов, немов)
заведений (заведена машина). Ср. заводить1.
заведено предик, заведено, прийнято; так
~но так ведеться.
заведование завідування; відання. Ср.
заведовать.
заведовать завідувати, -дую, -дуєш;
(управлять — обычно) відати.
заведомо нареч. свідомо; явно. Ср.
заведомый.
заведомый [добре, наперёд] відомий;
(намеренный — ещё) свідомий; (несомненный)
явний; ~ая ложь свідома (явна) брехня.
заведующая (чем) сущ. завідуюча, -ої (чим);
разг. завідувачка (чого).
заведующий (чем) сущ. завідувач (чого),
завідуючий, -ого (чим).
завёдывание уст. см. заведование.
завёдывать уст. см. заведовать.
завезённый завезений.
завезти см. завозить1.
завеличаться разг. завеличатися, розвели-
чатися; (горделиво — ещё) запишатися.

завербование
36 і
завершенность
завербование завербування.
завербованный завербований.
завербовать см. завербовывать.
завербоваться см. завербовываться.
завербовывание завербовування.
завербовывать, завербовать завербовувати,
-бовую, -бовуєш, завербувати, -б^ю, -буєш.
завербовываться, завербоваться
завербовуватися, -ббвуюся, -бовуєшся,
завербуватися, -буюся, -буєшся.
заверение 1. запевнення, (неоконя. д.— ещё)
запевняння; 2. засвідчення, завірення,
(неоконч. д.— ещё) засвідчування,
завіряння. Ср. заверять 1—2.
заверенный завірений; (удостоверенный)
засвідчений.
заверещать заверещати.
заверитель завіритель, -ля.
заверительница завірителька.
заверить см. заверять.
заверка засвідчення, завірення, (неоконч.
д.— ещё) засвідчування, завіряння. Ср.
заверить 2.
завёрнутый 1. загорнений, загорнутий,
завернутий; замотаний, вгорнутий, завйне-
ний, завинутий; закутаний, укутаний;
закручений; 2. загорнений, загорнутий,
завернутий; закачаний; 3. закручений. Ср.
завёртывать 1—2, 5.
завернуть см. завёртывать.
завернуться см. завёртываться.
завёрстанный тип. заверстаний.
заверстать см. завёрстывать.
заверстаться см. завёрстываться.
заверстывание тип. заверстування.
завёрстывать, заверстать тип. заверстувати,
-тую, -туєш, заверстати.
завёрстываться, заверстаться тип. завёр-
. стуватися, -тується, заверстатися.
завертеть завертіти, -рчу, -ртйш, закрутити,
-кручу, -крутиш; (хвостом — ещё)
завиляти, замахати, замолоти, -меле.
завертеться завертітися, -рчуся, -ртйшся,
закрутитися, -кручуся, -крутишся; разг.
зверетёнитися, заверетёнитися.
завёртка 1. (действие) загорнення,
(неоконч.— ещё) загортання; замотування,
угортання; закутування, укутування;
закручення, (неоконч.— ещё) закручування;
загорнення, (неоконч.— ещё) загортання,
завертання, закочування, закачування;
закручування; ср. завёртывать 1—2, 5;
2. (обёртка) прост, загортка; обгортка;
3. (загиб) закрут, -у, загин, -у; 4. (запор
у двери) прост, закрутка; 5.
(папироска) прост, самокрутка; 0 храпеть во все
[носовые] ~ки шутл. хропти (хропіти)
на всі [носові] заставки.
завёрточный спец. загортковий;
(обёрточный) обгортковий и обгортковий.
завёртчик спец. загортальник.
завёртчица спец. загортальниця.
завёртывание І. загортання, завертання;
замотування, угортання; закутування,
укутування; закручування; 2. загортання;
закачування; 3. завертання; 4.
закручування. Ср. завёртывать 1—3, 5.
завёртывать, завернуть 1. загортати,
загорнути, -горну, -горнеш и мног. позагортати,
редко завертати, завернути, -верну,
-вернеш; (заматывать — ещё) замотувати,
-тую, -туєш, замотати и мног.
позамотувати, угортати, угорнути, обл. завивати,
завинути; (укутывать -— ещё)
закутувати, -тую, -туєш, закутати и мног.
позакутувати, укутувати, укутати;
(закручивать) закручувати, -чую, -чуєш, закрутити,
-кручу, -крутиш и мног. позакручувати;
2. (загибая, приподнимать) загортати,
загорнути, завертати, завернути,
закочувати, закотити, -кочу, -котиш и мног.
позакочувати; (штанину, рукав — ещё)
закачувати, -чую, -чуєш, закачати и мног.
позакачувати; 3. (сворачивать в сторону)
завертати, завернути, повертати,
повернути; 4. (заходить, заезжать мимоходом)
разг. завертати, завернути; (на
короткое время) разг. заглядати, заглянути;
5. (завинчивать) закручувати, закрутити
и мног. позакручувати; 6. (наступать)
прост, наставати, -стає, настати, -стане;
7. (говорить что-л. неожиданное) прост.
докидати, докинути, укидати, укинути.
завёртываться, завернуться 1. загортатися,
загорнутися, -горнуся, -горнешся,
завертатися, завернутися, -вернуся, -вернешся;
замотуватися, -туюся, -туешся,
замотатися, угортатися, угорнутися,
завиватися, завинутися; закутуватися, -туюся,
-туєшся, закутатися и мног.
позакутуватися, укутуватися, укутатися;
закручуватися, -чуюся, -чуєшся, закрутитися
-кручуся, -крутишся; 2. загортатися,
загорнутися, завертатися, завернутися,
закочуватися, закотитися, -котиться;
закачуватися, -чується, закачатися; 3.
закручуватися, закрутитися и мног.
позакручуватися. Ср. завёртывать 1—2, 5.
завершать, завершить завершувати, -шую,
-шуеш, завершити и мног. позавёршувати,
вивершувати, вивершити и мног.
повивершувати; сов. разг. повершити.
завершаться, завершиться завершуватися,
-шується, завершитися, вивершуватися,
вивершитися.
завершающий 1. прич. який (що) завершує
(вивершує); 2. в знач. прил.
завершальний.
завершение завершення, вивершення,
(неоконч. д.— ещё) завершування,
вивершування, реже довершення; в ~ние всего
на завершення всього.
завершённость завершеність, -ності, вйвер-
шеність.

завершенный
362
завидовать
завершённый завершений, вивершений.
завершитель завершувач.
завершить см. завершать.
завершиться см. завершаться.
заверять, заверить 1. (уверять) запевняти,
запевнити, редко завіряти, завірити; 2.
(удостоверять) засвідчувати, -чую, -чуєш,
засвідчити и мног. позасвідчувати,
завіряти, завірити.
заверяться засвідчуватися, -чується,
завіритися. Ср. заверить 2.
завеса» уст. завес завіса, запона, запинало; за-
слбна; разг. опбна; обл. ослона; (пелена —
ещё) полуда; дымовая ~са димова завіса
(заслона); упала (спала) ~са спала
(спливла) з очей полуда; приподнять
(приоткрыть, поднять и т. п.) ~су перен.
підняти завісу.
завесить см. завешивать1.
завеситься см. завешиваться К
завести см. заводить1.
завестись см. заводиться.
завет заповіт, -у, завіт, -у; ~ты Ленина
заповіти (завіти) Леніна.
заветный заповітний, завітний; (тайный —
ещё) таємний.
заветренный завітряний.
заветрие затишок, -шку и затишок.
завечереть безл. звечоріти, завечоріти;
(смеркнуться — ещё) смеркнути,
смеркнутися, посутеніти.
завешанный завішаний, позавішуваний. Ср.
завешивать2.
завешать см. завешивать2.
завешенный завішений, позавішуваний,
запнутий, запнений, позапинаний. Ср.
завешивать х.
завешивание1 завішування, запинання. Ср.
завешивать Ч
завешивание2 завішування. Ср. завешивать2.
завешивать1, завесить завішувати, -шую,
-шуеш, завісити, -вішу, -вісиш и мног.
позавішувати, запинати, запнути и разг.
зап'ясти, -пну, -пнёш и мног. позапинати.
завешивать2, завешать завішувати, -шую,
-шуєш, завішати и мног. позавішувати.
завешиваться \ завеситься 1. (завешивать
себячем-л.) запинатися, запнутися и разг.
зап'ястися, -пнуся, -пнёшся и мног.
позапинатися; 2. страд, (несов.) завішуватися,
-шується, запинатися; ср. завешивать1.
завешиваться 2, завёшаться завішуватися,
-шуюся, .-шуєшся, завішатися и мног.
позавішуватися.
завещание заповіт, -у; (духовное уст. —
ещё) духівниця, духовна, -ої, тестамёнт,
-У-
завещанный 1. відписаний, відказаний; 2.
заповіданий; (прил. — ещё) заповітний. Ср.
завещать 1—2.
завещатель заповідач, -а и заповідач, -а.
завещательница заповідачка и заповідачка.
завещательный заповідальний.
завещать несов. и сов. 1. (имущество и т. п.)
відписувати, -сую, -суєш, відписати, -пишу,
-пишеш и мног. повідпйсувати,
відказувати, -зую, -зуєш, відказати, -кажу,
-кажеш; 2. (выражать предсмертную волю)
заповідати, заповісти, -вім, -вісй.
завещаться відписуватися, -сується, відка-
зуватися, -зуеться. Ср. завещать 1.
завеянный завіяний; занесений; заметений.
Ср. завевать.
завеять1 см. завевать.
завеять2 (начать веять) завіяти.
завзятый разг. завзятий,
заповзятий;,усилит, разг. завзятущий; (заядлый — ещё)
запеклий.
завибрировать завібрувати, -рую, -руєш.
завивание 1. завивання; закручування;
2. звивання, завивання; 3. обвивання. Ср.
завивать 1—3.
завивать, завить 1. (делать вьющимся)
завивати, завити, -в'ю, -в'єш и мног.
позавивати; (кудрявить) кучерявити, -влю,
-виш, закучерявити и реже скучерявити;
(закручивать) закручувати, -чую, -чуєш,
закрутити, -кручу, -крутиш и мног.
позакручувати; 2. (заплетать венки; свивать
гнёзда) звивати, звити (зів'ю, зів'єш),
редко завивати, завити; 3. (обвивать,
оплетать) обвивати, обвити (обів'ю, обів'єш)
и обвинути; 0 ~вйть горе верёвочкой
прост, ударити (кинути) лихом об землю.
завиваться, завиться 1. завиватися,
завитися, -в'юся, -в'єшся; кучерявитися, -виться,
закучерявитися; закручуватися, -чується,
закрутитися, -крутиться и мног.
позакручуватися; ер. завивать 1; 2. (делать себе
завивку) завиватися, завитися; 3. (в кочан)
зав'язуватися, -зується, зав'язатися,
-в'йжеться; 4. (о дороге и т. п.)
звиватися, звитися (зів'ється).
завивка завивка; (неоконч. д.— обычно) за-
. вивання.
завидеть разг. углядіти, -джу, -диш,
угледіти, забачити, заглядіти, -джу, -диш,
загледіти, зглядіти; обл. зобачити, згледі-
ти, заздріти.
завидки: ~ки бер^т кого прост, завидки
беруть кого; завидно кому.
завиднеться завиднітися; (чуть-чуть — ещё)
замріти, забовваніти; (вдали) замайоріти,
замаячити и замаячити, замаячіти.
завидно 1. нареч. завидно; принадно, принад-
ливо; спокусливо; ср. завидный; 2. в знач,
сказ, завидно, заздро, заздрісно; ~Но
кому завидно (заздро, заздрісно) кому;
разг. завидки беруть кого.
завидный завидний; (очень хороший)
принадний, реже принадливий;
(соблазнительный) спокусливий.
завидовать заздрити, завидувати, -дую,
-дуєш.

завидущий
363
завлекать
завидущий прост, завидющий.
завизжать завищати; (пронзительно
закричать) заверещати; (заскулить — обычно)
заскавучати, заскавчати, заскавуліти,
заскиглити, заскімлити; (о свинье — ещё)
закувікати.
завизированный завізований.
завизировать завізувати, -зую, -зуеш.
завилять завиляти; (хвостом — обычно)
замахати, закрутити, -крутить, завертіти,
-ртйть, замолоти, -меле.
завинтить см. завинчивать
завинтиться см. завинчиваться.
завинченный загвинчений, закручений.
завинчивание загвинчування, закручування,
закручення.
завинчивать, завинтить загвинчувати, -чую,
-чуєш, загвинтити, -нчу, -нтйш и мног.
позагвйнчувати, закручувати, -чую, -чуєш,
закрутити, -кручу, -крутиш и мног.
позакручувати.
завинчиваться, завинтиться загвинчуватися,
-чується, загвинтитися, -нтйться,
закручуватися, -чується, закрутитися,
-крутиться и мног. позакручуватися.
завиральный разг. безглуздий, нісенітний.
завираться, завраться разг. забріхуватися,
-бріхуюся, -бріхуешся, забрехатися, -бре-
шуся, -брёшешся.
завируха обл. см. вьюга.
завирушка орн. тинівка.
зависать зависати.
зависеть залежати.
зависимость залежність, -ності; в ^ти от
чего залежно (в залежності) від чого.
зависимый залежний.
завистливо нареч. заздро, заздрісно.
завистливость заздрісність, -ності.
завистливый заздрісний, заздрий; обл. за-
висний.
завистник заздрісник.
завистница заздрісниця.
завистный уст., обл. см. завистливый.
зависть заздрощі, -щів, заздрість, -рості;
разг. завидки, -ків; с ~тью смотреть на
кого-что з заздрістю (заздро, заздрісно)
дивитися на кбго-що, заздрити кому-чому;
разг. заздритися на кбго-що; на ~ть
(исключительно) напрочуд, на диво.
завитой завитий; (кудрявый)
закучерявлений; (закрученный) закручений.
завиток завиток, -тка и завиток, -тка,
закруток, -тка, закрутка, завій, -вбю; (локон —
ещё) кучер, -я.
завиточек уменыи.-ласк. завиточок, -чка и
завиточок, закруточка; кучерик. Ср.
завиток.
завитушка разг. завитушка; см. ещё завиток.
завитый 1. завитий; закучерявлений;
закручений; 2. звитий; 3. обвитий. Ср. завивать
1—3.
завить см. завивать.
завиться* см. завиваться.
завиться2 разг. почати (-чнё) витися.
завихлять прост. 1. почвалати,
поплентатися, поплёнтати; 2. см. завилять.
завихляться прост. 1. см. завихлять;
2. (зашататься) захитатися,
захилитатися.
завихрение завихрення.
завихрить завихрити и завихрити,
завихорити, закушпёлити, безл. завйхріти.
завихриться и завихриться завихритися и
завихритися, завихоритися.
завком (заводский комитет)
завком, -у (заводський комітет).
завкомовский завкомівський. Ср. завком.
завладевать, завладеть (кем-чем) 1.
заволодівати, заволодіти (ким-чим); (брать
силой; увлекать —- ещё) захоплювати, -люю,
-люеш, захопити, -хоплю, -хбпиш (кого-що);
(захватывать — ещё) посідати, посісти,
-с?ду, -сйдеш (що); (овладевать)
опановувати, -новую, -нбвуєш, опанувати,
-ную, -нуєш (кого-що, реже ким-чим);
~дёть вниманием полонити увагу,
опанувати увагу (увагою), заволодіти увагою;
2. (подчинять своєму влиянию)
заволодівати, заволодіти (ким-чим), заполонювати,
-нюю, -нюєш, заполонити (кого-що); сов.
разг. заорудувати, -дую, -дуєш (ким-чим).
завладение заволодіння; захоплення. Ср.
завладевать 1.
завладеть см. завладевать.
завлекание затягання, затягування;
заманювання; зваблювання, зваблення,
знаджування; спокушання. Ср. завлекать.
завлекательно. нареч. захоплююче, захватно;
спокусливо, звабливо, звабно, знадливо,
знадно; привабливо, привабно, принадно,
принадливо. Ср. завлекательный.
завлекательность захватність, -ності;
спокусливість, -вості, звабливість, знадливість,
знадність, повабність, разг. поваба, поваб,
-у; привабливість, привабність,
принадність, принадливість. Ср. завлекательный.
завлекательный захоплюючий, захопливий,
захватний; (соблазнительный)
спокусливий, звабливий, звабний, знадливий,
знадний, повабний; (заманчивый — ещё)
привабливий, привабний, принадний,
реже принадливий.
завлекать, завлечь затягати и затягувати,
-гую, -гуєш, затягти, -тягну, -тягнеш и
затягнути и мног. позатягувати;
(заманивать) заманювати, -нюю, -нюєш и
манити, -ню, -ниш, заманити и мног.
позаманювати; (прельщать) зваблювати, -люю,
-люєш, звабити, -блю, -биш, знаджувати,
-джую, -джуєш, знадити, -джу; -диш;
(соблазнять) спокушати и спокушу вати,
-шую, -шуєш, спокусити, -кушу,
-кусиш; (сильно заинтересовывать)
захоплювати, -люю, -люєш, захопити, -хоплю,

завлекаться
364
завозиться
-хбпиш; ~ть, <~чь слишком далеко
заводити, завести надто далёко.
завлекаться, завлечься 1. раз г.
захоплюватися, -лююся, -люєшся, захопитися,
-хоплюся, -хбпишся; 2. страд, (несов.)
затягатися, затягуватися, -гується;
заманюватися, -нюеться; зваблюватися, -люєть-
ся, знаджуватися, -джуеться;
спокушатися; ср. завлекать.
завлечение затягнення, (неоконч. д.— ещё)
затягання, затягування; заманювання;
зваблення, (неоконч. д.— ещё) зваблювання,
знаджування. Ср. завлекать.
завлечённый затягнений, затягнутий; звабле-
ний; спокушений. Ср. завлекать.
завлечь см. завлекать.
завлечься см. завлекаться.
завод1 (предприятие) завод, -у.
завод2 1. (вмеханизме) завод,-у; (действие—
ещё) заведення, (неоконч. д.— ещё) за-
вбдження; (пружины — ещё) накрут, -у,
(неоконч. д.— ещё) накручування; 2. (о
животных) прост, завод; на ~д, для ~да
на розвід, на розплід; З. см. заведение 5;
4. полигр. завод; О М в ~Де нет немає
(нема) й заводу, [і) в заводі немає (нема).
заводец, заводик уменьш. заводик.
заводила прост, заводій, -дія, заводіяка;
м. призвідник, призвідець, -дця,
призвідця, ж. у призвідниця.
заводить \ завести заводити, -джу, -диш,
завести, -веду, -ведеш и мног. позаводити;
(вводить — ещё) уводити, увести,
запроваджувати, -джую, •-джуєш, запровадити,
-джу, -диш и мног. позапроваджувати;
(пружину — ещё) накручувати, -чую,
-чуєш, накрутити, -кручу, -крутиш и мног.
понакручувати; (разговор, ссору и т. п.—
обычно) здіймати, здійняти, -йму, -ймеш,
знімати, зняти (зніму, знімеш), починати,
почати, -чну, -чнёш; ~тй глаза прост.
закотити (завести) очі; мгь, ~тй тесто
розчиняти, розчинити (учиняти, учинити)
тісто.
заводить2 (водя, утомить) прост,
заводити, -воджу, -водиш.
заводиться, завестись 1. завбдитися, -джуся,
-дишся, завестися, -ведуся, -ведешся и
мног. позаводитися; (сов.: начать
водиться разг.— ещё) повестися; 2. страд,
(несов.) завбдитися; уводитися,
запроваджуватися, -джується; накручуватися,
-чується; здійматися, зніматися; ер. заводить1.
заводишко прен. заводик.
заводище увел, заводище.
заводка разг. заведення, (неоконч. д.—
ещё) заводження; (пружины — ещё)
накручування.
заводнение спец. заводнення, (неоконч. д.—
ещё) заводнювання.
заводнённый спец.. заводнений.
заводнить см. заводнять.
заводной заводний; ~ои ключ заводний
ключ.
заводнить, заводнить спец. заводнювати,
-нюю, -нюєш и заводняти, заводнити.
заводовладёлец власник заводу.
заводоуправление заводоуправління.
заводский и заводской заводський.
заводчик1 (владелец завода) власник заводу,
заводчик.
заводчик2 см. заводила.
заводчица *• (владелица завода) власниця
заводу, заводчиця.
заводчица2 (зачинщица) прост, заводій,
-дія, заводіяка, заводійка; призвідниця.
заводь заводь, -ді; затон, -у.
завоевание завоювання, (неоконч. д.— ещё)
завойовування; (приобретение — ещё)
здобуття, (неоконч. д.— ещё) здобування;
(добытое борьбой — ещё) здобуток, -тку;
~ния мн. завоювання; (достижения —
ещё) досягнення, здобутки, -ків.
завоёванный завойований; здобутий. Ср.
завоёвывать.
завоеватель завойовник.
завоевательница завойовниця.
завоевательный завойовницький, завойовний.
завоевать см. завоёвывать.
завоёвывание завойовування; здобування.
Ср. завоёвывать.
завоёвывать, завоевать завойовувати, -йб-
вую, -йбвуєш, завоювати, -воюю, -воюєш
и мног. разг. позавойовувати;
(овладевать, приобретать — ещё) здобувати,
здобути, -буду, -будеш.
завоёвываться завойовуватися, -йбвується;
здобуватися. Ср. завоёвывать.
завоженный завожений, заяложений,
засмальцьований. Ср. завозить2 1.
завожжать см. заважживать.
завоз завіз, -возу, завезення.
завозить1 (несов.), завезти завозити, -вожу,
-возиш, завезти и мног. позавозити.
завозить 2 сов. 1. (испачкать) прост, завозити,
-вожу, -возиш, заялозити, -яложу,
-ялозиш и мног. позаяложувати, -ялбжую,
-ялбжуєш, засмальцювати, -цюю, -цюєш
и мног. позасмальцьовувати, -цьбвую,
-цьбвуєш; 2. (начать возить) разг.
завозити, -вожу, -возиш; (ногами) разг.
зачовгати.
завозиться * несов. завозитися, -возиться.
Ср. завозить \
завозиться 2 сов. завозитися, -вожуся,
-возишся, заялозитися, -яложуся, -ялозишся
и мног. позаяложуватися, -жуємося,
-жуєтеся, засмальцюватися, -цююся, -цю-
єшся и мног. позасмальцьовуватися, -цьб-
вуємося,* -цьбвуєтеся. Ср. завозить 2.
завозиться 3 сов. разг. 1. (начать беспокойно
двигаться) завозитися, -вожуся, -возишся,
завовтузитися, -тужуся, -тузишся,
закуйовдитися, -джуся, -дишся; 2. (с кем-чем,

завозка
365
заворочать
около кого-чего — начать заниматься
кропотливым делом) завозитися (з ким-чим,
коло кого-чого), запоратися (коло кого-
чого, реже з ким-чим); (засуетиться)
заметушитися (коло кого-чого).
завозка разг. завезення, завіз, -возу.
завозно предик, разг. завізно.
завозный 1. (привозной) привізний,
завізний; 2. (с большим привозом) разг.
завізний; О ~ая лодка см. завозня 1.
завозня обл. 1. (лодка) чбвен, -виа и -вна;
2. (навес) повітка; обл. шопа, (поменьше)
шіпка.
завозчик завізнйк, -а.
заволакивание заволікання; затягання,
затягування; застилання. Ср. заволакивать.
заволакивать, заволочь заволікати,
заволокти, -лочу, -лочёш; (затягивать — ещё)
затягати и затягувати, -гую, -гуєш, затягти,
-тягну, -тягнеш и затягнути и мног.
позатягати и позатягувати; (застилать — ещё)
застилати, заслати, -стелю, -стелеш,
застелити, застелити, -стелю, -стелиш,
укривати, укрити (укрию, укриєш) и мног.
повкривати; нёбо ~лакивает тучами ( ~ла-
кивают тучи) нёбо заволікається
(затягається, затягується, вкривається) хмарами,
нёбо заволікають (затягують, вкривають)
хмари; хмарить, хмариться; нёбо ~локло
тучами нёбо заволокло (затягнуло, вкрило,
заволоклося, затягнулося, вкрилося)
хмарами, нёбо заволокли (затягнули,
вкрили) хмари; нахмарило, нахмарилося,
похмарило, похмарилося, редко похмаріло.
заволакиваться, заволочься заволікатися,
заволоктися, -лочёться; затягатися и
затягуватися, -гується, затягтися, -тягнеться
и затягнутися и мног. позатягатися и
позатягуватися; застилатися, заслатися,
-стелеться, застелятися, застелитися,
-стелиться, укриватися, укритися (укриється)
и мног. повкриватися. Ср. заволакивать.
заволжский заволзький.
Заволжье Заволжя.
заволновать захвилювати, -люю, -люєш.
заволноваться захвилюватися, -лююся, -лю-
єшся; (прийти в колебательное
движение — обычно) захвилювати;
(затревожиться — ещё) затривожитися.
заволока мед. заволока, заволічка.
заволочённый заволочений; затягнений,
затягнутий; засланий, застелений, укритий.
Ср. заволакивать.
заволочь см. заволакивать.
заволочься см. заволакиваться.
завонять разг. засмердіти, завоняти.
завопить разг. заволати, залементувати,
-тую, -туєш, закричати; разг.
зарепетувати, -тую, -туєш, загаласувати, -сую,
-суєш; (о коротком звуке разг.— ещё)
зіпнути и усилит, зіпону'ти; (заголосить —
ещё) заголосити, -лошу, -лбсиш.
завораживать, заворожить заворожувати,
-жую, -жуєш, заворожити, -рожу, -ро-
жиш; (очаровывать — ещё) зачаровувати,
-рбвую, -рбвуєш, зачарувати, -рую, -руєш
и мног. позачаровувати, очаровувати,
очарувати и мног. почарувати..
завораживаться заворожуватися, -жується;
зачаровуватися, -рбвується, очаровуватися.
Ср. завораживать.
заворачивание 1. завертання; загортання,
закачування, закочування; засукування;
орудування; ср. заворачивать 1—2; 2. разг.
см. завёртывание 1.
заворачивать, заворотить разг. 1.
завертати, завернути, -верну, -вернеш и мног.
позавертати; (изменять направление —
ещё) повертати, повернути; (загибать
кверху, назад — обычно) загортати,
загорнути, -горну, -горнеш и мног.
позагортати, закачувати, -чую, -чуєш, закачати
и мног. позакачувати, закочувати,
закотити, -кочу, -котиш и мног. позакочувати;
(засучивать — ещё) засукувати, -кую,
-куєш, засукати, -сукаю, -сукаєш и -сучу,
-сучиш и мног. позасукувати; 2. (несов.:
распоряжаться, руководить) орудувати,
-дую, -дуєш, заорудувати, верховодити,
-джу, -диш, заверховодити; 3. несов. см.
завёртывать 1.
заворачиваться, заворотиться 1.
завертатися, завернутися, -вернуся, -вернешся;
повертатися, повернутися; загортатися,
загорнутися, -горнеться, закачуватися,
-чується, закачатися, закочуватися, -чується,
закотитися, -котиться; засукуватися,
-кується, засукатися, -сукається и
-сучиться; ср. заворачивать 1; 2. несов. разг.
см. завёртываться 1.
заворковать заворкувати, -кую, -куєш,
заворкотати, -кочу, -кбчеш, заворкотіти,
-кочу, -котиш, завуркотати, завуркотіти;
(прям.— ещё) затуркати, затурчати,
усилит, затуркотати, -кочу, -кбчеш,
затуркотіти, -кочу, -котиш, разг. забуркотати,
забуркотіти; фольк. загусти, -гуду, -гудеш,
загудіти.
заворожённо нареч. зачаровано.
заворожённый заворожений; зачарований,
очарований. Ср. завораживать.
заворожить см. завораживать.
заворот: ~т кишок мед. заворот кишок.
заворот заворот, -у и заворот.
заворотить см. заворачивать.
заворотиться см. заворачиваться.
заворочать 1. разг. почати (-чну, -чнеш)
перевертати; (начать передвигать) почати
пересувати; (начать поворачивать) почати
повертати; (начать вращать) почати
обертати; 2. (кем-чем — начать
распоряжаться) разг. заорудувати, -дую, -дуєш (ким-
чим), заверховодити, -джу, -диш (ким-чим,
над ким-чим).

заворочаться
366
завязывать
заворочаться разг. почати (-чну, -чнёш)
перевертатися; (зашевелиться)
заворушитися, -рушуся, -рушишся.
завороченный 1. завернутий; загорнений,
загорнутий, закачаний, закочений;
засуканий; ср. заворачивать 1; 2. см.
завёрнутый 1.
заворошить заворушити, -рушу, -рушиш.
заворошиться разг. заворушитися,
-рушуся, -рушишся.
заворчать 1. (о животных — зарычать)
загарчати; (о кошке и пр.)
замурчати, замуркотати, -кбче, замуркотіти,
-котить, замуркати, реже завуркотати,
завуркотіти; 2. (о человеке —
забрюзжать) разг. забурчати, забуркотати,
-кочу, -кбчеш, забуркотіти, -кочу,
-котиш, реже заворкотати, заворкотіти,
завуркотати, завуркотіти.
завпед (заведующий
педагогической частью) завпед
(завідувач педагогічної частини, завідуючий
педагогічною частиною).
завраться см. завираться.
завсегда прост, см. всегда.
завсегдатай завсідник и завсідник (разг.),
постійний відвідувач, постійний гість (род.
гостя).
завсегдашний прост, см. всегдашний.
завскладом (заведующий
складом) завскладом (завідувач складу,
завідуючий складом).
завтра 1. нареч. завтра; разг. узавтра; не
сегодня (не нынче) — завтра разг. не
сьогодні — завтра, от-от, ось-ось; 2. в знач.
сущ. завтра (нескл., ср.); до ~ра! до завтра!
завтрак сніданок, -нку, снідання; кормить
~ками, сулить ~ки перен. разг.
годувати жданиками (пожданиками).
завтракать снідати.
завтрачек уменьш.-ласк. сніданочок, -чка,
сніданнячко.
завтрашний завтрашній; «~ий день
завтрашній день.
завуалированный завуальований.
завуалировать завуалювати, -люю, -люеш.
завуч (заведующий учебной
частью) завуч (завідувач учбової
частини, завідуючий учбовою частиною).
завхоз (заведующий
хозяйством) завгосп (завідувач господарства,
завідуючий господарством).
завхозовский завгоспівський.
завшйветь завошивіти.
завывание завивання; (о протяжных
звуках разг.— ещё) заводи, -дів, завід, -воду;
(жалобное — ещё) скиглення, скигління;
~ние собак завивання (заводи) собак,
собачі заводи.
завывать, завыть завивати, завити, -вию,
-вйеш, заводити, -дить, завести, -веде;
(жалобно — ещё) скиглити, заскиглити.
завывающий завиваючий.
завысить см. завышать.
завыть см. завывать.
завышать, завысить завищувати, -щую,
-щуєш, завищити, -вйщу,^ -вйщиш, сов.
реже завйсити, -вишу, -вйсиш.
завышаться завищуватися, -щуеться.
завышение завищення, (неоконч. д.— ещё)
завищування.
завышенный завищений.
завьюженный занесений (заметений,
завіяний) [снігом].
завьюжить 1. (безл.: начцть вьюжить)
захурделити, завихорити, завихрити и
завихрити, закушпёлити; (замести)
замести, -мете; ~жило захурделило и т. п.;
почалася завірюха (хуртовина, хуга и
т. п.; см. вьюга); 2. (занести снегом)
занести, -несё [снігом], замести (завіяти)
[снігом].
завьючивать, завьючить зав'ючувати, -чую,
-чуєш, зав'ючити.
завядать, завянуть в'янути, зав'янути, сов,
зів'янути, зів'яти, -в'яну, -в'йнеш,
пов'янути, разг. зав'яти, зв'янути;
(привядать) прив'ядати, прив'янути.
завядший зав'ялий, зів'ялий, пов'ялий;
прив'ялий. Ср. завядать.
завязанный 1. зав'язаний, позав'язуваний;
зашморгнутий; ув'язаний; пов'язаний;
2. зав'язаний; початий, розпочатий; 3.
зав'язаний. Ср. завязывать 1—3.
завязать * сов. см. завязывать.
завязать2 (несов.), завязнуть в'язнути и
зав'язати, зав'язнути и зав'язти, -зну, -знеш,
загрузати, загрузнути и загрузти, -зну,
-знеш и мног. позагрузати, застрявати,
-ряваю, -ряваєш и реже -ряю, -ряєш,
застряти, -ряну, -рйнеш и мног.
позастрявати, застрягати, застригти, -гну, -гнеш
и застрягнути и мног. позастрягати.
завязаться см. завязываться.
завязйть разг. загрузйти, -гружу, -грузиш.
завязка 1. (действие) разг. зав'язка;
(неоконч.— обычно) зав'язування;
зашморгування; ср. завязывать 1; 2. (то, чем
завязывают) зав'язка и зав'язка;
(тесёмка, верёвочка) поворозка, пбвороз, -у; (у
лаптей и т. п. уст.— ещё) волока; 3.
(начало, исходный пункт чего-л.) зав'язка,
реже зав'язок, -зку; ~ка рассказа зав'язка
оповідання.
завязнуть см. завязать2.
завезший який (що) зав'язнув (зав'яз и
т. п.), загрузлий, застряглий; см.
завязать 2.
завязывание 1. зав'язування; зашморгування;
ув'язування; 2. зав'язування; 3.
зав'язування. Ср. завязывать 1—3.
завязывать, завязать 1. зав'язувати, -зую,
-зуеш, зав'язати, -в'яжу, -в'яжеш и мног.
позав'язувати; (затягивать петлёй) за-

завязываться
367
загипнотизировать
шмбргувати, -гую, -гуєш, зашморгнути
и мног. позашморгувати; разе, ув'язувати,
ув'язати; (галстук, платок —- ещё)
пов'язувати, пов'язати; 2. (устанавливать
связи; начинать разговор и т. п.)
зав'язувати, зав'язати; (начинать) починати,
почати, -чну, -чнёш, розпочинати,
розпочати; взывать сношения зав'язувати
зносини (стосунки); 3. бот. зав'язувати,
зав'язати и мног. позав'язувати.
завязываться, завязаться 1. завізуватися,
-зуюся, -зуєшся, зав'язатися, -в'яжуся,
-в'яжешся и мног. позав'язуватися;
зашморгуватися, -гуюся, -гуєшся,
зашморгнутися; ув'язуватися, ув'язатися;
пов'язуватися, пов'язатися; 2. зав'язуватися,
зав'язатися; починатися, початися, -чнёть-
ся; 3. зав'язуватися, зав'язатися и мног.
позав'язуватися; (несов.: без указания
на начало действия — ещё) в'язатися. Ср.
завязывать 1—3.
завязь бот. 1. зав'язь, -зі, реже зав'язок,
-зку; в'язь, -зі; 2. (образование плода)
зав'язування.
завяливание зав'ялювання, в'яління.
завяливать, завЯлить зав'ялювати, -люю,
-люеш и в'ялити, зав'ялити.
заваливаться, завялиться зав'ялюватися,
-люється и в'ялитися, зав'ялитися.
завЯлить см. заваливать.
завЯлиться см. заваливаться.
завинувший, уст. завя*лый см. заведший.
завЯнуть см. завядать.
загаданный загаданий.
загадать см. загадывать.
загадить см. загаживать.
загадка загадка и загадка; говорить ~ками
говорити загадками.
загадочка уменьш.-ласк. загадочка.
загадочно нареч. загадково.
загадочность загадковість, -вості.
загадочный загадковий; ~ая картинка
загадкова картинка.
загадывание загадування.
загадывать, загадать загадувати, -дую,
-дуєш, загадати; ~дать число загадати
(задумати) число; не будем ~вать наперёд
не будемо загадувати (угадувати, казати,
говорити) наперёд.
за гады ват ься загадуватися, -дується.
загаженный загиджений, запаскуджений,
запоганений. Ср. загаживать.
загаживать, загадить разг. загиджувати,
-джую, -джуєш, загидити, -джу, -диш и
мног. позагиджувати, згидити (сов.),
запаскуджувати, -джую, -джуєш,
запаскудити, -джу, -диш и мног.
позапаскуджувати, запоганювати, -нюю, -нюєш,
запоганити.
загаживаться загиджуватися, -джується,
запаскуджуватися, -джується,
запоганюватися, -ню;ється. Ср. загаживать.
загалдеть прост, загаласувати, -сую, -суєш,
загалдйкати; (крикливо и быстро
заговорить разг.— ещё) зашваркотати, -кочу,
-кбчеш, зашваркотіти, -кочу, -котйш, за-
шварготати, -гочу, -гочеш, зашварготїти,
-гочу, -готйш.
загар загар, -у, засмага, смага и смага.
загарпуненный мор. охотн. загарпунений.
загарпунивать, загарпунить мор. охотн.
загарпунювати, -нюю, -нюєш, загарпунити.
загасать, загаснуть загасати, загаснути,
гаснути, погаснути, згасати, згаснути,
тухнути и потухати, потухнути.
загасить загасити, -гашу, -гасиш, погасити,
потушити, -тушу, -тушиш, згасити.
загаснуть см. загасать.
загатить см. загачивать.
загаченный загачений.
затачивание загачування.
загачивать, загатить загачувати, -чую,
-чуєш, загатити, -гачу, -гатиш и мног.
позагачувати.
загачиваться загачуватися, -чується.
загашенный загашений, погашений,
потушений.
загащиваться, загоститься разг. довго
гостювати (-тюю, -тюєш) (несов.) у сов. загостю-
ватися, -тююся, -тюєшся, загостювати,
загоститися, -гощуся, -гостйшея.
загвоздйть 1. (забить гвоздём) уст. забити,
-б'ю, -б'єш, редко загвоздйти, -гвожджу,
-гвоздиш; 2. (начать бить, колотить)
прост, почати (-чну, -чнеш) гатйти и т. п.;
см. гвоздить; 3. (задать трудный вопрос,
задачу) прост, закрутити, -кручу,
-крутиш.
загвоздка разг. притичина, заковика,
закови чка.
загиб 1. (загнувшееся место, изгиб) загйн,
-у; (извив — ещё) закрут, -у; (на конце
палки и т. п. разг.— ещё) карлючка;
2. (перєн.: уклон) ухил, -у.
загибание загинання.
загибать, загнуть 1. загинати, загнути и
мног. позагинати; ~ть словцо (словечко)
разг. загинати, загнути слівце; вгнуть
пирог прост, спекти пиріг; вгнуть
салазки ком^ прост, загнати ноги до
голови кому; вгнуть цену разг. загнути
(заломити, загилити) ціну; 2. (свёртывать
в сторону) разг. завертати, завернути;
разг. загинати, загнути; (поворачивать —
ещё) повертати, повернути.
загибаться, загнуться загинатися,
загнутися.
загйбка разг. загинання.
загйбщик ухильник. Ср. загйб 2.
загйкать прост, загйкати, усилит, загигй-
кати.
загипнотизированный загіпнотизований.
загипнотизировать загіпнотизувати, -зую,
-зуєш.

загипсованный
368
заглядываться
загипсованный спец. загіпсований.
загипсовать спец. загіпсувати, -сую,
-суєш.
заглавие заголовок, -вка и заголовок;
(название) назва.
заглавный заголовний; ~ый лист полигр.
титульний (заголовний) аркуш; ~ая
страница титульна (заголовна) сторінка; ~ая
буква лингв, велика (заголовна) літера
(буква); ~ая роль заголовна роль.
загладить см. заглаживать.
загладиться см. заглаживаться.
за гладка разг. см. заглаживание.
заглаженный загладжений; запрасований;
затертий. Ср. заглаживать.
заглаживание загладжування;
запрасовування; затирання. Ср. заглаживать.
заглаживать, загладить загладжувати, -джую,
-джуєш, загладити, -джу, -диш; (утюгом —
обычно) запрасовувати, -сбвую, -сбвуєш,
запрасувати, -сую, -суєш; (перен.:
исправлять, смягчать разг.— ещё) затирати,
затерти, -тру, -трёш.
заглаживаться, загладиться загладжуватися,
-джуеться, загладитися; запрасовуватися,
-сбвуеться, запрасуватися; затиратися,
затертися, -треться. Ср. заглаживать.
заглазно нареч. разг. заочно, позаочно и
позаочно, реже позавічно.
заглазный разг. заочний, позаочний и
позаочний, реже позавічний.
заглатывание заковтування;
проковтування. Ср. заглатывать.
заглатывать, заглотать заковтувати, -тую,
-туеш, заковтнути; (проглатывать)
проковтувати, проковтнути.
заглотанный заковтнутий; проковтнутий. Ср.
заглатывать.
заглотать см. заглатывать.
заглотнуть прост, заковтнути.
заглохлый разг. уст. см. заглохший 2.
заглохну вший см. заглохший 1.
заглохнуть 1. (затихнуть) затихнути,
стихнути, заглухнути; мотор ~х мотор заглух;
2. (притупиться, забыться — о чувствах,
мыслях и т. п.) заглухнути; 3. (прийти
в запустение) заглухнути; (прийти в
упадок) занепасти, -паду, -падеш; (оди*
чать) здичавіти, реже здичіти, мног. по-
дичавіти; (зарасти сорными травами)
зарости бур'яном; (засохнуть) засохнути;
О дело ~хло разг. справа призабулася,
діло призабулося, (прекратилось) справа
припинилася, діло припинилося; самовар
~х разг. самовар погас.
заглохший 1. прич. який (що) затих (стих
и т. п.), затихлий, стихлий, заглухлий;
см. заглохнуть; 2. в знач. прил. заглухлий;
(запущенный) запущений; (пришедший в
упадок) занепалий; (одичавший)
здичавілий, здичілий.
заглубить см. заглублять.
заглубление спец. заглиб, -у, заглибина,
заглиблення.
заглублять, заглубить спец. заглиблювати,
-люю, -люєш, заглибити, -блю, -биш.
заглубляться спец. заглиблюватися, -люється.
заглушать, заглушить 1. заглушати и
заглушувати, -шую, -шуеш и глушити, -шу,
-шиш, заглушити и мног. позаглушати
и позаглушувати и поглушити;
(превосходить по силе — ещё) забивати, забити,
-б'ю, -б'єш; (делать менее слышным —
ещё) стишувати, -шую, -шуеш и реже сти-
шати, стишити, разг. притлумлювати,
-люю, -люєш и притлумляти и тлумйти,
-млю, -миш, притлумити; 2. (перен.:
превозмогать в себе какое-л. чувство)
заглушати и заглушувати и глушити,
заглушити и мног. позаглушати и
позаглушувати, затамовувати, -мбвую, -мбвуєш
и тамувати, затамувати, притамовувати,
притамувати, утамовувати, утамувати;
разг. притлумлювати и притлумляти и
тлумйти, притлумити; 3. (мешать росту)
заглушати и заглушувати и глушити,
заглушити и мног. позаглушати и
позаглушувати и поглушити; 4. (гасить,
тушить) прост, гасити (гашу, гасиш),
загасити и погасити.
заглушаться, заглушиться 1. (становиться
менее слышным) заглушатися и
заглушуватися, -шується и глушитися, -шиться,
заглушитися; 2. страд, (несов.)
заглушатися, заглушуватися, глушитися;
стишуватися, -шується; заглушатися,
заглушуватися, глушитися, тамуватися;
заглушатися, заглушуватися, глушитися;
гаситися (гаситься); ср. заглушать І—4.
заглушённый 1. заглушений; стишений,
притлумлений; 2. заглушений, затамований,
притамований, утамований; притлумлений;
3. заглушений; 4. загашений, погашений.
Ср. заглушать І—4.
заглушить см. заглушать.
заглушиться см. заглушаться.
заглушка техн., разг. заглушка и заглушка.
заглушье прост, уст. см. глушь.
загляденье разг. [просто] чудо; обл. люббта;
(невидаль) диво, дивовижа, дивина; на
~нье на диво, навдивовижу; мальчик —
просто ~нье напрочуд (на диво,
навдивовижу) гарний хлопчик (чудовий хлопчик).
заглядеться см. заглядываться.
заглядывание заглядання, зазирання.
заглядывать, заглянуть заглядати,
заглянути, зазирати, зазирнути; (сов.: навестить
кого-л.— ещё) завітати; (заходить куда-л.
разг.— ещё) занйкувати, -кую, -куєш,
занйкнути, никати, никнути/, ~ть вперёд
перен. заглядати, заглянути вперёд.
заглядываться, заглядеться задивлятися,
задивитися, -дивлюся, -дивишся,
заглядатися, заглядітися, -джуся, -дишся.

заглянуть
369
заглянуть см. заглядывать.
загнаивать, загноить загноювати, -гнбюю,
-гнбюєш, загноїти.
загнаиваться, загноиться загноюватися,
-гнбюється, загноїтися; (сов.: о ране —
ещё) заятритися -и заятритися; (сов.:
о глазах обл.— ещё) скаправіти.
загнанность загнаність, -ності;
(забитость) затурканість.
загнанный 1. прич. загнаний; залучений;
зайнятий; загнаний; підірваний; загнаний;
ер. загонять1 1—3; 2. прил. загнаний;
(изнурённый ездой, гоньбой — о лошадях—
ещё) підірваний, підпалений;
(запуганный, забитый — ещё) затурканий.
загнать см. загонять1.
загнётка, загнёта обл. жарі вник, -а, ку башка,
кубашок, -шка; (шесток) припічок, -чка,
припік, обл. загнітка.
загнивание загнивання.
загнивать, загнить загнивати, загнити и
загнисти и загнисти, -гнию, -гниєш и мног.
позагнивати; разг. загниватися, загнй-
тися и загнистйся и мног. позагниватися.
загнивающий який (що) загниває,
загниваючий.
загнить см. загнивать.
загноённый загноєний.
загноить см. загнаивать.
загноиться см. загнаиваться.
загнусавить, загнусить разг. загугнявити,
-влю, -виш, загунявити.
загнутый загнутий и загнутий.
загнуть см. загибать.
загнуться см. загибаться
заговаривание1 заговорювання,
забалакування. Ср. заговаривать1.
заговаривание2 1. заговорювання,
забалакування; 2. замовляння. Ср. заговаривать2
1—2.
заговаривать * (пытаться завести разговор)
разг. заговорювати, -рюю, -рюєш,
забалакувати, -кую, -куєш.
заговаривать2, заговорить 1. (утомлять
разговором) разг. заговорювати, -рюю,
-рюєш, заговорити, -ворю, -вбриш,
забалакувати, -кую, -куєш, забалакати; 2.
(воздействовать заговором) этногр. замовляти,
замовити, -влю, -виш, примовляти,
примовити, -влю, -виш, заговорювати,
заговорити; (шептанием) відшіптувати, -тую, -ту-
єш, відшептати, -шепчу, -шёпчеш; зубы
~<вать разг. зуби замовляти; (перен. разг.—
обычно) зуби заговорювати, забивати баки;
3. (сов.: начать говорить) заговорити,
забалакати; разг. загомоніти; совесть ^т
совість (сумління) заговорить; 4. (сов.:
овладеть речью, языком) заговорити,
забалакати.
заговариваться, заговориться 1. (увлекаться
разговором) разг. заговорюватися, -рюю-
ся, -рюєшся, заговоритися, -ворюся, -вб-
ришея, забалакуватися, -куюся, -куєшся,
забалакатися, сов. загомонітися;
(заболтаться разг.— ещё) забазікатися; 2. (не-
сов.: говорить бессмыслицу) разг.
заговорюватися, забалакуватися; 3. страд, (не-
сов.) замовлятися, загорорюватися; ер.
заговаривать 2 2.
заговенье, прост, заговены церк. пещення,
пущання, запуст, -у, зап>сти, -тів,
заговини, -вин.
заговляться, заговеться цері., разг.
заговлятися, заговітися.
заговор 1 (тайное соглашение) змова; ~р
молчания перен. змова мовчання.
заговор2 этногр. замовляння, замова,
примова.
заговорённый 1. заговорений, забалаканий;
2. заговорений. Ср. заговаривать 2 1—2.
заговорить см. заговаривать2.
заговориться см. заговариваться.
заговорный этногр. замовний.
заговорщик1 змовник. Ср. заговор1.
заговорщик2 (знахарь) уст. шептун, -а,
знахар, -я, знахур, -а (обл.), ворожбит.
заговорщица1 змовниця. Ср. заговор1.
заговорщица2 (знахарка) уст. шептуха,
знахарка, знахурка (обл.), ворожбитка.
заговорщицки см. заговорщически.
заговорщицкий змовницький.
заговорщически нареч. по-змбвницькому, по-
змбвницьки.
заговорщический змовницький.
заговорщичество змовництво.
загоготать разг. 1. (о гусях) заґелґотати,
-гоче, заґелґотіти, -готйть, заґелґати,
заґерґотати, -гоче, заґерґотіти, -готйть, за-
гёгати, загегёкати, заджеркотати, -кбче,
заджеркотіти, -котить, заджерґотати,
заджерґотіти; (о лошадях) загиготати, за-
гиготіти, заіржати, заржати; 2. (громко
захохотать) прост, загоготати,
загоготіти, зареготати, -гочу, -гбчеш, зареготіти,
-гочу, -готйш, зареготатися.
загогулина, загогулинка прост, закарлючка,
закарлюка.
загодя нареч. прост, заздалегідь; разг.
загодя; обл. заздалёгбди, завгодя.
заголённый прост, заголений.
заголить см. заголять.
заголиться см. заголяться.
заголовок заголовок, -вка и заголовок;
(название) назва-
заголовочный заголовний.
заголосить 1. (громко запеть, закричать)
прост, загорлати, загорланити,
загаласувати, -сую, -суєш, заголосити, -лошу, -лб-
сиш; 2. (запричитать) о б л. заголосити,
завести, -веду, -ведеш, затужити, -тужу,
-тужиш.
заголубеть заблакитніти, заголубіти.
заголить, заголить прост, заголювати, -люю,
-люєш, заголити, -голю, -голиш.

заголиться
370
загордиться
заголиться, заголиться прост, загблюва-
тися, -лююся, -люєшся, заголитися,
-голюся, -голишся.
загомонить прост, загомоніти.
загон 1. (действие) заганяння; 2.
(огороженное место для скота) загін, загорода,
обора; (для овец — ещё) кошара; (для
волов уст.— ещё) бичня; 3. (полоса,
участок поля) загін, загінка; 0 быть в ~не
(о пренебрежении, заброшенности) разг.
бути занедбаним (занедбуваним).
загонка 1. разг. см. загон 1; 2. о б л. см.
загон 3.
загонный с.-х. загінний; ~ая пастьба
загінне пасіння.
загончик уменьш. загінець, -нця и загінець,
-нця, загінка. Ср. загон 3.
загонщик охотн. нагонич, загбнич, гучбк,
-чка.
загонять1 (несов.), загнать 1. заганяти и
загонити, загнати (зажену, заженеш) и мног.
позаганяти и позагонити; (забирать
домой домашних животных из стада — ещё)
залучати, залучити, -лучу, -лучиш и мног.
позалучати; (забирать животных на по-
траве)займати, зайняти, -йму, -ймеш и мног.
позаймати; 2. (изнурять ездой, гоньбой)
заганйти, загнати и мног. позаганяти; сов.
разг. уганяти; (сов.: лошадей — ещё)
підірвати, -дірву, -дірвеш и -дірвеш; 3.
(продавать, сбывать) прост, заганяти,
загнати; вгнать копейку (деньг^) (добыть
денег) добути копійку.
загонять2 (сов.: начать гонять) разг. по-
чати (-чну, -чнёш) ганйти.
загоняться страд, (несов.) заганятися,
загонитися; залучатися; займатися. Ср.
загонять х 1.
загораживание 1. загорбджування; 2.
загорбджування; перегороджування;
закривання, затуляння; заставляння; 3.
захаращування, завалювання; заставляння. Ср.
загораживать 1—3.
загораживать, загородить 1. (обносить
оградой) загороджувати, -джую, -джуєш,
загородити, -роджу, -родиш и мног.
позагороджувати; 2. (закрывать путь, проход)
загороджувати, загородити, заступати,
заступити, -ступлю, -ступиш; (преграждать—
ещё) перегороджувати г перегородити и
мног. поперегороджувати; (создавать
преграду, ¦ повесив, прибив что-л.—- ещё)
перепинати, переп'ясти и перепнути;
(заслонять) заслоняти, заслонити, -слоню, -слб-
ниш и мног. позаслоняти; (закрывать)
закривати, закрити, -крию, -криєш и мног.
позакривати, затуляти, затулити, -тулю,
-тулиш и мног. позатуляти и
позатулювати; (заставлять чем-л.) заставляли,
заставити, -влю, -виш и мног. позаставляти;
~ть путь (дорогу) кому перен. ставати,
стати на дорозі (поперек дороги) кому,
заступати, заступити дорогу, закривати,
закрити дорогу кому; 3. (загромождать)
прост, захаращувати, -щую, -щуєш,
захарастити, -ращу, -растиш, завалювати,
-люю, -люеш, завалити, -валю, -валиш
и мног. позавалювати; (заставлять — ещё)
заставляли, заставити, -влю, -виш и мног.
позаставляти; разг. забивати, забити, -б'ю,
-б'єш и мног. позабивати.
загораживаться, загородиться 1.
загороджуватися, -джуюся, -джуєшся, загородитися,
-роджуся, -родишся; (заслоняться)
заслонитися, заслонитися и мног.
позаслонятися, закриватися, закритися, -криюся,
-криєшся и мног. позакриватися,
затулятися, затулитися и мног. позатулятися;
(заставляться чем-л.— ещё) заставлятися,
заставитися, -влюся, -вишся; 2. страд,
(несов.) загороджуватися;
загороджуватися; перегороджуватися; перепинатися;
заслонятися; закриватися, затулятися;
заставлятися; захаращуватися, завалюватися;
заставлятися; забиватися; ср.
загораживать 1—3.
загорание загоряння, загорання.
загорать, загореть загоряти и загорати,
загоріти и мног. позагоряти и позагорати,
засмалюватися, -лююся, -люєшся,
засмалитися, -смалюся, -смалишся, засмагати
и смагнути, засмагнути, обпалюватися,
-лююся, -люєшся, обпалитися, -палюся,
-палишся и мног. пообпалюватися;
(слегка) присмагати, присмагнути, разг.
присмажуватися, -жуюся, -жуєшся,
присмажитися.
загораться, загореться 1. загорятися и
загоратися, загорітися, займатися,
зайнятися, -ймуся, -ймешся; (сов.: запылать —
ещё) запалати, розпалатися;
(вспыхивать — ещё) спалахувати, -лахую, -лаху-
єш, спалахнути; (начинать светиться —
ещё) засвічуватися, -чується,
засвітитися, -світиться и мног. позасвічуватися;
2. перен. загорятися и загоратися,
загорітися; (сов.: сильнее—ещё) запалати; (о
сильном чувстве — еще) запалюватися,
-лююся, -люєшся, запалитися,
розпалюватися, розпалитися; грелось увидеть кого
безл. разг. загорілось (закортіло) побачити
кого; грелся бой спалахнув (загорівся)
бій; сердце (душа, кровь) ~рается, ~рйт-
ся серце (душа, кров) загоряється
(загорається), загориться.
загорбок прост, межипліччя и
межипліччя; (загривок) карк; (горб) горб, -а.
загордиться разг. запишатися,
загордитися, -джуся, -дйшся, загордіти,
згордіти, запишнйтися, загордувати; разг.
завеличатися, розпишатися,
розбундючитися; (усвоить барские замашки) разг.
запаніти, спаніти, уст. розпанбшити-
ся.

загоревать
371
загреметь
загоревать (о ком-чём^ разг. загорювати,
-рюю, -рюеш (за ким-чим, реже по кому-
чому); г (загрустить — ещё) засумувати,
-мую, -муеш, зажуритися, -журюся,
-журишся, затужити, -тужу, -тужиш (за ким-
чим, по кому-чому).
загоревший 1. прич. який (що) загорів
(засмалився и т. гг.), загорілий,
засмалений, засмаглий, обпалений; присмаглий,
присмажений; см. загорать; 2. прил.
загорілий, засмалений, засмаглий, смаглий,
смаглявий, обпалений, запечений;
(слегка) присмаглий, присмажений.
загорелый см. загоревший 2.
загореть см. загорать.
загореться см. загораться.
загоркнуть згіркнути.
загорланить прост, загорлати, загорланити;
(преим. о людях разг.— ещё)
зарепетувати, -тую, -туеш.
загорный загірний.
загорода уст., обл. 1. (изгородь)
загорожа, загорода, горбжа; 2. (загороженное
место) загорода, загорожа.
загородить* см. загораживать.
загородить 2 (начать говорить чепуху) прост.
почати (-чну, -чнёш) верзтй, почати плести
[нісенітниці, нісенітницю], почати
плескати [язиком].
загородиться см. загораживаться.
загородка разг. 1. загородка; (изгородь —
ещё) загорода; 2. (загороженное место)
загородка, загорода; (место для отбора
овец, свиней и т. п.— ещё) розкіл, -колу.
загородный заміський, позаміський, заго-
рбдній. (
загороженный 1. загороджений; 2. загорб-
джений; перегороджений; заслонений;
закритий, затулений; заставлений; 3.
захаращений, завалений; заставлений; забитий.
Ср. загораживать 1—3.
загорье загір'я.
загорячить загарячйти.
загорячиться загарячитися.
загоститься см. загащиваться.
заготавливание заготовляння,
заготовлювання.
заготавливать см. заготовлять.
заготавливаться см. заготовляться.
заготконтора (заготовительная
контора) заготконтора (заготівельна
контора, заготбвча контбра).
заготовитель заготівник, заготівельник, за-
готбвлювач.
заготовйтельница заготівниця, заготбвлю-
вачка.
заготовительный заготівельний, заготбвчий.
заготовить см. заготовлять.
заготовка 1. заготівля, (неоконч. д.— ещё)
заготовляння, заготовлювання,
заготовлення; 2. мет., сапожн. заготовка,
заготівка.
заготовление заготовляння, заготовлювання,
заготовлення.
заготовленный заготовлений.
заготовлять, заготовить заготовляти и
заготовлювати, -люю, -люєш, заготовити,
-влю, -виш.
заготовляться заготовлятися,
заготовлюватися, -люеться.
заготовочный мет., сапожн. заготовочний.
заготовщик 1. см. заготовитель; 2. сапожн.
заготовник.
заготовщица 1. см. заготовйтельница; 2.
сапожн. заготовниця.
заграбастывать, заграбастать прост,
загарбувати, -бую, -буєш, загарбати.
заграбить уст., прост, заграбувати, -бую,
-буєш, загарбати, реже згарбати.
заградитель мор. загороджувач.
заградительный загороднйй,
загороджувальний.
заграждать, заградить загороджувати, -джую,
-джуєш, загородити, -роджу, -родиш и
мног. позагороджувати; (путь, проход —
ещё) заступати, заступити, -ступлю,
-ступиш; (преграждать — ещё)
перегороджувати, перегородити и мног.
поперегороджувати; (мешая движению — ещё)
перепиняти, перепинити, -пиню, -пйниш.
заграждаться загороджуватися, -джується;
перегороджуватися; перепинятися. Ср.
заграждать.
заграждение спец. загородження; мйнное
~ние воен. мінне загородження.
заграждённый загороджений;
перегороджений. Ср. заграждать.
заграница разг. закордон, -у.
заграничный закордонний.
загребать, загрести разг. 1. загрібати,
загребти и мног. позагрібати; (лопатой
и т. л.-— ещё) загортати, загорнути и
мног. позагортати; (присваивать чужое —
ещё) загарбувати, -бую, -буєш и разг.
гарбати, загарбати, сов. обл. згарбати, за-
грабати; М5ать деньги разг. загрібати
(огрёбом брати) гроші; 2. (сов.: начать
грести) загребти; (веслом — обычно)
почати (-чну, -чнёш) веслувати.
загребаться, загрестйсь прост,
загрібатися, загребтися и мног. позагрібатися.
загрёбистый см. загребущий.
загребной 1. прил. загрібний; ~6й винт
мор. загрібний гвинт; 2. в знач. сущ.
загрібний, -ого.
загребущий прост, загребущий.
загрёзить разг. замріяти, замарити.
загреметь загриміти, -млю, -мйш;
(загрохотать) загуркотіти, -кочу, -котйш,
загуркотати, -кочу, -кбчеш, загурчати; (о громе,
выстрелах разг.— ещё) гукнути, усилит.
гуконути и гуконути; (сильно зазвенеть —
ещё) забряжчати, забрязкати, усилит.
забрязкотіти, -кочу, -котйш; (раздаться)

загрести
372
загрязняемость
залунати; (упасть, шлёпнуться разг.—
ещё) гепнути, гепнутися, брязнути, брйз-
нутися, бебехнутися.
загрести см. загребать.
загрестйсь см. загребаться.
загривок загривок, -вка; (задняя часть шеи —
ещё) карк, зашийок, -йка; дать по ~ку
прост, дати по потилиці (по шиї).
загримированный загримований.
загримировать загримувати, -мую, -муєш.
загримироваться загримуватися, -муюся,
-муєшся.
загробный загробний, замогильний.
загромождать, загромоздить захаращувати,
-щую, -щуєш, захарастити, -ращу, -рас-
тиш; (заваливать — ещё) завалювати,
-люю, -люєш, завалити, -валю, -валиш
и мног. позавалювати; (заставлять —
ещё) заставляти, заставити, -влю, -виш
и мног. позаставлйти, разг.
застановляти, застановити, -новлю, -нбвиш.
загромождаться захаращуватися, -щується;
завалюватися, -люється; заставлятися.
Ср. загромождать.
загромождение захаращення, (неоконч. д.—
ещё) захаращування; завалювання;
заставляння. Ср. загромождать.
загромождённый захаращений; завалений;
заставлений. Ср. загромождать.
загромоздить см. загромождать.
загромыхать разг. загримотіти, -мочу, -мо-
тйш, загримотати, -мочу, -мбчеш,
загримати; разг. загримкотіти, -кочу, -котйш;
(загрохотать — ещё) загуркотіти, -кочу,
-котйш, загуркотати, -кочу, -кбчеш,
загуркати (разг.), загрюкати, загрюкотіти,^
-кочу, -котйш, загрюкотати, -кочу, -кбчеш;
(о громе, выстрелах разг.— ещё)
загукати, однокр. гукнути, усилит, гуконути
и гуконути.
загрбхать прост* см. загрохотать.
загрохотать загуркотіти, -кочу, -котйш,
загуркотати, -кочу, -кбчеш, загрюкати,
загрюкотіти, -кочу, -котйш, загрюкотати,'
-кочу, -кбчеш; разг. загуркати;
(затарахтеть — ещё) затарахкати, затарахкотіти,
-кочу, -котйш; (об удаляющемся звуке —
ещё) поторохтіти; (о громе, выстрелах
разг.— ещё) загримкотіти, -котить,
загукати, однокр. гукнути, усилит, гуконути
и гуконути.
загрубелость загрубілість, -лості;
зашкарублість. Ср. загрубеть.
загрубелый загрубілий; зашкарублий. Ср.
загрубеть.
загрубеть загрубіти; (стать жёстким —
ещё) зашкарубнути.
загружать, загрузить 1. завантажувати,
-жую, ^жуєш, завантажити; (чрезмерной
работой — обычно) обтяжувати, -жую,
-жуєш, обтяжити; 2. мет. завантажувати,
завантажити, загружати, загрузите, -гру-
ЖУ> -грузиш, засипати, засипати, -плю,
-плеш.
загружаться, загрузиться 1.
завантажуватися, -жуюся, -жуєшся, завантажитися; (чрез-
мерной работой — обычно)
обтяжуватися, -жуюся, -жуєшся, обтяжитися; 2. страд,
(несов.) завантажуватися; обтяжуватися;
завантажуватися, загружатися,
засипатися; ср. загружать 1—2.
загруженность и загруженность
завантаженість, -ності; обтяженість. Ср. загружать 1.
загруженный и загружённый 1.
завантажений; обтяжений; 2. завантажений, загру-
жений, засипаний. Ср. загружать 1—2.
загрузить см. загружать.
загрузиться см. загружаться.
загрузка 1. (действие) завантаження, (не-
оконч.— ещё) завантажування; 2.
завантаження, загрузка, засипка, (неоконч.
д.-— ещё) завантажування, загружання,
засипання. Ср. загружать 1—2.
загрузнуть прост, загрузнути, загрузти,
мног. позагрузати.
загрузочный 1. завантажувальний,
вантажний; 2. завантажувальний, загрузочний,
засипний. Ср. загружать 1—2.
загрузчик 1. завантажник,
завантажувальний вантажник; 2. завантажник,
завантажувальний загружчик. Ср. загружать
1—2.
загрунтованный спец. заґрунтований.
загрунтовывать, загрунтовать спец.
заґрунтовувати, -тбвую, -тбвуєш, заґрунтувати,
-тую, -туєш.
загрунтовываться спец. заґрунтовуватися,
-тбвується.
загрустить (о ком-чём, по ком) засумувати,
-мую, -муєш (по кому-чому, з приводу
чого, за ким-чим), зажуритися, -журюся,
-журишся (за ким-чим, по кому); разг.
осмутніти, засмуткувати, -кую, -куєш,
удатися (удамся, удасися) в тугу.
загруститься прост. 1. см. загрустить;
2. ~тйтся безл. стане сумно.
загрызать, загрызть загризати, загризти,
-зу, -зёш и мног. позагризати; разг.
згризати, згризти.
загрызаться загризатися; разг. згризатися.
загрызть см. загрызать.
загрызться (начать грызться) разг. почати
(-чну, -чнёш) гризтися (заїдатися,
загризатися, гйркатися, гарйкатися).
загрязнение забруднення, (неоконч. д.—
ещё) забруднювання, заяложування; разг.
каляння.
загрязнённый забруднений, заяложений,
реже заялбзений; разг. закаляний.
загрязнить см. загрязнять.
загрязниться см. загрязняться.
загрузнуть прост, загрузнути, загрузти,
-зну, -знеш, мног. позагрузати.
загрязняемость забруднюваність, -ності.

загрязнять
373
задавать
зафязнять, загрязнить забруднювати, -нюю,
-нюєш, забруднити и мног.
позабруднювати, заяложувати, -жую, -жуєш,
заялозити, -яложу, -ялозиш и мног.
позаяложувати, сов. побруднити; разг. каляти,
закаляти.
загрязняться, загрязниться забруднюватися,
-нююся, -нюєшся, забруднитися,
заяложуватися, -жуюся, -жуєшся, заялозитися,
-яложуся, -ялозишся; сов. разг.
запалитися, побрудніти.
загс (отдел записи актов
гражданского состояния) загс, -у
(відділ запису актів громадянського
стану).
загубить 1. разг. загубити, -гублю,
-губиш; (привести к гибели — ещё)
занапастити, -пащу, -пастиш, запропастити,
погубити, вигубити, -блю, -биш, стратити
(страчу, стратиш); (исковеркать и т. п.— о
жизни — ещё) понівечити; (уничтожить)
знищити; ~ть [свою] д^шу загубити
(занапастити) [свою] душу; ~ть жизнь чью
(век чей) перен. занапастити (загубити,
перевести) життя чиє (вік чий); разг.
зав'язати світ (реже очі, вік) кому, утопити
голову (головоньку) [навіки] чию,
утопити долю чию; 2. (истратить без пользы)
прост, перевести, -веду, -ведеш; разг.
загубити; ~ть много денег перевести
багато грошей.
загубиться прост, загубитися,
-губиться.
загубленный 1. загублений; занапащений,
запропащений, страчений; понівечений;
2. переведений; загублений. Ср. загубить
1—2.
загудеть загудіти, загусти, -гуду, -гудеш;
(о пламени и т. п.— ещё) загуготіти, -го-
тйть, загоготати, -гбче, загоготіти, -готйть,
редко загугоніти; (заурчать) загурчати;
(глухо — ещё) застугоніти, задудніти.
загудронированный спец. загудронований.
загудронировать спец. загудронувати, -ную,
-нуєш.
загукать прост, загукати.
загул прост, гульбище.
загуливать, загулять разг. загулювати,
-люю, -люєш, загуляти.
загуливаться, загуляться разг. загулюватися,
-лююся, -люєшся, загулятися.
загулять см. загуливать.
загуляться см. загуливаться.
загумённики обл. задвірки, -ків.
загумённый обл. задвірковий; обл. загумён-
ний.
загуменье обл. задвірок, -рка, задвір'я;
обл. загумёння, загуменок, -нку.
загустелый разг. загуслий, загустілий;
(ставший плотным — ещё) затужавілий,
стужавілий.
загустеть загуснути, загустіти; (стать
плотным — ещё) затужавіти, стужавіти, мног.
потужавіти, разг. постужавіти.
загуститель спец. загусник.
загустить см. загущать.
загуститься см. загущаться.
загуторить прост, загомоніти; забалакати;
обл. загутбрити.
загущать, загустить спец. загущати,
загустити, -гуигу, -густйш.
загущаться, загуститься спец. загущатися,
загуститися, -гущуся, -густишся.
загущённый спец. загущений.
зад 1. зад, -у; 2. ~ды (мн.: задворки)
прост, задвірки, -ків; (задняя часть
двора) задвірок, -рка, задвір'я; З. ~ды
(мн.: давно изученное) разг. задй, -дів;
старё, -ого; твердить (повторить) ~ды
повторювати (товкти) старё.
задабривание задббрювання, піддобрювання;
улещування, редко улещання. Ср.
задабривать.
задабривать, задобрить задобрювати, -рюю,
-рюеш и задобряти, задобрити, -добрю,
-дббриш, піддббрювати и піддобряти, під-
добрйти, загоджувати, -джую, -джуєш,
загодити, -годжу, -годиш; (лестью,
похвалами — ещё) улещувати, -щую, -щуєш
и улещати, улестити (улещу, улестиш).
задабриваться задобрюватися, -рюється,
загоджуватися, -джується.
задавака прост, задавака.
задавальщик с.-х. барабанщик.
задавание 1. задавання; загадування;
2. улаштовування; справлйння; 3.
завдавання; 4. давання, закладання; засипання.
Ср. задавать 1—4.
задавать, задать 1. задавати, -даю, -даєш,
задати, -дам, -даси; (назначать/ работу
разг.— еиф) загадувати, -дую, -дуєш,
загадати; ~ть вопрос кому ставити,
поставити питання (запитання) кому, питати,
спитати (запитувати, запитати) кого; ~ть
тон задавати, задати тон; (в хоре — ещё)
давати, дати тон; ~ть урок задавати,
задати урок; 2. (устраивать) разг.
улаштовувати, -тбвую, -тбвуеш, улаштувати,
-тую, -туєш; (свадьбу, обед и т. п. разг.—
ещё) справляти, справити, -влю, -виш;
3. (причинять, делать что-л. неприятное)
разг. завдавати, завдати; ~ть перцу
(жару и т. п.) разг. давати, дати (сов.
задати, усипати) пёрцю, давати, дати кладу
(шкварки, кучму), сов. утерти маку; ~ть
страху разг. завдавати, завдати страху
(жаху); 4. (давать корм скоту) обл.
давати, дати, закладати, закласти, -кладу,
-кладёш и реже заложйти, -ложу, -лбжиш;
(сыпучие корма — ещё) засипати,
засипати; «*ть лошади овса давати, дати
(засипати, засипати, закладати, закласти)
коневі вівса.

задаваться
374
задеваться
задаваться \ задаться І. (чем) ставити (-влю,
-виш) собі, поставити собі (що); (сов.:
целью — ещё) заповзятися, -візьмуся,
-візьмешся, завзятися (зробити" що); ~ть-
ся целью исправить что-либо ставити,
поставити собі мету (за мету, метою)
виправити що-небудь, заповзйтися (завзятися)
виправити що-нёбудь; ждаться вопросом
поставити собі питання; 2. (выдаваться,
случаться) прост, видаватися,
-дається, видатися, -дасться, випадати, випасти,
-паде; ну и денёк ждался! ну й день (деньбк)
вйпав!, ну й днйна (днйнка) вйпала!;
3. (получаться, удаваться) прост,
удаватися, удатися (удасться); 4. страд, (не-
сов.) задаватися; загадуватися, -дується;
улаштовуватися, -тбвується;
справлятися; завдаватися; ер. задавать 1—3.
задаваться2 (зазнаваться) прост,
задаватися, -даюся, -даєшся.
задавить 1. задавити, -давлю, -давиш,
удавити, мног. подавити; (топча разг.—
ещё) почавити, -чавлю, -чавиш; (задушить)
задушити, -душу, -душиш, удушити, мног.
подушити; 2. (начать давить) почати
(-чну, -чнёш) давити, задавити.
задавиться прост, задушитися, -душуся,
-душишся; повіситися, -вішуся,
-бісишся.
задавленность задавленість, -ності;
пригніченість; забитість, -тості, затурканість.
Ср. задавленный 2.
задавленный 1. прич. задавлений, удавлений;
задушений, удушений; ер. задавить 1;
2. в знач. прил. задавлений; (угнетённый)
пригнічений; (забитый) забитий, разг.
затурканий.
задалбливать, задолбить 1. (убивать
клювом) задовбувати, -бує, задовбати; 2.
(зазубривать) разг. зазубрювати, -рюю,
-рюєш, зазубрити, -зубрю, -зубриш и мног.
позазубрювати; ~бйть себе что разг.
забрати собі в голову що; 3. (сов.: начать
долбить) разг. почати (-чну, -чнёш)
довбати и т. п.; см. долбить.
задалбливаться 1. задовбуватися, -бується;
2. зазубрюватися, -рюється. Ср. задалбли»
вать 1—2.
задание завдання.
заданный 1. прич. заданий; загаданий;
улаштований; справлений; завданий; ср.
задавать *1—3; 2. в знач. прил.
заданий.
задаренный задарований.
задаривать, задарить задаровувати, -рбвую,
-рбвуєш, задарувати, -рую, -руєш, зада-
рювати, -рк^ю, -рюєш, задарйти, -дарю,
-дариш.
задариваться задарбвуватися, -рбвується, за-
дарюватися, -рюється.
задарить см. задаривать.
задаром нареч. прост. 1. задарма, задурно,
дурно; даром; (за бесценок) за безцінь,
за безцінок; 2. см. даром 2.
задаток 1. завдаток, -тку, задаток; 2. ~ки
(мн.: зачатки способностей) задатки,
-тків; (наклонности) нахили, -лів;
(способности) здібності, -тей.
задаточный завдатковий, задатковий.
задать см. задавать.
задаться см. задаваться \
задача 1. завдання; 2. мат. и пр. задача;
3. (успех) прост, удача.
задачник задачник.
задвигать засовати, почати (-чну, -чнёш)
совати; (начать шевелить — обычно)
почати рухати, зарухати.
задвигать, задвинуть 1. засовувати, -сбвую,
-сбвуєш и засувати, засунути и мног.
позасовувати и позасувати; 2.
(закрывать) закривати, закрити, -крию, -криєш
и мног. позакривати, засовувати и
засувати, засунути и мног. позасовувати и
позасувати.
задвигаться засоватися; почати (-чну, -чнёш)
рухатися, зарухатися. Ср. задвигать.
задвигаться, задвинуться 1. засовуватися,
-сбвується и засуватися, засунутися;
2. (закрываться) закриватися, закритися,
-криється, засовуватися и засуватися,
засунутися.
задвйжка засувка, засув; обл. засовка, засов.
задвижной засувний.
задвинутый 1. засунутий, засунений; 2.
закритий, засунутий, засунений. Ср.
задвигать 1—2.
задвинуть см. задвигать.
задвинуться см. задвигаться.
задвоиться разг. почати (-чну, -чнёш)
двоїтися.
задворки задвірки, -ків; (задняя часть
двора) задвірок, -рка, задвір'я; на ~ках
чего перен. разг.. на задвірках чого.
задворный уст. задвірний.
задворок прост, задвірок, -рка, задвір'я.
задворье прост, см. задворки.
задевать1 (несов.)у задеть 1. (кого-что, за что)
зачіпати, зачепити, -чеплю, -чёпиш
(кого-що, за що); (цеплять при движении —
ещё) черкати, черкнути и усилит,
черконути (кого-що, по кому-чому, об кого-що),
черкатися, черкнутися и усилит,
черконутися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим);
2. (кого-что) перен. зачіпати, зачепити,
торкати, торкнути; (причинять
неприятность) уражати, уразити (уражу,
уразиш) и уразити (уражу, уразиш);
(оскорблять — обычно) ображати, образити.
задевать2 (сов.: деть) прост, задіти, -діну,
-дінеш, заподіти, подіти, запроторити,
мног. подівати, позадівати.
задеваться* (несов.) 1. зачіпатися;
черкатися; 2. зачіпатися, торкатися;
уражатися; ображатися. Ср. задевать1 1—2.

задеваться
375
задерживать
задеваться2 (сов.: исчезнуть) прост,
задітися, -дінеться, мног. подіватися, позаді-
ватися
задел спец. задїл, -у; (запас полупродуктов,
заготовок) запас, -у.
заделанный 1. забитий, позабиваний;
затулений; закладений; замурований;
замазаний, позамазуваний, зашпарований;
запакований; 2. загорнений, загорнутий. Ср.
заделывать 1—2.
заделать см. заделывать.
заделаться см. заделываться2.
заделка 1. забиття, (неоконч. д.— обычно)
забивання; закладення, (неоконч. д.—
ещё) закладання; замурування, (неоконч.
д.— ещё) замуровування; замазування,
зашпаровування, шпарування;
запакування, (неоконч. д.— ещё) запаковування;
2. загортання, загорнення. Ср. заделывать
1—2.
заделывание 1. забивання; затуляння;
закладання; замуровування; замазування,
зашпаровування; запакбвування;
зарівнювання; 2. загортання. Ср. заделывать
1—2.
заделывать, заделать 1. (забивать)
забивати, забити, -б'ю, -б'єш и мног. позабивати;
(закрывать) затуляти, затулити, -тулю,
-тулиш и мног. позатуляти;
(закладывать) закладати, закласти, -кладу, -кладеш
и мног. позакладати; (замуровывать)
замуровувати, -ровую, -рбвуєш,
замурувати, -р^ю, -руеш и мног. позамуровувати;
(замазывать) замазувати, -зую, -зуєш,
замазати, -мажу, -мажеш и мног.
позамазувати, (трещины, щели — ещё)
зашпаровувати, -ровую, -рбвуєш и шпарувати,
-рую, -руєш, зашпарувати и мног. поза-
шпарбвувати и пошпарувати;
(запаковывать) запаковувати, -кбвую, -кбвуєш,
запакувати, -кую, -куєш и мног.
позапаковувати и попакувати; (заравнивать)
зарівнювати, -нюю, -нюеш, зарівняти и
мног. позарівнювати; *міать решёткой
заґратувати, -тую, -туєш; 2. (семена)
с.-х. загортати, загорнути и мног.
позагортати.
заделываться х І. забиватися; затулитися;
закладатися; замуровуватися, -рбвуеться;
замазуватися, -зується, зашпаровуватися,
-рбвуеться; запаковуватися, -кбвується;
зарівнюватися, -нюється; 2. загортатися.
Ср. заделывать 1—2.
заделываться2, заделаться (становиться
кем-л.) разг. робитися, -блюся, -бишся,
зробитися, ставати (стаю, стаєш), стати
(стану, станеш).
задёльный уст. відрядний; ~ая плата
відрядна плата.
задёрганность засмиканість, -ності,
зашарпаність. Ср. задёргивать * 1.
задёрганный засмиканий, зашарпаний. Ср.
задёргивать1 1.
задёргать см. задёргивать1,
задёргаться (начать дёргаться) засмикатися,
-смикаюся, -смикаєшся и -смйчуся, -смй-
чешся, зашарпатися; (начать
подёргиваться — обычно) засіпатися.
задёргивать \ задёргать 1. (утомлять
дёрганьем) засмикувати, -кую, -куєш,
засмикати, -смйкаю, -смикаєш и -смйчу, -смй-
чеш, зашарпувати, -пую, -пуєш,
зашарпати; 2. (сов.: начать дёргать) засмикати,
зашарпати; (прям.-— ещё) засіпати; (за
дверь, окно, ставень и т. п.— ещё)
заторгати, заторсати.
задёргивать2, задёрнуть 1. (занавеску,
полог и т. п.) запинати, запнути и разг.
зап'ясти, -пну, -пнёш и мног. позапинати;
(закрьівать) закривати, закрити, -крию,
-криєш и мног. позакривати; (завешивать—
ещё) завішувати, -шую, -шуєш, завісити,
-вїшу, -вісиш и мног. позавішувати;
2. (перен.: закрьівать туманом, дымом и
т. п.) запинати, запнути и мног.
позапинати, закривати, закрити и мног.
позакривати; (заволакивать) затягати и затй-
гувати, -гує, затягти, -тягне и затягнути
и мног. позатягати и позатягувати,
заволікати, заволокти, -лочё.
задёргиваться, задёрнуться 1. запинатися,
запнутися и мног. позапинатися;
(закрываться) закриватися, закритися, -криюся,
-криєшся; (завешиваться — ещё)
завішуватися,, -шується, завіситися,
-біситься; 2. (перен.: закрываться туманом,
дымом и т. п.) запинатися, запнутися,
закриватися, закритися; (заволакиваться)
затягатися и затягуватися, -гується,
затягтися, -тягнеться и затягнутися,
заволікатися, заволоктися, -лочёться.
задеревенелый задерев'янілий; задеревілий;
затерплий, отёрплий. Ср. задеревенеть.
задеревенеть задерев'яніти; обл. задеревіти;
(онеметь — ещё) затерпнути, отерпнути,
отерпти, -пне, мног. потерпнути, потерпти.
задержание затримання, задержання; ~ние
снега затримання снігу.
задержанный затриманий, задержаний;
затамований. Ср. задерживать.
задержать см. задерживать.
задержаться см. задерживаться.
задерживание затримування, задержування.
задерживать, задержать затримувати, -мую,
-муєш, затримати и мног. позатримувати,
задержувати, -жую, -жуєш, задержати:
(препятствовать уходу и т. п.— ещё)
загаювати, -гаюю, -гаюєш и гаяти, загаяти,
разг. барйти, -рю, -риш, забарити; (сов.:
заставить опоздать редко — ещё) опіз-
нйти, -ню, -нйш, спізнйти, -ню, -ниш;
(преим. о дыхании — ещё) затамовувати,
-мбвую, -мбвуеш и тамувати, -мую, -муєш,

задерживаться
376
задористыи
затамувати; ~жать взгляд затримати
(задержати) погляд.
задерживаться, задержаться затримуватися,
-муюся, -муєшся, затриматися и мног.
позатримуватися, задержуватися, -жуюся,
•жуєшся, задержатися; (мешкать — ещё)
гаятися, загаятися, баритися, -рюся,
-ришся и забарятися и забарюватися,
-рююся, -рюєшся, забаритися, несов. обл.
отягатися, отягуватися, -гуюся, -гуєшся;
(стоя разг.— ещё) пристоювати, -стоюю,
-стоюєш, пристояти.
задерживающий затримуючий,
задержуючий.
задержка затримка и затримка, задержка;
(промедление — ещё) загаяння, разг.
баріння; без ~ки без затримки, без
задержки.
задернёлость задернілість, -лості.
задернёлый задернілий.
задернёние задерніння.
задернеть, задернёться задернитися,
задерніти, задер н ітися.
задернованный спец. задернований.
задерновать см. задерновывать.
задерновёть см. задернеть.
задернбвывание спец. задернбвування.
задерновывать, задерновать спец.
задерновувати, -новую, -нбвуєш, задернувати, -ную,
-нуєш.
задёрнутый 1. запнутий, запнений,
позапинаний; закритий; завішений,
позавішуваний; 2. запнутий, запнений,
позапинаний, закритий; затягнений, затйгнутий,
заволочений. Ср. задёргивать2 1—2.
задёрнуть см. задёргивать2.
задёрнуться см. задёргиваться.
задетый 1. зачеплений; 2. зачеплений;
уражений; ображений. Ср. задевать1 1—2.
задеть см. задевать1.
задешево нареч. разг. задёшево; дёшево.
задира разг. задирака, задерика, задерій;
(зачинщик разг.— ещё) заводій, -дія,
заводійка.
задирала прост, см. задира.
задирать, задрать 1. задирати, задерти и
задрати, -деру, -дерёш и мног.
позадирати; ~ть нос см. нос; 2. (растерзывать)
розривати, розірвати, роздирати,
роздерти и розідрати, задирати, задерти и
задрати; 3. (засекать розгами и т. п.)
засікати, засікти, -січу, -січеш; 4. (задевать,
вызывать на ссору, драку) разг. задирати
(несов.); зачіпати, зачепити, -чеплю, -чё-
пиш, займати, зайняти, -йму, -ймеш.
задираться, задраться 1. задиратися,
задертися и задратися, -дереться и мног.
позадиратися; 2. (вызывать на ссору) разг.
задиратися (несов.), заводитися, -джуся,
-дишся, завестися, -ведуся, -ведешся,
зачіпатися, зачепитися, -чеплюся, -чёпишся;
3. страд, (несов.) задиратися;
роздиратися, задиратися; засікатися; ер. задирать
1—3.
задиристо нареч. разг. задерикувато, за-
дирйкувато, задирливо, задиркувато; разг.
задиристо.
задиристость разг. задерикуватість,
-тості, задирйкуватість, задирливість, -вості,
задиркуватість.
задиристый разг. задерикуватий,
задерикуватий, задирливий, задиркуватий; разг.
задиристий.
задичать разг. см. заглохнуть 3.
задненёбный лингв, задньопіднебінний.
заднепровский задніпровський.
Заднепровье Задніпрянщина, Задніпров'я.
заднепроходный анат. відхідниковий,
анальний; ~ое отверстие відхідниковий
(анальний) отвір, відхідник.
заднеязычный лингв, задньоязйчний.
задний задній; дать ~ий ход дати задній
хід; ~им умом крепок разг. мудрий по
шкоді; ~им числом заднім числом; ~яя
мысль разг. прихована (таємна; разг.
задня) думка; заходить с ~его хода перен.
разг. заходити з чорного ходу.
задник 1. сапожн. закаблук, задник;
2. театр, задник.
задобренный задобрений, загоджений.
задобрить см. задабривать.
задождить безл. разг. задощити,
задощитися.
задок 1. задок, -дка; 2. (у мебели, повозки
и т. п.) уст. спинка; 3. см. задник 1.
задолбить см. задалбливать.
задолбленный 1. задовбаний; 2. зазубрений.
Ср. задалбливать 1—2.
задолго нареч. задовго.
задолжать заборгувати, -гую, -гуєш,
заборгуватися, завинити.
задолжаться разг. заборгуватися, -гуюся,
-гуєшся, заборгувати; (наделать долгов)
наробити (-роблю, -робиш) боргів.
задолженность заборгованість, -ності.
задом нареч. задом; (двигаться разг.—
ещё) задки; ~м наперёд разг. задом
наперед.
задор1 1. (рвение, страстность) завзяття,
заповзяття; разг. задьористість, -тості;
(пыл) запал, -у, запальність, -ності;
войти в ~р розпалитися, -палюся,
-палишся, запалитися; с ~ром з запалом;
2. (вызывающий тон, вызывающее
поведение) задерикуватість, задирйкуватість,
задирливість, -вості, задиркуватість.
задор2 см. задорина.
задорина спец. задирка и задирка.
задоринка уменьш. спец. задирочка; без
~ки; без сучка, без ~ки; ни сучка, ни
~ки разг. чисто — голки не підточиш,
гладесенько-рівнесенько.
задористость разг. см. задорность.
задористыи разг. см. задорный.

задорить
377
задурачиться
задорить разг. підохочувати, -чую, -чуєш;
(возбуждать) збуджувати, -джую, -джу-
еш.
задориться разг. розпалятися,
розпалюватися, -лююся, -люєшся, розохочуватися,
-чуюся, -чуєшся.
задорно нареч. 1. завзято, заповзято;
задьористо; запально; загонисто; 2.
задерикувато, задирйкувато, задирливо,
задиркувато; задиристо, завоїсто. Ср. задорный
1—2.
задорность 1. завзятість, -тості;
задьористість; запальність, -ності; 2.
задерикуватість, задирйкуватість, задирливість,
-вості, задиркуватість. Ср. задорный 1—2.
задорный 1. (полный задора) завзятий,
заповзятий; разг. задьористий; (пылкий)
запальний; (бойкий) загонистий; 2.
(задиристый, запальчивый) задерикуватий, зади-
рйкуватий, задирливий, задиркуватий;
разг. задиристий, завоїстий.
задорого нареч. прост, дорого.
задохнувшийся см. задохшийся\
задохнуться прост, притхнутися; обл.
затхнутися.
задохнуться см. задыхаться.
задохшийся х 1. який (що) задихався; 2. який
(що) задихнувся. Ср. задыхаться 1—2.
задохшийся 2 який (що) притхнувся
(затхнувся). Ср. задохнуться.
задраенный мор. задраєний.
задразнить разг. задражнити, -дражню,
-дражниш.
задраивать, задраить мор. задраювати,
-раюю, -раюєш, задраїти.
задраиваться, задраиться мор.
задраюватися, -раюється, задраїтися.
задраить см. задраивать.
задраиться см. задраиваться.
задрайка мор. задрайка.
задранный 1. задертий, задраний; 2.
роздертий, розідраний; 3. засічений. Ср.
задирать 1—3.
задрапированный задрапірований,
задрапований.
задрапировать см. задрапировывать.
задрапироваться см. задрапировываться.
задрапировывать, задрапировать
задрапіровувати, -рбвую, -рбвуєш,
задрапірувати, -рую, -р;'єш, задраповувати, -пбвую,
-пбвуєш, задрапувати, -пую, -пуєш.
задрапировываться, задрапироваться
задрапіровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся,
задрапіруватися, -руюся, -руєшся,
задраповуватися, -пбвуюся, -пбвуєшся,
задрапуватися, -пуюся, -пуєшся.
задрать см. задирать.
задраться см. задираться.
задребезжать задеренчати, задерчати,
усилит, задеренькотати, -кочу, -кбчеш, за-
деренькотіти, -кочу, -котиш.
задремать см. задрёмывать.
задрематься безл. разг. задріматися.
задрёмывать, задремать дрімати,
задрімати; разг. куняти, закуняти.
задрогнуть прост, замерзнути, замерзти,
-зну, -знеш, змерзнути, змерзти.
задрогший прост, який (що) замёрзнув
(замёрз, змерзнув, змерз), замерзлий,
змерзлий.
задрожать затремтіти, -мчу, -мтйш,
задрижати; (сотрясаясь — ещё) задвигтіти,
-гтйть; (затрястись — ещё)
затруситися, -трушуся, -трусишся, затрястися;
(о струне и т. п.— ещё) забриніти; (о
свете — еще) замигтіти, -гтйть,
замиготіти.
задруга ист. и пр. задруга и задруга.
задрыгать прост, задриґати и задриґати;
(ногами разг.— ещё) захвицати.
задубелый прост, задубілий, одубілий,
задублий.
задубеть и задубенеть прост, задубіти, за-
дубти, -бну, -бнеш, одубіти, одубти.
задувание 1. задування, задимання;
завівання; 2. гасіння, задування, задимання;
3. задування. Ср. задувать 1—3.
задувать, задать 1. задувати и задимати,
задути, -дму, -дмеш и -дую, -дуєш; (о
ветре, пурге и т. п.— ещё) завівати, завіяти;
2. (гасить, дуя) гасйти (гашу, гасиш)
и загашати (редко), загасити, задувати
и задимати, задути; 3. мет. задувати,
задути.
задуваться гаситися (гаситься), загашатися.
Ср. задувать 2.
задувка мет. задування.
задудёть; уст. задудйть разг. задудіти,
-дйш, -дйть.
задумавшийся в знач. прил. замислений,
задуманий.
задуманный задуманий.
задумать см. задумывать.
задуматься см, задумываться.
задумчиво нареч. задумливо; замислено,
задумано. Ср. задумчивый.
задумчивость (свойство) задумливість, -вості;
(состояние размышления) задума,
замислення, замисленість, -ності, задуманість.
задумчивый задумливий; (задумавшийся)
замислений, задуманий.
задумывать, задумать задумувати, -мую,
-муеш, задумати и мног. позадумувати,
реже загадувати, -дую, -дуєш, загадати;
(сов.: принять решение — ещё) надумати,
разг. надуматися.
задумываться, задуматься задумуватися,
-муюся, -муєшся, задуматися и мног.
позадумуватися, замислюватися, -лююся,
-люєшся, замислитися; разг. загадуватися,
-дуюся, -дуєшся, загадатися.
задунайский задунайський.
задурачиться разг. почати (-чну, -чнёш)
дуріти, задуріти; (начать шалить) по-

задурить
378
заелозить
чати пустувати, запустувати, -тую, -туеш,
разг. почати жирувати, зажирувати, -рую,
-руєш.
задурить г (начать сумасбродничать) разг.
почати (-чну, -чнёш) робити дур ни ці;
(начать баловаться) разг. почати дуріти,
задуріти; (зашалить) почати пустувати,
запустувати, -тую, -туеш, разг. почати
жирувати, зажирувати, -рую, -руєш.
задурить2 (сбить с толку) прост, задурйти,
-дурю, -дуриш, заморбчити, затуркати,
спантеличити, збйти (зіб'ю, зіб'єш и
зіб'єш) з пантелйку; ~ть голову ком#
заморочити (задурйти, затуркати) голову кому,
спантеличити (збйти з пантелйку) когб.
задуть см. задувать.
задушевно нареч. задушевно; щйро; сердечно,
щиросердно, щиросердо, щиросердечно.
Ср. задушевный.
задушевность задушевність, -ності;
[сердечна] щирість, -рості; сердечність,
щиросердність, щиросердість, -дості, щиросердя,
щиросердечність. Ср. задушевный.
задушевный задушевний; (искренний — ещё)
щирий; (сердечный) сердечний,
щиросердний, щиросердий, щиросердечний.
задушение задушення.
задушенный 1. прич. задушений;
придушений; задушений, придушений;
заглушений; ер. задушить 1—2; 2. в знач. прил.
придушений; (сдавленный) здавлений,
здушений; ~ый голос придушений
(здавлений, здушений) гблос.
задушить 1. задушити, -душу, -душиш, мног.
подушити; разг. придушити; 2. (перен.:
подавить, не дать развиться) задушити,
придушити; (заглушить — о растениях)
заглушити, -глушить.
задушиться прост, задушитися, -душуся,
-душишся.
зады см. зад 2—3.
задымить 1. (начать дымить) задимити,
-млю, -мйш; (об источнике дыма — ещё)
задиміти, -мить; (закуриться — ещё)
закуріти, закуритися, -куриться;
(папиросой и т. п.— еще) зачадйти, -джу, -дйш;
2. (закоптить дымом) разг. задимити,
закурити, -курю, -куриш, мног.
позакурювати, -рюю, -рюєш.
задымиться 1. задимитися, -миться; (об
источнике дыма — еш,ё) задиміти;
(закуриться — ещё) закуритися, -куриться,
закурітися, закуріти; (испаряясь — обычно)
запарувати, -руе; 2. (закоптеть) разг.
задимитися, закуритися, реже
закурітися.
задымление задимлення, закурення.
задымлённость задимленість, -ності.
задымлённый задимлений, закурений.
задыхание мед. задихання.
задыхаться, задохнуться 1. (с трудом
дышать) задихатися, задихатися; 2. (от
недостатка воздуха) задихатися,
задихнутися и мног. позадихатися.
задышать задихати, -дихаю, -дихаєш и -дйщуу
-дйшеш, почати (-чну, -чнёщ) дйхати.
заегозить разг. 1. завертітися, -рчуся,
-ртйшея, закрутитися, -кручуся,
-крутишся; (преим. о сидящем) засбватися,
разг. завовтузитися, -тужуся, -тузишся;
(начать резвиться) почати (-чну, -чнёш)
пустувати (разг. жирувати); 2. (перед
кем — начать угодничать) почати
підлещуватися (ластитися), заластитися,
-лащуся, -ластишся (до кого), почати
запобігати (перед ким).
заедание заїдання.
заедать, заесть заїдати, заїсти, -їм, -їсй
и мног. позаїдати; заело безл. разг. заїло;
~ть разговорами о ком-чём перен. разг,
голову прогризати, прогризти ким-чим;
среда ~дает середовище заїдає.
заедаться, заесться 1. (пресыщаться)
прост, наїдатися, наїстися, -їмся,
-їсися и мног. понаїдатися; 2. страд, (несов.)
заїдатися.
заеденный (кем-чем) якого заїв (хто), якого
заїло (що).
заедино прост, см. заодно.
заедки (десерт) прост, заїдки, заїдок, -дку,
заідка.
заёжиться разг. 1. почати (-чну, -чнёш)
щулитися (їжитися, кулитися),
защулитися; 2. перен. зам'ятися, -мнуся, -мнешся,
почати м'ятися; разг. почати мулятися
(мулитиея).
заезд заїзд, -у.
заездить см. заезживать.
заездка спорт, заїздка.
заездом нареч. заїздом.
заезжать, заехать 1. заїжджати и заїздити,
-їжджу, -їздиш, заїхати, -Іду, -Ідеш и мног.
позаїжджати и позаїздити; 2. (кому во что
и по чему — сов.: ударить) прост,
заїхати (кому в що); (сильнее) затопити,
-топлю, -топиш, загилити, -гилю, -гилиш,
угатити (угачу, угатиш), захмелити (кого в
що), уцідити (уціджу, уцідиш) (кого по
чому).
заезженный заїжджений; (перен.:
избитый — ещё) заяложений.
заезживать, заездить заїжджувати, -джую,
-джуєш. и заїжджати, заїздити, -їжджу,
-їздиш и мног. позаїжджати.
заезжий заїжджий; (приезжий) приїжджий;
~ий двор заїжджий двір, заїзд, -у.
заёкать разг. 1. закёвкати; 2. (о сердце и
т. п.) затьохкати, затенькати, зайока-
ти.
заелозить I. (начать ползать) прост,
почати (-чну, -чнёш) лазити; 2.
(завертеться, засуетиться) прост, засбватися,
завовтузитися, -тужуся, -тузишся; 3. (начать
возить, тереть чем-л. по чему-л.) прост.

заём 379 зажигать
засовати; разг. зачовгати, заялозити,
-яложу, -ялозиш.
заём позика, позичка; (действие)
позичення, позичання; государственный заём
державна позика; подписка на заём
передплата позики.
заёмный 1. позиковий; 2. (взятый в долг)
позичений; ~ые деньги позичені гроші.
заёмщик уст. позичальник.
заёмщица уст. позичальниця.
заёрзать разг. засоватися, завовтузитися,
-тужуся, -тузишся; (завертеться — еще)
завертітися, -рчуся, -ртйшся,
закрутитися, -кручуся, -крутишся; (начать
дёргаться — ещё) засмикатися.
заесть см. заедать.
заесться см. заедаться.
заехать см. заезжать.
зажаренный зажарений, засмажений;
спечений.* Ср. зажаривать 1.
зажаривать, зажарить 1. зажарювати, -рюю,
-рюеш, зажарити, засмажувати, -жую,
-жуєш, засмажити и мног. позасмажувати;
(преим. маслом, салом) зашкварювати,
*рюю, -рюеш, зашкварити; (печь) пектй
(печу, печеш), спекти; 2. (перєн.:
энергично, с азартом делать что-л.) прост.
шкварити и зашкварювати, зашкварити,
затинати, затнути и затяти, -тну, -тнеш.
зажариваться, зажариться зажарюватися,
-рюється, зажаритися, засмажуватися,
-жується, засмажитися; зашкварюватися,
-рюється, зашкваритися; пектися
(печеться), спектися. Ср. зажаривать 1.
зажарить см. зажаривать.
зажариться см. зажариваться.
зажатие затиснення, (неоконч. д.— ещё)
затискання, затискування; (зажим) затиск,
-У-
зажатый 1. затйснений, затйснутий; 2.
затулений, позатуляний, позатулюваний. Ср.
зажимать 1—2.
зажать1 см. зажимать.
зажать2 см. зажинать.
зажаться (увлечься жатвой) разг.
зажатися, -жнуся, -жнешся.
заждаться разг. заждатися; мы ~лйсь ми
вже ждали-ждали, ми вже чекали-чекали,
ми вже заждалися, ми вже жданки
розгубили (поїли).
зажевать почати (-чну, -чнёш) жувати, реже
зажувати, -жую, -жуєш.
зажёгший який (що) запалив и т. п.; см.
зажигать.
зажелтеть, разг. зажелтеться зажовтіти;
(преим. о созревающих хлебах — ещё)
заполовіти.
зажелтить разг. зажовтити, -вчу, -втйш.
зажелтиться разг. зажовтитися, -вчуся,
-втишся.
зажеманиться разг. заманіритися, -рюся,
-ришея.
зажестикулировать зажестикулювати, -люю,
-люєш.
зажечь1 см. зажигать.
зажечь2 (безл.: вызвать жжение) разг.
запекти, -печё.
зажечься см. зажигаться.
зажжение уст. запалювання; засвічування;
розпалювання. Ср. зажигать 1.
зажжённый запалений; засвічений;
розпалений. Ср. зажигать 1.
заживание (о ране) загоювання, заживання.
заживать \ зажить (о ране) гоїтися и
загоюватися, -гоюється, загоїтися и мног.
погоїтися и позагбюватися, заживати,
зажйти, -живё и мног. позаживати.
заживать 2, зажить прост, уст. 1.
(зарабатывать) заробляти, заробити, -роблю,
-робиш; обл. заживати, зажйти; 2.
(отрабатывать взятые деньги) відробляти,
відробити; (возмещать службой )
відслужувати, -жую, -жуєш, відслужити, -служу,
-служиш; 0 ^ть чужой век разг. заживати,
зажйти чужий вік.
заживаться, зажиться (долго проживать
где-л.) разг. заживатися, зажитися, -жи-
вуся, -живёшея.
заживить см. заживлять.
заживиться см. заживляться.
заживление разг. гоєння, загоюванні,
загоєння.
заживлённый разг. загоєний.
заживлять, заживить разг. гоїти и
загоювати, -гоюю, -гоюеш, загоїти и мног.
погоїти, позагоювати; (долечивать)
догоювати, догоїти.
заживляться, заживиться разг. гоїтися
(гоїться) и загоюватися, -гоюється,
загоїтися.
заживо нареч. живим; разг. живцем; ~во
похоронить себя пер єн. уст. живцем
(живим) поховати себе.
заживший який (що) загоївся (зажив).
зажившийся разг. який (що) зажився.
зажигалка 1. (прибор для зажигания)
запальничка; 2. (зажигательная бомба) разг.
запалка; запалювальна (запальна) бомба.
зажигание 1. запалювання; засвічування;
розпалювання; ср. зажигать 1; 2. техн.
запалювання. •
зажигатель техн. запальник.
зажигательно нареч. запально; (с
воодушевлением) з запалом.
зажигательность запальність, -ності.
зажигательный 1. запалювальний, запальний;
~ая бомба воен. запалювальна (запальна)
бомба; 2. перен. запальний; ~ая речь
запальна промова.
зажигать, зажечь 1. запалювати, -люю,
-люєш, запалити, -палю, -палиш и мног.
позапалювати; (лампуу свечу и т. п.—
ещё) засвічувати, -чую, -чуєш и світити
(свічу, світиш), засвітити и мног. позасві-

зажигаться
380
зазвонить
чувати и посвітити; (разжигать — ещё)
розпалювати, розпалити и мног.
порозпалювати; (папиросу и т. п. разг.— ещё)
засмалювати, -лююі -люеш, засмалити, -смалю,
-смалиш и мног. позасмалювати; ~чь спичку
запалити (засвітити, витерти) сірника
(сірник); 2. перен. запалювати, запалити,
розпалювати, розпалити.
зажигаться, зажечься 1. запалюватися,
-люється, запалитися, -палиться;
засвічуватися, -чується, засвітитися, -світиться
и мног. позасвічуватися и посвітйтися;
розпалюватися, розпалитися; 2.
запалюватися, запалитися, розпалюватися,
розпалитися. Ср. зажигать 1—2.
зажиленный прост, замотаний, замахбре-
ний.
зажиливать, зажилить прост, шахрувати,
-рую, -р^єш, зашахрувати, шахраювати,
-раюю, -раюєш, зашахраювати, замотати
(сов.), махлювати, -люю, -люєш, замах-
лювати, замахбрювати, -рюю, -рюєш, за-
махбрити.
зажим 1. (действие) затиск, -у, (неоконч.—
обычно) затискання, затискування; ~м
критики затиск (затискування) критики;
2. спец, затискач, -а.
зажимание затискання, затискування.
зажимать, зажать 1. .затискати и
затискувати, -кую, -куєш, затиснути; 2.
(закрывать) затуляти и затулювати, -люю,
-люєш, затулити и мног. позатуляти и
позатулювати; "-окать рот ком? см.
рот.
зажиматься 1. затискатися, затискуватися,
-кується; 2. затулятися, затулюватися,
-люється. Ср. зажимать 1—2.
зажимистый прост, крутий; (скупой)
скупий; (скуповатый) скупенький,
скупуватий.
зажимка 1. (действие) разг. затискання,
затискування; 2. (приспособление для
защемления чего-л.) прищіпка и прищіпка,
редко прищепка; 3. спец. затискач, -а.
зажимный спец. затискний.
зажимщик разг. затискувач.
зажимщица разг. затйскувачка.
зажин с.-х. зажинки, -ків.
зажинать, зажать с.-х. зажинати, зажати,
починати жати, почати (-чну, -чнёш)
жати.
зажинаться с.-х. зажинатися.
зажирелый зажирілий; розжирілий. Ср.
зажиреть.
зажиреть разг. зажиріти; (разжиреть)
розжиріти, розгладнути, розгладшати.
зажитое в знач. сущ. уст. зароблене, -ого;
обл. зажйте, зажиток, -тку.
зажитой уст. зароблений.
зажиточно нареч. заможно.
зажиточность заможність, -ності.
зажиточный заможний, заможненький; уст.
маючий, маєтний; (имеющий скот уст.—
ещё) худібний.
зажить1 см. заживать1.
зажить2 см. заживать2.
зажить3 (начать жить) зажити, -живу,
-живеш.
зажиться см. заживаться.
зажмуренный замружений, зажмурений.
зажмуривать, зажмурить замружувати, -жую,
-жуєш, замружити, зажмурювати, -рююг
-рюєш, зажмурити.
зажмуриваться, зажмуриться замружуватися>
-жуюся, -жуєшся, замружитися,
зажмурюватися, -рююся, -рюєшся,
зажмуритися.
зажмурить см. зажмуривать.
зажмуриться см. зажмуриваться.
зажор, зажора 1. (льда) затор, -у; 2.
(подснежная вода) обл. підталина.
зажужжать 1. задзижчати; (с гудением —
ещё) загудіти, загусти, -гуду, -гудёш;
(звонко — ещё) забриніти; (о веретене,
прялке, осколках и т. п.— ещё) захурчати,
засюрчати; 2. (перен.: надоедливо
повторять) разг. затуркати, затурчати,
усилит, затуркотіти, -кочу, -котиш,
затуркотати, -кочу, -кбчеш.
зажуливать, зажулить прост, шахрувати»
-рую, -руєш, зашахрувати, шахраювати,
-раюю, -раюєш, зашахраювати, замотати
(сов.), махлювати, -люю, -люєш, замах-
лювати, замахбрювати, -рюю, -рюєш, за-
махбрити.
зажуливаться прост, шахруватися, -рується,
шахраюватися, -раюється, махлюватися,
-люється, замахбрюватися, -рюється.
зажулить см. зажуливать.
зажуриться обл. зажуритися, -журюся,
-журишся.
зажурчать задзюрчати, задзюркотати, -кбче,
задзюркотіти, -котить, зажурчати,
заджеркотати, -кбче, заджеркотіти, -котить,
заджерґотати, -гбче, заджерґотіти, -готйть;
(звонко — ещё) забриніти.
зажухнуть 1. (о красках) змерхнути; 2. (о
коже и т. п.) зашкарубнути, пошкарубіти,
пошкарубнути, пошкарубитися.
зазванный закликаний, зазваний.
зазвать см. зазывать.
зазвенеть задзвеніти; (зазвонить —. еще)
задзеленчати, задзеленькати, задзенькати,
усилит, задзенькотіти, -кочу, -котиш,
задзеленькотіти: разг. затенькати; (о струне
и т. п.; о звонком голосе — ещё)
забриніти; (зазвякать, задребезжать — ещё)
забряжчати, забрязкати, усилит,
забрязкотіти, -кочу, -котйш.
зазвонить задзвонити, -воню, -вбниш;
(позвонить) подзвонити; (о колоколах,
звонке и т. п.— ещё) закалатати; (о звонке —
ещё) задзеленчати, задзеленькати,
задзенькати, зателенькати (разг.), усилит, за-

зазвучать
381
зазубриться
дзенькотіти, -кочу, -котиш,
задзеленькотіти.
зазвучать зазвучати; (о струне и т. п.;
о звонком голосе — ещё) забриніти, -нить;
(раздаться — обычно) залунати.
зазвякать задзвякати, задзенькати,
задзеленькати, задзеленчати; (забряцать —
ещё) забряжчати, забрязкати, усилит,
забрязкотіти, -кочу, -котиш; (цокая — ещё)
зацокати, усилит, зацокотати, -кочу, -кб-
чеш, зацокотіти, -кочу, -котиш.
заздравный заздоровний, за здоров'я.
зазевать разг. почати (-чну, -чнёш)
позіхати.
зазеваться разг. заґавитися, -влюся, -вишся,
зазіватися.
зазеленевший зазеленілий.
зазеленённый зазеленений; позеленений. Ср.
зазеленить.
зазеленеть, разг. зазеленеться зазеленіти;
(покрыться зеленью редко — ещё) зазеле-
н ітися.
зазеленить разг. зазеленити; (позеленить)
позеленити.
зазелениться зазеленитися; позеленитися. Ср.
зазеленить.
заземление эл., радио заземлення, (неоконч.
д.— ещё) заземлювання.
заземлённый эл.у радио заземлений.
заземлить см. заземлять.
заземлиться см. заземляться.
заземлять, заземлить эл.у радио
заземлювати, -люю, -люєш и заземляти, заземлити.
заземляться, заземлиться эл., радио
заземлюватися, -люється и заземлитися,
заземлитися.
зазимовать зазимувати, -мую, -муєш.
зазимок, зазимье обл. 1. (первый снег)
пёрший сніг (-у); 2. ~мки (мн.: первые
морозы) заморозки, -ків, приморозки; обл.
зазимки; ~к, ~мье ед. заморозок, -зку,
приморозок, -зку.
зазмейться зазм йтися.
зазнаваться, зазнаться зазнаватися,
-знаюся, -знаєшся, зазнатися и мног.
позазнаватися, ставати (стаю, стаєш) зарозумілим,
стати (стану, станеш) зарозумілим, сов.
зарозумітися; (несов.: гордиться) разг.
задаватися, -даюся, -даєшся.
зазнайка разг. задавака.
зазнайство разг. зазнайство.
зазнать (кого) уст., прост, познайомитися,
-млюся, -мишся (з ким).
зазнаться см. зазнаваться.
зазноба разг. 1. (страсть, любовь)
кохання, любов, -ббві; 2, (возлюбленная) любка,
кохана, -ої.
зазнобить1 (заморозить) обл. заморозити,
-рожу, -розиш; разг. захолодити, -лоджу,
-лодиш и -лодйш.
зазнобить2 безл. почати (-чнё) морозити,
зазнобити, -бить.
зазнобить3 (влюбить) закохати; обл. прилю-
бйти.
зазнобушка (возлюбленная) ласк, любонька г
любочка, коханочка.
зазолотить зазолоти ти, -лочу, -лотйш.
зазолотиться зазолотитися, -тйться,
зазолотіти.
зазор х спец, зазор.
зазор 2 уст., прост, сором, -у, ганьба.
зазорно 1. нареч. прост, соромно; негоже;
(постыдно) ганебно; 2. в знач. сказ,
соромно, сором; разг. соромота.
зазорный прост, соромний; негожий;
(неприличный) соромітний, соромітницький,
сороміцький; (постыдный) ганебний.
зазрение: без ~ния совести, уст. без
[всякого] ~ния разг. без [усякого] сорому,
безсоромно; без малейшего ~ния совести
разг. без найменшого докору совісті
(сумління).
зазрить: совесть ~рила ( ~рит) совість
почали мучити.
зазубный лингв, зазубний.
зазубренный 1 зазублений; вищерблений,
пощерблений; (прил.— ещё) щербатий,
щерблений. Ср. зазубривать1.
зазубренный2 зазубрений, визуджений. Ср.
зазубривать 2.
зазубривание1 зазублювання;
вищерблювання. Ср. зазубривать \
зазубривание2 зазубрювання, визуджування.
Ср. зазубривать2.
зазубривать1, зазубрить и зазубрить
(делать зазубрины) зазублювати, -лююг
-люєш, зазубити, -зублю, -зубиш, сов.
позубити; разг. позубцювати, -цюю,
-цюєш; вищерблювати, -люю, -люєш,
вищербити, -блЮу -биш, сов. пощербити,
-блю, -бйш, мног. повищерблювати.
зазубривать2, зазубрить (механически
заучивать) разг. зазубрювати, -рюю, -рюєш,
зазубрити, -зубрю, -зубриш и мног.
позазубрювати, визуджувати, -джую, -джуєш,
визудити, -джу, -диш.
зазубриватьсях, зазубриться и зазубриться
зазублюватися, -люється, зазубитися,
-зубиться, вищерблюватися, -люється,
вищербитися, -биться, сов. пощербитися,
-щербиться.
зазубриваться2, зазубриться 1. (тупеть от
зубрёжки) разг. зазубрюватися, -рююся,
-рюєшся, зазубритися, -зубрюся,
-зубришся; 2. страд, (несов.) зазубрюватися,
визуджуватися, -джується; ср.
зазубривать 2.
зазубрина зазублина, зазубень, -бня,
визубень, щербина.
зазубринка уменьш. щербинка.
зазубрить1 см. зазубривать1.
зазубрить2 см. зазубривать2.
зазубриться1 см. зазубриваться1.
зазубриться2 см. зазубриваться3.

зазуммерить
382
заинтригованный
зазуммерить зазумерити.
зазыв уст. заклик, -у, зазивання,
закликання, (неоконя, д.— обычно) закликання.
зазывала (м. и ж.) прост, закликальник
(м.), закликальниця (ж.); обл. кликун,
-а (м.).
зазывание закликання, зазивання.
зазывать, зазвать закликати, закликати,
-кличу, -кличеш, зазивати, зазвати, -зву,
-звеш.
зазываться закликатися, зазиватися.
зазывно нареч. заклично, редко зазйвно.
зазывной закличний, редко зазивнйй.
зазябнуть прост, змерзнути, змерзти, -зну,
-знеш, замерзнути, замерзти, мног.
позамерзати; (продолжительное время)
померзнути, померзти, разг. попомерзнути.
зазябший який (що) змерзнув (змерз и т. п.),
змерзлий, замерзлий; померзлий; см.
зазябнуть.
заигранный 1. заграний; заяложений; 2.
заяложений, заграний. Ср. заигрыватьг 1—2.
заиграть1 см. заигрывать1.
заиграть2 1. (начать играть, развлекаться)
заграти; (во что, с кем-чем) загратися,
разг. загулятися; (забавляясь — ещё) по-
чати (-чну, -чнёш) бавитися; 2.
(заблестеть, засиять) заграти, заблищати, за-
блистіти, -блистйть, засяяти, засяти, -сяє;
(о смене оттенков, тонов — ещё) залеліти;
3. (о чувствах, мыслях, воображении и
т. п.) заграти, зашумувати, -мує, забуяти;
4. (на музыкальном инструменте)
заграти; 5. (запеть) обл. заспівати.
заиграться см. заигрываться К
заигрывание1 1. загравання; заяложування;
2. заяложування. Ср. заигрывать1 1—2.
заигрывание2 загравання. Ср. заигрывать2.
заигрывать1, заиграть 1. (часто играя,
изнашивать) загравати, -граю, -граєш,
заграти; (карты и т. п.— ещё) заяложувати,
-жую, -жуєш, заялозити, -ложу, -лбзиш;
2. (делать избитым) за я л бжу вати,
заялозити, редко загравати, заграти.
заигрывать2 (с кем) разг. загравати, -граю,
-граєш.
заигрываться \ заиграться заграватися,
-граюся, -граєшся, загратися; (увлекаясь
игрой разг.— ещё) загулюватися, -лю-
юся, -люєшся, загулятися.
заигрываться2 1. заграватися, -грається;
заяложуватися, -жується; 2.
заяложуватися. Ср заигрывать * 1—2.
заизвесткованный спец. завапнований.
заизвестковать спец. завапнувати, -ную, -нуеш.
зайка (м. и ж.) заїка (м. и ж.), заїкуватий,
-ого (м.), заїкувата, -ої (ж.).
заикание заїкання; (речевой недостаток —
ещё) заїкуватість, -тості.
заикать почати (-чну, -чнёш) гикати (ікати),
заїкати.
заикаться, заикнуться 1. заїкатися,
заїкнутися; (запинаться — ещё) запинатися,
запнутися; 2. (намекать) натякати,
натякнути, заїкатися, заїкнутися; (упоминать)
згадувати, -дую, -дуєш, згадати.
заиление замулення, (неоконч. д.— ещё)
замулювання.
заиленный замулений.
заиливание замулювання.
заиливаться, заилиться замулюватися,
-люється, замулитися и мног.
позамулюватися, сов. замуліти.
займка ист., обл. заїмка; (об участке — ещё)
займанка, займанщйна, займань, -ні.
заимодавец юр. уст. позикодавець, -вця,
позичкодавець; (кредитор) кредитор.
заимообразно нареч. позичково; (взаймы —
ещё) у позику; (с последующей оплатой
купленного) у борг, наборг, разг. набір.
заимообразный позичкбвий.
заимствование запозичення, (неоконч. д.—
ещё) запозичання; перейняттй, (неоконч.
д.— ещё) переймання. Ср. заимствовать.
заимствованный запозичений; перейнятий и
перейнятий. Ср. заимствовать.
заимствовать несов. и сов. запозичати,
запозичити; (перенимать) переймати,
перейняти, -рейму, -рёймеш.
заимствоваться 1. (чем — несов. и сов.:
заимствовать) прост, запозичати,
запозичити, переймати, перейняти, -рейму,
-рёймеш (що); (занимать) позичати,
позичити (що); 2. страд, (несов.)
запозичатися; перейматися; ср заимствовать.
заиндевевший, заиндевелый укритий
(покритий, запушений) інеєм (изморозью:
памороззю, примороззю, намороззю).
заиндеветь укритися (укриюся, укриєшся)
інеєм (изморозью: памороззю, примороззю,
намороззю), покритися (запушитися)
інеєм (памороззю, примороззю, намороззю),
узйтися (візьмуся, візьмешся) інеєм
(памороззю, примороззю, намороззю),
припасти (-паду, -падеш) інеєм (памороззю,
примороззю, намороззю).
заинтересованно нареч. зацікавлено,
заінтересовано.
заинтересованность зацікавленість, -ності,
зацікавлення, заінтересованість.
заинтересованный зацікавлений,
заінтересований.
заинтересовать см. заинтересовывать.
заинтересоваться см. заинтересовываться.
заинтересовывать, заинтересовать
зацікавлювати, -люю, -люєш, зацікавити, -влю,
-виш, заінтересовувати, -сбвую, -сбвуєш,
заінтересувати, -сую, -суєш.
заинтересовываться, заинтересоваться
зацікавлюватися, -влююся, -влюешся,
зацікавитися, -влюся, -вишся,
заінтересовуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся,
заінтересуватися, -суюся, -суєшся.
заинтригованный заінтригований.

заинтригбвывать
383
закалывать
заинтригбвывать, заинтриговать заінтригб-
вувати, -гбвую, -гбвуєш, заінтригувати,
-гую, -гуєш.
заинтриговываться заінтригбвуватися, -гб-
вуеться.
заинька уменьш.-ласк. зайчик, зайчатко,
зайченятко, заїнько.
заискивание запобігання; підлещування,
підлабузнювання, шапкування; (поступок —
ещё) запобігливість, -вості, підлесливість.
Ср. заискивать.
заискивать (перед кем, у кого) запобігати
(перед ким); (льстить — ещё)
підлещуватися, -щуюся, -щуєшся, разг.
підлабузнюватися, -нююся, -нюєшся, лабузнитися,
шапкувати, -кую, -куєш (до кого), редко
завйлювати, -люю, -люєш (перед ким),
підстилатися, підстелитися (під кого).
заискивающе нареч. запобігливо; підлесливо,
облесливо, облесно, масляно, масно,
уменыи. маснёнько. Ср. заискивающий 2.
заискивающий І. прич. який (що) запобігає
и т. п.; см. заискивать; 2. в знач. прил.
запобігливий; (льстивый ¦— ещё)
підлесливий, облесливий, облесний, підлесний,
разг. масляний, масний.
заискрившийся заіскрілий.
заискриться и заискриться заіскритися,
заіскрити; (засверкать — ещё) заблищати,
усилит, заблискотіти, -кочу, -котиш.
зайка ласк, зайчик.
займище займище; (пойма) заплава,
заплавина.
займовый позиковий.
займодержатель позикодержатель, -теля,
позикодержець, -жця.
займодержательница позикодержателька.
зайти см. заходить2.
зайтись см. заходиться2.
зайцев зайців, -цева, -цеве.
зайцеобразные зоол. зайцеподібні, -их.
зайчатина заячина, заятина, зайчатина.
зайчик уменьш.-ласк.; перен. разг.
зайчик.
зайчиха зайчиха, зайчйця.
зайчишка разг. зайчисько.
зайчонок зайченй, -нити, зайча, -чати, ласк.
зайченятко.
закабаление закабаления.
закабалённый закабалений.
закабалить см. закабалить.
закабалиться см. закабаляться.
закабалить, закабалить за кабал йти и закаба-
лювати, -люю, -люєш, закабалйти.
закабаляться, закабалиться закабалятися, за-
кабалйтися.
Закавказская Социалистическая
Федеративная Советская Республика ист.
Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська
Республіка.
закавказский закавказький.
Закавказье Закавказзя.
закавыка прост, заковика.
закавычка разг. заковйчка.
закадычный разг. нерозлучний, щйрий,
превосх. ст. найщиріший; ~ый друг
нерозлучний (щйрий, найщиріший) друг
(приятель); разг. нерозлийвода друг
(приятель).
заказ 1. замовлення; на ~з на замовлення;
по <^зу на замовлення; как по ~зу як на
загад (на замовлення); 2. (запрет) уст.,
прост, заказ, -у; заборона; З. обл. см.
заказник.
заказанный 1. замовлений; 2. заказаний;
заборонений. Ср. заказывать 1, 3.
заказано предик, заказано; заборонено. Ср.
заказывать 3.
заказать см. заказывать.
заказник (заповедник) заповідник, заказник^
-а и заказник, -а.
заказной 1. зроблений на замовлення,
замовлений; 2. (о корреспонденции)
рекомендований; <*бе письмо рекомендований лист;
3. (заповедный) заповідний.
заказчик замовник, замовець, -вця.
заказчица замовниця.
заказывание замовлення.
заказывать, заказать 1. замовляти, замовити,
-влю, -виш; 2. (приказывать) прост,
наказувати, -зую, -зуєш, наказати, -кажу,
-кажеш; 3. (запрещать) уст., прост,
заказувати, заказати; забороняти,
заборонити, -роню, -рониш; ~зать путь (дорогу)
куда заказати дорогу куди.
заказываться замовлятися.
закаиваться, закаяться разг. закаюватися,
-каююся, -каюєшся, закаятися;
(зарекаться разг.— ещё) зарікатися, заректися,
-речуся, -речешся.
закал 1. (действие) гартування,
загартовування, загартування; 2. (состояние,
свойство) гарт, -у, загартування; 3.
(непропечённое тесто в хлебе) закал, -у, уменьш.
закалець, -льця.
закалённость загартованість, -ності.
закалённый загартований, гартований; ~ый
в боя*х загартований (гартований) у
бойх.
закаливание загартовування.
закаливать см. закалять.
закаливаться елі. закаляться.
закалить см. закалять.
закалиться см. закаляться.
закалка 1. (действие) загартування, (не-
оконч.— ещё) гартування,
загартовування; 2. (состояние, свойство) гарт, -у,
загартування.
закалочный мет. гартівний.
закалывание закблювання; колоття;
зашпилювання. Ср. закалывать 1.
закалывать, заколоть 1. заколювати, -люю,
-люєш, заколоти, -колю, -кблеш; (мног.:
убить — ещё) поколоти; (несов.: резать

закалываться
384
закатка
животных — ещё) колоти; (зашпиливать—
обычно) зашпилювати, -люю, -люєш,
зашпилити и мног. позашпилювати; 2. (сов.:
начать колоть) заколоти; разг.
заштрикати, зашпигати.
закалываться, заколоться 1. заколюватися,
-лююся, -люєшся, заколотися, -колюся,
-колешся; 2. страд, (несов.) заколюватися;
зашпилюватися, -люється; ср. закалывать 1.
закальщик мет. гартівник, -а, гартувальник.
закалякаться прост, забазікатися.
закалить и закаливать, закалить гартувати,
-тую, -туєш и загартовувати, -товую,
-товуєш, загартувати и мног.
позагартовувати; сталити, посталити.
закаляться и закаливаться, закалиться
гартуватися, -туюся, -туєшся и
загартовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся, загартуватися;
несов. сталитися.
закаменелый разг. закам'янілий,
закаменілий, скам'янілий, скаменілий,
закаменеть разг. закам'яніти, закаменіти,
скам'яніти, скаменіти.
закамуфлированный воен. закамуфльований.
закамуфлировать воен. закамуфлювати,
-люю, -люєш.
заканчивать, закончить закінчувати, -чую,
-чуєш, закінчити, кінчати, кінчити и
скінчити и покінчити, мног. разг.
поскінчувати; (доводить до конца —• ещё)
викінчувати, викінчити.
заканчиваться, закончиться закінчуватися,
-чується, закінчитися, кінчатися,
кінчитися и скінчитися; викінчуватися,,
викінчитися. Ср. заканчивать.
закапанный закапаний; разг. покрапанйй.
закапать см. закапывать1.
закапаться см. закапыватьсяг.
закапризничать завередувати, -дую, -дуєш»
закапризувати, -зую, -зуєш; разг. заприн-
дитися, -джуся, -дишся, розпрйндитися;
мотор ~чал мотор закапризував.
закапчивание закопчування; задимлювання,
закурювання. Ср. закапчивать.
закапчивать, закоптить закопчувати, -чую,
-чуєш, закоптити, -пчу, -птйш; (дымом —
ещё) задимлювати, -люю, -люєш
и задимляти, задимити, -млю, -мйш,
закурювати, -рюю, -рюєш, закурити, -курю,
-куриш и мног. позакурювати.
закапчиваться, закоптиться закопчуватися,
-чуюся, -чуєшся, закоптитися, -пчуся,
-птйшся; (дымом — ещё) задимлюватися,
-лююся, -люєшся, задимитися, -млюся,
-мйшся, закурюватися, -рююся, -рюєшся.
закуритися, -курюся, -куришся, сов. закуріти.
закапывание1 закапування. Ср. закапывать1.
закапывание2 закопування. Ср. закапывать 2.
закапывать1, закапать 1. закапувати, -пую,
-пуєш, закапати; сов. разг. покрапати;
2. (сов.: начать капать) закрапати,
закапати, покапати, усилит, покапотіти, -потить;
(о дожде — ещё) почати (-чнё) накрапати
(накрапувати).
закапывать2, закопать закопувати, -пую,
-пуєш, закопати и мног. позакопувати.
закапываться1, закапаться закопуватися,
-пуюся, -пуєшся, закапатися.
закапываться 2, закопаться 1. закопуватися,
-пуюся, -пуєшся, закопатися; 2. (сов.:
начать копаться) разг. почати (-чну,
-чнёш) копатися; (начать искать,
перебирая, вороша — ещё) почати порпатися;
(медлительно разг.— ещё) почати
длубатися; 3. (сов.: промедлить, делая что-л.)
завозитися, -вожуся, -возишся;
(замешкаться) забаритися, -барюся, -баришся,
загаятися.
закаркать закаркати; (преим. о вороне —
еще) закрякати, -крячу, -крячеш, закрю-
кати.
закармливать, закормить 1. загодовувати,
-довую, -довуєш, загодувати, -дую, -дуєш;
(вредить излишним кормлением) обгодо-
вувати, обгодувати и мног.
пообгодовувати; (откармливать) відгодбвурати,
відгодувати и мног. повідгодовувати; 2.' (сов.:
начать кормить) почати (-чну, -чнёш)
годувати.
закарпатец разг. закарпатець, -тця.
Закарпатская область Закарпатська область.
закарпатский закарпатський.
Закарпатье Закарпаття.
закартавить загаркавити, -влю, -виш.
закаспийский закаспійський.
закат 1. захід, -ходу и захід, -ходу;
вернулся домой на ~те [солнца] повернувся
(вернувся) додому, коли заходило сонце;
солнце было на ~те сонце [вже] схилялося
(схилилося) над вечір, сонце [вже]
заходило, сонце стояло на вечірньому (на
вечірнім) прузі; 2. (перен.: конец) кінець,
-нця; (упадок) занепад, -у; (гибель)
загибель, -лі; (сумерки) присмерк, -у,
присмерки, -ків; ~т буржуазного строя
занепад буржуазного ладу; на ~те дней
на схилі віку (слави), на заході життя;
на ~те [своей] славы в занепаді [своєї]
слави.
закатанный 1. загорнений, загорнутий;
2. засуканий, закачаний, закочений;
згорнений, згорнутий; 3. укочений;
уторований; 4. запроторений; 5. стомлений
(утомлений) катанням. Ср. закатывать х 1—5.
закатать см. закатывать1.
закататься см. закатыватьсях.
закатистый разг. розкотистий.
закатить см. закатывать2.
закатиться см. закатываться2.
закатка 1. загортання; 2. засукування,
закачування, закочування; згортання; 3.
укочення, (неоконч. д.— ещё) укочування;
уторування, (неоконч. д.— ещё)
уторовування. Ср. закатывать1 1—3.

закатный
385
закашляться
закатный західний; ~ый луч західний
промінь»; ~ое солнце західне (редко
призахідне) сонце; ~ый час час заходу
[сонця].
закатывание 1. загортання; 2. засукування,
закачування, закочування; згортання;
3. укочування; уторовування; 4.
запроторювання. Ср. закатывать х 1—4.
закатывать1, закатать 1. (завёртывать,
обматывать во что) загортати, загорнути,
-горну, -горнеш и мног. позагортати;
2. (засучивать) разг. засукувати, -кую,
-куєш, засукати, -сукаю, -сукаєш и -сучу,
-сучиш и мног. позасукувати, закачувати,
-чую, -чуєш, закачати и мног.
позакочувати, закочувати, закотити, -кочу, -котиш
и мног. позакочувати; (катая,
сворачивать) згортати и редко згбртувати, -тую,
-туєш, згорнути и мног. позгортати и
редко позгортувати; 3. (укатывать)
укочувати, -чую, -чуєш, укотити (укочу,
укотиш); (дорогу — ещё) уторовувати, -рбвую,
-рбвуєш и торувати, -рую, -руеш,
уторувати; 4. (в тюрьму и т. п.) прост.
запроторювати, -рюю, -рюєш, запроторити,
сов. редко закатати; 5. (утомлять
катанием) стомлювати (-люю, -люєш) катанням,
стомити (-млю, -миш) катанням, утомляти
катанням, утомити катанням; сов. разг.
закатати; 6. сов. разг. почати (-чну,
-чнёш) качати и т. п.; см. катать.
закатывать2, закатить 1. закочувати, -чую,
-чуєш, закотити, -кочу, -котиш и мног.
позакочувати; (вкатывать — ещё)
укочувати, укотити; (повозку и т. п. — ещё)
заточувати, -чую, -чуєш, заточити, -точу,
-точиш; ~ть глаза закочувати, закотити
очі; 2. (сов.: уехать) прост, покотити,
-кочу, -котиш, чкурнути; помчати, поїхати,
-іду, -Ідеш; 3. (устраивать, делать что-л.)
прост, улаштовувати, -тбвую, -тбвуєш,
улаштувати, -тую, -туєш; сов. разг. утнути
и утяти (утну, утнеш), устругнути,
учистити (учищу, учистиш), ушкварити,
уджиґнути; (учинять) учиняти, учинити (учиню,
учиниш); ~ть истерику см. истерика;
4. (кому что — сильно ударять) прост,
уліплювати, -люю, -люєш, уліпити (уліплю,
уліпиш) (кому що), затопляти и
затоплювати, -люю, -люєш, затопити, -топлю,
-топиш (кого и кому в що и по чому); ~тйть
пощёчину кому уліпити (дати) ляпаса
(ляща) кому, затопити ляпаса кому,
затопити в морду (по морді, в пику) кого
(кому).
закатываться х, закататься разг. 1.
загортатися, загорнутися, -горнеться; 2.
засукуватися, -кується, засукатися,
-сукається и -сучиться, закачуватися, -чується,
закачатися, закочуватися, закотитися,
-котиться; згортатися, згорнутися; 3.
укочуватися, -чується, укотитися (укотиться);
уторовуватися, -рбвується, уторуватися,
-рується; 4. несов. запроторюватися
-рююся, -рюєшся; 5. сов. стомй'іися (-млю-
ся, -мишся) від катання, утомитися від
катання; 6. сов. почати (-чну, -чнёш)
качатися. Ср. закатывать 1 1—6.
закатываться2, закатиться 1. закочуватися,
-чуюся, -чуєшся, -закотитися, -кочуся,
-котишся и мног. позакочуватися; глаза
~тйлись очі закотилися; 2. (о светилах)
заходити, -дить, зайти, -йде, закочуватися,
закотитися; разг. западати, запасти, -паде;
3. (перен.: приходить к концу, угасать)
згасати, згаснути; 4. см. закатывать2 2;
5. (смехом, кашлем и т. п.) разг.
заходитися, -джуся, -дишся, зайтися, -йдуся,
-йдешся; 6. страд, (несов.) закочуватися;
укочуватися; улаштовуватися, -тбвується;
ср. закатывать2 1, 3; 0 сердце мвается
( чтилось) разг. сёрце заходиться
(зайшлося).
закачанный 1. заколисаний, заколиханий;
2. захитаний, закачаний. Ср. закачивать
1—2.
закачать см. закачивать.
закачаться см закачиваться.
закаченный закочений; укочений; заточений.
Ср. закатывать2 1.
закачивать, закачать 1. (усыплять, качая)
заколисувати, -сую, -суєш, заколисати,
-лишу, -лйшеш и реже -лисаю, -лисаеш
и мног. позаколисувати, заколихувати,
-лихую, -лйхуєш, заколихати, -лишу,
-лйшеш и реже -лихаю, -лихаєш и мног.
позаколихувати; 2. (безл.: при качке) захйту-
вати, -тує, захитати, закачувати, -чує,
закачати; 3. (нагнетать) спец.
накачувати, накачати, нагнітати, нагнітити,
-гнічу, -гнітиш; 4. (сов.: начать качать)
загойдати; (заколыхать) заколихати;
(заколебать) заколивати; (зашатать)
захитати; ~ть головой захитати головою.
закачиваться, закачаться 1. несов.
заколисуватися, -сується, заколихуватися, -лйхує-
ться; 2. захйтуватися, -тується,
захитатися, закачуватися, -чується, закача*
тися; 3. сов. загойдатися; заколихатися,
-лишуся, -лйшешся и реже -лихаюся,
-лихаєшся; заколиватися; захитатися. Ср.
закачивать 1—2, 4.
закачка спец. накачування, нагнітання.
закашивать1, закосить с.-х. закошувати,
-шую, -шуєш, закосити, -кошу, -косиш.
закашивать2, закосить (ставить вкось)
закошувати, -шую, -шуєш, закосити, -кошу,
-косиш, скошувати, скосити.
закашиваться г с.-х. закошуватися, -шується.
закашиваться2 закошуватися, -шується,
скошуватися. Ср. закашивать2.
закашлять закашляти; разг. закахикати;
(сильно разг.— ещё) забухикати.
закашляться закашлятися.

закаяться
386
заклеиться
закаяться см. закаиваться.
заквакать закумкати, заквакати.
заквасить см. заквашивать.
закваситься см. заквашиваться.
закваска 1. (действие) закваска, (неоконч.—
обычно) заквашування; 2. закваска; (для
хлеба — ещё) розчина, запара, разг.
запарка, обл. цід, -у.
заквашенный заквашений; розчинений,
учинений. Ср. заквашивать.
заквашивание заквашування; розчиняння.
Ср. заквашивать.
заквашивать, заквасить заквашувати, -шую,
-шуеш, заквасити, -квашу, -квасиш; (хлебу
тесто — ещё) розчиняти, розчинити,
-чиню, -чйниш, учиняти, учинити.
заквашиваться, закваситься 1.
заквашуватися, -шується, закваситися,
-кваситься; 2. страд, (несов.) заквашуватися;
розчинятися, учинятися; ср. заквашивать.
закивать закивати; (головой — ещё)
захитати.
закиданный закиданий.
закидать см. закидывать1.
закидаться сов. разг. 1. (начать бросаться
из стороны в сторону) закидатися,
заметатися, -метаюся, -метаєшся и -мечуся,
-мечешся; 2. (начать бросаться чем-л.)
почати (-чну, -чнёш) кидати (кидатися).
закидной закиднйй.
закидывание1 закидання. Ср. закидывать1 1.
закидывание2 закидання; захиляння. Ср.
закидывать 2.
закидывать1, закидать 1. закидати,
закидати; 2. (сов.: начать кидать) разг. почати
(-чну, -чнёш) кидати.
закидывать2, закинуть закидати, закинути
и мног. позакидати; (запрокидывать —
ещё) захиляти, захилити; ~ть голову
закидати, 'закинути (захилити, захилити)
голову; ~нуть словечко (слово) разг.
закинути (замовити) слівце (словечко, слово);
~ть удочку закидати, закинути вудочку.
закидываться1 закидатися. Ср. закидывать1.
закидываться 2, закинуться закидатися,
закинутися; (запрокидываться — обычно)
відкидатися, відкинутися.
закинутый закинутий, закинений.
закинуть см. закидывать2.
закинуться см. закидываться2.
закипание закипання.
закипать, закипеть закипати, закипіти, -плю,
-пйш; (сов.: забурлить — ещё) завирувати,
-рус.
закипевший який (що) закипів, закипілий;
який (що) завирував. Ср. закипать.
закипеть см. закипать.
закисание закисання.
закисать, закиснуть закисати, закиснути и
мног. позакисати.
закйсший який (що) закис, закислий.
закись хим. закис, -у
заклад уст. 1. застава, (неоконч. д.—
обычно) заставляння; разг. заклад, -у; отдавать,
отдать в ~д віддавати, віддати и мног.
повіддавати в заставу, заставляти,
заставити, -влю, -виш и мног. позаставляти;
разг. застановляти, застановити, -новлю,
-новині; 2. (пари) заклад; биться,
побиться (удариться, удариться) об ~д, несов.
держать ~д битися, побитися об заклад,
закладатися, закластися, -кладуся,
-кладешся, іти, піти на (в) парі.
закладка 1. (действие) закладення, закладка,
(неоконч.— обычно) закладання;
(здания и т. п.— ещё) закладини, -дин, разг.
закладчини, -чин; (запрягание)
запрягання; ср. закладывать 1—2; 2. (в книге)
закладка.
закладная в знач. сущ. юр. уст. заставна, -6Ї,
закладна.
закладной уст. заставний, закладний.
закладочка уменьш.-ласк. закладочка.
закладочный закладний.
закладчик юр. уст. заставник.
закладчица юр. уст. заставниця.
закладывание 1. закладання; 2. запрягання;
3. заставляння. Ср. закладывать 1—3.
закладывать, заложить 1. закладати,
закласти, -кладу, -кладеш и мног. позакладати,
сов. реже заложйти, -ложу, -лбжиш; ~ть
основу (фундамент) чего закладати,
закласти (заложйти) основу (фундамент) чого;
заснувати що; ~жйло ухо разг. заклало
вухо; 2. (запрягать) запрягати, запрягти,
-пряжу, -пряжёш и мног. позапрягати;
3. (отдавать в залог) заставляти,
заставити, -влю, -виш и мног. позаставляти,
віддавати (-даю, -даєш) в заставу, віддати
и мног. повіддавати в заставу; разг.
застановляти, застановити, -новлю, -нб-
виш.
закладываться 1. закладатися; 2,
запрягатися; 3. заставлятися, віддаватися
(-дається) в заставу. Ср. закладывать 1—3.
заклание уст. заклання; заколення.
заклёванный закльований; задзьббаний. Ср.
заклёвывать І.
заклёвывать, заклевать 1. закльовувати,
-кльбвую, -кльбвуєш, заклювати, -клюю,
-клюєш; (о птицах — ещё) задзьббувати,
-бує, задзьббати; 2. (сов.: начать клевать)
почати (-чну, -чнёш) клювати; <~вать
носом перен. разг. почати куняти,
закуняти.
заклёвываться закльовуватися, -кльбвується.
заклеенный заклеєний.
заклеивание заклеювання.
заклеивать, заклеить заклеювати, -клёюю,
-клеюєш, заклеїти и мног. позаклеювати.
заклеиваться, заклеиться заклеюватися,
-клеюється, заклеїтися.
заклеить см. заклеивать.
заклеиться см. заклеиваться.

заклейка
387
заключенный
заклейка 1. (действие) заклеювання; 2.
(материал для заклеивания) заклейка и
заклейка.
заклеймённый 1. затаврований,
потаврований, заклеймований; 2. затаврований, за-
клеймований, заплямований; заплямлений.
Ср. заклеймить 1—2.
заклеймить 1. затаврувати, -рую, -руєш, мног.
потаврувати, заклеймйти, -млю, -мйш, за-
клеймувати, -мую, -муеш, мног. поклеймити;
2. перен. затаврувати, заклеймйти, заклей-
мувати, заплямувати, -мую, -муеш; разг.
заплямити, -млю, -мйш.
заклёпанный заклёпаний.
заклепать см. заклёпывать.
заклёпка 1. (действие) заклепування; 2. (о
предмете) заклепка и заклёпка; ~пки
(^пок) не хватает (недостаёт) у кого
см. клёпка 2: не хватает (недостаёт)
[одной] ~ки в голове у кого.
заклёпочный 1. (относящийся к заклёпке)
заклепковий, заклепочний; 2. (для
заклёпывания) заклепувальний.
заклёпщик спец. заклепник.
заклёпывание заклепування.
заклёпывать, заклепать заклепувати, -пую,
-пуеш, ' заклепати.
заклёпываться заклепуватися, -пуеться.
закликать, закликать прост, закликати,
закликати, -клйчу, -клйчеш, зазивати,
зазвати, -зву, -звеш.
заклинание заклинання.
заклинатель заклинач, -а, заклинатель, -ля.
заклинательница заклиначка, заклинателька.
заклинать, заклясть заклинати, заклясти и
заклясти, -кляну, -клянеш.
заклинаться, заклясться 1. разг.
заклинатися, заклястися и заклястися, -клянуся,
-клянешся; 2. (сов.і отказаться делать
что-л.) заклястися; (заречься разг.— ещё)
заректися, -речуся, -речешся; (закаяться
разг.— ещё) закаятися; 3. (сов.: начать
клясться) почати (-чну, -чнёш) кластися.
заклинёние заклинення; заплішення. Ср.
заклинивать.
заклиненный заклинений; заплїшений. Ср.
заклинивать.
заклинивание заклинювання; заплішування.
Ср. заклинивать.
заклинивать, заклинить спец, заклинювати,
-нюю, -нюеш, заклинити; (закреплять,
вбивая клин — ещё) заплішувати, -шую,
-шуєш, заплішити, -плішу, -плішиш.
заклиниваться, заклиниться заклинюватися,
-нюється, заклинитися; заплішуватися,
-шуеться, заплішйтися, -плішиться. Ср.
заклинивать.
заклинить см. заклинивать.
заклиниться см. заклиниваться.
заклинок спец, заклинок, -нка, заплішка;
(клинышек) клинок, -нка; (в косовище —
ещё) пасклйн.
заклокотать заклекотати, -кочу, -кочеш,
заклекотіти, -кочу, -котиш.
заклохтать заквоктати, -квокчу, -квокчеш.
заклубить заклуботати, -ббче.
заклубиться заклубитися, -клубиться,
заклуботатися, -ббчеться, за клубочи тис я,
заклуботати; разг. завалувати, -луе.
заключать, заключить 1. (запирать)
замикати, замкнути и мног. позамикати; (в
тюрьму) ув'язнювати, -нюю, -нюеш,
ув'язнити; 2. (помещать внутрь) поміщати,
помістити, -міщу, -містиш; ~ть в скобки
(в кавычки) брати, узяти в дужки (в
лапки); ~ть в объятия обнімати, обняти,
-німу, -німеш, обіймати, обійняти, хапати,
схопити (ухопити) в обійми; 3. (несов.:
содержать в себе) містити (міщу, містиш);
4. (делать вывод) виводити, -воджу,
-водиш, вивести, -веду, -ведеш, робити (-блю,
-биш) висновок, зробити -висновок, реже
висновувати, -новую, -новуєш, виснувати,
-ную, -нуеш; 5. (заканчивать, завершать)
закінчувати, -чую, -чуєш, закінчити,
завершувати, -шую, -шуєш, завершити;
6. (договор, мир и т. п.) укладати,
укласти (укладу, укладеш), складати, скласти;
~ть брак см. брак*: вступать, вступить
в ~к.
заключаться І. (содержаться) міститися
(міститься); 2. (состоять в чём-л.) полягати;
3. (заканчиваться, завершаться)
закінчуватися, -чується, завершуватися, -шується;
4. (помещаться) поміщатися; ~ться в
скобки (в кавычки) братися (береться)
в дужки (в лапки); 5. (о договоре,
условии и т. п.) укладатися, складатися;
6. (в тюрьму) ув'язнюватися, -нююся,
-нюєшся.
заключение 1. (действие) замкнення, (не-
оконч.— ещё) замикання; ув'язнення, (не-
оконч.— ещё) ув'язнювання; поміщення;
укладення, (неоконч.— ещё) укладання,
складання; ср. заключать 1—2, 6; 2.
(тюремное) ув'язнення; подвергаться ~нию
ув'йзнюватися, -нююся, -нюєшся; 3.
(вывод) висновок, -вку; приходить, прийти
к ~нию приходити, прийти до висновку,
доходити, дійти висновку; 4. (окончание,
завершение) закінчення, завершення;
5. (заключительная часть сочинения и
т. п.) закінчення; 0 в ~ние на
закінчення.
заключённая в знач. сущ. в'язень, -зня,
ув'язнена, -ої.
заключённый 1. прич. замкнутий, замкнений,
позамиканий; ув'язнений; поміщений;
закінчений, завершений; укладений,
складений; ср заключать 1—2, 5—6; ~ый в
его словах смысл зміст (смисл) його слів;
зміст (смисл), який (що) міститься в його
словах; 2. в знач. сущ. в'язень, -зня,
ув'язнений, -ого.

заключительный
388
закомпостированный
заключительный 1. заключний, прикінцевий,
кінцевий; 2. (окончательный) остаточний;
~ое слово докладчика заключне
(прикінцеве) слово доповідача; ~ый баланс бухг.
остаточний (заключний) баланс.
заключить см. заключать.
заключиться (запереться, затвориться) уст.
замкнутися.
заклясть см. заклинать.
заклясться см. заклинаться.
закляЧие уст. закляття и закляття;
(заклинание) заклинання; разг. зарік, -року,
зарок, -у.
заклятый 1. прич. заклятий; 2. (в знач. прил.:
непримиримый) заклятий, запеклий,
затятий; 3. (в знач. прил.: рьяный) разг.
уст. запеклий, завзятий..
закованный закований, закутий; скований,
скутий, забитий, позабиваний, кутий,
окований, окутий. Ср. заковывать.
заковать см. заковывать.
заковка закуття, (неоконч. д.— обычно)
заковування.
заковочный закбвувальний.
заковывание заковування.
заковывать, заковать заковувати, -кбвую.
-кбвуєш, закувати, -кую, -куєш и закути
и мног. позаковувати; (в кандалы и т. п.—
ещё) сковувати, скувати, забивати, забити,
-б'ю, -б'єш и мног. позабивати, кувати
(несов.). редко оковувати, окувати и окути.
заковываться заковуватися, -кбвується;
сковуватися. Ср. заковывать.
заковылять разг. зашкандибати,
зашкутильгати, закульгати.
заковыристый прост, хитромудрий; разг.
закрутистий, мудрований, закручуваний.
заковырка прост, заковйчка.
заковырять разг. почати (-чну, -чнеш)
копирсати (колупати), закопирсати, заколупати.
закозлить мет. прост, закозлйти.
закол1 заколювання; колоття. Ср.
закалывать 1.
закол 2 рыб. частокіл, -колу; обл. гард, -у.
заколачивание забивання.
заколачивать, заколотить 1. забивати, забити,
-б'ю, -б'єш и мног. позабивати; 2. (сов.:
начать колотить, стучать) застукати,
загрюкати, закалатати, усилит, застукотіти,
-кочу, -котиш, загрюкотати, -кочу, -кочеш,
загрюкотіти, -кочу, -котиш; (сильно
ударяя) разг. загатити, -гачу, -гатиш; дождь
"^тйл в окно дощ застукотів (застукав)
у вікно.
заколачиваться, заколотиться 1. забиватися,
забитися, -б'ється; 2. (сов.: начать
колотиться) забитися, -б'юся, -б'єшся,
заколотитися, -лочуся, -лбтишся; разг.
затіпатися; (о сердце — ещё) закалатати, затоко-
тати, -кбче, затокотіти, -котить, разг.
затріпатися; (застучать) застукати,
усилит, застукотіти, -котить.
заколдованный зачарований; заворожений
~ый круг зачароване коло. Ср.
заколдовывать 1.
заколдовывать, заколдовать 1. зачаровувати,
-рбвую, -рбвуєш, зачарувати, -рую, -руеш
и мног. позачаровувати, почарувати;
(завораживать) заворожувати, -жую, -жуєш,
заворожити, -рожу, -рбжиш; 2. (сов.:
начать колдовать) этногр., пер єн. почати
(-чну, -чнёш) чарувати (чаклувати);
(начать ворожить) почати ворожити.
заколдовываться зачаровуватися, -рбвується;
заворожуватися, -жується. Ср.
заколдовывать 1.
заколебать заколивати; (зашатать)
захитати; (заколыхать — ещё) заколихати,
-лишу, -лйшеш и реже -лихаю, -лихаєш.
заколебаться 1. заколиватися; (задрожать —
ещё) задвигтіти, -гтйть; (зашататься)
захитатися, захилитатися; (заколыхаться)
заколихатися, -лишуся, -лйшешся и реже
-лихаюся, -лихаєшся; 2. перен. завагатися.
заколесить прост, за колесити, -лешу, -лесйш.
заколка разг. шпилька, реже прйшпилька.
заколобродить прост. 1. (заслоняться)
затинятися, завештатися, засновигати,
заснувати, -сную, -снуєш; 2. (начать
озорничать, проказить) за колобродити, -джу,
-диш; запустувати, -тую, -туєш.
заколодить (безл.: случиться задержке)
прост, застопорити; (помешать)
перешкодити, -дить, стати (стане) на
перешкоді.
заколоситься заколоситися, -лбситься.
заколотить см. заколачивать.
заколотиться см. заколачиваться.
заколотый заколений, заколотий;
зашпилений. Ср. закалывать 1.
заколоть см. закалывать.
заколоться см. закалываться.
заколоченный разг. забитий, мног.
позабиваний.
заколыхать заколихати, -лишу, -лйшеш и
реже -лихаю, -лихаєш; (заколебать —-
ещё) заколивати; (закачать — ещё)
загойдати.
заколыхаться заколихатися, -лишуся,
-лйшешся и реже -лихаюся, -лихаєшся;
(заколебаться — ещё) заколиватися,
захилитатися; (закачаться — ещё) загойдатися; (о
знамёнах и т. п.— ещё) замаяти,
замайоріти.
закольцевать см. закольцовывать.
закольцованный спец. закільцьований.
закольцовывать, закольцевать спец.
закільцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш и
кільцювати, -цюю, -цюєш, закільцювати.
закольцовываться спец. закільцьовуватися,
-цьбвується, кільцюватися, -цюється.
закомпостированный1 ж.-д.
закомпостируваний, закомпостований.
закомпостированный2 с.-х. закомпостований.

закомпостировать
389
закормить
закомпостировать1 ж.-д. закомпостирувати,
-рую, -руєш, закомпостувати, -тую, -туєш.
закомпостировать2с,-х. закомпостувати, -тую,
-туєш.
закомуристый прост, мудрований,
метикуватий; (причудливый) химерний.
закон закон, -у; вне ~на юр. поза законом;
вступить в ~н, принять ~н прост.
уст. прийняти закон; ~н божий церк.
закон божий; ~н не писан для кого (кому)
разг. закон не писаний для кого (кому);
по ~ну по закону; (согласно с законом —
ещё) за законом, згідно з законом; по ~нам
чего за законами чого; состоять (жить)
в ~не прост, уст. бути одруженим,
бути (жйти) в шлюбі.
законник разг. законник.
законница разг. законниця.
законно нареч. законно.
законнорождённый уст. законнонароджении,
законний.
законность законність, -ності.
законный законний; (брачный — ещё)
шлюбний; ~ый брак законний шлюб.
законовед законознавець, -вця.
законоведение законознавство.
законов ёдческий законознавчий.
законодатель законодавець, -вця.
законодательница законодавиця.
законодательный законодавчий.
законодательство законодавство.
законодательствовать законодавствувати,
-ствую, -ствуеш.
закономерно нареч. закономірно.
закономерность закономірність, -ності.
закономерный закономірний.
закононарушйтель юр. законопорушник.
закононарушйтельница юр. законопорушниця.
законопатить см. законопачивать.
законопаченный 1. законопачений; 2.
запроторений. Ср. законопачивать 1—2.
законопачивать, законопатить 1.
законопачувати, -чую, -чуєш, законопатити, -па-
чу, -патиш; 2. перен. прост,
запроторювати, -рюю, -рюєш, запроторити,
запаковувати, -кбвую, -кбвуєш, запакувати, -кую,
-куєш, запроваджувати, -джую, -джуєш,
запровадити, -джу, -диш и мног.
позапроваджувати.
законопачиваться 1. законопачуватися,
-чується; 2. запроторюватися, -рюється. Ср.
законопачивать 1—2.
законоположение юр. законоположення.
законопроект законопроект, -у.
законосовещательный полит., юр. уст. за-
конодорадчий.
законосообразность закономірність, -ності.
законосообразный закономірний.
законоучитель дорев. законовчитель, -ля.
законсервированный законсервований.
законсервировать законсервувати, -рвую,
-рвуєш.
законсервироваться законсервуватися, -рву-
ється.
законспектированный законспектбваний.
законспектировать законспектувати, -тую,
-туеш.
законспирированный законспірований.
законспирировать законспірувати, -рую,
-руєш.
законспирироваться законспіруватися, -рую-
ся, -руєшся.
законтрактованный законтрактований.
законтрактовать см. законтрактовывать.
законтрактоваться см. законтрактовываться
законтрактовывать, законтрактовать
законтрактовувати, -тбвую, -тбвуєш,
законтрактувати, -тую, -туєш.
законтрактовываться, законтрактоваться
законтрактовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
законтрактуватися, -туюся, -туєшся.
законфузиться засоромитися, -млюся, -мишся;
разг. законфузитися, -фужуся, -фузишся.
законченность закінченість, -ності;
викінченість. Ср. заканчивать.
законченный закінчений, кінчений,
скінчений, покінчений; викінчений. Ср.
заканчивать.
закончивший який (що) закінчив.
закончить см. заканчивать.
закончиться см. заканчиваться.
закопанный закопаний.
закопать см. закапывать2.
закопаться см. закапываться2.
закопёрщик 1. спец. закопёрщик; 2. (перен.:
зачинщик) прост, заводій, -дія,
заводіяка; призвідник, призвідець, -дця,
призвідця; разг. привідець, привідця; (верховод)
верховод, верховода.
закопёрщица заводіяка, заводійка;
призвідниця. Ср. закопёрщик 2.
закопошиться разг. закопошитися.
закоптевший закопчений, закоптілий;
задимлений, закурений. Ср. закапчивать.
закоптелый закоптілий, задимлений,
закурений, закопчений.
закоптеть закоптіти, -пчу, -птйш,
задимитися, -млюся, -мйшся, закуритися, -курюся,
-куришся, закуріти, -рю, -рйш.
закоптить см. закапчивать.
закоптиться см. закапчиваться.
закопчённый закопчений, закоптілий;
задимлений, закурений. Ср. закапчивать.
закоренелость закоренілість, -лості;
запеклість. Ср. закоренелый.
закоренелый закоренілий; (неисправимый,
упорный — обычно) запеклий.
закоренеть закореніти; (укорениться — ещё)
закоренитися.
закорки прост, запліччя; обл. горгбші,
-шів, баран; садиться на *~ки сідати на
горгбші (на барана; на плечі, на
спину).
закормить см. закармливать.

закормленный
390
закрепляющий
закормленный загодований; обгодований;
відгодований. Ср. закармливать 1.
закоробить 1. разг. почати (-чнё) жолобити;
2. (безл.: о судороге) разг. почати
корчити (судомити).
закоробиться разг. 1. почати (-чнё,)
жолобитися; 2. (начать топорщиться — об
одежде) почати стовбурчитися,
настовбурчуватися.
закорючина прост, см. закорючка.
закорючистый прост, карлючкуватий.
закорючка разг. 1. закарлючка, карлючка;
2. пер єн. заковика, заковйчка.
закосить1 см. закашивать1.
закосить2 см. закашивать2.
закоснелость заскнілість, -лості,
зашкарублість, закоснілість.
закоснелый заскнілий, зашкарублий, закос-
нілий.
закоси єние заскніння, закосніння.
закоснеть заскніти, зашкарубнути, закосніти.
закостенелость 1. закостенілість, -лості;
задубілість, закляклість; ср. закостенелый 1;
2. см. закоснелость.
закостенелый 1. закостенілий;
(закоченелый — ещё) задубілий, закляклий; 2. см.
закоснелый.
закостеней и е 1. закостеніння; задубіння,
заклякнення; ср. закостенеть 1; 2. см. закос-
нёние.
закостенеть 1. закостеніти; (окоченеть —
ещё) задубіти, заклякнути, окликнути,
мног. подубіти, подубнути, позаклякати,
пооклякати, покликнути; разг. околіти;
2. см. закоснеть.
закоулок 1. (глухой переулок) завулок,
-лка; 2. (потаённый или отдалённый у го-
лок) закуток, -тка, закамарок, -рка,
закапелок, -лка; разг. закут; обл. закомб-
рок; (тесный проход) суточкй, -чбк и су-
точки, ' -чок, сутки, -ток.
закоулочек уменьш. 1. завулочок, -чка; 2.
закуточок, -чка, закамарочок, закапелочок;
закомброчок; суточкй, -чбк и суточки,
-чок. Ср. закоулок 1—2.
закоченевший який (що) задубів (заклякнув
и т п.); см. закоченеть.
закоченелый задубілий, закляклий, оклйк-
лий, подубілий; закоцюблий; замерзлий.
Ср. закоченеть.
закоченеть задубіти, заклякнути,
окликнути, мног. подубіти, подубнути,
позаклякати, пооклякати, поклякнути; разг.
закоцюбнути, закоцюбти, -бну, -бнеш,
околіти; (замёрзнуть) замерзнути, мног.
позамерзати.
закошенный 1 закошений. Ср. закашивать Ч
закошенный 2 закошений, скошений. Ср.
закашивать 2.
закрадываться, закрасться закрадатися,
закрастися, -крадуся, -крадешся и мног.
позакрадатися.
закраек прост, см. закраина.
закраивать, закроить портн. и пр. 1.
закроювати, -крбюю, -крбюеш, закроїти, -крою,
-кроїш; 2. (сов.: начать кроить) прост,
почати (-чну, -чнёш) кроїти.
закраина закраїна; разг. закрайок, -йка;
(край) край, род. краю.
закрай, закрайка п р о с т. см. закраина.
закрапывать, закрапать 1. (покрывать
крапинами) спец. закрапувати, -пую, -пуеш,
закрапати; 2. (сов.: начать крапать —
о дожде) закрапати, -крапає и реже
-крапле, почати (-чнё) накрапати (накрапувати).
закрасить см. закрашивать.
закраситься см. закрашиваться.
закраска зафарбування, (неоконч. д.— ещё)
зафарбовування; закрашення, (неоконч.
д.— ещё) закрашування.
закраснеть, закраснеться 1. (выделиться
красным цветом) зачервоніти; 2. (начать
краснеть) почати (-чну, -чнёш) червоніти,
зачервоніти; (зардеться) зашаріти, заша-
рітися, зачервонітися.
закрасоваться разг. закрасуватися,
-сугася, -суешея, запишатися.
закрасться см. закрадываться.
закрашенный зафарбований, закрашений.
закрашивание зафарбовування,
закрашування.
закрашивать, закрасить зафарбовувати, -бб-
вую, -ббвуєш, зафарбувати, -бую, -буєш
и мног. позафарбовувати, закрашувати,
-шую, -шуеш, закрасити, -крашу, -красиш
и закрасити, -крашу, -красиш и мног. по-
закрашувати.
закрашиваться, закраситься
зафарбовуватися, -ббвуюся, -ббвуєшся, зафарбуватися,
-буюся, -буєшся, закрашуватися, -шуюся,
-шуєшся, закраситися, -крашуся,
-красишся и закраситися, -крашуся, -красишся.
закрепа 1. прост, см* закрепление 1;
2. техн. закріпка.
закрепитель спец. закріплювач; (фиксаж)
фіксаж, -у.
закрепительный спец. закріпний.
закрепить см. закреплять.
закрепиться см. закрепляться.
закрепка 1. разг. см. закрепление 1;
2. техн. закріпка.
закрепление I. (действие) закріплення,
(неоконч.— ещё) закріплювання; 2. спец.
закріплення; , ~ние желудка мед.
закріплення шлунка.
закреплённый закріплений.
закреплять, закрепить закріплювати, -люю,
-люєш и закріпляти, закріпити, -плю,
-пйш; ~пйть желудок закріпити шлунок.
закрепляться, закрепиться закріплюватися,
-лююся, -люєшся и закріплятися,
закріпитися, -плюся, -пйшея.
закрепляющий 1. прич. який (що)
закріплює (закріпляє), закріплюючий, закріп-

закрепостить
391
закручивать
ляючий; 2. в знач. прил. закріпний,
закріплюючий, закріпляючий.
закрепостить см. закрепощать.
закрепоститься см. закрепощаться.
закрепочный закріпний, закріплювальний;
~ая машина закріпна машина.
закрепощать, закрепостить ист., перен.
закріпачувати, -чую, -чуєш, закріпачити,
покріпачити (сов.)у реже закріпощати,
закріпостити, -пощу, -постиш; (закабалять)
закабаляти, закабалйти.
закрепощаться, закрепоститься ист., перен.
закріпачуватися, -чуюся, -чуєшся, закрі-
пачитися, реже за кр і поїдатися,
закріпоститися, -пощу ся, -пости шея;
(закабаляться) закабалйтися, закабалитися.
закрепощение ист., перен. 1. (действие)
закріпачення, покріпачення, (неоконч.—
еще) закріпачування; (закабаление)
закабаления; 2. (состояние) закріпачення,
покріпачення; (закабаление) закабаления.
закрепощённый ист., перен. закріпачений,
покріпачений; (закабалённый)
закабалений.
закрестить см. закрещивать.
закреститься почати (-чну, -чнёш)
хреститися, захреститися, -хрещуся, -хрестишся.
закрещивать, закрестить 1. этногр. уст.
хрестити (хрещу, хрестиш), похрестити;
(сов.: один раз) перехрестити; 2.
(перечёркивать) разг. перехрещувати, -щую,
-щуєш, перехрестити; перекреслювати,
-люю, -люєш [навхрест], перекреслити
[навхрест].
закривить см. закривлять.
закривиться см. закривлятьсяК
закривление закривлення, (неоконч. д.—
ещё) закривляння.
закривлённый закривлений.
закривлять, закривить 1. закривлйти,
закривити, -кривлю, -кривиш; 2. (сев.. начать
кривить) разг. почати (-чну, -чнёш)
кривити.
закривляться х, закривиться 1. закривлятися,
закривитися, -кривиться; 2. (сов.: начать
кривиться) разг. почати (-чнё)
кривитися.
закривляться2 (начать кривляться) прост.
почати (-чну, -чнёш) кривлятися
(викривлятися).
закристаллизованный закристалізований.
закристаллизовать закристалізувати, -зую,
-зуєш.
закристаллизоваться закристалізуватися,
-зується.<
закричать 1. закричати, однокр. крикнути
и усилит, криконути; разг. зіпнути и
усидит, зіпонути и зіпонути; (завопить —-
ещё) заволати, залементувати, -тую, -ту-
єш; (заорать разг.— ещё) зарепетувати,
-тую, -туєш, загорлати, загорланити;
(пронзительно разг.— ещё) заверещати;
(сердито на кого — ещё) загримати,
однокр. гримнути; (о птицах — жалобно —
ещё) заквилити; (о лебедях, гусях и т. п.—
ещё) заячати; (о чайке — ещё) закигикати;
(о перепеле — ещё) запідпадьомкати,
запідпідьомкати; (о коростеле обл.— ещё)
задиркати, задирчати; 2. (подзывая)
загукати.
закроенный портн. и пр. закроєний.
закроечный портн. и пр. закроювальний.
закроить см. закраивать.
закрой, закройка портн. и пр. закрій, -крою.
закройный портн., сапожн. закрійний.
закройщик портя., сапожн. закрійник.
закройщица портн., сапожн. закрійниця.
закром засік и засік; обл. засіка.
закругление 1. закруглення, заокруглення,
(неоконч. д.— ещё) закруглювання,
заокруглювання; 2. (округлая часть чего-л.)
заокруглення, закруглення; (изгиб)
закрут, -у.
закруглённость закругленість, -ності,
заокругленість.
закруглённый закруглений, заокруглений.
закруглить см. закруглить.
закруглиться см. закруглиться.
закруглить, закруглить закруглювати,
-люю, -люєш и закруглити, закруглити,
-круглю, -круглиш и -круглиш,
заокруглювати, заокруглити.
закругляться, закруглиться закруглюватися,
-лююся, -люєшся и закруглитися,
закруглитися", -круглюся, -круглишся и
-круглишся, заокруглюватися, заокруглитися.
закружить І. (начать кружить) закрутити,
-кручу, -крутиш, закружйти, -кружу, -кру-
жиш, закружлйти; 2. (сбить с толку)
разг. закрутити; (заморочить — ещё)
запаморочити; ~ть голову ком^ закрутити
(запаморочити) голову кому.
закружиться (начать кружиться)
закрутитися, -кручуся, -крутишся, за кр ужитися,
-кружуся, -кружишся, закружйти,
закружляти; (дойти до головокружения — ещё)
запаморочитися; (завертеться разг.— ещё)
зверетёиитися, заверетёнитися; голова
~лась, ~лось в голове голова
закрутилася (запаморочилася, пішла обертом),
в голові закрутилося (запаморочилося;
разг. замакітрилося); разг. світ
замакітрився.
закрутасы прост, закрутаси, -сів, викрутаси.
закрутить см. закручивать.
закрутиться см. закручиваться.
закрутка 1. (действие) закручення,
(неоконч.— ещё) закручування; 2.
(предмет; форма) закрутка; 3. (самодельная
папироса) прост, самокрутка.
закрученный закручений.
закручивание закручування, закручення.
закручивать, закрутить 1. закручувати,
-чую, -чуєш, закрутити, -кручу, -крутиш

закручиваться
392
закупать
и мног.- позакручувати; ~тить голову
кому разг. закрутити (запаморочити)
голову кому; .2. (сов.; начать крутить)
закрутити.
закручиваться, закрутиться закручуватися,
-чуюся, -чуєшся, закрутитися, -кручуся,
-крутишся и мног. позакручуватися.
закручинить прост, зажурити, -журю,
-журиш; (опечалить) засмутити, -смучу,
-смутиш.
закручиниться прост, зажуритися,
-журюся, -журишся; (опечалиться) засмутитися,
-смучуся, -смутишся, удатися (удамся,
удасися) в тугу, засумувати, -мую, -муєш;
(затосковать) разг. затужити, -тужу,
-тужиш.
закрывание 1. закривання; затуляння,
заслоняння; зачиняння; запинання;
згортання; 2. заплющування, сплющування,
закривання. Ср. закрывать 1—2.
закрывать, закрыть 1. закривати, закрити,
-крию, -криєш и мног. позакривати;
(загораживать, заслонять что-л.— ещё)
затуляти и затулювати, -люю, -люєш,
затулити, -тулю, -тулиш и мног. позатуляти и
позатулювати, заслоняти, заслонити, -сло-
ню, -слониш и мног. позаслоняти; (дверь,
окно, ворота и т. п.; кого-л. в
помещении — обычно) зачиняти, зачинити, -чиню,
-чйниш и мног. позачиняти и позачйнюва-
ти, -нюю, -нюєш; (застилать,
завешивать — ещё) запинати, запнути и разг.
зап'ясти, -пну, -пнёш и мног. позапинати;
(книгу, тетрадь и т. п.— ещё) згортати
и редко згортувати, -тую, -туєш, згорнути,
-ну, -неш и мног. позгортати и редко
позгортувати; ~ть бутылку затикати,
заткнута (закривати, закрити) пляшку; скрыть
двери дома перед кем (для кого) перен.
перестати приймати [в дбмії кого, закрити
двері хати перед ким (для кого); ~ть
заседание закривати, закрити засідання; ~ть
кавычки закривати, закрити лапки; ~ть
кран закручувати, закрутити (закривати,
закрити) кран; ~ть рот кому (перен.:
заставлять замолчать) разг. затикати,
заткнути (закривати, закрити, замазувати,
замазати, затуляти, затулити) рота (рот)
кому, замикати, замкнути рота (рот, вуста,
уста) кому, зав'язувати, зав'язати
(заціплювати, заціпити) рота (рот, вуста, уста,
язик) кому; вульг. замикати, замкнути
писок кому; ~ть счёт бухг. закривати,
закрити рахунок; 2. (смыкать глаза)
заплющувати, -щую, -щуєш и плющити,
заплющити и мног. позаплющувати,
сплющувати» сплющити, закривати,
закрити и мног. позакривати; ~ть глаза
заплющувати, заплющити и мног.
позаплющувати (закривати, закрити и мног.
позакривати) очі, заплющуватися, -щуюся,
-щуєшся, заплющитися и мног.
позаплющуватися; скрыть глаза (умереть)
заплющити (закрити) очі.
закрываться, закрыться 1. закриватися,
закритися, -криюся, -криєшся и мног.
позакриватися; (об отверстии; заслоняться —
ещё) затулятися и затулюватися, -лююся„
-люешся, затулитися, -тулиться и мног.
позатулятися, заслонятися, заслонитися,
-слонюся, -слонишся; (о двери, окне,
воротах и т. п.; в помещении — обычно)
зачинятися, зачинитися, -чинюся,
-чинишся и мног. позачинятися;
(застилаться, завешиваться — ещё) запинатися,
запнутися и разг. зап'ястися, -пнеться и
мног. позапинатися; (о книге, тетради
и т. п.-— ещё) згортатися, згорнутися,
-неться; 2. (о глазах — смыкаться)
заплющуватися, -щується, заплющитися и мног,
позаплющуватися, сплющуватися,
сплющитися, закриватися, закритися и мног.
позакриватися; 3. (о ране — заживать)
закриватися, закритися, затягатися и
затягуватися, -гується, затягтися,
-тягнеться и затягнутися.
закрылок ав. закрилок, -лка.
закрытие закриття.
закрытый 1. закритий; затулений, позатуля-
ний, позатулюваний, заслонений;
зачинений, позачйняний, позачйнюваний;
запнутий, запнений; згорнений, згорнутий; ~оє
море закрите море; ~ое письмо закритий
лист; ~ое учебное заведение закритий
навчальний (учбовий) заклад; 2.
заплющений, сплющений, закритий; с ^ыми
глазами перен, з заплющеними очима. Ср.
закрывать 1—2.
закрыть см. закрывать.
закрыться см. закрываться.
закрякать закрякати, -кричу, -крячеш и
-крякаю, -крякаєш, закахкати.
закряхтеть разг. закректати, -крекчу,
-крекчеш.
закудахтать за кудкудакати, -дачу, -дачеш
и -дакаю, -дакаєш.
закудрявить закучерявити, -влю, -виш; разг.
скучерявити, покучерявити.
закудрявиться закучерявитися, -влюся, -виш-
ся; разг. скучерявіти.
закудрявленный закучерявлений; разг. поку-
черявлений.
закукарекать закукурікати.
закуковать закувати, -кує.
закулисный залаштунковий, закулісний.
закуп ист. закуп.
закупание закуповування, закупания;
скуповування, скупляння. Ср. закупать1.
закупанный разг. закупаний.
закупать 1 (несов.), закупить закуповувати,
-пбвую, -пбвуєш и реже закупити и разг.
закупляти, закупити, -куплю, -купиш и
мног. позакуповувати и разг.
позакупляти; (скупать) скуповувати и реже скупати

закупать
393
закут
и разг. скупляти, скупити и мног.
поскуповувати и реже поскупати и разг.
поскупляти.
закупать2 сов. разг. за купати.
закупатьсях несов. закуповуватися, -пбвує-
ться, закупатися, закуплятися;
скуповуватися, скупатися, скуплятися. Ср.
закупать К
закупаться2 сов. разг. закупатися.
закупить см. закупать1.
закупка закупівля, закупка, (неоконч. д.—
еще) закуповування, закупания,
закупляння; скуплення, скупка, (неоконч. д.—
ещё) скуповування, скупляння. Ср.
закупать К
закупленный закуплений; скуплений. Ср.
закупать х.
закупной закупний.
закупоренный закупорений и закупорений;
закоркований; заткнутий и заткнутий. Ср.
закупоривать.
закупоривание закупорювання и
закупорювання; закорковування; затикання. Ср.
закупоривать.
закупоривать, закупорить закупорювати,
-рюю, -рюеш и закупорювати,
закупорити; (пробкой — ещё) закорковувати, -кб-
вую, -кбвуєш, закоркувати, -кую, -куєш;
(затыкать) затикати, заткнути и мног.
позатикати.
закупориваться, закупориться
закупорюватися, -рююся, -рюєшся и закупорюватися,
закупоритися; закорковуватися, -кбвуєть-
ся, закоркуватися, -кується; затикатися,
заткнутися. Ср. закупоривать.
закупорить см. закупоривать.
закупориться см. закупориваться.
закупорка закупорка и закупорка, (неоконч.
д.— обычно) закупорювання и
закупорювання; закорковування; затикання; ~ка
вен мед. закупорка вен. Ср. закупоривать.
закупорщик спец. закупорювач.
закупорщица спец. закупорювачка.
закупочный торг. закупівельний,
закупочний.
закупщик закупник.
закупщица закупниця.
закуренный закурений.
закуривание закурювання.
закуривать, закурить 1. закурювати, -рюю,
-рюеш, закурити, -курю, -куриш и мног.
позакурювати; (папиросу и т. п.— ещё)
запалювати, -люю, -люєш, запалити, -палю,
-палиш и мног. позапалювати; 2. (сов.:
стать курильщиком) почати (-чну, -чнёш)
курити (палити); 3. (сов.: запьянствовать)
прост, закурити, загуляти; см. ещё
запьянствовать.
закуриваться, закуриться 1. закурюватися,
-рюється, закуритися, -куриться;
запалюватися, -люеться, запалитися, -палиться;
2. (сов.: начать выделяться, стлаться —
о дыме, паре, тумане) закуріти, -рить и
редко -ріє.
закурить см. закуривать.
закуриться см. закуриваться.
закурка прост, закурювання; (курение)
куріння; (перекур) разг. перекур, -у;
дать табаку на [одну] ~ку дати тютюну
на [одну] цигарку, дати тютюну на один
раз [закурити, запалити].
закурлыкать закурликати, -лйкаю, -ликаеш
и реже -лйчу, -лйчеш, закурлюкати; обл.
закрюкати.
закуролесить прост, за колобродити, -джу,
-диш, забрбїти; забешкетувати, -тую, -туєш.
закурчавить закучерявити, -влю, -виш; разг.
скучерявити.
закурчавиться закучерявитися, -влюся, -виш-
ся; разг. скучерявіти.
закусанный разг. закусаний.
закусать2 разг. закусати.
закусать2 (начать кусать) разг. почати
(-чну, -чнёш) кусати.
закусаться разг. почати (-чну, -чнёш)
кусатися.
закусить1 см. закусывать1.
закусить2 см. закусывать2.
закуска закуска и закуска; обл. перекуска;
(перед обедом разг.— ещё) підобід, -у,
передобідок, -дку; (перед ужином разг.—
ещё) підвечірок, -рку; на ~ку на закуску.
закусочка уменьш.-ласк. закусочка.
закусочная в знач. сущ. закусочна, -ої.
закусочный закусочний.
закусываниех закушування. Ср. закусывать К
закусывание2 закушування, заїдання. Ср.
закусывать 2 2.
закусывать1, закусить (зажимать зубами)
закушувати, -шую, -шуеш и закусувати,
-сую, -суєш, закусити, -кушу, -кусиш;
~ть губу (губы) закушувати, закусити
губу (губи); ~ть удила перен. разг.
закушувати (закусувати), закусити вудила;
~сйть язык перен. разг. прикусити язика
(язик), удержати язика (язик) [за зубами],
припнути язика (язик).
закусывать 2, закусить 1. (есть немного, на-
скоро) закусувати, -сую, -суєш, закусили,
-кушу, -кусиш; сов. разг. попоїсти, -їм,
-їси; (перед обедом) разг. підобідувати,
-дую, -дуєш, підобідати; (перед ужином)
разг. підвечерювати, -рюю,- -рюєш и
підвечіркувати, -кую, -куєш, підвечеряти;
(сов.: перед завтраком) разг. підснідати;
2. (заедать выпитое, съеденное)
закушувати, -шую, -шуєш и закусувати, закусити,
заїдати, заїсти; 3. (надкусывать) прост.
надкушувати, надкусити.
закусываться закушуватися, -шується, за-
кусуватися, -сується. Ср. закусывать1.
закут, закута прост. 1. (хлев) хлів, -а,
уменыи. хлівець, -вця; (для овец — обычно)
кошара; обл. закута, уменьш. закутка;

закатанный
394
залезать
2. (угол в избе) закуток, -тка; разг. закут;
обл. закута; (чулан, кладовая) разг. хйжа,
уменьш. хйжка, комірка, комірчина;
(клетушка) обл. ванькйр, уменьш. ванькирчик.
закатанный закутаний; угорнутий,
угорнений; завйнений, завинутий, позавиваний,
затушкований, затушканий,
утушкований. Ср. закатывать.
закатать см. закатывать.
закататься см. закатываться.
закутйть загулйти.
закутка, закуток см. закут.
закатывание закутування; угортання. Ср.
закутывать.
закатывать, закатать закутувати, -тую, -ту-
єш, закутати и мног. позакутувати;
(завёртывать — ещё) угортати, угорнути
(угорну, угорнеш); обл. завивати, завинути
и завинути и мног. позавивати,
затушковувати, -ковую, -кбвуеш, затушкувати,
-кую, -куєш и затушкати, утушковувати,
утушкувати.,
закатываться, закататься закутуватися,
-туюся, -туешся, закутатися и мног.
позакутуватися; угортатися, угорнутися
(угорнуся, угорнешся); завиватися,
завинутися и завинутися, затушковуватися, -кб-
вуюся, -кбвуєшся, затушкуватися, -куюся,
-куєшся и затушкатися, утушковуватися,
утушкуватися. Ср. закутывать.
закошенный закушений. Ср. закусывать Ч
зад уст. зала 1. (помещение для собраний
и т. п.) зал, -у, зала; 2. (комната для
приёма гостей) зала.
залавок прост, прилавок, -вка, лава.
заладить 1. (начать повторять, твердить
одно и то же) прост, завести, -веду,
-ведеш, заторочити; (зарядить) разг.
зарядити, -ряджу, -рядиш; 2. (повадиться)
прост, занадитися, -джуся, -дишся,
унадитися; (о дожде и т. п.) разг. зарядити.
залакированный залакований.
залакировать см. залакировывать.
залакироваться см. залакировываться.
залакировывать, залакировать
залаковувати, -ковую, -кбвуеш, залакувати, -кую,
-куєш.
залакировываться, залакироваться
залаковуватися, -кбвується, залакуватися, -кується.
заламывать, заломить 1. заламувати, -мую,
-муєш, заламати, заломлювати, -люю,
-люєш, заломити, -ломлю, -ломиш; ~ть
руки заламувати, заламати (заломлювати,
заломити) руки; ~ть шапку заламувати,
заламати (заломлювати, заломити) шапку;
2. (цену) разг. заломлювати, заломити,
загинати, загнути; заправляти,
заправити, -влю, -виш; 3. (сов. безл.: начать
ломить) разг. почати (-чнё) ламати
(ломити).
заламываться І. заламуватися, -мується,
заломлюватися, -люється; 2.
заломлюватися, загинатися; заправлятися. Ср.
заламывать 1—2.
залапанный прост, захватаний, залапаний.
залапать прост, захватати, залапати.
заласканный заголублений.
заласкать запёстити, -пёщу, -пёстиш и за-
пестити, -пещу, -пёстиш, запєстувати, -тую,
-гуєш; (преим. о любовных ласках) поэз.
замилувати, -лую, -луєш; (приголубливая)
заголубити, -блю, -биш.
залатанный прост, залатаний, полатаний.
залатать прост, залатати, полатати, мног.
позалатувати, -тую, -туєш, поналатувати.
залащивать, залощить спец, залощувати,
-щую, -щуєш, залощити.
залащиваться, залощиться спец,
залощуватися, -щується, залощитися.
залаять загавкати, однокр. гавкнути; разг.
забрехати, -бреше; (сильно — еще)
завалувати, -лують, заґвалтувати, -тують.
залгаться разг. забрехатися, -брешуся, -брё-
шешся.
залебезить (перед кем) разг. почати (-чну,
-чнёш) підлабузнюватися (лабузнитися,
підлещуватися) (до кого), почати
запобігати (перед ким), почати упадати (коло кого).
залегание залягання.
залегать, залечь залягати, залягти, -лижу,
-ляжеш.
залёгший який (що) заліг, залёглий.
заледеневший який (що) заледенів и т. п.;
см. заледенеть, заледенелый.
заледенелый заледенілий; закляклий,
задубілий; захолблий; зашерхлий. Ср.
заледенеть.
зал еден єни є заледеніння.
заледенеть заледеніти; (закоченеть —
обычно) заклйкнути, заклякти и мног. поза-
клякати, задубіти; (застыть)
захолонути, режезахолбти, -лону, -лбнеш; (перен.—
ещё) зашерхнути, зашерхти, -хне.
заледенить заледенити, обледенити;
(заморозить — обычно) заморозити, -рожу, -рб-
зиш.
залежавшийся 1. прич. який (що) залежався;
2. в знач. прил. залёжаний, залежалий.
залежалый залёжаний, залежалий;
(лежалый) лежаний, лежалий.
залёживаться, залежаться залежуватися,
-жуюся, -жуєшся, залежатися и мног.
позалежуватися.
залёжка (лежбище) обл., охотн. лежбище.
залежный с.-х. перелоговий.
залежный прост, см. залежалый.
залежь 1. геол. поклад, -у; 2. ~жи (мн.:
скопление чего-л.) завала; 3. (собир.:
залежавшийся товар; заваль) прост,
заваль, -лі; 4. с.-х. переліг, -логу, обліг,
-логу, уменьш. обліжок, -жка.
залезать, залезть залазити, -лажу, -лазиш
и залізати, залізти и мног. позалазити и
позалізати; (забираться, заходить куда-л.~

залениться
395
залиловеть
ещё) забиратися, забратися, -беруся,
-берешся и мног. позабиратися; (сов.: влезть,
войти куда-л.) разг. утесатися (утешуся,
утешешся), утеребитися, -блюся, -бйшся.
залениться разг. залінуватися, -нуюся,
-нуєшся, залінйтися, -лінюся, -лшишся;
(облениться) розлінуватися, розлінитися,
разг. розледащіти, розледачіти, зледащіти.
залепетать забелькотати, -кочу, -кбчеш,
забелькотіти, -кочу, -котиш; (о детях —
обычно) залепетати, -печу, -печеш, разг. заже-
боніти, обл. залебедіти, -джу, -дйш, залебо-
ніти.
залепить см. залеплять.
залепленный 1. заліплений; 2. уліплений.
Ср. залеплять 1—2.
залеплять, залепить 1. заліплювати, -люю,
-люеш, заліпити, -ліплю, -ліпиш и мног.
позаліплювати; 2. (наносить удар) прост.
уліплювати, уліпити.
залепляться заліплюватися, -люеться.
залесить спец. залісити, -літу, -лісйш.
залесный залісовйй.
залесье залісся.
залёт заліт,. -льоту.
залетать \ залететь залітати, залетіти, -лечу,
-летиш и мног. позалітати; сов. поэз.
залинути.
залетать2 (начать летать) разг. почати
(-чну, -чнёш) літати; разг. залітати;
(стремительно, с шумом разг.— еще) зашугати.
залететь см. залетать ,.
залётный залітний; разг. зальотний.
залеченный залікований; загоєний. Ср.
залечивать.
залечивание заліковування; загоювання. ,Ср.
залечивать.
залечивать, залечить заліковувати, -кбвую,
-ковуєш, залікувати, -кую, -куєш и мног.
позаліковувати; (рану, язву и т. п.—
ещё) загоювати, -гбюю, -гбюєш, загоїти,
-гою, -гоїш и мног. позагоювати и
погоїти, сов. обл. згбїти.
залечиваться, залечиться заліковуватися, -кб-
вуюся, -кбвуешся, залікуватися, -куюся,
-куєшся и мног. позаліковуватися;
загоюватися, -гбюється, загоїтися, -гоїться и
мног. позагоюватися и погоїтися. Ср.
залечивать.
залечить см. залечивать.
залечиться см. залечиваться.
залечь см. залегать.
залив1 геогр. затока; (речной — еще) сага.
залив 2 охотн.: лаять с ~вом гавкати
заливаючись.
заливание заливания.
заливать, залить 1. заливати, залити, -ллю,
-ллєш и режезалляти, -ллю, -ллєш и мног.
позаливати; (тушить водой разг.— еще)
приливати, прилити, (выплёскивая)
прихлюпувати, -пую, -пуєш, прихлюпнути; ~ть
горе (тоск^ и т. п.) [вином] перен. разг.
топити (-плю, -пиш), утопити горе (лихо
и т. п.) [в горілці]; краска ~лила лицо чьё
краска залила (покрила) обличчя (лице)
чиє, зашарівся хто; толпа ~лила
площадь юрба залила (загатила) майдан
(площу), натовп залив (загатив) майдан
(площу); 2. (несов.: выпивать, пьянствовать)
прост. пиячити, пити (п'ю, п'єш);
3. (несов.: лгать) прост, брехати (брешу,
брешеш).
заливаться, залиться заливатися, залитися,
-ллюся, -ллєшся и реже заллятися,
-ллюся, -ллєшся; (лаєм — о собаках —- ещё)
ґвалтувати, -тують, заґвалтувати, валувати,
-лують, завалувати, лементувати, -тують,
залементувати; (смехом, слезами разг.—
ещё) заходитися, -джуся, -дишся,
зайтися, -йдуся, -йдешся; ~ться кровью
заливатися, залитися крбв'ю; ~ться
румянцем (краской) заливатися, залитися
рум'янцем (краскою), сов. зашарітися, зачервоні-
тися; разг. зайтися рум'янцем; ~ться
слезами заливатися, залитися
(розливатися, розлитися и розіллятися) слізьми
(сльозами, плачем); разг. заходитися,
зайтися плачем (від плачу, від сліз); ~ться
смехом заливатися, залитися (разг.
заходитися, зайтися) сміхом (від сміху, із
сміху); ~вается соловей заливається
(розлягається) соловейко (соловей).
заливисто нареч заливчасто, заливисто;
лунко. Ср. заливистый.
заливистый заливчастий, заливистий,
заливний; (звонкий — ещё) лункий.
заливка залив, -у, (неоконч. д.— обычно)
заливання.
заливное сущ. кул. заливне, -ого; (студень)
холодець, -дцю.
заливной 1. заливний; (пойменный — еще)
заплавний; ~6й луг заливна (заплавна)
лука, заливний (заплавний) луг; ~ая
осетрина кул. заливна осетрина; 2. см.
заливистый; 0 ~ой пьяница прост, гіркий
(непросипущий, страшенний) п'яниця.
заливочный спец. заливальний.
заливчато см. заливисто.
заливчатый см. заливистый.
заливчик уменьш.-ласк. невелика (невеличка)
затока.
заливший який (що) залив {мног. позаливав).
заливщик спец. заливальник.
залй в щи ца спец. заливальниця.
зализанный зализаний.
зализать см. зализывать.
зализы разг. залисини, -син; обл. зализи,
-лиз, затоки, -ток; ~за ед. лйсина,
залисина; зализа, затока.
зализывание зализування.
зализывать, зализать зализувати, -зую, -зу«
єш, зализати, -лижу, -лйжеш и мног.
позализувати.
залиловеть заліловіти.

залипать
396
замазка
залипать, залипнуть разг. залипати,
залипнути.
залитый и залитый залитий.
залить см. заливать.
залиться см. заливаться.
залихватски нареч. хвацько, редко хвацьки;
відчайдушно, одчайдушно;
по-молодецькому, по-молодецьки, по-молодечому;
безшабашно; задьористо, загонисто. Ср.
залихватский.
залихватский разг. хвацький; (отчаянный —
ещё) відчайдушний, одчайдушний;
(молодецкий) молодецький; (бесшабашный)
разг. безшабашний; (задорный) разг.
задьористий, реже загонистий.
зало уст. см. зал.
залог1 1. застава; (неоконч. д.—обычно)
заставляння; обл. заклад, -у; отдавать,
отдать в ~г віддавати, віддати и мног.
повіддавати в заставу, заставляли,
заставити и мног. позаставляти; отданный в ~г
відданий у заставу, заставлений; 2. (пе-
рен.: свидетельство, доказательство
чего-л.) запорука.
залог2 грам, стан, -у.
залог*4 (давно не паханная земля) переліг,
-логу.
залоговый1 заставний; закладний. Ср.
залог1 1.
залоговый2 грам, становий.
залогодатель юр. заставник.
залогодательница юр. заставниця.
залогодержатель юр. заставодержатель, -ля.
залогодержательница юр. заставодержатель-
ка.
заложение 1. закладання, закладення;
(здания и т. п.— ещё) закладини, -дин, разг.
закладчини, -чин; запрягання;
заставляння; ср. закладывать 1—3; 2. геод.
закладання.
заложенный 1. закладений; 2. запряжений;
3. заставлений. Ср. закладывать I—З.
заложить см. закладывать.
заложник заложник, заручник.
заложница заложниця, заручниця.
залом 1 1. (действие) залом, -у,' (неоконч.—
обычно) заламування, заломлювання;
2. (затор) затор, -у.
залом2 (сельдь) залом, -а.
заломать обл. обламати.
заломить см. заламывать.
заломленный 1. заламаний, заломлений;
2. заломлений; заправлений. Ср.
заламывать 1—2.
залопотать прост, залопотіти, -почу, -потйш,
залопотати, -почу, -почеш.
залоснённый заяложений.
залоснить заялозити, -ложу, -лозиш.
залосниться залисніти, зал иен ітися,
залиснитися; (засалиться) заялозитися, -лбзить-
ся.
залощить см. залащивать.
залощиться см. залащиваться.
залп залп, -у, [груповий] постріл (-у).
залповый залповий.
залпом нареч. залпом; (выпить, высказать
разг.— ещё) одним духом, за один дух,
душком.
залубенеть прост, зашкарубнути, зашка-
рубіти; (об одежде разг.— ещё) стати
(стане) козубом (лубом).
залужать, залужить с.-х. залужувати, -жую,
-жуєш, залужити.
залужёние с.-х. залуження, (неоконч. д.—
ещё) залужування.
залужённый с.-х. залужений.
залужить см. залужать.
залупить см. залуплять.
залупиться см. залупляться.
залуплять, залупить разг. залуплювати,
-люю, -люєш, залупити, -луплю, -лупиш.
залупляться, залупиться разе
залуплюватися, -люється, залупитися, -лупиться.
залучать, залучить разг. залучати,
залучити, -лучу, -лучиш.
залучаться разг. залучатися.
залучённый разг. залучений.
залучить см. залучать.
залысина лисина, залисина.
залысый разг. лисий, з залисинами.
зальный зальний.
зальце уменьш. маленький зал (-у), малёнька
зала, залка.
залюбоваться (кем-чем, разг. на кого-что)
замилуватися, -луюся, -луешея (ким-чим,
реже на кого-що, з кого-чого),
залюбуватися, -буюся, -буєшся (ким-чим, на кого-
що).
залягать захвицати, забрикати.
залягаться разг. захвицати, забрикатися,
забрикати.
залязгать забряжчати, забрязкати, усилит.
забрязкотіти, -кочу, -котйш; (зубами,
металлическими предметами — обычно)
заклацати.
заляпанный заляпаний; забрьоханий. Ср.
заляпать.
заляпать прост, заляпати, мног. позалй-
пувати, -пую, -пуєш; (жидкой грязью
разг.— ещё) забрьохати.
заляпаться заляпатися, мног.
позаляпуватися, -пуюся, -пуєшся; забрьохатися,
убрьохатися. Ср. заляпать.
зам разг. зам; заступник, замісник, -а.
замазанный замазаний, позамазуваний;
замащений; замурзаний; пошпарований,
зашпарований; покитований, закитований.
Ср. замазывать.
замазать см. замазывать.
замазаться см. замазываться.
замазка 1. (действие) замазання, замазка,
(неоконч. — обычно) замазування;
замащування; шпарування, зашпаровування;
китування; ср. замазывать; 2. (вещество

замазочный
397
замариваться
для замазывания) замазка и замазка;
(для окон — ещё) кит, -у.
замазочный 1. (относящийся к замазке)
замазковий, замазочний; 2. (служащий для
замазки) замазувальний; китувальний. Ср.
замазывать.
замазуля разг. замазз'ра, замазуха; (с
запачканным лицом разг.— ещё) замурза,
мурза.
замазывание замазування; замащування;
заму рзування; шпарування,
зашпаровування; китування, закитбвування. Ср.
замазывать.
замазывать, замазать замазувати, -зую, -зу-
еш, замазати, -мажу, -мажеш и мног.
позамазувати; (прям.— ещё) замащувати,
-щую, -щуеш, замастити, -мащу, -мастиш;
(пачкать — преим. лицо разг.— ещё)
замурзувати, -зую, -зуєш, замурзати;
(заделывать трещины, щели — обычно)
шпарувати, -рую, -руєш, пошпарувати,
зашпаровувати, -рбвую, -рбвуеш, зашпарувати
и мног. позашпаровувати; (окна
замазкой — ещё) китувати, -тую, -туєш, покиту-
вати, за китову вати, -тбвую, -тбвуєш, за-
китувати; ~ть глаза кому перен. прост.
замилювати, замилити очі кому.
замазываться, замазаться 1. (пачкаться,
загрязняться) замазуватися, -зуюся,
-зуєшся, замазатися, -мажуся, -мажешся
и мног. позамазуватися, замащуватися,
-щуюся, щуєшся, замаститися, -мащуся,
-мастишся; сов. разг. зашмаруватися, -рую-
ся, -руєшся; (сов.: вымазаться разг.— ещё)
умазатися; (о лице разг.— ещё)
замурзуватися, -зуюся, -зуєшся, замурзатися;
2. замазуватися, замазатися и мног.
позамазуватися; замащуватися, замаститися;
шпаруватися, -рується, пошпаруватися,
зашпаровуватися, -рбвується,
зашпаруватися; китуватися, -тується, покитуватися,
закитбвуватися, -тбвуеться, закитуватися;
ср. замазывать.
замалёванный замальований.
замалевать см. замалевывать.
замалёвывание замальовування.
замалёвывать, замалевать замальовувати,
-льбвую, -льбвуєш, замалювати, -люю,
-люєш и мног. позамальовувати.
замалёвываться замальовуватися, -льбвує-
ться.
замаливание замолювання, замслення.
замаливать, замолить замолювати, -люю,
-люєш, замолити, -молю, -молиш.
замаливаться замолюватися, -люється.
замалчивание разг. замовчування.
замалчивать, замолчать разг. замовчувати,
-чую, -чуєш, замовчати.
замалчиваться разг. замовчуватися,
-чується:
заманенный заманений.
заманивание заманювання.
заманивать, заманить заманювати, -нюю,
-нюєш, заманити, -маню, -маниш и мног.
позаманювати.
заманиваться заманюватися, -нюється.
заманить см. заманивать.
заманка 1. уст. заманювання; 2.
(приманка) принада.
заманчиво нареч. принадно, привабливо,
привабно, принадливо; заманливо; знадливо,
знадно, вабливо, вабно; спокусливо. Ср.
заманчивый.
заманчивость принадність, -ності,
привабливість, -вості, привабність, принадливість;
поэз. приваба; заманливість; вабливість;
спокусливість. Ср. заманчивый.
заманчивый принадний, привабливий,
привабний, принадливий; разг. заманливий,
поманлйвий, понадливий; (манящий —
ещё) знадливий, знадний, вабливий,
вабний и вабний; (соблазнительный)
спокусливий.
замаранный І.замазаний, помазаний,
позамазуваний, забруднений; покаляний;
заплямований, заплямлений, сплямлений; 2.
заплямований; заплямлений, сплямлений;
3. закреслений, викреслений. Ср. замарать
1—3.
замарать 1. (запачкать) разг. замазати,
-мажу, -мажеш, помазати и мног.
позамазувати, -зую, -зуєш, забруднити,
побруднити и мног. позабруднювати, -нюю, -нюєш;
разг. закаляти, покаляти, скаляти; обл.
зашурувати, -рую, -руєш; (запятнать)
заплямувати, -мую, -муєш, заплямити,
-млю, -мйш, сплямити, сплямувати; 2.
(перен.: запятнать, опозорить) разг.
заплямувати, сплямувати; разг.
заплямити, сплямити, скаляти, покаляти; 3.
(вычеркнуть написанное) разг. закреслити,
викреслити; (многими чертами — ещё)
почеркати.
замараться 1. замазатися, -мажуся,
-мажешся, помазатися и мног. позамазуватися,
-зуемося, -зуєтеся, забруднитися;
закалятися, покалятися; заплямуватися, -муюся,
-муєшся, заплямитися, -млюся, -мйшея;
2. заплямуватися; заплямитися,
заплямувати себе, заплямити себе. Ср. замарать
1—2.
замарашка разг. замазура, замазуха; (с
запачканным лицом раз г,— ещё) замурза,
мурза.
замаривать, заморить разг. заморювати,
-рюю, -рюєш, заморити, -морю, -мориш;
(голодом — ещё) захарчовувати, -чбвую,
-чбвуєш, захарчувати, -чую, -чуєш и мног.
позахарчовувати; ~рйть червячка
(червяка) разг. заморити черв'яка (черв'ячка),
підживитися, -живлюся, -живишся.
замариваться, замориться разг.
заморюватися, -рююся, -рюєшся, заморитися,
-морюся, -моришся; (голодом — ещё) захар-

замаринованный
398
замащивать
чбвуватися, -чбвуюся, -чбвуєшся,
захарчуватися, -чуюся, -чуєшся.
замаринованный замаринований.
замариновать ся. замариновывать.
замариноваться см. замариновываться.
замариновывать, замариновать
замариновувати, -новую, -нбвуеш, замаринувати,
-ную, -нуєш.
замариновываться, замариноваться
замариновуватися, -нбвується, замаринуватися,
-нується.
замаркированный 1. замаркірбваний; 2. за-
мар кований. Ср. замаркировать 1—2.
замаркировать 1. с.-х. замаркірувати, -рую,
-руєш; 2. (поставить клеймо) спец. замар-
кувати, -кую, -куєш.
замаршировать замарширувати, -рую, -руєш;
(зашагать — ещё) закрокувати, -кую,
-куєш.
замаскированный замаскований.
замаскировать см. замаскировывать.
замаскироваться см. замаскировываться.
замаскировывать, замаскировать
замасковувати, -кбвую, -кбвуєш, замаскувати, -кую,
-куєш.
замаскировываться, замаскироваться
замасковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся,
замаскуватися, -куюся, -куєшся.
замасленный замаслений; заяложений,
засмальцьований; (прил.: пропитанный мас-
лом, жирный) масний. Ср. замасливать 1.
замасливание 1. замаслювання;
заяложування, засмальцьовування; 2.
підмаслювання; підмазування. Ср. замасливать 1—2.
замасливать, замаслить 1. замаслювати,
•люю, -люєш, замаслити; (пачкать чем-л.
жирным — ещё) заялбжувати, -жую,
-жуєш, заялозити, -ложу, -лбзиш и мног.
позаялбжувати, засмальцьовувати, -цьб-
вую, -цьбвуеш, засмальцювати, -цюю,
-цюєш и мног. позасмальцьовувати; 2. (пе-
рен.: добиваться расположения лестью,
подкупом) прост, підмаслювати,
підмаслити; (давая взятку разг.-— еще)
підмазувати, -зую, -зуеш, підмазати, -мажу,
-мажеш.
замасливаться, замаслиться 1. замаслюватися,
-лююся, -люешся, замаслитися;
(пачкаться чем-л. жирным — еще) заяложуватися,
-жуюся, -жуєшся, заялозитися, -лбжуся,
-лбзишся, засмальцьовуватися, -цьбвуюся,
-цьбвуєшся, засмальцюватися, -цююся,
-цюєшся и мног. позасмальцьовуватися;
2. (о глазах) робитися (робляться)
масними, зробитися масними, ставати (стають)
масними, стати (стануть) масними.
замаслить см. замасливать.
замаслиться см. замасливаться.
заматерелый 1. уст. змужнілий; 2.
(закоренелый) закоренілий; (закоснелый) закос-
нілий; (застарелый) застарілий; (давний)
задавнений.
заматереть 1. уст. змужніти; 2.
(закоренеть) закореніти; (закоснеть) закос-
ніти.
заматовать иіахм. заматувати, -тую, -туєш.
заматорёлый см. заматерелый.
заматорёть см. заматереть.
заматрицировать спец. заматрицювати, -цюю,
-цюєш.
заматывание замотування.
заматывать, замотать 1. замотувати, -мбтую,
-мбтуєш, замотати и мног. позамотувати;
(утомлять хлопотами — обычно)
заморочувати, -чую, -чуєш, заморочити; 2. (сов.:
начать мотать) почати (-чну, -чнёш)
мотати, замотати.
заматываться, замотаться 1. замотуватися,
-мбтуюся, -мбтуєшся, замотатися;
заморочуватися, -чуюся, -чуєшся, заморочитися;
ср. заматывать 1; 2. (сов.: начать
двигаться) разг. почати (-чну, -чнёш) мотатися;
(начать качаться разг.-— обычно)
заметлятися, зателіпатися.
замать: не ~май, не ~майте прост.,
обл. не чіпай, не чіпайте, не руш, не
руште, не займай, не займайте.
замах замах, -у.
замахать замахати; (учащённо — ещё)
затріпати.
замахивание замахування.
замахиваться, замахнуться замахуватися,
-махуюся, -махуєшся, замахнутися;
(угрожая, нацеливаяЬь — ещё) замірятися,
заміритися.
замахнуть прост, замахнути.
замахнуться см. замахиваться.
замачивание замбчування.
замачивать, замочить 1. замочувати, -чую,
-чуєш, замочити, -мочу, -мочиш и мног.
позамочувати, сов. помочити; (росой —
ещё) зарошувати, -шую, -шуєш, заросити,
-рошу, -росиш и мног. позарошувати,
обрбшувати, оброейти, сов. разг. поросити;
(сов.: одежду) обл. забёйкати; 2.
(опускать в воду для обработки) замочувати,
замочити и мног. позамочувати;
(коноплю — обычно) мочити, помочити.
замачиваться, замочиться замочуватися,
-чуюся, -чуєшся, замочитися, -мочуся,
-мочишся; (росой — ещё) зарошуватися, -шу-
юся, -шуєшся, зароситися, -рошуся,
-росишся и мног. позарошуватися,
оброшуватися, оброситися, сов. разг. пороситися;
(сов.: об одежде) обл. забёйкатися.
замашках разг. замашка; (привычка — ещё)
звичка; (наклонность — ещё) нахил, -у.
замашка2 с.-х. обл. плоскінь, -коні.
замащивание замощування; забрукбвування.
Ср. замащивать.
замащивать, замостить замощувати, -щую,
-щуєш, замостити, -мощу, -мостиш; (ком-
нем — ещё) забруковувати, -кбвую,
-кбвуєш, забрукувати, -кую, -к^єш.

замащиваться
399
замёрзлый
замащиваться замощуватися, -щуеться;
забруковуватися, -кбвується. Ср
замащивать.
замаять прост, замучити, замордувати,
-дую, -дуєш; (изнурить) зморити, -рю,
-риш, заморити.
замаяться замучитися; зморитися, -рюся,
-ришся, заморитися. Ср. замаять.
замаячить разг. замаячити и замаячити,
замаячіти, замайоріти.
Замбези Замбезі (нескл.).
замедление 1. (действие) сповільнення,
уповільнення, (неоконч.— ещё)
сповільнювання, уповільнювання; притишення,
стишення; затримання, задержання,
(неоконч.— ещё) затримування, задержування;
ср. замедлять 1; 2. (задержка)
затримка и затримка, задержка, загаяння; разг.
загайка; без ~ния без затримки, без
задержки; (немедленно) негайно.
замедленно парен, сповільнено, уповільнено;
притишено, стишено. Ср. замедленный.
замедленность сповільненість, -ності, упо-
вільненість.
замедленный сповільнений, уповільнений;
(о движении — ещё) притишений,
стишений; (задержанный —- ещё) затриманий,
задержаний; бомба ~ого действия
бомба сповільненої дії.
замедлитель спец. сповільнювач,
уповільнювач.
замедлить см. замедлять.
замедлиться см. замедлиться.
замедлять, замедлить 1. (что)
сповільнювати, -нюю, -нюеш, сповільнити,
уповільнювати, уповільнити; (движение — ещё)
притишувати, -шую, -шуеш, притишити,
стишувати, стишити; (задерживать — ещё)
затримувати, -мую, -муеш, затримати,
задержувати, -жую, -жуєш, задержати; ~ть
ход сповільнювати, сповільнити
(уповільнювати, уповільнити, притишувати,
притишити, стишувати, стишити) рух (ходу),
стишуватися, -шуюся, -шуєшся, стишитися,
уповільнюватися, -нююся, -нюєшся,
уповільнитися; 2. (проявлять неторопливость)
баритися, -рюся, -ришся и разг.
забаритися, забаритися, гаятися и загаюватися,
-гаююся, -гаюешся, загаятися; ^лить с
ответом загаятися (забаритися) з
відповіддю; он не ~лил явиться він негайно
з'явився, він не забарився; случай не ~лил
представиться незабаром трапилася
(випала) нагода.
замедлиться, замедлиться (становиться
более медленным) сповільнюватися, -нюється,
сповільнитися, уповільнюватися,
уповільнитися; (о движении — еще)
притишуватися, -шується, притишитися,
стишуватися, стишитися; (задерживаться)
затримуватися, -мується, затриматися,
задержуватися, -жується, задержатися; речь
клялась, ~лилась мова сповільнювалася,
сповільнилася (уповільнювалася,
уповільнилася).
замежёванный уст. обмежбваний.
замежёвывать, замежевать уст.
обмежовувати, -жбвую, -жбвуєш, обмежувати, -жую,
-жуєш.
замежёвываться уст. обмежовуватися, -жо-
вується.
замеливать, замелить 1. разг. замазувати
(-зую, -зуеш) крейдою, замазати (-мажу,
-мажеш) крейдою, замащувати (-щую,
-щуеш) крейдою, замастити (-мащу,
-мастиш) крейдою; 2. спец, позначати крейдою,
позначити крейдою.
замеливаться І. разг. замазуватися (-зує-
ться) крейдою, замащуватися (-щуеться)
крейдою; 2. спец, позначатися крейдою.
замелйть см. замеливать.
замелькать замигтіти, -гчу, -гтйш,
замиготіти, -гочу, -готйш, замигати, замелькати;
(виднеясь вдали — ещё) замайоріти,
замаячити и замаячити, замаячіти; (Замерцать—
ещё) замерехтіти, -хтйть, заблимати.
замельтешить прост, замигтіти, -гчу,
-гтйш, замиготіти, -гочу, -готйш; см. ещё
замелькать.
замена заміна; (временное выполнение чьей-л.
работы — ещё) заступання.
заменённый замінений.
заменимость замінність, -ності, замінймість,
-мості.
заменимый замінний, замінимий.
заменитель спец. замінник.
заменить см. заменять.
замениться см. заменяться.
заменяемость замінність, -ності.
заменяемый в знач. прил. замінний.
заменять, заменить заміняти и замінювати,
-нюю, -нюеш, замінити, -міню, -міниш и
мног. позаміняти и позамінювати;
(занимать место кого-чего; приходить на
смену — ещё) заступати, заступити,
ступлю, -ступиш.
заменяться, замениться замінятися и
замінюватися, -нюється, замінитися,
-міниться.
замер спец, вимір, -у, виміряння, виміряння,
вимірювання, міряння.
замереть см. замирать.
замерзание замерзання.
замерзать, замёрзнуть 1. замерзати,
замерзнути и замерзти, -зну, -знеш и мног.
позамерзати; 2. (испытывать ощущение
холода) замерзати, замерзнути и замерзти,
сов. змерзнути^ змерзти, мног.
позамерзати, померзнути, померзти; 3. (гибнуть
от холода) замерзати, замерзнути и
замерзти, мног. позамерзати, померзнути,
померзти.
замёрзлый 1. замерзлий; 2. замерзлий,
померзлий. Ср. замерзать 1, 3.

замерзнуть
400
замечать
замёрзнуть см. замерзать.
замёрзший 1. який (що) замёрз, замерзлий;
2. який (що) замёрз (змерз, помёрз),
замерзлий, змерзлий, померзлий; 3. який (що)
замёрз (помёрз), померзлий. Ср. замерзать
1—3.
замеривать см. замерять.
замериваться см. замеряться.
замерить см. замерять.
замёрка спец. заміряння.
замертво нарек, як мертвий, як неживий.
замерцать замерехтіти, -хтйть, заблимати,
замигтіти, -гтйть, замиготіти; (вдали)
замріти.
замерший и замерший який (що) завмер
и т. п.; завмерлий, замерлий; укляклий;
загаслий; см. замирать.
замерять, замерить спец. заміряти, замірити.
замеряться спец. замірятися.
замес спец. заміс, -у.
замесить см. замешивать1.
замеситься см. замешиваться1.
замёст прост, см. вместо.
замести см. заметать К
заместитель заступник, замісник, -а.
заместительница заступниця, замісниця.
заместительство заступництво, замісництво.
заместить см. замещать.
замёсто прост, см. вместо.
замёт х рыб. закидання.
замёт2 (куча, сугроб и т. п.) прост, замёт,
-У-
замёта позначка, зазначка; (перен.:
наблюдение) спостереження.
заметание замітання.
замётанный заметаний: обкиданий. Ср.
замётывать.
заметать1, замести 1. замітати, замести,
-мету, -метёш и мног. позамітати; ~тать,
~стй след (следы) замітати, замести слід
(сліди); 2. (сов.: начать мести) разг.
замести, -метё; (безл.: о метели — ещё)
закурити, закуріти, разг. закушпёлити,
захурделити.
заметать2 см. замётывать.
заметать3 1. (начать метать) разг. почати
(-чну, -чнёш) кидати (метати); 2.
(производить потомство — о рыбах и
некоторых животных) почати метати; (икру —
ещё) почати викидати.
заметаться 1 замітатися. Ср. заметать К
заметаться2!, (начать метаться)
закидатися, заметатися, -метаюся, -метаєшся и
-мечуся, -мёчешся, заборсатися; (суетливо)
заметушитися, -шуся, -шйшся; (забегать)
забігати, разг. загасати; 2. (выбиться
из сил, суетясь) забігатися, замотатися.
заметённый заметений. Ср. заметатьх.
заметить см. замечать.
замётка 1. (знак на чём-л., метка) зазначка,
позначка; 2. (краткая записи) замітка,
нотатка; брать, взять на ~ку разг.
занотовувати, -товую, -товуєш, занотувати, -тую,
-туєш (записывать); раз г брати, узйти
на замітку; быть на ~ке уст., разг. бути
на замітці (на прикметі); делать ~ки
нотувати, занотовувати, робити ноіатки;
3. (небольшая статья) замітка; (в газету —
ещё) допис, -у.
замётка заметування; обкидання. Ср.
замётывать.
заметливый прост, примітливий, пркмітли-
вий, помітливий, замітливий и
замітливий, кмітливий, спостережливий.
заметно нареч. 1. помітно; примітно; ср.
заметный; 2. в знач. сказ, помітно.
заметный помітний; (приметный)
примітний, разг. прикметний, прикмїтний;
(значительный) значний; (выдающийся)
визначний; (известный) відомий.
замётывание заметування; обкидання. Ср.
замёты вать.
замётывать, заметать портн. заметувати,
-тую, -туєш, заметати; (петли — обычно)
обкидати, обкидати.
замётываться заметуватися, -тується;
обкидатися. Ср. замётывать.
заметь обл. см. метель.
замечание 1. (краткое суждение)
зауваження, увага; 2. (порицание) зауваження;
делать, сделать ~ние робити, зробити
зауваження, зауважувати, -жую, -жуєш,
зауважити, завважувати, завважити;
3. (наблюдение) уст. спостереження;
О быть на ~нии у кого уст. бути на
замітці (на прикметі) в кого; быть на хорошем
~нии у кого уст. мати добру репутацію
в кого; попасть на ~ние уст. потрапити
(попасти) на замітку.
замечательно 1. нареч. (на редкость)
напрочуд, на диво; (необыкновенно)
надзвичайно, незвичайно, чудово; ~но поёт чудово
співає; ^но удачная картина напрочуд
(на диво) вдала картина; 2. в знач. сказ.
чудово; разг. знаменито; (славно — ещё)
славно; (удивительно — ещё) дивно. -
замечательный 1. чудовий; (необыкновенный)
надзвичайний, незвичайний;
(знаменитый) разг. знаменитий; (выдающийся)
визначний, видатний; (удивительный — ещё)
дивний; (славный — ещё) славний; (очень
хороший разг.— ещё) добрячий; 2.
(заслуживающий внимания) вартий уваги;
(знаменательный) знаменний.
замечать, заметить 1. (воспринимать
зрением) помічати, помітити, -мічу, -мітиш,
замічати, замітити; (примечать)
примічати, примітити, запримітити (сов. разг.)*
реже підстерігати, підстерегти, -режу, -ре-
жёш; (видеть) разг. забачати, забачити,
сов. углядіти, -джу, -диш, угледіти; (сов.:
досмотреть) додивитися, -дивлюся,
-дивишся; (соз.: о людях со слабым зрением
разг.— ещё) вйсліпаги; (преим. с отрица-

замечаться
401
заминировать
ниєм — ещё) добачати, добачити;
(подмечать, наблюдать — ещё) спостерігати,
спостерегти, -режу, -режёш, зауважувати,
-жую. -жуєш, зауважити, завважувати,
завважити; дать ~тить уст. даіи зрозуміти;
(намекнуть) натякнути; ~тьте в знач,
вводн. сл. візьміть до уваги, зауважте;
не ~тить, как... не помітити (не замітити,
не примітити), як...; (не опомниться)
не зчутися, як..., не стямитися, як...;
2. (воспринимать слухом) чути, почути;
3. (запоминать) запам'ятовувати, -тбвую,
-тбвуєш, запам'ятати, замічати, замітити;
(ставить в счёт комц-л — ещё)
карбувати, -бую, -буєш и закарбовувати, -бовую,
-ббвуеш, закарбувати; 4. (делать метку)
помічати, помітити; 5. (высказываться по
поводу чего-л.)- зауважувати, зауважити,
завважувати, завважити, зазначати,
зазначити, -значу, -значиш и зазначити, -значу,
-значиш.
замечаться І. (обнаруживаться) помічатися;
(наблюдаться) спостерігатися; 2. страд.
помічатися, замічатися; примічатися,
підстерігатися; спостерігатися,
зауважуватися, -жується, завважуватися; чутися;
запам'ятовуватися, -тбвується;
карбуватися, бується, закарбовуватися, -бовуєть-
ся; помічатися; зауважуватися,
завважуватися, зазначатися; ср. замечать 1—5.
замеченный помічений, замічений;
примічений, підстережений; спостережений,
зауважений; он ни в чём дурном не ~н за
ним нічого поганого не помічено, він ні
в чому поганому не замічений. Ср.
замечать 1.
замечтавшийся 1. прич. який (що) замріявся
(замарився); 2. в знач. прил. замріяний, за-
марений.
замечтаться замріятися, замаритися.
замешанный замішаний; заплутаний,
уплутаний. Ср. замешивать 2 1.
замешательство 1. (беспорядок) замішання;
разг. замішка; 2. (смущение) замішання,
змішання, збентеження, зніяковіння,
ніяковість, -вості и ніяковість;
(растерянность) розгубленість, -ності; приводить,
привести в ~во кого викликати,
викликати замішання в кого; (смущать —- ещё)
бентежити и збентежувати, збентежити
кого; приходить, прийти в ~во
бентежитися, збентежитися, ніяковіти,
зніяковіти, мішатися, змішатися и замішатися.
замешать см. замешивать2.
замешаться см. замешиваться2.
замешенный замішений. Ср. замешивать *.
замешивание* замішування. Ср. замешивать \
замешивание2 замішування; заплутування,
уплутування. Ср. замешивать2 1.
замешивать1, замесить замішувати, -шую,
-шуєш, замісити, -мішу, -місиш и мног.
позамішувати.
замешивать2, замешать 1. (вовлекать в ка-
кое-л. дело) замішувати, -шую, -шуєш,
замішати; (впутывать — ещё) заплутувати,
-тую, -туєш, заплутати, уплутувати,
уплутати; 2. (сов.: начать мешать) разг.
почати (-чну, -чнёш) мішати; (разбалтывая —
ещё) почати розмішувати; (о жидкости —
ещё) почати колотити.
замешиваться !, замеситься замішуватися,
-шується, заміситися, -міситься.
замешиваться2, замешаться 1. (попадать
куда-л.; теряться среди людей)
замішуватися, -шуюся, -шуєшся, замішатися,
умішуватися, умішатися; 2. (в какое-л. дело)
замішуватися, замішатися;
(впутываться — ещё) заплутуватися, -туюся, -туєшся,
заплутатися, уплутуватися, уплутатися;
3. (смущаться) уст. бентежитися,
збентежитися, ніяковіти и ніяковіти, зніяковіти
и зніяковіти, редко мішатися, змішатися
и замішатися.
замешкать уст., прост, забарити, -барю,
-бариш; загаяти.
замешкаться разг. забаритися, -барюся,
-баришся; загаятися.
замещать, заместить 1. заміщати, замістити,
-міщу, -містиш; ~ть вакансию (должность)
заміщати, замістити вакансію (посаду);
2. (заменять собой) заміняти и
замінювати, -нюю, -нюєш, замінити, -міню,
-міниш и мног. позаміняти и позамінювати;
(занимать место кого-л.— ещё)
заступати, заступити, -ступлю, -ступиш; 3. (не-
сов.: временно исполнять чьи-л.
обязанности) заступати, заміщати.
замещаться 1. заміщатися; 2. замінятися,
замінюватися, -нюється; заступатися. Ср.
замещать 1—2.
замещение 1. заміщення, (неоконч. д.— ещ?)
заміщання; метод ~ния мат., физ. метод
заміщення; реакция ~ния хим. реакція
заміщення; 2. заміна; 3. заступання,
заступлення, заміщання, заміщення. Ср.
замещать 1—3.
замещённый 1. заміщений; 2. замінений. Ср.
замещать 1—2.
замигать 1. (о глазах) закліпати, заморгати,
замигати, заблимати; разг. залупати;
2. (давая знак) заморгати; 3. (о свете)
замигати, замигтіти, -гтйть, замиготіти,
-готйть, заблимати; обл. замигкотіти.
заминать, замять 1. (мять) разг. м'яти
(мну, мнеш), зім'яти; 2. перен. разг.
заминати, зам'яти; (не давать ходу чему-л.)
разг. затирати, затерти, -тру, -треш.
заминаться, замяться 1. разг. заминатися,
зам'ятися, -мнуся, -мнешся; (прерывая
речь — ещё) запинатися, запнутися;
2. страд, (несов.) м'ятися; заминатися; ср,
заминать 1—2.
заминированный воен. замінований.
заминировать воен. замінувати, -ную, -нуєш.

заминка
402
замотаться
заминка разг. заминка; затримка; (в речи —
ещё) запинка.
замирание завмирання, замирання;
умлівання; загасання; с ^нием сердца з
завмиранням (з замиранням) сёрця. Ср. замирать.
замирать, замереть завмирати, завмерти,
-вмру, -вмрёш и мног. позавмирати,
замирати, замерти, -мру, -мрёш и мног.
позамирати, несов. мерти; (от сильного
переживания разг.— еще) замлівати,
замліти и мног. позамлівати. умлівати,
умліти: (цепенея) уклякати, уклякнути и
уклйкти, -кну, -кнеш; (о звуках — еще)
загасати, загаснути, згасати, згаснути,
гинути, згинути, (несов.: удаляясь— еще)
даленіти; сердце (душа) ~мирает сёрце
(душа) завмирає (замирає, холоне), в серці
(в душі, на душі, на серці, в грудях) хо-
лбне.
замирение прост, замирення.
замирённый прост, замирений.
замирить см. замирать.
замириться см. замиряться.
замирять, замирить прост, замирити,
замирити, -мирю, -мириш.
замириться, замириться прост, замиритися,
замиритися, -мирюся, -миришся.
замкнуто нареч. замкнуто, замкнено.
замкнутость замкнутість, -тості, замкненість,
-ності; відлюдність, відлюдкуватість. Ср.
замкнутый 2.
замкнутый 1. прич.у в знач. прил. замкнутий,
замкнений, мног. позамиканий, реже
позами куваний; 2. в знач. прил. перен.
замкнутий, замкнений; (необщительный —
ещё) відлюдний, разг. відлюдкуватий;
(скрытый — ещё) потайний.
замкнуть см. замыкать.
замкнуться см. замыкаться.
замковый замковий.
замковый замковий.
замлевший прост, замлілий, зомлілий.
замлеть прост, замліти, зомліти, мног.
позамлівати.
замогильный замогильний.
замок замок, -мку.
замок замок, -мка; (висящий обл.— ещё)
колодка; быть на ~кё (под ~ком) бути
на замку (під замком); держать под ~ком
тримати (держати) під замком; за семью
(за десятью) ~ками перен. за сімома (за
десятьма, за десятьома) замками.
замокание замокання.
замокать, замокнуть замокати, замбкнути и
замбкти, -кне и мног. позамокати
замокший який (що) замбкнув (замок),
замоклий.
замолвить замбвити, -влю, -виш; ~ть слово
(словечко) за кого (о ком) замбвити слово
за кого; разг. замбвити (закинути) слівце
(словечко) за кбго (про кого).
замолить см. замаливать.
замолкать, замолкнуть и замолчать
замовкати, замовкнути и мног. позамовкати;
разг. нишкнути, занишкнути; (стихать —
ещё) затихати, затихнути и мног.
позатихати, стихати* стихнути и мног.
постихати; (о гомоне — ещё) ущухати,
ущухнути.
замолкнувший см. замолкший.
замолкнуть см. замолкать.
замолкший замовклий; затихлий. Ср.
замолкать.
замолотить (начать молотить) разг.
замолотити, -лочу, -лбтиш.
замолоть 1. замолбти, -мелю, -мёлеш; 2.
(начать . говорить вздор) разг. замолбти,
почати (-чну, -чнёш) молбти (верзтй),
заплескати, -плещу, -плёщеш.
замолчать1 см. замолкать..
замолчать2 см. замалчивать.
замор рыб. замор, -у.
замораживание заморбжування.
замораживать, заморозить заморбжувати,
-жую, -жуєш, заморбзити, -рожу, -рбзиш
и мног. позаморожувати, несов. морбзити.
замораживаться заморбжуватися, -жується,
морозитися, -рбзиться.
замораживающий який (що) заморбжує,
заморожуючий.
заморгать заморгати.
замордованный про с.т. замордований.
замордовать прост, замордувати, -дую,
-дуєш, мног. позамордовувати, -дбвую, -дб-
вуєш.
заморённый разг. заморений.
заморить см. замаривать.
замориться см. замариваться.
замороженный заморбжений.
заморозить см. замораживать.
заморозки заморозки, -зків, приморозки;
~зок ед. заморозок, -зку, приморозок,
-зку.
заморосить замрячйти, замжйчити.
замороченный прост, заморочений; разг.
задурений, затурканий.
заморочить прост, заморочити; разг.
задурити, -дурю, -дуриш, мног. позадурювати,
-рюю, -рюеш; ~ть голову ком^
заморочити (задурити; разг. затуркати)
голову кому.
заморский заморський.
заморыш разг. замірок, -рка, здихля, -ляти;
(чаще как прил.) заморений, (изнурённый)
виснажений, (от недоедания) разг.
захарчований.
замоскворецкий замоскворіцький.
Замоскворечье Замоскворіччя.
замостить см. замащивать.
замотанный замотаний; заморочений. Ср.
заматывать 1.
замотать1 см. заматывать.
замотать2 (присвоить) прост, замотати.
замотаться см. заматываться.

замочек
403
замечать
замочек 1/меныи. замочок, -чка; колодочка.
Ср. замок.
замоченный 1. замочений, помочений;
зарошений, обрбшений; 2. замочений. Ср.
замачивать 1—2.
замочить см. замачивать.
замочиться см. замачиваться.
замочка замочування.
замочник спец. замочник.
замочный замковий.
замощение замощення.
замощённый замощений; забрукований. Ср.
замащивать.
замполит (заместитель
начальника воинской части по
политической работе)
замполіт, заступник (замісник) начальника
військової частини по політичній роботі.
зампред (заместитель
председателя) заступник (замісник) голови.
замудрить, замудрствовать ирон.
замудрувати, -рую, -руєш.
замуж нареч. заміж; выходить, выйти (идти,
пойти) ~ж за кого виходити, вийти (іти,
піти, мног. повиходити) заміж за кого,
одружуватися, одружитися и мног.
поодружуватися з ким, віддаватися, віддатися за
кого, брати, узяти шлюб з ким; сов. разг.
зашлюбитися з ким; выдавать, выдать
(отдавать, отдать) ~ж за кого видавати,
видати (віддавати, віддати, мног.
повидавати, повіддавати) заміж за кого,
віддавати, віддати за кого, одружувати,
одружити и мног. поодружувати з ким; (сов.:
насильно) разг. утопити голову (головоньку)
чию за кого; брать, взять ~ж кого уст.,
прост, брати, узяти заміж кого.
замужем нареч. замужем; разг. заміжжю;
(в знач. сказ.— еще) заміжня и заміжня,
замужня, одружена; быть <~м бути
замужем (заміжжю, заміжньою, замужньою,
одруженою); ~м за кем замужем (заміжжю)
за ким, одружена з ким.
замужество заміжжя, замужжя.
заможний заміжній, замужній; ~яя
женщина заміжня (замужня, одружена) жінка.
замуравить сов. см. замуровывать.^
замуравленный см. замурованный.
замурлыкать 1. замуркати и усилит,
замуркотати, -кочу, -кбчеш, замуркотіти, -кочу,
-котйш, заворкотати, -кочу, -кбчеш,
заворкотіти, -кочу, -котйш, завуркотати,
завуркотіти; 2. (начать напевать) разг.
замугикати, закурнйкати, замурлйкати.
замурование замурування. ^
замурованный замурований.
замуровать см. замуровывать.
замуроваться см. замуровываться
замуровывание замуровування.
замуровывать, замуровать замуровувати, -рб-
вую, -рбвуєш, замурувати, -рую, -руєш
и мног. позамуровувати.
замуровываться, замуроваться
замуровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся,
замуруватися, -руюся, -руешся и мног.
позамуровуватися.
замасленный см. замусоленный.
замасливать см, замусоливать.
замасливаться см. замусоливаться.
замыслить сов. см. замусоливать.
замаслиться сов. см, замусоливаться.
замусоленный заслинений; забруднений,
заяложений, реже заялбзений, замусблений.
Ср. замусоливать.
замусоливать, замусолить разг. заслинювати,
-нюю, -НЮЄШ, заслинити и мног.
позаслинювати; (загрязнять) забруднювати, -нюю.
-нюеш, забруднити и мног.
позабруднювати, заяложувати, -жую, -жуєш,
заялозити, -ложу, -лбзиш и мног.
позаяложувати, разг. замусблювати, -люю, -люеш,
замусблити.
замусоливаться, замусолиться
заслинюватися, -нююся, -нюєшся, заслинитися и мног.
позаслинюватися; забруднюватися,
-нююся, -нюєшся, забруднитися и мног.
позабруднюватися, заялбжуватися, -жуюся,
-жуєшся, заялозитися, -лбжуся, -лбзишся
и мног. позаяложуватися, замусблюва-
тися, -лююся, -люєшся, замусолитися.
Ср. замусоливать.
замусолить см. замусоливать.
замусолиться см. замусоливаться.
замусоренный засмічений.
замусоривание засмічування.
замусоривать, замусорить засмічувати, -чую,
-чуєш, засмітити, -смічу, -смітиш и мног.
позасмічувати.
замусориваться, замусориться
засмічуватися, -чується, засмітитися, -смітиться.
замусорить см. замусоривать.
замусориться см. замусориваться.
замутить 1. замутити, -мучу, -мутиш,
помутити; (жидкость — обычно) закаламутити,
-мучу, -мутиш, скаламутити, сколотити,
-лочу, -лбтиш, разгг. збаламутити, -мучу,
-мутиш; 2. (безл.: затошнить) разг.
занудити, -дить и занудити; З. (возбудить
к мятежу) уст. збаламутити,
підбурити.
замутиться 1. замутйтися, -мутиться, помути-
тися; закаламутитися, -мутиться,
скаламутитися, сколотитися, -лбтиться,
збаламутитися, -мутиться; в глазах ~лось в очах
потемніло (помутилося); 2. збаламутитися.
Ср. замутить 1, 3.
замутнёние помутніння.
замутнеть помутніти.
замухрышистый миршавий; нечепурний,
нечупарний. Ср. замухрышка.
замухрышка прост, [таке] миршаве, -ого,
миршава людина (тварина); (неряшливо
одетый человек) нечепура, обл. нечупара.
замучать сов. п р о с т. см. замучивать.

замучаться
404
занавешивание
замучаться сов. п р о с т. см. замучиваться.
замученный замучений; закатований,
замордований. Ср. замучивать.
замучивать, замучить замучувати, -чую,
-чуєш, замучити; (истязаниями — ещё)
закатовувати, -тбвую, -тбвуєш, закатувати,
-тую, -туєш, замордовувати, -довую, -до-
вуєш, замордувати, -дую, -дуєш и мног.
позамордовувати.
замучиваться, замучиться замучуватися,
-чуюся, -чуєшся, замучитися.
замучить см. замучивать.
замучиться см. замучиваться.
замша замша.
замшевый замшевий.
замшелый укритий мохом, замшілий.
замшеть, прост, замшёться укритися
(укриється) мохом, замшіти.
замывание замивання.
замывать, замыть замивати, замити, -мию,
-миєш.
замываться, замыться замиватися,
замитися, -миюся, -миєшся.
замывка замивання.
замызганный замйзканий; забруднений;
затасканий. Ср. замызгивать.
замызгать см. замызгивать.
замызгаться сми замызгиваться.
замызгивать, замызгать прост, замйзкува-
ти, -кую, -куєш, замйзкати; (пачкать)
забруднювати, -нюю, -нюєш, забруднити;
(занашивать) разг. затаскувати, -кую,
-куєш, затаскати.
замызгиваться, замызгаться замйзкуватися,
-куюся, -куєшся, замйзкатися;
забруднюватися, -нююся, -нюєшся,
забруднитися; затаскуватися, -кується,
затаскатися. Ср. замызгивать.
замыкание замикання; короткое ~ние эл.
коротке замикання.
замыкатель эл. замикач, -а.
замыкать, замкнуть замикати, замкнути и
мног. позамикати; (закрывать на замок
разг.— ещё) примикати, примкнути.
замыкаться (засуетиться) прост,
заметушитися.
замыкаться, замкнуться замикатися,
замкнутися и мног. позамикатися; ~ться в себе
замикатися, замкнутися в собі.
замыкающий 1. прич. який (що) замикає,
реже замикаючий; 2. в знач. сущ. воен.
замикаючий, -ого.
замысел * задум, -у, замисел, -слу; ~слы
мн, задуми, -мів, замисли, -лів; (козни)
заміри, -рів.
замыслить см, замышлять.
замысловато нареч. мудро, хитро; мудрб-
вано; хитромудро; вигадливо. Ср.
замысловатый.
замысловатость мудрість, -рості, хитрість;
метикуватість, -тості; хитромудрість;
вигадливість, -вості. Ср. замысловатый.
замысловатый мудрий, хитрий; разг.
мудрований, метикуватий; (хитроумный — ещё)
хитромудрий; (затейливый) вигадливий.
замыть см. замывать.
замыться см. замываться.
замычать 1. замукати, однокр. мукнути;
(зареветь) заревіти, заревти, однокр.
ревнути, усилит, ревонути; (о телёнке — ещё)
замёкати, однокр. мёкнути; 2. (о
человеке) разг. замугикати; (забормотать)
разг. замимрити.
замышлёние уст. задум, -у, замисел, -слу.
замышленный задуманий.
замышлять, замыслить замишляти,
замислити, задумувати, -мую, -муєш, задумати
и мног. позадумувати.
замышляться замишлятися, задумуватися,
-муеться.
замямлить прост. 1. замимрити; 2.
(замяться) зам'ятися, -мнуся, -мнешся.
замить см. заминать.
замяться см. заминаться.
замяукать занявкати, занявчати.
занаваживать, занавозить 1. с.-х.
угноювати (угноюю, угноюєш), угноїти (угною,
угноїш); 2. (заваливать навозом)
завалювати (-люю, -люєш) гноєм, завалити
(-валю, -валиш) гноєм; (загрязнять)
забруднювати, нюю, -нюєш, забруднити, сов.
разг. закаляти; (мусором) засмічувати,
-чую, -чуєш, засмітити, -смічу, -смітиш;
(загаживать) разг. загиджувати, -джую,
-джуєш, загидити, -джу, -диш и мног. по-
загиджувати.
занаваживаться 1. угноюватися (угноюється);
2. завалюватися (-люється) гноєм;
забруднюватися, -нюється; засмічуватися,
-чується; загиджуватися, -джується. Ср.
занаваживать 1—2.
занавес завіса; (на окнах, двери и т. п.—
ещё) запона, запинало; давать, дать ~с
театр, давати, дати завісу; под ~с під
завісу.
занавеса и занавеса уст. см. занавеска 1.
занавесить см. занавешивать.
занавеситься см. занавешиваться
занавеска 1. занавіска, завіска, запинало;
(на окне — ещё) фіранка, запона; нёбная
~ка анат. м'яке піднебіння; 2. (передник)
обл. фартух, -а, уменьш. фартушок, -шка;
обл. запаска.
занавесочка уменьш.-ласк. 1. занавісочка,,
завісочка; фіраночка; 2. фартушок, -шка.
Ср. занавеска 1—2.
занавесочный занавісковий; фіранковий. Ср-
занавеска 1.
занавесь 1. еж. занавеска 1; 2. театр, уст.
завіса.
занавешенный завішений и мног.
позавішуваний, запнутий, запнений, мног.
позапинаний.
занавешивание завішування, запинання.

занавешивать
405
занимать
занавешивать, занавесить завішувати, -шую,
-шуєш, завісити, -вішу, -вїсиш и мног.
позавішувати, запинати, запнути и мног.
позапинати.
занавешиваться, занавеситься
завішуватися, -шуюся, -шуєшся, завіситися, -вішуся,
-вісишся, запинатися, запнутися и мног.
позапинатися.
занавоженный 1. угноєний; 2. завалений
гноєм; забруднений, закаляний;
засмічений; загиджений. Ср. занаваживать
1—2.
занавозить см. занаваживать,
занадобиться прост, бути (буду, будеш)
потрібним; (пригодиться) знадобитися,
-блюся, -бйшея.
занапрасно прост, см. напрасно,
занарядить см. занаряжать.
занарядка спец. занарядка.
занаряжать, занарядить спец. занаряджати,
занарядйти, -ряджу, -рядиш и -рядиш.
за наряжаться спец. занаряджатися.
занаряженный спец. занаряджений.
занаряживание спец. занаряджання.
занаряживать см. занаряжать.
занаряживаться см. занаряжаться,
занашивать, заносить заношувати, -шую,
-шуєш, заносити, -ношу, -носиш.
занашиваться, заноситься заношуватися,
-шується, заноситися, -носиться.
занё союз к н и ж н. уст. бо, тому що,
через те що
заневеститься прост, на порі стати (стану,
станеш), бути (буду, будеш) на виданні
(на відданні и на відданні).
занемевший 1. який (що) занімів и т. п.,
занімілий, понімілий, затерплий, отёрп-
лий, потёрплий, замлілий; 2. занімілий,
понімілий. Ср. занеметь 1—2.
занемелый 1. занімілий, понімілий,
затерплий, отёрплий, потёрплий, замлілий;
2. занімілий, понімілий. Ср. занеметь
1—2.
занеметь разг. 1. (потерять
чувствительность) заніміти и мног. поніміти,
затерпнути, отерпнути, отерпти, -пну, -пнеш
и мног. потерпнути, замліти, мног.
позамлівати; 2. (замолчать) заніміти, мног.
поніміти.
занемогать, занемочь занедужувати, -жую, І
-жуєш, занедужати; сов. разг. заслабнути
и заслабти, -бну, -бнеш.
занемогший який (що) занедужав; разг.
який (що) заслаб, заслаблий.
занемочь см. занемогать,
занепогбдить безл. прост, занегодитися,
-диться.
занервничать разг. занервуватися, -рвуюся,
-рвуєшся, занервувати, почати (-чну,
-чнёш) нервуватися (реже нервувати).
занесение 1. занесення; 2. занесення,
підняття. Ср. заносить2!—2. |
занесённый 1. занесений; 2. занесений,
піднятий и піднятий, підійнятий; 3.
занесений, засипаний, заметений, завіяний.
Ср. заносить2 1—3.
занести см. заносить2.
занестись см. заноситься 2.
занёсший який (що) заніс и т. п.; см.
заносить 2„
Занзибар 1. (страна, остров) Занзібар, -у;
2. (город) Занзібар, -а.
занижать, занизить занижувати, -жую,
-жуєш, занизити, -нижу, -нйзиш.
занижаться занижуватися, -жується.
занижение заниження, (неоконч. д.— ещё)
занижування.
заниженный занижений.
занизить см. занижать.
занимание1 1. позичання; 2. позичання. Ср.
занимать х 1—2.
занимание2 1. займання; посідання;
захоплення; 2. займання. Ср. занимать2 1—2.
занимательно нареч. цікаво.
занимательность цікавість, -вості.
занимательный цікавий.
занимать1, занять 1. (брать взаймы)
позичати, позичити; обл. зазичати, зазйчити;
не ~мать стать чего прост, не позичати
чого; ума не ~мать стать прост, розуму
не позичати (не забракне); 2. (давать
взаймы) обл. позичати, позичити; обл.
зазичати, зазйчити.
занимать2, занять 1. займати, зайняти, -йму,
-ймеш и мног. позаймати; (должность^
место — ещё) посідати, посісти, -сяду,
-сядеш; (захватывать — ещё)
захоплювати, -люю, -люєш, захопити, -хоплю,
-хопиш и мног. позахоплювати;
(отнимать время — обычно) забирати, забрати,
-беру, -береш; ^ть внимание чем займати,
зайняти увагу чим; ~ня*ть город зайняти
(захопити) місто; ~мать должность займати
посаду, бути на посаді; ~ть много места
займати, зайняти багато місця; ~ть
оборону займати, зайняти оборону; ~ть
первое место займати, зайняти (посідати,
посісти) перше місце; ^та работа ~няла
у него два месяца ця робота забрала
(зайняла) в нього два місяці; 2. (чем —
поручать, давать какое-л. дело) давати (даю,
даєш), дати (дам, даси) (що), займати,
зайняти (чим); ~нять кого работой дати кому
роботу, зайняти кого роботою; 3.
(увлекать, интересовать) цікавити, -влю, -виш.
зацікавити, займати, зайняти; (кого чем —
ещё) зацікавлювати, -люю, -люєш,
зацікавити; (захватывать — еще) захоплювати,
захопити; (заполнять) заповнювати, -нюю,
-нюєш, заповнити; (заполонять)
заполоняти и заполонювати, -нюю, -нюєш,
заполонити: меня' ^мает ?та идея мене захоплює
(цікавить, займає) ця ідея; 4. (не давать
скучать) займати, зайняти; (развлекать)

заниматься
406
заносчивый
розважати, розважити и мног.
порозважати; (забавлять) забавляти, забавити,
-влю, -виіи; ~м?ть гостей розважати
гостей; ~мать детей забавляти дітей; О дух
(дыхание) ~няло у кого безл. дух зайняло
(захопило, перехопило, забило; разг.
сперло, заперло) в кого (кому), подих
захопило (перехопило, забило) в кого (кому),
дихання захопило (перехопило, забило;
разг. заперло) в кого (кому); разг. віддих
сперло (заперло) в кого (кому).
заниматься1 позичатися. Ср. занимать* 1.
заниматься 2, заняться 1. (кем-чем, с кем —
предаваться занятию) займатися,
зайнятися, -ймуся, -ймешся (ким-чим, з ким);
(приниматься за что-л.) заходитися,
-джуся, -дишся, заходитися, -ходжуся,
-хбдишся (коло кого-чого, з чим); (несов.:
кропотливой работой) поратися (коло
кого-чого); (заботясь) ходити (ходжу,
ходиш) (коло кого-чого); (развлекать —
ещё) розважати, розважити и мног.
порозважати (кого); (сов.: начать
делать -— ещё) узйтися (візьмуся,
візьмешся) (за що); при указании на работу,
составляющую профессию, обычно
переводится соответствующими глаголами;
~ться ремеслом сапожника шевцювати,
-цюю, -цюеш, почати (-чну, -чнёш)
шевцювати; ~ться ремеслом портного
кравцювати, -цюю, -цюеш, почати кравцювати и
т. п.; есть чем ^маться хозяйке є чим
займатися господині (хазяйці), є коло- чого
поратися (ходити) господині (хазяйці);
~ться собой займатися, зайнятися собою,
несов. приділити собі (своїй особі) увагу
(багато уваги); ~ться туалетом
займатися, зайнятися туалетом; ^маться
хозяйством господарювати, -рюю, -рюєш,
хазяйнувати, -ную, -нуєш, хазяювати,
-зяюю, -зяюєш, поратися по господарству;
2. (несов.: работать — об умственном
труде) працювати, -цюю, -цюеш; (учи-
ться) учитися (учуся, учишся); ^маться
в университете учитися (навчатися) в
університеті; он ~мался всю ночь він
працював усю ніч; 3. страд, (несов.)
займатися; захоплюватися, -люється;
забиратися; займатися; ср. занимать2 1—2;
0 дух "нялея' ( ~мается) у кого,
дыхание ~нял6сь ( миаетея) у кого дух
зайнявся (займається) в кого; см. ещё занимать2:
дух (дыхание) ~няло у кого.
заниматься3, заняться 1. (загораться)
займатися, зайнятися, -йметься; 2. (о
рассвете, заре и т. п.) займатися, зайнятися;
^мается утро займається ранок, починає
дніти, дніє, світає; заря* ~мается на світ
(на зорю, зорй, день, на день)
займається, світає; разг. благословляється на
світ.
заново нареч. заново, наново.
заногтица мед. занігтиця, волос, -у.
заноза 1. (осколок, щепка) скалка, скіпка,
скабка, скіпа; (колючка) колючка; загнать
~зу в ногу загнати скалку (скіпку,
скабку, скіпу, колючку) в ногу; разг. підколоти
ногу; 2. (перен.: придира) прост,
причепа.
занозисто нареч. причепливо; уїдливо,
заїдливо. Ср. занозистый 2.
занозистость причепливість, -вості;
уїдливість, заідливість. Ср. занозистый 2.
занозистый разг. 1. скалкуватий; 2.
перен. причепливий; (едкий) разг. уїдливий,
заїдливий.
занозить (что) заскалити, -скалю, -скалиш,
заскабити, -блю, -биш (що), загнати
(зажену, заженеш) скалку (скіпку, скабку,
скіпу; колючку: колючку) (в що).
заноровиться прост, заноровитися, -виться.
занос 1. (действие) занос, -у, занесення;
2. (сугроб) замёт, -у, намёт, -у, завал,
-у, занос, -у; разг. завала.
заносить1 см. занашивать.
заносить2, занести 1. заносити, -ношу, -носиш,
занести и мног. позаносити; 2. (поднимать)
заносити, занести и мног. позаносити,
піднімати, піднйти, -німу, -німеш и мног.
попіднімати, підіймати, підійняти, -дійму,
-діймеш и мног. попідіймати; 3. (снегом,
песком и т. п.) занбеити, занести и мног.
позаносити, засипати, засипати, -пле и
мног. позасипати, замітати, замести,
-мете и мног. позамітати, завівати, завіяти
и мног. позавівати; дорогу ~ло снегом
дорогу занесло (завіяло, замело, забило,
засипало) снігом; ~тй йлом замулити, при-
мулити, мног. позамулювати, -лює.
заноситься * см. занашиваться.
заноситься2, занестись 1. занбситися,
-ношуся, -носишся, занестися; (улетать
высоко, далеко и перен.— еще) підніматися,
піднятися, -німуся, -німешся и мног.
попідніматися, підійматися, підійнятися,
-діймуся, -діймешся и мног. попідійматися;
чересчур ~ться (важничать) разг. надто
занбситися, високо (вгору, гордо) нестися;
2. (сов.: начать нестись) почати (-чнё)
нестися; 3. страд, (несов.) занбситися;
занбситися, підніматися, підійматися;
заноситися, засипатися, замітатися, заві-
ватися; ер. заносить2 І—3.
заносливый прост, см. заносчивый.
заносный заносний; (занесённый) занесений.
заносчиво нареч. зарозуміло; пихато,
пиховито, пихлйво; чванливо, чванькувато,
чваньковито. Ср. заносчивый.
заносчивость зарозумілість, -лості;
пихатість, -тості; чванливість, -вості,
чванькуватість, чваньковитість. Ср.
заносчивый.
заносчивый зарозумілий; (надменный)
пихатий, разг. пиховитий, пихлйвий; (чван-

заночёвывать
407
западини*
ливый) разг. чванливий, чванькуватий,
чваньковитий.
заночёвывать, заночевать ночувати, -чую,
-чуєш, заночувати.
заношенность занбшеність, -ності.
заношенный заношений.
занузданный загнузданий.
зануздать см. зануздывать.
зан^здывание загнуздування.
зануздывать, зануздать загнуздувати, -дую,
-дуєш, загнуздати и мног.
позагнуздувати.
занумерованный занумерований.
занумеровывать, занумеровать
занумеровувати, -рбвую, -рбвуєш, занумерувати, -рую,
-руєш.
занумеровываться занумербвуватися, -рб-
вується.
занывать, заныть 1. нити (нйю, ниєш),
занити; (о сердце, груди и т. п.— ещё)
скімлити, заскімлити, скніти, заскніти; 2.
(начинать надоедливо жаловаться) разг.
скиглити, заскиглити, нити, занити;
(начинать хныкать разг.— ещё) скімлити,
заскімлити.
занявший який (що) зайняв и т. п.; см.
занимать 2.
занявшийся * який (що) зайнявся и т. п.;
см. заниматься2 1.
занявшийся2 1, який (що)зайнявся; 2. який
(що) зайнявся. Ср. заниматься3 1—2.
занятие 1. (действие) заняття, (неоконч.—
еще) займання; посідання; захоплення;
заняття, (неоконч.— ещё) займання; ер.
занимать2 1—2; 2. (дело,
времяпрепровождение) заняття; (труд, работа — обыч
но) праця, робота; литературные ~тия
літературна праця (роббта), літературні
заняття; род ~тий рід занйть; учебные
^тия навчання, учбові заняття.
заняЧно нареч. цікаво; забавно. Ср.
занятный.
занятность цікавість, -вості; забавність,
-ності. Ср. занятный.
занятный разг. цікавий; (забавный)
забавний.
занятой зайнятий, занятий; ~6й пар с.-х.
зайнятий пар; ~6й человек зайнята
(занята) людйна.
занятость зайнятість, -тості, занятість.
занятый*• позичений. Ср. занимать \
занятый2 1. прич. зайнятий; захбпленин;
забраний; зайнятий;, зацікавлений,
зайнятий; захоплений; заповнений;
заполонений; зайнятий; розважений; ср. занимать2
1—4; быть ~ым собой бути зайнятим
собою, приділяти собі (своїй особі) увагу
(багато уваги); его мысли ~ты ?той
историей його думки зайняті (заповнені) цією
історією; ~ое4 место зайняте місце; ~ый
войсками порт зайнятий (захоплений)
військами порт; млй чем зайнятий чим;
(лишённый досуга, погружённый во что-л.—
ещё) заклопотаний чим; он ~т своими
делами він, зайнятий (озабочен:
заклопотаний) своїми справами (ділами); телефон
~т телефбн зайнято, телефон зайнятий;
2. (в знач. прил.: несвободный) зайнятий,
занятий; я очень ~т я дуже зайнятий
(занятий); разг. мені дуже ніколи.
занятьг см. заниматьх.
занять2 слі. занимать2.
заняться *• см. заниматься 2.
заняться 2 см. заниматься 3.
заоблачный надхмарний, захмарний,
позахмарний, понадхмарний; ~ое
пространство надхмарний (захмарний,
позахмарний, понадхмарний) простір,
захмар'я.
заодно нареч. 1. одностайно, у згоді, заодно;
(сообща, вместе) спільно, разом; 2.
(попутно, кстати, одновременно) разг.
заразом, разом, за одним заходом, за одним
разом.
заозёрный заозерний.
заокеанский заокеанський.
заорать разг. зарепетувати, -тую, -туєш,
загорлати, загорланити, однокр. зіпнути и
усилит, зіпонути и зіпбнути;
заґвалтувати, -тую, -туєш; (сердито на кого-л.)
закричати, загримати, однокр. крикнути и
усилит, криконути, гримнути, обл.
желігану ти.
заострение загострення, (неоконч. д.— ещё)
загострювання; заточування. Ср.
заострить.
заострённость загостреність, -ності.
заострённый загострений; заточений. Ср.
заострить,
заострить см. заострить.
заостриться см. заостриться.
заострить, заострить загбетрювати, -рюю,
-рюєш, загострити, -гострю, -гбстриш;
(затачивать — еще) заточувати, -чую, -чуєш,
заточити, -точу1 -точиш
заостриться, заостриться загострюватися,
-рюеться, загостритися, -гостриться:
заточуватися, -чується, заточитися,
-точиться. Ср. заострить.
заохать заохати, заохкати; (начать
сетовать разг.— ещё) забідкатися.
заочник заочник.
заочница заочниця.
заочно нареч. заочно.
заочный заочний; ~ое обучение заочне
навчання.
запавший 1. прич. який (що) запав, запалий;
2. в знач. прил. запалий, упалий. Ср.
западать.
запад захід, -ходу; к ~ду от чего на захід
від чого; с востока на запад із сходу на
захід.
Запад (Западная Европа) Захід, -ходу.
западание западання

западать
408
запанибратство
западать разг. западати.
западать, запасть западати, запасти, -паду,
-падёш и мног. позападати; (о глазах,
щеках и т. п.— ещё) западатися,
запастися, -падуться и позападатися, упадати,
упасти.
западина западина.
западинка уменыи. западинка.
Западная Двина Західна Дві на.
западнее нареч. сравн. ст. на захід, більше
(далі) на захід; ~ее Киева на захід від
Киева.
западник ист. західник.
западнический ист. західницький.
западничество ист. західництво.
западногерманский західнонімецький.
западноевропейский західноєвропейський.
Западно-Казахстанский край
Західно-Казахстанський край.
западносибй рский західносибірський.
западнославянский західнослов'янський.
западноукрайнский західноукраїнський.
западный західний.
западня 1. западни; (ловушка) пастка,
лабети, -тів; (волчья яма — ещё) вовківня;
попасть в ~ню потрапити (пійматися,
попасти, попастися) в западню (в пастку,
в лабёти); 2. (подъёмная дверь в погреб)
обл. ляда; 3. (погреб) обл. погріб,
-греба.
запаздывание запізнювання, спізнювання.
Ср. запаздывать.
запаздывать, запоздать запізнюватися, -ню-
юся, -нюешся и редко запізнитися,
запізнитися, -пізнюся, -пізнишся, пізнйтися (нс-
сов.), спізнюватися и редко спізнятися,
спізнитися, мног. поспізнюватися, реже
поспізнятися; (немного) припізнюватися
и припізнятися, припізнитися.
запаздывающий який (що) запізнюється,
який (що) спізнюється; ~ие нейтроны
физ. запізнілі нейтрони. Ср.
запаздывать.
запаивание запаювання.
запаивать *, запаять запаювати, -паюю,
-паюєш, запайти.
запаивать2, запоить разг. запбювати, -пбюю,
-пбюєш, запоїти, -пою, -поїш; (опаивать)
обпоювати, обпоїти.
запаиваться, запаяться запаюватися, -паює-
ться< запастися.
запайка запайка; (неоконч. д.— обычно)
запаювання.
запайщик спец. запаювальник.
запакованный запакований.
запаковать см. запаковывать.
запаковаться см. запаковываться.
запаковка запаковування.
запаковочный пакувальний.
запаковщик спец. пакувальник.
запаковщица спец. пакувальниця.
запаковывание запаковування.
запаковывать, запаковать запаковувати,
-кбвую, -кбвуєш, запакувати, -кую, -куєш
и мног. позапаковувати.
запаковываться, запаковаться
запаковуватися, -ковується, запакуватися, -кується.
запакостить прост, запаскудити, -джу, -диш
и мног. позапаскуджувати, -джую, -джуєш,
запоганити, запакостити, -кощу, -костиш.
запакоститься прост, запаскудитися, -джуся,
-дишся и мног. позапаскуджуватися,
-джуємося, -джуєтеся, запакоститися,
-кощуся, -костишся.
запакощенный прост, запаскуджений,
запоганений, запакощений.
запалг 1. техн. запал, -у; 2. (пыл,
горячность) разг. запал, -у; под ~л (сгоряча)
прост, згарячу, зопалу, реже згаряча;
(стремглав) прожогом, спрожогу, реже
спрожога, спрожбгом.
запал2 с.-х. запал, -у.
запал3 вет. запал, -у.
запалённый* запалений; розпалений;
засвічений. Ср. запаливать 1.
запалённый2 запалений; загнаний. Ср.
запалить 2.
запаливать, запалить 1. прост,
запалювати, -люю, -люєш, запалити, -палю, -палиш
и мног. позапалювати; (костёр и т. п.—
ещё) розпалювати, розпалити и мног.
порозпалювати; (лампу, свечу и т. п.—
ещё) засвічувати, -чую, -чуєш и світити
(свічу, світиш), засвітити и мног.
позасвічувати и посвітити; (папиросу и т. п.—
ещё) разг. засмалювати, -люю, -люєш,
засмалити, -смалю, -смалиш и мног.
позасмалювати; 2. (сов.: начать стрелять)
прост, почати (-чну, -чнёш) палити
(смалити).
запаливаться * запалюватися, -люється;
розпалюватися; засвічуватися, -чується,
світитися (світиться). Ср. запаливать 1.
запалить * см. запаливать.
запалить2 (лошадь) прост, запалити,
-палю, -палиш; (загнать ездой — обычно)
загнати (зажену, заженеш).
запалиться (о лошади) прост, запалитися,
-палиться; (разгорячиться — обычно)
розпалитися.
запальник техн. запальник.
запальный техн. запальний.
запальчиво нареч. запально, з запалом.
запальчивость запальність, -ності, запал, -у;
в ~ти наговорить много лишнего зопалу
(запалившись) наговорити багато зайГвого.
запальчивый запальний.
запальщик горн, запалювач, підпалювач.
запамятовать (что) прост, забути, -буду,
-будеш (що), забутися (про що); разг.
призабути (що).
запанибрата нареч. разг. запанібрата.
запанибратский разг. запанібратський.
запанибратство разг. запанібратство.

запаниковать
409
запачкать
запаниковать прост, почати (-чну, -чнёш)
панікувати.
запань спец. заплав, -у, заплавень, -вня.
запаренный запарений.
запаривание запарювання; ~ние кормов с.-х.
запарювання кормів.
запаривать, запарить запарювати, -рюю,
-рюеш, запарити.
запариваться, запариться запарюватися,
-рююся, -рюєшся, запаритися.
запарить см. запаривать.
запариться см. запариваться.
запарка 1. (действие) запарка, (неоконч.—
обычно) запарювання; 2. (то, что
запарено) запарка; 3. (запарник) с.-х. запарник,
запарка.
запарник с.-х. запарник.
запарной, запарный спец. 1. (для
запаривания) запарний; 2. (приготовленный
запариванием) запарений.
запарочный спец. запарювальний.
запархивать, запорхнуть (впархивать)
упурхувати (упурхую, упурхуєш),
упурхнути.
запаршиветь разг. запаршивіти,
зашолудивіти.
запарывать1, запороть (засекать розгами)
засікати, засікти, -січу, -січеш и мног.
позасікати.
запарывать2, запороть 1. (убивать чем-л.
острым) прост, запорювати, -рюю. -рюєш,
запороти, -порю, -пореш; (закалывать)
заколювати, -люю, -люеш, заколоти, -колю,
•колеш; 2. (портить) прост, запорювати,
запороти; псувати (псую, псуєш),
зіпсувати.
запарываться х засікатися. Ср> запарывать *.
запарываться2 1. запорюватися, -рюється;
заколюватися, -люється; 2. запорюватися;
псуватися (псується). Ср. запарывать2
1—2.
запас запас, -у; в ~се у запасі; про ~с про
запас, на запас, у запас.
запасание запасання.
запасать, запасти запасати, запасти; сов.
разг. призапасити, -пашу, -пасиш.
запасаться, запастись запасатися, запастися.
запасённый запасений.
запасец уменьш. запасець, -пасцю.
запасливо нареч. запасливо.
запасливость запасливість, -вості.
запасливый запасливий.
запасник разг. запасник, -а.
запасной, запасный 1. прил. запасний;
2. в знач. сущ. воен. запасний, -ого.
запасти см. запасать.
запастись см. запасаться.
запасть см. западать.
запатентованный запатентований.
запатентовывать, запатентовать
запатентовувати, -тбвую, -тбвуєш, запатентувати,
-тую, -туеш.
і запах запах, -у; разг. дух, -у; приятный ~х
приємний запах; разг. запашистий дух.
запах портн. захід, -ходу.
запаханный забраний; браний, побраний,
виораний, зораний. Ср. запахивать1 1.
запахать см. запахивать1.
запахивание1 с.-х. заорювання.
запахивание2 1. загортання, запинання;
2. запинання; зачиняння, закривання. Ср.
запахивать2 1—2.
запахивать1, запахать с.-х. 1. заорювати,
-рюю, -рюєш, заорати и мног. позаорювати;
(вспахивать — обычно) орати, поорати,
виорювати, вйорати и мног. повиорювати,
зорювати, зорати и мног. позорювати;
2. (сов.: начать пахать) почати (-чну, -чнеш>
орати.
запахивать2, запахнуть 1. (одну полу
одежды на другую) загортати, загорнути и мног.
позагортати, запинати, запнути и разг.
зап'ясти, -пну, -пнёш и мног. позапинати;
2. (задёргивать) разг. запинати, запнути
и разг. зап'ясти и мног. позапинати;
(захлопывать дверь, окно и т. п.) зачиняти,
зачинити, -чиню, -чйниш и мног. позачиняти,
закривати, закрити, -крйю, -криєш и мног.
позакривати.
запахиватьсяг заорюватися, -рюється;
оратися, виорюватися, збрюватися. Ср.
запахивать а 1.
запахиваться2, запахнуться 1. загортатися,
загорнутися, запинатися, запнутися и разг.
зап'ястися, -пнуся, -пнёшся и мног.
позапинатися; (закутываться) закутуватися,
-кутуюся, -кутуешся, закутатися и мног.
позакутуватися; 2. запинатися, запнутися
и зап'ястися и мног. позапинатися;
зачинятися, зачинитися, -чиниться и мног.
позачинятися, закриватися, закритися,
-криється; ср. запахивать2 2.
запахнутый 1. загорнений, загорнутий,
запнутий, запнений, позапинаний; 2.
запнутий; зачинений, закритий. Ср. запахивать2
1—2.
запахнуть запахнути.
запахнуть см. запахивать2.
запахнуться см. запахиваться2.
запачканный 1. забруднений, замазаний,
позамазуваний; закаляний, покаляний,
зароблений, уроблений; замурзаний,
обмурзаний, замазурений; задрипаний,
забовтаний; заваляний; 2. забруднений;
закаляний, покаляний. Ср. запачкать 1—2.
запачкать 1. забруднити и мног.
позабруднювати, -нюю, -нюєш, побруднити,
замазати, -мажу, -мажеш и мног.
позамазувати, -зую, -зуєш; разг. закаляти, покаляти,
скаляти, заробити, -роблю, -робиш,
уробити; (преим. лицо разг.— ещё)
замурзати, обмурзати, замазурити; (жидкой
грязью разг.— ещё) задрипати и мног. поза-
I дрйпувати, -пую, -пуєш, забовтати и мног.

запачкаться
410
запечатлевать
позаббвтувати, -тую, -туєш; (забродить)
разе, забродити, -броджу, -бродиш и мног.
позаброджувати; (вывалять в грязи разг.—
ещё) повалити, завалити, обл. зашурувати,
-р^ю, -руєш; 2. (перен.: опорочить)
забруднити; разг. закаляти, покаляти, скалити.
запачкаться забруднитися, замазатися и мног.
позамазуватися, -зуемося, -зуєтеся;
закалятися, покалятися, заробитися, -роблюся,
-робишся, уробитися; замурзатися,
обмурзатися, замазур йтися; задрипатися и мног.
позадрипуватися, -пуємося, -пуєтеся,
забовтатися и мног. позаббвтуватися, -тує-
мося, -туєтеся; забродитися, -броджуся,
-брбдишся; завалятися; зашмаруватися,
-руюся, -руєшся. Ср. запачкать 1.
запашка с.-х. 1. (действие) заорювання;
бранка, орання; ср.запахивать * 1; 2.
(запаханная земля) забрана (збрана) землй,
бранка; (пашня) ріллй; 3. (барщина)
ист. панщина.
запашник с.-х. забрювач.
запашок уменьш.-ласк. запашбк, -шку,
душок, -шку.
запаянный запаяний.
запаять см. запаивать1.
запаяться . см. запаиваться.
запев заспів, -у.
запевала (м. и ж.) заспівувач (м.),
заспівувачка (ж.), заспівач (м.), заспівачка
(ж.); разг. заводій, -дій (м.), заводійка
(м. и ж.).
запевалка уст. заспівувачка, заспівачка.
запевать, запеть заспівувати, -співую, -спі-
вуеш, заспівати; (затягивать песню —
ещё) заводити, -джу, -диш, завести, -веду,
-ведеш, разг. затягати и затйгувати, -гую,
-гуєш, затягти, -тягну, -тйгнеш и затягнути;
(сов.: тихо разг.— ещё) закурнйкати.
запеваться, запёться заспівуватися, -співую-
ся, -співуєшся, заспіватися.
запевка прост, заспів, -у.
запекание запікання.
запеканка кул. и пр. запіканка, реже
запікана, -ої.
запекать, запечь запікати, запекти, -печу,
-печёш и мног. позапікати; (печь — ещё)
пекти, спекти.
запекаться, запечься 1. запікатися,
запектися, -печеться и мног. позапікатися;
(печься — ещё) пектися, спектися; 2. (о губах,
рте) смагнути и засмагати, засмагнути,
запікатися, запектися и мног. позапікатися;
разг. присмагати, присмагнути, сов.
посмагнути; г^бы ~лйсь уста (губи) засмагли
(запеклися, позапікалися, присмагли,
посмагли), на уста (на г^би) впала (лягла)
смага.
запёкшийся 1. прич. який (що) запікся и
т. п./ см. запекаться; 2. в знач. прил.
запечений, спечений; (о крови -— обычно)
закипілий; 3. (в знач. прил.: о губах, рте —
ещё) засмаглий, спалений, спаленілий,
смажний, разг. присмаглий, посмаглий;
~иеся губы засмаглі (запечені, попалені,
опалені) губи.
запелёнатый сповитий, повитий, реже сповй-
нутий, сповиваний.
запеленать сповити, -в'ю, -в'єш и -вйю, -виєш,
повити, -в'ю, -в'єш.
запеленгованный спец. запеленгований.
запеленговать спец. запеленгувати, -гую,
-гуєш.
запененный запінений.
запенивать, запенить запінювати, -нюю,
-нюєш, запінити.
запениваться, запениться запінюватися, -ню-
ється, запінитися; (о вине, кипящей
жидкости — ещё) шумувати, -мує,
зашумувати.
запенившийся який (що) запінився,
запінений.
запенить см. запенивать.
запениться см. запениваться.
запереть см. запирать.
запереться см. запираться.
запертый 1. замкнений, замкнутий,
позамиканий, зачинений, позачиняний, запертий;
защепнутий, защёпнений, позащіпуваний;
засунутий, засунений; 2. закритий;
перекритий. Ср. запирать 1—2.
запершить: ^шйло в горле задрипало
(почало дерти) в гбрлі.
запестреть, разг. запестреться 1.
(показаться, выделиться) зарябіти; (преим. на
расстоянии — ещё) замайоріти; (начать
часто встречаться — ещё) зарясніти; ~рёли
флаги замайоріли прапори; <*ть перед
глазами (в глазах) зарябіти перед очйма (в
очах); 2. (стать пёстрым) зарябіти.
запестрить (сделать пёстрым) разг.
зарябити, -блю, -бйш, запістрйвити, -влю,
-виш, зробити (-блю, -биш) строкатим.
запетлять запетлйти.
запетый заспіваний.
запеть см. запевать.
запёться см. запеваться.
запечалиться разг. засумувати, -мую,
-муєш, зажуритися, -журюся, -журишся
и мног. позажурюватися, -рюемося, -рює-
теся и пожуритися, удатися (удамся,
удасися) в тугу, запечалитися.
запечатанный запечатаний.
запечатать1 см. запечатывать.
запечатать 2 (начать воспроизводить
изображение) разг. почати (-чну, -чнёш)
друкувати.
запечататься см. запечатываться.
запечатлевать, запечатлеть 1. лит., иск.
(передавать, отражать) відбивати,
відбити (відіб'ю, відіб'єш и відіб'єш);
(воплощать) утілювати, -люю, -люєш, утілити;
(закреплять, рисуя, фотографируя и т. п.)
фіксувати, -с$ю, -суєш, зафіксувати;

запечатлеваться
41
1
запираться
2. (закреплять, сохранять) зберігати,
зберегти, -режу, -режёш, закарбовувати,
-ббвую, -бовуеш, закарбувати, -бую, -буєш;
~ть в памяти зберігати, зберегти
(закарбовувати, закарбувати) в пам'яті;
(запоминать) запам'ятовувати, -тбвую, -то-
вуєш, запам'ятати; ~ть в сердце
зберігати, зберегти в серці; 3. (отмечать,
ознаменовывать) відзначати, відзначити и
відзначити; 4. (свидетельствовать чем-л.)
засвідчувати, -чую, -чуєш, засвідчити;
5. (класть печать) уст. пропечатувати,
-тую, -туєш, пропечатати; О ~лёть поцелуй
на чём уст. поцілувати що (в що); уст.
покласти поцілунок на що.
запечатлеваться, запечатлеться 1. (закреп-
ляться, сохраняться) зберігатися,
зберегтися, -режёться, закарбовуватися, -ббвує-
ться, закарбуватися, -буеться; (надолго)
урізуватися (-зуеться) в пам'ять,
урізатися (уріжеться) в пам'ять; (запоминать-
ся) запам'ятовуватися, -тбвується,
запам'ятатися; (западать — о мыслях,
словах и т. п.) западати, запасти (в що);
~ться в памяти (в сердце и т. п.)
зберігатися, зберегтися в пам'яті (в серці
и т. п.)', 2. (отражаться, находить
выражение) відбиватися, відбитися, -ді-
б'еться и -діб'ється; 3. страд, (несов.)
відбиватися; утілюватися, -люється;
фіксуватися, -сується; відзначатися; ср.
запечатлевать 1, 3.
запёчатлённый 1. відбитий; утілений;
зафіксований; 2. збережений, закарбований;
3. відзначений; 4. засвідчений; 5. пропеча-
таний. Ср. запечатлевать 1—5.
запечатлеть см. запечатлевать.
запечатлеться см. запечатлеваться.
запечатывание запечатування.
запечатывать, запечатать запечатувати, -тую,
-туеш, запечатати и мног. позапечатувати
и попечатати.
запечатываться, запечататься
запечатуватися, -туеться, запечататися.
запечек обл. запічок, -чка.
запечённый запечений; спечений. Ср.
запекать.
запечный запічний.
запечь см. запекать.
запечье прост, запічок, -чка.
запечься см. запекаться.
запивать, запить 1. запивати, запйти, -п'ю,
-п'єш; 2. (начинать пьянствовать) разг.
запивати, запйти, запиячити (сов.),
закурювати, -рюю, -рюєш, закурити, -курю,
-куриш; ~пйть горькую (мёртвую) почати
пйти без просипу.
запиваться запиватися.
запивоха (м. и ж.) прост, п'янюга (м. и ж:),
п'янцюга (м. и ж.), пияк, -а (м.), пийка
(м.), п'яниця (м. и ж.); (кутила) гулйка
(м.), гультяй, -тяй (м.), гульвіса (м.).
запиленный стол, и пр. запиляний.
запйливание стол, и пр. запилювання.
запиливать, запилить 1. стол, и пр.
запилювати, -люю, -люеш, запилити; 2. (сов.:
начать пилить) разг. запиляти; перен.
разг. почати (-чну, -чнёш) гризти (їсти).
запиливаться стол, и пр. запилюватися,
-люється.
запиликать разг. зацигикати, затирлйкати;
обл. затилікати.
запилить см. запиливать.
запиловка стол, и пр. запилювання.
запинание 1. спотикання; 2. затинання;
запинання; запйкування. Ср. запинаться
1—2.
запинать разг. 1. почати (-чну, -чнёш)
штурхати (штурхати, тусати); почати штовхати
(пхати); 2. (пиная, загнать куда-л.) за-
штурхати; заштовхати, запхнути.
запинаться, запнуться 1. (зацепляться
ногой за что) зачіпатися и зачіплюватися,
-плююся, -плюєшся и зачіплятися,
зачепитися, -чеплюся, -чёпишея;
(спотыкаться) спотикатися, спіткнутися и
спотикнутися; 2. (о речи) затинатися, затнутися и
затятися, -тнуся, -тнешся; запинатися,
запнутися; разг. запйкуватися, -куюся,
-куєшся, запйкатися и запикнутися,
несов. занйкуватися, -куюся, -куєшся.
запинка запинка и запинка; без ~ки без
запинки, не спиняючись.
запирание 1. замикання, запирання;
защіпання; засування; 2. закривання;
перекривання. Ср. запирать 1—2.
запирательство відмагання, відмова
[відповідати и т. п.], заперечення [своєї провини,
участі], (неоконч. д.— ещё) заперечування
[своєї провини, участі]; (упорство)
затятість, -тості.
запирать, запереть 1. замикати, замкнути
и мног. позамикати, зачинити, зачинити,
-чиню, -чиниш и мног. позачиняти,
запирати, заперти, -пру, -прёш и мног.
позапирати; (на крючок — ещё) защіпати,
защепнути, -щепну, -щёпнеш и мног. позащіпати
и позащіпувати, -пую, -пуеш; (на засов,
задвижку — ещё) засувати и засбвувати,
-сбвую, -сбвуєш, засунути и мног.
позасувати и позасовувати; 2. (перен.:
преграждать доступ, лишать выхода)
закривати, закрити, -крию, -криєш и мног.
позакривати; (движение — ещё) перекривати,
перекрити; 0 дух (дыхание) опирает
( оперло) прост, дух (дихання) спирає
(сперло).
запираться, запереться 1. замикатися,
замкнутися и мног. позамикатися, зачинятися,
зачинитися и мног. позачинятися,
запиратися, запертися, -пруся, -прешся и мног.
позапиратися; защіпатися, защепнутися,
-щепнуся, -щепнешся; засуватися и
засовуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся, засуну-

запировать
412
заплескаться
тися; ср. запирать 1; 2. (перен.: не
сознаваться) разг. відмагатися, відмогтися,
-мбжуся, -мбжешся, відмовлятися
[визнати свою провину, участь и т. п.],
відмовитися, -влюся, -вишся [визнати свою
провину, участь и т- п>]> затинатися,
затнутися и затятися, -тнуся, -тнешся,
відпиратися, відпертися (відіпруся,
відіпрешся), запиратися, запертися;
(отрицать) заперечувати, -чую, -чуєш [свою
провину, участь и т. /г.], заперечити [свою
провину, участь и т. п.].
запировать разг. забенкетувати, -тую,
-туєш.
записанный записаний, позаписуваний;
занотований; уписаний. Ср. записывать 1.
записать см. записывать.
записаться см. записываться.
записка записка; (краткое письмо разг.—
ещё) цидула, цидулка; ~ки мн. записки,
-сок; уст. шпаргали, -лів, собир.
шпаргалля; учёные ~ки наукові записки.
записной1 записний; ~ая книжка записна
книжка, записник.
записной2 (рьяный) разг. завзятий,
заповзятий; разг. записний; (настоящий)
справжній.
записочка уменьш.-ласК. записочка;
цидулочка. Ср. записка.
записывание записування; занотовування,
нотування; уписування. Ср.
записывать 1.
запйсыватель уст. записувач.
записывать, записать 1. записувати, -сую,
-суєш, записати, -пишу, -пишеш и иное.
позаписувати; (делать заметки — еще)
занотовувати, -тбвую, -тбвуєш и нотувати,
-тую, -туєш, занотувати; (виденное или
слышанное разг.— ещё) списувати,
списати и мног. посписувати; (вписывать —
ещё) уписувати, уписати; 2. (сов.: начать
писать) разг. почати (-чну, -чнёш)
писати.
записываться, записаться 1. записуватися,
-суюся, -суєшся и уст. писатися,
записатися, -пишуся, -пишешся и мног.
позаписуватися, редко уписуватися, уписатися;
2. страд, (несов.) записуватися;
занотовуватися, -тбвується, нотуватися, -туеть-
ся; уписуватися. Ср. записывать 1.
запись запис, -у.
запить см. запивать.
запиханный разг. запханий.
запихать см. запихивать.
запйхивание разг. запихання.
запихивать, запихать и запихнуть разг.
1. запихати, запхати и запхнути и мног.
позапихати; 2. (сов.: начать пихать)
заштовхати; почати (-чну, -чнёш) пхати.
запихиваться разг. запихатися.
запихнутый разг. запханий.
запихнуть см. запихивать.
запичкать разг. обгодувати, -дую, -дуєш,
мног. пообгодовувати, -дбвую, -дбвуєш.
запищать запищати, усилит, запискотіти,
-кочу, -котйш, запискотати, -кочу, -кбчеш.
заплаканный заплаканий, мног. позаплаку-
ваний; зарюманий, зарюмсаний, сплаканий.
Ср. заплакать.
заплакать заплакати, -плачу, -плачеш;
(прям. разг.— ещё) зарюмати, зарюмсати,
сплакати, (сильнее) зайтися (-йдуся,
-йдешся) плачем; (вдруг разг.— ещё)
ударитися в сльози (в плач); (жалобно — ещё)
заскімлити, заквилити, прен. заскиглити;
(заголосить — ещё) заголосити, -лошу,
-лбсиш, разг. затужити, -тужу, -тужиш.
запланированный запланований.
запланировать запланувати, -ную, -нуєш.
заплата латка, реже лата; нашивать, нашить
(накладывать, наложить, пришивать,
пришить) ~ту пришивати, пришити латку,
налатувати, налатати (накладати,
накласти, прилатувати, прилатати) латку, латати,
полатати и мног. позалатувати, -тую,
-туєш; покрытый ~тами латаний, у
латках; ~та на ~те разг. латка на латці,
руб руба позиває.
заплатанный прост, залатаний,
полатаний, латаний.
заплатать прост, залатати и мног.
позалатувати, -тую, -туєш, полатати, налатати
и мног. поналатувати; (всё — ещё)
вилатати.
заплатить заплатити, -плачу, -платиш;
(отдать плату у деньги) сплатити, мног.
посплачувати, разг. поплатити; дорого ~ть
дорого заплатити; ~ть визит уст.
віддати візит.
заплатка латка.
заплаточка уменьш.-ласк. латочка.
заплаченный заплачений^ сплачений. Ср.
заплатить.
заплачка этногр. заплачка и заплачка.
заплёванный запльований.
заплевать см. заплёвывать.
заплеваться разг. почати (-чну, -чнёш)
плюватися.
заплёвывание запльовування.
заплёвывать, заплевать 1. запльовувати,
-пльбвую, -пльбвуєш, заплювати, -плюю,
-плюєш и мног. позапльовувати; 2. (сов.:
начать плевать) разг. почати (-чну,
-чнёш) плювати.
заплёвываться запльовуватися, -пльбвуєть-
ся.
заплёсканный захлюпаний; заплёсканий, за-
плюсканий. Ср. заплёскивать1 1.
заплескать см. заплёскивать *.
заплескаться заплескати, -плещу, -плёщеш,
заплюскати, усилит, заплескотіти, -кочу,
-котйш, заплескотати, -кочу, -кбчеш,
заплюскотіти, заплюскотати; (переливаясь
через край; двигаясь в воде — ещё) захлю-

заплескивать
413
запоздало
пати, разг. заплескатися, -плещуся, -пле-
-щешся; (о парусах, флагах разг.—ещё)
залопотіти, -потйть, залопотати, -пбче.
заплёскивать1, заплескать 1. (забрызгивать)
захлюпувати, -пую, -пуєш, захлюпати и
мног. позахлюпувати; разг. запліскувати,
-кую, -куєш, заплескати, -плещу, -плё-
щеш, заплюскувати, -кую, -куєш,
заплюскати; 2. (сов.: начать плескать) заплескати;
заплюскати, усилит, заплескотіти, -кочу,
-котйш, заплескотати, -кочу, -кочеш,
заплюскотіти, заплюскотати; (по воде и
т. п.— ещё) захлюпотіти, -почу, -потйш,
захлюпотати, -почу, -пбчеш, захлюпати;
(о парусах, флаге разг.— ещё) залопотіти,
-потйть, залопотати, -пбче.
заплёскивать2, заплеснуть (о волне)
запліскувати, -кує, заплеснути, захлюпувати,
-пує, захлюпнути, заплюскувати, -кує,
заплюснути.
заплёскиваться * захлюпуватися, -пується;
запліскуватися, -кується, заплюскуватися,
-кується. Ср. заплёскивать 1 1.
заплёскиваться 2, заплеснуться
запліскуватися, -кується, заплеснутися,
захлюпуватися, -пується, захлюпнутися,
заплюскуватися, -кується, заплюснутися. Ср.
заплёскивать 2.
заплесневелость плісень, -ні, пліснява,
пліснявка.
заплесневелый запліснявілий и
запліснявілий, пліснявий; цвілий, зацвілий, поцвї-
лий. Ср. заплесневеть.
заплесневеть и прост, заплеснеть
запліснявіти и запліснявіти; (зацвести) зацвісти,
-цвіте, поцвісти, мног. позацвітати, разг.
позацвітатися.
заплеснуть см. заплёскивать2.
заплеснуться см. заплёскиваться2.
заплести см. заплетать.
заплестись см. заплетаться.
заплетание заплітання.
заплетать, заплести 1. заплітати, заплести,
-плету, -плетёш и мног. позаплітати;
(плести — ещё) плести, поплести; ~тать
ногами разг. плёнтати (плентатися)
ногами; 2. (сов.: начать плести) почати (-чну,
-чнёш) плести.
заплетаться, заплестись заплітатися,
заплестися, -плетуся, -плетешся и мног.
позаплітатися; (плестись — ещё) плестися,
поплестися; (о ногах, языке — ещё)
плутатися и заплутуватися, -тується,
заплутатися.
заплетённый заплетений, поплетений; разг.
редко плетений.
заплечики техн. заплечики, -ків.
заплечный заплічний; ~ый мешок
заплічний мішок; ~ое дело (мастерство) уст.
катівство, катівське заняття; ~ый мастер,
~ых дел мастер уст. кат.
заплечье прост, запліччя.
заплешиветь прост, полисіти.
запломбированный запломбований.
запломбировать см. запломбировывать.
запломбировывание пломбування.
запломбировывать, запломбировать
запломбовувати, -ббвую, -ббвуеш и пломбувати,
-бую, -буєш, запломбувати.
запломбировываться запломбовуватися, -бб-
вується, пломбуватися, -буеться.
заплот обл. см. заборх.
заплошать прост, захиріти и захиріти.
заплутать, заплутаться прост, заблудити,
-блуджу, -блудиш, заблудитися, зблудити,,
зблудйтися.
заплыв спорт, заплив, -у.
заплывание запливання.
заплывать, заплыть запливати, запливти
и заплисти, -пливу, -пливёш и мног.
позапливати; глаза ^лыли слезами очі
запливли слізьми (сльозами).
заплывший який (що) заплив, заплйлий.
заплыть см. заплывать.
заплясать затанцювати, -цюю, -цюєш.^
заплясаться прост, затанцюватися, -цююся,
-цюєшся.
запнуться см. запинаться.
заповеданный заповіданий.
заповедать см. заповедовать.
заповедник заповідник; (заповедный лес —
ещё) заказник, -а и заказник, -а.
заповедный заповідний.
заповедовать, заповедать заповідати,
заповісти, -вім, -вісй.
заповедоваться заповідатися.
заповедь рел., перен. заповідь, -ді.
запоганенный прост, запаскуджений,
запоганений.
запоганивать, запоганить прост,
запаскуджувати, -джую. -джуєш, запаскудити,
-джу, -дьш и мног. позапаскуджувати,
запоганювати, -нюю, -нюєш, запоганити и
мног. позапоганювати.
заподазривать см. заподозривать.
заподазриваться см. заподозриваться.
заподлицо (с чем) нареч. стол, и пр.
урівень (з чим).
заподличаться см. исподличаться.
заподозренный запідозрений.
заподозривать, заподозрить запідозрювати,
-рюю, -рюєш, запідозрити; підозрівати и-
підозрювати, разг. підозрити.
заподозриваться запідозрюватися, -рююся,.
-рюєшся; підозріватися.
заподозрить см. заподозривать.
запоем нареч. запоем.
запоздавший 1. прич. який (що) запізнився»
и т. п.; см. запаздывать; 2. в знач. прил*
запїзнений, запізнілий, припізнілий, спїз-
нений, спізнілий. запізній; (позднийї
пізній.
запоздало нареч. запізно; пізно. Ср.
запоздалый.

запоздалость
414
запороть
запоздалость запізненість, -ності,
запізнілість, -лості.
запоздалый запїзнений, запізнілий, припізні-
лий; спізнений, спізнілий, запізній;
(поздний) пізній.
запоздание запізнення, спізнення;
припізнення. Ср. запаздывать.
запоздать см. запаздывать.
запоздниться сов. прост, см. запаздывать.
запоздно нареч. прост, запізно.
запоить см. запаивать2.
запой запій, -пбю.
запойный запїйний.
заполаскивать, заполоскать и заполоснуть
прост, заполіскувати, -кую, -куєш,
заполоскати, -лощу, -лбщеш и заполоснути.
заполаскиваться прост, заполіскуватися,
-кується.
заполевать охотн. заполювати, -люю, -люеш.
заползайиє заповзання.
заползать заповзати, залазити, -лажу,
-лазиш; (преим. о пресмыкающихся и пе-
рен.— ещё) заплазувати, -зую, -зуєш.
заползать, заползти заповзати, заповзти и
мног. позаповзати; (залезать — ещё)
залазити, -лажу, -лазиш и залізати, залізти
и мног. позалазити и позалізати.
заполнение заповнення, (неоконч. д.— еще)
заповнювання; виповнення, (неоконч. д.—
ещё) виповнювання. Ср. заполнить.
заполненный заповнений.
заполнитель строит, заповнювач.
заполнить см. заполнить.
заполниться см. заполняться.
заполнить, заполнить запбвнювати, -нюю,
-нюєш и заповняти, заповнити и мног.
позаповнювати и позаповняти;
(наполнять — ещё) виповнювати и виповняти,
виповнити.
заполниться, заполниться заповнюватися,
-нюється и заповнятися, заповнитися;
(наполняться — ещё) виповнюватися и
виповнятися, виповнитися; (запружаться разг.—
ещё) захрясати, захряснути и захрясти.
заполонённый 1. заполонений; 2.
заполонений. Ср. заполонить 1—2.
заполонять, заполонить 1. (брать в плен
и перен.) уст., фольк. заполонювати,
-нюю, -нюєш, заполонити; г*ть душу
(сердце) заполоняти, заполонити д\'шу (сёрце);
2. (заполнять) разг. заполоняти,
заполонити.
заполоняться 1. заполонюватися, -нюється;
2. заполонятися. Ср. заполонять 1—2.
заполосканный заполосканий.
заполоскать г см. заполаскивать.
заполоскать2 (начать полоскать) разг.
почати (-чну, -чнёш) полоскати; (о знамени,
парусах и т. п.) заполоскатися, -лбщеться,
затріпотіти, -потйть, затріпотати, -пбче,
разг. залопотати, -пбче, залопотіти,
-потйть.
заполоскаться заполоскатися; (о знамени,
парусах и т. п.— еще) затріпотіти, -потйть,
затріпотати, -пбче, разг. залопотати, -пбче,
залопотіти, -потйть.
заполоснуть см. заполаскивать.
заполучать, заполучить прост, діставати,
-стаю, -стаєш, дістати, -стану, -станеш;
(раздобывать — ещё) роздобувати,
роздобути, -буду, -будеш, разг. запопадати,
запопасти, -паду, -падеш; (сов.: достичь)
редко запобігти, -біжу, -біжиш.
заполыхать разг. запалахкотіти, -котить,
запалахкотати, -кбче, розпалахкотітися;
(запылать) запалати.
заполье с.-х. обл. переліг, -лбгу.
запольный с.-х. обл. запільний.
заполярный заполярний.
Заполярье Заполяр'я.
запоминание запам'ятовування.
запоминать, запомнить 1. (сохранять в
памяти) запам'ятовувати, -тбвую, -тбвуєш,
запам'ятати; разг. затямлювати, -люю,
-люєш, затямити, -млю, -миш, сов. узйти
(візьму, візьмеш) втямки; 2. (сов.: помнить—
преим. с отрицанием) разг. пам'ятати
(несов.); разг. зазнати; такой засухи
никто не ~мнит такої засухи (посухи) ніхто
не пам'ятає.
запоминаться, запомниться
запам'ятовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
запам'ятатися.
запомнить см. запоминать.
запомниться см. запоминаться.
запона уст. см. запонка.
запона, запон уст. запона, запинало.
запонка запонка, редко шпонка; обл. шпбнь-
ка.
запор1 1. (действие) прост, см. запирание
1; 2. (приспособление для запирания)
запор, -у, запбра; (засов — обычно) засув,
обл. засов; дверь на ~ре двері зачинені
(замкнуті, замкнені, на засуві, засунуті,
на запбрі).
запор2 мео. запбр, -у, заперти, затвердіння.
запорашивать, запорошить запорошувати,
-шую, -шуєш, запорошити, -рошу, -рбшиш.
запорашиваться, запорошиться
запорошуватися, -шуюся, -шуешся, запорошитися,
-рошуся, -рбшишся.
запорка прост, засувка; обл. засовка
(задвижка); (крючок) защіпка.
запорный запірний; ~ый кран техн.
запірний кран.
запорожец запорожець, -жця.
Запорожская область Запорізька область.
запорожский запорізький.
Запорожье Запоріжжя.
запоротый 1 засічений. Ср. запарывать 1.
запоротый2 1. запоротий; заколений,
заколотий; 2. запбротий; зіпсований. Ср.
запарывать2 1—2.
запороть1 см. запарывать1.

запороть
415
запрессовывать-
запороть2 см. запарывать2.
запорошённый запорошений.
запорошить см. запорашивать.
запорошиться см. запорашиваться.
запорхать запурхати.
запорхнуть см. запархивать.
запотевание запотівання; запрівання. Ср.
запотевать 1.
запотевать, запотеть 1. пітніти, запітніти
и спітніти и мног. попітніти, запотівати,
запотіти; (запревать — еще) запрівати,
запріти; 2. (сов.: вспотеть) спітніти,
спотіти, употіти, упріти, запітніти, мног.
попітніти.
запотевший 1. який (що) запітнів (спітнів,
запотів), запітнілий, спітнілий,
запотілий; який (що) запрів, запрілий; 2. який
(що) спітнів (спотів, употів, упрів,
запітнів), спітнілий, упрілий, запітнілий. Ср.
запотевать 1—2.
запотелый 1. запітнілий, спітнілий,
запотілий; запрілий; 2. спітнілий, упрілий,
запітнілий. Ср. запотевать 1—2.
запотеть см. запотевать.
запотчевать разг. зачастувати, -тую, -туєш.
започивать у с т.' (лечь спать) лягтй (ляжу,
ляжеш) спати; (заснуть) заснути.
запоясанный разг. підперезаний, мног.
попідперізуваний.
запоясать см. запоясывать.
запоясаться см. запоясываться.
запоясывать, запоясать разг.
підперізувати, -зую, -зуеш, підперезати, -реж?,
-рёжеш и мног. попідперізувати.
запоясываться, запоясаться разг.
підперізуватися, -зуюся, -зуєшся,
підперезатися, -режуся, -рёжешся и мног,
попідперізуватися.
заправдашний, заправдашный прост,
справжній.
заправду нареч. прост, справді.
заправила прост, призвідник, призвідець,
-дця, призвідця, верховод, верховода,
ватажок, -жка; разг. привідець, привідця,
заводій, -дій, заводіяка, орудар, -я и
орудар, -я.
заправить см. заправлять.
заправиться см. заправляться.
заправка 1. заправлення, (неоконч. д.— ещё)
заправляння; 2. заправа; засмачка; затов-
ка; засмажка; закришка. Ср. заправлять
1—2.
заправленный 1. заправлений; 2.
заправлений; засмачений; затовчений; засмажений;
закришений. Ср. заправлЯть 1—2.
заправлять, заправить 1. заправляти,
заправити, -влю, -виш и мног. позаправляти;
~ть кровать (койку) заправлйти,
заправити ліжко (койку); ~ть машину
заправляти, заправити машину; 2. кул.
заправлйти, заправити и мног. позаправляти;
(сдабривать разг.— ещё) засмачувати,
-чую, -чуєш, засмачйти, обл.
затушковувати, -кбвую, -кбвуєш, затушкувати, -к^ю,
-куєш, підбивати, підбити (підіб'ю,
підіб'єш); (толчёным салом -—ещё)
затовкувати, -кую, -куєш, затовкти, -вчу, -вчёш;
(поджаренным луком — ещё)
засмажувати, -жую, -жуєш, засмажити и мног.
позасмажувати; (крошеной зеленью,
салом и т. п.— еще) закришувати, -шуюг
-шуєш, закришити, -кришу, -кришиш;
3. (несов.: руководить, быть заправилой)
разг. орудувати, -дую, -дуєш; верховодити,
-джу, -диш.
заправляться, заправиться 1. заправлятися,
заправитися, -влюся, -вишся; 2.
(подкреплять силы пищей) прост, заправлй-
тися, заправитися; сов. наїстися (-їмся,
-їсися) і напитися (-п'юся, -п'єшся)
досхочу, разг. попоїсти, заживитися, -живлюся,
-живишся; 3. страд, (несов.)
заправлятися; заправлйтися; засмачуватися,
-чується; затбв куватися, -кується;
засмажуватися, -жується; закришуватися, -шується;
ср. заправлЯть 1—2.
заправочный спец. заправний и заправний.
заправски нареч. разг. по-справжньому,
навсправжки, справді.
заправский разг. справдешній; справжній.
заправщик спец. заправник.
заправщица спец. заправниця.
запраздновать разг. засвяткувати, -кую,
-куєш, запразникувати, -кую, -куєш, редко
запразнувати, -ную, -нуеш.
запрашивание 1. запитування; 2. правлення,
заправлйння; 3. запрошування,
запрохування. Ср. запрашивать 1—3.
запрашивать, запросить 1. (делать запрос)
запитувати, -тую, -туєш, запитати; 2.
(цену) правити, -влю, -виш и заправлйти,
заправити; (преувеличенно большую разг.—
ещё) гилйти, -лю, -лиш, загилити; 3.
(зазывать) прост, запрошувати, -шую,
-шуєш, запросити, -прошу, -просиш,
запрохувати, -прбхую, -прбхуєш, запрохати;
4. (сов.: начать просить) почати (-чну,
-чнёш) просити.
запрашиваться 1. запитуватися, -тується:
2. правитися, -виться; 3. запрошуватися,
-шується. Ср. запрашивать 1—3.
запревание пріння, запрівання.
запревать, запреть пріти и запрівати, запріти.
запревший який (що) запрів, запрілий,
запредельный к н и ж н. позамежний;
(потусторонний) потойбічний.
запрелый прост, запрілий.
запрессованный запресований.
запрессовать см. запрессовывать.
запрессоваться см, запрессовываться.
запрессовка запресовування.
запрессовывать, запрессовать
запресовувати, -сбвую, -сбвуеш, запресувати, -сую,
-суєш.

запрессовываться
4
¦16
запрыгивать
запрессовываться, запрессоваться
запресовуватися, -сбвується, запресуватися, -сує-
ться.
запрестольный церк. запрестбльний.
запрёт заборона; уст. заказ, -у; находиться
(быть и т. п.) под ~том бути під
забороною (забороненим).
запретительный заборонний; ~ые пошлины
(тарифы) заборонні мита (тарифи).
запретить см. запрещать.
запретный заборонений; ~ый плод
заборонений плід.
запреть см. запревать.
запрёчь сов. уст. см. запрягать.
запрёчься сов. уст. см. запрягаться.
запрещать, запретить забороняти и
боронити, -роню, -рониш, заборонити,
заказувати, -зую, -зуєш, заказати, -кажу,
-кажеш; сов. разг. поборонити;, (не
позволять — ещё) не веліти, не звеліти.
запрещаться заборонятися.
запрещение заборона; уст. заказ, -у.
запрещённый заборонений, заказаний.
запрещено предик, заборонено; (с
инфинитивом разг.— ещё) не вільно.
заприметить разг. запримітити, -мічу,
-мітиш; (наблюдая, запомнить — ещё)
спостерегти, -режу, -режёш, оба.
постерегти.
запримеченный запримічений;
спостережений. Ср. заприметить.
заприходованный бухг. заприбуткований.
заприходовать бухг. заприбуткувати, -кую,
-куєш.
запричитать разг. заголосити, -лошу, -лб-
сиш, почати (-чну, -чнёш) заводити; разг.
затужити, -тужу, -тужиш.
запродавать, запродать торг. запродувати,
-дую, -дуєш и редко запродавати, -даю,
-даєш, запродати, -продам, -продаси и
запродати, -продам, -продаси и мног.
позапродувати.
запродаваться, запродаться торг., разг.
запродуватися, -дуюся, -дуєшся,
запродатися, -продамся, -продасися и
запродатися, -продамся, -продасися.
запродажа торг, запродаж, -у.
запродажный торг, запродажний.
запроданный торг, запроданий.
запродать см. запродавать.
запродаться см. запродаваться.
запроектированный запроектований.
запроектировать запроектувати, -тую, -туєш.
запрокидывать, запрокинуть закидати,
закинути и мног. позакидати, захиляти,
захилити, відкидати [назад], відкинути [назад],
задирати, задерти, -деру, -дерёш и задрати,
-деру, -дереш.
запрокидываться, запрокинуться
закидатися, закинутися, відкидатися [назад],
відкинутися [назад].
запрокинутый закинутий, закинений,
задертий; с ~ой головой з закинутою (з
закиненою, з задертою) головою.
запрокинуть см. запрокидывать.
запрокинуться см. запрокидываться.
запропастить обл. запропастити, -пащу,
-пастйш; разг. заподіти, -діну, -дінеш.
запропаститься прост, запропаститися, -па-
щуся, -пастишея, подітися, -дінуся,
-дінешся, заподітися; (уйти разг.—- ещё)
завіятися, -віюся, -вієшся.
запропасть прост, запропасти, -паду, -падёш
запрос 1. запитання, запит, -у; 2. (о цене)
заправа; без ~са без заправи, без торгу;
3. (требование, спрос) попит, -у; 4. ~сы
(мн.: стремления, интересы) [розумові,
культурні, духовні и т. п.] потреби, -треб
(запити, -тів).
запросить см. запрашивать.
запроситься разг. запроситися, -прошуся,
-просишся; почати (-чну, -чнёш)
проситися.
запросный канц. уст. запитальний, запитнйй.
запросто нареч. разг. по-простому, просто;
разг. запросто.
запротестовать запротестувати, -тую, -туєш.
запротоколированный запротокольований.
запротоколировать запротоколювати, -люю,
-люєш.
запрошенный 1. запитаний; 2. заправлений;
3. запрошений. Ср. запрашивать 1—3.
запрошлый прост, позаминулий; (о годе,
времени года — ещё) позаторішній и
позаторішній.
запруда загата; (плотина — обычно) гребля;
(гать — обычно) гатка, гать, -ті, перегата,
обл. гата, гат, -у; уст. тама.
запрудить см. запруживать.
запрудиться см. запруживаться.
запружать разг. см. запруживать.
запружаться разг. см. запруживаться.
запруженный и запружённый загачений;
заповнений, запруджений; (забитый — ещё)
захряслий. Ср. запруживать.
запруживание загачування; заповнювання,
заповнення. Ср. запруживать.
запруживать, запрудить загачувати, -чую,
-чуєш, загатити, -гачу, -гатиш и мног.
позагачувати; (частично редко — ещё)
пригачувати, пригатити; (перен.: заполнять
чем-л. пространство — ещё) заповнювати,
-нюю, -нюєш и заповняти, заповнити и
мног. позапбвнювати и позаповняти,
запруджувати, -джую, -джуеш, запрудити,
-пруджу, -прудиш.
запруживаться, запрудиться загачуватися,
-чується, загатитися, -гатиться,
заповнюватися, -нюється и заповнятися,
заповнитися, запруджуватися, -джується,
запрудитися, -прудиться. Ср. запруживать.
запрыгать заплигати, застрибати.
запрыгивать, запрыгнуть заплигувати, -гую,
-гуєш, заплигнути.

запрягание
417
запушить
запрягание запрягання.
запрягать, запрячь запрягати, запрягти,
-пряжу, -пряжёш и мног. позапрягати.
запрягаться, запрячься запрягатися,
запрягтися, -пряжуся, -пряжешся.
запряжённый запряжений.
запряжка 1. (действие) запрягання,
запряження; 2. (повозка с лошадьми) запряг, -у,
запряжка; (упряжь — обычно) упряж, -і;
в ~ке у запряжці.
запрястьх (начать прясть) разг. почати
(-чну, -чнёш) прясти.
запрясть 2: ~ть ушами почати щулити вуха,
застригти вухами.
запрятанный захований, схований;
запакований, запроторений. Ср. запрятывать.
запрятать см. запрятывать.
запрятаться см. запрятываться.
запрятывать, запрятать разг. заховувати,
-хбвую, -ховуєш, заховати и мног.
позаховувати, ховати, сховати и мног. поховати;
(в тюрьму и т. п.) разг. запаковувати,
-ковую, -кбвуєш, запакувати, -кую, -куєш,
запроторювати, -рюю, -рюєш, запроторити,
уст. завдавати, -даю, -даєш, завдати, -дам,
-даси и мног. позавдавати.
запрятываться, запрятаться разг.
заховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся, заховатися
и мног. позаховуватися, ховатися,
сховатися и мног. поховатися.
запрячь см. запрягать.
запрячься см. запрягаться.
запсиховать прост, почати (-чну, -чнёш)
дуріти (психувати).
запуганность заляканість, -ності.
запуганный заляканий, наляканий.
запугать см. запугивать.
запугивание залякування, лякання.
запугивать, запугать залякувати, -кую,
-куєш, залякати и мног. позалякувати,
лякати, налякати и мног. поналякувати;
см. ещё застращивать.
запугиваться залякуватися, -кується.
запудренный запудрений.
запудривание запудрювання.
запудривать, запудрить запудрювати, -рюю,
-рюєш, запудрити.
запудриваться запудрюватися, -рюється.
запудрить см. запудривать.
запуск1 запуск, -у, пуск, -у; (неоконч. д.—
еще) запускання, пускання.
запуск2 с.-х. запускання, запуск, -у.
запускание1 запускання, пускання; кидання,
шпурляння. Ср. запускать1.
запускание2 запускання; занедбування,
занехаювання; відпускання. Ср. запускать2.
запускать1, запустить (приводить в
движение и т. п.) запускати, запустити, -пущу,
-пустиш и мног. позапускати, пускати,
пустити; (бросать чем в кого-что — еще)
кидати, кинути, разг. шпурляти, шпурнути
и пошпурити, обл. шпуряти, шпурити и
пошпурнути; (когти разг.— ещё)
упинати, уп'ясти (упнё); ~ть змея запускати
(пускати), запустити змія; ~ть глаза
куда прост, закидати, закинути оком куди;
~ть руку (лапу) во что разг. запускати,
запустити руку (лапу) в що; ~тйть
словечко (словцо) закинути слівце (словечко).
запускать2, запустить (доводить до
запустения и т. п.) запускати, запустити, -пущу,
-пустиш и мног. позапускати; (оставлять
без ухода — обычно) занедбувати, -бую,
-буєш, занедбати, занехаювати, -хаюю,
-хаюєш, занехаяти; (болезнь разг.— ещё)
задавнювати, -нюю, -нюєш, задавнити;
(отпускать — ещё) відпускати,
відпустити; ~ть дела запускати, запустити и мног.
позапускати (занедбувати, занедбати,
занехаювати, занехаяти) справи (діла); ~ть
бороду запускати, запустити (відпускати,
відпустити) бороду, позапускати бороди.
запускаться 1 запускатися, пускатися;
кидатися, шпурлятися. Ср. запускать1.
запускаться2 запускатися; занедбуватися,
-бується, занехаюватися, -хаюється;
відпускатися. Ср. запускать2.
запустелый запустілий.
запустение запустіння.
запустеть запустіти.
запустить*¦ см. запускать1.
запустить2 см. запускать2.
запустошйть спустошити.
запутанно нареч. заплутано.
запутанность заплутаність, -ності.
запутанный заплутаний; уплутаний;
сплутаний; збитий; поплутаний. Ср.
запутывать.
запутать см. запутывать.
запутаться см. запутываться.
запутывание заплутування; уплутування; зби*
вання. Ср. запутывать.
запутывать, запутать заплутувати, -тую,
-туєш, заплутати и мног. позаплутувати;.
(впутывать — ещё) уплутувати, уплутати;
(делать неясным — ещё) сплутувати,
сплутати; (сбивать — ещё) збивати, збити
(зіб'ю, зіб'єш); (сов.: попутать — ещё)
поплутати; ~ть следы заплутувати,
заплутати сліди.
запутываться, запутаться заплутуватися,
-туюся, -туешся, заплутатися и мног.
позаплутуватися; (впутываться — ещё)
уплутуватися, уплутатися; (в речи, мыслях —
ещё) збиватися, збитися (зіб'юся,
зіб'єшся); (преим. о мыслях — ещё)
сплутуватися, сплутатися; (сов.: попутаться —
ещё) поплутатися; (сов.: заблудиться —
ещё) заблудити, -блуджу, -блудиш,
заблудитися, зблудити, зблудйтися.
запухать, запухнуть разг. запухати, запух
нути и мног. позапухати.
запушённый запушений.
запушить запушити.

запушиться
418
зараз
запушиться запушитися.
запущение уст. запустіння.
запущенность запущеність, -ності;
занедбаність, занехаяність; задавненість. Ср.
запускать 2.
запущенный г запущений; кинутий, кйнений,
шпурнутий и шпурнутий, пошпурений. Ср.
запускать \
запущенный 2 запущений; занедбаний,
занехаяний; задавнений; відпущений. Ср.
запускать 2.
запыживать, запыжить охотн. забивати
клёйтух, забити (-б'ю, -б'єш) клёйтух.
запылать 1. запалати, усилит,
запалахкотіти, -кочу, -котиш, запалахкотати, -кочу,
-кбчеш; (распылаться) розпалатися; 2. (пе-
рен.: сделаться ярко-красным) запалати;
(от прилива крови — обычно) запашіти,
зашаріти.
запылённость запиленість, -ності,
запорошеність.
запылённый запилений, запорошений,
закурений.
запылить 1. (покрыть пылью) запилити,
запорошити, -рошу, -рбшиш, закурити, -курю,
-куриш, мног. позакурювати, -рюю, -рю-
еш; 2. (начать пылить) разг. запилити,
закурити, закуріти, запорошити; (безл,—
ещё) закуритися, -риться, разг. закушпё-
лити.
запылиться 1. (покрыться пылью)
запилитися, запорошитися, -рбшиться,
закуритися, -риться; 2. (начать пылить) разг.
закуритися; разг. закушпёлити.
за пытать разг. 1. (начать пытать) поча-
ти (-чну, -чнёш) катувати; 2. (замучить
пытками) закатувати, -тую, -туєш,
замордувати, -дую, -дуєш.
запыхавшийся разг. 1. прич. який (що)
захекався и т. п.; см. запыхаться; 2. в
знач. прил. задиханий; разг. захеканий,
засапаний.
запыхаться, запыхаться разг. задихатися,
задихатися; сов. разг. захекатися,
ухекатися, засапатися, засоптйся.
запыхтеть разг. запихкати, зачмихати,
однокр. чмихнути; (о паровозе, трубкой
и т. п. — ещё) запахкати.
запьянеть прост, сп'яніти, оп'яніти.
запьянствовать разг. запиячити, запити,
-п'ю, -п'єш; разг. розпиячитися.
запьянцовский прост, пшч'щий; ^ий вид
вигляд п'яниці.
запястный анат. зап'ястний.
запястье 1. анат. зап'ясток, -тка, зап'ястя;
2. (браслет) уст. зап'ястя.
запятая 1. лингв, кома; до последней <-той
разг. до дрібниць; 2. мед. кома; 3. (пе-
рен.: препятствие) разг. притичина;
зачіпка.
запятить см. запячивать.
запятки уст. зап'йтки, -ток.
запятнанный заплямований, заплймлений,
сплямлений.
запятнать 1. заплямувати, -мую, -муєш,
заплямити, -млю, -мйш и мног. позаплйм-
лювати, -люю, -люеш, сплямувати,
сплямити, редко обплямити; разг. «скалити; 2.
(поставить клеймо, выжигая тавро) спец.
затаврувати, -рую, -руєш, .мног.
потаврувати, заклеймити, -млю, -мйш, заклейму-
вати, -мую, -муєш.
запятнаться разг. заплямуватися, -муюся,
-муєшся, заплямитися, -млюся, -мйшся.
запячивать, запятить разг. 1. (телегу
и т. п.) закочувати, -чую, -чуєш, закотити,
-кочу, -котиш и мног. позакочувати,
заточувати, -чую, -чуєш, заточити, -точу,
-точиш; 2. (запихивать) запихати, запхати
и запхнути и мног. позапихати,
засовувати, -совую, -сбвуєш и засувати, засунути
и мног. позасовувати.
зарабатывание заробляння.
зарабатывать, заработать 1. заробляти,
заробити, -роблю, -робиш, реже
запрацьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, запрацювати,
-цюю, -цюєш; (сов.: тяжёлым трудом
разг.— ещё) загорювати, -рюю, -рюєш;
2. (сов.: начать работать) запрацювати,
-цюю, -цюєш, почати (-чну, -чнёш)
працювати.
зарабатываться, заработаться 1. (работать
до усталости, слишком долго) разг.
запрацьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
запрацюватися, -щЬюся, -цюєшся; 2. страд,
(несов.) зароблятися.
заработанный зароблений, реже
запрацьований; (тяжёлым трудом разг.— ещё)
загорьбваний, потовйй.
заработать см. зарабатывать.
заработаться см. зарабатываться.
заработный заробітний.
заработок 1. (плата за работу) заробіток,
-тку; обл. зарібок, -бку, зарббок; 2.
(работа по найму) заробіток; ~тки мн.
заробітки, -ків.
заравнивание зарівнювання, зарівняння.
заравнивать, заровнять зарівнювати, -нюю,
-нюєш, зарі вийти и мног.
позарівнювати.
заравниваться, заровняться зарівнюватися,
-нюється, зарівнятися.
заражаемость заражуваність, -ності.
заражать, заразить заражати и реже заражу-
вати, -жую, -жуєш, заразити, -ражу,
-разиш и мног. позаражати и реже
позаражувати.
заражаться, заразиться заражатися и реже
заражуватися, -жуюся, -жуєшся,
заразитися, -ражуся, -разишся.
заражение зараження.
заражённость зараженість, -ності.
заражённый заражений.
з?раз нареч. обл. зараз.

зараз
419
заречье
зараз нарт. разг. зараз; заразом; (сразу —
ещё) зразу, відразу; (в один приём) за
одним заходом.
зараза зараза.
заразительно нареч. заразливо.
заразительность заразливість, -вості.
заразительный заразливий; ~ый смех
заразливий сміх.
заразить см. заражать.
заразиться см. заражаться.
заразйха (ОгоЬапспе Ъ.) бот. вовчок, -чка,
заразиха; обл. зараза.
заразная в знач. сущ. заразна, -ої.
заразный 1. прил. заразний; 2. в знач. сущ.
заразний, -ого.
заранее, уст. заране нареч. заздалегідь;
разг. загодя; обл. заздалёгбди, завгодя;
(заблаговременно — еще) завчасно,
завчасу; (наперёд — еще) наперёд.
зарапортоваться разг. зарапортуватися, -ту-
юся, -туєшся.
зарастание заростання.
зарастать, зарасти заростати, зарости и мног.
позаростати; (какой-л. растительностью—
еще) поростати, порости; ~ть, ~тй
грязью заростати, зарости и мног.
позаростати гряззю (лёпом, брудом).
зарастить см. заращивать.
заращённый зарбщений; загоєний. Ср.
заращивать.
заращивание зарощування; загоювання, га-
гбєння. Ср. заращивать.
заращивать, зарастить зарощувати, -щую,
-щуєш, заростати, -рощу, -ростиш; (раны —
обычно) загоювати, -гбюю, -гбюеш, загоїти;
~вать бороду запускати (відпускати,
відрощувати) бброду.
зарвавшийся разг. який (що) зарвався.
зарваться см. зарываться2.
зардевшийся який (що) зашарів и т. п.,
зашарілий, реже зашарений; зачервонілий,
почервонілий, зажеврілий, розжеврілий;
спаленілий; см. зардеть.
зардеть зашаріти, зашарітися; (покраснеть)
зачервоніти, зачервонітися, почервоніти,
зажевріти,, зажеврітися, розжеврітися,
розжевріти; (вспыхнуть румянцем — ещё)
зайнятися, -ймуся, -ймешся, спаленіти,
запашіти.
зардеться 1. см. зардеть; 2. (выделиться
ярко-красным цветом) зачервоніти,
зачервонітися, зажевріти, зажеврітися.
зареветь заревіти, -реву, -ревёш, заревти,
однокр. ревнути, усилит, ревонути.
зарево заграва и заграва; ~во пожара
заграва пожежі (пожару).
заревой поэз. збрний, зорьовйй;
світанковий и світанковий. Ср. заря1.
зарегистрированный зареєстрований.
зарегистрировать зареєструвати, -рую,
-руєш.
зарегистрироваться зареєструватися, -рую-
ся, -руєшся; (зарегистрировать брак
разг.— ещё) розписатися, -пишуся,
-пишешся, мног. порозписуватися, -суємося,
-суєтеся.
заредеть почати (-чнё) рідіти (рідшати;
разг. рідішати).
зарез х 1. (убой) заріз, -у, забій, -бою; скот
на ~з худоба на заріз (на забій); 2.
(безвыходное положение) прост, заріз; до ~зу
до зарізу; (хоть плачь) разг. аж гвалт,
аж кричить; 3. (надрез) прост, надріз.
зарез* (на шее коня) складка.
зарезанный 1. зарізаний, порізаний;
заколений, заколотий, поколений, поколотий;
2. роздертий, розідраний; 3. загнаний,
підірваний; 4. зарізаний. Ср. зарезать 1—4.
зарезать сов. 1. зарізати, -ріжу, -ріжеш,
мног, порізати; (свиней — обычно)
заколоти, -колю, -колеш, мног. поколоти;
2. (загрызть — о хищных животных)
прост, загризти и мног. позагризати,
роздерти, -дерё, розідрати (роздере), мног.
пороздирати; 3. (загнать быстрой ездой —
о лошадях) прост, загнати (зажену,,
заженеш) и мног. позаганяти, підірвати,
-дірву, -дірвеш и -дірвеш; 4. (перен.:
поставить в безвыходное положение;
погубить) разг. зарізати; без ножа ~ть без
ножа зарізати; хоть ~рёжь ( урежьте)
разг. хоч заріж (заріжте); (до зарезу)
разг. до зарізу; (,хоть плачь) разг. аж
гвалт, аж кричить.
зарезать несов. разг. зарізати.
зарезаться 1. разг. зарізатися, -ріжуся,
-ріжешся, мног. разг. порізатися; 2.
(надорваться — о лошади) прост,
підірватися, -дірветься и -дірветься.
зарезвиться разг. 1. (начать резвиться)
почати (-чну, -чнёш) гратися; разг.
загратися; (зашалить — обычно о детях)
почати пустувати, запустувати, -тую, -іуєш;
2. (резвясь, увлечься) загратися, запусту-
ватися.
зарезервированный зарезервований.
зарезервировать зарезервувати, -рвую, -рвуєш.
зарекаться, заречься разг. зарікатися,
заректися, -речуся, -речешся.
зарекомендованный зарекомендований.
зарекомендовать см. зарекомендовывать.
зарекомендоваться зарекомендуватися,
-дуюся, -дуєшся.
зарекомендовывать, зарекомендовать
зарекомендовувати, -дбвую, -дбвуєш,
зарекомендувати, -дую, -дуєш; ~вать себя*
зарекомендувати себе.
заретушированный заретушований.
заретушировать заретушувати, -шую, -шуеш.
заречанин прост, зарічанин.
заречанка прост, зарічанка.
заречный, прост, зарёченский зарічний.
заречье заріччя.

заречься
420
заросль
заречься см. зарекаться.
зарешетить см. зарешечивать.
зарешеченный и зарешечённый
заґратований.
зарешечивать, зарешетить и зарешетить за-
гратбвувати, -тбвую, -тбвуєш,
заґратувати, -тую, -туєш.
зарешечиваться загратбвуватися, -тбвується.
зареять 1. (начать парить) заширяти; 2.
(начать развеваться) зама яти, замайоріти.
заржавевший який (що) заіржавів (заржавів),
заіржавілий, заржавілий.
заржавелый разг. заіржавілий, заржавілий,
поржавілий и поржавілий; (ржавый)
іржавий, ржавий.
заржаветь заіржавіти, заржавіти,
поіржавіти, поржавіти и поржавіти.
заржавленнссть заржавілість, -лості.
заржавленный, уст. заржавый заіржавлений,
заржавлений, поржавілий и поржавілий.
заржать заіржати, заржати; (перен.—
обычно) зареготати, -гочу, -гбчеш, зареготіти,
-гочу, -плині, зареготатися.
зарисованный замальований, зарисований.
зарисовать см. зарисовывать.
зарисоваться см. зарисовываться.
зарисовка 1. (действие) замалювання,
зарисування, (неоконч.— ещё)
замальовування, зарисовування; 2. (зарисованное)
малюнок, -нка, замальовка, рисунок, -нка,
зарисовка.
зарисовывание замальовування,
зарисовування.
зарисовывать, зарисовать 1. замальовувати,
-льбвую, -льбвуєш, замалювати, -люю,
-люєш и мног. позамальовувати,
зарисовувати, -сбвую, -сбвуєш, зарисувати, -сую,
-суєш и мног. позарисовувати; 2. (сов.:
начать рисовать) разг. почати (-чну,
-чнёш) малювати (рисувати).
зарисовываться, зарисоваться 1.
замальовуватися, -льбвуюся, -льбвуєшся,
замалюватися, -лююся, -лкєшся, зарисовуватися,
-сбвуюся, -сбвуєшся, зарисуватися, -сую-
ся, -суешся; 2. (сов.: обрисоваться,
обозначиться) зарисуватися; (завиднеться)
замріти, забовваніти; 3. (сов. перен.:
начать манерничать) разе захизуватися,
-зуюся, -зуешея, зарисуватися.
зариться прост, зазіхати, заздритися,
ласитися (лашуся, ласишся); квапитися,
-плюся, -пишся.
зарифить см. зарифлять,
зарифленный мор. зарйфлений.
зарифлять, зарифить мор. зарифляти, зари-
фити, -флю, -фиш.
зарифляться мор. зарифлйтися.
зарифмованный заримований.
зарифмовывать, зарифмовать заримовувати,
-мбвую, -мбвуєш, заримувати, -мую, -муєш.
зарифмовываться заримовуватися, -мбвується.
зарница1 (вспышка) блискавиця, спалахи,
-хів, сполохи, сполох, -у; поэз. зірниця;
разг. мйгавка.
зарница2 (звезда) прост. зірниця
(поэз.); (утренняя — ещё) уранішня
(ранішня) зоря; (вечерняя — ещё)
вечірня зоря.
зарничный блискавиці и т. п. (род. п.);
^ые отблески відблиски блискавиці
(зірниці). Ср. зарница *.
заробеть прост, см. оробеть.
заровненный зарівнений.
заровнять см. заравнивать.
заровняться см. заравниваться.
зарод с.-х. обл. стіг, род. стогу, ожерёд,
-у; (поменьше) стіжок, -жка.
зародить см. зарождать.
зародиться см. зарождаться.
зародыш биол., перен. зародок, -дка; обл.
зарід, -роду; (перен.— ещё) зав'язок, -зку;
в ~ше у зародку, у зав'язку.
зародышевый биол., перен. зародковий.
зарождать, зародить зароджувати, -джую,
-джуєш, зародити, -роджу, -родиш.
зарождаться, зародиться зароджуватися,
-джуюся, -джуєшся, зародитися, -роджуся,
-родишся.
зарождение зародження, (неоконч. д.— ещё)
зароджування.
зарождённый зароджений.
зарозоветь, зарозоветься зарожевіти, заро-
жевітися.
зароиться зароїтися; разг. пороїтися.
зарок разг. зарік, -року, зарок, -у,
зарікання; дать ~к зарікатися, заректися,
-речуся, -речешся, дати (положити) зарік
(зарок).
зарокотать зарокотати, -кбче, зарокотіти,
-котить.
зароненный 1. заронений; збуджений,
викликаний; 2. упущений; кинутий, кйнений,
закинутий, закинений. Ср. заронить 1—2.
заронить 1. заронити; (пробудить, вызвать—
о чувстве, мысли — обычно) збудити, -джу,
-диш, викликати, -кличу, -кличеш; ~ть
в душу что заронити (укинути) в душу що;
~ть йскру (зерно) надежды заронити
(посіяти) іскру (зерно) надії; ~ть подозрение
збудити підозру; 2. (уронить за что-л.,
куда-л.) разг. упускати, упустити
(упущу, упустиш); (забросить) кинути,
закинути.
зарониться (во что, в чём) уст. запасти,
-паде (в що); (в голову — о мысли —
обычно) засісти (засяде) (в чому, реже в що);
снилась искра сомнения виник
(зародився) сумнів; у меня мнилась мысль у мене
виникла (зародилася) думка.
зароптать заремствувати, -ствую, -ствуєш,
почати (-чну, -чнёш) ремствувати
(нарікати).
заросль 1. зарості, -тей; (кустарник — ещё)
чагарник, -а, чагар, -я; (густая — ещё)

заросток
421
заря
запуст, -у, хащі, -щів, хаща, обл. хащ,
-у, хащина; 2. (перен.: о большой бороде,
усах) заріст, -росту.
заросток бот. заросток, -тка.
заросший який (що) заріс, зарослий; який
(що) поріс, порослий. Ср. зарастать.
зарплата (заработная плата)
зарплата (заробітна плата), зарплатня
(заробітна платня).
зарубание зарубування.
зарубать, зарубить 1. зарубувати, -бую, -буєш,
зарубати и мног. позар>бувати; 2. горн.
зарубувати, зарубати; 3. (сов.: запомнить)
разг. затямити, -млю, -миш; [добре]
запам'ятати; /^бйть [себе] на носу (на лбу)
разг. закарбувати (зарубати) [собі] на
носі.
зарубаться, зарубиться (ранить себя
топором) прост. урубуватися, -буюся,
-буешся, урубатися.
зарубежный зарубіжний; (заграничный)
закордонний.
зарубина зарубина, зарубка и зарубка.
зарубинка уменьш. зарубинка.
зарубить см. зарубать.
зарубиться см. зарубаться.
зарубка 1. (действие) зарубка, (неоконч.—
обычно) зарубування; 2. (выемка) зарубка
и зарубка, карб, -у; 3. (рубец от раны)
рубець, -бця, шрам, -у, карб.
зарубленный зарубаний, зарублений.
зарубцевание мед. зарубцювання.
зарубцеваться см. зарубцовываться.
зарубцованный мед. зарубцьбваний.
зарубцовываться, зарубцеваться мед.
зарубцьовуватися, -цьбвується, зарубцюватися,
-цюється.
зарубщик горн, зарубник.
заруганный разг. вилаяний, облаяний.
заругать разг. 1. (начать ругать) залаяти,
почати (-чну, -чнёш) лаяти; 2. (изругать)
вилаяти, облаяти, налаяти.
заругаться разг. залаятися, почати (-чну,
-чнёш) лаятися; (начать ссориться — ещё)
почати сваритися.
зарука прост, см. заручка.
зарукавье 1. (расшитый нарукавник) зару-
кавок, -вка, нарукавник; 2. (браслет)
уст. браслет, реже обручка.
зарукоплескать разг. заплескати, -плещу,
-плёщеш [в долоні], заляскати (заляпати)
[в долоні], зааплодувати, -дую, -дуєш.
заруливание ав. зарулювання.
заруливать, зарулить ав. зарулювати, -люю.
-люєш, зарулйти.
заруливаться ав. зарулюватися, -люється.
зарулить см. заруливать.
зарумяненный зарум'янений; загнічений. Ср.
зарумянивать,
зарумянивание зарум'янювання;
загнічування. Ср. зарумянивать.
зарумянивать, зарумянить зарум'янювати,
-нюю, -нюеш, зарум'янити; (тесто и
т. п.— обычно) загнічувати, -чую, -чуєш,
загнітити, -гнічу, -гнітиш.
зарумяниваться, зарумяниться
зарум'янюватися, -нююся, -нюєшся,
зарум'янитися, сов. зарум'яніти, порум'яніти; (о
тесте и т. п.— обычно) загнічуватися,
-чується, загнітитися, -гнітиться.
зарумянить см. зарумянивать.
зарумяниться см. зарумяниваться.
заручаться, заручиться заручатися,
заручитися, -ручуся, -ручишся.
заручка зарука; разг. заручка.
зарыбить см. зарыбля*ть.
зарыбление спец. зарибнення, зариблення.
зарыбленный спец. зарибнений, зариблений.
зарыблЯть, зарыбить спец. зарибнювати,
-нюю, -нюєш, зарибнити, зариблювати,
-люю, -люєш, зарибити, -блю, -биш.
зарывание заривання.
зарывать, зарыть 1. заривати, зарити, -рйю,
-риєш и мног. позаривати; разг.
уривати, урити; (закапывать — обычно)
закопувати, -пую, -пуєш, закопати и мног.
позакопувати; (загребать чем-л. — ещё)
загрібати, загребти и мног. позагрібати,
угрібати, угребти; 2. (сов.: начать рыть)
разг. почати (-чну, -чнёш) рити (копать—
обычно: копати).
зарываться *, зарыться 1. зариватися,
заритися, -риюся, -риєшся и мног.
позариватися; разг. уриватися, уритися;
(закапываться — обычно) закопуватися, -пуюся,
-пуєшся, закопатися; ~ться в глуши
закопуватися, закопатися (зариватися,
заритися) в глушині (в глухомані); 2. (сов.:
начать рыться) разг. почати (-чну,
-чнёш) ритися (копаться — обычно:
копатися).
зарываться2, зарваться разг. зариватися,
зарватися.
зарыдать заридати.
зарыкать уст. зарикати и зарикати,
заричати; (о собаке и перен.— ещё) загарчати.
зарысить побігти (-біжить) рйссю (побежать):
(поехать) поїхати (-іду, -Ідеш) рйссю.
зарытый заритий; закопаний. Ср. зарывать.
зарыть см. зарывать.
зарыться см. зарываться *.
зарычать зарикати и зарйкати, заричати;
(о собаке и перен.— ещё) загарчати.
зарюмить прост, зарюмати, зарюмсати.
заря 1. зоря; поэз. зірниця; (рассвет)
світанок, -нку, світання, редко світ, -у;
вечерняя ~ря вечірня заграва (зоря); до ~рй
до світанку, до світання, до зорі; ^ря-
зарянйца фельк. зоря-зорянйця, род. зорі-
зорянйці, зоря-зірнйця; на ~рё на
світанку, на світанні, на зорі; от ~рй до
~рй а) від (з) зорі до зорі, від світання до
смеркання; б) (всю ночь) од світу до світу;

зарябёть
422
засахариться
утренняя ч"ря* світанок, світання, ранкб-
ва (уранішня, ранішня, світанкова,
світова) зорй, світова зірниця, [світова]
зоряниця, ранішня заграва; 2. (перен.:
зарождение чего-л.) світанок, світання,
зоря; на ~рё жизни (деятельности и т. п.)
на світанку (на світанні, на зорі) життй
(діяльності и т. п.); 3. (сигнал) воен.
зори; бить (играть и т. п.) ~рю грати
(бйти и т. п.) зорю.
зарябёть разг. зарябіти.
зарябить 1. зарябити, -бить; (воду)
забрижити, укрйти (укриє) брижами (мелкими —
ещё: жмурами); 2. (безл.: о появлении
ряби) зарябіти, заряботіти; (в глазах —
ещё) замигтіти, -гтйть, замиготіти, -готйть.
зарябиться 1. зарябіти; 2. (начать рябиться)
почати (-чнё) рябїтися.
заря'д заряд, -у; (огнестрельного оружия —
ещё) набій, -бою.
зарядить1 см. заряжать.
зарядить2 (начать делать, говорить одно
и то же) разг. зарядити, -ряджу, -рйдиш;
дождь л/дйл надолго дощ зарядив (завзявся)
надовго.
зарядиться см. заряжаться.
зарядка зарядка; (действие — обычно)
заряджання, зарядження; набиття,
(неоконч.— обычно) набивання. Ср.
заряжать.
зарядный воен. и пр. зарядний; ~ый ящик
зарядний йщик.
зарядчик спец. зарядник.
заряжание заряджання, зарядження;
набивання. Ср. заряжать.
заряжать, зарядить заряджати, зарядити,
-ряджу, -рйдиш; (об оружии,
заряжающемся с дула — ещё) набивати, набйти,
-б'ю, -б'ёш и мног. понабивати.
заряжаться, зарядиться заряджатися,
зарядитися, -ряджуся, -рйдишся; набиватися,
набутися, б'ється. Ср. заряжать.
заряженный и заряжённый зарйджений;
набитий, понабиваний. Ср. заряжать.
зарянка орн. вільшанка, реже малинівка;
(лесная) берестй нка.
засада засідка, засада, редко підсїдка.
засадить см. засаживать.
засадка 1. засадження, (неоконч. д.— ещё)
засаджування; 2. (укрытие) засідка,
засада, редко підсїдка.
засаднить прост, почати (-чнё) дёрти
(разг. саднити); (начать жечь — обычно)
запекти\ -печё; (начать зудеть —
обычно) засвербіти, -бить.
засадный воєн, засадний.
засаженный засаджений.
засаживание засаджування.
засаживать, засадить засаджувати, -джую,
-джуєш, засадити, -садж^, -садиш и мног.
позасаджувати.
засаживаться 1. разг. сідати; разе,
садовитися, -довлюся, -дбвишся; 2. .
(подстерегать) засідати; З. страд, засаджуватися.
засаленный 1. засалений, засмальцьований,
заяложений, реже заялбзений; 2.
(сальный) засалений; (прил.: жирный — ещё)
маснйй.
засаливание1 (загрязнение) засалювання,
засмальцьовування, заяложування.
засаливание2 (соление) засолювання.
засаливать1, засалить 1. (загрязнять,
пачкать) засалювати, -люю, -люєш,
засалити, засмальцьовувати, -цьбвую, -цьб-
вуєш, засмальцювати, -цюю, -цюєш и мног.
позасмальцьовувати, заяложувати, -жую,
-жуєш, заялозити, -ложу, -лбзиш и мног.
позаяложувати; 2. (обмазывать жиром)
засалювати, засалити.
засаливать2 и засолить, засолить засблювати,
-люю, -люєш, засолити, -солю, -солиш
и мног. позасолювати.
засаливаться1, засалиться засалюватися,
-лююся, -люєшся, засалитися,
засмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
засмальцюватися, -цююся, -цюєшся и мног.
позасмальцьовуватися, заяложуватися,
-жуюся, -жуєшся, заялозитися, -лбжуся, -лб-
зишся.
засаливаться2 и засоляться, засолиться
засолюватися, -люється, засолитися,
-солиться.
засалить см. засаливать1.
засалиться см. засаливатьсяг.
засаривать см. засорять.
засариваться см. засориться.
засасывание 1. засмоктування, засисання;
2.затягання, затягування, засмоктування.
Ср. засасывать 1—2.
засасывать, засосать 1. засмоктувати, -тую,
-туєш и смоктати, -кчу, -кчеш, засмоктати,
засисати, зассати, -ссу, -ссёш; 2. (перен.:
затягивать) затягати и затягувати,
-гую, -гуєш, затягти, -тягну, -тягнеш и
затягнути, засмоктувати, засмоктати; 3. (сов.:
начать сосать) разг. засмоктати; /-сало
под ложечкой засмоктало під ложечкою.
засасываться 1. засмоктуватися, -тується,
засисатися; 2. затягатися, затягуватися,
-гується, засмоктуватися. Ср. засасывать
1—2.
засахаренный зацукрований, засахарений.
засахаривание зацукровування,
оцукрювання, засахарювання.
засахаривать, засахарить зацукровувати,-рб-
вую, -рбвуеш, зацукрувати, -рую, -руєш,
оцукрювати, -рюю, -рюєш, оцукрити, за-
сахарювати, -рюю, -рюєш, засахарит
засахариваться, засахариться зацукрбву-
ватися, -рбвується, зацукруватися, -руе-
ться, цукруватіти, зацукруватіти, заса-
харюватися, -рюється, засахаритися.
засахарить см. засахаривать.
засахариться см. засахариваться.

засватанный
423
заселиться
засватанный прост, засватаний,
посватаний, висватаний.
засватать см. засватывать.
засвататься прост, почати (-чну, -чнёш)
свататися.
засватывать, засватать прост, сватати,
посватати и засватати, висватувати, -тую,
-туєш, висватати.
засвежеть посвіжіти, посвіжішати; ~жело
безл. посвіжіло, посвіжішало.
засвербеть прост, засвербіти, -бить.
засверкать заблискати, усилит, заблискотіти,
-кочу, -котиш, заблискотати, -кочу, -ко-
чеш; (начать ярко блестеть) заблищати,
заблистіти, -блищу, -блистйш; (начать
мелькать — ещё) замиготіти, -гочу, -го-
тйш, замигтіти; ~ть пятками разг.
закивати (замиготіти, замигтіти) п'ятами.
засверлить засвердлйти; (о боли — ещё)
закрутити, -крутить.
засветить* 1. (начать светить) засвітити,
-свічу, -світиш; (о звёздах и пер єн.— ещё)
зазоріти; 2. (зажечь) засвітити, мног.
позасвічувати, -чую, -чуєш, посвітити;
О ~ть оплеуху (фонарь) прост, дати
ляпаса (ляща).
засветить2 см. засвечивать.
засветиться * 1. (начать светиться)
засвітитися, -світиться; (о светилах и перен.—ещё)
зазоріти; 2. (зажечься) засвітитися,^ мног.
позасвічуватися, -чуються, посвітйтися.
засветиться2 см. засвечиваться.
засветлеть, засветлеться заясніти, заясні-
тися, засвітліти, засвітлітися.
засветло нареч. засвітла, завидна, завйдка;
разг. повйдному, повидну, за сбнця.
засвеченный' фото засвічений.
засвечивать, засветить фото засвічувати,
-чую, -чуєш, засвітити, -свічу, -світиш.
засвечиваться, засветиться фото
засвічуватися, -чується, засвітитися, -світиться.
засвидетельствование засвідчення.
засвидетельствованный засвідчений,
посвідчений.
засвидетельствовать засвідчити, посвідчити;
~ть подпись канц. засвідчити підпис;
~ть почтение кому уст. засвідчити
(словесно — обычно: висловити) пошану кому.
засвиристеть засвистати, -свищу, -свищеш,
засвистіти, -свищу, -свистиш.
засвистать прост, засвистати, -свищу,
-свищеш; (засвистеть — ещё) засвистіти,
-свищу, -свистиш.
засвистеть засвистіти, -свищу, -свистиш,
засвистати, -свищу, -свищеш.
засдаваться, засдаться карт, заздаватися,
-даюся, -даєшся, заздатися, -дамся, -дасися.
засев с.-х. засів, -у; (неоконч. д.—- обычно)
засівання.
засевание засівання.
засевать, засеять 1. засівати и засіювати,
-сіюю, -сїюеш, засіяти и мног. позасівати
и позасіювати; 2. несов. зтногр. уст.
посівати, засівати; 3. (сов.: начать сеять)
почати (-чну, -чнёш) сіяти, засіяти.
засеваться засіватися, засіюватися, -сіює-
ться.
заседание засідання.
заседатель засідатель, -ля; народный ~ль
народний засідатель; ~ль уездного суда
дорев. засідатель повітового суду,
підсудок, -дка.
заседательский засідательський; (связанный
с заседаниями — ещё) засідальницький.
заседать* (участвовать в заседании) засідати.
заседать2, засесть засідати, засісти, -сяду,
-сядеш и мног. позасідати; ~ть в голове
(в голову) разг. западати, запасти в
голову (до голови, на думку), сов. засісти в
голові (в голову), утелющитися в голову;
~ть в сердце (в душу) разг. западати,
запасти в сёрце (в душу).
засёдланный разг. засідланий, осідланий,
реже окульбачений.
засёдлывать, заседлать разг. сідлати,
засідлати и осідлати и мног. посідлати,
реже кульба чити, окульбачити.
засеивание см. засевание.
засеивать см. засевать.
засеиваться см. засеваться.
засека и засека 1. засіка; 2. (заповедный
лес) уст. заповідник, заказник, -а и
заказник, -а; 3. (закром) обл. засік и засік;
обл. засіка.
засекание 1. засікання; 2. зарубування, за-
карббвування; 3. підсікання. Ср. засекать
1—3.
засекать, засечь 1. засікати, засікти, -січу,
-січеш и мног. позасікати; (сов.: розгами
и т. п.— обычно) зашмагати; ~ть, ~чь
время засікати, засікти час; 2. (делать
засечку) зірубувати, -бую, -буєш,
зарубати и мног. позарубувати,
закарбовувати, -бовую, -бовуєш, закарбувати, -бую,
-буєш; 3. (подсекать) рыб. підсікати,
підсікти.
засекаться, засечься 1. (о лошади)
засікатися, засіктися, -січеться; 2. страд, (несов.)
засікатися; зарубуватися, -бується,
закарбовуватися, -бовується; підсікатися; ер.
засекать 1—3.
засекретить см. засекречивать.
засекреченный засекречений.
засекречивание засекречування.
засекречивать, засекретить засекречувати,
-чую, -чуєш, засекретити, -речу, -рётиш.
засекречиваться засекречуватися, -чується.
заселёнец уст. см. засёлышк.
заселение заселення, (неоконч. д. — ещё)
заселяння.
заселённость заселеність, -ності.
заселённый заселений.
заселить см. заселять.
заселиться см. заселяться.

засельник
424
заслащенный
засельник» заселыцик поселянин, засельник.
заселить, заселить заселяти и заселювати,
-люю, -люєш, заселити, -селю, -сёлиш
и мног. позаселяти, оселяти, оселити.
заселиться, заселиться заселятися и
заселюватися, -люється, заселитися, -селиться,
оселятися, оселитися, поселятися,
поселитися.
засеменить разг. задріботіти, -бочу, -ботйш
[ногами], задріботати, -бочу, -ббчеш
[ногами], подріботіти, подріботати.
засеребрить посріблити.
засеребриться засріблитися; (приобрести се-
ребристый цвет — обычно) посріблитися.
засереть засіріти.
засереться засіріти, редко засірітися.
засесть см. заседать2.
засеченный и засечённый 1. засічений; 2.
зарубаний, закарбований; З. підсічений. Ср.
засекать 1—3.
засечка 1. (зарубка) зарубка; 2. вет.
засічка; 3. (нанесение на карту и т. п.) засічка
и засічка.
засечный засічний.
засечь см. засекать.
засечься см. засекаться.
засеянный засіяний.
засеять см. засевать.
засёяться (начать идти — о мелком дожде,
о снеге) почати (-чнё) сіятися (сіяти),
засіяти.
засигналить засигналити.
засидеть см. засиживать.
засидеться см. засиживаться.
засиженный разг. засиджений.
засиживать, засидеть разг. засиджувати,
-джую, -джуєш, засидіти, -джу, -диш.
засиживаться, засидеться разг.
засиджуватися, -джуюся, -д жуєшся, засидітися,
-джуся, -дишся; вдеться в девках (в
девицах, в невестах) прост, засидітися в
дівках (дівкою), досйдітися в дівках (доді-
вувати) до сивої коси (до сивого волосся).
засилосованный с.-х. засилосований.
засилосовать с.-х. засилосувати, -сую, -суєш.
засйлье засилля.
засйм нареч. уст., шутл. після цього,
відтак; (потом) потім, редко потому; (а
теперь) а тепер.
засинеть, засинеться засиніти, засинітися.
засинивание засинювання.
засинивать, засинить засинювати, -нюю, -ню-
єш, засинити, -синю, -синиш и мног.
позасинювати.
засиниваться, засиниться засинюватися,
-нюеться, засинитися, -синиться.
засинить см. засинивать.
засиниться см. засиниваться.
засипеть разг. захрипіти, -плю, -пйш.
засиять засяяти, -сяю, -сяєш, засяти, -сяю,
-сяєш, засіяти; торж. осіяти; поэз.
зазоріти.
заскакать разг. заскакати, -скачу,
-скачеш; (запрыгать — ещё) застрибати,
заплигати, разг. зацибати.
заскакивание разг. заскакування.
заскакивать, заскочить разг.
заскакувати, -кую, -куєш, заскочити.
заскандалить разг. почати (-чну, -чнёш)
скандалити; разг. заскандалити; (начать
бесчинствовать — ещё) почати
бешкетувати, разг. забеш кету вати, -тую, -туєш.
засквозить 1. (стать сквозным) стати
(стане) прозорим (просвітчастим; разг.
прозірчастим, прозорчастим, прозористим),
просвітитися, -світиться, просвітлитися;
2. (проглянуть) прозирнути, проступити,
-ступить, почати (-чнё) проступати;
3. (безл.: о сквозняке) разг. почати тягти.
заскирдованный с.-х. заскиртований.
заскирдовать см. заскирдовывать.
заскирдовывание с.-х. заскиртовування.
заскирдовывать, заскирдовать с.-х.
заскиртовувати, -тбвую, -тбвуєш, заскиртувати,
-тую, -туєш и мног. позаскиртовувати.
заскок заскок, -у и заскок; (неоконч. д.—
обычно) заскакування.
заскользить 1. заковзати, заковзатися;
2. (плавно двинуться) полинути, попливти,
поплисти, -пливу, -пливеш, редько
поплинути.
заскорузлость зашкарублість, -лості.
заскорузлый зашкарублий; (прям.— ещё)
пошкарублий, шкарубкий.
заскорузнуть зашкарубнути; (прям.— ещё)
пошкарубіти, пошкарубнути,
пошкарубитися.
заскочить см. заскакивать.
заскрежетать заскреготати, -гочу, -гочеш,
заскреготіти, -гочу, -готйш, однокр.
скрегнути, усилит, скрегонути, скреготнути.
заскрести зашкребти, заскребти; (прям.—
ещё) зашкрябати; ^скребло на сердце
зашкребло (заскребло) коло серця (на
серці).
заскрестись зашкребтися, заскребтися,
зашкрябатися.
заскрипеть заскрипіти, -плю, -пйш, зарипіти,
-плю, -пйш; ~ть зубами заскрипіти
зубами; ~ть пером разг. заскрипіти (зарипіти)
пером.
заскулить 1. (о собаке) заскиглити,
заскавучати, заскавчати, заскавуліти; 2. (перен.:
о человеке) разг. заскиглити.
заскучать (по ком-чём, о ком-чём) заскучати,
занудьгувати, -гую, -гуєш, занудйтися,
-нуджуся, -нудишся и занудйтися,
-нуджуся, -нудишся, почати (-чну, -чнёш) скучати
(нудьгувати, нудитися) (за ким-чим).
засланный засланий.
засластить см. заслащивать.
заслать см. засылать.
заслащённый засолбджений; підсолоджений.
Ср. заслащивать.

заслащивать
425
засновать
заслащивать, засластить разг. засолбджу-
вати, -джую, -джуєш, засолодйти, -дж^,
-дйш; (слегка — обычно) підсолоджувати,
підсолодити.
заслащиваться засол бджуватися, -джується;
підсолоджуватися. Ср. заслащивать.
заследить см. заслеживать.
заслеженный разг. засліджений.
заслеживать, заследить разг.
засліджувати, -джую, -джуєш, заслідити, -джу,
-дйш.
заслеживаться разг. засліджуватися,
-джується.
заслезиться засльозйтися, -сльозйться.
заслепить см. заслеплять.
заслеплёние засліплення.
заслеплённый засліплений.
заслеплять, заслепить засліплювати, -люю,
-люєш и засліпляти, засліпити, -сліплю,
-сліпиш.
заслон 1. воен. и пр. заслін, -слону, заслбн,
-у; 2. (у печи) заслінка; обл. заслона,
затулка.
заслонённый заслонений; закритий,
затулений, позатуляний, позатулюваний. Ср.
заслонять.
заслонить см, заслонять.
заслониться см. заслониться.
заслонка заслінка; обл. заслона, затулка,.
заело ночка уменыи.-ласк. засліночка.
заслоночный заслінкбвий.
заслонить, заслонить заслонити и реже за-
слбнювати, -нюю, -нюєш, заслонити, -сло-
ню, -слбниш и мног. позаслоняти; несов*
разг. застувати, -стую, -стуєш, зйстити
(защу, застиш); (свет, дорогу, мысленный
образ и пг п.— обычно) заступати,
заступити, -ступлю, -ступиш; (закрывать)
закривати, закрити, -крйю, -криєш и мног.
позакривати, затулити и затулювати,
-люю, -люєш, затулити, -тулю, -тулиш
и мног. позатулйти и позатулювати.
заслониться, заслониться 1. заслонятися
и реже заслбнюватися, -нююся, -нюєшся,
заслонитися, -слонюся, -слбнишея;
(закрываться) закриватися, закритися, -криюся,
-криєшся, затулятися, затулитися,
-тулюся, -тулишся и мног. позатулятися; 2. страд,
(несов.) заслонятися, заслбнюватися;
заступатися; закриватися, затулитися; ер.
заслонять.
заслуга заслуга; по ~гам по заслузі; по ~гам
вора жалуют погов. катюзі по заслузі.
заслуженно нареч. заслужено.
заслуженный заслужений; ~ый деятель
искусств заслужений дійч мистецтв.
заслуживать, заслужить заслуговувати, -гб-
вую, -гбвуєш и заслужувати, -жую, -жуєш,
заслужити, -служу, -служиш.
заслуживаться заслуговуватися, -гбвується.
заслужить см. заслуживать.
заслушание заслухання.
заслушанный заслуханий.
заслушать см. заслушивать.
заслушаться см. заслушиваться.
заслушивание заслуховування.
заслушивать, заслушать заслухувати,
-слухую,^ -сл^хуеш и заслухбвувати, -хб-
вую, -хбвуеш, заслухати.
заслушиваться, заслушаться заслухуватися,
-слухуюся, -слухуешея, заслухатися.
заслышать разг. зачути; почути.
заслышаться разг. почутися.
заслюнённый разг. заслинений.
заслюнивать, заслюнить разг. заслинювати,
-нюю, -нюєш, заслинити и мног.
позаслинювати.
заслюниваться, заслюни ться разг.
заслинюватися, -нююся, -нюєшся, заслинитися
и мног. позаслинюватися.
заслюнить см. заслюнивать.
заслюнйться см. заслюниваться.
заслюнявить сов. прост, см.
заслюнивать.
заслюнявиться сов. прост, см.
заслюниваться.
заслюнявленный прост, заслинений.
засмаливание засмолювання.
засмаливать, засмолить засмолювати, -люю,
-люєш, засмолити, -смолю, -смолиш.
засмаливаться, засмолиться засмолюватися,
-лююся, -люєшся, засмолитися, -смолюся,
-смолишся.
засматривание заглядання, зазирання.
засматривать заглядати, зазирати; ~ть в
глаза (в лицо) заглядати (зазирати) в очі
(в обличчя, в лице).
засматриваться, засмотреться задивлятися,
задивитися, -дивлюся, -дивишся,
заглядатися, заглядітися, -джуся, -дишся.
засмеивать, засмеять разг. засміювати,
-сміюю, -сміюєш, засміяти, -смію, -смієш.
засмеянный разг. засміяний.
засмеять см. засмеивать.
засмеяться засмійтися, -сміюся, -смієшся.
засмолённый засмолений,
засмолить см. засмаливать.
засмолиться см. засмаливаться.
засмолка засмолювання.
засморкаться разг. засякатися; почати (-чну,
-чнёш) сякатися.
засмотреться см. засматриваться.
засмущаться разг. збентежитися;
(застесняться) засоромитися, -млюся, -мишея,
мног. позасоромлюватися; (почувствовать
неловкость) зніяковіти и зніяковіти.
заснёженность засніженість, -ності.
заснежённый и заснеженный засніжений,
сніжистий.
заснежйться засніжитися.
засновать разг. заснувати, -сную, -снуєш,
безл. заснуватися; (начать слоняться
разг.-- ещё) засновигати.

заснувший
426
заставить
заснувший який (що) заснув, заснулий, мное.
поснулий.
заснуть см. засыпать *.
заснуться безл. прост, заснути; не гнётся
тебе не заснути тобі.
заснятый фото, кино знятий.
заснять фото, кино зняти (зніму, знімеш),
мног. познімати.
засов засув; обл. засов; (поменьше) засувка,
обл. засовка.
засовать прост. І. почати (-чну, -чнеш)
совати; разг. засовати; 2. (засунуть)
засунути, мног. позасовувати, -сбвую, -сб-
вуєш, позасувати.
засоваться І. прост, засбватися; 2.
(засуетиться) прост, заметушитися: разг.
завештатися.
засовеститься прост, засоромитися, -млю-
ся -мишся, застилатися.
засовывание засування.
засовывать, засунуть засовувати, -сбвую,
-сбьуєш и засувати, засунути и мног.
позасовувати; разг запихати, запхати и за-
пхнути и мног. позапихати, (что во что
разг.— ещё) засаджувати, -джую, -джуеш,
засадити, -саджу, -садиш и мног.
позасаджувати
засовываться засовуватися, -сбвується,
засуватися; разг. запихатися.
засол засіл, -сблу, редко посіл, -сблу;
(действие — обычно) засолювання, засолення.
засоление спец. засолення, ~ние почвы
засолення грунту
засоленность спец. засоленість, -ності.
засоленный засолений.
засолить см засаливать2.
засолиться см. засаливаться2.
засолка засіл, -сблу, засолка; (действие —
обычно) засолювання, засолення.
засолочный спец. засблювальний.
засольный спец засбльний.
засольщик спец. засолювач.
засольщица спец. засолювачка.
засолять см. засаливать2.
засоляться см засаливаться2.
засопеть засопіти, -плю, -пёш5 засопти, -пу,
-пёш; (тяжело дыша — ещё) засапати.
засорение засмічення, (неоконч. д.— ещё)
засмічування; запорошення, (неоконч. д.—-
ещё) запорошування; забиття, (неоконч.
д.— ещё) забивання. Ср. засорить.
засорённость засміченість, -ності;
запорошеність; забитість, -тості. Ср. засорять.
засорённый засмічений; запорошений;
забитий, позабиваний. Ср. засорять.
засоритель с.-х. засмічувач; (сорняк) бур'йн,
У
засорить см. засорить.
засориться см. засориться.
засорить, засорить засмічувати, -чую, -чуєш,
засмітити, -смічу, -смітиш и мног.
позасмічувати; (глаз) запорошувати, -шую,
-шуєш, запорошити, -рошу, рбшиш;
(заполнять чем-л. ненужным, вредным)
забивати, забити, -б'ю, -б'єш и мног.
позабивати; ~ть желудок забивати, забити
шлунок.
засоряться, засориться засмічуватися,
-чується, засмітитися, -смітиться и мног.
позасмічуватися; запорошуватися, -шується,
запорошитися, -рбшиться; забиватися,
забитися, -б'ється и мног. позабиватися.
Ср за сор і ть.
засос засбс, -у, (неоконч. д.— ещё)
засмоктування, засисання.
засосанный 1. засмоктаний; 2. затягнутий,
затягнений, засмоктаний. Ср. засасывать
1—2.
засосать см. засасывать.
засохлый уст. засохлий, усохлий; разг.
присохлий.
засохнуть см. засыхать.
засохший який (що) засох, засохлий;
зашерхлий. Ср. засыхать.
засочиться засочйтися.
заспанно нареч. заспано.
заспанный заспаний; ~ый вид заспаний
вигляд.
заспать прост. 1. заспати, -плю, -пйш;
2. (нечаянно задушить во время сна
грудного ребёнка) разг. приспати.
заспаться см. засыпаться *.
заспесивиться прост, запишатися;
загордитися, -джуся, -дйшся, загордіти; разг.
завеличатися; (зачваниться) разг.
зачванитися.
заспешить разг. заспішити, почати (-чну,
-чнёш) спішити; (суетясь — ещё)
захапатися.
заспиртованный заспиртований.
заспиртовывать, заспиртовать
заспиртовувати, -тбвую, -тбвуєш, заспиртувати, -тую,
-туєш.
заспиртовываться заспиртовуватися, -то-
вується.
заспорить засперечатися, заспбрити, заспб-
рйтися; разг. удатися (удамся, удасися)
в суперечку.
заспориться (увлечься спором) разг.
засперечатися, заспбрйтися.
заспориться (пойти успешно) разг. піти
(піде) гаразд (успішно); разг. закипіти,
-пить, заспорйтися.
засрамить прост, засоромити, -млю, -миш,
присоромити; (опозорить) зганьбити,
-блю, -бйш.
засрамлённый засоромлений, присоромлений;
зганьблений. Ср. засрамить.
застава застава.
заставать, застать заставати, -стаю, -стаєш,
застати, -стану, -станеш и мног.
позаставати.
заставить1 см. заставлять1.
заставить2 см. заставлять2.

заставиться
427
застичь
заставиться см. заставляться.
заставка 1. полигр. заставка и заставка;
2. (щит) гидротехн. заставка; (загородка)
загородка.
заставленный заставлений.
заставлять \ заставить (занимать
пространство) заставляти, заставити, -влю, -виш
и мног. позаставляти; разг. застановляти,
застановити, -новлю, -новиш.
заставлять2, заставить (принуждать)
примушувати, -шую, -шуеш, примусити,
-мушу, -мусиш, змушувати, змусити, редко
заставляти, заставити, -влю, -виш;
силувати, -лую, -луєш, присилувати,
приневолювати, -люю, -люєш, приневолити; ~вить
согласиться примусити (змусити)
погодитися; не а/ть долго просить себя не
примушувати, не примусити (не давати, не дати)
довго просити себе.
заставляться, заставиться (загораживаться
чем-л.) заставлятися, заставитися, -влюся,
-вишся.
заставный заставний.
заставочный 1. заставний, заставочний; ~ая
б^ква заставна (заставочна) літера (буква);
2. заставковий. Ср. заставка 1—2.
застаивание застоювання.
застаивать, застоять (кого-что —
защищать) прост, захищати, захистити, -хи-
щу, -хистйш (кого-що); разг. обставати,
-стаю, -стаєш, обстати, -стану, -станеш
(за ким-чим, реже за кого-що).
застаиваться, застояться застоюватися, -стою-
юся, -стоюєшся, застоятися, -стбюся,
-стоїшся и мног. позастоюватися
застановлять, застановить прост, уст.
застановляти, застановити, -новлю,
-новиш.
застаревать, застареть застарівати,
застаріти и застаріти; разг. задавнюватися, -нює-
ться, задавнитися.
застарелость застарілість, -лості;
задавненість, -ності.
застарелый застарілий; задавнений.
застареть см. застаревать.
застать см. заставать.
застегать см. застёгивать2.
застегивание застібання, защібання;
запинання. Ср. застёгивать1.
застёгивать1, застегнуть застібати,
застебнути, -стебну, -стёбнеш и мног.
позастібати, защібати и защібувати, -бую, -буєш,
защебнути, -щебну, -щёбнеш; (одежду —
ещё) запинати, запнути и мног.
позапинати.
застёгивать2, застегать (засекать) прост,
засікати, засікти, -січу, -січеш; сов. разг.
зашмагати.
застёгиваться, застегнуться застібатися,
застебнутися, -стебнуся, -стёбнешся и мног.
позастібатися, защібатися и защібуватися,
-буюся, -буєшся, защебнутися, -щєбнуся,
-щёбнешся; запинатися, запнутися и мног.
позапинатися. Ср. застёгивать К
застёгнутый застебнутий, застебнений, за-
щёбнутий; запнутий, запнений,
позапинаний. Ср. застёгивать1.
застегнуть см. застёгивать1.
застегнуться см. застёгиваться.
застёжка застібка, застіжка.
застекление скління, засклення.
застеклённый засклений.
застеклять, застеклить склити, засклити и
мног. позастеклювати, -люю, -люєш и
посклити.
застекляться склитися.
застеленный прост. см. застланный.
застелить сов. прост, см. застилать.
застенографированный застенографований.
застенографировать застенографувати, -фую,
-фуєш.
застенок катівня.
застенчиво парен, соромливо, сором*язлйво,
сором'язно.
застенчивость соромливість, -вості,
сором'язливість, сором'язність, -ності.
застенчивый соромливий, сором'язливий,
сором'язний.
застесняться разг. засоромитися, -млюся,
-мишся; (смутиться — ещё) зніяковіти и
зніяковіти.
застигать, застичь и застигнуть захоплювати,
-люю, -люєш, захопити, -хоплю, -хопиш,
застигати, застигти, -гну, -гнеш; сов. разг.
застукати, заскочити.
застигнутый захоплений, засти гнутий; разг.
застуканий, заскбчений.
застигнуть см. застигать.
застил см. застилка.
застилание застилання, застеляння,
застелення.
застилать, застлать застилати, заслати,
-стелю, -стёлеш и мног. позастилати,
застеляти, застелити, -стелю, -стёлиш и мног.
позастелювати, -люю, -люєш и позастеляти;
(заволакивать — ещё) запинати, запнути
и разг. зап'ясти, -пне.
застилаться, застлаться застилатися,
заслатися, -стелеться, застелитися,
застелитися, -стелиться; запинатися, запнутися и
зап'ястися, -пнеться. Ср. застилать.
застилка 1. (действие) застелення, ^ (не-
оконч.— ещё) застилання, застеляння;
2. (предмет) застилка и застилка,
застілка.
застиранный запраний.
застирывать, застирать запирати, запрати,
-перу, -перёш и мног. позапирати.
застирываться запиратися.
застить прост, застувати, -тую, -туєш,
застити (защу, застиш); (заслонять собой —
ещё) заступати.
заститься прост, заступатися.
застичь см. застигать.

застланный
застланный застелений, засланий; запнутий,
запнений. Ср. застилать.
застлать см. застилать.
застлаться см. застилаться.
застогованный с.-х. складений у стіг (у сті-
жбк, мн. у стогй, у стіжки),
заскиртований.
застоговать с.-х. скласти (складу, складеш)
в стіг (в стіжок, мн. в стогй, в стіжки),
заскиртувати, -тую, -туєш.
застой застій, -стою.
застойность застійність, -ності.
застойный застійний.
застолбить разг. застовпити, -плю, -пйш.
застолблённый разг. застовпбваний.
застольнаяі (в знач. сущ.: песня) застільна,
-ої, застольна.
застольная 2 в знач. сущ. ист. застільна, -ої,
застольна.
застольный застільний, застольний.
застонать застогнати, -стогну, -стогнеш;
(жалобно — ещё) заквилити, однокр.
зойкнути; (о человеке прен.; о птицах — еще)
заскиглити.
застопоренный застопорений.
застопоривать, застопорить застопорювати,
-рюю, -рюєш, застопорити.
застопориваться, застопориться
застопорюватися, -рюеться, застопоритися.
застопорить см. застопоривать.
застопориться см. застопориваться.
застоявшийся 1. прич. який (що) застоявся;
2. в знач. прил. застояний, застоялий.
застоялый застояний, застоялий.
застоять см. застаивать.
застояться см. застаиваться.
застрагивание застругування.
застрагивать, застрогать застругувати, -гую,
-гуєш, застругати, -ружу, -ружеш и
-ругаю, -ругаеш и мног. позастругувати.
застрагиваться застругуватися, -гується.
застраивание забудовування.
застраивать, застроить 1. забудовувати, -дб-
вую, -дбвуєш, забудувати, -дую, -дуєш
и мног. позабудовувати; 2. (сов.: начать
строить) разг. почати (-чну, -чнёш)
будувати.
застраиваться, застроиться забудовуватися,
-дбвується, забудуватися, -дується.
застранствовать разг. почати (-чну, -чнёш)
мандрувати.
застрахование уст. см.
застраховывание.
застрахованный застрахований; {перен.—
ещё) забезпечений.
застраховать см. застраховывать.
застраховаться см. застраховываться.
застраховывание застрахбвування,
застрахувати; (перен.— ещё) забезпечування,
забезпечення.
застраховывать, застраховать
застраховувати, -дбвую, -хбвуєш, застрахувати,
застрельщица
-рахую, -рахуєш; (перен.— ещё)
забезпечувати, -чую, -чуєш, забезпечити.
застраховываться, застраховаться
застраховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся,
застрахуватися, -рахуюся, -рахуєшся; (перен.—
ещё) забезпечуватися, -чуюся, -чуєшся,
забезпечитися.
застрачивание застрочування.
застрачивать, застрочить 1. застрочувати,
-чую, -чуєш, застрочити, -рочу, -рбчиш
и мног. позастрочувати; 2. (сов.: начать
строчить) разг. застрочити; (о письме
разг.— ещё) зачеркати; (о пулемёте,
автомате — ещё) зацокотіти, -котить,
зацокотати, -кбче.
застрачиваться, застрочиться застрочуватися,
-чується, застрочитися, -рбчиться.
застращанный прост, застрашений;
заляканий.
застращать см. застращивать.
застращивание прост, страхання,
застрашування; залйкування.
застращивать, застращать прост, страхати,
застрахати, застрашувати, -шую, -шуеш,
застрашити; залякувати, -кую, -куєш,
залякати и мног. позалякувати.
застращиваться прост, залякуватися,
-кується.
застревание застрявання, застрягання.
застревать, застрять застрявати, -ряваю,
-ряваєш и реже -ряю, -ряєш, застряти,
-рину, -рянеш и мног. позастрявати,
застрягати, застрягнути и застрягти, -гну,
-гнеш и мног. позастрягати; (сов.:
увязнуть разг.— ещё) захряснути, захрясти,
-сну, -снеш; ~ть в горле застрявати,
застряти (застрягати, застрягнути и
застрягти) в горлі.
застрекотать заскрекотати, -кочу, -кбчеш,
заскрекотіти, -кочу, -котиш, застрекотати,
застрекотіти, заджеркотіти, -кочу, -котиш,
заджеркотати, -кочу, -кбчеш, заджерґотіти,
-гочу, -готйш, заджерґотати, -гочу, -гбчеш;
(о насекомых — ещё) зацвірчати,
зацвіркати, зацвіркотати, -кбче (усилит.),
засюрчати; (о людях разг.— обычно)
зацокотіти, -кочу, -котиш, зацокотати, -кочу,
-кбчеш.
застреленный застрілений, застрелений.
застреливать, застрелить застрілювати,
-люю, -люєш, застрілити, застрелювати,
застрелити.
застреливаться, застрелиться
застрілюватися, -лююся, -люєшся, застрілитися,
застрелюватися, застрелитися.
застрелить см. застреливать.
застрелиться см. застреливаться.
застрельщик 1. ист. передовий боєць (род,
бійця), застрільник; 2. перен. застрільник;
(запевала — ещё) заспівувач.
застрельщица застрільниця; заспівувачка.
Ср. застрельщик 2.

застрелять
429
застывший
застрелять разг. застрілити.
застреха обл. стріха; (нижняя обрешетина)
нижня лата.
застригать, застричь 1. разг. застригати,
застригти, -рижу, -рижёш; 2. (сов.: начать
стричь) разг. почати (-чну, -чнёш)
стрйгти.
застроганный заструганий.
застрогать см. застрагивать
застроенный забудований.
застроить см. застраивать.
застроиться см. застраиваться.
застройка забудова, забудівля; (неоконч. д.—
обычно) забудовування.
застройщик забудовник.
застройщица забудовниця.
застроченный застрочений.
застрочить см. застрачивать.
застрочиться см. застрачиваться.
заструг стол, заструг, шерхебель, -беля.
заструг, заструга и заструга (снежная
гряда) обл. заструга, заструг.
заструганный разг. см. застроганный.
застругать разг. см. застрагивать.
заструиться заструмувати, -мує,
заструменіти, -нить и -ніе, заструміти; (начать
литься — ещё) задзюрчати, усилит,
задзюркотіти, -котить, задзюркотати, -коче;
(только о жидкости — ещё) задзюрйти.
застрявший який (що) застряв (застряг),
застряглий.
застрять см. застревать.
застудить см. застуживать.
застудиться см. застуживаться.
застудневание спец. драгління, застигання,
захолбнення.
застудневать спец. драгліти, застигати,
холонути.
застуженный разг. застуджений.
застуживать, застудить разг.
застуджувати, -джую, -джуеш, застудити, -студжу,
-студиш; сов. разг. захолодити, -лоджу,
-лбдиш и -лодйш.
застуживаться, застудиться разг.
застуджуватися, -джуюся, -джуєшся,
застудитися, -студжуся, -студишся и мног.
позастуджуватися; сов. разг. захолодитися,
-лоджуся, -лбдишся и -лодйшся.
застукать1 (застучать) разг. застукати;
см. ещё застучать.
застукать2 1. (захватить врасплох) прост.
застукати; 2. (убить ударами) прост,
забити, -б'ю, -б'єш.
заступ заступ; обл. рискаль, -ля.
заступа прост, заступництво; разг.
заступа; (защита — ещё) захист, -у.
заступать, заступить 1. заступати,
заступити, -ступлю,, -ступиш; ~ть дорогу кому
заступати, заступити дорогу кому; ~ть
чьё-либо место заступати, заступити чие-
нёбудь місце; 2. (придавливать что-л.
ногой) прост, наступати, наступити;
3. (кого-что — защищать) уст., фольк.
заступатися, заступитися, -ступлюся,
-ступишся (за кого-що).
заступиться, заступиться (за кого-что)
заступатися, заступитися, -ступлюся,
-ступишся (за кого-що); разг. оступатися,
оступитися (за кого-що, реже за ким-чим),
вступатися, вступитися (за кого-що),
обставати, -стаю, -стаєш, обстати, -стану,
-станеш (за ким-чим, реже за кого-що).
заступить см. заступать.
заступиться см. заступаться.
заступление 1. (действие) заступання,
заступлення; 2. уст. см. заступничество.
заступник заступник.
заступница заступниця.
заступнический заступницький.
заступничество заступництво.
застучать застукати, усилит, застукотіти,
-кочу, -котиш; (громко — ещё)
загрюкати, усилит, загрюкотіти, -кочу, -котиш,
загрюкотати, -кочу, -кбчеш; (загрохотать—
ещё) затарахкати; (загреметь разг.— ещё)
заторготіти, -гочу, -готйш; (глухо -— ещё)
застугоніти; (глухо и сильно — ещё)
загупати; (заколотить — ещё) закалатати;
(зубами — обычно) заклацати, зацбкати,
усилит, зацокотіти, -кочу, -котиш,
зацокотати, -кочу, -кбчеш.
застучаться разг. застукати, усилит,
застукотіти, -кочу, -котйш; (громко — ещё)
загрюкати, усилит, загрюкотіти, -кочу,
-котиш, загрюкотати, -кочу, -кбчеш;
(загрохотать—ещё) затарахкати; (загреметь
разг.— ещё) заторготіти, -гочу, -готйш;
(глухо и сильно — ещё) загупати.
застывание застигання, холонення.
застывать, застыть 1. холонути,
захолонути, застигати, застигти, -гну, -гнеш и
застигнути: 2. (замерзать, зябнуть)
разг. замерзати, замерзнути и замерзти,
-зну, -знеш и мног. позамерзати;
(коченеть) клякнути и заклякати,
заклякнути и заклякти, -кну, -кнеш и мног. по-
заклякати и поклякнути, дубіти, задубіти
и мног. подубіти, разг. коліти, заколіти;
3. (коченеть — о трупе) разг.
заклякати, заклякнути и заклякти; разг. дубіти,
задубіти; 4. (перен.: становиться
неподвижным) застигати, застигти и застигнути
и мног. позастигати, холонути, захолонути;
(замирать) завмирати, завмерти, -мру,
-мрёш и мног. позавмирати; (цепенеть
от страхау изумления и т. п.— ещё)
заклякати, заклякнути и заклйкти и мног.
поза клякати.
застывший 1. який (що) захолов (застиг),
захолблий, застиглий; 2. який (що) замёрз,
замерзлий; який (що) закляк (задубів),
закляклий, задубілий; 3. який (що) закляк,
закляклий; який (що) задубів, задубілий;
4. який (що) застиг (захолов), застиглий, за-

застыдить
430
засылать
холблий; який (що) завмер, завмерлий;
який (що) заклик, закляклий. Ср.
застывать 1—4.
застыдить разг. 1. засоромити, -млю,
-миш; разг. застидйти, -джу, -дйш; 2.
(начать стыдить) почати (-чну, -чнёш)
соромити (стидити).
застыдиться засоромитися, -млюся, -мишся;
застилатися, засіидйтися, -джуся, -дйш-
ся.
застыжённый и застыженный засоромлений.
застылый разг. 1. захолблий, застиглий;
2. замерзлий; закляклий, задубілий; 3.
закляклий; задубілий; 4. застиглий;
завмерлий; закляклий. Ср. застывать 1—4.
застыть см. застывать.
засудить см. засуживать.
засуетить разг. заклопотати, -почу, -пбчеш,
засуетиться разг. 1. (начать суетиться)
заметушитися; разг. завештатися; 2.
(захлопотаться) заклопотатися, -почуся,
-пбчешся.
засуженный прост, засуджений.
засуживать, засудить прост, засуджувати,
-джую, -джуєш, засудити, -суджу,
-судиш.
засунутый засунутий, засунений; запханий;
засаджений. Ср. засовывать.
засунуть см. засовывать.
засупоненный засупонений.
засупонивание засупонювання.
засупонивать, засупонить засупонювати,
-нюю, -нюеш, засупонити.
засупониваться засупонюватися, -нюеться.
засупонить см. засупонивать.
засусленный заслинений; заяложений, реже
заялбзений; засмальцьований. Ср.
засусливать.
засусливать, засуслить прост, заслинювати,
-нюю, -нюеш, заслинити и мног.
позаслинювати (пачкать слюной); (загрязнять)
заяложувати, -жую, -жуєш, заялозити,
-яложу, -ялозиш и мног. позаяложувати,
(жирным — ещё) засмальцьовувати, -цьб-
вую, -цьбвуеш, засмальцювати, -цюю,
•цюєш и мног. позасмальцьовувати.
засусливаться, засуслиться заслинюватися,
-нююся, -нюєшся, заслинитися и мног.
позаслинюватися; заяложуватися, -жуюся,
-жуєшся, заялозитися, -лбжуся, -лбзишся,
засмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєш-
ся, засмальцюватися, -цююся, -цюєшся
и мног. позасмальцьовуватися. Ср.
засусливать.
засуслить см. засусливать.
засуслиться см. засусливаться.
засусоленный см. засусленный.
засусоливать см. засусливать.
засусоливаться см. засусливаться.
засусолить сов. см. засусливать.
засусолиться сов. .см. засусливаться.
засуха посуха, засуха.
засухоустойчивость с.-х. посухостійкість,
-кості, засухостійкість.
засухоустойчивый с.-х. посухостійкий, засухо*
стійкий.
засученный засуканий, закачаний,
закочений, підкачаний, підкочений; обл.
закасаний, підкасаний.
засучивание засукування, закачування,
закочування, підкачування, підкочування;
обл. закасування, підкасування.
засучивать, засучить 1. засукувати, -кую,
-куєш, засукати, -сукаю, -сукаєш и -сучу,
-сучиш и мног. позасукувати, закачувати,
-чую, -чуєш, закачати и мног.
позакочувати, закочувати, закотити, -кочу, -котиш
и мног. позакочувати, підкачувати,
підкачати, підкочувати, підкотити; обл.
закасувати, -сую, -суєш, закасати,
підкасувати, підкасати; ~чйв рукава работать
перен. засукавши рукава (рукави)
працювати; 2. (сов.: начать сучить) почати
(-чну, -чнёш) сукати.
засучиваться, засучиться засукуватися,
-кується, засукатися, -сукається и -сучиться,
закачуватися, -чується, закачатися,
закочуватися, закотитися, -котиться,
підкачуватися, підкачатися, підкочуватися,
підкотитися; обл. закасуватися, -сується,
закасатися, підкасуватися, підкасатися.
засучить см. засучивать.
засучиться см. засучиваться.
засушенный засушений.
засушивание засушування.
засушивать, засушить засушувати, -шую,
-шуєш, засушити, -сушу, -сушиш и мног.
позасушувати.
засушиваться засушиться засушуватися,
-шуюся, -щуєшся, засушитися, -сушуся,
-сушишся.
засушить см. засушивать.
засушиться см. засушиваться.
засушка засушування, засушення.
засушливость посушливість, -вості, засушли-
вість.
засушливый посушливий, посушний,
засушливий, засушний.
засчитанный зарахований, залічений.
засчитать см. засчитывать.
засчйтывание зараховування, залічування.
засчитывать, засчитать зараховувати, -хб-
вую, -хбвуєш, зарахувати, -рахую,
-рахуєш, залічувати, -чую. -чуєш,
залічити, -лічу, -лічиш.
засчйтываться зараховуватися, -хбвується,
залічуватися, -чується.
засъёмка фото, кино зйомка, (неоконч. д.—
обычно) знімання.
засылание засилання.
засылать, заслать засилати, заслати (зашлто,
зашлёш) и мног. позасилати; (кого куда
уст. — ещё) завдавати, -даю, -даєш, завда-

засылаться
431
затарахтеть
ти, -дам, -даси; ~ть сватов к кому
засилати, заслати старостів (сватів) до кого.
засылаться засилатися.
засылка засилання.
засыпание 1 засипання, засинання. Ср.
засыпать *.
засыпание2 засипання; закидання;
затрушування. Ср. засыпать 2.
засыпанный засипаний, закиданий;
затрушений. Ср. засыпать2.
засыпать \ заснуть засипати и засинати,
заснути и мног. позасипати и позасинати;
несов. разг. засипляти.
засыпать2, засыпать 1. засипати, засипати,
-плю, -плеш и мног. позасипати;
(вопросами и т. п.— ещё) закидати, закидати;
(посыпая чём-л.— ещё) затрушувати,
-шую, -шуєш, затрусити, -трушу, -трусиш
и мног. позатрушувати; 2. (сов.: начать
сыпать) разг. почати (-чну, -чнёш)
сйпати.
засыпаться \ заспаться разг. засипатися,
заспатися, -сплюся, -спйшся; (просыпать)
засипати, заспати, -сплю, -спйш,
засыпаться 2, засыпаться 1. (попадаться на
чём-л.) прост, засипатися, засипатися,
-плюся, -плешся и мног. позасипатися;
2. (сов.: начать сыпаться) разг. почати
(-чнё) сипатися; 3. страд, {несов.)
засипатися; закидатися; ср. засыпать2 1.
засыпка1 1. (действие) засипка, (неоконч.—
обычно) засипання; закидання; ср.
засыпать 2 1; 2..(засыпанное) засипка и засипка.
засыпка2 (производящий засыпку) спец.
засипальник.
засыпной спец. засипний.
засыпщик спец. засипальник.
засыпщица спец. засипальниця.
засыхание засихання.
засыхать, засохнуть засихати, засохнути
и засохти, -хну, -хнеш и мног. позасихати;
(преим о земле — ещё) зашерхати,
зашерхнути и зашерхти, -хне.
засюсюкать разг. засюсюкати, почати (-чну,
-чнёш) сюсюкати.
затаврённый спец. затаврований.
затаврить спец. затаврувати, -рую, -руєш.
затаённо нареч. затаено.
затаённый затаєний, притаєний; прихований;
(в знач. прил.: тайный — ещё) таємний.
Ср. затаивать.
затаивание затаювання, притаювання;
приховування. Ср. затаивать.
затаивать, затаить затаювати, -таюю, -таюєш,
затаїти, притаювати, притаїти;
(припрятывать, скрывать) приховувати, -ховую,
-ховуєш, приховати; ~тайть в себе затаїти
в собі; ~ть дыхание затамовувати,
затамувати (затаювати, затаїти) дух (подих,
віддих, дихання), сов. притаїти (обл.
зачаїти) дух (подих); ~ть злобу затаювати,
затаїти злобу (злість).
затаиваться, затаиться затаюватися, -так>
юся, -таюєшся, затаїтися, притаюватися,
притаїтися; (прятаться) ховатися,
заховатися.
затаить см. затаивать.
затаиться см. затаиваться.
затакт муз. затакт, -у.
затактный муз. затактний.
заталкивать, затолкать и затолкнуть разг.
заштовхувати, -штовхую, -штовхуєш,
заштовхати и заштовхнути; (запихивать)
разг. запихати, запхати и запхнути и
мног. позапихати.
заталкиваться заштовхуватися, -штбвхуєть-
ся; запихатися. Ср. заталкивать.
затанцевать затанцювати, -цюю, -ціоєш.
затанцеваться разг. затанцюватися, -цююся,
-цюєшся.
затапливание1 розпалювання, запалювання.
Ср. затапливать *.
затапливание2 (затопление) затоплювання,
затоплення.
затапливать1, затопить (зажигать в печи%
плите и т. п.) затоплювати, -люю, -люєш,
затопити, -топлю, -топиш и мног.
позатоплювати, розпалювати, -люю, «люєш,
розпалити, -палю, -палиш и мног.
порозпалювати, запалювати, запалити и мног.
позапалювати; (начать отапливать —
ещё) почати (-чну, -чнёш) опалювати.
затапливать2 разг. см. затоплять 2.
затапливаться \ затопиться 1. затоплюватися,
-люється, затопитися, -топиться,
розпалюватися, -люється, розпалитися,
-палиться; 2. страд, (несов.) затоплюватися,
розпалюватися, запалюватися; ср.
затапливать 2
затапливаться2 см, затопляться2.
затаптывать, затоптать затбптувати, -тую,
-туєш, затоптати, -топчу, -топчеш и мног.
позатоптувати; (траву, посевы — ещё)
толочити, -лочу, -лочиш, затолочити.
затаптываться затоптуватися, -туеться.
затараторить разг. заторохтіти, -хчу, -хтиш
и усилит, заторохкотіти, -кочу, -котиш,
затуркати, затурчати, усилит, затуркотіти,
-кочу, -котиш, затуркотати, -кочу, -кочеш;
(о речи; о пулемёте, автомате и т. п.—
ещё) зацокотіти, -кочу, -котиш и
зацокотати, -кочу, -кочеш; (затрещать — о речи
разг. — ещё) заляскотіти, -кочу, -котиш,
залящати, задріботати, -бочу, -бочеш,
задріботіти, -бочу, -ботйш; (заладить разг.—
ещё) заторочити.
затарахтеть прост, заторохтіти, -хчу,
-хтйш, усилит, заторохкотіти, -кочу,
-котиш, затарахкотіти; разг. затуркати,
затурчати, усилит, затуркотіти, -кочу,
-котиш, затуркотати, -кочу, -кочеш;
(заговорить разг.— ещё) засипати, -плю, -плеш,
запорощати.

затасканность
432
затворничества
затасканность 1. затасканість, -ності;
заяложеність; 2. заяложеність. Ср. затаскивать1
1—2.
затасканный 1. затасканий, затяганий;
заношений; заялбжений, реже заялбзений;
2. заялбжений, реже заялбзений; 3.
затяганий. Ср. затаскивать х 1—3.
затаскать см. затаскивать1.
затаскаться см. затаскиватьсяг.
затаскивать1, затаскать 1. (истрёпывать,
изнашивать) разг. затаскувати, -кую,
-куєш, затаскати и мног. позатаскувати,
сов. затягати; занбшувати, -шую, -шуеш,
заносити, -ношу, -носиш; (загрязнять —
ещё) заялбжувати, -жую, -жуєш,
заялозити, -яложу, -ялозиш; 2. (перен.: опошлять)
разг. заялбжувати, заялозити; 3. (сов.:
измучить, таская из одного места в
другое) разг. затягати.
затаскивать2, затащить затягати и
затягувати, -гую, -гуєш, затягти, -тягну, -тигнеш
и затягнути и мног. позатягати и
позатягувати; (уносить куда-л. далеко — ещё)
затаскувати, -кую, -куєш, затаскати и мног.
позатаскувати, сов. прост, заперти, -пру,
-преш.
затаскиваться1, затаскаться 1. разг.
затаскуватися, -кується, затаскатися;
заношуватися, -шуеться, заноситися, -носиться;
2. страд, (несов.) затаскуватися;
заношуватися; заяложуватися, -жується;
заяложуватися; ср. затаскивать1 1—2.
затаскиваться 2, затащиться 1. (сов.: прийти)
разг. притаскатися, приволоктися, -лочуся,
-лочешся; 2. страд, (несов.) затягатися,
затягуватися, -гується; затаскуватися,
-кується; ср. затаскивать2.
затачанный зашитий; заштопаний. Ср.
затачивать К
затачать см. затачивать*.
затачаться см. затачиваться \
затачиваниег зашивання; заштопування.
Ср. затачивать \
затачивание2 заточування; загострювання.
Ср. затачивать2 1.
затачивать 1, затачать зашивати, зашити,
-шйю, -шиєш и мног. позашивати;
(заштопывать) заштбпувати, -пую, -пуєш,
заштопати и мног. позаштопувати.
затачивать2, заточить 1. заточувати, -чую,
-чуєш, заточити, -точу, -точиш;
(заострять — еще) загострювати, -рюю, -рюеш,
загострити, -гострю, -гостриш,
застругувати, -гую, -гуєш, застругати, -ружу,
-ружеш и -ругаю, -ругаєш; 2. (сов.: начать
точить) разг. почати (-чну, -чнёш)
точити; (начать острить — ещё) почати
гострити (стругати).
затачиваться1, затачаться зашиватися,
зашитися, -шиється; заштопуватися, -пується,
заштопатися. Ср. затачивать \
затачиваться2, заточиться заточуватися,
-чується, заточитися, -точиться;
загострюватися, -рюеться, загостритися,
-гостриться, застругуватися, -гується,
застругатися, -ружеться и -ругається. Ср.
затачивать 2 1.
затащенный затягнений, затягнутий.
затащйть см. затаскивать2.
затащиться см. затаскиваться2.
затаять разг. почати (-чнё) танути
(розтавати).
затвердевание твердіння, тверднення;
тужавіння, тужавлення. Ср. затвердевать.
затвердевать, затвердеть твердіти,
затвердіти, тверднути, затверднути; разг. дубіти,
задубіти, сов. забучавіти,
збучавіти;(высыхая — ещё) тужавіти, затужавіти,
стужавіти.
затвердевший який (що) затвердів и т. п.у
затверділий; задубілий, забучавілий,
збучавілий; затужавілий, стужавілий; см.
затвердевать.
затверделость затверділість, -лості;
задубілість. Ср. затвердевать.
затверделый затверділий; задубілий,
забучавілий, збучавілий; затужавілий,
стужавілий. Ср. затвердевать.
затвердение затвердіння, затверділість,
-лості.
затвердеть см. затвердевать.
затвердить см. затверживать.
затвержённый и затверженный затверджений;
завчений, заучений.
затверживать, затвердить 1. затверджувати,
-джую, -джуеш, затвердити, -джу, дйш;
завчати, завчити, заучувати, -чую, -чуєш,
заучити, -учу, -учиш; 2. (сов.: начать
повторять одно и то же) разг. затвердити,
прен. заторочити.
затвор1 К техн. затвор; ~р ружья* затвор
рушниці; 2. (засов) разг. засув; обл.
засов; (задвижка) засувка, обл. засовка;
(крючок) защіпка; З. (в плотине)
заставка; 4. уст. двері, -рей (дверь); (ворота)
брама, ворота.
затвор2 1. (место заключения) уст.
в'язниця; 2. (место жизни затворника)
церк. затвор, -у; жить в ~ре церк., перен.
жити в затворі (отшельником: самітно,
відлюдно).
затворенный зачинений.
затворить см. затворить.
затвориться см. затвориться.
затворник церк., перен. затворник;
(отшельник) самітник, відлюдник.
затворница церк., перен. затворниця;
(отшельница) самітниця, відлюдниця.
затворнический церк., перен. затворницький;
(отшельнический) самітницький,
відлюдницький; (уединённый) відлюдний.
затворничество церк., перен. затворництво;
(отшельничество) самітництво,
відлюдництво; (уединение) відлюддя.

затворный
433
затерзать
затворный1 затворний. Ср. затвор1 1.
затворный2 церк. затворний.
затворить, затворить зачиняти, зачинити,
-чиню, -чйниш и мног. позачиняти.
затвориться, затвориться зачинитися,
зачинитися и мног. позачинйтися.
затевать, затеять разг. затівати, затіяти;
(задумывать) задумувати, -мую, -муєш,
задумати, надумати (сов), редко
загадувати, -дую, -дуєш, загадати;-
(придумывать) придумувати, -мую, -муєш,
придумати; (предпринимать что-л.— ещё)
починати, почати, -чну, -чнёш.
затеваться, затеяться 1. разг. затіватися,
затіятися; 2. страд, (несов.) затіватися;
задумуватися, -мується, загадуватися;
придумуватися ср. затевать.
затейливо нареч. 1. вигадливо; витіювато,
химерно; забавно; кумедно; хитро,
хитромудро, мудро; 2. вигадливо, винахідливо.
Ср. затейливый І—2.
затейливость 1. вигадливість, -вості;
витіюватість, -тості, химерність, -ності;
забавність; кум єдність; хитрість, -рості,
хитромудрість, мудрість; 2. вигадливість,
винахідливість. Ср. затейливый 1—2.
затейливый 1. (вычурный) вигадливий;
(причудливый) витіюватий, химерний;
(занятный) забавний; (смешной) разг.
кумедний; (замысловатый) хитрий,
хитромудрий, разг. мудрий; 2. (находчивый,
изобретательный) вигадливий, винахідливий.
затейник 1. витівник, -а, штукар, -я;
(выдумщик) вигадник, разг. вигадько; 2.
(инициатор забав) витівник.
затейница 1. витівниця, штукарка;
вигадниця, разг. вигадько; 2. витівниця. Ср.
затейник 1—2.
затейничество разг. витівнйцтво.
затейно прост, см. затейливо 1.
затейный прост. 1. см. затейливый 2;
2. (забавный) забавний; (любопытный)
цікавий; З. см. затейливый 1.
затейщик прост, призвідник, призвідець,
-дця, призвідця; разг. привідець, -дця,
привідця.
затейщица прост, призвідниця.
затёк уст., прост, набряк, -у.
затекание затікання; запливання. Ср.
затекать.
затекать, затечь затікати, затекти, -течё
и мног. позатікати; (заплывать — ещё) '
запливати, запливти и заплисти, -пливе
и мног. позапливати; (неметь — о частях
тела — обычно) затерпати, затерпнути,
терпнути, потерпнути и потерпти, -пнуть
(мног.), замлівати, замліти и мног.
позамлівати, зомлівати, зомліти и мног.
помліти.
затёкший який (що) затік; який (що) заплив,
заплйлий; затерплий, потерплий,
замлілий, зомлілий, помлілий. Ср. затекать.
затем нареч. 1. (потом) потім, потбму (реже)%
далі, відтак; обл. затим; а ~м а тоді, а
потім, а далі, а відт&к; 2. (далее) далі; 3. (с
этой, с той целью) для того, для цього;
обл. затим; ~м, чтобы для того, щоб; 4.
(поэтому, потому) уст. тому,того; обл.затим;
~м, что тому (того), що; уст. тим, що.
затемнение затемнення, (неоконч. д.— ещё)
затемнювання.
затемнённый затемнений; затьмарений. Ср,
затемнять.
затемнеть, затемнеться затемніти, затемні-
тися.
затемнить см. затемнить.
затемниться см. затемниться.
затемно нареч. разг. 1. (до рассвета) до
світання, до світанку, до світу, затемна;
2. (когда стемнеет) смеркбм,
присмерком; разг. смеркома.
затемнять, затемнить затемнювати, -нюю,
-нюєш и затемнити, затемнити;
(помрачать — еще) затьмарювати, -рюю, -рюєш,
затьмарити; ~ть разум (сознание и т. п.)
затьмарювати, затьмарити розум
(свідомість и т. п.).
затемнеться, затемниться затемнюватися,
-нюється и затемнятися, затемнитися.
затенение затінення, (неоконч. д.— ещё)
затінювання; притінення. Ср. затенить.
затенённый затінений; притінений. Ср.
затенять.
затенить см. затенять.
затенйться см. затеняться.
затенить, затенить затінювати, -нюю, -нюєш
и затіняти, затінити, -тіню, -тіниш;
(частично — ещё) притінювати и притіняти,
притінити; (несов.: заслонять разг.~
ещё) застувати, -тую, -туєш, застити
(защу, застиш).
затеняться, затенйться затінюватися, -ню-
юся, -нюєшся и затінятися, затінитися,
-тінюся, -тінишся.
затепленный уст., обл. засвічений.
затепливать, затеплить уст., обл.
засвічувати, -чую, -чуєш, засвітити, -свічу,
-світиш.
затепливаться, затеплиться Ус,т-» обл.
засвічуватися, -чується, засвітитися,
-світиться, сов. зажевріти, зажеврітися;
^лилась надежда зажевріла надія.
затеплить см. затепливать.
затеплиться см. затепливаться.
затепло нареч. обл. затепла.
затеребить 1. (начать теребить) разг.
засмикати, -смикаю, -смикаєш и -смйчу,
-смйчеш, зашарпати; (начать перебирать)
почати (-чну, -чнёш) перебирати; 2.
(измучить, теребя) разг. засмикати,
зашарпати.
затереть см. затирать.
затереться см. затираться.
затерзать разг. 1. (начать терзать,

затеривать
434
затоваривать
рвать) почати (-чну, -чнеш) шматувати
(роздирати);* 2. (замучить, терзая)
замучити.
затеривать, затерять разг. губити, -блю,
-биш, загубити и згубити; (забрасывать —
еще) закидати, закинути.
затериваться, затеряться разг. губитися,
-блюся, -бишся, загубитися и згубитися;
(забрасываться разг.— ещё) закидатися,
закинутися; (сов.: замешаться — ещё)
замішатися.
затёртый затертий.
затерянность загубленість, -ності.
затерянный загублений, згублений.
затереть см. затеривать.
затереться см. затериваться.
затёс затёс, -у; (зарубка) зарубка и зарубка.
затёсанный затесаний.
затесать см. затёсывать.
затесаться см. затёсываться.
затёска обл. см. затёс
затеснить см. затеснить.
затесниться разг. почати (-чну, -чнёш)
тиснутися (тіснитися и т. п.); см. тесниться.
затеснить, затеснить разг. затискати и
затискувати, -кую, -куєш, затиснути; обл.
затіснювати, -нюю, -нюеш и затіснйти, за-
тіснйти.
затёсывание затісування.
затёсывать, затесать 1. затісувати, -сую,
-суєш, затесати, -тешу, -тёшеш и мног.
позатісувати; 2. (^сов.: начать тесать)
разг. затесати; почати (-чну, -чнёш) тесати.
затёсываться, затесаться 1. (проникать ку-
да-л.) прост, затісуватися, -суюся, -суєш-
ся, затесатися, -тешуся, -тешешся;
пролазити, -лажу, -лазиш и пролізати, пролізти;
2. страд, (несов.) затісуватися.
затесь обл. см. затёс
затечь см. затекать.
затея витівка, вигадка (выдумка);
(намерение) замір, -у; без ~тёй просто; разг. без
викрутасів; (без ухищрений) без хитрощів,
без хитрування.
затеянный затіяний; задуманий;
придуманий. Ср. затевать.
затеять см. затевать.
затеяться см. затеваться.
затирание затирання.
затиранить прост, замучити; (насмерть —
ещё) замордувати, -дую, -дуєш.
затирать, затереть затирати, затерти, -тру,
-трёш и мног. позатирати.
затираться, затереться затиратися,
затертися, -тр^ся, -трёшся.
затирка затирання.
затискать1 (начать тискать; замучить,
тиская) разг. затискати.
затискать2 см. затискивать.
затискаться 1 (начать с трудом пробираться)
разг. затискатися.
затискаться2 см. затискиваться.
затискивать, затиснуть и затискать разг.
затискати и затискувати, -кую, -куєш,
затиснути, запихати, запхати и запхнути
и мног. позапихати.
затискиваться, затиснуться и затискаться
разг. затискатися и затискуватися, -куюся,
-куєшся, затйснутися, запихатися,
запхатися и запхнутися.
затиснутый разг. затйснений, затйснутий,
запханий.
затиснуть см. затискивать.
затиснуться см. затискиваться.
затихание затихання; згасання; загасання.
Ср. затихать.
затихать, затихнуть затихати, затихнути
и мног. позатихати; (о звуках, движении
и т. п.— ещё) згасати, згаснути; (о
звуках — ещё) загасати и гаснути,
загаснути, (несов.: отдаляясь — ещё) даленіти;
(сов.: отшуметь — ещё) відгомоніти.
затихающий який (що) затихає; згасаючий;
гаснучий. Ср. затихать.
затихнуть см. затихать.
затихший затихлий; згаслий; загаслий.
Ср. затихать.
затишек обл. затишок, -шку и затишок.
затишный прост, затишний и затишний.
затйшье затишшя; (тишина — обычно)
тиша, тишина; (тихое место — обычно)
затишок, -шку и затишок.
затканный затканий; заснований. Ср.
заткать 1.
заткать І. заткати, -тчу, -тчёш; (паутиной —
обычно) заснувати, -снує; 2. (начать
ткать) разг. заткати.
заткаться заткатися, -тчеться.
заткнутый 1. заткнутий, позатиканий;
2. заткнутий, позатиканий, застромлений.
Ср. затыкать 1—2.
заткнуть см. затыкать.
заткнуться см. затыкаться.
затлевший який (що) затлів, затлілий.
затлеть, разг. затлеться затліти, затлітися.
затмевать, затмить затьмарювати, -рюю,
-рюєш, затьмарити, потьмарювати,
потьмарити, сов. затьмити, -млю, -мйш.
затмеваться, затмиться затьмарюватися,
-рюється, затьмаритися, потьмарюватися,
потьмаритися, сов. затьмитися, -миться,
разг. потьмитися; (несов.: о свете, солнце —
ещё) мінитися, -ниться.
затмение затемнення; (помрачение сознания—
ещё) затьмарення, потьмарення,
запаморочення; ~ние луны затемнення місяця.
затмить см. затмевать.
затмиться см. затмеваться.
зато союз затё.
затоваренность торг. затовареність, -ності.
затоваренный торг. затоварений.
затоваривание торг. затоварювання.
затоваривать, затоварить торг.
затоварювати, -рюю. -рюєш, затоварити

затовариваться
435
заторный
затовариваться, затовариться торг.
затоварюватися, -рююся, -рюєшся,
затоваритися.
затоварить см. затоваривать.
затовариться см. затовариваться.
заток (верхний конец ткани) крайка; обл.
ТОрОК, -у, ТОрОКЙ, -КІВ, ТОрОЧКЙ, «ЧОК.
затоковать затокувати, -кує.
затолкать' см. заталкивать.
затолкать2 (начать толкать) заштовхати;
(кулаками, палкой и т. п. разг.— ещё)
заштурхати и заштурхати, почати (-чну,
-чнёш) штурхати; (начать пихать — еще)
почати пхати.
затолкаться (начать толкаться) разг.
заштовхатися; почати (-чну, -чнёш)
штовхатися.
затолкнуть см. заталкивать.
затолковываться, затолковаться прост,
заговорюватися, -рююся, -рюєшся,
заговоритися, -ворюся, -вбришся, забалакуватися,
-куюся, -куєшся, забалакатися, сов.
загомонітися.
затолочь разг. почати (-чну, -чнёш) товкти.
затолочься прост, почати (-чнё) товктися.
затолпиться затовпитися, -питься,
заюрмитися, -миться и заюрмитися, -миться.
затомить 1. разг. затомити, -томлю, -томиш;
заморити, -морю, -мориш; (утомить)
утомити, стомити; 2. кул. стушкувати, -кую,
-куєш.
затомиться 1. разг. затомитися, -томлюся,
-томишся; заморитися, -морюся, -моришся;
(утомиться) утомитися, стомитися; 2.
(начать томиться) разг. почати (-чну,
-чнёш) томитися; (начать мучиться)
почати мучитися; (начать изнывать) почати
знемагати.
затон затон, -у.
затонный затбнний.
затонувший який (що) затонув, затонулий.
затонуть затонути, -тону, -тонеш.
затончик уменьш. затбнчик.
затонщик затбнник.
затопать затупати, усилит, затупотіти,
-почу, -потйш, затупотати, -почу, -пбчеш;
(сильно — ещё) загупати, усилит,
загупотіти, -почу, -потйш; (о быстрой ходьбе,
бегеразг.—ещё) залопотіти, -почу, -потйш,
залопотати, -почу, -пбчеш; (пойти мелким
шагом разг.— ещё) затупцювати, -цюю,
-цюєш, затупцяти; (шлёпая ногами разг.—
ещё) зачалапати, зачапати.
затопить1 см. затапливать1.
затопить2 см. затоплять2.
затопиться х см. затапливаться К
затопиться 2 см. затопляться 2.
затопление затоплення, (неоконч. д.— ещё)
затоплювання.
затопленныйг затоплений, розпалений,
запалений. Ср. затапливать \
затопленный2 затоплений. Ср. затоплять2.
затопляемость затоплюваність, -ності.
затопляемый затоплюваний.
затоплять г прост, см. затапливать \
затоплять2, затопить (заливать водой,
погружать на дно) затоплювати, -люю,
-люєш и затопляти, затопити, -топлю,
-топиш и мног. позатоплювати и
позатопляти.
затопляться * прост, см. затапливаться *.
затопляться 2 и затапливаться, затопиться
затоплюватися, -люється и затоплятися,
затопитися, -топиться. Ср. затоплять2.
затопорщиться (начать топорщиться)
разг. почати (-чнё) настовбурчуватися
(стовбурчитися, їжитися, наїжуватися);
(подняться дыбом) настовбурчитися,
наїжитися.
затопотать разг. затупотіти, -почу, -потйш,
затупотати, -почу, -пбчеш; (сильно)
загупотіти, -почу, :потйш; (о быстрой ходьбе,
беге разг.— ещё) залопотіти, -почу,
-потйш, залопотати, -почу, -пбчеш.
затоптанный затоптаний; затолочений.
Ср. затаптывать.
затоптать см. затаптывать.
затоптаться разг. затупцювати, -цюю,
-цюєш.
затор1 затор, -у; (давка) тиск, -у, тиснява;
~ры льда затори криги (льоду).
затор2 (в винокурении) затір, -тору.
заторговать разг. заторгувати, -гую, -гуеш.
заторговаться разг. заторгуватися, -гуюся,
-гуєшся.
затормаживание загальмовування.
затормаживать, затормозить 1.
загальмовувати, -мбвую, -мбвуєш, загальмувати,
-мую, -муеш; (перен.— ещё) затримувати,
-мую, -муєш, затримати; 2. (сов.: начать
тормозить) почати (-чну, -чнёш)
гальмувати.
затормаживаться, затормозиться
загальмовуватися, -мбвується, загальмуватися,
-мується; (перен.— ещё) затримуватися,
-мується, затриматися; (замедляться —
ещё) загаюватися, -гаюється, загаятися.
заторможённый загальмований; затриманий.
Ср. затормаживать 1.
затормозить см. затормаживать.
затормозиться см. затормаживаться.
затормошённый разг. засмиканий,
зашарпаний.
затормошить разг. 1. затермосити, -мбшу,
-мбсиш, заторсати, затормошйти-%
(задёргать) засмикати, -смикаю, -смикаєш и
-смйчу, -смичеш, зашарпати; 2. (измучить)
засмикати, зашарпати.
затормошиться разг. 1. затермоситися, -мб-
ситься, заторсатися, затормошйтися; 2.
(измучиться) засмикатися, -смикаюся,
-смикаєшся и реже -смйчуся, -смйчешся,
зашарпатися.
заторный затбрний. Ср. затор2.

заторопить
436
затребовать
заторопить разг. заквапити, -плю, -пиш;
почати (-чну, -чнёш) квапити (підганйти).
заторопиться заквапитися, -плюся, -пишся,
почати (-чну, -чнёш) квапитися;
(заспешить) заспішити, (суетясь —- ещё)
захапатися.
заторцевать см. заторцовывать.
заторцованный заторцьований.
заторцовывать, заторцевать заторцьовувати,
-цьбвую, -цьбвуеш, заторцювати, -цюю,
-цюєш.
заторцовываться заторцьовуватися, -цьбвує-
ться.
затосковать 1. (о ком-чём, по ком-чём) разг.
затужити, -тужу, -тужиш (за ким-чим,
редко по кому-чому); (заскучать — ещё)
занудьгувати, -гую, -гуеш (за ким-чим),
занудйтися, -нуджуся, -нудишся и зану-
дитися, -нуджуся, -нудишся; 2. (заболеть)
прост, заболіти; (заныть) разг. занйти,
-нйе.
заточать, заточить уст. ув'язнювати,
-нюю, -нюеш, ув'язнити; (ссылать —
ещё) засилити, заслати (зашлю, зашлёш)
и мног. позасилати; ~чйть в тюрьму
ув'язнити; ~чйть в монастырь ув'язнити
в монастирі; заслати в монастир.
заточаться ув'язнюватися, -нюеться;
засилатися. Ср. заточать.
заточение ув'язнення, (неоконч. д.— ещё)
ув'язнювання; заслання, (неоконч. д.—
ещё) засил&ння. Ср. заточать.
заточенный заточений; загострений,
заструганий. Ср. затачивать2 1.
заточённый ув'язнений; засланий. Ср.
заточать.
заточить1 см. заточать.
заточить2 см. затачивать2.
заточиться см. затачиваться2.
заточка заточка, (неоконч. д.— обычно)
заточування; загострення, (неоконч. д.—
ещё) загострювання, застругування. Ср.
затачивать2 1.
заточный заточувальний; загбстрювальний.
Ср. затачивать2 1.
затошнить безл. занудити, -дйть и занудити,
-дить, замлоїти, почати (-чнё) нудйти,
(млоїти); уст. завадити, -дить.
затощать прост, захлянути, захляти,
-хляну, -хлянеш, охлянути, охляти.
затравенёлый обл. який (що) заріс травою.
затравенеть обл. зарости (-росте)
травою.
затравить см. затравливать.
затравка 1. горн., техн. запал, -у; 2. (пе-
рен.: приманка) прост, приманка, реже
примана; на ~вку для початку; сделать
~вку зробити початок.
затравленно нареч. разг. зацьковано.
затравленный 1. зацькований, запольований,
упольований, улбвлений; 2. зацькований.
Ср. затравливать 1—2.
затравливать, затравить 1. охотн.
зацьковувати, -кбвую, -кбвуєш, зацькувати,
-кую, -куєш, запольовувати, -льбвую, -льб-
вуєш, заполювати, -люю, -люєш, упольб-
вувати, уполювати, уловлювати, -люю,
-люєш, уловити, -влю, -виш; 2. перен.
разг. зацьковувати, зацькувати.
затравочный горн., техн. запалювальний.
затрагивание зачіпання; займання. Ср. за*
трагивать.
затрагивать, затронуть (кого-что) зачіпати,
зачепити, -чеплю, -чёпиш (кого-що),
торкатися, торкнутися (кого-чого, до кого-
чого, об що); (перен.: задевать кого-л.—
ещё) займати, зайняти, -йму, -ймеш (кого);
(касаясь, зацеплять что-л. разг.— ещё)
порушувати, -шую, -шуєш, порушити (що);
пуля ^тронула кость куля зачепила
кістку; ~ть вопрос порушувати, порушити
(торкатися, торкнутися, зачіпати, зачепити)
питання; ~ть [за] больное место перен.
зачіпати, зачепити [за] болюче (вразливе)
місце (за живе); ~ть чьй-либо интересы
зачіпати, зачепити чиї-небудь інтереси.
затрагиваться зачіпатися; порушуватися,
-шується. Ср. затрагивать.
затрамбованный затрамбований.
затрамбовать см. затрамбовывать.
затрамбовывание затрамббвування.
затрамбовывать, затрамбовать
затрамбовувати, -ббвую, -ббвуєш, затрамбувати,
-бую, -буєш.
затрамбовываться затрамбовуватися, -66-
вується.
затрапез, затрапеза (пестрядь) уст.
пістря; обл. тяжйна, пайстра.
затрапезка см. затрапез.
затрапезныйг 1. (пестрядёвый) уст.
пістрьовий; обл. тяжи новий, пайстрбвий; 2.
перен. разг. затрапёзний.
затрапезный2 (происходящий за едой) уст.
затрапёзний.
затрата 1. затрата; витрата; ср. затрачивать 1;
2. ~ты (мн.: расходы, издержки)
витрати, -трат.
затратить см. затрачивать.
затратиться см. затрачиваться.
затраченный затрачений; витрачений. Ср.
затрачивать 1.
затрачивание затрата; витрата, витрачання.
Ср. затрачивать 1.
затрачивать, затратить 1. затрачати и ъдг
трачувати, -чую, -чуєш, затратити;
(расходовать — ещё) витрачати, витратити;
2. (сов.: растратить) уст. розтратити.
затрачиваться, затратиться затрачатися и
затрачуватися, -чується, затратитися;
витрачатися, витратитися. Ср. затрачивать и
затребование зажадання, затребування.
затребованный викликаний, затребуваний.
затребовать зажадати, затребувати, -бую,
-буєш: (вызвать — обычно) викликати.

затревожиться
437
затруднительный
-кличу, -кличеш; суд ~вал свидетелей
суд викликав свідків.
затревожиться разг. затривожитися, -жу-
ся, -жишся; (забеспокоиться)
затурбуватися, -буюся, -буешся, занепокоїтися,
-коюся, -коїшся.
затрезвонить 1. задзвонити, -дзвоню,
-дзвониш [в усі дзвони]; (изо всех сил)
задзвонити щосили (щодуху, чимдуж,
чимдужче); (давать резкие звонки) задзвонити
різко (пронизливо); 2. перен. разг.
задзвонити, почати (-чну, -чнёш) дзвонити;
(начать сплетничать) разг. почати
плести (плескати).
затренькать разг. затри нькати, забренькати,
забриньчати, затриндйкати.
затрёпанный 1. затріпаний, потріпаний,
обтріпаний, обшарпаний, пошарпаний; за-
мйзканий; занехаяний; заяложений; 2.
зашарпаний, засмиканий. Ср. затрёпывать
1—2.
затрепать см. затрёпывать.
затрепаться см. затрёпываться.
затрепетать затріпотіти, -почу, -потйш,
затріпотати, -почу, -пбчеш, затріпотатися,
затрепетати, -печу, -печеш, затріпатися;
(замерцать — еще) замерехтіти, -хтйть,
заблимати, замигтіти, -гтйть, замиготіти;
(о знамёнах и т. п.— ещё) замайоріти;
(задрожать) затремтіти, -мчу, -мтйш,
задрижати; разг. затіпатися.
затрепетаться затріпотатися, -почуся, -пб-
чешся.
затрёпывать, затрепать разг. 1.
(истрёпывать) затріпувати, -пую, -пуеш,
затріпати, тріпати, потріпати, обтріпувати,
обтріпати, обшарпувати, -пую, -пуеш,
обшарпати, сов. пошарпати; (замызгивать) разг.
замйзкувати, -кую, -куєш, замйзкати;-
(доводить до плохого состояния — об
одежде — ещё) занехаювати, -хаюю, -хаюєш,
занехаяти; (перен.: тему, идею'и т. п.—
обычно) заяложувати, -жую, -жуєш,
заялозити, -яложу, -ялозиш; ~пать книгу
потріпати (пошарпати, розтріпати) книжку
(книгу); 2. (измучивать) зашарПувати,
зашарпати, засмикувати, -кую, -куєш,
засмикати; (сов.: о лихорадке) разг. затіпати;
3. (сов.: начать трепать) почати (-чну,
-чнёш) тріпати.
затрёпываться, затрепаться разг. 1.
(изнашиваться) затріпуватися, -пується,
затріпатися, тріпатися, потріпатися,
обтріпуватися, обтріпатися, обшарпуватися,
-пується, обшарпатися, сов. пошарпатися;
(замызгиваться) разг. замйзкуватися,
-кується, замйзкатися; (перен.: о теме,
идее и т. /г.— обычно) заяложуватися,
-жується, заялозитися, -ялозиться; 2.
(измучиваться) зашарпуватися,
засмикуватися, -кується, засмикатися; 3. (сов.:
начать трепаться) почати (-чнё) тріпатися.
затрепыхать см. затрепетать.
затрепыхаться затріпотіти, -почу, -потйш,
затріпотати, -почу, -почепі, затріпотатися,
затріпатися.
затрешДть !. затріщати, за лускати, усилит.
затріскотіти, -кочу, -котиш, затріскотати,
-кочу, -кбчеш, залускотіти, -кочу, -котиш;
(о лязгающих звуках —- ещё) залящати;
(о барабане, пулемёте и т. п.— ещё)
затуркати, затурчати, усилит, затуркотіти,
-котить, затуркотати, -кбче; (о пулемёте,
автомате — ещё) зацокотіти, -котить,
зацокотати, -кбче; (зашипеть на огне ¦—
еще) зашкварчати; (о дребезжащем звуке,
о коростеле) задерчати, обл. задиркати,
задирчати; 2. (перен.: о речи) разг.
заторохтіти, -хчу, -хтйш и усилит,
заторохкотіти, -кочу, -котйш, зацокотіти,
зацокотати, залящати и усилит, заляскотіти, -кочу,
-котйш, затуркати, затурчати, усилит.
затуркотіти, затуркотати;
(скороговоркой) разг. задріботіти, -бочу, -ботйш,
задріботати, -бочу, -ббчеш; 3. (перен.:
начать разрушаться) затріщати; 0
голова (в голове) ~щйт разг. голова (в
голові) затріщить.
затрещина прост, ляпас; разг. лящ, -а.
затронутый зачеплений; зайнятий;
порушений. Ср. затрагивать.
затронуть см. затрагивать.
затрубить 1. засурмити, -млю, -мйш,
затрубити, -трублю, . -трубиш; (на трембите
обл.— ещё) затрембітати; 2. (перен.:
заговорить) разг. затрубити.
затруднение 1. утруднення; ~ния мн.
утруднення, -нень; (трудности) труднощі,
-щів; 2. (трудное положение) скрутний
стан (-у), скрутне становище, скрута;
быть в ~нии бути в скрутному стані
(становищі), бути в скруті (в утрудненні);
(колебаться) вагатися; не знати, що
робити; встретить ~ния, встретиться с ~ниями
натрапити на труднощі; выйти из ~ния
вийти з труднощів (з утруднення), вийти із
скрутного (з важкбго) становища (із скрути);
~ние дыхания утруднення дихання;
поставить в ~ние поставити в скрутне (у
важке) становище.
затруднённость утрудненість, -ності.
затруднённый утруднений.
затруднительно предик. важко, трудно;
скрутно; незручно. Ср. затруднительный.
затруднительность трудність, -ності,
важкість, -кості; скрутність; утрудненість;
незручність. Ср. затруднительный.
затруднительный важкий, трудний; (о
положений, обстоятельствах — обычно)
скрутний; (затруднённый) утруднений;
(тягостный — обычно) тяжкий; (неловкий)
незручний; ~ое дело важка справа; ~ое
положение скрутний стан, скрутне (важке)
становище, скрута.

затруднить
438
затыкать
затруднить см. затруднять.
затрудниться см. затрудниться.
затруднять, затруднить (кого-что) утрудняти
и утруднювати, -нюю, -нюєш, утруднити
(кого-що, кому що); (мешать — ещё)
ставати (стаю, стаєш) на перешкоді (на заваді),
стати (стану, станеш) на перешкоді (на
заваді), перешкоджати, перешкодити, -джу,
-диш (кому-чому); (причинять хлопоты)
разг. завдавати (-даю, -даєш) клопоту,
завдати (-дам, -даси) клопоту (кому), не-
сов. клопотати, -почу, -пбчеш (кого);
(беспокоить) турбувати, -бую, -буєш,
потурбувати (кого-що); если вас не ~нйт
якщо (коли) це вас не обтяжить, якщо
(коли) це не завдасть вам клопоту, якщо
(коли) вам не важко.
затрудняться, затрудниться 1. (становиться
более трудным) утруднятися и
утруднюватися, -нюється, утруднитися, важчати,
поважчати; 2. (испытывать затруднение;
не решаться)вагатися, завагатися; он
снялся ответом йому важко було дати відповідь
(відповісти); я "ня'юсь ответить вам мені
важко відповісти вам%
затрусить разг. заполошитися; (испугаться)
злякатися.
затрусить 1. (засыпать) прост, затрусити,
-трушу, -трусиш, мног. позатрушувати,
-шую, -шуєш; (запорошить) запорошити,
-рошу, -рбшиш; 2. (побежать, пойти
рысцой) прост, затюпати, затрюхати; 3.
(начать сыпать) прост, затрусити.
затрясти 1. затрясти, затрусити, -трушу,
-трусиш; (о лихорадке и т. п. разг.—
ещё) затіпати.
затрястись затрястися, затруситися,
-трушуся, -трусишся; разе, затіпатися; (от
сотрясения — ещё) задвигтіти, -гчу,
-гтйш; (задрожать) затремтіти, -мчу,
-мійш.
затужить (по ком-чём, о ком-чём) разг.
затужити, -тужу, -тужиш (за ким-чим, редко
по кому-чому).
затуманенный затуманений, затуманілий,
стуманілий; (отчасти) разг. притуманений;
(о сознании — ещё) запаморочений; (о
взгляде — ещё) затьмарений.
затуманивать, затуманить затуманювати,
-нюю, -нюєш, затуманити, сов. редко
стуманити; (отчасти) разг. притуманювати,
притуманити; (перен.: лишать
возможности соображать — ещё) запаморочувати,
-чую, -чуєш, запаморочити.
затуманиваться, затуманиться
затуманюватися, -нююся, -нюєшся, затуманитися,
сов. затуманіти, стуманіти; (о сознании —
ещё) запаморочуватися, -чується,
запаморочитися; снилось в голове безл.
запаморочилося (затуманилося) в голові; разг.
завернуло в голові.
затуманившийся який (що) затуманився (за-
туманів, стуманів), затуманілий. Ср.
затуманиваться.
затуманить см. затуманивать.
затуманиться см. затуманиваться.
затупить см. затуплять.
затупиться см. затупляться.
затупленный затуплений, мног. потуплений.
затуплять, затупить затуплювати, -люю,
-люєш и затупляти, затупити, -туплю,
-тупиш, мног. позатуплювати,
позатупляти, потупити.
затупляться, затупиться затуплюватися,
-люеться и затуплятися, затупитися,
-тупиться, мног. позатуплюватися,
позатуплятися, потупитися.
затурканный прост, затурканий.
затуркать прост, затуркати.
затухание 1. загасання, загаснення,
затухання; 2. физ. згасання, затухання.
затухать, затухнуть 1. загасати, загаснути,
затухати, затухнути; 2. физ. згасати,
згаснути, затухати, затухнути.
затухающий 1. який (що) загасає (затухає),
загасаючий, затухаючий; 2. физ.
згасаючий, затухаючий; ~ие колебания
затухаючі коливання.
затихнуть см. затухать.
затухший який (що) загас (затух), загаслий.
затушёванный затушований, затушкований.
затушевать см. затушёвывать.
затушеваться см. затушёвываться.
затушёвка см. затушёвывание.
затушёвывание затушовування,
затушковування.
затушёвывать, затушевать затушовувати,
-шбвую, -шбвуєш, затушувати, -шую,
-шуєш, затушковувати, -кбвую, -кбвуєш,
затушкувати, -кую, -куєш.
затушёвываться, затушеваться
затушовуватися, -шбвується, затушуватися, -шує-
ться, затушковуватися, -кбвується,
затушкуватися, -кується.
затушенный разг. загашений.
затушить разг. загасити, -гашу, -гасиш.
затхлость затхлість, -лості.
затхлый затхлий.
затыкание 1. затикання; 2. затикання,
застромлювання, засовування. Ср. затыкать
1—2.
затыкать 1 (начать тыкать) разг. затикати;
(чем во что разг.— ещё) заштрикати.
затыкать2 (начать обращаться на «ты»)
прост, затикати.
затыкать, заткнуть 1. (что чем) затикати,
заткнути и мног. позатикати; ~ть рот
(горло, глотку) кому перен. прост,
затикати, заткнути рота (рот, пёльку, горлянку)
кому; 2. (засовывать что за что-л., куда-л.)
затикати, заткнути и мног. позатикати,
застромлювати, -люю, -люєш и
застромляти-, застромити, -ромлю, -рбмиш и мног.
позастромлювати, засовувати, -сбвую, -сб-

затыкаться
439
зауряд
вуєш и засувати, засунути и мног.
позасовувати; ~нуть за пояс кого перен. прост.
заткнути за пояс кого, взяти гору (верх)
над ким; перевершити кого.
затыкаться, заткнуться 1. затикатися,
заткнутися; 2. затикатися, заткнутися,
застромлюватися, -люється и
застромлятися, застромитися, -рбмиться,
засовуватися, -сбвується и засуватися,
засунутися; 0 ~нйсь ( ~нйтесь)! вульг. заткни
(заткніть) рота (рот, пёльку, горлинку)! Ср.
затыкать 1—2.
затылок 1. потилиця; становиться в ~к
ставати один за одним (за другим); 2. техн.
затйлок, -лка.
затылочный 1. потиличний; 2. техн. затил-
кбвий.
затыльник (у пулемета) воен. затильник.
затычка разг. затичка; (деревянная — ещё)
чіп, род. чопа, уменыи. чбпик, чопёць,
-пцй, чопок, -пка; (для трубы разг.— ещё)
заткало, заткално, обл. кагла; на ~ку
перен. прост, на затичку.
затюкать прост. 1. (топором и т. п.) за-
цюкати; 2. (о перепеле) запідпадьомкати,
запідпідьомкати; 3. (убить ударами)
зацюкати.
затюкованный запакований, затюкбваний.
затюковать см. затюковывать.
затюковывание запаковування, затюкбву-
вання.
затюковывать» затюковать спец.
запаковувати, -ковую, -кбвуєш, запакувати, -кую,
•куєш и мног. позапаковувати, тюкувати,
-кую, -куєш и затюкбвувати, -ковую,
-ковуєш, затюкувати.
затюковываться запаковуватися, -кбвується,
затюкбвуватися, -кбвується.
затявкать прост, задзявкати, усилит.
за дзявкотіти, -кочу, -котиш.
затягивание затягання, затягування;
зашморгування; зволікання. Ср. затягивать.
затягивать, затянуть затягати и затйгу-
вати, -гую, -гуєш, затягти, -тягну, -тягнеш
и затягнути и мног. позатягати и
позатягувати; (петлю; петлёй — ещё)
зашморгувати, -гую, -гуєш, зашморгнути и мног.
позашморгувати; (несов.: задерживать,
замедлять что-л.— ещё) зволікати (з чим,
що); (начинать петь разг.— ещё)
заводити, -джу, -диш, завести, -веду, -ведёш;
мнуть песню заспівати пісню (пісні),
затягнути (завести) пісню.
затягиваться, затянуться 1. затягатися и
затйгуватися, -гуюся, -гуєшся, затягтися,
-тягнуся, -ти гнешся и затягнутися и мног.
позатягатися и позатягуватися; (петлёй —
ещё) зашморгуватися, -гуюся, -гуєшся,
зашморгнутися; 2. страд, (несов.) затягатися,
затйгуватися; зашмбргуватися;
зволікатися; завбдитися, -диться; ср. затЯгивать.
затяжелеть прост. І. (забеременеть) за-
вагітніти; разг. стати (стану, станеш)
важкою; уст. зайти (-йду, -йдеш) в тяж;
2. (стать тяжелее) поважчати, стати
важким.
затяжка 1. (действие) затягання,
затягування, затягнення; зашморгування;
зволікання; ср. затЯгивать; 2. (при курений)
затйжка; табаку осталось на одну ~ку
тютюну залишилося (лишилося) на одну
затйжку; 3. ав. затйжка; 4. сапожн. затй-
гування.
затяжной затяжний; (требующий много
времени, медлительный — ещё) забарний,
гайний, разг. загайний; ~6й прыжок
ав. затяжний стрибок.
затЯнутость розтягнутість, -тості, розтйгне-
ність, -ності.
затЯнутый затй гнутий, затйгнений;
зашморгнутий; заведений. Ср. затЯгивать.
затянуть см. затЯгивать.
затянуться см. затягиваться.
затЯпать прост, зацюкати.
зауфюметь прост, стати (стану, станеш)
похмурим.
заударный грам, занаголосний и занаголбе-
ний
зауздывать зауздать ф о л ь к.
загнуздувати, -дую, -дуєш и гнуздати, загнуздати
и мног. позагнуздувати и погнуздати.
заулок разг. завулок, -лка, заулок.
заулыбаться разг. почати (-чну, -чнёш)
усміхатися (посміхатися); разг. заусмі-
хатися.
заулюлюкать прост, затюкати,
заулюлюкати
заумничать разг. замудрувати, -рую, -руєш.
заумный разг. заумний; безглуздий,
нісенітний, незрозумілий.
заумь разг. заум, -у.
заунывно нареч. тужливо, журливо; сумно,
сумовито, смутно. Ср. заунывный.
заунывность тужливість, -вості, журливість;
сум, -у, сумність, -ності (редко),
сумовитість, -тості, смутність. Ср. заунывный.
заунывный тужливий, журливий;
(грустный) сумний, сумовитий, смутний.
заупокойный церк., перен. заупокійний.
заупрямиться разг. зноровити, -влю, -виш,
зґедзатися, зґедзкатися; (о людях —
обычно) упертися (упруся, упрешся), затй-
тися, -тнуся, -тнешся, затнутися.
Зауралье Зауралля
зауральский зауральський.
заурчать загурчати; разг. забурчати, усилит.
забуркотати, -кочу, кбчеш, забуркотіти,
кочу, -котиш; (зарычать) загарчати; (о
кошке и т. п.) замурчати, замуркотати,
кбче, замуркотіти, -котить, замуркати.
заурЯд нареч. прост. 1. (с кем-чем —
наряду, рядом) поряд, поруч (з ким-чим,
кого-чого); (наравне) нарівні и нарівні.

заурядность
440
захаивать
врівні (з ким-чим); 2. (подряд, непрерывно)
безперервно, неперервно.
заурядность звичайність, -ності;
(посредственность) посередність.
заурядный рядовий, звичайний; разг.
абиякий; (посредственный) пересічний,
посередній; (обыденный) буденний.
заусеница, заусенец 1. (на пальцах) задирка;
2. техн. задирка и задирка; (при
горячей штамповке) облбй, -лою, зайвий
метал (-у); (при литье) рубчик.
заутра нареч. п о э з. уст. завтра (узавтра)
вранці; (завтра) завтра, узавтра.
заутренний уст. ранковий, вранішній,
ранній.
заутреня церк. утреня, заутреня.
заутюженный запрасований, заутюжений;
загладжений. Ср. заутюживать.
заутюживание запрасбвування, заутюжу-
вання; загладжування. Ср. заутюживать.
заутюживать, заутюжить запрасовувати, -сб-
вую, -сбвуеш, запрасувати, -сую, -суєш,
заутюжувати, -жую, -жуєш, заутю-
жити; (заглаживать) загладжувати,
-джую, -джуєш, загладити, -джу, -диш.
заутюживаться, заутюжиться
запрасовуватися, -сбвується, запрасуватися, -сує-
ться, заутюжуватися, -жується, за
утюжитися; загладжуватися, -джується,
загладитися, -диться. Ср. заутюживать.
заутюжить см. заутюживать.
заутюжиться см. заутюживаться.
заахать разг. заухкати, заухати; (о филине
и т. п.— обычно) запугукати; (о пушке
и т. п.— обычно) загупати, загукати.
заученно нареч. завчено, заучено.
заученность завченість, -ності, заученість.
заученный завчений, заучений.
заучивание завчання, заучування.
заучивать, заучить завчати, завчити и
мног. позавчати, заучувати, -чую, -чуєш,
заучити, -учу, -учиш и мног.
позаучувати.
заучиваться, заучиться завчатися, завчи-
тися, заучуватися, -чуюся, -чуєшся,
заучитися, -учуся, -учишся.
заучить см. заучивать.
заучиться см. заучиваться.
заушательский шельмівський.
заушательство шельмування, паплюження.
заушать, заушить уст. 1 • (кого — давать
пощёчину, бить по уху) бити (б'ю, б'єш)
по щоці, ударити по щоці, бити в вухо,
ударити в вухо (кого), давати (даю, даєш)
ляпаса, дати (дам, даси) лйпаса (кому);
разг. давати ляща, дати ляща (кому);
2. (перен.: оскорблять) ображати,
образити ^ (ображу, образиш); (порочить)
ганьбити, -блю, -бйш, зганьбити,
порочити, опорбчити.
заушение уст. 1. (оплеуха) ляпас; разг.
лящ, -а; 2. (оскорбление) образа.
заушйть см. заушать.
заушница мед. завушниця, заушниця,
свинка.
заушный завушний, заушний.
зафальшивить разг. почати (-чну. -чнёш)
фальшувати (фальшивити).
зафамильярничать разг. почати (-чну,
-чнёш) фамільйрничати.
зафантазировать разг. зафантазувати, -зую,
-зуеш; почати (-чну, -чнёш) фантазувати.
зафантазироваться разг. зафантазуватися,
-зуюся, -зуєшся; удатися (удамся, удасися)
в фантазії.
Зафаршированный зафарширований.
зафаршировать зафарширувати, -рую,
-руєш.
зафиксированный зафіксований.
зафиксировать зафіксувати, -сую, -суєш.
зафилософствовать разг. почати (-чну,
-чнёш) філософствувати (разг.
філософувати).
зафилософствоваться разг. зафілосбфству-
ватися, -ствуюся, -ствуєшся, зафілософу-
ватися, -софуюся, -софуешся.
зафлажить охотн. оточити (оточу, оточиш)
прапорцями.
заформовать техн. заформувати, -мую,
-муєш
зафорсить разг. 1. захизуватися, -зуюся,
-зуєшся; 2. (начать важничать) почати
задаватися (пишатися); (начать
хвастаться) почати хвалитися (хвастати,
хвастатися).
зафрантить разг. зафрантйти, -нчу, -нтйш,
зафрантувати, -т^ю, -туєш, почати
(-чну, -чнёш) франтйти (франтувати).
зафрахтованный мор., торг.
зафрахтований.
зафрахтовать см. зафрахтовывать.
зафрахтовывание мор., торг.
зафрахтовування
зафрахтовывать, зафрахтовать мор., торг.
зафрахтовувати, -тбвую, -тбвуєш,
зафрахтувати, -тую, -туєш.
зафрахтовываться мор.у торг,
зафрахтовуватися, -тбвується.
зафыркать, разг. зафырчать 1. запирхати,
зафиркати; разг. запрйхати; (запыхтеть—
ещё) зачмихати; (преим. о лошади — ещё)
зафбркати; (о машине —- ещё) зафурко-
тіти, -котить; 2. (смеясь — о человеке)
разг. запирхати, запрйхати»
зачмихати, зафиркати.
захаживание відвідування, навідування,
учащання. Ср. захаживать.
захаживать (куда, к кому — многокр.)
разг. заходити, -джу, -диш (куди, до
кого), бувати (де, у кого); (навещать —
ещё) відвідувати, -дую, -дуєш (кого-що),
навідуватися, -дуюся, -дуєшся, разг.
учащати (куди, до кого-чого).
захаивать, захаять прост, ганити, за-

захандрить
441
захирелый
ганити и зганити; разг. гудити, -джу,
-диш, огудити и обгудити, сов. загудити,
згудити.
захандрить разг. занудйтися, -нуджуся,
-нудишся и занудйтися, -нуджуся,
-нудишся; разг. занудити світом, захандрйти.
захапывать, захапать прост,
загарбувати, -бую, ^-буеш, загарбати; разг.
заграбастувати, -тую, -туеш, заграбастати;
(захватывать) захоплювати, -люю, -люеш,
захопити, -хоплк), -хбпиш и мног.
позахоплювати.
захапываться загарбуватися, -бується;
заграбастуватися, -тується; захоплюватися,
-люється. Ср. захапывать.
Захарий, Захар, реже Захари я Захар, Заха-
рій; разг. Захарко.
захаркивать, захаркать прост, захаркувати,
-кую, -куєш, захаркати.
захаянный зганений.
захаять см. захаивать.
захваленный разг. захвалений.
захваливание разг. захвалювання.
захваливать, захвалить разг. 1.
захвалювати, -люю, -люеш и разг. захвалити,
захвалити, -хвалю, -хвалиш; 2. (сое.: начать
хвалить) по чати хвалити.
захваливаться, захвалиться разг.
захвалюватися, -лююся, -люєшся, захвалитися,
^хвалюся, -хвалишся.
захвалить см. захваливать.
захвалиться, см. захваливаться.
захварывать, захворать разг.
захворювати, -рюю, -рюєш, захворіти и мног.
похворіти, занедужувати, -жую, -жуєш,
занедужати и мног. понедужати; сов. разг.
заслабнути, заслабти, -бну, -бнеш, засла-
бїти, мног. послабіти.
захвастать разг. захвастати, захвастатися;
почати (-чну, -чнёш) хвастати (хвастатися,
хвалитися). ^ /
захвастаться разг. захвастатися; почати
(-чну, -чнёш) хвастати (хвастатися,
хвалитися).
захват І. (действие) захват, -у, захоплення,
(неоконч.— ещё) захоплювання; (посиль-
ственное присвоение —- еще) загарбання,
(неоконч.•*-. ещё) загарбування, разг.
гарбан н я;, 2. (охватываемое пространство)
захват, -у; (косца — обычно) ручка; ширина
~та комбайна ширина захвату комбайна;
3. (приспособление) техн., с.-х. захват, -а;
4. (запал зерна) с.-х. запал, -у.
захватанный захватаний; заяложений. Ср.
захватывать 2.
захватать см. захватывать2.
захватить см. захватывать1.
захватнический загарбницький.
захватный 1. захватний; загарбний; 2.
захватний. Ср. захват 1, 3.
захватчик загарбник.
захватчица загарбниця.
захватывание 1. захбплювання, захоплення;
загарбування; підби рання; 2. захоплення,
захбплювання. Ср. захватывать1 1—2.
захватывать 11 захватить 1. захоплювати,
-люю, -люєш, захопити, -хоплів, -хбпиш
и мног. позахоплювати; (насильственно
присваивать — обычно) загарбувати, -бую,
-буеш, загарбати, разг. гарбати,
згарбати; (забирать — обычно) забирати,
забрати, -беру, -береш и мног. позабирати;
(брать с собой — обычно) брати, узяти
(візьму, візьмеш), разг. прихвачувати,
-чую, -чуєш, прихватйти, -хвачу,
-хватиш; (доставать — ещё) засягати,
засягнути и засягти, -сягну, -сягнеш;
(увлекать за собой -— ещё) підбирати,
підібрати, -беру, -береш; (заполучать разг.-—
ещё) запопадати, запопасти, -паду, -падеш;
2. (сильно увлекать, возбуждать)
захоплювати, захопити и мног. позахбплювати;
3. (заставать) разг. заставати, -стаю,
-стаєш, застати, -стану, -станеш и мног.
позаставати, захоплювати, захопити и
мног. позахбплювати; (сов.: успеть найти,
застать — ещё) попасти, -паду, -падеш;
(застигать) застигати, застигнути, -гну,
-гнеш, (врасплох разг.— ещё) застукувати,
-кую, -куєш, застукати, сов. заскочити;
~тйть на месте преступления захопити
(заскочити, застукати; схватить: схопити)
на місці злочину (разг. на гарячому, на
гарячім, на гарйчім вчинку); успел ~тйть
последний поезд устиг попасти на останній
поїзд; 0 ~тйло дух (дыхание) захопило
(перехопило, затамувало) дух (пбдих,
віддих, дихання), сперло віддих; разг.
зайняло (захопило) дух; обл. затнувся дух.
захватывать2, захватать разг. захвату-
вати, -тую, -туєш, захватати;
(замусливать и перен.— обычно) заяложувати,
-жую, -жуєш, заялозити, -ложу, -лозиш.
захватываться * захоплюватися, -люється;
загарбуватися, -бується; забиратися;
братися (береться). Ср. захватыватьг 1.
захватываться 2 захватуватися, -тується;
заяложуватися, -жуєтвся. Ср. захватывать2*
захватывающий 1. прич. який (що)
захоплює, захоплюючий и т. п.; см.
захватывать г 1—3: 2. в знач. прил. захоплюючий,
захватний, захопливий..
захваченный 1. захоплений; загарбаний;
забраний, реже забратий; узятий, прихва-
чений; підібраний;- 2. захоплений; 3.
захоплений; застйгнутий, застуканий, за-
скбчений. Ср. захватывать1 1—3.
захворавший разг. який (що) захворів
(занедужав), захворілий, занедужалий; разг.
який (що) заслаб, заслаблий.
захворать см. захварывать.
захилеть прост, см. захиреть 1.
захирелый 1. захирілий и захирілий,
змиршавілий, заниділий, зачучверений, за-

захиреть
442
захлопывать
чучверілий; (хилый) редко захйлий; піду-
палий, занепалий; 2. підупалий, занепа-
лий; захирілий. Ср. захиреть 1—2.
захиреть 1. разг.'захиріти и захиріти,
замиршавіти, змиршавіти, занидіти, знидіти,
понидіти, зачучверіти; обл. зачевріти, за-
чавліти; (здоровьем — ещё) підупасти,
-паду, -падеш, занепасти; 2. (перєн.: прийти
в упадок) разг. підупасти, занепасти:
разг. захиріти.
захихикать разг. захихикати, захихотіти,
-хочу, -хотйш, закйхкати.
захламить см. захламливать.
захламлённость разг. захаращеність, -ності.
захламлённый разг. захаращений.
захламливание разг. захаращування.
захламливать и захламлять, захламить
разг. захаращувати, -щую, -щуєш,
захарастити, -ращу, -растиш; (засорять)
засмічувати, -чую, -чуєш, засмітити,
-смічу, -смітиш и мног. позасмічувати.
захламливаться разг. захаращуватися,
-щується.
захламлять см. захламливать.
захламляться см. захламливаться.
захламостить и захламостйть сов. прост.
см. захламли вать.
захламощенный и захламощённый прост.
см. захламлённый.
захлёб прост, см. 'захлёбывание.
захлебать прост, почати (-чну, -чнёш)
хлебтати; (о людях разг.*— обычно)
засьорбати и засьорбати, почати сьорбати.
захлебнуть 1. разг. хлебнути, усилит,
хлебонути; разг. хлепнути, сьорбнути;
(глотнуть) ковтнути; 2. (запить) прост,
запйти, -п'ю, -п'єш.
захлебнуться см. захлёбываться.
захлёбывание захлинання.
захлёбываться, захлебнуться захлинатися,
захлинутися, разг. похлинатися,
похлинутися; (несов.: заливаться — еще)
заливатися; (от смеха, слёз и т. п. разг.—
еще) заходитися, -джуся, -дишся; атака
~вается атака захлинається.
захлёбывающийся 1. прич. який (що)
захлинається и т. п.; см. захлёбываться;
2. в знач. прил. заливчастий*/ заливистий;
говорить ~щимся голосом говорити
захлинаючись.
захлёстанный разг. захльостаний.
захлестатьг см. захлёстывать К
захлестать2 1. (начать хлестать) разг.
захльостати; (плетью, кнутом разг.—
еще) захвиськати; (начать стегать)
почати (-чну, -чнёш) стьобати (шмагати);
2. (о волнах: ударяться) разг.
заплескати, -плёще, усилит, заплескотіти, -котить,
заплескотати, -коче; 3. (о дожде) разг.
заперіщити.
захлёстнутый І. захлеснутий; зашморгнутий;
закинутий, закинений; 2. заплёснутий;
3. захлеснутий, заплёснутий. Ср.
захлёстывать 2 1—3.
захлестнуть см. захлёстывать2.
захлестнуться см. захлёстываться 2.
захлёстывать1, захлестать (засекать
хлыстом, кнутом и т. п.) р а з г.
захльостувати, -тую, -туєш, захльостати, сов.
зашмагати.
захлёстывать2, захлестнуть 1. захльостувати,
-тую, -туєш, захлеснути; (петлёй —
обычно) зашморгувати, -гую, -гуеш,
зашморгнути и мног. позашморгувати;
(закидывать — ещё) закидати, закинути; 2,
(водой) запліскувати, -кує, заплеснути,
захлюпувати, -пує, захлюпнути и
захлюпнути; 3. (перєн.: захватывать, поглощать)
захльостувати, захлеснути, запліскувати,
заплеснути, захлюпувати, захлюпнути;
О ~нуло память (в памяти) прост,
випало з пам'яті.
захлёстываться г захльостуватися, -тується.
Ср. захлёстыватьа.
захлёстываться2, захлестнуться 1.
захльостуватися, -туюся, -туєшся,
захлеснутися; зашморгуватися, -гуюся, -гуєшся,
зашморгнутися и мног. позашморгуватися;
закидатися, закинутися; 2. захлюпуватися,
-пується, захлюпнутися и захлюпнутися;
3. -захльостуватися, захлеснутися,
захлюпуватися, захлюпнутися. Ср. захлёстывать2
1—3.
захлипать прост, захлипати.
захлопать 1. заляскати и усилит, заляскоті-
ти, -кочу, -котиш, захлопати, заляпати;
(крыльями — обычно) залопотіти, -потйть,
залопотати, -поче; (о пробках,
выстрелах — обычно) забахкати; (дверью и
т. п.— обычно) загрюкати и усилит.
загрюкотіти, -кочу, -котйш и
загрюкотати, -кочу, -кбчеш, загупати; разг.
загуркати; ~пать глазами разг.
закліпати очйма; 2. (в ладоши) заплескати,
-плещу, -плёщеш, заляскати и усилит.
заляскотіти, заляпати.
захлопнутый закритий, зачинений. Ср.
захлопывать.
захлопнуть см. захлопывать.
захлопнуться см. захлопываться.
захлопотать заклопотатися, -почуся, -по-
чешся, почати (-чну, -чнёш) клопотатися;
(начать заниматься чем-л.— ещё) почати
поратися, разг. запоратися.
захлопотаться разг. заклопотатися,
-почуся, -почешся; (увлечься работой по
хозяйству разг.— еще) запоратися.
захлопывание закривання; зачиняння. Ср.
захлопывать.
захлопывать, захлопнуть закривати,
закрити, -крйю, -криєш (закрывать); (дверь,
окно и т. /г.— обычно) зачинити,
зачинити, -чиню, -чйниш; сов. обл. затріс-
нути.

захлопываться
443
захрипеть
захлопываться, захлопнуться закриватися,
закритися, -криється; зачинятися,
зачинитися, -чиниться. Ср. захлопывать.
захлороформированный мед.
захлороформований.
захлороформировать мед. захлороформувати,
-мую, -муєш.
захлюпать разг. 1. захлюпати, усилит.
захлюпотіти, -почу, -потйш, захлюпотати,
-почу, -пбчеш; 2. (заплакать) разг.
захлипати.
захлябать прост, захлипати.
захмелевший прост, який (що) захмелів;
(в знач. прил.— ещё) захмелілий.
захмелеть прост, захмеліти.
захныкать разг. запхикати, захнйкати,
-хнйкаю, -хникаєш и реже -хнйчу, -хнй-
чеш; (заныть — ещё) заскиглити,
заскімлити.
заход 1. (действие) захід, -ходу;
(захождение — ещё) заходження; 2. (закат
светила) захід, -ходу и захід, -ходу.
заходить1 (начать ходить) заходити,
-ходжу, -ходиш; (о волнах, тучах — ещё)
розходитися, -ходиться; (начать
слоняться) разг. затинятися; волны /~дйли хвилі
заходили (розходилися); ходуном
(ходенём) ~ть см. ходун 1.
заходить2, зайти заходити, -джу, -диш,
зайти, -йду, -йдеш; (часто ходить куда-л.,
к кому-л.— ещё) унаджуватися, -джуюся,
-джуєшся, унадитися, -джуся, -дишся;
(забираться куда-л.— ещё) забиватися,
забитися, -б'юся, -б'єшся; (за что разг.—
ещё) заступати, заступити, -ступлю,
-ступиш; (возникать — о разговоре и т. п.—
ещё) здійматися, здійнятися (здійметься),
зніматися, знятися (зніметься); дело
зашло [слишком] далеко справа зайшла
[надто] далёко; входит, зашёл разговор
заходить, зайшла мова (річ).
заходиться* (увлечься ходьбой, утомиться
от ходьбы) разг. заходитися, -ходжуся,
-хбдишся.
заходиться 2, зайтись (терять чувство,
замирать) прост, заходитися, -диться, зайтися,
-йдеться; ^ться, ~ йтись слезами (от слёз)
заходитися, зайтися слізьми (сльозами,
від сліз); "*ться, ^ йтись от смеха
(смехом) заходитися, зайтися від сміху (із
сміху, сміхом); сердце удится, зашлось сёрце
заходиться, зайшлося.
заходящий який (що) заходить; г-ее солнце
сонце, що заходить, сонце на заході,
призахідне сонце.
захождение заходження; (закат светила —
обычно) захід, -ходу и захід, -ходу.
захожий прост, захожий, зайшлий; ^ий
человек захожа (зайшла) людина; разг.
заблуда, прен. зайда, заволока.
захозяйничать разг. загосподарювати, -рюю,
-рюєш, захазяйнувати, -ную, -нуєш.
захозяйничаться разг. загосподарюватися,
-рююся, -рюєшся, захазяйнуватися, -нуюся,
-нуєшся; (захлопотаться по хозяйству
разг. — ещё) запоратися.
захолодать п р о с т. 1. (безл.: похолодать)
похолодати, похолодніти, похолоднішати;
разг. захолодати; 2. (озябнуть; остыть)
захолонути, редко захолбти, -лону, -лбнеш;
(похолодеть) похолонути, редко похолоти.
захолоделый прост, захолблий.
захолодеть п р о с т. 1. (озябнуть)
захолонути, редко захолбти, -лону, -лбнеш;
(похолодеть) похолонути, редко похолоти;
2. (безл.: похолодать) похолодати,
похолодніти, похолоднішати; разг. захолодати.
захолонуть прост, захолонути, редко
захолбти, -лону, -лбнеш; (похолодеть)
похолонути, редко похолоти; (замереть —
ещё) завмерти, -мру, -мрёш.
захолустный глухйй, закутковий, закутній.
захолустье [глухйй] закуток, -тка; разг. заку-
тина, закутень, -тня; (глушь) глушина.
захомутать разг. захомутати.
захороводить (кого — увлечь, вскружить
голову) прост, закрутити, -кручу, -крутиш
(кого), закрутити голову (кому).
захоронение книжн., спец. поховання.
захороненный 1. похований, похоронений;
захований; 2. захований. Ср. захоронить
1—2.
захоронить 1. (похоронить) поховати,
похоронити, -роню, -рониш, сховати, схоронити;
разг. заховати; 2. (спрятать) прост,
заховати, сховати, мног. позаховувати,
-хбвую, -хбвуєш, поховати.
захорохориться прост, запри ндитися,
-джуся, -дишся, почати (-чну, -чнёш)
гороїжитися (костри читися).
захотеть захотіти, -хочу, -хочеш, схотіти,
мног. похотіти; (пожелать — ещё)
забажати, побажати; (сильно, страстно — ещё)
зажадати, пожадати (редко), забагнути,
забагти, -гну, -гнеш, уст. запрагнути.
захотеться (кому) захотітися, -хочеться,
схотітися и мног. похотітися; забажатися,
разг. побажатися (кому); (сильно,
страстно — ещё) зажадатися, пожадатися
(редко), забагнутися, забагтися, -гнеться
(кому); (сильно разг.— ещё) закортіти,
скортіти, прикортіти (кому, уст. кого),
хіть взяла (кого); (вздуматься) заманутися
(кому).
захохотать зареготати, -гочу, -гбчеш,
зареготатися, зареготіти, -гочу, -готйш; разг.
захихотіти, -хочу, -хотйш.
захрапеть захропти, захропіти, -плю, -пйш.
захребетник (тунеядец) прост,
захребетник; (дармоед) дармоїд.
захребетница захребетниця; дармоїдка. Ср.
захребетник.
захрипеть разг. захрипіти, -плю, -пйш;
разг. захарчати, однокр. храпнути.

захромавший
444
зачаливание
захромавший 1. який (що) закульгав
(закривів, зашкутильгав, зашкандибав),
закривілий; 2. який (що) закульгав
(зашкутильгав). Ср. захромать 1—2.
захромать 1. закульгати, закривіти,
зашкутильгати, зашкандибати; 2. перен. разг.
закульгати, зашкутильгати; ~ть на обе
ноги, ~ть и на правую и на левую
закульгати (зашкутильгати) на обидві ноги.
захронометрировать спец. захронометрувати,
-рую, -руєш.
захрустеть захрустіти, -хрущу, -хрустиш,
захрущати, захрумтіти, -мчу, -мтйш,
усилит, захрумкотїти, -кочу, -котиш; разг.
захрупотіти, -почу, -потйш, захрупостіти,
-пощу, -постиш.
захрюкать зарбхкати, захрбкати, захрюкати,
зарохкотати, -кочу, -кбчеш.
захряснуть 1. (увязнуть в грязи, снегу и
т. п.) прост, захряснути, захрйсти, -сну,
-снеш; обл. ухрясти; 2. (затвердеть)
обл. затвердіти, затверднути; разг.
задубіти, забучавіти, збучавіти; (застыть —
ещё) затужавіти, стужавіти.
захудалость зубожіння; занепалість, -лості.
Ср. захудать.
захудалый 1. зубожілий; підупалий, занепа-
лий; здрібнілий; ср. захудать; 2. (слабый,
хилый) миршавий; разг. зачучверений,
зачучверілий; 3. (плохой,
незначительный) незначний, абиякий.
захудание зубожіння; здрібніння. Ср.
захудать.
захудать прост, зубожіти (обеднеть,
оскудеть); (прийти в упадок) підупасти,
-паду, -падёш, занепасти; (измельчать)
здрібніти.
зацапывать, зацапать прост. 1. (ловить)
ловйти, -влю, -виш, зловити, сов. піймати,
спіймати; (хватать) хапати и схоплювати,
-люю, -люєш, схопити, -плю, -пиш; 2.
(присваивать) загарбувати, -бую, -буеш,
загарбати; разг. заграбастувати, -тую, -туєш,
заграбастати.
зацарапать разг. задрипати; (заскрести)
зашкребти, зашкрябати.
зацарапаться разг. 1. задряпати,
задряпатися, почати (-чну, -чнёш) дряпати (дря-
патися); (заскрестись) зашкребти,
зашкрябати, зашкребтися, зашкрябатися; 2. (друг
друга) почати дряпатися.
зацарствовать разг. 1. зацарювати, -рюю,
-рюєш; 2. перен. запанувати, -ную, -нуєш.
зацвести см. зацветать.
зацветание зацвітання; квітування,
красування. Ср. зацветать.
зацветать, зацвести зацвітати, зацвісти,
-цвіту, -цвітеш и мног. позацвітати;
(покрываться цветами и перен.— еще)
заквітати, заквітнути; (сов.: о хлебах •— обычно)
почати квітувати, заквітувати, -тує,
почати красуватися (красувати),
закрасуватися, -сується, за красувати; (покрываться
плесенью — ещё) почати цвісти, поцвісти
и мног. позацвітатися.
зацветший зацвїлий; заквітлий; цвілий, по-
цвілий. Ср. зацветать.
зацедйть (начать цедить) разг. почати
(-чну, -чнёш) цідити.
зацелованный зацілований.
зацеловать зацілувати, -лую, -луєш.
зацеловаться зацілуватися, -луюся, -луєшся.
зацементированный спец, зацементбваний.
зацементировать спец. зацементувати, -тую,
-туєш.
зацементироваться спец. зацементуватися,
-тується.
зацентрованный техн. зацентрбваний.
зацентровать техн. зацентрувати, -рую,
-руєш.
зацентровка техн. зацентрування, (неоконч.
д.— ещё) зацентрбвування.
зацеп 1. (действие) зачіплювання; 2. техн.
зачёп; 3. см. зацепка 2.
зацепа 1. зачіпка; (крючок) гак, -а; 2. (у
собак) кіготь, -гтя.
зацепить см. зацеп ля* ть.
зацепиться см. зацепляться.
зацепка 1. (действие) зачеплення,(неоконч,—
ещё) зачіплювання; 2. (предмет) зачіпка;
(крючок) гачбк, -чка; 3. перен. разг.
зачіпка.
зацепление 1. (действие) зачеплення,
(неоконч.— ещё) зачіплювання; 2. .
(предмет) зачіпка; (крючок) гачбк, -чка.
зацепленный зачеплений.
зацеплять, зацепить 1. зачіплювати, -люю,
-люєш и зачіпляти, зачепити, -чеплю,
-чёпиш и мног. позачіплювати и
позачіпляти; (мешая двигаться разг.— ещё)
перечіплювати, -люю, -люєш, перечепити,
-чеплю, -чёпиш и мног. поперечіплювати;
(несов.: задевать — обычно) зачіпати; (сов.:
коснуться разг.— ещё) учепйти; 2. перен.
разг. зачіпати, зачепити.
зацепляться, зацепиться 1. зачіплюватися,
-лююся, -люєшся и зачіплятися и
зачіпатися, зачепитися, -чеплюся, -чёпишея
и мног. позачіплюватися и позачіплятися;
(ногой и т. п. разг.— ещё)
зашпортуватися, -туюся, -туешея, зашпортнутися;
2. страд, (несов.) зачіплюватися,
зачіплятися; зачіпатися. Ср. зацеплять 1—2.
зацепной зачіпний.
зацепочка уменьш.-ласк. зачіпочка; гачечок,
-чка. Ср. зацепка 2.
зацокать разг. зацокати, усилит,
зацокотіти, -кочу, -котйш, зацокотати, -кочу,
-кбчеш.
зачавкать разг. заплямкати, зачавкати, редко
зацямкати; (о животных) разг. зажва-
кати.
зачадить разг. зачадйти, -джу, -дйш.
зачаливание спей, зачалювання.

зачаливать
445
зачес
зачаливать, зачалить спец. зачалювати, -люю,
-люеш, зачалити.
зачаливаться спец. зачалюватися, -люється.
зачалить см. зачаливать.
зачальный спец. зачальний.
зачарованно парен, зачаровано; заворожено.
Ср. зачаровывать.
зачарованный зачарований, очарований;
заворожений. Ср. зачаровывать.
зачаровывать, зачаровать зачаровувати, -рб-
вую, -рбвуєш, зачарувати, -рую, -руєш
и мног. позачаровувати и почарувати,
очаровувати, очарувати; (завораживать —
ещё) заворожувати, -жую, -жуєш,
заворожити, -рожу, -рбжиш.
зачаровываться зачаровуватися, -рбвується,
очаровуватися.
зачастить разгг зачастити, -чащу, -частйш;
(начать часто ходить куда-л., к кому-л.
разг.— ещё) почати учащати, стати
(стану, станеш) учащати, несов. учащати;
(повадиться) занадитися, -джуся, -дишся,
унадитися; (о речи, ходьбе, дожде и пр.
разг.— ещё) задріботіти, -бочу, -ботйш,
задріботати, -бочу, -ббчеш.
зачастую парен, разг. часто, часто-густо,
часто й густо; разг. частенько.
зачатие зачаття.
зачаток биол., переп. зачаток, -тка;
(зародыш) зародок, -дка.
зачаточность биол., перен. зародкбвість, -во-
сті.
зачаточный биол., переп. зачатковий; (в
зародыше) зародковий.
зачатый биол. зачатий.
зачать1 см. зачинать.
зачать 2 (зародить кого) зачати, -чну, -чнёш;
(забеременеть уст.—ещё) понести.
зачаться 1 см. зачинаться.
зачаться2 (зародиться) уст. зачатися, -чнё-
ться.
зачахнуть зачахнути, мног. почахнути;
(худея, увядая — обычно) змізерніти,
змарніти, помарніти; (о растениях — обычно)
засохнути, засохти, -хне; (захиреть)
разг. захиріти и захиріти, замиршавіти,
змиршавіти, занидіти, знидіти,
понидіти, зачучверіти, обл. зачевріти, зачав-
літи.
зачахший який (що) зачахнув (зачах и т. п.),
зачахлий; змізернілий, змарнілий,
помарнілий; засохлий; захирілий и захирілий,
змиршавілий, заниділий, зачучверений,
зачучверілий; см. зачахнуть.
зачваниться разг. зачванитися.
зачем парен, чого; (для чего) навіщо, нащо,
для чого, провіщо; уст. пощб; (почему)
чому, разг. чом; ~м и для чего разг. нащо
й про що; нащо, про що; навіщо і провіщо;
уст. нащо й пбщо.
зачем-то нареч. чогось; навіщось, нащось;
чомусь. Ср. зачем.
зачервиветь разг. зачервивіти.
зачередовать разг. почати (-чну, -чнёш)
чергуватися.
зачередоваться разг. почати (-чну, -чнёш)
чергуватися.
зачёркивание закреслювання.
зачёркивать, зачеркнуть закреслювати, -люю,
-люєш, закреслити и мног. позакрёслювати.
зачёркиваться закреслюватися, -люється.
зачёркнутый закреслений.
зачеркнуть см. зачёркивать.
зачернённый зачёрнений, зачорнений.
зачернеть, зачернеться зачорніти/ редко
зачорн ітися.
зачернить см. зачернеть.
зачернйться см. зачерняться.
зачернять, зачернить зачёрнювати, -нюк>,
-нюєш и зачорнювати, зачорнити.
зачерняться, зачернйться зачёрнюватися, -нк>
юся, -нюєшся и зачорнюватися,
зачорнитися.
зачерпать разг. почати (-чну, -чнёш)
черпати.
зачерпнутый зачерпнутий.
зачерпнуть см. зачерпывать.
зачерпнуться см. зачерпываться.
зачерпывать, зачерпнуть зачерпувати, -пую,
-пуєш, зачерпнута.
зачерпываться, зачерпнуться зачерпуватися,
-пуеться, зачерпнутися.
зачерствелость зачерствілість, -лості и
зачерствілість.
зачерствелый зачерствілий и зачерствілий;
(бездушный — о характере разг.— ещё)
запеклий.
зачерстветь зачерствіти и зачерствіти; (сов.:
ожесточиться — о сердце разг.— ещё)
запектися, -печеться, редко задебеліти.
зачертить см. зачерчивать.
зачертйться см. зачерчиваться.
зачертыхаться разг. почати (-чну, -чнёш>
чортихатися (черкати, черкатися), зачор-
тихатися.
зачерченный зарисований; заштрихований..
Ср. зачерчивать 1.
зачёрчивание зарисовування;
заштриховування. Ср. зачерчивать 1.
зачерчивать, зачертить 1. зарисовувати, -сб-
вую, -сбвуєш, зарисувати, -сую, -суєш-
и мног. позарисовувати;
(заштриховывать) заштриховувати, -хбвую, -хбвуєш,
заштрихувати, -штрихую, -штрихуєш;.
2. (сов.: начать чертить) почати креслити;.
(по чему — ещё) почати черкати; З. (сов.:
начать кутить) прост, почати гуляти
(пйти-гуляти); (начать безобразничать)
почати бешкетувати.
зачерчиваться, зачертйться зарисовуватися,
-сбвується, зарисуватися, -сується;
заштриховуватися, -хбвується, заштрихуватися,
-штрихується. Ср. зачерчивать 1.
зачёс зачіс, -чбсу.

зачёсанный
446
зашабашить
зачёсанный зачесаний.
зачесать см. зачёсывать.
зачесаться елі. зачёсываться.
зачесть см. зачитывать К
зачесться см. зачитываться*.
зачёсывание зачісування.
зачёсывать, зачесать 1. зачісувати, -сую,
-суєш, зачесати, -чешу, -чёшеш и мног.
позачісувати; (вверх — ещё) підчісувати,
підчесати; 2. (сов.: начать чесать) разг.
зачесати, -чешу, -чёшеш; (тело —
обычно) зачухати.
зачёсываться, зачесаться 1. зачісуватися,
-суюся, -суєшся, зачесатися, -чешуся,
-чешешся и мног. позачісуватися; 2. (сов.:
начать чесаться) разг. зачесатися,
-чешуся, -чешешся; (начать чесать тело-
обычно) зачухатися; 3. (сов.: начать
зудеть) засвербіти, -бить; руки ~сались
перен. разг. руки засвербіли.
зачёт 1. (действие) зарахування, залічення;
в ~т у с т. в рахунок; 2. (вид испытания;
отметка) залік, -у.
зачётка разг. залікова книжка.
зачётный 1. зарахувальний; 2. заліковий.
Ср. зачёт 1—2.
зачехлённый зачохлений.
зачехлить зачохлити.
зачивйкать прост, см. зачирикать.
зачилйкать см. зачирикать.
зачин 1. (начало) прост, початок, -тку;
2. лит. и пр. зачин, -у и зачйн.
зачинатель зачинатель, -ля.
зачинательница зачинателька.
зачинать, зачать прост, зачинати, зачати,
-чну, -чнёш.
зачинаться, зачаться прост, зачинатися,
зачатися, -чнёться.
зачиненный 1. полагоджений; залатаний,
полатаний; 2. заструганий, підструганий.
Ср. зачинивать 1—2.
зачинивать, зачинить разг. 1. (исправлять
починкой) лагодити, -джу, -диш,
полагодити, сов. поладити, поладнати;
(накладывая заплаты — обычно) залатувати, -тую,
-туєш, залатати и мног. позалатувати, сов.
полатати; 2. (очинять карандаш, мелок
и т. п.) застругувати, -гую, -гуєш,
застругати, -стружу, -стружеш и мног.
позастругувати, підстругувати, підстругати.
зачиниваться 1. лагодитися, -диться;
залатуватися, -тується; 2. застругуватися,
-гується, підстругуватися. Ср. зачинивать
1—2.
зачинить см. зачинивать.
зачинщик призвідник, призвідець, -дця,
призвідця; разг. привідець, привідця, заводій,
-дія, заводіяка; уст. причйнець, -нця.
зачинщица призвідниця; разг. заводіяка,'
заводійка.
зачирикать зацвірінькати, зацвіріньчати;
разг. зачиркати.
зачиркать разг. І. зачиркати; 2. (зачертить)
зарисувати, -сую, -суєш, мног.
позарисовувати, -сбвую, -сбвуєш;
(заштриховать) заштрихувати, -штрихую,
-штрихуєш.
зачисление зарахування, залічення,
зачислення, (неоконч. д. — ещё) зараховування,
залічування, зачисляння.
зачисленный зарахований, залічений,
зачислений.
зачислить см. зачислять.
зачислиться см. зачисляться.
зачислять, зачислить зараховувати, -хбвую,
-ховуєш, зарахувати, -рахую, -рахуєш,
залічувати, -чую, -чуєш, залічити, -лічу,
-лічиш, зачисляти, зачислити; ~лить на
довольствие воен. зарахувати (зачислити)
на постачання; ^лить на первый курс
зарахувати (зачислити) на пёрший курс;
~лить на текущий счёт бухг. зарахувати
(зачислити, залічити) на поточний рахунок.
зачислиться, зачислиться зараховуватися,
-ховуюся, -хбвуєшся, зарахуватися,
-рахуюся, -рахуєшся, зачислятися, зачислитися.
зачистить см. зачищать.
зачистка зачистка, зачищення, (неоконч. д.—
обычно) зачищання.
зачитанный зачитаний.
зачитать см. зачитывать2.
зачитаться см. зачитываться2.
зачитывание1 зараховування, залічування.
Ср. зачитывать1.
зачитывание2 зачитування. Ср. зачитывать2.
зачитывать \ зачесть зараховувати, -ховую,
-ховуєш, зарахувати, -рахую, -рахуєш,
залічувати, , -чую, -чуєш, залічити, -лічу,
-лічиш; ~честь курсовую работу
зарахувати курсову роботу.
зачитывать2, зачитать 1. зачитувати, -тую,
-туєш, зачитати и мног. позачйтувати;
2. (сов.: начать читать) разг. почати
читати; разг. зачитати.
зачитываться \ зачесться зараховуватися, -хб-
вується, зарахуватися, -рахується,
залічуватися, -чується, залічитися, -лічиться.
зачитываться 2, зачитаться зачитуватися, -ту-
юся, -туєшся, зачитатися и мног.
позачитуватися.
зачихать разг. почати (-чну, -чнёш) чхати;
разг. зачхати.
зачищать, зачистить зачищати, зачистити,
-чищу, -чистиш.
зачищаться зачищатися.
зачищенный зачищений.
зачмокать разг. зацмокати, зачмокати;
(губами разг.— ещё) заплямкати.
зачокаться разг. почати (-чну, -чнёш)
цокатися.
зачтённый зарахований, залічений.
зачумлённый зачумлений.
зачуять зачути.
зашабашить прост, пошабашити.

зашагать
447
зашивать
зашагать закрокувати, -кую, -куєш; (пойти)
піти (піду, підеш); (взад и вперёд)
заходити, -ходжу, -ходиш; (двинуться ку-
да-л.) рушити; (отправиться,
направиться) попрямувати, -мую, -муєш,
попростувати, -тую, -туєш, покрокувати, раз г,
почимчикувати, -кую, -куєш; (широко
ступая разг.— ещё) зацибати, поцибати; ~гал
по направлению к деревне попрямував
(попростував, покрокував; почимчикував)
до (у напрямі) села.
зашалить 1. р а з г запустувати, -тую, -туєш;
(начать дурачиться разг.— ещё) зажи-
рувати, -рую, -руєш; 2. (начать
бесчинствовать) разг. почати (-чну, -чнёш);
бешкетувати; (начать своевольничать)
почати сваволити; (начать
разбойничать) почати грабувати; 3. (перестать
действовать нормально) разг. почати
капризувати, закапризувати, -зує; нервы
~лйли з нервами не все гаразд, з
нервами щось негаразд (недобре), нерви не
в порядку.
зашалйться разг. запустуватися, -туюся,
-туєшся; (расшалиться) розпустуватися,
разг. розжируватися, -руюся, -руєшся.
зашамкать разг. зашамкати, зашавкати,
усилит, зашамкотіти, -кочу, -котиш,
зашавкотіти.
зашарить разг. почати (-чну, -чнёш)
шарити (шукати); разг. занйшпорити.
зашаркать разг. зачовгати, зашаркати.
зашатать разг. захитати, захилитати.
зашататься 1. захитатися, захилитатися;
2. (начать бродить без дела) разг. почати
(-чну, -чнёш) тинятися (вештатися,
швендяти и т. п.), затинятися,
завештатися, засновигати; см. шататься 2.
зашвартованный мор. зашвартований.
зашвартовать см. зашвартовывать.
зашвартоваться см. зашвартовываться.
зашвартовывать, зашвартовать мор.
зашвартовувати, -товую, -товуєш,
зашвартувати, -тую, -туєш.
зашвартовываться, зашвартоваться мор.
зашвартовуватися, -тбвується,
зашвартуватися, -туеться.
зашвыривание1 закидання. Ср.
зашвыривать V
зашвыривание2 закидання. Ср.
зашвыривать2 1.
зашвыривать1, зашвырнуть (швырять ку-
да-л.) разг. зашпурювати, -рюю, -рюєш,
зашпурнути; (забрасывать) закидати,
закинути и мног. позакидати; ~нула судьба
закинула доля.
зашвыривать2, зашвырять I. (швыряя,
засыпать) разг. шпурляти, зашпурлйти;
(забрасывать) закидати, закидати; 2. (сов,:
начать швырять) разг. почати (-чну,
-чнёш) шпурляти, зашпурлйти; (начать
бросать) почати кидати, разг. закидати.
зашвыриваться2 закидатися. Ср.
зашвыривать *.
зашвыриваться 2 закидатися. Ср.
зашвыривать2 1.
зашвырнуть см. зашвыривать1.
зашвырять см. зашвыривать2.
зашвыряться разг. почати (-чну, -чнёш)
шпурляти, зашпурлйти; (начать бросать)
почати кйдати (кидатися), разг.
закидати.
зашевелить заворушити, -рушу, -рушиш.
зашевелиться заворушитися, -рушуся,
-рушишся; разг. закуйовдитися, -джуся,
-дишся; волосы ^лились на голове волосся
заворушилося на голові.
зашедший який (що) зайшов и т. п.; см.
заходить 2.
зашеек, зашеина прост, зашийок, -йка;
разг. гамалйк, -а.
зашейный зашийний.
зашелестеть зашелестіти, -лестить,
зашарудіти, -дйть, зашемрати, зашуміти, -мить,
зашумувати, -мує, залопотати, -поче,
залопотіти, -потйть, однокр. шелеснути,
шурхнути, шебёрнути и шебернути, ше-
бёрхнути, шерхнути; разг. зашамотіти,
гмотйть; (пошелестеть — ещё)
пошарудіти.
зашелудиветь прост, зашолудивіти, зшолу-
дйвіти; (запаршиветь) разг.
запаршивіти.
зашелушиться залущитися.
зашепелявить разг. зашепелйвити, -влю,
-виш.
зашептать зашептати, -шепч}', -шепчеш,
зашепотіти, -почу, -потйш, зашепотати, -по-
чу, -почеш.
зашептаться зашептатися, -шепчуся,
-шепчется, зашепотітися, -почуся, -потйшся,
зашепотатися, -почуся, -почешся.
зашибать, зашибить 1. (ушибать, убивать)
прост, забивати, забити, -б'ю, -б'єш
и мног. позабивати; 2. (добывать,
приобретать) прост, загрібати, загребти и мног.
позагрібати, реже колупати, колупнути;
(деньги разг. — ещё) виганяти,
вигнати (вижену, виженеш); ~бать деньгу
загрібати (виганяти) гроші; 3. (несов.:
пьянствовать) прост, пйти (п'ю, п'єш);
(выпивать) випивати.
зашибаться, зашибиться 1. забиватися,
забитися, -б'юся, -б'єшся и мног.
позабиватися; 2. загрібатися; 3. пйти (п'ю, п'єш);
випивати. Ср зашибать 1—3.
зашибить см. зашибать.
зашибиться см. зашибаться.
зашибленный забитий, позабиваний. Ср.
зашибать 1.
зашивание зашивання.
зашивать, зашить зашивати, зашити, -шйю,
-шиєш и мног. позашивати.

зашиваться
448
зашторенный
зашиваться, зашиться зашиватися,
зашитися, -шиюся, -шиєшся.
зашйвка зашиттй, зашивка, (неоконч. д.—
обычно) зашивання.
зашивочный зашивний, зашивальний.
зашикать разг. зашикати.
зашипеть зашипіти, -плю, -пйш; (о
пресмыкающихся, птицах, на огне и т. п.; пе-
рен.— ещё) засичати; (затрещать при
горении — еиф) зашкварчати.
зашитый зашитий.
зашить см. зашивать.
зашиться см. зашиваться.
зашифрованный зашифрований.
зашифровать см. зашифровывать.
зашифровка зашифровка, (неоконч. д.—
обычно) зашифровування.
зашифровывание зашифровування.
зашифровывать, зашифровать
зашифровувати, -рбвую, -рбвуєш, зашифрувати, -рую,
-руєш.
зашифровываться зашифровуватися, -рбвує-
ться.
зашлёпать разг. 1. (начать шлёпать, ударяя
по чему-л.) зашльопати, заляпати;
(заляскать — еще) заляскати; 2. (пойти,
шлёпая) зачалапати, зачапати, захля-
пати, зашльопати, залопотати, -почу,
-почепі, залопотіти, -почу, -потйш.
зашлифованный зашліфбваний.
зашлифовать см. зашлифовывать.
зашлифовка зашліфування, (неоконч. д.—
ещё) зашліфбвування.
зашлифовывание зашліфбвування,
зашліфування.
зашлифовывать, зашлифовать зашліфбву-
вата, -фбвую, -фбвуеш, за шліфувати,
-шліфую, -шліфУєш.
зашмыгать прост, почати (-чну, -чнёш)
шмигати; (начать двигать, шаркать) разг.
зачовгати; (носом разг.— обычно)
зашморгати.
зашнурованный зашнурований,
ушнурований.
зашнуровать см. зашнуровывать.
зашнуроваться см. зашнуровываться.
зашнуровывание зашнуровування,
ушнуровування.
зашнуровывать, зашнуровать
зашнуровувати, -рбвую, -рбвуєш, зашнурувати, -рую,
-руєш и мног. позашнуровувати,
ушнуровувати, ушнурувати.
зашнуровываться, зашнуроваться
зашнуровуватися, -рбвуюся, -рбвуешся,
зашнуруватися, -руюся, -руєшся и мног.
позашнуровуватися, ушнуровуватися,
ушнуруватися.
зашнырять разг. зашастати, зашмйгати.
зашпаклёванный зашпакльований; покитб-
ваний. Ср. зашпаклёвывать.
зашпаклевать см. зашпаклёвывать.
зашпаклеваться см, зашпаклёвываться.
зашпаклёвка зашпаклювання, {неоконч. д.—
ещё) зашпакльовування; китування. Ср.
зашпаклёвывать.
зашпаклёвывание зашпакльовування,
зашпаклювання; китування. Ср.
зашпаклёвывать.
зашпаклёвывать, зашпаклевать строит.
зашпакльовувати, -льбвую, -льбвуєш,
зашпаклювати, -люю, -люеш и мног.
позашпакльовувати, сов. пошпаклювати;
(окна — обычно) китувати, -тую, -туєш,
по киту вати.
зашпаклёвываться, зашпаклеваться
зашпакльовуватися, -льбвується,
зашпаклюватися, -люється; китуватися, -тується. Ср.
зашпаклёвывать.
зашпигованный кул. разг. нашпигований.
зашпиговать кул. разг. нашпигувати, -гую,
-гуеш.
зашпиленный зашпилений.
зашпиливание зашпилювання.
зашпиливать, зашпилить зашпилювати, -люю,
-люєш, зашпилити и мног. позашпилювати.
зашпиливаться, зашпилиться зашпилюватися,
-лююся, -люєшся, зашпилитися.
зашпилить см. зашпиливать.
зашпилиться см. зашпиливаться.
зашпунтованный стол, зашпунтований.
зашпунтовать см. зашпунтовывать.
зашпунтовывание стол, зашпунтовування.
зашпунтовывать, зашпунтовать стол,
зашпунтовувати, -тбвую, -тбвуеш,
зашпунтувати, -тую, -туєш.
зашпунтовываться стол, зашпунтовуватися,
-тбвується.
заштампованный заштампований.
заштамповывать, заштамповать заштампбву-
вати, -пбвую, -пбвуеш, заштампувати, -пую,
-пуєш.
заштатный уст. заштатний; (внештатный)
позаштатний; ~ый город (городок)
заштатне місто (містечко).
заштемпелёванный заштемпельований.
заштемпелёвывать, заштемпелевать
заштемпельовувати, -льбвую, -льбвуєш,
заштемпелювати, -люю, -люєш.
заштемпелёвываться заштемпельовуватися,
-льбвується.
заштилевать сов. мор. заштиліти.
заштилевший мор. заштилілий.
заштилеть мор. заштиліти.
заштопанный заштопаний, поштопаний.
заштопать см. заштопывать.
заштопаться см. заштопываться.
заштопывание заштопування, штопання.
заштопывать, заштопать заштопувати, -пую,
-пуєш, заштопати и мног. позаштопувати,
штопати, поштопати.
заштопываться, заштопаться
заштопуватися, -пуеться, заштопатися, несов.
штопатися.
І зашторенный разг. защтдрєний.

зашторивание
449
защемляти
зашторивание разг. зашторювання.
зашторивать, зашторить разг. заштбрюва-
ти, -рюю, -рюеш, заштбрити.
зашториваться, зашториться разг. заштб-
рюватися, -рюеться, заштбритися.
зашторить см. зашторивать.
зашториться см. зашториваться.
заштормить мор. заштормити, -мить.
заштормовать мор, заштормувати, -мує.
заштрихованный заштрихований.
заштриховать см. заштриховывать.
заштриховка заштрихування, (неоконч. д.—
ещё) заштриховування.
заштриховывание заштриховування,
заштрихування.
заштриховывать, заштриховать
заштриховувати, -хбвую, -хбвуєш, заштрихувати,
-штрихую, -штрихуєш.
заштриховываться заштриховуватися, -хб-
вується.
заштукатуренный заштукатурений,
потинькований.
заштукатуривать, заштукатурить
заштукатурювати, -рюю, -рюеш, заштукатз'фити
и мног. позаштукатурювати, тинькувати,
-кую, -куєш, потинькувати.
заштукатуриваться заштукатурюватися,
-рюеться, тинькуватися, -кується.
заштукатурить см. заштукатуривать.
заштукованный портн. заштукований,
заштуковывать, заштуковать портн.
заштуковувати, -кбвую, -кбвуєш, заштукувати,
-кую, -куєш.
заштуковываться портн. заштуковуватися,
-кбвується.
зашуметь зашуміти, -млю, -мйш; (преим.
о громком разговоре) разг. загомоніти;
(загалдеть разг.— ещё) загаласувати,
-сую, -суєш, заґвалтувати, -тую, -туєш;
~мёло в голове разг. зашуміло в
голові.
зашуршать зашарудіти, -джу, -дйш,
зашемрати, зашемріти, зашерхотіти, -хочу, -хо-
тйш, зашурхотіти, -хочу, -хотйш,
зашерехтіти, -хчу, -хтйш, зашамотіти, -мочу, -мо-
тйш, однокр. шорхнути, разг. шурхнути,
шебёрнути и шебернути, шебёрхнути,
шерехнути и шерехнути, шерхнути; (о
листьях, крыльях и т. п.— ещё) залопотіти,
-потйть, залопотати, -пбче; (зашелестеть)
зашелестіти, -лещу, -лестйш, однокр.
шелеснути.
зашушукать зашушукати; зашептати,
-шепчу, -шепчеш и т. п.; см. шушукать.
зашушукаться зашушукатися, зашушукати
и т. п.; см. шушукаться.
защебенённый строит, защебенений.
защебёнивание строит, защебенювання.
защебенивать, защебенить строит,
защебенювати, -нюю, -нюеш, защебенити.
защебениваться строит, защебенюватися,
-нюється.
защебенить см. защебенивать.
защебетать защебетати, -бечу, -бёчеш,
однокр. редко щебетнути; (преим. о птицах —
ещё) заджеркотати, -кочу, -кбчеш,
заджеркотіти, -кочу, -котйш, заджерґотати, -точу%
-гбчеш, заджерґотіти, -гочу, -готйш;
(быстро и дробно заговорить разг.— ещё)-
заляскотіти, -кочу, -котйш.
защеголять разг. зафрантйти, -нчу, -нтйш,.
зафрантувати, -тую, -туєш; (начать
красоваться в чём) почати (-чну, -чнёш)
красуватися (красувати); (начать шиковать,
в чём) почати шикувати; (зафорсить)*
разг. захизуватися, -зуюся, -зуешся.
защекотать1 1. (вызвать раздражение)
залоскотати, -кочу, -кбчеш, залоскотїти,
-котить; 2. (замучить щекоткой)
залоскотати.
защекотать2 (застрекотать) заскрекотати,
-кочу, -кбчеш, заскрекотіти, -кочу, -котйш,..
заджеркотати, -кбче, заджеркотіти,
-котить, заджерґотати, -гбче, заджерґотіти,
-готйть; (о людях разг.—- обычно)
зацокотіти, -кочу, -котйш, зацокотати, -кочу,
-кбчеш.
защёлка 1. (щеколда) клямка; (задвижка)
засувка; 2. (в замке) заскочка.
защёлкать 1. заклацати; (языком разг.—
ещё) зацмокати; (каблуками и т. п.—
обычно) зацокати; (кнутом, пальцами и<
т. п.) заляскати, усилит, заляскотіти,
-кочу, -котйш; 2. (начать грызть семечки^
орехи и т. п.) залузати, залускати;.
3. (о птицах) залящати; (о соловье)
затьохкати.
защёлкивание защіпання; замикання. Ср. за*
щёлкивать.
защёлкивать, защёлкнуть защіпати,
защепнути, -щепну, -щёпнеш и мног. позащіпати.
и позащіпувати, -пую, -пуеш; (замок)
замикати, замкнути.
защёлкиваться, защёлкнуться защіпатися,
защепнутися, -щепнуся, -щёпнешся; (о~
замке) замикатися, замкнутися.
защёлкнуть см. защёлкивать.
защёлкнуться см. защёлкиваться.
защемить * см. защемлять.
защемить 2 (начать щемить) разг. защеміти,
-мйть; (о чувстве боли, тоски разг.— ещё)
заскімлити, обл. замлоїти; (заныть
разг. — ещё) занити, -нйє, заскніти;
мнило сердце (на сердце) защеміло серце (на
серці), занило (заскніло) серце.
защемление затиснення, защемлення.
защемлённый І, затйснений, защемлений;
2. прищйкнутий, прищйпнутий. Ср-
защемлять 1—2.
защемлять, защемить 1. затискати и
затискувати, -кую, -куєш, затиснути,
защемляти, защемити, -млю, -мйш; страх ~мйл
её сердце страх стиснув (стис) її серце;
2. (прищемлять) разг. прищикувати, -кую,

защемляться
450
звание
-куєш, прищикнути, прищипувати, -пую,
-пуеш, прищипнути, сов. прищемити.
защемляться затискатися, защемлятися
защёчный защічний.
защйпа см. защйпка 2.
защипанный защипаний.
защипать см. защипывать*.
защипаться разг. почати (-чну, -чнеш;
щипатися.
защйпка 1. (действие) защипування; 2. (на
ткани) спец. зборочка; 3. см. зажим 2.
защипнутый защипнутий.
защипнуть см. защипывать2.
защипнуться см. защипываться.
защипывание1 защипування. Ср.
защипывать *.
защипывание2 защипування. Ср.
защипывать 2.
защипывать \ защипать защипувати, -пую,
-пуеш, защипати.
защипывать2, защипнуть защипувати, -пую,
-пуеш, защипнути.
защипываться, защипнуться защипуватися,
-пується, защипнутися.
защита 1. захист, -у; (действие — ещё)
захищання, захищення; (оборона)
оборона; (заступничество) заступництво;
(оплот) заслона; брать, взять под ~ту кого
брати, узяти під захист (під оборону)
кого; выступать (говорить) в ~ту кого
виступати (говорити) на захист (в оборону)
кого; для ~ты от солнца для захисту від
сонця; ~та диссертации захист
дисертації; под ~той під захистом;
противотанковая ~та протитанкова оборона; 2. юр.
оборона, захист, -у.
защитительный захисний; оборонний. Ср.
защита 1.
защитить см. защищать.
защититься см. защищаться.
защитник 1. захисник, -а и захисник, -а;
заступник; оборонець, -нця; 2. оборонець,
захисник. Ср. защищать 1—2.
защитница захисниця и захисниця;
заступниця; оборонниця. Ср. защищать 1.
защитный захисний; оборонний; ~ая
окраска зоол. захисне забарвлення; ~ые
средства техн. захисні засоби. Ср.
защита 1.
защищать, защитить 1. захищати, захистити,
-хищу, -хистйш; (кого-что разг.— ещё)
заступати, заступити, -ступлю, -ступиш;
(оборонять) обороняти и боронити,
-роню, -рониш, оборонити, (от кого-чего —
ещё) відбороняти, відборонити; ~ть
диссертацию захищати, захистити дисертацію;
2. несов юр. оборонити, захищати
защищаться, защититься захищатися,
захиститися, -хищуся, -хистйшся;
(обороняться) оборонятися и боронитися,
-ронюся, -ронишся, оборонитися, (от кого-
чего — ещё) відборонятися,
відборонитися; обл. відпиратися, відпертися
(відіпруся, відіпрешся).
защищённость захищеність, -ності.
защищенный захищений; оборонений.. Ср.
защищать 1.
защуривать, защурить разг. зщулювати,
-люю, -люеш, зщулити, зщурювати. -рюю,
-рюєш, зщурити; (зажмуривать)
замружувати, жую, -жуєш, замружити,
зажмурювати, -рюю, -рюєш, зажмурити.
защуриваться, защуриться разг.
зщулюватися, -лююся, -люєшся, зщулитися, зщу-
рюватися, -рююся, -рюєшся, зщу ритися;
(зажмуриваться) замру жуватися, -жуюся,
-жуєшся, замружитися, зажмурюватися,
-рююся, -рюєшся, зажмуритися.
защурить см. защуривать.
защуриться см. защуриваться.
заюлить разг. 1. завертітися, -рчуся, -ртйш-
ся [як дзйга, дзйгою], закрутитися,
-кручуся, -крутишся [як дзйга, дзйгою]; 2.
(перед кем — перен.: начать заискивать)
почати (-чну, -чнёш) упадати (коло кого);
(начать лебезить) почати
підлабузнюватися (лабузнитися) (до кого), почати
запобігати (перед ким).
заявитель заявник.
заявительница заявниця.
заявить см. заявлять.
заявиться см. заявляться.
заявка заявка.
заявление заява.
заявленный зайвлений.
заявлять, заявить 1. за я влити, заявити,
-явлю, -явиш; ^вйть жалобу заявити
скаргу; 2. (показывать) уст. показувати,
-зую, -зуєш, показати, -кажу, -кажеш;
(обнаруживать, проявлять) виявляти,
виявити, проявляти, проявити; ~ть своё
участие виявляти, виявити (показувати,
показати) свою участь; ~вйть себя*
показати себе.
заявляться, заявиться разг. заявлйтися,
заявитися, -явлюся, -явишся; з'явлйтися,
з'явитися.
заявочный зайвочний.
зая*вщик заявник.
заявщица зайвниця.
заядлый разг. зайдлий; запеклий.
закривать прост, затинати, шкварити, тйти
(тну, тнеш), тнути.
заяц заєць, род. зайця; земляной ~ц
зоол. земляний заєць; морской ~ц зоол.
морський заєць; погнаться за двумя
зайцами перен. разг. погнатися за двома
зайцйми; убить двух зайцев перен. разг.
убити двох зайців; ехать зайцем перен.
разг. їхати зайцем.
заячий заячий; ~чья губа мед. заяча губа.
заячина заячина, заятина, зайчатина.
Збруч Збруч, -а.
звание звання; (сословный разряд — ещё)

званный
451
зверолов-
стан, -у; ~ние профессора званні
професора; почётное ~ние почесне званий; и
~ния нет когб-чегб (кому-чему) перен.
разг. І сліду (і званий) немає (нема) когб-
чогб; одно ~ние перен. разг. сама назва
(слава).
званный прич. 1. клйканий, званий;
запрошуваний; 2. званий; названий. Ср. звать
1—2.
званый прил. званий; (о людях — обычно)
клйканий, прошений, проханий; ~ый обед
званий (проханий; разг. прошений) обід.
звательный грам.: ~ый падёж кличний
відмінок; ~ая форма клична форма.
звать І. кликати (кличу, кличеш), звати
(зву, звеш и реже зову, зовеш);
(зазывать — ещё) закликати, разг. укликати;
(к себе— ещё) прикликати; (приглашать—
ещё) запрошувати, -шую, -шуєш;
(подзывая — еще) гукати; ~ть на помощь
кликати (звати) на допомогу; (кричать об
опасности) разг. ґвалтувати, -тую, -туєш,
кричати на гвалт (гвалт, пробі* на пробі);
2. (именовать) звати; (называть — ещё)
називати; его звали Владимиром
(Владимир) його звали (він звався)
Володимиром (Володимир); как вас зовут? як вас
звуть (зовуть)?, як вас звати?, яке ваше
ім я?, як вас на ім'я (на ймення)?
зваться зватися (звуся, звешся и реже
зовуся, зовешся); (называться — ещё)
називатися
звезда І. зоря, зірка; разг. зори на;
(утренняя и вечерняя поэз.— ещё) зірниця; до ~ды
до зірок; ~д с неба не хватает перен. разг.
зірок (зір) з нёба не знімає (не здіймає, не
хапає); счастливая ~да щаслива зірка;
2. (знаменитость) зірка; 3.
(геометрическая фигура и т. п.) зірка;
пятиконечная ~да п'ятикутна зірка; морская ~да
зоол. морська зірка.
звездануть вульг. молбснути, брязнути.
звездйнка уменьш. зірочка.
звездистый I. обл. см. звёздный 1; 2.
(искрящийся) поэз. зористий.
звездиться поэз. уст. зоріти, редко зорі-
тися.
звёздно предик, зоряно.
звёздный 1. зоряний; (усеянный звёздами —
ещё) зірчатий (редко), поэз. зористий,
ряснозоряний, яснозорий; ~ая ночь
зоряна ніч, зоряно; ~ое скопление астр.
зоряне скупчення; ~ый год астр, зоряний
рік; ~ый дождь астр, зоряний дощ;
(звездопад) зорепад, -у; 2. спорт,
зірковий; ~ый пробег зірковий пробіг.
звездоносец уст., поэз. зоренбсець, -спя.
звездоносный уст., поэз. зореносний.
звездообразно нареч. зіркоподібно.
звездообразный зіркоподібний.
звездопад зорепад, -у.
звездорыл зоол. зіркорил.
звездочёт 1. уст.' звіздар, -я; астрблог;
2. ихт. зіркогляд.
звёздочка 1. уменьш.-ласк. зірочка,
зіронька, зорйнка; (о глазах ласк.— ещё) йсоч-
ка, ясонька; 2. техн., полигр. зірочка.
звездчатка (Зіеііагіа І*.) бот. зірочник;
обл. зірочка.
звездчатый І. зірчастий; 2. (искристый)
поэз. зористий.
звенеть дзвеніти; (звонить — ещё)
дзеленчати, дзеленькати, дзенькати, усилит.
дзенькотіти, -кочу, -котиш,
дзеленькотіти, разг. тенькати; (звякать,
дребезжать — ещё) бряжчати, брязкати,
усилит, брязкотіти, -кочу, -котиш; (о стекле,
посуде и т. п.— ещё) дзинчати; (о струне
и т. п.; о звонком голосе — ещё) бриніти.
звено ' ланка; (в цепи — обычно) кільце.
звеновой ланковий.
звеньевая в знач. сущ. ланкова, -6Ї.
звеньевбд ланковий, -ого.
звеньевой 1. прил. ланковий; 2. в знач. сущ.
ланковий, -ого. .
звенящий 1. прич. який (що) дзвенить,
дзвенячий; 2. в знач. прил. дзвінкий, редко
дзвенячий.
зверёк звірок, -рка; см. ещё зверёнок.
зверёнок уменьш.-ласк. звірятко, звіря,
-рити, звіренй, -нити, звіринка; (животное)
тваринка.
зверёныш разг. І. (детёныш зверя) звіря,
-ряти, звіренй, -нити; 2. см. зверёнок.
звереть звіріти; (свирепеть — ещё)
дичавіти, дичіти.
зверйна прост, звірюка; звірина, редко
звірйка.
зверйнец звіринець, -нця.
звериный І. звіриний, звірйчий; ~ая тропа
звірина стёжка; ~ое мя*со звірине (звірйче)
м'йсо, звірина; ~ый стиль (орнамент)
иск. звіриний стиль (орнамент); 2. (перен,:
свирепый) звірйчий, звіриний.
звероббй1 (охотник) звіробій, -ббя, звіро*
бійник.
зверобой2 (Нурегісит Ь.) бот. звіробій,
-бою, заяча крівця.
зверобойная (в знач. сущ.: настойка)
звіробоївка.
зверобойные в знач. сущ. бот. звіробійні,
-их.
зверобойный * звіробійний. Ср. звероббй*.
зверобойный2 звіробійний; ~ая настойка
звіробоївка. Ср. звероббй2.
зверовйдный звіроподібний.
зверовод звірівник, -а.
звероводство звірівництво.
звероводческий звірівницький.
зверовой звіриний, звірйчий; (охотничий)*
мисливський.
зверовщйк охотн. звіролов; мисливець, -вця»
зверок см. зверёк,
зверолов звіролов.

звероловный
452
звукооператорский
звероловный звіроловний.
звероловство зві роловство.
зверообразный звіроподібний.
звероподобие звіроподібність, -ності.
звероподобно нареч. звіроподібно.
звероподобный звіроподібний.
зверопромышленник уст.
звіропромисловець, -вця.
зверосовхоз звірорадгбсп, -у.
звероферма звіроферма.
зверски нареч. 1. по-звірячому, по-звір-
ському, по-звірськи, звіряче; (как зверь)
як звір; 2. (очень сильно) разг. страшенно,
як звір.
зверский 1. звірячий, .звірський; 2. (очень
сильный) разг. страшенний; (об аппетите)
звірячий.
зверство звірство, звірячість, -чості
зверствовать поводитися (-джуся, -дишся)
по-звірячому (по-звїрському, по-звїрськи,
як звір), звірствувати, -ствую, -ствуєш;
(свирепствовать) лютувати, -тую, -туєш.
зверушечий см. зверюшечий.
зверушка см. зверюшка.
зверь 1. звір; (зверюга) звірина, разг. зві-
рюка, редко звіряка; (животное)
тварина; как ~рь як звір; смотреть ~рем разг.
дивитися звіром; что за ~рь шутл. що
[воно] за птйця (птаха); 2. (перєн.: о
человеке) звір; (изверг) недолюдок, -дка,
недолюд, нелюд; будить в ком ^ря будити
в кому звіра.
зверьё собир. разг. звірина, звірота,
звір'я.
зверюга разг. звірюка; звірина; редко зві-
ряка.
зверюшечий уменьш.-ласк. звірятка,
звіринки, звірючки (род. п.).
зверюшка уменьш.-ласк. звірятко,
звіринка, звірючка.
звон 1. дзвін, род. дзвону; (звучание,
гудение — ещё) дзвеніння; (о стекле, металле,
звонке — обычно) дзенькіт, -коту,
дзенькання, дзвенькіт, -коту, дзеленькання,
дзенькотіння, дзеленчання, брязкіт, -коту,
брязкання, бряжчання, дзеньк, -у, брязк,
-у; 2. (удары в колокол) дзвін; (о процессе)
дзвоніння, калатання [дзвона]; (в
большой колокол разг.— еще) бовкання,
бевкання; 3. (перен.: сплетни) разг.
поговір, -вору; мн. пересуди, -дів и пересуди;
0 ~ну задать разг. дати прочухана
(прочуханки, нагінки, натруски, хлбету,
хльосту, хльости).
звонарня прост, дзвіниця.
звонарь церк., перен. дзвонар, -я.
звонец (кНіпапІНиз Ь.) бот. дзвінець, -нця.
звонить 1. дзвонити, -ню, -ниш: (о
колоколах, звонке и т. п.— ещё) калатати; (о
большом колоколе разг.— ещё) бовкати,
бёвкати; (о звонке — ещё) дзеленчати,
дзеленькати, дзенькати; 2. (перен.
разглашать) разг. дзвонити, бовкати,
бёвкати; (везде) разг. роздзвонювати, -нюю,
-нюеш; ~ть во все колокола як у дзгібни
дзвонити, дзвонити скрізь (в усі дзвони),
роздзвонювати.
звониться прост, дзвонити, -ню, -ниш.
звонкий дзвінкий, редко дзвенйчий;
(громкий, гулкий — ещё) голосний, гучний;
(с сильным резонансом) лункий; ~ая
монета дзвінка монета; ~ая фраза дзвінка
фраза; ~ий согласный лингв, дзвінкий
приголосний.
звонко нареч. дзвінко; голосно, гучно; лунко.
Ср. звонкий.
звонковый дзвінковий.
звонкоголосо нареч. дзвінкоголосо.
звонкоголосый дзвінкоголосий.
звонкость дзвінкість, -кості; гучність, -но-
сті; лункість. Ср. звонкий.
звонница церк., ист. дзвіниця^
звонок дзвінок, -нка, дзвоник; (звуковой
сигнал — ещё) дзеленчання, дзеленькання.
звоночек уменьш.-ласк. дзвіночок, -чка, дзвб-
ничок.
звончатый и звончатый фольк. дзвінчатий;
(звонкий — ещё) дзвінкий, редко дзвенй-
чий.
звонче сравн* ст. 1. прил. дзвінкіший;
голосніший, гучніший; лункіший; становиться,
стать ~че ставати, стати дзвінкішим
(голоснішим, гучнішим, лункішим), несов.
голоснішати, гучнішати; 2. нареч.
дзвінкіше; голосніше, гучніше; лункіше. Ср.
звонкий.
звук 1. звук, -у, реже гук, -у; обл. згук, -у;
пустой ~к книжн. пустий звук; ни ~ка
ні звуку; (ни гугу) разг. ні (ані) пари з
уст, нітелень, анітелень, нічичирк,
анічичирк, ні (ані) мур-мур; 2. муз., лингв.
звук, -а.
звуковик спец, звуковик, -а.
звуковой звуковий.
звуковоспроизведение спец.
звуковідтворення.
звуковоспроизводящий спец. звуковідтвбрю-
ючий.
звукозаписывающий звукозаписний, звуко-
запйсуючий.
звукозапись звукозапис, -у.
звукоизолирующий звукоізолюючий.
звукоизоляционный звукоізоляційний.
звукоизоляция спец. звукоізоляція.
звукомаскировка воен. звукомаскування.
звукометрический спец. звукометричний.
звукометрия спец. звукометрія.
звуконепроницаемость физ.
звуконепроникність, -ності.
звуконепроницаемый физ.
звуконепроникний.
звуконоситель спец. звуконосій, -сія.
звукооператор кино звукооператор.
звукооператорский кино звукооператорський.

звукопись
453
здорово
звукопись лит. и пр. звукбпис, -у.
звукопоглощающий физ. звуковбирний.
звукопоглощение физ. звуковбирання.
звукоподражание звуконаслідування.
звукоподражатель звуконаслідувач.
звукоподражательность
звуконаслідувальність, -ності.
звукоподражательный звуконаслідувальний.
звукопроводность, звукопроводимость физ.
звукопровідність, -ності.
звукопроводящий физ. звукопровідний и
звукопровідний.
звукопроницаемость физ. звукопроникність,
-ності.
звукопроницаемый физ. звукопроникний.
звукоряд муз. звукоряд, -у.
звукосниматель радио звукознімач, -а.
звукосочетание звукосполучення.
звукоулавливатель воен., ав.
звукоуловлювач.
звукоулавливающий спец. звукоулбвлюючий.
звукоуловитель см. звукоулавливатель.
звукоусиление спец. звукопідсилення,
звукопідсилювання.
звукоусилитель спец. звукопідсилювач.
звучание звучання; бриніння; дзвеніння.
Ср. звучать.
звучать звучати, реже гучати; (преим. о
струне и звуках, подобных струнному —
еще) бриніти; (раздаваться — обычно)
лунати; (перен.: о голосе и т. п.— ещё)
дзвеніти.
звучащий 1. прич. який (що) звучить; 2. в
знач. прил. звучний; ~ее тело физ.
звучне тіло.
звучнее сравн. ст. 1. прил. звучніший;
дзвінкіший; голосніший, гучніший, лункіший;
становиться, стать ~ее ставати, стати
дзвінкішим (голоснішим, гучнішим); не-
сов. голоснішати, гучнішати; 2. нареч.
звучніше; дзвінкіше; голосніше, гучніше,
лункіше. Ср. звучный.
звучно нареч. звучно; дзвінко; голосно,
гучно, лунко. Ср. звучный.
звучность звучність, -ності; дзвінкість,
-кості; Голосність, гучність, лункість. Ср.
звучный.
звучный звучний; (звонкий — ещё) дзвінкий,
редко дзвенячий; (громкий, гулкий — еще)
голосний, гучний, лункий.
звяк1 межд. разг. дзвяк; брязк; цок. Ср.
звякать.
звяк2 (звяканье) разг. дзвяк, -у; брязк,
-у; цокіт, -коту, цокотання, цокотіння.
Ср. звякать.
звяканье дзвякання, дзвенькіт, -коту,
дзенькіт, дзенькання, дзенькотіння,
дзеленькання, дзеленчання; брязкання,
бряжчання; цокіт, -коту, цокання, цокотання,
цокотіння. Ср. звикать.
звякать, звикнуть дзвякати, дзвякнути,
дзенькати, дзенькнути, несов. дзенькотіти,
-кочу, -котиш, дзеленькати, дзеленчати;
однокр. дзелёнькнути; (бряцать — ещё)
бризкати, брязнути и забризкати,
бряжчати, забряжчати, усилит, брязкотіти,
-кочу, -котиш, забрязкотіти; (цокая — ещё)
цокати, цокнути, несов. усилит, цокотати,
-кочу, -кбчеш, цокотіти, -кочу, -котиш;
(сов.: чем, обо что — ещё) дзизнути,
дзиґнути; (сов.: о колоколе, звонке —
ещё) калатнути.
зги: ни зги не видно разг. нічого (разг.
нічогісінько) не видно; разг. темно, хоч
в око стрель (хоч око виколи).
здание будинок, -нку; (строение) будівля,
будбва; (каменное — ещё) кам'яниця, ка-
мениця; (храмина) уст. храмина;
общественные ~ния громадські будинки
(будівлі, будови).
зданьице уменьш. будиночок, -чка; буді-
велька. Ср. здание.
здесь нареч. 1. тут; разг. отут, осьде, ласк.
тутечки, тутеньки, тутоньки, отутечки,
отутеньки, осьдечки; обл. тутки/ тутка,
опутай, ласк, ту тенька, тутечка; вот ~сь
ось тут; отут, осьде и т. п.; 2. (в этом
. случае, при этом) тут.
здешний разг. тутешній.
здороваться (с кем) вітатися (з ким, до кого),
здорбватися, здоровкатися (з ким; разг.
до кого);^ (говорить <идобрый день») уст.
на добридень давати (кому); (за руку)
разг. ручкатися (з ким); (целуясь) разг.
чоломкатися (з ким); обл. здорбвкати (кого).
здоровенный прост, здоровенний,
здоровезний, здоровецький, прездоровий;
(большущий разг.— ещё) величезний,
величенний.
здоровенький ласк, здоровенький; будьте
~ки! будьте (бувайте) здоровенькі!
здороветь разг. здоровіти, здоровшати,
здоровішати; (выздоравливать — ещё)
одужувати, -жую, -жуєш, разг. піддужувати.
здоровёхонький, здоровёшенький фольк.,
разг. здоровісінький.
здоровила прост, здоровило, здоровань, -ня.
здоровиться безл. разг. здужати; ему не
совсем ~тся він нездужає, він не зовсім
здоровий, йому нездоровиться; как ~тся?
як* здоров'я?, чи здужаєш (здужаєте)?
здоровкаться обл. см. здороваться.
здорово нареч. прост, здорово; чудово.
здоровог межд. прост, здоров, здоров
будь (був)!, ж. здорова, здорова будь (була),
мн. здорові будьте (були), разг.
здоровенькі були; [за] мво живёшь (ни с того ни
с сего) прост, ні з того ні з сього (з цього),
ні сіло ні (ані) впало, з доброго дива; ~во
живёшь (живёте)! (приветствие) здоров
будь (був)!, здорові будьте!
здорово2 нареч. прост, здорово; ~во ли
доехал? чи здоровий доїхав?; съездить
по добр^ по ~ву з'їздити цілим і здорб-

здоровость
454
зейгеровать-
вим; убирайся по добру по ~ву! забирайся,
поки цілий (поки живий) і здоровий!
здоровость здорбвість, -вості.
здоровущий см. здоровенный.
здоровый 1. здоровий; (обладающий
здоровьем — ещё) дужий; быть ~ым бути
здоровим, здужати; разг. бути при здоров'ї;
2. (крепкого сложения) разг. здоровий;
(сильный — ещё) сильний, дужий;
(большой — ещё) великий; 3. в знач. сказ.
прост, майстер; разг. мастак, -а; ~в
на что майстер (мастак) на що; ~в врать
майстер (мастак) брехати; <> будь ~в!
(приветствие при расставании) бувай (будь;
разг.^ поживай) здоров!; (уходящему) іди
(ходи) здоровий!; будьте ~вы! а) (при
расставании) бувайте (будьте; разг.
оставайтесь, зоставайтесь) здорові!, живі
бувайте!, будьте живі та здорові!, ласк.
здоровенькі будьте (бувайте)!; (при уходе
другого) ідіть (ходіть) здорові!; б)
(чокаясь) будьмо [здорові]!
здоровье здоров'я; за ваше (за твоё) ~вье,
ваше (твоё) ~вье за ваше (за твоє)
здоров'я, редко ваше (твоє) здоров'я; на
[доброе] ~вье на здоров'я.
здоровьечко, здоровьице уменьш.-ласк.
здоров'ячко.
здоровьишко прен. здоров'ячко.
здоровек разг. здоровань, -ня, здоровёць,
-вця, крёмез, здоров'як, -а, крем'язень,
-зня; кремезна (кремезна) людина.
здоровячка разг. здоров'ячка.
здравие уст. здоров'я; во ~вие на здорб-
в'я; ~вия желаю (желаем)! бажаю
(бажаємо) здоров'я!; разг. доброго здоров'я!,
здорові будьте (були)!; начать за ~вие
(о ~вии), а кончить (свести) за упокой
погов. почати за здоров'я, а кінчити
(звести) за упокій.
здравица заздорбвниця, заздоровне слово,
заздравиця (речь); (чаша) заздоровний
келих (келех), заздоровна чаша.
здравница оздорбвниця, здравниця.
здраво нареч. розумно, розсудливо, тверёзо.
здравомыслие к н и ж н. здоровий розум (-у),
здоровий глузд (-у); (рассудительность)
розсудливість, -вості, поміркованість,
-ності.
здравомыслящий к и и ж н. із здоровим
розумом (глуздом), здорового розуму (глузду);
(рассудительный) розсудливий,
поміркований.
здравоохранение охорона здоров'я; отдел
~ния відділ охорони здоров'я.
здравоохранительный: ^ые мероприятия
заходи в справі (щодо) охорони здоров'я.
здравость здорбвість, -вості.
здравотдел (отдел
здравоохранения) відділ охорони здоров'я.
здравствовать бути (буду, будеш) живим
і (та) здоровим; да ~ствует! хай живе!;
да ~ствуют! хай живуть!; желаю ~ть! (при-
ветствие при встрече) [будь] здоров!,
здрастуй!, мн. здорові будьте!, здрастуйте!;
(при прощании) бувай (будь) здоров!,
мн. бувайте (будьте) здорові!; ~ствуй!
здоров!, здрастуй!, здоров будь (був)!;
(в ответ — обычно) доброго здоров'я!;
~ствуйте! здорові були!, здрастуйте [вам]!;
разг. здоровенькі були!; (в ответ —
обычно) доброго здоров'я!; (войдя в дом разг. —
ещё) здрастуйте в хату!; ~ствуй!, ~ствуй-
те! (в знач. межд.: при выражении
удивления, досады и т. п.) прост, отакої!; вот
тебе и ~ствуй! прост, от тобі й маєш!,
отакої!
здравствующий живйй і здоровий;
(находящийся в живых — обычно) живйй.
здравый 1. (разумный, правильный)
здоровий; в ~ом уме см, ум; вопреки^ ^ому
смыслу всупереч здоровому розуму
(глузду); ~ый ум здоровий (тверезий, добрий)
розум, здоровий глузд; 2. (здоровый)
уст. здоровий, дужий; ~в и невредим
живйй і здоровий.
зебра зоол. зебра.
зебровый зёбровий.
зебу зоол. зебу (нескл., м.).
зев 1. зів; 2. (пасть) уст., обл. паща.
зевака разг. роззява, роззявляка, ґава,
зівака; обл. гавря; (в сказуемом разг.—
ещё) роззявкуватий.
зеванье 1. позіхання, зівання; 2. гавлення.
Ср. зевать I—2.
зевательный позіхальний.
зевать, зевнуть 1. позіхати, позіхнути,
реже зівати, зівнути; 2. (несов.: глазеть)
разг. ґави (гав) ловити (-влю, -виш),
витрішки купувати (-пую, -пуєш),
витрішки продавати (-даю, -даєш), витрішки (вй-
порожні, вйторопні) ловити; ~вать на
кого видивлятися на кого; ~вать по
сторонам видивлйтися на всі боки; 3. (несов.:
быть невнимательным, упускать случай
и т. п.) разг. ґавити, -влю, -виш, ґави
(гав) ловити, реже зівати; не ~вай! разг.
пильнуй!; разг. не лови гав!, не будь
ґавою (роззявою)!; 4. (несов.: орать) прост.
репетувати, -тую, -туєш, зіпати.
зеваться, зевнуться безл. разг. позіхатися,
позі хну тися.
зевнуть см. зевать.
зевнуться см. зеваться.
зевок 1. позіх, -у; 2. (промах) разг. зівок,
-вка; дать ~ка разг. проґавити, -влю,
-виш, піймати (зловити) ґаву, дати зівка
(зівака).
зевота позіхання, пбзіхи, -хів; разг. позі-
хбти, -хбт; ~та напала разг. пбзіхи напали.
зевотный позіхальний.
зёйгер техн. зёйгер.
зейгерование мет. зейгерування.
зейгеровать мет. зейгерувати, -рую, -руеш.

зеландец
455
земл*
зеландец зеландець, -дця; ~дцы мн.
зеландці, -ці в.
Зеландия Зеландія.
зеландка зеландка.
зеландский зеландський.
зелёненький ласк, зелененький, зеленёсень-
кий
зеленеть зеленіти; (становиться более
зелёным — обычно) зеленішати;
(покрываться зеленями) вруніти; в глазах
~нёет перен. безл. в очах зеленіє (темніє).
зеленеться зеленіти, редко зелен ітися.
зеленёхонький, зеленёшенький фольк., разг.
зелрнісінький.
зеленить зеленйти.
зелёнка фарм. зелёнка.
зеленной: ~ая лавка овочева (городинна)
крамниця.
зеленовато нареч. зеленувато, зеленкувато.
зеленоватый зеленуватий, зеленкуватий,
зеленавий, зеленя вий, зеленастий; разг. при-
зелёнкуватий.
зеленоглазка энтом. зеленоочка.
зеленоглазый зеленоокий.
зелёность зеленість, -ності; (зелень) зелень,
-ні.
зеленушка 1. орн. зелени к, -а; 2. ихт.
зеленушка; 3. энтом. зеленуха.
зеленца разг. зелень, -ні.
зеленчук (ОаІеоЬйоІоп А сі а п з.; бот.
зеленчук, -а и -у.
зеленщйк продавець, -вця [овочів].
зеленщйца продавець, -вцй [овочів],
продавщиця [овочів].
зелёный зелений; ~ое ( ~но) вино ф о л ь к.
горілка, ласк, горілочка; фольк. мед-винб,
мед-горілочка, мед-горїлка; ~ая тоска
(скука) р а з г, страшенна нудьга (скука).
зелень зелень, -ні; (растительность редко —
еще) зеленощі, -щів, поэз. зелб, клёчання;
(травянистое растение — ещё) зілля,
уменьш.-ласк. зіллячко; (кул.— ещё)
закришка.
зеленя" с.-х. вруна, род. врун, руна, род.
рун, рунь, -ні; (всходы) сходи, -дів;
покрываться ~нями покриватися врунами
(рунами, сходами), вруніти.
зело1 нареч. уст., ш у т л. вёльми, дуже.
зелб2 (буква) уст. зело.
зелье 1. (трава, растения) уст. зілля;
2. (настой на травах) зілля; этногр.
дання; 3. (о табаке, водке; о ком-л.
зловредном, бойком и т. п.) разг. зілля; 4.
(порох) уст. порох, -у.
зёльице уменьш.-ласк. уст., прост,
зіллячко.
зёльтерская в знач. сущ. уст. зельтерська.
зельтерский уст. зёльтерськии; ~ая вода
зельтерська вода.
зельц кул. сальтисон, -у, сальцесон, -у.
земелька уменьш.-ласк. земелька; грунтёць,
-ця, грунтик, -у. Ср. земл* 1.
земельный земельний.
земец дорев. разг. зёмець, -мця.
землевед землезнавець, -вця.
землеведение землезнавство.
землевладелец землевласник.
землевладелица землевласниця.
землевладельческий землевласницький.
землевладение землеволодіння.
земледелец, уст. земледёл хлібороб,
землероб, рільник, -а; уст., прен. гречкосій,
ціпов'яз.
земледелие хліборобство, землеробство,
рільництво.
земледельческий хліборобський,
хліборобний, землеробський, рільничий,
рільницький.
землекоп землекоп, грабар, -я и грабар,
-я, копач, -а.
землекопный землекопний, грабарський.
землемер землемір.
землемерие уст. см. геодезия.
землемерка энтом. п'ядун, -а.
землемерный землемірний.
землеописание уст. землёпис, -у; [описова]
географі я.
землепашество уст. см. земледелие.
землепашец уст. см. земледелец.
землепользование землекористування.
землепользователь спец. землекористувач.
землепроходец землепроходець, -хїдця.
землероб обл. см. земледелец.
землеройка зоол. землерийка.
землеройный землерийний.
землесос спец. землесос.
землесосный спец. землесосний.
землетрясение землетрус, -у, трус (-у)
[землі].
землеудобрйтельный с.-х.
землеудобрювальний.
землеустроитель эк. землевпорядник.
землеустроительный эк. землевпорядний,
землевпоряджувальний,
землевпорядкувальний
землеустройство эк. землеустрій, -рою,
землевпорядження, землевпорядкування.
землечерпалка землечерпалка.
землечерпание землечерпання.
землечерпательный землечерпальний.
землистость землйстість, -тості.
землистый землистий.
землица ласк, землйця.
землишка^ прен. [абияка, поганенька]
землйця (земелька).
земля* земля; (земельный надел; почва,
грунт — ещё) грунт, -у; (о веществе
разг.— ещё) землюка, торж. уст. персть,
-ті; (приусадебный надел разг. — ещё)
помірок, -рку; до ~лй, к ~лё (книзу) до
землі, додолу; на ~лё на землі, дблі; на
~лю на землю, додолу, редко долі; ~лй
под собой не чуять (не слышать) перен.
землі під соббю не ч^ти (не відчувати);

земля
456
зерноядный
словно из (из-под) ~лй вырос як (мов,
немов, ніби, наче, неначе) із (з-під) землі
виріс (родився, виник, вискочив).
земля*2 (буква) уст. земля.
Земля* астр. Земля.
земля*к землякч -а; разг. краянин.
земляника суниці, -ниць, реже полуниці;
(одна ягода, куст, реже собир.) суниця,
полуниця.
землянйстый уст. см. землистый.
земляничина прост, суниця, реже
полуниця.
земляничка разг. 1. уменьш.-ласк. сунйчки,
-чок, полунйчки; сунйчка, полунйчка; ср.
земляника; 2. (одна ягода) сунйчка, реже
полунйчка.
земляничный суничний, реже полуничний.
землянка землянка.
земляной земляний; ~ая груша (НеПап-
іНи$ ЫЪегозиз Ь.) бот. земляна груша,
топінамбур, волоська ріпа; разг. бульба; ~6й
червь зоол. земляний черв'як; ~ые
работы земляні (грабарські) роботи,
грабарство, грабарювання; быть на ~ых
работах, заниматься ~ыми работами бути
на земляних роботах, грабарювати, -рюю,
-рюеш,
земляночка уменыи.-ласк. земляночка.
земляночный землянковий.
Земля* Франца-Иосифа геогр. Земля Франца-
Йбсифа.
земляцкий земляцький.
земляческий земляцький.
землячество земляцтво.
землячка землячка.
землячок ласк, землячок, -чка.
земно, нареч. уст. доземно, редко земно;
~но кланяться земно (доземно; до землі)
кланятися.
земноводные в знач. сущ. зоол. земноводні,
-их
земноводный зоол. земноводний.
земной земнйй; разг. сьогосвітній, редко
світовий; поэз. наземний; ~бй поклон
земнйй поклін (уклін), поклін до землі;
уст. доземний уклін.
земнородный поэз. уст. смертний.
земотдёл (земельный отдел)
земвідділ, -у (земельний відділ).
земский ист. 1. прил. земський; ~ий
начальник зёмський начальник; ~ий собор
зёмський собор; 2. в знач. сущ. зёмський,
-ого.
земснаряд спец. земснаряд.
земство ист. земство.
земщина ист. земщина.
земь уст., прост, земли; бросить 6 ~мь
кйнути об землю.
зензубель стол, зензубель, -ля.
зенит астр., перен. зеніт, -у; в ~те у
зеніті.
зенитка воен. разг. зенітка.
зенитный зенітний; ~ое орудие воен. зенітна
гармата; разг. зенітка.
зенитчик воен. зенітник.
зенитчица воен. зенітниця.
зеница анат. уст. зіниця; беречь (хранить)
как ~цу ока берегти як зіницю ока,
пильнувати як (більше, ніж) ока в лобі (в
голові).
зенки вульг. баньки, -ньок, балухи, -хів,
зіньки, -ньок, сліпи, -пів, сліпаки, -ків,
вирла, род. вирл.
Зеравшан Зеравшан, -у.
зеркало 1. дзеркало, реже лісстро; уст.,
поэз. свічадо; уст. верцадло; 2. перен.
дзеркало.
зеркальность дзеркальність, -ності.
зеркальный дзеркальний; ~ое стекло
дзеркальне скло; ~ый карп ихт. дзеркальний
короп.
зеркальце уменьш.-ласк. дзеркальце,
люстерко, люстёречко; уст., поэз. свічадко.
зеркальщик спец. дзеркальник.
зернистость зернистість, -тості.
зернистый зернистий; ~ая икра зерниста
ікра.
зерно зерно и зерно; (одно — ещё)
зернина.
зернобобовый с.-х. зернобобовий.
зерновидный зерноподібний, зерновйдний.
зерновик с.-х. разг. зерновик, -а.
зерновка 1. бот. зернівка; 2. энтом. зерноїд,
стручняк, -а.
зерновоз зерновоз.
зерновозка зерновозка.
зерновой зерновий.
зернодробилка с.-х. зернодробарка.
зернодробильный с.-х. зернодробильний.
зерномоечный с.-х. зерномййний.
зернообразный зерноподібний.
зерноочистительный с.-х. зерноочисний и
зерноочисний, зерноочищувальний.
зерноочистка с.-х. зерноочистка. ^
зерноплющилка с.-х. зерноплющилка.
зернопогружчик зернонавантажувач.
зернопоставки зернопоставки, -вок.
зернопровод спец. зернопровід, -воду.
зернопульт с.-х. зернопульт.
зерносовхоз (зерновое советское
х о з я йство) зернорадгосп, -у
(зернове радянське господарство).
зерносортировальный с.-х. зерносортуваль-
ний.
зерносушилка с.-х. зерносушарка.
зерноуборочный с.-х. зернозбиральний.
зерноувлажнитель спец. зернозволожувач.
зерноуловитель с.-х. зерновловлювач,
зерноуловлювач.
зернофураж (зерновой фураж) с.-х.
зернофураж, -у (зерновий фураж).
зернофуражный с.-х. зернофуражний.
зернохранилище зерносховище.
зерноядный зоол. зерноїдний.

зернышко
457
златокованныи
зёрнышко уменьш.-ласк. зернятко, зерня,
-няти и обл. зерни, -няти, зернинка,
зеренце.
зернь уст. гра в кості.
зеро нуль, -ля.
зерцало Куст. см. зеркало; 2. ист.
тригранна призма з указами Петра I; 3. ~ла (мн.:
доспехи) ист. лати, род. лат.
зет зет.
зефир зефір, -у; (ветерок — ещё) легіт,
-готу.
зефирный зефірний.
зефировый текст, зефіровий.
зигзаг зигзаг; разг. кривуля, уменьш.
кривулька; делать ~ги робити зигзаги
(кривулі, кривульки); разг. кривуляти.
зигзаговидный, зигзагообразный
зигзагоподібний; разг. зигзагуватий, кривулйстий.
зигоспора бот. зигоспора.
зигота биол. зигота.
зиждитель к н и ж н. уст. творець, -рця;
уст. створйтель, -ля; (основатель)
засновник, фундатор; (созидатель) будівник,
-а, будівничий, -ого.
зиждйтельница творець, -рця; створйтелька;
засновниця; будівниця. Ср. зиждитель.
зиждительный к н и ж н. у с т. творчий.
зиждить книжн. уст. творити, -рю,
-риш (творить); (создавать)
споруджувати, -джую, -джуєш, реже споруджати;
(строить) будувати, -дую,^ -дуєш.
зиждиться книжн. грунтуватися, -тується;
разг. стояти; (основываться) базуватися,
-зується, основуватися (основується).
зил разг. зі л.
зильбергрош ист. зильбергрош.
зим разг. зім.
зима зима; ~му и лето зимою і літом
(взимку і влітку).
зймка ласк, прост, зимонька.
зймне-весённий зимбво-весняний и зимбво-
веснянйй.
зимний зимовий и зимовий.
зймник обл. дорога по снігу, зимова (санна)
дорога.
зймница обл. 1. (землянка) землянка; обл.
зимарка; 2. хата, в якій узимку тримають
худобу.
зимовалый прост, перезимований.
зимовальный рыб. зимувальний; ~ый пруд
зимувальний став (ставок).
зимование зимування; (зимовка) зимівля.
зимовать зимувати, -мую, -муєш.
зимовище уст., обл. зимовище, реже зи-
мовисько; (помещение обл.— ещё) зимарка.
зимовка 1. зимівля; (зимование) зимування;
2. (помещение) зимовище, реже зимб-
висько; обл. зимарка; 3. (деревья, дающие
поздние плоды, их плоды) зимниця; яблоко-
<~ка зимове яблуко, зимниця.
зимовник 1. (омшаник) пчел, зимівник, -а,
темник, -а и темник, -а, редко зимовик,
-а; 2. (хутор в степи) обл. хутір, -тора;
(жилище) житло,, оселя, помешкання.
зимовочный зимівельний.
зимовщик зимівник.
зимовщица зимівниця.
зимовье 1. зимовище; (помещение обл.—
ещё) зимарка; 2. (зимовка) зимівля;
(зимование) зимування.
зимогор (босяк, бродяга) обл. босяк, -а,
бродяга; бран. волоцюга.
зимой нареч. узимку, зимою, у зиму, редко
у зимі.
зимолюбка (СЫтарНИа Р и г з Ъ.) бот. зимо-
любка.
зимородок орн. рибалочка, водоморбз,
зимородок, -дка.
зимостойкий с.-х. зимостійкий.
зимостойкость с.-х. зимостійкість, -кості.
зимою см. зимой.
зимушка ласк, зимонька.
зимующий 1. прич. який (що) зимує; 2. в
знач. прил. зимуючий; (зимостойкий)
зимостійкий.
Зйна * разг. см. Зиновия.
Зинаида, разг. Зйна2 Зінаїда; разг. Зіна,
Зїнька.
Зиновий Зінбвій; разг. Зінькб.
Зиновия Зінбвія; разг. Зіна, Зїнька.
зипун сіряк, -а.
зипунйшко прен. сірячина, сірячок, -чка\
зипунок, зипунчик уменьш.-ласк. сірячок,
-чка.
зис разг. зіс.
зияние зяяння, зіяння.
зигіть зяяти; (о пропасти, бездне и т. п.—
ещё) глибочіти; (об отверстии и т. п.)
редко позіхати.
зияющий який (що) зяє, зяючий.
злак 1. бот. злак; мки мн. злаки, -ків;
2. (травянистые растения как пища) уст.
'зілля, уменьш.-ласк. зіллячко; поэз. зело.
злаковые в знач. сущ. бот. злакові, -их.
злаковый бот. злаковий.
златйстый поэз. уст. см. золотистый.
златить поэз. уст. см. золотить.
златиться поэз. уст. см. золотиться.
златка энтом. златка.
злато поэз. уст. золото; поэз., уст.
злото, злато.
златоверхий поэз. уст. золотоверхий;
поэз., уст. злотоверхий, златоверхий.
златовласый поэз. уст. золотоволосий.
златоглавый поэз. уст. золотоглавий,
злотоглавий, златоглавий.
златогривый поэз. у с т. золотогрйвий;
поэз., уст. злотогрйвий, златогривий.
златогузка энтом. золотогузка.
златой поэз. уст. золотий, уменьш.-ласк.
золотенький, золотесенький; поэз., уст.
злотий.
златокованный поэз. уст. золото кований,
золотокутий.

златокрылый
458
злой
златокрылый поэз. уст. золотокрйлий, зло-
токрйлий.
златокудрый поэз. уст. золотокудрий;
поэз., уст. - злотокудрий, златокудрий.
златорогий поэз. уст. золоторогий.
златострунный поэз. уст. золотострунний.
златотканый поэз. уст. золототканий;
поэз., уст. злототканий, златотканий.
златоуст ш у т л., ирон. красномовець,
-вця; шутл., ирон. златоуст.
злачный уст. буйнотравий; (буйный)
буйний, пишний; (плодородный) родючий;
~ое место шутл., ирон. злачне місце;
прен. кубло.
злейший сравн. ст. найлютіший; (жестокий,
лютый) лютий.
злеть зліти; (становиться более злым —
обычно) злішати.
злец прост, уст. злюка.
злить злйти, злостити (злощу, злостиш);
(сердить) сердити,^ -джу, -диш; ^
(приводить в ярость) лютити (лючу, лютиш),
розлютовувати, -тбвую, -тбвуєш,
розлючувати, -чую, -чуєш.
злиться злитися, злоститися (злощуся,
злостишся), злостувати, -тую, -туєш, редко
здувати г (злую, ^ злуєш); разг. важким
духом дихати (дихаю, дихаєш и дишу,
дишеш); (сердиться) сердитися, -джуся, -диш-
ся; (свирепеть) ' лютувати, -тую, -туєш,
лютитися (лючуся, лютишся),
розлютовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
розлючуватися, -чуюся, -чуєшся.
зло1 сущ. 1. зло; (беда — ещё) лихо, біда;
из двух зол выбрать меньшее з двох бід
(зол, лих) вибрати менше; меньшее зло
менше зло (лихо); наделать много зла
наробити (накоїти) багато зла (лиха, біди);
умышлять зло уст. умишляти зле;
употреблять во зло что-либо зловживати чим-
нёбудь; 2. (досада, злость) прост,
злість, род. злості, зло; зло берёт разг.
злість (зло) бере; со зла разг.
спересердя, із (зі, зо, від) злості, зі зла; [как] на
зло кому [як, наче] на злість (на зло) кому;
обл. на збитки кому; зла не помнить на
ком р а з г. не сердитися на кого.
зло2 нареч. зло; разг. зозла; лихо; злісно,
злостиво; сердито; люто; зло пошутить
над кем зло (зле, недобре) пожартувати
над ким. Ср. злой.
злоба злість, род. злості,^ злоба и злоба;
(злобность — ещё) злостивість, -вості;
бешеная ^ба шалена лють (злість); дышать
~бой на кого вогнём дихати на кого; ~ба
дня злбба дня; по ~бе маючи злобу (злість),
із злості.
злобить уст. см. злить.
злобиться разг. злоститися (злощуся,
злостишся), злостувати, -тую, -туєш;
(бушевать — о буре, вьюге и т. п.)
лютувати, -тує; см. ешё злиться.
злобно нареч. злобно, злісно; злобливо,
злостиво; (бешено разг.— ещё) осатаніло.
Ср. злобный.
злобность злобність, -ності, злісність;
злобливість, -вості, злостивість. Ср.
злобный.
злобный злобний, злісний;
(зложелательный, злой — ещё) злобливий, злосливий,
злостивий.
злободневно нареч. злободенно.
злободневность злободенність, -ності.
злободневный злободенний.
злобствование злобування, злостування.
злобствовать злобувати, -бую, -буєш,
злоститися (злощуся, злостишся), злостувати,
-тую, -туєш; враг ~ствует ворог злобує
(злоститься, злостує, лютує, шаленіє).
зловеще наоеч. зловісно, лиховісно, реже
зловороже.
зловещий зловісний, лиховісний, реже
зловорожий; ~ая тишина зловісна
(лиховісна) тиша.
зловоние ембрід, -роду; обл. сопух, -а.
зловонно нареч. смердюче.
зловонный смердючий, смерди чий (реже),
сморідний.
зловредно нареч. [дуже] шкідливо.
зловредность шкідливість, -вості; вредність,
-ності, зловредність. Ср: зловредный.
зловредный [дУже] шкідливий; (о человеке
разг.— обычно) врёдний, зловредний.
злодей 1. лиходій, редко підступник;
(преступник) злочинець, -нця; как ^дёй як
лиходій; як злочинець; 2. бран. лиходій,
харцизяка, харцйз, харциза, харцизник,
вража душа.
злодейка 1. лиходійка, підступниця;
злочинниця, редко злочйнка; 2. лиходійка, вража
душа. Ср. злодей 1—2.
злодейски нареч. по-лиходійському,
злочинно, злочйнницьки, по-злочйнницькому, по-
злочйнницьки; (как злодей) як лиходій,
як злочинець; (подло) підло.
злодейский лиходійський, злочинницький;
разг. харцизяцький; (преступный)
злочинний; (подлый) підлий.
злодейство лиходійство; (преступление)
злочинство, злочин, -у.
злодействовать лиходіяти, злодіяти.
злодеяние лиходійство, злодіяння;
(преступление) злочин, -у, злочинство.
злоехидный уст. єхидний; (коварный)
підступний.
зложелатель уст. злобитель,-ля, злозичлй-
вець, -вця; (враг) ворог.
зложелательный уст. злобливий,
зловорожий, злозичлйвий.
зложелательство уст. злобительство,
зловорожість, -жості, злозичлйвість, -вості.
злой злий; (недобрый — ещё) лихий;
(злобный) злісний, злосливий, злостивий, зліс-
лйвий; (сердитый) сердитий; (жестокий,

злокачественность
459
змея
лютый) лютий; (свирепый) мордований;
~ая година уст. лиха година; ~ая доля
лиха (зла; разг. щербата)^ доля; ~6е лицо
зле (злісне, сердите) обличчя (лице); ~ой
мороз лютий мороз; ~ая собака злий
(лихий, лютий) собака; ~ой человек лихи
(зла) людина; разе, злюка; ~ая шутка
лихйй (злий) жарт; он зол на вас він
сердитий (злий, сердиться, злиться) на
вас.
злокачественность мед. злоякісність,
-носи.
злокачественный мед. злой кісний.
злоключение [лиха] пригода; разг. халёпа
и халепа; (несчастье) нещастя; ~ния мн.
[лихі] пригоди, злигодні, -нів.
злокозненно нареч. уст. підступно.
злокозненность підступність, -ності,
підступництво; каверзність. Ср.
злокозненный.
злокозненный уст. підступний; (каверзный)
каверзний.
злонамеренно нареч. к н и ж н. зловмисно.
злонамеренность к н и ж н. зловмисність,
-ності.
злонамеренный к н и ж н. зловмисний.
злонравие у сд. лиха (непутйща) вдача,
непутящі звичаї.
злонравный уст. лихбї (непутящої) вдачі,
лихйй, недобрий, непутящий.
злопамятность злопам'ятність, -ності,
злопам'ятство, злопам'ятливість, -вості.
злопамятный злопам'ятний, злопйм'ятливий.
злопамятство см. злопамятность.
злополучие уст. безголів'я, безголов'я,
нещастя; (горькая судьба) лиха доля,
недоля.
злополучный нещасливий, нещасний;
(горемычный — ещё) бідолашний,
сердешний; ~ый день нещасливий день.
злопыхатель злостйвець, -вця.
злопыхательский злостивий, зловорожий.
злопыхательство злостивість, -вості,
зловорожість, -жості.
злопыхательствовать недоброзичливо
ставитися (-влюся, -вишся).
злорадно нареч. злорадо, злорадно,
зловтішно, злорадісно.
злорадный злорадий, злорадний,
зловтішний, злорадісний.
злорадство злорадість, -дості, злорадство,
зловтіха, злорадна втіха.
злорадствовать злорадіти, зловтішатися.
злоречивый уст. лихомбвний, лихослівний.
злоречие уст. лихомбвство, лихослів'я.
злословие лихослів'я.
злословить лихословити, -влю, -виш,
злословити.
злостно нареч. злісно.
злостность злісність, -ності.
злостный злісний,
злость злість, род. злості; (гнев, бешенство)
лють, -ті, лютість, -тості, реже лютощі,
-щів; ~ть берёт злість бере.
злосчастие уст. нещастя, недоля, лиха
доля.
злосчастный уст. нещасливий, нещасний,
бідолашний, злощасний.
злотый злотий, -ого.
злоумышление уст. злочинний замір (-у).
злоумышленник у с т. злочинець, -нця;
(замысливший дурной поступок)
зловмисник.
злоумышленница злочинниця, редко злочйн-
ка; зловмисниця. Ср. злоумышленник.
злоумышленный уст. злочинний;
(совершаемый со злым намерением)
зловмисний.
злоумышлять (против кого-чего) уст.
замишляти лихе, реже злоумишлйти (проти
кого-чого); разг. в&жити (на кого-що).
злоупотребить см. злоупотреблять.
злоупотребление зловживання.
злоупотреблять, злоупотребить зловживати,
зловжити, -живу, -живеш.
злоязычие уст. лихомбвство.
злоязычник уст. злорїка; (сплетник)
обмовник.
злоязычница уст. злоріка; (сплетница)
обмовниця.
злоязычный уст. зломбвний.
злыдень обл. єхида (разг.); (плут)
шахрай, -рая.
злыдни обл. 1. (нищета) злидні, -нів;.
2. (козни, коварство) підступи, -пів.
злыдня єхида; шахрайка. Ср. злыдень*.
злюка разг. злюка, редко вовкодух.
злючка разг. злючка.
злющий разг. злющий, злючий.
змеевидный змієвйдний.
змеевик 1. техн.у мин. змійовик, -а; 2. (Роїу-
цопит Ьівіогіа Ь.) бот. ракові шийки
(-йок), змійовик, -а.
змеевиковый техн., мин. змієвикбвий.
змееголовник (йгасосерШит Ъ.) бот.
змієголовник, -у.
Змееносец астр. Змієносець, -сця.
змеёныш змієня, -няти; гадюченя, реже
гадюча, -чати. Ср. змея.
змееобразный змієподібний.
змееяд орн. змієїд.
змеиный зміїний; гадючий, (чей -— ещё)
гадючин, -а, -е; ^ая мудрость мудрість
змії, зміїна мудрість. Ср. змея.
змеистый зміїстий, зміястий.
змеиться зміїтися, в'юнитися.
змей змій; Змей-Горы ныч фольк. Змій-Гори-
нич, род. Змія-Горйнича.
змейка 1. уменьш. змійка; гадючка; ср. змея;
2. с.-х., ав. и пр. змійка.
змейковые в знач. сущ. зоол. змійкові, -их.
змейковый змійковий.
змея змія; разг. зміюка; (гадюка) гадюка;
пригреть змею на груди перен. разг. вй-

змий
460
знать
гріти гадюку (змію, зміюку) в пазусі (за
пазухою).
змий уст. змій; до зелёного змия
[допиться] разг.-до чортиків (до білої гарйчки,
до зелёного змія) [допитися].
змия п о э з., уст. см. змея.
знавать многокр. разг. знавати.
знаемый уст. см. известный 1.
знайка разг. знайко.
знак 1. знак, -а; (метка — еще) познака;
в ~к чего на (в) знак чого; в ~к согласия
на (в) знак згоди, на згоду; вопросительный
~к см. вопросительный; восклицательный
~к см. восклицательный; ~к власти знак
влади; (атрибуты власти) ист. клейнбди,
-дів, обл. клейноти, -тів; ~к почтовой
оплаты знак поштової оплати; ~ки
различия знаки розрізнення (відмінності),
відмінні знаки; межевой ~к межовий
знак; разг. копець, -пц#; подавать,
подать ~к подавати, подати знак; 2.
(отпечаток, примета и т. п.) знак, -у и -у;
в ~к памяти на згадку, на пам'ять, на
спомин, на спогад; под ~ком чего під
знаком чого.
знаковый знаковий.
знакомая в знач. сущ. знайома, -ої.
знакомец разг. уст. знайомий, -ого; разг.
знайомець, -мця.
знакомить знайомити, -млю, -миш.
знакомиться знайомитися, -млюся, -мишся;
фольк. розпізнаватися, -знаюся, -знаєшся;
обл. зазнаватися, зізнаватися; (получать
сведения о чём-л.— ещё) обізнаватися.
знакомка разг. уст. знайома, -ої.
знакомо нареч. знайомо, реже знано.
знакомство знайомство, знайомість, -мості;
(ознакомленность с чем-л.— обычно)
обізнаність, -ності; по ~ву по знайомству;
прекратить ~во припинити знайомство;
обл. розцуратися; с первого <^ва з
першої зустрічі, з першого знайомства.
знакомый 1. прил. знайомий; разг. знакомй-
тий, по знаку; (очень хорошо знакомый)
разг. знайомісінький; (известный — еще)
відомий; (такой, которого знали раньше—
ещё) знаний; (ознакомленный с чём-л.—
обычно) обізнаний; быть ~ым бути
знайомим; разг. знатися; 2. в знач. сущ.
знайомий, -ого; разг. знайомець, -мця.
знаменатель мат. знаменник; привести к
одному (к общему) ~лю звестй до
спільного знаменника.
знаменательно 1. нареч. значуще; 2. в знач.
сказ, знаменно.
знаменательность знаменність, -ності.
знаменательный 1. знаменний; 2. грам,
повнозначний.
знамение 1. (знак, символ) к н и ж н. уст.
знак; 2. (предзнаменование) книжн. уст.
знамення; (признак) ознака; ~ние
времени книжн. знамення (ознака) часу.
знаменито нареч. разг. знаменито.
знаменитость 1. (качество, свойство)
знаменитість, -тості; славетність, -ності,
славнозвісність; ср. знаменитый; 2.
(знаменитый человек) славнозвісна людина (особа),
знаменитість, славнозвісність.
знаменитый знаменитий; (прославленный,
славный)славетний, славнозвісний, славний.
знаменовать (что) знаменувати, -ную, -нуєш
(що); (означать) означати, позначати (що);
(свидетельствовать) свідчити (про що);
(отмечать) відзначати (що).
знаменоваться уст. 1. (чем) знаменуватися,
-нується (чим); (выражаться)
виявлятися (в чому); 2. (креститься)
хреститися (хрещуся, хрестишся).
знаменосец, уст. знаменоносец
прапороносець, -сця; воен. ист. хорунжий, -ого.
знамёнщик прапороносець, -сця; воен. ист.
хорунжий, -ого.
знамо прост, звісно, звичайно; (в ответ
на вопрос разг.— ещё) айкже, авжёж;
~мо дело в знач, вводн. сл. звісно, звісна
річ, відома річ, звичайно.
знамя прапор, стяг, редко знамено и знамено;
уст., воен. ист. корогва, реже хоругва,
корогов, -гвй и -гва, хоругов, -гвй;
высоко держать ~мя чьё (чего) високо тримати
прапор чий (чого); под именем чего під
прапором чого; встать (стать) под ~мя
(под ~мёна) кого-чего стати під прапор
когб-чого.
знание знаний, редко знаття.
знатно нареч. прост, добре; (замечательно,
отменно) чудово; (отлично) разг.
знаменито; (здорово) разг. здорово.
знатность знатність, -ності; уст.
вельможність.
знатный 1. знатний; <~ые люди Советской
страны знатні люди Радянської країни;
2. (принадлежащий к знати) уст.
знатний, вельможний, великоможний,
мостивий; 3. прост, знатний; (хороший)
добрий, разг. добрячий; (замечательный,
отменный) чудовий; (отличный) разг.
знаменитий; г (изрядный) значний, чималий
и чималий, разг. чималенький.
знаток знавець, -вця.
знаточество иск. знавецтво.
знать1 (что) глаг. знати (що); (ведать)
відати (що); (смыслить в чём-л. разг.— ещё)
знатися (на чому); (сказку, песню и т. п.
разг. —ещё) уміти; даёт себя ^ть дається
взнаки, дає себе знати; делай, как знаешь
роби, як знаєш (як хочеш, як вважаєш);
знаем мы вас ирон. знаємо ми вас; знай
[себе] разг. знай [собі]; знай наших шутл.
знай наших, отакі наші; ~ть грамоте
уст. бути письменним (грамотним); ~ть
меру знати міру; <~ть не знаю [,в едать не
ведаю] разг. знати не знаю [,відати не
відаю], ні сном ні духом (сном-духом) не

знать
461
зной
знаю (не відаю); (не желая признавать
чего-л.) знати не хочу; ~ть про себя*
прост, мовчати, зберігати в таємниці;
~ть своё место знати своє місце; разе.
держатися свого берега; ~ть совесть мати
совість (сумління); <~ть толк (уст. прок)
в чём розумітися (знатися) на чому (реже
в чому); уст. тямити (знати) смак у чому;
~ть цену ком^-чему знати, чого хто
вартий (що варте); знати ціну кому-чом^;
как знаешь (знает, знаете, знают) як
знаєш (знає, знаєте, знають); как (почём)
~ть як (звідки) знати; разг. хто [його]
знає, хтозна; кто его знает разг. хто його
знає; надо (пора) и честь «~ть разг. пора
[вже] й честь знати, треба й міру знати;
не ~ть веку (износу, износа) прост, не
мати зносу; не ~ть покоя (отдыха и т. п.)
не мати (не знати) спокою (спочинку,
відпочинку и т. п.); не ~ть сна не спати;
не могу ~ть у с т. не знаю; про ёто я знаю
про це я знаю; сам знаю сам знаю; то и
знай разг. раз у раз; только и знает (знаю,
знаешь и т. д.), что... тільки й знає (знаю,
знаєш и т. д.), що...
знать 2 вводн. ел. разг. знати, знать;
(вероятно) мабуть и мабуть; (должно быть)
певно, певне; (видно) видно.
знать3 сущ. знать, -ті; ист. вельможне
(велике) панство,, вельможество.
знатьё прост, знаття; кабы ~тьё якбй
знаття.
знаться разг. знатися; (водиться) водитися,
-джуся, -дишея.
знахарить знахарювати, -рюю, -рюєш.
знахарка знахарка; обл. знахурка;
ворожбитка, баба, знатниця и знатнйця.
знахарский знахарський.
знахарство знахарство.
знахарь знахар, -я; обл. знахур; ворожбит,
знатник, -а и знатнйк, -а.
значащий 1. прич. який (що) значить; 2. в
знач. прил. значущий; ~ие элементы
речи лингв, значущі елементи мови.
значение значення; (вес — ещё) вага; иметь
большое ~ние мати велике значення
(велику вагу), багато важити; не придавать,
не придать мния чему не надавати, не
надати значення (ваги) чому; легковажити
чим, злегковажити що (чим);
прилагательное в «~нии существительного
прикметник у значенні іменника.
значимость значущість, -щості; (значение)
значення.
значимый значущий; ~ые слова лингв.
значущі слова.
значит вводн. сл. раз г. виходить; разг.
значить; (следовательно) отже.
значительно нареч. 1. (гораздо, много)
значно, набагато; (при сравнении — ещё)
далеко; ~но больше значно (набагато,
далёко) більше (прил.: більший); 2.
(многозначительно) значуще, значливо; ~но
посмотреть значуще (значливо)
подивитися.
значительность 1. значність, -ності;
значущість, -щості; 2. значність; важливість,
-вості; поважність; 3. значущість,
значливість. Ср. значительный 1—3.
значительный 1. (большой) значний,
великий; (изрядный) чималий и чималий, разг.
чималенький; (немалый — ещё)
неабиякий; (выражающий значение — ещё)
значущий; ~ые успехи значні (великі, чималі,
значущі) успіхи; в ~ой мере (степени)
значною (великою) мірою, в значній (у
великій) мірі; 2. (имеющий большое
значение, влиятельный) значний, визначний,
видатний; (важный) важливий; (о
человеке — ещё) поважний; ~ый человек
значна (визначна, видатна; поважна) людина;
3. (многозначительный, выразительный)
значущий, значливий; ~ый взгляд
значущий (значливий) погляд.
значить значити; (иметь значение — ещё)
мати значення, важити; (означать)
означати; ничего не ~т не має ній кого
значення; (не играет роли — ещё) нічого не
важить (не значить); что ~т молодость! що
то молодість!; что ~т іто слово? що
означає це слово?; что это ~т? що це означає
(значить)?; разг. що [це воно] за знак?,
що ж то за знак?
значиться значитися; (числиться)
рахуватися (рахуюся, рахуєшся); он в списках
не ~тся його в списках немає (нема),
він у списках не рахується.
значкйст разг. значківець, -вця.
значкистка разг. значківець, -вця.
значок ї. значок, -чка; (помета — ещё)
позначка, зазначка; 2. (флажок) уст.
прапорець, -рця.
знающий 1. прич. який (що) знає; який (що)
відає; ер. знать*; 2. в знач. прил. знаючий;
(понимающий) тямущий, реже тямучий;
(сведущий — ещё) досвідчений;
(знакомый с чем) обізнаний; ~ий человек знаюча
(тямуща, досвідчена, обізнана)
людина.
знобить 1. (безл.: лихорадить) морозити,
-рбзить, трусити, -сить, знобити, -бить;
2. (подвергать действию холода) разг.
морозити, -рбзить.
знобиться прост, відчувати озноб;
(зябнуть — обычно) мерзнути, мерзти, -зну,
-знеш, замерзати.
знобкий 1. (зябкий) прост, мерзлякуватий;
2. (пронизывающий) прост,
пронизливий, пронизуючий, проймаючий;
(холодный) холодний.
зной 1. спека, спекота и спекота;
(изнуряющий разг.— ещё) вар, -у; 2. (жар, пыл)
уст. жар, -у.

знойно
462
золотопромышленный
знойно 1. нареч. пекуче, палюче, спёчно;
жарко; палко; жагуче; ср. знойный 1—2;
2. в знач. сказ, спёка, печё.
знойность 1. пекучість, -чості, палючість;
жаркість, -кості; 2. палкість; жагучість.
Ср. знойный 1—2.
знойный 1. пекучий, палючий, редко
спечний, спекотлйвий и спекбтливий;
(жаркий) жаркий; 2. перен. (пылкий) палкий;
(жгучий) жагучий.
зоб 1. воло; (у насекомых) зоб; 2. (болезнь)
зоб, воло.
зобастость 1. воластість, -тості; 2.
зобастість. Ср. зобастый 1—2.
зобастый, прост, зобатый 1. воластий;
2. (о больных зобом) зобастий, воластий.
зобный 1. воловий; 2. зобний. Ср. зоб
1—2.
зов 1. (призыв) заклик, -у; (клич) поклик, -у,
клик, -у; (призывающий голос) гукання,
кликання, гуканина; (оклик) оклик, -у,
(резкий) окрик, -у; 2. (приглашение)
разг. запрошення.
зовущий прил. манливий, манящий;
(привлекательный) принадний, привабливий,
знадливий; (призывающий) редко покликаю-
чий.
зодиак астр, зодіак, -у; знаки ~ка знаки
зодіаку.
зодиакальный астр, зодіакальний.
зодческий архітектурний; будівничий. Ср.
зодчество.
зодчество иск. архітектура;
(строительство) будівництво.
зодчий иск. зодчий, -ого; (архитектор)
архітектор; (строитель) будівничий,
будівельник.
зоил книжн. зоїл.
зола 1. зола; (пепел) попіл, -пелу; (горячая,
с тлеющими угольками) присок, -ску,
редко приск, -у; 2. техн. зола.
золение зоління, луження.
золённый прич. золений, лужений.
золеный прил. золений, визолений, лужений,
вйлужений.
золильный спец. золильний.
золистость спец. золйстість, -тості.
золистый спец. золйстий.
золить золйти, -лю, -лиш, лужити.
золиться золитися, -литься, лужитися.
золка спец. зоління, луження.
золовка зовйця.
золовушка ласк, зовйчка.
золотарник (8оІід,а§о Ъ.) бот. золотушник, -у;
обл. золотуха.
золотарь 1. (ювелир) уст. золотар, -й; уст.
злбтник; 2. (позолотчик) спец.
позолотник; 3. (ассенизатор) прост, уст. золотар.
золотеть золотіти.
золотильный золотйльний; (позолотный)
позолотний.
золотильщик спец. золотйльник.
золотилыцица спец. золотильниця.
золотистость золотйстість, -тості, золота-
вість, -вості.
золотистый золотистий, золотавий; повз.
злотистий, злотавий, редко позлотйстий.
золотить золотити, -лочу, -лбтиш,
позолочувати, -чую, -чуєш.
золотиться 1. золотіти, золотитися, -лбтиться;
2. страд, золотитися, позолочуватися,
-чується.
золотко ласк, золотко.
золотник1 (мера) уст. золотник^ -а; мал
~к} да дорог погов. хай річка й
невеличка, а береги ламає; з малої іскри великий
вогонь буває; маленьке, та важкеньке.
золотник2 техн. золотник, -а.
золотниковый * (о мере) уст. золотниковий.
золотниковый2 техн. золотниковий.
золото золото; поэз., уст. злото; чёрное ~то
(нефть) чорне золото; не всё то *то,
что блестит см. блестеть 1.
золотоборбдник (Спгу$оро?Оп Т г і п.) бот.
золотоборбдник.
золотоверхий золотоверхий; поэз., уст.
злотоверхий, златоверхий.
золотоволосый, поэз. уст. золотовласый зо-^
лотоволбсий, золотокосий; поэз., уст.
злотокосий.
золотодобывающий горн, золотодобувний.
золотоискатель шукач (-а) золота,
золотошукач.
золотоискательский, золотоискательный
шукача золота, золотошукача, мн. шукачів
золота, золотошукачів (род. п.); ~ская
( ~льная) партия партія шукачів золота
(золотошукачів).
золотой * прил. золотйй, ласк, золотенький,
золотесенький; ~ая молодёжь ^ презр.
золота молодь; ~ая осень золота осінь;
~ая розга (Зоїійа^о Vі^ца аигеа Ъ.) бот.
золотушник; ~ая свадьба золоте весілля;
~ая середина золота середина; ~6е время
теря*ть (упускать) гаяти (марнувати, марно
витрачати)" [золотйй] час; ~6е сечение
мат. золотйй переріз; ~6й век золотйй
вік; ~6й стандарт золотйй стандарт;
^6й фонд золотйй фонд; ~>ьіе руки золоті
руки; ~ых дел мастер уст. золотар, -я;
уст. злбтник; сулйть (обещать) ~ые
горы кому обіцяти золоті гори (груші на
вербі) кому.
золотой2 сущ. золотйй, -бго.
золотокрылый поэз. золотокрйлий.
золотокудрый золотокудрий; поэз., уст. зло-
току дрий, златокудрий.
золотоносность золотоносність, -ності.
золотоносный золотоносний.
золотопромышленник золотопромисловець,
-вця.
золотопромышленность золотопромисловість,
-вості.
золотопромышленный золотопромисловий.

золоторогий
463
зрелый
золоторогий золоторогий; поэз., уст. здото-
рбгий, златорогий.
золоторотец прост, уст. голодранець, -нця,
босяк, -а; обл. драб.
золотосодержащий золотовмісний.
золототканный золототканий; поэз.
злототканий, златотканий.
золототысячник (СепШигіит Н і 11.) бот.
золототисячник.
золотоцвет (СНгуьапіНетит ІеисапіНетит Ь.)
бот. королйця, золотоцвіт, -у, Іванів цвіт,
род. іванового цвіту.
золотошвёй гаптар, -я.
золотошвейка гаптарка.
золотошвейный гаптарський, золотошвёй-
. ний.
золотошвейня гаптарська майстерня,
золотошвейня.
золотуха мед. золотуха.
золотушный мед. золотушний.
золотце ласк. 1. золотце; 2. (обращение)
золотко, золотце.
золотчик спец. позолбтник.
золоудаление спец. золовидаляння, золовйда-
лення.
золоулавливание спец. золоуловлювання.
золоуловитель техн. золоуловлювач.
золочение 1. (действие) золотіння,
золочення, позолочування, позолочення, редко
позолота; 2. (позолота) позолота.
золочённый прич. золочений.
золочёный прил. золочений, позолочений,
визолочений.
золушка фольк. попелюшка, попелянка, каг-
ляночка, золушка.
золь хим. золь, -лю.
зольник техн. 1. зольник, -а; 2. (для
золения шкур) зільнйця.
зольность техн., с.-х. зольність, -ності, по*
пільність.
зольный зольний, попільний.
зона зона, смуга; (пояс) пояс, -у.
зональность зональність, -ності.
зональный зональний.
зонд мед., техн. и пр. зонд.
зондирование, зондаж зондування.
зондировать зондувати, -дую, -дуєш.
зондироваться зондуватися, -дується.
Зондские острова Збндські острови.
зонный зонний, зоновий.
зонт зонт; (зонтик — ещё) парасоль, -ля.
зонтик 1. парасоль, -ля, парасолька, зонтик;
2. бот. зонтик.
зонтикообразный, зонтиковидный
зонтикоподібний, зонтиковидний.
зонтичные в знач. сущ. бот. зонтичні, -их,
зонтичный зонтичний.
зонтовый збнтовий.
зонтообразный зонтоподібний.
зооветеринарный зооветеринарний.
зоогеограф зоогеограф.
зоогеографйческий зоогеографічний.
I зоогеография зоогеографія.
зоогигиена с.-х. зоогігієна.
зоолог зоолог.
зоологический зоологічний.
зоология зоологія.
зооморфизм этногр. зооморфізм, -у.
зооморфический ятногр. зооморфічний.
зоонозы мед., вет. зоонози, -нбз.
зоопалеонтология зоопалеонтолбгі я.
зоопарк зоопарк, -у.
зоопсихология зоопсихолбгія.
зоосад зоосад, -у.
зооспора бот. зооспора.
зоотехник зоотехнік.
зоотехника с.-х. зоотехніка.
зоотехнический с.-х. зоотехнічний.
зоотехния с.-х. зоотехнія.
зооферма с.-х. зооферма.
збпник (РМотів Ь.) бот. залізняк, -а и -у.
зоревать зорювати, -рюю, -рюєш.
зоренька ласк, зіронька, зірочка.
зорить прост. розоряти, руйнувати,
-ную, -нуєш.
зоркий зіркий; (проницательный — ещё)
проникливий; (пристальный, бдительный —
ещё) пильний.
зорко нареч. зірко; проникливо; пильно
Ср. зоркий.
зоркость зіркість, -кості; проникливість, -во-
сті; пильність, -ності. Ср. зоркий.
зорька1 1. ласк. см. заря* 1; 2. (утренний
ветерок) обл. світанковий вітерець
(вітрець, -терця).
зорька2 (Ьусппів Ъ.) бот. зірки, -рок.
зорюшка ласк, фольк. см. заря* 1.
зоря*нка см. заря'нка.
Зосйма Збсим.
Зот Зот.
Зоя Зоя.
зразы кул. зрази, род. зраз; ~за ед. зраза.
зрак к н и ж н. уст. 1. см. взгляд 1; 2. (вид)
вигляд, -у; (образ) образ, -у; (облик—
ещё) подоба.
зрачковый анат. зіничний.
зрачок анат. зіниця; разг. чоловічок, -чка;
расширенные ~чкй розширені
(поширені) зіниці (чоловічки).
зрелище видовище, видбвисько, редко
видиво; (театральное — обычно) вистава.
зрелищный видовищний,
зрело нареч. зріло.
зрелость зрілість, -лості; дозрілість;
мужність, -ності; спілість, достиглість,
стиглість, доспілість. Ср. зрелый.
зрелый зрілий; (дозрелый) дозрілий; (о
людях, их возрасте — ещё) дійшлий;
(противоположный юному разг.— ещё), мужній;
(о плодах, хлебах — обычно) спілий,
поспілий, достиглий, стиглий, виспілий,
доспілий; достигать, достичь и достигнуть
а/ого возраста доходити, дійти [до
зрілого, зрілого, дозрілого] віку, дохо-

зрение
464
зубоск&л
дити, дійти літ; (мужать) мужніти,
змужніти.
зрение зір, род.. зору; иметь слабое ~ние
недобачати, погано бачити; обман ~ния
обман збру; под углом ~ния під кутом
зору; поле ~ния поле збру; потереть
~ние втратити зір, осліпнути, осліпти,
-пну, -пнеш; с этой точки ~ния з цьогб
погляду, з цієї точки збру; точка ~ния
погляд, -у, точка збру.
зреть1 (достигать зрелости) зріти;
(дозревать) дозрівати; (о плодах, хлебах —
обычно) спіти, достигати, стигнути, спіліти.
зреть2 книжн. уст. І. (видеть) бачити;
уст. зріти, здрїти; 2. (смотреть)
дивитися, -влюся, -вишся; уст. зріти.
зримо нареч. зримо; вадимо, явно. Ср.
зримый.
зримость зрймість, -мості (редко);
видимість, явність, -ності. Ср. зримый.
зримый зрймий; (видимый) видимий, явний.
зритель глядач, -а.
зрительница глядачка.
зрительный зоровий; ~ый зал зал для
глядачів; ~ый нерв анат. зоровий нерв;
~ая труба зорова (підзорна) труба.
зрительский глядача (род. п.); ~ие отзывы
відзиви глядачів.
зря нареч. разг. даремно, даремне; разг.
дурно; (попусту) марно, марне, дарма,
разг. по-пустому; (глупо) разг. по-дурнб-
му;^ зачем зря говорить навіщо (нащо,
чого) по-пустому говорити; зря потеря*ть
время [марно, марне, дарма, даремно,
даремне; дурно] згаяти (витратити,
змарнувати; разг. промарнувати) час; ну, это
уж зря! ну, це вже зайва річ (зайве)!;
почём зря прост, як попало.
зрячий зрйчий, видющий, видючий.
зряшный прост, (никчёмный) нікчемний;
(ненужный, излишний) непотрібний,
зайвий; (пустой) разг. пустий; ~ый человек
нікчемна (пуста) людина.
ЗСФСР ист. ЗСФРР; см. ещё Закавказская
Социалистическая Федеративная Советская
Республика.
зуав воен. зуав.
зуб 1. зуб; "•'бы мн. зуби, -бів;
вооружённый до ~бов озброєний до зубів; вырвать
из ~бов вирвати з зубів; глядеть (смотреть)
в ~бы кому перен. прост, дивитися
(заглядати) в зуби кому (до кого); ~бами
держаться (ухватиться) за что перен.
прост, зубами триматися (держатися,
вхопитися) за що; ~б за ~б зуб за зуб, око
за око; ~б на М5 не попадает у кого разг.
зуб на зуб не попадає в кого, зуб з зубом
не зведё хто, зубами дзвонить (третяка
вибиває) хто; ~бы на полку [класть,
положить] перен. разг. зуби на полицю
[класти, покласти]; ~бы съесть на чём
перен. прост, зуби з'їсти (проїсти,
попроїдати) на чому; иметь ~б на кого (против
кого) разг. мати зуб проти кого (на кого),
точити зуби (зуб) на кого; ломать на чём
~бы перен. разг. ламати на чому зуби;
навезло в ~бах у кого перен. разг. у зубах
нав'язло в кбго (кому); набридло кому;
не по ~бам не по зубах; ни в ~б [толкнуть]
прост, ні в зуб [ногбю]; показывать,
показать ~бы показувати, показати зуби
(зубки); (огрызаться) огризатися,
огризнутися; сквозь ~бы крізь зуби; стиснув
~бы зціпивши (стиснувши) зуби;^ точить
~бы (зуб) на кого-что разг. гострити зуби
на кбго-що, точити зуби (зуб) на кбго-що;
чесать ~бы прост, молоти (чесати) язиком,
теревені правити (розводити, точити и т.п.),
точити баляси (лиси); 2. техн. зуб; ~бья
мн. зуби, зуб1 я.
зубастости разг. 1. зубатість, -тості; 2.
перен. разг. зубатість, зубастість.
зубастый 1. зубатий; 2. перен. разг. зубатий,
зубастий.
зубатка ихт. зубатка.
зубатый разг. зубатий.
зубёнки уменьш.-ласк. зубенйта, -нйт,
зубоньки, -ків.
зубец 1. зубець, -бця; (выступ — ещё) за-
зубень, -бня; (выступ горы, на стене,
башне и т. п.— ещё) шпиль, -ля, разг,
шпилечок, -чка; стена с ~бцами стіна з
зубцйми (шпили ми), зубцювата стіна;
2. техн. зубець, зубок, -бка.
зубило зубило.
зубильный зубильний.
зубйще увел, зубйще.
зубной зубний; ~бй согласный лингв, зубнйй
приголосний.
зубовидный зубоподібний, зубовйдний.
зубовный: ~ый скрежет зуббвний скрегіт.
зубовой зубовий:
зубоврачебный мед. зуболікарський.
зубоврачевание мед, зуболікування.
зубодёр прен. зубодёр.
зубодёрка прен. зубодёрка.
зубок 1. уменьш.-ласк. зубок, -бка; ~бки
мн. зубки, -ків, зубенята, -нят, зубоньки,
-ків; дарить, подарить (приносить,
принести) на ~к разг. дарувати, подарувати
(приносити, принести) на зуб (на зубок);
знать (выучить) на ~к разг. знати
(вивчити) на зубок; попасть на ~к кому разг.
потрапити (попасти, попастися) на зубок
кому; 2. техн. зубок, зубёць, -бця; ~бкй
мн. зубки, -ків, "зубці, -ців.
зуболечебница зуболікарня, зубна лікарня.
зуболечебный мед. зуболікувальний.
зуболечёние мед. зуболікування.
зубопротезный мед. зубопротезний.
зуборезный техн. зуборізний.
зубоскал разг. зубоскал, скалозуб, скализуб;
(тот, кто любит посмеяться разг.—
ещё) сміхотун, -а, сміхун, -а, смішко, -ка.

зубоскалить
465
згібко
зубоскалить разг. зубоскалити.
зубоскалка зубоскалка; сміхунка. Ср.
зубоскал.
зубоскальничать прост, см. зубоскалить.
зубоскальство разг. зубоскальство.
зуботычина прост, зуботичина.
зубочистка зубочистка.
зубр зоол.у перен. зубр.
зубрёжка, зубрёж разг. зубріння, зубряччя,
товчіння.
зубрение1 назублювання. Ср. зубрить1 1.
зубрение2 зубріння, товчіння. Ср. зубрить2.
зубрёнок зубри, -рити.
зубрила, зубрйлка разг. зубрило.
зубрильный техн. зубильний.
зубрйстика разг. зубрйстика.
зубрить1 1. (насекать зубья) зубити, -блю,
-биш, назублювати, -люю, -люєш; 2.
(делать зазубрины) щербити, -блю, -бйш;
(вызубривать) визублювати, -люю, -люєш.
зубрить2 (бессмысленно заучивать) разг.
зубрити, -рю, -риш; (вызубривать) разг.
визуджувати, -джую, -джуєш, товкти, -вчу,
-вчені.
зубритьсяг 1. зубитися, -биться,
назублюватися, -люється; 2. щербитися, -биться;
визублюватися, -люється. Ср. зубрить * 1—2.
зубриться 2 зубритися, -риться;
визуджуватися, -джується. Ср. зубрить2.
зубриха зоол. зубриха.
зубровка 1. (ШегосНІое К. В т.) бот.
чаполоч, -і, зубрівка; 2. (напиток)
зубрівка.
зубровый зубровий.
зубчатка техн. зубчатка; (зубчатое колесо —
ещё) зубчасте (зубчате) колесо, разг.
триб, -а.
зубчатый зубчастий, зубчатий.
зубчик уменьш. зубчик.
зуд свербіж, -бежу, сверблйчка.
зуда 1. см. зудйла1: 2. обл. см. зуд.
зудение1 свербіння. Ср. зудеть1.
зудение2 дзижчання, дзвеніння, бриніння,
дзвинчання. Ср. зудеть2 1.
зудень энтом. коростяний кліщ (-а).
зудетьх разг. свербіти, -бить; руки ~дя*т
руки сверблять.
зудеть2 1. (издавать звенящий звук) разг.
дзижчати, дзвеніти, бриніти, дзвинчати;
2. (докучать одним и тем же) разг.
туркати, турчати, туркотати, -коч)\ -кбчеш,
туркотіти, -кочу, -котиш.
зудйла* (докучливый человек, прилипала)
прост, причепа, сльота.
зудйла 2 п р о с т. см. зубрила.
зудйть 1 прост, см. зудеть *.
зудить 2 прост, см. зудеть 2.
зуёк, обл. зуй орн. пісочник.
зулу зулу (нескл.).
зулус зулус; <~сы мн. зулуси, -сів.
зулуска зулуска.
зулусский зулуський.
зуммер эл. зумер.
зуммерить зумерити.
зумпф горн., мет. зумпф.
зурна муз. зуриа.
зурнист, зурнач муз. зурнїст, зурнач, -а.
зыбить п о э з. уст. (колыхать) колихати,
•лишу, -лйшеш и реже -лихаю, -лихаеш;
(колебать) коливати; (качать) гойдати.
зыбиться уст. (колыхаться) колихатися,
-лйшеться и реже -дихається; (колебаться)
коливатися; (качаться) гойдатися;
(покрываться зыбью) укриватися брижами,
брижитися.
зыбка прост, колиска.
зыбкий (колеблющийся, неустойчивый) хит-
кий, хисткий, хитливий, хитлявий,
хибкий; (неопределённый — ещё) невиразний;
~ая волна хибка хвиля; ~ая лодка
хиткий (хисткий, хитливий, хитлявий)
човен; ~ая поверхность моря хистка
поверхня моря; ~ие очертания невиразні
(хисткі) обриси; г ~ие пескй сипучі піски;
~ий ум хисткий розум.
зыбко нарсч. хитко, хистко, хитливо.
зыбкость хиткість, -кості, хисткість,
хибкість. Ср. зыбкий.
зыбун трясовина.
зыбуч есть см. зыбкость.
зыбучий см. зыбкий.
зыбь і. брижі, род. бриж и брижів; мёртвая
~бь мертва хвйля; 2. (волны) п о э з.
уст. хвилі, род. хвиль.
зык прост, зик, -у; (гул, окрик — ещё)
гук, -у; (окрики — ещё) гукання.
зыкать, зыкнуть прост, зйкати, зйкнути;
(громко кричать — ещё) гукати, гукнути
и усилит, гуконути, разг. зіпати, зіпнути
и усилит, зіпонути и зіпонути.
зыря'нин уст. зирянин; ~ряне зирйни,
-рян.
зыря'нка уст. зирянка.
зырянский уст. зирянський.
зычно нареч. гучно, голосно.
зычность гучність, -ності, голосність.
зычный гучний, голосний; ~ый голос гучний
голос.
зюзник (Ьусориз Ь.) бот. вовконіг, -нога.
зюзя: пьяный (мокрый) как ~зя, ~зя -^зей
прост, п'яний (мокрий) як хлющ (як
хлюща, як чіп).
зюйд мор., метеор, зюйд, -у.
зюйд-вест мор.у метеор, зюйд-вест, -у.
зюйдвестка разе, зюйдвестка.
зюйд-вестовый мор., метеор, зюйд-вёстовий.
зюйдовый мор., метеор, зюйдовий.
зюйд-ост мор., метеор, зюйд-ост, -у.
зюйд-остовый мор., метеор, зюйд-бстовий.
зыбкий мерзлякуватий; ~ий человек
мерзлякувата людина; разг.^ мерзляк, -а, змерз-
люх, -а, змерзляк, -а.
з^бко 1. нареч. мерзлякувато; 2. в знач. сказ.
холодно, холоднувато.

зябкость
466
иглодержатель
зыбкость мерзлякуватість, -тості.
зяблевый с.-х. зябльовий, зяблевий; ~ая
вспашка зябльова (зяблева) бранка,
бранка на зяб, зяблювання.
зяблик орн. зяблик.
зябнуть мерзнути, мерзти, -зну, -знеш,
замерзати.
зябь с.-х. зяб, -у; обл. зябля; вспашка на ~бь
бранка на зяб, зяблювання.
зя"тев разг. зятів, -тьова, -тьове; уст. зят-
ній.
зягёк, зяЧик ласк, зятьок, -тька.
зять зять, -тя.
зятюшка ласк, зятенько, зятькб.
и
1 союз 1. і; (преим, после гласного) й; (для
соединения однородных членов
предложения — ещё) та; Африка и Америка Африка
і (й) Америка; в прошлом и настоящем
колись (у минулому) і тепер; государство
рабочих и крестьян держава робітників
і селян; отец и мать батько (й, і, та)
мати; мы простились, и лошади поскакали
ми попрощалися, і коні поскакали; и
настало утро і настав ранок; 2. усилит.
і, та й; и как умёл он рассказывать! і як
(та й як) умів він розповідати
(розказувати)!
и 2 част, усилит, і, й, та й; а он возьми и (да и)
скажи а він узяв і (та й) сказав, а він
візьми й (та й) скажи; а то и а то й; и сам
не рад і сам не радий; не могу и подымать
об этом не можу й подумати про це; о нём
и. говорит про нього и кажуть (й
говорять).
и3 межд. прост, є, і; (для выражения
несогласия, возражения — ещё) ет; и, мой
милый! є, мій любий (милий)!
ибериец ист. іберієць, -рійця; ~рййцы мн.
іберійці, -ців.
иберийка 1. ист. іберійка; 2. (ІЬегів Ь.)
бот. іберійка.
иберийский ист. іберійський.
Иберия ист. Іберія.
иберы ист. ібери, -рів.
ибис орн. ібіс.
ибисовый орн. ібісовий.
ибо1 союз к н и ж н. бо, через те що, тому
що.
ибо2 (сущ.: народность) ібо (нескл.).
йва [біла] верба; [біла] лоза; плакучая ива
плакуча верба.
Иван Іван.
иван-да-марья бот. \. (Меіатругит Ь.)
брат-і-сестра, перестріч, -у; 2. (Уіоіа ігі-
соїог Ь.) раз г. фіалка триколірна, братки,
-ків.
Иванна Іванна.
Иваново Іваново.
Ивановская область Івановська область.
ивановский *: во всю ~ую (изо всех сил)
разг. щосили, що є сили (сил), з усієї
сили, з усіх сил, щодуху, що є духу,(очснь
громко разг.— ещё) на всі заставки
(заводи), на всю губу.
ивановский2 геогр. івановський.
Ивано-Франковск Івано-Франківськ.
Ивано-Франковская область
Івано-Франківська область.
ивано-франковский івано-франківський.
иван-чай (Спатаепегіит А сі а п з.) бот.
іван-чай, род. іван-чаю, хаменерій, -рію.
ивасёвый ихт. івасевий.
иваси ихт. івасі (несгл., ж.).
йвина вербина.
йвишень бот. підсливок, -вка.
йвка уменьш.^ вербиця, вербичка, вербочка;
ласк, вербиченька, вербонька.
ивня'к 1. (заросли ивы) верболіз, -лозу,
вербняк, -а, вербник; 2. (ивовые прутья)
верболіз; (лоза) лоза.
ивняковый 1. верболозовий, вербняковий;
2. верболозовий. Ср. ивнгік 1—2.
ивнячок у м є н ь ш. см. ивняк.
ивовые в знач. сущ. бот. вербові, -их.
ивовый вербовий; лозовий.
иволга орн. іволга; обл. вивільга.
ивоцвётные в знач. сущ. бот. вербоцвіті,
-их.
Игарка Ігарка.
игла 1. голка; (швейная большая, толстая —
еще) циганська голка; (деревянная — ещё)
глиця; 2. (у растений) голка, колючка,
шпилька; разг. шпичка, шпичак, -а; (у
хвойных разг.— ещё) хвоїна, уменьш.
хвоїнка; 3. (у животных)голка, колючка;
4. (заострённый кристалл чего-л.) .голка;
(льда и т. п.— ещё) скалка;
(остроконечный стержень — ещё) шпичка, шпичак;
адмиралтейская ~ла адміралтейський
шпиль; 0 морская ~ла ихт. морська
голка.
игла-рыба ихт. гблка-рйба, род. гблки-рйби.
иглистый голчастий, голчатий.
иглица (Яизсив Ь.) бот. рускус, -у, мишачий
тёрен (-у).
игловатый разг. голчастий, голчатий,
голкуватий, шпичкуватий, шпичакуватий,
колюч кувати й.
игловидный см. иглообразный.
игловбй спец. голковий.
иглодержатель спец. голкотримач, -а.

иглокожие
467
играть
иглокожие в знач. сущ. зоол. голкошкірі,
-их.
иглообразный голкоподібний, голкуватий,
голковйдний.
иглотерапия мед. голкотерапія.
иглофильтр спец. голкофільтр.
иглу (жилище канадских - эскимосов) іглу
(нескл., ср.).
Игнатий, Игнат Ігнат, Гнат, Ігнатій.
игнорирование ігнорування, нехтування.
игнорированный ігнорований, зігнорований,
нёхтуваний, знехтуваний. Ср.
игнорировать.
игнорировать (кого-что) несов. и сов.
ігнорувати, -рую, -руєш (несов. и сов.),
зігнорувати (кого-що), нехтувати, -тую, -туєш,
знехтувати (ким-чим, кого-що).
игнорироваться ігноруватися, -рується, нёхту-
ватися, -тується.
йго 1. ярмо, кормйга, іго, неволя; под игом
капитализма під ярмом (під кормигою,
під ігом) капіталізму, у ярмі (у кормизі)
капіталізму; татарское йго ист. татарське
ярмо (іго), татарська кормгіга (неволя);
2. (бремя, тяжесть) уст. тягар, -я; под
йгом лет під тягарем років; 3. (ярмо)
уст. ярмо.
иголка см. игла 1—3; до ~ки (всё) уст. до
нитки; разг. до цурки, до [макового]
зернятка; ~ки не подпустить (не подточить)
(не придраться) разг. уст. ,не
придертися, не придратися; как ~ка в стогу
сена [исчезнуть, затеряться] як голка в
сіні (в скирті сіна) [зникнути, загубитися];
разг. як Сірко в базарі [пропасти]; как на
~ках [сидеть, быть и т. п.] як на голках
(на шпичках, на шпильках, на жару)
[сидіти, бути и т. п.]; не ~ка, найдётся
не голка, знайдеться.
иголочка уменьш. 1. голочка; с ~ки з голочки,
новісінький; одетый с ~ки одягнений з
голочки (як лялечка); у новісінькому вбранні;
убраний, як на весілля; 2. голочка,
шпилечка; шпичечка; хвоїнка; 3. голочка; 4.
голочка; скалочка; шпичечка. Ср. игла
1—4.
иголочник 1. обл. см. игольник 1; 2. спец.
голкар, -я.
иголочный голковий.
игольник 1. гольнйк, -а, голёчник; уменьш.
гольничбк, -чка; 2. (собир.: хвоя) обл.
хвоя, глйця.
игольный голковий; ~ое ушко вушко гблки.
Игольный Мыс Голковий Мис.
игольчатый голчастий, голчатий; (имеющий
вид иглы — ещё) голкуватий.
иголыцик спец. голкар, -я.
игольщица спец. гол карка.
игорный гральний; (картёжный — обычно)
картярський; ~ый дом (для игры в карты)
, картярський (гральний) дім.
Игорь Ігор, -я.
игра гра, грання, редко ігра; разг. грайка;
(забава — ещё) забава, забавка, іграшка;
уст. грйще; ~ры мн. ігри, род. ігор;
забави, -бав, .іграшки, -шок; биржевая
~ра* біржова гра; ~ра воображения гра
уяви (фантазії); ~ра на трубе гра (грання)
на сурмі (на трубі), сурмлення, сурмління;
~ра пошла своим чередом гра пішла своєю
чергою (своїм звичаєм); гра пішла собі,
як ішла; ~р? природы гра природи; ~ра
слов гра слів; ~ра судьбы (случая) гра долі
(випадку); играть (вести) большую ~ру
грати (вести, провадити) велику гру;
опасная ~ра небезпечна гра; продажа детских
~р продаж дитячих іграшок (ігор); ~ра
не стоит свеч погов. не варта справа заходу,
шкода [й] заходу, шкода й воску псувати,
шкода й свічку світити.
игралище (игрушка) книжн. уст.
іграшка.
игральный гральний; ~ые карты гральні
карти.
игранный прич. граний.
играный прил. граний; ~ая колода карт
грана колода карт.
играть 1. грати; (во что, с кем-чем — ещё)
гратися, разг. гуляти, тулятися;
(забавляться — ещё) бавитися, -влюся, -вишся;
(относиться несерьёзно — ещё)
жартувати, -тую, -туєш; дети ~рают в саду діти
граються (гуляють, туляються) в саду
(в садку); ~ть в загадки грати в загадки,
загадувати загадки [один одному]; ~ть
в куклы гратися (гуляти, тулятися) в
ляльки (з ляльками); ^ть в шахматы грати
(гуляти) в шахи; ~ть глазами грати очима;
~ть комедию см. комедия; ~ть на бирже
грати на біржі; <ть на нервах чьих см.
нерв; ~ть на руку (в руку) кому разг.
грати на руку кому; ~ть огнём (с огнем)
гратися з вогнём; ~ть роль а) прям, грати
роль; б) псрсн. відігравати роль; ~ть
свадьбу уст., прост, справляти
(гуляти, грати) весілля; ~ть своей жизнью
грати своїм життям; ~ть словами грати
словами; (острить — ещё) каламбурити;
2. (о вине и шипучих напитках) грати,
вигравати, -грає, шумувати, -му є;
3. (сверкать, отражаясь) грати, вигравати,
мінитися, -ниться, переливати,
переливатися, блищати, блистіти, -тйть, сяяти, сяти
(сяє); (о смене оттенков, тонов — ещё)
леліти; глаза ~рают очі грають (блищать);
~ть всеми цветами [радуги] грати
(вигравати, мінитися, переливати, переливатися)
всіма барвами [райдуги]; солнце ~рает
на поверхности воды сонце грає (виграє,
блищить, блистйть) на поверхні води;
4. (о чувствах, мыслях, воображении
и т. п.) грати, шумувати, буяти; кровь
~рает кров грає (шумує, буяє); 5. (на
музыкальном инструменте) грати, вигра-

играться
468
идйллик
вати; ~ть в две (в четыре) руки
грати (вигравати) в дві (в чотири) руки;
~ть на скрипке грати (вигравати) на
скрипці (на скрипку); ~ть первую скрипку
грати першу скрипку; 6. (петь) обл.
співати; ~ть песни (песню) співати
[пісню, пісні].
играться гратися.
играючи разг. 1. дееприч. граючи;
граючись и т. п.; см. играть; 2. парен,
граючи, граючись; разг. за іграшки, за
іграшку.
играющий 1. прач, який (що) грає и т. п.,
граючий; см. играть; 2. в знач. сущ.
гравець, -вця\ грач, -а, граючий, -ого.
игрек ігрек.
игреневый, игрений ігреневий, каштановий;
буланий.
игрец уст. грець, -ц* (разг.); [и] швец,
и жнец, и в дуду ~ц погов. [і] швець,
і жнець [, і кравець], і на дуду (в дуду,
на дуді) грець.
игрёцкий уст., прост. 1. см. игорный;
2. (свойственный игроку) гравёцький;
картярський; ср. игрок.
игриво нареч. грайливо; пустотливо,
жартівливо, жартливо; жваво, моторно. Ср.
игривый.
игривость грайливість, -вості; пустотливість,
жартівливість, жартливість; жвавість,
моторність, -ності. Ср. игривый.
игривый грайливий; (шаловливый,
шутливый) пустотливий, жартівливий,
жартливий; (резвый) жвавий, моторний.
игристость ігристість, -тості; (пенистость)
пінистість и пінистість, пінявість, -вості.
игристый 1. ігристий, гристий; (пенящийся)
пінистий и пінистий, пінявий, реже
пінястий; 2. прост, см. игривый.
йгрище уст. грйще, ігрище.
игровой ігровий.
игрок гравець, -вця, грач, -а; разг. грець,
-ця; (в карты — обычно) картяр, -а.
игротека ігротека.
игрочйшка разг. поганенький гравець (-вця).
игрун разг. пустун, -а; разг. жирун, -а;
(весельчак) веселун, -а.
игрунковые в знач. сущ. зоол. ігрункові, -их.
игрунок 1. уменьш.-ласк. пустунчик; 2. зоол.
ігрунка.
игрунья пустунка, пустуха; жируха, жирунка;
веселуха. Ср. игрун.
игрушечка уменьш.-ласк. іграшечка,
цяцечка; как (словно и т. п.) ~ка см.
игрушка 1.
игрушечник іграшкар, -й.
игр^шечница іграшкарка.
игрушечный іграшковий, цяцьковий; (пе-
рен. — ещё) ляльковий.
игрушка 1. іграшка, цицька; разг. цяцянка;
дет. цяця; (предмет забавы, развлечения —
ещё) забавка, забава, вйграшка; как
(словно и т. п.) ~ка як (наче, неначе, мов
и т. п.) іграшка (лялечка, цяцечка);
2. (послушное орудие чужой воли) іграшка,
забавка; быть ~кой в чьих-либо руках
бути іграшкою (за іграшку, забавкою)
в чиїх-небудь руках.
игрывать многокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] грати и т. п.; см. играть
1, 5.
игуана зоол. ігуана.
игумен церк. ігумен.
игуменский церк. ігуменський.
игуменья церк. ігуменя.
идальго гідальго (нескл., м.).
идеал ідеал, -у.
идеализация ідеалізація.
идеализирование ідеалізування.
идеализированный ідеалізований,
зреалізований. Ср. идеализировать.
идеализировать несов. и сов. ідеалізувати,
-зую, -зуєш (несов. и сов.) , зреалізувати.
идеализироваться ідеалізуватися, -зується.
идеализм ідеалізм, -у.
идеалист ідеаліст.
идеалистически нареч. ідеалістично.
идеалистический ідеалістичний.
идеалистично нареч. ідеалістично.
идеалистичность ідеалістичність, -ності.
идеалистичный ідеалістичний.
идеалистка ідеалістка.
идеально нареч. ідеально.
идеальность ідеальність, -ності.
идеальный ідеальний.
идейка уничиж. ідейка.
идейно нареч. ідейно.
идейность ідейність, -ності.
идейный ідейний.
идентификация книжн. ідентифікація;
ототожнення.
идентифицированный книжн.
ідентифікований; ототожнений.
идентифицировать несов. и сов. книжн.
ідентифікувати, -кую, -куєш (несов. и сов.);
ототожнювати, -нюю, -нюєш, ототожнити.
идентифицироваться несов. книжн.
ідентифікуватися, -кується; ототожнюватися, -нюе-
ться.
идентично нареч. ідентично; тотожно.
идентичность ідентичність, -ності; тотожність.
идентичный ідентичний; тотожний.
идеограмма лингв, ідеограма.
идеографический лингв, ідеографічний.
идеография лингв, ідеографія.
идеолог ідеолог.
идеологически нареч. ідеологічно.
идеологический ідеологічний.
идеология ідеологія.
идёт см. идти 1.
идея ідея; навязчивая идея настирлива
(невідступна, нав'язлива) ідея; руководящая
идея провідна ідея.
идйллик лит. ідйлік.

идиллически
469
иерихонский
идиллически нареч. ідилічно.
идиллический ідилічний.
идиллйчность ідилічність, -ності.
идилличный ідилічний.
идиллия ідилія.
идиома, идиом лингв, ідіома, ідіом, -у.
идиоматизм лингв, ідіоматизм, -у.
идиоматика лингв, ідіоматика.
идиоматический лингв, ідіоматичний.
идиосинкразический мед. ідіосинкратичний.
идиосинкразия мед. ідіосинкразія.
идиот ідіот.
идиотизм ідіотизм, -у.
идиотически нареч. ідіотично.
идиотический ідіотичний.
идиотия мед. ідіотія.
идиотка ідіотка.
идиотский ідіотський.
идиотство ідіотство.
идиш лингв* ідиш (нескл., м.)*
идо лингв, ідо (нескл., м.).
идол 1. рел. ідол; 2. перен. уст. ідол; (кумир)
кумир, ирон. божок, -жка; 3. перен. бран.
ідол; см. ещё болван 3; ф стоять (сидеть)
г-лом стояти (сидіти), як ідол.
йдолище увел, рел., перен.у бран. ідоляка;
^ще поганое фольк. сила поганська.
идолопоклонник рел. ідолопоклонник,
ідоловірець, -рця; (язычник уст. — ещё)
поганин и поганий.
идолопоклонница рел. ідолопоклонниця,
ідоловірка.
идолопоклонничать рел., перен.
поклонятися (уклонятися) ідолам.
идолопоклоннический ідолопоклонницький;
поганський. Ср. идолопоклонник.
идолопоклонство, идолопоклонничество рел.,
перен. ідолопоклонство; (язычество уст.—
ещё) поганство.
идольский рел. ідольський.
идти 1. ітй (іду, ідеш); (двигатьсяповоде —
ещё) пливти, плисти и плисти (пливу,
пливёш), реже плинути; (держать путь—
ещё) верстати дорогу (шлях); (медленно
шагать разг. — ещё) дибати; (с трудом
разг. — ещё) братися (беруся, берешся);
идёт (ладно) гаразд, добре; (согласен)
згбда; — Вы эЧо сделаете? — Идёт! — Ви
це зробите? — Гаразд! (Добре!, Згода!);
[дело] идёт к чему (на что) (клонится)
ідеться (йдеться) до чого, діло йде до чого;
дело (речь) идёт о ком-чем ідеться
(йдеться) про кбго-що, справа (мова) йде
про кбго-що; разг. мова мовиться про
кбго-що; дело идёт хорошо справа
(діло) йде добре (гаразд); [ещё] куда ни
шло разг. а) (согласен) гаразд, добре,
хай (нехай) [уже] так; (так и быть)
разг. де наше не пропадало; б) (ничего,
сойдёт) разг. [ще] сяк-так (так-сяк);
идёт слава лине (іде) слава; иди сюда іди
(ходи, піди) сюди; ~тй к делу (иметь
отношение, касательство к чему-л.) бути
доречним (до речі), підхбдити, -дить; ~тй
к добру на добро (на добре) йти (йтися);
~тй вразрез с кем-чем (наперекор кому-
чему) іти врозріз з ким-чим (наперекір
кому-чому); ~тй на смену кому-чему іти
на зміну кому-чому; ~тй на что іти на що;
идёт снег іде (падає) сніг; на ум (в голову)
не идёт кому что в голову не йде (не
спадає) кому що; я не в состоянии ~тй
я не можу йти, я неспроможний (не в силі)
іти; разг. я ніг не підволочу; не ~тй
дальше чего (останавливаться на чём-л.) не
йти далі чого; не ~тй из головы (из ума)
у кого см. выходить: не ~ть из головы;
разговор (речь) идёт о том, чтобы... ідеться
(йдеться) про те, щоб...; мова (річ,
розмова) йде про тег щоб...; 2. (о течении
времени) іти, йти, минати; дни идут дні йдуть
(ідуть, минають); 3. (кому-чему, к кому-
чему — соответствовать, быть
подходящим) іти (кому-чому), пасувати (до кого-
чого, кому-чому); (годиться) лйчити (кому-
чому, до чого); (быть к лицу) бути до лиця,
разг. приставати, -стае (кому); шли па
ей идёт капелюшок (капелюшик) їй іде
(лйчить, до лиця, пасує); эти разговоры
к делу не идут (неуместные) ці розмови
недоречні (не до речі); (не имеющие
отношения к чему-л.) ці розмови не стосуються
справи; иАёт, как корове седло погов.
пристало, як свині наритники; 1 (получаться,
подвигаться, спориться) разг. іти,
посуватися; всё идёт прекрасно все йде чудово
(прекрасно); работа не шла робота не йшла
(не посувалася).
идтйсь безл. разг. ітися (ідеться); мне легко
идётся мені легко йдеться.
идущий який (що) іде и т. п.; далеко ~ий
далекосйжний; см. идти.
йды ист. їди, род. ід.
иезуит рел., перен. єзуїт.
иезуитизм рел., перен. єзуїтйзм, -у.
иезуитски нареч. перен. по-єзуїтському, по-
єзуїтськи; (как иезуит) як єзуїт.
иезуитский рел., перен. єзуїтський.
иезуитство єзуїтство.
иезуитствовать єзуїтствувати, -ствую, -ству-
еш.
иена (денежная единица Японии) ієна.
Иена геогр. Ієна.
иерарх церк. ієрарх.
иерархический ієрархічний.
иерархия ієрархія.
иератический уст. ієратичний; ~ое письмо
лингв, ієратичне письмо.
иерей церк. ієрей.
иерейский церк. ієрейський.
иеремиада книжн. ієреміада.
Иеремия см. Еремёй.
иерихонский: ~ая труба шутл. ієрихонська
труба.

иероглиф
470
избегать
иероглиф филол., перен. ієрогліф.
иероглифический филол. ієрогліфічний; ~ая
надпись ієрогліфічний напис.
иеродиакон церк. ієродиякон.
иеромонах церк. ієромонах.
Иеронйм Ієронім.
Иерусалим Єрусалим.
иерусалимский єрусалимський.
иждивенец утриманець, -нця.
иждивение 1. утримання; 2. (средства)
уст. кошти, -тів, кошт, -у; ~нием кого
(чьим) коштом (накладом) чиїм.
иждивенка утриманка.
иждивенский утриманський.
иждивенство утриманство.
иждивенческий утриманський.
иждивенчество утриманство.
йже мест. уст. їже; и йже с ним (с ними)
ирон. і (та) іже з ним (з ними).
Ижевск Іжевськ.
ижица лингв, іжиця; ~цу прописать кому
разе, уст. Іжицю прописати кому.
из, изо предл. с род. п. з, із, (перед
согласным — ещё) зі, зо (кого-чого); (из среды
кого — ещё) з-пбміж, з-посеред, з-проміж
(кого-чого); выберите кого-либо из вас
виберіть кого-нёбудь з-поміж (з-проміж)
себе, виберіть кого-нёбудь з (з-поміж,
з-проміж) вас; он из рабочих він з
робітників; родом из Сибири родом з (із) Сибіру.
Изабелла Ізабелла.
изба хата, хатйна; разг. хйжа; (дом — ещё)
дім, род. дому; съезжая ~ба ист. зборня,
розправа.
избавитель (спаситель) рятівник, -а,
порятівник» -а; (освободитель) визволитель,
визвольник.
избавительница рятівниця, порятівниця;
визволителька, визвбльниця. Ср. избавитель.
избавительный г (спасительный) рятівний,
реже рятівничий; (освободительный)
визвольний.
избавить см. избавлять.
избавиться см. избавляться.
избавление рятунок, -нку, порятунок,
рятування, урятування, вирятування;
визволення и реже визволення, визволиння,
звільнення, звільни ння. Ср. избавлять.
избавленный урятований, порятований, вй-
рятуваний; визволений, звільнений,
увільнений, позбавлений. Ср. избавлять.
избавлять, избавить (спасать) рятувати,
-тую, -туєш и урятбвувати, -тбвую, -тб-
вуєш, урятувати и порятувати,
вирятовувати, вирятувати, -тую, -туєш;
(освобождать, выручать) визволяти, визволити,
звільнити, звільнити, -ню, -ниш,
увільняти, увільнити, позбавляти, позбавити,
-влю, -виш, реже вибавляти, вибавити;
~бавь, сбавьте разг. дай (дайте)
спокій, облиш, облиште; разг. пощади,
пощадіть; ~вить от смерти урятувати
(порятувати, вирятувати; разг. відволати) від
смерті; ~вить от хлопот звільнити
(увільнити, вибавити) від клопоту, позбавити
клопоту (разг. мороки); ~вьте меня* от
ваших назиданий дайте мені спокій з
вашими повчаннями (напученнями),
увільніть (звільніть, пощадіть) мене від ваших
повчань (напучень).
избавляться, избавиться (от кого-чего —
спасаться) рятуватися, -туюся, -тнешся
и урятовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
урятуватися и порятуватися (від кого-
чого), вирятовуватися, вирятуватися,
-туюся, -туєшся (від кого-чого, з чого);
(освобождаться) визволитися,
визволитися, звільнятися, звільнитися, -нюся,
-нишся, увільнятися, увільнитися (від
кого-чого, з чого), позбавлятися,
позбавитися, -влюся, -вишся (кого-чого, від
кого-чого), реже вибавлятися, вибавитися
(від кого-чого, з чого); (отделываться)
збуватися, збутися (збудуся, збудешся),
позбуватися, позбутися (кого-чого),
відмагатися, відмогтися, -мбжуся, -мбжешся,
відбуватися, відбутися (від чого), разг.
здихуватися (здихуюся, здихуєшся),
здихатися (здихаюся, здихаєшся и здйшуся,
здйшешся) (кого-чого), скараскуватися,
-куюся, -куєшся, скараскатися (кого-чого),
сов. спекатися (кого-чого); увиться от
смерти урятуватися від смерті.
избалованность розпещеність, -ності;
розбещеність, розпущеність. Ср. избаловывать.
избалованный розпещений; розбещений,
розпущений; розбалуваний. Ср.
избаловывать.
избаловать см. избаловывать.
избаловаться см. избаловываться.
избаловывать, избаловать розпещувати, -щую,
-щуєш, розпестити, -пёщу, -пёстиш;
(распускать) розбещувати, розбестити, розпу»
скати, розпустити, -пущу, -пустиш; сов.
разг. розбалувати, -лую, -луєш.
избаловываться, избаловаться
розпещуватися, -щуюся, -щуешся, розпеститися,
-пещуся, -пестишся; (распускаться)
розбещуватися, розбеститися, розпускатися,
розпуститися, -пущуся, -пустишся; сов.
разг. розбалуватися, -луюся, -луєшся.
избач завідуючий (-ого) хатою-читальнею,
завідувач хати-читальні.
изба-читальня хаУа-читальня, род.
хати-читальні.
избегание уникання; ухиляння; обминання,
оминання; цурання. Ср. избегать.
избегать разг. вибігати, оббігати, оббігти,
-біжу, -біжиш, збігати; разг. обганяти,
обгасати, виганяти, вигасати.
избегать, избежать и избегнуть (кого-чего)
уникати, уникнути (кого-чого);
(уклоняться — ещё) ухилятися, ухилитися (ухилюся,
ухилишся) (від чого), уст. утікати и ті-

избегаться
471
изборождённый
кати, утекти (утечу, утечеш) (від кого-чого,
чого); (обходить) минати, минути,
обминати, обминути, реже оминати, оминути (кого-
що); (несов.: сторониться) цуратися (кого-
чого), разг. сахатися (кого-чого); ~гать
вопроса уникати (обминати, оминати)
питання, ухилятися від питання; ~гать
знакомых уникати (обминати, оминати,
цуратися; сахатися) знайомих; ~гать
неприятных разговоров уникати
неприємних розмов, обминати (оминати) неприємні
розмови, ухилятися від неприємних
розмов; ~гая подробностей уникаючи
подробиць, ухиляючись від подробиць,
обминаючи (оминаючи, минаючи) подробиці; ~жать
наказания уникнути кари, утекти [від]
кари; не ~нуть (не ~жать) наказания
кому не минути кари кому; чтобы ~жать
чего щоб уникнути чого, щоб запобігти чому.
избегаться разг. 1. вибігатися, набігатися;
2. (находясь без присмотра, стать
непослушным) відбитися (відіб'юся, відіб'єшся
и відіб'єшся) від рук; (распуститься)
розпуститися, -пущуся, -пустишся, разг.
розбалуватися, -луюся, -луєшся.
избегаться уникатися; обминатися. Ср.
избегать.
избегнуть см. избегать.
избежание: во ~ние чего щоб уникнути
чого, щоб запобігти чому, уникаючи чого,
запобігаючи чому, ухиляючись від чого.
избежать см. избегать.
избёнка уменьш.-уничиж. хатчйна, халупчина,
халупка, халупа, халупйна, хйжка.
избивать, избить 1. (наносить побои) бйти
(б'ю, б'єш), побита, вибивати, вибити,
реже збивати, збити (зіб'ю, зіб'єш); разг.
товкти, -вчу, -вчёш, натовкти, несов.
убивати; ~бйть кнутом побити (збити)
батогом (пугою); разг. відбатожити,
вибатожити; 2. (уничтожать, убивать) к н и ж н.
вибивати, вибити, винищувати,-щую, -щуеш,
винищити, убивати, убити; (перебивать —
ещё) перебивати, перебити и мног.
поперебивати; 3. (повреждать, приводить
в негодность) разг. бйти, побити,
збивати, збити; разг. товкти, потовкти; ~бйть
дорогу розбити дорогу (шлях); ~бйть
ноги збити (побити) ноги; ~бйть обувь
збити (побити) взуття.
избиваться, избиться І. (ушибаться обо
что-л.) прост, бйтися (б'юся, б'єшся),
побитися; разг. товктися, -вчуся, -вчёшся,
потовктися; 2. (повреждаться, портиться)
прост, бйтися, побитися, збиватися,
збитися; разг. товктися, потовктися;
3. страд, (несов.) бйтися, вибиватися,
збиватися; товктися, -вчёться, убиватися;
вибиватися, винищуватися, -щується,
убиватися; перебиватися; бйтися, збиватися;
товктися; ср. избивать 1—3.
избиение 1. биття; книжн. побиття; разг.
побій, -бою; ср. избивать 1; 2.
(истребление, уничтожение) нищення,
винищування, убивання, оконч. д. винищення;
книжн. побиття.
избираемость юр. обираність, -ності.
избирание обирання, вибирання.
избиратель виборець, -рця.
избирательница виборниця.
избирательность 1. (выборность) виборність,
-ності; 2. спец, вибірність.
избирательный 1. виборчий; ~ое право
виборче право; 2. спец, вибірний.
избирательский виборця (род. п.).
избирать, избрать 1. (отдавать
предпочтение) обирати, обрати (оберу, обереш)
и разг. обібрати и мног. пообирати,
вибирати, вибрати, -беру, -береш и мног.
повибирати; ~ть кратчайшее расстояние
вибирати, вибрати (обирати, обрати) най-
корбтшу відстань; 2. (кем-чем, кого —
выбирать голосованием) обирати, обрати
и мног. пообирати, реже вибирати,
вибрати и мног. повибирати (ким-чим, на кого-що,
за кого-що); ~ть председателем сельсовета
обирати, обрати (вибирати, вибрати)
головою (на голову, за голову) сільради.
избираться 1. обиратися, вибиратися; 2.
обиратися, вибиратися. Ср. избирать 1—2.
избитость заяложеність, -ності, утертість,
-тості. Ср. избитый 3.
избитый 1. прич. побитий, збитий;
винищений, убитий; перебитий, поперебиваний;
побитий, збитий; ср. избивать 1—3; 2. (в
знач. прил.: проторённый, известный,
привычный) уторований, битий; ~ая дорога
(тропа, колея*), ~ый путь уторована (бита)
дорога (стёжка, кблія), уторований
(битий) шлях; 3. (в знач. прил.:
общеизвестный, надоевший, опошленный)
заяложений, утертий; ~ый сюжет заяложений
(утертий) сюжет.
избйть см. избивать.
избиться см. избиваться.
изблёвывать, изблевать прост. 1. (вырывать)
вибльовувати, -бльовую, -бльовуєш,
виблювати, -блюю, -блюєш; 2. (загрязнять
извергнутой пищей) забльовувати, за-
блювати, -блюю, -блюєш.
избной уст. хатній.
избодать побйти, -б'ю, -б'єш; (рогами —
ещё) поколоти, -коле [рогами].
избоина с.-х. прост, макуха.
изболеть, изболеться прост, переболіти;
разг. зболіти; (исстрадаться)
настраждатися.
изболтаться прост, розпуститися,
-пушуся, -пустишся.
изборник лит. ист. ізборник; збірник;
Изборник Святослава Ізборник Святослава.
изборождённый 1. поборознений,
зборознений; поритий, побраний, збраний,в
порізаний, покарбований; посмугований, по-

избороздить
472
извергнутый
писаний; 2. об'їжджений, з'іжджений,
виїжджений; виходжений. Ср. избороздить
1—2.
избороздить 1. поборознити, зборознити;
(покрыть морщинами и т. п.— обычно)
порити, поорати, зорати, порізати, -ріжу,
-ріжеш, покарбувати, -бую, -буєш;
(исполосовать) посмугувати, -гую, -гуєш,
пописати, -пишу, -пишеш; 2. (перен.:
изъездить) разг. об'їздити, -їжджу, -їздиш,
з'їздити, виїздити, -їжджу, -їздиш, реже
об'їхати, -Іду, -Ідеш; (исходить) обходити,
-ходжу, -ходиш, виходити, -ходжу,
-ходиш.
избороздиться покритися (-криється)
зморшками (складками, рубцями и т. п.).
избочениваться, избочениться и уст.
избочиться р а з г. 1. братися (беруся, берешся)
в боки, узятися (візьмуся, візьмешся) в
боки; разг. вибочуватися, -чуюся, -чуєшся,
вибочитися; 2. (искривляться) разг.
вибочуватися, вибочитися, скособбчуватися,
скособочитися.
избрание обрання, (неоконч. д.— ещё)
обирання, вибирання.
избранить прост, вилаяти, облаяти.
избранник обранець, -нця, реже вибранець.
избранница обраниця, обранка, реже ви-
браниця, вибранка.
избранные в знач. сущ. обрані, -их.
избранный 1. прич. обраний, вибраний;
обраний, вибраний; ср. избирать 1—2;
2. (в знач. прил.: выбранный) вибраний,
обраний; (отборный — ещё) добірний,
виборний и виборний; ~ые сочинения
вибрані твори; ~ый круг людей вибране
(обране, реже добірне) коло людей.
избрать см. избирать.
избродить прост, вибродити, -джу, -диш;
(блуждая, странствуя разг.— ещё)
виблукати.
избродяжничаться прост, розволочитися, -ло-
чуся, -лбчишея.
йзбура-жёлтый бурувато-жбвтий.
йзбура-красный бурувато-червбний.
избушечка уменьш.-ласк. хатиночка,
хатонька, хаточка.
избушка уменьш. хатинка, хатина, хатка,
хйжка.
избывать, избыть (что) уст., ф о л ь к.
збувати, збути (збуду, збудеш) (що),
збуватися, збутися (чого); разг.
відкараскуватися, -куюся, -куєшся, відкараскатися
(від чого).
избываться, избыться уст., ф о л ь к.
збуватися, збутися (збудуся, збудешся).
избыток !. (чрезмерное количество чего-л.)
надлишок, -шку, надмір, -у, зайвина;
(остаток) лишок; обл. збитки, -ків; ~к
хлеба надлишок хліба; 2. (обилие,
полнота) надмір; (достаток, богатство)
достаток, -тку; (изобилие —- ещё) наддоста-
ток; в ~тке, с ~тком з верхом; разе*
з лишком, реже уповні; ~к сил надмір сил;
^к чувств надмір почуттів.
избыточность надмірність, -ності, надмір, -у.
избыточный 1. (превышающий потребность)
надлишковий, надмірний; (лишний)
зайвий; 2. уст. см. обильный.
избыть см. избывать.
избыться см. избываться.
избяной хатній.
извалянный прост, виваляний.
извалять прост, виваляти.
изваляться прост, вивалятися.
изваяние 1. статуя; как ~ние як статуя,
як мурований, як з каменю витесаний;
2. см. ваяние 1.
изваянный виліплений; вирізьблений,
різьблений; вилитий. Ср. изваять.
изваять виліпити, -плю, -пиш (вылепить);
(вырезать, высечь) вирізьбити, -блю, -биш;
(отлить из металла) вилити, -ллю,
-ллєш.
изведанный зазнаний, звіданий.
изведать см. изведывать.
изведённый 1. переведений, страчений;
витрачений марно; 2. зведений; винищений,
вибавлений; 3. змучений, замучений; 4.
покалічений; 5. виведений. Ср. изводить
1—5.
изведывать, изведать (что — испытывать)
зазнавати, -знаю, -знаєш, зазнати, реже
звідувати, -дую, -дуєш, звідати, дізнавати,
дізнати (чого, що); (пробовать)
пробувати, -бую, -буєш, попробувати,
куштувати, -тую, -туеш, скуштувати (чого, що);
(узнавать) спізнавати, спізнати (чого,
що); ~дать много горя зазнати (звідати,
скуштувати) багато горя (лиха, гіркої);
разг. спізнати, почім ківш лиха, випити
ківш лиха.
извека уст. см. извечно.
изверг недолюдок, -дка, недолюд, нелюд;
(мучитель, палач) кат; (зверь) звір; ~г
рода человеческого бран. недолюдок,
недолюд, нелюд.
извергать, извергнуть 1. вивергати,
вивергнути^ и вивергати, викидати, викинути;
вулкан ~гает лаву вулкан вивергає
(викидає) лаву; ~гать проклятия перен.
вивергати прокльони (прокляття); 2. фи-
зиол. випорскувати, -кую, -куєш,
випорснути, вивергати, вивергнути и вивергати;
3. (изгонять, удалять) виганяти и
вигонити, вигнати (вижену, виженеш),
вилучати, вилучити.
извергаться, извергнуться 1. вивергатися,
вивергнутися, викидатися, викинутися;
2. випорскуватися, -кується, випорснутися,
вивергатися, вивергнутися; 3.
виганятися, вигнатися (виженеться),
вилучатися, вилучитися. Ср. извергать 1—3.
извергнутый 1. вивержений, викинутий, ви-

извергнуть
473
извещать
кинений; 2. випорснутий, вивержений;
3. вигнаний, вилучений. Ср. извергать
1—3.
извергнуть см. извергать.
извергнуться см. извергаться.
извержение 1. (действие) виверження, (не-
оконч.— ещё) вивергання, викидання;
випорскування, виверження, (неоконч.—
ещё) вивергання; вигнання, вилучення,
(неоконч.— ещё) виганяння, вилучання;
ср. извергать 1—3; 2. (о деятельности
вулкана) виверження, вибух, -у; 3. ~ния
(мн.: изверженная масса) виверження;
(кал — ещё) кал, -у.
изверженный 1. прич. см. извергнутый;
2. (в знач. прил.: о горных породах)
вивержений.
извериваться, извериться (в ком-чём)
зневірятися, зневіритися (в кому-чому),
втрачати віру, втратити (втрачу, втратиш)
віру (в кого-що).
извернуться см. изворачиваться.
извертеть разг. 1. посвердлити, побура-
вити, -влю, -виш, мног. попровірчувати,
-чую, -чуєш; 2. (испортить, вертя)
скрутити (скручу, скрутиш), мног.
поскручувати, -чую, -чуєш.
извертеться 1. (испортиться от
поворачивания) разг. скрутится (скрутиться);
2. (стать непоседливым, непослушным)
разг. розкрутитися, -кручуся, -крутишся;
(стать легкомысленным, ветреным — ещё)
розпуститися, -пущуся, -пустишся.
извёртливый уст. см. изворотливый.
извёртываться см. изворачиваться.
извести см. изводить.
известие 1. звістка, вістка, вість, -ті; иметь
~тие ( ~тия) мати звістку (звістки,
вістку, вістки, вість, вісті); (сведения) мати
відомості; последние ~тия останні вісті;
2. ~тия (мн.: о периодическом издании)
вісті, -тёй.
известись см. изводиться.
известить см. извещать.
известйться см. извещаться.
извёстка разг. см. известь.
известкование спец. вапнування.
известкованный спец. вапнований.
известковать несов. и сов. спец. вапнувати,
-ную, -нуєш, звапнувати.
известковаться спец. вапнуватися, -нується.
известковый 1. (относящийся к извести)
вапняний; ~ый завод вапняний завод;
2. (содержащий известь) вапнистий; ~ый
источник вапнисте джерело; ~ый шпат
мин. вапнистий шпат; 3. (известняковый)
вапняковий.
известно 1. предик, відомо; разг. звісно;
достаточно (довольно хорошо) ~но, что...
досить [добре] відомо, що...; как вам мно
як вам відомо (звісно); как ~но як відомо;
мне ~но это (об этом) мені відомо це (про
це); насколько мне ~но наскільки мені
відомо, наскільки я знаю; одному богу
(аллаху, чёрту и т. п.) ~но (никто не
знает) разг. одному богові (аллахові,
чортові и т. п.) відомо (звісно), один (сам)
бог (аллах, чорт и т. п.) знає (відає);
2. (в знач. вводн. ел.: конечно) прост,
звичайно, звісно, звісна (відома, певна)
річ, звісне (відоме) діло, сказано;
(понятно) зрозуміло.
известное в знач. сущ. мат. відоме, -ого.
известность 1. відомість, -мості; (слава,
популярность) слава, популярність, -ності,
славнозвісність; получить (приобрести) ~ть
стати відомим, набути слави
(популярності, відомості); приводить, привести в ~ть
з'ясовувати, -сбвую, -совуєш, з'ясувати,
-сую, -суєш; ставить, поставить в ~ть
доводити, довести до відома; (уведомлять)
повідомляти, повідомити, -млю, -миш;
(извещать) сповіщати, сповісійти, -віщу, -ві-
стйш; 2. (перен.: известный человек) разг.
відома особа (людина); (знаменитость)
знаменитість, -тості.
известный 1. відомий, знаний; разг. звісний;
~ое дело (конечно) разг. звичайно,
звісна (відома, певна) річ, звісне (відоме)
діло, звісно; ~ый всему миру учёный
відомий усьому світові вчений, учений
із світовим ім'ям (іменем), всесвітньо-
відомий учений; ~ый кому відомий кому;
разг. по знаку кому; 2. (определённый)
певний; (некоторый — ещё) деякий,
якийсь; в ~ых случаях у певних (у
деяких) випадках; до (в) ~ой степени
певною (деякою, якоюсь) мірою, до певної
(до деякої) міри, в якійсь (у деякій) мірі.
известняк мин. вапняк, -у.
известняковый мин. вапняковий.
известь вапно, вапна.
извет уст. наклеп, -у, реже поклеп, -у;
разг. обмова.
изветчик уст. наклепник, реже поклепник;
разг. обмовник.
извётчица уст. наклепниця, реже
поклепниця; разг. обмовниця.
изветшалый уст. см. обветшалый.
изветшать уст. см. обветшать.
извечно нареч. одвічно, відвічно, одвіку,
відвіку, звіку; споконвіку, споконвіків,
споконвічно. Ср. извечный.
извечность уст. одвічність, -ності;
споконвічність, предковічність. Ср. извечный.
извечный одвічний, відвічний; (исконный)
споконвічний, правічний, предковічний.
извещать, известить (кого-что) сповіщати,
сповістити, -віщу, -вістйш; книжн.
оповіщати, оповістити и мног. пооповіщати
(кого-що, кому-чому); (уведомлять)
повідомляти, повідомити, -млю, -миш (кого-
що, реже кому-чому); разг. ознаймляти,
ознаймйти, -млю, -мйш (кого-що).

извещаться
474
извлекать
извещаться, известйться 1. (узнавать)
уст. дізнаватися, -наюся, -наєшся,
дізнатися, довідуватися, -дуюся, -дуєшся,
довідатися, узнавати, узнати; 2. страд, (несов.)
сповіщатися; оповіщатися; повідомлятися;
ср. извещать.
извещение сповіщення, (неоконч. д.— ещё)
сповіщання; оповіщення, (неоконч. д.—
ещё) оповіщання;* повідомлення; платёж-
, ное ~ние платіжне повідомлення;
предварительное ~ние попереднє повідомлення.
Ср. извещать.
извещённый сповіщений; оповіщений; пові-
дбмлений. Ср. извещать.
извйв звив, -у, закрут, -у, звій, род. звою;
обл. закрутина.
извивание звивання.
извивать, извить звивати, звити (зів'ю,
зів'єш), закручувати, -чую, -чуєш, закрутити,
-кручу, -крутиш, скручувати, скрутити.
извиваться, извиться 1. звиватися, звитися
(зів'юся, зів'єшся), витися, повитися,
в'юнитися, зав'юнитися, зміїтися, зазміітися;
(о дороге, реке и т. п. — ещё) крутитися
(крутиться), покрутитися, несов. разг.
кривуляти; 2. (несов, перен.: изворачиваться,
угодничать) увиватися, звиватися;
(пресмыкаться) плазувати* -зую, -зуєш.
извивистый уст. см. извилистый.
извилина 1. звивина, закрут, -у; (изгиб
реки — ещё) коліно; обл. закрутина;
2. анат. звивина, закрутка; ~ны мозга
звивини (закрутки) мозку.
извилистость звивистість, -тості, покруче-
ність, -ності; хвилястість. Ср. извилистый.
извилистый звивистий, покручений,
кручений, звйвчастий; разг. кривулястий;
(волнистый) хвилястий; ~ая полоса (линия)
хвилйста смуга (лінія).
извинение вибачення, пробачення; (просьба
о прощении -— ещё) перепрошення,
перепрошування, разг. перепросини, -син.
извинйтельность вибачність, -ності,
пробачність; прощенність, простимість, -мості.
Ср. извинительный.
извинительный вибачний и вибачний,
пробачний; (простительный) прощенний,
простимий.
извинить см, извинять.
извиниться см. извиняться.
извинять, извинить 1. (кого-что, реже кому-
чему) вибачати, вибачити, пробачати,
пробачити (кому-чому); (прощать) прощати,
простити (прощу, простиш), дарувати,
-рую, -руєш, подарувати (кому-чому);
~нй, ~нйте вибачай, вибачайте, вибач,
вибачте, пробачай, пробачайте, пробач,
пробачте, прости, простіть, даруй, даруйте;
обл. будь вибачний, будьте вибачні; мнйте
за выражение вибачайте (вибачте,
пробачайте, пробачте, даруйте) на [цьому, цім]
слбві; нет, уж [это] мнйте! ні, [це] вже
вибачайте (вибачте, пробачайте, пробачте,
даруйте)!; прош? ~нйть прошу вибачити
(пробачити), перепрошую; 2. (находить
чему-л. смягчающие обстоятельства)
уст. вибачати, вибачити; (оправдывать)
виправдувати, -дую, -дуєш, виправдати;
~ть поступок молодостью вибачати,
вибачити (виправдувати, виправдати)
вчинок молодістю.
извиниться, извиниться 1. (перед кем)
просити (прошу, просиш) вибачення
(пробачення), попросити вибачення (пробачення)
(в кого), перепрошувати, -шую, -шуєш,
перепросити, -прошу, -просиш (кого),
вибачатися, вибачитися, пробачатися,
пробачитися, перепрошу ватися,
перепроситися (перед ким); сов. разг. перепрохати
(кого); ~ня"юсь прост, перепрошую;
разг. вибачаюсь; ~ться чем уст.
виправдуватися, виправдатися чим; 2. страд,
(несов.) вибачатися, пробачатися;
прощатися, даруватися, -рується; ср.
извинить 1.
извиняющий 1. прич. який (що) вибачає,
вибачаючий; 2. в знач. прил. вибачний и
вибачний, вибачальний, вибачаючий.
извиняющийся 1. прич. який (що) просить
вибачення (пробачення), який (що)
перепрошує, перепрошуючий; 2. в знач. прил.
вибачливий, перепрошуючий;
(просительный) прохальний.
извйтость звивистість, -тості, покрученість,
-ності.
извитый 1. прич. звитий, звйнений,
закручений, скручений; 2. в знач. прил.
звивистий, покручений.
извйть см. извивать.
извиться см. извиваться.
извлекать, извлечь 1. (вытаскивать)^
витягати и витягувати, -гую, -гуєш, витягти,
-гну, -гнеш и витягнути и мног. повитягати
и повитягувати; (добывать — ещё)
видобувати, видобути, -буду, -будеш,
добувати, добути, -буду, -будеш; (вынимать —-
ещё) виймати, вийняти, -йму, -ймеш и
мног. повиймати; ~чь на свет витягти
(витягнути, видобути) на світло [денне];
2. (выделять из чего-л. путём обработки)
добувати, добути, здобувати, здобути;
(материалы, цитаты и т. л.-— ещё)
вибирати, вибрати, -беру, -береш и мног.
повибирати, витягати и витягувати, витягти
и витягнути и мног. повитягати и
повитягувати; 3. (получать, приобретать) мати
(несов. и сов.), діставати, -стаю, -стаєш,
дістати, -стану, -станеш, здобувати,
здобути; * ~ть, ~чь прибыль мати (діставати,
дістати) прибуток; ~чь урок мати (дістати,
здобути, винести) урок (науку); 4. (перен.:
вызывать, заставлять появиться) к н и ж н.
викликати и реже викликувати, -кую,
-куєш, викликати, -кличу, -кличеш; 5. мат.

извлекаться
475
ИЗВОЛОК
добувати, добути; ~ть, ~чь корень
добувати, добути корінь.
извлекаться, извлечься 1. витягатися и
витягуватися, -гується, витягтися,^ -гнеться
и витягнутися; видобуватися, видобутися,
-будеться, добуватися, добутися, -бу деться;
вийматися, вийнятися, -йметься; ер,
извлекать 1; 2. страд, (несов.) витягатися,
витягуватися; видобуватися; вийматися;
добуватися, здобуватися; вибиратися,
витягатися, витягуватися; діставатися, -стається,
здобуватися; викликатися; добуватися; ер.
извлекать 1—5.
извлечение 1. (действие) витягання,
витягування, витягнення; видобування,
добування; виймання; добування, здобування,
здобуття; вибирання, витягання,
витягування, витягнення; діставання, здобування,
здобуття; викликання; добування; ~ние
корня мат. добування кореня; ср.
извлекать 1—5; 2. (выдержка, выписка) витяг,
-у, виписка.
извлечённый 1. витягнутий, витягнений;
видобутий, добутий; вийнятий; 2. добутий,
здобутий; вибраний, витягнений,
витягнутий; 3. здобутий; 4. викликаний; 5.
добутий. Ср. извлекать 1—5.
извлечь см. извлекать.
извлечься см. извлекаться.
извне нареч. зовні, ззовні, іззовні;
(снаружи — ещё) зокола, разг. знадвору.
изводг (трата попусту) разг. перевід, -воду,
перевод, -у.
извод2 филол. ізвбд, -у.
изводить, извести 1. (тратить, расходовать)
разг. переводити, -джу, -диш, перевести,
-веду, -ведеш, страчувати, -чую, .-чуєш,
стратити (страчу, стратиш); тратити и
витрачати марно, витратити марно; ~ть,
~тй много денег переводити, перевести
(страчувати, стратити, тратити и
витрачати, витратити марно) багато грошей;
2. (лишать жизни, губить) прост,
зводити, звести и мног. позводити,
занапащати, занапастити, -пащу, -пастйш;
(уничтожать, истреблять — ещё)
нищити и винищувати, -щую, -щуєш,
винищити и мног. понищити и повинйщувати,
вигублювати, -люю, -люеш и вигубляти,
вигубити, -блю, -биш, вибавляти,
вибавити, -влю, -виш; ~ть, ~тй тараканов
зводити, звести (нищити и винищувати,
винищити иг понищити, вигублювати и
вигубляти, вигубити, вибавляти, вибавити)
тарганів; 3. (мучить, терзать) разг.
мучити, змучити, замучувати, -чую, -чуєш,
замучити; (раздражать) дратувати, -тую,
-туєш и роздратовувати, -товую, -товуєш,
роздратувати; горе совсем ~вело горе
зовсім змучило (замучило); ~ть кого-либо
насмешками мучити (дратувати) кого-не-
будь насмішками (глузуванням); 4.
(повреждать, калечить) прост, калічити,
покалічити; 5. (выводить откуда-л.) уст.
виводити, вивести, -веду, -ведеш.
изводиться, известись разг. 1. (мучиться,
терзаться) мучитися, замучитися; (чах-
путь, хиреть — ещё) змарнуватися, -ную-
ся, -нуешся (сов.), занапаститися, -пащуся,
-ластишся (сов.), марніти, змарніти, разе,
переводитися, -джуся, -дишся,
перевестися, -ведуся, -ведешся и мног.
попереводитися; 2. (выводиться, исчезать)
переводитися, перевестися; 3. страд, (несов.)
переводитися, -диться; тратитися >
(тратиться) марно, витрачатися марно;
зводитися; нищитися, винищуватися, -щується,
вибавлятися; мучитися; ср. изводить 1—3.
извоз візництво, візникування; уст.
фурманка, фурманування; заниматься ~зом
візникувати, -кую, -куєш; уст. фурману-
вати, -ную, -нуєш.
извозить прост, завозити, -вожу, -возиш;
заялозити, -яложу, -ялозиш.
извозиться прост, завозитися, -вожуся,
-возишся; заялозитися, -яложуся,
-ялозишся.
извозничать візникувати, -кую, -куєш; уст.
фурманувати, -ную, -нуєш.
извозный візницький; уст. фурманський;
~ый промысел візництво, візникування.
извозчик 1. (кучер) візник, -а; (на крытой
дорожной повозке обл.— ещё) балагула;
2. (экипаж с кучером) візник; ехать на ~ке
їхати візником.
извозчичий, извозчицкий 1. візницький,
візників, -кбва, -кове; балагульський; ср.
извозчик 1; 2. (перен.: грубый) уст.
стаєнний.
изволение к н и ж н. уст. воля; уст.
призволення.
изволить 1. (желать, хотеть) уст. бажати,
хотіти (хочу, хбчеш); разг. зволитй; ~ль,
~льте (пожалуйста) р аз г. будь ласка,
прошу; (ед.-~ ещё) зроби ласку; (мн.~-
ещё) будьте ласкаві, зробіть ласку;
(ладно — ещё) гаразд, добре; ~льте выйти
будь ласка (прошу, будьте ласкаві),
вийдіть; вийдіть; ~ль слушать будь ласка
(прошу), слухайся; слухайся; не ~льте
беспокоиться [будь ласка, прошу], не
турбуйтеся; чего ~те? (что угодно'?) чого
(що) бажаєте (хочете, звблите)?, що ваша
ласка?; 2. с неопр. другого глагола для
выражения почтительности,
неудовольствия и т. п. обычно остаётся без
перевода; где &то ты ^лил ходить? де це ти
ходив?; ~те [ли] видеть в знач. вводи. ел.
[чи] ви бачите (бачили); бачите, бачили,
бачте.
изволноваться разг. перехвилюватися,
-лююся, -люєшся.
йзволок обл. (спуск) схил, -у, реже схилок,
-лку; (подъём) узвіз, -возу.

изволоченный
476
изгаженный
изволоченный зношений, заношений;
затяганий. Ср. изволочить 1.
изволочить 1. (об одежде) прост, зносйти
(зношу, зносиш),-заносити; разг. затягати;
2. (кого — оттаскать за уши) прост.
нам'яти (-мну, -мнёш) вуха, наскубти
(-бу, -бёш) вуха (кому); (за волосы) разг.
нам'яти (наскубти) чуба (чуприну) (кому),
відчубити, -блю,^ -биш, вичубити (кого).
изволочиться зноситися (зноситься),
заноситися; затягатися. Ср. изволочить 1.
извольничаться прост, розбеститися, -бё-
щуся, -бёстишся; разг. узяти (візьму,
візьмеш) [свою] волю, розсваволитися;
(распуститься) розпуститися, -пущуся,
-пустишся.
изворачиваться, извернуться разг.
вивертатися, вивернутися; (выходить из
затруднительного положения — обычно)
викручуватися, -чуюся, -чуєшся, викрутитися,
-кручуся, -крутишся; (обходиться) разг.
обертатися, обернутися (обернуся,
обернешся); (несов.: хитрить) хитрувати,
-рую, -руєш, хитрити; (оправдываться
ложью разг.— ещё) вибріхуватися, -бріхуюся,
-бріхуєшся, вибрехатися, -брешуся, -бре-
шешся.
извороваться разг. розікрастися, -крадуся,
-крадешся; пуститися (пущуся, пустишся)
в злодійство, стати злодієм.
изворот 1. виверт, -у, викрут, -у; разг.
викрутас, -у; (изгиб — ещё) вигин, -у; 2.
(уловка) виверт, викрут; разг. викрутас, -у.
изворотистый прост, см. изворотливый.
изворотйться сов. уст., обл. см.
изворачиваться.
изворотливо нареч. спритно.
изворотливость виверткість, -кості;
промітність, -ності; спритність, меткість. Ср.
изворотливый.
изворотливый виверткий; разг. промітний;
(находчивый, ловкий — обычно)
спритний, меткий.
извратитель перекручувач, спотворювач.
извратить см. извращать.
извратиться см. извращаться.
извращать, извратить 1. (ложно толковать)
перекручувати, -чую, -чуєш, перекрутити,
-кручу, -крутиш и мног. поперекручувати,
перевертати, перевернути и мног.
поперевертати; викривляти, викривити, -влю,
-виш; (искажать — ещё) спотворювати,
-рюю, -рюєш, спотворити; (нарушать)
порушувати, -шую, -шуєш, порушити;
2. (портить) псувати (псую, псуєш),
зіпсувати и мног. попсувати;
(наклонности, вкусы и т. п.-— ещё) розбещувати,
-щую, -щуєш, розбестити, -бёщу, -бёстиш.
извращаться, извратиться 1.
перекручуватися, -чується, перекрутитися, -крутиться
и мног. поперекручуватися, перевертатися
(несов.); викривлятися, викривитися,
-виться; спотворюватися, -рюється,
спотворитися; порушуватися, -шується,
порушитися; 2. псуватися (псується), зіпсуватися
и мног. попсуватися; розбещуватися, -щує-
ться, розбеститися, -бёститься. Ср.
извращать 1—2.
извращение 1. (действие) перекручення,
(неоконч.— ещё) перекручування,
перевертання; викривлення, викривляння;
спотворення, (неоконч.— ещё)
спотворювання; порушення, (неоконч.— ещё)
порушування; псування, зіпсуття;
розбещення, (неоконч.— ещё) розбещування; ~ние
истины перекручення (викривлення,
перекручування, викривляння) істини; ср.
извращать 1—2; 2. (противоестественное
отклонение) збочення, зіпсуття;
(искривление) викривлення, спотворення;
(ненормальность) ненормальність, -ності;
вкусовые ~ния, мние вкуса зіпсуття смаку;
идеологические ~ния ідеологічні
збочення (викривлення); ~ние обмена фи-
зиол. порушення обміну; половое ~ние
статева ненормальність.
извращённо нареч. перекручено, викривлено,
спотворено.
извращённость 1. перекрученість, -ності,
викривленість; 2. зіпсованість,
протиприродність; ненормальність, розбещеність;
збоченість; нравственная ~ть моральна
зіпсованість (розбещеність). Ср.
извращённый 2—3.
извращённый 1. прич. перекручений,
поперекручуваний, перевернутий, перевернений;
викривлений; спотворений; порушений;
зіпсований, попсований; розбещений; ср.
извращать 1—2; 2. (в знач. прил.:
искажённый) перекручений, перевернутий,
перевернений, викривлений, спотворений; ~ое
толкование перекручене (викривлене,
спотворене) тлумачення; 3. (в знач, прил.:
ненормальный, противоестественный)
зіпсований, протиприродний; (о
наклонностях, вкусах и т. п.— ещё) ненормальний,
розбещений; ~ый вкус зіпсований
(ненормальний) смак.
извязывать, извязать разг. вив'язувати,
-зую, -зуєш, вив'язати, -в'яжу, -в'яжеш.
извязываться разг. вив'язуватися, -зує-
ться.
извяливание разг. в'ялення, в'яління.
извя'ливать, изволить разг. в'ялити, -лю,
-лиш и -лиш, зв'ялити и пов'ялити.^
извя*ливаться, извя*литься р а з г. в'ялитися,
-литься и -литься, зв'ялитися и
пов'ялитися.
извялить см. извя'ливать.
изв^литься см. извя*ливаться.
изгадить см. изгаживать.
изгадиться см. изгаживаться.
изгаженный 1. загиджений, запаскуджений,
спаскуджений; споганений, запоганений;

изгаживание
477
изгонять
закаляний; 2. зіпсований, попсований;
спаскуджений. Ср. изгаживать 1—2.
изгаживание 1. загйдження, запаскудження,
спаскудження; 2. псування. Ср.
изгаживать 1—2.
изгаживать, изгадить 1. разг. загиджувати,
-джую, -джуєш, загйдити, -джу, -диш
и мног. позагиджувати, запаскуджувати,
-джую, -джуєш и паскудити, -джу, -диш,
запаскудити и мног. позапаскуджувати
и попаскудити, спаскуджувати,
спаскудити, сов. випаскудити; (испоганивать)
разг. споганювати, -нюю, -нюєш,
споганити, запоганювати, запоганити; (сов.:
запачкать — ещё) закаляти; 2, (перєн.:
портить) разг. псувати (псую, псуєш),
зіпсувати и мног. попсувати; разг.
паскудити, спаскудити и мног.
попаскудити.
изгаживаться, изгадиться 1. загиджуватися,
-джуюся, -джуєшся, загидитися, -джуся,
-дишся, запаскуджуватися, -джуюся,
-джуєшся и паскудитися, -джуся, -дишся,
запаскудитися и мног.
позапаскуджуватися и попаскудитися, спаскуджуватися,
спаскудитися, сов. випаскудитися;
споганюватися, -нююся, -нюєшся, споганитися,
запоганюватися, запоганитися;
закалятися; 2. псуватися (псуюся, псуєшся),
зіпсуватися и мног. попсуватися;
паскудитися, спаскудитися и мног.
попаскудитися. Ср. изгаживать 1—2.
изгарина 1. уст. см. окалина; 2. (что-л.
пе • єгоревшее', гарь) прост, згар, -у
и реже -і, жужелиця, жужіль, -желі;
3. обл. см. головне 2.
йзґарь см. изгарина 1—2.
изгйб 1. вигин, -у; (поворот — ещё) заворот,
-у и заворот, закрут, -у, згин, -у; (залом)
залом, -у, злам, -у, злом, -у; обл. закру-
тина; 2. (перен.: тонкий оттенок)
відтінок, -нку, нюанс, -у.
изгибаемость гнучкість, -кості, згиналь-
ність, -ності, реже гнучість, -чості.
изгибание згинання, вигинання;
(затейливые телодвижения разг.— ещё) вихиляси,
-сів.
изгибать, изогнуть згинати, зігнути и мног.
позгинати, вигинати, витнути^ и мног.
повигинати; (кривить) кривити, -влю,
-виш, скривити и покривити.
изгибаться, изогнуться згинатися, зігнутися
и мног. позгинатися, вигинатися,
вигнутися и мног. повигинатися; несов. разг.
вихилитися; (кривиться) кривитися, -влю-
ся, -вишся, покривитися; см. ещё
извиваться 1.
изгйбина см. изгйб.
изгибистый разг. 1. см. извилистый;
2. (гибкий) уст. гнучкий, реже гнучий;
разг. вигинистий.
изгладить см. изглаживать.
изгладиться см. изглаживаться.
изгладывать, изглодать згризати, згризти,
-зу, -зёш и погризти и мног. позгризати;
(обгрызать) обгризати, обгризти и мног.
пообгризати.
изгладываться згризатися; обгризатися. Ср.
изгладывать.
изглаженный згладжений; стертий. Ср.
изглаживать.
изглаживание згладжування; стирання. Ср.
изглаживать.
изглаживать, изгладить згладжувати, -джую,
-джуєш, згладити, -Джу, -диш; (стирать —
ещё) стирати, стёрти (зітру, зітреш); ~ть
из памяти згладжувати, згладити (стирати,
стёрти) з пам'яті.
изглаживаться, изгладиться згладжуватися,
-джується, згладитися, -диться;
(стираться — ещё) стиратися, стертися (зітреться);
~ться из памяти згладжуватися,
згладитися (стиратися, стертися) з пам'яті,
затиратися, затертися в пам'яті.
изглоданный згризений, погризений;
обгризений. Ср. изгладывать.
изглодать см. изгладывать.
изгнание 1. вигнання, (неоконч. д.— ещё)
виганяння; жить в ~нии жйти у (на)
вигнанні; ~ние врага вигнання
(виганяння) ворога; 2. зганяння, зігнання. Ср.
изгонять 1—2.
изгнанник вигнанець, -нця.
изгнанница вигнанниця, вигнанка.
изгнаннический вигнанницький.
изгнанничество вигнанництво; вигнання.
изгнанный 1. вигнаний; 2. зігнаний. Ср.
изгонять 1—2.
изгнать см. изгонять.
изгнивать, изгнить разг. згнивати, згнити
(згнию, згниєш) и мног. позгнивати; (о
дереве, перен.— ещё) трухли віти и
трухнути, струхлявіти и струхліти и струхнути,
мног. потрухлявіти, потрухнути.
изгой ист.у перен. ізгой.
изгойский ист. ізгбйський.
изгойство ист. ізгойство.
изголовье узголів'я, узголбв'я; разг.
приголів'я, приголов'я, приголбвач, голови,
-лів; положить в ~вье покласти під
голову (під голови, в голови); к ~вью у
голови; у ~вья у головах.
изголодавшийся 1. прич. який (що) зголоднів
(виголодався), зголоднілий; 2. в знач,
прил. зголоднілий.
изголодаться зголодніти, виголодатися,
виголодуватися, -дуюся, -дуєшся.
йзголуба-сйний зблакйтна-сйній, блакитну-
вато-сйній, голубувато-сйній.
изгонять, изгнать 1. виганяти и вигонити,
вигнати (вижену, виженеш) и мног.
повигонити; (устранять, исключать — ещё)
виключати, виключити; 2. (плод) мед.
зганяти, зігнати (зжену, зженеш).

изгоняться
478
издали
изгоняться виганитися, вигонитися;
виключатися. Ср. изгонять I.
изгорать, изгореть прост, згоряти и
згорати, згоріти.
изгорбить прост, згорбити, -блю, -биш.
изгорбиться прост, згорбитися, -блюся,
-бишся, мног. позгорблюватися.
изгореваться разг. нагорюватися, -рююся,
-рюєшся; набідуватися, -дуюся, -дуєшся.
изгореть см. изгорать.
изгородка прост, загородка, тинок, -нка.
изгородь огорожа, загорожа, горожа,
загорода, огорода, тин, -у; (плетень — ещё)
пліт, род. плоту и плота, ліса, обл. бпліт;
(из жердей обл.— ещё) ворйння, вір'я.
изготавливание см. изготовление.
изготавливать см. изготовлять.
изготавливаться см. изготовляться.
изготовитель виготовлювач.
изготовйтельница виготовлювачка.
изготовить см. изготовлять.
изготовиться см. изготовляться.
изготовка 1. прост, см. изготовление;
2. воен.у спорт, приготовляння,
приготування; ~ка к стрельбе приготування до
стрільби; взять ружьё на ~ку приготувати
рушницю [до бою], узяти рушницю
напоготів.
изготовление 1. виготовлення, виготування,
(неоконч. д.— ещё) виготовляння; 2.
приготовляння, приготування; 3. готування,
приготовляння, приготування. Ср. изго-
товлЯть 1—3.
изготовленный 1. виготовлений,
виготуваний; 2. приготовлений, приготований;
3. зготовлений, зготований, приготовлений,
приготований. Ср. изготовлЯть 1—3.
изготовлЯть, изготовить 1. (делать,
вырабатывать) виготовляти, виготовити, -влю,
-виш и виготувати, -тую, -туєш; 2.
(подготовлять) приготовляти, приготовити и
приготувати, -тую, -туєш; ~вить ружьё
[к бою] приготувати рушницю [до бою],
узяти рушницю напоготів; 3. (стряпать)
разг. готувати, зготувати и зготовити,
приготовляти, приготовити и
приготувати.
изготовляться, изготовиться 1. воен., спорт.
приготовлятися, приготовитися, -влюся,
-вишся и приготуватися, -туюся, -туешся;
2. страд, (несов.) виготовлятися;
приготовлятися; готуватися, приготовлятися; ср.
изготовлять 1—3.
изграфйть см. изграфлять.
изграфлёние графлення.
изграфлённый потрафлений.
изграфлять, изграфйть графити, -флю, -фйш,
потрафити.
изгрызать, изгрызть згризати, згризти, -зу,
-зёш и погризти; (уничтожать — ещё)
вигризати, вигризти; (истачивать — ещё)
точити, -чить, поточити, сточувати, -чує,
сточити, разг. переточувати, переточити,
трубити, -бить, перетрубити.
изгрызаться згризатися; вигризатися;
точитися, -читься. Ср. изгрызать.
изгрызенный згризений, погризений;
поточений. Ср. изгрызать.
изгрызть см. изгрызать.
изгрязнённый разг. забруднений; разг.
закаляний.
изгрязнить см. изгрязнять.
изгрязниться см. изгрязнЯться.
изгрязнЯть, изгрязнить разг. бруднити
и забруднювати, -нюю, -нюєш, забруднити;
разг. каляти, закаляти.
изгрязняться, изгрязниться разг.
бруднитися, и забруднюватися, -нююся, -нюєшся,
забруднитися; разг. калятися,
закалятися.
изгубить уст,, обл. згубити, -блю, -биш,
погубити, вигубити, -блю, -биш;
(загубить — ещё) занапастити, -пащу, -пастйш;
(уничтожить) знищити, мног.
понищити; (испортить) зіпсувати, -псую,
-псуєш.
издавать1, издать (опубликовывать,
обнародовать) видавати, -даю, -даєш, видати,
-дам, -даси и мног. повидавати; ~ть
газету видавати, видати газету; ~ть
распоряжение видавати, видати розпорядження.
издавать 2, издать (производить — о звуке
и т. п.) давати (даю, даєш), дати (дам, даси),
видавати, видати, -дам, -даси; (испускать)
випускати, випустити, -пущу, -пустиш;
~ть вопль зойкати, зойкнути,
скрикувати, -кую, -куєш, скрикнути; ~ть
восклицание скрикувати, скрикнути, вигукувати,
-кую, -куєш, вигукнути; ^вать запах
пахнути, видихати запах; разг. пахтіти;
~вать звук давати (видавати) звук;
(звучать) звучати; (о струне и т. я.-— ещё)
бриніти, -нить; ~ть крик кричати,
крикнути, скрикувати, скрикнути; ~ть стон
стогнати, -ну, -неш, застогнати, ойкати,
ойкнути, зойкати, зойкнути, видавати,
видати стогін; ~дать храп захропти,
захропіти, -плю, -пйш.
издаваться* видаватися, -дається. Ср.
издавать х.
издаваться 2 даватися (дається), видаватися;
випускатися. Ср. издавать2.
издавна нареч. здавна, віддавна, спрадавна;
разг. з давніх-давен, з давнього-давна.
издалбливать, издолбить разг. довбати,
подовбати.
издалека и издалёка нареч. здалека, здалеку,
здаля, віддалік, віддалеки, реже віддаля;
віддалі; разг. звіддалеки, звіддалік,
звіддаля; начать ~Ка почати здалека
(здалеку, здаля).
издалеча, издалече у с т., п р о с т. см. из-
далека.
издали см. издалека.

издание
479
издырявить
издание 1. видання, (неоконч. д.— ещё)
видавання; 2. уст. см.
издательство 1.
изданный х виданий. Ср. издавать1.
изданный2 виданий; випущений. Ср.
издавать 2.
изданьице уменьш., прен. видан-нячко.
издатель видавець, -вця.
издательница видавниця.
издательский видавничий.
издательство 1. (предприятие, учреждение)
видавництво; 2. (выпуск в свет) видання,
(неоконч. д.— ещё) видавання.
издать* см. издавать Ч
издать2 см. издавать2.
издаться сов. обл. см. выдаваться 2 3.
издевательский знущальний, глузливий,
глумливий.
издевательство знущання, глузування, глу-
мування, глум, -у, наруга; разг. поглум,
-у, поглумка; обл. збиткування.
издеваться (над кем-чем) знущатися,
глузувати, -зую, -зуєш, глумитися, -млюся, -мйш-
ся (з кого-чого, реже над ким-чим);
(помыкать кем разг.— ещё) коверзувати (над
ким), варити (-рю, -риш) воду (з кого);
разг. збиткуватися, -куюся, -куєшся (над
ким-чим, редко з кого-чого), збиткувати,
-кую, -куєш (кого-що), поневіряти (ким-
чим).
издёвка, уменьш. издёвочка разг. см.
издевательство; с ~кой в знач. нареч.
глузливо, глумливо, глузуючи.
изделие виріб, -робу.
издёрганность засмиканість, -ності,
зашарпаність, пошарпаність.
издёрганный 1. прич. пошарпаний;
засмиканий, зашарпаний; висотаний,
розторсаний; ср. издёргивать 1—2; 2. в знач,
прил. перен. разг. засмиканий,
зашарпаний, пошарпаний; ~ые нервы пошарпані
нёрви; ~ый человек засмикана
(зашарпана, пошарпана) людина.
издёргать см. издёргивать.
издёргаться см. издёргиваться.
издёргивание 1. шарпання; 2. смикання,
шарпання. Ср. издёргивать 1—2.
издёргивать, издёргать 1. (трепать) разг.
шарпати, пошарпати; 2. перен. разг.
смикати, засмикати и посмикати, шарпати,
зашарпати и пошарпати;' (нервы и т. п.—
ещё) висотувати, -тую, -туєш, висотати,
сов. редко розторсати.
издёргиваться, издёргаться 1. шарпатися,
пошарпатися; 2. смикатися, засмикатися,
шарпатися, зашарпатися и пошарпатися;
висотуватися, -тується, висотатися, сов.
розторсатися. Ср. издёргивать 1—2.
издержанный витрачений.
издержать см. издерживать.
издержаться см. издерживаться.
издёрживание витрачання.
издерживать, издержать витрачати,
витратити, -трачу, -тратиш, тратити,
потратити.
издерживаться, издержаться разг.
витрачатися, витратитися, -трачуся, -тратишся,
втрачатися, втратитися, тратитися,
потратитися; разг. страчуватися, -чуюся,
-чуєшся, стратитися, сов. вибитися (-б'юся,
-б'єшся) з грошей.
издержка витрата; ~ки мн. витрати, -трат;
с малыми ~ками з невеликими витратами;
разг. невеликим коштом.
издирать, изодрать 1. разг. роздирати,
роздерти, -ру, -рёш и розідрати (роздеру,
роздереш) и мног. пороздирати, сов.
порвати, подерти и подрати; (в клочья —
ещё) шматувати, -тую, -туєш,
пошматувати, мног. разг. перешматувати;
(исцарапывать, делать рваным — ещё) обдирати,
обдерти и обідрати и мног. пообдирати;
2. (сов.: сильно побить) прост, побиги,
-б'ю, -б'єш, вибити; разг. відлупити,
-луплю, -лупиш, відлупцювати, -июю,
-цюєш.
издираться, изодраться роздиратися,
роздертися, -руся, -рёшея и розідратися
(роздеруся, роздерешся) и мног.
пороздиратися, сов. порватися, подертися и
подратися; шматуватися, пошматуватися;
обдиратися, обдертися и обідратися и
мног. пообдиратися. Ср. издирать К
издолбить см. издалбливать.
издолбленный подовбаний.
издольник, издольщик ист* скіпщик,
здольник, здольщик; см. ещё испольщик.
издольщина ист. скіпщина, здольщина;
см. ещё испольщина.
издохнуть см. издыхать*
издохший який (що) здох, здохлий.
издревле нареч. к н и ж н. зстародавна,
спрадавна, справіку; (искони) споконвіку,
споконвіків, споконвічно; разг. з давніх-
давен, з давнього-давна.
издробить см. издроблять.
издробйться см. издробляться.
издроблёние роздроблення, роздроблювання,
дроблення, дробіння, роздрібнювання,
роздрібнення, дрібнення.
издроблять, издробить роздробляти и
роздроблювати, -люю, -люєш, роздробити,
-дроблю, -дробиш, дробити, подробити,
роздрібнювати, -нюю, -нюєш,
роздрібнити, дрібнити, подрібнити.
издробляться, издробйться роздроблятися и
роздроблюватися,^ -люється, роздробитися,
-дробиться, дробитися, подробитися,^
роздрібнюватися, -нюеться, роздрібнитися,
дрібнитися, подрібнитися.
издрогнуть разг. змерзнути, змерзти, -зну,
-знеш, перемерзнути.
издырдветь прост, стати (стане) дірявим.
издырявить см. издырявливать.

издырявиться
480
из-за
издырявиться см. издырявливаться.
издырявленный разг. подірявлений,
продірявлений, реже подірчавлений.
издырЯ вливание разг. продірявлення, (не-
оконч. д.— ещё) продірявлювання.
издырявливать, издырявить разг. діря*
вити, -влю, -виш, подірявити и реже
подірчавити; (продырявливать)
продірявлювати, -люю, -люєш, продірявити.
издырявливаться, издырявиться дірявитися,
-виться, подірявитися; продірявлюватися,
-люється, продірявитися. Ср.
издырявливать.
издыхание к н и ж н.: быть при последнем
~нии (при смерти) конати, доходити,
-джу, -диш, кінчатися; (отходить)
відходити; до последнего а/ния (до смерти)
до останнього подиху, до самої смерті,
до загину.
издыхать, издохнуть здихати, здохнути и
мног. поздихати, конати, сконати, мног.
видохнути, видохти, -хнуть; (погибать —
ещё) пропадати, пропасти, -паду, -падеш
и мног. попропадати; (сов.: околеть разг.—^
ещё) одубіти, реже одубти, -бну, -бнеш.
изжаленный пожалений.
изжалить пожалити, -жалю, -жалиш.
изжаренный 1. зажарений, засмажений,
посмажений, позасмажуваний; спечений,
попечений, спрйжений; пошкварений; 2.
попечений, спечений, попалений. Ср.
изжарить 1—2.
изжарить 1. (приготовить) зажарити,
засмажити, посмажити и мног.
позасмажувати, -жую, -жуєш; разг. спекти (спечу,
спечеш), попекти, спрягти (спряжу,
спряжеш), спряжити; (преим. в сале, масле,
сало) пошкварити; 2. (зноем, жарой)
разг. попекти, спекти, попалити, -палю,
-палиш.
изжариться 1. зажаритися, засмажитися,
посмажитися; спектися (спечеться),
попектися; 2. попектися, спектися,
попалитися, -палюся, -палишся. Ср. изжарить
1—2.
изжёванный 1. прич. зжований, пожований;
2. (в знач. прил.: сильно измятый) прост.
жований; (избитый, надоевший —
обычно) заяложений, утертий; ~ая тема
заяложена (утёрта, жбвана-пережована) тема.
изжевать см. изжёвывать.
изжёвывание зжовування.
изжёвывать, изжевать зжовувати (зжовую,
зжовуєш), зжувати (зжую, зжуєш) и
пожувати.
изжёвываться зжовуватися (зжовується).
йзжелта-зелёный жовтувато-зелёний,
жовтаво-зелений, жовтяво-зелений.
изжелтить разг. вижовтити, -вчу, -втиш,
пожовтити, -вчу, -втиш; (зажелтить)
зажовтити.
изжелтйться разг. вижовтитися, -вчуся,
-втишся; (зажелтиться) зажовтитися,
-вчуся, -втишся.
изжечь см. изжигать.
изжечься см. изжигаться.
изживание зживання; викорінювання,
викоренення, збування. Ср. изживать 1.
изживать, изжить (что)^ 1. (избавляться от
чего-л.) зживати, зжити (зживу, зживеш)
и мног. позживати, редко збувати, збути
(збуду, збудеш) (що); (искоренять)
викорінювати, -нюю, -нюєш и викоріняти,
викоренити и мног. повикорінювати и по-
викоріняти (що), збуватися, збутися (чого),
позбуватися, позбутися (чого); 2.
(переживать) уст. переживати, пережити (що);
(проживать — ещё) проживати, прожити
(що); (переносить — ещё) перебувати,
перебути (що); ~ть себЯ (отживать,
устаревать) книжн. переживати, пережити
(зживати, зжити) себе, відживати, віджити
своє; 3. (сов.: истратить, израсходовать)
обл. прожити, витратити, -трачу,
-тратиш; (издержаться — ещё) витратитися,
разг. прожитися.
изживаться 1. (исчезать, уничтожаться)
викорінюватися, -нюється, викорінятися,
відживати своє, віджити (-живе) своє;
недостатки постепенно ~ваются хиби
(недоліки) поступово викорінюються
(викоріняються); 2. страд, зживатися, збуватися;
викорінюватися, викорінятися, збуватися,
позбуватися; переживатися; перебуватися;
ср. изживать 1—2.
изжигать, изжечь разг. 1. (прожигать)
пропалювати, -люю, -люєш, пропалити,
-палю, -палиш;* 2. (обжигать) обпікати,
обпекти, -печу, -печеш, сов. попекти и мног.
пообпікати, попалити; 3. (расходовать на
топку) спалювати, спалити, випалювати,
випалити, -лю, -лиш и мног. повипалювати.
изжигаться, изжечься 1. разг. обпікатися,
обпектися, -печуся, -печешся, сов.
попектися и мног. пообпікатися, попалитися,
-палюся, -палишся; ср. изжигать 2; 2. страд,
(несов.) пропалюватися, -люється;
обпікатися; спалюватися, випалюватися; ер.
изжигать І—3.
изжйтие зживання; викорінювання,
викоренення, збування. Ср. изживать 1.
изжитый и разг. изжитой 1. зжитий;
викоренений; пережитий; перебутий; ср.
изживать 1—2; 2. (вышедший из
употребления) який (що) вийшов з ужитку;
(отмерший) відмерлий.
изжйть см. изживать.
изжиться см. изживать 3.
изжога печія, печійка, згага, зага.
из-за предл. с род. п. 1. (при обозначении
действия или движения откуда-л.) з-за,
із-за, з-пбза, реже з-пбміж, з-над,
з-понад; встать из-за рояля встати з-за (із-за)
рояля; из-за границы з-за (із-за) кордону;

йззелена-сйний
481
излетать
из-за дверей з-за (із-за) дверей; из-за крыш
з-за (із-за, з-поза, з-понад) дахів; из-за
кустов з-за (із-за, з-поза, з-поміж) кущів;
из-за облака з-за (із-за, з-поза, з-над,
з-понад) хмари; из-за угла см. угол 2; 2. (по
вине, по причине кого-чего-л.) через (кого-
що), з-за, із-за (чого), за (що), по (чому);
уст. задля (кого-чого); из-за вас через
вас; из-за отсутствия через відсутність;
из-за слабости через слабість, по слабості;
из-за собственной неосторожности через
власну необережність; из-за чего через
що; ссора из-за пустяка сварка за дурнйцю;
3. {при указании цели действия) ради,
заради; из-за куска хлеба ради (заради)
шматка (куска) хліба.
йззелена-сйний зеленувато-сйній, зеленкува-
то-сйній, зеленасто-сйній.
иззеленить разг. визеленити, позеленити;
(зазеленить) зазеленити.
иззелениться разг. визеленитися;
(зазелениться) зазеленитися.
иззубренный разг. визублений,
вищерблений, пощерблений.
иззубривать, иззубрить разг. визублювати,
-люю, -люеш, визубити, -блю, -биш,
вищерблювати, -люю, -люеш, вищербити,
-блю, -биш и мног. повищерблювати,
щербити, пощербити.
иззубриваться, иззубриться разг.
визублюватися, -люється, визубитися,
вищерблюватися, -люється, вищербитися, -биться
и мног. повищерблюватися, щербитися,
пощербитися, -щербиться.
иззубрить см. иззубривать.
иззубриться см. иззубриваться.
иззябнуть, иззябнуться р а з г, змерзнути,
змерзти, -зну, -знеш; померзнути, померзти.
иззябший разг. який (що) змерз (помёрз),
змерзлий, померзлий.
излавливать, изловить разг. ловити, -влю,
-виш, зловити, сов. піймати, упіймати,
спіймати.
излагать, изложить викладати, викласти,
-кладу, -кладеш; (высказывать — ещё)
висловлювати, -люю, -люєш, висловити, -влю,
-виш.
излагаться викладатися; висловлюватися,
-люється. Ср. излагать.
изладить см. излаживать.
изладиться см. излаживаться.
излаживать, изладить обл. налагоджувати,
-джую, -джуєш, налагодити, -джу, -диш;
(чинить — ещё) лагодити, полагодити, сов.
поладити, поладнати; (сов.: смастерить,
устроить — ещё) злагодити; (снаряжать—
ещё) лаштувати, -тую, -туеш, налаштувати,
споряджати, спорядити, -джу, -дйш.
излаживаться, изладиться обл.
налагоджуватися, -джуюся, -джуєшся,
налагодитися, -джуся, -дишея; (намереваться)
наміритися, наміритися, замірятися,
заміритися; (собираться — ещё) збиратися,
зібратися (зберуся, зберешся);
(снаряжаться — ещё) лаштуватися, -туюся, -ту-
ешся, налаштуватися, споряджатися,
спорядитися, -джуся, -дйшея.
излазить разг. облазити,. -лажу, -лазиш
и мног. пооблазити, вилазити, -лажу,
-лазиш [скрізь].
изламывать, изломать 1. ламати, поламати,
зламувати, -мую, -муєш, зламати и мног.
позламувати; (портить — ещё) псувати
(псую, псуєш), зіпсувати и попсувати,
нівечити, знівечити и понівечити; (на куски,
на части) разг. трощити, -шу, -щиш,
потрощити; 2. (калечить, увечить) прост,
калічити, покалічити; (перен.: делать
неестественным; коверкать — ещё)
нівечити, знівечити и понівечити, ламати,
поламати; 3. (изнурять, измучивать — о
болезни, тяжёлой дороге и т. п.) разг.
мучити, змучити и замучити, несов. ламати,
реже поламати.
изламываться, изломаться 1. ламатися,
поламатися, зламуватися, -муюся, -муєшся,
зламатися и мног. позламуватися;
псуватися (псуюся, псуєшся), зіпсуватися
и попсуватися, нівечитися, знівечитися
и понівечитися; трощитися, -щиться,
потрощитися; калічитися, покалічитися;
нівечитися, знівечитися и понівечитися,
несов. ламатися; ср. изламывать 1—2;
2. (терять естественность в поведении)
разг. ставати (стаю, стаєш) кривлякою,
стати (стану, станеш) кривлякою; сов.
разг. зманіритися.
излатанный прост, полатаний, облатаний,
вилатаний.
излатать прост, полатати, облатати,
вилатати.
излаять в у л ь г. вилаяти, облаяти,
налаяти.
излёживаться, излежаться разг.
(залёживаться) залежуватися, -жується,
залежатися, -житься; (слёживаться)
злежуватися, злежатися.
излениваться, излениться разг. ледащіти,
зледащіти, ледачіти, зледачіти,
розлінюватися, -нююся, -нюешся,^ розлінуватися,
-нуюся, -нуєшся и розлінитися; сов. разг.
розледащіти, розледачіти.
изленившийся який (що) зледащів (зледачів
и т. п.), зледащілий, зледачілий;
розледащілий. Ср. излениваться.
излениться см. излениваться.
излёт 1. кінець (-нця) льоту; на ~те при (на)
кінці льоту; 2. (вылет) уст. вилітання,
виліт, -льоту.
излетать1, излететь (вылетать) к н и ж н.
уст. вилітати, вилетіти, -лечу, -летиш;
поэз. вилинати, вилинути.
излетать2 р а з г. 1. (побывать, летая)
облітати, облетіти, -лечу, -летйш и мног. по

излететь
482
изломать
облітати; 2. (израсходовать при летании)
вилітати; (истратить) витратити, -трачу,
-тратиш.
излететь см. излетать1.
излечение 1. (лечение) лікування;
находиться на мнии перебувати на лікуванні;
2. (выздоровление) вилікування; (о ране,
язве — ещё) вигоєння, вигоювання,
загоєння, загоювання.
излеченный вйлікуваний; вигоєний,
загоєний. Ср. излечивать.
излечивать, излечить виліковувати, -кбвую,
-кбвуєш, вилікувати, -кую, -куєш; (рану,
язву и т. п.— ещё) вигоювати, -гбюю,
-гбюєш, вигоїти, загоювати, загоїти.
излечиваться, излечиться виліковуватися,
-кбвуюся, -кбвуєшся, вилікуватися,
-куюся, -куєшся; вигоюватися, -гбюється,
вигоїтися, загоюватися, загоїтися. Ср.
излечивать.
излечимость виліковність, -ності; видужність;
вигойність. Ср. излечимый.
излечимый виліковний; (о больном — ещё)
видужний; (о ране, язве и т. п.— ещё)
вигойний.
излечить см. излечивать.
излечиться см. излечиваться.
изливать, излить к н и ж н. 1. виливати,
вилити, -ллю, -ллєш и реже вилляти,
-ллю, -ллєш; (проливать) проливати,
пролити, -ллю, -ллєш и реже пролляти, -ллю,
-ллєш; ~ть слёзы виливати, вилити
(проливати,^ пролити) сльози; 2. перен.
виливати, вилити, реже зливати, злити (зіллю,
зіллєш) и зіллйти; ~ть душу виливати,
вилити (сов. реже облегшйти) душу; ~ть
свой чувства виливати, вилити свої почуття.
изливаться, излиться к н и ж н. 1.
виливатися, вилитися, -ллюся, -ллєшся и реже
виллятися, -ллюся, -ллєшся; (проливаться)
проливатися, пролитися, -ллється и реже
проллятися, -ллється; (разливаться)
розливатися, розлитися, -зіллється и реже
розіллятися, -ллється; (вытекать)
витікати, витекти, -тече; 2. перен. виливатися,
вилитися, зливатися, злитися, (розливатися,
розлитися; зваться в выражениях
благодарности уклінно дякувати, розсипати подйки.
излизанный разг. вилизаний.
излизывать, излизать разг. вилизувати,
-зую, -зуєш, вилизати, -лижу, -лижеш
и мног. повилйзувати.
излитый 1. вилитий; пролитий; 2. вилитий.
Ср. изливать 1—2.
излйть см. изливать.
излиться см. изливаться.
излишек 1. (остаток) лишок, -шку;
(лишнее) зайвина; наличие ~шков наявність
лишків; с ~шком з лишком, з верхом,
з горою; 2. (чрезмерное количество чего-л.)
надлишок, -шку, надмір, -у, зайвина;
<*к темперамента надмір темпераменту.
излишество 1. (избыток) уст. надмірність,
-ності; 2. (употребление чего-л. сверх
меры) надмірність, надмірне вживання,
надуживання.
излишествовать (в чём) к н и ж н. уживати
над (понад) міру (що), надуживати (чим);
~ть в пйще кти над (понад) міру.
излйшне 1. (нареч.: чересчур) надто;
(чрезмерно) надмірно, над міру, надмір; 2. в
знач. сказ, зайва річ, зайво; ~не говорить
об этом зайва річ (зайво) говорити про це.
излишний зайвий; (чрезмерный) надмірний;
~яя старательность зайва старанність.
излияние 1. (о жидкости) вилив, -у,
виливання; 2. перен. вилив, виливання,
звірення; (обнаружение) виявлення;
дружеские ~ния виявлення дружніх почуттів;
~ния чувств звірення почуттів.
изловить см. излавливать.
изловленный разг. зловлений, пійманий,
спійманий.
изловчаться, изловчиться зловчитися (сов.);
разг. приловчатися, приловчитися;
(ухитряться) примудритися, примудритися,
разг. умудрятися, умудритися и реже умуд-
руватися, -руюся, -руешея.
изложение 1. виклад, -у, (действие — ещё)
викладення, викладення; вислів, -слову,
(действие — ещё) висловлення,
висловлювання; ср. излагать; 2. (письменный
пересказ) переказ, -у.
изложенный викладений; висловлений. Ср.
излагать.
изложина обл. улоговина и улогбвина,
видолинок, -нка.
изложить см. излагать.
изложница мет. виливнйця.
излом злам, -у, злом, -у; (место перелома —
ещё) перелом, -у, перелам, -у; (крутой
поворот — ещё) залом, -у; /"м реки злам
(злом, залом) річки (ріки); испытание
на ~м спец. випробування на злам (на
злом); душевный ~м душевний злам
(злом).
изломанность 1. ламаність, -ності; ~ть
линий ламаність ліній; 2. зіпсованість, зла-
маність; знівеченість; душевная ~ть
душевна зламаність. Ср. изломанный 2—3.
изломанный 1. прич. поламаний, зламаний;
зіпсований, попсований, знівечений,
понівечений; потрощений; калічений,
покалічений; знівечений, понівечений,
поламаний; змучений, замучений, поламаний;
ср. изламывать 1—3; 2. (в знач, прил.^
непрямой, с изгибами) ламаний; ~ый
почерк ламаний почерк; 3. (в знач, прил.:
испорченный воспитанием, жизнью и т. п.)
зіпсований, зламаний, поламаїний;
(исковерканный) калічений, покалічений,^
знівечений, понівечений; ~ый язык ламана
(калічена, покалічена) мова.
изломать см. изламывать.

изломаться
483
измачиваться
изломаться см. изламываться.
изломить уст., прост, переломити,
-ломлю, -ломиш.
изломиться уст., прост, переломитися,
-ломиться.
изломленный уст., прост, переломлений.
излука уст., обл. см. излучина.
излукавиться разг. стати лукавим, хитрим.
излупить см. налупить 2.
излупленный см. налупленный 2.
излучатель спец. випромінювач.
излучательныи спец. випромінювальний; ~ая
способность, випромінювальна здатність.
излучать, излучить випромінювати, -нюю,
-нюєш, випроменити.
излучаться, излучиться випромінюватися,
-нюється, випроменитися, несов. реже
випромінювати.
излучение випромінювання.
излучённый випроменений.
излучина закрут, -у, заворот, -у и заворот,
згин, -у; (излом) залом, -у; (изгиб — ещё)
вйгин, -у; коліно; обл. закрутина.
излучистый см. извилистый.
излучить см. излучать.
излучиться см. излучаться.
излюбить уст. уподобати.
излюбленный 1. прич. уст. уподобаний;
2. в знач. прил: улюблений.
измазанный 1. вимазаний, вимащений,
помащений; обмазаний, обшмарбваний, об-
квацаний, обквацяний; 2. вимазаний,
вимащений. Ср. измазывать 1—2.
измазать см. измазывать.
измазаться см. измазываться.
измазывать, измазать разг. 1. (пачкать)
вимазувати, -зую, -зуєш, вимазати, -мажу,
-мажеш и мног. повимазувати,
вимащувати, -щую, -щуєш, вимастити, -мащу,
-мастиш и мног. повимащувати, мастити
(мащу, мастиш), помастити; (обмазывать)
обмазувати, обмазати, -мажу, -мажеш и
мног. пообмазувати, разг. обшмарбву-
вати, -рбвую, -рбвуєш, обшмарувати, -рую,
-руєш и мног. пообшмарбвувати, сов.
обквацати, обквацяти; 2. (расходовать при
мазаний) вимазувати, вимазати,
вимащувати, вимастити.
измазываться, измазаться 1. вимазуватися,
-зуюся, -зуєшся, вимазатися, -мажуся,
-мажешся и мног. повимазуватися,
вимащуватися, -щуюся, -щуешся, вимаститися,
-мащуся, -мастишся и мног.
повимощуватися,^ маститися (мащуся, мастишся),
помаститися; обмазуватися, обмазатися,
-мажуся, -мажешся и мног. пообмазуватися,
обшмарбвуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся,
обшмаруватися, -руюся, -руєшся и мног.
пообшмарбвуватися, сов. обквацатися, об-
квацятися; 2. вимазуватися, вимазатися,
вимащуватися, вимаститися. Ср.
измазывать 1—2.
Измайл Ізмаїл.
измаильский ізмаїльський.
измалёванный прост, замальований, по-
мальбваний; обмальований,
розмальований. Ср. измалёвывать.
измалёвывать, измалевать прост,
замальовувати, -льбвую, -льбвуєш, замалювати,
-люю, -люєш и мног. позамальовувати,
сов. помалювати; (разрисовывать)
обмальовувати, обмалювати, розмальовувати,
розмалювати и мног. порозмальовувати.
измалёвываться замальовуватися, -льбвує-
ться; обмальовуватися, розмальовуватися.
Ср. измалёвывать.
измалывать, измолоть змелювати, -люю,
-люєш, змолоти (змелю, змёлеш) и мног.
помолоти и позмёлювати.
измалываться, измолоться змелюватися,
-люеться, змолотися (змелеться).
измаранный замазаний, помазаний,
обмазаний; забруднений, закаляний. Ср. измарать.
измарать разг. замазати, -мажу, -мажеш
и мног. позамазувати, -мазую, -мазуєш,
помазати, обмазати и мног. пообмазувати;
(загрязнить) забруднити, побруднити,
разг. закаляти; (плохо написать,
нарисовать прен.— ещё) побазграти.
измараться замазатися, -мажуся, -мажешся
и мног. позамазуватися, -зуються,
помазатися, обмазатися и мног.
пообмазуватися; забруднитися, закалятися. Ср.
измарать.
измасливать, измаслить разг. замаслювати,
-люю, -люєш, замаслити; разг. обшмарб-
вувати, -рбвую, -рбвуєш, обшмарувати,
-рую, -руєш и мног. пообшмарбвувати.
измасливаться, измаслиться разг.
замаслюватися, -лююся, -люєшся, замаслитися;
разг. обшмарбвуватися, -рбвуюся,
-рбвуєшся, обшмаруватися, -руюся, -руєшся
и мног. пообшмарбвуватися.
изматывание вимотування, висбтування;
виснажування. Ср. изматывать.
изматывать, измотать разг. вимотувати,
-тую, -туєш, вимотати и мног. повимбту
вати, висотувати, висотати; (изнурять —
еіце) виснажувати, -жую, -жуєш,
виснажити.
изматываться, измотаться вимотуватися,
-туюся, -туєшся, вимотатися и мног.
повимотуватися, висотуватися, висотатися;
виснажуватися, виснажитися. Ср.
изматывать.
измачивать, измочить разг. змочувати,
-чую, -чуєш, змочити, -чу, -чиш и мног.
позмочувати, вимочувати, вимочити, -чу,
-чиш и мног. повимочувати, сов.
помочити.
измачиваться, измочиться разг.
змочуватися, -чуюся, -чуєшся, змочитися, -чу-
ся, -чишся, вимочуватися, вимочитися,
-чуся, -чишся, сов. помочитися.

измаянный
484
измёрзнуть
измаянный прост, змучений;
змордований, (изнурённый) зморений.
измаять прост, змучити; змордувати, -дую,
-дуєш; (изнурить) зморити, -рю, -риш.
измаяться прост, змучитися, знемогти,
-можу, -можеш; (изнуриться) зморитися,
-рюся, -ришся.
измельчавший 1. прич. який (що) здрібнів
(змізернів, змалів), здрібнілий, змізернілий;
який (що) обмілів, обмілілий; ср.
измельчать1 1—2; 2. в знач. прил. здрібнілий,
змізернілий, змалілий; (обмелевший)
обмілілий.
измельчание 1. здрібніння; 2. обміління.
Ср. измельчать1 1—2.
измельчатьх сов. 1. здрібніти, змізерніти,
змаліти; (известись) разг. перевестися,
-ведуся, -ведешся, звестися; 2. (обмелеть)
обміліти.
измельчать2 (несов.), измельчить
здрібнювати, -нюю, -нюєш, здрібнити,
подрібнювати и дрібнити, подрібнити,
роздрібнювати, роздрібнити, дробити, -блю, -биш,
подробити; (крошить — еще) кришити,
-шу, -шиш, покришити, розкришувати,
-шую, -шуєш, розкришити и мног.
порозкришувати; (толочь — ещё) товкти, -вчу,
-вчёш, потовкти и стовкти.
измельчаться, измельчиться здрібнюватися,
-нюється, здрібнитися, подрібнюватися и
дрібнитися, подрібнитися,
роздрібнюватися, роздрібнитися, дробитися, -биться,
подробитися; кришитися, -шиться,
покришитися, розкришуватися, -шується,
розкришитися и мног. порозкришуватися;
товктися, -вчёться, потовктися и стовктися.
Ср. измельчать 2.
измельчение 1. (действие) здрібнювання,
здрібнення, подрібнювання, подрібнення,
роздрібнювання, роздрібнення, дрібнення;
кришення, покришення, розкришування,
розкришення; товчіння; ср. измельчать2;
2. (состояние) здрібнення, подрібнення;
ср. измельчаться.
измельчённый здрібнений, подрібнений,
роздрібнений; покришений, розкришений;
потовчений, стовчений. Ср. измельчать2.
измельчить см. измельчать 2.
измельчиться см. измельчаться.
измена зрада; (предательство) зрадництво.
изменение зміна; (неоконч. д.— ещё)
змінювання, змінення; (перемена) переміна,
реже відміна; резкое ~ние погоды різка
зміна погоди; мние по падежам
відмінювання. Ср. изменять2.
изменённый змінений; перемінений. Ср.
изменять х 1.
изменить1 см. изменять1.
изменить2 см. изменять2.
измениться см. изменяться.
изменник зрадник, реже зрадлйвець, -вця;
разг. перекинчик; обл. зрадець, -дця.
изменница зрадниця, реже зрадлйвиця; разг.
перекйнчиця.
изменнически нареч. по-зрадницькому, по-
зрадницьки, реасе зрадливо; (как изменник)
як зрадник; (путём измены) зрадою.
изменнический зрадницький, реже зрадливий.
изменничество зрадництво.
измённый уст. 1. см. изменчивый; 2. см.
изменнический.
изменчиво нареч. мінливо; зрадливо. Ср.
изменчивый.
изменчивость мінливість, -вості; зрадливість.
Ср. изменчивый.
изменчивый мінливий; (обманчивый,
предательский) зрадливий; ~ая погода мінлива
погода; ~ое счастье зрадливе щастя.
изменщик уст., прост, см. изменник.
изменщица уст., прост, см. изменница.
изменяемость змінність, -ності, змінюваність.
изменяемый 1. прич. якого змінюють,
змінюваний; 2. в знач. прил. змінний,
змінюваний; ~ые части речи грам, змінні
(змінювані) частини мови.
изменитьх, изменить (делать иным)
змінювати, -нюю, -нюєш и змінити, змінити,
-ню, -ниш и мног. позмінювати и
позміняти, міняти и мінити, поміняти;
(видоизменять) відмінити и реже відмінювати,
відмінити, -міню, -міниш; (переменять
разг.— ещё) переміняти и перемінювати,
перемінити и мног. попереміняти и попе-
ремінювати.
изменять2, изменить (кому-чему)
зраджувати, -джую, -джуєш, зрадити, -джу,
-диш (кого-що); ~ть мужу (жене)
зраджувати, зрадити чоловіка (жінку); разг,
скакати, скочити в гречку; /*ть своим
убеждениям зраджувати, зрадити свої
переконання; ~нйть себе зрадити себе; память ~нй-
ла ему пам'ять зрадила його; рука ^нйла
ему рука зрадила його.
измениться, измениться 1. змінюватися,
-нююся, -нюєшся и змінятися, змінитися,
-нюся, -нишся и мног. позмінюватися
и позмінятися, несов. мінятися, мінитися;
відмінятися и відмінюватися, відмінитися,
-мінюся, -мінишся; перемінятися и
перемінюватися, перемінитися и мног.
поперемінятися и поперемїнюватися; сниться ^ в
лице змінитися (перемінитися) на
обличчі (на лиці, на виду); сниться к
лучшему змінитися (перемінитися) на краще;
ср. изменять1; 2. (несов.: в роде, числе,
падеже и т. п.) грам, відмінюватися,
відмінятися.
измерение 1. (действие) вимірювання,
виміряння, виміряння, вимір, -у, міряння;
обмірювання, обмір, -у; ср. измерять 1;
2. мат. и пр. вимір; 0 четвёртое ~ние
четвертий вимір.
измёрзнуть прост, замерзнути, замерзти,
-зну, -знеш, змерзнути, змерзти.

измерзший
485
измусоленный
измёрзший прост, який (що) замёрз
(змерз), замерзлий, змерзлий.
измеримость вимірність, -ності.
измеримый вимірний.
измеритель вимірник, вимірювач.
измерительный вимірювальний.
измерять, измерить 1. ^ вимірювати, -рюю,
-рюеш и виміряти, вймірити и виміряти,
міряти, поміряти, зміряти и реже
змірювати, зміряти и разг. змірити; (обмерять)
обмірювати и обміряти, обмірити и
обміряти и мног. пообмірювати; ~рить
взглядом (взором, глазами) перен. зміряти
(змірити) поглядом (очима); ~рить силу
поміряти силу; 2. (исхаживать, объезжать)
разг. міряти и виміряти, виміряти,
зміряти и реже змірювати, зміряти и разг.
змірити.
измеряться 1. (определяться какой-л.
мерой) вимірюватися, -рюється, вимірятися;
2. страд, вимірюватися, вимірйтися,
мірятися, змірятися, реже змірюватися;
обмірюватися, обмірятися; ср. измерять 1.
измождение виснаження.
измождённость виснаженість, -ності.
измождённый виснажений; (обессилевший)
знесилений; (осунувшийся) змарнілий; (в
знач. прил.: изнурённый — еще)
нужденний; ~ый вид виснажений (знесилений,
змарнілий) вигляд.
измокать, измокнуть разг. змокати,
змокнути и змокти, -кну, -кнеш, сов. змокріти,
помокнути, помокти.
измокший разг. який (що) змокнув (змокрів),
змоклий, змокрілий.
измолачивание змолочування.
измолачивать, измолотить 1. с.-х. молотити,
-лочу, -лбтиш, помолотити, змолочувати,
-чую, -чуєш, змолотити; (вымолачивать)
вимолочувати, вимолотити, -лочу, -лотиш
и мног. повимолочувати; (обмолачивать)
обмолочувати, обмолотити и мног.
пообмолочувати; 2. (избивать) разг. молотйти,
відмолотйти, лупити, -плю, -пиш,
відлупити, лупцювати, -цюю, -цюєш,
відлупцювати.
измолачиваться молотитися, -лбтиться,
змолочуватися, -чується; вимолочуватися;
обмолочуватися. Ср. измолачивать 1.
измолот с.-х. вимолот, -у.
измолотить см. измолачивать.
измолотый змёлений, змолотий.
измолоть см. измалывать.
измолоться см. измалываться.
измолоченный 1. помолочений, змолочений;
вимолочений; обмолочений; 2. відмолб-
чений, відлуплений, відлупцьований. Ср.
измолачивать 1—2.
измор: брать, взять ~ром (на ~р) прост.
брати, узяти змбром (на змор);
виморювати, -рюю, -рюєш, виморити.
измордованный прост, замордований.
измордовать прост, замордувати, -дук>,
-дуєш, мног. позамордовувати, -дбвую
-дбвуєш.
изморённый разг. зморений, виморений
мног. поморений.
изморйть разг. зморити, -рю, -риш, ви
морити, -рю, -риш, мног. поморити, пови
мбрювати, -рюю, -рюєш.
измориться разг. зморитися, -рюся, -риш-
ся, виморитися, -рюся, -ришся, мног.
поморитися; (утомиться) утомитися (утом
люся, утомишся).
йзморозь паморозь, -зі, приморозь, заморозь,
наморозь, реже поморозь; обл. пбвись
-сі.
изморось мряка, мжичка; разг. мгйчка; обл.
мигйчка.
изморщиненный укритий зморшками,
поморщений.
изморщинить укрити (укриє) зморшками
поморщити.
изморщиниться укритися (укриється)
зморшками, поморщитися.
измотанный вимотаний, висотаний; вйсна
жений. Ср. изматывать.
измотать см. изматывать.
измотаться см. изматываться.
измочаленный 1. розмачулений,
розмочалений, розсотаний, розсмиканий; 2.
вимучений; 3. побитий; відчухраний. Ср.
измочаливать 1—3.
измочаливать, измочалить разг. 1. роз»
мачулювати, -люю, -люеш, розмачулити,
розмочалювати, розмочалити, розсотувати,
-тую, -туєш, розсотати, розсмикувати, -кую,
-куєш, розсмикати; 2. (перен.: утомлять,
мучить) вимучувати, -чую, -чуєш,
вимучити; см. ещё изматывать; 3. (перен.:
трепать, бить) бити (б'ю, б'єш), побити;
разг. чухрати, відчухрати, давати (даю,
даєш) чбсу, дати (дам, даси) чбсу.
измочаливаться, измочалиться 1.
розмачулюватися, -люється, розмачулитися,
розмочалюватися, розмочалитися,
розсотуватися, розсотатися, розсмикуватися,
-кується, розсмикатися; 2. вимучуватися,
-чуюся, -чуєшся, вимучитися. Ср.
измочаливать 1—2.
измоченный разг. змочений, вимочений,
помочений.
измочить см. измачивать.
измочиться см. измачиваться.
измошенничаться разг. , розшахраюватися,
-раююся, -раюєшся; зробитися (-блюся,
-бишея) шахраєм (разг. крутієм).
измусленный см. измусоленный.
измусливать см. измусоливать.
измусливаться см. измусоливаться.
измуслить сов. см. измусоливать.
измуслиться сов. см. измусоливаться.
измусоленный заслинений; заяложений, реже
заялбзений, замусблений. Ср. измусоливать.

измусоливать
486
изнасиловать
измусоливать, измусолить разг.
заслинювати, -нюю, -нюєш, заслинити и мног.
позаслинювати;- (пачкать) заяложувати,
-жую, -жуєш, заялозити, -яложу,
-ялозиш и мног. позаяложувати, разг. замусб-
лювати, -люю, -люеш, замусблити. ^
измусоливаться, измусолиться
заслинюватися, -нююся, -нюєшся, заслинитися и мног.
позаслинюватися; заяложуватися, -жуюся,
-жуєшся, заялозитися, -яложуся,
-ялозишся и мног. позаяложуватися, замусб-
люватися, -лююся, -люешся, замусбли-
тися. Ср. измусоливать.
измусолить см. измусоливать.
измусолиться см. измусоливаться.
измучать сов. прост, см. измучивать.
измучаться сов. прост, см. измучиваться.
измученный змучений, вимучений,
замучений, намучений, помучений,
перемучений; змордований, обл. згризений; (в
знач. прил.: изнурённый — ещё)
нужденний. Ср. измучивать.
измучивать, измучить змучувати, -чую,
-чуєш, змучити, вимучувати, вимучити,
замучувати, замучити, мучити, намучити,
сов. помучити, перемучити; (терзать)
згризати, згризти, -зу, -зёш, сов.
змордувати, -дую, -дуєш.
измучиваться, измучиться змучуватися,
-чуюся, -чуєшся, змучитися, вимучуватися,
вимучитися, замучуватися, замучитися,
мучитися, намучитися, сов. помучитися;
змордуватися, -дуюся, -дуєшся. Ср. измучивать.
измучить см. измучивать.
измучиться см. измучиваться.
измывательский разг. знущальний.
измывательство знущання; потурання;
збиткування, поштуркування; глузування,
кепкування. Ср. измываться.
измываться (над кем-чем) разг. знущатися
(з кого-чого, редко над ким-чим); разг.
потурати (ким); обл. збиткуватися, -куюся,
-куєшся (над ким-чим, редко з кого-чого),
збиткувати (кого), поштуркувати (кого),
поневіряти (ким); (насмехаясь — ещё)
глузувати, -зую, -з^єш (з кого-чого, реже над
ким-чим), разг. кепкувати, -кую, -куєш
(з кого-чого, над ким-чим).
измызганный замйзканий; забруднений;
затасканий. Ср. измызгивать.
измызгать см. измызгивать.
измызгаться см. измызгиваться.
измызгивать, измызгать прост, замйзкувати,
-кую, -куєш, замгізкати; (пачкать)
забруднювати, -нюю, -нюєш, забруднити;
(занашивать) разг. затаскувати, -кую, -куєш,
затаскати.
измызгиваться, измызгаться замйзкуватися,
-куюся, -куєшся, замйзкатися;
забруднюватися, -нююся, -нюєшся, забруднитися;
затаскуватися, -кується, затаскатися. Ср.
измызгивать.
измыленный разг. змилений, вимилений.
измыливать, измылить разг. змилювати,
-люю, -люєш, змилити и мног.
позмилювати, вимилювати, вимилити.
измыливаться, измылиться р а з г,
змилюватися, -люється, змилитися и мног.
позмилюватися, вимилюватися, вимилитися.
измылить см. измыливать.
измылиться см. измыливаться.
измыслить см. измышлять.
измытаренный прост, змучений,
замучений.
измытарить прост, змучити, замучити.
измытариться прост, змучитися,
замучитися.
измышление 1.(действие) вигадування; 2.(вы-
думка, вымысел) вигадка, вимисел, -слу.
измышленный вигаданий, вимишлений; разг.
вймудруваний, змудрбваний.
измышлять, измыслить вигадувати, -дую,
-дуєш, вигадати, вимишляти, вимислити
и уст., фольк. змйслити; разг.
вимудровувати, -рбвую, -рбвуєш, вимудрувати;
-рую, -руєш, сов. змудрувати, -рую, -руєш,
(мудрить разг.— ещё) коверзувати, -зую,
-зуєш, коверзнути.
измышляться вигадуватися, -дується,
вимишлятися.
измяЧость, измятие зім'йтість, -тості,
помиті сть.
измятый зім'ятий, пом'ятий, перем'ятий;
зібганий, побганий, зжужмлений,
пожмаканий, пожмакбваний, зжмаканий,
зіжмаканий; потолочений; ~ое лицо пом'яте
обличчя (лице). Ср. измять.
измять зім'яти, -мну, -мнеш, пом'йти, мног.
перем'яти; (скомкать — ещё) зібгати,
побгати, зжужмити, -млю, -миш, разг.
пожмакати, пожмакувати, -кую, -куєш
(редко), зжмакати, зіжмакати; (хлеб на
корню, траву и т. п.— обычно) потолочити,
-лбчу, -лбчиш, столочити, витолочити, -чу,
-чиш.
измяться зім'ятися, -мнеться, пом'ятися,
перем'ятися; зібгатися, побгатися (разг.),
зжужмитися, -миться; потолочитися, -лб-
читься. Ср. измя*ть.
изнаглёть прост, знахабніти.
изнанка 1. виворіт, -роту, спід, род. споду;
разг. спідка; с ~ки з вивороту, зі споду;
2. перен. зворотний бік (род. боку),
зворотна сторона.
изнаночный виворітний, спідній.
изнасилование 1. зґвалтування; 2.
присилування, примушення, (неоконч. д.— ещё)
примушування. Ср. изнасиловать 1—2.
изнасилованный 1. зґвалтований; 2.
присилуваний, примушений, приневолений. Ср.
изнасиловать 1 —2.
изнасиловать 1. зґвалтувати, -тую. -туеш;
2. (принудить) присилувати, -лую, -луєш,
примусити, -мушу, -мусиш, приневолити.

изнасильничать
487
изноравливаться
изнасильничать прост, зґвалтувати, -тую,
-туеш.
изначала парен. 1. см. искони; 2. (сначала)
прост, спочатку.
изначально нареч. споконвічно, одвічно;
первісно. Ср. изначальный.
изначальность к н и ж н. споконвічність, -но-
сті, одвічність.
изначальный к н и ж н. споконвічний,
одвічний; (первоначальный) первісний и
первісний.
изнашиваемость спец. зношуваність, -ності;
(машин у орудий — обычно) спрацьбвува-
ність; (организма —- обычно) виснажність.
изнашивание зношування, виношування;
стоптування; спрацьовування;
виснажування. Ср. изнашивать.
изнашивать, износить зношувати, -шую,
-шуєш, зносити (зношу, зносиш) и поносити
и мног. позношувати, реже виношувати,
виносити, -ношу, -носиш; сов. разг.
сходити, -джу, -диш, уходити; (обувь — еще)
стоптувати, -тую, -туєш, стоптати, -пчу,
-пчеш и разг. потоптати; (машину, орудие—
обычно) спрацьовувати, -вую, -вуєш,
спрацювати, -цюю, -цюєш; (организм —
обычно) виснажувати, -жую, -жуєш,
виснажити.
изнашиваться, износиться зношуватися,
-шуюсяк -шуєшся, зноситися (зношуся,
зносишся) и поноситися и мног.
позношуватися, виношуватися, виноситися,
-ношуся, -носишся; стоптуватися, -тується,
стоптатися, -пчеться; спрацьовуватися,
-вується, спрацюватися, -цюється;
виснажуватися, -жується, виснажитися. Ср.
изнашивать.
изнеженность зніженість, -ності,
розніженість; тендітність; розпещеність. Ср.
изнеженный 2.
изнеженный 1. прич. зніжений,
розніжений, виніжений, пещений; розпещений;
ср. изнеживать; 2. в знач. прил.
зніжений, розніжений, виніжений; (нежный)
тендітний; (избалованный) розпещений,
разг. мазаний.
изнеживать, изнежить зніжувати, -жую,
-жуєш, зніжити, розніжувати, розніжити,
виніжити (сов.), несов. пестити (пещу,
пестиш) и пестити (пещу, пёстиш); (балуя —
ещё) розпещувати, -щую, -щуєш,
розпестити, несов. разг. мазати (мажу, мажеш).
изнеживаться, изнежиться зніжуватися,
-жуюся, -жуєшся, зніжитися,
розніжуватися, розніжитися, несов. пеститися
(пещуся, пестишся) и пеститися (пещуся,
пестишся); розпещуватися, -щуюся, -щуєшся,
розпеститися. Ср. изнеживать.
изнежить см. изнеживать.
изнежиться см. изнеживаться.
изнемогать, изнемочь знемагати, знемогти,
-можу, -можеш; сов: разг. знемогтися,
знеможіти; (терять силы — еще)
знесилюватися, -лююся, -люешся, знесилитися,
знесиліти (сов.), разг. упадати на силі
(на силах), упасти (упаду, упадеш) на силі
(на силах), сов. знемощїти; (от жары,
зноя и т. п.— ещё) розімлівати,
розімліти.
изнемогающий 1. прич. який (що) знемагає
(знесилюється и т. п.); см. изнемогать;
2. в знач. прил. знемагаючий.
изнемогший 1. прич. який (що) знеміг
(знемігся и т. п.); см. изнемогать; 2. в знач.
прил. знембжений, знесилений, знемощі-
лий, редко знебулий; (разомлевший)
розімлілий.
изнеможение знемога; знесилля, знесилення;
бегать до ~ния бігати до знемоги (до
знесилля, до знесилення); в мнии в знач.
нареч. знембжено; (бессильно) знесилено;
в ~нии упал знембжений (знесилений)
упав, у знемозі (у Знесиллі) впав;
приводить в ^ние знесилювати, -люю,
-люєш, вибивати з сили. Ср.
изнемогать.
изнеможённо нареч. знембжено; знесилено.
Ср. изнемогать.
изнеможённый знембжений; знесилений,
редко знебулий. Ср. изнемогать.
изнемочь см. изнемогать.
изнервничавшийся разг. знервований; обл.
зденервбваний.
изнервничаться разг. знервуватися, -рвую-
ся, -рвуєшся.
изнизанный винизаний; понизаний. Ср.
изнизывать.
изнизать см. изнизывать.
изнизу разг. см. снизу.
изнизывать, изнизать разг., уст.
винизувати, -зую, -зуеш, винизати, -нижу,
-нижеш; (сов.: перенизать всё —¦ ещё)
понизати, -нижу, -нйжеш [все].
изничтожать, изничтожить прост,
знищувати, -щую, -щуєш, знищити и мног.
познищувати, винищувати, винищити.
изничтожаться, изничтожиться прост,
знищуватися, -щується, знищитися,
винищуватися, винищитися.
изничтожение прост, знищення, вйни-
' щення, (неоконч. д.— ещё) знищування,
винищування.
изничтоженный прост, знищений,
винищений.
изничтожить см. изничтожать.
изничтожиться см. изничтожаться.
изнищать зубожіти, озлидніти.
изножье уст., обл. ноги, род. ніг; в ~жье
у ногах.
изноравливаться, изноровиться обл.
зловчитися (сов.); разг. приловчатися,
приловчитися; (приспосабливаться)
пристосовуватися, -сбвуюся, -сбвуешея,
пристосуватися, -суюся, -суєшся; (ухитряться)

износ
488
изобилующий
примудрятися, примудритися, разг.
умудрятися, умудритися и реже умудрува-
тися, -руюся, -руешся.
износ зное, -у," реже зношення; (частей
машины — ещё) спрацювання; до ~су,
до ~са разг. до з носу; нет ~су ( ~са)
чему нема зносу чому; ~с оборудования
знос (спрацювання) устаткування
(оснащення); испытание на ~с випробовування
(випробування, випробування) на знос.
износить см. изнашивать.
износиться см. изнашиваться.
износостойкий техн.^ стійкий проти
спрацювання, зносостійкий.
износостойкость техн. стійкість (-кості)
проти спрацювання, зносостійкість.
износоустойчивость см. износостойкость.
износоустойчивый см. износостойкий.
изношенность зношеність, -ності; стоптаність;
спрацьованість; виснаженість. Ср.
изношенный.
изношенный зношений, поношений,
виношений; стоптаний, потоптаний;
спрацьований; виснажений. Ср. изнашивать.
изнурение 1. (действие) виснаження, (не-
оконч.— ещё) виснажування; зморення,
(неоконч.— еще) зморювання; знесилення,
(неоконч.— ещё) знесилювання; ср.
изнурять; 2. (состояние) виснаження;
зморення; знесилення, знесилля; обл. змора;
ср. изнуряться.
изнурённость виснаженість, -ності;
(утомлённость) змореність, знесиленість.^
изнурённый виснажений; зморений,
виморений; розморений; знесилений;
спрацьований, струджений; (в знач. прил.:
измученный, уставший — ещё) нужденний;
(дорогой — ещё) здорожений; обл. замлілий.
Ср. изнурить.
изнурительность виснажливість, -вості, змбр-
ність, -ності.
изнурительный виснажливий, зморний.
изнурить см. изнуряЧь.
изнуриться см. изнуряться.
изнурять, изнурить виснажувати, -жую,
-жуєш, виснажити; (утомлять)
зморювати, -рюю, -рюєш, зморити, -рю, -риш,
виморювати, виморити, -рю, -риш и мног.
повиморювати; (жаром, зноем и т. п.—
ещё) розморювати, розморити; (лишать
сил) знесилювати, -люю, -люєш, знесилити,
реже висиляти, висилити; (работой —
ещё) спрацьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш,
спрацювати, -цюю, -цюєш, струджувати,
-джую, -джуєш, струдити, -джу, -диш.
изнуриться, изнуриться виснажуватися,
-жуюся, -жуєшся, виснажитися;
зморюватися, -рююся, -рюєшся, зморитися, -рю-
ся, -ришся, виморюватися, виморитися,
-рюся, -ришся; розморюватися,
розморитися; знесилюватися, -лююся, ^ -люєшся,
знесилитися, висилятися и висилюватися,
висилитися; спрацьовуватися, -цьбвуюся,
-цьбвуєшся, спрацюватися, -цююся, -цю-
єшся, вироблятися и вироблюватися,
-лююся, -люєшся, виробитися, -блюся, -бишся;
обл. замлівати, замліти и мног.
позамлівати; (сов.: устать от дороги — ещё)
здорожитися. Ср. изнурить.
изнуряющий 1. прич. який (що) виснажує
и т. п., виснажуючий; см. изнурять;
2. (в знач, прил.: крайнє утомительный)
виснажливий, зморний.
изнутри нареч. зсередини; (внутри — ещё)
усередині.
изнывать, изныть знемагати, знемогти,
-можу, -можеш; разг. нити (ниє) и редко
занивати, занити, понивати, понити, перени-
вати, перенити; (от зноя, жажды и т. п.—
ещё) мліти, перемліти, розімлівати,
розімліти; (мучиться) мучитися, -чуся,
-чишся, змучитися; ^ (томиться) нидіти,
знидіти и разг. понидіти, несов. томитися,
-млюся, -мишся, марудитися, -джуся, -диш-
ся; (тосковать) нудитися, -джуся, -диш-
ся и нудитися, -джуся, -дишся, занудй-
тися и разг. знудитися; ~ть от жажды
знемагати, знемогти (мучитися, змучитися,
мліти, перемліти, несов. томитися) від
спраги; ~ть от тоскй (от скуки) знемагати,
знемогти (несов. томитися) від туги (від
нудьги), нудитися, занудйтися, несов.
скніти, нидіти, разг. нудити світом (нудом).
изнырять разг. обпірнати. обниряти.
изныть см. изнывать.
изо см. из.
изобара физ. и пр. ізобара.
изобарический физ. и пр. ізобаричний.
изобарный физ. и пр. ізобарний.
изобата геогр. ізобата.
изобидеть прост. скривдити, -джу,
-диш; (оскорбить) образити, -ражу,
-разиш.
изобидеться прост, образитися, -ражуся,
-разишся.
изобиженный скривджений; ображений. Ср.
изобидеть.
изобилие 1. (множество) велика (величезна)
кількість (-кості), численність, -ності,
сила; (избыток — ещё) достаток, -тку,
обл. збитки, -ків, пбвня; (об урожае
плодов и перен.— ещё) ряснота и ряснота,
реже рясота, рясність; (о буйном росте
и перен.— ещё) буяння; в ~лии удосталь,
удостачу, у достатку; (обильно) рясно,
щедро, редко щедротно; 2. (достаток)
достаток, достатки, -ків, повний достаток,
наддостаток; (богатство) багатство; обл.
збитки, пбвня.
изобиловать (чем) бути багатим (на що, чим);
(о плодах, перен.— ещё) рясніти (чим);
(о буйном росте и перен.— ещё) буяти
(чим).
изобилующий (чем) багатий (на що, чим).

изобильно
489
изовраться
изобильно см. обильно.
изобильный см. обильный.
изобличать, изобличить викривати, викрити,
-крию, -криєш; (обнаруживать) виявляти,
виявити, -явлю, -явиш; (обвинять)
обвинувачувати, -чую, -чуєш, обвинуватити,
-вачу, -ватиш, звинувачувати,
звинуватити; мгь взяточника викривати, викрити
хабарника; ~чйть кого-либо во лжи
викрити (виявити) чиюсь брехню.
изобличаться, изобличйться викриватися,
викритися, -криюся, -криєшся; виявлятися,
виявитися, -явлюся, -явишся; несов.
обвинувачуватися, -чуюся, -чуєшся,
звинувачуватися. Ср. изобличать.
изобличение викриття, (неоконч. д.— ещё)
викривання; виявлення, (неоконч. д.—
ещё) виявляння; обвинувачення,
звинувачення, (неоконч. д.— ещё)
обвинувачування, звинувачування. г Ср. изобличать.
изобличённый викритий; виявлений;
обвинувачений, звинувачений. Ср. изобличать.
изобличитель викривач, -а; виявник;
обвинувач, -а. Ср. изобличать.
изобличйтельница викривачка; виявниця;
обвинувачка. Ср. изобличать.
изобличительный викривальний, викривний.
изобличить см. изобличать.
изобличйться см. изобличаться.
изображать, изобразить 1. зображати и
зображувати, -жую, -жуєш, зобразити,
-ражу, -разйш; (красками, словами и т. п.—
обычно) змальовувати, -льбвую, -льбвуєш,
змалювати, -люю, -люеш, малювати,
намалювати и мног. понамальовувати; (в
литературе, на сцене и т. п.— ещё)
виводити, -джу, -диш, вивести, -веду,
-ведеш, показувати, -зую, -зуєш, показати,
-кажу, -кажеш; (представлять,
разрисовывать кого-что-л. — обычно)
розмальовувати, розмалювати и мног.
порозмальовувати; ~ть в какйх-либо красках
зображати и зображувати, зобразити
(змальовувати, змалювати, малювати,
намалювати) в яких-нёбудь фарбах (красках,
барвах); 2. (несов.: выдавать себя за кого-
что-л.) разг. удавати (удаю, удаєш);
~жать из себя* кого-что удавати з себе
кого-що; 3. (выражать, обнаруживать)
уст. зображати и зображувати, зобразити,
виражати, виразити, -ражу, -разиш; обл.
виображати, вйобразити; ~ть в лице
(на лице) зображати и зображувати,
зобразити на обличчі, виражати, виразити
обличчям; 0 ~жать собою (являться
чем-л.) являти (становити) собою.
изображаться, изобразиться 1. несов.
зображатися и зображуватися, -жується;
змальовуватися, -льбвується, малюватися,
-люється; виводитися, -диться,
показуватися, -зується; розмальовуватися; ер.
изображать 1; 2. (выражаться на лице,
во взоре и т. п.) відбиватися, відбитися,
-дїб'ється, виражатися, виразитися,
-разиться; обл. виображатися, вйобразитися;
на его лице ~зйлась тревога на його
обличчі (лиці, виду) відбилася тривога.
изображение 1. (действие) зображення, (не-
оконч.— ещё) зображання; змалювання,
(неоконч.— ещё) змальовування,
малювання; виведення; удавання; зображення,
вираження, (неоконч.— ещё) зображання,
виражання; вйображення; ср. изображать
1—3; 2. (о предмете) зображення; (образ)
образ, -у.
изображённый 1. зображений; змальований,
намальований, понамальовуваний;
виведений, показаний; розмальований; 2.
зображений, виражений; вйображений. Ср.
изображать 1, 3.
изобразитель зображувач.
изобразительница зображувачка.
изобразительность зображальність, -ності;
образність. Ср. изобразительный.
изобразительный зображальний,
зображувальний; (воспроизводящий в
художественных образах) образотворчий; (наглядный,
образный) образний; ~ое искусство
образотворче мистецтво; ~ые возможности
зображальні (зображувальні) можливості;
~ые средства языка зображальні
(зображувальні) засоби мови, мовні засоби
зображення.
изобразить см. изображать.
изобразиться см. изображаться.
изобрести см. изобретать.
изобретатель винахідник; (выдумщик — ещё)
вигадник, разг. вигадько.
изобретательница винахідниця; вигадниця,
вигадько. Ср. изобретатель.
изобретательность винахідливість, -вості;
(находчивость — ещё) вигадливість.
изобретательный винахідливий;
(находчивый — ещё) вигадливий.
изобретательский винахідницький.
изобретательство винахідництво.
изобретать, изобрести винаходити, -джу,
-диш, винайти, -йду, -йдеш;
(придумывать — ещё) вигадувати, -дую, -дуєш,
вигадати, разг. вимудровувати, -рбвую, -ро-
вуєш, вимудрувати, -рую, -руєш, сов.
змудрувати, -рую, -руєш.
изобретаться винаходитися, -диться;
вигадуватися, -дується, вимудровуватися, -ро-
вується. Ср. изобретать.
изобретение 1. (действие) винахід, -ходу,
винайдення; вигадування; 2. (о предмете,
вещи) винахід, -ходу; (выдумка — ещё)
вигадка. Ср. изобретать.
изобретённый винайдений; вигаданий, вй-
мудруваний, змудрбваний. Ср. изобретать.
изобретший який (що) винайшов и т. п.; см,
изобретать.
изовраться разг. см. изолгаться.

изогамия
490
изощрять
изогамия биол. ізогамія.
изоглосса лингв, ізоглоса.
изогнутость зігнутість, -тості.
изогнутый зігнутий и зігнутий, зігнений,
вигнутий; скривлений, покривлений. Ср.
изгибать.
изогнуть см. изгибать.
изогнуться см. изгибаться.
изограф книжн. уст. ізограф.
изографический спец. ізографічний.
изография спец. ізографія.
изодранный розідраний, пороздираний,
порваний, подертий, подраний;
пошматований; обідраний, обдертий, пообдираний.
Ср. издирать 1.
изодрать см. издирать.
изодраться см. издираться.
изожжённый 1. пропалений; 2. обпечений,
попечений, попалений; 3. спалений,
випалений. Ср. изжигать 1—3.
изойти * см. исходить 3.
изойти? сов. обл. см. исхаживать.
изоклина физ. ізокліна.
изоклинальный физ. ізоклінальний.
изолгаться розбрехатися, -брешу ся, -брё-
шешея (разг.) и мног. разг.
порозбріхуватися, -бріхуємося, -бріхуетеся;
(запутаться во лжи разг.— ещё) забрехатися.
изолиния спец. ізолінія.
изолирование ізолювання; відокремлення. Ср.
изолировать.
изолированно нареч. ізольовано.
изолированность ізольованість, -ності.
изолированный ізольований; відокремлений.
Ср. изолировать.
изолировать несов. и сов. ізолювати, -люю,
-люєш; (уединять — ещё) відокремлювати,
-люю, -люєш, відокремити, -млю, -миш.
изолироваться несов. и сов. ізолюватися,
-лююся, -люешея; відокремлюватися,
-лююся, -люешея, відокремитися, -млюся,
-мишея. Ср. изолировать.
изолировка 1. спец. ізолювання; 2.
(изоляционная лента) прост, ізоляція.
изолировочный спец. ізолювальний.
изолировщик спец. ізолювальник.
изолировщица спец. ізолювальниця.
изолирующий ізолюючий.
Изольда Ізбльда.
изолятор эл. и пр. ізолятор.
изоляторный эл. и пр. ізоляторний.
изоляционизм полит, ізоляціонізм, -у.
изоляционист полит, ізоляціоніст.
изоляционистский полит, ізоляціоністський.
изоляционный ізоляційний; ~ая лента эл.
ізоляційна стрічка; разг. ізоляція.
изоляция ізоляція.
изомер хим. ізомер, -у.
изомерия хим. ізомерія.
изоморфизм хим. ізоморфізм, -у.
изоморфный хим. ізоморфний.
изорванный порваний; подертий, подраний;
обідраний, обдертий, пообдираний;
пошарпаний, обшарпаний, пообшарпуваний;
пошматований; (прил.— ещё) драний, обл.
дрантивий. Ср. изрывать1.
изорвать см. изрывать1.
изорваться см. изрываться *.
Изосим Ізбсим, Збсим.
изострять, изострить уст. загострювати,
-рюю, -рюєш, загострити, -гострю,
-гостриш, вигострювати, вигострити.
изостудия образотворча студія.
изотера метеор, ізотера.
изотерический метеор, ізотерйчний,
изотерма метеор., физ. ізотерма.
изотермический метеор., физ. ізотермічний.
изотканный разг. витканий.
изоткать разг. виткати, -тчу, -тчеш.
изотоп хим. ізотоп, -у.
изотопный хим. ізотопний.
изотропия физ. ізотропія.
изотропность физ. ізотропність, -ності.
изотропный физ. ізотропний.
изохимена метеор, ізохімена.
изохора физ. ізохора.
изохорйческий физ. ізохоричний.
изохронность физ. ізохронність, -ності.
изохронный физ. ізохронний.
изошедший * який (що) виходив (обходив,
переходив и т. п.); см. исхаживать.
изошедший 2 який (що) зійшов (сплив и т. п.);
см. исходить3 1.
изощрение 1. (действие) витончення, (не-
оконч.— ещё) витончування; загострення,
(неоконч.— ещё) загострювання;
розвивання, розвинення; удосконалення,
(неоконч.— ещё) удосконалювання; ср.
изощрять 1; 2. (ухищрение, хитрость) хитрощі,
-щів, хитромудра вигадка, хитрування,
хитромудрощі.
изощрённо нареч. витончено. Ср.
изощрённый 1.
изощрённость витонченість, -ності;
загостреність; розвиненість, розвйнутість, -тості;
удосконаленість; досвідченість;
рафінованість. Ср. изощрённый 1.
изощрённый 1. витончений; загострений;
розвинений, розвинутий; удосконалений;
(опытный) досвідчений;
(рафинированный) рафінований; ~ый ум витончений
розум; 2. вигострений, загострений,
виточений. Ср. изощрить 1—2.
изощрить см. изощрять.
изощриться см. изощряться.
изощрять, изощрить 1. (утончать)
витончувати, -чую, -чуєш, витончити;
(обострять) загострювати, -рюю, -рюєш,
загострити, -гострю, -гостриш; (развивать)
розвивати, розвинути и розвити, -зів'ю,
-зів'єш; (совершенствовать)
удосконалювати, -люю, -люєш, удосконалити; 2.
(делать острьім, оттачивать) уст. виго-

изощряться
491
изринуть
стрювати, вигострити, -рю, -риш,
загострювати, загострити, виточувати, -чую,
-чуєш, виточити.
изощряться, изощриться 1. витончуватися,
-чуюся, -чуєшся, витончитися;
загострюватися, -рююся, -рюєшся, загостритися,
-гострюся, -гостришся; розвиватися,
розвинутися и розвитися, -зів'юся, -зів'єшся;
удосконалюватися, -лююся, -люєшся,
удосконалитися; ср. изощрять 1; 2.
(достигать успеха в чём-л.) вправлятися,
навправлятися; разг. набивати руку, набити (-б'ю,
-б'єш) руку; 3. (ухищряться) ухитрятися,
ухитритися; (умудряться) умудрятися,
умудритися.
из-под, из-подо предл. з-під, із-під.
изработанный вироблений, спрацьований;
виснажений. Ср. израббтать.
израббтать прост, виробити, -блю, -биш,
спрацювати, -цюю, -цюєш; (изнурить
работой — ещё) виснажити.
изработаться виробитися, -блюся, -бишся,
спрацюватися, -цююся, -цюєшся;
виснажитися. Ср. израббтать.
изразец кахель, -хля, кахля, -лі.
изразцовый кахельний, кахлевий;
(сделанный из изразцов — ещё) кахляний и
кахляний.
Израиль геогр. Ізраїль, -лю.
израильский ізраїльський.
израильтянин ізраїльтянин; ~тя*не мн.
ізраїльтяни, -тян.
израильтянка ізраїльтянка.
израненный поранений, зранений,
переранений; постріляний. Ср. изранить.
изранить поранити, зранити, мног.
перераните, позранювати, -нюю, -нюєш; обл.
обранити; (выстрелами разг.— ещё)
постріляти.
израстание с.-х. стовбурїння, стебління;
(клубнеплодов) діткування.
израстать с.-х. іти (іде) в стовбур, стовбури-
тися, стеблйтися; (о клубнеплодах) діт-
куватися, -кується.
израсходование витрата, витрачення.
израсходованный витрачений, потрачений;
разг. зужитий, зужиткований.
израсходовать витратити, -трачу, -тратиш,
потратити, -трачу, -тратиш, стратити;
разг. зужити, -живу, -живеш,
зужиткувати, -кую, -куєш.
израсходоваться витратитися, -трачуся,
-тратишся, потратитися, -трачуся, -тратишся;
(прийти к концу — ещё) вийти, -йде,
бути витраченим.
изредйть см. изрёживать.
изредка нареч. 1. (иногда) зрідка; (время
от времени — ещё) колй-не-колй, вряди-
годи, разг. подеколи; обл. десь-колись;
2. (кое-где, местами) зрідка, подекуди,
де-не-дё, дё-де; обл. десь-не-дёсь, десь-
колись.
изрежённость и изреженность зрідженість,
-ності.
изрежённый и изрёженный зріджений.
изрёживать, изредйть зріджувати, -джую,
-джуєш, зрідити, -джу, -дйш.
изрезанный порізаний; пошматований;
покраяний; покарбований; пописаний; ~ый
берег порізаний берег. Ср. изрезывать.
изрезать (прост.), изрезать см.
изрезывать.
изрезаться (прост.), изрезаться см.
изрезываться.
изрёзывание різання; шматування;
карбування. Ср. изрезывать.
изрезывать, изрезать різати (ріжу, ріжеш),
порізати; (на клочки — ещё) шматувати,
-тую, -туеш, пошматувати; (на части —-
ещё) краяти, покраяти; (делать порезы
во многих местах —- ещё) карбувати, -бую,
-буеш, покарбувати; (сов.: пересечь
изломанными линиями -— ещё) пописати, -пишу,
-пйшеш.
изрезываться, изрезаться 1. разг.
різатися (ріжуся, ріжешся), порізатися;
2. страд, (несов.) різатися; шматуватися,
-тується; краятися; карбуватися, -буеться;
ср. изрезывать.
изрекание вирікання, прорікання;
промовляння. Ср. изрекать.
изрекать, изречь уст., ирон. вирікати,
виректи, -речу, -речеш, прорікати, проректи,
-речу, -речёш; (произносить) промовляти,
промовити, -влю, -виш. •
изрекаться вирікатися, прорікатися;
промовлятися. Ср. изрекать.
изречение 1. (действие) вйречення, прорё-
чення; промовляння; ср. изрекать; 2.
(высказывание) вислів, -слову, речення;
(афоризм) афоризм, -у.
изречённый виречений, проречений;
промовлений. Ср. изрекать.
изречь см. изрекать.
изрешетить см. изрешечивать.
изрешетиться см. изрешечиваться.
изрешеченный и изрешечённый зрешечений,
порешечений, подовбаний; здірявлений,
подірявлений, подірчавлений. Ср.
изрешечивать.
изрешечивать, изрешетить зрешечувати, -чую,
-чуєш, зрешетити, -шечу, -шетйш, сов.
порешетити, подовбати; разг.
здірявлювати, -люю, -люєш, здірявити, -влю, -виш>
сов. подірявити, реже подірчавити.
изрешечиваться, изрешетиться
зрешечуватися, -чується, зрешетитися, -шетйться,
сов. порешетитися; разг. здірявлюватися,
-люється, здірявитися, сов. подірявитися,
реже подірчавитися.
изринутый викинутий, вйкинений;
вивержений. Ср. изринуть.
изринуть уст. викинути; (извергнуть —
ещё) вивергнути, вивергати.

изрисованный
492
изувер
изрисованный 1. замальований,
помальований, зарисований; 2. вималюваний;
списаний. Ср. изрисовывать 1—2.
изрисовывать, изрисовать 1. (покрывать
рисунками) замальбвувати, -льбвую, -льб-
вуеш, замалювати, -люю, -люєш и мног.
позамальовувати, помалювати (сов.),
зарисовувати, -сбвую, -сбвуеш, зарисувати,
-сую, -суєш и мног. позарисовувати; 2.
(расходовать, рисуя) вимальовувати,
вималювати, вирисбвувати, вирисувати;
(исписывать) списувати, -сую, -суєш, списати
(спишу, спишеш) и мног. посписувати.
изрисовываться 1. замальовуватися, -льбвує-
ться, зарисовуватися, -сбвується; 2.
вимальовуватися, вирисбвуватися; списуватися,
-сується. Ср. изрисовывать 1—2.
изрубать, изрубить 1. (рубить на части)
рубати, порубати; (сечь — ещё) сікти (січу,
січеш), посікти; 2. (убивать) рубати,
порубати, вирубувати, -бую, -буєш, вирубати;
(засекать) сікти, посікти, сов. висікти,
-січу, -січеш, уст. потяти, -тну, -тнеш.
изрубаться, изрубйться 1. (подвергаться
рубке) рубатися, порубатися; сіктися
(січеться), посіктися; 2. страд, (несов.)
рубатися; сіктися; рубатися, вирубуватися,
-бується; сіктися; ср. изрубать 1—2.
изрубить см. изрубать.
изрубйться см. изрубаться.
изрубленный 1. порубаний; посічений; 2.
порубаний, вирубаний; посічений, висічений,
потятий. Ср. изрубать 1 — 2.
изрубцевать см. изрубцовывать.
изрубцованный порубцьбваний.
изрубцовывать, изрубцевать рубцювата,
-цюю, -цюеш, порубцювати.
изрубцовываться рубцюватися, -цюється.
изруганный разг. облаяний; разг.
виганьблений.
изругать разг. вилаяти, облаяти; разг.
виганьбити, -блю, -биш.
изругаться прост, вилаятися.
изрывать \ изорвать рвати, порвати; (драть—
еще) дерти, -ру, -рёш, подерти, драти
(деру, дерёш), подрати; (обдирать — ещё)
обдирати, обдерти и обідрати и мног.
пообдирати; (изнашивать — ещё) шарпати,
пошарпати, обшарпувати, -пую, -пуєш,
обшарпати и мног. пообшарпувати; (в
клочья — ещё) шматувати, -тую, -туєш,
пошматувати и мног. разг. перешматувати.
изрывать2, изрыть 1. зривати, зрити (зрию,
зриєш) и порити; (искапывать — обычно)
скопувати, -пую, -пуєш и копати, скопати
и мног. поскопувати, сов. покопати;
(перерывать вещи, бумаги и т. п. разг.—
ещё) переривати, перерити; (сов.: о
морщинах и т. я.— ещё) зорати;^ 2.
(выкапывать) уст. викопувати, викопати,
изрываться \ изорваться рватися, порватися;
дертися, -рёться, подертися, дратися
(дереться), подратися; обдиратися, обдер*
тися и обідратися и мног. пообдиратися;
шарпатися, пошарпатися, обшарпуватися,
-пується, обшарпатися и мног.
пообшарпуватися; шматуватися, -тується,
пошматуватися. Ср. изрывать1.
изрываться 2 1. зриватися; скопуватися,
-пується; перериватися; 2. викопуватися. Ср.
изрывать2 1—2.
изрыгать, изрыгнуть виригати, виригати
и виригнути; (извергать —- ещё)
вивергати, вивергнути и ^вивергати, прост.
ригати, ригнути; (выбрасывать) викидати,
викинути; ~гать проклятия вульг.
виригати прокльони, проклинати.
изрыгаться, изрыгнуться виригатися,
виригатися и виригнутися; вивергатися,
вивергнутися и вивергатися; викидатися,
викинутися. Ср. изрыгать.
изрыгнуть см. изрыгать.
изрыгнуться см. изрыгаться.
изрыскать (что) разг. виганяти, вигасати
(по чому), виникати (що, по чому);
(обрыскать) разг. обникати (що); (избегать)
оббігати, оббігти, -біжу, -біжиш, разг.
обганяти (що);' (изъездить) об'їздити,
-їжджу, -їздиш и мног. пооб'їжджати
(що).
изрытый 1. зритий, поритий; скопаний,
покопаний; зораний;^ ~ый оспой поритий
(подзьобаний, побитий, реже скопаний)
віспою, віспуватий, віспбваний,^ повіспо-
ваний; обл. таранкуватий; 2. ей копаний.
Ср. изрывать2 1—2.
изрыть см. изрывать2.
изрядно нареч. 1. неабияк, добре, непогано,
порядно; 2. чимало, порядно, добре. Ср.
изрядный 1—2.
изрядный 1. (хороший) уст. неабиякий,
добрий, непоганий, порядний; разг.
добрячий; (стоящий — ещё) путній, разг.
путящий; 2. (большой, значительный)
разг. чималий и чималий, порядний,
добрий; разг. добрячий.
изубыточивать, изубыточить уст., прост,
призводити (-джу, -диш) до збитків (до
втрат), призвести (-веду, -ведеш) до
збитків (до втрат), завдавати (-даю, -даєш)
збитків (втрат, шкоди), завдати (-дам,
-даси) збитків (втрат, шкоди); (разорять)
розорити, розорити, -зорю, -зориш.
изубыточиваться, изубыточиться уст.,
прост, витрачатися, витратитися,
-трачуся, -тратишся; (разоряться) розорятися,
розоритися, -зорюся, -збришся.
изубыточить см. изубыточивать.
изубыточиться см. изубыточиваться.
изубытчивать см. изубыточивать.
изубытчиваться см. изубыточиваться.
изубытчить сов. см. изубыточивать.
изубытчиться сов. см. изубыточиваться.
изувер бузувір; (изверг) недолюдок, -дка,

изуверка
493
изумляться
недолюд, нёлюд; (фанатик) [запеклий]
фанатик.
изуверка бузувірка; недолюдок, -дка,
недолюд, нёлюд; [запекла] фанатичка. Ср.
изувер.
изувёрный бузувірний.
изуверски нареч.^ по-бузувірському;
(фанатически) фанатично.
изуверский бузувірський; (фанатический)
фанатичний.
изуверство бузувірство; (фанатизм)
фанатизм, -у.
изуверствовать бузувірствувати, -ствую,
-ствуєш.
изувечение калічення, покалічення,
скалічення; нівечення. Ср. изувечивать.
изувеченный калічений, покалічений,
скалічений; знівечений, понівечений. Ср.
изувечивать.
изувечивать, изувечить калічити,
покалічити, скалічувати, -чую, -чуєш,
скалічити; (уродовать) нівечити, знівечити и
понівечити.
изувечиваться, изувечиться калічитися,
покалічитися, скалічуватися, -чуюся,
-чуєшся, скалічитися; нівечитися, знівечитися.
Ср. изувечивать.
изувечить см. изувечивать.
изувечиться см. изувечиваться.
изузорить прост, вимережати, вимережити,
помережати, помережити.
изукрасить см. изукрашивать.
изукраситься см. изукрашиваться.
изукрашенный 1. прикрашений, оздоблений;
мережаний, помережаний; уквітчаний,
заквітчаний, закосичений, замаєний, заклё-
чаний; 2. розмальований. Ср.
изукрашивать 1—2.
изукрашивать, изукрасить 1. (украшать)
уст., разг. прикрашати и
прикрашувати, -шую, -шуеш, прикрасити, -крашу,
-красиш и прикрасити, -крашу, -красиш
и мног. поприкрашати и поприкрашувати,
оздоблювати, -люю, -люєш и оздобляти,
оздобити, -блю, -биш и мног.
пооздоблювати; разг. цяцькувати, -кую, -куєш,
зцяцькувати, вицяцьковувати, -кбвую, -кб-
вуеш, вицяцькувати, -кую, -куєш;
(узорами — ещё) мережати, помережати,
мережити, помережити; (цветами, зеленью —
ещё) уквітчувати, -чую, -чуєш, уквітчати,
заквітчувати, заквітчати и мног.
позаквітчувати, закосичувати, -чую, -чуєш,
закосичити, замаювати, -маюю, -маюєш,
замаїти и редко замаяти, клечати,
заклечати; 2. (пачкать; уродовать) ирон.
розмальовувати, -льбвую, -льбвуєш,
розмалювати, -люю, -люєш и мног.
порозмальовувати.
изукрашиваться, изукраситься 1.
прикрашатися и прикрашуватися, -шуюся, -шуєш-
ся, прикраситися, -крашуся, -красишся
и прикраситися, -крашуся, -красишся и
мног. поприкрашатися и
поприкрашуватися, оздоблюватися, -лююся, -люєшся
и оздоблятися, оздобитися, -блюся,
-бишея и мног. пооздоблюватися;
уквітчуватися, -чуюся, -чуєшся, уквітчатися,
заквітчуватися, заквітчатися и мног.
позаквітчуватися, г закосичуватися, -чуюся,
-чуєшся, закосичитися; 2.
розмальовуватися, -льбвуюся, -льбвуєшся,
розмалюватися, -лююся, -люєшся и мног.
порозмальовуватися. Ср. изукрашивать 1—2.
изумительно нареч. напрбчуд, на диво (толь-
ко в сочетании с прил. или нареч.); дивно,
дивовижно; чудово, предивно; г она ~но
красива вона напрбчуд (на диво) гарна
(вродлива, красива); он ~но играет він
чудово грає. Ср. изумительный.
изумительный гідний подиву; (странный,
удивительный) дивний, дивовижний;
(восхитительный) чудовий, предивний, на
диво (напрбчуд) гарний.
изумить см. изумлять.
изумиться см. изумляться.
изумление подив, -у, здивування,
здивовання, дивування, зачудовання, зачудування,
зчудування; в ~нии у подиві, у
здивуванні, у здивованні, у зачудованні, [вкрай]
здивований (зачудований), здивовано, зчу-
довано; достойный Мшя гідний (вартий)
подиву (зачудовання); к величайшему ~нию
на превеликий подив, на превелике
здивування (здивовання); от ~ния від (з)
подиву, від (із) здивування (здивовання,
зачудовання); приводить, привести в ~ние
дивувати (дивую, дивуєш), здивувати,
викликати, викликати подив; приходить,
прийти в ~ние от кого-чего дивуватися,
здивуватися кому-чому (з кбго-чого, на
кбго-що, реже ким-чим); с ~нием з
подивом, із здивуванням, із здивованням,
з дивуванням, із зачудованням,
здивовано.
изумлённо нареч. [вкрай] здивбвано, з
подивом, із здивуванням, із здивованням,
з дивуванням, з зачудованням; вражено,
зачудовано, зчудбвано. Ср. изумлённый 2.
изумлённый 1. прич. здивований; вражений;
ср. изумлять; 2. в знач. прил. [вкрай]
здивований, реже задивбваний;
(полный изумления) повний пбдиву;
(поражённый) вражений, зачудований, зчудб-
ваний; неприятно ~ый прикро вражений.
изумлять, изумить дивувати (дивую, дивуєш),
здивувати; (поражать) вражати, вразити
(вражу, вразиш) и вразити (вражу,
вразиш), сов. разг. зачудувати, -дую, -дуєш,
зчудувати.
изумляться, изумиться (кому-чему)
дивуватися, -вуюся, -вуєшся, здивуватися (кому-
чому, з кого-чого, на кого-що, реже ким-
чим), сов. реже задивуватися (на кого-що);

изумруд
494
изъяснение
(поражаться) вражатися, вразитися
(вражуся, вразишся) и вразитися (вражуся,
вразишся), чудуватися% -дуюся, -дуєшся,
зачудуватися и зчудуватися (з кого-чого,
ким-чим), разг. дивом дивуватися
(дивувати), дивом здивуватися; обл. зуміватися,
зумітися и зумйтися, -млюся, -мйшся
(з кого-чого, від кого-чого, ким-чим).
изумруд смарагд, -у (о веществе) и -а (об
отдельном кристалле), ізумруд.
изумрудный смарагдовий, ізумрудний.
изуродование знівечення; покалічення,
скалічення; спотворення. Ср. изуродовать.
изуродованный знівечений, понівечений;
покалічений, скалічений; спотворений;
покручений. Ср. изуродовать.
изуродовать знівечити, понівечити;
(искалечить — ещё) покалічити, скалічити;
(обезобразить, исказить — еще)
спотворити; (болезнью разг.— ещё) покрутити,
-крутить.
изуродоваться знівечитися, понівечитися;
покалічитися, скалічитися; спотворитися;
покрутитися, -крутиться. Ср. изуродовать.
изустно нареч. усно.
изустный усний.
изучаемый який (що) вивчається, виучуваний;
який (що) студіюється, студійований. Ср.
изучать.
изучать, изучить вивчати, вивчити ц мног.
повивчати и повиучувати, -учую, -учуєш;
(штудировать) студіювати, -діюю, -діюєш,
вистудіювати, -діюю, -діюєш, сов.
простудіювати.
изучаться вивчатися; студіюватися, -діюєть-
ся. Ср. изучать.
изучающий вивчаючий; студіюючий. Ср.
изучать.
изучение вивчення, (неоконч. д.— ещё)
вивчання; студіювання; уст. студії, -дій.
Ср. изучать.
изученность вивченість,^ -ності.
изученный вивчений; вистудіюваний,
простудійований. Ср. изучать.
изучить см. изучать.
изъедание 1. з'їдання; проїдання;
сточування; 2. кусання, гризіння. Ср. изъедать
1—2.
изъедать, изъесть 1. з'їдати, з'їсти (з'їм,
з'їси) и мног. поз'їдати, їсти, поїсти;
(проедать — ещё) проїдати, проїсти и
мног. попроїдати; (истачтать — ещё)
сточувати, -чую, -чуєш, сточити, -чу, -чиш
и мног. посточувати, сов. поточити;
2. (искусывать) р а з гч кусати, покусати,
гризти, -зу, -зёш, погризти; разг. з'їдати,
з'їсти.
изъедаться з'їдатися; проїдатися;
сточуватися, -чується. Ср. изъедать 1.
изъеденный 1. з'їдений, поїдений;
проїдений; сточений, поточений; 2. покусаний,
погризений; з'їдений. Ср. изъедать 1-—2.
изъездить 1. (объездить) разг. з'їздити
(з'їжджу, з'їздиш), об'їздити, об'їхати,
-1ду, -Ідеш, виїздити, -їжджу, -їздиш; мног.
разг. пооб'їжджати; 2. (испортить ездой)
разг. з'їздити, мног. поз'їжджу вати,
-джую, -джуєш; (дорогу) роз'їздити.
изъездиться разг. з'їздитися .(з'їздиться).
изъезженный 1. прич. з'їжджений,
об'їжджений, виїжджений; з'їжджений; роз'їждже-
ний; ср. изъездить 1—2; 2. (в знач, прил.:
ухабистый) роз'їжджений, з'їжджений;
~ая дорога роз'їжджена (з'їжджена)
дорога, роз'їжджений (з'їжджений) шлях.
изъелозить прост, вилазити, -лажу,
-лазиш, виповзати.
изъёрзать прост, зчовгати, вичовгати.
изъесть см. изъедать.
изъявительный: ~ое наклонение грам,
дійсний спосіб.
изъявить см. изъявлять.
изъявление виявлення, вияв, -у, (неоконч.
д.— ещё) виявляння; висловлення,
(неоконч. д.— ещё) висловлювання; ~ния
благодарности висловлення
(висловлювання) подяки; ~ния дружеских чувств
виявлення (вияви, висловлення,
висловлювання) дружніх почуттів. Ср. изъявлять.
изъявленный виявлений; - висловлений;
заявлений. Ср. изъявлять.
изъявлять, изъявить (что) (обнаруживать)
виявляти, виявити, -явлю, -явиш (що);
(высказывать) висловлювати, -люю, -люєш,
висловити, -влю, -виш (що); (заявлять)
заявляти, заявити, -явлю, -явиш (про що);
~ть согласие см. согласие 1; ~ть
покорность виявляти, виявити покору,
скорятися,^ скоритися, -рюся, -ришся, заявляти,
заявити про покору.
изъявляться виявлятися; висловлюватися,
-люється. Ср. изъявлять.
изъязвить см. изъязвлять.
изъязвление 1. (процесс) укривання
виразками; 2. (язва) виразка.
изъязвлённый укритий виразками.^
изъязвлять, изъязвить укривати виразками,
укрити (укрию, укриєш) виразками.
изъязвляться укриватися виразками.
изъян, уменьш. изъянец 1. (недостаток,
порок) вада, гандж, -у (м.) и -і (ж.);
(дефект) дефект, -у; (ошибка) хиба;
2. (убыток, ущерб) уст. збиток, -тку,
шкода.
изъянный уст. 1. з вадою, з ґанджем, з
ганджею; дефектний, з дефектом; з хибою;
обл. ґанджовитий; 2. збитковий. Ср. изъян
1—2.
изъяснение уст. 1. (действие) пояснення,
(неоконч.-— ещё) пояснювання;
з'ясування, (неоконч.— еще\ з'ясовування; ~ние
чувств виявлення (вйяв; словесное:'
висловлення, висловлювання) почуттів; ср.
изъяснить; 2. (разговор для выяснения чего-л.)

изъяснённый
495
икона
розмова; ~ние в любви освідчення;
признання [в коханні]; 3. (причина, разъяс*
няющая что-л.) пояснення.
изъяснённый пояснений; з'ясований. Ср.
изъяснять.
изъяснительный 1. уст. пояснювальний;
2. грам, з'ясувальний; ~ые предложения
з'ясувальні речення.
изъяснить см. изъяснять.
изъясниться см. изъясняться.
изъяснять, изъяснить уст. пояснювати,
-нюю, -нюєш и поясняти, пояснити, -ясню,
-ясниш и -яснйш, тлумачити и
витлумачувати, -чую, -чуєш, витлумачити;
(выяснять) з'ясовувати, -совую, -совуєш,
з'ясувати, -сую, -суєш.
изъясняться, изъясниться уст. 1.
(выражать, высказывать, излагать свои
мысли) висловлюватися, -лююся, -люєінся,
висловитися, -влюся, -вишся; ~ться в
любви см. объясниться 1: ~ться в любви;
см. ещё изъяснять; 2. (несов.: говорить,
разговаривать) розмовляти, говорити, -во-
рю, -вориш; ^нгіться на многих языках
розмовлйти (говорити) багатьма мовами;
3. страд, (несов.) пояснюватися, -нюється,
пояснятися, тлумачитися,
витлумачуватися, -чується; з'ясовуватися, -совується.
Ср. изъяснять.
изъятие 1. (действие) вилучення, (неоконч.—
ещё) вилучання; 2. (исключение) виняток,
-тку; все без ~тия усі без винятку, геть
усі; в ~тие из общих законов як виняток
із загальних законів.
изъятый вилучений.
изымать, изъять вилучати, вилучити.
изыматься вилучатися.
изыскание 1. (действие) вишукування,
шукання; дослідження, дослід, -у, (неоконч.—
ещё) досліджування; розвідування,
розвідка; ср. изыскивать 1—2; 2. (научное
исследование) дослідження, дослід,
розвідка.
изысканно нареч. 1. вишукано; витончено;
добірно; 2. вишукано. Ср. изысканный
2—3.
изысканность 1. вишуканість, -ності;
витонченість; добірність; 2. вишуканість. Ср.
изысканный 2—3.
изысканный 1. прич. вишуканий; знайдений;
досліджений; розвіданий; ср. изыскивать
1—2; 2. (в знач. прил.: изящный)
вишуканий (утончённый) витончений; (отборный)
добірний; ~ый вкус витончений смак;
3. (в знач. прил.: вычурный, манерный)
уст. вишуканий.
изыскатель дослідник; розвідувач. Ср.
изыскивать 2.
изыскательница дослідниця; розвідувачка.
Ср. изыскивать 2.
изыскательский, изыскательный дослідний;
дослідницький; розвідувальний. Ср.
изыскивать 2.
изыскать см. изыскивать.
изыскаться см. изыскиваться.
изыскивать, изыскать к н и ж н. 1.
вишукувати, -кую, -куєш и шукати, вишукати
и мног. повишукувати; (находить)
знаходити, -джу, -диш, знайти, -йду, -йдеш;
2. (исследовать) досліджувати, -джую,
-джуєш, дослідити, -сліджу, -слідиш;
(производить геологические и т. п. изыскания—
ещё) розвідувати, -дую, -дуєш,
розвідати.
изыскиваться, изыскаться 1. вишукуватися,
-кується, вишукатися; знаходитися, -дить-
ся, знайтися, -йдеться; 2. страд, (несов.)
вишукуватися; знаходитися;
досліджуватися, -джується; розвідуватися, -дується.
Ср. изыскивать 1—2.
изюбр зоол. ізюбр.
изюбровый зоол. ізюбровий.
изюм ізюм, -у, родзинки, -нок; не фунт ~му
в знач. сказ, прост, не фунт ізюму.
изюмина разг. ізюмина, родзинка.
изюминка 1. уменьш. ізюминка, родзйночка;
2. перен. живчик; с ~кой разг. з
живчиком, з перчиком.
изюмный ізюмний, родзинкбвий.
изящество витонченість, -ності; гожість, -жо-
сті; добірність; вишуканість; елегантність;
граціозність, зграбність. Ср. изящный.
изящно нареч. витончено; гарно, гоже;
добірно; вишукано; елегантно; граціозно,
зграбно. Ср. изящный.
изящное в знач. сущ. прекрасне, -ого;
чувство ~ого почуття прекрасного.
изящность см. изящество.
изящный витончений; (красивый) гарний,
гожий; (прекрасный) прекрасний;
(отборный) добірний; (изысканный) вишуканий;
(элегантный) елегантний; (грациозный)
граціозний, зграбний; ~ая обувь гарне
(елегантне) взуття; ~ая литература
(словесность) уст. художня література;
разг. красне письменство; ~ые искусства
уст. образотворчі мистецтва і музика;
уст. красні мистецтва.
икание гикання, ікання.
иканье лингв, ікання.
йкать лингв, ікати.
икать, икнуть гикати, гикнути, ікати,
ікнути.
икаться, икнуться разг. гикатися,
тикнутися, ікатися, ікнутисят
ИККИ (Исполнительный
комитет Коммунистического
Интернационала) ист. ВККІ
(Виконавчий комітет Комуністичного
Інтернаціоналу).
икнуть см. икать.
икнуться см. икаться.
икона церк. ікона, образ.

иконный
496
ильменский
иконный церк. іконний, образбвий.
иконоборец рел. ист, іконоборець, -рця.
иконоборческий рел. ист. іконоббрський,
іконоборчий.
иконоборчество рел. ист. іконоборство.
иконографический научн. іконографічний.
иконография научн. іконографія.
иконописец жив. іконописець, -сця.
иконописный жив., перен. іконописний.
иконопись жив. іконопис, -у.
иконоскоп спец. іконоскбп.
иконостас церк. іконостас.
иконостасный церк. іконостасний.
иконотека спец. іконотека.
икорка уменьш.-ласк. ікорка.
икорница ікорниця.
икорный ікряний.
икосаэдру мат. ікосаедр.
икота гикавка, ікавка.
икотник (Вегіегоа Э С.) бот. гикавка,
борова морква, бабйшник.
икра1 1. зоол. ікра; (преим. раковая разг.—
ещё) кашка; 2. кул. ікра; (красной рыбы
уст.— ещё) кав'яр, -у; 3. тип. уст. ікра;
4. (мелкие льдины во время ледохода)
прост, сало.
икра2сл*. икры.
и крина ікрина.
икринка уменьш. ікринка.
икристый х ікристий. Ср. икра1 1.
икристый 2 разг. литкатий. Ср. икры.
икрометание, икромёт рыб. ікрометання,
викидання ікри; (нерест) нерест, -у.
икры литки, -ток; ~ра ед. лйтка.
икряник рыб. ікряник.
икряной ікряний.
икс ікс, -а.
икс-лучи физ. уст. ікс-прбмені, -нів, собир.
ікс-проміння.
ил мул, -у, намул; (глинистый — ещё)
глей, род. глею.
Иларий Іларій.
Иларибн Іларібн, Ларібн.
Илария Іларія.
или союз 1. (разделительный, разделительно-
перечислительный: либо) або, чи, чи то; (при
вопросе) чи; в понедельник, вторник или
в среду у понеділок, вівторок або (чи,
чи то) в середу; купите чаю йли кофе
купіть чаю або (чи, чи то) кави (кофе); вам
чаю йли кофе? вам чаю чи кави (кофе)?;
йли..., йли або..., або; чи..., чи; чи то...,
чи [тої; 2. (присоединительный: и, а,
также и) або, чи; на дне рек, морей йли
озёр на дні річок (рік), морів або (чи)
озёр; 3. (противительный: иначе, в
противном случае) або, а то; уйдй, йли
наговорю тебе лишнего іди (вийди), або (а то)
я наговорю тобі зайвого; 4.
(пояснительный: то есть, иными словами) або,1 чи,
чи то; аэроплан, йли самолёт аероплан,
або (чи, чи то) літак; 5. (вопросительный:
разве, неужели) разг. чи, хіба, чи ж;
разг. або; йли я знаю? чи (хіба, чи ж;
або) я знаю?; йли не... чи не...; ф йли же
або ж.
Или геогр. Ілі (нескл.).
Илиан Іліан.
Илйм Ілім, -у.
Илиодбр Іліодбр.
Илйрик Ілірик.
илистый мулистий, мулкий, намулистий.
Иллинойс Іллінбйс, -у;
иллирйзм ист. ілліризм, -у.
иллириец ист. іллірієць, -рійця; ~рййцы
мн. іллірійці, -ців.
иллирийский ист. іллірійський.
Иллирия, ист. Іллірія.
иллюзион уст. ілюзіон, -у.
иллюзионизм филос, иск. ілюзіонізм, -у.
иллюзионист филос, иск. ілюзіоніст.
иллюзионистический филос.
ілюзіоністичний.
иллюзионистский филос, иск.
ілюзіоністський.
иллюзионный ілюзійний.
иллюзия ілюзія, омана.
иллюзорно парен, ілюзорно.
иллюзорность ілюзорність, -ності.
иллюзорный ілюзбрний.
иллюминат ист. ілюмінат.
иллюминатор1 мор. ілюмінатор.
иллюминатор 2 (пиротехник; художник)
ілюмінатор.
иллюминационный ілюмінаційний.
иллюминация ілюмінація.
иллюминированный ілюмінований.
иллюминировать ілюмінувати, -ную, -нуєш.
иллюминироваться ілюмінуватися, -нується.
иллюминованный ілюмінований.
иллюминовать ілюмінувати, -ную,^ -нуєш.
иллюминоваться ілюмінуватися, -нується.
иллюстративность ілюстративність, -ності.
иллюстративный ілюстративний.
иллюстратор ілюстратор.
иллюстрация ілюстрація.
иллюстрирование ілюстрування.
иллюстрированный ілюстрований.
иллюстрировать ілюструвати, -рую, -руєш.
иллюстрироваться ілюструватися, -рується.
иловатость мулуваті сть, -тості, мулкува-
тість.
иловатый мулуватий, мулкуватий.
иловый см. илистый.
илот ист., перен. книжн. і лот.
иль разг. см. йли.
Ильич (Ленин) Ілліч, -а.
йлька зоол. їлька.
ильковый ільковий.
ильм (Штиз Ь.) бот. в'яз; (V- топіапа
\^ і і Ь.) ільм, ільма; (V. сатревігів Ь.)
берест.
ильменйт мин. ільменіт, -у.
ильменский геогр. ільменський.

Ильмень
497
иммиграционный
Ильмень Ільмень, -ню.
ильмовник зарості в'яза, ільма, береста.
Ср. ильм.
ильмовые в знач. сущ. бот. в'йзові, -их.
ильмовый в'язовий и в'язовий; ільмовий;
берестовий. Ср. ильм.
ильный муловий, намуловий.
Илья* Ілля; разг. Ількб.
имажинизм лит. імажинізм, -у.
имажинист лит. імажиніст.
имажинистка лит, імажиністка.
имажинистский лит. імажиністський.
имам рел., імам.
Имандра, Імандра.
Иматра Іматра.
имать уст., обл. брати (беру, береш);
(хватать) хапати, схоплювати, -люю,
-люеш, реже хватати.
иматься уст., обл. братися (беруся,
берешся); (хвататься) хапатися, реже
хвататися.
имбирный імбирний, імбировий.
имбйрь імбир, -у.
имение 1. (поместье) маєток, -тку, реже
маєтності, -тей, маєтність, -ності; разе.
держава; 2. (имущество, собственность)
уст., обл. добро, майно, маєток, редко
маєтність.
именинник іменинник; смотреть ~ком мати
вигляд іменинника.
именинница іменинниця.
именинный іменинний.
именины іменини, -нйн.
именительный: ~ый падеж грам, називний
відмінок.
именитость 1. вельможність, -ності,
іменитість, -тості; 2. іменитість. Ср. именитый
1—2.
именитый 1. уст. вельможний, іменитий,
мостивий; 2. (знаменитый, прославлен-
ный) разг. славетний, славнозвісний,
славний; разг. іменитий.
именно част, саме; разг. іменно; (как раз)
якраз; (собственно) власне, властиво; а
~но в знач. союза а саме, як-бт; не сказал,
куда ~но едет не сказав, куди саме
(власне, властиво; іменно) Іде; [вот] ~но (да,
действительно) разг. саме так; разг.
атож.
именной іменний; ~6й список іменний список;
~6й указ уст. іменний указ; ~6е
склонение грам, іменне відмінювання,
відмінювання імен.
именованный іменований; ~ое число мат.
іменоване число.
именовать іменувати, -ную, -нуєш;
(называть) називати, звати (зву, звеш и реже
зову, зовеш).
именоваться іменуватися, -нуюся, -нуеш-
ся; (называться) називатися, зватися
(звуся, звешся и реже зовуся, зовешся);
уст. писатися (пишуся, пишешся).
именуемый який (що) іменується,
іменований; який (що) називається (зветься),
називаний, званий. Ср. именовать.
именьице уменьш.-ласк. 1. маєточок, -чка;
2. маєточок. Ср. имение 1—2.
именьишко уменьш.-уничиж. 1. маєточок,
-чка; 2. маєточок. Ср. имение 1—2.
имеретин, имеретинец імеретйн,
імеретинець, -нця; ^ ~ны, ~нцы мн. імеретйни,
-нів, імеретинці, -ців.
имеретинка імеретинка,
имеретинский імеретинський.
иметь 1. мати; ^ть кого-либо помощником
(в ком-либо помощника) к н и ж н. мати
кого-нёбудь за помічника (помічникбм);
~ть место см. место 1; ~ть [своей]
целью (задачей), ~ть цель (задачу) а) (быть
направленным к достижению какой-л. цели)
мати на меті, мати метою (завданням);
б) (стремиться к чему-л., добиваться
чего-л.) мати мету (завдання); ничего
не ~ть против нічого не мати проти;
2. (в сочетании с неопр. ф. глагола) уст.
мати, реже матися; (быть должным —
ещё) бути повинним, мусити (мушу,
мусиш); что вы имеете сказать? що ви маєте
(хотите: хочете) сказати?; он имеет
явиться він має (повинен, мусить)
з'явитися.
йметься бути (буду, будеш), бути наявним,
бути в наявності, реже матися;
(существовать) існувати (існує); ~ться в виду
матися на увазі (на думці); имеется
возможность є можливість; не
имеется чего немає (нема) чого; разг.
чортма чого; у нас имеется у нас є, ми
маємо.
ймечко уменьш.-ласк. ім'ячко, ймённяч-
ко.
имеющийся 1. прич. який (що) є; 2. (в знач,
прил.: наличный) наявний;
(существующий) існуючий; (действующий) чинний;
по тщимся сведениям за наявними
відомостями.
имитатор імітатор.
имитаторский імітаторський.
имитаторша разг. імітаторка.
имитационный імітаційний.
имитация імітація.
имитированный імітований.
имитировать імітувати, -тую, -туєш.
имитироваться імітуватися, -тується.
имманентно нареч. книжн. іманентно.
имманентность книжн. іманентність, -ності
имманентный книжн. іманентний.
имматериализм филос. імматеріалізм, -у.
имматериальный филос. імматеріальний.
иммельман ав. імельман.
иммигрант іммігрант.
иммигрантка іммігрантка.
иммигрантский іммігрантський.
иммиграционный імміграційний.

иммиграция
498
инакомыслие
иммиграция 1. імміграція; ~ция капитала
эк. імміграція капіталу; 2. (собир.:
иммигранты) іммігранти, -тів, імміграція.
иммигрировать іммігрувати, -рую, -руєш.
иммобилизация мед., эк. іммобілізація.
иммобилизованный мед., эк. іммобілізований.
иммобилизовать мед., эк. іммобілізувати,
-зую, -зуєш.
имморализм книжн. імморалізм, -у.
имморальный книжн. імморальний.
иммортель (ХегапіНетит Ь.) бот. імортель,
-лі, безсмертник, безсмертки, -ток.
иммунизационный мед., юр. імунізаційний.
иммунизация мед., юр. імунізація.
иммунизированный мед., юр. імунізований.
иммунизировать мед., юр. імунізувати,
-зую, -зуєш.
иммунизироваться мед., юр. імунізуватися,
-зуеться.
иммунитет мед., юр. и пр. імунітет, -у.
иммунный мед. и пр. імунний.
иммунология мед. и пр. імунологія.
иммунотерапия мед. імунотерапія.
императив 1. филос. імператив, -у; 2. грам.
імператив, -а.
императивно нареч. імперативно.
императивность імперативність, -ності.
императивный імперативний.
император імператор; ист., обл. цісар, -я.
императорский імператорський; ист., обл.
цісарський.
императорство імператорство.
императрица імператриця.
империал ист. імперіал.
империализм імперіалізм, -у.
империалист імперіаліст.
империалистический імперіалістичний.
империалистский імперіалістський.
империя імперія; ист., обл. цісарство.
имперский імперський.
имперфект грам, імперфект.
имплантация мед. імплантація.
имплозивный лингв, імплозивний.
имплозия лингв, імплозія.
импозантно нареч. імпозантно, велично.
импозантность імпозантність, -ності,
показність, величність.
импозантный імпозантний, показний,
величний.
импонировать імпонувати, -ную, -нуєш.
импонирующий який (що) імпонує,
імпонуючий.
импорт імпорт, -у.
импортёр спец. імпортер.
импортирование імпортування.
импортированный імпортований.
импортировать імпортувати, -тую, -туєш.
импортироваться імпортуватися, -туеться.
импортный імпортний.
импотент мед., перен. імпотент.
импотёнтность мед., перен. імпотентність,
-ності.
импотентный мед., перен. імпотентний.
импотенция мед., перен. імпотенція.
импресарио театр, імпресаріо (нескл., м.).
импрессионизм иск. імпресіонізм, -у.
импрессионист иск. імпресіоніст.
импрессионистически нареч. иск.
імпресіоністично.
импрессионистический иск.
імпресіоністичний.
импрессионистичный иск. імпресіоністичний.
импрессионистка иск. імпресіоністка.
импрессионистски нареч. иск.
імпресіоністично.
импрессионистский иск. імпресіоністський.
импровизатор імпровізатор.
импровизаторский імпровізаторський.
импровизаторство імпровізаторство.
импровизационно нареч. імпровізаційно.
импровизационный імпровізаційний.
импровизация імпровізація.
импровизированный імпровізований.
импровизировать імпровізувати, -зую, -зуєш.
импровизироваться імпровізуватися, -зуеться.
импульс імпульс, -у.
импульсивно нареч. імпульсивно.
импульсивность імпульсивність, -ності.
импульсивный імпульсивний.
импульсный імпульсний.
ймут: мёртвые сраму не ~т торж. уст.
мертві сорому не імуть.
имущественный майновий.
имущество майно, скарб, -у, добро, редко
маєтність, -ності; обл. худоба;
государственное- ~во державне майно.
имущий заможний, маючий, імущий; власть
^ие уст. можновладці, -ців,
можновладні, -их, власть імущі, звёрхники, -ків;
~ие классы заможні (імущі) класи.
ймя 1. ім'я, род. імені и ім'я; (преим. о
личном названии человека, о названии
предметов, явлений и т. п.— ещё) імення,
ймення; во ймя кого-чегб в ім'я кого-чого;
именем кого-чегб ім'ям (іменем) кого-чого;
имени кого-чегб імені кого-чого; называть
вещи своими (собственными, настоящими)
именами називати речі своїми (власними,
справжніми) іменами; на ймя чьё
(адресованный) на ім'я чиє; носить ймя мати
(реже носити) ім'й; от имени кого від
імені кого; по ймени на ім'я, на ймення; с
мировым именем з світовим ім'ям (іменем);
составить (сделать) себе ймя здобути собі
ім'я; только по ймени (внешне, формально)
тільки (лише, лиш) за назвою (на ймення);
2. грам, ім'й; ймя прилагательное
прикметник; ймя существительное іменник; ймя
числительное числівник; собирательное ймя
збірне ім'я.
имярек ім'ярек.
ин част. обл. ну, гаразд,^ну гаразд.
инакомыслие уст. інакомислення, інакоду-
мання.

инакомыслящий
499
индиец
инакомыслящий уст. інакомислячий, інако-
мйслящий, інакодумаючий.
иначе и иначе 1. нареч. інакше; (по-иному)
по-іншому, реже по-інакшому; разг. інак,
інако; ~че говоря в знач. вводн. ел. інакше
кажучи; не ~че как прост, не інакше
як; так или ~че в знач. вводн. ел. разг.
так чи інакше, так чи інак, так чи так, так
чи не так; 2. в знач. союза разг. а то;
інакше; (а если нет, то) разг. а ні, то; беги,
~че опоздаешь біжи, а то (інакше; а ні,
то) спізнишся (запізнишся).
инвазионный мед., биол. інвазійний.
инвазия мед., биол. інвазія.
инвалид інвалід.
инвалидка разг. інвалідка.
инвалидность інвалідність, -ності.
инвалидный інвалідний.
инвар мет. інвар, -у.
инвариант мат. інваріант.
инвектива книжн. інвектива.
инвентаризационный інвентаризаційний.
инвентаризация інвентаризація.
инвентаризированный см.
инвентаризованный.
инвентаризировать см. инвентаризовать.
инвентаризироваться см. инвентаризоваться.
инвентаризованный інвентаризований.
инвентаризовать інвентаризувати, -зую,
-зуеш.
инвентаризоваться інвентаризуватися, -зуе-
ться.
инвентарный інвентарний; реманентний. Ср.
инвентарь.
инвентарь інвентар, -я; (с.-х.— обычно)
реманент, -у; живой ~рь (скот) живйй
реманент (інвентар); мёртвый ~рь (орудия
производства) мертвий реманент
(інвентар).
инверсированный лингв, и пр. інверсований.
инверсия лингв, и пр. інверсія.
инвертирование эл. и пр. інвертування.
инвертированный эл. и пр. інвертований.
инвертировать эл. и пр. інвертувати, -тую,
-туеш.
инвертироваться эл. и пр. інвертуватися,
-туеться.
инвертор эл. інвертор.
инвестирование эк. інвестування.
инвестированный эк. інвестований.
инвестировать эк. інвестувати, -тую, -туеш.
инвестироваться эк. інвестуватися, -туеться.
инвеститор эк. інвеститор.
инвеститура ист. інвеститура.
инвестиционный эк. інвестиційний.
инвестиция эк. інвестиція.
инвестор эк. інвестор.
инволюционный физиол. и пр.
інволюційний.
инволюция физиол. и пр. інволюція.
ингалятор мед. інгалятор.
ингаляторий мед. інгаляторій, -рію.
ингаляционный мед. інгаляційний.
ингаляция мед. інгаляція.
ингредиент спец., персн. книжн. інгредієнт.
Ингул Інгул, -у.
Ингулёц Інгулець, -льця.
ингуш інгуш, -а; ~шй мн. інгуші, -ішв.
ингушка інгушка.
ингушский інгушський.
Инд 1нд, -у.
йнда союз, част. обл. аж.
индеветь укриватися (покриватися,
припадати) інеєм (изморозью: памороззю,
примороззю, намороззю), братися (беруся,
берешся) інеєм (памороззю, примороззю,
намороззю).
индеец індієць, -дійця; <~дёйцы мн. індійці,
-ців.
индейка (птица) індичка; (мясо — ещё)
індичина.
индейководство с.-х. індиківництво.
индейский індійський; *<ий петух індик.
индекс індекс, -у.
индексный індексовий, індексний.
индетерминизм филос. індетермінізм, -у.
индетерминист филос. індетермініст.
индетерминистический филос.
індетерміністичний.
Индиана Індіана.
Индианаполис Індіанаполіс.
индианист індіаніст.
индианистика індіаністика.
индианка індіанка.
индивид книжн. індивід.
индивидуал разг. індивідуал.
индивидуализация індивідуалізація.
индивидуализированный індивідуалізований.
индивидуализировать індивідуалізувати,
-зую, -зуеш.
индивидуализироваться індивідуалізуватися,
-зуеться.
индивидуализм індивідуалізм, -у.
индивидуалист індивідуаліст.
индивидуалистически нареч.
індивідуалістично.
индивидуалистический індивідуалістичний.
индивидуалистично нареч. індивідуалістично.
индивидуалистичный індивідуалістичний.
индивидуалистка індивідуалістка.
индивидуалистский індивідуалістський.
индивидуально нареч. індивідуально.
индивидуальность індивідуальність, -ності.
индивидуальный індивідуальний.
индивидуум книжн. індивідуум.
Индигирка Інді гірка.
индиго індиго (нескл., ср.).
индиговый індиговий.
индиго ид хим. індигоїд, -у.
индигбидный хим. індигоїдний.
индигоносный бот. індигоносний.
индиевый хим. індієвий.
индиец індієць, -дійця; ~дййцы мн. індійці,
-ців.

индий
500
инициаторство
индий хим. індій, -дію.
индийский індійський.
Индийский океан Індійський океан.
индикатив грам., індикатив.
индикатор техн., хим. и пр. індикатор.
индикаторный техн., хим. и пр.
індикаторний.
индикатриса мат. індикатриса.
индикт ист. індикт, -у.
индифферентизм книжн. індиферентизм, -у.
индифферентно нареч. книжн. індиферентно.
индифферентность книжн. індиферентність,
-ності.
индифферентный книжн. індиферентний.
Индия /ндія.
йндо см. йнда.
йндо-африканский індо-африканський.
индогерманский лингв, індогерманський.
индоевропеец індоєвропеєць, -пейця; ~пёйцы
мн. індоєвропейці, -ців.
индоевропеист лингв, індоєвропеїст.
индоевропеистика лингв, індоєвропеїстика.
индоевропейский лингв, індоєвропейський;
~ие языки індоєвропейські мови.
индоиранский лингв, індоіранський.
Индокитай Індокитай, -таю.
индокитайский геогр. індокитайський.
индолог научн. індолог.
индология научн. індологія.
йндо-малайский індо-малайський.
индонезиец індонезієць, -зїйця; ~зййцы мн.
індонезійці, -ців.
индонезийка індонезійка.
индонезийский індонезійський.
Индонезия Індонезія; Республика ~зия
Республіка Індонезія.
индоссамент фин. індосамент, -у.
индоссант фин. індосант.
индоссат фин. індосат.
Индостан Індостан, -у.
индуизм рел. індуїзм, -у.
индуктивность лог., физ. індуктивність,
-ності.
индуктивный лог., физ. індуктивний.
индуктор физ. індуктор.
индукторный физ. індукторний.
индукционный физ. індукційний.
индукция лог., физ. и пр. індукція.
индульгенция рел. індульгенція.
индус індус; ~сы мн. індуси, -сів.
индуска індуска.
индусский індуський.
индустриализация індустріалізація.
индустриализированный
індустріалізований.
индустриализировать індустріалізувати, -зую,~
-зуєш.
индустриализироваться індустріалізуватися,
•зуеться.
индустриализм уст. індустріалізм, -у.
индустриализованный см.
индустриализированный.
индустриализовать см. индустриализировать.
индустриализоваться см.
индустриализироваться.
индустриальный індустріальний.
индустрия індустрія.
индюк індик; обл. трухан, -а.
индюшатник (помещение) індичник,
індичня.
индюшачий, индюшечий, индюшиный
індичий.
индюшка разг. індичка.
индюшонок разг. індича, -чати, індиченя^
-няти.
иней іній, род. інею, реже іней; (изморозь)
паморозь, -зі, приморозь, наморозь.
инертно нареч. інертно.
инертность інертність, -ності.
инертный інертний; ~ые газы хим. інертні
гази.
инерционный інерційний.
инерция інерція; по ~ции по інерції.
Инесса Інеса.
инжектор техн. інжектор.
инжекторный техн. інжекторний.
инженер інженер.
инженерия 1. інженерія, інженерська
справа; 2. (собир.: инженеры) разг. інженерія.
инженер-капитан воен. інженер-капітан.
инженер-майор воен. інженер-майор.
инженер-механик інженер-механік, род. ін-
женера-механіка.
инженерно-строительный
інженерно-будівельний.
инженерно-технический
інженерно-технічний.
инженерный інженерний.
инженеров інженерів, -рова, -рове.
инженер-полковник воен.
інженер-полковник.
инженерский інженерський.
инженерство 1. (занятие инженера)
інженерство, інженерування; 2. собир. разг.
інженерство; інженери, -рів.
инженерша разг. інженерка.
инженер-экономист інженер-економіст, род.
і нжен ёра-екон оміста.
инженю театр, інженю (нескл., ср.).
инжир 1. (дерево) смокбвниця, смоківниця,
смоква, фігове дерево, інжир, -а; 2.
(собир.: плоды) інжир, -у, фіга.
инжирный інжирний, інжировий.
инистый інистий, укритий інеєм (изморозью:
памороззю, примороззю, намороззю).
инициал ініціал.
инициатива ініціатива; по чьей ~ве з чиєї
ініціативи, за чиєю ініціативою.
инициативно нареч. ініціативно.
инициативность ініціативність, -ності.
инициативный ініціативний.
инициатор ініціатор.
инициаторский Ініціаторський.
инициаторство ініціаторство.

инициаторша
501
инородческий
инициаторша разг. ініціаторка.
инкассатор фин. інкасатор.
инкассаторский фин. інкасаторський.
инкассация фин. інкасація.
инкассирование фин. інкасування.
инкассированный фин. інкасований.
инкассировать фин. інкасувати, -сую, -суєш.
инкассироваться фин. інкасуватися, -сується.
инкассо фин. інкасо (нескл., ср.).
инкассовый фин. інкасовий.
ин-кварто 1. парен, ін-кварто; 2. в знан. сущ.
ін-кварто (нескл., м.).
инквизитор інквізитор.
инквизиторски парен, по-інквізйторському,
інквізйторськи.
инквизиторский інквізиторський.
инквизиторство інквізиторство.
инквизиционный інквізиційний.
инквизиция інквізиція.
йнки (народ) ист. інки, -ків.
инкогнито 1. парен, інкогніто; 2. в знан.
сущ. інкогніто (нескл., м. и ср.).
инкорпорация книжн. інкорпорація.
инкорпорирование книжн. інкорпорування.
инкорпорированный книжн.
інкорпорований.
инкорпорировать книжн. інкорпорувати,
-рую, -руєш-.
инкорпорироваться книжн. інкорпоруватися,
-рується.
инкорпорирующий книжн. який (що)
інкорпорує, інкорпоруючий; ~ие языки лингв.
інкорпоруючі мови.
инкриминация уст. інкримінація.
инкриминирование інкримінування.
инкриминированный інкримінований.
инкриминировать інкримінувати, -ную,
-н^єш.
инкриминироваться інкримінуватися, -нуе-
ться.
инкриминируемый який (що) інкримінується,
інкримінований.
инкрустатор спец. інкрустатор.
инкрустационный інкрустаційний.
инкрустация інкрустація.
инкрустирование інкрустування.
инкрустированный інкрустований.
инкрустировать інкрустувати, -тую, -туєш.
инкрустироваться інкрустуватися, -тується.
инкубатор с.-х. и пр. інкубатор.
инкубаторий с.-х. и пр. інкубатбрій, -рію.
инкубаторный с.-х. и пр. інкубаторний.
инкубаторщик с.-х. інкубаторник.
инкубаторщица с.-х. інкубаторниця.
инкубационный мед., с.-х. інкубаційний.
инкубация мед., с.-х. інкубація.
инкубирование с.-х. інкубування.
инкубировать с.-х. інкубувати, -бую, -буєш-
инкубироваться с.-х. інкубуватися, -бується.
инкунабула спец. інкунабула, першодрук, -у.
Инна Інна,
иннервация физиол. іннервація.
Иннокентий Інокентій.
йно 1. союз уст. то; 2. прост, см. ведь 1;
3. обл. см. же2.
инобытие филос. інобуття*
иноверец уст. іновірець, -рця.
иноверие уст. іновірство.
иноверка уст. іновірка.
иноверный уст. іновірний.
иноверческий уст. іновірський.
иногда парен, іноді, інколи, часом, часами;
(порой) порою, разг. деколи, подеколи,
обл. десь-колйсь; (иной раз — ещё)
іншим разом; (смотря когда — ещё) як
коли; уст. під час.
иногородний іногородній; (из другого
города — ещё) з іншого міста.
иноземец уст. іноземець, -мця;
чужоземець, чужинець, -нця.
иноземка уст. іноземка; чужоземка,
чужинка.
иноземный уст., т о р ж. іноземний;
чужоземний, чужинський, чужинницький,
чужинний.
иноземщина прен. уст. іноземщина.
иной мест. 1. (другой) інший, реже другий;
(отличающийся от этого, от прежнего)
інакший; в иное место в інше місце; (ку-
да-л.) деінде; иными словами інакше
кажучи, іншими словами; не кто иной, как...
не хто інший, як...; разг. не хто, як...;
не что иное, как... «не що інше, як...;
разг. не що, як...; 2. (некоторый, какой-л.)
деякий, декотрий, інший; (какой-то —
ещё) певний; в иных случаях у деяких
випадках; иной раз іншим разом; (иногда)
іноді, .інколи, часом; 3. (при
перечислении или противопоставлении) інший,
один, род. одного; иной..., иной інший...,
інший, один..., другий; тот или иной той
чи (або) інший; 4. в знач. сущ. інший, -ого,
дёхто, род. дёкого; ~6му это может не
понравиться іншому (декому) це може не
сподобатися.
йнок рел. уст. чернець, род. ченця.
йнокиня, йнока рел. уст. черниця.
ин-октаво 1. парен, ін-октаво; 2. в знан. сущ.
ін-октаво (нескл., м.).
иномыслие см. инакомыслие.
инонациональный інонаціональний,
чужонаціональний.
иноплеменник уст. іноплемїнник,
чужоплемінник.
иноплеменница уст. іноплемінниця, чужо-
племінниця.
иноплеменный уст. іноплемінний,
чужоплемінний.
инородец уст. інородець, -дця.
инородка уст. інорбдка.
инородный сторонній, чужорідний; ~ое тело
мед., перен. сторбнній предмет.
инородческий уст. інорбдницький.

иносказание
502
интеграл
иносказание іносказання; (аллегория)
алегорія.
иносказательно нареч. алегорично, інако-
мовно.
иносказательность алегоричність, -ності, іна-
комовність.
иносказательный алегоричний, інакомбвний.
иностранец іноземець, -мця; чужоземець,
чужинець, -нця.
иностранка іноземка; чужоземка, чужинка.
иностранный 1. іноземний; чужоземний,
реже чужинний; 2. (относящийся к веде-
нию внешней политики) закордонний;
Министерство а/ых дел Міністерство
закордонних справ.
иностранщина прен. іноземщина,
чужоземщина.
иноходец іноходець, -хїдця; обл.
виноходець, -хїдця, винохід, -хода.
йноходь інохідь, -ході.
иноческий рел. уст. чернечий, чернецький;
(принадлежащий монахине — ещё)
черничий.
иночество рел. уст. чернецтво.
иноязычный іншомовний, іномовний;
(чужеязычный) чужомовний; ~ое население
іномовне (чужомовне) населення; ~ые
слова и обороты іншомовні (іномовні,
чужомовні) слова і звороти.
инсектарий спец. інсектарій, -рію.
инсектисйд спец, інсектисйд, -у,
інсектицид, -у.
инсектисйдный спец, інсектисйд ний,
інсектицидний.
инсектицид см. инсектисйд.
инсектицидный см. инсектисйдный.
инсинуатор книжн. інсинуатор.
инсинуация книжн. інсинуація.
инсинуйрованный книжн. інсинуйований.
инсинуировать книжн. інсинуювати, -нуюю,
-нуюєш.
инсоляция физ. інсоляція.
инспектирование інспектування.
инспектированный інспектований.
инспектировать інспектувати, -тую, -туєш.
инспектироваться інспектуватися, -тується.
инспектор Інспектор.
инспекторов інспекторів, -рова, -рове.
инспекторский інспекторський.
инспекторство інспекторство.
инспекторствовать разг. інспекторувати,
-рую, -руєш; бути інспектором.
инспекторша разг. 1. (жена инспектора)
інспекторша; 2. (должностное лицо)
інспекторка.
инспектриса уст. інспекторка.
инспектура інспектура.
инспекционный інспекційний.
инспекция інспекція; (действие—ещё)
інспектування.
инспиратор книжн. інспіратор.
инспирация книжн, інспірація.
инспирирование книжн. інспірування.
инспирированный книжн. інспірований.
инспирировать книжн. інспірувати, -р^ю,
-руєш.
инспирироваться книжн. інспіруватися, -ру-
ється.
инстанция інстанція.
инстинкт інстинкт, -у.
инстинктивно нареч. інстинктивно.
инстинктивность інстинктивність, -ності.
инстинктивный інстинктивний.
институт інститут, -у.
институтка дорев. інститутка.
институтский інститутський.
инструктаж інструктаж, -у.
инструктивный інструктивний.
инструктирование інструктування.
инструктированный інструктований.
инструктировать інструктувати, -тую, -туеш.
инструктироваться інструктуватися, -тується.
инструктор інструктор.
инструкторский інструкторський.
и нструкторство і нстру кторство.
инструкторша разг. інструкторка.
инструкционный інструкційний.
инструкция інструкція.
инструмент 1. (о единичном орудии,
приборе) інструмент, -а, начиння; обл. зн&*
ряд, -а; 2. собир. інструмент, -у,
начиння; обл. знаряд, *у.
инструменталист муз. інструменталіст.
инструменталистка муз. інструменталістка.
инструментальная в знач. сущ. спец.
інструментальна, -ої, інструментальня, -ні.
инструментальный інструментальний.
инструментальщик спец. інструментальник.
инструментарий спец. інструментарій, -рію.
инструментованный муз., лит.
інструментований.
инструментовать муз., лит. інструментувати,
-тую, -туєш.
инструментоваться муз., лит.
інструментуватися, -тується.
инструментовка муз., лит. інструментовка,
(неоконч. д.— обычно) інструментування.
инсулин физиол., фарм. інсулін, -у.
инсульт мед. інсульт, -у.
инсургент уст. інсургент; повстанець, -нця.
инсургентский уст. інсургентський;
повстанський.
инсуррекционный уст. інсурекційний;
повстанський.
инсуррёкция уст. інсурекція; повстання.
инсценирование інсценування.
инсценированный інсценований.
инсценировать інсценувати, -ную, -нуєш.
инсценироваться інсценуватися, -нується.
инсценировка інсценівка, інсценізація,
(неоконч. д.— обычно) інсценування.
инсценировщик інсценувальник.
интарсия спец. інтарсія.
интеграл мат. інтеграл.

интегральный
503
интерпеллировать
интегральный мат. и пр. інтегральний.
интегратор спец. інтегратор.
интеграция мат. и пр. інтеграція.
интегрирование мат. и пр. інтегрування.
интегрированный мат. и пр. інтегрований.
интегрировать мат. и пр. інтегрувати,
-рую, -руєш.
интегрироваться мат. и пр. інтегруватися,
-рується.
интеллект інтелект, -у.
интеллектуализм филос. и пр.
інтелектуалізм, -у.
интеллектуалист филос. інтелектуаліст.
интеллектуально нарсч. інтелектуально,
розумово.
интеллектуальность інтелектуальність, -ності.
интеллектуальный інтелектуальний,
розумовий.
интеллигент інтелігент.
интеллигёнтик, интеллигентишка прен.
інтелігенток.
интеллигентка інтелігентка.
интеллигентно нарсч. інтелігентно.
интеллигентность інтелігентність, -ності.
интеллигентный інтелігентний.
интеллигёнточка уменыи.-ласк. і нтелі ген-
точка.
интеллигентский інтелігентський.
интеллигентщина ирон. інтелігентщина; (со-
бир.— обычно) інтелігенція.
интеллигенция інтелігенція.
интендант інтендант.
интендантский інтендантський.
интендантство інтендантство.
интенсивно нареч. інтенсивно.
интенсивность інтенсивність, -ності.
интенсивный інтенсивний.
интенсификатор спец. інтенсифікатор.
интенсификация книжн. інтенсифікація.
интенсифицированный книжн.
інтенсифікований.
интенсифицировать книжн.
інтенсифікувати, -кую, -куєш.
интенсифицироваться книжн.
інтенсифікуватися, -кується.
интервал інтервал, -у.
интервенйровать книжн. інтервенувати, -ную,
-нуєш.
интервент інтервент.
интервентский інтервентський.
интервенционист інтервенціоніст.
интервенционистский інтервенціоністський.
интервенционный інтервенційний.
интервенция інтервенція.
интервокальный лингв, інтервокальний.
интервью інтерв'ю (нескл., ср.).
интервьюер інтерв'юер.
интервьюировать інтерв'ювати, -рв'юю,
-рв'юєш.
интервьюироваться інтерв'юватися, -рв'юю-
ся, -рв'юєшся.
интердикт церк. ист. інтердикт, -у.
интерес І. інтерес, -у; (возбуждаемое чем-л.
внимание, увлекательность и т. п. —
обычно) цікавість, -вості, зацікавлення;
классовые ~сы класові інтереси;
проявлять ~с к вопросу виявляти (проявляти)
цікавість (інтерес) до питання
(зацікавлення питанням); с ~сом з цікавістю,
з інтересом, з зацікавленням, зацікавлено;
теря"ть, потерять ~с к чему втрачати,
втратити (губити, згубити) інтерес до чого,
знеохочуватися, знеохотитися до чого,
сов. збайдужіти (збайдужніти) до чого;
2. (выгода, польза) разг. інтерес; користь,
-ті и користь; (прибыль) зиск, -у.
интересно нареч. цікаво, інтересно; мне ~но
знать мені цікаво (інтересно) знати;
разг. цікавий я знати.
интересный 1. цікавий, інтересний; 2. (о
внешности) інтересний; (красивый)
гарний; 0 быть в ~ом положении (о
беременности) уст. бути вагітною; разг. бути
при надії.
интересовать цікавити, -влю, -виш,
інтересувати, -сую, -суеш; (преим. с отрицанием—
ещё) обходити, -дить; меня* ^то не ~сует
мене це не цікавить (не обходить, не
інтересує).
интересоваться цікавитися, -влюся, -вишся,
інтересуватися, -суюся, -суєшся.
интерлюдия муз., театр, інтерлюдія.
интермедия муз., театр, інтермедія.
интермеццо муз., театр, інтермеццо (нескл.,
ср.).
интерн мед. и пр. інтерн.
интернат інтернат, -у.
интернатский інтернатський.
Интернационал Інтернаціонал, -у;
Коммунистический Интернационал ист.
Комуністичний Інтернаціонал.
интернационализация інтернаціоналізація.
интернационализйрование інтернаціоналізу-
вання.
интернационализированный
інтернаціоналізований.
интернационализировать
інтернаціоналізувати, -зую, -зуєш.
интернационализироваться
інтернаціоналізуватися, -зуеться.
интернационализм інтернаціоналізм, -у.
интернационалист інтернаціоналіст.
интернационалистический
інтернаціоналістичний.
интернационалистка інтернаціоналістка.
интернационалистский інтернаціоналістський.
интернациональный інтернаціональний.
интернирование інтернування.
интернированный інтернований.
интернировать інтернувати, -ную, -нуєш.
интернироваться інтернуватися, -нуюся,
-нуєшся.
интерпеллировать полит. інтерпелювати,
-люю, -люеш.

интерпелляция
504
ионизатор
интерпелляция полит, інтерпеляція.
интерполированный филол., мат.
інтерпольований.
интерполировать филол., мат.
інтерполювати, -люю, -люеш.
интерполироваться филол., мат.
інтерполюватися, -люється.
интерполяция филол., мат. інтерполйція.
интерпретатор книжн. інтерпретатор.
интерпретация книжн. інтерпретація;
тлумачення.
интерпретирование книжн. інтерпретування;
тлумачення.
интерпретированный інтерпретований;
тлумачений, витлумачений. Ср.
интерпретировать.
интерпретировать несов. и сов. книжн.
інтерпретувати, -тую, -туєш; тлумачити,
витлумачити.
интерпретироваться страд, (несов.) книжн.
інтерпретуватися, -тується; тлумачитися.
интерференция физ. інтерференція.
интерьер архит., иск. інтер'єр.
интимничать разг. вести (ведз?, ведёш)
інтимні розмови; (допускать интимность
в обращении, поведении) бути інтимним,
разг. приязнйтися.
интимно нареч. інтимно.
интимность інтимність, -ності.
интимный інтимний.
интоксикационный мед. інтоксикаційний.
интоксикация мед. інтоксикація.
интонационно нареч. інтонаційно.
интонационный інтонаційний.
интонация інтонація; предупредительная
~ция лингв, попереджувальна інтонація.
интонирование книжн. інтонування.
интонированный книжн, інтонований.
интонировать книжн. інтонувати, -ную,
-нуеш.
интрига інтрига.
интриган інтриган.
интриганка інтриганка.
интриганский інтриганський.
интриганство інтриганство.
интриговать інтригувати, -гую, -гуеш.
интрижка умбньш.-уничиж. інтрижка.
интродукция муз. и пр. інтродукція.
интроспективный псих, інтроспективний.
интроспекция псих, інтроспекція.
интрузивный геол. інтрузивний.
интрузия геол. інтрузія.
интуитивизм филос. інтуїтивізм, -у.
интуитивист филос. інтуїтивіст.
интуитивно нареч. інтуїтивно.
интуитивный інтуїтивний.
интуиция інтуїція.
интурист (турист-иностранец)
інтурист (турйст-іноземець).
интуристский інтуристський. Ср. интурист.
инфант ист. інфант.
инфанта ист. інфанта.
инфантерия воен. уст. інфантерія; генерал
от ~рии генерал від інфантерії.
инфантилизм мед. інфантилізм, -у.
инфантильно нареч. книжн. інфантильно.
инфантильность книжн. інфантильність,
-ності.
инфантильный книжн. інфантильний.
инфаркт мед. інфаркт, -у; ~т сердечной
мышцы інфаркт серцевого. м'йза.
инфекционный мед. інфекційний.
инфекция мед. інфекція.
инфикс и инфикс лингв, інфікс и інфікс.
инфильтрат биол., мед. інфільтрат, -у.
инфильтрационный спец. інфільтраційний.
инфильтрация спец. інфільтрація,
інфільтрування.
инфинитив грам, інфінітив.
инфинитивный грам, інфінітивний.
инфицированный мед. інфікований.
инфлюэнца, инфлю^нция мед. уст. інфлуенца,
інфлюенца.
инфляционный эк. інфляційний.
инфляция эк. інфляція.
ин-фолио 1. нареч. ін-фоліо; 2. в знач. сущ.
ін-фоліо (нескл., м.).
информатор інформатор.
информационный інформаційний.
информация інформація, інформування.
информбюро (информационное б ю-
р 6) інформбюро (нескл., ср.)
(інформаційне бюро).
информирование інформування,
поінформування.
информированность інформбваність, -ності,
поінформованість.
информированный інформований,
поінформований.
информировать несов. и сов. інформувати,
-мую, -муєш (несов. и сов.), поінформувати.
информироваться несов. и сов.
інформуватися, -муюся, -муєшся (несов. и сов.),
поінформуватися.
инфразвук физ. інфразвук, -у.
инфракрасный физ. інфрачервоний; ~ые
лучй інфрачервоні промені, собир.
інфрачервоне проміння.
инфузория зоол. інфузорія.
инфузорный спец. інфузорний.
инцидент інцидент, -у.
Инчхон інчхбн.
инъекционный мед. ін'єкційний.
инъекция мед. ін'єкція.
инъецировать мед. ін'єктувати, -тую, -туєш.
Иныльчек Інильчек, -у.
и. о. (исполняющий
обязанности) в. о. (виконуючий обов'язки).
Иов Ібв, Йов.
ион физ. іон.
Иона Ібна, Йбна.
ионйец ист. іонієць, -нїйця; ~нййцы мн.
іонійці, -ців.
ионизатор физ. іонізатор.

ионизационный
505
иск
ионизационный физ. іонізаційний.
ионизация физ. іонізація.
ионизированный физ. іонізований.
ионизировать физ. іонізувати, -зую, -зуєш.
ионизироваться физ. іонізуватися, -зується.
ионизовать физ. іонізувати, -зую, -зуеш.
ионизоваться физ. іонізуватися, -зується.
ионий хим. іоній, -нію.
ионийский см. ионический.
Ионические острова Іонічні острови.
ионический 1. ист. іонійський; ~ий диалект
лингв, іонійський діалект; 2. архит.
іонічний; ~ий ордер (стиль) іонічний брдер
(стиль).
Ионическое море Іонічне море.
Иония ист. Іонія,
ионный физ. іонний.
ионосфера физ. іоносфера,
ионосферный физ. іоносферний.
ионотерапия мед. іонотерапія,
ионтофорез мед. іонтофорез, -у.
Иордания Йорданія,
иордань церк. иордань, -ні, ордань.
Иосйй, Иосйя ,Іосїй, Іосія.
Иосиф Йосип, Осип, реже Иосиф.
Иосифа Йосипа, Осипа.
Иосйя см. Иосйй.
Ипат, Ипатий Іпат, Іпатій.
ипекакуана фарм. іпекакуана.
иподьякон церк. іподиякон.
иподьяконский церк. іподияконський.
ипомея бот. (Іротоеа Ъ.) іпомея; G. ригригеа
К о ІЬ.) кручені паничі, род. кручених
паничів, іпомея пурпурова,
ипостась церк. іпостась, -сі.
ипотека ж. іпотека.
ипотечный эк. іпотечний,
ипохондрик іпохондрик.
ипохондрический іпохондричний.
ипохондрия іпохондрія,
ипподром іподром, -у.
Ипполйт Іполйт; разг. Полйт.
ипрйт хим. іприт, -у.
ипрйтовый хим. іпритовий.
Иравади Іраваді (нескл.).
Ирайда Іраіда.
Ирак Ірак, -у.
Ираклий Іраклій.
иракский іракський.
Иран Іран, -у.
иранец іранець, -нця; ~нцы мн. іранці, -ців.
иранйст научн. іраніст,
иранистика научн. іраністика.
иранистический научн. іраністичний.
иранка іранка,
иранский іранський,
йрбис зоол. ірбіс.
йрбисовый ірбісовий,
ирга (АтеїапсНіег М є сі і к.) бот. ірга.
Ириан Іріан, -у.
иридиевый хим. іридієвий.
иридий хим. іридій, -дію.
Ирйна Ірина; разг. Ярйна.
Иринёй, Иринйй Іриній.
йрис 1. (У/75 Ь.) бот. ірис, -а, півники,
-ків; 2. анат. ірис.
ирйс (сорт конфет) ірис, -у.
ириска разг. іриска.
ирисовый 1. ірисовий; 2. ірисовий. Ср. йрис
1—2.
Иркутск Іркутськ.
Иркутская область Іркутська область.
иркутский іркутський.
ирландец ірландець, -дця; ~дцы мн.
ірландці, -ців.
Ирландия Ірландія.
ирландка ірландка.
Ирландская Республика Ірландська
Республіка.
ирландский ірландський.
Ирландское море Ірландське море.
Ирландское свободное государство ист.
Ірландська вільна держава.
йрмос церк. їрмос, -у.
йрод бран. ірод.
йродов бран. іродів, -дова, -дове.
ирокез ірокез; ^зы мн. ірокези, -зів.
ирокезка ірокезка.
ирокезский ірокезький.
иронизирование іронізування.
иронизировать іронізувати, -зую, -зуєш.
иронически нареч. іронічно.
иронический іронічний.
иронично нареч. іронічно.
ироничность іронічність, -ності.
ироничный іронічний.
ирония іронія; ~ния судьбы книжн. іронія
долі..
Ирпёнь Ірпінь, -пеня.
иррадиация физ., физиол. и пр. іррадіація.
иррационализм филос. ірраціоналізм, -у.
иррациональность филос, мат.
ірраціональність, -ності.
иррациональный филос, мат.
ірраціональний.
ирреальность книжн. ірреальність, -ності.
ирреальный книжн. ірреальний.
иррегулярный книжн. іррегулярний; ~ые
войска іррегулярні війська.
ирригатор спей, іригатор, зрошувач.
ирригационный спец. іригаційний,
зрошувальний.
ирригация спец. іригація, [штучне]
зрошення (зрошування).
ирритация уст. іритація.
Иртыш Іртиш, -а.
Исав Ісав.
Исай, Исайя Ісай.
Исак как; разг. Сакій.
Исйдор см. Сйдор.
Исидора Ісидора.
иск юр. позов, -у; возбуждать, возбудить
"-к против кого давати, дати (подавати,
подати) позов на кого, учинити, учинити

искажать
506
искать
позов проти кого; предъявлять ^кк кому
см. предъявлять 2.
искажать, исказить 1. (извращать)
перекручувати, -чую, -чуєш, перекрутити,
-кручу, -крутиш, викривляти, викривити,
-влю, -виш; 2. (обезображивать,
уродовать) спотворювати, -рюю, -рюєш,
спотворити; (калечить) калічити, покалічити
и скалічити; (искривлять) скривляти и
скривлювати, -люю, -люєш, скривити, -влю,
-виш, кривити, покривити, перекривляти
и перекривлювати, перекривити,
викривляти, викривити; обл. казйти (кажу, ка-
зиш).
искажаться, исказиться 1. перекручуватися,
-чується, перекрутитися, -крутиться,
викривлятися, викривитися, -виться; 2.
спотворюватися, -рюється, спотворитися;
калічитися, покалічитися и скалічитися;
скривлятися и скривлюватися, -люється,
скривитися, -виться, кривитися,
покривитися, перекривлятися и перекривлюватися,
перекривитися, викривлятися,
викривитися. Ср. искажать 1—2.
искажение 1. (действие) перекручення,
викривлення, (неоконч.— ещё)
перекручування, викривляння; спотворення,
(неоконч.— ещё) спотворювання; калічення;
скривлення, перекривлення, викривлення,
(неоконч.-— еще) скривлювання,
перекривляння, викривлення; ср. искажать 1—2;
2. (неправильность у ошибка)
перекручення, викривлення; (извращение)
спотворення.
искажённый 1. перекручений, викривлений;
2. спотворений; покалічений, скалічений;
скривлений, покривлений, перекривлений,
викривлений. Ср. искажать 1—2.
и сказитель перекручувач; (извратитель)
спотворювач.
исказить см. искажать.
исказиться см. искажаться.
искалечение калічення, покалічення,
скалічення, нівечення.
искалеченный покалічений, скалічений,
знівечений, понівечений; разг. окалічений.
искалечивать, искалечить калічити,
покалічити, скалічувати, -чую, -чуєш,
скалічити, нівечити, знівечити и понівечити и
мног. перенівечити; разг. окалічувати,
окалічити.
искалечиваться, искалечиться калічитися,
покалічитися, скалічуватися, -чуюся,
-чуєшся, скалічитися, нівечитися, знівечитися
и понівечитися; сов. разг. скалічіти.
искалечить см. искалечивать.
искалечиться см. искалечиваться.
искалывание сколювання.
искалывать, исколоть сколювати, -люю,
-люєш, сколоти, -лю, -леш, колоти,
поколоти; сов. разг. пошпигати, поштиркати,
поштрикати, поштйрхати.
искалываться, исколоться сколюватися,
-лююся, -люєшся, сколотися, -люся,
-лешея, сов. поколотися.
искание 1. шукання; (поиски) разг.
шуканина; 2. см. искательство 2.
искапанный разг. закапаний, обкапаний,
покрапаний.
искапать см. искапывать1.
искапывание 1. скопування; 2. викопування.
Ср. искапывать2 1—2.
искапывать *, искапать разг. закапувати,
-пую, -пуєш, закапати, обкапувати,
обкапати, сов. покрапати.
искапывать2, ископать 1. скопувати, -пую,
-пуєш, скопати и мног. поскопувати,
сов. покопати; 2. (выкапывать)
викопувати, викопати и мног. повикопувати.
искапыватьсях закапуватися, -пується. Ср.
искапывать \
искапываться2 1. скопуватися, -пується;
2. викопуватися. Ср. искапывать2 1—2.
искариот бран. уст. іс карі от.
искармливать, искормить разг. згодовувати,
-довую, -довуеш, згодувати, -дую, -дуєш,
вигодовувати, вигодувати, -дую, -дуєш.
искармливаться разг. згодовуватися, -до-
вується, вигодовуватися.
искатель шукач, -а; ~ль приключений
шукач пригод, редко пригбдник;
(авантюрист, пройдоха) авантюрист, авантурник,
разг. пройдисвіт.
искательница шукачка.
искательно нареч. запобігливо; підлесливо.
Ср. искательный.
искательность запобігливість, -вості;
підлесливість. Ср. искательный.
искательный уст. запобігливий; (льстивый)
підлесливий, улесливий, реже підлесний.
искательство уст. 1. (поиски) шукання;
2. (заискивание) запобігання; (как
свойство) запобігливість, -вості; (льстивость)
підлесливість.
искать 1. шукати, редко глядіти, -джу, -дйш;
(шарить) шарити, обл. пошукувати, -кую,
-куєш; ~ть в голове прост, ськати [в
голові]; ~ть глазами кого-что шукати очима
когб-щр; ищй-свищй разг. шукай вітра
в полі; 2. (стараться получить,
добиваться) домагатися, шукати; ~ть
популярности домагатися (шукати) популярності;
~ть чьей руки уст. просити чию руку
(чиєї руки); 3. (с кого-чего, на ком-чём —
предъявлять иск) юр. позивати (кого-що),
позиватися (з ким-чим), правити, -влю,
-виш (з кого-чого), справдити (з кого-чого),
подавати (давати) позов (на кого), учиняти
позов (проти кого); 4. (стремиться,
стараться) уст. силкуватися, -куюся,
-куєшся, старатися; 5. (в ком, у кого —-
заискивать, угождать) уст. запобігати
(перед ким); (подольщаться — ещё)
підлещуватися, -щуюся, -щуєшся (до кого); ~ть

искаться
507
исколачивать
чьего расположения (уст. чьей милости)
запобігати ласки у кого.
искаться 1. шукатися; 2. правитися, -виться.
Ср. искать 1, 3.
исклёванный 1. скльований, покльований,
подзьобаний, подзюбаний, подовбаний;
2. скльований, виклюваний, видзьобаний,
покльований, подзьобаний, подзюбаний.
Ср. исклёвывать 1—2.
исклевать см. исклёвывать.
пеклеваться см. исклёвываться 1.
исклёвывать, исклевать 1. (ранить ударами
клюва) скльовувати (скльовує), склювати
(склює), сов. поклювати, подзьобати и
подзьобати, подзюбати и подзюбати,
подовбати, обл. подовбти;
перекльовувати, переклювати; 2. (съедать все)
скльовувати, склювати, викльовувати,
виклювати, -клює и мног. повикльовувати,
видзьобувати, -бує, видзьобати и мног.
повидзьобувати, сов. поклювати,
подзьобати, подзюбати.
исклёвываться, исклеваться 1.
скльовуватися (скльовується), склюватися
(склюється), сов. поклюватися,
подовбатися, подовбтися; 2. несов. скльовуватися,
викльовуватися, видзьобуватися, -бується.
Ср. исклёвывать 1—2.
исключать, исключить виключати, виключити;
(выводить — ещё) виводити, -джу, -диш,
вивести, -веду, -ведеш и мног. повиводити;
(изымать — ещё) вилучати, вилучити.
исключаться виключатися; виводитися,
-диться; вилучатися. Ср. исключать.
исключая 1. дееприч. виключаючи; виводячи;
вилучаючи; ср. исключать; 2. (кого-что)
предл.. виключаючи (кого-що); (за
исключением <— ещё) за винятком (кого-чого).
исключение 1. (действие) виключення, (не-
оконч.— ещё) виключання; виведення,
(неоконч.— ещё) виводження; вилучення,
(нсоконч.— ещё) вилучання; ср. исключать;
2. (уклонение от нормы, отступление
от правила) виняток, -тку; без ~ния без
винятку; за [небольшим] ~нием за
[невеликим] винятком; составлять ~ние бути
винятком, становити виняток.
исключённый виключений; виведений;
вилучений; не ~на возможность не виключена
можливість. Ср. исключать.
исключительно 1. (нареч.: на редкость)
винятково; (чрезвычайно — ещё)
надзвичайно; ~но одарённый человек
винятково (надзвичайно) обдарована людина;
2. (в знач. част.: только) виключно, тільки,
лише, лиш; этим мы обязаны ~но ему
цим ми зобов'язані виключно (тільки,
лише) йому; 3. (нареч.: за исключением,
кроме) виключно; от А до К ~но від А
до К виключно.
исключительность 1. винятковість, -вості;
надзвичайність, -ності; ~ть этого
явления винятковість (надзвичайність) цього
явища; 2. виключність. Ср.
исключительный 1—2.
исключительный 1. (не похожий на других,
особенный, необыкновенный) винятковий;
(чрезвычайный — ещё) надзвичайний; ~ые
законы виняткові закони; ~ый
случай винятковий (надзвичайний) випадок,
надзвичайна пригода; человек ~ой
доброты винятково (надзвичайно) добра
людина; 2. (присущий только данному лицу,
предмету и т. п.; единственный)
виключний; ~ая собственность государства
на землю виключна власність держави
на землю; ~ые права виключні права.
исключить см. исключать.
исковерканный 1. прич. зіпсований,
попсований; знівечений, понівечений;
покалічений, скалічений; покручений;
перекручений; спотворений; покалічений,
скалічений; ср. исковеркать 1—2; 2. (в знач,
прил.: изломанный, повреждённый)
поламаний, понівечений, знівечений,
покручений, покалічений, скалічений; 3. (в
знач. прил.: нравственно изуродованный)
зіпсований, знівечений, скалічений; 4. (в
знач. прил.: неправильный,
искаженный) перекручений; (искалеченный)
калічений, покалічений; (о языке: ломаный —
ещё) ламаний; ~ое слово перекручене
слово; ~ый язык калічена (покалічена,
ламана) мова.
исковеркать 1. (испортить) зіпсувати,
-псую, -псуєш, попсувати;
(изуродовать) знівечити, понівечити; (искалечить—
ещё) покалічити, скалічити; (болезнью
разг.— ещё) покрутити, -крутить; 2. (пе-
рен.: извратить) перекрутити, мног.
поперекручувати, -чую, -чуєш; (исказить —•
ещё) спотворити; (искалечить)
покалічити, скалічити.
исковеркаться разг. 1. зіпсуватися,
-псуюся, -псуєшся, попсуватися; знівечитися,
понівечитися; покалічитися, скалічитися;
покрутитися, -крутиться; 2.
перекрутитися; спотворитися; покалічитися,
скалічитися. Ср. исковеркать 1—2.
исковой юр. позовний; ~ая давность задав-
нення позову.
исковыривать, исковырять разг.
сколупувати, -пую, -пуєш, сколупати, сов.
поколупати, покопирсати.
исковыриваться разг. сколупуватися, -пує-
ться.
исковырянный разг. сколупаний,
поколупаний, покопйреаний.
исковырять см. исковыривать.
исколачивать, исколотить разг. 1. бйти
(б'ю, б'єш), побити и набити и мног.
попобити; разг. товкти, -вчу, -вчёш, потовкти,
тасувати, -сую, -суєш, потасувати; 2.
(вколачивая что-л., портить какию-л. поверх-

исколесить
508
йскрасна-бурый
ность) бйти, побйти; разг. товкій,
потовкти; (ломать) ламати, поламати.
исколесить разг. (изъездить) об'їздити,
-їжджу, -їздиш, з'їздити, об'їхати, -Іду,
-Ідеш, виїздити, -їжджу, -їздиш, мног.
пооб'їжджати; (исходить) обходити,
-ходжу, -ходиш, виходити, -ходжу, -ходиш,
разг. сходити.
исколотить см. исколачивать.
исколотый сколотий, сколений, поколотий,
поколений.
исколоть см. искалывать.
исколоться см. искалываться.
исколоченный 1. побитий; потовчений; 2.
побитий; потовчений; поламаний. Ср.
исколачивать 1—2.
исколупанный прост, сколупаний,
поколупаний.
исколупать прост, сколупати, поколупати.
искомканный разг. зім'ятий, пом'ятий,
перем'ятий, зібганий, побганий,
зжужмлений, пожужмлений; разг. пожмаканий,
пожма кований.
искомкать разг. зім'яти, -мну, -мнеш,
пом'яти, перем'яти, зібгати, побгати,
зжужмити, -млю, -миш, пожужмити; разг.
пожмакати, пожмакувати, -кую, -куєш.
искомкаться разг. зім'ятися, -мнеться,
пом'йтися, перем'йтися, зібгатися,
побгатися, зжужмитися, -миться.
искомое в знач. сущ. мат. шукане, -ого.
искомый шуканий; ~ый вывод шуканий
висновок; ~ая величина мат. шукана
величина.
исконй нареч. уст. споконвіку, споконвіків,
споконвічно; см. еиф извечно, издавна.
исконность споконвічність, -ності, предко-
вічність; одвічність, відвічність. Ср.
исконный.
исконный споконвічний, предковічний,
правічний; (извечный) одвічний, відвічний.
исконопатить см. исконопачивать.
исконопаченный разг. витрачений на
конопачення.
исконопачивать, исконопатить разг.
витрачати на конопачення, витратити на
конопачення.
ископаемое в знач. сущ. 1. геол. и пр.
копалина; (о животном — ещё) викопна
тварина; (о растении — ещё) викопна
рослина; полезные ~ые корисні копалини; 2. ле-
рен. ирон. допотопна людина, допотопний
тип.
ископаемый 1. геол. и пр. викопний; 2. пе-
рен. ирон. допотопний.
ископанный 1. скопаний, поскопуваний, по-
кбпаний; 2. викопаний, мног.
повикопуваний. Ср. искапывать 2 1—2.
ископать см, искапывать2.
ископтить закоптити, -пчу, -птйш.
ископтиться закоптитися, -птйться.
искорёженный 1. покручений; покбрчений;
покривлений; 2. спотворений. Ср.
искорёживать 1—2.
искорёживать, искорёжить прост. 1.
крутити (кручу, крутиш), покрутити;
(корчить) корчити, покбрчити; (кривить)
кривити, -влю, -виш, покривити; 2. (перен.:
портить, уродовать) спотворювати, -рюю,
-рюєш, спотворити.
искорёживаться, искорёжиться прост,
крутитися (крутиться), покрутитися;
(кривиться) кривитися, -виться, покриватися.
искорёжить см. искорёживать.
искорёжиться см. искорёживаться.
искоренение викорінювання, викоренення.
искоренённый викоренений.
искоренить см. искоренять.
искорениться см. искореняться.
искоренять, искоренить викорінювати, -нюю,
-нюєш и викорінйти, викоренити и мног.
повикорінювати и повикореняти; разг.
скоренити, скоренити.
искореняться, искорениться викорінюватися,
-нюється и викорінятися, викоренитися
и мног. повикорінюватися и
повикоренятися; разг. скоренятися, скоренитися.
искорка уменьш.-ласк. іскорка; лелітка;
скалочка. Ср. искра.
искормить см. искармливать.
искормленный разг. згодований.
искоробить разг. пожолобити, -блю, -биш,
покоробити, -блю, -биш; (погнуть)
погнути.
искоробиться пожолобитися, -биться,
покоробитися, -биться; погнутися. Ср.
искоробить.
искоробленный пожолоблений, покороблений;
погнутий. Ср. искоробить.
искоса нареч. скоса, скрйва; (косо) косо;
взглянуть ~са глйнути (зирнути) скоса
(скрйва, косо; обл. зйзом).
искосить (сделать косым) разг. с коей ти
(скошу, скосиш), скривити, -влю, -виш,
мног. поскошувати, -шуємо, -шуєте.
искоситься скоситися (скоситься),
скривитися, -виться, мног. поскошуватися,
-шуються. Ср. искосить.
искособочиться прост, скособочитися; обл.
перехнябитися, -блюся, -бишся.
йскра іскра; (блёстка — ещё) лелітка;
(преим. отблеск — ещё) скалка; ~ры из
глаз посыпались разг. іскри з очей
посипалися (полетіли), аж зірниці засвітили;
~ра [божья] у кого (в ком) уст. іскра
[божа] в кого (в кому).
искраивать, искроить разг. викроювати,
-крбюю, -крбюєш, викроїти.
искраиваться разг. викроюватися, -крбює-
ться.
искрасить см. искрашивать.
искраситься см. искрашиваться,
йскрасна-бурый червонувато-бурйй, червоняс-
то-бурий.

йскрасна-желтый
509
искрошить
йскрасна-жёлтый червонувато-жбвтий, чер-
вонясто-жбвтий.
искрашенный разг. вйфарбуваний, вйкраше-
ний.
искрашивать, искрасить разг. вифарббву-
вати, -ббвую, -ббвуєш, вйфарбувати, -бую,
-буєш, викрашувати, -шую, -шуєш, вйкра-
сити, -крашу, -красиш.
искрашиваться, искраситься разг. вифарбб-
вуватися, -ббвується, вйфарбуватися,
-бується, ви крашу ватися, -шується, вй-
краситися, -краситься.
искрение техн. и пр. іскріння, іскрення.
искренне нареч. щйро; щиросердо,
щиросердно, щиросердечно, по щирості, по-щйрому;
^не благодарен щйро (прещйро) дякую
(вдячний); ~не Ваш (в подписи) щйрий
(щйро) Ваш. Ср. искренний.
искренний щйрий; (чистосердечный — ещё)
щиросердий, щиросердний,
щиросердечний.
искренничать (с кем) разг. щйро звірятися
(кому); уст. щирувати, -рую, -руєш (з
ким, кому); (притворяться искренним)
удавати (удаю, удаєш) [з себе] щирого,
удавати щирість (перед ким).
искренность щирість, -рості; щиросердість,
щиросердя, щиросердечність, -ності. Ср.
искренний.
искрестить см. искрещивать.
искрещённый и искрещенный 1.
перехрещений; похрещений; викреслений,
покреслений; 2. виходжений, схбджений;
об'їжджений, виїжджений, з'їжджений;
вйлітаний, облітаний. Ср. искрещивать
1—2.
искрещивать, искрестить разг. 1.
перехрещувати, -щую, -щуєш, перехрестити,
-хрещу, -хрестиш; (сов.: покрыть
крестами — ещё) похрестити; (вычёркивать —
ещё) викреслювати, -люю, -люеш,
викреслити и мног. повикреслювати, сов.
покреслити; 2. (исхаживать) виходжувати,
-джую, -джуєш, виходити, -джу, -диш,
сов. сходити, -джу, -диш; (объезжать)
об'їжджати и реже об'їздити, -їжджу,
-їздиш, об'їздити, -їжджу, -їздиш и реже
об'їхати, -Іду, -Ідеш, сов. виїздити, -їжджу,
-їздиш, з'їздити; (сов.: излетать)
вилітати, облітати.
искрещиваться 1. перехрещуватися, -щується;
викреслюватися, -люється; 2.
виходжуватися, -джується; об'їжджатися, об'їздй-
тися, -їздйться. Ср. искрещивать 1—2.
искривить см. искривлять.
искривиться см. искривляться.
искривление 1. скривлення, викривлення,
перекривлення, (неоконч. д.— еще)
скривлювання, викривляння, перекривляння,
перекривлювання; 2. перен.
викривлення.
искривлённо нареч. скривлено, криво.
искривлённость 1. скривленість, -ності,
викривленість; 2. перен. викривленість.
искривлённый 1. скривлений, покривлений,
викривлений, перекривлений; разг. по-
кривулений; 2. перен. викривлений.
искривлять, искривить 1. скривляти и
скривлювати, -люю, -люєш, скривити, -влю,
-виш, кривити, покривити, викривляти,,
викривити, -влю, -виш, перекривляти'
и перекривлювати, перекривити; сов. разг.
покривулити; 2. перен. викривляти,
викривити.
искривляться, искривиться 1. скривлятися
и скривлюватися, -лююся, -люєшся,
скривитися, -влюся, -вишся, кривитися,
покривитися, викривлятися, викривитися,
-вллюся, -вишся, перекривлйтися и
перекривлюватися, перекривитися; 2. перен.
викривлятися, викривитися.
йскринка уменьш.-ласк. іскринка.
искристо нареч. іскристо.
искристый іскристий, іскристий; поэз.
іскрометний; обл. іскряний, іскрявий.
искрить іскрити; (метать искры — ещё)
яскрити.
искриться и искриться іскритися, іскрити;
(сверкать — ещё) яскритися, яскрити»
яскрітися, яскріти.
искричаться разг. скричатися.
искровавить см. искровенить.
искровавиться см. искровениться.
искровавленный, искровенённый разг.
закривавлений, скривавлений; разг. скрбв-
лений, об'юшений (заюшений) [кров'ю].
искровенить разг. закривавити, -влю,.
-виш, скривавити; разг. скров'янити,
об'юшити (заюшити) [кров'ю].
искровениться разг. закривавитися,
-влюся, -вишся, скривавитися; разг.
об'юшитися (заюшитися) [кров'ю].
искровец ист* іскрівець, -вця.
искровой техн.у эл. іскровий.
искрогаситель техн. іскрогасник.
искроенный разг. викроєний.
искроить см. искраивать.
искромётный поэз. іскрометний;
(искристый) іскристий.
искромсанный разг. покремсаний,
скремсаний; покраяний, пошматований.
искромсать разг. покремсати, скремсати,.
почикрижити; покраяти, пошматувати,
-тую, -туєш; обл. пошматкувати, -кую,.
/ -куєш; (на крупные куски разг.— ещё)
побатувати, -тую, -туєш.
искроудержатель техн. іскрозатримник.
искроуловитель техн. іскроуловлювач.
искрошенный скришений, покришений;
порубаний; посічений. Ср. искрошить.
искрошить скришити, -шу, -шиш,
покришити; (изрубить — ещё) порубати; (ис-
і сечь — ещё) посікти, -січу, -січеш; <^ть
1 в лапшу (на куски и т. п.) разг. скришити

искрошиться
510
искусствов е дчески и
(покришити, порубати, посікти) на
локшину (на шматки и т. п.), реже
полокшити.
искрошиться скришитися, -шиться,
покришитися.
искрутить см. искручивать.
искрученный разг. скручений,
покручений, мног. поскручуваний.
покручивание разг. скручування.
искручивать, искрутить разг. скручувати,
-чую, -чуєш, скрутити (скручу, скрутиш)
и мног. поскручувати, сов. покрутити.
искручиваться разг. скручуватися, -чується.
искряк мин. разг. кремінь, -меню.
искря ной іскровий.
искрящийся 1. прич. який (що) іскриться
(іскрить и т. п.); см. искриться; 2. (в
знач. прил.: сверкающий искрами)
іскристий; поэз. іскрометний.
искупанный скупаний; викупаний. Ср.
искупать К
искупать* сов. разг. скупати, покупати;
мног. разг. перекупати; (выкупать)
викупати.
искупать2 (несов.)у искупить 1. покутувати,
-тую, -туєш, спокутувати, сов.
відпокутувати; 2. (возмещать) надолужувати, -жую,
-жуєш и реже надолужати, надолужити.
искупаться* скупатися, покупатися;
викупатися. Ср. искупать К
скупаться2, искупиться 1. покутуватися,
-тується, спокутуватися; 2. страд, (несов.)
покутуватися; надолужуватися, -жується;
ср. искупать2 1—2.
искупитель к н и ж н. визволитель, -ля,
визвольник; (спаситель, избавитель — ещё)
рятівник, -а, порятівник, разг.
спаситель.
искупйтельница визволителька, визвольниця;
рятівниця, порятівниця, спасйтелька.
Ср. искупитель.
искупительный к н и ж н. покутний,
спокутний.
искупить см. искупать2.
искупиться см. искупаться2.
искупление (чего) покутування, спокутування
(чого, за що), покута, спокута (за що).
искупленный покутуваний, спокутуваний. Ср.
искупать2 1.
искуренный скурений; викурений, випалений.
Ср. искуривать.
искуривать, искурить разг. скурювати,
-рюю, -рюєш, скурити, -рю, -риш, сов.
покурити; (выкуривать) викурювати,
викурити, -рю, -риш и мног. повикурювати,
випалювати, -люю, -люєш, випалити.
искуриваться, искуриться скурюватися, -рю-
ється, скуритися, -риться; викурюватися,
викуритися, -риться, випалюватися, -лює-
ться, випалитися. Ср. искуривать.
искурить см. искуривать.
искуриться см. искуриваться.
искус к н и ж н. проба; (испытание) іспит,
-у; выдержать ~с витримати пробу (іспит).
искусанный покусаний, скусаний; порваний.
Ср. искусывать.
искусать см. искусывать.
искуситель книж'н. спокусник.
искусительница к н и ж н. спокусниця.
искусйтельный спокусливий.
искусить см. искушать.
искуситься см. искушаться.
искусник разг. митець, -тця, мистёць,
умілець, -льця, реже майстерник; разг.
мастак, -а.
искусница разг. митець, -тцй, реже
майстерниця.
искусно нареч. 1. уміло, вправно, удатно,
дотепно; 2. майстерно, митёцьки,
мистецьки; штучно. Ср. искусный 1—2.
искусность 1. умілість, -лості, вправність,
-ності, удатність; 2. майстерність. Ср.
искусный 1—2.
искусный 1. (умелый) умілий, вправний,
удатний, реже дотепний; ~ый в чём
вправний у чому, удатний до чого (на що),
дотепний до чого (на що); 2. (сделанный
мастерски) майстерний, митецький,
мистецький; разг. мудрований; уст. штучний.
искусственно нареч. 1. штучно, роблено;
фальшиво; 2. удавано; роблено. Ср.
искусственный 1—2.
искусственность 1. штучність, -ності,
робленість; фальшивість, -вості; 2. удаваність;
робленість. Ср. искусственный 1—2.
искусственный 1. (ненастоящий) штучний,
роблений; (поддельный, фальшивый)
фальшивий; ~ое дыхание мед. штучне дихання;
~ые бриллианты фальшиві брильянти;
"•ые удобрения штучні добрива; ~ые
цветы штучні (роблені) квіти (квітки);
~ый спутник штучний супутник; 2.
(притворный) удаваний; (деланный) роблений;
~ый смех удаваний (роблений) сміх.
искусство 1. мистецтво; обл. штука; военное
~во воєнне мистецтво; (военное дело)
військова справа; ~во для (ради) ~ва
мистецтво для (заради) мистецтва; шт\/ка
для (заради) штуки; поварское ~во см.
поварской; произведения ~ва твори
мистецтва, мистецькі твори; типографское ~во
друкарська справа; Управление по делам
~в Управління в справах мистецтв; из
любви к ~ву ш у т л. з любові до справи;
(бескорыстно) безкорисливо; 2.
(мастерство) майстерність, -ності, умілість,
-лості, мистецтво; (умение) уміння,
вправність; разг. мудрація; уст. майстерство;
владеть ~вом шитья володіти мистецтвом
шиття; <*во руководства мистецтво
керівництва.
искусствовед мистецтвознавець, -вця.
искусствоведение мистецтвознавство.
искусствоведческий мистецтвознавчий.

искусствознание
511
испачкаться
искусствознание мистецтвознавство.
искусывать, искусать кусати, покусати,
сов. скусати; (сов.: о собаке, свинье и т.
п.— ещё) порвати.
искусываться кусатися.
искушать, уст. искусить спокушати,
спокусити, -кушу, -кусиш; разг. підкушувати,
-шую, -шуєш, підкусити; (испытывать —
ещё) випробовувати, -ббвую, -ббвуеш и
випробувати, -бую, -буєш, випробувати;
~шать судьбу спокушати (випробувати,
випробовувати) долю.
искушаться, уст. искуситься 1.
(соблазняться) спокушатися, спокуситися,
-кущуся, -кусишся; (несов.: испытываться—
еиф) випробовуватися, -бовується,
випробуватися, -буеться; 2. (сов.: стать
искусным в чём-л.) набратися (-беруся,
-берешся) досвіду, набути (-буду, -будеш)
досвіду, навправлятися.
искушение спокуса, неоконч. д.
спокушання; разг. редко підкуса; обл. покуса, ваба;
випробування, (неоконч. д.—
ещё)випробовування, випробування; ввести в ~ние
спокусити, -кушу, -кусиш. Ср. искушать.
искушённый 1. прич. спокушений;
підкушений; випробуваний; ср. искушать; 2. (в
чём) в знач. прил. досвідчений (у чому,
щодо чого); ~ый опытом навчений
досвідом, досвідчений.
ислам рел. іслам, -у.
исламизм рел. ісламізм, -у.
исламистский рел. ісламістський.
исламский рел. ісламський.
исландец ісландець, -дця; ~дцы мн. ісландці,
-ців.
Исландия Ісландія.
исландка ісландка.
исландский ісландський.
испаивать, испоить (что на кого) разг.
випоювати, -пбюю, -поюєш, випоїти (що
на кого), споювати, споїти (що кому).
испаиваться разг. випиватися.
испакостить прост, спаскудити, -джу, -диш,
запаскудити, спакостити, -кощу, -костиш,
закаляти, мног. попаскудити,
позапаскуджувати, -джую, -джуєш, попакостити:
(испортить — обычно) зіпсувати, -псую,
-псуєш, мног. попсувати.
испакоститься спаскудитися, -джуся, -дишся,
запаскудитися, закалятися, мног.
попаскудитися, позапаскуджуватися;
зіпсуватися, -псуюся, -псуєшся, мног.
попсуватися. Ср. испакостить.
испакощенный спаскуджений,
запаскуджений, спакощений, закаляний;
зіпсований, попсований. Ср. испакостить.
испанец іспанець, -нця; ~нцы мн, іспанці,
-ців.
Испания Іспанія,
испанка1 іспанка.
испанка2 мед. іспанка.
испанский іспанський.
испарение 1. (действие) випаровування,
випарування; 2. (испаряющееся вещество)
випар, -у, реже відпар, -у и відпар; обл.
опар, -у и реже -і; ~ния мн. випари, -рів;
обл. опар.
испарённый випаруваний.
испарина піт, род. поту; (мед.— ещё) вйпоти,
-тів, випотина; вогнать в ~ну угрівати,
угріти; вызвать ~ну викликати піт
(вйпоти); покрыться ~ной укритися потом;
см. ещё вспотеть.
испаритель техн. випарник, -а.
испарительный випарний.
испарить см. испарить.
испариться см. испаряться.
испаряемость випаровуваність, -ності,
випарність.
испарять, испарить випаровувати, -вую,
-вуєш, випарувати, -рую, -руєш.
испаряться, испариться 1. випаровуватися,
-вуеться, випаруватися, -рується,
випаровувати, випарувати, несов. редко парувати,
-рує; 2. (перен.: исчезать) ш у т л.
зникати, зникнути, щезати, щезнути; шутл*
випаровуватися, випаруватися.
испаханный разг. зораний, виораний.
испахивать, испахать разг. зорювати,
-рюю, -рюєш, зорати, виорювати, виорати.
испахиваться разг. зорюватися, -рюеться,
виорюватися.
испачканный забруднений, побруднений,
замазаний, помазаний, позамазуваний,
замащений, помащений; закаляний,
покаляний, зароблений; зам)фзаний,
обмурзаний, замазурений; забрьоханий;
зашмарований; обгиджений, загиджений,
спаскуджений, запаскуджений, попаскуджений.
Ср. испачкать.
испачкать забруднити, побруднити,
замазати, -мажу, -мажеш, помазати и мног.
позамазувати, -зую, -зуєш, замастити,
-мащу, -мастиш, помастити; разг. закаляти,
покаляти, скалити, заробити, -роблю,
-робиш; (преим. лицо разг.— ещё)
замурзати, обмурзати, замазурити; (забрызгать
грязью разг.— ещё) забрьохати;
(завозить разг.— ещё) зашмарувати, -рую,
-руєш; (изгадить разг.— ещё) обгидити,
-джу, -диш, загидити, спаскудити, -джу,
-диш, запаскудити, мног. попаскудити,,
позапаскуджувати, -джую, -джуєш.
испачкаться забруднитися, замазатися,
-мажуся, -мажешся, помазатися и мног.
позамазуватися, -зуємося, -зуєтеся,
замаститися, -мащуся, -мастишся, помаститися;
закалятися, покалятися, заробитися,
-роблюся, -робишся; замурзатися,
обмурзатися, замазуритися; забрьохатися;
зашмаруватися, -руюся, -руєшся; обгидитися „
-джуся, -дишся, загидитися,
запаскудитися, -джуся, -дишся, мног. попаскуди-

•испепеление
512
исповедать
тися, позапаскуджуватися, -джуємося,
-джуєтеся. Ср. испачкать.
испепеление спопеління.
испепелённый спопелілий.
испепелить см. испепелить.
испепелиться см. испепеляться.
испепелять, испепелить спопеляти,
спопелити, несов. попелйти.
испепеляться, испепелиться спопелятися,
спопелитися, попеліти, спопеліти, несов.
попалитися.
испестрённый поцяткований. Ср.
испестрять.
испестрять, испестрить разг. рябйти, -блю,
-бйщ, порябити; (покрывать множеством
пятен и т. п.— ещё) цяткувати, -кую,
-куєш, поцяткувати; см. ещё
испещрять.
испестряться рябйтися, -биться;
цяткуватися, -кується. Ср. испестрить.
испечённый спечений, попечений; вновь
(только что) ~ый перен. шутл. новоспё-
чений, скороспёчений, тільки що (тільки-
но) спечений.
испечь спекти (спечу, спечеш), попекти.
испечься спектися (спечуся, спечешся),
попектися.
испещрённый поцяткований, вйцяткуваний;
помережаний, померёжений, вимережаний,
вимережений, змережаний, змерёжений;
укритий плямами (крапками и т. /г.),
покрапаний, покраплений; покарбований;
покреслений, пописаний, помальований;
(пестрящий) який (що) рябіє (рясніє)
(чим), зацвічений. Ср. испещрить.
испещрить см. испещрять.
испещрйться см. испещряться.
испещрять, испещрить цяткувати, -кую,
-куєш, поцяткувати, вицятковувати, -кб-
вую, -кбвуєш, вицяткувати, -кую, -куєш;
(узорами, цветами и т. п.— ещё)
мережати, помережати, мережити, помережити,
вимережувати, -жую, -жуєш,
вимережати и вимережити, змережувати, змережати
и змережити, обмережувати, обмережати
и обмережити, сов. замережати,
замережити; (пятнами, точками и т. п.— ещё)
укривати плямами (крапками и т. /г.),
укрйти плямами (крапками и т. п.), сов.
покрапати; (нарезами, насечками — ещё)
карбувати, -бую, -буєш, покарбувати; (сов.:
пометами, надписями и т. п.— ещё)
покреслити, пописати, -пишу, -пйшеш,
помалювати, -л&ю, -люєш.
испещряться, испещрйться цяткуватися,
-кується, поцяткуватися, вицятковуватися,
-ковується, вицяткуватися, -кується;
мережатися, помережатися, мережитися,
помережитися, вимережуватися, -жується,
вимережатися и вимережитися,
змережуватися, змережатися и змережитися;
укриватися плямами (крапками и т. п.),
укритися (укриється) плямами (крапками
и т. п.). Ср. испещрить.
испивать, испить 1. прост, (выпивать,
пить) випивати, випити, -п'ю, -п'єш
и мног. повипивати; (отпивать немного)
спивати, спити (зіп'ю, зіп'єш); 2.
(выпивать всё, до конца) уст., т о р ж.
випивати, випити.
испиваться випиватися; спиватися. Ср.
испивать 1.
испиленный 1. попиляний, спиляний; 2.
спиляний. Ср. испиливать 1—2.
испиливать, испилить 1. (распиливать)
пиляти, попиляти, спилювати, -люю, -люєш,
спиляти; 2. (приводить в негодность
пилкой) спилювати, спиляти.
испиливаться, испилиться разг. 1. (о пиле)
спилюватися, -люеться, спилятися;' 2.
(несов.: подвергаться пилке) пилятися,
спилюватися.
испилить см. испиливать.
испилиться см. испиливаться.
исписанный 1. списаний; обпйбаний,
пописаний; 2. списаний. Ср. исписывать 1—2.
исписать см. исписывать.
исписаться см. исписываться.
исписывать, исписать 1. списувати, -сую,
-суєш, списати (спишу, спишеш) и мног.
посписувати; разг. обписувати, обписати
и мног. пообписувати, сов. пописати;
2. (тратить на писание) списувати,
списати и мног. посписувати.
исписываться, исписаться 1. списуватися,
-сується, списатися (спишеться) и мног.
посписуватися; ср. исписывать 2; 2. (о
писателе, художнике и т. п.) разг.
списуватися, списатися.
испитой (изнурённый) разг. виснажений;
разг. засмоктаний, висмоктаний, пропитии;
(осунувшийся) змарнілий.
испитый 1. випитий; спитий; 2. випитий. Ср.
испивать 1—2.
испить см. испивать.
испйться разг. спитися (зіп'юся, зіп'єшся),
исплавать разг. переплавати, виплавати.
исплакаться разг. сплакатися (сплачуся,
сплачешся).
исплёванный разг. запльований.
исплевать см. исплёвывать.
исплёвывать, исплевать р а з Г.
запльовувати, -пльовую, -пльовуєш, заплювати,
-плюю, -плюєш.
исплеваться разг. наплюватися, -плююся,
-плюєшся.
исповедальня церк. сповідальня.
исповедание 1. (действие) сповідання;
повіряння, звіряння, звірення; визнавання,
визнання, визнаття; ср. исповедовать 1—3;
2. (вероисповедание) книжн. віросповідання.
исповеданный 1. висповіданий; 2. звірений.
Ср. исповедовать 1—2.
исповедать уст. см. исповедовать.

исповедаться
513
исполнять
исповедаться уст. см. исповедоваться.
исповедник церк. сповідник, -а и
сповідник, -а, сповідач, -а.
исповедница церк. сповідниця и
сповідниця.
исповедный уст. сповідний и сповідний.
исповедовать несов. и сов. 1. церк., перен.
сповідати, висповідати; 2. (поверять)
повіряти, повірити, звіряти и звірювати,
-рюю, -рюєш, звірити; 3. (несов.: что — еле-
довать какой-л. религии, какому-л. учению
и т. п.) книжн. сповідувати, -дую, -дуєш
(що); (признавать) визнавати, -знаю,
-знаєш (що); (придерживаться)
додержуватися, -жуюся, -жуєшся (чого).
исповедоваться несов. и сов. 1. церк., перен.
сповідатися, висповідатися; 2.
(признаваться) признаватися, -знаюся, -знаєшся,
признатися и мног. попризнаватися,
звірятися и звірюватися, -рююся, -рюєшся,
звіритися; разг. висповідатися.
йсповедь церк., перен. сповідь, -ді.
испоганенный прост, споганений,
спаскуджений.
испоганивать, испоганить прост,
споганювати, -нюю, -нюєш, споганити, сов.
спаскудити, -джу, -диш.
испоганиваться, испоганиться прост,
споганюватися, -нююся, -нюєшся,
споганитися, сов. споганіти, спаскудитися,
-джуся, -дишся.
испоганить см. испоганивать.
испоганиться см. испоганиваться.
испод прост, спід, род. споду; разг. спідка.
исподволь нареч. разг. поволі, помалу,
спрокволу, спроквола и спроквола,
спокволу, покволом; (постепенно) поступово;
(шаг за шагом) крок за кроком.
исподка обл. спідка (разг.); (хлеба разг.—
ещё) спідушка.
исподличаться разг. спідлитися, спідліти,
спадлючитися.
исподлобья нареч. спідлоба, спідлоб'я.
исподнее в знач. сущ. прост, спіднє, -нього.
исподнизу нареч. разг. спіднизу, зісподу,
ізспбду, зспбду, спідсподу.
исподний прост, спідній.
исподники прост, спідні, -іх.
исподница прост, спідниця.
исподтишка нареч. разг. нйшком, стиха;
разг. ^ нйшком-тйшком, тйшком-нйшком,
спідтиха, нищечком, знишка.
испоить см. испаивать.
испокон: ~н века (веку, веков) нареч.
споконвіку, споконвіків, споконвічно,
справіку; разг. од рбду-вїку, зроду-віку,
зроду-звіку, від віків; відколи (як) світ
світом; см. ещё извечно, издавна.
исполать межд. уст. хвала, слава.
исползать разг. виповзати, вилазити, -лажу,
-лазиш; (на четвереньках разг.— ещё)
вирачкувати, -кую, -куєш.
исполин книжн. велетень, -тня, вёлет.
исполинский велетенський.
исполком (исполнительный
комитет) виконком, -у (виконавчий комітет).
исполкомовский, исполкбмекий разг.
виконкомівський, виконкбмський. Ср. исполком.
исполнение виконання, (неоконч. д. — ещё}
виконування, виконання; здійснення,
справдження, (неоконч. д. — ещё) здійснювання,
справджування; во ~ние чего у (на)
виконання чого, викбнуючи що, щоб
виконати що; ~ние долга виконання (вико-
нування, виконання) обов'язку; ~ние
желаний здійснення (справдження) бажань;
(удовлетворение) задоволення бажань; к
^ нию канц. до виконання; приводить,
привести в а/ниє виконувати, -ную, -нуеш,
виконати; (осуществлять) здійснювати,
-нюю, -нюєш, здійснити. Ср. исполнять1.
исполненный1 1. виконаний; справлений;
здійснений, справджений. Ср. исполнять К
исполненный 2 (чего, чем —- полный)
сповнений (чим, чого), виповнений (чим, реже
чого), повний (чого), реже повен (чого);
(преисполненный) пройнятий,
перейнятий (чим).
исполнимость здійсненність, -ності,
здійснимість, -мості.
исполнимый здійсненний, здійснимий.
исполнитель виконавець, -вця, виконувач;
разг. послухач, -а и послухач, -а; ~ль
роли виконавець ролі; судебный ~ль
юр. судовий виконавець.
исполнительница виконавиця, виконувачка.
исполнительность ретельність, -ності,
старанність, справність. Ср. исполнительный 2.
исполнительный 1. виконавчий; ~ая власть
виконавча влада; ~ая команда воен.,
спорт, виконавча команда; ~ый комитет
виконавчий комітет; ~ый лист юр.
виконавчий лист; 2. (старательный)
ретельний, старанний, справний; ~ый работник.
ретельний (старанний, справний)
працівник.
исполнительский виконавський.
исполнительство муз., театр, виконавство.
исполнить * см. исполнять \
исполнить2 см. исполнить2.
исполниться х см. исполняться К
исполниться2 см. исполняться2.
исполнять1, исполнить виконувати, -ную,
-нуєш, виконати; разг. справляти,
справити, -влю, -виш, сов. спевнити;
(осуществлять — ещё) здійснювати, -нюю, -нюєш,.
здійснити, справджувати, -джую, -джуєш,
справдити, -джу, -диш и справдити, -джу,
-дйш; (просьбу, желание — ещё) уважати,
уважити; (волю — ещё) уволити, уволити;
(сов.: о долге — ещё) учинити (учиню,
учиниш); временно ~нять обязанности.
тимчасово виконувати оббв'язки.
исполнять2, исполнить (чем, чего — на-

исполниться
514
испохабиться
полнять) к н и ж н. сповнювати, -нюю,
-нюєш и сповняти, сповнити (чим, чого),
виповнювати и виповняти, виповнити (чим);
(охватывать — о чувствах\ мыслях и
т. п.— ещё) проймати, пройняти, -йме
(чим).
исполняться \ исполниться 1. викбнуватися,
-нується (несов.); здійснюватися, -нюється,
здійснитися, справджуватися, -джується,
справдитися, -диться и справдитися,
-дйться; ср. исполнить1; 2. (истекать —
о врвмени сроке) минати, минути,
кінчатися, кінчитися и скінчитися; разг.
сповнюватися, -нюється и сповнятися,
сповнитися; (о достижении какого-л. возраста
разг.— ещё) зрівнюватися, зрівнятися;
девочке снилось пять лет дівчинці минуло
(кінчилося, скінчилося; спевнилося,
зрівнялося) п'ять років.
исполняться2, исполниться (чем, чего —
наполняться) к н и ж н. епбвнюватися,
-нююся, -нюешея и сповнятися, сповнитися
(чим, чого); (проникаться — ещё)
пройматися, пройнятися, -ймуся, -ймешся,
перейматися, перейнятися (чим).
исполняющий 1. прич. який (що) виконує
и т. п.; см. исполнять1; 2. в знач. прил.
виконуючий, сущ. виконавець, -вця;
О ~ий обязанности виконуючий
обов'язки; (заместитель) заступник.
исполосованный 1. посмугований, посмуже-
ний; порізаний (покраяний) на смуги;
подертий на смуги; 2. посмугований, посмуже-
ний; спошосбваний, списаний,
пошматований; обл. збасаманений. Ср.
исполосовать 1—2.
исполосовать разг. 1. (исчертить
полосами) посмугувати, -гую, -гуєш, реже по-
смужити; (изрезать на полосы — ещё)
порізати (-ріжу, -ріжеш) на смуги,
покраяти на смуги; (изодрать — ещё) подерти
(*РУ> -реш) на смуги, подрати (-деру,
-дереш) на смуги; (ткань и т. п. разг.— ещё)
пошматувати, -тую, -туєш, обл. пошматку-
вати, -кую, -куєш, пошматати; 2.
(избить бичом и т. п.) посмугувати, реже
посмужити; разг. сполосувати, -сую, -суєш,
списати (спишу, спишеш) и мног.
посписувати, -сую, -суеш, пописати, вишмагати,
пошмагати, обшмагати, пошматувати,
відбатожити, вибатожити.
и с полосоваться разг. посмугуватися, -гує-
ться, реже поему житися.
исполу нареч. ист., обл. споловини.
использование використання, (неоконч. д.—
ещё) використовування, використання.
использованный використаний; зужитий,
зужиткований. Ср. использовать.
использовать (кого-что) несов. и сов.
використовувати, -тбвую, -тбвуєш,
використати (кого-що), послуговуватися, -гбвуюся,
-гбвуєшся, послугуватися, -г#юся, -гуешся
(чим); разг. зуживати, зужити, -живу,
-живеш (що), зужитковувати, -кбвую,
-кбвуєш, зужиткувати, -кую, -куєш (що);
(сов.: извлечь выгоду) покористуватися,
-туюся, -туєшся и покористуватися, -тую-
ся, -туєшся, покористатися (чим, з чого).
использоваться використовуватися, -тбвую-
ся, -тбвуєшся.
используемый якого (що його)
використовують, використовуваний.
испольничать ист. працювати (-цюю, -цюєш)
споловини, обробляти землю споловини.
испольный ист. половинний, навпільний,
навспільний, спільний; *^ое хозяйство
половинне господарство.
испольщик ист. половинщик, спільник, нав-
спільник.
испольщина ист. половинщина, обробляння
(обробіток, -тку) землі споловини.
испоротый 1. висічений, відшмаганий; 2.
попоротий; розпоротий. Ср. испороть 1—2.
испороть 1. (выпороть) разг. висікти,
-січу, -січеш, відшмагати; разг. випороти,
випарити; 2. (разрезать, нанести рану)
прост, попороти, -порю, -пореш;
(распороть) розпороти.
испортить 1. зіпсувати, -псую, -псуєш,
попсувати, знівечити, понівечити; разг.
перевести, -веду, -ведеш; (дело, работу и т. п.
разг.— ещё) спартачити, спартблити;
(повредить что-л.— ещё) пошкодити, -джу,
-диш, ушкодити; (зрение и т. п. разг.—
ещё) збавити, -влю, -виш; 2. (оказать
плохое влияние) зіпсувати, попсувати;
разг. розпаскудити, -джу, -диш;
(погубить, исковеркать жизнь и т. п.— ещё)
знівечити, понівечити; ~ть много крови
кому зіпсувати (попсувати) багато крові
кому; 3. (навести порчу) уст. зурочити.
испортиться 1. зіпсуватися, -псується,
попсуватися, знівечитися, понівечитися;
(повредиться — ещё) пошкодитися, -диться;
обл. збавитися, -влюся, -вишся; 2. (в
нравственном отношении) зіпсуватися,
-псуюся, -псуєшся, попсуватися; разг.
розпаскудитися, -джуся, -дишся.
испорченность зіпсованість, -ності,
зіпсутість, -тості, зіпсуття.
испорченный 1. зіпсований, зіпсутий,
попсований, знівечений, понівечений; спарта-
чений; пошкоджений, ушкоджений;
збавлений; 2. зіпсований, зіпсутий,
попсований; розпаскуджений; знівечений,
понівечений; 3. зурбчений. Ср. испортить 1—3.
испоститься разг. спостйтися (спощуся, спо-
стйшея) и спостйтися (спощуся, епбетишея).
испохабить прост, спаскудити, -джу, -диш;
(развратить — ещё) розпаскудити;
(опошлить — ещё) опошлити.
испохабиться спаскудитися, -джуся, -дишся;
розпаскудитися; опошлитися. Ср.
испохабить.

испошленный
515
испуганный-
испошленный опошлений; спаскуджений;
звульгаризований. Ср. испошлить.
испошлить разг. опошлити; разг.
спаскудити, -джу, -диш; (вульгаризировать)
звульгаризувати, -зую, -зуєш.
испошлиться опошлитися; спаскудитися,
-джуся, -дишся; звульгаризуватися, -зу-
еться. Ср. испошлить.
исправймость поправність, -ності;
виправність. Ср. исправимый.
исправимый поправний; (о человеке)
виправний.
исправитель виправляч, -а.-*
исправйтельница виправлячка.
исправительно-трудовой виправно-трудовйй.
исправительный виправний, поправний; ~ые
меры виправні (поправні) заходи; ~ый
дом виправний (поправний) будинок (дім).
исправить см. исправлять.
исправиться см. исправляться.
исправление 1. лагодження, полагодження,
ладнання; поправлення, (неоконя. д.— ещё)
поправляння; виправлення, поправлення,
(неоконч. д. — ещё) виправляння,
поправляння; обл. поправа; правлення;
виконання, (неоконч. д.— ещё) виконування,
виконання; ср. исправлять 1—3; 2.
(поправка) поправка, виправлення.
исправленный 1. полагоджений;
справлений; поправлений; 2. виправлений,
поправлений; справлений. Ср. исправлять
ї—2.
исправлять, исправить 1. (чинить) лагодити,
-джу, -диш, полагодити, ладити,
поладити, ладнати, поладнати; разг. справляти,
справити, -влю, -виш; (поправлять)
поправляти, поправити; 2. (устранять
недостатки, ошибки) виправляти,
виправити и мног. повиправляти, поправляти,
поправити; разг. справляти, справити;
(несов.: вносить поправки — ещё)
правити; 3. (несов.: исполнять, выполнять
что-л.) уст., прост. виконувати,
-ную, -нуєш.
исправляться, исправиться 1. виправлятися,
виправитися, -влюся, -вишся,
поправлятися, поправитися; разг. справлятися,
справитися; (несов.: подвергаться
поправкам — ещё) правитися; 2. (заниматься
какими-л. делами) уст., прост,
займатися справами, зайнятися (-ймуся,
-ймешся) справами, поратися, упоратися;
3. страд, (несов.) лагодитися, ладитися,
ладнатися; справлятися; ср. исправлять 1.
исправник дорев. справник.
исправница разг. уст. справниця, справ-
ничиха.
исправнический дорев. справницький.
исправничий дорев. справників, -кова, -кове.
исправно нареч. справно.
исправность справність, -ності; обл.
поправа; в ~ти непошкбджений, неушкбджений.
исправный справний.
испражнение 1. (действие) випорожнення;
2. ~ния (мн.: экскременты) кал, -у,
екскременти, -тів.
испражняться, испражниться
випорожнятися и випорожнюватися, -нююся, -нюєшся,
випорожнитися.
испрашивать, испросить (чего, что) уст.
просити (прошу, просиш), попросити
(чого, що); (ходатайствовать) клопотати,
-почу, -пбчеш, виклопотати, -почу, -почет,
(що); (сов.: получить) одержати (що);
см. ещё выпрашивать.
испрашиваться уст. проситися (проситься);
см. ещё выпрашиваться.
испробованный випробуваний; спрббуваний;
«~ое средство випробуваний засіб. Ср.
испробовать.
испробовать випробувати, -бую, -буеш;
(попробовать) спробувати, попробувати.
испросить см. испрашивать.
испрошенный виклопотаний; одержаний. Ср.
испрашивать.
испрыскать см. испрыскивать.
испрыскивание виприскування;
сприскування. Ср. испрыскивать.
испрыскивать, испрыскать (расходовать)
разг. виприскувати, -кую, -куєш,
виприскати; разг. сприскувати, сприскати,
сов. поприскати.
испрыскиваться виприскуватися, -кується;
сприскуватися. Ср. испрыскивать.
испрямить см. испрямлять.
испрямиться см. испрямляться.
испрямлённый випрямлений, випростаний,,
випростуваний; вирівняний. Ср.
испрямлять.
испрямлять, испрямить разг. випрямлйти*
и випрямлювати, -люю, -люєш, випрямити,
-млю, -миш, випростувати, -тую, -туєш,
випростати, реже випростбвувати, -то-
вую, -тбвуеш, випростувати; (выравнивать)
вирівнювати, -нюю, -нюєш, вирівняти.
испрямляться, испрямиться випрямлятися
и випрямлюватися, -люється,
випрямитися, -миться, випростуватися, -тується,
випростатися, випростбвуватися, -тбвує-
ться, випростуватися; вирівнюватися, -нює-
ться, вирівнятися. Ср. испрямлЯть.
испрЯсть разг. випрясти, -пряду, -прядеш,,
попрясти, -пряду, -прядёш.
испуг переляк, -у, ляк, -у; разг. перестрах,,
-у; брать, взять на ~г кого прост,
зали кувати, -кую, -куєш, залякати кого;
в ~ге нареч. злякано, перелякано,
налякано; (встревооюенно) сполохано,
сполошено.
испуганно нареч. злякано, перелякано,
налякано; сполохано, сполошено; полохливо;
схарапуджено. Ср. испуганный.
испуганный злйканий, переляканий,
наляканий, поляканий; перестрашений; спо-

испугать
516
испытывать ся
лбханий, сполошений, сполохнутий; (в
знач. прил.: выражающий испуг — ещё)
полохливий; (преим. о животных разг. —
ещё) схарапуджений; обл. огуджений. Ср.
испугать.
испугать злякати, перелякати, налякати,
мног. полякати, поперелякувати, -кую,
-куєш, поналякувати; разг. перестрашити;
(всполошить) сполохати, сполошити,
сполохнути (однокр.), мног. пополохати, обл.
спудити, -джу, -диш.
испугаться злякатися, перелякатися,
налякатися, мног. полякатися,
поперелякуватися, -куємося, -куєтеся; разг.
перестрашитися, острахнутися; (всполошиться)
сполохатися, сполошитися,
сполохнутися (однокр.), мног. пополохатися;
(ужаснуться) редко зжахнутися; (преим.
о животных разг.— ещё) схарапудитися;
обл. огудитися, -джуся, -дишся.
испускание випускання; видихання;
випромінювання. Ср. испускать.
испускательный спец. емісійний; ~ая
способность урана емісійна здатність урану.
испускать, испустить випускати, випустити,
-пущу, -пустиш и мног. повипускати;
(несов.: выделять из себя запах—ещё)
видихати; (излучать —- обычно) випромінювати,
-нюю, -нюєш, випроменити; ~кать аромат
(запах) видихати аромат (пахощі, запах);
~ть вздох зітхати, зітхнути; ~ть крик
скрикувати, -кую, -куєш, скрикнути, сов.
закричати; ~кать свет випромінювати
світло; ~ть стон стогнати, -гну, -гнеш,
застогнати; ~тйть дух (последний вздох)
уст., ирон. випустити, спустити (спущу,
спустиш) дух; разг. пуститися духу;
(кончиться) сконати.
(испускаться випускатися; видихатися;
випромінюватися, -нюеться. Ср. испускать.
«спустить см. испускать.
испущенный випущений; випроменений. Ср.
испускать.
.испытание 1. (действие) випробування, (не-
оконч.-— ещё) випробовування,
випробування, редко випроба; перевірка и
перевірка; дослідження, (неоконч.— ещё)
досліджування; (проба) проба, спроба; ~ние
материалов техн. випрббування
(випробування) матеріалів; подвергать ~нию,
брать на ~ние (проверять качество,
пригодность) випробовувати, -ббвую, -бб-
вуеш, випрббувати, -бую, -буєш; ср.
испытывать 1; 2. (экзамен) іспит, -у; ~ние
по математике іспит з математики;
3. (тягостное переживание)випробування;
(невзгоды — еще) злигодні, -нів.
испытанный 1. випробуваний; перевірений;
досліджений; зазнаний, звіданий;
відчутий; пережитий; ср. испытывать 1—2;
2. в знач. прил. випробуваний;
(проверенный) перевірений; (опытный) досвідчений;
(надёжный, верный) надійний, вірний,
певний; ~ое мужество випробувана
(перевірена) мужність; ~ый друг випробуваний
(вірний, надійний, певний) друг.
испытатель 1. випробувач; (исследователь)
дослідник; лётчик-^ль льбтчик-випрббу-
вач, род. льбтчика-випрббувача; 2.
(экзаменатор) уст. екзаменатор.
испытательница 1. випрббувачка;
дослідниця; 2. екзаменаторка. Ср. испытатель
1—2.
испытательный 1. випробний и випробний,
іспитовий; (исследовательский) дослідний;
~ый период випробний (іспитовий) період;
2. (экзаменационный) іспитовий.
испытательский 1. випробувача (род. п.);
дослідницький; 2. екзаменаторський. Ср*
испытатель 1—2.
испытать см. испытывать.
испытуемая в знач. сущ. випрббувана, -ої;
іспитнйця. Ср. испытуемый 2.
испытуемый 1. прич., в знач. прил.
випробуваний; (исследуемый) досліджуваний;
2. в знач. сущ. випробуваний, -ого;
(экзаменующийся) іспитнйк, -а.
испытующе нареч. допитливо; запитливо.
Ср. испытующий.
испытующий допитливий;
(вопросительный) запитливий; ~ий взгляд допитливий
(запитливий) погляд.
испытывать, испытать 1. (кого-что)
випробовувати, -ббвую, -ббвуєш и випрббувати,
-бую, -буєш, випробувати (кого-що),
робити (-блю, -биш) іспит, зробити іспит
(кому-чому); (несов.: экзаменовать — ещё)
іспитувати, -тую, -туєш (кого); (несов.:
пробовать разг.— ещё) спйтувати, -тую,
-туєш (що); (проверять на опыте — ещё)
перевіряти, перевірити и мног. попереві-
ряти (кого-що); (исследовать)
досліджувати, -джую, -джуєш, дослідити, -сліджу,
-слідиш (кого-що); 2. (что — изведывать)
зазнавати, -знаю, -знаєш, зазнати (чого),
реже звідувати, -дую, -дуєш, звідати
(чого, що), дізнавати, дізнати (чого); разг.
заживати, зажити, -живу, -живеш (чого,
що), сов. скуштувати, -тую, -туєш (чого);
(ощущать) відчувати, відчути (що),
почувати, почути (що); (переживать)
переживати, пережити (що); (узнавать)
пізнавати, пізнати (що); ~ть влечение к чему
см. влечение; ~ть наслаждение зазнавати,
зазнати насолоди (втіхи); ~вать нужду
в ком-чём потребувати когб-чого; ~ть
удовольствие от кого-чего зазнавати,
зазнати насолоди (втіхи) від кбго-чбго,
утішатися, утішитися ким-чим, несов.
тішитися ким-чим.
испытываться випробовуватися, -ббвуеться,
випробуватися, -бується; перевіритися;
досліджуватися, -джуеться. Ср.
испытывать 1.

испятнанный
517
иссосать
испятнанный разг. поплямований, поплям-
лений.
испятнать разг. поплямувати, -мую, -муеш,
поплямити, -млю, -мйш, сплямувати,
сплямити.
испятнаться разг. поплямуватися, -муюся,
-муєшся, поплямйтися, -млюся, -мйшся.
иссаленный разг. засалений, заяложений,
засмальцьований.
иссаливать, иссалить разг. засалювати,
-люю, -люєш, засалити, заяложувати,
-жую, -жуєш, заялозити, -ложу, -лбзиш
и мног. позаяложувати, засмальцьбвувати,
-цьбвую, -цьбвуєш, засмальцювати, -цюю,
-ціоєш и мног, позасмальцьовувати.
иссаливаться, иссалиться разг.
засалюватися, -лююся, -люєшся, засалитися и
мног. позасолюватися, заяложуватися,
-жуюся, -жуєшся, заялозитися, -лбжуся,
-лбзишся и мног. позаяложуватися,
засмальцьовуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєшся,
засмальцюватися, -цююся, -цюєшся и мног.
позасмальцьовуватися.
иссалить см. иссаливать.
иссалиться см. иссаливаться.
иссверлённый разг. посвердлений.
иссверливать, иссверлить разг. свердлити
и свердлувати, -лую, -луєш, посвердлити,
мног. попросвердлювати, -люю, -люєш,
попровірчувати, -чую, -чуєш.
иссверливаться разг. свердлитися,
свердлуватися, -лується.
иссверлить см. иссверливать.
иссекать, иссечь 1. (высекать, вырубать)
уст. висікати, висікти, -січу, -січеш
и мног. повисікати; (из камня, на камне
и т. п.— ещё) вирізьблювати, -люю,
-люєш, вирізьбити, -блю, -биш, витісувати,
-сую, -суєш, витесати, -тешу, -тешеш и
мног. повитісувати; 2. (рассекать во
многих местах) сікти (січу, січеш), посікти,
карбувати, -бую, -буєш, покарбувати;
(уничтожать — ещё) висікати, висікти;
~чь в капусту (изрубить на мелкие куски)
разг. посікти на капусту, пошаткувати,
-кую, -куєш; 3. (удалять) мед. вирізувати,
-зую, -зуєш и вирізати, вирізати, -ріжу,
-ріжеш и мног. повирізувати и повирізати;
4. (избивать кнутом, плетью и т. п.)
уст. сікти, висікти, шмагати,
вишмагати.
иссекаться, иссечься 1. страд, (несов.)
висікатися; вирізьблюватися, -люється,
витісуватися, -сується; сіктися (січеться);
висікатися; вирізатися; ср. иссекать 1—3;
2. (выпадать — о волосах; становиться
ветхим — о ткани) уст., обл. сіктися,
посіктися; разг. висікатися, висіктися,
-січеться.
йсеера-серебристый сірувато-сріблйстий,
сірувато-сріблястий.
иссечение 1. висічення, висікання;
вирізьблювання, витісування; 2. вирізування,
вирізання. Ср. иссекать 1, 3.
иссечённый и иссеченный 1. висічений;
вирізьблений, витесаний; 2. посічений,
покарбований; висічений; 3. вирізаний; 4.
висічений, вишмаганий. Ср. иссекать 1—4.
иссечь см. иссекать.
йссиза-голубой сизувато-блакйтний,
сизувато-голубий.
иссинивать, иссинить разг. 1. (пачкать
синим) засинювати, -нюю, -нюєш, засинити,
-синю, -ейниш и мног. позасинювати,
висинювати, вйсинити, -синю, -синиш,
синити, посинити; 2. (тратить) висинювати,
вйсинити.
иссиниваться, иссиниться 1. засинюватися,
-нююся, -нюєшся, засинитися, -синібся,
-синишся и мног. позасинюватися,
висинюватися, висинитися, -синюся, -синишся,
синитися, посинитися; 2. висинюватися,
висинитися. Ср. иссинивать 1—2.
иссинйть см. иссинивать.
иссиниться см. иссиниваться.
йссиня-чёрный синювато-чбрний, ейняво-чбр-
ний; разг. синій, аж чорний.
исследить см. исслеживать.
исследование 1. (действие) дослідження,
дослід, -у, (неоконч.—- ещё)
досліджування; 2. (научное сочинение) дослідження,
розвідка.
исследованный досліджений.
исследователь дослідник.
исследовательница дослідниця.
исследовательский (относящийся к
исследованию) дослідний; (относящийся к
исследователю) дослідницький; ~ая работа
дослідна робота; ~ий метод метод
дослідження.
исследовать несов. и сов. досліджувати,
-джую, -джуєш, дослідити, -сліджу,
-слідиш и -слідиш и мног. подосліджувати.
исследоваться страд, (несов.)
досліджуватися, -джується.
исследуемый досліджуваний.
исслеженный разг. затоптаний.
исслеживать, исследить разг. затоптувати,
-тую, -туєш, затоптати, -топчу, -топчеш,
сов. наслідити, -сліджу, -слідиш и -слідиш,
натоптати.
исслеживаться разг. затоптуватися,
-тується.
исслюненный разг. заслинений, обслинений.
исслюнивать, исслюнить, исслюня вливать,
исслюнявить г разг. заслинювати, -нюю,
-нюєш, заслинити, обслинювати,
обслинити.
иссолйть разг. висолити.
иссоп (Нуз8ори8 Ъ.) бот. гісоп, -у.
иссосанный разг. виссаний, висмоктаний.
иссосать разг. виссати и мног. повисисати,
висмоктати, -кчу, -кчеш и мног. повисмбк-
тувати, -тую, -туєш.

иссохнуть
518
иссыхать
иссохнуть см. иссыхать.
иссохший який (що) вйсох и т. /г.,
висохлий; посохлий; усохлий; зсохлий,
засохлий; в знач. прил. зв'ялений; см.
иссыхать.
исстари см. издавна.
исстёганный 1. вистьобаний, вишмаганий;
2. побитий, збитий, схльостаний. Ср.
исстёгивать 1—2.
исстегать см. исстёгивать.
исстегаться см. исстёгиваться.
исстёгивать, исстегать разг. 1. (избивать)
вистьобувати, -бую, -буєш, вистьобати,
шмагати, вишмагати; 2. (приводить в
негодность кнут, плеть и т. п.) бйти
(б'ю, б'єш), побити, збивати, збити (зіб'ю,
зіб'єш), схльостувати, -тую, -туєш,
схльостати.
исстёгиваться, исстегаться 1. несов.
вистьобуватися, -бується; 2. битися (б'ється),
побитися, збиватися, збитися (зіб'ється),
схльостуватися, -тується, схльостатися. Ср.
исстёгивать 1—2.
исстирать см. исстирывать.
исстираться см. исстирываться.
исстирывать, исстирать разг. 1.
витрачати при пранні, витратити (-трачу,
-тратиш) при пранні; (измыливать) змилювати,
-люю, -люєш, змйдити; 2. (портить,
изнашивать стиркой) запирати, запрати,
-перу, -перёш и мног. позапирати; 3.
(подвергать стирке) прати и випирати,
випрати, -перу, -переш.
исстирываться, исстираться 1. витрачатися
при пранні, витратитися (-тратиться) при
пранні; 2. запиратися, запратися,
-переться и мног. позапиратися; 3. пратися и ви-
пиратися, випратися, -переться. Ср.
исстирывать 1—3.
исстрагивать, исстрогать разг.
зстругувати, -гую, -гуєш, зстругати, -ружу, -ру-
жеш и -ругаю, -ругаєш.
исстрагиваться разг. зстругуватися,
-гується.
исстрадавшийся 1. прич. який (що)
настраждався и т. п.; см. исстрадаться; 2. в знач.
прил. вистражданий, змучений,
перемучений, згорьований.
исстрадаться настраждатися; (выстрадать)
вистраждати; (измучиться) змучитися,
намучитися, перемучитися.
исстрачивать, исстрочить 1. разг.
вистрочувати, -чую, -чуєш, вистрочити; 2.
(исписывать) прост, списувати, -сую, -суеш,
списати (спишу^ спишеш).
исстрачиваться 1. вистрочуватися, -чується;
2. списуватися, -сується. Ср. исстрачивать
1—2.
исстреливать, исстрелять 1. (тратить)
вистрілювати, -люю, -люєш, вистріляти;
2. (покрывать следами от выстрелов)
разг. прострілювати, прострелити и реже
прострілити; (продырявливать — еще)
продірявлювати, ^люю, -люєш,
продірявити, -влю, -виш, сов. подіркувати, -кую»
-куєш.
исстреливаться вистрілюватися, -люється.
Ср, исстреливать 1.
исстрелянный 1. вистріляний; 2,
прострелений, прострілений; продірявлений. Ср.
исстреливать 1—2.
исстрелять см. исстреливать.
исстроганный разг. зструганий.
исстрогать см. исстрагивать.
исстроченный 1. вистрочений; 2. списаний.
Ср. исстрачивать 1—2.
исстрочить см. исстрачивать.
исструганный см. исстроганный..
исстругать сов. см. исстрагивать.
исступление несамовитість, -тості; разг.
нестяма, нёстям, -у, нестямка, нестямок,
-мку, нетяма; (неистовство) шал, -у;
в ~нии у нестямі, у нестямі, у нестямці,
у нестямку, у нестямках, у нетямі, не
тямлячи себе; см. ещё исступлённо; прийти
в ~ние стати (зробитися) несамовитим;
разг. нестямитися, -млюся, -мишся.
исступлённо нареч. 1. несамовито, шалено;
знетямлено; нестимно, безтямно; 2.
несамовито, шалёно. Ср. исступлённый
1—2.
исступлённость 1. несамовитість, -тості,
шаленість, -ності; нестямність; 2.
несамовитість, шаленість. Ср. исступлённый
1—2.
исступлённый 1. (находящийся в
исступлении) несамовитий, шалений; (крайнє
возбуждённый — ещё) знетя млений;
(выражающий исступление — ещё) нестямний,
безтямний; 2. (необузданный, неистовый)
несамовитий, шалений.
иссушать, иссушить 1. висушувати, -шую,
-шуєш, висушити и мног. повисушувати,
. сушити, -шу, -шиш и зсушувати, зсушити;
2. перен. сушйти и зсушувати, зсушити,
висушувати, висушити и мног.
повисушувати, в'ялити, зв'ялити.
иссушаться, иссушиться висушуватися,
-шується, висушитися.
иссушенный 1. висушений, зсушений; 2.
перен. висушений, зсушений, зв'ялений.
иссушивать см. иссушать.
иссушиваться см. иссушаться.
иссушить см. иссушать.
иссушиться см. иссушаться.
Иссык-Куль Іссик-Куль, -лю.
Иссык-Кульская область Іссйк-Кульська
область.
иссык-кульский іссйк-кульський.
иссыхание 1. висихання; усихання. Ср.
иссыхать.
иссыхать, иссохнуть висихати, висохнути
и висохти, -хну, -хнеш и мног. повисихати;
(сохнуть) сохнути, посохнути а посохти;

иссякание
519
истачиваться
(усыхать) усихати, усохнути и усохти;
(засыхать) зсихати, зсохнути и зсохти
и мног. позсихати, засихати,^ засохнути
и засохти и мног. позасихати; (сов.:
увянуть) зв'ялитися.
иссякание 1. висихання; 2. вичерпання.
Ср. иссякать 1—2.
иссякать, иссякнуть 1. (высыхать) висихати,
висохнути и висохти, -хну, -хнеш и мног.
повисихати; 2. (исчерпываться)
вичерпуватися, -пується, вичерпатися;
(приходить к концу) сходити, -дить и реже зі-
хбдити, зійти, -йде, не ставати (не стає),
не стати (не стане); (выходить)
виходити, вийти; силы ~кают сйли
вичерпуються.
иссякший, иссякнувший 1. який (що)
висох, висохлий; 2. який (що) вичерпався,
вичерпаний; який (що) зійшов, якого
не стало; який (що) вийшов. Ср. иссякать
1—2.
истаивать, истаять 1. (таять) розтавати,
-таю, -таєш, розтанути и розтати, -тану,
-танеш, танути, станути; 2. (псрен.:
худетьу слабеть) танути, станути;
(приобретать болезненный вид) марніти,
змарніти.
«стапливать1, истопить 1. (нагревать
топкой) топйти, -плю, -пиш и витоплювати,
-люю, -люєш, витопити, -плю, -пиш и мног.
повитоплювати, палити, -лю, -лиш,
випалити, -лю, -лиш; сов. разг.
прокурите, -курю, -куриш; 2. (расходовать на
топку) разг. спалювати, -люю, -люеш,
спалити, випалювати, випалити и мног.
повипалювати.
истапливать2, истопить (нагревая,
расплавлять) разг. топйти, -плю, -пиш и
стоплювати, -люю, -люеш, стопити,
розтоплювати и розтопляти, розтопити;
(перетапливать) перетоплювати и перетопляти,
перетопити.
истапливаться \ истопиться 1. топитися,
-питься и витоплюватися, -люеться,
витопитися, -питься, палитися, -литься,
випалитися, -литься; 2. страд, (несов.)
топитися, витоплюватися, палитися;
спалюватися, -люеться, випалюватися. Ср.
истапливать1 1—2.
истапливаться2, истопиться топитися,
-питься и стоплюватися, -люеться,
стопитися, розтоплюватися и розтоплятися,
розтопитися; перетоплюватися и перетоп-
лятися, перетопитися. Ср. истапливать2.
«стаптывание 1. витоптування; толочення;
2. затоптування; 3. стоптування. Ср.
истаптывать 1—3.
истаптывать, истоптать 1. (приминать
ногами) топтати, -пчу, -пчеш, потоптати,
витоптувати, -тую, -туєш, витоптати,
-топчу, -топчеш, стоптувати, стоптати и мног.
постоптувати; (преим. траву, посевы и
т. п.— ещё) толочити, -лочу, -лбчиш
и толочити, -лбчу, -лбчиш, столочити
и потолочити; обл. ґрасувати, -сую, -суеш,
зграсувати; 2. (следить, натаптывать)
разг. затоптувати, затоптати, сов.
наслідити, -сліджу, -слідиш и -слідиш,
натоптати; 3. (изнашивать обувь) разг.
стоптувати, стоптати и мног. постоптувати;
разг. топтати, потоптати, підтоптувати,
підтоптати, редко відтоптувати, відтоптати,
витоптувати, витоптати; 4. (исхаживать)
стоптувати, стоптати.
истаптываться, истоптаться 1. топтатися,
-пчеться, потоптатися, витоптуватися,
-тується, витоптатися, -топчеться,
стоптуватися, стоптатися и мног. постоптуватися;
толочитися, -лбчиться и толочитися,
столочитися и потолочитися; 2. несов.
затоптуватися; 3. стоптуватися,
стоптатися и мног. постоптуватися; топтатися,
потоптатися. Ср. истаптывать 1—3.
истасканный разг. 1. прич. зношений;
стоптаний, підтоптаний; потріпаний;
затасканий; ср. истаскивать 1—2; 2. (в знач,
прил.: изнурённый) потріпаний,
підтоптаний; разг. потасканий; ~се лицо
виснажене (висмоктане) обличчя (лице); ~ый
вид підтоптаний (потріпаний) вигляд,
истаскать см. истаскивать.
истаскаться см. истаскиваться.
истаскивать, истаскать 1. разг. зношувати,
-шую, -шуеш, зносити (зношу, зносиш)
и мног. позношувати; (обувь — ещё)
стоптувати, -тую, -туєш, стоптати, -пчу, -пчеш
и мног. постоптувати, разг. підтоптувати,
підтоптати; (сов.: истрепать — ещё)
потріпати; 2. (перен.: о словах, мыслях)
разг. затаскувати, -кую, -куєш, затаскати,
заяложувати, -жую, -жуєш, заялозити,
-яложу, -ялозиш.
истаскиваться, истаскаться 1. зношуватися.,
-шується, зноситися (зноситься) и мног.
позношуватися; (об обуви — ещё)
стоптуватися, -тується, стоптатися, -пчеться
и мног. постоптуватися; потріпатися;
2. (перен.: становиться изнурённым)
зношуватися, -шуюся, -шуєшся, зноситися
(зношуся, зносишся), підтоптуватися,
-туюся, -туєшся, підтоптатися, -топчуся,
-тбпчешся, сов. потріпатися; 3. страд,
(несов.) зношуватися; стоптуватися,
підтоптуватися; затаскуватися, -кується,
заяложуватися, -жується; ср. истаскивать
1—2.
истачивать, источить 1. (изнашивать
точением) сточувати, -чую, -чуєш, сточити,
-чу, -чиш и мног. посточувати; 2.
(изъедать, продырявливая) точити, поточити,
сточувати, сточити; разг. переточувати,
переточити, трубити, -бить, перетрубйти;
обл. розточувати, розточити.
истачиваться, источиться 1. (изнашиваться)

истаять
520
истираться
сточуватися, -чується, сточитися, -читься
и мног. посточуватися; 2. страд, (несов.)
сточуватися; точитися, сточуватися;
переточуватися; розточуватися; ср. истачивать
1—2.
истаять см. истаивать.
истекать, истечь 1. (вытекать, выливаться)
к н и ж н. уст. витікати, витекти, -тече;
(перен.: выходить, появляться)
виходити, -дить, вийти, -йде и мног.
повиходити; (проистекать — ещё) виникати,
виникнути; 2. (обремени) минути, минути,
кінчатися, кінчитися и скінчитися,
закінчуватися, -чується, закінчитися и
закінчитися, виходити, вийти; (уплывать)
спливати, спливти и сплисти (спливе) и реже
сплинути; срок договора *тёк термін
(строк) дбговору минув (кінчився,
скінчився, закінчився, вийшов); 3. (исходить
кровью, слезами и т. п.) стікати, стекти
(стечу, стечёш) и мног. постікати,
сходити, -джу, -диш и реже зіхбдити, зійти,
-йду, -йдеш, спливати, спливти и сплисти.
истёкший 1. уст. см. истёкший; 2. (прил.:
прошедший) минулий, реже минувший;
в ~ем году минулого року, в
минулому році; ~ий день минулий (учорашній)
день.
истёкший прич. який (що) витік и т. п.;
см. истекать.
истереть см. истирать.
истереться см. истираться.
истерзанный 1. пошматбваний;^ знівечений,
понівечений; 2. змучений, вимучений,
замучений, намучений, помучений,
змордований, пошарпаний; пошматбваний;
скатований; обл. згризений. Ср. истерзать
1—2.
истерзать 1. (изорвать, изранить)
пошматувати, -тую, -туєш; (изувечить) знівечити,
понівечити; 2. (измучить, истомить
нравственно) змучити, вимучити, замучити,
намучити, помучити, змордувати, -дую,
-дуєш, пошарпати; разг. пошматувати;
(пытками, истязаниями — ещё)
скатувати, -тую, -туєш; (изгрызть) згризти,
-зу, -зёш; ~ть сердце пошматувати
(змучити, покраяти) серце.
истерзаться змучитися, вимучитися,
замучитися, намучитися, помучитися,
змордуватися, -дуюся, -дуєшся. Ср. истерзать 2.
истерик разг. істерик.
истерика істерика; закатывать, закатить
~ку, впадать, впасть в ~ку учинити,
учинити істерику, здіймати, здійняти
и зн?ти істерику.
истерически нареч. істерично.
истерический істеричний.
истеричка разг. істеричка.
истерично нареч. істерично.
истеричность істеричність, -ності.
истеричный істеричний.
истерйя істерія.
истёртый 1. стертий; розтертий, потертий;
стертий, потертий; стертий; ср. истирать
1—3; 2. (перен.: избитый) заяложений,
утертий.
истёсанный стесаний.
истёсывать, истесать стісувати, -сую, -суєш,
стесати (стешу, стешеш).
истёсываться стісуватися, -сується.
истец юр. позивач, -а и позивач, -а, позбв-
ник, позивальник.
истечение 1. (вытекание) витікання; 2. (окон-
чание) закінчення, скінчення; до ~ния
срока до закінчення (до скінчення) стрбку;
за ~нием срока зважаючи (з огляду) на
закінчення (на скінчення) стрбку (терміну),
через те, що минув (вийшов) строк
(термін); по ~нии срока після закінчення
(після скінчення) стрбку (терміну), по
закінченні стрбку (терміну); 3. ~ния (ми.:
отделения) физиол. виділення.
истечь см. истекать.
истина істина; расходиться с ~ной (не
соответствовать) не відповідати дійсності.
истинно 1. нареч. істинно; правдиво; щйро;
дійсно; справді; ср. истинный \; 2. в знач.
вводн. ел. прост, справді, дійсно.
истинность істинність, -ності; правдивість,
-вості; щирість, -рості; дійсність;
справжність. Ср. истинный 1.
истинный 1. істинний; (настоящий — ещё)
правдивий; (неподдельный — ещё) щйрий,
справедливий; (действительный — ещё)
дійсний; (подлинный — ещё) справжній,
разг. справдешній; ~ая любовь щйра
(справжня, істинна) любов; ~ая правда
щйра (істинна) правда; ~ый друг щйрий
(справжній, правдивий) друг; 2. (установ-
ливаемый научно; соответствующий
сущности явления) дійсний, істинний; ~ый
горизонт дійсний горизонт.
истираемость спец. стйраність, -ності.
истираненный прост, змордований,
замучений.
истирание 1. (действие) стирання;
розтирання; стирання; ч стирання; ср. истирать
1—3; 2. спец. стирання, стерти.
истиранить прост, змордувати, -дую,
-дуєш, замучити, звести (зведу, зведеш) з
світу.
истирать, истереть 1. стирати, стерти (зітру,
зітреш); (размельчать -— еще) розтирати,
розтерти, -зітрз^, -зітреш, сов. потерти;
2. (разрушать, портить трением)
стирати, стерти, сов. потерти; 3. (стирать
с поверхности, уничтожать) уст.
стирати, стерти.
истираться, истереться 1. стиратися,
стертися (зітреться); розтиратися, розтертися,
-зітреться, потертися; 2. стиратися,
стертися; 3. стиратися, стертися. Ср. истирать
І—3.

истица
52Г
исторгать
истица юр. позивачка и позивачка, позов- і
ниця, позивальниця.
истлевать, истлеть зотлівати, зотліти и
стліти, витлівати, витліти, перетліти, мног.
потліти.
истлевший який (що) зотлів (стлів, витлів,
перетлів), зотлілий, стлілий, витлілий,
перетлілий, мног. потлілий.
истлеть см. истлевать.
истмат (исторический
материализм) разг. істмат, -у (історичний
матеріалізм).
истово нареч. рёвно, рёвне; поважно; щйро,
старанно; побожно. Ср. истовый,
истовый уст. ревний; (степенный)
поважний; (усердный) щйрий, старанний;
(набожный) уст. побожний.
истод (Роїуцаїа Ь.) бот. китятки, -ток.
истодовые в знач. сущ. бот. китяткові, -их.
исток 1. (действие)^ витік, -току; вихід,
-ходу; ср. истекать 1; 2. (начало реки,
ручья) початок, -тку, витік, верхів'я;
~ки Днепра початок (витік, верхів'я)
Дніпра; 3. перен. джерело, початок; у
а/ков цивилизации коло (біля) джерел (по-
чатків) цивілізації; ~ки первобытной
культуры джерела (початки) первісної культури.
истолкование тлумачення, витлумачення;
відгадування. Ср. истолковывать,
истолкованный витлумачений; відгаданий.
Ср. истолковывать,
истолкователь тлумач, -а; відгадувач. Ср.
истолковывать,
истолковательница тлумачка; відгадувачка.
Ср. истолковывать,
истолковывать, истолковать тлумачити,
стлумачити, витлумачувати, -чую, -чуєш,
витлумачити; (сны — ещё) відгадувати, -дую,
-дуєш, відгадати; разг. розтовкмачувати,
-чую, -чуєш, розтовкмачити,
витовкмачувати, витовкмачити; обл. розтовмачу-
вати, розтовмачити, витовмачувати, вй-
товмачити, витолкбвувати, -кбвую, -кбвуєш,
вйтолкувати, -кую, -куєш.
истолковываться тлумачитися,
витлумачуватися, -чується; (о снах — ещё)
відгадуватися, -дується; разг. розтовкмачу-
ватися, -чується, витовкмачуватися; обл.
розтовмачуватися, витовмачуватися, ви-
толкбвуватися, -кбвується.
истолочь стовкти, -вчу, -вчёш, потовкти.
истолочься стовктися, -вчёться, потовктися.
истолчённый стовчений, потовчений.
истома знемога, млість, род. млості,
млосність, -ності; (усталость — ещё) утома.
истомить см. истомлять,
истомиться см. истомляться,
истомлённый стомлений, утомлений, натбмле-
ний, мног. потомлений; виморений,
поморений, зморений; знуджений; (изнеможённый)
знембжений; помучений. Ср. истомлять,
истомлять, истомить стомлювати, -л-юю,
-люєш и стомляти, стомити, -млю, -миш,
утомлювати и утомлйти, утомити,
натомлювати, натомити, мног. потомити;
(доводить до изнеможения) виморювати,
-рюю, -рюєш, виморити и мног.
повиморювати и поморити, -морю, -мориш, сов.
зморити; (сов.: тоской, ожиданием разг.—
ещё) знудити, -джу, -диш, и знудити, -джу,
-диш, занудити, затомити, мног. понудйти;
(мучить — ещё) мучити, помучити.
истомляться, истомиться стомлюватися,
-лююся, -люєшся и стомлятися,
стомитися, -млюся, -мишся, утомлюватися и
утомлятися, утомитися, натомлюватися,
натомйтися, потомитися, постомлюватися,
виморюватися, -рююся, -рюєшся,
виморитися и повиморюватися и поморитися,
-моримося, -моритеся; знудитися, -джуся,
-дишся, нудитися, -джуся, -дишся, занудй-
тися, мліти, перемліти, понивати, понити,
-ниє; (сов.: устать, изнемочь) знемогти,
-можу, -можеш, разг. понидіти; мучитися,
помучитися. Ср. истомлять,
истомный млосний; (томительный)
томливий; (изнурительный) виснажливий, змор-
ний.
истончать1 {стать тонким) уст.
стоншитися, потоншати.
истончать2, истончить (делать тонким)
стоншувати, -шую, -шуєш, стоншити.
истончаться, истончиться (делаться
тонким) стоншуватися, -шується, стоншитися
и потоншати.
истончение стоншення, (неоконч. д. — ещё)
стоншування. Ср. истончать2,
истончённый и стоншений.
истончить см. истончать 2.
истончиться см. истончаться.
истопить1 см. истапливать1,
истопить 2 см. истапливать 2.
истопиться г см. истапливаться \
истопиться 2 см. истапливаться 2.
истопленный х 1. топлений, витоплений,
випалений; 2. спалений, випалений. Ср.
истапливать * 1—2.
истопленный 2 топлений, стоплений, розтбп-
I лений; перетоплений. Ср. истапливать2,
истопник опалювач, грубник, топильник;
обл. пічкур, -а.
истопница опалювачка, грубниця,
топильниця.
истоптанный 1. потоптаний, витоптаний,
стоптаний; столочений; зграсований; 2.
затоптаний; 3. стоптаний; потоптаний,
підтоптаний, відтоптаний, витоптаний; 4.
стоптаний. Ср. истаптывать 1—4.
истоптать см. истаптывать,
истоптаться см. истаптываться,
исторгать, исторгнуть книжн. уст. 1.
(выбрасывать) викидати, викинути;
(извергать — ещё) вивергати, вивергнути и
І вивергати; (исключать — ещё) виключати,

исторгаться
522
истощать
виключити; (изгонять — ещё) ^
виганити и вигонити, вигнати (вижену, виженеш);
2. (вырывать) виривати, вирвати и мног.
повиривати, видирати, видерти и видрати,
-деру, -дереш и мног. повидирати,
висмикувати, -кую, -куєш и висмикати,
висмикати и висмикнути и мног» повисмикувати
и повисмикати; (выхватывать — ещё)
вихоплювати, -люю, -люєш, вихопити,
-плю, -пиш и мног. повихоплювати,
вихвачувати, -чую, -чуєш, вйхватити, -хвачу,
-хватиш; (освобождать — ещё)
визволити, визволити; 3. (перен.: вызывать,
заставлять появиться) викликати и реже
викликувати, -кую, -куєш, викликати,
-кличу, -кличеш; ^ть слёзы у кого-либо
викликати, викликати сльози у кого-нёбудь.
исторгаться, исторгнуться книжн. уст.
1. (вырываться) вириватися, вирватися;
2. страд, (несов.) викидатися; вивергатися;
виключатися; виганятися, вигонитися;
вириватися, видиратися, висмикуватися,
-кується; вихоплюватися, -люється,
вихвачуватися, -чується; визволятися;
викликатися, викликуватися, -кується; ер.
исторгать 1—3.
исторгнувший см. исторгший.
исторгнутый 1. викинутий, вйкинений;
вивержений; виключений; вигнаний; 2.
вирваний, повириваний, видертий,
висмикнутий; вихоплений, ви хвачений;
визволений; 3. викликаний. Ср. исторгать 1—3.
исторгнуть см. исторгать.
исторгнуться см. исторгаться.
исторгший який (що) викинув и т. п.; см.
исторгать.
исторжение 1. викидання; виверження, (не-
оконч. д.— ещё) вивергання; виключення,
(неоконч. 6\— ещё) виключання;
вигнання; 2. виривання; вихоплення, вихвачення,
(неоконч. . д.— ещё) вихоплювання,
вихвачування; визволення и реже
визволення, (неоконч. д.— ещё) визволяння;
3. викликання. Ср. исторгать 1—3.
исторйзм історизм, -у.
историйка уменьш. історійка.
историк історик.
истбрико-археологйческий істбрико-археоло-
гічний.
историко-литературный істбрико-літерат^р-
ний.
истбрико-материалистйческий істбрико-мате-
ріалістйчний.
историко-филологический істбрико-філоло-
гічний.
историко-философский істбрико-філосбф-
ський.
историограф історібграф.
историографический історіографічний.
историография історіографія.
исторически нареч. історично,
исторический історичний.
историчность історичність, -ності.
историчный історичний.
история 1. історія; ~рия болезни історія
хворбби; ~рия письма історія письма;
~рия с географией (о затруднении)
шутл. історія з географією; ^рия
умалчивает о чём шутл. історія мовчить (не
згадує, не говорить, не каже) про що;
2. (происшествие) разг. історія; пригбда;
разг. оказія, притичина, причта; вечная
(обычная) ~рия одвічна (відвічна,
звичайна) історія; совсем другая <*рия зовсім
інша історія (справа, річ).
истосковавшийся разг. який (що)
знудьгувався (знудився и знудився, зануди вся);
(в знач. прил.— ещё) знуджений, зану-
джений.
истосковаться (по кому-чему) разг.
знудьгуватися, -гуюся, -гуєшся, знудитися, -дж^-
ся, -дишся и знудитися, -джуся, -дишся,
занудйтися (за ким-чим, по кому-чому).
источать, источить 1. (заставлять течь,
проливать) книжн. уст. виливати,
вилити, -ллю, -ллєш и реже вилляти,
-ллю, -ллєш; (несов.: лить) лити и реже
ллйти; (точить — ещё) точйти, -чу, -чиш
и сточувати, -чую, -чуєш, сточити; (разли-.
вать) розливати, розлити, -зіллю, -зіллєш
и реже розілляти, -зіллю, -зіллєш,
розточувати, розточити; ~чать слёзы
виливати (лити, точйти) сльози; /^чать на кого
свой милости виливати (зливати) на кого
свою ласку; (одаривать) обдаровувати
кого своєю ласкою, уласкавлювати кого;
2. (несов.: выделять \ из себя, испускать)
розливати, розточувати; (запах — ещё)
випускати, видихати; ~чать аромат
розливати (лити, видихати) аромат.
источаться 1. виливатися; литися (ллється)
и ллятися (ллється); точитися, -читься,
сточуватися, -чується; розливатися,
розточуватися; 2. розливатися, розточуватися;
випускатися, видихатися. Ср. источать
1—2.
источенный 1. сточений; 2. поточений,
сточений; розточений; ~ый молью
побитий (поточений, сточений, розточений)
міллю. Ср. истачивать 1—2.
источить1 см. истачивать.
источить2 см. источать.
источиться см. истачиваться.
источник джерело; (в виде колодца — ещё)
криниця, уменьш.-ласк. криниченька,
криничка.
источниковедение джерелознавство.
источниковедческий джерелознавчий.
истошно нареч. разг. нестямно,
несамовито.
истошный разг. нестямний, несамовитий.
истощалый схудлий; охлялий; змарнілий,
виснажений. Ср. истощать2.
истощать \ истощить 1. виснажувати, -жую,

истощать
523
истрёпанный
-жуєш, виснажити; (изнурять работой;
делать неплодородной — о почве — ещё)
вироблйти и вироблювати, -люю, -люєш,
виробити, -блю, -биш; 2. (исчерпывать)
вичерпувати, -пую, -пуєш, вичерпати, реже
виснажувати, виснажити.
истощать2 (сов.: похудеть) разг.
схуднути; (ослабеть) охлйти (охляну,
охлянеш), охлйнути, мног. похлйнути; разг.
перепастися, -падуся, -падёшся; (осу-
нуться) змарніти, виснажитися.
истощаться, истощиться 1. виснажуватися,
-жуюся, -жуєшся, виснажитися; вироблй-
тися и вироблюватися, -лююся, -люешся,
виробитися, -блюся, -бишся; (о земле
редко — ещё) вироджуватися, -джується,
виродитися, -диться, пісніти, спісніти,
сов. обл. сплодитися, -диться; 2.
вичерпуватися, -пуеться, вичерпатися,
виснажуватися, виснажитися. Ср. истощать1 1—2.
истощение 1. (изнурение) виснаження, (не-
оконч. д.— еще) виснажування; нервное
~ние нервове виснаження (виснажування);
~ние почвы виснажування грунту; 2.
(исчерпание) вичерпання, (неоконч. д.—еще)
вичерпування; ~ние припасов вичерпання
(вичерпування) припасів.
истощённость виснаженість, -ності.
истощённый 1. прич. виснажений; вироблений;
вичерпаний; ср. истощать х 1—2; 2. (в знач,
прил.: изнурённый) виснажений;
(похудевший) схудлий; (ослабевший) охлялий;
(осунувшийся) змарнілий; обл. марний;
~ый вид виснажений (змарнілий) вигляд.
истощить см. истощать1.
истощиться см. истощаться.
Истпарт (Комиссия по
изучению истории партии) ист.
Істпарт, -у (Комісія по вивченню історії
партії).
истратить см. истрачивать.
истратиться см. истрачиваться.
истраченный витрачений, потрачений,
страчений; змарнований, згайнований;
згаяний; переведений. Ср. истрачивать.
истрачивать, истратить витрачати, витратити,
-трачу, -тратиш, тратити (трачу, тратиш),
потратити, страчувати, -чую, • -чуєш,
стратити; (время, силы, здоровье и т. п.—
ещё) марнувати, -ную, -нуєш, змарнувати,
гайнувати, -ную, -нуєш, згайнувати;
(время — ещё) гаяти, згаяти; (силы, здоровье —
ещё) збавлйти, збавити, -влю, -виш;
(терять силу на работе — ещё) вироблйти
и вироблювати, -люю, -люєш, виробити,
-блю, -биш, разг. переводити, -джу, -диш,
перевести, -веду, -ведёш.
истрачиваться, истратиться 1. витрачатися,
витратитися, -тратиться, тратитися
(тратиться), потратитися, страчуватися,
-чується, стратитися; марнуватися, -нується,
змарнуватися, гайнуватися, -нується,
згайнуватися; збавлйтися, збавитися,
-виться; вироблйтися и вироблюватися,
-люється, виробитися, -биться;
переводитися, -диться, перевестися, -ведеться;
ср. истрачивать; 2. (входить в расходы)
разг. витрачатися, витратитися,
-трачуся, -тратишся, тратитися, потратитися;
разг. редко страчуватися, -чуюся, -чуєшся,
стратитися, виживатися, вижитися, -жи-
вуся, -живешся.
истребитель 1. (кого-чего) винищувач, реже
знищувач, нищитель, -ля; 2. ав., мор.
и пр. винищувач.
истребйтельница винйщувачка, реже
нищителька.
истребительный 1. винищувальний, реже
знищувальний; (сокрушительный)
нищівний; (губительный) згубний; ~ая война
винищувальна війна; 2. ав., мор. и пр.
винищувальний; ~ая авиация винищу--
вальна авіація; ~ый отряд
винищувальний загін.
истребить см. истреблять.
истребиться см. истребляться.
истребление винищування, винищення,
знищування, нищення, знищення;
вигублювання, вигублення; вибавляння,
вибавлення; отдавать на ~ние віддавати
(давати) на поталу. Ср. истреблять.
истреблённый винищений, знищений. Ср.
истреблять.
истреблять, истребить винищувати, -щую,
-щуєш, винищити, знищувати и нищити,
знищити и мног. познищувати и
понищити; (губить •— ещё) вигублювати,
-люю, -люєш, вигубити, -блю, -биш;
(выводить — ещё) виводити, -джу, -диш,
вивести, -веду, -ведеш, вибавляти, вибавити,
-влю, -виш.
истребляться, истребиться винищуватися,
-щується, винищитися, знищуватися
«нищитися, знищитися и мног.
познищуватися и понищитися; вигублюватися,
-люється, вигубитися, -биться;
виводитися, -диться, вивестися, -ведеться, вибав-
лйтися, вибавитися, -виться. Ср.
истреблять.
истребование витребування; стйгнення. Ср.
истребовать.
истребованный витребуваний; стйгнений,
стйгнутий, справлений, виправлений.
Ср. истребовать.
истребовать к н и ж н. витребувати, -бую,
-буєш; (потребовать) зажадати; (долг —
ещё) стягнути, -гну, -гнеш, справити,
-влю, -виш, виправити.
истрёпанный 1. пошарпаний, потріпаний;
обтріпаний, обшарпаний, обстріпаний;
розтріпаний, розшарпаний; знбшений;
подертий, пбдраний, пбрваний; 2. пошарпаний;
потріпаний; вимотаний, висотаний;
виснажений. Ср. истрёпывать 1—2.

истрепать
524
исхарчйться
истрепать см. истрёпывать.
истрепаться см. истрёпываться.
истрёпывать, истрепать разг. 1* шарпати,
пошарпати, тріпати, потріпати;
(обтрёпывать) обтріпувати, -пую, -пуеш,
обтріпати и мног. пообтріпувати,
обшарпувати, обшарпати и мног. пообшарпувати,
обстріпувати, обстріпати; (растрёпывать —
ещё) розтріпувати, розтріпати и мног.
порозтріпувати, розшарпувати,
розшарпати и мног. порозшарпувати; (одежду,
обувь и т. п.— ещё) зношувати, -шую,
-шуєш, зносити (зношу ,^ зносиш) и мног.
позношувати, сов. поносити; (рвать — ещё)
дерти, -ру, -рёш и драти (деру, дерёш),
подерти и подрати, рвати, порвати; 2. (пе-
рен.: утомлять, измучивать) шарпати,
пошарпати; разг. тріпати, потріпати;
(выматывать) вимотувати, -тую, -туеш,
вимотати, висотувати, -тую, -туєш,
висотати; (изнурять) виснажувати, -жую,
-жуєш, виснажити; ~пать нервы
пошарпати (потріпати, вимотати, висотати) нерви.
истрёпываться, истрепаться 1. шарпатися,
пошарпатися, тріпатися, потріпатися;
обтріпуватися, -пуюся, -пуєшся,
обтріпатися и мног. пообтріпуватися,
обшарпуватися, обшарпатися и мног.
пообшарпуватися, обстріпуватися, обстріпатися;
розтріпуватися, розтріпатися и мног.
порозтріпуватися, розшарпуватися,
розшарпатися и мног. порозшарпуватися;
зношуватися, -шується, зноситися
(зноситься) и мног. позношуватися, сов.
поноситися; дертися, -рёться и дратися
(дереться), подертися и подратися,
рватися, порватися; шарпатися,
пошарпатися; тріпатися, потріпатися;
вимотуватися, -туюся, -туєшся, вимотатися,
висотуватися, -туюся, -туєшся, висотатися;
виснажуватися, -жуюся, -жуєшся,
виснажитися; ср. истрёпывать 1—2; 2. (сов.:
нравственна опуститься) разг.
потріпатися.
истрескаться разг. потріскатися; разг.
, потріскати, порепатися.
Истрия Істрія.
иструхляветь, иструхлявиться прост,
струхлявіти, струхнути, потрухлявіти,
потрухнути; (о дереве — ещё) спорохнй-
віти, спорохніти, попорохнявіти, попорох-
ніти.
истукан 1. (статуя) бовван, істукан; (идол)
ідол; стоять (сидеть) ~ном (как ~н)
разг. стояти як бовван (як істукан, мов
істукан, як стовп, стовпом), сидіти як
бовван (мов істукан); 2. (о человеке) бран.
ідол, бовдур.
иступить см. иступлять.
иступиться см. иступляться.
иступленный ступлений, затуплений,
потуплений.
иступлять (прост.)у иступить ступлювати,
-люю, -люєш, ступити, -плю, -пиш,
затуплювати и затупляти, затупити и мног.
позатуплювати и позатупляти, витуплювати
и витупляти, витупити, сов. потупити.
иступляться (прост.)у иступиться
ступлюватися, -люється, ступитися, -питься, за-'
туплюватися и затуплятися, затупитися и
мног. позатуплюватися и позатуплятися,
витуплюватися и витуплятися, витупитися,
сов. потупитися.
истцовый юр. позивацький, позбвницький,
позивальницький.
истый справжній; разг. справдешній;
(ревностный) щйрий.
истыканный 1. поколотий, поколений;
2. витиканий; потйканий, перетиканий.
Ср. истыкивать 1—2.
истыкивать, истыкать разг. 1.
(искалывать) колоти, -лю, -леш, поколоти; разг.
штйркати, поштйркати, штрикати,
поштрикати, сов. поштирхати; 2. (тыкая,
покрывать поверхность чем-л.) витикати,
витикати; сов. разг. потакати, -тичу,
-тичеш, мног. перетикати.
истыкиваться 1. колотися, -леться; 2.
витикатися. Ср. истыкивать 1—2.
истязание катування, мордування;
(мучение) мучення; (муки) муки, род. мук;
(пытки) тортури, -тур.
истязатель мучитель, -ля; (палач) кат,
увел, катюга.
истязательница мучителька.
истязательный катувальний, мордувальний.
истязательский катувальний,
мордувальний.
истязательство катування, мордування;
(мучение) мучення.
истязать катувати, -тую, -туєш, мордувати,
-дую, -дуєш; (мучить) мучити.
истязаться катуватися, -тується,
мордуватися, -дується; (мучиться) мучитися.
истязающий 1. прич. який (що) катує (мордує);
який (що) мучить; ср. истязать; 2. см.
мучительный.
истязуемый якого катує (мордує),
катований, мордований; якого мучить. Ср.
истязать.»
истязующий см. истязающий 1.
исхаживать, исходить разг. виходжувати,
-джую, -джуєш, виходити, -джу, -диш
и мног. повиходжувати, сов. обходити,
-ходжу, -ходиш, переходити; сов. разг.
сходити, реже зійти, -йду, -йдеш; (сов.:
всюду заглядывая) разг. виникати; (сов.:
блуждая — ещё) зблукати.
исхарчйть обл. витратити (-трачу,
-тратиш) на харчі.
исхарчйться обл. 1. (издержаться на еду)
витратитися (-трачуся, -тратишся) на харчі;
2. (истратить запас еды) вихарчувати,
-чую, -чуєш (разг.), разг- вихарчуватися.

525
исхудание
исхйтить см. похищать.
исхитряться, исхитриться прост. 1.
(становиться хитрыму ловким) ставати (стаю,
стаєш) хитрим, стати (стану, станеш)
хитрим, умудрятися, умудритися и реже
умудруватися, -руюся, -руєшся; 2.
(изловчаться, ухитряться) ухитрятися,
ухитритися и реже ухитруватися, умудрятися,
умудритися и реже умудруватися,
примудрятися, примудритися; (изловчаться
разг.—- ещё) приловчатися, приловчитися,
сов. зловчитися.
исхищать, исхйтить уст. виривати,
вирвати, видирати, видерти; (выхватывать)
вихоплювати, -люю, -люєш, вихопити, -плю,
-пиш.
исхищаться уст, вириватися, видиратися;
(выхватываться) вихоплюватися, -люеться.
исхищрёние см. изощрение.
исхищрённо нареч. витончено.
исхищрённость см. изощрённость.
исхищрённый см. изощрённый.
исхищря'ться см. изощряться.
исхлёстанный 1. схльостаний, вишмаганий;
2. схльостаний. Ср. исхлёстывать 1—2.
исхлестать см. исхлёстывать.
исхлестаться см. исхлёстываться.
исхлёстывать, исхлестать разг. 1.
(избивать, хлеща чем-л.) схльостувати, -тую,
-туеш, схльостати, шмагати, пошмагати,
сов. вишмагати; 2. (портить хлестанием)
схльостувати, схльостати, хльостати,
похльостати, обтріпувати, -пую, -пуєш,
обтріпати.
исхлёстываться, исхлестаться 1.
схльостуватися, -туюся, -туєшся, схльостатися,
шмагатися, пошмагатися, сов. вйшмага
тися; 2. схльостуватися, схльостатися
Ср. исхлёстывать 1—2.
исхлопатывать, исхлопотать разг. викло
дотувати, -тую, -туєш, виклопотати, -почу,
-почеш; (сов.: получить — ещё) одержати
виправити, -влю, -виш.
исхлопатываться, исхлопотаться 1. (уста
вать от хлопот) разг. заклопбтуватися
-туюся, -туєшся, заклопотатися, -почуся
-почешся, сов. переклопотатися; 2. страд
(несов.) виклопбтуватися, -туеться; ср
исхлопатывать.
исхлопотанный виклопотаний; одержаний.
Ср. исхлопатывать.
исхлопотать см. исхлопатывать.
исхлопотаться см. исхлопатываться.
исход 1. (действие) книжн. уст. вихід,
-ходу; 2. (способ разрешить какое-л.
затруднение) вихід, рада, порада, рятунок,
-нку, порятунок; дать (найти) ~д чему-
либо (для чего-либо) (дать возможность
проявиться) дати (знайти) вихід чому-
нёбудь (для чого-нёбудь); найти ~д в
чём дати собі раду (пораду) з чим, зарадити
собі в чому, порадити собі з чим; не было
другого А/да, как... не було іншого
виходу (Іншої ради), як...; нет ~да из
этого положения немає (нема) ради з цим
становищем, немає (нема) виходу
(порятунку) з цього становища; 3. (окончание,
завершение) кінець, -нцй; быть на ~де
(кончаться) кінчатися; (о времени — ещё)
минати, реже бути на спаді (на схилі);
в ~де (к ~ду, на ~де) месяца (к концу,
•в конце) у кінці (під кінець, на кінець,
наприкінці, реже на спаді, на схилі)
місяця; ^д болезни кінець хвороби; 4.
(результат) результат, -у, наслідки, -ків,
наслідок, -дку; ~д соревнования
результат (наслідок, наслідки) змагання.
исходатайствование книжн. виклопотання.
исходатайствованный книжн.
виклопотаний.
исходатайствовать (что) книжн.
виклопотати, -почу, -почеш (що); разг. вистаратися
(чого).
исходить1 см. исхаживать.
исходить2 несов. 1. (выходить откуда-л.)
уст., книжн. виходити, -джу, -диш;
2. (от кого-чего, из чего — иметь
источником) виходити; (идти) іти (ідуу ідеш);
(происходить) походити; от цветка ~
ходит аромат від квітки йде (ллється)
аромат; сведения входят из достоверных
источников відомості виходять (йдуть,
походять) з певних (з цілком певних, з
вірогідних, з достовірних) джерел; слух
^ходит от него чутка йде від нього; 3.
(основываться на чём-л.) виходити; ~тъ из
предположения виходити з припущення.
исходить3, изойти 1. (чем) разг. сходити,
-джу, -диш и зіходити, зійти, -йду, -йдеш;
(слезами, кровью и т. п.— ещё)
спливати, спливти и сплисти, -ливё и реже
сплинути; см. ещё истекать 3; ~ть, ~тй криком
ехбдити, зійти криком; сов. разг.
скричатися; 2. (несов.: истекать — о времени)
проходити, минати; 3. (расходоваться;
выходить) прост, витрачатися,
витратитися, -тратиться, виходити, вийти, -йде,
сходити и зіходити, зійти.
исходный вихідний, початковий; ~ая точка
вихідна точка.
исходящий 1. прич. який (що) виходить
и т. п.; см. исходить2; 2. в знач. прил.
канц. вихідний; ~ая бумага вихідний папір.
исхоженный виходжений; сходжений. Ср.
исхаживать.
исхолодаться разг. намерзнутися, намёрзти-
ся, -знуся, -знешея.
исхудавший см. исхудалый.
исхудалость схудлість, -лості; змарнілість.
Ср. исхудать.
исхудалый схудлий; змарнілий, помарнілий;
вйхуділий, вйхудлий. Ср. исхудать.
исхудание книжн. схуднення; змарніння,
змарнілість, -лості. Ср. исхудать.

исхудать
526
исчисление
исхудать схуднути; (осунуться) змарніти,
помарніти; разг. стягтися, -гнуся, -гнешся
и мног. постягуватися, -гуемося, -гуетеся
и постягатися, перепастися, -падуся, -па-
дёшся, вйхудіти, вйхуднути; он очень
[сильно] ~дал він дуже схуд (змарнів, з
тіла спав, перепався), його дуже стяглб;
(спал с лица — ещё) він дуже спав з
лиця, він дуже на лиці (на виду) впав.
исцарапанный подряпаний, обдряпаний,
подертий, подраний; роздряпаний;
передряпаний. Ср. исцарапывать.
исцарапать см. исцарапывать.
исцарапаться см. исцарапываться.
исцарапывать, исцарапать дрйпати,
подряпати, обдряпувати, -пую, -пуеш, обдрй-
пати, сов. подерти, -ру, -рёш и подрати,
-деру, -дерёш; (расцарапывать)
роздряпувати, роздряпати и мног.
пороздряпувати; (перецарапывать) передряпувати,
передряпати.
исцарапываться, • исцарапаться дрйпатися,
подряпатися, подертися, -руся, -рёшся
и подратися, -деруся, -дерешся;
роздряпуватися, -пуюся, -пуєшся, роздряпатися
и мног. пороздряпуватися;
передряпуватися, передряпатися. Ср. исцарапывать.
исцеление к н и ж н. зцілення.
исцелённый к н и ж н. зцілений.
исцелимый к н и ж н. зціленний, зцілимий.
исцелитель к н и ж н. зцілитель, -ля.
исцелйтельница к н и ж н. зцілителька.
исцелить см. исцелять.
исцелиться см. исцеляться.
исцеловать разг. обцілувати, -лую, -луєш;
разг. вицілувати, -лую, -луєш.
исцелять, исцелить к н и ж н. зцілити,
зцілити, -лк>, -лиш.
исцеляться, исцелиться к н и ж н. зцілятися,
зцілитися, -люся, -лишся.
исчадие уст., бран. вйплодок, -дка;
(порождение) породження; ~дие ада вйплодок
(породження) пекла, пекельне кодло.
исчахнуть зачахнути, змахнути; разг. знидіти;
(исхудать — ещё) схуднути; (осунуться)
змарніти, помарніти.
исчезание зникання, щезання. Ср. исчезать.
исчезать, исчезнуть зникати, зникнути,
щезати, щезнути, мног. пощезати,
пощезнути; разг. вищезати, вищезнути; (о
звуках, дымке, силах и т. п.— еще) танути,
розтанути и розтати, -тане; (прекращаться;
скрываться) гинути, згинути; (пропадать
разг.— ещё) зслизати, зслизнути и
зслизнути и зслизти, -зну, -знеш; обл. никнути,
поникнути; ~ть со света (с лица земли)
зникати, зникнути (щезати, щезнути), сов.
згинути; зслизати, зслизнути) з світу
(з лиця землі); ~ть из памяти зникати,
зникнути (щезати, щезнути) з пам'яті;
~ть в толпе зникати, зникнути (щезати,
щезнути) в натовпі (в юрбі).
исчезновение зникнення, щезання. Ср.
исчезать.
исчезнувший який (що) зник (щез, щезнув
и т. п.)$ зниклий, щезлий; см. исчезать.
исчезнуть см. исчезать.
исчёрканный разг. почерканий,
покреслений.
исчёркивать, исчеркать и исчёркать разг.
черкати, почеркати, креслити,
покреслити.
исчёркиваться разг. черкатися, креслитися.
йсчерна-фиолётовый чорнув&то-фіолетовий,
зчбрна-фіолетовий.
исчернённый разг. вичорнений,
почорнений.
исчернить разг. вичорнити, почорнити.
исчерпание вичерпання.
исчерпанность вйчерпаність, -ності.
исчерпанный вичерпаний..
исчерпать см. исчерпывать.
исчерпаться см. исчерпываться.
исчерпывание вичерпування; вибирання.
Ср. исчерпывать.
исчерпывать, исчерпать вичерпувати, -пую,
-пуєш, вичерпати; (силы, деньги и т. п.—
ещё) вибирати, вибрати, -беру, -береш
и мног. повибирати.
исчерпываться, исчерпаться вичерпуватися,
-пується, вичерпатися; вибиратися,
вибратися, -береться; вопрос (инцидент) ~тся
питання (інцидент) вичерпується,
вичерпається. Ср. исчерпывать.
исчерпывающе нареч. вичерпно.
исчерпывающий 1. прич. який (що) вичерпує,
вичерпуючий; який (що) вибирає; ср.
исчерпывать; 2. в знач. прил. вичерпний.
исчертить см. исчерчивать.
исчертиться см. исчерчиваться.
исчерченный 1. покреслений; почерканий;
2. скреслений; списаний. Ср. исчерчивать
1—2.
исчерчивать, исчертить 1. креслити,
покреслити; (сов.: исчёркать) почеркати; 2.
(тратить в результате черчения) разг.
скреслювати, -люю, -люєш, скреслити,
сов. покреслити; (исписывать) списувати,
-сую, -суєш, списати (спишу, спишеш)
и мног. посписувати.
исчерчиваться, исчертиться 1. несов.
креслитися; 2. скреслюватися,
-люється,^скреслитися; списуватися, -сується, списатися
(спишеться). Ср. исчерчивать 1—2.
исчирканный 1. разг. вйчирканий; 2. ся.
исчёрканный.
исчиркать 1. разг. вйчиркати; 2. см.
исчёркивать.
исчисление 1. (действие) обчислення, (не-
оконч.— ещё) обчислювання, обчисляння;
вирахування, вилічення, (неоконч.— ещё)
вираховування, вилічування; рахування;
перелічення, перерахування, (неоконч. —
ещё) перелічування, перераховування; ер.

исчисленный
527
Ифни
исчислять 1—2; 2. мат. числення;
дифференциальное ~ние диференціальне
числення.
исчисленный 1. обчислений; вирахуваний,
вичислений, вилічений; полічений,
злічений, порахований; 2, перелічений,
перерахований. Ср. исчислять 1—2.
исчислять, исчислить 1. обчислювати, -люю,
-люєш и обчисляти, обчислити;
(высчитывать) вираховувати, -хбвую, -ховуєш,
вирахувати, -рахую, -рахуєш и мног.
повираховувати, вичислювати, вичислити,
вилічувати, -чую, -чуєш, вилічити; (считать)
лічити, -ч^, -чиш, полічити и злічити,
рахувати (рахую, рахуєш), порахувати;
2. (перечислять) уст. перелічувати,
перелічити, перераховувати, перерахувати.
исчисляться 1. обчислюватися, -люється,
обчислятися; вираховуватися, -хбвується,
вичислюватися, вилічуватися, -чується;
лічитися, -читься, рахуватися (рахується);
. 2. перелічуватися, перераховуватися. Ср.
исчислять 1—2.
исшагать разг. виходити, -джу, -диш,
обходити, -ходжу, -ходиш, переходити; разг.
сходити, реже зійти, -йду, -йдеш.
исшаренный см. обшаренный.
исшаривать, исшарить см. обшаривать.
исшарканный разг. вичовганий, зчовганий.
исшаркать см. исшаркивать.
исшаркаться см. исшаркиваться.
исшаркивать, исшаркать разг. вичбвгувати,
-гую, -гуєш, вичовгати, зчбвгувати,
зчовгати, сов. почовгати; ~ть подмётки
зчбвгувати, зчовгати (почовгати) підметки;
~кать пол вичовгати (почовгати) підлогу.
исшаркиваться, исшаркаться разг. вичбв-
гуватися, -гується, вичовгатися, зчбвгу-
ватися, зчовгатися.
исшивать, исшить 1. (украшать шитьём)
уст. вишивати, вишити, -шию, -шиєш
и мног. повишивати, мережати и мережити
и вимережувати, -жую, -жуєш, вимережати
и вимережити; (расшивать) розшивати,
розшити, -шию, -шиєш; 2. (расходовать
при шитье) разг. вишивати, вишити.
исшиваться разг. вишиватися.
исшитый І. вишитий, вимережаний;
розшитий; 2. вишитий. Ср. исшивать 1—2.
исшйть см. исшивать.
исщепать разг. поскіпати, поколоти,
-колю, -колеш.
исщербйть пощербити, -блю, -бйш,
вищербити, -блю, -биш.
исщерблённый пощерблений, вищерблений.
исщипанный разг. пощйпаний.
исщипывать, исщипать разг. щипати,
пощипати.
исщипываться щипатися.
итак союз отже; (таким образом)^ таким
чином; (так вот) тож, разг. отож.
италийский ист. італьський.
италики, уст. италийцы ист. італіки, -ків;
~к, ~лйец ед. італік.
Италия Італія.
и тало-кельтский лингв, італо-кельтський.
итало-эфиопский італо-ефібпський.
итальянец італієць, -лїйця; ~нцы мн.
італійці, ' -ЦІВ.
итальянка італійка.
итальяноман і та ломан.
итальяномания італоманія.
итальяноманство італоманство.
итальянский італійський; ~ая забастовка
італійський страйк, італійська забастовка;
~ое окно італійське вікно.
и т. д. (и так далее) і т. д. (і так
далі); (и тому подобное) і т. ін. (і таке
інше), тощо.
ительмен ітельмен; ~ны мн. ітельмени, -нів.
ительменка ітельменка.
ительменский ітельменський.
итеративный лингв, ітеративний.
итог 1. бухг. підсумок, -мку; 2. (псрен.:
результат) підсумок, результат, ^ -у; в
конечном ~ге у кінцевому (в остаточному)
підсумку; (в конце концов) кінець кінцем;
врешті-решт, зрештою; 0 в ~ге
а) бухг. разом; б) перен. р а з г. у підсумку,
у результаті; подводить, лодвестй ~г ( ~ги)
чего підбивати, підбити (підводити,
підвести, робити, зробити) підсумок (підсумки)
чого (чому), підсумовувати, -мбвую, -мб-
вуєш, підсумувати, -мую, -муєш що.
итого нареч. разом.
итоговый бухг., перен. підсумковий.
итожить бух г. у перен. разг. підсумовувати,
-мбвую, -мбвуеш.
итожиться бухг., перен. разг.
підсумовуватися, -мбвуеться.
и т. п. (и тому подобное) і т. ін.
(і таке інше), і т. п. (і тому подібне), тощо.
ИТР (инженерно-технические
работники) ІТП (інженерно-технічні
працівники).
иттёрбиевый хим. ітербієвий.
иттербий хим. ітербій, -бію.
йттриевый хим. ітрієвий.
иттрий хим. ітрій, -рію.
ить прост, см, ведь 1.
иуда бран. іуда, юда.
иудаизм рел. іудаїзм, -у; разг. юдаїзм, -у.
иудей ист., рел. и пр. іудей; разг. юдёй;
/-'дёи мн. іудеї, -деїв.
иудейка ист., рел. и пр. Іудейка.
иудейский ист., рел. и пр. іудейський; разе,
юдейський.
иудейство рел. и пр. іудейство; разг.
юдейство.
иудин бран. іудин, -а, -є, юдин; г^но
лобзание, г-н поцелуй перен. книжн.
поцілунок Іуди (Юди)..
иудушка презр. іудушка.
Ифни Іфні (нескл).

их
528
к
их1 мест. 1. (род. и вин. п. от «они») їх;
2. (притяжательное) їхній, їх.
их2, и-их межд. прост, ех, е-ех, іх, і-іх.
ихневмон зоол. іхневмбн, фараонова мйша.
йхний прост, см. их 1 2.
ихтиоз мед. іхтіоз, -у.
ихтиозавр палеонт. іхтіозавр.
ихтиол фарм. іхтіол, -у.
ихтиоловый фарм. іхтіоловий.
ихтиолог зоол. іхтіолог.
ихтиологический зоол. іхтіологічний.
ихтиология зоол. іхтіологія.
ишак 1. віслюк, -а, ослюк, ішак, -а; (осёл —
ещё) осёл, род. осла; 2. псрен. дран, ослюк,
віслюк, ішак, осёл.
ишачий ішачий; (ослиный — ещё) ослйчий,
ослиний.
ишачить прост, ішачити.
ишачок уменьиі.-ласк. віслючбк, -чка, ослю-
чбк, ішачок; ослик, осля, -ляти. Ср.
ишак 1.
йшиас мед. ішіас, -у.
ишиатический мед. ішіатичний.
ЙАР ЙАР; см. ещё Йеменская Арабская
Республика.
Йёллоустон Йёллоустон, -у.
Йемен Йемен, -у.
Йеменская Арабская Республика Йєменська
Арабська Республіка.
йеменский Йєменський.
йог рел. йог.,
йод хим. у фарм. йод, -у.
йодистость хим.у фарм. йодистість, -тості.
йодистый хим.у фарм. йодистий.
йодный хим.у фарм. йодний.
йодоформ фарм. йодоформ, -у.
Йокохама, Йокогама Йокогама.
Йоркшир геогр. Йоркшір, -у.
к, ко предл. с дат. п.\. до (кого-чого), реже к,
ік (кому-чому); подъехать к станции
під'їхати до станції; сесть к столу сісти до
столу; зайти к товарищу зайти до товариша;
сложить к ногам скласти до ніг;
присоединиться к большинству приєднатися до
більшості; прислушиваться к словам
прислухатися до слів; воззвание ко всем трудящимся
відозва до всіх трудящих; переход от
страха к радости перехід від страху до радості;
попросить к телефону попросити до
телефону; к четырём прибавить один до чоти-
рьбх додати один; подготовка к; уборке
урожая підготовка до збирання врожаю;
Ишйм 1. (река) Ішим, -у; 2. (город) Ішим, -а.
Ишимбай Ішимбай.
ишурия мед. ішурія.
ишь част, прост, ач, бач, чи [ти] ба, чи [ти]
бач, іч, еч, ов, овва; ишь ты а) ач, бач, чи
[ти] ба, чи [ти] бач, іч, еч, ов, овва; б) (как
же) аякже; (как бы не так) овва, ов, як би
не так; ишь [ты], так я тебе и дал! аякже
(овва, ов, як би не так), так я тобі й дав!
(дам!); ишь [ты] что выдумали! ач (бач, чи
ба, чи ти ба, чи бач, чи ти бач, ач, овва)
що вигадали!
ищейка 1. (о собаке) шукач, -а; уст. дойда;
2. (перен.: сыщик) шпиг, -а; разг. шпик, -а,
презр. нишпорка.
ищущий який (що) шукає, шукаючий.
июль липень, -пня.
июльский липневий.
июнь червень, -вня; уст. червець, -вця и
червець, -вця.
июньский червневий; уст. червцевий; ~ий
г хрущ энтом. підгризень, -зня.
Йя [я.
Йоркшир с.-х. Йоркшир.
йоркширский: ~ая свинья с.-х. йоркширська
свиня.
йоруба йоруба.
йот лингв, йот.
йота лингв, йота; ни на ~ту разг. ні на йоту.
йотация лингв, йотація.
йотирование лингв, йотування.
йотированный лингв, йотований; ~ая
гласная йотована голосна.
йотировать лингв, йотувати, -тую, -туєш.
йотироваться лингв, йотуватися, -тується.
йотованный лингв, йотований.
Йоханнесбург Йоганнесбург.
Йошкар-Ола Йошкар-Ола.
призвать к оружию покликати до зброї;
привлечь к ответственности, разг.
притянуть к ответу притягти до
відповідальності; обязательный к исполнению
обов'язковий до виконання; тезисы к докладу
тези до доповіді; любовь к труду люббв
до праці; склонность к фантазии нахил
до фантазії; к слову пришлось разг. до
слова прийшлбся; принадлежать к
рабочему классу належати до робітничого
класу; к вопросу о происхождении языка
до питання про походження мови; вперёд,
к победе коммунизма! вперёд, до перемоги
комунізму!; 2. (при выражении направлен
й
к

•ка
529
кавалергард
чия действия к временному пределу)
над, на, під (що), до (чого); к вечеру
ветер утих надвечір (під вечір) вітер затих
(стих, утих, ущух); к утру положение
изменилось на ранок становище змінилося;
к началу года на початок року; к концу
года під (на) кінець року; к полночи
близько півночі, над північ; быть к десяти
часам бути на десяту годину; прийти к
ужину прийти до вечері . (на вечерю);
3. (при обозначении расположения по
отношению к странам света) на (що);
лежать к востоку от чего лежати на схід
від чого; 4. (при указании на назначение
какого-л. действия или предмета) на (що);
одежда к празднику бдяг (одёжа) на свято,
святковий (святний) бдяг, святкова
(святна) одёжа; подарок ко дню рождения
подарунок до дня (на день) народження; стол
накрыт к завтраку стіл накритий до
сніданку; приказ к вылету наказ до вйльоту;
5. (в бранных выражениях) до, під, к,
редко і к.
-ка част. разг. -но; (при повел. — ещё)
лише, лиш, лишень; (для выражения
решимости — ещё) бо (при полнознач-
ных словах пишется через дефис); пойдите-
ка підіть-но, підіть лишёнь; подй-ка сюда
идй-но (ходй-но) сюдй; смотрй-ка мне!
глядй-но (гляди лиш, гляди лишёнь)
мені!; куплю-ка я ату книгу куплю-но я цю
книжку (книгу); пойду-ка я піду-но я,
піду-бо я.
кабак1 (питейное заведение) уст., перен.
прост, шинок, -нку, корчма и корчма,
кабак, -а.
кабак2 бот. обл. кабак, -а.
кабала кабала.
кабалистика ист., перен. кабалістика.
кабалистический ист., перен. кабалістичний.
кабалить за кабаля ти, кабалйти.
кабальеро кабальеро (нескл., м.).
кабальный кабальний.
кабан 1. (дикий) [дикий] кабан, -а, вепр;
2. (домашний) кабан;
(хряк-производитель) кнур, -а; обл. вепр; 3. спец. кабан.
кабаний 1. кабанячий, вёпровий; 2.
кабанячий; кнурячий, кнурбвий; вёпровий. Ср.
кабан 1—2.
кабанина кабанятина.
кабанище увел, кабанюга, кабанисько,
кабанище, кабанюка, кабаняка.
кабанчик уменьш.-ласк. 1. [дикий]
кабанчик (кабанёць, -нця), вёприк; 2.
кабанчик; кнурёць, -рця. Ср. кабан 1—2.
кабарга зоол. кабарга.
кабарговый кабарговий.
кабардинец кабардинець, -нця ~нцы мн.
кабардинці, -ців.
кабардинка1 (женщина) кабардинка.
кабардинка2 (род черкески; танец)
кабардинка.
Кабарди но- Балкарская Автономная Сов ёт-
ская Социалистическая Республика,
Кабардино-Балкарская АССР
Кабардйно-Балкарська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Кабардйно-Балкарська
АРСР.
кабардинский кабардинський.
кабаре кабаре (нескл., ср.).
кабаржиный, кабарожий см. кабарговый.
кабатчик уст. шинкар, -я, корчмар, -я.
кабатчица уст. шинкарка, корчмарка.
кабацкий шинковий и шинковий,
корчемний, кабацький; (относящийся к
кабатчику) шинкарський. Ср. кабак1.
кабачковый кабачковий. Ср. кабачок2.
кабачок1 уменьш.-ласк. шиночок, -чка,
кабачок. Ср: кабак1.
кабачок2 бот. кабачок, -чка.
кабель кабель, -ля.
кабельный кабельний.
кабельтов мор. кабельтов.
кабельтовый в знач. сущ. мор. кабельтовий,
-ого.
кабельщик спец. кабельник.
каберне каберне (нескл., м.).
кабестан мор., ж.-д. кабестан.
кабестанный мор., ж.-д. кабестановий.
кабилы кабїли, -лі в.
кабина кабіна.
кабинет кабінет, -у.
кабинётик уменьш. кабінетик.
кабинетность кабінетність, -ності.
кабинетный кабінетний; ~ый портрет
кабінетний портрет; ~ый учёный прен.
кабінетний учений.
кабинетский кабінетський; ^ие земли уст.
кабінетські землі.
кабинка уменьш. кабінка.
каблограмма спец. каблограма.
каблук каблук, -а, підбор; уст. корок, -рка;
быть под ~ком у кого перен. разг. бути
під каблуком у кого; держать под ~ком
перен. разг. тримати (держати) під
каблуком.
каблучный сапожн. каблуковий, каблуч-
ний, підборовий.
каблучок 1. уменьш.-ласк. каблучок, -чка;
уст. кброчок; быть под ~чком у кого
см. каблук; держать под ~чкбм см. каблук;
2. архит. каблучок.
каботаж мор. каботаж, -у.
каботажник мор. каботажник.
каботажный мор. каботажний.
кабриолет кабріолет.
Кабул 1. (река) Кабул, -у; 2. (город) Кабул,
-а.
кабул кул. кабул, -у.
кабы союз, прост, якбй, коли б; обл.
кобй, коб.
кавалер кавалер.
кавалергард воен. дорев. кавалергард.

кавалергардский
530
кажущийся
кавалергардский воен. дорев.
кавалергардський; ~ий полк кавалергйрдський полк
кавалерийский кавалерійський.
кавалерист кавалерист.
кавалерия кавалерія.
кавалерский уст. кавалерський.
кавальер спец. кавальер.
кавалькада кавалькада.
кавардак разг. розгардіяш, -у.
кавасаки мор. кавасакі (нескл., м.).
каватина муз. каватина.
каверза разг. каверза.
каверзить разг. каверзувати, -зую, -зуеш.
каверзник разг. каверзник.
каверзница разг. каверзниця.
каверзничать разг. каверзувати, -зую, -зуеш.
каверзно нареч. разг. каверзно.
каверзность разг. каверзність, -ності.
каверзный разг. каверзний.
каверна мед., геол. каверна.
кавернозный мед., геол. кавернозний.
кавитация физ. кавітація.
Кавказ Кавказ, -у.
кавказец кавказець, -зця; ~зцы мн.
кавказці, -ці в.
кавказка кавказка.
кавказский кавказький.
кавун обл. кавун, -а.
кавун 6к уменьш.-ласк. обл. кавунець, -нця,
кавунчик.
кавычки лапки, -пок; ~ка ед. лапка; в ^ках
перен. ирон. в лапках.
кагал ист. у перен. прост, кагал, -у.
каган ист. каган.
каганат ист. каганат, -у.
каганец обл. каганець, -нця; разг. сліпачок,
-чка, сліпушка.
кагат с.-х. кагат, -у.
кагатирование с.-х. кагатування.
кагатировать с.-х. кагатувати, -тую, -туеш.
кагатный с.-х. кагатний.
кагатчик с.-х. кагатник.
кагор кагор, -у.
каданс муз., поэт, каданс, -у.
кадастр спец. кадастр, -у; водный ~р гидрол.
водний кадастр.
кадастровый спец. кадастровий.
каденция муз. каденція.
кадет1 полит, ист. кадет.
кадет2 воен. дорев. кадет.
кадетский * полит, ист. кадетський.
кадетский2 воен. дорев. кадетський; ~ий
корпус кадетський корпус.
кади рел. каді (нескл., м.).
кадило 1. церк. кадило; раздувать, раздать
^ло прост, роздмухувати, роздмухати
кадило; нужно, как мёртвому ~ло погов.
треба, як мёртвому кадило (припйрки);
треба, як пятого колеса (як п'йте колесо)
до воза; 2. (МеШШ Ь.) бот. кадило.
кадильница церк. кадильниця.
кадильный церк. кадильний.
кадить церк., перен. кадйти, -джу, -диш.
кадка діжка, реже кухва; (большая—ещё)
кадіб, -доба, кадівб, -довба. реже кадуб;
(для воды — ещё) водник, водйнка; (для
цветов—ещё) шаплйк, -а; (для
бучения—обычно) жлукто; (преим. с крышкой и замком—
ещё) ббдня; (квашня и реже больших
размеров) діжа.
кадмиевый хим. кадмієвий.
кадмий хим. кадмій, -мію.
кадочка уменьш.-ласк. діжечка; кадібець,
-бця; шапличок, -чка. Ср. кадка.
кадочник спец. ббндар, -я.
кадочный діжковий.
кадр кино, фото кадр, -у.
кадриль кадриль, -лі.
кадрйльный кадрильний.
кадровик разг. кадровик, -а.
кадровый кадровий; ~ая армия кадрова
армія.
кадры кадри, -рів; отдел ~ров відділ кадрів.
кадушечный діжковий.
кадушка діжка, діжечка; кадібець, -бцй;
шапличок, -чка. Ср. кадка.
кадык кадик, -а; разг. борлак, -а.
каёмка уменьш. облямівка, облямївочка,
лямівка, обвідка и обвідка, обвідочка,
кайбмка, бережок, -жка; смужка. Ср.
кайма.
каёмочка уменьш.-ласк. облямівочка,
обвідочка и обвідочка, кайбмочка, /5ережбк,
-жка; смужечка. Ср. кайма.
каёмочный облямівковий, каймовий, каймлй-
ний.
каёмчатый облямований, каймистий.
каждение церк., перен. кадіння.
каждогодний см. ежегодный.
каждогодно см. ежегодно.
каждогодный см. ежегодный.
каждодневно см. ежедневно.
каждодневный см. ежедневный.
каждый кожний, кратк. ф. кожен, -жна,
-жне, усилит, кожнісінький; (всякий)
усякий; в сочетании с существительными,
преим. обозначающими отрезок времени,
обычно передаётся наречием с первой
составной частью що...; ~ую весн?
щовесни, кожної весни, кожну весну; ~ые
два дня що два дні, кожні два дні; ~ые
сутки щодоби, кожної доби, кожну добу;
~ый год см. год; а/ый день см. день; ~ый
праздник щосвйта, кожного свята, кожне
свито; на ~ом шагу на кбжному кроці,
щокроку, реже щокрбк.
кажется см. казаться.
кажимость филос. позірність, -ності,
видимість, -мості.
кажйнный обл. см. каждый.
кажись вводн. ел. п^ост. здається; (как
будто) неначе, наче.
кажущийся 1. прич. який (що) здається
(видається); який (що) ввижається (привй-

казак
531
джуеться); ср. казаться; 2. в знач. прил.
гаданий, уявний, позірний.
казак козак, -а; разг. козачйна, увел,
козарлюга; ~закй мн. козакй, -ків, собир.
козацтво.
казакин уст. козакйн; обл. козачйна, козачка.
казаковать обл., уст. козакувати, -кую,
-куєш.
казан обл. казан, -а,
казанныи обл. казановий.
казанок уменьш. обл. казанок, -нка.
казанский казанський; ~ая ( ~ий) сирота
ирон. казанська (казанський) сирота,
святий та божий.
Казань Казань, -ні.
казарка орн., энтом. казарка.
казарма казарма.
казарменный казармений; быть на <~ом
положении бути на. казарменому становищі.
казать прост, показувати, -зую, -зуєш;
не ~ть глаз (носу, носа) разг. не
показувати очей (носа), не показуватися на очі.
казаться здаватися (здаюся, здаєшся),
видаватися; (безл.: представляться
воображению — ещё) ввижатися,
привиджуватися, -джуеться; кажется в знач, вводн.
сл. здається, видається; ^залось в знач,
вводн. сл. здавалося; не ~ться на глаза
прост, см. казать: не ~ть глаз (носу,
носа).
казах казах; ~хи мн. казахи, -хів.
Казахская Советская Социалистическая
Республика, Казахская ССР Казахська
Радянська Соціалістична Республіка,
Казахська РСР.
казахский казахський.
Казахстан Казахстан, -у.
казацкий козацький, козачий.
казачество козацтво.
казачий козачий, козацький.
казачйна прост, козачйна, козарлюга.
казачить уст. козакувати, -кую, -куєш.
казачка козачка.
казачок 1. уменьш.-ласк. козачок, -чка;
2. (мальчик-слуга) ист. козачок;
(казачий слуга), джура; 3. (танец) козачок.
казашка казашка.
Казбек Казбек, -у.
казейн хим. казеїн, -у.
казеиновый хим: казеїновий.
каземат каземат, -у.
казематный казематний.
казёнка (винная лавка; водка) прост, уст.
казёнка.
казённик спец. казённик.
казеннокоштный уст. казеннокоштний.
казённый 1. уст.у псрен. казенний; на ~ый
счёт на (за) рахунок державної скарбниці;
2. спец. казенний.
казёнщина прен. казёнщина.
казимир текст, ист. казимир, -у.
Казимир (имя) Казимир.
казимйровый текст, ист. казимировий.
казинет текст, ист. казинет, -у.
казинетовый текст, ист. казинётовий.
казино казинр (нескл., ср.).
казйстость прост, уст. показність, -но-
сті, вйдність.
казистый прост, уст. показний, видний.
казна1 уст. казна; государственная ~на
державна скарбниця (казна).
казна2 воен. казна, казённа частина.
казначей скарбник, -а, скарбничий, -ого,
казначей; дорез. підскарбій.
казначейский 1. (относящийся к казначею)
скарбницький, скарбничий, скарбника,
скарбничого (род. п.); ~ая должность
посада скарбника (скарбничого); 2.
(относящийся к казначейству) дорев.
державної скарбниці (род. п.), казначейський;
государственный ~ий билет см. билет 2.
казначейство дорев. державна скарбниця,
казначейство.
казначейша прост, уст. 1. (жена
казначея) скарбникбва дружина; разг. скарбни-
чйха; 2. см. казначея.
казначея уст. казначея.
казнённый страчений, покараний (скараний)
[на смерть; уст. на горло]; скатований.
Ср. казнить 1.
казнить несов. и сов. 1. страчувати, -чую,
-чуєш, стратити (страчу, стратиш), карати
[на смерть; уст. на горло], покарати и
скарати [на смерть; уст. на горло]; уст.
катувати, -тую, -туеш, скатувати; 2. (пе-
рен.: наказывать, мучить) карати,
покарати; (несов.: бичевать) бичувати, -чую,
-чуєш, картати.
казниться (мучиться) мучити себе, мучитися;
(терзаться) карати себе, каратися, кар-
татися.
казнокрад уст. казнокрад.
казнокрадство уст. казнокрадство.
казнохранилище уст. скарбниця,
скарбівниця.
казнь 1. (смертная) страта, смертна кара,
кара на смерть (уст. на горло); 2. (нака-
заниє) уст. кара, покарання;
(истязание) катування; 3. (перен.: мучение,
страдание) кара, мука, муки, род. мук.
казовый уст. показний; ~ый конец чего-
либо показний кінець чого-нёбудь.
казуальный научн. казуальний.
казуар орн. казуар.
казуист казуїст.
казуйсти ка каз у їсти ка.
казуистически нареч. казуїстично.
казуистический казуїстичний.
казуистйчность казуїстичність, -ності.
казуистка казуїстка.
казус казус, -у.
казусный казусний.
каик мор. каїк.
каин уст. каїн.

каинит 532 какой
каинит хим.у с.-х. каїніт, -у.
каинов уст. каїнів, -нова, -нове; ~во
отродье бран. каїнове кодло; ~ва печать,
~во клеймо книжн. каїнова печать,
каїнове тавро (клеймо).
Кайр Каїр.
каирский каїрський.
Кайенна Кайенна.
кайённский кайєннський; ~ий перец
кайєннський перець.
кайзер ист. кайзер.
кайзеровский, кайзерский ист. кайзерівський,
кайзерський.
кайла горн, кайло.
кайлить горн, кайлувати, -лую, -луєш.
кайло см. кайла.
кайловщик горн, кайлівник, -а.
кайловый горн, кайловий.
кайма облямівка, лямівка, обвідка и обвідка,
кайма, берег; (по краю ткани — еще)
габа; (полоса) смуга, окрайка, разг.
окравка.
каймак обл. каймак, -у (редко).
кайман зоол. кайман.
каймановые в знач. сущ. зоол. кайманові,
-их;
каймйстый см. каёмчатый.
кайнозой геол. кайнозой, -збю.
кайнозойский геол. кайнозойський; ~ая
э'ра кайнозойська ера.
кайра орн. кайра.
как 1. нареч. як; ^к! як!; ^к? як? ^квсегда
як завжди; ~кком#, ком# ~к як кому, кому
як; ~к раз саме, якраз; (сразу) зразу,
відразу; (мигом) умить; ~к бы то ни
было як би то (там) не було; ~к ни...
як не...; ~к есть все разг. чисто всі, геть
усі, геть -чисто всі; ~к бы не... як би
не...; (для выражения опасения — ещё)
коли б не...; ~к бы не упасть як би (коли б)
не впасти; 2. союз а) (сравнительный)
як; (словно — ещё) наче, неначе, мов,
немов; волны, ~к горы хвилі, як (наче,
неначе, мов, немов) гори; не такой, ~к
не такий, як; інший, ніж; ~к бы як би;
(для выражения сравнения) неначе, наче,
немов, мов; (для выражения сомнения,
недоверия) ніби; б) (присоединительный)
як; ~к видно, он... як видно, він...;
Пушкин ~к лйрик Пушкін як лірик; в)
(временной) як; (когда — ещё) коли; ~к
только як тільки, тільки що, тільки-но;
разг. тільки, скоро; ~к скоро уст. як
тільки; разг. скоро, скоро-но; (для
выражения условности — ещё) якщо тільки;
~к зима, я болею [як] тільки зима, я
хворію (нездужаю); г) (условный) разг.
як, коли, якщо; разг. раз; д)
(выделительный, ограничительный, причинный)
як; ~к бы ни як би не, хоч [би] як; (перед
прил.) який би не, хоч би який; 3. част.
як; (в восклицательных предложениях
со сказуемым, выраженным
прилагательным) який; ^к он испугался! як він
злякався!; ещё [и] как! ще й як!; ~к важен
этот факт! який важливий цей факт!;
~к я рад! який я радий!; куда ~к!
разг. диви як!, ач як!; [а] ~к же [а] як же;
(при утвердительном ответе) аякже,
разг. авжёж; ~к [бы] не так! прост.
чом [би] не так!, як [би] не так!; (ой ли,
ишь) разг. овва!, ов!; (при возражении)
разг. егё!, авжёж!; ~к так як так; ~к
начнёт читать! як [не] почне читати!; ~к
можно (при сравн. ст.) якнай..., якомога,
як можна, щонай...; ~к можно больше
якнайбільше, якомога (як можна) більше,
щонайбільше; ~к нельзя (при сравн. ст.)
якнай..., щонай...; ~к нельзя лучше см.
лучше 1.
какаду орн. какаду (нескл., м.).
какао какао (нескл., ср.).
какаовый какаовий.
как-либо см. как-нибудь 1.
как-нибудь и реже как-нибудь нареч. 1. як-
нёбудь, якось; надо ~дь помочь ему
треба якось (як-нёбудь) допомогти йому;
2. (кое-как, небрежно) разг.
як-нёбудь, аби як, сяк-так, так-сяк, якось:
разг. на галай-балай; он всё делает
~дь він усе робить як-нёбудь (абйяк,
сяк-так, так-сяк, якось; на галай-балай);
3. (когда-нибудь) разг. як-нёбудь,
якбсь и якось, коли-небудь, колись.
как-никак нареч. як-не-як; (что ни говори,
говорите) що не кажи, що не кажіть;
(как бы то ни было) як би то (там) не було;
(всё же) все ж.
каков 1, мест, якйй; ~в ни [на] есть хоч який,
який завгодно, перший-ліпший; ~в
собой (из себя)? якйй з себе?; 2. ~вы (мн.:
в знач. част.— перед перечислением)
книжн. уст. як, як-от; (а именно)
а саме; (например) наприклад.
каково нареч. 1. (вопросительное) як;
(восклицание) ач як, бач як, он як; (как вам
это нравится) як вам це подобається;
~во ему живётся? як йому живеться (по-
живається)?, як він живе (поживає)?;
2. (относительное) уст. як.
каковой мест. уст. якйй.
каковский мест, прост, якйй.
какое в знач. нареч. разг. дё там, дё тобі,
дё вже, яке там.
какой мест. 1. якйй; (который — ещё)
котрий; ~6и бы то ни был (было) якйй би
то (би там) не був (не було); ~6й бы ни...
якйй би не..., хоч би якйй; ~6й ни [на]
есть хоч якйй, який завгодно, перший-
ліпший; ~бй из себя (собой)? якйй собою
(з себе)?; ~6й такой? якйй такйй?; где
~6й де якйй; когда ~6й коли якйй; кому
~6й ком\'7 якйй; ни в ~ую прост,
нізащо, ні в якому (в жодному) разі; хоть

какой-либо
533
калибрование
~6й, ~6й хотите (хочешь) хоч який,
який завгодно, перший-лїпший; из ~йх
уст. з яких; 2. (в относительном
предложении) який.
какой-либо см. какой-нибудь 1.
какой-нибудь мест. 1. який-нёбудь, род.
якого-нёбудь, котрий-нёбудь, род. котрого-
нёбудь, реже котрйй-будь; (какой-то —
еще) якййсь, род. якогось, котрийсь, -рб-
гось; (любой — ещё) будь-якйй; хоть ~дь
хоч який-нёбудь (якййсь, будь-якйй);
2. (незначительный, ничтожный) разг.
якййсь, який-нёбудь; он не ~дь простак
він не якййсь (не який-нёбудь) простак;
3. (в сочетании со словами, обозначающими
количество) разг. якййсь; через ~йе
-нибудь километров пять через якихось
кілометрів п'ять.
какой-то мест. 1. якййсь, род. якогось,
котрийсь, -рбгось; (с оттенком
пренебрежения — ещё) якййсь там, якййсь-то;
2. (в сочетании со словами, обозначающими
количество) разг. якййсь; через ~йе-то
пять минут через якихось п'ять хвилин.
какофонический, какофоничный
какофонічний.
какофония какофонія.
как-то нареч. 1. (каким-то образом; не
совсем ясно, как) якось; 2. (когда-то,
некогда, однажды) якось и якось, колись;
3. (при вопросительном употреблении
и в относительном предложении) як-то;
4. (в знач. част.: при перечислении) як-бт,
як; (а именно) а саме; (например)
наприклад.
кактус бот. кактус.
кактусовые в знач. сущ. бот. кактусові, -их.
кактусовый бот. кактусовий.
кал кал, -у.
каламбур каламбур.
каламбурист каламбурист.
каламбурйстка каламбурйстка.
каламбурить каламбурити.
каламбурный каламбурний.
каламянка текст, каламайка.
каламянковый текст, каламайковий.
каландр техн. каландр.
каландрирование спец. каландрування.
каландрировать спец. каландрувати, -рую,
-руєш.
каландрироваться спец. каландруватися,
-рується.
каландрование спец. каландрування.
каландрованный спец. каландрбваний.
каландровать спец. каландрувати, -рую,
-руєш.
каландроваться спец. каландруватися,
-рується.
каландровщик спец. каландрувальник.
каландровый техн. каландровий.
каланча каланча.
калач калач, -а; тёртый ~ч разг. бйтий жак,
бита голова, тёрта людйна, бйтий у тім'я;
'-'чом не заманишь (не выманишь) кого
разг. калачем не принадиш (не заманиш)
кого; досталось (достанется) на ~чй
дісталося (дістанеться, перепало, перепаде)
на горіхи.
калачик уменьш.-ласк. калачик; ~ком в
знач. нареч. калачиком.
калачник калачник.
калачиица калачниця.
калачный калачний.
калган (РоіепіШа егесіа Ь.) бот. калган,
-У-
налганный калгановий.
калевать стол, калювати, -люю, -люєш.
калёвка стол. 1. (действие) калювання;
2. (инструмент и пр.) кальбвка.
калёвочный стол, калювальний.
калёвщик стол, калювальник.
калейдоскоп калейдоскоп.
калейдоскопически нареч. калейдоскопічно.
калейдоскопический калейдоскопічний.
калеидоскопйчность калейдоскопічність, -но-
сті.
калека каліка; ~ки мн. каліки, -лік; собир.
разг. каліч, -і.
календарный календарний.
календарь календар, -я.
календы ист. калёнди, -ленд; отложить до
греческих ~д книжн. ирон. відкласти до
грецьких календ; відкласти на безрік.
каление 1. (действие) розжарювання,
розпікання; смаження, пряження; гартування;
ср. калйть 1—3; 2. (окраска тела при
высоких температурах) спец. жар, -у; белое
майе білий жар; довести кого до белого
~ния перен. разг. допекти кому (кого)
до живого.
калённый прич. 1. розжарюваний; 2.
смажений, пряжений; 3. гартований. Ср.
калйть 1—3.
калёный прил. 1. (раскалённый)
розжарений, розпечений; ~ым железом выжечь
что розпеченим залізом випекти що;
2. (поджаренный) смажений, прйжений;
~ые орехи смажені горіхи; 3.
(обработанный калением) мет. гартований; ~ая
стрела фольк. гартована стріла.
Калёрия Кал ері я.
калечение калічення, нівечення.
калечить калічити, нівечити.
калечиться калічитися, нівечитися.
кали хим. уст. калі (нескл., ср.); едкое
~ли їдке калі.
калибр спец. калібр, -у.
калибрирование спец. калібрування.
калибрированный спец. калібрований.
калибрировать спец. калібрувати, -рз^ю,
-руєш.
калибрироваться спец. калібруватися,
-рується.
калибрование спец. калібрування.

калиброванный
534
кальцит
калиброванный спец. калібрований.
калибровать спец, калібрувати, -рую, -руеш.
калиброваться спец. калібруватися,-рується.
калибровка спец. калібрбвка; (неоконч. д.—
обычно) калібрування.
калибровочный спец. калібрувальний.
калибровщик спец. калібрувальник.
калибровщица спец* калібрувальниця.
калибровый спец. калібровий.
калибромер спец. калібромір.
калиброметр спец. каліброметр.
калиевый хим. калієвий.
калий хим. калій, -лію.
калийный хим. калійний; ~ые удобрения
с.-х. калійні добрива.
калика уст., фольк. каліка; ~ки
перехожие каліки перехожі.
калильный мет. 1. (для закаливания
металлов) гартівний; «^ая печь гартівна піч;
2. (для плавления металлов) жаровйй;
О ~ая лампа жарова лампа.
калильня мет. гартівня, гартувальня.
калильщик мет. гартівник, -а,
гартувальник.
калильщица мет. гартівнйия, гартувальниця.
Калимантан Калімантан, -у, Борнео (нескл.).
калина калина.
Калина (имя) Калина.
Калинин геогр. Калінін.
Калининград Калінінград.
Калининградская область Калінінградська
область.
калининградский калінінградський.
Калининская область Калінінська ббласть.
калининский калінінський.
калинка уменьш.-ласк. калинка.
калинник 1. (заросли) калинник, -а; 2. (ка-
липовый пирог) обл. калинник; (хлеб
с калиной — обычно) калёник.
калиновый калиновий и реже калиновий.
калинушка фольк. ласк, калинонька,
калиночка.
калитка хвіртка.
калйточка уменьиі. хвірточка.
калйть 1. (сильно нагревать) розжарювати,
-рюю, -рюєш, розпікати; 2. (плоды со
скорлупой) смажити, прижити; 3.
(закаливать) мет. гартувати, -тую, -туєш.
калйться 1. розжарюватися, -рюється,
розпікатися; 2. смажитися, прижитися;
3. гартуватися, -тується. Ср. калйть
1—3.
калйф ист. каліф, халіф; ~ф на час ирон.
каліф (халіф) на годину (на час),
кали фат ист. каліфат, -у, халіфат.
калифорнийский каліфорнійський.
Калифорнийский залив Каліфорнійська
затока.
Калифорния Каліфорнія,
каллиграф каліграф,
каллиграфически нареч. каліграфічно,
каллиграфический каліграфічний.
І каллиграфия каліграфія.
Каллйник Калёник.
Каллистрат Калістрат.
калмык калмик, -а; ~ки мн. калмики, -ків.
Калмыцкая Автономная Советская
Социалистическая Республика, Калмыцкая АССР
Калмицька Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Калмицька АРСР.
калмыцкий калмицький.'
калмычка калмичка.
каловый каловий.
каломель фарм. каломель, -лю.
калорийность физ. калорійність, -ності.
калорийный физ. калорійний.
калориметр физ. калориметр.
калориметрический физ. калориметричний.
калориметрия физ. калориметрія.
калорифер техн. калорифер.
І калориферный техн. калориферний.
калория физ. калорія.
калоши калоші, -лбш; ~ша ед. калбша; по-
I садить в ^шу перен. разг. загнати на
І слизьке, посадити в • калошу; сесть в ~шу
перен. разг. сісти в калошу.
калошный калошний.
калуга ихт. калуга.
Калуга геогр. Калуга.
калужница (СаІіНа Ъ.) бот. калюжниця.
Калужская ббласть Калузька ббласть.
калужский калузький.
калуфер бот. канупер, -у.
калым этногр. калйм, -у.
кальвиль сад. кальвіль, -ля.
кальвинизм рел. кальвінізм, -у.
кальвинист рел. кальвініст.
кальвинистка рел. кальвіністка.
кальвинистский рел. кальвіністський.
калька техн., лингв, калька,
калькирование техн., лингв, калькування.
калькированный техн., лингв.
калькований.
калькировать техн., лингв, калькувати,
-кую, -куєш.
калькулировать торг. калькулювати, -люю,
-люєш.
калькулироваться торг. калькулюватися,
-люється.
калькулятор торг. калькулйтор.
калькуляционный торг. калькуляційний.
калькуляция торг. калькуляція.
Калькутта Калькутта.
кальмар зоол. кальмар.
кальсоны кальсони, -сон.
кальцекс фарм. кальцекс, -у.
кальциевый хим. кальцієвий.
кальций хим. кальцій, -цію.
кальцинация хим. кальцинація.
кальцинирование хим. кальцинування.
кальцинированный хим. кальцинований.
кальцинировать хим. кальцинувати, -ную,
-нуєш.
* кальцит мин. кальцит, -у.

кальян
535
камора
кальян кальян, -у.
каляканье балакання; базікання. Ср.
калякать.
калякать прост, (разговаривать,
беседовать) балакати, разг. гомоніти;
(болтать) разг. базікати, теревенити.
Кама Кама.
камарилья книжн. камарилья.
камаринская, камаринский в знач. сущ. ка-
маринсъка, -о'Г, камаринський, -ого.
камбала ихт. камбала.
камбаловые в знач. сущ. ихт. камбалові, -их.
камбиальный бот. камбіальний.
камбий бот. камбій, -бію.
Камбоджа Ка мббджа.
камбоджиец камбоджієць, -джійця; ~жййцы
мн. камбоджійці, -ців.
камбоджийка камбоджійка.
камбоджийский камбоджійський.
камбуз мор. камбуз.
камбузный мор. камбузний.
камвольный текст, камвольний.
камедетечение бот. камедетеча.
камедистый камедистий.
камедный камедний.
камедь камедь, -ді; (вишнёвого, черешневого,
сливового дерева) глей, род. глею.
камелёк коминок, -нка; (печка — ещё)
грубка.
камелия бот., перен. уст. камелія.
каменеть кам'яніти, каменіти.
Каменец-Подольский сущ. Кам'янёць-По-
дільський, род. Кам'янця-Подільського.
каменец- подольский прил. кам'янёць-по-
дільський.
каменистость кам'янистість, -тості, каменйс-
тість, каменястість.
каменистый кам'янистий, каменистий,
каменистий.
каменка 1. (печь) кам'янка (обл.); 2. орн.
кам'янка.
каменноугольный кам'яновугільний и
кам'яновугільний.
каменный кам'яний; (преим. из камня —
ещё) камінний; (о постройке — ещё)
мурований; ~ая соль кам'яна сіль; ~ое лицо
перен. кам'яне обличчя (лице); ^ые
породы геол. кам'яні (камінні) породи;
~ые работы строит, каменярські робота;
«~ый век археол. кам'яний вік; ~ый дом
кам'яний (камінний, мурований) будинок
(дім); обл. кам'яниця, каменйця; ~ый
мешок кам'яний мішок; ~ый мост
кам'яний (камінний) міст; ""ый уголь кам'яне
вугілля.
каменобоец спец. каменоббєць, -бійця.
каменолом каменяр, -а, каменолом.
каменоломный каменярський, каменоломний.
каменоломня каменярня, каменоломня.
каменотёс каменяр, -а, каменотёс.
каменщик каменяр, -а; (строитель —
обычно) муляр.
камень камінь, -меня (об отдельном куске)
и собир. -меню; мини мн. камені, -нів,
собир. каміння; ~мнем падать (упасть
ц т. п.) каменем падати (упасти и т. п.);
держіть <~нь за пазухой [на кого, против
кого] перен. тримати (держати) камінь
за пазухою [на кого, проти кого];
забросать (закидать) ~мнями кого закидати
камінням кого; не оставить ~мня на ~мне
не лишити каменя на камені; под лежачий
~нь вода не течёт поел, під лежачий
камінь вода не течё.
камера камера; ~ра [для] хранения [багажа]
камера [для] ехбву [багажу], камера
зберігання [багажу].
камеральный спец. камеральний.
камера-обскура физ. уст. камера-обскура,
род. камери-обскури.
камергер камергер.
камергерский камергерський.
камердинер камердинер.
камердинерский камердинерський.
камеристка камеристка.
камер-коллёгия ист. камер-кол егі я.
камер-коллежский ист. камер-колёзький.
камерный камерний; ~ая*печь ош{. камерна
піч; мый концерт муз. камерний концерт,
камертон муз. камертон.
Камерун Камерун, -у.
камерунский камерунський.
камер-юнкер ист. камер-юнкер.
камер-юнкерский ист. камер-юнкерський.
камешек уменьш.-ласк. камінець, -нця,
камінчик; бросать (кидать) ~шки в чей
огород перен. разг. кидати (шпурляти)
камінці в.чий город.
камея камея.
камзол уст. камзол.
камзольный уст. камзольний.
Камйла Каміла.
камилавка церк. камилавка.
камин камін; (камелёк) коминок, -нка.
каминный камінний; коминковий. Ср.
камин.
камка текст, ист. камка.
камковый текст, ист. камковий.
камланье этногр. камлання.
камлать этногр. камлати.
камлот текст, ист. камлот, -у.
камлотовый текст, ист. камлотовий.
камнедробилка техн. каменедробарка.
камнедробильный техн. каменедробильний.
камнеломка (Захірга^а Ь.) бот.
ломикамінь, -меня.
камнеломковые в знач. сущ. бот.
ломикаменеві, -их.
камнерез спец. каменеріз.
камнерезный спец. каменерізний.
камнесечение мед. розсікання каменя.
камора и камбра 1. уст., обл. (комната)
кімната; (кладовая) комора; 2. (в орудии)
камбра.

каморка
536
канифас
каморка комірка; разе, комірчина.
кампанейски нареч. разг.
по-кампанійському, по-кампанійськи.
кампанейский разг. кампанійський.
кампанейщина разг. кампанійщина.
кампания кампанія.
Кампания геогр. Кампанія.
кампеш 1. бот. кампеш,-а; 2. хим. кампеш,-у.
кампешевый бот., хим. кампешевий и
кампешевий.
камса их т. камса.
камский камський.
камуфлет воен.у трен. разг. камуфлет, -у.
камуфлирование воен. камуфлювання.
камуфлировать воен. камуфлювати, -люю,
-люєш.
камуфляж воен. камуфляж, -у.
камушек см. камешек.
камфара камфора.
камфарный камфорний, камфоровий; ~ое
масло камфорне (камфорове) масло.
камфора см. камфара.
камфорный см. камфарный.
камчадал уст. камчадал; ~лы мн. камча-
дали, -лів.
камчадалка уст. камчадалка.
камчадальский уст. камчадальський.
Камчатка Камчатка.
Камчатка шутл. уст. Камчатка.
камчатный камчатний.
Камчатская область Камчатська область.
камчатский камчатський.
камчатый камчатий.
камыш (8сігриз \^.)бот. очерет, -у, комйш, -у;
(озёрный — ещё) куга; ~шй (мн.:
заросли) очерет, очерети, -тів, комйш,
комиші, -шів.
камышевка орн. очеретянка и очеретянка.
камышина прост, очеретина, комишйна.
камышинка уменьш.-ласк. очеретинка, ко-
мишйнка.
камышит строит, комишит, -у.^
камышитовый строит, комишитовий.
камышовый очеретяний, комишевий.
канава канава, рів, род. рову, уменьш.
рівчак, -а.
канавка уменьш. канавка, рівчак, -а.
канавокопатель техн. канавокопач, . -а.
Канада Канада.
канадец канадець.-дця; ~дцы мн. канадці, -ців.
канадка канадка.
канадский канадський.
канал канал, -у.
канализатор спец. каналізатор.
канализационный каналізаційний.
канализация каналізація.
канализированный каналізований.
канализировать спец. каналізувати, -зую,
-зуеш.
канализироваться спец. каналізуватися,
-зується.
канальский прост, уст. канальський.
канальство прост, уст. канальство.
каналья бран. каналія, шельма; шахрай,
-рая.
канапе уст. канапа; (поменьше) канапка.
канареечник (Рпаїагіз Ь) бот. канаркова
трава.
канареечный канарковий.
канарейка орн. канарка, канарейка; (о
самце — ещё) канарок, -рка, канар, кенар.
Канарские острова Канарські острови.
канат канат, лйнва, кодбла.
канатик уменьш., анат. канатик.
канатник (АЬиШоп О а е г Ї п.) бот.
канатник, абутилон, -у.
канатный канатний, линвовий, кодоловий.
канатоходец канатоходець, -хідця.
канатчик спец. канатник.
канатчица спец. канатниця.
канаус текст, канаус, -у.
канаусовый текст, канаусовий.
Канберра Канберра.
канва канва; хронологическая ^ва
хронологічна канва.
канвовый канвовий.
кандалы кайдани, -нів.
кандальник разг. уст. кайданник.
кандальный 1. (относящийся к кандалам)
кайдановий; (относящийся к
кандальникам) разг. уст. кайданницький; 2. в
знач. сущ. разг. уст. кайданник.
канделябр канделйбр.
кандидат кандидат; ~т в члены партии
кандидат у члени партії; ~т наук кандидат
наук.
кандидатка кандидатка.
кандидатский кандидатський; ~ий стаж
кандидатський стаж.
кандидатура кандидатура.
кандиль сад. кандиль, -ля.
Канев Канів, -нева.
каневский канівський.
каникулы канікули, -кул.
каникулярный канікулярний.
Канин полуостров Канін півострів.
канистра каністра.
канителить разг. марудити, -джу, -диш,
воловодити, -джу, -диш, морочити.
канителиться разг. марудитися, -джуся,
-дишся, воловодитися, -джуся, -дишся,
морочитися; (терять время попусту —
ещё) марнувати (-ную, -нуеш) час.
канитель 1. канитель, -лі; 2. перен. разг.
тяганина; (хлопотливое дело) разг. морока;
тянуть (разводить) <~ль см.
канителиться.
канительный 1. канительний; 2. перен. разг.
марудний.
канительщик 1. спец. уст. канительник;
2. перен. разг. маруда, марудник.
канительщица 1. спец. уст. канитёльниця;
2. перен. разг. маруда, марудниця.
канифас текст, каніфас, -у.

канифасный
537
капелла
канифасный, канифасовый текст, каніфас-
ний, каніфасовий.
канифолить спец. каніфолити.
канифоль каніфоль, -лі; (живица) живиця.
канифольный каніфольний; живичний. Ср.
канифоль.
канкан канкан.
канканный канканний.
канна (Саппа Ъ.) бот. канна.
каннелюра архит. канелюра.
каннибал книжн. канібал; людожер.
каннибализм книоісн. канібалізм, -у;
людожерство.
каннибальский книжн. канібальський;
людожерський.
каннибальство книжн. канібальство;
людожерство.
канновые в знач. сущ.^ бот. каннові, -их.
канон канон.
канонада канонада.
канонерка мор. канонерка.
канонерский мор. канонерський; ~ая
лодка канонерський човен.
канонизация церк., книжн. канонізація.
канонизированный церк., книжн.
канонізований.
канонизировать церк., книжн. канонізувати,
-зую, -зуєш.
канонизироваться церк., книжн.
канонізуватися, -зується.
канонизованный см. канонизированный.
канонизовать см. канонизировать.
канонизоваться см. канонизироваться.
каноник церк. канонік.
канонир воен. дорсв. канонір.
канонически нарсч. церк., книжн. канонічно.
канонический церк., книжн. канонічний.
каноничность книжн. канонічність, -ності.
каноничный церк., книжн. канонічний.
каноэ спорт, канбе (нескл., ср.).
кант* кант; (оторочка на одежде — ещё)
облямівка, лямївка.
кант2 (песнопение) уст. кант.
кантабиле муз. 1. нареч. кантабіле; 2. сущ.
кантабіле (нескл., ср.).
канталупа, канталупка бот. канталупа, кан-
талупка.
кантата муз., лит. кантата.
кантеле муз. кантеле (нескл., ср.).
кантелист муз. кантеліст.
кантианец филос. кантіанець, -нця.
кантианский филос. кантіанський.
кантианство филос. кантіанство.
кантик уменыи. кантик; облямівочка, лямї-
вочка. Ср. кант1.
кантилена муз. кантилена.
кантование кантування; облямовування.
Ср. кантовать.
кантователь спец. кантувач, -а.
кантовать спец. кантувати, -тую,» -туєш;
(окаймлять — ещё) облямовувати, -мо-
вую, -мовуеш.
кантоваться кантуватися, -тується;
облямовуватися, -мбвуеться. Ср. кантовать.
кантовка 1. (действие) кантування;
облямовування; ср. кантовать; 2. (инструмент)
спец. кантівка.
кантовский филос. кантівський.
кантон кантон, -у.
Кантон геогр. Кантон.
кантональный кантональний; ~ый город
кантональне місто.
кантонист ист. кантоніст.
кантонистский ист. кантоністський.
кантор церк. кантор.
канун переддень, -дбдня, передодень.
кану пер см. калуфер.
калури канурі (нескл.).
кануть уст. канути; (исчезнуть — ещё)
зникнути; ~ть в вечность (в прошлое)
канути (піти) у вічність (у небуття); ~ть
в Лёту см. Лёта; как (будто, словно) в
воду ~нул як (мов) у воду канув (впав,
пірнув, пішов); разг. як (наче, неначе)
віл (лиз, лизень, злидень) злизав, як (наче,
неначе) корова язиком злизала.
кануфер см. калуфер.
канцеляризм 1. у с т. канцелярщина; 2. лингв.
канцеляризм, -у.
канцелярист канцелярист.
канцеляристка канцеляристка.
канцелярйстский канцеляристський.
канцелярия канцелярія.
канцелярский канцелярський; ~ий почерк
канцелярський почерк; ~ий язык
канцелярська мова.
канцелярщина канцелярщина.
канцерогенный биол. канцерогенний.
канцлер канцлер.
канцлерский канцлерський.
канцона лит., муз. канцона.
канцонетта лит., муз. канцонёта.
канчук о б л. канчук, -а.
каньон геогр. каньйон, -у.
канюк, канюка 1. орн. каня, канюк, -а; 2. пе*
рен. обл. канюка.
канюченье прост, канючення.
канючить прост, канючити.
каолин мин. каолін, -у.
каолинизация спец. каолінізація.
каолинит мин. каолініт, -у.
каолиновый мин. каоліновий.
кап спец. кап, -у.
капанье крапання, капання.
капать, капнуть крапати и усилит,
крапотіти, -потйть, крапнути, капати, -паю, -паєш
и реже -плю, -плеш и усилит, капотіти,
-потйть, капнути; (проливать, ронять
капли на что-л.) ляпати и усилит, ляпотіти,
-потйть, ляпнути; не ~плет над кем не
капає (не капле) над ким.
капелйрование спец. капелювання.
капелировать спец. капелювати, ^люю, -люеш.
капелла 1. (хор певчих) капела; уст. капе-

капеллан
538
капок
лі я; ~ла бандуристов капела бандуристів;
2. (католическая часовня) каплиця.
капеллан церк, капелан.
капель1 1. (падение капель) капання; разе,
капіж, -пежу; 2. (падающие капли)
краплі, -пель, каплі.
капель2 спец. капель, -ліч
капельдинер уст. капельдинер.^
капельдинерский уст. капельдинерський.
капелька 1. уменьш.-ласк. крапелька,
капелька, краплинка, краплиночка,
крапелинка; до [последней] ~ки до [останньої]
крапельки (капельки, крапелини,
крапелинки, крапелиночки); 2. (малое
количество) разг. капелька, капелйнка,
краплинка, краплиночка, крапелька, крихта,
крихітка, кришка, кришечка; (немножко —
ещё) трошки, трішки, уменьш.-ласк.
трошечки, трішечки; ни ~ки ні дсрапельки,
ні капельки, ні капелйнки, ні краплинки,
ні крихти; нітрохи, анітрохи, уменьш.-
ласк. нітрошки, анітрошки, нітрбшечки,
анітрошечки, анітрішечки; ~ку в знач,
нареч. трошки, трішки; трошечки,
трішечки, капельку, капелечку, капелйнку, ка-
пелйночку, кришечку, крихітку,
крихіточку.
капельмейстер муз. капельмейстер.
капельмейстерский муз. капельмейстерський.
капельница, разг. капельник мед.
крапельниця, капельниця.
капельножидкий физ. краплиннорідкий.
капельный 1. краплинний; ~ый анализ
хим. краплинний аналіз; 2. (крошечный)
разг. малесенький, малюсінький,
манюсінький, крихітний.
капельный капельний; капіжний; ~ая вода
дощова вода. Ср. капель1 1.
капер мор. ист. капер.
каперный см. каперский.
каперс см. каперсы.
каперский мор. ист. каперський, каперний.
каперсовые в знач. сущ. бот. каперсові, -их.
каперство мор. ист. каперство.
каперсы 1. (Саррагів Ь.) бот. каперси, -сів;
~с ед. каперс; 2. кул. капарці, -ців.
капилляр спец. капіляр.
капиллярность спец. капілярність, -ності.
капиллярный спец. капілярний.
капитал капітал, -у.
капиталец уменьш.-ласк. капіталець, -льця,
капитализация эк. капіталізація.
капитализировать эк. капіталізувати, -зую,
-зуеш.
капитализироваться эк. капіталізуватися,
-зується.
капитализм капіталізм, -у.
капиталист капіталіст.
капиталистйческий капіталістйчний.
капиталистка капіталістка.
капиталовложения капіталовкладення, -день.
капиталь тип, капі таль, -ля.
капитально нареч. капітально; грунтовно.
Ср. капитальный.
капитальность капітальність, -ності;
ґрунтовність. Ср. капитальный.
капитальный капітальний; (основательный —-
ещё) ґрунтовний; ~ая стена капітальна
стіна; ~ое строительство капітальне
будівництво; ~ые вложения эк. капітальні
вкладення '(вклади), капіталовкладення,
-день; ~ый ремонт капітальний ремонт;
«¦*ым образом капітально, грунтовно.
капитан капітан; ~н 1-го ранга мор. капітан
1-го рангу.
капитан-исправник дорев. капітан-справ-
ник.
капитан-лейтенант мор. капітан-лейтенант.
капитанский капітанський.
капитанство капітанство.
капитанша прост, капітанша.
капитель архит., тип. капітель, -лі.
капительный архит., тип. капітельний.
Капитолйна Капітоліна.
Капитон Капітбн.
капитонйровать спец, капітонувати, -ную,
-нуєш.
капитул церк., ист. капітул, -у.
капитулировать капітулювати, -люю, -люеш.
капитулянт капітулянт.
капитулянтский капітулянтський.
капитулянтство капітулянтство.
капитуляция капітуляція.
капище ист., пер єн. уст. капище.
капкан капкан, -а; (ловушка — обычно)
пастка.
капканный капканний, капкановий;
пастковий. Ср. капкан.
капковый спец. капковий.
каплеобразный краплеподібний, каплепо-
дібний.
каплйца обл., уст. каплиця.
каплун каплун, -а.
капля 1. крапля, капля, краплина; разг.
крапелина; до [последней] ~ли до
[останньої] краплі (каплі, краплини); до
последней ~ли крови [биться, сражаться]
перен. до останньої краплі (каплі,
краплини) крові [битися]; как две ~ли воды
[похож на кого] як дві краплі (каплі) води
[схожий на кого]; ~ли в рот не брать
разг. краплі (каплі, росинки, ріски,
рісочки) в рот (до рота) не брати; ~ля в море
перен. капля (крапля) в морі; ~ля за
~лей, а/ля по ~ле крапля за краплею,
капля за каплею, крапля по краплі, капля
по каплі; 2. (малое количество) разг.
капля, крапля; (немного — ещё) трохи,
трбшкиї трішки, уменьш.-ласк. трошечки,
трішечки; ни ~лн см. капелька 2; 3. ^ли
(мн.: лекарство) краплі, -пель, каплі.
капнуть см. капать.
каповый спец. каповий.
капок спец. капок, -пка.

капонир
539
Ка ра-Кал пак екая
капонир спец. капонір.
капор капор.
капотг (халат; покрышка) капбт, -а.
капотаж, капот2 ав. капотаж, -у.
капотажный ав. капотажний.
капбтец, капбтик уменыи. капбтик.
капотирование ав., техн. капотування.
капотировать ав.> техн. капотувати, -тую,
-туєш.
капрал воен. ист. капрал.
капральский воен. ист. капральський.
Капри Капрі (нескл.).
каприз примха, забаганка, каприз, -у;
комиза; химера; ~зы мн. вередування, вереди,
-дів, реже веред, *у; ~зы моды разг.
химери (примхи) моди. Ср. капризничать.
капризник разг. капризун, -а, капризуля;
комиза; вередун, -а, вереда, вередник,
-а, вередій, -дій, вередуля. Ср.
капризничать.
капризница разг. капризуха, капризуля;
комиза; вередунка, вередуха, вереда,
вередниця, вередійка, вередуля. Ср.
капризничать.
капризничанье капризування; вередування,
коверзування. Ср. капризничать.
капризничать капризувати, -зую, -зуеш;
разг. комизитися, -мижуся, -мизйшея;
(привередничать — еще) вередувати, -дую,
-дуєш, коверзувати, -зую, ^ -зуеш,. разг.
ґедзатися, ґедзкатися, прймхати,
химерити, химерувати, -рз^ю, -руеш.
капризно нареч. капризно; вередливо;
примхливо, химерно. Ср. капризный.
капризность капризність, -ності; вередливість,
-вості; примхливість, химерність. Ср.
капризный.
капризный капризний; (привередливый —
ещё) вередливий; (прихотливый — ещё)
примхливий, химерний.
капризуля (м. и ж.) разг. капризуля,
вередуля; см. ещё капризник,
капризница.
капризун прост, см. капризник.
капризунья прост, см. капризница.
каприфолий, каприфоль (Ьопісега саргі\оІіит
Ь.) бот. козолист, -у, каприфолій, -лію.
каприччио, каприччо муз. капрйччіо, каприччо
(нескл., ср.).
капролактам хим. капролактам, -у.
капрон капрон, -у.
капроновый капроновий.
капсула фарм., анат. капсула.
капсюль воен. и пр. капсуль, -ля.
капсюльный воен. и пр. капсульний.
каптаж горн, каптаж, -у.
каптажный горн, каптажний.
каптенармус воен. каптенармус.
каптйрование горн, катування.
каптировать горн, каптувати, -тую, -туєш.
каптироваться горн, каптуватися, -тується.
капуста капуста; заячья ~та (Зейит Ъ.)
бот. заяча капуста, очиток, -тку;
морская ~та а) (водорссли) морська
капуста; б) см. катран; цветная ~та см.
цветной; изрубить в ~ту перен. посікти
(побити) на капусту.
капустник 1. (огород) прост, капусник;
2. энтом. капусник; З. (род щей)
обл. капусняк, -у; (пирог) пиріг з
капустою; 4. (вечеринка) капусник.
капустница энтом. капусниця, капустяний
(капустяний) білан (-а).
капустный капустяний и капустяний; ~ая
моль энтом. капустяна міль; ~ая тля
энтом. попелиця, попільниця.
капут предик, прост, капут, каюк.
капуцин 1. (монах) капуцин; 2. зоол. капуцин;
3. см. настурция.
капюшон відлога, каптур и каптур, капюшон.
кара кара, покара, покарання.
Карабах Карабах.
карабахский карабахський.
карабйн карабін.
карабинер воен. и пр. карабінер.
карабинерный воен. и пр. карабінерний.
карабканье видирання.
карабкаться дертися, -руся, -рёшея, дратися
(деруся, дерешся), видиратися; разг. дря-
патися, видряпуватися, -пуюся, -пуєшся,
братися (беруся, берешся) [нагору].
каравай 1. хліб, хлібина, бухан, -а, буханець,
-нця, буханка; 2. (свадебный хлеб) этногр.
коровай; 0 на чужой ~вай рта не разевай
погов. на чужий коровай очей не
поривай.
каравайка орн. коровайка.
караван караван, -у; (вереница — обычно)
ключ, -а; журавли летят ~нами журавлі
летять ключами (караванами).
караванный караванний, каравановий.
караван-сарай караван-сарай.
караванщик караванник.
каравелла мор. ист. каравела.
Караганда Караганда.
Карагандинская область Карагандинська
область.
карагандинский карагандинський.
карагач (Штиз Ь.) бот. карагач, -а.
карагачевый карагачевий и карагачевий.
караемость караність, -ності.
караемый караний.
караиб караіб; ~бы мн. караіби, -бів.
карайбка караібка.
караибский караібський.
Караибское море см. Карибское море.
караим караїм; «~мы мн. караїми, -мів.
караимка караїмка.
караимский караїмський.
каракал зоол. каракал.
каракалпак каракалпак; ~ки мн.
каракалпаки, -ків.
Кара-Калпакская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Кара-Калпак-

каракалпакский
540
карбонизировать
екая АССР Кара-Калпацька Автономна
Радйнська Соціалістична Республіка,
Кара-Калпацька АРСР.
каракалпакский каракалпацький.
каракалпачка каракалпачка.
Каракас Каракас.
каракатица зоол., перен. разг.
каракатиця.
каракиргиз уст. каракиргиз; ~зы мн. кара-
киргйзи, -зів.
каракиргйзка уст. каракиргйзка.
каракиргизский уст. кара киргизький.
караковый карий, каро-гнідйй, караковий.
Каракорум Каракорум, -у.
каракулевод с.-х. каракулівник, -а.
каракулеводство с.-х. каракулівництво.
каракулеводческий с.-х. каракулівницький.
каракулевый каракулевий; <чый мех
каракулеве хутро, каракуль, -ля; ~ая овца см.
каракульский.
каракуль каракуль, -ля.
каракулька уменыи. кривулька, карлючка;
~ки мн. кривульки, -льок, карлючки, -чбк.
каракульский: ~ая овца каракульська
(каракулева) вівця.
каракульча спец. каракульча.
каракуля кривуля (разг.), разг. карлючка;
~ли мн. крив)?лі, -вуль, карлючки, -чбк.
Каракумы Каракуми, -мів.
каракурт энтом. каракурт.
карамболь карамболь, -ля.
карамель карамель, -лі.
карамелька уменьш.-ласк. карамелька.
карамельный карамельний.
карандаш олівець, -вця; брать, взять на ~ш
разг. брати, узяти на замітку; сделать
в ~шё виконати олівцем.
карандашик уменыи. олівчик.
карандашный олівцевий; ~ое дерево олівцеве
дерево; ~ый рисунок малюнок (рисунок)
олівцем.
карантин карантин, -у.
карантинный карантинний, карантиновий.
карапуз разг. карапуз, капшук, -а, пузань,
-я, реже пузан, -а.
карапузик ласк, карапузик, пузанчик.
карасёвый, карасий карасячий.
карасик уменыи.-ласк. карасик.
карасиный см. карасёвый.
караси ще увел, караейще.
карась ихт. карась, -ся.
карат карат.
каратель каратель, -ля.
карательница уст. карателька.
карательный каральний; ~ый отря*д
каральний загін; ~ая экспедиция каральна
експедиція.
карать карати.
караться каратися.
караул 1. сущ. варта, сторожа, караул, -у,
чати, род. чат; почётный ~л почесна
варта, почесний караул; быть (стоять)
в ~ле (на ~ле) бути (стояти) на варті (на
караулі, на чатах); вартувати, -тую, -ту-
еш, чатувати, -тую, -туєш; взять
(сделать) на ~л воен. узяти (зробити) на
караул; взять (посадить) под ~л узяти
(посадити; разг. посадовити) під варту; быть
под ^лом бути під вартою; держать под
~лом тримати (держати)* під вартою;
2. в знач. межд. разг. гвалт, караул,
пробі, реже калавур; кричать <~л кричати на
гвалт (гвалт, караул, пробі, на пробі),
ґвалтувати, -тую, -туєш; хоть ~л кричи
хоч гвалт кричи.
караулить вартувати, -тую, -туєш, караулити,
чатувати, -тую, -туєш; (стерень) стерегти,
-режу, -режёш; (охранять) охороняти.
караульная, прост, караулка см.
караульня.
караульный 1. прил. вартовий,
сторожовий, караульний, чатовий; 2. в знач. сущ.
вартовий, -бго, караульний, -ого, чатовий,
вартівник, -а.
караульня караульня, вартівня; разг.
караулка; (сторожка) сторожка.
караульщик разг. вартівник, -а.
караульщица разг. вартівнйця.
карачаевец карачаївець, -вця; <~вцы мн.
карачаївці, -ців.
карачаевка карачаївка.
Карачаево-Черкесская автономная область
Карачаєво-Черкеська автономна область.
карачаевский карачаївський.
Карачи Карачі (нескл.).
карачки прост.: стать на ~ки стати рачки
(карачки, на карачки); ползать на ~ках
повзати (лазити) рачки (карачки, на
карачках); разг. рачкувати, -кую, -куєш.
карачун: тут ему и ~н пришёл прост, тут
йому й капут (каюк, кінець) був, тут він
і дуба дав.
карающий який (що) карає, караючий.
карбамид хим. карбамід, -у.
карбас и карбас мор. обл. карбас (редко).
карбид хим. карбід, -у.
карбидный карбідний, карбідовий; ~ая
лампа карбідна (карбідова) лампа.
карбованец обл. карбованець, -нця.
карболит спец. карболіт, -у.
карболйтовый спец, карболітовий.
карболка разг. карболка.
карболовый карболовий; ~ая кислота хим.
карболова кислота.
карбонад кул. карбонад, -у.
карбонар см. карбонарий.
карбонарйзм ист. карбонарйзм, -у.
карбонарий ист. карбонар, карбонарій.
карбонат хим., мин. карбонат, -у.
карбонатный хим., мин. карбонатний.
карбонизационный спец. карбонізаційний.
карбонизация спец. карбонізація.
карбонизировать спец. карбонізувати, -зую,
-зуеш.

карбонизй роваться
541
Карг*
карбонизироваться спец. карбонізуватися,
-зується.
карборунд спец. карборунд, -у.
карборундовый спец. карборундовий.
карбункул мин., мед. карбункул.
карбункулёзный мед. карбункульозний.
карбюратор техн. карбюратор.
карбюраторный техн. карбюраторний.
карбюрация спец. карбюрація.
карбюризатор спец. карбюризатор.
карбюрировать спец. карбюрувати,- -рую,
-руеш.
карга 1. бран. карга; (ведьма) відьма;
старая ~га стара відьма (карга); 2.
(ворона) обл. ворона, гава.
карда текст, карда.
кардамон бот., кул. кардамон, -у.
кардамонный, кардамоновый кардамоновий,
кардамонний.
кардан техн. кардан.
карданный техн. карданний, кардановий.
кардинал 1. церк. кардинал; 2. орн. кардинал.
кардинально нареч. кардинально.
кардинальный кардинальний.
кардинальский церк. кардинальський.
кардиограмма мед. кардіограма.
кардиограф мед. кардіограф.
кардиография мед. кардіографія.
кардиоида мат. кардіоїда.
кардиолог мед. кардіолог.
кардиологический мед. кардіологічний.
кардиология мед. кардіологія.
кардиосклероз мед. кардіосклероз, -у.
кардит мед. кардит, -у.
кардный текст, кардний.
кардовать текст, кардувати, -дую, -дуєш.
кардоваться текст, кардуватися, -дується.
каре воен. и пр. каре (нескл., ср.).
кареглазый кароокий.
карел карел; ~лы мн. карели, -лів.
Карелия Карелія.
карелка карелка.
Карельская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Карельская АССР
Карельська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Карельська АРСР.
карельский карельський; ~ая берёза
карельська берёза.
карён карён; ~ны мн. карени, -нів.
карета карета.
каретка уменьш., техн. каретка.
каретник каретник.
каретный каретний.
кариатиды архит. каріатиди, -тйд; ~да
ед. каріатида.
Карибское море Карібське (Караібське) море.
кариес мед. карієс, -у, каріоз, -у.
карий карий; (о масти лошади — ещё)
каро-гнідйй.
карикатура карикатура.
карикатурист карикатурист.
карикатуристка карикатуристка.
карикатурна уменьш. карикатурка.
карикатурно нареч. карикатурно.
карикатурность карикатурність, -ності.
карикатурный карикатурний.
Карина Карина.
кариоз см^ кариес.
кариозный мед. каріозний.
кариокинез биол. каріокінез, -у.
кариология биол. каріологія.
карканье каркання; крякання, крюкання;
Ср. каркать.
каркасі, техн. и пр. каркас; 2. (СеШз Ь.)
бот. каркас, залізне дерево.
каркасный техн. каркасний.
каркать, каркнуть каркати, каркнути; (о
вороне и т. п.— ещё) крякати (крякає
и кряче), крякнути, крюкати, крюкнути.
Карл Карл.
карлик, уст. карла карлик.
карликовый карликовий.
карлица карлиця.
карло уст. см. карлик.
кармазин ист. кармазин, -у и кармазин.
кармазинный кармазиновий и кармазиновий,
кармазйнний.
карман 1. кишёня; набивать, набить ~н
см. набивать 1; не по ~ну кому купила
немає (нема) в кого, не по кишені кому;
толстый (тугой, полный) ~н перен. товста
(повна) кишёня; тощий (пустой) ~н
перен. порожня (бідна) кишёня; класть,
положить [себе] в ~н класти, покласти
[собі] в кишеню; 2. техн. карман.
карманник прост, [кишеньковий] злодій.
карманница прост, [кишенькова] злодійка.
карманный кишеньковий; ~ые расходы
(деньги) кишенькові витрати (гроші); ~ый.
вор кишеньковий злодій.
карманчик уменьш. кишёнька.
карманщик см. карманник.
карманщица см. карманница.
карманьола ист. карманьйола.
кармашек уменьш. кишёнька.
кармелит церк. кармеліт.
кармелитка церк. кармелітка.
кармелйтский церк. кармелітський.
кармин кармін, -у.
карминный, карминовый карміновий,
кармінний.
карнавал карнавал, -у.
карнавальный карнавальний.
карниз карниз.
карнизный карнизний, карнизовий.
Каролина Кароліна.
каролингский ист. каролінгський.
Каролинские острова Каролінські острови..
каротаж геол. каротаж, -у.
каротажный геол. каротажний.
каротель бот. каротель, -лі.
каротин спец. каротин, -у.
карп их т. кброп.
Карп (имя) Карпб.

Карпатские
542
картофельник
Карпатские горы Карпатські гори.
карпатский карпатський.
Карпаты Карпати, -пат.
карпётка уст. .шкарпетка, носок, -ска;
~ки мн. шкарпетки, -ток, носки, -кїв.
карповые я знач. сущ. ихт. коропові, -их и
коропові.
карповый короповий и короповий.
каррарский: ~ий мрамор каррарський
мармур.
Каре Каре.
Карские ворота Карські ворота.
Карское море Карське море.
карст геол. карст, -у.
Карст геогр. Карст, -у.
карстовый геол. карстовий.
карта 1. геогр. и пр. карта; обл., уст. мала;
2. (игральная) карта; ~ты мн. карти,
род. карт; ~та бита (убита) чья карту
бито чию, карта бита чия; и ^ты в руки
ком^ перен. і карти в руки кому;
последняя ~та остання карта; раскрыть
(открыть) [свой] ~ты розкрити (викласти)
[свої] карти; смешать (спутать) чьи ~ты
сплутати (переплутати) чиї карти;
ставить, поставить на ~ту что прям., перен.
ставити, поставити на карту що; стоять
на ~те перен. стояти на карті.
картавить гаркавити, -влю, -виш.
картавленье гаркйвлення.
картаво нареч. гаркаво.
картавость гаркавість, -вості.
картавый гаркавий; сущ. разг. гаркуша
(м. и ж.), гаркун, -а (м).
карт-бланш карт-бланш (нескл., м.).
картвел картвел; ~лы мн. картвёли, -лів.
картвелка картвелка.
картвельский картвельський.
картёж прост, картярство.
картёжник разг. картяр, -а.
картёжница разг. картярка.
картёжничать прост, бути картярем,
грати [в карти].
картёжный разг. картйрський.
картезианец филос. картезіанець, -нця.
картезианский филос. картезіанський.
картезианство филос. картезіанство.
картелирование эк. картелювання.
картелировать эк. картелювати, -люю,
-люєш.
картелироваться эк. картелюватися, -лює-
ться.
картель и эк. картель, -лю и -лі; 2.
(письменный вызов на дуэль) уст. виклик (-у)
на дуёль.
картельный эк. картельний.
картер техн. картер.
картечина воен. разг. картечина.
картечный воен. картечний.
картечь воен. картеч, -і.
картина картина; (преим. произведение
живописи — ещё) малюнок, -нка*
картинка картинка; (иллюстрация в книге,
рисунок — ещё) малюнок, -нка; йодная
^ка. уст. модна картинка; как ~ка як
картинка; как на ~ке як на картинці;
одет (одетый) по ~ке уст. одягнений
(одягнутий) по картинці.
картинно нареч. 1. мальовниче; 2. картинно.
Ср. картинный 2—3.
картинность 1. мальовничість, -чості; 2.
картинність, -ності. Ср. картинный 2—3.
картинный 1. картинний; ~ая галерея
картинна галерея; 2. (живописный)
мальовничий; 3. (образный, выразительный)
картинний.
картишки прост, карти, род. карт.
картоведение спец. картознавство.
картограмма спец. картограма.
картограф спец. картограф.
картографирование спец. картографування.
картографированный спец.
картографований.
картографировать спец. картографувати,
-фую, -фуеш.
картографироваться спец. картографуватися,
-фується.
картографический спец. картографічний.
картография спец. картографія.
картодиаграмма спец. картодіаграма.
картон картон, -у.
картонаж картонаж, -у.
картонажник спец. картонажник.
картонажница спец. картонажниця.
картонажный картонажний; ~ые изделия
картонажні вироби, картонажі, -жів.
картонка картонка.
картонный картонний, картоновий; ~ый
доми к см. карточный: <*ый домик.
картонщик спец. картонник.
картонщица спец. картонниця.
картотека картотека.
картотетчик картотекар, -я.
картотетчица картотекар, -я, картотекарка.
картотечный картотечний.
картофелевод с.-х. картопляр, -а.
картофелеводство с.-х. картоплярство.
картофелезаготбвки картоплезаготівля^
картофелекомбайн с.-х. картоплекомбайн.
картофелекопатель, картофелекопалка с.-х.
картоплекопач, -а, картоплекопалка. ^
картофелепосадочный с.-х.
картоплесадильний.
картофелесажалка с.-х. картоплесаджалка.
картофелеуборочный с.-х.
картоплезбиральний.
картофелехранилище с.-х. картоплесховище.
картофелина разг. картоплина.
картофелинка уменьш.-ласк. картоплинка.
картофель картопля; обл. бульба, бараболя,
картох, -у, картоха.
картбфелька уменьш.-ласк. картопелька.
картофельник обл. картопляник; (пирог)
пиріг з картоплею.

картофельный
543
каспийски»*
картофельный картопляний и
картопляний; ~ая мука а) картопляне борошно,
картоплина мука; б) (крахмал) разг.
крохмаль, -лю; ~ые котлеты картопля*
ники, -ків; (оладьи — ещё) дерунй, -нів.
карточка 1. картка, карточка; почтовая
~ка поштова картка, листівка; 2. фото
карточка.
карточный 1. картковий и картковий; ~ая
система карткова система; 2. карт, кар-
точний; ~ый стол карточний (ломберний)
стіл; 0 ~ьій домик картковий будиночок
(домик), карткова хатка.
картошечка уменьш.-ласк. картопелька; обл.
бараболька.
картошина разг. картоплина.
картошка разг. картопля; обл. бульба,
бараболя, картох, -у, картоха; нос «мкой
разг. ніс як картоплина (як бульба, як
бараболя), ніс картоплею.
картуз 1. (головной убор) картуз, -а, кашкёт;
разг. кашкётка, козирок, -рка; 2.
(бумажный кулёк) уст. мішечок, -чка,
торбинка; (для хранения табака) гаман,
-а, гаманець, -нця, капшук, -а; 3. воен.
картуз.
картузик уменыи.-ласк. 1. картузик, каш-
кётик; 2. мішечок, -чка, торбйнка.
Ср. картуз 1—2.
картузишко уничиж. кашкётик.
картузник уст. картузник, кашкетник.
картузница уст. картузниця, кашкетниця.
картузный 1. картузбвий, картузний,
кашкетовий, кашкётний; 2. мішечковий;
капшуковий. Ср. картуз 1—2.
картуш спец. картуш.
картушка спец. картушка.
карусель карусель, -лі.
карусельный карусельний; мяй станок спец.
карусельний верстат.
карусельщик спец. карусельник.
каруца обл. каруца.
Карфаген ист. Карфаген.
карцер карцер.
карцерный карцерний.
карча обл. корч, -а.
карьер1 1. (аллюр) кар'єр, -у; во весь ~р
на весь кар'єр, учвал, чвалом; с места
в ~р з місця в кар'єр, з копйта; (сразу)
відразу; пустить (погнать) лошадь в ~р
( ~ром) пустити (погнати) коня кар'єром
(в кар'єр, учвал, чвалом); 2. (карьера)
уст. кар'єра.
карьер2 горн, кар'єр, -у.
карьера кар'єра.
карьеризм кар'єризм, -у.
карьерист кар'єрист.
карьеристка кар'єристка.
карьеристский кар'єристський.
карьерныйг 1. кар'єрний; 2. кар'єрний. Ср.
карьер1 1—2.
карьерный2 горн, кар'єрний.
І карьерный3 кар'єрний. Ср. карьера.
Касабланка Касабланка.
касаемо обл. см. касательно.
касание торкання; дотикання, дбтик, -у;
точка ~ния мат. точка дотику. Ср.
касаться 1.
касательная в знач. сущ. мат. дотична, -ої.
касательно (кого-чего) предл. відносно (кого-
чого), про (кого-що), щодо, стосовно (кого-
чого).
касательный уст. дотичний.
касательство (отношение к кому-чему)
відношення, реже стосунок, -нку;
(причастность) причетність, -ності; иметь ~во
кком^-чем^ мати причетність (відношення)
до кого-чого.
касатик 1. ласк, голубчик, голубонько и
голубонько, лебедик, любчик; любий, -ого,
мйлий; 2. G/75 Ъ.)' бот. півники, -ків,
ірис.
касатиковые в знач. сущ. бот. півникові, -их.
касатка1 1. орн. ластівка [сільська]; 2. ласк.
голубонька, голубочка, ластівочка,
ластівонька, лебідочка, лебідонька, ясочка,
ясонька; люба, -ої, мила.
касатка2 см. косатка.
касаться, коснуться (кого-чего) 1. торкатися,
торкнутися (кого-чого, до кого-чого),
торкати, торкнути (кого-що);
(прикасаться — ещё) дотикатися, діткнутися и
доткнутися (до кого-чого; уст. кого-чого),
обл. дотикати, діткнути и доткнути (кого-
що); (зацеплять — ещё) черкатися,
І черкнутися и усилит, черконутися (об-
кого-що, кого-чого, з ким-чим), черкати,
черкнути и усилит, черконути (кого-що,
по кому-чому, об кого-що); 2. (перен.:
затрагивать в разговоре, изложении)
торкатися, торкнутися, зачіпати, зачепити,
-чеплю, -чёпиш; обл. дотикати, діткнути-
и доткнути; ~ться вопроса торкатися,
торкнутися (зачіпати, зачепити) питання;
речь далась ( ~сается) кого-чего роз-
мбва йшла (йде) про кбго-що, йшлося
(йдеться) про кбго-що; 3. (несов. перен.:
иметь отношение) стосуватися, -сується
(кого-чого, до кого-чого); (преим. с
отрицанием «не») обходити, -дить, реже
торкатися, зачіпати (кого); это тебя" не ~с?ется
це тебе (до тебе) не стосується, це тебе не
обходить; что ~сается кого-чего (до кого-
чего), то... щодо кого-чого, то...; що
стосується кого-чого, то...; разг. як на кого-
що, то...; что же (а что) ^сается що ж до.
каска каска.
каскад каскад, -у; ~д гидроэлектростанций
каскад гідроелектростанцій.
Каскадные горы Каскадні гбри.
каскадный каскадний.
каскетка каскетка.
Каспий Каспій, -пію.
' каспийский каспійський.

Каспийское
544
Каспийское море Каспійське море.
касса каса; ~са взаимопомощи . каса
взаємодопомоги; больничная ~са см.
больничный.
кассатор юр. касатор.
кассационный юр. касаційний.
кассация юр. касація.
кассета фото и пр. касета.
кассетка фото касётка.
кассетный касетний.
Кассиан см. Касьян.
Кассиопея астр. Кассіопея.
кассир касйр.
кассировать несов. и сов. юр. касувати, -сую,
-суеш и скасовувати, -сбвую, -сбвуєш,
скасувати.
кассирша разг. касирка.
касситерит мин. каситерит, -у.
кассия (Саззіа Ъ.) бот. касія.
кассовый касовий.
каста каста.
кастаньеты кастаньєти, -ньєт; ~та ед.
кастаньета.
кастелян уст. каштелян.
кастелянша кастелянша.
кастет кастет.
Кастилия Кастілія.
кастовость кастовість, -вості.
кастовый кастовий.
кастор текст, кастор, -у.
касторка разг. см. касторовыйх: ~ое
масло.
касторовый г фарм. рициновий, касторовий;
~ое масло рицинова (касторова) олія,
рицина, рицин, -у; разг. касторка.
касторовый 2 текст, касторовий.
кастрат кастрат.
кастратка кастратка.
кастратор кастратор.
кастратство кастратство.
кастрация кастрація.
кастрирование кастрування.
кастрированный кастрований.
кастрировать каструвати, -рую, -руеш.
кастрироваться каструватися, -рується.
кастрюлька уменыи. каструлька.
кастрюльник каструльник.
кастрюльница каструльниця.
кастрюльный каструльний.
кастрюля каструля.
Касьян Касян.
кат1 у с т., об л. кат.
кат2 мор. кат.
катавасия церк., разг. катавасія;
(беспорядок разг.— еще) розгардіяш, -у,
гармидер, -у, колотнеча, веремій, веремія,
шарварок, -рку, метушня.
катаклизм геол.у перен. катаклізм, -у.
катакомбы катакомби, -кбмб; ~ба ед.
катакомба.
каталажка прост, уст. холодна, -ої,
буцегарня, хурдига, каталажка.
каталектика поэт, каталектика.
каталектический поэт, каталектичний.
каталепсйчески нареч. мед. каталепсично.
каталепсйческий мед. каталепсичний.
каталепсия мед. каталепсія.
каталептик мед. разг. каталептик.
каталептический мед. каталептичний.
каталептйчка мед. разг. каталептйчка.
катализ хим. каталіз, -у.
катализатор хим. каталізатор.
каталитический хим. каталітичний.
каталог каталог.
каталогизатор каталогізатор.
каталогизация каталогізація.
каталогизировать каталогізувати, -зую, -зуєш.
каталогизироваться каталогізуватися, -зує-
ться.
каталожная в знач. сущ. каталожна, -ої.
каталожный каталожний.
Каталония Каталонія.
каталонец каталонець, -нця; ~нцы
каталонці, -ців.
каталонка каталонка.
каталонский каталонський.
каталь спец. каталь, -ля.
катальный катальний. Ср. катать 3.
катальня 1. валяльня; ср. катать 4; 2. (цех
по прокату железа) уст. катальня,
катальщик спец. валяльник.
катание 1. качання; катання; катання;
валяння; ср. катать 1—4; 2. катання;
ковзання; ер. кататься 2; 0 не мытьём, так
катаньем по гов. не києм, то палицею.
катанка (проволока) катанка.
катанки обл. валянки, -ків, валянці,
-ців, повстяники, -ків, реже повстяки,
-ків; ~нок ед. валянок, -нка, валянець,
-нця, повстяник, повстяк, -а.
катанный прич. 1. качаний; 2. катаний;
3. катаний; 4. валяний. Ср. катать
1—4.
катанок см. катанки.
катаный прил. 1. (разглаженный) кача
ний; ~ое бельё качана білизна; 2.
(изготовленный путём прокатки) катаний;
~ая проволока катаний дріт.
катанье см. катание.
катапульта воен. ист., техн. катапульта.
катар мед. катар, -у.
катаракт 1. гидр, катаракт, -у; 2. ав.
катаракт, -а; 3. мед. уст. катаракта.
катаракта мед. катаракта.
катаральный мед. катаральний.
катастрофа катастрофа.
катастрофически нареч. катастрофічно.
катастрофический катастрофічний.
катастрофично нареч. катастрофічно.
катастрофичность катастрофічність, -ності.
катастрофичный катастрофічний.
катать 1. качати; ~ть бельё качати білизну;
~ть тесто качати тісто; 2. (возить; много
ездить) катати; З. (плющить, вытяги-

кататься
545
кафе
вать) техн. катати; ^ть сталь катати і
сталь; 4. (выделывать из битой шерсти)
валяти; 5. (перен.: стремительно,
энергично действовать) прост, катати.
кататься 1. качатися; ~ться со смеху перен.
разг. качатися (рвати боки) від сміху;
2. (ездить) кататися; (на коньках —
обычно) ковзатися; любишь ~ться — люби
и саночки возить посл. любиш кататися
(їздити) — люби й саночки возити; 3.. страд.
качатися; кататися; валятися; кататися;
ер. катать 1, 3—5.
катафалк катафалк.
катафорез хим. катафорез, -у.
катахреза поэт., лингв, катахреза.
категориальный филос. категоріальний.
категорически нареч. категорично.
категорический категоричний; ~ое суждение
лог. категоричне судження.
категорично нареч. категорично.
категоричность категоричність, -ності.
категоричный категоричний.
категория категорія.
катёдер-социалйзм эк. ист. катедер-соціа-
лїзм, -у.
катеноид мат. катеноїд.
катер катер.
Катерина разг. см. Екатерина.
катеринка прост, уст. катерйнка.
катерна катерна.
катерник разг. катерник.
катерный катерний.
катерок уменьш. катерок, -рка.
катет мат. катет.
катетер мед. катетер.
катетеризация мед. катетеризація.
катетеризированный мед. катетеризований.
катетеризировать мед. катетеризувати, -зую,
-зуєш.
катетеризироваться мед. катетеризуватися,
-зується.
катетеризовать мед. катетеризувати, -зую,
-зуєш.
катетеризоваться мед. катетеризуватися,
-зується.
катетометр физ. катетометр.
катехизис катехізис, -у.
катион физ., хим. катіон.
катить 1. котити (кочу, котиш); ~ть бочку
котити бочку; ~ть коляску кошти коляску; ,
2. (быстро передвигаться) разг. катати,
котити, котитися; ~ть в автомобиле котйти
в автомобілі; ~тй домой разг. катай
додому.
катиться котитися (кочуся, котишся); ~тйсь
( чтитесь) отсюда! (убирайся, убирайтесь)
прост, котись (котіться) звідси!, виносся
(виносьтеся) звідси!, геть з (з-перед)
очей!
каткий прост, коткий; котючий.
каткование с.-х. коткування.
катковать с.-х, коткувати, -кую, -куєш.
катнуть разг. 1. качнути; ср. катать 1;
2. (съездить, поехать) катну ти; ~нём
за город катнімо за місто.
катод физ. катод.
катодный физ. катодний; /чые лучи катодне
проміння.
каток 1. (ледяная площадка) каток, -тка,
ковзанка, ковзалка; 2. техн. коток;
3. (станок для катания белья) качальня;
(скалка) качалка.
католик рел. католик.
католикос церк. католікбс.
католицизм рел. католицизм, -у.
католический рел. католицький.
католичество рел. католицтво.
католичка рел. католичка
катоптрика физ. катоптрика.
каторга каторга.
каторжанин каторжанин.
каторжанка каторжанка.
каторжник каторжник.
каторжница каторжниця.
каторжный каторжний.
катран (СгатЬе Ь.) бот. катран, -у.
катраний катрановий.
катранный катрановий.
катрен поэт, катрен.
Каттегат Каттегат, -у.
катушечка уменьш.-ласк. котушечка; коточок,
-чка. Ср. катушка.
катушечный котушковий.
катушка котушка; (моток) коток, -тка.
катыш прост. 1. (скатанный шарик,
комок) балабушка; разг. галка; 2.
(обрубок, чурбан) обрубок, -бка, колода;
(кругляк) кругляк, -а.
катышек уменьш. балабушка; галочка. Ср.
катыш 1.
катюша воен. разг. катюша.
каузальность филос. каузальність, -ності.
каузальный филос. каузальний.
Каунас Каунас.
каунасский каунаський.
каупер мет. каупер.
кауперный мет. кауперний.
кауренький уменьш.-ласк. буланенький.
каурка обл. гнідко, гнідаш, -а, гнідан, -а.
каурый буланий.
каустик хим. каустик, -у.
каустика физ. каустика.
каустификация хим. каустифікація.
каустический хим. каустичний; ~ая сода
каустична сода.
каучук каучук, -у.
каучуковод с.-х. каучуківник, -а.
каучуководство с.-х. каучуківництво.
каучуководческий с.-х. каучуківницький.
каучуковый каучуковий.
каучуконосный бот. каучуконосний.
каучуконосы бот. каучуконоси, -сів; м: ед.
каучуконос.
кафе кафе (нескл., ср.), кав'ярня.

кафедра
546
кашеварный
кафедра кафедра.
кафедральный церк. и пр. кафедральний;
~ый собор церк. кафедральний собор.
кафель кахель, -хля, кахля, -лі.
кафельный кахельний, кахлевий; (сделан-
ный из кафеля ~ ещё) кахляний и
кахляний.
кафельщик спец. кахельник, кахляр, -а.
кафельщица спец. кахельниця, кахлйрка.
кафетерий кафетерій, -рію.
кафешантан кафешантан, -у.
кафешантанный кафешантанний.
кафизма церк. кафїзма.
кафтан каптан, -а, чумарка, жупан, -пана
и -пана.
кафтанец уст. см. кафтанчик.
кафтанйшко уничиж. каптани на, чумарчина,
жупанина.
кафтанчик уменыи. каптанёць, -нця, капта-
нбк, -нка, каптанчик, чумарочка, жупанок,
-нка.
кахексия мед. кахексія.
кахетинец кахетинець, -нця; ~нцы мн.
кахетинці, -ці в.
кахетинка кахетинка.
кахетинский кахетинський.
кахетинское (в знач. сущ.: сорт вина)
кахетинське, -ого.
Кахётия Кахетія.
Каховка Каховка.
каховский каховський.
кацавейка кацавейка.
качалка 1. (род кресла и т. п.) гбйдалка,
качалка; 2. (род качелей) гбйдалка; обл.
гбйданка; 3. (носилки) качалка; 4.
(колыбель) обл. колйска, гбйдалка.
качание 1. качання; гойдання; колихання;
коливання; хитання, хилитання, хиляння;
колисання^ колихання, гойдання; качання,
помпування; ер. качать 1—3; 2. коливання,
хитання; ер. качаться 3.
качательный 1. гойдальний; 2.
(колебательный) коливальний; ~ое движение
маятника коливальний рух маятника.
качать, качнуть 1. качати, качнути; (в
гамаке, на качелях и т. п.; о ветре) гойдати,
гойднути, разг. вихати, вихнути;
(колыхать) колихати, -лишу, -лйшеш и реже
-лихаю, -лихаєш, колихнути, маяти,
майнути, реже колисати, -лишу, -лишеш и реже
-лисаю, -лисаеш, колиснути; (колебать)
коливати, коливнути; (шатать) хитати,
хитнути, хилитати, хилитнути, несов. обл.
хиляти; ~чает (о качке) безл. гойдає,
хитає, качає; ~чать головой хитати
головою; ~чать юбиляра качати ювіляра;
2. (убаюкиватьу укачивать) колисати,
колиснути, колихати, колихнути, гойдати,
гойднути; 3. (жидкость насосом) качати,
качнути, несов. помпувати, -пую, -пуеш.
начаться, качнеться 1. (в гамаке, на качелях
и т. п.) гойдатися, гойднутися; разг.
хилитатися, хилитнутися, редко качатися,
качнутися; (колыхаться) колихатися,
-лишуся, -лйшешся и реже -лихаюся, -лихаєш-
ся, колихнутися, разг. хибатися, хибнутися,
хибати, хибнути; (колебаться) коливатися,
коливнутися; (шататься) хитатися,
хитнутися; 2. (несов.: при убаюкивании)
колисатися; 3. (о маятнике) коливатися,
коливнутися, хитатися, хитнутися.
качающийся 1. прич. який (що) гойдається
и т. п.; см. качаться; 2. в знач. прил.
хитний; ~ееся кресло гбйдалка, качалка.
качели гбйдалка; обл. гбйданка, колйска;
уст. орелі, род. орёль, реже орёль, -лі,
орёля.
качельный гойдалковий и гойдалковий.
качественно нареч. якісно.
качественность Якісність, -ності.
качественный якісний; ^ые показатели
Якісні показники; ^ый анализ хим. Якісний
аналіз; ~ое прилагательное грам. Якісний
прикметник.
качество якість, -кості; в ~ве кого-чегб
як хто-що, за кбго-що; в ^ве друга як
ДРУГ.
качйм (Оурзорпііа Ь.) бот. ліщиця; ~м
метельчатый (О. рапісиїаіа Ь.) ліщиця
волотиста, перекотиполе и перекотиполе.^
качка 1. (морская и т. п.) хитавиця, качка;
(действие — ещё) хитання, качання;
2. (жидкости насосом) качання,
помпування.
качкий прост, хиткйй, хисткий, хибкий,
хитливий хитлявий; (о лодке разг.—
ещё) перекидистий.
качнуть см. качать.
качнуться см. качаться.
качуча (танец) качуча.
каша каша; берёзовая ^ша пер єн. шутл.
березова каша; накормить берёзовой
~шей перен. шутл. нагодувати
березовою кашею; заварить ~шу перен.
разг. заварити кашу; заварилась ~ша
перен, разг. заварилася каша; А'ша в
голове у кого перен. разг. каша в голові
в кого; ~ша во рту у кого перен. разг.
каша в роті в кого; мало ~ши ел, съел
перен. разг. мало каші їв, з'їв; просят
~ши [сапогй, ботинки и т. п.] перен.
шутл. просять каші [чоботи, черевики
и т. п.]; ржаная ~ша хвалилась, что с
маслом родилась погов. гречана каша сама
себе хвалить, гречана каша хвалилась,
ніби вона з маслом народилась.
кашалот зоол. кашалот.
кашевар кашовар, куховар, кухар, -я.
кашеварить прост, куховарити; разг.
кухарювати, -рюю, -рюєш, кухарити.
кашеварка 1. (повариха) куховарка, кухарка;
2. (помещение) кашоварня; уст.
куховарня.
кашеварный кашоварний, куховарський.

кашеварня
547
кварцит
кашеварня кашоварня; уст. куховарня.
кашель кашель, -шлю.
кашемир текст, кашемір, -у.
кашемировый текст, кашеміровий.
кашеобразный кашоподібний.
кашица и кашица 1. уменьш.-ласк. кашка;
2. (перен.: полужидкая масса) разг. каша.
кашка 1. ласк, кашка; 2. бот. разг. кашка.
Каш к а дар ья Кашкадар'й.
кашкайцы кашкайці -ців.
кашляние кашляння; кахикання; бухикання.
Ср. кашлять.
кашлять, кашлянуть кашляти, кашлянути;
(слегка разг.— ещё) кахикати, кахикнути;
(сильно разг.— ещё) бухикати, бухикнути.
Кашмир Кашмір, -у.
кашмйрец кашмірець, -рця; ~рцы мн.
кашмірці, -ців.
кашмйрка кашмірка.
кашмирский кашмірський.
кашне кашне (нескл.у ср.).
каштан каштан.
каштановый каштановий; ~ые почвы спец.
каштанові грунти.
каштанчик уменьш.-ласк. каштанчик.
кашуб кашуб; ~бы мн. кашуби, -бів.
кашубка кашубка.
кашубский кашубський.
каюкх (лодка, судно) обл., уст. каюк, -а.
каюк2 предик, прост, каюк, капут.
каюр каюр.
каюта каюта.
каютка уменьш. каютка.
кают-компания мор. кают-компанія.
каютный каютний.
каяться каятися; (сожалеть о совершённом
поступке — ещё) розкаюватися, -каююся,
-каюєшся.
ква межд. кум, ква, квак.
квагга зоол. квага.
квадрант мат. и пр. квадрант.
квадрантный мат. и пр. квадрантний.
квадрат квадрат.
квадратик уменьш. квадратик.
квадратно-гнездовой с.-х. квадратно-гніздо-
вйй; мЗй посев квадратно-гніздова сівба,
квадратно-гніздовйй посів.
квадратный квадратний, квадратовий; ~ые
меры квадратні міри; ~ые скобки
квадратні (квадратові) дужки.
квадратура мат. квадратура.
квадрига ист. квадрига.
квадрильон мат. квадрильйон.
квазиспециалйст квазіспеціаліст.
квазиучёный квазівчений.
квак см. ква.
кваканье кумкання, квакання, крйкання;
скрекотання, скрекотіння; крюкання.
Ср. квакать.
квакать, квакнуть кумкати, кумкнути,
квакати, квакнути, крйкати (крйкаю, крй-
каеш и крячу, крйчеш), крякнути; (не-
сов.: о лягушке — ещё) скрекотати, -коче,
скрекотіти, -котить; обл. крюкати,
крюкнути.
квакер рел. квакер.
квакерский рел. квакерський.
квакерша рел. квакерка.
квакнуть см. квакать.
квакушка разг. крйкавка, скрекотуха,
скрекотушка, стрекотуха, стрекотуіііка.
квакша зоол. райка, крйкавка, квакша; обл.
рахкавка.
квалитативный научн. квалітативний.
квалификационный кваліфікаційний.
квалификация кваліфікація.
квалифицированный кваліфікований.
квалифицировать кваліфікувати, -кую, -куєш.
квалифицироваться кваліфікуватися,
-кується.
квант физ., хим. квант.
квантитативный научн. квантитативний.
квантовый физ.9 хим. квантовий.
Квантун Квантун, -у.
квантунекий квантунський.
кварта кварта.
квартал квартал, -у.
квартальный 1. прил. квартальний; ~ый
надзиратель дорев. квартальний наглйдач;
2. в знач. сущ. дорев. квартальний, -ого.
квартет муз. квартет, -у.
квартетный муз. квартетний.
квартира квартира, помешкання; разг. ква-
тйра, хата.
квартирант квартирант, мешканець, -нця.
квартирантка квартирантка, мешканка.
квартирка уменьш. квартирка, кватирка.
квартирмейстер воен. уст. квартирмейстер.
квартирних ж. квартирник.
квартйрница ж. кварти рниця.
квартирные в знач. сущ. квартирні, -их.
квартирный квартирний; ~ая плата
квартирна плата; обл. комірне, -ого; ~ое
расположение войск воен. квартирне
розташування військ.
квартировать 1. разг. квартирувати, -рую,
-руєш; мешкати; 2. воєн, квартирувати.
квартиронаниматель квартиронаймач, -а.
квартиронанимательница квартиронаймачка.
квартиросъёмщик квартиронаймач, -а.
квартиросъёмщица квартиронаймачка.
квартирохозяин квартирохазяїн.
квартирохозяйка квартирохазййка.
квартирьер воен. квартир'єр.
квартирьерский воен. квартир'єрський.
квартплата (квартирная плата)
квартплата (квартирна плата), квартплат-
нй (квартирна платнй); обл. комірне, -ого.
квартуполномоченный в знач. сущ.
квартуповноважений, -ого.
кварц мин. кварц, -у.
кварцевый кварцовий; ~ая руда кварцова
руда; ~ая лампа спец, кварцова лампа.
кварцит мин. кварцит, -у.

кварцйтовый
548
кепочка
кварцйтовый кварцитовий.
квас квас, -у.
квасить квасити (квашу, квасиш).
кваситься кваситися (кваситься).
квасник квасник, -а.
кваснйца квасниця.
квасной квасний; ~6й запах квасний запах;
*й патриотизм ирон. квасний патріотизм.
квасный обл. см. квашеный,
квасовар квасовар.
квасоварёние квасоваріння.
квасоварный квасоварний.
квасоварня квасоварня.
квасок ласк, квасок, -ску.
квасцевать техн. галу нити.
квасцовый хим. галуновий.
квасцы хим. галун, -у.
кватерна см. катерна,
кваттрочёнто иск. и пр. кватроченто (нескл.,
ср.).
квашение 1. (действие) квашення, квасіння;
2. (то, что квашено) квасиво, квашенина.
квашенина квасиво, квашенина.
квашенный прич. квашений.
квашеный прил. квашений; (кислый — ещё)
кйслий; ~ая капуста кисла (квйшена)
капуста; ~ое молоко кйсле молоко.
квашня 1. діжа; 2. (забродившее тесто),
разг. опара; 3. (перен.: о человеке)
прен. кваша.
квёлый обл. кволий.
кверху нареч. догори, угору.
квершлаг горн, квершлаг, -у.
квестор ист. и пр. квестор.
квестура ист. и пр. квестура.
квиетизм филос. и пр. квієтизм, -у.
квиетист филос. и пр. квієтист.
квиетический филос. и пр. квієтичний.
Квинсленд Квїнсленд, -у.
квинта муз. квінта; повесить (опустить)
нос на ~ту разг. похнюпити носа (ніс).
квинтет муз. квінтет.
квинтильон мат. квінтильйон.
квинтэссенция квінтесенція.
квирит ист. квірйт.
квит в знач. сказ. разг. квит, квйти.
квитанционный квитанційний.
квитанция квитанція.
квитаться разг. редко квитатися, квиту-
ватися, -туюся, -туешея.
квиток (расписка) прост, квиток, -тка.
квйты см. квит,
квоктанье обл. см. клохтанье,
квоктать обл. см. клохтать,
кворум кворум, -у.
квота эк. квота.
квохтанье см. клохтанье,
квохтать см. клохтать,
квочка обл. квочка.
кеб кеб.
кегельбан кегельбан, -у.
кегельный кегельний.
кегли (игра) кеглі, -лів; ~ля ед. кегля.
кегль тип. кегль, -ля.
кедр кедр, кедрйна.
кедрач обл. см. кедровник.
кедровка орн. кедрівка и кедрівка.
кедровник кедрівник, -а, кедрйна.
кедровый кедровий и кедровий.
Кейптаун Кейптаун.
кейф шутл. кейф, -у.
кейфовать шутл. кейфувати, -фую, -фуєш.
кекс кекс, -у.
кёкур кёкур.
келарня церк. келарня.
келарь церк. кёлар, -я.
келейка уменьш. церк., перен. келійка.
келейник церк. келійник.
келейница церк. келійниця.
келейно нареч. келійно; таємно. Ср.
келейный.
келейность келійність, -ності; таємність. Ср.
келейный.
келейный церк., перен. келійний; (перен.:
секретный — ещё) таємний.
келёрия (Коеіегіа Рег8.) бот. келерія,
кипець, -ПЦЯ;
кельма строит, кельня, кельма.
Кёльн Кельн.
кельнер кельнер.
кельнерша кельнерка.
кельня см. кельма.
кельт см. кельты.
кельтский кельтський.
кельты кёльти, -тів; ~т ед. кельт.
келья церк., перен. келія.
Кембридж 1. (город) Кембрідж, -а; 2.
(залив) Кембрідж, -у.
кембриджский кембріджський.
кембрийский геол. кембрійський.
Кемерово Кемерово.
Кемеровская область Кемеровська область.
кемеровский кемеровський.
кенар прост, канарок, -рка, канар,
кенар.
кенарка прост, канарка, канарейка.
кенаф (ШЫзсиз Ъ.) бот. кенаф, -у.
кенгуровый кенгуровий.
кенгуру зоол. кенгуру (нескл., м. и ж.).
кендырь (Аросупит Ь.) бот. кендйр, -ю.
Кенигсберг ист. Кенігсберг.
кёнигсбергский и кенигебёргский ист.
кенігсберзький.
кениец кенієць, -нійця; ~нййцы мн. кенійці,
-ці в.
кенийский кенійський.
Кения Кенія.
кенотрон радио кенотрон.
кенотронный радио кенотронний.
кентавр миф. кентавр.
Кентукки Кентуккі (нескл.).
кепи кепі (нескл., ср.).
кепка разг. кепка.
кепочка уменьш.-ласк, кепочка.

кепочный
549
кепочный кепочнии.
керамик спец. керамік, кераміст.
керамика кераміка.
керамиковый кераміковий; ~ый завод
кераміковий завод.
керамист см. керамик.
керамический керамічний; ~ое производство
керамічне виробництво; ~ие изделия
керамічні вироби.
кератин биол. кератин, -у.
кератит мед., мин. кератит, -у.
керенка ист. прост, керенка.
керенщина ист. прен. керенщина.
кержак обл. уст. кержак, -а.
кержанка см. кержачка.
кержацкий обл. уст. кержацький.
кержачка обл. уст. кержачка, кержанка.
кермёк (Зіаіісе Ь.) бот. кермёк, -у.
керн горн. керн.
кернер техн. кернер.
керогаз керогаз.
керосин гас, -у, керосин, -у.
керосинка гасниця, гасничка, гасник, -а,
гасівка, керосинка.
керосинный гасовий, керосйновий, керосй н-
ний.
керосиновый гасовий, керосй новий; ~ая
лампа гасова (керосйнова) лампа; обл. гасниця.
керосинокалйльный гасожаровйй, керосино-
жаровйй.
керосинщик разг. керосй нник, гасі вник, -а.
керосинщица разг. керосйнниця, гасівнйця.
керченский керченський.
Керченский пролив Керченська протока.
Керчь Керч, -і.
кесарев книжн. уст. кесарів, -рева, -реве;
~во сечение см. кёсарский: ~ое сечение.
Кесарии см. Кесарь.
кёсарский книжн. уст. кесарський; ~ое
сечение мед. кесарів (кесарський) розтин.
кесарь ист. кёсар, -я.
Кесарь (имя) Кёсар, -я.
кессон спец. кесбн.
кессонный спец. кесонний, кесоновий; ~ая
болезнь мед. кесонна хвороба.
кессонщик спец. кесонник.
кёта их т. кета.
кетгут мед. кетгут, -у.
кетмень кетмень, -ня.
кетовый кетовий; ~ая икра кетова ікра.
кетоны хим. кетони, -нів.
кеты (народность) кёти, -тів.
кефалевый кефалевий.
кефалий кефалевий; ~лья икра кефалева
ікра.
кефаль ихт. кефаль, -лі.
кефальный кефальний.
кефир кефір, -у.
кефирный кефірний.
кёчуа кечуа (нескл., ср.)
кзади нареч. назад.
Кзыл-Орда Кзил-Орда.
Кзыл-Ордйнская область Кзил-Ординська
область.
кзыл-ордйнский кзил-ордйнський.
кибернетика кібернетика.
кибернетический кібернетичний.
кибитка кибитка; (крытая повозка — ещё)
халабуда.
кивание 1. кивання; хитання; 2. кивання;
махання. Ср. кивать 1—2.
кивать, кивнуть 1. кивати, кивнути; (делать
лёгкие наклонные движения головой —
ещё) хитати, хитнути и схитнути; ~вать
пальцем уст. кивати пальцем; 2.
(покачивать головой в такт движению) кивати,
кивнути; (о лошади — обычно) махати,
махнути.
кйвер воен. ист. ківер.
кйви-кйви орн. ківі-ківі (нескл.у ср.).
кивнуть см. кивать.
кивок кивок, -вка; разг. кив, -у.
кивот см. киот.
кидание кидання; метання; шпурляння,
жбурляння, вергання, швиргання. Ср. кидать.
кидать, кинуть кидати, кинути; (метать —
ещё) метати (мечу, мёчеш), метнути;
(швырять — ещё) шпурляти, шпурнути,
жбурляти, жбурнути, разг. вёргати, вергнути
и вёргти, -гну, -гнеш, швиргати,
швиргнути и усилит, швиргонути; ~ть камнем
кидати, кинути каменем (камінням); ~нуло
в пот кинуло (ударило) в піт.
кидаться, кинуться 1. (несов.: бросаться
чем-л.) кидатися; разг. шпурлятися,
жбурлятися; 2. (устремляться) кидатися;
кинутися, сов. метнутися; разг.
вертатися, вёргнутися и вергтися, -гнуся,
-гнешся; кровь гнулась в голову см. кровь;
гнуться наутёк см. наутёк; 3. (несов.:
метаться) кидатися, метатися (мечуся,
мёчешся); 4. страд, (несов.) кидатися;
метатися (мёчеться); шпурлятися,
вертатися; ср. кидать.
Кйев Київ, род. Киева.
киевлянин киянин.
киевлянка киянка.
Киевская область Київська область.
Киевская Русь ист. Київська Русь.
киевский київський.
Кйевщина Київщина.
киёк уменьш. кийок, -йка.
кизельгур геол. кізельгур, -у.
кизил (Согпиз Ь.) бот. дерен, -у, кизил, -у.
кизиловый, кизилевый дереновий, кизиловий.
кизиль см. кизил.
кизильник 1. (Соіопеавіег Месіік.) бот.
кизильник; 2. (заросли кизила) кизильник,
кизильный см. кизиловый.
кизлярка кизлярка.
кизяк кізяк, -а; ~кй мн. кізяки, -ків.
кизяковый, кизячный кізяковий.
кий 1. (бильярдный) кий; 2. (палка, посох)
уст., обл. кий.

кйка
550
кипа
кйка обл. см. кичка 1.
кикимора 1. фольк. мара, потвора; 2. перен.
прост, потвора, мара, страховище.
кикс кікс, -у.
киксовать кіксувати, -сую, -суеш.
кил мин. кил, -у.
кила 1. мед. прост., обл. кила, гила;
2. бот. гуля, кила.
Килауэа Кілауеа.
килевание мор. кілювання.
килевать мор. кілювати, -люю, -люєш.
килевой мор. кільовий.
килечный кільковий.
Килиманджаро Кіліманджаро (нескл.).
кило разг. кіло (нескл., ср.).
киловатт эл. кіловат.
киловатт-час эл. кіловат-година.
киловольт эл. кіловольт.
килограмм кілограм.
килограммовый кілограмовий.
килограммометр физ. кілограмометр.
километр кілометр.
километраж кілометраж, -у.
километровый кілометровий.
киль мор. и пр. кіль, -ля.
Киль геогр. Кіль, -ля.
кильватер мор. кільватер; идти (следовать
и т. п.) в ~р ( А/ре) іти в кільватер (в
кільватері).
кильватерный мор. кільватерний.
килька ихт. кілька.
КИМ (Коммунистический
Интернационал Молодёжи) ист.
КІМ, -у (Комуністичний Інтернаціонал
Молоді).
Ким (имя) Кім.
кимвал муз. ист. кімвал.
кимвальный муз. ист. кімвальний.
киммерийцы ист. кіммерійці, -ців.
кимограф техн. кімограф.
кимоно кімонб (нескл., ср.).
кингстон мор. кінгстон.
кинематика мех. кінематика.^
кинематический мех. кінематичний.
кинематограф кінематограф.
кинематографйровать кінематографувати,
-фую, -фуеш.
кинематографист кінематографіст.
кинематографический кінематографічний.
кинематография кінематографія.
кинескоп радио кінескоп.
кинетика мех., физ. и пр. кінетика.
кинетический мех., физ. и пр. кінетичний;
~ая теория кінетична теорія; ~ая
энергия кінетична енергія.
кинжал кинджал; уст. запойсник.
кинжальный кинджальний; ~ый огонь
воен. кинджальний вогонь.
кинжальчик уменьш. кинджальчик.
киник филос. ист. кінік.
кинкан сад. кінкан.
кино кіно (нескл., ср.).
киноактёр кіноактор.
киноактриса кіноактриса.
киноаппарат кіноапарат.
киноаппаратура. кіноапаратура.
киноартист кіноартист.
киноартистка кіноартистка.
киноателье кіноателье (нескл., ср.).
кинобудка кінобудка.
киноварный мин. и пр. кіноварний.
киноварь мин. и пр. кіновар, -і.
киноведение кінознавство.
киноведческий кінознавчий.
кинодраматургия кінодраматургія.
киножурнал кіножурнал, -у.
кинозвезда разг. кінозірка.
киноискусство кіномистецтво.
кинокартина кінокартина.
кинокомедия кінокомедія.
кинолента кінострічка.
киномеханик кіномеханік.
кинооператор кінооператор.
киноочерк кінонарис, -у.
кинопередвижка кінопересувка.
киноплёнка кіноплівка.
кинопбвесть кіноповість, -ті.
кинопостановка кінопостановка.
кинопроизводство кіновиробнйцтво.
кинопрокат кінопрокат, -у.
кинопрокатный кінопрокатний.
кинопромышленность кінопромислбвІсть,
-ВОСТІ.
кинорежиссёр кінорежисер.
кинорепортаж кінорепортаж, -у.
кіносеанс кіносеанс, -у.
киносеть кіномережа, кіносітка.
киностудия кіностудія.
киносценарий кіносценарій, -рію.
киносценарист кіносценарист.
киносъёмка кінозйомка, (неоконч. д.—
обычно) кінознімання.
киносъёмочный кінознімальний, кінозйбмоч-
ний.
кинотеатр кінотеатр, -у.
киноустановка кіноустановка.
кинофабрика кінофабрика.
кинофестиваль кінофестиваль, -лю.
кинофикация кінофікація.
кинофильм кінофільм, »-у.
кинофицировать кінофікувати, -кую, -куєш.
кинофицироваться кінофікуватися, -кується.
кинохроника кінохроніка.
киноэкран кіноекран.
кинуть 1. см. кидать; 2. (оставить) разг.
лишити, -шу, -шйш, залишити, -лишу,
-лишиш и -лишиш, кинути, покинути,
облишити, -шу, -шиш, полишити, -лишу,
лишиш, мног. позалишати, полишати.
кинуться см. кид&ться.
киоск кіоск.
киоскёр кіоскер.
кибт церк. кіот.
кипа 1. (пачка) пака, пачка; (груда, куча)

кипарис
551
кйса
купа; (бумаг, книг — обычно) стіс, род.
стосу, стос, -у; 2. (упаковочная мера)
торг. кша.
кипарис кипарис.
кипарисный кипарисовий, кипарйсний.
кипарисовые в знач. сущ. бот. кипарисові,
-их.
кипарисовый кипарисовий.
кипёлка прост, кипілка.
кипение кипіння; вирування; точка ~ния
физ. точка кипіння. Ср. кипеть.
кипенный поэз. білий як піна (як сніг),
пінявий, пінистий и пінистий.
кипень 1. піна; поэз. кипень, -пню; белый как
~нь білий як піна (як сніг, як кипень);
2. уст., обл. см. кипяток.
кйпер1 бот. кіпер, -у.
кйпер2 текст, кіпер, -у.
кйперный текст.. кіперний.
кипеть кипіти, -плю, -пйш; (бурлить — ещё)
вирувати, -рує; самовар ~пйт самовар
кипить; гнев ~пйт гнів кипить; жизнь
~пйт життя кипить (вирує); работа ~пйт
робота (праця) кипить; слёзы міят сльози
киплять; страсти міят пристрасті киплять
(вирують).
Кипр Кіпр, -у.
кипрегель геод. кіпрегель, -ля.
кипрей (ЕріїоЬіит Ь.) бот. зніт, -у.
кипрейные в знач. сущ. бот. знітові, -их,
онагрові.
Киприан см. Куприян.
киприот кіпріот; ~ты мн. кіпріоти, -тів.
киприотка кіпріотка.
киприотский кіпріотський.
кипрский кіпрський.
кипучесть кипучість, -чості; палкість, -кості.
Ср. кипучий.
кипучий кипучий; (перен.: страстный,
пылкий — ещё) палкий; (бурлящий — ещё)
вируючий.
кипятилка 1. (помещение) прост, кип'я-
тйлка; 2. (кипятильник) прост,
кип'ятильник.
кипятильник кип'ятильник.
кипятильный кип'ятильний.
кипятить кип'ятити, -п'ячу, -п'ятйш.
кипятиться 1. кип'ятитися, -п'ячуся, -п'я-
тйшся; 2. перен. разг. кип'ятитися, кипіти,
-плю, -пйш; (горячиться — ещё) гарячй-
тися.
кипяток окріп, род. окропу, кип'яток, -тку;
обл. кипень, -пню, вар, -у, кип'яч, -у.
кипячение кип'ятіння.
кипячённый прич. кип'ячений.
кипячёный прил. кип'ячений; (о воде —
обычно) переварений; (о молоке — обычно)
пряжений, спрйжений.
кипящий який (що) кипить, киплячий; обл.
кип'ячий, кипучий.
Кир Кир.
Кйра Кйра.
кираса воен. ист. кіраса.
кирасир воен. ист. кірасир.
кирасирский воен. ист. кірасирський.
киргиз киргиз; ~зы мн. киргизи, -зів.
Киргизия Киргизія.
киргизка киргизка.
Киргизская Советская Социалистическая
Республика, Киргизская ССР Киргизька
Радянська Соціалістична Республіка,
Киргизька РСР.
киргизский киргизький.
Киренаика Кіренаїка.
кирза кирза.
кирзовый кирзовий.
Кириак Киріак.
Кйрик Кйрик.
Кирилл, разг. Кирила Кирило.
кириллица лингв, кирилиця.
кирилловский лингв, кирилівський.
кирка церк. кірка.
кирка 1. (ручной инструмент) кирка, кайло;
обл. дзюбак, -а, оскард, оскарда, сокирян-
ка; 2. (мотыга) мотика.
кирказон (АгізіоІосНіа Ь,.) хвилівник, -а,
кірказон, -у.
кирказоновые в знач. сущ. бот.
хвилівникові, -их, кірказонові.
кирковый 1. кирковий; 2. мотйковий. Ср.
кирка 1—2.
Киров геогр. Кіров.
Кировабад Кіровабад.
Кировакан Кіровакан.
Кировоград Кіровоград.
Кировоградская область Кіровоградська
область.
кировоградский кіровоградський.
Кйровск Кіровськ.
Кйровская область Кіровська область.
кировский кіровський.
кирпйч 1. цеглина (один); собир. цегла;
2. (предмет, имеющий подобную форму)
плитка, кирпйч, -а (один) и собир. -у;
<~ч торфа торфина; +*ч чая плитка чаю;
~ч хлеба хлібина.
кирпйчатый обл. см. кирпичный.
кирпйчик уменьш. 1. цеглйнка; 2. плитка,
кирпичик; Ср. кирпйч 1—2.
кирпичина (одна штука кирпича) 1. цеглина;
2. плитка, кирпичина. Ср. кирпйч 1—2.
кирпичина (большой кирпич) разг. 1.
цеглина; 2. кирпичина. Ср. кирпйч 1—2.
кирпичйнка уменьш. цеглйнка.
кирпичник спец. цегельник, цегляр, -а. ^
кирпичный 1. цегляний, цегловий и
цегловий; (сделанный из кирпича — ещё)
мурований; (служащий для производства
кирпича) цегельний; ~ый завод
цегельний завод, цегёльня; 2. (цвета кирпича)^
цегляний, цеглистий, цеглястий; 0 ~ьій
чай плитковий чай.
Кирьяк см. Кириак.
кйса ласк. кйця.

киса
552
китообразный
кис? обл., уст. калитка, гаман, -а; уст. І
киса.
кисейный серпанковий и серпанковий; . ^ая
барышня ирон. тендітна панночка.
киселёк ласк, кисёлик, -у.
киселеобразный киселеподібний.
кисёлик см. киселёк.
кисель кисіль, -селю; дать (поддать) ~ля
кому перен. прост, дати киселю кому;
за семь вёрст ~ля хлебать (есть) погов. |
за сім верст (миль) киселю їсти; за кавалок
(за кусок, за шматок) кишки сім верст
(миль) пішки.
кисельный киселевий.
кисёх кисет, гаман, -а; (поменьше) гаманець,
-нцй, калитка, капшук, -а.
кисётик уменьш. кисётик, гаманчик, калй-
точка, капшучок, -чка.
кисея серпанок, -нку.
киска уменьш.-ласк. киця, кйценька, кицюня,
кицюнька, кйцька.
кис-кис межд. киць-кйць, кйцю-кйцю.
кисленький ласк, кисленький.
кислёть прост, кисліти, кислішати; обл.
квасніти.
кислинка: с ~кой разг. кисленький;
кислуватий.
кислить 1. перех. прост, кислити; 2. не-
перех. разг. бути кислуватим (разг.
кисленьким); яблоко ~т яблуко кислувате
(кисленьке).
кислица 1. @хаІі8 Ъ.) бот. квасениця; 2.
(кислые плоды, ягоды и т. п.) обл. кислйця,
уменьш.-ласк. кислйчка.
кисличные в знач. сущ. бот. квасеницеві, -их.
кисло нареч. кисло.
кисловато нареч. кислувато; разг. кисленько.
кисловатость кислуватість, -тості.
кисловатый кислуватий; разг. кисленький.
кисловать текст, кислотувати, -тую, -туеш.
кисловка текст, кислотування.
Кисловодск Кисловодськ.
кисловщик текст, кислотувальник.
кисловщица текст, кислотувальниця.
кислород хим. кйсень, -сню.
кислородный хим. кисневий; ~ая подушка
мед. киснева подушка.
кисло-сладкий кйсло-солбдкий.
кислота кислота.
кислотность хим. кислотність, -ності.
кислотный хим. кислотний.
кислотоупорность спец. кислототривкість,
-кості.
кислотоупорный спец. кислототривкий.
кислый кйслий; обл. квашений, ^ квасний,
сквашений; ~ая соль хим. кисла сіль;
~ое молоко кйсле молоко; разг. кисляк, -у;
мые воды (источники, ключи) кислі води
(джерела); ~ые щи капусняк, -у.
кисляй прен. кисляк, -а, кислятина.
кислятина разг. кислятина; (перен. прен.—
еще) кисляк, -а.
киснуть 1. кйснути; обл. кваснути, квасніти;
2. перен. разг. кйснути, обл. кваситися
(квашуся, квасишся).
кисонька уменьш.-ласк. кицюня, кицюнька,
кйценька.
киста мед. кіста.
кистевидный гроновидний; китицевидний;
волотевидний. Ср. кисть 2.
кистевой 1. кистьовий; 2. гроновий;
китичний; волотевий; 3. китичний. Ср. кисть
1—3.
кистеносный грононосний; китиценосний; во-
лотеносний. Ср. кисть 2.
кистень уст. обушок, -шка и обушок, -шка;
гулять (ходить) с ~нём уст. см.
разбойничать.
кйсточка 1. уменьш. гронце, гроночко,
кетяжок, -жка; китичка; китичка; пензлик;
щіточка; ср. кисть 2—4; 2. (для
смазывания и т. п.) помазок, -зка, щіточка,
квачик.
кисть 1. анат. кисть, -ті; 2. (плодов, ягод)
грбно, разг. кётяг; (цветов) кйтиця;
(кукурузы, проса — ещё) волоть, -ті, волоток,
-тка; (о ветвях деревьев реже — ещё)
брость, -ті; З. (об украшении) кйтиця;
4. жив. пензель, -зля; щітка.
кит зоол. кит, -а.
Кит астр. Кит, -а.
китаевед китаєзнавець, -вця.
китаеведение китаєзнавство.
китаец китаєць, -тайця; ~тайцы мн.
китайці, -ці в.
китаечный текст, ист. китайковий,
китаєвий.
китаист китаїст.
китаистика китаїстика.
Китай Китай, -таю.
китайка * текст, ист. китайка.
китайка 2 сад. китайка.
Китайская Народная Республика Китайська
Народна Республіка.
китайский китайський; ~ая грамота перен.
китайська грамота; ~ая стена перен.
китайський мур, китайська стіна; ~ие
церемонии шутл.у ирон. китайські церемонії.
китайчатый текст, ист. китайковий,
китаєвий, китайчаний, китайчастий.
китайчонок китайча, -чати, китайченя, -няти;
разг. китайчук, -а.
китара см. кифара.
китаянка китаянка.
кйтель кітель, -ля.
Кйто Кіто (нескл.).
китобоец (судно) китобоєць, -бійця.
китобой 1. китобій, -ббя; 2. см. китобоец.
китобойный китобійний.
І китовый китовий; ~ый ус китовий вус.
І китолов китолов.
китоловный китоловний.
китоловство китоловство.
І китообразный китоподібний.

кифара
кифара муз. ист. кіфара..
кичиться чванитися, хизуватися, -зуюся,
-зуешся; разг. вихвалятися, бундючитися;
(величаться) пишатися, величатися; обл.
фудулитися.
кичка 1. (женский головной убор) уст. кичка;
2. (нос речного судна) обл. ніс, род. носа.
кичливо чванливо, чванькувато, чваньковито;
зарозуміло* пихато; фудульно. Ср.
кичливый.
кичливость чванливість, -вості,
чванькуватість, -тості, чваньковитість; зарозумілість,
-лості; пиха, пихатість; фудульність, -ності.
Ср. кичливый.
кичливый чванливий (разг.), разг.
чванькуватий, чваньковитий; (высокомерный)
зарозумілий; (спесивый) пихатий; обл. фу-
дульний, кокбшний.
кйчуа кечуа (нескл., ср.).
кишеть кишіти, -шить, роїтися; так и ~шйт
( ~шат) аж кишить (кишать, роїться,
рояться).
кишечник анат. кишечник.
кишечнодышащие в знач. сущ. зоол.
кишководишні, -их.
кишечножаберные в знач. сущ. зоол.
кишковозяброві, -их.
кишечнополостные в знач. сущ. зоол.
кишковопорожнинні, -их.
кишечный кишковий.
Кишинёв Кишинів, -нёва.
кишинёвский кишинівський.
кишка кишка; вымотать [все] ~кй прост.
вимотати [всі] кишки; выпустить ~кй
(убить) прост, випустити кишки; ~ка
тонка (слаба) у кого прост, кишка тонка
в кого; надорвать (порвать) ~ки [со смеху]
прост, порвати кишки (животи) [зо сміху,
від сміху], надірвати пупа [зо сміху, від
сміху].
кишкообразный кишкоподібний.
кишлак кишлак, -у.
кишлачный кишлачний.
кишмиш кишмиш, -у.
кишмя: мня кишеть разг. аж кишіти, роєм
роїтися..
киянка стол. киянка.
Клавдий Клавдій.
Клавдия Клавдія.
клавесин муз. ист. клавесин.
клавесинный муз. ист. клавесиновий, кла-
весйнний.
клавиатура клавіатура.
клавиатурный клавіатурний.
клавикорды муз. ист. клавікорди, -дів.
клавир муз. клавір, -у.
клавираусцуг муз. клавіраусцуг, -у.
клавиш, клавиша клавіш, клавіша.
клавишный клавішний.
клад скарб, -у.
кладбище кладовище и кладовище, кладо-
вйсько; обл. могилки, -лок, гробки,
классифицировать
-ків, гробовище; (преим. при церкви)
цвинтар, -я.
кладбищенский кладовищенський;
цвинтарний. Ср. кладбище.
кладезь 1. п о э з. уст. криниця, колодязь,
-зя; обл. кернйця, кирнйця; 2. (псренл
источник) джерело; уст. кладезь, -зя;
~зь мудрости (премудрости) торж., шутл.
кладезь (джерело) мудрості
(премудрості); ~зь учёности шутл. кладезь
ученості .
кладеный (прил.: кастрированный) обл.
вичищений, кладений, викладений, вала-
шаний.
кладка 1. (действие) кладіння, мурування;
будування, ставлення; ср. класть 3;
2. (часть сооружения из кирпича, камней)
кладка, мурування; З. (доска, бревно,
положенные через ручей, болото и т. п.)
об л. кладка; 4. (носка яиц) кладка;
несіння; ср. класть 4.
кладовая комора; обл. кліть, -ті, спіжарня.
кладовка, обл. кладовушка разг. комора,
хйжа, уменьш. комірка; разг.
комірчина.
кладовщик комірник, -а, комірний, -ого.
кладовщица комірнйця, комірна, -бї.
кладоискатель шукач (-а) скарбів,
скарбошукач, -а.
кладчик строит, кладільник; (каменщик -—
обычно) муляр.
кладь 1. поклажа, клажа, кладь, -ді; (груз)
вантаж, -у, вага, обл. вантага; 2. (скирд)
обл. скйрта, ожеред, -у.
Клайпеда Клайпеда.
клака театр, клака.
клакёр театр., перен. клакёр.
клаксон техн. клаксон.
клан ист. клан, -у.
кланяться (кому-чему) кланятися (кому-чому);
(делать поклон — ещё) уклонятися, торж.
класти (кладу, кладеш) поклін (кому-чому);
(приветствовать при встрече — ещё)
вітатися (з ким), вітати, обл. здоровити, -влю,
-виш (кого); (перед кем-л. разг.— ещё)
шапкувати, -кую, -куєш (перед ким, кому;
уст. кого); честь имею ~ться уст. моє
шанування (поважання).
клапан клапан.
клапанный клапанний.
Клара Клара.
кларнет муз. кларнет.
кларнетист муз. кларнетист.
класе клас, -у.
классик класик.
классика класика.
классификатор класифікатор.
классификационный класифікаційний.
классификация класифікація.
классифицирование класифікування
классифицировать класифікувати, -кую,
-куєш.

классифицироваться 554 клеймённый
классифицироваться класифікуватися,
-кується.
классицизм класицизм, -у.
классически нареч.^ класично.
классический класичний; ~ая гимназия до-
рев. класична гімназія; ~ое образование
класична освіта.
классная в знач. сущ. класна, -ої.
классно парен, разг. класно.
классный класний; ~ая дама дорев. класна
дама; ~ая доска школьн. класна дошка,
таблиця; ~ый вагон ж.-д. класний вагон.
классово нареч. класово.
классовость класовість, -вості.
классовый класовий.
пластический горн, кластйчний.
класть 1. класти (кладу, кладеш); ~ть в рот
кому перен. разг. класти в рот кому; ~ть
[земные] поклоны уст. класти (реже
покладати) [земні] поклбни; ~ть краски
иа холст класти фарби на полотно; ~ть на
музыку класти (перекладати) на музику;
~ть начало класти початок; ~ть оружие
складати зброю; "*ть пятно на кого-что
перен плямувати когб-що, класти пляму
на кбго-що; а^ть резолюцию канц. накладати
(класти) резолюцію; 2. {накладывать пищу)
класти, накладати, сипати, -плю, -плеш;
3. (сооружать из кирпича) класти,
мурувати, -рую, -руєш; (строить) будувати,
-дую, -дуєш, ставити, -влю, -виш; 4. (яйца)
класти; . (о птицах — обычно) нести;
5. (перен.: употреблять, расходовать)
разг. класти; докладати; <*ть все силы
на работу докладати всіх сил (зусиль)
до роботи; класти всі сили на роботу;
61 (перен.: производить1 расчёт
предполагаемых затрат, времени и т. п.) разг.
класти; ~ть цену разг. уст, класти ціну;
7. (кастрировать животных) обл.
вичищати, чистити, холостити, викладати,
валашати.
класться 1. кластися (кладеться); 2. кластися,
муруватися, -руеться; будуватися,
-дується, ставитися, -виться; 3. обл. кластися;
нестися; 4. кластися; 5. кластися. Ср.
класть І, З—6.
клаузула юр., лит. и пр. клаузула.
клёв рыб. клювання; сегодня хороший ~в
сьогодні риба добре клює.
клевание клювання; клюкання; дзьобання
и дзьобання, дзюбання и дзюбання. Ср.
клевать,
клевать, клюнуть клювати (клюю, клюєш),
клюнути; разг. клюкати, клюкнути; (о
птицах — ещё) дзьобати и дзьобати,
дзьобнути, дзюбати и дзюбати, дзюбнути;
~вать носом перен. разг. куняти, клювати
носом, окунГв ловити; денег куры не клюют
у кого разг. грошей кури не клюють у кого,
грошей хоч греблю гати в кого,
клеваться клюватися (клюється).
І клевер бот. конюшина.
клеверйще конюшинище.
| клеверный конюшиновий, конюшинний.
клеверосёяние конюшиносіяння, сіяння
конюшини.
клеверотёрка с.-х. конюшинотерка.
клеверотёрочный с.-х. конюшинотерковий.
клевета наклеп, -у, редко поклеп, -у; обмова.
Ср. клеветать.
клеветать (на кого-что) зводити (-джу, -диш)
наклеп, клепати, -паю, -паєш и -плю, -плеш
(на кого-що); (оговаривать) обмовляти
(кого).
клеветник наклепник, редко поклепник;
обмовник. Ср. клеветать.
клеветница наклепниця; обмовниця. Ср.
клеветать.
клеветнический наклепницький;
обмовницький. Ср. клеветать.
клевок клювок, -вка.
клеврет к н и ж н. прихильник, прибічник;
(приспешник) презр. поплічник,
посіпака, полигач, підлигач.
клеєвар клеєвар.
клееварение клеєваріння.
клееваренный клеєварний.
клеєварка клеєварка.
клееварный клеєварний.
клеєварня клеєварня.
клеевой клейовий.
клеен и е клеєння.
клеёнка клейонка, церата.
клеенный прич. клеєний.
клеёночный клейонковий, цератовий; м>е
производство клейонкове виробництво.
клеёнчатый клейончатий, цератовий, цератя-
ний; ~ый плащ клейончатий плащ.
клеёный прил. клеєний; карючений; кару-
чений. Ср. клей.
клеильный клеїльний.
клеильщик спец. клеїльник.
клеильщица спец. клеїльниця.
клеить клеїти.
клеиться клеїтися; дело не ~тся разг. справа
(діло) не клеїться (не в'яжеться); разговор
не ~тся разг. розмова не клеїться (не в'я-
жеться); что-то не ~тся разг. щось не
клеїться.
клей клей, род. клею; (вишнёвый,
черешневый, сливовый — обычно) глей; столярный
~и столйрний клей, карюк, -а; обл. кару к.
клейка клейка, (неоконч. д.—обычно) клеєння.
клейкий клейкий, глейкий, глеюватий; (о
хлебе, каше и т. п.— обычно) глизявий;
разг. беручкий; обл. беркйй.
клейковина биол. клейковина.
клейкость клейкість, -кості,
клеймение 1. таврування, клеймування; 2.
таврування, плямування. Ср. клеймить 1—2.
клеймённый прич. 1. таврований, клеймлений,
клеймований; 2. таврований. Ср. клеймить
1—2.

клеймёный
555
кликать
клеймёный прил. 1. таврований,
затаврований, клеймований; 2. перен. таврований,
затаврований.
клеймйть 1. таврувати, -рую, -руеш, клеймй-
ти, -млю, -мйш, клеймувати, -мую, -муєш;
2. перен. таврувати, плямувати, -мую,
-муєш, редко клеймйти, клеймувати; ~ть
позором таврувати (плямувати) ганьбою.
клеймление см. клеймение.
клеймо тавро, клеймо.
клеймовщик спец. таврувальник,
клеймувальник.
клеймовщица спец. таврувальниця,
клеймувальниця.
клейстер клейстер, -у.
клекачка (Зіарпуіеа Ь.) бот. клокйчка.
клёкот клекіт, -коту, клект, -у.
клекотание клекотання, клекотіння, клек-
тання.
клекотать клекотати, -кбче, клекотіти,
-котить, клектати,# -кче.
клектание см. клекотание.
клектать см. клекотать.
Клементина Клементина.
клемма спец. клёма.
клён клен, кленйна.
кленовый кленовий.
кленок уменьш. кленок, -нка.
Клеопатра Клеопатра.
клепало 1. техн. клепало; 2. (било,
сигнальная доска) уст., обл. клепало, кле-
пачка, калатало, калаталка, калатайло.
клепальный техн. клепальний.
клепальщик спец. клепальник.
клепальщица спец. клепальниця.
клепание техн. клепання.
клёпанный прич. техн. клепаний.
клёпаный прил. техн. клепаний.
клепать1 техн. клепати, -паю, -паєш и -шло,
-плеш; ~ть косу обл. клепати косу.
клепать2 (клеветать) прост, клепати, -паю,
•паєш и -плю, -плеш, набріхувати, -бріхую,
-бріхуєш.
клепаться техн. клепатися, -пається и -пле-
ться.
клёпка 1. (действие) техн. клепання; 2.
(бочарная и т. п.) клёпка; (собир.— ещё)
клепки, -пбк; не хватает (недостаёт)
[одной] ~ки в голове у кого перен. прост.
немає (нема) [однієї] клёпки в голові в
кого, бракує [однієї] клёпки в голові
в кбго (кому), не сповна розуму хто, без
сьомої клёпки в голові (в тім'ї) хто, без
цари в голові хто.
клёпочник спец. клёпочник.
клёпочный техн. клепковий.
клепсидра ист. клепсидра.
клептоман мед. клептоман.
клептомания мед. клептоманія.
клептоманка мед. клептоманка.
клерикал клерикал.
клерикализм клерикалізм, -у.
клерикальный клерикальний.
клерк клерк.
клеровальный спец. клерувальний.
клерование спец. клерування.
клеровать спец. клерувати, -рую, -руєш.
клеровка спец. клерування.
клёст орн. шишкар, -й, клест, -а.
клетка І. клітка, кліть, -ті;
(квадратразграфлённого пространства — ещё) клітинка;
(на ткани и т. п.— ещё) карта, обл.
крата; (помещение для птиц и животных
обл.— ещё) кбєць, род. кбйця; бумага
в ~ку папір у клітку (у клітинку); грудная
~ка анат. грудна клітка; разг. огруддя;
лестничная ~ка сходова клітка: ткань
в ~ку картата тканина; 2. биол. клітина.
клеточка 1. уменьш.-ласк. кліточка; клітй-
ночка; краточка; ср. клетка 1; 2. биол.
клітинка.
клеточный 1. клітковий; 2. клітинний. Ср.
клетка I—2.
клетушка хйжка; обл: ванькирчик; (кладовая)
комірка, разг. комірчина.
клетчатка биол., хим. клітковина.
|" клетчатый 1. клітчастий; (о тканях—обычно)
картатий, уст. картацький, обл, кратко-
ваний; 2. биол. клітковинний.
клеть 1. хйжа; обл. ванькйр; (кладовая)
комора, обл. кліть, -ті; 2. (подъёмное
устройство в шахте) кліть, клітка.
клёцки кул. галушки, -шбк; ~ка сд. галушка.
клёш 1. сущ. кльош, -у; 2. в знач. прил. кльош
(неизм.).
клёшить разг. кльбшити.
клешневидный, клешнеобразный
клішнеподібний, клішневйдний.
клешня клішня, клешня и клешня.
клещ энтом. кліщ, -а.
клещевина (Кіапиз Ъ.) бот.^ рицина.
клещевинный бот. рициновий.
клещеногий прост, клишоногий.
клещи и клещи кліщі, -щів; (преим. об
инструменте— ещё) обценьки, -ків; ~щами
тащить (вытягивать) слово (ответ и т. п.)
из кого разг. обценьками тягти (тягнути,
витягати, витягувати) слово (відповідь
и т. п.) з кбго; ~щами не вытянешь (не
вытащить и т. п.) чего обценьками не
витягнеш (не витягти, не витягнути и т. п.)
чого.
клёщик энтом. кліщик.
кливер мор. клівер.
клиент клієнт.
клиентка клієнтка.
клиентский клієнтський.
клиентура клієнтура.
клиентурный клієнтурний.
клизма клізма.
клик поклик, -у, клич, -у, клик, -у.
клика презр кліка.
кликать, кликнуть I. (кого-что — звать,
призывать) разг. кликати (кличу, клйчеш)

кликун
556
клонить
клйкнути (кого-що); (кричать, подзывая —
ещё) гукати, гукнути и усилит, гуконути
(кого-що, на кого-що); 2. (несов.:
называть, именовать) прост., уст. звати
(зву, звеш и реже зову, зовеш), кликати,
іменувати, -ную, -нуеш; 3. (кричать —
о птицах) кричати, крикнути; (несов.:
о лебедях — обычно) ячати; (несов.: о
гусях — обычно) ґелґотати, -гбче, ґелґотіти,
-готйть; 4. (несов.: неистово кричать,
голосить) уст., обл, кликати; голосити,
-лошу, -лбсиш.
кликун 1. прост., уст. крикун, -а; обл.
кликун, -а; 2. орн. кликун.
кликуша крикливиця, причинна, -ої,
біснувата, навіжена; разг. несамовита
(біснувата) істеричка.
кликушеский криклйвицький, причинний,
біснуватий, навіжений.
кликушество криклйвство.
кликушествовать кричати; разг. галасувати,
-сую, -суєш; см. ещё бесноваться.
кликушничать прост, бути крикливицею
и т. п.; см. кликуша.
Клим см. Климёнтий.
климакс физиол. и пр. клімакс, -у.
климактерий физиол. клімактерій, -рію.
климактерический физиол. клімактеричний.
климат клімат, -у; уст. підсоння.
климатический кліматичний.
климатолог кліматолог.
климатологический кліматологічний.
климатология кліматологія.
Климёнтий, Климент Климентій, Климент,
Клим,
клин клин; ~н ~ном вышибать (выбивать)
разг. клин клином вибивати (виганити);
~ном не вышибешь разг. клином не виб'єш
(не виженеш); куда ни кинь — всё ~н погов.
куди не кинь, а наверх дірою; куди
не кинь — виходить (всюди) клин; свет
не ^ном сошёлся, земляне мном сошлась
погов. не тільки світу, що в вікні; світ не
клином зійшовся (збігся).
клиника клініка.
клиницист мед. клініцист.
клинический клінічний.
клинкер спец. клінкер, -у.
клинкерный спец. клінкерний.
клинкерованный спец. клінкерований.
клинкеровать спец. клінкерувати, -рую, -ру-
еш.
клинкёт спец, клінкет.
клинковый клинковий.
клиноватый клинуватий; разг. клинцюватий.
клиновидный см. клинообразный.
клиновой спец. клиновий.
клинок клинок, -нка,
клинообразный клиноподібний, клинчастий,
клинуватий; разг. клинцюватий; ~ые
письмена (надписи) лингв, клиноподібні
письмена (написи, надписи).
клинописный лингв, клинописний.
клинопись лингв, клинопис, -у.
клиночный клинковий.
клинтух орн. клинтух, гблуб-синйк, род.
голуба-синяка.
клинышек уменьш.-ласк. клинок, -нка,
клинець, -нця и клйнець, -нця, клинчик.
клипер мор. кліпер.
клипсы кліпси, -сів.
клир церк. клір.
клирик церк. клірик.
клиринг фин. кліринг, -у.
клиринговый фин. кліринговий.
клирос церк. крйлас; (церковный хор) півча,
-ої.
клирошанин церк. крилошанин.
клирошанка церк. крилошанка.
клистир уст. клістир.
клистирный уст. клістирний.
клитор анат. ^ клітор.
клйца эл. клйця.
клич клич, -у; (призыв, зов) заклик, -у,
поклик, -у; кликнуть ~ч рит. кинути клич.
кличка кличка; (прозвище) прізвисько.
клише полигр. кліше (нескл., ср.).
клоака клоака.
клоачные в знач. сущ. зоол. клоачні, -их.
клоачный клоачний.
клобук церк. клобук, -а.
клозет клозет.
клозетный клозетний.
клок 1. жмут; (поменьше) жмутик, жмуток,
-тка; (волос — ещё) пасмо, разг. пёлех;
(соломы, сена и т. п.-— обычно) віхоть,
-хтя; 2. (обрывок, лоскут) клапоть, -птя,
шмат, шматок, -тка; изорвать в (на) клочья
порвати (подерти) на клапті (на шматки),
пошматувати, -тую, -туеш, мног.
перешматувати.
клокот клекіт, -коту.
клокотание, клокотанье клекотання,
клекотіння; вирування, шумування. Ср.
клокотать.
клокотать клекотати, -кочу, -кбчеш,
клекотіти, -кочу, -котиш; (бурлить — ещё)
вирувати, -рує, шумувати, -мує.
клонить 1. хилити, -лю, -лиш, клонити, -ню,
-ниш; (наклонять — ещё) нахиляти,
редко похиляти; (склонять — ещё) схиляти;
(гнуть — ещё) гнути; ~ть голову (шёю,
спину) перен. книжн. хилйти голову (шйю,
спину); ~ть очи (взор) уст. опускати
(потуплювати, потупляти, хилйти) очі;
2. (к чему — перен.: склонять, влечь)
хилйти (до чого), гнути (до чого, на що),
вернути (на що); ~нит ко сну кого безл.
сон клонить (знемагає, томить) кого,
дрімота бере кого, на сон хйлить кого; 3. (что
к чему и куда — перен.: направлять,
устремлять) спрямовувати, -мбвую, -мо-
вуєш, скеровувати, -рбвую, -рбвуєш, вести
(веду, ведёш), хилйти (що до чого и куди),

клониться
557
ключичный
вернути (що куди); ~ть разговор к чему
разг. хилйти розмову до чого; куда (к
чему) вы мните? перен. разг. куди (до чого)
ви хилите (гнете)?
клониться 1. хилитися, -люся, -лишся,
клонитися, -нюся, -нишся; нахилятися,
похилятися; схилятися; гнутися; (никнуть)
никнути; голова мнилась от дремоты
голова хилилася від дрімоти; ер. клонить 1;
2. (приближаться к какому-л. пределу,
моменту своего развития, течения)
хилитися, схилятися; день мнился к вечеру
вечоріло, смеркало, смеркалося,
схилялося (день схилявся) надвечір; 3.
спрямовуватися, -мбвуюся, -мбвуєшся,
скеровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся, вестися
(ведуся, ведешся), хилитися; его
предложение мнилось к тому, чтобы... його
пропозиція була спрямована на те, щоб...
(хилилася до того, щоб...); ер. клонить 3.
клоп 1. энтом. клоп, -а; (постельный)
блощиця; 2. (перен.: о малыше) шутл.
капшук, -а, карапуз, коротунчик.
клопик уменьш.-ласк. 1. клбпик; блощйчка;
2. капшучок, -чка, карапузик,
коротунчик. Ср. клоп 1—2.
клопиный клопбвий; блощичний. Ср. клоп 1.
клоповник 1. прен. блощичник, клопівня;
2. (ЬерШит Ь.) бот. хрінниця.
клоповый клопбвий; блощичний. Ср. клоп 1.
клопомор ' клопомор, -у.
клопфер спец. клопфер.
клотик мор. клотик.
клоун клоун, блазень, -зня.
клоунада клоунада, блазенство.
клоунский клоунський, блазенський.
клохтанье квоктання.
клохтать квоктати, -кчу, -кчеш.
клочень пчел, мотилйця.
клочковатый клочкуватий, клоччастий.
клочок уменьш. 1. жмутик, жмуток, -тка;
віхтик; 2. клаптик; ^к земли клаптик
(латка) землі. Ср. клок 1—2.
клуб ] 1. (клубок) уст. клуб, -а; 2.
(дымчатая движущаяся масса) клуб, клубок,
-бка; обл. ббвдур; М5ы дыма (пыли
и т. п.) клуби дйму (пилу и т. п.).
клуб2 (организация) клуб, *у.
клубенёк бот. бульбочка.
клубень бот. бульба.
клубеньковый бот. бульбочковий; мые
бактерии бульбочкові бактерії.
клубить 1. (что) здіймати (знімати) клуби
(чого), здіймати-(знімати) клубами,
клуботати, -ббче (що); 2. уст. см. клубиться.
клубиться клуботатися, -ббчеться,
клуботітися, -ботйться, клубочйтися, -чйться,
клубочіти, -чйть, кублитися; обл. клубува-
тися, -бується, кужёлити, кужёдитися,
ббвдуритися; (валить разг.— ещё)
валувати, -луе.
клубневой бот. бульбовий.
клубнеплод бот., с.-х. бульбоплід, -плода.
клубника полуниці, -ниць, полуниця.
клубничка 1. уменьш.-ласк. полунйчка; 2.
перен. разг. уст. клубничка.
клубничник полуничник.
клубничный полуничний.
клубный клубний. Ср. клуб2.
клубок клубок, -бка; мк в горле [стоит,
застрял и т. п.] клубок у горлі [стоїть,
застряв, застряг и т. п.]; м* подступил
(подкатился и т. п.) к горлу клубок
підступив (підкотився и т. п.) до горла;
свернуться (сжаться, съёжиться и т. п.) в мэок
( мэкбм) скрутитися (зщулитися,
зіщулитися, скулитися и т. п.) в клубок (клубком).
клубочек уменьш. клубочок, -чка.
клумба клумба.
клуня с.-х. обл. клуня.
клупп техн. клуп.
клуша 1. (наседка) обл. квочка; 2. орн.
клуша.
клушка см. клуша 1.
клык ікло.
клыкастый ікластий.
клюв дзьоб, дзюб.
клювик уменьш. дзьобик.
клюз мор. клюз.
клюка костур, ковінька, ключка, клюка, увел.
костуряка; разг. карлючка.
клюкать, клюкнуть прост, клюкати
клюкнута; сов. хильнути, хлебнути.
клюкаться, клюкнуться обл. гёпати (разг.),
разг. гепнути, гёпатися, гепнутися, сов.
бебехнути, бебехнутися.
клюква (Охусозив А А а п 5.) бот. журавлина,
клюква; вот так мва! прост, от тобі
[й] маєш!, от тобі й на!; разг. отакої!,
туди до біса (к бісу)!
клюквенный журавлинний, журавлйновий,
клюквовий.
клюквина (одна ягода) прост, журавлина,
клюквина.
клюкнуть см. клюкать.
клюкнуться см. клюкаться.
клюнуть см. клевать.
ключ* 1слюч, -а.
ключ2 (источник, родник) джерело, реже
ключ, -а; бить (кипеть) ~чом бйти
джерелом (ключем); (перен.— ещё) буяти,
вирувати, -рує, клекотати, -кбче, клекотіти,
-котить.
ключарь уст., церк. ключар, -я.
ключевой х ключовий; мы е позиции воен.
ключові позиції. Ср. ключ \
ключевой2 джерельний, ключовий. Ср.
ключ 2.
Ключевская сопка Ключёвська сопка.
ключикг уменьш. ключик. Ср. ключ*.
ключик2 уменьш. джерельце, ключик. Ср,
ключ 2.
ключица анат. ключиця.
ключичный анат. ключичний.

ключник
558
княжич
ключник ист. ключник, реже ключар, -я.
ключница ист. ключниця.
клюшка 1. прост, см. клюка; 2. обл. см.
коклюшка; 3. спорт, ключка.
клякса [чорнильна] пляма; разг. ляпка.
клянченье прост, канючення.
клянчить прост, канючити; уст. мйркати.
кляп I. кляп; разг. затичка; 2. (для
стягивания верёвки) цурка.
клясть клястй и клясти (кляну, клянёш),
проклинати.
клясться клястися и клястися (клянуся,
клянешся); (клятвенно уверять, обещать —
ещё) заприсягатися, заприсягати, разг.
присягатися, присягати, заклинатися.
клятва 1. клятва; (клятвенное уверение —
ещё) заприсягання, присягання, присяга;
2. (проклятие) уст. прокляття, клятьба,
проклін, -кльону, реже прокльон; обл.
кляття.
клятвенно нареч. клятвено.
клятвенный клйтвений, редко присяжний.
клятвопреступление книжн. порушення
клятви, клятвопорушення.
клятвопреступник книжн. клятвопорушник.
клятвопреступница книжн.
клятвопорушниця.
клятвопреступный книжн. клятвопорушник
кляуза уст.у разг. .кляуза.
кляузник разг. кляузник.
кляузница разг. клйузниця.
кляузничать разг. клйузничати, клепати,
-паю, -паєш и -плю, -плеш, плескати
(плещу, плёщеш), брехати (брешу, брёшеш).
кляузнический разг. клйузницький.
кляузничество разг. кляузництво.
кляузный разг. клйузний.
кляча шкапа.
кнаружи нареч. прост, назбвні.
КНДР КНДР; см. ещё Корейская Народно-
Демократическая Республика.
кнель кул. кнель, -лі; ~ли мн. кнелі, -лей.
кнехты мор. кнёхти, -тів; ~т ед. кнехт.
книга книжка; (преим. более значительная
по объёму или важности — ещё) книга;
конторские ~ги конторські книги; и ~ги
в руки кому разг. і карти (і книжки) в
руки кому.
книговед книгознавець, -вця.
книговедение (наука о книге)
книгознавство.
книговедение бухг. книговедення.
книговедческий книгознавчий.
книгоед 1. энтом. книгоід; 2. перен. ирон.
книгоїд, книгогриз.
книгоиздатель уст. видавець, -вця,
книговидавець.
книгоиздательский видавничий,
книговидавничий.
книгоиздательство видавництво,
книговидавництво.
книголюб книголюб.
книгоноша книгоноша, книжконос.
книгопечатание друкарство,
книгодрукування.
книгопечатник уст. друкар, -я.
книгопечатный друкарський.
книгопечатня уст. друкарня.
книгопродавец у с т. книгар, -я, продавець
(-вця) книжок, книгопродавець.
книготорговля книготоргівля, торгівля
(торгування) книжками.
книготорговый книготорговельний,
книготорговий.
книготоргующий книготоргуючий.
книгохранилище книгосховище.
книгочей уст. книголюб; (книжник)
книжник.
книжечка уменьш.-ласк. книжечка.
кнйжица уменьш. прост, книжечка.
книжка 1. книжка; трудовая ~ка трудова
книжка; 2. анат. книжка.
книжник 1. книжник; 2. (работник книж*
ного дела) разг. книгар, -я, книжник.
книжно нареч. книжно.
книжность книжність, -ності.
книжный 1. (относящийся к книге¦,
предназначенный для книг) книжковий и
книжковий; ~ая палата книжкова палата;
~ый магазин книгарня, книжкова
крамниця, книжковий магазин; 2. перен.
книжний; ~Ые знания книжні знання; <*ый
стиль книжний стиль.
книжонка уничиж.г книжчина.
кнйзу нареч. донизу, униз.
кнйксен кніксен.
кнйца мор. кнйця.
кнопка кнопка.
кнопочный кнопковий.
КНР КНР; см. ещё Китайская Народная
Республика.
кнут батіг, -тога, пуга.
кнутик уменьш.-ласк. батіжок, -жка, пужка.
кнутйще увел, батожйсько, батожйще.
кнутовище пужално, редко пужак, -а,
батожилно.
кнутрй нареч. прост, досередини.
княгйнюшка ласк. уст. княгйнька, княгй-
нечка.
княгиня ист., фольк. уст. княгиня.
княжата ист. княжата, -жат.
княженецкий уст.у фольк. князівський.
княжение ист. 1. (действие; время)
князювання, княжіння; 2. (княжество) уст.
князівство.
княженика (ЯиЬив агсіісив Ь.) бот. мамура.
княжеский ист. князівський, князів, -зева,
-зеве; уст. княжий.
княжество ист. князівство.
княжий уст. см. княжеский.
кнЯжик (Аігацепа Ъ.) бот. атрагёна.
княжить ист. князювати, -зюю, -зюєш,
княжити.
княжич уст. княжич, князёнко, княжа,-жати.

княжна
659
ковш
княжна ист. князівна, княжна.
кн^зев уст. см. княжеский,
князёк 1. унтиж; князьок, -зька; 2. орн.
обл. біла синиця; 3. (на крыше) обл.
гребінь, -беня, коньбк, -нька.
князь ист., фольк. уст. князь, -зя.
ко1 см. к.
-ко2 обл. см. -ка.
коагулирование физ., хим. коагулювання.
коагулировать физ., хим. коагулювати, -люю,
-люеш.
коагулироваться физ., хим. коагулюватися,
-люється.
коагуляция фи з., хим. коагуляція.
коалиционный полит, коаліційний.
коалиция полит, коаліція.
кобальт хим. кобальт, '-у.
кобальтовый хим. кобальтовий.
кобелиный песячий, песький, собачий.
кобель 1. пес, род. пса, собака; чёрного ~ля
не отмоешь добела погов. крукові й мило,
не поможе, з чорної кішки білої не
зробиш; 2. перен. бран. жеребець, -бця.
кобениться прост, (упрямиться)
коцюбитися, -блюся, -бишся, комизитися, -мижу-
ся, -мизйшся, приндитися, -джуся, -дишся;
(норовиться) норовйтися, -влюся, -вйшся;
(кривляться, ломаться) кривлятися,
ламатися.
кобза и кобза муз. кобза.
кобзарский кобзарський.
кобзарство кобзарювання.
кобзарь кобзар, -я.
кобольд миф. кобольд.
кобра зоол. кобра.
кобура кобура.
кобчик орн. кібець, -бця, кібчик.
кобыз и кобыз муз. кобйз.
кобыла кобила, кобилиця и кобилиця;
(молодая — ещё) лошйця.
кобылий кобилячий.
кобылица см. кобыла.
кобылка 1. уменьш.-ласк. кобилка; лошйчка;
ср. кобыла; 2. спец. кобйлка; 3. энтом.
кобилка, коник.
кобылятина кобилятина; обл. кобйлина.
коваль уст., обл. коваль, -ля.
кованный прич. кований.
кованый прил. кований, кутий; (подкован-
ный—обычно) підкований; (закованный—
ещё) закований.
коварно нареч. підступно; лукаво. Ср.
коварный.
коварность підступність, -ності; лукавість,
-вості. Ср. коварный.
коварный підступний; (лукавый) лукавий.
коварство підступність, -ності; (козни)
підступи, -пів, підступ, -у; (лукавство)
лукавство.
ковать кувати (кую, куєш); (подковывать -—
обычно) підковувати, -кбвую, -кбвуєш;
(заковывать — еще) заковувати; ~ть
деньги кувати гроші; куй железо, пока
горячо погов. куй залізо, коли (поки,
доки) гаряче; коваль клепле, пбки (доки)
тепле.
коваться куватися (кується); підковуватися,
-ковується; заковуватися. Ср. ковать.
ковбой ковбой.
ковбойка разг. ковбойка.
ковбойский ковбойський.
Ковель Ковель, -ля.
ковельский ковельський.
ковер кйлим; ~р-самолёт фольк. кйлим-само-
літ, род. кйлима-самольбта; у ~вра
[работать, выступать и т. п.] на килимі
[працювати, виступати и т. п.].
коверканье 1. псування, ламання; нівечення,
калічення; 2. перекручування,
перекручення; спотворювання, спотворення;
калічення. Ср. коверкать 1—2.
коверкать 1. (портить, ломать) псувати
(псую, псуєш), ламати; (уродовать)
нівечити, калічити; 2. (перен.: извращать)
перекручувати, -чую, -чуєш; (искажать —
ещё) спотворювати, -рюю, -рюєш;
(калечить) калічити; ~ть слова (язык и т. п.)
калічити слова (мову и т. п.).
коверкаться I. (кривляться)
кривлятися, ламатися; 2. страд, псуватися
(псується), ламатися; нівечитися, калічитися;
перекручуватися, -чується;
спотворюватися, -рюється; калічитися; ср. коверкать
1—2.
коверкот текст, коверкбт, -у.
коверкотовый текст, коверкотовий.
ковёрный килимовий.
ковёрщик см. ковровщик.
ковёрщица см. ковровщица.
ковка кування; підковування. Ср. ковать.
ковкий ковкий.
ковкость ковкість, -кості.
Ковно ист. Ковно.
ковочный техн. кувальний.
коврига хліб, хлібина, бухан, -а; (поменьше)
буханець, -нця\ буханка; (каравай)
коровай.
коврйжка 1. (пряник) пряник, пірник;
(медовый — ещё) медяник, -а и медяник, -а;
ни за какие м<и п р о с т. ні за що в світі;
2. уменьш. буханець, -нця, буханка,
буханочка, буханчик [хліба]; ср; коврйга.
коврик уменьш. килимок, -мка, килимець,
-мця, килимчик.
ковровщик килимник, килимар, -я.
ковровщица килимниця, килимарка,
килимарниця,
ковровый килимовий; ~ое производство
килимарство, килимбве виробництво.
ковродел см. ковровщик.
ковроделие килимарство.
ковчег миф. и пр. ковчег.
ковш 1. ківш, род. ковша; (мельничный, в
веялке— ещё) кіш, род. коша; (для питья —

560
кожевенник
ещё) кори к, -а, корёць, -рця; 2. (бухта)
округла (кругляста) затока, заводь, -ді.
ковшик умёныи. ківшик; корячок, -чка.
Ср. ковш 1.
ковшовый техн. ковшовйй, ковшёвий.
ковы к н и ж н. уст. підступи, -пі в; строить
(ковать, затевать, замышлять) ~вы
(против кого, кому) умишляти зле (лихе),
кувати лихо (проти кого, на кого).
ковыль (Зііра Ъ.) бот. ковила, ковйль, -лю;
~ль волосистый E. саріїїаіа \*.) ійрса,
волосиста ковила.
ковыльнуть см. ковылять.
ковыльный ковиловий, ковйльний; тирсовий.
Ср. ковыль.
ковыляние разг. шкандибання,
шкутильгання; кульгання.
ковылять, ковыльнуть разг. шкандибати,
шкандибнути, шкутильгати, шкутильгну-
ти; кульгати, кульгнути.
ковырнуть см. ковырять.
ковырнуться (упасть, свалиться) прост.
гепнути, гепнутися, бебехнути,
бебехнутися.
ковырялка прост, колупалка, копирсалка.
ковыряние разг. колупання, копирсання,
длубання.
ковырять, ковырнуть разг. колупати,
колупнути, копирсати, копирснути, нссов.
длубати; лфя'ть лапти прост, плести личаки.
ковыряться разг. колупатися, копирсатися,
довбатися и реже довбтися, длубатися,
порпатися, реже пбрплятися, пбрплитися.
когда 1. нареч. коли; ~да бы (если бы) коли б,
якби; ~да бы ещё коли б ще; ~да бы ни...
коли б не...; как ~да, ~да как як коли,
коли як; ~да- ^да, ~да-никогда прост,
коли-не-коли; есть ~да! (как отказ от
чего-л.) прост, є коли!; 2. (нареч.: когда-
нибудь) прост, коли-небудь, колись,
коли; жил ли ты ~да на Севере? чи ти жив
коли-небудь (колись, коли) на Півночі?;
3. союз коли, якщо.
когда-либо, когда-нибудь нареч. коли-небудь,
колись; (как-нибудь в будущем — ещё)
як-нёбудь, йкось; (когда бы то ни было)
будь-коли, колй-будь.
когда-то нареч. 1. (некогда) колись, колйсь-
то, якось и йкось; ~да-то мы были
знакомы колись ми були знайомі; 2.
(неизвестно когда в будущем) колй-то; ~да-то
ещё он вернётся колй-то ще він
повернеться (вернеться).
когерентность физ. когерентність, -ності.
когерентный физ. когерентний.
когерер радио когерер.
когорта воен. ист., перен. когорта.
коготок уменьш.-ласк. кігтик, пазурець, -рця,
пазурчик; ~к увяз — всей птичке пропасть
поел, кігтик застриг — пропав птах;
зав'яз пазурець — і пташці кінець; як вухо
ввірветься, то й дзбан розіб'ється. .
коготь 1. кіготь, -гтя, пазур; быть в ~гт$іх
кого перен. бути в кігтях (в пазурах)
у кого (кого); держать в ~гтя'х кого
перен. тримати (держати) в кігтях (в
пазурах) кого; обломать ~гти кому перен.
обламати кігті (пазури) кому; показать
[свой] ~гти кому перен. показати [свої}
кігті (пазури) кому; попасть в ~гти кому
перен. потрапити (попасти) в кігті (в
пазури) до кого (кого, кому); 2. ~гти (мн.:
о приспособлении) кігті, -тів, кішки, -шок.
когтистый кігтистий, пазуристий.
когтйть роздирати [кігтями, пазурами].
код код, -у.
кода муз., поэт. кода.
кодейн фарм. кодеін, -у.
кодекс кодекс, -у.
кодирование кодування.
кодировать кодувати, -дую, -дуєш.
кодификатор кодифікатор.
кодификационный кодифікаційний.
кодификация кодифікація.
кодифицировать кодифікувати, -кую, -кует.
кодифицироваться кодифікуватися, -кується.
кодовый кодовий.
кое-где нареч. подекуди, де-не-дё; обл.
десь-не-дёсь, декуди, десь-колись;
(местами — ещё) місцями, де-де, деінде.
кое-как нареч. 1. абйяк; (как-нибудь) як-
нёбудь, якось; разг. будь-я к; обл. дёяк;
работа сделана ~к робота зроблена
(роботу зроблено) абйяк; 2. (еле-еле, с трудом)
разг. сяк-так, так-сяк; ~к перешли ручей
сяк-так (так-сяк) перейшли струмок.
кое-какой 1. деякий; 2. (неважный,
незначительный) такйй-сякйй, род.
такого-сякого, сякйй-такйй, абйякий.
кое-когда нареч. колй-не-колй; ^иногда)
іноді, інколи; (временами) часами.
кое-кто дёхто, род. дёкого.
кое-куда нареч. куди-нёбудь; (неизвестно
куда — ещё) кудйсь.
коечка уменьш.-ласк. ліжечко, кбєчка.
коечный ліжковий, кбєчний; ~ый больной
лежачий (ліжковий, постільний) хворий.
кое-что дёщо, род. дёчого.
кожа 1. шкіра; (шкура) шкура; влезть
(войти) в чью ~жу перен. разг. улізти в
чию шкуру; из ~жи [вон] лезть перен.
разг. із шкури лізти (вилазити, рватися,
вибиватися, пнутися); ~жа да кости
перен. разг. шкіра (шкура) й кістки (та кості),
худий як тріска (як скіпка), сама (одна)
снасть; ни ~жи ни рожи прост, ні з очей
ні з плечёй; чёртова ~жа текст, чортова
шкіра (шкура); 2. (кожура) разг. шкура;
шкірка, шкурка, шкуринка.
кожан 1. уст. см. кожанка; 2. зоол. кажан, -а.
кожанка разг. кожанка, шкіринка,
шкуратянка.
кожаный шкіряний; разг. шкуратяний.
кожевенник см. кожевник.

кожевенный
561
кой-что
кожевенный шкіряний; (относящийся к
выделке кож — ещё) чинбарний; ~ый завод
шкіряний завод.
кожевник шкіряник, -а; (о кустаре — ещё)
чинбар, -я.
кожёвничать чинбарити.
кожёвничество чинбарство.
кожевня уст. чинбарня.
кожедёр шкуродёр.
кожеед энтом. шкіроїд.
кожемяка уст. мнець, -ця, кожум'яка.
кожимит спец. шкіріміт, -у.
кожимйтовый. кожимитный шкірімітовий,
шкірімітний.
кожистый шкірястий.
кожица 1. ласк, шкірочка, шкурочка; 2. бот.
шкірка, шкурка, шкурочка.
кожник мед. разг. шкіряник, -а.
кожно- венерически и мед. шкірно-венерйчний.
кожный шкірний; ~ые болезни мед. шкірні
(нашкірні) хвороби.
кожура шкірка, шкурка, шкуринка; разг.
шкура.
кожух 1. (одежда) кожух; 2. техн. кожух.
кожушок уменьш. кожушок, -шка и кожушок,
-шка.
коза коза; дикая ~за дика коза, козуля,
косуля; драть (лупить и т. п.) как Сидорову
козу разг. лупити (лупцювати, латати,
чухрати и т. п.) як Сидорову козу; на ~зё
не объедешь кого прост, на козі не
об'їдеш кого; на ~зё не подъедешь к кому
прост, на козі не під'їдеш до кого.
козёл 1. цап, козёл, -зла; ~л отпущения
разг. козёл відпущення; драть ~зла,
~злом петь прост, козла (козли, козу,
кбзи) дерти; как от ~зла молока; как от
~зла — ни шерсти, ни молока погов.
як з цапа (з козла) молока (вовни); як з
козла — ні вовни (ні шерсті), ні молока;
як з бика — ні лою, ні молока; пустить
~зла в огород, оставить ~зла в огороде
погов. поставити козла город стерегти;
2. мет., спорт, и пр. козёл.
козелец (Зсоггопега Ь.) бот. зміячка,
скорзонера, солодкий корінь (-реня).
козелкй прост, козла, -зел, козли, -лів,
кобилиця и кобилиця.
козерог зоол. козерог.
Козерог астр. Козербг.
козетка уст. козетка.
козий козячий, козиний; ~зья ножка мед.,
разг. козяча ніжка.
козлёнок козеня, -няти, козля, -ляти,
цапеня.
козлёночек уменьш.-ласк. козенятко,
козеняточко, цапенятко, цапеняточко.
козлетон ирон. козлетон, -у.
козлик уменьш. цапок, -пка, цапик, козлик.
козлиный цапиний, козлиний.
козлйть 1. (фальшиво петь) прост, козла
(козли, козу, кбзи) дёрти (-ру, -рёш); 2. (о
лошади) прост, брикати, брикатися,
цибати.
козлище уст. козлище; отделить овец от ~щ
погов. відокремити овець від козлищ.
козлище увел, цапура, козлище.
козлобородник (Тга^ороцоп Ъ.) бот.
козельці, -ців, козелець, -льця.
козловый козловий.
козлоногий козлоногий.
козлы козла, -зел, козли, -лів; (сиденье в
экипаже — ещё) передок, -дка; (подставка —
ещё) кобила, кобилиця и кобилиця.
козляк бот. обл. маслак, -а.
козлятина козлятина, козлина, цапина.
козлятник FаІе?а Ь.) бот. козлятник.
козни підступи, -пів, заміри, -рів; строить ~ни
(против кого, кому) умишляти зле (лихе),
кувати лихо (проти кого, на кого).
козовод с.-х. козівник, -а.
козоводство с.-х. козівництво.
козоводческий с.-х. козівницький.
козодой орн. дрімлюга, сплюшка, сплюха.
козон, козонок (кость для игры, бабка)
прост, бабка, паця.
козочка уменьш.-ласк. кізка, кізонька,
кізочка, козуня.
козуля козуля, косуля.
козырёк козирок, -рка; разг. козирка, дашок,
-шка; (над постройкой — ещё) піддашшя,
піддашок, -шка; брать, взять (делать,
сделать) под ~к воен. брати, узяти
(робити, зробити) під козирок.
козырной козирний; ^ая карта козирна
карта; разг. козирка.
козырнуть см. козырять.
козырный см. козырной.
козырь козир, -я; (козырная карта разг.-—
ещё) козирка; ходить ~рем перен. разг.
ходити козирем, [півнем] козиритися.
козыряние разг. козиряння.
козырять, козырнуть разг. козиряти,
козирнути.
козюля зоол. обл. гадюка.
козявка разг. кузька, кузка, комашка.
кой мест. 1. (вопросительное) уст., обл.
який, котрий; разг. кий; 2.
(относительное) книжн. уст. який; <> кой чёрт
прост, де в біса, кий біс (чорт); на кой
чёрт (дьявол, леший, пёс и т. п.) прост.
якого чорта (біса), на кий чорт (біс); ни
в коем случае (прост, разе) ні в якому разі,
у жодному разі.
кой-где разг. см. кое-где.
койка ліжко, койка.
кой-как разг. см. кое-как.
кой-какой разг. см. кое-какой.
кой-когда разг. см. кое-когда.
кой-кто разг. см. кое-кто.
кой-куда разг. см. кое-куда.
койне лингв, койне (нескл., ср.)
койот зоол. койот.
кой-что разг. см. кое-что.

562
колебать
кок1 (причёска) кок.
кок2 мор. кок.
кока бот. кока.
кокайн фарм. кокаїн, -у.
кокаинизм мед. кокаїнізм, -у.
кокаинист мед. кокаїніст.
кокаинистка мед. кокаїністка.
кокаиновый кокаїновий; ~ый куст бот.
кокаїновий кущ, кбка.
кокарда кокарда.
кокать, кокнуть прост, цокати, цокнути;
(разбивать) розбивати, розбити, -зіб'ю
-зіб'єш.
кокаться, кокнуться цокатися, цокнутися;
розбиватися, розбитися, -зіб'ється. Ср.
кокать.
кокетка кокетка.
кокетливо нарсч. кокетливо, кокётно.
кокетливость кокетливість, -вості, кокёт-
ність, -ності.
кокетливый кокетливий, кокётний.
кокетничанье кокетування.
кокетничать кокетувати, -тую, -туєш.
кокетство кокетство; (действие — ещё)
кокетування.
кокйль мет. кокіль, -лю.
кокильный мет. кокільний.
кокки бакт. коки, -ків; ~к ед. кок.
кокковый бакт. кбковий.
коклюш мед. коклюш, -у, кашлюк, -а.
коклюшечный спец, коклюшковий.
коклюшка спец, коклюшка.
коклюшный мед. коклюшний, кашлюковий.
кокнуть см. кокать.
кокнуться см. кокаться.
кокон кокон.
коконный кбконовий и коконовий, коконний.
кокора спец. кокора.
кокорыш (АеІНизаЬ.) бот. собача петрушка.
кокос бот. кокос.
кокосовый кокосовий; ~ая пальма бот.
кокосова пальма.
кокотка кокотка.
кокошник 1. (головной убор) кораблик; ки-
балка, кокошник; 2. архит. кокошник.
кокс техн. кокс, -у.
кок-сагыз бот. кок-сагйз, -у.
коксит мед. коксит, -у.
коксобензол хим. коксобензбл, -у.
коксобензольный хим., техн. коксобензбль-
ний, коксобензбловий.
коксовальный техн. коксувальний; ~ый
газ коксувальний газ.
коксование техн. коксування.
коксованный техн. коксований.
коксовать техн. коксувати, -сую, -с^єш.
коксоваться техн. коксуватися, -сується.
коксовый техн. коксовий.
коксохимический техн. коксохімічний.
коксующийся техн. 1. прич. який (що)
коксується; 2. в знач. прил. коксівний.
коктейль коктейль, -лю.
кокушник (Оутпайепіа К. Вг.> бот. били-
нець, -нця.
Кокчетав Кокчетав.
Кокчетавская область Кокчетавська область.
кокчетавский кокчетавський.
кол1 кіл, род. кола, кілок, -лка; вбить (забить)
осиновый ~л перен. забити (вбити) осиковий
кілбк; ~лом стогіть кілком (колом) стояти
(стриміти); ~лом стоить в горле кілком
(колом) стояти (стриміти) в горлі; сажать,
посадить на кол саджати, посадити на
палю (на кіл); хоть ~л на голове теши
кому прост, хоч кілбк (кілка, кіл) на
голові теши кому.
кол 2: ни ~ла ни двора у кого разг. ні кола
ні двора в кого.
колба колба.
колбаса ковбаса.
колбаска уменьш.-ласк. ковбаска.
колбасная в знач. сущ. ковбасна, -ої.
колбасник ковбасник.
колбасница ковбасниця.
колбасный ковбасний.
колбочка уменьш. колбочка.
Колгуєв Колгуєв.
колдобина 1. (выбоина, ухаб на дороге)
обл. ковдббина, колодбвбина, ковтьоба,
ковтьобина; вибій, -бою, вибоїна, баюра;
2. (яма в реке и т. п.) обл. ковбаня.
колдовать этногр., перен. чарувати, -рую,
-руєш, чаклувати, *лую, -луєш; уст.
відьмити, -млю, -миш, відьмувати, -мую, -муеш;
(гадать) ворожити, -рожу, -рбжиш.
колдовской I. этногр. чарівницький,
чаклунський; уст. відьомський; 2. перен.
чарівницький; (волшебный) чарівний,
чарівничий.
колдовство 1. этногр. чарівництво,
чаклунство, чаклування; 2. (перен.: очарование)
чари, -рів.
колдун !. этногр. чарівник, -а, чаклун,
-а, характерник, знатник, -а и знатнйк,
-а, відьмак, -а; 2. перен. чарівник, чаклун,
характерник.
колдуны кул. разг. колдуни, -нів.
колдунья 1. этногр. чарівниця, чаклунка,
характерниця, знатниця и знатниця,
відьма; 2. перен. чарівниця, чаклунка,
характерниця.
колебание 1. (действие) коливання;
хитання; колихання, хилитання; ~ние
маятника коливання маятника; ср. колебать 1;
2. (перен.: неустойчивость, изменчивость).
коливання, хитання; ~ние температуры
коливання температури; «^ние цен
коливання (хитання) цін; 3. (нерешительность,
сомнение) вагання, хитання; без ~ний
без вагань, не вагаючись.
колебательный коливальний.
колебать, колебнуть 1.. коливати, коливнути;
(шатать) хитати, хитнути; (колыхать)
колихати, -лишу, -лйшеш и реже -лихаю,

колебаться
563
колики
-лихаєш, колихнути, хилитати, хилитнути;
2. несов. перен. хитати; (подрывать)
порушувати, -шую, -шуєш.
колебаться, колебнуться 1. коливатися,
коливнутися; хитатися, хитнутися;
колихатися, -лишуся, -лйшешся и реже -лихаюся,
-лихаєшся, колихнутися, хилитатися, хи-
литнутися; разг. хибати, хибнути, несов.
хилятися; струна ~блется струна
коливається; почва ~блется под ногами перен.
грунт хитається під ногами; ср. колебать 1;
2. (несов. перен.: быть неустойчивым)
коливатися, хитатися; цены ~блются ціни
коливаються (хитаються); 3. (несов. перен.:
испытывать неуверенность) вагатися; обл.
вагуватися, -гуюся, -гуєшся; не ~блясь
не вагаючись, без вагання, без вагань.
колеблющийся 1. прич. який (що) коливається
и т. п.; см. колебаться; 2. в знач. прил.
физ. коливний; 3. (в знач. прил.: шаткий,
неустойчивый) хиткйй; (дрожащий — о
свете — ещё) хисткйй; (изменчивый)
мінливий; 4. (в знач. прил. перен.: нестойкий
в своих убеждениях, нерешительный)
хиткйй, хитливий, хитлявий.
колебнуть см. колебать.
колебнуться см. колебаться.
колеистый колі їстий.
коленка разг. коліно.
коленкор коленкор, -у; не тот (другой, иной)
~р прост, [зовсім] інша річ (справа),
[збвсім] інше діло.
коленкоровый коленкоровий.
коленный анат. колінний; ~ый сустав
колінний суглоб.
колено коліно; до ~н, по ~ни по коліна,
до колін; на ~ни на коліна, навколішки,
реже навкблюшки; обл. навколінці; на
~нях на колінах, навкблішки,
навколішках, реже навкблюшки, навкблюшках;
обл. навколінці; выкидывать, выкинуть
(откалывать, отколоть, отмачивать,
отмочить и т. п.) ~но ( ~на) перен. прост.
викидати, викинути (відколювати,
відколоти) коліна (коліно), сов. устругнути
(стругнути, утнути, утйти) штуку; море
по *~но (по ~на) кому см. море; поставить
кого на ~ни поставити кого на коліна
(навкблішки).
коленопреклонение рит. уст.
колінопреклоніння, ставання на коліна (навкблішки);
(стояние на коленях) стояння на колінах
(навколішках).
коленопреклонённый рит. уст. уклінний.
коленце уменьш.-ласк. колінце; выкидывать,
выкинуть (откалывать, отколоть и т. п.)
~це ( ~ца) перен. прост, викидати,^
викинути (відколювати, відколоти) колінця
(колінце), сов. устругнути (стругнути)
штуку; выделывать (откалывать) ~це ( ~ца)
(в пляске)' прост, загинати колінця.
коленчатый техн., бот. колінчастий,
колінчатий; *"ый вал техн. колінчастий
(колінчатий) вал.
колер1 жив. колір, -льору.
колер2 вет. уст. кблер, -у.
колерный жив. колірний.
колесико уменьш. коліщатко, коліща, -щати.
колесить разг. колесити, -лешу, -леейш;
(кружить — ещё) кодувати, -лую, -луєш;
(ездить — ещё) їздити (їжджу, їздиш),
об'їжджати и реже об'їздити (об'їжджу,
об'їздиш); (разъезжать — ещё)
роз'їжджати; (ходить — ещё) ходити, -джу, -диш.
колёсни 1. (род телеги) обл. котйга; 2. (у
плуга) обл. колішня, колісня.
колесник колісник, -а, стельмах.
колесница ист.у уст. колісниця.
колесничный ист., уст. колісничний.
колёсный колісний и колісний.
колесо колесо; уст. коло; вертеться ~сом
перен. вертітися (крутитися) колесом;
ходить ,~сом перен. ходити колесом; грудь
~сбм разг. груди колесом; ноги ~сом
разг. ноги колесом; как немазаное
(несмазанное) ~со [скрипеть и т. п.) як немазане
(немащене, незмащене) колесо [скрипіти
рипіти и т. п.]; ~со фортуны (счастья),
разг. уст. колесо фортуни (щастя); на
^лесах перен. разг. на колёсах; пытаться
повернуть ~с6 истории вспять (назад)
намагатися повернути колесо історії назад;
как лгітое ~со в телеге перен. разг. як
п'яте колесо в возі (до воза), як діра в мості,
як собаці п'йта нога.
колесование ист. колесування.
колесованный ист. колесований.
колесовать ист. колесувати, -сую, -суєш.
колесовидный колесоподібний, колесовйдний.
колесопрокатный техн. колесопрокатний.
колет воен. колет.
колёть 1. (мёрзнуть) обл. клякнути,
заклякати, дубіти, дерев'яніти; разг. коліти;
2. (о животных — околевать) разг.
здихати.
колечко уменьш.-ласк. 1. кільце, колечко;
2. (для ношения на пальце) каблучка, каб-
лучечка; (обручальное) обручка, обручечка;
(перстенёк) перстенець, -нця, перстеник,
обл. пёрсник.
колея колія; входить, войти в ~лею см.
входить 1; выбить из ~лей перен. вйбити з
колії; выбиться (выйти) из ~лей перен.
вибитися (вийти) з колії.
коли, коль союз уст., прост, коли, як,
якщо; ~ль скора книжн. у с ті як тільки.
колйбри орн. колібрі (нескл., м и ж.).
колики кольки, -льок; ~ка ед. колька; ~ки
схватили разг. кольки схопили (вхопили),
на кольки схопило, кольками взялб;^
смеяться до ~лик разг. сміятися до кольки
(до кольок), сміятися так, що аж кольки
[під грудьми] спирають (що аж на кольки
бере), аж кольки схопили від сміху.

колйт
564
колодочка
колйт мед. коліт, -у.
количественно нареч. кількісно.
количественный кількісний; <~ый анализ
хим. кількісний аналіз.
количество кількість, -кості.
колка колення, коління.
колкий х 1. (колючий) колїочий, кілкий,
колький; 2. (перен.: язвительный) колючий, -
кілкий, ущипливий, уїдливий.
колкий 2 (легко раскалывающийся) разг.
кілкий.
колко нареч. колюче, ущипливо, уїдливо.
Ср. колкий1 2.
колкость 1. (свойство) колючість, -чості;
колючість, ущипливість, -вості, уїдливість;
ср. колкий х 1—2; 2. (язвительное замечание)
кол кість, -кості, ущипливе слбво,
ущипливі слова (речі), шпилька.
коллаборационизм полит, колабораціонізм,-у.
коллаборационист полит, колабораціоніст.
коллапс мед. колапс, -у.
коллега книжн. колега.
коллегиально нареч. колегіально.
коллегиальность колегіальність, -ності.
коллегиальный колегіальний.
коллегиум ист. колегіум, -у.
коллегия колегія.
колледж (в Англии, США) коледж, -у.
коллеж (во Франции, Бельгии, Швейцарии)
колеж, -у.
коллежский ист. колезький.
коллектив колектив, -у.
коллективизация колективізація.
коллективизированный колективізований.
коллективизировать колективізувати, -зую,
-зуеш.
коллективизироваться колективізуватися,
-зується.
коллективизм колективізм, -у.
коллективист колективіст.
коллективистический колективістичний.
коллективистка колективістка.
коллективистский колективістський.
коллективно нареч. колективно.
коллективность колективність, -ності.
коллективный колективний; ~ый договор
колективний договір.
коллектор колектор.
коллекторный колекторний.
коллёкторский колёкторський.
коллекционер колекціонер.
коллекционерский колекціонерський.
коллекционерство колекціонерство.
коллекционирование колекціонування.
коллекционировать колекціонувати, -ную,
-нуеш.
коллекционироваться колекціонуватися,
-нується.
коллекционный колекційний.
коллекция колекція.
коллизия книжн. колізія.
коллиматор спец. коліматор.
коллимация астр, колімація.
коллодий, уст. коллодиум хим., фарм.
колодій, -дію.
коллоид хим. колоїд, -у.
коллоидальный хим. колоїдальний.
коллоидный хим. колоїдний; ~ый раствор
колоїдний розчин.
коллоквиум колоквіум, -у.
коло коло.
колобок, обл. колоб колобок, -бка, буханець,
-нцй.
колобродить прост. 1. (слоняться) тиня-
тися, вештатися, сновигати, снувати
(сную, снуєш), никати, сотатися, швендяти;
2. (озорничать, проказить) колобродити,
-джу, -диш, колоброїти, броїти, штука-
рити, витворити; пустувати, -т^ю, -т^єш.
колобродник 1. сновига, сновигайло; 2.
колобродник, штукар, -я; пустун, -а. Ср.
колобродить 1—2.
колобрбдница 1. сновига, сновигайло; 2. ко-
лобродниця, штукарка; пустунка. Ср.
колобродить 1—2.
колобродство 1. тиняння, вештання,
сновигання, снування, никання, швендяння;
2. колобродство, штукарство; пустування.
Ср. колобродить 1—2.
коловерть см. коловорот 2.
коловорот 1. техн. коловорот, -а и
коловорот; (бурав) свердел, -дла, свердло; 2.
(водоворот) обл. вир, -у, коловорот, -у;разг.
коловертень, -тня; 3. (перен.: круговорот)
уст. коловорот.
коловратка зоол. коловертка.
коловратный 1. техн. коловоротний; 2.
(перен.: изменчивый) уст. мінливий,
несталий.
коловращение уст. кружляння;
(круговорот) коловорот, -у.
колода1 1. колода; (для рубки дров — ещё)
дровітня; ~ды мн. колоди, -лбд, собир.
колоддя и колоддя, колодяччя; 2. (для
пчёл) колода, дуплянка.
колода2 карт, колода.
колодезный 1. криничний, кринйчаний, колб-
дязний; 2. колодязний. Ср. колодец 1—2.
колодец, уст. колодезь 1. криниця, колодязь,
-зя; обл. кернйця, кирнйця; уменьш.-
ласк, криничка, криниченька; 2. спец.
колодязь; шахтный ~ц шахтний колодязь.
колодка 1. колодка; 2. (сапожная) копил,
-а, колодка; обл. копито; [все] на одн?
~ку [скроены, сшиты и т. п.] [усі]
на один копил [скроєні, зшиті и т. п.];
3. (деревянные оковы) ист. колодка; уст.
скрипиця, скрепйця; ~ки мн. колодки,
-док, дйби, род. диб и дйбів; 4. (для пчёл)
колодка, дуплянка.
колодник ист. колодник.
колодница ист. колодниця.
колодный колодний.
колодочка уменьш.-л ас к. 1. колодочка; 2. ко-

колодочный
565
колотиться
пилёць, -льця, колодочка; 3. колодочка,
дупляночка. Ср. колодка 1—2, 4.
колодочный 1. колодковий и колодковий;
2. копиловий, колодковий; 3. колодковий;
4. колодковий. Ср. колодка 1—4.
колок* 1. обл. кілок, -лка; 2. муз. кілочок,
-чка.
колок2 (роща в поле) обл. перелісок, -ска.
колокол дзвін, род. дзвона.
колоколенка уменьш. дзвінйчка.
колоколец дзвіночок, -чка.
колокольный* дзвоновйй; поэз. дзвбнний;
^ый звон церк. дзвін, -вбну, дзвони, -нів.
колокольный2 дзвіниці (род. п.).
колокольня церк. дзвіниця; отзвонил и с ~ни
долой прост, відкалатав та й по всьому;
со своей ~ни [смотреть] разг. міряти на
свій аршин (на свою мірку, на свій копил).
колокольчик 1. дзвіночок, -чка, дзвінок, -нка,
дзвоник; 2. (Сатрапиіа Ь.) бот. дзвоники,
-ків, дзвіночки, -ків.
колокольчиковыев знач. сущ. бот. дзвоникові,
-их.
коломазь коломазь, -зі.
коломбина лит.у театр, коломбіна.
Коломбо Коломбо (нескл.).
коломенский: ~ая верста, с ~ую версту
шутл. [як] чугуївська (мальована, пиря-
тинська) верста (верства); (верзила) разг.
здоровань, -ня, здоровило.
колом ыйка коломийка.
колон х ист. колон.
колон2 (денежная единица Коста-Рики)
колон.
колонат ист. колонат, -у.
колониализм колоніалізм, -у.
колониалист колоні ал іст.
колониалйстский колоні ал їстський.
колониальный колоніальний; ~ые войны
колоніальні війни.
колонизатор колонізатор.
колонизаторский колонізаторський.
колонизаторство колонізаторство.
колонизационный колонізаційний.
колонизация колонізація.
колонизированный колонізований.
колонизировать колонізувати, -зую, -зуєш.
колонизироваться колонізуватися, -зується.
колонизируемый якого колонізують, колоні-
зовуваний.
колонизованный колонізований.
колонизовать колонізувати, -зую, -зуєш.
колонизоваться колонізуватися, -зується.
колонизуемый см. колонизируемый,
колонист колоніст.
колонистка колоністка.
колонистский колоністський.
колония колонія.
колонка колонка; (полигр.— обычно)
шпальта, стовпчик.
колонковый техн. колонковий.
колонковый зоол. и пр. колонковий.
колонна колона; пятая ~на полит, п'ята
колона.
колоннада колонада.
колонновожатый воен. ист. и пр. колоновод.
колонный колонний.
колонок зоол. колонок, -нка.
колонтитул полигр. колонтитул.
колонцифра полигр. колонцифра.
Колорадо Колорадо (нескл.).
колорадский колорадський; ~ий жук энтом.
колорадський жук.
колоратура муз. колоратура.
колоратурный муз. колоратурний; ~ое
сопрано колоратурне сопрано.
колоризация спец. колоризація.
колориметр физ. колориметр.
колориметрический физ. колориметричний.
колориметрия физ. колориметрія.
колорист жив., текст, колорист.
колористический колористичний.
колорит колорит, -у.
колоритно нареч. колоритно.
колоритность колоритність, -ності.
колоритный колоритний. х
колос колос; ~сья собир. колосся.
колосик см. колосок.
колосистость колосистість, -тості.
колосистый колосистий.
колоситься колоситися, -лоситься, редко ко-
лосіти.
колосковый колосковий.
колосники техн. и пр. колосники, -ків; ~*
ед. колосник, -а.
колосниковый техн. и пр. колосниковий.
колосовой колосовий.
колосовые в знач. сущ. бот., с.-х. Колосов», -их.
колосок уменьш. колосок, -ска, колосйнка.
колосочек уменыи.-ласк. колосочок, -чка.
колосс колос; ~с на глиняных ногах книжн.
колос на глиняних ногах.
колоссально нареч. колосально.
колоссальность колосальність, -ності.
колоссальный колосальний.
колотить 1. (ударять) бйти (б'ю, б'єш);
(стучать) стукати, грюкати, калатати; разг.
гамселити, трахкати, мостити (мощу,
мостиш); 2. (выколачивать) вибивати; 3.
(наносить побои, бить) разг. бйти, разг.
товкти, -вчу, -вчёш, лупцювати, -июю,
-цюєш, лупити, -плю, -пиш, мотлошити,
молотити, -лочу, -лбтиш, духопелити,
товкмачити, гатити (гачу, гатиш)ч гилити, -лю,
-лиш, піжити, репіжити, мостити, дубасити,
-башу, -басиш, дубцювати, -цюю, -цюєш,
чухрати, тузати, тюжити, гніздити (гніж-
джу, гніздиш); 4. (разбивать, раскалы
вать что-л. бьющееся) разг. бйти,
трощити, -щу, -щиш, товкти; 5. (приводить
в дрожь) разг. бйти, трясти, трусити
(трусить); разг. тіпати.
колотиться 1. (биться, ударяться) разг.
битися (б'юся, б'єшся); (о сердце — еще)

колотовка
566
кольт
калатати, тіпатися, токотати, -кбче,
токотіти, -котить, колотитися, -лотиться; (о
зубах) цокотати, -кочуть, цокотіти,*
-котять; 2. (биться, хлопотать, стараясь
достигнуть чего-л.) прост, битися,
товктися, -вчуся, -вчёшся; (жить в нужде)
бідувати, -дую, -дуєш, злидарювати, -рюю,
-рюєш; 3. страд, вибиватися; битися,
трощитися, товктися; ер. колотить 2, 4.
колотовка 1. (мутовка) обл. колотівка,
збивачка; 2. (сварливая женщина) прост.
колбтниця, колотуха; 3. (водяная
мельница) млин, -а, уменьш. млинок, -нка.
колотушка 1. (деревянный молоток) киянка,
разг. довёешка, довбенька; 2.
(сторожевая) стукачка, стукалка, стукало (разг.),
калатало, калатачка, калатайло, клепало,
клепачка; 3. (удар кулаком, тумак)
прост, стусан, -а.
колотый 1. прич. колений, колотий; 2. в знач,
прил. колений, колотий, поколений,
поколотий; ~ая рана колота рана; ~ый сахар
колотий (поколотий, колений, поколений)
цукор (сахар).
колоть, кольнуть колоти, кольнути; (перен.:
язвить — ещё) підколювати, -люю, -люєш,
підколоти, -колю, -колеш, шпигати,
шпигнути и усилит, шпигонути, штрикати,
штрикнути и усилит, штриконути, щипати,
щипнути, шпиняти (несов. разг.), обл.
дотикати, діткнути и доткнути; ~лоть
глаза кому перен. разг. колоти (випікати,
вибивати) очі кому, викидати на очі кому;
^ть дрова колоти - дрова; правда глаза
^лет посл. правда очі коле; [темно], хоть
глаз (глаза) ~лй [темно], хоч око (очі)
виколи (вийми), [темно], хоч в око (у вічі)
стрель.
колотье и колотьё разг. колька.
колоться колотися, -люся, -лешея.
колоша мет. колоша.
колошение колосіння.
колошматить прост, лупцювати, -цюю,
-цюєш, мотлошити, колошматити, -мачу,
-матиш.
колошник мет. колошник, -а.
колошниковый мет. колошниковий.
колпак 1. ковпак, -а; (головной убор — ещё)
очіпок, -пка; поварской ~к кухарський
(куховарський) ковпак (очіпок);
шутовской (дурацкий) ~к блазенський ковпак;
держать под стеклянным ~ком тримати
(держати) під скляним ковпаком; 2.
(перен.: о человеке) прост, тюхтій, -тій,
телепень, -пня, бевзь, -зя, бевзень, -зня;
(разиня) разг. роззява.
колпачить прост, дурити, *рю, гриш.
колпачок 1. уменьш. ковпачок, -чка; 2. (Оуго-
тііга Р г.) бот. ковпак, -а, ковпачок, -чка,
сморж, -а.
колтун ест., мед. ковтун, -а; обл. ковтйк,
•а, ковтях, -а.
колумбарий спец. колумбарій, -рію.
колумбийский колумбійський.
Колумбия Колумбія.
колун колун, -а.
колупать, колупнуть разг. колупати,
колупнути.
колупаться разг. колупатися.
колупнуть см. колупать.
колхоз (коллективное
хозяйство) колгосп, -у (колективне
господарство).
колхозник колгоспник.
колхозница колгоспниця.
колхозный колгоспний, колгоспівський.
колчан ист. сагайдак, -а, сайдак, -а.
колчедан мин. колчедан, -у.
колчеданный мин. колчедановий,
колчеданний.
колченогий прост, кульгавий; разг.
клишоногий.
колыбель колиска; с (от) ^ли з колиски,
з (від) малёнства, від сповитку, від
сповиточку; Ленинград — ~ль пролетарской ре
волюции Ленінград — колиска
пролетарської революції.
колыбелька уменьш.-ласк. колисочка,
колисонька; дет. л юл я, люлечка.
колыбельная в знач. сущ. муз. колискова, -ої.
колыбельный колисковий; (младенческий —
ещё) дитячий, разг. малечий, реже
дитинячий, немовлячий; ~ая песня колискова
пісня.
Колыма Колима.
колымага уст. колимага, ридван.
колыхание колихання, хилитання,
колисання; коливання, маяння; гойдання. Ср.
колыхать, колыхаться.
колыхать, колыхнуть колихати, -лишу, -лй-
шеш и реже -лихаю, -лихаєш, колихнути,
хилитати, хилитнути, реже колисати,
-лишу, -лйшеш и реже -лисаю, -лисаєш, ко-
л йену ти; (колебать — ещё) коливати,
коливнути, маяти, майнути; (качать — ещё)
гойдати, гойднути.
колыхаться, колыхнуться колихатися, -лй-
шеться и реже -лихається, колихнутися,
хилитатися, хилитнутися, колисатися,
-лишуся, -лйшешся и реже -лисаюся, -лисаєш-
ся, колиснутися; коливатися, коливнутися;
(несов.: развеваться) маяти; гойдатися,
гойднутися. Ср. колыхать.
колыхнуть 1. см. колыхать; 2. сов. см.
колыхаться.
колыхнуться см. колыхаться.
колышек уменьш. кілочок, -чка; кілок, -лка.
коль см. коли.
кольдкрем кольдкрем, -у.
колье колье (нескл., ср.).
кольнуть см. колоть *.
кольраби бот. кольрабі (нескл., ж.).
Кольский полуостров Кбльський півострів.
кольт кольт.

кольцевание
567
комбинировать
кольцевание спец. кільцювання.
кольцевать спец. кільцювати, -цюю, -цюєш.
кольцевидный кільцеподібний, кільцевйднйй.
кольцевой кільцевий.
кольцеобразный кільцеподібний.
кольцо 1. кільце; (круг) коло; сгибаться
~цом (гнуть спину в ~цо) перед кем
разг. запобігати перед ким; 2. (для
ношения на пальце) каблучка;
(обручальное) обручка; (перстень) перстень, -сня.
кольчатый кільчастий, кільчатий.
кольчуга ист. кольчуга.
кольчугалюмйниевый кольчугалюмінієвий.
кольчугалюминий кольчугалюміній, -нію.
кольчужный ист. кольчужний.
колюче нареч. колюче, ущипливо, уїдливо.
Ср. колючий 3.
колючепёрые в знач. сущ. ихт. колючопері,
-их.
колючесть 1. колючість, -чості; 2. колючість,
ущипливість, -вості, уїдливість. Ср.
колючий 1, 3.
колючий 1. колючий, колький; 2. (колющий)
разг. кілкий; 3. (перен.: язвительный)
колючий, кілкий, ущипливий, уїдливий.
колючка колючка; (на растении — ещё)
шпилька, шпичак, -а, разг. шпичка.
колючник (Сагііпа І..) бот. відкасник.
колюшка ихт. колючка.
колющий 1. прич. який (що) коле; 2. в знач,
прил. колючий, кілкий.
коляда втногр. коляда.
колядка этногр. колядка.
колядовать этногр» колядувати, -дую, -дуєш.
колиска колиска; уст. коляса, повіз, -возу.
ком грудка; (ниток, шерсти, ваты) жмут;
(клубок) клубок, -бка; ~м в горле [стоит,
застрял и т. п.] клубок у горлі [стоїть,
застряв, застряг и т. л.]; ~м подступил
(подкатился и т. п.) к горлу клубок
підступив (підкотився и т. п.) до горла;
свернуться (сжаться, съёжиться и т. п.) в ~м
(~мом) скрутитися (зщулитися,
зіщулитися, скулитися и т. п.) в клубок.
кома мед. кома.
команда команда; как (словно) по ~де як
(мов, наче; неначе, ніби) по команді.
командарм (командующий аоми-
е й) воєн, командарм (командувач армії,
командуючий армією).
командир командир.
командирование відрядження, відряджання,
командирування.
командированный відряджений,
командирований.
командировать несов. и сов. відряджати,
відрядити, -рядж^, -рядиш, несов. и сов.
командирувати, -рую, -руєш.
командироваться страд, відряджатися,
командируватися, -рується.
командировка І. (действие) відрядження,
командировка, (неоконч.— ещё)
відряджання, командирування; 2. (поручение,
поездка, удостоверение) відрядження,
командировка.
командировочные в знач. сущ. разг. відрядні,
-их, командировочні.
командировочный 1. командировочний; ~ое
удостоверение посвідчення про
відрядження, командировочне посвідчення; 2. в знач,
сущ. разг. командировочний, -ого.
командирский командирський.
командирша прост. 1. (жена командира)
командирша; 2. (властная женщина)
командир ка, командирша.
командный командний; ~ая позиция воен.
командна позиція.
командование командування.
командовать командувати, -дую, -дуєш; разг.
порядкувати, -кую, -куєш, правувати
(правую, правуєш).
командор ист. и пр. командор.
Командорские острова Командорські острови.
командорский ист. и пр. командорський.
командующий 1. прич. який (що) командує;
2. (чем) в знач. сущ. командувач (чого),
командуючий, -ого (чим).
комар комар, -а; ~ры мн. комарі, -рів;
собир. разг. комарня; ~р носа (носу) не
подточит погов. комар носа не підточить.
комарик уменьш.-ласк. комарик.
комариный комариний.
комарник комарник.
коматозный мед. коматозний.
комбайн комбайн.
комбайнер комбайнер и разг. комбайнёр.
комбайнерка, комбайнёрша разг.
комбайнерка и комбайнёрка.
комбайнйрование с.-х. комбайнування.
комбайновый комбайновий.
комбайностроение комбайнобудування.
комбат воен. 1. (командир бата-
л ь 6 н а) комбат (командир батальйону);
2. (командир батареи) комбат
(командир батареї).
комбед (комитет бедноты) ист.
комнезам, -у (комітет незаможників), ком-
бїд, -у (комітет бідноти).
комбижир комбіжир, -у.
комбикорм с.-х. комбікорм, -у.
комбикормовый с.-х. комбікормовий.
комбинат комбінат, -у.
комбинатор разг. комбінатор.
комбинаторика мат. комбінаторика.
комбинаторный спец. комбінаторний.
комбинатский комбінатський.
комбинационный комбінаційний.
комбинация комбінація; ~ция из трёх
пальцев прост, комбінація з трьох пальців, дуля.
комбине комбіне (нескл., ср.), комбінація.
комбинезон комбінезон.
комбинирование комбінування.
комбинированный комбінований.
комбинировать комбінувати, -ную, -нуєш.

яомбинй роваться
568
коммунальник
комбинироваться комбінуватися, -нується.
комбриг (командир бригады)
воен. комбриг (командир бригади).
комвуз (коммунистическое
высшее^ учебное заведение) ист.
комвйш, -у (комуністична вища школа),
комвуз, -у (комуністичний вищий учбовий
заклад).
комдив (командир дивизии) воен.
комдив (командир дивізії).
комедиант уст., перен. комедіант, кумедіант.
комедиантка уст.* перен. комедіантка, куме-
діантка.
комедиантский уст. комедіантський, куме-
діантський.
комедиантство уст., перен. комедіантство.
комёдийка уменьш.-уничиж. комедійка.
комедийный лит. комедійний.
комедиограф лит. комедіограф.
комедия комедія; уст., разг. кумедія;
разыгрывать (ломать, играть и т. п.) ~дию
перен. разг. грати (ламати, строїти)
комедію (кумеді ю).
комель 1. (нижняя часть дерева, растения)
окорёнок, -нка, прикорень, -рня,
прикоренок, комель, -мля, озёмок, -мка, відземок;
2. (в снопе) гузир, -я; 3. (нижняя часть
пера, рога, волоса) нцз, -у, низовий кінець.
комендант комендант..
комендантская сущ. комендантська, -ої.
комендантский комендантський; ~ий час
комендантська година.
комендантша прост, комендантка.
комендатура комендатура.
комендор мор. комендор.
комендорский мор. комендбрський.
комета комета.
кометный кометний.
коми 1. комі (нескл., м. и ж.); 2. в знач. прил.
комі (неизм.); язык мий мова комі.
Коми АССР см. Автономная Советская
Социалистическая Республика Коми.
комизм комізм, -у.
коми-зырянин комі-зирянин; ~ряне мн. кб-
мі-зиряни, -рян.
коми-зырянка комі-зирянка.
коми-зырянский кбмі-зирянський.
комик комік.
комикс комікс, -у.
комингс мор. комінгс.
Коминтерн (Коммунистический
Интернационал) ист.
Комінтерн, -у (Комуністичний Інтернаціонал).
коминтёрновский ист. комінтернівський.
коми-пермяк комі-перм'як, -а; ~кй мн.
комі-перм'яки, -кїв.
коми-пермяцкий кбмі-перм'яцький.
Коми-Пермяцкий национальный округ Кбмі-
Перм'яцький національний округ.
коми-пермячка комі-перм'ячка.
комиссар комісар; народный ~р ист.
народний комісар.
комиссариат комісаріат, -у; военный ~т
військовий комісаріат; народный ~т ист.
народний комісаріат.
комиссариатский комісаріатський.
комиссарский комісарський.
комиссионер комісіонер, фактор.
комиссионерский комісіонерський,
факторський.
комиссионерство комісіонерство, факторство.
комиссионерствовать разг. бути
комісіонером, факторувати, -рую, -руєш.
комиссионные в знач. сущ. комісійні, -их.
комиссионный комісійний, факторний.
комиссия комісія.
комитат комітат, -у.
комитент торг. комітент.
комитет комітет, -у.
комитетский комітетський.
комитетчик разг. комітетник, комітет-
чик.
комически нареч. комічно.
комический комічний; (смешной, забавный
разг.— обычно) кумедний; ~ий актёр
комічний актор; ~ая история комічна
(кумедна) історія; ~ая опера комічна опера.
комично нареч. комічно; разг. кумедно. ^
комичность комічність, -ності; разг. кум
єдність.
комичный комічний; разг. кумедний.
комкать 1. м'яти (мну, мнеш), переминати,
бгати, жужмити, -млю, -миш; разг.
жмакати, жмакувати, -кую, -куєш;^ 2. перен.
разг. жужмити, викладати жужмом,
подавати (-даю, -даєш) жужмом.
комковатость грудкуватість, -тості.
комковатый грудкуватий.
комкор (командир корпуса) воєн.
комкор (командир корпусу).
комлевый 1. окоренковий, комлёвий; 2. гу-
зирёвий; 3. низовий. Ср. комель 1—3.
комлистый комлйстий.
кбмма муз. кома.
комментарий коментар, -я, коментарій; ~рии
излишни коментарі зайві.
комментатор коментатор.
комментаторский коментаторський.
комментирование коментування.
комментировать коментувати, -тую, -туєш.
комментироваться коментуватися, -тується.
коммерсант комерсант.
коммерсантка разг. комерсантка.
коммерсантский комерсантський.
коммерция комерція; ~ции советник дорев.
комерції радник.
коммерческий комерційний; ~ий банк
комерційний банк; ~ое училище дорев.
комерційна школа, комерційне училище.
коммивояжёр комівояжер.
коммивояжёрский комівояжерський.
коммуна комуна; сельскохозяйственная ~на
сільськогосподарська комуна.
коммунальник разг. комунальник.

коммунальный
569
композиторский
коммунальный комунальний; ~ая квартира
комунальна квартира.
коммунар комунар.
коммунизм комунізм, -у; научный ~м
науковий комунізм; первобытный ~м первісний
комунізм.
коммуникативный лингв, комунікативний.
коммуникационный комунікаційний.
коммуникация комунікація.
коммунист комуніст.
коммунистический комуністичний; ~ая
партия комуністична партія;
Коммунистическая партия Советского Союза
Комуністична партія Радянського Союзу.
коммунистка комуністка.
коммутативный мат. комутативний.
коммутатор эл. комутатор.
коммутаторный эл. комутаторний.
коммутационный эл. комутаційний.
коммутация эл. комутація.
коммюнике комюніке (нескл., ср.).
комната кімната; разе, кімнатйна, хата;
(светлица) світлиця, горниця, покій,-кою.
комнатёнка уменьш.-уничиж. кімнатйна, кім-
натйнка.
комнатка уменьш. кімнатка; кімнатйна, кім-
натйнка, хатка, хатинка; світличка,
горничка, покоїк, -у. Ср. комната.
комнатный кімнатний^ разг. хатній.
комнатушка уменьш. кімнатка, кімнатйнка,
хатонька, хаточка, хатинка, хатчина.
комовой спец. грудковий.
комод комод.
комок грудка, грудочка; жмут, жмутик,
жмуток, -тка; клубок, -бка; ~к в горле
[стоит, застрял и т. п.] клубок у горлі
[стоїть, застряв, застряг и т. п.]\ ~к
подступил (подкатился и т. п.) к горлу
клубок підступив (підкотився и т. п.) до горла;
свернуться (сжаться, съёжиться и т. п.)
в ~к ( ммком) скрутитися (зщулитися,
зіщулитися, скулитися и т. п.) в клубок
(клубком). Ср. ком.
комолый шутий, безрогий, комолий.
Коморские острова Комбрські острови.
комочек уменьш.-ласк, грудочка; жмуточок,
-чка; клубочок. Ср. ком.
компактно нареч. компактно.
компактность компактність, -ності.
компактный компактний; ~ая печать, ~ый
шрифт компактний друк (шрифт).
компанейский разг., уст. компанійський.
компания компанія; (группа людей, чем-л.
объединенных — ещё) гурт, -а и -у,
громада, уменьш. громадка; водить ~нию
с кем водити компанію з ким, водитися з
ким; за ~нию, для ~нии за компанію,
для компанії; поддержать ~нию
підтримати компанію; просим в ~нию просимо
до гурту.
компаньон компаньйон.
компаньонка компаньйонка.
компаративизм лингв, компаративізм, -у.
компаративист лингв, компаративіст.
компаративистика лингв, компаративістика.
компаративистский лингв,
компаративістський.
компаратор спец. компаратор.
компартия (коммунистическая
партия) компартія (комуністична
партія).
компас компас.
компасный компасний.
компатриот уст. компатріот.
компатриотка уст. компатріотка.
компаунд спец. компаунд.
компаундирование спец. компаундування.
компаундировать спец. компаундувати, -дую,
-дуєш.
компаундироваться спец. компаундуватися,
-дується.
компендий, компендиум научн. уст. компён-<
дій, компендіум.
компенсатор спец. компенсатор.
компенсационный компенсаційний.
компенсация компенсація.
компенсированный компенсбваний; ~ый
порок сердца мед. компенсбваний порок
сёрця.
компенсировать компенсувати, -сую, -суєш.
компенсироваться компенсуватися, -сується.
компетентно нареч. компетентно.
компетентность компетентність, -ності.
компетентный компетентний.
компетенция компетенція.
компилирование компілювання.
компилировать компілювати, -люю, -лгсєш.
компилироваться компілюватися, -люється.
компилятивность компілятивність, -ності.
компилятивный компілятивний.
компилятор компілятор.
компиляция компіляція.
комплекс комплекс, -у.
комплексно нареч. комплексно.
комплексность комплексність, -ності.
комплексный комплексний; ~ая бригада
комплексна бригада.
комплект комплект, -у.
комплектность комплектність, -ності.
комплектный комплектний.
комплектование комплектування.
комплектовать комплектувати, -тую, -туеш.
комплектоваться комплектуватися, -тується.
комплектовка комплектування.
комплектовочный комплектувальний.
комплекция комплекція, статура, будова
тіла.
комплемент физиол. комплемент, -у.
комплементарный физиол. комплементарний.
комплимент комплімент.
комплиментщик разг. компліментник.
комплот книжн. уст. комплот, -у.
композитор композитор.
композиторский композиторський.

ком позй то рша
570
конвоироваться
композйторша прост, композиторка.
композиционно нареч. композиційно.
композиционный композиційний.
композиция композиція.
комполка (командир полка) воен.
компблку (нсскл., м.) (командир полку),
комполка (командир полка).
компонент компонент.
компонйровать см. компоновать.
компонование компонування.
компонованный компонований.
компоновать компонувати, -ную, -нуеш.
компоноваться компонуватися, -нуеться.
компоновка компонування.
компост с.-х. компост, -у.
компостер ж.-д. компостер.
компостерный ж.-д. компостерний.
компостирование1 ж.-д. компостирування,
компостування.
компостирование2 с.-х. компостування.
компостировать2 ж.-д. компостирувати, -рую,
-руєш, компостувати, -тую, -туеш.
компостировать2 с.-х. компостувати, -тую,
-туеш.
компостироваться1 ж.-д. компостируватися,
-рується, компостуватися, -туеться.
компостироваться 2 с.-х. компостуватися,
-туеться.
компостный с.-х. компостовий, компостний.
компот компот, -у; (преим. из сушёных
фруктов •— ещё) узвар, -у.
компрадор компрадор.
компрадорский компрадорський; ^ая
буржуазия компрадорська буржуазія.
. компресс компрес, -у.
компрессионный техн. компресійний.
компрессия техн. компресія.
компрессный компресний.
компрессор техн. компресор.
компрессорный техн. компресорний.
компрометация компрометація.
компрометирование компрометування.
компрометировать компрометувати, -тую,
-туеш.
комп рометйроваться компрометуватися,
-туеться.
компромисс компроміс, -у.
компромиссный компромісний.
комроты (командир роты) воєн,
комроти (нескл., м.) (командир рбти).
комсомол (Коммунистический
Союз Молодёжи) комсомол, -у
(Комуністична Спілка Молоді).
комсомолец комсомолець, -льця.
комсомолия собир. разг. комсомолі я.
комсомолка комсомолка.
Комсомольск-на- Амуре Комсомбльськ-на-
Амурі.
комсомольский комсомольський.
комсорг (комсомольский
организатор) комсорг (комсомольський
організатор).
комсостав (командный состав)
воен. комсклад, -у (командний склад).
комсоставский командного складу (род. п.).
комфорт комфорт, -у.
комфортабельно нареч. комфортабельно.
комфортабельность комфортабельність, -но-
сті.
комфортабельный, уст. комфортный
комфортабельний.
комячейка (коммунистическая
ячейка) полит, ист. комосерёдок,
-дку (комуністичний осередок).
кон кін, род. кону; поставить на ~н
поставити на кін; стоять (быть) на ~ну стояти
(бути) на кону.
Конакри Кбнакрі (нескл.).
конармия (конная армия) кінармія
(кінна армія).
конаться обл. мірятися; (метать жребий)
кйдати жёреб (жеребок).
конвейер конвейер.
конвейеризация техн. конвейєризація.
конвейеризированный техн. конвейеризб-
ваний.
конвейеризировать техн. конвейеризувати,
-зую, -зуеш.
конвейеризироваться техн. конвейеризува-
тися, -зуеться.
конвейеризованный техн. конвейеризбваний.
конвейеризовать техн. конвейеризувати,
-зую, -зуеш.
конвейеризоваться техн. конвейеризуватися,
-зуеться.
конвейерный конвёйерний.
конвейерщик спец. конвёйерник.
конвейерщица спец. конвёйерниця.
конвекционный физ. и пр. конвекційний.
конвекция физ. и пр. конвекція.
конвент конвент, -у; национальный ~т
ист. національний конвент.
конвенциональный научн. конвенціональний.
конвенционный дипл. конвенційний.
конвенция дипл. конвенція.
конвергентный спец. конвергентний.
конвергенция спец. конвергенція.
конверсионный эк. конверсійний.
конверсия эк. конверсія.
конверт конверт.
конвертер мет., радио конвертер.
конвертерный мет., радио конвертерний.
конвертик уменьш.-ласк. конвертик..
конвертирование эк. конвертування.
конвертированный эк. конвертований.
конвертировать эк. конвертувати, -тую,
-туеш.
конвертироваться эк. конвертуватися,
-туеться.
конвертный конвертовий, конвёртний.
конвоир конвоїр.
конвоирование конвоювання.
конвоировать конвоювати, -воюю, -воюєш»
конвоироваться конвоюватися, -воюеться.

конвои
571
конец
конвой конвбй, -вою.
конвойный 1. прил. конвойний; 2. в знач.
сущ. конвойний, -ого.
конвульсивно нареч. конвульсивно.
конвульсивность конвульсйвність, -ності.
конвульсивный конвульсивний.
конвульсия конвульсія.
конгениальность книжн. конгеніальність,
-ності.
конгениальный книжн. конгеніальний.
конгломерат книжн,, геол. конгломерат, -у.
конгломератный геол. конгломератний,
конгломератовий.
Конго Кбнго (нескл.).
конголезец конголезець, -зця; ~зцы мн.
конголезці, -ців.
конголезка конголезка.
конголезский конголезький.
конгрегация церк. конгрегація.
конгресс конгрес, -у.
конгрессмен конгресмен.
конгруэнтный мат. конгруентний.
конгруэнция мат. конгруенція.
кондак церк. кондак, -а.
кондачок: с ~чка разг. з кондачка;
(легкомысленно) легковажно, легкодумно; (кое-
как) абйяк; (поверхностно) поверхово.
конденсатор техн. конденсатор.
конденсаторный техн. конденсаторний.
конденсационный спец. конденсаційний.
конденсация спец. конденсація.
конденсирование конденсування,
сконденсування. Ср. конденсировать.
конденсировать несов. и сов. спец.
конденсувати, -сую, -суеш (несов. и сов.),
сконденсувати.
конденсироваться несов. и сов.
конденсуватися, -сується (несов. и сов.),
сконденсуватися.
конденсор физ. конденсор.
кондёр обл. кандьбр, -у; (преим. из пшена—
ещё) куліш, -лешу.
кондиздёлия (кондитерские
изделия) кондвироби, -бів (кондитерські
вироби).
кондилома мед. кондилома.
кондитер кондитер.
кондитерская в знач. сущ. кондитерська, -ої.
кондитерский кондитерський; ~ие изделия
кондитерські вироби.
кондиционный спец, кондиційний.
кондйция 1. спец, кондиція; 2. (условие
договора, соглашения) уст. кондиція; умова;
3. ^ции (мн.: о репетиторстве) уст.
кондиції, -цій.
кондовый и кондовый 1. (о деревьях, лесе)
уст., обл. міцний, дебелий, ядерний;
уст. кондовий; (отборный) добірний;
2. (перен.: старинный, исконный) разг.
уст. старожитній; (прочный) міцний,
ядерний; (солидный, степенный) статечний.
кондомйнимум юр., полит, кондомінімум, -у.
кондор орн. кондор.
кондотьер ист., перен. книжн. кондотьер.
Кондратий, Кондрат Кіндрат.
кондрашка: ~Ка хватил (стукнул, пришиб
и т. п.) прост, грець (правець) ухопи*в
(ударив, побив и т. п.).
кондуит ист. кондуїт.
кондуитный ист. кондуїтний, кондуїтовий.
кондуктор кондуктор.
кондуктор мор. дорев. кондуктор.
кондукторный техн. кондукторний.
кондукторский кондукторський.
кондукторский мор. дорев. кондукторський.
кондукторша прост, кондукторка.
чоневод с.-х. коняр, -а.
коневодство с.-х. конйрство.
коневодческий с.-х. конйрський.
конёк1 1. уменьш.-ласк. коник, коничок, -чка,
кониченько; (жеребёнок — ещё) лоша,
-шати, лошак, -а, лошатко; 2. (на крыше)
гребінь, -беня, коньбк, -нька, коник; 3.
(перен.: предмет стремлений, излюбленная
тема разговоров) разг. пристрасть, -ті;
разг. коньбк, коник; сесть (взобраться и
т. п.) на своего ~нька, оседлать своего
~нька сісти на свого конька (кбника);
осідлати свого конька (коника); это его
~к цё його коньбк (коник); 0 морской
~к ихт. морський коник.
конёк2 см. коньки.
конёк-горбунок фольк. горбоконик, кбник-
горбунбк, род. коника-горбунка.
конесовхоз (коневодческий
совхоз) с.-х. конерадгосп, -у (конйрський
радгосп).
конеферма с.-х. конеферма.
конец кінець, -нцй; (пространственный
предел действия или состояния чего-л.— ещё)
край, род. краю; без ~нца без кінця,
без краю, без кінця-краю; в ~нце у кінці;
(о времени •— ещё) наприкінці и
наприкінці; в ~Нцё ~нцов кінець кінцем, врешті-
решт, зрештою; в оба ~нца в обидва
кінці; до ~нца, в ~ц (совершенно,
целиком) до кінця, до краю, украй, до решти;
(окончательно) остатбчно; [едва, ёле-
ёле, кое-как] сводить ~нцы с юнцами
[ледве, ледь] зводити кінці з кінцйми; из
~нца в ~ц від (з) краю до краю, з кінця
в кінець; ~нца ( ~нца-краю, ~нца-края)
нет; ни ~нца, ни краю (ни края) нет разг.
кінця-краю нема; ні кінця, ні краю нема;
~нц6в не найти кінців не знайти; ~нцы
в воду [хоронить], хоронить (прятать)
~нцы разг. кінці у воду [ховати], ховати
кінці; на тот (на ?тот) ~ц (на тот, этот
случай) разг. на такий (на той, на цей)
випадок; на худой ~ц разг. у
найгіршому разі; не с того ~нца [делать,
начинать] не з того кінця [робити, починати];
нет л'нца чему немає (нема) кінця чому;
один ~ц разг. один кінець; отдавать,

конечно
572
консерватор*
отдать ~нцм см. отдавать 4; палка о
двух ~нцах палиця на два кінці, у палиці
два кінці; под ~ц під кінець, наприкінці,
наостанку, наостанці; положить ~ц чему
разг. покласти (разг. положити) край
(кінець) чому; со всех ~нцов з усіх кінців.
конечно 1. вводи, сл. звичайно, певна річ;
разг. звісно; 2. (утвердительная частица)
разг. звичайно, певна річ, адже ж;
разг. авжёж; (ещё бы) разг. аякже.
конечность 1. анат. кінцівка; 2. филос.
скінченність, -ності.
конечный 1. скінченний; ~ая величина мат.
скінченна величина; 2. (находящийся
на конце, последний, предельный,
завершающий) кінцевий; ~ая цель кінцева
мета; ^ая станция кінцева станція; в
~ом итоге (счёте) см. итог 2.
коник 1. уменьш.-ласк. коник; 2. (лавка в
виде ящика с крышкой) обл. скрйня,
сундук, -а.
конина конина, конятина, кобилятина.
конический конічний.
конка уст. конка.
конквистадор и конквистадор ист., перен.
конквістадор.
конклав церк. конклав, -у.
конкордат полит, конкордат, -у.
конкретизация конкретизація.
конкретизированный конкретизований.
конкретизировать конкретизувати, -зую,
-зуеш.
конкретизироваться конкретизуватися, -зує-
ться.
конкретизованный конкретизбваний.
конкретизовать конкретизувати, -зую, -зуеш.
конкретизоваться конкретизуватися, -зує-
ться.
конкретно нареч. конкретно.
конкретность конкретність, -ності.
конкретный конкретний.
конкреция геол. конкреція.
конкубинат этногр. конкубінат, -у.
конкурент конкурент.
конкурентка конкурентка.
конкурентный конкурентний.
конкуренция конкуренція; вне ~ции поза
конкуренцією.
конкурирование конкурування.
конкурировать конкурувати, -рую, -руеш.
конкурс конкурс, -у; вне ~са поза конкурсом.
конкурсный конкурсний.
конник вершник, верхівець, -вця,
кіннотник, кіннбтчик, реже кінник.
конница кіннота.
конногвардеец воен. кінногвардієць, -дїйця.
конногвардейский воен. кінногвардійський.
конножелёзный: ~ая дорога уст. конка.
коннозаводский, коннозаводской
кіннозаводський.
коннозаводство кіннозаводство.
коннозаводческий см. коннозаводский.
коннозаводчик дорев. кіннозавбдчик.
конный 1. прил. кінний; ~ый двор кінний
двір; ~ый завод кінний завод; 2. в знач.
сущ. вершник, верхівець, -вця, кінний,,
-ого.
коновал коновал.
коновод1 воен., уст. коновод.
коновод2 (вожак) прост, ватажок, -жка;
(предводитель) проводйр, -я, реже
проводар, -я и проводар, -й; (заправила) разг.
заводій, -дій, заводіяка.
коноводитьг коновбдити, -джу, -диш. Ср.
коновод *.
коноводить2 ватажкувати, -кую, -куєш. Ср.
коновод 2.
коновязь и коновязь конов'язь, -зі.
коногон горн. уст. коногон.
коноид мат. коноїд.
конокрад конокрад; разг. коновод.
конокрадство конокрадство.
Конон Кон он; разг. Кбнаш.
конопатенький ласк, коноплястенький, вес-
нянкуватенький, ластатенький.
конопатить конопатити, -пачу, -патиш.
конопатиться конопатитися, -патиться.
конопатка спец. 1. (действие) конопачення;
2. (об инструменте, материале)
конопатка.
конопатчик спец. конопатник.
конопатчица спец. конопатниця.
конопатый прост, коноплястий,
веснянкуватий, ластатий.
конопачение конопачення.
конопаченный прич. конопачений.
конопаченый прил. конопачений.
конопёльник (Еираіогіит саппаЫпит Ь.)
бот. обл. конопляний (конопляний)
сідач (-а), конопёльник.
коноплевод с.-х. конопляр, -а.
коноплеводный с.-х. коноплярський.
коноплеводство с.-х. коноплярство.
коноплеводческий с.-х. коноплярський.
коноплетеребйлка с.-х. коноплебралка.
коноплеуборочный с.-х. коноплезбиральний.
конопля коноплі, -нопёль; (один стебель,
одно зерно) коноплина.
конопляник конопёльник; (место, бывшее
под коноплёю, годное для посева конопли)
коноплище.
коноплянка орн. коноплянка.
конопляный конопляний и конопляний; ~ое
масло коноплина (разг. сім'яна) олія.
коносамент торг. коносамент, -у.
консеквентно нареч. уст. консеквентно;
послідовно.
консеквентный уст. консеквентний;
послідовний.
консервативно нареч. консервативно.
консервативность консервативність, -ності.
консервативный консервативний,
консерватизм консерватизм, -у-
консерватор консерватор.

консерваторец
573
контейнер-
консерваторец разг. консерваторець, -рця.
консерватория консерваторія.
консерваторка консерваторка.
консерваторка разг. консерваторка<
консерваториыи уст. консерваторський.
консерваторский консерваторський.
консерваторский консерваторський.
консервация консервація.
консервирование консервування.
консервированный консервований.
консервировать консервувати, -рвую, -рвуєш.
консервироваться консервуватися, -рвується.
консервный консервний.
консервщик спец. консёрвник.
консёрвщица спец. консёрвниця.
консервы консерви, -вів.
консилиум мед. консиліум, -у.
консистентный спец. консистентний.
консистенция спец. консистенція.
консистория церк. дорев. консисторія.
консисторский церк. дорев. консисторський.
конский кінський.
конскрипция воен. ист. конскрипція.
консоли фин. консолі, -лей.
консолидация книжн., фин. консолідація.
консолидирование книжн., фин.
консолідування.
консолидированный книжн., фин.
консолідований.
консолидировать книжн., фин.
консолідувати, -дую, -дуєш.
консолидироваться книжн., фин.
консолідуватися, -дується.
консоль архит. и пр. консоль, -лі.
консольный архит. и пр. консольний.
консоме кул. консоме (нескл., ср.).
консонанс муз., лит. и пр. консонанс, -у.
консонант лингв, консонант.
консонантизм лингв, консонантизм, -у.
консорциум эк. консорціум, -у.
конспект конспект, -у.
конспективно нареч. конспективно.
конспективность конспективність, -ності.
конспективный конспективний.
конспектирование конспектування.
конспектировать конспектувати, -тую, -туєні.
конспектироваться конспектуватися, -туєть-
ся.
конспиративно нареч. конспіративно.
конспиративность конспіративність, -ності.
конспиративный конспіративний.
конспиратор конспіратор.
конспираторский конспіраторський.
конспирация конспірація.
конспирировать конспірувати, -рую, -руєш.
константа спец, константа.
Константин Костянтин, Кость, -тя.
Константинополь Константинополь, -ля.
константинопольский константинопольський.
константность спец. константність, -ності.
константный спец. константний.
констатация констатація.
констатирование констатування.
констатировать констатувати, -тую, -туєш.
констатироваться констатуватися, -тується.
констебль констебль, -ля.
конституйрование книжн. конституювання.
конституированный книжн.
конституйований.
конституировать книжн. конституювати,
-туюю, -туюєш.
конституироваться книжн.
конституюватися, -туюється.
конститутивный книжн. конститутивний.
конституционализм полит,
конституціоналізм, -у.
конституционалист полит,
конституціоналіст.
конституциональный мед. и пр.
конституціональний.
конституционный конституційний; ~ая
монархия конституційна монархія.
конституция конституція.
конструирование конструювання.
конструировать конструювати, -руюю, -ру-
юєш.
конструироваться конструюватися, -руюєть-
ся.
конструктивизм иск. конструктивізм, -у.
конструктивист иск. конструктивіст.
конструктивйстка иск. конструктивістка.
конструктивистский иск.
конструктивістський.
конструктивно нареч. конструктивно.
конструктивность конструктивність* -ності.
конструктивный конструктивний.
конструктор конструктор.
конструкторский конструкторський.
конструкционный конструкційний.
конструкция конструкція.
консул консул.
консулат ист. консулат, -у.
консульский консульський.
консульство консульство.
консультант консультант.
консультантка консультантка.
консультативный консультативний.
консультационный консультаційний.
консультация консультація.
консультирование консультування.
консультировать консультувати, -тую, -туєш.
консультироваться консультуватися, -туюся,
-ту єшся.
консьерж консьерж.
консьержка консьержка.
контагий мед. контагій, -гію.
контагиозность мед. контагібзність, -ності.
контагиозный мед. контагіозний.
контакт контакт, -у.
контактный техн. контактний.
контактовый геол. контактовий.
контактор эл. контактор.
контаминация лингв, и пр. контамінація.
контейнер спец. контейнер.

контейнерный
574
контролироваться
контейнерный спец. контейнерний.
контекст контекст, -у; вырывать, вырвать
из ~та виривати, вирвати з контексту.
контингент контингент, -у.
контингентирование спец. контингентування.
контингентйрованный спец. контингентбва-
ний.
контингентйровать спец. контингентувати,
-тую, -туеш.
контингентный контингентний.
континент континент, -у.
континентальный континентальний; ~ый
климат континентальний клімат.
контокоррент фин. контокорент, -у.
контокоррентный: ~ый счёт фин.
контокорентний рахунок, контокорент, -у.
контора контора.
конторка конторка.
конторский конторський.
конторщик уст. конторник.
конторщица уст. конторниця.
контра * см. контры.
контра2 (контрреволюционер) прост, контра.
контра3: про и ~ра книжн. про і контра; за
і проти.
контрабанда контрабанда; (занятие
контрабандиста уст.— ещё) пачкарство; ~дой
в знач. нареч. контрабандою.
контрабандист контрабандист; уст. пачкар,
-я.
контрабандистка контрабандистка; уст. пач-
карка.
контрабандистский контрабандистський; уст.
пачкарський.
контрабандно нареч. контрабандно.
контрабандный контрабандний.
контрабас муз. контрабас.
контрабасист муз. контрабасист.
контрабасный, контрабасовый муз.
контрабасовий и контрабасовий, контрабасний.
контрагент контрагент.
контрагентский контрагентський.
контрагентство контрагентство.
контр-адмирал мор. контр-адмірал.
контр-адмиральский мор. контр-адміраль-
ський.
контракт контракт, -у.
контрактант контрактант.
контрактационный контрактаційний.
контрактация контрактація.
контрактный контрактовий, контрактний.
контрактованный контрактований.
контрактовать контрактувати, -тую, -туеш.
контрактоваться контрактуватися, -туюся,
-туешся.
контрактовый см. контрактный.
контрактура физиол., мед. контрактура.
контракция физ.у геол. контракція.
контральто муз. контральто (нескл., ср.г-
о голосе и ж.— о певице).
контральтовый муз. контральтовий.
контрамарка контрамарка.
контрамарочник разг. контрамарочник.
контрамарочница разг. контрамарочниця.
контрамарочный контрамарочний,
контрамарковий.
контрапост иск. контрапост.
контрапункт муз. контрапз'нкт, -у.
контрапунктированный муз.
контрапунктований.
контрапунктировать муз.
контрапунктувати, -тую, -туеш.
контрапунктический муз. контрапунктичний.
контрапунктный муз. контрапунктний.
контрапунктовать муз. контрапунктувати,
-тую, -туеш.
контрассигнация спец. контрасигнація.
контрассигнйрование спец.
контрасигнування.
контрассигнйровать спец. контрасигнувати,
-ную, -нуеш.
контрассигнйроваться спец.
контрасигнуватися, -нується.
контрассигнование спец. контрасигнування
контрасси гнбванный спец.
контрасигнований.
контрассигновать спец. контрасигнувати,
-ную, -нуеш.
контрассигноваться спец.
контрасигнуватися, -нується.
контрассигновка спец. контрасигнація.
контраст контраст, -у.
контрастирование контрастування.
контрастировать контрастувати, -тую, -туеш.
контрастно нареч. контрастно.
контрастность контрастність, -ності.
контрастный контрастний, контрастовий.
контратака воен. контратака.
контратакованный воен. контратакований.
контратаковать воен. контратакувати, -кую,
-куєш.
контрафагот муз. контрафагот.
контрафакция юр. и пр. уст. контрафакція.
контрбаланс бухг. контрбаланс, -у.
контргайка техн. контргайка.
контрданс контрданс.
контрибуционный контрибуційний.
контрибуция контрибу ці я.
контрить техн. контрити.
контрманёвр воен. контрманёвр, -у.
контрмарш воен. контрмарш, -у.
контрмеры контрзаходи, -дів; ~ра ед.
контрзахід, -ходу.
контрмина воен. контрміна.
контрминоносец, контрминонбека воен. уст.
контрмінонбсець, -нбеця.
контрнаступление воен. и пр. контрнаступ, -у.
контроверза книжн. контроверза.
контролёр контролёр.
контролёрский контролерський.
контролёрша разг. контролерка.
контролирование контролювання.
контролировать контролювати, -люю, -люеш.
контролироваться контролюватися, -люеться.

контроллер
575
концентричность
контроллер эл. контролер.
контроль контроль, -лю.
контрольный контрбльний; ~ые цифры
контрольні цифри.
контрпар техн. контрпара.
контрпредложение контрпропозиція.
контрразведка контррозвідка и
контррозвідка.
контрразведчик контррозвідник.
контрреволюционер контрреволюціонер.
контрреволюционерка контрреволюціонерка.
контрреволюционность контрреволюційність,
-ності.
контрреволюционный контрреволюційний.
контрреволюция контрреволюція.
контрудар контрудар, -у.
контрфорс архит. контрфорс.
контры (ссоры, размолвки) прост, контри,
-рів; ~ра ед. контра.
контрэскарп воен. контрескарп, -у.
контуженный прич. контужений.
контуженый 1. прил. контужений; 2. в знач.
сущ. контужений, -ого.
контузить контузити, -тужу, -тузиш.
контузия контузія.
контур контур.
контурно нареч. контурно.
контурный контурний; ~ая карта геогр.
контурна карта; ~ая линия контурна
лінія,
конура 1. (для собаки) буда, халабуда,
конура; 2. перен. разг. хйжка, конура. ^
конурка уменыи. 1. будка, халабудка,
конурка; 2. конурка. Ср. конура 1—2.
конус конус.
конусный конусний, конусовий.
конусовидный конусоподібний, конусовйдний.
конусообразно нареч. конусоподібно.
конусообразный конусоподібний.
конфедерат полит., ист. конфедерат..
конфедеративный конфедеративний.
конфедератка* ист. конфедератка.
конфедератка2 (головной убор) конфедератка.
конфедерация конфедерація.
конфекцион конфекціон, -у.
конфекционный конфекційний.
конферанс театр, конферанс, -у.
конферансье театр, конферансье (нескл., м.).
конференц-зал конференц-зал, -у.
конференция конференція.
конферировать театр, конферувати, -рую,
-руєш.
конфессиональный рел., уст.
конфесіональний.
конфета, прост, конфетина цукерка,
цукерок, -рка, конфета.
конфетка уменьш. цукерка, цукерок, -рка,
цукерочка, цукерочок, -чка, конфетка.
конфетный 1. цукерковий и цукерковий,
конфётний; 2. (перен.: приторный,
слащавый) солбдкий, конфётний.
конфетти конфетті (нескл., ср.).
конфетчик спец. цукёрник, конфётник.
конфетчица спец. цукерниця, конфётниця,
конфигурация конфігурація.
конфидент уст. конфідент.
конфидентка уст. конфідентка.
конфиденциально нареч. книжн.
конфіденційно.
конфиденциальный книжн. конфіденційний.
конфирмационный уст., церк.
конфірмаційний.
конфирмация уст., церк. конфірмація,
конфирмованный уст., церк. конфірмований,
конфирмовать уст., церк. конфірмувати,
-мую, -муеш.
конфирмоваться уст., церк. конфірмуватися,
-муюся, -муешся.
конфискация конфіскація.
конфискование уст. конфіскування.
конфискованный конфіскований.
конфисковать конфіскувати, -кую, -куєш.
конфисковаться конфіскуватися, -кується.
конфликт конфлікт, -у.
конфликтный конфліктний; ~ая комиссия
конфліктна комісія.
конфликтовать разг. конфліктувати, -тую,
-туєш.
конфорка конфорка.
конфуз конфуз, -у.
конфузить (кого) соромити, -млю, -миш,
конфузити, -фужу, -фузиш (кого), завдавати
(-даю, -даєш) сорому (кому).
конфузиться соромитися, -млюся, -мишсяг
конфузитися, -фужуся, -фузишся.
конфузия уст. конфузі я.
конфузливо нареч. соромливо, сором*язлйво,
сором'йзно, конфузливо.
конфузливость соромливість, -вості,
сором'язливість, сором*язність, -ності, конфузли-
вість.
конфузливый соромливий, сором'язливий,
сором'язний, конфузливий.
конфузно разг. \. нареч. конфузно; 2. в знач,
сказ, конфузно; соромно.
конфузный разг. конфузний.
конфуцианец филос. конфуціанець, -нця.
конфуцианство филос. конфуціанство.
конхилиология, конхиология зоол.
конхіліологія, конхіологія.
концевой кінцевий, кінцьовйй.
концентр см. концентры.
концентрат с.-х., горн, и пр. концентрат, -у.
концентрационный концентраційний; ~ый
лагерь концентраційний табір.
концентрация концентрація.
концентрирование концентрування.
концентрированный концентрований.
концентрировать концентрувати, -рую, -руєш,
концентрироваться концентруватися, -рує*
ться.
концентрический концентричний.
концентрично нареч. концентрично.
концентричность концентрйчність, -ності.

концентричный
576
кооперировать
•концентричный концентричний.
«концентры мат. и пр. концентри, -рів; ~р
ед. концентр.
концепт филос. концепт, -у.
концептуализм филос, концептуалізм, -у.
концепция концепція.
концерн эк. концерн, -у.
концерт концерт, -у.
концертант муз. концертант.
концертантка муз. концертантка.
концертино муз. концертино (нескл., ср.).
концертировать муз. концертувати, -тую,
«туєш.
концертмейстер муз. концертмейстер.
концертмейстерский муз.
концертмейстерський.
концертный муз. концертний; ~ый роя*ль
концертний рояль.
концессионер эк. концесіонер.
концессионерский эк. концесіонерський.
концессионный эк. концесійний; ~ый
договор концесійний договір.
концессия эк. концесія.
концлагерь (концентрационный
лагерь) концтабір, -бору
(концентраційний табір).
концовка тип., лит. кінцівка.
кончать, кончить К кінчати, кінчити и
скінчити и скінчити, мног. покінчати,
поскінчувати, -чуемо, -чуете; (оканчивать)
закінчувати, -чую, -чуєш, закінчити, сов.
покінчити; (переставать) переставати,
-стаю, -стаєш, перестати, -стану, -станеш;
{бросать) кидати, кинути; ~чить жизнь
(век) кінчити життя; ~чили на том, что...
покінчили на тому, що...; ~чить- проект
кінчити (закінчити) проект; ~ть скверно
(плохо, д^рно) погано кінчати, кінчити;
~ть университет кінчати, кінчити и
скінчити (закінчувати, закінчити) університет;
~чить читать кінчити (скінчити,
закінчити) читати, дочитати; 2. (лишать жизни)
прост, рішати, рішити; сов. разг.
порішити.
кончаться, кончиться 1. кінчатися,
кінчитися, сов. скінчитися и скінчитися;
(оканчиваться) закінчуватися, -чується,
закінчитися; 2. (умирать) разг. умирати,
умерти (умру, умреш), помирати, померти;
разг. кінчатися, кінчитися, доходити, -джу,
-диш, дійти, -йду, -йдеш, конати,
сконати.
кончая 1. дееприч. кінчаючи; закінчуючи;
ср. кончать 1; 2. предл. створ, п.
кінчаючи (ким-чим); (вплоть до) аж до (кого-чого).
конченный прич. кінчений, скінчений;
закінчений; кинутий; работа ~чена робота
кінчена (скінчена, закінчена), роботу
кінчено (скінчено, закінчено). Ср. кончать 1.
кончено предик, разг. 1. (о прекращении,
окончании чего-л.) кінчено, скінчено,
закінчено; всё а/чєно все кінчено (скінчено);
2. (довольно, достаточно) кінець, годі,
буде; край; и ~чено і (та й) край, і
по всьому; теперь ~чено! тепер кінець
(край)!
конченый прил. разг. кінчений; ~ый человек
пропаща людина.
кончик уменьш.-ласк. и пр. кінчик.
кончина торж. кончина, сконання, скін,
род. скбну; смерть, -ті.
кончить см. кончать.
кончиться см. кончаться.
конъектура спец. кон'єктура.
конъюгация биол. кон'югація.
конъюнктив грам, кон'юнктив, -у.
конъюнктива анат. кон'юнктива.
конъюнктивит мед. кон'юнктивіт, -у.
конъюнктура кон'юнктура.
конъюнктурный кон'юнктурний.
конъюнктурщик разг. кон'юнктурник.
конъюнктурщица разг. кон'юнктурниця.
конь кінь, род. коня; по ~ням!, уст. на
конь! (военная команда) на коня!, на
коней!; не в ~н4 корм разг. не для [нашого]
коня паша; ход ~нём шахм., перен. хід
конём; ~нь [ещё] не валялся погов. кіт
[ще] не валявся; ~нь на [о] четырёх ногах,
а (да) спотыкается погов. кінь на чотирьох
[ногах] та й то спотикається; куда ~нь с
копытом, туда и рак с клешнёй погов. кудй
кінь з копитом (з копитом), туди й жаба
з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі
ногу дає.
конькй спорт, ковзани, -нів, конькй, -кїв;
~нёк ед. ковзан, -а, коньбк, -нька.
конькобежец спорт, ковзаняр, -а, конькобі-
жець, -жця.
конькобёжица, конькобежка спорт,
ковзанярка.
конькобежный спорт, ковзанярський, конь-
кобіжний.
коньяк коньйк, -у.
коньячный коньячний.
коньячок ласк, коньячок, -чку.
конюх конюх.
конюшенный 1. прил. стаєнний, конюшен-
ний; ~ый приказ ист. конюшенний приказ;
2. в знач. сущ. уст. стаєнний, -ого,
стайничий и стайничий.
конюший сущ. 1. ист. конюший; 2. см.
конюшенный 2.
конюшня стайня, конюшня.
коня'га, обл. коняка прост, коняка,
конячина.
кооператив кооператив, -у.
кооперативно-колхозный: ~ая собственность
кооперативно-колгоспна власність.
кооперативный кооперативний.
кооператор кооператор.
кооперация кооперація.
кооперирование кооперування.
кооперированный кооперований.
кооперировать кооперувати, -рую, -руеш.

кооперироваться
577
копнить.
кооперироваться кооперуватися, -рується.
кооптация кооптація.
кооптирование кооптування.
кооптированный кооптований.
кооптировать кооптувати, -тую, -туєш.
кооптироваться кооптуватися, -тується.
координата спец, координата; ~ты мн.
координати, -нат.
координатный спец. координатний.
координационный координаційний.
координация координація.
координирование координування.
координйрованность координбваність, -ності.
координировать координувати, -ную, -нуєш.
координироваться координуватися, -нується.
копа обл. копа.
копал спец. копал, -у.
копалка разг. копалка.
копаловый спец. копаловий.
копальный копальний.
копальщик копач, -а, копальник.
копалыцица копачка, копальниця.
копание 1. копання; вибирання; ср. копать;
2. копання; порпання, шпортання;
порання, длубання, довбання, бабрання,
бабляння, куйовдження; ер. копаться 1.
копань, копанка обл. кбпанка, сажалка.
копатель 1. уст. копач, -а, копальник;
2. техн. копач, -а.
копательница уст. копачка, копальниця.
копательный копальний.
копать копати; (картофель — ещё)
вибирати.
копаться 1. копатися; (искать, перебирая,
вороша что-л.— ещё) ритися (рв'юся,
рвешся), порпатися, реже пбрплитися, порпля-
тися, разг. шпортати, шпортатися;
(возиться с чем-л.— ещё) поратися, разг.
длубатися, довбатися, бабратися, бабля-
тися, корпатися, куйовдитися, -джуся,
-дишся, марудитися; 2. страд, копатися;
вибиратися; ер. копать.
копач обл. 1. (рабочий) копач, -а,
копальник; 2. (орудие) техн. копач.
копеечка уменыи.-ласк. копієчка; разг.
копійчина; в ~ку стать (обойтись, вскочить,
влететь, влезть и т. п.) разг. влетіти
в копієчку.
копеечник прост, копійчана душа; (скаред)
скнара.
копёечница прост, копійчана душа;
(скареда) скнара.
копеечничать прост, скнарити,
скнарувати, -рую, -руєш; (скупиться) скупитися,
-ПЛК5СЯ, -ПИ ШСЯ.
копеечный копійчаний, копїєчний,
копійковий.
копейка копійка; разг. копійчина; без ~ки
[денег] без копійки [грошей], без гроша;
в ~ку стать (обойтись, вскочить, влететь,
влезть и т. п.) разг. в копійку влетіти;
до [последней] ~ки [истратить,
израсходовать и т. п.] до [останньої] копійки (до
гроша) [витратити и т. п.]; дрожать
(трястись) над каждой ~кой разг. труситися
(тремтіти, трястися) над кржною
копійкою; за ~ку уступить (отдать) за копійку
віддати; как одну ~ку [заплатить,
выложить и т. п.] (всё целиком, полностью)
як одну копійку [заплатити, викласти и-
т. л.]; ~ка в ~ку (очень точно) разг.
копійка в копійку; на ~ку (очень мало,
немного) на копійку, на гріш; ни ~ки
ні (ані, жодної) копійки; ни на ~ку [нет]
(совсем, совершенно нет чего-л.) ні (ані)
на копійку (ні на гріш) [немає, нема];
погибнуть (пропасть и т. п.) ни за ~ку
(напрасно, зря) разг. пропасти ні за
цапову душу; последнюю ~ку ставить,
поставить ребром разг. розтринькувати»
розтринькати останні гроші, витрачатися-
(тратитися), витратитися до останньої
копійки; с ~ками з копійками.
копейщик уст. см. копьеносец.
Копенгаген Копенгаген.
копёнка уменьш. копичка.
копер техн. копёр, -пра.
копи копальні, -лень; ~пь ед. копальня.
копийст уст., жив. копіїст.
копйлка скарбничка, копйлка, карнавка.
копйрка разг. копірка.
копировальный копіювальний.
копировальщик копіювальник.
копировальщица копіювальниця.
копирование копіювання.
копированный копійований.
копировать копіювати, -піюю, -піюєш.
копироваться копіюватися, -піюється.
копировка разг. копіювання.
копировочный копіювальний.
копировщик копіювальник.
копировщица копіювальниця.
копить збирати; (деньги •— ещё) складати,
відкладати, разг. збивати; (накоплять)*
нагромаджувати, -джую, -джуєш,
накопичувати, -чую, -чуєш, копйти, -плю, -пиш;
~ть злобу (ненависть) плекати (збирати)-
злість (злобу, ненависть).
копиться збиратися; складатися,
відкладатися, збиватися; нагромаджуватися, -джує-
ться, накопичуватися, копйтися. Ср.
копить.
копия копія.
копка разг. копання.
копна с.-х. 1. (снопов хлеба) копа; 2. (сена,
перен.) копиця; ~на волос, волосы ~ной
разг. копиця (кучма) волосся, волосся
копицею.
копнение 1. складання в копи; 2. копичення,
складання в копиці. Ср. копнйть 1—2.
копнитель с.-х. копнувач, -а, копичник.
копнйть с-х. 1. (снопы) складати в копи,
копйти, -плю, -пиш; 2. (сено) копйчити,.
складати в копиці, громадити, -джу, -диш..

копнуть
578
кораблестроение
копнуть копнути.
копорский: ~ий чай (ЕрИоЫит Ъ.) бот. ко-
порський чай, зніт, -у.
копотливо нареч. копітко; марудно, забарно.
Ср. копотливый.
копотливость копіткість, -кості; марудність,
-ності, забарність, морбчливість, -вості.
Ср. копотливый.
копотливый разг. копіткий;
(кропотливый, мешкотный — ещё) марудний,
забарний, разг. морочливий.
копотный * (коптящий) прост, кіптявий.
копотный 2 п р о с т. см. копотливый.
копотне прост, порпання.
копотун прост, копун, -а, маруда, маруд-
ник, вайло.
копотунья прост, копунка, копуха, маруда,
марудниця, вайлб.
копоть кіпоть, -птю, кіптява; разг. кіптюга.
копошиться копошитися, реже копйшитися,
комашйтися; (возиться разг.— ещё)
кублитися, куйовдитися, -джуся, -дишся;
(кишеть) кишіти, роїтися.
копра и копра копра.
копровый и копровой техн. 1. прил.
копровий; 2. ~6й в знач. сущ. копровий, -ого.
копт копт; ~Ты мн. копти, -тів.
коптъть1 (испускать копоть) коптіти, -тйть;
(покрываться копотью) задимлюватися4,
-лююся, -люешся, закурюватися, -рююся,
-рюешся, закопчуватися, -чуюся, -чуєшся.
коптеть 2 1. (прозябать) прост, животіти,
скніти, нидіти; 2. (корпеть) разг. коптіти,
-пчу, -птйш, корпіти, -плю, -пйш;
(работать, напрягая зрение разг.— ещё)
сліпати и сліпати.
коптилка 1. разг. каганець, -нця; разг.
сліпачок, -чкй, сліпушка, бликун, -а, бли-
кунёць, -нця; (керосиновая — ещё)
гасниця, гасничка, гасник, -а", гасівка;
2. прост, см. коптильня.
коптильный коптильний.
коптильня коптильня.
коптильщик спец, коптильник.
коптильщица спец. коптильниця.
коптитель: ~ль нёба разг. коптильник нёба;
нероба, лёдар, -я, гультяй, -тяя.
коптить 1. коптити, -пчу, -птйш; (покрывать
копотью — ещё) задимлювати, -люю,
-люєш, задимляти, закурювати, -рюю,
-рюеш, закопчувати, -чую, -чуєш; (мясо,
рыбу обл.— ещё) вудити, -джу, -диш;
~ть нёбо разг. коптйти нёбо, гультяювати,
-тяюю, -тяюєш, бити байдики (байди, баг-
ла1), байдикувати, -кую, -куєш, байдувати,
-дую, -дуєш; 2. (испускать копоть)
коптіти, -тйть, куріти, -рить, чадіти, -дйть.
коптиться коптитися, -пчуся, -птйшея;
задимлюватися, -лююся, -люешся,
закурюватися, -рююся, -рюєшся, закопчуватися,
-чуюся, -чуєшся; вудитися, -диться. Ср.
.коптить 1.
коптский коптський.
копула лог., грам, копула.
копулирование сад. копулювання.
копулированный сад. копульбваний.
копулировать сад., биол. копулювати, -люю,
-люєш.
копулироваться сад. копулюватися, -люється.
копулировка сад. копулювання.
копуляция биол. копуляція.
копун прост, копун, -а.
копунья прост, копунка, копуха.
копуша (м. и ж.) прост, копун, -а (м.),
копунка (ж.), копуха (ж.).
копчение І. коптіння; (с угаром — ещё)
чадіння; 2. (мяса, рыбы и т. п.) копчення;
обл. вудження; 3. ~ния (мн.: копчёные
продукты) разг. копчення, копченина,
копченості, -тей.
копчёнка прост, копчбнка; копченина; обл.
вудженйна.
копчённый прич. копчений; вуджений. Ср.
коптить 1.
копчёности спец. копчення, копченина,
копченості, -тей; ~ть ед. копчення, копченість,
-ності.
копчёный прил. копчений; обл. вуджений.
копчик анат. куприк.
копчиковый анат. куприковий; ^ая кость
куприкова кістка, куприк.
копчушка разг. копчушка.
копыл см. колодка 2.
копытень (Авагит Ь.) бот. копитник, -а,
копитник, копитень, -тня.
копытить копйтити, -питить.
копытные в'знач. сущ. зоол. копитні, -их.
копытный копитний, копитовий.
копыто копйто, копит, -а; (парное — обычно)
ратиця, ракотиця.
копытце уменьш.-ласк. копитце и копитцё,
копитбк, -тка; ратичка. Ср. копыто.
копь см. копи.
копьё! спис; уст. ратище; обл. штих.
копьё2 прост.: без ~пья* без копійки,
без гроша; ни ~пья" [нет] ні (і) копійки
(гроша; разг. шага) [немає, нема].
копьевидный списоподібний, списовидний.
копьеносец воен. ист. списник, списоносець,
-нбеця.
копьеобразный см. копьевидный.
кора кора; земная ~ра геол. земна кора;
"ра [больших полушарий] головного мозга,
мозговая ~ра анат., физиол. кора
[великих півкуль] головного мозку, мозкова
кора.
корабельный корабельний, кораблевий; млй
лес (бор), ~ая роща корабельний ліс (бір,
гай).
корабельщик уст., разг. корабельник.
кораблевождение мор. кораблеводіння.
кораблекрушение корабельна аварія, аварія
корабля.
кораблестроение кораблебудування.

ко рабл естрой тель
579
корзинщик
кораблестроитель кораблебудівник, -а.
кораблестроительный кораблебудівний.
кораблестроительство уст.
кораблебудування.
кораблик уменьш. кораблик.
корабль корабель, -бля; сжигать (жечь),
сжечь свой ~лй перен. спалювати (палити),
спалити свої кораблі; большому ~лю—
большое плаванье см. большой.
коралл 1. зоол. корал; ~лы мн. корали, -лів;
2. (драгоценный камень) кораль, -ля;
^лы мн. коралі, -лів.
коралловидный коралоподібний, кораловйд-
ний.
Коралловое море Коралове море.
коралловый 1. кораловий; 2. коралевий. Ср.
коралл 1—2.
коралькй уст. коралі, -лів.
коран рел. коран.
корвет мор. корвет.
корветиый воен. корвётний.
корд спец, корд, -у.
корда спец, корда.
кордебалет театр, кордебалет, -у.
кордебалетный театр, кордебалетний.
кордегардия воен. уст. кордегардія.
кордиерйт мин. кордієрит, -у.
Кордильеры Кордільєри, -льєр.
кордит хим. кордит, -у.
кордный спец. кордний.
кордовой сущ. спец. кордовий, -ого.
кордовый спец. кордовий.
кордон воен. и пр. кордон, -у.
кордонный воен. кордонний.
коревой мед. коровий.
кореец кореєць, -рёйця; ~рёйцы мн. корейці,
-ців.
корёжить 1. (гнуть, ломать) прост,
трощити, -щу, -щиш; (коробить) жолобити,
-блю, -биш; 2. (сводить судорогами,
корчить) прост, корчити, судомити, -мить,
скручувати, -чує; 3. перен. прост, коро-
бити, -бить; (возмущать) обурювати,
-рює; (раздражать) дратувати, -тую, -ту-
еш.'
корёжиться 1. трощитися, -щиться;
жолобитися, -биться; 2. корчитися, судомитися,
-миться, скручуватися, -чується. Ср.
корёжить 1—2.
корейка (грудинка) корейка.
Корейская Народно-Демократическая
Республика Корейська
Народно-Демократична Республіка.
корейский корейський.
коренастенький ласк, кремезнёнький.
коренастый коренастий; (крепкого
телосложения—обычно) кремезний и кремезний,
окоренкуватий, осадкуватий, оцупкуватий;
разг. гамаликуватий; обл. оклёцькуватий;
(кряжистый) крижастий.
корениться коренитися.
коренная см. коренник 1.
коренник 1. корінник, -а, корінний
(голобельний) кінь (род. коня), корінний, -бго;
2. ^ (исконный житель) обл. корінний»
житель (-ля), корінний мешканець (-нця).
коренной 1. прил. корінний; (радикальный —
обычно) докорінний; ^ые з^бы кутні зуби;
^ая лошадь см. коренник 1; ~ым образом:
докорінно; (в корне) у корені; ~ая порода
геол. корінна порода; ~6й перелом доко-
рінний перелом; 2. см. коренник 1.
корень 1. корінь, -реня; ~рни мн. корені,
-нів, собир. коріння; в ~рне у корені;
(коренным образом) докорінно; в ~рне
неправильно у корені (зовсім)
неправильно; в лфне пресечь знищити в корені;
(искоренить) викоренити; врасти
(прирасти) ~рнйми уростй (прироста) корінням
(коренями); вырвать (уничтожить и т. п.}
с ~рнем вирвати (знищити и т. п.) з ко-
рінням (з коренем); запрячь (заложить
и т. л.) в ~нь запрягти в голоблі,
запрягти (закласти и т. п.) в корінь; ~нь жизни
бот. корінь життя, женьшень, -ня; ~рни
зубов корені зубів; краснеть, покраснеть
до ~рнёй волос червоніти, почервоніти
по саме волосся (по самі вуха); на ~рнк>
на пні, на корені; подорвать (подрубить,
подкосить и т. п.) под ~нь підрізати
(підточити, підтяти и т. п.) під корінь;
пускать, пустить ~рни пускати, пустити
коріння (корінь), розкорінюватися, -нює-
ться и розкоренятися, розкоренитися;
сладкий ~нь (Зсоггопега Нізрапіса Ь.) бот.
іспанська зміячка; смотреть (глядеть и
т. п.) в ~нь дивитися в корінь; 2. грам.,
мат. корінь.
коренья собир. коріння.
корец обл. корёць, --рця.
корешковый 1. корінцевий; 2. корінцевий;
спинковйй. Ср. корешок 1—2. «
корешок 1. уменьш. корінець, -нця,
корінчик; 2. (квитанции, книжки и т. п.)
корінець; (переплёта — еще) спинка;
3. (близкий друг) прост, товаришок, -шка.
Корея Корея.
корея*нка кореянка.
корж обл. корж, -а.
коржик 1. уменьш. обл. коржик; 2.
(кондитерское изделие) коржик.
корзина кошик, корзина, кошіль, -шеля
и кошіль, -шеля, кіш, род. коша; разг. са-
пёт, сапётка.
корзинка 1. уменьш. кбшик, корзинка,
кошичок, -чка, кошёлик, сапётка; 2. бот.
кошик, кошичок.
корзинный кошиковий, корзиновий,
корзинный.
корзиночка уменьш.-ласк, кошичок, -чка„.
корзиночка, кошёлик, сапётка.
корзиночный кошиковий, корзиновий, кор~
зйнний.
корзинщик спец. кошикар, -я, корзинник».

корзинщица
580
корнет
корзинщица спец. кошикарка, корзйнниця.
кориандр (Согіапа'гитЬ.) бот. коріандр, -у.
кориандровый, коріандровий.
коридор коридор..
коридорный 1. прил. коридорний; ^ая система
коридорна система; 2. в знач. сущ.
коридорний, -ого.
коридорчик уменьш. коридорчик.
коринка коринка.
Коринф Корінф.
коринфский корінфський.
корить разг. 1. (кого — упрекать,
порицать за что) закидати (кому), картати,
корйти (кого); (бранить, срамить) разг.
бёштати (кого); 2. (кого-что чем —
попрекать) дорікати, докоряти (кому-чому чим
и за що).
корифей корифей.
корифейка корифейка.
корица корйця; уст. цинамон, -у.
коричневатый брунатнуватий,
коричнюватий.
коричневый брунатний, коричневий; уст.
цинамоновий.
коричный коричний; уст. цинамоновий.
корка 1. кірка, реже корка; (плодов, овощей—
ещё) шкурка, шкірка, шкаралупа, шкара-
лупина, шкаралуща, шкаралущина, шка-
ралюща; (шелуха — ещё) лушпайка,
лушпина, собир. лушпиння; 2. (хлеба, пирога
и т. п.) скорина, скоринка, шкуринка;
обл. шкорйна, шкоринка; 0 на все ~ки
ругать (разносить и т. п.) прост, на всі
заставки лаяти (шпетити, розносити и
т. п.); от ~ки до ~ки разг. від дошки до
дошки.
корковидный кіркоподібний, кірковйдний.
корковый кірковий, корковий; шкурковий.
Ср. корка 1.
корм 1. (для животных) корм, -у; 2. (пища
для людей, продовольствие) прост,
харчі, -чів, харч, -і и -у; 3. (действие)
годування, годівля; годування; харчування;
ер. кормить 1—2.
корма мор. и пр. корма.
кормёжка 1. разг. годівля; (людей)
харчування; 2. п р о с т. см. корм 1—2.
кормилец 1. годувальник, годівник, -а; разг.
хлібодавець, -вця, хлібодар; 2. (в
обращении — зват.) прост, голубе, батечку.
кормилица 1. годувальниця; 2. (мамка)
годівниця; уст. мамка.
кормило 1. (руль) п о э з. уст. стерно,
кермо; рит. кормило; 2. перен. книжн. кермо;
у ~ла власти коло керма влади.
кормильщик спец. годувальник.
кормйльщица спец, годувальниця.
кормить 1. (животное) годувати, -дую, -дуєш,
редко кормити, -млю, -миш; 2. (человека)
годувати; (предоставлять продовольствие,
прокармливать — ещё) харчувати, -чую,
•чуєш; ~ть грудью годувати груддю;
3. (перен.: содержать) годувати; 0 ~ть
вшей (клопов) прост, годувати вошей
(блощиць); ~ть обещаниями годувати
обіцянками; хлебом не ~мй кого хлібом не
годуй кого.
кормиться 1. годуватися, -дується,
кормитися, -миться; 2. годуватися; харчуватися,
-чуюся, -чуєшся; 3. годуватися. Ср, кормить
1—3.
кормление 1. годування, годівля; годування;
харчування; ср. кормить 1—2; 2. ист.
кормління.
кормленный 1. годований, кормлений;
2. годований; харчований. Ср. кормить 1—2.
кормленщик ист. кормлінник.
кормный у с т., о б л. 1. годований; 2.
(обильный кормами) багатий на корми;
хлібний.
кормовойх 1. (служащий кормом,
пригодный для корма) кормовий; ~ая база
кормова база; 2. (выдаваемый на
прокормление) уст. харчовий; ~ые деньги харчові
гроші, стравне, -ого.
кормовой2 мор. и пр. 1. прил. кормовий;
2. в знач. сущ. кормовий, -бго.
кормодобывание с.-х. кормодобування.
кормодобывающий с.-х. кормодобувний.
кормодробйлка с.-х. кормодробарка.
кормозапарник с.-х. кормозапарник.
кормокухня с.-х. кормокухня.
корморезка с.-х. корморізка.
кормушка с.-х., перен. разг. годівниця,
кормушка.
кормчий сущ. 1. уст. керманич, стерничий,
-ого, стерновий; уст. стерник, -а; 2.
перен. рит. керманич.
кормщик уст., обл. см. кормчий 1.
кормящий який (що) годує; ~ая мать мати-
годувальниця, род. матері-годувальниці.
корнать прост, краяти; прост,
чикрижити, редко карнати.
корневидный коренеподібний, кореневидний.
корневище бот. кореневище.
корневищевый, корневищный бот.
кореневищний.
корневой кореневий.
Корней Корній.
корнеклубнеплоды бот., с.-х.
коренебульбоплоди, -дів.
корненожки зоол. корененіжки, -жок; ^ка
ед. корененіжка.
корнеплодный бот., с.-х. коренеплідний.
корнеплоды бот., с.-х. коренеплоди, -дів;
~д ед. коренеплід, -плода.
корнер спорт, корнер.
корнерезка с.-х. коренерізка.
корнеслов лингв. 1. (этимологический
словарь) уст. коренеслїв, -слова;
етимологічний словник (-а); 2. (этимолог) уст.
етимолог.
корнесловие лингв, уст. етимологія.
корнетг воен. дорев. корнет.

корнет
581
короткость
корнет 1 муз. корнет.
корнёт-а-пистон муз. корнет-а-пістбн.
корнетист муз. корнетист.
Корнйл, Корнйлий Корнйло, Корнйлій.
корниловщина полит, ист. корніловщина.
корнистый коренистий.
корнишон корнішон.
корноухий разг. карнавухий, карнаухий.
короб короб; (из луба) козуб, козубень,
-бня, уменьш. козубець, -бця, козубенька;
целый ~б, с три ~ба (очень много)
разг. цілий міх (мішок), повний мішок.
коробейник уст. коробейник.
коробейничать уст. бути коробейником.
коробить !. жолобити, -блю, -биш, корбби-
ти; 2. (сводить судорогами) прост,
корчити, судомити, -мить, скручувати,
-чує; 3. перен. разг. корббити, -бить;
(возмущать) обурювати, -рюю, -рюєш.
коробиться 1. жолобитися, -биться, коро-
битися; 2. (топорщиться — об одежде)
стовбурчитися, настовбурчуватися,
-чується.
коробка коробка; ~ка скоростей техн.
коробка швидкостей.
коробление жолоблення, коробления.
коробок 1. уменьш. и пр. см. короб; 2.
(коробочка) коробка, коробочка; ~к спйчек
коробка (коробочка) сірників; 3. обл.
(плетёный кузов экипажа) короб;
(возок) візок, -зка.
коробочка 1. уменьш.-ласк. коробочка; 2. бот.
коробочка.
коробочник спец. коробочник.
коробочница спец. корббочниця.
коробочный коробковий, корббочний.
коробушка ласк. обл. корббонька.
коробчатый коробчастий, корббчатий.
корова корова.
коровёнка уничиж. корівчина.
коровий коров'ячий.
коровка уменьш.-ласк. корівка.
коровник с.-х. корівник, корівня, короварня.
коровница уст. корївниця.
коровушка ласк, корівонька.
коровяк бот. (VегЬазсит Ь.) дивина,
коров'як, -а; (V. іНарвиз Ь.) дивина ведмеже
вухо.
короед энтом. короїд.
королева королева.
королевич уст., фольк. королевич, королён-
ко.
королевна уст. у фольк. королівна.
королёвский королівський.
королевство королівство.
королёк 1. (король) разг. корольбк, -лька;
2. орн. и пр. корольбк.
король король, -ля.
корольковый орн. и пр. королькбвий.
коромысло 1. коромисло; 2. (колодезный
журавль) обл. журавель, -вля; 3. энтом.
коромисло.
корона корона.
корональный спец. корональний.
коронарный: ~ые сосуды анат. коронарні
судйни.
коронационный коронаційний.
коронация коронація.
коронка коронка.
коронный коронний; ~ая роль коронна роль.
коронование коронування.
коронованный коронований.
короновать коронувати, -ную, -нуеш.
короноваться коронуватися, -нуюся, -нуеш-
ся.
корообдирка техн. корообдиральна машина.
корообдйрочный спец. корообдиральний.
корообдирщик спец. корообдирач, -а.
корообдирщица спец. корообдирачка.
короочистительный спец. короочисний и
короочисний, короочйщувальний.
короста короста.
короставник (Кпаиііа С о и 1 і..) бот.
свербіжниця.
коростель орн. деркач, -а.
коротать разг. коротати.
коротаться разг. коротатися.
коротенький уменьш.-ласк. коротенький,
куценький.
коротенько нареч. уменьш.-ласк. коротенько.
короткий 1. короткий; куций;
(непродолжительный — ещё) недовгий, малий; в ~их
словах небагатьма (кількома) словами, в
коротких (в небагатьох, в кількох) словах,
коротко, стисло; ~ие волны радио ксрбткі
хвилі; ~ая память коротка (ледача) пам'ять;
~ий ум (ум короток) у кого разг. на рбзум
небагатий (бідний) хто, малий рбзум
(короткий ум) у кого; руки коротки у кого
руки короткі в кого; 2. (перен.:
дружественный, приятельский) близький; на
~ой ноге с кем в близьких стосунках
(відносинах) з ким.
коротко и коротко нареч. 1. коротко; коротко
говори вводн. сл. коротко кажучи; 2.
близько. Ср. короткий 1—2.
коротковато нареч. короткувато; разг.
коротенько.
коротковатый короткуватий; разг.
коротенький.
коротковолновик радио короткохвильовик, -а.
коротковолновый радио короткохвильовий.
коротковолосый коротковолосий.
короткоголовый спец. короткоголовий.
короткометражный кино короткометражний.
коротконогий коротконогий.
коротконожка 1. разг. коротконіжка, ку-
цоніжка; 2. (Вгаспуройіит Р. В.) бот. ку-
цоніжка, брахіпбдій, -дію.
короткопалый короткопалий.
короткополый короткопблий.
короткорукий короткорукий.
короткость 1. короткість, -кості; 2.
близькість. Ср. короткий 1—2.

короткофокусный
582
корчевальный
короткофокусный физ. короткофокусний.
короткохвостый короткохвостий,
куцохвостий.
короткошеий короткошиїй.
короткошёрстный, короткошёрстый
короткошерстий; коротковбвний. Ср. шерсть.
коротыш разг. коротун, -а, коротай, -тай,
куций, -ого, куцан, -а, куцак, -а, курду-
пель, -ля.
коротышка (м. и ж.) разг. коротун, -а (м.)у
коротай, -тая (м.), коротуха (ж.), куций,
-ого (м.), куцан, -а (лі.), куцак, -а (м.)>
куца, гої (ж.), курдупель, -ля (м. и ж.).
короче сравн. ст. 1. прил. коротший;
ближчий; 2. парен, коротше; ближче; ~че
говори вводи. ел. коротше кажучи. Ср.
короткий I—2.
корочка уменьш.-ласк. 1. кірочка, корочка;
шкурка, шкурочка, шкаралупка;
лушпаєчка, лушпиночка; 2. скоринка, скориночка,
шкуринка; шкоринка, шкориночка. Ср.
корка 1—2.
корпеть (над чем, за чем) разг. корпіти (над
чим, за чим), длубатися (в чому), гнути
спину, скніти (над чим); (впотьмах;
напрягая зрение) сліпати и сліпати [очима]
(над чим).
кбрпия мед. уст. корпія.
корпоративно нарен. корпоративно.
корпоративность корпоративність, -ності.
корпоративный корпоративний.
корпорация корпорація.
корпус 1. корпус, -у; 2. (туловище) тулуб,
корпус.
корпускула физ. корпускула.
корпускулярный физ. корпускулярний.
корпусник спец. корпусник.
корпусной воен. корпусний; ~6н командир
корпусний командир.
корпусный корпусний; ~ый плуг с.-х.
корпусний плуг.
корректив коректив, -у.
корректирование коректування, коригування.
корректировать коректувати, -тую, -туеш,
коригувати, -гую, -гуєш.
корректироваться коректуватися, -тується,
коригуватися, -гується.
корректировка воен. коректування.
корректировочный воен. коректувальний.
корректировщик воен. коректувальник.
корректно нарен. коректно.
корректность коректність, -ності.
корректный коректний.
корректор тип. коректор.
корректорский тип. коректорський.
корректорша тип. разг. коректорка.
корректора тип. коректора, корёкта.
корректорный тип. коректурний.
коррекция спец. корекція.
коррелят филос, лингв, корелйт.
коррелятивность книжн. корелятивність,
-ності.
коррелятивный книжн. корелятивний.
корреляционный книжн. кореляційний.
корреляция книжн. кореляція.
корреспондент кореспондент, дописувач.
корреспондентка кореспондентка, допису-
вачка.
корреспондентский кореспондентський.
корреспонденция 1. кореспонденція; (статья,
заметка в газете — ещё) дбпис, -у;
2. (переписка)листування, кореспонденція.
корреспондировать 1. (находиться в
переписке) уст. листуватися, -туюся, -туешея;
2. (направлять куда-л. корреспонденцию)
у ст. дописувати, -сую, -суєш; уст.
кореспондувати', -дую, -дуєш; З. (чему, с чем —
соответствовать чему-л.) к'нижн.
кореспондувати (чому, з чим); відповідати (чому).
корригирование коригування.
корригировать коригувати, -гую, -г)?єш.
корригироваться коригуватися, -гується.
коррозийный геол. и пр. корозійний.
коррозионный геол. и пр. корозійний.
коррозия геол. и пр. корозія.
коррупция корупція.
корсаж корсаж.
корсажница спец. корсажниця.
корсажный корсажний.
корсак зоол. корсак, -а.
корсар мор. ист. корсар.
корсарский мор. ист. корсарський.
корсарство мор. ист. корсарство.
корсет (род пояса) корсет, шнурівка; уст.
шнуровиці, -вйць.
корсетка (род кофты) обл. корсетка,
корсет.
корсетница спец. корсетниця.
корсетный корсетний.
Корсика Корсіка.
корсиканец корсіканець, -нця; <~нцы мн.
корсіканці, -ців.
корсиканка корсіканка.
корсиканский корсіканський.
корт спорт, корт, -у.
кортеж кортеж, -у.
кортежный кортежний.
кортесы полит, кортёси, -сів.
кбртиев: ~в орган анат. кбртіїв орган.
кортик мор. кортик.
кортиковый мор. кортиковий.
корточки: [сидеть] на ~ках [сидіти]
навпочіпки (напочіпки, реже почіпки; разг.
карячки; обл. накарячках, накарачках);
сесть (присесть) на ~ки сісти (присісти)
навпочіпки (напочіпки, реже почіпки;
разг. карйчки; обл. накарячки, накарачки),
корунд мин. корунд, -у.
корундовый мин. корундовий.
корча см. корчи.
корчага обл. горщик; обл. саган, -а\ корчага;
(чугунная) чавун, -а, банйк, -а.
корчевалка техн. корчувалка.
корчевальный корчувальний.

корчевание
583
косить
корчевание корчування.
корчеватель техн. корчувач, -а.
корчеватый обл. корчуватий.
корчевать корчувати, -чую, -чуєш.
корчеваться корчуватися, -чується.
корчёвка корчування.
корчемник уст. корчмар, -я.
корчемница уст. корчмарка.
корчемный уст. корчмарський, корчемний.
корчемство уст. корчмування, корчемство.
корчи разг. корчі, -чів, судома; (у скота—
ещё) перелоги, -гів; ~ча ед. корч, -і и -у.
корчить 1. безл. корчити, судомити, -мить,
скручувати, -чує; ~ть гримасы (рожи,
мины) разг. кривитися, -влюся, -вишся,
викривлятися, строїти (виробляти) міни;
2. (прикидываться) разг. корчити;
удавати (удаю, удаєш), строїти; ~ть смиренника
удавати [з себе] смиренника.
корчиться корчитися; разг. коцюрбитися,
-блюся, -бишся, карлючитися.
корчма уст. корчма и корчма.
корчмарка уст. корчмарка.
корчмарский уст. корчмарський.
корчмарь уст. корчмар, -й.
коршун орн. шуліка, коршак, -а; разг.
шуляк, -а, рябець, -бця; ~ном налететь
(броситься и т. п.) шулікою (коршаком,
яструбом) налетіти (кинутися и т. п.).
коршуний шуліки (род. п.), шулічий,
коршака (род. п.); разг. рябця (род. п.).
коры стл ивы й разг. уст. корисливий,
, користолюбний.
корыстно нареч. корисливо.
корыстность корисливість, -вості,
користолюбство.
корыстный 1. корисливий; 2.
(корыстолюбивый) корисливий, користолюбний.
корыстолюбец користолюбець, -бця.
корыстолюбиво нареч. користолюбно,
корисливо; (алчно) зажерливо.
корыстолюбивый користолюбний,
корисливий; (алчный) зажерливий.
корыстолюбие користолюбство,
корисливість, -вості; (алчность) зажерливість.
корысть 1. (выгода) користь, -ті и користь;
2. см. корыстолюбие.
корыто корйто; (для домашнего обихода —
ещё) ночви, -чбв, обл. вагани, -нів, нёць-
ки, -цьок; остаться (оказаться) у разбитого
г-та, вернуться к разбитому ~>ту перен.
лишитися ні з чим, зостатися (опинитися,
залишитися, лишитися) над розбитим
коритом (коло розбитого корита).
корытообразный коритоподібний.
корытце уменьш. коритце; ночовки, -вок,
ночовочки, -чок. Ср. корыто.
корь мед. кір, род. кору.
корьё кора.
корьевой коровй'й.
корьедробилка техн. кородробарка.
корьерезка техн. корорізка.
корюшка ихт. корюка, корюшка.
коряво нареч. кострубато; незугарно,
неоковирно. Ср. корявый 2.
корявость 1. коряві сть, -вості,
кострубатість, -тості; зашкарублість, -лості; 2.
кострубатість, -тості; незугарність, -ності,
неоковирність. Ср. корявый 1—2.
корявый 1. корявий, кострубатий;
(заскорузлый — о руках, пальцах —- ещё)
шкарубкий, зашкарублий; (коряжистый)
разг. корячкуватий; 2. перен. разг.
кострубатий; разг. незугарний, неоковирний;
3. (изрытый оспой) прост, рябий.
коряга, прост, коряжина корч, -а, реже
корйга, коряжина.
коряжистый корчуватий; разе, корчастий,
корячкуватий, кордубатий.
коряк коряк, -а; /^кй мн. коряки, -ків.
корякский коряцький.
корячиться 1. прост, розкарячуватися,
-чуюся, -чуєшся; 2. перен. прост,
упиратися, опинатися.
корячка корячка.
коса (народность) коса.
косаг (заплетённые волосы) коса.
коса2 с.-х. коса; нашла ~са на камень погов.
найшла (трапила) коса на камінь.
коса3 геогр. коса.
косарь* косар, -я.
косарь2 (нож) сікач, -а.
косатка зоол. косатка.
косач орн. тетерук, -а, тетерюк, тетеря,
тетервак, -а, тетерів, -рева.
косачиныи тетеруковий, тетерин, -а, -є,
тетерячий.
косвенно нареч. 1. скісно; 2. посередньо;
побічно; 3. побічно. Ср. косвенный 1—2, 4.
косвенный 1. (косой) уст. скісний; ~ый
взгляд (взор) скісний погляд; 2. (не
непосредственный) посередній, непрямий;
(побочный) побічлий; ~ые налоги фин.
непрямі податки; ~ые удобрения с.-х.
непрямі добрива; 3. грам, непрямий; ^ый
вопрос непряме питання; ~ое дополнение
непрямий додаток; ~ые падежи непрямі
відмінки; ~ая речь непряма мова; 4. юр.
непрямий, побічний; ~ые улики см.
улика 2.
косеканс мат. косеканс.
косенький ласк, косенький.
косеть ставати (стаю, стаєш) кбсим, косіти.
косец косар, -я.
косилка с.-х. косарка.
косина прост. 1. перекіс, -косу; 2.
(косоглазие) косоокість, -кості.
косинка, ласк, прост, косоокість, -кості.
косинус мат. косинус.
косить1 (косой, косилкой, перен.) косити
(кош^, косиш).
косить2 І. (направлятьг вкось, кривить)
перекошувати, -шую, -шуеш, косити
(кошу, косиш), кривити, -влю, -виш; ~ть рот

коситься
584
косолапость
кривити рота (рот); 2. (смотреть искоса,
сбоку) косити, скошувати; ~ть глаза
(глазами) косити очі (очима), скошувати
очі; 3. (страдать косоглазием) косити;
обл. зйзом дивитися (-влюся, -вишся);
он ~т на один глаз він косить (косий) на
одне око.
коситься1 коситися (коситься). Ср. косить1.
коситься 2 (кривиться) коситися (кошуся,
косишся); (смотреть искоса) дивитися
(-влюся, -вишся) скоса (обл. зизом).
коейца 1. уменьш. кіска, косиця; 2. мор.
косиця.
косичка уменьш.-ласк. кіска, кісонька,
косичка.
косма см. космы.
косматеть разг. кошлатіти, кудлатіти.
косматить разг. кошлати, кошлатити, -лачу,
-латиш, косматити, -мачу, -матиш, косма-
чити, куйовдити, -джу, -диш,
розкуйовджувати, -джую, -джуєш, кудлати, кучмити,
-млю, -миш, кострубачити.
косматиться разг. кошлатися, кошлатитися,
-лачуся, -латишся, косматитися, -мачуся,
-матишся, космачитися, куйовдитися,
-джуся, -дишся, розкуйовджуватися,
-джуюся, -джуєшся, кудлатися.
косматый кошлатий, косматий, кострубатий;
разг. кудлатий, кудластий, патлатий,
пелехатий; (лохматый) - лахматий.
космач прост, кудлай, -лая, кудлань, -ня,
кудлач, -а, кудла, патлач, -а, патлань,
-ня; обл. куйовда.
косметик косметик.
косметика косметика.
косметический косметичний.
косметичка косметичка.
космический космічний; <~ая пыль астр.
космічний пил; ~ие лучй физ. космічне
проміння, космічні промені; '~ий корабль
космічний корабель.
космогонический космогонічний.
космогония космогонія.
космографический уст, космографічний.
космография уст. космографія.
космодром космодром, -у.
космологический космологічний.
космология космологія.
космонавт космонавт.
космонавтика космонавтика.
космонавтка космонавтка.
космоплавание космоплавання.
космоплан космоплан.
космополит космополіт.
космополитизм космополітизм, -у.
космополитический космополітичний.
космополитичный космополітичний.
космополитка космополітка.
космос космос, -у.
космы прост, патли, -лів, кудли, кбсми, род.
косм, космак^, -ків, пёлехи, -хів; ~ма
ед. патла, кудла, космак, -а, пелех.
косная обл. човник.
коснеть 1. (пребывать в состоянии застоя)
нидіти, скніти, шкарубнути; 2. (терять
подвижность, гибкость, коченеть)
дубіти, клякнути, заклякати.
косно нареч. відстало, зашкарубло, заклякло,
задубіло; мляво. Ср. косный1.
косной обл.: ~ая лодка човник.
косность відсталість, -лості, зашкарублість,
закляклість, задубілість; млявість, -во-
сті. Ср. косный1.
косноязычие недорікуватість, -тості,
недомовність, -ності,
косноязычно марен, недорікувато.
косноязычный недорікуватий, недорікий,
недомовний.
коснуться см. касаться.
косный1 відсталий, зашкарублий,
закляклий, задубілий; (медлительный, ленивый)
млявий; ~ые взгляды відсталі
(зашкарублі, задубілі) погляди; ~ый ум ледачий
(млявий) розум; ~ый человек відстала
(млява розумом) людина.
косный2 кісний. Ср. коса1.
косный3 косовий; ~ая сталь техн. косова
сталь. Ср. коса2.
косо нареч. косо, криво; (наклонно — еще)
скісно; ~со смотреть (глядеть) на кого скоса
(косо) дивитися на кого; ~со улыбаться
(усмехаться) косо всміхатися (посміхатися).
кособокий кособокий, кривобокий.
кособоко нареч. кособоко, кривобоко.
кособочить прост, кособочити, кривобочити»
неперех. кособочитися.
кособочиться прост, кособочитися.
косовйца с.-х. косовиця.
косовйще кісся.
косоворотка косоворотка.
косоглазие мед. косоокість, -кості.
косоглазость косоокість, -кості.
косоглазый косоокий, косий; разг. криво-
окий; обл. зизоокий, зизуватий.
косогор косогір, -гору.
косой 1. косий; (идущий наклонно — ещё)
скісний, навскісний; ~6й взгляд (взор)
косий погляд; ~6й ворот косий комір;
~6й парус спец, косий парус; <*6й пробор
косий проділ; ~6й треугольник мат.
косий трикутник; ~6й угол косий кут; ~ая
сажень в плечах у кого, в ~ую сажень
ростом кто широкоплечий (кремезний,
дужий) хто; 2. (косоглазый) косоокий,
косий; разг. кривоокий; обл. зизоокий, зи-
зий, зизуватий; 3. (в знач. сущ.: заяц)
прост, куций, -ого.
косок спец. косок, -ска.
косолапить клйшати.
косолапо нареч. 1. клишаво; 2. незграбно.
Ср. косолапый 1—2.
косолапость 1. клишоногість, -гості,
клишавість, -вості; 2. незграбність, -ності. Ср.
косолапый 1—2.

косолапый
585
костяной
косолапый 1. клишоногий, клишавий; 2. (не- I
уклюжий) разг. незграбний.
косоприцельный: ~ый огонь воєн,
косоприцільний вогонь.
косоротиться (скашивать рот) прост. I
кривити (-влю, -виш) рота, кривитися. І
косоротый прост, косорбтий, криворотий.
косорукий косорукий, криворукий.
косорукость мед, косору кість, -кості, кривору-
кість,
косослой лес, косошарість, -рості.
косослойность лес, косошарість, -рості.
косослойный лес. косошарий.
косоугольник мат. косокутник.
косоугольный мат. косокутний.
Коста-Рйка Коста-Ріка.
костёл костьол, -у.
костёльный костьольний.
костенеть костеніти; (коченеть — ещё)
кликнути, заклякати, дубіти.
костёр1 1. багаття, вогнище, огнище; обл.
ватра; пионерский ~р піонерське вогнище
(багаття), піонерський костёр; 2.
(поленница) обл., спец. костёр; 3. горн, костёр.
костёр 2 (Вготив Ь.) бот. стбколос, -у.
костерить см. костить.
костерок, костёрчик уменьш. багаттячко.
костистость костистість, -тості; кощавість,
-вості, кістлявість. Ср. костистый.
костистый костистий; разг. окостуватий; І
(костлявый — ещё) кощавий, кістлявий;
А'ые рыбы ихт. костисті рйби.
костить прост, чесати (чешу, чёшеш),
чистити (чищу, чистиш), костити (кощу, костиш),
карт&ти, лаяти.
костлявость кощавість, -вості, кістлявість;
костистість, -тості. Ср. костлявый.
костлявый кощавий, кістлявий;
(костистый — ещё) костистий, разг. окостуватий.
костный кістковий; ~ый мозг анат,
кістковий мозок.
костоеда мед. костоіда.
костолом 1.. (ломота) прост, ломота;
обл. гризь, -зі, гостёць, -тця; 2. (о
человеке) прост, костолам, костолом.
костоломка прост, костоломка.
костоправ уст., ирон. костоправ.
косторез косторіз.
косторезный косторізний.
косточка 1. уменьш.-ласк. и пр. кісточка;
перемывать, перемыть ~ки кому перен.
разг. перемивати, перемити кісточки кому,
перетирати, перетерти на зубах кого; 'по
~кам разбирать, разобрать когб-что по
кісточках розбирати, розібрати
(перебирати, перебрати) когб-що; 2. бот. кісточка;
разг, камінець, -нцй; выходить, пойти
в ~ку сад. виходити, піти в кісточку.
косточковые в знач, сущ. бот, кісточкові,
-их.
косточковый бот, кісточкбвий.
костра спец, костриця, терміття.
кострец крижі, -жів, кострець, -ця; (у птиц)
куприк, купер, -пра.
кострика, кострйца см. костра.
костричный костричний; (сделанный из
костры — ещё) костричаний.
кострище вогнище, бгнище.
костровый1 1. вогнищевий, огнищевий;
2. костровий. Ср. костёр1 1, 3.
костровый2 см. костричный.
Кострома Кострома.
Костромская область Костромська область.
костромской костромський.
костылёк, костылик уменьш.-ласк, 1. мй-
личка, костурбк, -рка; 2. костурбк. Ср,
костыль 1—2.
костыль 1. (для хромых) милиця, костур,
увел, костуряка; обл, куля; 2. (посох)
уст. кбстур; 3. (гвоздь, стержень)
костиль, -ля.
костыльный 1. мйличний, кбстурний; 2. кб-
стурний; 3. костильний; ~ый молоток
ж.-д. костильний молоток. Ср, костыль
1—3.
костылять 1. (бить) прост, дубасити, -башу,
-басиш, дубцювати, -цюю, -цюєш,
лупцювати, -цюю, -цюєш; 2. (хромать) прост,
шкандибати, шкутильгати.
кость кістка, реже кість, род, кості; до ~тёй
[промокнуть, измокнуть, промёрзнуть и
т. п.) разг, до кісток [промокнути,
змокнути, промерзнути и т. п.], до рубця
(до рубчика, до нитки) промокнути
(змокнути); кожа да ^ти, одни ~ти см. кожа
1; ~тёй не собрать прост, кісток не
зібрати; лечь ~тьмй рит. лягтй кістками
(кістьми, трупом); построить (воздвигнуть)
на ~тя"х перен. побудувати (збудувати,
спорудити) на кістках; стоить ~тью в
горле (поперёк горла) прост, стояти кісткою
в горлі (поперек горла); широкая ^ ~ть,
широк ~тью,, широк в ~тй широкий в
кості, ширококостий.
костюм костюм.
костюмер театр, костюмер.
костюмерная в знач. сущ, театр, костюмерна,
-ої.
костюмерный театр, костюмерний.
костюмерша театр, костюмерка.
костюмированный костюмований; ~ый бал
(вечер) костюмбваний бал (вечір).
костюмировать костюмувати, -мую, -муеш.
костюмироваться костюмуватися, -муеться.
костюмировка костюмування.
костюмный костюмний.
костюмчик уменьш. костюмчик.
костяк кістяк, -а; (остов — ещё) бстов.
костяника (ЯиЬиз ьахаііШ Ъ.) бот,
костяниця, кам'яниця.
костяничный костяничний, костяницёвий.
костянка бот. кістянка.
костяной 1. (сделанный из кости) кістяний;
2. (добываемый из кости) кістковий.

костяшка
586
кофейный
костя* шка разг. кісточка.
косуля * зоол. козуля, косуля; обл. сарна,
серна.
косуля2 с.-х. уст..у обл. косуля, плужнйця.
косушка прост, уст. чвёртка.
косхалва кул. косхалва.
косынка косинка.
косыночка уменьш.-ласк. косиночка.
косьба косовйця; (кошение — ещё) косіння.
косье обл. кіссй.
косяк * косйк, -а; (дверной — обычно)
одвірок, -рка; (оконный — обычно) лутка;
обл. варцаб, варцаба.
кося*к* (гурт, стая) косяк, -а, табун, -а.
косяком (нареч.: косо) разг. навскосй,
навкоси, косо.
косячный косячний, табунний, табуновий.
Ср. кося*к2.
косячок1 уменьш.-ласк. косячок, -чка; одві-
рочок, -чка; луточка. Ср. кося* кх.
косячок2 уменьш. косячок, -чка, табунець,
-нця, табунбк, -нка. Ср. кося* к2.
кот кіт, род. кота; *<та в мешке купить пе-
рен. разг. кота в мішку (в тбрбі) купити;
морской ~т зоол. морський кіт, котик.
котангенс мат. котангенс.
котёл казан, -а, котёл, -тла; атомный ~л физ.
атомний казан (котёл); [как] в ~тлё
кипеть (вариться) [як] у казані (у котлі)
кипіти (варитися); толова с (как) пивной
~л прост, голова як макітра.
котелок 1. казанок, -нка, казанчик, котелок,
-лка; ~к варит перен. прост, макітра
варить; 2. (мужская шляпа) котелок.
котельная в знач. сущ. казанна, -ої, котельна.
котельный казановий, котельний.
котельщик спец. казаняр, -а, котляр, -а,
котельник.
котёнок котеня, -нити, коти, -тйти, кошеня,
киценй.
котёночек ласк, котенятко, котйтко,
кошенятко, киценйтко.
котерйя уст. котерія.
котик 1. уменьш.-ласк. котик, коток, -тка,
коточок, -чка, котусь, -сй; 2. зоол. котик,
морський кіт (род. кота).
котиковый кбтиковий.
котильон котильйон.
котировальный фин. котирувальний.
котировать фин. котирувати, -рую, -руєш.
котироваться фин., перен. котируватися,
-руюся, -руєшся.
котировка фин. котирування.
котировочный фин. котирувальний.
котиться котитися (кбтиться).
котлета котлета, січеник; отбивная ~та
відбивна котлета, січеник.
котлетка уменьш. котлетка.
котлетный котлетний.
котлован котлован.
котловина улоговина и улоговина; обл. кіт-
лина, кітловина.
котловинный улоговинний и улоговинний.
котловый казановий, котловий.
котлообразный казаноподібний,
котлоподібний.
коток ласк, фольк. коток, -тка, котик.
котомка торба, торбина, торбинка; обл.
шанька; (у зел — ещё) клунок, -нка.
котомочка уменьш.-ласк. торбочка,
торбиночка, торбинонька; клуночок, -чка. Ср.
котомка.
котонизатор текст, котонізатор.
котонизацибнный текст, котонізаційний.
котонизация текст, котонізація.
котонизировать текст, котонізувати, -зую,
-зуеш.
котонизироваться текст, котонізуватися,
-зується.
котонин текст, котонін, -у.
Котопахи Котопахі (нескл.).
который мест. 1. (вопросительное) котрий;
(какой) який; ~ый раз вы это делаете?
котрий раз ви це робите?; ~ый час? котра
година?; ~ое Яблоко вам больше нравится?
котре (яке) яблуко вам більше
подобається?; с ~ых пор? відколи?, з яких пір?,
з якбго часу?; не помню, в ~ом доме он
живёт не пам'ятаю, в котрому (в якому)
будинку (домі) він живе (мешкає); не знаю, в
~ом часу надо явиться не знаю, о котрій
годині треба з'явитися; 2. (относительное—
в придаточном предложении) який, що,
редко котрий; шкаф, в ~ом лежат книги
шафа, в якій (де) лежать книжки (книги);
человек, ~ый приходил вчера людина,
яка (що) приходила вчора; 3.
(неопределённое) прост, котрий, який;
(некоторый) декотрий, деякий; ~ые..., м>іе...
(одни — другие: при перечислении,
сопоставлении) котрі..., котрі...; які..., які...
который-нибудь, уст. который-либо мест.
разг. котрий-нёбудь, род. котрого-нё-
будь, реже котрий-будь; (какой-нибудь)
який-нёбудь, якййсь, род. якогось.
который-то мест. разг. котрийсь, -рбгось;
(какой-то) якййсь, род. якогось.
Котофей фольк., шутл. пан Коцький, ко-
тар, -я.
коттедж котёдж, -у.
котурны театр, ист., перен. котурни, -нів;
~н ер. котурн.
коты обл. кйнді, -дів, коти, -тів.
кофе (м.) кава, кофе (нескл., ср.).
кофеёк ласк, кавонька, кавочка, кофейбк,-йку.
кофеин фарм. кофеїн, -у.
кофеинка разг. кофеїнка.
кофей прост, кава, кофе (нескл., ср.);
разг. кбфій, -фію.
кофейная см. кофейня.
кофейник кавник, кав'янйк, -а, кофейник.
кофейница кавнйчка, кавнйця, кофёйниця.
кофейный кавовий, кофейний; ~ое дерево
кофейне дерево, кофе (нескл., ср.).

кофейня
587
КОШКИН
кофейня усщ- кофейня; кав'ярня.
кофта кофта; разг. кофтина.
кофтёнка уничиж. кофтина, кофтинка.
ксфточка уменыи. кофточка, кофтинка.
кохинхинка с.-х. кохінхінка.
кохинхйнский с.-х. кохінхінський.
кочан качан, -а; (головка — обычно) головка.
кочанный качанний, качановий; /*ая капуста
качанна капуста.
кочевание кочування, кочівля; мандрування.
Ср. кочевать.
кочевать кочувати, -чую, -чуєш;
(путешествовать — ещё) мандрувати, -рую, -руєш,
обл. вандрувати.
кочёвка 1. (действие) кочування, кочівля;
2. (кочевье) кочовище.
кочевники кочівники, -ків, кочовики; ~к
ед. кочівник, -а, кочовик.
кочевница кочівниця.
кочевнический кочівницький.
кочевой кочовий.
кочевряжиться прост, комизитися, -мижуся,
-мизйшся, коцюбитися, -блюся, -бишся
(упрямиться, артачиться); (важничать)
разг. задаватися, -даюся, -даєшся;
(кривляться) ламатися, разг. кривлятися;
(дурачиться) разг. дуріти.
кочевье 1. кочовище; 2. (действие)
кочування, кочівля.
кочегар кочегар.
кочегарка, уст. кочегарная кочегарка,
кочегарня.
кочегарный кочегарний.
кочегарня уст. см. кочегарка.
кочедыжник (АіНугіит К о і Ь.) бот. безщйт-
ник.
коченеть заклякати, клякнути, дубіти; разг.
коцюбнути; (мёрзнуть) мерзнути,
замерзати, разг. коліти.
кочень прост, см. кочан.
кочерга коцюба, кочерга; ни богу свечка
ни чёрту ~га см. бог.
кочерёжка уменьш. коцюбка, кочерёжка.
кочерыжка качан, -а.
кочет обл. півень, -вня; обл. когут, -а и
когут, -а.
кочетйный о б л. півнячий; обл. когутячий.
кочеток уменьш.-ласк. обл. півник,
півничок, -чка; обл. когутик.
кочешок уменьш. качанчик.
кочка 1. (на лугу> на болоте) купина и
купина; ~ки мн. купини, -пйн и купини,
-пин, собир. купиння, куп'я и куп'я;
2. (неровность земли, дороги) грудка;
^ки мн. грудки, -док, собир. груддя и
груддя, груда.
кочкарник обл. купиння.
кочковатый 1. купинястий; 2. грудкуватий,
грудуватий. Ср. кочка 1—2.
кочкорез с.-х. купиноріз.
кош1 обл., ист. кіш, род. коша.
кош2 рыб. обл. кіш, род. коша.
кошара обл. кошара.
кошатина разг. котятина, кошатина.
кошатник разг. 1. (человек, занимающийся
ловлей кошек) котолуп; 2. (любитель
кошек) котолюб, котйчий батько.
кошатница котолюбка, котяча мама (мати,
-тері). Ср. кошатник 2.
кошачий котйчий, кошачий.
кошачьи в знач. сущ. зоол. коти, -тГв.
кошева, уменьш. кошёвка обл. сани, -ней;
(розвальни) ґринджоли, -джбл.
кошевой ист. 1. кошовий; ~6іл атаман
кошовий отаман; 2. в знач. сущ. кошовйй,
-ого.
кошелёк І. гаманець, -нця\ гаман, -а (увел.),
калитка, капшук, -а, уменьш. капшучок,
-чка; обл. мошонка; толстый (тугой,
полный и т. п.) ~к повний (разг.
повнісінький) гаманець (гаман); пустой (тощий
и т. п.) ~к пустий гаманець (гаман);
2. см. кошель 3.
кошёлка разг. кошик, кошіль, -шёля и
кошіль, -шеля; (побольше) кіш, род. коша.
кошель 1. обл. (плетёная сумка) кошіль,
-шеля и кошіль, -шеля, кбшик; 2.
(большой кошелёк) уст. гаман, -а; 3. рыб.
кошіль.
кошельковый: <~ый невод см. кошель 3.
кошение косіння; (косьба — ещё) косовйця.
кошенилевый см. кошенильный.
кошениль энтом., хим. кошеніль, -лі; разг.
червець, -вця и червець, -вця.
кошенильный энтом., хим. кошенільний,
кошенілевий.
кошенина 1. обл. кошениця, кошанйця;
2. (косьба) обл. косовйця; (кошение —
ещё) косіння.
кошенный прич. кбшений.
кошеный прил. кбшений, скошений.
кошечий см. кошачий.
кошечкауменьш.-ласк, кішечка, кицюня,
киця, кйценька, кицюнька.
кошка г 1. кішка; разг. кицька, кітка; (кот—
обычно) кіт, род. кота; как ~ка с собакой
[живут] разг. як кішка з собакою [живуть];
как угорелая ~ка разг. як очманілий кіт;
~ки на душе (на сердце) скребут перен.
разг. котіі на серці шкребуть (скребуть),
на душі [наче] миші шкрябають
(шкребуть, скребуть); клопіт серце крає;
[чёрная] ~ка пробежала (проскочила) между
кем перен. разг. [чорний] кіт пробіг між
(поміж) ким, [чорна] кішка пробігла між
(поміж) ким; играть в ~ки-мышки дет.
грати в кота-мишки; знает ~ка, чьё м^со
съела по гов. знає (чує) кішка, чиє сало
з'їла; 2. (якорь) кішка; (небольшой —
ещё) рачок, -чка; 3. ~ш (мн.:
приспособление для подъёма на столбы) кішки,
-шок, кігті, -тів.
кошка2 (отмель) обл. коей.
кошкин кішки (род. п.), котячий, кошачий.

кошкодав
588
краковбк
кошкодав, кошкодёр раза, котолуп.
кошмі повстина, кошма.
кошмар страхіття, кошмар, -у; обл. змора.
кошмарно парен, страхітно, кошмарно;
жахливо. Ср. кошмарный.
кошмарный страхітний, страховинний,
кошмарний; (ужасный, отвратительный —
ещё) жахливий.
кошмовый 1. повстинний, кошмовий; 2.
(сделанный из кошмы) повстяний и
повстяний, кошмовий.
кошница уст., обл. кбшик, кошіль, -шеля
и кошіль, -шеля.
кошт уст. кошт, -у, кошти, -тів.
кощей миф., перен. разг. кощій, -щія;
(скупец — ещё) скнара.
кощунственный церк., перен. блюзнірський,
кощунний.
кощунство церк., перен. блюзнірство,
кощунство.
кощунствовать церк., перен. блюзнити, блюз-
нувати, -ную, -нуєш, кощунствувати,
-ствую, -ствуеш.
коэффициент мат., физ. коефіцієнт; ~т
полезного действия физ. коефіцієнт корисної
дії.
кпереди парен, прост, наперёд, уперед.
КПСС (Коммунистическая
партия Советского Союза) КПРС
(Комуністична партія Радянського Союзу).
КП Украины (Коммунистическая
партия Украины) КП України
(Комуністична партія України).
краб краб.
крабовый крабовий.
краболов краболбв.
краболовный краболовний.
кравчий сущ. ист. чашник, підчаший, -ого,
кравчий.
краги краги, род. краг.
краденный прич. крадений.
краденое в знач. сущ. крадене, -ого.
краденый прил. крадений.
крадучись дееприч., в знач. парен, разг.
крадькома, скрадливо, обл. крадьки;
(тайком) потай, потайки, потайці, потайно,
потайком, разг. потаємно, потаємки,
потаємне, потаємці.
крадущийся 1. прич. який (що) крадеться
(скрадається); 2. в знач. прил. скрадливий.
краевед краєзнавець, -вця.
краеведение краєзнавство.
краеведческий краєзнавчий.
краевой крайовий.
краеугольный наріжний; ~ый камень чего
наріжний кймінь чого.
краешек умсньш. краєчок, -чка, крайок,
йка, крайчик, кінчик; (хлеба и т. п.—
ещё) окраєць, род. окрайця, окрайчик;
(материи — ещё) бережок, -жка.
кража крадіжка, крадіж, -дежу, крадіння,
кража.
край * сущ. 1. (предельная линия, окраина)
край, род. краю; (конец — ещё) кінець,
-нця; (верхний обрез стенок сосуда и т. п.,
перен.— ещё) вінця, -нець; из края в ~й,
от края [и] до края від (з) краю [і] до краю,
з краю в край, з кінця в кінець; на ~й
света (земли) на край світу; на краю света
(земли) на краю світу (землі); с краю
скраю; быть на краю могилы (гроба) см.
могила 1; литься (переливаться, бить
и т. п.) через ~й литися (переливатися,
бйти и т. п.) через вінця (через край);
налить до краёв (с краями) налйти по [самі]
вінця, налйти до [самих] вінець (вщерть);
вода полилась через края кувшина вода
полилася через вінця глечика; краем уха
слушать (слышать), услышать см. ухо 1;
хватить через ~й разг. перебрати міру
(мірку, через край); 2. (область,
местность, административно-территориальная
единица) край; (страна) країна; в наших
краях у наших краях.
край 2 предл. обл. край; ~й дороги край
дороги (шляху); ~й стола край (кінець)
столу (стола).
крайисполком (краевой
исполнительный комитет)
крайвиконком, -у (крайовий виконавчий комітет).
крайком (краевой комитет)
крайком, -у (крайовий комітет).
крайне нареч. надто, аж надто; (очень) дуже,
конче; (весьма) вёльми; (чрезвычайно)
надзвичайно; (вконец) до краю, украй;
~не важно надто (аж надто, дуже,
надзвичайно, вельми) важливо; ~не лево
настроенный украй ліво настроєний; ~не
необходимо конче потрібно (треба); разг. до
зарізу (до скруту) треба; ~не смущённый
надзвичайно (дуже, вельми) збентежений;
~не удивлённый надзвичайно (дуже, надто,
аж надто, вельми) здивований.
крайний 1. крайній; обл. скрайній; в ~ем
случае в крайньому разі (випадку); к ~ему
сожалению на превеликий жаль; ~ий
срок крайній строк (термін); ~яя
необходимость гостра (крайня, конечна,
доконечна) потреба; по ~ей мере принаймні;
2. (чрезвычайный) надзвичайний,
крайній; обл. скрайній; ~ие меры крайні
(надзвичайні) заходи.
крайность 1. крайність, -ності; в ~ти прост,
в крайньому разі; до ~ти разг.
надзвичайно; (вконец) до краю, украй; довести
до ~ти (вывести кого-л. из себя) разг.
роздратувати, -тую, -туєш; по ~ти прост,
принаймні; (однако) проте; 2.
(тяжёлое положение) скрута; разг. скрут, -у;
(нужда, бедность, нищета) злидні, -нів;
быть в ~ти бути в скруті.
Краков Краків, -кова.
краковский краківський,
краковяк краков'як.

краля
589
красненькая
краля 1. прост, краля; красуня; 2. (дама)
карт. уст., обл. краля.
Краматорск Краматорськ.
краматорский краматорський.
крамбе (СгатЬе Ь.) бот. катран, -у.
крамола уст. крамола.
крамольник уст. крамольник.
крамольничать уст. крамблити.
крамольнический уст. крамольницький.
крамбльный уст. крамольний.
кран кран.
кранец мор. 1. кранець, -нця; 2. ~нцы (мн.:
место для хранения снарядов) кранці,
-ців.
краник уменьш. краник.
краниологический антр. краніологічний.
краниология антр. краніологія.
краниометрический антр. краніометричний.
краниометрия антр. краніометрія.
крановщйк кранівник, -а, крановйк, -а.
крановщица кранівниця.
крановый крановий.
крап 1. крапки, -пбк, цятки, -тбк; 2. (в
картах, на обрезах книг) крап, -у.
крапать 1. (о дожде) крапати, -пае и -пле,
накрапати; 2. (покрывать крапинами,
наносить крап) накрапляти, накраплювати,
-люю, -люєш, цяткувати, -кую, -куєш.
крапива бот. кропива.
крапйвник 1. (заросли крапивы)
кропив'яник; 2. орн. волове очко.
крапивница К мед. кропив'янка,
кропивниця; 2. энтом. кропив'янка, кропив'яна
ванёса.
крапивные в знач. сущ. бот. кропивові, -их.
крапивный кропив'яний; ~ая лихорадка мед.
уст. кропив'яна пропасниця, кропив'янка,
кропивниця; ~се семя кропив'яне насіння
(сім'я).
крапина крапка, цятка.
крапинка уменьш.-ласк. крапочка, цяточка,
цятинка, цятиночка.
краплак спец. краплак, -у.
крапление накрапляння, цяткування. Ср.
крапать 2.
крапленный прич. накраплений, цяткований.
Ср. крапать 2.
краплёный прил. карт, краплений,
накраплений.
крапп бот., хим. крап, -у.
крапчатый крапчастий, краплистий.
краса краса; (о внешности человека — еще)
врода; во всей [своей] ~сё у всій (в усій)
[своїй] красі; для <*сы для красй.
красавец красень, -сеня и -сня, красунь,
-ни, вродливець, -вця; разг. хорошун,
-а; обл. гарнюк, -а.
красавица красуня, вродливиця; разг. кра-
суха, краля, хорошуля; ласк, красунечка.
красавка (Аігора Ь.) бот. беладонна.
красавчик ласк, красень, -сеня и -сня,
красунь, -ня; разг.. красунчик, хорошунчик.
красивенький ласк, гарненький,
гарнесенький.
красиво нареч. гарно, красиво; кр&сно; файно.
Ср. красивый 1.
красивость красивість, -вості; вродливість.
Ср. красивый 1.
красивый 1. гарний, красивий; поэз.
красний; обл. файний; (о внешности
человека — ещё) вродливий, гарний на вроду,
реже хороший, разг. красовйтий, уст.
сподббний; не родись ~ым ( ~ый), а
родись счастливым (счастливый); не родись
ни умён, ни ~сйв, а родись счастлив поел.
не родись вродливий (вродливим,
красивий, красивим), а родись щасливий
(щасливим); не родися красна, та родися щасна;
2. (блестящий, эффектный) красивий;
~ые слова (фразы) красиві слова (фрази).
красильная см. красильня.
красильный фарбувальний, красильний; ~ое
вещество хим. барвник, -а.
красильня фарбувальня, фарбарня,
красильня.
красильщик спец. фарбар, -й, красильник.
красильщица спец. фарбарка, красильниця.
краситель хим. барвник, -а.
красить 1. фарбувати, -бую, -буєш, красити
(крашу, красиш) и красити (крашу,
красиш); 2. (делать красивым, украшать)
прикрашати, прикрашувати, -шую, -шуєш,
красити; не место ^сит человека, а
человек место поел, не місце красить людину,
а людина місце.
краситься 1. фарбуватися, -буюся, -буєшся,
краситися (крашуся, красишся) и
краситися (крашуся, красишся); 2. (пачкать
краской) разг. красити; 3. страд,
фарбуватися, краситися; прикрашатися,
прикрашуватися, -шується, краситися; ср.
красить 1—2.
краска 1. фарба, реже краска; акварельные
~ки акварельні фарби; 2. ~ки (мн.:
тон, цвет, колорит) барви, род. барв,
колір, -льору, кольори, -рів; 3. ~ки
(мн. перен.: выразительные средства речи,
музыки и т. п.) барви; бедная ~ками
речь бідна на барви мова (выступление:
промова); 4. (румянец) рум'янець, -нця,
краска; ~ка стыда краска сорому; 5.
(действие) разг. фарбування, крашения,
красіння.
красковар спец. фарбовар.
красковарная в знач. сущ. спец. фарбоварня.
красковарный спец. фарбоварний.
красковарня спец. фарбоварня.
краскопульт спец. фарбопульт.
краскотёр спец. 1. (рабочий) фарботерник;
2. (пестик) фарботер. ^
краскотёрка спец. фарботерка.
краскотёрный спец. фарботёрний.
красненькая (в знач. сущ.: десятирублёвка)
прост, уст* червоненька, -ої; десятка.

красненький
красненький ласк, червоненький.
краснеть червоніти; (становиться более
красным — обычно) червонішати; (рдеть,
покрываться румянцем — ещё) шаріти, ша-
рітися; (виднеться — о красных
предметах — ещё) червонітися; ~ть до корней
волос (до ушей) червоніти по саме волосся
(по самі вуха).
краснеться червонітися, червоніти; (рдеть,
покрываться румянцем — ещё) шар ітися,
шаріти.
красно нареч. 1. червоно; 2. (красноречиво,
складно) красномовно, красно; разг. про-
речисто; ~но говорить красномовно
(красно) говорити.
красноармеец червоноармїєць, -мійця.
красноармейка червоноармійка.
красноармейский червоноармійський.
краснобай красномовець, -вця; (болтун)
разг. балакун, -а, базіка, базікало.
краен обайство порожнє красномовство; разг.
балакунство; (болтовня) разг. балаканина,
патякання, базікання.
красно-б^рый червбно-бурий.
красноватый червонястий, червонастий,
червонавий, червонуватий, червонкуватий;
обл. червонивий.
красногвардеец червоногвардієць, -дійця.
красногвардейский червоногвардійський.
красноглазый червоноокий.
Краснодар Краснодар.
краснодарский Краснодарський.
Краснодарский край Краснодарський край.
краснодеревец (мебельщик) червонодеревець,
-вця, червонодеревник.
краснодеревный см. краснодерёвый.
краснодеревщик см. краснодеревец.
краснодерёвый червонодеревий,
червонодеревний.
Красное море Червбне мбре.
краснозвёздный червонозбряний,
червонозорий.
краснозём червонозем, -у.
краснозёмный червоноземний.
краснознамёнец червонопрапорник.
краснознамённый червонопрапорний.
краснокожий 1. червоношкірий; 2. в знач.
сущ. червоношкірий, -ого.
краснокрылый червонокрилий.
краснолесье собир. лес. хвойний
(шпильковий) ліс (-у).
краснолицый червоновидий, червонолиций,
-ця, -це.
красноломкий мет. червоноламкий.
красноломкость мет. червоноламкість,
-кості.
красномордый прост, червономордий,
червонопикий.
красноносый червононбеий.
краснопёрка ихт. червоноперка, краснопірка,
краснопёра, -ої, краснопёрка; (собир.—
ещё) краснопір, -перу; обл. чорнуха.
590 красный
краснопёрый червоноперий.
красноречиво красномовно; прорёчисто;
промовисто. Ср. красноречивый.
красноречивость красномовність, -ності; про-
речистість, -тості; промовистість. Ср.
красноречивый.
красноречивый , красномовний; разг. прорё-
чистий; (перен.: выразительный,
показательный — ещё) промовистий.
красноречие красномовство,
красномовність, -ності.
краснорожий прост, червонопикий,
червономордий.
краснорыбный рыб. краснорибний.
краснорядец уст. мануфактурист.
краснота 1. червоність, -ності; 2.
(покраснение) почервоніння; (красное пятно)
червона плйма.
краснотал (Заііх асиіЦоііа Ш і 11 сі.) бот.
шелюга, червоний верболіз (-лозу), верба
гостролиста, красноталь, -лю.
красноталовый шелюговий.
краснофлотец червонофлотець, -тця.
краснофлотский червонофлбтський.
красноцвётный червонобарвний,
червоноколірний, червонокольоровий.
краснощёкий червонощокий, червоновидий.
Красноярск Красноярськ.
красноярский красноярський.
Красноярский край Красноярський край.
краснуха мед., вет. краснуха, червона
висипка. ,
красный 1. червоний; Красная Армия Червона
Армія; ~ая медь хим. червона мідь; м)е
вино червбне вино; «~ое дерево червбне
дерево; ~ое каление червоний жар; ~ой
нйтью проходить (тянуться)
(подчёркиваться, выделяться) червоною ниткою
проходити (тягтися, тягнутися); ~ый гриб
бот. красноголовець, -вця, підосичник;
~ый уголок червоний куток; Красный флот
Червоний флот; Общество Красного Креста
и Красного Полумесяца Товариство
Червоного Хреста і Червоного Півмісяця;
под ~ую шапку попасть (угодить и т. п.)
разг. уст. потрапити в солдати;
2. (хороший, красивый, почётный,
дорогой, светлый) фоль к., уст. красний; для
(ради) ~ого словца разг. для (заради,
ради) красного слівця, заради (ради)
дотепу; Красная площадь (в Москве)
Красна площа; ~ая дичь красна дичина; ~ая
рыба (рыба семейства осетровых) красна
рйба; ~ая строка новий рядок; (абзац)
абзац; с ~ой строки з нового рядка, з
абзаца; ~ая цена разг. красна ціна; ~ое
лето фольк. красне літо (літечко); ~ые
ряды см. ряд 5; ~ый зверь красний звір;
^ый лес хвойний (шпильковий) ліс; (бор)
бір, род. бору; ~ый товар уст. крам, -у,
товар, -у, мануфактура; 3. в знач. сущ.
полит, червоний, -ого.

красоваться
591
крекинговый
красоваться красуватися, -суюся, -суєшся,
реже красувати, красїти, викрашатися;
(горделиво — ещё) пишатися, разг.
питати, обл. пишнітися.
красота 1. краса, красота; (о внешности
человека — ещё) врода; какая ~та! яка
краса!; 2. ~соты (мн.: красивые места)
красоти, -сот; ~соты природы красоти
природи.
красотка разг. красуня; разг. красунька,
красуха, краля.
красочно парен, барвисто, кольористо,
пишнобарвно; яскраво; мальовниче. Ср.
красочный 2.
красочность барвистість, -тості,
кольористість, пишнобарвність, -ності; яскравість,
-вості; мальовничість, -чості. Ср.
красочный 2.
красочный 1. фарбовий; 2. перен. барвистий,
барвний, кольористий, пишнобарвний;
(яркий) яскравий; (живописный)
мальовничий.
красть красти (краду, крадеш); разг.
скрадати, цупити, -плю, -пиш.
красться * (пробираться тайком) крастися
(крадуся, крадешся), скрадатися.
красться2 страд, крастися (крадеться). Ср.
красть.
красящий 1. прич. який (що) фарбує (красить);
2. (в знач. прил.: содержащий в себе
краску) барвний, красильний; (наносящий
краску) фарбувальний; ~ее вещество хим.
барвник, -а.
крат: во сто (во много) ~т у с т. у сто (у
багато) разів (раз; уст. крот, крат).
кратер кратер.
кратерный кратерний.
краткий короткий; (сжатый, коротко
изложенный — ещё) стислий; ~ие формы
прилагательных грам, короткі форми
прикметників; и ~ое лингв, йот.
кратко нареч. коротко; стисло. Ср. краткий.
кратковременно нареч. короткочасно,
недовгочасно, нетривало.
кратковременность короткочасність, -ності,
недовгочасність, нетривалість, -лості.
кратковременный короткочасний,
недовгочасний, нетривалий.
краткосрочность короткотермінбвість, -вості,
кор откострокбві сть.
краткосрочный короткотерміновий,
короткостроковий. /
краткость короткість, -кості; стислість,
-лості. Ср. краткий.
кратное в знач. сущ мат. кратне, -ого.
кратность мат. кратність, -ності.
кратный мат. кратний.
кратчайший превосх. ст. найкорбтший.
крах крах, -у.
крахмал крохмаль, -лю; животный ~л
тваринний крохмаль, глікоген, -у.
крахмаление крохмалення, накрохмалювання.
крахмаленный крохмалений.
крахмалистость крохмалистість, -тості.
крахмалистый крохмалистий.
крахмалить крохмалити, накрохмалювати,
-люю, -люєш.
крахмалиться крохмалитися,
накрохмалюватися, -люється.
крахмало-паточный спец, крохмале-патоко-
вий.
крахмальный крохмальний.
крачка орн. крячок, -чка,
краше сравн. ст. ф о л ь к. 1. прил. кращий;
разг. гарніший; ^ше в гроб кладут разг.
мов з труни встав, як з хреста знятий;
2. нареч. краще; разг. гарніше.
крашение фарбування, крашения, красіння.
крашенина уст., обл. крашенина.
крашенинный уст., обл. крашенйнний.
крашенный прич. фарбований, крашений.
крашеный прил. 1. фарбований, крашений;
2. (с накрашенным лицом) разг.
нафарбований, намальований, накрашений.
краюха разг. окраєць, род. окрайця;
(ломоть) скиба, скибка, разг. партйка; обл.
байда.
краюшка умсньш. окрайчик; (ломтик)
скибка, скибочка.
креатура книжн. креатура.
креветка зоол. креветка.
кредит бухг. кредит, -у.
кредит (заём, долг) кредит, -у;
государственный ~т фин. державний кредит; в ~т
у кредит.
кредитив фин. кредитив.
кредитивный фин. кредитивний.
кредитка разг. уст. кредитка.
кредитный кредитний.
кредитование кредитування.
кредитованный кредитований.
кредитовать кредитувати, -тую, -туеш.
кредитоваться кредитуватися, -туюся, -туєш-
ся.
кредитовый бухг. кредитовий и кредитовий.
кредитор кредитор.
кредиторский кредиторський.
кредитоспособность фин.
кредитоспроможність, -ності.
кредитоспособный фин. кредитоспроможний.
кредо кредо (нескл., ср.).
крез крез.
крезол хим. крезол, -у.
крейсер мор. крейсер.
крейсерский мор. крейсерський; ^ая
скорость крейсерська швидкість.
крейсерство мор. крейсерство.
крейсйрование мор. крейсування.
крейсировать мор. крейсувати, -сую, -суєш.
крейсировка мор. крейсування.
крейцер ист. крейцер; обл. крёйцар.
крекинг техн. 1. (о процессе) крекінг, -у;
2. (об установке) крекінг, -а.
крекинговый техн. крекінговий.

крекинг-процесс
592
крепостной
крекинг-процесс техн. крекінг-процес, -у.
крекирование техн. крекінгування.
крекировать техн. крекінгувати, -гую, -гуєш.
крем крем, -у.
кремальерный техн. кремальєрний.
крематорий крематорій, -рію.
кремационный кремаційний.
кремация кремація.
Кременчуг Кременчук, -а.
кременчугский кременчуцький.
кремень кремінь, -меню.
кремешок у ясный, кремінець, -нцй,
кремінчик, крем'яшок, -шка; крем'ях.
кремлёвский кремлівський.
кремль кремль, -ли.
кремнёвка ист., разг. кременівка, фузея,
фузія.
кремнёвый кремінний, крем'яний.
кремнезём хим. кремнезём, -у.
кремнезёмный хим. кремнеземний.
кремниевый хим. кремнієвий.
кремний хим. кремній, -нію, силіцій, -цію.
кремнистость крем'янистість, -тості,
кременистість, кременистість.
кремнистый крем'янистий, кременистий,
кременистий.
кремовый кремовий.
крен мор. и пр. крен, -у.
кренделёк уменьш.-ласк. кренделик.
крендель крендель, -ля; выделывать ногами
мия ( мли) перен. прост, плести [ногами]
кренделі.
крендельный крендельний.
крендельщик спец. крёндельник.
крёнделыцица спец. крёндельниця.
кренить мор. и пр. кренити, хилити, -лю,
-лиш, нахиляти, похиляти.
крениться мор. и пр. кренитися, хилитися,
-люся, -лишся, нахилятися, похилитися.
кренометр мор. и пр. кренометр.
креозот хим. креозот, -у.
креозотовый хим. креозбтовий.
креол кребл.
креолйн хим. креолін, -у.
креолка креолка.
креольский креольський.
креп текст, креп, -у.
крепдешин текст, крепдешин, -у.
крепдешиновый текст, крепдешиновий.
крепёж техн., горн. І. кріплення;*2. (о
материале) кріпильний матеріал (-у),
кріпильні деталі (-лей).
крепёжный техн., горн, кріпильний.
креп-жоржет текст, креп-жоржет, -у.
креп-жоржетовый текст, креп-жоржётовий.
крепильщик горн, кріпильник.
крепитация мед. крепітація.
крепительный кріпильний; (мед.— ещё)
закріпний.
крепйть 1. кріпити, -плю, -пиш и -пиш;
(скреплЛть — ещё) скріплювати, -люю,
-люєш, скріпляти; (закреплять — ещё)
закріплювати, закріпляти; 2. (перен.:
укреплять, усиливать) зміцнювати, -нюю, -ню-
єш, реже зміцняти, міцнити, кріпити;
3. мед. скріплювати, скріпляти, кріпити.
крепиться 1. кріпитися, -плюся, -пйшся и
-пишся; 2. страд, кріпитися;
скріплюватися, -люється, скріплятися;
закріплюватися, закріплятися; ер. крепйть 1.
крепкий міцний, реже кріпкий и кріпкий;
(сильный, выносливый — ещё) сильний,
дужий, цупкий; «*ая дисциплина міцна
дисципліна; має напйтки міцні напої; мій
мороз сильний (міцний, лютий, цупкий
мороз; мае объятия міцні обійми; м)е)
слово (словцо) разг. круте (міцне, кріпке)
слово (слівце); май сон міцний (кріпкий;
разг. твердий) сон; мий человек міцна
(кремезна, цупка, сильна, дужа) людина;
~ая шутка (острота) крутий дотеп; міок
на ухо тугий на вухо.
крепко нареч. 1. міцно, кріпко; сильно,
цупко; (хорошо) добре; ср. крепкий;
2. (очень) прост, дуже, сильно, вельми.
крепкоголовый разг. твердоголовий.
крепколобый разг. твердолобий.
крепко-накрепко нареч. разг. I. (очень крепко)
міцно-преміцно; якнайміцніше; 2. (очень
строго) сувбро-пресувбро; якнайсуворіше.
крепконогий міцноногий.
крепление 1. {действие) кріплення;
скріплювання; закріплювання; ер. крепйть 1;
2. горн, кріплення; 3. (приспособление
для скрепления, укрепления) кріплення,
скріплення.
креплённый прич. 1. кріплений; скріплюваний;
закріплюваний; 2. зміцнюваний. Ср.
крепйть 1—2.
креплёный прил. кріплений.
креп-марокен текст, креп-марокен, -у.
креп-марокёновый текст, креп-марокёновий.
крепнуть міцніти, міцнішати, ставати (стаю,
стаєш) сильнішим, кріпшати, кріпнути;
(становиться сильнее, выздоравливать —
ещё) дужчати, ставати дужчим; (после
болезни) здоровіти, здоровшати, редко
здоровішати; (укрепляться — ещё)
зміцнюватися, -нююся, -нюєшся, реже
зміцнитися.
креповый текст, креповий.
крепостная в знач. сущ. ист.^ кріпачка.
крепостник ист. кріпосник, -а.
крепостнический ист. кріпосницький.
крепостничество ист. кріпосництво,
кріпацтво.
крепостнойг ист. 1. прил. кріпосний;
(относящийся к закрепощённому крестьянину —
обычно) кріпацький; мэй крестьянин крі-
п&к, -а; ~6е право кріпацтво, кріпосне
право; мэе состояние кріпацтво,
кріпосний стан; мэй труд кріпацька (кріпосна)
праця; мэй уклад кріпаччина, кріпосний
уклад; 2. в знач. сущ. кріпак, -а, панщинник.

крепостной
593
крестьянствовать
крепостной2 воен. фортечний, кріпосний.
крепостной3 кріпосний; ~6й акт кріпосний
акт. Ср. крепость 3.
крепостца разг. невелика (разг. малёнька)
фортеця (кріпость); разг. фортёчка, крі-
постйця.
крепость1 (качество, свойство, состояние)
міцність, -ності; міць, род. мбці;
цупкість, -кості. Ср крепкий.
крепость 2воен. фортеця, кріпость, -ті,
твердиня.
крепость3- (о документе) дорев.: купчая ~ть
купча, -ої.
крепость4 (крепостная зависимость) ист.
п рост, кріпацтво.
креп-сатйн текст, креп-сатйн, -у.
креп-сатйновый текст, креп-сатйновий.
крепчайший превосх. ст. иайміцніший; най-
сильнїший, найдужчий. Ср. крепкий.
крепчать міцнішати, дужчати, реже кріп-
шати; (о морозе — ещё) лютішати; мороз
~чает мороз міцнішає (дужчає, лютішає,
ціпить, бере, кріпшає), береться на мороз.
крепче сравн. ст. 1. прил. міцніший, кріп-
ший; сильніший, дужчий, цупкіший;
2. нареч. міцніше, кріпше; сильніше,
дужче, цупкіше. Ср. крепкий.
крепыш разг. кремезний, -ого и кремезний,
-ого, кремезна людина; разг. крёмез,
крем'язень, -зня; (здоровяк) разг. здоровань,
-ня, здоровёць, -вця, здоров'як, -а.
крепь1 горн, кріплення.
крепь2 (непроходимое место, заросли) обл.
хащі, -щів, хаща; обл. хащ, -у, хащина.
крепь3 см. крепость4.
кресало уст., обл. кресало.
кресать уст., обл. кресати (крещу,
крешеш).
кресельный крісельний.
креслице уменьш.-ласк. крісельце, кріселко,
кріслечко; обл. фотельчик, фотёлик.
кресло крісло; обл. фотёль, -ля.
кресс (Ьерійіит Ъ.) бот. хрінниця; ~с-салат
(Ь. ваШит Ъ.) хрінниця посівна,
крес-салат, -у.
крест хрест, -а; болгарский ~т (вид вышивки)
болгарський хрест; вот те ~т прост;
уст. от тобі хрест, їй-бо, їй-богу; ~та
на тебе нет прост, уст. бога ти не боїшся;
как с ~та снятый разг. як (мов, немов,
наче, неначе) з хреста знятий; поставить
~т на ком-чём перен. разг. поставити хрест
над ким-чим (на кому-чому); целовать ~т
(присягать) ист. цілувати хрест,
присягати на хресті.
крестец1 анат. крижі, -жів.
крестец2 (копна) обл. півкопи, полукіпок,
-пка, хрестець, -тця.
крести карт, прост, жир, -у, трёфи, род.
треф, трефа.
крестик уменьш. хрестик.
крестильный рел. хрестильний.
крестинный рел. хрестинний.
крестины рел. хрестини, -тйн.
креститель рел. хреститель, -ля.
крестить рел. и пр. хрестити (хрещу, хрестиш);
(совершать обряд крещения уст., разг.—
ещё) ввбдити в хрест (в закон); не детей
~ть кому с кем разг. не дітей хрестити
кому з ким.
креститься рел. хреститися (хрещуся,
хрестишся).
крест-накрест нарсч. навхрест, хрест-навхрест.
крёстная в знач. сущ. разг. хрещена, -ої;
хрещена мати 4-тері).
крестник хрещёник, похрёсник; обл. фін.
крестница хрещениця, похрёсниця; обл. фіна.
крёстный цсрк. хресний; <*ое знамение хрест,
-а; ~ое целование (присяга) ист. присяга
на хресті, хресне цілування; ^ый ход
процесія, хресний хід; с нами ~ая сила
прост, уст. з нами хресна сила.
крёстный 1. хрещений; обл. хресний; ~ый
отец хрещений батько; ~ая мать хрещена
мати; ~ый сын хрещёник, хрещений син;
^ая дочь хрещениця, хрещена дочка;
2. в знач. сущ. разг. хрещений, -ого;
хрещений батько.
крестовидный хрестовидний, хрестатий,
хрещатий.
крестовик энтом. хрестовик, -а.
крестовина хрестовина, середохрестя,
перехрестя.
крестовка карт, прост, жирівка.
крестовник (8епесіо Ь.) бот. жовтозілля.
крестовница (Сгисіапеїіа Ь.) бот. хрестовий-
ця, крижівниця.
крестовый * хрестовий; «^ый брат уст.
хрестовий брат, брат по хресту; мый поход
ист., перен. хрестовий похід.
крестовый 2 карт, прост, жировий,
трефовий.
крестом в знач, нареч. хрестом, навхрест;
разг. охрест.
крестоносец 1. ист. хрестоносець, -нбсця;
2. энтом. хрестоносець.
крестоносный хрестоносний,
крестообразно нареч. хрестоподібно,
навхрест.
крестообразный хрестоподібний, хрестатий
хрещатий.
крестопоклонный: ~ая неделя церк. серед
охрёсний тиждень (-жня), середохрестя
середопістя, хрестці, -ців.
крестоцветные в знач. сущ. бот. хрестоцвіті
-их.
крестцовый анат. крижовий.
крестьянин селянин.
крестьянка селянка.
крестьянский селянський.
крестьянство селянство.
крестьянствовать бути селянином,
господарювати, -рюю, -рюєш, хазяйнувати, -ную,
-нуеш, хазяювати, -зяюю, -зяюєш.

кретин
кретин кретин.
кретинизм кретинізм, -у.
кретинка кретинка.
кретиноид мед. кретинбїд.
кретон текст, кретон, -у.
кретоновый, кретонный текст, кретбновий,
кретбнний.
кречет орн. кречет.
крешендо см. крещендо.
крешер техн. крешер.
крещатый уст. хрещатий.
крещендо парен, муз. крешендо, крещендо.
крещение 1. церк., перен хрещення и
хрещення; боевое ~ние бойове хрещення;
2. (праздник) церк. водбхреща, -хрещів и
-хрещ, водбхрещі, -щів, водбхреще,
хрещення, иордань, -ні, ордань.
крещённый прин. хрещений; введений у хрест
(у закон). Ср. крестить.
крещенский церк. водохресний; ~ие морозы
(холода) водохресні морози (холоди).
крещёный 1. прил. хрещений; введений у
хрест (у закон); ср. крестить; 2. (в знан.
сущ.: христианин) прост, уст. хрещений,
-ого.
кривая в знан. сущ. 1. мат. и пр. крива,
-бї; 2. (одноглазая) разг. сліпа (-6Ї)
на однё (на одно) око; 0 ~?я вывезет
(вынесет) разг. кривйй кінь вивезе
(перевезе); куда ~ая не (ни) вывезет (не
вынесет, ни вынесет) разг. кудй крива не
вивезе (не винесе); на *юй не объедешь кого
разг. не одариш (не піддуриш) кого.
кривда ф о л ь к. кривда.
криветь разг. сліпнути на однё (на одно)
око.
кривизна кривизна, кривина.
кривить кривйти, -влю, -виш, викривляти,
скривлювати, -люю, -люєш, скривляти.
кривиться кривитися, -влюся, -вишся,
викривлю тися, скривлюватися, -лююся, -люешся,
скривлятися.
кривляка разг. кривляка, мартопляс.
кривлянье разг. кривляння, викривлення.
кривляться разг. кривлятися,
викривлятися.
криво парен, криво; улыбаться (усмехаться)
~во усміхатися (посміхатися, осміхатися)
криво; косо, ""во, лишь бы живо погов.
стук-грюк, абй з рук.
кривобокий кривобокий.
кривобокость кривобокість, -кості.
кривоглазый разг. сліпий на однё (на одно)
око.
криводушие уст. криводушність, -ності.
криводушничать уст. кривйти (-влю, -виш)
душёю.
криводушно парен, уст. криводушно.
криводушный уст. криводушний.
кривой 1. прил. кривйй; ~6е зеркало кривё
дзеркало; ~ая улыбка (усмешка) крива
усмішка и усмішка, пбсмішка; 2. (прил.,
594 криминальный
. в знан. сущ.: одноглазый) разг. сліпий
(-ого) на однё (на одно) око.
Кривой Рог Кривйй Ріг, род. Кривого Рога.
криволи ней ноет ь криволінійність, -ності.
криволинейный криволінійний.
кривоногий кривоногий.
кривоножка разг. кривойїжка.
кривоносый кривоносий.
кривоплечий кривоплечий.
криворогий криворогий.
криворожский криворізький.
Криворожье Криворіжжя.
криворотый криворотий.
криворукий криворукий.
кривотолки разг. кривотлумачення;
пересуди, -дів и пересуди.
кривоцвёт (Ьусорвіз Ь,.) бот. кривоцвіт, -у.
кривошеий кривошиїй; разг. кривов'язий.
кривошея мед. кривошия.
кривошип техн. кривошип.
кривошипный техн. кривошипний.
кривулька уменьш. кривулька, карлючка.
кривуля разг. кривуля, карлючка.
кризис криза; политический ~с політична
криза; правительственный
(министерский) ~с урядова (міністерська) криза.
1 кризисный кризовий, крй*зисний.
І крик 1. крик, -у, кричання, реже викрик, -у;
разг. пбкрик, -у; волання, лемент, -у,
лементування, галас, -у, галасування,
репет, -у, репетування, горлання; вереск,
-у, верещання; гримання; хававкання,
кевкання; підпадьомкання, підпідьомкання;
диркання, дирчання; последний ~к моды
останній крик моди; 2. гук, -у, гукання.
Ср. кричать 1—2.
крикет спорт, крикет.
крикливо парен, крикливо; верескливо;
галасливо. Ср, крикливый.
крикливость крикливість, -вості;
верескливість; галасливість. Ср. крикливый.
крикливый крикливий; (пронзительный —
ещё) верескливий; (шумный — ещё)
галасливий.
крикнуть см. кричать.
крикса обл. 1. (ж.: план) крикливиці,
-виць; обл. крйкси, -сів; 2. (м. и ж.}о пла&
са) плакса (м. и ж.); разг. плаксій, -сій
(м.)9 плаксійка (ж.), плаксун, -а (м.)>
плаксуха (ж.), плаксуня (ж.), рюма
(м. и ж.)у рюмса (м. и ж.), тонкослізка
(м. и ж.)у рёва (м. и ж.).
крикун разг. крикун, -а, горлань, -ня.
крикунья, обл. крикуха разг. крикуха.
крикуша (м. и ж.) прост, крикун, -а (м.),
крикуха (ж.), горлань, -ни (м.).
криминал разг. кримінал, -у.
криминалист юр. криміналіст.
криминалистика юр. криміналістика.
криминалистический юр. криміналістичний.
криминальность юр. кримінальність, -ності.
I криминальный юр. кримінальний.

криминолог
595
кров
криминолог юр. кримінолог.
криминологический юр. кримінологічний.
криминология юр. кримінологія.
крин поэз. уст. крин, -у; см. ещё лилия.
криница обл. криниця, уменьш.-ласк.
криничка, криниченька; обл. кернйця, кирнйця.
кринка глечик.
кринолин уст. кринолін.
криночный глечиковий.
криолит мин. кріоліт, -у.
криоскопия хим. кріоскопія.
криптогамия бот. криптогамія.
криптограмма лингв, криптограма.
криптографический лингв, криптографічний.
криптография лингв, криптографія.
криптомерия бот. криптомерія.
криптон хим. криптон, -у.
криптоним криптонім.
кристадин раоио кристадин.
кристалл кристал.
кристаллизатор спец. кристалізатор.
кристаллизационный кристалізаційний.
кристаллизация кристалізація.
кристаллизировать кристалізувати, -зую,
-зуєш.
кристаллизироваться кристалізуватися, -зує-
ться.
кристаллизованный кристалізований.
кристаллизовать кристалізувати, -зую, -зуєш.
кристаллизоваться кристалізуватися, -зується.
кристаллик уменьш. кристалик.
кристаллит мин. кристаліт, -у.
кристаллически нареч. кристалічно.
кристаллический кристалічний.
кристалличность кристалічність, -ності.
кристаллйчный кристалічний..
кристалловидный кристалоподібний, кристало-
вйдний.
кристаллограф мин. кристалограф. -
кристаллографический мин.
кристалографічний.
кристаллография мин. кристалографія.
кристаллоид мин. кристалоїд, -у.
кристаллообразный кристалоподібний.
кристально нареч. кришталево, кристально.
Ср. кристальный 2.
кристальность кришталевість, -вості, кри-
стальність, -ності. Ср. кристальный 2.
кристальный 1. кристальний; 2. перен.
кришталевий, кристал ьний.
Крит Кріт, -у.
критерий критерій, -рію; ~рий истины фи-
лос. критерій істини.
критик критик.
критика критика; наводить, навести ~ку на
кого-что разг. критикувати, -кую, -куєш,
розкритикувати когб-що; не выдерживает
никакой ~ки, ниже всякой ~ки не
витримує (не, видержує) ніякої (жодної)
критики, нижче від усякої критики.
критикан разг. критикан.
критиканка разг. критиканка.
критиканский разг. критиканський.
критиканство разг. критиканство.
критиканствовать разг. бути критиканом,
критиканствувати, -ствую, -ствуєш.
критиковать критикувати, -кую, -куєш.
критиковаться критикуватися, -куюся,
-куєшся.
критицизм книжн. критицизм, -у.
критически нареч. критично.
критический критичний; (затруднительный,
тяжёлый — ещё) скрутний; ~ий обзор
критичний бгляд; ~ое замечание критичне
зауваження; ~ий ум критичний розум;
~ое состояние вещества физ. критичний
стан ^ речовини; *^ая температура физ.
критична температура; л-ая минута
критична (скрутна) хвилина.
критично нареч. критично.
критичность критичність, -ності.
критичный критичний.
крйтский крітський.
критянин крітянин; ~тя*не крітйни, -тян.
критянка крітянка.
крйца мет. криця.
кричание 1. кричання; зіпання; волання,
лементування, репетування, горлання;
верещання; гримання; хававкання,
кевкання; підпадьомкання, підпідьомкання;
диркання, дирчання; 2. гукання. Ср. кричать
1—2.
кричать, крикнуть 1. кричати, крикнути
и усилит, криконути, сов. редко покріїкну-
ти; разг. зіпати, зіпнути; (несов.: вопить,
орать — еще) волати, лементувати, -тую,
-туєш, разг. галасувати, -сую, -суєш,
репетувати, горлати, горланити;
(пронзительно разг.— ещё) верещати, вереснути;
(сердито на кого — ещё) гримати,
гримнути; (о перепеле, филине и некоторых
других птицах — ещё) хававкати,
хававкнути, разг. кёвкати, кевкнути; (о перепеле)
підпадьомкати, підпадьбмкнути, реже
підпідьомкати, підпідьбмкнути; (несов.: о
коростеле) диркати, дирчати; криком ~чать
разг. криком кричати; 2. (подзывая)
гукати, гукнути и усилит, гуконути.
кричащий 1. прич. який (що) кричить; який
(що) волає (лементує и т. п.), волаючий;
см. кричать; 2. в знач. прил. кричущий;
(бросающийся в глаза) крикливий; ~ие
противоречия кричущі суперечності
(протиріччя); ~ий туалет крикливий туалет.
кричный мет. крицевий, кричний.
кров 1. (крыша) книжн. уст. покрівля;
(строения — ещё) дах, -у; (соломенная
редко — ещё) стріха; 2. (перен.: защита,
прикрытие) поэз. уст. захист, -у,
прикриття, покрив, -у; под ~вом ночи
під прикриттям (під покривом) ночі;
3. (приют) уст., р и т. притулок, -лку;
(пристанище) пристановище, пристанище,
пристановисько; (дом, жилище) хата, дім,

кровавить
596
кровь
род. дому, домівка; остаться без <*ва
лишитися без притулку (без домівки, без
хати); отчий ~в батьківська хата (стріха),
рідна домівка, батьківський (рідний) дім.
кровавить кривавити, -влю, -виш.
кровавиться кривавитися, -влюся, -вишся.
кроваво нарт, криваво.
кроваво-красный криваво-червоний.
кровавый кривавий; (о сражении и т. п.—
ещё) кровопролитний; ~ый бифштекс
(ростбиф) кул. кривавий біфштекс
(ростбіф); ~ое воскресенье ист. кривава неділя;
~ая месть этногр. уст. кривава (кровна)
помета; ~ый пот кривавий піт; до ~ого
пота до кривавого поту; ~ые слёзы криваві
сльози.
кроватка уменьш. ліжечко; ліжко.
кроватный ліжковий.
кровать ліжко.
кровелька уменьш.-ласк. покрівелька; дашок,
-шка. Ср. кровля 1.
кровельный 1. покрівельний; даховий; ~ое
железо дахове залізо; 2. покрівельний.
Ср. кровля 1— 2.
кровельщик покрівельник, укривальник.
кровенеть кривавіти, кривавитися, -влюся,
-вишся.
кровенить прост, кривавити, -влю, -виш.
кровеносный анат. кровоносний.
кроветворение физиол. кровотворення.
кроветворный физиол. кровотворний.
кровинка разг., фольк. кровинка; ни ~ки
в лице ні кровинки на обличчі (на виду,
на лиці).
кровля І.4 покрівля; (строения — ещё) дах,
-У; (соломенное покрытие редко; перен.:
жилище, приют — ещё) стріха; жить под
одной ~лей жйти під однією (під одною)
стріхою (покрівлею); под родной ^лей
під рідною стріхою (покрівлею); 2. горн.
покрівля.
кровно нареч. кровно; разг. кревно; ~но
обидеть смертельно (тяжко, кровно;
кревно) образити.
кровный 1. кровний; разг. кревний; ~ая
вражда смертельна (люта, кровна; кревна)
ворожнеча; ~ый враг смертельний
(лютий, кровний; кревний) ворог; ~ая месть
этногр. кривава (кровна) помста; ~ая
обйда смертельна (тйжка, кровна; кревна)
образа; ~ая связь кровний (кревний)
зв'язок; ~ое дело кровна (кревна) справа,
кровне (кревне) діло; ~ые деньги разг.
кровні (кревні) гроші, кривавиця; 2.
(чистокровный — о лошадях) чистокровний,
чистої крбві.
кровожадно нареч. кровожерно,
кровожерливо.
кровожадность кровожерність, -ності,
кровожерливість, -вості.
кровожадный кровожерний,
кровожерливий.
кровоизлияние мед. крововилив, -у.
кровообращение физиол. кровообіг, -у, кро-
вобіг, -у.
кровоостанавливающий мед. кровоспинний,
кровотамувальний.
кровоочистительный мед. кровоочисний и
кровоочисний, кровоочищувальний.
кровопивец, кровопйец (м.) прост, см.
кровопийца.
кровопийство презр. кровопйветво.
кровопийца (м. и ж.) презр. кровопивця
(м. и ж.), кровопивець, -вця (м.),
кровожер (м.); обл. кровопій (м.).
кровоподтёк сини к, -а, синець, -нцй.
кровоподтёчный синяковий.
кровопролитие кровопролиття, пролиття
крбві, кроволиттй.
кровопролитный кровопролитний;
(кровавый) кривавий.
кровопускание мед., перен. кровопускання.
кровопускательный мед. кровопускальний.
кровосмеситель кровозмісник.
кровосмесительница кровозмісниця.
кровосмесительный кровозмІсний.
кровосмешение, кровосмесительство
кровозмішення.
кровосос 1. зоол. кровосос; 2. (вампир)
обл. упйр, -й, вампір; З. перен. прост.
кровосос; см. ещё кровопийца.
кровососный мед. кровососний.
кровотечение мед. кровотеча.
кровоточивость кровоточивість, -вості.
кровоточивый кровоточивий.
кровоточить кровоточити, -точить.
кровохарканье мед. кровохаркания.
кровохаркать мед. кровохаркати.
кровохлёбка (8ап§иізогЬа Ъ.) бот. родовик, -а.
кровушка ласк, крівця.
кровь кров, -і; (преим. от удара в драке)
разг. юшка, мазка; уст. руда, -дй;
(порода, происхождение животных редко —
ещё) плід, род. плоду; брат по ^ви брат по
крові; сестра по ~ви сестра по крові;
в ~вь (до крови) избить кого до крові
побити кого, спустити (пустити) кров (мазку)
кому; ~вь бросилась (кинулась, ударила)
в голову кров кинулась (ударила, линула)
в гблову (до голови); мвь говорит в ком
кров говорить у кбму; ~вь за ~вь кров за
кров; ~вь играет кров грає; ~вь кипит
(горит, бродит) перен. кров кипйть (горйть,
шумує); ~вь с молоком перен. разг. кров
з молоком; а/вь какая течёт в ком (в чьих
жилах) кров яка тече в кому (в чиїх жилах);
""вь кого на ком кров кого на кому; ~вь
кого падёт на кого кров чий впаде на кого;
~въ стынет (леденеет и т. п.) [в жилах]
перен. кров холбне [в жилах]; лить
(проливать) ~вь чью лйти (проливати, точити)
кров чию; лить (проливать) [свою] ^вь
за кого-что перен. проливати (лйти) [свою]
кров за кбго-що; на ~вй У с т. а) (на месте

кровянистость
597
кропление
убийства) на місці вбивства; б) (путём
убийства) шлихом убивства; писать «"вью
сердца книжн. писати кров'ю серця; пить
(сосать) ~вь чью перен. презр. пйти
(ссати, смоктати) кров чию; портить ~вь кому
псувати кров кому; пускать, пустить
(уст. отворить, отворить, несов. бросать,
кидать) ~вь кому пускати, пустити
(несов. уст. кидати) кров кому; сердце ~вью
обливается перен. сёрце кров'ю
обливається, сёрце кривавиться; смыть ~вью обиду
змити кров'ю образу; узы ~ви рит. кровні
зв'язки; хороших ~вёй (о животных)
гарної (хорошої) породи, гарного
(хорошого) заводу; [хоть] ~вь йз носу прост.
[хоч] кров з носа; чистой (породистой)
~вй, чистых ^вёй (о животных)
чистокровний, чистої крові, чистокровної
породи; это у него в ~вй це в нього родиме,
це в його вдачі (натурі), це у нього в
натурі.
кровянистость кров'янистість, -тості.
кровянистый кров'янистий.
кровяной кров'яний.
кроение кроєння.
кроенный прич. кроєний.
кроёный прил. кроєний.
кройть кроїти.
кройться кроїтися.
крой крій, род. крою; (действие — ещё)
кроєння.
кройка кроєння; (крой) крій, род. крою;
школа ~ки и шитья* школа крою і
шиттй.
крокет спорт, крокет.
крокетный спорт, крокетний.
кроки спец, крокі (нескл.>ср.).
крокйрование спец, крокіювання.
крокирование спорт, крокетування.
крокированный спорт, крокетований.
крокировать спец. крокіювати, -кіюю, -кіюєш.
крокировать спорт, крокетувати, -тую,
-туєш.
крокировка спорт, крокетування.
крокодил крокод и л.
крокодилий крокодилячий, крокодйловий.
крокодилов крокодилів, -лова, -лове,
крокодйловий, крокодилячий; ^ва кожа
крокодиляча (крокодилова) шкіра; ~вы слёзы
ирон. крокодилові (крокодилячі) сльози.
крокодиловый крокодйловий, крокодилячий.
крокус 1. (Сгосив Ъ.) бот. шафран, -у, крокіс,
-косу; 2. техн. крокус, -у.
кролик кролик, кріль, род. кролй; разг.
трусик.
кроликовод кролівник, -а.
кролиководство кролівництво.
кролиководческий кролівницький.
кроликовый- кроликовий, кроличий.
кроликоматка с.-х. кролематка.
кроличий кроличий.
кроль1 зоол. обл. кріль, род. крол?.
кроль2 спорт, кроль, -ля.
крольчатина кролйтина, крільчатина,
крольчатник кролйтник, крільчатник.
крольчиха кролиця, крільчиха.
крольчонок кролені, -нити.
кроманьонец археол. кроманьйонець, -нця.
кроманьонский археол. кроманьйонський.
кроме предл. с род. п. крім, опріч, разг. окрім
(кого-чого); .(помимо) помимо (кого-чого);
~ме того крім того; (к тому же) до того
[ж]; ~ме как ком# и т. п. разг. крім
(окрім, опріч, помимо) кбго.
кромешный разг. кромішній; ~ый ад
справжнє (кромішнє) пекло; ~ая м^ка нестерпна
(кромішня) мука, пекло; ~ая тьма, ~ый
мрак непроглядна (безпросвітна, кромішня)
пітьми (темрява).
кромка 1. (ткани) пруг, пружок, -жка,
крайка, окрайка; разг. окравка; 2.
(доски} ребрб; (вообще край чего-л.— ещё)
крайка, окрайка, кромка.
кромлех археол. кромлех.
кромсание шматування, краяння; паювання,
кремсання; шматкування; батування. Ср.
кромсать.
кромсать разг. шматувати, -тую, -туєш,
краяти; разг. чикрижити, паювати (паюю,
паюєш), крёмсати; обл. шматкувати, -кую,
-куєш; (на крупные куски разг.— ещё)
батувати, -тую, -туєш.
крон1 хим. крон, -у.
крон2 см. кронглас
крона * (у дерева) крона, корбна.
крона2 (денежная единица, монета) крона.
кронверк воєн. уст. кронверк.
кронглас спец, кронглас, -у.
кронгласовый спец. кронгласовий.
кронистый сад. крбнистий.
кроновый хим. кроновий.
кронпринц ист. кронпринц.
кронпринцесса ист. кронпринцеса.
кронциркуль спец, кронциркуль, -ля.
кроншнеп орн. кроншнеп.
Кронштадт Кронштадт.
кронштадтский кронштадтський.
кронштейн архит.у техн. кронштейн.
кропание партачення; дрйпання, базграння,
ліплення. Ср. кропать 2.
кропатель ирон. партач, -а; (писака) ирон,
писака; (стихоплёт) ирон. віршомаз.
кропать 1. уст., обл. (шить одежду)
шити (шию, шиєш); (чинить) латати;
2. перен. ирон. партачити, партолити
(реже), ляпати; (плохо писать ирон.— еще)
дряпати, базграти, ліпити, -плю, -пиш.
кропило церк. кропило.
кропильница церк. кропильниця.
кропить кропити, -плю, -пиш; (о дожде —
обычно) накрапати, реже накрапувати,
-пує.
кропиться кропитися, -питься.
кропление кроплення, кропіння.

кропотливо
598
круг
кропотливо нареч. 1. копітко, крбпітко,
забарно, загайно, марудно; 2. копітко,
крбпітко; клбпітно, клопітливо, метушливо.
Ср. кропотливый 1—2.
кропотливость 1. кбпіткість, -кості,
забарність, -ності, загайність, марудність;
2. кбпіткість; клопітність, клопітливість,
-вості, метушливість. Ср. кропотливый 1—2.
кропотливый 1. (о каком-л. деле, работе)
копіткий, кропіткйй, кропітнйй, забарний,
загайний, марудний; 2. (вникающий в
мелочи, усердный) копіткий, кропіткйй,
кропітнйй; (хлопотливый) клопітний,
клопітливий, метушливий.
кросна, кроены текст, обл. крбена, -сен,
кросно.
кросе 1. спорт, крос, -у; 2. эл. и пр. крос, -а.
кроссворд кросворд.
кроссинг 1. горн, крбсинг, -а; 2. спорт,
кросинг, -у.
кросе-коунтри спорт, крос-кбунтрі (нескл.,
м.).
крот кріт, род. крота.
кроткий лагідний, злагідний, тихий;
(смиренный) покірливий, покірний, смирний,
сумирний, разг. плохий.
кротко нареч. лагідно, злагідно, тихо;
покірливо, покірно, смирно, сумирно. Ср.
кроткий.
кротовина прост, кротовина.
кротовый кроти чий, кротовий.
кротость лагідність, -ності, злагідність,
тихість, -хості; покірливість, -вості,
покірність, смирність, сумирність. Ср. кроткий.
кроха (малютка) разг. крихта.
кроха крйхта, редко криха; (крошка)
крихітка, разг. окру шина, окрушка.
крохаль орн. крохаль, -ля, крех.
крбхкий обл. крихкйй.
крохобор п р є н. скнара, дріб'язкова
людина.
крохоборка п р є н. скнара, дріб'язкова
людина.
крохоборничать см. крохоборствовать.
крохоборский см. крохоборческий.
крохоборство прен. скнарість, -рості,
дріб'язковість, -вості.
крохоборствовать п р є н. скнарити,
скнарувати, -рую, -руеш.
крохоборческий прен. дріб'язкбвий.
крохоборчество см. крохоборство.
крохотка разг. 1. крихітка, крихточка,
крихіточка, кришечка; (малость) дрібка,
дрібок, -бка; 2. (малютка) разг. крихітка,
крихіточка.
крохотку см. крошечку.
крохотный разг. крихітний, ласк,
малюсінький, манюсінький, манюній,
малісінький, мацюпусінький, дрібнесенький,
дрібнісінький.
кроше текст, кроше* (нескл., ср.).
крошево прост, кришиво; кришки, -шбк;
(заправка) закришка; (месиво) разг.
мішанина, місиво.
крошение кришіння.
крошенный прич. кришений.
крошеный прил. кришений.
крошечка уменыи.-ласк. і. кришечка,
крихточка, крихітка, крихіточка; (кусочек;
малость) дрібка, дрібок, -бка; 2. (малютка)
разг. крихітка, крихіточка.
крошечку в знач, нареч. разг. кришечку,
крихточку, крихітку, крихіточку; обл.
дрібку; (чуть-чуть) трошечки,
трішечки.
крошечный см. крохотный.
крошйльный кришильний.
крошильщик спец. кришильник.
крошильщица спец. кришильниця.
крошить кришити, -шу, -шиш.
крошиться кришитися, -шиться.
крошка х 1. крйшка, крй"хта; разг. окрушина,
окрушка; (кусочек; малость — ещё)
дрібка, дріббк, -бка; <~ку в знач. нареч. разг.
крйхту, дрібку; (чуть-чуть) трохи,
трошки; ни ~ки анітрохи, анітрошки; 2.
(малютка) разг. крихітка, крихіточка, редко
крйхта.
крошка2 (действие) кришіння.
кру (народ) кру (нескл.).
круг 1. (плоскость, ограниченная
окружностью, и т. п.) круг; (окружность)
коло; вычислить площадь мга обчислити
площу круга; описать (сделать) ~г
описати (зробити) коло; пробежать несколько
~гов пробігти кілька (декілька) кругів;
т кровообращения физиол. кбло
кровообігу; ~гй перед глазами (в глазах) [плывут,
стогіт, мелькают и т. п.] круги перед
очима (в очах) [пливуть, стоять,^ мигтять
и т. п.]; ~г почёта коло пошани; ~гй
под глазами круги під очима; голова идёт,
пошла ~гом у кого разг. голова йде,
пішла обертом (кругом, кружка) у кого, світ
макітриться, замакітрився кому, голова
ходить, пішла ходором у кого;
становиться, стать в ~г ставати, стати в коло;
*т замкнулся перен. коло замкнулося;
2, (предмет, имеющий округлую или
овальную форму, форму кольца) круг, кільце,
кружало; *т сыра круг (кружало) ейру;
~г колбасы кільце ковбаси; гончарный ~г
гончарський (гончарний) круг;
спасательный ~г рятувальний (рятівний) круг;
3. (замкнутая цепь действий, событий;
перечень чего-л.) кбло; ~г вопросов коло
питань; *ф обязанностей коло обов'язків;
~г тем кбло тем; 4. (перен.: область,
сфера какой-л. деятельности) коло; ~г
занятий коло занять; 5. (перен.: группа
людей, среда) коло; в ~ту друзей серед
(в отбченні) друзів (приятелів), у
дружньому колі; вращаться в каком-либо ~т$
(в ~г^ кого-либо) бувати в (серед) кого-

кругленький
599
кружиться
нёбудь (в колі кого-нёбудь); литературные
~гй літературні кола; правящие ~гй
правлячі кола; человек (лицо) своего
та людина (особа) свого кола; ф на ~г
(в среднем) разг. пересічно; разг. на
круг; сделать (дать) ~г (пройти,
проехать окольным путем) пройти (проїхати)
кружним (обхідним) шляхом, обійти
(обійде, обійдеш), об'їхати, -Іду, -Ідеш; спиться
с ~гу прост, спитися з кругу.
кругленький ласк, кругленький; ~ая с^мма
кругленька сума; *>ое состояние
кругленькі достатки.
круглеть кругліти, круглішати.
круглить круглити.
круглиться круглитися; (становиться
круглым — ещё) кругліти, круглішати.
кругло нареч. кругло.
круглобокий круглобокий.
кругловатый круглястий, круглуватий; разг.
круглявий.
круглогодовой, круглогодичный цілорічний.
круглоголовка зоол. круглоголовка.
круглоголовый круглоголовий.
круглогубцы техн. круглогубці, -ців.
круглолицый кругловидий, круглолиций, -ця,
-це.
круглоротые в знач. сущ. зоол. круглороті,
-их.
круглость уст. см. круглота.
круглосуточно нареч. цілодобово, цілу добу.
круглосуточный цілодобовий.
круглота круглота.
круглощёкий круглощокий.
круглый круглий; (весь, полный — обычно)
цілий, цілковитий, повний; ~ый год
цілий (весь) рік; ~ый дурак вульг. дурний
як пень (як чіп), дурний аж світиться,
заплїшений дурень; ~ый отличник
цілковитий (повний, круглий) відмінник;
учиться на ~ые пятёрки учитися на [самі,
круглі] п'ятірки; ~ый ( ~ая) сирота круглий
(кругла) сирота (сиротина), кругом сирота;
~ые скобки круглі дужки; ~ая сумма
разг. кругла сума; ~ое состояние разг.
круглі достатки; ~ый счёт, мые цифры
круглий рахунок, круглі цифри; ~ым
счётом (приблизительно) приблизно; разг.
на круг; за ~ым столомі за круглим столом;
делать ~ые глаза робити великі очі.
кругляк, кругляш спец., разг. кругляк, -а.
кругляшка разг. кружало, кружальце,
кружалко.
круговой 1. круговий; ~ая дорога круговий
(кружний, обхідний) шлях; ~ая оборона
воєн, кругова оборона; ~ая порука
кругова порука; «^ая чаша уст. кругова
чаша; 2. (совершающийся по
окружности) коловий; ~ая скорость физ. колова
швидкість.
круговорот круговорот, -у, коловорот, -у.
круговращательный кругообертальний.
круговращение 1. кругообертання; 2. см.
круговорот.
кругозор кругозір, -зору, кругогляд, -у и
кругбгляд; (преим. прям.-— ещё) круговид,
-у.
кругом І. нареч. кругом; (вокруг) навкбло,
довкола, навкруги, навкруг, разг. округ,
реже округи, навкіл, довкіл, наокбло,
доокола, вкбло, наокіл, наокруги, на-
округ, обл. довкруги; (целиком) цілком;
(совершенно) разг. геть-чисто; ~м никого
нет навкбло (довкола, навкруги) нікого
немає (нема); ~м виноват разг. кругом
(цілком, геть-чисто) винний; ~м! воєн.
кругом!; <~м да около разг. околяса,
околясом; кругбм (коло) та навкбло; 2. предл.
с род. п. кругбм, круг, навкруг, навкбло,
довкола, реже навкіл, довкіл, в коло (кого-
чого); разг. округ, реже округи, наокруги
(кого-чого); уст. навкруги* (кого-чого);
обл. довкруги (кого-чого).
.кругооборот кругообіг, -у, кругооборот, -у.
кругообразный кругоподібний;
колоподібний. Ср. круг 1.
кругообращение см. кругооборот.
кругосветный кругосвітній,
навколосвітній.
кружало і. строит., техн. кружало; 2.
(кабак) ист. шинок, -нку.
кружевница мереживниця, мережниая.
кружевной 1. мереживний; 2. (перен.:
узорчатый, сетчатый) мережаний, мерёжений,
помережаний, померёжений.
кружево мереживо; уст. мерёжка.
кружевце, кружевцо уменьш.-ласк.
мереживце.
кружение 1. крутіння, кручення, кружіння,
кружляння; кружляння, кружіння;
крутіння; кружіння; кодування; крутіння;
ср. кружить 1—4; 2. крутіння, кружіння;
кружляння; ср. кружиться 1—2.
кружечка уменьш.-ласк. 1. кухлик, кухличок,
-чка; кварточка; коновочка, коновонька;
2. карнавочка. Ср. кружка 1—2.
кружечный 1. кухлевий; квартовий; 2.
карнавковий, карнавочний. Ср. кружка 1—2.
кружйть 1. (вращать, вертеть) крутити,
(кручу, крутиш), кружити, -жу, -жиш,
кружляти; ~ть голову а) (вызывать
головокружение) паморочити (кружйти)
голову; б) (перен.: увлекать) разг. крутити
(завертати, запаморочувати, баламутити)
голову; 2. см. кружиться 2; 3. (двигаться,
меняя направление) крутити; разе,
кружйти; (извиваться — о дороге, следе и т. п.)
крутитися; (блуждать, плутать — ещё)
колувати, -лую, -луєш, колесити, -лещу,
-лесиш, колесувати, -сую, -суеш; 4.
(мести—о метели) крутити, хурделити,
кушпелити.
кружиться 1. (вращаться, вертеться)
крутитися (кручуся, крутишся), кружйтися,

кружка
600
крутить
-жуся, -жишся; голова ~тся разг. а)
(о головокружении) голова паморочиться,
у голові паморочиться (разг. макітриться);
разг. голова ходить ходором; б) пер єн.
голова (у голові) паморочиться; 2. (на
лету описывая круги) крутитися,
кружляти, кружйти, кружйтися; 3. разг. см.
кружить 3.
кружка 1. кухоль, -хля; (металлическая
разг.— ещё) кварта, уст. карватка; (для
вина, меда, пива и т. п.— ещё) кінва,
коновка; 2. (для сбора денег) карнавка.
кружковец разг. гуртківець, -вця.
кружковка разг. гуртківка.
кружковой гуртковий.
кружковщина гуртківщина.
кружный разг. кружний, обхідний,
круговий; ~ым путём кружним (обхідним)
шляхбм, в об'їзд, в обхід; узнать ~ым
путём дізнатися (довідатися) стороною
(кружним шляхбм).
кружок 1. уменьш. кружбк, -жка, кільце;
(о диске — ещё) кружало, кружальце,
кружалко; ~к колбасы кільце ковбаси;
сесть в ~к сісти колом (кружком,^ кружка,
кружалом, в кружбк, кружкома); в ~к
[стричь, стричься и т. п.] кружальцем
[стригти, стригтися и т. п.]; 2. (группа,
организация) гурток, -тка.
крузейро крузейро (нескл.).
крумциркуль спец. крумциркуль, -ля.
круп1 (лошади) круп, -а.
круп2 мед. круп, -у.
крупа 1. крупй, род. круп и крупів, реже
крупа; 2. метеор, крупа.
крупеник кул. крупник, -у.
крупинка 1. крупинка; (зёрнышко) зернятко;
~ка соли дрібка (дрібок) солі; 2. персн.
крйхта, крихітка, крихточка, кришечка,
зерно и зернб, зернятко.
крупйца 1. ласк, крупйця; 2. см. крупинка 2.
крупйчатый 1. крупнистий, крупкуватий,
крупчастий, крупкий; ~ый мёд крупкий
(крупкуватий) мед; 2. (о муке, хлебе)
питльбваний; ~ая мука питльбване 66-
рошно, питльбвана мука, питлівка,
питльованка, крупчатка, редко пйтель, -тля;
3. (упитанный, дородный —- о человеке)
разг. уст. натоптаний, натбптуваний.
крупка 1. уменьш.-ласк. крупці, -пёць,
крупка; 2. (первый крупный размол зерна)
спец. крупка; 3. (ВгаЬа Ъ.) бот.
крупка.
крупнейший превосх. ст. найбільший,
найкрупніший: найвидатніший. Ср. крупный.
крупнеть разг. більшати.
крупно нареч. 1. крупно; ~но писать писати
великими літерами (буквами); 2. (резко)
гбстро; (серьёзно) серйбзно; (очень) дуже;
~но поговорить гбстро поговорити; ~но
браниться грубо лаятися (сваритися); ~но
дрожать дуже тремтіти.
крупноблочный строит, великоблочний,
великоблоковий.
крупногабаритный великогабаритний.
крупнозернистый грубозернистий,
крупнозерниста й.
крупнокалиберный великокаліберний.
крупномасштабный великомасштабний.
крупнопанельный строит, великопанельний.
крупноплодный с.-х. великоплідний.
крупность крупність, -ності.
крупный великий, реже крупний;
(значительный — ещё) значний; (важный — ещё)
важливий; (выдающийся — обычно)
видатний; ~ая буржуазия велика буржуазія;
~ые деньги великі гроші; дрожать мэй
дрожью дуже тремтіти; ~ое зернб велике
(грубе, крупне) зерно; ~ый песок великий
(грубий, крупний) пісок, собир. рінь, -ні;
~ая промышленность велика
промисловість; ~ый разговор гостра розмова; ~ая
брань груба лайка (сварка); ~ый рогатый
скот велика рогата худоба; ~ая сумма
велика сума; ~ый учёный видатний
(великий) учений; /-ым планом кино великим
(широким) планом.
круповейка с.-х. круповійка.
круподёрка см. крупорушка.
крупозный мед. крупозний; ~ое воспаление
лёгких крупозне запалення легень
(легенів).
крупорушка с.-х. круподерня, крупорушка.
крупчатка питлівка, питльованка, крупчатка,
редко пйтель, -тля.
крупчатый 1. крупнистий, крупкуватий,
крупчастий, крупкий; 2. (о муке, хлебе)
питльбваний; ~ая мука питльбване
борошно, питльбвана мука, питлівка,
питльованка, крупчатка, редко пйтель, -тля;
~ая мельница пйтель.
крупье круп'є (нескл., м.).
крупяной круп'яний.
крутануть усилит, прост, крутонути.
крутенек прост, крутенький.
крутенько нареч. прост, крутенько.
крутизна 1. (качество, свойство) крутість,
-тості; стрімкість, -кості, стрімчастість;
ср. крутой; 2. (круча) круча, урвище,
реже урвисько.
крутильный спец. крутильний; ~ые весы
физ. крутильна вага.
крутильщик спец. крутильник.
крутильщица спец. крутильниця.
крутить 1. крутити (кручу, крутиш);
(вращать — ещё) обертати; (о вьюге, метели
и т. п.— ещё) хурделити, кушпелити;
как [там] ни /*тй персн. прост, як [там]
не крути; ~ть голову ком# перен. разг.
крутити (задурювати) голову кому; ~ть
любовь (роман) с кем прост, крутити
любов (роман) з ким; ~ть носом разг. крутити
носом; ~ть р^ки ком? крутити руки кому;
2. (вертя, изготовлять) крутити; (су-

крутиться
601
крымчЗк
нить — еще) сукати (сукаю, сукаєш и
сучу, сучиш) и сучити, -чу, «чиш;
(свёртывать —- ещё) скручувати, -чую, -чуєш;
(свивать — ещё) звивати; ~ть папиросу
крутити (скручувати) цигарку.
крутиться 1. крутитися (кручуся, крутишся);
(вращаться — ещё) обертатися; 2.
(перен.: постоянно находиться где-л., подле
кого-л.) разг. крутитися; топтатися, -пчу-
ся, -пчешся; (суетиться, хлопотать
разг.— ещё) товктися, -вчуся, -вчёшся;
как [там] ни ~тйсь перен. прост, як [там]
не крутйся; 3. страд, крутитися; сукатися
(сукається и сучиться), сучйтися, -читься;
скручуватися, -чується; звиватися; ср.
крутить 2.
крутка (действие) текст, сукання,
крутнуть прост, крутнути.
крутнуться прост, крутнутися.
круто нареч.. круто; стрімко; суворо; . ~то
посолить густо посолити; ~то приходиться
ком^ разг. круто прихбдитися кому. Ср.
крутой.
крутобережный крутоберегий,
крутобережний.
крутобокий крутобокий.
крутовато нареч. крутувато, крутенько,
досить круто; досить стрімко (стрімчасто);
досить суворо. Ср. крутой.
крутоватый крутуватий, крутенький, досить
крутий; досить стрімкий (стрімчастий);
досить суворий. Ср. крутой.
крутогор крутогїр, -гору, крутогір'я.
крутой крутий; (обрывистый — ещё)
стрімкий, стрімчастий; (суровый, строгий —
ещё) суворий; ~6й берег крутий (стрімкий,
стрімчастий) берег; ~ая каша крута
(густа) каша; ~ые меры круті (сувбрі)
заходи; ^ой кипяток окріп, -рбпу; ~ая
перемена крута (раптова) зміна (переміна).
крутолобый круточблий, крутолббий,
високочолий.
круторогий круторогий.
крутость крутість, -тості; стрімкість,
-кості, стрімчастість; суворість, -рості. Ср.
крутой.
крутояр обл. крутойр, -у.
круча круча, урвище, реже урвисько.
круче 1. прил. крутіший; стрімкіший,
стрімчастіший; суворіший; 2. нареч. крутіше;
стрімкіше; суворіше. Ср. крутой.
кручение 1. крутіння, кручення; обертання;
2. крутіння; сукання; скручування;
звивання. Ср. крутить 1—2.
кручёнка прост, самокрутка.
крученный прич. 1. кручений; 2. суканий;
скручуваний; звиваний. Ср. крутить 1—2.
кручёный прил. кручений; (о нитках —- ещё)
сяканий; ~ый мяч спорт, кручений м'яч;
~ый удар спорт, кручений удар; ~ый
шёлк кручений (суканий) шовк.
кручина ф о л ь к. журба, журіння, обл.
жура, журбота, жур, -у; (тоска) туга,
обл. туска, туск, -у, тусок, -ску.
кручиниться (о ком-чём, по ком) ф о л ь к.
журитися, -рюся, -ришся (за ким-чим);
(предаваться печали) вдаватися (вдаюся,
вдаєшся) в тугу, сумувати, -мую, -муєш;
(тосковать) тужити, -жу, -жиш (за ким-
чим, редко по кому-чому).
кручинный ф о л ь к. журливий, журний,
тужний.
кручинушка ласк, журбонька; тугонька.
Ср. кручина.
крушение 1. катастрофа; (авария) аварія;
<~ние поезда аварія поїзда; 2. (перен.:
гибель) загибель, -лі, реже гибель; (крах)
крах, -у; ~ние всех надежд загибель (крах)
усіх надій (сподівань); ~ние
капиталистического строя крах капіталістичного ладу.
крушина (Кпатпиз Ь.) бот. жостір, -теру,
крушина.
крушйнникбот. 1. (Ргап^иіа Мі 11.)
крушина; 2. (заросли крушины) жостірнйк, -а,
жостірнйк, -а, крушйнник.
крушинный бот. жбстеровий, крушиновий.
крушиновые в знач. сущ. бот. жостерові,
-их.
крушиновый см. крушинный.
крушить 1. трощити, -щу, -щиш, розбивати,
крушити; 2. (перен.: угнетать) уст.,
фольк. крушити; (печалить) журити, -рю,
-риш, в'ялити, -лю, -лиш и -лйш.
крушиться уст., фольк. журитися,
-рюся, -ришся; см. ещё кручиниться.
крыж уст. криж, -а.
крыжовенный аґрусовий.
крыжовник (Сговвиїагіа М і 11.) бот. агрус, -у.
крылан зоол. крилан, плодоїдний кажан
(-а).
крылатка 1. (верхняя мужская одеоюда)
крилатка; 2. бот. крилатка.
крылатый крилатий; ~ые слова
(выражения) крилаті слова (вислови, вирази).
крылечко уменьш.'ласк. ганочок, -чка.
крыло крило; ~лья носа крила носа; опустить
~лья опустити крила; подрезать (обрезать,
подсечь и т. п.) ~лья підрізати
(обрізати, підсікти, підтяти и т. п.) крила.
крылоногие в знач. сущ. зоол. крилоногі,
-их.
крылышко уменьш.-ласк. крильцё и крйльце,
крилечко и крилечко, криля, -ляти,
крилятко; под ~ком у кого перен. під
крильцем у кого.
крыльцо ганок, -нку, рундук, -а.
крыльчатка техн. крильчатка.
крыльчатый техн. крильчастий, крильчатий.
Крым Крим, -у.
Крымская область Кримська область.
Крымские горы Кримські гори.
крымский кримський.
крымчак кримчак, -а; мсй мн. кримчаки,
-ків.

крымчачка
602
ксилолитовый
крымчачка кримчачка.
крынка см. кринка.
крыночный см. криночный.
крыса щур, -а, пацюк, -а.
крысёнок щуреня, -няти, пацюченй.
крысиный, уст. крысий щурячий,
пацюковий, пацючий.
крыситься прост, визвірятися.
крысолов щуролов.
крысоловка 1. пастка на щурів (на пацюків);
2. (собака) щуролов.
крытый критий; покритий, укритий. Ср.
крыть.
крыть крйти (крию, криєш); (покрывать —
ещё) покривати, укривати; ~ть крышу
крйти (покривати, укривати) дах; ~ть
нечем кому прост, крйти немає (нема)
чим (нічим) кому.
крыться 1. (скрываться) уст. критися
(криюся, криєшся), ховатися; 2. (заключаться,
содержаться в чём-л.) полягати, критися;
(таиться) таїтися; причина этого
явления кроется в том, что... причина цього
Явища полягає в тому, що...; тут что-либо
да кроется тут щось та є; ^ться за чём-
либо (под чём-либо) ховатися за чим-нё-
будь (під чим-нёбудь); 3. страд, критися;
покриватися, укриватися; ср. крыть.
крыша покрівля; (строения — ещё) дах,
-у; (соломеннаяредко, перен.— ещё) стріха;
(покрытие) покриттй; под одной ~шей
під одним дахом, під однією стріхою
(покрівлею).
крышечка уменьш.-ласк. кришечка; накри-
вочка, покришечка. Ср. крышка 1.
крышка 1. кришка; (покрышка — ещё)
накривка, покришка; (сундука, бадьи,
гроба и т. п.— ещё) віко, обл. вікно; (над
отверстием — ещё) ли да; 2. (в знач.
сказ.: гибель, конец) прост, капут, каюк;
тут ем^ и ~ка тут йому й капут (каюк,
гак).
крюйт-камера мор. крюйт-камера.
крюк 1. гак, крюк, -а, ключка; 2. (окольный
путь) разг. гак; 3. с.-х. грабкй, -ків;
4. муз. ист. крюк.
крюковой муз. ист. крюковий.
крючить безл. прост, корчити, судомити,
-мить.
крючиться прост, кбрчитися.
крючковатый 1. гачкуватий, крючкуватий;
разг. карлючкуватий, закарлючений;
2. (исполненный крючкотворства) уст.
крутійський (разг.).
крючконосый р а з г. з гачкуватим (з
крючкуватим) носом.
крючкотвор, крючкотворец уст. крутій,
-тій (разг.); уст. крючкотвор.
крючкотворный уст. крутійський (разг.);
уст. крючкотвбрний.
крючкотворский уст. крутійський (разг.);
уст. крючкотвбрський.
крючкотворство уст. крутійство (разг.);
уст. крючкотворство.
крючкотворствовать уст. крутити (кручу,
крутиш) (разг.), разг. займатися
крутійством (уст. крючкотворством).
крючник крючник.
крючничать прост, працювати (-цюю,
-цюєш) крючником.
крючок 1. гачбк, -чка, крючок, ключка;
2. (дверной) защіпка, крючок; 3. (в одежде)
гаплйк, -а, крючок; 4. (росчерк, завиток
на письме) крючок; разг. карлючка,
закарлючка; 5. (перен.: придирка, зацепка)
разг. уст. зачіпка; 6. (крючкотвор)
разг. уст. крючок; разг. крутій, -тія.
крюшон крюшон, -у.
кряду нареч. разг. підряд; разг. вряд,
поспіль.
кряж 1. (горная цепь) кряж, -а, пасмо;
2. (обрубок бревна) кряж, колода, оцупок,
-пка; 3. (крепкий, коренастый человек)
разг. крёмез, оцупок.
кряжевый 1. кряжовий, пасмбвий; 2. см.
кряжистый.
кряжистый 1. кряжистий; 2. (перен.:
крепкий, коренастый — о человеке)
кремезний и кремезний, крижастий, кряжистий;
разг. оцупкуватий.
кряканье, прост, кряк 1. крйкання,
кахкання; 2. крякання. Ср. крякать 1—2.
крякать, крякнуть 1. (обутке) крякати (крй-
кае и кряче), крикнути, кахкати, кахнути;
2. (о человеке) разг. крякати, -каю,
-каєш, крякнути.
кряква орн. крижень, -жня, крижня; обл.
крижак, -а; (домашняя утка) разг.
крячка.
крякнуть см. крякать.
кряковый: ~ая утка см. кряква.
крякуша обл. см. кряква.
кряхтенье разг. кректання.
кряхтеть разг. кректати, -кчу, -кчеш.
кряхтун прост, кректун, -а.
кряхтунья прост, кректуха.
ксантофилл бот. ксантофіл, -у.
ксёндз церк. ксьондз, -а.
ксёндзов, ксендзовский церк. ксьондзів, -дзо-
ва, -дзове, ксьондзівський.
Ксения Оксана, Аксенія, Оксенія, Ксенія;
разг. Оксёня, Аксёня, Аксйня, Ксёня.
ксенон хим. ксенон, -у.
Ксенофонт Ксенофбнт.
ксерофит бот. сухолюб, ксерофіт.
ксероформ хим., фарм. ксероформ, -у.
ксилема бот. ксилема.
ксилограф полигр. и пр. ксилограф.
ксилографический полигр. и пр.
ксилографічний.
ксилография полигр. и пр. ксилографія.
ксилол хим. ксилол, -у.
ксилолит строит, ксилоліт, -у.
ксилолитовый строит, ксилолітовий.

ксилофон
603
кувырнуться
ксилофон муз. ксилофон.
кстати 1. нареч. до речі; разг. до шмйги;
(к месту — еще) до діла, до ладу;
(вовремя — ещё) упору, вчасно, саме вчас; вы
пришли ~ти ви прийшли саме вчас (впору);
говорить, сказать ~ти говорити, сказати
до речі (до ладу); заметить (упомянуть)
~ти зазначити (згадати) до речі; как
нельзя ~ти дуже до речі (до діла; вчасно);
прийтись ~ти см. приходиться 1;
случиться ~ти (° ком-л.) нагодитися, -джуся,
-дйшся; это ему как раз *ти не йому саме
до речі, це йому дуже на руку; разг. це
йому [якраз] на руку ковінька; 2. в знач,
вводи, сл. до речі; ~ти сказать до речі
[кажучи].
ктйтор церк. тйтар, -я.
ктйторов, ктйторский церк. титарів, -рева,
-реве.
кто мест, хто, род. кого; кто бы ни... хто б
не...; кто где хто де; кто как хто як; кто
кого хто кого; кто-кто, а... хто-хто, а...;
кто куда хто куди; кто что хто що; кто да
кто? разг. хто та хто?; кто ни на есть разг.
хто б то (там) не був; хоть кого хоч кого.
кто-либо, кто-нибудь мест, хто-нёбудь, род.
кого-нёбудь, хтось, род. когось; (кто бы
то ни был) будь-хтб, род. будь-когб,
хто-будь, род. кого-будь; (безразлично
кто —- ещё) абйхто, род. абикого.
кто-то мест, хтось, род. когось.
ктырь энтом. волочниця, вовчок, -чка,
ктир, -я.
куафер уст. куафёр; перукар, -я.
куафюра уст. куафюра; зачіска, зачіс, -чосу.
куб1 1. мат. и пр. куб; 2. (кубический метр)
разг. кубометр; (дров — ещё)
складометр.
куб2 (сосуд) куб.
куб8 (Іпйіцоїега ііпсіогіа Ь.) бот. індйго-
вець, -вця, індигофера.
Куба Куба.
кубанец кубанець, -нця; ~нцы мн. кубанці,
-ці в.
кубанка1 кубанка. Ср. кубанец.
кубанка2 с.-х. и пр. кубанка.
кубанский кубанський.
Кубань Кубань, -ні.
кубарем нареч. разг. клубком; (стремглав)
стрімголов, сторчголов; (вниз головой)
сторчака, сторч, сторчки, сторчма, разг.
стовбула.
кубарь обл. дзйга.
кубатура кубатура.
кубизм иск. кубізм, -у.
кубик кубик.
кубинец кубинець, -нця; ~нцы мн. кубинці,
-ці в.
кубинка кубинка.
кубинский кубинський.
кубист иск. кубіст.
кубистский иск, кубістський.
кубический кубічний; ~ие меры кубічні міри.
кубовая в знач. сущ. кубова, -6Ї.
кубовидный кубоподібний, кубовйдний.
кубовой кубовйй.
кубовщик спец. кубівнйк, -а.
кубов щи ца спец. кубівнйця.
кубовый спец. кубовий; (цвета индиго —
ещё) індиговий; ~ая краска кубова фарба;
уст. калія; м>е платье кубова сукня,
кубове плаття.
кубок кубок, -бка; (для питья вина — ещё)
келих, келех.
кубометр кубометр; (дров — ещё)
складометр.
кубрик мор. кубрик.
кубышечка уменьш. кубушечка.
кубышка 1. кубушка; (глиняный кувшин
с узким горлом — обычно) банька; класть
деньги в ~ку, наполнить ~ку класти
гроші в кубушку (в калитку); хранить
(беречь, держать) деньги в ~Ке берегти
(тримати, ховати) гроші в кубушці; 2. (м. и
ж.: о полном, малорослом человеке) разг.
гладун, -а (м.), гладуха (ж.); черевань,
-ня (м.)у пузань, -ня (м.)у реже пузан,
-а (м); уменьш.-ласк, пузанчик (м.)у
череванчик (м.)у гладунчик (м.); 3. (Ыи-
рпаг Ъ.) бот. глечики, -ків.
кувалда 1. техн. кувалда, молот; бия к, -а;
2. перен. прост, одоробало, одоробло,
доробало, доробло.
куверт уст. куверт.
кувшин глечик, увел, глек; реже кухоль,
-хля, кухва; (с крышкой) жбан, збан,
джбан, дзбан; обл. гладишка; (глиняный
сосуд с узким горлом) банька.
кувшинка (ИутрНаеа Ь.) бот. латаття.
кувшинковые в знач. сущ. бот. лататтєві,
-их.
кувшинный глечиковий, увел, глековий; ~ое
рыло прост, пика, гарбузове рило.
кувшинчик 1. уменьш. глечичок, -чка,
кухлик, куховка; жбанок, дзбанок, -нка;
ср. кувшин; 2. обл. см. кувшинка.
кувырк межд. разг. беркйць, кувйрдь.
кувырканье разг. перекидання,
перевертання, переверти, -тів.
кувыркать, кувыркнуть и кувырнуть р а з г.
перекидати, перекинути, перевертати,
перевернути; сов. разг. беркицьнути.
кувыркаться, кувыркнуться и кувырнуться
разг. перекидатися, перекинутися,
перевертатися, перевернутися; сов. разг.
беркицьнутися.
кувыркнуть см. кувыркать.
кувыркнуться см. кувыркаться.
кувырком нареч. разг. перекидом,
перекидьки, перевертом, шкереберть; (вниз
головой) сторчака, сторч, сторчки, сторчма,
разг. стовбула.
кувырнуть см. кувыркать.
кувырнуться см. кувыркаться.

кувырок
604
кукурузный
кувырок спорт, перекид, -у, перёверт, -у.
куга (ЗсНоепорІесШ Р а 11.) бот. куга.
кугуар зоол. кугуар.
куда нареч. 1. кудй; ~да Макар телят не го-
ня*л см. гонять; 2. (зачем, для чего, к
чему) разг. нащо, навіщо; разг. кудй;
3. (со срази, ст. прилагательного и
наречия: значительно, несравненно, гораздо)
разг. кудй; набагато, багато, значно,
далёко; ~да умнее разг. а) прил. кудй
розумніший; б) нареч. кудй розумніше;
4. (в знач. част.: при выражении
отрицания, протеста, сомнения) разг. де, кудй,
реже авжёж; ~да как разг. ирон. ач як,
диви як; ~да там разг. дё там, дё тобі;
~да тебе разг. де (кудй) тобі; ~да уж
разг. де вже; хоть ~да разг. хоч кудй.
куда-либо, куда-нибудь нареч. куди-нёбудь,
кудись; (куда бы то ни было) будь-куди,
кудй-будь.
куда-то нареч. кудйсь; обл. десь.
кудахтанье кудкудакання.
кудахтать кудкудакати, -дачу, -дачеш и
-дакаю, -дакаеш.
кудель текст, кужіль, -желя, кужіль, -желі,
кудёля, кудель, -лі; разг. кудёлиця,
кужелиця; (мочка) мичка; обл. переділка.
кудельный кужільний, кудёльний.
кудерькй прост, см. кудряшки.
кудесник п о э з. уст. чарівник, -а, чаклун,
-а, характерник.
кудёсница п о э з. уст. чарівниця,
чаклунка, характерниця.
кудлатый, кудластый разг. кудлатий,
кудластий, патлатий, пелехатий; см. ещё
косматый.
кудревато нареч. разг. кучерйво; разг.
кучери сто.
кудреватый разг. кучерйвий; разг.
кучери стий.
кудри кучері, -рів.
кудрявиться кучерявитися, -виться.
кудряво нареч. кучеряво.
кудрявость кучерявість, -вості.
кудрявчик разг. кучерйвець, -вця.
кудрявый кучерйвий; ~ый почерк разг.
кучерявий почерк.
кудряш обл., фоль к. кучерявець, -вця.
кудряшки разг. кучерики, -ків, кучерйв-
чики; ~ка ед. кучерик, кучерявчик.
Кузбасс (Кузнецкий бассейн)
Кузбас, -у (Кузнёцький басёйн).
кузбассовский кузбасівський. Ср. Кузбасс
кузен кузен.
кузина кузина.
кузнец 1. коваль, -ли; 2. обл. см. кузнечик.
Кузнецк Кузнёцьк.
кузнецкий! уст. ковальський. Ср. кузнец.
кузнецкий 2 кузнёцький. Ср. Кузнецк.
кузнечик днтом. коник.
кузнечить разг. ковалювати, -люю, -люєш.
кузнечный ковальський.
кузница, обл. кузня кузня.
кузов 1. (короб, лукошко) обл. козуб,
козубень, -бня, короб; 2. (экипажа,
автомашины и т. п.) кузов; (телеги) кброб,
обл. васаг; (телеги с грядками — ещё)
драбйнник, драбини, -бйн.
кузовной кузовнй й.
кузовок 1. уменьш. козубенька, козубець,
-бця; обл. козубка; ср. кузов 1; 2. ихт.
козубенька.
кузька энтом. кузька, хлібний жук (-а).
кузькин: показать ~Ну мать кому прост.
показати кому, де раки зимують, нагнати
холоду кому, дати (задати) гарту (перегону)
кому, дати прочухана кому.
Кузьма Кузьма.
кузьмичёв: ~ва трава (ЕрНейга аЧвіаскуа Ь.)
бот. ефёдра двоколбеа.
Куйбышев геогр. Куйбишев.
Куйбышевская область Куйбишевська
область.
куйбышевский геогр. куйбишевський,
кукан рьіб. кукан.
Кука пролив Кука протока.
кукареканье кукурікання.
кукарекать, кукарекнуть кукурікати,
кукурікнути.
кукарек^ межд. кукуріку и кукуріку.
кукиш разг. дуля, фіга; ~ш с маслом показать
(дать) прост, скрутити (дати) дулю з маком;
[показать] ~ш в кармане прост, (дати)
дулю в кишені; получить ~ш с маслом
прост, дулю [з маком) з'їсти, облизня
піймати (спіймати, з'їсти, вхопити, дістати,
скуштувати).
кукла лялька; дет. ляля; чёртова ~ла бран.
дідькова (бісова) личина.
ку-клукс-клан полит, ку-клукс-клан, -у.
куклуксклановец полит, куклукскланівець,
-вця.
куклуксклановский полит, куклукскланів-
ський.
кукование кування, кукання.
куковать кувати (кує), кукати, кукукати,
реже кукувати, -кує.
куколка 1. уменьш.-ласк. лйлечка; дет. ляля;
2. знтом. лялька, лялечка.
кукольх (Ацгозіетта Ь.) бот. кукіль, -колю.
куколь2 церк. [чернечий] каптур, -а и
каптур, -а.
кукольник лялькар, -я.
кукольница лялькарка.
кукольный ляльковий.
кукситься разг. супитися, -плюся, -пишся,
похнюплюватися, -лююся, -люєшся,
хнюпитися, -плюся, -пишся; обл. мурмоситися,
-мбшуся, -мбсишся.
куку межд. куку.
Кукунор Кукунбр, -у.
кукуруза кукурудза; разг. пшеничка, пшінка.
кукурузник кукурузник.
кукурузный кукурудзяний.

кукурузовод
605
культиви роваться-
кукурузовод кукурудзівник, -а.
кукурузоводство кукурудзі внй цтво.
кукурузоводческий кукурудзівницький.
кукурузодробилка с.-х. кукурудзодробарка.
кукурузосажалка с.-х. кукурудзосаджалка.
кукурузоуборочный с.-х.
кукурудзозбиральний.
кукурузохранилище с.-х. кукурудзосховище.
кукурузовый разг. кукурудзяний.
кукушечий зозулячий, зозулин, -а, -е.
кукушечка уменыи.-ласк. зозулька,
зозуленька.
кукушка 1. зозуля; 2. (паровоз, поезд) разг.
кукушка.
кукушкин зозулин, -а, -е; ~ны слёзки (ОгсЫв
тасиїаіа Ь.) бот. зозулинець, -нця
[плямистий], орхідея [плямиста]; ~н цвет (ЬусНпіз
РІ08 сисиїі Ъ.) бот. бузьків вогонь,
зозулин цвіт.
кукушонок зозуленя, -няти, ласк, зозуленят-
ко.
кулага кул. кваша, кулага.
кулак11. (руки, перен.) кулак, -а; разг. ку-
лачйна; давать, дать волю ~кам давати,
дати волю кулакам; держать в ~ке кого
разг. тримати (держати) в кулаці кого;
зажимать, зажать в ~к затискати,
затиснути в кулак; не жалеть ~ков не
шкодувати кулаків; отведать ~ков разг.
покуштувати кулаків; принять в ~кй прост,
зустріти кулаками; смеяться в ~к смійтися
в кулак; собирать, собрать в ~к когб-
что збирати, зібрати в кулак когб-що;
2. техн. кулак.
кулак2 (богатый крестьянин-собственник;
стяжатель) куркуль, -лй.
кулан зоол.. кулан, -а.
кулацкий куркульський.
кулаческий куркульський.
кулачество куркульство.
кулачйна см. кулачище1.
кулачить разг. бути куркулём.
кулачйха прост, см. кулачка.
кулачйшко1 уменьш.-уничиж. кулачок, -чка.
Ср. кулакг 1.
кулачйшко2 уничиж. куркулик. Ср. кулак2.
кулачище1 увел, кулачисько, кулачище,
кулацюга. Ср. кулак1 1.
кулачище2 увел, куркуляка. Ср. кулак2.
кулачка куркулька, куркулиха.
кулачки разг.: биться (драться) на ~ки
(на ~ках) битися навкулачки; выходить
(идти, сходиться и т. п.) на ~ки
виходити (іти, сходитися и т. п.) навкулачки.
кулачковый техн. кулачковий.
кулачный 1. кулачний; ~ое право кулачне
право* 2. кулачний. Ср. кулак1 1—2.
кулачок1 1. уменьш.-ласк. кулачок, -чка,
кулача, -чати; ср. кулак1 1; 2. техн.
кулачок.
кулачок2уменьш.-уничиж. куркулик. Ср.
кулак2.
кулачонки разг. кулачата, -чат. Ср. кулак1 1.
кулачьё х п р о с т. кулаки, -ків. Ср. кулак г 1.
кулачьё2 собир. прост, куркульня. Ср.
кулак2.
кулебяка кул. кулеб'яка.
кулёк мішечок, -чка, кульок, -лька;
(рогожный мешочек) рогожний мішечок; из
~лька в рогожку попасть разг. з дощу
та під ринву потрапити, з дранки в пере-
пиранку вбратися; из ~лька в рогожку
[поправиться, исправиться] прост,
зробити невдалу спробу виправити щось;
перебиваться (переваливаться) из ~лька
в рогожку прост, перебиватися з хліба
на воду, перебиратися з дранки на пере-
пиранку.
кулеш кул. обл. куліш, -лешу.
к^ли к^лі (нескл.у м.).
кулик орн. кулик, -а; всяк ~к своё болото
хвалит погов. кожна жаба своє болота
хвалить, всяк кулик до свого озера звик
(привик), кожний кулик своё болото
хвалить, кожна лисиця свій хвостик
хвалить.
кулинар кулінар.
кулинария кулінарія.
кулинарка кулінарка.
кулинарный кулінарний.
кулйса 1. театр., перен. куліса; *"сы мн.
лаштунки, -ків, куліси, -ліс; за ~сы за
лаштунки, за куліси; за ~сами за
лаштунками, за кулісами; 2. техн., с.-х. куліса.
кулисный 1. кулісний; 2. кулісний. Ср.
кулйса 1—2.
кулйч кул. паска.
кулички прост.: у чёрта на ~ках у чорта на
болоті (в зубах), казна-де; к чёрту (к
чертам) на ~ки см. чёрт 2.
кулона физ. кулбн.
кулон2 (украшение) кулбн.
култышка прост, кукса.
кулуарный кулуарний.
кулуары кулуари, -рів; в ~рах в кулуарах;
из ~ров з кулуарів.
куль 1. (мешок) лантух, міх, мішок, -шка;
2. ист. куль.
кульбаба (Ьеопіойоп Ь.) бот. любочки, -чок.
кульминационный кульмінаційний.
кульминация астр^ перен. кульмінація.
кульминировать астр., перен. кульмінувати,
-ную, -нуеш.
культ рел., перен. культ, -у; служители ~та
рел. служителі культу.
культармёец ист. культармієць, -мійця.
культбаза культбаза.
культиватор с.-х. культиватор.
культиваторный с.-х. культиватор ни й.^
культивационный с.-х. культиваційний.
культивация с.-х.. культивація.
культивирование культивування.
культивировать культивувати, -вую, -вуеш.
культивироваться культивуватися, -вується.

культмассовый
606
купидбн
культмассовый культмасовий.
культобслуживание культобслугбвування.
культовый рел. культовий.
культпоход культпохід, -ходу.
культпрбп ист. 1. (отдел культуры
и пропаганды ленинизма)
культпрбп, -у (відділ культури і
пропаганди ленінізму); 2. (о человеке) разг.
культпрбп, -а.
культработа культробота.
культработник культпрацівник, -а.
культсёктор культсёктор.
культтовары культтовари, -рів.
культторг культторг, -у.
культура культура.
культурненько нареч. ласк, культуриёнько.
культурник полит., разг. культурник.
культурница разг. культурниця.
культурнический культурницький.
культурничество культурництво.
культурно нареч. культурно.
культурно-бытовой культурно-побутбвий.
культурно-воспитательный культурно-вихов-
нйй.
культурно-исторический культурно-історйч-
ний.
культурно-массовый культурно-масовий.
культурно-просветительный культурно-
освітній.
культурность культурність, -ності.
культурный культурний; ~ый слой землй
археол. культурний шар землі.
культуртрегер книжн. культуртрегер.
культуртрегерский книжн.
культуртрегерський.
культуртрегерство книжн.
культуртрегерство.
культфонд культфонд, -у.
культя, разг. культяпка кукса.
кум кум.
кума кума.
куманёк ласк, кумась, -ся, кумець, -мця,
кумцьо, -мця, кумасик.
куманйка (ЯиЬиз пе8$еп5і$ )У. Н а 11.) бот.
ожина несійська, ведмежина.
кумарин хим. кумарин, -у.
кумач кумач, -у.
кумачный, кумачовый кумачевий, кумач-
ний.
кумекать прост, метикувати, -кую, -куєш,
кумекати.
кумжа их т.. кумжа.
кумир кумир; создать (сотворить и т. п.)
себе ~р из когб-чегб, возвести в ~р
когб-что створити и т. п. собі кумир
(кумира) з кбго-чбго.
кумирня этногр. кумирня.
кумиться разг. куматися.
кумовской разг. кумівський.
кумовство кумівство.
кумулятивный мед. кумулятивний.
кумуляция мед. кумуляція.
кумушка ласк, кумася, кумонька, кумочка,
кумасенька, кумця.
кумык кумйк,' -а; ~ки мн. кумйки, -ків.
кумыкский кумицький.
кумыс кумис, -у.
кумысник разг. кумйсник.
кумысный кумисний.
кумысолечебница мед. кумисолікарня.
кумысолечебный мед. кумисолікувальний.
кумысолечение мед. кумисолікування.
кумычка кумйчка.
кун этногр. кун, кунйця.
куна ист. куна.
кунак этногр. кунак, -а.
кунацкий этногр. кунацький.
куначество этногр. кунацтво.
кунгас мор. кунгас.
кунжут (Зеватит Ь.) бот. кунжут, -у.
кунжутный кунжутовий, кунжутний.
куний кунячий, куничий, куничний.
кунйца зоол. кунйця, реже куна.
кунктатор кунктатор.
кунктаторский кунктаторський.
кунсткамера ист., перен. кунсткамера.
кунтуш ист. кунтуш, -а и кунтуш, -а.
кунштюк уст. кунштюк.
куньи в знач. сущ. зоол. куницеві, -их.
Куньлунь Куньлунь, -ню, Куень-Лунь.
купа купа; (группа) група.
купава, купавка обл. см. кувшинка.
купаж спец. купаж, -у.
Купала, купала этногр. Купайло, Купайла,
купайло, купайла.
купаленка уменьш. купаленька.
Купало, купало см. Купала.
купальник купальник.
купальница (ТгоШиз Ь.) бот. купальниця;
~ца европейская (Т. еигораеиз ^ Ь.)
купальниця європейська, вовча лапа.
купальный купальний.
купальня купальня.
купальский этногр. купальський.
купальщик купальник.
купальщица купальниця.
купание купання; разг. купанка.
купать купати.
купаться купатися; ~ться в крови перен.
купатися в крові.
купе купе (нескл., ср.).
купейность ж.-д. купейність, -ності.
купейный ж.-д. купейний.
купелирование спец. капелювання.
купелировать спец. капелювати, -люю, -люеш.
купель церк. купіль, -пелі и -пелю,
хрестильниця, уст. хрестйльня.
купена (Ро1у?опа1ит Тоитп.) бот.
купина.
купец купёць, -пця.
купеческий, прост, уст. купецкий
купецький.
купечество купёцтво.
купидбн поэз. уст. купідон.

купина
607
курительный
купина уст. купина; кущ, -а; неопалимая
~на см. неопалимый.
купированный ж.-д. купейний.
купить купити, -плю, -пиш; за что ~пйл,
за то и продаю по гов. за що купив, за те й
продаю.
купленный куплений; (покупной — ещё)
купований.
куплет куплет.
куплетик умсныи. куплетик.
куплетист театр, куплетист.
куплетистка театр, куплетистка.
к^пля купівля, купування, купля; ^ля-
продажа купівля-прбдаж, род, купівлі -
продажу.
купно парен, уст. укупі, разом, спільно;
уст. купно.
купол баня, маківка, купол; (о небе — ещё)
шатро, склепіння.
куполовидный, куполообразный банеподіб-
ний, куполоподібний.
купольный баневий, купольний.
купон купон.
купонный купонний.
купорос хим. купорос, -у.
купоросный, купоросовый хим. купоросовий,
купоросний; А/ое масло купоросове
(купоросне) масло.
куприт мин. куприт, -у.
Куприя* н Купріян; разг. Купер'ян, Купрій,
-рія.
купчая в знач. сущ. дорев. купча, -ої.
купчий: ~ая крепость дорев. к^пча, -ої; ^ая
грамота ист. купча грамота.
купчик разг. купчик.
купчина увел., уничиж. купчина.
купчиха купчиха.
купырь (АпіНгі8си8 Ноііт.) бот. бугила,
реже богила.
купюра1 лит., муз. купюра.
купюра2 фин. купюра.
кур уст., обл. півень, -вня; попасть как ~р
во щи разг. упасти в біду як курка в борщ,
ускочити вище халяв (по самі вуха).
кура обл. курка.
Кура Кура.
курага курага.
кураж прост, кураж, -у; быть в (на) ~жё
(под ~жом) (быть навеселе) прост, бути
напідпитку (під чаркою).
куражиться прост, куражитися; (с
капризами разг.— ещё) комизитися, -мижуся,
-мизйшся; (безобразничать) бешкетувати,
-тую, -туєш; (издеваться над кем-л.)
збиткуватися, -куюся, -куєшся; (хвастаться —
ещё) похвалятися, разг. задаватися,
-даюся, -даєшся.
курайст муз. кураїст.
курайг (Заїзоіа Ь.) бот. курай, -раю.
курай2 муз. курай, -рая.
курант (род пестика) курант.
куранта (старинный танец) куранта.
куранты куранти, -тів; кремлёвские ~ты
кремлівські куранти.
кураре мед. кураре (нескл., ср.).
куратор мед. и пр. куратор.
кураторский мед. и пр. кураторський.
кураторство мед. и пр. кураторство.
курбет спорт., перен. курбет, -у.
курган курган, -у, могила.
Курган геогр. Курган.
курганный курганний, могильний.
Курганская область Курганська область.
курганский геогр. курганський.
кургузенький ласк, куценький.
кургузый разг. куций.
курд курд; ~ды мн. курди, -дів.
Курдистан Курдистан, -у.
курдка см. курдянка.
курдский курдський.
курдюк курдюк, -а, кульмйч, -а.
курдючный курдючний, кульмйчний.
курдянка курдянка, курдка.
курево куриво; (мгла, туман — ещё)
курище; (дымный костёр — ещё) курище.
курение 1. (действие) куріння; паління;
куріння; ср. курить 1—2. 2. (курево) куриво;
3. (перен.: льстивое восхваление кого-л.)
куріння.
куренной ист. 1. курінний; ~6й атаман
курінний отаман; 2. в знач. сущ. курінний,,
-ого.
курёнок обл. курча, -чати.
курень обл., ист. курінь, -реый.
курзал курзал, -у.
куриальный ист., юр. куріальний.
куривать многокр. р а з г. 1. [часто; разг.
частенько; не раз] курйти (палйти, смалити);
разг. покурювати, -рюю, -рюєш; 2. [часто;
разг. частенько; не раз] гнати (курйти).
Ср. курить 1—2.
курий обл. курячий; избушка на ~рьих
ножках хатка на курячих ніжках.
курилка 1. (курильня) прост, курилка;
курильня; 2. (м. и ж.: курильщик) прост,
курець, -рця; жив ~ка! шутя, живйй
курилка!
курильная уст. см. курительная.
курильница уст. курильниця.
курильный уст. см. курительный.
курильня уст. см. курительная.
Курильские острова Курйльські острови.
курильщик курець, -рця.
курильщица курець, -рця. , .
куриные в знач. сущ. орн. курячі, -их, курині.
куриный курячий; ~ая грудь курячі груди;
~ая память разг. куряча пам'ять; ~ая
слепота а) мед. разг. куряча сліпота; б)
(Ыоппеа М є сі і с.) бот. разг. куряча
сліпота.
курительная в знач. сущ. курильня, -ні,
курильна кімната.
курительный курильний; ~ая комната
курильна кімната.

«урить
608
курчонок
•курить 1. курити, -рю, -риш; (трубку\ папи-
росу и т. п.— ещё) палити, -лю, -лиш,
разг. смалити, -лю, -лиш; 2.. (добывать
перегонкой) гн&ти (жену, женёш),
курити.
куриться 1. куритися, -риться; (выделять
дыму туман, пар — ещё) диміти, -мить,
димітися, куріти, -рить и редко -ріє,
курітися; 2. страд, куритися; палитися,
-литься; гнатися (женеться), куритися; ер.
курить 1—2.
курица курка; обл. куріпка; ~ры, реже
«*фицы мн. кури, -рей, реже курки, -рбк;
~рам на смех разг. курям на сміх; мокрая
~ца перен. разг. мокра курка; (безволь-
ный человек разг.— ещё) тютя; писать,
как ~ца лапой разг. писати, як (мов, наче,
неначе) курка лапою; слепая ~ца перен*
разг. сліпа к)фка.
курицын разг. курчин, -а, -е; ~н сын см.
сын; ~на дочь бран. суча дочка; ~ны
дети бран. сучі діти.
куричий прост, курячий.
к^рия ист., юр. курія; папская ~рия юр.
папська курія; феодальная ~рия ист.
феодальна курія.
курковый курковий.
куркуль (на Украине) куркуль, -ли.
куркума (СигситаЪ.) бот. куркума.
куркумовый куркумовий.
курлыканье курликання, курлюкання; обл.
крюкання.
курлыкать, курлыкнуть курликати, -лйкаю,
-лйкаеш и -лйчу, -лйчеш, курликнути,
курлюкати, курлюкнути; обл. крюкати,
крюкнути.
курляндец ист. курляндець, -дця; ^дцы
мн. курлйндці, -ців.
Курляндия ист. Курлйндія.
курляндка ист. курляндка.
курляндский ист. курляндський.
«урной курний, димний; ~ая изба курна
(димна, чорна) хата.
курносая (в знач. сущ.: смерть) фольк.
кирпата, -ої.
курносенький ласк, кирпатенький.
«курносый 1. прил. кирпатий; 2. в знач. сущ.
кирпатий, -ого; разг. кйрпа, кирпань,
-ня.
курнуть однокр. прост, курнути.
курныкать обл. см. мурлыкать.
куровод с.-х. курівник, -а.
куроводство с.-х. курівництво.
куроводческий с.-х. курівницький.
курок курок, -рка.
куролесить прост, колобродити, -джу, -диш,
брбїти; бешкетувати, -тую, -туєш.
куролёсица прост, безладдя, безлад, -у,
нёлад; разг. замішка.
куропатка куріпка; обл. куропатва.
куропатковый куріпковий,
курорт курорт, -у.
курортник разг. курортник.
курортница разг. курортниця.
курортный курортний.
курортолог мед. курортолог.
курортология мед. курортолбгія.
курослеп бот. разг. куряча сліпота.
курочка 1. уменьш.-ласк. курочка; обл.
куріпочка; 2. орн. курочка; водяная
(болотная) ~ка водяна (болотна) курочка;
горная ~ка гірська курочка.
курпёй обл. 1. (мерлушка)^ смушок, -шка;
2. (султан на шапке) султан.
курс курс, -у; [быть] в ~се чего [бути] в
курсі чого; держать в ^се чего тримати в
курсі чого; вводить, ввести в ^с дела см.
вводить.
курсант курсант.
курсантка курсантка.
курсантский курсантський.
курсив тип. курсив, -у.
курсивный тип. курсивний.
курсирование курсування.
курсировать курсувати, -сую, -суєш.
курсист уст. курсист^
курсистка дорев. курсистка.
Курск Курськ.
Курская область Курська область.
курский курський.
курсовка курсівка.
курсовой курсовий.
курсовочный курсівковий.
курсорный пед. курсорний; ~ое чтение
курсорне читання.
куртаг уст. куртаг, -у.
куртаж торг, куртаж, -у.
куртажный торг, куртажний.
куртизанить уст. куртизанити.
куртизанка уст. куртизанка.
куртина 1. сад. куртина; (клумба) клумба;
(цветник) квітник^ -а; (грядка) грядка;
2. воєн. уст. куртина.
куртинный 1. куртйнний; 2. курганний.
Ср. куртина 1—2.
куртка куртка.
курточка уменьш.'Ласк. курточка.
курточный куртковий.
куртуазный куртуазний; ~ая литература
куртуазна література.
курултай полит, курултай, -таю.
курухтан см. турухтан.
курфюрст ист. курфюрст.
курфюрстина ист. курфюрстова, -ої.
курфюрстский ист. курфюрстський.
курчавенький ласк, кучерявенький.
курчавинка разг. кучерик, кучерявчик.
курчавить кучерйвити, -влю, -виш.
курчавиться кучерявитися, -виться.
курчавоволосый кучерявоволбсий.
курчавость кучерявість, -вості.
курчавый кучерявий.
курчеватый прост, кучерйвенький.
курчонок разг. курча, -чати.

к?ры
609
кусточек
куры х см. курица.
куры 2: строить ~ры кому ш у т л. уст.
упадати коло кого (за ким), залицятися
(лицятися) до кого; разг. смалити халявки
(халйви) до кого, присмалювати
халявки (литки) коло кого.
курьёз курйоз, -у; разг. чудасія, кумедія,
сміхота; для (ради, уст. из) ~за для
(ради, заради) забави (курйозу), щоб
посміятися.
курьёзно нареч. курйозно, сміховинно; разг.
кумедно.
курьёзность курйозність, -ності,
сміховинність; разг. кумедність.
курьёзный курйозний, сміховинний; разг.
кумедний.
курьер кур'єр; дипломатический ~р
дипломатичний кур'єр.
курьерский кур'єрський; ~ий поезд ж.-д.
кур'єрський поїзд; ~ая тройка уст.
кур'єрська тройка (трійка); как на ~их як
на кур'єрських.
курьерша прост, кур'єрка.
курятина курятина.
курятинка ласк, курятинка.
курятник 1. (помещение для кур) курник, -а,
курятник; 2. (торговец курами) обл.
кури тни к; 3. (животное, поедающее кур)
курятник.
курятница курятниця.
курящий 1. прич. який (що) курить; який (що)
палить (смалить); який (що) жене (курить);
ер. курить 1—2; 2. в знач. прил. курящий;
О вагон для ~их; разг. ~ий вагон вагон
для курців.
кус прост, шмат, кус.
кусака прост, кусака.
кусание кусання.
кусать, куснуть и прост, кусануть кусати,
кусну ти; ~сать [себе] локти перен. разг.
кусати (гризти) [собі] лікті.
кусаться 1. (кусать) кусати, кусатися;
2. (кусать друг друга) кусатися; 3. (перен.:
быть недоступным по цене) разг.
кусатися.
кусачий прост, куейчий, кусливий.
кусачки техн. гострозубці, -ців, кусачки,
-чок.
кусище увел, шматуряка, кусман, -а, кусень,
-сня, шматура; обл. кусак, -а.
кусковой шматковий, кусковий; (о сахаре —
обычно) грудковий.
куснуть см. кусать.
кусок 1. шматок, -тка, кусок, -ска; разг.
шмат, кусень, -сня, кусник; обл. кавалок,
-лка; (комок — ещё) грудка; (клочок)
клапоть, -птя; (ломоть) скйба, скйбка;
~к дерева кусок дерева; ~к хлеба а) прям.
шматок (кусок; кусень, кусник; скйба,
скйбка) хліба; б) перен. разг.. шматок
(кусбк) хліба; ~к мя*са шматбк (кусок .
м'яса; ~к мькла шматбк (кусок) мила;
~к железа шматбк (кусбк) заліза; ~к,
глины шматбк (кусбк, грудка) глйни;
^к льда шматбк (кусбк, грудка) льбду;
сахар исками цукор (сахар) грудками
(кусками); ~к в горло не идёт разг. шматбк
(кусбк) у горло не лізе; собирать ~скй
разг. збирати шматки (куски); урвать ~к
разг. урвати шматбк (кусок); ~к нёба
шматбк (клапоть) нёба; 2. (отрез, штука
ткани) штука, сувій, -вою, кусбк; разг.
редко постав, -у.
кусочек уменыи. шматочок, -чка, кусочок,
-чка, кусник; грудочка, дрібка, - дрібок,
-бка, дрібочка, дрібочок; клаптик;
скибочка. Ср. кусок 1.
куст 1. кущ, -а, корч, -а; обл. крак;
спрятаться (уйтй) в ~ты перен. ирон.
сховатися (піти) в кущі; 2. (перен.: групповое-
объединение) кущ.
Кустанай Кустанай.
Кустанаїїская область Кустанайська область.
кустанайский кустанайський.
кустарник 1. собир. чагарник, -а, чагар,
•к% кущі, -щів; 2. (куст) кущ, -а, корч, -а;
обл. крак.
кустарниковый 1. чагарниковий; 2. кущовий.
Ср. кустарник 1—2.
кустарничать кустарювати, -рюю, -ркєш.
кустарничек уменыи. 1. чагарничбк, -чка;.
2. кущик, кбрчик. Ср. кустарник 1—2.
кустарничество кустарництво.
кустарно нареч. кустарно.
кустарность кустарність, -ності.
кустарный кустарний.
кустарщина разг. кустарщина.
кустарь кустар, -й; ~рь-одиночка кустар-
одинак, род. кустаря-одинака.
кустик уменыи. кущик, кбрчик.
кустистость кущистість, -тості; врунйстість,.
рунистість. Ср. кустистый.
кустистый кущистий, кущастий,
кущуватий, корчастий, корчуватий; (о хлебах
и травах — ещё) врунистий, рунистий.
кустйться кущитися; врунитися, рунитися.
Ср. кустистый.
кустование кущування.
кустоватый кущуватий, корчуватий.
кустовать кущувати, -щую, -щуєш.
кустоваться кущуватися, -щується.
кустовйдный кущуватий, корчуватий,
кущоподібний, корчеподібний, кущовйдний, кор-
чеїшдний.
кустовка с.-х. кущївка.
кустовой кущовий; ~6е собрание кущові
збори.
кустод уст. вартовий, -бго, сторож.
кустод и я уст. варта, сторбжа.
кустодий см. кустод.
кустообразный см. кустовйдный.
кусторез с.-х. кущоріз.
кусторезный с.-х. кущорізний.
кусточек уменьш.'Ласк. кущик, кбрчик.

кут
610
кяхтинский
кут о б л. 1. (угол в избе и т. п.) куток, -тка;
2. см. кутник.
Кутаиси Кутаїсі (нескл.).
кутаисский кутаїський.
кутать кутати.
кататься кутатися.
кутафья уст. опудало; прост, чуперадло.
кутёж гульня (разг.), разг. гульба, гульбощі,
-щів, гулйтика.
кутейник прост., уст. хапокнйш.
кутейница прост., уст. хапокнйш.
кутёнок обл. цуценй, -пяти, щенй, собача,
-чати, собачатко, собаченя.
кутерьма разг. розгардійш, -у, гармидер,
-у, колотнеча, веремій, веремія, шарварок,
-рку, метушнй.
кутикула бот., анат. кутикула.
кутйла разг. гуляка, гульвіса, гультяй,
-тяй.
кутйть, кутнуть гуляти, гульнути; (несов.:
пьянствовать) пйти-гуляти (п'ю-гуляю,
п'єш-гуляеш), пийчити; ~тйть и (да)
мутить а) (вносить раздор, смуту)
баламутити, -мучу, -мутиш, мутити (мучу, мутиш);
разг. каламутити, колотити, -лочу, -ло-
тиш; б) (кружить, крутить — о вьюге,
метели) обл. крутити (крутить),
хурделити, кушпелити.
кутник (прилавок в углу избы) обл. лава,
лавка.
кутнуть см. кутйть.
куток 1. обл. куток, -тка; 2. горн, куток.
кутровые в знач. сущ. бот. кендирбві, -их,
барвінкові.
кутузка прост, уст. холодна, -ої, буцегарня,
коза.
кутум ихт. кутум.
кутья* церк., этногр. кути; (заупокойная —
обычно) коливо.
к^фа уст., обл. кухва.
куфический: ~ое письмо филол. куфічне
письмо.
кухарить см. кухарничать.
кухарка куховарка, кухарка.
кухаркин куховарчин, -а, -є, кухарчин.
кухарничать прост, куховарити; разг.
кухарити; (о мужчине разг.—обычно)
кухарювати, -рюю, -рюєш.
кухарь обл. куховар, -а, кухар, -я.
кухлянка обл. хутряна сорочка.
кухмистер уст. кухмістер; (повар — ещё)
куховар.
кухмистерская в знач. сущ. уст.
кухмістерська, -ої.
кухмистерский уст. кухмістерський.
кухня кухня; уст. куховарня.
кухонный кухонний; ~ая латынь кухонна
латинь.
кухонька уменьш.-ласк. кухонька.
куцехвостый куцохвостий.
куцый куций.
куча 1. купа, реже куча; вброх; (скопление
чего-л. сыпучего разг.— ещё) кучугура;
обл. стропа; ~ча мала дет. мала купа
(куча); 2. (множество) разг. сила, безліч,
-і; разг. купа.
кучевой купчастий; ~ые облака метеор.
купчасті хмари; ~ые пески геол.
купчасті піски.
кучер кучер; уст. машталір, фурман, хурман;
обл. фірман.
кучерёнок разг. фурманчук, -й (обл.),
обл. фірманчук.
кучерская в знач. сущ. дорев. кучерська, -бї.
кучерской кучерський; уст. фурманський;
обл. фірманський.
кучерявиться обл. кучерявитися, -виться.
кучерявый обл. кучерявий.
кучиться * (сбиваться в кучу) обл.
скупчуватися, -чується.
кучиться2 (беспокоить просьбами) обл.
докучати, надокучати.
кучка уменьш. купка, реже кучка.
кучкйзм муз. ист. кучкйзм, -у.
кучкист муз. ист. кучкист.
кучно нареч. купчасто.
кучность купчастість, -тості<
кучный купчастий, реже кучний; ~ая
стрельба воен., спорт, кучна стрільба.
кушг сущ. 1. карт, куш, -а; 2. (большая
сумма денег) разг. куш, шмат; обл. камза.
куш2 межд. охотн. куш.
кушак пояс, пас, пасок, -ска.
кушанье їжа; уст. їствб; (блюдо) страва.
кушать їсти (їм, їси); ~шайте! їжте!, призво-
лййтеся!, споживайте!; разг. годуйтеся!;
(пейте) пййте!; ~ть подано страва^ на
столі; пожалуйте ~ть! просимо до столу!
кушетка кушетка.
куща поэз. уст. куща.
кущение бот. кущіння.
Ку^нь-Л^нь см. Куньлунь.
кхе-кхе, кхе-кхе-кхе межд. кахй-кахй, кахй-
кахй-кахй.
кхм межд. гм, гму.
Кхмер геогр. Кхмер, -у.
кхмер кхмер; ~ры мн. кхмери, -рів.
кш см. кыш.
Кызыл геогр. Кизил.
кыш межд. киш, кш.
кювет кювет, -у.
кювета, кюветка фото кювета, кюветка.
кюрасо (сорт ликёра) кюрасо (нескл., ср.).
кюре церк. кюре (нескл., ср.).
кюри физ. кюрі (нескл., ср.).
кюрий хим. кюрій, -рію.
кюрйн, кюринец кюрйнець, -нця, кюрйн;
~ны, ~нцы мн. кюрйнці, -ців, кюрйни, -нів.
кюринка кюринка.
кюринский кюринський.
кярйз гидротехн. кярйз.
кят (денежная единица Бирмы) к'ят.
Кгіхта Кйхта.
кяхтинский кйхтинський.

лабаз 611 лад
л
лабаз 1. (амбар) комора; уст. лабаз, -у, га-
мазей, -зёю, гамазея, гамазйн; обл. мага-
зёй, -зёю, магазёя, шпихлір, -а; 2.
(помост) обл. поміст, -мосту; 3. (навес)
обл. повітка, шіпка, шіпчйна.
лабазник1 уст. лабазник.
лабазник2 (Рііірепйиіа А о1 а п з.) бот.
гадючник.
лабазница уст. лабазниця.
лабазный комірний; уст. лабазний.
лабардан уст. лабардан, -у.
лабиализация лингв, лабіалізація.
лабиализйровать см. лабиализовать.
лабиализйроваться см. лабиализоваться.
лабиализованность лингв, лабіалізованість,
-ності.
лабиализованный лингв, лабіалізований.
лабиализовать лингв, лабіалізувати, -зую,
-зуеш.
лабиализоваться лингв, лабіалізуватися,
-зуеться.
лабиальный лингв, лабіальний; ~ые
согласные лабіальні приголосні.
лабильность книжн. лабільність, -ності.
лабильный книжн. лабільний.
лабиодентальный лингв, лабіодентальний;
~ые согласные лабіодентальні приголосні.
лабиринт лабіринт, -у; ~т мыслей перен.
лабіринт думок.
лабиринтный лабіринтовий; ~ые переходы
лабіринтові переходи.
лабиринтовые в знач. сущ. ихт. лабіринтові,
-их.
лабиринтовый лабіринтовий; ~ые органы
дыхания анат. лабіринтові органи
дихання.
лаборант лаборант.
лаборантка лаборантка.
лаборантский лаборантський.
лаборатория лабораторія.
лабораторный лабораторний.
Лабрадор геогр. Лабрадор, -у.
лабрадор мин. лабрадор, -у.
лабрадорит геол. лабрадорит, -у.
лабрадоровый мин. лабрадоровий.
лабрадорский' геогр. лабрадорський.
лава * геол., перен. лава.
лава2 воеш. ист. лава.
лава3 горн. лава.
лава4 (мосток, помост) обл. кладка,
місток, -тка.
лаванда (Хаш/г<2ы/а Ь.) бот. лаванда.
лавандовый, лавандный лавандовий, лаванд-
ний.
лаваш кул. лаваш.
лавашный кул. лавашний.
лавина лавина; ~на войск перен. лавина
військ.
лавинный лавинний, лавиновий.
лавирование лавірування.
лавировать лавірувати, -рую, -руєш.
лавирбвка лавірування.
лавка1 (скамья) лавка, лава; обл. лавиця;
(передвижная — ещё) ослін, род. ослона.
лавка2 (небольшоймагазин) крамниця, редка
лавка; обл. склеп, -у.
лавливать многокр. прост, [часто; разг.
частенько; не раз] ловйти.
лавовый геол. лавовий.
лавочка* уменьш.-ласк. лавочка; ослінчик.
Ср. лавка \
лавочка2 1. уменьш.-ласк. крамничка,
лавочка; 2. перен. прост, лавочка; закрывать,
закрыть ~ку закривати, закрити
лавочку; по пьяной ~ке см. пьяный 1; это одна
~ка це одна лавочка. Ср. лавка 2.
лавочник уст. крамар, -я и крамар, -я.
лавочница уст. крамарка и крамарка.
лавочный крамничний; (преим. о товарах)
крамний.
лавр бот. лавр; ~ры мн. лаври, -рів; ^ры
чьи не дают спать лаври чиї не дають спати.
Лавр (имя) Лавр, Лаврб, -а.
лавра церк. лавра; Кйево-Печёрская ~ра
Києво-Печерська лавра.
Лаврентий Лаврентій, Лаврін.^
лавровишневый лавровишневий.
лавровишня (Ьаигосегавиз Ко е т.) бот.
лавровишня.
лавровые в знач. сущ. бот. лаврові,^ -их.
лавровый и лавровый лавровий и лавровий;
яровая роща лавровий гай; лавровый
венок лавровий вінок; лавровый лист
лавровий лист.
лаврский церк. лаврський.
лавчонка, лавчушка уничиж. крамничка,
лавочка. Ср. лавка2.
лавы см. лава4.
лаг мор. лат.
лагерник разг. табірник, таборинин.
лагерница разг. табірниця, таборинка.
лагерный табірний, таборовий; ~ый режим
табірний режим; ~ый сбор воен. табірний
збір. # г
лагерь табір, -бору; пионерский ~рь
піонерський табір; становиться, стать
(располагаться, расположиться) ~рем воен.
ставати, стати табором, отаборюватися, -рююся,
-рюєшся, отаборитися; действовать на два
~ря діяти на два табори.
лаглинь мор. лаглінь, -ня.
Лагос (город) Лагос.
лагун уст., мор. лагун.
лагуна лагуна.
лагунный лагунний, лагуновий.
лад 1. разг. лад, -у и -у; (согласие —
обычно) злагода, згода; в ~д с кем-чем
у лад з ким-чим; не в ^дс кем-чем не &

лада
612
лазать
лад з ким-чим; в ~д^ (в ~дах) с кем-чем
[быть и т. п.] разг. у злагоді (у згоді)
з ким-чим [бути и т. п.], злагідно з ким-
чим жйти и т. п., ладнати (ладити) з ким-
чим; не в ~д# (не в *дах) с кем-чем [быть,
жить и т. п.] разг. не в ладах з ким-чим
[бути, жйти и т. п.], не ладнати (не ладити)
з ким-чим; идти, пойти на ~д разг. іти,
піти на лад, несов. ладитися, -диться;
2. (способ, манера) спбсіб, -собу, лад;
разг. кшталт, -у, манїр, -у, штиб, -у; на
свой ~д разг. на свій лад (кшталт, манір,
штиб); на разные ~ды на різні способи
(ладй); 3. муз. лад; ~ды мн. ладй, -дів.
лада (м. и ж.) фольк. ладо (м. и ср.), любко
(м.), любка (ж.), любий, -ого (м.), люба,
-ої (ж.), любчик (м.), любонька (ж.),
любця (ж.), мйлий (м.), мила (ж.), ласк.
любенький (м.), любенька (ж.),
любесенький (м.), любесенька (ж.),
миленький (м.), миленька (ж.), милесенький
(м.)% милесенька (ж.).
ладан ладан, -у; бежать как чёрт от ~на от
кого-чего утікати як чорт від ладану від
кбго-чбго; бояться как чёрт ~на кого-
чего бойтися як чорт ладану когб-чогб;
дышит на *^н кто см. дышать.
ладанка 1. этногр. ладанка; 2. (курильница)
церк. ладанниця, кадильниця, кадило.
ладанник (Сівіиз Ь.) - бот. чист, -у.
ладанниковые в знач. сущ, бот. чйстові, -их.
ладанный ладановий и ладановий, ладанний;
~ый кедр бот. ладанний кедр.
ладейный шахм. туровий.
ладить 1. (жить в согласии с кем-л.) разг.
ладнати, ладити, -джу, -диш, бути в
злагоді (в згоді), жйти (живу, живеш) в
злагоді (в згоді); ~ть между собой ладити
(ладнати) один з одним; 2. (приводить
в готовность) прост, лагодити, -джу,
-диш, ладити, ладнати; ~ть сани
лагодити (ладнати, ладити) сани; 3.
(намереваться) прост, збиратися, лагодитися,
-джуся, -дишся, ладнатися, мати на
думні; ~дил в город ехать збирався
(лагодився, ладнався) до міста їхати; 4. (твердить)
прост, правити, -влю, -виш, торочити,
товкти, -вчу, -вчёш; ~ть одно и то же то-
рбчити (товкти) [одне і те ж саме]; он всё
своё ~дит він усе своеї править (торочить),
він усё [знай] своєї; 5. муз. прост,
ладити, налагоджувати, -джую, -джуєш;
(настраивать —- еще) настроювати, -рбюю,
-рбюєш.
ладиться 1. (идти на лад) ладитися, -диться,
іти (іде) на лад; (налаживаться — ещё)
налагоджуватися, -джується; дело не
удится справа (діло) не ладиться (не йде на
лад); 2. (намереваться) прост,
збиратися, лагодитися, ладитися, -джуся,
-дишся; 3. (уславливаться) обл.
умовлятися, годитися, -джуся, -дйшся; 4, страд.
лагодитися, ладитися, ладнатися; ер.
ладить 2.
ладком нареч. разг. ладком, любенько,
лагідком и лагідком.
ладненький уменьш.-ласк. добренький и
добренький, гарненький, ладненький.
ладненько и ладненько нареч. уменьш.-ласк.
добренько и добренько, гарненько,
ладненько.
ладно разг. 1. нареч. добре, гарно; разг.
ладно; (в согласии) у злагоді, у згоді;
2. (в знач. сказ.: как следует) до ладу,
ладно; (хорошо) добре, гарно, гаразд; не
^но скроен, да крепко сшит погов. хоч не
в лад, та широко ступає; хоч погано
покраяний, та міцно зшитий; не складно, да ~но
погов. не складно, та ладно; 3. (в знач.
утвердительной частицы) гаразд, добре,
згбда; ~но, будь по-твоему гаразд
(добре), хай буде по-твоему.
ладный разг. дббрий, гарний; разг.
ладний.
ладо (м. и ср.) см. лада,
ладовый муз. ладовий.
Л ідо га Ладога.
ладожский ладозький.
Ладожское озеро Ладозьке озеро.
ладонка уменьш.-ласк. долонька.
ладонный долонний.
ладонь 1. долбня; виден (видна, видно) как
(будто) на ~ни вйдний (видна, вйдне) як
(наче, неначе, мов, немов, ніби) на долоні;
в ~нь (о размере чего-л.) з долоню* як
долоня; 2. (площадка для молотьбы)
обл. точок, -чка, тік, род. току.
ладоши долоні, -лбнь; ~ша ед. долоня;
хлопать (бить и т. п.) в ~ши ( ~шами)
плескати (бити и т. п.) в долоні.
ладошки уменьш.-ласк. долоньки, -ньок; ~ка
ед. долонька.
ладушка ласк. см. лада.
ладушки дет. ладки, ладусі, ладоньки, тосі,
тосіньки.
ладьевидный, ладьеобразный
човноподібний, човновйдний.
ладья1 (судно) уст., поэз. чбвен, -вна и -вна.
ладья2 шахм. тура.
ладьян (СогаИогЫга Н а 11.) бот. коралькі-
вець, -вця.
лаж фин. лаж, -у.
лажный фин. лажовий и лажовий, лажний.
лаз1 (народность) лаз, -а; а/зы мн. лази,
-зів.
лаз2 (отверстие) лаз, -у.
лазанье лазіння.
лазарет лазарет, -у; разг. шпиталь, -лю.
лазаретный лазаретний; разг. шпитальний.
Лазарь Лазар, -я.
лазарь: петь /^ря, прикидываться ~рем
разг. співати лазаря; бідкатися; наобум
~ря прост, навмання.
лазать см. лазить.

лазающий
613
лама
лазающий см. лазящий 1.
лазеечка уменьш.-ласк. лазівочка, прола-
зочка, вйлазочка.
лазейка лазівка, пролазка, вилазка; (пе-
рен.— ещё) вйкрут, -у; найти ~ку знайтй
лазівку; (перен.— ещё) викрутитися,
-кручуся, -крутишся.
лазить лазити (лажу, лазиш).
лазка лазка. Ср. лаз1.
лазок умсньш.-ласк. лазок, -зка.
лазоревка орн. блакитна (голуба)
синиця.
лазоревый блакитний, лазуровий и
лазуровий, лазурний; ~ый камень мин.
лазуровий камінь.
лазский лазький. Ср. лаз1.
лазуревый уст. см. лазоревый.
лазурит мин. лазурит, -у.
лазурность блакить, -ті, лазурність, -ності.
лазурный блакитний, лазуровий и лазурб-
вий, лазурний.
лазурь 1. блакить, -ті; поэз. лазур, -рі;
2. спец, лазур; берлинская ~рь см.
берлинский.
лазутчик вивідач, вивідувач, лазутчик.
лазутчица вивідачка, - вивідувачка,
лазутчиця.
лазящие в знач. сущ. 1. орн. лазуни,.-нів,
лазячі, -их; 2. бот. лазячі.
лазящий 1. прич. який (що) лазить; 2. в знач,
прил, орн. лазячий; 3. в знач. прил. бот..
чіпкий, лазячий.
лай гавкання; разг. гавкіт, -коту, гавк,
-у, гавкотня, брехання; (сильный — ещё)
валування, ґвалтування.
лайба мор. лайба.
лайдак бран. лайдак, -а.
лайка1 (порода собак) лайка.
лайка2 (сорт кожи) лайка.
лайковый лайковий; ~ые перчатки лайкові
рукавички. Ср. лайка2.
лайнер мор., аз. лайнер.
лак * (народность) лак, -а; ~ки мн. лаки,
-ків.
лак 2 (оюидкость и пр.) лак, -у.
лакать, лакнуть хлебтати, -бчу, -бчеш,
хлебнути, хлистати (хлищу, хлищеш),
хлиснути; разг. хлептати, -пчу, -пчеш, хлепнути,
нссов. хлйськати.
лакей лакей; презр. лакйза, лакуза.
лакейничать разг. см. лакействовать.
лакейская в знач. сущ. дорев. лакейська,
-ої.
лакейский лакейський.
лакейство лакейство.
лакействовать 1. бути лакеєм, служит и
(-жу, -жиш) лакеєм; 2. (перед кем —
угодничать) презр. плазувати, -з^ю, -зуєш,
лакёйствувати, -ствую, -ствуєш,
стелитися, -люся, -лишся (перед ким),
підлабузнюватися, -нююся, -нюєшся (до кого).
лакировальный лакувальний.
лакировальщик см. лакировщик.
лакировальщица см. лакировщица.
лакирование лакування.
лакированный лакбваний.
лакировать лакувати, -кую, -куєш.
лакироваться лакуватися, -кується.
лакировка лакування.
лакировочный лакувальний.
лакировщик лакувальник.
лакировщица лакувальниця.
лакколит геол. лаколіт, -у.
лакколйтовый геол. лаколітовий.
лакмус хим. лакмус, -у.
лакмусовый хим. лакмусовий; ~ая бумага
(бумажка) лакмусовий папір (папірець),
лакмус, -у.
лакнуть см. лакать.
лаковый лаковий; ^се дерево лакове
дерево.
лакокрасочный лакофарбовий; ~ый завод
лакофарбовий завод.
лакомить уст. годувати (-дую, -дуєш)
ласощами; частувати (-тую, -туєш)
ласощами.
лакомиться ласувати, -сую, -суєш и
ласувати, -сую, -суєш.
лакомка (м. и ж.) разг. ласун, -а (м.),
ласунка (ж.), ласуха (ж.), ласій, -сія (м.),
ласійка (ж.), ласк, ласунець, -нця (м.),
ласунчик (м.).
лакомо нареч. ласо; сласно. Ср. лакомый.
лакомство ласощі, -щів; разг. лагомйна,
уменьш. лагоминка; <*ва мн. ласощі.
лакомый ласий; разг. сласний и сласний;
~ый кусок (кусочек) ласий шматок
(шматочок).
лаконйзм лаконізм, -у.
лаконически см. лаконично.
лаконический см. лаконичный.
лаконично нареч. лаконічно.
лаконичность лаконічність, -ності.
лаконичный лаконічний.
лакрица, лакричник бот., фарм.
локриця, солодкий корінь (-реня), солодець,
-дцй.
лакричный фарм. локричний.
лакский лакський. Ср. лак1.
лактационный физиол. лактаційний.
лактация физиол. лактація.
лактобациллйн бакт, и пр. лактобацилін, -у.
лактоза биохим. лактоза,
лактометр спец. лактометр.
лактоскоп спец. лактоскоп.
лакуна анат., филол. лакуна; ~ны мн.
лакуни, -кун.
лакфиоль (Спеігапіпиз спеігі Ь.) бот.
лакфіоль, -лі, жовтофіоль, -лі.
лал мин. уст. (рубин) рубін, -у (о массе)
и -а (об отдельном кристалле); (самоцвет)
самоцвіт, -у.
лаловый мин. уст. рубіновий.
лама1 зоол. лама.

лама
614
лапоть
лама2 рел. лама.
ламаизм рел. ламаїзм, -у.
ламаист рел. ламакт.
ламаистский рел. ламаїстський.
ламантин зоол. ламантин.
Ла-Манш Ла-Манш, -у.
ла-маншский ла-маншський.
ламаркизм биол. ламаркізм, -у.
ламбрекен спец. ламбрекен.
ламентация уст., шутл. ламентація; ~ции
мн. ламентації, -цій;
ламинария бот. ламінарія.
ламинарный научн. ламінарний. ^
лампа лампа; ~па дневного света лампа
денного світла.
лампада церк., поэз. лампада.
лампадка церк. лампадка.
лампадный церк. лампадний.
лампас лампас.
лампион спец. лампіон.
ламповая в знач. сущ. спец. лампова, -ої.
ламповщик спец. лампівник, -а.
ламповщица спец. лампівниця.
ламповый ламповий; ~ый приёмник
ламповий приймач.
лампочка лампочка; ~ка Ильича лампочка
Ілліча.
ламут уст. ламут; ~ты мн. ламути,
-ті в.
ламутка уст. ламутка.
ламутский уст. ламутський.
лан 1 (поле) обл. лан, -у.
лан2 (денежная и весовая единица) лан, -а.
лангет кул. лангет, -у.
лангобарды ист. лангобарди, -дів.
лангуст, лангуста зоол. лангуст, лангуста.
ландвер воен. ландвер, -у.
ландкарта уст. ландкарта.
ландо ландо (нескл., ср.).
ландскнехт * ист. ландскнехт.
ландскнехт2 карт. уст. ландскнехт.
ландскнёхтский ист. ландскнёхтський.
ландстинг полит, ландстинг, -у.
ландтаг полит, ландтаг, -у.
ландшафт краєвид, -у, ландшафт, -у.
ландшафтный ландшафтний.
ландштурм воен. ландштурм, -у.
ландштурмист воен. ландштурміст.
ланды геогр. ланди, род, ланд.
ландыш бот. конвалія.
ландышевый конвалійний; ~ое дерево
конвалійне дерево.
ланиты поэз. уст. щбки, род. щік;^ поэз.
уст. ланйти, -нйт; ~та ед. щока;
ланита,
ланка (самка оленя) оленйця.
ланкастерский: ~ое обучение пед. ист.
ланкастерське навчання.
Ланкашир Ланкашір, -у. ^
ланолин фарм. и пр. ланолін, -у.
ланолиновый фарм. и пр. ланоліновий.
лансада сперт, лансада.
лансье уст. лансье (нескл., ср.).
лантан хим. лантан, -у.
ланцет ланцет.
ланцетник зоол. ланцетник.
ланцетный ланцетний, ланцетовий.
ланцетовидный ланцетоподібний,
ланцетовидний.
лань зоол. лань, -ні.
лао лао (нескл*).
Лаос Лаос, -у.
лаосский лаоський.
лапа лапа; обл. лаба; ~пы мн. лапи, род.
лап; перен. лабети, -тів; попасть
(попасться) в ~пы кому перен. разе, попасти
(попастися, потрапити, пійматися) в лапи
(в лабети) кому (до кого); быть в ~пах
у кого перен. разг. бути в лапах (в лабетах)
у кого.
лапанье прост, лапання; мацання.
Ла-Пас (город) Ла-Пас.
лапать прост, лапати; мацати.
Лаперуза пролив Лаперуза протока.
лапидарно нареч. книжн. лапідарно.
лапидарность книжн. лапідарність, -ності.
лапидарный книжн. лапідарний; ~ый стиль
лапідарний стиль.
лапйлли геол. лапілі (нескл.у мн.).
лапистый прост, лапатий; обл. лабатий.
лапить см. лапать.
лапища увел, лапйсько, лапище.
лапка 1. уменьш.-ласк. лапка; стоять
(ходить) на задних ~ках перед кем стояти
(ходити) навшпиньки (на задніх лапках)
перед ким; воронья ^Ка (Согопориз (За-
. ег і п.) бот. вороняча лапка; кошачья ~Ка
(Апіеппагіа О. а е г ї п.) бот. котяча лапка;
2. ~ки {мн.: мех с лапы животного)
лапки, -пок.
лапландец лапландець, -дця; ~дцы мн.
лапландці, -ців.
Лапландия Лапландія.
лапландка лапландка.
лапландский лапландський.
Ла-Плата Ла-Плата.
лапник собир. ялинове (соснове и т. п.)
гілля.
лаповидный лапоподібний, лаповйдний.
лаповый лаповий.
лапообразный см. лаповидный.
лапотник уст. І.-личакар, -я; постолйр, -а;
ср. лапоть; 2. перен. прен. личак, -а, лича-
ківець, -вця, лапацбн, сіряк, -а.
лапотница личаківка, лапацбнка. Ср.
лапотник 2.
лапотный личаковий; постоловий. Ср.
лапоть.
лапоток уменьш.-ласк. постблик, постілець,
-льця.
лапоть личак, -а (из лыка); (преим.
кожаный) постіл, -тола, обл. ходак, -а; ~пти
плести перен. прост, ли ко плести;-
(нескладно говорить — ещё) плутати, мішати;

лапочка
615
листочка
(о плохой работе разг.— ещё) партачити; і
(зевать разг.— ещё) ґави (гав) ловити.
лапочка уменыи.-ласк. лапочка. |
лапсердак уст. лапсердак, -а. |
лапта гйлка.
Лаптевых море Лаптевих море.
лапушка уменыи.-ласк. ф о л ь к. 1. лапочка;
2. (о женщине, ребенке) ясочка, ясонька,
зіронька, серденя, -нити, серденятко,
серденько, сердечко. І
лапчатка (Роїепііііа Ъ.) бот. перстач, -у. і
лапчатый лапчастий, лапатий, лапастий;
гусь ~ый прост, хйтрик, хитродум,
хитромудрий, мудрий як гуска.
лапша локшина, реже локша, лапша.
лапшаной обл. см. лапшовый.
лапшевник, обл. лапшённик бабка з
локшини.
лапшовый з локшини.
ларго муз. 1. сущ. ларго (нескл., ср.); 2.
нареч. ларго.
ларевбй рундуковий, рундучний.
ларёк рундук, -а, ларьок, -рка, ятка.
ларец скрйнька, шкатулка; уст. шкатула.
ларёчник разг. рундучник.
ларёчница разг. рундучниця.
ларёчный рундуковий, рундучний.
ларингит мед. ларингіт, -у.
ларинголог мед. ларинголог.
ларингологический мед. ларингологічний.
ларингология мед. ларингологія.
ларингоскоп мед. ларингоскоп.
ларингоскопический мед. ларингоскопічний.
ларингоскопия мед. ларингоскопія.
Лариса Лариса.
ларчик скринька, шкатулка, уменьш.
скриньочка, скринечка; разг. скриньчина; уст.
шкатула; а ~к просто открывался а
скрйнька не була й замкнена, а річ (справа) була
проста (простісінька).
лары миф. лари, -рів; ~р ед. лар.
ларь 1. (сундук) скрйня; 2. (ларёк) рундук,
-а; 3. (ящик, жёлоб) спец. ищи к.
ласа, ласина прост, плйма, пл ямина;
(полоса) пасму га, смуга.
ласка1 (проявление нежности) ласка,
пещення; ~ки мн. пестощі, -щів, ласки,
род. ласк; (преим. о выражении любви)
милування, любощі, -щів; обл. жалування.
ласка2 зоол. ласиця, ласка.
ласкатель к н и ж н, уст. підлесник,
облесник, лестун, -а.
ласкательно нареч. пестливо.
ласкательный 1. (нежный) пестливий;
2. (льстивый) книжн. уст. облесливий,
облесний, запобігливий; 3. грам,
пестливий; ~ые суффиксы пестливі суфікси.
ласкательство к н и ж н. у с т. лестощі, -щів,
запобігання, запобігливість, -вості.
ласкать 1. (проявлять ласку к кому-л.)
пестити (пёщу, пёстиш) и пестити (пещу,
пестиш), пестувати, -тую, -туеш; (преим.
животных разг.-~ ещё) лащити;
(миловать) поэз. милувати, -лую, -луєш;
(голубить) голубити, -блю, -биш,
приголублювати, -люю, -люєш; обл. жалувати,
-лую, -луєш; 2. (перен.: доставлять
приятное ощущение) тішити, милувати; ~ть
взор тішити (милувати) зір (око, погляд);
~ть себя надеждой уст. тішити себе
надією; 3. (перен.: оказывать милости,
благодеяния) уст. жалувати; разг. робити
(-блю, -биш) ласку.
ласкаться 1. (к кому) пеститися
(пещуся, пестишся) и пеститися (пещуся,
пестишся), ластитися (лащуся, ластишся),
лащитися, прилащуватися, -щуюся, -щуєш-
ся; 2. (взаимно) пеститися; (миловаться)
милуватися, -луюся, -луєшся; (голубить
друг друга) голубитися, -блюся, -бишся,
приголублюватися, -лююся, -люєшся;
3. (утешать себя чем-л.) уст. тішитися.
ласкающий 1. прич. який (що) пестить; який
(що) милує; який (що) голубить,
голублячий и т. п.; см. ласкать; 2. в знач. прил.
пестливий, ласкавий; (голубящий) голуб-
ливий, голублячий, приголубливий.
ласково нареч. ласкаво; пестливо; привітно,
приязно. Ср. ласковый.
ласковость ласкавість, -вості; пестливість;
привітність, -ності, приязність. Ср.
ласковый.
ласковый ласкавий; (ласкающий, нежащий —
ещё) пестливий, голубливий;
(приветливый, радушный — ещё) привітний,
приязний, реже привітливий; ~ый ребёнок
ласкава дитина; ~ое слово ласкаве
(прихильне, приязне) слово; ~ое солнце
ласкаве (пестливе) сонце.
лассальянец полит.- лассальянець, -нця.
лассальянский полит, лассальянський.
лассальянство полит, лассальянство.
лассо ласо (нескл., ср.).
ласт1 зоол., спорт, ласт.
ласт2 (мера веса) мор. ласт.
ластик 1. текст, ластик, -у; 2. (резинка
для стирания написанного) разг.
гумка; разг. резинка.
ластиковый текст, ластиковий.
ластиться (к кому, около кого) разг.
ластитися (лащуся, ластишся), лащитися
(лащуся, лащишся) (до кого), лестйтися (ле-
щуся, лестйшся) (до кого, коло кого);
(заискивать — ещё) упадати (коло кого,
за ким).
ластовень (Vіпсеіохісит М о е п с Ь.) бот.
ластовень, -тівня.
ластовица х уст. см. ласточка 1—2.
ластовица2, разг. ластовка портн. ластка,
ластівка, ластовйця и ластовйця.
ластовый ластовий. Ср. ласт2.
ластоногие в знач. сущ. зоол. ластоногі, -их.
ласточка 1. ластівка, редко ластовйця и
ластовиця; ласк, ластівонька, ластівочка; пёр-

ласточкин
616
лебёдчица
вая мш перша ластівка; 2. (ласковое
обращение к женщине, девочке — зват.)
разг. ластівко, ластівонько, ластівочко,
ясочко, ясонько; 3. спорт, ластівка..
ласточкин ластівчин, -а, -є, ластів'ячий,
ластівчаний, ластовйний, ластів'яний; ~н
хвост строит, ластівчин хвіст,
сковородень, -дня.
лат (денежная единица в Латвии) ист.
лат.
латание прост, латання.
латания бот. латанія.
латанный прич. прост, латаний.
латаный прил. прост, латаний.
лататы: задать ~ты прост, дати (дам, даси)
драчки (драла, дьбру), дременути,
накивати п'ятами, кинутися навтіки (навтікача).
латать прост, латати.
лататься прост, лататися.
латвиец латвієць, -війця; ~вййцы мн.
латвійці, -ців.
латвийка латвійка.
Латвийская Советская Социалистическая
Республика, Латвийская ССР Латвійська
Радянська Соціалістична Республіка,
Латвійська РСР.
латвийский латвійський.
Латвия Латвія,
латгалец латгалець, -льця; ^льцьі мн.
латгальці, -ців.
латгалка латгалка.
латгальский латгальський.
латёнтность мед., физ. латентність, -ності.
латентный мед., физ. латентний.
латеральный анат., лингв, латеральний;
~ые согласные лингв, латеральні
приголосні.
латерит геол. латерит, -у.
латйнец уст. см. латинянин.
латинизация латинізація.
латинизированный латинізований.
латинизировать латинізувати, -зую, -зуєш.
латинизироваться латинізуватися,, -зуюся,
-зуешея.
латинизм лингв, латинізм, -у.
латинист латиніст.
латиница лингв, латиниця; разг. латйнка.
латйнка уст. см. латинянка,
латинский латинський.
латинянин ист. латинянин; ~няне мн.
латиняни, -нян.
латинянка ист. латинянка.
латифундия ист., эк. латифундія.
латка* (заплатка) прост, латка.
латка2 (род миски) обл. ринка (разг.).
латник ист. панцерник, панцирник, латник.
латный ист. панцерний, панцирний, латний.
латочка* уменьиі.-ласк. латочка. Ср. латка *.
латочка2 уменьш.-ласк. риночка. Ср. латка2.
латук (Ьасіиса Ь.) бот. латук, -у.
латуковый латуковий.
латунный латунний.
латунь латунь, -ні.
латы ист. панцер, панцир, лати, род. лат.
латынь разг. латинь, -ні, латина.
латыш латиш, -а; мий мн. латиші, -шів.
латышка латишка.
латышский латиський.
лаун-теннис спорт, лаун-теніс.
лауреат лауреат; ^т Ленинской премии
лауреат Ленінської премії.
лауреатский лауреатський.
лафа прост, лафа.
лафет воен. лафет.
лафетный воен. лафетний, лафетовий.
лафит лафіт, -у.
лафитный лафітний.
лацкан лацкан.
лаццарони лацарбні (нескл., м.).
лачуга хатина, халупа, халабуда.
лачужка уменьш. хатинка, халупка,
халабудка.
лающий 1. прич. який (що) гавкає; 2. в знач,
прил. гавкаючий; разг. гавкучий.
лаяние гавкання; брехання; валування,
ґвалтування. Ср. лаять 1.
лаять 1. (издавать лай) гавкати; разг.
брехати (бреше); (сильно — ещё) валувати,
-лують, ґвалтувати, -тують; 2. (бранить
ругать) уст., прост, лаяти, сварити,
-рю, -риш.
лаяться (браниться) прост, лаятися;
(ссориться) сваритися, -рюся, -ришся.
лбйна увел, лобище.
лбйшко уничиж. ^ [жалюгідний] лобок, -бка.
лбйще увел, лобище.
лганьё 1. (действие) брехання; 2. (ложь)
брехни.
лгать брехати (брешу, брешеш).
лгун брехун, -а; презр. брехач, -а, брехачка.
лгунйшка уничиж. брехунець, -нця\
лгунйще увел, брехуняка.
лгунья брехуха, брехунка; презр. брехачка.
лебеда бот. лобода.
лебедёнок лебедя, -дяти, ласк, лебедятко..
лебединый лебединий; ~ая песня (песнь)
лебедина пісня.
лебёдка* 1. лебідка, лебедиця; 2. (ласковое
обращение к женщине, девушке —зват.)
фольк. лебідко, лебідонько, лебідочко,
лебедонько, лебедочко, ясочко, ясонько,
зіронько, серденя, серденятко, серденько,
сердечко.
лебёдка 2 техн. лебідка; кбрба.
лебёдный см. лебедовый.
лебедовые в знач. сущ. бот. лободові, -их.
лебедовый лободовий; (из лебеды) з лободи;
(с лободой) з лободою.
лебёдочный техн. лебідковий.^
лебёдушка ласк, фольк. 1. лебідонька,
лебідочка, лебедонька, лебедочка; 2. см.
лебёдка1 2.
лебёдчик спец. лебідчик.
лебёдчица спец. лебідчиця.

лебедь
617
легко
лебедь 1. лебідь, -бедя; (о самке — обычно)
лебідка, лебедиця; 2. см. лебёдка1 2.
Лебедь астр. Лебідь, -бедя.
лебезить (перед кем) разг.
підлабузнюватися, -нююся, -нюєшся, лабузнитися,
підлещуватися, -щуюся, -щуешся (до кого),
запобігати (перед ким), упадати (коло кого,
за ким), [листом] стелитися (-люся, -лиш-
ся) (перед ким).
лебяжий лебедячий.
лев ! зоол; лев, род. лева; морской ~в зоол.
морський лев; муравьиный ~в энтом.
мурашиний лев.
лев* (денежная единица в Болгарии) лев,
род. лева.
Лев, разг. Лёв (имя) Лев, род. Льва, Левко.
левада обл. левада.
левак полит, разг. лівак, -а.
Левант Левант, -у.
левантин текст, ист. левантин, -у.
левантинец левантинець, -нця; ~нцы мн.
левантинці, -ців.
левантйнка левантйнка.
левантйновый текст, ист. левантиновий.
левантийский левантинський.
левацкий полит, разг. лівацький.
леваческий полит, разг. лівацький.
левачество полит, разг. лівацтво.
левёние лівіння, лівішання.
леветь лівіти, лівішати.
левиафан 1. миф., перен. левіафан; 2. техн.
левіафан.
левизна лівизна.
левират этногр. левірат, -у.
левкас спец. левкас, -у.
левкасить спец. левкасити, -кашу, -касиш.
левкаситься спец. левкаситися, -каситься.
левкасный спец. левкасний.
левкоевый левкоєвий.
левкой бот. левкой, левконія.
левкойный левкоєвий.
левобережный лівобережний.
левобережье лівобережжя.
левовращающий мех., анат. лівообертаю-
чий.
леворадикальный полит, ліворадикальний.
левосторонний лівобічний, лівосторонній.
левофланговый воен. лівофланговий.
левоэсёровский полит, ист. лівоесерівський.
левретка левретка.
левулёза хим. левульоза.
левша (м. и ж.) лівша (м. и ж.); уст.
шульга (м. и ж.): обл. лівак, -а (м.), лівачка
(ж.).
левый лдвий; ~ая сторона (изнанка ткани
и т. п.) лівий бік, виворіт, -роту.
легавая в знач. сущ. охотн. лягава, -ої.
легавый 1. прил. охотн. лягавий; 2. (в знач.
сущ.: сыщик, доносчик) прост, лягавий,
-ого.
легализация легалізація.
легализировать легалізувати, -зую, -зуєш.
легализироваться легалізуватися, -зуюся,
-зуешся.
легализм полит, легалізм, -у.
легализованный легалізований.
легализовать см. легализировать,
легализоваться см. легализироваться.
легально нареч. легально.
легальность легальність, -ності.
легальный легальний.
легат ист., церк. легат.
легато муз. 1. сущ. легато (нескл., ср.);
2. нареч. легато.
легаш 1. охотн. лягавий пес (род. пса),
лягавий собака; 2. (сыщик, доносчик)
прост, лягавий, -ого.
леггорн с.-х. орн. леггорн.
легенда легенда.
легендарно нареч. легендарно.
легендарность легендарність, -ності.
легендарный легендарний.
лёгенький см. лёгонький.
легион легіон, -у; орден Почётного Легиона
орден Почесного Легіону; им [же] имя ~н
їх сила-сил ённа; разг. їх тьма-тьмуща, їх
тьма-тьмённа.
легионер легіонер.
легионерский легіонерський.
легирование мет. легування.
легированный мет. легований; ^ая сталь
легована сталь.
легировать мет. легувати, -гую, -гуєш.
легироваться мет. легуватися, -гується.
легирующий мет. легуючий.
легислатура юр. легіслатура.
легитимация юр. легітимація.
легитимизм полит, легітимізм, -у.
легитимизованный- юр. легітимізований,
легітимований.
легитимизовать юр. легітимізувати, -зую,
-зуєш, легітимувати, -мую, -муєш.
легитимизоваться юр. легітимізуватися, -зує-
ться, легітимуватися, -мується.
легитимировать см. легитимизовать.
легитимироваться см. легитимизоваться.
легитимист полит, легітиміст.
легитимистка полит, легітимістка.
легитимистский полит, легітимістський.
легитимный юр., полит, легітимний.
лёгкие сущ. легені, -гёнь и -генів; ~кое ед.
легёня.
лёгкий легкий и реже лёгкий; ~ая
кавалерия легка кавалерія; ~ая рука у кого
легка рука в кого, легкий на руку хто;
с ~ой руки чьей разг. з легкої руки чиєї;
~ое ( ~ко) ли дело прост, легко сказати;
~гок ( ~ий) на ногу (на ноги) легконогий,
легкий на ногу (на ноги); ~гок на помине
про (за) вовка помовка (замбвка, промбв-
ка), а вовк тут (а вовк у хату, а вовк і в
хату, а ж дідько вовка і несё); с ~им
сердцем з легким серцем.
легко нареч. легко; ~ко сказать легко сказати.

легкоатлет
618
лежалый
легкоатлет спорт, легкоатлет.
легкоатлетический спорт, легкоатлетичний.
легкоатлетка спорт, легкоатлетка.
легковатый легкуватий.
легковерие легковір'я.
легковерно нареч. легковірно.
легковерность легковірність, -ності.
легковерный легковірний.
легковес спорт, легкої (малої) ваги; (об
атлете) легкоатлет.
легковесно нареч. легковажно.
легковесность 1. (о весе) легковагість, -гості;
2. перен. легковажність, -ності.
легковесный I. (о весе) легковагий, легкої
(малої) ваги; 2. перен. легковажний.
легковой легковий; ~6й автомобиль
легковий автомобіль; ~6й извозчик візник, -а.
легковооружённый легкоозброєний.
легковоспламеняющийся легкозаймистий.
легковушка прост, легковик, -а, уменьш.
легковичбк, -чка.
легкодорожный спец, легкодорбжній.
лёгкое см. лёгкие.
легкокрылый легкокрилий.
легкомысленно нареч. легковажно, реже
легкодумно.
легкомысленность легковажність, -ності,
реже легкодумність.
легкомысленный легковажний, реже
легкодумний
легкомыслие легковажність, -ності, реже
легкодумство, легкодумність.
легконогий легконогий.
легкоплавкий мет. легкоплавкий.
легкоплавкость мет. легкоплавкість, -кості.
легкорастворймый хим. легкорозчинний.
лёгкость легкість, -кості.
легкоходный легкохідний.
легонечко нареч. разг. легесенько.
лёгонький разг. легенький.
легонько нареч. разг. легенько.
лёгочный легеневий.
легчать прост, легшати.
легче сравн. ст. 1. прил. лёгший; 2. нареч.
легше
легчить вет. обл. чистити (чищу, чйстиш),
вичищати
лёд лід, род. льоду, крйга; вечные льды геогр.
вічна крига, вічні льоди; ~д идёт крйга
йде, лід іде; ~д тронулся крйга пішла
(рушила, скресла), лід пішов (рушив);
разбивать, разбить (ломать, сломать) ~д
розбивати, розбити (ламати, зламати) лід
(кригу).
ледащий (тщедушный, хилый) прост,
кволий, слабкий; разг. миршавий;
(плохонький) разг. поганенький.
леденение леденіння.
леденеть леденіти, крижаніти; (коченеть —-
обычно) кликнути, дубіти; (стынуть)
холонути
леденец льодяник, -а, леденёпь, -нпй.
леденечный см. леденцовый.
леденистый леденйстий, льодистий.
леденить леденити; (замораживать — ещё)
морозити, -розить, заморожувати, -жує;
ужас ~т сердце від жйху холоне (терпне)
сёрце.
леденцовый льодяниковий, леденцёвий.
леденящий 1. прич. який (що) леденить и т. п.;
см. леденить; 2. в знач. прил. льодовий;
(ужасающий) страшенний, жахливий;
(жуткий) моторошний; ~ий ужас жах,
що аж сёрце холоне (терпне).
ледерин полигр. ледерин, -у.
леди леді (нескл.у ж.).
ледник (погреб) льодовня, льодовник.
леднйк геол. льодовик, -а.
ледниковый геол. льодовиковий; ~ый период
льодовиковий період.
ледовый льодовий; (ледяной — еще)
крижаний; ~ая карта льодова карта;
Ледовое побоище ист. Льодове побоїще.
ледогенератор техн. льодогенератор.
ледозащита льодозахист, -у.
ледок уменьш.-ласк. льодок, -дку.
ледокол 1. (судно) криголам; 2. (рабочий)
льодоруб, кригоруб.
ледокольный криголамний. Ср. ледокол 1.
ледоколыцик 1. разг. морй к, -&; 2. см.
ледокол 2; 3. см. ледорез.
ледолом 1. (сооружение около моста) льодо-
лам, -у; 2. обл. см. ледоход.
ледоломный 1. льодоламний; 2. обл. см.
ледоходный.
ледообразование льодоутворення.
ледопад льодопад, -у.
ледопадный льодопадний.
ледоплав прост, льодохід, -ходу.
ледоплавный прост, льодохідний.
ледорез кригоріз, льодоріз.
ледорёзный кригорїзний, льодорізний.
ледоруб спорт, льодоруб, кригоруб.
ледосброс гидротехн. льодоскид, -у.
ледоспуск гидротехн. льодоспуск, -у.
ледостав льодостав, -у.
ледоход льодохід, -ходу.
ледоходный льодохідний.
ледохранилище льодосховище.
ледышка разг. льодйнка, крижинка.
ледянка 1. обл. громак, -а; 2. човен на
полозках.
ледяной льодяний, крижаний.
ледяшка разг. льодинка, крижинка.
леер мор. леєр.
лёерный мор. леєрний.
леечка уменьш. 1. поливальничка; 2. лієчка;
3. черпачок, -чка. Ср. лейка1 1—3.
леечный лійковий.
лёжа нареч. лежачи; разг. навлежачки.
лежак 1. (род койки) тапчан, -а, лежак, -?;
2. (лежачее бревно, лежачий дымоход,
улей) обл. лежак, -а.
лежялый 1. (чапрон-плмй) леж?лий, залежа-

леж&ние
619
лексикой
лий, залёжаний; 2. (выдержанный,
вылежавшийся) прост, лежаний, улежаний;
~ые плоды лежані (улежані) плоди;
3. (перен.: свободный, излишний) прост,
зайвий.
лежание лежання; разг. лежня.
лежанка лежанка; (у печи — обычно)
припічок, -чка.
лежать лежати; душа (сердце) не ~жйт
к ком^-чем^ разг. душа (сёрце) не лежить
(не привертається) до кбго-чбго; ~ть в
развалинах лежати в руїнах; ~ть на боку
(на печй) перен. разг. вилежуватися,
-жуюся, -жуєшся, ледарювати, -рюю,
-рюєш, байдикувати, -кую, -куєш, байди
(байдики) бити; ~ть под сукном перен.
лежати під сукном; плохо ~жйт погано
лежить.
лежаться разг. лежатися, -житься.
лежачий лежачий; в ~ем положении у
лежачому стані (положенні), лежачи; разг.
навлежачки.
лежбище охотн. лігвище, лігво, лежбище.
лежбищный охотн. лежбищний.
лежебок (м.), лежебока (м. и ж.) разг.
лежень, -жня (м.), лежеббка (м. и ж.),
лежебок (м.), валика (м. и ж.); нероба
(м. и ж.).
лежень 1. строит, лежень, -жня; 2. обл.
см. лежебок; ~жнем лежать разг.
лежнем лежати.
лёживать нногокр. разг. [часто; разг.
частенько; не раз] лежати.
лежйна обл. см. валежина.
лёжка 1. разг. лежання; разг. лежня;
2. см. лежбище; 0 лежать в ~ку разг.
лёжма (лёгма, ліжма, лігма) лежати.
лежмгі нареч разг. лёжма, лёгма, ліжма,
лігма, навлежачки; ~мя* лежать разг.
лёжма (лёгма, ліжма, лігма) лежати.
лезвие лёзо, редко лёзво.
лезгин лезгин; ~ны мн. лезгини, -нів.
лезгинка1 лезгинка. Ср. лезгин.
лезгинка2 (танец) лезгинка.
лезгинский лезгинський.
лезть 1 лізти; (взбираться наверх — ещё)
вилазити, -лажу, -лазиш, вилізати; (с
трудом — ещё) дертися, -руся, -рёшся,
дратися (деруся, дерешся); (налезать разг.—
еще) налазити; ~ть в бутылку перен.
прост лізти в амбіцію; вдаватися в
амбіцію; ~ть в голову лізти в голову; ~ть
на стену разг. лізти (дертися) на стіну;
не ~зет что в горло (в рот) разг. не лізе
що в горло (в рот); не ~ть за словом в
карман разе не лізти за словом у кишеню;
шапка не ~зет на голову разг. шапка не
налазить на гблову; 2. (во что —
вмешиваться) разг. лізти (в що); (приставать
разг.— ещё) сікатися, сучйтися, -чуся,
-чйшся (до кого); *ть на (в) глаза кому
см. глаз; ~ть в чью душу лізти в чию
душу; 3. (выпадать; расползаться) разг.
лізти; (о волосах, шерсти — ещё)
вилазити, вилізати; (о ткани, коже — ещё)
розлазитися, -лазиться, реже розлізатися.
леи (нашивки) леї, род. леїв; лея ед. лея.
лей см. лея.
лейб-гвардейский воен. лейб-гвардійський.
лейб-гвардия воен. лейб-гвардія.
лейб-медик лейб-мёдик.
лейборист полит, лейборист.
лейбористский полит, лейбористський.
лейденский лейденський; ~ая банка физ.
лейденська банка.
лейка1!, (сосуд для поливки) поливальниця,
поливалка; 2. (воронка) прост, лійка;
3. мор. черпак, -а.
лейка2 фото лейка.
лейкемия мед. лейкемія.
лейкоз мед. лейкоз, -у.
лейкома мед. лейкома.
лейкоцитоз мед. лейкоцитоз, -у.
лейкоциты физиол. лейкоцити, -тів,
білокрівці, -ців.
Лейпциг Лейпціг.
лёйпцигский лейпцігський.
лейтенант лейтенант; младший ~т
молодший лейтенант; старший ~т старший
лейтенант.
лейтенантский лейтенантський.
лейтмотив лейтмотив, -у.
лейцин хим. лейцин, -у.
лейцит мин. лейцит, -у.
лек (денежная единица в Албании) лек.
лекало спец, лекало.
лекальный спец. лекальний.
лекальщик спец. лекальник.
лекалыцица спец. лекальниця.
лекарка 1. прост, лікарка; 2. (знахарка)
обл. знахарка; обл. знахурка.
лекарский уст., прост, лікарський; ~ий
помощник помічник лікаря, лікарський
помічник.
лекарственный лікарський.
лекарство ліки, -ків, редко лік, -у; ~ва мн.
ліки.
лекарша уст., прост, лікарка.
лекарь уст., прост, лікар, -я.
лекпбм (лекарский помощник)
разе лікпбм (лікарський помічник).
лексема лингв, лексема.
лексика шнгв. лексика.
лексикограф лингв, лексикограф,
словникар, -я.
лексикографический лингв, лексикографічний,
словникарський.
лексикография лингв, лексикографія.
лексиколог лингв, лексикблог.
лексикологический лингв, лексикологічний.
лексикология лингв, лексикологія.
лексикон 1. (словарь) уст. словник, -а;
уст. лексикон; 2. (запас слов и выражений)
лексикон.

лексический
620
Леопольдвиль
лексический лингв, лексичний.
лектор лектор.
лекторий, уст. лекториум лекторій, -рію.
лектория уст. лекторі я.
лекторский лекторський.
лекторство лекторство.
лекторша разг. лекторка.
лектура уст. лектура.
лекционный лекційний.
лекция лекція; читать ~ции ( ~цию) кому
перен. читати лекцію (лекції) кому,
наставляти кого!
лелея ниє пещення, викохування, плекання,
леліяння.
лелеять пестити (пёщу, пёстиш) и пестити
(пещу, пестиш), викохувати, -кбхую,
-кбхуеш, плекати, леліяти; (тешить)
тішити; ^ть мысль плекати думку; ~ть слух
тішити слух (вухо).
Леман см. Женевское озеро.
лем ех и лемех с.-х. леміш, -меша.
лемешный с.-х. лемішний, лемешевий.
лёмки лемки, -ків; ^мок ед. лемко.
лемма мат. лема.
лемминг зоол. лемінг.
лемуры миф., зоол. лемури, -рів; ~р ед.
лемур.
лен ист. лен, -у.
лён льон, -у; кукушкин ~н (Ьіпит саіНагіі-
сит Ъ.) бот. зозулин льон.
Лена геогр. Лена.
ленд-лйз ленд-ліз, -у.
лендлорд полит., эк. лендлорд.
лён-долгунёц с.-х. льон-довгунёць, род. льб-
ну-довгунця.
ленёц (Тпезіит Ь.) бот. льонолисник, -у.
ленйвенький разг. ледачёнький, лінивенький.
ленивец 1. лёдар, -я; разг. валика;
(бездельник) нероба; 2. зоол. лінивець, -вця.
ленйвица ледарка; валька; нероба. Ср.
ленивец 1.
лениво ліняво; ледаче. Ср. ленивый 1.
ленивый 1. лінивий; (не желающий
работать — ещё) ледачий; ~ые мысли ліниві
(повільні) думки; 2. (о кушаньях) лінивий;
~ые щи ліниві щі.
Ленина (имя) Леніна.
Ленинабад Ленінабад.
Ленинабадская область Ленінабадська
область.
ленинабадский ленінабадський.
Ленинград Ленінград.
ленинградец ленінградець, -дця.
ленинградка ленінградка.
Ленинградская область Ленінградська
область.
ленинградский ленінградський.
ленинец ленінець, -нця.
ленинизм ленінізм, -у,
ленинский ленінський.
лениться лінуватися, -нуюся, -нуешся, лі-
нйтися, -нюся, -нишся.
лён-кудряш с.-х. льон-кучерявець, род. льбну-
кучерявця, льон-кудряш, род. льбну-кудря-
ша.
ленник ист. ленник.
ленный ист. лённий.
леновые в знач. сущ. бот. льонові, -их.
ленок1 уменьш.-ласк. льонбк, -нк$.
ленок2 ихт. ленок, -нка.
леность ледарство, лінощі, -щів, лінивство,
лінування; разг. ліньки, -ків.
ленский ленський.
лента 1. стрічка; (широкая — ещё) бйнда;
(преим. узкая — ещё) стьожка, стяжка;
(для кос) кісник, -а; 2. техн. стрічка;
кинематографическая ~та
кінематографічна стрічка; пулемётная ~та кулеметна
стрічка.
ленто муз. 1. сущ. ленто (нескл.і ср.); 2.
парен, ленто.
лентовидный, лентообразный
стрічкоподібний, стьожкуватий.
ленточка уменьш.-ласк. стрічечка; бйндочка;
стьожечка, стяжечка; кісничок, -чка. Ср.
лента 1.
ленточник1 спец. стрічкар, -я; биндар, -я;
стьожкар, -й. Ср. лента 1.
ленточник2 энтом. стьбжківка.
ленточница1 спец, стрічкарка; стьожкарка.
Ср. лента 1.
ленточница2 энтом. стягівка.
ленточный 1. стрічковий; стьожковий;
2. стрічковий. Ср. лента 1—2.
лентяй разг. лёдар, -я; разг. валяка;
(бездельник) нероба.
лентяйка лёдарка; валика; нероба. Ср.
лентой.
лентяйничанье см. лодырничанье.
лентяйничать см. лодырничать.
ленца разг. ліньки, -ків; лінощі, -щів; с
~цой разг. а) прил. ледачёнький,
лінивенький: б) нареч. ледачёнько, лінивень-
ко.
ленч ленч, -у.
ленчик спец. ленчик, лучбк, -чка.
лень 1. лінощі, -щів, реже лінь, -ні; разг.
ліньки, -ків; 2. в знач. сказ. разг.
ліньки; (неохота) не хочеться; [все], ком^
[только] не ~нь [всі], кому [тільки] не
ліньки, [всі], кому [тільки] охота
(забажається); не ~нь тебе (вам, ему и т. д.)
делать что не ліньки тобі (вам, йому и т. д.)
робити що.
Леон Леон.
Леонид Леонід.
Леонида Леоніда.
Леонида Леоніда.
Леонора см. Элеонора.
Леонтий, Лебнт Лебнтій, Лебнт, Левкб.
леопард леопард.
леопардовый леопардовий.
Леопольд Леопольд.
Леопольдвиль Леопольдвіль, -ля.

лепестковый
лепестковый пелюстковий.
лепесток пелюстка, реже пелюсток, -тка.
лепет 1. белькотання, белькотіння, белькіт,
-коту; лепет, -у; бубоніння; детский
(младенческий) ~т перен. дитячий лепет;
2. лепет. Ср. лепетать 1—2.
лепетание 1. белькотання, белькотіння;
лепетання; бубоніння; 2. лепетання. Ср.
лепетать 1—2.
лепетать 1. (говорить невнятно) белькотати,
-кочу, -кочеш, белькотіти, -кочу, -котиш;
разг. жебоніти; (о детях — обычно)
лепетати, -печу, -печеш; (бормотать)
бубоніти; 2. перен. лепетати; (о листьях и
т. п.) лопотати, -пбче, лопотіти, -потйть.
лепетун прост, лепетун, -а.
лепетунья прост, лепетуха.
лертёха прост, см. лепёшка 1.
лепёшечка уменьш.-ласк. 1. коржик, кбржи-
чок, -чка; плескачик; балабушка, балабу-
шечка; 2. таблёточка. Ср. лепёшка 1—2.
лепёшечный 1. кбржиковий; балабушковий;
2. таблетковий; пастйлковий. Ср.
лепёшка 1—2.
лепёшка 1. кул. корж, -а, коржик; (из
дрожжевого теста) перепічка, обл. підпалок,
-лка, плескач, -а; (круглой формы) обл.
балабуха, балабушка; (жаренная в масле —
ещё) обл. буцик; (для вареника) варенйця,
варяниця; 2. (лекарственная) таблетка;
(кондитерская) пастилка; 0 разобьюсь
(расшибусь) в ~ку, а сделаю перен.
прост, розіб'юся (з шкури вилізу, кров
з носа), а зроблю.
лепидодендрон палеонт. лепідодендрон.
лепидолит мин. лепідоліт, -у.
лепить ліпити, -плю, -пиш; (слепливать —
ещё) зліплювати, -люю, -люєш; (перен.
разг.— ещё) тулити, -лю, -лиш; ~ть бюст
ліпити бюст; снег ~пит разг. сніг
ліпить.
лепиться 1. ліпитися, -питься; (ютиться,
прилепляться — ещё) тулитися, -литься;
лачуга ~пится на скадё хатина (халупа)
ліпиться (тулиться) на скелі; 2.
(медленно, осторожно двигаться) прост,
волоктися, -лочусяг -лочёшся, тягтися,
-гнуся, -гнешся, тягнутися, плестися (плетуся,
плетешся); разг. плентатися, редко плён-
тати; (ползти) повзти; (с трудом
взбираться) дертися, -руся, -рёшся, дратися
(деруся, дерешся), видиратися.
лепка ліплення.
лёпкий разг. ліпкий.
леплёние уст. ліплення; (слепливание —
ещё) зліплювання.
лепной ліпний.
лепота уст. краса, красота; (о внешности
человека — ещё) врода; уст. ліпота.
лепра мед. лепра.
лепрозорий мед. лепрозорій, -рію.
лепта 1. (греческая монета) лепта; 2. пе-
лесозавод
І рен. внесок, -ску, лепта; ни на ~ту разе.
ні на йоту.
лепщик спец. ліпник, -а.
лёпщица спец, ліпнйця.
лерка техн. лёрка.
лес ліс, -у; (роща) гай, род. гаю, діброва;
(на низменности уст.— ещё) луг, -у;
(о материале — ещё) дерево; глядеть
(смотреть) в ~с перен. дивитися в ліс;
как (словно) в [тёмном] ~су як (мов,
немов, наче, неначе) у [тёмному] лісі;
тёмный ~с для кого темний ліс для кого;
кто в ~с кто по дрова погов. хто в луг,
а хто в плуг; хто в горох, хто в сочевицю;
хто до лісу, а хто по дрова (до бісу); <~с
рубят— щепки летя*т посл. ліс рубають—
тріски летить; в лісі дрова рубають, а до
села тріски падають; де борошно, там і
порошно.
леса1 и леса рыб. волосінь, -ні, реже волосін-
ня, ліска.
леса2 строит, риштовання, риштування.
лесбийский лесбійський.
лесбиянка мед. лесбіянка.
Лесбос Лесбос, -у.
лесенка уменьш. драбинка; східці, -ців; ~кой
в знач, нареч. драбинкою; подстричь
волосы ~кой підстригти волосся драбинкою;
стоить (идти, располагаться) ~кой стой ти
(іти, розташовуватися) за зростом. Ср.
лестница 1.
лесйна1 обл. (дерево) лісовйна, дерево,
деревина; (ствол) стовбур; (бревно)
колода.
лесйна2 обл. см. леса1.
лесистость лісйстість, -тості.
лесистый лісистий.
леска см. леса1.
лесник лісник, -а; обл. лісовик, -а; уст.
карбівничий, -ого, побережник, -а.
леснйческий лісницький.
лесничество лісництво.
лесничий сущ. лісничий, -ого, полісовщик.
леснйчиха разг. лісничиха и лісничиха.
лесной лісовий, реже лісний; ~6е хозяйство
лісове господарство; ~6й институт лісний
інститут; ~6й край лісовий (лісний) край;
~ые богатства лісові багатства; ~ые
цветы лісові квіти.
лесоведение лісознавство.
лесовик 1. (о человеке) разг. лісовик, -а;
2. (леший) миф. лісовик, гайовйк, -а,
щезник.
лесовод лісівник, -а.
лесоводство лісівництво.
лесоводческий лісівницький.
лесовоз лісовоз.
лесовозный лісовозний.
лесовой о б л. см. лесной.
лесовщик обл. см. лесник.
лесогон спец. лісогон.
і лесозавод лісозавод, -у.

лесозаводами
622
лёт
лесозаводами лісозаводський.
лесозаготовитель лісозаготівник,
лісозаготівельник.
лесозаготовительный лісозаготівельний, лі-
созаготбвчий.
лесозаготовки лісозаготівля.
лесозаготовщик см. лесозаготовитель.
лесозащитный лісозахисний.
лесок уменьш.-ласк. лісок, -ска; (рощица)
гайок, -йка, дібровка; (в овраге) байрак,
-а и -у, байрачбк, -чка; (на низменности
уст.— ещё) лужок, -жка.
лесокомбинат лісокомбінат, -у.
лесоматериалы лісоматеріали, лі в; ~л ед.
лісоматеріал, -у.
лесомелиоративный лісомеліоративний.
лесомелиоратор лісомеліоратор.
лесомелиорация лісомеліорація.
лесонасаждение лісонасадження; (неоконя,
д.— ещё) лісонасаджування.
лесоохранёние лісоохорона.
лесоохранйтельный лісоохорбнний.
лесопарк лісопарк, -у.
лесопарковый лісопарковий.
лесоперевалочный лісоперевалочний.
лесопиление лісопиляння.
лесопилка разг. лісопилка; лісопильня,
тартак, -а.
лесопильный лісопильний; ~ый завод
лісопильний завод, тартак, -а.
лесопильня см. лесопилка.
лесопитомник лісорозсадник.
лесопогрузочный лісовантажний, лісона-
вантажувальний.
лесополоса лісосмуга.
лесопосадка лісопосадка; (действие — ещё)
лісосадіння; ~ки мн. лісопосадки, -док.
лесопосадочный лісосадивний, лісосадильний.
лесопромысловый лісопромисловий.
лесопромышленник лісопромисловець, -вця.
лесопромышленность лісопромислбвість, -во-
сті.
лесопромышлейный лісопромисловий.
лесопункт лісопункт, -у.
лесоразведение лісорозведення.
лесоразработки лісорозробки, -бок; ~ка еоЛ-
лісорозробка.
лесоруб лісоруб.
лесорубный, лесорубочный лісорубний.
лесосека лес. лісосіка; (участок леса — ещё)
[лісова] ділянка (реже ділянка).
лесосечный лісосічний.
лесосплав лісосплав, -у.
лесосплавный лісосплавний.
лесоспуск спец. лісоспуск, -у.
лесостепной лісостеповий.
лесостепь лісостеп, -у.
лесосушйлка лісосушарка, лісосушарня.
лесосушйльный лісосушильний.
лесотаска техн. лісотаска.
лесотехнический лісотехнічний.
лесоторговец лісоторговець, -вця.
лесоторговля лісоторгівля.
лесотундра лісотундра.
лесотундровый лісотундровий.
лесоукладчик техн. лісоскладальник,
лісоукладач, -а.
лесоустроительный лісовпорядний,
лісовпорядкувальний.
лесоустройство лісовпорядження,
лісовпорядкування.
лесохимический лісохімічний.
лесохимия лісохімія.
лесохозяйственный лісогосподарський.
лесохозя'йство лісогосподарство, лісове
господарство.
лесочек уменьш.-ласк. лісочок, -чка;
(рощица) гайочок, -чка, дібровонька; (в
овраге) байрачбк, -чка; (на низменности
уст.— ещё) лужбк, -жка.
лесоэксплуатационный лісоексплуатаційний.
лесоэксплуатация лісоексплуатація.
лесоэкспорт лісоекспорт, -у.
леспромхоз (лесное
промышленное хозяйство) ліспромгосп, -у
(лісове промислове господарство).
лёсс геол. лес, -у.
лессировать жив. лесувати, -сую, -суеш.
лессироваться жив. лесуватися, -суеться.
лессировка жив. лесування.
лёссовидный геол. лесовйдний.
лёссовый геол. лёсовий.
лестница 1. драбина (приставная,
переносная); (неподвижная) сходи, -дів, уменьш.
східці, -ців; ^цей в знач. нареч.
драбиною; 2. перен. драбина; О иерархическая
^ца ієрархічна градація (скала).
лестничный 1. драбинний; сходовий; ~ая
клетка см. клетка 1; 2. драбинний. Ср.
лестница 1—2.
лестно 1. нареч. утішно; приємно;
похвально, схвально; принадно; підступно,
лукаво; ср. лестный 1—2; 2. (кому, для кого —
в знач. сказ.: приятно) приємно;
(утешительно) утішно; (желательно) бажано
и бажано, хотілося б.
лестный 1. (утешительный) утішний;
(приятный) приємний; (одобрительный)
похвальний, схвальний; (заманчивый)
принадний; г^ое внимание утішна (приємна)
увага; ~ое предложение принадна
(утішна, приємна) пропозиція; ~ые слова
утішні (приємні) слова; ~ый отзыв
похвальний (схвальний) відзив; 2.
(коварный) уст. підступний, лукавий.
лестовкацерк. ліствичка, шкіряні чотки (-ток).
лесть лестощі, -щів; обл. лёстка.
лесхоз (лесное хозяйство) ліс-
гбсп, -у (лісове господарство).
лесхозный лісгоспний. Ср. лесхоз.
лёт літ, род. льбту; поэз. лет, -у; ловить
(хватать) на ~т? (прост, с ~ту) ловйти
(хапати) на льоту; стрелять (бить) в ~т
охотн. стрілити (бити) на льоту.

Лёта
623
лжетолкование
Лёта миф. Лёта; кануть в ~ту уст. канути
в Лёту; піти в непам'ять.
лета літа, род. літ, роки, -ків и роки, -ків;
(возраст — ещё) вік, -у; в ~тах разг.
в літах, літній; разг. підтоптаний; на
старости ~т на (при) старості літ; по
молодости А/Т по молодості [літ]; сколько вам
~т? скільки вам років?
летально нареч. мед. летально.
летальность мед. летальність, -ності.
летальный мед. летальний.
летание літання.
летаргический летаргічний; ~ий сон
летаргічний сон.
летаргия летаргія.
летательный літальний.
летать літати; (стремительно, с шумом •—
ещё) шугати.
летающий 1. прич. який (що) літає; 2. в знач.
прил. літаючий, летючий; ~ая лодка
ав. літаючий (летючий) човен; ~ие
лягушки зоол. літаючі (летючі) жаби.
лететь летіти (лечу, летйш); поэз. линути.
лётка 1. мет. льотка, отвір, -вору; 2. см.
леток.
летний літній.
летник 1. сад. літник; ~ки мн. літники, -ків;
2. (род одежды) уст. літник; З. (летняя
дорога) обл. літня к, -а; 4. (летнее жили-
ще) обл. літовйще.
лётный літний, льотний; ~ая погода літна
(льотна) погода; ~ое поле ав. льотне поле;
~ый состав ав. льотний склад.
лето літо.
летоисчисление см. летосчисление.
леток пчел, вічко, очко, льоток, -тка.
лётом нареч. улітку, літом, реже уліті.
летописание літописання.
летописец літописець, -писця.
летописный літописний.
летопись літопис, -у; живая ~сь живий
літопис.
летосчисление літочислення.
летошний обл. торішній, тогорічний; разг.
тоголітній; обл. літошній.
летун разг. літун, -а.
летунья разг. летюха, полетуха.
летучесть і. летючість, -чості, летучість;
2. леткість, -кості. Ср. летучий 1—2.
летучий 1. летючий, летучий; ~ая мышь а)
зоол. кажан, -а, летюча миша; б) (фонарь)
летюча миша; ~ая почта летюча (летуча)
пошта; ^ая рыба ихт. летюча (летуча)
риба; ~ие отряды летючі загони; ~ий
митинг летючий (летучий) мітинг; 2. хим.
леткий; ~ая мазь летка мазь.
летучка 1. разг. летючка, летучка;
(печатный листок — ещё) метелик;
редакционная ~Ка редакційна летючка (летучка);
_2» бот. летючка, летучка,
лётчик льотчик, пілот.
лётчица льотчиця, пілот.
летяга зоол. летяга, полетуха, летюча білка.
лечащий який (що) лікує; ~ий врач лікар,
що лікує, лікуючий, -ого.
лечебник уст. лікарський порадник.
лечебница лікарня.
лечебно-профилактический лі кувально-про-
філактйчний.
лечебный лікувальний.
лечение лікування; гоєння. Ср. лечить.
лечйть лікувати, -кую, -куєш, реже лічити,
-чу, -чиш; (рану, язву — ещё) гоїти.
лечиться лікуватися, -куюся, -куєшся,
лічитися, -чуся, -чишся; гоїтися. Ср. лечйть.
лечь лягти (ляжу, ляжеш); легло
подозрение на кого упала підозра на кого; ~чь
в бою лягти (полягти) в бою; ~чь головою
лягти (накласти, наложити) головою; ~чь
курсом ав., мор. лягти курсом.
леший миф. лісовик, -а, гайовик, -а, щёзник;
какого ~шего [нужно, пришёл, сделал
и т. п.]? бран. якого дідька [треба,
прийшов, зробив и т. п.]?, на якого дідька
[прийшов, зробив и т. /г.]?; к ~шему!
бран. [а йди ти] до дідька!
лещ ихт. лящ, -а; обл. чабак, -а; дать
(поддать и т. п.) ~ща кому прост, дати ляща
(ляпаса) кому.
лещадь спец. 1. (собир.: облицовочные плитки)
кахлі, -хлів и -хель; 2. (дно в печах) під,
род. поду.
лещик ихт. уменьш.-ласк. лящик.
лещина ліщина, горішина; обл. ліска.
лещиновый ліщиновий.
лещотка обл. лещата, -щат.
лея* см. леи.
лея2 (денежная единица в Румынии) лея,
лей.
Лея см. Лйя.
лжеискусство псевдомистецтво, лжемистё-
цтво.
лжеклассицйзм псевдокласицизм, -у,
лжекласицизм, -у.
лжеклассйческий псевдокласичний.
лженаука псевдонаука, лженаука.
лженаучный псевдонауковий, лженауковий.
лжеприсяга юр. лжеприсяга, кривоприсяга.
лжепророк псевдопророк, лжепророк,
неправдивий (фальшивий) пророк.
лжесвидетель юр. лжесвідок, -дка,
неправдивий (фальшивий) свідок, кривоприсяжник.
лжесвидетельница юр. лжесвідок, -дка,
неправдивий (фальшивий) свідок, кривопри-
сйжниця.
лжесвидетельский юр. лжесвідчий,
кривоприсяжний; (ложно показанный) лжесвід-
чений.
лжесвидетельство юр. лжесвідчення,
неправдиве (фальшиве) свідчення.
лжесвидетельствовать юр. лжесвідчити,
неправдиво (фальшиво) свідчити.
лжетолкование псевдотлумачення,
кривотлумачення.

лжеучение
624
ликвидация
лжеучение псевдовчення, облудне вчення,
лжевчення.
лжеучёный псевдовчений, лжевчёний.
лжец см. лгун.
лживо парен, брехливо, неправдиво; облудно;
фальшиво. Ср. лживый.
лживость брехливість, -вості, неправдивість;
облудність, -ності; фальшивість. Ср.
лживый.
лживый брехливий, неправдивий;
(обманчивый) облудний, редко облудливий;
(фальшивый) фальшивий.
ли1, ль част., союз чи (преим. ставится
в начале предложения); (при усиленном
вопросе, сомнении — ещё) чи ж, чи то ж,
а чи; здоров ли ты? чи здоровий ти?; так ли?
чи (а чи) так [воно]?; что ли чи що; поехать
что ли? поїхати чи що (хіба, абощо)?;
ли..., ли... чи..., чи (а чи, чи то)...; чи
то..., чи [то]...; тот ли, другой ли чи той,
чи [хто, хтось] інший.
ли2 (мера длины и веса в Китае и др.) лі
(нескл., ср.).
лиана ліана.
Лиана (имя) Ліана, Ліна.
лиановый ліановий.
Либава ист. Лібава.
либерал ліберал.
либерализм лібералізм, -у.
либералка лібералка.
либеральничание разг. ліберальничання.
либеральничать разг. ліберальничати.
либеральничествО ліберальництво.
либерально парен, ліберально.
либеральность ліберальність, -ності.
либеральный ліберальний.
Либерия Ліберія.
либерти текст, ліберті (нескл., ср.).
либо союз або, чи то; ~бо..., ~бо... або...,
або...; чи то..., чи то...; поеду на
Кавказ ~бо в Крым поїду на Кавказ
або в Крим; авось-^ бо прост, см.
авось.
либрация: ~ция Луны астр, лібрація Місяця.
Либревиль Лібревіль, -ля.
либреттист лібреттйст.
либреттйстка лібреттйстка.
либретто лібретто (нескл., ср.).
Ливан Ліван, -у.
ливанский ліванський.
ливенка обл. [однорйдна] гармонія.
ливень злйва, хлющ, -а, реже хлюща; обл.
залива.
лйвері кул. лівер, -у.
лйвер2 техн. лівер, -а.
ливерный кул. ліверний.
Лйверпул, Ливерпуль Ліверпул, Ліверпуль,
-ля.
ливийский лівійський.
Ливия Лівія.
ливмя парен.: ~мя лить (литься) разг. як з
відра лйти, ливцём (ливнем) лити'(лйтися);
(о дожде разг.— ещё) піжити, репіжити,
пірити.
ливневый зливовий.
лйвный уст. ливнйй, заливний.
ливр ист. лівр.
ливрейный ліврейний.
ливрея ліврея.
лига* ліга; Лига наций ист. Ліга націй.
лига2 муз. ліга.
лигатура мет., лингв, и пр. лігатура.
лигатурный мет., лингв, и пр. лігатурний.
лигнин биол., хим. лігнін, -у.
лигнйновый биол., хим. лігніновий.
лигнит геол. лігніт, -у.
лигнйтовый геол. лігнітовий.
лигроин хим. лігроїн, -у.
лигройновый хим. лігроїновий.
лидер лідер.
лидерский лідерський.
лидерство лідерство.
лидирование лідирування.
лидировать лідирувати, -рую, -руєш.
Лидия Лідія.
Лиепая Лієпая.
лизание лизання.
лизанный прин. лизаний.
лйзаный прил. лизаний.
лизаты фарм. лізати, -тів.
лизать, лизнуть лизати (лижу, лйжеш),
лизнути; несов. разг. лйзкати, лйзькати;
~зать руки (ноги, пятки) кому перен.
прост, лизати руки (ноги, п'яти) кому.
лизаться лизатися (лижуся, лижешся); разг.
лйзкатися, лйзькатися.
лизин физиол. лізин, -у.
лйзис мед. лізис, -у.
лизнуть см. лизать.
лизоблюд уст. блюдолиз, лизоблюд,
мисколиз, похлібець, -бця.
лизоблюдка уст. блюдолйзка, лизоблюдка.
лизоблюдничать уст. лизоблтодничати.
лизоблюдство уст. лизоблюдство.
лизол хим. лізол, -у.
лизун прост, лизун, -а.
лизунья прост, лизуха.
лик1 1. (лицо) уст. облйччя, лице, вид,
-у; (внешний вид) зовнішній вигляд (-у);
~к солнца лик (диск: диск) сонця; 2.
(изображение, образ) церк., уст. образ, лик,
"У.-
лик2 (сонм) церк. уст. лик, -у, сонм, -у.
лик3 уст. I. ~ки (мн.: ликование)
радісний крик (-у), радісні крики (-ків); 2.
(церковный хор) хор, -у; (клирос) крйлас.
ликбез (ликвидация
безграмотности) ист. лікнеп, -у (ліквідація
неписьменності).
ликвидатор ліквідатор.
ликвидаторский ліквідаторський.
ликвидаторство ліквідаторство.
ликвидационный ліквідаційний.
ликвидация ліквідація.

ликвидирование
625
линоваться
ликвидирование ліквідування.
ликвидированный ліквідований,
зліквідований. Ср. ликвидировать.
ликвидировать несов. и сов. ліквідувати,
-дую, -дуєш (несов. и сов.), сов.
зліквідувати.
ликвидироваться ліквідуватися, -дується,
зліквідуватися. Ср. ликвидировать.
ликвидность фин., торг. ліквідність, -ності.
ликвидный фин., торг. ліквідний.
ликёр лікер, -у.
ликёрный лікерний.
ликование радість, -дості, радощі, -щів,
радіння, тріумфування.
ликовать радіти, радуватися, -дуюся,
-дуєшся, веселитися, звеселятися, тріумфувати,
-фую, -фуєш.
ликоподий 1. см. плаун; 2. фарм. лікоподій,
-дію.
лйктор ист. ліктор.
дикторский ист. лікторський.
ликтрос мор. лі ктрбс.
ликующе нарек, радісно, зраділо,
тріумфально.
ликующий 1. прич. який (що) радіє и т. п.;
см. ликовать; 2. в знач. прил. радісний,
зраділий, радіючий, тріумфуючий,
тріумфальний.
лилейные в знач. сущ. бот. лілійні, -их.
лилейный поэз. уст. лілейний, лелійний.
лилёя поэз. уст. см. лйлия.
лилипут ліліпут.
лилипутка ліліпутка.
лилипутский ліліпутський.
лйлия лілія, лілея; поэз. уст. лелія; водяная
~лия бот. а) (белая) [біле] латаття,
водяна (біла) лілія (лілея); б) (жёлтая)
[жовте] латаття, [жовті] глечики (-ків),
жовта лілія (лілея); морская ~лия зоол.
морська лілія.
Лйлия (имя) Лілія.
Лилль Лілль, -ля.
лиловатый лілуватий.
лиловеть ліловіти.
лиловый ліловий, бузковий.
Лйма Ліма.
лиман лиман, -у.
лиманный лимановий, лиманний.
лимб техн. и пр. лімб.
лимит ліміт, -у.
лимитация лімітація.
лимитирование лімітування.
лимитированный лімітований.
лимитировать лімітувати, -тую, -туєш.
лимитироваться лімітуватися, -тується.
лимитный лімітний.
лимнолог гидрол. лімнолог.
лимнологический гидрол. лімнологічний.
лимнология гидрол. лімнологія.
лимон лимон, цитрина; выжатый ~н персн.
разг. вичавлений лимон.
лимонад лимонад, -у.
лимонадный лимонадний.
лимонарий сад. лимонарій, -рію.
лимонка 1. сад. лимбнка; 2. (граната) прост.
лимонка.
лимонник (Зспігапйга М і с Ь х.) бот.
лимонник.
лимонница энтом. лимонниця.
лимонно-жёлтый лимбнно-жбвтий.
лимоннокислый хим. лимоннокислий.
лимонный лимонний, лимоновий,
цитриновий, цитринний; ~ая кислота лимонна
кислота.
лимоновидный лимоноподібний, лимоновйд-
ний.
лимоновка сад. разг. лимонівка.
лимоновый см. лимонный.
лимончик уменьш. лимончик.
лимузин лімузин.
лимфа физиол. лімфа.
лимфаденит мед. лімфаденіт, -у.
лимфатический физиол. лімфатичний.
Лина см. Лиана.
лингвист лінгвіст, мовознавець, -вця.
лингвистика лінгвістика, мовознавство.
лингвистический лінгвістичний,
мовознавчий.
лингвистка лінгвістка, мовознавець, -вця.
линеечка уменьш.-ласк, лінієчка.
линеечный лінійковий.
линейка* лінійка; тетрадь в косую ~ку
зошит (зшиток) в косу лінійку.
линейка2 (экипаж) уст. лінійка.
линейный 1. прил. лінійний; ~ая скорость
физ. лінійна швидкість; ~ый корабль
лінійний корабель; ~ые меры лінійні міри;
2. в знач. сущ. лінійний, -ого.
линейчатый лінійчатий; ~ая поверхность
мат. лінійчата поверхня.
линёкг уменьш.-ласк. ихт. линок, -нка.
линёк2 мор. уст. ліньбк, -нька.
лйнза лінза.
линзовйдный лінзоподібний, лінзовйдний.
линзовый лінзовий.
линия лінія; (ж.-д.— обычно) колія;
поточная ~ния потокова лінія; телефонная мния
телефонна лінія; трамвайная ~ния
трамвайна колія (лінія); ~ния обороны воен.
лінія оборони, оборонна лінія; ~ния
поведения лінія поведінки; вести свою ~нию,
прост, гнуть [свою, одну и т. п.) ~нию
вести свою лінію; разг. гнути [свою, оту
и т. п.] лінію; [идти] по ~нии чего
(какой) [іти] по лінії чого (якій).
линкор (линейный корабль) мор.
лінкор (лінійний корабель).
линовальный лініювальний.
линовальщик спец. лініювальник.
линование лініювання.
линованный прич. лінійбваний, лініяний.
линованый прил. лінійбваний, лініяний.
линовать лініювати, -ніюю, -ніюєш.
линоваться лініюватися, -ніюється.

линовка
626
лиственный
линовка разг. 1. (действие) лініювання,
лініяння; 2. (разлиновка) лінїяння.
линовщик см. линовальщик.
линолеум лінолеум, -у.
линолеумный, линолеумовый лінолеумовий.
линотип тип. лінотип.
линотипист тип. лінотипіст.
линотипйстка тип. лінотипїстка.
линотипия тип. лінотипія.
линотипный тип. лінотипний.
Линц Лінц.
Линч: суд ~ча суд Лінча.
линчевание лінчування.
линчёванный лінчований.
линчевать лінчувати, -чую, -чуєш.
линчеваться лінчуватися, -чується.
линь1 мор. лінь, -ня.
линь2 ихт. лин, -а.
линька линяння.
линючесть линючість, -чості.
линючий разг. який (що) линяє, линючий.
линялый разг. линялий; злинялий; (преим.
о животном) облізлий.
линяние линяння.
линять линяти.
Лион Ліон.
лионский ліонський.
липа1 (дерево) липа, лйпина.
липа2 (фальшивка) прост, липа.
липарит геол. ліпарит; -у.
липец обл. лйпець, -пцю.
липка уменьш. липка; ободрать (облупить,
обобрать) как ~ку прост, обдерти
(обідрати, обібрати, облупити) як липку, обдерти
(обідрати) як білку (як барана), оббілувати
як білку.
липкий липкий, липучий; (вяжущий разг.—
ещё) беручкий, обл. беркий.
липко нареч. липко.
липкость липкість, -кості, липучість, -чості.
липник обл. см. липник 1.
липнуть липнути; (прилипать — ещё)
приставати, -стає, разг. братися (береться).
липняк 1. собир. липник, -а, липник, -а,
липина; 2. (липа) прост, липа, лйпина.
липовые в знач. сущ. бот. липові, -их.
липовый1 липовий. Ср. липа1.
липовый2 липовий. Ср. липа2.
липучесть разг. липучість, -чості.
липучий разг. липучий.
липучка 1. разг. липучка; 2. (Ьарриіа
М о є п с Ь.) бот. липучка.
лира1 муз. ліра; ~ра-птйца см. лирохвост.
лйра2 (денежная единица в Италии и Турции)
ліра.
Лйра астр. Ліра.
лиризм ліризм, -у.
лирик лірик.
лирика лірика.
лирико-драматический лит., муз. лїрико-дра-
матйчний.
лирико-эпический см. лйро-эпйческий.
лирически нареч. лірично.
лирический ліричний; ~ий беспорядок
ліричне безладдя, ліричний безлад.
лирично нареч. лірично.
лиричность ліричність, -ності.
лиричный ліричний.
лйрник муз. лірник.
лирный уст., /їо.93. лірний.
лировидный ліроподібний, ліровйдний.
лирообразно нареч. ліроподібно.
лирообразный см. лировидный.
лирохвост орн. лірохвіст, -хвоста.
лирохвостый орн. лірохвостий.
лйро-эпйческий лит. ліро-епічний.
лис уст., обл. лис.
лиса 1. см. лисица; 2. перен. лисйця; (о
мужчине — ещё) лис; 0 Лиса Патрикёевна
а) фольк. лисйчка-сестрйчка, род. лисички-
сестрички, Лис Микита; б) перен. лисйця;
~сой прикидываться (вертеться и т. я.)
прост, лйсом (лисицею, лисичкою)
крутитися.
Лисабон Лісабон.
лисабонский лісабонський.
лисель мор. лісель, -ля.
лисёнок лисеня, -няти, ласк, лисенятко.
лисий, прост, лисиный лйсячий, лисичий.
лисирование спец. глянсування, лісирування.
лисирбванный спец. глянсований, лісирб-
ваний.
лисировать спец. глянсувати, -сую, -суєш,
лісирувати, -рую, -руеш.
лисироваться спец. глянсуватися, -сується,
лісируватися, -рується.
лисировка см. лисирование.
лисйть (к кому, перед кем) прост, лестити
(лещу, лестиш) (кому); разг. [листом]
стелитися (-люся, -лишся) (перед ким).
лисйца 1. лисйця; (самец) лис; 2. см. лиса 2.
лисичка 1. уменьш.-ласк, лисичка, редко
лиска; 2. (гриб) лисичка.
лисовйн обл. лис.
лйсонька ласк, фольк. лйсонька, лисичка.
лисохвост (А1оресигизЪ.) бот. кйтник, -у,
лисохвіст, -хвоста.
лист лист, -а; (бумажный, печатный —
обычно) аркуш; ~тья, ~т собир. листя, лист,
-у; авторский ~т авторський аркуш;
охранный ~т охоронний лист; с ~та
[петь, играть, читать и т. п.] з листа
[співати, грати, читати и т. п.].
листаж спец. ар куша г, -у.
листать разг. перегортати, перегбртувати,
-тую, -туєш, гортати.
листаться разг. перегортатися, перегбр-
туватися, -тується, гортатися.
листва собир. лйстя, лист, -у.
лиственница модрйна.
лиственничный модриновий.
лиственный* (с листьями; состоящий из
листьев) листяний; ~ый лес листяний ліс;
~ые овощи листяні овочі.

лиственный
627
литредактор
лиственный2 обл. см. лиственничный.
листик уменьш.-ласк. листик; аркушик; три
~ка карт, три листики. Ср. лист.
листоблошка энтом. листоблішка, мідниця.
листовать см. листать.
•листовёртка энтом.- листовійка.
листовидный листоподібний,
листоподібний, листовидний, листковйдний, листува-
тий.
листовка листівка, метелик.
листовой 1. (относящийся к листьям)
листяний, листковий и листковий; ~6й табак
листяний (листковий) тютюн; 2.
(изготовленный в виде листов) листовий; (из
бумаги — обычно) аркушевий; ~6е железо
листове залізо.
листоед энтом. листоїд, попик.
листок 1. уменьш.-ласк. листок, -тка;
аркушик; (бумаги, книги, тетради и т. п.
обл.-— ещё) картка; ср. лист; 2. (бланк;
документ; листовка) листок;
агитационный ~к агітаційний листок; ~к
нетрудоспособности, больничный ~к листок
непрацездатності, лікарняний листок;
температурный ~к температурний листок.
листообразный см. листовидный.
листопад листопад, -у, падолист, -у и -а.
листопадный листопадний.
листопрокатка мет. листопрокатка.
листопрокатный мет. листопрокатний.
листопрокатник мет. листопрокатник.
листорез спец. листоріз.
листочек уменьш.-ласк. листочок, -чка;
аркушик. Ср. лист.
листья см. лист.
лисятник лисятник.
литавра см. литавры.
литаврист муз. литаврист; уст. тулумбасник,
дбвбиш.
литаврный муз. литавровий; уст. тулумба-
совий.
литаврщик см. литаврист.
литавры муз. литаври, -тавр; уст. тулумбаси,
-сів; ~ра ед. литавра; тулумбас.
литания церк.у перен. літанія.
Литва Литва.
литвин уст. литвин, -а; ~ны мн. литвйни,
-нів!
литвйнка уст. литвйнка.
литейная в знач. сущ. мет. ливарня.
литейный мет. ливарний; ~ый двор
ливарний двір.
литейщик мет. ливарник, ливар, -й.
литёйщица мет. ливарниця.
литер ж.-д. и пр. літер.
литера 1. (буква) уст. літера; 2. тип.
літера; 3. уст. см. литер.
литеральный уст. літеральний; буквальний.
литератор літератор; письменник.
литераторский літераторський;
письменницький.
литераторство разг. літераторство.
литераторша разг. літераторка; письменниця.
литература література, реже письменство;
художественная ~ра художня література.
литературно нареч. літературно.
литературность літературність, -ності.
литературный літературний; ~ый язык
літературна мова.
литературовед літературознавець, -вця.
литературоведение літературознавство.
литературоведческий, литературовёдный
літературознавчий.
литературщик ирон. літературщик.
литературщина разг. літературщина.
литерный1 літерний. Ср. литер.
литерный 2 літерний; ~ая ложа літерна ложа.
Ср. литера 1.
литиевый хим. літієвий.
литий хим. літій, -тію.
литий церк. літій.
лйтка мет. виливок, -вка.
литкружковец разг. літгуртківець, -вця. Ср.
литкружок.
литкружок (литературный
кружок) літгурток, -тка (літературний
гурток).
литмонтаж (литературный м о н-.
т а ж) літмонтаж, -у (літературний монтаж).
литник мет. ливнйк, -а.
литниковый мет. ливниковий.
литовец литбвець, -вця; ~вцы мн. литбвці,
-ців.
литовка литовка.
Литовская Советская Социалистическая
Республика, Литовская ССР Литовська
Радянська Соціалістична Республіка, Литовська
РСР.
литовский литовський.
литограф літограф.
литографирование літографування.^
литографированный літографований.
литографировать літографувати, -фую, -фу-
еш.
литографироваться літографуватися, -фуєть-
ся.
литографический літографічний.
литография літографія.
литографский літографський; ~ий камень
літографський камінь.
литографщик разг. см. литограф.
литой литий, виливаний. Ср. лить 2.
литораль геогр. літораль, -лі.
литоральный геогр. літоральний.
литорея спец. літорея.
литосфера геол. літосфера.
литота, литотес поэт, літбта, літбтес-
литохромйровать полигр. літохромувати,
-мую, -муеш.
литохромйческий полигр. літохромічний.
литр літр.
литраж літраж, -у.
литредактор (литературный
редактор) літредактор (літературний редактор.)

литредакция
628
лицевой
литредакция (литературная редак- •
ц и я) літредакція (літературна
редакція).
литровка разг. літрівка.
литровый літровий.
литургический церк. літургічний.
литургия церк. літургія, служба [божа];
(обедня — ещё) обідня.
литфак разг. літфак, -у.
литфонд (литературный фонд) I
літфонд, -у (літературний фонд).
литый 1. литий; 2. литий, виливаний. Ср. лить
1—2.
лить 1. лйти (ллю, ллєш), реже лляти (ллю,
ллєш); (наливать из крана, бочки и т. п.—
ещё) точйти, -чу, -чиш; ~ть слёзы лйти
(проливати) сльози; 2. мет. лйти, виливати.
литьё мет. 1. (действие) литтй, виливання;
2. собир. литво.
литься 1. литися (ллється), ллйтися
(ллється); точитися, -читься; 2. литися,
виливатися. Ср. лить 1—2.
лиф ліф.
лифт ліфт.
лифтёр ліфтер.
лифтёрша разг. ліфтерка.
лйфчик ліфчик.
лихач 1. (удалец) разг. молодець, -дця,
козак, -а, редко лихач, -а; (хват) разг.
зух, хват; шофёр-~ч шофёр-лихач; 2.
(кучер) уст. лихач, -а.
лихаческий 1. молодецький, козацький;
хвацький; 2. лихацький. Ср. лихач 1—2.
лихачество молодецтво; хвацтво. Ср. лихач І.
лихва уст. лихва и лихва; лишок, -шку,
зайвина; с ~вой разг. з верхом; разг.
з лишком, з лихвою.
лихо * сущ. обл., фоль к. лихо; не
поминать ~хом кого разг. не згадувати (не
поминати) лихим слбвом (лихом) когб; узнать,
почём фунт ~ха разг. дізнати (спізнати),
почім ківш лиха; хватить (хлебнуть) ~ха
разг. набратися (зазнати, скуштувати)
лгіха (біди, горя).
лихо2 нареч. лихо; зле; погано; тяжко,
важко. Ср. лихой1,
лихо 3 нареч. хоробро, відважно;
по-молодецькому, бадьористо; хвацько; жваво, мо-
тбрно; браво; баско. Ср. лихой 2.
лиходей уст., ф о л ь к. лиходій, лиходїй-
ник, ворог.
лиходейка уст., ф о л ь к. лиходійка, ли-
ходійниця.
лиходейский уст., ф о л ь к. лиходійський.
лиходейство уст., ф о л ь к. лиходійство.
лихоимец уст. хабарник, лихвар, -й;
разг. здирник, здйрця.
лихоймный уст. хабарницький,
лихварський; разг. здирницький.
лихоимство уст. хабарництво, лихварство;
разг. здирство.
лихой 1 (приносящий беду) уст., ф о л ь к.
лихий; (злой — ещё) злий; (плохой —
ещё) поганий; (тяжкий — ещё) тяжкий,
важкий; ~6й человек лиха людина; ~6й
час лиха (тяжка, важка) година; ~6й нрав
крута вдача, крутий норов; */ха беда
начало (начать) разг. аби почати, а там
воно [й] піде.
лихой2 разг. (храбрый) хоробрий,
відважний; (удалой) молодецький, бадьористий;
(залихватский) разг. хвацький; (бойкий)
жвавий, моторний; (бравый) бравий; (о
коне) баский; ~ая песня молодецька
(бадьориста, хвацька) пісня; ~йе партизаны
хоробрі (відважні) партизани; ~6й вид
молодецький (бравий, хвацький) вигляд;
~6й конь баский кінь; ~6й парень
жвавий (моторний, бравий, хвацький)
хлопець; ~6й в работе завзятий (заповзятий,
запопадливий) у роботі; ~6й на работу
хваткий (меткий) до роботи.
лихолетье уст. лихоліття.
лихоманка обл. см. лихорадка 1.
лихорадить 1. (чувствовать озноб,
лихорадку) почувати озноб; 2. безл. морозити,
-розить, знобйти, -бить; (трясти) трусити
(трусить), разг. тіпати; больного ~дит
у хворого гарячка, хворого морозить
(знобить, трусить).
лихорадка 1. мед. пропасниця; (горячка)
гарйчка.; разг. лихоманка, трясця,
трясучка; обл. трясовйця, зимнйця; родильная
~ка родильна (пологова) гарячка; у
больного ~ка у хворого гарячка
(пропасниця); 2. (сыпь, болячки) болячка; 3. перен.
гарячка, пропасниця.
лихорадочно нареч. гарячково.
лихорадочность гарячковість, -вості.
лихорадочный 1. пропасний; гарячковий;
~ый жар пропасний (гарячковий) жар;
ср. лихорадка 1; 2. перен. гарячковий;
~ая деятельность гарячкова діяльність.
лихость хоробрість, -рості, відвага,
відважність, -ності; молодецтво, бадьорість;
хвацькість, -кості; жвавість, -вості,
моторність; бравість; баскість. Ср. лихой2.
Лихтенштейн Ліхтенштейн, -у.
лйхтер мор/ ліхтер.
лицевание 1. лицювання, перелицьовування;
2. облицьовування. Ср. лицевать 1—2.
лицевать 1. (одежду) лицювати, -цюю, -ціоєш,
перелицьовувати, -цьбвую. -цьовуєш; 2.
(облицовывать) облицьовувати.
лицеваться 1. лицюватися, -цюється,
перелицьовуватися, -цьбвуеться; 2.
облицьовуватися. Ср. лицевать 1—2.
лицевой 1. (относящийся к лицу человека)
лицьовий, лицевий; ~6й угол антр.
лицьовий (лицевий) кут; ~ые мышцы
лицьові (лицеві) м'язи; 2. (наружный,
передний) лицьовий, лицевий; (верхний —
ещё) горішній, верхній; (о ткани, одежде
и т. п.— ещё) правий; (о здании — обт-

лицедей
629
личный
но) чільний, чоловий; ~6й фасад архит. I
чоловий фасад; 3. (личный) особовий;
~6й счёт особовий рахунок; 4. (о старин-
ных рукописях, книгах) лицевий.
лицедей уст., перен. лицедій; (комедиант —
ещё) комедіант, уст. кумедіант.
лицедейка лицедійка; комедіантка, куме-
діантка. Ср. лицедей,
лицедейство лицедійство; комедіантство. Ср.
лицедей,
лицедействовать уст., перен. лицедіяти.
лицезрение уст.% ирон. лицезріння;
споглядання.
лицезреть уст.у ирон. лицезріти;
споглядати; (видеть) бачити.
лицеист ліцеїст.
лицей ліцей, -цёю.
лицейский ліцейський.
лицемер лицемір; (притворщик — ещё)
облудник, обл. облуда.
лицемерие лицемірство, лицемірність, -ності; !
разг. облуда.
лицемерить лицемірити.
лицемерка лицемірка; облудниця, облуда.
Ср. лицемер,
лицемерно нареч. лицемірно; облудно. Ср.
лицемерный,
лицемерность лицемірство, реже
лицемірність, -ності.
лицемерный лицемірний; (притворный —
ещё) облудний, реже облудливий.
лицензионный эк. и пр. ліцензійний.
лицензия эк. и пр. ліцензія.
лицеприятие небезсторонність, -ності;
упередженість. Ср. лицеприятный,
лицеприятно нареч. небезсторбнньо;
упереджено; несправедливо, не по правді. Ср.
лицеприятный,
лицеприятный уст. небезсторонній;
(пристрастный) упереджений;
(несправедливый) несправедливий.
лицйй (Ьусіит Ь.) бот. повій, -вою, дереза.
лицо 1. обличчя, лице; вид, -у; вверх ~цом
догори обличчям (лицем), горілиць; вниз
~цом вниз обличчям (лицем), долілиць;
в ~цо [говорить, бранить и т. п.] в лице
(в обличчя; в глаза: в очі, у вічі) [говорити,
лаяти и т. п.\\ знать в ~цо кого знати
в обличчя (в лице, на обличчя, на лице)
кого; [не] к ~цу кому [не] до лиця кому,
[не] лйчить кому; [живого] ~ца нет на
ком лицй немає (нема) на кому, аж змарнів
(побледнел: зблід, поблід, пополотнів,
сполотнів) хто; ~цом в грязь не ударить
разг. не вдарити лицём у болото (у багно);
не осоромитися; ~цом в кого обличчям
(лицем, з обличчя, з лицй) в кого; ~цом
к кому-чему обличчям (лицем) до кбго-
чбго; ~цом к ~цу с кем-чем віч-на-віч з
ким-чим, лицем (лице) в лице з ким-чим,
лицем до лицй з ким-чим; на одно ~цо
разг. на один штиб (кшталт, манір); перед
~цом кого-чего перед лицем когб-чогб;
повернуться (встать) ~цом к чему
повернутися (стати) обличчям (лицем) до чого;
с каким ~цом явиться (показаться) куда
разг. з якими очима (з яким лицем)
з'явитися (показатися) куди; смотреть (глядеть)
в ^цо чем# дивитися в очі (у вічі, в лице,
в обличчя) чому; с ~ца некрасив прост,
з обличчя (на виду) негарний (поганий);
черты ~ца риси обличчя (лиця); 2.
(перен.: облик) обличчя, лице; не иметь
своего ~ца не мати свого обличчя (лиця);
творческое ~цо творче обличчя; 3.
(личность) особа; в ~цё кого в особі кого;
(о двух или мног.— ещё) в особах кого;
от ~ца кого-чего від кбго-чбго, від імені
когб-чогб; физическое ~цо юр. фізична
особа; юридическое ~цо юр. юридична
особа; 4. (лицевая сторона) лице; показать
товар ~цом перен. показати товар лицем;
5. грам, особа.
лицованный 1. прич. лицьований,
перелицьований; облицьований; ср. лицевать 1—2;
2. в знач. прил. перелицьований,
лицьований.
лицовка 1. лицювання, перелицювання,
перелицьовування; 2. облицювання,
облицьовування. Ср. лицевать 1—2.
лйчико уменьш.-ласк. личко, личенько;
видок, -дка, видочок, -чка. Ср. лицо 1.
личина 1. (маска) уст., прен. личина, маш-
кара; надеть ~ну перен. надіти личину;
2. (накладка с замочной скважиной)
личинка.
личинка1 биол. личинка.
личинка2 1. см. личина 2; 2. (часть затвора
винтовки) личинка.
личйнковый, личиночный биол. личинковий.
лйчно нареч. особисто.
личной лицьовий; м$е мыло мило для облич»
чя (для лиця).
личность 1. (о человеке) особа, людина;
постать, -ті; светлая ~ть світла постать
(людина); удостоверение ~ти посвідка
про особу, особисте посвідчення,
посвідчення особи; что это за ~ть? що це за особа
(людина)?; 2. (об индивидуальности) оссУ
бйстість, -тості, індивідуальність, -ності;
литературная ~ть писателя літературна
особистість (індивідуальність)
письменника; 3. ~ти (мн.: оскорбительные
замечания в чей-л. адрес) уст. особистості, -тещ
прошу без ~тей! прошу без особистостей
(без особистих натяків, без особистих
рахунків)!, прошу не торкатися (не зачіпати)
осіб!; 4. (лицо) прост, обличчя, лице;
вид, -у.
личный 1. (относящийся к личности,
персональный) особистий, персональний; ~ая
собственность особиста власність; ~ая
неприкосновенность особиста
недоторканність; ~ое дело особиста справа; ~ое мне-

лишай
630
лоботрясничать
ниє особиста думка, особистий погляд;
~ое оружие особиста (персональна) зброя;
~ые счёты, особисті рахунки; ~ый
дворянин уст. особистий (персональний)
дворянин; ~ый почётный гражданин усті
особистий почесний громадянин; ~ый почин
особистий почин; 2. (относящийся к
лицам) особовий; ~ое дело особова справа;
~ый состав особовий склад; 3. грам,
особовий; ~ое местоимение особовий
займенник.
лишай бот., мед. лишай, -шая.
лишайник бот. лишайник.
лишайниковый бот. лишайниковий.
лишайный бот., мед. лишайний.
лишать, лишить (кого чего) позбавляти,
позбавити, -влю, -виш (кого чого);
(отнимать) відбирати, відібрати (відберу,
відбереш) и мног. повідбирати (у кого що,
кому що); разг. рішати, рішити (кого чого);
~ть жизни кого см. жизнь; ~ть слова
позбавляти, позбавити слова.
лишаться, лишиться (кого-чего) 1.
(оставаться без кого-чего-л.) втрачати,
втратити (втрачу, втратиш), страчувати, -чую,
-чуєш, стратити (кого-що), позбавлятися,
позбавитися, позбуватися, позбутися,
-буду'ся,' -будешся, редко збуватися, збутися
(кого-чого); разг. рішатися, рішитися
(кого-чого); ~ться рассудка (ума) см.
рассудок 1; ^шиться сил втратити сили,
збутися сил; разг. упасти на силі (на силах);
(обессилеть) знесилитися, знесиліти, разг.
знемогтися, -мбжуся, -мбжешся; 2. страд,
(несов.) позбавлятися.
лйшек прост, лишок, -шку; с ~шком
разг. з лишком, з гаком; см. ещё избыток 1.
лишенец ист. позбавленець, -нця и
позбавленець.
лишение 1. (действие) позбавлення, (не-
оконч.—- еще) позбавляння; відібрання,
(неоконч.— ещё) відбирання; ср. лишать;
2. (состояние) втрата, втрачання; ср.
лишаться 1; 3. ~ния (мн.: недостатки,
нужда) нестатки, -ків, злидні, -нів;
(затруднения — еще) прикрості, -тей;
(злоключения) злигодні, -нів; (ущерб) шкода;
терпеть ~ния терпіти нестатки, бідувати,
-дую, -дуєш; перенести множество ~ний
перенести безліч злигоднів, зазнати
злигоднів; разг. напоневірятися.
лишенка ист. позбавленка и позбавленка.
лишённый позбавлений; я ~н возможности
я не маю змоги (не мбжу), я позбавлений
можливості; не ~н чего кто не без чого
хто, не позбавлений чого хто.
лишить см. лишать.
лишиться см. лишаться.
лйшний зайвий, лйшній; разг. залйшній;
(ненужный) непотрібний; (свободный)
вільний; без ~их слов без зайвих слів; ~ие
люди игщ. зайві люди; ~ие расходы
зайві (непотрібні) витрати; ~ий раз ще
(іще) [один] раз, зайвий раз; ~ий рот
разг. зайвий рот; ~ий экземпляр зайвий
(лйшній) примірник; не ~ее, не ~не не
зайва річ, не зайвим буде, не зайво; с ~им
разг. з лишком, з гаком; монография на
двадцать с ~им листов монографія на
двадцять злйшнім(з чимось) аркушів;
позволить себе ~ее дозволити собі зайве
(лишне); не позволить себе ~его не дозволити
собі зайвого (лйшнього);. сказать (разг.
сболтнуть) ~ее сказати (разг. ббвкнути,
ляпнути) зайве (лйшнє); дальние проводы—
~ие слёзы поел, далекі проводи — зайві
сльози.
лишь 1. част, тільки, лише, лиш; ему ~н!ь бы
уйтй йому аби (аби тільки) піти, йому б
тільки (лише) піти; одного ~шь нет одного
тільки (лише) немає (нема); <чшь бы
[только! аби тільки (лише, лиш), тільки б,
абй-но; 2. союз тільки, лише, лиш; ~шь
только, только ~шь, чуть ~шь як тільки,
скоро-тільки, тільки-но, тільки, тільки що.
Лйя Лія, реже Лея.
лоб 1. лоб, род. лоба; (преим.— чело) чоло
и реже чоло; атака в ~б воен. атака в лоб;
спросить в ~б перен. разг. спитати в лоб;
пустить [себе] пулю в ~б пустити собі
кулю в лоба; лбом стены (стену) не
прошибёшь погов. головою (лобом) муру
(стіни) не проб'єш; что в ~б, что по лбу
погов. хоч верть-круть, хоч круть-верть;
одна дика, що за рибу, що за рака; 2. лбы
(мн.: лоботрясы) прост, лобурі, -рів,
лобуряки, -ряк.
лобан 1. прост, лобань, -ня; лобатий, -ого;
2. ихт. лобань.
лобанчик прост, уст. дукатик, дукачик.
лобастый прост, лобатий, лобастий.
лобзание уст. 1. (действие) цілування;
2. (поцелуй) поцілунок, -нка, цілування.
лобзать уст. цілувати, -лую, -луєш.
лобзаться уст. цілуватися, -луюся, -луєшся.
лобзик спец, лобзик.
лобзиковый спец. лобзиковий.
лобик. уменьш.-ласк. лобик, лобок, -бка.
лобковый анат. лобковий.
Л об нор Лобнбр, -у.
лобный лобовий, лобний; ~ая кость лобова
(лобна) кістка; ~ое место ист. лобне місце.
лобовой лобовий; чоловий; ~ая атака воєн.
лобова атака; ~6й фонарь паровоза
лобовий ліхтар паровбза. Ср. лоб 1.
лобогрейка с.-х. лобогрійка.
лобок анат. лобок, -бка.
лоботряс прост, лобур, -я, лобуряка; гультЯй,
-тя?, гульвіса.
лоботрясничать прост, ледарювати, -рюю,
-рюєш; разг. байдикувати, -кую, -куєш,
бити (б'ю, б'єш) байдики, дармувати, -мую,
-муєш; (праздно шататься) разг,
гультяювати, -тяюю, -тяюєш.

лобызание
631
лодочница
лобызание см. лобзание.
лобызать см. лобзать.
лобызаться см. лобзаться.
лов 1. (действие) лов, -у, ловіння, ловлення,
ловля, ловитва; 2. (улов) уст. улов, -у.
ловелас ловелас.
ловеласничать ловеласничати.
ловеласничество ловеласництво.
ловец ловёць, -вцй, ловчий, -ого, мисливець,
-вця (охотник); (рыболов) рибалка,
риболов; на ~вца и зверь бежит поел, на ловця
і звір біжить.
ловецкий ловецький, мисливський;
рибальський, риболбвний. Ср. ловец.
ловитва уст. см. ловля 1.
ловйтель уст. см. ловец.
ловить ловити, -влю, -виш; обл. лапати; в
мутной воде рыбу ~ть перен. разг. у
каламутній воді рибу ловити (вудити); ~ть
взгляд (взор) чей (чьих глаз) ловити
(шукати) погляд чий (чиїх очей); ~ть волну
(станцию) радио ловити хвилю (станцію);
~ть момент разг. ловити момент; *^ть
на себе чей взгляд ловити (переймати)
на собі чий погляд (чиї очі); ~ть себя* на
мысли ловити себе на думці.
ловиться ловитися, -виться.
ловкач разг. спритна людина; разг.
спритник, дока, дойда, ловкач, -а.
ловкачка разг. спритна жінка; разг.
спритниця, дока, дойда.
ловкий І. (искусный, проворный) спритний,
зграбний, меткий, удатний; разг.
зугарний, промітний; (умелый) вправний;
(меткий) влучний; (удачный) вдалий; ~ий
наездник вправний наїзник; ~ий человек
спритна (метка) людина; ~ий плут разг.
спритний шахрай (крутій); ~ий в
движениях спритний (меткий) у рухах (рухами);
~ое движение спритний (вправний) рух;
~ий удар влучний (вдалий) удар; 2.
(удобный) разг. зручний, вигідний; разг.
ловкий; ~ие сапожки ловкі (зручні)
чобітки; ~ое седло зручне (вигідне)
сідло.
ловко 1. нареч. спритно, зграбно, метко,
удатно; зугарно; вправно; влучно; вдало;
зручно, вигідно; ловко; ~ко устраивать
свой дела спритно влаштовувати • свої
справи (діла); платье сидит на ней ~ко
разг. сукня (плаття) сидить на ній ловко
(зграбно); ер. ловкий 1—2; 2. (в знач, сказ.:
удобно кому) разг. зручно, вигідно;
чувствовать себя" не совсем ~ко почувати
себе не зовсім зручно, почувати себе
ніяково; 3. (нареч.: хорошо) ловко, добре,
гаразд; (красиво) гарно; ~ко сшитый
костюм ловко (добре, гарно) пошитий костюм;
~ко сказано ловко (добре) сказано; 4. в
знач. межд. разг. ловко.
ловкость спритність, -ності, зграбність,
меткість, -кості, удатність; зугарність,
промітність; вправність; влучність; вдалість, -ло-
сті. Ср. ловкий 1.
ловля 1. (действие) ловля, лови, -вів,
ловитва, ловіння, ловлення; 2. (место для
ловли) уст. ловля, лбвище.
ловушка пастка.
ловчий прил. 1. ловецький, ловчий, уловчий;
~ий сокол ловчий (уловчий) сокіл; 2.
(служащий ловушкой) ловильний; ~ая яма
ловильна яма; 3. в знач. сущ. ист.
ловчий, -ого.
ловчила прост, см. ловкач, ловкачка.
ловчить прост, викручуватися, -чуюся,
-чуєшся; (хитрить) хитрувати, -рую, -руєш.
ловчиться прост, приловчатися,
примудритися, умудрятися.
лог 1. (овраг) балка, вибалок, -лка,
улоговина и улоговина; (большой овраг) яр, -у,
яруга; (лощина) лощина и лощина,
лощовина и лощовина; (долина) діл, род. долу,
долина, видолинок, -нка; 2. уст. см.
логовище; 3. (залежь) с.-х. обл. переліг, -логу;
разг. обліг; 4. строит, ложок, -жка, дбвжик.
логарифм мат. логарифм.
логарифмирование мат. логарифмування.
логарифмировать мат. логарифмувати, -мую,
-муєш.
логарифмироваться мат. логарифмуватися,
-мується.
логарифмический мат. логарифмічний; ~ая
линейка логарифмічна лінійка.
лбггер мор. лбгер.
Логгин см. Лонгин.
логик логік.
логика логіка.
логически нареч. логічно.
логический логічний; ~ое ударение лингв.
логічний наголос.
логично нареч. логічно.
логичность логічність, -ності.
логичный логічний.
логовище, логово лігвище, лігво, кубло,
кублище, тирло; (берлога — еще) барліг,
-лога и -лога.
логогриф логогриф.
логопат мед. логопат.
логопатический мед. логопатичний.
логопатия мед. логопатія.
логопед мед. логопед.
логопедический мед. логопедичний.
логопедия мед. логопедія.
лоджия архит. лоджія.
лодзинский лодзинський.
Лодзь Лодзь -зі.
лодка чбвен, -вна и -вна. _
лодочка уменьш.-ласк. чбвник, човничок,
-чка, човёнце.
лодочки (туфли) лодочки, -чок.
лодочник човняр, -а; (перевозчик —- ещё)
човновий, -бго, перевізник.
лодочница човнярка; човнова, -бї,
перевізниця. Ср. лодочник.

лодочный
632
локаутированный
лодочный човновий.
лодыжка анат. кісточка, щиколотка, реже
щиколоток, -тка; обл. щи колодка.
лодыжный анат. кісточковий, щйколотковий.
лодырничанье разг. ледарювання; разг.
байдикування; (безделье) неробство.
лодырничать разг. ледарювати, -рюю,
-рюєш; разг. байдикувати, -кую, -куєш,
бйти (б'ю, б'єш) байдики, дармувати, -мую,
-муєш.
лодырь разг. лёдар, -я; разг. ледащо,
лежень, -жня, презр. ледацюга; (бездельник)
нероба.
ложа1 (в театре и т. п.) ложа; масонская
~жа уст. масонська ложа.
ложа2 (у ружья) ложе.
ложбйна улоговина и улоговина, балка,
вибалок, -лка; (долина) діл, род. долу,
долина, видолинок, -нка; (лощина) лощина
и лощина, лощовина и лощовина.
ложбйнка 1. уменьш.-ласк. улоговинка и
улоговинка, балочка, вибалочок, -чка;
долинка, видолиночок, -чка; лощинка и лощинка,
лощовйнка и лощбвинка; ср. ложбйна;
2. (желобок) спец. жолобок, -бка,
жолоби нка.
ложбинный улоговинний и улоговинний.
ложе1 1. (постель) уст., поэз. ложе; уст.
ложа; прокрустово ~же книжн. прокрус-
тове ложе; 2. (русло) річище, ложе.
ложе 2 см. ложа 2.
ложевой ложовий. Ср. ложа2.
ложемент уст. ложемент, -у; шанець, -нця.
ложечка умекьш. ложечка; гіод ~кой болйт
(щемят и т. п.) болить (печё) під грудьми.
ложечник 1. спец, ложкар, -й; 2. муз.
ложечник.
ложечный ложковий.
ложиться лягати; (укладываться) кластися
(кладуся, кладешся); ~ться на боевой
курс воєн, мор., ав. лягати на бойовий
курс.
ложка ложка; ~ка дёгтю [в бочке мёда]
погов. ложка дьогтю [в бочці мёду];
через час по [чайной] ~ке погов. через
годину (щогодини) по [чайній] ложці.
ложкарить спец. уст. ложкарювати, -рюю,
-рюєш.
ложкарный спец. уст. ложкарний.
ложкарь спец. уст. ложкар, -я.
ложно нареч. 1. неправильно, невірно;
помилково, хибно; 2. неправдиво, фальшиво;
удавано. Ср. ложный 1—2.
ложноклассицизм лит. уст.
псевдокласицизм, -у.
ложноклассический лит. уст.
псевдокласичний.
ложность 1. неправильність, -ності,
невірність; помилковість, -вості, хибність;
2. неправдивість, фальшивість; удаваність;
несправжність. Ср. ложный 1—2.
ложный 1. (неверный) неправильний,
невірний; (ошибочный) помилковий, хибний;
~ая мысль неправильна (невірна,
помилкова, хибна) думка; ~ое учение
псевдовчення; ~ый шаг хибний крок; идтй по ~ому
путй іти неправильним (невірним, хибним)
шляхом, іти по неправильному (по
невірному, по хибному) шляху; стоять
(находиться) на ~ом путй стояти (знаходитися)
на неправильному (на невірному, на
хибному) шляху; 2. (фальшивый) неправдивий,
фальшивий; (притворный, поддельный)
удаваний; (ненастоящий) несправжній; ~ая
скромность удавана (фальшива) скромність;
~ая тревога фальшива тривога; ~ое
обвинение неправдиве обвинувачення; ~ое
положение фальшиве (неуверенное:
непевне) становище; ~ый стыд фальшивий
(удаваний) сором (стид); иметь ~ое
представление о чём мати неправдиве
уявлення про що; в ~ом свете [видеть,
представлять] у фальшивому світлі [бачити,
уявляти]; ~ая атака удавана (несправжня)
атака; ~ое солнце метеор, несправжнє сонце.
ложок 1. уменьш.-ласк. балочка, вибалочок,
-чка, улоговинка и улоговинка; лощинка
и лощинка, лощовйнка и лощбвинка;
долинка, видолиночок, -чка; ср. лог 1;
2. архит. жолобок, -бка; (каннелюра)
канелюра; 3. строит, ложок, -жка, дбв-
жик.
ложь неправда; разг. брехня; редко лжа;
наглая ~жъразг. нахабна брехни;
чистейшая ~жь разг. чистісінька
(справжнісінька) брехня.
лоза 1. лоза; (лозина — ещё) лозина; (со-
бир.-~ ещё) лозиння; 2. (розга) у с т.
різка, лозина, реже лозан, -а, лозанка.
Лозанна Лозанна.
лозаннский лозаннський.
лозина разг. см. лоза 1.
лозинка уменьш.-ласк. лозинка, лозйночка,
лозйнонька.
Л03ЙН0ВЫЙ ЛОЗОВИЙ, ЛОЗЯНИЙ, ЛОЗНИЙ.
лознйк см. лозняк,
лозникбвый см. лозняковый,
лозняк лознйк, -а; обл. лознйк.
лозняковый лозняковий; обл. лозниковий.
лозовый лозовий, лозяний, лбзний.
лозунг гасло, лозунг.
лозунговый и лозунговый лозунговий.
локализация локалізація.
локализированный см. локализованный,
локализировать см. локализовать,
локализироваться см. локализоваться,
локализованный локалізований.
локализовать локалізувати, -зую, -зуєш.
локализоваться локалізуватися, -зується.
локальность локальність, -ності.
локальный локальний.
локатор спец. локатор.
локаут полит, локаут, -у.
локаутированный полит, локаутований.

локаутировать
633
лонжа
локаутировать полит, локаутувати, -тую,
-тз'^еш.
локаутчик полит, локаутник.
локация спец. локація.
локомобиль локомобіль, -ля.
локомобильный локомобільний.
локомотив локомотив.
локомотивный локомотивний.
локон кучер, -я, локон.
локотник підлокітник.
локоток уменьш.-ласк. ліктик.
локоть лікоть, -ктя; чувство ~ктя почуття
(чуття) ліктя.
локтевой ліктьовий; ~6й сустав ліктьовий
суглоб.
лом * 1. (инструмент) лом, -а; 2. собир. лом,
-у, ламань, -ні; (металла — обычно) брухт,
лом2 (ломота) прост, ломота; разг. гос-
тёць, -тця; обл. гризь, -зі.
ломака разг. кривляка; чванько.
ломанный прич. ламаний, ломлений.
ломаный прил. ламаний; (о речи — обычно)
калічений; ~ая линия мат. ламана лінія;
~ый язык калічена (ламана) мова.
ломанье 1. ламання; трощіння; ср. ломать;
2. ламання; кривляння; ср. ломаться 2.
ломать ламати, ломити, -млю, -миш;
(разрушать; превращать в щепки — ещё)
трощити; ~ть голову над чем сушити
(морочити, ламати) [собі] голову над чим; ~ть
горб (спину и т. п.) на кого прост, гнути
горб (горба, хребта, спину) на кого; ~ть
жизнь ламати житгк; ~ть комедию см.
комедия; ~ть копья ламати (трощити) списи;
~ть руки (пальцы) ламати (ломити) руки
(пальці); ~ть ряды (строй) ламати ряди
(лави, стрій); ~ть строение ламати
(разбирать: розбирати) будівлю; ~ть традиции
ламати традиції; ~ть шапку перед кем
разг. ламати шапку перед ким; низько
кланятися (вклонятися) кому; ~ть язык
калічити (ламати) мову; ~ть кукурузу
ламати кукурудзу; ~ть табак с.-х. ламати
(обрывая листья: обривати,) тютюн; его
миает безл. разг. його ломить (ламає).
ломаться І. ламатися, ломитися, -млюся,
-мишся; 2. перен. разг. ламатися;
(паясничать — ещё) кривдитися;
(жеманничать — ещё) маніритися; ф голос
^мается голос ламається.
ломающийся який (що) ламається (ломиться);
~ийся голос ламкий голос.
ломбард ломбард, -у.
Ломбардия Ломбарді я.
ломбардный ломбардний.
ломбардский ломбардський.
ломбер карт, ломбер.
ломберный карт, ломберний; ~ый стол
ломберний стіл.
Ломе Ломе (нескл.).
ломик уменьш.-ласк. ломик.
ломить 1. разг. ломити, -млю, -миш, лама
ти; ~ть шапку перед кем см. ломать;
сила солому ~мит сила солому ломить;
2. (лезть напролом) прост, сунути;
(стремительно двигаться вперёд) посуватися,
вульг. перти (пру, преш), пертися
(пруся, прёшея); народ так и ~мит народ
так і суне (пре); 3. (безл.: о болезненном
ощущении) ломйти, ламати; (крутить)
крутити (крутить); ~мит кости ломить
(ламає, крутить) кістки; 4. (запрашивать
непомерную цену) прост, ломйти, загинати.
ломиться 1. ломитися, -млюся, -мишся,
ламатися; (сгибаться — еще) угинатися;
театр ~мится от публики театр ломиться від
публіки; деревья ~мятся от плодов
дерева ломляться (вгинаються) від плодів;
2. (лезть насильно) разг. ломитися,
вдиратися; добиватися, добуватися; вульг.
пертися (пруся, прешся), перти.
ломка 1. ломка; (неоконч. д.— обычно)
ламання; (перелом) злам, -у; ~ка старого
быта ломка старого побуту; ~ка в
общественных отношениях злам у суспільних
відносинах; 2. ~ки (мн.: каменоломня)
уст., обл. каменоломня.
ломкий ламкий, ломкйй, ламучий; (хрупкий)
хрусткий; ~ий голос ламкий голос.
ломкость ламкість, -кості, ломкість;
хрусткі сть. Ср. ломкий.
ломливый прост, манірний (жеманный);
(кичливый) чванливий; (спесивый)
пихатий, разг. пихлйвий, пиндючний.
ломовик разг. 1. (ломовой извозчик)
ломовик, -а, вантажний візник (-а); разг.
биндюжник; 2. (ломовая лошадь) ломовик,
вантажний кінь (род. коня), ваговоз,
возовйк, -а.
ломовой г 1. ломовий; (грузовой — ещё)
вантажний; ~6й извозчик см. ломовик 1; ~ая
лошадь, ~6й конь см. ломовик 2; 2. в знач.
сущ. ломовий, -ого; см. ещё ломовик 1.
ломовой2 ламаний; (битый) бйтий;^ ~6е
железо [залізний] брухт, -у; ~6й камень
бите каміння.
ломонос (Сіетаііз Ь.) бот. ломиніс, -носа.
ломота ломота; разг. гостёць, -тцй; обл.
гризь, -зі.
ломотный ломотний.
ломоть скйба; разг. партйка; (поменьше)
скибка; (кусок) шматок, -тка, кусок, -ска,
кусень, -сня; разг. кусник.
ломтик уменьш. скйбочка; (кусочек)
шматочок, -чка, кусочок; разг. кусник;
(хлеба разг.— ещё) окрушина, окрушка.
лонгетка мед. лонгетка.
лонгётт мед. лонгет.
Лонгин Лбгвин.
Лондон Лондон.
лондонец лондонець, -нця.
лондонский лондонський.
лонжа спец. лонжа; (корда) корда.

лонжерон
634
лоск
лонжерон ав., техн. лонжерон.
лонный анат. лобковий; ~ое сращение
лобкове зрощення; *"ые кости лобкові кістки;
"ый бугорок лобковий горбок.
лоно лоно; на ~не природы на лоні природи.
лончак, лоншак одноліток, -тка; разг.
річняк, -а.
лопарка уст. лопарка.
лопарский уст. лопарський..
лопарь мор. линва.
лопарь уст. лопар, -я; ~рй мн. лопарі, -рів.
лопастный техн. лопатевий; ~ое колесо
лопатеве колесо.
лопасть лбпать, -ті; (плица) плйця.
лопата лопата; борода ~той (в ~ту, с
«*ту) борода як лопата (лопатою);
загребать (грестй) деньги (серебро, золото и
т. п.) ~той перен. разг. загрібати
(горнути) грбші лопатою, огрёбом брати гроші.
лопатить прост, лопатити, -пачу, -патиш.
лопатка 1. уменьш. лопатка; 2. анат.
лопатка; во все ~ки [бежать, гнать и т. п.]
разг. чимдуж (чимдужче, щодуху, що є
духу, щосили, щосил (реже), що є сили,
що є сил, з усієї сили, з усіх сил; разг. на
всі заставки; обл. чимббрше) [бігти, гнати
и т. п.]; класть, положить на [обе] ~ки
кого класти, покласти на [обидві] лопатки
кого.
лопатник спец. лопатник; (землекоп —
обычно) землекоп, грабар, -я и грабар, -й, ко- I
пач, -а.
лопатовйдный лопатоподібний, лопатовйд-
ний.
лопатоногие в знач. сущ. зоол. лопатоногі,
-их.
лопатонос ихт., орн. лопатоніс, -носа.
лопатообразный см. лопатовйдный.
лопаточка уменьш.-ласк. лопаточка.
лопаточный 1. лопатний; ~ые работы
лопатні роббти; ср. лопата; 2. анат.
лопатковий; ~ая кость лопаткова кістка, лопатка;
~ый нерв лопатковий нерв.
лопатчик см. лопатник.
лбпать1 (есть) вульг. тріскати, трощити,
пёрти (пру, преш), лбпати, жёрти, -ру,
-рёш.
лопать2 у с т., обл. см. лопаться.
лопаться лбпати, лопатися; (о посуде, струне \
и т. л.— ещё) лускати, лускатися;
(трескаться) тріскати, тріскатися, рёпатися,
рёпати; (распадаться на части разг.—
ещё) розскакуватися, -кується; (о
почках, бутонах и т. п. разг.— ещё)
розпукуватися, -кується, розпукатися;
(обрываться) уриватися; (давать трещины,
оседая — ещё) розсідатися; ~ться от жиру
(с жиру) прост, лбпати (лопатися, лускати,
лускатися, тріскати, тріскаїися, рёпати,
рёпатися) від жиру; ~ться от смеха прост.
лбпати (лопатися) від сміху; терпение
сдается *разг. терпець уривається. »
І лопаченный прост, лопачений.
лопнуть лопнути; мног. разг. полопатися;
(о посуде, струне и т. п.— ещё) луснути,
мног. полускати, полускатися; (треснуть)
тріснути, репнути; (распасться на части
разг.— ещё) розскочитися; (о почках,
бутонах и т. п. разг.— ещё) розпукатися,
розпукнутися; (оборваться) увірватися,
урватися; (дать трещины, оседая —- ещё)
розсістися, -сидеться; терпение ~нуло
разг. терпець увірвався (урвався); ~нуть
со смеху (со злости, от злобы, от гнева,
от зависти и т. п.) прост, лопнути
(луснути, тріснути) від сміху (від злості, від
гніву, від заздрощів и т. п.); ~пни [мой]
глаза прост, хай мені очі повилазять, щоб
(бодай) мені очі повилазили; хоть міни
прост, хоч лусни, хоч лопни.
лопотанье лопотання, лопотіння; лепетання;
верзякання; шваркіт* -коту. Ср.
лопотать.
лопотать разг. лопотати, -почу, -пбчеш,
лопотіти, -почу, -потйш; (лепетать) лепетати,
-печу, -печеш; (говорить несвязно
прострете) верзякати; (говорить на незнакомом
кому-л. языке разг.— ещё) шваркотати,
-кочу, -кбчеш, шваркотіти, -кочу, -котиш,
шварґотіти, -гочу, -готйш.
лопотун разг. лопотун, -а, лепетун, -а.
лопотунья разг. лопотуха, лепетуха.
лопоухий разг. капловухий, каплоухий,
клаповухий, клапоухий.
лопух (Агсііит Ь.) бот. лопух, -а, собир.
лопушиння, лопушшя.
ло пуховый лопуховий, лопушаний.
лопушистый разг. лопухуватий, лопушйстий.
лопушник см. лоп^х.
лорд лорд.
лорд-канцлер лорд-канцлер.
лорд-мэр лорд-мер.
лордство лордство.
лоретка уст. лоретка, кокотка.
лори зоол., орн. лорі (нескл., м.).
лорнет лорнет.
лорнетка разг. лорнетка.
лорнётный лорнётовий, лорнётний.
лорнировать уст. лорнетувати, -тую, -туеш.
лосёвый см. лосиный.
\ лосёнок лосеня, -няти; ласк, лосенятко.
лосий см. лосиный.
лосина 1. (кожа, мясо) лосина; 2. ~ны (мн.:
штаны из лосиной кожи) уст. лосйни,
-сйн.
лосинный, лосиновый лосиновий, лосинний.
лосины см. лосина 2.
лосиный лосиний, лосячий, лосевий.
лосиха лосйця.
лоск 1. (глянец) лиск, -у; сапоги с ~ком
чоботи з лйском; в ~к износить прост, геть
чисто (до решти) зносити; пьян в ~к прост.
п'йний як ніч (як хлющ, як хлюща, як дим,
' як чіп); 2. перен. блиск, -у, полиск, -у,

лоскут
635
лошадиные
лоск, -у, лиск; внешний ~к зовнішній
блиск (полиск, лоск, лиск).
лоскут см. лоскут 2.
лоскут 1. клапоть, -птя; шматок, -тка; разг.
шмат, шматка, шматина; 2. собир. спец.
шматки, -КІВ, куски; мерный ~т міряні
шматки (куски).
лоскутик уменьш.-ласк. клаптик; шматинка.
Ср. лоскут 1.
лоскутник 1» уст. ганчірник, лахмітник;
уст. тандйтник; обл. шматяр, -а, онучник,
онучкар, -я; 2. см. оборванец.
лоскутница 1. уст. ганчірниця, лахмітниця;
уст. тандитниця; обл. шматярка; 2. см.
оборванка.
лоскутный клаптевий, клаптиковий;
шматковий; ~ое государство клаптева
(клаптикова) держава. Ср. лоскут 1.
лоскуток см. лоскутик.
лоскутье собир. клапті, -тів; (куски) шмаття,
разг. шмати, род. шмат; см. ещё
лохмотья.
лоснйстость лискучість, -чості, лиснючість;
блискучість. Ср. лоснистый.
лоснистый разг. лискучий, лиснючий;
(блестящий) блискучий.
лосниться лисніти, лиснітися, лиснитися,
вилискувати, -кує, вилискуватися,
полискувати, полискуватися, лощйти, лощйтися;
обл. лищати.
лоснящийся 1. прич. який (що) лисніє и т. п.;
см. лосниться; 2. в знач. прил. лискучий,
лиснючий.
лососёвые в знач. сущ. ихт. лососеві, -их.
лососёвый лососевий, лососячий.
лососий лососячий.
лососина лососина.
лососинный лососинний, лососиновий.
лосось и лосось ихт. лосось, -ся.
лось зоол. лось, -ся, реже сохатий, -ого.
лосятина лосятина.
лосятник лосятник.
лот* мор. лот.
лот2 (мера веса) уст. лот.
Лотарингия Лотарінгія.
лотарйнгский лотарінгський.
лотерейный лотерейний.
лотерея лотерея.
лотковый лотковий и лотковий.
лотлинь мор. лбтлінь, -ня.
лото лото (нескл., ср.).
лоток 1. лоток, -тка; 2. (жёлоб; ковш, корыто)
спец. лотік, -тока; мельничный ~к лото-
кй, -ків.
лотос (Nе^итЫит Л и $ з.) бот. лотос.
лотосовый бот. лотосовий.
лоточник лоточник.
лоточница лотбчниця.
лоточный лотковий; ~ая торговля лоткова
торгівля.
лотошить 1. (болтать) прост, базікати,
молоти (меліо, мёлеш), верзти, варнйкати,
верзякати, патякати, розпатякувати, -кую,
-куєш; 2. (суетиться) п* р о с т.
метушитися.
лотошиться см. лотошить 2.
лох1 (Е1еа§пи$ Ъ.) бот. маслинка, лох.
лох2 ихт. лох.
лоханка дёбер, -бра и цебёр, -бра, уменьш.
цёбрик; (для стирки) балі я; (корыто)
нбчви, -чбв, ночовки, -вок (уменьш.),
обл. ваганй, -нів, нёцьки, -цьок; (для
помоев) помийниця; (шайка) ряжка, ряжа;
почечная ~ка анат. ниркова миска.
лоханный, лоханочный цебровйй, цебёрний;
баліевий; ряжковий. Ср. лоханка,
лохань см. лоханка.
лохматить разг. куйовдити, -джу, -диш,
кошлати, кошлатити, -лачу, -латиш, кудлати,
патлати.
лохматиться разг. куйовдитися, -джуся,
-дишся, кошлатися, кошлатитися, -лачуся,
-л атишся, кудлатися.
лохматый кошлатий, лахматий; разг.
кудлатий, кудластий, кострубатий; (с
растрёпанными волосами разг.— ещё) патлатий,
пелехатий, обл. кустратий, закустраний,
розкустраний; ~ая голова кошлата
(кудлата, кудласта, кострубата; патлата,
пелехата) голова; ~ая шапка кошлата (л ах мата;
кудлата, кудласта, пелехата) шапка; ~ое
полотенце кошлатий рушник; ~ые брови
кошлаті (кудлаті, кудласті, кострубаті)
брбви; ~ый пёс кошлатий (кудлатий)
пес (собака).
лохмач прост, кудлай, -лая, кудлань, -ня,
кудлач, -а, кудла, патлач, -а, патлань,
-ня, пёлех; обл. куйовда.
лохмотник уст., прост, лахмітник;
(оборванец) обідранець, -нця, обірванець,
голодранець.
лохмотница уст., прост, лахмітниця;
(оборванка) обідранка, обірванка,
голодранка.
лохмоток прост, клаптик; (кусочек разг.—
ещё) шматка, шматинка.
лохмотья лахміття, дрантя, шмаття, шмати,
род. шмат, рам'я, рамтя (реже), лати, род.
лат; разг. лахи, -хів, лахмани, -нів и
лахмани, -нів, хаббття, хламіття.
лохмы прост, патли, -лів, кудли, -лів, кбсми,
род. косм, космакй, -ків, пёлехи, -хів,
обл. кустри, -рів, куштри.
лоховые в знач. сущ. бот. маслинкові, -их,
лохові.
лоховыйг бот. маслинковий, лоховий.
лоховый2 ихт. лоховий.
лоция мор. лоція.
лоцман мор., ихт. лоцман.
лоцманский мор. лбцманський; ~ое судно
лоцманське судно.
лоцманство мор. лоцманство.
лошадёнка разг. конячина.
лошадиные в знач. сущ. зоол. конячі, -их.

лошадиный
636
Лукин
лошадиный кінський, конячий; ~ая доза
кінська доза; ~ая сила техн. кінська сила.
лошадка уменьш.-ласк. конячка, коник,
коничок, -чка, коненя, -нити, коня; разг.
конина, шкапинка, шкапка, шкапеня.
лошадник разг. 1. (любитель лошадей)
любитель (аматор) коней; 2. (торговец
лошадьми) баришник, ліверант.
лошадница любителька (аматорка) коней.
Ср. лошадник 1.
лошадный кінний.
лошадь кінь, род. кони; разг. коняка, конина.
лошак ослюк, -а; (мул) мул.
лошачий ослючий; мулячий. Ср. лошак.
лошбнок обл. лоша, -шати, ласк, лошатко.
лощение лощіння.
лощённый прич. лощений.
лощеный прил. лощений, налощений,
вилощений.
лощилка техн. лощилка.
лощило техн. лощило.
лощильный техн. лощйльний.
лощина лощина и лощина, лощовйна и
лощовина, вйярок, -рка, видолинок, -нка.
лощинка уменьш.-ласк. лощинка и лощинка,
лощовйнка и лощбвинка, вйярочок, -чка,
видолиночок, -чка*
лощить лощйти.
лощиться лощйтися.
лояльно нареч. лояльно.
лояльность лояльність, -ності.
лояльный лояльний.
Луанда Луанда.
Луара Луара.
луб луб, -у.
лубковый лубковий.
лубовый и лубовой лубовий, луб'яний.
лубок лубок, -бка.
лубочный 1. (сделанный из лубка, из луба)
лубковий, лубовий, луб'яний; 2. лит. лу-
ббчний; ""ая литератора лубочна
література.
Лубянка луб'йнка.
лубяной 1. (сделанный из луба) луб'яний,
лубовий; 2. с.-х. луб'яний; ~ые культуры
луб'яні культури.
луг лука, луг, -у; покосный ~г сіножать,
-ті и сіножать.
луговедение бот. лукознавство.
луговйк (йезсНатрвіа Р. В.) бот. щучник, -а
и -у.
луговина разг. лучка, лужок, -жка.
луговод с.-х. луківник, -а.
луговодство с.-х. луківництво.
луговой лучний, луговий: ~6е хозяйство
лучне (лугове) господарство; ~6й мотылёк
энтом. лучний метелик.
лугомелиоративный лукомеліоративний.
лугомелиоратор лукомеліоратор.
лугомелиорация лукомеліорація.
лугопастбищный с.-х. лукопасовищний.
луда луда; полуда.
лудильный лудильний.
лудильщик спец. лудильник.
лудить лудити, -джу, -диш, білити, -лю,
-лиш.
лудиться лудитися, -диться, білитися, -литься.
л^жа калюжа; обл. калабаня, калабатина;
(глубокая — ещё) баюра; сесть в ~жу
перен. прост, сісти в калюжу, сісти
маком.
лужайка лужок, -жка; (в лесу — обычно)
галявина, галява, уменьш. галйвинка,
галявка.
лужайник (ЫтозеИа Ь.) бот. мулянка; обл.
лужайниця.
лужение лудіння, лудження, біління,
білення.
лужённый прич. луджений, білений.
лужёный прил. луджений, вилуджений,
білений, вибілений; ~ая глотка у кого прост.
мідне (луджене) горло в кого.
л^жица уменьш. калюжка.
лужицкий лужицький.
лужичанин лужичанин; ~чане мн. лужичани,
-чан.
лужичанка лужичанка.
лужница см. лужайник.
лужок уменьш.-ласк. лучка, лужок, -жка.
луза луза.
лузга лузга; (подсолнечника — обычно)
лушпиння, лушпини, -пйн.
лузгать прост, лузати, лускати, лущити.
лузный лузний.
луидор ист. луїдор.
Луйза Луїза.
лукх бот. цибуля; гусиный ~к (Сацеа 5 а-
ІізЬ.) зірочки, -чбк, гусяча цибуля
(цибулька).
лук2 (оружие) лук.
лука 1. (изгиб) лука; (реки — ещё) коліно;
(излучина) закрут, -у, заворот, -у и
заворот; 2. (седла) лука.
Лука (имя) Лука; разг. ^ Лукаш, -а.
лукавец разг. лукавий, -ого, лукавець, -вця;
см. ещё хитрец 1.
лукавинка разг. лукавинка, хитринка; с
~кой з лукавинкою, лукавенький.
лукавить лукавити, -влю, -виш; разг. крутити
(кручу, крутиш).
лукавица разг. лукава, -ої, лукавиця; см.
ещё хитрячка.
лукаво нареч. лукаво.
лукавость лукавість, -вості.
лукавство лукавство.
лукавствовать у с т. см. лукавить.
лукавый лукавий.
лукать, лукнуть уст., о.б л. кидати, кинути;
разг. шпурляти, шпурнути.
лукаться уст., обл. кидатися; разг.
шпурлятися.
Лукерья Лукерія, Лукёра; разг. Ликёра,
Лукёря.
Лукйй Лукій.

Лукина
Лукина Лукина.
Лукйя Лукїя.
лукнуть см. лукать.
луковица 1. бот. цибулина; (чеснока)
головка; 2. анапг. луковиця; З. (купол церкви)
баня, маківка.
дуковицевйдный, луковицеобразный
цибулястий, цибулиноподібний, цибулиноЕЙд-
ний.
луковичка уменьш.-ласк. цибулинка,
цибулька; головка, разг. головочка. Ср.
луковица 1.
луковичные в знач. сущ. бот. цибульні, -их.
луковичный 1. цибулинний, цибулевий;
2. луковичний; 3. бані (род. п.). Ср.
луковица 1—3.
луковка 1. уменыи. цибулинка, цибулька;
головка, разг. головочка; ср. луковица 1;
2. разг. см. луковица 3.
луковый цибульний; горе ~ое шутл. горенько
(лишенько, лишечко, нещастячко) моє.
лукоморье уст., поэз. лукомор'я; морська
затока.
лукошко козуб, козубень, -бня; уменыи.-
ласк. козубець, -бця, козубенька.
лукулловский, лукуллов (о пире, обеде и
т. п.) лукуллівський, лукуллів, -лова,
лове.
Лукья*н Лук'ян.
луна 1. місяць, -ця; ласк. поэз. місяченько;
2. (спутник какой-л. планеты) супутник,
місяць.
луна-парк луна-парк, -у.
луна-рыба місяць-рйба, род. мїсяця-рйби.
лунатизм мед. лунатизм, -у.
лунатик лунатик, сновида.
лунатический лунатичний.
лунатичка лунатичка, сновида.
лунка 1. ямка, лунка; обл. дучка; 2. анат.
ямка; ~ка зуба ямка зуба, альвеола.
лункокопатель с.-х. ямкокопач, -а.
лунник (Ьипагіа Ь.) бот. лунарія, місячник.
лунно предик, місячно.
лунный місячний; ^ый камень мин.
місячний камінь.
луновйдный, лунообразный місяцеподібний,
місяцевйдний.
луночка уменьш. 1. ймочка, луночка; обл.
дучечка; 2, ямочка. Ср. лунка 1—2.
луночный 1. ямковий и ямковий, лунковий;
~ый посев хлопка ямковий (лунковий)
посів бавовни; 2. ямковий. Ср. лунка 1—2.
лунь орн. лунь, -ня; седой как ~нь сивий як
голуб (як лунь), білий як молоко.
луораветлан уст. луораветлан; ~ны мн.
луораветлани, -нів.
луораветланка уст. луораветланка.
луораветланский уст. луораветланський.
лупа лупа.
лупйн см. люпин.
лупиновый см. люпйновый.
лупить 1. (очищать от коры, скорлупы и
637 лучик
т. п.) п р о с т. лупити, -плю, -пиш,
облуплювати, -люю, -люеш; 2. (брать втри-
дорога) прост, дерти, -ру, -рёш, драти
(деру, дерёш), обдирати, лупити; 3.
(сильно бить, колотить) прост, лупйти,
лупцювати, -цюю, -цюєш, катати, чухрати,
періщити, піжити, репіжити; дождь ~пит
дощ періщить (лупить, піжить, репіжить);
4. (быстро бежать) прост, лупити,
катати, шкварити, чухрати, чесати; 0 ^ть
глаза прост, вилуплювати (витріщати,
вирячувати) очі, витріщатися.
лупиться 1. (шелушиться) разг. лупитися,
-питься, облуплюватися, -люеться,
обколупуватися, -пується, злущуватися, «щує-
ться; 2. страд, лупитися, облуплюватися;
ср. лупить 1.
лупка прост, луплення, облуплювання.
луплёние прост, луплення, облуплювання.
лупленный прост, луплений, облуплений.
лупоглазый прост, банькатий, банькуватий,
вирлоокий, витрішкуватий, балухатий,
окатий.
лупулин спец. лупулін, -у.
лупцевание прост, лупцювання.
лупцевать прост, лупцювати, -цюю, -цюєш.
лупцовка прост, лупцювання.
Лусака Лусака.
лускать прост, см. лузгать.
Лусон Лусон, -у, Люсбн.
Луцк Луцьк.
луцкий лз'щький.
луч 1. промінь, -меня; ~ч надежды перен.
промінь надії; ~чй мн. физ. промені, -нів,
собир. проміння; 2. анат. промінь,
променева кістка.
лучевидный променевйдний.
лучевой променевий; «~ая болезнь променева
хвороба; ~ая симметрия променева
симетрія; ~ая кость анат. променева кістка.
лучезарно нареч. осяйно; світосяйно,
сонцесяйно; променисто. Ср. лучезарный.
лучезарность осяйність, -ності; світосяй-
ність, сонцесяйніеть; променистість,
-тості. Ср. лучезарный.
лучезарный осяйний и осяйний; поэз.
світосяйний, сонцесяйний; (сияющий,
лучистый) променистий, разг. променястий;
~ые глаза променисті очі.
лучеиспускание физ. випромінювання,
променювання.
лучеиспускательный физ. випромінювальний,
променювальний.
лучеиспускающий физ. випромінюючий.
лучеобразный променеподібний.
лучепреломление физ. променезаломлювання,
променезалбмлення.
лучепреломля'емость физ. променезаломлю-
ваність, -ності.
лучик уменьш.-ласк. промінчик, промінець,
-нця; ~ки мн. промінчики, -ків, промінці,
-ців, собир. проміннячко.

лучина
638
льгота
лучина скіпа, скіпка, скалка, лучина.
лучинка уменьш. скіпочка, скалочка, лучинка.
лучинный скіпковий, скалковий, лучйнний,
лучиновий.
лучйночный см. лучинный,
лучинушка ласк, фольк. скіпонька, скалонь-
ка, лучи ночка.
лучисто нареч. променисто.
лучистость променистість, -тості.
лучистый променистий; разг. променястий;
~ая энергия физ. промениста енергія.
лучить 1. {светить) прост, світити (свічу,
світиш); 2. бити рибу з смолоскипом.
лучиться (сиять) променіти, променітися,
променитися; (светиться) світитися
(світиться).
лучковый спец. лучковий; ^ая пила лучкова
пилка.
лучник ист. лучник.
лучок1 уменьш.-ласк, цибулька. Ср. лук *.
лучок2 1. уменьш.-ласк. лучок, -чка; ср. лук2;
2. техн. и пр. лучок.
лучше 1. сравн. ст. а) прил. кращий,
ліпший; он <чше всех він кращий (ліпший;
найкращий, найліпший) за всіх; б) на-
реч. краще, ліпше; ~ше всего
якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше,
краще (ліпше) за все (всього); как можно
~ше, как нельзя мще, нет ничего ~ше
якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще,
щонайліпше, якомога краще (ліпше); тем
~ше тим краще (ліпше); 2. безл. в знач,
сказ, краще, ліпше; больному стало ~ше
хворому стало (зробилося) краще (ліпше),
хворому покращало (поліпшало), хворому
пішло на краще (на ліпше); 3. в знач. част.
краще, ліпше; пошли ~ше домой пішли
(ходімо) краще (ліпше) додому; 4. в знач,
вводн. сл. краще, ліпше; говори или, <~ше,
я расскажу говори або, краще (ліпше),
я розповім.
лучший І. сравн. ст. кращий, ліпший; к
~ему на краще, до кращого; 2. превосх.
ст. найкращий, якнайкращий,
щонайкращий, найліпший, якнайліпший,
щонайліпший; всего ~его см. весь *: всего хорошего;
в ~ем виде прост, якнайкраще,
щонайкраще, якнайліпше, щонайліпше.
лущёвка лущення, лущіння. Ср. лущить 2.
лущение 1. лущення, лущіння; лузання,
лускання, дзьобання; 2. лущення, лущіння;
3. лущення, лущіння. Ср. лущить 1—3.
лущённый прич. 1. лущений; лузаний,
лусканий; 2. лущений; 3. лущений. Ср.
лущить 1—3.
лущёный прил. 1. лущений; лузаний; 2.
лущений; 3. лущений. Ср. лущить 1—3.
лущильник с.-х. лущильник.
лущильный 1. лущильний; лузальний; 2.
лущильний; 3. лущильний. Ср. лущить 1—3.
лущить 1. (очищать от скорлупы, кожуры
и т. п.) лущити; (щёлкать, грызть —
ещё) лузати, лускати, разг. дзьобати;
~ть семечки лузати (лз>скати, лущити)
насіння; 2. (почву) с.-х. лущити; З. (сре-
зать слой древесины) спец. лущити.
лущиться 1. (очищаться от скорлупы,
кожуры и т. п.) лускатися, лущитися;
2. страд, лз'щитися; лузатися, лускатися;
лущитися; лущитися; ср. лущить 1—3.
лыжи лижи, род. лиж, лижви, род. лижв;
~жа ед. лижа, лижва; навострить ~жи
перен. прост, дати (дам, даси) драчки
(драла,^ дьбру, тяги), накивати п'ятами,
намастити п'яти [салом]; направить ~жи
перен. прост, попростувати, -тую, -ту-
єш, попрямувати, -мую, -муеш.
лыжина разг. лижа, лижва.
лыжник лижник, лижвар, -я.
лыжница 1. лижниця; 2. (лыжня) обл.
лижня.
лыжный лижний.
ЛЫЖН?! ЛИЖНЯ.
лыко лйко; ~ка не вяжет кто перен. прост.
язиком не поверне (не верне) хто, п'яний
як хлющ (як хлюща, як ніч, як чіп) хто;
~ком шит перен. прост, ликом шитий,
валом підперезаний; не ~ком шит погов.
не ликом шитий, не в тім'я битий; не всякое
~ко в строку погов. не за всяку провину
києм у спину.
лыковый ликовий, личаний.
лыкодёр прост, ликодёр.
лынять (отлынивать) прост, огинатися;
ухилятися.
лысенький ласк, лисёнький, голомозенький.
лысеть лисіти.
лысина лйсина.
лысинка уменьш. лйсинка.
лысун зоол. лисун, -а.
лысуха орн. лиска, лисуха.
лысый лисий; разг. голомозий; чёрта
(беса) ~ого прост, дідька (чорта) лисого.
лытать см. лынять.
лычко 1. уменьш.-ласк. лйчко; ср. лыко;
2. ~чки (мн.: нашивки на погонах) лйчки,
-чок.
лычный см. лыковый.
ль см. ли.
львёнок левеня, -няти, ласк, левенятко.
львиный лев'ячий, левовий, левиний, левій;
~ая грива лев'яча (левова) грива; ~ая
доля перен. лёвова пайка; ~ый зев, ~ая
пасть (АпііггНіпит Ъ.) бот. ротики, -ків
[садові], антиринум, -у.
львйца левиця.
Львов Львів, род. Львова.
Львовская область Львівська область.
львбвский львівський.
львовянин львів'янин; ~не мн. львів'яни,
-в'ян.
львовянка львів'янка.
львятник лев'йтник.
льгота пільга; привілей, -лею; уст. вільгота.

льготность
639
любезничание
льготность пільговість, -вості.
льготный 1. (предоставляемый кому-л. в
виде льготы) пільговий; уст. вільготний;
~ый проезд пільговий проїзд; 2.
(привольный) уст. привільний; уст.
вільготний.
льдина крижина, крига, льодина.
льдинка уменьш. крижинка, льодинка.
льдистый льодистий.
льдодробилка техн. льододробарка.
льдодробйльный техн. льододробильний.
лье уст. лье (нескл., ср.).
Льеж Льеж.
льёжский льєжський.
льзя нареч. уст. можна.
льновод с.-х. льонар, -я.
льноводный см. льноводческий.
льноводство с.-х. льонарство.
льноводческий с.-х. льонарський.
льноволокно льоноволокно.
льновые в знач. сущ. бот. льонові, -их.
льнозавод льонозавод, -у.
льнозаготовительный льонозаготівельний,
льонозаготовчий.
льнозаготовки льонозаготївля, заготівля
льону.
льнокомбайн с.-х. льонокомбайн.
льнокомбинат льонокомбінат, -у.
льномолотилка с.-х. льономолотарка.
льномялка с.-х. льоном'ялка.
льномяльный с.-х. льоном'яльний.
льнообрабатывающий с.-х. льонообробний.
льноочистительный с.-х. льоноочисний и
льоноочисний.
льнопоставки льонопоставки, -вок, поставки
льбну.
льнопрядение текст, льонопрядіння.
льнопрядйлка текст, льонопрядка.
льнопрядильный текст, льонопрядильний.
льнопрядильня текст, льонопрядильня.
льносеменоводство с.-х. льононасінництво.
льносеющий с.-х. льоносіючий.
льносеялка с.-х. льоносівалка.
льносовхоз льонорадгосп, -у.
льносушилка техн. льоносушарка.
льнотеребилка с.-х. льонобралка.
льнотеребильный с.-х. льонобральний.
льнотеребильщик с.-х. льонобральник.
льнотеребйльщица с.-х. льонобральниця.
льнотёрка с.-х. льонотёрка.
льноткацкий текст, льоноткацький.
льнотрепалка с.-х. льонотіпалка.
льнотрепальный с.-х. льонотіпальний.
льнотрйер с.-х. льонотрієр.
льноуборка с.-х. льонозбирання, збирання
льбну.
льноуборочный с.-х. льонозбиральний.
льночесалка текст, льоночесалка.
льночесальный текст, льоночесальний.
льнуть 1. (липнуть) липнути; (лепиться)
ліпитися, -питься; (прислоняться,
прижиматься) тулитися, -люся, -лишся,
притулятися, мног. попритулятися;
(припадать) припадати; 2. (нежно
прижиматься, ласкаться к кому-л.) горнутися,
пригортатися, тулитися, притулитися,
хилитися, припадати; разг. липнути; 3.
(подольщаться) лащитися, лестйтися (лещу-
ся, лестйшся), ластитися, підлащуватися,
-щуюся, -щуєшся, підлещуватися; разг.
прилещатися, прилещуватися.
льнянка (Цпагіа Ь.) бот. льонок, -нку.
льняной лляний, льняний.
льстец підлесник, облесник, лестун, -а.
льстйво нареч. підлесливо, облесливо,
улесливо, лестиво.
льстивость підлесливість, -вості,
облесливість, улесливість, лестйвість.
льстивый підлесливий, облесливий,
улесливий, лестивий, редко підлесний; разг.
підлазистий.
льстить 1. (кому — лицемерно хвалить)
лестити (лещу, лестиш) (кому), улещувати,
-щую, -щуеш, облещувати, підлещувати,
підлещати (кого); 2. (кому-чему —
доставлять удовлетворение) тішити, потішати
(кого-що), лестити (кому-чому); ~ть себя"
надеждой к н и ж н. тішити себе (тішитися)
надією; это ~тйло его самолюбию це
тішило його самолюбство, це давало втіху
(це лестило) його самолюбству.
льститься уст. 1. (на кого-что, кем-чем —
соблазняться) спокушатися, надитися,
-джуся, -дишся (на кого-що); (зариться ~-
еще) ласуватися, -суюся, -суєшся и
ласуватися, -суюся, -суєшся, вабитися, -блюся,
-бишся, квапитися, -плюся, -пишся; разг.
ласитися (лашуся, ласишся), зазіхати (на
кого-що); 2. (надеяться) надіятися,
сподіватися; ~ться надеждой см. льстить 2:
~ть себя* надеждой.
льяло техн., мор. лляло.
льянос, льяносы льяноси, -сів, льянос, -у.
люб предик, разг. любий; (милый) мйлий;
ты ~б мне ти любий (мйлий) мені, ти мені
до вподоби.
люба (возлюбленная) ф о л ь к. кохана, -ої,
люба, мила; (в обращении разг.— ещё)
голубка.
любая в знач. сущ. кожна, -ої, будь-хто, род.
будь-кого, перша-лїпша,род. першої-ліпшої.
любвеобильно нареч. велелюбно.
любвеобильность велелюбність, -ності.
любвеобильный велелюбний.
любезная (в знач. сущ.: возлюбленная) уст.
люба, -ої, мила; (любимая) кохана; (в
обращении разг.— ещё) голубка.
любезник у с т., разг. залицяльник,
зальотник.
любёзница уст., разг. залицяльниця, за-
льбтниця.
любёзничанье упадання; залицяння,
лицяння, женихання, зальоти, -тів. Ср.
любезничать.

любезничать
640
любопытно
любезничать (с кем) разг. упадати (коло
кого); (ухаживать) залицятися,
лицятися (до кого), разг. женихатися (з ким).
любезно нареч. люб'язно, ласкаво; (любовно)
кохано.
любезность 1. люб'язність, -ності,
ласкавість, -вості; 2. ~ти (мн.: любезные слова)
милі речі.
любезный 1. люб'язний, ласкавий; ~ое
обращение люб'язне (ласкаве) поводження;
~ый приём люб'язний (ласкавий) прийом;
~ый читатель! (обращение) ласкавий
(шановний) читачу!; будь ~зен, будьте ~зны
будь ласкавий, будьте ласкаві, будь ласка;
2. (милый, дорогой) уст., разг.
любий, милий, дорогий; 3. (в знач. сущ.:
возлюбленный) уст. ліебий, -ого, милий,
коханий; (в обращении разг.— ещё)
голуб; ~ый! чоловіче [добрий]!; шановний
[добродію, громадянине]!; голубе!
Любим Любим.
любимая в знач. сущ. люба, мила, -ої;
(возлюбленная) кохана.
любимец улюбленець, -нця, улюбленик,
укоханець, любленець, любимець, -мця;
(баловень) разг. пестун, -а, пестій, -тія,
мазун, -а,
любимица улюблениця, улюбленка, люблени-
ця; (баловница) разг. пестуха, пестунка,
пестійка, мазуха, мазунка.
любимчик разг. любимчик; (баловень) разг.
пестун, -а, пестій, -тія, мазун, -а, уменьш.-
ласк, пестунчик, мазунчик.
любимый 1. прич. любимий; коханий; ер.
любить; 2. (в знач. прил.: излюбленный)
улюблений, любимий; (милый) любий,
милий; (возлюбленный) коханий; ~ое
дело улюблена (любима) справа; ^ый
человек люба (мила, кохана) людина;
3. в знач. сущ. любий, -ого, милий,
коханий.
любисток (^еVІ8^ісит Н і 11.) бот. любисток»
-тку.
любитель аматор, любитель, -ля; ~ль
живописи аматор (любитель) живопису;
музыканты- <~ли музиканти-аматори, музи-
канти-любйтелі.
любительница аматорка, любителька.
любительский аматорський, любительський.
любительство аматорство, любительство.
любительщина разг. любительщина.
любить (кого-что) любити, -блю, -биш,
реже полюбляти (кого-що); разг. подббати
(кого-що); (питать любовь к чему — еще)
милуватися, -луюся, -лу ешея (в чому);
(преим. быть влюблённым) кохати; ~ть
музыку любити музику, милуватися в
музиці; **ть родину любити батьківщину;
~ть свою работу любити (полюбляти;
подббати) свою роботу.
любиться 1. (любить друг друга) прост,
кохатися, любитися, -блюся, -бишся; разг.
женихатися; 2. безл. любитися; кохатися;
ср. любить.
любка 1. об л. см. любушка; 2. (РШапіНега
К і с п.) бот. любка.
Люблин Люблін.
люблинский люблінський.
любо предик, разг. любо; (приятно)
приємно, втішно; ~бо-дорого, ~бо-мйло любо-
дорого, любо-мило; МЇО посмотреть любо
(приємно) подивитися.
любование милування, любування.
любоваться (кем-чем, разг. на кого-что)
милуватися, -луюся, -луешея (ким-чим,
реже на кого-що, з кого-чого),
любуватися, -буюся, -буєшся (ким-чим, на кого-що).
любовник 1. коханець, -нця; разг. коханок,
-нка, полюбовник; обл. любас; 2.
(влюблённый) уст. закоханий, -ого;
(возлюбленный) коханий, любий, милий.
любовница 1. коханка; разг. полюбовниця;
обл. любаска, любанка; 2. (влюблённая
женщина) уст. закохана, -ої;
(возлюбленная) кохана, люба, мила.
любовно нареч. любовно, кохано; (с
любовью) любо, з любов'ю, разг. любёнько.
любовный любовний.
любовь любов, -і; (преим. влечение к лицу
другого пола, любовные отношения)
кохання, любощі, -щів, милість, -лості,
разг. женихання; ~вь к искусству любов
до мистецтва; материнская ~вь
материнська любов; первая ~вь перше кохання,
перша любов.
Любовь (имя) Любов, -і; разг. Любйна.
любознательно нареч. допитливо, з
допитливістю, цікаво, з цікавістю.
любознательность допитливість, -вості,
цікавість, любов (жадоба) до знання, жадоба
знань, знаттєлюбність, -ності.
любознательный допитливий, цікавий,
жадібний (жадібний) до знання,
знаттєлюбний.
любой 1. прил. будь-який, будь-котрий, пёр-
ший-ліпший, род. першого-ліпшого;
(всякий) усякий, уейк; (каждый) кожний,
кожен; ~6й ценой за всяку ціну; в ~6е
время у будь-який (в усякий, в усяк) час,
повсякчас, повсякчасно; 2. в знач. сущ.
кожний, -ого, кожен, -жного, будь-хто,
род. будь-кого, перший-ліпший; ~6й из
вас кожний (кожен, будь-хто, перший-
ліпший) з вас.
Любомйла Любомила.
Любомйр Любомйр.
Любомйра Любомира.
любомудр уст. любомудр; філософ.
любопытничать разг. цікавитися, -влюся,
-вишея.
любопытно нареч. 1. (с любопытством)
цікаво, з цікавістю; (с интересом — ещё)
інтересно, з інтересом; (с
любознательностью — ещё) допитливо, з допитливістю;

любопытный
641
лютовать
(с заинтересованностью — ещё)
зацікавлено, з зацікавленістю; 2. (интересно,
занимательно) цікаво, інтересно; 3. в знач.
сказ, цікаво, інтересно; ~но знать, где
он живёт цікаво (інтересно) знати, де він
живе.
любопытный цікавий; (интересный — ещё)
інтересний; (любознательный) допитливий;
(заинтересованный) зацікавлений.
любопытство цікавість, -вості;
допитливість; зацікавленість, -ності. Ср.
любопытный,
любопытствовать цікавитися, -влюся, -виш-
ся.
любопытствующе нареч. з цікавістю.
любопытствующий 1. в знач. прил. цікавий;
2. в знач. сущ. цікавий, -ото.
любострастие уст. см. сладострастие,
любострастный уст. см. сладострастный,
любостяжание уст. зажерливість, -вості;
(корыстолюбие) користолюбство,
корисливість.
любостяжатель уст. зажерливий, -ого;
(корыстолюбец) користолюбець, -бця.
любостяжательный уст. зажерливий;
(корыстолюбивый) користолюбний,
корисливий.
любушка ласк, ф о л ь к. любонька, любочка,
любка.
любый прост., ф о л ь к. см. любимый
2—3.
любящий !. прич. який (що) любить; який
(що) кохає; ер. любить; 2. в знач. прил.
люблячий.
люверс мор. люверс.
люгер мор. люгер.
люд разг. люд, -у.
Людвиг Людвіг.
Людвйга Людвїга.
люди люди, -дёй; бывшие ~ди колишні люди;
в ~дях на людях, при людях; (публично)
прилюдно; выбиваться, выбиться
(выходить, выйти) в ~ди вибиватися,
вибитися (виходити, вийти) в люди; выводить,
вывести в ~ди см. выводить; жить
(служить) в ~дях жити (служити) в людях;
~ди науки люди науки; молодые ~ди
см. молодой 1; на ~дях разг. серед (між,
реже межи) людей, на (при) людях; пойтй
в ~ди піти в люди.
людйшки уничиж. людці, -цїв, людиська,
-дйськ.
Людмила Людмила.
людно нареч. людно; торж. велелюдно.
людность людність, -ності.
людный людний; торж. велелюдний;
(ставший более людным) полюднілий; ~ое
место людне місце.
людоед людоїд, людожер.
людоедка людоідка, людожерка.
людоедский людоїдський, людожерський.
людоедство людоїдство, людожерство.
людская в знач. сущ. ист. челядня, -ні,
челядна, -ої, челядницька, -ої, людська,
-ої.
людской 1. людський и людський; 2.
(предназначенный для дворни) ист. челядниць-
кий, людський.^
люизйт хим. люїзит, -у.
люк люк.
люковый люковий.
люкс * сущ. физ. люкс.
люкс2прил. люкс (неизм.); каюта- ~с каюта-
люкс, род. каюти-люкс.
Люксембург 1. (город) Люксембург, -а;
2. (государство, провинция) Люксембург, -у.
люксембургский люксембурзький.
люлй и люли межд. фольк. люлі, ой люлі,
ой люлі та [й] люлі.
люлька1 1. (колыбель) колиска; дет. люля,
люлечка; 2. строит, колиска.
люлька2 (трубка) обл. люлька.
люлюкать обл. см. баюкать.
люмбаго мед. люмбаго (нескл., ср.).
люмен физ. люмен.
люминал фарм. люмінал, -у.
люминесцентный физ. люмінесцентний.
люминесценция физ. люмінесценція.
люмпен-пролетариат люмпен-пролетаріат, -у.
люнет воєн, уст., архит. люнет.
люпин бот. люпин, -у.
люпйновый бот. люпиновий.
люпозорий мед. люпозорій, -рію.
люпус мед. люпус, -у.
Люсон см. Лусон.
люстра люстра.
люстрация эк. люстрація.
люстрин текст, люстрин, -у.
люстриновый текст, люстриновий; обл.
люстровий.
лютеранин рел. лютеранин.
лютеранка рея. лютеранка.
лютеранский рел. лютеранський.
лютеранство рел, лютеранство.
лютеть прост, лютіти; (становиться более
свирепым — обычно) лютішати.
лютёциевый хим. лютецієвий.
лютеций хим. лютецій, -цію.
лютик (Яапипсиїиз Ь.) бот. жовтець, -цю.
лютиковые в знач. сущ. бот. жовтецеві, -их.
лютиковый жовтецевий.
лютневый муз. ист. лютневий.
лютнист муз. ист. лютняр, -а.
лютня муз. ист. лютня.
люто нареч. 1. люто, жорстоко, запекло;
затйто; 2. завзято, з завзяттям, запально,
з запалом, щиро. Ср. лютый 1—2.
лютованье лютування; злобування. Ср.
лютовать.
лютовать прост, лютувати, -тую, -туєш,
лютитися (лючуся, лютишся);
(злобствовать) злббетвувати, -ствую, -ствуєш,
злобувати, -бую, -буєш, злоститися (злощуся,
злостишся).

лютость
642
мавританка
лютость лютість, -тості, жорстокість, -кості,
запеклість, -лості; затятість. Ср. лютый 1.
лютый 1. лютий, жорстокий, запеклий;
(ярый — ещё) затятий; ~ый враг лютий
(жорстокий, запеклий) ворог; ~ый мороз
лютий (жорстокий) мороз; 2. (рьяный)
прост, завзятий, заповзятий, запальний,
щйрий, усилит, завзятущий.
люфа бот. люфа.
люфовый бот. люфовий.
Люцерн 1. (город) Люцерн, -а; 2. (кантон)
Люцерн, -у.
люцерна бот. люцерна.
люцерновый бот. люцерновий.
люэс мед. люес, -у.
люэтический мед. люетичний.
ля муз. ля (нескл.у ср.).
лявониха (танец) лявониха.
лягание брикання, хвицання; разг. вихання.
лягать, лягнуть брикати, брикнути, хвицати,
хвицнути и усилит, разг. хвицонути;
разг. вихати, вихнути и усилит, вихонути.
лягаться 1. брикатися, хвицатися; разг.
вихатися; 2. см. лягать.
лингва обл. см. лягушка.
лягнуть см. лягать.
лягушатник спец. жабник, -а.
лягушачий, лягушечий, разг. лягушиный
жаб'ячий, жабиний.
лягушка жаба, уменьш. жабка; обл. рбпавка.
лягушонок жабеня, -няти, ласк, жабенйтко.
ляд: иди (пошёл, ну тебя) к ~ду бран. іди
(геть, пішов) к бісу (до біса, до дідька, к
лихій годині, к чорту, до чорта); на кой
~д прост, на [якого] біса, якого біса
(чорта, дідька), на чорта.
ля'да обл. 1. луг, -у; (бщерак) байрак, -рака
и -раку; (заросли) чагарі, -рів, чагар, -я,
чагарник, -а, разг. запуст, -у; 2. (место,
расчищенное под луг или пашню) пустище;
(пожог) обл. паленина; (вырубка) зруб,
-у, порубка, разг. пбруб, -у; 3. (овраг)
яр, -у, увел, яруга; (балка) балка.
лядвенец (Ьоіизі;.) бот. лядвенець, -нця
и -нцю.
лядина см. ля'да 1.
ляд ник (НіегосМое К. В г.) бот. чаполоч, -і;
разг. чаполоть, -ті.
лядунка воен. уст. ладівниця, ладунка.
л<1жка разг. стегно.
лязг брязкіт, -коту; клацання, ляскіт, -коту.
Ср. лязгать.
Маас Маас, -у.
мавзолей мавзолей, -лею.
мавр ист. мавр; ~ры мн. маври, -рів; ~р
сделал своё дело, ~р может уйти книжн.
мавр зробив своё діло, мавр може піти.
лязганье брязкання, лящання; клацання,
ляскання. Ср. лязгать.
лязгать, лязгнуть брязкати, брязнути и
усилит, брязкотіти, -кочу, -котиш, несов.
лящати; (преим. зубами) клацати,
клацнути, ляскати, ляснути.
лямзить прост, хапати, цупити, -плю, -пиш.
лймка лямка; (в одежде — обычно) шлейка;
тянуть (тереть) ~ку перен. тягтй (тягнути,
тёрти) лямку (ярмо).
лямочка уменьш. лямочка; шлейка. Ср.
лямка.
лямочный лямковйй.
ляп межд. разг. ляп, лясь, бовк.
ляпать, ля*пнуть 1. (говорить необдуманно)
прост, бовкати, бовкнути, бёвкати.
бевкнути, ляпати [язиком], ляпнути [язиком],
хляпати, хляпнути; 2. (ударять) прост,
ляскати, ляснути, шльопати, шльопнути;
разг. ляпати, ляпнути; 3. (несов.: делать
кое-как) прост, партачити, партолити,
ляпати.
ляпаться, ляпнуться 1. (падать) прост.
гепати, гепнути, гёпатися, гепнутися,
шльопатися, шльопнутися, сов.
бебехнути, бебехнутися, бризнути, брязнутися;
2. (ударяться) прост, забиватися,
забитися, -б'юся, -б'єшся; разг. тарахкатися,
тарахнутися.
ляпис хим.у мед. ляпіс, -у.
ляпис-лазурь мин. ляпіс-лазур, -і,
лазурит, -у.
ляписный хим.у мед. ляпісовий, ляпісний.
липнуть см. ляпать.
лупнуться см. ляпаться.
ляпсус ляпсус, -у.
лярд лярд, -у.
лясканье прост, ляскання, клацання.
ляскать, ля'скнуть прост, ляскати,
ляснути, клацати, клацнути; ~ть зубами
клацати, клацнути (ляскати, ляснути)
зубами.
лясничать обл. см. ля*сы.
лясы: ~сы точить прост, теревені правити
(розводити, точити и т. п.)у баляси (ляси)
точити, баляндраси правити (торочити
и т. п.)у торочити, теревенити, баляндраси-
ти, -рашу, -расиш.
лях этногр.у уст. лях; ~хи мн. лйхи, -хів.
ляшка этногр.у уст. ляшка.
ляшский этногр.у уст. ляський,
лядський.
Мавр см. Маврикий
Мавра Мавра
Маврйкий Маврикій, Мавр.
Мавритания Маврітанія.
мавританка ист. маврітанка.
м

мавританский
643
магнолйтовый
мавританский маврітанськии.
маврский ист. маврський.
маг ист.у перен. маг; ~г и волшебник перен.
шутл. маг і чародій.
Магадан Магадан.
Магаданская область Магаданська область.
магаданский магаданський.
магазин 1. торг. крамниця, магазин, -у;
обл. склеп, -у; 2. (склад) уст. магазин,
-у; 3. спец. магазин, -а; ~н сопротивлений
магазин опорів; ^н фотоаппарата магазин
фотоапарата.
магазинка (ружьё) разг. магазинка.
магазинный 1. крамничний, магазинний,
магазиновий; склеповий; 2. магазинний; 3.
магазинний. Ср. магазин 1—3.
магазинчик уменьш.-ласк. 1. крамничка,
магазинчик; склепик; 2. магазинчик. Ср.
магазин 1—2.
магазинщик уст. магазин ер.
магазйнщица уст. магазин ерка.
магараджа магараджа.
магараджский магараджський.
магарыч прост, могорич, -у; ставить,
поставить ~ч кому ставити, поставити могорич
кому, могоричити, помогоричити и помого-
ричувати кого.
магарычничать прост, могоричувати, -чую,
-чуєш, пити (п'ю, п'єш) (запивати) могорич.
Магдалина Магдалина; разг. Магда.
магдебургский магдебурзький; ~ое право
ист. магдебурзьке право.
Магелланов пролив Магелланова протока.
магйзм уст. магізм, -у.
магик уст. магік.
магистерский ист. магістерський.
магистерский (относящийся к учёной
степени) магістерський.
магистерство магістерство.
магистр магістр.
магистраль магістраль, -лі.
магистральный магістральний.
магистрант магістрант.
магистрантский магістрантський.
магистрантство магістрантство.
магистрат магістрат, -у.
магистратский магістратський.
магистратура магістратура.
магически нареч. магічно.
магический магічний; ~ий квадрат
магічний квадрат; ~ий круг магічне
(зачароване) коло; <~ий фонарь уст. проекційний
ліхтар; уст. чарівний ліхтар.
магйчность магічність, -пості.
магйчный см. магический.
магия магія.
магма геол. магма.
магматический геол. магматичний.
магналий спец. магналій, -лію.
магнат магнат.
магнатка магнатка.
магнатский магнатський.
магнезиальный хим. магнезіальний.
магнезит мин. магнезит, -у.
магнезитовый магнезитовий.
магнезия хим. магнезія.
магнетизация см. магнетизирование.
магнетизёр уст. магнетизёр; гіпнотизер.
магнетизёрский уст. магнетизерський.
магнетизёрство уст. магнетизёрство.
магнетизирование уст. магнетизування;
гіпнотизування.
магнетизировать уст. магнетизувати, -зую,
-зуеш; гіпнотизувати, -зую, -зуеш.
магнетизироваться уст. магнетизуватися,
-зуюся, -зуєшся; гіпнотизуватися, -зуюся,
-зуєшся.
магнетизм физ. магнетизм, -у; земной ~м
земний магнетизм; животный ~м уст.
тваринний магнетизм.
магнетит мин. магнетит, -у.
магнетически нареч. магнетично; гіпнотично.
Ср. магнетический 2.
магнетический 1. физ. магнетичний; 2.
(гипнотический) уст. магнетичний; гіпнотичний.
магнето техн. магнето (нескл., ср.).
магнетон физ. магнетон.
магнетрон спец. магнетрон.
магнетронный спец. магнетронний.
магниевый хим. магнієвий.
магний хим. магній, -нію.
магнит магніт, -у.
магнитик 1. уменьш. магнітик; 2. физ.
магнітик.
магнитить магнітити, -нічу, -нїтиш.
магнититься магнітитися, -нітиться.
магнитный магнітний; ~ая буря, ~ое
возмущение физ. магнітна буря, магнітне
збурення.
Магнитогорск Магнітогорськ.
магнитогорский магнітогорський.
магнитограмма магнітограма.
магнитограф магнітограф.
магнитографический магнітографічний.
магнитодвижущий физ. магніторушійний.
магнитолог физ. магнітолог.
магнитологический физ. магнітологічний.
магнитология физ. магнітологія.
магнитометр физ. магнітометр.
магнитометрический физ. магнітометричний.
магнитометрия физ. магнітометрія.
магниторазведка магніторозвідка, (неоконч.
д.— обычно) магніторозвідування.
магнитофон магнітофон.
магнитофонный магнітофонний.
магнитоэлектрический физ.
магнітоелектричний.
магнитчик см. магнитолог.
магнйчение магнічення.
магниченный магнічений.
магнолиевые в знач. сущ. бот. магнолієві, -их.
магнолиевый магнолієвий.
магнолит строит, магноліт, -у.
магнолйтовый строит, магнолітовий.

магнолия
644
мазурка
магнолия бот. магнолія.
маго зоол. магб (нескл., ж.).
магометанин магометанин.
магометанка магометанка.
магометанский магометанський.
магометанство магометанство.
Мадагаскар Мадагаскар, -у.
мадагаскарский мадагаскарський.
мадам мадам (нескл., ж.)%
мадаполам текст, мадаполам, -у; разг. маде-
полам.
мадаполамовый, реже мадаполамный текст.
мадаполамовий; разг. мадеполамовий.
Мадейра геогр. Мадейра.
мадемуазель мадемуазель, -лі.
мадера мадера.
мадонна рел., иск. мадонна.
мадригал лит., уст. мадригал.
мадригальный лит., уст. мадригальний.
Мадрид Мадрід.
мадридский мадрїдський.
мадьяр угорець, -рця, мадйр; ~ры мн.
угорці, -ців, мадяри, -рів.
мадьярка угбрка, мадярка.
мадьярский угбрський, мадярський.
маёвка маївка, майовка.
маета прост, мука; (хлопоты,
беспокойство) клопіт, -поту, морока; (изнурение)
утбма; (хлопотливый труд) важка
(морочлива, клопітлива, клопітна, клопітка)
праця; (от тоски) нудьгування, нудьга.
маєтно нарсч. тяжко, важко, сутужно;
втомно, виснажливо; клопітливо, клопітно,
клопітко. Ср. маетный.
маетность уст., обл. маєтності, -тей,
маєтність, -ності; маєток, -тку.
маетный прост, (тяжкий) тяжкий,
важкий, сутужний; (изнурительный)
втомний, виснажливий; (хлопотливый)
клопітливий, клопітний, клопіткий.
мажара мажара; (чумацкая телега —
обычно) мажа.
мажор муз., перен. разг. мажор, -у.
мажордом мажордом.
мажоритарный спец. мажоритарний; ~ая
система мажоритарна система.
мажорность муз., перен. разг. мажбрність,
-ності.
мажорный муз., перен. разг. мажорний.
мажущий який (що) маже (мастить).
маз1 (прибавка к ставке игрока) маз, -у;
держать ~зу карт, и пр. примазувати,
-зую, -зуєш, держати мазу.
маз2 (кий) маз, -а.
мазальщик спец. мазальник, мастильник.
мазальщица спец. мазальниця, мастильниця.
мазание см. мазанье.
мазанка мазанка; обл. ліплйнка.
мазанковый мазанковий.
мазанный прич. мазаний.
мазаночный см. мазанковый.
мазаный прил. 1. (испачканный, гряз-
ный) разг. замазаний, забруднений;
разг. закаляний; 2. (глинобитный — о
постройке и т. п.) мазаний; ~ая хата
мазана хата; см. ещё мазанка; ~ый пол
долівка.
мазанье мазання, мастіння, мащення. Ср.
мазать 1.
мазать, мазнуть 1. мазати (мажу, мажеш),
мазнути и усилит, мазонути, несов.
мастити (мащу, мастиш); несов. разг. шмарувати,
-рую, -руєш; (несов.: жиром разг.—
ещё) ялозити (яложу, ялозиш); 2.
(пачкать, грязнить) разг. мазати, мазнути,
несов. мастити, ялозити, бруднити; 3.
(несов.: плохо, неискусно писать, рисовать
и т. п.) разг. мазати, прен. мазюкати,
ляпати; 4. (делать промахи в игре, стрелы
бе и т. п.) прост, мазати, мазнути.
мазаться 1. мазатися (мажуся, мажешся),
маститися (мащуся, мастишся); 2.
(пачкаться, грязниться) разг. мазатися,
маститися; (при прикосновении разг.— ещё)
братися (береться).
маздеизм рел. маздеізм, -у.
маздейстский рел. маздеістський.
мазевый мазевий.
мазеобразный мазеподібний.
мазйкать см. мазюкать.
мазила (м. и ж.) прост. 1. (пачкун) нехлюй
(м.), нечепура (м. и ж.), обл. нечупара
(м. и ж.); (замарашка) прен. замазура
(м. и ж.), замазуха (ж.); 2. (тот, кто
неумело рисует, пишет) мазій, -зія (м.),
мазійка (ж.); 3. (в игре, стрельбе и т. п.)
мазій, -зія (м.), мазійка (ж.), мазйло
(м. и ж.).
мазилка 1. уменьш.-ласк. см. мазила;
2. (кисть, помазок) разг. квач, -а;
разг. мазйло.
мазйльный мазальний, мастильний.
мазйльщик см. мазальщик.
мазйлыцица см. мазальщица.
мазка мазання, мастіння, мащення.
мазкий прост, мазкий.
мазло см. мазила 3.
мазница 1. (посудина) мазнйця; 2.
(помазок, кисть) квач, -а; разг. мазйло.
мазнуть см. мазать.
мазня разг. мазанйна, базгранина.
мазок жив., мед. мазок, -зка.
мазохизм мед. мазохізм, -у.
мазур1 уст. 1. см. мазурка1; 2. см. мазурйст.
мазур2 этногр. мазур; ~ры мн. мазури,
-рів.
мазурик прост, мазурик; (вор) злодій:
(мошенник) шахрай, -рая.
мазурйст уст. мазурйст.
мазурйстка уст. мазурйстка.
мазурка1 (танец) мазурка; уст. мазур и
мазур.
мазурка2 (печенье) мазурок, -рка.
мазурка8 этногр. мазурка.

мазурничать
645
маклачка
мазурничать прост, красти (краду,
крадеш); (мошенничать) шахрувати, -рую,
-руєш, шахраювати, -раюю, -раюєш.
мазурнический мазурницький; злодійський;
шахрайський. Ср. мазурик.
мазурничество мазурництво; злодійство;
шахрайство. Ср. мазурик.
мазурочный мазурковий.
мазурский мазурський.
мазут мазут, -у.
мазутный мазутовий, мазутний.
мазчик см. мазальщик.
мазь мазь, -зі; разг. масть, -ті; (колёсная —
ещё) коломазь; [дело] на ~зй прост.
[діло, справа] на мазі.
мазюкать прост, мазюкати.
Майна Маіна.
майс бот. маїс, -у; см. ещё кукуруза.
маисовый маїсовий.
май травень, -пня, редко май; праздник
Первого мая свято Першого травня.
майдан уст., обл., археол. майдан, -у.
майданный уст., обл., археол. майданний,
майдановий.
майка1 (вид рубашки) майка.
майка2 энтом. майка.
Майкоп Майкоп.
майна1 (полынья) обл. ополонка, полонка.
майна2 межд. майна.
майнать прост, майнати.
майник (Ма]апіНетит Ш і &&.) бот. веснівка.
майолика майоліка.
майоликовый майоліковий.
майонез кул. майонез, -у.
майор майор.
майоран (Маіогапа М о е п с Ь.) бот.
майоран, -у.
майорановый майорановий.
майоріт юр. майорат, -у.
майоратный юр. майоратний.
майоратство юр. майоратство.
Майорка Майорка.
майорский воєн, майорський.
майорша прост, майорша.
майский травневий, редко маиський; ~ий
жук энтом. хрущ, -а.
майя х текст, майя.
майя2 (группа народов) майя.
Майя (имя) Майя.
мак мак, -у.
макака зоол. макака.
макаль спец. мочальник.
макальный спец. мочальний.
макальщик см. макаль.
макалыцица спец. мочальниця.
макание 1. умочання, мочання, умочування;
2. мочання. Ср. макать 1—2.
маканка прост, мочана свічка.
маканный прич. умочуваний.
маканы и прил. спец. мочаний.
макао1 орн. макао (нескл., ср.).
макао2 карт, макао (нескл., ср.).
Макао геогр. Макао (нескл., ср.).
Макар, Макар и й Макар.
макаронизм филол. макаронізм, -у.
макаронина разг. макаронина.
макаронический филол. макаронічний.
макаронник 1. кул. макаронник, -у; 2.
(шутливое прозвище) уст. макаронник, -а.
макаронный макаронний; ~ые изделия
макаронні вироби.
макаронщик макаронник.
макарон щи ца макарбнниця.
макароны кул. макарони, -ні в.
макательный спец. мочальний.
макать, макнуть 1. умочати и мочати,
умочити, умочувати, -чую, -чуєш, умокнути;
2. несов. спец, мочати.
макаться 1. умочатися, мочатися,
умочуватися, -чується; 2. спец, мочатися.
Македбн Македбн.
македонец македонець, -нця; ~нцы мн.
македонці, -ці в.
Македонии см. Македбн.
Македония Македонія.
македонка македонка.
македонский македонський.
Макёнзи Макензі (нескл.).
макет макет.
макетирование спец. макетування.
макетированный спец. макетований.
макетировать спец. макетувати, -тую, -туєш.
макетироваться спец. макетуватися, -тується.
макетный спец. макетний.
макетчик спец. макетник.
макетчица спец. макетниця.
маки зоол. макі (нескл., м.).
маки (французские партизаны) макі (нескл.,
м.).
макиавеллевский полит, макіавеллівський.
макиавеллизм полит, макіавеллізм, -у.
макиавеллист полит, макіавелліст.
макинтош макінтош.
макйтра макітра, увел, макітрище; уменьш.
макітерка.
маклакх уст., прост, фактор;
(барышник) баришник, уст. гендляр, -а;
(перекупщик) перекупник.
маклак2 см. маклок.
маклаченье факторування; баришування, ба-
ришникування, гендлювання;
перекуповування. Ср. маклак \
маклаческий факторський; баришницький,
гендлярський; перекупницький. Ср.
маклак *.
маклачество факторство; баришництво,
гендлярство; перекупництво. Ср. маклак1.
маклачить факторувати, -рую, -руєш;
баришувати, -шую, -шуєш, баришникувати,
-кую, -куєш, гендлювати, -люю, -люеш;
перекуповувати, -пбвую, -пбвуєш. Ср.
маклак1.
маклачка факторка; гендлярка; перекупка,
перекупниця. Ср. маклак1.

маклер
646
малехонький
маклер маклер, фактор.
маклерский маклерський, факторський.
маклерство маклерство, факторство.
маклерствовать маклерувати, -рую, -руєш,
маклерству вати, -ствую, -ствуеш,
факторувати, -рую, -руєш.
маклок маклак, -а.
макнуть см. макать.
маков: как (что) <~в цвет фольк., разг. як
маків цвіт, як маківка.
маковина разг. мачйна.
маковица уст. см. маковка.
маковка 1. (плод мака) маківка, мачйна;
2. (конфета) разг. маківка; (пряник)
маківник, -а, маковик, -а; 3. (глава, купол
церкви) маківка, баня; 4. разг. см.
макушка 1—2.
маковник обл. маківник, -а, маковик, -а.
маковые в знач. сущ. бот. макові, -их.
маковый маковий; ~ое зерно макове зерно,
мачйна.
макрелевые в знач. сущ. ихт. макрелеві,
-их.
макрелевый ихт. макрелевий, макрельний.
макрель ихт. макрель, -лі; обл. баламут.
макрельный см. макрелевый.
Макрйна Мокрйна.
макробиотика биол. макробібтика.
макроклимат макроклімат, -у.
макрокосм книжн. макрокосм, -у.
макромолекула физ. макромолекула.
макроподы ихт. макроподи, -дів; ~д ед.
макропод.
макропористый спец. макропористий.
макрорайон спец, макрорайон, -у.
макрорельеф геогр. макрорельеф, -у.
макросейсмйческий геол. макросейсмічний.
макроскопически нареч. спец. макроскопічно.
макроскопический спец. макроскопічний.
макроспора бот. макроспора.
макроструктура спец. макроструктура.
макрофаги спец. макрофаги, -гів; ~г ед.
макрофаг.
макрофотография спец. макрофотографія.
макрофотосъёмка спец. макрофотознімання.
макроцефал антр. макроцефал.
макроцефалия антр. макроцефалія.
максвелл физ. максвёл.
Максим Максим.
максим воен. разг. максим.
максима максима.
максимализм максималізм, -у.
максималист максималіст.
максималистка максималістка.
максималистский максималістський.
максимально нареч. максимально.
максимальность максимальнІсть, -ності.
максимальный максимальний.
Максимиан Максиміан.
Максимилиан Максимильян, Максимі ліан.
максимум максимум, -у.
макулатура макулатура.
макулатурный макулатурний.
макуха обл. макуха.
макуша обл. см. макушка 1.
макушечный вершечковий, верхівковий;
маківковий и маківковий. Ср. макушка I.
макушка 1. (верхняя оконечность, вершина
чего-л.) верх, -у, вершечок, -чка, верхівка;
разг. маківка; обл. щолопбк, -пка;
2. (верхняя часть головы) маківка, редко
макушка; ушки на ~ке у кого погов.
нащулені (напорошені) вуха в кого.
Малага геогр. Малага.
малага (сорт вина) малага.
малаец малаєць, -лайця; ~лайцы мн.
малайці, -ців.
малайка малайка.
малайский малайський.
Малайский архипелаг Малайський архіпелаг.
Малайя Малайя.
Малакка Малакка.
Малаккский пролив Малаккська протока.
Маланьин Меланін, -а, -е, Меланин; как на
~ну свадьбу [наварить, напечь и т. п.]
шутл. як на весілля [наварити, напекти
и т п.].
Маланья см. Мелания.
малахай малахай, -хая.
малахит мин. малахіт, -у.
малахитовый малахітовий.
малахитчик спец. малахітник.
малахйтчица спец. малахїтниця.
Малая Азия Мала Азія.
малаяли малая лі (нескл.).
малевальный разг. малювальний.
малёванный разг. мальований.
малеванье разг. малювання; прен.
мазюкання.
малевать разг. малювати, -люю, -люєііь
прен. мазюкати.
малеваться 1. (мазать своё лицо) прост.
малюватися, -лююся, -люєшся; 2. страд.
малюватися; ср. малевать.
малейший превосх. ст. найменший; ни ~его
сомнения [ні] найменшого сумніву,
ніякого (жодного) сумніву; не имею ни ~его
желания не маю [ані] найменшого бажання.
малёк ихт. мальок, -лька; ~лькй мн. мальки,
-ків, собир. мілька, мільга.
маленечко нареч. уменьш.-ласк. трошечки,
трішечки, крихітку.
маленький маленький; по ~ой играть
карт, по маленькій грати; по ~ой
[выпить, пропустить и т. п.] разг. по
чарочці (по чарчині, по чарупині) [випити,
пропустити и т. п.].
маленько нареч. прост, трошки, трішки,
уменьш.-ласк. трошечки, трішечки,
крихітку.
малёхонький фольк.у прост, малесенький,
малюсінький, малісінький, манёсенький,
манюсінький, манісінький.

малехонько
647
малодушествовать
малёхонько нареч. фоль к., прост,
трошечки, трішечки.
малец и малец прост, хлоп'я, -п'яти,
хлопчак, -а.
малёшенький см. малёхонький.
малёшенько см. малёхонько.
Мали Малі (нескл.).
малик охотн. заячий слід (-у).
малина малина; не жизнь (не житьё), а ~на
прост, не життя, а малина.
малйнина разг. малйнина.
малинка разг. 1. уменьш.-ласк. малинка;
2. (один плод малины) малйнина.
малинник малинник.
малинный разг. малинний; малиновий.
малиновка 1. орн. вільшанка; (лесная)
берестянка; 2. (напиток) малинівка.
малиновый 1. малиновий; 2. (о цвете)
малиновий и малиновий; О ~ьій звон
(трезвон) малиновий дзвін (передзвін).
малица малиця.
маличный маличний.
малках спец. малка, ШхМЙга.
малка2 обл. см. малица.
мало нареч. мало; слишком ~ло надто мало;
разг. замало; не ~ло не мало; (изрядно)
чимало; ни ~ло не... нітрохи (анітрохи,
нітрошки, анітрошки) не...; ~ло не...
прост, трохи не...; ~ло того мало того;
~ло того, что... мало того, що...; <~ло ли
что! разг. мало що!, [то] що з того, що!;
~ло ли что может случиться [хіба] мало
що (чого) може трапитися (статися).
малоавторитетный малоавторитетны й.
малоазиатский малоазіатський.
малоазййский малоазійський.
малоактивный малоактивний.
малоалкогольный малоалкогольний.
малоароматный малоароматний.
малоберцовый анат. малогомілковий и
малогомілковий, малоголінковий и
малоголінковий.
малоблагоприятно нареч. малосприятливо.
малоблагоприятный малосприятливий.
маловажно нареч. маловажно; (безразлично)
байдуже и байдуже.
маловажность маловажність, -ності.
маловажный маловажний.
маловат разг. замалий, малуватий,
маленький.
маловато нареч. разг. замало, обмаль,
малувато.
маловер маловір, недовірок, -рка; разг.
невірний, -ого, невіра.
маловерие маловір'я.
маловерка маловірка, недовірок, -рка; разг.
невірна, -ої, невіра.
маловерный маловірний; разг. невірний.
маловероятно нареч. малоймовірно.
маловероятность малоймовірність, -ності.
маловероятный малоймовірний.
маловес спорт, малої ваги (род. п.).
маловёский маловагий; (неполновесный)
неповновагий; (недостаточно
значительный) ма лова гоми й.
маловёсность маловагість, -гості.
маловесный маловагий; (неполновесный)
неповновагий.
маловлиятельный маловпливовий.
маловместительный маломісткий.
маловнимательный малоуважний.
маловодность маловбдість, -дості, маловбд-
ність, -ності.
маловодный маловодий, маловодний.
маловодье маловоддя, маловіддя.
маловразумительный малозрозумілий, редко
маловрозумлйвий.
маловыгодность маловигідність, -ності.
маловыгодный маловигідний.
маловыносливый маловитривалий.
маловыразйтельность маловиразність, -ності.
маловыразительный маловиразний.
малогабарйтность малогабаритні сть, -ності.
малогабаритный малогабаритний.
малоговорящий (недостаточно
убедительный) малопоказовий, малоперекбнливий;
(недостаточно выразительный)
маловиразний.
малоголовый малоголовий.
малограмотно нареч. малограмотно.
малограмотность малограмотність, -ності; ма-
лописьменність. Ср. малограмотный.
малограмотный малограмотний; (плохо
пишущий и читающий — обычно)
малописьменний.
малодаровйтый малообдарбваний.
малодейственный, малодействительный
малодійовий.
малодёржаный см. малоподёржаный.
малодойка с.-х. разг. малоудійна корова.
малодойный с.-х. малоудійний, малоудій-
ливий.
малодоказательность малодоказбвість, -во-
сті, малодовїдність, -ності.
малодоказательный малодоказовий, малодо-
відний.
малодостоверный малодостовїрний,
маловірогідний.
малодоступность малоприступність, -ності,
малодоступність; малозрозумілість, -ло-
сті, малодохїдливість, -вості. Ср.
малодоступный.
малодоступный малоприступний,
малодоступний; (малопонятный — ещё)
малозрозумілий, разг. малодохідливий; ~ая книга
малоприступна (малодоступна,
малозрозуміла, малодохїдлива) книжка (книга).
малодоходное™ малодохбдність, -ності; мало-
прибуткбвість, -вості. Ср. малодоходный.
малодоходный малодохбдний;
(малоприбыльный) малоприбутковий.
малодушество см. малодушие.
малодушествовать виявляти малодушність
(легкодушність, легкодухість), бути мало-

малодушие
648
малоплбднын
душним (легкодушним, легкодухим); разг.
малодушничати.
малодушие малодушність, -ності,
легкодушність, легкодухість, -хості.
малодушничать разг. см
малодушествовать.
малодушно нареч. малодушно, легкодушно,
легкодухо.
малодушный малодушний, легкодушний,
легкодухий.
малое в знач. сущ. малё, -ого; без <~ого
разг. безмаль [не], трохи не; (почти)
майже; (чуть не) мало не;
довольствоваться ~ым задовольнятися малим (з малого);
за ~ым дело [стало], разг. за ~ым
остановка см. дело; самое ~ое вводи. ел.
щонайменше; см. ещё малость 2.
малоезженый малоіжджений; ~ая дорога
малоїжджена дорога; ~ая лошадь
малоіжджений кінь.
малоезжий малоіжджений.
малозаметный малопомітний.
малозанятный малоцікавий, малоінтересний.
малозаселённый малозаселений.
малоземелье малоземелля.
малоземельный малоземельний.
малознакомый малознайомий.
малозначащий малозначний; (маловажный)
маловажний.
малозначительность малозначність, -ності;
(маловажность) маловажність.
малозначительный малозначний;
(маловажный) маловажний; ~ый разговор
малозначна (маловажна) розмова.
малознающий малознаючий.
малозбльный хим. малозольний.
малоизведанный малозвіданий;
(малоизвестный) маловідомий; (малоисследованный)
малодослГджений.
малоизвестный маловідомий, малознаний.
малоизученный маловйвчений.
малоимущий малоімущий;
(несостоятельный — обычно) незаможний.
малоинициатйвный малоініціативний.
малоинтеллигентный малоінтелігентний.
малоинтересный малоцікавий,
малоінтересний.
малоискусный невправний, невмілий.
малоисследованный малодослїджений.
малокалиберный малокаліберний.
малокалорийный малокалорійний.
малоквалифицированный малокваліфі
кований.
малоквартирный малоквартирний.
малокомпетентный малокомпетентний.
малокбрмный с.-х. малокбрмний.
малокровие мед. недокрів'я.
малокровный мед. недокрівний.
малокультурный малокультурний.
малолесный малолісний.
малолесье малолісся.
малолетка (м. и ж.) разг. малолітка (м.
и ж.), малоліток, -тка (м.), недоліток
(м.); малолітній, -нього (м.),
малолітня, -ньої (ж.).
малолетний малолітній; разе, недолітній.
малолеток разг. малоліток, -тка, недоліток;
см. ещё малолетка.
малолетство разг. малолітство, малоліття;
разг. недолітство, недоліття.
малолитражка разг. малолітражка.
малолитражный спец. малолітражний.
малолюдно нареч. малолюдно.
малолюдность малолюдність, -ності.
малолюдный малолюдний.
малолюдство, малолюдье малолюдство,
малолюддя.
мало-мальски нареч. разг. хоч трохи, хоч
трошки, хоч якоюсь мірою, хоч у якійсь
мірі, хоч почасти.
маломальский разг. найменший, хоч
найменший.
маломерка недомірок, -рка и недомірок, ма-
ломірок.
маломерный маломірний.
маломерок см. маломерка.
маломестный маломісний.
малометражный малометражний.
маломочный прост, см. маломощный 2.
маломощность 1. маломіцність, -ності;
незаможність; 2. малопотужність. Ср.
маломощный 2—3.
маломощный 1. (малосильный, слабый)
малосильний; 2. (бедный) маломіцний,
малосильний; (неимущий) незаможний;
3. техн. малопотужний, малосильний.
малонаблюдательный малоспостерёжливий.
малонадёжный малонадійний.
малонаезженный малонаіжджений.
малонаселённость малонаселеність, -ності.
малонаселённый малонаселений.
малоношеный малонбшений.
малообеспеченный малозабезпечений.
малообжитой малообжитий.
малообитаемый малозаселений, малонасё-
лений.
малооблачно нареч. малохмарно.
малооблачный малохмарний.
малообоснованный малообгрунтбваний.
малообразованный малоосвічений.
малообщительный нетовариський; разг.
некомпанійський.
малообъяснимый малопояснймий.
малоодарённый малообдарбваний.
малобпытность малодосвїдченість, -ності.
малоопытный малодосвідчений.
малоосновательный 1. (недостаточно
обоснованный) малообгрунтбваний; 2.
(недостаточно серьёзный, солидный) не дуже
серйозний (солідний, статечний);
(легкомысленный) легковажний.
малопитательный малопоживний.
малоплбдный, малоплодовий сад.
малоплодовий.

малоплодородный
649
малый
малоплодородный малородючий,
малоплодючий.
малоподвижность малорухбмість, -мості;
малорухлйвість, -вості. Ср.
малоподвижный.
малоподвижный (плохо двигающийся)
малорухомий; (недостаточно подвижной)
малорухливий.
малоподготовленный малопідготбвлений,
малоп і дготбваний.
малоподёржаный разг. маловживаний;
разг. малодёржаний; (об одежде — ещё)
малонбшений.
малополезный малокорисний.
мало-помалу нареч. разг. помалу,
мало-помалу, помалу-мал у; (понемногу) потроху,
потрохи; (постепенно) поволі, разг.
помаленьку.
малопоместительный маломісткий.
малопоместный ист. маломаєтний,
дрібномаєтний.
малопонятливый малотямкйй, нетямкий;
(малосведущий) малотямущий.
малопонятный малозрозумілий.
малоприбыльный малоприбутковий.
малопригодный малопридатний.
малоприменимый малозастосовний;
(малопригодный) малопридатний.
малоприспособленный малопристосбваний.
малопродуктивное™ малопродуктйвність, -но-
сті.
малопродуктивный малопродуктивний.
малоразвитый малорозвйнений.
малоразговорчивый небалакучий,
небалакливий, неговіркий.
малорентабельный малорентабельний.
малоречивый маломовний;
(малоразговорчивый — ещё) небалакучий, небалакливий,
неговіркий.
малороска уст. малоруска; українка.
малорослый малорослий; (невысокий
ростом — ещё) малий на зріст.
малоросе уст. малорус; українець, -нця;
~сы мн. малоруси, -сів; українці, -ців.
малороссийский уст. малоруський,
малоросійський; український.
малороссиянин см. малоросе.
малороссиянка см. малороска.
малорус см. малоросс.
малоруска см. малороска.
малорусский см. малороссийский.
малосведущий малознаючий, малотямущий;
(недостаточно опытный) малодосвїдче-
ний.
малосемейность малосімейні сть, -ності.
малосемейный малосімейний.
малосильный 1. малосильний; (о существе —
обычно) малосилий; 2. уст. см.
маломощный 2.
малословный малослівний, маломовний.
малосмысленный разг. який (що) мало
розуміє (тймить); (неразумный) нерозумний.
малоснежный малосніжний.
малоснежье малосніжність, -ності.
малосодержательный малозмістбвний.
малосознательный малосвідомий.
малосольный малосольний.
малосостоятельность 1. незаможність, -ності,
малий достаток (-тку), малі достатки;
2. малообгрунтбваність; малоперекбнли-
вість, -вості. Ср. малосостоятельный 1—2.
малосостоятельный 1. (небогатый)
незаможний, небагатий; 2. (недостаточно
обоснованный) малообгрунтбваний;
(неубедительный) малоперекбнливий.
малоспособный малоздібний, малоздатний.
малость сущ. 1. (незначительность по
величине) разг. малість, -лості, малйзна; 2.
(незначительное количество) крйхта, жменя,
дрібка, дрібок, -бка; разг. дёщиця; 3.
(мелочь, пустяк) разг. дрібниця; разг.
малість, малйзна; 4. в знач. нареч. прост,
дёщо, трбхи, трошки, трішки; заработать
^ть денег заробити дёщо (трбхи, трошки,
трішки) грошей; О по <^ти прост,
потроху, потрохи, потрошку, потрошки.
малосущественный малоістотний;
(маловажный) маловажний.
малотиражный тип. малотиражний.
малотоннажный спец. малотоннажний.
малоубедительный малоперекбнливий.
малоудойный, малоудойливый с.-х.
малоудійний, малоудїйливий.
малоумный недоумкуватий (разг.).
малоупотребительность маловживаність,
-пості.
малоупотребительный маловживаний.
малоурожайный маловрожайний.
малоусидчивый малопосидючий,
непосидючий, непосидющий, непосидливий; разг.
непосидячий.
малоуспевающий пед. маловстигаючий, мало-
успіваючий.
малоуспёшность малоуспїшність, -ності.
малоуспешный малоуспішний.
малоустойчивый малостійкий;
(неустойчивый) несталий.
малоутешительно нареч. маловтішно.
малоутешительный маловтішний.
малохлёбный малохлібний.
малохоженый малохбджений.
малохудожественный малохудожній.
малоцённость малоцінність, -ності.
малоценный малоцінний.
малочисленность нечисленність, -ності.
малочисленный нечисленний.
малочувствительный малочутливий.
малошёрстный с.-х. малошерстий.
малоэтажный малоповерховий.
малый х прил. малйй; (меньшего размера,
чем нужно разг.-—г ещё) замалий;
(небольшой —- ещё) невеликий; ^мелкий) дрібний;
~ая буква грам, мала літера (буква);
~ая скорость спец. мала швйдкьеть; ~л

малый
650
мамуля
мала меньше разг. одно одного менше,
сама малеча, сама дрібнота; ~ый ход
мор. малий хід; от ~ла до велика разг.
від малого до великого (до старого); с (от)
~ых лет змалку, змалу, змалечку, з
дитинства, з малих літ.
малый2 сущ. 1. (молодой человек, юноша,
подросток) прост, хлопець, -пця,
малий, -ого; 2. (мужнина, человек) разг.
хлопець; ~ый с головой хлопець з
головою; 3. (слуга, лакей) уст. хлопець,
-пця.
малыш разг. 1. (о ребёнке) маля, -ляти,
малюк, -а; ~шй мн. малята, -лят, малюкй,
-кїв, собир. малёча; 2. (о взрослом) игутл.
малюк.
малышка ласк, маля, -ляти, малюк, -а.
малышня собир. разг. малёча.
малышок ласк, малюк, -а.
мальва (Аісеа Ь.) бот. рожа, мальва;
(цветок разг.— ещё) рожйна.
мальвазия уст. мальвазія.
Мальвйна Мальвїна.
Мальвинские острова см. Фолклендские
острова.
мальвовые в знач. сущ. бот. мальвові, -их.
мальвовый мальвовий.
мальгаш мальгаш, -а; ~шй мн. мальгаші,
-шів.
Мальгашская Республика Мальгаська
Республіка.
мальгашский мальгаський.
мальковый мальковий.
мальпост уст. мальпост.
Мальта Мальта.
мальтийский мальтійський.
мальтоза хим. мальтоза.
мальтозный хим. мальтозний.
мальтузианец мальтузіанець, -нця.
мальтузианский мальтузіанський.
мальтузианство мальтузіанство.
мальчик 1. хлбпчик, хлопець, -пця; разг.
хлопчак, -а, хлоп'як, -а; ^к с пальчик
фольк. хлбпчик-мізйнчик, род. хлбпчика-
мізйнчика; 2. (малолетний слуга) уст.
хлбпчик, хлопець, козачок, -чка; ~к на
побегушках (на посылках) разг. хлбпчик на
побігеньках (на побігашках, на посилках).
мальчиковый разг. хлопчачий, хлоп'ячий.
мальчишески нареч. по-хлопчачому, по-хлоп-
чачи, по-хлоп'я чому, по-хлоп'ячи.
мальчишеский хлопчачий, хлоп'ячий;
(легкомысленный — ещё) легковажний; ~ий
задор хлопчачий (хлоп' я чий) запал.
мальчишество хлоп'яцтво; (легкомыслие —
ещё) легковажність, -ності.
мальчишечий разг. см. мальчишеский.
мальчишечьи разг. см. мальчишески.
мальчишка разг. 1. хлопчак, -а, хлопчисько,
хлопійко; см. ещё мальчик 1; 2. уст. см.
мальчик 2.
мальчйшкин разг. хлопчаків, -кбва, -кбве.
мальчишник парубочий вечір (-чора).
мальчонка, мальчонок уменьш.-ласк.
хлоп'ятко, хлопчатко, хлопченя, -няти,
хлопчинка,^ хлопчичок, -чка, хлоп'я, -п'яти,
хлопча, -чати, хлопійко.
мальчуган ласк, хлопчак, -а, хлопчина,
хлопчисько, хлопійко.
малюсенький разг. малюсінький,
манюсінький, отакенький, отакісінький.
малютка маля, -ляти, уменьш.-ласк.
малятко, крихітка, кришечка.
малюточка уменьш.-ласк. маляточко,
крихіточка, кришенятко.
малявка 1. ихт. малявка, мальок, -лька;
2. перен. разг. малюк, -а, маля, -ляти.
маляр маляр, -а и маляр, -а.
малярийный мед. малярійний.
малярик мед. разг. малярик.
малярить прост, см. малярничать.
малярия мед. малярія.
малярничать разг. малярувати, -рую, -руєш.
малярный малярний.
мама 1. мама, ласк, нёня, нёнька; 2. см.
мамка 2.
мамаев: ~во побоище перен. шутл. мамає-
ве побоїще; мво нашествие перен. шутл.
мамаєве нашестя, мамаева^ навала.
мамалыга кул. обл. мамалиґа.
маманя обл. см. мама 1.
мамаша разг. 1. матуся, мамуня, мамка;
2. (в обращении к пожилой женщине —
зват.) матусю.
мамашенька ласк, матусенька.
мамашин разг. матусин, -а, -є, мамчин.
мамелюк воен. ист. мамелюк, мамлюк.
маменька уст., разг. матуся, мамуня,
матінка, мамонька, нёнечка, матусенька,
матіночка.
маменькин уст., разг. матусин, -а, -є,
матінчин; ~н сынок ирон. матусин синок,
мамій, -мій; ~на дочка ирон. матусина
дочка (донька).
мамзель уст., разг. мамзель, -лі, мамзёля.
мамин мамин, -а, -є, ласк, нёнин, неньчин.
мамка 1. (мать) разг. мамка; 2.
(кормилица) уст. мамка, годівниця.
мамлюк см. мамелюк.
мамона, мамон уст. мамона; служить ~не
перен. прост, служити мамоні.
мамонт мамонт; уст. мамут.
мамонтовый мамонтовий; уст. мамутовий;
~ое дерево (Зециоіа ?і$апіеа Эеспе)
бот. мамонтове дерево, секвойядендрон
гігантський.
мамочка 1. ласк, мамочка, матінка, нёня;
2. (в ласково-фамильярном обращении к
женщине — зват.) матінко, мамочко; (к
мужчине — зват.) батечку, батеньку;
ф ~ки! в знач. межд. прост, [ой] матінко
[моя]!, [ой] нёне (нёнечко) [моя]!
мамуля, мамуня, мамуся ласк, матуся,
мамуля, мамуня, мамуся.

мамушка
651
манкировать
мамушка 1. (мама) о б л. ласк, матусенька,
нёнечка; 2. см. мамка 2.
манатки прост, манатки, -ків, собир. манаття.
манатья церк. мантія.
мангал, мангалка мангал, мангалка.
манганин мет. манганін, -у.
манганиновый мет. манганіновий.
манганит мин. манганіт, -у.
манганитовый мин. манганітовий.
манглевый манглевий.
мангль бот. мангль, -ля.
манго бот. манго (нескл., ср.).
манговый манговий.
мангольд с.-х. мангольд.
мангостан бот. мангостан.
мангрова бот. мангрова.
мангровый мангровий.
мангуста зоол. мангуста.
мандант юр. мандант.
мандарин1 сад. мандарин.
мандарин2 (чиновник в феодальном Китае)
мандарин.
мандаринник мандаринник.
мандаринный, мандариновый мандариновий,
мандаринний. Ср. мандарин1,
мандаринский мандаринський. Ср.
мандарин 2.
мандаринчик уменьш.-ласк. мандаринчик.
мандат мандат.
мандатарий юр., полит, мандатарій.
мандатный мандатний.
мандй н го ма ндй н го (и ескл.).
мандола муз. мандола.
мандолина муз. мандоліна.
мандолинист мандолініст.
мандолинистка мандоліністка.
мандрагора бот. мандрагора.
мандрагоровый мандрагоровий.
мандрил зоол. мандрил.
манёвр манёвр, -у; ~ры мн. воен., ж.-д.
маневри, -рів.
манёвренность маневреність, -ності.
манёвренный манёврений.
маневрирование маневрування.
маневрировать маневрувати, -рую, -руєш.
маневровый ж.-д. маневровий.
манеж манёж, -у.
манежик уменьш. манежик.
манежить 1. (выезжать лошадь) манёжити;
2. перен. прост, маніжити.
манежиться 1. прост, маніжитися; 2. страд.
манежитися; ср. манежить 1.
манежный 1. манежний; 2. уст., обл. см.
манерный,
манекен манекен.
манекенщик спец. манекенник.
манекенщица спец. манекенниця.
манер 1. уст. см. манера; 2. разг. манір,
-у, кшталт, -у, штиб, -у; (лад — ещё)
лад, -у; (образец — ещё) зразок, -зка;
(способ — ещё) спосіб, -собу; на какой
**р прост, на який манір; на ~р кого-
чего прост, на зразок когб-чогб; разг.
на манір когб-чого; таким ~ром разг.
так, таким чином (способом).
манера манера; уст. маніра; всякими
(разными) *фами, на всякие (на разные)
~ры всйкими (різними) манерами, у
різних манерах.
манерка (фляжка) манірка.
манерничанье разг. манірність, -ності, манї-
ження.
манерничать разг. маніритися, маніжитися.
манерно нареч. манірно.
манерность манірність, -ності.
манерный манірний.
манжета, манжет 1. манжета, редко манжет;
разг. чбхла; 2. техн. манжета.
манжетка 1. уменьш.-ласк. манжетка; 2. техн.
манжетка; 3. (АІскітШа Ь.) бот.
приворотень, -тня.
манжетный манжетний, манжетовий.
маниакальный маніакальний.
мание: ~нием (по <мнию) руки (жезла и
т. п.) уст. порухом (рухом) руки (жезла
и т. п.); по ~нию кого уст. велінням
кого.
маникюр манікюр, -у.
маникюрный манікюрний.
маникюрша манікюрниця.
Манила Маніла.
маниловский маніловський.
маниловщина маніловщина.
манйльский манільський.
маниок, маниока (Мапікоі А сі а п з.^ бот.
манібк, -у.
маниоковый маніоковий.
манипулирование маніпулювання.
манипулировать маніпулювати, -люю, -люєш.
манипулятор техн. и пр. маніпулятор.
манипуляция маніпуляція.
Манитоба Манітбба.
манить 1. манйти, -ню, -ниш; 2. перен.
вабити, -блю, -биш, манйти.
манифест маніфест, -у; Манифест
Коммунистической партии Маніфест
Комуністичної партії.
манифестант маніфестант.
манифестантка маніфестантка.
манифестация маніфестація.
манифестировать маніфестувати, -тую, -туєш.
манишечный манишковий, манішковий,
маніжковий.
манишка манишка, манішка, маніжка.
мания манія; ~ния величия мед. манія
величності.
манка разг. манка.
манкирование манкірування и манкірувзння;
нехтування. Ср. манкировать.
манкировать (кем-чем) несов. и сов. книжн.
манкірувати, -рую, -руєш и манкірувати,
-рую, -руєш (ким-чим); (пренебрегать —
обычно) нехтувати, -тую, -туеш,
знехтувати (кого-що, ким-чим).

манкировка
652
марафонец
манкировка см. манкирование.
манко торг. манко (нескл., ср.).
манна манна; как ~ны небесной [ждать,
ожидать, жаждать и т. п.] як манни
небесної (з нёба) (як манну небесну, як
манну з нёба) [чекати, очікувати, ждати,
жадати и т. п.]; мной небесной питаться
шутл. манною небесною живитися.
манник (Оіусегіа К. Вг.) бот. лепешняк,
-а и -у.
манный1 (из манной крупы) манний; ~ая
крупа манна крупа, манні крупи.
манный2 охотн. приманний, вабний и
вабний, вабкий, привабний.
мановение уст. помах, -у, мах, -у; будто
(как, словно, точно) по ~нию
волшебного жезла (волшебной палочки) ніби
(як, наче, неначе) порухом (рухом,
помахом) чарівного жезла (чарівної палички).
манок охотн. 1. (вабик) вабик, ловецька
дудочка, ловецький пищик; 2. (птица)
вабёць, -бця.
манометр физ. манометр.
манометрический физ. манометричний.
манометровый манометровий.
мансарда мансарда.
мансардный мансардний.
манси мансі (нескл., мн., м. и ж.).
мансйец мансієць, -сійця; ~цы мн.
мансійці, -ців.
мансййка мансійка.
мансийский мансійський.
мантийный мантійний.
мантилька уменьш. мантилька.
мантилья мантилья.
мантисса мат. мантиса.
мантия мантія.
манто манто (нескл., ср.).
Мануйл Мануїл; разг. Мануйло.
ман^л зоол. манул. ^
манускрипт манускрипт.
мануфактура мануфактура.
мануфактурист уст. мануфактурист.
мануфактурный мануфактурний.
мануфактурщик разг. уст. мануфактурник.
Манчестер геогр. Манчестер.
манчестер текст, уст. манчестер, -у.
манчестерский манчестерський.
манчёстерство эк. ист. манчёстерство.
маньчжур маньчжур; ^ры мн. маньчжури,
-рів.
Маньчжурия Маньчжурія.
маньчжурка маньчжурка.
маньчжурский маньчжурський.
маньяос маній к.
маньяческий манійцький.
маньячество маній цтво.
маньЯчка манійчка.
манЯще нареч. вабливо, в&бно, звабливо,
звабно, знадливо, знадно, привабливо,
привабно, манливо, принадно, реже при-
надливо.
манящий 1. прич. який (що) манить;
ваблячий; см. манить; 2. в знач. прил.
вабливий, вабний и вабний, звабливий,
звабний, знадливий, знадний, привабливий,
привабний, манливий, принадний, реже
принадливий.
мара1 зоол. мара.
мара2 обл. 1. (призрак, видение) мара;
2. (дымка, марево) мара, серпанок, -нку,
марево, імла, мла.
марабу орн. марабу (нескл., м.).
маразм мед., перен. маразм, -у; старческий
~м старечий маразм.
Маракайбо Маракайбо (нескл.).
мараковать (в чём, что) прост,
(разбираться) розумітися (на чому, в чому);
(смыслить) разг. тямити, -млю, -миш, шупити,
-плю, -пиш (що); (смекать) разг.
метикувати, -кую, -куєш, кумекати.
марал зоол. марал.
маралий зоол. маралячий.
мараловод маралівнйк, -а.
мараловодство маралівнйцтво.
мараловодческий маралівнйцький.
маральник с.-х. маральник.
маран см. мараны.
маранта бот. маранта.
марантовый марантовий.
мараны ист. марани, -нів; ~н ед. маран.
маранье 1. (действие) мазання, бруднення;
каляння; плямування; плямування;
мазання, мазюкання, ляпання, базграння;
черкання, викреслювання; ср. марать
1—4; 2. (мазня) разг. мазанина,
базгранина.
мараскин мараскін, -у.
Марат Марат.
маратель мрея, мазій, -зія; (писака) ирон.
писака.
маратхи маратхи, -хів, марати, -тів.
маратхекий маратхський.
Мараты см. маратхи.
марать 1. (пачкать) разг. мазати (мажу,
мажеш), бруднити; разг. каляти;
(пятнать) плямувати, -мую, -муєш, плямити,
-млю, -мйш; ~ть бумагу перен. разг.
псувати (переводити) папір; 2. (перен.:
пятнать, порочить) разг. плямувати,
-мую, -муєш; разг. поганити; ~ть
репутацию разг. плямувати репутацію; 3.
(плохо писать, рисовать) разг. мазати,
мазюкати, ляпати, баз грати; 4. (вычёркивать)
разг. черкати, викреслювати, -люю,
-люеш.
мараться 1. разг. мазатися (мажуся,
мажешся); (пачкаться — еще) бруднитися; 2.
(ввязываться во что-л.) прост, поганитися,
паскудитися, -джуся, -дишся; 3. страд.
мазатися, бруднитися; плямуватися, -мує-
ться; ср. марать 1—2.
марафон спорт, марафон, -у.
марафонец спорт, марафонець, -нця.

марафонский
653
марксистско-ленинский
марафонский спорт, марафонський; ~ий
бег марафонський біг.
марашка тип. чорниш, -а.
марганец хим. марганець, -нцю.
марганцевый хим. марганцевий и
марганцевий.
марганцовистый хим. марганцевистий.
марганцовка разг. марганцівка.
марганцовокислый хим. марганцевокислий.
марганцовый см. марганцевый.
маргарин маргарин, -у.
маргариновый маргариновий.
Маргарита Маргарита.
маргаритка (ВеШз Ь.) бот. стокротки, -ток
(об одном цветке: стокротка), маргаритка.
маргиналии книжн. маргіналії, -лій; ~лия
ед. маргіналія.
маргинальный книжн. маргінальний.
марго спец. марго (нескл., ср.).
марево 1. (мираж) марево; 2. (тёплые
испарения от земли) марево, юга; (дымка —
ещё) імла, мла.
маревые в знач. сущ. бот. лободові, -их.
маревый1 маревний. Ср. марево 1—2.
маревый2 болотистий. Ср. марь2.
маревый 3 лободовий. Ср. марь 3.
марель сад. марель, -лі.
маремма геогр. марёма.
марена (ЯиЫа Ь.) бот. марена.
маренго 1. сущ. маренго (нескл., ср.); 2. в
знач. прил. маренго (неизм.).
маренный см. мареновый.
мареновые в знач. сущ. бот. маренові, -их.
мареновый мареновий.
мареограф геод. мареограф.
марзан тип. марзан.
мари марі (нескл., мн.> м. и ж.).
Мариамна Маріамна.
Мариан Мар'ян, Маріан.
Марианна см. Марьяна.
мариец марієць, -рійця; ~цы мн. марійці,
-ці в.
марийка марійка.
Марийская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Марийская АССР
Марійська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Марійська АРСР.
марийский марійський.
Марина (имя) Марина.
марина жив. марина, морський краєвид (-у).
маринад кул. маринад, -у.
маринадный кул. маринадний.
маринизм полит, маринізм, -у.
маринист жив., полит, мариніст.
маринка их т. маринка.
маринование маринування.
маринованный маринований.
мариновать маринувати, -ную, -нуєш.
мариноваться маринуватися, -нується.
мариновка разг. маринування.
мариновщик спец. маринувальник.
мари нов щи ца спец. маринувальниця.
марионетка маріонетка.
марионеточный маріонетковий.
Мариуполь ист. Маріуполь, -ля.
Мария Марія; разг. Мар*я.
Марк Марко.
марка1 марка; высокой (высшей, первой)
~ки високої (вищої, першої) марки;
держать (выдерживать) мку перен. тримати
(витримувати) марку, дотримувати марки;
под ~кой чего під маркою чого; портить
~ку перен. псувати марку.
марка2 (денежная единица) марка.
марка3 ист. марка.
марказит мин. марказит, -у.
марказйтовый марказитовий.
маркграф ист. маркграф.
маркграфиня ист. маркграфиня.
маркграфский ист. маркграфський.
маркграфство ист. маркграфство.
Маркёлл Маркёл, Маркёло.
маркёр1 (прислуживающий при бильярде)
уст. маркёр.
маркёр2 с.-х. маркёр.
маркерный с.-х. маркерний.
маркёрский маркерський. Ср. маркёр1.
маркёрство маркёрство. Ср. маркёр1.
маркетри иск. маркетрі (нескл., ср.).
Маркиан Маркіян.
маркиз маркіз.
маркиза1 маркіза. Ср. маркиз.
маркиза2 (навес) маркіза.
маркизет текст, маркізет, -у.
маркизетовый текст, маркізетовий.
Маркизские острова Маркізькі острови.
маркий мазкий.
маркировальный 1. маркірувальний; 2.
маркувальний. Ср. маркировать 1—2.
маркирование 1. маркірування; 2.
маркування. Ср. маркировать 1—2.
маркированный 1. маркірований; 2. маркб-
ваний. Ср. маркировать 1—2.
маркировать 1. с.-х. маркірувати, -рз^ю.
-руеш; 2. (ставить клеймо) спец. маркупа-
ти, -кую, -куєш.
маркироваться спец. маркіруватися, -руєтьс*.
маркировка спец. маркірування.
маркировщик спец. маркірувальник.
маркирбвщица спец. маркірувальниця.
маркитант ист. маркітант.
маркитантка ист. маркітантка.
маркитантский ист. маркітантський.
маркость мазкість, -кості.
марксизм марксизм, -у.
марксизм-ленинизм маркейзм-ленінізм, род
маркейзму-ленінізму.
марксист марксист.
марксистка марксистка.
марксистски нареч. по-маркейстському, по
маркейстськи; (как марксист) як марксист.
марксистский марксистський.
марксистско-ленинский маркейстсько-ленін-
ський.

маркшейдер
654
маседуан
маркшейдер горн, маркшейдер.
маркшейдерия горн, маркшейдерія.
маркшейдерский горн, маркшейдерський.
марлевый марлевий.
марля марля.
мармелад мармелад, -у.
мармеладка разг. мармеладка.
мармеладный мармеладний.
марморация спец. мармурування.
марморированный спец. мармурований.
марморировать спец. мармурувати, -рую,
-руеш.
марморироваться спец. мармуруватися, -руе-
ться.
мародёр мародёр.
мародёрка мародёрка.
мародёрский мародерський.
мародёрство мародёрство.
мародёрствовать мародёрству вати, -ствую,
-ствуеш.
марокен спец. марокен, -у.
марокеновый спец. марокеновий.
марокканец марокканець, -нця; ~нцы мн.
марокканці, -ців.
марокканка марокканка.
марокканский марокканський.
Марокко Марокко (нескл., ср.).
марочка уменыи.-ласк. марочка.
марочница марочниця.
марочный марочний, марковий; ~ые вина
марочні (маркові) вина.
Марри см. М^ррей.
Марс астр. Марс.
марс мор. марс.
марсала марсала.
марселйн текст, ист. марселін, -у.
марселйновый текст, ист. марселіновий.
марсель мор. марсель, -ля.
Марсель геогр. Марсель, -ля.
марсельеза марсельеза.
марсельный мор. марсельний.
марсёльский геогр. марсельський.
марсианин марсіанин, марсійнин; ~сиане
мн. марсіани, -сіан, марсіяни, -сіян.
марсианский марсіанський, марсіянський.
марсйлиевые в знач. сущ. бот. марсилієві,
-их.
марсйлия (МагзШа Ъ.) бот. марсилія.
марсовой мор. 1. прил. марсовий; 2. в знач.
сущ. марсовий, -бго.
март березень, -зня.
Марта Марта.
мартен мет. 1. (печь) мартен, -а; 2. (сталь)
мартен, -у.
мартеновец мет. мартенівець, -вця.
мартеновский мет. мартенівський; ~ая печь
мартенівська піч; ~ая сталь
мартенівська сталь.
мартенщик мет. мартенник, мартенівець,
-вця.
мартингал спец. мартингал.
мартинизм ист. мартинізм, -у.
мартинист ист. мартиніст.
мартинйстский ист. мартиністський.
мартиролог церк. мартиролог.
мартовский березневий.
мартын см. мартышка2.
Мартын (имя) Мартин.
мартышкаг зоол. мавпа.
мартышка2 орн. мартйн.
мартышкин мавпин, -а, -е; ~н труд перен.
разг. мавпяча робота. Ср. мартышка1.
Марфа Марфа.
марципан марципан.
марципанный, марципановый марципановий,
марципанний.
марш1 сущ. 1. марш, -у; на ~ше на марші;
с ~ша з маршу; 2. строит, марш;
лестничный ~ш сходовий марш.
марш2 межд. марш, гайда; (прочь — ещё)
геть; шагом «^ш! воен. кроком рушї
маршал маршал; Маршал Советского Союза
Маршал Радянського Союзу.
Маршалловы (Маршальские) острова Маршал-
лові (Маршальські) острови.
маршальский маршальський.
маршальство маршальство.
маршанция (МагсНапИаЪ.) бот. маршанція.
марш-бросок воен.у спорт, марш-кидок, -дка.
маршевик воен. разг. маршовик, -а.
маршевый воен. маршовий.
марши геогр. марші, -шів.
маршик уменьш. маршик.
марширование марширування; крокування.
Ср. маршировать,
маршировать марширувати, -рую, -руеш;
(вышагивать — ещё) крокувати, -кую,
-куєш.
маршировка марширування; крокування. Ср.
маршировать,
маршировочный марширувальний.
марш-манёвр воен. марш-манёвр, -у.
марш-марш межд. уст. марш-марш; ^ ш- марш
( ~ш-маршем) [понестись, помчаться и
т. п.] уст. дуже швидко [понестися,
помчати, помчатися и т. п.].
маршрут маршрут, -у.
маршрутизация ж.-д. маршрутизація.
маршрутный маршрутний.
Мары Мари (нескл.).
Марыйская область Марийська область
марыйский марийський.
марь1 обл. см. марево 2.
марь2 (болотное пространство в тайге)
болото, багно.
марь3 (СпепороШит Ь.) бот. лобода.
марьяж 1. (брак) уст. шлюб, -у; (свадьба)
весілля; 2. карт, мар'яж, -у.
марьяжный 1. шлюбний; весільний; 2.
мар'яжний. Ср. марья*ж 1—2.
Марьян см. Мариан.
Марьяна Мар'яна, Маріанна.
марьянник см. иван-да-марья,
маседуан кул. маседуан, -у.

маска
655
масляный
маска маска; (личина — ещё) машкара;
надеть [на себя] ~ку перен. надіти (надягти,
надягнути, накласти, напнути, натягти,
натягнути) [на себе] маску; носить ~ку
перен. носити маску; сбросить [с себя] ~ку
перен. скинути (зняти) [з себе] маску;
сорвать ~ку с кого перен. зірвати маску
з кого.
маскарад маскарад, -у.
маскарадный маскарадний.
маскирование маскування.
маскированный маскований.
маскировать маскувати, -кую, -куєш.
маскироваться маскуватися, -куюся, -куєшся.
маскировка маскування.
маскировочный маскувальний.
маскировщик воен. маскувальник.
маскообразный маскоподібний.
маскхалат (маскировочный ха-
л а т) воєн, маскхалат (маскувальний
халат).
масленая разг. см. масленица.
масленица уст., разг. масниця, масляна,
-ої, масляниця, уменыи.-ласк. масничка;
не всё коту ~ца погов. минулась котові
масничка, не все (не щодня) котові
масниця [—буде і великий піст].
масленичный уст. масничний, масляничний.
маслёнка 1. (посуда) маслянка, масельничка,
масничка; 2. техн. маслянка.
масленный прич маслений; мащений;
олієний. Ср. маслить.
маслёнок бот. маслюк, -а.
маслёнщик спец. мастильник.
масленый прил. 1. (смазанный, пропитанный
маслом) маслений, намаслений, масний;
(растительным — ещё) олієний,
наолієний; 2. (перен.: чувственный,
сластолюбивый) разг. масний, масляний; ~ый взор
масний (масляний) погляд; 3. (перен.:
слащавый, льстивый) разг. масляний,
масний; *"ый голос масляний (масний) голос.
маслина бот. маслина, олива; (плод — ещё)
оливка.
маслинные см. маслиновые.
маслинный см. маслиновый.
маслиновые в знач. сущ. бот. маслинові,
-их, оливкові.
маслиновый маслиновий, оливковий.
маслить разг. маслити; (мазать — ещё)
мастити (мащу, мастиш); (растительным
маслом — обычно) оліїти.
маслиться р а з г. 1. (оставлять масляные
пятна) маститися (маститься); 2.
(лосниться, блестеть) лисніти, лиснітися;
3. страд, маслитися, -литься; маститися;
оліїтися; ср. маслить.
маслице уменьш.-ласк. маслечко.
масличность олійність, -ності.
масличные см. маслиновые.
масличныйг бот. олійний; <~ые растения
олійні рослини.
масличный2 и масличный см. маслиновый;
"«юе дерево см. маслина.
масло 1. масло; (растительное — обычно)
олія; (смазка — обычно) мастйло;
вазелиновое ~ло вазелінове масло; деревянное
<~ло олива; кокосовое ~ло кокосова олія;
подсолнечное ~ло соняшникова олія;
эвкалиптовое <~ло евкаліптова олія; эфирное
~ло ефірна олія; смазочное ~ло мастйло;
ерунда (чепуха) на постном ~ле разг.
дурнйця, мн. дурниці, -ниць; (вздор —
ещё) нісенітниця; как (будто) ~лом по
сердцу разг. як маслом по душі (по сёршо);
как по ~лу [идти, течь, катиться и т. п.]
разг. як по маслу [йти, текти, котитися
и т. п.]; ~ло масляное разг. солом'яна
солома, масло масляне; подёрнуться ~лом
(о глазах, взоре) стати (зробитися)
масними (масляними); кашу ~лом не испортишь
погов. каші маслом не зіпсуєш; 2.
(масляные краски) жив. олія, олійна фарба,
масло.
маслобойка 1. (аппарат для сбивания
животного масла) маслоробка; (ручная)
масничка; 2. разг. см. маслобойня 1.
маслобойный 1. (относящийся к
изготовлению растительного масла) олійницький;
2. (относящийся к производству коровьего
масла) маслоробний.
маслобойня 1. (для производства
растительного масла) олійниця, олійня; 2. (для
производства животного масла)
маслоробня.
маслобойщик, маслодел 1. олійник; 2. масло-
роб. Ср. маслобойный 1—2.
маслоделие 1. олійництво; 2. маслоробство.
Ср. маслобойный 1—2.
маслодельный маслоробний.
масложировой масложировий.
маслозавод 1. (завод по изготовлению
животного масла и пр.) маслозавод, -у;
2. (завод, изготовляющий растительное
масло) олійний (олійницький) завод,
олійниця, олійня.
маслоносный бот. олієносний.
маслоотделитель техн. масловіддільник,
мастиловіддільник.
маслопровод техн. маслопровід, -воду,
мастилопровід.
маслотопенный, маслотопный спец. масло-
топний.
маслофильтр техн. маслофільтр.
маслянистость маслянистість, -тості;
оліїстість. Ср. масло 1.
маслянистый 1. маслянистий; оліїстий; ср.
масло 1; 2. (лоснящийся, глянцевый)
маслянистий.
масляный 1. масляний; (относящийся к
растительному маслу — обычно) олійний; (о
пятнах и т. /г.— ещё) маснйй; 2. жив.
олійний, масляний; ~ая краска олійна
фарба; 3. техн. масляний.

масон
656
материалистический
масон масон.
масонский масонський.
масонство масонство.
масса 1. маса; в [общей] ~се (в большинстве
своём) здебільшого, реже здебільш,
здебільше; 2. (множество) разг. сила,
сила-сил ённа, род. сили-силенної; безліч, -і. |
массаж масаж, -у.
массажировать масажувати, -жую, -жуєш.
массажист масажист.
массажистка масажистка.
массажный масажний.
массив масив, -у; жилищный ~в житловий
масйв.
массивно нареч. масивно.
массивность масивність, -ності.
массивный масивний.
массирование1 масажування. Ср.
массировать \
массирование2 воен. масування.
массированно нареч. воен. масовано.
массированный воен. масований; ~ый налёт
(удар) масований наліт (удар).
массировать1 (делать массаж) масажувати,
-жую, -жуєш, робити (-бліЬ, -биш) масаж.
массировать2 (сосредоточивать) воен.
масувати, -сую, -суеш.
массироваться а масажуватися, -жуюся,
-жуєшся. Ср. массировать1.
массироваться2 воен. масуватися, -сується.
массировка воен. масування.
массовик разг. масовик, -а.
массовка разг. масовка.
массово-политический масово-політйчний.
массовость масовість, -вості.
массовый масовий.
МАССР МАРСР; см. ещё Мордовская
Автономная Советская Социалистическая
Республика,
мастак прост, мастак, -а; митець, -тцй,
мастачить прост, робити, -блю, -биш;
(мастерить) майструвати, -рую, -руєш.
мастер І. майстер, -тра; 2. (искусник)
майстер, митець, -тцй, редко майстерник;
разг. мастик, -а; ~р на все руки разг.
майстер на всі руки (на вей чину); ~р
своего дела майстер свогб діла (своєї
справи).
мастерить разг. майструвати, -рую,
-руєш.
мастериться разг. майструватися, -руєть-
ся.
мастерица 1. майстриня, майстриха; 2.
(искусница) разг. майстерниця; майстер, -тра,
митець, -тця.
мастеровой 1. прил. майстровий; 2. в знач.
сущ. майстровий, -бго.
мастерок строит, кельня, кельма.
мастерская сущ. майстерня.
мастерски нареч. майстерно, по-митецькому,
по-митёцьки, митёцьки, мистецьки. Ср.
мастерской.
мастерский (принадлежащий, свойственный
мастеру) майстрів, -рова, -рове.
мастерской (искусный) майстерний,
митецький.
мастерство 1. (ремесло) майстерство; 2.
(большое умение) майстерність, -ності; уст.
майстерство.
мастика мастика,
мастиковый мастиковий; ~ое дерево бот.
мастикове дерево.
мастистый спец. мастистий.
мастит мед. мастит, -у.
маститость маститість, -тості; поважність,
-ності. Ср. маститый,
маститый маститий; (почтенный — ещё)
поважний.
мастихин жив. мастихін.
мастичный мастиковий.
мастодонт палеонт.у перен. мастодонт.
мастурбация мед. мастурбація.
масть масть, -ті; в ~ть, к ~ти, под /*ть
прост, до масті, під масть; к ~ти быть
(приходиться) прост, до масті бути (прихо-
дитися); одной (такой же и т. п.) ~ти,
под одн# ~ть прост, однієї (такої самої
и т. п.) масті, під одну масть; всех (любых,
разных и т. п.) ~тёй прост, всіх
(всіляких, різних и т. п.) мастей.
масштаб масштаб, -у.
масштабность масштабність, -ності.
масштабный масштабний.
мат 1шахм. и пр. мат, -а.
мат2 (половик) мата; разг. матка.
мат3 (матовость; шероховатость) мат, -у.
мат4: кричать (орать, вопить и т. п.) благим
~том прост, несамовито (криком) кричати,
репетувати, -тую, -туєш, кричати [як]
на живіт.
мат6 (брань) матюки, -ків.
матадор матадор.
Матвей Матвій; разг. Матій, Матяш, -а.
мателот мор. мателот.
математик математик.
І математика математика.
і математически нареч. математично.
математический математичний.
математичка разг. математичка.
матереть дебеліти; разг. кремезніти; старіти
и старіти. Ср. матёрый 1.
материал матеріал, -у.
материализация матеріалізація.
материализм матеріалізм, -у; диалектический
~м діалектичний матеріалізм;
исторический **м історичний матеріалізм.
материализованный матеріалізований.
материализовать матеріалізувати, -зую, -зу-
єш.
материализоваться матеріалізуватися, -зує-
ться.
материалист матеріаліст.
материалистически нареч. матеріалістично.
І материалистический матеріалістичний.

материалистй чность
657
матчасть
материалистичность матеріалістичність, -но- I
сті.
материалистичный матеріалістичний.
материалистка матеріалістка.
материалистский матері ал істський.
материаловед матеріалознавець, -вця.
материаловедение матеріалознавство.
материально нареч. матеріально.
материальность матеріальність, -ності.
материальный матеріальний; ~ая часть спец.
матеріальна частина.
материальчик уменьш.-ласк. матері алець,
-льцю, матеріальчик, -у.
материк *¦ материк, -а; (суша — ещё) суходіл,
-долу.
материк2 (матёрый зверь) прост, здоровий
звір; старий звір.
материковый материковий; суходільний; ~ый
лёд материковий лід. Ср. материк1,
материн разг. материн, -а, -є; матірчин;
ненин, неньчин. Ср. мать 1.
материнский материнський, матерній; ^ая
порода геол. материнська порода.
материнство материнство.
материть прост, матюкати.
материться прост, матюкатися.
материя 1. фалос, фаз. а пр. матерія;
2. (ткань) разг. матерія; тканина, крам,
-у.
матерний уст. матерній.
матерный прост, матірний; ~ая брань ма-
тірщйна, матюки, -ків.
матерой см. матёрый 1.
матерчатый матер'яний, матёрчатий,
крамний.
матерщина прост, матірщйна, матюкй, -ків.
матёрый 1. (достигший полной зрелости,
полный сил, крепкий — обычно о зверях)
дебелий; разе, здоровий; (коренастый)
кремезний и кремезний; (взрослый)
дорослий; (старый) старий, ~ый волк
здоровий (здоровенний, дорослий, старий) вовк;
~ый дуб старий, високий (здоровенний)
дуб; разг. дубище; 2. (перен.: опытный,
знающий) перен. разг. досвідчений,
знаючий; 3. (перен.: отъявленный,
неисправимый) разг. запеклий, закоренілий,
заклятий; ~ый интриган запеклий
(закоренілий) інтриган; ~ый враг запеклий
(заклятий, закоренілий) ворог.
матерь рит. уст. матір, -тері; ~рь божия!
матір (мати) божа!
Матйльда Матильда.
матине матине (нескл., ср.).
матирование спец. матування.
матированный спец. матований.
матировать спец. матувати, -тую, -туєш.
матироваться спец. матуватися, -туеться.
матировка спец. матування.
матица 1. строит, сволок; обл. трямбк, -мка, I
трям; 2. рыб. обл. матня, гузйр, -я.
матка 1. (самка-производительница) матка; I
2. анат. матка; 3. (маточник) разг. матка;
4. мор. матка; 5. (мать) прост, матка.
маткин прост, матчин, -а, -е.
матлотх 1. (танец) матлот, -а; 2. кул. матлот,
матлот ? см. мателот.
матовость матовість, -вості.
матовый матовий.
маточка 1. уменьш.-ласк. маточка; ср. матка
1; 2. (ласковое обращение — зват.)
прост. матусю, маті нко.
Маточкин Шар Маточкін Шар.
маточник 1. с.-х. и пр. маточник; 2. бот.
маточка; 3. техн. маточник.
маточный 1. с.-х. и пр. маточний; 2. анат.
матковий.
матрас матрац; (набитый сеном — еще)
сінник, -а.
матрасик уменьш. матрацик.
матрасник разг. матрацник.
матрасный матрацний.
матрац см. матрас
матрацный см. матрасный.
Матрёна Мотрбна; разг. Мбтря.
матрёшка разг. мотрГйка, матрьбшка.
матриархальный ист. матріархальний.
матриархат ист. матріархат, -у.
матрикул матрйкул.
матрикульный матрикульний.
матримониальный книжн. матримоніальний.
матрица спец. матриця.
матрицирование спец. матрицювання.
матрицированный спец. матрицьований.
матрицировать спец. матрицювати, -цюю,
-цюєш.
матрицироваться спец. матрицюватися, -цює-
ться.
матричный спец. матричний.
матрона ист. матрона.
Матрона см. Матрёна.
матрос матрос.
матроска матроска.
матросня прен. матросни.
матросский матроський.
маттиола бот. матіола.
матушка 1. (мать) уст., фольк. матінка^
ласк, матуся, матусенька, нёня, ненька*
матіночка; 2. (обращение к пожилой
женщине — зват.) разг. уст. матінко,
матусю; 3. (жена священника; монахиня)
прост, уст. паніматка, паньматка,
матушка; 0 ~ки [мой], <~ки свёты! в знач.
межд. разг. [моя] матінко!, [мої]
матінки!, [ой] матінко рідна!; по ~ке обругать
прост, вйматюкати.
матушкин матінчин, -а, -є, матусин, ненин,
нёньчин; ^н сынок см. маменькин: ~н
сынок. Ср. матушка 1.
Матфей см. Матвей.
матч спорт, матч, -у.
матчасть (материальная часть)
спец. матчастина (матеріальна частина).

матчевый
658
маятникообразный
матчевый спорт, матчевий.
матчиш муз. матчиш.
мать і. мати, -тері; разг. матінка; (только
о женщине ласк.—- ещё) нёня, нёнька,
матуся; ~ть-геройня мати-героіня, род.
матері-героїні; в чём (как) *ть родила
разг. в чому (як) мати народила; 2.
(обращение к женщине — зват.) прост,
матінко; 3. (жена священника; монахиня) уст.
паніматка, паньматка, матушка.
мать-и-мачеха, мать-мачеха (Тизвіїацо Ь.)
бот. підбіл, -у, мати-й-мачуха, мачушник.
маузер маузер.
Мафекинг Мафекінг.
мафия мафія.
мафусаилов: ~в век жить, ~вы годы (лета)
жить шутл. мафусаїлів вік жйти, мафу-
саілові літа (роки) жити.
мах* сущ. мах, -у; дать ~ху разг. дати маху;
одним (единым) ~хом, с одного (єдиного)
~ху разг. одним (єдиним) махом (духом),
з одного маху.
мах 2 межд. разе. мах.
махалка 1. прост, махалка; 2. см. метёлка 2.
махальный (в знач. сущ.)у махальщик спорт.,
еоен. махальний, -ого, махальник. ,
махание махання.
махануть сов. прост, см. махать.
махаон энтом. махаон.
махать, махнуть махати, махнути и разг.
махонути; разг. вихати, вихнути и усилит.
вихонути; ~нуть рукой на кого-что перен.
разг. махнути рукою на кбго-що; 2. (сов.:
отправиться куда-л.) прост, махнути,
махонути, майнути, гайнути, чкурнути.
Махачкала Махачкала (нескл.).
махизм филос. махізм, -у.
махина разг. махина; (о здании, постройке
разг.— ещё) озія.
махинация махінація.
махинище увел, махинище; озіїще. Ср. махина.
махйст филос. махіст.
махйстский филос. махістський.
махновец ист. махновець, -вця.
махновщина ист. махновщина.
махнуть см. махать.
маховик мех. маховик, -а, махове колесо.
маховичок уменьш. маховичок, -чка.
маховой маховий.
махом нареч. прост, махом.
махонький прост, малесенький, манёсенький.
махорка махорка.
махорочный махорковий, махброчний; разг.
махорчаний.
махорчатый прост, махровий.
махотка обл. 1. (небольшой глиняный
горшок) горня, -няти, горща, -щати, уменьш.
горнятко; (кринка) глечик; 2. (что-л.
очень маленькое) крихітка (разг.); (о
маленьком ребёнкег разг.— ещё) маленя.
махра прост, махра; махорка.
махровость махровість, -вості.
махровый 1. (о цветке) повний, махровий;
~ый пион махрова півонія, повна рожа;
2. перен. махровий; ~ый дурак брам,
несосвітенний (заплїшений) дурень; ^ый
реакционер презр. махровий реакціонер;
3. (о ткани и изделиях из неё) махровий;
(мохнатый— обычно) мохнатий, волохатий;
~ое полотенце махровий рушник.
махры прост. 1. (бахрома) стріпки, -пок,
торочки, -чбк, торокй, -ків, собир. тороччя;
(кисти) китиці, -тиць; 2.(висящие
лохмотья, клочья по краям чего-л.) торочки.
маца тип. уст. маца.
маца рел. маца.
мацерация спец. мацерація.
мацерйрование спец. мацерування.
мацерйровать спец. мацерувати, -рую, -руєш.
мацерйроваться спец. мацеруватися, -рується.
Мацёста Мацёста.
мацони кул. мацбні (нескл., ж.).
мачеха мачуха.
мачехин мачушин, -а, -е.
мачта щбгла.
мачтовка разг. щогловё дерево.
мачтовник щогловий ліс (-у).
мачтовой в знач. сущ. мор. щогловий, -бго.
мачтовый щогловий; ~ый лес щогловий ліс.
машина машина.
машинально нареч. машинально.
машинальность машинальність, -ності.
машинальный машинальний.
машинизация машинізація.
машинизированный машинізований.
машинизировать машинізувати, -зую, -зуеш.
машинизироваться машинізуватися, -зується.
машинист машиніст.
машинистка друкарка, машиністка, реже
друкарниця.
машинка машинка.
машинно-тракторный с.-х. машйнно-трактор-
ний.
машинный машинний.
машиновед машинознавець, -вця.
машиноведение машинознавство.
машинописный машинописний.
машинопись машинопис, -у.
машиноремонтный машиноремонтний.
машиностроение машинобудування.
машиностроитель машинобудівник, г -а.
машиностроительный машинобудівний.
маштак (о лошади) маштак, -а.
маштачок уменьш.-ласк, маштачбк, -чка.
маэстро маестро (нескл., м.).
маюскулы филол. маюскули, -лів; ~л ед,
маюскул.
маюскульный филол. маюскульний.
мая*к маяк, -а.
маянье моріння, зморювання; мучення;
поневіряння. Ср. маять, маяться.
маятник маятник.
маятниковый маятниковий.
маятникообразный маятникоподібний.

маять
659
медаль
маять прост, (томить) томити, -млю,
-миш; (изнурять) морити, -рю, -риш,
зморювати, -рюю, -рюєш; (мучить)
мучити.
маяться прост, маятися; (томиться)
томитися, -млюся, -мишся, нидіти;
(изнемогать) знемагати; (изнуряться)
зморюватися, -рююся, -рюешся; (мучиться)
мучитися; (мыкаться) разг. поневірятися;
(канителиться) разг. марудитися, -джу-
ся, -дишся, морочитися.
маячить, прост, маячиться 1. (виднеться
в отдалении) разг. маячити и маячити,
маячіти, майоріти, майорйти, бовваніти,
стовбичити; 2. прост, (мучиться)
мучитися; (мыкаться) поневірятися; ~ть
жизнь прост, поневірятися.
маячный маяковий, маячний. Ср. маяк.
маячок уменьш.-ласк. маячок, -чка.
Мбабане Мбабане (нескл.).
Мверу Мверу (нескл.).
мга обл. юга; (мелкий дождь) мжичка;
см. ещё мгла.
мгла імла, мла; (туманная погода с
мелким дождём) обл. мряка; (облако
тумана — ещё) курйще;
мглисто нареч. імлисто, млисто; туманно.
Ср. мглистый.
мглистость імлистість, -тості, млйстість;
туманність, -ності. Ср. мглистый.
мглистый імлистий, млистий; (туманный —
ещё) туманний.
мгновение мить, -ті; (момент) момент, -у,
мент, -у; (определённый короткий
промежуток времени — ещё) хвилина, хвилька,
хвилинка; в ~ние ока разг. як оком
змигнути; в одно ^ ~ние в^ (за) одну мить
(хвилинку, хвилину), миттю, умить, в один
мент (момент); разг. хвилиною,
хвилинкою; в то же ~ние в ту ж мить (хвилину);
каждое ~ние щомиті, щомить; на ~ние
на хвилину, на хвилинку, на хвильку.
мгновенно нареч. миттю, умить, за хвилину;
(моментально — еиф) моментально;
(внезапно) раптово, раптом, враз, зненацька.
мгновенность миттєвість, -вості; моменталь-
ність, -ності; раптовість. Ср. мгновенный.
мгновенный миттєвий, миттьовий;
(моментальный — ещё) моментальний;
(внезапный) раптовий.
меандр геол., иск. меандр.
меандрический геол.у иск. меандричний.
мебель меблі, -лів, мёбля, -лі; для ~ли
[находиться, быть] шутл. для меблі [бути].
мебельный меблевий, мёбельний.
мебельщик спец. мёбельник, мебляр, -а.
мёбелыцица спец. мёбельниця, меблярка.
меблирование меблювання, умеблювання.
меблированный 1. прич. мебльований, умеб-
льбваний; 2. в знач. прил. мебльований,
умебльований; ~ые комнаты уст.
мебльовані (умебльовані) кімнати.
меблировать несов. и сов. меблювати, -люю,
-люєш (несов. и сов.)у умеблювати.
меблироваться меблюватися, -люється.
меблировка 1. (действие) меблювання,
оконч. умеблювання; редко
омеблювання; 2. (обстановка) умеблювання;
(мебель) меблі, -лів.
меблировщик спец. меблювальник.
мегаватт эл. мегават.
мегаватт-час эл. мегават-година.
мегагерц эл. мегагерц.
мегалит археол. мегаліт, -у.
мегалитический археол. мегалітичний.
мегалозавр палеонт. мегалозавр.
мегаломания мед. мегаломанія, манія
величності.
мегалоцефалия мед. мегалоцефалія.
мегаскоп техн. мегаскоп.
мегаспоры бот. мегаспори, -спор; ~ра ед.
мегаспора.
мегатерий палеонт. мегатерій.
мегафон мегафон.
мегаэрг физ. мегаерг.
мегера разг. мегера.
мегом эл. мегом.
мегрел мегрел, мінгрел; ~лы мн. мегрели,
-лів, мінгрели.
Мегрёлия Мегрелія, Мінгрелія.
мегрелка мегрелка, мінгрелка.
мегрельский мегрельський, мінгрельський.
мёд мед, -у; не ~д предик, не мед, не солодко;
капля (частица) моего (нашего) ~ду есть
в чём капля (частка, частинка) мого
(нашого) мёду є в чому.
медалист медаліст.
медалистка медалістка.
медаль медаль, -лі; оборотная (обратная)
сторона ~ли см. обратный 2; <^ль
«В память 300-лётия воссоединения
Украины с Россией» медаль «В пам'ять 300-рїччя
возз'єднання України з Росією»; ~ль
«XX лет Рабоче-Крестьянской Красной
Армии» медаль «XX ,років Робітнйчо-
Селянської Червоної Армії»; ~ль «За
боевые заслуги» медаль «За бойові
заслуги»; ~ль «За взятие Берлина» медаль «За
взяття Берліна»; ~ль «За взятие
Будапешта» медаль «За взяття Будапешта»;
~ль «За взятие Вены» медаль «За взяття
Відня»; ~ль «За взятие Кенигсберга»
медаль «За взяття Кенігсберга»; <*ль «За
восстановление предприятий чёрной
металлургии Юга» медаль «За відбудову
підприємств чорної металургії Півдня»; ^ль
«За восстановление угольных шахт
Донбасса» медаль «За відбудову вугільних
шахт Донбасу»; ~ль «За доблестный труд
в Великой Отечественной войне 1941—
45 гг.» медаль «За доблесну працю в
Великій Вітчизняній війні 1941—45 рр.»; ~ль
«За оборону Кавказа» медаль «За оборону
Кавказу»; ~ль «За оборону Києва» ме-

медальєр
660
медиевйстка
даль «За оборону Києва»; ~ль «За оборону
Ленинграда» медаль «За оборону
Ленінграда»; <**ль «За оборону Москвы»
медаль «За оборону Москви»; ~ль «За
оборону Одессы» медаль «За оборону Одеси»;
~ль «За оборону Севастополя» медаль «За
оборону Севастополя»; ~ль «За оборону
Советского Заполярья» медаль «За оборону
Радянського Заполяр'я»; <*ль «За оборону
Сталинграда» медаль «За оборону Сталі н-
града»; ~ль «За освобождение Белграда»
медаль «За визволення Белграда»; ~ль «За
освобождение Варшавы» медаль «За
визволення Варшави»; ~ль «За
освобождение Праги» медаль «За визволення Праги»;
~ль «За освоение целинных земель»
медаль «За освоєння цілинних земель»;
~ль «За отвагу» медаль «За відвагу»;
^ль «За отвагу на пожаре» медаль «За
відвагу на пожежі»; ~ль «За отлйчие
в охране государственной границы СССР»
медаль «За відзнаку в охороні державного
кордону СРСР»; ~ль «За отличную службу
по охране общественного порядка» медаль
«За відмінну службу по охороні
громадського порядку»; ~ль «За победу над
Германией в Великой Отечественной войне
1941—45 гг.» медаль «За перемогу над
Німеччиною у Великій Вітчизняній війні
1941—45 рр.»; ~ль «За победу над
Японией» медаль «За перембгу над Японією»;
~ль «За спасение утопающих» медаль «За
врятування потопаючих»; ~ль «За
трудовое отлйчие» медаль «За трудову відзнаку»;
~ль «За трудовую доблесть» медаль «За
трудову доблесть»; ~ль «Золотая Звезда»
медаль «Золота Зірка»; ^ «Медаль
материнства» «Медаль материнства»; ~ль
Нахимова медаль Нахїмова; ~ль
«Партизану Отечественной войны» медаль
«Партизанові Вітчизняної війни»; г-ль
«Пятьдесят лет Вооружённых Сил СССР» медаль
«П'ятдесят років Збройних Сил СРСР»; ~ль
«Серп и Молот» медаль «Серп і Молот»; ~ль
«40 лет Вооружённых Сил СССР» медаль
«40 років Збройних Сил СРСР»; ~ль «30 лет
Советской Армии и,Флота» медаль «ЗО
років Радянської Армії і Флоту»; ~ль
Ушакова медаль Ушакова.
медальєр иск. медальєр.
медальєрка иск, разг. медальєрка.
медальерный иск. медальєрний.
медалька уменьш.-ласк. медалька.
медальный медальний.
медальон медальйон.
медальонный медальйонний,
медальйоновий.
медальончик уменьш.-ласк, медальйончик.
медвёдевые в знач, сущ. зоол. ведмедеві, -их.
медведеобразный ведмедеподїбний.
медведик уменьш.-ласк, ведмёдик.
медведи на уст., обл. 1. (медвежье мясо).
ведмежина, ведмедина; 2. (медвежья
шкура) ведмежа (ведмедяча) шкура.
медведица, прост, медведиха ведмедиця и
ведмедиця, ведмедиха; Большая Медведица
астр. Віз, род. Воза, Великий Віз, Велика
Ведмедиця; Малая Медведица астр. Малйй
Віз, Мала Ведмедиця.
медвёдище увел, ведмедище, ведмедюка,
ведмедика.
медведках 1. прост, ведмежа (ведмедяча)
шкура; ведмежа шуба; 2. энтом. ведмёдик,
вовчок, -чка, капустянка.
медведка2 1. (в запани на реке) паля; 2. техн.
медведка; 3. (плотничий струг) струг;
4. (род телеги, дрог) биндюги, -гів.
медвёдко уменьш.-ласк. ведмёдик.
медвёдушка ласк, ф о л ь к. ведмёдик.
медведь 1. ведмідь, -медя; 2. перен. разг.
ведмідь, вайло, бурмйло; смотреть
(глядеть) <~дем дивитися як ведмідь (ведмедем,
вовком, вовкувато).
медвёдюшка ласк, ф о л ь к. ведмёдик.
медвежатина ведмежина, ведмедина.
медвежатка прост, см. медвежонок.
медвежатник 1. ведмежатник, ведмедник;
2. (помещение для медведей) ведмежатник.
медвежачий прост, см. медвежий.
медвежеватый разг. вайлуватий; як ведмідь.
медвежий ведмежий, ведмедячий; ~ий угол
уст. глухйй закуток (закутень); ~жья
болезнь шутл. ведмежа хвороба; ~жья
услуга ведмежа послуга.
медвежина см. медвежатина.
медвежина бот. разг. ведмежина.
медвежковатый см. медвежеватый.
медвежонок ведмежа, -жати, ведмедча, -чати,
ведмедя, -дяти.
медвежоночек уменьш.-ласк. ведмежатко,
ведмедятко.
медвяный медяний и медяний, медовий;
поэз. медвяний; ~ая роса бот. медяна
роса, падь, -ді.
мед еля" н, меделянка охотн. меделян.
меделянский охотн. меделянський.
медеплавильный мет. мідеплавильний,
міделиварний.
медеплавильщик мет. мідеплавильник,
міделиварник.
меджилйс, меджлйс полит, меджліс, -у, мед-
жиліс, -у.
медиальный научн. медіальний.
медиана мат. медіана.
медианный мат. медіанний.
медиатор1 1. дипл. медіатор, -а; 2. биол.
медіатор, -у.
медиатор2 муз. медіатор.
медиация юр. медіація.
медиеваль тип. медієваль, -ля.
медиевальный тип. медієвальний.
медиевист научн. медієвіст.
медиевистика научн. медієвістика.
медиевйстка научн. медієвістка.

медик
661
медяшка
медик медик.
медикамент см. медикаменты.
медикаментозный медикаментозний.
медикаменты медикаменти, -тів; ~т ед.
медикамент, -у.
медико-санитарный медико-санітарний; ~ый
батальон медико-санітарний батальйон.
мёдико-хирургйческий медико-хірургїчний.
Медина Медіна.
мединал фар я. мединал, -у.
мединститут (медицинский
институт) медінститут, -у (медичний інститут,).
медистый мідистий.
медистый прост, медоносний.
медиум * спец. медіум.
медиум 2 муз. медіум.
медиумизм спец. медіумізм, -у.
медиумический спец. медіумічний.
медицина медицина.
медицински нарсч. по-медйчному.
медицинский медичний; ~ая сестра медична
сестра.
медичка разг. медичка.
медкомиссия (медицинская
комиссия) медкомісія (медична комісія).
медленно нареч. повільно, поволі, помалу;
разг. гайно, поволеньки; (не спеша)
повагом, неквапно, разг. неквапом.
медленность повільність, -ності.
медленный повільний; разг. гайний; на ~ом
огне на повільному вогні.
медлитель маруда (разг.).
медлительно повільно; гайно, загайно,
забарно, забарливо; разг. поволеньки; мляво.
Ср. медлительный.
медлительность повільність, -ності;
загайність, забарність, забарливість, -вості;
млявість. Ср. медлительный.
медлительный повільний;^ (мешкотный)
гайний, загайний, забарний, забарливий;
(вялый) млявий.
медлить баритися, гаятися; (напрасно
терять время) гаяти час; (тянуть с чем-л.)
зволікати; не ~для не гаючись, не гаючи
часу.
меднение міднення.
медник мідник.
медницкая мет. мідярня.
медницкий мідницький.
меднобородый мідноборбдий.
медно-красный мідно-червбний.
меднолитейный мет. мідноливарний.
меднолитейщик мет. мідноливарник.
меднолицый міднолиций, -ця, -це, реже мід-
нолйкий.
меднолобый презр. міднолобий.
меднопрокатный мет. міднопрокатний.
меднорудный горн, міднорудний.
медный мідний, мідяний; ~ая зелень мин.
мідна зелень; мый блеск мин. мідний
блиск; ~ый век археол. мідний вік; ~ый
лоб презр. мідний лоб.
медовар медовар.
медоварение медоваріння.
медоваренный медоварний.
медоварка прост, см. медоварня.
медоварный см. медоваренный.
медоварня медоварня.
медовик 1. (медовый пряник) разг. медяник,
-а и медяник, -а, медівник, -а, уменьш.
медяничок, -чка и медйничок, -чка;
2. разг. см. медуница; 3. (нектарник)
бот. нектарник; 4. (шмель, земляная
пчела) обл. джміль, -меля; обл. чміль,
род. чмелй.
медбвка 1. см. мелисса; 2. сад. медівка.
медово нареч. медяно.
медовуха (хмельной напиток) обл. мед, -у.
медовый 1. медовий, медяний и медяний;
2. перен. медовий; ~ые речи разг. медові
речі, медбва річ; ~ый месяц медовий місяць.
медогон пчел, медогон.
медогонка пчел, медогонка.
медок1 уменьш.-ласк. медок, -дку.
медок2 (сорт вина) медок, -доку.
медонос с.-х. медонос.
медоносность медоносність, -ності.
медоносный медоносний.
медосбор пчел, медозбір, -збору.
медосмотр (медицинский осмотр)
медогляд, -у (медичний огляд).
медосос орн. медосос.
медоточивость уст. медоточй вість, -вості.
медоточивый уст. медоточивий.
медперсонал (медицински йц
персонал) медперсонал, -у (медичний персонал).
медпомощь (медицинская помощь)
меддопомога (медична допомога).
медпункт (медицинский пункт)
медпункт, -у (медичний пункт).
медработник (медицинский раб б т-
н и к) медпрацівник, -а (медичний
працівник).
медресе медресе (нескл.у ср.).
медсанбат (медико-санитарный
батальон) медсанбат, -у (медйчно-са-
нітарний батальйон).
медсестра (медицинская сестра)
медсестра (медйчна сестра).
медуза зоол. медуза.
медузин медузин, -а, -е.
медуллярный анат. медулярний.
медуница (Риїтопагіа Ь.) бот. медунка.
медь 1. мідь, -ді; 2. (собир.: медные деньги)
разг. мідь, мідяки, -ків; мідні гроші (-шей).
медяк разг. мідяк, -а.
медянистый мідянистий.
медяница 1. зоол. мідяниця, веретільниця;
2. энтом. мідяниця.
медянка 1. (змея) мідянка; 2. обл. гадюка;
3. обл. см. медяница 1; 4. (краска)
мідянка.
медяшка 1. (медная бляха) прост, мідна
бляха; 2. (медяк) прост, мідяк, -а.

меж
662
мезодерми ческий
меж см. между.
межа межа, реже обніжок, -жка, обміжок.
межбиблиотечный міжбібліотечний.
межбровье міжбрів'я.
межведомственный см. междуведомственный.
межвидовой биол. міжвидовий.
межгорье міжгір'я, межигір'я и межигір'я.
междометие грам, вигук, -у.
междометный грам, вигуковий.
междоузлие бот. міжвузля.
междоусобие, междоусобица міжусобиця,
усобиця; (раздор — ещё) чвара.
междоусобный міжусобний.
между предл. с твор. и род. п. між, поміж
(ким-чим, реже кого-чого); (среди) серед
(кого-чого); ~ду нами [говоря] в знач.
вводн. ел. між нами [кажучи]; ~ду тем
тим часом; (однако — ещё) проте; обл.
прецінь; а ~ду тем а тим часом, а насправді,
а втім, а проте.
междуведомственный міжвідомчий.
междугородный міжміський.
междугорье см. межгорье.
международник разг. міжнародник.
международный міжнародний.
между национальный міжнаціональний.
междупарье с.-х. міжпарїв'я.
междупланётный см. межпланетный.
междупутье спец. міжколійя.
междурёберный см. межрёберный.
междуречный межирічний и межйрічний.
междуречье межиріччя и межиріччя.
междурядный с.-х. міжрядний.
междурядье с.-х. міжряддя.
междусоюзнический см. межсоюзнический.
междустрочный міжрядковий.
междуцарствие ист. міжцарів'я.
междуэтажный міжповерховий.
межевальный межувальний.
межевание межуран ня.
межёванный межова ний.
межевать межувати, -жую, -жуєш.
межеваться межуватися, -жуюся, -жуєшся.
межевик спец. межувальник, межовик, -а.
межёвка раз г. межування.
межевой межовйй.
межевщик см. межевик.
меженный гидрол. межённий.
межень гидрол. межень, -ні.
межеумок 1. (то, что нельзя отнести к ка-
кому-л. разряду, сорту) разг. ні те ні се;
2. (о животных и растениях) межеумок,
-мка; 3. (перен.: недалёкий человек) прост.
недоумок, -мка, пришелепуватий, -ого,
пришелёпкуватий.
межеумочный разг. проміжний;
(переходный) перехідний. Ср. межеумок I.
межеумье прост, придуркуватість, -тості,
пришелепуватість, пришел епкуватість.
межзаводский и межзаводской міжзаводський.
межзвёздный міжзоряний.
межзональный міжзональний.
межзубный лингв, міжзубний.
межклетник биол. міжклітинник.
межклетный см. межклеточный.
межклеточник см. межклетник.
межклеточный биол. міжклітинний.
межколхозный міжколгоспний.
межконтинентальный міжконтинентальний.
межкостный анат. міжкістковий.
межкраевой міжкрайовий.
межледниковый геол. міжльодовиковий.
межнавигационный міжнавігаційний.
межнациональный міжнаціональний.
межник обл. межник, -а; см. ещё межа.
межобластной міжобласний.
межокружной міжокружний.
межотраслевой міжгалузевий.
межпарламентский міжпарламентський.
межпланетный міжпланетний.
межплеменной міжплемінний.
межплодник бот. міжбплодень, -дня,
межиплодень.
межпозвоночный анат. міжхребетний.
межполосный лес. и пр. міжсмужний.
межпородный биол. міжпорбдний.
межрайонный міжрайонний.
межрёберный анат. міжреберний, міжреб-
рбвий.
межремонтный міжремонтний.
межреспубликанский міжреспубліканський.
межродовой биол. міжродовий.
межсессионный міжсесійний.
межсовхозный міжрадгбспний.
межсортовой биол. міжсортовий.
межсословный міжстановий.
межсоюзнический полит, міжсоюзницький.
межсоюзный міжсоюзний; (общий для
профессиональных союзов) міжспілковий, між-
спілчанський.
межусобица см. междоусобие.
межуточный анат., физиол. проміжний; ~ая
ткань биол. проміжна тканина.
межфабрйчный міжфабрйчний.
межцеховой міжцеховий.
межэтажный см. междуэтажный.
мезальянс уст. мезальянс, -у.
мезга 1. лес. мезга; (заболонь) заболонь, -ні;
2. (кашицеобразная масса) м'язга, мезга;
(выжимки) вичавки, -ків, вижимки;
(свекловичные выжимки) жом, -у; (жмыхи)
макуха.
мездра міздря.
мездрение спец. міздріння.
мездрить спец. міздрити.
мездриться спец. міздритися.
мездровый, мездряной спец. міздровий,
міздряний.
мезенский мезёнський.
мезенхима анат. мезенхіма.
мезенхймный анат. мезенхімний.
Мезень Мезень, -ні.
мезодерма анат. мезодерма.
мезодермйчееккй анат. мезодермічний.

мезозавр
663
мелкозубка
мезозавр палеонт. мезозавр.
мезозой геол. мезозой, -зою.
мезозойский геол. мезозойський.
мезолйт археол. мезоліт, -у.
мезолитический археол. мезолітичний.
мезон физ. мезон, мезотрон.
мезонйн мезонін.
мезонйнный мезонінний.
мезотрон см. мезон.
мейстерзингер ист. мейстерзингер.
мейстерзингерский ист. мейстерзингерський.
мекать, мёкнуть прост, мёкати, мёкнути,
мекёкати, -каю, -каєш и -кечу, -кёчеш,
мекекнути.
мекать (предполагать, думать) прост.,
уст. метикувати, -кую, -куєш, кметйти
(кмечу, кметйш), тямити, -млю, -миш.
Мёкензи Мекензі (нескл.).
Мекка Мекка.
мёккский мёккський.
мёкнуть см. мекать.
Меконг Меконг, -у.
Мексика Мексі ка.
мексиканец мексі канець, -нця; ~нцы мн.
мексі канці, -ців.
мексиканка мексі канка.
мексиканский мексі камський.
Мексиканский залив Мексі канська затока.
мел крёйда.
меламёд мел а мёд.
меланезиец меланезієць, -зійця; ~зййцы мн.
меланезійці, -ців.
меланезийка меланезійка.
меланезийский меланезійський.
Меланезия Меланезія.
меланж 1. текст, меланж, -у; 2.
(замороженная смесь яиц) меланж.
меланжевый текст, меланжевий.
меланжер спец. меланжер.
меланин хим. меланін, -у.
меланйт хим. меланіт, -у.
Мелания Меланія, Мелана; разг. Меланка,
Маланка, Мелашка, Малашка.
меланхолик меланхолік.
меланхолически нареч. меланхолійно,
меланхолічно.
меланхолический меланхолійний,
меланхолічний.
меланхоличка меланхолічка.
меланхолично см. меланхолически.
меланхоличность меланхолійність, -ності,
меланхолічність.
меланхоличный см. меланхолический.
меланхолия меланхолія.
меласса спец. меляса.
мелево 1. прост, млйво; обл. мёлиео;
2. (перен.: болтун) прост, базіка,
базікало, редко мелун, -а.
меледа 1. рід старовинної гри; 2. (канитель)
прост, уст. морока.
мёленка уменьш.-ласк. млинбк, -нка;
(ветряная) вітрячок, -чка.
мелённый прич. мазаний крейдою,
крейдований.
мелёный прил. натертий (намазаний)
крейдою, крейдований.
меленький уменьш.-ласк. 1. (некрупный)
дрібненький, дрібнесенький; 2.
(неглубокий) міленький, мілкенький.
меленько нареч. 1. дрібненько; 2. міленько,
мілкенько. Ср. меленький 1—2.
Мелётий Мелетій.
мелеть 1. міліти; (становиться более
мелким —- обычно) мілішати; 2. перен. уст.
см. мельчать 2.
мелизматйческий муз. мелізматичний.
мелизмы муз. мелізми, -лізм; ~зма ед.
мелізма.
мелинит хим. мелініт, -у.
мелинитовый хим. мелінітовий.
мелиоративный меліоративний.
мелиоратор меліоратор.
мелиорационный меліораційний.
мелиорация меліорація.
мелисса (Меіізза Ь.) бот. меліса.
мелистый (имеющий мели) разг. з
мілинами, з мілйзнами.
мелитоза спец. мелітоза.
Мелитополь Мелітополь, -ля.
мелйть 1 прост, см. мельчить.
мелйть 2 (натирать, мазать мелом) натирати
крейдою, мазати (мажу, мажеш) крейдою,
крейдувати, -дую, -дуєш.
мелкий 1. (некрупный) дрібний, реже
дрібчастий; ~ие деньги дрібні гроші; ~ая
буржуазия дрібна буржуазія; ~ая сошка
прост, дрібнота; 2. (неглубокий) мілкий.
мелко нареч. 1. дрібно; 2. мілко. Ср. мелкий
1—2.
мелкобортный мор., спорт, мілкоббртний,
низькобортний.
мелкобуржуазность дрібнобуржуазність,
-ності.
мелкобуржуазный дрібнобуржуазний.
мелковато нареч. 1. дрібнувато; дрібненько;
2. мілкувато; міленько. Ср. мелковатый
1—2.
мелковатый І. (некрупный) дрібнуватий;
разг. дрібненький; 2. (неглубокий)
мілкуватий; разг. міленький.
мелководность мілководість, -дості.
мелководный мілководий, мілководний,
мілкий.
мелководье мілководдя.
мелкодонный мілкодонний.
мелкодушие уст. духовна обмеженість
(-пості); (мелочность) дріб'язковість, -вості.
мелкодушный уст. духовно обмежений;
(мелочный) дріб'язковий.
мелкозём дрібнозем, -у, дрібноземля.
мелкозёмистый дрібноземний.
мелкозернистость дрібнозернйстість, -тості.
мелкозернистый дрібнозернистий,
мелкозубка разг. дрібнозубка.

мелкозубчатый
664
мелькать
мелкозубчатый дрібнозубчастий,
дрібнозубчастий.
мелкозубый дрібнозубий.
мелкокалиберка разг. дрібнокаліберка.
мелкокалиберный дрібнокаліберний.
мелкокрестьянский дрібноселянський.
мелколепестник (Егщегоп Ь.) бот. злинка.
мелколесный дрібнолісний.
мелколесье дрібнолісся.
мелколиственный, мелколистный,
мелколистый дрібнолистий.
мелкомасштабный дрібномасштабний.
мелкооптовый эк. дрібнооптбвий, дрібногур-
товйй.
мелкопесчаный дрібнопіщаний.
мелкоплодный сад. дрібноплідний,
дрібноплодий.
мелкопоместный ист. маломаєтний,
дрібномаєтний.
мелкорослый дрібнорбслий, малорослий,
низькорослий.
мелкосерййность дрібносерїйність, -ності, ма-
лосерійність.
мелкосерийный дрібносерійний, малосерій-
ний.
мелкосидящий мор. мілкосидячий.
мелкособственнический дрібновласницький.
мелкосопочник геогр. дрібносопковйк, -а.
мелкость 1. дрібність,- -ності; 2. мілкість,
-кості. Ср. мелкий 1—2.
мелкота разг. 1. см. мелкость; 2. собир.
дрібнота; (о детях — обынно) малёча.
мелкотоварный эк. дрібнотоварний.
мелкотравчатый 1. (о ткани) уст. дрібно-
мережаний; 2. перен. разг. дрібний;
разг. дрібненький; (незначительный)
незначний; (плохонький) разг. поганенький;
(ничтожный) мізерний, убогий.
мелкотравье дрібні (низькі) трави.
мелкоцветный бот. дрібноквіткбвий.
мелкошёрстный, мелкошёрстый
дрібношерстий; дрібновбвний. Ср. шерсть.
мелованный спец. крейдований.
меловой крейдяний; ~ая бумага крейдяний
папір; ~6й период геол. крейдяний період.
мелодекламатор мелодекламатор.
мелодекламация мелодекламація.
мелодекламировать мелодекламувати, -мую,
-муєш.
мелодийка ласк, мелбдійка.
мелодика иск. мелодика.
мелодически нареч. мелодично; мелодійно.
Ср. мелодический.
мелодический мелодичний;
(благозвучный — обычно) мелодійний; ~ая фигура
муз. мелодична фігура; ~ий мотив
мелодійний (мелодичний) мотив.
мелодично нареч. мелодійно, мелодично.
мелодичность мелодійність, -ності,
мелодичні сть.
мелодичный мелодійний, мелодичний.
мелодия мелодія.
мелодрама мелодрама.
мелодраматизм мелодраматизм, -у.
мелодраматический мелодраматичний.
мелодраматично нареч. мелодраматично.
мелодраматичность мелодраматичність,
-ності.
мелодраматичный мелодраматичний.
мелодрамный уст. мелодрамний.
мелок крёйда, грудочка (паличка) крейди;
играть на ~к карт. разг. грати на запис.
меломан меломан.
меломания меломанія.
меломанка меломанка.
меломанский меломанський.
мелос муз. мелос, -у.
мелочишка п р є н. дріб'язок, -зку;^
(мелкие деньги прен.— ещё) дрібняки, -ків,
дрібнячкй.
мелочно нареч. дріб'язково.
мелочной 1. см. мелочный; 2. (относящийся
к торговле мелкими вещами) уст.
дрібний; ~ая торговля дрібна (розничная:
роздрібна) торгівля; ~6й товар дрібний
товар; <~ая лавка крамниця з дрібним
товаром.
мелочность дріб'язковість, -вості.
мелочный дріб'язковий.
мелочь 1. дріб'язок, -зку; 2. (мелкие деньги)
дрібні гроші (-шей); 3. (пустяк) дрібниця,
собир. дрібниці, -нйиь; 0 по ~чам(по ~чи)
[нродавать, раздавать и т. п.] на
роздріб [продавати, роздавати и т. п.].
мель мілина, мілизна, мілке, -ого; разг.
обміль, -лі; сесть на <^ль сісти на мілину
(на мілизну); посадить кого на ~ль перен.
посадити кого на мілину (на мілизну),
загнати кого на слизьке; сидеть [как рак]
на ~лй сидіти [як рак] на мілині (на мілизні,
на обмілі).
Мельбурн Мельбурн.
мельк межд. разг. миг, блим.
мелькание 1. мигтіння, миготіння, мигання,
блискання, мелькання; майоріння; 2.
блискання; мерехтіння, блимання, мигтіння.
Ср. мелькать 1—2.
мелькать, мелькнуть 1. мигтіти,^ -гчу, -гтйш
и миготіти, -гочу, -готйш и мигати, мигнути,
блискати, блиснути, мелькати, мелькнути;
(несов.: виднеясь вдали — ещё) майоріти,
маячити и маячити; (сев.: показаться
на миг, пронестись) майнути, промайнути;
в окне ~н^ла рука у вікні мигнула
(майнула) рука; ~кают очертания города
майорять (маячать) обриси міста; ~нула
молния блиснула (сяйнула, мигнула)
блискавка (блискавиця); ~нула догадка майнув
(блиснув, сяйнув) здогад; 2. (прерывисто
светить) блискати, блиснути; (мерцать —
ещё) мерехтіти, -хтйть (несов.), блимати,
блимнути, несов. мигтіти, миготіти; ~кают
огонькй блискають (мерехтять, блимають,
мигтять, миготять) вогники; в глазах

мельком
665
менять
~кает в очах мигтить (миготить,
мерехтить).
мельком нареч. мигцем; (бегло, мимоходом)
побіжно, між іншим; ~м взглянуть
побіжно (мигцём) глянути; он слышал об этом
только ~м він чув про це тільки побіжно.
мельник мірошник, мельник; обл. млинар,
-я; играть в ~ки карт, грати в
мельника.
мельница млин, -а; (ветряная) вітряк, -а.
мельничий уст. мірошників, -кова, -кове,
мельників; обл. млинарів, -рёва, -рёве.
мельничиха разг. мірошничка, мёльничка;
обл. млинарка.
мёльничка уменыи.-ласк. млинбк, -нка;
(ветряная) вітрячок, -чка.
мельничный млиновий и млиновий,
млинарський; ~ый жёрнов млинбвё жорно,
[млиновий] камінь, -меня.
мельтешить прост, мигтіти, -гчу, -гтйш,
миготіти, -гочу, -готйш; см. ещё мелькать 1.
мельхиор мет. мельхіор, -у.
мельхиоровый мет. мельхіоровий.
мельчайший превосх. ст. найдрібніший.
мельчать 1. дрібніти; (становиться мельче —
ещё) дрібнішати; 2. (перен.: утрачивать
значительность) дрібніти; (становиться
ничтожным) нікчемніти; З. (становиться
менее глубоким) мілішати, міліти.
мельче сравн. ст. 1. прил. дрібніший;
мілкіший; 2. нареч. дрібніше; мілкіше. Ср.
мелкий 1—2.
мельчёние дрібнення, подрібнення.
мельчить дрібнити, подрібнювати, -нюю,
-нюєш, кришити, -шу, -шиш.
мельчиться дрібнитися, подрібнюватися, -нює-
ться, кришитися, -шиться.
мелюзга разг. 1. (о маленьких существах)
дріб'язок, -зку, дрібнота; (о детях —
обычно) малёча; (мелкая рыба — обычно)
мілька; 2. перен. дріб'язок, дрібнота.
мембрана . фи з. мембрана.
мембранный мембранний, мембрановий.
Мёмель ист. Мёмель, -ля.
меморандум меморандум, -у.
мемориал уст., бухг. меморіал, -у.
мемориальный меморіальний; ~ая доска
меморіальна дошка.
мемория уст. меморія.
мемуарист мемуарист.
мемуаристка мемуаристка.
мемуарный мемуарний.
мемуары мемуари, -рів.
Мемфис Мемфіс.
мёна міна; разг. міньба.
менгир архсол. менгір.
менделизм биол. менделізм, -у.
менделист биол. менделіст.
менее 1. сравн. ст. прил. уст. мёнший;
2. сравн. ст. нареч. мёнше, менш; З. (для
образования сравн. ст. прил. и нареч.)
менш, мёнше; тем ^ее тим мёнше; тем
не «^ее проте, а проте, а втім, однак;
(а всё-таки) а всё-таки, а всё ж таки;
~ее всего найменше, мёнше всього, менш
за все; не <^ее успешно не менш успішно.
менестрель ист. менестрель, -ля.
мензула геод. мензула.
мензульный геод. мензульний.
мензура муз. мензура.
мензуральный муз. мензуральний.
мензурка мензурка.
мензурочный мензурковий.
мёнивать многокр. прост, [часто; разг.
частенько; не раз] міняти.
менингит мед. менінгіт, -у.
мениск физ. меніск.
менисковый физ. менісковий.
меновой міновий.
менонит рел. меноніт.
менонйтка рел. менонітка.
менонитский рел. менонітський.
менструальный физиол. менструальний.
менструация физиол. менструація,
місячне, -ого.
менструировать физиол. менструювати,
-руюю, -ругсеш.
ментик воен. дорез. ментик.
ментол хим.у форм, ментол, -у.
ментоловый хим., фарм. ментоловий.
ментор 1. уст., ирон. ментор; 2. бот. ментор.
менторский уст., ирон. менторський.
менуэт менуёт.
мену^тный менуётний.
меньшак обл. мёнший (молодший) син;
мёнший (молодший) брат.
меньше сравн. ст. 1. прил. мёнший; мне
кого-чего (чем кто-что, нежели кто-что)
мёнший за кбго-що (від кбго-чбго, когб-
чогб, ніж хто-що); 2. нареч. мёнше, менш;
~ше всего найменше, мёнше всього, менш
за все.
меньшевизм меншовизм,^ -у.
меньшевик меншовик, -а.
меньшевйствующий меншови куючий, мен-
шовйствуючий.
меньшевистски нареч. по-меншовйцькому, по-
меншовйцьки.
меньшевистский меншовицький.
меньшевичка меншовичка.
меньший сравн. ст. мёнший; по ~ей мере
принаймні, щонайменше; ~ий сын
мёнший (молодший) син.
меньшинство меншість, -шості; в ~вё в
меншості .
меньшой уст., прост, мёнший,
молодший.
меню меню (нескл., ср.).
меняла мінййло.
меняльный міняльний.
меняльщик прост, см. меняла.
менять мінити; (изменять — обычно)
змінювати, -нюю, -нюєш, зміняти;
(обменивать — ещё) обмінювати.

меняться
666
меркантилистй ческий
меняться мінятися; (изменяться — ещё)
змінюватися, -нююся, -нюєшся, змінятися;
(обмениваться — ещё) обмінюватися; ~ся
в лице мінитися на обличчі (на лиці, на
виду).
меняющийся (переменчивый) мінливий;
(перемежающийся) переміжний.
мера 1. міра; ~ры длины, объёма и т. п.
міри довжини, об'єму и т. п.; без ~ры
без міри; (безмерно) безмірно; в ^ру
в міру, до міри; в значительной ~ре см.
значительный 1; в какой ~ре якою мірою,
в якій мірі; ни в какой ~ре ні в якій мірі,
жодною мірою; в одинаковой (в той же,
в равной) ~ре однаковою (тією ж, рівною)
мірою, в однаковій (у тій же, у рівній)
мірі; в полной ~ре повною мірою,
у повній мірі; высшая ~ра наказания
вища (найвища) міра покарання, найвища
кара; по крайней ~ре принаймні; по <*ре
того как... в міру того як...; по ~ре чего
в міру чого; (соответственно — ещё)
відповідно до чого; сверх ~ры, через (чрез)
~ру, не в ~ру над (понад) міру; (чересчур)
занадто; (непосильно — ещё) над (понад)
силу; чувство ~ры почуття міри; 2.
(мероприятие) захід, -ходу; 3. (единица
ёмкости сыпучих тел) уст. міра, мірка;
(убираемой свёклы) мірниця.
мергель геол. мергель, -лю.
мергельный геол. мергельний.
мерёжа рыб. ятір, род. Итера; разг. ятерйна.
мерёжка 1. мерёжка; 2. рыб. уменьш. ятірець,
-рця.
мерёжный рыб. ятірний.
мерекать см. мараковать.
меренга кул. меренга.
меренный прич. міряний.
мереный прил. міряний.
мереть 1. разг. мёрти (мру, мреш); 2.
(замирать) прост, мёрти, завмирати,
замирати.
мерещиться разг. ввижатися,
привиджуватися, -джуюся, -джуєшся; (о чём-л.
неприятном разг.— ещё) верзтися;
(неясно виднеться) мріти, мрітися.
мерзавец бран. мерзотник.
мерзавка бран. мерзотниця.
мерзавчик прост, восьмушка, восьмуха;
уст. осьмушка, осьмуха, половйнчик.
мерзейший превосх. ст. наймерзенніший.
мерзкий мерзенний, мерзотний; разг.
паскудний.
мерзко парен, мерзенно, мерзотно; разе,
паскудно.
мёрзлость мерзлість, -лості.
мерзлота мерзлота и мерзлота; вечная ~та
геол. вічна мерзлота.
мерзлотность мерзлбтність, -ності.
мерзлотный мерзлотний.
мерзлотовед мерзлотознавець, -вця.
мерзлотовёдение мерзлотознавство.
мёрзлый мерзлий.
мерзляк прост, мерзляк, -а, змерзлгах, -а,
змерзляк, -а.
мерзлятина (м. и ж.) см. мерзляк, мерзлячка.
мерзлячка прост, мерзличка, змерзлюха.
мёрзнуть 1. (превращаться в лёд) замерзати,
реже мерзнути; 2. (зябнуть, коченеть)
мерзнути, мерзти, -зну, -знеш, замерзати;
3. (гибнуть от мороза) замерзати.
мерзопакостный разг. мерзосвітний.
мерзопакостно нареч. разг. мерзосвітно.
мерзостный мерзотний.
мерзость 1. (качество, свойство) мерзенність,
-ності, мерзотність; разг. паскудність;
2. (то, что вызывает омерзение) мерзота;
разг. паскуда; (гадость) гидота; ~ть
запустения книжн. мерзота (гидота)
запустіння.
мерзче сравн. ст. 1. прил. мерзенніший,
мерзотніший; разг. паскудніший; 2. нареч.
мерзенніше, мерзотніше; разг.
паскудніше.
меридиан геогр. меридіан; небесный ~н
астр, небесний меридіан.
меридианный геогр. меридіанний.
меридиональный геогр., астр,
меридіональний.
мерило мірило.
мерильный міряльний, мірильний.
мерильщик міряльник.
мерйлыцица разг. міряльниця.
мерин кінь, род. кони, реже мерин; врёт,
как сйвый ~н прост, брёшс, як рудий
собака; глуп, как сйвый ~н прост, дурнйй
як пень (як чіп, аж світиться).
меринок ласк, коник.
меринос 1. (порода овец) меринос, -а;
2. (о шерсти, ткани) меринос, -у.
мериносовый мериносовий.
меристема бот. меристема.
меристематйческий бот. меристематйчний.
мерйтель спец. міряльник, мірник.
мерительный спец. міряльний, мірильний.
мерить міряти, реже мірити; (измерять)
вимірювати, -рюю, -рюєш, виміряли; ~ть
вёрсты прост, міряти версти (верстви);
~ть глазами (взглядом, взором) міряти
очйма (поглядом, зором); ~ть тою же
мерою (в ту же меру) книжн. міряти тією ж
міркою (на ту ж мірку).
мериться 1. (чем с кем-чем) разг. мірятися;
2. страд, мірятися, міситися;
вимірюватися, -рюється, вимірятися; ср.
мерить.
мерка 1. мірка; 2. см. мера 3.
меркантилизм эк. ист., пер єн.
меркантилізм, -у.
меркантилист эк. ист., перен. меркантиліст.
меркантилистически нареч. эк. ист., перен.
меркантилістично.
меркантилистический эк. ист., перен.
меркантилістичний.

меркантильность
667
меркантильность эк. ист., перен.
меркантильність, -ності.
меркантильный эк. ист., перен.
меркантильний.
меркаторский спец. меркаторський; ~ая
карта мор. меркатореька карта.
меркло нареч. прост, тьмяно, реже меркло,
мерхло.
мёрклость прост, тьмяність, -ності.
мерклый прост, тьмяний, реже мерклий,
мерхлий.
меркнуть меркнути, меркти, -кне, мерхнути,
мерхти, -хне; (тускнеть — ещё) тьмяніти.
меркуриальный мед. меркуріальний.
Меркурий1 астр. Меркурій.
Меркурий2 (имя) Меркурій.
мерлан ихт. мерлан, -а.
мерлушечий см. мерлушковый.
мерлушечник спец. смушкар, -я.
мерлушка смушок, -шка.
мерлушковый смушковий, смушевий.
мерно нареч. розмірено, мірно.
мерность розміреність, -ності, мірність.
мерный 1. (размеренный) розмірений,
мірний; 2. (измерительный) мїрчий, мірний.
мероприятие захід, -ходу.
мерочка уменьш.-ласк. мірочка.
мерсеризация текст, мерсеризація.
мерсеризованный текст, мерсеризований.
мерсеризовать текст, мерсеризувати, -зую,
-зуеш.
мерсеризоваться текст. мерсеризуватися,
-зується.
мерси разг. мерсі (неизм.).
мертвенно нареч. мертвотно, мертовно,
мертво.
мертвенность мертвотність, -ності, мертов-
ність, мертвота.
мертвенный мертвотний, мертовний.
мертветь мертвіти.
мертвец мрець, род. мерця, мертвець, -ця,
мертвяк, -а.
мертвецкая в знач. сущ. разг. мертвецька, -ої,
покійницька; разг. трупарня.
мертвецки нареч. разг.: ~ки пьян (пьяный)
п'яний як ніч (як чіп, як хлющ, як хлюща,
як дим); ~ки пить (напиваться) пити
(напиватися) до нестями; спать (заснуть,
уснуть) ~ки спати (заснути) мертвим сном
(як мертвий).
мертвецкий мертвецький; ~ий сон мертвий
(мертвецький) сон; спать (заснуть, уснуть)
~им сном разг. спати (заснути) мертвим
сном (як мертвий).
мертвечина мертвечина, мертвеччина,
мертвота; (падаль) падло, стёрво.
мертвить мертвити, -влю, -вйш.
мёртво и мертво нареч. мёртво.
Мёртвое море Мертве море.
мертвоед энтом. мертвоід.
мертворождённость мертвонарбдженість,
-ності.
мертворожденный мертвонароджении.
мёртвый 1. прил. мертвий; лежать ~ым
грузом лежати мертвим капіталом; г~ая петля
ав. и пр. мертва петля; ~ая точка спец.
мертва точка; ~ое пространство воен.
мертвий простір; ^ый капитал фин.,
перен. мертвий капітал; на ^ой точке
на мертвій точці; пить ~ую [чашу] разг.
пити запоєм (безпросипу); спать (заснуть,
уснуть) ~ым сном разг. спати (заснути)
мертвим сном (як мертвий); 2. в знач. сущ.
мертвий, -ого; разг. мерлий.
мертвя"щий мертвущий, мертвящий.
мерцание мерехтіння, блимання, мигтіння,
миготіння, мигання.
мерцательный биол. миготливий.
мерцать мерехтіти, -хтйть, блимати,
мигтіти, -гтйть, миготіти, -готйть; (вдали)
мріти.
мерцающий мерехтливий, блимаючий,
миготливий, мигтючий.
мерщик міряльник.
меря собир. ист. мёр я.
меряльщик прост, см. мерильщик.
мёрялыцица прост, си. мерйльщица.
мерять прост, см. мерить.
меряться прост, см. мериться.
месиво 1. разг. місиво; (смесь) разг.
мішанина; 2. с.-х. місиво, замішка.
месилка місилка; (мешалка) мішалка;
(весёлка — обычно) копистка.
месильный спец. місильний.
месильщик спец. місильник.
месильщица спец. місильниця.
месить місити (мішу, місиш).
меситься міситися (міситься).
месмеризм мед. ист. месмеризм, -у.
месмерйческий мед. ист. месмеричний.
месонйт техн. месоніт, -у.
Месопотамия Месопотамія.
месопотамский месопотамський.
месса рел.у муз. мёса.
мессалина уст. месаліна.
мессианизм книжн. месіанізм, -у.
мессианский книжн. месіанський.
мессианство книжн. месіанство.
Мессйна Мессіна.
мессйнский мессїнський.
мессия рсл., книжн. месія.
местами нареч. місцями; (кое-где) подекуди;
(изредка) де-не-дё, дё-де.
местечко1 уменьш.-ласк. 1. містечко,
місцинка, містинка; (побольше) разг. місцина,
місійна; укромное (уютное) ~ко см.
укромный; 2. містечко; посадка; тёплое
(тёпленькое) ~ко перен. разг. тепле
(тепленьке) місце (містечко). Ср. место 1—2.
местечко2 (населённый пункт) містечко.
местечковый містечковий.
мести мести (мету, метёш); (заметать —
ещё) замітати, підмітати; метёт (безл.:
о метели) мете, курить.

местись
668
металлопромышленный
местись местися (мететься); замітатися,
підмітатися. Ср. мести.
местком (местный комитет
профсоюза) місцевком, -у (місцевий комітет
профспілки).
месткомовец разг. місцевкомівець, -вця. Ср.
местком.
месткомовский місцевкомівський. Ср.
местком.
местничать ист. сперечатися (сваритися, -рю-
ся, -ришся) за місце.
местнический ист., перен. місницький.
местничество ист., перен. місництво.
местность місцевість, -вості; разг. місцина,
містина.
местный місцевий.
место 1. місце; (местечко разг.— ещё)
місцина, містина; детское то анат.
послід, -у, плацента; иметь то (случаться,
случиться) траплятися, трапитися,
ставитися, статися, мати місце; (происходить,
произойти) відбуватися, відбутися;
(бывать, быть) бувати, бути; к ту, у та
(кстати, уместно) до діла, до ладу,
до речі, доречно; не к ту, не у та не
до діла, не до ладу, не до речі, недоречно:
та не столь отдалённые уст. заслання;
та общего пользования місця спільного
користування; то заключения місце
ув'язнення; на [своём] те на [своєму] місці;
не на [своём] те не на [своєму] місці;
на а/тє чьём (кого) на місці чийому (кого);
на те уложить (положить, убить) на місці;
покласти (вбити); не то кому-чему не
місце кому-чому; не находить [себе] та
не знаходити [собі] місця; нет (не должно
быть) та кому-чему немає (нема, не може
бути) місця кому-чому; ни с та! ні (ані)
з місця!, ані руш!; поставить кого на
[своё] то, указать то кому перен.
поставити когб на [своє] місце, показати
місце кому; поставить себя* на чьё то
поставити себе на чиє місце; сердце (душа)
не на те перен. серце (душа) не на
місці; с та [брать, взять] з місця
[брати, взяти]; стояЧь (оставаться) на те
стой ти (лишатися, залишатися) на місці;
2. (служба) місце; (должность — ещё)
посада.
местоблюститель церк. намісник, заступник.
местожительство місце проживання.
местоимение грам, займенник.
местоименный грам, займенниковий.
местонахождение місцеперебування,
місцепробування, місцезнаходження.
местоположение місцеположення, місце
розташування; (местонахождение)
місцезнаходження.
местопребывание місцеперебування,
місцепробування.
месторасположение місце розташування, місце
розміщення.
месторождение 1. уст. місце народження;
2. геол. родовище.
месть помста; поэз. мста.
месяц місяць, -ця; молодой ~ц молодик, -а,
молодий (новий) місяць.
месяцами нареч. місяцями.
месяцеслов уст. календар, -я.
месячина ист. місячина.
месячник місячник.
мёсячно предик, прост, місячно.
месячные в знач. сущ. прост, місячне, -ого.
месячный місячний.
мета * (знак, метка) знак, позначка,
зазначка, відмітка.
мета 2 и мета (мишень) уст. ціль, -лі, мішень,
-ні.
метабиоз биол. метабіоз, -у.
метаболизм физиол. метаболізм, -у.
метагалактика астр, метагалактика.
метагенез биол. метагенез, -у.
металл метал, -у; презрённый ~л шутл.
нікчемний метал.
металлизация техн. металізація,
металізування.
металлизированный техн. металізований.
металлизировать техн. металізувати, -зую,
-зуєш.
металлизироваться техн. металізуватися,
-зується.
металлйст металіст.
металлически нареч. металічно, металево.
металлический металевий, металічний; ~ие
деньги металеві (металічні) гроші; ~ое
производство металеве виробництво; ~ий
прйвкус присмак металу.
металлйчный металічний, металевий.
металловед металознавець, -вця.
металловедение металознавство.
металловедческий металознавчий.
металловидный металоподібний, металовйд-
ний.
металлограф металограф.
металлографический металографічний.
металлография металографія.
металлографский полигр. металографський.
металлоид хим. металоїд, -у, неметал, -у.
металлоидальный хим. металоїдальний.
металлоидный хим. металоїдний.
металлокерамика металокераміка.
металлокерамический металокерамічний.
металлоконструкция (металлическая
конструкция) металоконструкція
(металева конструкція).
металлолом металолом, -у.
металлоносный геол. и пр. металоносний.
металлообрабатывающий металообробний.
металлообработка металообробка.
металлоплавильный мет, металоплавильний.
металлопрокатный мет. металопрокатний.
металлопромы шленность
металопромисловість, -вості.
металлопромышленный металопромисловий.

металлорежущий
669
метеостанция
металлорежущий техн. металорізальний,
металорізний.
металлофизика металофізика.
металлофон муз. металофон.
металлохимия метал ох їмі я.
металлург металург.
металлургический металургійний, металур-
гічний.
металлургия и металлургия металургія.
метальный см. метательный.
метальщик см. метатель.
метал ьщица см. метатель ница.
метамерия биол., хим. метамерія.
метаморфизм геол. метаморфізм, -у.
метаморфический геол. метаморфічний.
метаморфоз научн. метаморфоз, -у.
метаморфоза метаморфоза.
метан, хим. метан, -у.
метание1 1. кидання, метання; складання;
метання; викидання; метання; ер. метатьг
1—4; 2. кидання, метання, борсання;
метушіння; разг. біганина, бігання,
гасання; ер. метатьсяг 1.
метание2 метання; обкидання. Ср. метать2.
метановый хим. метановий.
метаплазма биол. метаплазма.
метастаз мед. метастаз, -у.
метастатический мед. метастатичний.
метатеза лингв, метатеза.
метатель спорт, метальник, кидальник.
метательница спорт, метальниця, кйдаль-
ниця.
метательный метальний, кидальний.
метать1 1. (бросать, кидать) уст,, раз г.
кидати, метати (метаю, метаєш и мечу,
мёчеш); 2. (укладывать сено, солому)
складати, класти (кладу, кладеш); ~ть
стог класти стіг (стіжок); 3. (производить
потомство — о рыбах и пр.) метати;
(рождать — обычно) приводити, -дить;
(икру — ещё) викидати; 4. карт, метати
(мечу, мёчеш); 0 ~ть пар (пары) с.-х.
орати (піднімати, підіймати) пар, орати
на (під) пар; что есть в печй, всё на стол
мечи погов. частуй усім, що хата має;
що хата має, тим і приймає.^
метать2 портн. метати, -таю, -таєш; (петли—
обычно) обкидати; ~ть петли обкидати
(метати) петлі; (о зайце) робити петлі,
ключку вати, -кує, петляти.
метаться * 1. кидатися, метатися (метаюся,
метаєшся и мечу ся, мечешся), борсатися;
(суетливо) метушитися; (бегать суетливо)
разг. бігати, гасати; 2. страд, кидатися,
метатися; складатися, кластися
(кладеться); метатися; викидатися; ср. метать1
1—3; О ~ться в глаза уст. см. бросаться
1: ~ться в глаза.
метаться2 метатися, -тається; обкидатися.
Ср. метать2.
метафйзик метафізик.
метафизика метафізика.
метафизически нареч. метафізично.
метафизический метафізичний.
метафизичный метафізичний.
метафора лит. метафора.
метафорически нареч. лит. метафорично.
метафорический лит. метафоричний.
метафоричность лит. метафоричність, -ності.
метафоричный лит. метафоричний.
метафраза лит. метафраза.
метацентр мор. метацентр.
метацентрйческий мор. метацентричний.
метелистый разг. завірюшний, заметільний;
сніговійний, хуртовинний. Ср. метель.
метелица 1. см. метель; 2. (танец) метелиця.
метёлка 1. мітелка, віничок, -чка; под ~ку
прост, дочиста и дочиста; 2. бот. волоть,
-ті, волотбк, -тка.
метёлочка уменьш.-ласк. 1. мітелочка;
2. [малёнька] волоть, -ті, волотбчок, -чка.
Ср. метёлка 1—2.
метёлочный 1. мітелковий; 2. бот.
волотевий, волоткбвий.
метель завірюха, заметіль, -лі, метелиця;
(вьюга — ещё) сніговій, -вію, сніговиця,
сніговійниця, сніжниця, віхола,
хуртовина, хуга, хуговій, -вію, завія, разг.
хурделиця, хурдига, хуртёча; обл. метіль,
хвйжа, замёта.
метельный1 мітловий. Ср. метла 1.
метельный2 завірюшний, заметільний;
сніговійний, хуртовинний.^ Ср. метель.
метельчатый бот. волотистий.
метельщик 1. метільник; (подметальщик)
підмітальник, замітальник; 2. (делающий
и продающий метлы) уст. мітляр, -а.
метельщица 1. метільниця; підмітальниця,
замітальниця; 2. мітлярка. Ср.
метельщик 1—2.
метемпсихоз рел. метемпсихоз, -у.
метение метіння; замітання, підмітання. Ср.
мести.
метённый прич. метений.
метёный прил. метений, заметений,
підметений, виметений.
метеор метеор.
метеоризм мед. метеоризм, -у.
метеорит метеорит.
метеоритный метеоритний.
метеорический метеоричний.
метеорный метеорний.
метеорограф метеорограф.
метеорография метеорографія.
метеоролит астр, метеороліт.
метеоролог метеоролог.
метеорологический метеорологічний.
метеорология метеорологія.
метеосводка (метеорол огическая
сводка) метеозведення (метеорологічне
зведення).
метеостанция (метеорологическая
станция) метеостанція
(метеорологічна станція).

>70 Мефодий
метизация
метизация спец. метизація.^
метизный техн. металевих виробів (род. п.);
<~ая промышленность промисловість
металевих виробів (металовиробів).
метизы (металлические
изделия) техн. металовироби, -бів, метвй-
роби (металеві вироби).
метил хим. метил, -у,
метилен хим. метилен, -у.
метиловый хим. метиловий.
метина прост, см. метка 2.
мётинка у м е н ь ш.-л а с к. см. метка 2.
метйс метис.
метиска метиска.
метить1 (ставить знак, метку) значити,
мітити (мічу, мітиш).
метить2 1. (целить) мітити (мічу, мітиш),
цілити, цілитися, ціляти, націлюватися,
-лююся, -люєшся, націлятися; разг. лу-
чити; 2. (на кого-что, в кого-что — иметь
в виду; намекать) разг. мітити (в кого-що,
на кого-що); натякати (на кого-що); мати
на меті (кого-що); 3. (во что —
стремиться стать кем-л.) разг. мітити,
націлюватися, націлитися (на що), пнутися
(в що); 4. (намереваться) уст. мати
намір, збиратися; (рассчитывать) мітити,
розраховувати, -хбвую, -хбвуєш,
сподіватися.
метитьсях значитися, мітитися (мітиться).
Ср. метить ,.
метиться 2 разг. см. метить2 1.
метка 1. (действие) значіння, мічення; ср.
метить%; 2. (знак, значок) мітка;
(пометка) позначка, зазначка.
метка метання; викидання. Ср. метать1 3.
меткий 1. влучний; (о стрелке, игроке и
т. п.) вправний, цілкий; 2. перен.
влучний.
метко нареч. 1. влучно; вправно, цілко;
2. влучно. Ср. меткий 1—2.
меткость 1. влучність, -ності; вправність,
цілкість, -кості; 2. влучність. Ср. меткий
1—2.
метла 1. мітла; новая ~я? чисто метёт поел.
нова мітла чисто (гарно, добре, по-новому)
замітає (мете); 2. см. метлйца.
метлахский метласький; ~ие плитки строит.
метлаські плитки.
метлйца (Арега А сі а п з.; бот. метлюг, -а;
обл. мітлиця.
метнуть кинути, метнути; эк, куда ~нул!
разг. ач, куди цілить (стріляє)!; ач, до чого
додумався!; ач, що сказав!. Ср. метать1 1.
метнеться кинутися, метнутися, шугнути
и усилит, шугонути; разг. шатнути,
шатнутися; лошадь гнулась в сторону кінь
кинувся (метнувся, шарахнув) вбік; тени
^н^лись вверх тіні метнулися (шугнули)
вгбру (догори, вверх). Ср. метатьсяг 1.
метод метод, -у.
метода уст. метода.
методизм рел. и пр. методизм, -у.
методика метбдика.
методист методист.
методистка методистка.
методистский рел. методистський.
методически нареч. методично.
методический методичний.
методично нареч. методично.
методичность методичність, -ності.
методичный методичний.
методолог методблог.
методологический методологічний.
методология методологія.
метол фото метол, -у.
метбловый фото метоловий.
метонимический лит. метонімічний.
метонимичность лит. метонімічність, -ності.
метонимичный лит. метонімічний.
метонимия лит. метонімія.
метоп ар хит. метоп.
мёточка у м є н ь ш.- ласк. см. метка 2.
меточный пбзначковий.
метр1 (единица длины) метр.
метр2 поэт., муз. метр.
метр8 (учитель) уст. метр.
метраж метраж, -у.
метрами ёр радио метрампёр.
метранпаж тип. метранпаж.
метрдотель метрдотель, -ля.
метресса уст. метрёса.
метрика1 поэт., муз. метрика.
метрика2 (документ) метрика.
метрит мед. метрит, -у.
метрическийх метричний; ~ая система мер
метрична система мір. Ср. метр1.
метрический2 метричний; ~ое
стихосложение поэт, метричне віршування. Ср.
метрика \
метрический8 метричний. Ср. метрика2.
метро метро (нескл., ср.).
метровка разг. метрівка.
метровый метровий.
метролог спец. метролог.
метрологический спец. метрологічний.
метрология спец. метрологія.
метроман уст. метроман, віршоман.
метромания уст. метроманія, віршоманія.
метроном физ., муз. метроном.
метрополитен метрополітен, -у.
метрополия метрополія.
метростроевец метробудівець, -вця.
метростроевка разг. метробудівка.
метростроевский метробудівський.
Метрострой Метробуд, -у.
метче сравн. ст. 1. при л. влучніший;
вправніший; влучніший; 2. нареч. влучніше;
вправніше; влучніше. Ср. меткий 1—2.
мётчик и метчйк 1. (тот, кто метит; об
инструменте) значильник, мітчик; 2. (гай-
корез) гайкоріз.
мефистофельский мефістофельський.
Мефодий Мефбдій, Методі й.

мех
671
мешаться
мех1 1. хутро; на ~ху на хутрі; в дорогих
^хах у дорогому хутрі; на рыбьем ^х?
шутл. на риб'ячому (на риб'ячім) хутрі,
вітром підбитий; ходить в ~хах разе,
ходити в хутрі (реже в хутрах); 2. (бурдюк)
бурдюк, -а, міх.
мех2 техн. міх; кузнечный ~х ковальський
міх.
механизатор механізатор.
механизаторский механізаторський.
механизация механізація.
механизированный механізований.
механизировать механізувати, -зую, -зуеш.
механизироваться механізуватися, -зується.*
механизм механізм, -у.
механик механік.
механика механіка.
механйст филос. механіст.
механистически нареч. филос. механістично.
механистический филос. механістичний.
механистично см. механистически.
механистичность филос. механістйчність, -но-
сті.
механистичный см. механистический.
механицизм филос. механіцизм, -у.
механицист филос. механіцист.
механически нареч. механічно.
механический механічний.
механичность механічність, -ності.
механичный механічний.
механосборочный техн. механоскладальний.
механотерапия мед. механотерапія.
Мехико Мехіко (нескл.).
меховой хутровий; (из меха) хутряний;
*е производство хутрове виробництво;
~6й воротник хутряний комір.
меховщик спец. хутровик, -а, хутряник, -а.
меховщица спец. хутровичка, хутряничка.
мехоед энтом. хутроід.
мехоноша уст. міхоноша.
меценат меценат.
меценатка разг. меценатка.
меценатский меценатський.
меценатство меценатство.
меценатствовать меценатству вати, -ствую,
-ствуєш.
меццо-сопрано муз. меццо-сопрано (нескл.,
ср.— о голосе, ж.— о певице).
мёццо-тйнто полигр. мёццо-тйнто (нескл.,
ср.).
меч меч, -а.
мечевидный мечовидний.
мечение значіння, мічення.
меченный прич. значений, мічений.
меченос см. меч-рыба.
меченосец ист. мечоносець, -сця.
меченый прил. значений, позначений,
мічений, помічений, намічений; ~ые атомы
спец. мічені атоми.
мечётный рел. мечётний.
мечеть рел. мечеть, -ті.
мечехвост зоол. мєчохеіст, -хвоста.
мечник ист. мечник.
меч-рыба ихт. меч-рйба, род. меч-риби,
рйба-меч, род. рйби-меч, мечоніс, -носа.
мечта мрія»
мечтание мріяння, марення; (мечта — ещё)
мрія.
мечтатель мрійник.
мечтательница мрійниця,
мечтательно нареч. мрійно, мрійливо и
мрійливо.
мечтательность мрійність, -ності,
мрійливість, -вості и мрійливість,^ мрійництво.
мечтательный мрійний, мрійливий и
мрійливий.
мечтать мріяти, марити; обл. мріти; ~ть
о себе [много, высоко и т. п.] прост,
багато про себе думати, бути [надто]
високої думки про себе, [надто] заноситися.
мечтаться мріятися, маритися.
мешалка мішалка; (весёлка -— ещё) копистка.
мешальщик спец. мішальник.
мешальщица спец. мішальниця.
мешание мішання.
мешанина разг. мішанина.
мешанка с.-х. мішанка.
мешанный прич. 1. мішаний; розмішуваний;
колочений; 2. мішаний, змішуваний. Ср.
мешать2 1—2.
мешаный прил. мішаний.
мешать1 (быть помехой в чём-л.) заважати;
разг. мішати; (препятствовать)
перешкоджати; не ~шает не вадить, не завадить,
не пошкодить; не ~шало бы не завадило б,
не пошкодило б, не зайво (зайвим) було б.
мешать2 1. (перемешивая) мішати;
(разбалтывая — ещё) розмішувати, -шую, -шуєш;
(о жидкости — ещё) колотити, -лочу,
-лотиш; 2. (соединять разнородное,
смешивать) мішати, змішувати; 3.
(принимать одно за другое) уст., прост,
мішати; змішувати; (путать — ещё) плутати,
сплутувати, -тую, -туєш.
мешатьсях разг. 1. (быть помехой)
заважати; разг. мішати, плутатися; 2.
(вмешиваться) втручатися, устрявати, -ваю, -ва-
єш; разг. мішатися; (впутываться)
плутатися, вплутуватися, -туюся, -туєшся;
*ться не в своё дело разг. устрявати
(втручатися, мішатися, лізти) не в свої справи
(не в своё діло), мішатися до чужих справ.
мешаться2 1. (переставать различаться)
мішатися; (путаться — ещё) плутатися;
(сбиваться) збиватися; 2. (перен.:
смущаться) уст. бентежитися, ніяковіти
и ніяковіти; 3. страд, мішатися;
розмішуватися, -шується; колотитися, -лотиться;
мішатися, змішуватися; мішатися;
змішуватися; плутатися; ср. мешать2 1—3;
О ум (рассудок) ^шается у кого разг.
розум мішається в кбго; ^ться в уме (в
рассудке), ~ться умом (рассудком) разг.
з'їжджати з глузду, сходити з розуму.

мешенный
672
мизантропия
мешенный прич. мішений. Ср. месить.
мешеный при л. мішений.
мёшканье разг. гаяння.
мешкать разг. баритися, гаятися.
мешковато нареч. 1. мішкувато, лантухувато;
бахмато; 2. вайлувато, мішкувато,
лантухувато. Ср. мешковатый 1—2.
мешковатость 1. мішкуватість, -тості, ланту-
хуватість; бахматість; 2. вайлуватість,
мішкуватість, лантухуватість. Ср.
мешковатый 1—2.
мешковатый 1. (об одежде) мішкуватий,
лантухуватий; разг. бахматий; 2. (перен.:
неповоротливый) вайлуватий,
мішкуватий, лантухуватий. г
мешковидный мішковидний.
мешковина спец. мішковина.
мешкообразный мішкоподібний.
мешкотно нареч. забарно, забарливо; гайно,
загайно; марудно. Ср. мешкотный.
мешкотность забарність, -ності,
забарливість, -вості; гайність, загайність;
марудність. Ср. мешкотный.
мешкотный разг. забарний, забарливий;
разг. гайний, загайний; (кропотливый —
ещё) марудний.
мешок 1. мішок, -шка; (большой —- ещё)
лантух, міх; (небольшой; котомка — ещё)
клунок, -нка, клумак, -а; золотой
(денежный) ~к перен. уст. золотий (грошовий)
мішок; ~шкй под глазами разг. мішки під
очйма; сидеть ~шком сидіти мішком; точно
(словно) из-за угла ~шком ударенный
(прибитый) прост, ніби (немов, наче)
з-за рогу (з-за вугла) [мокрим] мішком
прибитий (намаханий); 2. (перен.: о
неповоротливом человеке) разг. мішок, лантух;
3. воен. мішок; попасть в ~к потрапити в
мішок; 4. зоол., бот. мішок; волосяной
~к волосяний мішок.
мешочек уменьш. мішечок, -чка; клуночок,
клумачбк, -чка. Ср. мешок 1.
мешочник мішечник.
мешочница мішечниця.
мешочничество мішечництво.
мешочный мішковий, мішечний; лантухо-
вий. Ср. мешок 1.
мещанйн міщанин; ~н во дворянстве (о
выскочке) міщанйн-дворянйн, род. міщанйна-
дворянйна.
мещанка міщанка.
мещаночка уменьш.-ласк, міщаночка.
мещанский міщанський; ~ая драма лит.
міщанська драма.
мещанство міщанство.
мещера собир. ист. мещера.
мещеряк мещерйк, -а; ~кй мн. мещеряки,
-КІВ.
мещеряцкий мещеряцький.
мещерячка мещерячка.
мзда уст. мзда; винагорода, плата;
(взятка-добычно) хабар, -а.
мздоимец уст. хабарник; вульг. хапуга,
хапун, -а.
мздоимство уст. хабарництво.
ми муз. мі (нескл., ср.).
миазматический книжн. міазматичний.
миазмы книжн. міазми, -мів.
миальгия мед. міальгія.
миастения мед. міастенія.
миг мить, -ті, хвилинка, хвилина, хвилька;
в один ~г в (за) одну мить (хвилинку,
хвилину, хвильку), миттю, умить, в один
мент (момент); разг. хвилиною,
хвилинкою; в тот же ~г в ту ж мить (хвилину);
ни на ~г ні на мить.
мигалка 1. (коптилка) разг. блймалка; 2. (для
подачи сигналов) мигалка, блймалка; 3. ~ки
(мн.: о глазах) прост, баньки, -ньбк.
мигание !. кліпання, моргання, мигання;
лупання; 2. моргання; 3. мигання,
блимання; лупання; мигтіння, миготіння. Ср.
мигать 1—3.
мигательный анат. мигальний.
мигать, мигнуть 1. (о глазах) кліпати,
кліпнути, моргати, моргнути, мигати, мигнути,
блимати, блимнути; разг. лупати, лупнути;
2. (давая знак) моргати, моргнути; 3. (о
свете) мигати, мигнути, блимати,
блимнути; разг. лупати, лупнути; несов.
мигтіти, -гтйть, миготіти, -готйть, обл. мигко-
тїти; 0 не успеть [глазом] ~н?ть разг.
не встигнути [оком] моргнути (змигнути).
мигач прост, моргун,^ -а.
мигающий 1. прич. "який (що) кліпає и т. п.;
см. мигать; 2. в знач. прил. миготливий,
мигтючий.
мигматит геол. мігматит, -у.
мигнуть см. мигать.
мигом нареч. разг. мйттю, умйть, за хвилину;
(сейчас же разг.— ещё) хвилиною,
хвилинкою.
мигранты научн. мігранти, -тів; *^т ед.
мігрант.
миграционный научн. міграційний.
миграция научн. міграція.
мигрёневый мед. мігреневий.
мигрень мед. мігрень, -ні.
мигрировать научн. мігрувати, -рую, -руеш.
Мидия ист. Мідія.
мидия зоол. мідія.
миелин анат.у биол. мієлін, -у.
ми ели новый анат., биол. мієліновий.
миелит мед. мієліт, -у.
миелоцйт бакт. мієлоцит.
мизансцена театр, мізансцена.
мизантроп книжн. мізантроп;
людиноненависник.
мизантропически нареч. книжн.
мізантропічно.
мизантропический книжн. мізантропічний;
людиноненависницький.
мизантропия книжн. мізантропія;
людиноненависництво.

мизантропка
673
милитаризм
мизантропка книжн., мізантропка; людино-
ненавйсниця.
мизгирь обл. павук, -а.
мизерно нарт, мізерно.
мизерность мізерність, -ності.
мизерный мізерний.
мизинец мізинець, -нця; разг. мізинок, -нка;
не стоит чьего ~нца персн. не вартий
чийого мізинця; с ~ц, на ~ц з мізинець, на
мізинець.
мизйнный мізинний.
мизинцевый мізинний.
мизинчик уменьш.-ласк. мізинчик.
микадо мікадо (нескл., м.).
микитки: ударить (толкнуть и т. п.) под ~ки
прост, ударити (стусонути и т. п.)
під (попід) рёбра.
миколог бот. міколог.
микологический бот. мікологічний.
микология бот. мікологія.
микориза бот. мікориза.
микоризный бот. мікоризний.
микотрофный бот. мікотрофний.
микроампер эл. мікроампер.
микроб мікроб.
микробиолог мікробіолог.
микробиологический мікробіологічний.
микробиология мікробіологія.
микробный мікробний.
микровесы спец. мікровага, мікроваги, -ваг,
мікротерези, -зів.
микродйн радио мікродйн.
микроклимат мікроклімат, -у.
микроклиматический мікрокліматичний.
микрокнйга мікрокнйга.
микрококк бакт. мікрокок.
микрокосм книжн. мікрокосм, -у.
микролампа радио мікролампа.
микролит геол., археол. мікроліт.
микролитражка разг. мікролітражка.
микролитражный мікролітражний.
микромер спец. мікромір.
микрометр спец. мікрометр.
микрометрический физ. мікрометричний.
микрометрия физ. мікрометрія.
микромиллиметр физ. мікроміліметр.
микромир спец. мікросвіт, -у.
микрон физ. мікрон.
микронезйец мікронезієць, -зійця; ~зййцы
мн. мікронезійці, -ців;
микронезййский мікронезійський.
Микронезия Мікронезія.
микронный физ. мікронний.
микроорганизм биол. мікроорганізм, -у.
микропйле биол. мікропіле (нескл., ср.).
микропористый спец. мікропористий.
микрорайон спец. мікрорайон, -у.
микрорельеф гсогр. мікрорельєф, -у.
микросейсмйческий геол. мікросейсмічний.
микроскоп мікроскоп.
микроскопйрование мікроскопування.
микроскопически нарсч. мікроскопічно.
микроскопический мікроскопічний.
микроскопичность мікроскопічність, -ності.
микроскопичный мікроскопічний.
микроскопия спец. мікроскопія.
микроскопный мікроскопний.
микроспора бот. мікроспора.
микроструктура спец. мікроструктура.
микротипия фото мікротипія.
микротом спец. мікротом.
микротомный спец. мікротомиий,
микрофильм мікрофільм, -у.
микрофлора бот. мікрофлора.
микрофон мікрофон.
микрофонный мікрофонний.
микрофотография спец. мікрофотографія.
микрофотосъёмка спец. мікрофотознімання.
микрохимический мікрохімічний.
микрохимия мікрохімія.
микроцефал антр. мікроцефал.
микроцефалия антр. мікроцефалія.
микроэлементы спец. мікроелементи, -тів;
~г ед. мікроелемент.
миксер мет. міксер.
микст 1. сущ. муз. мікст; 2. в знач. прил.
ж.-д. мікст (неизм.); поезд- ~т поїзд-
мікст, род. поїзда-мікст.
мйкетовый муз. мікстовий.
микстура фарм. мікстура.
Милан Мілан.
миланский міланський.
милачок см. милок,
милашка, милаша (м. и ж.) прост.
1. а) (милый, приятный человек) мйлий,
-ого, (красавчик) разг. красунчик; б)
(милая, приятная женщина) мила, -ої,
(красотка) разг. красунька, ласк, красунечка;
2. а) (возлюбленная) мила, люба, кохана,
разг. любка, любанка, ласк, любочка,
любаночка; б) (возлюбленный) мйлий,
любий, коханий, разг. любчик.
милая (в знач. сущ.: возлюбленная) мила,
-ої, люба, кохана.
миледи міледі (нескл., ж.).
милейший посвосх. ст. наимиліший; найлю-
біший; найласкавіший; найкращий. Ср.
милый 1.
милёнок прост, л юбко, любчик.
миленький разг. миленький, любенький, ласк.
милесенький, любесенький; (хорошенький)
гарненький, гарнесенький; поедет как ~ий
прост, поїде — ніде не дінеться (де він
дінеться); как ~ий попался прост, легко
попався; ~ое дело прост, добре діло,
нічого собі.
милеть разг. милішати.
милиарный мед. міліарний.
милитаризация мілітаризація.
милитаризировать мілітаризувати, -зую,
-зуєш.
милитаризироваться мілітаризуватися, -зує-
ться.
милитаризм мілітаризм, -у.

милитаризованный
674
милый
милитаризованный мілітаризований.
милитаризовать мілітаризувати, -зую, -зуеш.
милитаризоваться мілітаризуватися, -зує-
ться.
милитарист мілітарист.
милитаристический мілітаристичний.
милитаристский мілітаристський.
милицейский міліцейський.
милиционер міліціонер.
милиционерский міліціонерський.
милиционёрша прост, міліціонерка.
милиционный полит, міліційний; ~ая
армия міліційна армія.
милиция міліція.
мйлка прост, л&бка, любанка, ласк,
любочка, любаночка.
миллиампер эл. міліампер.
миллиард мільйрд.
миллиардер мільярдер.
миллиардёрский мільярдерський.
миллиардерша разг. мільярдерка; разе,
мільярдерша.
миллиардный мільярдний.
милливатт эл. міліват.
милливольт эл. мілівольт.
миллиграмм міліграм.
миллиграммовый міліграмовий.
миллиметр міліметр.
миллиметровка спец. міліметрівка.
миллиметровый міліметрбвий; ^ая бумага
міліметровий папір.
миллимикрон физ. мілімікрон.
миллион мільйбн; уст. мілібн.
миллионер мільйонер.
миллионерка, миллионерша разг.
мільйонерка.
миллионноголбсый мільйонноголосий.
миллионный мільйонний; уст. мілібнний.
миллиончик ласк, мільйбнчик.
миллионщик разг. мільйбнщик.
миллионщица разг. мільйбнщиця.
мило нареч. мило; любо; люб'язно, ласкйво;
гарно; вот [это] ~ло! оцё [так] так!, оцё
гарно!. Ср. милый 1.
милование милування. Ср. миловать.
милованье милування. Ср. миловать.
миловать (прощать вину кому-л.) уст.
милувати, -лую, -луєш; бог ~лует ( ~ловал)
уст. бог милує (милував); как бог ~лует?
прост, як бог милує?, як поживаєш?,
як поживйєте?, як ся маєш?, як ся маєте?
миловать (ласкать) прост., фольк.
милувати, -лую, -луєш; голубити, -блю, -биш.
миловаться п рост., фольк. милуватися,
-луюся, -лаєшся; голубитися, -блюся,
-бишся.
миловидность миловйдність, -ності,
миловиді сть, -дості.
миловидный миловидний, миловидий; разг.
милолиций, -ця, -це; (хорошенький) разг.
гарненький.
милок прост, любчик.
милорд мілорд.
милосердие милосердя; без ~дия без
милосердя; (немилосердно -~ ещё)
немилосердо, немилосердно, безжалісно; сестра а/дия
уст. сестра-жалібнйця, род. сестри-жаліб-
ниці; брат <~дия уст. брат-жалібнйк, род.
брата-жалібника.
милосердный милосердий, милосердний; ~ая
сестра уст. сестра-жалібнйця, род. сестрй-
жалібнйці.
милосердствовать (кому-чему) уст. милосёрд-
ствувати, -ствую, -ствуєш (кому-чому),
мати милосердя (до кого-чого).
милосердый уст. см. милосердный.
милостивец уст. милостивець, -вця и
милостивець.
милости вица уст. милостивиця и
милостивиця.
милостиво нареч. уст. милостиво и
милостиво; ласкаво.
милостивый уст. милостивий и милостивий;
ласкавий; будь ~в, будьте ~вы уст.
будь ласка, будьте ласкаві; ~ый государь
(в обращении) уст. вельмишановний
(шановний, ласкавий) пане (добродію); ~ая
государыня (в обращении — зват.) уст.
вельмишановна (шановна, ласкава) пані
(добродійко; к девушке: панно).
милостынька уменьш.-ласк. милостинька.
милостыня милостиня; просить ~ню просити
милостиню (милостині), старцювати, -цією,
-цшєш, жебрати.
милость 1. милість, -лості; (благоволение,
расположение — обычно) л&ска; ваша
(твоя", его и т. д.) ^ть уст., ирон. ваша
(твой, його и т. д.) милість; из лги
сделать что-либо з милості (з ласки) зробити
що-нёбудь; **ти просим разг. ласкаво
(уклінно, милості, милостиво) просимо
(запрошуємо); просимо; ~тью божьей уст.
милістю божою; не оставить своей ~тью
(своими ~тями) кого не забути своєю
ласкою кого; оказать ~ть зробити ласку
(милість); по ~ти кого (чьей) ирон. через
кого, з ласки чиєї; сдаться на <*ть
победителя здатися на ласку (на милість)
переможця; сделай (сделайте) ~ть у с т. будь
ласка, будьте ласкаві, зроби (зробіть)
ласку (милість); 2. (благодеяние; дар)
милість, добродійння; 3. (свойство,
качество) редко милість; люб'язність,
ласкавість, -вості; утішність, -ності; ср. милый 1.
мйлочка разг. 1. (хорошенькая женщина,
девочка) красунька; 2. (ласковое
обращение к женщине, девочке — зват.) любонько.
милушка прост, 1. см. мйлочка 2; 2. см.
милашка 2.
милый 1. прил. мйлий; (дорогой, любимый—
ещё) любий, коханий; (любезный —> ещё)
люб'язний, ласкавий; (красивый) гарний;
(доставляющий удовольствие) утішний;
2. (в знач. сущ.: возлюбленный) мйлий,

миля
675
министр-резидент
ог о, любий, коханий; О ~ое Дело прост.
-добре діло, нічого собі; ^л человек зват.
прост, чоловіче добрий, друже, голубе;
^ые бранятся — только тешатся погов.
милі посваряться — краще помиряться,
милого друга мила і п^га.
миля миля.
миляга (м. и ж.) прост, миленький, -ого
(м.), миленька, -ої (ж.).
мим театр, ист. мім.
мимеограф спец. мімеограф.
миметйзм биол., мин. міметизм, -у.
мймик уст. см. мимйст.
мймика міміка.
мимикрия биол. мімікрія.
мимйст театр, міміст.
мимйстка театр, мімістка.
мимически нареч. мімічно.
мимический мімічний.
мимо 1. нареч. мимо; (возле, около) поблизу,
побіля и побіля; 2. (кого-чего) предл.
повз (кого-що), мимо (кого-чого); пройти
~мо кого-чего пройти повз кбго-що; пе-
рен. обійти кого-що, пройти мимо кбго-
чбго; пропускать, пропустить ~мо ушей
см, пропускать 1.
мимоездом нареч. разг. мимоїздом.
мимоезжий прост, (о человеке)
мимоїжджий, проїжджий; (о дороге) мимоізний.
мимоза бот. мімоза.
мимозовые в знач. сущ. бот. мімозові, -их.
мимозовый мімозовий.
мимолётно нареч. швидкоплинно; перебіжно;
побіжно. Ср. мимолётный 2.
мимолётность скороминущість, -щості,
швидкоплинність, -ності; перебіжність;
короткочасність. Ср. мимолётный 2.
мимолётный 1. (пролетающий мимо) уст.
перелітний; 2. (быстро исчезающий) ско-
ромин}'щий, скороминучий,
швидкоплинний; поэз. перебіжний;
(кратковременный) короткочасний; (беглый) побіжний.
мимолётом нареч. 1. пролітаючи мимо (повз);
2. см. мимолётно.
мимоходом нареч. мимохідь; (между прочим,
случайно — ещё) між іншим; (вскользь —
ещё) побіжно.
мина1 воєн, міна; подвести (подложить) мну
кому (под кого) перен. підвести (підкласти)
міну кому (під кого).
мина2 (выражение лица) міна; вираз, -у,
вигляд, -у; делать, весёлую (хорошую) ~ну
при плохой игре робити веселу (хорошу)
міну при поганій грі.
мйна3 (монета, мера веса в Греции и др.)
міна.
Мйна (имя) Мйна.
минангкабау мінангкабау (нескл.).
минарет мінарет.
мингрел, мингрелец см. мегрел.
Мингрелия см. Мегрёлия.
мингрелка см. мегрелка.
| мингрельский см. мегрельский.
[ миндалевидный мигдалевйдний.
і миндалевые в знач. сущ, бот, мигдалеві, -их.
миндалевый бот. мигдалевий.
миндалик см. миндалина 2.
миндалина 1. мигдалина; 2. анат. мигдалик,
мигдалина; 3. геол. мигдалина.
миндаль мигдаль, -лю.
миндальник бот. мигдальник.
миндальничанье 1. панькання; 2. потурання.
Ср. миндальничать 1—2.
! миндальничать (с кем-чем) разг. 1.
(нежничать) панькатися (з ким-чим); разе,
маніжитися (з ким-чнм); 2. (проявлять
излишнюю снисходительность) потурати (кому-
чому); ставитися (-влюся, -вишся)
поблажливо (до кого-чого).
миндальный 1. мигдальний, мигдалевий;
2. (перен.: слащавый) разг. солоденький;
нудно-солбдкий.
Минданао Мінданао (нсскл.).
минёр воен. мінер.
минерал мінерал, -у.
минерализатор геол. мінералізатор.
минерализация мінералізація.
минерализировать см. минерализовать.
минерализироваться см. минерализоваться.
минерализовать мінералізувати, -зую, -зуеш.
минерализоваться мінералізуватися, -зує-
ться.
минералог мінералог.
минералогический мінералогічний.
минералогия мінералогія.
минеральный мінеральний.
минёрный воен. мінерний.
минея церк. мінея.
. миниатюра мініатюра; в ~ре в мініатюрі.
миниатюрист жив., лит. мініатюрист.
миниатюристка жив., лит. мініатюристка.
миниатюрность мініатюрність, -ності.
миниатюрный мініатюрний.
минимализм мінімалізм, -у.
минималист мінімаліст.
минималистка мінімалістка.
минималистский мінімалістський.
минимально нареч. мінімально.
минимальность мінімальність, -ності.
минимальный мінімальний.
миниметр спец. мініметр.
минимум мінімум, -у.
минирование воен. мінування.
минированный воен. мінований.
минировать воен. мінувати, -ную, -нуеш.
минироваться воен. мінуватися, -нуеться.
министерский міністерський.
министерство міністерство.
министерша прост, міністерша.
министр міністр.
министр-президент міністр-президент, род.
міністра-президента.
минйстр-резидёнт міністр-резидент, род. мі-
ністра-резидента.

миннезингер
676
мир
миннезингер лит. ист. мінезйнгер.
минный воен. мінний; ~ое поле мінне поле.
минование: по ~нии чего уст. коли (як)
мине що; (о прошлом) коли (як) минуло
що, після чого, по чому.
миновать (несов. и сов.), минуть минати,
минути; (проходить — ещё) проминати,
проминути; (обходить, проходить мимо-
ещё) обминати, обминути, оминати,
оминути; (окончиться — ещё) минатися,
минутися; ~вало лето минуло (проминуло,
минулося, кінчилося, скінчилося) літо;
ему ~н^ло пятнадцать лет йому минуло
(сповнилося, зрівнялося) п'ятнадцять
років; ~нуя подробности не вдаючись у
подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці;
опасность ~вала небезпека минула
(минулася); чем? быть, того не ~вать см.
быть 1.
миноваться несов. уст. минатися, минати.
минога зоол. мінога.
ми ного вые в знач. сущ. зоол. міногові, -их.
миноговый, миножий міноговий.
миноискатель воен. міношукач, -а.
миномёт воен. міномет.
миномётный воен. мінометний.
миномётчик воен. мінометник.
миноносец мор. міноносець, -сця.
миноноска мор. уст. мінонбска.
миноносный мор. міноносний.
минор муз., перен. мінор, -у.
минорка с.-х. мінбрка.
минорно нареч. муз., перен. мінорно.
минорность муз., перен. мінбрність, -ностІ.
минорный муз., перен. мінорний;
настроиться на ~ый лад (тон) перен. настроїтися на
мінорний лад (тон).
минотавр миф. мінотавр.
Минск Мінськ.
Минская область Мінська область.
минский мінський.
минтай ихт. минтай.
минувшее в знач. сущ. минуле, -ого,
минувшина.
минувший 1. прич. який (що) минув и т. п.;
см. миновать; 2. в знач. прил. минулий.
минус мінус.
Минусинск Мінусінськ.
минускулы лингв, мінускули, -лів; ~л ед.
мінускул.
минускульный лингв, мінускульний.
минусовый мінусовий.
минута 1. (мера времени) хвилина;
(короткий промежуток времени разг.— ещё)
часина, уменьш.-ласк. часинка; без десяти
~т пять часов без десяти хвилин п'ять
годин, за десять хвилин п'йта година;
без пяти ~т кто шутл. без п'яти хвилин
хто; трохи не хто, майже хто; десять ~т
шїтого десять хвилин на п'йту; в добрую
*ту у дббру хвилину (пору); в [одну]
~ту (тотчас) в [одну] хвилину, за
хвилину; разг. хвилиною; в первую ~ту (сна
чала) у першу хвилину; жить ~той жити
хвилиною; как одна ~та [пройти,
пролететь) (очень быстро, незаметно) як одна
хвилина [пройти, пролетіти, промайнути];
~та в ~ту (точно) хвилина в хвилину;
~ту внимания хвилину уваги; <*ты покоя
нет спочинку ні хвилинки, спокійної
хвилини немає (нема); на ~ту на хвилину;
[одну] ~ту [одну] хвилину; свободная
~та вільна (реже зайва) хвилина; сию
~ту см. сей; с ~ты на ~ту з хвилини на
хвилину, щохвилини, кожної хвилини,
[у] кожну хвилину; (вот-вот) от-от, ось-
ось; через (спустя) ~туза (через) хвилину,
за кілька хвилин; разг. за часинку, через
якусь часинку; 2. (часть градуса) мінута.
минутка ласк, хвилинка, хвилька; часинка,
часиночка; на ~ку на хвилинку, на
часиночку; [одну] ~ку [одну] хвилинку. Ср.
минута 1.
минутный 1. хвилинний; 2. мінутний. Ср.
минута 1—2.
минуточка уменьш.-ласк. хвилиночка,
хвилинонька, хвилька, хвилечка; часиночка;
на ~ку на хвилиночку, на часиночку.
Ср. минута 1.
минуть см. миновать.
минуться уст. минутися, минути.
миньон1 полигр. міньйон.
миньон2 муз. міньйон.
миограф спец. міограф.
миозйт мед. міозит, -у.
миокард» миокардий анат. міокард, міокардій.
миокардит мед. міокардит, -у.
миолог анат. міолог.
миологический анат. міологічний.
миология анат. міологія.
миома мед. міома.
миопйя мед. міопія.
миоцен геол. міоцен, -у.
миоценовый геол. міоценовий.
мир * 1. світ, -у;] (вселенная — ещё) всесвіт,
-у; происхождение ~ра походження світу
(всесвіту); ~р социализма світ соціалізму;
научный ~р науковий світ; 2. (сельская
община) ист. громада, мир; всем ~ром
усією громадою, усім миром; 0 быть
(оказаться) отрезанным от ~ра бути
(опинитися, виявитися) відрізаним від світу;
не от ~ра сего не від миру сього;
несьогосвітній; пойтй (ходить, идти и т. п.)
по миру уст. піти (ходити, іти и т. п.)
з торбою (з торбами, по світу), піти
(ходити, іти и т. п.) по миру, [піти] старцювати
(жебракувати); пустить по миру кого уст.
пустити [по миру] з торбами кого, пустити
по миру кого; уйтй (переселиться) в
лучший (в иной, в другой) ~р торж. уст.
піти (переселитися) в кращий (в інший)
світ; на ~ру и смерть красна поел, на людях
(на миру) і смерть красна.

мир
677
мистический
мир2 1. (отсутствие вражды, войны, ссоры)
мир, -у; (согласие — ещё) згода, злагода;
(спокойствие — ещё) спокій, -кою и -кою;
жить в ~ре с кем см. жить 1; 2.
(соглашение) мир; (прекращение войны — ещё)
замирення; О ~Р кому-чему мир кому-
чому; ~р дому сему уст., шутл. мир дому
сьому; ~р праху чьему мир праху
чийому; с ~ром [иди, поезжай] з богом [іди,
їдь]; с ~ром отпускать з миром (з богом)
відпускати; худой ~р лучше доброй ссоры
поел, краща солом'яна згода, ніж золота
звада; солом'яна згода краща за золоту
зрзду; краще цнота у болоті, як нецнота
у золоті.
мираб спец, мі раб.
мирабелевый мірабелевий.
мирабель сад. мірабель, -лі.
мирабельный см. мирабелевый.
мирабилит мин. мірабіліт, -у.
мираж міраж, -у.
миражный міражний.
миракль театр, ист. міракль, -ля.
мирволение разг. потурання.
мирволить разг. потурати.
мирза мірза.
мириады книжн. міріади, -ріад.
мирика (Мугіса Ь.) бот. восковйк, -а,
восковник, мірика.
мйриковый восковикбвий, восковниковий,
міри ковий.
мирить мирити, -рю, -риш.
мириться миритися, -рюся, -ришея.
мирно нареч. мирно.
мирной уст. мйрний.
мирный мйрний.
мйро церк. миро; одним ~ром мазаны одним
миром мирбвані (казані).
мировая в знач. сущ. разг. мирова, -6Ї.
мировоззрение світогляд, -у; марксистско-
ленинское ~ние марксйстсько-ленінський
світогляд.
мировоззренчески нареч. світоглядно.
мировоззренческий світоглядний.
мировой * 1. світовий; (всемирный — ещё)
всесвітній; ~ая скорбь лит. ист. світова
скорбота; 2. (замечательный) прост,
чудовий, славний, знаменитий.
мировой2 1. (прил.: примирительный)
мировий; 2. в знач. сущ. разг. мировий, -ого;
О ~6й судья* мировий суддй.
мироед разг. глитай, -тая.
мироедский разг. глитайський.
мироедство разг. глитайство.
мироздание (вселенная) книжн. світобудова;
всесвіт, -у.
мирок 1. (узкий круг людей) товариство,
гурток, -тка; 2. (персн.: узкая область
чего-л.) маленький світ (-у).
миролюбиво нареч. миролюбно.
миролюбивость миролюбність, -ності.
миролюбивый миролюбний.
миролюбие миролюбність, -ності,
миролюбиво.
мирон ихт. марена, усач, -а.
Мирон (имя) Мирон.
миронарушитель уст. миропорушник.
миронарушйтельница уст. миропорушниця.
мироносица церк., перен. ирон. мироносиця.
мироощущение світовідчування,
світовідчуття.
миропознание світопізнаннй.
миропомазание церк. миропомазання.
миропонимание світорозуміння;
(мировоззрение) світогляд, -у.
Мирослав Мирослав.
Мирослава Мирослава.
миросозерцание світогляд, -у.
миросозерцательный світоглядний.
миротворец уст., ирон. миротворець, -рця.
миротворный уст. миротворний.
миротворство уст. миротворство.
миротворческий уст.г миротворницький.
мйрра бот. и пр. мирра.
мирровый мирровий; ~ое дерево бот.
миррове дерево, мйрра.
мирской 1. (людской; связанный с обыденной,
«земной» жизнью) уст. мирський;
людський и людський; (светский — ещё)
світський; ~ая молва людський поговір
(поголос); 2. громадський, мирський; ~ая
сходка сход, -у, громада; ер. мир1 2.
мирт, мирта (Мугіиз Ь.) бот. мирт, мирта.
миртовые в знач. сущ. бот. миртові, -их.
миртовый бот. миртовий.
мирянин церк., уст. мирянин.
мирянка церк., уст. мирянка.
мйса уст. мйса (обл.).
миска миска; (неглубокая) полумисок, -ска.
мисочный мисковий.
мисе міс (нескл., ж.).
миссионер місіонер.
миссионерка місіонерка.
миссионерский місіонерський.
миссионерство місіонерство.
мйссис місіс (нескл.у ж.).
Миссисипи Міссісіпі (нескл.).
миссия місія.
Миссури Міссурі (нескл.).
мйстер містер.
мистерия рел. ист., иск. містерія.
мйстик містик.
мистика містика.
мистификатор книжн. містифікатор.,
мистификаторский книжн. містифікаторський.
мистификация книжн. містифікація.
мистифицированный книжн. містифікований.
мистифицировать книжн. містифікувати,
-кую, -куєш.
мистифицироваться книжн. містифікуватися,
-кується.
мистицизм містиийзм, -у.
мистически нареч. містично.
мистический містичний.

мистичность
678
мнимоумерший
мистичность містичність, -ності.
мистичный містичний.
мистраль метеор, містраль, -лю.
мистрис уст. містрис (нескл., ж.).
митенка уст. мітенка.
митинг мітинг, -у.
митингование разг. мітингування.
митинговать разг. мітингувати, -гую, -гуеш.
митинговщина прост, мітингування.
митинговый мітинговий.
миткалёвый текст*, міткалевий.
миткаль текст, міткаль, -лю.
миткальный см. миткалёвый.
митоз биол. мітоз, -у.
мйтра церк. митра.
митральеза воєн, ист. мітральєза.
митрополит церк. митрополит.
митрополйтский церк. митрополйтський.
митрополичий церк. митрополичий,
митрополита (род. п.).
митрополия церк. митрополія.
Митрофан Митрофан.
миттель тип. мітель, -лю.
миттельшпиль шахм. мітельшпіль, -лю.
миф міф.
мифически нареч: міфічно.
мифический міфічний.
мифичность міфічність, -ності.
мифичный міфічний.
мифолог міфолог.
мифологический міфологічний.
мифология міфологія.
мифотворчество міфотворчість, -чості.
Михаил Михайло.
Михайли на Михайли на.
Михей Михей.
мицелий бот. міцелій, -лію.
мицелла спец. міцела.
Мичиган Мічіган, -у.
мичман мор. мічман.
мичманка (фуражка) мічманка.
мичманский мор. мічманський.
мичуринец мічурінець, -нця.
Мичуринск Мічурінськ.
мичуринский мічурінський.
мишари мишарі, -рів; ^шарь ед. мишар, -6.
мишенный мішеневий.
мишень мішень, -ні.
мйшка, мишу к разг. ведмедик, ведмедько.
мишура 1. сухозлітка, сухозлбтиця, мішура;
(сусальное золото) шумиха; 2. перен.
мішура; (обманчивость) облудність, -ності.
мишурность мішурність, -ності; облудність.
Ср. мишура 2.
мишурный 1. сухозлітний, сухозлбтний,
мішурний; 2. мішурний; облудний. Ср.
мишура 1—2.
младенец дитйна, немовлй, -лйти.
младенчески нареч. по-дитйчому, по-малё-
чому.
младенческий дитйчий; разг. малечий; реже
дитинячий, немовлячий.
младенчество дитинство; (младенческий
возраст — ещё) дитячі літа (роки).
младенчик ласк, дитйнка, немовлятко.
младогегельянец филос. молодогегельянець,
-нця.
младогегельянство филос.
молодогегельянство.
младограмматик лингв, молодограматик.
младограмматический лингв,
молодограматичний.
младой поэз., уст. см. молодой 1.
младописьменный лингв, молодописемний.
мл&дость поэз., уст. см. молодость.
младотурёцкий полит, ист. молодотурецький.
младотурки полит, ист. молодотурки, -ків.
младше сравн. ст. прост. 1. прил.
молодший; 2. нареч. молодше.
младшенький уменьш.-ласк. молбдшенький;
меншенький. Ср. младший.
младший молодший; (по возрасту — ещё)
менший; [самый] ~ий наймолодший; ~ее
поколение молодше покоління; мий брат
молодший (наймолодший, менший,
найменший) брат; ~ий в семье наймолодший
(молодший) в родині (у сім'ї).
млёко поэз., уст. см. молоко.
млекопитающие сущ. зоол. ссавці, -ців;
~щее ед. ссавець, -вця.
мление мління, умлівання.
млеть мліти, умлівати.
млечники бот. молочні судини.
млечный поэз., уст. молочний; Млечный
Путь астр. Молочний Шлях, Чумацький
Шлях, Чумацька Дорога; ~ый сок бот.
молочний сік; ~ые сосуды бот. молочні
судини.
мм межд. мм.
мнемоник спец. мнемонік.
мнемоника мнембні ка.
мнемонический мнемонічний.
мнемотехника мнемотехніка.
мнемотехнйческий мнемотехнічний.
мнение думка; (взгляд на что-л.—- ещё)
погляд, -у; (предположение) гадка;
обменяться ^ниями обмінитися думками
(поглядами); по моєму мнию на мою думку, на мій
погляд, по-мбєму; при своём ~нии
оставаться, остаться при своїй думці залишатися,
залишитися (лишатися, лишитися,
зоставатися, зостатися); разделять чьё ~ние
поділяти чию думку (чий погляд); я того
а/ния, что... я тієї (такої) думки, що...
мнимо нареч. мнимо; уйвно; вигадано;
удавано. Ср. мнимый.
мнимобольной удаванохворий; мнимохвбрий;
разг. нібитохворий.
мнимость мнймість, -мості; уявність, -ності;
вигаданість; удаваність; позірність; не-
справжність. Ср. мнимый.
мнимоумерший уявновмерлии, мнимовмёр-
лий; разг. нібитовмерлий.

мнимый
679
многозначительность
мнимый мнймий (редко); (воображаемый)
уявний; (вымышленный) вигаданий; (при*
творный) удаваний; (кажущийся)
позірний; (ненастоящий) несправжній; ~ые
числа мат. уйвні числа.
мнительно нареч. помисливо; недовірливо;
підозріливо. Ср. мнительный.
мнительность помисливість, -вості;
недовірливість; підозріливість. Ср. мнительный.
мнительный помисливий; (недоверчивый) къ-
довірливш;(подозрительньій)тдозріливии.
мнить думати; (предполагать — ещё)
гадати; (представлять себе, воображать)
уявляти; много (высоко) ~ть о себе надто
багато думати про себе, бути надто високої
думки про себе, надто заноситися.
мниться уст. думатися; (казаться — ещё)
здаватися (здається); (представляться —
ещё) уявлятися; ~тся мне думається
(здається) мені.
многажды нареч. уст. багато разів (раз),
неодноразово.
многие 1. прил. багато, багато хто, багато
які; А/ие годы багато років; по ~им
причинам з багатьох причин; ~ие мужчины
багато хто з чоловіків, багато які чоловіки;
~ие деревья посохли багато які дерева
посохли (повсихали), багато дерев посохло
(повсихало); ^ая лёта церк. мнбгі літа,
многая літа; 2. в знач. сущ. багато хто,
багато, -тьбх; ~ие так думают багато хто
так думає; ~ие из нас багато хто з нас,
багато з нас; ~их я здесь знаю багатьох
я тут знаю, багато кого я тут знаю.
много* нареч. 1. багато; разг. багацько;
ни то ни мало не мало не багато, не
більше не менше; по *ту чего по багато чого;
2. (при сравн. ст.: значительно,
гораздо) багато, далёко, значно.
многоактный театр, багатоактний.
многоатомный физ. багатоатомний.
многобожие рел. многоббжжя, многоббж-
ність, -ності.
многоборец спорт, багатоббрець, -рця.
многоборье спорт, багатоборство.
многобрачие 1. этногр. багатошлюбність,
-ності, полігамія; 2. зоол. полігамія;
3. бот. однодомність.
многобрачный 1. этногр. багатошлюбний,
полігамний, полігамічний; 2. зоол.
полігамний, полігамічний; 3. бот. однодомний.
многовалентный физ. багатовалентний.
многовалковый техн. багатовалковий.
многовато нареч. разг. забагато,
багатенько; (изрядное количество) чимало, разг.
чималенько.
многовековой багатовіковий и багатовіковий.
многовёрстный багатоверстбвий, багатовёрст-
«ий.
многовластие багатовладдя.
многоводность багатоводість, -дості,
багатоводність, -ності.
многоводный багатоводий, багатоводний,
водяний.
многоводье багатоводдя, багатовіддя.
многоглаголание уст., ирон.
багатомовність, -ності; разг. просторікування,
просторікання.
многоглаголиво нареч. уст., ирон. велеречиво,
велемовно; багатомовно.
многоглаголивый уст., ирон. велеречивий,
велемовний; багатомовний.
многогнёздный багатогніздий.
многоговорящий який (що) багато говорить;
(выразительный) промовистий; ~ий факт
факт, який (що) багато говорить; ~ий
взгляд промбвистий погляд.
многоголовый багатоголовий.
многоголосие муз. и пр. багатоголосся,
многоголосный см. многоголосый.
многоголосо нареч. багатоголосо.
многоголосый багатоголосий, багатоголосний.
многогранник мат. многогранник.
многогранно нареч. багатогранно.
многогранность багатогранність, -ності.
многогранный 1. мат. многогранний; 2. пе-
рен. багатогранний.
многогрешный уст., шутл. великогрішний.
многодетность багатодітність, -ності.
многодетный багатодітний.
многодисковый техн. багатодйсковий.
многодневный багатоденний.
многодомный бот. багатодбмний.
многодумный багатодумний.
многое в знач. сущ. багато що, багато дёщо,
багато; во ~ом он .прав багато в чому (дё
в чому, в дечому) він має рацію.
многожанровость багатожанровість, -вості.
многожанровый багатожанровий.
многожёнец багатоженець, -иця.
многоженство багатоженство.
многожильный техн.^ багатожильний; ~ый
кабель эл. багатожильний кабель.
многозаря'дный багатозарядний.
многоземелье багатоземелля.
многоземельный багатоземельний.
многознайка (м. и ж.) ирон. багатознайко
(м.), багатознайка (ж.), всезнайко (м.),
всезнайка (ж.).
многознайство ирон. багатознайство,
всезнайство.
многознаменательно см. многозначительно.
многознаменательность см.
многозначительность.
многознаменательный см.
многозначительный.
многозначаще см. многозначительно.
многозначащий см. многозначительный.
многозначительно нареч. багатозначно,
значуще, значливо; промовисто. Ср.
многозначительный.
многозначительность багатозначність, -ності,
значущість, -щості, значливість, -вості;
промовистість, -тості. Ср. многозначительный.

многозначительный
680
многосаженныи
многозначительный багатозначний,
значущий, значливий; (выразительный — ещё)
промовистий.
многозначность 1, багатоцифровість, -вості;
многозначність, -ності, багатозначність;
2. багатозначність. Ср. многозначный 1—2.
многозначный 1. мат. (имеющий много
знаков) багатоцифровий; (имеющий много
значений) многозначний, багатозначний;
2. лингв, багатозначний.
многозуб ихт. багатозуб.
многоквартирный багатоквартирний.
многокилометровый багатокілометровий.
многоклеточный биол. багатоклітинний.
многоковшовый техн. багатоковшёвий.
многоколейный ж.-д. багатоколїйний.
многоколенчатые в знач. сущ. зоол.
багатоколінчасті, -их, багатоколінчаті.
многоколенчатый багатоколінчастий, багато-
колінчатий.
многокбмнатный багатокімнатний.
многокорпусный спец. багатокорпусний.
многокрасочный 1. полигр. багатоколірний;
2. (многоцветный) багатобарвний,
барвистий, багатоколірний; 3. перен.
барвистий, багатобарвний, різноманітний.
многократно нареч. багато (кілька) разів
(раз), багаторазово.
многократность 1. багаторазовість, -вості,
кількаразбвість; 2. мат., грам, многократ-
ність, -ності.
многократный 1. багаторазовий,
кількаразовий; 2. мат. у грам, многократний.
многоламповый радио багатоламповий.
многолезвийный спец. багатолезовий.
многолемёшник с.-х. багатолемішник.
многолемешный с.-х. багатолемішний, ба-
гатолемешёвий.
многолепестковый бот. багатопелюстковий.
многолёсный лісистий, багатий на ліси.
многолёсье лісйстість, -тості.
многолетие 1. уст. довголіття, багатоліття;
2. цсрк. многоліття.
многолетний 1. багаторічний, багатолітній;
2. (о человеке) довголітній, багаторічний,
багатолітній; 3. бот. довголітній,
багаторічний, багатолітній, великолітній.
многолетник бот. багатолітник.
многоликий багатолиций, -ця, -це,
багатоликий.
многолйкость багатоликість, -кості.
многолошадный багатокінний.
многолюдно нареч. багатолюдно; уст.
велелюдно.
многолюдность багатолюдність, -ності; уст.
велелюдність.
многолюдный багатолюдний; уст.
велелюдний.
многолюдство, многолюдье багатолюдність,
-ності; уст. велелюдність, велелюддя.
многоместный на багато місць,
багатомісний.
многомесячный багатомісячний.
многометровый багатометровий.
многомиллионный багатомільйонний.
многомилостивый уст. великомилостивий и
великомйлостивий.
много-много (нареч.: самое большее) разг.
щонайбільше, не більше як.
многомоторный техн. багатомоторний.
многомужество, многомужие багатомужжя.
многонациональное™ багатонаціональність,
-ності.
многонациональный багатонаціональний.
многоначалие багатоначальність, -ності.
многонедёльный багатотижнёвий.
многоногий багатонбгий.
многоножка 1. (Роїуройіит Ь.) бот.
багатоніжка; 2. зоол. багатоніжка.
многонько прост, см. многовато.
многообещающе нареч. багатонадійно,
великонадійно, багатообіцяюче, багатсобі-
цяльно.
многообещающий багатонадійний,
великонадійний, багатообіцяючий, багатообіцяльний.
многообразие різноманіття, різноманітність,
-ності.
многообразно нареч. різноманітно.
многообразность різноманітність, -ності.
многообразный різноманітний.
многообъёмлющий багатоосяжний;
(всеобъемлющий) всеосяжний.
многооконный бататовіконний.
многооперационный спец, багатоопераційний.
многоопытность великодосвідченість, -ності.
многоопытный дуже (вельми) досвідчений,
великодосвідчений.
многоотраслевой багатогалузевий.
многопланово нареч. багатопланово.
многоплановость багатоплановість, -вості.
многоплановый багатоплановий.
многоплемённый багатоплемінний.
многоплодие, многоплодность багатоплідність,
-ності, плодючість, -чості; родючість. Ср.
многоплодный.
многоплбдный багатоплідний, плодючий;
(о растениях — ещё) родючий.
многополье с.-х. багатопілля.
многопольный с.-х. багатопільний.
многопредмётный багатопредметний.
многопудовый багатопудбвий.
многорезцовые а знач. сущ. зоол. багаторіз-
цеві, -их.
многорезцовый багаторізцевий.
многоречиво нареч. багатомовно, велемовно;
разг. просторікувато; уст. велеречиво.
многоречивость багатомовність, -ності,
велемовність; разг. просторікуватість, -тості;
уст. велеречивість, -вості.
многоречивый багатомовний, велемовний;
разг. просторікуватий; уст. велеречивий.
многорядный багаторядний.
многосажённый багатосажнёвий, багатосаж-
ньовйй.

многосемейность
681
множество
многосемейность багатосімейність, -ності,
великосімейність.
многосемейный великородйнний,
великосімейний.
многосемейный бот. багатонасінний.
многосильный техн. багатосильний.
многослов балакун, -а (разг.), разг.
говорун, -а.
многословие багатослівність, -ності; разг.
просторікування, просторікання.
многословно нареч. багатослівно.
многословность багатослівність, -ності; разг.
просторікуватість, -тості.
многословный багатослівний; разг.
просторікуватий.
многосложность1 филол. багатоскладовість,
-вості.
многосложность2 велика
(надзвичайна)складність (-ності). Ср. многосложный2.
многосложный г филол. багатоскладовий.
многосложный2 (чрезвычайно сложный) дуже
(надзвичайно, вельми) складний.
многослойный багатошаровий.
многосменный багатозмінний.
многоснежный багатий на сніг, багатосніж-
ний.
многоснежье багатосніжність, -ності.
многосоставный багатоскладний.
многостаночник багатоверстатник.
многостаночница багатоверстатниця.
многостаночный багатоверстатний.
многоствольный 1. (о деревьях)
багатостовбурний; (о злаках, травах) багатостеблий;
2. воєн, багатоствбльний.
многостепенность багатоступневість, -вості,
багатоступінність, -ності.
многостепенный багатоступнёвий,
багатоступінний; ~ая система выборов багатоступ-
нёва (багатоступінна) система виборів.
многостопный поэт, багатостопний.
многосторонне нареч. різносторбнньо,
різнобічно, багатосторбнньо, багатобічно. Ср.
многосторонний 3.
многосторонний 1. мат. многобічний, много-
сторбнній; 2. (обязательный для
нескольких заинтересованных сторон)
багатосторонній, багатобічний; ~ее соглашение
багатостороння (багатобічна) угода; 3. (пе-
рен.: разносторонний) різносторбнній,
різнобічний, багатосторонній, багатобічний.
многосторонность 1. многосторонность,
-ності; 2. багатосторонність, багатобічність;
3. різносторбнність, різнобічність,
багатосторонність, багатобічність. Ср.
многосторонний 1—3.
многострадальный багатостраждальний, ба-
гатострадний, великострадний.
многострунный багатострунний.
многоступенчатый техн. багатоступінчастий,
багатоступінчатий; (о лестнице) багато-
східчастий; ~ая ракета багатоступінчаста
(багатоступінчата) ракета.
многотёмность багатотемність, -ності.
многотёмный багатотемний.
многотиражка разг. великотиражка,
багатотиражка.
многотиражность великотиражність, -ності,
багатотиражність.
многотиражный великотиражний,
багатотиражний.
многотомность багатотомність, -ності.
многотомный багатотомний.
многотоннажный спец. багатотоннажний.
многотонный багатотонний.
многоточие грам, крапки, *пбк, три крапки.
многотрудный великотрудний, многотрудний.
многотысячный багатотисячний.
многоуважаемый вельмишановний,
високошановний, високоповажний,
високоповажаний.
многоугольник мат. многокутник.
многоугольный мат. многокутний.
многоукладный багатоукладний.
многоумный великорозумний.
многоустка зоол. багатоустка.
многоучёный великовчёний, дуже (вельми)
вчений.
многофазный техн. багатофазний,
багатофазовий.
многофигурный багатофігурний.
многохлёбный багатохлібний; (урожайный —
обычно) урожайний.
много хоженый хбджений, уторований.
многоцветковый бот. багатоквітковий.
многоцветница энтом. сонцевик, -а.
многоцветный* 1. багатобарвний,
багатоколірний; 2. полигр. багатоколірний.
многоцветный2 см. многоцветковый.
многоцённость уст. дорогоцінність,
-ності, коштовність.
многоценный уст. дорогоцінний,
коштовний.
многочасовой багатого динний.
многочелночный текст, багаточовниковий.
многочисленность численність, -ності.
многочисленный численний.
многочлен мат. многочлен.
многочленный 1. багаточленний; 2. мат. мно-
гочлённий.
многошпйндельный техн.
багатошпиндельний.
многошумный гомінливий, гомінкий, гомон-
ливий; (крикливый — ещё) галасливий.
многоэтажный багатоповерховий.
многоядерный спец. багатоядерний.
многоязычный 1. багатомовний; 2. уст.
см. многословный.
многоярусный багатоярусний.
множенный мат. множений.
множественность множинність, -ності.
множественный множинний; *ч)е число грам.
множина.
множество 1. (большое количество) сила,
безліч, -і; (многочисленность) числен-

множимое
682
модифицированный
ність, -пості; во ~ве у великій кількості;
без ліку; 2. мат. множина.
множимое в знач. сущ. мат. множене, -ого.
множимый мат. мнбжений.
множитель мат. множник.
множительный спец. множний,
розмножувальний. ,
множить 1. мат. множити; 2. (увеличивать
в количестве) збільшувати, -шую, -шуєш,
множити.
множиться 1. множитися; 2. збільшуватися,
-шується, множитися. Ср. множить 1—2.
МНР (Монгольская Народная
Республика) МНР (Монгольська
Народна Республі ка).
мобилизационный мобілізаційний.
мобилизация мобілізація.
мобилизованность мобілізбваність, -ності.
мобилизованный мобілізований.
мобилизовать мобілізувати, -зую, -зуєш.
мобилизоваться мобілізуватися, -зуюся, -зуеш-
ся.
мобйль ист. мобіль, -ля.
мобильность мобільність, -ності.
мобильный мобільний.
Могадишо Могадішо (нескл.).
могар (8еіагіа ііаііса Р. В.) бот. лишій
(-шію) італійський, бор, -у, могар, -у,
чумиза.
могиканин могіканин; "~кане мн. могікани,
-кан; последний из *>кан останній з
могікан.
могиканка могіканка.
могила 1. могила; (могильная яма — ещё)
яма; быть на краю ~лы рит. бути на краю
могили, бути (лежати) при смерті, однією
(одною) ногбю в ямі стояти; до [самой]
~лы до [самої] могили, до [самої] домовини,
аж до могили; найти [себе] ~лу ігерен.
знайти [собі] могилу (смерть, кінець);
обл. пожити смерті; рыть (копать) ~лу
ком? перен. разг. копати йму кому; свести в
~лу кого разг. звести (покласти) в могилу
(в домовину) кого, покласти в яму (в
домовину) кого; смотреть (глядеть) в ~лу
перен. разг. дивитися в могилу; сойтй
в ~лурит. піти (лягти) в могилу (в землю),
зійти з світу (в могилу), лягти в йму
(в домовину), спочити в могилі; умерти
(умру, умреш), померти; унести [с собой]
в ~лу что рит. узйти (забрати) [з собою]
в могилу (в домовину) що; 2. в знач. сказ,
перен. разг. могила.
Могилёв (город в БССР) Могильов.
Могилёв-Подольский (город в УССР)
Могил ів-Подільський, род. Могил ева-Поділь-
ського.
Могилёвская область Могильбвська ббласть.
могилевский могильовський. Ср. Могилёв.
могилка уменьш.-ласк. могилка.
могильник 1. археол. могильник; 2. орн.
могильник; 3. бет. барвінок, -нку.
могильный могильний.
могйльщик 1. могильник, могильщик,
гробар, -й; 2. энтом. гробарик, могили к,
-а, могильник.
могол ист. могол.
могутный обл., ф о л ь к. см. могучий.
могуче нареч. могутньо; потужно. Ср.
могучий.
могучесть могутність, -ності.
могучий могутній; (мощный— ещё) потужний.
могущественно нареч. могутньо.
могущественность могутність, -ності; разг.
потуга.
могущественный могутній.
могущество могутність, -ності; разг. потуга.
мода мода; войти в «~ду увійти в моду, стати
модним; выйти из ^ды вийти з моди.
модальность лог., лингв, модальність, -ності.
модальный лог., лингв, модальний.
моделизм техн. моделізм, -у.
моделировальный спец. моделювальний.
моделирование спец. моделювання.
моделированный спец. модельований.
моделировать спец. моделювати, -люю, -люеш.
моделироваться спец. моделюватися, -люється.
моделировка иск. моделювання.
моделист спец. моделіст.
моделистка спец. моделістка.
модель модель, -лі; для «^ли перен. прост.
для моделі.
модельер спец. модельєр.
модельный модельний.
модельщик спец. модельник.
модельщица спец. модельниця.
модеріто муз. 1. нареч. модерато; 2. сущ.
модерато (нескл., ср.).
модератор муз., техн. модератор.
модерн модерн, -у; стиль ~н стиль модерн.
модернизатор модернізатор.
модернизаторами модернізаторський.
модернизация модернізація.
модернизирование модернізування.
модернизированный модернізований.
модернизировать модернізувати, -зую, -зуєш.
модернизироваться модернізуватися, -зує-
ться.
модернизм модернізм, -у.
модернизованный см. модернизированный.
модернизовать см. модернизировать.
модернизоваться см. модернизироваться.
модернист модерніст.
модернистка модерністка.
модернистский модерністський.
Модест Модест.
модий ист. мбдій.
модильон архит. модильйбн.
модистка уст. модистка.
модификатор спец. модифікатор.
модификационный книжн. модифікаційний.
модификация книжн. модифікування.
модифицирование книжн. модифікування.
модифицированный книокн.
модифікований.

модифицировать
683
мокнущий
модифицировать книжн. модифікувати, -кую,
-куєш.
модифицироваться книжн. модифікуватися,
-кується.
модник разг. модник.
модница разг. модниця.
модничанье разг. мбдничання.
модничать разг. мбдничати.
модно нареч. модно.
модность модність, -ності.
модный модний.
модулирование муз., физ. модулювання.
модулированный муз., физ. модульований.
модулировать муз., физ. модулювати, -люю,
-люєш.
модулироваться муз., физ. модулюватися,
-люється.
модуль спец. модуль, -ля.
модульный спец. модульний.
модулятор техн. модулятор.
модуляторный физ. модуляторний.
модуляционный муз. модуляційний.
модуляция муз., физ. и пр. модули ці я.
модус книжн. модус, -у.
моевка орн. трипалий мартин.
моечный спец. мийний; ~ая машина мййна
машина.
можжевелина обл. ялівцева йгода (Ягідка).
можжевёловка разг. ялівцівка.
можжевёловый ялівцевий.
можжевельник, разг. можжевель 1. (Іипіре-
ги& Ь.) бот. яловёць, род. ялівцю, реже
ялівець; 2. собир. ялівник, -а.
можно предик, можна; как ~но больше
см. как 3; как ~но лучше см. лучше 1;
как [это] ~но, разве ^но р а з г. де там,
де ви бачили, що ви кажете, як (хіба) можна.
мозазавр палеонт. мозазавр.
мозаика иск., бот., пер єн. мозаїка.
мозаиковый иск. уст. мозаїковий.
мозайст см. мозаичист.
мозайчески см. мозаично.
мозаический иск. мозаїчний.
мозаичист, мозаичник иск. мозаїст.
мозаично нареч. иск. мозаїчно.
мозайчность иск. мозаїчність, -ності.
мозаичный иск. мозаїчний.
Мозамбик 1. (город) Мозамбік, -а; 2.
(колония) Мозамбік, -у.
мозамбйкский мозамбіцький.
Мозамбйкский пролив Мозамбікська протока.
мозг 1. анат., перен. мбзок, -зку; 2. ~гй
(мн.: умственные способности) разг.
розум, -у; разг. глузд, -у, тямка; З. ~гй
мн. кул. мозок; О вправить ~гй прост.
уставити клёпку; [испорченный] до ~га
костей разг. [зіпсований] до самих (аж до)
кісток; *тй набекрень у^ кого прост,
вивихнутий [шкереберть] мбзок у кого; ~гй
не варят у кого прост, забракло рбзуму
(мозку) кому, не сповна рбзуму хто, клёпки
(глузду, тямки) немає (нема, бракує) [в
голові] в кого, клёпки (глузду, тями)
бракує [в голові] кому, не всі дома в кого,
немає (нема) клею в голові в кого; с том,
с ~гами прост, з головою, головатий,
мізкуватий; розумний, з розумом, тямовитий,
тямущий, реже тямучий; шевелить
(раскидывать) ~гами прост, мізкувати, -кую,
-куєш, крутити мозком, метикувати, -кую,
-куєш, розкидати розумом (думками);
міркувати, -кз^ю, -куєш, розмірковувати, -кб-
вую, -кбвуєш [як слід, гаразд].
мбзгло нареч. прост, вогко, сиро.
мозглый прост, вогкий, гнилий, сирий.
мозглявый прост, миршавий; квблий,
хирлявий, хиренний, хирний, хирий, хирявий.
мозгляк прост, миршавець, -вця, миршавий,
-ого, хирлйк, -а; (ничтожество) нікчема,
нікчемник.
мозговать прост, мізкувати, -кую, -куєш,
метикувати, -кую, -куєш; (размышлять)
міркувати, -кую, -к^єш.
мозговитый 1. прост, мізкуватий, головатий,
тямовитий, тямущий, реже тямучий; 2.
(наполненный мозгом) прост, з мозком.
мозговой мозковий.
мозжечок анат. мозочок, -чка.
мозжйть разг. 1. (ныть, ломить) нити,
ломити, -мить; 2. (кого) перен. золити, -лю,
-лиш (кого), дозоляти (кому), гризти (кого).
мозолйн фарм. мозолін, -у.
мозолистость мозолистість, -тості,
мозолястість.
мозолистый мозолистий, мозолистий; разг.
мозолений, мозбляний.
мозолить мозолити; (преим. ноги, перен.—
ещё) муляти, мулити; ~ть глаза кому
перен. разг. муляти (мулити, мозолити)
очі кому; ~ть язык перен. прост, лй пати
(плескати и т. п). язиком, муляти
(милити, мозолити) язика (язик).
мозоль мозоля, -лі, мозоль, -лй.
мозольный мозольний.
Мозырь Мбзир, -я.
Моисей Мойсёй, Мусїй.
мой мест, мій, род. мого (ж. мой, род. моєї,
ср. моё, род. мого); до моего дожить
(дотянуть и т. п.) разг. до мого дожити (дотягти
и т. п.); моя* взяла разг. мой взяла; с моё
разг. стільки, скільки (як) я.
мойва ихт. мойва.
мойка 1. (действие) миттй; (стирка белья)
праннй, праттй; 2. (приспособление)
мийка, мийниця.
мойный спец. мййний.
мойщик спец. мййник.
мойщица спец. мийниця.
мокасины мокасини, -нів.
Мб кий Мбкій.
мокко мбкко (нескл., ср.).
мокнуть мокнути, мокти, -кну, -кнеш.
мокнущий мбкнучий; <*ий лишай мед.
мокнучий лишай.

мокбй
684
молнировать
мокбй ихт. уст. акула.
мокренький ласк, мокренький.
мокренько нареч. ласк, мокренько.
мокрёть мокріти, мокрішати.
мокрёхонький прост, мокрісінький.
мокрёхонько нареч. прост, мокрісінько.
мокрец 1. вет. мокрець, -цю; 2. энтом.
комарик жагучий (пекучий); 3. (За^іпа ргосит-
Ьепв Ь.) бот. моховинка [звичайна).
мокрица 1. энтом. стонога, мокриця; 2. (Зіеі-
Іагіа тейіа V і 1 1.) бот. мокрець, -цю.
мокричник (АШпе \У а п 1 є п Ь.) бот.
мокричник.
мокро 1. нареч. мокро; 2. в знач. сказ. разг.
мокро, мокрота, мокреча, мокротеча.
мокровато предик, разг. мокрувато,
мокренько.
мокроватый разг. мокруватий, мокренький.
мокропогодица прост, мокрёча, мокротеча;
(слякоть) сльота.
мокроступы шутл. мокроступи, -пів.
мокрота мед. мокротиння, харкотиння.
мокрота разг. 1. (свойство', состояние
мокрого) мокрість, -рості; (влажность)
вогкість, -кості; 2. (о дожде, о мокром
снеге) мокрота; разг. мокрёча, мокротеча;
(слякоть) сльота.
мокротный мед. мокротинний, харкотинний.
мокрый мокрий; ~ое место останется от
кого, ~ого места не останется от кого
разг. мокре місце лишиться (залишиться)
від кого, мокрого місця не лишиться (не
залишиться) від кого; глаза на ~ом месте
у кого разг. очі на мокрому місці в кого.
мокрядь прост. 1. (дождливая погода)
мокрота; разг. мокрёча, мокротеча;
(слякоть) сльота; (сырость) мокрість, -рості,
вогкість, -кості; обл. моква; 2. (о чём-л.
мокром, влажном) мокрота; собир. разг.
мокряччя.
мокша собир. мокша.
Мокша геогр. Мокша.
мокшанин мокшанин; ~шане мн. мокшани,
-шан.
мокшанка мокшанка.
мол1 мор. мол, -у:
мол2 част. разг. мов, мовлйв.
молва 1. поголоска, поголос, -у, чутка,
поговір, -вору, реже поголосок, -ску; дурная
~ва поговір, -вору, [недобра] слава,
неслава; 2. (говор) уст. говір, -вору.
молвить несов. и сов. уст. мовляти, мовити,
-влю, -виш (несов. и сов.), промовляти,
промовити; (говорить, сказать) казати
(кажу, кажеш), сказати.
молдаванеска (танец) молдаванеска,
молдовеняска.
молдаванин молдаванин; ~ване мн.
молдавани, -ван.
молдаванка молдаванка.
молдаванский молдаванський.
Молдавия Молдавія.
Молдавская Советская Социалистическая
Республика, Молдавская ССР
Молдавська Радянська Соціалістична Республіка,
Молдавська РСР.
молдавский молдавський.
молдовеняска см. молдаванеска.
молебен церк. молебень, -бня.
молёбный церк. молебний.
молебствие церк. молебень, -бня, молебство.
молебствовать церк. правити (-влю, -виш)
молебень.
молевой розрізнений, розсипом. Ср. моль 2 2.
молевщйк (сплавщик леса) сплавник, -а,
реже сплавщик.
мблевый энтом. мілевий.
молекула молекула.
молекулярный молекулярний.
молельня, молельная церк. молитовня.
молельщик церк. молільник.
молельщица церк. молільниця.
моление 1. церк. моління; 2. перен. уст.
моління; благання.
молескин текст, молескін, -у.
молескиновый текст, молескіновий.
молибден хим. молібден, -у.
молибденит мин. молібденіт, -у.
молибденовый хим. молібденовий.
молитва рел. молитва.
молитвенник церк. 1. (о книге) молитовник;
2. (о человеке) уст. молитвеник.
молйтвенница церк. уст. молй*твениця.
молитвенно нареч. 1. молитовно; 2.
молитовно; благально. Ср. молитвенный 1—2.
молитвенный 1. церк. молитовний; 2. перен.
уст. молитовний; (умоляющий)
благальний; 3. (набожный) прост, побожний.
молить благати, молити, -лю, -лиш; заставь
(заставьте) [вечно] бога ~ть уст. буду
(будемо) довіку (вічно) бога молити
(благати) за тебе (за вас).
молиться молитися, -люся, -лишся.
молкнуть мовкнути; (затихать) тихнути,
стихати.
моллюски зоол. молюски, -ків; ~к ед. молюск.
моллюсковый зоол. молюсковий.
молниевидный блискавковйдний.
молниевый блискавковий, блискавичний.
молниеносно нареч. блискавично.
молниеносность блискавичність, -ності.
молниеносный 1. (стремительный)
блискавичний; ~ый взгляд (взор) блискавичний
погляд; 2. (несущий молнию) уст.
громовий; ~ая туча громова хмара.
молниеотвод блискавковідвід, -воду,
громовідвід.
молниеподобный блискавкоподібний.
молнийный блискавковий, блискавичний.
молнированный телегр. разг. посланий
телегр амою-блйскавкою.
молнировать несов. и сов. телегр. разг.
посилати [телеграму]-блискавку, послати
[телеграму]-блискавку.

молния
685
молотить
молния 1. блискавка; (зарница) блискавиця;
с быстротой ^нии см. быстрота 1; 2. те-
легр. блискавка; З. (застёжка) змійка,
блискавка.
молодайка прост, см. молодица.
молодая в знач. сущ. разг. молода, -6Ї.
молодёжный молодіжний, реже молодиёчий;
(для молодёжи) для молоді.
молодёжь молодь, -ді, реже молоди ёча.
молоденький ласк, молоденький.
молодеть молодіти, молодшати.
молодец ф о л ь к. молодець, -дця, хлопець,
-пця, козак, -а; добрый ~ц славний
(добрий) хлопець (молодець), славний козак.
молодец молодець, -дця; (служащий на
посылках — обычно) хлопець, -пця; ~ц к
~дцу як один, один одного кращий, як на
підбір.
молодецки нареч. по-молодёцькому, по-моло-
дёцьки, по-молодёчому, по-молодечи,
молодечо; (лихо) разг. хвацько.
молодецкий молодецький, молодечий.
молодечество молодецтво.
молодечествовать разг. молодцювати, -тою,
-цюєш, козакувати, -кую, -куєш.
молодёчненский молодечненський.
Молодечно Молодечно.
молодило (Зетрегююит Ь.) бот. молодило.
молодить молодити, -джу, -дйш.
молодиться молодитися, -джуся, -дйшся.
молодйца прост., фоль к. молодиця,
уменьш.-ласк. молодичка; обл. молодуха.
молодка 1. прост, см. молодйца; 2.
(молодая курица) молода курка.
молодняк собир. молодняк, -а; (о лесе —
еще) молодник, -а.
молодо нареч. молодо.
молодогвардеец молодогвардієць, -дійця.
молодожёны молоді, -их, молодожони, -нів,
ласк, молодята, -дят; ~н ед. молодий, -ого.
молодой 1. прил. молодий; ~6й человек
а) (о юноше, холостом мужчине) парубок,
-бка, юнак, -а, молодий чоловік, козак,
-а, реже молодець, -дця; разг. молодик,
-а; обл. леґінь, -геня; б) (обращение к
юноше-— зват.) парубче, юначе, хлопче,
молодий чоловіче, козаче, молодче; ~ые
люди молоді люди, люди молодого віку;
(молодёжь) молодь, -ді; (парни) юнаки,
-ків, парубки, парубоцтво; не ~ых лет
(о человеке) не молодих літ (років), в
літах, не молодий [уже]; разг.
підстаркуватий; из ~ых, да ранний по гов. мале курча,
та вже летюче; з молодих, та ранній;
здається й мала пташка, та кігті гострі; 2. в
знач. сущ. разг. молодий, -ого.
молодость молодість, -дості; разг. молодощі,
-щів; поэз. юнь, род. юні; в <~ти замолоду,
за молодих літ, в молодості.
молодуха, уменьш.-ласк. молодушка обл.
см. молодйца.
молодцевато нареч. по-молодёцькому, по-
молодёцьки, по-молодёчому, по-молодёчи,
молодечо, реже молодцювато; (лихо) разг.
хвацько; (браво) браво.
молодцеватость молодецтво, молодецькість,
-кості, молодечість, -чості, молодцюва-
тість, -тості; хвацькість; бравість, -вості.
Ср. молодцеватый.
молодцеватый молодецький, молодечий,
реже молодцюватий; разг. хвацький;
(бравый) бравий.
молодцом разг. см. молодцевато.
молодчага прост, см. молодчина.
молодчик уст.у фолък., презр. молодчик.
молодчина (М. и ж.) разг. молодчина (м. и
ж.); молодець, -дця (м.), козачина (м.),
козак, -а (м.), козачка (ж.), увел,
козарлюга (м.).
молодые (в знач. сущ.: молодожёны) разг.
молоді, -их, ласк, молодята, -дят.
молодь (собир.: о животных, растениях)
памолодок, -дку, памолодь, -ді, молодь.
моложаво нареч. моложаво, молодяво.
моложавость моложавість, -вості, молодя-
вість.
моложавый моложавий, молодявий.
моложе сравн. ст. 1. прил. молодший; 2.
нареч. молодше.
молозиво молозиво.
молокан і (Ацаіпугвиз О. О о п.) бот.
молокан.
молокан 2 , молоканин рел. молоканин; ~кане
мн. молокани, -нів.
молоканка рел. молоканка.
молоканский рел. молоканський.
молоканство рел. молоканство.
молоки ихт. молочко.
молоко молоко; (материнское разг.— ещё)
покорм, -у; ~ко на губах не обсохло у кого
разг. [ще] молоко на губах не обсбхло у
кого, материне молоко не обсбхло у кбго,
молоко на губах у кого, губи в молоці
у кого; пустить (послать) пулю за ~ком
шутл. пустити (послати) кулю по молоко*
молокогонный с.-х. молокогінний.
молокомер с.-х. молокомір.
молокоперерабатывающий молокопереробний.
молокопоставки молокопоставки, -вок.
молокоприёмный с.-х. молокоприймальний.
молокосос ирон. молокосос; обл. блазень, -зня.
молот молот; (деревянный — ещё) довбня;
быть (находиться, оказаться и т. п.)
между ~том и наковальней персн. бути
(опинитися и т. п.) між молотом і ковадлом
(під молотом на ковадлі).
молотилка с.-х. молотарка.
молотило (часть цепа) бия к, -а, бич, -а.
молотильный с.-х. молотильний.
молотильщик с.-х. молотник.
молотйлыцица с.-х. молотниця.
молотить молотйти, -лочу, -лотиш; (каткол
обл. уст.— ещё) гарманити, гарманувати,
-ную, -нуеш.

молотиться
686
моляры
молотиться молотитися, -лбтиться..
молотковый молоткбвий.
молотобоец спец. молотобоєць, -бійця.
молотовйдный молотоподібний, молотовйд-
ний.
молотовище молотовище, держак, -а.
молотовой молотовий.
молоток молоток, -тка; (деревянный разг.—
ещё) довбешка; продать с Атка уст.
продати з молотка.
молотообразный молотоподібний.
молоточек 1. уменыи.-ласк. молоточок, -чка;
2. техн. молотбчок; 3. анат. молоточок.
молоточный молоточний.
молот-рыба ихт. мблот-рйба.
молотый мелений, молотий.
молоть 1. молоти (мелю, мелеш); 2.
(пустословить, болтать) прост, молоти, верзти,
верзи кати, варнйкати, плескати (плещу,
плёщеш), теліпати; ~ть языком прост.
тріпати язиком; мели, Емёля, тво${
неделя погов. мели, Іване, доки вітер не
стане (доки вітру стане); плети, плети,
я чув таких, як ти; говорив Мирбн рябої
коболи сон; языком мели, а рукам воли
не давай погов. язиком мели [скільки
хочеш], а рукам волі не давай; язиком що
хоч кажи, а руки при собі держи.
молотьба с.-х. молотьба; (действие — ещё)
молотіння, молочення.
молоться молотися (мелеться).
МОЛОХ 300 Л. МОЛОХ.
Молох книжн. Молох; ~х войны Молох
війни*.
молочай, молочайник (ЕирНогЫа Ь.) бот.
молочай, -чаю.
молочайные в знач. сущ. бот. молочайні,
-их, молочаєві.
молочайный молочайний, молочаєвий.
молочение с.-х. молотіння, молочення.
молоченный прич. молочений.
молоченый прил. молочений, обмолочений.
молочишко у н и ч и ж. молочко; детйшкам
на ~ко [просить, получить и т. п.] (о
деньгах) шутл. діткам на молочко
[просити, одержати и т. п.].
молочко 1. уменьш.-ласк. молочкб; 2. спец.
молочко.
молочная в знач. сущ. молочна, -ої, молочарня.
молочник 1. (сосуд) молочник; 2. (продавец
молока) молбчник; (занимающийся
молочным делом) молочар, -й.
молочница * молочниця; молочарка. Ср.
молочник 2.
молочница2 мед. пліснявка.
молочно-белый молбчно-білий.
молочнокислый спец. молочнокислий.
молочно-мясной молбчно-м'яснйй.
молочнопромышленный молочнопромисловий.
молочность с.-х. молочність, -ності.
молочнотоварный молочнотоварний.
молочный молочний; (связанный с
производством молока — ещё) молочарський; ~ая
кислота хим. молбчна кислота; ~ая кухня
молочна кухня; ~ая спелость с.-х. молбчна
стиглість; ~ая ферма молбчна
(молочарська) ферма; ~ое производство молочне
виробництво, молочарство; ~ые железы
анат. молочні залози; ~ые зубы анат.
молочні зуби; мый брат уст. молочний
брат; ~ая сестра уст. молбчна сестра.
молча нарсч. мбвчки.
молчаливо нареч. мовчазно, мовчазливо;
(молча) мбвчки.
молчаливость мовчазність, -ності,
мовчазливість, -вості.
молчаливый мовчазний, мовчазливий.
молчальник 1. церк. уст. мовчальник; 2.
(молчаливый человек) разг. мовчальник,
мовчун, -а, мовчан, -а, мовчак, -а.
молчальница 1. мовчальниця; 2. мовчальниця,
мовчунка. Ср. молчальник 1—2.
молчание мовчання, мовчанка и мовчанка;
(тишина — ещё) тиша; в ~нии (молча)
мбвчки; обойтй (пройти) ^нием
замовчати, обійти (збути) мовчанням;
(промолчать) промовчати; прерывать (нарушать)
~ние порушувати мовчання (мовчанку);
хранить (сохранять) ~ние [упёрто] мовчати;
разг. справляти мовчанку.
молчанка разг. мовчанка и мовчанка; в
~ку (молча) прост, мбвчки; играть в
~ку прост, грати (гратися) в мовчанку,
справляти мовчанку.
молчать мовчати; мгь! мовчи!, мовчіть!,
замовкни!, замовкніть!; разг. цить!, цитьте!
молчаться безл. мовчатися.
молчком нареч. разг. мбвчки;
(тихомолком) нишком, разг. тишком-нишком, нйш-
ком-тйшком, нищечком.
молчок 1. обл. см. молчание; 2. в знач.
сказ. разг. нічичирк, анічичирк, мовчок;
обо всём ?том— ~к про все це— нічичирк
(анічичирк).
молчун разг. мовчун, -а, мовчан, -а,
мовчак, -а.
молчунья разг. мовчунка.
моль1 энтом. міль, род. молі.
моль21. ихт. мілька, мільга, моливка; 2. (о
сплавляемом лесе) спец. дерево, деревина;
<*лью гнать розсипом гнати.
моль3 физ., хим. моль, -ля.
мольба 1. благання, мольба; 2. (моление)
уст. мольба.
мольберт мольберт.
мольбище этногр. мольбище.
мольва ихт. мольва.
мольный 1 см. молевой.
мольный2 муз. мбльний.
мольный3 физ., хим. мбльний.
моляр см. моляры.
молярный анат. молйрний.
моляры анат. молйри, -рів; ~р ед. мо-
лйр.

момент
687
монополистический
момент 1. момент, -у, мент, -у; (мгновение —
ещё) мить, -ті; в один ~т мйттю, умйть,
в один мент (момент); в (за) одну мить
(хвилинку, хвилину, хвильку); в данный ~т
у цей (у даний) момент; в любой ~т в будь-
який момент; решающий ~т вирішальний
момент; 2. физ. момент.
моментально нареч. моментально; (мигом —
ещё) мйттю, умйть, в (за) одну мить
(хвилинку, хвилину, хвильку), разг. хвилиною,
хвилинкою.
моментальность моментальність, -ності.
моментальный моментальний.
монада мат., филос. ист. и пр. монада.
монадология филос. ист. монадологія.
Монако Монако (нескл.)*
монарх монарх.
монархизм монархізм, -у.
монархиня монархиня.
монархист монархіст.
монархистка монархістка.
монархистский монархістський.
монархически нареч. монархічна.
монархический монархічний.
монархия монархія.
монарший книжн. уст. монарховий,
монарший.
монастырка церк. 1. (монахиня; живущая
в монастыре) черниця, монахиня; 2.
(воспитанница учебного заведения при
монастыре) монастйрка.
монастырский монастирський.
монастырь монастир, -#; (католический —
ещё) кляштор.
моніх рел., перен. чернець, род. ченцй, монах.
монахиня рел., перен. чернйця, монахиня.
монацит мин. монацит, -у.
монацитовый монацитовий.
монашек 1. рел. уменьш.-ласк. чёнчик;
2. см. монашка 2.
монашенка 1. рел. разг. чернйця, монашка,
уменьш.-ласк. черничка; 2. энтом. монашка.
монашески нареч. рел., перен. разг. по-чер-
нёцькому, по-чернёчи.
монашеский рел., перен. разг. чернёчий,
чернецький; (принадлежащий монахине —
ещё) чернйчий.
монашество рел. 1. чернецтво; 2. собир.
ченці, -ців, монахи, -хів.
монашествовать чернёчити, ченцювати, -цюю,
-цюеш; (о женщине — ещё) чернйчити.
монашка 1. разг. см. монахиня; 2.
(курительная свечка) уст. кадильна свічка,
монашка.
Монблан Монблан, -у.
монгол монгол; ~лы мн. монголи, -лів.
монголистика монголістика.
Монголия Монголія.
монголка монголка.
монголовед монголознавець, -вця.
монголоведение монголознавство.
монголовидный монголоподібний.
монголоидный спец. монголоїдний.
Монгольская Народная Республика
Монгольська Народна Республіка.
монгольский монгольський.
монета монета; платить, отплатить той же
~той перен. разг. платити, відплатити
тією самою (тією ж) монетою; віддячувати,
віддячити тим самим; принимать, принять
что за чистую ~ту перен. разг. приймати,
прийняти що за чисту монету (за щйру
правду, за щйре золото); сприймати,
сприйняти як щйру правду.
монетка уменьш.-ласк. монетка.
монетный монетний.
монетчик спец. монётник.
монизм филос. монізм, -у.
монист филос. моніст.
монистический филос. моністичний.
монистйчность филос. моністйчність, -ності.
монистичный филос. моністичний.
монисто намисто.
монитор мор. и пр. монітор.
моногамический см. моногамный.
моногамия этногр., зоол. моногамія,
одношлюбність, -ності.
моногамный этногр., зоол. моногамний,
одношлюбний.
моногенез биол., антр. моногенез, -у.
моногенизм биол., антр. моногенізм, -у.
моногибрйд зоол., бот. моногібрид.
моногидрат хим. моногідрат, -у.
монограмма монограма.
монографический монографічний.
монография монографія.
монодия муз. монодія.
монокль монокль, -ля.
монокристалл мин. монокристал.
монокультура с.-х. монокультура.
монокультурный с.-х. монокультурний.
монолит моноліт, -у.
монолитно нареч. монолітно.
монолитность монолітність, -ності.
монолитный монолітний.
монолог монолог.
монологический монологічний.
моном мат. моном.
мономан мед. мономан.
мономания мед. мономанія.
мономанка мед. мономанка.
монометаллизм фин. монометалізм, ^ -у.
монометаллический фин. монометалевий,
монометалічний.
мономолекулярный физ. мономолекулярний.
моноплан ав. моноплан.
монополизация монополізація.
монополизированный монополізований.
монополизировать монополізувати,-зую,-зуеш.
монополизироваться монополізуватися, -зуе-
ться.
монополизм монополізм, -у.
монополист монополіст.
монополистический монополістичний.

монополистский
688
мордастый
монополистский монополістський.
монополия монополія.
монополька дорев. прост, монополька.
монопольно нареч:. монопольно.
монопольность монопольність, -ності.
монопольный монопольний.
монорельс ж.-д. монорейка.
монорёльсовый ж.-д. монорейковий.
монотеизм книжн. монотеїзм, -у.
монотеист книжн. монотеїст.
монотеистический книжн. монотеїстичний.
монотип тип. и пр. монотип.
монотипист тип. монотипіст.
монотипйстка тип. монотипістка.
монотипия тип. монотипія.
монотипный тип. и пр. монотипний.
монотонно нареч. монотонно, одноманітно.
монотонность монотонність, -ності,
одноманітність.
монотонный монотонний, одноманітний,
монофтонг лингв, монофтонг.
монофтонгизация лингв, монофтонгізація.
монофтонгический лингв, монофтонгічний.
монохорд физ., муз. монохорд.
монохром спец. монохром.
монохроматический физ. монохроматичний.
монохромный спец. монохромний.
монпансье монпансье (нескл., ср.).
Монровия Монровія.
монстера бот. монстера.
монстр уст., бран. монстр.
монструозность уст. монструбзність, -ності.
монструозный уст. монструбзний.
монтаж монтаж, -у.
монтажёр кино, фото монтажёр.
монтажист кино, фото монтажист.
монтажистка кино, фото монтажистка.
монтажник монтажник.
монтажница монтажниця.
монтажничать прост, займатися монтажем;
бути монтажником.
монтажный монтажний.
монтаньяр полит, ист. монтаньяр; ~ры мн.
монтаньйри, -рів.
монтань^рский полит, ист. монтаньярський.
Монтевидео Монтевідео (нескл.).
Монте-Карло Монте-Карло (нескл.).
монтекристо спец. монтекристо (нескл., ср.).
монтёр монтёр.
монтёрский монтерський.
монтирование монтування.
монтированный монтований.
монтировать монтувати, -тую, -туеш.
монтироваться монтуватися, -туеться.
монтировка монтування.
монтировочный монтувальний.
монтировщик монтувальник; монтажник.
монтирбвщица монтувальниця; монтажниця.
монумент монумент.
монументалист иск. монументаліст.
монументально нареч. монументально.
монументальность монументальність, -ності.
монументальный монументальний.
монументщик спец. монумёнтник.
моны мбни, -нів.
МОПР (Международная
организация помощи борцам
революции) ист. МОДР, -у
(Міжнародна організація допомоги борцям
революції).
мбпровский мбдрівський. Ср. МОПР.
мопс мопс.
мопсик уменьш. мбпсик, муцик.
мор уст., прост, мор, -у, моровиця, помїр,
-мору, помірок, -рку.
Моравия Моравія.
моравский моравський.
морализаторский моралізаторський.
морализация моралізація.
морализирование моралізування.
морализировать моралізувати, -зую, -зуєш.
морализйроваться моралізуватися, -зується.
моралйзм моралізм, -у.
морализовать см. морализировать.
моралист мораліст.
моралистйчески нареч. моралістично.
моралистический моралістичний.
моралистка моралістка.
моралите театр, ист. мораліте (нескл., ср.).
мораль мораль, -лі.
морально нареч. морально.
морально-бытовой морально-побутбвий.
морально-политический
морально-політичний.
моральность моральність, -ності.
моральный моральний.
мораторий эк. мораторій, -рію.
моргг (покойницкая)морг, -у; разг. трупарня.
морг2 (мера земли) уст. морг, -а.
морг3 межд. разг. морг.
морганатический книжн. морганатичний.
моргание моргання.
морганизм биол: морганізм, -у.
морганист биол. морганіст.
морганистский биол. морганістський.
моргать, моргнуть моргати, моргнути;
глазом не <~нуть разг. оком не змигнути (не
моргнути); не ~нув глазом [сделать
что] разг. не змигнувши (не моргнувши)
оком [зробити що]; не успеть [и] глазом
~нуть разг. не встигнути [й] оком
моргнути (змигнути).
моргун разг. моргун, -а.
моргунья разг. моргуха.
морда11. (у животного) морда; разг. писок,
-ска; (у коня, коровы обл.— ещё) храпа;
2. (у человека) вульг. морда, пика, пйсок;
в ~ду (по ~де) дать (заехать и т. п.)
в морду (по морді, в пику, попйці, в пйсок)
дати (вдарити, затопити и т. п.), дати
ляща (ляпаса) [в пику, в морду, в пйсок].
морда2 рыб. верша.
мордастый 1. (о животном) разг. мордатий;
2. (о человеке) прост, мордатий, пикатий.

мордасы
689
морозобоин ый
мордасы: бить (хлестать и т. п.) по ~сам
прост, бйти (ляскати и т. п.) по морді
(в мбрду, по пиці, в пику, в пйсок).
мордатый прост, см. мордастый.
мордашка 1. разг. мордочка; 2. охотн.
маленький дог, мбрдик.
мордва собир. мордва.
мордвин мордвин; ~ны мн. мордвини, -нів.
мордвинка мордвинка.
мордобитие, мордобой прост, биття по морді
(по пиці), мордобій, -бою.
мордоббйничать прост, бйти (б'ю, б'єш) в
мбрду (по морді, по гійці).
мордовать прост, мордувати, -дую, -дуєш.
мордоваться прост, мордуватися, -дуюся,
-дуєшся.
мордовец см. мордвин.
Мордовия Мордовія.
мордовка см. мордвинка.
Мордовская Автономная Советская
Социалистическая Республика, Мордовская АССР
Мордовська Автономна Радянська
Соціалістична Республіка, Мордовська АРСР.
мордовский мордовський.
мордочка уменьш.-ласк. мордочка.
море море; ждать у ~ря погоды разг. чекати
(ждати) коло моря погоди; житейское ~ре
книжн. уст. житейське море; за морем,
за ~рями уст. за морем, за морями; ~ре
по колено (по колена) кому разг. море по
коліна (по коліно) кому; на дне ~ря найти
(сыскать), со дна ~ря достать на дні моря
знайти (відшукати), з дна моря дістати.
морёль (сорт вишни) морёля.
морёна геол. морёна.
морение 1. моріння; 2. тушкування; 3.
моріння; 4. тушіння, гасіння. Ср. морить 1—4.
морённый геол. моренний.
морённый прич. 1. морений; 2. тушкований;
3. морений. Ср. морить 1—3.
морёный прил. 1. кул. тушкований; 2. перен.
прост, морений, зморений; 3. спец.
морений.
мореплавание мореплавання, мореплавство.
мореплаватель мореплавець, -вця.
мореплавательный мореплавний.
моретрясение моретрус, -у.
мореход, мореходец мореплавець, -вця, море-
хбдець, -хідця.
мореходность мореплавність, -ності, море-
хідність.
мореходный мореплавний, морехідний.
мореходство мореплавство, мореходство.
морж морж, -а.
моржиха моржиха.
моржовый моржевий.
моржонок морженй, -няти.
морзе телегр. морзе (нескл., ср.); азбука
Морзе азбука (абетка) Морзе.
морзист телегр. морзист.
морзянка телегр. разг. морзянка.
морилка спец, морилка.
морильня разг. морильня.
морильщик спец. морильник.
морйск ист* мориск; ~ки мн. морйски, -ків.
мористый мор. мористий.
морить 1. морити, -рю, -риш; (утомлять)
томити, -млю, -миш, стомлювати, -люю,
-люєш; ~ть голодом морити голодом;
сон ~т разг. сон морить, хилить на сон;
сон змагає; 2. кул. тушкувати, -кую,
-куєш; 3. спец, морити; **ть дуб морити дуб;
4. (об угольях) обл. тушити, -шу, -шиш,
гасити (гашу, гасиш).
мориться 1. (томиться; уставать) разг.
томитися, -млюся, -мишся, стомлюватися,
-лююся, -люешся; 2. страд, моритися,
-риться; тушкуватися, -кується;
моритися; тушитися, -шиться, гаоїтися
(гаситься); ср. морить 1—4.
морковка разг. 1. уменьш. морковка; 2.
(отдельный корешок) морквина, морковка.
морковник 1. кул. морквяник, -у; 2. (8Иаи$
ВегпЬ.) бот. морківник, -а.
морковный морквяний и морквяний.
морковь морква.
мормон рел. мормон.
мормонйзм рел. мормонізм, -у.
мормонка рел. мормбнка.
мормонский рел. мормонський.
мормонство рел. мормонство.
мормыш зоол. бокоплав-блоха, род. боко-
плава-блохй, мормйш, -а.
мормышка рыб. блешня и блёшня.
моровой моровий; ^6е поветрие, ~ая язва
уст. моровйця.
мороженица морбжениця.
мороженный прич. морожений.
мороженое морозиво, морбжене, -ого.
мороженщик морозивник.
мороженщица морозивниця.
мороженый прил. морожений.
мороз мороз, -у; фольк. морозенко; ~з по коже
(по спине) подирает (дерёт, пробегает
и т. п.) у кого разг. мороз поза шкуру
(поза шкурою, поза шкіру, поза шкірою,
поза спиною, поза плечі, поза плечима)
йде (проходить, пробігає и т. п.) у кого,
мороз обсипає кого, морозом обдаё кого.
морозец, морози к уменьш.-ласк, морозець,
-зцю; фольк. морозонько, морозенко.
морозилка и морозилка спец. морозилка.
морозильный морозильний.
морозить морозити, -рожу, -рбзиш.
морозиться морозитися, -рбжуся, -рбзишся.
морозище увел, морозище.
морозник (НейеЬогив Ъ.) бот. чемерник, -а.
морозно 1. нареч. морозно, морозяно; 2. е
знач. сказ, мороз, морозно, морбзяно.
морозность морбзність, -ності, морбзяність.
морозный морозний, морозяний.
морозобоина лес. морозобоїна, морозовина,,
морозивина.
морозобойный лес. морозобійний.

морозостойкий
690
морозостойкий с.-х., сад. морозостійкий, мо-
розовитривалий.
морозостойкость с.-х., сад. морозостійкість,
-кості, морозовитривалість, -лості.
морозоупорность техн. морозотривкість,
-кості.
морозоупорный техн. морозотривкий.
морозоустойчивость см. морозостойкость.
морозоустойчивый см. морозостойкий.
морок обл. морок, -у.
морока 1. (канитель; неразбериха) прост.
морока; 2. (мрак) обл. мброк, -у.
моросить мрячяти, мжичити, мжйти, імжити.
моросливый мрячний.
морось мряка, мжичка; разг. мгйчка.
морбченье разг. морочення, задурювання.
морочить разг. морочити, задурювати, -рюю,
-рюеш; ~ть голову морбчити
(задурювати) голову.
морошка бот. морошка.
морбшковый бот. морбшковий.
морс морс, -у.
морской морський; ~ая болезнь морська
хвороба; на дне ^6м найти (сыскать),
со дна ~6го достать перен. разг. на дні
морському знайти*, з дна моря (морського)
дістати (витягнути, витягти).
морсовый морсовий.
мортира воєн, мортира.
мортирный воен. мортирний.
морфема лингв, морфема.
морфемный лингв, морфемний.
морфий фарм. морфій, -фію.
морфййный фарм. морфійний.
морфин фарм. морфін, -у.
морфинизм мед. морфінізм, -у.
морфинист мед. морфініст.
морфинистка мед. морфіністка.
морфйнный фарм. морфінний.
морфолог научн. морфолог.
морфологически нареч. научн. морфологічно.
морфологический научн. морфологічний.
морфология научн. морфолбгія.
морщина зморшка, редко морщена.
морщинистость зморшкуватість, -тості.
морщинистый зморшкуватий; (покрытый
морщинами) зморщений, поморщений.
морщинить разг. змбрщувати, -щую, -щу-
єш, морщити.
морщиниться разг. зморщуватися, -щуюся,
-щуєшся, мбрщитися.
морщинка уменьш.-ласк. зморщечка, мбрщеч-
ка, редко морщинка.
морщить морщити, змбрщувати, -щую, -щуєш,
наморщувати.
морщить (об одежде) разг. мбрщитися.
морщиться мбрщитися, зморщуватися,
-щуюся, -щуєшся, намбрщуватися.
морщиться см. морщить.
морюшко фольк., ласк, мбренько.
моряк моряк, -а.
морена вітер з мбря, низовий вітер.
морянка 1. орн. морйнка; 2. см. моряна.
моряцкий моряцький.
морячка разг. морячка.
морячок ласк, морячок, -чка.
моей мбсі (нескл.).
москаль уст., прост, москаль, -ли.
москатель москатель, -лі.
москательный москатёльний.
москательщик москатёльник.
Москва Москва.
Москва-Волга канал Москва-Волга канал.
Москва-река Москва-ріка, род. Москвй*-рікй.
москвич москвич, -а.
москвичка москвичка.
москит энтом. москіт.
москйтка мед. москітка.
москитный энтом. москітний; ^ая
лихорадка мед. москітна гарячка.
московка орн. московка.
Московская область Московська область.
московский московський.
мослак см. мосол.
мосластый прост, маслакуватий.
мосол прост, маслак, -а.
Моссовет (Московский Совет
депутатов трудйщихся)
Московська Рада (Московська Рада депутатів
трудйщих).
мост міст, род. моста и мосту.
мостик уменьш. місток, -тка, мостик;
капитанский ~к мор. капітанський місток
(мостик).
мостйльный спец. мостильний.
мостильщик спец. мостильник.
мостить мостити (мощу, мостиш); (камнем —
ещё) брукувати, -кую, -куєш; (досками,
брёвнами — ещё) стелити, -лю, -лиш.
моститься 1. (устраиваться) тесниться)
прост, моститися (мощуся, мостишся);
2. страд, моститися; брукуватися, -кується;
стелитися, -литься; ср. мостить.
мосткй 1. кладка; (мостик) місток, -тка,
мбетик; 2. (помост) поміст, -мосту;
(подмостки) підмостки, -ток; (на
строительстве — ещё) риштовання, риштування.^
мостовая сущ. брук, -у, бруківка, мостова, -бї.
мостовик мостовик, -а. Ср. мост.
мостовина мостина, мостовина.
мостовой мостовий.
мостовщик бруківнйк, -а, брукар, -я,
мостовик, -а. Ср. мостовая.
мостовьё спец. недовйчинена шкура.
мостбк уменьш. місток, -тка, мбетик.
мостостроение мостобудування.
мостостроитель мостобудівник, -а.
мостостроительный мостобудівний.
мосточек уменьш. місточок, -чка.
мосьё мосьё (нескл., м.).
моська разг. моська.
мот разг. марнотрат, марнотратник,
марнотратець, -тця, мотйга.
моталка текст, моталка.

мотальный
691
мотыга
мотальный спец. мотальний.
мотальня текст, мотальня.
мотальщик спец. мотальник.
мотальщица спец. мотальниця.
мотание1 мотання; хитання. Ср. мотать1.
мотание2 мотання; марнотрачення,
гайнування, розтринькування. Ср. мотать2.
мотанный прич. мотаний.
мотаный прил. мотаний.
мотать1, мотнуть мотати, мотну ти; (махать
чём-л.— ещё) метляти; (качать — ещё)
хитати, хитнути, несов. теліпати; '«тать
[себе] на ус разг. мотати [собі] на вус
(на ус), брати (класти) [собі] на розум.
мотать2 (нерасчётливо тратить) разе,
мотати; марнотратити, -трачу, -тратиш,
гайнувати, -ную, -нуеш, розтринькувати, -кую,
-куєш.
мотаться *, мотнуться 1. разг. мотатися,
мотнутися; (несов.: болтаться разг.—
ещё) метлйтися, теліпатися*, 2. (несов.:
в хлопотах, занятиях) прост, мотатися;
3. (несов.: скитаться) прост, мотатися,
ганитися, вештатися.
мотаться 2 страд, мотатися; марнотратитися,
-тратиться, гайнуватися, -нується,
розтринькуватися, -кується. Ср. мотать2.
мотет муз. мотет.
мотётный муз. мотетний.
мотив мотив, -у.
мотивация псих., и пр. мотивація.
мотивирование мотивування, умотивування.
мотивированность умотивованість, -ності.
мотивированный мотивований,
умотивований. Ср. мотивировать.
мотивировать несов. и сов. мотивувати,
-тивую, -тивуєш (несов. и сов.),
умотивовувати, -вбвую, -вбвуеш, умотивувати.
мотивироваться страд, (несов.) мотивуватися,
-тивується, умотивовуватися, -вбвується.
мотивировка 1. мотивування, умотивування;
2. (совокупность мотивов, доводов)
мотиви, -вів, мотивування.
мотивировочный мотивувальний.
мотивный мотивний.
мотивчик ласк, мотивчик.
мотка спец, мотання.
мотнуть см. мотать *.
мотнуться см. мотаться 2 1.
мотня1 1. рыб. матня; 2. (в штанах) разг.
матня.
мотня 2 (суетня) прост, метушня.
мотобот мотобот.
мотоватый разг. марнотратний.
мотовелоспорт мотовелоспорт, -у.
мотовило 1. текст, мотовило; уст. талька;
2, техн., с.-х. мотовило.
мотовильщик спец, мотовильник.
мотовильщица спец, мотовильниця.
мотовка разг. марнотратка, марнотратниця,
мотйга.
мотовоз техн. мотовоз.
мотовозний техн. мотовозний.
мотовскй нареч. разг. марнотратно.
мотовской разг. марнотратський,
марнотратницький.
мотовство марнотратство, гайнування.
мотогонки спорт, мотогонки, -нок.
мотогонщик спорт, мотогонщик.
мотогбнщица спорт, мотогбнщиця.
мотодивизия
(мотомеханизированная дивизия) воен. ' мотодивізія
(мотомеханізбвана дивізія).
мотодрезина ж.-д. мотодрезина.
мотодром спорт, мотодром, -у.
моток 1. мотбк, -тка; 2. (мера пряжи) міток»
-тка.
мотоколяска мотоколйска.
мотокросе спорт, мотокрос, -у.
мотолодка моточовен, -човна и -човна.
мотомеханизированный воен. мотомеханізб-
ваний.
мотопехота (моторизованная пехб-
т а) воен. мотопіхота (моторизована піхота).
мотопехотинец воен. мотопіхотинець, -нця.
мотопехотный воен. мотопіхотний.
мотопробег спорт, мотопробіг, -у.
мотор мотор.
моторизация моторизація.^
моторизованный моторизований.
моторизовать моторизувати-, -зую, -зуєш.
моторизоваться моторизуватися, -зується.
моторист моторист.
мотористка мотористка.
моторка разг. моторка.
моторный 1 техн. моторний.
моторный2 псих., физиол. моторний.
мотороллер моторолер.
моторбллерный моторолерний.
мотороебброчный мотороскладальний.
моторостроение моторобудування.
моторостроитель моторобудівник, -а.
моторостроительный моторобудівний.
моторостроительство моторобудування.
моторчик уменьш.-ласк. моторчик.
мотоспорт мотоспорт, -у.
мототерапия мед. мототерапія.
мотоцикл, мотоциклет мотоцикл, мотоциклет»
мотоциклетка разг. мотоциклетка.
мотоциклетный мотоциклетний.
мотоциклист мотоцикліст,
мотоциклистка мотоциклістка.
моточасть (моторизованная часть^
воен. моточастина (моторизована частина).
моточек уменьш.-ласк. 1. мотбчок, -чка;
2. міточок. Ср. мотбк 1—2.
моточный 1. мотковий; 2. мітковий. Ср. моток
1—2.
мотто мотто (нескл.у ср.).
мотушка текст. 1. (для наматывания нитоку
пряжи) витушка; 2. (моток) міток, -тка.
мотыгаг с.-х. 1. мотйка; 2. (сапка) сапа и,
сапа, мотйка.
мотыга 2 п р о с т. см. мот.

мотыжение
692
мошенничество
мотыжение 1. мотйження; 2. сапання,
сапування, шарування. Ср. мотыжить
1—2.
мотыжить с.-х. 1. мотйжити; 2.
(обрабатывать сапкой) сацати, сапувати, -пую,
-пуєш, шарувати, -рую, -руєш.
мотыжиться 1. мотйжитися; 2. сапатися,
сапуватися, -пується, шаруватися, -рується.
Ср. мотыжить 1—2.
мотыжный ист. мотйчний.
мотылёк энтом. метелик; обл. мотиль, -ля.
мотылечек уменьш.-ласк. метёличок, -чка.
мотылйца пчел, мотилйця.
мотыль 1. энтом. мотйль, -ля; 2. техн.
кривошип, мотйль.
мотыльковые в знач. сущ. бот. метеликові,
-их.
мотыльковый энтом., бот. метеликовий.
мох мох, -у, собир. моховиння; ~хом обрасти
(зарасти, покрыться и т. п.) мохом
обрости (зарости, укритися, покритися и т. п.).
мохнатеть волохатіти, кошлатіти, мохнатіти.
мохнатить разг. кошлати, кошлатити, -лачу,
-латиш.
мохнатиться разг. кошлатися, кошлатитися,
-лачуся, -латишся.
мохнатость мохнатість, -тості, волохатість;
кошлатість. Ср. мохнатый.
мохнатый мохнатий, волохатий; (косматый —-
еще) кошлатий, разг. пелехатий.
мохнач волохач, -а.
мохноногий з волохатими ногами,
мохноногий.
мохны прост, пёлехи, -хів.
моховидный мохоподібний, моховйдний.
моховик 1. бот. моховик, -а; 2. обл. см.
глухарь 1; 3. мин. моховик.
моховой моховий; ~6й агат (хрусталь) мин.
моховий агат (кришталь).
мохообразный см. моховидный.
мохунка (РНузаііз Ь.) бот. мохунка.
моцион моціон, -у; для ~на ( ~ну) для
моціону.
моча сеча, сеч, -і.
мочага, мочажина обл. мочар, мочарі, -рів.
мочалистый мачулистий, мочалистий;
ликуватий.
мочалить мачулити, мочалити, дерти и драти
(деру, дерёш) на мач}'глу (на мочало, на
лйко).
мочалиться мачулитися, мочалитися,
дертися и дратися (дереться) на мачулу (на
мочало, на лйко).
мочалка мачула, мочалка; лйко; (для мытья
посуды и т. п.— обычно) віхоть, -хтя;
жевать ~ку перен. прост, жувати
(пережовувати) жуйку.
мочал ков ый мачульний, мочалковий; личаний.
мочало мачула, мочало; лйко; жевать ^ло
см. мочалка: жевать ^ку.
мочальный мачульний, мочальний; личаний,
«мочевина хим., с.-х. сечовина.
мочевой сечовйй.
мочевыделение физиол. сечовиділення, (не-
оконч. д.~- еще) сечовиділяння.
мочегонный с/хірм. сечогінний.
мочеизнурение мед. сечове виснаження.
мочеиспускание физиол. сечовипускання.
мочеиспускательный физиол., анат.
сечовипускальний; ~ый канал анат.
сечівник, -а.
мочеистощение см. мочеизнурение.
мочекровие мед. сечокрів'я.
мочение мочіння, мочення; квашення. Ср.
мочить.
моченный прич. мочений; квашений. Ср.
мочить.
мочёный прил. мочений; квашений. Ср.
мочить.
моченька ласк., фольк. сйлонька; ~ки нет
(не стало) сйлоньки немає (нема, не стало,
не вистачило).
мочеотделение физиол. сечовиділення, (не-
оконч. д.— ещё) сечовиділення.
мочеотделительный физиол. сечовидільний.
мочеполовой анат., мед. сечостатевий.
мочеточник анат.г сечовід, -вода.
мочило с.-х. мочило, копанка [для мочіння
конопель, льбну].
мочильный спец. мочильний.
мочить мочйти, -чу, -чиш; (квасить — ещё)
квасити (квашу, квасиш).
мочиться мочитися, -читься; кваситися
(кваситься). Ср. мочить.
мочка г 1. анат. мочка; 2. бот. мйчка; 3.
(кудель) мйчка, кудёля, кудель, -лі, кужіль,
-желя и -желі; разг. кудёлиця; 4. (петля
в упряжи, на седле) мочка.
мочка3 (действие) мочіння, мочення;
квашення. Ср. мочить.
мочковатый бот. мочкуватий.
мочковый анат., бот. мочковий.
мочь1 глаг. могти (можу, можеш); может
быть, быть может вводи. ел. може, може
бути; (возможно) можливо; (вероятно)
мабуть и мабуть; не может быть не може
бути; как живёте-можете? разг. як ся
маете?, як поживаете?
мочь2 сущ. прост, сила, реже міць, род.
мбці; во всю ~чь, что есть ~чи, изо всей
~чи з усієї сили, щосили, що є сили; (во
весь дух) щодуху, що є духу; ~чи нет
разг. несила; (нестерпимо) нестерпно,
страх; ~чи нет, как холодно страх як
холодно, нестерпно холодно.
мошенник шахрай, -рая; разг. крутій, -тій.
мошенница шахрайка.
мошенничать шахрувати, -рую, -руєш,
шахраювати, -раюю, -раюєш.
мошеннически нареч. по-шахрайському, по-
шахрайськи.
мошеннический шахрайський.
мошенничество, прост, мошёнство
шахрайство.

мошка
693
муаровый
мошка мошка.
мошкара мошка, мошкара, мошва.
мошна калитка, капшук, -а; тугая (толстая,
большая) ~наразг. товста (повна) калитка,
товстий (повний) капшук; тряхнуть ~ной
разг. труснути калитку (капшук,^
калиткою, капшуком), розв'язати калитку.
мошонка І. умсньш. уст. калйточка,
капшучок, -чка; 2. анат. мошонка, калитка.
мошоночный анат. мошонковий, калйтковий.
мощение мостіння; брукування; стеління.
Ср. мостить.
мощённый прич. мощений; брукований;
стелений. Ср. мостить.
мощёный прил. мощений; брукований;
стелений. Ср. мостить.
мощи цсрк.у персн. разг. мощі, -щей; живые
(ходячие) ~щи разг. живі (ходячі)
мощі.
мощнее сравн. ст. 1. прил. могутніший,
потужніший; сильніший, міцніший;
потужніший; потужніший, товстіший; ср.
мощный 1—3; 2. нарсч. могутніше,
потужніше; сильніше, міцніше; ср. мощный 1.
мощно нареч. могутньо, потужно; сильно,
міцно. Ср. мощный 1.
мощность 1. (могущество) могутність,
-ності, потужність; (сила) сила; (мощь)
міць, род. мбці, разг. потуга; 2. мех.
потужність; 3. (толщина пласта)
потужність, товщина.
мощный 1. (могучий) могутній, потужний;
(сильный, крепкий) сильний, міцний;
2. мех. потужний; 3. (о пласте, слое
чего-л.) потужний, товстий.
мощь 1. міць, род. мбці; разг. потуга;
(мощность) могутність, -ності, потужність;
2. мех. потужність. г
моющий який (що) мйе.
мразь прост, мерзота; (ничтожество)
нікчема, нікчемство, нікчемність, -ності.
мрак темрява, морок, -у; во ~ке ночи у
мороці (у мороку, у темряві) ночі, у
нічному мороці (мороку), у нічній темряві;
~к невежества темрява (морок) неуцтва.
мракобес мракобіс.
мракобесие мракобісся.
мракобеска разг. мракобіска.
мракобесный мракобісний.
мрамор мармур, -у.
мраморирование спец. мармурування.
мраморированный спец. мармурований.
мраморировать спец. мармурувати, -рую,
-руєш.
мраморироваться спец. мармуруватися, -руеть-
ся.
мраморировка спец. мармурування.
мраморист спец. мармурувальник.
Мраморное море Мармурове море.
мраморность мармурбвість, -вості.
мраморный мармурбвий, редко мармурний.
мраморовйдный мармуровйдний.
мраморщик спец. мармурник.
мрачйть уст. см. омрачать.
мрачиться уст. см. омрачаться.
мрачнеть хмурніти, хмарніти, хмурнішати,
хмарнішати.
мрачно нареч. похмуро, похмурно, хмурно,
хмарно, хмуро; понуро. Ср. мрачный.
мрачновато нареч. трохи похмуро (похмурно,
хмурно, хмарно, хмуро); трохи понуро.
Ср. мрачный.
мрачноватость похмурість, -рості, похмур-
ність, -ності, хмурність, хмарність,
хмурість; понурість. Ср. мрачный.
мрачноватый трохи похмурий (хмурний и
т. п.); трохи понурий. Ср. мрачный.
мрачность похмурість, -рості, похмурність,
-ності, хмурність, хмарність, хмурість;
понурість. Ср. мрачный.
мрачный похмурий, похмурний, хмурний,
хмарний, хмурий; (понурый — ещё)
понурий; ~ый день похмурий (похмурний,
хмурний, хмурий, хмарний) день; мли
вид похмурий (хмурний, хмурий, понурий,
хмарний) вигляд; ~ое прошлое тяжке
(страшне, похмуре) минуле; ~ый тип
похмурий (темний) тип; писать (рисовать,
изображать) что ~ыми красками писати
(малювати, змальовувати) що темними
фарбами; представлять ч (видеть) что в
~ом свете, что представляется (видится)
в ~ом свете уявляти (бачити) що в тёмному
світлі, уявляється (бачиться) що в
темному світлі.
мрежа рыб. уст. сіть, -ті, сітка, мерёжа.
мреть уст. 1. (слабо виднеться) мріти,
мрітися; разг. бовваніти; 2. (быть, стано*
виться непрозрачным) мріти, мерехтіти.^
МССР МРСР; см. ещё Молдавская
Советская Социалистическая Республика.
Мстислав Мстислав.
Мстислава Мстислава.
мститель мёсник.
мстительница мёсниця.
мстительно нареч. мстйво.
мстительность мстивість, -вості.
мстительный мстивий.
мстить (кому-чему) мстйти (мщу, мстиш)
(кому-чому), мстйтися (на кому-чому, над
ким-чим), помщатися (на кому-чому, над
ким-чим).
мсьё см. мосьё.
МТС (маши н*н о-тракторная
станция) ист. МТС (машйнно-тракторна
станція).
му1 (единица измерения в Китае) му (нескл.у
ср.).
му2 межд. му.
муар текст, и пр. муар, -у.
муарированный спец. муарований.
муарировать спец. муарувати, -рую, -руєш.
муарироваться спец. муаруватися, -рується.
муаровый текст, и пр. муаровий.

мудрено
694
музыкальный
мудрено и мудрёно 1. парен, мудро; хитро;
чудно; химерно; ~но написано чудно
(хитро) написано; ср. мудрёный 1—2;
2. в знач. сказ, мудра річ, важко, трудно;
~но всем угодить мудра річ (важко,
трудно) всім догодити; не ~т (не слишком
трудно) не мудра річ, не важко, не
трудно; (неудивительно) не дивно, не диво,
не дивна річ, не дивина; не ~но [ли], что...
не дивно (не диво, не дивна річ), що...
мудрёность 1. мудрість, -рості; хитрість;
важкість, -кості, трудність, -ності; 2.
химерність. Ср. мудрёный 1—2.
мудрёный 1. (замысловатый) разг. мудрий,
мудрований; хитрий; (трудный для вы-
полнения) важкий, трудний; ~ая штучка
мудра (хитра) штучка; ~ая задача важка
задача; (задание) важке завдання; ~оедёло
мудра (хитра, важка) справа; 2.
(странный) разг. чуднйй; (причудливый)
химерний; ~ый человек чудна (химерна)
людина; О утро вечера ~ёе поел, ранок
покаже, завтра буде видніше.
мудреть разг. мудріти, мудрішати; (умнеть)
розумніти, розумнішати.
мудрец мудрий, -ого, мудрець, -ця; разг.
мудрій, -рія.
мудрить разг. мудрувати, -рую, -руєш.
мудро нареч. мудро.
мудро нареч. прост, мудро, хитро; разг.
хитромудро.
мудрование прост, мудрування.
мудровать прост, см. мудрить.
мудрость мудрість, -рості, мудрощі, -щів;
зуб ~ти анат. зуб мудрості.
мудрствование разг. мудрування;
(мудрёные мысли разг.— ещё) мудрощі, -щів.
мудрствовать разг. мудрувати, -рую, -руєш;
не ~твуя лукаво без викрутасів, не
мудруючи [лукаво].
мудрый м}'дрий.
муж 1. чоловік; (супруг — еще) дружина,
подружжя; разг. мужик, -а; уст., обл. муж;
2. книжн., рит. муж; великий ~ж
великий муж; учёный ~ж учений муж.
мужать мужніти, мужати.
мужаться мужатися; (крепиться — ещё)
кріпитися, -плюся, -пйшея и -пишея.
мужеложство книжн. мужолозтво.
мужелюбйвый книжн. мужолюбйвий.
мужелюбие книжн. мужолгсбетво.
муженёк ласк, чоловіченько,
дружинонька.
мужененавистница книжн. чоловіконенавйс-
ниця, мужоненавйсниця.
мужененавистничество книжн.
чоловіконенависництво, мужоненавйсництво.
мужеподобный, мужеобразный чолові копо-
дібний, мужоподібний.
мужеский уст. см. мужской.
мужественно нареч. мужньо.
мужественность мужність, -иості.
мужественный мужній.
мужество мужність, -ності ч
мужеубийство чоловіковбйветво, мужовбйв-
ство.
мужеубийца мужовбйвця, мужовбійниця. г
мужик 1. (крестьянин) дорев. разг. мужик,
-а; 2. (неотёса) бран. мужик, селю к, -а;
3. (мужчина) прост, чоловік, реже
мужчина; разг. мужик; 4. (муж) прост.
мужик; чоловік.
мужиковато нареч. разг. мужикувато.
мужиковатость разг. мужикуватість, -тості,
селюцтво.
мужиковатый разг. мужикуватий, селюцький.
мужицкий мужицький, мужичий. Ср. мужик 1,
мужичий 1. мужичий, мужицький; 2.
чоловічий. Ср. мужик 1, 3.
мужичина увел, чолов'яга; (о крестьянине
дорев. разг.— обычно) мужичище.
мужичишка уничиж. мужичок, -чка.
мужичище см. мужичина.
мужичка I. мужичка; 2. мужичка, селючка.
Ср. мужик 1—2.
мужичок уменьш.-ласк. 1. мужичок, -чка;
2. чоловічок, -чка. Ср. мужик 1, 3.
мужичонка уничиж. мужичок, -чка.
мужичьё собир. дорев. бран. мужва, мужичня;
обл. хлопство.
мужлан бран. мужлай, -лая.
мужний прост, чоловіків, -кова, -кове;
~яя жена заміжня (замужня) жінка.
мужнин разг. чоловіків, -кова, -кове.
мужской чоловічий; ~бй пол а) биол.
чоловіча стать; б) собир. прост, чоловіки,
-ків; ~ая рифма поэт, чоловіча рима.
мужчина чоловік, реже мужчина.
мужчйнский прост, см. мужской.
муза поэз., книжн. муза.
музеевед музеєзнавець, -вця.
музееведение музеєзнавство.
музееведческий музеєзнавчий.
музей музей, -зёю.
музейный музейний; ~ая редкость музейна
рідкість.
музицирование уст. музйчення (разг.).
музицировать уст. музичити (разг.).
музыка 1. музика; 2. (оркестр) музика;
разг. музики, -зйк; 0 ~ка не та, другая
~ка шутл. музика не та; інша річ.
музыкально нареч.г музично, музикально.
музыкальность музичність, -ності,
музикальність.
музыкальный 1. (относящийся к музыке)
музичний; г*ая комедия музична комедія;
^ ое ударение лингвьмузичний наголос; г* ый
вечер музичний вечір; г-ый инструмент
музичний інструмент; 2. '(одарённый
способностью к музыке; мелодичный)
музичний, музикальний; ^ая натура музйчна
(музикальна) натура; <~ый слух музичний
(музикальний) слух; г*ый стих музичний
(музикальний) вірш.

музыкант
695
мурлыкать
музыкант музикант, музика.
музы кантик уменьш.-ласк. музикантик,
музиченько.
музыкантка музикантка, музика.
музыкантский музикантський.
музыкантша разг. музикантка.
музыковед музикознавець, -вця.
музыковедение см. музыкознание.
музыковедческий музикознавчий.
музыкознание музикознавство.
4мука мука.
муки борошно, мука.
Мукачево Мукачеве, -вого, Мукачів, -чева.
Мукден Мукден.
мукоед энтом. борошноід, мукоїд.
мукомол борошном ел, му ком ел, мірошник,
мельник.
мукомблье млин&рство.
мукомольный борошномельний, мукомёльний,
млинарський.
мукомольня борошномёльня, мукомёльня,
млин, -а.
мукосей спец. мукосій.
мукосейный спец. мукосійний.
муксун ихт. муксун, -а.
мул мул.
мулат мулат.
мулатка мулатка.
мулатский мулатський.
мулине муліне (нескл., ср.).
мулйный мулів, -лова, -лове.
мулица, прост, мулйха мулйха, мулйця.
мулла рел. мулла.
муллит мин. муліт, -у.
муллйтовый мулітовий.
мульда геол., техн. мульда.
мультипликатор спец. мультиплікатор.
мультипликационный мультиплікашйний.
мультипликация кино мультиплікація.
мультфильм
(мультипликационный фильм) мультфільм, -у
(мультиплікаційний фільм).
мульча с.-х. мульча.
мульчирование с.-х. мульчування.
мульчировать с.-х. мульчувати, -чую, -чуєш.
мульчироваться с.-х. мульчуватися, -чується.
муля'ж спец. муляж, -у.
муляжист спец. муляжист.
муля'жкый спец. муляжний.
мумификация муміфікація.
мумифицированный муміфікований.
мумифицировать муміфікувати, -кую, -куєш.
мумифицироваться муміфікуватися, -кується.
мумия мумія.
мунда мунда (нескл.).
мундир мундир; картофель (картошка) в ~ре
картопля в лушпинні (з лушпинням, в
мундирі).
мундирный мундирний.
мундирчик уменьш.-ласк. мундирчик.
мундштук мундштук, -а.
мундштучить мундштукувати, -кую, -куєш;
(взнуздывать) загнуздувати, -дую, -дуєш,
гнуздати.
мундштучный мундштучний.
мундштучок уменьш. мундштучок, -чка.
муниципализация юр. муніципалізація.
муниципализированный юр.
муніципалізований.
муниципализировать юр, муніципалізувати,
-зую, -зуєш.
муниципализироваться юр.
муніципалізуватися, -зується.
муниципалитет муніципалітет, -у.
муниципальный муніципальний.
муниципия, муниципий ист, муиіцйпій,
-пію.
мур межд. мур.
мура прост, мурй.
мурава1 (трава) моріг, -рогу, мурава, реже
муріг.
мурава2 (глазурь) полива.
муравей мурашка, мураха; обл. муравка;
~вьй мн. мурашки, -шок, мурахи, -рах,
собир. мурашня, разг. мурашва.
муравейник мурашник; (большой разг.-—
ещё) муравлисько.
муравить спец. поливати.
муравиться спец. поливатися.
муравка уменьш.-ласк. муравка.
муравление спец. поливання.
муравленный прич. спец. политий.
муравленый прил. спец. полив'яний.
муравушка уменьш.-ласк. моріжок, -жка,
муравонька, муравочка, реже муріжбк.
муравчатый * ф о л ь к. моріжчастий.
муравчатый 2 (покрытый крапинками) у с т.,
обл. дрібноцяткбваний, крапчастий.
муравьед зоол. мурашкоїд, мурахоїд.
муравьиный мурашиний, мурашковий; ~ая
кислота хим. мурашина. кислота.
мураш прост, см. муравей.
мурашка прост. мурашка, мураха,
уменьш. мурашйнка; обл. муравка; ~ки
по телу (по спине и т. п.) бегают
(ползают и т. п.) перен. разг. мурашки
(мурахи) по тілу (по спині и т. п.) бігають
(лазять, повзають и т. л.); тело
покрылось ~ками перен. разг. тіло вкрилося
(взялося)^ сиротами, на тілі виступили
(проступили, знялися) сироти.
мурена ихт. мурена.
мурза ист. мурза.
мурластый прост, мордатий.
мурло бран. мурло, морда^ мармйза; (о
человеке бран.— еще) мурмйло.
мурлыка разг. воркіт, -кота; кот- ~ка кіт-
воркіт, род. кота-воркота.
мурлыканье 1. муркотання, муркотіння,
воркотання, воркотіння, вуркотання,
вуркотіння; 2. мугикання, курникання, мурлй-
кання. Ср. мурлыкать 1—2.
мурлыкать 1. муркотати, -кочу, -кбчеш,
муркотіти, -кочу, -котиш, воркотати, -кочу,

Мурманск
696
мутбновый
-кбчеш, воркотіти, -кочу, -котиш, вуркотати,
вуркотіти; 2. (напевать) разг. мугикати,
курникати, мурлйкати.
Мурманск Мурманськ.
Мурманская область Мурманська область.
мурманский мУфманський.
мурмолка ист. магёрка.
мурованный мурований.
муровать мурувати, -рую, -руєш.
муроваться муруватися, -рується.
мурома ист. мурома.
муромский ист. муромський.
Муррей Муррей, -рею.
муругий муругий; обл. моругий.
мускат мускат, -у.
мускатель мускатель, -лю.
мускатник (Мугівііса (га^гапз НоиН.)
бот. мускатник.
мускатный мускатний; ~ый орех бот.
мускатний горіх.
мусковит мин. мусковіт, -у.
мускул мускул; (мышца) м'яз; ни один ~л
не дрогнул жбден мускул не здригнувся (не
рухну вся).
мускулатура мускулатура.
мускулистость мускулистість, -тості, муску-
лястість.
мускулистый мускулистий, мускулястий;
м'язистий. Ср. мускул. .
мускульный мускульний.
мускус мускус, -у.
мускусница (Айоха тозскаШИпа Ь.) бот.
адокса мускусна.
мускусный мускусовий, мускусний.
муслин текст, муслін, -у.
муслиновый текст, мусліновий.
муслить см. мусолить 1.
мыслиться см. мусолиться 1.
мусолить 1. (слюнить) разг. слинити,
заслинювати, -нюю, -нюеш; (пачкать) бруднити,
ялозити (яложу, ялозиш), разг. мусблити;
2. (что — возиться с чем-л.) разг.
возитися (вожуся, возишся) (з чим); разг.
вовтузитися, -тужуся, -тузишся (з чим),
мусблити (що); (тянуть) тягти (тягну,
тягнеш), тягнути (з чим).
мусолиться 1. слинитися, заслинюватися,
-нююся, -нюєшся; бруднитися, ялозитися
(яложуся, ялозишся), мусблитися; 2.
возитися (вожуся, возишся); вовтузитися,
-тужуся, -тузишся, мусблитися. Ср.
мусолить 1—2.
мусор 1. сміття и сміття; 2. (щебень) спец.
ггРУЗ, -У-
мусорить смітити (смічу, смітиш).
мусорный сміттєвий.
мусоропровод сміттєпровід, -воду.
мусоросжигание сміттєспалювання.
мусоросжигательный сміттєспалювальний.
мусороуборочный сміттєзбиральний.
мусорщик сміттйр, -а.
мусорщица сміттйрка.
мусс кул. мус, -у.
муссирование спец., перен. книжн. мусування,
муейрування.
муссированный спец., перен. книжн.
мусований, муейруваний.
муссировать спец. перен. книжн. мусувати,
I -сую, -суєш, муейрувати, -рую, -руєш.
I муссироваться спец. перен. книжн.
мусуватися, -сується, мусйруватися, -рується.
, муссон метеор, мусбн, -у.
мусебнный метеор, мусонний.
муст спец. муст, -у.
мустанг зоол. мустанг.
мустьёрский археол. мустьєрський.
мусульманин мусульманин; ~мане мн.
мусульмани, -ман.
мусульманка мусульманка.
мусульманский мусульманський.
мусульманство мусульманство.
мутака диванна подушка.
мутант биол. мутант.
мутатор эл. мутатор.
мутационный биол. и пр. мутаційний.
мутация биол. и пр. мутація.
мутить 1. мутйти (мучу, мутиш); (жидкость —
обычно) каламутити, -мучу, -мутиш,
колотити, -лочу, -лбтиш; ~ть воду перен. разг.
мутйти воду; 2. (перен.: вызывать
беспокойство; подстрекать) баламутити,
збурювати, -рюю, -рюєш, мутйти; разг.
каламутити, колотити, -лочу, -лбтиш; 3. (безл.:
тошнить) разг. нудйти, -дить и нудити;
меня* ^т мені нудно, мене нудить.
мутиться 1. мутитися (мутиться); (о
жидкости — обычно) каламутитися, -мутиться;
см. ещё мутнеть; 2. (перен.: о сознании,
разуме) мішатися, паморочитися,
мутитися; разум (рассудок) ~тся розум
мішається; ~тся [свет] в глазах, ~тся
в голове паморочиться в голові (голова),
мутиться в голові; З. (волноваться) у с т.,
обл. баламутитися.
мутнеть мутніти; (о жидкости — обычно)
каламутніти; (становиться более
мутным) мутнішати, каламутнішати.
мутно нареч. мутно; каламутно. Ср. мутный.
мутновато нареч. мутнувато; каламутнувато.
Ср. мутный.
мутноватость мутнуваті сть, -тості.
мутноватый мутнуватий; каламутнуватий. Ср.
мутный.
мутность мутність, -ності; каламутність. Ср.
мутный.
мутный мутний; (о жидкости — обычно)
каламутний.
мутовка 1. бот. кільие; 2. (палочка для
взбалтывания) колотівка, збивачка;
3. (мельница) обл. млинбк, -нка.
мутовчатый 1. бот. кільчастий; 2. ~ая
мельница обл. млинбк, -нка.
мутон овёча шкура.
мутбновый з овечої шкури

муторно
697
мшистый
муторно парен, прост, тоскно, тужно.
муторный прост, тоскний, тужний.
мутуализм биол., полит, мутуалізм, -у.
мутузить прост, духопелити, колошматити,
-мачу, -матишч чухрати, товкмачити,
гніздити, -джу, -дйш, товкти, -вчу, -вчёш.
муть муть, -ті, каламуть.
муфель техн. муфель, -ля.
муфельный техн. муфельний; ~ая печь
муфельна піч.
муфлон зоол. муфлон.
муфта 1. муфта; 2. техн. муфта.
муфтий рел. муфтій.
муфтовый техн. муфтовий.
муфточка 1. уменьш.-ласк. муфточка; 2. техн.
муфточка. *
муха муха; ~хи мн. мухи, род. мух; собир.
разг. мушва; белые ~хи білі м^хи; быть
под ~хой (с ~хой) прост, бути
напідпитку (під чаркою, під мухою); делать из
~хи слона разг. робити з мухи слона
(вола); [какая] ~ха укусила кого разг.
[яка] муха вкусила кого, [який] ґедзь
укусив кого; мрут как ~хи мруть як мухи;
~хи мрут (дохнут) перен. разг. мухи мруть
(дохнуть, здихають); ~хи не обидит кто
мухи не скривдить хто, хробака [даремно]
не розтопче хто; ~ху раздавить (задавить,
зашибить) (выпить вина) прост,
перепустити по чарчині, роздушити муху; слышно,
как ~ха пролетит чути, як муха пролетить;
тихо як у вусі; считать ^х перен. разг.
гав ловити; [точно] ~ху проглотил разг.
[як, наче, неначе] муху ковтнув
(проковтнув), [наче, неначе, мов, немов] кислицю
з'їв (кислиці покуштував, кислиці вкусив).
мухоедка энтом. мухоїдка.
мухолов 1. мухолов; 2. орн. мухоловка.
мухоловка 1. мухоловка; 2. орн.у зоол.
мухоловка; 3. (біопаеа Ь.) бот. мухоловка.
мухомор бот. мухомор; обл. моримух, мори-
муха.
мухортый (о масти лошади) гнідий з
[жовтуватими] підпалинами.
мухоя*р текст, ист. мухояр, -у.
мухояровый текст, ист. мухояровий.
муцины биол. муцйни, -нів; ~н ед. муцйн.
мучать прост, см. мучить.
мучаться прост, см. мучиться.
мучение мучёння; (мука) мука; (истязание—
ещё) мордування, катування; (о
нравственном терзании — ещё) гризота,
тортури, -тур, тортура.
мученик мученик; (страдалец — ещё)
страдник.
мученица мучениця; (страдалица — ещё)
страдниця.
мученически нареч. мученицьки.
мученический мученицький; м^ка ~ая разг.
мука мученицька.
мученичество мучеництво.
мученский: мука <~ая см. мученический.
мучитель мучитель, -ля; (истязатель — ещё)
кат, увел, катюга.
мучительница мучителька.
мучительно нареч. болісно, болюче; тяжко;
нестерпно, люто. Ср. мучительный.
мучительность болісність, -ності, болючість,
-чості; тяжкість, -кості; нестерпність,
лютість, -тості. Ср. мучительный.
мучительный болісний, болючий; (тяжкий)
тяжкий; (невыносимый) нестерпний,
лютий.
мучить мучити; (истязать — ещё) катувати,
-тую, -туеш, мордувати, -дуюч -дуєш;
(нравственно терзать — ещё) гризти, -зе.
мучиться мучитися; катуватися, -туюся,
-туєшся, мордуватися, -дуюся, -дуєшся;
гризтися, -зуся, -зёшея. Ср. мучить.
мучица, мучка ласк, борошенце, мучйця.
мучник спец. борошённик, мучник, -а.
мучнистость борошнистість, -тості,
мучнистість.
мучнистый борошнистий, мучнйстий.
мучной борошняний, борошенний, мучний.
мушиный мушиний, мушачий.
мушка* 1. уменьш.-ласк. мушка; (на лице —
ещё) цятка; 2. (пластырь) мушка; 3. (на
ткани) мушка, крапка, крапйнка, цятка.
мушка2 (в огнестрельном оружии) мушка;
брать, взять на ~ку кого-что брати, узяти
на мушку когб-що.
мушкет воен. ист. мушкет.
мушкетёр воен. ист. мушкетёр.
мушкетёрский воен. ист. мушкетерський.
мушкетный воен. ист. мушкетний.
мушкетон воен. ист. мушкетон.
мушкетонный воен. ист. мушкетонний.
мушмула (МезрИиз Ь.) бот. мушмула.
муштабель жив. муштабель, -ля.
муштра муштра.
муштрование муштрування.
муштрованный муштрований.
муштровать муштрувати, -рую, -руеш.
муштроваться муштруватися, -руюся,
-руєшся.
муштровка муштрування, муштра.
муэдзин рел. муедзйн.
МХАТ (Московский
Художественный академический
театр имени М. Горького)
МХАТ, -у (Московський Художній
академічний театр імені М. Горького).
мчать 1. мчати; (гнать — ещё) гнати (жен}%
женёш); 2. разг. см. мчаться.
мчаться мчати, мчатиея; (гнать — ещё)
гнатися (женуся, женешся), гнати; (нестись)
нестися; (лететь) летіти (лечу, летиш),
позз. линути; время мчится час летить (лине).
мшаник обл. сарай, -раю.
мшанка 1. зоол. моховатка; 2. (8а§іпа Ь.)
бот. моховинка.
мшистость моховитість, -тості.
мшистый моховитий.

698
мыть
мшить 1. мшйти, імшйти, конопатити (-пачу,
-патиш) мохом; 2. (делать ворсистым) разг.
волохатити, -хачу, -хатиш, кошлати,
кошлатити, -лбчу, -латиш.
мшйться 1. (мохнатиться) мохнаті ти,
волохатіти; разг. кошлатіти; 2. страд,
мінитися, імшйтися, конопатитися (-патиться)
мохом; волохатитися, -хатиться, кошлатися,
кошлатитися, -латиться; ср. мшить 1 —2.
мщение помста; поэз. мста.
мы мест, ми, род. нас.
мыза мйза, двір, род. двора и двору,
маєток, -тку.
мызгать прост, мизкати.
мызгаться прост, мизкатися.
мызник мизник, власник двора (маєтку).
мызный мйзний.
мыканье бідування, горювання,
поневіряння; блукання, тиняння. Ср. мыкаться.
мыкать прост, см. мыкаться; горе ~ть
разг. бідувати, -дую, -дуєш, горювати,
-рюю, -рюєш, поневірятися; ~ть век (жизнь)
разг. [ледве] животіти; (испытывать
лишения) бідувати, горювати, поневірятися;
(нищенствовать) злидарювати.
мыкаться прост, бідувати, -дую, -дуєш,
горювати, -рюю, -рюєш, поневірятися;
(скитаться) блукати^ разг. тинятися.
мылить милити; ~ть голову ком? перен.
разг. милити голову кому.
мылиться милитися.
мылкий милкий.
мылкость милкість, -кості.
мыло мило; без ~ла [в душу] лезть, влезть
разг. без мила [в дУшу] лізти, влізти.
мыловар миловар.
мыловарение миловаріння.
мыловаренный миловарний; ~ый завод
миловарний завод.
мыловарня миловарня.
мылообразный милоподібний.
мыльница мильниця, мйльничка.
мыльный мильний; обл. мйляний; ~ое
дерево бот. мильне дерево; ^ый пузырь
мильна бульбашка (булька, банька).
мыльнянка (Заропагіа Ь ) бот. собаче мило,
мильниця, мильнйнка;
мыльце уменьш.'Ласк. мильце.
мымра презр. понура; обл. похнюпа.
мыс 1. геогр. мис, -у; 2. (выдающаяся часть
чего-л.) мис, ріг, род. рогу, виступ, -у.
Мыс Доброй Надежды Мис Доброї Надії.
мысик см. мысок.
мысленно нареч. думкою, думками, у думці,
у думках, мйслено.
мысленный 1. (воображаемый) уявний;
(существующий в мыслях) у думці, у
думках, мйслений; ~ым взором думкою,
думками, у думці, у думках; 2. (мыслительный)
уст. розумбвий.
мыслете уст. мисліте (нескл., ср.); писать
(выделывать и т. п.) ~те уст., шутл.
писати (виписувати, виробляти и т. п.)
мисліте, плести кренделі.
мыслимый гаданий, уявний, мислимий и
мислимий; (возможный — обычно)
можливий; (вероятный) імовірний; *^мо (~мое)
[ли] дело прост, чи [ж] можлива річ, чи [ж]
можливо.
мыслитель мислитель, -ля.
мыслительный розумбвий; ~ые способности
розумові здібності, здатності мислити
(думати); ^ый процесе розумбвий процес,
процес мислення.
мыслить 1. мислити; (рассуждать)
міркувати, -кую, -куєш, гадати; обл. гадку вати,
-кую, -куєш; (думать) думати, гадати;
логически *ть логічно мислити; много
о себе ~ть разг. багато про себе думати;
~ть образами мислити ббразами; 2.
(рассчитывать, предполагать) разг. думати,
гадати, у являти.
мыслиться мйслитися; (представляться —
ещё) здаватися (здається), уявлятися.
мыслишка уничиж. [нікчемна] думка.
мысль думка, реже мисль, -лі; _
(предположение, соображение — ещё) гадка; и. в
~лях у кого не было чего і на думці хто
не мав чого, і на думці в кого не було
чого; иметь в ~лях что мати на думці
(в думці) що; не иметь в ~лях чего не
мати на думці (в думці) чого, [і] на думку
не спало що; разг. [і] гадки не мати про
що, [і] в гадці не мати чого, і в голову
(в голові, в голови, в головах) [собі] не
покладати чогб; не допускать ~ли о чём не
допускати [і] думки (і гйдки) про що.
мыслящий мислячий, мйслящий; думаючий;
(глубокомысленный) глибокодумний.
мысок уменьш.-ласк. 1. мисок, -ска, мисик;
2. мисок, мисик, ріжок, -жка. Ср. мыс 1—2.
мыт1 вет. мит, -у, залози, -лоз.
мыт2 (пошлина) ист. мито.
мытарить прост, мучити.
мытариться прост, поневірятися, бідувати,
-дую, -дуєш; (мучиться) мучитися.
мытарство митарство, мука; —ва мн.
митарства, -тарств; (злоключения) злигодні,
-нів, страждання, -дань, муки, род. мук.
мытарствовать поневірятися, бідувати, -дую,
-дуєш, редко митарствувати, -ствую, -ствуєш;
(скитаться) блукати, разг. тинятися.
мытарь ист. мйтар, -я.
мытник (Рейісиїагів Ъ.) бот. шолудивник;
обл. митник.
мытный *• вет. митний.
мытный 2 ист. митний.
мыто см. мыт 2.
мытый 1. прич. мйтий; праний; ср. мыть 1;
2. в знач. прил. обмитий, помитий, мйтий.
мыть 1. мйти (мйю, миєш); (стирать бельё)
прати (перу, перёш); *ть золото горн, мйти
золото; рука руку моет по гов. рука руку
мйє; 2. см. омывать 1—2.

мытьё
699
мгімля
мытьё миття; праний. Ср. мыть.
мыться 1. митися (миюся, миєшся); 2. страд.
митися; пратися (переться). Ср. мыть 1.
мычание 1. мукання; ревіння; мёкання;
2. мугикання, мимрення. Ср. мычать 1—2.
мычать 1. мукати; (реветь) ревіти, ревти;
(о телятах — еще) мёкати; 2. (о
человеке) разг. мугикати, мимрити.
мышастый (о масти животных) мишастий,
сірий.
мышевидный мишоподібний.
мышей (Зеіагіа Р. В.) бот. мишій, -шію.
мышелов мишолсв.
мышеловка мишоловка, пастка.
мышеловный мишоловний.
мышеобразный мишоподібний.
мышехвостник (Муозигиз Ь.) бот. мишачий
хвіст (род. хвоста).
мышечный анат. м'язовий и м'язовий.
мыший разг. мишачий.
мышиные в знач. сущ. зоол. мишині, -их.
мышиный 1. мишачий; ~ый горошек (Уісіа
сгасса Ь.) бот. мишачий горошок; 2. (о
цвете) мишачий; еде. ещё мышастый;
<> ~ая возня (суета) мишача метушнй
(возня); ~ый хвостик (о косичке) мишачий
хвостик.
мышка1 уменьш.-ласк. мишка. Ср. мышь.
мышка2: под ~ками під пахвами и під
пахвами; под ^кой під пахвою; взять под
~ки кого узяти попід (під) пахви кого;
взять под ~ку что узяти під пахву що.
мышкование ловїння (ловитва) мишёй; обл.
мйшкання, мишкування.
мышковать ловити (-вить) мишёй; обл.
мишкати, мишкувати, -кує.
мышление и мышление мислення.
мышонок мишеня, -нити, уменьш. мишенятко.
мышца м'яз.
мышь миша; как мшь на крупу надулся
як миша на крупу надувся.
мышьяк миш'як, -у.
мышьяковистый спец. миш'яковистий.
мышьяковый, уст. мышьячный миш'яковий.
мыщелковый анат. виростковий.
мыщелок, мыщелка анат. виросток, -тка.
мэр мер.
мэрия мерія.
мюзик-холл театр, мюзик-хол, -у.
мюль текст, мюль, -ля.
мюль-машина текст, мюль-машина.
мюльный текст, мюльний.
мюльщик текст, мюльник.
Мюнхен Мюнхен.
мюнхенский мюнхенський.
мюрйд ист. мюрид.
мюридйзм мюридизм, -у.
мюскадёль (сорт винограда) мускадёль, -лю.
мя*гкий м'якйй; (кроткий — еще) лагідний;
(вежливый — ещё) делікатний; ~ий знак
лингв, знак м'якшення, м'якйй знак.
мягко нареч. м'йко; лагідно; делікатно; ~ко
выражаясь в знач. вводн. ел. м'яко кажучи.
Ср. мягкий.
мягковато нареч. м'якувато; разг. м'якенько.
мягковатый м'якуватий; разг. м'якенький.
мягковолосник (МаїасНіит р г.) бот. слабнйк,
-а и -у.
мягкосердечие м'якосердя.
мягкосердечность м'якосердість, -дості.
мягкосердечный м'якосердий.
мягкость м'йкість, -кості; лагідність, -пості;
делікатність. Ср. мягкий.
мягкотелость м'якотілість, -лості.
мягкотелые в знач. сущ. зоол. м'якотілі, -их,
м'якуни, -нів.
мягкотелый м'якотілий.
мягкошёрстный, мягкошёрстый
м'якошерстий; м'якововний. Ср. шерсть.
мягчайший превосх. ст. найм'йкший, якнай-
м'йкший, щонайм'йкший.
мя"гче сравн. ст. 1. прил. м'йкший;
лагідніший; делікатніший; 2. нареч. м'якше;
лагідніше; делікатніше. Ср. мягкий.
мягчение м'якшення.
мягчеть прост, м'йкшати.
мягчительный м'якшильний, пом'йкшуваль-
ний; мяе средства мед. м'якшильні (по-
м'йкшувальні) засоби.
мягчить м'якшити.
мягчиться м'якшитися.
мякенький ласк, м'якенький.
мякина с.-х. полова.
мякйнник 1. (сарай для мякины) половник,
половня, полов'йник; 2. (питающийся
хлебом с мякиной) прен. половник.
мякинный с.-х. полов'яний; ~ая голова (о
глупом человеке) бран. дурна голова,
дурноголовий, -ого.
мякиш 1. (хлебный) м'якушка; 2. (у
млекопитающих и птиц) подушечка, м'якуш, -а.
мякнуть1 разг. м'якнути; (становиться
мягче — ещё) м'йкшати.
мякнуть2 (ударить, хлопнуть) обл.
гепнути (разг.), разг. тріснути, луснути.
мякнуться (шлёпнуться) прост, гепнутися,
бебехнутися, бризнути.
мяконький см. мякенький.
мякотный м'якушевий.
мякоть м'йкоть, -ті; (мягкие части тела —
обычно) м'якуш, -а.
мялка !. техн. м'йлка, м'йльниця, м'йлиця;
2. (для предварительного мятья конопли)
битёльня; (для последующей обработки)
тёрниця.
мяльно-трепальный техн. м'йльно-тіпальний,
мяльный техн. м'йльний.
мяльня спец. м'йльня.
мяльщик спец. м'йльник.
мялыцица спец. м'йльниця.
мямлить прост. 1. мимрити; 2. (медлить)
м'йтися (мнуся, мнешся).
мямля (м. и ж.) прост, м'яло (ср.), маруда
(м. и ж.), марудник (м.)% марудниця (ж ).

мя*о
700
мячик
мяо мяо (нескл.),
мясистость м'ясистість, -тості.
мясистый м'ясистий.
мясная в знач. сущ. разг. м'ясна, -6Ї.
мясник м'ясник, -а; уст. різник, -а;
(режущий коз — ещё) козорїз.
мясное в знач. сущ. м'ясне, -ого.
мясной м'ясний.
мясность спец. м'ясність, -ності
мясо м'йсо; пушечное ~со перен. гарматне
м'ясо; с ""сом вырвать (оторвать)
(пуговицу и т. п.) разг. з м'ясом вирвати
(відірвати).
мясоед 1. церк. м'яснйці, -ниць; 2. (о
человеке) уст., разг. м'ясоїд.
мясозаготовительный м'ясозаготбвчий.
мясозаготовки м'ясозаготівля.
мясокомбинат м'ясокомбінат, -у.
мясоконсервный м'ясоконсервний.
мясо-молочный с.-х. м'ясо-молбчний.
мясопоставки м'ясопоставки, -вок.
мясопродукты м'ясопродукти, -тів.
мясопромьішленность м'ясопромисловість,
-вості.
мясопуст церк. 1. лущення, пущання; 2.
(масленица) масниця, масляна, -ої, масляниця.
мясопустный 1. пущальний; 2. масничний,
масляничний. Ср. мясопуст 1—2.
мясорубка м'ясорубка.
мясо-сальный с.-х. м'ясо-сальний.
мясосовхоз м'ясорадгосп, -у.
мясоторговля м'ясоторгівля.
мясохладобойня м'ясохолодобойня.
мя*со-шёрстный с.-х. м'ясо-шёрстний.
мя*со-яйчный с.-х. м'ясо-яёчний.
мястй ус т. бентежити; (тревожить — ещё)
непокоїти, турбувати, -бую, -буєш,
тривожити, хвилювати, -люю, -люєш.
мястйсь уст. 1. бентежитися;
(беспокоиться) непокоїтися, турбуватися, -буюся,
-буєшся, тривожитися, хвилюватися,
-лююся, -люєшся; 2. (беспорядочно
двигаться) метатися (метаюся, метаєшся и
мечу ся, мёчешся); (суетиться) метушитися.
мясцо ласк, м'ясцё.
мя"та м'ята.
мятеж заколот, -у; бунт, -у.
мятежник заколотник; бунтівник, -а,
бунтар, -я.
мятежница заколотниця; бунтівниця,
бунтарка.
мятежнический заколотницький.
мятежно нареч. 1. бунтівливо; 2. бентежно,
бунтівливо; неспокійно. Ср. мятежный 1—2.
мятёжность І. бунтівлйвість, -вості; 2.
бентежність, -ності, бунтівлйвість;
неспокійність. Ср. мятежный 1—2.
мятежный 1. заколотний, бунтівний;
(склонный к бунтарству) бунтівливий; 2.
(мятущийся) бентежний, бунтівливий;
неспокійний.
мятлик (Роа Ь.) бот. тонконіг, -нога.
мятный м'ятний.
мятущийся прил. бентежний, бунтівливий;
(неспокойный — ещё) неспокійний.
мятый 1. прич. м'ятий; 2. в знач. прил.
м'ятий; (измятый) зім'ятий, пом'ятий;
(скомканный) зібганий, зжужмлений; ~ый
пар техн. м'ята пара.
мять 1. м'яти (мну, мнеш); (комкать —- еще)
бгати, жужмити, -млю, -миш; 2. (лён,
коноплю) м'яти; (трепать) тіпати, терти
(тру, треш).
мятьё спец. м'яття; (льна, конопли — ещё)
тіпання, тертя.
мяться 1. м'ятися (мнуся, мнёшся);
(собираться в складки — ещё) бгатися,
жужмитися, -миться; 2. (топтаться на месте)
м'ятися, тупцювати, -цюю, -цтоєш,
тупцяти; 3. (проявлять нерешительность,
колебаться) разг. м'ятися, мулятися, му-
литися; 4. страд, м'ятися; тіпатися,
тертися (треться); ср. мять 2.
мяу межд. няв.
мяуканье нявкання, нявчання.
мяукать, мяукнуть нявкати и нявчати,
нявкнути.
мяч м'яч, -а.
мячик уменьш.'Ласк. м'ячик.
РУССКО-УКРАИНСКИЙ СЛОВАРЬ, т. I
Редактор тома Сергей Иванович Головащук
Редактори Я. С. Васильева, М. М. Друченко, В. Є. Дудко, Г. 1. Неруш, Л. В. Туник. Художній
редактор В. М. Тепляков. Технічний редактор Д. В. Вірич. Коректори Л. В. Петренко, Т. О. Ячковенко.
Зам. 8-477. Вид. 42. Тираж 120000 C0001—60000). Папір № 1, 70 х 100/16. Фіз. друк. арк. 45,25. Умови,
друк. арк. 58,83. Обл.-вид. арк. 90,7. Підписано до друку 11. VII. 1968 р. Ціна 2 крб. 08 коп.
Видавництво «Н аукова думка». Київ, Рєпіна, З.
Книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР,
Харків, Донець-Захаржевська, 6/8.