ВУЛИЦІ
ййвт

ВУЛИЦІ
ДОВІДНИК
За редакцією
А. В, КУДРИЦЬКОГО
Київ
«Українська енциклопедія*
імені М. II. Бажана
1995
ББК 92
В 88
Упорядники довідника:
А. В. КУДРИЦЬКИИ
(кандидат історичних наук?
Л. П. ПОНОМАРЕНКО,
О. О. РІЗНИК
(кандидат мистецтвознавства).
Довідник містить близько 2000 статей про вулиці,
провулки і площі Києва (станом на 1 березня
1995 р.). В статтях подано інформацію про кінцеві
межі пролягання вулиць, про вулиці, які прилуча-
ються до основного об’єкта, про час заснування ву-
лиць, перейменування їх, коротку історичну до-
відку, а також інформацію про персоналію, якщо її
іменем названо вулицю, провулок чи площу. Вказа-
но не лише райони розташування вулиць, але й
житлові масиви, історичні місцевості тощо. В стат-
тях зазначено зупинки метро, швидкісного трам-
ваю та приміських залізничних станцій, які безпо-
середньо пов’язані з тією чи іншою вулицею або від
яких можна дістатися до інших вулиць. В книзі
вміщено схеми метрополітену, трамвайних і тро-
лейбусних маршрутів міста, а також топоніміч-
ний словник його історичних місцевостей, таблицю
міських районів і список вулиць, ліквідованих за
останні два десятиріччя. Книга розрахована на
мешканців та гостей Києва, працівників усіх його
установ.
Схеми трамвайних і тролейбусних маршрутів на-
дані ДКП «Київелектротранс» (П. Ф. Жемері).
Частина коштів від реалізації книги передається
у благодійний Національний фонд видання «Книга
Пам’яті України».
© «Українська енциклопедія»
ім. М. П. Бажана, 1995
© А. В. Кудрицький,
Л. А. Пономаренко,
О. О. Різник
І8ВК-5-88500-070-0
(упорядкування), 1995
© В. П. Данильчук
(художнє оформлення), 1995
ПЕРЕДМОВА
Видавництво «Українська енциклопедія» пропонує читачеві
довідник «Вулиці Києва». Підготовка нового києвознавчого ви-
дання викликана потребою часу, який постійно вносить коректи-
ви в життя столиці України. На карті міста з'явилися нові вулиці,
проспекти, бульвари, площі на щойно збудованих житлових ма-
сивах, зникають і переплановуються старі транспортні шляхи,
значній частині вулиць повернуто історичні назви, інші вкотре
зазнали перейменування.
Готуючи новий києвознавчий довідник, його автори-упо-
рядники мали перед собою подвійну мету. З одного боку, суто
прагматичну, традиційну для такого роду видань: подати, по
можливості, вичерпну інформацію про місцезнаходження тієї чи
квюї вулиці, площі, провулку, бульвару в нашому місті, залу-
шевшн нові документальні матеріали; з другого — освітньо-
краєзнавчу, виховну; навести читача на власні роздуми, збудити
позитивний неспокій за сучасне і майбутнє Києва.
Вулиці нашого міста — не лише транспортні артерії веле-
тенського організму, яким є Київ, не лише шляхи, що сполучають
в єдиний комплекс різноманітні складові компоненти триміль-
йонного мегаполісу. Це — насамперед, історія міста, історія
держав, суспільних систем, режимів, які довелося йому пережи-
ти» і що знайшло своє відображення в назвах вулиць.
Карта Києва фіксує назви вулиць від часів Київської Русі і
пізнього середньовіччя, від наступних століть і до сьогоднішньо-
го дня.
На поч. 19 ст. в Києві вже налічувалося декілька сот вулиць,
площ, провулків. У 1803 архітектор А. Меленський розробив де-
тальний план Києва, згодом землеміри склали перші списки
міських вулиць. Проте до обліку київських вулиць на державно-
му рівні звернулися лише з 30-х рр. 19 ст. у зв’язку з територійль-
нкм зростанням міста, налагодженням поштового зв’язку. У 1837
архітектори В. Беретті, А. Станзані і землемір А. Шмегельський
склали генеральний план розвитку Києва.
Джерелами назв тодішніх вулиць, площ і провулків були,
переважно, розташовані на них об’єкти, насамперед церкви (ву-
лиці Ворисоглібська, Введенська, Притисько-Микільська,
Софійська площа та ін.), населені пункти, до яких вони прямува-
1*	З
ПЕРЕДМОВА 4
ли (вулиці Васильківська, Московська, Львівська, Житомирська),
функціональне призначення вулиці або основне заняття її посе-
ленців (Аптечна, Рибальська, Різницька, Рейтарська, Стрілець-
ка). Живильним джерелом утворення багатьох назв київських
вулиць стали унікальні місцеві топоніми — назви річок, ярів,
узгір’їв, що були відомі ще за часів Київської Русі (Берестове, Ви-
дубичі, Клов, Наводничі, Оболонь, Почайна, Дарниця, Желань,
Хоревиця, Щекавиця).
З другої половини 19 ст. розпочалася стихійна приватна за-
будова, чимало вулиць так само стихійно здобули назви від імен
та прізвищ першопоселенців або домовласників (узвіз Пащенка,
вулиці Дика, Болсуновська, Смородинська, Філіпповська, про-
вулки Бабієнків, Лазоренків, Якубенківський тощо) або при-
родних особливостей місцевості (вулиці Нагірна, Підгірна, про-
вулки Вишневий, Косогірний, Укісний та ін.).
У 1869 вперше було здійснено грунтовну ревізію вулиць
Києва з метою заміни дубльованих та паралельних назв і найме-
нування тих вулиць та площ, які ще не мали назви. Відтепер на-
дання назв, принаймні найважливішим артеріям міста, набуло
централізованого характеру. З одного боку, це відкрило шлях до
увічнення пам’яті видатних діячів науки, культури, громадсько-
го життя, чия діяльність була пов’язана з Києвом (з’явилися пло-
ща Б. Хмельницького, вулиці Гоголівська, Пушкінська, Фундук-
леївська та ін.), і знаменних історичних дат; з іншого боку, запо-
чаткувалася практика т. зв. адміністративних назв, що надавали-
ся вольовим шляхом, почасти всупереч історичній логіці.
Встановлення у Києві радянської влади позначилося масо-
вою заміною старих назв. Майже всі вулиці центру міста, значна
частина вулиць Печерська і Подолу в 1919 і 1923 здобули імена
діячів Жовтневої революції 1917 і громадянської війни. Оскільки
більшість серед цих діячів згодом було репресовано сталінським
режимом, вулиці за короткий час зазнали кількох переймену-
вань.
Вулиці, як і люди, мають свою долю. Окремі з них не «турбу-
вали» з 11 ст. і вони зберегли свою назву впродовж віків (Боричів
узвіз), інші — за 100—130 років зазнали неодноразової адміні-
стративної уваги. Зокрема, вулиця Ярославів Вал мала назви:
Підвальна, Велика Підвальна, Ярославів Вал, X. Раковського,
К. Ворошилова, А. Полупанова, Велика Підвальна, Ярославів
Вал; вулиця Інститутська — Іванівська, Бегічевська, Дівоча,
Інститутська, 25 Жовтня, Жовтневої революції, Інститутська. І
таких прикладів чимало. Зазнавали перейменувань навіть «що-
найкиївські» назви: Хрещатик (вул. Воровського), Бульварно-
Кудрявська (вул. Воровського, оскільки Хрещатику повернули
5
ПЕРЕДМОВА
його назву), Андріївський узвіз (вул. Г. Лівера). Поділ став
Петрівкою (за ім’ям Г. Петровського), Деміївка — Сталінкою,
Шулявка — Жовтнівкою.
Після встановлення у місті радянської влади населення і чи-
мало службових осіб, незважаючи на щойно здійснені численні
перейменування вулиць, продовжували користуватися старими
їх назвами. Це змусило міськраду Києва видати у 1927 спеціаль-
ну постанову, де працівників відповідних установ було попе-
реджено про найсуворіші санкції у випадку подальшого вжи-
вання колишніх назв.
У 1936 за дорученням влади тодішнім Інститутом матеріаль-
ної культури в Києві було складено список для перейменування
267 старих київських вулиць. Тогочасна преса активно виступала
проти «безглуздя» багатьох попередніх найменувань вулиць,
однак внесені «новаторські» пропозиції не відзначалися злетом
думки. Пропонувалося перейменувати Діонісівський провулок на
Рабфаківський, вулицю Кмитів Яр на Заводський Яр, а вулиця
Ольгинська мала увічнити ім’я шефа НКВС УРСР В. Балицького
(невдовзі репресованого). З початком Великої Вітчизняної війни
довелося відкласти кампанію перейменувань. У черговий раз
зазнали цього процесу київські вулиці й у роки окупації міста
німецькими фашистами. Та навряд чи знайдеться хтось серед ста-
рожилів, який згадає сьогодні ті назви.
У повоєнний час науковій та мистецькій громадськості вдало-
ся повернути частину історичних назв. Так, у 1944 було відновле-
но 37 з них (Контрактова площа, вулиця Межигірська, Андріївсь-
кий узвіз), деякі назви було повернуто в 1958 (в т. ч. вул. Ко-
стянтинівській).
У 50-і рр. перед місцевою владою, поряд з іншими, виникла
ще одна проблема. В місті, що стрімко зростало за рахунок прито-
ку сільського контингенту, розгорнулася масова забудова житло-
вих масивів, будівництво промислових об’єктів, приватного секто-
ру. В Києві з’явилися понад 900 вулиць, що спершу одержували
назву «Нова». Новоявлені бульвари, проспекти, вулиці забудову-
вались однотипними, сумливими, безликими будинками, які у
порівнянні з історичним центром, залишеним нам у спадщину
великими зодчими, нічого притаманного Києву не мали. В 70-і
рр. в місті вже налічувалося понад два мільйони жителів, проте
від цього аж ніяк не побільшало киян.
Всі новонароджені вулиці «Нові» потребували своєї власної
назви. Процес найменувань породив, тією чи іншою мірою,
алогічність, чергову безсистемність, поспішність, а часом й непро-
думаність прийнятих рішень щодо назв київських шляхів. Так,
постановою міськвиконкому від 26 грудня 1953 було надано
ПЕРЕДМОВА
6
назви одразу 222 вулицям, 22 липня 1958 — 125, рекордною за
кількістю новонайменованих об’єктів стала постанова від
5 грудня 1954—583 вулиці та провулки.
Підхід до нових найменувань практично був адміністра-
тивно-вольовим, внаслідок чого на нових картосхемах Києва
відбилася майже вся топоніміка Союзу РСР: з’явилися, поза будь-
якою прив’язкою до специфіки Києва, вулиці Волго-Донська,
Ленінабадська, Магнітогорська, Невельська, Сухумська, Та-
ганрозька, Уральська; «сибірський куток» виник на Саперній
слобідці з вулицями Іртиською, Байкальською та Єнісейською.
Значна кількість вулиць увічнювала імена відомих учених, пись-
менників, військових, державних і політичних діячів, чиє життя і
діяльність не були жодним фактом пов’язані з містом. З’явилися
й назви відверто антиестетичного гатунку, як-то: Автопаркова,
Авторемонтна, Газопровідна, Гравійна, Комбінатна, Комунальна,
Колекторна, Регенераторна, Сигнальна, Сортувальна, Товарна,
Траншейна тощо. Можна навести не один десяток прикладів
невідповідності назви вулиці її значимості в місті, архітектурно-
му і зовнішньому вигляду, а надто тому імені, яким її нарекли.
Деякі назви «трансформувалися» через елементарну граматичну
помилку на одному з проміжних етапів існування вулиці (так
вулиця й провулок Нивські перетворилися на Невські, вулиця
й провулок Залужні — на Залежні).
Не припинялося аж до 80-х рр. зникнення давніх назв. Так,
вулиця Новонаводницька, відома з 19 ст., стала частиною вулиці
Січневого повстання. При цьому приєднання здійснювалося
ціною руйнації фортифікаційної пам’ятки — частини Старої Пе-
черської фортеці, що «заважала» вільному проходові до відкрито-
го в 1981 монументу Матері-Батьківщині. У 1985 історичну ма-
гістраль Києва Брест-Литовський проспект було перейменовано
на проспект Перемоги.
В останні роки підхід до нових найменувань значною мірою
переглянуто. Частина їх відображає назви історичних місцево-
стей — Будищанська, Градинська, Лісківська, Милославська, Ра-
ду нська вулиці на масиві Вигурівщина-Троєщина, вулиці Кня-
жий Затон, Срібнокільська на масиві Позняки. З’явилося чимало
вулиць та проспектів, названих іменами відомих діячів українсь-
кої та світової культури: Анни Ахматової, Вікентія Беретті, Со-
ломії Крушельницької, Леоніда Бикова, Миколи Бажана, Олек-
сандра Мишуги, Лариси Руденко, Олени Пчілки, Теодора Драй-
вера, Оноре де Бальзака. Активізувався процес повернення істо-
ричних назв у роки перебудови та після проголошення державної
незалежності України (Софійська, Михайлівська і Контрактова
площі, Воздвиженська, Інститутська, Лютеранська, Ольгинська,
7
ПЕРЕДМОВА
Предславинська, Прорізна, Мала Житомирська, Спаська, Шовко-
вична та ін. вулиці, Георгіївський провулок тощо).
Суттєвим чинником історії київських вулиць є переміщення
назв з ліквідованої вулиці на новопрокладену. Особливим ви-
падком цього є генеральна реконструкція вулиці, внаслідок якої
не лише повністю змінюється забудова, покриття і ширина ву-
лиці, а навіть її напрямок. Тобто фактично йдеться про створення
нової вулиці під старою назвою. Зокрема, після катастрофічної
пожежі 1811 на Подолі на його місці практично було збудовано
нове поселення із докорінно іншим принципом розташування ву-
лиць: замість вузьких, звивистих вуличок, які стихійно виникали
відповідно до природного ландшафту, було прокладено прямі ву-
лиці-лінії, а саме планування істотно укрупнено. При цьому май-
же всі новопрокладені вулиці зберегли ті назви, що їх мали ву-
лиці старого Подолу. Однак ототожнювати старі й нові вулиці за
назвою можна лише умовно. Прикладом сучасної реконструкції-
пер вміщення є житловий масив Березняки, де збережено ряд назв
вулиць колись розташованої тут Кухмістерської слобідки (вулиці
Бучми, Серафимовича, Шумського), повністю знесеної до початку
будівництва масиву.
Існують в історії вулиць міста і протилежні приклади, коли
новопрокладена магістраль безповоротно поглинула кілька ко-
лишніх міських артерій. Зокрема, Червонозоряний проспект
увібрав у себе 5 вулиць і 8 провулків. І подібні колізії відображені
в книзі. З огляду на це, упорядники цілком свідомо включили до
довідника статті про декілька зниклих в останні роки вулиць,
пов’язаних з іменами видатних діячів культури — В. Заремби, І.
Карпенка-Карого, І. Котляревського, М. Максимовича, П. Чай-
ковського, сподіваючись на повернення їх на карту міста. Зага-
лом же питання про мартиролог київських вулиць, площ, про-
вулків, який налічує бл. 500 назв,— тема спеціального
дослідження.
У пропонованому довіднику подано відомості про всі існуючі
на час його укладання вулиці Києва, яких налічується понад
1830. Аби полегшити киянину чи гостю міста орієнтацію у
складному світі київських шляхів, до книги водночас включено
десятки коротких статей, які відсилають читача від старої чи ко-
лишньої назви вулиці до сучасної.
У статтях довідника вміщено такі відомості:
—	місцеположення вулиці (район міста, історична
місцевість, назва житлового лмасиву або ін. територіальної оди-
ниці Києва);
—	межі вулиці, перелік інших вулиць, що прилучаються до
неї. При цьому задля полегшення орієнтації читачів у місті вка-
ПЕРЕДМОВА
8
зано також інші, прилеглі до даної вулиці об’єкти — парки, лісо-
парки, водні артерії, мости і безіменні проїзди та проходи до
сусідніх вулиць.
—	історична довідка, що вміщує: час виникнення вулиці,
перелік її колишніх назв і пояснення кожної з них, відомості про
зміни меж і перепланування вулиці (якщо вони відбувалися);
стосовно давніх вулиць, де не збереглася забудова часу їх ви-
никнення, вказано час зведення теперішньої забудови;
—	біографічну довідку про персоналію щодо тих вулиць,
бульварів, проспектів, площ, які носять імена політичних діячів,
представників науки, культури тощо. Зміст і обсяг довідки зале-
жить від того, чи пов’язані життя і діяльність цієї особи з містом;
—	відомості про специфічну конфігурацію вулиці: кільце-
подібна, Г-подібна, П-подібна форма, наявність відгалужень і
перерв у проляганні вулиці із вказівкою на їх місцезнаходжен-
ня (адже такі нестандартні особливості ряду київських вулиць
почасти завдають чималого клопоту під час пошуків потрібної
адреси);
—	засоби громадського транспорту, якими можна дістатися
до певної вулиці. Враховуючи часту змінюваність маршрутів на-
земного транспорту (тролейбусів, трамваїв, автобусів), викликану
економічною ситуацією в країні, автори довідника вирішили за
доцільне обмежитися більш стабільним рейковим транспортом —
метро, швидкісним трамваєм і приміською залізницею (із зазна-
ченням найближчих до описуваної вулиці станцій). Але
наприкінці книжки подано докладну схему трамвайних і тролей-
бусних маршрутів, ліній метрополітену, що сьогодні діють у місті.
Окремим розділом подано Топонімічний словник. З нього чи-
тачі одержать стислу інформацію про історичні місцевості та по-
селення на території Києва, які згадуються в статтях книги. Пода-
но також таблицю існуючих районів Києва з короткими відомо-
стями про них, список вулиць, ліквідованих за останні два десяти-
річчя.
Упорядники сподіваються, що вихід у світ цього довідника
стане однією з чергових сходинок для наступних досліджень
історії Києва.
ААРОНІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(побутували й ін. назви — пров.
Аролівський, Аронівський, Аропів-
ський) — див. Аїстова вулиця.
АВДЄЄНКА ГЕНЕРАЛА
ВУЛИЦЯ (Ленінградський р-н;
Микільська Борщагівка, с-ще Пере-
мога). Пролягає від Верховинця ву-
лиці до Строкача вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою Пров.
№ 8. Суч. назва — з 1968. М «Бере-
стейська»; ШТ 1,3 («Сім’ї Сосні-
них»); ЗС «Борщагівка».
Авдєєнко Петро Петрович (1901—
56) — рад. військ, діяч, генерал-
майор. Під час ВВВ брав участь у
форсуванні Дніпра (1943, побл.
с. Лютіж, на північ від Києва). По-
хований на Байковому кл.
АВТОЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від Резервної вулиці і Добрининсь-
кої вулиці до Полярної вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 892-а. Суч. назва—з
1953. Згодом до неї приєднано
більшу частину вул. Старозабарсь-
кої. Остання виникла у 19 ст. (наз-
ва — від місцевості Забара). Реш-
ту вул. Старозабарської, що про-
стягалася від А. в. (побл. вул. По-
лупанова) до вул. Навашина і збері-
гала свою первісну назву, ліквідо-
вано у 80-х рр. 20 ст. у зв’язку
із знесенням старої забудови. Пара-
лельно до А. в. проходить також
Новозабарська вулиця. До А. в.
прилучаються:	вулиці Добри-
нинська — Казанська — Борови-
ковського — Попова — Шахтарсь-
ка — Мукачівська — Івашкеви-
ча — Лугова — Радомишльська —
Полупанова — Дубровицька — Бе-
рестецька — М. Гулака — пров.
Автозаводський і ВVл. Навашина.
М «Оболонь», «Мінська»; ЗС
«Вишгородська».
АВТОЗАВОДСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Мінський р-н; Пріорка, масив
Вишгородський). Пролягає від
Вишгородської вулиці до Автоза-
водської вулиці. Відомий з 1-ї
чв. 20 ст. Мав назву пров. Проле-
тарський. Суч. назва — з 1955. М
«Мінська»; ЗС «Вишгородська».
АВТОПАРКОВА ВУЛИЦЯ (Хар
ківський р-н; с-ще Бортничі). Про-
лягає від Світлої вулиці до кінця
забудови. Виникла у 80-і рр. 20 ст.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
АВТОРЕМОНТНА ВУЛИЦЯ (Жов-
тневий р-н; Відрадний). Пролягає
від Лепсе Івана бульвару до Козе-
лецької вулиці. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
У 1957—59 мала назву вул. Слуць-
ка. Суч. назва — з 1959. М «Бере-
стейська»; ШТ 1,3 («Бульвар І.
Лепсе»); ЗС «Борщагівка».
АВТОСТРАДА — див. Возз’єднан-
ня проспект, Дружби народів буль-
вар, Сорокаріччя Жовтня проспект,
Харківське шосе.
АГІТАТОРСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Батиєва Гора). Про-
лягає від Дружньої вулиці до кінця
забудови. Виникла наприк. 20 ст.
під назвою вул. Лінія 10-а. Суч. на-
зва — з 1958. М «Вокзальна».
АЕРОВОКЗАЛ ЬН А ВУЛИЦЯ —
див. Ернста вулиця, Повітрофлот-
ський проспект.
АЕРОДРОМНА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Волинської вулиці до залізниці.
Виникла у 1-й чв. 20 ст. Мала назву
вул. Куліша або Кулішівська — на
честь укр. письменника Куліша
Пантелеймона Олександровича
(1819—97). У 1837—39 навчався
у Київ, ун-ті. З 1840 вчителював у
Києві та ін. містах України. За
участь у діяльності Кирило-Мефо-
діївського братства був у 1847 вис-
АЗОВСЬКА
10
ланий до Вологди, потім — Тули.
У 1957 вул. названо ім’ям Лас-
товського Олександра Костянтино-
вича (1890—1920) — київ, робіт-
ника, учасника революц. руху в
місті з 1907. Суч. назва у 1946—
56 і з 1957 (від розташованого по-
близу аеропорту «Київ»). М «Уні-
верситет», «Шулявська»; ЗС
«Київ-Волинський».
АЗОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Кишинівської ву-
лиці до Гаріна Бориса вулиці. Ви-
никла на поч. 50-х рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 477-а. Суч. на-
зва — з 1953. М «Вокзальна»,
«Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
АІСТОВА ВУЛИЦЯ (Печорський
р-н). Пролягає від Анищенка ву-
лиці до Іванова Андрія вулиці.
Відома з кін. 18 ст. Первісна наз-
ва — провулок Ааронівський, за
ім’ям київ, протоієрея, вихованця
Київ, академії, настоятеля церкви
Феодосія Іоана Ааронського (1759
або 1760—?). З 10-х рр. 19 ст.
(офіційно — у 1869—1939) мала
назву проз. Іпсилантїївський — за
ім’ям політ, діяча Греції, господаря
Молдови (1799 — 1802) і Валахії
(1802—06), учасника визвольної
боротьби грец. народу проти
Османської імперії Константіноса
Іпсиланті (1760 — 1816). Його са-
диба була розташована поруч (те-
пер на вул. Січневого повстання
№ 6). К. Іпсиланті помер у Києві,
був похований у Георгіївській
церкві побл. Софійського собору.
У 30-і рр. 20 ст., напередодні зни-
щення Георгіївської церкви, пере-
похований в Успенському соборі
Києво-Печерської лаври. Могила з
надгробком зникла внаслідок зни-
щення собору 1941 під час ВВВ.
Суч назва вулиці — з і939.
М «Арсенальна».
Аїстов Прокіп Степанович (1882 —
1917) — робітник київ. заведу
«Арсенал», учасник Жовтневого
збройного повстання 1917, під час
якого загинув. Похований у Марі-
їнському парку.
АЙВАЗОВСЬКОГО ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Татарка).
Пролягає від Нагірної вулиці до
кінця забудови. Виник у 19 ст. Мав
назву пров. Ольгинський. Суч. на-
зва — з 1939. М «Майдан Незалеж-
ності».
Айвазовський Іван Костянтинович
(1817 — 1900) — рос. живописець,
почесний член петерб. АМ (з 1887).
Його картини зберігаються в Київ,
музеї рос. мистецтва.
АЛЕКСУХІНА ВАСИЛЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський р-н, Свято-
шин). Пролягає від Вернадського
Академіка бульвару до Службо-
вої вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова, у
1955 — 80 — вул. Барвиста. Суч.
назва — з 1980. До А. В. в. прилу-
чаються:	вулиці Огарьова —
Вітрука — Пантелькіна. М «Свято-
шин»; ЗС «Академмістечко».
Алексухін Василь Тимофійович
(1920 — 43) — рад. пілот, Герой
Рад. Союзу (1944, поем.), загинув
під час ВВВ, спрямувавши свій
підбитий літак на колону нім.
танків.
АЛМА-АТИИСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Стара Дарниця,
Ліски, с-ще ДВРЗ). Пролягає від
Празької вулиці до кінця забудови.
Виникла у 40 — 50-і рр. 20 ст. Ма-
ла назву Дарницьке шосе. Суч. на-
зва — з 1973. До А.-А. в. прилуча-
ються: вулиці Гродненська —
Профспілкова — Трактористів —
Станюковича — залізничний пе-
реїзд — вулиці Машиністівська —
Сеноманська — Довбуша — Мака-
ренка — Волховська — Рогозівсь-
ка і Винахідників. М «Чернігівсь-
ка», ЗС «Дарниця», «Дарниця-
Депо».
АЛЯБ'ЄВА ВУЛИЦЯ [Мінський
р-н; Кчїв-Петріека (Промзона)].
Пролягає від Новскостянтинівсь-
кеї В;/ лиці до Тульчинської вулиці,
Виникла у серед, 20 ст, під назвою
в>л Нова. Суч. назва — з 1957. До
А, в. ігоилучаються: вулиці Чорно-
морська — Корабельна і Вікентія
Хвсїіки На •/•ликах між вулиця-
ми Повокостянтцітівською та Чор-
11
АНДРЮЩЕНКА
поморською, Корабельною та
В. Хвойки наявна перерва у проля-
ганні А. в. М «Тараса Шевченка»;
ЗС «Зеніт».
Аляб’єв Олександр Олександрович
(1787 — 1851) — рос. композитор,
автор відомого романсу «Соловей»
(слова А. Дельвіга), ряду обробок
укр. народних пісень, упорядкова-
них ним (разом з М. Максимови-
чем) у збірку «Голоси українських
пісень» (1834). Проходив військ,
службу на Київщині (Біла Церква
та ін.).
АМУРСЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь
кий р-н; Голосіїв). Пролягає від
Сумської вулиці до Амурської
площі. Виникла і одержала суч. на-
зву у 1953 внаслідок з’єднання ча-
стини вул. Козацької (на відрізку
між її прилученням до А. в. і
Амурською площею) з вул. Новою
770-ю. До А. в. прилучаються: ву-
лиці Козацька — Смольна — Тес-
лярська і О. Трутенка. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
АМУРСЬКА ПЛОЩА (Московсь-
кий р-н; Голосіїв). Розташована
між Амурською вулицею, Василь-
ківською вулицею, Трутенка Онуф-
рія вулицею і Теслярською вули-
цею. Виникла, ймовірно, у 20 —
30-і рр. 20 ст. як площа без назви.
Суч. назва вживається з 70-х рр.
М «Либідська; ЗС «Київ-Москов-
ський».
АНДРІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Боричів
Тік вулиці до Набережно-Хреща-
тицької вулиці. Одна з давніх
вулиць Києва. Весь час відома
під цією назвою (від Андріївсь-
кої церкви, збудованої на горі на-
проти завершення вулиці у 1744 —
54). До А. в. прилучаються: вулиці
Сагайдачного — Покровська і
Братська. М «Поштова площа»;
фунікулер; річковий вокзал.
АНДРІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ —див.
Володимирська вулиця.
АНДРІЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Деснянська вулиця, Дні-
стровська вулиця, Індустріальний
провулок, Криворізький провулок.
АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ (Поділь-
ський, Шевченківський р-ни).
Пролягає від Контрактової площі
до Володимирської вулиці та Деся-
тинної вулиці. Верхня части-
на А. у. виникла на шляху, який
вже за часів Київської Русі зв’язу-
вав Старий Київ (Гору) із Подолом,
пролягаючи між Андріївською
(Уздихальницею) та Замковою (Хо-
ревицею, Старокиївською горою,
згодом Киселівкою) горами. За до-
би середньовіччя відгалуження
А у. було прокладено і до замку на
горі Киселівка. У 1711 за наказом
тодішнього київ. губернатора
проїзд між Замковою та Андріївсь-
кою горами було розширено, і він
став придатним для користування
не лише для пішоходів і вершників,
а й для проїзду запряжених кіньми
й волами возів. Назву узвіз одер-
жав, імовірно, у 18 ст. від Андрі-
ївської церкви (збудована у
1744 — 54). У 1920 перейменова-
ний на вул. Лівера. У 1944 було
прийнято рішення про повернення
йому істор. назви; у 1957 — прийня-
то повторне рішення. До А. у. при-
лучаються: вулиці Покровська —
Боричів Тік — Фролівська і Воздви-
женська. М «Контрактова площа»
(початок), «Майдан Незалеж-
ності», «Золоті ворота» (кінець).
АНДРЮЩЕНКА ГРИГОРІЯ
ВУЛИЦЯ (Радянський р-н; Шу-
лявка). Пролягає від Косіора ву-
лиці до Шолуденка вулиці. Виник-
ла на поч. 20 ст. під назвою вул.
Казарменна (на деяких картах
Києва — Казармська, Києво-Ка-
зарменна). У 1955 — 82 мала назву
вул. Ватутіна (тепер на честь Ва-
тутіна названо проспект у Вату-
тінському р-ні). Суч. назва — з
1982. До А. в. прилучається вул.
Ісаакяна. М «Політехнічний ін-т».
Андрющенко Григорій Якович
(1905—43) — рад. військ, діяч,
гв. полковник, Герой Рад. Союзу
(1943). Загинув у жовтні 1943 під
час боїв на Букринському плац-
дармі за визволення Києва. Похо-
ваний в м. Переяслав-Хмельниць-
кому Київ. обл.
АНИЩЕНКА
12
АНИЩЕНКА ВУЛИЦЯ (Печорсь-
кий р-н). Пролягає від Московської
вулиці до Суворова вулиці. Виник-
ла у 18 ст. як вул. Гейсівська (за
ім’ям київ, графської родини Гейс).
У 1869 — 1927 — вул. Левандовсь-
ка, за прізвищем київ, письменни-
ка і проповідника, вихованця Київ,
академії, протоієрея Софійського
собору (з 1786, де і похований)
Іоана Леванди (справж.— Сікачка
Іван Васильович; 1734 — 1814).
У 1927 — 40 мала назву вул.
Андрія Іванова (тепер ім’я А. Іва-
нова носить інша вулиця Печорсь-
кого р-ну). Суч. назва — з 1940. До
А. в. прилучаються вулиці Аїстова
і Андрія Іванова. М «Арсенальна».
Анищенко Олександр Григорович
(1879 — 1918) — робітник київ, за-
воду «Арсенал». Учасник Січнево-
го повстання в Києві у 1918, під час
якого загинув. Похований у Марі-
їнському парку.
АНІІЕНКОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Лютеранська вулиця.
АНОСШСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Ластовського вулиця.
АНТОНОВА АВІАКОНСТРУКТО-
РА ВУЛИЦЯ (Залізничний р-н;
Чоколівка, масив Першотравне-
вий). Пролягає від Повітрофлот-
ського проспекту до Ушинського
вулиці, Виникла у 20-х рр. 20 ст.,
у1931 — 85 — вул. Авіації (за дея-
кими документами — Авіаційна).
Суч. назва — з 1985. До А. А. в.
прилучаються: вулиці Янки Купа-
ли — Єреванська — бульвар Чоко-
лівський — площа Космонавтів і
вул. Волинська. М «Університет»,
«Шулявська», ЗС «Караваєві
Дачі».
Антонов Олег Костянтинович
(1906 — 84) — рад. авіаконструк-
тор, академік АН СРСР з 1967, Ге-
рой Соц. Праці (1966), з. д. н. УРСР
(з 1976). Створив понад 60 типів
транспортних літаків і планерів, в
т. ч. АН-2, АН-14, АН-10, АН-24,
АН-22 («Антей»). Ленінська
премія (1962), Держ. премія
СРСР (1952), Держ. премія УРСР
(1976). Тривалий час працював у
Києві. У 1957—84 жив на вул. Ога-
рьова № 1, де йому встановлено ме-
мор. дошку. Похований на Байко-
вому кл.
АНТОНОВА-ОВСІЄНКА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Біличі). Про-
лягає від Ушакова Миколи вулиці
до Обухівської вулиці. Виникла в
1-й пол. 20 ст. Мала назву вул.
Фрунзе (тепер ім’я М. Фрунзе но-
сить вулиця у Подільському р-ні).
Суч. назва — з 1965. До А.-О. в.
прилучаються: вулиці Коллон-
тай — Федька — Павленка —
Криленка і Крушельницького. М
«Святошин»; ЗС «Новобіличі».
Антонов-Овсієнко Володимир
Олександрович (1883 — 1938) —
рад. держ. і військ, діяч, дипломат.
Один з керівників Жовт. повстання
у Петрограді. У березні—червні
1919 перебував у Києві як коман-
дуючий Укр. фронтом. У 20-і
рр. був наркомом військ, справ
України.
АПТЕЧНА ВУЛИЦЯ — див. Копи-
ленка Олександра вулиця.
АРЕФ’ЄВА КОСТЯНТИНА
ВУЛИЦЯ (Харківський р-н; Осо-
корки). Пролягає від Маслівка ву-
лиці до дачного масиву Нижні са-
ди. Виникла у 1-й пол. 20 ст. Мала
назву вул. Підбірна. Суч. назва —
з 1982. М «Славутич».
Ареф’єв Костянтин Артемович
(1915—48) — залізничник, працю-
вав заст. нач. залізнич. вокзалу в
Києві, Герой Рад. Союзу (1945). Під
час ВВВ був командиром партизан,
загону в Житомир, обл. Похований
на Байковому кл. в Києві.
АРМІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов
ський р-н; Багринова Гора). Проля-
’ гає від Весняної вулиці до Золото-
ніської вулиці. Виникла у 30-і рр.
20 ст, під назвою вул. Нова 40-а.
Суч. назва — з 1944. До А. в.
прилучається пров. Хутірський.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський». «Проспект Науки».
«АРСЕНАЛУ» ВУЛИЦЯ — див.
Московська вулиця.
АРСЕНАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н). Пролягає від Кутузова
вулиці до Лесі Українки бульвару.
Виникла в 1-й пол. 19 ст. під
13
АСКОЛЬДІВ
такою ж назвою (від розташовано-
го на Печорську заводу «Арсе-
нал»). Фігурувала також під наз-
вою пров. Зашиянівський, як про-
кладений за будинками домовлас-
ника Шиянова. До А. в. прилуча-
ються: вулиці Ластовського —
Лєскова — Немировича-Данченка
і пров. Арсенальний. М «Арсеналь-
на».
АРСЕНАЛЬНА ПЛОЩА (Печорсь-
кий р-н). Розташована між Гру-
шевського Михайла вулицею, Мос-
ковською вулицею і Січневого по-
встання вулицею. Виникла, ймовір-
но, у 18 ст. До 1919 — площа
Микільська. У 1919 — 64 мала наз-
ву площа Революції, 1964 — 91 —
площа Героїв «Арсеналу». Суч. наз-
ва — з 1991. М «Арсенальна».
АРСЕНАЛЬНИЙ ПРОВУЛОК (Пе-
чорський р-н). Пролягає від Неми-
ровича-Данченка вулиці до Арсе-
нальної вулиці. Виник у 1-й пол.
19 ст. під паралельними назвами:
пров. Маломихайлівський і А. п.
Суч. назва — з 1955. М «Арсеналь-
на».
АРТЕЗІАНСЬКИЙ провулок
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Захарівської вулиці до
Рилєєва вулиці. Виник у 1-й пол.
20 ст. Мав назву пров. Польовий.
Суч. назва з 1955 (від розташованої
поряд артезіанської свердловини).
М «Петрівка»; ЗС «Зеніт».
АРТЕМА ВУЛИЦЯ (Шевченківсь-
кий р-н; Лук’янівка, Кудрявець).
Пролягає від Львівської площі
до Лук’янівської площі. Виникла
кілька століть тому як частина
давнього Житомирського шляху,
згодом — вул. Житомирської. У
1869—1925 мала назву вул.
Львівська, оскільки починалася від
Львівської брами (була розташова-
на на тепер. Львівській площі).
У 1925—29 носила ім’я рад. політ,
діяча Троцького Льва Давидовича
(1879—1940). Суч. назва — з 1929.
До А. в. прилучаються: вулиці
Смирнова-Ласточкіна — Обсерва-
торна — Кудрявська — Кудряв-
ський узвіз — вулиця Некрасов-
ська — пров. Бехтеревський — ву-
лиці Гоголівська — Полтавська —
Пимоненка — Тургенєвська —
Студентська — Косіора — проїзд
Глибочицький — вулиці Миколи
Кравченка — Коперника — Гли-
бочицька — Дегтярівська і Мель-
никова. М «Майдан Незалежнос-
ті», «Золоті ворота».
Артем (справжнє прізв. Сергєєв)
Федір Андрійович (1883—1921) —
рад. парт, і держ. діяч, у 1917 —
18 — член першого рад. уряду
України. На А. в. розташований за-
вод ім. Артема, на території якого
встановлено пам’ятник Артему.
АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Радянський р-н). Пролягає від Ла-
герної вулиці до лісопарку. Виник
у 50-і рр. 20 ст. як пров. Новий.
Суч. назва — з 1958. Таку ж назву
мав у 19 — на поч. 20 ст. пров. на
Шулявці (пролягав між тепер, ву-
лицями Коперника і Маршала Ри-
балка). М «Берестейська»; ЗС «Свя-
тошин», «Рубежівський».
АРХІТЕКТОРСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Головка
Андрія вулиці до Народної вулиці.
Виникла на поч. 20 ст. під назвою
пров. Павлівський. Суч. назва з
1944. До А. в. прилучаються про-
вулки Теремківський і Донський.
М «Шулявська», «Вокзальна»;
ЗС «Караваєві Дачі».
АСКОЛЬДІВ ПРОВУЛОК (Пе-
чорський р-н). Пролягає від Січне-
вого повстання вулиці до тупика.
Виник на поч. 20 ст. під назвою
пров. Панкратьєвський, оскільки
правив за проїзд до садиби київ, гу-
бернатора Петра Петровича Панк-
ратьєва (1757 — 1810). У 1938—
44 — пров. Парковий. Суч. на-
зва — з 1944. М «Арсенальна».
Аскольд (? — 882) — київ, князь.
Разом з ін. київ, князем Діром був
підступно вбитий завойовником
Києва князем Олегом. Місце похо-
вання Аскольда Цещо на південь
від А. п., на терасі Дніпрових
схилів побл. Києво-Печерської
лаври) одержало назву Аскольдова
Гора і Аскольдова Могила.
АСТРАХАНСЬКА
14
АСТРАХАНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Стара Дарни-
ця). Пролягав від Сиваської вулиці
до Астраханського провулку. Ви-
никла у 1-й третині 20 ст. під на-
звою вул. Піщана. Суч. назва — з
1955. До А. в. прилучаються: ву-
лиці Двінська—Лобачевського і
пров. Кармелюка. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця».
АСТРАХАНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; Стара Дар-
ниця). Пролягає від Астраханської
вулиці до Лохвицької вулиці. Ви-
ник у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул.
Нова 613-а. Суч. назва — з 1953.
До А. п. прилучаються: вулиці
Кармелюка—Хорольська і Сосни-
цька. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
АСТРОНОМІЧНА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Микільська Бор-
щагівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Ленінської вулиці до Біляшів-
ського Академіка вулиці’. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 250-а. У 1953—65 —вул.
Ціолковського. Суч. назва — з
1965. М «Святошин» ;• ПІТ 3 («-Буль-
вар Р. Роллана»); ЗС «Борщагів-
ка».
АФАНАСТВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Франка Івана вулиця.
АХМАТОВОЇ АННИ ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Повияки). Про-
лягає від Ревуцького вулиці до
Григоренка Петра проспекту. Ви-
никла 1989 під назвою вул. Тростям
нецька 2-а-Суч. назва — з 199(К До
А. А. в. прилучається вул. Драго-
жанова. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
Ахматова Анна Андріївна (дівоче
прізв. — Горенко; 1389—1966) —
рос. поетеса. У 1906—07 навч. у
київ. Фундуклеївській гімназії,
1908—09 — на юрид. відділенні
Вищих жіночих курсів (вул.
Б. Хмельницького № 51). В місті
почала «Київський зошит», 19 її
віршів, написаних 1907—12, по-
значені Києвом. Збереглося кілька
київ, адрес поетеси. В червні
1914 відвідала матір, яка жила в
Дарниці. На фасаді буд. № 7 на
вул. Заньковецької, де А. Ахмато-
ва мешкала у 1906—07, встановле-
но мемор. дошку поетесі.
БАБІЄНКІВ ПРОВУЛОК — див.
Бурмистенка провулок.
БАБУПІКІНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від Гон-
чарова вулиці до Цюрупинської ву-
лиці. Виникла у 40—50-і рр. 20 ст. і
попервах складалася з двох ву-
лиць: Нової 867-ї і Нової 868-ї.
Суч. назва — з 1953. До Б. в. при-
лучаються: вулиці Щербакова—
Черияховського — пров. Бабушкі-
на і вул. Уссурійська. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин», «Рубежівсь-
ким».
Бабушкін Іван Васильович (1873—
1905) — рос. професіон. революціо-
нер-більшовик. Учасник рос. рево-
люції 1905.
БАБУШКІНА ПРОВУЛОК (Ра-
дянський р-н; Нивки). Пролягає
від Бабушкіна вулиці до Кирпоно-
са вулиці. Виник у 50-і рр. 20 ст. як
вул. Нова. Суч. назва — а 1955.
М «Нивки»; ЗС «Рубежівський».
БАГГОВУТІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Лук’янівка,
Татарка). Пролягає від Пугачова
вулиці до Половецької вулиці. Ви-
никла у 404 рр. 19 ст. під суч. на-
звою, за ім’ям першопоселенця Ле-
онтія Багговута (Баггоута), чия са-
диба, вперше згадана у 1843, була
розташована вздовж вулиці. Б. в.
мала також варіанти назв — «Бо-
гоутівська», «Богоутська» та ін.
Л. Багговут — родич генералів цар-
ської армії, чим рід має норвезьке
походження: Карл Федорович Б.—
герой Вітч. війни 1812, Андрій Фе-
дорович Б.— учасник Кримської
15
БАКИНСЬКА
війни 1853—56. У 1925—44 звала-
ся вул. 9 січня, на знак пам’яті про
«криваву неділю» 9 січня 1905 у
Петербурзі, коли царські війська
розстріляли мирну демонстрацію.
У 1944—77 — вул. Січнева, у
1977—91 мала ім’я рад. військ, і
держ. діяча, Маршала Рад. Союзу
Будьонного Семена Михайловича
(1883—1973), який неодноразово
бував у Києві (1935—36, 1941,
1954). До Б. в. прилучаються: ву-
лиці Овруцька — Мануїльсько-
го — пров. Квітучий (кол. пров. Но-
вобагговутівський) — вулиці Му-
рашка і Кмитів Яр. М «Майдан
Незалежності», «Політехнічний
інститут».
БАГРИНОВА ВУЛИЦЯ — див.
Ушакова Адмірала вулиця.
БАЖАНА МИКОЛИ ПРОСПЕКТ
(Харківський р-н; Осокорки, По-
зняки, масив Харківський). Проля-
гає від Південного мосту до Хар-
ківської площі. Є частиною Малої
Окружної дороги. Прокладений
протягом 80-х рр. 20 ст. Первісна
назва — вул. Нова. У 1983—84 —
проспект Декабристів (тепер ім’я
декабристів надано ін. вулиці на
Харківському житл. масиві). Суч.
назва — з 1984. До Б. М. п. прилу-
чаються:	вулиця Зарічна —
Дніпровська набережна—проспект
Петра Григоренка—вулиці Ревуць-
кого—Декабристів—Вірменська —
Чернігівська—Дніпродзержинсь-
ка—Горлівська і шосе Харківське.
М «Славутич», «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
Бажан Микола Платонович
(1904—83) — укр. поет, перекла-
дач, громад, діяч, акад. АН Укра-
їни (з 1951), з. д. н. УРСР (з 1966),
Герой Соц. Праці (1974). Держ.
премії СРСР (1946, 1949) і України
(1971), ім. Т. Г. Шевченка (1965).
Ленінська премія (1982). З 1921
навч. і працював у Києві. У 1957 —
83 був головним редактором Голов-
ної редакції Укр. Рад. Енцикло-
педії [тепер вид-во «Українська Ен-
циклопедія» ім. М. П. Бажана;
1957—59 містилося на вул.
Пушкінській № 28, з 1959 — на
вул. Б. Хмельницького (до 1992 —
Леніна № 51)]. У 1944—83 мешкав
на вул. Рєпіна (з 1992 — Терещен-
ківська) № 5, де на честь поета вста-
новлено мемор. дошку. Похований
на Байковому кл.
БАЖОВА ВУЛИЦЯ (Дніпров
ський р-н; Соцмісто). Пролягає від
Верховної Ради бульвару до По-
пудренка вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. До 1955 мала назву вул.
Староконоплянська (існує також
Коноплянська вулиця на Пріорці
у Мінському р-ні). Суч. назва — з
1955. До Б. в. прилучаються вулиці
Червоноткацька і Краківська. М
«Дарниця»; ЗС «Київ-Дніпровсь-
кий».
Бажов Павло Петрович (1879—
1950)—рос. письменник, автор
оповідань «Малахітова шкатулка»
та ін. Держ. премія СРСР /1943).
БАЙКАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Саперна слобідка).
Пролягає від Столєтова Академіка
вулиці до кінця забудови. Виникла
у 40—50-і рр. 20 ст. як вул. Нова
777-а. Суч. назва — з 1953. До Б. в.
прилучається Єнісейська вулиця.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
БАЙКОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Байкова Гора, Забайків'я).
Пролягає від Грінченка Миколи ву-
лиці до Профінтерну вулиці. Відо-
ма з 1-ї пол. 20 ст. під такою ж на-
звою (від місцевості Байкова Гора).
У 1933—44 мала ім’я керівника по-
встання на Чорноморському флоті
лейтенанта Шмідта Петра Петро-
вича (1867 —1906). До Б. в. прилу-
чаються пров. Богунський і вул.
Волзька. М «Палац „Україна44»;
ЗС «Протасів Яр».
БАКИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає від
Ольжича вулиці до Петропавлівсь-
кої вулиці. Як незабудована дорога
відома з 1-ї пол. 20 ст. Мала назву
пров. Казарменний 2-й (назву
пров. Казарменний 1-й мала розта-
шована неподалік вул. Рилєєва).
Суч. назва — з 1955. До Б. в. при-
лучаються: вул. Грозненська —
пров. Бакинський — вулиці По-
БАКИНСЬКИЙ
16
лянська—Чаплигіна — пров. По-
лянський і вул. Верболозна. М
«Шулявська»; ЗС «Сирець».
БАКИНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Пролягає
від Бакинської вулиці до кінця
приватного сектору. Виник у
50-і рр. 20 ст. Суч. назва — з 1955.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
БАКИНСЬКИХ КОМІСАРІВ
ВУЛИЦЯ (Дніпровський р-н;
Ліски, Стара Дарниця). Пролягає
від Празької вулиці до Калачівсь-
кої вулиці. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. під назвою вул. Нова
Зі 1-а. Суч. назва — з 1953. До Б. к.
в. прилучаються: вулиці Гроднен-
ська — Червоногвардійська —
Профспілкова і пров. Бакинських
комісарів. М «Чернігівська»; ЗС
«Дарниця».
БАКИНСЬКИХ КОМІСАРІВ ПРО-
ВУЛОК (Дніпровський р-н; Стара
Дарниця). Пролягає від Гродненсь-
кої вулиці до Бакинських коміса-
рів вулиці. Виник у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 312-а. Суч.
назва — з 1953. До Б. к. п. прилу-
чаються вулиці Щепкіна і Проф-
спілкова. М «Чернігівська»; ЗС
«Дарниця».
БАКУНША ВУЛИЦЯ (Жовтневий
р-н; Караваєві Дачі). Пролягає від
Новопольової вулиці до тупика.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул, Нова. Суч. назва — з 1957.
М «Берестейська»; ШТ 1,3 («Бу-
львар І. Лепсе»); ЗС «Караваєві
Дачі».
Бакунін Михайло Олександрович
(1814 — 76) — рос. політ, діяч, один
з головних ідеологів і практиків
анархізму.
БАЛАКЙРЕВА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Червонозоряного проспекту до
Козацької вулиці. Виникла на поч.
20 ст, Мала назву пров. Братський.
Суч. назва —з 1955. До Б. в. при-
лучається вул. Кустанайська.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
Балакирев Милій Олексійович
(1836 37—1910) — рос. компози-
тор, піаніст і громад, діяч, фунда-
тор об’єднання композиторів «Мо-
гуча кучка». Серед учнів Б.— ком-
позитори укр. походження А. С. Гу-
саковський і Ф. С. Якименко.
БАЛАКЙРЕВА ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Червонозоряного проспекту до
тупика. Виник на поч. 20 ст. Мав
назву пров. Вільноживущих (від
статусу першопоселенців). Суч. на-
зва — з 1955. До кін. 80-х рр. про-
лягав до Козацької вулиці (скоро-
чений у зв’язку із знесенням старої
забудови). М «Либідська»; ЗС
«Київ-Московський».
БАЛАКЛІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський р-н; Нивки). Пролягає
від Гончарова вулиці до парку
«Нивки». Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 864-а. Суч.
назва — з 1953. До Б. в. прилу-
чається вул. Щербакова. М «Ни-
вки»; ЗС «Святошин».
балтійський провулок
(Мінський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Скляренка Семена вулиці до
тупика. Виник на поч. 20 ст. Мав
назву Церковний пров. (від розта-
шованої поряд церкви Петра і Пав-
ла, знищена у 30-і рр.). Суч. на-
зва— з 1952. М «Оболонь»; ЗС
«Вишгородська ».
БАЛЬЗАКА ОН ОРЕ ДЕ ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Ватутіна Генерала
проспекту до Милославської ву-
лиці. Виникла у 1983 під назвою
вул. Нова 5-а. Того ж року перейме-
нована і одержала суч. назву.
До Б. О. в. прилучаються: шосе на
с. Троєщина — вулиці Каштано-
ва— Ніколаєва — Драйзера—Бе-
ретті — Гради не ька —Сабурова —
Данькевича — Лісківська —
Цветаєвої і Будищанська. М
«Петрівка», «Чернігівська»; ЗС
«Київ-Петрівка», «Городня».
Бальзак Оноре де (1799—1850) —
франц. письменник. У 1847, 1848 і
1850 (тричі) відвідав Київ, зупи-
нявся в будинку польс. магнатів
Ганських на Печорську (в районі
тепер. Липської вулиці), почав пи-
сати нарис «Лист із Києва». Бував
у Контрактовому будинку на По-
17
БАСТІОННА
долі під час контрактових яр-
марків.
БАНКОВА ВУЛИЦЯ, Банківська
вулиця (Ста роки ївський р-н). Про-
лягає від Інститутської вулиці до
Круглоуніверситетської вулиці.
Виникла у 70-і рр. 19 ст. під суч.
назвою від розташованого навпро-
ти вулиці кол. будинку (тепер, жит-
ловий) контори Рос. держ. банку.
Мала також назви — Царедарська
і Треповська (була прокладена че-
рез кол. садибу київ., поділ, і во-
лин. генерал-губернатора Ф. Ф. Тре-
пова). У 1919—38 — вул. Комуніс-
тична. У 1938—92 носила ім’я рад.
парт, і держ. діяча Григорія (Серго)
Костянтиновича Орджонікідзе
(1886—1937). У 1992 повернуто
першу назву. До Б. в. прилучається
вул. Лютеранська. М «Хрещатик»
(вихід на вул. Інститутську).
БАРБЮСА АНРІ ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Нова Забудова). Про-
лягає від Димитрова вулиці до
Філатова Академіка вулиці. Ви-
никла у ЗО—40-і рр. 19 ст. на
т. зв. Військовому шляху (таку на-
зву мала також тепер, вул.
Кіквідзе), що з’єднував Нову Забу-
дову із Саперною слобідкою (роз-
ташована побл. ЗС «Київ-Мос-
ковський»). До 1938 разом з тепер,
вул. Еспланад ною мала назву вул.
Прозорівська (за ім’ям генерал-
фельдмаршала князя О. О. Прозо-
ровського, 1841 похованого у
церкві біля башти, названої на його
честь Прозоровською; Нова Пе-
чорська фортеця). До Б. А. в. свого
часу прилучалася також вул.Ново-
прозорівська (ліквідована у 70-і рр.
20 ст. внаслідок розширення тери-
торії заводу «Радар»). У 30-і рр.
внаслідок будівництва тепер. Рес-
публіканського (тодішнього Черво-
ного, згодом ім. М. С. Хрущова)
стадіону на відрізку між вулицями
Саксаганського і Димитрова утво-
рилася перерва у проляганні Про-
зорівської вулиці, після чого її опи-
сувана частина і здобула у 1938
суч. назву. До Б. А. в. прилучають-
ся: вулиці Федорова — Лабора-
торна — пров. Лабораторний —
вул. Щорса — пров. Новопечер-
ський — вулиці Тельмана —
Тверська і Ковпака. На відрізку
«вул. Щорса — пров. Новопечерсь-
кий» Б. А. в. перервана іншою забу-
довою. М «Республіканський ста-
діон», «Палац „Україна"»; ЗС
«Протасів Яр».
Барбюс Анрі (1873—1935) —
франц. письменник і громад, діяч.
Неодноразово приїздив до СРСР,
зокрема, 1932 виступав на
відкритті Дніпрогесу.
БАРЕНБОЙМА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Теличка). Пролягає
від Наддніпрянського шосе до
кінця забудови. Утворена у
1984 під суч. назвою внаслідок по-
ділу Набережно-Пеперської доро-
ги. М «Видубичі»; ЗС «Ботанічна».
Баренбойм Ісак Юлісович (1910—
83) — київ. інженер-будівельник
мостів та шляхів, Герой Соц. Праці
(1943). З 1934 жив і працював у
Києві. Автор проекту укріплення
правого берега Дніпра в Києві. З
1950 — керуючий київ, трестом
«Мостобуд № 1». Похований на
Байковому кл.
БАРИКАДНА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; с. Пирогів). Пролягає
від Червонопрапорної вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1-й пол.
20 ст. Суч. назва — з 1957. М «Ли-
бідська»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
БАСЕЙНА ВУЛИЦЯ (Старокиївсь-
кий р-н). Пролягає від Бессарабсь-
кої площі до Шовковичної вулиці і
Госпітальної вулиці. Виникла у
30-і рр. 19 ст. під такою ж назвою,
від розташованого побл. Бесса-
рабської площі басейну (живився
природ, джерелами), що служив
для забезпечення Києва питною во-
дою. До Б. в. прилучаються: Кру-
тий узвіз — вулиці Ш. Руставелі і
Еспланадна. М «Палац спорту».
БАСТІОННА ВУЛИЦЯ (Печерсь
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Печорського мосту і Кіквідзе вули-
ці до Тимірязєвської вулиці. Ви-
никла у 19 ст. і до 1940 мала назву
вул. Святотроїцька, від розташова-
ної поряд церкви Святої Трійці
(знищена у 30-і рр.). Суч. назва —
БАСТІОННИЙ
18
з 1940. Тепер, забудова — з 50-х рр.
20 ст. До Б. в. прилучаються: вули-
ці Курганівська — Струтинського
і Євгенії Бош. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Ботанічна».
БАСТІОННИЙ ПРОВУЛОК (Пе-
чорський р-н; Звіринець). Проля-
гає від Бастіонної вулиці до кінця
забудови. Виник у 19 ст. Попер-
вах мав дві паралельні назви:
пров. Святотроїцький і пров. До-
манєвський, остання існувала як
офіційна у 1847—1902 (від пріз-
вища одного з поселенців). Суч.
назва — з 1940. Тепер, забудова —
з серед. 20 ст. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Ботанічна».
БАТИЄВА ВУЛИЦЯ — див. Ямсь-
ка вулиця.
БАТУМСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов
ський р-н; Ширма). Пролягає від
Майкопської вулиці (двічі) до Ко-
зацької вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. До Б. в. прилуча-
ються вулиці Гвардійська і Сквир-
ська. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
БАТУРИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар
ківський р-н; Старі Позняки).
Пролягає від Тальнівської вулиці
до кінця забудови. Відома з 1-ї пол.
20 ст. Мала назву вул. Лугова.
Суч. назва — з 1955. До Б. в. при-
лучаються пров. Батуринський і
вул. Трубізька. М «Осокорки»;
ЗС «Лівий берег».
БАТУРИНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; Старі Позняки).
Пролягає від Батуринської вулиці
до Трубізької вулиці. Відомий з
30-х рр. 20 ст. Мав назву пров. Лу-
говий. Суч. назва — з 1955. М «Осо-
корки»; ЗС «Лівий берег».
БАУМАНСЬКА ВУЛИЦЯ, Баума
на вулиця (Радянський р-н; Нив-
ки). Пролягає від Кирпоноса вули-
ці до Салютної вулиці. Виникла у
40 — 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 865-а. Суч. назва —
з 1953. До Б. в. прилучаються: ву-
лиці Уссурійська — Естонська —
провулки Ставропольський — Ус-
сурійський — вулиці Саратов-
ська — Толбухіна — Баума нський
пров.— вулиці Краснодарська —
Муромська — Толбухіна (вдру-
ге) — В. Піка — Черкаська — Цу-
лукідзе — пров. Салютний і проїзд
Салютний. М «Нивки»; ЗС «Рубе-
жівський».
Бауман Микола Ернестович
(1873—1905) — рос. професіон.
революціонер-більшовик. У 1902
перебував у Києві, виконуючи
завдання газети «Искра»; був
ув’язнений у Лук’янівській тюрмі,
звідки 31 серпня того ж року здій-
снив втечу (т. зв. втеча одинад-
цяти).
БАУМАНСЬКИИ ПРОВУЛОК,
Баумана провулок (Радянський р-н;
Нивки). Пролягає від Бауманської
вулиці до Толбухіна вулиці. Виник
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1955. Побутує
також назва пров. Баумана.
М «Нивки»; ЗС «Рубежівський».
БАХМАЦЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Рубежівської вулиці до
Олевської вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 402-а.
Суч. назва — з 1953. До Б. в. при-
лучаються:	вулиці Рокитнян-
ська — Рахманінова і Клавдіїв-
ська. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
БЕЗАКІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Комінтерну вулиця.
БЕЗАКІВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Вокзальна вулиця.
БЕРДИЧІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Шевченківський р-ни;
Лук’янівка). Пролягає від Копер-
ника вулиці до Дегтярівської вули-
ці. Виникла у серед. 19 ст. під
такою ж назвою (офіційно затвер-
джена у 1869) як проїзд до Жито-
мирського (а отже і Бердичів-
ського) шляху. У 1892 була вперше
перепланована і до серед. 20 ст.
простягалася від вул. Коперника
до вул. Косіора. М «Майдан Неза-
лежності», «Політехнічний інсти-
тут».
БЕРДЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає від
початку забудови до Бердянського
провулку. Виникла у серед. 20 ст.
19
БЕРЛИНСЬКОГО
під назвою вул. Нова 888-а. Суч.
назва — з 1955. До Б. в. прилуча-
ється вул. Ясногірська. М «Шуляв-
ська»; ЗС «Сирець».
БЕРДЯНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Сирець).
Пролягає від Бердянської вулиці
до тупика. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 887-а. Суч.
назва — з 1955. До Б. п. прилуча-
ється вул. Ясногірська. М «Шуляв-
ська »; ЗС « С ирець ».
БЕРЕЖАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; Пріорка). Пролягає
від .Лугової вулиці до Полярної
вулиці. Прокладена у серед. 20 ст.
крізь кол. Поля зрошення і час-
тину старої забудови. Суч. наз-
ва— з 1957. До Б. в. прилуча-
ються:	вулиці Полупанова —
М. ґулака і П. Панча. М «Обо-
лонь», «Мінська»; ЗС «Вишго-
родська».
БЕРЕЗНЕВА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Соцмісто). Пролягає від
Харківського шосе до Шліхтера ву-
лиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 611-а. У 1953—
77 — частина вул. Лобачевського.
Суч. назва — з 1977 (відокремлена
через наявність перерви у проля-
ганні вул. Лобачевського). До Б. в.
прилучаються вул. Каунаська і
пров. Фанерний.М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
БЕРЕЗНЯКІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Березняки). Про-
лягає від Серафимовича вулиці до
Дніпровської набережної. Виникла
наприк. 60-х рр. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1970, від масиву Березняки,
більшу частину якого вона опови-
ває. До Б. в. прилучаються про-
спект Тичини і вул. Ю. Шумсько-
го. М «Лівобережна»; ЗС «Лівий
берег»
БЕРЕСТЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Пріорка, масив Вишгород-
ський). Пролягає від Автозавод-
ської вулиці до Вишгородської
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 896-а. Суч.
назва — з 1953. До Б. в. прилуча-
ється пров. Дубровицький. М «Мін-
ська»; ЗС «Вишгородська».
БЕРЕТТІ ВІКЕНТІЯ ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Бальзака Оноре де ву-
лиці до Маяковського Володимира
проспекту. Виникла у 80-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1983. М «Петрівка», «Чернігів-
ська»; ЗС «Городня», «Київ-Пет-
рівка ».
Беретті Вікентій Іванович (1781 —
1842) — укр. і рос. архітектор,
академік петерб. АМ (з 1809).
З 1837 жив і працював у Києві.
В місті спорудив головний корпус
Київ, ун-ту ім. Т. Г. Шевченка
(1837 — 42), будинок Інституту
шляхетних дівчат (1838—43; у
1958—91 тут містився Жовтневий
палац культури, з 1991 — Міжнар.
культурний центр), обсерваторії
(1841—45). Похований на Байко-
вому кл. Його син — Беретті Олек-
сандр Вікентійович (1816—95).
Архітектор. Викладав у Київ,
ун-ті. Спорудив у місті: будинок 1-ї
(1850—52 — тепер гуманітар. кор-
пус Київ, ун-ту) і 2-ї (1856 — тепер
міська телефон, станція, б-р Шев-
ченка № 18) гімназій, будинок Пре-
зидії Нац. АН (кол. пансіонат
графині Левашової), власний особ-
няк (обидва — 50-і рр., вул. Воло-
димирська № 54 і № 35), Анатоміч-
ний театр (1851—53, тепер Цен-
тральний музей історії медицини
України, вул. Б. Хмельницького
№ 37) та ін. Співавтор проекту
Володимирського собору. Похова-
ний на Байковому кл.
БЕРКОВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Берковець). Проля-
гає від Міської вулиці до кінця за-
будови. Виникла у 70-і рр. 20 ст. як
вул. Нова. Суч. назва — з 1980. Від
того ж часу має і паралельну назву
вул. Синьоозерна. М «Нивки»;
ЗС «Святошин», «Новобіличі».
БЕРЛИНСЬКОГО МАКСИМА
ВУЛИЦЯ (Шевченківський р-н;
Сирець). Пролягає від Ризької ву-
лиці до Ольжича вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 883-я, у 1953 — 62 мала назву
вул. Армавірська. Суч. назва —
з 1962. До Б. М. в. прилучаються:
БЕССАРАБСЬКА
20
вулиці Щусєва — Подвойського і
Котовського. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
Берлинський Максим Федорович
(1764 — 1848) — укр. історик і
археолог. Все життя і діяльність
Б. пов’язані з Києвом. Закінчив у
1786 Київ, академію, був директо-
ром гімназії, що містилася тоді в
Кловському палаці. Мешкав у влас-
ній садибі на вул. Лютеранській
(тепер тут будинки №№ 27—31).
Є автором ряду основоположних
праць з історії Києва і України —
«Короткого опису Києва» (1820),
«Історичного огляду Малоросії та
міста Києва» (1844).
БЕССАРАБСЬКА ПЛОЩА (Старо-
київський р-н). Розташована між
Шевченка Тараса бульваром,
Хрещатиком, Крутим узвозом,
Басейною вулицею і Червоноармій-
ською вулицею. Виникла стихійно
як торговельна площа у 1-й чв.
19 ст. на місці кол. кладовища.
У серед. 19 ст. існувала також
паралельна назва — Університет-
ська площа [як така, що лежить на
шляху (тепер вул. Круглоуніверси-
тетська) від Липок до університе-
ту]. У 1869—81 (неофіц.— до
1915) — площа Б. Хмельницького,
оскільки на Б. п. планувалося
спорудити пам’ятник гетьману
(споруджений 1888 на Софійській
площі). М «Площа Л. Толстого»,
«Хрещатик».
БЕСТУЖЕВА ОЛЕКСАНДРА ВУ-
ЛИЦЯ (Подільський р-н; Вітряні
Гори, с-ще Шевченка). Пролягає
від Осиповського вулиці до Косен-
ка вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 719-а. Суч.
назва — з 1954. До Б. О. в. прилу-
чаються: пров. Бестужева — вули-
ці Лисянська — Світлицького —
Золочівська — Канівська — Джа-
ліля і Верещагіна. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
Бестужев Олександр Олександро-
вич (літ. псевдонім — Марлін-
ський; 1797—1837)—рос. пись-
менник і політ, діяч. Учасник
повстання декабристів 1825.
БЕСТУЖЕВА ОЛЕКСАНДРА
ПРОВУЛОК (Подільський р-н;
Вітряні Гори, с-ще Шевченка).
Пролягає від Красицького вулиці
до Червоно нільської вулиці. Виник
у 1-й третині 20 ст. Іменувався на
честь Стешенка Івана Матвійовича
(1873—1918) — укр. літературо-
знавця і письменника (закінчив
Київ. ун-т). Суч. назва — з 1954.
До Б. О. п. прилучаються вулиці
Бестужева і Осиповського. М «Мін-
ська»; ЗС «Вишгородська».
БЕТХОВЕНА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Микільська Борща-
гівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Перемоги вулиці до Жмерин-
ської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. Мала назву вул. Лісна. Суч.
назва — з 1955. До Б. в. прилуча-
ються: вулиці Біляшівського —
Мельниченка і Ленінська. М «Свя-
тошин»; ШТ 3 («Бульвар Р. Рол-
лана»); ЗС «Борщагівка».
Бетховен Людвіг ван (1770—
1827) — нім. композитор, автор
9 симфоній (в т. ч. 3-ї — «Героїч-
ної»), 32 сонат (в т. ч. 14-ї — «Мі-
сячної», 21-ї — « Апассіонати»).
Перебував у дружніх стосунках з
рос. дипломатом у Відні графом
О. К. Розумовським (укр. поход-
ження), під впливом якого створив
ряд обробок укр. нар. пісень, при-
святив йому 3 струнні квартети.
БЕХТЕРЕВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Кудрявець).
Пролягає від Артема вулиці до
Покровського монастиря. Виник у
серед. 19 ст. До 1938 мав назву
пров. Діонісівський, імовірно, від
Діонісівської домашньої церкви
вел. княгині Олександри Петрівни
Романової — засновниці та першої
ігумені Покровського монастиря.
Суч. назва — з 1952. М «Майдан
Незалежності».
Бехтерев Володимир Михайлович
(1857 —1927)—рос. психіатр,
невропатолог. Праці в галузі до-
слідження мозку.
БЄДНОГО ДЕМ’ЯНА ВУЛИЦЯ —
див. Ольжича вулиця.
БЄЛІНСЬКОГО ЧЕСЛАВА ПРО-
ВУЛОК (Радянський р-н). Проля-
21
БІЛИЦЬКА
гає від Шевченка Тараса бульвару
до кінця забудови. Виник у 2-й
пол. 19 ст. До 1926 мав назву пров.
Комерційний, від розташованого
тут комерційного уч-ща (тепер
с.ш. № 58). Суч. назва — з 1926.
М «Університет», «Вокзальна».
Бєлінський Чеслав Варфоломі-
йович (1881—1918) — робітник
київ. залізничних майстерень,
учасник Січневого збройного пов-
стання 1918, під час якого заги-
нув.
БИКОВА ЛЕОНІДА БУЛЬВАР
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Закревського Миколи
вулиці до Маяковського Володими-
ра проспекту. Виник у 1987 під
назвою Бульвар 3-й. Того ж року
здобув суч. назву. М «Петрівка»,
«Чернігівська»; ЗС «Київ-Петрів-
ка», «Городня».
Биков Леонід Федорович (1928—
79) — укр. актор, режисер театру
та кіно, нар. артист УРСР з 1974.
На Київ, кіностудії поставив філь-
ми: «В бій ідуть одні „старики"»
та «Ати-бати, йшли солдати».
У 1975—79 жив на вул. Туманяна,
буд. № 8 (на його фасаді вст.
мемор. дошку митцеві). Похований
на Байковому кл.
БИКІВНЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату-
тінський р-н; с-ще Биківня). Про-
лягає від Биківнянського провулку
до Вешенського провулку. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 3-я. Суч. назва — з 1957, від міс-
цевості, якою вона проходить.
М «Лісова».
БИКІВНЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; с-ще Биківня).
Пролягає від Радистів вулиці до
Биківнянської вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 4-а. Суч. назва — з 1957. М «Лі-
сова ».
БИКІВСЬКИИ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Вітряні Гори). Про-
лягає від Межової вулиці до Світ-
лицького вулиці. Виник у 1-й пол.
20 ст. під такою ж назвою. М «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
БИІШВСЬКИИ ПРОВУЛОК (Дні-
провський р-н; Стара Дарниця).
Пролягає від Гродненської вулиці
до Мікешина вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст., мав назву вул. Тарасів-
ська. Ймовірно, була названа на
честь Т. Г. Шевченка, так само, як і
розташована поряд вул. Бишівська
мала назву вул. Шевченківська
(ліквідована у 80-і рр. у зв’язку із
знесенням старої забудови). Суч.
назва — з 1955. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
БІЛГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Клименка
Івана вулиці до Червонозоряного
проспекту. Виникла на поч. 20 ст.
Мала назву вул. Суворовська
(тепер ім’ям О. Суворова названо
вулицю у Печорському р-ні). Суч.
назва—з 1955. М «Вокзальна»;
ЗС «Караваєві Дачі».
БІЛЕЦЬКОГО АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Жовтневий р-н; Відрад-
ний). Пролягає від Героїв Севасто-
поля вулиці до залізниці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. У 1957—84 мала назву вул.
Городнянська. Суч. назва — з 1984.
До Б. А. в. прилучається бульвар
І. Лепсе.М «Берестейська»; ШТ 1,3
(« Героїв С евастополя », « Бульвар
І. Лепсе»); ЗС «Борщагівка».
Білецький Олександр Іванович
(1884—1961) — укр. літературо-
знавець, акад. АН УРСР (з 1939).
У 1939—61 працював у Києві.
1956—61 жив на вул. Микільсько-
Ботанічній № 14 (на фасаді будин-
ку вст. мемор. дошку вченому).
Похований на Байковому кл.
БІЛИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський, Шевченківський р-ни; Куре-
нівка, Біличе Поле). Пролягає від
Вишгородської вулиці та Фрунзе
вулиці до Сирецької вулиці. Поча-
ток Б. в. виник у 19 ст. Решту її,
імовірно, прокладено у 1-й пол.
20 ст. Назва Б. в. від часу виник-
нення не змінювалася, походить
від місцевості Біличе Поле, через
яку прокладена. Варіанти назви
Б. в. — Білецька, рос. мовою —
«Белецкая». До Б. в. прилучають-
ся: вул. Бондарська — провулки
Подільський — Миколи Садовсько-
БІЛИЦЬКИИ
22
го — Рожевий — Замковецький —
вулиці Паркова — Копайгород-
ська — вул. Таврійська — провул-
ки Таврійський — Білицький —
вул. Гомельська — пров. Парко-
вий — вулиці Переяславська —
Вітчизняна — Глухівська — Крас-
новодська — Рожева — Зимова —
Піхотна — провулки Піхотний —
Полковий і вул. Межова. На почат-
ковому відрізку (до пров. Поділь-
ського) права і ліва сторони Б. в.
розділені залізницею. М * Обо-
лонь», «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська».
БІЛИЦЬКИИ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Білицької вулиці до Замко-
вецької вулиці. Виник на поч. 20 ст.
До 1954 мав паралельні назви
пров. Парковий і вул. Веселкова.
Суч. назву затверджено у 1954. До
Б. п. прилучаються вулиці Паркова
і Полкова. М «Нивки»; ЗС «Вишго-
родська».
БІЛИЧАНСЬКА ВУЛИЦЯ(Ленін-
градський р-н; Святошин, Академ-
містечко). Пролягає від Краснова
Миколи вулиці до Радгоспної вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. на
Біличанському шляху (до с. Біли-
чі). М і ЗС «Святошин».
БІЛОМОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату-
тінський р-н; Соцмісто). Пролягає
від Попудренка вулиці до Червоно-
ткацької вулиці. Виникла у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1957. М «Лі-
сова».
БІЛОРУСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Лук’янівка). Проля-
гає від Лук’янівської площі до
Якіра вулиці. Виникла у серед.
20 ст. як вулиця без назви. Суч.
назва — з 1955. До Б. в. прилуча-
ються вулиці Дегтярівська і Дов-
нар-Запольського. М «Майдан
Незалежності», ' «Політехнічний
ін-т».
БІЛЯШІВСЬКОГО АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Ми-
кільська Борщагівка, с-ще Жовтне-
ве). Пролягає від Міжнародної
вулиці до Жмеринської вулиці.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. У 1961—68 — вул. Гага-
ріна (тепер таку назву має вулиця
у Дніпровському р-ні). Суч. наз-
ва — з 1968. До Б. А. в. прилуча-
ються: вулиці Калінінська — При-
макова — Костюка — Блока — Кі-
ровська — Москворецька — Туха-
чевського — Єсеніна — Астроно-
мічна і Бетховена. М «Святошин»;
ШТ 3 («Бульвар Р. Роллана»,
«Кільцева дорога»); ЗС «Борща-
гівка».
Біляшівський Микола Федотович
(1867 —1926) — укр. археолог,
етнограф і мистецтвознавець,
акад. ВУАН (з 1919). Навчався
1887—91 у Київ, ун-ті. Працював
і помер у Києві (похований у Кане-
ві). Один із засновників (з 1902 —
директор) Київ, міського музею.
БІЛЬШОВИЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Відрадного проспекту
до Новопольової вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 171-а. Суч. назва —з 1953, До
Б. в. прилучаються: вулиці Бори-
славська —М иронівська—Патріо-
тів — Карпатська — Паустовсько-
го — Кар’єрна і Постова. М «Шу-
лявська»; ШТ 1,3 («Гарматна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
БІРЮЗОВА МАРШАЛА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Михайлів-
ська Борщагівка). Пролягає від
Дев’ятого Травня вулиці до Страто-
навтів вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст., до 1974 мала назву вул. Во-
рошилова (ім’я К. Є. Ворошилова
мав також Лісовий проспект). Суч.
назва — з 1974. ШТ 1 («Булгако-
ва»); ЗС «Київ-Волинський».
Бірюзов Сергій Семенович (1904—
64) — рад. військ, діяч, Маршал
Рад. Союзу (з 1955), Герой Рад.
Союзу (1958). Під час ВВВ був нач.
штабу 3-го і 4-го Українських
фронтів.
БЛАКИТНОГО ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Голосі'їв). Пролягає від
Науки проспекту до Родимцева
Генерала вулиці. Виникла наприк.
40-х рр. 20 ст. Мала назву вул.
Новоголосіївська. Суч. назва —
з 1957. До Б. в. прилучаються:
вул. Добрий Шлях — пров. Тихвін-
23
БОГОМОЛЬЦЯ
ський і вул. Максима Рильського.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Блакитний Василь Михайлович
(справж. прізв.— Елланський;
1894—1925) — укр. письменник і
громад, діяч, 1912 —15 — навч. у
Київ, комерц. ін-ті. 1918, під час
гетьманщини, був ув’язнений у
Лук’янів. тюрмі. У 1919—21 меш-
кав на вул. Тарасівській № 5. По-
тім виїхав до Харкова.
БЛОКА ОЛЕКСАНДРА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ще Жовтневе). Про-
лягає від Мельниченка вулиці до
Жмеринської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. Мала назву вул. Шев-
ченка, у 1965—82 — Шевченків-
ська. Суч. назва — з 1982. До
Б. О. в. прилучаються вулиці Ленін-
ська і Біляшівського. М «Свято-
шин»; ШТ 3 («Бульвар Р. Ролла-
на»); ЗС «Борщагівка».
Блок Олександр Олександрович
(1880—1921) — рос. поет. У жовт-
ні 1907 відвідав Київ. Зупинявся
в готелі «Ермітаж» (тепер вул.
Б. Хмельницького № 26). Виступав
в Оперному театрі, знайомився з
істор. місцями міста.
БЛЮХЕРА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від
Стеценка вулиці до Туполєва Ака-
деміка вулиці. Виникла на поч.
60-х рр. 20 ст. під назвою вул.
Безіменна. Суч. назва — з 1964.
М «Нивки»; ЗС «Святошин».
Блюхер Василь Костянтинович
(1890—1938) — рад. військ, діяч,
Маршал Рад. Союзу (з 1935), герой
громад, війни. У 1927—29 як по-
мічник командуючого Укр. військ,
округу неодноразово відвідував
Київ.
БОВРИНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Вату
тінський р-н: с-ще Биківня). Проля-
гає від Кузбаської вулиці до Пу-
тивльського провулку. Виникла у
50-і рр. 20 с'і. під назвою вул. Но-
ва 431-а. Сул. назва — з 1953. До
Б. в, прилучаються: провулки Куз-
баський — Бобринецький — вули-
ці Радистів — пров. Броварський
і вул. Кадіївська. М «Лісова».
БОБРИНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; с-ще Биківня).
Пролягає від Броварського про-
спекту до Бобринецької вулиці. Ви-
ник у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 111-а. Суч. назва — з
1955. До Б. п. прилучаються вулиці
Кисловодська і Путивльська.
М «Лісова».
БОБРУЙСЬКИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Таврійської вулиці до тупи-
ка. Виник у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 111-а. Суч. назва —
з 1955. М «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська ».
БОГАТИРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н, Оболонь). Пролягає від
Червоних козаків проспекту до ме-
жі міста і до шосе на м. Вишгород.
Назву набула у 1966. Забудову роз-
почато в серед. 70-х рр. До Б. в. при-
лучаються:	вулиці Добринин-
ська — Лугова — Маршала Тимо-
шенка — Полярна — Героїв Дніп-
ра — Кемеровська — Озерна і Ле-
бедине ька. М «Петрівка», «Героїв
Дніпра»; ЗС «Київ-Петрівка».
БОГДАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Солом’янка). Пролягає
від Стадіонної вулиці до Сурікова
вулиці. Виникла на поч. 20 ст.,
мала назву вул. Лермонтовська.
Суч. назва — з 1928, від Богдано-
вого яру, через який проходить
вулиця. До Б. в. прилучається
вул. Шовкуненка. М «Вокзальна»;
ШТ 1,	3 («Повітрофлотський
шляхопровід»),
БОГОМОЛЬЦЯ АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Печерський р-н; Лип-
ки). Пролягає від Шовковичної ву-
лиці до Орлика Пилипа вулиці.
Виникла у ЗО—40-і рр. 19 ст. під
назвою Еспланадна (від розташо-
ваної поряд еспланади Нової Пе-
чорської фортеці). У 1866—1946 —
вул. Виноградна (від насадженого
тут у 18 ст. Виноградного саду).
Таку ж назву у різний час мали і
сусідні вул. П. Орлика і пров, Лип-
ський. Нині поряд з Б. А. в. існує
пров. Виноградний. Суч. назва —
з 1916. М «Хрещатик», «Арсе-
нальна >.
БОГУНСЬКА
24
Богомолець Олександр Олександро-
вич (1881 —1946) — укр. вчений-
фізіолог, акад. АН СРСР (з 1932) і
АН УРСР (з 1929, у 1930—46 — її
президент), з. д. н. УРСР (з 1943),
Герой Соц. Праці (1944). Нар. у
Києві в Лук’янівській тюрмі, де пе-
ребувала в ув’язненні за революц.
діяльність його мати. 1900 закін.
1-у київ, гімназію (б-р Т. Шевчен-
ка № 14), того ж року вступив на
юрид. ф-т Київ, ун-ту (навчався
рік). З 1931 працював у Києві.
Заснував тут Ін-т експеримент, біо-
логії та клініч. фізіології (тепер
Ін-т фізіології ім. О. Богомольця).
Жив на вул. Виноградній № 2 (те-
пер вул. Богомольця). Похований
на подвір’ї ін-ту (вул. Богомольця
№ 4). На честь вченого вст. мемор.
дошки на фасадах будинку, де жив,
ін-ту та Президії Нац. АН України.
БОГУНСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Забайків’я). Пролягає
від початку забудови до Псковської
вулиці. Виникла у 2-й пол. 19 ст.
Мала назву Треповська (за ім’ям
київ., поділ, і волин. генерал-
губернатора Ф. Ф. Трепова). Суч.
назва — з 1923. До Б. в. прилуча-
ється пров. Богунський. М «Палац
„Україна"»; ЗС «Протасів Яр».
Богун Іван (? — 1664) — герой
визвольної війни укр. народу
1648—54, кальницький (вінниць-
кий) полковник, сподвижник
Б. Хмельницького. Розстріляний
поляками під Новгородом-Сіверсь-
ким. Під час громадянської війни
1918—21 ім’я Б. було присвоєно од-
ному з полків Першої укр. рад. ди-
візії, яким командував М. О. Щорс.
5 лютого 1919 полк разом з Тара-
щанським полком після боїв з вій-
ськами Директорії оволодів Киє-
вом. Згодом був реорганізований
і перебував у складі ін. підрозділів
Рад. Армії.
БОГУНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Забайків’я). Проля-
гає від Байкової вулиці до Профін-
терну вулиці. Виник у 2-й пол.
19 ст. Мав назву вул. Лермонтовсь-
ка. Суч. назва — з 1954. До Б. п.
прилучаються вулиці Волзька і
Богунська. М «Палац „Україна"»;
ЗС «Протасів Яр».
БОГУСЛАВСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Богуславський узвіз,
Полоцький провулок.
БОГУСЛАВСЬКИЙ УЗВІЗ (По-
дільський р-н). Пролягає від Фрун-
зе вулиці до кінця проїзної части-
ни. Виник у 19 ст. побл. урочища
Богуславщина (як поселення було
ліквідоване у 40-і рр. 19 ст.). До
серед. 20 ст. сягав вул. Нагірної
(тепер сполучений із нею сходами)
і до прокладення Подільського
узвозу слугував за проїзд між
Куренівкою і Татаркою. Від часу
виникнення існує під суч. назвою,
але в окремих документах (зокре-
ма, 1935) зазначений і як Богуслав-
ський провулок (на картосхемі
Києва за 1911 рік провулок під
такою назвою зафіксовано також
на Подолі: пролягав від вул. Фрун-
зе до тупика, паралельно до тепер,
пров. Цимлянського). М «Тараса
Шевченка»; ЗС «Київ-Петрівка».
БОЄНСЬКА ВУЛИЦЯ — див. Куд-
оі Івана вулиця.
БОЖЕНКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний, Московський р-ни; Нова Забу-
дова). Пролягає від Димитрова
вулиці і Короленківської вулиці до
Любченка Панаса вулиці. Виникла
у серед. 19 ст. і складалася з двох
вулиць: Бульйонської (за ім’ям
К. Г. Бульйона — домовласника і
господаря відомої у місті ковбасної
фабрики; пролягала до тепер, вул.
Тельмана) і Заводської. У 1914—
41 обидві частини мали назву
вул. Бульйонська. Суч. назва — з
1941. Протягом 80—90-х рр. 20 ст.
майже всю стару забудову Б. в. лік-
відовано. До Б. в. прилучаються:
вулиці Федорова — Лаборатор-
на — Володимиро-Либідська —
Тельмана — проїзд без назви до
вул. М. Грінченка і Байкового
кладовища — вул. Тверська.
М «Республіканський стадіон»,
«Либідська»; ЗС «Протасів Яр».
Боженко Василь Назарович
(1871 —1919) — учасник громад,
війни. В 1915—17—робітник
Київ. мех. майстерень, один з керів-
25
БОРИСЛАВСЬКА
ників профспілк. руху в місті,
учасник збройних повстань в жовт-
ні 1917 і січні 1918 в Києві. Коман-
дував Таращанським полком 1-ї
Укр. рад. дивізії, який, разом з
Богунським полком, брав участь у
бойових діях проти Директорії і
оволодів Києвом 5. II 1919.
БОЖКІВ ЯР ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Клінічної вулиці
до тупика. Відома під такою ж наз-
вою з 19 ст. У деяких джерелах по-
милково позначена як Башків Яр.
До Б. Я. в. прилучаються вулиці
Заломова і Нечуя-Левицького.
М «Республіканський стадіон»;
ЗС «Протасів Яр».
БОЙКА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Позняки). Пролягає від
Тальнівської вулиці до Здолбунів-
ської вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст. До 1954 мала назву вул. Дар-
ницька 2-а, у 1954—82 — вул. При-
озерна. Суч. назва — з 1982.
М «Осокорки»; ЗС «Лівий берег».
Бойко Іван Никифорович (1910—
75) — рад. військ, діяч, полковник,
двічі Герой Рад. Союзу (січень,
квітень 1944). Під час ВВВ брав
участь в обороні Києва. Жив на
просп. Гагаріна № 2/35. Похова-
ний на Лук’янівському військ, кл.
БОЙОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Цимбалів Яр). Пролягає
від Цимбалів Яр вулиці, утворю-
ючи півкільце. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 366-а.
Суч. назва — з 1944. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
БОИЧЕНКА ОЛЕКСАНДРА ВУ-
ЛИЦЯ (Дніпровський р-н; масив
Комсомольський). Пролягає від
Дарницького бульвару до Миро-
пільської вулиці. Виникла у
60-х рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 1-а. Суч. назва — з 1964. Назву
Б. О. в. мала у 1955—64 тепер.
Зовнішня вулиця. До Б. О. в. при-
лучається вул. Космічна.М «Черні-
гівська»; ЗС «Київ-Дніпровський».
Бойченко Олександр Максимович
(1903—50) — укр. письменник і
комсомольський діяч. Нар. в Києві.
1918 закін. Київ, вище початкове
уч-ще. 1920—26 працював робітни-
ком на ст. Київ-Московський (на фа-
саді вокзалу встан. мемор. дошку).
З 1926 — на комсом. роботі (1930—
32 — ген. секретар ЦК ЛКСМУ).
Автор трилогії «Молодість».
1944—50 мешкав на вул. Кірова
(тепер М. Грушевського) № 9 (вст.
мемор. дошку). Похований на Бай-
ковому кл.
БОЛСУНОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Бош Євгенії вулиця, Струтин-
ського Сергія вулиця.
БОНДАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Сиренької вулиці до Білицької
вулиці. Згадується під такою ж
назвою у 19 ст.— імовірно, за
профес. належністю її жителів. До
Б. в. прилучаються вул. Валківська
іпров. Бондарський. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
БОНДАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Фрунзе вулиці до Бондар-
ської вулиці. Виник на поч. 20 ст.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
БОНЧ-БРУЄВИЧА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Біличі). Проля-
гає від Ульянова Володимира про-
вулку до Булаховського Академіка
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
Мала назву вул. Калініна. Суч. наз-
ва — з 1966. До Б.-Б. в. прилучаєть-
ся пров. Бонч-Бруєвича. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
Бонч-Бруєвич Володимир Дмитро-
вич (1873—1955) — рос. про-
фесіон. революціонер і рад. діяч,
історик, літератор. Листувався з
І. Франком, переклав рос. мовою
окремі його твори, видав 1-й том
твооів Г. Сковороди (1912).
БОНЧ-БРУЄВИЧА ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Біличі).
Пролягає від Бонч-Бруєвича вули-
ці до Фадєєва вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. Мав назву пров. Каліні-
на. Суч. назва — з 1966. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
БОРИСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Ніжинської вулиці до
Героїв Севастополя вулиці. Виник-
ла^ у 50-і рр. 20 ст. під назвою
БОРИСОГЛІБСЬКА
26
вул. Нова 428-а. Суч. назва — з
1955. До Б. в. прилучаються: ву-
лиці Галана — Чернівецька —
Більшовицька і Чернишевського.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Гармат-
на»); ЗС «Караваєві Дачі».
БОРИСОГЛІБСЬКА ВУЛИЦЯ (По
дільський р-н). Пролягає від Сагай-
дачного Петра вулиці до Набереж-
но-Хрещатицької вулиці. Одна з
найдавніших вулиць Києва. У 17 ст.
згадується під назвами: Борисо-
глібська, Глібобориська, Хлібо-
бормська. Назва походить від
церкви Бориса і Гліба, що була роз-
ташована на Б. в. (знищена 1934).
До Б. в. прилучаються вулиці
Братська і Волоська, М «Контрак-
това площа»; фунікулер; річковий
вокзал.
БОРИСПІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Привокзальної вулиці (як
її продовження) до межі міста.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. вздовж
старого шляху на м. Бориспіль. До
1938 мала назву вул. Олексіївська.
У деяких документах, зокрема, на
картосхемі Києва за 1935 Б. в. по-
значена як частина вул. 3-го Інтер-
націоналу (разом із тепер, вулиця-
ми М. Раскової, Празькою і неза-
будованим шляхом крізь тепер.
Соцмісто). Суч. назва — з 1938. До
Б. в. прилучаються: вулиці Прико-
лійна — Голованьова —Сормов-
ська — Севастопольська — Засло-
нова — Санаторна — Новодар-
ницька — Вереснева — провулки
Руд нова — Волго-Донський — ву-
лиці Россошанська — Горбуно-
ва — проїзд до пров. Поліського.
М «Харківська», «Чернігівська»;
ЗС -/Дарниця», «М’ясокомбінат».
БОРИЧІВ ТІК ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Боричева
узвозу до Фролівської вулиці.
Одна з найдавніших вулиць Києва.
Назва — від істор. місцевості Бо-
рич (урочище Боричів, Зборичев,
гора Борич- що, за окремими свід-
ченнями, є давньою назвою Андрі-
ївської гори). За ін. свідченнями
назва походить від давньорус. уря-
дової посади борича (бірюча)', що
відповідає нинішньому митнику
(адже поблизу Б. т. у давнину зна-
ходилася митниця). Слово «тік», за
однією версією — скорочена назва
«товчка» (торгу), за іншою — скуп-
чення джерел та струмків, що виті-
кали з-під гори. До Б. Т. в. прилу-
чаються: вулиці Ігорівська —
Андріївська — пров. Зелінського і
Андріївський узвіз. М «Поштова
площа», «Контрактова площа»;
фунікулер; річковий вокзал.
БОРИЧІВ УЗВІЗ (Подільський р-н).
Пролягає від Боричів Тік вулиці до
Набережно-Хрещатицької вулиць
Одна з найдавніших вулиць Києва.
Деякий час була частиною Трьох-
святительської вулиці. У 1869
відокремлена від останньої та набу-
ла суч. назви. До Б. у. прилуча-
ються Поштова площа і вул. Сагай-
дачного. М «Поштова площа»;
фунікулер; річковий вокзал.
БОРОВА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Червоний хутір). Пролягає
від Кронштадтської вулиці до Вір-
менської вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 408-а.
Суч. назва — з 1953. У деяких
документах зазначена як вул. Діб-
ровна. До Б. в. прилучаються: ву-
лиці Томашпільська — Молочан-
ська — Грузинська — провулки
Грузинський і Вірменський.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
БОРОВА ВУЛИЦЯ — див. Дібров-
на вулиця.
БОРОВИЙ ПРОВУЛОК — див. Діб-
ровний провулок.
БОРОВИЙ ПРОВУЛОК (Дарниць
кий р-н; Червоний хутір). Пролягає
від тупика до Чернігівської вулиці.
Виник у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 233-а. Суч. назва — з
1953. До Б. п. прилучаються про-
вулки Ялинковий і Чернігівський.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
БОРОВИКОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від Автозаводської вулиці до Виш-
городської вулиці. Виникла у 19 ст.,
мала назву вул. Курячий брід, від
струмка, біля якого виникла (те-
пер — у колекторі). Суч. назва —
27
БОТКША
з 1952. М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська».
Боровиковський Володимир Лукич
(1757—1825) — укр. та рос. худож-
ник, акад. петерб. АМ (з 1795).
Нар. в Миргороді. Окремі твори Б.
зберігаються в музеях Києва:
Нац. худож. музеї і музеї рос.
мистецтва.
БОРОВИЧЕНКО МАРІЇ ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Ягідної вулиці до
Кащенка Академіка вулиці. Виник-
ла у 30-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 153-а. У 1953 — 63 мала
назву вул. Архангельська. Суч.
назва — з 1963. До Б. М. в. прилу-
чаються: проїзд без назви на
вул. Трахтемирівську і пров. Ягід-
ний. М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки».
Боровиченко Марія Сергіївна
(1925—43) — учасниця ВВВ, сані-
тарка, Герой Рад. Союзу (1965,
поем.). Нар. і жила у с. Мишоловка
(з 1923 в межах Києва), під час
ВВВ брала участь в обороні Києва.
Загинула під Курськом. На вул.
Китаївській № 22, біляс. ш. № 122,
де вчилася М. С. Боровиченко,
встановлено її бронзове погруддя.
БОРОДЯНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Краснова Миколи вулиця.
БОРОДЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Академміс-
течко). Пролягає від Краснова
Миколи вулиці до Кримського
Академіка вулиці. Виник у серед.
20 ст. під такою ж назвою. У 1970
від нього було відокремлено
вул. Кримського. М «Святошин»;
ЗС «Академмістечко».
БОРТНИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Червоний хутір). Про-
лягає від початку забудови до Ялин-
кової вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова Д. Суч.
назва — з 1953, від розташованого
на пд.-сх. околиці Києва с-ща Борт-
ничі. До Б. в. прилучається
вул. Ташкентська. М «Харків-
ська»; ЗС «Дарниця».
БОРТНИЦЬКИИ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Червоний хутір).
Пролягає від Ташкентської вули-
ці до Ялинкової вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 842-а. Суч. назва — з 1953.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
БОРЩАГІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Жовтневий р-ни; Шуляв-
ка, Караваєві Дачі). Пролягає від
Повітрофлотського проспекту і
Жилянської вулиці (як її продов-
ження) до Гарматной вулиці. Ви-
никла у 19 ст. під такою ж назвою
на шляху до сіл Братська, Микіль-
ська, Михайлівська, Петропавлів-
ська і Софіївська Борщагівка.
Спершу простягалася від проспек-
ту Перемоги (побл. вул. Шолуден-
ка). У 60—70-і рр. 20 ст. повністю
перепланована і перебудована, в
початковій частині змінено її нап-
рям. Назву «Б. в.» у 1902—28 ма-
ла і теперішня Кравченка Миколи
вулиця. До Б. в. прилучаються:
пров. Політехнічний — вулиці Бот-
кіна — Дашавська — Маміна-
Сибіряка — Польова — Янгеля —
Виборзька — провулки Коваль-
ський — Індустріальний — вулиці
Індустріальна — Тупікова — ву-
лиці Ніжинська і Західна, а також
декілька тупикових провулків без
назви (до серед. 20 ст. існували під
номерами: пров. № 1, № 2 тощо).
М «Політехнічний інститут»,
«Шулявська»; ШТ 1, 3 («Повітро-
флотський шляхопровід» — «Гар-
матна»); ЗС «Караваєві Дачі».
БОТАНІЧНА ПЛОЩА (Старокиїв-
ський р-н). Розташована між Леон-
товича вулицею, Франка Івана
вулицею і Шевченка Тараса буль-
варом. Виникла у 2-й пол. 19 ст.,
у 1869—1939 мала назву Володи-
мирська (від розташованого на
ній Володимирського собору), у
1939—52 — Інститутська. Суч.
назва — з 1952, від Ботанічного са-
ду ім. О. В. Фоміна, що межує з
нею. М, «Університет».
БОТКША ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Шулявка). Пролягає від
Політехнічної вулиці до Борщагів-
ської вулиці. Виникла наприк.
19 ст. Мала назву пров. Бондарів-
ський. Суч. назва — з 1952. М «По-
БОШ
28
літехнічний інститут»; ШТ 1, З
(«Політехнічна »).
Боткін Сергій Петрович (1832—
89) — рос. лікар-терапевт і вчений.
БОШ ЄВГЕНІЇ ВУЛИЦЯ (Печорсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Бастіонної вулиці до Підвисоцько-
го Професора вулиці. Виникла у
19 ст. До 1966 була частиною
вул. Болсуновської (назва — від
прізвища одного з домовласників).
Суч. назва — з 1966. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
Бош Євгенія Богданівна (1879—
1925) — професіон. революціонер-
ка, держ. діяч Рад. України. Брала
участь у роботі київ, орг-цій
РСДРП (до 1912). У 1908 мешкала
на вул. Стрілецькій. Після арешту
і повернення з еміграції в 1917 до
Києва — на вул. Тургенєвській
№ 58. Працювала на парт, роботі.
У 1918 проживала на вул. Яросла-
вів Вал № 5.
БОШ ЄВГЕНІЇ ВУЛИЦЯ —див.
Новодарницька вулиця, Старо-
київська вулиця.
БОШ ЄВГЕНІЇ УЗВІЗ — див. Дніп
ровський узвіз.
БРАТИСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ва-
тутінський р-н; масив Лісовий,
Куликове). Пролягає від Ново-
російської площі до Ватутіна Гене-
рала проспекту і Драйзера Теодора
вулиці. Виникла у серед. 60-х рр.
20 ст. як правий бік Миропільської
вулиці. Суч. назва — з 1969. До
Б. в. прилучаються: вулиці Кіо-
то — Шолом-Алейхема — Курча-
това — проспект Лісовий і вулиці
С. Стальського і Крайня. М «Черні-
гівська»; ЗС «Київ-Дніпровський».
БРАТСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Ігорівсь-
кої вулиці до Іллінської вулиці.
Б. в.— одна з найдавніших вулиць
Києва. Мала назву вул. Володимир-
ська (тепер таку назву має вулиця
у Старокиївському р-ні). Суч. наз-
ва — з 1869, від розташованого
поблизу Братського монастиря
(знищений у 1935). До Братської
вулиці прилучаються вулиці
Андріївська і Борисоглібська.
М «Поштова площа», «Контракто-
ва площа»; фунікулер; річковий
вокзал.
БРАТСЬКИЙ ПРОВУЛОК — див.
Балакірева вулиця.
БРАЦЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Славгородського про-
вулку до кінця забудови. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 48-а. Суч. назва — з 1955. До
Б. в. прилучаються вул. Славгород-
ська і Харківське шосе. М «Харків-
ська»; ЗС «Дарниця».
БРЕСТ-Л ИТОВСЬКЕ	ШОСЕ
(Ленінградський р-н; Катер инів-
ка). Пролягає від Перемоги про-
спекту до Бударіна вулиці. Б.-Л. ш.
є давньою магістраллю, що сфор-
мувалася на шляху до м. Житоми-
ра. Здобувши суч. назву наприк.
19 ст., шосе до 1985 складало єдину
вулицю з тепер. Перемоги проспек-
том і вул. Бударіна. До Б. Л. ш.
прилучаються вулиці Герасименка
і Чалого. М і ЗС «Святошин».
БРЕСТ-ЛИТОВСЬКИИ ПРО-
СПЕКТ — див. Перемоги проспект.
БРЕСТ-ЛИТОВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Радянський р-н; Шулявка).
Пролягає від Перемоги проспекту
до Шулявської вулиці. Виник у
19 ст. під такою ж назвою. Спочат-
ку простягався до р-ну тепер. Дов-
нар-Запольського вулиці. М «Полі-
технічний інститут».
БРЕСТСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пріорка). Пролягає від
Новомостицької вулиці до Жаш-
ківської вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 717-а.
Суч. назва — з 1953. М «Оболонь»,
ЗС «Вишгородська».
БРИГАДИРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Стадіонна вулиця.
БРОВАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; с-ще Биківня).
Пролягає від Броварського про-
спекту до Бобринецької вулиці.
Виник у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 836-а. Суч. назва — з
1953. До Б. п. прилучаються вули-
ці Кисловодська і Путивльська.
М «Лісова».
БРОВАРСЬКИЙ ПРОСПЕКТ
(Дніпровський, Ватутінський р-ни).
29
БУБНОВА
Пролягає від Мосту метро (як його
продовження) до межі міста і шосе
на м. Чернігів. Виник у 50-і рр.
20 ст. під такою ж назвою у проце-
сі реконструкції давнього Чернігів-
ського шосе (у 20—40-і рр. 20 ст.—
вул. Першого Травня). З 1965, піс-
ля введення до експлуатації Мосту
метро, відкрито і проїжджу части-
ну Б. п. через о. Венеціанський.
У 1977—93 мав назву просп.
60-річчя Жовтня. До Б. п. прилуча-
ються: вулиці Луначарського —
Раскової — пров. Лікарняний —
залізничний міст — просп. Визво-
лителів — вулиці Будівельників
(шляхопровід) — Червоногвардій-
ська і площа Новоросійська
(шляхопровід) — вулиці Попуд-
ренка (шляхопровід) — Кузбась-
ка — провулки Бобринецький —
Кисловодський — вул. Радистів —
провулки Броварський — Кадіїв-
ський — вул. Кадіївська і пров.
Путивльський. М «Гідропарк» —
«Лісова»; ЗС «Київ-Дніпров-
ський».
БРОДІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Заболотного Академіка
вулиці до кінця забудови. Виникла
у 1-й пол. 20 ст. Суч. назва — з
1957. До Б. в. прилучаються: пров.
Бродівський — залізниця — шосе
на Дніпропетровськ — вулиці Ла-
зурна — Соснова — Залужна —
пров. Бродівський — вул. Любо-
мирська — пров. Залужний і
вул. Риболовецька. М «Видубичі»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
БРОДІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; с-ще Чапаєвка). Про-
лягає від Бродівської вулиці до
Червонопрапорної вулиці. Виник
у 1-й пол. 20 ст. Суч. назва — з
1957. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
БРОДІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; с-ще Чапаєвка).
Пролягає від Бродівської вулиці до
Любомирської вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. Суч. назва — з 1957.
М «Видубичі»; ЗС «ІменіП. Криво-
носа».
БРУСИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Рубежівської вулиці
до Олевської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 403-а. Суч. назва — з 1953.
До Б. в. прилучаються вул. Рахма-
нінова і Клавдіївська. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
БРЮЛЛОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Солом’янка, Колонія
Пд.-Зх. залізниці). Пролягає від
Стадіонного провулку до Лукаше-
вича Миколи вулиці. Виникла на
межі 19 і 20 ст. Складалася з ву-
лиць Лінія 4-а і Лінія 5-а. Суч. наз-
ва — з 1955. До Б. в. прилучається
вул. Фурманова. М «Вокзальна».
Брюллов Карл Павлович (1790—
1852) — рос. художник. Серед
учнів — Т. Г. Шевченко, у викупі
якого з кріпацтва К. Брюллов брав
активну участь.
БРЮСОВА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пріорка). Пролягає від
«Правди» проспекту до кінця за-
будови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
До 1955 мала назву пров. Межигір-
ський 2-й. Суч. назва — з 1955. Під
час знесення старої забудови у
80-і рр. Б. в. значно скорочено. До
серед. 80-х рр. існував також
пров. Брюсова (пролягав перпенди-
кулярно до Б. в.). М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
Брюсов Валерій Якович (1873—
1924) — рос. поет.
БРЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Освіти ву-
лиці до Червонозоряного про-
спекту. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. У 80-і рр. майже
всю стару забудову на Б. в. лікві-
довано. М «Університет»; ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
БУБНОВА АНДРІЯ ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Голосіїв). Про-
лягає від Сорокаріччя Жовтня про-
спекту до Козацької вулиці. Виник-
ла у 50-і рр. 20 ст. До 1955 мала
назву вул. Нова 767-а, у 1955—
63 — вул. Підводників. Суч. наз-
ва — з 1963. До Б. А. в. прилуча-
БУГОРКА
ЗО
югься вулиці Ломоносова і Василь-
ківська. М «Либідська»; ЗС ♦Київ-
Московський *.
Бубнов Андрій Олексійович
(1883—1940) — держ. і парт, діяч
СРСР. У 1918—19 працював у Киє-
ві на керівних посадах.
БУГОРНА ВУЛИЦЯ (Шевченків-
ський р-н; Сирець). Пролягає від
Чаплигіна провулку до Грознен-
ської вулиці. Виникла у 40-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 441-а.
Суч. назва — з 1944 (географ, по-
ходження). До Б. в. прилучаються
прав. Бугарний і вул. Полянська.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
БУГОРНИЙ ПРОВУЛОК (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає від
Бугорної вулиці до тупика. Виник
у 40-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 444-а. Суч. назва — з 1944.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
БУДАРША ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; радгосп «Нивки»). Про-
лягає від Брест-Литовського шосе
до міської межі. До 1984, коли ву-
лиця здобула суч. назву, Б. в. скла-
дала частину Житомирського шосе
(від 17 км шосе до межі міста).
М і ЗС «Святошин».
Бударін Микола Петрович (1910—
43) — рад. військ, діяч, гвардії
підполковник, Герой Рад. Сою-
зу (1943). Під час ВВВ брав участь
У форсуванні Дніпра на пн. від
Києва (вересень 1943).
БУДИЩАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату-
тінський р-н; Вигурівідина). Про-
лягає від Бальзака Оноре де вулиці
до Радумської вулиці. Виникла у
1991. Назва —відістор. місцевості
Вудища на лівому березі Дніпра.
М «Петрівка», «Чернігівська»;
ЗС «Городня», «Київ-Петрївка».
БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ
(Дарницький, Дніпровський р-ни;
Соцмісто). Пролягає від Ленінград-
ської площі до Визволителів про-
спекту. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 801-а. Суч.
назва — з 1955. У 1965 від Б, в.
відокремлено Сосюри Володимира
вулицю. До Б. в. прилучаються:
просп. Гагаріна — вул. Чудно в-
ського — бульвар Верховної Ра-
ди — вулиці Червоноткацька —
Краківська — Попудренка —
просп. Броварський (шляхопровід)
і вул. Малишка. М «Дарниця»;
ЗС «Київська Русанівка».
БУДІВЕЛЬНИКІВ ПРОВУЛОК
(Дарницький, Дніпровський р-ни;
Соцмісто). Пролягає від Червоно-
ткацької вулиці до Попудренка
вулиці. Виник у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 911-а. Суч. наз-
ва — з 1955. До Б. п. прилучається
вул. Краківська. М «Дарниця»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
БУДІНДУСТРІЇ ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Теличка). Пролягає
від Наддніпрянського шосе до
тупика. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1958. До Б. в. прилучаються вули-
ці Деревообробна та Інженерна.
М «Видубичі»; ЗС «Ботанічна».
БУДЬОНИОГО МАРШАЛА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Багговутівська вул.
БУЙКА ПРОФЕСОРА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Деміївської вулиці до
Бурмистенка провулку. Виникла
у 1-й чв. 20 ст. Мала назву вул. Да-
нилівська 2-а. Суч. назва — з 1955.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Моєков-
ський».
Буйно Петро Михайлович (1895—
1943) — укр. лікар, професор
(1938), Герой Рад. Союзу (1944).
В 1917 працював у Києві фельд-
шером. 1922 закін. Київ. мед. ін-т.
З 1933 — директор н.-д. ін-ту. Під
час ВВВ брав участь у партизан-
ському русі (живцем спалений
нім.-фашист. окупантами у с. Яро-
шівка на Київщині). На фасаді б-ку
по вул. Банковій № 12, де мешкав
професор напередодні війни, вст.
мемор. дошку. __________
БУКШО! Р АЇСИ ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Палладіна Академіка проспек-
ту до Бучанської вулиці. Чає
виникнення не встановлений. До
1966 мала назву вул. Комсомоль-
ська. До Б. Р. в. прилучаються
пров. Р. Букіної та вул. Дунаєв-
ського. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
31
БУРМИСТЕНКА
Букіна Раїса Василівна (1916—
42) — учасниця ВВВ» діяч київ,
антифашист. підпілля (страчена
гестапо). Мешкала на вул. Борнчів
10.
БУКШО! РАІСИ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Біличі). Про-
лягає від Букіної Раїеи вулиці до
Булаховського Академіка вулиці.
Мав назву пров. Комсомольський.
Суч. назва — з 1966. До Б. Р. п.
прилучається вул. Бучанська.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
БУКОВИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Багринова Гора).
Пролягає від Ушакова Адмірала
вулиці до Голосіївського лігу.
Виникла у 30-і рр. 20 ст., мала наз-
ву вул. Нова 9-а. Суч. назва — з
1944. До Б. в. прилучається
вул. Маршальська. М «Либідська»,
ЗС «Проспект Науки*.
БУЛАХОВСЬКОГО АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Ленінградський р-н;
Біличі, Новобіличі). Пролягає від
Палладіна Академіка проспекту до
Наумова Генерала вулиці. Виник-
ла у 604 рр. 20 ст. під назвою
дул. Нова. Суч. назва — з 1965.
У серед. 70-х рр. продовжена до
йотуючих меж. До Б. А. в. прилуча-
ються: пров. Р. Букіної — вулиці
Бучанська — Жовтнева — Підліс-
на — Мальовнича — Осіння і
Фадєєва.М «Святошин*; ЗС «Ново-
біличі».
Булаховський Леонід Арсенович
(1888—1961) — укр. мовознавець,
чл.-кор. АН України (з 1939),
з. д. н. України (з 1941). 1944—
61 — директор Ін-ту мовознавства
АН УРСР. У 1944—61 жив на
вуя. М. Коцюбинського № 9. На фа-
саді цього будинку вст. мемор. дош-
ку на честь вченого. Похований на
Байковому кл.
БУЯГАКОВА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; масив Південна
Борщагівка). Пролягає від Сими-
ренка вулиці до Корольова Акаде-
міка проспекту. Виникла на поч.
80-х рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1981. ШТ 1
(«Булгакова»); ЗС «Борщагівка»,
«Київ-Волинський».
Булгаков Михайло Опаиасович
(1891—1940) — рос. письменник.
Нар. в Києві на вул. Воздвижен-
ській № 10 в сім’ї професора Київ,
дух. академії. Був охрещений у
Воздвиженській церкві (Поділ).
1901—02 — налч. у 24і (б-р Т. Шев-
ченка № 18), 1902—09 — у 1-й
(б-р Т. Шевченка № 14) гімназіях;
1909—16 — на мед. ф-ті Київ,
ун-ту. Серед адрес, де мешкав
письменник у Києві: ріг вул. Ільїн-
ської та Волоської № 5/10 (1905),
вул. Кудрявська № 10 (1906); у
1907 —19 (з перервами) — на
Андріївському узвозі в будинку
№ 13 (другий поверх, встановлено
мемор. дошку письменникові) та
№ 36. Вінчався у квітні 1913 в
церкві Миколи Доброго (вул. Пок-
ровеька, Поділ). Після одруження
1913 жив на вул. Рейтарській № 25.
Відвідав Київ 1921 і 1935 (у скла-
ді МХАТу). З Києвом пов'язана дія
роману «Біла гвардія», повість
«Незвичайні пригоди лікаря» та ін.
Написав нарис «Київ-місто».
БУЛЬВАРНА ВУЛИЦЯ — див.
Лепсе Івана бульвар, Шевченка
Тараса бульвар.
БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА
ВУЛИЦЯ — див. Воровського вул.
БУЛЬИОНСЬКА ВУЛИЦЯ — дав.
Боженка вул., Рогнідинська вул.
БУРДЕНКА ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе По-
ле). Пролягає від Зоряної вулиці
до кінця забудови. Виник у 60-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1966. М «Нивки»;
ЗС «Вишгородська».
Бурденко Микола Нилович (1876—
1946) — рос. нейрохірург, акад.
АН СРСР (з 1939), Герой Соц. Пра-
ці (1943). Держ. премія СРСР
(1941).
БУРМИСТЕНКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Голосіїв). Пролягає
від Сорокаріччя Жовтня проспекту
до Васильківської вулиці. Відома
з 10-х рр. 20 ст. Мала назву
дров. Електротехнічний. Суч. наз-
ва — з 1982. Протягом 1955—82
назву Б. в. мав Бурмистенка про-
вулок. До Б. в. прилучається
БУРМИСТЕНКА
32
вул. Ломоносова. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Бурмистенко Михайло Олексійо-
вич (1902—41) — укр. парт, і
держ. діяч. Працював у Києві
з 1938. Один з керівників оборони
Києва 1941.
БУРМИСТЕНКА ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Деміївської вулиці до
Козацької вулиці. Відомий з 1-ї
чв. 20 ст. Мав назву вул. Павлів-
ська (паралельна назва — пров.
Бабієнків, від прізвища першопосе-
ленця), у 1955—82 — вул. Бурмис-
тенка (до 1979 пролягала до Со-
рокаріччя Жовтня проспекту). Суч.
назва — з 1982. До Б. п. прилуча-
ється вул. Професора Буйка.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
БУСЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Тимірязєвського провулку до
Соловцова Миколи вулиці. Виник-
ла у 30-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 248-а. Суч. назва — з
1944, від р. Буслівки (притока
р. Либідь), що протікала крізь
істор. місцевість Бусово поле (роз-
ташоване поряд з Б. в., у кінцевій
частині вулиць Кіквідзе і Саперно-
Слобідської). До Б. в. прилучається
вул. Правобережна. М «Видубичі»;
ЗС «Ботанічна».
БУТИШІВ ПРОВУЛОК — див.
Іванова Андрія вулиця.
БУТЛЕРОВА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Дніпровський р-н; Ліски).
Пролягає від Віскозної вулиці до
Калачівської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. Мала назву пров.
Новомосковський. Суч. назва — з
1963. До Б. А. в. прилучається
вул. П. Усенка. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
Бутлеров Олександр Михайлович
(1828—86) — рос. хімік, акад.
Петерб. АН (з 1874).
БУХТЄЄВСЬКО-Н ІМЕЦЬК А
ВУЛИЦЯ — див. Кутузова вулиця,
Щорса вулиця.
БУЧАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Осінньої вулиці до Булахов-
ського Академіка вулиці. Виникла
у 19 ст. До 1955 мала назву
вул. М. Коцюбинського (тепер це
найменування має вулиця у Радян-
ському р-ні). Суч. назва — з 1955,
від с-ща Буча на пн.-зх. від Києва.
До Б. в. прилучаються: вулиці
Маршака — Жовтнева — Мальов-
нича — Р. Букіної і пров. Р. Букі-
ної. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
БУЧМИ АМВРОСІЯ ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Березняки). Про-
лягає від Серафимовича вулиці до
Тичини Павла проспекту. Виникла
у серед. 60-х рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1967.
З 1957 до серед. 60-х рр. існувала
також Б. А. в. на Кухмістерській
слобідці. М «Лівобережна»;
ЗС «Лівий берег».
Бучма Амвросій Максиміліанович
(1891 —1957) — укр. актор, нар.
артист СРСР (з 1944). Вперше від-
відав Київ 1915. У 1917 —19
працював у т-рі М. Садовського
(тепер — театр оперети), навч.
в Муз.-драм, ін-ті ім. М. В. Лисенка.
У 1923 керував 1-м залізнич. теат-
ром, 1923—26 працював у т-рі «Бе-
резіль». З 1936 — актор і режисер
Київ. укр. драм, т-ру ім. І. Фран-
ка. З 1940 викладав у Київ, театр,
ін-ті. 1944—57 мешкав на вул. Во-
лодимирській № 14, де вст. мемор.
дошку акторові. Похований на
Байковому кл.
ВАВИЛОВИХ ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає від
Ризької вулиці до Котовського
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 817-а. У 1955—
1991 мала назву вул. Академіка
33
ВАСИЛЕНКА
Вавилова (Сергія Івановича). Суч.
назва — з 1991. До В. в. прилуча-
ються: пров. Щусєва — вулиці
Орловська — Щусєва і Подвойсько-
го. М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
Вавилови — рос. вчені. брати,
академіки АН СРСР: Микола Іва-
нович (1887 —1943) — ботанік і
генетик, акад. АН України та
АН СРСР (з 1929), дійсний член
ВАСГНІЛ (з 1929; у 1929—35 —
її президент), неодноразово від-
відував Київ; Сергій Іванович
(1891 —1951) — фізик і громад,
діяч, акад. АН СРСР (з 1932;
з 1945 — її президент).
ВАКУЛЕНЧУКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Червоний хутір).
Пролягає від Ташкентської вулиці
до Ялинкової вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. Мала назву пров.
Рибальський. Суч. назва — з 1955.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
Вакуленчук Григорій Микитович
(1877—1905) — матрос, один з
організаторів повстання на броне-
носці «Потьомкін» у 1905, під час
якого і загинув.
ВАКУЛЕНЧУКА ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Червоний хутір).
Пролягає від Ташкентської вулиці
до Ялинкової вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 1-а. Суч. назва — з 1955.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
ВАЛКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Бондарської вулиці до Куренів-
ського кладовища. Виникла у 2-й
пол. 19 ст. У 1869—1955 мала
назву пров. Кладовищенський
(пров. під такою ж назвою існував
на Деміївці, пролягав від тепер,
проспекту Червонозоряного до
вул. Деміївської, з 1962 мав назву
пров. Короткий. Ліквідований у
70-і рр.). Суч. назва — з 1955. До
В. в. прилучаються: вул. Садов-
ського — провулки Подільський
і Розважівський. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
ВАСИЛЕВСЬКОЇ ВАНДИ ВУЛИ-
ЦЯ (Радянський р-н; Шулявка).
Пролягає Від Перемоги проспекту
до Довнар-Запольського вулиці і
2 А. Кудрицький
Рибалка Маршала вулиці. На поч.
20 ст. складалася з пров. Піщаного
(на відрізку між вулицями Шуляв-
ською і тепер. Віктора Ярмоли) і
вул. Марийської (від одноім.
церкви, знесена 1935). У 1-й трети-
ні 20 ст. продовжена до проспекту
Перемоги і вся вулиця здобула наз-
ву Марийська. Суч. назва — з
1967. До В. В. в. прилучаються:
вулиці Шулявська — В. Ярмоли —
Кирило-Мефодіївська і Старокиїв-
ська. М «Політехнічний інститут».
Василевська Ванда Львівна
(1905—64) — польс. та укр.
письменниця і громад, діячка.
З 1939 — в Києві. У повоєнні роки
мешкала на вулицях Обсерватор-
ній № 6 та Артема № 46, 1957—
64 — на вул. Шовковичній (до
1993 — вул. К. Лібкнехта) № 10,
де вст. мемор. дошку письменниці.
Похована на Байковому кл.
ВАСИЛЕНКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Грушки, Відрад-
ний). Пролягає від Перемоги про-
спекту до Комарова Космонавта
проспекту. Виникла у серед. 20 ст.,
мала назву вул. Високовольтна.
У 1965—85 — вул. Трудових Ре-
зервів. У 1985—92 мала ім’я укр.
парт, і держ. діяча Ватченка Олек-
сія Феодосійовича (1914—84).
Суч. назва — з 1992. До В. М. в.
прилучаються: вулиці Козелець-
ка — Виборзька — Машинобудів-
на — пров. Радищева і бульвар
І. Лепсе. На своєму початку з’єдна-
на шляхопроводом з вул. Дегтярів-
ською. М «Берестейська» (початок);
ТТТТ 1, 3 («Гарматна» — кінець
В. М. в.); ЗС «Святошин» (початок),
«Караваєві Дачі» (кінець).
Василенко Микола Прокопович
(1877—1935) — укр. правознавець
та історик. Один із засновників
Всеукр. АН (ВУАН; листопад
1918), установчі збори якої від-
булися на вул. Ярославів Вал № 36
(на будинку із цієї нагоди встанов-
лено мемор. дошку), з 1920 — її
дійсний член, у 1921—22 — прези-
дент (на будинку Президії НАН
України вст. мемор. дошку вчено-
му). Працював приват-доцентом
ВАСИЛІВСЬКА
34
Київ, ун-ту. У 20—30-і рр. жив
на вул. Тарасівській № 20 (бу-
динок не зберігся). Помер у
Києві, похований на Лук'янів-
ському кл.
ВАСИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Головка
Андрія вулиці до Народної вулиці.
Виникла у 1 -й пол. 20 ст. Суч. наз-
ва— з 1917. М «Вокзальна»;
ЗС «Караваєві Дачі».
ВАСИЛЬКІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Деміївка, Голо-
сив). Пролягає від Голосіївської
площі до Глушкова Академіка ву-
лиці. Виникла у 19 ст. на древ-
ньому Васильківському шляху. До
1957 — частина Великої Василь-
ківської вулиці, котра цього ж
року частково увійшла до Сорока-
річчя Жовтня проспекту (складала
його відрізок від площі Автовок-
зальної до площі Голосіївської),
решту становила суч. В. в. Стару
забудову ліквідовано у 50—70-і рр.
До В. в. прилучаються: проспект
Сорокаріччя Жовтня (двічі) — про-
вулки Ужгородський — Задорож-
ний — вулиці Стельмаха — Бубно-
ва — Бурмистенка — Дубініна —
пров. Жуковського — вул. Жуков-
ського — пров. Коломийський —
вул. Сумська — проїзд без назви
до вул. Ломоносова — площа
Амурська і вул. Ломоносова.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ВАСИЛЬКІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Гусовського вулиця.
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Деміївської вулиці до
Криворізької вулиці. Виник у 2-й
пол. 19 ст. під такою ж назвою.
До 1975 пролягав від вул. Василь-
ківської. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський ».
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Горького провулок,
Краснолуцький провулок, Уж-
городська вулиця.
ВАСИЛЬЧЕНКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Волинської вулиці до Ушинсь-
кого вулиці. Виникла на поч. 20 ст.
Мала назву вул. Воскресенська.
Суч. назва — з 1955. До В. в. при-
лучається пров. Ушинського.
М «Шулявська», «Університет»;
ЗС «Караваєві Дачі».
Васильченко Степан Васильович
(справж. прізв. Панасенко; 1879—
1932) — укр. письменник і педагог.
З 1910 — у Києві. Працював у
редакції газети «Рада» (вул. Яро-
славів Вал № 6), у вид-ві «Крини-
ця». З 1921 — на пед. роботі, зокре-
ма, 1922—26 викладав у школі
№ 61, яка містилася на тепер,
вул. Мельникова № 8, а потім
№ 81. Тут же і проживав (на фа-
саді будинку кол. школи вст.
мемор. дошку). Похований на Бай-
ковому кл.
ВАСИЛЬЧИКОВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Прорізна вулиця
(Старокиївський р-н).
ВАСНЕЦОВА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Стара Дарниця). Проля-
гає від Гродненської вулиці до
кінця приватного сектора забудо-
ви. Виникла у 1-й пол. 20 ст. Мала
назву вул. Пролетарська. Суч. наз-
ва — з 1955. У 70—80-і рр. значно
скорочена у зв’язку із знесенням
старої забудови. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
Васнецов Віктор Михайлович
(1848—1926) — рос. художник,
один з авторів розписів у Володи-
мирському соборі в Києві. Жив у
місті на вулицях Володимир-
ській № 29 (1885—96, де встанов-
лено мемор. дошку) і Великій
Житомирській № 40.
ВАТУТІНА ВУЛИЦЯ — див.
Андрющенка Григорія вулиця,
Тухачевського вулиця.
ВАТУТІНА ГЕНЕРАЛА ПРО-
СПЕКТ (Ватутінський, Дніпров-
ський р-ни; Чорторий, Вигурівщи-
на, Райдужний). Пролягає від
Московського мосту до Драйзера
Теодора вулиці і Братиславської
вулиці. Виник у 1975 під назвою
проспект Новий. Суч. назва — з
1975. Протягом 1955—82 ім’я
М. Ф. Ватутіна мала вул. Григорія
Андрющенка. В. Г. п. складає
35
ВЕРБИЦЬКОГО
частину Малої окружної дороги.
До В. Г. п. прилучаються: вулиці
Бальзака — Вершигори — Рай-
дужна — просп. Маякове ького —
бульвар Перова і вул. Кибальчича.
М «Петрівка», «Чернігівська»;
ЗС «Київ-Петрівка», «Городня».
Ватутін Микола Федорович
(1901—44) — рад. військ, діяч,
генерал армії (1943), Герой Рад.
Союзу (1965, посмертно). 1924 за-
кінчив Київ. Вищу об’єднану
військ, школу (бульвар Лесі Укра-
їнки № 26). У 1937—38 працював
у Києві заст. начальника і началь-
ником штабу Київ. Особливого
військ, округу. У 1943—44 —
командуючий 1-м Укр. фронтом,
війська якого 6.ХІ 1943 звільнили
Київ від німецьких окупантів.
Помер від поранення у київ, госпі-
талі на вул. Артема № 27 (тепер
с.ш. № 138). Труну з тілом було
вст. у філармонії. Похований у
Марийському парку. На могилі
встановлено пам’ятник (1948).
ВВЕДЕНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Ватманського вулиця.
ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА
ВУЛИЦЯ — див. Васильківська
вулиця, Сорокаріччя Жовтня про-
спект, Червоноармійська вулиця.
ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Шевченківський р-н). Про-
лягає від Михайлівської площі до
Львівської площі. Одна з найдавні-
ших вулиць Києва. Виникла за до-
би Київської Русі на шляху до
Житомира. На поч. 19 ст. склада-
лась із двох частин: нижньої — від
Козиного болота (тепер Майдан
Незалежності) до Михайлівської
площі (у 18 ст. нижня частина
відома як вулиця Навізна, поход-
ження назви не з’ясоване), і верх-
ньої — як вул. Житомирська.
З 30-х рр. 19 ст. неофіційно, а у 1869
офіційно нижня частина одержала
назву вул. Мала Житомирська,
верхня — суч. назву. У 1923—44
носила ім’я Горовиця (Горвиця).
До В. Ж. в. прилучаються: вулиці
Володимирська — Стрілецька —
Чкалова — Стрітенська і Рейтар-
2*
ська. М «Майдан Незалежності»,
«Золоті ворота»; фунікулер.
ВЕЛИКА ЗАЛІЗНИЧНА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Землячки вулиця.
ВЕЛИКА КИТАЇВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Саперна слобід-
ка). Пролягає від Саперно-Слобід-
ської вулиці до кінця забудови.
Виникла за доби Київської Русі як
шлях до селища Китаїв (колишній
дальній кінець В. К. в.). З серед.
19 ст. до 1969 фактично збігалася
з тепер. Науки проспектом (за ви-
нятком його відрізку між вул. Голо-
сіївською та вул. Писаржевського),
що був прокладений як її «випрям-
лений» варіант. Під суч. назвою
відома з 19 ст. До В. К. в. прилуча-
ються: вул. Феодосійська — шосе
Стратегічне і вул. Грабовського.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ВЕЛИКА МОСТИЦЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Мостицька вулиця,
Новомостицька вулиця.
ВЕЛИКА ОКРУЖНА ВУЛИЦЯ
(Московський, Залізничний і Ленін-
градський р-ни). Паралельна назва
Кільцевої дороги.
ВЕЛИКА ОКРУЖНА ДОРОГА —
магістраль, що з’єднує Дніпро-
петровське та Гостомельське шосе.
Складається із Заболотного Акаде-
міка вулиці, Кільцевої дороги і
Палладіна Академіка проспекту.
ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Руданського Степана
вулиця.
ВЕЛИКА ШИЯНІВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Лєскова вулиця.
ВЕРБИЦЬКОГО АРХІТЕКТОРА
ВУЛИЦЯ (Харківський р-н; масив
Харківський). Пролягає від Харків-
ського шосе до Тростянецької
вулиці. Виникла у 80-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1983. Відрізок між Харків-
ським шосе та універсамом (місце
кол. перетину з Дніпродзержин-
ською вулицею) до 1984 був части-
ною Грузинської вулиці. Теперіш-
ньої довжини В. А. в. набула у
1986. До В. А. в. прилучаються
вулиці: Горлівська — Кронштадт-
ВЕРБОВА
36
ська — Декабристів. М «Харків-
ська»; 8С «Дарниця».
Вербицький Олександр Матвійович
(1875—1958) — укр. архітектор.
З 1901 працював у Києві, є автором
проекту будівлі Залізничного вок-
залу (1929—32), співавтором
проекту будівлі Нац. банку Украї-
ни (разом з О. В. Кобелєвим;
1902—05) та ряду ін. споруд,
зокрема, будинків на вул. Пушкін-
ській № 14, Лютеранській № 15,
Володимирській № 22, де він жив.
Помер у Києві, похований на
Лук’янівському кл.
ВЕРБОВА ВУЛИЦЯ (Мінський р-н;
Куренівка, Оболонь). Пролягає від
Добрининської вулиці до кінця
забудови. Виникла наприк. 19 ст.
на хуторі Володислава Браницько-
го під такою ж назвою; попервах
простягалася від тепер, вул. Авто-
заводської до початку тепер. В. в.
(цей відрізок вулиці ліквідовано на
поч. 60-х рр.). Протягом 70-х рр.
20 ст. повністю перебудована і
набула суч. довжини. До В. в. при-
лучаються: вулиці Куренівська —
Марка Вовчка — проспект Черво-
них козаків. М «Петрівка», «Обо-
лонь»; ЗС «Київ-Петрівка», «Виш-
городська ».
ВЕРБОЛОЗНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Рилєєва вулиці до Бакинської
вулиці. Виникла у 30-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 445-а і спершу
становила єдину вулицю з Вербо-
лозним провулком. Суч. назва —
з 1944. До В. в. прилучаються про-
вулки Верболозний і Рясний.
М «Шулявська», «Петрівка»;
ЗС «Сирець», «Вишгородська».
ВЕРБОЛОЗНИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Петропавлівської вулиці
до Верболозної вулиці. Виник у
30-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 445-а. Суч. назва — з 1944.
М «Петрівка»; ЗС «Вишгород-
ська >>
ВЕРЕСНЕВА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Пролягає
від Зрошувальної вулиці до Тростя-
нецької вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст. У 30-і рр. носила ім’я укр.
компарт. діяча П’ятакова Леоніда
Леонідовича. Згодом мала назву
вул. Лісна 5-а. Суч. назва — з 1955.
До В. в. прилучаються: залізниця
(пішохідний перехід) — вулиці
Приколійна — Бориспільська —
Новодарницька — Російська —
Руднєва і Волго-Донська. М «Хар-
ківська», «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
ВЕРЕЩАГІНА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; с-ще Шевченка). Про-
лягає від Бестужева Олександра
вулиці до Межового провулку. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
М «Мінська»; ЗС «Вишгородська».
Верещагін Василь Васильович
(1842—1904) — рос. художник-
баталіст. Брав участь в укладанні
альбому «Живописна Україна» (ра-
зом з Л.Жемчужниковим, 1862).
ВЕРНАДСЬКОГО АКАДЕМІКА
БУЛЬВАР (Ленінградський р-н;
Святошин, Академмістечко). Про-
лягає від Перемоги проспекту до
Палладіна Академіка проспекту.
Виник у 30-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. У 1944—55 мав назву
вул. Піонерська, у 1955—63 —
вул. Артеківська, у 1963—73 —
вул. Вернадського. Суч. назва —
з 1973. Ім’я Вернадського до 1963
носила також Запорожця Петра
вулиця. До В. А. б. прилучаються:
вулиці Депутатська — Тернопіль-
ська — Сільська — Алексухіна —
Улітіна — Краснова — Академіка
Кримського — Доброхотова — За-
лізняка — Кржижановського і
Семашка. М і ЗС «Святошин».
Вернадський Володимир Іванович
(1863—1945) — укр. і рос. вчений,
основоположник вітчизн. геохімії,
біогеохімії та радіогеології, автор
фундаментальної теорії ноосфери,
академік (з 1909). В Києві перебу-
вав з серед. 1918. Мешкав на б-рі
Т. Шевченка № 14. Викладав в
ун-ті. Один із засновників НАН
України (тоді Укр. АН), установчі
збори якої відбулися 27 листопада
1918 в будинку № 36 на вул. Яро-
славів Вал (на фасаді встановлено
37
ВЕРХОВИНЦЯ
мемор. дошку про цю подію). Пер-
ший президент АН 1918—21, що
фіксує мемор. дошка на фасаді
будинку її Президії (вул. Володи-
мирська № 54). В Києві вст. пам’ят-
ник вченому. Його батько — Вер-
надський І. В. (1821—84) нар. в
Києві, був професором політ, еконо-
мії Київ, та ін. ун-тів.
ВЕРХНІЙ ВАЛ ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Воздви-
женської вулиці до Набережно-
Хрещатицької вулиці. Разом з
Нижнім Валом вулицею складає
єдину магістраль (бульвар), де
В. В. в. є її правим боком (з парною
нумерацією будинків). Виник на
поч. 19 ст. вздовж р. Глибочиці
(або Канави; тепер у підземному
колекторі) під такою ж назвою.
Походить від валу, яким обва-
ловувалась течія р. Глибочиці
для захисту від повені. У 30-і рр.
20 ст. частина В. В. в. разом з
вул. Нижній Вал (від початку до
вул. Костянтинівської) мала назву
вул. Кімівська, на честь Комуніс-
тичного Інтернаціоналу Моло-
ді (КІМ). До В. В. в. прилуча-
ються: площа Житньоторзька —
вулиці Хорива — Костянтинів-
ська — Межигірська — Волоська
і Почайнинська. М «Контракто-
ва площа».
ВЕРХНЯ ВУЛИЦЯ (Печорсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає
від Лесі Українки бульвару до
Верхнього провулку. Виникла у
2-й пол. 19 ст. До 1952 мала назву
вул. Церковна. Суч. назва — з
1952. До В. в. прилучається
вул. Курганівська. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
ВЕРХНІЙ ПРОВУЛОК (Печорсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Верхньої вулиці до Дружби наро-
дів бульвару. Виник у 2-й пол.
19 ст. Мав назву пров. Церковний.
Суч. назва — з 1952. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
ВЕРХНЬОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Печорський р-н; Чорна Гора). Про-
лягає від Товарної вулиці до тупи-
ка. Виникла у 1-й пол. 20 ст. До
1944 — вул. Ленінська (паралель-
на назва — вул. Середня). Суч. наз-
ва — з 1944. До В. в. прилучаються
пров. Пішохідний і вул. Чорногір-
ська. М «Либідська», «Дружби
народів»; ЗС «Київ-Московський».
ВЕРХНЬОКЛЮЧОВА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Індустріального
провулку до кінця забудови. Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст. і до 1958
складалася з двох вулиць — Ла-
дозької та Новоключової, які після
об’єднання здобули суч. назву.
Існує також вул. Нижньоключова.
Назву «Ключова» мали також ряд
інших вулиць на Караваєвих Да-
чах (імовірно, через наявність у
цій низовинній місцевості великої
кількості джерел). М «Шулявська»;
ШТ 1, 3 («Індустріальна»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ВЕРХНЬОЮРКІВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Шмідта Отто вулиця.
ВЕРХОВИННА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Святошин). Проля-
гає від Святошинської вулиці до
кінця забудови. Виникла на межі
19—20 ст. Мала назву вул. Петро-
павлівська. Суч. назва — з 1955.
До В. в. прилучаються: вулиці
Петрицького — Крамського —
Ф. Кричевського — Кільцева доро-
га і вул. Живописна. М і ЗС «Свято-
шин».
ВЕРХОВИНЦЯ ВАСИЛЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський р-н; Микіль-
ська Борщагівка, с-ще Перемога).
Пролягає від П’ятдесятиріччя
Жовтня проспекту до Ірчана Миро-
слава вулиці. Виникла у 60-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1968. До В. В. в. прилуча-
ються: вулиці Строкача — Авдєєн-
ка — Гурамішвілі — Кузнецова —
Терещенка — Зорге — Узинсь-
ка — проїзд без назви на вул. Ге-
роїв космосу і вул. Генерала Пухо-
ва. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Сім’ї Сосніних»); ЗС «Борща-
гівка ».
Верховинець Василь Миколайович
(1880—1938) — укр. композитор,
диригент і хореограф, перший
теоретик укр. нар. танцю. У Києві
жив і працював у 1906—20, зокре-
ВЕРХОВНОЇ РАДИ
38
ма 1906—15 працював актором,
хормейстром і диригентом в т-рі
М. Садовського (тепер театр опере-
ти), 1919—20 викладав у Муз.-
драм. ін-ті ім. М. В. Лисенка.
ВЕРХОВНОЇ РАДИ БУЛЬВАР
(Дніпровський р-н; Соцмісто). Про-
лягає від Шліхтера Академіка
вулиці до Червоногвардійської
вулиці. Виник у 40-і рр. 20 ст., суч.
назва — з 1949: за проектом на
ньому передбачалося зводити нові
адміністративні споруди уряду
України. До В. Р. б. прилучаються:
проспект Миру — вулиці І. Дубово-
го — Будівельників — Бажова —
Пожарського — Мініна — Миколи
Лебедєва і проспект Гагаріна. За
деякими документами до складу
В. Р. б. входить і пров. Магніто-
горський. М «Дарниця», «Чернігів-
ська»; ЗС «Київська Русанівка».
ВЕРШИГОРИ ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; масив Райдуж-
ний). Пролягає від Ватутіна Гене-
рала проспекту до Райдужної
вулиці. Запроектована у 1980 під
назвою вул. Нова. Суч. назва і забу-
дова— з 1982. М «Петрівка»;
ЗС «Городня».
Вершигора Петро Петрович
(1905—63) — укр. письменник і
кінорежисер, Герой Рад. Союзу
(1944), генерал-майор. Помер і по-
хований у Москві. У 1938—41 пра-
цював на Київ, кіностудії худож.
фільмів, мешкав на вул. Саксаган-
ського № 24.
ВЕСЕЛКОВИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Рилєєва вулиці до Тагіль-
ського провулку. Виник у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 709-а.
Суч. назва — з 1953. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська».
ВЕСНЯНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Багринова Гора, Мишолов-
ка). Пролягає від Науки проспекту
до Квітки-Основ'яненка вулиці.
Виникла у 30-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 39-а. Суч. назва — з
1944. До В. в. прилучаються: вули-
ці Армійська — Золотоніська і
Корчуватська. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
ВЕПІЕНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; с-ще Биківня).
Пролягає від Радистів вулиці до
Биківнянської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 1-а. Суч. назва — з 1957. М «Лі-
сова».	*
ВЄТРОВА ВУЛИЦЯ (Старокиїв-
ський р-н). Пролягає від Толстого
Льва вулиці до Комінтерну вулиці.
Перша згадка у 1866 як вул. Мака-
рівська, з 1874 — вул. Назарів-
ська (імовірно, від імені або пріз-
вища домовласника). Суч. назва
з 1926. М «Вокзальна», «Універ-
ситет».
Вєтров Борис Сергійович (1886—
1918) — робітник Головних заліз-
нич. майстерень у Києві (тепер
КВРЗ). У Києві з 1904, працював
в майстернях з 1910. Червоно-
гвардієць. Загинув у січні 1918.
ВИБОРЗЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Борщагівської вулиці до Ва-
силенка Миколи вулиці. її початко-
вий відрізок (від вул. Борщагів-
ської до вул. Гарматної) виник
наприк. 19 ст. під назвою вул. Дач-
на лінія 4-а. Решта вулиці виникла
у 30-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 139-а. Суч. назва — з 1953.
До В. в. прилучаються: вул. Янге-
ля — пров. Ковальський — ву-
лиці Індустріальна — Деснян-
ська — Гарматна — Шутова і
пров. Чугуївський. М «Шуляв-
ська» (початок), «Берестейська»
(кінець); ЗС «Караваєві Дачі»,
«Святошин».
ВИГУРІВСЬКИИ БУЛЬВАР (Вату
тінський р-н; Вигурівщина). Про-
лягає від Маяковського Володими-
ра проспекту до кінця забудови.
Виник у 80-і рр. під назвою Буль-
вар 1-й. Суч. назва — з 1987, від
місцевості Вигурівщина. Остання
відома з часів Київської Русі як
Милославщина (див. Милослав-
ська вулиця). З 1607, опісля того,
як цю місцевість було даровано
польс. королем Сигізмундом III
київ, ключареві та городникові
Вигурі (Вегурі, Векгурі), вона і
здобула тепер, назву. Тривалий час
39
ВИШГОРОДСЬКА
тут існувало село Вигурівщина
(майже цілком знесене під час
будівництва житлового масиву
Вигурівщина-Троєщина, з 1983).
М «Петрівка», «Чернігівська»;
ЗС «Городня», «Київ-Петрівка».
ВИДУБИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н). Пролягає від Наддніп-
рянського шосе до Видубицького
монастиря. Як дорога до монастиря
виникла, імовірно, ще за часів
Київської Русі. Суч. вулиця оформ-
лена у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 910-а. Суч. назва — з
1955, від істор. місцевості Видубичі
(Видибичі). У 19 — 1-й пол. 20 ст.
вулиця під назвою Видубицька про-
ходила по території тепер. Ботаніч-
ного саду ПАН України і підходи-
ла до Видубицького монастиря з
протилежного боку. М «Видубичі»;
ЗС «Ботанічна».
ВИДУБИЦЬКИИ ШЛЯХ — див.
Землянська вулиця.
ВИЗВОЛИТЕЛІВ ПРОСПЕКТ
(Дніпровський р-н; Воскресенка).
Пролягає від Броварського про-
спекту до Навої Алішера проспек-
ту. Виник у серед. 20 ст., мав назву
Воскресенське шосе. У 1968—
73 — у складі бульвару Перова, у
1973—74 — проспекту Перова.
У 1968 від В. п. відокремлено
вулицю Воскресенську. Суч. наз-
ва — з 1974. До В. п. прилучаються
вулиці Будівельників і Воскресен-
ська. М «Дарниця»; ЗС «Київ-
Дніпровський».
ВИНАХІДНИКІВ ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Алма-Атинської вулиці до
Новоросійської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 804-а. Сучасна назва — з 1953.
До В. в. прилучається вул. Мар-
ганецька. М «Чернігівська»; ЗС
«ДВРЗ».
ВИНАХІДНИКІВ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; селище ДВРЗ).
Пролягає від Марганецької вулиці
до Новоросійської вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 805-а. Суч. назва — з 1953. До
В. п. прилучається вул. Таганрозь-
ка. М «Чернігівська»; ЗС «ДВРЗ».
ВИНОГРАДНА ВУЛИЦЯ — див.
Богомольця вулиця, Орлика Пили-
па вулиця.
ВИНОГРАДНИЙ ПРОВУЛОК
(Печорський р-н; Липки). Пролягає
від Орлика Пилипа вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 19 ст. під
такою ж назвою (від Виноградного
саду, насадженого тут у 18 — 1-й
чв. 19 ст.). М «Арсенальна».
ВИНОГРАДНИЙ ПРОВУЛОК —
див. Липський провулок.
ВИСОКОВОЛЬТНА ВУЛИЦЯ —
див. Василенка Миколи вулиця,
Галана Ярослава вулиця, Проф-
спілкова вулиця.
ВИСОКОВОЛЬТНИЙ БУЛЬ-
ВАР — див. Гашека Ярослава
бульвар, Лепсе Івана бульвар.
ВИСОЦЬКОГО ВОЛОДИМИРА
БУЛЬВАР (Ватутінський р-н; Ви-
гурівщина). Пролягає від Закрев-
ського Миколи вулиці до Маяков-
ського Володимира проспекту.
Виник у 80-і рр. 20 ст. під назвою
Бульвар 2-й. Суч. назва — з 1987.
М «Петрівка», «Чернігівська»;
ЗС «Городня», «Київ—Петрівка».
Висоцький Володимир Семенович
(1938—80) — рос. актор, співак і
поет, класик жанру авторської піс-
ні. Держ. премія СРСР (1988, пос-
мертно). Неодноразово відвідував
Київ.
ВИШГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський, Подільський р-ни; Пріорка,
масив Вишгородський, с-ще Шев-
ченка). Пролягає від Резервної ву-
лиці та Білицької вулиці до Шев-
ченка Тараса площі. Виникла у
серед. 19 ст. на стародавньому
шляху до м. Вишгорода. До В. в.
прилучаються:	залізничний
шляхопровід — вулиці Казансь-
ка — Боровиковського — Мостиць-
ка — Попова — Мукачівська —
проспект «Правди» — вулиці Іваш-
кевича — Западинська — Полупа-
нова — Дубровицька — Осипов-
ського — Берестецька — Красиць-
кого — пров. Автозаводський —
вулиці Кобзарська — Наваши-
на — Сошенка і Полярна. М «Обо-
лонь», «Мінська»; ЗС «Вишгород-
ська».
ВІДПОЧИНКУ
40
ВІДПОЧИНКУ ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Святошин). Проля-
гає від тупика до Крамського Івана
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1957. До В. в. прилучається вул.
Петрицького.М іЗС «Святошин».
ВІДРАДНА ВУЛИЦЯ — див.
Героїв Севастополя вулиця, Ману-
їльського вулиця.
ВІДРАДНИЙ ПРОСПЕКТ (Жовт
невий р-н; Караваєві Дачі, Відрад-
ний). Пролягає від Ніжинської
вулиці та Гарматної вулиці до
Дев’ятого Травня вулиці. Виник у
серед. 20 ст. і до 1961 мав назву
вул. Новоніжинська (як продов-
ження вул. Ніжинської), у 1961 —
92 носив ім’я рад. парт, і держ.
діяча, голови Рад наркому УРСР
(1923—34) Чубаря Власа Яковича
(1891—1939), який у 1919 працю-
вав у Києві, згодом неодноразово
відвідував місто (на В. п. йому у
1970 встановлений пам’ятник).
Суч. назва — з 1992, від істор.
місцевості та житлового масиву
Відрадний. До В. п. прилучаються:
вулиці Галана — Чернівецька —
Донця — Більшовицька — Чер-
нишевського — Героїв Севасто-
поля — Попельнянська — Суз-
дальська — бульвар Лепсе — вули-
ці Шепелєва — Пост-Волинська —
залізничний шляхопровід і
вул. Качалова. М «Шулявська»,
«Берестейська»; ШТ 1, 3 («Гар-
матна» — «Бульвар І. Лепсе»);
ЗС «Караваєві Дачі», «Київ-Волин-
ський».
ВІЙСЬКОВА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Багринова Гора). Проля-
гає від Науки проспекту до Квітки-
Основ’яненка вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 8-а. Суч. назва — з 1944. До В. в.
прилучається вул. Адмірала Уша-
кова і проїзд без назви до вулиць
Буковинської, Маршальської та
Новокорчуватської. М «Либід-
ська»; ЗС «Проспект Науки».
ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД (Печор-
ський р-н; Бусове Поле). Пролягає
від Кіквідзе вулиці до Залізнично-
го шосе. Виник у 50-і рр. 20 ст. як
продовження Військового шляху
(складав більшу частину тепер,
вул. Кіквідзе). М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Київ-Московський».
ВІЙСЬКОВИЙ ШЛЯХ — див.
Кіквідзе вулиця.
ВІЛЬДЕ ЕДУАРДА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Воскресенка,
Куликове). Пролягає від Курнатов-
ського вулиці до Карбишева Гене-
рала вулиці. До 1965 була части-
ною вул. Малинівської (знаходила-
ся на хуторі Куликове, знесеному
в 70—80-і рр.). Суч. назва і межі —
з 1965. М «Чернігівська»; ЗС «Го-
родня».
Вільде Едуард Юрійович (1865—
1933) — естонський письменник.
Ряд його творів перекладено укр.
мовою. На честь Е. Вільде під псев-
донімом Ірина Вільде друкувалася
укр. письменниця Полотнюк Дари-
на Дмитрівна (1907—82).
ВІЛЬН ОЖИВУ ЩИХ ПРОВУ-
ЛОК — див. Балакирева провулок.
ВІЛЬНЮСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Ліски). Пролягає від
Новаторів вулиці до кінця забудо-
ви. Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 640-а. Суч. наз-
ва — з 1953. До В. в. прилучаються
вулиця Калачівська і залізниця.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
ВІЛЬХОВА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Дундича Олека вулиці до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
До В. в. прилучається вул. Мака-
ренка. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця-Депо».
БІЛЬШ АНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Підвисоцького Професора вулиці
до Звіринецької вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 248-а. Суч. назва — з 1953. До
В. в. прилучаються: проїзд без наз-
ви до вул. Тимірязєвської — про-
вулки Вільшанський і Добролюбо-
ва. М «Дружби народів»; ЗС «Бота-
нічна».
ВІЛЬШАНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Печорський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Вільшанської вулиці до
Звіринецької вулиці. Виник у
41
ВІЧОВА
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 651-а. Суч. назва — з 1953.
М «Дружби народів»; ЗС «Бота-
нічна».
ВІННИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Народного ополчення вулиці до
Волинської вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. Мала назву вул. Богу-
славська. Суч. назва — з 1955. До
В. в. прилучаються проспект По-
вітрофлотський і вул. Молодо-
гвардійська. М «Університет»,
«Шулявська»; ЗС «Київ-Волин-
ський».
ВІРМЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар
ницький, Харківський р-ни; Черво-
ний хутір, масив Харківський).
Пролягає від Бажана Миколи про-
спекту до Ялинкової вулиці. Виник-
ла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 240-а. Суч. назва — з
1953. До В. в. прилучаються: вули-
ці Дніпродзержинська — Горлів-
ська — шосе Харківське — вулиці
Ташкентська і Борова. М «Харків-
ська»; ЗС «Дарниця».
ВІРМЕНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Дар-
ницький р-н; хутір Червоний).
Пролягає від Харківського шосе
до Ялинкової вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 241-а. Суч. назва — з 1953.
До В. п. прилучаються вулиці
Ташкентська і Борова. Між Харків-
ським шосе і вул. Ташкентською
наявний розрив у проляганні про-
вулку. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ВІСКОЗНА ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський, Дніпровський р-ни). Проля-
гає від Червоногвардійського про-
вулку до залізниці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 24-а. Суч. назва — з 1957. До
В. в. прилучається вул. Бутлерова.
М «Чернігівська»; ЗС «Київська
Рх/Пп	а.
ВІТАВСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Столичного шосе до Любо-
мирської вулиці. Назва — від
р. Віта, набережною якої фактично
є В. в. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ВІТРЯНІ ГОРИ ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Вітряні Гори). Пролягає
від Червонопільської вулиці до
Осиповського вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під такою ж назвою.
На Вітряних горах у 40—80-і рр.
існувала також вул. Вітряна (лікві-
дована у зв’язку із знесенням забу-
дови). М «Оболонь»; ЗС «Вшп-
городська».
ВІТРУКА ГЕНЕРАЛА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин,
Академмістечко). Пролягає від
Перемоги проспекту до Краснова
Миколи вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. У 1953—76 мала назву
вул. Кременецька. Суч. назва —
з 1976. До В. Г. в. прилучаються:
вул. Депутатська — пров. Креме-
нецький — вулиці Онискевича —
Хмельницька — Звенигородсь-
ка — Алексухіна — Улітіна. М і
ЗС «Святошин»; ЗС «Академміс-
течко».
Вітрук Андрій Никифорович
(1902—46) — рад. пілот, гвардії
генерал-майор, Герой Рад. Союзу
(1942), Нар. Герой Югославії
(1945). У 1943 брав участь у звіль-
ненні Києва від нім.-фашист, оку-
пантів. Похований у Києві в парку
Вічної Слави.
ВІТЧИЗНЯНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Білицької вулиці до Замковець-
кої вулиці. Виникла у 30-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 120-а. Суч.
назва — з 1944. До В. в. прилуча-
ються вулиці Паркова і Полкова.
М «Нивки»; ЗС «Вишгородська».
ВІТЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Корчувате). Пролягає
від Плещеєва Олексія вулиці до
Новопирогівської вулиці. Відома з
1-ї пол. 20 ст. Назва — від р. Віта,
що протікає по південній околиці
Києва. М «Видубичі»; ЗС «Про-
спект Науки».
ВІТЯНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Ковельська вулиця.
ВГГЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК — див.
Ремісничий провулок.
ВІЧОВА ВУЛИЦЯ —див. Інду-
стріальна вулиця.
ВЛАСІВСЬКА
42
ВЛАСІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Гусовського вулиця.
ВОВЧИИ ЯР ВУЛИЦЯ — див. Со-
ляна вулиця.
ВОВЧОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Естонська вулиця.
ВОДНИКІВ ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пріорка, с-ще Шевчен-
ка). Пролягає від Красицького ву-
лиці до Кобзарської вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 720-а. Суч. назва — з
1953. До В. в. прилучається пров.
Кобзарський. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ВОДОГІННА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Деміївка). Пролягає від
Козацької вулиці до Стельмаха
Михайла вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 454-а.
Суч. назва — з 1944. До 1979 В. в.
пролягала до Криворізької вулиці
(скорочена у зв’язку із реконструк-
цією вул. Деміївської). М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
ВОЗДВИЖЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Гончарі, Кожум’я-
ки). Пролягає від Андріївського
узвозу до Верхній Вал вулиці.
Одна з найдавніших вулиць Києва.
До 1939 складала єдину вулицю з
тепер. Кецховелі Ладо провулком.
У 1939 була поділена і до 1984 ма-
ла назву вул. Ладо Кецховелі [то-
го ж року їй повернуто первісну
назву В. в. — від Хрестовоздви-
женської церкви (збудована в кінці
вулиці у 1811—14)]. До В. в. при-
лучаються: вулиці Гончарна —
Деггярна — Кожум’яцька і пров.
Л. Кецховелі. М «Контрактова
площа».
ВОЗДВИЖЕНСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Кецховелі Ладо про-
вулок.
ВОЗЗ’ЄДНАННЯ ПРОСПЕКТ
(Дарницький, Харківський р-ни;
Березняки, Соцмісто). Пролягає від
мосту ім. Є. О. Патона до Ленін-
градської площі. Виник у серед.
50-х рр. 20 ст. вздовж автомагістра-
лі Київ-Харків, яка разом з буль-
варом Дружби народів і Харків-
ським шосе складала т. зв. Авто-
страду. Суч. назва — з 1959, на
честь 300-річчя Возз’єднання Укра-
їни з Росією. До В. п. прилучають-
ся: набережні Русанівська — Дніп-
ровська — вулиці Серафимови-
ча — пішохідний міст до бульвару
Давидова — вул. Плеханова —
Березняківська — залізн. шляхо-
провід — вулиці Шліхтера — Там-
пере — Чудновського і проспект
Миру. М «Лівобережна», «Дарни-
ця»; ЗС «Київська Русанівка»,
«Лівий берег».
ВОЗНЕСЕНСЬКИИ УЗВІЗ — див.
Смирнова-Ласточкіна вулиця.
ВОЗНЕСЕНСЬКИИ ЯР ВУЛИ-
ЦЯ — див. Петрівська вулиця.
ВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н). Пролягає від Комінтерну
вулиці та Жилянської вулиці до
тупика. Виникла наприк. 19 ст. і
пролягала від Вокзальної площі
до вул. Караваєвської (тепер
вул. Л. Тол сто го). У 20-і рр. 20 ст.
об’єднана з кол. пров. Безаківським
і тривалий час пролягала по обидва
боки залізниці. Нині фактично
збігається з межами згаданого
пров. Безаківського. М «Вок-
зальна».
ВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА (Залізнич-
ний р-н). Розташована між Комін-
терну вулицею і залізн. вокзалами
«Київ-Пасажирський» та «Київ-
Приміський». Виникла у 1868—70
в процесі побудови міського вокза-
лу. В. п. сполучена пішохідними
галереями з вулицями Пестеля,
Старовокзальною, Урицького, над-
колійною пішохідною естака-
дою — з вул. Лукашевича. М «Вок-
зальна»; ШТ 1к («Старовок-
зальна»).
ВОЛГОГРАДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Батиєва Гора,
масив Залізничний). Пролягає від
Солом’янської вулиці до Докучаєв-
ського тупика і Докучаєвської ву-
лиці. Відома від поч. 20 ст. як
частина вул. Новолибідської (про-
лягала від вул. Привітної до
вул. Народної) та вул. Мукомоль-
ної (відома з 1903, назва — від
професії першопоселенців). Згодом
до 1964 мала назву вул. Батиєво-
Олександрівська (оскільки сполу-
43
ВОЛКОВА
чала істор. місцевості Батиєву
Гору і Олександрівську слобідку).
Суч. назва — з 1964. На межі
50—60-х рр., у процесі будівницт-
ва житл. масиву «Залізничний»
напрям вулиці було дещо змінено.
До В. в. прилучаються вулиці Го-
родня та І. Неходи. М «Вокзальна».
ВОЛГОГРАДСЬКА ПЛОЩА (Вату-
тінський р-н; масив Лісовий). Роз-
ташована між ІПолом-Алейхема
вулицею та Мілютенка вулицею.
Виникла у 60-і рр. 20 ст. як площа
без назви. Суч. назва — з 1969.
М «Чернігівська».
ВОЛГО-ДОНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Нова Дарниця).
Пролягає від Славгородської вули-
ці до Волго-Донського провулку.
Виникла у 40—50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 601-а. Суч. наз-
ва — з 1953, на честь введення в
експлуатацію Волго-Донського ка-
налу (1952). До 1987 В.-Д. в. почи-
налася від Дніпродзержинської ву-
лиці. Того ж року скорочена під
час будівництва Харківського
житлового масиву. До В.-Д. в. при-
лучаються: вулиці Севастополь-
ська — Санаторна — Вереснева і
пров. Руднєва. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ВОЛГО-ДОНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Нова Дарниця).
Пролягає від Бориспільської вули-
ці до Тростянецької вулиці. Виник
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 644-а. Суч. назва — з 1955. До
В.-Д. п. прилучаються вулиці Ро-
сійська і Волго-Донська. М «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця».
ВОЛЗЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Забайків’я). Пролягає
від Байкової вулиці до Кіровоград-
ської вулиці. Виникла наприк.
19 ст. під назвою вул. Некрасов-
ська. Суч. назва — з 1955. До В. в.
прилучаються: провулки Богун-
ський — Волзький — вулиці
Псковська — Кочубеївська і пров.
Кіровоградський. М «Палац „Укра-
їна"»; ЗС «Протасів Яр».
ВОЛЗЬКИЙ ПРОВУЛОК (Москов-
ський р-н; Забайків’я). Пролягає
від Волзької вулиці (двічі, утво-
рюючи дугу). Виник у 19 ст. як
вул. Нова. У 2-й пол. 30-х рр. до
1955 мав назву вул. Котовсько-
го 5-а (тепер ім’ям Г. І. Котовського
названо вул. на Сирці). Суч. наз-
ва — з 1955. М «Палац „Украї-
на"»; ЗС «Протасів Яр».
ВОЛИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Чоколівського бульвару до По-
вітрофлотського проспекту. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст. (наявна у спис-
ках вулиць Чоколівки з 1933 на
відрізку від тепер, вул. Донецької
в бік аеропорту «Київ»), імовір-
но, під такою ж назвою. У 50-і рр.,
під час будівництва Першотравне-
вого житлового масиву, В. в. про-
довжена в бік тепер. Чоколівського
бульвару під назвою вул. Нова,
яку 1955 перейменовано на вул. Но-
воград-Волинську. У 1962 обидві
вулиці об’єднано під суч. назвою.
Протягом 70—80-х рр. стару части-
ну В. в. значно розширено і майже
повністю перебудовано (із ліквіда-
цією ряду старих прилеглих ву-
лиць — Запорізької, Іванівської,
Котляревського, Шекспірівської
та ін.). До В. в. прилучаються: ву-
лиці Антонова — Мартиросяна —
Очаківська — Донецька — Новго-
родська — Мишина — Васильчен-
ка — Карпинського — Глінки —
Смілянська — Фастівська — Він-
ницька — Дніпропетровська і
Аеродромна. М «Університет»,
«Шулявська»; ЗС «Караваєві Да-
чі» (початок), «Київ-Волинський»
(кінець).
ВОЛКОВА КОСМОНАВТА ВУЛИ-
ЦЯ (Ватутінський р-н; масив Лісо-
вий). Пролягає від Мілютенка
вулиці до Лісового проспекту. Ви-
никла на поч. 70-х рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва — з
1971. До В. К. в. прилучається Жу-
кова Маршала вулиця, вздовж лі-
вої сторони — Биківнянський ліс.
М «Лісова».
Волков Владислав Миколайович
(1935—71) — рад. космонавт, двічі
Герой Рад. Союзу (1969,1971 — по-
смертно). Загинув під час космічно-
го польоту.
ВОЛОДАРСЬКОГО
44
ВОЛОДАРСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н). Пролягає від
Перемоги площі до Косіора вулиці.
Виникла у 30-і рр. 19 ст. під наз-
вою вул. Загородна (Заміська).
У 1869—1926 мала назву
вул. Златоустівська, від церкви
Іоанна Златоуста (т. зв. Залізна
церква), що була розташована на
тепер, площі Перемоги (знищена у
1934). Суч. назва — з 1926. До
1985 В. в. пролягала до Глібова
Леоніда вулиці. До В. в. прилуча-
ються: вулиці Павлівська — Річна
і Полтавська. М «Вокзальна».
Володарський В. (справж. —
Гольдштейн Мойсей Маркович;
1891—1918) — професіон. револю-
ціонер, рад. держ. діяч.
ВОЛОДИМИРО-ЛИБІДСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський р-н; Нова
Забудова). Пролягає від Червоно-
армійської вулиці до Ямської ву-
лиці. Виникла у серед. 19 ст. і дея-
кий час мала назву вул. Маловоло-
димирська. Суч. назва — з 1869 (на
межі 19—20 ст. мала також назву
вул. Либідсько-Володимирська).
До 60-х рр. 20 ст. В.-Л. в. простяга-
лася до Барбюса Анрі вулиці,
у 1970 відрізок між вулицями
Червоноармійською та А. Барбюса
приєднано до Щорса вулиці. До
В.-Л. в. прилучаються вулиці Горь-
кого і Боженка. М «Палац „Укра-
їна"»; ЗС «Протасів Яр».
ВОЛОДИМИРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний, Старокиївський і
Шевченківський р-ни). Пролягає
від Андріївського узвозу та Деся-
тинної вулиці до Короленківської
вулиці. Як цілісна магістраль про-
кладена у 30-і рр. 19 ст. на місці
давніх вулиць Андріївської (між
Андріївським узвозом і давньою
площею Бабин Торжок та вул. Ве-
ликою Житомирською), Софійської
(між вул. Великою Житомирською
та брамою Софійського монастиря,
що на Софійській площі), Золотої
(між площею Софійською та
вул. Ярославів Вал) і щойно про-
кладеної вул. Університетської.
В той же час здобула дві паралель-
ні назви — суч. і вул. Велика Воло-
димирська. У 1869 поділена на З
вулиці: Десятинну (до тепер, пров.
Рильського), Володимирську (до
тепер, вул. Л. Толстого) і Нижньо-
Володимирську, що у 1901 були
знову об’єднані у єдину вул. Воло-
димирську. У 1922—44 В. в. мала
назву вул. Короленка (тепер ім’я
В. Г. Короленка носить вул. Коро-
ленківська). Суч. назва і довжина
затверджені у 1944. Існувала та-
кож вул. Нововолодимирська в
Московському р-ні (пролягала від
Сорокаріччя Жовтня проспекту до
Червоного яру. З 1976 мала назву
вул. Шовкуненка. Ліквідована
1979 у зв’язку з будівництвом
готелю «Мир» і житлового масиву
Деміївський). До В. в. прилучають-
ся: пров. Десятинний — вул. Вели-
ка Житомирська — площа Софій-
ська — пров. Рильський — вулиці
Софійська — Ірининська — Рей-
тарська — Мала Підвальна — Про-
різна — Ярославів Вал — проїзд
Золотоворітський — площа Те-
атральна — вул. Б. Хмельницько-
го — бульвар Т. Шевченка — вули-
ці Толстого — Саксаганського і
Жилянська. М «Золоті ворота»,
«Університет», «Площа Льва Тол-
стого»; фунікулер (початок);
ЗС «Протасів Яр» (кінець).
Володимир Святославич (? —
1015) — великий князь київський
(з 980), завершив об’єднання
сх.-слов. князівств у єдину державу
Київська Русь зі столицею в Києві.
Запровадив християнство (протя-
гом 988—89) як її держ. релігію;
перша акція масового хрещення
була здійснена Володимиром у
Києві в р. Почайні (права притока
Дніпра, тепер не існує) навесні 988.
Ім’я В. С. увічнене у Києві також
назвами Володимирський проїзд,
Володимирський узвіз, Володимир-
ська гірка, де у 1853 встановлено
пам’ятник В. С., а у 1808, побл.
Набережного шосе,— пам’ятник
Хрещенню Русі («нижній пам’ят-
ник В. С.», мав ще назву пам’ятник
Магдебурзькому праву) та ін.
ВОЛОДИМИРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Братська вулиця.
45
ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ
ВОЛОДИМИРСЬКИИ ПРОЇЗД
(Шевченківський р-н). Пролягає
від Михайлівської площі до Софій-
ської площі. Виник у 1854—57 під
час зведення будинку губернських
установ — «Присутствених місць»,
від яких і набув своєї первісної наз-
ви Присутствений проїзд. Суч. наз-
ва — з 1955. До В. п. прилуча-
ються вул. Мала Житомирська і
вул. А. Тарасової. М «Майдан
Незалежності», «Золоті ворота»,
фунікулер.
ВОЛОДИМИРСЬКИИ УЗВІЗ (По-
дільський, Печорський р-ни). Про-
лягає від Ленінського комсомолу
площі до Поштової площі. Виник
на поч. 18 ст. (почали прокладати
у 1711 шляхом прорізання Михай-
лівської гори). Первісно — узвіз
без назви. У 1869—1919 становив
частину вул. Олександрівської
(Великої Олександрівської), що
пролягала від тепер, площі Арсе-
нальної до Контрактової площі
(у 1919—44 мала назву вул. Рево-
люції). Суч. довжина — з 1944,
назва — від розташованого над
В. у. пам’ятника київ, князю Воло-
димиру. До В. у. прилучаються:
вулиці П. Сагайдачного — Хреща-
тик і М. Грушевського. М «Майдан
Незалежності» (верхня частина),
«Поштова площа»; фунікулер; річ-
ковий вокзал (все — нижня части-
на В. у.).
ВОЛОСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Борисо-
глібської вулиці до Набережно-Лу-
гової вулиці. Одна з найдавніших
вулиць Києва. Виникла за часів
Київської Русі на шляху до капи-
ща давньослов’янського бога Воло-
са (Велеса), від якого і походить її
назва. До В. в. прилучаються: ву-
лиці Іллінська — Г. Сковороди —
Спаська — Щекавицька — Ват-
манського — Оболонська і Турів-
ська. М «Поштова площа», «Конт-
рактова площа»; фунікулер; річко-
вий вокзал.
ВОЛХОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Алма-Атинської вулиці до лісу.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 621-а. Суч. назва — з
1953. До В. в. прилучаються: вули-
ці С. Лазо — Марганецька і Ново-
російська. М «Чернігівська»;
ЗС «ДВРЗ».
ВОЛХОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Марганецької вулиці
до Новоросійської вулиці. Виник
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 620-а. Суч. назва — з 1955.
М «Чернігівська»; ЗС «ДВРЗ».
ВОРОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Радян-
ський, Шевченківський р-ни; Куд-
рявець). Пролягає від Львівської
площі до Перемоги площі. Виникла
у 30-і рр. 19 ст., з 60-х рр. до 1919
звалася вул. Бульварно-Кудряв-
ська, від місцевості Кудрявець
(див. Кудрявська вулиця), крім то-
го, у верхній частині прокладена як
бульвар. У 1919—37 мала ім’я
учасника громадян, війни і Січне-
вого повстання 1918 у Києві Неро-
новича Євгена Васильовича
(1890—1918). Суч. назва — з 1937.
Назву В. в. мав також Хрещатик
(1923—37). До В. в. прилучаються:
вулиці Ярославів Вал — Обсерва-
торна — пров. Чеховський — вули-
ці Гоголівська — Тургенєвська і
Дмитрівська. М «Золоті ворота»
(початок), «Університет» (кінець).
Воровський Вацлав Вацлавович
(1871—1923) — професіон. рево-
люціонер, рад. держ. і парт, діяч,
дипломат, публіцист.
ВОСКРЕСЕНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Воскресенка).
Пролягає від Визволителів про-
спекту до Навої Алішера проспек-
ту. Виникла у 60-і рр. 20 ст. як від-
галуження Воскресенського шосе.
Суч. назва — з 1968. М «Ліво-
бережна», «Дарниця»; ЗС «Київ-
Дніпровський».
ВОСКРЕСЕНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Васильченка вулиця, Магі-
стральна вулиця.
ВОСКРЕСЕНСЬКЕ ШОСЕ — див.
Визволителів проспект, Перова
бульвар.
ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Хорива провулок.
ВОСШТАТЄЛЬНИЙ
46
ВОСПІТАТЄЛЬНИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Лєскова вулиця.
ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; с-ще ДВС). Про-
лягає від Дніпроводської вулиці
до кінця забудови. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою Про-
їзд Б. Суч. назва — з 1953. До
В. Б. в. прилучається пров. Дже-
рельний. М «Мінська»; ЗС «Виш-
городська».
ВРУБЕЛІВСЬКИИ УЗВІЗ (Шев-
ченківський р-н; Реп’яхів яр). Про- (
лягає від Пугачова вулиці до кінця
проїзної частини. Виник на поч.
20 ст. Певний час існував як узвіз
без назви. Суч. назва — з 1938. До
серед. 70-х рр. 20 ст. існував також
пров. Врубелівський (раніше мав
назву пров. Реп’яхів Яр); ліквідо-
ваний у зв’язку із знесенням старої
забудови. До В. у. прилучається
вул. Новомакарівська. М «Тараса
Шевченка», «Майдан Незалежнос-
ті»; ЗС «Зеніт».
Врубель Михайло Олександрович
(1856—1910) — рос. художник.
Чимала частина його життя і твор-
чості пов’язана з Києвом. Для Ки-
рилівської церкви виконав настінні
розписи (1884—89), написав 4 іко-
ни. У Володимирському соборі за
його ескізами виконано орнаменти
на внутр. стінах храму і арках двох
нефів. У місті написав картини
«Дівчинка на тлі перського кили-
ма» (1886), «Східна казка», «Авто-
портрет» та ін. Збереглося кілька
адрес Врубеля в Києві, зокрема
1884—89 мешкав (з перервами) на
вул. Десятинній № 14 (тут вст.
мемор. дошку художнику). При-
їздив 1901 до міста разом з дружи-
ною, відомою співачкою Н. І. Забел-
ло (Забілою)-Врубель, яка була
вихованкою Київ, ін-ту шляхетних
дівчат. Відвідав Київ 1903 разом з
дружиною і сином (син помер у міс-
ті, похований на Байковому кл.).
ВУЗІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Освіти вулиці до
Червонозоряного проспекту. Ви-
никла у 40—50-і рр. 20 ст. Назва —
від розташованого поряд Інженер-
но-будівельного ін-ту (тепер Тех-
нічний ун-т будівництва і арх-ри)
і збудованих вздовж вулиці його
гуртожитків. М «Шулявська»,
«Університет»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ГАВАНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мін-
ський р-н; Київ-Петрівка). Проля-
гає від Новокостянтинівської вули-
ці до тупика. Виник у 50-і рр. 20 ст.
під такою ж назвою. М «Тараса
Шевченка»; ЗС «Зеніт».
ГАВРИЛЮКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Клінічної ву-
лиці до Саврасова вулиці (двічі).
Виникла у 1-й пол. 20 ст. Мала
назву вул. Ярова. Суч. назва —
з 1957. До Г. в. прилучається
вул. Університетська. М «Республі-
канський стадіон»; ЗС «Протасів
Яр».
Гаврилюк Олександр Якимович
(1911—42) — укр. письменник і
публіцист. Працював у Західній
Україні. У грудні 1939 відвідав
Київ.
ГАВРО ЛАИОША ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; Оболонь). Пролягає від
Червоних козаків проспекту до Ма-
линовського Маршала вулиці. За-
проектована у 60-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Східна. Суч. назва —
з 1970. Забудову розпочато у 1973.
До Г. Л. в. прилучаються: озеро
Опечень (дамба) — вулиці При-
озерна — М. Залки і площа Друж-
би народів. М «Петрівка» (поча-
ток), «Оболонь» (кінець); ЗС «Київ-
Петрівка».
Гавро Лайош (Людвіг Матвійович;
1894—1938) — угорський політ,
діяч-інтернаціоналіст, учасник
47
ГАЙОВА
громад, війни. У 1919—24 служив
у Києві, в т. ч. губернським військ,
комісаром, начальником Всеобучу
України та Криму тощо. У 1919—
20 брав участь у визволенні
Києва від денікінців та біло-
поляків.
ГАГАРІНА ЮРІЯ ПРОСПЕКТ
(Ватутінський, Дніпровський р-ни;
Соцмісто). Пролягає від Ленінград-
ської площі до Попудренка вулиці.
Виник у 40—50-і рр. 20 ст. Мав наз-
ву вул. Діагональна. У 1961—68 —
вул. Юрія Гагаріна. Суч. назва —
з 1968. До Г. Ю. п. прилучаються:
вулиці Будівельників — В. Сосю-
ри — П. Усенка — пров. Карель-
ський — бульвар Верховної Ра-
ди — вулиці М. Лебедєва — Чер-
воноткацька — Червоногвардій-
ська і Магнітогорська. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Київська Русанівка».
Гагарін Юрій Олексійович (1934—
68) — перший у світі космонавт,
Герой Рад. Союзу (1961), полков-
ник. У 1966 відвідав Київ, зокрема
фабрику «Киянка» (вул. Васильків-
ська № 72), куди був навічно зара-
хований почесним робітником (на
фасаді фабрики на вул. Васильків-
ській № 72 з цієї нагоди вст. мемор.
дошку).
ГАЗОВА ВУЛИЦЯ (Жовтне
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Героїв Севастополя вулиці до
Суздальської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 214-а. Суч. назва — з 1944, від
прокладеної тут першої в Києві га-
зової магістралі. До Г. в. прилуча-
ється вул. Попельнянська. М «Бере-
стейська»; ПІТ 1, 3 («Героїв Севас-
тополя»); ЗС «Ки'їв-Волинський».
ГАЗОПРОВІДНА ВУЛИЦЯ (Ра
дянський, Шевченківський р-ни;
Берковець). Пролягає від Палладі-
на Академіка проспекту до «Прав-
ди» проспекту. Виникла у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1958. До Г. в.
прилучаються вулиці Стеценка і
Синьоозерна. М «Нивки»; ЗС «Ново-
біличі».
ГАЙДАИ ЗОЇ ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Оболонь). Пролягає від
Тимошенка Маршала вулиці до
Героїв Дніпра вулиці. Запроектова-
на у 60-і рр. 20 ст. як вулиця без
назви. Суч. назва — з 1970. Забудо-
ву розпочато у 1975. М «Мінська»;
ЗС «Київ-Петрівка».
Гайдай Зоя Михайлівна (1902 —
65) — укр. співачка, нар. артистка
СРСР з 1944, Держ. премія СРСР
(1941). Закін. 1927 Київ. муз.-драм,
ін-т ім. М. В. Лисенка. У 1928—ЗО і
1934—55 була солісткою Київ,
оперного т-ру. Викладала в Київ,
консерваторії (1947—65). У 1938—
65 мешкала на вул. Пушкінській
№ 20 (вст. мемор. дошку). Помер-
ла в Києві. Похована на Байко-
вому кл.
ГАИДАРА ВУЛИЦЯ (Залізнич
ний р-н; Нова Забудова). Пролягає
від Еренбурга Іллі вулиці до Тол-
стого Льва вулиці. Виникла у 2-й
пол. 19 ст. і мала назву вул. Ново-
караваєвська (відповідно, назву
вул. Караваєвська мала тепер,
вул. Л. Толстого). Суч. назва —
з 1955. До Г. в. прилучається
вул. Либідська. М «Вокзальна».
Гайдар Аркадій Петрович (справж.
прізв. — Голіков; 1904—41) —
рос. письменник, автор широко-
відомої повісті «Тимур та його
команда», оповідання «Чук і Гек»
тощо. Влітку 1919 навч. на Київ,
військ, курсах (містилися у Воло-
димир. кадет, корпусі). На початку
ВВВ був військ, кореспондентом
«Комсомольской правдьі» в Києві,
жив, зокрема, в готелі «Континен-
таль» (тепер на цьому місці консер-
ваторія), на вул. Круглоунівер-
ситетській № 15, вул. Б. Хмель-
ницького (до 1992 — вул. Леніна)
№ 68. Загинув у бою біля Канева.
1976 в Павлівському сквері було
вст. паркову скульптуру письмен-
ника (знято 1993).
ГАЙОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Нечуя-Левицько-
го вулиці до кінця забудови. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 466-а. Суч. назва — з
1944. М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
ГАИСИНСЬКА
48
ГАИСИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Головка
Андрія вулиці до Народної вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 464-а. У 1944—55 мала
назву вул. Соняшникова. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Вокзальна»,
ЗС «Караваєві Дачі».
ГАИЦАНА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н). Пролягає від
Московської вулиці до Суворова
вулиці. Виникла до поч. 19 ст.,
тривалий час мала назву пров.
Хрестовий, від істор. місцевості
Хрести, крізь яку він проходив.
У 1944—64 — пров. Іподромний,
від розташованого на вул. Суворо-
ва іподрому (з кін. 19 ст. до 1969).
Суч. назва — з 1964. До Г. М. в.
прилучається вул. Царика. М «Ар-
сенальна».
Гайцан Микола Іванович (1887 —
1943) — кадровий робітник київ,
заводу «Арсенал». Під час ВВВ
очолював підпільну парторганіза-
цію «Арсеналець». Опісля того, як
був виданий зрадником, заподіяв
собі смерть. Похований на Байко-
вому кл.
ГАЛАНА ЯРОСЛАВА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Відрадного проспекту
до Польової вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. і мала назву вул. Ви-
соковольтна. Суч. назва — з 1977.
До Г. Я. в. прилучаються: вулиці
Бориславська — Миронівська —
Патріотів — Караваєва — Карпат-
ська — Паустовського і Кар’єрна.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Гармат-
на»), ЗС «Караваєві Дачі».
Галан Ярослав Олександрович
(1902—49) — укр. письменник і
публіцист. Працював у Львові, де
був підступно вбитий. Відвідував
Київ у 1939, часто — у післявоєнні
роки. У 1945 — кореспондент газе-
ти «Радянська Україна» на Нюрн-
берзькому процесі.
ГАЛАНА ЯРОСЛАВА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Ялинкова вулиця.
ГАЛИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Вітряні Гори). Пролягає
від Червонопільської вулиці до
кінця забудови. Виникла в 1-й пол.
20 ст. і мала назву вул. Піщана.
Суч. назва — з 1955. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
ГАЛИЦЬКА ПЛОЩА — див.
Перемоги площа.
ГАМАРНИКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пуща-Водиця). Проля-
гає від Міської вулиці до Селян-
ської вулиці. Виникла у 19 ст. До
1956 мала назву вул. Пушкін-
ська, у 1956—61 — вул. Сталін-
градська. Суч. назва — з 1961. До
Г. в. прилучаються вулиці: Лінії
1—14. М «Нивки», «Тараса Шев-
ченка»; ЗС «Вишгородська»,
«Святошин».
Гамарник Ян Борисович (1894—
1937) — рад. держ. і військ, діяч.
У 1917 був членом Київ, к-ту
РСДРП(б), у 1920—23 — голова
Київ, губкому і голова облвикон-
кому.
ГАРША БОРИСА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Червонозо-
ряного проспекту до Радченка
Петра вулиці (двічі). До 1985 —
частина вул. Дачної (виникла на
поч. 20 ст., відрізок, який складає
Г. Б. в., прокладений у серед.
20 ст.). Суч. назва — з 1985 (інша
частина вул. Дачної названа на
честь О. Пироговського). До Г. Б. в.
прилучаються: вулиці У. Громо-
вої — Можайська — Кишинівська
і Азовська. М «Шулявська», «Вок-
зальна»; ЗС «Караваєві Дачі».
Гарін Борис Іванович (1920—
84) — військ, пілот, Герой Рад.
Союзу (1944), у роки ВВВ — коман-
дир авіаескадрильї 10-ї гвард. Во-
ронезької дивізії.
ГАРМАТНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Грушки, Відрадний). Про-
лягає від Перемоги проспекту до
Ніжинської вулиці і Відрадного
проспекту. Виникла у 10-і рр. 20 ст.
як Гарматний шлях, що з’єднував
гарматне сховище заводу Гретера і
Криванека (тепер «Більшовик») з
Брест-Литовським шосе (тепер
просп. Перемоги). Суч. назва —
з 1944. До Г. в. прилучаються:
вул. Виборзька — пров. Машино-
49
ГЕРАСИМЕНКА
будівний — вулиці Машинобудів-
на — Генерала Тупикова — буль-
вар Лепсе — вул. Борщагівська і
просп. Комарова. М «Шулявська»;
ШТ 1, 3 («Гарматна»), ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
ГАРМАТНИЙ ШЛЯХ — див. Гар-
матна вулиця, Західна вулиця.
ГАРШИНА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Новобіличі). Пролягає
від Рубежівської вулиці до Олев-
ської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 404-а.
Суч. назва — з 1955. До Г. в. при-
лучаються вулиці Рахманінова і
Клавдіївська. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
Гаршин Всеволод Михайлович
(1855—88) — рос. письменник,
майстер соціально-психол. новели.
ГАСТЕЛЛО МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Лубенської вулиці до
Тимірязєвського провулку. Виник-
ла у 2-й пол. 19 ст. під назвою пров.
Омелютинський (від прізвища
землевласника — Омелютин). Суч.
назва — з 1955. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Ботанічна».
Гастелло Микола Францович
(1907—41) — військ, пілот, Герой
Рад. Союзу (1941), капітан. Заги-
нув, спрямувавши свій підбитий
літак на моторизовану колону гіт-
лерівських військ.
ГАТНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Деміївка). Пролягає від
Криворізької вулиці до Стельмаха
Михайла вулиці і Козацької вули-
ці. Виникла у серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 452-а. Суч. назва —
з 1944. До Г. в. прилучається
вул. Хотівська. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ГАШЕКА ЯРОСЛАВА БУЛЬВАР
(Дарницький, Дніпровський р-ни).
Пролягає від Каунаської вулиці до
Лобачевського провулку. Виник у
50-і рр. 20 ст. До 1963 мав назву
б-р Високовольтний. Суч. назва —
з 1963. До Г. Я. б. прилучається
Харківське шосе. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця».
Гашек Ярослав (1883—1923) —
чеський письменник-сатирик. Під
час 1-ї світової війни був солдатом
австро-угор. армії, у 1915 потра-
пив у полон до рос. військ, перебу-
вав у таборі для військовополоне-
них у Києві (в Дарниці). У 1916—
18 співробітничав у газеті «Чехо-
слован», що виходила в Києві. На-
писав тут і видав у 1917 чеською
мовою перший варіант свого
славетного роману-памфлету
♦Пригоди бравого вояка Швейка»
(під назвою «Бравий вояк Швейк
у полоні»). Жив на вул. Володи-
мирській № 36, де вст. мемор. дош-
ку письменнику.
ГВАРДІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Ширма). Пролягає
від Батумської вулиці до Сумської
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 752-а. Суч. наз-
ва — з 1953. У 60-і рр. до неї приєд-
нано також частину вул. Доватора
(від місця її тепер, прилучення
до Г. в. — до вул. Мистецької) і
пров. Гвардійський (між вулицями
Батумською і Мистецькою). До Г. в.
прилучаються: вулиці Мистець-
ка — Доватора — пров. Говоро-
ва — вул. П’ятигірська — пров.
Тихорецький — вулиці Говоро-
ва — Широка і Жуковського.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ГЕИСІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Аніщенка вулиця.
ГЕОРГІЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Рейтарської вулиці до Стрілецької
вулиці. Один з давніх київ, провул-
ків. Його назва походить від Геор-
гіївської церкви (знищена у 1935,
стояла побл. перетину суч. вулиць
Володимирської та Рейтарської,
частина якої у давнину входила до
складу Г. п.). У 1939—91 мав наз-
ву пров. Стрілецький. М «Золоті
ворота ».
ГЕРАСИМЕНКА КОСТЯНТИНА
ВУЛИЦЯ (Ленінградський р-н;
Катеринівка). Пролягає від Брест-
Литовського шосе до Святошин-
ського лісу. Виникла в 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Катеринів-
ська (за деякими документами —
вул. Перша Поперечна). Суч. наз-
ГЕРОЇВ БРЕСТА
<50
ва — з 1961. До Г. К. в. прилуча-
ються вулиці Жовтнева і М. Чало-
го. М і ЗС «Святошин».
Герасименко Костянтин Михайло-
вич (1907—42) — укр. поет і дра-
матург. У 1935—41 — працював
у Києві, зокрема на кінофабриці.
Загинув у бою.
ГЕРОЇВ БРЕСТА ПЛОЩА (Ленін
градський р-н; Святошин). Розта-
шована під шляхопроводом про-
спекту Перемоги, пролягає вздовж
залізниці від Депутатської вулиці
до Святошинської вулиці. Виникла
у 70-і рр. 20 ст., у 1975—77 мала
назву площа Тульська. Суч. наз-
ва — з 1977. М і ЗС «Святошин».
ГЕРОЇВ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ
ВІЙНИ ПЛОЩА (Печорський р-н;
Звіринець). Розташована між
Дружби народів бульваром, Старо-
наводницькою вулицею і Січневого
повстання вулицею. Як площа
оформилась у серед. 20 ст., і мала
назву площа Наводницька, від
місцевості Наводничі. Суч. наз-
ва — з 1975. М «Дружби народів»;
ЗС «Ботанічна».
ГЕРОЇВ ДНШРА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Оболонь). Пролягає від
Героїв Сталінграда вулиці до Бо-
гатирської вулиці. Запроектована
у 60-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 8-а. Суч. назва — з 1970. Забудо-
ву розпочато у 1976—77. До Г. Д. в.
прилучаються: проспект Оболон-
ський і вул. 3. Гайдай. М «Героїв
Дніпра»; ЗС «Київ-Петрівка».
ГЕРОЇВ КОСМОСУ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка). Пролягає від Жме-
ринської вулиці до П’ятдесятиріч-
чя Жовтня проспекту. Виникла у
1967. До 1981 була частиною Коро-
льова Академіка вулиці, у 1981—
84 мала назву вул. Микільсько-
Борщагівська. Суч. назва — з 1984.
До Г. к. в. прилучаються: проїзд
без назви до вул. В. Верховинця —
вулиці Я. Коласа і Рикова. М «Свя-
тошин»; ШТ 1, 3 («Гната Юри»);
ЗС «Борщагівка».
ГЕРОЇВ ОБОРОНИ ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н; Голосіїв). Пролягає
від Сорокаріччя Жовтня проспекту
до Родимцева Генерала вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. у процесі роз-
будови Укр. сільгосп. академії,
від якої вона й здобула назву
вул. Сільськогосподарська. Суч.
назва — з 1971, на честь 30-річчя
оборони Києва під час ВВВ (її пе-
редній край проходив у Голосієві).
До Г. о. в. прилучаються вул. Потє-
хіна і пров. Сільськогосподар-
ський. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ГЕРОЇВ ПІДПІЛЛЯ ПЛОЩА —
див. Кривоноса Петра площа.
ГЕРОЇВ РЕВОЛЮЦІЇ ВУЛИЦЯ —
див. Десятинна вулиця, Трьох-
святительська вулиця.
ГЕРОЇВ СЕВАСТОПОЛЯ ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н). Пролягає від Леп-
се Івана бульвару до Новопольової
вулиці. Виникла у серед. 20 ст. на
відрізку між вул. Новопольовою і
тепер, проспектом Відрадним під
назвою вул. Нова 171-а. У 1944—
63 мала назву вул. Шляхопровід-
на. У 50-і рр. під час забудови
житлового масиву Відрадний ви-
никло її продовження — вул. Від-
радна (до 1959 — вул. Нова 170-а).
У 1963 обидві вулиці об’єднано під
спільною назвою вул. Відрадна.
Того ж року вона здобула суч. наз-
ву. До Г. С. в. прилучаються: вули-
ці Чумака — Каблукова — про-
спект Комарова — вулиці Стражес-
ка — Білецького — Донця — про-
спект Відрадний — вулиці Знам’-
янська — Бориславська — Газо-
ва — Миронівська — Танкістів —
Патріотів — Одеська — Карпат-
ська — Залісна — Паустовсько-
го — Планерна — Кар’єрна — Зе-
лена і Постова. М «Берестейська»;
ШТ 1, 3 («Героїв Севастополя»);
ЗС «Київ-Волинський».
ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА ПРО-
СПЕКТ (Мінський р-н; Оболонь).
Пролягає від Червоних козаків
проспекту до Північної вулиці. Ви-
ник у 1973. Мав назву вул. Набе-
режна Славутича, оскільки у по-
чатковій своїй частині проходить
узбережжям Дніпра. Суч. назва —
з 1982. До Г. С. п. прилучаються:
озеро Опечень — вулиці Приозер-
51
ГЛІНКИ
на — М. Залки — Малиновсько-
го — Тимошенка — Прирічна (дві-
чі) і Героїв Дніпра. М «Петрів-
ка» — «Героїв Дніпра»; ЗС «Київ-
Петрівка».
ГЕРЦЕНА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Лук’янівка). Про-
лягає від Мельникова вулиці до
кінця забудови. Виникла у 70—
90-і рр. 19 ст. і складалася з
двох вулиць: Осіївської (на від-
різку між суч. вул. Мельникова
та вул. Овруцькою) та Малодоро-
гожицької (решта вулиці). У 1912
обидві вулиці об’єднані під наз-
вою вул. Осіївська. Суч. назва —
з 1939. Заключний відрізок Г. в. —
незабудований узвіз до Реп’яхова
яру — побутує під неофіц. назвою
узвіз Герцена і позначений як
такий на деяких картосхемах
Києва. До Г. в. прилучаються:
вулиці Лермонтовська — Якіра —
Овруцька і Пугачова. М «Майдан
Незалежності», «Політехнічний
інститут».
Герцен Олександр Іванович
(1812—70) — рос. письменник,
публіцист, філософ і революціонер-
демократ.
ГІЛЛЯСТИЙ ПРОВУЛОК (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Марганецької вулиці до
Новоросійської вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 806-а. Суч. назва — з 1953. До
Г. п. прилучається вул. Таганрозь-
ка. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
ГЛАЗУНОВА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський, Печорський р-ни). Пролягає
від Раєвського Миколи вулиці до
Кудрі Івана вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1955. До Г. в. при-
лучається вул. Чигоріна. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
Глазунов Олександр Костянтино-
вич (1865—1936) — рос. компози-
тор, диригент і педагог, нар. артист
Республіки (1922). Неодноразово
відвідував Київ, в т. ч. брав участь
у діяльності музучилища і органі-
зації консерваторії (1913). У 1927
виступав тут з концертами як
диригент.
ГЛИБОЧИЦЬКА ВУЛИЦЯ, Глибо-
чиця (Шевченківський р-н). Проля-
гає від Артема вулиці до Нижній
Вал вулиці та Смирнова-Ласточкі-
на вулиці. Виникла у 19 ст. вздовж
давнього шляху від Подолу на
Житомирську дорогу крізь Глибо-
чицький яр (назва — від струмка
Глибочиця, що протікав у ньому;
відомий із часів Київської Русі).
До Г. в. прилучаються: вул. Татар-
ська — Глибочицький проїзд — ву-
лиці Пимоненка — Соляна —
Лук’янівська — Кудрявський
узвіз — пров. Косогірний і
вул. Петрівська. М «Контрактова
площа».
ГЛИБОЧИЦЬКИЙ ПРОЇЗД (Шев-
ченківський р-н; Лук’янівка). Про-
лягає від Артема вулиці до Глибо-
чицької вулиці. Виник у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. М «Майдан Неза-
лежності », «Контрактова площа».
ГЛІБОВА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає від
Косіора вулиці до кінця забудови.
Виникла у 1-й чв. 19 ст., тривалий
час мала назву вул. Самсонівська
(від хутора, що належав київ,
ювеліру Самсону Стрельбицькому)
і простягалася до тепер. Рибалка
Маршала вулиці (скорочена у
50-і рр. у зв’язку із будівництвом
стадіону). Тепер, назва — з 1952.
Суч. забудова — з 60-х рр. 20 ст.
М «Майдан Незалежності», «Полі-
технічний інститут».
Глібов Леонід Іванович (1827—
83) — укр. байкар і поет-лірик.
1863 видав у Києві першу збірку
своїх байок. Автор відомого вірша
«Журба» («Стоїть гора високая»),
що став популярною піснею.
ГЛІЄРА ВУЛИЦЯ — див. Прима-
кова вулиця.
ГЛШКИ ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Волинської вулиці до Ушинського
Костянтина провулку. Виникла на
поч. 20 ст., мала назву вул. Ново-
введенська. Суч. назва — з 1955.
ГЛУХІВСЬКА
52
М «Університет», «Шулявська»;
ЗС «Караваєві Дачі».
Глінка Михайло Іванович (1804—
57) — рос. композитор, основопо-
ложник рос. класичної муз. школи.
Автор опер «Життя за царя»
(«Іван Сусанін»), «Руслан і Люд-
мила», романсів, в т. ч. на укр.
тексти «Не щебечи, соловейку» і
«Гуде вітер вельми в полі» (обид-
ва — на вірші В. Забіли). У 1838
відвідав Київ, де познайомився з
майбутнім класиком укр. музики
С. С. Гулаком-Артемовським, який
співав у хорі Михайлівського Золо-
товерхого монастиря, і запросив
його до Петербурга на навчання.
У Києві вст. пам’ятник компо-
зитору (у Марийському парку).
ГЛУХІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Білицької вулиці до Замко-
вецької вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 121-а.
Суч. назва — з 1944. До Г. в. при-
лучаються вулиці Паркова і Полко-
ва. М «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська».
ГЛУШКОВА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський р-н; Терем-
ки). Пролягає від Сорокаріччя
Жовтня проспекту і Васильків-
ської вулиці до міської межі і шосе
на Одесу. До 1983, коли Г. А. в. здо-
була суч. назву — частина про-
спекту Сорокаріччя Жовтня. У
1976—92 парна сторона Г. А. в. на
відрізку між Одеською площею та
межею міста мала назву проспект
Маршала Кошового, що надана
на честь рад. військ, діяча, дві-
чі Героя Рад. Союзу (1944, 1945),
Маршала Рад. Союзу (з 1968) Ко-
шового Петра Кириловича (1904—
76, у 1960—65 — командуючий
військами Київ, військ, округу).
У деяких джерелах фігурує як про-
спект Академіка Глушкова. До
Г. А. в. прилучаються: вулиці
С. Ковалевської — В. Касіяна —
Одеська площа — вул. Заболотно-
го — Кільцева дорога і вул. Чаба-
нівська. М «Либідська», ЗС «Київ-
Московський».
Глушков Віктор Михайлович
(1923—82) — укр. вчений у галу-
зі кібернетики, акад. АН СРСР
(з 1964), акад. АН УРСР (з 1962),
з. д. н. УРСР (з 1978), Герой Соц.
Праці (1969). Ленінська премія
(1964), Держ. премії СРСР (1968,
1977) і УРСР (1970). З 1956 працю-
вав у Києві. З 1957 — директор Об-
числювального центру АН УРСР,
з 1962 — Ін-ту кібернетики.
У 1972—82 жив на вул. Ярославів
Вал № 15-а, де встанов. мемор.
дошку вченому. Похований на Бай-
ковому кл.
ГОВОРОВА МАРШАЛА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Ширма). Про-
лягає від Мистецької вулиці до
Гвардійської вулиці. Виникла в
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 765-а. Суч. назва — з 1955.
До Г. М. в. прилучаються пров. Го-
ворова і вул. Краматорська. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Говоров Леонід Олександрович
(1897—1955) — рад. військ, діяч,
Маршал Рад. Союзу (1944), Герой
Рад. Союзу (з 1945).
ГОВОРОВА МАРШАЛА ПРОВУ-
ЛОК (Московський р-н; Ширма).
Пролягає від Гвардійської вулиці
до кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. До Г. М. п. прилучаються
вулиці Говорова і Краматорська.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ГОГОЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський, Шевченківський р-ни). Про-
лягає від Чкалова вулиці до Арте-
ма вулиці. Виникла в серед. 19 ст.
під назвою Кадетський провулок
(від розташованих тут казарм Ка-
детського корпусу). Суч. назва —
з 1902. До Г. в. прилучаються: ву-
лиці Воровського — Павлівська і
Ю. Коцюбинського. М «Універси-
тет» (початок), «Майдан Незалеж-
ності» (кінець).
Гоголь Микола Васильович
(1809—52) — рос. письменник укр.
походження. Неодноразово відвіду-
вав Київ: у 1827 зупинявся на По-
долі, у 1835 — на вул. Микільській
(тепер вул. Січневого повстання),
63
ГОМЕЛЬСЬКИЙ
коли гостював у М. О. Максимови-*
ча (сподівався одержати кафедру
в Київ, ун-ті) і в 1848 — на вул. Ви-
ноградній (тепер вул. Богомольця).
Київська тематика порушується у
його повістях «Тарас Бульба»,
«Вій», «Страшна помста». У Києві
вст. пам’ятник письменнику (1982).
ГОГОЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Карпинського Академіка вулиця,
Космодем’янської Зої вулиця,
Микешина вулиця, Прип’ятська
вулиця, Червонофлотська вулиця.
ГОЛОВАНЬОВА СТЕПАНА ВУ-
ЛИЦЯ (Дарницький р-н; Нова Дар-
ниця). Пролягає від Бориспіль-
ської вулиці до Приколійної вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 20 ст., мала
назву вул. Ольгинська, у 60-і рр. —
Радіозаводська. Суч. назва — з
1969. Забудова — з 50-х рр. (до-
воєнну забудову Нової Дарниці
повністю знищено під час ВВВ).
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
Голованьов Степан Петрович
(1905—41) — працівник Київ,
залізн. вузла. Під час ВВВ брав
участь в обороні Києва, був коман-
дувачем бронепотягу нар. ополчен-
ців «Літер Б». Загинув у бою.
На фасаді будинку локомотив, депо
ім. Андреєва (вул. Кудряшова № 1)
вст. мемор. дошку С. Голованьову.
ГОЛОВКА АНДРІЯ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Солом’ян-
ської вулиці до Оборонної вулиці
і Червонозоряного проспекту. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст., мала назву
вул. Новобудівна. Суч. назва — з
1977. До Г. А. в. прилучаються:
пров. Народний — вулиці Василів-
ська — Гайсинська — пров. Гуч-
ний — вулиці Клименка — Універ-
ситетська і Архітекторська. М
«Вокзальна»; ЗС «Караваєві Дачі».
Головко Андрій Васильович
(1897—1972) — укр. письменник.
Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шев-
ченка (1969). Автор романів
«Бур’ян», «Мати», «Артем Гар-
маш». У 1935—72 мешкав на
вул. Леніна (тепер Б. Хмельниць-
кого) № 68. На фасаді будинку вст.
мемор. дошку письменнику.
ГОЛОСІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Науки проспекту до Голосіїв-
ської площі. Виникла у 19 ст. під
такою ж назвою. До серед. 20 ст.
простягалася у глибину Голосіїв-
ського лісу, від якого і походить її
назва. У 70-і рр. повністю пере-
планована і перебудована. До Г. в.
прилучаються: провулки Полоць-
кий і Керамічний — вулиці Ко-
вельська — Цимбалів Яр —
Шкільна — Добрий Шлях —
В. Забіли — пров. Голосіївський і
вул. Рильського. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ГОЛОСІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ —див.
Закарпатська вулиця.
ГОЛОСІЇВСЬКА ПЛОЩА (Москов-
ський р-н; Голосіїв, Деміївка). Роз-
ташована між Сорокаріччя Жовт-
ня проспектом, Голосіївською вули-
цею, Рильського Максима вулицею
і Васильківською вулицею. Виник-
ла у 19 ст. як площа без назви.
Офіційну назву здобула 1961.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка, Доб-
рий Шлях). Пролягає від Голосіїв-
ської вулиці до Добрий Шлях вули-
ці. Відомий з 1-ї третини 20 ст. під
такою ж назвою. У 1955 від Г. п.
відокремлено Тобольський прову-
лок, який прилучається до нього.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ШЛЯХ — див.
Родимцева Генерала вулиця.
ГОМЕЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе
Поле). Пролягає від Білицької ву-
лиці до Рожевої вулиці (її кінцевої
частини). Виникла у 50-і рр. 20 ст.
і спершу складалася з двох ву-
лиць— Нової 107-ї і Нової 123-ї.
Суч. назва і довжина — з 1953. До
Г. в. прилучаються: вулиці Рожева
(її початкова частина) — Мін-
ська — Зоряна — провулки Го-
мельський (двічі) і Мінський.
М «Нивки»; ЗС «Вишгородська».
ГОМЕЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка, Біличе
гонти
54
Поле). Являє собою хордову вули-
цю, що з’єднує різні частини Го-
мельської вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 125-а.
Суч. назва — з 1955. До Г. п. при-
лучається пров. Мінський. М «Нив-
ки»; ЗС «Вишгородська».
ГОНТИ ІВАНА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає від
Теліги Олени вулиці до Шамрила
Тимофія вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1957. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
Гонта Іван (? — 1768) — сотник
укр. надвірних козаків, один з
керівників селянського повстан-
ня Коліївщини (1768).
ГОНЧАРНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Воздви-
женської вулиці до кінця забудови.
Одна з найдавніших вулиць Києва.
Назву одержала від істор. місце-
вості Гончарі (згадується з часів
Київ. Русі), через яку проходить
вулиця. Назва місцевості, в свою
чергу, походить від профес. належ-
ності її мешканців. Наприк.
80-х рр. 20 ст. стару забудову по
Г. в. ліквідовано, розробляється
план її нової забудови. М «Кон-
трактова площа».
ГОНЧАРОВА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Балакліївської вулиці до Естон-
ської вулиці. Виникла в 1-й чв.
20 ст. Мала назву пров. Олександ-
рівський 2-й. Суч. назва — з 1955.
До Г. в. прилучаються пров. Нев-
ський і вул. Бабушкіна. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин».
Гончаров Іван Олександрович
(1812—91) — рос. письменник,
автор романів «Звичайна історія»,
«Обломов», «Обрив».
ГОРБАЧОВА ОМЕЛЯНА ВУЛИ-
ЦЯ (Жовтневий р-н; Галагани).
Пролягає від Перемоги проспекту
до Чистяківської вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. У 1957—61 — вул. Сватівська.
Суч. назва — з 1961. До Г. О. в. при-
лучаються: вулиці Стрийська —
Червонозаводська — Кулібіна і
пров. Червонозаводський. На від-
різку між вулицями Червонозавод-
ською і Кулібіна наявна перерва
у проляганні вулиці. М «Нивки»;
ЗС «Святошин».
Горбачов Омелян Григорович
(1892—1965) — київ. робітник-
революціонер, учасник встановлен-
ня рад. влади в місті. Нар., жив і
помер у Києві. У 1948—65 мешкав
на Брест-Литовському проспекті
(тепер проспект Перемоги) № 22.
Похований на Байковому кл.
ГОРБУНОВА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Дарницький р-н; Нова
Дарниця). Пролягає від Борис-
пільської вулиці до Зрошувальної
вулиці. Виникла у 60-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1961. До Г. А. в. прилучаєть-
ся залізничний шляхопровід.
М «Чернігівська»; ЗС «М’ясоком-
бінат».
Горбунов Борис Миколайович
(1901—44) — укр. вчений в галузі
будівельної механіки, чл.-кор.
АН України (з 1939). У 1925 закін.
Київ, політех. ін-т, працював в
Ін-ті електрозварювання АН УРСР
(1932—41) та Київ, інж.-буд. ін-ті
(1932—44), що містився тоді на
вул. Пирогова № 9, де вст. мемор.
дошку вченому. Помер у Києві.
Похований на Байковому кл.
ГОРВИЦЯ ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Клименка Івана
вулиці до Червонозоряного про-
спекту. Виникла на поч. 20 ст., до
1939 мала назву вул. Миколаїв-
ська, у 1939—77 носила ім’я Героя
Рад. Союзу (1934), полярного піло-
та Молокова Василя Сергійовича
(1895—1982). Суч. назва — з 1977.
М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Горвиць (Горовиць) Олександр
Борисович (1897—1918) — один з
керівників Січневого повстання
1918 у Києві, під час якого загинув.
Похований на Лук’янівському кл.
ГОРВИЦЯ ВУЛИЦЯ — див. Вели-
ка Житомирська вулиця, Клов-
ський узвіз.
ГОРЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Святошин). Проля-
55
ГОРЬКОГО
гає від Святошинської вулиці до
Львівської вулиці і Липової вулиці.
Виникла на межі 19—20 ст. під
такою ж назвою (від с. Горенка, що
побл. місцевості Пуща-Водиця); на
деяких картосхемах позначена як
вул. Горянська. До 80-х рр. 20 ст.
проходила по діагоналі до про-
спекту Перемоги (скорочена у зв’яз-
ку із переплануванням і повністю
перебудована). М і ЗС «Святошин».
ГОРИСТА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Ширма). Пролягає від
Козацької вулиці до П’ятигор-
ської вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 762-а.
У 1953—59 мала назву вул. Єре-
ванська. Суч. назва — з 1959. До
Г. в. прилучаються вул. Москвіна і
пров. Гористий. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ГОРИСТИЙ ПРОВУЛОК (Москов-
ський р-н; Ширма). З’єднує різні
частини П’ятигорської вулиці,
утворюючи форму літери «Г». Ви-
ник у 50-і рр. 20 ст. У 1955—59 мав
назву пров. Єреванський. Суч. наз-
ва — з 1959. До Г. п. прилучається
вул. Гориста. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ГОРІХОВА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Столичного шосе до Любо-
мирської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ГОРЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; масив Харківський).
Пролягає від Російської вулиці до
Бажана Миколи проспекту. Виник-
ла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 907-а. Суч. назва — з
1953. Спершу проходила через
с. Шевченкове і починалася побл.
вул. Здолбунівської. Під час забу-
дови Харківського житлового маси-
ву значною мірою перебудована і
скорочена. До Г. в. прилучаються:
вулиці Тростянецька — Брацлав-
ська — Кронштадтська — Вер-
бицького — Вірменська і Чернігів-
ська. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ГОРОДИЩЕНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Паркової вулиці до Пол-
кової вулиці. Виникла у 40-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 325-а.
Суч. назва — з 1944. М «Нивки»;
ЗС «Вишгородська».
ГОРОДНЯ ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Протасів яр, Батиєва
Гора). Пролягає від Протасів Яр ву-
лиці до Волгоградської вулиці. Ви-
никла у 2-й пол. 19 ст. під суч. наз-
вою. Спочатку була тупиковою.
З серед. 20 ст. продовжена до суч.
розмірів. У ряді джерел зазначена
як вул. Огородня. До Г. в. прилу-
чається вул. Докучаєвська. М «Рес-
публіканський стадіон»; ЗС «Про-
тасів Яр».
ГОРЬКОГО ВУЛИЦЯ (Старокиїв-
ський, Московський р-ни; Нова За-
будова). Пролягає від Толстого
Льва вулиці до Дзержинського
площі. Виникла у 30-і рр. 19 ст. і
складалася з двох вулиць: Ново-
либідської, що у 1874 була перей-
менована на Кузнечну (від коваль-
ських майстерень, колись розташо-
ваних уздовж неї; проходила між
тепер, вулицями Л. Толстого та
І. Федорова) і Набережно-Либід-
ською (від річки Либідь, що проті-
кає паралельно Г. в.). У 1909 обид-
ві вулиці об’єднані під назвою
вул. Кузнечна. У 1913 на її почат-
ку обладнано бульвар. У 1919—36
мала назву вул. Пролетарська.
Суч. назва — з 1936. До Г. в. при-
лучаються: вулиці Саксагансько-
го — Жилянська — Фізкульту-
ри — Димитрова — Федорова —
пров. Горького — вулиці Лабора-
торна — Володимире-Либідська —
Тельмана — Тверська — Ковпа-
ка — Любченка — пров. Червоно-
армійський і бульвар Дружби
народів. М «Площа Л. Толстого» —
♦Либідська»; ЗС «Протасів Яр».
Горький Максим (справж.— Пеш-
ков Олексій Максимович; 1868—
1934) — рос. письменник, один
з основоположників рад. літе-
ратури. Відвідав Київ 1891, у
жовтні — листопаді 1914 (меш-
кав на вул. Лютеранській № 6, де
вст. мемор. дошку), проїздом у
травні 1933.
ГОРЬКОГО
56
ГОРЬКОГО ПРОВУЛОК (Москов-
ський р-н; Нова Забудова). Проля-
гає від Горького вулиці до Червоно-
армійської вулиці. Виник у серед.
19 ст. і мав назву пров. Васильків-
ський (як такий, що починався від
вул. Великої Васильківської —
тепер. Червоноармійської). Суч.
назва — з 1936. М «Республікан-
ський стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
ГОСПІТАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н; Черепанова Гора). Про-
лягає від Лесі Українки бульвару
до кінця забудови. Виникла у
серед. 19 ст., тоді ж одержала суч.
назву (від щойно збудованого
військ, шпиталю — зараз у буд.
№№ 18 і 24). Спочатку пролягала
до вул. Новогоспітальної (тепер
вул. Щорса). На межі 50—60-х рр.
20 ст., під час забудови житлового
масиву по бульвару Лесі Українки,
Г. в. перебудовано і скорочено. До
Г. в. прилучається пров. Госпіталь-
ний. М «Палац спорту».
ГОСПІТАЛЬНИЙ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Черепанова Го-
ра). Пролягає від Госпітальної ву-
лиці до кінця забудови. Виник
разом з однойм. вулицею у серед.
19 ст. Суч. забудова — 50—60-х рр.
20 ст. М «Палац спорту».
ГОСТИННА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Пролягає
від Російської вулиці до Руднєва
Миколи вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 189-а.
Суч. назва — з 1953. До серед.
80-х рр. простягалася до Брацлав-
ської вулиці. Скорочена у процесі
знесення с. Шевченкового і забудо-
ви Харківського житлового маси-
ву, через який вона і проходить.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
ГОСТИННИЙ ПРОВУЛОК (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Славгородської вулиці до
Славгородського провулку. Виник
у 50-і рр. 20 ст. і спершу складався
з двох вулиць: Нової 51-ї (на відріз-
ку між пров. Славгородським і
вул. Славгородською) і Нової 605-ї
(на відрізку між вул. Славгород-
ською та вул. Гостинною). Суч. наз-
ва — з 1953. У 80-і рр. скорочений
до теперішніх розмірів у зв’язку із
знесенням с. Шевченкове, через яке
він проходив. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ГОСТОМЕЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Новобіли-
чі). Пролягає від Наумова Гене-
рала вулиці до Робітничої вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 394-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До Г. в. прилучаються
вулиці Рубежівська і Рахмані-
нова. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
ГОСТОМЕЛЬСЬКЕ ШОСЕ (Поділь-
ський р-н; Берковець, Пуща-Води-
ця). Пролягає від Міської вулиці до
межі міста. Як вулиця виникло у
30-і рр. 20 ст. вздовж дороги на
м. Гостомель (тепер Київ, області),
від якого і походить її назва. До
1972 до складу Г. ш. входили та-
кож Туполєва Академіка вулиця,
частина Стеценка вулиці (між
вул. Туполєва і проспектом Акаде-
міка Палладіна) і Міської вулиці
(між проспектом Академіка Пал-
ладіна і початком теперішнього
Г. ш.). М «Нивки»; ЗС «Святошин»,
«Новобіличі».
ГРАБОВСЬКОГО ПАВЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Печерський р-н; Саперна
слобідка). Пролягає від Стратегіч-
ного шосе до Науки проспекту. Ви-
никла у 2-й пол. 19 ст. і мала назву
вул. Наневська (від прізвища домо-
власника). Суч. назва — з 1952. До
серед. 80-х рр. починалася від
вул. Феодосійської (скорочена
внаслідок знесення старої забудо-
ви). До Г. П. в. прилучаються вули-
ці Столєтова і Велика Китаївська.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський).
Грабовський Павло Арсенович
(1864—1902) — укр. поет і револю-
ціонер-демократ. Класик укр. літе-
ратури.
ГРАБОВСЬКОГО ПАВЛА ПРОВУ-
ЛОК (Печерський р-н). Пролягає
від Столєтова Академіка вулиці до
Столєтова Академіка провулку. Ви-
ник у серед. 20 ст. під назвою
Пров. «В». Суч. назва — з 1958.
57
ГРИГОРОВИЧА-БАРСЬКОГО
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ГРАДИНСЬК А ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський р-н; Вигурівщина). Пролягає
від Бальзака Оноре де вулиці до
Радунської вулиці. Запроектована
у 80-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1991, від назви
розташованої неподалік істор.
місцевості Градина. М «Петрівка»,
«Чернігівська»; ЗС «Городня»,
«Київ-Петрівка ».
ГРАНИЧНА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Святошин). Пролягає від
Палладіна Академіка проспекту до
кінця забудови. Відома з поч. 20 ст.
під цією ж назвою. У серед. 80-х рр.
значно скорочена у зв’язку із зне-
сенням старої забудови. М і
ЗС «Святошин».
ГРЕБІНКИ ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Деміївка). Пролягає від
Малокита'ївської вулиці до тупика.
Виникла у серед. 20 ст. Суч. наз-
ва— з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Гребінка Євген Павлович (1812—
48) — укр. і рос. письменник, автор
текстів широко відомих романсів
«Очи черньїе», «Помню, я еще мо-
лоду шкой бьіла», «Поехал далеко
казак на чужбину». Неодноразово
відвідував Київ, зупинявся у «Зеле-
ному готелі» (вул. Московська
№ ЗО, будинок не зберігся). У 1843
і 1845 перебував у Києві разом з
Т. Г. Шевченком, прямуючи на
Полтавщину. Київ, тематику відо-
бразив у баладі «Рогдаїв бенкет»,
поемі «Богдан» тощо.
ГРЕКОВА АКАДЕМІКА ВУЛИ-
ЦЯ (Шевченківський р-н; Сирець).
Пролягає від Ризької вулиці до
Ольжича вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1957. До Г. А. в. при-
лучаються: вулиці Щусєва —
Подвойського і Котовського.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
Греков Борис Дмитрович (1882—
1953) — рос. історик, акад. АН
СРСР (з 1935). Держ. премія СРСР
(1943, 1946, 1952). Автор моногра-
фій з історії Київської Русі, зокре-
ма, «Київська Русь» (укр. мовою
видана у 1951), «Культура Київ-
ської Русі» (1944) та ін.
ГРЕЧКА МАРШАЛА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н). Пролягає
від Інтернаціональної площі до
«Правди» проспекту. Виникла у
серед. 20 ст. До серед. 70-х рр. про-
стягалася до тупика побл. вул. Си-
рецької. До 1977 відрізок між
Інтернаціональною площею і ви-
давництвом «Київська правда»
входив до складу Щербакова вули-
ці. Суч. назва — з 1977. До Г. М. в.
прилучаються: вулиці Стеценка —
Сирецько-Садова і Сирецька.
М «Нивки»; ЗС «Сирець».
Гречко Андрій Антонович (1903—
76) — рад. держ. і військ, діяч,
Маршал Рад. Союзу (з 1955), двічі
Герой Рад. Союзу (1958, 1973).
У 1945—53 — командуючий вій-
ськами Київ, військ, округу. На
фасаді будинку штабу КВО (тепер
М-во оборони України) йому вст.
мемор. дошку.
ГРИГОРЕНКА ПЕТРА ПРО-
СПЕКТ (Харківський р-н; Позна-
ки, Осокорки). Пролягає від Ахма-
тової Анни вулиці до Бажана
Миколи проспекту. Запроектова-
ний під назвою «Магістраль Осо-
корки — Троєщина». Забудову роз-
почато у 1992. Здійснюється забу-
дова і продовження Г. П. п. у бік
вулиць Здолбунівської та Колек-
торної. До Г. П. п. прилучаються
вулиці Княжий Затон і Драгомано-
ва.М «Позняки»; ЗС «Дарниця».
Григоренко Петро Григорович
(1912—88) — рад. генерал, право-
захисник. У 1964 за легальну
правозахисну діяльність розжалу-
ваний у рядові і позбавлений всіх
держ. відзнак. З 1977 жив у США.
ГРИГОРОВИЧА-БАРСЬКОГО ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Пів-
денна Борщагівка). Пролягає від
Симиренка вулиці до Кільцевої до-
роги. Виникла на поч. 80-х рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1981. М «Святошин»,
ШТ 1	(«Григоровича-Барсько-
го»), ЗС «Борщагівка».
Григорович-Барський Іван Григо-
рович (1713—85) — укр. архітек-
ГРІНЧЕНКА
58
тор, представник укр. бароко. Нар.
і помер у Києві. Навч. у Київ, ака-
демії. У Києві збудував: міський
водогін з фонтаном «Самсон»
(1748—49, зруйнований 1935, від-
новлений 1982), надбрамну церкву
Кирилівського монастиря з дзвіни-
цею (1750—60; зруйновані 1935),
Покровську церкву (1766, вул. Пок-
ровська № 7), церкву Миколи На-
бережного (1772—75, вул. Г. Сково-
роди № 12) та ін.
Його брат — Василь Григорович
Григорович-Барський (1701 —
47) — письменник і мандрівник,
нар. в Києві. 1715—23 навч. в Київ,
академії. 1723—47 подорожував
по Європі і Бл. Сходу. Помер в
Києві, похований в Братському
монастирі.
ГРІНЧЕНКА БОРИСА ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Незалежності Майдану до Проріз-
ної вулиці. Виникла у 50-х рр.
20 ст., мала назву вул. Новопушкін-
ська. Суч. назва — з 1988.
Грінченко Борис Дмитрович
(1863—1910) — укр. письменник,
етнограф, мовознавець. З 1902 пра-
цював у Києві. 1906—09 був голо-
вою київ, т-ва «Просвіта». Впоряд-
кував і видав «Словарь української
мови» (т. 1—4, Київ, 1907—09).
У 1902—10 мешкав на вул. Гого-
лівській № 8 (на фасаді будинку
вст. мемор. дошку). Жив також на
вул. Паньківській № 8. Похований
на Байковому кл.
ГРІНЧЕНКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Залізничний, Московський р-ни;
Протасів яр, Деміївка). Пролягає
від Протасів Яр вулиці до Москов-
ської площі. Прокладена у 1-й пол.
20 ст. як шлях без назви. У 50-і рр.
відрізок між вулицями Протасів
Яр і Байковою складав частину
вул. Лінійної, решта у 1955—61
мала назву вул. Камська. Суч. наз-
ва — з 1961. До Г. М. в. прилуча-
ються: вулиці Байкова — Кірово-
градська — Ізюмська і пров. Чер-
воноармійський. М «Республікан-
ський стадіон», «Либідська»;
ЗС «Протасів Яр».
Грінченко Микола Олексійович
(1888—1942) — укр. музикозна-
вець, фольклорист і педагог, з. д. м.
УРСР (з 1941). Автор основополож-
них праць з історії укр. музики.
Нар. у Києві. Закін. 1912 Київ. муз.
уч-ще. Викладав у Київ. муз.-драм,
ін-ті ім. М. В. Лисенка (1925—34) і
Київ, консерваторії (1934—37).
У 1920—41 жив на вул. Чкалова
№ 31, де вст. мемор. дошку. Помер
в Уфі, у 1953 перепохований у
Києві на Байковому кл.
ГРОДНЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Стара Дарниця). Про-
лягає від Бакинських комісарів
вулиці до Алма-Атинської вулиці.
Виникла в 1-й пол. 20 ст. (вперше
згадана у 30-і рр.) і мала назву
вул. Лісна. Суч. назва — з 1955. До
Г. в. прилучаються: провулки
Гродненський — Бакинських комі-
сарів — вул. Микешина — пров.
Бишівський — вулиці Васнецова і
Новаторів. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
ГРОДНЕНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; Стара Дарни-
ця). Пролягає від Гродненської ву-
лиці до Микешина вулиці. Виник в
1-й пол. 20 ст. (вперше згаданий у
30-і рр.) і мав назву пров. Лісний.
Суч. назва — з 1955. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця».
ГРОЗНЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Пролягає
від Бакинської вулиці до кінця за-
будови. Виникла у 30-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 442-а, у
1944—55 — вул. Видова. Суч. наз-
ва — з 1955. До Г. в. прилучають-
ся вулиці Чаплигіна і Бугорна.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
ГРОМАДСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Батиєва Гора). Проля-
гає від Провідницької вулиці до
Радісної вулиці. Виникла наприк.
19 ст. під назвою вул. Лінія 5-а.
Суч. назва — з 1958. До Г. в. при-
лучається вул. Привітна. М «Рес-
публіканський стадіон»; ЗС «Про-
тасів Яр».
ГРОМОВОЇ УЛЯНИ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Олексіїв-
59
ГУЛАКА
ської вулиці до Гаріна Бориса ву-
лиці. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою Нова 480-а. Суч. назва —
з 1953. До Г. У. в. прилучаються
вул. Кишинівська (двічі) і проїзд
без назви до проспекту Червонозо-
ряного. М «Вокзальна»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
Громова Уляна Матвіївна (1924—
43) — учасниця підпілля під час
ВВВ, член штабу молодіжної анти-
фашистської організації «Молода
гвардія» (м. Краснодон Луганської
області), Герой Рад. Союзу (1943,
поем.).
ГРУЗИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Червоний хутір). Про-
лягає від Харківського шосе до Бо-
рової вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Пушкінська.
Суч. назва — з 1955. До 1984 до
складу Г. в. входила також частина
Вербицького Архітектора вулиці. До
Г. в. прилучається вул. Ташкент-
ська. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ГРУЗИНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Дар-
ницький р-н; Червоний хутір). Про-
лягає від Харківського шосе до
Ялинкової вулиці. Виник у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 239-а.
Суч. назва — з 1953. До Г. п. при-
лучаються вулиці Ташкентська і
Борова. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ГРУШЕВСЬКОГО МИХАЙЛА ВУ-
ЛИЦЯ (Печерський р-н; Липки).
Пролягає від Ленінського комсомо-
лу площі до Арсенальної площі.
Виникла вздовж Іванівського
шляху (ін. назва — Старий шлях),
відомого від часів Київської Русі.
Найдавніша частина вулиці, що
почала забудовуватися з серед.
18 ст., припадає на відрізок між
пров. Кріпосним і Арсенальною
площею. У 1869—1919 Г. М. в. ра-
зом з Володимирським узвозом і
вул. Сагайдачного складала єдину
вул. Олександрівську, що у 1919—
34 мала назву вул. Революції.
У 1934 вул. Революції було поділе-
но на 3 частини. Та її частина, яку
нині складає Г. М. в., у 1934—91
мала ім’я рад. парт, і держ. діяча
Кірова Сергія Мироновича (1889—
1934). До 1955 до складу Г. М. в.
входив також пров. Музейний. Суч.
назва — з 1991. До Г. М. в. прилу-
чаються: вул. Хрещатик — Воло-
димирський узвіз — Петрівська
алея — пров. Музейний (двічі) —
вулиці Садова — Шовковична —
Липська — пров. Кріпосний —
вулиці Московська і Січневого
повстання. М «Майдан Незалеж-
ності» (початок), «Арсенальна»
(кінець).
Грушевський Михайло Сергійович
(1866—1934) — укр. історик і по-
літ. діяч, акад. ВУАН (з 1924) і
АН СРСР (з 1929). Автор «Історії
України-Руси» (у 10 тт.), «Історії
української літератури» та ін.
У 1890 закін. Київ, ун-т, був
членом «Київської громади».
У 1908—19 і 1924—ЗО працював
у Києві, зокрема, у 1917—18 очо-
лював Центральну Раду (містилася
на вул. Володимирській № 57), яка
29 квітня 1918 обрала його першим
президентом Української Народної
Республіки (УНР). У 1919—24 —•
в еміграції, після повернення пра-
цював в істор. секції ВУАН (в т. ч. у
1927—ЗО на вул. Володимирській
№ 35, де вст. мемор. дошку вчено-
му). Мав власний прибутковий бу-
динок на вул. Паньківській № 7
(збудований у 1907—09 за проек-
том арх. Е. П. Брадтмана, згорів у
1918). У 20-і рр. жив на вул. Пань-
ківській № 9 (у будинку, зведеному
на місці згорілого). У 1930—34 —
у Москві. Похований у Києві на
Байковому кл.
ГУЛАКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від Автозаводської вулиці до Бере-
жанської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. Мала назву пров. Шев-
ченківський, пров. Сталіногір-
ський. Суч. назва — з 1961.
М «Мінська»; ЗС «Вишгородська».
Гулак Микола Іванович (1822—
99) — укр. вчений, революціонер-
демократ, один з організаторів
Кирило-Мефодіївського братства,
що у 40-і рр. 19 ст. діяло в Києві.
У 1845—47 — чиновник канцеля-
ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО
60
рії київ., подільського та волин-
ського генерал-губернатора (місти-
лася на Печерську). У 1847 заареш-
тований у справах товариства і
висланий з міста.
ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО
ПРОВУЛОК (Московський р-н; Де-
мїївка). Пролягає від Червонозоря-
ного проспекту до тупика. Виник у
1-й пол. 20 ст., мав назву пров. Пав-
лівський. Суч. назва — з 1955. До
серед. 80-х рр. простягався до Ко-
зацької вулиці. Скорочений у зв’яз-
ку із знесенням старої забудови.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Гулак-Артемовський Семен Степа-
нович (1813—73) — укр. компози-
тор, оперний співак, драм, актор і
драматург. Автор першої укр. нац.
опери «Запорожець за Дунаєм».
Навч. і жив 1824—ЗО у Київ,
духов. училищі (бурсі, Набережно-
Хрещатицька № 31, вст. мемор.
дошку митцеві) та Київ, духов.
семінарії (1835—38). Співав у хорі
київ, вікарія у Софійському соборі
та Михайлівському Золотоверхому
монастирі. 1838 був запрошений
М. І. Глінкою до Придворної спі-
вацької капели в Петербурзі.
ГУРАМІШВІЛІ ДАВИДА ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський р-н; Микіль-
ська Борщагівка, с-ще Перемога).
Пролягає від Строкача Тимофія ву-
лиці до Верховинця Василя вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. До 1968 ма-
ла назву Пров. № 7. М «Свято-
шин»; ШТ 1, 3 («Сім’ї Сосніних»);
ЗС «Борщагівка».
Гурамішвілі Давид (1705—92) —
груз. поет, класик груз. літератури.
Перебував на службі в рос. армії.
Мав маєток на Полтавщині. Похова-
ний у Миргороді, де оселився у 1760.
ГУСОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н). Пролягає від Кловсько-
го узвозу до Печорської площі. Ви-
никла у 18 ст. Існувала під назва-
ми: вул. Васильківська, Власів-
ська, Севська. З серед. 19 ст. —
вул. Кловська (про походження
назви див. ст. «Кловський узвіз»).
Суч. назва — з 1985. До Г. в. при-
лучаються: вулиці Різницька —
Рибальська і Панаса Мирного.
М «Арсенальна», «Кловська».
Гусовський Сергій Володимирович
(1915—83) — генер. директор київ.
ВО «Завод „Арсенал"», Герой Соц.
Праці. Ленінська премія. Похова-
ний на Байковому кл.
ГУЧНИЙ ПРОВУЛОК (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Головка Андрія
вулиці до Народної вулиці. Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 463-а. Суч. назва — з 1944. М
«Вокзальна»; ЗС «Караваєві Дачі».
ДАВИДОВА ОЛЕКСІЯ БУЛЬВАР
(Дарницький р-н; Русанівка). Про-
лягає від Ентузіастів вулиці (двічі,
утворюючи хорду). Виник у 60-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 2-а. Суч.
назва — з 1964. До Д. О. б. прилу-
чається бульвар Русанівський.
М «Лівобережна»; ЗС «Київська
Русанівка».
Давидов Олексій Йосипович
(1907—63) — рад. діяч. Закін.
Київ, політех. ін-т, працював у Киє-
ві, у 1947—63 — голова Київ,
міськвиконкому. Похований на
Байковому кл.
ДАЛЕКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Відрадний). Пролягає від
Добрузької вулиці до Потебні Ака-
деміка вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. До кін. 80-х рр. починалася
від вул. Христа Ботєва (ліквідована
разом із частиною Д. в. у зв’язку із
знесенням приватного сектору). До
Д. в. прилучається Яна Райніса ву-
лиця. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Бульвар І. Лепсе»); ЗС «Борща-
гівка».
ДАНИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Буйка Професора вулиця.
61
ДЕГТЯРЕНКА
ДАНЬКЕВИЧА КОСТЯНТИНА
ВУЛИЦЯ (Ватутінський р-н; Вигу-
рівщина). Пролягає від Закревсько-
го Миколи вулиці до Бальзака
Он оре де вулиці. Запроектована у
80-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва А. Суч. назва — з 1987, забудо-
ва — з 1988. ДоД.К.в. прилучаєть-
ся проспект Маяковського. М «Пет-
рівка», «Чернігівська»; ЗС «Київ-
Петрівка», «Городня».
Данькевич Костянтин Федорович
(1905—84) — укр. композитор,
нар. артист СРСР (з 1964). Держ.
премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка
(1978). З 1948 працював у Києві.
Жив на вул. Пушкінській № 21, де
вст. мемор. дошку композиторові.
Похований на Байковому кл.
ДАРВША ВУЛИЦЯ (Старокиїв-
ський р-н; Липки). Пролягає від
Крутого узвозу до Шовковичної ву-
лиці. Вулицю прокладено у 1910—
13 крізь садиби киян Стефанович,
Магеровських, Ганке, Свистунової
і на їхнє прохання у 1913 названо
вул. Новолевапювською (як прилег-
лої до вул. Левашовської — тепер
Шовковичної). Суч. назва — з
1938. М «Площа Л. Толстого», «Па-
лац спорту».
Дарвін Чарльз-Роберт (1809—
92) — англ. природодослідник,
основоположник еволюційного
вчення про походження видів тва-
рин і рослин.
ДАРНИЦЬКИЙ БУЛЬВАР (Дніп-
ровський р-н; масив Комсомоль-
ський). Пролягає від Малишка
Андрія вулиці до Жмаченка Гене-
рала вулиці. Виник у 50-і рр. 20 ст.
Мав назву бульвар Центральний.
Суч. назва — з 1955. До 1967 скла-
дав єдину вулицю з Праці бульва-
ром (розділений у зв’язку із прокла-
денням наземної траси метрополі-
тену). До Д. б. прилучаються вулиці
Бойченка і Шалетт Міста. М «Дар-
ниця»; ЗС «Київ-Дніпровський».
ДАЧНА ВУЛИЦЯ — див. Виборзь-
ка вулиця, Гаріна Бориса вулиця,
Металістів вулиця, Пироговського
Олександра вулиця, Смоленська ву-
лиця, Шахтарська вулиця, Янгеля
Академіка вулиця.
ДАШАВСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Маміна-Сибіряка вулиці до
Індустріального провулку. Виник-
ла у 1-й чв. 20 ст., була частиною
вул. Романівської (на честь рос.
царської династії), з 20-х рр.
до 1939 — вул. Тетянівської,
у 1939—58 — вул. Леваневського.
У 1958 виокремлена у самост. ву-
лицю під тепер, назвою. Суч. забу-
дова — переважно з 50-х рр. До
Д. в. прилучаються вулиці Маміна-
Сибіряка і Польова. М «Шуляв-
ська»; ШТ 1,3(«Польова»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ДАШАВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Лебедєва-Кумача вулиця, Нижньо-
ключова вулиця.
ДВІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Стара Дарниця). Проля-
гає від Лохвицької вулиці до Астра-
ханської вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 610-а.
Суч. назва — з 1953. До Д. в. при-
лучаються: вул. Сосницька —
пров. Краснокутський — вулиці
Краснокутська і Хорольська.
М «Чернігівська»;ЗС «Дарниця».
ДЕВ’ЯТОГО ТРАВНЯ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Михайлів-
ська Борщагівка). Пролягає від Від-
радного проспекту до Трублаїні ву-
лиці. Час виникнення не встановле-
ний. До 1974 мала назву вул. Пер-
шого Травня. Суч. назва — з 1974.
До Д. Т. в. прилучаються: вулиці
Миру — Маршала Бірюзова —
проспект Корольова і вул. Страто-
навтів. М «Берестейська», «Свято-
шин»: ТПТ 1 («Булгакова»);
ЗС «Київ-Волинський».
ДЕГТЯРЕНКА ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Пріорка, Оболонь).
Пролягає від Добрининської вулиці
до кінця забудови. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Мало-
коноплянська (як паралельна
Коноплянській вулиці). Суч. наз-
ва — з 1970. До Д. П. в. прилуча-
ються: вулиці Шахтарська — Лу-
гова і Полярна. М «Оболонь» —
«Героїв Дніпра»; ЗС «Вишгород-
ська».
ДЕГТЯРІВСЬКА
62
Дегтяренко Петро Михайлович
(1885—1937) — рад. парт, і держ.
діяч. З 1909 — у Києві: вів підпіль-
ну парт, роботу, учасник збройних
повстань у жовтні 1917 і в січні
1918, того ж року член підпільного
губному КП(б)У, з 1919 — на керів-
них держ. (заст. голови губ. ЧК) і
парт, (секретар Жовтн. райкому)
посадах.
ДЕГТЯРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський, Шевченківський р-ни;
Лук’янівка, Шулявка, Сирець).
Пролягає від Артема вулиці до Пе-
ремоги проспекту. Виникла у 19 ст.
вздовж Старої Житомирської доро-
ги. Мала назву Старожитомирське
шосе (згадане 1865). Пізніше ця
назва вживалася для позначення
♦дальнього» відрізку Д. в. — від
вул. Зоологічної до проспекту Пере-
моги (приєднане до Д. в. у 1958).
У 1908—39 і з 1992 має суч. наз-
ву — від прізвища київ, купця
М. П. Дегтярьова, на кошти якого
на поч. 20 ст. побл. Л у канівської
площі було збудовано Дегтярівську
богадільню. У1939 Д. в. переймену-
вали на вул. Червоних командирів,
у 1944—92 носила ім’я рад. військ,
діяча Пархоменка Олександра Яко-
вича (1886—1921). До Д. в. прилу-
чаються: Лук’янівська площа —
вулиці Дмитрівська — Білорусь-
ка — Бердичівська — Довнар-За-
польського — Сім’ї Хохлових —
Зоологічна — О. Теліги — Шевцо-
ва — Перовської — ПІамрила —
Кузьминська — Шпака і Лагерна.
Д. г. з’єднана шляхопроводом над
проспектом Перемоги з вул. Васи-
ленка. М «Майдан Незалежності»,
«Контрактова площа» (початок),
«Політехнічний інститут», «Шу-
лявська» (середина), «Берестей-
ська» (кінець).
ДЕГТЯРНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Дігтярі, Кожум’яки).
Пролягає від Воздвиженської вули-
ці до Киянівського провулку. Є од-
нією з давніх вулиць Києва. Назву
здобула від основного заняття пер-
шопоселенців — дігтярства. На
межі 80—90-х рр. 20 ст. стару забу-
дову по Д. в. знищено, планується
її нова забудова. До Д. в. прилуча-
ється вул. Кожум’яцька. М «Кон-
трактова площа».
ДЕЖНЄВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобідка).
Пролягає від Кіровоградської вули-
ці до Нечуя-Левицького вулиці і
Монтажників вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. Мала назву вул. Ольгин-
ська. Суч. назва — з 1955. До Д. в.
прилучаються: вул. Травнева —
провулки Дежнєва (двічі) — Куп’-
янськийівул.Лисичанська.М «Рес-
публіканський стадіон»; ЗС «Про-
ти сів Яр».
Дежнєв Семен Іванович (бл. 1605—
бл. 1673) — рос. мореплавець, його
ім’ям названо мис на крайньому
сході Росії.
ДЕЖНЄВА ПРОВУЛОК (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобідка).
Пролягає від Дежнєва вулиці
(двічі, утворюючи напівкільце).
Виник у 1-й пол. 20 ст. Мав назву
пров. Ольгинський 2-й. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Республіканський
стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
ДЕКАБРИСТІВ ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; масив Харківський).
Пролягає від Вербицького Архітек-
тора вулиці до Бажана Миколи
проспекту. Виникла у 1982 і мала
назву вул. Роздільна. Суч. назва —
з 1984. До серед. 70-х рр. Д. в. існу-
вала у Радянському р-ні (кол. пров.
Клейгельсівський, пролягала від
просп. Перемоги до Нового ринку,
що містився побл. залізниці. Лікві-
дована у зв’язку із знесенням ста-
рої забудови). М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
Декабристи — рос. дворян и-ре-
волюціонери. Одним з провідних
осередків їх руху був Київ. Тут
діяло Південне товариство декаб-
ристів (з 1821 керівниками були
П. І. Пестель, М. П. Бестужев-Рго-
мін, С. І. Муравйов-Апостол,
С. Г. Волконський та ін.). Припини-
ло існування після придушення
повстання декабристів царською
владою у грудні 1825. У Києві, в міс-
цях, де збиралися Д., встановлено
чотири мемор. дошки: на фасаді
Контрактового будинку (Контрак-
63
ДЕСЯТИННА
това пл. № 1), будинку № 14/1 на
вул. М. Гру шевського, будинку
№ 10/20 на перетині вул. Гусов-
ського і П. Мирного, будинку Нац.
банку України (вул. Інститут-
ська № 9).
ДЕКАБРИСТІВ ПРОСПЕКТ —
див. Бажана Миколи проспект.
ДЕЛЕГАТСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Татарка).
Пролягає від Овруцької вулиці до
кінця забудови. Виник наприк.
19 ст. і мав назву пров. Федорів -
ський (від Федорівської церкви, що
містилася поблизу. Знищена у
30-і рр.). Суч. назва — з 1955.
М «Майдан Незалежності».
ДЕМІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов
ський р-н). Пролягає від Червонозо-
ряного проспекту до Козацької ву-
лиці (її середньої частини). Ви-
никла у 2-й пол. 19 ст. під наз-
вою вул. Деміївський Яр (у 20—
30-і рр. — Червоний Яр). У 1944 до
неї приєднано пров. Німецький.
Суч. назва — з 50-х рр. 20 ст., від
істор. місцевості, через яку вона про-
ходить. До 1978 Д. в. була вдвічі
коротшою, заходила в тупик побл.
пров. Бурмистенка. У 1978—79 у
зв'язку із забудовою житлового ма-
сиву Деміївський Д. в. повністю
переплановано. Назву Д. в. мала у
19 — на поч. 20 ст. також вулиця,
що пролягала від залізниці до
тепер, вул. Кіровоградської, побл.
тепер, вулиць М. Грінченка та Ізюм-
ської (зникла внаслідок переплану-
вання місцевості). До Д. в. прилуча-
ються: вул. Козацька (початок) —
провулки Деміївський — Бурмис-
тенка — вулиці Буйка — Нікополь-
ська — Ужгородська — пров. Ва-
сильківський — вулиці Криворізь-
ка — Хотівська і М. Стельмаха.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ДЕМІЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Сорокаріччя Жовтня проспекту
до Деміївської вулиці. Виник у 2-й
пол. 19 ст. під назвою пров. Церков-
ний (від розташованої на його
початку Воскресенської церкви).
Суч. назва — з 50-х рр. 20 ст.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський ».
ДЕПУТАТСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н: Святошин). Проля-
гає від Героїв Бреста площі до
Краснова Миколи вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. До Д. в. прилучають-
ся: вул.Вітрука — бульвар Вернад-
ського і вул. Сільська. М і ЗС «Свя-
тошин».
ДЕРЕВООБРОБНА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Теличка). Пролягає
від Будіндустрії вулиці до Дерево-
обробного комбінату (від якого і по-
ходить її назва). Виникла у серед.
20 ст. М «Видубичі»; ЗС «Бота-
нічна».
ДЕРЕВООБРОБНИЙ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; Теличка).Проля-
гає від Наддніпрянського шосе до
тупика. Виник у серед. 20 ст. М «Ви-
дубичі»; ЗС «Ботанічна».
ДЕСНЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Виборзької вулиці до Тупикова
Генерала вулиці. Виникла у 1-й
чв. 20 ст. під назвою пров. Андріїв-
ський. Суч. назва — з 1955. До Д. в.
прилучається вул. Машинобудівна.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Інду-
стріальна»); ЗС «Караваєві Дачі».
ДЕСЯТИННА ВУЛИЦЯ (Шевчен
ківський р-н). Пролягає від Андріїв-
ського узвозу і Володимирської ву-
лиці до Михайлівської площі. Про-
кладена у ЗО—40-і рр. 19 ст. Була
у складі вул. Трьохсвятительської.
У 1919 існував проект надати їй
назву Княжий Двір (оскільки саме
поблизу неї був розташований па-
лац великих князів київських).
У 1939—55 складала частину
вул. Жертв Революції, у 1955—
58 — вул. Героїв Революції. У 1958
виділена в окрему вулицю і тоді ж
одержала суч. назву — від Десятин-
ної церкви, що була розташована
поблизу, на вул. Володимиреькій
№ 2. Давню Десятинну церкву зве-
ли у 989—996 на кошти (десятину)
великого князя київ. Володими-
ра Святославича, зруйнована вій-
ськом хана Батия у 1240; нові хра-
ми на її місці зведені у 30-і рр. 17 ст.
за ініціативою київ, митрополита
ДЕСЯТИННА
64
Петра Могили і в 1828—42 за про-
ектом арх. В. І. Стасова (знищений
у 1935). Розкопаний фундамент
давньої церкви оголошено заповід-
ною зоною. М «Майдан Незалеж-
ності», «Золоті ворота»; фунікулер.
ДЕСЯТИННА ВУЛИЦЯ — див.
Володимирська вулиця.
ДЕСЯТИННИЙ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н). Пролягає від
Володимирської вулиці до кінця за-
будови. Один з давніх провулків
Києва. Його назва, так само, як і
однойм. вулиці, походить від Деся-
тинної церкви, що була розташова-
на поряд. М «Золоті ворота», «Май-
дан Незалежності»; фунікулер.
ДЖАЛ1ЛЯ МУСИ ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; с-ще Шевченка).
Пролягає від Канівської вулиці до
Свободи проспекту. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч.назва — з 1957. ДоД.М.в. при-
лучаються вул. Бестужева і
пров. Межовий. М «Оболонь»,
«Мінська»; ЗС «Вишгородська».
Джаліль Муса (справж. — Залілов
МусаМустафович; 1906—44) — та-
тарський поет, учасник ВВВ, Герой
Рад. Союзу (1956, поем.).
ДЖЕРЕЛЬНА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; с-ще ДВС). Пролягає від
Дніпроводської вулиці до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою Проїзд «Д». Суч. наз-
ва — з 1958. До Д. в. прилучається
пров. Джерельний. М «Мінська»,
ЗС «Вишгородська».
ДЖЕРЕЛЬНИЙ ПРОВУЛОК (Мін-
ський р-н; с-ще ДВС). Пролягає від
Джерельної вулиці до Восьмого Бе-
резня вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою Проїзд «В». Суч.
назва — з 1958. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ДЗЕРЖИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ —
див. Предславинська вулиця.
ДЗЕРЖИНСЬКОГО ПЛОЩА (Мос-
ковський р-н; Нова Забудова). Роз-
ташована між Червоноармійською
вулицею, Кудрі Івана вулицею,
Дружби народів бульваром, Заліз-
ничним шосе, Горького вулицею і
Червоноармійським провулком. Ви-
никла у серед. 20 ст. Суч. назва —
з 1956. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Дзержинський Фелікс Едмундович
(1877—1926) — рад. держ. діяч.
Очолював ВЧК. У 1920 як нач. шта-
бу Пд.-Зх. фронту відвідав Київ.
ДЗЕРЖИНСЬКОГО ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Липки). Пролягає
від Круглоуніверситетської вулиці
до Шовковичної вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. Мав назву пров. Ново-
левашовський, з 1939 — проїзд
Дзержинського. Як провулок фігу-
рує з 70-х рр. (офіційно не перей-
меновувався). М «Палац спорту»,
«Хрещатик».
ДИКА ВУЛИЦЯ — див. Студент-
ська вулиця.
ДИКАНСЬКИИ ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; Червоний хутір). Від
Харківського шосе до кінця забудо-
ви. Виник у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 237-а. Суч. назва — з
1953. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ДИМЕРСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Наумова Генерала вулиці до
Робітничої вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 396-а. Суч. назва — з 1944. До
Д. в. прилучаються: вулиці Рубе-
жівська — Рахманінова і Клавді-
ївська. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
ДИМИТРОВА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Нова Забудова). Проля-
гає від Барбюса Анрі вулиці до
Короленківської вулиці і Боженка
вулиці. Виникла у 30-і рр. 19 ст.
Мала назву вул. Ділова (від Арти-
лерійського ділового двору, що був
розташований між Д. в., вулиця-
ми А. Барбюса і І. Федорова).
У 20—30-і рр. — вул. Бочковсько-
го. Суч. назва — з 1938. До Д. в.
прилучаються вулиці Червоно-
армійська і Горького. М «Республі-
канський стадіон»; ЗС «Протасів
Яр».
Димитров Георгій Михайлович
(1882—1949) — діяч болгарського
та міжнар. комуністичного руху,
Генеральний секретар Виконкому
Комінтерну.
65
ДНІПРОВСЬКИЙ
ДІБРОВНД ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Столичного шосе до Лісни-
чої вулиці. Виникла в 1-й пол.
20 ст. під назвою вул. Борова. Суч.
назва — з 1959. До Д. в. прилуча-
ються: вул. Підбірна — пров. Діб-
ровний і вул. Замивна. М «Видуби-
чі»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
ДІБРОВНИЙ ПРОВУЛОК (Харків-
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Столичного шосе до Дібров-
ної вулиці. Виник у 1-й пол. 20 ст.
під назвою пров. Боровий. Суч. наз-
ва — з 1959. М «Видубичі»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
ДІОНІСІВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Бехтеревський провулок.
ДМИТРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Хвойки Вікентія вулиці до
Тульчинської вулиці. Відома з
19 ст. як пров. Дмитрівський
(парал. назва — пров. Троїцький.
До серед. 20 ст. пролягав до тепер,
вул. Терьохіна. Скорочений у
зв’язку з переплануванням місце-
вості). У 19 — на поч. 20 ст. також
існував пров. Дмитрівський, що
пролягав від тепер, вул. Фрунзе до
Бабиного яру. М «Тараса Шевчен-
ка»; ЗС «Зеніт».
ДМИТРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський, Шевченківський р-ни;
Лук’янівка). Пролягає від Перемо-
ги площі до Лук’янівської площі.
Виникла у серед. 19 ст. Суч. наз-
ва — до 1939 і з 1993. У 1939—93
мала назву вул. Менжинського, від
прізвища рад. держ. і парт, діяча
Менжинського Вячеслава Рудоль-
фовича (1874—1934). У 1919 пра-
цював у Києві наркомом Робітни-
чо-селянської інспекції УРСР. До
Д. в. прилучаються: бульвар
Т. Шевченка — вулиці Чкалова —
Воровського — Павлівська — Річ-
на — Полтавська — Косіора —
Кравченка — Коперника і Дегтя-
рівська. М «Університет» (поча-
ток), «Майдан Незалежності»
(кінець).
ДМИТРІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Тульчинська вулиця.
З А. Кудрицький
ДНІПРОВА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Позняки). Пролягає від
Тальнівської вулиці до Зовнішньої
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
М «Осокорки»; ЗС «Лівий берег».
ДНІПРОВИЙ ПРОВУЛОК (Харків-
ський р-н; Нові Позняки). Проля-
гає від Тальнівської вулиці до кін-
ця забудови. Виник у 1-й пол. 20 ст.
Мав назву вул. Червоноармійська.
Суч. назва — з 50-х рр. До Д. п.
прилучається вул. Зоотехніків.
М «Осокорки»; ЗС «Лівийберег».
ДНІПРОВОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; с-ще ДВС). Пролягає
вздовж шосе на м. Вишгород (почи-
нається від шосе Київ—Мінськ,
що є продовженням Мінського про-
спекту). Виникла у 50-і рр. 20 ст.
як вулиця без назви на шляху до
ДВС. Суч. назва — з 1958. До Д. в.
прилучаються: вулиці П. Морозо-
ва — Восьмого Березня і Джерель-
на. М «Мінська»; ЗС «Вишгород-
ська».
ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА
(Харківський р-н; Березняки,
Позняки, Осокорки). Пролягає від
мосту Патона до Бажана Миколи
проспекту. Початковий відрізок
(від мосту Патона до вул. Причаль-
ної) прокладений у 50-і рр. 20 ст.,
забудований у 60—70-і рр. У 1988
Д. н. продовжено до просп. М. Ба-
жана. До Д. н. прилучаються: про-
спект Возз’єднання — вулиця Сера-
фимовича — проспект Тичини —
вул. Березняківська — Залізнич-
ний міст — вулиці Причальна —
Прип’ятська — Тальнівська —
Княжий Затон — Іжевська. На сво-
єму початку Д. н. мостом через
Русанівську протоку з’єднана з
Русанівською набережною, напри-
кінці — шляхопроводом через про-
спект Бажана — з вул. Завальною
(шосе до київ, дачного масиву
Нижні сади). М «Лівобережна» (по-
чаток), «Осокорки» (кінець);
ЗС «Лівий берег».
ДНІПРОВСЬКИЙ ПРОЇЗД — див.
Дніпровський узвіз.
ДНІПРОВСЬКИЙ УЗВІЗ (Печер
ський р-н; Дніпрові схили). Проля-
гає від Слави площі до Набережно-
ДНШРОДЗЕРЖИНСЬКА
66
го шосе. Прокладений у 1848 у про-
цесі реконструкції стародавнього
Спаського узвозу. Від того часу мав
назву Панкратьєвський узвіз (на
честь київ, губернатора 1802—10
П. П. Панкратьєва), з 50-х рр. 19 ст.
до 1928 — Миколаївський узвіз (як
шлях до Миколаївського ланцюго-
вого мосту через Дніпро, що знахо-
дився побл. тепер, мосту Метро),
у 1928—40 — узвіз Євгенії Бош
(див. Бош Євгенії вулиця). Суч.
назва — з 1940. Перед Набереж-
ним шосе Д. у. розгалужується на
два шляхи. Щодо одного з них
(який ближче до мосту Метро) до
80-х рр. 20 ст. побутувала назва
Дніпровський проїзд. До Д. у. при-
лучаються вул. Січневого повстан-
ня і Паркова дорога. М «Арсеналь-
на» (верхня частина Д. у.), «Дніп-
ро» (нижня частина Д. у.).
ДНШРОДЗЕРЖИНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Харківський р-н). Пролягає
від Вірменської вулиці до Колек-
торної вулиці. Виникла у серед.
20 ст. і початково складалася з
вулиць Шевченка, Нової 816-ї, Но-
вої 834-ї, Першого Травня і Рибаль-
ської. Суч. назва — з 1953. До кін.
80-х рр. Д. в. починалася від Руднє-
ва вулиці. Значно скорочена у
зв’язку із знесенням с. Шевченково-
го і забудовою житлового масиву
Харківський. До Д. в. прилучають-
ся вул. Чернігівська і проспект
М. Бажана. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка). Про-
лягає від Волинської вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1955
внаслідок об’єднання двох ву-
лиць — Петрівської та Шевченка
(обидві виникли у 1-й чв. 20 ст.).
М «Університет», «Шулявська»;
ЗС «Київ-Волинський».
ДНІСТРОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Машинобудівної вулиці до
Тупикова Генерала вулиці. Виник-
ла у 1-й чв. 20 ст. під назвою
пров. Андріївський 4-й. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Шулявська»;
ШТ 1,3 («Індустріальна»); ЗС ♦ Ка-
раваєві Дачі».
ДОБРИИ ШЛЯХ ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях). Про-
лягає від Голосіївської вулиці до
Блакитного вулиці. Відома з 2-ї
пол. 19 ст. Щодо походження наз-
ви існує переказ, ніби цей шлях
слугував традиційним місцем, де
проводжали чумаків до Криму і ба-
жали їм доброї дороги. До Д. Ш. в.
прилучаються: пров. Голосіїв-
ський — вул. Стрілкова — пров.
О. Кошового — вулиці Снайпер-
ська — Конотопська — провулки
Конотопський — Листопадний і
Тихвінський. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ДОБРИНИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; Пріорка, Оболонь). Про-
лягає від Автозаводської вулиці до
Малиновського Маршала вулиці.
Початковий відрізок Д. в. (до тепер,
вул. Дегтяренка) як вулиця без
назви виник у 1-й третині 20 ст.
Решту прокладено у 1-й пол.
70-х рр. Названо на честь давньо-
руського билинного богатиря Доб-
риві Нікітича. До Д. в. прилучають-
ся: вулиці Дегтяренка — Вербова
і Богатирська (шляхопровід).
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
ДОБРОЛЮБОВА ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Звіринецької вулиці до Тимірязєв-
ського провулку. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Нова
270-а, складаючи єдину вулицю з
Добролюбова провулком. Суч. наз-
ва — з 1944. До Д. в. прилучається
вул. Новоселицька. М «Дружби на-
родів»; ЗС «Ботанічна».
Добролюбов Микола Олександро-
вич (1836—61) — рос. літератур-
ний критик, публіцист, революц.
демократ.
ДОБРОЛЮБОВА ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н; Звіринець). Пролягає
від Вільшанської вулиці до Звіри-
нецької вулиці. Виник у 1-й пол.
20 ст. під назвою вул. Нова 270-а.
Суч. назва — з 1944. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
ДОБРОСУСІДСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Совки). Проля-
67
ДОВЖЕНКА
гає від Крутогірної вулиці до
Пржевальського вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. (хоч подекуди
містить і давнішу забудову) під
назвою вул. Нова 10-а. Суч. наз-
ва — з 1958. До Д. в. прилучають-
ся вул. Рибна і пров. Добросусід-
ський. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ДОБРОСУСІДСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Совки). Проля-
гає від Добросусідської вулиці до
Червоної вулиці. Виник у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 37-а.
Суч. назва — з 1958. До Д. п. при-
лучається пров. Червоний. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ДОБРОХОТОВА АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Ленінградський р-н;
Академмістечко). Пролягає від
Вернадського Академіка бульвару
до Палладіна Академіка проспек-
ту. Виникла у 1-й пол. 20 ст. У спис-
ках вулиць 1933—44 позначена як
Нова 88-а. У 1944—70 — вул. Ка-
пітанівська. Суч. назва — з 1970.
До Д. А. в. прилучаються вулиці
Серпова і Семашка. М і ЗС «Свя-
тошин».
Доброхотов Микола Миколайович
(1889—1963) — укр. вчений у га-
лузі металургії, акад. АН УРСР
(з 1939), з. д. н. і т. УРСР (з 1951).
Працював в Ін-ті газу АН УРСР
(вст. мемор. дошку вченому). Жив
на вул. Костьольній № 15. Похова-
ний на Байковому кл.
ДОБРУЗЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Відрадний). Пролягає від
Лепсе Івана бульвару до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1957. До Д. в. прилучають-
ся вулиці Потебні і Далека. М «Бе-
рестейська»; ШТ 1, 3 («Бульвар
І. Лепсе»); ЗС «Борщагівка»,
«Київ-Волинський».
ДОВАТОРА ГЕНЕРАЛА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Ширма). Про-
лягає від Гвардійської вулиці (дві-
чі). Виникла під назвою вул. Но-
ва 759-а, складаючи одну вулицю
з Доватора Генерала провулком,
пролягала від Пролетарської вули-
ці* Суч. назва — з 1953 (повторне
З*
рішення про найменування — у
1955). У 60-і рр. Д. Г. в. скорочено
до тепер, розмірів (частину приєд-
нано до вулиць Гвардійської та
Мистецької). До Д. Г. в. прилуча-
ються: вул. Сквирська — пров. До-
ватора — вулиці П’ятигорська —
Тихорецька і пров. П’ятигорський.
На перетині з пров. Доватора
Д. Г. в. розгалужується на дві вули-
ці: одна з них прямує до вул. П’яти-
горської, інша — до вул. Гвардій-
ської. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Доватор Лев Михайлович (1903—
41) — рад. військ, діяч, генерал-
майор (з 1941), Герой Рад. Союзу
(1941, поем.).
ДОВАТОРА ГЕНЕРАЛА ПРОВУ-
ЛОК (Московський р-н; Ширма).
Пролягає від Козацької вулиці до
Доватора Генерала вулиці. Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 759-а. Суч. назва — з 1953. До
Д. Г. п. прилучається П’ятигорська
вулиця. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ДОВБУІПА ОЛЕКСИ ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Алма-Атинської ву-
лиці до тупика. Виникла у 1-й пол.
20 ст. під назвою вул. Нова 614-а,
Суч. назва — з 1953. До Д. О. в.
прилучаються: вулиці Шляхови-
ків — С. Лазо — Сеноманська —
Марганецька і Новоросійська.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця-
Депо».
Довбуш Олекса Васильович
(1700—45) — укр. нар. герой,
керівник антифеод. селянського
руху в Зх. Україні.
ДОВЖЕНКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає
від Перемоги проспекту до Дег-
тярівської вулиці. Є частиною
Малої Окружної дороги. Виникла
у серед. 20 ст. і до 1959 склада-
ла частину вул. Новоокружної.
Суч. назва — з 1959. До Д. в. при-
лучається вул. Е. Потьє. На своєму
початку шляхопроводом сполу-
чена з вул. Індустріальною.
М «Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКОГО
68
Довженко Олександр Петрович
(1894—1956) — укр. кінорежисер і
письменник, з. д. м. УРСР (з 1956),
нар. артист РРФСР (з 1950). Держ.
премія СРСР (1941, 1949); Ленін-
ська премія (1959). У 1917 —41 нав-
чався і працював у Києві, зокрема
у 1928—41 на Київ, кіностудії
художніх фільмів, що у 1957 наз-
вана його ім’ям (частина садиби
кіностудії прилягає до Д. в.); на її
території у 1964 встановлено
пам’ятник митцеві. У 1935—41
жив на вул. Шовковичній № 10 (до
1992 — К. Лібкнехта, на будинку
вст. мемор. дошку митцеві). В Києві
зняв фільми «Арсенал», «Земля»,
«Іван», «Щорс».
ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКОГО ВУЛИ-
ЦЯ (Радянський, Шевченків-
ський р-ни; Шулявка). Пролягає
від Василевської Ванди вулиці і
Коперника вулиці до Білоруської
вулиці. Її частина від тепер,
вул. В. Василевської до тепер,
вул. Молдавської відома з 1869 як
вул. Коростишівська і частина (до
повороту) вул. Лагерної, яка була
продовженням тепер, вул. Марша-
ла Рибалка. Відрізок Д.-З. в. між
вулицями Молдавською і Дегтярів-
ською прокладено у 1-й третині
20 ст. На той час вона здобула наз-
ву пров. Дегтярівський. Суч. наз-
ва — з 1945. У 50-і рр. Д.-З. в. про-
довжено від вул. Дегтярівської до
вул. Білоруської. До Д.-З. в. прилу-
чаються вулиці Молдавська і Дег-
тярівська. М «Політехнічний інсти-
тут».
Довнар-Запольський Всеволод
Митрофанович (1898—1919) —
один з керівників боротьби за
встановлення рад. влади в Києві»
організатор з керівник загонів Чер-
воної гвардії на Шулявці у 1917—
18. Нар. в Києві в сім’ї професора
ун-ту Навч. в Київ, ун-ті.
ДОКУЧАЄВСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Батиєва Гора, Про-
тасів яр). Пролягає від Привітної
вулиці і Волгоградської вулиці до
Протасів Яр вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. під назвою вул. Город-
ня 2-а. Суч. назва — з 1955. До
Д. в. прилучаються вул. Городня і
пров. Докучаєвський. М «Вокзаль-
на», «Республіканський стадіон»;
ЗС «Протасів Яр».
Докучаєв Василь Васильович
(1846—1903) — рос. природозна-
вець і грунтознавець. Здійснив
значний внесок у дослідження
грунтів України.
ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Протасів яр).
Пролягає від Докучаєвської вулиці
до кінця забудови. Виник у 1-й пол.
20 ст. М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Неходи Івана вулиця.
ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ТУПИК (За-
лізничний р-н; Батиєва Гора). Про-
лягає від Волгоградської вулиці та
Привітної вулиці до тупика. Виник
у серед. 20 ст. під такою ж назвою.
Д. т. розз’єднаний на дві частини
гаражною забудовою. Прохід
до його кінцевої частини — з
вул. І. Неходи. М «Вокзальна»,
«Республіканський стадіон»;
ЗС «Протасів Яр».
ДОЛИННА ВУЛИЦЯ (Жовтневий
р-н; Караваєві Дачі). Пролягає від
Комбайнерів вулиці до Караваєва
Професора вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 430-а. Суч. назва — з 1944.
М «Шулявська»; ШТ 1,3 («Гармат-
на»); ЗС «Караваєві Дачі».
ДОМАНЕВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Бастіонний провулок.
ДОНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Севастопольської площі до залізни-
ці. Виникла у 10-і рр. 20 ст. Мала
назву вул. Чоколівська, від місце-
вості, через яку її прокладено. Суч.
назва — з 1952. До Д. в. прилуча-
ються: проспект Повітрофлот-
ський — вул. Колективізації —
пров. Донецький — вулиці Соціалі-
стична — Молодогвардійська —
пров. Очаківський — вулиці Кер-
ченська — Волинська та Ушин-
ського. М «Університет», «Шу-
лявська»; ЗС «Караваєві Дачі».
ДОНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
69
достоєвського
від Донецької вулиці до Мишина
Михайла вулиці. Виник у 1-й чв.
20 ст. Мав назву пров. Чоколів-
ський. Суч. назва — з 1952. М «Уні-
верситет», «Шулявська»; ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ДОНСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Червонозоряного
проспекту (двічі, утворюючи хор-
ду). Виникла у серед. 20 ст. Мала
назву вул. Софіївська 2-а. Суч. наз-
ва — з 1955. До Д. в. прилучаються
пров. Донський і вул. Народна.
М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ДОНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Архітектор-
ської вулиці до Донської вулиці.
Виник у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. У 1944 мав назву
пров. Крюківщанський (від с. Крю-
ківщина на пд. околиці Києва).
Суч. назва — з 1952. До Д. п. при-
лучаються вул. Оборонна і про-
спект Червонозоряний. М «Вок-
зальна»; ЗС «Караваєві Дачі».
ДОНЦЯ МИХАЙЛА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Відрадний). Про-
лягає від Відрадного проспекту до
кінця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою Нова. У 1961—92
мала ім’я Затонського Володимира
Петровича (1888—1938) — держ. і
парт, діяча УРСР, акад. АН УРСР
(з 1929). У 1912 закін. Київ, ун-т,
1913—17 викладав фіз. хімію у
Київ, політех. ін-ті, працював у
Києві (з перервами) на держ. і парт,
посадах до 1938. Суч. назва вули-
ці — з 1992. До Д. М. в. прилуча-
ються вул. Героїв Севастополя і
бульвар І/ Лепсе. М «Берестей-
ська»; ШТ 1, 3 («Героїв Севастопо-
ля»); ЗС «Київ-Волинський».
Донець Михайло Іванович (1883 —
1941) — укр. співак (бас), н. а.
УРСР (з 1930). Нар. в Києві.
У 1913—41 був (з перервою) одним
з провідних солістів Київ, театру
опери та балету.
ДОНЧУКА ВАСИЛЯ ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; лук’янівка).
Пролягає від Пимонечка Миколи
вулиці до Студентської вулиці. Ви-
никла у 19 ст. як частина пров. Ди-
кого (заходив у тупик). Інша наз-
ва — Філіпповська (у ряді доку-
ментів Пилипівська) вулиця. У
30-і рр. 20 ст.— вул. Староспортив-
на, від розташованого поряд у
19 — на поч. 20 ст. Спортивного по-
ля. У 1938—41 була частиною
вул. Студентської. Суч. назва — з
1971. До Д. В. в. прилучається
пров. Філіпповський (Пилипів-
ський). М «Майдан Незалежності».
Дончук Василь Іванович (1910—
44) — військовий пілот, Герой Рад.
Союзу (1944). Нар. у Києві. Заги-
нув під час виконання бойового
завдання.
ДОРОГОЖИЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Лук’янівка,
Сирець). Пролягає від Мельникова
вулиці до Шамрила Тимофія вули-
ці і Ризької вулиці. Виникла у 1-й
чверті 20 ст., була частиною
вул. Лагерної. Суч. назва — з 1961,
від істор. місцевості Дорогожичі
(див. топонімічний словник). У
70-і рр. 20 ст. 1-й квартал Д. в. був
відомий як вул. Мотоциклетна
(від розташованого вздовж неї
Мотоциклетного заводу). У 1975
від Д. в. відокремлено вул. Т. Шам-
рила. Суч. забудова Д. в.— з серед.
20 ст. У 1869—1922 і 1944—57
назву «Д. в.» (за окремими джере-
лами — «Велика Дорогожицька»)
мала суч. вул. Мельникова, а наз-
ву — «Мала Дорогожицька» —
кінцева частина суч. вул. Герцена.
До Д. в. прилучаються: вулиці
Сім’ї Хохлових — Оранжерейна і
О. Теліги. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
ДОСТОЄВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Захарівської вулиці до
Шполянської вулиці. Прокладена
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 710-а. Суч. назва — з 1953. На
Д. в. трапляється забудова 1-ї пол.
20 ст. М «Петрівка»; ЗС «Виш-
городська».
Достоєвський Федір Михайлович
(1821—81) — рос. письменник,
класик світової літератури.
достоєвського
70
ДОСТОЄВСЬКОГО ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Копилівської вулиці
до Рилєєва провулку. Виник у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 712-а. Суч. назва — з 1953. На
Д. п. є забудова 1 -ї пол. 20 ст.
М «Петрівка»; ЗС «Вишгород-
ська».
ДРАГОМАНОВА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Познаки). Пролягає
від Здолбунівської вулиці до Григо-
ренка Петра проспекту. Виникла
у 80-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва і забудова — з 1989.
До 1957 ім’ям М. Драгоманова наз-
вано вулицю і провулок на Воскре-
сенській слобідці (ліквідовані у
зв’язку із знесенням старої забудо-
ви). До Д. в. прилучаються вулиці
Ахматової і Кошиця. М «Лозня-
ки»; ЗС «Дарниця».
Драгоманов Михайло Петрович
(1841—95) — укр. публіцист, істо-
рик, філософ і громад, діяч. У 1863
закін. Київ, ун-т, 1864—75 викла-
дав у ньому (з 1870 — доцент).
Звільнений з ун-ту за політ, моти-
вами, емігрував за кордон.
ДРАЙЗЕРА ТЕОДОРА ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Ватутіна Генерала
проспекту і Братиславської вулиці
до Бальзака Оноре де вулиці. Ви-
никла у 1982 під назвою вул. Но-
ва 3-я. Суч. назва — з 1983. До
Д. Т. в. прилучаються: вулиці
Електротехнічна — Закревського і
проспект Маяковського. М «Петрів-
ка», «Чернігівська»; ЗС «Городня»,
«Київ-Петрівка ».
Драйзер Теодор Герман Альберт
(1871—1945)—амер. письменник
і громад, діяч. У 1927 відвідав
Україну, залишив спогади про
Київ, Харків, Одесу.
ДРОГОБИЦЬКА ВУЛИЦЯ - див.
Жовтнева вулиця.
ДРУЖБИ НАРОДІВ БУЛЬВАР
(Московський, Печорський р-ни;
Чорна Гора, Звіринець). Пролягає
від залізничного шляхопроводу до
Патона мосту. Прокладений у 40—
50 і рр. 20 ст. і мав назву Автостра-
да. Суч. назва — з 1959. До Д. н. б.
прилучаються: площа Д зержин-
ського (шляхопровід) — пров. Фі-
латова — вулиці Філатова — То-
варна — Чеська — П. Лумумби —
Підвисоцького — Німанська —
Печорський міст (з’єднує бульвар
Лесі Українки, вулиці Кіквідзе і
Бастіонну) — вулиці Курганів-
ська — Струтинського — пров.
Верхній — площа Героїв Вел. Віт-
чизн. війни — вулиці Старонавод-
ницька — Січневого повстання —
Пирятинська — Мічуріна —• шосе
Набережне і Наддніпрянське. На
своєму початку з’єднаний шляхо-
проводом із проспектом Сорока-
річчя Жовтня. М «Либідська»
(початок), «Дружби народів» (сере-
дина); ЗС «Київ-Московський»
(початок і середина), «Ботанічна»
(кінець).
ДРУЖБИ НАРОДІВ ВУЛИЦЯ —
див. Миру проспект, Празька
вулиця.
ДРУЖБИ НАРОДІВ ПЛОЩА
(Мінський р-н; Оболонь). Розташо-
вана між Оболонським проспектом,
Малиновського Маршала вулицею
і Гавро Лайоша вулицею. Забудову
розпочато у 1973. До 1984 мала
назву площа Нова. Суч. назва — з
1984. М «Оболонь»; ЗС «Київ-
Петрівка »
ДРУЖКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Галагани). Пролягає від
Перемоги проспекту до тупика.
Спочатку пролягала до вул. Чистя-
ківської (проїзд забудовано). Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
М «Нивки»; ЗС «Святошин».
ДРУЖНЯ ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Батиєва Гора). Пролягає
від Локомотивної вулиці до Привіт-
ної вулиці. Виникла наприк. 19 ст.
і мала назву вул. Лінія 3-я. Суч.
назва з 1958. До Д. в. прилуча-
ються пров. Овражний і вул. Агіта-
торська. М «Вокзальна».
ЛУБЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Тимірязєвської вулиці до Звіри-
нецької вулиці. Виникла у 19 ст. і
мала назву пров. Омелютинський
1-й (від прізвища домовласника й
71
ДЯКІВСЬКА
одного з першопоселенців Омелю-
тина). Суч. назва — з 1955. До Д. в.
прилучаються вулиці Гастелло і
Л. Чайкіної. М «Дружби народів»;
ЗС «Ботанічна».
ДУБШІНА ВОЛОДІ ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Голосіїв). Про-
лягає від Васильківської вулиці до
Жуковського Василя провулку. Ві-
дома з 1-ї третини 20 ст. і мала наз-
ву пров. Некрасовський. У 50—
60-і рр. була перебудована і продов-
жена. Суч. назва — з 1955. До
Д. В. в. прилучається вул. Ломоно-
сова. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Дубінін Володимир Никифорович
(1927—42) — піонер, герой ВВВ,
учасник антифашист, підпілля в
м. Керчі (Крим).
ДУБОВОГО ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Соцмісто). Про-
лягає від Попудренка вулиці до
Верховної Ради бульвару. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 649-а. У 1953—61 — вул. Ста-
лінобадська. Суч. назва — з 1961.
До Д. І. в. прилучається вул. Чер-
воноткацька. М «Дарниця»;
ЗС «Київська Русанівка».
Дубовий Іван Наумович (1896—
1938) — рад. військ. діяч. У
1919—20 очолював 44-у стрілець-
ку дивізію, яка визволяла Київ від
денікінців і білополяків. 1934—
35 — заст. команд, військами Укр.
військ, округу (Київ).
ДУБРОВИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Пріорка, масив Вишго-
родський). Пролягає від Вишгород-
ської вулиці до Автозаводської ву-
лиці. Виникла у 1-й третині 20 ст.
Мала назву пров. Першотравневий.
Суч. назва — з 1955. До Д. в. при-
лучаються вул. Макіївська і пров.
Дубровицький. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ДУБРОВИЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від Дубровицької вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 895-а. Суч. наз-
ва— з 1953. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ДУКИ СТЕПАНА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Китаїв). Пролягає
від Китаївської вулиці до тупика.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова. У 1955—61 —
пров. Агрономічний. Суч. назва —
з 1961. М «Либідська»; ЗС <Про-
спект Науки».
Дука Степан Харитонович (1907 —
60) — укр. селекціонер. Держ. пре-
мія СРСР (1952). З 1938 працю-
вав у Києві в Ін-ті садівництва
(з 1949 — його директор), розташо-
ваному побл. Д. С. в. Похований на
Байковоглу кл.
ДУНАЄВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Біличі). Проля-
гає від Букіної Раїси провулку до
кінця забудови. Виникла у 1-й пол.
20 ст. Мала назву вул. Лихачова.
Суч. назва — з 1966. До кін.
80-х рр. простягалася до проспекту
Палладіна. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
Дунаєвський Ісаак Йосипович
(1900—55) — рос. композитор,
нар. арт. РРФСР (з 1950). Держ.
премія СРСР (1941, 1951). Автор
широко відомих масових пісень:
«Пісня про Батьківщину», «Пісня
про Москву», «Марш ентузіастів»,
«Марш веселих хлоп’ят» та ін.
ДУНДИЧА ОЛЕКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Марганецької вулиці
до Вільхової вулиці. Виникла на
поч. 50-х рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 617-а. Суч. назва — з
1953. До Д. О. в. прилучаються
вулиці Новоросійська і Семафорна.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця-
Депо».
Дундич Олеко (справж. ім’я —
Томо; 1896 або 1897 — 1920) —
військ, діяч, за національністю
хорват. 1916 потрапив у рос. полон.
Активний учасник боротьби за
встановлення рад. влади на
Україні.
ДЯКІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Протасів Яр узвіз.
72
ЕКСКАВАТОРНА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Галагани). Про-
лягає від Перемоги проспекту до
кінця забудови. Відома з 1-ї трети-
ни 20 ст. Мала назву пров. Кубел-
ківський (від прізвища домовлас-
ника-першопоселенця). Суч. наз-
ва — з 1953. До Е. в. прилучається
пров. Чистяківський. М і ЗС «Свя-
тошин ».
ЕЛЕКТРИКІВ ВУЛИЦЯ (Мін
ський, Подільський р-ни; Рибаль-
ський Острів). Пролягає від Ри-
бальського мосту до Заводської ву-
лиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва — з
1955. До 80-х рр. пролягала до
вул. Набережно-Лугової. До Е. в.
прилучається пров. Електриків;
Рибальський міст через Київ, га-
вань сполучає Е. в. з вулицями
Набережно-Хрещатицькою, Набе-
режно-Луговою, Верхнім Валом і
Нижнім Валом. М «Контрактова
площа» (початок), «Тараса Шев-
ченка» (кінець); ЗС «Київ-Петрів-
ка», «Оболонь».
ЕЛЕКТРИКІВ ПРОВУЛОК (По
дільський р-н; Рибальський Ост-
рів). Пролягає від Електриків вули-
ці до кінця забудови. Виник разом
з однойм. вулицею у 50-і рр. М «Та-
раса Шевченка»; ЗС «Київ-Пет-
рівка ».
ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Драйзера Теодора ву-
лиці до Сабурова Олександра вули-
ці. Прокладена у 2-й пол. 80-х рр.
20 ст. по території знесеного с. Ви-
гурівщина. До Е. в. прилучається
вул. Б. Хмельницького. М «Петрів-
ка», «Чернігівська»; ЗС «Городня»,
«Київ- Петрівка ».
ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Бурмистенка вулиця.
ЕНГЕЛЬСА ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський р-н; Вигурівщина). Пролягає
від Крайньої вулиці до кінця забу-
дови. Виникла у серед. 20 ст.
М «Чернігівська»; ЗС «Городня».
Енгельс Фрідріх (1820—95) — нім.
філософ і політ, діяч, один з осново-
положників вчення марксизму-ле-
нінізму.
ЕНГЕЛЬСА ВУЛИЦЯ — див. Лю-
теранська вулиця.
ЕНЕРГЕТИКІВ ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Солом’янка, Кучмин
яр). Пролягає від Роздільної вули-
ці до лісопарку. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 475-а.
Суч. назва — з 1955. До Е. в. при-
лучається пров. Енергетиків.
М «Вокзальна».
ЕНЕРГЕТИКІВ ПРОВУЛОК (За-
лізничний р-н; Солом’янка, Куч-
мин яр). Пролягає від Кудряшова
вулиці до Роздільної вулиці. Виник
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 476-а. Суч. назва — з 1955. До
Е. п. прилучається вул. Енергети-
ків. М «Вокзальна».
ЕНТУЗІАСТІВ ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Русанівка). Пролягає
від Русанівської набережної (двічі,
утворюючи напівкільце). Виникла
у 1961 під назвою вул. Нова 1-а.
Суч. назва — з 1964. До Е. в. при-
лучаються бульвар Давидова і
З мостові переходи через Русанів-
ський канал: до проспекту Воз-
з’єднання, вулиць Плеханова і
Флоренції. М «Лівобережна»;
ЗС «Київська Русанівка».
ЕРЕНБУРГА ІЛЛІ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Паньківщина).
Пролягає від Жилянської вулиці
до Набережно-Жилянської вулиці
та р. Либідь. Виникла на межі
19—20 ст. Мала назву вул. Ново-
жилянська. Суч. назва — з 1976.
До Е. І. в. прилучаються вулиці
В. Яна і Гайдара. М «Республікан-
ський стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
Еренбург Ілля Григорович (1891 —
1967) — рос. письменник. Держ.
премія СРСР (І942, 1948). Нар. в
Києві на вул. Інститутській (буди-
73
ЄРМАКА
нок не зберігся). 1918—19 мешкав
на вул. Мерингівській (тепер Зань-
ковецької) № 10/7. Згодом неодно-
разово відвідував місто. Присвятив
Києву статті «Київ» (1942), «Перед
Києвом» (1944), згадував про ньо-
го в ряді ін. творів.
ЕРНСТА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Народного ополчення вули-
ці до Пулюя вулиці. Виникла у
80—90-і рр., мала неофіц. назву
вул. Аеровокзальна. Суч. назва —
з 1994. М «Університет», «Шуляв-
ська»; ЗС «Караваєві Дачі», «Київ-
Волинський».
Ернст Федір Людвигович (1891 —
1949) — укр. історик мистецтва і
музеєзнавець. Навчався у Київ,
ун-ті, у 1922—33 працював у Все-
укр. істор. музеї (тепер Нац. худож.
музей, міститься на вул. М. Грушев-
ського № 6). Був редактором і
одним з основних авторів фунда-
ментального путівника (провідни-
ка) «Київ» (1930).
ЕСПЛАНАДНА ВУЛИЦЯ (Старо
київський р-н). Пролягає від Басей-
ної вулиці до Саксаганського вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 19 ст. Суч.
назва — до 1869 і з 1993 (оскільки
вулиця прилягала до еспланади
Нової Печорської, або Миколаїв-
ської фортеці; еспланада — неза-
будована територія між укріплен-
ням і містом). У 1869—1938 разом
з тепер. Барбюса Анрі вулицею і до
1952 окремо мала назву вул. Про-
зорівська. У 1952—93 мала ім'я
рад. парт, і держ. діяча Куйби-
шева Валеріана Володимировича
(1888—1935). До Е. в. прилучаєть-
ся вул. Рогнідинська. М «Палац
спорту».
ЕСПЛАНАДНА ВУЛИЦЯ — див.
Богомольця Академіка вулиця,
Суворова вулиця.
ЕСПЛАНАДНИИ ПРОВУЛОК —
див. Царика Григорія вулиця.
ЕСТОНСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Бауманської вулиці до Туполє-
ва Академіка вулиці. Виникла у
кін. 40-х — на поч. 50-х рр. 20 ст.
Мала назву вул. Вовчогірська (від
місцевості і хутора Вовчі Гори).
Суч. назва — з 1971. До Е. в. прилу-
чаються: вулиці Тешебаєва —
Черняховського — Щербакова —
Гончарова — Олександрівська —
Невська — провулки Естонський
і Овочевий. М «Нивки»; ЗС «Свято-
шин», «Рубежівський».
ЕСТОНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Ра-
дянський р-н; Нивки). Пролягає
від Естонської вулиці до тупика.
Виник у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 63-я, 1953—71 — пров.
Вовчогірський. Суч. назва — з
1971. М «Нивки»; ЗС «Святошин».
ЄЛИЗАВЕГИНСЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Орлика Пилипа вулиця, Пуш-
кінська вулиця.
ЄНІСЕЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н; Саперна слобідка). Про-
лягає від Байкальської вулиці до
кінця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 776-а.
Суч. назва — з 1953. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
ЄРЕВАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; масив Першотравне-
вий). Пролягає від Космонавтів
площі до Курської вулиці. Виник-
ла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 503-я. У 1957—59 мала
назву вул. Тетіївська. Суч. наз-
ва — з 1959. До Є. в. прилучають-
ся: бульвар Чоколівський — вули-
ці Антонова — Пітерська — Іскрів-
ська і Козицького. М «Шуляв-
ська»; ЗС «Караваєві Дачі».
ЄРЕВАНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Гориста вулиця.
ЄРЕВАНСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Гористий провулок.
ЄРМАКА ВУЛИЦЯ (Мінський р-н;
Оболонь, промзона). Пролягає від
Червоних козаків проспекту до
кінця забудови. Виникла у 70-і рр.
20 ст. До того часу існували Є. в. і
Є. провулок у Залізничному р-ні
(пролягали від вул. Кудряшова до
вул. Кавказької. До 1938 мали
назви відповідно вул. Відділен-
ська і вул. Данилівська). До Є. в.
прилучається вул. Курешвська.
М «Петрівка»; ЗС «КіДв-Пет-
рівка ».
ЄСЕНІНА
74
Єрмак Тимофійович (? — 1585) —
отаман волзьких козаків, розпочав
завоювання Сибіру.
ЄСЕНІНА СЕРГІЯ ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Микільська Бор-
щагівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Мельниченка вулиці до Біля-
шівського Академіка вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. Мала назву
вул. Маяковського. Суч. назва —
з 1965. До Є. С. в. прилучається
вул. Ленінська. М «Святошин»;
ШТ 3 («Бульвар Р. Роллана»);
ЗС «Борщагівка».
Єсенін Сергій Олександрович
(1895—1925) — рос. поет. У 1919
відвідав Київ. 1959 у Києві було ви-
дано зб. перекладів поезій С. Єсені-
на укр. мовою «Черемха» (здійснив
В. Сосюра).
ЖАШКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (По
дільський р-н; Пріорка, Замкови-
ще). Пролягає від Замковецької ву-
лиці (двічі, утворюючи форму літе-
ри «Г»). Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. До Ж. в. прилучаєть-
ся вул. Брестська. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
ЖЕЛЯБОВА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає від
Нестерова Петра вулиці до Перов-
ської Софії вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. Суч. назва — з 1957.
М «Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Желябов Андрій Іванович (1851 —
81) — рос. революціонер-народник,
учасник замаху на царя Олександ-
ра II. У 1872—73 декілька разів
відвідував Київ, де підтримував
зв'язки з народницьким гуртком
«Київська комуна».
ЖЕРТВ РЕВОЛЮЦІЇ ВУЛИЦЯ —
див. Десятинна вулиця, Трьох-
святительська ВУЛИЦЯ.
ЖИВОПИСНА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Святошин). Проля-
гає від Перемоги проспекту до
Котельникова Михайла вулиці. Ви-
никла на поч. 20 ст. під назвою
Просіка 5-а, що разом із тепер.
Ж. в. включала відрізок тепер,
вул. Котельникова між Кільце-
вою дорогою і Ж. в. та частину
вул. Чорнобильської. Суч. назва —
з 1965. До Ж. в. прилучаються ву-
лиці Львівська і Верховинна. М і
ЗС «Святошин».
ЖИГУЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Багринова Гора). Проля-
гає від Лисогірської вулиці до
кінця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. як шлях без назви. Суч. наз-
ва — з 1958. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Москоьський».
ЖИЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський, Залізничний, Радян-
ський р-ни; Нова Забудова, Пань-
ківщина). Пролягає від Руставелі
Шота вулиці до Повітрофлотського
шляхопроводу. її продовженням є
Борщагівська вулиця. Під назвою
«Жилянська» відома з 30-х рр.
19 ст. (від місцевості Желань, Жи-
ляки). У 1926—93 мала ім’я Жада-
нівського Бориса Петровича
(1885—1918) — підпоручика, учас-
ника революції 1905—07 у Києві
(очолив 1905 повстання саперів, що
було придушене царськими вій-
ськами) і громад, війни на Україні
(загинув у бою. Жив на вул. Мос-
ковській № 5, де йому вст. мемор.
дошку). До 30-х рр. 20 ст. Ж. в. про-
лягала від вул. Прозорівської
(тепер Еспланадна) до пров. Скомо-
роського (побл. площі Перемоги).
У процесі спорудження Червоного
стадіону (тепер — Республікан-
ський стадіон) початок вулиці було
перенесено до стадіонного паркану,
а в 70-і рр. — до вул. Ш. Руставелі.
Протилежний кінець Ж. в. у 50—
60-і рр. було продовжено крізь
стару забудову до суч. меж. Ця
частина вулиці спочатку була вузь-
кою і звивистою, оскільки призна-
75
ЖМЕРИНСЬКА
чалася лише для трамвайної колії.
У 70-і рр. на її місці прокладено
широку автомагістраль із трасою
швидкісного трамваю.
Під час реконструкції Ж. в. зник
ряд вулиць і провулків, відомих
з 19 ст. (простягалися перпендику-
лярно Ж. в. до р. Либідь): пров.
Скомороський (назва — від струм-
ка Скоморох, що протікав поблизу;
до 20-х рр. мав назву пров. Дяків-
ський), вул. Декабристів (до
1925 — пров. Клейгельсівський, за
ім’ям київ, генерал-губернатора
М. В. Клейгельса), пров. Ринковий
(прямував до Нового ринку, що був
ліквідований разом із провулком;
первісна назва — пров. Драгоми-
ровський, за ім’ям київ, генерал-
губернатора М. І. Драгомирова,
у 20—30-і рр. — вул. Боженка,
з 30-х рр. до 1963 — вул. Когов-
еького) і вул. Комсомольська (до
20-х рр. — пров. Марийський). До
Ж. в. прилучаються: вулиці Чер-
воноармійська — Горького — Во-
лодимирська — Тарасівська — Ко-
роленківська — Еренбурга —
Паньківська — Толстого — Комін-
терну — Старовокзальна — Песте-
ля і площа. Перемоги. М * Республі-
канський стадіон» (початок), «Вок-
зальна» (кінець); ШТ 1, 3 («Площа
Перемоги»); ЗС «Протасів Яр»
(початок).
ЖИТКОВА БОРИСА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Сирець). Про-
лягає від Щусєва Академіка вули-
ці до Котовського вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1957. До Ж. Б. в.
прилучається вул. Подвойського.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
Житков Борис Степанович (1882—
1938) — рос. письменник, автор
книжок для дітей.
ЖИТНЬОТОРЗЬКА ПЛОЩА (По-
дільський р-н; Торговище, Біскуп-
щина). Розташована між Ярослав-
ською вулицею, Нижній Вал вули-
цею, Верхній Вал вулицею, Хорива
вулицею і Ярославським провул-
ком. Відома як торговельна площа
з найдавніших часів і згадується
в літописах під назвою Торговище
або Торговище Подільське. За часів
Київської Русі територія торгови-
ща була значно більшою, за деяки-
ми даними до нього входила також
тепер. Контрактова площа. Існую-
ча назва (за середньовіччя Житній
Торг) — від торгівлі збіжжям,
що було тут основним товаром.
М «Контрактова площа».
ЖИТОМИРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Артема вулиця. Велика Жито-
мирська вулиця, Кочерги Івана
вулиця, Мала Житомирська вули-
ця, Мельникова вулиця.
ЖМАЧЕНКА ГЕНЕРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Дніпровський р-н; масив
Комсомольський). Пролягає від
Малишка Андрія вулиці до Навої
Алішера проспекту. Виникла у
60-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1969. До Ж. Г. в.
прилучається бульвар Дарниць-
кий. М «Дарниця»; ЗС «Київ-Дніп-
ровський».
Жмаченко Пилип Федосійович
(1895—1966) — рад. військ, діяч,
генерал-полковник, Герой Рад.
Союзу (з 1943). У 1943—45 коман-
дував 40-ю армією, що брала
участь у визволенні Києва від нім.
окупантів у 1943. З 1955 працював
у Києві. Вст. дві мемор. дошки: на
Десятинній вул. № 13, де мешкав
Жмаченко, і на просп. Перемоги
№ 52/2, де працював. Похований
на Байковому кл.
ЖМЕРИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; МикільСька Борща-
гівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Святошинської вулиці до Кіль-
цевої дороги. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1958. До Ж. в. прилуча-
ються: вулиці Героїв космосу —
Кіпріанова — Чаадаєва — Бетхо-
вена — Біляпгівського — Тухачев-
ського — бульвар Р. Роллана —
вулиці Москворепька — Кіров-
ська — О. Блока — Примакова —
Калінінська — Міжнародна і
Зодчих. М «Святошин»; ШТ 1, З
(«Г. Юри»), 3 («Бульвар Р. Рол-
ла на », «Кільцева дорога »); ЗС
«Борщагівка».
ЖОВТНЕВА
76
ЖОВТНЕВА ВУЛИЦЯ (Ленінград
ський р-н; Біличі). Пролягає від
Палладіна Академіка проспекту до
Булаховського Академіка вулиці.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. Мала
назву вул. Жовтневої революції.
З 1955 існує під паралельними
назвами: вул. Дрогобицька і
вул. Жовтнева. До Ж. в. прилуча-
ються: вул. Купріна — пров. Чор-
нобильський — вул. Бучанська —
провулок Жовтневий і вул. Мальо-
внича. М «Святошин»; ЗС «Новобі-
личі».
ЖОВТНЕВА ВУЛИЦЯ (Ленінград
ський р-н; Катеринівка). Пролягає
від початку забудови (до серед.
80-х рр. 20 ст. — вул. Михайла
Максимовича) до Чалого Михайла
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
До Ж. в. прилучається вул. К. Гера-
сименка. М і ЗС «Святошин».
ЖОВТНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Ленін
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Жовтневої вулиці до кінця за-
будови. Виник у 1-й пол. 20 ст.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
ЖОЛУ ДЄВА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Південна Борщагівка).
Пролягає від Корольова Академіка
проспекту до Симиренка вулиці.
Виникла на поч. 80-х рр. під пара-
лельними назвами: вул. Нова і
вул. Часова. Суч. назва — з 1981.
М «Святошин»; ШТ 1 («Жолуде-
ва»); ЗС «Борщагівка».
Жолудєв Віктор Григорович
(1905—44) — рад. військ, діяч,
генерал-майор, Герой Рад. Союзу
(1944, поем.), командуючий 6-ю по-
вітряно-десантною бригадою, що
брала участь в обороні Києва під
час ВВВ у 1941.
ЖУКОВА МАРШАЛА ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; масив Лісовий).
Пролягає від Кіото вулиці до Вол-
кова Космонавта вулиці. Виникла
у серед. 60-х рр. 20 ст., мала назву
вул. Поліграфічна (від розташова-
ного на її початку НДІ поліграфіч-
ної промисловості). Суч. назва —
з 1974. До Ж. М. в. прилучаються:
вулиці Матеюка — Шолом-Алейхе-
ма — Курчатова і проспект Лісо-
вий. М «Лісова».
Жуков Георгій Костянтинович
(1897 —1974) — рад. військ, діяч,
Маршал Рад. Союзу (з 1943), чоти-
ри рази Герой Рад. Союзу (1939,
1944, 1945, 1956). У 1940 — коман-
дуючий військами Київ. Особливо-
го військ, округу, у 1943 координу-
вав військ, дії по визволенню міста
від нім. окупантів, вступив до ньо-
го 6 листопада 1943. Відвідав Київ
у 1944. У місті вст. мемор. дошку
полководцеві на фасаді будинку
кол. штабу КВО (тепер Мін-во оборо-
ни України). Мешкав на вул. Кіро-
ва (тепер. М. Грушевського) № 32.
ЖУКОВСЬКОГО ВАСИЛЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Голосіїв).
Пролягає від Васильківської вули-
ці до кінця забудови (побл. вул.
Краматорської). Виникла у серед.
20 ст. Уточнена суч. назва (як вул.
Василя Жуковського) — з 1977. До
Ж. В. в. прилучаються вулиці —
Козацька і Гвардійська. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
Жуковський Василь Андрійович
(1783—1852) — рос. поет, один з
основоположників рос. літ. роман-
тизму. Автор балад «Світлана»,
«Вадим», «Еолова арфа», «Іванів
вечір», «Кассандра», «Людмила».
Переклав рос. мовою «Одіссею»
Гомера, драму «Орлеанська діва»
Ф. Шиллера. Брав участь у викупі
з кріпацтва Т. Г. Шевченка, який
присвятив Ж. поему «Катерина».
Відвідав Київ у 1837, супроводжу-
ючи в подорожі майбутнього імпе-
ратора Олександра II.
ЖУКОВСЬКОГО ВАСИЛЯ ПРО-
ВУЛОК (Московський р-н; Голо-
сіїв). Пролягає від Сорокаріччя
Жовтня проспекту до Васильків-
ської вулиці. Відомий з 10-х рр.
20 ст. під назвою пров. Жуков-
ський (на картосхемі Києва за
1935 — пров. Жуківський). Уточне-
на суч. назва — з 1977. До Ж. В. п.
прилучається вул. Ломоносова.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
41
ЗАВОДСЬКА
ЗАБІЛИ ВІКТОРА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від початку забудови до Голосіїв-
ської вулиці. Виникла у 19 ст. і ра-
зом з вул. Шкільною складала
вул. Училищну. З серед. 20 ст. мала
назву вул. Новошкільна. Суч. наз-
ва — з 1977. До 1978 починалася
від Сорокаріччя Жовтня проспек-
ту. Скорочена у зв’язку із знесен-
ням старої забудови. До 80-х рр.
20 ст. вул. В. Забіли існувала на
Воскресенській слобідці (ліквідова-
на у зв’язку із знесенням її старої
забудови). До 3. В. в. прилучається
вул. Шкільна. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Забіла Віктор Іванович (1808—
69) — укр. поет. Автор віршів, по-
кладених на музику М. І. Глінкою:
«Гуде вітер вельми в полі» і «Не
щебечи, соловейку». Неодноразово
бував у Києві, в т. ч. у 1861, коли
супроводжував труну з тілом
Т. Г. Шевченка з Борзни до Києва
і далі до Канева.
ЗАБОЛОТНОГО АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський, Харків-
ський р-ни; Теремки, Феофанія,
Пирогів, Чапаєвка). Є частиною
Великої Окружної дороги. Проля-
гає від Одеської площі до Столич-
ного шосе. Виникла у серед. 20 ст.
як незабудований Хотівський (Хо-
тіївський) шлях у межах тепер.
Теремків і Феофанії. З 1944 мала
назву вул. Нова 349-а. У 1961—
66 — вул. Агротехніків. Суч. наз-
ва — з 1966. У 1977 до 3. А. в. при-
єднано частину Великої Окружної
дороги (у бік Пирогова і Чапаєвки),
після чого вона і набула тепер,
довжини. До 3. А. в. прилучають-
ся: вулиці Глушкова — Сірка —
Степового — Метрологічна — Кві-
туча — Комунальна — Червоно-
прапорна — Бродівська — заліз-
ниця (міст) — шосе на Дніпро-
петровськ (шляхопровід) і вул. Ла-
зурна. М «Либідська» (початок),
«Видубичі» (кінець); ЗС «Київ-Мос-
ковський» (початок), «Імені
П. Кривоноса» (кінець).
Заболотний Данило Кирилович
(1866—1929) — укр. мікробіолог
і епідеміолог, акад. АН УРСР
(з 1922, її президент 1928—29).
Закін. 1894 Київ, ун-т, 1895—97 —
працював лікарем у військ, госпі-
талі, з 1929 — директор Київ, сан.-
бактеріолог. ін-ту (з того ж року
його імені; 1939 перетворений на
Ін-т мікробіології та вірусології
АН УРСР, на його території у 1981
відкрито пам’ятний знак вченому,
розташований на 3. А. в. № 26).
Вст. мемор. дошки Заболотному на
будинку Президії НАН України
(Володимирська № 54) і на буд.
№ 28 на вул. В. Житомирській, де
1928—29 він мешкав.
ЗАВАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; с. Осокорки). Пролягає
від Зарічної вулиці до шляхопро-
воду над Бажана Миколи проспек-
том (з’єднує 3. в. з Дніпровською
набережною). Вперше згадується
під суч. назвою у 1933, ймовірно,
як така, що знаходиться за штуч-
ним захисним (від весняної повені)
валом. До серед. 80-х рр. в Осокор-
ках існувала також вул. Навальна,
ліквідована у зв’язку із прокладен-
ням нової автомагістралі (проспект
Бажана). М «Славутич»; ЗС «Бота-
нічна».
ЗАВАЛЬНА ВУЛИЦЯ — див. Чап-
лигіна провулок.
ЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінський,
Подільський р-ни; промзона). Про-
лягає від Фрунзе вулиці до Елек-
триків вулиці. Виникла у 2-й пол.
19 ст. у новій пром. зоні міста
(звідки й походить її назва). Пара-
лельно із суч. назвою на деяких
картосхемах зазначена як пров. Лу-
говий (1911) і пров. Заводський
(1935). До 3. в. прилучається
вул. Новокостянтинівська. М «Та-
ЗАВОДСЬКА
78
раса Шевченка»; ЗС «Київ-Пет-
рівка ».
ЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Боженка вулиця, Ковальський про-
вулок, Устинівський провулок,
Чайковського вулиця.
ЗАГОРОДНА ВУЛИЦЯ — див.
Любченка Панаса вулиця.
ЗАГОРОДНИИ ПРОВУЛОК —
див. Заміський провулок.
ЗАДОРОЖНИИ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від початку забудови до Васильків-
ської вулиці. Відомий з 1935. До
серед. 70-х рр. 20 ст. паралельно
3. п. пролягала також вулиця За-
дорожна. Згодом розташовані на
ній споруди було перенумеровано
по сусідніх вул. М. Стельмаха ІЗ. п.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ЗАКАРПАТСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н; Мишоловка). Проля-
гає від Квітки-Основ’яненка вулиці
до Ягідної вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Голосіївська.
Суч. назва — з 1955. До 3. в. прилу-
чаються: вулиці С. Юлаєва — Хор-
тицька і О. Петрусенко. М «Либід-
ська»; ЗС «Проспект Науки».
ЗАКРЕВСЬКОГО МИКОЛИ ВУ-
ЛИЦЯ (Ватутінський р-н; Вигурів-
щина). Пролягає від Маяковського
Володимира проспекту до Мило-
славської вулиці. Виникла на
поч. 80-х рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1983. До
3. М. в. прилучаються: вулиці
Драйзера — Сабурова — бульвар
Висоцького — вулиці Викова —
Данькевича і Цвєтаєвої.М «Петрів-
ка», «Чернігівська»; ЗС «Городня»,
« Київ-Петрівка ».
Закревський Микола Васильович
(1805—71) — укр. історик, етно-
граф, художник, мовознавець і
письменник. Нар. у Києві на
вул. Фролівській № 5/43. Навчався
1820—29 у 1-й київ, гімназії, що
містилася тоді в Кловському пала-
ці. Створив фундаментальні праці
«Нарис історії міста Києва» (1836),
«Літопис і опис міста Києва» (1858
і 1868). У 1845 передав до петерб.
Публічної бібліотеки його доповне-
ний варіант, що включав кольорові
малюнки (переважно власноручні)
пам’яток Києва (зберігаються і до-
тепер), плани Києва, Києво-Печер.
лаври, її печер тощо.
ЗАЛЕЖНА ВУЛИЦЯ —див. За-
лужна вулиця.
ЗАЛЕЖНИЙ ПРОВУЛОК — див.
Залужний провулок.
ЗАЛИВНА ВУЛИЦЯ — див. За-
мивна вулиця.
ЗАЛІЗНИЧНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Маміна-Сибіряка вулиці до
Польової вулиці. Виникла наприк.
20-х рр. 20 ст. Суч. назва — у
1931—50 і з 1961, від залізниці,
вздовж якої проходить більша час-
тина вулиці. У 1950—61 мала наз-
ву бульвар Залізничний (поперед-
ню назву повернуто через відсут-
ність на 3. в. бульварних насад-
жень). М «Шулявська»; ШТ 1, З
(«Польова»); ЗС «Караваєві Дачі».
ЗАЛІЗНИЧНЕ ШОСЕ (Москов-
ський, Печорський р-ни; Звіринець,
Чорна Гора). Пролягає від Кіквідзе
вулиці до Дзержинського площі.
Вперше згадується у списку вулиць
місцевості Звіринець у 1911. Суч.
забудова і планування — 40—
80-х рр. Проїзну частину введено
до експлуатації у 1959. До 3. ш.
прилучаються: проїзд Військо-
вий — вулиці Товарна і Чорногір-
ська. М «Дружби народів» (поча-
ток), «Либідська» (кінець);
ЗС «Київ-Московський».
ЗАЛІЗНЯКА МАКСИМА ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський р-н; Академ-
містечко). Пролягає від Бернад-
ського Академіка бульвару до
Службової вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. як проїзд без назви.
Суч. назва — з 1957. М «Свято-
шин»; ЗС «Академмістечко».
Залізняк Максим (? — ?) — один
з керівників антифеодального
повстання — Коліївщини (1768) на
Правобережній Україні. Образ
3. М. увічнено в поемі «Гайдамаки»
Г ї ї І
ЗАЛІСНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Героїв Севастополя вулиці до
79
ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ
Суздальської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 71-а. Суч. назва — з 1944. До
3. в. прилучається вул. Попельнян-
ська. М «Шулявська»; ШТ 1, З
(«Героїв Севастополя»); ЗС «Київ-
Волинський».
ЗАЛКИ МАТЕ ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Оболонь). Пролягає від
Гавро Лайоша вулиці до Героїв
Сталінграда проспекту. Запроекто-
вана під назвою вул. Стадіонна.
Суч. назва — з 1970. Забудову роз-
почато у 1972. М «Оболонь»;
ЗС «Київ-Петрівка».
Залка Мате (1896—1937) — угор.
письменник і політ, діяч-інтер-
націоналіст. Потрапив у рос. полон
під час 1-ї світ, війни. Учасник
громад, війни в Росії на боці Рад.
влади. 1919 брав участь у боях за
Київ проти денікінців, не раз зго-
дом приїздив до міста, коли меш-
кав на Полтавщині. Загинув в
Іспанії.
ЗАЛОМОВА ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Божків Яр
вулиці до Нечуя-Левицького вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. Мала
назву вул. Ольгинська 2-а. Суч. наз-
ва — з 1957. До 3. П. в. прилуча-
ються вулиці Над’ярна — Шпильо-
ва і Траншейна. М «Вокзальна»;
ЗС «Протасів Яр».
Заломов Петро Андрійович
(1877—1955) — слюсар Сормов-
ського заводу в Нижньому Новго-
роді. Прототип головного героя
роману «Мати» М. Горького.
ЗАЛУЖНА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Бродівської вулиці до За-
лужного провулку. Виникла у
серед. 20 ст. Суч. назва — з 1957.
У ряді документів названа вул. За-
лежною. До 3. в. прилучається
вул. Любомирська. М «Видубичі»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
ЗАЛУЖНИИ ПРОВУЛОК (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Бродівської вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. У ряді доку-
ментів названий пров. Залежним.
До 3. п. прилучається вул. Залуж-
на. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ЗАМИВНА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Підбірної вулиці до Дібров-
ної вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. У деяких
джерелах зазначена під назвою
вул. Заливна. М «Видубичі»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
ЗАМІСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Дар
ницький р-н; Червоний хутір). Про-
лягає від Харківського шосе до
Ташкентської вулиці. Виник у
серед. 20 ст. Суч. назва — з 1953.
У ряді джерел — пров. Загородній.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
ЗАМКОВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Пріорка, Замкови-
ще). Пролягає від Мостицької вули-
ці до Полкового провулку. Її почат-
кова частина (до пров. Білицького)
прокладена у 1-й чв. 20 ст. (вперше
згадана у 1920), решта — у 40-і рр.
20 ст. Назву дістала від урочища
Замковище, крізь яке вона прохо-
дить. До 3. в. прилучаються:
вул. Жашківська (двічі) — про-
вулки Замковецький — Таврій-
ський — Білицький — Старицько-
го — Парковий — вулиці Переяс-
лавська — Вітчизняна — Глухів-
ська і Красноводська. М «Оболонь»
(початок), «Нивки» (кінець);
ЗС «Вишгородська».
ЗАМКОВЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка, Зам-
ковище). Пролягає від Білицької
вулиці до Замковецької вулиці.
Вперше згаданий під такою ж наз-
вою у 1916. До 3. п. прилучається
вул. Полкова. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Маркса Карла вулиці до Лютеран-
ської вулиці. Виникла у 90-і рр.
19 ст. і до 1933 мала назву вул. Ме-
рингівська — від садиби професора
медицини Київ, ун-ту Федора Федо-
ровича Меринга (1822—87, похова-
ний на кладовищі Аскольдова мо-
гила), по території якої прокладе-
но 3. в. У 1933—44 носила ім'я
ЗАПАДИНСЬКА
80
класика таджицької літератури
10—11 ст. Фірдоусі. Суч. назва —
з 1944. До 3. в. прилучається
вул. Станіславського. М «Хреща-
тик», «Майдан Незалежності».
Заньковецька Марія Костянтинів-
на (справж. прізв. — Адасовська;
1854г—1934) — укр. актриса, кори-
фей укр. театру, н. а. Республіки
(з 1922). У Києві гастролювала
з 1882. У 1907 брала участь у ство-
ренні Театру М. Садовського (при-
міщення сучас. т-ру оперети).
У 1908 тут було відзначено 25-у
річницю її творчої діяльності.
У 1915—34 постійно працювала в
Києві. Мешкала на вулиці Червоно-
армійській № 121. У 1960 тут було
відкрито її мемор. квартиру-музей.
Померла у Києві, похована на Бай-
ковому кл. У 1974 в Першотравне-
вому парку (тепер Міський сад) вст.
паркову скульптуру актриси.
ЗАПАДИНСЬКА ВУЛИЦЯ (По
дільський р-н; Пріорка). Пролягає
від Вишгородської вулиці до Чер-
вонопільської вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. Назва походить від
урочища Западинка (Западинці)
і Западинського струмка, що про-
тікає в ньому (на поч. 80-х рр.
20 ст. взятий у колектор у зв’язку
із будівництвом житл. масиву Мос-
тицький). Паралельна назва до
серед. 20 ст. — вул. Лисогірська.
Поряд існував ряд ін. вулиць під
назвою «3. в.», що у серед. 20 ст.
були перейменовані і згодом зник-
ли у зв’язку із переплануванням
місцевості. М «Оболонь»; ЗС «Виш-
городська».
ЗАПОВІТНА ВУЛИЦЯ (Залізнич
ний р-н; Совки). Пролягає від по-
чатку забудови до Каменярів вули-
ці. Виникла у серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 158-а. Суч. назва —
з 1944. До 3. в. прилучаються вули-
ці Сумська і Яблунева. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
ЗАПОВІТНИЙ ПРОВУЛОК (Заліз
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Крутогірної вулиці до кінця забу-
дови. Виник в 1-й пол. 20 ст. і мав
назву пров. Ленінський. Суч. наз-
ва — з 1962. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЗАПОРОЖЦЯ ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; масив Воскре-
сенський). Пролягає від Старосіль-
ської вулиці до Курнатовського ву-
лиці. Виникла у 1961 внаслідок
об’єднання вул. Сухопутної і части-
ни вул. Ошитківської (обидві ви-
никли у серед. 20 ст.). У 1961—63
мала назву вул. Вернадського. Суч.
назва — з 1963. До 3. П. в. прилу-
чається бульвар Перова. М «Ліво-
бережна» (початок), «Чернігів-
ська» (кінець); ЗС «Городня».
Запорожець Петро Кузьмович
(1873—1905) — професіон. рево-
люціонер-марксист. 1886 — 91
навч. у Київ, реальному уч-щі
(вул. В. Житомирська № 2, вст.
мемор. дошку). У 1895 приїздив
у Київ із парт, завданням, у 1897
перебував на лікуванні у Кирилів-
ській психіатричній лікарні, куди
потрапив внаслідок ув’язнення.
ЗАРЕМБИ ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Воскресенка). Проляга-
ла від Сєрова вулиці до Райдужної
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.»
мала назву вул. Овідіопільська.
Назва «3. в.» — з 1963. Ліквідова-
на наприк. 70-х рр. у зв’язку із зне-
сенням старої забудови.
Заремба Владислав Іванович
(1833—1902) — укр. композитор і
педагог. Автор романсів і пісень
(в т. ч. «Якби мені, мамо, намисто»,
«Утоптала стежечку» на вірші
Т. Г. Шевченка), аранжувань ши-
роковідомих пісень, що стали на-
родними («Дивлюсь я на небо»,
«Де ти бродиш, моя доле») тощо.
З 1862 викладав гру на фортепіано
в жін. пансіонах Києва. Помер у
Києві, похований на Байковому кл.
ЗАРІЧНА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; с. Осокорки). Пролягає
від Трускавецької вулиці та Іжев-
ської вулиці до Малоземельної ву-
лиці. Відома з 1-ї третини 20 ст. під
назвою вул. Маріїнська. Суч. наз-
ва — з 1933 (повторно затверджена
у 1955). У серед. 80-х рр. 3. в. було
дещо переплановано під час про-
кладання нової автомагістралі
81
ЗВІРИНЕЦЬКА
(проспекту Бажана). До 3. в. при-
лучаються: пров. Осокорський —
вул. Осокорська (двічі) — про-
спект М. Бажана і вул. Заваль-
на. М «Славутич»; ЗС «Бота-
нічна».
ЗАСАРАИНА ВУЛИЦЯ — див.
Ластовського вулиця, Лесі Україн-
ки бульвар.
ЗАСЛОНОВА КОСТЯНТИНА ВУ-
ЛИЦЯ (Дарницький р-н; Нова Дар-
ниця). Пролягає від Сімферополь-
ської вулиці до Бориспільської ву-
лиці. Виникла у 1-й третині 20 ст.,
мала назву вул. Котовського. Суч.
назва — з 1955. До 3. К. в. прилу-
чаються: вулиці Ілліча — Ялтин-
ська — Севастопольська і Санатор-
на. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
Заслонов Костянтин Сергійович
(1910—42) — один з керівників
партизан, руху в Білорусії під час
ВВВ. Герой Рад. Союзу (1943, пос-
мертно).
ЗАТЄВАХІНА ПОЛКОВНИКА
ВУЛИЦЯ (Московський р-н; Голо-
сив). Пролягає від Родимцева
Генерала вулиці до Голосіївських
озер. Виникла на під’їзній дорозі
до дослідних станцій Укр. аграрно-
го університету (до 1992 — Сіль-
госп. академія). Суч. назва — з
1971. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Затєвахін Іван Іванович (1901 —
57) — командир бригади повітря-
но-десантного корпусу Рад. армії,
що брала участь в обороні Києва
під час ВВВ у р-ні Голосіївського
лісу.
ЗАТИШНА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нові Лозняки). Пролягає
від Тепловозної вулиці (двічі,
утворюючи напівкільце). Виникла
у 1-й пол. 20 ст., мала назву
вул. Червона. Суч. назва — з 1955.
До 90-х рр. до 3. в. прилягав
пров. Затишний (ліквідований
внаслідок знесення старої забудо-
ви). М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ЗАХАРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь
Ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Теліги Олени вулиці до Достоєв-
ського вулиці. Виникла у 2-й пол.
19 ст. під суч. назвою. До 3. в. при-
лучаються:	вул. Петропавлів-
ська — пров. Артезіанський —
вул. Рилєєва і пров. Тагільський.
М «Петрівка»; ЗС «Зеніт».
ЗАХІДНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Тупикова Генерала вулиці до
Борщагівської вулиці. Утверджена
під суч. назвою у 1944 внаслідок
поділу Гарматного шляху (див.
Гарматна вулиця). М «Шуляв-
ська»; ШТ 1, 3 («Гарматна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
ЗАХІДНИЙ ПРОВУЛОК (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Тупикова Генерала вулиці до
кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. У 1944 назву «3. п.» одер-
жав також Пров. № 2 (простягався
від вул. Борщагівської паралель-
но вул. Західній; тепер не існує).
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Гармат-
на»); ЗС «Караваєві Дачі».
ЗВЕНИГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин,
Академмістечко). Пролягає від Віт-
рука Генерала вулиці до Службо-
вої вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 859-а. Суч.
назва — з 1953. До 3. в. прилуча-
ється вул. Пантелькіна. М «Свято-
шин»; ЗС «Академмістечко».
ЗВІРИНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Звіринець, Верхня Те-
личка). Пролягає від Тимірязєв-
ської вулиці (двічі, утворюючи
напівкільце). Виникла у 1-й пол.
20 ст. під назвою вул. Нова 246-а.
У 1944—55 — вул. Новозвіринець-
ка. Суч. назва — з 1955, від урочи-
ща Звіринець. До 3. в. прилучають-
ся: вулиці Ржищівська — Сєдов-
ців — Лубенська — провулок
Вільшанський — вул. Л. Чайкі-
ної — Добролюбова — пров. Добро-
любова — вул. Вільшанська —
провулки Сніжнянський — Ново-
селицький — вул. Правобереж-
на — провулки Ясеневий — Кле-
новий — вулиці Соловцова (дві-
чі) — Сорочинська (двічі) і пров.
Звіринецький. М «Дружби наро-
ЗВІРИНЕЦЬКА
82
дів» (початок), «Видубичі» (кі-
нець); ЗС «Ботанічна».
ЗВІРИНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Тверська вулиця.
ЗВІРИНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Верхня Теличка).
Пролягає від Звіринецької вулиці
до Тимірязєвської вулиць Виник у
1-й пол. 20 ст. під назвою пров. Но-
вий № 1. Суч. назва — з 1944.
М «Видубичі»; ЗС «Ботанічна».
ЗГУРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від
Федьковича вулиці до кінця забу-
дови. Виникла у серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1958. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЗДОЛБУНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар
ківський, Дарницький р-ни; Старі
Позняки). Пролягає від Причаль-
ної вулиці до Харківського шосе.
Виникла у серед. 20 ст. Мала назву
вул. Позняківська (від місцевості,
через яку вона проходить). Суч.
назва — з 1958. До 3. в. прилуча-
ються: вулиці Сортувальна — Іва-
на Бойка — Тепловозна — провул-
ки Любарський — Краснолуць-
кий — вулиці Любарська — Драго-
манова і Ревуцького. М «Осокор-
ки» — «Харківська»; ЗС «Лівий
берег».
ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Героїв Севастополя вулиці до
Суздальської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 69-а. Суч. назва з 1944. До 3. в.
прилучається вул. Попельнянська.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Героїв
Севастополя»); ЗС «Київ-Волин
ський».
ЗЕЛЕНОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ (За
лізничний р-н; Чоколівка). Проля-
гає від Севастопольської площі до
кінця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. До 3. в. прилуча-
ється вул. Народного ополчення.
М «Університет», «Шулявська»;
ЗС «Караваєві Дачі».
ЗЕЛІНСЬКОГО АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Покровська вулиця.
ЗЕЛІНСЬКОГО АКАДЕМІКА
ПРОВУЛОК (Подільський р-н).
Пролягає від Покровської вулиці
до кінця забудови (під горою, на
якій розташована Андріївська
церква). Один з найдавніших про-
вулків Києва. Згадується як
пров. Гнилий у 1777. У 1869—
1955 — пров. Покровський (від
однойм. церкви, побл. якої проля-
гає). Суч. назва — з 1955. До
3. А. п. прилучається вул. Боричів
Тік. М «Контрактова площа»;
фунікулер; річковий вокзал.
Зелінський Микола Дмитрович
(1861—1953) — рос. вчений-хімік,
акад. АН СРСР (з 1929), Герой Соц.
Праці (з 1945).
ЗЕМЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Мічуріна вулиці до Пирятинської
вулиці (двічі). Виникла на шляху
від Свято-Троїцької церкви (міс-
тилася на тепер, вул. Бастіонній)
до Видубицького монастиря; згада-
на у 1911 під двома назвами —
суч. (походить від земляних валів
Звіринецького укріплення Нової
Печорської фортеці) і Свято-Троїць-
ка-Видубицька. У 1916 згадана
також як Видубицький шлях.
З серед. 20 ст. існує тільки під суч.
назвою. На Звіринці у 19 — на поч.
20 ст. існувало декілька вулиць
під назвою «З», (зникли під час по-
жежі 1918 або перейменовані).
М «Дружби народів»; ЗС «Бота-
нічна».
ЗЕМЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Пирятинська вулиця.
ЗЕМЛЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н; Звіринець). Проля-
гає від Мічуріна вулиці до тупика.
Виник у 1-й пол. 20 ст. як частина
вул. Землянської. Виокремлений
під суч. назвою у 1940. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
ЗЕМЛЯЧКИ ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Лебедєва-Кумача вулиці до
Польової вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст., мала назву вул. Велико-
залізнична. Суч. назва — з 1963.
До 3. в. прилучаються вулиці Ком-
байнерів і Караваєва. М «Шуляв-
ська»; ШТ 1, 3 («Індустріальна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
83
ЗОЛОТОНІСЬКА
Землячка (справж. — Залкінд Ро-
залія Самійлівна; 1876—1947) —
рад. парт, і держ. діяч. Нар. у Киє-
ві, у 1893—1901 брала участь у
револ. русі в місті, з 1898 — член
Київ, комітету РСДРП.
ЗЕНІТНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Семенівської ву-
лиці до Клінічної вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 465-а. Суч. назва — з 1944.
М «Вокзальна»; ЗС «Протасів Яр».
ЗИМОВА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Білицької вулиці до Полкової
вулиці. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 327-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До 3. в. прилучаєть-
ся вул. Паркова. М «Нивки»;
ЗС «Вишгородська».
ЗЛАТОШЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Клименка
Івана вулиці до Червонозоряного
проспекту. Виникла на поч. 20 ст.,
до 1944 мала назву вул. Скобелєв-
ська, за ім’ям рос. генерала Скобе-
лєва Михайла Дмитровича (1843—
82; відзначився під час штурму
Шипки). У 1944—52 — вул. Пус-
тельна. Суч. назва — з 1954.
М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ЗЛАТОУСТІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Володарського вулиця.
ЗНАМ’ЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Жов-
тневий р-н; Караваєві Дачі). Про-
лягає від Героїв Севастополя вули-
ці до Суздальської вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 215-а. Суч. назва — з 1944. До
3. в. прилучається вул. Попельнян-
ська. М «Шулявська»; ШТ 1, З
(«Героїв Севастополя»); ЗС «Київ-
Волинський».
ЗОВНІШНЯ ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; Старі Лозняки). Проля-
гає від Тальнівської вулиці до
Дніпрової вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. У 1933—55 — вул. Ра-
дянська, 1955—64 — вул. Олек-
сандра Бойченка. Суч. назва — з
1964, оскільки 3. в. пролягає по
краю («іззовні») забудови, відо-
кремлюючи її від водоймища і
чагарникового масиву. М «Осокор-
ки»; ЗС «Лівий берег».
ЗОВНІШНЯ ВУЛИЦЯ — див.
Степового Якова вулиця.
ЗОДЧИХ ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Микільська Борщагів-
ка). Пролягає від Кольцова бульва-
ру і Симиренка вулиці до Жмерин-
ської вулиці. Запроектована у
60-і рр. 20 ст. як ланцюг вулиць
Нових — 1-ї, 21-ї, 22-і, 24-ї і 26-ї.
Об’єднані в єдину вулицю під суч.
назвою у 1967. ДоЗ. в. прилучають-
ся: Кільцева дорога — вул. Литви-
ненко-Вольгемут — проспект П’ят-
десятиріччя Жовтня і вул. Тулузи.
М «Святошин»; ШТ 3 («Кільцева
дорога»); ЗС «Борщагівка».
ЗОЛОТА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Микільська слобідка).
Пролягає від Сагайдака Степана
вулиці до Каховської вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 260-а. Суч. назва — з
1959. У 18 — на поч. 19 ст. наз-
ву «3. в.» мали тепер, вул. Золото-
ворітська і частина вул. Володи-
мирської. М «Лівобережна»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
ЗОЛОТОВОРІТСЬКА ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Ярославів Вал вулиці до Рейтар-
ської вулиці. Одна з давніх київ,
вулиць, відома з 11 ст., від часу по-
будови Золотих воріт — головної
в’їзної брами стародавнього Киє-
ва — як дорога від них до Софійсь-
кого монастиря. У кін. 18 до 30-х рр.
19 ст. разом з частиною суч.
вул. Володимирської (від Софій-
ської площі до вул. Рейтарської) та
вул. Рейтарської входила до скла-
ду вул. Золотої. М «Золоті ворота».
ЗОЛОТОВОРІТСЬКИИ ПРОЇЗД
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Володимирської вулиці до Лисенка
вулиці. Виник у ЗО—50-і рр. 19 ст.
під такою ж назвою, від Золотих
воріт, поряд з якими проходить.
М «Золоті ворота».
ЗОЛОТОНІСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Багринова Гора).
Пролягає від Хутірського провул-
ку до Весняної вулиці. Виникла
ЗОЛОТОХРЕЩАТИЦЬКА
84
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 43-а. Суч. назва — з 1944. До
3. в. прилучаються: вулиці Корчу-
ватська — Хутірська і Армійська.
М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки».
ЗОЛОТОХРЕЩАТИЦЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Прорізна вулиця.
ЗОЛОЧІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський, Шевченківський р-ни;
с-ще Шевченка). Пролягає від
Сошенка вулиці до Межового про-
вулку. Перші квартали 3. в. виник-
ли у 1-й пол. 20 ст., мала тоді ім’я
класика укр. літератури Котлярев-
ського Івана Петровича (1769—
1838). Решта вулиці виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 720-а. Суч. назва — з 1955. До
3. в. прилучаються: вул. Сухум-
ська — пров. Моринецький — ву-
лиці Кобзарська — Красицько-
го — Орська — пров. Золочів-
ський — вулиці Кареловська —
Канівська — Бестужева — Осипов-
ського — Чигиринська та їжаке-
вича. М «Мінська»; ЗС «Вишго-
родська».
ЗОЛОЧІВСЬКИИ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; с-ще Шевченка).
Пролягає від Золочівської вулиці
до Кареловської вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1955. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ЗООЛОГІЧНА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає від
Перемоги проспекту до Дегтярів-
ської вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Безіменна.
Суч. назва — з 1949, від розташо-
ваного вздовж 3. в. Зоологічного
парку (міститься тут з 1913).
М «Політехнічний інститут».
ЗООТЕХНІКІВ ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Нові Позняки). Проля-
гає від Тальнівської вулиці до
Дніпровського провулку. Виникла
у 1-й пол. 20 ст., мала назву
вул. Шкільна. Суч. назва — з 1955.
До 3. в. прилучається вул. Револю-
ції. М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
ЗОРГЕ РІХАРДА ВУЛИЦЯ (Ле
нінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ще Перемога). Про-
лягає від Строкача Тимофія вулиці
до Верховинця Василя вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
Провулок № 4. Суч. назва — з
1968. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Сім’ї Сосніних»); ЗС «Борщагів-
ка».
Зорге Ріхард (1895—1944) — рад.
розвідник, Герой Рад. Союзу (1964,
посмертно).
ЗОРЯНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе По-
ле). Пролягає від Таврійської вули-
ці до Гомельської вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 108-а. Суч. назва — з 1944. До
3. в. прилучається пров. Бурденка.
М «Нивки»; «Оболонь»; ЗС «Виш-
городська».
ЗОРЯНИИ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе По-
ле). Пролягає від початку забудови
до Гомельської вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 109-а. Суч. назва — з 1944 (пов-
торно присвоєна у 1953). До 3. п.
прилучається вул. Таврійська.
М «Нивки», «Оболонь»; ЗС «Виш-
городська».
ЗРОШУВАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від залізниці до кінця забу-
дови. Виникла у серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1958. До 3. в. прилуча-
ються: вулиці Вереснева — Ре-
монтна (двічі) і Горбунова. М «Чер-
нігівська», «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця-Депо», «ДВРЗ».
ІВАНОВА АНДРІЯ ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н). Пролягає від
Слави площі до Московської вули-
ці. Одна з давніх вулиць Печер-
85
ІЛЛІНСЬКА
ська. У 18 ст.— вулиця Шпетер-
ська. З 1803 відома як Бутишев
провулок (за прізвищем домовлас-
ника Бутишева). Паралельна наз-
ва — пров. Шестовський. Суч. наз-
ва з 1940. До І. А. в. прилучаються:
вулиці Січневого повстання — Су-
ворова — пров. Січневий — вулиці
Аїстова і Анищенка. М «Арсе-
нальна ».
Іванов Андрій Васильович (1888—
1927) — професіон. революціонер-
більшовик. З 1916 працював у
Києві на заводі «Арсенал».
У 1918 — один з керівників Січне-
вого збройного повстання. Зго-
дом — на керівній держ. роботі.
Помер в Одесі, похований у Маріїн-
ському парку в Києві. В місті вста-
новлено пам’ятник А. Іванову.
ІВАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Тургенєвська вулиця.
ІВАНІВСЬКИИ ШЛЯХ — див.
Грушевського Михайла вулиця,
Інститутська вулиця, Січневого
повстання вулиця.
ІВАШКЕВИЧА ЯРОСЛАВА ВУ-
ЛИЦЯ (Мінський р-н; Пріорка).
Пролягає від Вишгородської вули-
ці до Автозаводської вулиці.
Прокладена на поч. 80-х рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1984. До І. Я. в.
прилучаються вулиці Сокаль-
ська — Макіївська і Мукачів-
ська. М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська ».
Івашкевич Ярослав (1894 —
1980) — польс. письменник. До
1918 жив і навчався у Києві, в т. ч.
у 1909—12 — у 4-й гімназії
(вул. Червоноармійська № 96), у
1912—18 — в університеті. Меш-
кав на вул. Кузнечній (Горького).
Згодом відвідував Київ на поч.
50-х рр., у 1958, 1974 і 1977.
ІГОРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Боричів
Тік вулиці до Набережно-Хреща-
тицької вулиці. Є однією з давніх
вулиць Києва. Після'пожежі на По-
долі (1811) вулицю випрямлено й
наново забудовано. Мала назву
пров. Михайлівський (від Михай-
лівського монастиря, до якого про-
стягався шлях від І. в.). Суч. наз-
ва — з 1869. До І. в. прилучаються
вулиці Сагайдачного і Братська.
М «Поштова площа»; фунікулер;
річковий вокзал.
Ігор (? — 945) — великий князь
київський.
ІЖЕВСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Осокорки). Пролягає від
Трускавецької вулиці та Зарічної
вулиці до Дніпровської набереж-
ної. Виникла у 1-й пол. 20 ст., мала
назву вул. Лугова. Суч. назва —
з 1955. М «Славутич»; ЗС «Бота-
нічна ».
ІЗМАЇЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Лепсе Івана бульвар, Тупикова
Генерала вулиця.
ІЗЮМСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Деміївка). Пролягає від
Кіровоградської вулиці до Москов-
ської площі. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Побли-
зу тепер. І. в. у 19 — на поч. 20 ст.
проходила вул. Деміївська (від за-
лізниці до тепер, вул. Кіровоград-
ської). Суч. назва — з 1954. До І. в.
прилучаються вул. М. Грінченка і
пров. Червоноармійський. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ІЛАРІОНІВСЬКИИ УЗВІЗ — див.
Смирнова-Ласточкіна вулиця.
ІЛЛІЧА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Пролягає
від Привокзальної площі та При-
вокзальної вулиці до Російської ву-
лиці. Відома з 1-ї третини 20 ст. під
такою ж назвою, за ім’ям Леніна
Володимира Ілліча (1870—1924).
До І. в. прилучаються: вулиці
Крупської — Сормовська — Засло-
нова і Новодарницька. М «Черні-
гівська», «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ІЛЛІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Контрак-
тової площі до Набережно-Хреща-
тинської вулиці. Одна з найдавні-
ших вулиць Києва. Назва походить
від Іллінської церкви, яка стоїть
на розі І. в. і вул. Почайнинської
(першу дерев’яну церкву збудовано
у 945, суч. кам’яну — у 1692). До
І. в. прилучаються: вулиці Брат-
ська — Волоська і Почайнинська.
ІНГУЛЬСЬКИИ
86
М «Контрактова площа»; фуніку-
лер; річковий вокзал.
ІНГУЛЬСЬКИИ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Цимбалів яр). Проля-
гає від Цимбалів Яр вулиці до Ко-
шового Олега вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1955. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
ІНДУСТРІАЛЬНА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Перемоги проспекту
до залізничного шляхопроводу. Ви-
никла у 2-й пол. 20-х рр. 20 ст. під
назвою пров. Дачний 2-й, що про-
стягався до тепер, вул. Виборзької.
Суч. назва — з 1955. У 50-і рр., в
процесі будівництва Малої Окруж-
ної дороги, частину якої складає
й І. в., через стару забудову прорі-
зано вул. Окружну і пров. Окруж-
ний. Після об’єднання з останніми
у 1962 І. в. набула суч. довжини.
По території пролягання І. в. про-
ходили також відомі з 1-ї чв. 20 ст.
вулиці Вічова, Муромцевська (час-
тина), пров. Безіменний. До І. в.
прилучаються: вулиці Смолен-
ська — Металістів — Виборзька —
Машинобудівна — Борщагів-
ська — Леваневського — пров. Ін-
дустріальний — вулиці Нижньо-
ключова — Лебедєва-Кумача і
Польова. І. в. з’єднано шляхопро-
водами з вулицею Довженка (на
початку) і бульваром Чоколів-
ським (у кінці). М «Шулявська»;
ШТ 1,3 («Індустріальна»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПРОВУЛОК
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Індустріальної вули-
ці до Борщагівської вулиці. Ви-
ник у 1-й пол. 20 ст., мав назву
пров. Андріївський 3-й. Суч. наз-
ва — з 1955. До І. п. прилучаються
вулиці Верхньоключова і Дашав-
ська. М «Шулявська»; ШТ 1, З
(«Індустріальна»); ЗС «Караваєві
Дачі».
ІНЖЕНЕРНА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; Теличка). Пролягає від
Наддніпрянського шосе і Промис-
лової вулиці до Будіндустрії вули-
ці. Виникла у 50-і рр. 20 ст. як
вул. без назви. Назву одержала
у 1958. М «Видубичі»; ЗС «Бота-
нічна».
ІНЖЕНЕРНИЙ ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н). Пролягає від Мос-
ковської вулиці до Січневого пов-
стання вулиці. Виник на поч. 20 ст.
під такою ж назвою. М «Арсе-
нальна».
ІНСТИТУТСЬКА ВУЛИЦЯ (Пе-
черський р-н; Липки). Пролягає від
Незалежності Майдану і Хрещати-
ка до Кловського узвозу. Виникла
на поч. 19 ст. вздовж давнього,
відомого від часів Київської Русі,
Іванівського шляху. У 20-і рр. і до
1842 — вул. Бегічевська, за прізви-
щем генерала М. Є. Бегічева, влас-
ника садиби в цьому районі. Суч.
назва — у 1842—1919 і з 1993,
походить від збудованого у 1838—
42 на І. в. Інституту шляхетних дів-
чат (згодом Жовтневий палац,
тепер у його приміщенні — Між-
нар. центр культури і мистецтва).
Побутувала також паралельна не-
офіційна назва — вул. Дівоча.
У 1919—44 І. в. мала назву вулиця
25 Жовтня (на честь Жовтневого
перевороту 1917), у 1944—93 —
вул. Жовтневої революції. До І. в.
прилучаються: вулиці Ольгин-
ська — Банкова — Садова — Шов-
ковична — Липська і пров. Кріпос-
ний. М «Майдан Незалежності»,
«Хрещатик» (початок), «Арсеналь-
на» (кінець).
ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА ПЛОЩА
(Радянський, Шевченківський р-ни;
Нивки). Розташована між Стецен-
ка вулицею, Гречка Маршала ву-
лицею, Щербакова вулицею і Блю-
хера вулицею. Виникла у 50—
60 рр. 20 ст. як площа без назви.
Одержала її у 1970. М «Нивки»;
ЗС «Сирець».
ІРИНИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський р-н). Пролягає від Воло-
димирської вулиці до Паторжин-
ського вулиці. Виникла у 40-і рр.
19 ст. під такою ж назвою (від
Ірининського монастиря, через
колишню територію якого прохо-
дить І. в,; збудований вії ст., зруй-
нований під час навали хана
87
КАБЛУКОВА
Батия). У 1938—44 мала ім’я
франц. соціаліста Жана Жореса
(1859—1914). М «Золоті ворота».
ІРПШСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Святошин, Біличі). Про-
лягає від Серпової вулиці до Чор-
нобильської вулиці. Виникла у
20-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 45-а. Суч. назва — з 1944. До
І. в. прилучаються пров. Першо-
травневий і проспект Палладіна.
На ділянці між вул. Серповою і
пров. Першотравневим наявна
перерва у проляганні вулиці.
М і ЗС «Святошин».
ІРТИСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Саперна слобідка).
Пролягає від Столєтова Академі-
ка вулиці до кінця забудови. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова «А». Суч. назва — з
1955. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ІРЧАНА МИРОСЛАВА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ще Перемоги). Про-
лягає від Верховинця Василя вули-
ці до тупика. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою Пров. № 1. Суч.
назва — з 1968. М «Святошин»;
ШТ 1, 3 («Сім'ї Сосніних»);
ЗС «Борщагівка».
Ірчан Мирослав (справж. прізв.—
Бабюк Андрій Дмитрович; 1897—
1937) — укр. письменник і публі-
цист.
ІСААКЯНА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає від
Перемоги проспекту до Андрющен-
ка Григорія вулиці. Виникла на-
прикінці 19 ст. У 1902—26 і
1944—75 мала назву вул. Фабрич-
на, у 1926—44 мала ім’я револю-
ціонера-більшовика Крейцберга
(Крейсберга) Ісаака Маркевича
(1898—1919; нар. в Києві, учасник
революц. подій 1917 — 18 в місті).
Суч. назва — з 1975.
Ісаакян Аветік Саакович (1875—
1957) — вірменський поет, акад.
АН Вірменії (з 1943). Держ. премія
СРСР (1946).
ІСКРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка, масив Першо-
травневий). Пролягає від Пітер-
ської вулиці та Єреванської вулиці
до Уманської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова
506-а. У 1957—58 мала назву
вул. Талалаївська. Суч. назва —
з 1958 (від першої газети рос.
революц. марксистів «Искра», що
видавалася у 1900—05). До І. в.
прилучається вул. Міцкевича.
М «Шулявська», «Університет»;
ЗС «Караваєві Дачі».
ІСТОМІНСЬКИИ ПРОЇЗД — див.
Квітучий провулок.
ЇЖАКЕВИЧА ІВАНА ВУЛИ-
ЦЯ (Подільський, Шевченків-
ський р-ни; Вітряні Гори). Проля-
гає від Бестужева Олександра про-
вулку до Канівської вулиці. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст. під назвою
вул. Нова 227-а. У 1957—62 мала
назву пров. Межовий. До ї. І. в.
прилучаються: вулиці Межова —
Світлицького і Золочівська.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
їжакевич Іван Сидорович (1864—
1962) — укр. художник, нар. ху-
дожник УРСР (з 1951). Навчався
в іконописній майстерні Києво-Пе-
черської лаври (1872—76), Київ,
рисувальній школі М. Мурашка
(1882—84). Брав участь у рестав-
рації фресок в Кирилівській церкві,
в розписах Всіхсвятської (у Києво-
Печер. лаврі) і Покровської (тепер
на вул. Мостицькій) церков. Багато
творів присвятив архітектурі
Києва. У 1956—62 мешкав на
вул. М. Садовського № 8-а, де вст.
мемор. дошку художнику. Похова-
ний на Байковому кл.
КАБЛУКОВА АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Жовтневий р-н; Від-
радний). Пролягає від Героїв
КАВКАЗЬКА
88
Севастополя вулиці до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1957. До К. А. в. прилу-
чаються вул. Метробудівська і
бульвар І. Лепсе. М «Берестей-
ська»; ШТ 1, 3 («Героїв Севастопо-
ля», «Бульвар І. Лепсе»); ЗС «Бор-
щагівка».
Каблуков Іван Олексійович (1857—
1942) — рос. фізико-хімік, акад.
АН СРСР (з 1932).
КАВКАЗЬКА ВУЛИЦЯ (Залізни-
чний р-н; Солом’янка). Пролягає
від Урицького вулиці до Механіза-
торів вулиці. Виникла у 19 ст. Ма-
ла назву пров. Бобровий. За ін.
джерелами, була одним з відгалу-
жень вул. Урицького. Суч. назва —
з 1955. У кін. 60-х рр. продовжена
від кол. вул. Єрмака (тепер не
існує) до вул. Механізаторів. В той
же час у 70-і рр. квартал К. в. між
вулицями Урицького і Островсько-
го ліквідовано у зв’язку із пере-
плануванням місцевості. Суч. забу-
дова — з 70-х рр. До К. в. прилуча-
ється пров. Рощинський. М «Вок-
зальна».
КАДЕТСЬКИЙ ГАЙ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка).Про-
лягає під Пулюя вулиці до кінця
забудови. Виникла у 1993, суч. наз-
ва — з 1994, від однойм. місцевості
на Чоколівці і Шулявці. М «Універ-
ситет», «Шулявська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
КАДІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату
тінський р-н; с-ще Биківня). Про-
лягає від Броварського проспекту
до Бобринецької вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул.
Нова 838-а. Суч. назва — з 1953.
До К. в. прилучаються вулиці
Кисловодська і Путивльська.
М «Лісова».
КАДПВСЬКИИ ПРОВУЛОК (Ва
тутінський р-н; с-ще Биківня). Про-
лягає від Броварського проспекту
до Путивльської вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Нова
837-а. Суч. назва — з 1955. До К.п.
прилучається вул. Кисловодська.
М «Лісова».
КАЗАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Пріорка). Пролягає від
Виш горо дської вулиці до Автоза-
водської вулиці. Виникла у 1952
під суч. назвою внаслідок злиття
пров. Кошицького (виник у 19 ст.,
ін. назва — пров. Кожищев, від
прізвища поселенця) і вул. Нової
77-ї (виникла на поч. 30-х рр.
20 ст.). Суч. забудова — з 70-х рр.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська».
КАИСАРОВА ВУЛИЦЯ (Залізни-
чний р-н; Совки). Пролягає від
Червонозоряного проспекту до Ох-
тирської вулиці та Охтирського
провулку. Виникла у 1962 під суч.
назвою внаслідок злиття вулиць
Совська Валка (виникла у 1-й пол.
20 ст., назва від улоговини, якою
вона проходить) і вул. Нової 77-ї
(між вулицями Сумською і Ох-
тирською). До К. в. прилучаються:
вулиці Ясна — Каменярів — Сум-
ська і Смольна. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Кайсаров Паїсій Сергійович (1783—
1844) — рос. генерал, ад’ютант
М. І. Кутузова (з 1805). У 1841 —
командир військ, корпусу в Києві.
Похований у Києво-Печерській
лаврі, побл. Дальніх печер.
КАЛАЧІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дні-
провський р-н; Ліски). Пролягає
від Щепкіна вулиці до Вільнюсь-
кої вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 310-а. Суч.
назва — з 1953. До К. в. прилу-
чаються: вул. Профспілкова —
пров. Новаторів — вулиці Лю-
ботинська — Бакинських коміса-
рів — Трактористів — Бутлеро-
ва — Сновська і Станюковича.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
КАЛИНОВА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки, Дехтярі). Пролягає
від Магістральної вулиці до Толбу-
хіна вулиці. Виникла на поч. 20 ст.
У 1913—55— вул. Слов’янська. Суч.
назва — з 1955. М «Нивки»; ЗС
«Рубежівський».
КАЛІНІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Микільська Бор-
щагівка, с-ще Жовтневе). Про-
лягає від Мельниченка вулиці до
89
КАРАВАЄВА
Жмеринської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. До 1965 мала назву
вул. Калініна. Суч. назва — з 1965.
До К. в. прилучаються вулиці Ле-
нінська і Біляшівського. М «Свято-
шин»; ШТ 3 («Кільцева дорога»);
ЗС «Борщагівка».
Калінін Михайло Іванович (1875—
1946)— рад. політ, діяч, голова
Президії Верховної Ради СРСР.
Відвідав Київ 1920 і 1922.
КАМЕНЄВА КОМАНДАРМА ВУ-
ЛИЦЯ (Печорський р-н; Звіринець).
Пролягає від Лесі Українки буль-
вару до тупика. Виникла у 19 ст.
під назвою вул. Церковна (від роз-
ташованої поблизу церкви Іоана
Предтечі. Знищена у 50-і рр.
20 ст.). У 1940—77—вул. Лейте-
нантська (від розташованого вздовж
неї кол. Суворовського уч-ща). Суч.
назва — з 1977. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Ботанічна».
Каменєв Сергій Сергійович (1881—
1936)— рад. військ, діяч, коман-
дарм 1-го рангу (1935). Нар. у
Києві у родині військ, інженера
С. І. Каменева (1857—1907, похо-
ваний на Звіринецькому кладови-
щі), у 1892—99 навчався у київ.
Володимирському кадетському кор-
пусі (тепер будинок М-ва оборони
України).
КАМЕНЯРІВ ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від
Кайсарова вулиці до Сигнальної
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
Мала назву вул. Шевченківська.
Суч. назва — з 1955. До К. в. при-
лучаються: провулки Мостовий —
Ясний — вулиці Мостова (двічі)—
Ясна — Крутогірна — Кругла —
пров. Каменярів — вулиці Сум-
ська — Охтирська — Кринична і
Заповітна. М «Либідська»; ЗС «Ки-
їв-Московський» .
КАМЕНЯРІВ ПРОВУЛОК (Заліз
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Каменярів вулиці до Мостової ву-
лиці. Виник у 1-й пол. 20 ст. Мав
назву пров. Шевченківський. Суч.
назва — з 1955. До К. п. прилуча
ється вул. Федьковича. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Но-
вобіличі). Пролягає від Таращан-
ського провулку до Рахманінова
вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 399-а. Суч.
назва — з 1955. До К.-П. в. при-
лучається пров. Кам’янець-По-
дільський. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
К АМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИИ
ПРОВУЛОК (Ленінградський р-н;
Новобіличі). Пролягає від Тара-
щанської вулиці до Кам’янець-По-
дільської вулиці. Виник у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова 400-а. Суч.
назва — з 1953. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
КАНАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Харківсь
кий р-н; Старі Позняки). Пролягає
від Причальної вулиці до Сорту-
вальної вулиці. Виникла у серед.
20 ст., мала назву вул. Транспорт-
на. Суч. назва — з 1957. М «Осо-
корки»; ЗС «Лівий берег».
КАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий, Шевченківський р-ни; Вітряні
Гори, с-ще Шевченка). Пролягає
від Золочівської вулиці до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 719-а. Суч.
назва — з 1955. До К. в. прилуча-
ються: вулиці Бестужева — Джа-
ліля — Осиповського — Чигирин-
ська — їжакевича і пров. Межо-
вий. М «Оболонь», «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
КАНТЕМИРІВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Ватутінськийр-н; с-щеБиків-
ня). Пролягає від Радистів вулиці до
Биківнянської вулиці. Виник у 50-і
рр. 20 ст. під назвою вул. Нова 2-а.
Суч. назва — з 1957. М ^Лісова».
КАРАВАЄВА ПРОФЕСОРА ВУ-
ЛИЦЯ (Жовтневий р-н; Караваєві
Дачі). Пролягає від Землячки вули-
ці до Галана Ярослава вулиці. Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст. Мала назву
вул. Малозалізнична. Суч. наз-
ва — з 1962. До К. П. в. прилу-
чаються вулиці Тутковського і До-
линна. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Індустріальна»); ЗС «Караваєві
Дачі».
КАРАВАЄВСЬКА
90
Караваєв Володимир Опанасович
(1811—92)— рос. і укр. хірург та
офтальмолог. З 1840— професор,
у 1841—47—перший декан мед.
ф-ту Київ, ун-ту, з 1841 очолював
створену ним кафедру хірургії, з
1844— хірург, клініку ун-ту (міс-
тилася на його першому поверсі,
1886 переїхала у новозбуд. примі-
щення, тепер б-р Т. Шевченка № 13
і № 17, лікарня .\Ь 22; у вестибюлі
встановлено бронзове погруддя
В. Караваєва). Жив на тодішній
вул. Шулявській, яку в 1891 на
відзначення заслуг вченого перед
Києвом і 50-річчям керівництва
кафедрою перейменували на Кара-
ваєвську (з 1920— вул. Л. Толсто-
го). Обраний почесним громадяни-
ном Києва. Помер у Києві, похова-
ний на Байковому кл.
КАРАВАЄВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Толстого Льва вулиця.
КАРБИШЕВА ГЕНЕРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Дніпровський р-н; масив
Воскресенський). Пролягає від
Микитенка Івана вулиці до Ки-
бальчича Миколи вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст., мала назву
вул. Ольгопільська. Суч. назва —
з 1967. До К. Г. в. прилучається
вул. Е. Вільде. М «Чернігівська»;
ЗС «Городня».
Карбишев Дмитро Михайлович
(1880—1945)— рад. військ, інже-
нер, генерал-лейтенант інженерних
військ, Герой Рад. Союзу (1946,
поем.).
КАРЕЛОВСЬКА ВУЛИЦЯ (По
дільський р-н; Вітряні Гори, с-ще
Шевченка). Пролягає від Золо-
чівського провулку до Косенка ву-
лиці. Виникла у серед. 20 ст. (в ок-
ремих джерелах зазначена як вул.
Керелівська) під назвою вул. Нова
426-а. Суч. назва — з серед. 50-х рр.
До К. в. прилучається вул. Золо-
чівська. М «Мінська»; ЗС «Вишго-
родська».
КАРЕЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Ва-
тутінський, Дніпровський р-ни;
Соцмісто). Пролягає від Гагаріна
Юрія проспекту до Червоногвар-
дійської вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. У
1955—61 мав назву пров. Карело-
Фінський. Суч. назва — з 1961. До
К. п. прилучається вул. Сергієнка.
М «Чернігівська»; ЗС «Київська
Русанівка».
КАРЕВСЬКА ВУЛИЦЯ — див. Фе-
одосійська вулиця.
КАР’ЄРНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Галана Ярослава вулиці до Ге-
роїв Севастополя вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 434-а. Суч. назва — з 1944 (від
кар’єру, що розташований поряд).
До К. в. прилучаються: вулиці
Чернівецька — Більшовицька і
Чернишевського. М «Шулявська»,
ШТ 1,3 («Гарматна», «Героїв Сева-
стополя»); ЗС «Караваєві Дачі».
КАРКОЦА ПЕТРА ВУЛИЦЯ —
див. Нагірна вулиця.
КАРМЕЛЮКА УСТИМА ВУЛИ-
ЦЯ (Дніпровський р-н; Стара Дар-
ниця). Пролягає від Лобачевського
вулиці до Празької вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 609-а. Суч. назва — з
1953. До К. У. в. прилучаються
провулки Кармелюка і Астра-
ханський, між якими наявна перер-
ва у проляганні К. У. в. М «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця».
КармЕелюк (Кармалюк) Устим
Якимович (1787—1835)— керів-
ник селянського руху на По-
діллі у 1813—35, нар. герой Ук-
раїни.
КАРМЕЛЮКА УСТИМА ПРОВУ-
ЛОК (Дніпровський р-н; Стара
Дарниця). Пролягає від Астрахан-
ської вулиці до Лохвицької вулиці.
Виник у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 612-а. Суч. назва — з
1953. До К. У. п. прилучаються: ву-
лиці Кармелюка — Хорольська і
Сосницька. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
КАРПАТСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Галана Ярослава вулиці до
Героїв Севастополя вулиці. Виник-
ла у 30-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 432-а. Суч. назва — з
1944. До К. в. прилучаються: ву-
лиці Чернівецька — Більпіовиць-
91
КАУНАСЬКА
ка і Чернишевського. М «Шуляв-
ська»; ШТ 1, 3 («Гарматна», «Ге-
роїв Севастополя»); ЗС «Карава-
єві Дачі».
КАРПЕНКА-КАРОГО ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Нові Познаки).
Пролягала від Здолбунівської ву-
лиці до тупика. Виникла у 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Заболотна
(від місцевості, у якій розташова-
на). Назва «К.-К. в.» — з 1955.
Ліквідована паприк. 80-х рр. у
зв’язку із знесенням старої забу-
дови.
Карпенко-Карий Іван Карпович
(справж. прізв. — Тобілевич; 1845—
1907)— укр. драматург, актор і ре-
жисер. Брат корифеїв укр. сцени
М. К. Садовського і П. К. Саксаган-
ського. Автор п’єс «Сто тисяч»,
«Хазяїн» та ін. Неодноразово га-
стролював у Києві як актор: впер-
ше — у 1883 (із трупою М. П. Ста-
рицького), згодом — у 1895—96
(із власного трупою), у 1898—1905
(щороку, разом із П. Саксагансь-
. ким, а з 1900— також із М. Л. Кро-
пивницьким, М. К. Заньковецькою).
Відвідував Київ також у 1906 і
1907. Гастролі відбувалися пере-
важно у приміщенні театру Бер-
гоньє (тепер Рос. драм, театр ім. Ле-
сі Українки), у мебльованих кімна-
тах якого і зупинявся М. Карпенко-
Карий (тепер вул. Б. Хмельницько-
го № 5).
КАРПИНСЬКОГО АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Залізничний р-н; Чоко-
лівка). Пролягає від Молодогвар-
дійської вулиці до Волинської ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. Ма-
ла назву вул. Олександрівська.
Суч. назва — з 1938. У 1944 до неї
приєднано вул. Гоголівську (прохо-
дила між проспектом Повітрофлот-
ським і вул. Молодогвардійською).
У 80-і рр. знову скорочено до суч.
розмірів. М «Університет», ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
Карпинський Олександр Петрович
(1847 —1936)—рос. геолог, пер-
ший президент АН СРСР, акад.
АН України (з 1925).
КАРТВЕЛІШВІЛІ ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Микільська Бор-
щагівка). Пролягає від П’ятдесяти-
річчя Жовтня проспекту до Коль-
цова бульвару. Виникла у 60-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1967. До К. в.
прилучаються вулиці Генерала По-
тапова і В. Кучера. На своєму по-
чатку з’єднана шляхопроводом з
вул. Г. Юри. М «Святошин»; ШТ 1, З
(«Гната Юри»), 1 («Генерала Пота-
пова », « Л итвиненко-Во л ьгем ут »);
ЗС «Борщагівка».
Картвелішвілі ЛаврентіЙ Йосипо-
вич (1890—1938)— рад. політ, ді-
яч. У 1910—16 навчався у Київ,
комерційному ін-ті, згодом у Києві
на парт, роботі [у 1921—24—1-й
секретар губкому КП(б)У].
КАСІЯНА ВАСИЛЯ ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; масив Терем-
ки-П). Пролягає від Глушкова
Академіка вулиці до Лятошинсь-
кого вулиці. Виникла у 70-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 3-я.
Суч. назва — з 1977. Забудова — з
1979. До К. В. в. прилучається
вул. Якубовського. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Касіян Василь Ілліч (1896—1976)—
укр. графік, н. х. УРСР (з 1944), Ге-
рой Соц. Праці (з 1974). Держ. пре-
мія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1964);
Держ. премія УРСР (1971). З 1927—
у Києві (у 1927—29 і з 1944— про-
фесор Київ, художнього ін-ту);
написав тут переважну більшість
творів. Твори В. Касіяна зберіга-
ються у Нац. худож. музеї. Жив,
зокрема, у 1944—76 на вул. Воло-
димирській № 14, де встановлено
мемор. дошку художникові. Помер
у Києві, похований на Байко-
вому кл.
КАТЕРИНИНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Липська вулиця.
КАТЕРИНИНСЬКИИ ПРОВУЛОК,
Катеринівський провулок — див.
Тропініна провулок.
КАТЕРИНІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Герасименка Костянтина ву-
лиця, Чалого Михайла вулиця.
КАУНАСЬКА ВУЛИЦЯ (Дарниць
кий р-н; Соцмісто). Пролягає від
Регенераторної вулиці до Фанер-
ної вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 849-а. Суч.
КАХОВСЬКА
92
назва — з 1957. До К. в. прилуча-
ється бульвар Я. Гашека. М «Черні-
гівська», «Дарниця»; ЗС «Київська
ІВКа
КАХОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Микільська слобідка).
Пролягає від Челябінської вулиці і
Луначарського провулку до Сагай-
дака Степана вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під назвою вул. Ліс-
на (є згадка 1929). Суч. назва — з
1955. До серед. 70-х рр. починалася
від Броварського проспекту (скоро-
чена у зв’язку із зміною забудови).
До К. в. прилучаються: вулиці Си-
лікатна — Комбінатна і Золота.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Дніпров-
ський».
КАНАЛОВА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Відрадний). Пролягає від
Лепсе Івана бульвару до Відрадно-
го проспекту. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1957. До К. в. прилуча-
ється залізниця, внаслідок перети-
ну з якою вулиця переривається.
М «Берестейська»; ШТ 1, 3 («Буль-
вар І. Лепсе»); ЗС «Борщагівка».
Качалов Василь Іванович (справж.
прізв. — Шверубович;	1875—
1948)— рос. актор, н. а. СРСР (з
1936). Протягом 1910—39 неодно-
разово гастролював у Києві, де у
1935 виголосив вітальну промову
укр. мовою.
КАЧУРИ ЯКОВА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Братська Борща-
гівка). Пролягає від Симиренка вули-
ці до кінця забудови. Виникла у 1-й
пол. 20 ст., мала назву вул. Радян-
ська. Суч. назва — з 1957. До К. Я. в.
прилучаються вул. Трублаїні (дві-
чі) і пров. Я. Качури. ШТ 1 («Бул-
гакова»); ЗС «Київ-Волинський».
Качура Яків Дем’янович (1897 —
1943)— укр. письменник. Навчав-
ся і працював (до 1941) у Києві.
Під час ВВВ — військ, кореспон-
дент. Закатований 1943 у фашист,
концтаборі.
КАЧУРИ ЯКОВА ПРОВУЛОК (Ле-
нінградський р-н; Братська Борща-
гівка). Пролягає від Качури Якова
вулиці до кінця забудови. Виник у
серед. 20 ст. Мав назву провулок
Радянський. Суч. назва — з 1974.
ШТ 1 («Булгакова»); ЗС «Київ-Во-
линський».
КАШТАНОВА ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський р-н; Вигурівщина). Пролягає
від Маяковського Володимира про-
спекту до Бальзака Оноре де вули-
ці. Одержала назву у 1983. Забудо-
ва — з 1986. М «Петрівка», «Дар-
ниця»; ЗС «Городня», «Київ-Пет-
рівка».
КАЩЕНКА АКАДЕМІКА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Квітки-Основ’яненка
провулку до Ягідної вулиці. Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст. під назвою
вул. Шкільна. Суч. назва — з
1955. До. К. А. в. прилучаються:
вул. Трахтемирівська — провулки
Ягідний — Корчуватський — ву-
лиці Парникова — Боровиченко і
пров. Самбірський. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
Кащенко Микола Феофанович
(1855 —1935)— укр. біолог, акад.
Укр. АН (з 1919). Працював
у Києві, де створив зоологічний
музей і був першим його директо-
ром (1919—26). У 1913 засн. у
місті акліматизаційний розсадник
культур, рослин (після 1919— Ак-
ліматизаційний сад АН України),
яким керував до 1935 (містився
на вул. Мельникова № 84; лікві-
дований і забудований у 70-і рр.;
при вході у 1954—79 існувала
мемор. дошка вченому). Жив на
вул. Мельникова № 45, де також
було встановлено мемор. дошку
(будинок не зберігся). Помер у
Києві, похований на Лук’янівсь-
кому кл.
КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Науки проспекту до
Голосіївського лісу. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Мишо-
ловська. Суч. назва — з 1952. До
К.-О. в. прилучаються: пров. Квіт-
ки-Основ’яненка — вулиці Військо-
ва — Парникова — Закарпатська і
Весняна. М «Либідська»; ЗС «Прос-
пект Науки».
Квітка-Основ’яненко Григорій Фе-
дорович (1778 —1843)— укр. пись-
93
КИБАЛЬЧИЧА
менник, один із основоположників
нової укр. прози. Автор драм,
п’єс «Сватання на Гончарівці»,
«Шельменко-денщик», повісті «Ко-
нотопська відьма» та ін.
КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА ПРО-
ВУЛОК (Московський р-н; Мишо-
ловка). Пролягає від Квітки-Основ’-
яненка вулиці до кінця забудови.
Виник у 1-й пол. 20 ст. під назвою
пров. Мишоловський. Суч. назва —
з 1952. До К.-О. п. прилучається
вул. Кащенка. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
КВІТУЧА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; с. Пирогів). Пролягає від
початку забудови до Комунальної
вулиці. Відома з 1-ї пол. 20 ст. Суч.
назва — з 1957. До К. в. прилуча-
ється вул. Академіка Заболотно-
го. М «Либідська»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
КВІТУЧИЙ ПРОВУЛОК (Шевчен-
ківський р-н; Татарка). Пролягає
від Тропініна провулку до Баггову-
тівської вулиці (двічі). Виник у 2-й
пол. 19 ст. До 1938 складався з
пров. Новобагговутівського (почи-
нався від вул. Багговутівської) і
проїзду Істомінського, за ім’ям рос.
флотоводця, героя Севастополь-
ської оборони 1854—55, контр-ад-
мірала Істоміна Володимира Іва-
новича (1809—55). Суч. назва — з
1938. До серед. 20 ст. починався
від вул. Нагірної. Скорочений у
зв’язку із будівництвом Ін-ту авто-
матики НАН України. До К. п. при-
лучається прохід до пров. Делегат-
ського. М «Майдан Незалежності».
КЕМЕРОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Оболонь, промзона). Про-
лягає від Богатирської вулиці до
кінця забудови. Запроектована у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1958. Забудо-
ва —70-х рр. До К. в. прилучаєть-
ся вул. Лебединська. М «Мінська»,
«Героїв Дніпра»; ЗС «Київ-Петрів-
ка».
КЕРАМІЧНИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Голосіївської вулиці до Ремісни-
чого провулку. Виник на поч. 20 ст.
Мав назву пров. Мишоловський (від
назви місцевості). Побутувала та-
кож назва пров. Банний. Суч. наз-
ва — з 1938 (повторно присвоєна у
1952), від розташованого поруч кар’-
єру, де видобувають сировину для
керамічного заводу. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КЕРЧЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка, масив Пер-
шотравневий). Пролягає від До-
нецької вулиці до кінця забудови.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 496-а. Суч. назва —
з 1953. До К. в. прилучаються ву-
лиці Очаківська і Мартиросяна.
М «Шулявська», «Університет»;
ЗС «Караваєві Дачі».
КЕРЧЕНСЬКА ПЛОЩА (Ватутін-
ський р-н; Вигурівщина). Розташо-
вана між Ватутіна Генерала про-
спектом, Маяковського Володими-
ра проспектом і Перова бульваром.
Виникла у 2-й пол. 70-х рр. 20 ст.
Відтоді фігурує під сучасною наз-
вою — на честь міста-героя Керч
(назву офіц. не затверджено). М
«Київ-Петрівка», «Дарниця»;
ЗС «Городня».
КЕРОСИННА ВУЛИЦЯ — див.
Шолуденка вулиця.
КЕЦХОВЕЛІ ЛАДО ВУЛИЦЯ—
див. Воздвиженська вулиця.
КЕЦХОВЕЛІ ЛАДО ПРОВУЛОК
(Подільський р-н). Пролягає від
Воздвиженської вулиці до Житньо-
го ринку. Одна з давніх вулиць По-
долу, 1869—1939 — пров. Воздви-
женський. Фігурував також як
частина вул. Воздвиженської. Суч.
назва — з 1939 (повторне рішення
у 1955). М «Контрактова площа».
Кецховелі Ладо (Володимир За-
харович; 1876—1903)— груз. і
рос. професіон. революціонер.
Навчався 1894—96 у київ, духов.
семінарії (вул. Набережно-Хреща-
тицька № 31). Брав участь у с.-д.
русі. В ці ж роки жив на вул. Бо-
ричів Тік № 25, де встановлено
мемор. дошку. Відвідав Київ
у 1902.
КИБАЛЬЧИЧА МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Дніпровський р-н; масиви Вос-
кресенський, Кибальчича). Проля-
гає від Райдужної вулиці до Батуті-
КИРИЛІВСЬКА
94
на Генерала проспекту. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. У 1958—61— вул. Актюбінсь-
ка. Суч. назва — з 1961. До цього
року існувала К. М. в. в Московсь-
кому р-ні (ліквідована у зв’язку з
переплануванням). До К. М. в. при-
лучаються: вул. Сєрова — бульвар
Перова — вулиці Курнатовського
і Карбишева. М «Чернігівська»,
«Петрівка»; ЗС «Городня».
Кибальчич Микола Іванович
(1853—81)— укр. винахідник і ре-
волюціонер-народник. Автор схеми
першого у світі реактивного літаль-
ного апарату. У 1875—78 був ув’-
язнений у Лук’янівській тюрмі.
КИРИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ —див.
Костянтинівська вулиця, Фрунзе ву-
лиця.
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Радянський р-н; Шулявка).
Пролягає від Тимофєєвої Галі ву-
лиці до Василевської Ванди вулиці.
Відома з 1-ї пол. 20 ст. під назвою
вул. МефодГївська. Суч. назва —
з 1963. До К.-М. в. прилучаються:
вул. Старокиївська — провулки
Старокиївський і Мефодіївський.
М «Політехнічний інститут».
Кирило (справж. Костянтин, 827—
869) і Мефодій (бл. 815—885) —
проповідники християнської право-
славної релігії, просвітителі. За-
клали основи слов’ян, писемності.
КИРПОНОСА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від Щер-
бакова вулиці до Баумана вулиці.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. під наз-
вою вул. Центральна. її кінцева
частина мала назву Офіцерська
площа (приєднана до К. в. на поч.
60-х рр.). Суч. назва — з 1953. До
К. в. прилучаються вул. Черняхов-
ського і пров. Бабушкіна. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин», «Рубежівсь-
кий».
Кирпонос Михайло Петрович
(1892—1941)— рад. військ, діяч,
генерал-полковник (1941), Герой
Рад. Союзу (1940). З лютого 1941—
командуючий військами Київ. Осо-
бливого військ, округу, від початку
ВВВ — військами Пд.-Зх. фронту.
Один з керівників оборони Києва
1941. Загинув у бою побл. хуто-
ра Дрюківщина Лохвицького р-ну
Полтавської обл. Після війни його
прах було перенесено до Ботанічно-
го саду ім. О. В. Фоміна. У 1957 пе-
репохований у парку Вічної Слави.
КИСЛОВОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату-
тінський р-н; Биківня). Пролягає
від Кузбаської вулиці до Путивль-
ського провулку. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. і складалася з трьох ву-
лиць: Нової 423-ї, Нової 455-ї і Но-
вої 459-ї. Суч. назва — з 1953.
До К. в. прилучаються: провулки
Бобринецький — Кисловодський—
вул. Радистів — провулки Бровар-
ський — Кадіївський і вул. Каді'їв-
ська. М «Лісова».
КИСЛОВОДСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; Биківня). Про-
лягає від Броварського проспекту
до Путивльської вулиці. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 835-а. Суч. назва — з 1953. До
К. п. прилучається вул. Кисловод-
ська. М «Лісова».
КИТАЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Китаїв). Пролягає від
Науки проспекту до кінця забудови
(побл. Троїцької церкви). Виникла
у 2-й пол. 19 ст. Назва — від істор.
місцевості Китаїв, через яку прохо-
дить вулиця. До К. в. прилучають-
ся: вул. Учбова — Ягідна і С. Дуки.
М «Либідська»; ЗС «Проспект На-
уки».
КИШИНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від початку забу-
дови до Гаріна Бориса вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 478-а. Суч. назва — з
1953. До К. в. прилучаються: вули-
ці Олексіївська — Можайська (дві-
чі)— У. Громової (двічі) і Азовська.
У місці прилучення до вул. У. Гро-
мової наявна перерва у проляганні
К. в. М «Вокзальна»; ЗС «Карава-
єві Дачі».
КИЯНІВСЬКИИ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Копирів Кінець).
Пролягає від Смирнова-Ласточкіна
вулиці до Дегтярної вулиці. Один з
давніх провулків Києва. У 19— на
поч. 20 ст. відомий під двома наз-
95
КШРІАНОВА
вами: суч.— офіційною [походить
від струмка Киянка (Киянь), який
за часів Київської Русі протікав
крізь розташовані поблизу урочища
Гончарі та Кожум’яки] — і пров.
Вознесенський. У 1901 міська Дума
погодилася з пропозицією жителів
провулку про його офіц. переймену-
вання на Вознесенський, але її рі-
шення не набуло чинності. М «Май-
дан Незалежності», «Золоті ворота».
КІКВІДЗЕ ВУЛИЦЯ (Печорсь-
кий р-н; Звіринець, Бусове Поле).
Пролягає від Бастіонної вулиці і
Дружби народів бульвару до Са-
перно-Слобідської вулиці. Відома
від поч. 20 ст. під назвою Військова
дорога (від розташованих уздовж
неї саперних таборів), а також як
Островітянське шосе (згадка 1944).
Суч. назва — з 1957. До 1991 К. в.
простягалася до Залізничного шо-
се. До К. в. прилучаються: вули-
ці Німанська — Підвисоцького —
проїзд Військовий — шосе Заліз-
ничне (шляхопровід) і залізниця
(шляхопровід). На своєму початку
з’єднана Печерським мостом з
бульваром Лесі Українки, М «Друж-
би народів»; ЗС «Ботанічна».
Кіквідзе Василь Сидорович (1894—
1919)— рад. військ, діяч. У1918 як
начальник дивізії брав участь в
обороні Києва від австро-нім. військ.
Згодом загинув у бою.
КІЛЬЦЕВА ДОРОГА (Москов-
ський, Залізничний і Ленінградсь-
кий р-ни; Теремки, Жуляни, Бор-
щагівка, Святошин). Пролягає від
Одеської площі до Перемоги прос-
пекту. Частина Великої Окружної
дороги. Виникла в 1-й пол. 20 ст.,
мала назву вул. Окружна, у 1965—
77— Велика Окружна дорога. 1968
до неї було приєднано вул. Велику
Окружну у Святошині (виникла на
межі 19—20 ст., до 1965 мала наз-
ву вул. Просіка 4-а, простягалася
від проспекту Перемоги до кінця
забудови побл. вул. Котельникова).
Суч. назва — з 1977. Назва «Вели-
ка Окружна вулиця» зберігається
стосовно К. д. як паралельна. До
К. д. прилучаються: вулиці Глуш-
кова — Теремківська — Лятошин-
ського — Крейсера «Аврора» —
с. Жуляни — шосе до м. Боярки —
залізниця (шляхопровід)— вул. Тру-
блаїні — вул. Григоровича-Барсь-
кого — шосе до м. Вишневого —
вул. Зодчих — с. Софіївська Бор-
щагівська — вул. Литвиненко-Воль-
гемут — проспект П’ятдесятиріч-
чя Жовтня — вулиці Тулузи —
Жмеринська — Мельниченка —
Янтарна — Перемоги — Котельни-
кова — Верховинна і Львівська.
М «Либідська» (початок), «Свято-
шин» (кінець); ШТ 3 («Кільцева
дорога»), ШТ 1 («Григоровича-Бар-
ського); ЗС «Київ-Московський»
(початок), «Київ-Волинський» (се-
редина), «Святошин», «Новобіличі»
(кінець).
КІНЦЕВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Повітрофлотського проспекту до
кінця забудови. Виникла на поч.
20 ст. під назвою вул. Монастир-
ська. Суч. назва — з 1955. М «Уні-
верситет», «Шулявська»; ЗС «Ки-
їв-Волинський ».
КІОТО ВУЛИЦЯ (Ватутінсь-
кий р-н; масив Лісовий). Пролягає
від Новоросійської площі до Пу-
тивльської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. як частина вул. Но-
вої 232-ї, що згодом мала назву
вул. Вищедубечанська, у 1971—
72—вул. А. Малишка. Суч. наз-
ва — з 1972, від японського міста
Кіото, побратима Києва. До К. в,
прилучаються: вулиці Братислав-
ська — Мілютенка — Жукова і
шляхопровід на вул. Попудренка.
М «Чернігівська» (початок), «Лісо-
ва» (кінець); ЗС «Київ-Дніпровсь-
кий».
КШРІАНОВА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Микіль-
ська Борщагівка). Пролягає від
Жмеринської вулиці до Якуба Ко-
ласа вулиці. Виникла на поч. 70-х
рр. 20 ст. під назвою вул. Нова 8-а.
З 1971—вул. Пестеля. Суч. наз-
ва — з 1977. До цього часу К. А. в.
існувала у Залізничному р-ні (лік-
відована у зв’язку із переплануван-
ням). М «Святошин»; ШТ 1, 3 («Гна-
та Юри»); ЗС «Борщагівка».
КІРОВА
96
Кіпріанов Андрій Іванович (1896—
1972)— укр. хімік-органік, акад.
АН УРСР (з 1945), з. д. н. УРСР
(з 1957). Держ. премія СРСР (1942).
З 1941 працював у Києві (1941 —
72— в Ін-ті органіч. хімії АН УРСР,
був професором Київ, ун-ту, віце-
президентом АН УРСР). 1944—72
мешкав на вул. М. Коцюбинсько-
го № 9, де вст. мемор. дошку вче-
ному. Помер в Києві. Похований на
Байковому кл.
КІРОВА ВУЛИЦЯ — див. Грушев-
ського Михайла вулиця, Кіровсь-
ка вулиця.
КІРОВОГРАДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський, Залізничний р-ни;
Забайків’я, Совки). Пролягає від
Грінченка Миколи вулиці до кінця
забудови. Початковий відрізок К. в.
(до тепер, вул. Профінтерну) відо-
мий з поч. 20 ст. під назвою вул. Лу-
гова, що у 1957 здобула суч. назву.
У 1958 до К. в. приєднано частину
вул. Ямпільської (від суч. вул. Мон-
тажників до Червонозоряного прос-
пекту; виникла у 1-й пол. 20 ст., до
1944 мала назву вул. Шевченка);
а 1962 — вул. Степову (до 1944—
вул. Нова 229-а), після чого К. в.
набула суч. довжини. Протягом
70—80-х рр. всю забудову, здійсне-
ну до 40-х рр., змінено. До К. в.
прилучаються: вулиці Ізюмська —
Волзька — Профінтерну — узвіз
Фрометівський — вул. Монтаж-
ників — пров. Травневий — вули-
ці Куп’янська — Дежнєва — Лу-
ганська — проспект Червонозоря-
ний і вул. Крутогірна. М «Палац
„Україна"»; ЗС «Протасів Яр».
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Забайків’я).
Пролягає від Волзької вулиці до
Байкового кладовища. Виник у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1955. М «Палац
„Україна"»; ЗС «Протасів Яр».
КІРОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленінград
ський р-н; Микільська Борщагівка,
С-ще Жовтневе). Пролягає від Мель-
ниченка вулиці до Жмеринської ву-
лиці. Виникла у серед. 20 ст. Мала
назву вул. Кірова. Суч. назва — з
1965. До К. в. прилучаються вули-
ці Ленінська і Біляшівського.
М «Святошин»; ШТ 3 («Буль-
вар Р. Роллана»). ЗС «Борщагівка».
КЛАВДІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Робітничої вулиці до Підліс-
ної вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 389-а. Суч.
назва — з 1944. До К. в. прилуча-
ються : вулиці Юнацька — Ди-
мерська — Лісорубна — Корсунсь-
ка — Бахмацька — Брусилівська і
Гаршина. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
КЛЕМАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Старі Позняки, промзо-
на). Пролягає від Причальної вули-
ці до Сортувальної вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. М «Осокорки»;
ЗС «Лівий берег».
КЛЕНОВИЙ ПРОВУЛОК (Печор-
ський р-н; Звіринець, Верхня Те-
личка). Пролягає від Звіринець-
кої вулиці до кінця забудови. Ви-
ник у середині 20 ст. під назвою
вул. Нова 246-а. Суч. назва — з
1955. М «Дружби народів»; ЗС «Бо-
танічна».
КЛИМЕНКА ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Повітро-
флотського проспекту до Головка
Андрія вулиці. Виникла наприк.
1-9 ст. як центр, вулиця Олександ-
рівської слобідки, мала назву
вул. Преображенська (від розташо-
ваної на ній церкви Преображення;
знищена у 60-ті рр. 20 ст.). Суч. наз-
ва — з 1975. До К. І. в. прилуча-
ються: вулиці М. Кривоноса —
Космодем’янської — Червонопар-
тизанська — Білгородська —
Олексіївська — Горвиця — Зла-
топільська і О. Пирогове ького.
М «Університет», «Вокзальна»; ЗС
«Караваєві Дачі».
Клименко Іван Євдокимович
(1891 —1937)— робітник-полігра-
фіст, рад. і парт. діяч. У 1901—20
жив і працював у Києві, був одним
з керівників Січневого повстання
1918, членом Київ, губревкому.
КЛІНІЧНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобідка).
Пролягає від Народної вулиці до
97
КОВАЛЕВСЬКОЇ
Протасів Яр узвозу. Відома з поч.
20 сг. під такою ж назвою (від хі-
рург. клініки мед. ф-ту Київ, ун-ту,
побуд. в 1912—14; тепер Ін-т фти-
зіатрії та пульмонології). До К. в.
прилучаються: вулиці Гаврилюка—
Зенітна — пров. Клінічний — ву-
лиці Над’ярна — Семенівська —
Яслинська — Божків Яр і Соло-
м’яьська. М «Республіканський
стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
КЛІНІЧНИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Клінічної ву-
лиці до кінця забудови (яр). Виник
у 1-й пол. 20 ст. У списках 20-х —
30-> років значиться як провулок
Пономарівський або Семенівський,
а з 1938 — під суч. назвою. У 50-і
рр. частина К. в. (між вулицями Се-
мен івською та Городньою) перейме-
нована на вул. Таллінську (ліквідо-
вана на поч. 20 ст. у зв’язку із бу-
дівництвом Залізничного масиву),
частина — забудована приватни-
ми будинками. М «Вокзальна».
КЛОВСЬКА ВУЛИЦЯ —див. Гу
совського вулиця.
КЛОВСЬКИИ БУЛЬВАР — див.
Ме^никова вулиця.
КЛОВСЬКИИ УЗВІЗ (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Інститутсь-
кої вулиці до Московської вулиці.
Почав забудовуватися у 1-й пол.
19 ст. Назва походить від урочища
Клов і Кловського струмка, що про-
тікав у його долині. До К. у. прилу-
чаються: вулиці Мар’яненка —
Мечникова і Гусовського. М «Клов-
ська», «Арсенальна».
КМИТІВ ЯР ВУЛИЦЯ (Шевченків
ський р-н; Татарка). Пролягає від
Багтовутівської вулиці до тупика.
Виникла у 80-і рр. 19 ст. У 80-і
рр. 20 ст. всю стару забудову по
К. Я. в. знесено. М «Політехнічний
інститут», «Майдан Незалежності».
КНЯЖИИ ЗАТОН ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Позняки). Пролягає
від Дніпровської набережної до
Григоренка Петра проспекту. Ви-
никла на поч. 90-х рр. 20 ст. з про-
ектною назвою вул. Житлова 1-а.
Суч. назва — з 1993, від істор. міс-
цевості Княжий Затон. До К. 3. в.
4 А. Кудрицький
прилучається вул. Срібнокільська
(двічі). М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
КОБЗАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пріорка, с-ще Шевчен-
ка). Пролягає від Вишгородської ву-
лиці до Косенка Віктора вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 248-а. Суч. назва — з
1953. До К. в. прилучаються:
пров. Кобзарський — вулиці Вод-
ників — Моринецька і Золочівська.
М «Мінська»; ЗС «Вишгородська».
КОБЗАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Пріорка, с-ще Шев-
ченка). Пролягає від Кобзарської
вул. до Красицького вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 729-а. Суч. назва — з
1953. До К. п. прилучається
вул. Водників. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
КОБИЛЯНСЬКОЇ ОЛЬГИ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Народної
вулиці до тупика. Виникла в 1-й
чв. 20 ст. Мала назву вул. Петрів-
ська. Суч. назва — з 1955. До
К. О. в. прилучаються провулки
Новонародний і О. Кобилянської.
М «Вокзальна»; ЗС «Протасів Яр»,
«Караваєві Дачі».
Кобилянська Ольга Юліанівна
(1863 —1942)— укр. письменниця.
Автор роману «Земля» (1902), по-
вісті «В неділю рано зілля копа-
ла...» (1909). У 1899 відвідала Ки-
їв, де брала участь у зборах укр.
громадськості. Ймовірно, того ж
року відпочивала у м. Боярці (на
пд.-зх. околиці Києва).
КОБИЛЯНСЬКОЇ ОЛЬГИ ПРОВУ-
ЛОК (Залізничний р-н; Олександ-
рівська слобідка). Пролягає від Ко-
билянської Ольги вулиці до кінця
забудови. Виник у 1-й пол. 20 ст.
під назвою пров. Петрівський. Суч.
назва — з 1955. М «Вокзальна»;
ЗС «Протасів Яр», «Караваєві
Дачі».
КОВАЛЕВСЬКОЇ СОФІЇ ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Голосіїв). Проля-
гає від Глушкова Академіка вулиці
до Ломоносова вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Нова.
КОВАЛЬСЬКИЙ
98
Суч. назва — з 1957. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
Ковалевська Софія Василівна
(1850—1891)—рос. математик,
письменниця і публіцистка. Перша
жінка — член кор. Петерб. АН (з
1889).
КОВАЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Жовтневий р-н; Шулявка). Проля-
гає від Смоленської вулиці до Бор-
щагівської вулиці. Відомий з 1-ї
пол. 20 ст. під назвою вул. Завод-
ська, пров. Заводський. Суч. назва
вперше згадується у 1933. На поч.
80-х рр. до К. п. приєднано частину
Ставищенського пров. (тоді ж решту
цього провулку ліквідовано у зв'яз-
ку із зміною забудови; пролягав
від вул. Борщагівської до вул. Ви-
борзької; відомий з поч. 20 ст. під
назвою Фузиків пров., від прізви-
ща домовласника — Фузика). До
К. п. прилучаються вулиці Металіс-
тів і Виборзька. М «Шулявська»;
ШТ 1, 3 («Польова»); ЗС «Карава-
єві Дачі».
КОВЕЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов
ський р-н; Деміївка). Пролягає від
Голосіївської вулиці до Малокита-
ївської вулиці. Виникла у 19 ст.,
мала назву вул. Вітянська 2-а. Суч.
назва — з 1955. До К. в. прилуча-
ються провулки Ремісничий і Ма-
локитаївський. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
КОВПАКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Нова Забудова). Пролягає
від Саперного Поля вулиці до Горь-
кого вулиці. Виникла у 30-і рр.
19 ст. і до 1901 мала назву вул. Бо-
лотна (через заболоченість місцево-
сті побл. р. Либідь, до якої простя-
гається вулиця). У 1901—68—
вул. Митрофанівська (від Митро-
фанівського вівтаря Володимирсь-
кої церкви, що була розташована
поряд). Суч. назва — з 1968. До
К. в. прилучаються: вулиці А. Бар-
бюса — Предславинська і Червоно-
армійська. До 1983 К. в. простяга-
лася до вул. Боженка (скорочена
у зв'язку із переплануванням).
М «Палац „Україна44»; ЗС «Прота-
сів Яр».
Ковпак Сидір Артемович (1887—
1967)— укр. держ. діяч, генерал-
майор, двічі Герой Рад. Союзу
(1942, 1944). Один з керівників
партизанського руху на Україні
під час ВВВ. З 1947 — заст. голо-
ви Президії Верх. Ради УРСР. У
1960—67 жив на вул. Липській
(до 1992— вул. Р. Люксембург)
№12/5, де встановлено мемор.
дошку генералові. Помер у Києві,
похований на Байковому кл.
КОЖУМ’ЯЦЬКА ВУЛИЦЯ (Поді-
льський р-н; Кожум’яки). Проля-
гає від Верхнього Валу вулиці до
Дегтярної вулиці. Є однією з дав-
ніх вулиць Києва. Назва походить
від істор. місцевості Кожум’яки, че-
рез яку проходить вулиця. В кін.
80-х рр. 20 ст. стару забудову по
К. в. знесено, розробляється проект
її нової забудови. М «Контрактова
площа».
КОЖЕВЕННИИ ПРОВУЛОК —
див. Марка Вовчка вулиця, Скля-
ренка Семена вулиця.
КОЗАЦЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Деміївка, Ширма). Проля-
гає від Деміївської вулиці до Амур-
ської вулиці. Виникла у 19 ст. під
такою ж назвою. У 50-і рр. 20 ст.
до неї приєднано вул. Нову 767-у.
До 80-х рр. починалася від Черво-
нозоряного проспекту (напрям К. в.
на початковому відрізку змінено у
зв’язку із переплануванням місце-
вості). До К. в. прилучаються:
вул. Кустанайська — пров. Щоглів-
ський — вул. Балакирева — про-
вулки Козацький — Хутоярівсь-
кий — Бурмистенка — пров. Май-
копський — вулиці Батумська —
Майкопська — П’ятигорська —
Ужгородська — Гориста — Криво-
різька — Москвіна — Гатна —
Стельмаха — Широка — Водогін-
на — Бубнова — Жуковського і
Сумська. Між вулицями Жуковсь-
кого і Сумською наявна перерва у
проляганні К. в. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
КОЗАЦЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Козацької вулиці до Кустанай-
ської вулиці. Виник у 19 ст. У спис-
99
КОЛЛОНТАИ
ку вулиць 1924 позначений як
пров. Козачий, на картосхемі 1935—
як пров. Опанасівський (пролягав
до Червонозоряного проспекту —
тодішньої вул. Совської). М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КОЗЕЛЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Відрадний, промзона).
Пролягає від Василенка Миколи
вулиці до Авторемонтної вули-
ці. Виникла у 10-і рр. 20 ст., мала
назву вул. Тимофіївська (таку ж
назву мала до 1939 вул. М. Коцю-
бинського у Старокиївському р-ні).
Суч. назва — з 1958. До К. в. при-
лучаються вулиці Радищева і Світ-
логірська. На ділянці між цими ву-
лицями наявна перерва у проля-
ганні К. в. М «Берестейська»;
ЗС «Борщагівка»; ШТ 1, 3 («Буль-
вар І. Лепсе»).
КОЗИЦЬКОГО ПИЛИПА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка, ма-
сив Першотравневий). Пролягає
від Єреванської вулиці до Уман-
ської вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 501-а.
У 1957—61—пров. Ніщинського.
Суч. назва — з 1961. М «Універси-
тет», «Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Козицький Пилип Омелянович
(1893—1960)— укр. композитор,
музикознавець, педагог і гром.діяч,
з. д. м. УРСР (з 1943). У 1917 закін-
чив Київ, духовну академію, у
1918—24 викладав у Муз.-драм, ін-
ті ім. М. В. Лисенка, з 1935— у кон-
серваторії (з 1945— професор). У
20-і рр. — один з керівників Муз.
т-ва ім. М. Леонтовича, у 1938—
41— худож. керівник Укр. держ.
філармонії. Жив на вул. Інститут-
ській (до 1992— вул. Жовтневої ре-
волюції) № 20. Помер у Києві, по-
хований на Байковому кл.
КОЗЛОВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Паркова дорога.
КОЗЯТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Панфіловців вулиці до Січневого
повстання вулиці. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. під назвою вул. Нова 671-а
(разом з пров. Козятинським). Суч.
назва — з 1953. До К. в. прилуча-
4*
ється пров. Козятинський. М «Ар-
сенальна»; ЗС «Ботанічна».
КОЗЯТИНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Печорський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Козятинської вулиці до
кінця забудови. Виник у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 671-а
(разом з вул. Козятинською). Суч.
назва—з 1953. М «Арсенальна»;
ЗС «Ботанічна».
КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка). Про-
лягає від Чоколівського бульвару
до Донецької вулиці. Виникла
у 30-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1931. До К. в. прилучається
вул. Мартиросяна. М «Універси-
тет»; «Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
КОЛЕКТОРНА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Червоний хутір, Осокор-
ки). Пролягає від Харківської пло-
щі до Маслівки вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1957. До К. в.
прилучаються: вул. Дніпродзер-
жинська — пров. Колекторний —
озеро Вирлиця — шосе на с. Ви-
шеньки — вул. К. Ареф'єва і ряд
ліній дачних масивів Осокорки
та Нижні Сади. М «Славутич» —
«Харківська»; ЗС «Дарниця».
КОЛЕКТОРНИЙ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; промзона побл.
Червоного хутора). Пролягає від
Колекторної вулиці до кінця забу-
дови. Виник у 70-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва — з
1977. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
КОЛЛОНТАИ ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Ушакова Миколи вулиці до Ан-
тонова-Овсієнка вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст., мала назву вул. Круп-
ської. Суч. назва — з 1966. М «Свя-
тошин»; ЗС «Новобіличі».
Коллонтаи Олександра Михайлівна
(1872—1952)—рад. політ, діяч,
учасниця міжнар. жіночого руху,
дипломат. Працювала у Києві в
липні-серпні 1919. Мешкала на
вул. Миколаївській (тепер К. Марк-
са) в готелі «Континенталь».
КОЛОМИЙСЬКИЙ
100
коломийський провулок
(Московський р-н; Голосіїв). Про-
лягає від Сорокаріччя Жовтня прос-
пекту до Васильківської вулиці. Ві-
домий з 1924 під назвою пров. Ко-
миївський. У 50—60-і рр. значно
продовжений (починався від вул. Ва-
сильківської до кінця забудови) і
повністю перебудований. У деяких
документах фігурує також як
пров. Коломієвський. Суч. (уточне-
на) назва — з 1985. Назва «вул. Ко-
ломиївська» у 50—80-і рр. по-
бутувала щодо відрізку тепер,
вул. Сумської від вул. Васильківсь-
кої до вул. Козацької. До К. п. при-
лучаються вулиці Сєченова і Ломо-
носова. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
КОЛОСКОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від Кру-
тогірної вулиці до тупика. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст., мала назву
вул. Польова. Суч. назва — з 1955.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
КОЛЬЦОВА БУЛЬВАР (Ленін
градський р-н; Микільська Бор-
щагівка). Пролягає від Сосніних
Сім’ї вулиці і Зодчих вулиці до
П’ятдесятиріччя Жовтня проспек-
ту. До 1981 був частиною бульвару
Р. Роллана. Суч. назва — з 1981.
До К. б. прилучаються: вулиці
Картвелішвілі — Литвиненко-
Вольгемут і В. Ульянова. М «Свято-
шин»; ШТ 1 («Литвиненко-Вольге-
мут», «Зодчих»), ШТ 3 («Бульвар
Р. Роллана»); ЗС «Борщагівка».
Кольцов Михайло Юхимович
(справж. прізв.— Фрідлянд; 1898—
1940)— рад. журналіст і поет,
член кор. АН СРСР (з 1938). Нар.
у Києві, жив на вул. Межигірській,
кол. № 5/3. Закінчив 2-е реальне
уч-ще, що містилося на вул. Тимо-
фіївській (тепер М. Коцюбинсько-
го) № 12. Під час громадян, війни
працював у ред.-вид. відділі Київ,
військ, округу (1919), був редакто-
ром газет «Красная Армия» і «Те-
атр», працював у Бюро української
преси. Відвідав Київ у 1935 як ко-
респондент газети «Правда» на
13-у Всеукр. з’їзді Рад (опублікував
у цій газеті 2 нариси про Київ).
КОМАРОВА КОСМОНАВТА ПРО-
СПЕКТ (Жовтневий р-н; Відрад-
ний). Пролягає від Гарматної вули-
ці до залізничного шляхопроводу.
Виник на давньому шляху до с. Ми-
кільська Борщагівка як продов-
ження вул. Борщагівської. У 50-і
рр. 20 ст. мав назву вул. Новобор-
щагівська, що у 1961 була приєд-
нана до вул. Борщагівської. Відок-
ремлений у самостійну вулицю під
суч. назвою у 1967 (але у докумен-
тах про перейменування попе-
редню назву знову зазначено як
вул. Новоборщагівська). До К. К. п.
прилучаються: вулиці Василенка —
Героїв Севастополя і бульвар І. Леп-
се. З’єднаний шляхопроводом із
проспектом П’ятдесятиріччя Жов-
тня. М «Шулявська» (початок),
«Берестейська» (кінець); ШТ 1, З
(«Гарматна» — «Сім’ї Сосніних»);
ЗС «Караваєві Дачі» (початок),
«Борщагівка» (кінець).
Комаров Володимир Михайлович
(1927—67)— рад. космонавт, двічі
Герой Рад. Союзу (1964, 1967). За-
гинув під час космічного польоту.
КОМБАЙНЕРІВ ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Землячки вулиці до Ніжин-
ської вулиці. Виникла на поч. 20
ст. під назвою вул. Дачна лінія 12-а.
Суч. назва — з 1955. До К. в. при-
лучаються: вулиці Тутковського—
Долинна і Мирочівська. М «Шуляв-
ська»; ШТ 1, 3 («Індустріальна»,
«Гарматна»); ЗС «Караваєві Дачі».
КОМБІНАТНА ВУЛИЦЯ (Дні-
провський р-н; Микільська слобід-
ка). Пролягає від Каховської ву-
лиці до Сагайдака Степана вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова (проїзд). Суч. назва — з
1959. До К. в. прилучається вул. Це-
гельна. М «Лівобережна»; ЗС «Ки-
Їв-Дніпровський».
КОМІНТЕРНУ ВУЛИЦЯ (Старо-
київський, Радянський, Залізнич-
ний р-ни). Пролягає від Шевченка
Тараса бульвару до Вокзальної пло-
щі. Виникла у 1-й пол. 19 ст. під
назвою вул. Ігнатіївська. У 1869—
101
КОНТРАКТОВА
1919— вул. Безаківська, від пріз-
вища київ, генерал-губернатора
(1855—68) Безака Олександра
Павловича (1801—68), який до-
клав чимало зусиль до споруджен-
ня міськ. вокзалу (до нього прямує
вулиця). Його ім’я мав також при-
леглий до К. в. провулок (тепер
вул. Вокзальна). Суч. назва— з
1919 (до серед. 20 ст. вживалася
повна назва: «вулиця Комуністич-
ного Інтернаціоналу»). До К. в.
прилучаються: вулиці Вєтрова —
Саксаганського — Жилянська і
Вокзальна. М «Вокзальна».
КОМУНАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н; с. Пирогів). Проля-
гає від Заболотного Академіка ву-
лиці до кінця забудови. Виникла у
1-й пол. 20 ст. Суч. назва — з 1957.
До К. в. прилучаються вулиці Кві-
туча і Крута. М «Либідська»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
КОНДРАТЮКА ЮРІЯ ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; масив Мінський).
Пролягає від Мінського проспекту
до Майорова Михайла вулиці. За-
проектована у 60-ті рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова № 2. Суч. назва —
з 1970. До К. Ю. в. прилучається
проспект Рокоссовського. М «Мін-
ська»; ЗС «Вишгородська».
Кондратюк Юрій Васильович
(справж. прізв. — Шаргей Олек-
сандр Гнатович; 1900—42)—укр.
вчений-винахідник. Один з піонерів
розробки проектів космічної техні-
ки та космічних польотів. Перебу-
вав у Києві в 1919. Загинув на
фронті під чаг ВВВ.
КОНДУКТОРСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Батиєва Гора).
Пролягає від Привітної вулиці до
Нововокзальної вулиці. Виникла
наприк. 19 ст. під назвою вул. Лі-
нія 8-а. Суч. назва — з 1958. До
К. в. прилучається вул. Організа-
торська. М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
КОНОПЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Пріорка). Пролягає від
Шахтарської вулиці до тупика. Ві-
дома з 19 ст. Назва — від урочища
і річки Коноплянки (Конопляна). У
70—80-і рр. 20 ст. К. в. повністю
перебудовано і розширено. У 1-й
пол. 20 ст. на Пріорці існувала та-
кож вул. Староконоплянська. Наз-
ву ж Малоконоплянська мала до
1970 вул. П. Дегтяренка. До К. п.
прилучаються: вулиці Лугова —
Бережанська і Полупанова. М «Обо-
лонь» (початок), «Мінська» (кі-
нець); ЗС «Вишгородська».
КОНОТОПСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях). Про-
лягає від Листопадної вулиці до
М. Рильського вул. Виникла у
1-й пол. 20 ст. У 1933—40 рр. поз-
начена як вул. Нова 30-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До 1941 була також
К. в. на Трухановому о-ві (знище-
на під час ВВВ). До К. в. прилуча-
ються вулиці Уральська — Добрий
Шлях і О. Кошового. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КОНОТОПСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Добрий Шлях).
Пролягає від Кошового Олега ву-
лиці до Рильського Максима вули-
ці. Виник у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. До К. п. прилучається
вул. Добрий Шлях. Суч. назва —
з 1955. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
КОНТРАКТОВА ПЛОЩА (Поділь-
ський р-н). Розташована між Са-
гайдачного Петра вулицею, Пок-
ровською вулицею, Андріївським уз-
возом, Фролівською вулицею, При-
тисько-Микільською вулицею, Ко-
стянтинівською вулицею, Межигір-
ською вулицею, Спаською вули-
цею, Сковороди Григорія вулицею
та Іллінською вулицею. Відома з
часів Київської Русі як частина
подільського Торговища (Торжи-
ща, разом із Житньоторзькою пло-
щею). Після побудови Контракто-
вого будинку і перетворення площі
на місце постійного проведення
контрактових ярмарків (т. зв. «ки-
ївських контрактів») вона з кін.
18 ст. здобула суч. назву. У 1869—
1919 мала назву площа Олексан-
дрівська (на честь рос. царя Олек-
сандра II); з 1919 — Червона пло-
ща (або Красна). У 1944 було прий-
нято постанову про повернення
К. п. її істор. назви. Проте деякий
КОПАИГОРОДСЬКА
102
час паралельно існували обидві
назви. З серед. 50-х рр. знову утвер-
дилася назва «Червона»— до 1990,
коли вдруге прийнято постанову
про повернення площі назви «Кон-
трактова». М «Контрактова пло-
ща»; фунікулер; річковий вокзал.
КОПАИГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Куренівка, Біли-
че Поле). Пролягає від Білиць-
кої вулиці до Полкової вулиці. Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст. під назвою
вул. Нова 80-а. У 1944—52— вул.
Хмільна. Суч. назва — з 1952. До
К. в. прилучається вул. Паркова.
М «Нивки»; «Оболонь»; ЗС «Виш-
городська».
КОПЕРНИКА ВУЛИЦЯ (Шевчен
ківський р-н; Лук’янівка, Шуляв-
ка). Пролягає від Артема вулиці до
Рибалка Маршала вулиці і Довнар-
Запольського вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під назвою Нова 67-а
(була «прорізана» через стару за-
будову). У 1939—73—вул. Ново-
глибочицька (початковий відрі-
зок — до вул. Бердичівської —
деякий час входив до складу
вул. Глибочицької). Суч. назва —
з 1973. До К. в. прилучаються:
вулиці Дмитрівська — Бердичівсь-
ка і Шолуденка. М «Політехніч-
ний інститут».
Коперник Міколай (1473—1543)—
польський астроном. Основопо-
ложник геліоцентричної системи
світу.
КОПИЛЕНКА ОЛЕКСАНДРА ВУ-
ЛИЦЯ (Печорський р-н). Пролягає
від Кутузова вулиці і Московсь-
кої вулиці до Печорської площі.
Виникла у 1-й пол. 19 ст. і мала
побутову назву — пров. Аптечний
або Аптекарський (від розташова-
ної на ньому аптеки). У 1869—
1960 мала ім’я укр. політ, діяча,
київ, митрополита, засновника Ки-
єво-Могилянського колегіуму Пет-
ра Симеоновича Могили (1596—
1647; у багатьох джерелах — вул.
Петромогилянська). У місцевості,
де прокладено вулицю, в 17 ст. бу-
ла розташована його садиба. Суч.
назва — з 1960. М «Арсенальна»,
«Кловська».
Копиленко Олександр Іванович
(1900—58)— укр. письменник. У
Києві — з 1934. У 1935—58 жив на
вул. Б. Хмельницького (до 1992—
вул. Леніна) № 68, де встановлено
мемор. дошку письменнику. Дія йо-
го дилогії «Дуже добре» і «Десяти-
класники» відбувається в Києві.
Помер у Києві, похований на Бай-
ковому кл.
КОПИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поді-
льський р-н; Куренівка). Пролягає
від Теліги Олени вулиці до Сирець-
кої вулиці. Виникла у 1-й пол. 19
ст. під такою ж назвою — від уро-
чища Копилів. До К. в. прилуча-
ються: вулиці Петропавлівська —
Рилєєва — провулки Достоєвсько-
го і Цукровий. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська».
КОРАБЕЛЬНА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Київ-Петрівка, промзо-
на). Пролягає від Новокостянтинів-
ської вулиці до Аляб'єва вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1955. До
К. в. прилучається вул. Чорно-
морська. М «Тараса Шевченка»;
ЗС «Зеніт».
КОРІННА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; с. Пирогів). Пролягає від
Лауреатської вулиці (двічі) до кін-
ця забудови. Відома з 1 -ї пол. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
КОРОЛЕНКА ВУЛИЦЯ — див. Во
лодимирська вулиця.
КОРОЛЕНКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний, Московський р-ни; Но-
ва Забудова). Пролягає від Жилян-
ської вулиці до Димитрова вулиці і
Боженка вулиці. Виникла у серед.
19 ст. під назвою вул. Новобульйон-
ська (як продовження вул. Буль-
йонської, тепер вул. Боженка; на
деяких картосхемах зазначена як
частина вул. Володимирської).
Суч. назва — з 1944. До К. в. при-
лучаються: вулиці Тарасівська —
Володимирська і Фізкультури.
М «Республіканський стадіон»;
ЗС «Протасів Яр».
Короленко Володимир Галактіоно-
вич (1853—1921)—рос. письмен-
ник укр. походження. Неодноразо-
103
КОСЕНКА
во відвідував Київ, зокрема, у 1871,
1897 і 1913 (був присутній на судо-
вому процесі у справі Бейліса, яко-
му присвятив ряд гострих публіци-
стичних матеріалів). Зупинявся
у готелях «Софійське подвір'я»
(вул. Володимирська № 24) та
«Франсуа», згодом «Театральний»
(вул. Б. Хмельницького № 17).
Київ, тема наявна в ряді творів та
листів письменника, в одному з
яких він назвав Київ «найкрасиві-
шим та найпривабливішим з усіх
наших міст».
КОРОЛЬОВА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Ми-
кільська Борщагівка). Пролягає від
П’ятдесятиріччя Жовтня проспек-
ту до Сосніних Сім’ї вулиці. Запро-
ектована у 60-і рр. як вул. 5-а і
вул. 9-а, що об’єднані під суч. наз-
вою у 1967. До 1981 пролягала до
вул. Жмеринської. Того ж року по-
ділена на суч. К. А. в. і Героїв кос-
мосу вулицю. М «Святошин»; ШТ 1,
З («Гната Юри»); ЗС «Борщагівка».
Корольов Сергій Павлович (1906—
66)— рад. вчений і конструктор у
галузі ракетно-космічної техніки,
акад. АН СРСР (з 1958), двічі Ге-
рой Соц. Праці (1956, 1961). Ленін-
ська премія (1957). У 1924—26 нав-
чався у Київ, політех. ін-ті (на фа-
саді корпусу № 1 встановлено ме-
мор. дошку вченому). У цей час
жив на вул. Багговутівській № 25
і вул. Костьольній № 6. На терито-
рії ВО «Радіоприлад» імені Ко-
рольова встановлено погруддя
вченому.
КОРОЛЬОВА АКАДЕМІКА ПРО-
СПЕКТ (Ленінградський р-н; Пів-
денна Борщагівка, Михайлівська
Борщагівка). Пролягає від Сосні-
них Сім’ї вулиці до Дев’ятого Трав-
ня вулиці. Виник наприк. 70-х рр.
20 ст. як продовження вул. Акаде-
міка Корольова. Спочатку простя-
гався до вул. Булгакова, наприк.
80-х рр. «прорізаний» крізь стару
забудову до вул. Дев'ятого Травня.
До К. А. п. прилучаються: вули-
ці Пшенична — Жолуцєва — Бул-
гакова і Симиренка. М «Святошин»;
ШТ 1, 3 («Гната Юри»), 1 («Григо-
ровича-Барського» — «Булгако-
ва»): ЗС «Боощагівка».
КОРОСТЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Наумова Генерала ву-
лиці до Робітничої вулиці. Виник-
ла в 1-й пол. 20 ст. під назвою
вул. Нова 392-а. Суч. назва — з
1944. До К. в. прилучається вул. Ру-
бежівська. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
КОРСУНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Рубежівської вулиці до
Олевської вулиці. Виникла в 1 -й пол.
20 ст. під назвою вул. Нова 400-а.
Суч. назва — з 1944. До К. в. прилу-
чаються: вулиці Рокитнянська —
Рахманінова і Клавдіївська. М «Свя-
тошин»; ЗС «Новобіличі».
КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Залізничний р-н; Олександ-
рівська слобідка). Пролягає від
Олексіївської вулиці до тупика. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 494-а. Суч. назва — з
1953. М «Вокзальна»; ЗС «Карава-
єві Дачі».
КОРЧУВАТСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Багринова Гора).
Пролягає від Хутірського провул-
ку до Весняної вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 42-а. Суч. назва — з 1944, від
розташованої поряд істор. місцевос-
ті Корчувате. До К. в. прилучаєть-
ся вул. Золотоніська. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Проспект Науки».
КОРЧУВАТСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Кащенка Академіка
вулиці до Парникової вулиці (дві-
чі). Виник у 1-й пол. 20 ст., мав наз-
ву пров. Шкільний. Суч. назва —
з 1955. М «Либідська»; ЗС «Про-
спект Науки».
КОСЕНКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський, Шевченківський р-ни; Прі-
орка, с-ще Шевченка). Пролягає від
Сошенка вулиці і Лісозахисної ву-
лиці до Свободи проспекту і Радян-
ської України проспекту. Виникла
у 1-й пол. 20 ст. і складалась із двох
вулиць — Лісної 2-ї і Польової 2-ї.
Об’єднані під суч. назвою у 1955. До
КОСІОРА
104
К. в. прилучаються: вулиці Кобзар-
ська — Красицького — Орська —
Кареловська — Бестужева і пров.
Межовий. М «Мінська» (початок),
«Оболонь» (кінець); ЗС «Вишгород-
ська ».
Косенко Віктор Степанович (1896—
1938)— укр. композитор і педагог.
З 1929 жив і працював у Києві.
Викладав з 1929 у Муз.-драм, ін-
ті (з 1932 — професор) і консерва-
торії (1934—38). У 1938 жив на
вул. М. Коцюбинського № 9, де
розташований мемор. музей ком-
позитора, а на фасаді будинку вста-
новлено мемор. дошку. Похований
на Байковому кл.
КОСІОРА ВУЛИЦЯ (Радянський,
Шевченківський р-ни; Шулявка,
Лук’янівка). Пролягає від Арте-
ма вулиці до Повітрофлотського
шляхопроводу (над Перемоги прос-
пектом). Виникла у серед. 19 ст.
До 1933 — частина Кадетсько-
го шосе, у 1933—44— шосе Героїв
Стратосфери, у 1944—63— Повіт-
рофлотського шосе. Відокремлена
від останнього під суч. назвою у
1963. До К. в. прилучаються: вули-
ці Дмитрівська — Глібова — Воло-
дарського — Полтавська — Мар-
шала Рибалка — Річна — Андрю-
щенка і Павлівська. З’єднана шля-
хопроводом з проспектом Повітро-
флотським. М «Майдан Незалеж-
ності» (початок), «Вокзальна»,
«Політехнічний інститут» (кінець).
Косіор Станіслав Вікентійович
(1889—1939)—укр. парт, і держ.
діяч. У 1914—19 і 1934—38 працю-
вав у Києві, зокрема, у 1914—15
вів нелегальну парт, роботу, з
1918 очолював Київ, обласний під-
пільний комітет КП(б)У, у 1919—
відпов. секретар Всеукр. Центр. Ви-
конав. Комітету, у 1934—38 був
першим секретарем ЦК КП(б)У. На
вул. Артема встановлено пам’ят-
ник С. Косіору.
КОСМІЧНА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; масив Комсомольський).
Пролягає від Юності вулиці до
Миропільської вулиці. Виникла у
60-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 3-я. Суч. назва — у 1964—84 і з
1987. У 1984—87— вул. М. Стель-
маха (тепер таку назву надано од-
ній з вулиць Московського р-ну).
М «Дарниця» (початок), «Чернігів-
ська» (кінець).
КОСМОДЕМ’ЯНСЬКОЇ ЗОЇ ВУЛИ-
ЦЯ (Залізничний р-н; Олександрів-
ська слобідка). Пролягає від Кли-
менка Івана вулиці до кінця за-
будови. Виникла на поч. 20 ст., ма-
ла назву вул. Гоголівська. Суч.
назва—з 1955. М «Вокзальна»;
ЗС «Караваєві Дачі».
Космодем’янська Зоя Анатоліївна
(1923—1941)— комсомолка-пар-
тизанка, Герой Рад. Союзу (1942,
поем.). Страчена нім. фашистами.
КОСМОНАВТІВ ПЛОЩА (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка, масив Пер-
шотравневий). Розташована між
Чоколівським бульваром, Антоно-
ва Авіаконструктора вулицею і
Єреванською вулицею. Виникла в
серед. 20 ст. як площа без назви.
Суч. назва — з 1962. М «Універси-
тет», «Шулявська», ЗС «Караваєві
Дачі».
КОСОГІРНИИ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Кудрявець). Про-
лягає від Глибочицької вулиці до
Кудрявської вулиці. Відомий з 2-ї
пол. 19 ст. під двома назвами —
суч. та вул. Косогірний Яр (наз-
ва — від топограф, розташування
К. п.). Суч. назва утвердилася з
1907. М «Контрактова площа»,
«Майдан Незалежності».
КОСТЬОЛЬНА ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н). Пролягає від Незалеж-
ності Майдану до Трьохсвятитель-
ської вулиці. Виникла у 30-і рр.
19 ст. під суч. назвою (від Олексан-
дрівського костьолу, розташовано-
го на початку вулиці). У 1934—91
мала назву вул. Челюскінців (на
честь подвигу учасників полярного
дрейфу на пароплаві «Челюскін» у
1934). М «Майдан Незалежності».
КОСТИЧЕВА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський р-н; масив Те-
ремки-П). Пролягає від Ломоносо-
ва вулиці до Якубовського Марша-
ла вулиці. Виникла у 60-і рр. 20
ст. під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1961, забудова — 1979—80.
105
котовського
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Костичев Сергій Павлович (1877 —
1931)— рос. фізіолог, біохімік
і мікробіолог, акад. АН СРСР (з
1923).
КОСТЮКА ВУЛИЦЯ (Ленінград
ський р-н; Микільська Борщагівка,
с-ще Жовтневе). Пролягає від
Мельниченка вулиці до тупика. Ви-
никла у серед. 20 ст., мала назву
вул. Щорса. Суч. назва — з 1965.
До К. в. прилучаються вулиці
Ленінська і Біляшівського. М «Свя-
тошин»; ШТ 3 («Бульвар Р. Ролла-
на»); ЗС «Борщагівка».
Костюк Трохим Якович (1905—
41)— укр. держ. діяч, голова Київ,
облвиконкому. Один з керівників
оборони Києва 1941, під час якої
загинув.
КОСТЯНТИН ІВСЬК А ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н). Пролягає від
Контрактової площі до Заводсь-
кої вулиці. Одна з найдавніших ву-
лиць міста, мала назву вул. Царе-
костянтинівська, з 30-х рр. 19 ст.—
Кирилівська (як один із шляхів до
Кирилівського монастиря). Суч.
назву офіц. затверджено у 1869, від
церкви царя Костянтина і Олени
(знаходиться на вул. Щекавицькій
між К. в. і тепер, вул. Фрунзе;
знищена у 30-і рр. 20 ст.; у спору-
дах, що збереглися — навч. зак-
лад). У 1926—58 мала назву
вул. Шолом-Алейхема. До К. в.
прилучаються: вулиці Притисько-
Микільська — Спаська — Хори-
ва — Верхній Вал — Нижній
Вал — Ярославська — Щекавиць-
ка — Ватманського — Юрківська і
Оленівська. М «Контрактова пло-
ща», «Тараса Шевченка»; ЗС «Ки-
їв-Петрівка».
КОСТЯНТИНІВСЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Межигірська вулиця, Радище-
ва вулиця.
КОТЕЛЬНИКОВА МИХАЙЛА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Свя-
тошин). Пролягає від Святошинсь-
кої вулиці до Живописної вулиці.
Виникла на поч. 20 ст. Мала назву
вул. Південна (проходить пд. око-
лицею Святошина). Суч. назва — з
1974. До К. М. в. прилучаються:
вулиці Петрицького — Крамсько-
го — Ф. Кричевського — Кільцева
дорога і вул. Шепетівська. Між
вул. Кричевського і Кільцевою до-
рогою наявна перерва у проляганні
К. М. в. М і ЗС «Святошин».
Котельников Михайло Федорович
(1923—43)— учасник визволення
Києва від нім.-фашист, окупантів
під час ВВВ. Молодший лейтенант.
Герой Рад. Союзу (1943, поем.).
Загинув у бою. Похований на Свя-
тошинському кл.
КОТИКА ВАЛІ ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Ушакова Миколи вулиці до
Павленка вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. Мала назву вул. Воро-
шилова. Суч. назва — з 1966.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
Котик Валя (Валентин Олександро-
вич; 1930—44)— юний учасник
партизан, руху під час ВВВ (у
Шепетівському р-ні Хмельниць-
кої обл.). Герой Рад. Союзу (1958,
поем.). Загинув у бою.
КОТЛЯРЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Чоколівка). Проля-
гала від Волинської вулиці до заліз-
ниці, паралельно до тепер, вулиць
Фастівської та Дніпропетровської.
Відома з 1-ї чв. 20 ст. У ряді джерел
згадується також як вул. Котля-
ревська. Зникла у 80-і рр. внаслі-
док зміни забудови.
Котляревський Іван Петрович
(1769—1838)— укр. поет і драма-
тург, основоположник нової укр.
літ-ри. Автор поеми «Енеїда»,
драм, п’єс «Наталка Полтавка»,
«Москаль-чарівник». У Києві вста-
новлено пам’ятник поету.
КОТЛЯРЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ —
див. Золочівська вулиця.
КОТОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Пролягає
від Трекова Академіка вулиці до
Стеценка вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 885-а.
У 1955—63— Тираспільське шосе.
Суч. назва — з 1963. До К. в. при-
лучаються: вулиці М. Берлинсько-
го — Вавилових — Ясногірська —
Житкова і Тираспольська. Між ву-
КОЦЮБИНСЬКОГО
106
лицями Тираспольською і Стецен-
ка наявна перерва у проляганні
К. в. (гаражі, залізниця). М «Шу-
лявська»; ЗС «Сирець».
Котовський Григорій Іванович
(1881 —1925)—рад. військ, діяч,
герой громад, війни. У 1922—25
неодноразово відвідував Київ.
КОЦЮБИНСЬКОГО МИХАЙЛА
ВУЛИЦЯ (Радянський р-н). Проля-
гає від Шевченка Тараса бульвару
до Чкалова вулиці. Відома з 1-ї
пол. 19 ст. під назвою вул. Тимофі-
ївська. Простягалася до тепер,
вул. Б. Хмельницького. У 1939 об’-
єднана під суч. назвою з вул. Но-
вотимофіївською (прокладена у
30-і рр. 20 ст., у повоєнний час —
знову вул. Нова, у 1958—61 —
пров. М. Коцюбинського). До К. М. в.
прилучаються вулиці Б. Хмель-
ницького і Чкалова. М «Універ-
ситет».
Коцюбинський Михайло Михайло-
вич (1864—1913)—укр. письмен-
ник. Автор роману «Еаіа Мог^апа»,
ін. творів. З листопада 1912 до
січня 1913 лікувався у клініці
Київ, ун-ту (тепер б-р Т. Шевчен-
ка № 17), де встановлено мемор.
дошку письменнику. Під час своїх
неоднораз. відвідувань Києва (в
т. ч. у 1911, коли він брав участь
у роботі Об’єднаного комітету по
спорудженню пам’ятника Т. Г. Шев-
ченку в Києві) зупинявся в готелі
«Англія» на Хрещатику (не зберіг-
ся), у готелі Михайлівського мо-
настиря (вул. Трьохсвятительсь-
ка № 4), у знайомих, зокрема,
на тепер, б-рі Шевченка № 54 і
вул. Вєтрова № 15.
КОЦЮБИНСЬКОГО ЮРІЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Шевченківський р-н). Проля-
гає від Обсерваторної вулиці до
Гоголівської вулиці. Виникла
у 1910—14. Мала назву вул. Но-
вопавлівська (як продовження
вул. Павлівської). Суч. назва — з
1961. До К. Ю. в. прилучається
вул. Некрасовська. М «Майдан Не-
залежності», «Золоті ворота».
Коцюбинський Юрій Михайлович
(1896—1937)— укр. парт., держ. і
військ, діяч. Син М. М. Коцюбин-
ського. У січні 1918 командував
рад. військами, що оволоділи Ки-
євом. Згодом працював у Києві: у
лютому 1918 — нар. секретар у
військ, справах, у лютому — квітні
1919— член Раднаркому УРСР.
КОЧЕРГИ ІВАНА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький, Харківський р-ни; Нові
Позняки). Пролягає від Любарсь-
кої вулиці до Тепловозної вулиці.
Виникла у 20-і рр. 20 ст. (після
1927) і мала назву вул. Житомирсь-
ка 2-а. Суч. назва — з 1955. М «Осо-
корки»; ЗС «Лівий берег».
Кочерга Іван Антонович (1881 —
1952) — укр. драматург, з. д. м.
України (з 1950). У 1903 закінчив
юрид. ф-т Київ, ун-ту. Згодом жив
у Києві, в т. ч. у 1935—62— на
вул. Б. Хмельницького (до 1992 —
вул. Леніна) № 68, де встановлено
мемор. дошку письменнику. Істор.
минулому Києва присвячені його
драматичні поеми «Свіччине ве-
сілля» (1930) і «Ярослав Мудрий»
(1944). Похований на Байковому кл.
КОЧУБЕЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Забайків’я). Проля-
гає від Волзької вулиці до Профін-
терну вулиці. Відома від поч. 20 ст.
під назвою вул. Стецька або Стоць-
ка (за прізвищем місц. землевлас-
ника). Суч. назва — у 1920—26 і з
1944. У 1926—44— вул. Убориче-
ва. М «Палац „Україна"»; ЗС
«Протасів Яр».
Кочубей Василь Леонтійович
(1640—1708)— представник укр.
козацької старшини, генеральний
суддя України (1699—1708). На-
писав листа рос. цареві Петру І про
таємні переговори гетьмана І. Ма-
зепи зі шведами і поляками, що
були спрямовані на відокремлення
України від Росії. Кочубей був ви-
даний Петром І Мазепі і страчений
за його наказом. Похований побл.
Трапезної церкви Києво-Печер-
ської лаври (разом із своїм
сподвижником полтав. полковни-
ком І. І. Іскрою).
КОЧУБЕЇВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Забайків’я).
Пролягає від Профінтерну вулиці
до кінця забудови. Виник у 1-й
107
КРАМАТОРСЬКА
чв. 20 ст. під суч. назвою. У 1926—
44 — пров. Уборичева. М «Палац
„Україна"»; ЗС «Протасів Яр».
КОШИЦЯ ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; масив Позняки). Пролягає
від Ревуцького вулиці до Драгома-
нова вулиці. Виникла у 80-і рр. 20
ст. під назвою вул. Нова. У 1989—
91 мала назву вул. А. Ахматової
(з 1991 цю назву має інша вулиця
Харківського р-ну). Суч. назва —
з 1991. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
Кошиць Олександр Антонович
(1875—1944)—укр. композитор,
диригент, фольклорист і педагог.
Нар. на Київщині (у с. Ромашках
Миронівського р-ну). У 1901 за-
кінчив Київ, духовну академію, у
1910—Муз.-драм, школу М. Ли-
сенка, в якій з 1904 викладав. З
1909— керівник хору Київ, ун-ту,
з 1913—хору Вищих жін. курсів
і викладач Київ, консерваторії, у
1912—16— диригент Театру М. Са-
довського, 1916—17 — хормейстер
і диригент Київ. рос. опери. У
1919— один із засновників і керів-
ник Укр. республіканської капели, з
якою того ж року виїхав за кордон.
КОШОВОГО МАРШАЛА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Глушкова Академі-
ка ВУЛИЦЯ.
КОШОВОГО ОЛЕГА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Добрий Шлях).
Пролягає від Голосіївської вулиці
до Тихвінського провулку. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст. Складалася з
двох вулиць: Горяної (початковий
відрізок К. О. в.) і Нової 1-ї (виник-
ла у серед. 20 ст.). Суч. назва — з
1955. До К. О. в. прилучаються: ву-
лиця Цимбалів Яр — провулки 1н-
гульський — Уральський — вули-
ці Райгородська — Уральська —
Санітарна — Снайперська — Ко-
нотопська — провулки Конотопсь-
кий і Листопадний. М «Либід-
ська »;ЗС ♦ Київ-Московський».
Кошовий Олег Васильович (1926—
43)— один з керівників підпільної
організації «Молода гвардія» у
м. Краснодоні Луганської обл. під
час ВВВ. Герой Рад. Союзу (1943,
поем.). Страчений нім. окупантами.
КОШОВОГО ОЛЕГА ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Добрий Шлях).
Пролягає від тупика до Доброго
Шляху вулиці. Виник у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. До К. О. п. прилуча-
ється вул. О. Кошового. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КРАВЧЕНКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Радянський, Шевченківський р-ни;
Шулявка). Пролягає від Артема ву-
лиці до Шолуденка вулиці. Виник-
ла у серед. 19 ст. До 1902 мала наз-
ву вул. Боршагівська (як частина
дороги до с. Борщагівки на пд.-зх.
околиці Києва). У 1902—28—
вул. Скобелєвська, за ім’ям героя
рос.-турецької війни 1877—78 ге-
нерала Скобелєва Михайла Дмит-
ровича (1843—1882). Суч. назва —
з 1928. До К. М. в. прилучається
вул. Дмитрівська. М «Майдан Не-
залежності».
Кравченко Микола Васильович
(1886—1918)— київ, робітник-дру-
кар. учасник Січневого повстання
1918, під час якого загинув.
КРАЙНЯ ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський р-н; Вигурівщина, Кулико-
ве). Пролягає від Братиславсь-
кої вулиці до межі міста. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1958 (як вули-
ця, що проходить по краю с. Вигу-
рівщина). До К. в. прилучаються:
вулиці Б. Хмельницького — Ен-
гельса — Сабурова і Пухівська.
М «Чернігівська»; ЗС «Городня».
КРАКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров
ський р-н; Соцмісто). Пролягає від
Будівельників вулиці до Червоно-
гвардійської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст., мала назву вул. Іваново-
Вознесенська. Суч. назва — з 1961.
До К. в. прилучаються: вул. Бажо-
ва — б-р Праці — вулиці Пожар-
ського — Мшіна і М. Лебедєва.
М «Дарниця» (початок), «Чернігів-
ська» (кінець); ЗС «Київська Ру-
са нівка».
КРАМАТОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н; Ширма). Пролягає
від Холмогорського провулку до
Говорова Маршала вулиці. Виник-
ла у 50-і рр. 20' ст. під назвою
КРАМАТОРСЬКИЙ
108
вул. Нова 768-а. Суч. назва — з
1953. До К. в. прилучаються про-
вулки Говорова і Краматорський
(двічі). М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
КРАМАТОРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Ширма). Проля-
гає від Краматорської вулиці (двічі,
утворюючи дугу). Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 763-я.
Суч. назва — з 1953. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
КРАМСЬКОГО ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин).
Пролягає віт, Перемоги проспекту
до тупика. Виникла наприк. 19 ст.
під назвою вул. Просіка 2-а. Суч.
назва — з 1965. її відрізок між
проспектом Перемоги і вул. Ф. Пу-
шиної у 1958 було приєднано до
тепер, вул. М. Краснова. До К. І. в.
прилучаються: вулиці Львівська —
Верховинна — Котельникова і Від-
починку. М і ЗС «Святошин».
Крахчськой Іван Миколайович
(1837—87)— рос. художник, ака-
демік петерб. АМ (з 1869), ініціатор
і керівник Товариства передвиж-
ників.
КРАСИКОВА ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Кучмин яр).
Пролягає від Кудряшова вулиці до
Краснодонської вулиці. Виникла у
19 ст., мала назву пров. Крутий.
Суч. назва — з 1963. М «Вокза-
льна».
Красиков Петро Ананійович
(1870—1939)— професіон. револю-
ціонер, більшовик. У 1903 працю-
вав у Київ, комітеті РСДРП, від
якого був обраний делегатом 2-го
з’їзду партії.
КРАСИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Голосіїв). Пролягає
від Ужгородського провулку до
Стельмаха Михайла вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 772-а. Суч. назва з 1958.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
КРАСИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Вітряні Гори,
с-ще Шевченка). Пролягає від Виш-
городської вулиці до Косенка вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. під
назвою вул. Шевченка (початковий
відрізок К. в.). У середині ст. про-
кладено її продовження — вул. Но-
ву 716-у. Після їх об’єднання у
1953—61 мала назву вул. Сталіно-
гірська. Суч. назва — з 1961. До
К. в. прилучаються: пров. Кобзар-
ський — вул. Водників — пров. Бе-
стужева — вулиці Моринецька —
Мліївська — Лисянська і Золочів-
ська. М «Мінська»; ЗС «Вишгород-
ська».
Красицький Фотій Степанович
(1873—1944)— укр. художник. У
1888—92 навчався у Київ, рису-
вальній школі М. І. Мурашка, з
1903 постійно працював у Києві:
викладав у худож. уч-щі (1912—
20) та ін-ті (1927—39, з перерва-
ми). Створив політ, карикатури для
київ, журналу «Шершень». Жив на
Пріорці, на тепер, вул. Брюсова (кол.
Межигірський пров. № 20/16), де
встановлено мемор. дошку худож-
нику. Твори зберігаються в Нац.
худож. музеї. Помер у Києві, похо-
ваний на Байковому кл.
КРАСНОВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин,
Академмістечко). Пролягає від Пе-
ремоги проспекту до кінця забудо-
ви. Виникла у серед. 20 ст. як лан-
цюг вулиць: Нової 61-ї, Нової 258-ї
і частини вул. Просіки 2-ї (від
проспекту Перемоги до вул. Біли-
чанської). У 1958—80— вул. Боро-
дянська. Суч. назва — з 1980. До
К. М. в. прилучаються: вулиці Пу-
шиної — Депутатська — Біличан-
ська — Серпова — Яснополян-
ська — бульвар Вернадського —
вул. Огарьова — пров. Бородян-
ський — вулиці Вітрука — Пан-
телькіна — Службова і залізниця
(шляхопровід). М «Святошин»;
ЗС «Академмістечко».
Краснов Микола Федорович (1918—
45)— рад. пілот-винищувач, майор,
Герой Рад. Союзу (1944). Загинув
під час тарану нім. бомбардуваль-
ника. Похований в Одесі.
КРАСНОВОДСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Білицької вулиці до Замко-
вецької вулиці. Виникла у серед.
109
КРЖИЖАНОВСЬКОГО
20 ст. під назвою вул. Нова 223-я.
Суч. назва — з 1953. До К. в. при-
лучаються вулиці Паркова і Пол-
кова. М «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська ».
КРАСНОВОДСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Паркової вулиці до Пол-
кової вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 326-а. Суч.
назва — з 1953. М «Нивки»;
ЗС «Вишгородська».
КРАСНОДАРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Нивки). Пролягає
від Щербакова вулиці до Бауман-
ської вулиці. Виникла у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова 870-а. Суч.
назва — з 1953. До К. в. прилуча
ються: вул. Черняховського —
пров. Шаумяна — вулиці Тешеба-
єва і Саратовська. М «Нивки»;
ЗС «Святошин», «Рубежівський».
КРАСНОДОНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Кучмин яр).
Пролягає від Кривоноса Петра пло-
щі і до Роздільної вулиці. Виникла
у серед. 19 ст., мала назву пров. Куч-
мин Яр або Кучменний 1-й. Суч.
назва — з 1955. До К. в. прилуча-
ються: вулиці Кудряшова — Локо-
мотивна — І. Неходи — провулки
Кудряшова — Краснодонський і
вул. Красикова. М «Вокзальна».
КРАСНОДОНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Кучмин яр).
Пролягає від Краснодонської вули-
ці до кінця забудови. Виник у се-
ред. 19 ст. Мав назву пров. Кучмин
Яр або пров. Кучменний. Суч. наз-
ва — з 1955. До серед. 80-х рр. 20
ст. пролягав до вул. Кудряшова
(скорочений у зв’язку із знесенням
старої забудови). М «Вокзальна».
КРАСНОКУТСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Стара Дарниця).
Пролягає від Лобачевського вулиці
до кінця забудови. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 634-а. Суч. назва — з 1953. До
К. в. прилучається вул. Двінська.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
КРАСНОКУТСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; Стара Дарниця).
Пролягає від Лобачевського вулиці
до Двінської вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 635-а.
Суч. назва — з 1953. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця».
КРАСНОЛУЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Нові Позняки).
Пролягає від Тальнівської вулиці
до кінця забудови. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Коопера-
тивна 4-а. Сучасна назва — з 1955.
М «Осокорки»; ЗС «Лівий берег».
КРАСНОЛУЦЬКИИ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Нові Позняки).
Пролягає від Тепловозної вулиці
до Здолбунівської вулиці. Виник у
1-й пол. 20 ст., мав назву пров. Ва-
сильківський. Суч. назва — з 1955.
До К. п. прилучаються вул. Кра-
снолуцька і пров. Любарський.
М «Осокорки»; ЗС «Лівий берег».
КРЕЙСЕРА «АВРОРА» ВУЛИЦЯ
(Московський р-н, масив Терем -
ки-П). Пролягає від Лятошинсько-
го вулиці та Кільцевої дороги до
Смолича Юрія вулиці. Була запро-
ектована під назвою вул. Нова 5-а.
Суч. назва — з 1977. Забудову роз-
почато у 1979. Назву вул. Крейсера
«Аврора» мала також вулиця у
Дніпровському р-ні (Микільська
слобідка; ліквідована у 70-і рр. у
зв’язку із знесенням старої забудо-
ви). М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Святошин,
Академмістечко). Пролягає від Віт-
рука Генерала вулиці до Терно-
пільської вулиці. Виник у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1953. М іЗС «Святошин».
КРЖИЖАНОВСЬКОГО АКАДЕ-
МІКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Академмістечко). Про-
лягає від Вернадського Академі-
ка бульвару до Службової вулиці.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. Суч.
назва — з 1959. М «Святошин»;
ЗС «Академмістечко».
Кржижаяовський Гліб Максимілі-
анович (1872 —1959)— рос. вче-
ний-енергетик, акад. АН УРСР і
АН СРСР (з 1929), Герой Соц. Пра-
ці (з 1957). У 1903—06 працював
у Києві як член Російської частини
РСДРП, у 1905—06— в Управлін-
КРИВОНОСА
110
ні Пд.-Зх. залізниці, на фасаді бу-
динку якого (вул. Лисенка № 6)
встановлено мемор. дошку вчено-
му. Жив на вул. Терещенківсь-
кій № 11 (у 1903—05), де також
встановлено мемор. дошку.
КРИВОНОСА МАКСИМА ВУЛИ-
ЦЯ (Залізничний р-н; Олександ-
рівська слобідка). Пролягає від
Солом'янської вулиці до Червоно-
зоряного проспекту. Виникла у
1-й третині 20 ст., мала назву
вул. Шевченка. Суч. назва — з
1955. До К. М. в. прилучаються:
пров. М. Кривоноса — вулиці І. Кли-
менка і Освіти. М «Вокзальна»;
ЗС «Караваєві Дачі».
Кривонос Максим (? — 1648)— ге-
рой нар.-визвольної війни укр. на-
роду 1648—54, черкаський полков-
ник. Один з найближчих соратни-
ків Б. Хмельницького.
КРИВОНОСА МАКСИМА ПРОВУ-
ЛОК (Залізничний р-н; Олександ-
рівська слобідка). Пролягає від
Кривоноса • Максима вулиці до
Олексіївської вулиці. Виник у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва —з 1955. До К. М. п.
прилучаються вулиці Червонопар-
тизанська і Бєлгородська. М «Вок-
зальна».
КРИВОНОСА ПЕТРА ПЛОЩА
(Залізничний р-н; Солом’янка,
Кучмин яр). Розташована між
Урицького вулицею, Островського
Миколи вулицею, Петрозавод-
ською вулицею, проїздом на Тол-
стого Льва вулицю, Краснодон-
ською вулицею і Кудряшова вули-
цею. Виникла у 60-і рр. 20 ст. У
1969—85— площа Героїв підпіл-
ля. Суч. назва — з 1985. М «Вок-
зальна».
Кривонос Петро Федорович (1910—
80)— укр. залізничник і держ. ді-
яч, Герой Соц. Праці (з 1943). У
1953—80— начальник Південно-
Західної залізниці (управління на
вул. Лисенка № 6). Похований на
Байксвсчу кл.
КРИВОРІЗЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Деміївської вулиці до Козаць-
кої вулиці. Виникла на межі 19—
20 ст. Мала назву пров. Андріїв-
ський. Суч. назва — з 1955. До се-
ред. 70-х рр. пролягала від вул. Ва-
сильківської (скорочена у зв’язку
із знесенням старої забудови). До
К. в. прилучаються пров. Василь-
ківський і вул. Гатна. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
КРИЛЕНКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Павленка вулиці до Антонова-
Овсієнка вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва—з 1966. До К. в. прилу-
чаються: пров. Фадєєва — в V ли-
ці Фадєєва і Федька. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
Криленко Микола Васильович
(1885—1938)— рад. держ. і військ,
діяч. У 1914 закін. юрид. ф-т Хар-
ків. ун-ту. У листопаді 1917—бе-
резні 1918— Верховний головно-
командуючий і нарком у військ,
справах Росії в більшов. уряді,
у 1922—31—голова Верховного
трибуналу при ВЦВК, у 1931 —
35— міністр юстиції РРФСР,
1935—36 — СРСР.
КРИЛОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Лук’янівка).
Пролягає еід Лермонтовської вулиці
до тупика. Виник у 2-й пол. 19 ст.
У ряді джерел ЗО—40-х рр. зазна-
чений як пров. Крилова. М «Май-
дан Незалежності».
Крилов Іван Андрійович (1769—
1844)— рос. письменник-байкар і
драматург.
КРИМСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Саперна слобідка).
Пролягає від Феодосійської вулиці
до Стратегічного шосе. Виникла у
2-й пол. 19 ст., мала назву вул. По-
льова. Суч. назва — з 30-х рр. (пов-
торно затверджена у 1955). До поч.
80-х рр. існував також пров. Крим-
ський (проходив паралельно К. в.;
ліквідований у зв’язку із знесенням
старої забудови). М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
КРИМСЬКОГО АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Ака-
деммістечко). Пролягає від Вернад-
ського Академіка бульвару до Бо-
родянського провулку. Виникла
111
КРУГЛОУНІВЕРСИТЕТСЬКА
у серед» 20 ст., була частиною
пров. Бооодянського. Суч. назва —
з 1970. М «Святошин»; ЗС «Академ-
містечко».
Кримський Ага та нг ел Юхимович
(1871—1942)—укр. сходознавець,
славіст і письменник, акад.
АН УРСР (з 1919), з. д. н. УРСР
(з 1940). До 1885 навчався у 2-й
київ, гімназії (тепер, б-р Т. Шев-
ченка № 18), у 1885—89— у Коле-
гії Павла Галагана (тепер — Музей
літератури, вул. Б. Хмельницько-
го № 11, де встановлено мемор.
дошку вченому). З 1918 постійно
працював у Києві, один з організа-
торів і в 1918—28—неодмінний
секретар Укр. АН, у 1921 — 29—
директор Ін-ту укр. наук, мови, од-
ночасно (з 1918)— професор ун-ту.
Жив на вул. Малопідвальній № 5
(будинок не зберігся).
КРИНИЧНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від Сиг-
нальної вулиці (двічі, утворюючи
півколо). Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 167-а. Суч.
назва — з 1953. До К. в. прилуча-
ється вул. Каменярів. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КРИЧЕВСЬКОГО ФЕДОРА ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський р-н; Свято-
шин). Пролягає від Перемоги про-
спекту до кінця забудови. Виникла
наприк. 19 ст. під назвою вул. Про-
сіка 3-я. Суч. назва — з 1965.
До К. Ф. в. прилучаються: вули-
ці Львівська — Верховинна і Ко-
тельникова. М і ЗС «Святошин».
Кричевський Федір Григорович
(1879—1947)—укр. художник і
педагог, з. д. м. УРСР (з 1940). З
1913 працював у Києві: викладав
у худож. уч-щі (1913—17), Укр.
АМ (1918—22, був її першим рек-
тором), худож. ін-ті (1924—32,
1934—41). Жив на вул. Ярославів
Вал № 12 (будинок не зберігся),
вул. Горького № 4. Більшість тво-
рів художника зберігається у Нац.
художньому музеї. Помер у с-щі Ір-
пінь Київ, обл., похований у Києві
на Лук'янівському кл.
КРІПОСНИЙ ПРОВУЛОК (Печер
ський р-н; Липки). Пролягає від
Грушевського Михайла вулиці до
Інститутської вулиці. Виник у 30—
50-і рр. 19 ст Суч. назву офіц.
затверджено в 1869 (від Нової
Печорської фортеці, територією
якої він проходив). М «Арсеналь-
на ».
КРОНШТАДТСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький, Харківський р-ни;
Червоний хутір, масив Харків-
ський). Пролягає від Борової вули-
ці і Славгородської вулиці до Вер-
бицького Архітектора вулиці. Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст., мала назву
вул. Мостова. Суч. назва — з 1955.
До К. в. прилучаються: вул. Таш-
кентська — шосе Харківське і
вул. Горлівська. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
КРОПИВНИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Крутого узвозу до кінця забудови.
Виникла у 1-й третині 20 ст. під
назвою вул. Нова. У 1938—58—
пров. Міліцейський. Суч. назва —
з 1958. До серед. 70-х рр. пролягала
до вул. Шовковичної (скорочена у
зв’язку із знесенням старої забудо-
ви). М «Палац спорту».
Кропивницький Марко Лукич
(1840—1910)—укр. актор, режи-
сер, драматург і композитор, кори-
фей укр. театру. У 1862—63— віль-
ний слухач Київ, ун-ту, у 1880—
1909 неодноразово гастролював у
Києві, в т. ч. 10. І 1882 дебютував
разом з очолюваною ним укр. тру-
пою на сцені театру Бергоньє (те-
пер Рос. драм, театр ім. Лесі Укра-
їнки, вул. Б. Хмельницького № 5;
на його фасаді встановлено мемор.
дошку митцеві).
КРОПИВНИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ —
див. Юлаєва Салавата вулиця.
КРОПИВНИЦЬКОГО ПРОВУ-
ЛОК — див. Хортицький провулок.
КРУГЛА ВУЛИЦЯ (Залізнич
ний р-н; Совки). Пролягає від Ка-
менярів вулиці (двічі). Виникла у
1-й пол. 20 ст., мала назву вул. Ко-
оперативна. Суч. назва — з 1955
(від форми вулиці). М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КРУГЛОУНІВЕРСИТЕТСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Старокиївський р-н; Лип-
КРУПСЬКОЇ
112
ки). Пролягає від Крутого узвозу
(побл. Бессарабської площі) до
Лютеранської вулиці. Запроектова-
на у 1836 і прокладена у 1836 —
на поч. 1837. Згадується у квітні
1837 як Університетський узвіз, у
вересні того ж року як вул. Універ-
ситетська. Передбачалася як най-
більш пологий на той час проїз-
ний шлях з Печерська, де з 1834
містилися помешкання Київ, ун-ту,
до нового корпусу останнього (на
тепер, вул. Володимирській; збуд.
у 1837—42). Того ж 1837 в одному
з рапортів Буд. комітету її харак-
теризують як вулицю «у фігурі
двох напівциркулів», звідки і похо-
дить суч. назва (офіц. затвердже-
на у 1869). У верхній частині уві-
брала в себе відрізок кол. узвозу Па-
щенка (тепер Крутий узвіз). До К. в.
прилучаються: вул. Банкова —
Крутий узвіз (вдруге) і пров. Дзер-
жинського. М «Площа Л. Толсто-
го», «Палац спорту» (початок),
«Хрещатик» (кінець).
КРУПСЬКОЇ ВУЛИЦЯ (Дарниць
кий р-н; Нова Дарниця). Пролягає
від Сімферопольської вулиці до Ял-
тинської вулиці. Виникла у 1-й тре-
тині 20 ст. Під суч. назвою відома
з 1-ї пол. 30-х рр. До К. в. при-
лучаються площа Привокзальна і
вул. Ілліча. М «Харківська», «Чер-
нігівська»; ЗС «Дарниця».
Крупська Надія Костянтинівна
(1869 —1939)— рад. політ, діяч і
педагог, дружина В. І. Леніна. У
1877 навчалася в Києві в одній із
шкіл на Хрещатику. На Привок-
зальній площі в Дарниці встано-
влено пам’ятник Н. К. Крупській.
КРУТА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; с. Пирогів). Пролягає від
Комунальної вулиці до кінця забу-
дови. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва — з
1944. М «Либідська»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
КРУТИЙ УЗВІЗ (Старокиївсь-
кий р-н). Пролягає від Бессараб-
ської площі до Круглоуніверситет-
ської вулиці. Виник у 1-й пол. 19
ст. Деякий час побутувала назва
узвіз Пащенка (від прізвища домо-
власника). Спершу пролягав до
вул. Лютеранської. У 1836—37
частину К. у. приєднано до ново-
прокладеної вул. Круглоуніверси-
тетської. Суч. назву затверджено у
1869. До К. у. прилучаються: вули-
ці Басейна — Круглоуніверситет-
ська (вперше)— Кропивницького і
Дарвіна. Між вулицями Дарвіна і
Круглоуніверситетською (верхня
частина) К. у. пролягає у формі
сходів, проїзна частина тут відсут-
ня. М «Площа Л. Толстого», «Па-
лац спорту».
КРУТОГІРНА ВУЛИЦЯ (Залізни-
чний р-н; Совки). Пролягає від
Каменярів вулиці до Червонозоря-
ного проспекту. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 763-я.
Суч. назва — з 1953 (за географіч-
ною ознакою — вулиця, що з'єднує
два круті схили). До К. в. прилуча-
ються: вул. Яблунева — пров. За-
повітний — вулиці Колоскова —
Кіровоградська — Пржевальсько-
го — Добросусідська (двічі) — По-
хила — провулки Рибний — Чер-
воний і вул. Червона. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський» (по-
чаток), «Караваєві Дачі» (кінець).
КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ СОЛОМІЇ
ВУЛИЦЯ (Харківський р-н; Осо-
корки). Пролягає від Григоренка
Петра проспекту до Колектор-
ної вулиці. Запроектована під наз-
вою вул. Нова 2-а. Суч. назва —
з 1993 (цього ж року розпочато
забудову вулиці). М «Позняки»;
ЗС «Дарниця».
Крушельницька Соломія Амвросі-
ївна (1872—1952)— укр. співачка
і педагог, з. д. м. УРСР (з 1951).
Співачка світової слави, виступала
на кращих оперних сценах світу.
КРУШЕЛЬНИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Біличі). Про-
лягає від Федька Івана вулиці до
Антонова-Овсієнка вулиці. Виник-
ла у 60-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 1-а. Суч. назва — з
1966. М «Святошин»; ЗС «Новобі-
личі».
Крушельницький Мар’ян Михай-
лович (1897—1963)—укр. актор і
режисер, н. а. СРСР (з 1944). Держ.
113
КУДРЯШОВА
премія СРСР (1947, 1948). Працю-
вав у Києві: у театрі «Березіль»
(1924—26), Укр. драм, театрі
ім. І. Франка (з 1952, з 1954— гол.
режисер), викладав у Київ, театр,
ін-ті (з 1952). У 1955—63 жив на
вул. К. Маркса № 11, де встановле-
но мемор. дошку митцеві. Помер у
Києві, похований на Байковому кл.
КУБАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізни
чний р-н; Солом’янка). Пролягає
від Урицького вулиці до кінця за-
будови. Виникла у 2-й пол. 19 ст.,
була частиною Рощинського про-
вулку. Суч. назва — з 1955 (у
постанові про найменування позна-
чена як частина вул. Урицького).
М «Вокзальна».
КУДРІ ІВАНА ВУЛИЦЯ (Москов
ський, Печерський р-ни; Саперне
Поле). Пролягає від Дзержинсько-
го площі до Лесі Українки бульва-
ру. Відома з поч. 20 ст., мала назву
вул. Боєнська (у списках 1915 —
пров. Бойнинський, від міської бой-
ні, що містилася поряд). Суч. наз-
ва — з 1963. До К. І. в. прилуча-
ються: вулиці Червоноармійська—
Філатова — Глазунова — Чесь-
ка — П. Лумумби і Чигоріна.
М «Либідська» (початок), «Дружби
народів» (кінець); ЗС «Київ-Мос-
ковський» (початок), «Ботанічна»
(кінець).
Кудря Іван Данилович (1918—
42)— керівник підпільної антифа-
шист. групи в Києві під час ВВВ,
Герой Рад. Союзу (1965, поем.). Був
закатований у гестапо. Підпільні
квартири — на вулицях Жовтне-
вої революції (тепер Інститут-
ська) № 16, Леніна (тепер Б. Хмель-
ницького) № 22, Чкалова № 32.
КУДРЯВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Кудрявець). Про-
лягає від Артема вулиці і Кудряв-
ського узвозу до Смирнова-Ласточ-
кіна вулиці і Петрівської вулиці.
Виникла у 30-і рр. 19 ст., склада-
лася з провулків Кудрявського (від
вул. Артема до пров. Косогірного)
і Підвального (від пров. Косогірно-
го до кінця вулиці, приєднаний до
К. в. у 1909). Суч. назва — з 1908,
від місцевості Кудрявець, через яку
проходить К. в. До К. в. прилуча-
ються провулки Несторівський і
Косогірний. М «Майдан Незалеж-
ності», «Золоті ворота».
КУДРЯВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Полтавська вулиця.
КУДРЯВСЬКИИ УЗВІЗ (Шевчен-
ківський р-н; Кудрявець). Проля-
гає від Кудрявської вулиці і Арте-
ма вулиці до Глибочицької вулиці.
Виник у 30-і рр. 20 ст. У 1939—
44— узвіз Хользунова, на честь
рад. військ, пілота, комдива (з
1937), Героя Рад. Союзу (1937)
Хользунова Віктора Степановича
(1905—39). Суч. назва — з 1944.
М «Майдан Незалежності» (поча-
ток), «Контрактова площа» (кінець).
КУДРЯШОВА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Солом’янка, Кучмин
яр). Пролягає від Кривоноса Пет-
ра площі до Енергетиків провулку.
Виникла у 2-й пол. 19 ст. Склада-
лася з частини вул. Мокрої (реш-
ту у 1955 перейменовано на пров.
Єрмака) і вул. Новострітенської.
Об’єднані під суч. назвою у 1955.
Суч. забудова і планування — з
60-х—70-х рр. 20 ст. До К. в. при-
лучаються: вулиці Урицького —
Краснодонська — пров. Кудряшо-
ва — вулиці Красикова — Механі-
заторів і Роздільна. М «Вокзальна».
Кудряшов Володимир Сидорович
(1909—42)—залізничник. Герой
Рад. Союзу (1945, поем.). З 1926
працював на Київ, паровозовагоно-
ремонтному заводі. Один з керівни-
ків парт, підпілля у Києві під час
ВВВ, з весни 1942— керівник шта-
бу диверсійно-підривної роботи Ки-
їв. підпільного міськкому КП(б)У.
Страчений гестапо. На території
профес.-тех. уч-ща № 17 (вул. Фур-
манова № 1/5) встановлено брон-
зове погруддя В. Кудряшову, на
фасаді буд. на вул. Ползуно-
ва № 2-а — мемор. дошку.
КУДРЯШОВА ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Кучмин яр). Пролягає
від Кудряшова вулиці до Красно-
донської вулиці. Виник у 2-й пол.
19 ст. Мав назву пров. Кучмин Яр
або пров. Кучменний 2-й. Суч.
назва — з 1955. М «Вокзальна».
КУЗБАСЬКА
114
КУЗБАСЬКА ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський р-н; Биківня). Пролягає від
Броварського проспекту до Бобри-
непької вулиці. Виникла в серед -
20 ст. під назвою вул. Нова 817-а.
Суч. назва — з 1953. До К. в. при-
лучаються вулиці Кисловодська і
Путивльська. М «Лісова».
КУЗБАСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Вату
тінський р-н; Биківня). Пролягає
від Путивльської вулиці до Бобри-
нецької вулиці. Виник в серед. 20
ст. під назвою вул. Нова 820-а. Суч.
назва — з 1953. М «Лісова».
КУЗНЕЦОВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ще Перемога). Про-
лягає від Строкача Тимофія вулиці
до Верховинця Василя вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
Пров. № 6. Суч. назва — з 1968.
М «Святошин»; ШТ 1, 3 («Сім’ї
Сосніних»); ЗС «Борщагівка».
Кузнецов Микола Васильович
(1911—44)— рад. розвідник, учас-
ник партиз. руху на Україні під
час ВВВ, Герой Рад. Союзу (1944,
поем.).
КУЗЬМИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Шевченківський р-ни;
Волейків). Пролягає від Шамрила
Тимофія вулиці і Лагерної вулиці
до Магістральної вулиці. Виникла
в 1-й пол. 20 ст. Назву зафіксовано
в документі 1924. До К. в. прилу-
чаються: вулиці Танкова — Ново-
українська і залізниця (шляхопро-
від). М «Берестейська»; ЗС «Рубе-
жівський».
КУЛІБІНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Галагани). Пролягає від
Перемоги проспекту до Горбачова
Омеляна вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. До К. в. прилуча-
ються: вулиці Стрийська — Черво-
нозаводська — провулки Кулібіна
і Червонозаводський. М «Нивки»;
ЗС «Святошин».
Кулібін Іван Петрович (1735—
1818)— рос. механік-винахідник.
КУЛІБІНА ПРОВУЛОК (Радян-
ський р-н; Галагани). Пролягає від
Кулібіна вулиці до Чистяківсь-
кої вулиці. Виник у серед. 20 ст. До
К. прилучається пров. Червоноза-
водський. М «Нивки»; ЗС «Свя-
тошин».
КУПАЛИ ЯНКИ ВУЛИЦЯ — див.
Янки Купали вулиця.
КУПРІНА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Біличі). Пролягає від
Осінньої вулиці до Жовтневої ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. Ма-
ла назву вул. Маяковського. Суч.
назва — з 1966. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
Купрін Олександр Іванович
(1870—1938)— рос. письменник. З
Києвом пов'язаний період його
творчого становлення. П рацював
фельєтоністом у газетах «Жизнь и
искусство» (1894 і з 1897), «Ки-
евское слово» (1895—97 і 1898).
Створив у Києві ряд оповідань на
київ, тему, зб. нарисів «Київські
типи», повість «Яма», події якої
розгортаються на вул. Ямській. У
1894—96 жив на вул. Олександ-
рівській (тепер вул. Сагайдач-
ного № 4), де встановлено мемор.
дошку письменнику.
КУПЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; с-ще Монтажник).
Пролягає від Кіровоградської ву-
лиці до Медвинської вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 483-я. Суч. назва — з
1953. До К. в. прилучаються:
вул. Травнева — пров. Куп’ян-
ський — вулиці Лисичанська і
Монтажників. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
КУП’ЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; с-ще Монтаж-
ник). Пролягає від Куп янської ву-
лиці до Дежнєва вулиці. Виник у
серед. 20 ст. Суч. назва — з 1953.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
КУРГАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Пе
перський р-н; Звіринець). Пролягає
від Верхньої вулиці до Бастіон-
ної вулиці. Виникла напр. 19 ст.
Під суч. назвою згадується з 1904.
До К. в. прилучаються: буль-
вар Дружби народів і пров. Кур-
ганівський. М «Дружби народів»;
ЗС «Ботанічна».
115
КУТУЗОВА
КУ РГ АН ІВСЬК ИЙ ПРОБУ Л ОК
(Печорський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Курганівської вулиці до
кінця забудови. Виник наприк.
19 ст. під цією ж назвою. М «Друж-
би народів»; ЗС «Ботанічна».
КУРЕНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Фрунзе вулиці і Червоних
козаків проспекту до Єрмака ву-
лиці. Виникла в 19 ст., мала наз-
ву вул. Троїцька, у 1955—61 —
вул. Донбаська. Суч. назва — з
1961, від місцевості Куренівка, че-
рез яку пролягає. Частина К. в. між
вулицями Вербовою і Єрмака має
паралельну назву — вул. Ка-
бельна. До К. в. прилучаються:
вул. Скляренка — пров. Куренів-
ський — вул. Вербова і допоміжна
залізниця. Між пров. Куренів-
ським і вул. Вербовою наявна пе-
рерва у проляганні К. в. М «Петрів-
ка»; ЗС «Зеніт».
КУРЕНІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Мінський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Куренівської вулиці до Ли-
варської вулиці. Виник у 19 ст., мав
назву пров. Луговий, у 1955—61 —
пров. Донбаський. Суч. назва — з
1961. М «Петрівка»: ЗС «Зеніт».
КУ РН АТОВС ЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Воскресенка).
Пролягає від Миропільської вулиці
(як її продовження) до Кибальчича
Миколи вулиці. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. Суч. назва — з 1957. До
К. в. прилучаються: вулиці Запо-
рожця — Стальського — Микитен-
ка і Вільде. М «Чернігівська»;
ЗС «Городня».
Курнатовський Віктор Костян-
тинович (1868—1912)— рос. про-
фесіон. революціонер-більшо-
вик.
КУРОРТНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пуща-Водиця). Проля-
гає від Міської вулиці до кінця
забудови (до кол. вул. Леніногор-
ської). Виникла наприк. 19 ст. Ма-
ла назву вул. Тургенєвеька. Суч.
назва — з 1955. До К. в. прилуча-
ються вулиці Лінія 1-а, 3-я і 4-а.
М «Нивки», «Мінська»; ЗС «Свято-
шин», «Вишгородська».
КУРСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Повітрофлотського проспекту до
Уманської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 492-а. Суч. назва — з 1953. До
К. в. прилучаються: вулиці Єре-
ванська і Нішинського. М «Універ-
ситет»; ЗС «Караваєві Дачі».
КУРЧАТОВА АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Ватутінський р-н; ма-
сив Лісовий). Пролягає від Брати-
славської вулиці до Жукова Мар-
шала вулиці. Виникла у 60-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1970. До
К. А. в. прилучається вул. Мілю-
тенка. М «Чернігівська» (початок),
«Лісова» (кінець); ЗС «Київ-Дні-
провський».
Курчатов Ігор Васильович (1902—
60)— рос. фізик-ядерник, акад.
АН СРСР (з 1943), тричі Герой Соц.
Праці (1949, 1951, 1954).
КУСТАНАЙСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Майкопської вулиці до
Козацької вулиці. Виникла у 50-х
рр. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1957. До К. в. при-
лучаються: проїзд без назви до
проспекту Червонозоряного — про-
вулки Кустанайський — Козаць-
кий і вул. Балакирева. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
КУСТАНАЙСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Майкопської вулиці і
Майкопського провулку до Куста-
найської вулиці. Виник у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1957. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
КУТУЗОВА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н). Пролягає від Москов-
ської вулиці і Копиленка Олек-
сандра вулиці до Щорса вулиці.
Виникла у серед. 19 ст. До 1869 ма-
ла назву вул. Німецька (таку ж
назву згодом мала тепер, вул. Тель-
мана), у 1869—1912 і у 20—30-і
рр. 20 ст. — вул. Німецько-Бухтє-
євська або Бухтєєвська (за прізви-
щем міськ. голови, домовласника
Бухтєєва). У 1938 від неї відокрем-
лено вул. Сурикова (у 1961 приєд-
нано до вул. Щорса). З 1912 — вул.
КУТУЗОВА
116
Кутузовська, на честь 100-ліття Бо-
родинської битви. Як вул. Кутузо-
ва фіксується з 70-х рр. 20 ст. До
К. в. прилучаються: пров. Кутузо-
ва — вулиці Старонаводницька —
Арсенальна — площа Лесі Укра-
їнки і бульвар Лесі Українки. М
«Арсенальна», «Кловська».
Кутузов Михайло Іларіонович
(1745—1813)— рос. полководець,
генерал-фельдмаршал, головноко-
мандувач рос. військ під час Віт-
чизняної війни 1812. У 1806—07 —
київ, військ, губернатор, жив на
вул. Микільській (тепер Січневого
повстання) № 26.
КУТУЗОВА ПРОВУЛОК (Печер
ський р-н). Пролягає від Печорсь-
кої площі та Лєскова вулиці до Ку-
тузова вулиці. Виник у 50-і рр. 20
ст. на місці вулиці Кріпосної (відо-
ма у 1-й пол. 19 ст.) і пров. Рибного
(існував у 2-й пол. 19—1-й пол. 20
ст.), що зникли під час переплану-
вання і зміни забудови. З 1955—
пров. Кутузовський (як пров. Куту-
зова фігурує з 70-х рр.). М «Арсе-
нальна».
КУЧЕРА ВАСИЛЯ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микіль-
ська Борщагівка). Пролягає від
Картвелішвілі вулиці до Сосніних
Сім’ї вулиці. Запроектована у 60-і
рр. 20 ст. під назвою вул. 2-а. Суч.
назва — з 1967. Забудову розпоча-
то у 1968. М «Святошин»; ШТ 1
«Литвиненко-Вольгемут» (поча-
ток), «Зодчих» (кінець); ЗС «Бор-
щагівка».
Кучер Василь Степанович (1911 —
67)— укр. письменник. Автор ро-
манів «Устим Кармалюк», «Чорно-
морці», «Ми не спимо на троян-
дах», «Прощай, море», «Голод»,
«Орли воду п’ють», численних опо-
відань та ін. Жив на вул. М. Коцю-
бинського № 2, де встановлено
мемор. дошку письменнику. Похо-
ваний на Байковому кл.
КУЧМИН ЯР ПРОВУЛОК, Куч
менний провулок — див. Красно-
донська вулиця, Краснодонський
провулок, Кудряшова провулок.
ЛАБОРАТОРНА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Нова Забудова). Про-
лягає від Барбюса Анрі вулиці до
Ямської вулиці. Відома із 1-ї пол.
19 ст. під такою ж назвою (від
артилерійської лабораторії, розта-
шованої побл. початку вулиці).У
1928—93 мала назву вул. Ульяно-
вих, оскільки протягом 1903—04
тут (буд. № 14) мешкали мати
В. І. Леніна М. О. Ульянова і йо-
го сестри — політ, діячі Г. І. і
М. І. Ульянови. До Л. в. прилуча-
ються: вулиці Предславинська —
Червоноармійська — Горького і
Боженка. М «Палац „Україна"»;
ЗС «Протасів Яр».
лабораторний провулок
(Московський, Печерський р-ни;
Нова Забудова, Черепанова Го-
ра). Пролягає від Барбюса Ан-
рі вулиці до тупика. Виник на
поч. 19 ст. під такою ж назвою.
До Л. п. прилучається вул. Літня.
М «Палац „Україна"»; ЗС «Про-
тасів Яр».
ЛАВРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Печер-
ський р-н). Пролягає від Січневого
повстання вулиці (двічі, утворю-
ючи підковоподібну форму). Відо-
мий з 30-х рр. 20 ст. під назвою
пров. Цитадель-2. У 1940 одержав
назву пров. Музейний (постанову
не виконано). У повоєнні роки
фігурував як пров. Новий. Суч.
назва — з 1955, від Києво-Печер-
ської лаври, попід мурами якої
проходить частина Л. п. М «Арсе-
нальна».
ЛАГЕРНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н). Пролягає від Кузьмин-
ської вулиці до Дегтярівської ву-
лиці. Виникла у 1-й чв. 20 ст. під
такою ж назвою (у деяких доку-
ментах — Табірна, від розташова-
117
ЛЕБЕДЄВА
них колись поблизу неї літніх
військ, таборів) і до 1961 складала
єдину вулицю з тепер, вулицями
Дорогожицькою і Шамрила. До
Л. в. прилучається пров. Арти-
лерійський. М «Берестейська»;
ЗС «Рубежівський», «Святошин».
ЛАГЕРНА ВУЛИЦЯ — див. Дов
нар-Запольського вулиця, Дорого-
жицька вулиця, Плещеєва вулиця,
Рибалка Маршала вулиця, Шамри-
ла Тимофія вулиця.
ЛАГЕРНИИ ПРОВУЛОК — див.
Плещеєва провулок.
ЛАДОЗЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Верхньоключова вулиця.
ЛАЗО СЕРГІЯ ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Довбуша Олекси вулиці до Ро-
гозівської вулиці. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. під назвою Нова 813-а.
Суч. назва — з 1955. До Л. С. в.
прилучаються вулиці Макаренка і
Волховська. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця-Депо».
Лазо Сергій Георгійович (1894—
1920)— рад. війск. діяч, в роки гро-
мадян. війни воював на Далекому
Сході Росії. Страчений японцями.
ЛАЗУРНА ВУЛИЦЯ (Харківсь
кий р-н; Чапаєвка). Пролягає від
Передової вулиці до Бродівсь-
кої вулиці. Виникла у 1-й пол. 20
ст. Суч. назва — з 1957. До Л. в.
прилучається вулиця Заболот-
ного. М «Видубичі», «Дибідська»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
ЛАНЦЮГОВА ВУЛИЦЯ — див.
Лугова вулиця.
ЛАСТОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Пе-
чорський р-н). Пролягає від Арсе-
нальної вулиці до тупика. Виникла
у 1-й пол. 19 ст. на т. зв. Засарай-
ному шляху, що з’єднував Пе-
черськ з військовими сараями і
фурштадтським двором (стоянкою
військ, обозу), який розміщувався
за сараями. Звідси в 1869—1904
мала назву вул. Засарайна (у ряді
джерел — провулок). Паралельна
назва — вул. Ольгинська. До серед.
20 ст. перпендикулярно до Л. в.,
між суч. вулицями Немировича-
Данченка і Кутузова, пролягала ву-
лиця під такою ж назвою — лікві-
дована під час прокладання буль-
вару Лесі Українки і перебудови
довколишньої місцевості. У 1904—
24 вул. Засарайна мала назву
вул. Аносівська, за ім’ям генерал-
лейтенанта 0. В. Аносова (1822 — ?),
коменданта київ. Печорської фор-
теці (1890—98). Суч. назва — з
1928. М «Арсенальна».
Ластовський Олександр Костянти-
нович (1890—1920)— київ, робіт-
ник-друкар, більшовик (вів неле-
гальну роботу в Києві з 1907).
1917, 1919—20—на парт, і проф-
спілк. роботі.
ЛАУРЕАТСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; с. Пирогів). Пролягає
від Червонопрапорної вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1 -й пол.
20 ст. Суч. назва — з 1957. До Л. в.
прилучаються вулиці Корінна (дві-
чі) і Солов’їна. М «Либідська»,
«Видубичі»; ЗС «Імені П. Криво-
носа».
ЛЕБЕДЄВА АКАДЕМІКА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Феофанія).
Пролягає від початку забудови до
Метрологічної вулиці. Як дорога
через с-ще Феофанія прокладена у
2-й пол. 19 ст. (без назви). Суч.
назва — з 1976. До Л. А. в. прилу-
чається проїзд на вул. Метроло-
гічну (побл. Свято-Пантелеймонів-
ської церкви). Між цим проїздом і
другим (кінцевим) виходом Л. А. в.
на вул. Метрологічну наявна пе-
рерва у її проляганні (лісопарк).
М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
Лебедєв Сергій Олексійович
(1902 — 74)— рад. вчений у галузі
електро- і обчислювальної техніки,
акад. АН УРСР (з 1945) і АН СРСР
(з 1953), Герой Соц. Праці (1956).
Ленінська премія (1966). Держ.
премія СРСР (1950, 1969). У
1946—51 працював у Києві, був
директором Ін-ту електротехніки
АН УРСР (містився на вул. Чкало-
ва № 55-6, на фасаді будинку вста-
новлено мемор. дошку вченому), де
під його керівництвом створено
першу в СРСР і на європейському
континенті електронну обчислю-
вальну машину «МЗСМ».
ЛЕБЕДЄВА
118
ЛЕБЕДЄВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Соцмісто). Про-
лягає від Верховної Ради бульвару
і Гагаріна Юрія проспекту до По-
пудренка вулиці. Виникла у 50-і
рр. 20 ст. У 1955—61— вул. Каре-
ло-Фінська, 1961 — Карельська,
з того ж року — суч. назва. До
Л. М. в. прилучаються вулиці Кра-
ківська і Червоноткацька. М «Чер-
нігівська»; ЗС «Київська Руса-
нівка».
Лебедєв Микола Миколайович
(1887 — 1919)— професюн. рево-
люціонер. Навч. у Київ, політех.
ін-ті. Член керівних органів
РСДРП(б) у Києві, був редактором
більшов. газ. «Голос социал-де-
мокра та ».
ЛЕБЕДЄВА-КУМАЧА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Індустріальної вули-
ці до Ніжинської вулиці. Виникла
на поч. 20 ст. Мала назву До-
рога № 6. У 1920—26 і 1931 —
52 — вул. Строптива. 1926 —
31 — вул. Васильєва. Суч. назва —
з 1952. У 1958 до Л.-К. в. приєдна-
но частину вул. Дашавської (між
вулицями Індустріальною і Зем-
лячки). Стару забудову ліквідова-
но у 80-і рр. До Л.-К. в. прилу-
чаються вулиці Землячки і Генера-
ла Тупикова. М «Шулявська»;
ШТ 1, 3 («Індустріальна» —поча-
ток), «Гарматна» (кінець); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
Лебедєв-Кумач Василь Іванович
(справж. прізв. — Лебедєв; 1898—
1949)— рос. поет, автор ряду широ-
ко популярних пісень для кінофіль-
мів «Веселі хлоп’ята», «Цирк»,
«Волга-Волга», покладених на
музику І. Дунаєвським та ін. ком-
позиторами.
ЛЕБЕДИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Оболонь, промзона).
Пролягає від Полярної вулиці до
Богатирської вулиці. Запроекто-
вана у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 82-а. Суч. назва—з
1958, забудова — 70-х рр. До Л. в.
прилучається вулиця Кемеров-
ська. М «Мінська»; ЗС «Київ-Пет-
рівка ».
ЛЕВАНДОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Анишенка вулиця.
ЛЕВАНЕВЄЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Індустріальної вули-
ці до Ніжинської вулиці. Виникла
наприк. 19— на поч. 20 ст., мала
назву вул. Романівська, у 20-і —
30-і рр. — вул. Тетянівська (в
окремих джерелах 30-х рр. обидві
вулиці фігурують як самостійні).
Суч. назва — з 1938. У 1958 від
Л. в. відокремлено вул. Дашавську.
До Л. в. прилучається вул. Гене-
рала Тупикова. М «Шулявська»;
ШТ 1,3 — «Індустріальна» (поча-
ток), «Гарматна» (кінець); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
Леваневський Сигізмунд Олександ-
рович (1902—37)—рад. пілот,
Герой Рад. Союзу (1934), брав
участь у рятуванні челюскінців.
Загинув під час перельоту через
Північний полюс.
ЛЕВІТАНА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Китаїв). Пролягає від
Моторного провулку до Науки про-
спекту. Виникла у 1 -й пол. 20 ст.,
мала назву вул. Шевченка. Суч.
назва — з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
Левітан Ісаак Ілліч (1860—1900)—
рос. художник-пейзажист. Ряд йо-
го робіт експонується у Київ, музеї
рос. мистецтва.
ЛЕВІТАНА ПРОВУЛОК (Печер
ський р-н; Китаїв). Пролягає від
Науки проспекту (двічі, утворю-
ючи підковоподібну форму). Виник
у 1-й пол. 20 ст. Мав назву
пров. Шевченка. Суч. назва — з
1955. М «Либідська»; ЗС «Про-
спект Науки».
ЛЕЙПЦИЗЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н). Пролягає від Москов-
ської вулиці до кінця забудови.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. У 1958—
63 вул. Новорізницька (як продов-
ження вуп. Різницької). Суч. наз-
ва — з 1963. До Л. в. прилучається
вул. Цитадельна і сходи до вулиць
М. Реута, Панфіловщв і Старона-
воднипької. М «Арсенальна».
ЛЕНІНА БУЛЬВАР — див. Чоко-
лівський бульвар.
119
ЛЕПСЕ
ЛЕНІНА ВУЛИЦЯ — див. Ленін-
ська вулиця, Осіння вулиця,
Хмельницького Богдана вулиця.
ЛЕНІНА ПРОВУЛОК — див. Уль-
янова Володимира провулок.
ЛЕНІНГРАДСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Тальнівська вулиця, Тупикова
Генерала вулиця.
ЛЕНІНГРАДСЬКА ПЛОЩА (Дар-
ницький р-н; Соцмісто). Розташо-
вана між Возз'єднання проспек-
том, Миру проспектом, Будівельни-
ків вулицею, Гагаріна Юрія про-
спектом, Сергієнка Івана вулицею,
Сосюри Володимира вулицею,
Празькою вулицею і Харківським
шосе. Виникла у 50-і рр. 20 ст. на
місці кол. Контрольного пункту
(КП), який існував при в’їзді в
місто. У ряді джерел 40—50-х рр.
фігурує під назвою «площа КП».
Суч. назва — з 1958. М «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця», «Київська
Русанівка».
ЛЕНІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Микільська Борща-
гівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Міжнародної вулиці до Бетхо-
вена вулиці. Виникла у серед. 20
ст., мала назву вул. Леніна. Суч.
назва — з 1965. До Л. в. прилуча-
ються:	вулиці Калінінська —
Примакова — Костюка — Блока —
Кіровська — Москворіцька — Ту-
хачевського — Єсеніна і Астро-
номічна. М «Святошин»; ШТ З
(«Кільцева дорога»); ЗС «Борща-
гівка».
ЛЕНІНСЬКОГО КОМСОМОЛУ
ПЛОЩА (Печорський р-н). Розта-
шована між Хрещатиком, Трьох-
святительською вулицею, Володи-
мирським узвозом і Грушевського
Михайла вулицею. Відома від поч.
19 ст. під назвою площа Кінна,
оскільки тут містився кінний торг.
Згодом мала неофіц. назви — пло-
ща Театральна (у зв’язку із побу-
довою тут у 1808—06— першого
Міського театру), у 1851—69—
Європейська (як місце розташуван-
ня готелю «Європейський»), у
1869—1919—Царська, оскільки
в 60-і рр. тут було збуд. кап-
лицю в пам’ять про спасіння
Олександра II від терористич. акту,
у 1911 було відкрито пам'ятник
цьому рос. цареві. У 1919—44 —
площа 3-го Інтернаціоналу, 1944 —
61 мала ім'я И. В. Сталіна. Суч.
назва — з 1961. М «Майдан
Незалежності».
ЛЕОНТОВИЧА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський р-н). Пролягає від
Хмельницького Богдана вулиці до
Шевченка Тараса бульвару. Ви-
никла у 60-і рр. 19 ст. У 1869 —
1921—вул. Гімназична, оскільки
проходила побл. 2-ї київ, гімназії.
Суч. назва — з 1921. М «Універ-
ситет».
Леонтович Микола Дмитрович
(1877—1921)—укр. композитор,
автор широковідомих обробок укр.
нар. пісень для хору («Щедрик»,
«Дударик», «Козака несуть»
тощо). У 1918 — 20 працював у
Києві: викладав у Муз.-драм, ін-ті
ім. М. В. Лисенка, нар. консерва-
торії і учит. семінарії, у примі-
щенні якої мешкав (містилася на
в^л. Багговутівській № 2, на фаса-
ді встановлено мемор. дошку ком-
позитору). Брав уроки у професора
Київ, консерваторії Б. Л. Яворсько-
го. У 1918—комісар новостворе-
ного 1-го Укр. нац. хору. Підступно
вбитий на Вінниччині.
ЛЕПСЕ ІВАНА БУЛЬВАР (Жовт-
невий р-н; Відрадний). Пролягає
від Гарматної вулиці до Відрадно-
го проспекту. Виник у серед. 20 ст.
Мав назви: Високовольтний буль-
вар, вул. Бульварна. Початковий
відрізок (до вул. М. Василенка) до
1958 був частиною вул. Ізмаїль-
ської. Суч. назва — з 1963.
До Л. І. б. прилучаються: вули-
ці М. Василенка — Героїв Севасто-
поля — Метробудівська — Ради-
щева — Авторемонтна — В. Чума-
ка — Каблукова — проспект Ко-
марова — вулиці Стражеска —
Білецького — Качалова — Доб-
рузька і Донця. М «Берестейська»;
ШТ 1, 3 — «Гарматна» (початок),
«Бульвар І. Лепсе» (середина,
кінець); ЗС «Караваєві Дачі» (по-
чаток), «Борщагівка» (середина),
«Київ-Волинський» (кінець).
ЛЕРМОНТОВСЬКА
120
Лепсе Іван Іванович (1889—
1929)— рад. парт, і профспілковий
діяч, член Виконкому бюро Проф-
інтерну, член ЦК ВКІІ(6) з 1924.
ЛЕРМОНТОВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Лук’янівка).
Пролягає від Герцена вулиці до
Мануїльського вулиці. Вперше зга-
дується у 1911 під такою ж назвою.
До Л. в. прилучається пров. Кри-
ловський. М «Майдан Незалежнос-
ті»; «Політехнічний інститут».
Лєрмонтов Михайло Юрійович
(1814—41)— рос. поет, один з
основоположників нової рос. літе-
ратури.
ЛЕРМОНТОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Богданівська вулиця, Богун-
ський провулок, Маршака вулиця,
Юнкерова Миколи вулиця.
ЛЕСІ УКРАЇНКИ БУЛЬВАР
(Печерський р-н). Пролягає від
Мечникова вулиці та Госпі-
тальної вулиці до Дружби наро-
дів бульвару. Прокладання Л. У. б.
розпочато наприк. 50-х рр. 20 ст. як
на місці незабудованих територій
(між вулицями Госпітальною і
пров. Щорса), так і на місці старої
забудови (в т. ч. вул. Засарайної,
що зникла в процесі прокладання
Л. У. б.) і старої вул. Щорса (від
Круглої башти до бульвару Друж-
би народів). У 1958—61 мав назву
бульвар Печерський. Суч. назва —
з 1961. До Л. У. б. прилучаються:
пров. Щорса — вулиці Немирови-
ча-Данченка — Кутузова — пло-
ща Лесі Українки — вулиці І. Куд-
рі — бульвар Лихачова і вул. Вер-
хня. Л. У. б. сполучений Печорсь-
ким мостом (над бульваром Друж-
би народів) з вулицями Бастіон-
ною і Кіквідзе. М «Палац спорту»
(початок), «Дружби народів»
(кінець).
Леся Українка (справж. — Косач
Лариса Петрівна; 1871 —1913) —
укр. поетеса, драматург і громад,
діяч. Із Києвом пов’язана значна
частина її життя. Вперше відвідала
місто в 1876 з батьками. Під час
наступних приїздів до Києва жила
на вул. Стрілецькій № 15 і № 26,
Фундуклеївський (тепер Б. Хмель-
ницького, напроти Музею історії
медицини України), на вул. Сакса-
ганського (кол. Маріїнсько-Благо-
віщенська) № 97 (1899—1910, з
перервами, тут діє Музей Лесі
Українки), № 101 (1911 і 1913),
№ 115 (у 1910), вул. Тарасівсь-
кій № 14 (у 1889), вул. Вєтрова
(кол. Назаріївській) № 21 (у
1895—97 і 1899), Ярославів
Вал № 32 (у 1907). На останніх
шести будинках вст. мемор. дошки
поетесі. У 1907 взяла шлюб з фоль-
клористом К. В. Квіткою у Возне-
сенській церкві (тепер на проспек-
ті Сорокаріччя Жовтня № 54). У
Києві встановлено пам’ятник (на
площі Лесі Українки) і паркову
скульптуру (у Міському Саду)
Лесі Українки. Померла у м. Сура-
мі (Грузія). Похована на Байко-
вому кл.
ЛЕСІ УКРАЇНКИ ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Вітряні Гори,
с-ще Шевченка). Пролягає від Млі-
ївської вулиці до кінця забудови.
Відома під такою ж назвою з 1922.
До Л. У. в. прилучається вул. Ли-
сянська. М «Мінська»; ЗС «Вишго-
родська».
ЛЕСІ УКРАЇНКИ ПЛОЩА (Пе-
черський р-н). Розташована між
Лесі Українки бульваром, Кутузо-
ва вулицею і Арсенальною вули-
цею. Виникла у 60-і рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1965. М «Арсеналь-
на», «Кловська».
ЛЄСКОВА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Кутузо-
ва провулку і Печорської площі до
кінця забудови (побл. Лесі Укра-
їнки бульвару). Виникла у ЗО—
40-і рр. 19 ст., мала назву вул. Ве-
лика Шияновська (від прізвища
статського радника, господаря
кількох будинків на цій та сусідній
вулиці Шиянова). Паралельна
назва — пров. Воспітатєльний, від
інтернату для безпритульних ді-
тей, що містився тут у серед. 19 ст.
Суч. назва — з 1940. До Л. в. при-
лучається вул. Арсенальна. М «Ар-
сенальна», «Кловська».
Лєсков Микола Семенович (1831—
95)— рос. письменник. У 1849—57
121
ЛИСЕНКА
жив у Києві на вул. Маложитомир-
ській № 20 (встановлено мемор.
дошку письменнику), був вільним
слухачем ун-ту. Служив канцеля-
ристом у Присутствених місцях.
У 1860, 1864, 1865, 1874, 1875,
1880 і 1881 відвідував місто, відоб-
разив київ, життя в повістях «Ди-
тячі роки», «Закарбований ангел»,
оповіданні «Фігура», нарисах «Пе-
черські антики» та ін.
ЛИБІДСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Паньківщина). Пролягає
від Гайдара Аркадія вулиці до кін-
ця забудови. Виникла у 2-й пол. 19
ст. Назва походить від р. Либідь,
уздовж якої проходить вулиця.
Назву цієї річки також відбито
в найменуваннях ін. вулиць Ки-
єва — Володимиро-Либідської,
Набережно-Либідської (тепер час-
тина вул. Горького), Новолибід-
ської (згодом — вул. Батиєво-
Олександрівська, тепер вул. Волго-
градська), пров. Либідського (тепер
вул. П. Любченка) та ін., які вже
не існують. М «Вокзальна».
ЛИВАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Куренівка). Пролягає від
Скляренка Семена вулиці до тупи-
ка. Виникла у 19 ст. До 1955, разом
з тепер, пров. Куренівським, була
частиною пров. Лугового. Суч. наз-
ва — з 1955. До Л. в. прилучається
пров. Куренівський. М «Петрівка»;
ЗС «Зеніт».
ЛИПОВА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Святошин). Пролягає від
Перемоги проспекту до Горенсь-
кої вулиці і Львівської вулиці. Ви-
никла у 10-і рр. 20 ст. під такою ж
назвою, оскільки вздовж неї було
насаджено липи. Стару забудову
ліквідовано у 70—80-і рр. М і
ЗС «Святошин».
ЛИПСЬКА ВУЛИЦЯ (Печорсь-
кий р-н; Липки). Пролягає від
Грушевського Михайла вулиці до
Орлика Пилипа вулиці. Виникла
на поч. 19 ст. під такою ж назвою
(від липової алеї, що проходила че-
рез виноградний та шовковичний
сади. Сад і алею насаджено у 18 ст.,
ліквідовано у 1826 за наказом київ,
військ, губернатора у зв’язку з від-
веденням місцевості під нову забу-
дову). У 1869—1919 мала назву
вул. Катерининська (на честь рос.
імператриці Катерини II), у 1919—
93 мала ім’я діяча німецького й
міжнар. робітничого руху Рози
Люксембург (1881 —1919). До Л. в.
прилучаються вул. Інститутська і
пров. Липський. М «Арсенальна».
ЛИПСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Печер-
ський р-н; Липки). Пролягає від
Шовковичної вулиці до Липсь-
кої вулиці. Виник у ЗО—40-і рр. 19
ст. під паралельними назвами: су-
часною (від місцевості Липки) і
пров. Виноградний. З 1919 до
1944 мав назву вул. Бориса Дон-
ського (?—1918)— лівого есера,
який здійснив 1918 в Києві вбив-
ство генерала Ейнгорна — коман-
дуючого нім. окупац. військами.
Був ув’язнений до Лук’янівської
тюрми і повішений. М «Хрещатик»
(вихід до вул. Інститутської),
«Арсенальна».
ЛИСЕНКА ВУЛИЦЯ (Старокиїв-
ський р-н). Пролягає від Яросла-
вового Валу вулиці до Хмельниць-
кого Богдана вулиці. Виникла у
серед. 19 ст., мала назву вул. Теат-
ральна (від Міського театру, збудо-
ваного тут у 1856; тепер на його
місці — споруда Національної опе-
ри України). Суч. назва — з 1927.
До Л. в. прилучається проїзд Золо-
товорітський. Від середини 40-х рр.
20 ст. до 1982 Л. в. сполучалася
сходами з Театральною пл. М «Зо-
лоті ворота».
Лисенко Микола Віталійович
(1842—1912)— укр. композитор,
піаніст, диригент, фольклорист, пе-
дагог і громад, діяч. Основополож-
ник нової укр. нац. музики. З 1852
навчався у Києві в пансіонах Вейля
і Гедуена, з 1860 постійно жив у
Києві: у 1864 закінчив фізико-ма-
тем. ф-т ун-ту. Створив у 1904 пер-
шу у Сх. Україні муз.-драм, школу
з укр. мовою викладання (з 1913—
ім. М. Лисенка, з 1918— муз.-драм,
інститут; містилася на вул. Яро-
славів Вал № 15, будинок не збе-
рігся), у 1905 — муз. т-во Київ-
ський «Боян». У 1908—12— голо-
ЛИСОГІРСЬКА
122
ва ради правління «Українського
клубу». Викладав, зокрема, в Ін-ті
шляхетних дівчат (містився у те-
пер. Міжнар. центрі культури
і мистецтва на вул. Інститут-
ській № 1). Жив на вул. Рейтар-
ській № 19 (у 1888—94), вул. Сак-
саганського № 95 (1898—1912; у
цьому будинку відкрито Музей
М. В. Лисенка). На фасадах Між-
нар. центру і обох будинків вст.
мемор. дошки композиторові. Пам’-
ятник М. В. Лисенку вст. на Теат-
ральній площі. Помер у Києві, по-
хований на Байковому кл.
ЛИСОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Багринова Гора). Проля-
гає від Науки проспекту до Ракет-
ної вулиці. Виникла у 1-й пол. 20
ст. Назва від місцевості Лиса Гора,
розташованої поблизу. До Л. в.
прилучаються вулиці Жигулівська
і Панорамна. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЛИСОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Западинська вулиця.
ЛИСИЧАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; с-ще Монтажник).
Пролягає від Травневої вулиці до
Дежнєва вулиці. Виникла у середи-
ні 20 ст. під назвою вулиця Нова
484-а. Суч. назва — з 1953. До Л. в.
прилучаються: провулки Травне-
вий — Лисичанський і вул. Куп’ян-
ська. М «Палац „Україна"»; ЗС
«Протасів Яр».
ЛИСИЧАНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; с-ще Монтаж-
ник). Пролягає від Лисичан-
ської вулиці до Травневого провул-
ку. Виник у серед. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1953. М «Палац „Укра-
їна"»; ЗС «Протасів Яр».
ЛИСТОПАДНА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Цимбалів яр). Про-
лягає від Уральського провулку до
Кошового Олега вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 299-а. Суч. назва — з 1944. До
Л. в. прилучаються: пров. Райго-
родський — вулиці Снайперська і
Конотопська. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЛИСТОПАДНИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Добрий Шлях).
Пролягає від Уральської вулиці до
Доброго Шляху вулиці. Виник у
серед. 20 ст. Суч. назва — з 1944.
До Л. п. прилучається вул. О. Ко-
шового. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський» .
ЛИСЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Вітряні Гори, с-ще Шев-
ченка). Пролягає від Красицько-
го вулиці до Бестужева Олександ-
ра вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
під назвою вул. Нова 50-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До Л. в. прилучається
вул. Лесі Українки. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; ма-
сив Микільська Борщагівка). Про-
лягає від Кольцова бульвару до
Зодчих вулиці і Кільцевої дороги.
Виникла у 60-і рр. 20 ст. Суч.
назва—з 1967. М «Святошин»;
ШТ 1 («Литвиненко-Вольгемут);
ЗС «Борщагівка».
Литвиненко-Вольгемут Марія Іва-
нівна (1892—1966)— укр. співач-
ка, н. а. СРСР (з 1936). Нар. у Ки-
єві. Навчалася у Київ. муз. уч-щі
(1908—12), згодом виступала у
Театрі М. К. Садовського, ряді ін.
київ, театрів. У 1935—53— соліст-
ка Київ, театру опери та балету. У
1944—66 жила на вул. Пушкін-
ській № 20, де вст. мемор. дошку
співачці. Померла у Києві, похо-
вана на Байковому кл.
ЛИТОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н; Саперна слобідка).
Пролягає від Саперно-Слобід-
ської вулиці до Феодосійської ву-
лиці. Виник у 40-і рр. 19 ст., мав
назву пров. Федорівський. Суч.
назва — з 1955. До серед. 80-х рр.
20 ст. побл. Л. п. існувала також
вул. Литовська (виникла на поч.
20 ст.; простягалася від вул. Фео-
досійської до Стратегічного шосе;
ліквідована у зв'язку із знесенням
старої забудови). До Л. в. прилуча-
ється пров. Серпуховський. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ЛИХАЧОВА БУЛЬВАР (Печер-
ський р-н). Пролягає від Лумумби
Патріса вулиці до Лесі Україн-
ки бульвару. Виник у 50-і рр. 20
123
ЛІСОВИЙ
ст. Суч. назва — з 1957. М «Друж-
би народів»; ЗС «Ботанічна».
Лихачов Іван Олексійович (1896—
1956)— рад. держ. і госп. діяч, ди-
ректор автозаводу ім. Сталіна (31С)
в Москві (після смерті Лихачова —
його імені — ЗІЛ). Був міністром
автомобільної промисловості
СРСР. Держ. пр. СРСР, 1948.
ЛІВЕРА ГЕОРГІЯ ВУЛИЦЯ —
див. Андріївський узвіз, Прити-
сько-Микільська вулиця.
ЛІКАРНЯНА ВУЛИЦЯ (Дніпров
ський р-н; Микільська слобідка).
Пролягає від Броварського про-
спекту до Лікарняного провулку.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. під такою
ж назвою (проходила поблизу лі-
карні). М «Лівобережна»; ЗС «Ки-
їв-Дніпровський».
ЛІКАРНЯНИЙ ПРОВУЛОК (Дні
провський р-н; Микільська слобід-
ка). Пролягає від Луначарського
Анатолія вулиці до залізниці. Ви-
ник у 1-й пол. 20 ст. під такою ж
назвою. До Л. п. прилучається
вул. Лікарняна. М «Лівобережна»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
ЛІНІЙНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Протасів яр). Пролягає від
Протасова Яру ву лиці до Нововок-
зальної вулиці. Виникла наприк.
19 ст. під такою ж назвою. До
1961 включала до свого складу
також частину вул. М. Грінченка
(між вул. Протасів Яр і вул. Байко-
вою). М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
ЛІНІЇ — ВУЛИЦІ (Поділь-
ський р-н; Пуща-Водиця). Виникли
наприк. 19 — на поч. 20 ст. Під
назвою «лінії» існували також ву-
лиці в ін. місцевостях Києва: на
Батиєвій Горі, Солом’янці (у т. зв.
Колонії Пд.-Зх. залізниці), Кара-
ваєвих Дачах (деякі з них мали
назву Дачні лінії), які у 50-і рр.
20 ст. або перейменовані, або зник-
ли. М «Нивки», «Мінська»; ЗС
«Вишгородська», «Святошин».
Лінії 1-а, 3-я і 4-а. Пролягають від
Курортної вулиці до Лісної вулиці.
До цих Л. прилучаються: вулиці
Новикова-Прибоя — Червонофлот-
ська — Юнкерова і Гамарника.
Лінія 2-а. Пролягає від Новикова-
Прибоя вулиці до Лісної вулиці.
До Л. 2-ї прилучаються: вулиці
Червонофлотська — Юнкерова і
Гамарника.
Лінії 5-а, 6-а. 9—11-а, 13-а. Про-
лягають від Червонофлотської ву-
лиці до Лісної вулиці. До цих Л.
прилучаються вулиці Юнкерова і
Гамарника.
Лінія 7-а. Пролягає від Червоно-
флотської вулиці до кінця забудо-
ви. До Л. 7-ї прилучаються: вули-
ці Юнкерова — Гамарника і Лісна.
Лінії 8-а, 12-а і 14-а. Пролягають
від Червонофлотської вулиці до
Гамарника вулиці. До цих Л. при-
лучається вул. Юнкерова.
ЛІСКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ватутін
ський р-н; Вигурівщина). Пролягає
від Бальзака Оноре де вулиці до
Радунської вулиці. Виникла на
поч. 90-х рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1991, від істор. місцевості Ліски
(Лісківці). М «Петрівка», «Черні-
гівська»; ЗС «Київ-Петрівка», «Го-
родня».
ЛІСНА ВУЛИЦЯ (Подільський р-н;
Пуща-Водиця). Пролягає від Місь-
кої вулиці до Селянської вулиці.
Вперше згадується у документах
20-х рр. 20 ст. під такою ж назвою.
До Л. в. прилучаються вулиці Лі-
нії 1 —7-а, 9—11-а і 13-а. М «Нив-
ки», «Мінська»; ЗС «Святошин»,
«Вишгородська ».
ЛІСНА ВУЛИЦЯ — див. Вересне-
ва вулиця, Гродненська вулиця,
Каховська вулиця, Косенка вули-
ця, Ялинкова вулиця.
ЛІСНИЙ ПРОВУЛОК — див.
Гродненський провулок, Тихвін-
ський провулок.
ЛІСНИЧА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Столичного шосе до кінця
забудови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. До Л. в. при-
лучається вул. Дібровна. М «Либід-
ська»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
ЛІСОВИЙ ПРОСПЕКТ (Ватутін
ський р-н; масив Лісовий). Проля-
гає від Братиславської вулиці до
Волкова Космонавта вулиці. Виник
наприк. 60-х рр. 20 ст. під назвою
ЛІСОВОДНА
124
вул. Нова. У 1970—88 мав ім'я
рад. держ. і військ, діяча, Маршала
Рад. Союзу (з 1935), двічі Героя
Рад. Союзу (1956, 1968) Ворошило-
ва Климента Єфремовича (1881 —
1969; не раз відвідував Київ, у т. ч.
в 1935). Суч. назва — з 1988. До
Л. п. прилучаються вулиці Мілю-
тенка і Жукова. М «Чернігівська»
(початок), «Лісова» (кінець).
ЛІСОВОДНА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Любомирської вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1-й пол.
20 ст. під назвою вул. Соснова. Суч.
назва — з 1959 (як розташована
між лісом Конча-Заспа і річкою
Віта). М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ЛІСОРУБНА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Наумова Генерала вулиці
до Олевської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 397-а. Суч. назва — з 1944. До
Л. в. прилучаються: вулиці Рубе-
жівська — Рахманінова і Клавді-
ївська. М «Святошин >>; ЗС «Ново-
біличі».
ЛІСОЗАХИСНА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; с-ще Шевченка).
Пролягає від Лісозахисного про-
вулку до кінця забудови. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 722-а. Суч. назва —з 1953. До
Л. в. прилучаються вулиці Косенка
і Сошенка. М «Мінська»; ЗС «Виш-
городська ».
ЛІСОЗАХИСНИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; с-ще Шевченка).
Пролягає від Лісозахисної вулиці і
Ростовської вулиці до кінця забу-
дови. Виник у серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 721-а. Суч. назва —
з 1953. М «Мінська»; ЗС «Вишго-
родська».
ЛІТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДБРЗ). Пролягає
від Марганецької вулиці до Ново-
російської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 808-а.
Суч. назва—з 1953. М «Чернігів-
ська»; ЗС «ЛВРЗ».
ЛІТНЯ ВУЛИЦЯ (Московський,
Печерський р-ни; Нова Забудова).
Пролягає від Щорса вулиці до Ла-
бораторного провулку. Виникла у
1928—29 під такою ж назвою. До
серед. 70-х рр. пролягала від
вул. Ярової (ліквідована разом з
частиною Л. в. у зв’язку із зне-
сенням старої забудови). М «Палац
„Україна"»; ЗС «Протасів Яр».
ЛОБАЧЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Дні-
провський р-н; Стара Дарниця).
Пролягає від Лохвицької вулиці до
Празької вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 611-а.
Суч. назва — з 1953. У 1953—77
включала до свого складу також
Березневу вулицю (у 1957—63—
пров. Лобачевського). До Л. в.
прилучаються: вул. Сосницька —
пров. Краснокутський — вули-
ці Краснокутська — Хорольська —
Кармелюка і Астраханська. На
своєму початку Л. в. пішохідною
алеєю з'єднано з пров. Лобачев-
ського і Харківським шосе. М «Чер-
нігівська»; ЗС «Дарниця».
Лобачевський Микола Іванович
(1792 —1856)—рос. математик і
педагог, засновник неевклідової
геометрії.
ЛОБАЧЕВСЬКОГО ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; Соцмісто). Про-
лягає від Гашека Ярослава буль-
вару до Харківського шосе. Виник
у 50-і рр. 20 ст. Мав назву
пров. Регенераторний. Суч. наз-
ва— з 1963. З єднаний пішохід-
ною алеєю з вулицями Лобачев-
ського і Лохвицькою. М «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця».
ЛОДИГІНА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Яблочкова провулку до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 702-а. Суч.
назва — з 1953. До серед. 80-х рр.
починалася від пров. Лодигіна
(скорочена у зв’язку із знесенням
старої забудови). М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
Лодигін Олександр Миколайович
(1847—1923)—рос. винахідник у
галузі електротехніки.
ЛОДИГІНА ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Сирецької вулиці до кінця за-
125
ЛУКАШЕВИЧА
будови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 734-а. Суч. наз-
ва — з 1953. До серед. 80-х рр. до
Л. п. прилучалася вул. Лодигіна
(скорочена під час знесення старої
забудови). М «Оболонь»; ЗС «Виш-
городська».
ЛОКОМОТИВНА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Батиєва Гора). Проля-
гає від Краснодонської вулиці до
Привітної вулиці. Виникла наприк.
19 ст. під назвою вул. Лінія 2-а.
Суч. назва — з 1958. До Л. в. при-
лучаються вулиці Федосєєва і
Дружня. М «Вокзальна».
ЛОМОНОСОВА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Голосіїв). Пролягає
від Стельмаха Михайла вулиці до
Костичева Академіка вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957. До
Л. в. прилучаються: вулиці Бубно-
ва — Бурмистенка — Дубініна —
провулки В. Жуковського — Коло-
мийський — проїзд без назви до
вул. Васильківської — вулиці Ва-
сильківська і С. Ковалевської.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Ломоносов Михайло Васильович
(1711—65)— рос. учений і літе-
ратор, один з засновників вітчизн.
природознавства. У 1734 навчався
в Київ, академії, на фасаді її бу-
динку вст. мемор. дошку вченому.
ЛОХВИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Стара Дарниця). Проля-
гає від Сиваської вулиці до кінця
забудови (побл. вул. Празької).
Виникла у серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 637-а. Суч. назва —
з 1955. До Л. в. прилучаються:
вулиці Двінська — Лобачевсько-
го — провулки Кармелюка і Ас-
траханський. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
ЛУБЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Чорна Гора). Пролягає
від Товарної вулиці до Ромоданів-
ської вулиці. Виникла у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова 662-а. Суч.
назва — з 1953. До Л. в. прилуча-
ється вул. Яготинська. М «Либід-
ська», «Дружби народів»; ЗС «Ки-
їв-Московський».
ЛУГАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Кіровоград-
ської вулиці до кінця забудови.
Виникла у 1-й пол. 20 ст., мала
назву вул. Ярова. Суч. назва — з
1955. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський» .
ЛУГОВА ВУЛИЦЯ (Мінський р-н;
Пріорка, Оболонь). Пролягає від
Автозаводської вулиці до Богатир-
ської вулиці. Виникла у 1-й пол.
19 ст. під такою ж назвою. У
1955—58— частина вул. Мукачів-
ської. У 1958—61— вул. Ланцюго-
ва. У 70-і рр. продовжена до суч.
меж, розширена і перебудована.
До Л. в. прилучаються: вулиці Бе-
режанська — Коноплянська і Дег-
тяренка. У кінці Л. в. з’єднано
шляхопроводом із вул. Тимошен-
ка. М «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська ».
ЛУГОВА ВУЛИЦЯ —див. Бату-
ринська вулиця, Іжевська вулиця,
Кіровоградська вулиця, Мукачів-
ська вулиця, Прилужна вулиця,
Тихонівський провулок, Ясинуват-
ський провулок.
ЛУГОВА-СТАНЦІИНА ВУЛИЦЯ
— див. Червоних козаків проспект.
ЛУГОВИЙ ПРОВУЛОК — див. Ба-
туринський провулок, Куренів-
ський провулок, Ливарська ву-
лиця.
ЛУКАШЕВИЧА МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Залізничний р-н; Солом’янка).
Пролягає від Повітрофлотсько-
го проспекту до Петрозавод-
ської вулиці. Виникла на поч. 20
ст., складалася з двох вулиць:
Лінії 3-ї «Б», Лінії 3-ї «В». У
1955—62— вул. Ігарська. Суч.
назва — з 1962. До Л. М. в. прилу-
чаються: вулиці Брюллова (дві-
чі) — Фурманова — Ползунова і
пров. Стадіонний. М «Вокзальна».
Лукашевич Микола Йосипович
(1888—1918)— київ, робітник. У
Києві — з 1915. Працював у київ.
Головних залізничних майстернях.
Учасник Січневого повстання
1918, під час якого загинув. Похо-
ваний у братській могилі в Марий-
ському парку.
ЛУКАШЕВИЧА
126
ЛУКАШЕВИЧА ВУЛИЦЯ — див.
Янки Купали вулиця.
ЛУК’ЯНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Щекавиця, Татар-
ка). Пролягає від Нижнього Ва-
лу вулиці до Глибочицької вулиці.
Виникла у 30-і рр. 19 ст. У спис-
ках вулиць вперше згадується у
1838. Назва — від місцевості Лук’-
янівка, до якої прямує Л. в. У 1-й
пол. 80-х рр. 20 ст. майже всю
стару забудову знесено, а кінцеву
частину Л. в. переплановано (до
того часу вона сягала до вул. Ста-
ра Поляна), при цьому ліквідовано
ряд прилеглих до неї давніх ву-
лиць, зокрема, вул. Чмелів Яр, про-
вулки Укісний, Лук янівський і
Перехресний. До Л. в. прилучаєть-
ся вул. Олегівська. М «Контракто-
ва плоша».
ЛУК’ЯШВСЬКА ПЛОЩА (Шев
ченківський р-н; Лук’янівка). Роз-
ташована між Артема вулицею,
Дмитрівською вулицею, Дегтярів-
ською вулицею, Білоруською вули-
цею і Мельникова вулицею. Виник-
ла у серед. 19 ст. Офіц. назва — з
1869. М «Майдан Незалежності»,
«Політехнічний інститут».
ЛУМУМБИ ПАТРІСА ВУЛИЦЯ
(Московський, Печерський р-ни).
Пролягає від Барбюса Анрі вулиці
до Дружби народів бульвару.
Виникла у 50-і рр. 20 ст., мала
назву вул. Новотверська (як про-
довження вул. Тверської). Суч.
назва — з 1961. До Л. П. в. прилу-
чаються: вул. Саперне Поле —
Тверський тупик — вулиці Пер-
спективна — Раєвського — Чигорі-
на — І. Кудрі і бульвар Лихачова.
М «Палац „Україна*4» (початок),
«Дружби народів» (кінець);
ЗС «Київ-Московський».
Лумумба Патріс-Емері (1925—
61)— політ, діяч Республіки Заїр,
очолював рух за її держ. незалеж-
ність. Відвідав Київ. Вбитий бель-
гійськими колонізаторами.
ЛУНАЧАРСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; масив Лівобе-
режний, Микільська слобідка).
Пролягає від Броварського про-
спекту до кінця забудови. Відома
під такою ж назвою з 1-ї пол. 30-х
рр. 20 ст. У 70-і рр. вулицю пере-
плановано. До Л. в. прилучаються:
пров. Лікарняний — вулиці Ми-
кільсько-Слобідська — Мил ьча но-
ва — площа Луначарського — ву-
лиці Панельна — Челябінська —
пров. Луначарського і вул. С. Са-
гайдака. М «Лівобережна»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
Луначарський Анатолій Васильо-
вич (1875—1933)—рад. політ,
діяч, письменник, літ. критик, фі-
лософ і публіцист, акад. АН СРСР
(з 1930). Нарком освіти РРФСР
(1918—29). У 1886—95 навчався
у 1-й київ, гімназії (тепер — буль-
вар Т. Шевченка № 14, на фасаді
будинку встановлено мемор. дошку
А. Луначарському). Мешкав на
вул. Десятинній № 10. У 1900 був
ув’язнений у Лук'янівській тюрмі.
Відвідував Київ також у 1899,
1903, у 20-і рр.
ЛУНАЧАРСЬКОГО ПЛОЩА (Дні
провський р-н; Микільська слобід-
ка, масив Лівобережний). Розташо-
вана між вулицями Луначарсько-
го, Панельною і Челябінською. Ви-
никла у 80-і рр. 20 ст. М «Лівобе-
режна »; ЗС « Київ-Дніпровський».
ЛУНАЧАРСЬКОГО ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; Микіль-
ська слобідка). Пролягає від Ка-
ховської вулиці до Луначарського
вулиці і Сагайдака Степана вули-
ці. До Л. п. прилучається вул. Це-
гельна. М «Лівобережна»; ЗС «Ки-
їв-Дніпровський» .
ЛЬВІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Святошин). Проля-
гає від Липової вулиці та Горен-
ської вулиці до кінця забудови.
Виникла на межі 19—20 ст., мала
назву вул. Пушкінська. Суч. наз-
ва— з 1955. Назву «Л. в.» у
1869—1926 мала тепер, вул. Арте-
ма. До Л. в. прилучаються: вули-
ці Петрицького — Крамського —
Кричевського — Кільцева дорога
і вул. Живописна. М і ЗС «Свя-
тошин».
ЛЬВІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Артема вулиця.
127
ЛЮТЕРАНСЬКА
ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА (Шевченків-
ський р-н; Кудрявець). Розта-
шована між Великою Житомир-
ською вулицею, Рейтарською вули-
цею, Ярославів Вал вулицею і
Артема вулицею. Утворена у серед.
19 ст. після знесення Львів-
ської брами (збудована у 1037, ма-
ла назву Жидівська брама, з
1835 — Житомирська брама) і вла-
штування тут сінного торгу, зго-
дом — Сінного ринку (у 1958 пере-
несений на вул. Воровського
і перейменований на Централь-
ний ринок). Звідси походить її нар.
назва — площа Сінна. Під назвою
«Львівська» ця площа відома з
1860 (офіц. затверджено у 1869).
Обидві назви — офіц. і нар.— про-
довжують побутувати як паралель-
ні. М «Золоті ворота», «Майдан
Незалежності».
ЛЮБАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Дарни-
цький р-н; Нові Позняки). Проля-
гає від Кочерги Івана вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1-й пол.
20 ст. Мала назву вул. Жовтне-
ва 3-я. Суч. назва — з 1965. До Л. в.
прилучаються: вул. Тепловозна —
пров. Любарський і вул. Здолбунів-
ська. М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
ЛЮБАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Дар-
ницький р-н; Нові Позняки). Про-
лягає від Любарської вулиці до
кінця забудови. Виник у 1-й пол.
20 ст., мав назву вул. Комсомоль-
ська 2-а. Суч. назва — з 1955.
До Л. п. прилучаються вул. 3дол-
бунівська і пров. Краснолуць-
кий. М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
ЛЮБОМИРСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар
ківський р-н; с-ще Чапаєвка).
Пролягає від Столичного шосе до
шосе на Дніпропетровськ. Виникла
у 1-й пол. 20 ст. Суч. назва — з
1957. До Л. Ве прилучаються: вули-
ці Лісоводна — Горіхова — Вітав-
ська — Риболовецька — Бродів-
ська — пров. Бродівський —
вул. Залужна і залізниця. М «Ви-
дубичі»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
ЛЮБОТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дні
провський р-н; Ліски). Пролягає
від Калачівської вулиці до Нова-
торів вулиці. Виникла у серед. 20
ст. Суч. назва — з 1955. До
Л. в. прилучається пров. Люботин-
ський. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
ЛЮБОТИНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; Ліски). Проля-
гає від Люботинської вулиці до Но-
ваторів вулиці і Трактористів ву-
лиці. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 315-а. Суч. наз-
ва— з 1953. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
ЛЮБЧЕНКА ПАНАСА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Нова Забудова).
Пролягає від Боженка вулиці до
Червоноармійської вулиці. Виник-
ла у 1-й пол. 19 ст. і тривалий час
мала назву пров. Либідський (пря-
мував до р. Либідь). Згодом об'єд-
наний із вул. Загородною, яка про-
стягалася до вул. А. Барбюса (то-
дішньої Прозорівської). У 1977
вул. Загородну знову було поділено
навпіл і Л. П. в. в теперішніх її
межах здобула суч. назву. Решту
вул. Загородної ліквідовано на
поч. 80-х рр. 20 ст. у зв'язку із
знесенням старої забудови. До
Л. П. в. прилучається вул. Горько-
го. М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
Любченко Панас Петрович (1897—
1937)— укр. парт, і держ. діяч. У
Києві навчався у військ.-фельдшер.
школі (1909—14), лікувався і пра-
цював у військ.-окружному госпі-
талі (1915—17). Після жовтня
1917—на керівних посадах, голо-
ва РНК УРСР (1934—37).
ЛЮТЕРАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ста-
рокиївський р-н). Пролягає від
Хрещатика до Шовковичної вули-
ці. Виникла у 30-і рр. 19 ст. під
такою ж назвою (від місцевості
побл. лютеранської кірхи, що
діяла з 1842). Паралельно побуту-
вала назва — вул. Графська (місце-
вість, де пролягає вулиця, у джере-
лах того часу подекуди назива-
лася Графською Горою). У 1864—
1919— вул. Анненковська, на
честь київ, генерал-губернатора
М. М. Анненкова (назву надано
МИЛОСЛАВСЬКА
138
Луначарського Анатолія вулиці до
кінця забудови. Виникла у 2-й
пол. 70-х рр. 20 ст. Прокладена
на місці частини Микільської
слобідки, знесеної під час забудови
житл. масиву Лівобережний. Суч.
назва — з 1978. М «Лівобережна»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
МИЛОСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Закревського вулиці
до Радунської вулиці. Виникла
наприк. 80-х рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1989, від
поселення Милославщина, що існу-
вало до 16 ст. на території проля-
гання М. в. До М. в. прилучаються
проспект Маяковського і вул. Баль-
зака. М «Петрівка», «Чернігів-
ська»; ЗС «Городня», «Київ-Пет-
рівка».
МИЛЬНИЙ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський, Шевченківський р-ни). Про-
лягає від Фрунзе вулиці (двічі,
утворюючи форму літери «П»). Ві-
домий під двома назвами: з 19 ст.—
Іорданський — від розташованого
поряд Іорданського монастиря (не
зберігся), та на межі 19— поч.
20 ст. під нар. назвою пров. Миль-
ний (від розташованих тут мило-
варень). Поступово ця назва утвер-
дилася як офіційна. Існувала та-
кож вул. Іорданська, що пролягала
паралельно тепер, вулицям Завод-
ській та Оленівській. М «Тараса
Шевченка»; ЗС «Київ-Петрівка».
МИЛЬЧАКОВА ОЛЕКСАНДРА
ВУЛИЦЯ (Дніпровський р-н; Ми-
кільська слобідка, масив Лівобе-
режний). Пролягає від Луначар-
ського Анатолія вулиці до Челя-
бінської вулиці. Виникла у 70-і
рр. 20 ст. Суч. назва — з 1977.
М «Лівобережна»; ЗС «Київ-Дніп-
ровський».
Мильчаков Олександр Іванович
(1903—73)— діяч комуністич. мо-
лодіжного руху в СРСР. У 1927 —
28— секретар ЦК ЛКСМУ.
МИРОНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Комбайнерів вулиці до Ге-
роїв Севастополя вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 429-а. Суч. назва — з 1955. До
М. в. прилучаються: вулиці Гала-
на — Чернівецька — Більшовиць-
ка і Чернишевського. М «Шуляв-
ська»; ШТ 1, 3 («Гарматна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
МИРОПІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Дні-
провський р-н; масив Комсомоль-
ський). Пролягає від Новоросій-
ської площі до Курнатовського ву-
лиці. Виникла у серед. 20 ст. під
такою ж назвою. У 1968—93—
вул. Комсомольська. У 1969 її
правий бік перейменований на
вул. Братиславську. У серед. 60-х
рр. вулицю перебудовано і значно
продовжено. У 1968 від неї відок-
ремлено проспект А. Навої. До М. в.
прилучаються: вулиці Малишка—
Братиславська — Бойченка —Кос-
мічна — Юності — Шалетт Міста і
проспект Навої. М «Чернігівська»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
МИРУ ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Михайлівська Борщагів-
ка). Пролягає від Дев’ятого Трав-
ня вулиці до Трублаіні Миколи ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. До
М. в. прилучається вул. Стратонав-
тів. М «Берестейська»; ШТ 1 («Бул-
гакова »); ЗС « Київ-Волинський ».
МИРУ ПРОВУЛОК (Ленінград-
ський р-н; Михайлівська Борща-
гівка). Пролягає від Стратонав-
тів вулиці до кінця забудови. Ви-
ник у 1-й пол. 20 ст. До М. п. при-
лучається прохід до вул. Миру.
ШТ 1 («Булгакова»); ЗС «Київ-
Волинський».
МИРУ ПРОСПЕКТ (Дарниць-
кий р-н; Соцмісто). Пролягає від
Ленінградської площі до Верховної
Ради бульвару. Виник у 1-й третині
20 ст. Був частиною вул. Третього
Інтернаціоналу, у 1955—61 —
вул. Дружби народів. Відокремле-
ний у самост. вулицю під суч.
назвою у 1961. До М. п. прилуча-
ються: проспект Возз’єднання —
вул. Чудновського — проїзд (без
назви) до вул. Будівельників —
вул. Тампере. М «Лівобережна»,
«Дарниця»; ЗС «Київська Руса-
нівка».
139
МИШУГИ
МИСТЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Ширма). Пролягає від
Червонизоряного проспекту до ту-
пика. Виникла у серед. 20 ст. під,
назвою вул. Нова 700-а, у 1953 —
58—пров. Пролетарський. Суч.
назва — з 19о8. До М. в. прилу-
чаються: вулиці Пролетарська —
Гвардійська — пров. Пролетарсь-
кий — вул. Говорова — пров. Хол-
могорський і вул. Холмогорська
(двічі). М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський ».
МИТРОФАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Ковпака вулиця.
МИХАЙЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н). Пролягає від Не-
залежності Майдану до Михайлів-
ської площі. Одна з найдавніших
вулиць міста, що виниг;ла на шля-
ху від Печорської брами до Михай-
лівського монастиря. Як вулиця, на
якій були поставлені стовпи для
освітлення, згадується у документі
1799. На плані 1803 р. позначена
як одна з головних вулиць старого
Києва. У 1922—91—Паризької
комуни. До М. в. прилучається
пров. Михайлівський. М «Майдан
Незалежності»; фунікулер.
МИХАЙЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Руднєва вулиця.
МИХАЙЛІВСЬКА ПЛОЩА (Пе
перський, Шевченківський р-ни).
Розташована між Великою Жи-
томирською вулицею, Десятин-
ною вулицею, Трьохсвятитель-
ською вулицею, Михайлівською ву-
лицею і Володимирським проїздом.
Одна з найдавніших площ міста,
виникла перед в’їздом до Михай-
лівського Золотоверхого монас-
тиря (засн. у 1108, знищений у
1934—35). Сформована як площа
в її тепер, розмірах у 30-і рр. 19 ст.
в процесі генер. реконструкції
Старого міста, а опісля побудови
у 1854—57 Присутствених місць
була відокремлена від Софій-
ської площі. У 1937—61— пло-
ща Урядова (довкола неї передба-
чалося створення урядового центру
УРСР), у 1961—77—площа Ра-
дянська, у 1977—91 — площа Ка-
лініна. Під суч. назвою відома від
часу виникнення. М «Майдан
Незалежності»; фгчік^- дер.
М ИХ Ай. Ліве ЬЬ ИЙ к ї РОВУ л ок
(Печорський, Старокиївеький р-ни).
Посля’'зє від Михайлівської вули-
ці до Шевченка Тараса провулку.
Відомий з ЗО х рр. 19 ст. під не-
офіц. назвою проз. Прорізний. Суч.
назву за гверджено у 1869. До
1962 до складу М. п. входила та-
кож вул. Па горжинського. До М. п.
прилучаються: вулиці Мала Жито-
мирська — А. Тарасової — Софій-
ська і сходи до вул. Ірининської.
М «Майдан Незалежності», «Золо-
ті ворота».
МИХАЙЛІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. вул. Ігорівська.
МИШИНА МИХАЙЛА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка).
Пролягає від Севастоііотьської
площі до Волинської вудиш. Вини-
кла на поч. 20 ст. під назвою вул.
Центральна (була однією з пер-
ших вулиць на Чоколівці). Суч.
назва — з 1963. До М. М. в. прилу-
чаються: проспект Повітрофлот-
ський — пров. Донецький і вул. Мо-
лодогвардійська. М «Університет»,
«Шулявська»; ЗС «Караваєві Дачі»
Мишин Михайло Петрович (1906—
41)— рад. парт, діяч, секретар Ки-
їв. обкому КП(б)У. Член штабу
оборони Києва у 1941, під час якої
загинув.
МИШУГИ ОЛЕКСАНДРА ВУЛИ-
ЦЯ (Харківський р-н; Осокорки).
Пролягає від Григоренка Пет-
ра проспекту до Руденко Ла-
риси вулиці. Запроектована під
назвою вул. Нова № 1. Суч. наз-
ва — з 1993. М «Позняки», «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
Мишуга Олександр Пилипович
(сцен, псевдонім — Філіппі-Мишу-
га; 1853—1922)— укр. співак і пе-
дагог. У 1904 —11—викладач Ки-
їв. муз.-драм, школи М. В. Лисен-
ка. якій надавав значної фінансо-
вої підтримки. У ці ж роки брав
участь у концертах «Просвіти». Га-
стролював також у Києві на спені
Київ. рос. опери у 1895—96, 1898,
1903, боав участь у концертах з
на годи і 00-річчя з дня народження
ЛЮТНЕВА
128
на прохання жителів вулиці). У
1919—92 носила ім’я одного з фун-
даторів і теоретиків міжнар. ком-
муніст. руху Фрідріха Енгельса
(1820—95). До Л. в. прилучаються:
вулиці Заньковецької — Банкова і
Круглоуніверситетська. М «Хре-
щатик».
ЛЮТНЕВА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; с-ще Чапаєвка). Проля-
гає від Столичного шосе (двічі),
утворюючи півколо. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ЛЮТНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Петропавлівської вулиці до Те-
ліги Олени вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 898-а.
Суч. назва — з 1955. М «Петрів-
ка»; ЗС «Зеніт».
ЛЯТОШИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; масив Терем-
ки-ІІ). Пролягає від Касіяна Ва-
силя вулиці і Кільцевої дороги до
Крейсера «Аврора» вулиці. Суч.
назва — з 1977. Забудова — з
1979. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Лятошинський Борис Микола-
йович (1895—1968)— укр. компо-
зитор і педагог, н. а. УРСР (з 1968).
Держ. премія СРСР, 1946, 1952.
Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шев-
ченка, 1971 (поем.). У Києві: закін.
юрид. ф-т ун-ту (1918), консерва-
торію (1919, з 1920— її викладач,
з 1935— професор). Створив тут
майже всі свої твори, серед яких —
опери «Золотий обруч», «Щорс»,
симфонії, симфонічна поема «Гра-
жина», «Слов’янський концерт»
для фортепіано з оркестром. Серед
учнів — відомі київ, композитори,
нар. артисти УРСР І. Н. Шамо,
В. В. Сільвестров. У 1944—68
жив на вул. Леніна (тепер
Б. Хмельницького) № 68, де вста-
новлено мемор. дошку композито-
рові.
МАГІСТРАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський р-н; Нивки, Дехтярі).
Пролягає від Толбухіна вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1-й пол.
20 ст. 1912—55— вул. Воскресен-
ська. Суч. назва — з 1955. До М. в.
прилучаються: пров. Толбухіна —
вулиці Калинова — Черкаська —
Танкова і Кузьминська. М «Нив-
ки»; ЗС «Рубежівський».
МАГНІТОГОРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Соцмісто).
Пролягає від Попудренка вулиці і
Гагаріна Юрія проспекту до тупи-
ка. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 802-а. Суч.
назва — з 1953. До М. в. при-
лучаються вул. Червоноткацька і
пров. Магнітогорський. М «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця».
МАГНІТОГОРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; Соцмісто).
Пролягає від Магнітогорської ву-
лиці до Червоногвардійської вули-
ці. Виник у серед. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1957. Певний час М. п. було
визначено як продовження бульва-
ру Верховної Ради, і в деяких
джерелах розташовані на ньому
споруди віднесено до цього бульва-
ру. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
МАИКОПСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н; Деміївка, Ширма).
Пролягає від Доватора Генера-
ла провулку і Козацької вулиці до
Батумської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 758-а. Суч. назва — з 1953. До
М. в. прилучаються: пров. Сквир-
ський — вул. Батумська (вперше)—
провулки Майкопський — Куста-
найський і вул. Кустанайська.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
129
МАКІЇВСЬКИЙ
МАЙКОПСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Козацької вулиці до
Майкопської вулиці і Кустанай-
ського провулку. Виник у серед. 20
ст. До серед. 80-х рр. простягався
до проспекту Червонозоряного
(скорочений у зв’язку із знесенням
старої забудови). Суч. назва — з
1953. У 50—70-і рр. М. п. у його
теперішніх межах мав паралельну
назву пров. Батумський. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
МАИОРОВА МИХАЙЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Мінський р-н; масив Мінсь-
кий). Пролягає від Полярної вули-
ці до Кондратюка Юрія вулиці.
Запроектована у 60-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова № 3. Суч.
назва — з 1970. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
Майоров Михайло Мусійович
(справж. прізв. Біберман; 1890—
1938)— рад. парт, і держ. діяч.
Робітник-кравець. Вів у Києві
підпільну парт, роботу (1906—11).
У 1917—член Київ, комітету
РСДРП(б), очолював нелегальний
Київ, обком КП(б)У (1918); 1920—
22— обіймав відповідальні адм.
посади в місті.
МАКАРЕНКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Алма-Атинської вулиці до
Вільхової вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 619-а.
Суч. назва — з 1953. До М. в. при-
лучаються: вулиці С. Лазо — Мар-
ганецька — Новоросійська і Сема-
форна. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця-Депо».
Макаренко Антон Семенович
(1888 —1939)— рад. педагог і
письменник, один з фундаторів
рад. системи дитячо-підліткового
виховання. Автор повістей «Педа-
гогічна поема», «Прапори на баш-
тах» та ін. У 1935—37 працював
у Києві заст. нач. відділу трудо-
вих колоній НКВС УРСР і керу-
вав трудовою колонією у Броварах
(на пн.-сх. околиці Києва). Жив
на Ботанічній площі № 6-а (тепер
будинок на вул. Леонтовича),
5 А. Кудрицький
де встановлено мемор. дошку
письменникові.
МАКАРЕНКА ПРОВУЛОК (Дні
провський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Марганецької вулиці до
Новоросійської вулиці. Виник у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 618-а. Суч. назва — з 1953.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
МАКАРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев
ченківський р-н; Татарка). Проля-
гає від Пугачова вулиці до кінця
забудови. Виникла у 60-і рр. 19 ст.
Суч. назву затверджено у 1869. У
1894 і 1902 була значно продовже-
на. З поч. й до серед. 20 ст. проля-
гала від вул. Дегтярівської. У
1939 від М. в. було відокремлено
вул. Пугачова, а її частину між
вулицями Дегтярівською і Мельни-
кова ліквідовано у зв’язку із змі-
ною забудови. У деяких джерелах
поч. 20 ст. (зокрема, на картосхемі
Києва 1911) кінцеву частину М. в.
позначено як вул. Мстиславську.
До М. в. прилучаються вул. Ново-
макарівська і сходи до Подільсько-
го узвозу. М «Майдан Незалеж-
ності».
МАКАРІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Вєтрова вулиця, Стара Поляна ву-
лиця.
МАКІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін
ський р-н; Пріорка). Пролягає від
Івашкевича Ярослава вулиці до
Дубровицької вулиці. Прокладена
у серед. 20 ст. і разом з пров. Макі-
ївським складала вул. Нову 891-у.
Суч. назва — з 1953. Спочатку про-
ходила від вул. Радомишльської.
У 1963 до М. в. було приєднано
вул. Агрегатну (простягалася від
вул. Боровиковського до вул. Радо-
мишльської. Виникла у 19 ст., до
1952 мала назву пров. Анненсь-
кий). У 70-і — на поч. 80-х рр.
частину М. в. між вулицями Боро-
виковського та Івашкевича ліквідо-
вано у зв’язку із зміною забудови.
До М. в. прилучаються вул. По-
лупанова і пров. Макіївський.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
МАКІЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від Макіївської вулиці до кінця
МАКСИМОВИЧА
130
забудови. Виник у 50-і рр. 20 ст.
і разом з вул. Макіївською складав
вул. Нову 89ї -у. Суч. назва — з
1953. До 80-х рр. пролягав до
вул. Старозабарської (ліквідована
у зв’язку із знесенням старої забу-
дови). М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська ».
МАКСИМОВИЧА МИХАЙЛА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Кате-
ринівка). Пролягала від Брест-Ли-
товського шосе до Чалого Михай-
ла вулиці. Виникла у 1-й пол. 20
ст., мала назву вул. Катеринівська
(друга поперечна). Назву «М. М. в.»
здобула у 1961. Зникла з довідни-
ків у 80—90-і рр. 20 ст. (існує як
вул. без назви). До М. М. в. прилу-
чалася вул. Жовтнева. М і ЗС «Свя-
тошин».
Максимович Михайло Олександро-
вич (1804—73)— укр. вчений при-
родознавець, історик, філолог,
фольклорист і етнограф. З липня
І834 — перший ректор (до грудня
1835), професор рос. словесності
Київ, ун-ту. З 1843 брав активну
участь у роботі Тимчасової комісії
для розгляду давніх актів у Києві.
Жив на Печорську в буд. Кортова,
де до 1842 містився ун-т, на
вул. Стрілецькій у б\д. Ю. Ботви-
новського і з 1835 у Катериниче-
вому будинку на вул. Микільській
(тепер вул. Січневого повстання;
будинки не збереглися). У 1840—
41 видав дві книги альманаху
«Киевлянин», де вмістив також
власні розвідки з історії Києва. У
1871 громадськістю Києва було
урочисто відзначено 50-річчя наук,
і літ. діяльності М. Максимови-
ча (за його участю). Того ж року
видав у Петербурзі «Листи про Ки-
їв і спогади про Тавриду». Востан-
нє відвідав Київ у вересні 1872. На
гол. корпусі Київ, ун-ту встанов-
лено мемор дошку вченому.
МАЛА ЖИТОМИРСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Печорський р-н). Пролягає
від Незалежності Майдану до Во-
лодимирського проїзду. Одна з
найдавніших вуніць Києва, скла-
дала єдину магістраль з тепер,
вул. Великою Жил омирською, з'єд-
нуючи різні кінці Старокиївських
укріплень — Печерську та Львів-
ську (на місці тепер. Львів-
ської площі) брами. У ряді джерел
18— поч. 19 ст. зазначена під наз-
вою вул. Навізна (походження наз-
ви не з’ясовано), а також — як
вул. Житомирська. У 1936—37, в
ході реконструкції Старого Києва,
в т. ч. майдану перед Софійським
собором, Житомирську вулицю по-
ділено на Велику і Малу Житомир-
ські. У 1963—90 мала ім'я рад.
парт, і держ. діяча Постишева
Павла Петровича (1887—1940)— у
1923—25 працював у Києві на
керівних парт, посадах, у 1934—
37— секретар ЦК КП(б)У. М «Май-
дан Незалежності».
МАЛА ОКРУЖНА ДОРОГА —
складається з Ватутіна Генера-
ла проспекту, Московського мосту,
більшої частини Червоних коза-
ків проспекту, Теліги Олени вули-
ці, Довженка вулиці, Індустріаль-
ної вулиці, Чоколівського бульвару,
Севастопольської площі, Червоно-
зоряного проспекту, Московсь-
кої площі, частини Науки проспек-
ту, Саперно-Слобідської вулиці,
Південного мосту і Бажана Мико-
ли проспекту. Прокладання М. О. д.
розпочато у 50-і рр. 20 ст. (вули-
ці Індустріальна, частина якої
певний час мала назву Окружна, і
О. Довженка, яку спершу було наз-
вано Новоокружною) і завершено
у 1990 введенням до дії Півден-
ного мосту і реконструйованої ву-
лиці Саперно-Слобідської.
МАЛИНОВСЬКОГО МАРШАЛА
ВУЛИЦЯ (Мінський р-н; Оболонь).
Пролягає від Тимошенка Марша-
ла вулиці до Героїв Сталін-
града проспекту. Запроектована
у 60-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Центральна поперечна (пів-
денна сторона). Суч назва — з
1970. Забудову розпочато у 1972.
До М. М. в. прилучаються: вул. До-
брининська — площа Дружби на-
родів — проспект Оборонський і
вул. Л. Гавро. М «Оболонь»:
ЗС «Київ-Петрівка».
131
МАЛОМАРГАНЕЦЬКИИ
Малиновський Родіон Якович
(1898—1967)— рад. війск. діяч,
Маршал Рад. Союзу (з 1944), двічі
Герой Рад. Союзу (1945, 1958).
МАЛИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Палладіна Академіка про-
спекту і Наумова Генерала вулиці
до Робітничої вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 391-а. Суч. назва — з 1944. До
М. в. прилучається пров. Рубежів-
ський. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
МАЛИНСЬКИИ ПРОВУЛОК (Ле-
нінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Наумова Генерала ву-
лиці до Робітничої вулиці. Виник у
серед. 20-х рр. Суч. назва — з
1944. До М. п. прилучається
пров. Рубежівський. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
МАЛИШКА АНДРІЯ ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; масив Комсо-
мольський). Пролягає від Буді-
вельників вулиці до Новоросійсь-
кої площі. Виникла і здобула суч.
назву у 1971 на місці кол. вул. Ви-
щедубечанської (виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 242-а,
простягалася вздовж Броварсько-
го шосе, перетинаючи вул. Миро-
пільську). У 1972 від М. А. в.
відокремлено вул. Кіото. До
М. А. в. прилучаються: вул. Жма-
ченка — бульвар Дарницький і
вул. Миропільська. М «Дарниця»
(початок), «Чернігівська» (кінець).
Малишко Андрій Самійлович
(1912—70)— укр. поет. Держ. пре-
мія СРСР, 1947, 1951, 1969. Закін-
чив у 1932 літ. ф-т Київ, ун-ту, по-
тім постійно жив у Києві, в т. ч. у
1952—70 на вул. Леніна (тепер
вул. Б. Хмельницького) № 68, де
встановлено мемор. дошку поетові.
Ряд його поезій, покладених на му-
зику П. Майбородою («Пісня про
рушник», «Ми підем, де трави по-
хилі», «Київський вальс»), стали
відомими піснями. Помер у Києві,
похований на Байковому кл.
МАЛОВАСИЛЬКІВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Предславинська вули-
ця, Руставелі Шота вулиця.
5*
МАЛОВОЛОДИМИРСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Володимире-Либідська
вулиця, Чкалова вулиця.
МАЛОВИШГОРОДСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Скляренка Семена ву-
лиця.
МАЛОЖИТОМИРСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Тарасової Алли ву-
лиця.
МАЛОЗАЛІЗНИЧНА ВУЛИЦЯ —
див. Караваєва Професора вулиця.
МАЛОЗЕМЕЛЬНА ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Осокорки). Про-
лягає від р. Дніпро до Маслівки ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.,
мала назву вул. Бессарабська. Суч.
назва — з 1982. В окремих джере-
лах подана під назвою вул. Мало-
земельська. До М. в. прилучається
вул. Зарічна. М «Славутич»;
ЗС «Ботанічна».
МАЛОКИТАЇВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Науки проспекту (двічі,
утворюючи хорду). Вперше згаду-
ється, як і вул. Велика Китаївська
(до серед. 80-х рр. 20 ст. М. в. почи-
налася від неї), у джерелах 19 ст.
під такою ж назвою. До М. в. при-
лучаються: пров. Ремісничий —
вул. Ковельська — пров. Малоки-
таївський — шосе Стратегічне —
пров. Оскольський — пров. Ціол-
ковського — вул. Ціолковського —
пров. Цимбалів Яр — вул. Гребін-
ки і проїзд (без назви) до вул. Цим-
балів Яр. М «Либідська»; ЗС «Ки-
їв -Московський ».
МАЛОКИТАЇВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Московський р-н; Деміївка).
Пролягає від Малокитаївської ву-
лиці до Ковельської вулиці. Виник
у 19 ст. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський» .
МАЛОКОНОПЛЯНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Дегтяренка Петра ву-
лиця.
МАЛОМАРГАНЕЦЬКИИ ПРО-
ВУЛОК (Дніпровський р-н;
с-ще ДВРЗ). Пролягає від Сено-
манської вулиці до кінця забудови.
Виник у серед. 20 ст. Суч. назва —
з 1957. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця-Депо».
МАЛОМИХАИЛІВСЬКИИ
132
МАЛОМИХАИЛІВСЬКИИ ПРО-
ВУЛОК — див. Арсенальний про-
вулок.
МАЛОМОСТИЦЬКА ВУЛИЦЯ-
див. Мостицька вулиця.
МАЛОПІДВАЛЬНА ВУЛИЦЯ
(Старокиївеький р-н). Пролягає від
Шевченка Тараса провулку до
Володимирської вулиці. Виникла у
30-і рр. 19 ст. вздовж старого валу
київ, укріплень і, на відміну від
вул. Великої Підвальної (тепер
Ярославів Вал вулиця), набула наз-
ви Малопідвальна. До М. в. прилу-
чається вул. Паторжинського.
М «Майдан Незалежності» (поча-
ток), «Золоті ворота» (кінець).
МАЛОШИЯНОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Немировича-Данченка ву-
лиця.
МАЛЬОВНИЧА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Осінньої вулиці і Булахов-
ського Академіка вулиці до Бучан-
ської вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Польова.
Суч. назва — з 1966. До М. в. при-
лучаються: провулки Маршака —
Мальовничий і вул. Жовтнева.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
МАЛЬОВНИЧИЙ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Біличі). Про-
лягає від Мальовничої вулиці до
Маршака вулиці. Виник у 1-й пол.
20 ст. До М. п. прилучається
вул. Жовтнева. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
МАМІНА-СИБІРЯКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Борщагівської вулиці
до Залізничної вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1955. До М.-С. в.
прилучається вул. Дашавська.
М «Політехнічний інститут»;
ШТ 1, 3 («Польова»); ЗС «Карава-
єві Дачі».
Мамін-Сибіряк Дмитро Нарцисович
(1852 —1912)— рос. письменник,
автор творів переважно із сибір-
ського життя.
МАНУЇЛЬСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Лук’янівка).
Пролягає від Багговутівської вули-
ці до тупика. Виникла на поч. 20
ст. Складалася з двох вулиць —
Безіменної та Відрадної, згодом
об’єднаних в одну — вул. Відрад-
ну. Суч. назва — з 1959. До М. в.
прилучаються вулиці Лермонтов-
ська і Мурашка. М «Майдан Не-
залежності».
Мануїльський Дмитро Захарович
(1883—1959)— укр. держ. і парт,
діяч, акад. АН УРСР (з 1945). Член
Київ, комітету РСДРП (1907), у
1944—52— заст. Голови РМ УРСР,
міністр закорд. справ республіки.
Жив на вул. К. Лібкнехта (тепер
Шовковична) № 8, де встановлено
мемор. дошку Д. Мануїльському;
поряд, на вул. Липській,— пам’-
ятник йому. Помер у Києві. Похо-
ваний на Байковому кл.
МАРГАНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Дні-
провський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Довбуша Олекси вулиці до
Літинської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 616-а. Суч. назва — з 1953. До
М. в. прилучаються: вул. Дунди-
ча — пров. Макаренка — вул. Ма-
каренка — пров. Волховський —
вул. Волховська — вул. Рогозів-
ська — вул. Винахідників — про-
вулки Винахідників — Гіллястий
і Таганрозький. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця-Депо».
МАРГАНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Сеноманської вулиці
до кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1957. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця-Депо».
МАРКА ВОВЧКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Скляренка Семена вулиці до
Вербової вулиці. Виникла у серед.
19 ст. під назвою пров. Кожевсн-
ний, від розташованого поряд шкі-
ряного заводу купця Серебрени-
кова. У 30-і рр. 20 ст. фігурувала
під назвою пров. Шкіряний. Суч.
назва — з 1944. Протягом всього
часу свого існування вулиця неод-
норазово переплановувалася і пе-
ребудовувалася (суч. вигляд — з
60—70-х рр. 20 ст.). До серед. 20 ст.
поряд існ. також вул. Кожевенна
133
МАР’ЯНЕНКА
(зникла у зв'язку із пром. будівниц-
твом). М «Оболонь»-, ЗС «Вишго-
родська».
Марко Вовчок (справж. — Вілін-
ська Марія Олександрівна, за чоло-
віком Маркович; 1833—1907)—
укр. і рос. письменниця. У Києві
жила на вул. Братській № 7 (1854,
будинок знесено у 1979, до того
часу на ньому було встановлено
мемор. дошку М. В.), вул. Кирилів-
ській (тепер Фрунзе) № 21 (1854—
55, будинок не зберігся), на
вул. Трьохсвятительській № 4
(кол. Михайлівський готель, 1902;
встановлено мемор. дошку пись-
менниці).
МАРКА ЧЕРЕМШИНИ ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Воскресен-
ська слобідка). Пролягає від Рай-
дужної вудиці до кінця забудови.
Виникла у серед. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1955. Значна її частина про-
ходить узбережжям озера Радун-
ка. М «Лівобережна»; ЗС «Го-
родня».
Марко Черемшина (справж. — Се-
манюк Іван Юрійович; 1874—
1927)— укр. письменник, культ.-
осв. і громад, діяч Зх. України.
МАРКСА КАРЛА ВУЛИЦЯ (Ста
рокиївський р-н). Пролягає від
Хрещатика і Незалежності Майда-
ну до Франка Івана площі. Виник-
ла у 90-і рр. 19 ст., «прорізавши»
кол. садибу професора Мерінга. До
1919 мала назву вул. Миколаїв-
ська (на честь рос. царя Миколи II).
Суч. назва — з 1919. До М. К. в.
прилучаються вулиці Заньковець-
кої та Ольгинська. М «Майдан
Незалежності», «Хрещатик» (ви-
хід на М. К. в.).
Маркс Карл (1818—83)— нім. фі-
лософ і політ, діяч, основополож-
ник наукового комунізму.
МАРТИРОСЯНА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Колективізації вулиці до Ушин-
ського вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст. У 1931—84 — вул. Культу-
ри. Суч. назва — з 1984. До М. в.
прилучаються: вулиці Соціаліс-
тична — Очаківська — Керчен-
ська — Волинська, іуі «Універси-
тет», «Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Мартиросян Саркис Согомонович
(1900—84)— рад. війск. діяч, гене-
рал-лейтенант, Герой Рад. Союзу
(1943). У 1943 брав участь у виз-
воленні Києва від нім. окупантів,
того ж року — нач. Київ, гарнізо-
ну. Згодом неодноразово відвідував
місто.
МАРШАКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Біличі). Пролягає від
Осінньої вулиці до Бучанської ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. під
назвою вул. Лермонтовська. Суч.
назва — з 1966. До М. в. прилу-
чаються провулки Маршака і
Мальовничий. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
Маршак Самуїл Якович (1887—
1964)— рос. поет і перекладач. Ав-
тор відомих поезій для дітей. Здій-
снив переклади творів У. Шекспі-
ра, укр. поетів-класиків.
МАРШАКА ПРОВУЛОК (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Маршака вулиці до Мальовни-
чої вулиці. Виник у 1-й пол. 20 ст.
Під назвою «М. п.» існує декілька
паралельних провулків у Біличах.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
МАРШАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Багринова Гора).
Пролягає від Науки проспекту до
Буковинської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 47-а. Суч. назва — з 1944. До
М. в. прилучається вул. Адмірала
Ушакова.М «Либідська»; ЗС «Про-
спект Науки».
МАР’ЯНЕНКА ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н; Липки). Пролягає
від Кловського узвозу і Мечни-
кова вулиці до тупика. Виникла
у серед. 20 ст., була частиною
пров. Чекістів. У 1963 виділена
в окрему вулицю під суч. наз-
вою (в ряді джерел фігурує як
пров. Мар’яненка). М «Хрещатик»
(вихід на вул. Інститутську),
«Кловська».
Мар’яненко Іван Олександрович
(справж. прізв. — Петлішенко;
1878—1962)— укр. актор і режи-
сер, н. а. СРСР (з 1944). Почав
МАСЛІВКА
134
сненіч. ДІЯЛЬНЕ ть у Києві і до
1902 щороку виступав на сцені
театру Ьергоньє (тепер Рос. драм,
театр ім. Лесі Українки) у складі
трупи М. Л. Кропивницького, зго-
дом — у Театрі М. Садовського,
2-му Міському театрі (1914—15),
«Товаристві укр. акторів» (1915—
16), Над. зразковому театрі
(1917—18) та ін. З 1923— в худож.
об'єднанні «Березіль» під керів-
ництвом Леся Кх рбаса (з 1926— у
Хаоковз). У 1907 — 26 (з перерва-
ми)— викладач Муз.-драм, школи
ім. М. В. Лисенка і Муз.-драм, ін-ту
ім. М. В. Лисенка.
МАСЛІВКА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н, Осокорки). Пролягає від
р. Дніпро до Колекторної вулиці.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. Назва від
місцевості в Осокорках. До М. в.
прилучаються: вулиці Підлипка—
Ареф єва і Малоземельна. М «Сла-
вутич»: ЗС «Ботанічна».
МАТЕЮКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; масив Лісовий).
Пролягає від Мілютенка вулиці до
Жукова Маршала вулиці. Виникла
у серед. 20 ст., мала назву пров.
Поліграфічний (від розташованого
поблизу НДІ поліграф, пром-сті).
Суч. назва — з 1969. М «Лісова».
Матеюк Микола Антонович
(1908—60)—укр. госп. діяч. Під
час ВВВ — розвідник партиз. заго-
ну. У 1949—60— директор Дар-
ницького шовкового комбінату. По-
мер у Києві, похований на Байко-
вому кл.
МАТИКІНА ГЕНЕРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Харківський р-н; Конча-Зас-
па). Пролягає від Столичного шосе
до кінця забудови. Суч. назва — з
1989. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
Матикін Пилип Миколайович
(1899—1942)—рад. військ, діяч,
генерал-майор. Учасник оборони
Києва під час ВВВ (керував зведе-
ним військ, загоном у с-ші Конча-
Заспа).
МАТРОСОВА ОЛЕКСАНДРА
ВУЛИЦЯ (Печерський р-н; Чорна
Гора). Пролягає від Ялтин-
ської вулиці до Фіалека Івана ву-
лиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 663-я. Суч.
назва — з 1953. До М. О. в. при-
лучається вул. Ромоданівська.
М «Дружби народів»; «Київ-Мос-
ковський».
Матросов Олександр Матвійович
(1924—43)— рад. військовослуж-
бовець, Герой Рад. Союзу (1943,
поем.). Здійснив подвиг, закривши
власним тілом амбразуру воро-
жого доту.
МАШИНІСТІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Алма-Атинської ву-
лиці (двічі, утворюючи квадратову
«дужку»). Виникла у 1-й пол. 20
ст. під такою ж назвою. До М. в.
прилучаються декілька проїздів
(без назви) до вул. Алма-Атин-
ської і залізниця. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця-Депо».
МАШИНОБУДІВНА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі,
Грушки). Пролягає від Індустрі-
альної вулиці до Василенка Мико-
ли вулиці. Виникла наприк. 19 ст.,
мала назву вул. Дачна (Дачна лі-
нія) 5-а. Сучасна назва — з 1955.
До М. в. прилучаються: вули-
ці Деснянська — Дністровська —
Гарматна — Шутова і пров. Чугу-
ївський. Між вулицями Деснян-
ською і Дністровською наявна пе-
рерва у проляганні М. в. М «Шу-
лявська» (початок), «Берестей-
ська» (кінець); ЗС «Караваєві
Дачі» (початок), «Святошин»
(кінець).
МАШИНОБУДІВНИЙ ПРОВУ-
ЛОК (Жовтневий р-н; Караваєві
Дачі). Пролягає від Гарматної ву-
лиці до кінця забудови. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 864-а. Спершу пролягав до
пров. Шосейного (ліквідований у
зв'язку із знесенням приватного
житл. сектору). Суч. назва — з
1955. М «Шулявська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
МАЯКОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ —
див. Ссеніна вулиця, Купріна вули-
ця, Ольгинська вулипя.
МАЯКОВСЬКОГО ВОЛОДИМИРА
ПРОСПЕКТ (Ватутінський р-н;
135
МЕЖОВИЙ
масив Вигурівщина). Пролягає від
Ватутіна Генерала проспекту до
Милославської вулиці. Виник на
поч. 80-х рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1984. До М. В. п. прилучаються:
вулиці Закревського — Каштано-
ва — Ніколаєва — Драйвера — Бе-
ретті — Сабурова — бульвари Ви-
соцького — Вигурівський — вули-
ці Викова — Данькевича і Цвєтає-
вої. М «Петрівка»; ЗС «Чернігів-
ська»; ЗС «Городня», «Київ-Пет-
рівка».
Маяковський Володимир Володи-
мирович (1893—1930)— рос. поет і
гром. діяч. Відвідав Київ, де вис-
тупав із літ. концертами, у 1913,
1914, 1924 (в т. ч. у приміщенні
клубу редакції газети «Пролетар-
ская правда», що містилася на те-
пер. вул. Б. Хмельницького № 19;
на фасаді будинку встановлено
мемор. дошку поетові), 1925, 1926
(у приміщенні кол. Міської думи,
що містилася на тепер. Майдані
Незалежності — будинок не зберіг-
ся), 1928, 1929. Зупинявся в готелі
«Континенталь» (тепер на його
місці Київ, консерваторія). Підго-
тував на замовлення ВУФКУ (роз-
міщувалось у Києві) 2 кіносценарії.
Присвятив місту поезію «Київ»
(опубл. 1924 у газеті «Пролетар-
ская правда»).
МЕДВИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; с-ще Монтажник).
Пролягає від Нечуя-Левицького ву-
лиці і Монтажників вулиці до
кінця забудови. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 483-я.
Суч. назва — з 1955. До М. в. при-
лучаються вул. Куп’янська і
пров. Травневий. М «Республікан-
ський стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
МЕДОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає від
Повітрофлотського проспекту до
кінця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1959. До М. в.
прилучається вул. Народного опол-
чення. М «Університет»; «Шуляв-
ська»; ЗС «Київ-Волинський».
МЕЖИГІРСЬКА ВУЛИЦЯ (По
дільський р-н). Пролягає від Кон-
трактової площі до Заводської ву-
лиці. Одна з найдавніших вулиць
міста. Під такою назвою згадується
у документах 1753, 1754 та ін.
років 18 ст. Назва від с. Межигір’я
з відомим Межигірським монасти-
рем на пн. від Києва. Після пожежі
на Подолі 1811 реконструйована і
до 1869 — вул. Костянтинівська
[цю назву згодом було надано ін.
вулиці (існує і зараз), що пролягає
ближче до церкви царя Костянти-
на і Олени, аніж М. в.]. У 1919—44
носила ім’я євр. письменника Пе-
реця Іцхока Юдовича (1851 —
1915). До М. в. прилучаються:
вулиці Г. Сковороди — Спаська —
Хорива — Верхній Вал — Нижній
Вал — Ярославська — Щекавиць-
ка — Ватманського — Оболон-
ська — Юрківська — Оленівська і
Набережно-Лугова. М «Контрак-
това площа» (початок) і «Тараса
Шевченка» (кінець).
МЕЖИГІРСЬКИИ 2-й ПРОВУ-
ЛОК — див. Брюсова вулиця.
МЕЖОВА ВУЛИЦЯ (Подільський,
Шевченківський р-ни; Вітряні Го-
ри). Пролягає від Осиповськотю ву-
лиці до Білицької вулиці. Виникла
на поч. 20 ст. під назвою Пільнян-
ський Шлях. З’єднувала тепер,
вул. Галицьку (на той час — Піща-
ну) і вул. Білицьку. У 1944, піс-
ля її об’єднання з вулицями Но-
вою 76-ю і Новою 219-ю, дістала
суч. назву. У 70—80-і рр. внаслідок
масового знесення приватних бу-
динків на Вітряних Горах, де М. в.
перетинали численні вулиці (в т. ч.
вул. Велика Мостицька), утворився
розрив (у кілька кілометрів) між
різними частинами М. в. (між про-
спектом Свободи і вул. Полковою).
До М. в. прилучаються: провул-
ки Чигиринський — Биковський—
вулиці їжакевича — Червонопіль-
ська — проспект Свободи і
вул. Полкова. М «Оболонь» (до
розриву), «Нивки» (після розриву);
ЗС «Вишгородська».
МЕЖОВИЙ ПРОВУЛОК (Шевчен-
ківський р-н; Вітряні Гори,
с-ще Шевченка). Пролягає від Світ-
лицького вулиці до Косенка вули-
ці. Виник у серед. 20 ст. під назвою
МЕЖОВИИ
136
вул. Нова 227-а. Згодом існувала
як продовження Червонопіль-
ської вулиці. У 1962 відокрем-
лений від останньої під суч. наз-
вою. До М. п. прилучаються: ву-
лиці Золочівська — Канівська —
Джаліля і Верещагіна. М «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
МЕЖОВИИ ПРОВУЛОК — див.
їжакевича Івана вулиця.
МЕЛЬНИКОВА ВУЛИЦЯ (Шев
ченківський р-н; Лук’янівка). Про-
лягає від Артема вулиці і Лук’янів-
ської площі до Теліги Олени вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 19 ст. на
давньому Житомирському шляху,
складала частину вул. Житомир-
ської (разом з тепер, вул. Артема).
У 1869—1922 і 1944—57 мала наз-
ву вул. Дорогожицька (або у 19—
на поч. 20 ст. Велика Дорогожиць-
ка). Суч. назва — у 1922—44 і з
1957. В окремих джерелах зазна-
чена також як вул. Мельника,
вул. Ювеналія Мельникова. До
М. в. прилучаються: вулиці Герце-
на — Якіра — Пугачова — Доро-
гожицька — Сім’ї Хохлових і
Оранжерейна. М «Майдан Неза-
лежності», «Політехнічний інсти-
тут» (початок), «Шулявська» (кі-
нець); ЗС «Сирець».
Мельников Ювеналій Дмитрович
(1868 — 1900) — революціонер-
марксист. Працював у Києві елек-
триком. Створив перші в місті цен-
три марксистської пропаганди:
«Лук’янівську школу-майстерню»
(1892, містилася у власній кварти-
рі Ю. Мельникова на М. в. № 15,
будинок не зберігся) і соц.-дем.
групу «Робітничий комітет» (1895).
У 1896 був ув’язнений за революц.
діяльність до Лук’янівської в’яз-
ниці і через 10 місяців засланий до
Сибіру, де і помер.
МЕЛЬНИЧЕНКА ВУЛИЦЯ (Ле
нінградський р-н; Борщагівка,
с-ще Жовтневе). Пролягає від Кіль-
цевої дороги до Бетховена вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. До М. в.
прилучаються вулиці: Міжнарод-
на — Калінінська — Примакова—
Костюка — Блока — Кіровська —
Москворіцька —Тухачевського і
Єсеніна. М «Святошин»; ШТ З
(«Бульвар Р. Роллана»); ЗС «Бор-
щагівка».
Мельниченко Іван Олександрович
(1918—44)—капітан Рад. армії,
Герой Рад. Союзу (1944). Нар. на
Борщагівці (тепер у межах Києва).
Загинув під час форсування Дні-
пра на території Білооусі.
МЕНДЕЛЄЄВА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Чорна Гора). Пролягає
від тупика до Чорногірської вули-
ці. Виникла у серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1955. До М. в. прилуча-
ються вул. О. Вишні і пров. Філа-
това. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Менделєєв Дмитро Іванович
(1834—1907)—рос. учений-хімік.
Відвідав Київ у 1871 і 1903. Почес-
ний член Київського фармацевт,
тов-ва (з 1880) і київ. Товариства
природознавців (з 1898). Барельєф
вченому встановлено на фасаді
Укр. центру стандартизації і метро-
логії (вул. Метрологічна № 4).
МЕРІНГІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Заньковецької вулиця.
МЕТАЛІСТІВ ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Янгеля Академіка вулиці
до Індустріальної вулиці. Ви-
никла наприк. 19 ст., мала назву
вул. Дачна (Дачна лінія) 3-я. Суч.
назва — з 1955. До серед. 70-х рр.
пролягала до вул. Гарматної (ско-
рочена у зв’язку із пром. будів-
ництвом). До М. в. прилучається
пров. Ковальський. М «Шуляв-
ська»; ЗС «Караваєві Дачі».
МЕТРОБУДІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Відрадний). Про-
лягає від Лепсе Івана бульвару до
Каблукова вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1961, від розташо-
ваного вздовж неї селища метробу-
дівників. До М. в. прилучається
вул. В. Чумака. М «Берестейська»;
ШТ 1, 3 («Бульвар І. Лепсе»);
ЗС «Борщагівка».
МЕТРОЛОГІЧНА ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н; Феофанія). Пролягає
від Заболотного Академіка вулиці
до с. Хотів. Виникла у серед. 20 ст.
137
МИКІЛЬСЬКО-СЛОБІДСЬКА
вздовж шляху на Хотів, мала
назви вул. Нова 349-а і вул. Хо-
тівська (Хотіївська). У 1944—68
Хотівське шосе (або вул. Хотівсь-
ка). Суч. назва — з 1968, від розта-
шованого на ній Укр. центру метро-
логії та стандартизації. До М. в.
прилучаються проїзд до старої
частини с-ща Феофанія і вул. Ака-
деміка Лебедєва. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
МЕФОДІЇВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Радянський р-н; Шулявка). Про-
лягає від Кирило-Мефодіїв-
ської вулиці до кінця забудови.
Виник у 2-й пол. 19 ст.; мав назву
пров. Ольгинський 2-й. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Політехнічний
інститут».
МЕХАНІЗАТОРІВ ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Солом’янка,
Костопалівка). Пролягає від Ку-
дряшова вулиці до Солом’ян-
ської вулиці. Виникла у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. До М. в. прилучається
вул. Кавказька. М «Вокзальна».
МЕЧНИКОВА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Клов). Пролягає від
Шовковичної вулиці і Лесі Україн-
ки бульвару до Мар’яненка Іва-
на вулиці і Кловського узвозу. Ви-
никла у 30-і рр. 20 ст. на місці
т. зв. Собачої тропи (вузької стеж-
ки від Печорська до Бессарабки,
відомої із серед. 19 ст.). Мала офіц.
назву Кловський бульвар, водно-
час зберігаючи нар. назву «Собача
тропа». Суч. назва — з 1938. До
М. в. прилучається вул. Л. Перво-
майського. М «Кловська».
Мечников Ілля Ілліч (1845—
1916)— рос. учений-біолог. Почес-
ний член Київ, ун-ту. Відвідував
Київ, зокрема, у 1911.
МИКЕШИНА ВУЛИЦЯ (Дніпров
ський р-н; Стара Дарниця). Про-
лягає від Гродненської вулиці до
кінця забудови. Виникла у 1-й
третині 20 ст., мала назву вул. Го-
голівська (4-а). Суч. назва — з
1955. До М. в. прилучаються про-
вулки Бишевський і Гродненський.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
Микешин Михайло Йосипович
(1835—96)— рос. графік. Автор
проекту пам’ятника Б. Хмель-
ницькому на Софійській площі у
Києві (його ескіз разом з ілюс-
траціями М. Микешина до повісті
«Вій» М. Гоголя зберігаються у
Нац. худож. музеї).
МИКИТЕНКА ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; масив Райдуж-
ний, Воскресенський). Пролягає від
Райдужної вулиці до Карбишева
Генерала вулиці. Виникла у серед.
20 ст., суч. довжини досягла у 1-й
пол. 60-х рр. У 1957—64 мала
назву вул. Погребська (як частина
шляху до с. Погреби на пн.-сх. око-
лиці Києва). Суч. назва — з 1964.
Початкова частина (до бульва-
ру Перова) проходила через Вос-
кресенську слобідку (знесена у
60—80-і рр.). До М. І. в. при-
лучаються: вул. Сєрова — буль-
вар Перова і вул. Курнатовського.
М «Лівобережна», «Чернігівська»;
ЗС «Городня».
Микитенко Іван Кіндратович
(1897—1937)—укр. письменник.
У 1934—37 жив на вул. Леніна
(тепер Б. Хмельницького) № 68,
де встановлено мемор. дошку пи-
сьменникові.
МИКІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Січневого повстання вулиця.
МИКІЛЬСЬКА ПЛОЩА — див.
Арсенальна площа.
МИКІЛЬСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Січневий провулок.
МИКІЛЬСЬКО-БОТАШЧНА ВУ-
ЛИЦЯ (Старокиївський р-н; Пань-
ківщина). Пролягає від Тарасів-
ської вулиці до Толстого Льва ву-
лиці. Виникла у 1836 під назвою
вул. Микільська (таку ж назву
мала тепер, вул. Січневого повстан-
ня). Суч. назва — з 1869 (певний
час — вул. Ботанічна; пролягає
в бік ботанічного саду, розташова-
ного вздовж вул. Л. Толстого). До
М.-Б. в. прилучається вул. Паньків-
ська. М «Університет», «Площа
Л. Толстого».
МИКІЛЬСЬКО-СЛОБІДСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Дніпровський р-н; ма-
сив Лівобережний). Пролягає від
МІЖНАРОДНА
140
Т. Г. Шевченка. Здійснював матер.
допомогу Театру М. Садовського,
укр. газеті «Рада» (обидва діяли
у Києві). Жив при школі (вул. Яро-
славів Вал № 15) та на вул. Фунду-
клеївській (тепер вул. Б. Хмель-
ницького) побл. вул. Маловолоди-
мирської (тепер, вул. Чкалова; бу-
динки не збереглися).
МІЖНАРОДНА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Микільська Борща-
гівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Мельниченка вулиці до Жме-
ринської вулиці. Виникла у серед.
20 ст., мала назву вул. Миру. Суч.
назва — з 1965. До М. в. прилуча-
ються вулиці Ленінська і Біляшів-
ського. Між вулицями Біляшів-
ського і Жмеринською наявна пе-
рерва у проляганні вулиці. М «Свя-
тошин»; ШТ 3 («Кільцева до-
рога»); ЗС «Борщагівка».
МІЛЮТЕНКА ВУЛИЦЯ (Ватутін
ський р-н; масив Лісовий). Проля-
гає від Кіото вулиці до Волкова
Космонавта вулиці. Виникла у
60-і рр. 20 ст. Суч. назва — з
1966. До М. в. прилучаються: ву-
лиці Матеюка — Шолом-Алей-
хема — площа Волгоградська —
вул. Курчатова і проспект Лісовий.
М «Чернігівська».
Мілютенко Дмитро Омелянович
(1899—1966)—укр. актор, н. а.
СРСР (з 1960). З 1936 — у Київ,
укр. драм, театрі ім. І. Франка.
Знімався на Київ, кіностудії ху-
дож. фільмів. Жив на вул. Ольгин-
ській (до 1984 — вул. Маяков-
ського) № 2/1. Помер у Києві,
похований на Байковому кл.
МІНІНА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Соцмісто). Пролягає від
Верховної Ради бульвару до По-
пудренка вулиці. Виникла в серед.
20 ст. Суч. назва — з 1955. До
М. в. прилучаються вулиці Черво-
ноткацька і Краківська. М «Дар-
ниця»; ЗС «Київська Русанівка».
Мінін Кузьма Минович (справж.
прізв. Захар'єв-Сухорук; ? —
1616)— нар. герой Росії часу «ве-
ликої смути» 1612, один з органі-
заторів нар. ополчення проти поль-
ських інтервентів.
МІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе По-
ле). Пролягає від Таврійської вули-
ці до Мінського провулку. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 112-а. У 1944—55—пров. Ко-
сий. Суч. назва — з 1955. До М. в.
прилучається вул. Гомельська.
М «Нивки»; ЗС «Вишгородська».
МІНСЬКА ПЛОЩА (Мінський р-н;
Оболонь). Розташована між Тимо-
шенка Маршала вулицею, Гайдай
Зої вулицею, Оболонським прос-
пектом і Героїв Сталінграда прос-
пектом. Виникла наприк. 70-х рр.
20 ст. Суч. назва — з 1982. Назва
«М. п.» у 60—70-і рр. 20 ст. побу-
тувала також щодо місця перетину
проспекту Червоних козаків та ву-
лиць Новокостянтинівської і О. Те-
ліги на Куренівці (у 19— 1-й пол.
20 ст. — Троїцька базарна площа).
М «Мінська»; ЗС «Київ-Петрівка».
МІНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе По-
ле). Пролягає від Рожевої вулиці
до Гомельської вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 124-а. Суч. назва — з 1955. До
М. п. прилучаються вул. Мінська і
пров. Гомельський. М «Нивки»;
ЗС «Вишгородська».
МІНСЬКИЙ ПРОСПЕКТ (Мін-
ський р-н; масив Мінський). Про-
лягає від Шевченка Тараса площі
до міської межі. До 1973— частина
вул. Вишгородської, ін. назва —
Димерське шосе. Забудова — з
1971. Суч. назва — з 1973. До
М. п. прилучаються вулиці Поляр-
на і Кондратюка. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
МІСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Берковець, Пуща-Во-
диця). Пролягає від Палладіна
Академіка проспекту і Стецен-
ка вулиці до Лісної вулиці. Відома
під такою ж назвою з 1-ї третини
20 ст. До М. в. прилучаються:
вулиці Берковецька — Синьоозер-
на — шосе на Гостомель — вулиці
Курортна — Новикова-Прибоя —
Червонофлотська — Юнкерова і
Гамарника. М «Нивки», «Мінська»;
ЗС «Вишгородська», «Святошин».
141
МОНТАЖНИКІВ
МІЦКЕВИЧА АДАМА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка, ма-
сив Першотравневий). Пролягає
від Чоколівського бульвару до Іс-
крівської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою пров. Здвизький.
Суч. назва — з 1961. До М. А. в.
прилучається вул. Г. Петровського.
М «Шулявська», «Університет»;
ЗС «Караваєві Дачі».
Міцкевич Адам Бернард (1798—
1855)— польс. поет, діяч польс.
нац.-визвольного руху. У 1825 від-
відав Київ, зустрічався з членами
таємних польс. організацій.
МІЧУРІНА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Звіринець). Пролягає
від Струтинського Сергія вулиці
до Дружби народів бульвару. Ви-
никла у 19 ст. під назвою вул. Ло-
маківська (походження назви не
встановлено). Суч. назва — з 1940.
До М. в. прилучаються: пров. Мі-
чуріна — вул. Пирятинська —
пров. Пирятинський — вул. Зем-
лянська і пров. Землянський.
М «Дружби народів»; ЗС «Бота-
нічна».
Мічурін Іван Володимирович
(1855—1935)—рос. вчений-селек-
ціонер, акад. ВАСГНІЛ (з 1935).
МІЧУРІНА ПРОВУЛОК (Печер
ський р-н; Звіринець). Пролягає
від Мічуріна вулиці до кінця забу-
дови. Виник у 19 ст. під назвою
пров. Болсуновський (за ім’ям київ,
купців Болсунових, які були також
власниками будинків на Звіринці).
Тепер, назва — з 1940. Суч. забудо-
ва — з серед. 20 ст. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
МЛІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Вітряні Гори, с-ще Шев-
ченка). Пролягає від Красицько-
го вулиці до Лесі Українки вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 51-а. Суч. назва — з
1944. М «Мінська»; ЗС «Вишгород-
ська ».
МОЖАЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Олексіїз-
ської вулиці до Гаріна Бориса ву-
лиці. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 479-а. Суч. наз-
ва — з 1953. До М. в. прилучається
вул. Кишинівська (двічі). Між
обома цими прилученнями наявна
перерва у проляганні М. в. М «Вок-
зальна», «Шулявська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
МОКРА ВУЛИЦЯ —див. Кудря-
шова вулиця.
МОЛДАВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Шулявка). Про-
лягає від Довнар-Запольського ву-
лиці до кінця забудови. Виникла на
місці частини вул. Тюремної (відо-
ма з 19 ст., проходила попід муром
Лук’янівської тюрми від тепер, ву-
лиці Коперника і Бердичівської до
кол. пров. Ясногородського, який,
у свою чергу, пролягав паралельно
вулицям Довнар-Запольського і
Зоологічній. Ліквідована у зв’язку
із знесенням старої забудови).
У 50-і рр. мала назву вул. Но-
ва 866-а. Суч. назва — з 1953.
М «Політехнічний інститут».
МОЛОДОГВАРДІИСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Залізничний р-н; Чоколівка).
Пролягає від Донецької вулиці до
Вінницької вулиці. Виникла у 1-й
чв. 20 ст., мала назву вул. Олек-
сіївська. Суч. назва — з 1955, від
підпільної організації «Молода
гвардія», що діяла під час ВВВ у
м. Краснодоні Луганської обл. До
М. в. прилучаються: вулиці Миши-
на — Карпинського і Смілянська.
М «Шулявська», «Університет»;
ЗС «Караваєві Дачі» (початок),
«Київ-Волинський» (кінець).
МОЛОЧАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар
ницький р-н; Червоний хутір). Про-
лягає від Харківського шосе до Бо-
рової вулиці. Виникла у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова 235-а. Суч.
назва — з 1953. До М. в. прилуча-
ється вул. Ташкентська. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
МОЛОЧАНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Червоний хутір).
Пролягає від Харківського шосе до
Ташкентської вулиці. Виник у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 234-а. Суч. назва — з 1953.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
МОНТАЖНИКІВ ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; с-ще Монтажник)
МОРИНЕЦЬКА
142
Пролягає від Кіровоградської ву-
лиці до Дежнєва вулиці і Медвин-
ської вулиці. Виникла у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова 468-а. У
1944—58— частйна вул. Нечуя-
Левицького, у 1958—61— вул. Ям-
пільська. Суч. назва — з 1961. До
М. в. прилучаютося: вул. Травне-
ва — пров. Травневий і вул. Куп’-
янська. М «Палац „Україна"»;
ЗС «Протасів Яр».
МОРИНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь
ський р-н; с-ще Шевченка). Проля-
гає від Сошенка вулиці до Красиць-
кого вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 59-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До М. в. прилучають-
ся: вул. Сухумська — пров. Мори-
нецький і вул. Кобзарська. М «Мін-
ська»; ЗС «Вишгородська».
МОРИНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; с-ще Шевченка).
Пролягає від Моринецької вулиці
до Золочівської вулиці. Виник у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 59-а. Суч. назва — з 1955. М
«Мінська»; ЗС «Вишгородська».
МОРОЗОВА ПАВЛИКА ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; с-ще ДВС). Проля-
гає від Дніпроводської вулиці до
кінця забудови. Виникла у серед.
20 ст. під назвою «Проїзд „А"».
Суч. назва — з 1958. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
Морозов Павло Трохимович
(1918—32)— піонер із с. Гераси-
мівки Свердловської обл. Росій-
ської Федерації. Під час колекти-
візації в селі вказав органам влади
на своїх родичів, які ховали і ни-
щили зерно. Був убитий ними ра-
зом з молодшим братом.
МОСКВІНА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Ширма). Пролягає від
Гористої вулиці до Козацької вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 20 ст. під
назвою вул. Нова 462-а. У 1944—
55— вул. Харківська. Суч. назва—
з 1955. До М. в. прилучається
пров. Москвіна. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Москвін Іван Михайлович (1874—
1946)— рос. актор, нар. артист
СРСР (з 1936).
МОСКВІНА ПРОВУЛОК (Москов-
ський р-н; Ширма). Пролягає від
Москвіна вулиці до Тихорєць-
кої вулиці. Виник у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1955. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
МОСКВОРІЦЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Микільська Бор-
щагівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Мельниченка вулиці до Жме-
ринської вулиці. Виникла у серед.
20 ст., мала назву вул. Москов-
ська. З 4 січня до 20 липня 1965—
вул. Зої Гайдай. Суч. назва — з
1965. До М. в. прилучаються вули-
ці Ленінська і Біляшівського.
М «Святошин»; ШТ 3 («Бульвар
Р. Роллана»); ЗС «Борщагівка».
МОСКОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н). Пролягає від Арсе-
нальної площі до Кутузова вулиці.
Відома від поч. 18 ст. під цією ж
назвою (виникла на шляху до Мос-
кви). До серед. 19 ст. була цент-
ральною вулицею Печорська. У
1922—44— вул. «Арсеналу». До
серед. 70-х рр. 20 ст. сягала до
бульвару Лесі Українки (скорочена
у зв’язку із переплануванням). До
М. в. прилучаються: вулиці Гру-
шевського — Січневого повстан-
ня — пров. Інженерний — вулиці
Анищенка — Іванова—Гайцана—
узвіз Кловський — вулиці Суворо-
ва — Лейпцизька — Різницька —
Рибальська — Панаса Мирного —
Цитадельна і Копиленка. М «Арсе-
нальна».
МОСКОВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Москворіцька вулиця, Трубізь-
ка вулиця.
МОСКОВСЬКА ПЛОЩА (Москов-
ський р-н; Деміївка). Розташована
між Сорокаріччя Жовтня проспек-
том, Червонозоряним проспектом,
Ізюмською вулицею, Грінченка
Миколи вулицею, Червоноармій-
ським провулком і Науки проспек-
том. Виникла у 19 ст., мала офіц.
назву площа Базарна і нар. назву
Деміївська базарна або Деміївська.
У 1961—площа Комсомольська,
того ж року перейменована на пло-
щу Автовокзальну (у зв’язку із
введенням в експлуатацію споруд-
143
МУРАШКА
женого на ній Центр, автовокзалу).
Після реконструкції 1968 площа
здобула суч. назву. У її пд. частині
наприк. 70-х рр. повністю змінено
забудову. М «Либідська»; ЗС «Ки-
їв-Московський ».
МОСТИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Пріорка, масив Мо-
стицький). Пролягає від Вишгород-
ської вулиці до Ужвій Наталії ву-
лиці. Прокладена у 2-й пол. 80-х
рр. 20 ст. на місці вулиць Великої
та Малої Мостицьких. Відома і з 1-ї
пол. 19 ст. Назва — від дерев’яного
покриття, яким «мостилися» ці
вулиці, прокладені у заболо-
ченій місцевості. Існував також
пров. Мостицький (його давніша
назва — вул. Верхньо мостицька).
Під час знесення старої забудо-
ви довкола М. в. зникла також
вул. Левченка, що до 50-х рр. мала
назву вул. Жеребіївська. До М. в.
прилучаються вулиці Замковець-
ка і Брестська. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
МОСТОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від
Каменярів вулиці (двічі, утворю-
ючи півколо). Виникла у 1-й пол.
20 ст. під назвою вул. Нова 163-я.
Суч. назва — з 1944. До М. в.
прилучаються: провулки Мосто-
вий — Каменярів — Федьковича і
вул. Федьковича. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
МОСТОВА ВУЛИЦЯ — див. Крон-
штадтська вулиця, Сагайдачного
Петра вулиця.
МОСТОВИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Каменярів вулиці до Мостової ву-
лиці. Виник у 1-й пол. 20 ст., мав
назву вул. Кірова (2-а). Суч. наз-
ва— з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
МОТОРНА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Китаїв). Пролягає від
Науки проспекту до тупика. Ви-
никла у серед. 20 ст. і разом з
вул. Військовою складала вул. Но-
ву 8-у. Суч. назва—з 1959. До
М. в. прилучається пров. Мотор-
ний. М «Либідська»: ЗС «Прос-
пект Науки».
МОТОРНИЙ ПРОВУЛОК (Печер-
ський р-н; Китаїв). Пролягає від
Моторної вулиці до Левіта на ву-
лиці. Виник у серед. 20 сг. Суч.
назва—з 1959. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
МСТИСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Макарівська вулиця, Остров-
ського Миколи вулиця.
МСТИСЛАВСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Островського Миколи прову-
лок.
МУЗЕЙНИЙ ПРОВУЛОК (Печер-
ський р-н). Пролягає від Грушев-
ського Михайла вулиці (двічі, утво-
рюючи фоому літери «Г»). Виник
у 2-й пол. 19— на поч. 20 ст., але
його споруди було віднесено до
сусідньої вул. Олекса ндрівської
(тепер вул. Грушевського). З
1955— проїзд Музейний, від розта-
шованого на ньому Нац. худож.
музею. Назва «провулок Музей-
ний» — стихійного походження.
М «Майдан Незалежності».
МУКОМОЛЬНА ВУЛИЦЯ — див.
Волгоградська вулиця.
МУКАЧІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; Пріорка). Пролягає від
Вишгородської вулиці до Івашке-
вича Ярослава вулиці і Автозавод-
ської вулиці. Виникла у 19 ст.,
мала назву пров. Старозабарський
(за деякими джерелами — вул. За-
барська). Суч. назва — з 1955. У
1955—58 до складу М. в. входила
також вул. Лугова. Тепер, забудо-
ва — з 2-ї пол. 50-х рр. 20 ст. До
М. в. прилучаються вул. Сокаль-
ська і пров. Попова. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
МУРАШКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Лук’янівка).
Пролягає від Багговутівської вули-
ці до Мануїльеького вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. У 1957—63—
вул. Шаргородська. Суч. назва —
з 1963. М «Майдан Незалежності»,
«Політехнічний інститут».
Мурашко Микола Іванович
(1844 —1909)—укр. художник і
педагог. У Києві — з 1858. Навчав-
ся у художниі:' реставратора, вик-
ладав малювання в 1-й гімназії
(1868 — 70), реальному уч-ші
МУРОМСЬКА
144
(1873 — 95), Колегії П. Галагана
(тепер у цьому приміщенні Музей
літератури; вул. Б. Хмельницько-
го № 11). У 1875 організував і
очолив Рисувальну школу (існува-
ла до 1901; містилася в 1875 — 76
на вул. Трьохсвятительській, у
1876—80— в одному з приміщень
Міської думи, у 1880—82— на
тепер, вул. І. Франка, у 1882 — 91 —
на вул. Володимирській № 46, а
з 1891— у № 47, де водночас жив
художник; будинки не збереглися).
З 1901 жив у с-щі Буча побл. Ки-
єва, де і помер. Похований на Лук’-
янівському кл. Племінник М. І. Му-
рашка — Мурашко Олександр
Олександрович (1875—1919) —
укр. художник. Нар. і жив у Києві.
Навчався у Рисувальній школі
М. Мурашка. Був одним з органі-
заторів Київ, т-ва художників
(1916), викладав у Київ, худож.
уч-щі (1907—12), власній худож.
студії (з 1913), Укр. АМ (з 1917).
Оселився на вул. Малій Житомир-
ській № 14, де встановлено мемор.
дошку митцю, в останні роки — на
вул. Багговутівській № 10 (бу-
динок не зберігся). Підступно
вбитий у Києві. Похований на
Лук’янівському кл. Автор картин
«Похорон кошового» (для центр,
постаті позував М. П. Старицький),
«Продавщиці квітів», портрета
М. Мурашка та ін. Твори художни-
ка зберігаються у Нац. худож.
музеї.
МУРМАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ва
тутінський р-н; Соцмісто, промзо-
на). Пролягає від Попудренка ву-
лиці до тупика. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 912-а.
Суч. назва — з 1955. М «Лісова».
МУРОМСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Баумана вулиці до Салютної вули-
ці. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1955. До М. в. прилучається
вул. В. Піка. М «Ниьки»; ЗС «Ру-
бежівський».
МУРОМЦЕВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Індустріальна вулиця.
НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ (Печер
ський р-н). Пролягає від Пошто-
вої площі до Дружби народів буль-
вару і мосту ім. Патона. Як шлях
від Подолу вздовж Дніпра існував,
імовірно, вже у 10—12 ст. і являв
собою під’їзну дорогу до переправи
через Дніпро на Наводничах-Виду-
бичах. Суч. назву зафіксовано у
1850 у зв’язку із реконструкцією
(фактично новим прокладанням)
шляху від Подолу до Миколаїв-
ського (Ланцюгового) мосту через
Дніпро (існував поряд з тепер,
мостом Метро; зруйнований під час
ВВВ). У 30-і, 50-і і 80-і рр. 20 ст.
було проведено реконструкцію
Н. ш., після чого воно набуло суч.
вигляду. Вздовж поч. відрізку шо-
се — забудова 19— поч. 20 ст. До
Н. ш. прилучаються: мости Пішо-
хідний — Метро і узвіз Дніпров-
ський (двічі). М «Поштова площа»,
«Дніпро»; ЗС «Ботанічна»; фуні-
кулер; річковий вокзал.
НАБЕРЕЖНИЙ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; Корчувате). Про-
лягає від Столичного шосе до На-
бережно-Корчуватської вулиці.
Виник у 1-й пол. 20 ст. Суч. наз-
ва— з 1958. М «Видубичі»; ЗС
«Проспект Науки».
НАБЕРЕЖНО-ЖИЛЯНСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Залізничний р-н; Нова За-
будова). Пролягає від Еренбурга
Іллі вулиці до тупика. Виникла на
поч. 20 ст. як частина вул. Новожи-
лянської (тепер І. Еренбурга). Від-
окремлена під суч. назвою у 1944.
М «Республіканський стадіон».
НАБЕРЕЖНО-КОРЧУВАТСЬКА
ВУЛИЦЯ (Харківський р-н; Кор-
чувате). Пролягає від початку за-
будови до Новопирогівської вули-
ці. Відома під назвою вул. Набе-
145
НАГІРНА
режна з 1-ї пол. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1958. До Н.-К. в. прилу-
чається пров. Набережний. М «Ви-
дубичі»; ЗС «Проспект Науки».
НАБЕРЕЖНО-ЛУГОВА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н). Пролягає від
Турівської вулиці і Набережно-
Хрещатицької вулиці до Межи-
гірської вулиці. Відома з 1-ї пол.
19 ст. під такою ж назвою. До
Н.-Л. в. прилучаються: вулиці По-
чайнинська — Оболонська — Юр-
ківська і Оленівська. М «Тараса
Шевченка».
НАБЕРЕЖНО-МИКІЛЬСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Сковороди Григо-
рія вулиця.
НАБЕРЕЖНО-ПЕЧЕРСЬКА ДО-
РОГА (Харківський р-н; Теличка).
Пролягає від Наддніпрянсько-
го шосе (двічі) до залізниці. Відома
з 19 ст. як частина вул. Набережно-
Печерської. Після прокладання у
50-і рр. 20 ст. Наддніпрян-
ського шосе і пов’язаного з цим
перепланування місцевості Н.-П. д.
виділена в самостійну вулицю під
суч. назвою. У 1984 від неї відо-
кремлено вул. Баренбойма. Решту
вул. Набережно-Печерської (від
Наддніпрянського шосе до Страте-
гічного шосе) ліквідовано у 80-і
рр. 20 ст. під час знесення старої
забудови. М «Видубичі»; ЗС «Бо-
танічна».
НАБЕРЕЖНО-ХРЕЩАТИЦЬКА
ВУЛИЦЯ (Подільський р-н). Про-
лягає від Поштової площі до Ту-
рівської вулиці і Набережно-Луго-
вої вулиці. Одна з найдавніших
вулиць Києва, мала назву вул. Ве-
лика Хрещатицька, Хрещатик,
Хрещатицька, оскільки, за перека-
зами, саме цією вулицею кияни у
988 йшли на хрещення. Суч. наз-
ва — з 1869; надана, щоб уникнути
дублювання з назвою нової на той
час вул. Хрещатик, яка ставала
центральною магістраллю міста.
До Н.-Х. в. прилучаються: шо-
се Набережне — узвіз Боричів —
вулиці Ігорівська — Андріїв-
ська — Бсрисоглібська — Іллін-
ська — Г. Сковороди — Спаська —
Хорива — Верхній Вал — Нижній
Вал—міст Рибальський — вулиці
Ярославська і Щекавицька.
М «Поштова площа» (початок),
«Контрактова площа» (кінець);
фунікулер; річковий вокзал.
НАВАШИНА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Мінський р-н; Кинь-Грусть,
масив Вишгородський). Пролягає
від Вишгородської вулиці до Авто-
заводської вулиці. Відома з 1-ї пол.
20 ст., мала назву вул. Поперечна.
Суч. назва — з 1984, тепер, забу-
дова— з 60-х рр. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
Навашин Сергій Гаврилович
(1837 —1930)—рад. біолог, акад.
АН СРСР (з 1918) і АН УРСР (з
1924). У 1894—1915—професор
Київ, ун-ту, створив вітчизн. школу
цитології та ембріології рослин.
Жив у лабораторному корпусі те-
пер. Ботанічного саду ім. О. В. Фо-
міна (вул. Комінтерну № 1), де
встановлено мемор. дошку вче-
ному.
НАВОЇ АЛІШЕРА ПРОСПЕКТ
(Дніпровський р-н; масиви Воскре-
сенський, Комсомольський). Про-
лягає від Райдужної вулиці до
Миропільської вулиці. Прокладе-
ний у 60-і рр. 20 ст., був у складі
вул. Миропільської; виділений під
суч. назвою у 1968. До Н. А. п.
прилучаються: бульвар Перова —
проспект Визволителів — вулиці
Воскресенська і Жмаченка. М «Лі-
вобережна» (початок), «Чернігів-
ська» (кінець); ЗС «Київ-Дніпров-
ський».
Навої Нізамеддін Алішер (1441 —
1501)— узбецький поет, учений і
держ. діяч.
НАГІРНА ВУЛИЦЯ (Шевченків-
ський р-н; Татарка). Пролягає від
початку забудови до Татарської ву-
лиці. Виникла наприк. 19 ст. і від-
тоді відома під суч. назвою (за
географ, ознакою). До поч. 60-х рр.
починалася від вулиць Макарів-
ської та Пугачова. Скорочена у
зв'язку із прокладанням Поділь-
ського узвозу і викликаною цим
зміною рельєфу. У 1975 — 91 мала
ім’я Каркоца Петра Кириловича
(1894—1941)— рад. парт, діяча,
НАГІРНИЙ
146
одного з керівників київ. парт,
підпілля під час ВВВ [очолював
Шевченківський райком КП(б)У,
загинув у гестапо в 1941]. До Н. в.
прилучаються: вул. Овруцька —
узвіз Смородинський — провул-
ки Нагірний — Шишкінський —
Айвазовського — вул. Тропініна—
прохід (сходи) на узвіз Богуслав-
ський — вул. Половецька. М «Май-
дан Незалежності».
НАГІРНИЙ ПРОВУЛОК (Шевчен-
ківський р-н; Татарка). Пролягає
від Нагірної вулиці до кінця забу-
дови. Виник у 19 ст. До 80-х рр.
20 ст. паралельно Н. п. проходив
Нагірний тупик (ліквідований у
зв’язку із знесенням старої забу-
дови). М «Майдан Незалежності».
НАДДНІПРЯНСЬКЕ ШОСЕ (Пе-
черський, Харківський р-ни: Виду-
бичі, Теличка). Пролягає від Друж-
би народів бульвару і мосту ім. Па-
тока до Столичного шосе. Прокла-
дене у 1958 крізь незабуцовану
територію і на місці старої
вул. Мишоловської (починалася
від вул. Набережно-Печерської в
бік с-ща Корчувате). До Н. ш. при-
лучаються:	Набережно-Лечер-
ська дорога (двічі)— вул. Ви-
дубицька — залізниця (міст) —
вул. Баренбойма — пров. Дерево-
обробний — вулиці Будіндустрії—
Інженерна — естакада до Півден-
ного мосту і вулиця Промислова.
М «Видубичі»; ЗС «Ботанічна».
НАД’ЯРНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Клінічної вулиці
до Нечуя-Левицького вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 467-а. Суч. назва — з
1944 (за геогр. ознакою). До Н. в.
прилучаються вулиці Яслинська і
За ломова. М «Республіканський
етад’он»: ЗС «Протасів Яр».
НАЗАРІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Вєтрова вулиця.
НАНЕВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Грабовського Павла вулиця.
НАРОДНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Проля/а* від Солом'янської ву-
лиці до Донської вулиці Виникла
у 1-й чв. 20 ст. під такою ж наз-
вою. До Н. в. прилучаються:
пров. Народний — вулиці Семенів-
ська — Василівська — Гайсин-
ська — пров. Гучний — вулиці
Клінічна — Університетська —
Скрипника — Архітекторська —
провулки Оборонний — Устинів-
ський — вулиці Оборонна —
О. Кобилянської і проспект Чер-
вонозоряний. М «Вокзальна»;
ЗС «Протасів Яр» (початок), «Ка-
раваєві Дачі» (кінець).
НАРОДНА ВУЛИЦЯ— див. Ох-
тирська вулиця, Українська ву-
лиця.
НАРОДНИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Головка Ан-
дрія вулиці до Народної вулиці.
Виник у 1-й чв. 20 ст. під такою ж
назвою. М «Вокзальна».
НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ ВУ-
ЛИЦЯ (Залізничний р-н; Чоколів-
ка). Пролягає від Севастополь-
ської площі до Медової вулиці. До
1967 була частиною Повітрофлот-
ського шосе (тепер проспект). Того
ж року виділена під суч. назвою.
До Н. о. в. прилучаються: прос-
пекти Ч ервонозоряний — Повітро-
флотський — вулиці Зеленогір-
ська — Смілянська — Вінницька і
Ернста. М «Університет», «Шуляв-
ська»; ЗС «Караваєві Дачі».
НАУКИ ПРОСПЕКТ (Московський,
Печерський, Харківський р-ни).
Пролягає від Московської площі
до Столичного шосе. Виник у
1967—68 внаслідок реконструкції
значної частини вул. Великої
Китаївської, що на відрізках між
Московською площею та вул. Са-
перно-Слобідською і між вул. Пи-
саржевського та Столичним шосе
увійшла до складу Н. п., та нового
шляху, прокладеного крізь забу-
дови Деміївки та Саперної сло-
бідки. Суч. назва — з 1969 (від ве-
ликої кількості розташованих на
проспекті наук, установ). До Н. п.
прилучаються: проспект Сорока-
річчя Жовтня — вулиці Саперно-
Слобідська — Голосіївська — Ма-
локитаївеька (двічі) — шосе Стра-
147
НЕКРАСОВСЬКА
тегічне — вул. Грабовського —
пров. Цимбалів Яр — вулиці Ос-
кольська — Писаржевського —
пров. Тихвінський — вулиці Лисо-
гірська—Блакитного—Весняна —
пров. Черешневий — вулиці Адмі-
рала Ушакова (двічі)— Маршаль-
ська — Моторна — Військова —
Левітана — пров. Левітана (двічі)—
вулиці Квітки-Осноьяненка — Ки-
таївська — пров. Червонопрапор-
ний — вул. Червоногграпорна і
залізниця (переїзд). М «Либід-
ська» (початок), «Видубичі» (кі-
нець); ЗС «Київ-Московський» (по-
чаток), «Проспект Науки» (кінець).
НАУМОВА ГЕНЕРАЛА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; с-ще і ма-
сив Новобіличі). Пролягає від Ро-
бітничої вулиці до Булаховського
Академіка вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 386-а. У 1958—76— вул. При-
ладна. Суч. назва — з 1976. До
Н. Г. в. прилучаються: провул-
ки Приладний — Малинський —
вул. Малинська — проспект Ака-
деміка Палладіна — вулиці Корос-
тенська — Соснова — Гостомель-
ська — Юнацька — Димерська —
Лісорубна — Рубежівська — про-
їзд (без назви) на вул. Булахов-
ського — вулиці Гаршина і Підліс-
на. М «Святошин»; ЗС «Новобі-
личі».
Наумов Михайло Іванович (1908—
74)— рад. військ, діяч, генерал-
майор, Герой Рад. Союзу (1943),
один з керівників партиз. руху на
Україні під час ВВВ. З 1945 працю-
вав у Києві на командних посадах
у військах МВС. Жив на вул. Мало-
підвальній № 21. Похований на
Байковому кл.
НАХІМОВА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; промзона). Пролягає від
Новокостянтинівської вулиці до
Фрунзе вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. М «Тараса Шев-
ченка»; ЗС «Зеніт».
Нахімов Павло Степанович
(1802—55)— рос. флотоводець, ад-
мірал, герой оборони Севастополя
під час Кримської війни 1853—56
(загинув під час бою).
НЕВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радянсь
кий р-н; Нивки). Пролягає від
Перемоги проспекту до Естон-
ської вулиці. Виникла у 1-й чв.
20 ст. під назвою Нивська, від
місцевості Нивки. Згодом устали-
лася назва «Невська». Суч. вигляд
і довжина — з 1959. До Н. в. при-
лучається пров. Невський. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин».
НЕВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Гонча рова вулиці до Невської ву-
лиці. Виник у 1-й пол. 20 ст. В
1955— пров. Нивський. Згодом ус-
талилася назва «Невський». До
Н. п. прилучається вул. Олександ-
рівська. М «Нивки»; ЗС «Свято-
шин».
НЕЗАЛЕЖНОСТІ МАЙДАН (Пе-
чорський і Старокиївський р-ни).
Розташований між Хрещатиком,
Грінченка Бориса вулицею, Шев-
ченка Тараса провулком, Софій-
ською вулицею, Малою Житомир-
ською вулицею, Михайлівською ву-
лицею, Костьольною вулицею,
Інститутською вулицею і Маркса
Карла вулицею. Виник у 30-і рр.
19 ст. на місці Козиного болота, ві-
домого з часів Київ. Русі. Первісні
назви: площа Хрещатик, Хреща-
тицька (прилягала до вул. Хреща-
тик; під такою ж назвою подекуди
фігурувала і на поч. 20 ст.), пло-
ща Козине Болото, 1878—1919—
площа Думська (оскільки посеред
неї стояла споруда міської думи,
зруйнована у 1941 під час ВВВ),
1919—35— площа Радянська,
1935—77— площа Калініна (за
ім’ям першого голови Верховної
Ради СРСР Михайла Івановича
Калініна; у 1977—92 його ім’я ма-
ла площа Михайлівська), 1977—
91— площа Жовтневої революції.
Суч. назва — з 1991, на честь
проголошення Україною держ.
незалежності. М «Майдан Неза-
лежності».
НЕКРАСОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев
ченківський р-н). Пролягає від
Артема вулиці до Коцюбинського
НЕКРАСОВСЬКА
148
Юрія вулиці. Прокладена у 1910—
12 через приватні садиби. На про-
хання їх власників названа Некра-
совською в пам’ять про рос. поета
Некрасова Миколу Олексійовича
(1821 — 78). У довідковій літерату-
рі 1912—15 згадується також як
пров. Львівський (починався від
вул. Львівської, тепер, вул. Ар-
тема). М «Майдан Незалежності»,
«Золоті ворота».
НЕКРАСОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Волзька вулиця, Новикова-
Прибоя вулиця, Трубізький про-
вулок.
НЕКРАСОВСЬКИИ ПРОВУЛОК—
див. Дубініна Володі вулиця.
НЕМИРОВИЧА-ДАНЧЕНКА ВУ-
ЛИЦЯ (Печерський р-н). Пролягає
від Печорської площі до Лесі Укра-
їнки бульвару. Виникла у ЗО—40-і
рр. 19 ст. Мала назву вул. Малоши-
яновська (від прізвища статського
радника, майстра золотих і срібних
справ Шиянова). Суч. назва — з
1940. До Н.-Д. в. прилучаються
пров. Арсенальний і вул. Арсе-
нальна. М «Арсенальна», «Клов-
ська».
Немирович-Данченко Володимир
Іванович	(1858—1943)— рос.
театр, діяч, режисер, драматург і
театр, критик, н. а. СРСР (з 1936).
Держ. премія СРСР (1942, 1943).
НЕСТЕРОВА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає від
Перемоги проспекту до Потьє Еже-
на вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1958. До Н. в. при-
лучається вул. Желябова. М «Шу-
лявська»; ЗС «Караваєві Дачі».
Нестеров Петро Миколайович
(1882—1914)— рос. військ, пілот.
У 1912—14 служив у Києві, де у
1913 над Святошинським аеродро-
мом (за деякими даними — над те-
пер. проспектом Перемоги побл.
суч. Н. в.) вперше у світі здійснив
на літаку «мертву петлю» (має та-
кож назву «петля Нестерова»); у
1913—нач. авіазагону 7-ї роти
повітр. плавання, згодом—11-го
корпусного загону 3-ї київ. роти.
Очолив перший в історії авіації
груповий політ із посадками на
незнайомій території за маршру-
том Київ — Остер*— Ніжин — Ки-
їв (1913). У 1913—14 здійснив
декілька рекордних перельотів,
зокрема, Київ—Гатчина. Загинув
побл. м. Жовкви на Львівщині,
вперше в історії застосувавши по-
вітр. таран. Жив на вул. Москов-
ській № 5, де встановлено мемор.
дошку П. Нестерову. На території
тепер. Авіац. ВО ім. О. К. Антоно-
ва — пам’ятний знак пілоту. Був
похований на Аскольдовій Могилі,
у 1935 перепохований на Лук’я-
нівському кл.
НЕСТОРІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Франка Івана вулиця.
НЕСТОРІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Кудрявець).
Пролягає від Смирнова-Ласточ-
кіна вулиці до Кудрявської вулиці.
Відомий з 30-х рр. 19 ст. під назвою
вул. Семенівська. Суч. назва — з
1855. М «Майдан Незалежності»,
«Золоті ворота».
Нестор (?—після 1113)—давньо-
рус. літописець. З 1073— чернець
Києво-Печерського монастиря.
Імовірний автор «Повісті времен-
них літ» та ін. істор. хронік. Похо-
ваний у Ближніх печерах Києво-
Печер. лаври, де біля мощей, при-
писуваних Нестору, у 1829 Т-во
рос. старожитностей при Моск.
ун-ті встановило пам’ятну дошку.
На фасаді корпусу № 4 Лаври
(вул. Січневого повстання № 21)
встановлено мемор. дошку Несто-
ру-літописцю. До кін. 70-х рр. його
ім’я мала вулиця поблизу Лаври
(кол. Запечерно-Лабораторна. Ви-
никла на поч. 20 ст. Ліквідована у
зв’язку із знесенням старої за-
будови).
НЕХОДИ ІВАНА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Батиєва Гора). Проля-
гає від Волгоградської вулиці до
Краснодонської вулиці. Виникла
наприк. 19 ст. з нар. назвою
пров. Городній («Огородний») 2-й.
У 1955—65— пров. Докучаєв-
ський. Суч. назва — з 1965.
М «Вокзальна».
Нехода Іван Іванович (1910—63)^—
укр. поет. З 1952 працював у Києві.
149
НИЖНЬОЮРКІВСЬКА
У 1952—63 жив на вул. Хреща-
тик № 15 (пасаж), де встановлено
мемор. дошку поетові. Похований
на Байковому кл.
НЕЧУЯ-ЛЕВЙЦЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Божків
Яр вулиці до Медвинської вулиці і
Дежнєва вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 468-а.
Суч. назва — з 1944. У 1958 від
Н.-Л. в. відокремлено вул. Ям-
пільську (з 1961— вул. Монтажни-
ків). М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
Нечуи-Левицький Іван Семенович
(1838—1918)—укр. письменник.
У 1853—61 навчався у Київ. дух.
семінарії (вул. Костянтинів-
ська № 5), у 1861 —65— у Київ, ду-
ховній академії (тепер вул. Г. Ско-
вороди № 2). З 1885 постійно жив
у Києві, в т. ч. у 1885—89— на
вул. Ярославів Вал № 31, у 1889—
1910— на вул. Єлизаветинській
(тепер. Пушкінська) № 19 [бу-
динок не зберігся; на будинку,
що стоїть на його місці (тепер
вул. Пушкінська № 17) встановле-
но мемор. дошку письменникові], у
1910—11—на вул. Володимир-
ській № 5 (тепер № 7), у 1911 —
17—на вул. Львівській (тепер
вул. Артема, в буд. В. К. Думи-
трашка; не зберігся), під час
гром. війни — у пров. Бехтерев-
ському № 8. Життя міста відбито
у ряді творів письменника, зокре-
ма, в романі «Хмари», комедії «На
Кожум’яках», оповіданнях «Афон-
ський пройдисвіт», «Київські про-
хачі», нарисі «Вечір на Володимир-
ській горі ». Помер у Дегтярівській
богодільні (на вул. Дегтярів-
ській № 19). Похований на Бай-
ковому кл.
НИЖНІЙ ВАЛ ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Глибо-
чицької вулиці до Набережно-Хре-
щатицької вулиці. Одна з давніх
вулиць міста. Проте під суч. наз-
вою відома від поч. 19 ст. (про
походження назви див. ст. про
вул. Верхній Вал). У 30-і рр. 20 ст.
частина Н. В. в. (від початку до
вул. Костянтинівської) разом з ана-
логічною частиною вул. Верхній
Вал мала назву вул. Кімівська, на
честь Комуністичного Інтерна-
ціоналу Молоді (КІМ). Н. В. в.
складає єдину вулицю бульварного
типу з Верхнім Валом і становить
її непарний бік. До Н. В. в. прилу-
чаються: вулиці Лук’янівська —
Олегівська — площа Житньотор-
зька — вулиці Костянтинівська —
Межигірська — Волоська і Почай-
нинська. М «Контрактова площа».
НИЖНЬОВОЛОДИМИРСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Володимирська ву-
лиця.
НИЖНЬОКЛЮЧОВА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Польової вулиці до
Індустріальної вулиці. Виникла у
1-й чв. 20 ст. під такою ж назвою.
Пролягала від вул. Щедринської
(тепер Польова) до вул. Садкової
(ліквідована в 70-і рр. у зв’язку зі
зміною забудови). У 1958 об'єднана
із частиною тодішньої вул. Дашав-
ської (від вул. Садкової до тепер,
вул. Індустріальної; решту вул. Да-
та вської приєднано до вул. Лебе-
дєва-Кумача, а її назву того ж року
надано кол. частині вул. Леванєв-
ського — від вул. Борщагівської до
пров. Індустріального). Суч. забу-
дова — з 60-х рр. М «Шулявська»;
ШТ 1,	3 («Індустріальна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
НИЖНЬОЮРКІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський, Шевченківський р-ни;
Татарка). Пролягає від Фрунзе ву-
лиці до Стара Поляна вулиці і
Шмідта Отто вулиці. Відома з 19
ст. під такою ж назвою (від струм-
ка Юрковець та однойменного уро-
чища, через яке проходить Н. в., а
також від розташованої поряд гори
Юрковиця). В окремих джерелах
поч. 20 ст. позначена як вул. Вели-
ка Юрківська. У 19— на поч. 20 ст.
існувала також вул. Мала Юрків-
ська (простягалася від тепер,
вул. Пугачова у бік Реп’яхова яру.
Ліквідована у зв’язку із знесенням
забудови). Назву пров. Юрківський
мало відгалуження Н. в. побл. її
початку, назву вул. Верхньоюрків-
НІЖИНСЬКА
150
ська — тепер, ву а. О. Шмідта. Сама
ж Н. в. слугує продовженням
вул. Юрківської. М «Тараса Шев-
ченка»; ЗС «Київ-Петрівка».
НИЗИННА ВУЛИЦЯ — див. Спо-
кійна вулиця.
НІЖИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Борщагівської вулиці до Від-
радного проспекту і Гарматної ву-
лиці. Виникла на поч. 20 ст. під
такою ж назвою. До Н. в. прилу-
чаються: вулиці Леванєвського —
Слов'янська — Лебедєва-Кума-
ча — Комбайнерів і Бориславська.
М «Шулявська»; ШТ 1. З («Гармат-
на»); ЗС «Караваєві Дачі».
НІЖИНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Різницька вулиця, Чорногірська
вулиця, Янки Купали вулиця.
Н ІК< )Л А ЄВ А	АРХІТЕКТОРА
ВУЛИЦЯ (Ватутінський р-н; ма-
сив Вигурівщина). Пролягає від
Маяковського Володимира прос-
пекту до Бальзака Оноре де вулиці.
Виникла у 80-і рр. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1983, забудова — з 1984.
М «Петрівка», «Дарниця»; ЗС «Го-
родня », « Київ-Петрівка ».
Ніколаєв Володимир Миколайович
(1847 — 1911)— рос. архітектор,
акад. петерб. АМ (з 1892). Працю-
вав і помер у Києві, де за його
проектами споруджено: театр Бер-
гоньє (1875, тепер Рос. драм, театр
ім. Лесі Українки), Купецьке зі-
брання (1882, тепер філармонія),
Миколаївський собор Покровсько-
го монастиря (1896—1911). Ряд
споруд у Києві зведено також
за проектами сина В. М. Нікола-
єва Іполита Володимировича
(1870—?).
НІКОПОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Деміївської вулиці до Червоно-
го яру. Відома з 1-ї чв. 20 ст., мала
назву вул. Мишоловська (від с. Ми-
шоловка на пд. околиці Києва).
Суч. назва — з 1952. До серед.
70-х рр. починалася від вул. Ва-
сильківської (скорочена у зв'язку
із знесенням старої забудови).
М «Либідська»; ЗС «Київ-М пс-
ковський».
НІМАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Звіринець). Пролягає від
Дружби народів бульвару до Кі-
квідзе вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1958. До
Н. в. прилучається проїзд (без
назви) до вул. Підвисоцького.
М «Дружби народів»; ЗС «Бо-
танічна».
НІЩИНСЬКОГО ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; масив Першо-
травневий). Пролягає від Повітро-
флотського проспекту до Кур-
ської вулиці. Виникла у 50-і рр. 20
ст. під назвою вул. Нова 564-а. У
1957—61—вул. Нішинського, з
1961 — вул. Петра Ніщинського.
М «Вокзальна».
Нішинський Петро Іванович
(1832—96)—укр. композитор, пе-
дагог і поет-перекладач. Автор ши-
роковідомого хору «Закувала та
сива зозуля» (з «Вечорниць» до
драми «Назар Стодол я» Т. Шев-
ченка). Навчався у Києві у пара-
фіяльному та духовному уч-щах і
в духовній семінарії.
НОВАТОРІВ ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Стара Дарниця, Ліски).
Пролягає від Гродненської вулиці
до Вільнюської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 309-а. Суч. назва — з 1953. До
Н. в. прилучаються: вулиці Щеп-
кіна — Профспілкова — пров. Но-
ваторів — вул. Люботинська —
пров. Люботинський — вулиці
Трактористів — Сновська і Ста-
нюковича. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
НОВАТОРІВ ПРОВУЛОК (Дні
провський р-н; Ліски). Пролягає
від Новаторів вулиці до Калачів-
ської вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 314-а. Суч.
назва — з 1953. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця».
НОВГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Чоколівка). Про-
лягає від Волинської вулиці до
У шиїтського вулиці. Виникла у 1-й
чв. 20 ст., мала назву вул. Стрітен-
ська. Суч. назва — з 1952. До Н. в.
прилучається пров. Ушинського.
151
НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА
М «Шулявська», «Університет»;
ЗС «Караваєві Дачі».
НОВИКОВА-ПРИБОЯ ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Пуща-Водиця).
Пролягає від Міської вулиці до
кінця забудови (до кол. вул. Лені-
ногорської). Виникла у 1-й третині
20 ст., мала назву вул. Некрасов-
ська. Суч. назва — з 1956. До
Н.-П. в. прилучаються вулиці Лі-
нії 1—4-а. М «Нивки», «Мінська»;
ЗС « Святошин », « Вишгородська ».
Новиков-Прибой Олексій Силович
(1877 —1944)—рос, письменник.
Автор роману-епопеї «Цусіма»
та ін.
НОВОБАГГОВУТІВСЬКГ ВУЛИ-
ЦЯ І ПРОВУЛОК — див. Квіту-
чий провулок.
НОВОБОРЩАГІВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Комарова Космонав-
та проспект.
НОВОБУДІВНА ВУЛИЦЯ — див.
Головка Андрія вулиця.
НОВОБУЛЬЙОНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Короленківська вулиця.
НОВОВВЕДЕНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Глінки вулиця.
НОВОВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Протасів яр).
Пролягає від Протасів Яр вулиці
до Провідницької вулиці. Виникла
у 10-і рр. 20 ст. під такою ж назвою,
як нова дорога в напрямку заліз-
нич. вокзалу (до вокзалу не дове-
дена). До Н. в. прилучаються: ву-
лиці Кондукторська — Лінійна —
прохід (сходи) до вул. Провідниць-
кої. М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
НОВОГЛИБОЧИЦЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Коперника вулиця.
НОВОГОЛОСІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Блакитного вулиця.
НОВОГОСПІТАЛЬНА ВУЛИЦЯ—
див. Щорса вулиця.
НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Волинська вулиця.
НОВОДАРНИЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Нова Дарниця).
Пролягає від Сімферопольської ву-
лиці до Вересневої вулиці. Виникла
у 1-й третині 20 ст. У 30-і рр. мала
ім’я Євгенії Бош. Суч. назва — з
1938, від місцевості Нова Дарниця,
через яку вона проходить. До Н. в.
прилучаються: вулиці Ілліча —
Ялтинська — Севастопольська і
Санаторна. М «Харківська»; ЗС
«Дарниця».
НОВОДАЧНИИ ПРОВУЛОК (За-
лізничний р-н; Олександрів-
ська слобідка). Має вигляд «острів-
ця» одноповерхових будинків у
одному з подвір’їв на Солом’ян-
ській вулиці. Виник на поч. 20 ст.
під такою ж назвою. У 50—60-і рр.,
після об’єднання з вул. Успен-
ською, входив до складу вул. Хер-
сонської (ліквідована внаслідок
перепланування). М «Вокзальна».
НОВОЖИЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Еренбурга Іллі вулиця.
НОВОЗАБАРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від тупика до Полупанова вулиці.
Виникла у 2-й пол. 19 ст. під такою
ж назвою (від урочища Забара). До
серед. 80-х рр. 20 ст. пролягала
від вул. Лугової до вул. М. Гулака
(скорочена у зв'язку із переплану-
ванням). До Н. в. прилучається
вул. Радомишльська. М «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
НОВОЗАПАДИНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Полупанова ву-
лиця.
НОВОЗВІРИНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Звіринецька вулиця.
НОВОКАЗАРМЕННИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Рилєєва вулиця.
НОВОКАРАВАЄВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Гайдара вулиця.
НОВОКИЇВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Пестеля Павла вулиця.
НОВОКЛЮЧОВА ВУЛИЦЯ —див.
Верхньоключова вулиця.
НОВОКОРЧУВАТСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Ушакова Адміра-
ла вулиці до кінця забудови. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 10-а. Суч. назва — з
1944. До Н. в. прилучається проїзд
(без назви) до вул. Військової.
М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки».
НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Мінський, Поділь-
ський р-ни; Куренівка). Пролягає
НОВОЛЄВАШОВСЬКА
152
від Заводської вулиці до Теліги
Олени вулиці та Червоних коза-
ків проспекту. Виникла у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1958 (як
продовження Костянтинівської ву-
лиці). Початкову частину Н. в.
прокладено на місці вул. Лугової,
що існувала у 19 — на поч. 20 ст.
До Н. в. прилучаються: вул. Аляб’-
єва — пров. Гаванський — вулиці
Нахімова — Корабельна — Хвой-
ки — Тульчинська і Терьохіна.
М «Тараса Шевченка» (початок),
«Петрівка» (кінець); ЗС «Зеніт».
НОВОЛЄВАШОВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Дарвіна вулиця.
НОВОЛЄВАШОВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Дзержинського про-
вулок.
НОВОМАКАРІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Татарка, Ре-
п’яхів яр). Пролягає від Макарів-
ської вулиці до Врубелівського уз-
возу. Виникла у 19 ст. під такою ж
назвою (як паралельна до вул. Ма-
карівської). М «Майдан Незалеж-
ності».
НОВОМИТРОФАНІВСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Раєвського Мико-
ли вулиця.
НОВОМОСКОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Усенка Павла вулиця.
НОВОМОСТИЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; масив Мостиць-
кий). Пролягає від Брестської ву-
лиці та Ужвій Наталії вулиці до
кінця забудови. Виникла у 80-і рр.
20 ст. на місці знесеної старої забу-
дови як продовження вул. Мос-
тицької. М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська».
НОВОНАВОДНИЦЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Січневого повстання вулиця.
НОВОНАВОДНИЦЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Печорський р-н; Звіринець).
Пролягає від Січневого повстан-
ня вулиці до тупика. Виник у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1958. М
«Арсенальна»; ЗС «Ботанічна».
НОВОНАРОДИА ВУЛИЦЯ — див.
Скрипника Миколи вулиця.
НОВОНАРОДНИИ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Олександрів-
ська слобідка). Пролягає від Черво-
нозоряного проспекту до Кобилян-
ської Ольги вулиці. Виник у серед.
20 ст. Одержав назву в 1944 — як
продовження вул. Новонародної
(тепер, вул. М. Скрипника), від якої
Н. п. відокремлює один квартал за-
будови. М «Шулявська», «Вок-
зальна»; ЗС «Караваєві Дачі».
НОВОНЇЖИНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Відрадний проспект.
НОВООВРУЦЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Якіра вулиця.
НОВООКРУЖНА ВУЛИЦЯ —
див. Довженка вулиця, Теліги Оле-
ни вулиця.
НОВООМЕЛЮТИНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Соловцова Миколи ву-
лиця.
НОВОПАВЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Коцюбинського Юрія вулиця.
НОВОПЕЧЕРСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Нова Забудова).
Пролягає від Барбюса Анрі вулиці
до Тверського тупика. Виник у 20-і
рр. 20 ст. під такою ж назвою.
М «Палац „Україна"»; ЗС «Про-
тасів Яр».
НОВОПИРОГІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Корчувате). Про-
лягає від Чапаєвського шосе до
Набережно-Корчуватської вулиці.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. (назва —
від с. Пирогів на пд. околиці Ки-
єва). До Н. в. прилучаються: шо-
се Столичне — вул. Вітянська —
пров. Плещеєва і вул. Острівна.
М «Видубичі»; ЗС «Проспект
Науки».
НОВОПОКРОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Островського Миколи вулиця.
НОВОПОЛЬОВА ВУЛИЦЯ (Жов-
тневий р-н; Караваєві Дачі). Про-
лягає від Більшовицької вулиці до
Пост-Волинської вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 67-а. Суч. назва — з 1944. У
1944—58 до неї входила також те-
пер. вул. Польова. До Н. в. при-
лучаються: вулиці Чернишевсько-
го — Героїв Севастополя — По-
пельнянська — Суздальська —
Шепелєва і Бакуніна. М «Берес-
тейська»; ШТ 1, 3 («Героїв Сева-
стополя»); ЗС «Київ-Волинський».
НОВОПУШКІНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Грінченка Бориса вулиця.
153
ОБОЛОНСЬКИИ
НОВОРОСІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Дні-
провський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Довбуша Олекси вулиці
до Літинської вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 615-а. Суч. назва — з 1953. До
Н. в. прилучаються: вул. Дунди-
ча — пров. Макаренка — вул. Ма-
каренка — пров. Волховський —
вулиці Волховська — Рогозів-
ська — Остерська — провулки Ос-
терський — Слюсарний — вул. Ви-
нахідників — провулки Винахід-
ників — Гіллястий — Таганрозь-
кий. М «Чернігівська»; ЗС «Дарни-
ця-Депо».
НОВОРОСІЙСЬКА ПЛОЩА (Ва
тутінський р-н; масиви Комсомоль-
ський, Лісовий). Розташована між
Малишка Андрія вулицею, Миро-
пільською вулицею, Братислав-
ською вулицею, Кіото вулицею і
шляхопроводом на вул. Червоно-
гвардійську. Виникла у 70-і рр. 20
ст. Суч. назва — з 1975. М «Черні-
гівська»; ЗС «Київ-Дніпровський».
НОВОСЕЛИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Пе-
черський р-н; Звіринець). Пролягає
від Добролюбова вулиці до Право-
бережної вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 249-а.
Суч. назва — з 1955. До Н. в. при-
лучаються провулки Тимірязєв-
ський і Новоселицький. М «Друж-
би народів»; ЗС «Ботанічна».
НОВОСЕЛИЦЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Звіринецької вулиці до
Новоселицької вулиці. Виник у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова.
Суч. назва — з 1955. М «Дружби
народів»; ЗС «Ботанічна».
НОВОСЕЛІВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Оскольська вулиця.
НОВОСОВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Фізкультури провулок.
НОВОСТРІТЕНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Кудряшова вулиця.
НОВОТАРАСІВСЬКА ВУЛИЦЯ—
див. Яна Василя вулиця.
НОВОТВЕРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Лумумби Патріса вулиця.
НОВОТОВАРНА ВУЛИЦЯ — див.
Товарна вулиця.
НОВОУКРАЇНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Волейків).
Пролягає від початку забудови (лі-
сопарк) до Кузьминської вулиці.
Виникла у серед. 20 ст. як вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1948. До Н. в.
прилучаються вулиці Українська і
С. Руданського. М «Берестейська»;
ЗС «Рубежівський».
НОВОШКІЛЬНА ВУЛИЦЯ — див.
Забіли Віктора вулиця.
ОБОЛОНСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Фрунзе ву-
лиці до Волоської вулиці. Одна з
давніх вулиць Подолу. Назва —
від місцевості Оболонь на пн. око-
лиці Києва, до якої прямувала ву-
лиця. Після пожежі на Подолі у
1811 О. в. було випрямлено і пере-
впорядковано. До О. в. прилуча-
ються вулиці Костянтинівська і
Межигірська. М «Контрактова
площа».
ОБОЛОНСЬКИИ ПРОСПЕКТ (Мін-
ський р-н; Оболонь). Пролягає від
Дружби народів площі до Північ-
ної вулиці. Запроектований під
назвою вул. Центральна міська.
Суч. назва — у 1970—73 і з 1993,
як головної магістралі масиву Обо-
лонь. У 1973—93 мав ім’я Корній-
чука Олександра Євдокимовича
(1905—72)— укр. драматурга,
держ. і громад, діяча, акад. АН
УРСР (з 1939), Героя Соц. Праці
(1967). У Києві — з 1923: навчав-
ся на робітничому, у 1925 — на
філолог, ф-тах Ін-ту нар. освіти,
працював сценаристом на Київ, кі-
ностудії худож. фільмів (1929—
31), був заст. голови РМ УРСР
(1953—54), головою ВР УРСР 5—
7-го скликань. Жив на вул. Обсер-
ОБОРОННА
154
ваторній № 6, вул. Артема № 46,
у 1957—72— на вул. К. Лібкнехта
(тепер вул. Шовковична) № 10, де
встановлено мемор. дошку пись-
менникові. Помер у Києві, похова-
ний на Байковому кл. Забудову
О. п. розпочато у 1973. До О. п.
прилучаються: вулиці Малинов-
ського — Тимошенка — площа
Мінська — вулиці Героїв Дніпра і
Озерна. М «Оболонь», «Героїв
Дніпра».
ОБОРОННА ВУЛИЦЯ (Залізнич
ний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Головка Ан-
дрія вулиці і Червонозоряного про-
спекту до Народної вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 418-а. Суч. назва — з
1944. До О. в. прилучаються про-
вулки Теремківський і Донський.
М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ОБОРОННИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Народної ву-
лиці до тупика. Виник у серед. 20
ст. під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. До О. п. прилучається
вул. М. Скрипника. М «Вокзаль-
на»; ЗС «Протасів Яр», «Караваєві
Дачі».
ОБСЕРВАТОРНА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Кудрявець). Про-
лягає від Артема вулиці до Воров-
ського вулиці. Відома під такою
назвою з серед. 19 ст.— від обсер-
ваторії Київ, ун-ту, спорудженої у
1841—45 поряд, у кол. Обсерва-
торному провулку (простягався від
О. в. до тупика. Ліквідований
наприк. 80-х рр. 20 ст. у зв’язку із
знесенням старої забудови). До
О. в. прилучається вул. Ю. Коцю-
бинського. М «Майдан Незалеж-
ності», «Вокзальна».
ОБУХІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Чорнобильської вулиці до кінця
забудови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
під назвою вул. Сирецька (2-а).
Суч. назва — з 1955. До О. в. при-
лучаються: вулиці Уборевича —
Прорізна — пров. В. Ульянова —
вулиці Павленка — Фадєєва —
Федька і Антонова-Овсієнка.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
ОВОЧЕВИЙ ПРОВУЛОК (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Естонської вулиці до тупика. Ви-
ник у 1-й пол. 20 ст. під назвою
вул. Нова 62-а. Під суч. назвою
фігурує з 30-х рр. (офіц. затвердже-
на у 1955). М і ЗС «Святошин».
ОВРАЖНИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Батиєва Гора). Проля-
гає від Дружньої вулиці до кінця
забудови. Виник на межі 19—20 ст.
під такою ж назвою (за географ,
ознакою). М «Вокзальна».
ОВРУЦЬКА ВУЛИЦЯ (Шевченків-
ський р-н; Лук’янівка, Татарка).
Пролягає від Герцена вулиці до
Нагірної вулиці. Виникла в серед.
19 ст. під такою ж назвою, фактич-
но новопрокладена у 1869. На окре-
мих картосхемах позначена як єди-
на вулиця з тепер, вул. Якіра (до
1963 мала назву вул. Новоовру-
цька). До О. в. прилучаються:
вул. Багговутівська — пров. Деле-
гатський — узвіз Подільський і
вул. Тропініна. М «Майдан Не-
залежності».
ОГАРЬОВА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Святошин, Академміс-
течко). Пролягає від Тернопільсь-
кої вулиці і Хмельницької вулиці
до Краснова Миколи вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 857-а. Суч. назва — з 1955.
До О. в. прилучаються вулиці Алек-
сухіна і Улітіна. М «Святошин»;
ЗС «Академмістечко».
Огарьов Микола Платонович
(1813—77) — рос. поет, публіцист
і гром. діяч. Очолював разом з
О. Герценом Вільну рос. друкарню
в Лондоні.
ОДЕСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Про-
лягає від Героїв Севастополя вули-
ці до Суздальської вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 72-а. Суч. назва —
з 1944. До О. в. прилучається
вул. Попельнянська. М «Бере-
стейська»; ШТ 1, 3 («Бульвар
І. Лепсе»); ЗС «Київ-Волинський».
155
ОЛЕКСІЇВСЬКА
ОДЕСЬКА ПЛОЩА (Московсь-
кий р-н; Теремки). Розташована
між Глушкова Академіка вулицею,
Заболотного Академіка вулицею,
Теремківською вулицею і Кільце-
вою дорогою. Виникла у 70-і рр.
20 ст. під назвою площа Нова.
Суч. назва — з 1978, як такої, що
лежить на шляху до Одеси (по
вул. Глушкова). М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ОДОЄВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Сирецької вулиці до кінця
забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 713-а. Суч.
назва — з 1953. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська».
Одоєвський Олександр Іванович
(1802—39) — рос. поет, декабрист.
ОДОЄВСЬКОГО ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Сирецької вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 733-я. Суч. наз-
ва — з 1953. Водночас, на О. п. іс-
нує давніша забудова (ймовірно,
залишки старої вул. Серебрянсь-
кої — відома до 30-х рр. 20 ст.,
з’єднувала вулиці Білицьку і Си-
рецьку). М «Петрівка»; ЗС «Вишго-
родська ».
ОЗЕРНА ВУЛИЦЯ (Залізничний
р-н; Олександрівська слобідка).
Пролягає від початку забудови
(побл. вул. Солом’янської) до Чер-
вонозоряного проспекту. Виникла
у 1-й чв. 20 ст. під такою ж назвою.
До О. в. прилучається вул. Климен-
ка. М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ОЗЕРНА ВУЛИЦЯ (Мінський р-н;
масив Оболонь). Пролягає від, Обо-
лонського проспекту до Богатирсь-
кої вулиці. Виникла у 1977—78 як
вулиця без назви. Суч. назву офіц.
затверджено у 1982 (доти існувала
як народна). М «Героїв Дніпра»;
ЗС «Київ-Петрівка».
ОКІПНОЇ РАЇСИ ВУЛИЦЯ (Дар
ницький р-н; масив Лівобереж-
ний). Пролягає від Русанівської на-
бережної до Раскової Марини ву-
лиці. Виникла у 1-й третині 20 ст.
Мала назву вул. Ярмаркова. Суч.
назва — з 1965. Тепер, забудо-
ва — з 70-х рр. До О. Р. в. прилу-
чаються Русанівський канал і вул.
Флоренції. М «Лівобережна»;
ЗС <Київ-Дніпоовський».
Окіпна Раїса Миколаївна (1912—
—42) — укр. актриса. Під час ВВВ
була учасницею київ, антифашист,
підпілля (у розвідувально-диверсій-
ній групі І. Д. Куцрі). Жила на вул.
Чкалова № 32. Завинула в гестапо.
ОЛЕВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Новобіличі). Пролягає
від Робітничої вулиці до Підліс-
ної вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 390-а. Суч.
назва — з 1944. До О. в. прилу-
чаються: вулиці Лісорубна — Кор-
сунська — Бахмацька — Бруси-
лівська і Гаршина. Між вулицями
Лісорубною та Корсунською наяв-
на перерва у проляганні О. в. М
«Святошин»; ЗС «Новобіличі».
ОЛЕГІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен
ківський р-н; Щекавиця, Татарка).
Пролягає від Нижній Вал вулиці
до Лук’янівської вулиці. Відома з
18 ст. під назвою вул. Погребаль-
на (від розташованого неподалік
Щекавицького кладовища). Суч.
назва — з 1869. М «Контрактова
площа ».
Олег (?—912) — київ, князь. Літо-
пис приписує О. відомі слова про
Київ: «Це буде мати містам русь-
ким».
ОЛЕКСАНДРІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Нивки). Проля-
гає від Перемоги проспекту до
Естонської вулиці. Виникла у 1-й
третині 20 ст. До О. в. прилучаєть-
ся пров. Невський. М «Нивки»;
ЗС «Святошин».
ОЛЕКСАНДРІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Володимирський узвіз, Гру-
шевського Михайла вулиця, Кар-
пинського Академіка вулиця, Са-
гайдачного Петра вулиця.
ОЛЕКСАНДРІВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Гончарова вулиця.
ОЛЕКСІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олекса ндр’вська
слобідка). Пролягає від Солом'ям-
ської вхлиці до Кишинівської вули-
ці. Виникла у 1-й чв. 20 ст. під та-
ОЛЕКСІЇВСЬКА
156
кою ж назвою. До О. в. прилу-
чаються: пров. М. Кривоноса —
вул. Клименка — проспект Черво-
нозоряний — вулиці У. Громо-
вої — Корсунь-Шевченківська і Мо-
жайська. М «Вокзальна»; ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ОЛЕКСІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Бориспільська вулиця, Молодо-
гвардійська вулиця, Терещенківсь-
ка вулиця.
ОЛЕНИ ПЧІЛКИ ВУЛИЦЯ (у про
екті; Харківський р-н, Лозняки).
Пролягатиме від Драгоманова ву-
лиці до Григоренка Петра про-
спекту. Запроектована під назвою
вул. Перспективна. Суч. назва —
з 1993. М «Лозняки»; ЗС «Дарни-
ця», «Лівий берег».
Олена Пчілка (оправж. — Драго-
манова-Косач Ольга Петрівна;
1849—1930) — укр. письменниця,
перекладачка, фольклористка і
етнограф, чл.-кор. АН УРСР (з
1927). Мати Лесі Українки, сестра
М. П. Драгоманова (їхніми імена-
ми також названі вулиці міста).
У Києві закінчила Ін-т шляхетних
дівчат, була редактором-видавцем
журналу «Рідний край» і додат-
ку до нього «Молода Україна»
(1908—14). Жила на вул. Сакса-
ганського № 97 та за ін. адреса-
ми разом з Лесею Українкою;
1925—ЗО — на вул. Овруцькій
№ 6. Померла у Києві. Похована
на Байковому кл.
ОЛІЙНИКА СТЕПАНА ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н, Позняки). Про-
лягає від Ревуцького вулиці до
кінця забудови. Суч. назва — з
1990. М. «Харківська»; ЗС «Дарни-
ця», «Лівий берег».
Олійник Степан Іванович (1908—
—82) — укр. поет-гуморист і сати-
рик. Держ. премія СРСР (1952).
Літ. діяльність була тісно пов'я-
зана із журналом «Перець».
У 1952—82 жив на вул. Черво-
ноармійській № 6, де встановлено
мемор. дошку поетові. Помер у
Києві, похований на Байково-
му кл.
ОЛЕНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь
ський р-н). Пролягає від Фрунзе ву-
лиці до Набережно-Лугової вулиці.
Відома з 19 ст. Назва — від церкви
Костянтина і Олени, що була роз-
ташована на паралельній до О. в.—
вул. Щекавицькій. До О. в. прилу-
чаються: вулиці Турівська — Ме-
жигірська і Костянтинівська.
М «Тараса Шевченка»; ЗС «Київ-
Петрівка ».
ОЛЬГИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський р-н). Пролягає від Фран-
ка Івана площі і Маркса Карла ву-
лиці до Інститутської вулиці. Ви-
никла у 1-й пол. 19 ст. під такою
ж назвою. У 1938—84 — вул. Мая-
ковського. М «Хрещатик» (вихід на
вулиці К. Маркса та Інститутську).
Ольга (після хрещення — Олена;
? —969) — велика княгиня київсь-
ка, зробила значний внесок у кон-
солідацію сх.-слов. земель, однією
з перших на Русі прийняла христи-
янство.
ОЛЬГИНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Голованьова Степана вулиця, Деж-
нєва вулиця, Заломова Петра
вулиця.
ОЛЬГИНСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Айвазовського провулок, Ме-
фодіївський провулок, Старокиїв-
ський провулок.
ОЛЬЖИЧА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський, Подільський р-ни; Си-
рець, Куренівка). Пролягає від Те-
ліги Олени вулиці до Сирецької
вулиці. Виникла (за винятком
поч. частини) на межі 19—20 ст.,
мала назву вул. Бабин Яр (пря-
мувала в бік однойм. урочища).
У 1952—93 мала ім'я Дем’яна
Бєдного (справж.— Придворов
Юхим Олексійович; 1883—1945) —
рос. поета, який у 1900 закін. у
Києві військ.-фельдшер. школу,
розпочав друкуватися в газеті «Ки-
евское слово» (1900). У 1961 до О. в.
було приєднано вул. Сулимівську
(виникла у серед. 20 ст., пролягала
між тепер, вул. О. Теліги і вул. Ба-
кинською). Суч. назва — з 1993. До
О. в. прилучаються: вулиці Треко-
ва — Бакинська і М. Берлинського.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
Ольжич Олег Олександрович
(справж. прізв.— Кандиба; 1907—
157
ОРСЬКА
44) — укр. поет, археолог і громад,
діяч. Під час ВВВ був учасником
укр. антифашистського підпілля
(ОУН) у Києві. У 1941—42 жив на
вул. Л. Толстого № 15, де вст.
мемор. дошку. Заарештований
гестапо у Києві, загинув у концта-
борі Закзенгаузен.
ОМЕЛЮТИНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Сєдовців вулиця, Тимірязєвсь-
ка вулиця.
ОМЕЛЮТИНСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Гастелло вулиця, Ду-
бенська вулиця, Чайкіної Лізи
вулиця.
ОНИСКЕВИЧА ГРИГОРІЯ ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Свято-
шин, Академмістечко). Пролягає
від Вітрука Генерала вулиці до
тупика. Виникла у серед. 20 ст.,
мала назву пров. Виноградарський.
Суч. назва — з 1976. До О. Г. в.
прилучаються вулиці Пантелькіна
і Службова. М і ЗС «Святошин».
Онискевич Григорій Дем’янович
(1918—68) — рад. пілот-винищу-
вач, полковник, Герой Рад. Союзу
(1944). Під час ВВВ воював на
3-му Укр. фронті.
ОРАНЖЕРЕЙНА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Проля-
гає від Мельникова вулиці до кін-
ця забудови (побл. вул. Дегтярів-
ської). Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 266-а. Суч.
назва — з 1953, від розташова-
них вздовж неї оранжерей. До
О. в. прилучається вул. Дорого-
жицька. М «Шулявська»; ЗС «Си-
рець».
ОРБІТНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Феофанія). Пролягає від
Планетної вулиці (двічі, утворюю-
чи півколо). Виникла у серед.
20 ст., мала назву пров. Науковий.
Суч. назва — з 1958. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
ОРГАНІЗАТОРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Батиєва Гора).
Пролягає від Кондукторської вули-
ці до Радісної вулиці. Виникла
наприк. 19 ст. під назвою вул. Лі-
нія 9-а. Суч. назва — з 1958.
М «Республіканський стадіон»;
ЗС «Протасів Яр».
ОРЛИКА ПИЛИПА ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н; Липки). Пролягає
від Шовковичної вулиці до кінця
забудови. Відома з 30-х рр. 19 ст.
під назвою вул. Гімназична (від 1-ї
чоловічої гімназії, що була розта-
шована на цій вулиці у Кловсько-
му палаці), у 40-і рр. мала назву
вул. Виноградна (оскільки прохо-
дила повз кол. Виноградний сад).
З 1869 — вул. Єлизаветинська (за
ім’ям рос. імператриці Єлизавети).
У 20—30-і рр. 20 ст. мала ім’я Ми-
хайличенка Гната Васильовича
(1892—1919) — укр. письменника
і громад, діяча (був одним з керів-
ників лівого крила партії бороть-
бистів), у травні—червні 1919 —
нарком освіти УРСР (у Києві);
розстріляний денікінцями. У 1938—
93 — вул. Чекістів. До О. П. в.
прилучаються: вулиці Липська —
Богомольця — провулки Вино-
градний і Чекістів. М «Арсеналь-
на».
Орлик Пилип (1672—1742) —
укр. політ, діяч, генеральний писар
України, найближчий соратник
гетьмана І. С. Мазепи, гетьман
України в екзилі (в еміграції)
з 1709.
ОРЛОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає
від Орловського провулку до Щусє-
ва вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 881-а. Суч.
назва — з 1953. До О. в. прилуча-
ється вул. Вавилових. М «Шулявсь-
ка»; ЗС «Сирець».
ОРЛОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Про-
лягає від Ризької вулиці до Щусє-
ва вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 883-я. Суч.
назва — з 1953. До О. п. прилуча-
ється вул. Орловська. М «Шулявсь-
ка»; ЗС «Сирець».
ОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; с-ще Шевченка). Проля-
гає від Золочівської вулиці до Ко-
сенка вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 251-а,
у 1944—55 — вул. Вільшансь-
ка 2-а. Суч. назва — з 1955. М «Мін-
ська»; ЗС «Вишгородська».
ОСВІТИ
158
ОСВІТИ ВУЛИЦЯ (Залізничний
р-н; Олександрівська слобідка).
Пролягає від Повітрофлотського
проспекту до Кривоноса Максима
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
під назвою вул. Нова 6-а. Суч. наз-
ва — з 1953. До О. в. прилучають-
ся вул. Вузівська і Брянська. М
«Вокзальна»; ЗС «Караваєві Дачі».
ОСИПОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (По-
дільський, Шевченківський р-ни;
Вітряні Гори, с-ще Шевченка). Про-
лягає від Вишгородської вулиці до
Канівської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. Суч. назва — з 1958.
Пролягала до вул. Вітряні Гори.
У 1961 до О. в. приєднано вул. Мо-
зирську (до одержання цієї назви
у 1953 складалася з вулиць Нової
291-ї і Нової 295-ї). До О. в. при-
лучаються: вулиці Вітряні Гори —
О. Бестужева — пров. О. Бестуже-
ва — вулиці Межова — Світли-
цького іЗолочівська. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
Осиповсьжкй Тимофій Федоро-
вич (1765—1832) — укр. і рос. ма-
тематик, працював у Харкові.
ОСІННЯ ВУЛИЦЯ (Ленінградсь-
кий р-н; Біличі). Пролягає від
Палладіна Академіка проспекту і
Уборевича вулиці до Булаховсько-
го Академіка вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст., мала назву вул. Лені-
на, у 1966—85 — вул. Володимира
Ульянова. Суч. назва — з 1985. До
О. в. прилучаються: вулиці Купрі-
на — Свєтлова — пров. Чорнобиль-
ський — вул. Бучанська — провул-
ки Прорізний — Ульянова — Мар-
шака — вулиці Маршака — Ма-
льовнича і Фадєєва. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
ОСКОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Деміївка). Пролягає від
початку забудови до Науки прос-
пекту. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
Мала назву вул. Новоселівська.
Суч. назва — з 1954. У 60—70-і рр.
була скорочена у зв’язку із знесен-
ням старої забудови. До О. в. прилу-
чається пров. Цимбалів Яр. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ОСКОЛЬСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Малокитаївської вулиці
до Ціолковського вулиці. Виник у
1-й пол. 20 ст. Суч. назва — з 1954.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ОСОКОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Осокорки). Пролягає від
Зарічної вулиці (двічі, утворюючи
форму літери «П»). Виникла у 1-й
пол. 20 ст., мала назви вул. Коопе-
ративна 2-а і вул. Центральна. Суч.
назва — з 1955, від с-ща Осокорки,
через яке вона проходить. До О. в.
прилучається пров. Осокорський.
М «Славутич»; ЗС «Ботанічна».
ОСОКОРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; Осокорки). Пролягає
від Осокорської вулиці до Зарічної
вулиці. Виник у серед. 20 ст., мав
назву вул. Нова. Суч. назва — з
1955. М «Славутич»; ЗС «Ботаніч-
на».
ОСТАПА ВИШНІ ВУЛИЦЯ (Пе-
черський р-н; Чорна Гора). Проля-
гає від Філатова Академіка про-
вулку до Менделєєва вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
М «Либідська», «Дружби наро-
дів»; ЗС «Київ-Московський».
Остап Вишня (справж.— Губен-
ко Павло Михайлович; 1889—
1956) — укр. письменник, сатирик
і гуморист. Закін. 1907 Київ, війсь-
ково-фельдшер. школу (вул. Госпі-
тальна № 24), працював у дорож-
ній лікарні № 2 (вул. Фурмано-
ва № 1). У 1952—56 жив на вул.
Червоноармійській № 6, де вст.
мемор. дошку письменнику. По-
хований на Байковому кл.
ОСТЕРСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Марганецької вулиці до Ново-
російської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Нова
623-я. Суч. назва — з 1953. М «Чер-
нігівська»; ЗС «ДВРЗ».
ОСТЕРСЬКИИ ПРОВУЛОК (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Марганецької вулиці до Но-
воросійської вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 624-а. Суч. назва — з 1953.
М «Чернігівська»; ЗС «ДВРЗ».
159
ОШИТКІВСЬКА
ОСТРІВНА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Корчувате). Пролягає від
Новопирогівської вулиці до кінця
забудови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
як вулиця без назви. Суч. назва —
з 1958. До О. в. прилучається вул.
Охотська. М «Видубичі»; ЗС «Про-
спект Науки».
ОСТРОВСЬКОГО МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Залізничний р-н; Солом’ян-
ка). Пролягає від Кривоноса Петра
площі до Урицького вулиці. Виник-
ла на поч. 20 ст., мала назви: вул.
Новопокровська, у 1914—38 —
вул. Мстиславська. Суч. назва —
з 1938. Тепер. забудова — з
70-х рр., в цей же час до неї при-
єднано один квартал вул. Кубансь-
кої (перед поворотом до вул. Уриць-
кого). До О. М. в. прилучаються:
вул. Петрозаводська — пров. Пла-
тонівський — вулиці Платонівсь-
ка — Стадіонна і пров. Островсько-
го. М «Вокзальна».
Острівський Микола Олексійович
(1904—34) — рад. письменник,
автор романів «Як гартувалася
сталь» (дія відбувається в Києві та
Боярці) і «Народжені бурею».
1921 — 22 навчався у Київ. електро-
мех. технікумі (тепер ім. М. Остро-
вського), працював помічником
електромонтера та був секрета-
рем комс. організації київ. Голов-
них залізнич. майстерень (тепер
Електровагоноремонтний завод ім.
Січневого повстання, розташова-
ний на вул. Ползунова № 2; на йо-
го подвір’ї споруджено пам’ятник
письменнику, на фасаді заводсько-
го корпусу йому встановлено ме-
мор. дошку). У жовтні — грудні
1921 працював на будівництві вузь-
коколійки між Києвом та Бояр-
кою (у Боярці відкрито музей
М. Островського, встановлено па-
м’ятник і пам’ятний знак письмен-
никові).
ОСТРОВСЬКОГО МИКОЛИ ПРО-
ВУЛОК (Залізничний р-н; Соло-
м’янка). Пролягає від Островсько-
го Миколи вулиці до кінця забудо-
ви. Виник на поч. 20 ст.. мав наз-
ву пров. Мстиславський. Суч. наз-
ва — з 1938. Офіц. ліквідований у
1981, але фактично існує. До се-
ред. 70-х рр. існував також проїзд
М. Островського (між однойм. ву-
лицею і вул. Урицького). М «Вок-
зальна».
ОХОТСЬКА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Корчувате). Пролягає від
Столичного шосе до Острівної
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
Суч. назва — зі 957. У деяких дже-
релах зазначена як вул. Мисливсь-
ка (вулиця під такою назвою до
поч. 80-х рр. існувала у с-щі Осо-
корки). М «Видубичі»; ЗС «Прос-
пект Науки».
ОХОТСЬКИИ ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; Пирогів). Пролягає
від Чапаєвського шосе до Столич-
ного шосе. Виник у 1-й пол. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. М «Видуби-
чі»; ЗС «Ботанічна».
ОХТИРСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від Ка-
менярів вулиці до Кайсарова вули-
ці і Охтирського провулку. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст. Мала назву вул.
Народна 2-а. Суч. назва — зі 954.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ОХТИРСЬКИИ ПРОВУЛОК (Заліз
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Трутенка Онуфрія вулиці до Кай-
сарова вулиці і Охтирської вулиці.
Виник у 1-й пол. 20 ст. Суч. наз-
ва— з 1954. М «Либідська»; ЗС
«Київ-Московський».
ОЧАКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Соціалістичної вулиці до Во-
линської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. Мала назву вул. Нова
497-а. Суч. назва — з 1953. До О. в.
прилучаються: вул. Маотирося-
на — пров. Очаківський і вул. Кер-
ченська. М «Університет», «Шу-
лявська»; ЗС «Караваєві Дачі».
ОЧАКІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Чоколівка). Про-
лягає від Очаківської вулиці до До-
нецької вулиці. Виник у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1953 М «Уні-
верситет», «Шулявська»; ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ОШИТКІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Запорожця Петра вулиця.
160
ПАВЛЕНКА ВУЛИЦЯ (Ленінград
ський р-н; Біличі). Пролягає від
Обухівської вулиці до Антонова-
Овсієнка вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. До П. в. прилучаються:
вулиці М. Ушакова—Криленка —
пров. Павленка — вулиці Фадєєва
і Федька. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
Павленко Олексій Онуфрійович
(1905—34) — рад. держ. діяч.
У 1927—ЗО — секретар сільради у
Біличах, де пролягає вулиця його
імені.
ПАВЛЕНКА ПРОВУЛОК (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Павленка вулиці до Котика Ва-
лі вулиці. Виник у 1-й пол. 20 ст.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
ПАВЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян
ський, Шевченківський р-ни). Про-
лягає від Гоголівської вулиці до
Косіора вулиці. Виникла у 30-і рр.
19 ст. (одна з перших згадок у
1838). Простягалася до вул. Злато-
устівської (тепер вул. Володарсько-
го). У 2-й пол. 19 ст. продовжена
до суч. розмірів. Згадується та-
кож як пров. Павлівський (1883).
У 1939 — 44 — вул. Академіка
Павлова. На П. в. значною мірою
збереглася забудова 19 — поч.
20 ст. До П. в. прилучаються: ву-
лиці Тургенєвська — Дмитрівська
і Володарського. М «Університет»,
«Майдан Незалежності».
ПАВЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Бурмистенка провулок.
ПАВЛІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Архітекторська вулиця, Гула-
ка-Артемовського провулок.
ПАВЛОГРАДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Куренівка).
Пролягає віц Сирецької вулиці до
кінця забудови. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 707-а.
Суч. назва — з 1953. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
ПАЛЛАДІНА АКАДЕМІКА ПРО-
СПЕКТ (Ленінградський, Радян-
ський р-ни; Святошин, Біличі, Ака-
деммістечко, Новобіличі, Берко-
вець). Пролягає від Перемоги про-
спекту до Міської вулиці і Сте-
ценка вулиці. Є частиною Великої
Окружної дороги. Виник на поч.
20 ст., був частиною вул. Просіка
4-а. Згодом продовжений до вул.
Рубежівської. У 1958—73 мав наз-
ву вул. Новобіличанська (як доро-
га до с-ща Новобіличі). Суч. наз-
ва — з 1973. У 70-і рр. проспект
грунтовно реконструйовано, його
продовжено крізь стару забудову
с-ща Новобіличі, споруджено шля-
хопровід над залізницею. У 1977 до
П. А. п. приєднано також рекон-
струйовану частину Великої Ок-
ружної дороги, що не мала назви
(від залізниці до вул. Стеценка).
У постанові про приєднання її по-
милково названо частиною Госто-
мельського шосе. До П. А. п. при-
лучаються: вулиці Ф. Пушиної —
Гранична — Радгоспна — Ірпінсь-
ка — Першотравнева — Доброхо-
това — Уборевича — бульвар Вер-
надського — вулиці Осіння —
Жовтнева — Р. Букіної — Була-
ховського — Наумова — пров.
Приладний — вулиці Малинсь-
ка — Робітнича — залізничний
шляхопровід і вул. Газопровід-
на. М «Святошин»; ЗС «Новобі-
личі».
Палладій Олександр Володимиро-
вич (1885—1972) — укр. вчений-
біохімік, акад. АН УРСР (з 1929,
у 1946—62 — її президент) і АН
СРСР (з 1944), з. д. н. УРСР
(з 1935), Герой Соц. Праці (1955).
З 1931 — директор Ін-ту біохімії
АН УРСР (тепер ім. О. В. Палладі-
на) в Києві, 1934—54 — зав. кафед-
рою біохімії Київ, ун-ту. На фаса-
дах Ін-ту біохімії (вул. Леонтови-
ча № 9) і Президії НАН України
(вул. Володимирська № 54) вста-
новлено мемор. дошки вченому.
Похований на Байковому кл.
161
ПАНФІЛОВЦІВ
ПАНАСА МИРНОГО ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н). Пролягає від
Московської вулиці до кінця за-
будови. Прокладена під час генер.
перепланування Печерська у
ЗО—40-і рр. 19 ст. на місці давньої
вул. Фрайгольдської (Фрайгольсь-
кої, на плані 1803 позначена як
Фрейгольтова; конкретне поход-
ження назви не з’ясовано, у пере-
кладі з нім.— «вільнозолота»).
Мала назву вул. Мільйонна, під
якою офіц. існувала у 1869—1949
(ймовірно, на ній було розташо-
вано одну з садиб купця Мільйона).
Суч. назва — з 1949. До П. М. в.
прилучаються: площа Печерсь-
ка — вул. Гусовського — пров. Па-
наса Мирного і прохід (асфальтова-
на стежка) до пров. Л. Первомайсь-
кого. М «Арсенальна» (початок),
«Кловська» (кінець).
Панас Мирний (справж.— Рудчен-
ко Панас Якович; 1849—1920) —
укр. письменник, автор роману «Хі-
ба ревуть воли, як ясла повні» та
ін. творів. Неодноразово відвідував
Київ — у 1872, 1874 (брав участь у
роботі 3-го Археолог, з’їзду), 1901,
1913. Захоплювався його красою,
порівнюючи Київ із Швейцарією.
Зупинявся у будинках на вул. Ве-
ликій Житомирській № 4, пров.
Михайлівському № 14, вул. Ми-
хайлівській № 24.
ПАНАСА МИРНОГО ПРОВУЛОК
(Печерський р-н). Пролягає від Па-
наса Мирного вулиці до кінця за-
будови. Виник у 2-й пол. 19 ст.,
мав назву пров. Мільйонний. Про-
стягався до вул. Рибальської.
У 1873 згадується також пров.
Майстерський, що з’єднував вули-
ці Мільйонну та Рибальську (дока-
зів про його тотожність П. М. п.
немає). У 1-й пол. 20 ст. скорочений
до тепер, розмірів. Суч. назва —
з 1955. М «Кловська».
ПАНЕЛЬНА ВУЛИЦЯ (Дніпровсь-
кий р-н; масив Лівобережний). Про-
лягає від Луначарського вулиці до
кінця забудови (в бік Дніпра). Ви-
никла у 50-х рр. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1959. Деякий час паралель-
но побутували назви «Силікатна»,
6 А. Кудрицький
«Цегельна» (під такими ж назва-
ми існують самостійні вулиці на
Микільській слобідці). У 70-і рр.
вулицю переплановано, стару забу-
дову знесено. М «Лівобережна»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
ПАНКРАТІВСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Аскольдів провулок.
ПАНКРАТІВСЬКИИ УЗВІЗ —
див. Дніпровський узвіз.
ПАНОРАМНА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Багринова Гора). Проля-
гає від Лисогірської вулиці до кін-
ця забудови. Виникла у 50-х рр.
20 ст. Суч. назва — з 1958. М «Ли-
бідська»; ЗС «Проспект Науки».
ПАНТЕЛЬКІНА АНАТОЛІЯ ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Свято-
шин, Академмістечко). Пролягає
від Онискевича Григорія вулиці і
Службової вулиці до Краснова Ми-
коли вулиці. Виникла у серед.
20 ст. Мала назву вул. Виноградар-
ська. Суч. назва — з 1980. До
П. А. в. прилучаються: вулиці
Хмельницька — Звенигородсь-
ка — Алексухіна і Улітіна. М «Свя-
тошин»; ЗС «Академмістечко».
Пантелькін Анатолій Олександро-
вич (1919—45) — рад. військ, пі-
лот-винищувач, капітан, Герой
Рад. Союзу (1945, поем.). Під час
ВВВ воював на 3-му Укр. фронті.
Загинув під час виконання бойово-
го завдання. Похований в Угор-
щині.
ПАНФІЛОВЦІВ ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Звіринець). Пролягає
від Старонаводницької вулиці до
Січневого повстання вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. і разом з пров.
Панфіловців складала вул. Но-
ву 665-у. Суч. назва — з 1953. До
П. в. прилучаються: сходи до
вул. Лейпцизької — вул. Редут-
на — пров. Реута — вул. Радіаль-
на — пров. Панфіловців і вул. Ко-
зятинська. М «Арсенальна».
Панфіловці. Бійці 316-ї стріл, д-зії,
які відзначилися під час оборони
Москви в жовтні—листопаді 1941.
Командував д-зією Панфілов Іван
Васильович (1893—1941) — гене-
рал-майор, Герой Рад. Союзу (1942,
поем.). У 1921—23 навчався в Ки-
ПАНФІЛОВЦІВ
162
їв. Вищій об’єднаній військ, школі
[тепер Київ, військ, ліцей; на його
фасаді (бульвар Лесі Україн-
ки № 25) встановлено мемор. дош-
ку І. В. Панфілову]. 23.ХІ 1941
д-зія одержала назву 8-а гвардійсь-
ка ім. І. В. Панфілова.
ПАНФІЛОВЦІВ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Звфинець). Про-
лягає від Панфіловців вулиці до
кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. і разом з вул. Панфіловців
складав вул. Нову 665-у. Суч. наз-
ва — з 1953. У 1965 від П. п. від-
окремлено пров. М. Реута. М «Ар-
сенальна ».__ _______
ПАНЧА ПЕТРА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Пріорка). Пролягаєвід Бе-
режанської вулиці до кінця забудо-
ви. Виникла наприк. 80-х рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1989. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
Панч Петро Йосипович (справж.
прізв.— Панченко; 1891—1978) —
укр. письменник. Держ. премія
УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1965).
Автор істор. роману «Гомоніла Ук-
раїна» та ін. У 1938—58 жив на
вул. Леніна (тепер вул. Б. Хмель-
ницького) № 68, де встановлено
мемор. дошку письменникові. По-
мер у Києві, похований на Байково-
му кл.
ПАНЬКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський, Залізничний р-ни; Пань-
ківщина). Пролягає від Толстого
Льва вулиці до Жилянської вули-
ці. Виникла у 30-і рр. 19 ст. Про-
кладена в місцевості Паньківщина,
звідки і походить її назва (відо-
ма з 1834). У 1939—90 П. в. мала
ім’я рос. революц. народника Хал-
туріна Степана Миколайовича
(1856—82). До П. в. прилучаються
вулиці Микільсько-Ботанічна і
Сакса ганського. М «Університет».
ПАРКОВА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; Куренівка, Біличе Поле).
Пролягає від Білицької вулиці до
Полкового провулку. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 81-а. Суч. назва — з 1944. До
П. в. прилучаються: вул. Копайго-
родська — провулки Таврійсь-
кий — Білицький — Парковий —
вулиці Переяславська — Вітчизня-
на — Глухівськя — Красновод-
ська — пров. Кцасновод ський —
вулиці Городищенська — Зимова і
пров. Піхотний. М «Оболонь» (по-
чаток), «Нивки» (кінець); ЗС «Виш-
городська ».
ПАРКОВА ДОРОГА (Печерсь-
кий р-н; Дніпрові схили, Провал-
ля). Пролягає від Петрівської алеї
до Дніпровського узвозу. Відома з
2-ї пол. 19 ст. під назвою вул. ІСоз-
ловська, за ім’ям домовласників
Козловських (зокрема, ця вулиця
згадується в документах 1881 із
зазначенням розташованої вздовж
неї садиби М. П. Козловського
і доньки губернського секретаря
О. Козловського). У 1915 лікар Коз-
ловський збудував тут лікарню
для дітей, хворих на поліомієліт
(згодом міська лікарня № 15, те-
пер також лікувальний заклад).
Вулиця Козловська займала лише
частину суч. П. д.— від сходів, що
вели до Марійського палацу, і до
кол. сходів від площі Арсенальної.
У 40-і рр. 20 ст. прокладено її
продовження під назвою вул.
Нова 81-а, що і здобула в 1949 суч.
назву (як дорога крізь парк Дніпро-
ві схили), а в 1963 — об’єднана шд
цією ж назвою з перевпорядкова-
нбю вул. Коаловською. До П. д. при-
лучаються сходи до Марийського
палацу і алея до Пішохідного мос-
ту через Дніпро. М «Майдан Неза-
лежності» (початок), «Арсеналь-
на» (кінець).
ПАРКОВИЙ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Замковище).
Пролягає від Білицької вулиці до
Замковецької вулиці. Виник у 1:й
пол. 20 ст. під назвою пров. Білиць-
кий (2-й). У 1953 об’єднаний з вул.
Новою 78-ю (виникла в серед.
20 ст.) під суч. назвою. До П. п. при-
лучаються вулиці Паркова і Пол-
кова. М «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська ».
ПАРНИКОВА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Мишоловка). Пролягає
від Квітки-Основ’яненка вулиці до
Кащенка Академіка вулиці. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
163
ПЕРВОМАЙСЬКОГО
вул. Нова 168-а. Суч. назва —
з 1944. До П. в. прилучається пров.
Корчуватський. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
ПАРНИКОВА ВУЛИЦЯ — див.
Теплична вулиця.
ПАРОВОЗНА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Сеноманської вулиці до кінця
забудови. Виникла в серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця-Депо».
ПАРОВОЗНИЙ ПРОВУЛОК (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Сеноманської вулиці до
кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1957. М «Чер-
нігівська»; ЗС «Дарниця-Депо».
ПАРХОМЕНКА ВУЛИЦЯ — див.
Дегтярівська вулиця.
ПАТОРЖИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає від
Ірининської вулиці до Прорізної
вулиці. Виникла в 1-й пол. 19 ст.
у складі пров. Михайлівського. Ві-
докремлена у 1962 під суч. назвою.
До П. в. прилучається вул. Мало-
підвальна. М «Золоті ворота».
Паторжинський Іван Сергійович
(1896—1960) — укр. співак, н. а.
СРСР (з 1944). З 1935 — соліст Ки-
їв. театру опери та балету, з
1946 — професор Київ, консерва-
торії. Жив на вул. Заньковець-
кої № 4, де встановлено мемор.
дошку співакові. Похований на
Пайковому кл.
ПАТРІОТІВ ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Галана Ярослава вулиці до Ше-
пелєва Миколи вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 144-а. Суч. назва — з 1944.
До П. в. прилучаються: вулиці Чер-
нівецька — Більшовицька — Чер-
нишевського — Героїв Севастопо-
ля — Попельнянська і Суздальсь-
ка. М «Шулявська»; ШТ 1, З («Гар-
матна» — «Бульвар І. Лепсе»); ЗС
«Караваєві Дачі» (початок), «Ки-
Їв-Волинський» (кінець).
ПАУСТОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Галана Ярослава ву-
лиці до Героїв Севастополя вулиці.
6»
Виникла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 433-я. У 1944—68 —
вул. Комуністична. Суч. назва — з
1968. До П. в. прилучаються: ву-
лиці Чернівецька — Більшовицька
і Чернишевського. М «Шулявсь-
ка»; ШТ 1,3 («Гарматна»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
Паустовський Костянтин Георгійо-
вич (1892—1968) — рос. письмен-
ник. У 1898—1923 жив у Києві
(з перервами). У 1904—12 навчав-
ся в 1-й київ, гімназії, 1912 — на
фіз.-матем. ф-ті Київ, ун-ту (в 1913
перейшов на істор.-філол. ф-т).
Перші твори надрукував у київ,
журналах «Огни» і «Рьіцарь».
У 1918—19 працював у газетах
«Киевская мьісль» і «Театр». Меш-
кав спочатку на вул. Лютеранській
№ 33, у 1902 — вул. Фундуклеїв-
ській (тепер Б. Хмельницького)
№72 і вул. Святославській (те-
пер Чапаєва) № 9, у 1904—06 —
вул. Микільсько-Ботанічній № 13,
у 1906 — вул. Великій Підвальній
(тепер Ярославів Вал) № 9, зго-
дом — у пров. Дикому (проходив
від тепер, вул. Студентської до
тупика), у 1911 — на вул. Баггову-
тівській № 9, 1918—19 і в 1923 —
на вул. Несторівській № 31 (тепер,
вул. І. Франка № 33). 1954 відві-
дав місто, працював в Ірпені побл.
Києва (написав тут розділ «Бен-
тежна юність» автобіограф, твору
«Повість про життя», де широко
розкрито київ. тему).
ПАЩЕНКА УЗВІЗ — див. Кругло-
університетська вулиця, Крутий
узвіз.
ПЕРВОМАЙСЬКОГО Л ЕОН Щ А
ВУЛИЦЯ (Печерський р-н). Проля-
гає від Мечникова вулиці до кінця
забудови. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
У 1958—74 — пров. Мечникова.
Суч. назва — з 1974. До П. Л. в.
прилучається Печерський узвіз —
проходи на вул. Панаса Мирного
і бульвар Лесі Українки (сходи).
М «Кловська».
Первомайський Леонід Соломоно-
вич (справж. прізв. — Гуревич;
1908—73) — укр. письменник.
Держ. премія СРСР (1947). Жив
ПЕРЕДОВА
164
у 1935—73 на вул. Леніна (те-
пер вул. Б. Хмельницького) № 68,
де встановлено мемор. дошку пись-
менникові. Помер у Києві, похова-
ний на Байковому кл.
ПЕРЕДОВА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; с-ще Чапаєвка). Пролягає
від Столичного шосе до Лазурної
вулиці. Виникла в 1-й пол. 20 ст.
М «Видубичі»; ЗС «Імені П. Кри-
воноса».
ПЕРЕМОГИ ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Микільська Борщагів-
ка, с-ще Жовтневе). Пролягає від
Кільцевої дороги до Бетховена ву-
лиці. Виникла в серед. 20 ст. Мала
назву вул. Шляхова. Суч. наз-
ва — з 1975. М «Святошин»; ШТ З
(«Кільцева дорога»); ЗС «Свято-
шин ».
ПЕРЕМОГИ ПЛОЩА (Радянсь-
кий р-н). Розташована між Перемо-
ги проспектом, Володарського ву-
лицею, Дмитрівською вулицею, Во-
ровського вулицею, Чкалова вули-
цею, Шевченка Тараса бульваром,
Саксаганського вулицею, Старо-
вокзальною вулицею, Жилянською
вулицею і Пестеля Павла вулицею.
Виникла в серед. 19 ст. як одна з
базарних площ. У 1869—1952 ма-
ла назву Галицька площа (май-
дан). Подекуди згадується як Га-
лицький базар (1883). У 1926 пере-
йменована на площу Повстання
1905 року, але ця назва не при-
жилася. Побутувала й неофіц. наз-
ва — Єврейський базар (Євбаз, лік-
відований наприк. 40-х — на поч.
50-х рр.). Суч. назва — з 1952
(на честь перемоги СРСР у ВВВ).
М «Вокзальна»; ШТ 1, 3 («Площа
Перемоги»).
ПЕРЕМОГИ ПРОСПЕКТ (Залізнич-
ний, Радянський, Жовтневий, Ле-
нінградський р-ни). Пролягає від
Перемоги площі до Брест-Литовсь-
кого шосе. Проходить через істор.
місцевості Києва: Шулявку, Гала-
гани, Нивки (Залізн., Рад. р-ни),
Грушки (Жовтн. р-н), Святошин,
Біличі (Ленінгр. р-н). Відомий з 1-ї
пол. 19 ст. як Житомирське й Киє-
во-Брестське шосе. З кін. 19 ст., від
початку його забудови, мав наз-
ву Брест-Литовське шосе, в 1964—
85 — Брест-Литовський проспект,
його ж кінцева частина лишилася
під попередньою назвою. Суч. наз-
ва — з 1985. Того ж року до П. п.
приєднано частину б-ру Шевченка
(на відрізку: пл. Перемоги —
Повітрофлотський шляхопровід).
У 70-і — 1-й пол. 80-х рр. П. п.
грунтовно реконструйований. До
П. п. прилучаються: шляхопровід
Повітрофлотський (проспект По-
вітрофлотський — вул. Косіо-
ра) — вулиці Ісаакяна — Шолу-
денка — Тимофєєвої — пров. По-
літехнічний — вул. В. Василевсь-
кої — пров. Брест-Литовський —
вулиці Зоологічна — Янгеля —
пров. Польовий — шляхопровід
Малої Окружної дороги (вул. Інду-
стріальна — вул. Довженка) —
вулиці Нестерова — Гарматна —
Перовської — Шутова — Шпа-
ка — шляхопровід (вул. Василен-
ка — вулиці Дегтярівська і Лагер-
на) — залізничний шляхопро-
від — вулиці Дружківська —
Щербакова — Горбачова — Олек-
сандрівська — Кулібіна — Невсь-
ка — Чистяківська — Туполєва —
Екскаваторна — шляхопровід
(залізниця, площа Героїв Брес-
та) — вулиці Вітрука — Липо-
ва — Петрицького — бульвар
Берна де ького — вулиці Кримсько-
го — Краснова — Ф. Кричевсько-
го — Семашка — шляхопровід Ве-
ликої Окружної дороги (Кільцева
дорога — проспект Палладіна) —
вулиці Живописна — Чорнобиль-
ська і М. Ушакова. М «Вокзаль-
на», «Політехнічний інститут»,
«Шулявська», «Берестейська»,
«Нивки», «Святошин»; ШТ 1, З
(«Площа Перемоги», «Повітро-
флотський шляхопровід»); ЗС
«Святошин».
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Замковище). Проля-
гає від Білицької вулиці до Замко-
вецької вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 119-а.
Суч. назва — з 1944. До П. в. при-
лучаються вулиці Паркова і Пол-
165
ПЕТРИЦЬКОГО
кова. М «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська».
ПЕРОВА БУЛЬВАР (Дніпровсь-
кий р-н; Воскресенка). Пролягає
від Навої Алішера проспекту до
Ватутіна Генерала проспекту і Кер-
ченської площі. Виник у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1957. У 1968
до нього приєднано і в 1974 знову
відокремлено (під суч. назвою —
проспект Визволителів) Воскресен-
ське шосе. У 1973—74 — проспект
Перова. До П. б. прилучаються: ву-
лиці Запорожця — Стальсько-
го — Микитенка і Кибальчича.
М «Дарниця», «Лівобережна» (по-
чаток), «Петрівка» (кінець); ЗС
«Городня».
Перов Василь Григорович (1834 —
82) — рос. художник, один з осно-
воположників критичного реаліз-
му в рос. живописі. Окремі його
твори зберігаються в Київ, музеї
рос. мистецтва.
ПЕРОВСЬКОЇ СОФІЇ ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Шулявка). Про-
лягає від Перемоги проспекту
до Дегтярівської вулиці. Виник-
ла у 50-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1957. До П. С. в. прилучають-
ся вулиці Желябова і Е. Потьє.
М «Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Перовська Софія Львів на (1853—
81) — рос. революц.-народниця.
З роду гетьмана К. Розумовського.
Учасниця вбивства рос. царя Олек-
сандра II у 1881. Страчена.
ПЕРСПЕКТИВНА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський, Печерський р-ни). Про-
лягає від Лумумби Патріса вулиці
до Чигоріна вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. Суч. назва — з 1955.
До П. в. прилучається вул. М. Раєв-
ського. М «Палац „Україна"» (по-
чаток), «Дружби народів» (кінець).
ПЕРШОГО ТРАВНЯ ВУЛИЦЯ —
див. Броварське шосе, Дніпродзер-
жинська вулиця, Чабанівська ву-
лиця.
ПЕРШОТРАВНЕВА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин,
Академмістечко). Пролягає від
Першотравневого провулку до Пал-
ладіна Академіка проспекту. Ви-
никла у серед. 20 ст. У 50-і рр.
до неї було приєднано вулиці Торж-
кову і Нову 44-у. У 80-і рр. ву-
лицю значно скорочено у зв’язку
із знесенням старої забудови.
М і ЗС «Святошин».
НЕРПІОТРАВНЕВИИ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Святошин,
Академмістечко). Пролягає від
Ірпінської вулиці до Першотравне-
вої вулиці. Виник у 50-і рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1955. Простягався
від пров. Північного до вул. Капі-
танівської (тепер, вул. Доброхото-
ва). У 80-і рр. провулок значно
скорочено у зв’язку із знесенням
старої забудови. М і ЗС «Свято-
шин».
ПЕРШОТРАВНЕВИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Дубровицька вулиця.
ПЕСТЕЛЯ ПАВЛА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н). Пролягає від Пе-
ремоги площі і Жилянської вулиці
до Старовокзальної вулиці. Ви-
никла на поч. 20 ст., мала назву
вул. Новокиївська. Суч. назва —
з 1976. До кін. 60-х рр. існувала
також вул. П. Пестеля на Шулявці,
проходила від тепер, проспекту Пе-
ремоги до кол. пров. Борщагівсько-
го, виникла у 2-й пол. 19 ст. Мала
назви пров. Мокрий, вул. Проле-
тарська. Ліквідована у зв’язку із
зміною забудови. М «Вокзальна»;
ШТ 1,3 («Площа Перемоги»).
Пестель Павло Іванович (1793 —
1826) — російський політ, діяч, ке-
рівник Пд. т-ва декабристів. Неод-
норазово відвідував Київ, де в
1822—25 відбулися чотири з’їзди
цього т-ва. Страчений у 1826 в Пе-
тербурзі.
ПЕСТЕЛЯ ПАВЛА ВУЛИЦЯ —
див. Кіпріанова Академіка вулиця.
ПЕТРА МОГИЛИ ВУЛИЦЯ —
див. Копиленка Олександра ву-
лиця.
ПЕТРИЦЬКОГО АНАТОЛІЯ ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Свято-
шин). Пролягає від Перемоги про-
спекту до Відпочинку вулиці.
Виникла на поч. 20 ст. як частина
вул. Просіка 1-а. Суч. назва —
з 1965. До П. А. в. прилучають-
ся: вулиці Львівська — Верховин-
ПЕТРІВСЬКА
166
на і Котельникова. М і ЗС «Свято-
шин».
Петрицький Анатолій Галактіо-
нович (1895—1964) — укр. ху-
дожник, нар. художник СРСР
(з 1944). Нар. у Києві, у 1912—17
навчався в Київ, худож. уч-щі.
Оформлював вистави у міських
театрах («Молодому театрі», Му-
зичній драмі, Театрі опери та ба-
лету). Твори А. Г. Петрицького
зберігаються у Нац. худож. музеї.
У 1961—64 жив на вул. Золотово-
рітській № 8/4, де встановле-
но мемор. дошку художнику. По-
мер у Києві, похований на Байко-
вому кл.
ПЕТРІВСЬКА АЛЕЯ (Печерсь
кий р-н; Дніпрові схили). Проля-
гає від Грушевського Михайла ву-
лиці до Паркової дороги. Прокла-
дена у 1909—12 (прорізана через
узгір'я перед Дніпровими схила-
ми). Ймовірно, саме ця вулиця, як
«наново споруджуваний бульвар
через Царський сад» (тепер Місь-
кий Сад) у 1909 одержала назву
бульвар Петра І — на честь рос.
царя і 200-річчя його перемоги над
шведами під Полтавою. Суч. наз-
ва — з 1911. Над П. а. у 1912 за
проектом Є. О. Патона споруджено
Парковий міст. М «Майдан Неза-
лежності».
Петро Перший (1672—1725) —
рос. імператор. Існують свідчення,
що під час відвідування Києва у
1706—07 зупинявся в будинку, роз-
ташованому на розі вулиць Кос-
тянтинівської (№ 6) і Хорива (на
його фасаді було встановлено ме-
мор. дошку, знято 1992). Ініціатор
спорудження Старої Печорської
фортеці.
ПЕТРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Кудрявець). Проля-
гає від Глибочицької вулиці до
Кудрявської вулиці і Смирнова-
Ласточкіна вулиці. Відома з 2-ї
пол. 19 ст. під назвою вул. Возне-
сенський Яр, як прилегла до Возне-
сенського узвозу (кол. назва вул.
Смирнова-Ласточкіна). Є відомос-
ті про «розпланування» П. в. у
1864—66. Суч. назва — з 1907, з
нагоди 200-річчя відвідин Києва
рос. царем Петром І. М «Контрак-
това площа».
ПЕТРІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Дніпропетровська вулиця, Кеби-
лянської Ольги вулиця, Російська
вулиця.
ПЕТРОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка, масив Пер-
шотравневий). Пролягає від Пітер-
ської вулиці до Уманської вулиці.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 500-а. У 1957—61 —
вул. Здвизька. Суч. назва — з 1961.
До П. в. прилучається вул. Міцке-
вича. М «Шулявська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
Петровський Григорій Іванович
(1878—1958) — рад. парт, і держ.
діяч. Працював у Києві у 1919 і
1934—38 як голова ВУЦВК.
У 1970 йому встановлено пам’ят-
ник на розі вул. М. Грушевського
і Петрівської алеї.
ПЕТРОЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Солом’янка).
Пролягає від Кривоноса Петра пло-
щі та Урицького вулиці до Лукаше-
вича Миколи вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. під назвою Лінія 1-а. Суч.
назва — з 1955. У 80-і рр. вулицю
переплановано, стару забудову зне-
сено. До П. в. прилучається вул.
М. Остревського. М «Вокзальна».
ПЕТРОПАВЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Куренівка).
Пролягає від Фрунзе вулиці до
Бакинської вулиці. Відома з 2-ї
пол. 19 ст. під цією ж назвою [зга-
дана в 1883, прямувала до церкви
Петра і Павла, розташованої побл.
Петропавлівської (тепер Фрун-
зе) площі (церкву закрито у 1930
і невдовзі знищено)]. На деяких
картосхемах (в т. ч. за 1911) позна-
чена як пров. Петрівський. Верхню
частину П. в. прокладено у 30-і рр.
20 ст. У 70-і рр. забудову на П. в.
значною мірою змінено. До П. в.
прилучаються: вулиці Копилів-
ська — Захарівська — Рилєєва —
провулки Лютневий — Верболоз-
ний і Рясний. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська».
167
ПИМОНЕНКА
ПЕТРОПАВЛІВСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Верховинна вулиця,
Псковська вулиця.
ПЕТРОПАВЛІВСЬКА ПЛОЩА —
див. Фрунзе плоша.
ПЕТРУСЕНКО ОКСАНИ ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Мишолов-
ка). Пролягає від початку забудо-
ви до її кінця. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 150-а.
Суч. назва — з 1944. До П. О. в.
прилучається вул. Закарпатська.
М «Либідська»; ЗС «Проспект Нау-
ки».
Петрусенко Оксана Андріївна
(1900—40) — укр. співачка, н. а.
УРСР (з 1939). У 1923—24 навча-
лася в Київ, муз.-драм. ін-ті ім.
М. В. Лисенка. З 1934 — солістка
Київ, театру опери та балету. Жи-
ла на вул. Леніна (тепер Б. Хмель-
ницького) № 66, де встановлено ме-
мор. дошку співачці. Померла у
Києві, похована на Байковому кл.
ПЕЧЕНІЗЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Татарка). Про-
лягає від Шмідта Отто вулиці
до Підгірної вулиці. Виникла
у 60-і рр. 19 ст. як вулиця без наз-
ви. Суч. назва з 1869. До П. в. при-
лучається пров. Татарський.
М «Майдан Незалежності», «Полі-
технічний інститут».
ПЕЧЕРСЬКА ВУЛИЦЯ — див. Ле-
сі Українки бульвар, Щорса ву-
лиця.
ПЕЧЕРСЬКА ПЛОЩА (Печерсь-
кий р-н). Розташована між Неми-
ровича-Данченка вулицею, Панаса
Мирного вулицею, Гусовського ву-
лицею, Копиленка Олександра
вулицею, Кутузова провулком і
Лєскова вулицею. Виникла у
30-і рр. 19 ст. У документах 19 ст.
площу позначено як Новий базар,
Печерський базар, Торгова площа,
Печорська площа. У 1926 міськра-
да винесла рішення про переймену-
вання П. п. на площу Повстання са-
перів, яке відбулося у Києві в 1907
і було придушене царськими війсь-
ками. Казарми 3-ї саперної брига-
ди і 5-го понтонного полку — іні-
ціаторів повстання, розташовува-
лися на Печорську. Керівників
повстання розстріляли побл. Косо-
го капоніру — на вул. Госпіталь-
ній № 24-а. Постанову про пере-
йменування виконано не було.
М «Арсенальна», «Кловська».
ПЕЧЕРСЬКИЙ БУЛЬВАР — див.
Лесі Українки бульвар.
ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ (Печерсь
кий р-н). Пролягає від Первомайсь-
кого Леоніда вулиці до кінця забу-
дови. Виник на межі 19—20 ст. на
початковому відрізку Собачої тро-
пи (див. ст. про вул. Мечникова).
Мав назву пров. Понтонний (від
понтонного батальйону, казарми
якого були розташовані на Печор-
ську). Під назвою Понтонний зга-
дується у 1900, як Понтонно-те-
леграфний — у 1901. Суч. наз-
ва — з 1952. До П. у. прилучаєть-
ся вул. Рибальська (до поч. 80-х рр.
її кінцева частина мала назву пров.
Телеграфний). М «Кловська».
ПИЛИПІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Лук’янівка).
Пролягає від Студентської вулиці
до Дончука Василя вулиці. Виник
у серед. 19 ст. як пров. Філіппов-
ський (оскільки вся документація
на той час укладалася рос. мовою).
У 1938—44 — пров. Староспортив-
ний (від першого в Києві спортив-
ного поля, що було розташоване
між вулицями Студентською і Гли-
бочицькою). М «Майдан Незалеж-
ності».
ПИМОНЕНКА МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Шевченківський р-н; Лук’янів-
ка). Пролягає від Артема вулиці
до Глибочицької вулиці. Виникла
у серед 19 ст., мала назву вул. Мо-
настирська — від Покровського мо-
настиря, розташованого поряд (у
тупику Бехтеревського пров., па-
ралельного П. М. в.). Суч. наз-
ва — з 1959. До П. М. в. прилуча-
ється вул. В. Дончука. М «Майдан
Незалежності».
Пимоненко Микола Корнилович
(1862—1912) — укр. художник,
акад. петерб. АН (з 1904).
У 1878—82 навчався і в 1884—
1900 викладав у Київ, рисуваль-
ній школі М. Мурашка. Автор
картин «Весілля в Київській гу-
ПИРОГОВА
168
бернії», «Свати», «Біля колодязя»
та ін. (зберігаються у Нац. худож-
ньому музеї). У 1883—1912 жив
на вул. Гоголівській № 28, де йому
встановлено мемор. дошку. Помер
у Києві, похований на Лук’янівсь-
кому кл.
ПИРОГОВА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н). Пролягає від Хмельниць-
кого Богдана вулиці до Шевченка
Тараса бульвару. Відома з 50-х рр.
19 ст. під назвою вул. Больнична.
З 1869 — вул. Пироговська. Суч.
назва вживається з 70-х рр. 20 ст.
(офіц. уточнення назви не було).
М «Університет».
Пирогов Микола Іванович (1810—
81) — рос. хірург, анатом і педагог,
основоположник військ.-польової
хірургії. У 1858—61 — попечитель
Київ, учбового округу. Кабінет і
канцелярія М. Пирогова розташо-
вувалися на вул. Володимирській
№ 64 (у 1859 вчений домагався від
в чади відкриття у цьому приміщен-
ні університет, клініки). Один з іні-
ціаторів відкриття у Києві першої
в Росії недільної школи (1859).
Працював у Анатомічному театрі
(містився на вул. Фундуклеївській,
тепер Б. Хмельницького № 37), клі-
ніці професора В. О. Караваєва
(перший поверх гол. корпусу Київ,
ун-ту), військ, госпіталі. Жив у
приміщенні кол. 1-ї гімназії (тепер
гуманітар. корпус ун-ту на б-рі
Т. Шевченка № 14, де встановлено
мемор. дошку М. І. Пирогову).
ПИРОГОВСЬКОГО ОЛЕКСАНДРА
ВУЛИЦЯ (Залізничний р-н; Олек-
сандрівська слобідка). Виникла на
поч. 20 ст. під назвою вул. Дачна
і з серед. 20 ст. (після її розбудо-
ви) до 1984 складала єдину вули-
цю із вул. Б. Гаріла. Суч. назва —
з 1984. Ім’я О. Пироговського з
1963 і до поч. 80-х рр. мала кол.
вул. Михайлівська у Залізничному
р-ні (виникла на поч. 20 ст., лікві-
дована у зв’язку із знесенням ста-
рої забудови). До II. О. в. прилуча-
ється вул. 1. Клименка. М «Вокзаль-
на»; ЗС «Караваєві Дачі».
Пироговський Олександр Сидо-
рович (1897—1943) — секретар
(1941—43) Залізничного підпіль-
ного райкому КП(б)У, що діяв у
Києві під час ВВВ. Страчений гес-
тапо. Герой Рад. Союзу (1945,
поем.). З 1936 жив на вул. Тарасів-
ській № 19, де йому встановлено
мемор. дошку. Похований на Лук’я-
нівському кл. (прах перенесено з
Пушкінського парку).
ПИРЯТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Звіринець). Пролягав
від Дружби народів бульвару (схо-
ди на П. в.) до Землянської вулиці
(двічі, із розгалуженням на 2 «ру-
кави»). Виникла у 19 ст. під назвою
пров. Землянський (2-й), від обо-
ронного земляного валу. Суч. наз-
ва — з 1955. До П. в. прилучається
вул. Мічуріна. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Ботанічна».
ПИРЯТИНСЬКИИ ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н; Звіринець). Проля-
гає від Мічуріна вулиці до тупика.
Виник у 50-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1955. М «Дружби народів»; ЗС
«Ботанічна».
ПИСАРЖЕВСЬКОГО АКАДЕМІ-
КА ВУЛИЦЯ (Печерський р-н).
Пролягає від Науки проспекту до
кінця забудови (побл. вул. Єнісей-
ської). Виникла на поч. 60-х рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1961. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Писаржевський Лев Володимиро-
вич (1874—1938) — укр. вчений-хі-
мік, акад. АН УРСР (з 1925) і
АН СРСР (з 1930). У 1906—11 —
професор Київ. політех. ін-ту.
З 1927 — директор створеного за
його ініціативою Укр. ін-ту фіз. хі-
мії (з 1938 — його імені), розташо-
ваного на пооспекті Науки № 97
(на розі П. А. в.). Тут встановлено
мемор. дошку вченому.
ПІВНІЧНА ВУЛИЦЯ (Мінський
р-н; Оболонь). Пролягає від Обо-
лонського проспекту до Героїв Ста-
лінграда проспекту. Виникла на-
прик. 70-х рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1980 (проходить пн. межею житл.
масиву Оболонь). М «Героїв Дніп-
ра»; ЗС «Київ-Петрівка».
ПІВНІЧНА ВУЛИЦЯ — див. Му-
шиної Феодори вулиця.
169
ПІХОТНА
ПІВНІЧНИЙ ПРОВУЛОК (Ленін-
градський р-н; Святошин). Про-
лягає від Семашка вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1955. М і ЗС «Святошин».
ВІДБІРНА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; с-ще Чапаєвка). Пролягає
від Дібровної вулиці до кінця за-
будови. Виникла в 1-й пол. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. До П. в. при-
лучаються пров. Відбірний і вул.
Заливна. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ШДБІРНА ВУЛИЦЯ — див. Аре
ф’єва Костянтина вулиця.
ПІДКІРНИЙ ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; с-ще Чапаєвка).
Пролягає від Столичного шосе
до Підпірної вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. Суч. назва — з 1957.
М «Видубичі»; ЗС «Імені П. Кри-
воноса».
ПІДВАЛЬНИЙ ПРОВУЛОК —
див. Кудрявська вулиця.
ПІДВЙСОЦЬКОГО ПРОФЕСОРА
ВУЛИЦЯ (Печерський р-н; Зві-
ринець). Пролягає від Дружби
народів бульвару до кінця забу-
дови (побл. Бастіонної вулиці).
Виникла в серед. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1959. До П. П. в. прилу-
чаються: проїзд без назви до вул.
Німанської — вулиці Кіквідзе —
Є. Бош і Вільшанська. М «Друж-
би народів»; ЗС «Ботанічна».
Підвисоцький Володимир Вале-
ріановий (1857—1913) — укр. і
рос. вчений-патолог. У 1884 закін-
чив мед. ф-т Київ, ун-ту (у 1887—
1900 — його професор). У 1892
брав активну участь у боротьбі
з епідемією холери в Києві.
У 1900—13 працював в Одесі
(до 1905) та Петербурзі, де й по-
мер.
ПІДГІРНА ВУЛИЦЯ (Шевченків-
ський р-н; Татарка). Пролягає від
Половецької вулиці до Печенізької
вулиці. Виникла в серед. 19 ст. Суч.
назва — з 1869. У 70-і рр. 19 ст. зга-
дується також під назвою вул. Но-
ва Поляна (на противагу вул. Ста-
рій Поляні, яка відтоді існує на
Татарці). До П. в. прилучається
вул. Татарська. М «Майдан Неза-
лежності», «Політехнічний ін-т».
ПІДЛИПКА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Осокорки). Пролягає від
Маслівки вулиці до дачного маси-
ву Нижні сади. Виникла в 1-й пол.
20 ст. М «Славутич»; ЗС «Бота-
нічна».
ПІДЛІСНА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Новобіличі). Пролягає
від Булаховського Акадегліка вули-
ці до Олевської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Нова
406-а. Суч. назва — з 1953.
У 70-і рр. продовжена від вул. Нау-
мова до вул. Булаховського. До
П. в. прилучаються вулиці Наумо-
ва і Клавдіївська. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
ПІКА ВІЛЬГЕЛЬМА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Нивки). Про-
лягає від Щербакова вулиці до
Бауманської вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 871-а. У 1955—61 —
вул. Ружинська. Суч. назва —
з 1961. До П. В. в. прилучають-
ся: вулиці Тешебаєва — Саратов-
ська і Муромська. М «Нивки»;
ЗС «Рубежівський».
Пік Вільгельм (1876—1960) —
діяч нім. і міжнар. комуніст, і
робітн. руху. У 1949—60 — пре-
зидент Нім. Демократичної Рес-
публіки (НДР).
ПІЛЬНЯНСЬКИЙ ШЛЯХ —див.
Межова вулиця.
ПІТЕРСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка, масив Пер-
шотравневий). Пролягає від Чо-
колівського бульвару до Іскрів-
ської вулиці та Єреванської ву-
лиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
як вул. без назви; 1957—58 —
вул. П’ятихатська. Суч. назва —
з 1958. До П. в. прилучається
вул. Г. Петоовського. М «Шуляв-
ська»; ЗС <Караваєві Дачі».
ПІХОТНА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; Куренівка). Пролягає від
Білицької вулиці до кінця забудо-
ви. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1955. М «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська».
шхотнии
170
ШХОТНИИ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Білицької вулиці до Полкової
вулиці. Виник у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 328-а. Суч. наз-
ва — з 1955. До П. п. прилучаєть-
ся вул. Паркова. М «Нивки»; ЗС
« Ви ш городська >>.
ПІШОХІДНИЙ ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н; Чорна Гора). Про-
лягає від Верхньогірської вулиці
до тупика. Виник у 1-й пол. 20 ст.
під такою ж назвою. М «Либід-
ська >; ЗС «Київ-Московський».
ПЛАНЕРНА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Героїв Севастополя вулиці
до Суздальської вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 70-а. Суч. назва з 1944. До П. в.
прилучається вул. Попельнянська.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Героїв
Севастополя»); ЗС «Київ-Волинсь-
кий>.
ПЛАНЕТНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Феофанія). Пролягає від
Сірка Івана вулиці до Степового
Якова вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Наукова.
Суч. назва — з 1958. До П. в. при-
лучаються вулиці Селекціонерів і
Орбітна. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ПЛАТОНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Верхня Солом’янка).
Пролягає від Островського Мико-
ли вулиці до Стадіонного провул-
ку. Виникла наприк. 19 — на поч.
20 ст. під такою ж назвою (за
ім’ям київ, митрополита 1882—91
Платона). М «Вокзальна».
ПЛАТОНІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Верхня Соло-
м’янка). Пролягає від Островсько-
го Миколи вулиці до кінця забудо-
ви. Виник наприк. 19 — на поч.
20 ст. під цією ж назвою. М «Вок-
за льна ».
ПЛЕХАНОВА ВУЛИЦЯ (Дарниць
кий р-н; промзона). Пролягає від
Флоренції вулиці і Туманяна вули-
ці до Возз’єднання проспекту. Ви-
никла у 70-і рр. 20 ст. Існувала та-
кож П. в. на Микільській слобідці
(пролягала від вул. Р. Окіпної
до лінії метрополітену; ліквідова-
на в 70-і рр. у зв’язку із знесенням
старої забудови). До П. в. прилу-
чаються вул. М. Ряскової (двічі) —
проїзд без назви (міст через Руса-
нівський канал) до вул. Ентузіас-
тів. Між обома прилученнями до
вул. М. Раскової є перерва у проля-
ганні П. в. У 1952—57 ім’я Плеха-
нова мала суч. вулиця Г. Тимо-
фєєвої. М «Лівобережна»; ЗС «Ки-
ївська Русанівка».
Плеханов Георгій Валентинович
(1856—1918) — діяч рос. і міжнар.
соціаліст, руху, марксист-теоретик,
один із засновників РСДРП.
ПЛЕЩЕЄВА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Корчувате). Пролягає від
Чапасвського шосе до Плещеєва
провулку. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
під назвою вул. Лагерна (2-а). Суч.
назва — з 1955. У 70-і рр. П. в. ско-
рочено (до того часу пролягала до
вул. Набережпо-Корчуватської) і
переплановано (через знесення ста-
рої забудови та прокладання Сто-
личного шосе). До П. в. прилу-
чаються шосе Столичне і вул. Ві-
тянська. М «Видубичі»; ЗС «Бота-
нічна >.
Плещеєв Олексій Миколайович
(1825—93) — рос. поет, перекла-
дач, громад, діяч демокр. спряму-
вання. Переклав рос. мовою деякі
поезії Т. Г. Шевченка.
ПЛЕЩЕЄВА ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; Корчувате). Пролягає
від Плещеєва вулиці до Новопиро-
гівської вулиці. Виник у 1-й пол.
20 ст. під назвою пров. Лагерний.
Суч. назва — з 1955. М «Видуби-
чі»; ЗС «Ботанічна».
ПЛОСЬКА ВУЛИЦЯ — див. Фрун-
зе вулиця.
ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ ПРО-
СПЕКТ (Залізничний р-н; Соло-
м’янка, Чоколівка). Пролягає від
Повітрофлотського шляхопроводу
і Косюра вулиці до аеропорту
«Київ». Виник у серед. 19 ст. на
шляху з Києва в бік тепер, с. Жу-
ляни. Під час будівництва Володи-
мирського кадетського корпусу
(закінчене в 1857, споруда роз-
171
ПОЗНЯКІВСЬКА
ташована на П. п. № 6) здобув наз-
ву Кадетське шосе (перша згад-
ка — у 1858). Простягалося від те-
пер. вул. Артема до р-ну тепер,
вул. М. Лукашевича. У 20-і рр., у
зв’язку з будівництвом аеропорту
«Жуляни» (тепер «Київ»; відкри-
тий у 1924), П. п. було продовжено
до тепер, площі Севастопольської.
У 1934—44 — шосе Героїв Страто-
сфери (на честь екіпажу стратоста-
та «Осоавіахім-1», який 1934 заги-
нув під час польоту). 1944—63 —
Повітрофлотське шосе. Суч. наз-
ва — з 1963. У 1961 до П. п. при-
єднано вул. Аеровокзальну (про-
кладена в 50-і рр. як спец, швидкіс-
на траса до аеропорту в об’їзд
житл. забудови, але прокладання
не було завершено; зазначену
назву мала у 1955—61). В 1967
Аеровокзальну вул. було відокрем-
лено під суч. назвою вул. Народно-
го ополчення. У 1963 від П. п. відо-
кремлено вул. Косіора і в 1969 до
нього приєднано вул. Земську (ви-
никла у 1901—03 під такою ж наз-
вою), після чого він набув суч.
довжини. До П. п. прилучаються:
вулиці Лукашевича — Стадіон-
на — Фучика — Ніщинського —
Шовкуненка — Сурикова — Кур-
ська — площа Солом’янська —
вулиці І. Клименка — Антоно-
ва — Освіти — площа Севастополь-
ська — проспект Червонозоря-
ний — бульвар Чоколівський —
вулиці Донецька — Мишина —
Народного ополчення — Смілян-
ська — Вінницька — Кінцева —
Медова і Волинська. М «Універ-
ситет», «Вокзальна»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
ПОГРЕБАЛЬНА ВУЛИЦЯ — див.
Олегівська вулиця, Тельмана ву-
лиця.
ПОДВОИСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Проля-
гає від Трекова Академіка вулиці
до Житкова вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст., мала назву пров. Ти-
распольський. Суч. назва — з 1961.
До П. в. прилучаються вулиці
М. Берлинського і Вавилових.
М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
Подвойський Микола Ілліч
(1880—1948) — рад. парт, і військ,
діяч. Працював у Києві 1919 (був
нар. комісаром у військ.-морських
справах України, брав участь у ви-
данні газети «Красная армия», ке-
рував відбиттям контрнаступу
військ Директорії на Київ). Ім’ям
М. І. Подвойського було названо
вагон-театр. створений у Києві
1919.
ПОДІЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Сирецької вулиці до
Садовського Миколи провулку і Бі-
лицької вулиці. Відомий з 19 ст.
під назвою пров. Мальський (за
прізвищем домовласника). Суч.
назва — з 1955. До ГІ. п. прилуча-
ються: вул. Валківська — пров.
Розважівський і вул. Садовського.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
ПОДІЛЬСЬКИЙ УЗВІЗ (Шевчен-
ківський, Подільський р-ни; Та-
тарка, Куренівка). Пролягає від
Овруцької вулиці до Фрунзе вули-
ці. Прокладений у серед. 50-х рр.
20 ст. Суч. назва — з 1957. До
П. у. прилучається прохід (схо-
ди) до вул. Макарівської. М «Май-
дан Незалежності» (верхня час-
тина»), «Петрівка» (нижня части-
на); ЗС «Зеніт».
ПОЖАРСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Соцмісто). Пролягає
від Верховної Ради бульвару до
Попудренка вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1954. До П. в. прилучаються
вулиці Червоноткацька і Краківсь-
ка. М «Дарниця»; ЗС «Київська Ру-
санівка ».
Пожарський Дмитро Михайлович
(1578—1642) — рос. князь, один з
організаторів і керівників нар.
ополчення, яке у 1612 визволило
Москву від польських загарбників.
ПОЗНЯКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Старі Позняки).
Пролягає від Тальнівської вулиці
до Позняківського провулку. Ви-
никла у 1.-й третині 20 ст. Згадуєть-
ся у 1933 під такою ж назвою. До
П. в. прилучається вул. Революції.
М «Осокорки»; ЗС «Лівий берег».
ПОЗНЯКІВСЬКА
172
ПОЗНЯКІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Здолбунівська вулиця.
ПОЗНЯКІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; Старі Позняки).
Пролягає від Позняківської вулиці
до Тальнівської вулиці. Виник у се-
ред. 20 ст. Суч. назва — з 1955.
До П. п. прилучаються пров. і вул.
Прип ятські. М «Осокорки»; ЗС «Лі-
вий берег».
ПОКРОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Андріїв-
ської вулиці до Контрактової пло-
щі. Одна з найдавніших вулиць
Києва. З 16 ст. згадується під наз-
вою Гнила (була розташована під
горою, звідки витікали численні
струмки і де скупчувалася дощова
і тала вода). Під суч. назвою ві-
дома з 18 ст., від збудованої (1766)
на П. в. Покровської церкви (тепер
П. в. № 7). У 1955—90 — вул. Ака-
деміка Зелінського. П. в. — одна з
небагатьох вулиць Подолу, що збе-
регли свою прадавню, дугоподібну
конфігурацію, даючи уявлення
про заг. вигляд поділ, вулиць до
поч. 19 ст., оскільки після пожежі
1811 в наново відбудованому Подо-
лі було майже скрізь прокладено
прямі, «лінійні» вулиці. До П. в.
прилучаються пров. Зелінського і
Андріївський узвіз. М «Поштова
площа» (початок), «Контрактова
площа» (кінець); фунікулер; річко-
вий вокзал.
ПОЛЗУНОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Солом’янка). Пролягає від
Лукашевича Миколи вулиці до кін-
ця забудови. Виникла наприк.
19 ст. під назвою вул. Лінія 2-а.
Суч. назва — з 1955. Наприк.
80-х рр. 20 ст. майже всю стару
забудову знесено, сама вулиця
існує майже номінально. До П. в.
прилучається Старовокзальний
віадук (до залізнич. вокзалу).
М «Вокзальна».
Ползунов Іван Іванович (1728—
66) — рос. винахідник. Сконструю-
вав перший у світі універсальний
паровий поршневий двигун.
ПОЛІСЬКА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Проля-
гає від початку забудови до її
кінця, паралельно вул. Бориспіль-
ській. Виникла в серед. 20 ст. як
частина вул. Тростянецької. Від-
окремлена під суч. назвою у 1990
(через виникнення перерви у проля-
ганні вул. Тростянецької внаслідок
пром. будівництва). До П. в. прилу-
чається пров. Поліський, яким
здійснюється транспортне сполу-
чення з П. в. М «Харківська»;
ЗС «М’ясокомбінат».
ПОЛІСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Дар
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від початку забудови до вул.
Поліської. Виник у серед. 20 ст. як
частина вул. Російської. Відокрем-
лений під суч. назвою у 1990 (че-
рез виникнення перерви у проля-
ганні вул. Російської внаслідок
пром. будівництва). До П. п. прилу-
чається проїзд до вул. Бориспіль-
ської. М «Харківська»; ЗС «М’ясо-
комбінат».
ПОЛІТЕХНІЧНА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Шулявка). Пролягає від
Політехнічного провулку до Янге-
ля Академіка вулиці. Виникла
у серед. 19 ст. У 1869 (разом з
тепер, пров. Політехнічним) здобу-
ла назву пров. Польовий, згодом —
вул. Польова. Суч. назва — з 1955,
від розташованого тут Київ, полі-
тех. ін-ту (з квітня 1995 — Нац.
тех. ун-т). Забудова — переважно
з 70-х рр. 20 ст. Тоді ж від П. в.
було відокремлено пров. Політех-
нічний. М і ШТ 1, 3 («Політехніч-
ний інститут»).
ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ПРОВУЛОК
(Жовтневий р-н; Шулявка). Проля-
гає від Перемоги проспекту до Бор-
щагівської вулиці. Виник разом із
вул. Політехнічною у серед. 19 ст.
під назвою пров. Польовий (з 1869).
Як самостійний провулок фігурує
з 70-х рр. 20 ст.; був відокремлений
від вул. Політехнічної і продовже-
ний до вул. Борщагівської (прокла-
дений на місці кол. пров. Березансь-
кого та розташованої вздовж нього
старої забудови, знесеної наприк.
60-х рр.). До П. п. прилучається
вул. Політехнічна. М і ШТ 1, З
(«Політехнічний інститут»).
173
ПОЛЬОВА
ПОЛІЦЕЙСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Федорова Івана вулиця.
ПОЛКОВА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Замковецького провулку до ту-
пика. Виникла у серед. 20 ст. як
сполучення двох вулиць: Нової
83-ї, що в 1944 здобула суч. назву,
і Нової 118-ї, що у 1944 здобула
назву вул. Курина (за деякими
джерелами — Курінна). Об’єдна-
ні під суч. назвою у 1952. До П. в.
прилучаються: вул. Копайгородсь-
ка — провулки Таврійський — Бі-
лицький — Парковий — вулиці
Переяславська — Вітчизняна —
Глухівська — Красноводська —
пров. Красноводський — вулиці
Городищенська — Зимова — про-
вулки Піхотний — Полковий і
вул. Межова. М «Оболонь» (поча-
ток), «Нивки» (кінець); ЗС «Виш-
городська».
ПОЛКОВИЙ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Білицької вулиці до Зам-
ковецької вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 329-а.
Суч. назва — з 1955. До П. п. при-
лучаються вулиці Паркова і Полко-
ва. М «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська».
ПОЛОВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Татарка). Пролягає
від Нагірної вулиці до Підгірної
вулиці. Виникла у ЗО—40-і рр.
19 ст. під назвою Загородна Лука-
нівська, за її розташуванням на
околиці Лук’янівки (фігурувала та-
кож під назвами вул. Загородна
і вул. Лук’янівська). Суч. назва —
з 1869, надана на пропозицію зем-
леміра Таїрова, який запропонував
надати тюркські найменування в
цій місцевості ще двом паралель-
ним вулицям — Татарській та
Печенізькій. У 70—80-і рр. 20 ст.
майже всю забудову на П. в. змі-
нено. До 80-х рр. існували також
Половецький провулок і Половець-
кий тупик (були розташовані між
П. в. і вул. Кмитів Яр; ліквідо-
вані у зв’язку із знесенням ста-
рої забудови). До П. в. прилучають-
ся: вулиці О. Шмідта — Баггову-
тівська і пров. Татарський. М «Май-
дан Незалежності».
ПОЛОЦЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Проля-
гає від Голосіївської вулиці до
кінця забудови. Виник у 2-й пол.
19 ст. Мав назву пров. Богуславсь-
кий. Суч. назва — з 1955. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ПОЛТАВСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н). Пролягає від Артема
вулиці до Ркосіора вулиці. Виникла
у серед. 19 ст. під назвою вул. Куд-
рявська, від місцевості Кудрявець,
поблизу якої вона розташована.
Суч. назва — з 1908, надана на про-
хання жителів вулиці з нагоди
200-річчя Полтавської битви (від-
значалося у 1909). До П. в. прилу-
чаються: вулиці Тургенєвська —
Дмитрівська і Володарського.
М «Майдан Незалежності».
ПОЛУПАНОВА ВУЛИЦЯ (Мінсь
кий р-н; Пріорка). Пролягає від
Вишгородської вулиці до Коноп-
лянської вулиці. Виникла у 19 ст.
під назвою вул. Новозападинська
(як продовження вул. Западинсь-
кої, що існує і тепер). У 1955—
63 — пров. Радомишльський. Те-
пер. назва — з 1963. Суч. забудо-
ва — із серед. 20 ст. До П. в. прилу-
чаються: вулиці Макіївська — Ав-
тозаводська — Новозабарська і Бе-
режанська. У 1957—63 іменем По-
лупанова наз. вул. Ярославів Вал.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
Полупанов Андрій Васильович
(1888—1956) — рад. військ, діяч.
У січні 1918 як командир загону
матросів-чорноморців брав участь
у боях за Київ, у січні — лютому
того ж року — перший рад. військ,
комендант Києва. 1919 командував
Дніпровською військовою флоти-
лією, штаб якої містився в Києві.
ПОЛЬОВА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Борщагівської вулиці до Гала-
на Ярослава вулиці. Виникла
на поч. 20 ст. і складалася з двох
вулиць: Щедрінської, ймовірно, на
честь рос. письменника-сатирика
Салтикова-Щедріна Михайла
Євграфовича (1826—89) і Різдвя-
ПОЛЬОВА
174
ної (Рождественской). У 1944—
58 — частина вул. Новопольової, у
1958 приєднана до вже існуючої на
той час вул. Польової, що в 1981
була знову виділена в сам ост. вули-
цю під назвою вул. Академіка
Янгеля. Після цього П. в. набула
суч. меж. До П. в. прилучаються:
вулиці Дашавська — Нижньоклю-
чова — Залізнична — Індустріаль-
на і Землячки. Між вулицями
Дашавською і Нижньоключовою
наявна перерва у проляганні П. в.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Польо-
ва»); ЗС «Караваєві Дачі».
ПОЛЬОВА ВУЛИЦЯ — див. Колос-
кова вулиця, Косенка вулиця,
Кримська вулиця, Мальовнича ву-
лиця, Політехнічна вулиця, Полі-
технічний провулок, Янгеля Ака-
деміка вулиця.
ПОЛЬОВИЙ ПРОВУЛОК (Жовтне-
вий р-н). Пролягає від Перемоги
проспекту до Смоленської вулиці.
Виник у 50-і рр. 20 ст. під назвою
пров. Новий. Суч. назва — з 1957.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Інду-
стріальна»); ЗС «Караваєві Дачі».
ПОЛЬОВИЙ ПРОВУЛОК — див.
Артезіанський провулок, Політех-
нічна вулиця, Політехнічний про-
вулок.
ПОЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає
від початку забудови до її кінця.
Виникла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 443-а. Суч. назва —
з 1944. До П. в. прилучаються:
вулиці Бакинська — Чаплигіна і
Бугорна. М «Шулявська»; ЗС «Си-
рець».
ПОЛЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Проля-
гає від Бакинської вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 475-а. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
ПОЛЯРНА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Пріорка, Кинь-Грусть,
Дача Кульженка, Оболонь, масиви
Вишгородський, Мінський). Проля-
гає від Шевченка Тараса площі до
Богатирської вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. як вулиця без наз-
ви. Суч. назва — з 1955. До 1986
П. в. простягалася до вул. Майоро-
ва. Того ж року, після споруджен-
ня мосту над Оболонськими озера-
ми, її продовжено до тепер, розмі-
рів. До П. в. прилучаються: про-
спект Мінський — вулиці Вишго-
родська — Автозаводська — Ро-
коссовського — Бережанська —
Дегтяренка і Лебединська. М «Мін-
ська»; ЗС «Вишгородська» (поча-
ток), «Київ-Петрівка» (кінець).
ПОНТОННИЙ ПРОВУЛОК —
див. Печерський узвіз.
ПОПЕЛЬЯЯНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Відрадного проспекту
до Новопольової вулиці. Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 149-а. Суч. назва — з 1944.
До П. в. прилучаються: вулиці
Знам’янська — Газова — Танкіс-
тів — Патріотів — Одеська — За-
лісна — Планерна — Зелена і Пос-
това. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Героїв Севастополя»); ЗС «Київ-
Волинський».
ПОПЕРЕЧНА ВУЛИЦЯ — див. На-
вашина Академіка вулиця.
ПОПОВА ВУЛИЦЯ (Мінський р-н;
Пріорка). Пролягає від Вишгород-
ської вулиці до Автозаводської
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 724-а. Суч.
назва — з 1955. До П. в. прилуча-
ються вул. Сокальська і пров. По-
пова. М «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська».
Попов Олександр Степанович
(1859—1906) — рос. учений^ вина-
хідник радіо.
ПОПОВА ПРОВУЛОК (Мінсь-
кий р-н; Пріорка). Пролягає від
Попова вулиці до Мукачівської
вулиці. Виник у 10-і рр. 20 ст. під
назвою пров. Червинський (Черви-
новський), за ім’ям землевласника
генерала К. П. Червинова, крізь
колишню садибу якого й був про-
кладений [паралельний провулок
(1952 — вул. Агрегатна, з 1963 —
частина вул, Макіївської) здобув
назву пров. Анненський — від іме-
ні дружини К. П. Червинова Анни.
Ліквідований у 80-і рр. у зв’язку
175
ПОТЄХЇНА
із знесенням старої забудови]. Суч.
назва — з 1952, забудова — з
50-х рр. М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська».
ПОПУДРЕНКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський, Ватутінський р-ни;
Соцмісто). Пролягає від Дубового
Івана вулиці до Броварського
проспекту. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 646-а. Суч.
назва — з 1953. До П. в. прилуча-
ються: пров. Будівельників — ву-
лиці Будівельників — Бажова —
бульвар Праці — вулиці Пожарсь-
кого — Мініна — М. Лебедєва —
Червоногвардійська — просп. Га-
гаріна — вулиці Магнітогорсь-
ка — Біломорська — Мурманська
і шляхопровід над проспектом
Броварським до вулиць Кіото і Пу-
тивльської. М «Лісова».
Попудренко Микола Микитович
(1906—43) — укр. парт, і держ.
діяч, Герой Рад. Союзу >(1943,
поем.). Працював у Дніпропетров-
ську, Житомирі і Чернігові. Один
з керівників партиз. руху під час
ВВВ (загинув на Брянщині).
ПОРИКА ВАСИЛЯ ПРОСПЕКТ
(Шевченківський р-н; Виноградар).
Пролягає від Свободи проспекту до
«Правди» проспекту. Запроектова-
ний у 60-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1971. Забудову розпочато у 1976.
До П. в. п. прилучається вул. Світ-
лицького. М «Оболонь»; ЗС «Виш-
городська».
Порик Василь Васильович (1920—
44) — лейтенант Рад. армії, учас-
ник Руху Опору у Франції під час
2-ї світ, війни. Розстріляний німця-
ми в м. Аррасі, похований у м.
Енен-Льєтарі (Франція). Герой
Рад. Союзу (1964, поем.). Походив
з Вінницької обл.
ПОСТ-ВОЛИНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Відрадного прос-
пекту до ЗС «Київ-Волинський».
Виникла у 50-і рр. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1958, від кол. назви ЗС «Ки-
їв-Волинський» — «Пост-Волинсь-
кий». До П.-В. в. прилучається
вул. Новопольова. М «Берестейсь-
ка»; ШТ 1, 3 («Бульвар І. Лепсе»).
ПОСТИШЕВА ВУЛИЦЯ — див.
Мала Житомирська вулиця.
ПОСТОВА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Більшовицької вулиці до Суз-
дальської вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 68-а.
Суч. назва — з 1944. До П. в. при-
лучаються: вулиці Чернишевсько-
го— Героїв Севастополя і Попель-
нянська. М «Шулявська»; ШТ 1, З
(«Гарматна», «Героїв Севастопо-
ля»); ЗС «Караваєві Дачі».
ПОТАПОВА ГЕНЕРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський р-н; Микільсь-
ка Борщагівка). Пролягає від Сос-
ніних Сім’ї вулиці до Картвелішві-
лі вулиці. Запроектована в 60-х рр.
20 ст. Суч. назва й забудова —
з 1967. М «Святошин»; ШТ 1 («По-
тапова»); ЗС «Борщагівка».
Потапов Михайло Іванович
(1902—65) — рад. військ, діяч,
генерал-полковник. У 1941 коман-
дував 5-ю армією, яка брала участь
в обороні Києва.
ПОТЕБНІ АКАДЕМІКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Відрадний). Про-
лягає від Добрузької вулиці до кін-
ця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. як вулиця без назви. Суч. наз-
ва — з 1959. До П. А. в. прилуча-
ються вулиці Яка Райніса і Дале-
ка. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Бульвар І. Лепсе»); ЗС «Київ-
Волинський», «Борщагівка».
Потебня Олександр Опанасович
(1835—91) — укр. і рос. філолог-
славіст і філософ, чл.-кор, Петерб.
АН (з 1875). Один з фундаторів
укр. і рос. мовознавства. Його ім’я
надано Ін-ту мовознавства АН Ук-
раїни (з 1945).
ПОТЄХЇНА ПОЛКОВНИКА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський р-н; Голосі-
їв). Пролягає від Сорока річчя
Жовтня проспекту до кінця забу-
дови. Виникла у серед. 20 ст. Мала
назву вул. Виставочна, оскільки
розташована побл. кол. ^Виставки
передового досвіду нар. господарст-
ва УРСР (тепер — Нац. виставоч-
ний центр). Суч. назва — з 1971.
До П. П. в. прилучається вул. Ге-
потьє
176
роїв оборони. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Потєхін Сава Калістратович
(1892—1944) — командир 147-ї
стрілецької дивізії, що у 1941
брала участь в обороні Києва під
час ВВВ.
ПОТЬЄ ЕЖЕНА ВУЛИЦЯ (Радян
ський р-н; Шулявка). Пролягає
від Довженка вулиці до кінця забу-
дови. Виникла у середині 20 ст.
Сучасна назва — з 1957. До П. Е. в.
прилучаються: вулиці Нестеро-
ва — Шевцова і Перове ької. М
«Шулявська»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Потьє Ежеп (1816—87) — франц.
поет і політ, діяч, член Паризь-
кої комуни, автор слів міжнар. ко-
муністич. гімну «Інтернаціонал».
ПОХИЛА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від Чер-
вонозоряного проспекту до Круто-
гірної вулиці. Виникла у 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Ворошилов-
градська. Суч. назва — з 1959.
М «Либідська»; ЗС «Протасів Яр».
ПОЧАИНИНСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н). Пролягає від Іллін-
ської вулиці до Набережно-Лугової
вулиці. Одна з найдавніших ву-
лиць Києва. Назва — від р. Почай-
ни. Після пожежі на Подолі в 1811
на місці старої, вузької та звивис-
тої П. в. прокладено суч. пряму ву-
лицю (зокрема, з 1835 до серед.
40-х рр. 19 ст. згадується як така,
що прокладається наново). До П. в.
прилучаються: вулиці Г. Сковоро-
ди — Спаська — Хорива — Верх-
ній Вал — Нижній Вал — Ярослав-
ська — Щекавицька — Ватман-
ського і Турівська. М «Контракто-
ва площа»; фунікулер; річковий
вокзал.
ПОШТОВА ПЛОЩА (Подільсь-
кий р-н). Розташована між Воло-
димирським узвозом, Боричевим
узвозом, Сагайдачного Петра ву-
лицею, Набережно-Хрещатицькою
вулицею і Набережним шосе. Одна
з найдавніших площ Києва. Ар-
хеол. дослідження виявили, що
торг, поселення бути тут ще в 4 ст.
За часів Київської Русі, ймовірно,
на ній розміщувалося одне з 8-ми
київ, торжищ, що згадуються в лі-
тописах. Під суч. назвою відома
з 1-ї пол. 18 ст. (хоча поштову
станцію на П. п. збудовано 1846).
У 19 ст. існувала також паралель-
на назва — площа Різдва, від роз-
ташованої на ній церкви Різдва
Христового (збуд. у 1810—14,
знищена у 30-і рр. 20 ст.). У серед.
70-х рр. 20 ст. площу докорінно
переплановано, розширено (зокре-
ма, вона поглинула нижню части-
ну Боричевого узвозу) і зміщено
на північ. М «Поштова площа»;
фунікулер і річковий вокзал.
«ПРАВДИ» ПРОСПЕКТ (Поділь-
ський, Шевченківський р-ни; Прі-
орка, Вітряні Гори, Виноградар,
масив Мостицький). Пролягає від
Вишгородської вулиці до Газопро-
відної вулиці. Прокладений крізь
раніше забудовану територію в 70-і
рр. 20 ст. Суч. назва — з 1971 (пов-
торне рішення — у 1978), на честь
центр. органу КПРС — газети
«Правда». Спочатку планувалося
прокласти «П.» п. територією те-
пер. Мостицької (у 70-і рр.— Вели-
кої Мостицької) вулиці, що на дея-
ких картосхемах того часу вже
позначена як «П.» п. Протягом
80-х рр. забудову вздовж більшої
частини проспекту повністю зміне-
но разом з ліквідацією багатьох
старих вулиць (Вітряної, Заливної,
Зустрічної, Луковинної, Маломос-
тицької, Новозападинської, Січо-
вої, Хвойної та ін.). До «П.» п.
прилучаються: вулиці Брюсова —
Н. Ужвій — проспекти Свободи —
В. Порика — Радянської України і
вул. Маршала Гречка. М «Обо-
лонь» (початок), «Нивки» (кінець);
ЗС «Вишгородська».
ПРАВОБЕРЕЖНА ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Буслівської вулиці до кін-
ця забудови (побл. Кіквідзе вули-
ці). Виникла в серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 269-а. Суч. наз-
ва — з 50-х рр. До П. в. прилу-
чаються вулиці Новоселицька і
Звіринецька. М «Дружби народів»,
«Видубичі»; ЗС «Ботанічна».
177
ПРИЛАДНИЙ
ПРАЗЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпровсь-
кий р-н; Соцмісто, Стара Дарниця).
Пролягає від Ленінградської пло-
щі до кінця забудови. Виникла
у 1-й третині 20 ст. Разом з тепер,
вул. М. Ряскової, проспектом Миру
і вул. Бориспільською (до 1938)
була частиною вулиці 3-го Інтерна-
ціоналу, у 1955—61 — вулиці
Дружби народів, 1961—65 — про-
спекту Миру, від якого відокремле-
на під суч. назвою у 1965. До П. в.
прилучаються: Харківське шо-
се — вулиці В. Сосюри — Бакинсь-
ких комісарів — Лохвицька — Хо-
рольська — У. Кармелюка — Ло-
бачевського — Алма-Атинська і
Сиваська. М «Чернігівська»; ЗС
«Дарниця».
ПРАЦІ БУЛЬВАР (Дніпровсь-
кий р-н; Соцмісто). Пролягає від
Червоноткацької вулиці до Попуд-
ренка вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою бульвар Центральний,
у 1955—61 — частина бульвару
Дарницького, від якого відокрем-
лений під суч. назвою у 1961. До
П. б. прилучається вул. Краків-
ська. М «Дарниця»; ЗС «Київ-Дні-
провський».
ПРЕДСЛАВИНСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Нова Забудова).
Пролягає від Федорова Івана вули-
ці до кінця забудови. Виникла
у ЗО—40 рр. 19 ст. під назвою
вул. Маловасильківська. Суч. наз-
ва — з 1869, від місцевості Пред-
славине, поблизу якої проходить
вулиця. У 1977—84 — вул. Дзер-
жинського. До П. в. прилучаються:
вулиці Лабораторна — Щорса —
Тельмана — Тверська і Ковпака.
М «Республіканський стадіон» (по-
чаток), «Палац „Україна"» (кі-
нець); ЗС «Протасів Яр».
ПРЖЕВАЛЬСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Совки). Проля-
гає від Кіровоградської вулиці та
Крутогірної вулиці до Червоної ву-
лиці. Виникла в 1-й пол. 20 ст., ма-
ла назву вул. Тарасівська. Суч. наз-
ва — з 1955. До П. в. прилучаєть-
ся вул. Добросусідська. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
Пржевальський Микола Михайло-
вич (1839—88) — рос. учений-геог-
раф, дослідник Центр. Азії; почес.
член Петерб. АН (1878), генерал-
майор (1886).
ПРИВІТНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Батиєва Гора). Пролягає
від Докучасвеького тупика і Доку-
чаєвської вулиці до Громадської
вулиці. Виникла наприк. 19 ст.
під назвою вул. Лінія 6-а. Суч.
назва — з 1958. До П. в. прилуча-
ються: вулиці Кондукторська —
Локомотивна — Дружня і Радісна.
М «Вокзальна», «Республікансь-
кий стадіон»; ЗС «Протасів Яо».
ПРИВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Харківського шосе до Бо-
риспільської вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. Мала назву вул.
Вокзальна. Суч. назва — з 1955,
від Дарницького залізничного вок-
залу (поширена назва станції
«Дарниця»), біля якого пролягає
вулиця. До П. в. прилучаються:
вул. Сімферопольська — площа
Привокзальна — вулиці Ілліча
і Ялтинська. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ПРИВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Роз-
ташована між Привокзальною
вулицею, Крупської вулицею та
Ілліча вулицею. Виникла наприк.
19 ст., після збудування Дарниць-
кого залізничного вокзалу. Мала
назву площа Вокзальна. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ПРИКОЛІИНА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Бориспільської вулиці до
Вересневої вулиці. Виник та у 1-й
третині 20 ст., мала назву вул. Чер-
вонотранспортна. Суч. назва —
з 1955, як розташованої вздовж
залізничної колії (у деяких рос.-
мовних виданнях фігурує як вул.
Придорожня). До П. в. прилучаєть-
ся вул. С. Голованьова. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
ПРИЛАДНИЙ ПРОВУЛОК (Ленін-
градський р-н; Академмістечко).
Пролягає від Палладіна Академі-
ПРИЛУЖНА
178
ка проспекту до Робітничої вулиці.
Виник у серед. 20 ст. Суч. назва
вживається з 1957. Після перепла-
нування частини Новобіличів
у 70-і рр. П. п. перетворився фак-
тично на ліву сторону вул. Гене-
рала Наумова. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
ПРИЛУЖНА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Чорнобильської вулиці до
Ушакова Миколи вулиці. Виникла
у 1-й пол. 20 ст. під назвою вул.
Лугова. Суч. назва — з 1966.
У 80—90-і рр. П. в. повністю пе-
реплановано і перебудовано, зміне-
но також напрямок її пролягання.
М і ЗС «Святошин».
ПРИМАКОВА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Микільська Борща-
гівка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Мельниченка вулиці до Жме-
ринської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст., мала назву вул. Ча-
пасва. Суч. назва — з 2-ї пол. 1965.
З 4 січня по 20 липня 1965 носила
ім’я Глієра Рейнгольда Моріцови-
ча (1875—1956) — рос. композито-
ра, диригента, педагога і громад,
діяча, н. а. СРСР (з 1938) Р. М. Глі-
єр нар. у Києві в родині майстра
муз. інструментів, у 1894 закінчив
2-у гімназію, у 1891—94 навчався
у Київ. муз. уч-щі (з 1956 — його
імені). Один з ініціаторів ств., з
1913 — професор і 1914—20 —
директор Київ, консерваторії. Жив
на вул. Басейній № 6 (1876—94,
1913—14 і 1916—20; будинок не
зберігся) і вул. Кузнечній (тепер
вул. Горького) № 23 (1914—16).
Існувала також вул. Глієра у
с. Микільська Борщагівка (відо-
ма з 1-ї пол. 20 ст. під назвою
вул. Шкільна, назву «вул. Глієра»
одержала у 1974. Ліквідована на-
прик. 70-х рр. у зв’язку із знесен-
ням старої забудови). До П. в.
прилучаються вулиці Ленінська
і Біляшівського. М «Святошин»;
ШТ 3 («Кільцева дорога»); ЗС
«Борщагівка».
Примаков Віталій Маркович
(1898—1937) — рад. військ, діяч,
командарм 2-го рангу. У 1917 був
членом Київ, комітету РСДРП(б),
з січня 1918 — організатор і керів-
ник Червоного козацтва України.
Штаб В. М. Примакова у лютому
1918 містився на вул. Спась-
кій № 12 (тут встановлено ме-
мор. дошку Червоним козакам).
Ім’я полководця мав один з київ,
парків (з 1993 — Наводницький),
де йому встановлено пам’ят-
ник (1970).
ПРИОЗЕРНА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Оболонь). Пролягає від Ге-
роїв Сталінграда вулиці до Гавро
Лайоша вулиці вздовж озера Опе-
чень. Виникла на поч. 80-х рр.
20 ст. Суч. назву офіц. затвердже-
но у 1982, від озера Опечень, на-
бережною якого фактично є ця ву-
лиця. М «Петрівка»; ЗС «Київ-Пет-
рівка ».
ПРИОЗЕРНА ВУЛИЦЯ — див.
Бойка Івана вулиця.
ПРИП’ЯТСЬКА ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; Старі Позняки). Проля-
гає від Дніпровської Набережної
до Позняківського провулку. Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст. Мала назву
вул. Гоголівська (2-а). Суч. наз-
ва — з 1955. До П. в. прилуча-
ється пров. Прип’ятський. М «Осо-
корки»; ЗС «Лівий берег».
ПРИП’ЯТСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Харківський р-н; Старі Позняки).
Пролягає від Прип’ятської вулиці
до Позняківського провулку. Ви-
ник у 50-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1955. М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
ПРИРІЧНА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Оболонь). Пролягає від Ге-
роїв Сталінграда проспекту (двічі,
утворюючи півколо) до Північної
вулиці. Виникла наприк. 70-х рр.
20 ст. Суч. назва — з 1980 (нар. по-
ходження, як вулиці, що фактично
є набережною р. Дніпро). До П. в.
прилучається проїзд (без назви) до
проспекту Героїв Сталінграда.
М «Мінська» (початок), «Героїв
Дніпра» (кінець); ЗС «Київ-Пет-
рівка».
ПРИТИСЬКО-МИКІЛЬСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Подільський р-н). Проля-
гає від Контрактової площі і Кос-
179
ПРОРІЗНА
тянтинівської вулиці до Хорива
вулиці. Відома з 17 ст. під суч.
назвою, від церкви Миколи Притис-
ки, до якої веде вулиця (храм
збудовано у 1631, за ін. даними —
у кін. 17 ст.). У 1958—91 мала
ім’я Лівера Георгія Вікторовича
(1894—1918) — учасника бороть-
би за владу Рад у Києві, керівни-
ка бойових дій на Подолі під
час Січневого повстання 1918.
У 1914—15 проводив підпільну
парт, роботу в Києві, в 1917 був
членом Київ, комітету РСДРП(б),
секретарем Подільського райкому
РСДРП(б). Загинув під час бою.
М «Контрактова площа»; річковий
вокзал.
ПРИЧАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Нові Позняки, промзо-
на$, Пролягає від Дніпровської
набережної до Здолбунівської
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1957, як під’їзд до
нового Київ, порту (проект не здій-
снено). До П. в. прилучаються
вулиці Канальна і Клеманська.
М «Осокорки»; ЗС «Лівийберег».
ПРОВІАНТСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Тимофєєвої Галі вулиця.
ПРОВІДНИЦЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Батиєва Гора).
Пролягає від Нововокзальної
вулиці до Радісної вулиці. Виник-
ла на межі 19—20 ст. під назвою
вул. Лінія 4-а. Суч. назва — з 1958.
До П. в. прилучаються вул. Гро-
мадська і прохід (сходи) до вул.
Нововокзальної. М «Республікан-
ський стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
ПРОЗОРІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Барбюса Анрі вулиця, Еспланадна
вулиця.
ПРОЗОРІВСЬКА ДОРОГА — див.
Щорса вулиця.
ПРОЛЕТАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Ширма). Пролягає
від Мистецької вулиці і Червонозо-
ряного проспекту (двічі, утворю-
ючи півколо). Виникла у 1-й пол.
20 ст. Деякий час після 1944 мала
назву вул. Совська. До прокладен-
ня Малої Окружної дороги (поч.
60-х рр.) простягалася до вул. Ка-
менярів. До П. в. прилучається
пров. Пролетарський. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
ПРОЛЕТАРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Васнецова вулиця, Горького
вулиця, Трублаїні вулиця.
ПРОЛЕТАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Ширма). Проля-
гає від Пролетарської вулиці до
Мистецької вулиці. Виник у 30-і рр.
20 ст. під такою ж назвою. М «Ли-
бідська »; ЗС «Київ-Московський».
ПРОЛЕТАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Автозаводський провулок.
Гвардійська вулиця, Мистецька ву-
лиця.
ПРОМЕНИСТА ВУЛИЦЯ — див.
Космічна вулиця.
ПРОМИСЛОВА ВУЛИЦЯ (Харків-
ський р-н; Теличка). Пролягає
від Наддніпрянського шосе та Ін-
женерної вулиці до кінця забудо-
ви (в напрямку р. Дніпро). Виник-
ла у 50—60-і рр. 20 ст. у процесі
будівництва промвузла. П. в. має
розгалужений характер (склада-
ється з кількох паралельних і
перехресних шляхів). До П. в. при-
лучається Південний міст (в’їзд із
Наддніпрянського шосе). М «Виду-
бичі»; ЗС «Ботанічна».
ПРОРІЗНА ВУЛИЦЯ (Старокиїв-
ський р-н). Пролягає від Хреща-
тика до Володимирської вулиці.
Виникла наприк. 40-х — на поч.
50-х рр. 19 ст. (на картосхемі Киє-
ва за 1848 зображена як запроек-
тована). Найдавніша з відомих
назв — Мартинівська. У 50-і рр.,
крім цієї назви, здобула також
найменування Золотохрещатицька
і Прорізна (прорізана крізь земля-
ний вал Старокиївських укріп-
лень часів Ярослава Мудрого).
У 1863—1919 мала офіц. назву
вул. Васильчиковська (за ім’ям
київ, генерал-губернатора І. І. Ва-
сильчикова; на його ж честь у 1863
частину Вознесенського узвозу —
тепер вул. Смирнова-Ласточкіна —
було перейменовано на узвіз Іла-
ріонівський). Але як паралель-
на широко вживалася її суч. наз-
ва. У 1919—90 носила ім'я Сверд-
лова Якова Михайловича (1885—
1919) — рад. держ. і парт, діяча,
ПРОРІЗНА
180
першого голови ВЦВК. Істор. наз-
ву повернуто у 1990. До П. в. при-
лучаються: вулиці Пушкінська —
Б. Грінченка і Паторжинського.
М «Хрещатик», «Майдан Неза-
лежності» (початок); «Золоті во-
рота» (кінець).
ПРОРІЗНА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Біличі). Пролягає від
Обухівської вулиці до Уборевича
Командарма вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під такою ж назвою
(як «прорізана» крізь лісовий ма-
сив). Наприк. 80-х рр. значно ско-
рочена у зв’язку із знесенням ста-
рої забудови. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
ПРОРІЗНИЙ ПРОВУЛОК (Ленін-
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Прорізної вулиці до Осінньої
вулиці. Виник у 1-й пол. 20 ст.
Наприк. 80-х рр. значно скороче-
ний у зв’язку із знесенням старої
забудови. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
ПРОСІКА 1-а ВУЛИЦЯ — див.
Петрицького Анатолія вулиця.
ПРОСІКА 2-а ВУЛИЦЯ — див.
Крамеького Івана вулиця, Красно-
ва Миколи вулиця.
ПРОСІКА 3-я ВУЛИЦЯ — див.
Кричевського Федора вулиця, Се-
машка вулиця.
ПРОСІКА 4-а ВУЛИЦЯ — див.
Кільцева дорога, Палладіна Ака-
деміка проспект.
ПРОСІКА 5-а ВУЛИЦЯ — див.
Живописна вулиця, Чорнобильсь-
ка вулиця.
ПРОТАСІВ ЯР ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Протасів яр). Про-
лягає від залізнич. шляхопрово-
ду, Грінченка Миколи вулиці і Лі-
нійної вулиці до Солом’янської
вулиці. Виникла на межі 19—20 ст.
під такою ж назвою (від урочища
Протасів яр, у якому її прокладе-
но). На деяких картосхемах поч.
20 ст. зазначена також як вул. Про-
тасова (за ім’ям землевласників ці-
єї місцевості Протасових). У 1944—
91 мала ім’я Разіна Степана Тимо-
фійовича (бл. 1630—74) — ватаж-
ка Селянської війни 1670—71 в
Росії. До П. Я. в. прилучаються: ву-
лиці Нововокзальна — Городня —
узвіз Протасів Яр і Докучаєвська
вулиця. М «Республіканський ста-
діон»; ЗС «Протасів Яр».
ПРОТАСІВ ЯР УЗВІЗ (Залізнич-
ний р-н; Протасів яр). Пролягає
від Протасів Яр вулиці до Клініч-
ної вулиці. Виник на межі 19—
20 ст. як продовження вул. Клініч-
ної, мав назву вул. Дяківська.
У 1944—91 — узвіз Степана Разі-
на. Суч. назву затверджено 1991
(як шлях до урочища Протасів
яр). М «Республіканський стаді-
он»; ЗС «Протасів Яр».
ПРОФІНТЕРНУ ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Забайків’я). Проля-
гає від Байкової вулиці до Кіро-
воградської вулиці. Виникла на-
прик. 19 ст., мала назву вул. Ро-
манівська. Суч. назва — з 1926, на
честь Червоного Інтернаціоналу
профспілок (діяв у 1921—37). На
вулиці значною мірою збереглася
забудова 1-ї пол. 20 ст. До П. в. при-
лучаються: провулки Богунсь-
кий — Профінтерну — вул. Псков-
ська — пров. Псковський — вул.
Кочубеївська і пров. Кочубеїв-
ський. М «Палац „Україна"»;
ЗС «Протасів Яр».
ПРОФІНТЕРНУ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Забайків’я). Про-
лягає від Профінтерну вулиці до
кінця забудови. Виник наприк.
19— на поч. 20 ст. під назвою
пров. Романівський. У 1944—55 —
пров. Перекопський. Суч. назва —
з 1955. М «Палац „Україна"»;
ЗС «Протасів Яр».
ПРОФСПІЛКОВА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Стара Дарниця,
Ліски). Пролягає від Алма-Атин-
ської вулиці до Бакинських комі-
сарів вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Високоволь-
тна (2-а). Суч. назва — з 1955.
До П. в. прилучаються: вулиці
Новаторів — Калачівська і пров.
Бакинських комісарів. М «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця».
ПСКОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Забайків’я). Проля-
гає від Волзької вулиці до Проф-
інтерну вулиці. Виникла на поч.
181
ПУШИНО!
20 ст, Мала назву вул. Петропав-
лівська. 1944—55 — вул. Котовсь-
кого. Суч. назва — з 1955. До П. в.
прилучається вул. Богунська.
М «Палац „Україна^»; ЗС «Про-
тасів Яр».
ПСКОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Забайків’я). Проля-
гає від Профінтерну вулиці до кін-
ця забудови. Виник у 1-й чв. 20 ст.,
мав назву пров. Драгомировський,
за ім'ям Драгомирова Михайла Іва-
новича (1830—1905) — генерал-
ад’ютанта, генерала від інфанте-
рії, командуючого Київ, військ, ок-
ругом (з 1889), київ., поділ, і во-
лин, генерал-губернатора (1898—
1904). Суч. назва — з 1952.
ПУГАЧОВА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Лук’янівка, Татар-
ка). Пролягає від Мельникова
вулиці до Макарівської вулиці.
Виникла у 2-й пол. 19 ст., була
у складі вул. Макарівської. Виділе-
на в окрему вулицю під суч. наз-
вою в 1939. До П. в. прилучають-
ся: вулиці Герцена — Багговутів-
ська і Врубелівський узвіз.
Пугачов Омелян Іванович (бл.
1742—75) — керівник Селянської
війни в Росії у 1773—75.
ПУЛЮЯ ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Чоколівка). Пролягає
від початку забудови до Кадет-
ський Гай вулиці. Виникла і здо-
була суч. назву в 1994. До П. в. при-
лучається вул. Ернста. М «Універ-
ситет», «Шулявська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
Пулюй Іван Павлович (1845—
1918) — укр. фізик. Відкривач
променів, які згодом здобули наз-
ву рентгенівських. Жив і працю-
вав у Німеччині та Австро-У гор-
шки і.
ПУТИВЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату-
тінський р-н; Биківня). Проля-
гає від Кіото вулиці до Путивльсь-
кого провулку. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 424-а.
Суч. назва — з 1955. До П. в. при-
лучаються: вул. Кузбаська — про-
вулки Кузбаський — Бобринець-
кий — Кисловодський — вул. Ра-
дистів — провулки Броварський —
Кадіївський і вул. Кадіївська.
М «Лісова».
ПУТИВЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Тульський провулок.
ПУТИВЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ватутінський р-н; Биківня). Про-
лягає від Броварського проспекту
до Бобринецької вулиці. Виник у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 821-а. Суч. назва — з 1955.
До П. п. прилучаються вулиці
Кисловодська і Путивльська.
М «Лісова».
ПУХІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Вату
тінський р-н; Вигурівщина). Про-
лягає від Сабурова Олександра
вулиці та Крайньої вулиці до межі
міста. Виникла на транспортній
артерії, що простягається від вул.
Крайньої до ТЕЦ-6. Суч. назва —
з 1980 (від с. Пухівка Київської
обл.). Існувала також П. в. на Вос-
кресенській слобідці (ліквідована
у 80-і рр. 20 ст.). М «Петрівка»,
«Чернігівська»; ЗС «Городня»,
« Київ-Петрівка ».
ПУХОВА ГЕНЕРАЛА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ще Перемога). Про-
лягає від Строкача вулиці до Вер-
ховинця вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою Провулок № 2.
Суч. назва — з 1968. М «Свято-
шин»; ШТ 1, 3 («Сім’ї Сосніних»);
ЗС «Борщагівка».
Пухов Микола Павлович (1895—
1958) — рад. військ, діяч, генерал-
полковник (з 1944), Герой Рад.
Союзу (1943). Під час ВВВ — ко-
мандуючий 13-ю армією, що брала
участь у визволенні України від
нім. окупантів.
ПУШИНО! ФЕОДОРИ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин).
Пролягає від Краснова Миколи ву-
лиці до Ушакова Миколи вулиці.
Виникла на поч. 20 ст. під назвою
вул. Північна (проходила пн. око-
лицею Святошина). Суч. назва — з
1975. До П. Ф. в. прилучаються:
вул. Семашка — площа Святошин-
ська — проспект Палладіна і
вул. Чорнобильська. М і ЗС «Свя-
тошин ».
ПУШКІНСЬКА
182
Пушина Феодора Андріївна
(1922—43) — лейтенант мед.
служби Рад. армії, Герой Рад. Сою-
зу (1944, поем.). Під час бою
за визволення Києва винесла з
палаючого будинку (побл. ст. Свя-
тошин) понад ЗО поранених бій-
ців. Похована на Святошинсь-
кому кл.
ПУШКІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ста-
рокиївський р-н). Пролягає від
Прорізної вулиці до Толстого
Льва площі. Виникла у 40-і рр.
19 ст. Мала назву вул. Єлиза-
ветинська, на честь рос. імпе-
ратриці Єлизавети Петрівни
(1709—61). У 1869—99 — вул. Но-
воєлизаветинська. Суч. назва —
з 1899, з нагоди 100-річчя від
дня народження О. С. Пушкіна.
До П. в. прилучаються: вулиця
Б. Хмельницького — бульвар Шев-
ченка — вулиці Толстого і Чер-
воноармійська. М «Хрещатик»
(початок); «Площа Л. Толсто-
го» (кінець).
Пушкін Олександр Сергійович
(1799—1837) — рос. поет. Осново-
положник нової рос. літератури.
Відвідав Київ у 1821, де зупинявся
в будинку М. М. Раєвського (на
думку окр. дослідників, на вул.
М. Грушевського № 14, де встанов-
лено мемор. дошку), оглянув істор.
місця Києва, зустрівся тут з відо-
мим партизаном Вітч. війни 1812
Д. Давидовим, написав вірші
«Морський берег», «Муза». Київ,
тему втілено у численних тво-
рах П., зокрема: поемах «Полта-
ва» та «Руслан і Людмила», вір-
шах «Пісня про віщого Олега»,
«Гусар».
ПУШКІНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Грузинська вулиця, Львівська
вулиця, Червонофлотська вулиця.
ПУЩА-ВОДИЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Кинь-Грусть,
Дача Кульженка). Пролягає від
Шевченка Тараса площі і Сошенка
вулиці до Ростовської вулиці. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 723-я. Суч. назва —
з 1953, від Пуща-Водицького лісу,
через який було прокладено вули-
цю. До П.-В. в. прилучається пров.
Пуща-Водицький. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
ПУЩА-ВОДИЦЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Подільський р-н; Кинь-
Грусть, Дача Кульженка). Про-
лягає від Пуща-Водицької вулиці
до Сажина вулиці. Виник у серед.
20 ст., разом з вул. Пуща-Водиць-
кою складав вул. Нову 723-ю.
Відокремлений під суч. назвою
у 1953. М «Мінська»; ЗС «Виш-
городська ».
ПЧІЛКИ ОЛЕНИ ВУЛИЦЯ —
див. Олени Пчілки вулиця.
ПШЕНИЧНА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Микільська Борща-
гівка, промзона). Пролягає від
П’ятдесятиріччя Жовтня проспек-
ту до Корольова Академіка про-
спекту. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
як вулиця без назви. Суч. назва —
з 1959. У 1968 від неї відокремле-
но вул. Т. Строкача. До П. в. прилу-
чаються вулиці Сім’ї Сосніних і
Якутська. М «Берестейська»;
ШТ 1, 3 («Сім’ї Сосніних»);
ЗС «Борщагівка».
ПЯТАКОВА ЛЕОНІДА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Вереснева вулиця, Сак-
саганського вулиця.
П’ЯТДЕСЯТИРІЧЧЯ ЖОВТНЯ
ПРОСПЕКТ (Ленінградський р-н;
Микільська Борщагівка). Проля-
гає від залізничного мосту і Ко-
марова Космонавта проспекту до
Кільцевої дороги. Запроектова-
ний у 60-і рр. як ланцюг вулиць
Нових: 12-ї, 15-ї і 16-ї. Суч. наз-
ва і початок забудови — з 1967.
До П. Ж. п. прилучаються: вулиці
Пшенична — Сім’ї Сосніних —
Верховинця — Корольова — Ге-
роїв космосу — Картвелішві-
лі — Г. Юри — Тулузи — В. Улья-
нова — бульвари Кольцова —
Р. Роллана і вул. Зодчих. М «Свя-
тошин»; ШТ 1, 3 («Сім’ї Сосні-
них», «Г. Юри»), ШТ 3 («Буль-
вар Р. Роллана», «Кільцева до-
рога »).
П’ЯТИГОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Ширма). Пролягає
від Гвардійської вулиці до Козаць-
кої вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
183
РАДОМИШЛЬСЬКИЙ
Під назвою вул. Нова 761-а. Суч.
назва — з 1953. До П. в. прилу-
чаються: вул. Тихорєцька (дві-
чі) — пров. Гористий (двічі) —
вул. Гориста — провулок П’ятигор-
ський — вул. і пров. Доватора.
М «ЛибідськаЗС «Київ-Москов-
Ський ».
П’ЯТИГОРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Ширма). Проля-
гає від П'ятигорської вулиці до
Доватора Генерала вулиці. Виник
У серед. 20 ст. Суч. назва — з 1953.
М «Либідська»; ЗС «Ширма».
РАДГОСПНА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Академмістечко).
Пролягає від Біличанської вули-
ці до Палладіна Академіка про-
спекту. Виникла у 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 46-а. Суч. назва
5 30-х рр. У 80-і рр. вулицю пов-
ністю перебудовано і переплано-
вано. До Р. в. прилучається вул.
Семашка. М і ЗС «Святошин».
РАДИСТІВ ВУЛИЦЯ (Ватутінсь
Кий р-н; Биківня). Пролягає від
Броварського проспекту до кінця
Забудови. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 835-а.
У 1953—58 — пров. Кисловодсь-
кий. У 1958, після об’єднання
з вул. Новою, Р. в. досягла тепе-
рішньої довжини і здобула назву
пул. Краківська. Суч. назва —
з 1961. До Р. в. прилучаються:
вулиці Кисловодська — Путивль-
ська — Бобринецька — провулки
Вешенськпй — Кантемирівсь-
Кий — Биківнянський і вул. Уши-
Цька. М «Лісова».
РАДИЩЕВА ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Відрадний). Пролягає від
Козелецької вулиці до Лепсе Івана
бульвару. Виникла у 1-й чв. 20 ст.
під назвою вул. Костянтинівська
(2-а). Суч. назва — з 1955. До Р. в.
прилучаються пров. Радищева і
вул. Світлогорська. М «Берестейсь-
ка»; ШТ 1, 3 («Бульвар І. Лепсе»);
ЗС «Борщагівка».
Радищев Олександр Миколайович
(1749—1802) — рос. письменник,
філософ і просвітитель. Автор ві-
домого твору «Подорож із Петер-
бурга до Москви».
РАДИЩЕВА ПРОВУЛОК (Жовт-
невий р-н; Відрадний). Проля-
гає від Василенка Миколи вулиці
до Світлогорської вулиці. Виник у
1-й чв. 20 ст. під назвою пров.
Чеховський. Суч. назва — з 1955.
До Р. п. прилучається вул. Ради-
щева. М «Берестейська»; ЗС «Бор-
щагівка ».
РАДІАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Панфіловців вулиці до Редутної
вулиці. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 668-а. Суч.
назва — з 1955. М «Арсенальна».
РАДІОЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Голованьова Степана вулиця.
РАДІСНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Батиєва Гора). Пролягає
від Привітної вулиці до Провід-
ницької вулиці. Виникла на межі
19—20 ст. під назвою вул. Лінія 7-а.
Суч. назва — з 1958. До Р. в. при-
лучаються вулиці Організаторсь-
ка і Громадська. М «Республікан-
ський стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
РАДОМИШЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Пріорка). Пролягає
від Автозаводської вулиці до Ново-
забарської вулиці. Виникла у 19 ст.
під назвою пров. Старозабарський.
Суч. назва — з 1955. У 70—80-і рр.
була значно скорочена (первісно
простягалася від Вишгородської
вулиці до Малоконоплянської ву-
лиці) у зв’язку із знесенням ста-
рої забудови. З 1869 до 1-ї чв.
20 ст. Р. в. й одноім. провулок були
також побл. тепер, вулиць Копер-
ника і Рибалка. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
РАДОМИШЛЬСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Полупанова вулиця.
РАДУНСЬКА
184
РАДУНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ватутін-
ський р-н; Вигурівщина). Проля-
гає від Нової вулиці до Милослав-
ської вулиці. Виникла на поч.
90-х рр. 20 ст. Назва — від істор.
місцевості Радунь. До Р. в. при-
лучаються вулиці Градинська —
Лісківська і Будищанська. М «Пет-
рівка», «Чернігівська»; ЗС «Город-
ня», «Київ-Петрівка».
РАДЧЕНКА ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрів-
ська слобідка). Пролягає від Гарі-
на Бориса вулиці (двічі, утворю-
ючи хорду) до кінця забудови
(побл. Совських ставків). Виникла
у 50-і рр. 20 ст. під назвою вул.
Новодачна. Суч. назва — з 1957.
М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
Радченко Петро Андрійович
(1902—42) — укр. письменник.
Нар. у Києві, 1928 закінчив пед.
курси. Був учителем у київ, шко-
лах, співробітником журналу «Мо-
лодий більшовик», «Літературної
газети». Під час ВВВ — учасник
партиз. руху, загинув у Києві.
РАДЯНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Зовнішня вулиця, Рильського Мак-
сима вулиця.
РАДЯНСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях).
Пролягає від Рильського Максима
вулиці (двічі, утворюючи форму
літери «Г»). Виник у 30-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова 4-а. У 1944—
55 — у складі вул. Радянської (те-
пер вул. М. Рильського). Суч. наз-
ва — з 1955. До Р. п. прилучають-
ся вул. Стрілкова і пров. Туль-
ський. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПРО-
СПЕКТ (Шевченківський, Поділь-
ський р-ни; Виноградар). Проля-
гає від «Правди» проспекту до
Свободи проспекту. Запроектова-
ний у 60—70-і рр. 20 ст, Суч. наз-
ва—з 1971. Забудову розпочато
наприк. 70-х рр. До Р. У. п. при-
лучається вул. Косенка. М «Нив-
ки», «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська».
РАЄВСЬКОГО МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Московський, Печерський
р-ни). Пролягає від Кудрі Івана
вулиці до Перспективної вулиці.
Виникла в 1-й пол. 20 ст., мала
назву вул. Новомитрофанівська,
як імовірне продовження вул. Мит-
рофанівської (тепер вул. Ковпака).
Суч. назва — з 1962. До Р. М. в.
прилучаються вулиці Глазунова
і Чигоріна. М «Либідська», «Друж-
би народів»; ЗС «Київ-Московсь-
кий».
Раєвський Микола Миколайович
(1771 —1829) — рос. військ, діяч,
генерал від кавалерії, герой Вітч.
війни 1812. Батько Марії Волкон-
ської — дружини декабриста, яка
однією з перших вирушила на за-
слання за чоловіком. Командував
4-м армійським корпусом, штаб
якого містився в Києві. Трива-
лий час вважалося, що він жив на
тепер, вул. М. Грушевського ЛМв 14
(оскільки будинок М. Раєвського
був місцем постійних зібрань
членів Пд. т-ва декабристів і в 1821
у ньому зупинявся О. С. Пушкін,
то саме у згаданому будинку перед-
бачено влаштувати Музей декабри-
стів; на фасаді вст. мемор. дош-
ку О. Пушкіну і декабристам).
Насправді місцем його проживан-
ня в Києві був будинок на вул.
Бегічевській (тепер вул. Інститут-
ська), що не зберігся.
РАЗІНА СТЕПАНА ВУЛИЦЯ —
див. Протасів Яр вулиця.
РАЗІНА СТЕПАНА УЗВІЗ —
див. Протасів Яр узвіз.
РАИГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях, Цим-
балів яр). Пролягає від Ураль-
ського провулку до тупика. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
До Р. в. прилучається вул. О. Ко-
шового. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
РАЙГОРОДСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Цимбалів яр).
Пролягає від Цимбалів Яр вулиці
до Листопадної вулиці. Виник у
серед. 20 ст. під назвою пров.
Новий 364-й. Суч. назва — з 1957.
185
РЕВОЛЮЦІЇ
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
РАЙДУЖНА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Воскресенка, масив
Райдужний). Пролягає від Вату-
тіна Генерала проспекту до На-
вої Алішера проспекту. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст., разом з вул.
Сєрова складала вул. Т. Шевчен-
ка. Суч. назва — з 1957, від озе-
ра Радунка (Райдуга), узбереж-
жям якого проходить вулиця.
У 70—80-і рр. Р. в. повністю пе-
ребудовано і переплановано.
До Р. в. прилучаються: вулиці
Вершигори — Кибальчича — Ми-
китенка — Стальського і Мар-
ка Черемшини. М «Петрівка» (по-
чаток), «Лівобережна», «Дарни-
ця» (кінець); ЗС «Городня».
РАЙДУЖНА ВУЛИЦЯ — див. Се-
лекціонерів вулиця.
РАИНІСА ЯНА ВУЛИЦЯ —див.
Яна Райніса вулиця.
РАКЕТНА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Багринова Гора). Проля-
гає від Лисогірської вулиці до
кінця забудови. Виникла у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1958. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
РАКОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ — див.
Тепловозна вулиця, Ярославів Вал
вулиця.
РАСКОВОЇ МАРИНИ ВУЛИЦЯ
(Дарницький, Дніпровський р-ни;
масив Лівобережний). Пролягає
від Броварського проспекту до
Верховної Ради бульвару. Виник-
ла у 1-й чв. 20 ст. У 1929—55 —
частина вул. 3-го Інтернаціоналу
(разом з проспектом Миру, вули-
цями Празькою і Бориспільсь-
кою). Суч. назва — з 1955. До
Р. М. в. прилучаються: вулиці
Р. Окіпної — Туманяна — Нлеха-
нова (двічі) і залізниця (переїзд).
М «Лівобережна»; ЗС «Київ-Дніп-
ровський», «Київська Русанівка».
Раскова і^арина Михайлівна
(191 2—43) — рад. пілот-штусмаи,
Герой Рад. Союзу (1938). Під час
ВВВ — командир жіночого бомбар-
дувального полку. Загинула в бою.
РАТМАНСЬКОГО ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н). Пролягає від Фрун-
зе вулиці до Почайнинської вули-
ці. Відома з 18 ст. Ймовірно, що
або Р. в., або перпендикулярна
до неї вул. Волоська мала назву
Бидлогонна, оскільки нею гнали
худобу на пасовисько. З 1784 до
1928 фігурувала як вул. Введенсь-
ка — від дерев’яної церкви Введен-
ня пресвятої Богородиці (вважа-
ють, що збудована на місці старо-
давнього капища язичницького
бога Волоса, стояла на розі вулиць
Введенської і Волоської). Після
пожежі на Подолі 1811 вулицю
повністю переплановано. Суч. наз-
ва — з 1928. До Р. в. прилучають-
ся: вулиці Костянтинівська — Ме-
жигірська і Волоська. М «Контрак-
това площа».
Ратманський Михайло Самійлович
(1900—19) — один з організаторів
комсомольського руху на Україні.
У 1917 очолював ініціативну гру-
пу по створенню спілки робітн. мо-
лоді Києва, брав участь у Жовтне-
вому (1917) і Січневому (1918) пов-
станнях, був комісаром загону ком-
сомольців, що вирушив на бороть-
бу проти загонів отамана Зеленого.
Загинув побл. с. Трипілля.
РАХМАНІНОВА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Робітничої вулиці до Гар-
шина вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 388-а.
Суч. назва — з 1955. До Р. в. при-
лучаються: вулиці Соснова — Гос-
томельська — Юнацька — Димер-
ська — Лісорубна — Таращансь-
ка — Кам’янець-Поділ ьська —
Корсунська — Бахмацька і Бруси-
лівська. М «Святошин»; ЗС «Ноео-
біличі».
Рахманінов Сергій Васильович
(1873 —І 943) — рос. композитор і
піаніст. Серед творів — опера «Але-
ко», якою автор диригував у Київ,
рос. опері 1893. Виступав у Киє-
ві з концертами у 1911, 1913 — 15
і 1917. Брав діяльну участь у від-
критті Київ, консерваторії (1913).
РЕВОЛЮЦІЇ ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Старі Позняки). Пролягає
РЕВОЛЮЦІЇ
186
від Зоотехніків вулиці до кінця
забудови. Виникла у 1-й третині
20 ст. Під такою ж назвою згаду-
ється з 1933. До Р. в. прилучаєть-
ся вул. Позняківська. М «Осокор-
ки»; ЗС «Лівий берег».
РЕВОЛЮЦІЇ ВУЛИЦЯ — див. Во-
лодимирський узвіз, Грушевського
Михайла вулиця, Сагайдачного
Петра вулиця.
РЕВУЦЬКОГО ВУЛИЦЯ (Харків
ський р-н; Лозняки, масив Харків-
ський). Пролягає від Здолбунівсь-
кої вулиці до Бажана Миколи про-
спекту. Виникла у серед. 80-х рр.
20 ст. під назвою Новий напрямок
Харківського шосе або Харківське
шосе (новий напрямок). Суч. наз-
ва — з 1987. До Р. в. прилучають-
ся: вулиці Ахматової — Тростя-
нецька — Степана Олійника і Ко-
шиця. З’єднана шляхопроводом з
вул. Вишняківською. М «Харків-
ська»; ЗС «Дарниця».
Ревуцький Лев Миколайович
(1889—1977) — укр. композитор і
педагог, н. а. СРСР (з 1944), акад.
АН УРСР (з 1957), Герой Соц. Пра-
ці (з 1969). У 1903—16 навчався
в Києві (в муз. школі М. А. Тутков-
ського, Муз.-драм, школі М. В. Ли-
сенка, у Київ. муз. уч-щі і кон-
серваторії, на фіз.-матем. і юрид.
ф-тах ун-ту). З 1924 постійно жив
у Києві, викладав у Муз.-драм.
ін-ті (1924—34), з 1934 — у кон-
серваторії (з 1935 — професор).
З 30-х рр. жив на вул. Банковій
№ І2, у 1956—77 — на вул. Со-
фійській № 16, де композитору
встановлено мемор. дошку. По-
мер у Києві. Похований на Байко-
вому кл.
РЕГЕНЕРАТОРНА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Соцмісто). Пролягає
від Тампере вулиці до Каунаської
вулиці. Виникла у серед. 20 ст. як
вул. без назви. Суч. назва — з 1957,
від розташованого вздовж неї гумо-
во-регенераторного заводу (тепер
завод «Вулкан»). М «Лівобереж-
на»; ЗС «Київська Русанівка».
РЕДУТНА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Панфіловців вулиці до Січневого
повстання вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 666-а. Суч. назва — з 1953, від
розташованої поряд Старої Печор-
ської фортеці. До Р. в. прилучають-
ся: пров. Редутний — проїзди і
проходи без назви до вул. Пан-
філовців і вул. Радіальна. М «Ар-
сенальна», «Дружби народів»;
ЗС «Ботанічна».
РЕДУТНИЙ ПРОВУЛОК (Печерсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Старонаводницької вулиці до ту-
пика. Виник у 50-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова 667-а. Суч. наз-
ва — з 1953. До Р. п. прилучаєть-
ся вул. Редутна. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Ботанічна».
РЕЗЕРВНА ВУЛИЦЯ (Мінський
р-н; Пріорка). Пролягає від Вишго-
родської вулиці до Автозаводської
вулиці. Прокладена у 50-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 732-а.
Суч. назва — з 1955. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
РЕЙТАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський, Радянський, Шевчен-
ківський р-ни). Пролягає від Воло-
димирської вулиці до Львівської
площі. Виникла у 2-й пол. 17 ст.,
коли, після підписання 1654 Пере-
яславської угоди між Україною
та Росією, царські війська (рейта-
ри і стрільці) створили на терито-
рії Старого Києва Рейтарську та
Стрілецьку слобідки. Від того часу
має тепер, назву. Вулицю прокла-
дено по території, що була забудо-
вана за часів Київ. Русі, але після
руйнації, вчиненої татаро-монг. на-
валою 1240, декілька століть не за-
селялася. На Р. в. переважає забу-
дова 19— поч. 20 ст. До Р. в. прилу-
чаються: вул. Золотоворітська —
пров. Георгіївський — вулиці Стрі-
лецька — Чкалова і Велика Жито-
мирська. М «Золоті ворота».
РЕМІСНИЧИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Малокитаївської вулиці до кін-
ця забудови. Виник у 1-й чв. 20 ст.
під назвою пров. Мишоловський
(згадується з 1924). Суч. назва —
з 1952. До Р. п. прилучається пров.
187
РИБНА
Керамічний. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
РЕМОНТНА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Пролягає
від Зрошувальної вулиці до кінця
забудови. Виникла у 50-і рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1958, від розташо-
ваного поблизу заводу по ремонту
шляхової техніки. До Р. в. прилу-
чається залізниця. М «Харківсь-
ка»; ЗС «Дарниця-Депо».
РЕП’ЯХІВ ЯР УЗВІЗ — див. Вру-
белівський узвіз.
РЕУТА МИХАЙЛА ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від початку забудови (побл.
Лейпцизької вулиці) до тупика. Ви-
ник у серед. 20 ст., разом з тепер,
вул. Панфіловців був у складі вул.
Нової 665-ї. У 1955—65 — части-
на пров. Панфіловців, у 1965 відо-
кремлений з його складу під суч.
назвою (через перерву у проляган-
ні провулку). Має відгалуження,
яке виходить на вул. Панфіловців.
М «Арсенальна»; ЗС «Ботанічна».
Реут Михайло Венедиктович
(1882—1940) — робітник, з 1903
(з перервами) жив і працював у
Києві. За фахом кравець. Засну-
вав Київ, профспілку кравців.
У 1917 — член Київ, комітету
РСДРП(б), а також член викон-
кому Київ. Ради робітн. депута-
тів. Згодом обіймав ряд керівних
парт, посад. У 20-і рр.— директор
Київ, міськ. банку.
РЄПІНА ВУЛИЦЯ —див. Тере-
щенківська вулиця.
РЖЕВСЬКИИ ПРОВУЛОК (Печер-
ський р-н; Саперна слобідка). Про-
лягає від Саперно-Слобідської ву-
лиці до Феодосійської вулиці. Ви-
ник у 1-й пол. 20 ст. під назвою
пров. Безіменний. Суч. назва — з
1955. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
РЖИЩІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Звіринець). Пролягає
від Звіринецької вулиці до Тиміря-
зєвської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1955.
М «Дружби народів»; ЗС «Бота-
нічна».
РИБАЛКА МАРШАЛА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Шулявка). Про-
лягає від Косіора вулиці до Ваеи-
левської Ванди вулиці і Коперника
вулиці. Виникла у серед. 19 ст.
У 1869—1967 — вул. Лагерна, як
дорога до казарм Луцького полку
(були розташовані на вул. Дегтя-
рівській). Пролягала до території
суч. Зоологічного парку (на ділян-
ці між тепер, вул. В. Василевської
і до кінця забудови фігурувала та-
кож під назвою вул. Лагерна 2-а;
об’єднана з вул. Лагерною 1-ю у
1944 під назвою вул. Табірна).
У серед. 20 ст. скорочена до тепер,
розмірів під час знесення старої за-
будови (водночас було ліквідовано
і прилеглі до неї вулиці, що виник-
ли у 2-й пол. 19 ст.: Бруси лівську,
Ізяславську, Ростиславську, Тю-
ремну, Ясногородську). Суч. наз-
ва — з 1967. До Р. М. в. прилу-
чається вул. Шолуденка. М «Полі-
технічний інститут».
Рибалко Павло Семенович
(1894—1948) — рад. військ, діяч,
маршал бронетанкових військ, дві-
чі Герой Рад. Союзу (1943, 1945).
Під час ВВВ командував 3-ю гвар-
дійською танковою армією, що
брала участь у визволенні Києва
(1943).
РИБАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н). Пролягає від Московсь-
кої вулиці до Печорського узвозу.
Відома з кін. 18 ст. під назвою
вул. Москотиньєвська (від прізви-
ща І. Москотиньєва, який 1763—82
обіймав посаду товариша київ, ві-
це-губернатора). Суч. назва — з
серед. 19 ст. З 17 ст. до 1811 існу-
вала також вул. Рибальська на По-
долі, ліквідована після переплану-
вання. М «Арсенальна».
РИБАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Дніпродзержинська вулиця.
РИБАЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Вакуленчука вулиця.
РИБНА ВУЛИЦЯ (Залізничний
р-н; Совки). Пролягає від Червоної
вулиці до Добросусідської вулиці.
Виникла в серед. 20 ст. під назвою
Нова 35-а. Суч. назва — з 1944, До
Р. в. прилучаються провулки Чер-
РИБНИЙ
188
воний і Рибний. М «Либідська»;
ЗС «Протасів Яр».
РИБНИЙ ПРОВУЛОК (Залізнич
ний р-н; Совки). Пролягає від Риб-
ної вулиці до Крутогірної вулиці.
Виник в серед. 20 ст. Суч. назва
вживається з 60-х рр. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
РИБОЛОВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; с-ще Чапаєвка). Про-
лягає від Любомирської вулиці до
Бродівської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. як вулиця без назви.
Суч. назва — з 1957. М «Видуби-
чі»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
РИЗЬКА ВУЛИЦЯ (Шевченківсь-
кий р-н; Сирець). Пролягає від
Шамрила Тимофія вулиці і Доро-
гожицької вулиці до кінця забудо-
ви. Виникла у серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 880-а. Суч. назва —
з 1953. Одне з тупикових відгалу-
жень з «непарної» сторони Р. в.
у 1955—61 мало назву пров. Ризь-
кий. До Р. в. прилучаються: вули-
ці Трекова — М. Берлинського —
пров. Орловський і вул. Вавило-
вих. М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
РИКОВА КОМІСАРА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка). Пролягає від Героїв
космосу вулиці до Юри Гната вули-
ці. Виникла у 60-і рр. 20 ст. Суч.
назва і початок забудови — з 1967.
М «Святошин»; ШТ 1, З («Г. Юри»);
ЗС «Борщагівка».
Риков Євген Павлович (1903—
41) — дивізійний комісар, член
Військ, ради Пд.-Зх. фронту. Під
час ВВВ — один з керівників оборо-
ни Києва 1941, під час якої заги-
нув.
РИЛЄЄВА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; Куренівка). Пролягає від
Фрунзе вулиці до Петропавлівсь-
кої вулиці. Виникла у 1-й пол.
19 ст., складалася з провулків Ка-
зарменного і Новоказарменного
(від розташованих на ній рекрутсь-
ких казарм). Суч. назва — з 1955.
До Р. в. прилучаються: вул. Копи-
лівська — пров. Рилєєва — вул.
Захарівська — провулки Веселко-
вий — Артезіанський — вулиці
Шполянська і Верболозна. М «Пет-
рівка»; ЗС «Вишгородська».
Рилєєв Кіндрат Федорович (1795—
1826) — рос. поет і політ, діяч,
один з керівників декабристського
руху. У 1817—21 відвідував Київ,
де жив його батько — управитель
цукрового заводу. Укр. тему відоб-
разив у поемах «Войпаровський» і
«Наливайко».
РИЛЄЄВА ПРОВУЛОК (Подільсь-
кий р-н; Куренівка). Пролягає від
Рилєєва вулиці до тупика. Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул. Нова
711-а. Суч. назва — з 1953. До Р. п.
прилучається пров. Достоєвського.
М «Петрівка»; ЗС «Вишгородська».
РИЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н). Пролягає від Со-
фійської площі і Володимирської
вулиці до Стрілецької вулиці. Ви-
ник у 30-і рр. 19 ст. під паралель-
ними назвами: сучасною (від Риль-
ського полку рос. військ, що дисло-
кувався побл. Софійської площі піс-
ля 1654) і пров. Троїцький.
У 1939—44 — пров. Перекопсь-
кий. У 1944 затверджено суч. наз-
ву. М «Золоті ворота», «Майдан Не-
залежності».
РИЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК — див.
Тарасової Алли вулиця.
РИЛЬСЬКОГО МАКСИМА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Добрий
Шлях). Пролягає від Голосіївської
площі та Голосіївської вулиці до
Тихвінського провулку і Блакитно-
го вулиці. Виникла в серед. 20 ст.
як сполучення вулиць Нової 4-ї
(разом з тепер, пров. Радянським)
і Нової 751-ї. 1944—65 — вул. Ра-
дянська. У 1955 від Р. М. в. відо-
кремлено пров. Радянський. Суч.
назва — з 1965. До Р. М. в. прилу-
чаються: вул. Родимцева — пров.
Радянський (двічі) — вул. Стрілко-
ва — пров. Тульський — вул. Снай-
перська — Конотопська і пров.
Конотопський. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
Рильський Максим Тадейович
(1895—1964) — укр. поет, вче-
ний і гром. діяч, акад. АН УРСР
(з 1943) і АН СРСР (з 1958).
Держ. премія СРСР (1943, 1950),
189
РОГОЗІВСЬКА
Ленінська премія (1960). Нар. в
Києві; навчався в ун-ті (1915 —17,
мед. ф-т), Укр. нар. ун-ті (1917 —
18, істор.-філол. ф-т). У 1944 —
64 — директор Ін-ту мистецтво-
знавства, фольклору та етнографії
АН УРСР (тепер його імені). Жив
у 1934—64 на вул. Б. Хмельниць-
кого (до 1992 — вул. Леніна)
№ 68, де встановлено мемор. дош-
ку, у 1951—64 — на вул. М. Риль-
ського (тодішній вул. Радянській)
№ 7, де з 1968 розташований літ.-
мемор. музей М. Рильського; на
тер. його садиби — пам’ятник пое-
тові. Помер у Києві, похований на
Байковому кл. Ім’ям М. Рильсько-
го названо Голосіївський парк
культури і відпочинку, до якого
прилучається і Р. М. в.
РИМСЬКОГО-КОРСАКОВА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський р-н; Деміїв-
ка). Пролягає від початку забудо-
ви до тупика. Виникла на поч.
20 ст. під назвою пров. Суворовсь-
кий. Суч. назва — з 1955. До Р.-К.
в. прилучається прохід на вул.
Деміївську і пров. Щоглівський.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Римський-Корсаков Микола Анд-
рійович (1844—1908) — рос. ком-
позитор, музикознавець, диригент,
педагог і муз.-громад. діяч. Автор
15 опер, в т. ч. «Садко», «Золотий
півник», «Майська ніч», «Ніч пе-
ред Різдвом» (дві останні — на
укр. сюжет). У 1895 відвідав Київ,
де гостював у М. В. Лисенка на
вул. Маріїнсько-Благовіщенсь-
кій (тепер вул. Саксаганського
№ 95-а), був присутній на виставі
своєї опери «Снігуронька» у Київ,
рос. опері.
РІЗНИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Московської
вулиці до Гусовського вулиці. Про-
кладена у 1-й третині 19 ст. на міс-
ці вул. Ніжинської (позначена на
картосхемі 1803) та прилеглої до
неї забудови. Від того часу має те-
пер. назву, що походить від занять
її поселенців (різники) та від Різ-
ницького ряду, що існував на вули-
ці. До 80-х рр. 20 ст. існував також
пров. Різницький, що пролягав від
Р. в. до вул. Московської в бік за-
воду «Арсенал» (ліквідований у
зв’язку із знесенням старої забудо-
ви). М «Арсенальна».
РІЧНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н). Пролягає від Дмитрівеь-
кої вулиці до Косіора вулиці. Відо-
ма з серед. 19 ст. під такою ж наз-
вою (рос. мовою «Речная», укр. мо-
вою — «Річкова». Пролягала побл.
струмка Скоморох, перетинала йо-
го неподалік від суч. вул. Косіора).
До Р. в. прилучається вул. Воло-
дарського. М «Вокзальна».
РОБІТНИЧА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Новобіличі). Пролягає
від Службової вулиці до шосе на
с. Коцюбинське. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 835-а.
Суч. назва — з 1944. До Р. в. при-
лучаються: пров. Приладний —
вул. Наумова — пров. Малинсь-
кий — вул. Малинська — проспект
Палладіна — пров. Робітничий —
вулиці Коростенська — Рахмані-
нова — Соснова — Гостомельсь-
ка — Клавдіївська — Димерська і
Олевська. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
РОБІТНИЧИЙ ПРОВУЛОК (Ле-
нінградський р-н; Новобіличі). Про-
лягає від Рубежівської вулиці до
Робітничої вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
РОВЕНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Стельмаха Михайла вулиця.
РОГНІДИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ста-
рокиївський р-н). Пролягає від
Червоноармійської вулиці до Ес-
планадної вулиці. Виникла у ЗО—
50-і рр. 19 ст. під назвою вул. Буль-
йонська. Суч. назва — з 1869. У 2-й
пол. 19 ст. згадується також як
пров. Маловасильківський. До Р. в.
прилучається вул. Ш. Руставелі.
М «Палац спорту».
Рогніда (Рогнеда) (?—?) — дружи-
на великого князя київського Воло-
димира Святославича (?—1015).
Оспівана в однойм. опері рос. ком-
позитора О. В. Сєрова (1865).
РОГОЗІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
РОДИМЦЕВА
190
гає від Алма-Атинської вулиці до
Новоросійської вулиці. Виникла у
1-й пол. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 622-а. Суч. назва — з 1955. До
Р. в. прилучаються вулиці С. Лазо
і Марганецька. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця-Депо».
РОДИМЦЕВА ГЕНЕРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Голосіїв).
Пролягає від Рильського Максима
вулиці (побл. Голосіївської площі)
до кінця забудови (дослідні стан-
ції Укр. аграрного ун-ту). Виникла
у 1-й пол. 20 ст. під назвою Голо-
сіївський шлях. У 1955 його части-
на від вул. Блакитного до кінця
забудови здобула суч. назву. Реш-
ту Голосіївського шляху було при-
єднано до Р. Г. в. у 1977. До Р. Г.
в. прилучаються: вулиці Блакит-
ного — Героїв оборони і Затєвахі-
на. М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
Родимцев Олександр Ілліч (1905 —
77) — рад. військ, діяч, генерал-
полковник, двічі Герой Рад. Союзу
(1937, 1945). Під час ВВВ команду-
вав 5-ю повітряно-десант. брига-
дою, що брала участь в обороні
Києва 1941 у Голосієві. Неоднора-
зово відвідував Київ, підтримував
зв’язки з М. Т. Рильським (його
командний пункт містився у 1941
на місці майбутньої садиби поета
на тепер, вул. Рильського № 7).
Київ, тему відобразив у повісті
«Марійка з Мишоловки» (про
М. С. Боровиченко, ім’ям якої наз-
вано вулицю в Києві) і спогадах
«Твої, Вітчизно, сини».
РОЖЕВА ВУЛИЦЯ (Подільський
р-н; Куренівка, Біличе Поле).
Пролягає від Таврійської вулиці
до Білицької вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова
110-а. Суч. назва — з 1944. До Р. в.
прилучаються вул. Гомельська (дві-
чі) і пров. Мінський. М «Нивки»;
ЗС «Вишгородська».
РОЖЕВИЙ ПРОВУЛОК (Подільсь-
кий р-н; Куренівка, Біличе Поле).
Пролягає від Білицької вулиці до
тупика. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 26-а. Суч. наз-
ва— з 1944. М «Нивки», «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
РОЗВАЖІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Подільського провулку
до Валківської вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Нова
361-а. Суч. назва — з 1953. М «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
РОЗДІЛЬНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Кучмин яр). Пролягає від
Кудряшова вулиці до Краснодонсь-
кої вулиці. Виникла у середині
20 ст. під назвою вул. Нова 2-а.
Суч. назва — з 1955. До Р. в. при-
лучаються вул. і пров. Енергети-
ків. М «Вокзальна».
РОЗДІЛЬНА ВУЛИЦЯ — див. Де-
кабристів вулиця.
РОКИТНЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Корсунської вулиці
до Бахмацької вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 401-а. Суч. назва — з 1953. Р. в.
розгалужена на два «рукави»,
один з яких пролягає до вул. Рубе-
жівської. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
РОКОССОВСЬКОГО МАРШАЛА
ПРОСПЕКТ (Мінський район; Прі-
орка, масив Мінський). Пролягає
від Полярної вулиці до Кондратю-
ка Юрія вулиці. Запроектована
у 60-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Бульварна. Суч. назва і забу-
дова— з 1970. М «Мінська»;
ЗС «Вишгородська».
Рокоссовський Костянтин Кос-
тянтинович (1896—1968) — рад.
військ, діяч, Маршал Рад. Союзу
(1944), двічі Герой Рад. Союзу
(1944, 1945).
РОЛЛАНА РОМЕНА БУЛЬВАР
(Ленінградський р-н; Микільсь-
ка Борщагівка). Пролягає від П’ят-
десятиріччя Жовтня проспекту до
Жмеринської вулиці. Запроектова-
ний як ланцюг вулиць Нових: 1-ї,
2-ї, 3-ї та 4-ї. Суч. назва — з 1967,
початок забудови — з 1969. У 1981
зі складу Р. Р. б. відокремлено
бульвар М. Кольцова. До Р. Р. б.
прилучаються вулиці Тулузи і Яку-
ба Коласа. М «Святошин»; ШТ З
191
РУДЕНКО
(«Бульвар Р. Роллана»); ЗС «Бор-
щагівка».
Роллан Ромен (1866—1944) —
франц. письменник, музикозна-
вець і громад, діяч.
РОМОДАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н; Чорна Гора). Про-
лягає від Лубенської вулиці до
Матросова Олександра вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 661-а. Суч. назва — з
1953. М «Дружби народів»;
ЗС «Київ-Московський».
РОСІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий, Дарницький р-ни; масив Хар-
ківський, Нова Дарниця). Проля-
гає від початку забудови до Россо-
шанської вулиці. Виникла у 1-й чв.
20 ст., мала назву вул. Петрівська,
Г. Петровського. Проходила між
тепер, вулицями Севастопольсь-
кою та Вересневою. У серед. 20 ст.
прокладено її продовження під наз-
вою вул. Нова 204-а. Обидві вули-
ці об’єднано під суч. назвою в 1953.
У 1990 від Р. в. відокремлено пров.
Поліський (через виникнення пе-
рерви у проляганні Р. в. внаслідок
пром. будівництва). До Р. в. прилу-
чаються: вул. Горлівська — шосе
Харківське — вулиці Сімферополь-
ська — Ілліча — Гостинна — Ял-
тинська — Севастопольська — Са-
наторна — Вереснева — провулки
Руднєва і Волго-Донський. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
РОССОПІАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Бориспільської вулиці до
тупика. Виникла у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. До Р. в. при-
лучається вул. Російська. М «Хар-
ківська», «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
РОСТОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; с-ще Шевченка, Пріор-
ка, Кинь-Грусть, Дача Кульжен-
ка). Пролягає від Сошенка вулиці
до Пуща-Водицької вулиці. Виник-
ла в серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 894-а. Суч. назва — з 1953.
До Р. в. прилучаються пров. Лісо-
захисний і вул. Сажина. М «Мінсь-
ка»; ЗС «Вишгородська».
РОЩИИСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Солом’янка).
Пролягає від Кавказької вулиці до
тупика. Виник у 1-й чв. 20 ст. (поз-
начений на картосхемі за 1911 під
такою ж назвою). До серед. 20 ст.
до складу Р. п. входила тепер,
вул. Кубанська, згодом, до поч.
80-х рр., Р. п. прилучався до неї
(скорочений при знесенні старої за-
будови). М «Вокзальна».
РУБЕЖІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Новобіличі). Проля-
гає від Робітничого провулку до
Гаршина вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 387-а.
Суч. назва — з 1944, від місцевості
Рубе жінка (Рубежівський) у Ленін-
градському р-ні. До серед. 70-х рр.
Р. в. простягалася від вул. Малин-
ської до вул. Підлісної (скорочена
у зв’язку із переплануванням). До
Р. в. прилучаються: вулиці Коро-
стенська — Соснова — Гостомель-
ська — Юнацька — Дилерська —
Лісорубна — пров. Таращансь-
кий — вулиці Корсунська — Ро-
китнянська — Наумова (від місця
прилучення вона складає «ліву»
сторону Р. в.) — Бахмацька і Бру-
силівська. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
РУБЕЖІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Наумова Генерала ву-
лиці до Малинської вулиці. Виник
у серед. 20 ст. До Р. п. прилучаєть-
ся пров. Малинський. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
РУДАНСЬКОГО СТЕПАНА ВУ-
ЛИЦЯ (Шевченківський р-н; Во-
лейків). Пролягає від Новоукраїн-
ської вулиці до залізниці. Виникла
у 1-й пол. 20 ст., мала назви пров.
Офіцерський, вул. Велика Україн-
ська. Суч. назва — з 1955. М «Бе-
рестейська»; ЗС «Рубежівський».
Руданський Степан Васильович
(1834—73) — укр. поет, автор са-
тир. поезій (в т. ч. співомовок). Пе-
реклав укр. мовою «Слово о полку
Ігоревім», а також «Іліаду» Го-
мера, «Енеїду» Вергілія та ін.
РУДЕНКО ЛАРИСИ ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; масив Осокорки-
РУДНЄВА
192
Позняки). Пролягає від Крушель-
ницької Соломії вулиці до Бажана
Миколи проспекту. Виникла і одер-
жала суч. назву в 1993. М «Харків-
ська»; ЗС «Дарниця».
Руденко Лариса Архипівна
(1918—81) — укр. співачка, н. а.
СРСР (з 1966). У 1940 закінчила
Київ, консерваторію (з 1951 — її
викладач, з 1970 — професор).
У 1939—70 — солістка Київ, теат-
ру опери та балету. Знялася на
Київ, кіностудії худож. фільмів
у фільмі-опері «Наймичка». У
1958—81 жила на вул. Пушкін-
ській № 1 — Де встановлено
мемор. дошку співачці. Померла у
Києві, похована на Байковому кл.
РУДНЄВА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Проля-
гає від Гостинної вулиці до Верес-
невої вулиці. Виникла у 1-й чв.
20 ст. під назвою вул. Михайлів-
ська. Простягалася між тепер, ву-
лицями Севастопольською та Ве-
ресневою. У серед. 20 ст. прокла-
дено продовження Р. в. — вул.
Нову 205-у. Обидві вулиці об’єд-
нано під суч. назвою в 1955. У се-
ред 80-х рр. Р. в. значно скоро-
чено (у 50—80-і рр. вона починала-
ся від вул. Дніпродзержинської)
і чималою мірою перебудовано.
З 60-х рр. помилково фігурує як
вул. Миколи Руднєва хоча на-
справді названа на честь С. В. Руд-
нєва. До Р. в. прилучаються: ву-
лиці Ялтинська — Севастопольсь-
ка і Санаторна (між двома остан-
німи наявна перерва у проляганні
Р. в.). М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
Руднєв Семен Васильович (1899—
1943) — генерал-майор, Герой
Рад. Союзу (1943, поем.). Під час
ВВВ — один з організаторів парти-
зан. руху на Україні, комісар пар-
тизан. з’єднання С. А. Ковпака.
Загинув під час бою.
РУДНЄВА ПРОВУЛОК (Дарниць
кий р-н; Нова Дарниця). Проля-
гає від Бориспільської вулиці до
Тростянецької вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Нова
643-я. Суч. назва — з 1955. До Р. п.
прилучаються вулиці Російська і
Волго-Донська. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
РУЖИНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Піка Вільгель?ла вулиця.
РУЖИНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Радянський р-н; Нивки). Проля-
гає від Черняховського вулиці до
кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. Суч. назва — з 50-х рр.
М «Нивки»; ЗС «Святошин», «Ру-
бежівський >.
РУСАИІВСЬКА НАБЕРЕЖНА
(Дарницький р-н; Русанівка). Про-
лягає від мосту ім. Патона до Ряс-
кової Марини вулиці. Виникла на
поч. 60-х рр. 20 ст. Суч. назва і по-
чаток забудови — з 1962. До Р. н.
прилучаються: Русанівський ка-
нал (двічі) — вул. Ентузіастів (дві-
чі) і бульвар Русанівський. М «Лі-
вобережна»; ЗС «Київська Руса-
нівка».
РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР (Дар
ницький р-н; Русанівка). Пролягає
від Русанівської набережної до Да-
видова Олексія бульвару. Виник
на поч. 60-х рр. 20 ст. Суч. наз-
ва— з 1964. М «Лівобережна»;
ЗС «Київська Русанівка».
РУСТАВЕЛІ ШОТА ВУЛИЦЯ
(Старокиївеький, Московський
р-ни). Пролягає від Басейної вули-
ці до Жилянської вулиці. Виникла
у 30-і рр. 19 ст. під назвою вул. Ма-
ловасильківська (прокладена пара-
лельно вул. Великій Васильківсь-
кій, з 1919 — Червоноармійська).
Імовірно, планувалася як єдина
магістраль з вул. Предславин-
ською, що до 1869 також мала
назву вул. Маловасильківська.
У 1926—37 мала ім’я Борохова
Бера (1881 —1917) — керівника
(з 1905) київ, осередку єврейської
соц.-дем. партії Поалей-Ціон. Суч.
назва — з 1937. До Р. III. в. при-
лучаються вулиці Рогнідинська і
Саксаганського. М «Палац спор-
ту», «Площа Л. Толстого» (поча-
ток), «Республіканський стадіон»
(кінець).
Руставелі Шота (2-а пол. 12 ст.—
поч. 13 ст.) — груз. поет. Автор все-
світньовідомої поеми «Витязь у ти-
193
САГАЙДАЧНОГО
гровій шкурі», яку перекладено ба-
гатьма мовами світу (в т. ч. укр.—
М. П. Бажаном).
РЯСНИЙ ПРОВУЛОК (Подільсь-
кий р-н; Куренівка). Пролягає від
Петропавлівської вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 438-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До Р. п. прилучають-
ся: вулиці Верболозна — Тагільсь-
ка і Фруктова. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська».
САБУРОВА ОЛЕКСАНДРА ВУ-
ЛИЦЯ (Ватутінський р-н; Вигурів-
щина). Пролягає від Пухівської ву-
лиці і Крайньої вулиці до Баль-
зака Оноре де вулиці. Виникла у
80-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 4-а. Суч. назва — з 1983. До
С. О. в. прилучаються: вулиці
Електротехнічна — Закревеького і
проспект Маяковського. М < Петрів-
ка», «Чернігівська»; ЗС «Городня»,
« Київ-Петрівка ».
Сабуров Олександр Миколайович
(1908—74) — рад. держ. діяч, гене-
рал-майор (1943), Герой Рад. Сою-
зу (1942). Під час ВВЗ очолював
разом із С. А. Ковпаком пар^из.
з’єднання на території України.
З 1954 — працював у Москві.
САВРАСОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Гаврилюка вули-
ці (двічі, утворюючи форму літери
«П - ). Виникла у 50-і рр. 20 сг. Суч.
назва — з 1958. М «Вокзальна»;
ЗС «Протасів Яр».
Саврасов Олексій Кіндратович
(1830—97) — рос. художник, акад.
петерб. АМ (з 1854). Член-заснов-
ник Т-ва передвижників. Автор ві-
домої картини «Граки прилетіли».
7 А. Кудрицький
У молодості під час відвідин Києва
написав картину «Краєвид Києва
з Дніпра». Серед учнів — київ, жи-
вописець С. 1. Світославський.
САГАЙДАКА СТЕПАНА ВУЛИ-
ЦЯ (Дніпровський р-н; Микільська
слобідка). Пролягає від Луначарсь-
кого вулиці до кінця забудови. Ві-
дома з 1-ї третини 20 ст., мала наз-
ву вул. Сагайдачного (з 1989 ім’я
гетьмана П. Сагайдачного має ву-
лиця на Подолі). У 1938—61 —
вул. Чаадаєва. Суч. назва — з 1961.
До поч. 80-х рр. простягалася від
Броварського проспекту (скороче-
на у зв’язку із знесенням старої
забудови). До С. С. в. прилучають-
ся: вулиці Силікатна — Комбінат-
на — Золота — в’їзд на дачний ма-
сив Русанівеькі сади — вул. Ка-
ховська. На ділянці між вулицями
Комбінатною і Каховською С. С. в.
має розгалужений характер (скла-
дається з кількох паралельних
шляхів). М «Лівобережна»; ЗС «Ки-
їв-Дніпровський».
Сагайдак Степан Григорович
(1885 —1919) — робітник київ,
з-ду «Арсенал», учасник Жовтне-
вого 1917 і Січневого 1918 пов-
стань. Загинув у бою під Білою
Церквою. Похований спочатку у
Маріїнському парку, згодом пере-
похований на кладовищі Микіль-
ської слобідки, з 1974 — на Лі-
совому кл.
САГАЙДАЧНОГО ПЕТРА ВУЛИ-
ЦЯ (Подільський р-н). Пролягає
від Поштової площі і Володимир-
ського узвозу до Контрактової пло-
щі. Одна з давніх київ, вулиць.
Суч. забудова і планування —
з ЗО—40-х рр. 19 ст. У джерелах
18 ст. згадується як вул. Мостова,
Велика Мостова. У 1869—1919 —
частина вул. Олександрівської (Ве-
ликої Олекса ндрівської, разом з те-
пер. Володимирським узвозом і
вул. М. Грушевського), у 1919—
34 — вул. Революції, 1934—55 —
вул. Кірова. У 1955 виділена в
окрему вулицю в сучас. її розмірах
і здобула ім’я рад. парт, і держ. дія-
ча, секретаря ЦК КПРС Жданова
Андрія Олександровича (1896—
САГАЙДАЧНОГО
194
1948). Суч. назва — з 1989. До
С. П. в. прилучаються: Боричів уз-
віз — вулиці Ігорівська — Андріїв-
ська і Борисоглібська. М «Пошто-
ва площа» (початок), «Контракто-
ва площа» (кінець); фунікулер;
річковий вокзал.
Сагайдачний Петро Кононович
(справж. прізв.— Конашевич;
?—1622) — укр. політ, діяч, полко-
водець. У 1616—22 — гетьман За-
порозького козацтва. У 1620 очо-
лював 40-тисячне козацьке військо,
яке разом з польським завдало ни-
щівної поразки турецько-тат. армії
під Хотином. У 1620 вступив ра-
зом зі всім Запорозьким Кошем
до Київського братства. Зусилля-
ми Сагайдачного того ж року було
відновлено на Україні вищу право-
славну ієрархію, ліквідовану піс-
ля Брестської унії 1596. Сприяв
розвитку укр. культури. Помер
у Києві, був похований у Богояв-
ленській церкві Братського монас-
тиря на Контрактовій площі (міс-
це поховання загублено під. час пе-
ребудови церкви у 1690—93; церк-
ву знишено в 1935). На подвір’ї
ун-ту «Києво-Могилянська акаде-
мія», побл. орієнтовного розташу-
вання могили гетьмана (гул. Ско-
вороди № 2), встановлено пам’ят-
ний знак.
САГАЙДАЧНОГО ВУЛИЦЯ —
див. Сагайдака Степана вулиця.
САДОВА ВУЛИЦЯ (П .персь-
кий р-н: Липки). Пролягає від Гру-
шеве ьк ого Михайла вулиці то Ін-
ститутської вулиці. Виникла в
1-й пол. 19 ст. під назвою пров.
Підсадний, оскільки пруїмував
до Шовковичного і Виноградного
садів. Суч. назва — з 1869. Назву
«С. в.» мали ін. численні вулиці
Києва (перейменовані або зниклі).
У наш час так звуться деякі лінії
приміських дачних масивів Ви-
шеньки, Нижні сади, Осокорки, Ру-
санівські сади тощо. М «Хреща-
тик» (вихід на вул. Інститутську).
САДОВА ВУЛИЦЯ — див. Тагіль-
ська вулиця, Тепловозна вулиця,
Червонопартизанська вулиця,
Ягідна вулиця.
САДОВСЬКОГО МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Подільський р-н; Куренівка).
Пролягає від Валківської вулиці
до Подільського провулку. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 351-а. Суч. назва — з 1944.
У 1953 до С. М. в. було приєднано
вул. Нову 701-у, після чого вона на-
була тепер, довжини. До 1970 фігу-
рувала під назвою «Садовського»
(без імені Микола). М «Петрів-
ка», «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська».
Садовський Микола Карпович
(справж. прізв.— Тобілевич; 1856—
— 1933) — укр. актор, режисер
і театр, діяч. Брат класика укр.
драматургії І. К. Карпенка-
Карого і корифея укр. театру
П. К. Саксаганського. 1878 навч. у
київ, військ, школі. Вперше висту-
пив у Києві 1882 на сцені Місько-
го т-ру, у 1893—1907 —неоднора-
зово гастролював у місті з різними
трупами. 1907 —19 очолював влас-
ний стаціонарний театр, який міс-
тився у Троїцькому нар. домі (те-
пер Театр оперети, вул. Червоноар-
мійська № 53). Троїцький нар. дім
був також міспем проживання
М. Садовського (1919—26, з пе-
рервою), на його фасаді вст. ме-
мор. дошку акторові. Помер у Киє-
ві. Похований на Байковому кл.
САДОВСЬКОГО МИКОЛИ ПРО-
ВУЛОК (Подільський р-н; Куренів-
ка). Пролягає віц Подільського
провулку і Білицької вулиці до ту-
пика. Виник у срред. 20 ст. під наз-
вою вул. Попа 375-а. Суч. назва —
з 1944 (офішино — без імені «Ми-
кола»). М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська >.
САЖИНА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; с-ше Шевченка, Кинь-
Грусть. Да^ Купьженка). Проля-
гає від Сошенка вулиці до Ростов-
ської вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 893-я.
У 1953—62 — пров. Батайський.
Суч. назва — з 1962. До С. в. при-
лучається пров. Пуща-Водицький.
М «Мінська»; ЗС «Вишгородська».
Сажня Михайло Макарович (?—
1885) — рос. художник, акад.
195
САЛЮТНИЙ
яетерб. АМ (з 1855). У Києві —
з 1844. У 1846 жив разом з
Т. Г. Шевченком у про®. Хреща-
тицькому (тепер пров. Т. Шевчен-
ка № 8-а).Спільно працював з ним
над альбомом «Види Києва». При-
святив місту ряд живописних
(♦Стародавні фрески в Києво-Со-
фійському соборі», «Щекавиця—
місце, де похований князь Олег» то-
що) і акварельних творів («Свято
закладання Ланцюгового мосту в
Києві», «Залишки монастиря св.
Ірини поблизу Софійського собо-
ру» та ін.), які зберігаються у ки-
їв. Нац. художньому музеї.
САКСАГАНСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Московський, Ста рокиївськи й,
Залізничний і Радянський р-ни).
Пролягає від Еспланадної вулиці
до Перемоги площі. Виникла у
30-і рр. 19 ст. і складалася з двох
вулиць: Великої Жандармської
(від початку до вул. Тарасівської)
і Малої Жандармської (від вул.
Паньківської до кінця). Після про-
кладання нового шляху через при-
ватні садиби між вулицями Тара-
сівською і Паньківською обидві ву-
лиці було 1881 об'єднано під спіль-
ною назвою вул. Жандармська.
У 1888—1919 — вул. Маріїнсько-
Благовйценська, оскільки проходи-
ла повз будинок Марийської гро-
мади Червоного Хреста (містила-
ся на С. в. № 75) і церкву Благо-
віщення (стояла побл. перетину
з вул. Паньківською. Зруйнована у
30-і рр. 20 ст.). У 1919—37 мала
ім’я Пятакова Леоніда Леонідо-
вича (1888—1918) — учасника
боротьби за владу Рад у Києві
[закінчив Київ, політех. ін-т.
З 1917 — один з організаторів
Червоної гвардії в місті, член Ки-
їв. комітету РСДРЩб), керівник
військ, орг-ції при ньому. У січні
1918 вбитий гайдамаками]. Суч.
назва — з 1937. На С. в. переважає
забудова кін. 19 — 1-ї чв. 20 ст.
До С. в. прилучаються: вулиці
Руставелі — Червон ©армійська —
Горького — Володимирська — Та-
ресівська — Паньківська — Л. Тол-
стого — Комінтерну — Старовок-
7*
зальна і бульвар Шевченка.
М «Республіканський стадіон» (по-
чаток), «Університет» (середина),
«Вокзальна» (кінець); ШТ 1 (від
ст. «Площа Перемоги» по С. в.
до зуп. «Червоноармійська»);
ЗС «Протасів Яр» (початок).
Саксаганський Панас Карпович
(справж. прізв.— Тобілевич; 1859—
1940) — укр. актор і режисер,
н. а. СРСР (з 1936), Герой Пра-
ці (з 1 924). Брат класяка укр.
драматургії І. К. ї^арпенка-Карого
і корифея укр. театру М. К. Садов-
ського. Вперше виступив у Києві
1883 (у складі трупи М. П. Ста-
рицького в приміщенні театру Бер-
гоньє, тепер Рос. драм, театр ім. Ле-
сі Українки). У подальші роки не-
одноразово гастролював у місті.
Працював у Києві 1915—16, ство-
рив разом з М. К. Заньковецькою
та І. О. Мар’яненком «Товариство
укр. артистів». 1918—22 заснував
і очолював Держ. нар. театр, що
містився у Троїцькому нар. домі
(тепер Театр опрпєти, вул. Черво-
ноармійська № 53). Жив у 1912 —
40 (з перервами) на вул. Жилянсь-
кій № 96, де вст. мемор. дошку
акторові. Помер у Києві, похова-
ний на Байковому кл.
САЛЮТНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від Ту-
полєва Академіка вулиці до Бау-
манеької вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 872-а.
Суч. назва — з 1953. До С. в. при-
лучаються: вулиці Щербакова —
Тешебаєва — Муромська і пров.
Салютний. М «Нивки»; ЗС «Свято-
шин».
САЛЮТНИЙ ПРОВУЛОК (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Салютної вулиці до Бауманської
вулиці. Виник у серед. 20 ст. під
назвою пров. Новий. Суч. назва —
з серед. 50-х рр. До С. п. прилу-
чається проїзд Салютний. М «Нив-
ки»; ЗС «Рубежівський».
САЛЮТНИЙ ПРОЇЗД (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від
Салютного провулку до Баумансь-
кої вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою пров. Новий. Суч. наз-
САМБІРСЬКИИ
196
ва — з серед. 50-х рр. М «Нивки»;
ЗС «Рубежівський».
САМБІРСЬКИИ ПРОВУЛОК (Мо-
сковський р-н; Мишоловка). Про-
лягає від Кащенка Академіка
вулиці до яру. Відомий від поч.
20 ст. як пров. без назви. У 20—
50-і рр.— пров. Самбурський, від
розташованого неподалік уро-
чища Самбурки. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
САМСОНІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Глібова вулиця.
САНАТОРНА ВУЛИЦЯ (Дарниць
кий р-н; Нова Дарниця). Проля-
гає від Бориспільської вулиці до
Тростянецької вулиці. Виникла
у 1-й третині 20 ст., мала назву
вул. Чубаря. Суч. назва — з 1938,
від розташованого неподалік са-
наторію. У 50-і рр. до С. в. приєд-
нано щойно прокладену вул. Но-
ву 608-у (між вулицями Руднєва
і Тростянецькою), після чого вона
набула суч. довжини. До С. в. при-
лучаються: вулиці Заслонова —
Новодарницька — Російська —
Руднєва і Волго-Донська. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
САНІТАРНА ВУЛИЦЯ (Московсь
кий р-н; Добрий Шлях). Пролягає
від Кошового Олега вулиці до
Уральської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 208-а. Суч. назва — з 1944.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
САПЕРНЕ ПОЛЕ ВУЛИЦЯ (Мос
ковський р-н). Пролягає від
Тверської вулиці до кінця забу-
дови (заключний відтинок вули-
ці має форму кільця). Відома з
1-ї чв. 20 ст. під цією ж назвою
(згадується у документах 1916,
1924 та ін. рр., від розташованих
у цій місцевості бараків та горо-
дів саперного батальйону).
У 80-і рр. більшу частину вули-
ці, спочатку вузької, звивистої
та без дорожнього покриття, пе-
реплановано і перебудовано. До
С. П. в. прилучаються вулиці Ков-
пака і Філатова. М «Палац „Ук-
раїна"»; ЗС «Протасів Яр».
САПЕРНО-СЛОБІДСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Печерський р-н; Саперна сло-
бідка). Пролягає від Науки прос-
пекту до Південного мосту. Виник-
ла у 2-й пол. 19 ст. під такою ж наз-
вою як гол. вулиця Саперної сло-
бідки. Існував також С.-С. пров.
(простягався від С.-С. в. до тупика;
виник у 1-й пол. 20 ст., назву здо-
був у 1955; ліквідований на поч.
80-х рр. у зв’язку із знесенням
старої забудови). У 80-і рр. С.-С. в.
повністю переплановано і продов-
жено до тепер, розмірів (до того
часу вона простягалася до Страте-
гічного шосе). При цьому повністю
ліквідовано забудову 19 — поч.
20 ст. До С.-С. в. прилучаються:
вул. Велика Китаївська — про-
вулки Феодосійський — Ржевсь-
кий — Серпуховський — Литов-
ський — проїзд Саперно-Слобідсь-
кий (двічі) — шосе Стратегічне і
вул. Кіквідзе (шляхопровід).
М «Либідська» (початок), «Виду-
бичі» (кінець); ЗС «Київ-Московсь-
кий».
САПЕРНО-СЛОБІДСЬКИЙ ПРО-
ЇЗД (Печерський р-н; Саперна сло-
бідка). Пролягає від Саперно-Сло-
бідської вулиці (двічі, утворюючи
форму літери «П»). Виник у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1955. До
С.-С. п. прилучаються залізниця
і пішохідний мостовий перехід до
Залізничного шосе і вул. Товарної.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
САРАТОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Бауманської вулиці до Стеценка
вулиці. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 864-а. Суч. наз-
ва — з 1955. До С. в. прилучають-
ся:	вулиці Ставропольська —
Краснодарська — В. Піка і Са-
лютна. М «Нивки»; ЗС «Рубежівсь-
кий».
САХАРНИИ ПРОВУЛОК —
див. Цукровий провулок.
СВЕРДЛОВА ВУЛИЦЯ — див.
Прорізна вулиця.
СВЄТЛОВА МИХАЙЛА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Біличі). Про-
лягає від Уборевича Командарма
197
СВОБОДИ
вулиці до Осінньої вулиці. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст., мала назву
вул. Миколи Островського. Суч.
назва — з 1966. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
Свєтлов Михайло Аркадійович
(1903—64) — рос. поет і драма-
тург. Ленінська премія (1967,
поем.). Автор текстів відомих пі-
сень «Пісня про Каховку» (музика
І. Дунаєвського), «Гренада» (музи-
ка В. Берковського).
СВІТЛА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Бортничі). Пролягає від
Харківської площі до с-ща Бортни-
чі. Виникла як вулиця на незабу-
дованому шосе у 60-і рр. 20 ст.
Суч. назва — з 1971. Існувала та-
кож вул. Світла на Шулявці (ви-
никла у 1-й пол. 20 ст., до 1955 ма-
ла назву пров. Новопіщаний. Лік-
відована на межі 60—70-х рр. у
зв’язку із знесенням старої забу-
дови). До С. в. прилучається
вул. Автопаркова. М «Харківсь-
ка»; ЗС «Дарниця».
СВІТЛИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ (По-
дільський, Шевченківський р-ни;
Вітряні Гори, Виноградар). Проля-
гає від Бестужева Олександра ву-
лиці до Порика Василя вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. У 1958—
61 — пров. Осиповського. Проля-
гав до тепер, пров. Межового. Суч.
назва — з 1961. У 1-й пол. 60-х рр.
продовжена до нинішнього проспек-
ту Свободи, у 2-й пол. 70-х рр.—
до суч. розмірів. До С. в. прилу-
чаються: вул. Осиповського —
пров. Биківський — вулиці Чиги-
ринська — їжакевича — пров. Ме-
жовий — вул, Червонопільська і
проспект Свободи. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
Світлицький Григорій Петрович
(1872—1948) — укр. художник,
н. х. УРСР (з 1946). Нар. і жив
(з 1919 постійно) у власній садибі
на вул. Дегтярній ЗО, де з 1958
діє музей художника; на подвір’ї
встановлено пам’ятник, на будин-
ку — мемор. дошку митцеві. Нама-
лював низку краєвидів Києва, в
т. ч. Подолу. Картини зберігають-
ся, крім будинку-музею, також у
Нац. художньому музеї. Похова-
ний на Лук’янівському кл.
СВІТЛОГОРСЬКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Відрадний, пром-
зона). Пролягає від Радищева ву-
лиці до Козелецької вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
До С. в. прилучається пров. Ради-
щева. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Бульвар І. Лепсе»); ЗС «Борща-
гівка».
СВОБОДИ ПРОСПЕКТ (Подільсь
кий, Шевченківський р-ни; Вітря-
ні Гори, Виноградар). Пролягає
від «Правди» проспекту до Радян-
ської України проспекту і Косенка
вулиці. Запроектований під суч.
назвою у 1971. Прокладання і за-
будову розпочато у 1975 на відріз-
ку між вулицями Межовою та Ко-
сенка. До поч. 80-х рр. продовже-
ний крізь стару забудову (остаточ-
но знесена у 1-й пол. 80-х рр.) до
тепер, розмірів. Частину С. п. між
вулицями Межовою та Світлицько-
го складав пров. Собінова [виник
у серед. 20 ст. як вул. Нова 223-я,
одержав згадану назву 1953, офіц.
ліквідований 1971 у зв’язку із пе-
реплануванням. Названий на честь
Собінова Леоніда Віталійовича
(1872—1934) — рос. співака, н. а.
Республіки (з 1923). Виступав у
Києві з концертами та на оперній
сцені 1906, 1919 (цього ж року був
головою Всеукр. музичного коміте-
ту і худож. керівником Опери Укр.
Рад. Республіки). Зупинявся в го-
телі «Континенталь» на вул.
К. Маркса (зруйнований під час
ВВВ, тепер на його місці — Київ,
консерваторія)]. Неподалік існува-
ла також вул. Собінова. Проляга-
ла від вул. Червонопільської до
вул. Вітряної; виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 218-а,
назву «вул. Собінова» здобула у
1953. Ліквідована разом з вул. Віт-
ряною наприк. 70-х — на поч.
80-х рр. при знесенні одноповер-
хової забудови та зведенні житло-
вого масиву Виноградар. До С. п.
прилучаються: вулиці Межова —
Світлицької о — В. Ііооика і М. Джа-
СВЯТОСЛАВСЬКА
198
ліля. М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська».
СВЯТОСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Шишкінський провулок.
СВЯТОСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Чоколівка).
Пролягає від початку забудови до
Ушинського вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. під такою ж назвою. До
60-х рр. починалася від вул. Волин-
ської (дещо скорочена у зв’язку із
оновленням забудови в мікрорайо-
ні). У деяких джерелах помилково
названа Світославською. До С. в.
прилучається пров. Ушинського.
М «Університет», «Шулявська»;
ЗС «Караваєві Дачі».
Святослав Ігоревич (?—972) — ве-
ликий князь київський, батько ве-
ликого князя київського Володи-
мира.
СВЯТОСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Чапаєва вулиця.
СВЯТОТРОЇЦЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Бастіонна вулиця, Землянсь-
ка вулиця.
СВЯТОТРОЇЦЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Бастіонний провулок.
СВЯТОШИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Святошин). Про-
лягає від Героїв Бреста площі до
Жмеринської вулиці. Виникла у
1-й чв. 20 ст., мала назву вул. Вок-
зальна (від розташованої побл.
ЗС «Святошин»). Простягалася до
кінця забудови побл. тепер, вул. Ко-
тельникова. У 1955—62 — вул.
Пінська. Суч. назва — з 1962, від
місцевості Святошин, через яку во-
на проходить. У 2-й пол. 60-х рр.
С. в. переплановано і продовжено
до тепер, розмірів. До С. в. прилу-
чаються: вулиці Горенська — Вер-
ховинна — Котельникова і пров.
Святошинський. М і ЗС «Свято-
шин».
СВЯТОШИНСЬКА ПЛОЩА (Ле-
нінградський р-н; Святошин). Роз-
ташована між Пушиної Феодори
вулицею, Семашка вулицею і Пів-
нічним провулком. Виникла на
поч. 20 ст. під назвою площа Ба-
зарна (від розташованого на
ній Святошинського ринку, що у
80-і рр. перенесений на площу
Героїв Бреста). Суч. назва —
з 1958. У 80-і рр. стару забудову
довкола С. в. повністю знесено,
а сама площа від того часу існує
лише номінально. М і ЗС «Свято-
шин».
СВЯТОШИНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Святошин).
Пролягає від Святошинської ву-
лиці до кінця забудови. Виник у
50-і рр. 20 ст. під назвою пров.
Новий. Суч. назва — з 1959.
М і ЗС «Святошин».
СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Нова Дарниця).
Пролягає від Сормовської вулиці
до Тростянецької вулиці. Виникла
у 1-й третині 20 ст., мала назву
вул. Січнева. Простягалася до те-
пер. вул. Руднєва. У серед. 20 ст.
прокладено продовження С. в. під
назвою вул. Нова О07-а, з якою її
об'єднано під суч. назвою в 1955.
До С. в. прилучаються: вулиці Зас-
лонова — Новодарницька — Ро-
сійська — Руднєва і Волго-Донсь-
ка. М «Харківська»; ЗС «Дарни-
ця».
СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ПЛОЩА
(Залізничний р-н; Чоколівка).
Розташована між Повітрофлотсь-
ким проспектом, Червонозоряним
проспектом, Народного ополчення
вулицею, Мишина Михайла вули-
цею, Донецькою вулицею і Чоко-
лівським бульваром. Сформована
у 60-і рр. 20 ст. під назвою пло-
ща Нова. Суч. назва — з 1967.
М «Університет», «Шулявська»;
ЗС «Караваєві Дачі».
СЕЛЕКЦІОНЕРІВ ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Феофанія). Проля-
гає від Планетної вулиці до Степо-
вого Якова вулиці. Виникла в се-
ред. 20 ст., мала назву вул. Рай-
дужна. Суч. назва — з 1958.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
СЕЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; Пуща-Водиця). Пролягає
від Червонофлотськсї вулиці до
кінця забудови побл. с. Горенка.
Виникла на межі 19—20 ст. під
назвою вул. Лінія 15-а. Суч. наз-
ва — з 1948 (як «симетрична» ву-
199
СЕРГІЄНКА
лиці Міській, що розташована на
поч. с-ща Пуща-Водиця). До С. в.
прилучаються: вулиці Юнкеро-
ва — Гамарника і Лісна. М «Нив-
ки», «Мінська»; ЗС «Святошин»,
«Вишгородська».
СЕМАФОРНА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; с-ще ДВРЗ). Пролягає
від Дундича Олека вулиці до ту-
пика. Виникла у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1957. До С. в. при-
лучається вул. Макаренка. М «Чер-
нігівська»; ЗС «Дарниця-Депо».
СЕМАШКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Святошин, Академ-
містечко). Пролягає від Перемоги
проспекту до Вернадського Акаде-
міка бульвару. Відрізок С. в. між
проспектом Перемоги і площею
Святошинською виник на поч.
20 ст. як частина вул. Просіка 3-я
(разом з тепер, вул. Ф. Кричевсько-
го). Суч. назва — з 1958. Протягом
50 — 1-ї пол. 60-х рр. продовжена
до тепер, розмірів. Суч. забудо-
ва — 50—90-х рр. До С. в. прилу-
чаються: вул. Ф. Пушиної — пло-
ща Святошинська — пров. Північ-
ний — вулиці Радгоспна і Добро-
хотова. М і ЗС «Святошин».
Семашко Микола Олександрович
(1874—1949) — рад. парт, і держ.
діяч, акад. АМН (з 1944) і АПН
(з 1945) РРФСР. За фахом лікар.
1918—ЗО — нарком охорони здо-
ров’я РРФСР.
СЕМЕНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Народної ву-
лиці до Клінічної вулиці. Вперше
згадана 1920 під такою ж назвою
(надана першопоселенцями). До
С. в. прилучається вул. Зенітна.
М «Вокзальна»; ЗС «Протасів Яр».
СЕНОМАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Алма-Атинської вулиці до
Довбуша Олекси вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. Суч. назва — з
1957, від артезіанських сеномансь-
ких свердловин, що розташовані
поблизу. До С. в. прилучаються:
провулки Сеноманський — Ма-
ломарганецький — Марганець-
кий — вул. Шляховиків — пров.
Паровозний і вул. Паровозна.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця-
Депо».
СЕНОМАНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Сеноманської вулиці
до кінця забудови. Виник у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1958. М «Чер-
нігівська»; ЗС «Дарниця-Депо».
СЕРАФИМОВИЧА ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Березняки).
Пролягає від Дніпровської набе-
режної до Березняківської вули-
ці. Виникла у 60-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва — з
1967. Вулиця під такою ж назвою
існувала і на Кухмістерській сло-
бідці (була розташована на терито-
рії тепер, житл. масиву Березняки),
відома з 1-ї чв. 20 ст. під назвою
вул. Базарна, ім’я Серафимовича
здобула в 1955. Ліквідована у 1-й
пол. 60-х рр. у зв’язку із знесенням
слобідки і побудовою житл. маси-
ву Березняки. Проходить пара-
лельно до проспекту Возз’єднання,
від якого відділена бульварно-пар-
ковими насадженнями. До С. в.
прилучається вулиця А. Бучми.
М «Лівобережна»; ЗС «Лівий бе-
рег».
Серафим ович (справж.— Попов
Олександр Серафимович; 1863—
1949) — рос. письменник. Автор
романів «Залізний потік», «Міс-
то серед степу» та ін. творів, пе-
редусім про громадян, війну
1918—21.
СЕРГІЄНКА ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Соцмісто). Про-
лягає від Ленінградської площі до
Карельського провулку. Виникла
у серед. 20 ст. У 1957—65 —вул.
Барановицька. Суч. назва — з
1965. До С. І. в. прилучаються ву-
лиці Сосюри і Усенка. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Київська Русанівка»,
«Дарниця».
Сергієнко Іван Васильович
(1918—43) — рад. парт, діяч, Ге-
рой Рад. Союзу (1965, поем.). Під
час ВВВ — секретар Київ, підпіль-
ного обкому КП(б)У (1942—43).
Страчений гестапо.
СЕРЕДНЬОЗАГОРОДНЯ
200
СЕРЕДНЬОЗАГОРОДНЯ ВУЛИ-
ЦЯ — див. Хохлових Сім’ї вулиця.
СЕРЕДНЬОЗАЛІЗНИЧНА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Тутковського Ака-
деміка вулиця.
СЕРПОВА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Академмістечко). Про-
лягає від Сільської вулиці до Доб-
рохотова Академіка вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. Суч. назва —
з 1955. До С. в. прилучаються ву-
лиці Краснова і Ірпінська. М і ЗС
«Святошин».
СЕРПУХОВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Саперна слобід-
ка). Пролягає від Саперно-Слобід-
ської вулиці до Литовського про-
вулку. Виник у серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
СЄДОВЦІВ ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає
від Звіринецької вулиці до Тимі-
рязєвської вулиці. Виникла у 2-й
пол. 19 ст., мала назву вул. Омелю-
тинська, від прізвища домовласни-
ка Омелютина (Омелюти). Суч. наз-
ва — з серед. 20 ст. М «Дружби на-
родів»; ЗС «Ботанічна».
Сєдовці — учасники рейду че-
рез Центр, арктич. басейн на кри-
голамному пароплаві «Георгій
Сєдов» у 1937—40, після якого
15 членів екіпажу були удостоє-
ні звання Героя Рад. Союзу, а
пароплав нагород, орденом Лені-
на.
СЄРОВА ВАЛЕНТИНА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Воскресенка,
масив Сєрова-Райдужний). Проля-
гає від Микитенка Івана вулиці
до Кибальчича Миколи вулиці.
Виникла у серед. 20 ст., разом з
тепер, вул. Райдужною була части-
ною вул. Т. Шевченка. Відокремле-
на під суч. назвою у 1955, згодом
до неї приєднано вул. Нову 925-у.
Суч. забудова — з 60-х (парний
бік) і 80-х (непарний бік) рр.
З поч. 80-х рр. С. В. в. є пішохід-
ною. М «Лівобережна»; «Петрів-
ка»; ЗС «Городня».
Сєров Валентин Олександрович
(1865—1911) — рос. художник,
акад. петерб. АМ (з 1903). У 1877 —
78 протягом двох зим жив у Києві,
відвідував Рисувальну школу
М. І. Мурашка. Приїздив до міста
також І880. Деякі твори В. О. Сє-
рова зберігаються в Київ, музеї
рос. мистецтва.
СЄЧЕНОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Голосіїв). Пролягає від
Коломийської вулиці до тупика.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Сєченов Іван Михайлович
(1829—1905) — рос. вчений-при-
родознавець, засновник рос. фі-
зіологічної школи. У 1848 служив
у саперному ба та льоні, що дисло-
кувався на околиці Києва.
СИВАСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпровсь-
кий р-н; С^ара Дарниця). Проля-
гає від Лохвицької вулиці до
Празької вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 639-а.
Суч. назва — з 1955. До С. в. при-
лучаються: вулиці Соеницька —
Хорольська і Астраханська. Між
вулицями Сосницькою і Хорольсь-
кою наявна перерва у проляганні
вулиці. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
СИГНАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Совки). Пролягає від
початку забудови до її кінця. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 157-а. Суч. назва —
з 1944. До С. в. прилучаються: ву-
лиці Сумська — Яблунева — Ка-
менярів і Кринична (двічі). М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
СИЛІКАТНА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Микільська слобідка).
Пролягає від Каховської вулиці до
Сагайдака Степана вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. Суч. назва —
з 1948, від розташованого поряд
цегельного заводу. До С. в. прилу-
чається вул. Цегельна. М «Лівобе-
режна»; ЗС «Київ-Дніпровський».
СИМИРЕНКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Південна Боршагів-
ка). Пролягає від Сосніних Сім’ї
вулиці і Зодчих вулиці до Корольо-
ва Академіка проспекту. Виникла
на поч. 80-х рр. 20 ст. на місці
201
СИРЕЦЬКО-САДОВА
знесеної старої забудови с. Микіль-
ська Борщагівка — під час будів-
ництва житл. масиву Південна
Борщагівка. Суч. назва — з 1981.
До С. в. прилучаються: вулиці
Жолудева — Григоровича-Бар-
ського — Булгакова і проїзд на
вул. Трублаїні. ШТ 1 («Зодчих» —
«Булгакова»); ЗС «Борщагівка».
Симиренко Левко Платонович
(1855 —1920) — укр. селекціо-
нер. Вивів нові сорти яблук, се-
ред них — відомий усьому світові
ренет Симиренка. Навчався на при-
родничому ф-ті Київ, ун-ту. Жив
у той час на вул. Тараеівській
на квартирі громад, діячів Дебого-
ріїв-Мокрієвичів. Закін. Новоросій-
ський ун-т в Одесі, звідки був за-
сланий до Сибіру за участь у на-
родницькому русі. Представник ро-
дини промисловців-цукрозаводчи-
ків, наук, і громад, діячів України,
життя яких тісно пов’язане з Киє-
вом. Його дід — Федір Степано-
вич С. (1791 —1867), один із зас-
новників фірми «Брати Яхненки і
Симиренко». З 50-х рр. 19 ст. фір-
ма володіла будинком на розі ву-
лиць Верхній Вал і Набережно-Хре-
щатицької. Дядько — Василь Фе-
дорович С. (1835—1915) матеріаль-
но підтримував ряд київських жур-
налів («Киевская старина» та ін.),
укр. хор М. Лисенка. З 1899 жив
у спорудженому на власні кошти
особняку (арх. В. М. Ніколаев) на
вул. Трьохсвятительській № 23
(тепер вул. Десятинна А1» 9). Буди-
нок заповів Укр. наук. т-ву. Похо-
ваний на Аскольдовій Могилі (мо-
гила не збереглася). Брат — Мико-
ла Платонович С. (1858—1919) —
володів прибутковими будинками
на вулицях Володимирській № 17
і Дегтярівській № 2—4. Син — Во-
лодимир Львович С. (1891 —1938)
1904—10 навчався у 7-й київ, гім-
назії (вул. Тимофіївська, тепер
М. Коцюбинського № 12). 1910—
20 (з перервою, викликаною 1-ю
світ, війною) — на сільгосп. ф-ті
Київ, політех. ін-ту. Мешкав у
різні роки з матір’ю на вул. Жи-
лянській № 31, Тараеівській
№ 23/25, Львівській (тепер Арте-
ма) № 14-а. Організатор і перший
директор (1930—33) Укр. НД1 са-
дівництва, який був розташований
спершу в Китаєві, згодом у с-щі Но-
восілки (обидва — околиці Києва).
Репресований.
СИНЬООЗЕРНА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Берковець). Про-
лягає від Міської вулиці до Газо-
провідної вулиці. Виникла у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1958, від озе-
ра Синього, до якого прямує вули-
ця (між Берковцем і масивом Вино-
градар. Побутує також назва «ма-
сив Синьоозерний» щодо части-
ни Виноградаря, розташованої на
узбережжі озера). М «Нивки»;
ЗС «Святошин».
СИНЬООЗЕРНА ВУЛИЦЯ — див.
Берковецька вулиця.
СИРЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий, Шевченківський р-ни; Куре-
нівка). Пролягає від Скляренка
Семена вулиці до Гречка Маршала
вулиці. Виникла у 2-й пол. 19 ст.
під цією ж назвою (від р. Сирець,
уздовж якої вона простягалася).
До поч. 60-х рр. 20 ст. доходила ли-
ше до вул. Тираспольської. В пер-
ші роки 60-х, після реконструкції
проїзної частини С. в., до неї при-
єднано шлях, відомий у 30-і рр.
як вул. Дачно-Білицька (у 40—
50-і рр.— без назви; щодо цієї
частини С. в. побутує також назва
«вул. Північно-Сирецька»), До
С. в. прилучаються: вулиці Фрун-
зе — Копилівська — Бондарсь-
ка — пров. Подільський — вулиці
Павлоградська — Одоєвського —
провулки Одоєвського — Лодигі-
на — вулиці Яблочкова — Ольжи-
ча — Тираспольська — залізни-
ця (пішохідний перехід) і вул. Бі-
лицька. М «Петрівка» (початок),
«Нивки» (кінець); ЗС «Вишгород-
ська».
СИРЕЦЬКО-САДОВА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Нивки). Про-
лягає від Гречка Маршала вулиці
до Міського кладовища. Виникла у
серед. 20 ст. як продовження вул.
Сирецької. Назва — від дачної міс-
СІЛЬСЬКА
202
цевості, через яку проходить ву-
лиця. М «Нивки»; ЗС «Сирець».
СІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Святошин, Академміс-
течко). Пролягає від Пушиної Фео-
дори вулиці до Вернадського Ака-
деміка бульвару. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 255-а.
Суч. назва — з 1955. До С. в. при-
лучаються вулиці Серпова і Ясно-
полянська. М і ЗС «Святошин».
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Героїв оборони ву-
лиця.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ
ПРОВУЛОК (Московський р-н; Го-
лосіїв). Пролягає від Героїв оборо-
ни вулиці до кінця забудови. Ви-
ник у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова. Суч. назва — з 1957, від дос-
лідних станцій Українського аг-
рарного ун-ту, через які проходить
С. п. М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
СІМ’Ї СОСНІНИХ ВУЛИЦЯ —
див. Сосніних Сім’ї вулиця.
СІМ’Ї ХОХЛОВИХ ВУЛИЦЯ —
див. Хохлових Сім’ї вулиця.
СІМФЕРОПОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Нова Дарниця).
Пролягає від Привокзальної вули-
ці до Російської вулиці і Харківсь-
кого шосе. Виникла в 1-й третині
20 ст., мала назву вул. Комсомоль-
ська (3-я). Суч. назва — з 1955. До
С. в. прилучаються: вулиці Круп-
ської — Сормовська — Заслонова
і Новодарницька. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
СІРКА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Феофанія). Пролягає
від Заболотного Академіка вулиці
до с-ща Новосілки і шосе до с-ща
Чабани. Виникла в 1-й пол. 20 ст.,
мала назву вул. Новоселівська (від
назви с-ща, до якого прямує). Суч.
назва — з 1958. До С. І. в. прилу-
чаються вулиці Планетна і Я. Сте-
пового. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
Сірко Іван Дмитрович (1610—
80) — кошовий отаман Запорозько-
го козацтва, уславився переможни-
ми походами козацького війська
проти Туреччини та Кримського
ханства.
СІЧНЕВА ВУЛИЦЯ — див. Багго-
вутівська вулиця, Севастопольсь-
ка вулиця.
СІЧНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Іванова
Андрія вулиці (побл. площі Слави)
до кінця забудови (з проходом до
вул. Січневого повстання). Відо-
мий з кін. 19 ст. під назвою пров.
Микільський. Суч. назва — з 1940.
М «Арсенальна».
СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Печерський р-н). Пролягає від
Арсенальної площі до Героїв Вели-
кої Вітчизняної війни площі. Ви-
никла на відомому з часів Київ.
Русі Іванівському шляху, що з’єд-
нував Поділ з Печерськом. Її по-
чатковий відрізок пролягав істор.
місцевістю Довга Нива. Існує з
поч. 18 ст. під назвою Велика, Ве-
лика Микільська, з поч. 19 ст. —
Микільська, від розташованого на
ній до 1935 Микільського військ,
собору (зведений 1693, стояв на
місці тепер. Палацу дітей та юнацт-
ва на площі Слави). У 1919 об’-
єднана з частиною вул. Цитадель-
ної (між перетином із суч. вул.
Цитадельною та Московською
брамою) і здобула тепер, назву —
на відзнаку Січневого збройного
повстання 1918 робітників «Арсе-
налу» та ін. київ, заводів проти
Центральної Ради. У 80-і рр. до
С. п. в. було приєднано вул. Но-
вонаводницьку (відома з поч. 20 ст.
під такою ж назвою), після чого
вона набула суч. розмірів. При цьо-
му було «прорізано» два проїзди
у валу Старої Печорської фортеці
по обидва боки від Московської
брами, що призвело до суттєвого
пошкодження цієї унікальної фор-
тифікац. пам’ятки. До С. п. в. при-
лучаються: вулиці Грушевсько-
го — Московська — провулки Ін-
женерний — Аскольдів — площа
Слави — Дніпровський узвіз — ву-
лиці А. Іванова — Суворовська —
парк Вічної Слави — пров. Лаврсь-
кий — вул. Цитадельна — Москов-
ська брама — Печерський парк —
203
СКРИПНИКА
вулиці Панфіловців — Козятинсь-
ка — пров. Новонаводницький —
вулиці Редутна і Старонаводниць-
ка. М «Арсенальна» (початок),
«Дружби народів» (кінець); ЗС
«Ботанічна» (кінець).
СКВИРСЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Ширма). Пролягає від Ба-
тумської вулиці до Доватора Ге-
нерала вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 753-я.
Суч. назва — з 1953. До С. в. при-
лучається пров. Сквирський.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
СКВИРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Ширма). Пролягає
від Майкопської вулиці до Сквир-
ської вулиці. Виник у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1955. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
СКЛЯРЕНКА СЕМЕНА ВУЛИЦЯ
(Мінський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Червоних козаків проспек-
ту до залізничного шляхопроводу
і Автозаводської вулиці. Виникла
у серед. 19 ст. і складалася з пров.
Кожевенного (пролягав прибл. до
перетину з вул. Марка Вовчка, що
до 1944 також мала назву Коже-
венна) і вул. Маловишгородської
(як паралельної до вул. Вишгород-
ської, що існує і тепер). У 1-й пол.
20 ст. обидві вулиці об'єднано під
спільною назвою вул. Маловишго-
родська. Суч. назва — з 1973. До
С. С. в. прилучаються: вулиці Ли-
вар ськ а — Куренівська — Сирець-
ка — Марка Вовчка — пров. Бал-
тійський — проїзди без назви: до
площі Фрунзе і вздовж залізниці
до тупика (кол. пров. Старозабар-
ський). М «Петрівка» (початок),
«Оболонь» (кінець); ЗС «Вишгород-
ська ».
Скляренко Семен Дмитрович
(1901—62) — укр. письменник.
Автор трилогії «Шлях на Київ»,
істор. романів «Святослав», «Во-
лодимир» (присвячені великим
князям київським). У Києві жив з
1927, в т. ч. 1952—62 —на вул.
Червоноармійській № 6, де вста-
новлено мемор. дошку письменни-
кові. Помер у Києві, похований на
Байковому кл.
СКОБЕЛЄВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Златопільська вулиця, Крав-
ченка Миколи вулиця.
СКОВОРОДИ ГРИГОРІЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Подільський р-н). Пролягає
від Контрактової площі до Набе-
режно-Хрещатицької вулиці. Одна
з найдавніших вулиць Києва.
З 18 ст. відома під назвою вул. На-
бережно-Микільська, від Набереж-
но-Микільської (або Миколи На-
бережного) церкви, що розташо-
вана на С. Г. в. № 12 (збудова-
на 1772—75). Після пожежі на
Подолі 1811 вулиця перебудована
і спрямлена. Суч. назва — з 1973.
До С. Г. в. прилучаються: вули-
ці Межигірська — Волоська і По-
чайнинська. М «Контрактова пло-
ща»; фунікулер; річковий вок-
зал.
Сковорода Григорій Савич (1722 —
94) — укр. просвітитель-гуманіст,
філософ і поет. Навчався в Київ,
академії (1738—42, 1744—50; роз-
ташована на С. Г. в. № 2, на її
фасаді встановлено мемор. дош-
ку Г. Сковороді). Відвідав Київ
1764 і 1770 (жив у родича в Ки-
таєві). У сквері на Контрактовій
площі встановлено пам’ятник пое-
ту і філософу (1976).
СКОВОРОДИ ГРИГОРІЯ ВУЛИ-
ЦЯ — див. Феодосійська вулиця.
СКОВОРОДИ ГРИГОРІЯ ПРОВУ-
ЛОК — див. Феодосійський прову-
лок.
СКОМОРОСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Жилянська вулиця.
СКРИПНИКА МИКОЛИ ВУЛИ-
ЦЯ (Залізничний р-н; Олександрів-
ська слобідка). Пролягає від На-
родної вулиці до Оборонного про-
вулку. Виникла в серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 331-а. У 1944—
64 — вул. Новонародна. Суч. наз-
ва — з 1964. М «Вокзальна»; ЗС
«Протасів Яр».
Скрипник Микола Олексійович
(1872—1933) — професіон. рево-
люціонер, укр. рад. держ. діяч.
У 1919 працював у Києві на посаді
наркома держ. контролю УРСР, ке-
СЛАВГОРОДСЬКА
204
рував розгромом заколоту Зелено-
го, що діяв побл. міста. Згодом —
на керівних держ. посадах у Хар-
кові (неодноразово відвідував Київ
у 20—30-і рр.). Покінчив життя са-
могубством.
СЛАВГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Руднєва вулиці до Крон-
штадтської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 604-а. Суч. назва — з 1953. До
С. в. прилучаються: вулиці Волго-
Донська — Тростянецька — пров.
Гостинний і вул. Брацлавська.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
СЛАВГОРОДСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Нова Дарниця).
Пролягає від Тростянецької вули-
ці до Брацлавської вулиці. Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 603-я. Суч. назва — з 1953. До
С. п. прилучається пров. Гостин-
ний. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
СЛАВИ ПЛОЩА (Печерський р-н).
Розташована між Січневого пов-
стання вулицею, Дніпровським уз-
возом, Суворовською вулицею і Іва-
нова Андрія вулицею. Імовірно,
площа почала формуватися за ча-
сів Київської Русі, тут могло міс-
титися одне з восьми київ, торжищ,
що згадуються у літописах. Поча-
ла офіційно фігурувати як площа
після зведення на ній Микільсько-
го військ, собору (1693). Мала
назви Володимирська, Князе-Во-
лодимирська, а в 19 — на поч.
20 ст.— Соборна площа. Суч. наз-
ва — з 1965 (у постанові про най-
менування С. п. зазначено як пло-
щу без назви — від парку Вічної
Слави та його головної алеї Слави,
що починається від площі). М «Ар-
сенальна».
СЛОВЕЧАНСЬКА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Совки). Пролягає
від Федьковича вулиці (двічі, ут-
ворюючи хорду). Виникла у се-
ред. 20 ст. Суч. назва — з 1958.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
СЛОВ’ЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Ніжинської вулиці до кінця
забудови. Виникла у 1-й чв. 20 ст.
Суч. назва — з 1923. Первісно про-
стягалася до тепер, вул. Тупикова.
У 70—80-і рр. скорочена до ниніш-
ніх розмірів, всю стару забудову
знесено. Зараз на С. в. існує лише
один 9-поверховий будинок, сама
вулиця фактично перетворилася
на його подвір’я. М «Шулявська»;
ШТ 1, 3 («Індустріальна»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
СЛОВ’ЯНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Калинова вулиця.
СЛУЖБОВА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Академмістечко). Про-
лягає від Онискевича Григорія ву-
лиці до Робітничої вулиці вздовж
залізниці. Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 65-а. Суч. наз-
ва — з 1953. До серед. 80-х рр. по-
чиналася від площі Героїв Бреста
(скорочена у зв’язку із перевлашту-
ванням Святошинського ринку).
До С. в. прилучаються: вулиці
Пантелькіна — Хмельницька —
Звенигородська — Алексухіна —
Улітіна — Краснова — Залізняка
і Кржижановського. М «Свято-
шин»; ЗС «Академмістечко».
СЛУЦЬКА ВУЛИЦЯ — див. Авто-
ремонтна вулиця.
СЛЮСАРНИЙ ПРОВУЛОК (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Марганецької вулиці до Но-
воросійської вулиці. Виник у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова
803-я. Суч. назва — з 1953. М
«Чернігівська»; ЗС «ДВРЗ».
СМИРНОВА-ЛАСТОЧКІНА ВУ-
ЛИЦЯ (Шевченківський р-н; Куд-
рявець, Копирів Кінець). Пролягає
від Артема вулиці до Глибочиць-
кої вулиці. Виникла на давньому
шляху від Подолу до Старого Киє-
ва. З 18 ст. відома під назвою Воз-
несенський узвіз — від Вознесенсь-
кої церкви, розташованої на ньому
1718—1879; від неї ж здобули наз-
ви і прилеглі до С.-Л. в. — пров.
Вознесенський (тепер пров. Киянів-
ський) і вул. Вознесенський Яр
(тепер вул. Петрівська). У 1863
офіц. перейменована на узвіз Іла-
ріонівський, за ім’ям померлого
205
СМОЛЬНА
київ, генерал-губернатора Іларіо-
на Іларіоновича Васильчикова
(за його розпорядженням вулицю
було впорядковано і вимощено бру-
ківкою; на честь І. Васильчикова
1863 було перейменовано і вул.
Прорізну — на вул. Васильчиков-
ську). Проте частина «парного»
боку вулиці і надалі зберігала
назву Вознесенський узвіз (між
вул. Артема і тепер. Укр. академі-
єю мистецтв). Суч. назва — з 1928
(спочатку названа як вул. Смир-
нова), 1931 перейменована на уз-
віз Смирнова-Ласточкіна (повтор-
на постанова — у 1944), але назва
«узвіз» у практиці не узвичаїлася.
До С.-Л. в. прилучаються: про-
вулки Несторівський — Киянівсь-
кий — вулиці Петрівська і Кудряв-
ська. М «Золоті ворота» (верхня
частина), «Контрактова площа»
(нижня частина).
Смирнов Іван Федорович (парт,
псевдонім — Ласточкін; 1885 —
1919) — професіон. революціонер,
робітник-кравець, учасник бороть-
би за владу Рад у Києві. 1912—14
вів у Києві нелег. парт, роботу, був
керівником профспілки кравців
«Игла» (містилася на тепер, буль-
варі Т. Шевченка № 3, де встанов-
лено мемор. дошку революціоне-
ру). Після заслання повернувся до
Києва 1917, був членом виконкому
Київ, ради робітн. депутатів, голо-
вою Київ, центр, ради фабзавко-
мів, одним з керівників Жовтнево-
го збройного повстання 1917.
З 1918 — на нелегальній роботі в
Одесі, де був закатований інтервен-
тами. Перепохований у Києві в Ма-
рийському парку.
СМІЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Народного ополчення вулиці
до Ушинського вулиці. Виникла
на поч. 20 ст. під назвою вул. Озер-
на. Суч. назва — з 1955. До С. в.
прилучаються: проспект Повітро-
флотський — вулиці Молодогвар-
дійська і Волинська. М «Універси-
тет», «Шулявська»; ЗС «Київ-Во-
линський», «Караваєві Дачі».
СМОЛЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Караваєві Дачі). Про-
лягає від Польової вулиці до Інду-
стріальної вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. під назвою вул. Дачна
(Дачна лінія) 2-а. Суч. назва —
з 1955. До серед. 80-х рр. існували
також пров. Смоленський (виник
на поч. 20 ст. під назвою пров. Дач-
ний, назва пров. Смоленський —
з 1955; простягався від проспекту
Перемоги до С. в.) і вул. Гулі Ко-
рольової [названа на честь комсо-
молки — героя ВВВ Гулі (Маріо-
нелли) Володимирівни Корольо-
вої, яка до війни жила і навчала-
ся у Києві, загинула 1942 під Ста-
лінградом], що 1955—61 мала наз-
ву проїзд Смоленський (вулиця ви-
никла на поч. 20 ст. під назвою
Дачна 1-а; йшла від пров. Польо-
вого до вул. Індустріальної). До
С. в. прилучаються провулки Ко-
вальський і Польовий. М «Шуляв-
ська»; ЗС «Караваєві Дачі».
СМОЛИЧА ЮРІЯ ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Теремки-П). Проля-
гає від Крейсера «Аврора» вулиці
до кінця забудови. Запроектована
під назвою вул. Нова № 1. Суч.
назва — з 1977. Забудову розпоча-
то у 1979. До С. в. прилучається
вул. Якубовського. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
Смолич Юрій Корнійович (1900—
76) — укр. письменник, публіцист
і літ. критик, Герой Соц. Праці
(1970). Автор роману «Мир хатам,
війна палацам», де відображено
події в Києві 1917—18, та бага-
тьох ін. творів. У Києві — з 1944:
був редактором журналу «Украї-
на» (1943—50), головою (1960—
69, з 1970 — президентом) Т-ва
культур, зв’язків з українцями
за кордоном «Україна». 1956—
76 жив на вул. Заньковецької
№ 5/2, де встановлено мемор.
дошку письменникові. Помер у
Києві, похований на Байковому кл.
СМОЛЬНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Голосіїв, Совки). Проля-
гає від Амурської вулиці до Кай-
сарова вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 779-а.
СМОРОДИНСЬКИИ
206
Суч. назва — з 1953. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
СМОРОДИНСЬКИИ УЗВІЗ (Шев-
ченківський р-н; Куренівка). Про-
лягає від Нагірної вулиці до Фрун-
зе вулиці. Відомий від поч. 20 ст.
під паралельними' назвами: сучас-
ною (від прізвища купців Сморо-
динових, чия садиба на Куренівці
згадується з серед. 13 ст.) й узвіз
Диковський (від розташованої на
ньому садиби домовласника Дико-
го). До серед. 20 ст. був забудова-
ний, тепер проходить через лісо-
парк. До поч. 80-х рр. до С. у. при-
лучалася вул. Смородинська (йшла
паралельно вул. Фрунзе; ліквідова-
на у зв’язку із переплануванням).
М «Тараса Шевченка»; ЗС «Зеніт».
СНАЙПЕРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях). Про-
лягає від Цимбалів Яр вулиці до
Рильського Максима вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 200-а. Суч. назва — з
1944. До С. в. прилучаються: ву-
лиці Листопадна — Уральська —
О. Кошового і Добрий Шлях.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський» .
СНІЖНЯНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Звіринецької вулиці до
кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 246-а.
Суч. назва — з 1955. М «Дружби
народів»; «Видубичі»; ЗС «Бота-
нічна ».
СНОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Ліски). Пролягає від
Новаторів вулиці до Калачівської
вулиці. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 320-а. Суч. наз-
ва -— з 1953. До С. в. прилучаєть-
ся пров. Сновський. М «Чернігівсь-
ка»; ЗС «Дарниця».
СНОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Дніп-
ровський р-н; Л іски). Пролягає
від Трактористів вулиці до Сновсь-
кої вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 319-а. Суч.
назва — з 1953. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
СОБАЧА ТРОПА — див. Мечнико-
ва вулиця, Печерський узвіз.
СОБІНОВА ВУЛИЦЯ — див. Сво-
боди проспект.
СОБІНОВА ПРОВУЛОК — див.
Свободи проспект.
СОВСЬКА ВУЛИЦЯ —див. Про-
летарська вулиця, Фізкультури ву-
лиця, Червоно зоряний проспект.
СОВСЬКА БАЛКА ВУЛИЦЯ —
див. Кайсарова вулиця.
СОКАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Пріорка). Пролягає від По-
пова вулиці до Іваїпкевича Яросла-
ва вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 727-а. Суч.
назва — з 1955. До С. в. прилуча-
ється вул. Мукачівська. М «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
СОЛОВ’ЇНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; с. Пирогів). Пролягає від
Лауреатської вулиці до кінця забу-
дови. Виникла у 1-й пол. 20 ст. як
вулиця без назви. Суч. назва —
з 1957. До С. в. прилучаються ву-
лиці Фіалкова і Ставкова. М «Ли-
бідська », «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
СОЛОВЦОВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Звіринецької вулиці (дві-
чі, утворюючи півколо). Виникла у
1-й чв. 20 ст. під назвою вул. Но-
воомелютинська (була розташова-
на побл. вул. Омелютинської, те-
пер Тимірязєвської). Суч. назва —
з 1962. До С. М. в. прилучається
вул. Буслівська. М «Видубичі»;
ЗС «Ботанічна».
Соловцов Микола Миколайович
(справж. прізв.— Федоров; 1857 —
1902) — рос. актор, режисер і
театр, діяч. Вперше виступав у
Києві 1878—79 у трупі Савіна, зго-
дом гастролював 1886, 1888—91.
1891 заснував Т-во драм, артис-
тів, на базі якого того ж року ство-
рив перший у місті постійний рос.
драм, театр «Соловцов» (розпо-
чав роботу в приміщенні театру
Бергоньє — тепер Рос. драм, театр
ім. Лесі Українки, міститься на
вул. Б. Хмельницького № 5).
З 1898 театр працював у спец, для
нього збудованому приміщенні,
в якому тепер знаходиться Укр.
драм, театр ім. І. Франка (площа
207
СОРОКАРІЧЧЯ ЖОВТНЯ
І. Франка № 3). До кінця життя
був його керівником, головним
режисером. Похований разом з
дружиною, актрисою М. Глєбовою,
на Аскольдовій Могилі, 1935 пере-
похований на Байковому кл.
СОЛОМ’ЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Солом’янка, Олексан-
дрівська слобідка). Пролягає від
Солом’янської площі до Клінічної
вулиці. Прокладена у серед. 20 ст.
Мала назву пров. Урицького. Суч.
назва — з 1955, від місцевості, де
вона починається. Закінчувалася
між вулицями М. Кривоноса і Олек-
сіївською. У 1961 до неї приєднано
вул. Малоокружну (виникла в се-
ред. 20 ст., згадану назву здобу-
ла 1955), після чого С. в. набула
суч. розмірів. До С. в. прилуча-
ються: вулиці Механізаторів —
М. Кривоноса — ОлексГівська —
пров. Новодачний — вулиці О. Пи-
роговського — Волгоградська —
Головка — Народна і Протасів Яр.
М «Вокзальна»; ЗС «Протасів Яр»
(кінець).
СОЛОМ’ЯНСЬКА ПЛОЩА (Заліз-
ничний р-н; Солом’янка). Розташо-
вана між Повітрофлотським прос-
пектом, Сурикова вулицею, Уриць-
кого вулицею і Солом’янською ву-
лицею. Сформована у серед. 20 ст.
у процесі забудови довколишньої
території. З кін. 40-х рр. фігурува-
ла під назвою «Солом’янський май-
дан», з 50-х рр.— під паралель-
ними назвами: площа Урицького
(офіц. не затверджена, але під та-
кою назвою подана у довідковій
і картограф, літ-рі 50-х — поч.
80-х рр.) і сучас. назвою, що мала
побут, походження (від розташова-
ного поряд Солом’янського кладо-
вища). У 1983—88 мала ім’я Бреж-
нєва Леоніда Ілліча (1906—82) —
рад. парт, діяча, генер. секретаря
ЦК КПРС у 1964—82. Тепер, наз-
ву офіц. затверджено 1988. М «Вок-
зальна».
СОЛЯНА ВУЛИЦЯ (Шевченківсь-
кий р-н; Татарка). Пролягає від
Глибочицької вулиці до Шмідта
Отто вулиці. Відома з 2-ї пол.
19 ст. під назвою вул. Вовчий Яр
(від назви місцевості, через яку во-
на простягається). У 1908—15 —
пров. Саксонський (у списках ву-
лиць за 1915 згадана як вул. Сак-
сонський Яр; походження назви
не з’ясовано). Суч. назва — з 1915
(повторно затверджена 1944). По-
ходить від здавна розташованих
тут криниць із солоною водою
(зокрема, про криницю Солонець є
згадка 1607). Криниці ліквідовані
у 1-й чв. 20 ст. після прокладення
водоводу. У 70—80-і рр. 20 ст. біль-
шу частину старої забудови знесе-
но, водночас ліквідовано старовин-
ні провулки, що до неї прилучали-
ся,— Вишневий, Перехресний і Со-
ляний. Внаслідок пром. будівницт-
ва і влаштування гаражного коопе-
ративу утв. перерва у проляганні
С. в. М «Контрактова площа».
СОНЯЧНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Діхтярі). Пролягає від
Черкаської вулиці до кінця забу-
дови. Виникла у 1913 під такою ж
назвою. М «Нивки»; ЗС «Рубежів-
ський».
СОРМОВСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Нова Дарниця). Про-
лягає від Сімферопольської вулиці
до Бориспільської вулиці. Виник-
ла в 1-й чв. 20 ст., мала назву вул.
Фрунзе. Суч. назва — з 1955. До
С. в. прилучаються: вулиці Іл-
ліча — Ялтинська і Севастопольсь-
ка. М «Харківська»; ЗС «Дарни-
ця».
СОРОКАРІЧЧЯ ЖОВТНЯ ПРОС-
ПЕКТ (Московський р-н; Деміївка,
Голосіїв). Пролягає від залізнич.
шляхопроводу до Глушкова Акаде-
міка вулиці. Початкова частина
С. Ж. п. виникла у 2-й пол. 19 ст.
як відрізок вул. Великої Васильків-
ської (до тепер, площі Голосіївсь-
кої), у 1944—57 — вул. Васильків-
ської. У 1957 об’єднана під суч.
назвою з новопрокладеною автома-
гістраллю (прорізана крізь Голосі-
ївський ліс протягом 50-х рр. під
умовною назвою «Автострада Ки-
їв—Одеса»). У 1976 від С. Ж. п. ві-
докремлено вул. Маршала Кошово-
го (пролягала від Одеської площі),
а 1983 — вул. Глушкова, після чо
СОРОЧИНСЬКА
208
го він набув тепер, розмірів. До
С. Ж. п. прилучаються: проспект
Науки — площа Московська —
проспект Червонозоряний — пров.
Деміївський — площа Голосіїв-
ська — вулиці Голосіївська —
М. Рильського — Васильківсь-
ка — пров. Ужгородський — вули-
ці Стельмаха — Бубнова — Бур-
мистенка (шляхопровід) — про-
вулки Жуковського — Коломийсь-
кий — вулиці Потєхіна — Героїв
оборони і Васильківська (вдруге).
На своєму початку з’єднаний шля-
хопроводом з бульваром Дружби
народів. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
СОРОЧИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печер
ський р-н; Верхня Теличка). Про-
лягає від Звіринецької вулиці
(двічі, утворюючи форму квадрат-
ної дужки). Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова РбЗ-я. Суч.
назва — з 1953. М «Видубичі»;
ЗС «Ботанічна».
СОРТУВАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Нові Лозняки, пром-
зона). Пролягає від Канальної
вулиці до Здолбунівської вулиці.
Виникла в серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова. Суч. назва — з
1957, М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
СОСНИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Стара Дарниця). Проля-
гає від Сиваської вулиці до Хороль-
ської вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 636-а.
Суч. назва — з 1953. До С. в. при-
лучаються: вулиці Двінська — Ло-
бачевського — провулки Кармелю-
ка і Астраханський. М «Чернігівсь-
ка»; ЗС «Дарниця».
СОСНІНИХ СІМ’Ї ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Микільська Бор-
щагівка). Пролягає від П'ятдесяти-
річчя Жовтня проспекту до Сими-
ренка вулиці і Кольцова бульва-
ру. Виникла у 60-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва і по-
чаток забудови — з 1967. До С.
С. в. прилучаються: вул. Пшенич-
на — проспект Корольова — вули-
ці Корольова — Потапова і Куче-
ра. М «Святошин»; ПІТ 1, 3 («Сім’ї
Сосніних» — початок), ШТ 1 («Зод-
чих»— кінець); ЗС «Борщагівка».
Сосніних сім’я — учасники анти-
фашист. підпілля в м. Малині Жи-
томир. обл. під час ВВВ. Сосніна
Ніна Іванівна (1923—43) — керів-
ник комс. підпілля, Герой Рад.
Союзу (1965, поем.). Загинула
разом з батьком І. І. Сосніним під
час бою з фашист, карателями.
СОСНОВА ВУЛИЦЯ (Ленінградсь-
кий р-н; Новобіличі). Пролягає від
Наумова Генерала вулиці до Робіт-
ничої вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 393-я.
Суч. назва — з 1944. До С. в. при-
лучаються вулиці Рубежівська і
Рахманінова. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
СОСНОВА ВУЛИЦЯ —див. Лісо-
водна вулиця.
СОСЮРИ ВОЛОДИМИРА ВУЛИ-
ЦЯ (Дніпровський р-н; Соцмісто).
Пролягає від Ленінградської пло-
щі до Празької вулиці. Виникла
наприк. 50-х — на поч. 60-х рр. у
складі вул. Будівельників. Відо-
кремлена під суч. назвою у 1965.
До С. В. в. прилучається вул. І. Сер-
гієнка. М «Чернігівська»; ЗС «Ки-
ївська Русанівка».
Сосюра Володимир Миколайович
(1898—1963) — укр. поет. Оспіву-
вав Київ у численних своїх поезіях
(«Бульвар Шевченка», «Люблю я
Київ мій», «На Подолі огні», «Шу-
мить Хрещатик» та ін.). Держ.
премія СРСР (1948), Держ. премія
УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1963).
У 1935—41 і 1944—57 жив на вул.
Леніна (тепер Б. Хмельницького)
№ 68, у 1957 —63 — на вул. М. Ко-
цюбинського 342 2-а, де встановле-
но мемор. дошку поетові. Помер у
Києві, похований на Байковому кл.
СОФІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий, Старокиївеький р-ни). Проля-
гає від Майдану Незалежності до
Софійської площі. Виникла на ста-
родавньому, відомому з часів Київ-
ської Русі, шляху від Софійського
собору до оборонної системи дов-
кола міста. Під суч. назвою відома
з кін. 18 ст., у 1869 віднесена до ву-
лиць 1-го розряду (тобто до голов-
209
СПОКІЙНА
них вулиць міста). У 1935—90 —
вул. Калініна. До С. в. прилучаєть-
ся пров. Михайлівський. М «Май-
дан Незалежності» (початок), «Зо-
лоті ворота» (кінець).
СОФІЙСЬКА ПЛОЩА (Шевчен-
ківський р-н). Розташована між Во-
лодимирською вулицею, Володи-
мирським проїздом, Тарасової Ал-
ли вулицею, Софійською вулицею
і Рильським провулком. Як площа
утворилася на «полівне града» піс-
ля побудови Софійського монасти-
ря (1036) і від того часу відома
під суч. назвою, хоча офіц. вона
затверджена лише 1869. Після
спорудження у 1854—57 Присут-
ствених місць відокремлена від
сусідньої площі Михайлівської
і сформована у тепер, межах.
1920—44 — площа Червоних геро-
їв Перекопу (або Червоних лица-
рів Перекопу, на честь перемоги
Червоної армії над врангелівцями
під Перекопом у 1920). У 1944—
93 — площа Б. Хмельницького, ос-
кільки в її центрі — пам’ятник
укр. гетьману (споруджений 1888).
М «Золоті ворота»; фунікулер.
СОФІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Донська вулиця, Червонозоряний
проспект.
СОЦІАЛІСТИЧНА ВУЛИЦЯ (За-
лізничний р-н; Чоколівка). Проля-
гає від початку забудови (побл.
вул. Антонова) до Донецької вули-
ці. Виникла у 20-і рр. 20 ст. у кол.
с-щі Першого Травня під назвою
вул. Нова 27-а. Суч. назва — з 1931
(повторне рішення про наймену-
вання у 1944). Починалася від
вул. Секторної (знесена у 70-і рр.)
і простягалася до бульвару Леніна
(тепер Чоколівський бульвар).
У 49—50-і рр. досягла тепер, розмі-
рів. Забудову 20—30-х рр. знесено
в 70-і рр. До С. в. прилучаються:
вул. Янки Купали — бульвар Чо-
колівський — вулиці Мартчрося-
на і Очаківська. За її продовження
править вул. Молодогвардійська.
М «Університет». «Шулявська»;
ЗС «Караваєві Дачі».
СОШЕНКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; с-ще Шевченка, Кинь-
Грусть, Дача Кульженка). Проля-
гає від Шевченка Тараса площі
до Лісозахисного провулку. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 715-а. У 1953—62 —
вул. Батайська. Суч. назва —
з 1962. До С. в. прилучаються: ву-
лиці Вишгородська — Пуща-Во-
дицька — Сажина — Моринець-
ка — Золочівська — Ростовська і
Косенка. М «Мінська»; ЗС «Виш-
городська».
Сошенко Іван Максимович (1807—
76) — укр. художник і педагог.
Нар. на Київщині у м. Богуславі.
Брав участь у викупі Т. Г. Шевчен-
ка з кріпацтва. У Києві жив у 1831
(на Козиному Болоті), 1856—76
(на вул. Великій Житомирській
№ 36; викладав каліграфію і ма-
лювання у 2-й чоловічій гімназії,
бульвар Т. Шевченка № 18). По-
мер і похований у Богуславі.
СПАСЬКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н). Пролягає від Костянти-
нівської вулиці до Набережно-
Хрещатицької вулиці. Відома під
такою ж назвою з поч. 17 ст., від
церкви Спаса Преображення, що
на той час була розташована на
цій вулиці. Після пожежі на Подо-
лі 1811 С. в. було повністю перепла-
новано. У 1928—39 — вул. Ком-
сомольська, 1939—92 — вул. Геро-
їв Трипілля, на честь київ, комсо-
мольців, які 1919 виступили на бо-
ротьбу з озброєними загонами Зе-
леного і загинули побл. с. Трипіл-
ля на пд.-сх. від Києва. Разом з тим
в кін. 40-х — на поч. 50-х рр. по-
бутувала й стара назва. На поч.
20 ст. існувала також вул. Спась-
ка на Деміївці. До С. в. прилуча-
ються: площа Контрактова — вул.
Межпгірська — проз. Хорпва —
вулиці Волоська і Почайнияська.
М «Контрактова площа»; фуніку-
лер; річковий вокзал,
СПАСЬКИИ УЗВІЗ — див. Дніп-
ровський узвіз.
СПОКІЙНА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; с-ще Чапаєвка). Пролягає
від Столичного шосе до кінця забу-
дови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.,
мала суч. назву (нар. походження).
СПОРТИВНА
210
У 1959 офіц. перейменована на
вул. Низинну, але фігурує під обо-
ма назвами. М «Видубичі»; ЗС «Іме-
ні П. Кривоноса».
СПОРТИВНА ПЛОЩА (Старокиїв-
ський р-н). Розташована вздовж
Еспланадної вулиці навпроти Рог-
нідинської вулиці. Виникла на
поч. 60-х рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1962, від побудованого на ній
Палацу спорту. М «Палац спорту».
СРІБНОКІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Позняки). Про-
лягає від Княжого Затону вулиці
(двічі, утворюючи півколо). За-
проектована під назвою вул. Жит-
лова № 2. Суч. назва і початок за-
будови — з 1993. Назва походить
від істор. місцевості Срібний Кіл.
М «Осокорки»; ЗС «Лівийберег».
СТАВИЩЕНСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Ковальський про-
вулок.
СТАВКОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; с. Пирогів). Пролягає від
Солов’їної вулиці до кінця забудо-
ви. Виникла у 1-й пол. 20 ст. як ву-
лиця без назви. Суч. назва —
з 1957. ЗС «Імені П. Кривоноса».
СТАВРОПОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Нивки). Проля-
гає від Щербакова вулиці до Сара-
товської вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 869-а.
Суч. назва — з 1953. До С. в. при-
лучаються: вулиці Черняховсько-
го — Шаумяна — Тешебаєва і
пров. Ставропольський. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин» (початок),
« Рубежівський» (кінець).
СТ 4ВР0П0ЛЬСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Радянський р-н; Нивки).
Пролягає від Ставропольської
вулиці до Бауманської вулиці.
Виник у серед. 20 ст. під назвою
пров. Новий. Суч. назва — з 1957.
М «Нивки»; ЗС «Рубежівський».
СТАДІОННА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Солом’янка). Пролягав
від Урицького вулиці до Тополевої
вулиці. Виникла у 1-й третині
20 ст. Суч. назва — з 1928, від
розташованого побл. стадіону т-ва
«Локомотив». Простягалася від
тепер. Повітрофлотського проспек-
ту до вул. Богданівської. У 40—
50-і рр. продовжена до вул. Топо-
левої, у 70-і рр.— до вул. Островсь-
кого. У 1981 до С. в. приєднано
вул. Бригадирську, що виникла у
2-й пол. 19 ст. під назвою пров.
Покровський (від розташованої по-
близу Покровської церкви). Назву
Бригадирська вул. здобула 1955,
проходила від вул. Островського
до тупика побл. вул. Кудряшова.
Наприк. 60-х рр. скорочена до
вул. Урицького у зв’язку із пере-
плануванням. Остаточно стару за-
будову знесено в 1-й пол. 70-х рр.
До С. в. прилучаються: проспект
Повітрофлотський — пров. Стаді-
онний — вулиці Богданівська і
Островського. М «Вокзальна».
СТАДІОННА ВУЛИЦЯ — див.
Залки Мате вулиця.
СТАДІОННИЙ ПРОВУЛОК (За-
лізничний р-н; Солом’янка). Про-
лягає від Брюллова вулиці та Пет-
розаводської вулиці до Стадіонної
вулиці. Виник у 1-й третині 20 ст.
Суч. назва — з 1928. До С. п. при-
лучається вул. Фурманова. М «Вок-
зальна».
СТАЛІНА ПЛОЩА — див. Ленін-
ського комсомолу площа.
СТАЛІНАБАДСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Дубового Івана вулиця.
СТАЛІНГРАДСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Гамарника вулиця.
СТАЛІНОГОРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Красицького вулиця.
СТАЛІНОГОРСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Гулака Миколи ву-
лиця.
СТАЛЬСЬКОГО СУЛЕИМАНА
ВУЛИЦЯ (Дніпровський р-н; Вос-
кресенка, масиви Райдужний, Ку-
ликове). Пролягав від Райдужної
вул. до Братиславської вул. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957. До
серед. 80-х рр. на Воскресенсь-
кій слобідці існував також пров.
С. Стальського. Виник як вул. Бро-
варська, друга назва — з 1958; про-
стягався паралельно С. С. в.; лікві-
дований при знесенні старої забу-
дови. Останній квартал С. С. в. про-
лягав через с-ще Куликове, знесе-
211
СТАРИЦЬКОГО
ного у 70—80-і рр. До С. С. в. при-
лучаються: вул. Стаоосільська —
бульвар Перова і вул. Курна товсь-
кого. Продовженням С. С. в. є вул.
Крайня. М «Чернігівська»: ЗС «Го-
родня».
Стальський Сулейман (справж.
прізв.— Гусанбеков; 1869 —
1937) — лезгінський нар, поет-
пісняр. Його твори видавалися
укр. мовою.
СТАНІСЛАВСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає
від Заньковецької вулиці до Фран-
ка Івана площі. Виникла наприк.
90-х рр. 19 ст., у 1896—1938 —
вул. Нова. Суч. назва — з 1938.
М «Хрещатик».
Станіславський Костянтин Сергі-
йович (справж. прізв.— Алексєєв;
1863—1938) — рос. режисер, ак-
тор, педагог, н. а. СРСР (1936).
Засновник Моск. худож. театру
(МХАТ). Реформатор театру, виро-
бив творчий метод, що здобув наз-
ву «система Станіславського». Не-
одноразово перебував у Києві
(1912 і 1914), виступав на київ,
сцені з 24 по ЗО.УІ 1925.
СТАНЮКОВИЧА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Ліски). Пролягає
від Алма-Атинської вулиці до Ка-
лачівської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова
321-а. Суч. назва — з 1955. До
С. в. прилучається вул. Новаторів.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця».
Стаяюкович Костянтин Михайло-
вич (1843—1903) — рос. письмен-
ник, автор творів переважно на
морську тематику.
СТАРА ПОЛЯНА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Татарка). Проля-
гає від Нижньоюрківської вулиці
і Шмідта Отто вулиці до кінця за-
будови. Виникла у 2-й пол. 19 ст.
під суч. назвою (від місцевості,
через яку вона проходить). У 1899,
на прохання місц. жителів, перей-
менована на вул. МакарГївську
(від Макаріївської церкви, що роз-
ташована на С. П. в.), але вулиця
й надалі продовжувала існувати
під поперед. назвою. У списку ву-
лиць Києва за 1900 згадана під
паралельними назвами С. П. в. і
вул. Антифєєвка (хоч с-ще Антифє-
євка, збудоване у 2-й пол. 19 ст. за
особистим дозволом околоточного
наглядача Антифєєва, було на Ку-
ренівці, побл. Кирилівської церк-
ви). У документах 1915 згадується
також як вул. Стара Полянка. Про-
стягалася до вул. Лук’янівської.
У 1-й пол. 80-х рр. 20 ст. скоро-
чена до суч. розмірів у зв’язку із
знесенням старої забудови. М «Кон-
трактова площа».
СТАРИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Куренівка, Замкови-
ще). Пролягає від Старицького про-
вулку (двічі, утворюючи форму лі-
тери «П»). Виникла у 1-й пол.
20 ст. як частина вул. Замковець-
кої або як вул. Замковецька 3-я.
Суч. назва — з 1955. У деяких
довідниках щодо С. в. помилково
подано координати пров. Стариць-
кого. М «Нивки»; ЗС «Вишгородсь-
ка».
Старицький Михайло Петрович
(1840—1904) — укр. письменник,
режисер, театр, і громад, діяч.
1860—62 (з перервами) і 1866—67
навчався на матем. відділенні
фіз.-матем. ф-ту Київ, ун-ту, брав
участь у діяльності культуо.-осв.
орг-ції «Стара громада». У 1867 —
68 працював у Київ, центр, архіві
при ун-ті. 1874 організував разом
з М. В. Лисенком муз.-драм. гурток
(виступав у Міському театрі).
1883—85 разом з М. Л. К ропив-
ницьким очолював профес. театр,
труну, 1885—91 — власну театр,
трупу, 1893—96 — дирекцію тру-
пи М. К. Садовського (всі — у Киє-
ві), був членом Київ, літ.-артис-
тич. т-ва, Пд.-Зх. відділення Рос.
географіч. т-ва (з 1872). Друкував-
ся у київ, альманасі «Рада», жур-
налі «Киевская старина». Мешкав
на Куренівці, згодом на вул. Кара-
ваєвській (тепер Л. Толстого)
№ 35, у 1898—1904 — на вул. Ма-
ріїнсько-Благовіщенській (тепер
Сакса ганського) № 93. де встанов-
лено мемор. дошку письменникові.
Помер у Києві, похований на Бай-
ковому кл.
СТАРИЦЬКОГО
212
СТАРИЦЬКОГО ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка, Замко-
вище). Пролягає від Замковецької
вулиці до Старицького вулиці (дві-
чі). Виник у 1-й пол. 20 ст. під
назвою тупик вул. Замковецької
або вул. Замковецька 2-а. Суч.
назва — з 1955. У ряді довідни-
ків щодо С. п. помилково вказано
координати вул. Старицького.
М «Нивки»; ЗС «Вишгородська».
СТАРОВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н). Пролягає від
Перемоги площі і Саксаганського
вулиці до Пестеля вулиці. Виник-
ла в останній чв. 19 ст. під наз-
вою вул. Степанівська. Суч. наз-
ва — з 1939. Кінцева частина
С. в. двічі підлягала реконструк-
ції — у 1-й третині 20 ст. (внаслі-
док чого зникла вул. Таможенна,
що простягалася перпендикулярно
до С. в., вздовж р. Либідь; наз-
ва — від міської митниці, що зна-
ходилася на ній), і у 80-і рр., коли
по вул. було прокладено трамвайну
колію, в кінці її влаштовано пло-
щу, до якої виведено також вул.
Пестеля (до того часу пролягала
до тупика). До С. в. прилучають-
ся: вулиця Жилянська і прохід до
залізничних вокзалів «Київ-Паса-
жирський» і «Київ-Приміський».
М «Вокзальна»; ШТ 1, 3 («Площа
Перемоги»).
СТАРОЖИТОМИРСЬКЕ ШОСЕ
(Старожитомирський шлях) —
див. Дегтярівська вулиця.
СТАРОЗАБАРСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Автозаводська вулиця.
СТАРОЗАБАРСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Мукачівська вулиця,
Радомишльська вулиця.
СТАРОКИЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський р-н; Шулявка). Проля-
гає від Ярмоли Віктора вулиці до
Василевської Ванди вулиці. Виник-
ла в останній чв. 19 ст., складала-
ся з пров. Ханського (пролягав від
тепер, вул. Ярмоли до вул. Кирило-
Мефодіївської) і вул. Всеволодівсь-
кої (пролягала до вул. Лагерної,
тепер, вул. Маршала Рибалка).
Суч. назва — з 1938; спочатку в
межах пров. Ханського, у 1952 до
неї приєднано вул. Всеволодівську.
У 50—60-і рр. відрізок С. в. між
кол. вул. Ханською (мала свого
часу також назви — вул. Є. Бош,
Новотабірна) і Маршала Рибалка
ліквідовано у зв’язку із пром.
будівництвом, водночас змінено її
напрямок — до неї приєднано час-
тину згаданої вул. Ханської (в ря-
ді довідників зазначена як вул.
Канська), після чого С. в. набула
«Г»-подібної форми. До С. в. при-
лучається вул. Кирило-Мефодіївсь-
ка. М «Політехнічний інститут».
СТАРОКИЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Радянський р-н; Шулявка). Про-
лягає від Ярмоли Віктора вулиці
до Кирило-Мефодіївської вулиці.
Виник на межі 19—20 ст. під наз-
вою пров. Ольгинський. Суч. наз-
ва і межі — з 1955 (складав єдину
вулицю з тепер, пров. Мефодіївсь-
ким, у 1-й пол. 20 ст. простягався
до тепер, вул. Маршала Рибалка).
Суч. забудова з 50-х рр. М «Полі-
технічний інститут».
СТАРОКОНОПЛЯНСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Бажова вулиця, Коноп-
лянська вулиця.
СТАРОНАВОДНИЦЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Печерський р-н; Звіринець).
Пролягає від Кутузова вулиці
до Героїв Великої Вітчизняної
війни площі. Прокладена на поч.
18 ст.; являла собою незабудова-
ний шлях. Як вул. під тепер, наз-
вою фігурує з 19 ст. (від Навод-
ницького струмка, що протікав у
яру, де проходить вулиця). До С. в.
прилучаються: сходи до вул. Лейп-
цизької — вул. Панфіловців —
пров. Редутний — вул. Січневого
повстання і бульвар Дружби наро-
дів. У 1963 до С. в. приєднано
пров. Печерський (між вулицями
Московською і Кутузова). До серед.
70-х рр. до С. в. прилучалися також
вул. Московська (частково скоро-
чена), до 1-ї пол. 80-х рр.— пров.
і проїзд Старонаводницькі (лікві-
довані у зв’язку із знесенням старої
забудови і зведенням мікрорайону,
щодо якого побутує назва «Цар-
ське село»). М «Дружби народів»,
«Арсенальна»; ЗС «Ботанічна».
213
СТЕЦЕНКА
СТАРОСІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський р-н; Воскресенка,
масив Райдужний). Пролягає від
Запорожця Петра вулиці до Сталь-
ського Сулеймана вулиці. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 926-а. Суч. назва — з 1957.
Починалася від бульвару Перо-
ва (побл. проспекту А. Навої).
У 80-і рр. скорочена у зв’язку із
зміною забудови. М «Лівобереж-
на», «Дарниця»; ЗС «Городня».
СТАРОСПОРТИВНА ВУЛИЦЯ —
див. Дончука Василя вулиця.
СТАРОСПОРТИВНИИ ПРОВУ-
ЛОК — див. Пилипівський прову-
лок.
СТЕЛЬМАХА МИХАЙЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Голосіїв,
Деміївка). Пролягає від Сорока-
річчя Жовтня проспекту до Ко-
зацької вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 360-а.
У 1944—87 — вул. Ровенська, про-
стягалася між вул. Васильківсь-
кою та Козацькою, наприк. 50-х рр.
продовжена до тепер, розмірів.
Суч. назва — з 1987. До С. М. в.
прилучаються: вулиці Ломоносо-
ва — Васильківська — Водогін-
на — Деміївська і Гатна. Між
вулицями Водогінною і Деміїв-
ською — перерва у проляганні
С. М. в., що утворилася 1979 вна-
слідок реконструкції вул. Деміїв-
ської, побудови житлового маси-
ву Деміївський. М «Либідська»;
« Київ-Московський ».
Стельмах Михайло Опанасович
(1912—83) — укр. письменник,
акад. АН УРСР (з 1978), Герой
Соц. Праці (1972). Премії: Ленін-
ська, Державна СРСР (обидві —
1961), Держ. пр. УРСР ім. Т. Г. Шев-
ченка (1980). 1945—53 працював
в Ін-ті мистецтвознавства, фоль-
клору та етнографії АН УРСР.
У 1946—83 жив на вул. Леніна
(тепер Б. Хмельницького) № 68,
де встановлено мемор. дошку пи-
сьменникові. Помер у Києві, похо-
ваний на Байковому кл.
СТЕЛЬМАХА МИХАЙЛА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Космічна вулиця.
СТЕПАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Старовокзальна вулиця.
СТЕПОВА ВУЛИЦЯ —див. Кіро-
воградська вулиця.
СТЕПОВОГО ЯКОВА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Феофанія).
Пролягає від Сірка Івана вулиці
до Планетної вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва, згодом — вул. Таємнича,
1958—69 — вул. Зовнішня. Суч.
назва — з 1969. До С. Я. в. при-
лучається вул. Селекціонерів.
До кін. 60-х рр. існувала також
С. Я. в. на Микільській слобідці
(ліквідована у зв’язку із знесенням
старої забудови). М «Либідська»;
ЗС « Київ-Московський ».
Степовий Яків Степанович
(справж. прізвище — Якименко;
1883—1921) — укр. композитор.
З 1917 постійно жив у Києві, ви-
кладав у консерваторії, з 1919 —
зав. секцією Всеукр. муз. комітету,
був муз. керівником Музичної дра-
ми, Держ. вокального ансамблю
(з 1921 — його імені), сприяв
створенню симфонічного оркестру
ім. М. В. Лисенка, Нар. консервато-
рії. Помер у Києві, похований на
Байковому кл.
СТЕЦЕНКА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий, Шевченківський р-ни; Нивки,
Берковець). Пролягає від Щусєва
вулиці і залізничного шляхопрово-
ду до Палладіна Академіка прос-
пекту і Міської вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. Суч. назва — з 1957.
У 1977 до С. в. приєднано частину
Гостомельського шосе (між тепер,
вулицями Туполєва і Міською), піс-
ля чого вона набула суч. розмірів.
До С. в. прилучаються: вулиці Са-
ратовська — Котовського — пло-
ща Інтернаціональна — вулиці
Щербакова — Гречка — Блюхе-
ра — Туполєва і Газопровідна.
М «Нивки» (початок), «Святошин»
(кінець); ЗС «Сирець» (початок),
«Святошин» (кінець).
Стеценко Кирило Григорович
(1882—1922) — укр. композитор,
диригент і громад, діяч. 1903 закін-
чив Київ, духовну семінарію, нав-
чався у Київ. муз. уч-щі і Муз.-
СТОЛЄТОВА
214
драм, школі М. Лисенка (1904—
07). Брав участь в організації муз.
т-ва Київський «Боян» (з 1905).
1907 висланий з міста за співчуття
революц. настроям. 1919—20 зно-
ву працював у Києві, де 1920 ство-
рив хорову капелу «Дніпросоюзу».
Жив 1919 на вул. Великій Жито-
мирській № 6-а, де встановлено
мемор. дошку композитору, і 1920
на вул. Багговутівській № 2 (у
приміщенні тодішньої вчительсь-
кої семінарії). Помер у с. Веприк
на Київщині, де і похований.
СТОЛЄТОВА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Саперна слобідка). Проля-
гає від Грабовського Павла вулиці
до Грабовського Павла провулку.
Виникла в серед. 20 ст. як сполу-
чення вулиць: Нової 775-ї (до
пров. Столєтова) і Нової. Суч. наз-
ва — з 1955. До С. в. прилучають-
ся: вулиці Іртиська — Байкальсь-
ка і пров. Столєтова. У довідни-
ках 50—70-х рр. кінцева частина
С. в. позначена як пров. Столєтова
і вул. Таганчанська, а безпосе-
редньо пров. Столєтова, навпаки,
поданий у складі С. в. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
Столєтов Олександр Григорович
(1839—96) — рос. фізик, заснов-
ник рос. наук, фізичної школи.
Почес. член Київ, ун-ту.
СТОЛЄТОВА ПРОВУЛОК (Пе-
черський р-н; Саперна слобідка).
Пролягає від Стратегічного шосе
до Столєтова вулиці. Виник у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова
115-а. Суч. назва — з 1955. До С. п.
прилучаються провулки Страте-
гічний і Грабовського. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
СТОЛИПІНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Чкалова вулиця.
СТОЛИЧНЕ ШОСЕ (Печерський,
Московський, Харківський р-ни;
Корчувате, с-ще Чапаєвка, с. Пиро-
гів, Конча-Заспа). Пролягає від
Наддніпрянського шосе (побл.
вул. Промислової) до межі міста і
шосе на Обухів. Виникло на дав-
ньому Обухівському шляху. Суч.
назва — з 1957. У 1975—76 біль-
шу його частину реконструйовано,
перетворено на швидкісну автотра-
су, до нього приєднано частину
Чапаєвського шосе (між вул. Про-
мисловою і проспектом Науки) і но-
ву магістраль, «прорізану» через
стару забудову с-ща Корчувате
(між проспектом Науки і вул. Охот-
ською). До С. ш. прилучаються:
пров. Набережний — проспект
Науки — шосе Чапаєвське (дві-
чі) — вулиці Плещеєва — Новопи-
рогівська — залізничний шляхо-
провід — вул. Охотська — пров.
Охотський — вул. Фестивальна —
шосе на Дніпропетровськ (шляхо-
провід) — шлях до острова Водни-
ків — вулиці Лютнева (двічі) —
Передовиків — Заболотного — Ці-
линна — Вітавська — Спокійна
(Низинна) — пров. Підбірний —
вул. Дібровна — пров. Дібров-
ний — вулиці Горіхова — Лісни-
ча — Любомирська і Матикіна.
М «Видубичі»; ЗС «Проспект Нау-
ки» (початок, середина), «Імені
П. Кривоноса» (середина, кінець).
СТРАЖЕСКА АКАДЕМІКА ВУ-
ЛИЦЯ (Жовтневий р-н; Відрад-
ний). Пролягає від Героїв Севасто-
поля вулиці до Лепсе Івана буль-
вару. Виникла у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова. У 1957—61 —
вул. Любенька. Суч. назва —
з 1961. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Героїв Севастополя» — початок,
«Бульвар І. Лепсе» — кінець);
ЗС «Борщагівка».
Стражеско Микола Дмитрович
(1876 —1952) — укр. терапевт,
акад. АН УРСР (з 1934), АН СРСР
(з 1943), АМН СРСР (з 1944), Ге-
рой Соц. Праці (1947), з. д. н. Ук-
раїни (з 1934). 1899 закінчив мед.
ф-т Київ, ун-ту, працював у київ,
клініках — ун-ту (тепер на бульва-
рі Шевченка №17) і Олександрівсь-
кій (тепер Центральна міська лі-
карня). 1907—19 — професор Ки-
їв. жіночого мед. ін-ту, викладав
в ун-ті. З 1922 — професор Київ,
мед. ін-ту, 1936—41 і 1943—52 очо-
лював створений ним Укр. н.-д.
ін-т клінічної медицини (тепер
Ін-т кардіології, з 1952 — ім.
М. Стражеска; у його приміщенні
215
СТРІТЕНСЬКА
на вул. Народного ополчення № 5
міститься мемор. музей вченого,
на подвір’ї йому встановлено па-
м’ятник). Жив, зокрема 1943—52,
на вул. Володимирській № 48-а
(або Театральна площа № 4), де
встановлено мемор. дошку вчено-
му. Ще одну мемор. дошку встанов-
лено на вул. Саксаганського №75,
де 1936—78 містився ств. М. Стра-
жеском Ін-т кардіології. Помер у
Києві, похований на Лук’янівсько-
му кл.
СТРАТЕГІЧНЕ ШОСЕ (Московсь-
кий, Печерський р-ни; Деміївка,
Саперна слобідка). Пролягає від
Ціолковського вулиці до Сапер-
но-Слобідської вулиці. Виникло у
1-й чв. 20 ст. під цією ж назвою,
як дорога до Стратегічного мосту
(таку назву мав на поч. 20 ст. за-
лізничний міст через Дніпро у пд.
частині Києва). Простягалося до
кол. вул. Набережно-Печерської
(побл. тепер. Наддніпрянського
шосе). На поч. 80-х рр. скорочено
до суч. розмірів під час реконструк-
ції вул. Саперно-Слобідської. В цей
же час знесено і частину старої
забудови вздовж існуючого відріз-
ку С. ш. (внаслідок — ліквідовано
вул. Литовську, вул. і пров. Лати-
ські, відомі з 10-х рр. 20 ст.).
До С. ш. прилучаються: вул. Мало-
китаївська — проспект Науки —
вулиці Велика Китаївська —
Кримська — Грабовського —
пров. Столєтова і вул. Феодосійсь-
ка. М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
СТРАТЕГІЧНИЙ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Саперна слобід-
ка). Пролягає від тупика до кінця
забудови (побл. шосе Стратегічно-
го). Виник у серед. 20 ст. під такою
ж назвою. До С. п. прилучається
пров. Столєтова. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
СТРАТОНАВТІВ ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Братська Борщагів-
ка). Пролягає від Миру вулиці до
Дев’ятого Травня вулиці. Виникла
в 1-й пол. 20 ст. Мала назву вул.
Чкалова. Суч. назва — з 1976.
До С. в. прилучаються пров. Миру
і вул. Маршала Бірюзова. ШТ 1
«Булгакова»; ЗС «Київ-Волинсь-
кий».
СТРИИСЬКА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Галагани). Пролягає
від Горбачова Омеляна вулиці
до Чистяковської вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1955. До С. в.
прилучаються вул. Кулібіна і
пров. Червонозаводський. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин».
СТРІЛЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський, Шевченківський р-ни).
Пролягає від Великої Житомирсь-
кої вулиці до Ярославів Вал вули-
ці. Виникла в 2-й пол. 17 ст., коли
після підписання Переяславської
угоди 1654 між Україною та Росі-
єю побл. Софійського монастиря
утворилися Стрілецька та Рей-
тарська слобідки (збудовані рос.
військ.» формуваннями — стріль-
цями та рейтарами). Під час ре-
конструкції Старого Києва у ЗО—
50-і рр. 19 ст. С. в. згадується як
прокладена наново. До С. в. прилу-
чаються: пров. Рильський — вул.
Стрітенська — пров. Георгіївський
і вул. Рейтарська. М «Золоті во-
рота».
СТРІЛЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Георгіївський провулок.
СТРІЛКОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Добрий Шлях). Пролягає
від Доброго Шляху вулиці до Риль-
ського Максима вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 207-а. Суч. назва — з 1944.
До С. в. прилучається пров. Радян-
ський. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський ».
СТРІТЕНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н). Пролягає від
Стрілецької вулиці до Великої
Житомирської вулиці. Вулиця
під назвою «Стрітенська» згадуєть-
ся з 1784. Тепер. С. в. прокладено
в 30-і рр. 19 ст. Назва пов’язана зі
Стрітенською церквою, що стояла
на розі С. в. і вул. Великої Жи-
томирської (зруйнована 1936).
У 1939—90 мала ім’я Осипенко
Поліни Денисівни (1907—39) —
рад. військ, пілота, Героя Рад.
СТРІТЕНСЬКА
216
Союзу (1938), яка 1938 разом з
В. С. Гризодубовою і М. М. Ряско-
вою (її ім’ям також названо вули-
цю в Києві) здійснила безпосадоч-
ний переліт з Москви до району
Комсомольська-на-Амурі. П. Оси-
пенко загинула в авіакатастрофі.
На С. в. переважає забудова 2-ї
пол. 19 — поч. 20 ст. До С. в. при-
лучається вул. Чкалова. М «Золоті
ворота ».
СТРІТЕНСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Новгородська вулиця.
СТРОПТИВА ВУЛИЦЯ — див.
Лебедєва-Кумача вулиця.
СТРОКАЧА ТИМОФІЯ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ш,е Перемога). Про-
лягає від Верховинця Василя вули-
ці до Пухова Генерала вулиці.
Виникла у складі вул. Пшеничної,
відокремлена під суч. назвою у
1968, при цьому до нової -вулиці
було приєднано пров. без назви
між вулицями Верховинця і Пше-
ничною, що й становить тепер пер-
ший квартал С. Т. в. До неї при-
лучаються: вулиці Авдєєнка — Гу-
рамішвілі — Кузнецова — Тере-
щенка — Зорге і Узинська. М «Свя-
тошин»; ШТ 1, 3 («Сім’ї Сосні-
них»); ЗС «Борщагівка».
Строкач Тимофій Амвросійович
(1903—63) — рад. військ, і держ.
діяч. У 1940 працював у Києві
заст. наркома НКВС УРСР. Під
час ВВВ — один з керівників обо-
рони Києва, згодом — нач. Укр.
штабу партиз. руху (з 1943 — у
Києві). 1945—46 —заст. наркома,
1946—56 — міністр внутр. справ
УРСР, 1956—57—заст. міністра
внутр. справ СРСР. Жив на вул. Ле-
ніна (тепер Б. Хмельницького)
№ 66. Помер у Москві, похований
у Києві на Байковому кл.
СТРУТИНСЬКОГО СЕРГІЯ ВУЛИ-
ЦЯ (Печерський р-н; Звіринець).
Пролягає від Дружби народів буль-
ва.ру до Бастіонної вулиці. Виник-
ла у 2-й пол. 19 ст., мала назву
вул. Болсуновська (від прізви-
ща домовласників Болсунових).
У 1940 здобула ім’я болгар, та рос.
революціонера-марксиста Димит-
ра Благоєва (1856—1924), але про-
довжувана фігурувати під старою
назвою. Складала єдину вулицю
з тепер, вул. Євгенії Бош. Відокрем-
лена під суч. назвою у 1964. До
С. С. в. прилучаються вул. Мічурі-
на і пров. Бастіонний. До серед.
80-х рр. також прилучалися відо-
мі з 19 ст. пров. Сапронівський
(Софронівський), вул. Печерська
і вул. Яновського — за ім’ям укр.
письменника і драматурга Яновсь-
кого Юрія Івановича (1902—54).
У 1939—54 жив на вул. Леніна
(тепер Б. Хмельницького) № 68,
де йому вст. мемор. дошку; похо-
ваний на Байковому кл. Всі ці
вулиці ліквідовано у зв’язку із зне-
сенням старої забудови. М «Друж-
би народів>; ЗС «Ботанічна».
Струтинський Сергій Йосипович
(1876—1962) — кадровий робіт-
ник київ, заводу «Арсенал», на яко-
му працював 1896—1934 і 1938—
56. Учасник революц. подій у Киє-
ві в 1905—07, Жовтневого повстан-
ня 1917. У 1934—48 — заст. голо-
ви ЦВК УРСР. Помер у Києві, по-
хований на Звіринецькому кл.
СТУДЕНТСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Лук’янівка). Про-
лягає від Артема вулиці до Дончу-
ка Василя вулиці. Виникла у 1-й
пол. 19 ст. (існують відомості щодо
плану її прокладання за 1838). Ма-
ла назву вул. Дика, від прізвища
власника садиби в цій місцевості
Диковського (Дикого, Дикова). Йо-
го ім’ям на поч. 20 ст. звався та-
кож Диковський узвіз (тепер узвіз
Смородинський), де була розташо-
вана ін. садиба цього домовласни-
ка. Суч. назва — з 1938 (повтор-
не рішення про найменування —
у 1944). До С. в. прилучається
пров. Пилипівський (Філіпповсь-
кий). М «Майдан Незалежності».
СУВОРОВА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Слави пло-
щі до Московської вулиці. Виник-
ла у 1-й пол. 19 ст., мала назву
вул. Еспланадна, від розташованої
поблизу еспланади Нової Печерсь-
кої фортеці. У 1902—20 і 1944—
77 — вул. Суворовська, 1920—
217
ТАВРІЙСЬКИЙ
44 — вул. Урбановича. Суч. наз-
ва — з 1977 (як варіант Суворовсь-
кої). До С. в. прилучаються: вули-
ці Січневого повстання — А. Івано-
ва — Анищенка — Гайцана і Ца-
рика. М «Арсенальна».
Суворов Олександр Васильович
(1730—1800) — рос. полководець,
генералісимус. У Києві ім’ям О. Су-
ворова у 1947—93 йменувалося
Київ, військ, уч-ще (тепер Київ,
військ, ліцей; на його території
встановлено пам’ятник полковод-
цеві).
СУВОРОВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Білгоролська вулиця.
суворсвськйи провулок —
див. Римсьнюго-Ксрсакова вули-
ця, Царика Григорія вулиця.
СУДНОБУДІВНИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Сурикова вулиця.
СУЗДАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Кцраваєві Дачі). Проля-
гає від Відрадного проспекту до
Новопольової вулиці. Виникла у
30-і рр. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 143-я. Суч. назва — з 1944.
До С. в. прилучаються: вулиці
Знам’янська — Газова — Танкіс-
тів — Патріотів — Одеська — За-
лісна — Планерна — Зелена і Пос-
това. М «Берестейська»; ШТ 1, З
(«Бульвар І, Лепсе»); ЗС «Київ-
Волинський».
СУЛИМІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Ольжича вулиця.
СУМСЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий, Залізничний р-ни). Пролягає
від Васильківської вулиці до тупи-
ка. Виникла у серед. 20 ст. як спо-
лучення вулиць Нової 162-ї і Но-
вої 769-ї. Суч. назва — з 1944.
До С. в. прилучаються: вулиці
Козацька — Амурська — Гвардій-
ська — Кайоарова — Федьковича
(двічі) — Каменярів — Яблуне-
ва — Заповітна і Сигнальна.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
СУРИКОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Солом’янка). Пролягає
від Повітрофлотського проспекту
до Солом’яяської площі. Виникла
у 1-й пол. 20 ст. як незабудований
проїзд без назви. У 1955—74 —
пров. Суднобудівний. Суч. наз-
ва — з 1974. До С. в. прилучають-
ся вулиці Богданівська і Урицько-
го. М «Вокзальна».
Суриков Василь Іванович (1848—
1916) — рос. художник, автор кіль-
кох монументальних полотен з
історії Росії («Ранок стрілецької
страти», «Меньшиков у Березові»,
«Бояриня Морозова» та ін.).
СУРИКОВА ВУЛИЦЯ — див.
Щорса вулиця.
СУХУМСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; с-ще Шевченка). Проля-
гає від Моринецької вулиці до Зо-
лочівської вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова
704-а. Суч. назва — з 1953.
М «Мінська»; ЗС «Вишгородська».
СХІДНА ВУЛИЦЯ —див. Гавро
Лайоша вулиця, Цулукідзе вули-
ця.
ТАБІРНА ВУЛИЦЯ — див. Рибал-
ка Маршала вулиця.
ТАВРІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка, Біличе По-
ле). Пролягає від Білицької вули-
ці до Зоряної вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 79-а. Суч. назва — з 1944. До
Т. в. прилучаються: пров. Зоря-
ний — вул. Рожева — пров. Боб-
руйський і вул. Мінська. М «Обо-
лонь», «Мінська»; ЗС «Вишгород-
ська».
ТАВРІЙСЬКИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка, Біличе
Поле). Пролягає від Білицької ву-
лиці до Замковецької вулиці. Ви-
ник у серед. 20 ст. як відгалужен-
ня вул. Полкової. Суч. назва —
з 1955. До Т. п. прилучаються ву-
лиці Паркова і Полкова. М «Обо-
ТАГАНРОЗЬКА
218
лонь», «Нивки»; ЗС «Вишгород-
ська».
ТАГАНРОЗЬКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Проля-
гає від Винахідників провулку до
Гіллястого провулку. Виникла
в серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 814-а. Суч. назва — з 1955.
М «Чернігівська»; ЗС «ДВРЗ».
ТАГАНРОЗЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дніпровський р-н; с-ще ДВРЗ).
Пролягає від Марганецької вулиці
до Новоросійської вулиці. Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 807-а. Суч. назва — з 1955.
М «Чернігівська»; ЗС «ДВРЗ».
ТАГІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Шполянської вулиці до кінця
забудови. Початковий відрізок
Т. в. виник на поч. 20 ст. під наз-
вою вул. Садова. У серед. 20 ст.
вулицю продовжено до тепер, роз-
мірів. Суч. назва — з 1955. До Т. в.
прилучаються пров. Рясний і вул.
Фруктова. М «Петрівка»; ЗС «Виш-
городська».
ТАГІЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Захарівської вулиці до Ве-
селкового провулку. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 427-а.
Суч. назва — з 1955. М «Петрів-
ка»; ЗС «Вишгородська».
ТАЛЬНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар
ківський р-н; Старі Позняки).
Пролягає від Тепловозної вулиці
до Дніпровської набережної. Ви-
никла у 1-й чв. 20 ст., мала назву
вул. Ленінградська. Суч. назва —
з 1955. До Т. в. прилучаються:
вулиці І. Бойка — Краснолуць-
ка — Зовнішня — Дніпровська —
Батуринська — пров. Дніпровсь-
кий — вулиці Зоотехніків — Поз-
няківська— пров. Позняківсь-
кий — вул" Трубізька і пров. Тру-
бізький. М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
ТАМПЕРЕ ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Соцмісто). Пролягає
від Регенераторної вулиці до Ми-
ру проспекту. Виникла наприк.
50-х рр. 20 ст., мала назву вул. Чор-
новодська. Суч. назва — з 1961, на
честь фінського міста Тампере —
побратима Києва. До Т. в. прилу-
чаються: проїзд на вулиці Березне-
ву і Шліхтера — проспект Возз’єд-
нання. Побл. перетину з проспек-
том — перерва у проляганні Т. в.,
пов’язана з особливостями рельє-
фу (насип). М «Лівобережна»;
ЗС «Київська Русанівка».
ТАНКІСТІВ ВУЛИЦЯ (Жовтне-
вий р-н; Караваєві Дачі). Пролягає
від Героїв Севастополя вулиці до
Суздальської вулиці. Виникла в
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 213-а. Суч. назва — з 1944. До
Т. в. прилучається вул. Попель-
нянська. М «Шулявська», «Берес-
тейська»; ШТ 1, 3 («Героїв Севас-
тополя»); ЗС «Київ-Волинський».
ТАНКОВА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський, Радянський р-ни; Волей-
ків). Пролягає від Кузьминської
вулиці до Магістральної вулиці.
Виникла в серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова. Суч. назва — з
1957. До Т. в. прилучається заліз-
ничний шляхопровід, за її продов-
ження править вул. Черкаська.
М «Берестейська»; ЗС «Рубежівсь-
кий».
ТАРАСІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Старо-
київський, Залізничний р-ни;
Паньківщина). Пролягає від Тол-
стого Льва вулиці до Яна Василя
вулиці. Виникла у ЗО—40-і рр.
19 ст., від того ж часу відома під
цією назвою (офіц. затверджена
в 1869). Пролягала до р. Либідь
і вул. Набережно-Жилянської.
У 70-і рр. 20 ст. скорочена до суч.
розмірів у зв’язку із пром. будів-
ництвом. До Т. в. прилучаються:
вулиці Микільсько-Ботанічна —
Саксаганського — Жилянська і
Короленківська. М «Універси-
тет», «Площа Льва Толстого».
ТАРАСІВСЬКА ВУЛИЦЯ —див.
Пржевальського вулиця.
ТАРАСОВОЇ АЛЛИ ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н). Пролягає від Ми-
хайлівського провулку до Володи-
мирського проїзду. Відома з 18 ст.
під назвою пров. Троїцький, від од-
нойм. церкви, що стояла поблизу
(розібрана 1858). Реконструйова-
219
ТВЕРСЬКА
ний у серед. 19 ст., на той час мав
паралельну назву пров. Рильський
(тепер, пров. Рильський, навпаки,
мав назву вул. Троїцька). З 1940
(повторне рішення про переймену-
вання — у 1944) і до 1974 — пров.
Мзложитомирський. Суч. назва —
з 1974. М «Майдан Незалежності».
Тарасова Алла Костянтинівна
(1898—1973) — рос. актриса, н. а.
СРСР (1937), Герой Соц. Праці
(1973). Держ. премія СРСР, 1941,
1946 (двічі), 1947, 1948. Нар. у
Києві в родині професора мед.
ф-ту Київ, ун-ту К. П. Тарасова
(похований на Байковому кл.).
1906—10 навчалася в Києво-Пе-
черській жін. гімназії (тепер ве-
чірня заг.-осв. школа № 8, роз-
ташована на вул. Різницькій
№ 2/34, де встановлено мемор.
дошку А. Тарасовій), у 1910—
14 — у приватній гімназії Титарей-
ко на вул. Фундуклеївській (тепер
вул. Б. Хмельницького № 10).
З 1914 — у Москві, в т. ч. з 1916 —
в МХТ. Гастролювала у Києві
1936, 1939, 1961, виступила тут на
вечорі у 1963 з нагоди 100-річчя
К. С. Станіславського.
ТАРАЩАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Таращанського про-
вулку до Рахманінова вулиці. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 398-а. Суч. назва —
з 1944. До Т. в. прилучається пров.
Кам’янець-Подільський. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
ТАРАЩАНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Новобіличі).
Пролягає від Рубежівської вулиці,
згодом розходиться на 2 відгалу-
ження — до вул. Таращанської і
до вул. Кам’янець-Подільської.
Виник у серед. 20 ст. під назвою
пров. Новий. Суч. назва — з 1954.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
ТАТАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Татарка). Пролягає
від Глибочицької вулиці до Нагір-
ної вулиці. Відома під такою ж наз-
вою з 60-х рр. 19 ст., від місцевості
Татарка. Назву цій, а також пара-
лельним до неї вулицям Печенізь-
кій та Половецькій надав, за пере-
казами, землемір Таїров. Суч. за-
будова — переважно 70—80-х рр.
20 ст. До Т. в. прилучаються: вул.
Підгірна — пров. Татарський і
вул. Шмідта. М «Майдан Незалеж-
ності», «Контрактова площа».
ТАТАРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Татарка). Проля-
гає від Половецької вулиці до Пе-
ченізької вулиці. Відома, як і вул.
Татарська, під такою ж назвою
з 60-х рр. 19 ст. У 80—90-і рр.
20 ст. стару забудову у Т. п. лікві-
довано. До Т. п. прилучається
вул. Татарська. М «Майдан Неза-
лежності», «Контрактова площа».
ТАШКЕНТСЬКА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Червоний хутір).
Пролягає від Кронштадтської ву-
лиці до Харківської площі. Виник-
ла в серед. 20 ст., мала назву вул.
Харківська (як паралельна до Хар-
ківського шосе). Суч. назва — з
1963. До Т. в. прилучаються: вул.
Томашнільська — пров. Молочан-
ський — вул. Молочанська —
пров. Заміський — вул. Грузинсь-
ка — провулки Грузинський —
Вірменський — вул. Вірменська —
провулки Харківський — Ялинко-
вий — Чернігівський — вул. Чер-
нігівська — пров. Бортницький —
вул. Бортницька — пров. Вакулен-
чука і вул. Вакуленчука. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
ТБІЛІСЬКА ВУЛИЦЯ — див. Шу-
лявська вулиця.
ТБІЛІСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає
від Шулявської вулиці до Ярмоли
Віктора вулиці. Виник, імовірно,
наприк. 19 ст., мав назви пров.
Шулявський і пров. Вузький. Те-
пер. назва — з 1955. Суч. забудо-
ва — з 2-ї пол. 20 ст. М «Політех-
нічний інститут».
ТВЕРСЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Нова Забудова). Пролягає
від Барбюса Анрі вулиці до Божен-
ка вулиці. Виникла в 1-й третині
19 ст., мала назву вул. Звіринець-
ка, оскільки прямувала в бік перед-
містя Звіринець. Суч. назва —
з 1901. До Т. в. прилучаються:
ТВЕРСЬКИЙ
220
вулиці Предславинська — Черво-
ноармійська і Горького. Частина
Т. в. між вулицями Горького і Бо-
женка — непроїзна, пішохідна (з
80-х рр. 20 ст.). М «Палац „Украї-
на"»; ЗС «Протасів Яр».
ТВЕРСЬКИЙ ТУПИК (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Лумумби
Патріса вулиці до кінця забудови.
Виник у серед. 20 ст., суч. назва —
з 1955. До кін. 70-х рр. простягав-
ся до валу Нової Печорської фор-
теці. Згодом крізь вал «прорізано»
проїзд до вул. Щорса, після чого
назва «тупик» стала номінальною.
До Т. т. прилучається пров. Новопе-
черський. М «Палац „Україна"»;
ЗС «Протасів Яр».
ТЕАТРАЛЬНА ВУЛИЦЯ — див.
Лисенка вулиця, Трьохсвятитель-
ська вулиця, Харківське шосе,
Хрещатик.
ТЕАТРАЛЬНА ПЛОЩА (Старо-
київський р-н). Розташована між
Володимирською вулицею і спору-
дою Нац. театру опери та балету
України. Виникла в серед. 19 ст.
як площа без назви. Суч. назва —
з 1869 (як площа перед Міським
театром). У 40-і рр. 20 ст. до 1982
Т. п. сполучалася з вул. Лисенка
через сходи. М «Золоті ворота».
ТЕЛЕГРАФНИЙ ПРОВУЛОК —
див. Печерський узвіз, Рибальська
вулиця.
ТЕЛІГИ ОЛЕНИ ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський, Подільський р-ни;
Сирець, Куренівка). Пролягає від
Дегтярівської вулиці до Червоних
козаків проспекту і Новокостянти-
нівської вулиці. Є частиною Малої
Окружної дороги. Виникла під час
її прокладання протягом 50-х рр.
20 ст., разом з вул. Довженка ста-
новила відтинок вул. Новоокруж-
ної. У 1969—93 мала ім’я Ко-
ротченка Дем’яна Сергійовича
(1894—1969) — держ. і парт, дія-
ча УРСР. 1939—47 — секретар
ЦК КП(б)У, голова РМ УРСР
(1947—54), голова президії ВР
УРСР (з 1954). Жив, зокрема,
у 1937—41 на вул. 25-го Жовтня
(тепер Інститутській) № 20/8,
де йому встановлено мемор. дош-
ку. Помер у Києві, похований на
Байковому кл. Встановлено також
пам’ятник Д. Коротченку в парку
«Нивки» (1974). Суч. назва вули-
ці — з 1993. До Т. О. в. прилуча-
ються: вулиці Гонти — Дорого-
жицька — Щусєва — Мельнико-
ва — Ольжича — урочище Бабин
яр — пров. Лютневий — вул. Заха-
рівська — Копилівська і Фрунзе.
М «Шулявська» (початок), «Пет-
рівка» (кінець); ЗС «Сирець» (по-
чаток), «Вишгородська» (кінець).
Теліга Олена Іванівна (1907—
42) — укр. поетеса і громад, діяч-
ка. 1917 разом з родиною переїха-
ла з Петербурга до Києва. Відвіду-
вала приват. гімназію Дучинської
(вул. Тимофіївська, тепер М. Коцю-
бинського № 7). Мешкала в одно-
му з будинків для професури на
тер. Київ, політех. ін-ту, де викла-
дав батько (1919 емігрував). 1923
нелегально виїхала з матір’ю до
Чехословаччини. 1939 залучена
до роботи в культур, референту-
рі ОУН. 22 жовтня 1941 прибула
до Києва (присвятила йому вірш
«15 осінь»). Організувала спілку
укр. письменників-початківців,
видавала літ.-мист. щотижневик
(вийшло 5 чисел). 9 лютого 1942
О. Теліга заарештована в примі-
щенні редакції на вул. Десятин-
ній № 9 разом з чоловіком М. Те-
лігою і багатьма ін. спілчанами.
Через тиждень всі були розстріля-
ні гестапо в Бабиному яру.
ТЕЛЬМАНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Нова Забудова). Пролягає
від Барбюса Анрі вулиці до Ямсь-
кої вулиці. Виникла у 30-і рр.
19 ст. під назвою вул. Німецька,
від нім. кладовища на Печорську,
в бік якого прямувала. У 70-і рр.
19 ст. мала також назву вул. По-
гребальна (як дорога до нім. і Бай-
кового кладовищ). Суч. назва —
з 1944. До Т. в. прилучаються:
вулиці Предславинська — Черво-
ноармійська — Горького і Божен-
ка. «Зміщення» у проляганні Т. в.
на перетинах створюють вражен-
ня її перерви. М «Палац „Украї-
на" >; ЗС «Протасів Яр».
221
ТЕРЕЩЕНКІВСЬКА
Тельман Ернст (1887—1944) — ді-
яч нім. і міжнар. комуніст, руху,
один із засновників Компартії Ні-
меччини. Вбитий нім. фашистами
в концтаборі Бухенвальд.
ТЕЛЬБИНСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Тичини Павла проспект.
ТЕПЛИЧНА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Михайлівська Борщагів-
ка). Пролягає від Трублаїні вули-
ці (двічі, утворюючи хорду). Ви-
никла у 1-й пол. 20 ст. Існує також
під паралельною назвою вул. Пар-
никова. ШТ 1 («Булгакова»);
ЗС «Київ-Волинський».
ТЕПЛОВОЗНА ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький, Харківський р-ни; Поз-
няки). Пролягає від Харківського
шосе до Тальнівської вулиці. Ви-
никла у 1-й чв. 20 ст., була відома
як вул. Садова. З 20-х рр. мала наз-
ву вул. Котовського (4-а), у 1955—
57 — вул. Активістів. Відгалужен-
ня Т. в., що пролягає вздовж заліз-
ниці до озера, у 1989 здобуло ім’я
X. Г. Раковського (1873—1941) —
професіон. революціонера, держ. і
парт, діяча УРСР. Назва на прак-
тиці не прижилася. Суч. назва —
з 1957. До Т. в. прилучаються: ву-
лиці Затишна (двічі) — Лимар-
ська — І. Кочерги — Здолбунів-
ська і пров. Краснолуцький. М
«Осокорки», «Харківська»; ЗС «Лі-
вий берег».
ТЕРЕМКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Теремки). Пролягає
від Одеської площі до кінця за-
будови (паралельно вул. Глушко-
ва). Виникла у 2-й пол. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1977, від місцевості Теремки, че-
рез яку вона проходить. М «Либід-
ська»; ЗС «Київ-Московський».
ТЕРЕМКІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Залізничний р-н; Олександрівсь-
ка слобідка). Пролягає від Архітек-
торської вулиці до Оборонної вули-
ці. Виник у серед. 20 ст. під наз-
вами вул. Нова 375-а і Нова 330-а.
Суч. назва — з 1944, від місцевості
Теремки на пд. околиці Києва.
М «Вокзальна»; ЗС «Караваєві
Дачі».
ТЕРЕЩЕНКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка, с-ще Перемога). Про-
лягає від Строкача Тимофія вулиці
до Верховинця Василя вулиці. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
Пров. № 5. Суч. назва — з 1968.
М «Святошин»; ШТ 1, 3 («Сім’ї
Сосніних»); ЗС «Борщагівка».
Терещенко Микола Іванович
(1898 —1966) — україн. поет.
У 1917—22 навчався в Київ, полі-
тех. ін-ті. Працював у Києві в Нар-
комосі УРСР, 1925—34 — редак-
тор журналу «Життя і револю-
ція». Мешкав на вул. Володимирсь-
кій № 49, де було встановлено
мемор. дошку поетові (будинок не
зберігся). Помер у Києві, похова-
ний на Байковому кл.
ТЕРЕЩЕНКІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Старокиївський р-н). Пролягає
від Хмельницького Богдана вули-
ці до Толстого Льва вулиці. За-
будову розпочато 1861, того ж ро-
ку здобула назву вул. Олексіївсь-
ка. 1900—19 — вул. Терещенківсь-
ка. У лютому 1919 — вул. Герце-
на (тепер таку назву має вул. в
Шевченківському районі). 1919—
55 — вул. Чудновського (тепер
так зветься вул. у Дарницькому
р-ні). У 1955—92 мала ім’я Рєпіна
Іллі Юхимовича (1844—1930) —
рос. художника, який перебував
у Києві 1880 (збирав матеріали
для картини «Запорожці пишуть
листа турецькому султанові», від-
відав Рисувальну школу М. І. Му-
рашка, з яким підтримував друж-
ні стосунки) і 1882. У 1992 вулиці
повернуто назву Терещенківська.
До Т. в. прилучаються бульвар
Т. Шевченка і Шевченківський
парк. М «Театральна» (початок),
«Площа Л. Толстого» (кінець).
Терещенки — укр. підприємці та
землевласники серед. 19 — поч.
20 ст. Походили з козацької ро-
дини м. Глухова (тепер Сумської
обл.). У Києві містилася гол. кон-
тора «Т-ва братів Терещенків», що
здійснювала оптову торгівлю цук-
ром на внутр. і європ. ринках.
Уславилися і як меценати: їхню
ТЕРНОПІЛЬСЬКА
222
художню колекцію було націоналі-
зовано 1917 і покладено в основу
зібрань Київ, музею рос. мистецт-
ва (1922—31 — Київ, картинна га-
лерея; розміщується на Т. в. № 9,
у кол. власному будинку Ф. А. Те-
рещенка. Йому ж належав і буди-
нок на Т. в. № 11). Терещенки во-
лоділи також будинками на буль-
варі Шевченка № 12 і № 34. Вкла-
ли значні кошти в побудову Київ,
політех. ін-ту, 4-ї та 5-ї чолові-
чих гімназій, були почес. попечите-
лями 1-ї, 2-ї та 3-ї гімназій. У Киє-
ві працювали: брати Терещенки —
Микола Артемович (прожив у міс-
ті бл. ЗО років, пожертвував на йо-
го потреби понад 2 млн. крб., зокре-
ма на кошти М. А. Терещенка збу-
довано корпус зразкового міськ. уч-
ща на вул. Ярославів Вал № 26, в
якому тепер — театр, ін-т, був по-
чес. громадянином Києва) і Федір
Артемович, їх сини Іван (був по-
печителем реального уч-ща, субси-
дував діяльність Рисувальної
школи М. І. Мурашка) і Олександр
(здійснював матер. підтримку
Київ. муз. уч-ща). У Києві народив-
ся і розпочав діяльність також
син І. М. Терещенка Михайло
Іванович (1886—1956), який у
1917 обіймав у Петербурзі посади
міністра фінансів і міністра за-
корд. справ Тимчасового уряду.
З 1917 — в еміграції.
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Академмістеч-
ко). Пролягає від Вєрнадського
Академіка бульвару до Огарьова
вулиці і Хмельницької вулиці. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1955. До
Т. в. прилучається пров. Креме-
нецький. М і ЗС «Святошин».
ТЕРЬОХІНА ОЛЕКСІЯ ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Куренівка). Про-
лягає від <Ррунзе вулиці до Но-
вокостяитиншської вулиці. Ви-
никла у 2-й пол. 19 ст., мала наз-
ву вул. Троїцько-Кирилівська, ос-
кільки з'єднувала Кирилівську
церкву (тепер на вул. О. Теліги
№ 12) і кол. Троїцьку площу.
Суч. назва — з 1963, забудова —
з 50-х рр. М «Петрівка»; ЗС «Зе-
ніт».
Терьохін Олексій Феодосійович
(1911—41) — рад. військ, моряк,
ст. лейтенант, командир канонер-
ського човна «Вєриий» Дніпр,
військ, флотилії, що брав участь
в обороні Києва. Загинув у бою,
поем, нагороджений орденом Ле-
ніна.
ТЕСЛЯРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Голосіїв). Пролягає
від Амурської вулиці до тупика.
Виникла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1958.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ТЕІЇЇЕБАЄВА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від
Естонської вулиці до Салютної
вулиці. Виникла у серед. 20 ст.,
мала назву вул. Верстатозаводсь-
ка. Суч. назва — з 1985. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин», «Рубежівсь-
кий».
Тешебаєв Мамасали (1923—84) —
учасник визволення України від
нім.-фашист, окупації, Герой Рад.
Союзу (1944).
ТИМІРЯЗСВСЬКА ВУЛИЦЯ (Пе-
чорський р-п; Звіринець, Теличка).
Пролягає від Бастіонної вулиці (як
її продовження) до залізниці. Ви-
никла у 2-й пол. 19 ст. як сполу-
чення вулиць Омелютинської і час-
тини вул. Військовокладовищенсь-
кої, які було об'єднано під суч.
назвою 1955. Решту вул. Бійсько-
вокладовишенської 1957 назвали
ім'ям Алексієнка (Алексєєва) Пет-
ра Карповича — рибалки з с. Осо-
корки, який 15.XII 1919 провів
по дніпровій кризі до Києва Бо-
гунський полк (вулицю ліквідова-
но на поч. 80-х рр. у зв’язку із
знесенням старої забудови). До
Т. в. прилучаються: вулиці Звіри-
нецька (двічі) — Ржищівська —
Сєдовців — Дубенська — провул-
ки Тимірязєвський і Звіринецький.
М «Дружби народів» (початок),
«Видубичі» (кінець»); ЗС «Бота-
нічна».
Тжиірязєв Клилтент Аркадійович
(1843—;920) — рос. природодос-
223
ТИХОНІВСЬКИИ
лідник, чл.-кор. петерб. АН
(з 1890), основоположник рос. шко-
ли фізіологів рослин. Прихильник
дарвінізму.
ТИМІРЯЗЄВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Звіринець). Про-
лягає від Тимірязєвської вулиці
до Новоселицької вулиці. Виник у
серед. 20 ст. Суч. назва з 1955.
До Т. п. прилучаються: вулиці
Гастелло — Буслівська і Добролю-
бова. М «Видубичі»; ЗС «Ботаніч-
на».
ТИМОФЄЄВОЇ ГАЛІ ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський р-н; Шулявка). Проля-
гає від Перемоги проспекту до Ки-
рило-Мефодіївської вулиці. Ви-
никла у 2-й пол. 19 ст. під назвою
вул. Провіантська (у деяких дже-
релах — пров. Провіантський),
від розташованих на ній продо-
вольчих складів. З 1917 до серед.
20-х рр. і в 1952—57 — вул. Пле-
ханова. Суч. назва — з серед.
20-х рр. до 1952 і з 1957. До серед.
20 ст. простягалася до вул. Та-
бірної (тепер вул. Маршала Рибал-
ка), згодом скорочена до тепер,
розмірів у зв'язку із пром. будів-
ництвом. До Т. Г. в. прилучається
вул. В. Ярмоли. М «Політехнічний
інститут».
Тимофєєва Галя (Ганна Гаврилів-
на; 1896—1919) — учасниця бо-
ротьби за владу Рад у Києві, де
1918—19 вела підпільну роботу.
Ув’язнена до Лук’янівської тюрми
і розстріляна гайдамаками. Похо-
вана в Марийському парку.
ТИМОФІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Козелецька вулиця, Коцюбин-
ського Михайла вулиця.
ТИМОШЕНКА МАРШАЛА ВУ-
ЛИЦЯ (Мінський р-н; Оболонь).
Пролягає від залізничного переїз-
ду (як продовження вул. Луго-
вої) до Героїв Сталінграда проспек-
ту. Запроектована під назвою
вул. Центральна поперечна (пн.
сторона). Суч. назва — з 1970,
початок забудови з 1974. До Т.
М. в. прилучаються: вулиці Бо-
гатирська — Малиновського —
3. Гайдай — площа Мінська і
проспект Оболонський. М «Мінсь-
ка»; ЗС «Київ-Петрівка».
Тимошенко Семен Костянтинович
(1895—1970) — рад. військ, діяч,
Маршал Рад. Союзу (1940), двічі
Герой Рад. Союзу (1940, 1965).
У 1938—39 — командуючий війсь-
ками Київ. Особливого військ,
округу. Жив на вул. Кірова (тепер
М. Грушевеького № 32).
ТИРАСПОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Сирець, кол.
Софіївка). Пролягає від Сирецької
вулиці до Щусєва вулиці. Виникла
в 1-й пол. 20 ст. як продовження
вул. Сирецької, хоча забудова
на цьому місці існувала з 2-ї пол.
19 ст. (хутір Софіївка). Суч. назва
відома з 1940. До Т. в. прилучають-
ся залізниця і вул. Котовського.
Між вулицями Сирецькою і Котов-
ського наявна перерва у проляган-
ні Т. в. (гаражі). М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
ТИРАСПОЛЬСЬКЕ ШОСЕ — див.
Котовського ВV лиця.
ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК — див. Подвойського вулиця.
ТИХА ВУЛИЦЯ (Печерський р-н;
Чорна Гора). Пролягає від Товар-
ної вулиці до тупика. Виникла і
здобула назву 1927. До Т. в. при-
лучається вул. Чорногірська.
М «Дружби народів»; ЗС «Київ-
Московський».
ТИХВІНС ЬК ЙЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Добрий Шлях).
Пролягає від Науки проспекту до
Рильського Максима вулиці і Бла-
китного вулиці Випин у 1-й пол.
20 ст., мав назву пров, Лісний. Суч.
назва — з 1955. До Т. п. прилуча-
ються : вулиці г' ральська — О. Ко-
шового і Добрий Шлях. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ТИХОНІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Яв-
ляє собою «острівець» одноповер-
хових будинків між вулицями
Фрометівською і Кіровоградською.
Відомий з поч. 20 ст. Мав назву
вул. Лугова 2-а. Суч. назва —
з 1955. У 70—80-і рр. значно ско-
рочений у зв’язку із знесенням
ТИХОРЄЦЬКА
224
старої забудови. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ТИХОРЄЦЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Ширма). Пролягає від
Доватора Генерала вулиці до Ши-
рокої вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 764-а.
Суч. назва — з 1953. До Т. в. при-
лучаються: вулиці П’ятигорсь-
ка (двічі) — Гориста — провул-
ки Москвіна і Тихорєцький. Між
вулицями Гористою і П'ятигорсь-
кою (другим прилученням) наяв-
на перерва у проляганні Т. в.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ТИХОРЄЦЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Ширма). Проля-
гає від Тихорєцької вулиці до Гвар-
дійської вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ТИЧИНИ ПАВЛА ПРОСПЕКТ
(Харківський р-н; Березняки). Про-
лягає від Дніпровської набереж-
ної до Березняківської вулиці.
Виникла у серед. 60-х рр. 20 ст.,
мав назву вул. Тельбинська. Суч.
назва з 1968. До Т. П. п. прилу-
чаються вулиці Шумського і Буч-
ми. М «Лівобережна»; ЗС «Лівий
берег».
Тичина Павло Григорович (1891 —
1967) — укр. поет, держ. і громад,
діяч, акад. АН УРСР (з 1929),
Герой Соц. Праці (1967). Держ.
премія СРСР (1941), Держ. пре-
мія УРСР ім. Т. Г. Шевченка
(1962). У Києві працював у газеті
«Рада», 1913—14 — в редакції
журналу «Світло», 1916—17 —
помічником хормейстера в Театрі
М. К. Садовського, 1913—17 нав-
чався в Комерц. ін-ті (тепер буди-
нок пед. ун-ту на бульварі Т. Шев-
ченка № 11). У 1936—39 — дирек-
тор Ін-ту уко. літ-ри, 1943—48 —
нар. комісар (з 1946 міністр) осві-
ти УРСР. Ряд творів присвятив
Києву, в т. ч. вірш «Київ» (1943),
поет, цикл ч Вулиця Кузнечна» (те-
пер Горького), на якій до 1923 жив
у буд. № 107. У 1934—41 мешкав
на вул. Леніна (тепер Б. Хмель-
ницького) № 68, 1944—67 — на
вул. Рєпіна (тепер Терещенківсь-
ка) № 5. У цій квартирі поета
влаштовано літ.-мемор. музей
П. Г. Тичини, а на фасаді будинку
встановлено мемор. дошку. По-
мер у Києві, похований на Байко-
вому кл.
ТОБОЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Проля-
гає від Голосіївського провулку
до кінця забудови (побл. пров.
Радянського). Відомий з поч. 20 ст.
як відгалуження пров. Голосіївсь-
кого. Суч. назва — з 1955. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ТОВАРНА ВУЛИЦЯ (Печерсь-
кий р-н; Чорна Гора). Пролягає
від Дружби народів бульвару і
Чеської вулиці до Залізничного
шосе. Виникла у 1-й третині 20 ст.
під такою ж назвою. Простягалася
від Залізничного шосе до вул. Чор-
ногірської. У 1958 до неї приєдна-
но вул. Новотоварну (виникла в се-
ред. 20 ст.), після чого Т. в. набу-
ла суч. розмірів. До Т. в. прилу-
чаються: вулиці Лубенська — Яго-
тинська — Чорногірська — Фіа-
лека — Тиха і Верхньогірська.
М «Дружби народів»; ЗС «Київ-
Московський».
ТОЛБУХІНА ВУЛИЦЯ (Радянсь
кий р-н; Нивки). Пролягає від Бау-
ма нської вулиці (двічі, утворюючи
півколо). Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 868-а. Суч.
назва — з 1953. Вздовж вулиці іс-
нує забудова 1-ї пол. 20 ст. До
Т. в. прилучаються: пров. Бауман-
ський — вул. Магістральна —
пров. Толбухіна — проїзд (без наз-
ви) до вул. Бауманської — вул. Ка-
линова і прохід до вул. Черкась-
кої. М «Нивки»; ЗС «Рубежівсь-
кий».
Толбухін Федір Іванович (1894—
1949;—рад. військ, діяч, Мар-
шал Рад. Союзу (з 1944\ Герой
Рад. Союзу (1965, поем.). Під
час ВВВ — командуючий війська-
ми Пд., 3-го і 4-го Укр. фронтів,
що брали участь у визволенні Ук-
раїни від нім. окупантів.
225
ТРАКТОРИСТІВ
ТОЛБУХщА ПРОВУЛОК (Радян-
ський р-н. Нивки). Пролягає від
Толбухіца вулиці до Магістраль-
ної вулиці Виник у серед. 20 ст.
Суч. назва — з 1955. м «Нивки»;
ЗС «Рубьжівський».
ТОЛСТОГО ЛЬВА ВУЛИЦЯ (Ста-
Р°київсьКий, Залізничний р-ни;
ПаньківіцИна). Пролягає від Тол-
стого Лі>ва площі до залізнично-
го шля^ОПрОВОду. Запроектована
1846, забудову розпочато у 50-і рр.
19 ст., т()Ді ж одержала назву вул.
Шулявсь,ка, як така, що пролягає
в бік місцевості Шулявка (Шуляв-
щина). У 1891—1920 — вул. Кара-
ваєвська (названа з нагоди вша-
нування 50-річної наук, і пед.
діяльності хірурга, почес. гро-
мадянина Києва В. О. Караваєва).
У 1920—26 — вул. Толстовська
(назву запропоновано «Т-вом істин-
ної свобс)ди в пам’ять Л. М. Толсто-
го»). У 1.926—44 — вул. Толстого.
Суч. на^ва _ 3 1944. д0 т. Л. в.
прилучаються: вулиці Червоноар-
мійська — Пушкінська — Горько-
го Терещенківська — Шевчен-
ківський парк — вулиці Володи-
мирськ^ — Тарасівська — Бота-
нічний сад ім. о. фоміна — вули-
ці Пан^ківська — Микільсько-Бо-
танічна — Вєтрова — Саксагансь-
кого — ^Килянська і Гайдара. Про-
довженням т. Л. в. є вул. Урицько-
го. М «Гідоща л. Толстого» (поча-
ток), «Вокзальна» (кінець).
Толстой лЄв Миколайович (1828—
1910) — рОс. письменник, автор
романів «Війна і мир», «Анна
Кареніша», «Воскресіння» та ін.
творів. Церебував у Києві 14—16
червня 1879, відвідав Києво-Пе-
черську лавру, Софійський і Ми-
хайлівський собори, духовну ака-
демію тОщО. імовірно, зупинявся
у сестри своєї дружини Г. А. Кузь-
минської на тепер. Т. Л. в. № 9.
Відтворив київ, враження у пра-
ці «Дослідження догматичного
богослов’я» та ін.
ТОЛСТЦго ЛЬВА ПЛОЩА (Ста-
рокиівсхкий р-н). Розташована
між Толе™™ лЬва вулицею, Пуш-
кікськоВ} вулицею і Червоноар-
8 А. Куді,ицький
мійською вулицею. Виникла у
2-й пол. 19 ст. У 1891 —1939 —
площа Караваєвська, 1939—44 —
площа Толстого. Суч. назва —
з 1944. М «Площа Л. Толстого».
ТОМАШПІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; Червоний ху-
тір). Пролягає від Харківського
шосе до Борової вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 233-я. Суч. назва — з 1953.
До Т. в. прилучається вул. Ташкент-
ська. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ТОПОЛЕВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Солом’янка). Пролягає від
Стадіонної вулиці до Фучика
Юліуса вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 482-а.
Суч. назва — з 1953. М «Вокзаль-
на».
ТРАВНЕВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; с-ще Монтажник). Проля-
гає від Монтажників вулиці до
Дежнєва вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 486-а.
Суч. назва — з 1953 (фігурувала
також під назвою вул. Майська).
До Т. в. прилучаються: вул. Ли-
сичанська — пров. Травневий і
вул. Куп’янська. М «Либідська»;
ЗС «Протасів Яр».
ТРАВНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; с-ще Монтажник).
Пролягає від Кіровоградської
вулиці до Медвинської вулиці.
Виник у серед. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1955 (фігурував також
як пров. Майський). До Т. п. при-
лучаються:	вул. Травнева —
пров. Лисичанський — вулиці
Лисичанська і Монтажників. Між
вул. Травневою і пров. Лисичан-
ським Т. п. переривається. М
«Либідська»; ЗС «Протасів Яр».
ТРАКТОРИСТІВ ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Ліски). Пролягає
від Алма-Атинської вулиці до
Калачівської вулиці. Виникла в
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 318-а. Суч. назва — з 1953. До
Т. в. прилучаються: вул. Нова-
торів — провулки Люботинський і
Сновський. М «Чернігівська»;
ЗС «Дарниця».
ТРАНШЕЙНА
226
ТРАНШЕЙНА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Заломова
Петра вулиці до кінця забудови.
Виникла в серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 470-а. Суч. наз-
ва — з 1944. До Т. в. прилучаєть-
ся вул. Нечуя-Левицького. М «Вок-
зальна»; ЗС «Протасів Яр».
ТРАХТЕМИРІВСЬКА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Кащенка Академі-
ка вулиці до Ягідної вулиці. Ви-
никла у 30-і рр. під назвою вул.
Нова 155-а. Суч. назва — з 1944.
До Т. в. прилучаються проїзд
(без назви) до вул. Боровичен-
ко і пров. Учбовий. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Проспект Науки».
ТРОЇЦЬКА ВУЛИЦЯ —див. Ку
ренівська вулиця, Рильський про-
вулок.
ТРОЇЦЬКИЙ ПРОВУЛОК — див.
Тарасової Алли вулиця.
ТРОЇЦЬКО-КИРИЛІВСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Терьохіна Олексія
вулиця.
ТРОПІНША ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Татарка). Пролягає
від Нагірної вулиці до Овруцької
вулиці. Виникла у 2-й пол. 19 ст.
під назвою пров. Якубенківський,
від прізвища домовласника Яку-
бенка. Суч. назва — з 1955. Спер-
шу перетинала вул. Нагірну і про-
стягалася до обриву над Куренів-
кою. У 1938 від Т. в. відокремлено
пров. Рєпіна (з 1952 — Нагірний
тупик; ліквідований у 80-і рр.).
До Т. в. прилучається пров. Тро-
пініна. М «Майдан Незалежності»,
«Політехнічний інститут».
Тропінін Василь Андрійович
(1776—1857) — рос. художник.
1818—21 жив у с. Кукавці, тепер
Могилів-Подільського р-ну Він-
ницької обл. У ряді творів втілив
укр. тему.
ТРОПІНША ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Татарка). Проля-
гає від Тропініна вулиці до Кві-
тучого провулку. Виник у 2-й пол.
19 ст., до 1939 і в 1944—55 мав
назву пров. Катер ининський.
У 1939—44 — пров. Фонвізінсь-
кий, на честь Фонвюіна Дениса
Івановича (17 44 або і 7 45 — 92) —
рос. письменника і драматурга,
автора комедії «Недоросток». Суч.
назва — з ЇУ55. М «Майдан Не-
залежності», «Політехнічний
інститут».
ТРОСТЯНЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський, Дарницький р-ни; масив
Харківський, Нова Дарниця).
Пролягає від Ревуцького вулиці
до кінця забудови (лісопосадка).
Виникла у серед. 20 ст. як сполу-
чення вулиць Нових 47-ї і 602-ї.
Сучасна назва — з 1953. У 1990 від
Т. в. відокремлено вул. Поліську.
До Т. в. прилучаються: вулиці Вер-
бицького — Горлівська — Уро-
жайна — шосе Харківське — вул.
Славгородська — пров. Славгород-
ський — вулиці Севастопольсь-
ка — Санаторна — Вереснева —
провулки Руднєва і Волго-Дон-
ський. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ТРУБІЗЬКА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; Старі Позняки). Пролягає
від Тальнівської вулиці до Бату-
ринської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст., мала назву вул. Мос-
ковська. Суч. назва — з 1955. До
Т. в. прилучаються провулки Тру-
бізький і Батуринський. М «Осо-
корки»; ЗС «Лівий берег».
ТРУБІЗЬКИИ ПРОВУЛОК (Хар-
ківський р-н; Старі Позняки). Про-
лягає від Тальнівської вулиці до
Трубізької вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст. під назвою пров. Не-
красовський (3-й). Суч. назва —
з 1955. М «Осокорки»; ЗС «Лівий
берег».
ТРУБЛАЇНІ МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Михайлівсь-
ка Борщагівка, Братська Борща-
гівка). Починається від Кільцевої
дороги, після перетину з вул. Дев’я-
того Травня має 2 відгалуження —
до Миру вулиці і Качури Якова ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.,
мала назву вул. Пролетарська.
Суч. назва — з 1974. До Т. М. в.
прилучаються: вулиці Я. Качури
(двічі) — Симиренка — Дев’ято-
го Травня і Теплична (побл. вул.
227
ТУЛЬЧИНСЬКА
Качури). ШТ 1 («Булгакова»);
ЗС «Київ-Волинський».
Трублаїні Микола Петрович
(справж. прізв.— Трублаєвський;
1907—41) — укр. письменник і
публіцист. Жив і працював у Хар-
кові. Автор популярних творів
«Лахтак», «Шхуна ,,Колумб“».
Загинув на фронті під час ВВВ.
ТРУДОВИХ РЕЗЕРВІВ ВУЛИ-
ЦЯ — див. Василенка вулиця.
ТР^СКАВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Осокорки). Проля-
гає від Зарічної вулиці та Іжевсь-
кої вулиці до кінця забудови. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1955.
М «Славутич»; ЗС «Лівий берег».
ТРУТЕНКА ОНУФРІЯ ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Голосіїв, Сов-
ки). Пролягає від Амурської пло-
щі до с. Жуляни. Виникла в серед.
20 ст., мала назву вул. Жулянська.
Суч. назва — з 1990. До Т. О. в.
прилучаються: вулиці Васильків-
ська — Амурська і пров. Охтир-
ський. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський >.
Трутемко Онуфрій Степанович
(1885—1920) — київ. робітник,
революц. діяч. З 1909 жив у Киє-
ві, 1915—18 працював столяром-
модельєром на Деміїьському сна-
рядному заводі. З 1919 — член
Деміївського ревкому. Помер у
Києві, похований на Деміївському
кл. (не збереглося).
ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Печерський р-н). Пролягає
від Ленінського комсомолу площі
до Михайлівської площі. Відома
під такою ж назвою з 17 ст., від
однойм. цеокви, що стояла на Ми-
хайлівській площі (знищена у
30-і рр. 20 ст.), тепер на її місці —
адм. будинок. На поч. 19 ст. проля-
гала до Подолу, у бік якого повер-
тала побл. тепер, фунікулеру, і
включала до свого складу суч.
Боричів узвіз. У ЗО—40-х рр., вна-
слідок реконструкції Старого
Києва, напрямок пролягання Т. з.
змінено в бік Андріївського узво-
зу. У той же час вона мала назву
вул. Театральна, від побудованого
8*
на її початку у 1805 міського
театру. У 1919—55 — вул. Жертв
Революції (у пам’ять про револю-
ціонерів, яких 24—25.XII 1918
вели цією вулицею на розстріл на
Володимирську гірку), у 1955 —
91 — вул. Героїв Революції.
У 1958 від Т. в. відокремлено
вул. Десятинну, після чого вона
набула суч. розмірів. До Т. в. при-
лучаються вулиці Хрещатик і Ко-
стьольна. М «Майдан Незалеж-
ності»; фунікулер (верхня части-
на вулиці).
ТУЛУЗИ ВУЛИЦЯ (Ленінградсь-
кий р-н; Микільська Борщагівка).
Пролягає від П’ятдесятиріччя
Жовтня проспекту до Зодчих вули-
ці. Виникла на межі 60 — 70-х рр.
20 ст. Суч. назва—з 1970, від
франц. міста-побратима Києва
Тулузи. До Т. в. прилучається
бульвар Р. Роллана. М «Свято-
шин»; ШТ 3 («Бульвар Р. Ролла-
на», «Кільцева дорога»); ЗС «Бор-
щагівка».
ТУЛЬСЬКА ПЛОЩА (Мінсь-
кий р-н; Оболонь, промзона). Роз-
ташована між Червоних козаків
проспектом, Богатирською вули-
цею, Вербовою вулицею і ЗС «Київ-
Петрівка». Виникла у серед.
70-х рр. 20 ст. Під сучасною назвою
фігурує з 80-х рр.— на честь міета-
героя Тули (назву офіц. не затвер-
джено). У 1975—77 назву «Т. п.»
мала площа Героїв Бреста. М «Пет-
рівка».
ТУЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях). Про-
лягає від Радянського провулку до
Рильського Максима вулиці. Ви-
ник у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 2-а, згодом — вул. Путивль-
ська. Суч. назва — з 1955. М «Ли-
бідська »; ЗС «Київ-Московський».
ТУЛЬЧИНСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський, Мінський р-ни; Куреніз-
ка). Пролягає від Фрунзе вулиці
до Аляб’єва вулиці. Виникла у 2-й
пол. 19 ст., мала назву проз. Дмит-
рівський. На поч. 20 ст. фігурувала
також як пров. Ка невський. Тепер,
назва — з 1955. Суч. забудова — з
2-ї пол. 20 сг. До Т. в. прилучають-
ТУМАНЯНА
228
ся вулиці Дмитрівська і Новокос-
тянтинівська. М «Тараса Шевчен-
ка»; ЗС «Зеніт».
ТУМАНЯНА ОВАНЕСА ВУЛИЦЯ
(Дарницький р-н; масив Лівобе-
режний). Пролягає від Раскової
Марини вулиці до Плеханова ву-
лиці і Флоренції вулиці. Виник-
ла у 60-і рр. 20 ст. Суч. назва —
з 1969. М «Лівобережна»; ЗС «Ки-
ївська Русанівка».
Туманян Ованес Тадевосович
(1869—1923) — вірм. письменник
і громад, діяч. Перекладав вір-
менською мовою твори Т. Г. Шев-
ченка. Вибрані твори О. Туманяна
видано укр. мовою.
ТУПИКОВА ГЕНЕРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Жовтневий р-н; Караваєві
Дачі). Пролягає від Гарматної ву-
лиці до Лебедєва-Кумача вулиці.
Виникла в 1-й чв. 20 ст. як сполу-
чення вулиць: Дачної (Дачної лі-
нії) 6-ї (з 1954 — вул. Ізмаїльсь-
ка), що проходила між вулицями
Гарматною і Борщагівською, і Ле-
нінградської. У 1963 обидві ву-
лиці об’єднано під суч. назвою.
У 1958 частину вул. Ізмаїльсь-
кої — між вулицями Гарматною
і Високовольтною (тепер вул. Ва-
силенка) — приєднано до тепер,
бульвару І. Лепсе. У 1-й пол.
80-х рр. Т. Г. в., яка до того
часу простягалася до перетину ву-
лиць Індустріальної та Польової,
скорочено до суч. розмірів у зв’яз-
ку із зміною забудови. М «Шуляв-
ська»; ШТ 1, 3 («Індустріальна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
Тупиков Василь Іванович (1901—
41) — рад. військ, діяч, генерал-
майор, нач. штабу Пд.-Зх. фронту.
Загинув під час оборони Києва.
У 1944 його прах було перенесено
до скверу на перетині вулиць Чка-
лова і М. Коцюбинського, у 1957
перепохований у парку Вічної
Слави.
ТУПОЛЄВА АКАДЕМІКА ВУЛИ-
ЦЯ (Ленінградський, Радянсь-
кий р-ни). Пролягає від Перемоги
проспекту до-—Стеценка вулиці.
Виникла в 1-й третині 20 ст. як час-
тина Гостомельського шосе (разом
з частинами вулиць Стеценка і
Міської). Відокремлена під суч.
назвою 1973. До Т. А. в. прилу-
чаються:	вулиці Естонська —
Салютна і Блюхера. М і ЗС «Свя-
тошин».
Туполєв Андрій Миколайович
(1888—1972) — рад. авіаконструк-
тор, акад. АН СРСР (1953), тричі
Герой Рад. Союзу (1945, 1957,
1972). Під його керівництвом ство-
рено понад 100 типів військ, і
цивільних літаків, переважно мар-
ки «Ту».
ТУРГЕНЄВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Шевченківський р-ни).
Пролягає від Чкалова вулиці до
Артема вулиці. Виникла у 1-й пол.
19 ст., мала назву вул. Іванівська.
Суч. назва — з 1903. На Т. в. поде-
куди збереглися споруди кін. 19 —
поч. 20 ст. До Т. в. прилучаються:
вулиці Воровського — Павлівська
і Полтавська. М «Університет» (по-
чаток), «Майдан Незалежності»
(кінець).
Тургенєв Іван Сергійович (1818—
83) — рос. письменник, автор ро-
манів «Батьки і діти», «Дворянсь-
ке гніздо» та ін.
ТУРГЕНЄВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Курортна вулиця.
ТУРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н). Пролягає від Набережно-
Хрещатицької вулиці до Оленівсь-
кої вулиці. Вперше позначена на
проектному плані 1812 під такою
ж назвою (офіц. затверджена
1869) — від Турівської божниці,
що існувала тут за часів Київ.
Русі, і струмка Турець (права
притока р. Почайни; тепер у колек-
торі). До Т. в. прилучаються: вули-
ці Почайнинська — Волоська і
Юрківська. М «Тараса Шевченка».
ТУТКОВСЬКОГО АКАДЕМІКА
ВУЛИЦЯ (Жовтневий р-н; Кара-
ваєві Дачі). Пролягає від Ком-
байнерів вулиці до кінця забудови
(побл. вул. Землячки). Виникла
в 1-й пол. 20 ст., мала назву вул.
Середньозалізнична. Простягала-
ся від вул. Лебедєва-Кумача. Піс-
ля приєднання до неї вул. Клю-
чової (здобула цю назву 1923)
229
УЖГОРОДСЬКА
Т. А. в. продовжена до вул. Бор-
щагівськоі. Суч. назва — з 1962.
У 80-і рр. скорочена до нинішніх
розмірів (у зв’язку із знесенням
старої забудови). До Т. А. в. прилу-
чається вул. Караваєва. М «Шу-
лявська»; ШТ 1, 3 («Індустріаль-
на»); ЗС «Караваєві Дачі».
Тутковський Павло Аполлонович
(1858—1930) — укр. геолог, акад.
Укр. АН (з 1919). У 1882 закінчив
Київ, ун-т, у 1884—95 — храни-
тель його геол. кабінету, з 1914 —
професор; з 1924 — керівник
наук.-досл. кафедри геології АН
УРСР, яку 1926 реорганізовано
в Ін-т геології (до 1930 був його
першим директором). У 1895 вису-
нув пропозицію щодо артезіансь-
кого водопостачання Києва. Похо-
ваний на Лук’янівському кл.
ТУХАЧЕВСЬКОГО МАРШАЛА
ВУЛИЦЯ (Ленінградський р-н;
Микільська Борщагівка, с-ще
Жовтневе). Пролягає від Мель-
ниченка вулиці до Жмеринської
вулиці. Виникла в серед. 20 ст.,
мала назву вул. Ватутіна. Суч.
назва — з 1965. До Т. М. в. прилу-
чаються вулиці Ленінська і Біля-
шівського. М «Святошин»; ШТ З
(«Бульвар Р. Роллана»); ЗС «Бор-
щагівка».
Тухачевський Михайло Мико-
лайович (1883 —1937) — рад.
військ, діяч, Маршал Рад. Сою-
зу (з 1935). Учасник громадян,
війни. З 1931 — заст. нарком-
військсправ і заст. голови Рев-
військради СРСР.
УБОРЕВИЧА КОМАНДАРМА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Біли-
чі). Пролягає від Палладіна Акаде-
міка проспекту до Ушакова Мико-
ли вулиці. Має також відгалужен-
ня, що прямує до тупика (побл.
вулиць Осінньої та Прорізної).
Виникла у 60-і рр. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1969. На межі 80—90-х рр. вули-
цю значною мірою переплановано
і продовжено. До У. К. в. прилу-
чаються: вулиці Осіння — Свєтло-
ва — пров. Чорнобильський — ву-
лиці Чорнобильська і Обухівська.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
Уборевич Ієронім Петрович
(справж. прізв.— Уборявічюс;
1896—1937) — рад. військ, діяч,
командарм 1-го рангу (1935).
Учасник громад, війни. 1924—
25 — заст. команд, військами Укр.
військ, округу.
УГЛОВА ВУЛИЦЯ — див. Ушако-
ва Миколи вулиця.
УЖВІИ НАТАЛІЇ ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Пріорка, масив
Мостицький). Пролягає від Ново-
мостицької вулиці і Мостицької
вулиці до «Правди» проспекту. Ви-
никла у серед. 80-х рр. 20 ст. під
назвою проспект Парковий. Суч.
назва — з 1986. Прокладено на
місці знесеної старої забудови.
М «Оболонь»; ЗС «Вишгородська».
Ужвій Наталія Михайлівна
(1898—1986) — укр. актриса, н. а.
СРСР (з 1944), Герой Соц. Праці
(1973). Держ. премії СРСР (1946;
1949; 1951); Держ. премія УРСР
ім. Т. Г. Шевченка (1984). У 1922—
23 — актриса Першого театру Укр.
Рад. Республіки в Києві, з 1936 —
Київ. укр. драм, театру ім. І. Фран-
ка. 1954—71 — голова Укр. театр,
т-ва (тепер Спілка театр, діячів
України). Жила на вул. К. Марк-
са № 17/1. Померла в Києві, по-
хована на Байковому кл.
УЖГОРОДСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Пролягає
від Деміївської вулиці до Козаць-
кої вулиці. Виникла на межі 19—
20 ст., мала назву пров. Василь-
ківський (4-й). Суч. назва —
з 1955. Починалася від вул. Ва-
сильківської. У 70-і рр. скороче-
на до тепер, розмірів у зв’язку
УЖГОРОДСЬКИЙ
230
із знесенням старої забудови.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
УЖГОРОДСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Голосіїв). Про-
лягає від Сорокаріччя Жовтня
проспекту до Васильківської вули-
ці. Виник у 50-і рр. 20 ст. під наз-
вою пров. Новий. Суч. назва —
з 1957. До У. п. прилучається вул.
Красилівська. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
УЗИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленін-
градський р-н; Микільська Бор-
щагівка, с-ще Перемога). Проля-
гає від Строкача Тимофія вули-
ці до Верховинця Василя вулиці.
Виникла у 50-і рр. 20 ст. під
назвою Пров. № 3. Суч. назва —
з 1968. М «Святошин»; ШТ 1, З
(«Сім’ї Сосніних»); ЗС «Борща-
гівка».
УКРАЇНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Волейків). Проля-
гає від Новоукраїнської вулиці до
кінця забудови. Відома з 1-ї чв.
20 ст. під такою ж назвою. У 1958
до неї приєднано вул. Криничну
(виникла 1938 внаслідок об'єднан-
ня вулиць Народної та Офіцерсь-
кої, кожна з яких відома з 1-ї чв.
20 ст.). У 70—80-і рр. стару забу-
дову на У. в. знесено. М «Берестей-
ська»; ЗС «Рубежівський».
УКРАЇНСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Ушинського провулок.
УЛІТІНА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Академмістеч-
ко). Пролягає від Вернадського
Академіка бульвару до Службо-
вої вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 853-я.
У 1953—80 — вул. Червонолиман-
ська. Суч. назва — з 1980. До
У. І. в. прилучаються: вулиці
Огарьова — Вітрука і Пантелькі-
на. М «Святошин»; ЗС «Академ-
містечко».
Улітін Іван Семенович (1923—
44) — рад. військ, пілот, Герой
Рад. Союзу (1944, поем.). Учасник
визволення України від нім.-фа-
шист. окупації. Загинув у бою
під Одесою, похований в Одесі на
алеї Слави.
УЛЬЯНОВА ВОЛОДИМИРА ВУ-
ЛИЦЯ (Ленінградський р-н; Ми-
кільська Борщагівка). Пролягає
від П’ятдесятиріччя Жовтня про-
спекту до Кольцова бульвару.
Виникла на межі 60—70-х рр.
20 ст. як вулиця без назви. Суч.
назва — з 1985. М «Святошин»;
ШТ 3 («Бульвар Р. Роллана»);
ЗС «Борщагівка».
Ульянов Володимир Ілліч (1870—
1924) — справж. прізв. В. І. Ле-
ніна.
УЛЬЯНОВА ВОЛОДИМИРА ВУ-
ЛИЦЯ — див. Осіння вулиця.
УЛЬЯНОВА ВОЛОДИМИРА ПРО-
ВУЛОК (Ленінградський р-н; Біли-
чі). Пролягає від Осінньої вулиці
до Обухівської вулиці. Виник
у 1-й пол. 20 ст., мав назву пров.
Леніна. Суч. назва — з 1966. До
У. В. п. прилучається вул. Бонч-
Бруєвича. М «Святошин»; ЗС «Но-
вобіличі».
УЛЬЯНОВИХ ВУЛИЦЯ — див.
Лабораторна вулиця.
УМАНСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; масив Першотравневі! й).
Пролягає від Фучика Юліуса ву-
лиці до Чоколівського бульвару.
Виникла у серед. 20 ст. і разом
з вул. Ушинського входила до скла-
ду вул. Нової 490-ї. Суч. назва —
з 1953. До У. в. прилучаються: ву-
лиці Курська — Козицького — Іс-
крівська і Петровського. М «Вок-
зальна», «Шулявська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
УНІВЕРСИТЕТСЬКА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Олександрівсь-
ка слобідка). Пролягає від Головка
Андрія вулиці до Гаврилюка Олек-
сандра вулиці. Відома під такою
ж назвою з 1-ї чв. 20 ст. До У. в.
прилучаються вул. Народна і пров.
Устимівський. М «Вокзальна»;
ЗС «Протасів Яр».
УНІВЕРСИТЕТСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Круглоуніверситетська ву-
лиця, Шевченка Тараса бульвар.
УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПЛОЩА —
див. Бессарабська площа.
УРАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Добрий Шлях). Проля-
гає від Уральського провулку
231
УССУРІЙСЬКИЙ
до Тихвінського провулку. Виник-
ла в серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 38-а. Суч. назва — з 1953.
До У. в. прилучаються: вулиці —
Снайперська — Санітарна — Ко-
нотопська — Листопадна — пров.
Листопадний і прохід до вул. Цим-
балів Яр. М «Либідська»; ЗС «Ки-
їв-Московський ».
УРАЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Добрий Шлях, Цим-
балів яр). Пролягає від Кошового
Олега вулиці до кінця забудови
(побл. Стратегічного шосе і вул.
Ціолковського). Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. До У. п. прилуча-
ються вулиці Райгородська —
Уральська — Листопадна і Цим-
балів Яр. М «Либідська»; ЗС «Ки-
їв-Московський ».
УРБАНОВИЧА ВУЛИЦЯ — див.
Суворова вулиця.
УРИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Солом’янка). Пролягає
від Кривоноса Петра площі до Со-
лом ’янської площі. Є продовжен-
ням Толстого Льва вулиці. Виник-
ла у 2-й пол. 19 ст., мала назву вул.
Большая (як центр, магістраль Со-
лом’янки). 1909—26 — вул. Ігна-
тьєвська, за ім’ям київ, генерал-
губернатора 1889—96 А. П. Ігна-
тьєва. Суч. назва — з 1926. Про-
стягалася до вул. Преображенсь-
кої (тепер вул. І. Клименка), ско-
рочена до тепер, розмірів у 70-і рр.
У 2-й пол. 60-х рр. проведено ге-
нер. реконструкцію У. в., у 70-і рр.
завершено її суч. забудову. До
У. в. прилучаються: вулиці Куд-
ряшова — Петрозаводська —
проїзд (без назви) до вул. Куд-
ряшова — вулиці Стадіонна —
Кавказька — Кубанська — Ост-
ровського і Сурикова. М «Вок-
зальна».
Урицький Мойсей Соломонович
(1873 —1918) — професіон. ре-
волюціонер. У 1897 закінчив
юрид. ф-т Київ, ун-ту. У 90-х рр.
вів революц. діяльність серед ро-
бітників київ. Головних залізн.
майстерень. Перебував в ув’яз-
ненні на Головній гауптвахті (у
Цитаделі; тепер на вул. Січне-
вого повстання) і в Лук’янівсь-
кій тюрмі (1897). Вбитий у Петро-
граді.
УРИЦЬКОГО ПЛОЩА — див. Со-
лом’янська площа.
УРИЦЬКОГО ПРОВУЛОК — див.
Солом’янська вулиця.
УРОЖАЙНА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; масив Харківський). Про-
лягає від Тростянецької вулиці
до кінця забудови. Виникла у
30-і рр. як сполучення вулиць Но-
вих 53-ї, 205-ї і 206-ї. Суч. наз-
ва — з 1953. Пролягала від Харків-
ського шосе (побл. вул. Здолбу-
нівської). Скорочена до суч. роз-
мірів у 80-і рр. у зв’язку із зне-
сенням старої забудови. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
УРЯДОВА ПЛОЩА — див. Ми-
хайлівська площа.
УСЕНКА ПАВЛА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Соцмісто). Проля-
гає від Гагаріна Юрія проспек-
ту до Бутлерова Академіка ву-
лиці. Виникла в серед. 20 ст.
У 1955—76 — вул. Новомосковсь-
ка. Суч. назва — з 1976. До У. П. в.
прилучаються вулиці Сергієнка і
Червоногвардійська. М «Черні-
гівська»; ЗС «Київська Русанів-
ка».
Усенко Павло Матвійович (1902—
75) — укр. поет. Працював у Києві
редактором «Літературної газе-
ти» (тепер «Літературна Украї-
на»). Жив на вул. Леніна (тепер
Б. Хмельницького) № 68, де вста-
новлено мемор. дошку поетові.
Помер у Києві, похований на Бай-
ковому кл.
УССУРІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Бауманської вулиці, потім поді-
ляється на 2 відгалуження: до
Цюрупинської вулиці і до Бабушкі-
на вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 868а-а. Суч.
назва — з 1955. М «Нивки»;
ЗС «Рубежівський».
УССУРІЙСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Ра-
дянський р-н; Нивки). Пролягає
від Бауманської вулиці до кінця
забудови. Виник у 50-і рр. 20 ст.
УСТИМІВСЬКИИ
232
Суч. назва — з 1958. М «Нивки»;
ЗС «Рубежівський».
УСТИМІВСЬКИИ ПРОВУЛОК (За-
лізничний р-н; Олександрівська
слобідка). Пролягає від Народної
вулиці до Університетської вули-
ці. Виник у 1-й пол. 20 ст. Мав
назву вул. Заводська, від розта-
шованого поряд цегельного заво-
ду. Суч. назва — з 1955. У кінце-
вій частині У. п. має 2 паралель-
них відгалуження. М «Вокзаль-
на»; ЗС «Протасів Яр», «Кара-
ваєві Дачі».
УЧБОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Мишоловка). Пролягає
від Ягідної вулиці до кінця забу-
дови (сходи до вул. Квітки-Ос-
нов’яненка). Виникла у 1-й пол.
20 ст., мала назву пров. Шкіль-
ний. Суч. назва — з 1953. До У. в.
прилучається пров. Учбовий.
М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки».
УЧБОВИИ ПРОВУЛОК (Московсь-
кий р-н; Мишоловка). Пролягає
від Учбової вулиці до Трахтеми-
рівської вулиці. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 753-я.
М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки ».
УЧИЛИЩНА ВУЛИЦЯ — див. За-
біли Віктора вулиця, Шкільна ву-
лиця (Московський р-н).
УШАКОВА АДМІРАЛА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н; Багринова
Гора). Пролягає від Науки проспек-
ту (двічі, утворюючи форму дуж-
ки). Виникла в 1-й чв. 20 ст. під
назвою вул. Нова 184-а. У 1924—
52 — вул. Багринова, від місцевос-
ті Багринова Гора, де проходить
вулиця. Суч. назва — з 1952. До
У. А. в. прилучаються: вулиці
Маршальська — Буковинська —
Військова — Новокорчуватська і
прохід до проспекту Науки.
М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки».
Ушаков Федір Федорович (1744—
1817) — рос. флотоводець, адмі-
рал (1799), один з фундаторів
Чорномор. флоту (з 1790 — його
командуючий).
УШАКОВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Святошин, Бі-
личі). Пролягає від Перемоги про-
спекту до Уборевича Командарма
вулиці. Виникла в серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 71-а. У 1944—
74 — пров. Угловий (Кутовий).
Суч. назва — з 1974. У 70-і — на
поч. 90-х рр. була реконструйова-
на і продовжена до тепер, розмірів.
Існувала також вул. Кутова (про-
ходила від вул. Чорнобильської до
У. М. в., відома з поч. 20 ст. під наз-
вою вул. Углова. Ліквідована у
70-і рр. у зв’язку із знесенням ста-
рої забудови). До У. М. в. прилуча-
ються: вулиці Пушиної — При-
лужна — Коллонтай — В. Котика
і Павленка. М і ЗС «Святошин».
Ушаков Микола Миколайович
(1899—1973) — рос. письменник і
перекладач. У 1924 закінчив Київ,
ін-т нар. господарства. Його твір
«Повість швидкоплинних років»
(1960) присвячений минувшині та
сучас. життю Києва. У 1957—73
жив на вул. М. Коцюбинсько-
го № 2, де встановлено мемор. дош-
ку письменникові. Помер у Києві,
похований на Байковому кл.
УШИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка, масив Пер-
шотравневий). Пролягає від Чоко-
лівського бульвару до Фастівсь-
кої вулиці. Виникла в серед. 20 ст.,
разом з вул. Уманською входила
до складу вул. Нової 490-ї. Суч.
назва—з 1957. Простягалася до
вул. Святославської. У 70-і рр.
продовжена до тепер, розмірів.
До У. в. прилучаються: вулиці
Антонова — Мартиросяна — До-
нецька — Святославська — Новго-
родська і Смілянська. М «Шуляв-
ська», «Університет»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
Ушинський Костянтин Дмитрович
(1824—71) — рос. педагог, один з
основоположників вітчизн. пед.
науки і нар. школи. Відвідав Київ
1869 і 1870. Мав намір оселитися
в Києві назавжди. Зупинявся в бу-
динку Івановської на вул. Тарасів-
ській. Помер в Одесі, похований у
Києві (відповідно до його заповіту)
233
ФЕДОРОВА
на території Видубицького монас-
тиря. У сквері на розі Чоколівсько-
го бульвару і вул. Пітерської вста-
новлено пам’ятник К. Д. Ушинсь-
кому (1974).
УШИНСЬКОГО ПРОВУЛОК (За-
лізничний р-н; Чоколівка). Проля-
гає від Святославської вулиці до
Глінки вулиці. Виник у 1-й чв.
20 ст., мав назву пров. Українсь-
кий. Суч. назва — з 1955. До У. п.
прилучаються вулиці Новгородсь-
ка і Васильченка. М «Шулявська»,
«Університет»; ЗС «Караваєві
Дачі».
УШИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Ватутінсь-
кий р-н; Биківня). Пролягає від
Биківнянського провулку до Ра-
дистів вулиці. Виникла у 50-і рр.
20 ст. Суч. назва — з 1957. М «Лі-
сова».
ФАБРИЧНА ВУЛИЦЯ — див. Іса-
акяна вулиця.
ФАДЄЄВА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Біличі). Пролягає від
Павленка вулиці до Осінньої вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 20 ст., ма-
ла назву вул. Горького. Суч. наз-
ва — з 1966. До Ф. в. прилучають-
ся: вул. Криленка — пров. Фадє-
єва — вулиці Обухівська — Була-
ховського — Бонч-Бруєвича і
пров. Бонч-Бруєвича. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
Фадєєв Олександр Олександрович
(1901—56) — рос. письменник і
громад, діяч. Автор романів «Ос-
танній з Удеге», «Розгром», «Мо-
лода гвардія».
ФАДЄЄВА ПРОВУЛОК (Ленін
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Фадєєва вулиці до Криленка
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.,
мала назву пров. Горького. Суч.
назва — з 1966. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
ФАНЕРНА ВУЛИЦЯ (Дарниць
кий р-н; Соцмісто, кол. с-ще Фанер-
не). Пролягає від Харківського шо-
се до Фанерного провулку. Виник-
ла у 1-й третині 20 ст. Назву під-
тверджено 1957, від розташовано-
го на цій вулиці фанерного заводу.
До Ф. в. прилучається вул. Кау-
наська. М «Харківська», «Черні-
гівська»; ЗС «Дарниця».
ФАНЕРНИЙ ПРОВУЛОК (Дар
ницький р-н; Соцмісто, кол. с-ще
Фанерне). Пролягає від Березневої
вулиці до Фанерної вулиці. Виник
у 50-і рр. 20 ст. Суч. назва — з
1958. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
ФАСТІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Заліз
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
від Волинської вулиці до Ушинсь-
кого вулиці. Виникла у 1-й чв.
20 ст. Мала назву вул. Мартівська.
У 1944 видано постанову про збе-
реження назви «вул. Фастівська»
(ймовірно, вже була надана ра-
ніше; у 1955 видано повторну по-
станову про її збереження). Суч.
забудова — з 70-х рр. М «Універ-
ситет»; ЗС «Київ-Волинський».
ФЕДОРОВА ІВАНА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Нова Забудова).
Пролягає від Барбюса Анрі вули-
ці до залізничного шляхопроводу.
Виникла в 1-й пол. 19 ст. З 1855
до 1926 фіксувалася на картосхе-
мах і в офіц. документації під
назвою вул. Поліцейська. Поход-
ження цієї назви пов’язане з роз-
ташуванням на ній поліцейської
дільниці і Поліцейського скверу,
в якому у святкові дні давав без-
коштовні концерти оркестр місь-
кої поліції. Водночас у 1919—38
Ф. І. в. фігурує під назвою вул. За-
рудного (укр. есер, міністр уряду
Центральної Ради). З 1938 — вул.
Федорова, у 1974 назву уточнено
на «Євгена Федорова» — за ім’ям
Федорова Євгена Костянтинови-
ча (1910—81) — рад. геофізика,
акад. АН СРСР (з 1960), Героя
Рад. Союзу (1938), нач. поляр-
ФЕДОРОВСЬКИИ
234
них станцій. Повна суч. назва —
з 1977. До Ф. І. в. прилучаються:
вулиці Предславинська — Черво-
ноармійська — Горького — Бо-
женка і Ямська. Продовженням
Ф. І. в. є вул. Протасів Яр. М «Рес-
публіканський стадіон»; ЗС «Про-
тасів Яр».
Федоров Іван (справж.— Москви-
тін Іван Федорович; ? —1583) —
рос. і укр. першодрукар і просві-
титель. З 1572 — працював на
Україні: у Львові, Дермані (тепер.
Рівнен. обл.), Острозі.
ФЕДОРОВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Литовський провулок.
ФЕДОСЄЄВА ВУЛИЦЯ (Залізнич
ний р-н; Батиєва Гора). Пролягає
від Локомотивної вулиці до тупи-
ка. Виникла на межі 19—20 ст. під
назвою вул. Лінія 1-а. Суч. наз-
ва — з 1958. М «Вокзальна».
Федосєєв Микола Євграфович
(1871—98) — рос. професіон. рево-
люціонер, один з перших організа-
торів і керівників марксист, гурт-
ків у Росії.
ФЕДЬКА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Біличі). Пролягає
від Обухівської вулиці до Антоно-
ва-Овсіенка вулиці. Виникла в 1-й
пол. 20 ст., мала назву вул. Ча-
паєва. Суч. назва — з 1966. До
Ф. І. в. прилучаються: вулиці
Крушельнипького — Криленка —
провулки Павленка і Федька.
М «Святошин»; ЗС «Новобіличі».
Федько Іван Федорович (1897 —
1939) — рад. військ, діяч, учас-
ник громад, війни, командарм 1-го
рангу. Закінчив у Києві Четверту
школу прапорщиків. У жовтні
1919 війська Червоної Армії під
його командуванням визволили
Київ від денікінців і три дні утри-
мували місто у своїх руках. 1937 —
38 командував військами Київ.
Особливого чійськ. округу. Жив на
вул. Кірова (тепер М. Грушевсько-
го) №> 32.
ФЕДЬКА ІВАНА ПРОВУЛОК (Ле-
нінградський р-н; Біличі). Проля-
гає від Федька Івана вулиці до ту-
пика. Виник у 60-і рр. 20 ст. Суч.
назва—з 1966. М «Святошин»;
ЗС «Новобіличі».
ФЕДЬКОВИЧА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Каменярів провулку до Сумської
вулиці (двічі). Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова. Суч.
назва — з 1955. До Ф. в. прилуча-
ються: пров. Федьковича — вули-
ці Мостова — Сумська — Слове-
чанська (двічі) і Згурівська. Між
першим прилученням до вул. Сум-
ської та вул. Словечанською наяв-
на перерва у проляганні Ф. в.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Федькович Юрій (Осип) Адальбер-
тович (1834—88) — укр. письмен-
ник і громад, діяч на Буковині.
ФЕДЬКОВИЧА ПРОВУЛОК (За
лізничний р-н; Совки). Пролягає
від Федьковича вулиці до Мосто-
вої вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ФЕОДОРІВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Делегатський провулок.
ФЕОДОСІЙСЬКА ВУЛИЦЯ (Пе-
черський р-н; Саперна слобідка).
Пролягає від Великої Китаївської
вулиці до Стратегічного шосе. Ви-
никла на межі 19—20 ст., мала
назву вул. Каревська (за прізви-
щем домовласника). У 1955—73 —
вул. Григорія Сковороди (тепер
його ім’ям названо вулицю на По-
долі). Суч. назва — з 1973. До
Ф. в. прилучаються: вул. Кримсь-
ка — провулки Феодосійський —
Ржевський і Литовський. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ФЕОДОСІЙСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Печерський р-н; Саперна слобід-
ка). Пролягає від Саперно-Слобід-
ської вулиці до Феодосійської вули-
ці. Виник на межі 19—20 ст., мав
назву пров. Каревський, 1955—
73 — пров. Григорія Сковороди.
Суч. назва — з 1973. М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
ФЕСТИВАЛЬНА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; с. Пирогів). Пролягає
від шосе Столичного до залізниці.
Виникла у 1-й пол. 20 ст. як вули-
235
ФЛОРЕНЦІЇ
ця без назви. Суч. назва — з 1957.
До Ф. в. прилучається прохід до
вул. Червонопрапорної. М «Виду-
бичі»; ЗС «Імені П. Кривоноса».
ФІАЛЕКА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Пе
черський р-н; Чорна Гора). Проля-
гає від Товарної вулиці до Матро-
сова Олександра вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 664-а. У 1953—64 — вул. Бари-
шівська. Суч. назва — з 1964.
М «Дружби народів»; ЗС «Київ-
Московський».
Фіалек Іван (Іполит) Михайло-
вич (1875—1936) — польс. револю-
ціонер. З 1916 і після 1927 працю-
вав на київ, заводі «Арсенал».
У 1917 — член Київ, ради робітн.
депутатів, один з керівників Січне-
вого повстання 1918. У 1918—
26 — на підпільній роботі в Поль-
щі. З 1927 постійно жив у Києві
на вул. Микільській (тепер Січне-
вого повстання) № 4, працював у
редакції газети «Комуніст».
ФІАЛКОВА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; с. Пирогів). Пролягає
від Солов’їної вулиці до кінця
забудови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
як вулиця без назви. Суч. назва —
з 1957. М «Либідська»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ФІЗКУЛЬТУРИ ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський, Залізничний р-ни; Нова
Забудова). Пролягає від початку
забудови (побл. Укр. ун-ту фізич-
ного виховання і спорту) до р. Ли-
бідь. Виникла у 1-й пол. 20 ст., ма-
ла назву вул. Совська (від місце-
вості Совки у Залізничному р-ні),
у 1926—52 звалася на честь За-
ливчого Андрія Івановича (1892—
1918) — учасника громад, війни
на Україні, який після Лютневої
революції 1917 належав до лівого
крила партії укр. есерів, 1918 був
одним з керівників боротьби за
владу Рад у Чернігові (загинув у
сутичці з військами С. Петлюри).
Суч. назва вулиці — з 1952. До
Ф. в. прилучаються: вулиці Чер-
воноармійська — Горького —
Короленківська і пров. Фізкульту-
ри. Між вулицями Горького і Коро-
ленківською наявна перерва у про-
ляганні Ф. в. М «Республікансь-
кий стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
ФІЗКУЛЬТУРИ ПРОВУЛОК (За-
лізничний р-н; Нова Забудова).
Пролягає від Фізкультури вулиці
до тупика. Виник у 19 ст., мав
назву вул. Новосовська. Суч. наз-
ва — з 1952. Пролягав до кол.
пров. Ямського (з 20-х рр.— тупик
без назви, що проходить від ву-
лиць Боженка і Короленківської
до р. Либідь). У 80-і рр. Ф. п. ско-
рочено до тепер, розмірів у зв’язку
із пром. буд-вом. М «Республікан-
ський стадіон»; ЗС «Протасів Яр».
ФІЛАТОВА АКАДЕМІКА ВУЛИ-
ЦЯ (Московський р-н). Пролягає
від Дружби народів бульвару до
Саперного Поля вулиці. Виникла
у 50-і рр. 20 ст. Суч. назва — з
1957. До Ф. А. в. прилучаються
вулиці І. Кудрі і А. Барбюса.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Філатов Володимир Петрович
(1875—1956) — рад. офтальмолог
і хірург, акад. АН УРСР (1939)
і АМН СРСР (1944), Герой Соц.
Праці (1950). Працював в Одесі.
Неодноразово відвідував Київ.
ФІЛАТОВА АКАДЕМІКА ПРО-
ВУЛОК (Московський р-н; Чорна
Гора). Пролягає від Дружби наро-
дів бульвару до Менделєєва вули-
ці. Виник у 50-і рр. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1957. До Ф. А. п. прилу-
чається вул. Остапа Вишні. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ФІЛІППОВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Дончука Василя вулиця.
ФІЛІППОВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Пилипівський провулок.
ФЛОРЕНЦІЇ ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; масив Лівобережний).
Пролягає від Окіпної Раїси вули-
ці до Туманяна Ованеса вулиці
і Плеханова вулиці. Виникла у
2-й пол. 60-х рр. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1969, від італ. міста Фло-
ренції — побратима Києва. Ф. в.
проходить вздовж Русанівського
каналу. До неї прилуча’ється пішо-
хідний міст до вул. Ентузіастів і
бульвару Давидова. М «Лівобереж-
на»; ЗС «Київська Русанівка».
ФЛОРІВСЬКА
236
ФЛОРІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Фролівська вулиця.
ФОНВІЗІНА ВУЛИЦЯ — див.
Тропініна провулок.
ФРАНКА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Старокиївський р-ни).
Пролягає від Ярославів Вал вули-
ці до Шевченка Тараса бульвару.
Виникла у 2-й пол. 19 ст. Склада-
лася з вул. Афанасівської (між
тепер, вулицями Ярославів Вал
і Б. Хмельницького; назва похо-
дила від Афанасівського яру, по
засипаній частині якого прокладе-
но вулицю; відома під такою ж
назвою з 1855) і вул. Несторівсь-
кої (між тепер, вул. Б. Хмельниць-
кого до бульвару Шевченка; назву
здобула 1869 на честь Нестора-лі-
тописця). У 1899 обидві вулиці
об’єднано під спільною назвою
вул. Несторівська. Суч. назва —
з 1926. До Ф. І. в. прилучаються:
вулиці Чапаєва — Б. Хмельниць-
кого і площа Ботанічна. М «Уні-
верситет».
Франко Іван Якович (1856—
1916) — укр. письменник, публі-
цист, філософ і громад, діяч. Ав-
тор повістей «Борислав сміється»,
«Захар Беркут», збірки поезій
«Зів’яле листя», віршів «Каменя-
рі», «Вічний революціонер» та ін.
Жив і працював у Зх. Україні. Ки-
їв вперше відвідав у лютому 1885,
оселився у викладача Колегії Пав-
ла Галагана Є. К. Трегубова на
вул. Фундуклеївській (тепер вул.
Б. Хмельницького № 9), відвіду-
вав і саму Колегію (тепер Музей
літератури, вул. Б. Хмельницько-
го № 11; на його фасаді встанов-
лено мемор. дошку І. Я. Франко-
ві). Вдруге перебував у Києві у
квітні—травні 1886, відвідував
оселю М. П. Старицького на вул.
Шулявській (тепер вул. Л. Толсто-
го № 35) і оселю родича дружини
В. В. Ігнатовича в пров. Несто-
рівському № 8 (на фасаді мемор.
дошка І. Франкові). У травні брав
шлюб з О. Хоружинською (у капли-
ці Колегії Павла Галагана). Вос-
таннє відвідав місто 1909 у зв'яз-
ку із похованням свого друга, бать-
ка Лесі Українки П. А. Косача; зу-
пинявся у Трегубових на Бібіков-
ському бульварі (тепер бульвар
Т. Шевченка № 31) і на вул. Ма-
ріїнсько-Благовіщенській (тепер
Саксаганського) № 56.
ФРАНКА ІВАНА ПЛОЩА (Ста
рокиївський р-н). Розташована
між Маркса Карла вулицею, Оль-
гинською вулицею і Станіславсь-
кого вулицею. Запроектована
1895—96 під назвою площа Ми-
колаївська, обладнана 1897 —
98 на місці засипаного ставка
в садибі професора Київ, ун-ту
Ф. Ф. Мерінга. 1919—44 мала ім'я
вождя найбільшого у Римській
імперії повстання рабів Спартака
(?—71 до н. е.). Суч. назва — з
1944. На площі розташовано Укр.
драм, театр ім. І. Я. Франка,
встановлено пам’ятник письмен-
никові (1956). М «Хрещатик»
(вихід на вул. К. Маркса).
ФРЕЙГОЛЬТСЬКА (ФРЕИВОЛЬ-
ТОВА) ВУЛИЦЯ — див. Панаса
Мирного вулиця.
ФРОЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Контрак-
тової площі і Притисько-Микіль-
ської вулиці до Андріївського узво-
зу. Відома з 16 ст., разом з пров.
Фролівським складала вулицю
Чорна Грязь (від очеретяного бо-
лота, що було поряд, на місці те-
пер. Фролівського монастиря). З се-
ред. 19 ст. до 20-х рр. існувала під
паралельними назвами: Чорна
Грязь і вул. Фролівська (Флорів-
ська). У списках вулиць Подолу за
1855 Чорна Грязь і пров. Фролівсь-
кий вже згадуються як дві самос-
тійні вулиці. На картосхемах кін.
19— поч. 20 ст. вул. Чорна Грязь
складала лише частину вул. Фро-
лівської (від пров. Фролівсько-
го до Андріївського узвозу).
З 20-х рр. вживається тільки наз-
ва «вул. Фролівська». До Ф. в.
прилучаються вул. Боричів Тік і
пров. Фролівський. М «Контракто-
ва площа».
ФРОЛІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н). Пролягає від Фро-
лівської вулиці до Фролівського
237
ФРУНЗЕ
монастиря і Замкової гори (Фролів-
ської гори, Хоревиці, Киселівки).
Виник разом з вул. Фролівською
як відгалуження вул. Чорна Грязь.
Під назвою «пров. Фролівський
(Флорівський)» згадується з 1855.
М «Контрактова площа».
ФРОМЕТІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Проля-
гає від Червонозоряного проспекту
(двічі, утворюючи форму літери
«Г»). Виникла у 2-й пол. 19 ст. Наз-
ва — від прізвища домовласника
М. Фромета. Згадується також
під назвою вул. Фроментівська.
Існував також пров. Фрометівсь-
кий (проходив між Ф. в. і проспек-
том Червонозоряним. Ліквідова-
ний у 70-і рр. 20 ст. у зв’язку із
знесенням старої забудови). До
Ф. в. прилучаються пров. Тихо-
нівський та узвіз Фрометівський.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ФРОМЕТІВСЬКИИ УЗВІЗ (Мос-
ковський р-н; Деміївка, Забай-
ків'я). Пролягає від Фрометівсь-
кої вулиці до Кіровоградської
вулиці. Виник у 2-й пол. 19 ст.
До Ф. у. прилучається пров. Ясину-
ватський. М «Либідська»; ЗС «Ки-
їв-Московський» .
ФРУКТОВА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н; Куренівка). Пролягає від
Шполянської вулиці до Тагільсь-
кої вулиці. Початковий відрізок
Ф. в. виник на поч. 20 ст. під такою
ж назвою (від насаджених тут ве-
ликих фруктових садів). Решту
вулиці прокладено і забудовано
в серед. 20 ст. До Ф. в. прилучаєть-
ся пров. Рясний. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська» (початок), «Си-
рець» (кінець).
ФРУКТОВИЙ ПРОВУЛОК — див.
Ярославський провулок.
ФРУНЗЕ ВУЛИЦЯ (Подільський,
Шевченківський, Мінський р-ни).
Пролягає від Ярославської вулиці
до Білицької вулиці. Як незабудо-
ваний шлях від Подолу до Куре-
нівки та Пріорки відома з 17 ст.
З 18 ст. фігурувала під назвою
вул. Плоська (Плосська; від істор.
місцевості Плоське, через яку
вона проходить). У 1869 здобула
назву вул. Кирилівська, від Кири-
лівського монастиря, до якого
вона прямує (засн. у 12 ст., йо-
го гол. церква розташована на
вул. О. Теліги № 12). Простяга-
лася до кол. Кирилівської площі
(пролягала між тепер, вулицями
Фрунзе, Тульчинською і Поділь-
ським узвозом). Суч. назва —
з 1935. Тоді ж до неї приєднано
вул. Куренівську (відома з 2-ї пол.
19 ст. як центр, дорога Куренівки)
і частину вул. Вишгородської (від
тепер, площі Фрунзе до вул. Бі-
лицької). після чого Ф. в. досяг-
ла тепер, розмірів. До Ф. в. прилу-
чаються: вул. Щекавицька — пров.
Цимлянський — вулиці Ватман-
ського — Оболонська — Нижньо-
юрківська — Юрківська — Оленів-
ська — пров. Мильний (двічі) —
вул. Заводська — узвіз Богуслав-
ський — вулиці Нахімова — Хвой-
ки — узвози Смородинський —
Подільський — вулиці Тульчинсь-
ка — Терьохіна — Теліги — Куре-
нівський парк — вулиці Петропав-
лівська — Рилєєва — проспект
Червоних козаків — вул. Куренів-
ська — пров. Цукровий — вул.
Сирецька — площа Фрунзе і пров.
Бондарський. Продовженням Ф. в.
є вул. Вишгородська. М «Кон-
трактова площа» (початок), «Тара-
са Шевченка» (середина), «Петрів-
ка», «Оболонь» (кінець); ЗС «Зеніт»
(середина), «Вишгородська» (кі-
нець).
Фрунзе Михайло Васильович
(1885—1925) — рад. держ. і військ,
діяч. 1921 — командуючий війсь-
ками України і Криму, неодноразо-
во відвідував Київ, виступав на
міськ. парт, конференції, на засі-
даннях міськради, перед колекти-
вом шкіряного заводу (на Куре-
нівці). Встановлено пам'ятник
М. В. Фрунзе (1978).
ФРУ НЗЕ ЛИЦЯ — див. Антоно-
ва-Овсієнка вул., Сормовська вул.
ФРУНЗЕ ПЛОЩА (Мінський р-н;
Куренівка). Розташована між
Фрунзе вулицею і Бондарським
провулком та проїздом без назви
ФУЗИКІВ
238
до Скляренка Семена вулиці. Відо-
ма з 2-ї пол. 20 ст. під назвою Пет-
ропавлівська площа, від церкви
святих Петра і Павла (була розта-
шована неподалік, на вул. Сирець-
кій № 20; збуд. 1759, закрита
1930, зруйнована у 30-і рр.). Суч.
назва — з 1961. М «Оболонь»;
ЗС «Вишгородська».
ФУЗИКІВ ПРОВУЛОК — див. Ко-
вальський гїровулок.
ФУНДУКЛЕЇВСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Хмельницького Богдана вул,
ФУРМАНОВА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Солом’янка). Проля-
гає від Стадіонного провулку до
Лукашевича Миколи вулиці. Відо-
ма з 1-ї чв. 20 ст. як сполучення
вулиць Лінія 6-а і Лінія 7-а. Суч.
назва — з 1955. До Ф. в. прилуча-
ється вул. Брюллова. М «Вокзаль-
на».
Фурманов Дмитро Андрійович
(1891—1926) — рос. письменник.
Під час громад, війни був комі-
саром 25-ї Чапаєвської дивізії»
Автор роману «Чапаєв».
ФУЧИКА ЮЛІУСА ВУЛИЦЯ
(Залізничний р-н; Солом’янка).
Пролягає від Повітрофлотського
проспекту до Уманської вулиці.
Виникла у серед. 20 ст., мала наз-
ву вул. Борзнянська. Суч. назва —
з 1961. М «Вокзальна».
Фучик Юліус (1903—43) — чесь-
кий письменник, публіцист і гро-
мад. діяч-антифашиет. Страчений
гітлерівцями.
ХАЛТУРІНА СТЕПАНА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Паньківська вулиця.
ХАНСЬКА ВУЛИЦЯ, ХАНСЬ
КИЙ ПРОВУЛОК — див. Старо-
київська вулиця.
ХАРИЧКОВ ПРОВУЛОК — див.
Чеховський провулок.
ХАРКІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Ташкентська вулиця.
ХАРКІВСЬКА ПЛОЩА (Хар-
ківський р-н; Червоний хутір).
Розташована між Харківським шо-
се, Ташкентською вулицею, авто-
магістраллю Київ—Харків, Світ-
лою вулицею, Колекторною вули-
цею і Бажана Миколи проспектом.
Виникла і одержала назву на поч.
80-х рр. 20 ст. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ (Дарниць-
кий, Харківський р-ни; Сопмісто,
Нова Дарниця, Харківський ма-
сив, Червоний хутір). Пролягає від
Ленінградської площі до Харків-
ської площі. Виникло у 30-1 рр.
20 ст. під паралельними назвами:
вул. Нова 41-а і вул. Театральна.
У 1958—59 — автострада Київ—
Харків. Суч. назва — з 1959. До
X. ш. прилучаються: вул. Празь-
ка — бульвар Гашека — пров. Ло-
бачевського — вулиці Березне-
ва — Фанерна — залізничний
міст — вулиці Привокзальна —
Тепловозна — Здолбунівська —
Сімферопольська — Російська —
Тростянецька — Брацлавська —
Кронштадтська — Томашпільсь-
ка — пров. Молочанський — вул.
Молочанська — провулки Замісь-
кий — Диканський — вулиці Гру-
зинська — Вербицького — провул-
ки Грузинський — Вірменський —
вул. Вірменська — провулки Хар-
ківський — Ялинковий — Черні-
гівський — вул. Чернігівська —
проспект Бажана. М «Чернігівсь-
ка» (початок), «Харківська» (кі-
нець); ЗС «Дарниця».
ХАРКІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Червоний хутір).
Пролягає від Харківського шосе до
тупика. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 350-а, Суч. наз-
ва — з 1953. До X. п. прилучаєть-
ся вул. Ташкентська. М «Харківсь-
ка»; ЗС «Дарниця».
ХВОЙКИ ВІКЕНТІЯ ВУЛИЦЯ
(Подільський, Мінський р-ни;
промзона). Пролягає від Фрунзе
239
ХОЛМОГОРСЬКА
вулиці до Аляб’єва вулиці. Ви-
никла у 1-й третині 20 ст., існу-
вала під назвами вул. Нова (Єзер-
ська) і Новокирилівська. Суч.
назва — з 1962. До X. В. в. прилу-
чаються вулиці Дмитрівська і Но-
вокостянтинівська. М «Тараса
Шевченка»; ЗС «Зеніт».
Хвойка Вікентій Вячеславович
(1850—1914) — укр. археолог. За
походженням чех. З 1876 працю-
вав у Києві: викладав у гімназіях,
був одним з фундаторів Міськ.
музею старожитностей і мистецтв
(тепер Нац. музей історії Украї-
ни і Нац. художній музей). 1893—
1903 досліджував Кирилівську
стоянку (побл. X. В. в.), у 1894
здійснював розкопки на Замковій
горі (між Подолом і Кожум’яка-
ми). У 1896 на вул. Кирилівській
(тепер Фрунзе) № 81 відкрив пер-
ші поселення трипільської культу-
ри (4—3 тисячоліття до н. е.).
1907—14 досліджував пам’ятки
на Старокиївській горі. 1898—
1914 жив на вул. Ігорівській
№ 9/2, де встановлено мемор.
дошку вченому. Помер у Києві, по-
хований на Байковому кл.
ХМЕЛЬНИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Академмістеч-
ко). Пролягає від Огарьова вулиці
і Тернопільської вулиці до Служ-
бової вулиці. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 860-а.
У 1953—63 — вул. Проскурівська.
Суч. назва — з 1963. До X. в. при-
лучаються вулиці Вітрука і Пан-
телькіна. М і ЗС «Святошин».
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО БОГДАНА
ВУЛИЦЯ (Ватутінський р-н; Вигу-
рівщина). Пролягає від Електро-
технічної вулиці до Крайньої ву-
лиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
М «Чернігівська»; ЗС «Городня».
Хмельницький Богдан (Зиновій)
Михайлович (бл. 1595—1657) —
укр. політ, діяч, гетьман України,
керівник визвольної війни укр. на-
роду 1648—54 проти польс.-шля-
хет. гноблення. Був ініціатором ук-
ладення і підписання Переяславсь-
кої угоди 1654 між Україною і
Московською державою. 23 груд-
ня 1648 на чолі козацьких полків
в’їхав до Києва крізь Золоті ворота
після перемоги над польс. війська-
ми (на Софійській площі його уро-
чисто зустрічали кияни). На Софій-
ській площі (у 1944—93 — площа
Б. Хмельницького) встановлено
пам’ятник гетьманові (1888).
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО БОГДАНА
ВУЛИЦЯ (Старокиївський р-н).
Пролягає від Хрещатика до Чкало-
ва вулиці. Запроектована 1837 під
назвою вул. Кадетська, оскільки
тут передбачалося зведення кор-
пусу кадетського уч-ща. У серед.
19 ст., після поділу вулиць на
розряди і віднесення вул. Кадетсь-
кої до 1-го (тобто вищого) розряду,
було докорінно змінено її забудо-
ву — знесено одноповерх. дерев’я-
ні і збудовано кам’яні будинки.
1869—1919 — вул. Фундуклеївсь-
ка, на честь київ, губернатора
І. І. Фундуклея, який зробив ваго-
мий внесок у дослідження історії
міста, його розбудову. Зокрема, на
кошти І. Фундуклея було відкрито
жіночу Фундуклеївську гімназію
та споруджено її будинок (тепер
X. Б. в. № 6). 1919—92 — вул. Ле-
ніна. Суч. назва — з 1992. До
X. Б. в. прилучаються: вулиці
Пушкінська — Терещенківська —
Володимирська — Лисенка — Ле-
онтовича — Франка — Пирогова і
М. Коцюбинського. М «Театраль-
на» (початок), «Золоті ворота»
(середина), «Університет» (кі-
нець).
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО БОГДАНА
ПЛОЩА — див. Софійська площа.
ХМІЛЬНА ВУЛИЦЯ — див. Ко-
пайгородська вулиця.
ХОЛМОГОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Ширма). Пролягає
від Мистецької вулиці до Холмо-
горського провулку, утворює фор-
му напівкола. Виникла в серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 766-а.
Суч. назва — з 1953. До X. в. при-
лучаються: сходи до проспекту
Червонозоряного і вул. Мистецька
(друге прилучення). М «Либідсь-
ка»; ЗС «Київ-Московський».
ХОЛМОГОРСЬКИЙ
240
ХОЛМОГОРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Ширма). Проля-
гає від Мистецької вулиці до Кра-
маторської вулиці. Виник у серед.
20 ст. Суч. назва — з 1953. До X. п.
прилучаються вул. Холмогорська
і проїзд до вул. Говорова. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ХОЛЬЗУНОВА УЗВІЗ — див. Куд
рявський узвіз.
ХОРИВА ВУЛИЦЯ (Подільсь-
кий р-н). Пролягає від Верхній
Вал вулиці і Житньоторзької пло-
щі до Набережно-Хрещатицької
вулиці. Відома з поч. 19 ст. (згаду-
ється 1811) під назвою вул. Хо-
рева («Хорєвая»). На X. в. значною
мірою збереглася забудова серед,
і кін. 19 ст., будинок 17 ст., де
1706—07 зупинявся Петро І (на ро-
зі X. в. і вул. Костянтинівської).
У 1982 назву вулиці уточнено на
«вул. Хорива». До X. в. прилуча-
ються: вулиці Притисько-Микіль-
ська — Костянтинівська — Межи-
гірська — пров. Хорива — вулиці
Волоська і Почайнинська. М «Кон-
трактова площа».
Хорив — брат Кия, Щека і сестри
Либіді. За літописною легендою,
разом з ними заснував Київ.
ХОРИВА ПРОВУЛОК (Подільсь-
кий р-н). Пролягає від Спаської ву-
лиці до Хорива вулиці. Виник у
серед. 19 ст. як провулок без назви.
1869—1955 — пров. Воскресенсь-
кий (від однойм. церкви, що стоя-
ла тут у 19 ст.). З 1955 — пров. Хо-
ревий. У 1982 назву уточнено на
«пров. Хорива». М «Контрактова
площа ».
ХОРОЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніпров-
ський р-н; Стара Дарниця). Проля-
гає від Сиваської вулиці до Празь-
кої вулиці. Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 632-а. Суч.
назва — з 1953. До X. в. прилуча-
ються: вулиці Двінська—Лоба-
чевського — пров. Кармелюка —
вул. Сосницька і пров. Астрахансь-
кий. М «Чернігівська»; ЗС «Дар-
ниця».
ХОРТИЦЬКА ВУЛИЦЯ (Москов-
ський р-н; Мишоловка). Пролягає
від Закарпатської вулиці до кінця
забудови. Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 149-а. Суч.
назва — з 1944. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
ХОРТИЦЬКИИ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Мишоловка). Проля-
гає від Ягідної вулиці до кінця
забудови. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 151-а. У 1944—
58 — пров. Кропивницького. Суч.
назва — з 1958. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
ХОТІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Деміївка). Пролягає від
Деміївської вулиці до Гатної вули-
ці. Виникла в серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 349-а. Суч. назва —
з 1944. Простягалася від вул. Водо-
гінної. Суч. межі — з 1979. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ХОХЛОВИХ СІМ’Ї ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Лук’янівка). Про-
лягає від Дегтярівської вулиці до
Мельникова вулиці. Виникла у се-
ред. 19 ст. як вулиця в дачній міс-
цевості. У 1869—1939 — вул. Се-
редньозагородня, 1939—71 —
вул. Кагатна. Суч. назва — з 1971.
Суч. забудова — з серед. 20 ст. До
X. с. в. прилучаються вулиці Які-
ра і Дорогожицька. М «Політехніч-
ний ін-т».
Хохлови — брат і сестра, учасники
антифашист, підпілля у Києві під
час ВВВ. Страчені гестапівцями у
1942: Хохлов Віктор Гнатович
(1912—42) — нач. цеху заводу
«Більшовик», під час ВВВ був заст.
секретаря Київ, підпільного міськ-
кому КП(б)У; Хохлова Олександ-
ра Гнатівна (1916—42) — зв’язко-
ва Київ, підпільного міськкому
КП(б)У. Жили на проспекті Пере-
моги № 43, де встановлено мемор.
дошку Хохловим. В. Г. Хохлов по-
хований на Лук’янівському кл.
ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК — див.
Гайцана Миколи вулиця.
ХРЕЩАТИК, вулиця Хрещатик
(Печерський, Старокиївеький
р-ни). Пролягає від Ленінського
комсомолу площі до Бессарабсь-
кої площі і Шевченка Тараса буль-
вару. Центр, магістраль Києва.
Відомий як Хрещатий яр між Ста-
241
ЦВЄТАЄВОЇ
рим Києвом і Печерськом з часів
Київ. Русі; мав ще назву Хрещата
долина, оскільки був перерізаний
буєраками. Місцевість побл. тепер,
площі Ленінського комсомолу і
Майдану Незалежності, де було Ко-
зине болото, мала назву Перевіси-
ще (після татаро-монг. навали —
Євсейкова долина), решта яру —
Піски. Забудову X. розпочато на-
прик. 18 ст., у 1707 тут вже існу-
вало 13 садиб, а після побудови
між тепер. Володимирським узво-
зом і вул. Трьохсвятительською
першого міського театру (1804—
05) вулиця здобула назву Театраль-
на. У 1834—69 почала вживатися
і назва Хрещатик. Постанову про
офіц. затвердження назви прийня-
то 1869. 1923—37 мав назву вул.
Воровського. Під час ВВВ переваж-
ну більшість будинків на X. і при-
леглих до нього вулицях було ви-
саджено в повітря. У процесі по-
воєнної відбудови вулицю було
значно розширено і перепланова-
но. Забудова кін. 19 — поч. 20 ст.
збереглася між вул. Б. Хмельниць-
кого і бульваром Т. Шевченка, Май-
даном Незалежності і Трьохсвяти-
тельською вулицею. До X. прилу-
чаються: Володимирський узвіз —
вулиці Грушевського — Трьохсвя-
тительська — Інститутська —
Майдан Незалежності — вули-
ці К. Маркса — Прорізна — Люте-
ранська і Б. Хмельницького.
М «Майдан Незалежності», «Хре-
щатик», «Театральна».
ХРЕЩАТИЦЬКИИ ПРОВУЛОК -
див. Шевченка Тараса провулок.
ХУТІРСЬКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Багринова Гора). Про-
лягає від Хутірського провулку
до Золотоніської вулиці. Виник-
ла в серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 41-а. Суч. назва — з 1944.
М «Либідська»; ЗС «Проспект Нау-
ки».
ХУТІРСЬКИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; Багринова Гора).
Пролягає від Армійської вулиці
до Золотоніської вулиці. Виник у
серед. 20 ст. Суч. назва — з 1944.
До X. п. прилучаються вулиці
Хутірська і Корчуватська. Прохо-
дить вздовж Голосіївського лісу.
М «Либідська»; ЗС «Проспект
Науки».
ХУТОЯРІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Козацької вулиці до
тупика (поблизу Червоного яру).
Виник на межі 19—20 ст. під та-
кою ж назвою (походження не
встановлено). На деяких картосхе-
мах фігурує як пров. Худоярівсь-
кий. М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
ЦАРИКА ГРИГОРІЯ ВУЛИЦЯ
(Печерський р-н). Пролягає від
Гайцана Миколи вулиці до Суворо-
ва вулиці. Виникла в серед. 19 ст.,
мала назву пров. Еспланадний (як
прилеглий до вул. Еспланадної —
тепер вул. Суворова). На деяких
картосхемах поч. 20 ст.— пров.
Іподромний, від розташованого
на вул. Суворова Печерського іпо-
дрому (тепер не існує). 1952—74 —
пров. Суворовський. Суч. назва —
з 1974. М «Арсенальна».
Царик Григорій Якович (1909—
74) — кадровий робітник, токар-
інструментальник київ. заводу
«Арсенал», засл. раціоналізатор
УРСР (1963), Герой Соп. Праці
(1964). Помер у Києві, похований
на Байковому кл.
ЦВЄТАЄВОЇ МАРИНИ ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; Вигурівщина).
Пролягає від Закревського Мико-
ли вулиці до Бальзака Оноре де
вулиці. Запроектована під назвою
вул. Нова «Б». Суч. назва — з
1987. Забудову розпочато 1989.
До Ц. М. в. прилучається проспект
Маяковського. М «Петрівка», «Чер-
ЦЕГЕЛЬНА
242
нігівська»; ЗС «Городня», «Київ-
Петрівка».
Цвєтаєва Марина Іванівна (1892—
1941) — рос. поетеса. 1922—39 жи-
ла в еміграції.
ЦЕГЕЛЬНА ВУЛИЦЯ (Дніпровсь-
кий р-н; Микільська слобідка).
Пролягає від Луначарського Ана-
толія провулку до Комбінатної ву-
лиці. Виникла в серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1959. До Ц. в. прилу-
чається вул. Силікатна. М «Ліво-
бережна»; ЗС «Київ-Дніпровсь-
кий».
ЦЕГЕЛЬНИЙ ПРОВУЛОК (Мос-
ковський р-н; с. Пирогів). Про-
лягає від Червонопрапорної ву-
лиці до тупика. Відомий з 1-ї пол.
20 ст. як провулок без назви. Суч.
назва — з 1958, як шляху до це-
гельного заводу. М «Либідська»;
ЗС «Імені П. Кривоноса».
ЦЕНТРАЛЬНА ВУЛИЦЯ — див.
Кирпоноса вулиця, Мишина Ми-
хайла вулиця, Осокорська вулиця,
Черкаська вулиця.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БУЛЬВАР —
див. Дарницький бульвар.
ЦЕРКОВНА ВУЛИЦЯ — див.
Верхня вулиця, Каменева Коман-
дарма вулиця.
ЦЕРКОВНИЙ ПРОВУЛОК — див.
Балтійський провулок, Верхній
провулок, Деміївський провулок.
ЦИГАНКІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК —
див. Цимлянський провулок.
ЦИМБАЛІВ ЯР ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Цимбалів яр). Проля-
гає від Голосіївської вулиці і Кошо-
вого Олега вулиці до кінця забудо-
ви (з проходом до вул. Уральсь-
кої). Виник у 2-й пол. 19 ст. під
такою ж назвою (від прізвища до-
мовласника Цимбаленка). До Ц. Я.
в. прилучаються: провулки Інгуль-
ський — Уральський — Райгород-
ський — Цимбалів Яр (двічі) — ву-
лиці Снайперська і Бойова (двічі).
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ЦИМБАЛІВ ЯР ПРОВУЛОК (Мос
ковський р-н; Деміївка, Цимбалів
яр). Пролягає від Цимбалів Яр ву-
лиці до Науки проспекту. На своє-
му початку має три відгалуження,
два з яких починаються від вул.
Цимбалів Яр, а третє прямує від
Ц. Я. п. до тупика. Відомий з 1-ї чв.
20 ст. під такою ж назвою. До
Ц. Я. п. прилучаються вулиці Ма-
локитаївська і Оскольська. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ЦИМЛЯНСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н). Пролягає від
Фрунзе вулиці до кінця забудови.
Виник як провулок без назви на
поч. 19 ст. У серед. 19 ст. здобув
назву пров. Циганківський (Циган-
ський, Циганків). Суч. назва —
з 1952. М «Тараса Шевченка».
ЦИТАДЕЛЬ-2 ПРОВУЛОК — див.
Лаврський провулок.
ЦИТАДЕЛЬНА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н). Пролягає від Січневого
повстання вулиці до Московської
вулиці. Виникла вздовж давнього
незабудованого шляху між Киє-
во-Печер. лаврою і слобідкою Ва-
сильківські Рогатки (див. Топоні-
мічний словник). Існують дані що-
до її прокладання за часів Петра І,
у процесі будівництва Арсеналу
(першого) і знесення жіночого Вос-
кресенського монастиря. Від поч.
20 ст. до 1940 фігурувала під наз-
вою вул. Цитадель і вул. Цитадель-
на. 1919 її частину приєднано до
вул. Січневого повстання (між при-
лученням останньої до Ц. в. і Мос-
ковською брамою). 1940—44 —
вул. Червоних зв'язківців. Тепер,
назву затверджено 1944. Існували
також провулок і проїзд Цитадель-
ні, ліквідовані у 60—70-і рр. у
зв’язку із переплануванням.
М «Арсенальна».
ЦИТАДЕЛЬНА ВУЛИЦЯ — див.
Січневого повстання вулиця.
ЦІЛИННА ВУЛИЦЯ (Харківсь-
кий р-н; с-ще Чапаєвка). Пролягає
від Столичного шосе до кінця за-
будови. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
як вулиця без назви. Суч. назва —
з 1957. М «Видубичі»; ЗС «Імені
П. Кривоноса».
ЦІОЛКОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Проля-
гає від Стратегічного шосе до Ма-
локитаївської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст., разом з пров. Ціол-
243
ЧАИКОВСЬКОГО
ковського входила до складу вул.
Нової 250-ї. Суч. назва — з 1953.
До Ц. в. прилучаються провулки
Оскольський і Ціолковського.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
Ціолковський Костянтин Едуардо-
вич (1857—1935) — рос. винахід-
ник у галузі аеро- і ракетодинамі-
ки, основоположник космонавтики.
ЦІОЛКОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ —
див. Астрономічна вулиця.
ЦІОЛКОВСЬКОГО ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Ціолковського вулиці до
Малокитаївської вулиці. Виник у
серед. 20 ст., разом з вул. Ціолков-
ського входив до складу вул. Но-
вої 250-ї. Суч. назва — з 1953.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський >».
ЦУКРОВИЙ ПРОВУЛОК (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Фрунзе вулиці до Копилівської
вулиці. Виник у серед. 19 ст. під
назвою «пров. Сахарний», від роз-
ташованого неподалік цукрового
заводу. Стара забудова не зберегла-
ся. М «Петрівка»; ЗС «Вишгород-
ська».
ЦУЛУКЇДЗЕ ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Дегтярі). Пролягає від
Бауманської вулиці і Черкаської
вулиці (двічі, утворюючи напівко-
ло). Виникла у 10-і рр. 20 ст.
У 1913—55 — вул. Східна. Суч.
назва — з 1955. М «Нивки»;
ЗС «Рубежівський».
Цулукідзе Олександр Григоро-
вич (1876—1905) — професіон. ре-
волюціонер, діяч марксист, руху у
Закавказзі, учасник революції
1905—07.
ЦЮРУПИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський р-н; Нивки). Пролягає
від Бабушкіна вулиці до Уссурійсь-
кої вулиці. Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва— з 1955. М «Нивки»; ЗС «Ру-
бежівський >.
Цюрупа Олександр Дмитрович
(1870—1928) — рад. дерле, і парт,
діяч. З лютого 1918 — нарком про-
довольства Рос. Федерації, був
заст. голови Раднаркому.
ЧААДАЄВА ПЕТРА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Микільська
Борщагівка). Пролягає від Жме-
ринської вулиці до Якуба Коласа
вулиці. Запроектована під назвою
вул. Нова 7-а. Суч. назва — з 1971.
М «Святошин»; ПІТ 3 («Бульвар
Р. Роллана»); ЗС «Борщагівка».
Чаадаєв Петро Якович (1794—
1856) — рос. філософ. Справив
значний вплив на рос. філософсь-
ку думку 19 ст.
ЧААДАЄВА ПЕТРА ВУЛИЦЯ —
див. Сагайдака Степана вулиця.
ЧАБАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Теремки). Пролягає
від Глушкова Академіка вулиці до
кінця забудови. Виникла в 1-й пол.
20 ст., мала назву вул. Першого
Травня. Суч. назва — з 1963, від
розташованого неподалік, уздовж
автомагістралі Київ—Одеса, с. Ча-
бани. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ЧАЙКІНОЇ ЛІЗИ ВУЛИЦЯ (Пе-
черський р-н; Звіринець). Проля-
гає від Звіринецької вулиці до
Дубенської вулиці. Відома з 1-ї чв.
20 ст. під назвою пров. Омелютин-
ський (3-й). Суч. назва — з 1955.
М «Дружби народів»; ЗС «Бота-
нічна».
Чайкіна Єлизавета Іванівна
(1918—41) — рад. партизанка під
час ВВВ, Герой Рад. Союзу (1942,
поем.). Діяла у Тверській обл. Ро-
сійської Федерації. Страчена гітле-
рівцями.
ЧАИКОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Мос-
ковський р-н; Деміївка). Проляга-
ла від Науки проспекту до Нечая
Данила вулиці. Виникла у 19 ст.,
мала назву вул. Заводська. Назву
«вул. Чайковського» здобула у
1955. Ліквідована наприк. 70-х рр.
ЧАЛОГО
244
20 ст. у зв’язку із знесенням старої
забудови. До Ч. в. прилучалася
вул. Шевська (ліквідована разом
із Ч. в.). Паралельно проходив
пров. Чайковського (до 1955 —
пров. Безіменний; ліквідований ра-
зом з вулицею).
Чайковський Петро Ілліч (1840—
93) — рос. композитор і диригент.
Його дід Федір Чайка походив з
Полтавщини. П. І. Чайковський —
автор всесвітньо відомих творів,
в т. ч. на укр. тематику — опери
«Мазепа», «Черевички» («Коваль
Вакула» за М. Гоголем). У 2-й і
5-й симфоніях, 1-у концерті для
фортепіано з оркестром, 2-у квар-
теті вивів укр. нар. пісню на рівень
світ, шедеврів симфонічної та ка-
мерної музики. Прожив на Украї-
ні в цілому бл. 7 років (з 1864 по
2—4 місяці щороку перебував у ма-
єтках Кам'янці на Черкащині,
Браїлові на Вінниччині, Низах на
Сумщині та ін.). Неодноразово
приїздив у Київ на постановку
своїх опер: 1874 — опери «Оприч-
ник», 1889 — «Євгеній Онєгін»,
1890 — «Пікова дама». 1891 зу-
стрівся з М. В. Лисенком у буд.
№ 19 на вул. Рейтарській, де меш-
кав в цей час укр. композитор. Тут
П. І. Чайковський ознайомився
з оперою «Тарас Бульба». На честь
цієї зустрічі двох композиторів
вст. мемор. дошку.
ЧАЛОГО МИХАЙЛА ВУЛИЦЯ
(Ленінградський р-н; Катеринів-
ка). Пролягає від Брест-Литовсько-
го шосе до кінця забудови (кол.
вул. Максимовича). Виникла у 1-й
пол. 20 ст. Мала назву вул. Кате-
ринівська (3-я Поперечна). Суч.
назва — з 1961. До Ч. М. в. при-
лучаються вулиці Жовтнева і
Герасименка. М іЗС «Святошин».
Чалий Михайло Корнійович
(1816—1907) — укр. громад, діяч
і педагог. 1844 закінчив Київ,
ун-т. 1859—60 брав участь у ство-
ренні недільної школи при 2-й
київ, гімназії, де був ст. інспек-
тором. Написав найповнішу на
той час біографічну роботу про
Т. Г. Шевченка (познайомився з
поетом у серпні 1859 на квартирі
художника І. М. Сошенка на вул.
Великій Житомирській № 36).
Жив на вул. Гоголівській № 9
(будинок знесений 1993). Помер
у Києві, похований на Байково-
му кл.
ЧАПАЄВА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н). Пролягає від Франка Іва-
на вулиці до Коцюбинського Ми-
хайла вулиці. Виникла у 90-і рр.
19 ст. У 1896—1938 — вул. Сеято-
славська, на честь київ, князя
Святослава Ігоровича (?—972).
Суч. назва — з 1938 (повторні
рішення про перейменування —
1939, 1944). До ВВВ пролягала
до вул. Чкалова. М «Університет»,
«Золоті ворота».
Чапаєв Василь Іванович (1887—
1919) — рад. військ, діяч, коман-
дир 25-ї дивізії (згодом — Чапаєв-
ська) Червоної армії. Загинув у
бою.
ЧАПАЄВА ВУЛИЦЯ — див. При-
макова вулиця, Федька Івана ву-
лиця.
ЧАПАЄВСЬКЕ ШОСЕ (Харківсь-
кий р-н; Корчувате). Пролягає
від Столичного шосе (двічі, утво-
рюючи форму дужки). Виникло в
1-й пол. 20 ст. на ділянці тепер.
Столичного шосе між початком
с. Корчуватого і вул. Великою
Китаївською (тепер проспект Нау-
ки). Було продовженням давньої
вул. Мишоловської (починалася
на Теличці від вул. Набережно-Пе-
черської). У 1955—58 — частина
вул. Червонопрапорної, що 1958
була об’єднана з шосе до с. Ча-
паєвка (у 1-й пол. 20 ст. фігуру-
вало як Пирогівський шлях) і здо-
було суч. назву. Після прокладан-
ня 1975 Столичного шосе Ч. ш. ско-
рочено до тепер, меж. До Ч. ш. при-
лучаються : вулиці Плешеєва —
Новопирогівська і пров. Охотсь-
кий. М «Видубичі»; ЗС «Проспект
Науки».
ЧАПЛИГША ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає
від Чаплигіна провулку до Гроз-
ненської вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Нова
245
ЧЕРВОНИХ КОЗАКІВ
440-а. Суч. назва — з 1944. До Ч. в.
прилучається вул. Полянська.
М «Ш угіявська»; ЗС «Сирець».
Чаплигів Сергій Олексійович
(1869— 1942) — рос. вчений, один
з основоположників аеродинамі-
ки, акад. АН СРСР (1929), Герой
Соц. Праці (1941).
ЧАПЛИГІНА ПРОВУЛОК (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Проля-
гає від Бакинської вулиці до кінця
забудови. Виник у 1-й пол. 20 ст.
як сполучення вулиць Завальної
(2-ї) і Нової 439-ї. Об’єднані під
суч. назвою 1955. До Ч. п. прилу-
чаються вулиці Чаплигіна і Бугор-
ка. М «Шулявська»; ЗС «Сирець».
ЧЕКІСТІВ ВУЛИЦЯ — див. Орли-
ка Пилипа вулиця.
ЧЕКІСТІВ ПРОВУЛОК (Печерсь-
кий р-н; Липки). Пролягає від Ор-
лика Пилипа вулиці до тупика. Ви-
ник у 1 й пол. 20 ст. у складі вул.
Г. Михайличенка (з 1944 — вул.
Чекістів, з 1993 — вул. П. Орлика).
Під суч. назвою фігурує з 40-х рр.
У 1963 від Ч. п. відокремлено вул.
І. Мар'яненка, після чого він на-
був тепер, меж. Офіц. ліквідований
1981, але існує як самост. вули-
ця й досі. М «Арсенальна», «Клов-
ська».
ЧЕЛЮСКІНЦІВ ВУЛИЦЯ — див.
Костьольна вулиця.
ЧЕЛЯБІНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; Микільська слобід-
ка, масив Лівобережний). Проля-
гає від початку забудови до Луна-
чарського Анатолія вулиці і Ка-
ховської вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 908-а.
Суч. назва — з 1955. У 1-й пол.
70-х рр. вулицю переплановано,
повністю змінено її забудову. До
Ч. в. прилучається вул. Мильчако-
ва. М «Лівобережна»; ЗС «Київ-
Дніпровський».
ЧЕРВИНОВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Попова провулок.
ЧЕРВОНА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від Кру-
тогірної вулиці до Пржевальсько-
го вулиці. Виникла в серед. 20 ст.
Під назвою вул. Нова 34-а. Суч.
Назва — з 1944. До Ч. в. прилу-
чаються: вул. Рибна — провулки
Добросусідський і Червоний.
М «Либідська»; ЗС «Караваєві
Дачі», «Київ-Московський».
ЧЕРВОНА ВУЛИЦЯ — див. За-
тишна вулиця.
ЧЕРВОНА ПЛОЩА —див. Кон-
трактова площа.
ЧЕРВОНИЙ ПРОВУЛОК (Заліз
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Крутогірної вулиці до Червоної
вулиці. Виник у серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова 36-а. Суч. наз-
ва — з 1955. До Ч. п. прилучають-
ся вул. Рибна і пров. Добросусід-
ський. М «Либідська»; ЗС «Кара-
ваєві Дачі», «Київ-Московський».
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ ВУЛИЦЯ —
див. Шумського Юрія вулиця.
ЧЕРВОНИХ ЗВ’ЯЗКІВЦІВ ВУ-
ЛИЦЯ — див. Цитадельна вулиця.
ЧЕРВОНИХ КОЗАКІВ ПРОС-
ПЕКТ (Мінський р-н; Куренівка).
Пролягає від Куренівської вулиці
і Фрунзе вулиці до Московського
мосту. На відрізку між вул. Ново-
костянтинівською і Московським
мостом Ч. к. п. становить частину
Малої Окружної дороги. Виник у
1-й пол. 20 ст. як сполучення ву-
лиць Лугової-Станційної (між
вул. Фрунзе і залізницею) і Го-
роднього тупика, які 1961 об’єдна-
но під назвою вул. Червонокозаць-
ка. Суч. назва — з 1976 (після пе-
репланування, значного продов-
ження і розширення вул. Червоно-
козацької, перетворення її на швид-
кісну автомагістраль). До Ч. к. п.
прилучаються:	Куренівський
парк — вулиці Скляренка — О. Те-
ліги (шляхопровід) — Новокостян-
тинівська — залізниця (тунель) —
вулиці Вербова — Єрмака — Бога-
тирська (шляхопровід) — Л. Гав-
ро — узбережжя озера Опечень —
шляхопровід над проспектом Ге-
роїв Сталінграда і проїздом до
вул. Електриків. М «Петрівка»;
ЗС «Зеніт» (початок), «Київ-Пет-
рівка» (кінець).
Червоні козаки — військ, форму-
вання, створені 1918 рад. владою
на Україні. їх головнокомандую-
чий — В. М. Примаков (його ім’ям
ЧЕРВОНИХ КОМАНДИРІВ
246
також названо вулицю в Києві).
Штаб Червоних козаків у лютому
1918 містився на вул. Спаській
№ 12, де встановлено мемор. дош-
ку Червоним козакам.
ЧЕРВОНИХ КОМАНДИРІВ ВУ-
ЛИЦЯ — див. Дегтярівська вулиця.
ЧЕРВОНОАРМІИСЬКА ВУЛИЦЯ
(Старокиївський, Московський
р-ни; Нова Забудова). Пролягає
від Бессарабської площі і Шев-
ченка Тараса бульвару до Дзер-
жинського площі і Дружби наро-
дів бульвару. Виникла у 1-й тре-
тині 19 ст. на давньому шляху
до Василькова, мала назву вул. Ве-
лика Васильківська. Суч. назва —
з 1919. На Ч. в. певною мірою
збереглася забудова кін. 19 —
поч. 20 ст. До Ч. в. прилучають-
ся: вул. Рогнідинська — площа
Л. Толстого — вулиці Пушкінсь-
ка — Л. Толстого — Саксагансько-
го — Жилянська — Фізкульту-
ри — Димитрова — І. Федоро-
ва — пров. Горького — вулиці Ла-
бораторна — Щорса — Володими-
ро-Либідська — Тельмана —
Тверська — Ковпака — Любченка
та І. Кудрі. М «Площа Л. Толсто-
го» — «Либідська»; ЗС «Прота-
сів Яр».
ЧЕРВОНОАРМІИСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Дніпровський прову-
лок, Червонопрапорна вулиця.
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ ПРОВУ-
ЛОК (Московський р-н; Нова Забу-
дова, Деміївка). Пролягає від Чер-
воноармійської вулиці до Москов-
ської площі. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1955. Імовірно, 2-а частина
Ч. п. (після перетину із залізни-
цею) разом з тепер, вул. Ізюмсь-
кою на межі 19—20 ст. входила до
складу вул. Деміївської. До Ч. п.
прилучаються: залізниця і вул.
М. Грінченка. Побл. перетину із за-
лізницею — перерва у проляганні
Ч. п. М «Либідська»; ЗС «Київ-
Московський».
ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА ВУЛИ-
ЦЯ (Ватутінський, Дніпровсь-
кий р-н; Соцмісто). Пролягає від
Броварського проспекту до Бакин-
ських комісарів вулиці. Виникла
в серед. 20 ст., мала назву вул. Но-
ва 647-а. Суч. назва — з 1953. До
Ч. в. прилучаються: вулиці Попуд-
ренка — Краківська — проспект
Гагаріна — вул. Червоноткаць-
ка — пров. Магнітогорський —
бульвар Верховної Ради — провул-
ки Червоногвардійський — Ка-
рельський і вул. П. Усенка. На своє-
му початку сполучена шляхопро-
водом з Новоросійською площею.
М «Чернігівська»; ЗС «Дарниця»,
« Київ-Д ніпровський ».
ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ ПРО-
ВУЛОК (Дніпровський р-н; Соцміс-
то). Пролягає від Червоногвардій-
ської вулиці до Віскозної вулиці.
Виник у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 24-а. Суч. назва — з
1957. У 1962 частину Ч. п. приєд-
нано до вул. Віскозної, після чого
він набув тепер, меж. М «Чернігів-
ська»; ЗС «Дарниця».
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Галагани). Про-
лягає від Горбачова Омеляна вули-
ці до Кулібіна вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва. Суч. назва — з 1954 (повтор-
не рішення про найменування —
1955). М «Нивки»; ЗС «Святошин».
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИИ ПРОВУ-
ЛОК (Радянський р-н; Галагани).
Пролягає від Горбачова Омеляна
вулиці і Кулібіна вулиці до Стрий-
ської вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1954. До Ч. п. прилучаєть-
ся пров. Кулібіна. М «Нивки»;
ЗС «Святошин».
ЧЕРВОНОЗОРЯНИИ ПРОСПЕКТ
(Залізничний, Московський р-ни;
Олександрівська слобідка, Совки,
Ширма, Деміївка). Пролягає від
Севастопольської площі і Повітро-
флотського проспекту до Московсь-
кої площі і Сорокаріччя Жовтня
проспекту. Є частиною Малої Ок-
ружної дороги. Утворений внаслі-
док з’єднання низки самостійних
вулиць: 1) вул. Червонозоряної.
Простягалася від Повітрофлотсь-
кого проспекту до вул. Дачної
(тепер вул. О. Пироговського).
247
ЧЕРВОНОЛИМАНСЬКА
До 1953 мала назву вул. Нова
481-а; 2) вул. Софіївської (1-ї).
Проходила від вул. Дачної до
вул. Народної. Виникла у серед.
20 ст. У 1965 приєднана до вул.
Червонозоряної; 3) вул. Палія.
Названа на честь Палія Семена
Пилиповича (справж. прізв. Гур-
ко; 40-і рр. 17 ст.—1710) — біло-
церківського (фастівського) пол-
ковника, який у 80-і рр. 17 ст.
і 1702—04 очолив антишляхетські
повстання на Правобережній Ук-
раїні, 1709 брав участь у Полтав-
ській битві на боці Петра І. Вули-
ця йшла від вул. Крутогірної до
вул. Кіровоградської; виникла
у 50-і рр. 20 ст., до 1958 мала наз-
ву вул. Новокрутогірна; 4) Степо-
вого проїзду. З’єднував вулиці Кі-
ровоградську (тодішню Степову)
і Пролетарську, проходячи між
Совськими ставками. Виник у 1-й
пол. 20 ст. У 1961 приєднаний
до вулиць С. Палія і Совської;
5) Совської вул. Вперше згаду-
ється 1897. Назву одержала як
шлях від Деміївки до с. Совки.
Спочатку була вузькою і досить
звивистою, уривалася на галявині
побл. тепер, вулиць Майкопської
і Батумської. 1961 реконструйова-
на, продовжена через незабудова-
ну територію до Совських ставків,
до неї влилися частини вул. Про-
летарської і Степового проїзду.
Між проїздом до вул. Кустанайсь-
кої та Совськими ставками зміне-
но напрям пролягання вул. Совсь-
кої. В той же час, заключний від-
різок цієї вулиці, як відгалуження
від новоствореної основної магіст-
ралі, зберігався до 2-ї пол. 80-х рр.
(ліквідований у зв’язку із знесен-
ням старої забудови).
У процесі реконструкції вул. Совсь-
кої у 60—70-і рр. зникли прилеглі
до неї провулки: Короткий (до
1961 — пров. Кладовищенський,
від Деміївського кладовища, за-
критого у 20-і і ліквідованого у
50-і рр. 20 ст., пролягав по части-
ні суч. вул. Деміївської), Скляний
(від скляного заводу, розташова-
ного тут із серед. 19 ст.), Совсь-
кий і Фрометівський (сполучав
вулиці Совську і Фрометівську).
Змінено напрямок вул. Козацької,
що замість вул. Совської виведена
до вул. Деміївської; скорочено
пров. Козацький (до 30-х рр.—
пров. Афанасіївський; простягав-
ся від вул. Совської до вул. Козаць-
кої, тепер — від вул. Кустанайсь-
кої). У 1974 вулиці Червонозоря-
ну, С. Палія і Совську об’єднано у
Червонозоряний проспект. На-
прик. 70-х р.— у 80-і рр. у його
початковій частині проведено
значну зміну забудови, внаслідок
якої скорочено вул. Вузівську (пе-
ретинала Ч. п. і йшла до яру), зник-
ли вулиці Бородіна (між вулиця-
ми М. Кривоноса і Олексіївською)
і Херсонська (від вул. І. Клименка
до Ч. п. між вулицями Златопіль-
ською і О. Пироговського; відома
з поч. 20 ст., первісна назва —
вул. Успенська). У кінцевій части-
ні Ч. п. значною мірою збереглася
забудова 19 ст.
До Ч. п. прилучаються: вулиці
Вузівська — Брянська — М. Кри-
воноса — Червонопартизансь-
ка — Олексіївська — Білгород-
ська — Озерна — Горвиця — Зла-
топільська — Пироговського —
Гаріна — Донська (1-е прилучен-
ня) — А. Головка — Оборонна —
пров. Донський — вул. Народ-
на — пров. Новонародний — вули-
ці Донська (2-е прилучення) —
Крутогірна — проїзд без назви
до вул. Крутогірної — вулиці По-
хила — Кіровоградська — Совсь-
кі ставки — вулиці Кайсарова —
Пролетарська (двічі) — Мистець-
ка — проїзд без назви до вул.
Кустанайської — вул. Фрометівсь-
ка (1-е прилучення) — вул. Бала-
кирева — провулки Балакирева —
Гулака-Артемовського — вулиці
Фрометівська (2-е прилучення) і
Деміївська. М «Вокзальна», «ІПу-
лявська» (початок), «Либідська»
(кінець); ЗС «Каоаваєві Дачі»
(початок), < Київ-Московський»
(кілець).
ЧЕРВОНІЛИМ АНСЬК А ВУЛИ-
ЦЯ — дпв. Улітша Івана вулиця.
ЧЕРВОНОПАРТИЗАНСЬКА
248
ЧЕРВОНОПАРТИЗАНСЬКА ВУ-
ЛИЦЯ (Залізничний р-н; Олександ-
рівська слобідка). Пролягає від
Кривоноса Максима провулку до
Червонозоряного проспекту. Ви-
никла на межі 19—20 ст. під наз-
вою вул. Садова. Суч. назва —
з 1955. До Ч. в. прилучається вул.
І. Клименка. М «Вокзальна»;
ЗС «Караваєві Дачі».
ЧЕРВОНОПІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Вітряні Гори).
Пролягає від Западинської вулиці
до Світлицького вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Вітря-
ні Гори 2-а. Суч. назва — з 1955.
Пролягала до вул. Косенка. 1962
від Ч. п. відокремлено пров. Межо-
вий, після чого вона набула суч.
розмірів. До Ч. в. прилучаються:
вулиці Галицька — Вітряні Го-
ри — пров. Бестужева і вул. Межо-
ва. М «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська ».
ЧЕРВОНОПРАПОРНА ВУЛИЦЯ
(Московський, Харківський р-ни;
Китаїв, с. Пирогів, с-ще Чапаєвка).
Пролягає від початку забудови
(побл. цементного заводу) до авто-
магістралі Київ — Дніпропет-
ровськ. Виникла у 1-й пол. 20 ст.,
складалася з вулиць Леніна і Чер-
воноармійської, що 1955 об’єднані
під назвою вул. Червонопрапорна.
У 1958 змінено напрям її початко-
вої частини: частину Ч. в. приєдна-
но до Чапаєвського шосе, а до Ч. в.
долучено проїзд (без офіц. назви)
від вул. Великої Китаївської (те-
пер проспект Науки) до цегельного
заводу (в бік Телички). До Ч. в. при-
лучаються: залізниця (вздовж час-
тини вулиці) — пров. Червоно-
прапорний — проспект Науки —
пров. Цегельний — прохід до вул.
Фестивальної — вулиці Лауреатсь-
ка — Барикадна — Заболотного і
пров. Бродівський. М «Видубичі»,
«Либідська»; ЗС «Проспект Нау-
ки» (початок), «Імені П. Кривоно-
са» (кінець).
ЧЕРВОНОПРАПОРНА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Чапаєвське шосе.
ЧЕРВОНОПРАПОРНИИ ПРОВУ-
ЛОК (Московський р-н; Китаїв).
Пролягає від Червонопрапорної ву-
лиці до Науки проспекту. Виник
як провулок без назви у 1-й пол.
20 ст. Суч. назва — з 1955. М «Ви-
дубичі»; ЗС «Проспект Науки».
ЧЕРВОНОТКАЦЬКА ВУЛИЦЯ
(Дніпровський, Ватутінський
р-ни; Соцмісто). Пролягає від Ду-
бового Івана вулиці до тупика.
Виникла в серед. 20 ст. під наз-
вою вул. Нова 648-а. Суч. назва —
з 1953 (від розташованого поблизу
Дарницького шовкового комбіна-
ту). До Ч. в. прилучаються: пров.
Будівельників — вулиці Будівель-
ників — Бажова — бульвар Пра-
ці — вулиці Пожарського — Міні-
на — Лебедєва — Червоногвар-
дійська — проспект Гагаріна —
вулиці Магнітогорська і Біломорсь-
ка. М «Дарниця» — «Лісова»;
ЗС «Київська Русанівка».
ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Пуща-Водиця).
Пролягає від Міської вулиці до Се-
лянської вулиці. Виникла на межі
19—20 ст. під назвою вул. Гого-
лівська. Суч. назва — з 1955. До
Ч. в. прилучаються вулиці Лінії
1—4-а — проїзд (кол. вул. Леніно-
горська, первісна назва — вул. Са-
дова) до вулиць Новикова-Прибоя
і Курортної — вулиці Лінії 5—
14-а. М «Нивки», «Мінська»;
ЗС «Святошин», «Вишгородська».
ЧЕРЕШНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Мос
ковський р-н; Багринова Гора).
Пролягає від Науки проспекту до
тупика. Виник у серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1951. М «Либідська»;
ЗС «Проспект Науки».
ЧЕРКАСЬКА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Дегтярі). Пролягає від
Магістральної вулиці до Бауман-
ської вулиці. Відома з 1913 під
назвою вул. Центральна. Суч. наз-
ва — з 1955. До Ч. в. прилучають-
ся: вул. Сонячна — прохід до ву-
лиць Калинової і Толбухіна —
вул. Цулукідзе (двічі). М «Нив-
ки»; ЗС «Рубежівський».
ЧЕРНИШЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н, Караваєві Дачі).
Пролягає від Відрадного проспек-
ту до Новопольової вулиці. Виник-
249
ЧИГИРИНСЬКА
ла у 1-й пол. 20 ст. під назвою вул.
Нова 176-а. Суч. назва — з 1944.
До Ч. в. прилучаються: вулиці
Бориславська — Миронівська —
Патріотів — Карпатська — Паус-
товського — Кар’єрна і Постова.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Інду-
стріальна», «Гарматна»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
Чернишевський Микола Гаврило-
вич (1828—89) — рос. революціо-
нер-демократ, письменник і філо-
соф. Автор роману «Що робити?».
ЧЕРНІВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ (Жовт
невий р-н; Караваєві Дачі). Проля-
гає від Відрадного проспекту до
Кар’єрної вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст. під назвою вул. Нова
435-а. Суч. назва — з 1944. До
Ч. в. прилучаються: вулиці Бо-
риславська — Миронівська —
Карпатська і Паустовського.
М «Шулявська»; ШТ 1, 3 («Інду-
стріальна», «Гарматна»); ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
ЧЕРНІГІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський, Дарницький р-ни; Черво-
ний хутір). Пролягає від Бажана
Миколи проспекту до Ялинкової
вулиці. Виникла у 1-й пол. 20 ст.
(згадується під такою ж назвою
1933). До Ч. в. прилучаються:
вулиці Дніпродзержинська — Гор-
лівська — шосе Харківське —
вул. Ташкентська і пров. Боро-
вий. М «Харківська»; ЗС «Дар-
ниця».
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Дарницький р-н; Червоний ху-
тір). Пролягає від Харківського
шосе до Ялинкової вулиці. Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 381-а. Суч. назва — з 1953.
До Ч. п. прилучаються вул. Таш-
кентська і пров. Боровий. М «Хар-
ківська»; ЗС «Дарниця».
ЧЕРНЯХОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Нивки). Проля-
гає від Бабушкіна вулиці до Ру-
жинського провулку. Виникла в
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 861-а. Суч. назва — з 1953.
До Ч. в. прилучаються: вулиці
Кирпоноса — Естонська — Шау-
мяна (1-е прилучення) — Ставро-
польська — Шаумяна (2-е прилу-
чення) — Краснодарська і проїзд
на вул. В. Піка. М «Нивки»; ЗС
«Святошин», «Рубежівський».
Черняховський Іван Данилович
(1906—45) — рад. військ, діяч,
генерал армії, двічі Герой Рад.
Союзу (1943, 1944). У 1925—28
навчався у київ. арт. школі (міс-
тилася на Повітрофлотському
проспекті № 28; на фасаді вста-
новлено мемор. дошку І. Д. Черня-
ховському). Під час ВВВ команду-
вав танковим корпусом, 60-ю ар-
мією, що 1943 у складі 1-го Укр.
фронту брала участь у визволенні
Києва.
ЧЕСЬКА ВУЛИЦЯ (Печерсь
кий р-н; Чорна Гора). Пролягає
від Кудрі Івана вулиці до Товар-
ної вулиці. Виникла в серед. 20 ст.
під неофіц. назвою вул. Варварин-
ська. Суч. назва — з 1958. До Ч. в.
прилучається бульвар Дружби
народів. М «Дружби народів»; ЗС
« Київ-Московський ».
ЧЕХОВСЬКИИ ПРОВУЛОК (Ра-
дянський р-н). Пролягає від Чка-
лова вулиці до Воровського вули-
ці. Виник у 1-е десятиліття 20 ст.,
мав назву пров. Харичкова (від
прізвища власника садиби, через
яку прокладений провулок). Пара-
лельна назва — пров. Обсерва-
торний (як продовження вул. 06-
серваторної). Суч. назва — з 1910,
надана з нагоди 50-річчя А. П. Че-
хова. У деяких джерелах фігурує
також як пров. (вул.) Чехова.
М «Золоті ворота», «Університет».
Чехов Антон Павлович (1860—
1904) — рос. письменник. У 1896
у київ, театрі «Соловцов» було
вперше з успіхом поставлено його
п’єсу «Чайка» (її прем’єру в Пе-
тербурзі було провалено). М. М. Со-
ловцову письменник присвятив
твір «Ведмідь».
ЧЕХОВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Радищева провулок.
ЧИГИРИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Вітряні Гори,
с-ще Шевченка). Пролягає від
Світлицького вулиці до Канівсь-
кої вулиці. Виникла в серед. 20 ст.
ЧИГИРИНСЬКИИ
250
під назвою вул. Нова 125-а. Суч.
назва — з 1944. До Ч. в. прилу-
чається вул. Золочівська. М «Обо-
лонь»; ЗС «Вишгородська».
ЧИГИРИНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н; Вітряні Гори).
Пролягає від Межової вулиці до
кінця забудови. Виник у серед.
20 ст. під назвою пров. Новий.
Суч. назва — з 1955. Офіц. лікві-
дований 1978, але фактично існує
й тепер. М «Оболонь»; ЗС «Вишго-
родська».
ЧИГОРІНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий, Печерський р-ни). Пролягає
від Глазунова вулиці до Кудрі
Івана вулиці. Виникла у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 680-а.
Суч. назва — з 1953. До Ч. в. при-
лучаються вулиці П. Лумумби і
Перспективна. М «Дружби наро-
дів»; ЗС «Київ-Московський».
Чигорін Михайло Іванович
(1850—1908) — рос. шахист, за-
сновник рос. школи шахової гри,
чемпіон Росії (1899—1906). Відві-
дав Київ 1902.
ЧИСТЯКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Ленінградський р-ни;
Галагани). Пролягає від Перемоги
проспекту до тупика. Виникла у
1-й пол. 20 ст. вздовж незабудова-
ного шляху від Брест-Литовського
шосе (тепер проспект Перемоги) до
хутора Галагани. Суч. назва — з
1957. До Ч. в. прилучаються: вул.
Стрийська — пров. Кулібіна —
вул. О. Горбачова і пров. Чистя-
ківський. М і ЗС «Святошин».
ЧИСТЯКІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Галагани).
Пролягає від Чистяківської вули-
ці до Екскаваторної вулиці. Ви-
ник у серед. 20 ст. як провулок
без назви. Суч. назва — з 1957.
М і ЗС «Святошин».
ЧКАЛОВА ВУЛИЦЯ (Шевчен-
ківський, Радянський р-ни). Про-
лягає від Великої Житомирської
вулиці до Перемоги площі і Дмит-
рівської вулиці. Виникла у ЗО—
50-і рр. 19 ст. Більшу частину
вулиці прокладено через яр, що
тривалий час був місцем звали-
ща побут, відходів (цим спричине-
на виняткова повільність забудо-
ви вулиці — до кін. 19 ст.). Ма-
ла назву вул. Маловолодимирсь-
ка, під якою вперше згадується
1834—36. У 1911—19 —вул. Сто-
липінська. Названа на честь Столи-
піна Петра Аркадійовича (1862—
1911) — рос. держ. діяча, голови
Ради міністрів Росії (з 1906), іні-
ціатора й керівника найбільшої
за всю історію Росії економ, рефор-
ми. Застрелений під час відвідан-
ня Києва в оперному театрі теро-
ристом Богровим. Помер у клініці
Качковського на вул. Маловолоди-
мирській (тепер № 33). Похова-
ний у Києво-Печерській лаврі
побл. Трапезної церкви. У 1919—
37 Ч. в. мала ім’я В. Гершуні,
1937—39 —Ладо Кецховелі. Суч.
назва — з 1939. До Ч. в. прилу-
чаються: вулиці Стрітенська —
Рейтарська — Ярославів Вал —
М. Коцюбинського — пров. Чехов-
ський — вулиці Б. Хмельницько-
го — Гоголівська і Тургенєвська.
М «Золоті ворота» (початок), «Уні-
верситет» (кінець).
Чкалов Валерій Павлович (1904—
38) — рад. пілот, Герой Рад. Союзу
(1936). Вперше в історії здійснив
безпосадочний переліт через Пн.
полюс до США (Москва — Ванку-
вер). Загинув під час випробу-
вання нового літака.
ЧКАЛОВА ВУЛИЦЯ — див. Стра-
тонавтів вулиця.
ЧОКОЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Донецька вулиця.
ЧОКОЛІВСЬКИЙ БУЛЬВАР (За-
лізничний р-н; Чоколівка, масив
Першотравневий). Пролягає від
Севастопольської площі і Повітро-
флотського проспекту до залізнич-
ного шляхопроводу. Є частиною
Малої Окружної дороги. Виник
на межі 20—30-х рр. 20 ст.
У 1931—93 —бульвар Леніна.
Простягався до суч. площі Кос-
монавтів, у 50-і рр. досягнув те-
пер. меж. Суч. назва — з 1993 (за
ім’ям київ, громад, діяча М. І. Чо-
колова; див. Топонімічний слов-
ник). До Ч. б. прилучаються: ву-
лиці Колективізації — Соціаліс-
251
ЧУМАКА
тична — площа Космонавтів — ву-
лиці Антонова — Єреванська —
Волинська — Пітерська — Міцке-
вича — Ушинського і Уманська.
Продовженням Ч. б. є вул. Ін-
дустріальна. М «Шулявська»;
ШТ 1,	3 («Індустріальна»);
ЗС «Караваєві Дачі».
ЧОРНА ГРЯЗЬ ВУЛИЦЯ —див.
Фролівська вулиця, Фролівський
провулок.
ЧОРНОБИЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Біличі). Проля-
гає від Перемоги проспекту до
Обухівської вулиці. Виникла у
20—30-і рр. 20 ст., мала назву
вул. Шевченка. Суч. назва —
з 1955. У 1958 до неї приєднано
частину вул. Просіки 5-ї (на ділян-
ці від тепер, проспекту Перемоги до
кол. вул. Спартаківської, що про-
ходила паралельно до вулиць
Ф. Пушиної та Ірпінської; лікві-
дована у 80-і рр.). Наприк. 80-х —
на поч. 90-х рр. Ч. в. перепланова-
но і майже повністю перебудовано.
До Ч. в. прилучаються: вулиці
Ф. Пушиної — Прилужна — Ір-
пінська і Уборевича. М і ЗС «Свя-
тошин».
ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Ленінградський р-н; Біличі). Про-
лягає від Уборевича Командар-
ма вулиці до Жовтневої вулиці.
Виник у 1-й пол. 20 ст., мав наз-
ву вул. Шкільна. Суч. назва — з
1955. До Ч. п. прилучається вул.
Осіння. М «Святошин»; ЗС «Ново-
біличі».
ЧОРНОВОДСЬКА ВУЛИЦЯ —
див. Тампере вулиця.
ЧОРНОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ (Пе-
черський р-н; Чорна Гора). Про-
лягає від Товарної вулиці до За-
лізничного шосе. Виникла у 1-й
третині 20 ст., мала назву вул.
Ніжинська. Суч. назва — з 1944
(повторне рішення про переймену-
вання — 1955), від місцевості
Чорна Гора. До Ч. в. прилучають-
ся: вулиці Тиха — Верхньогірська
і Менделєєва. Між двома останні-
ми вулицями наявна перерва у про-
ляганні Ч. в. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЧОРНОМОРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мін-
ський р-н; Київ-Петрівка, пром-
зона). Пролягає від Аляб’єва вули-
ці до Корабельної вулиці. Виникла
в серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 730-а. Суч. назва — з 1953.
М «Тараса Шевченка»; ЗС «Зеніт».
ЧУБАРЯ ВУЛИЦЯ —див. Сана-
торна вулиця.
ЧУБАРЯ ПРОСПЕКТ — див. Від-
радний проспект.
ЧУГУЇВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Шутова Полковника вулиця.
ЧУГУЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Жовтневий р-н; Грушки). Проля-
гає від Машинобудівної вулиці
до тупика. Виник у 50-і рр. 20 ст.
як провулок без назви. Суч. наз-
ва — з 1958. До Ч. п. прилучаєть-
ся вул. Виборзька. М «Берестейсь-
ка»; ЗС «Святошин».
ЧУДНОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (Дар-
ницький р-н; Соцмісто). Пролягає
від Возз’єднання проспекту до
Будівельників вулиці. Виникла у
50-і рр. 20 ст., мала назву вул. Рі-
чицька. Суч. назва — з 1961. До
Ч. в. прилучається проспект Миру.
М «Лівобережна», «Дарниця»;
ЗС «Київська Русанівка».
Чудновський Григорій Ісакович
(1894—1918) — учасник боротьби
за владу Рад у Петрограді та Киє-
ві. Наприк. 1917 був ув’язнений
Центр. Радою в Косому капонірі,
згодом переведений до Лук’янів-
ської тюрми. У січні — лютому
1918, після переходу Києва під
владу більшовиків — комісар міс-
та з цивільного управління. На-
прик. лютого командував черво-
ногвард. загоном по обороні Киє-
ва від австро-нім. військ. У квітні
загинув під м. Люботином (побл.
Харкова).
ЧУДНОВСЬКОГО ВУЛИЦЯ —
див. Терещенківська вулиця.
ЧУМАКА ВАСИЛЯ ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Відрадний). Про-
лягає від Героїв Севастополя вули-
ці до Лепсе Івана бульвару. Ви-
никла у 50-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова. Суч. назва — з 1957.
До Ч. В. в. прилучається вул. Мет-
робудівська. М «Берестейська»;
ШАЛЕТТ
252
ШТ 1, 3 («Героїв Севастополя»,
«Бульвар 1. Лепсе»); ЗС «Борща-
гівка ».
Чумак Василь Григорович (1901 —
19) — укр. поет і політ, діяч, ко-
муніст. У 1919 перебував на під-
пільній роботі в Києві. Закатова-
ний білогвардійцями. Похований
у кол. Аносівському парку (тепер
територія парку Вічної Слави).
Могила не збереглася.
ШАЛЕТТ МІСТА ВУЛИЦЯ (Дніп
ровський р-н; масив Комсомольсь-
кий). Пролягає від Дарницького
бульвару до Миропільської вули-
ці. Виникла у 1-й пол. 60-х рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 4-а.
У 1964—84 — вул. Промениста.
Суч. назва — з 1984, на честь
франц. міста Шалетт-сюр-Люен,
побратима Дніпровського р-ну Киє-
ва. М «Чернігівська»; ЗС «Київ-
Дніпровський».
ШАМРИЛА ТИМОФІЯ ВУЛИЦЯ
(Шевченківський р-н; Сирець).
Пролягає від Дорогожицької ву-
лиці і Ризької вулиці до Дегтя-
рівської вулиці і Кузьминської
вулиці. Відома з поч. 20 ст. як
частина вул. Лагерної, 1964—
75 — частина вул. Дорогожиць-
кої. Відокремлена під суч. назвою
у 1975. До Ш. Т. в. прилучається
вул. І. Гонти. М «Шулявська»
(початок), «Берестейська» (кі-
нець); ЗС «Сирець»; «Рубежівсь-
кий ».
Шамрило Тимофій Власович
(1905—41) — секретар Київ, міськ-
кому КП(б)У, член штабу оборони
Києва 1941, під час якої загинув.
ШАУМЯНА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Нивки). Пролягає від
Черняховського вулиці (двічі, ут-
ворюючи форму ламаної лінії). Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 869а-а. Суч. назва —
з 1955. До Ш. в. прилучаються
вул. Ставропольська і пров. Шау-
мяна. М «Нивки»; ЗС «Рубежівсь-
кий», «Святошин».
Шаумян Степан Георгійович
(1878—1918) — професіон. рево-
люціонер, діяч комуніст, руху в
Закавказзі. Розстріляний англ.
інтервентами в Баку в числі 26 ба-
кинських комісарів.
ШАУМЯНА ПРОВУЛОК (Радян
ський р-н; Нивки). Пролягає від
Шаумяна вулиці до Краснодарсь-
кої вулиці. Виник у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 8696-а. Суч.
назва — з 1955. М «Нивки»;
ЗС «Рубежівський», «Святошин».
ШАХТАРСЬКА ВУЛИЦЯ (Мінсь-
кий р-н; Пріорка). Пролягає від
Автозаводської вулиці до Дегтя-
ренка Петра вулиці. Виникла у 1-й
пол. 20 ст., мала назву вул. Дач-
на (9-а). Суч. назва — з 1955. До
Ш. в. прилучається вул. Коноплян-
ська. М «Оболонь»; ЗС «Вишгород-
ська ».
ШЕВЦОВА ІВАНА ВУЛИЦЯ (Ра
дянський р-н; Шулявка). Проля-
гає від Потьє Ежена вулиці до
Дегтярівської вулиці. Виникла
у 60-і рр. 20 ст. Суч. назва — з
1966. М «Шулявська», «Берестей-
ська»; ЗС «Рубежівський», «Свя-
тошин».
Шевцов Іван Савич (1901—41) —
голова Київ, міськради (1937—
41), член штабу оборони Києва
1941, під час якої загинув.
ШЕВЧЕНКА ВУЛИЦЯ, Шевчен-
ківська вулиця — див. Блока ву-
лиця, Дніпродзержинська вули-
ця, Дніпропетровська вулиця,
Каменярів вулиця, Красицького
вулиця, Кривоноса Максима вули-
ця, Левітана вулиця, Райдужна
вулиця, Сєрова Валентина вулиця,
Чорнобильська вулиця.
ШЕВЧЕНКА ПРОВУЛОК,Шевчен
ківський провулок — див. Гулака
Миколи провулок, Каменярів про-
вулок, Левітана провулок.
253
ШЕВЧЕНКА
ШЕВЧЕНКА ТАРАСА БУЛЬВАР
(Старокиївський, Радянський
р-ни). Пролягає від Бессарабської
площі до Перемоги площі. Виник
у 30-і рр. 19 ст. Вперше згадуєть-
ся 1834 як Бульварне шосе. 1850—
69 — вул. Бульварна, інколи вжи-
валася й паралельна назва —
Університетський бульвар (від
збудованого 1837—42 на сусід-
ній вул. Володимирській гол. кор-
пусу Київ, ун-ту). 1869—1919 —
Бібіковський бульвар. Був назва-
ний за ім’ям Бібікова Дмитра Гав-
риловича (1792—1870) — київ.,
подільського і волин. генерал-
губернатора (1837—52). Брав ак-
тивну участь у розгромі Кирило-
Мефодіївського т-ва. Затаврова-
ний Т. Г. Шевченком у поемі «Юро-
дивий». Того ж 1869 бульвар від-
несено до вулиць 1-го і 2-го роз-
рядів (тобто ставилася вимога забу-
дувати магістраль майже виключ-
но кам’яними, гарно опоряджени-
ми будинками). Суч. назва — з
1919. Прокладений як частина
нового шосе на Житомир і Брест,
бульвар фактично від початку
свого існування простягався до
межі Києва, що у 19 ст. проля-
гала по лінії тепер. Повітрофлотсь-
кого шляхопроводу. У 1857 —1900
тут стояли Тріумфальні ворота,
споруджені з нагоди прибуття
до Києва рос. царя Олександра II.
Ворота було розібрано, оскільки
вони перешкоджали зрослому
транспортному руху по києво-
брестській дорозі. У 1985 частину
Ш. Т. б. між площею Перемоги і
Повітрофлотським шляхопрово-
дом приєднано до проспекту Пе-
ремоги, після чого бульвар набув
тепер, меж. На Ш. Т. б. значною
мірою збереглася забудова 2-ї
пол. 19 — поч. 20 ст. До Ш. Т. б.
прилучаються: вулиці Червоноар-
мійська — Хрещатик — Пушкін-
ська — Терещенківська — Шев-
ченківський парк — вулиці Воло-
димирська — Леонтовича — Бота-
нічний сад ім. О. Фоміна — площа
Ботанічна — вулиці Франка —
Пирогова — М. Коцюбинського —
Комінтерну — пров. Бєлінсько-
го — вулиці Саксаганського і
Дмитрівська. М «Площа Л. Толсто-
го», «Театральна» (початок), «Уні-
верситет»; ШТ 1, 3 («Площа Пе-
ремоги»).
Шевченко Тарас Григорович
(1814—61) — укр. поет, художник
і громад, діяч. Вперше відвідав
Київ у 20-і рр. 19 ст. у почті сво-
го поміщика. Жив у Києві з пе-
рервами від літа 1843 до весни
1847, брав активну участь у діяль-
ності Кирито-Мефодіївського брат-
ства, після розгрому якого був
заарештований (на переправі че-
рез Дніпро побл. тепер, мосту ім.
Є. О. Патона), до 1857 перебував
на засланні. Серед пам'ятних
місць Т. Г. Шевченка у Києві збе-
реглися: будинок в пров. Т. Шев-
ченка № 8-а (кол. вул. Козипобо-
лотська), де поет мешкав у 1846 —
на поч. 1 847 (тепер тут розміщено
Будинок-музей Т. Г. Шевченка),
гол. корпус Київ. ун-ту, де
Т. Г. Шевченко 1845—47 працю-
вав у Археограф, комісії (вул.
Володимирська № 60), будинок
на вул. Вишгородській № 5 (жив
тут у серпні 1859 в родині С. М. Ло-
боди); на всіх згаданих будин-
ках встановлено мемор. дошки
поету. Серед пам’ятних місць, що
не збереглися — будинок на Хре-
щатицькій площі (тепер Майдан
Незалежності) між вулицями Ми-
хайлівською і Маложитомирсь-
кою, де Т. Шевченко оселився
1859 у фотографа І. В. Гудовсь-
кого (знесений 1979), на вул. Іри-
нинській № 10, де поет провів ос-
танню ніч у Києві з 12 на 13 серп-
ня 1859 (знесений 1977, на його
місці споруджено клуб КДБ УРСР
ім. Ф. Дзержинського, на фасаді
будинку встановлено мемор. дош-
ку поетові). Під час перевезення
тіла Т. Г. Шевченка з Петербурга
до Канева труну було встановлено
6—7. V 1861 у церкві Різдва на
Поштовій площі (храм зруйнова-
но у 50-і рр. 20 ст.), потім труну
пронесли по Набережному шосе
до пароплава, що відправлявся
ШЕВЧЕНКА
254
у бік Канева біля Миколаївсь-
кого мосту (побл. тепер, мосту
Метро). Передбачалося також
поховати поета в Києві на г. Ще-
кавиці, на Подолі. У Києві діє
музей Т. Г. Шевченка (бульвар
Т. Шевченка № 12), у Шевчен-
ківському парку встановлено па-
м’ятник поетові (1939), в місті
існує також кілька його погрудь.
Ім'ям поета названо ряд культур-
них і наук, установ гліста.
ШЕВЧЕНКА ТАРАСА ПЛОЩА
(Мінський р-н; Кинь-Грусть, Дача
Кульженка). Розташована між
Виш городе ькою вулицею, Сошеи-
ка вулицею, Пуща-Водицькою ву-
лицею, Мінським проспектом і По-
лярною вулицею. Виникла у 1-й
по;т. 20 ст., мала неофіц. назву
площа Кинь-Грусть (від однойм.
істор. місцевості). Суч. назва —
з 1959. М «Мінська»; ЗС «Вишго-
родська ».
ШЕВЧЕНКА ТАРАСА ПРОВУ-
ЛОК (Старокиївський р-н). Про-
лягає від Майдану Незалежності
до Михайлівського провулку. Впер-
ше згаданий як вул. Козиноболот-
на 1834 (від місцевості Козине Бо-
лото, де проходила вулиця). Зго-
дом існував також під назвами
вул. (пров.) Козиноболотська,
вул. Козине Болото. У 1894 на
прохання жителів вулиці і за по-
даннягл київ, губернатора її було
перейменовано на пров. Хреша-
тицький. Суч. назва — з 1925
(повторне рішення про переймену-
вання — 1954). В провулку під
Л*2 8-а розташований (у кол. будин-
ку Житницьких) Будинок-музей
Т. Г. Шевченка. До Ш. Т. п. при-
лучається вул. Малопідвальна.
М «Майдан Незалежності».
ШЕПЕЛЄВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Караваєві Дачі).
Пролягає від Відрадного проспек-
ту до Новопольової вулиці. Виник-
ла в серед. 20 ст. під назвою вул.
Нева 142-а. У 1944—74 — вул. Ав-
тогенна. Суч. назва — з 1975.
М «ІЛулявська», «Берестейська»;
ШТ 1, 3 («Бульвар 1. Лепсе»);
ЗС («Київ-Волинський»).
Шепелєв Микола Гаврилович
(1921—58) — учасник форсуван-
ня Дніпра під час ВВВ, Герой Рад.
Союзу (1943). Після війни жив
і працював у Києві. Похований на
Шулявському кл.
ШЕПЕТІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Святошин). Про-
лягає від Котельникова Михайла
вулиці до с. Петропавлівська Бор-
щагівка (за межами Києва). Відо-
ма з поч. 20 ст. під назвою вул.
Матківщина (походження не з’я-
соване). Суч. назва — з 1951.
М і ЗС «Святошин >.
ШИРОКА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Ширма). Пролягає від
Козацької вулиці до Гвардійської
вулиці. Виникла в серед. 20 ст. під
назвою вул. Нова. Суч. назва —
з 1955. До Ш. в. прилучається
вул. Тихорецька. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Москоеський».
ШИШКІНСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Шевченківський р-н; Татарка).
Пролягає від Нагірної вулиці до
тупика. Виник на межі 19—20 ст.,
мав назву пров. Святославський
(або вул. Святослава), на честь
київ, князя Святослава Ігоровича
(?—972). 1939—44 — пров. Шиш-
кіна. Суч. назва (уточнена) —
з 1944. М «Майдан Незалежності»,
«Політехнічний інститут».
Шишкін Іван Іванович (1832 —
98) — рос. художник. Автор широ-
ковідомих картин «Ранок у сосно-
вому лісі», «Жито» та ін. Чимало
його робіт зберігається у Київ,
музеї рос. мистецтва.
ШКІЛЬНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Деміївка). Пролягає від
Забіли Віктора вулиці до Голо-
сіївської вулиці. Відома з поч.
20 ст. (є згадка за 1910, 1914) під
назвою вул. Училищна, від розта-
шованого тут сільського уч-ща.
Суч. назва вживається з 40-х рр.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Москов-
ський».
ШКІЛЬНА ВУЛИЦЯ — див. Зо-
отехніків вулиця, Кащенка Ака-
деміка вулиця, Чорнобильський
провулок.
255
ШОВКОВИЧНА
ШКІЛЬНИЙ ПРОВУЛОК — ДИВ.
Корчуватський провулок, Учбова
вулиця.
ШЛІХТЕРА АКАДЕМІКА ВУЛИ-
ЦЯ (Дарницький р-н; Соцмісто).
Пролягає вздовж залізниці від Бе-
резневої вулиці (як її продовжен-
ня) до Верховної Ради бульвару.
Виникла наприк. 50-х рр. 20 ст.
під назвами вул. Нова і вул. Гра-
війна. Суч. назва — з 1961. До
Ш. А. в. прилучається проспект
Возз’єднання. М «Лівобережна»;
ЗС «Київська Русанівка».
Ш ліхтер Олександр Григорович
(1868—1940) — професіон. рево-
люціонер, рад. парт, і держ. діяч,
акад. АН УРСР (з 1929). У 1893 за
революц. діяльність був ув’язне-
ний до Л у канівської тюрми та
Косого капоніру. 1902—04 —
член Київ, к-ту РСДРП, 1905 —
один з керівників страйку служ-
бовців Пд.-Зх. залізниці, де він
працював статистиком (на фаса-
ді її Управління на вул. Лисен-
ка № 6 встановлено мемор. дош-
ку О. Г. Шліхтеру). 1930—33 —
директор Укр. ун-ту марксизму-
ленінізму, з 1931 — президент
Всеукр. асоціації марксистсько-
ленін. ін-тів (ВУАМЛІН). 1936—
40 мешкав на вул. Чудновського
(тепер Терещенківська) № 5, де
також встановлено мемор. дошку
О. Г. Шліхтеру. Помер у Києві, по-
хований на Байковому кл.
ШЛЯХОВА ВУЛИЦЯ —див. Пе
ремоги вулиця.
ШЛЯХОВИКІВ ВУЛИЦЯ (Дніп-
ровський р-н; с-ще ДВРЗ). Про-
лягає від Сеноманської вулиці
до Довбуша Олекси вулиці. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
пров. ДВРЗ. З 1961 — пров. Шля-
ховиків. З 70-х рр. фігурує як
вул. Шляховиків. М «Чернігівсь-
ка»; ЗС «Дарниця-Депо».
ШЛЯХОПРОВІДНА ВУЛИЦЯ —
див. Героїв Севастополя вулиця.
ШМІДТА ВУЛИЦЯ —див. Бай-
кова вулиця.
ШМІДТА ОТТО ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Татарка). Про-
лягає від Стара Поляна вулиці
і Нижньоюрківської вулиці до
Половецької вулиці. Виникла у
серед. 19 ст., 1866 вперше згада-
на під назвою вул. Верхньоюрків-
ська, оскільки проходить по верх-
ній частині гори Юрковиця. Суч.
назва — з 1940 (повторне рішення
про перейменування — 1944). До
III. О. в. прилучаються: вулиці
Соляна — Печенізька і Татарська.
М «Майдан Незалежності», «По-
літехнічний інститут».
Шмідт Отто Юлійович (1891 —
1956) — рад. математик і геофі-
зик, полярний дослідник, акад.
АН СРСР (з 1935), АН УРСР (з
1929), Герой Рад. Союзу (1937).
У Києві — з 1905. Закінчив 1909
Другу гімназію, 1913 — ун-т,
у 1916 — його приват-доцент.
Згодом — у Москві. Жив на вул.
Несторівській (тепер І. Франка)
№ 26 і вул. Верхньоюрківській
№ 34 (будинок не зберігся).
ШОВКОВИЧНА ВУЛИЦЯ (Печер-
ський р-н; Липки). Пролягає від
Грушевського Михайла вулиці до
Мечникова вулиці і Басейної ву-
лиці. Вперше згадується у 1834,
існувала під паралельними назва-
ми: Ш. в., від шовковичного саду,
територією якого прокладена
(сад ліквідовано 1835) і Левашов-
ська, за ім’ям київ, генерал-гу-
бернатора (1834—37) графа Васи-
ля Васильовича Левашова, за роз-
порядженням якого остаточно роз-
плановано і забудовано місцевість
Липки. 1869—1919 мала офіц. наз-
ву вул. Левашовська. 1919—93 ма-
ла ім’я діяча нім. і міжнар. ко-
муністів. руху Карла Лібкнехта
(1871 —1919). У 1993 повернуто
істор. назву — Шовковична. До
Ш. в. прилучаються: вулиці Ін-
ститутська — пров. Липський —
вулиці Орлика — Лютеранська —
Богомольця — пров. Дзержинсько-
го і вул. Дарвіна. До серед. 70-х рр.
20 ст. до Ш. в. прилучалася також
вул. Кропивницького (скорочена у
зв’язку із знесенням старої забу-
дови на Ш. в.). М «Хрещатик»
(вихід до вул. Інститутської), «Па-
лац спорту» (кінець Ш. в.).
ШОВКУНЕНКА
256
ШОВКУНЕНКА ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Солом’янка). Проля-
гає від Повітрофлотського про-
спекту до Богданівської вулиці.
Виникла в серед. 20 ст., мала наз-
ву пров. Повітрофлотський. Суч.
назва з 1984. Ім’я О. Шовкуненка
з 1976 мала також вулиця на Де-
міївці (простягалася від Голосіївсь-
кої площі до Червоного яру; ви-
никла на межі 19—20 ст., до
1976 — вул. Нововолодимирська.
Ліквідована наприк. 70-х рр. у
у зв’язку із будівництвом висотно-
го корпусу готелю «Мир»). М «Вок-
зальна».
Шовкуненко Олексій Олексійович
(1884—1974) — укр. художник,
н. х. СРСР (з 1944), дійсний член
АХ СРСР (з 1947). Держ. премія
УРСР ім Т. Г. Шевченка (1970).
З 1935 — професор Київ, худож.
ін-ту. Ряд творів присвятив Києву,
зберігаються у Нац. худож. музеї.
Жив на вул. Пушкінській № 5, де
встановлено мемор. дошку ху-
дожникові. Помер у Києві, похо-
ваний на Байковому кл.
ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМА ВУЛИЦЯ
(Ватутінський р-н; масив Лісо-
вий). Пролягає від Братиславсь-
кої вулиці до Жукова Маршала
вулиці. Виникла у серед. 60-х рр.
20 ст. Суч. назва — з 1966. До
Ш.-А. в. прилучаються площа Вол-
гоградська і вул. Мілютенка.
М «Чернігівська» (початок), «Лісо-
ва» (кінець).
Шолом-Алейхем (справж.— Раби-
нович Шолом Нахумович; 1859—
1916) — євр. письменник. 1887—
1907 жив у Києві, в т. ч. 1897—
1904 на вул. Великій Васильківсь-
кій (тепер Червоноармійській)
№ 5, де було встановлено мемор.
дошку письменникові, на вул. Ма-
ріїнсько-Благові щенській (тепер
Саксаганського), у Боярці побл.
Києва (дача Томашевичів № 26).
Київ, тематика широко відображе-
на в багатьох творах Шолом-Алей-
хема. Хоча сам Київ фігурує в них
під вигаданою назвою Єгупець,
назви вулиць і кав’ярень подані
справжні.
ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМА ВУЛИ-
ЦЯ — див. Костянтинівська ву-
лиця.
ШОЛУДЕНКА ВУЛИЦЯ (Радян-
ський р-н; Шулявка). Пролягає від
Перемоги проспекту до Коперника
вулиці. Виникла у 2-й пол. 19 ст.,
мала назву вул. Керосинна, від роз-
ташованих на ній гасових (керо-
синних) складів. Суч. назва —
з 1957. До Ш. в. прилучаються:
вулиці Андрющенка — Рибалка і
Кравченка. М «Політехнічний
інститут».
Шолуденко Никифор Микитович
(1919—43) — гвардії старшина
Рад. армії, Герой Рад. Союзу (1944,
поем.). Як командир взводу роз-
відки 22-ї гвард. танкової бригади
6 листопада 1943 першим на своє-
му танку прорвався до центру міс-
та і загинув під час бою на площі
Калініна (тепер Майдан Незалеж-
ності). Був похований побл. площі
Ленінського комсомолу, перепохо-
ваний у парку Вічної Слави.
ШПАКА ВУЛИЦЯ (Радянський
р-н). Пролягає від Перемоги прос-
пекту до Дегтярівської вулиці.
Виникла в серед. 20 ст. Суч. наз-
ва — з 1957. М «Берестейська».
Шпак Микола Іполитович
(справж. прізв. Шпаківський;
1909—42) — укр. поет. Навчався
у Київ, сільгосп. ін-ті. Учасник
ВВВ, перебував у нім. полоні у Дар-
ницькому концтаборі. Після вте-
чі — один з організаторів партиз.
руху на Житомирщині. Заарешто-
ваний і вбитий гестапівцями в Киє-
ві, куди прибув для налагоджен-
ня зв’язків із київ, підпіллям.
Жив 1935—41 на вул. Леніна
(тепер Б. Хмельницького) № 68,
де встановлено мемор. дошку
поету.
ШПИЛЬОВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська сло-
бідка). Пролягає від Волинської
вулиці до кінця забудови. Виник-
ла у серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 469-а. Суч. назва — з 1944.
До Ш. в. прилучаються вулиці
П. Заломова і Нечуя-Левицького.
М «Вокзальна»; ЗС «Протасів Яр».
257
ЩЕПКІНА
ШПОЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Рилєєва вулиці до Фрук-
тової вулиці. Виникла у 1-е деся-
тиліття 20 ст. під назвою вул. Шпо-
лянське підгір’я (від урочища
Шполянка). Суч. назва (уточне-
на) — з 1944. До III. в. прилуча-
ються вулиці Тагільська і Достоєв-
ського. М «Петоівка»; ЗС «Зеніт».
ШУЛЯВСЬКА ВУЛИЦЯ (Радянсь-
кий р-н; Шулявка). Пролягає від
Тимофєєвої Галі вулиці до Брест-
Литовського провулку. Виникла
у 2-й пол. 19 ст. під такою ж наз-
вою (від місцевості Шулявка, че-
рез яку вона проходить). 1955—
57 — вул. Тбіліська. На Ш. в.
збереглося декілька будинків
19 — поч. 20 ст. До НІ. в. прилу-
чаються: вулиці В. Ярмоли —
В. Василевської і пров. Тбіліський.
М «Політехнічний інститут».
ШУЛЯВСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Толстого Льва вулиця.
ШУМСЬКОГО ЮРІЯ ВУЛИЦЯ
(Харківський р-н; Березняки). Про-
лягає від Тичини Павла проспекту
до Березняківської вулиці. Збу-
дована у 1-й пол. 70-х рр. 20 ст.
на місці знесеної Кухмістерської
слобідки, де також існувала вул.
Ю. Шумського (до 1955 — вул.
Червоний Шлях). М «Лівобереж-
на»; ЗС «Лівий берег».
Шумський Юрій Васильович
(справж. прізв. Шомін; 1887 —
1954) — укр. актор, н. а. СРСР
(з 1944). Держ. премія СРСР (1950,
1951). У 1934—54 — в Київ. укр.
драм, театрі ім. І. Франка. Зні-
мався на Київ, студії худож. філь-
мів (тепер ім О. П. Довженка).
У 1944—54 жив на вул. Володи-
мирській № 14, де встановлено
мемор. дошку Ю. В. Шумському.
Помер у Києві, похований на Бай-
ковому кл.
ШУТОВА ПОЛКОВНИКА ВУЛИ-
ЦЯ (Жовтневий р-н; Грушки). Про-
лягає від Перемоги проспекту до
Машинобудівної вулиці. Виникла
у серед. 20 ст під назвою вул. Но-
ва. 1955 — 63 — вул. Чугуївська.
Суч. назва — з 1963 До Ш. П. в.
9 А. Кудрицький
прилучається вул. Виборзька. М
«Берестейська»; ЗС «Святошин».
Шутов Степан Федорович (1902 —
63) — гвардії полковник Рад. ар-
мії, двічі Герой Рад. Союзу (сі-
чень, вересень 1943). Під час ВВВ
командував 20-ю танковою брига-
дою, яка першою прорвалася до
міста. З 1945 — у відставці. Жив,
працював і помер у Києві. Похо-
ваний на Байковому кл.
ЩЕКАВИЦЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н). Пролягає від Ярос-
лавського провулку до Набереж-
но-Хрещатицької вулиці. Вперше
згадується 1834 як ще не забудо-
вана під назвою вул. Щекова, у
1846 — як вже існуюча під тепер,
назвою (від гори Щекавиця, біля
якої починається вулиця). До
Щ. в. прилучаються: вулиці Фрун-
зе — Костянтинівська — Межигір-
ська — Волоська і Почайнинська.
М «Контрактова площа».
ЩЕПКІНА ВУЛИЦЯ (Дніпровсь
кий р-н; Стара Дарниця). Проля-
гає від Бакинських комісарів про-
вулку до Новаторів вулиці. Ви-
никла в серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 422-а. Суч. назва —
з 1953. До Щ. в. прилучається
вул. Калачівська. М «Чернігівсь-
ка»; ЗС «Дарниця».
Щепкін Михайло Семенович
(1788—1863) — рос. актор. За
походженням українець. Його
діяльність була тісно пов’язана
з Україною, становленням укр.
нац. драматургії. Працював у Хар-
ків. (з 1816) і Полтав. (1818—21)
вільних театрах, де був одним з
перших виконавців ролі Виборного
(«Наталка-Полтавка» І. Котлярев-
ЩЕРБАКОВА
258
ського). 1821 — 22 гастролював у
Києві, виступав у приміщенні пер-
шого міського театру з рос.-укр.
трупою (був її актором і антре-
пренером). У квітні-червні 1843 від-
відав Київ у складі моск. Малого
театру.
ЩЕРБАКОВА ВУЛИЦЯ (Радянсь
кий р-н; Нивки). Пролягає від Пе-
ремоги проспекту до Стеценка
вулиці і Інтернаціональної площі.
Виникла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 860-а. Суч. назва — з
1953. З кін. 50-х, у процесі будів-
ництва житл. масиву Нивки, Щ. в.
неодноразово продовжувалася.
У 1977 від неї відокремлено вул.
Маршала Гречка, після чого вона
набула суч. меж. До Щ. в. прилу-
чаються: вулиці Балакліївська —
Бабушкіна — Кирпоноса — пров.
Щербакова — вулиці Естонська —
Ставропольська — Краснодарсь-
ка — В. Піка і Салютна. М «Нив-
ки»; ЗС «Святошин».
Щербаков Олександр Сергійович
(1901—45) — рад. парт, і держ. ді-
яч. З 1941 — секретар ЦК ВКП(б),
нач. Гол. політ, управління Чер-
воної армії та Радінформбюро.
ЩЕРБАКОВА ПРОВУЛОК (Ра-
дянський р-н; Нивки). Пролягає
від Щербакова вулиці до кінця за-
будови (побл. вул. Гончароьа). Ви-
ник у серед. 20 ст. Суч. назва — з
1953. М «Нивки»; ЗС «Святошин».
ЩОГЛІВСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Деміївка). Про-
лягає від Козацької вулиці до Рим-
ського-Корсакова вулиці. Виник
у 1-й чв. 20 ст. під назвою пров.
Щегловський. Суч. назва вжива-
ється з 20-х рр. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЩОРСА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий, Печерський р-ни; Нова За-
будова). Пролягає від Червоно-
армійської вулиці до тупика (побл.
площі Лесі Українки). Утворена
під суч. назвою 1961 внаслідок
з'єднання двох вулиць: більшої
частини Новогоспітальної (між
вул. А. Барбюса і пров. Щорса:
виникла у 2-й пол. 19 ст., до кін.
30-х рр. 20 ст. мала назву Про-
зорівський Шлях) і вул. Сури-
кова (до 1938 — частина вул. Ні-
ме цько-Бухтєєвської, решту якої
названо Кутузовською; простяга-
лася від вул. Новогоспітальної
до бульвару Лесі Українки побл.
Круглої башти. Тепер ім’я Сурико-
ва має вулиця в Залізничному
р-ні). У 1970 до Щ. в. приєднано
частину вул. Володимиро-Либідсь-
кої (між вулицями Червоноармій-
ською і А. Барбюса; виникла у
1-й пол. 19 ст.). У 70-х рр. вна-
слідок будівництва великого комп-
лексу наук, і адм. споруд уздовж
бульвару Лесі Українки, знесен-
ня старих військ.-складських при-
міщень Щ. в. скорочено до тепер,
меж. Переважну більшість споруд
на Щ. в. зведено у 50—70-і рр.
20 ст. З 1937 до кін. 50-х рр. та-
кож існувала вул. Щорса на час-
тині території суч. бульвару Лесі
Українки (проходила від Круглої
башти до Печерського мосту; ви-
никла в серед. 19 ст. як частина
вул. Печорської, що простягала-
ся до тепер, вул. Струтинсько-
го, 1936—37 мала ім’я командар-
ма С. С. Каменева; поглинута
у процесі прокладання бульва-
ру Лесі Українки). До Щ. в.
прилучаються: вулиці Предсла-
винська — А. Барбюса —Літня —
пров. Щорса — вул. Кутузова і
проїзд до Тверського тупика.
М «Палац „Україна"»; ЗС «Про-
тасів Яр».
ІЦорс Микола Олександрович
(1895 —1919) — рад. військ, діяч,
учасник громад, війни на Украї-
ні. 19іС—14 навчався у Киш.
військ.-фельдшерській школі
(містилася на вул. Госпітальній
№ 24, де встановлено мемор. дош-
ку М. Щорсу). 5 лютого 1919 2-а
бригада у складі Богунського і
Тараш.анського полків під коман-
дуванням М. Щорса брала участь
у зайнятті Києва Червоною ар-
мією, тоді ж М. Щорс був призна-
чений комендантом міста (комен-
датура була на розі Хрещатика
і тепер. Майдану Незалежності
>5 2. Будинок не зберігся, на фа-
259
ЮНОСТІ
саді його було встановлено ме-
мор, дошку). З березня 1919 ко-
мандував 1-ю Укр. рад. дивізією.
Загинув під час бою. На буль-
варі Т. Шевченка, побл. пере-
тину з вул. Комінтерну, встанов-
лено пам’ятник М. О. Щорсу
(1954).
ЩОРСА ВУЛИЦЯ — див. Костю-
ка вулиця.
ЩОРСА ПРОВУЛОК (Печерсь-
кий р-н). Пролягає від Лесі
Українки бульвару до Щорса
вулиці. Виник у 2-й пол. 19 ст.
як частина Прозорівського Шляху,
що з кін. 30-х рр.— частина вул.
Новогоспітальноі. Суч. назва вжи-
вається після 1961. М «Кловська»,
«Палац „Україна"».
ЩУСЄВА ВУЛИЦЯ (Шевченківсь-
кий р-н; Сирець). Пролягає від Те-
ліги Олени вулиці до залізничного
шляхопроводу і Стеценка вулиці.
Становить частину автомагістралі
Київ — Ковель — Брест. Виник-
ла в серед. 20 ст. під назвою вул.
Нова 881-а. Суч. назва — з 1953
(повторна постанова про наймену-
вання — 1955). У деяких джере-
лах фігурує як вул. Академіка
Щусєва. До Щ. в. прилучаються:
вулиці Трекова — М. Берлинсь-
кого — поов. Орловський — ву-
лиці Вавилових — Житкова —
Орловська — пров. Щусєва і вул.
Тираспольська. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
Щусєв Олексій Вікторович
(1873 —1949) — рос. архітектор,
акад. АН СРСР (з 1943). Держ.
премії СРСР (1941, 1946, 1948,
1952, поем.). Автор проекту Мав-
золей В. І. Леніна в Москві. Ство-
рив проект іконостасу для Успен-
ського собору Києво-Печерської
лаври (1902—10), розробив проект
відбудови і реконструкції Хре-
щатика (1944—45), проект обсер-
ваторії АН УРСР (1949) в Києві.
ЩУСЄВА ПРОВУЛОК (Шевчен-
ківський р-н; Сирець). Пролягає
від Щусєва вулиці до Вавилових
вулиці. Виник у серед. 20 ст. Суч.
назва — з 1955. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
9*
ЮЛАЄВА САЛАВАТА ВУЛИЦЯ
(Московський р-н; Мишоловка).
Пролягає від Закарпатської вули-
ці до кінця забудови (яр). Виникла
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 151-а. У 1944—58 — вул. Кро-
пивницького. Суч. назва — з 1958.
М «Либідська»; ЗС «Проспект Нау-
ки».
Юлаєв Салават(1752—1800) — ке-
рівник башкирських нове ганців
під час Селянської війни 1773 — 75,
соратник О. І. Пугачова.
ЮНАЦЬКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Новобіличі). Пролягає
від Наумова Генерала вулиці до
Клавдіївської вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 394-а. Суч. назва — з 1944. До
Ю. в. прилучаються вулиці Рубе-
жівська і Рахманінова. М «Свято-
шин»; ЗС «Новобіличі».
ЮНКЕРОВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ
(Подільський р-н; Пуща-Водиця).
Пролягає від Міської вулиці до Се-
лянської вулиці. Відома з поч.
20 ст. під назвою вул. Лермон-
товська. 1955—84 — вул. Моло-
діжна. Суч. назва — з 1984. До
Ю. М. в. прилучаються вулиці
Лінії 1 — 14-а. М «Нивки», «Мінсь-
ка»; ЗС «Святошин», «Вишгород-
ська».
Юнкеров Микола Іванович
(1918—43) — капітан Рад. армії,
Герой Рад. Союзу (1943). Брав
участь у визволенні Києва 1943
від нім. окупантів. Загинув під
час бою в Пущі-Водиці. 1949 пе-
ре по хований на Лук'янівському
військ, кл.
ЮНОСТІ ВУЛИЦЯ (Дніпровсь-
кий р-н; масив Комсомольський).
Пролягає від Бойченка Олександ-
ра вулиці і Космічної вулиці до
ЮРИ
260
Миропільської вулиці. Виникла
у 60-і рр. 20 ст. під назвою
вул. Нова 2-а. Суч. назва — з 1964.
М «Дарниця», «Чернігівська»;
ЗС «Київ-Дніпровський».
ЮРИ ГНАТА ВУЛИЦЯ (Ленін
градський р-н; Микільська Бор-
щагівка). Пролягає від П’ятдесяти-
річчя Жовтня проспекту до Якуба
Коласа вулиці. Виникла у 60-і рр.
20 ст. під назвою вул. Нова 23-я.
Суч. назва — з 1967. До Ю. Г. в.
прилучається вул. Рикова. М «Свя-
тошин»; ШТ 1, 3 («Гната Юри»);
ЗС «Борщагівка».
Юра Гнат Петрович (1888—
1966) — укр. актор і режисер, н. а.
СРСР (з 1940). Держ. премія СРСР
(1949, 1951). Був актором і режи-
сером київ. «Молодого театру»
(1917—19), Першого театру Укр.
Рад. Республіки (1919—20), одним
з фундаторів і до 1961 керівником
Укр. драм, театру ім. І. Я. Франка
(з 1926 — у Києві), 1928—61 ви-
кладав у Київ, ін-ті театр, мис-
тецтва (з 1946 — його професор).
Знімався на Київ, кіностудії ху-
дож. фільмів ім. О. П. Довженка,
Київ, студії наук.-популяр. філь-
мів у стрічках «Прометей», «Кар-
мелюк» (обидві — 1936), «Тарас
Шевченко» (1951). Серед ролей —
Мартин Боруля (однойм. п’єса
І. Карпенка-Карого). Жив на вул.
Ольгинській № 2, де встановлено
мемор. дошку Г. П. Юрі. Помер у
Києві, похований на Байковому кл.
ЮРКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н). Пролягає від Фрунзе
вулиці до Набережно-Лугової ву-
лиці. Є продовженням вул. Ниж-
ньоюрківської. Вперше згадується
як запроектована протягом 1830—
39, у 1859 офіц. відкрита для про-
їзду. Назва — від гори, урочища
і струмка Юрковиця, від яких
прямує вулиця. 1939 до Ю. в. при-
єднано вул. Нижньоюрківську
(практично не здійснено). До Ю. в.
прилучаються: вулиці Костянти-
нівська — Межигірська і Турівсь-
ка. М «Тараса Шевченка».
ЮРКІВСЬКИИ ПРОВУЛОК —
див. Нпжньоюрківська вулиця.
ЯБЛОЧКОВА ВУЛИЦЯ (Поділь-
ський р-н; Куренівка). Пролягає
від Сирецької вулиці до кінця
забудови. Виникла в серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 703-я. Суч.-
назва — з 1953. До Я. в. прилу-
чається пров. Яблочкова. М «Пет-
рівка»; ЗС «Вишгородська».
Яблочков Павло Миколайович
(1847—94)—рос. електротехнік.
Відомий як винахідник т. зв. «свіч-
ки Яблочкова» — дугової лампи
розжарювання з вугільними елек-
тродами.
ЯБЛОЧКОВА ПРОВУЛОК (По-
дільський р-н; Куренівка). Проля-
гає від Яблочкова вулиці до Лоди-
гіна вулиці. Виник у серед. 20 ст.
як провулок без назви. Суч. наз-
ва— з 1955. М «Петрівка»;
ЗС «Вишгородська».
ЯБЛУНЕВА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від
Крутогірної вулиці до Сигнальної
вулиці. Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 161-а. Суч.
назва — з 1944. До Я. в. прилу-
чаються: пров. Яблуневий — ву-
лиці Сумська і Заповітна. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Петрівка».
ЯБЛУНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Заліз-
ничний р-н; Совки). Пролягає від
Яблуневої вулиці до кінця забудо-
ви. Виник у серед. 20 ст. Суч. наз-
ва— з 1955. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЯГІДНА ВУЛИЦЯ (Московсь-
кий р-н; Мишоловка). Пролягає
від Китаївської вулиці і Учбової
вулиці до кінця забудови. Виник-
ла у 1-й пол. 20 ст., мала назву
вул. Садова. Суч. назва — з 1955.
До Я. в. прилучаються: вулиці
Трахтемирівська — Боровичен-
ко — пров. Ягідний — Корчуватсь-
261
ЯЛИНКОВА
ке кладовище — вул. Кащенка —
провулки Самбірський — Хортиць-
кий і вул. Закарпатська. М «Ли-
бідська»; ЗС «Проспект Науки».
ЯГІДНИИ ПРОВУЛОК (Московсь-
кий р-н; Мишоловка). Пролягає
від Ягідної вулиці до Кащенка
Академіка вулиці. Виник у 1-й
пол. 20 ст., мав назву пров. Са-
довий. Суч. назва — з 1955. До
Я. п. прилучається вул. Борови-
ченко. М «Либідська»; ЗС «Прос-
пект Науки».
ЯГОТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Печор-
ський р-н; Чорна Гора). Пролягає
від Товарної вулиці до Матросова
Олександра вулиці. Виникла у се-
ред. 20 ст. під назвою вул. Нова
660-а. Суч. назва — з 1953. До
Я. в. прилучається вул. Лубенсь-
ка. М «Дружби народів»; ЗС «Ки-
ї в-Мо ско всь ки й ».
ЯКІРА ВУЛИЦЯ (Шевченківсь-
кий р-н; Лук’янівка). Пролягає
від Герцена вулиці до Хохлових
Сім’ї вулиці. Виникла у 2-й пол.
19 ст. як частина вул. Овруцької.
У 1-й пол. і серед. 20 ст. мала наз-
ву вул. Новоовруцька. Суч. наз-
ва — з 1963. Переважає забудова
50—60-х рр. 20 ст. До Я. в. прилу-
чаються вулиці Мельникова і Біло-
руська. М «Політехнічний інсти-
тут», «Майдан Незалежності».
Якір Иона Емануїлович (1896—
1937) — рад. військ, діяч, коман-
дарм 1-го рангу. 1921—24 — ко-
мандуючий військами Кримського
і Київ., 1935—37 — Київ, військ,
округів. Жив на вул. Кірова (те-
пер М. Грушевського) № 32.
ЯКУБА КОЛАСА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Микільська
Борщагівка). Пролягає від Героїв
космосу вулиці до Роллана Ро-
мена бульвару. Запроектована як
сполучення вулиць Нових 17-ї та
18-ї. Суч. назва — з 1967. Забу-
дову розпочато у 1-й пол. 70-х рр.
До Я. К. в. прилучаються: вулиці
Г. Юри — Кіпріанова і Чаадаєва.
М «Святошин»; ШТ 1, 3 («Гната
Юри»); ЗС «Борщагівка».
Якуб Колас (справж.— Міцкевич
Костянтин Михайлович; 1882—
1956) — білорус, поет, нар. поет
БРСР (1926), акад. АН БРСР (з
1928). Держ. премія СРСР (1946,
1949).
ЯКУБОВСЬКОГО МАРШАЛА ВУ-
ЛИЦЯ (Московський р-н; Терем-
ки). Пролягає від Касіяна Василя
вулиці до Смолича Юрія вулиці.
Запроектована під назвою вул. Но-
ва № 2. Суч. назва — з 1977. Забу-
дову розпочато 1979. До Я. М. в.
прилучається вул. Костичева.
М «Либідська»; ЗС «Київ-Мос-
ковський».
Якубовський Іван Гнатович
(1912—76) — рад. військ, діяч,
Маршал Рад. Союзу (з 1967), дві-
чі Герой Рад. Союзу (січень, вере-
сень 1944). У 1965—67 — коман-
дуючий військами Київ, військ,
округу, на будинку його кол. шта-
бу (тепер МО України, Повітро-
флотський проспект № 6) встанов-
лено мемор. дошку І. Г. Якубовсь-
кому, дублікат дошки — на кол.
Київ. Вищому танковому інж.
уч-щі ім. І. Г. Якубовського (те-
пер Ін-т сухопутних військ МО
України; вул. Дегтярівська № 19).
ЯКУТСЬКА ВУЛИЦЯ (Ленінград-
ський р-н; Микільська Борщагів-
ка, промзона). Пролягає від Пше-
ничної вулиці до Дев’ятого Травня
вулиці. Виникла у 60-і рр. 20 ст.
під назвою вул. Нова. Суч. наз-
ва — з 1971. Протягом 70—
80-х рр. вулицю значно розширено
і продовжено до тепер, розмірів.
М «Берестейська»; ШТ 1, 3 («Сім’ї
Сосніних»); ЗС «Борщагівка», «Ки-
їв-Волине ький».
ЯЛИНКОВА ВУЛИЦЯ (Дарниць
кий р-н; Червоний хутір). Проля-
гає від Грузинського провулку до
кінця забудови (побл. Харківської
площі). Виникла у 1-й пол. 20 ст.,
мала назву вул. Лісна (проходить
попід лісом межею забудови).
1955—77 — вул. Ярослава Гала-
на. Суч. назва — з 1977. До Я. в.
прилучаються: пров. Вірменсь-
кий — вул. Вірменська — пров.
Чернігівський — вул. Чернігів-
ська — пров. Бортницький — вул.
Бортницька — пров. Вакуленчука
ялинковии
262
і вул. Вакуленчука. М «Харків-
ська»; ЗС «Дарниця».
ЯЛИНКОВИИ ПРОВУЛОК (Дар-
ницький р-н; Червоний хутір). Про-
лягає від Харківського шосе до Бо-
рового провулку. Виник у серед.
20 ст. під назвою вул. Нова 359^а.
Суч. назва — з 1953. До Я. п. при-
лучається вул. Ташкентська.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
ЯЛТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Дарниць-
кий р-н; Нова Дарниця). Пролягає
від Привокзальної площі до Руд-
нєва вулиці. Виникла у 1-й третині
20 ст. Мала назву вул. Коопера-
тивна (5-а). Суч. назва — з 1955.
До Я. в. прилучаються: вулиці
Бориспільська — Привокзаль-
на — Крупської — Сормовська —
Заслонова — Новодарницька і
Російська. М «Харківська»;
ЗС «Дарниця».
ЯМПІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ — див.
Кіровоградська вулиця, Монтаж-
ників вулиця.
ЯМСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Нова Забудова). Проля-
гає від Федорова Івана вулиці
до проїзду без назви між вули-
цями Боженка і М. Грінченка.
Виникла в серед. І 9 ст. Назва —
від розташованого колись тут
с-ща Ямки. У кін. 19 — на поч.
20 ст. Я. в. була відома в Києві
своїми будинками розпусти. Після
їх заборони, з метою остаточно
запобігти сумнівній репутації
Я. в., її жителі звернулися до
Міської думи з проханням назвати
вулицю ім’ям відомого рос пое-
та В. А. Жуковського. Проте вла-
да надала їй іншу назву — вул. Ба-
тиєва, від розташованої неподалік
Батиєвої гори. 1944 вулиці повер-
нуто її істор. назву. Я. в. увічнено
О. Купріним у повісті «Яма». До
Я. в. прилучаються: вулиці Лабо-
раторна — Володимиро -Либідська
і Тельмана. М «Республіканський
стадіон» (початок), «Палац „Ук-
раїна"» (кінець); ЗС «Протасів
Яр».
ЯМСЬКИЙ ПРОВУЛОК — див.
Фізкультури провулок.
ЯНА ВАСИЛЯ ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Паньківщина). Про-
лягає від Тарасівської вулиці до
Еренбурга Іллі вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. під назвою вул. Ново-
тарасівська. Суч. назва — з 1976.
Стара забудова частково зберегла-
ся по непарній стороні вулиці.
М «Республіканський стадіон».
Ян Василь Григорович [справж.
прізв.— Янчевецький; 1874 (75)—
1954] — рос. письменник, автор
істор. романів «Чингісхан», «Ба-
тий» та ін. Держ. премія СРСР
(1942). Нар. в Києві. Його батько
керував хором київ. Колегії Павла
Галагана.
ЯНА РАИНІСА ВУЛИЦЯ (Жовт-
невий р-н; Відрадний). Пролягає
від Потебні Академіка вулиці до
кінця забудови. Виникла в серед.
20 ст. Суч. назва — з 1958. До
Я. Р. в. прилучається вул. Далека.
М «Берестейська»; ШТ 1, 3 («Буль-
вар І. Лепсе»); ЗС «Борщагівка».
Ян Райніс (справж.— Плієкшанс
Яніс; 1865—1929) — латиський
поет, драматург і громад, діяч,
нар. поет Латв. РСР (1940, поем.).
ЯНГЕЛЯ АКАДЕМІКА ВУЛИЦЯ
(Жовтневий р-н; Шулявка). Проля-
гає від Перемоги проспекту до Бор-
щагівської вулиці. Виникла на
поч. 20 ст. під назвою вул. Дачна.
З 30-х рр.— частина вул. Польової
(до 1955 — разом з вул. Політех-
нічною, 1958—81 — разом з тепер,
вул. Польовою, що проходить між
вулицями Борщагівською і Я. Га-
лана). 1981 відокремлена в самост.
вулицю під суч. назвою. До Я. А. в.
прилучаються: вулиці Смоленсь-
ка — Металістів — Політехнічна
і Виборзька. М «Шулявська»;
ШТ 1, 3 («Польова»); ЗС «Кара-
ваєві Дачі».
Янгель Михайло Кузьмич (1911 —
71)— рад. конструктор у галузі
ракетно-космічної техніки, акад.
АН УРСР (з 1961) і АН СРСР
(з 1966), двічі Герой Соц. Праці
(1959, 1961). Ленінська пр. (1960)
і Держ. пр. СРСР (1967).
ЯНКИ КУПАЛИ ВУЛИЦЯ (Заліз-
ничний р-н; Чоколівка). Пролягає
263
ЯРОСЛАВСЬКА
від Соціалістичної вулиці до Анто-
нові Авіаконструктора вулиці.
Виникла у 20-і рр. 20 ст. під наз-
вою вул. Ніжинська. 1931—52 —
вул. Лукашевича (тепер ім’ям
М. Лукашевича названо ін. вули-
цю Києва). Суч. назва — з 1952.
Стару (одноповерхову) забудову
знесено на поч. 80-х рр. М «Уні-
верситет», «Шулявська»; ЗС «Ка-
раваєві Дачі».
Яяка Купала (справж.— Луцевич
Іван Домінікович; 1882—1942) —
білорус, поет, нар. поет БРСР
(1925), акад. АН БРСР (з 1928) і
АН України (з 1929). Держ. пре-
мія СРСР (1941).
ЯНТАРНА ВУЛИЦЯ (Ленінград
ський р-н; Микільська Борщагів-
ка, с-ще Жовтневе). Пролягає
від Кільцевої дороги до тупика.
Виникла в серед. 20 ст., мала наз-
ву вул. Вінницька. Суч. назва —
з 1965. М і ЗС «Святошин»;
ШТ 1, 3 («Кільцева дорога»).
ЯРОВА ВУЛИЦЯ — див. Гаври-
люка Олександра вулиця, Лугансь-
ка вулиця.
ЯРМОЛИ ВІКТОРА ВУЛИЦЯ
(Радянський р-н; Шулявка). Про-
лягає від Шулявської вулиці і Ти-
мофєєвої Галі вулиці до Тбілісь-
кого провулку. Виникла у 2-й пол.
19 ст. під назвою вул. Піщана.
Суч. назва — з 1984. Стара (одно-,
двоповерхова) забудова на Я. В. в.
знесена у 60—80-і рр. До Я. В. в.
прилучаються: вул. Старокиївсь-
ка — пров. Старокиївський і вул.
В. Василевської. М «Політехніч-
ний інститут».
Ярмола Віктор Іванович (1922—
78) — укр. госп. діяч, Герой
Сод. Праці. Нар. на Київщині,
закінчив 1948 Київ, політех. ін-т.
1957—61 —гол. інженер заводу
«Київприлад», 1961 — 78 — ди-
ректор Київ. машинобудівного
заводу.
ЯРОСЛАВІВ ВАЛ ВУЛИЦЯ (Ра-
дянський, Старокиївський р-ни).
Пролягає від Володимирської
вулиці до Воровського вулиці
і Львівської площі. Виникла як
дорога попід міським валом, що
був насипаний за часів великого
київ, князя Ярослава Мудрого
(12 ст.), звідки й походить її тепер,
назва. Вперше згадується як запла-
нована вулиця у 1832. Протягом
19 — на поч. 20 ст. існувала під па-
ралельними назвами: Підвальна,
Велика Підвальна і Ярославів Вал.
Офіц. назву надано 1869, на честь
великого князя київського Яросла-
ва Мудрого. У 1923—28 мала ім’я
Разовського Християна Георгійо-
вича (1873—1941) — професіон.
революціонера (походив з Бол-
гарії), голови Тимчасового ро-
бітн.-сел. уряду України (січень
1919, з 29 січня 1919 — Раднар-
ком УРСР). У 1928—57 вули-
ця мала ім’я К. Є. Ворошилова,
1957—62 — А. В. Полупанова (те-
пер його ім’ям названо іншу вули-
цю Києва). 1962 повернуто істор.
назву Велика Підвальна, з 1975 —
Ярославів Вал. До Я. В. в. прилу-
чаються: Золоті ворота — вулиці
Золотоворітська — Лисенка —
Франка — Стрілецька і Чкалова.
М «Золоті ворота».
Ярослав Мудрий (бл. 978 —
1054) — великий князь київський.
Під час його правління (з 1019)
Київська Русь перетворилася на
могутню європ. державу. Було
значно розширено межі її столи-
ці — Києва, насипано нові оборон-
ні вали, збудовано Золоті ворота,
Георгіївський та Ірининський со-
бори, Софійський собор, в якому
згодом було поховано в саркофазі
Ярослава Мудрого та його дружи-
ну Ірину (Інгігерду; ? —1050).
Створив бібліотеку Софійського со-
бору.
ЯРОСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ (По-
дільський р-н; Біскупщина). Про-
лягає від тупика під горою Щека-
виця до Набережно-Хрещатицької
вулиць Вперше згадана під цією
назвою у 1838. Вздовж Я. в. знач-
ною мірою збереглася забудова
19 — поч. 20 ст. До Я. в. прилу-
чаються: площа Житньоторзь-
ка — пров. Ярославський — вули-
ці Фрунзе — Костянтинівська —
ЯРОСЛАВСЬКИЙ
264
Межигірська — Волоська і Почай-
нинська. М «Контрактова площа».
ЯРОСЛАВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
(Подільський р-н). Пролягає від
Житньоторзької площі і Ярославсь-
кої вулиці до Щекавицької вулиці.
Виник у 1-й пол. 19 ст., мав наз-
ву пров. Базарний (як розташова-
ний поряд із Житнім торгом),
у рад. час — пров. Фруктовий.
Суч. назва — з 1955. М «Контрак-
това площа».
ЯСЕНЕВИЙ ПРОВУЛОК (Печерсь-
кий р-н; Звіринець). Пролягає від
Звіринецької вулиці до кінця за-
будови (побл. вул. Кіквідзе). Виник
у серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 246-а. Суч. назва — з 1953.
М «Дружби народів»; «Видубичі»;
ЗС «Ботанічна».
ЯСИНУВАТСЬКИИ ПРОВУЛОК
(Московський р-н; Забайків’я).
Пролягає від Фрометівського уз-
возу до тупика. Виник на межі
19—20 ст. під назвою вул. Луго-
ва 3-я. Суч. назва — з 1955. По-
ряд існували також вул. і проїзд
Ясинуватські (кол. Лугові), лікві-
довані у 70—80-і рр. у зв’язку
із знесенням старої забудови.
М «Либідська»; ЗС «Протасів Яр».
ЯСЛИНСЬКА ВУЛИЦЯ (Залізнич-
ний р-н; Олександрівська слобід-
ка). Пролягає від Клінічної вулиці
до Шпильової вулиці. Виникла у
1-й чв. 20 ст. під час зведення на
Олександрівській слобідці притул-
ку (ясел) для дітей-сиріт. Будів-
ництво здійснювалося 1912 на
кошти київ, підприємця Гладиню-
ка. До Я. в. прилучається вул. На-
д’ярна. М «Вокзальна», «Респуб-
ліканський стадіон»; ЗС «Протасів
Яр».
ЯСНА ВУЛИЦЯ (Залізничний р-н;
Совки). Пролягає від Кайсарова
вулиці до Каменярів вулиці. Ви-
никла у серед. 20 ст. під назвою
вул. Нова 268-а. Суч. назва —
з 1944 (повторне рішення про
найменування — 1958). До Я. в.
прилучається пров. Ясний. М «Ли-
бідська»; ЗС «Київ-Московський».
ЯСНИЙ ПРОВУЛОК (Залізнич-
ний р-н; Совки). Пролягає від
Ясної вулиці до Каменярів вулиці.
Виник у серед. 20 ст. Мав назви:
вул. Кірова, пров. Новий. Суч.
назва — з 1958. М «Либідська»;
ЗС «Київ-Московський».
ЯСНОГІРСЬКА ВУЛИЦЯ (Шев-
ченківський р-н; Сирець). Проля-
гає від Котовського вулиці до
кінця забудови (побл. вул. Оль-
жича). Виникла у серед. 20 ст.
під назвою вул. Нова 886-а. Суч.
назва — з 1953. До Я. в. прилу-
чаються вул. Бердянська і пров.
Бердянський. М «Шулявська»;
ЗС «Сирець».
ЯСНОПОЛЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (Ле-
нінградський р-н; Святошин). Про-
лягає від Сільської вулиці до Крас-
нова Миколи вулиці. Виникла у
серед. 20 ст. під назвою вул. Но-
ва 259-а. Суч. назва — з 1958.
У деяких джерелах фігурує під
назвою вул. Яснопільська. М і ЗС
«Святошин».
Поки готувався довідник,
з’явилася нова вулиця:
ВИШНЯКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (Хар-
ківський р-н; Осокорки). Пролягає
від Бажана Миколи проспекту в бік
Колекторної вулиці узбережжям
озера Вирлиця. Здобула назву
1994, заселення — з квітня 1995.
На своєму початку сполучена
шляхопроводом з вул. Ревуцького.
М «Харківська»; ЗС «Дарниця».
ТОПОНІМІЧНИЙ
словник
АКАДЕММІСТЕЧКО. Житловий
масив, промзона. Розташоване у
Святошині між бульваром Вернад-
ського, вул. Доброхотова, прос-
пектом Палладіна і залізницею
Київ — Коростень. Назва — від
великої кількості розміщених тут
н.-д. ін-тів. Забудоване у 2-й пол.
50-х та в 60-і рр. 20 ст.
АСКОЛЬДОВА МОГИЛА. Істор.
місцевість. Розташована між Дніп-
ровським узвозом, вул. Січневого
повстання і Маріїнським парком,
охоплюючи частину Дніпрових
схилів. Виникла на місці урочища
Угорського. За літописом, на цьо-
му місці у 882 поховано київ, кня-
зя Аскольда (Оскольда), вбитого
разом з ін. київ, князем Діром за
наказом князя Олега, який після
того захопив владу в Києві. За
часів Київської Русі на А. М. бу-
ло збудовано дерев’яну церкву,
в 1810 — муровану церкву-ро-
тонду, зведену за проектом арх.
А. І. Меленського. З 1786 довкола
церкви існувало міське кладовище,
де згодом ховали відомих громад.,
наук, і культур, діячів Києва.
У 1935 кладовище на А. М. офіц.
закрито і ліквідовано разом з пере-
важною більшістю надгробків та
склепів (ряд могил перенесено на
ін. київ, кладовища). По тер. А. М.
прокладено пров. Аскольдів.
АНТИФЄЄВКА. Селище, було
розташоване побл. Кирилівської
церкви (вулиці Фрунзе, О. Теліги).
Існувало у 2-й пол. 19 — на поч.
20 ст. Назва від прізвища околоточ-
ного наглядача Антифєєва, який
дав дозвіл на забудову.
БАБИН ТОРЖОК. Істор. місце
вість за часів Київської Русі. Був
розташований між тепер. Андріїв-
ською церквою, вул. і пров. Деся-
тинними. Простягався вздовж суч.
вул. Володимирської в бік вул. Ве-
ликої Житомирської. Назва, як
вважають, походить від мідних
статуй (баб), привезених київ,
князем Володимиром з Корсуня
(Херсонеса) і встановлених тут пе-
ред Десятинною церквою, зведе-
ною 989—996 (залишився її фун-
дамент). Рельєф місцевості Б. Т.
був частково змінений під час буд.
робіт у 30-і рр. 19 ст.
БАБИН ЯР. Урочище. Простяга-
ється від вул. Фрунзе в напрямку
вул. Мельникова між Кирилівсь-
кою церквою і вул. О. Теліги. Пер-
ша згадка — у 1401, коли володар-
ка цієї землі жінка-шинкарка
(«баба») продала її Домінікансько-
му монастирю. У 15—17 ст. згаду-
ється також як урочище Бісова
баба, Шалена баба. Під час ВВВ
Б. я. став місцем масових розстрі-
лів мирного населення і рад. війсь-
ковополонених нім. окупантами.
Назву вул. Бабин Яр первісно ма-
ла вул. Ольжича.
БАГРИНОВА ГОРА. Багринів.
Істор. місцевість. Простягається
вздовж проспекту Науки і вул.
Лисогірської. Являє собою узгір’я -
перемичку між Деміївкою, Лисою
горою, Китаєвим і Мишоловкою.
Офіц. назву Багринів мало с-ще
вздовж вулиць Лисогірської, Ра-
кетної і Панорамної (у 1956—
57 — с-ще Хрущове, з 1957 —
Жовтневе, тепер без назви). Впер-
ше згадується у 1070, коли київ,
князь Всеволод Ярославич подару-
вав с-ще Багринів Видубицькому
монастирю. Назву Багринова пер-
вісно мала вул. Адмірала Уша-
кова.
БАЙКОВА ГОРА. Істор. місце-
вість. Розташована вздовж вул.
Байкової. Відома з 30-х рр. 19 ст.,
коли ці землі було подаровано учас-
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
266
нику Вітчизн. війни 1812, генерал-
майорові П. І. Байкову за заслуги
перед батьківщиною. З 1838 на
частині Б. Г. існує Байкове кладо-
вище.
БАТИЄВА ГОРА. І^тор. місце-
вість, селище. Розташована на
схилі пагорба над р. Либідь і заліз-
ницею між Протасовим і Кучми-
ним ярами. Вперше зафіксована на
картосхемах Києва за 1861 і 1874
як Батієві могили (від кургана-мо-
гильника Баті — походження наз-
ви не встановлено, до хана Батия,
як досі вважалося, відношення
не має). С-ще Б. Г. виникло на ме-
жі 19—20 ст. (збереглася значна
частина старої забудови).
Б АТИЄВО-ОЛЕКС АНДРІВСЬ-
КИИ МАСИВ — див. Залізничний
масив.
БЕРЕЗНЯКИ. Істор. місцевість,
житловий масив. Розташовані між
Дніпром, проспектом Возз’єднан-
ня, вул. Березняківською, озером
Тельбин і залізницею. Назва — від
березового гаю, що під назвою
Березняки згаданий 1733. В цій
місцевості існували однойменний
хутір та Кухмістерська слобідка.
Суч. забудова — у 2-й пол. 60-х —
1-й пол.70-х рр.
БЕРЕСТОВЕ. Істор. місцевість,
давнє княже село. Було розташова-
не на території тепер, парку Вічної
Слави і верхньої частини Києво-Пе-
черської лаври. Назва — від дерев
породи берест. Згадується у літопи-
сах 10—12 ст. як заміська резиден-
ція великого князя київського Во-
лодимира (тут і помер), Ярослава
Мудрого, Володимира Мономаха
та ін. Село знищено під час мон-
голо-тат. навали. У 1072 спорудже-
но церкву Спаса на Берестові, яка
з перебудовами збереглася до на-
шого часу (в ній поховано київ,
князя Юрія Долгорукого).
БЕРКОВЕЦЬ, Берківці, Бирковець.
Істор. місцевість, селище. Розташо-
ваний вздовж вулиць Берковець-
кої, Газопровідної, Синьоозерної,
Стеценка. Відомий з середньовіч-
чя. Походження назви виводять
з давньослов. слів: «бір» — фор-
теця, укріплення; «бірка> — вівця
(припущення про наявність тут
монастирського пасовиська) або ці-
пок із зарубками — атрибут біри-
ча (бірюча, борича) — збирача
податків за часів Київської Русі
(ймовірно, Б. був місцем поселення
бірича або біричів). Хутір Б. при-
єднано до Києва у 1923.
БЕССАРАБКА. Істор. місцевість
в р-ні Бессарабської площі. Відома
з кін. 18 ст., коли тут було відкри-
то потужне водне джерело, побудо-
вано басейн, а згодом виник базар.
У кін. 18— на поч. 19 ст. на Б. роз-
міщувалася також кінна поштова
станція. Назва — від великої кіль-
кості приблудних, бродячих лю-
дей, які оселялися тут в халупах
побл. Крутого узвозу. Ці люди
одержали у киян назвисько «бесса-
раби» («басараби»). За ін. вер-
сією, назва походить від селян
з Бессарабії (Молдови) і пд. Ук-
раїни, які торгували тут. У 1910—
12 на Б. збудовано Бессарабсь-
кий критий ринок з торг, площею
896 кв. м. (арх. Г. Ю. Гай).
БИКІВНЯ. Селище. Розташована
на пн.-сх. околиці Києва між Бро-
варським проспектом і вул. Бобри-
нецькою, а також уздовж вул. Ра-
дистів. Походження назви не з’я-
соване. Згадане як хутір на поч.
20 ст. З 1923 — у межах Києва.
Суч. планування — з 50-х рр.
20 ст,
БІЛИЧЕ ПОЛЕ. Урочище, істор.
місцевість. Простягається вздовж
початкової частини вул. Білиць-
кої (здобула назву від Б. П.). Зга-
дується з 2-ї пол. 19 ст. Вважають,
що назва — від великої кількості
білок, що водилися тут.
БІЛИЧІ. Істор. місцевість, селище,
житл. масив. Розташовані між
проспектами Перемоги, Академіка
Палладіна, вул. Булаховського і
лісом. Вперше згадане 1160 як по-
селення Буличі. Назва — від імені
Булич. Під суч. назвою — з 16 ст.
З 1929 — селище. З 1966 — в ме-
жах Києва. З 80-х рр. на знесеній
частині с-ща Б. зводиться одно-
йменний масив.
267
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
БІСКУПЩИНА. Істор. місцевість.
Розташована у пн. частині Подолу
між вулицями Спаською, Ярослав-
ською і площею Житньоторзькою.
Відома з серед. 16 ст. як земля,
що належала католицькому єпис-
копу (біскупу). Після 1654 пере-
дана київ, православній митропо-
лії.
БОГДАНІВ ЯР, Богданівський яр.
Урочище на Солом’янпі. Розташо-
ваний уздовж вулиць Стадіонної і
Богданівської (здобула назву від
Б. я.). Відомий з 19 ст.— від імені
або прізвища власника цих земель
Богдана (Богданова, Богданов-
ського).
БОРТНИЧІ. Селище, істор. місце-
вість. Розташовані на пд-.сх. околи-
ці Києва (проїзд — по вул. Світ-
лій). Згадуються 1508 як бортна
земля, яку її власник Салтан Аль-
бертович продавав Микільському
монастирю. Назва походить від
давньослов. слова «борть» — дуп-
листе дерево, в якому гніздилися
бджоли (звідси — бортник, давня
назва пасічників). Як селище Б.
згадані 1598, з 1935 — у примісь-
кій смузі Києва.
БОРЩАГІВКА. Істор. місцевість.
Розташована між залізницями Ки-
їв—Коростень, Київ—Фастів, Свя-
тошинським лісом і по обидва бо-
ки Кільцевої дороги. Згадується
з 1497 (в т. ч. як Борщагівка, Бор-
щувка та ін.). Назва — від трави
борщець. Б. складалася з кількох
сіл, що належали київ, монасти-
рям. Від кожного з них ці села
здобули відповідну назву. Існу-
ють: села Петропавлівська і Со-
фіївська Борщагівка (за межами
Києва), кол. села Братська і Ми-
хайлівська Борщагівка (існ.
вздовж вулиць Качури, Трублаїні,
Дев’ятого Травня), на місці села
Микільська Борщагівка у 80-і рр.
зведено житл. масив Південна Бор-
щагівка (між проспектом Корольо-
ва і Кільцевою дорогою), на луках
поряд з нею — житл. масив Ми-
кільська Борщагівка (1967—88).
На території Б. у 40—50-і рр. збу-
довано також с-ща Жовтневе (між
вулицями Перемоги, Бетховена і
Жмеринською; з 1965 — у межах
Києва) і Перемога (вздовж вулиць
В. Верховинця і Т. Строкача).
БУДИЩА. Місцевість. Розташова-
на на території житл. масиву Ви-
гурівщина-Троєщина. Назва від
слова «буда» — кустарне вироб-
ництво, де виготовляли смолу,
дьоготь, селітру, поташ (споруд-
жувалося в лісі або на межі поля
і лісу). На масиві Вигурівщина-
Троєщина прокладена вул. Буди-
щанська.
БУСОВЕ ПОЛЕ, Бусова гора, Бусо-
виця, Буслівка. Істор. місцевість.
Б. П. розташоване в кінцевій час-
тині вулиць Кіквідзе і Саперно-
Слобідської, Залізничного шосе;
Бусова гора — між вулицями Кік-
від-зе і Тимірязєвською. Струмок
Буслівка тече через Б. П. (тепер
у колекторі) до р. Либідь. Згадуєть-
ся з 18 ст. Версії походження наз-
ви: перша — від імені вождя одно-
го з антських племен Буса (Божа),
чиї укріплення були тут (Бус зга-
дується у «Слові о полку Ігоре-
вім»); друга — від давньоукр. слів
бус, бусенець — мжичка, мряка,—
або від птаха — бусла. На Б у совій
горі пролягає вул. Буслівська.
ВАСИЛЬКІВСЬКІ РОГАТКИ. По-
селення. Існували вздовж кінцевої
частини суч. вулиць Московської,
Цитадельної і Копиленка з 1706
до 1-ї чв. 19 ст. Назва — від Ва-
сильківської брами (вул. Цитадель-
на № 3) і Васильківського укріп-
лення Старої Печерської фортеці
(між бульваром Лесі Українки
і Тверським тупиком). Рогатки —
своєрідне проміжне укріплення
перед фортецею. Імовірно, від
В. Р. походить первісна назва
суч. вул. Гусовського — Василь-
ківська.
ВЕНЕЦІЯ — див. Передмістна
слобідка.
ВЕРХНЬОЛИБІДСЬКА СЛОБІД-
КА, Верхньолибідське подвір’я —
див. Деміївка.
ВИГУРІВЩИНА — істор. місце-
вість, село, житл. масив. Виникла
як село на місці давнього поселен-
топонімічний словник
268
ня Милославщина. Назва — від
імені київ, урядовця Станіслава
Вигури (Векгури), якому польс.
король Сигізмунд Третій подару-
вав 1607 ці землі «під ключницт-
во і городництво». На поч. 80-х рр.
село В. знесено, на його місці збу-
довано масив Вигурівщина-Троє-
щина (від назви сусіднього села
Троєщина, територію якого теж
планувалося включити до цього
масиву). Центральна магістраль
суч. В.— проспект Маяковського.
На В. прокладено Вигурівський
бульвар.
ВИДУБИЧІ, Видобичі, Видобич,
Видобеч. Істор. місцевість. Являє
собою схил гори між Наддніпрян-
ським шосе і Звіринцем. Згадуєть-
ся з 1070 у зв’язку з початком
будівництва Красного двору (рези-
денції київ, князя Всеволода Ярос-
лавича), згодом Видубицького
монастиря. За пер сказами, саме
перед цією горою з Дніпра випір-
нув (видибнув) дерев’яний ідол
язичницького бога Перуна, що був
скинутий у Дніпро побл. Подолу
після Хрещення Русі (988). На В.
прокладено вул. Видубицьку.
ВИНОГРАДАР. Житловий масив.
Розташований між місцевостями
Вітряні Гори, Пріорка і озером
Синім. Основні магістралі — про-
спекти «Правди», Свободи і Ра-
дянської України. На місці В.
з 1935 існувало поселення під
такою ж назвою, засновник якого
І. І. Бекасов насадив тут вино-
градники. Згодом — колгосп «Ви-
ноградар». Масив забудовано
1975—87.
ВІДРАДНИЙ. Істор. місцевість,
житловий масив, промзона. Основ-
ні магістралі: проспекти Відрад-
ний, Комарова, бульвар І. Лепсе,
вулиці Василенка, Героїв Севасто-
поля. Виник як хутір у 1914 після
викупу цих земель у місцевих
селян київ, колезьким реєстрато-
ром К. Л. Яниховським (йому ж
належить назва «В.», одну з ву-
лиць було названо за його ім'ям
Костянтинівською — тепер вул.
Радищева). На місці хутора ни-
ні промзона. Масив забудовано
у 50—60-і рр.
ВІТРЯНІ ГОРИ. Істор. місцевість,
житл. масив. Основні вулиці: Оси-
повського, Світлицького, Червоно-
пільська. Вперше згадані наприк.
19 ст. (назва від характеру місце-
вості). Масив забудовано у 1-й
пол. 60-х рр. На ньому прокладе-
но вул. Вітряні Гори. До серед.
80-х рр. на В. Г. існувала також
вул. Вітряна.
ВОВЧА ГОРА. Урочище, хутір.
Містилася побл. початку кол.
вул. Вовчогірської (тепер вул.
Естонська). Хутір відомий з поч.
20 ст. Назва — нар. походження.
З 1926 — в межах Києва.
ВОВЧИЙ ЯР. Місцевість на Лук’я-
нівці і Татарці з широко розга-
луженими відрогами. Пролягає
вздовж вулиць Соляної (кол. наз-
ва— вул. В. Я.) і Глибочицької.
Перетинає вул. Татарську і зми-
кається з Кмитовим яром. Наз-
ва — нар. походження. Заселявся
з серед. 19 ст. У 1872 згаданий
як Вовчий байрак (яр). Один з йо-
го відрогів мав назву Чмелів яр
(від прізвища першопоселенця; за-
сипаний наприк. 19 ст. під час про-
кладання однойм. вулиці — зник-
ла у серед. 80-х рр. 20 ст. у зв’яз-
ку із переплануванням).
ВОДНИКІВ ОСТРІВ. Розташова-
ний посеред Дніпра, побл. с-ща
Чапаєвка і місцевості Жуків Ост-
рів, з якою В. о. з’єднаний дам-
бою (насипана у 50-і рр. 20 ст.).
Проїзд на В. о. — зі Столичного
шосе. У дожовтневий час відомий
під паралельними назвами: острів
Чернечий (належав Києво-Печер-
ській лаврі) і острів Галерний
(згадується з 18 ст.). Суч. назва —
від розташованих тут госп. об’єк-
тів, пов’язаних із обслуговуван-
ням водного транспорту.
ВОДОПАРК. Житловий масив —
див. Лісовий масив.
ВОЛЕИКІВ, Волейка, Валейка.
Істор. місцевість. Розташований
між вулицями Танковою, Новоук-
раїнською і залізницею. Виник
як хутір на межі 19—20 ст., наз-
269
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
ва—від прізвища його власника.
У 1914 набув статусу поселення.
ВОСКРЕСЕНКА, Воскресенська
слобідка. Істор. місцевість. Роз-
ташована між Вигурівщиною, Ку-
ликовим і Дніпром. Відома з 16 ст.
як «земля Євстафієва», оскільки
належала кошовому отаману Запо-
різького козацтва Остапу (Євста-
фію) Дашкевичу, який подарував
ці землі Воскресенській церкві
на Подолі (звідси й назва — Вос-
кресенська слобідка). На поч.
18 ст., після привласнення В. київ,
губернатором князем Д. М. Голици-
ним, деякий час мала назву Губер-
наторська слобідка. З 1923 —
у складі Києва. Протягом 60—
70-х рр. майже повністю знесена
(лишилась тільки вул. Марка Че-
ремшини). На її місці збудовано
житлові масиви Воскресенський
(з 1961; включив також терито-
рію с-ща Куликове; гол. магістра-
лі — бульвар Перова, вулиці Кур-
натовського, Кибальчича) і Рай-
дужний.
ГАЛАГАНИ. Істор. місцевість.
Розташована між проспектом
Перемоги, вулицями Дружківсь-
кою і Екскаваторною. Виникли як
хутір у 19 ст. Назва — за прізви-
щем його власників, поміщиків
Галаганів. Один з них, відомий
громад, діяч Г. П. Галаган, засн.
1871 на свої кошти навчальний
заклад — Колегію Павла Галага-
на. Містилася у приміщенні тепер.
Музею літератури України (нині
вул. Б. Хмельницького № 11).
З 1923 — в межах Києва. Суч. за-
будова — з 40-х рр. 20 ст.
ГЛИБОЧИЦЯ. Річка, урочище. Як
річка відома з часів Київської Ру-
сі, протікала по території тепер,
вул. Глибочицької, між вулицями
Верхній і Нижній Вал, становила
праву притоку р. Почайни. Побл.
Житнього ринку до неї впадав
струмок Киянка, що витікав з міс-
цевості Кожум’яки. Первісно Г.
мала густу мережу прилеглих до
неї струмків та ярів, згодом за-
сипаних під час заселення. На-
прик. 18 ст. русло нижньої течії Г.
було випрямлено, обваловано зад-
ля захисту довколишньої забудо-
ви від повені (звідси — назви
вулиць Верхній і Нижній Вал),
одержало найменування Канава,
Канал або Помийник, оскільки
сюди викидалися відходи гончар-
ного, дігтярного і кожум’яцького
виробництв. Канаву взято в колек-
тор у серед. 19 ст., верхню течію
Г.— у 1-й пол. 20 ст.
ГОЛОСИВ. Місцевість. Розташо-
ваний між Добрим Шляхом, Демі-
ївкою, Теремками, Феофанією і Ми-
шоловкою, охоплюючи Голосіївсь-
кий ліс і частину забудови вздовж
проспекту Сорокаріччя Жовтня і
вул. Васильківської. Походження
назви невідоме. Згадується 1541
як володіння Києво-Печерської
лаври, 1617 як хутір Голосіївсь-
кий. В р-ні Г. існують вулиця, пло-
ща і провулок Голосіївські.
ГОНЧАРІ. Істор. місцевість. Роз-
ташовані вздовж вул. Гончарної.
Відомі з часів Київської Русі як
поселення ремісників-гончарів
(їхні цехи існували тут до поч.
19 ст.).
ГОРЕНКА. Село, струмок, урочи-
ще. Розташована на пн.-зх. околи-
ці Києва, прилучається до с-ща
Пуща-Водиця (лівий бік вул. Се-
лянської). Назва нар. походжен-
ня — від особливостей рельєфу
(деяке підвищення серед Пуща-
Водицького лісу). Згадується
1760 як урочище — володіння Киє-
во-Межигірського монастиря,
з 1765 як хутір, у 19 ст. як село
під назвою Горянка або Папірня.
У 1923 включене до смуги Києва
із збереженням самост. статусу.
У Святошині існує вул. Горенська.
ГРАДИНА. Місцевий топонім
побл. сіл Вигурівщина і Троєщина,
означає поле побл. поселення. Дав
назву вул. Градинській на житл.
масиві Вигурівщина-Троєщина.
ГРУШКИ. Істор. місцевість. Роз-
ташовані вздовж проспекту Пере-
моги між вулицями Гарматною і
Василенка. Виникли як хутір у 2-й
пол. 19 ст. 1871 —1902 — у воло-
дінні дворянина К. Грушка (звід-
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
270
си — назва хутора). З 1921 —
у складі Києва, з серед. 20 ст.—
промзона.
ДАРНИЦЯ. Істор. місцевість, річ-
ка. В широкому розумінні Д. нази-
вають всю лівобережну частину
Києва. Річка Д. протікає вздовж
залізниці Киш — Чернігів і впа-
дає в озеро Нижній Тельбин {побіл.
Дніпра). Назва — від давньорус.
«дарнь» («в дар», «в дарунок»).
За однією з версій, ця земля за
часів Київ. Русі була комусь пода-
рована. Одна з перших згадок —
1509, коли засвідчено наявність
у Д. володінь Києво-Печерського
монастиря і Манільської церкви.
У 1765—69 згадується як хутір
Дарницький. Масове заселення
розпочато в процесі будівництва
залізниці Київ — Полтава у 2-й
пол. 19 ст. З 1896 згадуються Ста-
ра Дарниця і Нова Дарниця (див.
окремі статті). З 1927 — в межах
Києва. Під чає ВВВ майже повніс-
тю зруйнована. Інтенсивне житл.
і пром. будівництво — з 5О-х рр.
в д. існує також озеро Дарницьке,
прокладено Дарницький бульвар,
Дарницьке шосе (тепер вул. Алма-
Атииська), збудовано Дарницький
вагоноремонтний завод (ДВРЗ),
Дарницький шовковий комбінат
(ДШК) тощо.
ДАЧА КУЛЬЖЕНКА — див.
Кульженка Дача.
ДВРЗ, селище Дарницького ваго-
норемонтного заводу. Розташова-
не у сх. частині Дарниці вздовж ву-
лиць Алма-Атинської (після заліз-
ничного шляхопроводу), Марга-
нецької, Новоросійської та ін. Ви-
никло на поч. 30-х рр. 20 ст. як
с-ще Дарницького депо (згодом —
ДВРЗ). Суч. забудова і плануван-
ня —з 40—50-х рр.
ДВС, селище Дніпровської водної
станції. Розташоване на пн. околи-
ці Києва на шляху до м. Вишторо-
да. Центр, вулиця — Дяіпроводсь-
ка. Збудоване у 50-і рр. 20 ст. для
обслуговування персоналу ДВС. Фі-
гурувало також як с-ще Дніпровод-
госпу.
ДЕГТЯРІ, Дігтярі. Істор. місце-
вість. Розташовані вздовж вул.
Дегтярної і кінцевої частини вул.
Кожум’яцької. Відомі з часів Київ.
Русі (від основного заняття її по-
селенців — ремісників). В останні
століття фактично злилися з місце-
вістю Кожум'яки.
ДЕМІЇВКА. Істор. місцевість на
пд. Києва. Розташована вздовж
проспектів Сорокаріччя Жовтня
(до Голосіївської площі), Науки
(до вул. Малокитаївської), Черво-
нозоряного (до вул. Мистецької)
і початкової частини вул. Василь-
ківської. До серед. 19 ст. фігуру-
вала як Либідська земля, два
села (слобідки) — Верхньолибідсь-
ке і Нижньолибідське (були розта-
шовані вздовж р. Либідь). Суч. наз-
ва (походження невідоме) — з 2-ї
пол. 19 ст., коли Д. згадана як село
Хотівської волості. З кін. 19 ст.—
робітниче с-ще. З 1918 — в межах
Києва. З серед. 20-х до поч. 60-х рр.
мала назву Сталінка (на честь
И. В. Сталіна). Більшу частину
старої забудови знесено у 70-і рр.
ДЕХТЯР1. Місцевість на сх. околи-
ці Нивок. Головні вулиці — Магі-
стральна, Черкаська. Виникли як
хутір у 19 ст., його вулиці здобу-
ли назви у 1912—13. У межах
Києва — з 1923. Значною мірою
збереглася стара забудова.
ДОБРИЙ ШЛЯХ. Істор. місцевість
між Цимбаловим яром і Голосіїв-
ським лісом. Головна вулиця —
Добрий Шлях. Відомий з 2-ї пол.
19 ст. За переказом, тут виряджа-
ли чумаків до Криму, бажаючи
їм доброї дороги. Частково зберег-
лася забудова 1-ї третини 20 ст.
ДОРОГОЖИЧІ. Істор. місцевість.
Імовірно, охоплювали територію
побл. суч. Лук'янівської площі.
За часів Київської Русі на Д., між
р. Глибочицею і струмком Скомо-
рох (в бік тепер, вул. Рибалка),
існувала митниця із земляним
укріпленням. За ін. версією, Д. про-
стягалися побл. Кирилівського
монастиря (Куренівка). Згадують-
ся з 988. Всі версії про походжен-
ня назви (як місця, де сходять-
271
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
ся дороги, від словосполучення
«дорого жити») не мають наук,
підтвердження. Від Д.— назви ву-
лиць: Дорогожицька, Велика До-
рогожицька (тепер Мельникова),
Мала Дорогожицька (тепер части-
на вул. Герцена).
ЄВБАЗ — див. Перемоги площа.
ЄВСЕИКОВА ДОЛИНА. Істор.
місцевість. Розташована вздовж
Хрещатика, між Володимирським
узвозом і Майданом Незалежності.
Згадується у 1523, 1646, 1746.
Назва — від імені або прізвища
Євсейко (Євсей).
ЖЕЛАНЬ, Жиляни, Жуляни.
Істор. місцевість, село на пд.-зх.
околиці Києва між Теремками
і Борщагівкою. Згадується з 11 ст.
як місцевість із струмком Желань
(Желаня, Жилян, Жалина). Існує
декілька версій походження наз-
ви: від язичницького капища дав-
ньослов. богині скорботи Желі
(Жалі); від струмка як місця спо-
чинку, коли він ставав особливо
бажаним («желанньїм») для пере-
хожого; від обжитого (жилого) ха-
рактеру цього передмістя Києва.
З кін. 17 ст. згадується вже під
суч. назвою як село Жуляни (Жи-
ляни), що було на той час власніс-
тю Софійського монастиря. Ж. да-
ла назву вулицям Жилянській,
Набережно-Жилянській, Новожи-
лянській (тепер І. Еренбурга).
ЖОВТШВКА — див. Шулявка.
ЖУКІВ ОСТРІВ. Місцевість на
правому березі Дніпра між озером
Коник (простягається вздовж
Столичного шосе) і островом Вод-
ників, з яким сполучена дамбою
(насипана у 50-і рр. 20 ст.). Наз-
ва— імовірно, від струмка Жуків -
ка, що впадає у Дніпро побл. Кор-
чуватого. На останньому до серед.
70-х рр. 20 ст. існувала вул. Жуко-
востріьна (зникла внаслідок зне-
сення старої забудови).
ЗАБАЙКІВ’Я. Місцевість, посе-
лення. Пролягає від вул. Байкової
(її верхньої частини) в бік Москов-
ської площі. Назва — від Байково-
го кл., за яким розташоване посе-
лення. Відоме з кін. 19 ст. як воло-
діння Києво-Звіринецької церкви,
що на той час було здане в оренду
жителям міста під сади і городи.
Забудоване на межі 19—20 ст.
У 1909 викуплене в церкви київ,
міською владою. На 3. збереглося
чимало споруд поч. 20 ст.
ЗАБАРА. Урочище. Була розташо-
вана на Пріорці. Згадується з поч.
19 ст. Точні межі 3. не визначено.
Назва — від давньослов. слова
«бар» — вологе місце перед боло-
том або між схилами; мілководна
гряда на дні річки. Побл. 3. про-
кладено вулиці Забарську (тепер
Мукачівська), Старозабарську (те-
пер Автозаводська), Новозабарсь-
ку, пров. Старозабарський (тепер
вул. Радомишльська).
ЗАЛІЗНИЧНА КОЛОНІЯ, сели-
ще Південно-Західної залізниці.
Розташована вздовж вул. Брюлло-
ва, Лукашевича, Фурманова та ін.
Виникла у 70—90-і рр. 19 ст. як
поселення залізничників побл.
новозбудованого залізнич. вокза-
лу. У 80-і рр. 20 ст. значну части-
ну старої забудови знесено.
ЗАЛІЗНИЧНИЙ МАСИВ. Розта-
шований вздовж вул. Волгоградсь-
кої і частини вул. Солом’янської,
між Кучминим і Протасовим яра-
ми. Почав забудовуватися наприк.
50-х рр. 20 ст., мав назву масив
Батиєво-Олександрівський (з'єдну-
вав місцевість Батиєва Гора і Олек-
сандрівську слобідку). Суч. наз-
ва— з 1964, від Залізничного
р-ну, де розташований 3. м.
ЗАМКОВА ГОРА. Історична місце-
вість. Підвищення над. Подолом,
між Андріївським узвозом, Гон-
чарями, Дегтярами, Кожум'яка-
ми, Житнім ринком і Фролівсь-
ким монастирем. Назва — від
укріплення замку, що стояв на
ній за часів середньовіччя. Існує
також під назвами: Киселівка —
від прізвища київ, воєводи з 1646
А дама Киселя (1580—1653), Фро-
лівська гора (від Фролівського
монастиря). Хоревиця (за ім’ям
літописного Хорива, який разом
з братами Києм і Щеком та сест-
рою Либіддю вважається заснов-
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
272
ником Києва), Від 3. г. починають-
ся вулиці Фролівська і Хорива.
ЗАМКОВИЩЕ. Істор. місцевість,
підвищення на пн. Києва. Простя-
гається вздовж вул. Замковецької
та прилеглих вулиць. Назва —
нар. походження, засвідчує, ймо-
вірно, наявність тут у давні ча-
си замку. За припущенням на 3.
існував за часів Київської Русі
літописний Ольжин град.
ЗАПАДИНКА, Западинці. Істор.
місцевість, урочище. Розташована
вздовж вул. Западинської і поч.
відрізку проспекту «Правди». Наз-
ва фіксується з 19 ст., в т. ч. як
Западинські гори, Западинські пі-
щані гори. Походить від запади-
ни — пологої круглої або оваль-
ної котловини. Стару забудову і
дрібно-бугровий рельєф місцевості
ліквідовано у 80-і рр. 20 ст.
ЗВІРИНЕЦЬ. Істор. місцевість
між Печерськом, Видубичами, Те-
личкою і Чорною Горою. Простя-
гається вздовж бульвару Дружби
народів (кінцевої частини), ву-
лиць Бастіонної, Звіринецької,
Мічуріна, Старонаводницької. Ві-
дома з часів Київської Русі. Наз-
ва, ймовірно, походить від місця
полювань київ, князів на дикого
звіра. На 3. розташовувався Крас-
ний двір — одна з резиденцій київ,
князів; з 10 ст. існували подібні
до лаврських звіринецькі печери
(відкриті у 80-х рр. 19 ст.), в яких
діяв печерний монастир (зруйнова-
ний 1096—97 половцями). Після
монголо-тат. навали на 3. виник-
ло однойменне поселення, що на-
лежало Видубицькому монасти-
рю. У 1810 закладено Звіринець-
ку фортецю, з 19 ст. існує Звіри-
нецьке кладовище (в кінці вул.
Верхньої). У 1918 внаслідок ви-
буху на арт. складах більшу части-
ну кол. забудови 3. зруйновано.
КАДЕТСЬКИЙ ГАЙ, Кадетська
Роща. Істор. місцевість, через яку
протікає струмок з такою ж наз-
вою (права притока Либеді). К. Г.
відомий з кін. 18 ст. як Шулявсь-
кий гай, а після побудови тут 1857
Володимирського кадетського кор-
пусу (Повітрофлотський просп.
6) — Кадетський гай. Простя-
гався між Шулявкою, Солом'ян-
кою і Чоколівкою, захоплюючи
частину суч. Повітрофлотського
проспекту і Першотравневого
житл. масиву. Більшу частину гаю
вирубано під час громадян, війни,
згодом забудовано. Решта — лісо-
парк між вул. Уманською і заліз-
ницею. Назву «К. Г.» 1994 здобу-
ла нова вулиця на Чоколівці.
КАЗЕННІ ДАЧІ. Істор. місце-
вість в р-ні просп. Перемоги, ву-
лиць Гарматної, Янгеля і Виборзь-
кої. Назва — з 1854, коли цю міс-
цевість розбили на 28 дачних діль-
ниць і здали в оренду. У 1860-і —
80-і рр. дільниці забудували. Най-
більш відомою стала дача «Сан-Су-
сЬ, від якої пішла нова назва
всієї місцевості. З початком буд-
ва з-ду Гретера і Крива нека (те-
пер «Більшовик») у 80-і рр. 19 ст.,
територія К. Д. почала поглинати-
ся підприємством. У 1914 увійшла
в міську смугу.
КАНАВА — див. Глибочиця.
КАРАВАЄВІ ДАЧІ. Істор. місце-
вість. Розташовані між Шулявкою
і Відрадним, вулицями Янгеля,
Смоленською, Гарматною, проспек-
том Відрадним і залізницею. Час-
тина цих земель з 1869 належала
відомому київ, хірургу-офтальмо-
логу, професору В. О. Караваєву
(1811 —1892; див. статтю Караває-
ва Професора вулиця). Після його
смерті К. Д. було в 1902—08 по-
ділено на дільниці і розпродано
під приватні садиби. Територія
між тепер, вул. Комбайнерів і
ст. «Київ-Волинський» забудова-
на у ЗО—40-х рр. і подекуди фі-
гурує як Новокараваєві Дачі
Майже вся забудова 1-ї трети-
ни 20 ст. на К. Д. знесена у 70—
80-і рр. 20 ст.
КАТЕРИНІВКА. Селище на зх.
околиці Києва. Розташована між
Брест-Литовським шосе і Свято-
шинським лісом. Закладена в 1895
Київ, доброчинним т-вом як дачне
поселення. Суч. назва — з 1905,
імовірно, за ім'ям дружини київ.
273
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
генерал-губернатора, яка на той
час була головою ради доброчин-
ного т-ва. З 1923 — в межах Киє-
ва. У 1938 перейменоване на с-ще
Жовтневе, але ця назва у практиці
не узвичаїлася. Прокладені на К.
вулиці Герасименка, Максимовича
і Чалого первісно мали назву Ка-
теринівська.
КИНЬ-ГРУСТЬ. Істор. місцевість.
Включає площу Т. Шевченка і при-
леглі вулиці (Навашина, Полярну,
Пупіа-Водицьку, Сошенка та деякі
ін.). Походження назви пов’язують
із перебуванням у Києві рос. імпе-
ратриці Катерини Другої, яка, про-
їжджаючи 1787 цією місцевістю,
сказала, нібито, князю Потьомкі-
ну: «Кинь грусть!». Згодом —
дачна місцевість, яка належала
полковнику М. Є. Бегичеву,
з 1838 — П. Я. і М. Г. Лукашеви-
чам, а наприк. 19 ст. гридбана
С. В. Кульженком, звідки одержа-
ла ін. назву — Дача Кульженка
(див. окрему статтю).
КИСЕЛІВКА, Кисілівка. Історич-
на місцевість, гора — див. Замко-
ва гора.
КИТАЇВ. Істор. місцевість. Розта-
шований між Багриновою Горою,
Корчуватим і Мишоловкою. Гол.
вулиці — проспект Науки (кінце-
ва частина) і вул. Китаївська.
Назва — ймовірно, від тюркського
слова «китай», водночас поши-
реного і серед сх. слов’ян (стіна,
укріплення, фортеця). Відомий з
часів Київської Русі (збереглися за-
лишки городища 9—10 ст.). У 14—
17 ст. тут існувала Китаївська
пустинь — печерний монастир,
підпорядкований Києво-Печерсь-
кій лаврі. Збереглася Троїцька
церква, збуд. 1763—68 (арх.
С. Д. Ковнір).
КЛОВ. Істор. місцевість, урочи-
ще на Печорську. Простягається
вздовж Кловського узвозу, вулиць
Мар’яненка, Мечникова і до них
прилеглих. Назва — від слова
«клов» — вода, волога (у давні
часи тут протікав Кловський стру-
мок, що впадав у р. Либідь). Відо-
мий з часів Київської Русі, в 11 ст.
тут було збудовано Кловський мо-
настир (зруйнований 1240 ордами
хана Батия). У 1752—56 споруд-
жено Кловський палац (арх-ри
І. Г. Шедель, С. Д. Ковнір; вул.
П. Орлика № 8). Існували Кловсь-
кий бульвар (тепер вул. Мечнико-
ва), Кловські вулиця (тепер Гу-
совського) і провулок (тепер у
складі Кловського узвозу).
КНЯЖИЙ ЗАТОН. Істор. місце-
вість у Позняках. Назва нар. по-
ходження (затон — затока річки,
ймовірно, Дніпра). Згадується
з 17 ст. Існує вулиця К. 3. на житл.
масиві Позняки.
КОЖУМ’ЯКИ. Істор. місцевість.
Простягаються вздовж вулиць
Кожум’япької, Воздвиженської
(частини вулиці) і Дігтярної. Наз-
ва — від ремісників-кожум’як, які
населяли її з часів Київської Русі.
Увічнена в давній легенді про Ки-
рила (Микиту) Кожум’яку, який
урятував киян від загибелі, здо-
бувши перемогу у двобої зі змієм-
людожером (символ кочовиків —
ворогів Русі).
КОЗИНЕ БОЛОТО. Істор. місце
вість. Існ. на місці суч. Майдану
Незалежності. Відома з часів Київ.
Русі. Назва місцевості зберігалася
до 1-ї пол. 19 ст. 6 грудня 1240 че-
рез Лядські ворота, що були розта-
шовані в р-ні К. Б., орди хана Ба-
тия увірвалися до Києва. У 18 ст.
тут було збудовано Печерські воро-
та, розпочалась стихійна забудо-
ва. Суч. забудова — з серед. 20 ст.
Споруди 19 — поч. 20 ст. на тепер.
Майдані Незалежності зруйнова-
но під час ВВВ та ліквідовано
у 70-і рр. 20 ст. під час реконструк-
ції площі. Проте вони залишилися
на прилеглих вулицях, в т. ч. на
пров. Т. Шевченка (кол. вул. Кози-
ноболотська).
КОЗЛОВКА. Місцевість. Див.
Аскольдова Могила, Паркова до-
рога.
КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МАСИВ.
Розташований між вулицями
Жмаченка, Малишка і Миропіль-
ською. Осн. забудова — з поч.
60-х до серед. 70-х рр. 20 ст.
топонімічний словник
274
Первісна назва — масив Північно-
Броварський. Суч. назва — з 1968.
КОНОПЛЯНКА. Урочище. Розта-
шована між Пріоркою, Забарою
і Оболонню. Через нього проті-
кала однойменна річка. Назва
урочища нар. походження — від
колись рясних заростей коноплі.
Відома з 19 ст. Дала назву вули-
цям Коноплянській, Малоконоп-
лянській (тепер П. Дегтяренка).
КОНЧА-ЗАСПА. Істор. місцевість
на пд.-сх. околиці Києва. Охоп-
лює с-ще Чапаєвку, дачну і лісо-
паркову місцевість уздовж право-
го берега Дніпра і кінцевого відріз-
ку Столичного шосе. Назва — від
сполучення місцевих діалектних
слів: заспа — пересипані мулом
або піском озеро, рукав річки,
струмок; конча — їх кінцева час-
тина, край. Походить, імовірно,
від численних заток Дніпра та
ін. водоймищ, що існують у К.-З.,
та від наявних тут урочища Конча
(згадане 1799) і хутора Заспа (зга-
даний 1800). Існують також одно-
йменні озера. Назва «К.-З.» вжи-
вається з поч. 20 ст. У дорад. час
ці землі належали Видубицькому
і Введенському монастирям, част-
ково — рос. царській родині.
КОПИЛІВ, Копилово. Урочище на
Куренівці. Розташований побл.
вул. Копилівської. Згадується
з 1-ї пол. 19 ст., походження наз-
ви невідоме.
КОПИРІВ КІНЕЦЬ. Істор. місце
вість. Розташована в р-ні перетину
вулиць Кудрявської, Петрівської,
Смирнова-Ласточкіна, провулків
Киянівського і Несторівського. Ві-
домий з 1121. Наприк. 12 ст. К. К.
був резиденцією київ, князя Свято-
слава Всеволодовича (т. зв. Новий
двір). Походження назви невідоме.
КОРЧУВАТЕ. Істор. місцевість, по-
селення на пд.-сх. околиці Києва.
Розташоване вздовж частини Сто-
личного шосе, вул. Набережно-
Корчуватської на правобережжі
Дніпра. Назва нар. походження —
від давнього слова «корч» (кущ,
пень). У 1937 відкрито Корчу-
ватський могильник (3-є ст. до
н. е.). Є згадки з серед. 19 ст. про
Корчувате ьку пристань і цегельні
підприємства на К. У 60-і рр. 19 ст.
К. також згадується як хутір, що
входив до володінь Видубицького
монастиря. На К. і до сьогодні
переважає одноповерхова приват-
на забудова.
КОСТОПАЛЬНЯ — див. Олександ-
рівська слобідка.
КОТУР, Котор, Котир. Річка в
Пущі-Водиці. Назва — від слова
«котур» — вода, волога. Згаду-
ється 1569, 1616 як річка, що про-
тікає через володіння київ, церков.
У кін. 19 — 1-й пол. 20 ст. існува-
ла вул. Котурська, що проходила
по пд. краю с-ща Пуща-Водиця
паралельно суч. вул. Курортній.
КУДРЯВЕЦЬ, Кудрявська гора.
Місцевість, річка. Розташований
вздовж вул. Артема, охоплює пд.
схили над вул. Глибочицькою.
Назва — від дерев і чагарників,
які мальовничо «кудрявилися» у
цьому кол. передмісті Києва. Зга-
дується з 40-х рр. 19 ст. На К.
прокладено вулиці Кудрявську,
Бульварно-Кудрявську (тепер Во-
ровського), Кудрявські провулок
(тепер не існує) і узвіз. Струмок
К.— притока р. Глибочиці (тепер
обидва у колекторі).
КУЛИКОВЕ. Місцевість, селище
на пн.-сх. околиці ВЗиєва. Розташо-
ване між Воскресенкою, Вигурів-
щиною і лісом, гол. вулиці —
Курнатовського (парний бік) і
Стальського (кінцева частина).
Назва нар. походження — ймовір-
но, від великої кількості кули-
ків, що водилися у цій заболоченій
свого часу місцевості. Згадуєть-
ся у 1571 як долина Куликове,
у 1616, 1764 як селище. У 70—
80-і рр. 20 ст. приватну забудову
в К. знесено, збудовано новий
мікрорайон Воскресенського житл.
масиву (у 80-і рр. фігурував також
як масив Куликове).
КУЛЬЖЕНКА ДАЧА. Істор. міс-
цевість. Включає площу Т. Шевчен-
ка і прилеглі до неї вулиці (зокре-
ма, Полярну, Пуща-Водицьку, Со-
шенка). З кін. 19 ст. ця територія
275
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
належала Кульженку Стефану Ва-
сильовичу (1836—1904) — київ,
видавцеві, який з 1864 володів
однією з кращих друкарень в Рос.
імперії. Зокрема, видавав журна-
ли «Земледелие», «Инженер», га-
зети «Заря», «Киевское слово* та
ін. Помер у Києві, похований на
Байковому кл. На території К. Д.
була унікальна плантація лікарсь-
ких рослин (знищена у 20-і рр.,
після її передачі сільгосптресту).
Попередня назва К. Д.— Кинь-
Грусть.
КУРЕНІВКА. Істор. місцевість
на пн. Києва. Розташована між
Подолом, Оболонню, Пріоркою
і Сирцем. Головні вулиці: Фрунзе
(кінпева частина), Петропавлівсь-
ка, Сирецька і Білицька. Відома
з серед. 17 ст. як передмістя Киє-
ва, де розміщувалися курені Київ,
козацького коша. Згодом — дачна
місцевість. Тепер — великий пром.
і житл. р-н Києва. Подекуди збе-
реглася забудова 19 — поч. 20 ст.
(знесена гол. чином у 70-і рр.).
На території розташовані також
місцевості Біличе Поле, Копилів,
Шполянка (див. окремі статті).
КУХМІСТЕРСЬКА СЛОБІДКА.
Існувала на території суч. житл.
масиву Березняки з поч. 18 ст.
до 70-х рр. 20 ст. Збудована з ме-
тою обслуговування військ, які
брали участь у зведенні Старої
Печорської фортеці (з 1706). Наз-
ва — від розташованих тут кухонь
(німецьке «кухмайстер» — кухар).
КУЧМИН ЯР. Назва одного з ярів
на Солом'янці. Походить від пріз-
вища першопоселенця (у 1830)
Григорія Кучми. З серед. 19 ст.
у К. я. виникли вулиці і провулки
Кучмин Яр — тепер вулиці і про-
вулки Краснодонські і Кудряшо-
ва. Майже всю стару забудову
знесено у 60—70-і рр. 20 ст.
ЛАЗОРІВЩИНА — див. Феофа
нія.
ЛИБІДЬ. Річка. Довжина — 14 км.
Права притока Дніпра. Перетинає
Київ від Поста-Волинського до
Телички. Вздовж Саперної слобід-
ки з 80-х рр. 20 ст. протікає в колек-
торі. Нгзза — від імені сестри зас-
новників Києва Кия, Щека і Хо-
рива. Згадана в літописі під 968.
ЛИПКИ. Істор. місцевість. Розта-
шовані між вулицями Грушевсько-
го, Ба-іковою,Лютеранською/Бого-
мольця, провулками Виноград-
ним і Кріпосним. Назва — від
липового гаю, насадженого в
серед. 18 ст. довкола Кловського
палацу і вздовж тепер, вул. Липсь-
кої. Вирубаний у 30-і рр. 19 ст.,
в ході інтенсивної забудови Л.
З серед. 19 ст. до поч. 20 ст. Л.
були переважно місцем поселення
київ, аристократії. По території Л.
прокладено вул. і пров. Липські.
ЛИСА ГОРА. Істор. місцевість
між Теличкою, Саперною слобід-
кою і Багриновою Горою. До неї
прямують вулиці Лисогірська і
Жигулівська. У 2-й пол. 19 ст.
тут споруджено Лисогірські укріп-
лення Нової Печорської фортеці.
З 1897 — селище у передмісті
Києва, за рад. часу — лісопарк
у межах міста. Назву «Л. Г.» мали
також: Чортове Беремище (Хреща-
тицьке Беремище; на території
парку Володимирська Гірка); пі-
щана місцевість між Микільською
слобідкою і Вигурівщиною; Юрко-
виця (див. окрему статтю). Назву
«Лисогірська» мала також суч.
вул. Западинська.
ЛІВОБЕРЕЖНИЙ МАСИВ. Спо-
руджений у 70-і рр. 20 ст. на біль-
шій частині території знесеної
Микільської слобідки. Поділений
навпіл наземною трасою метропо-
літену. Основні вулиці — Р. Окіп-
ної і А. Луначарського.
ЛІСКИ. Місцевість, поселення.
Виникли як хутір на поч. 20 ст.
Основні вулиці Л.: Сновська, Ста-
нюкевича, Трактористів. Назва —
від розташованого колись поряд
гаю (ліску).
ЛІСКІВЩИНА. Місцевість. Розта-
шована на Вигурівщині. Назва
нар. походження — ймовірно, вка-
зує на характер місцевості (поле,
подекуди вкрите рідколіссям).
Л. дала назву вул. Лісківській
топонімічний словник
276
на житл. масиві Вигурівщина-
Троєщипа.
ЛІСОВИЙ МАСИВ. Розташова-
ний між вулицями Братиславсь-
кою, Волкова, Жукова і Кіото.
Забудований у 1365—73. Первісна
назва — масив Водопарк. Суч. наз-
ва — від місцеположення Л. м. се-
ред Биківнянського лісу.
ЛУК’ЯНІВКА. Істор. місцевість.
Простягається між вулицями
Дегтярівською і Багговутівською
(до вул. Кмитів Яр) і Бабиним
яром. Центр, площа Л.— Лук’янів-
ська з розташованим посеред неї
Лук’янівським ринком, гол. вули-
ця — Мельникова. За рядом дже-
рел походження назви Л. виводить-
ся від імені старости швацько-
го цеху Лук’яна Олександровича,
який оселився тут після 1845.
Однак назва «Л.» фіксується ра-
ніше: у 1820 — як с-ще Л., у
1824 — згаданий хутір київ, золота-
ря С. Стрельбицького у передмісті
Л. Більшу частину забудови Л.
19 — поч. 20 ст. знесено у 70—
80-і рр. 20 ст. Існує Лук’янівське
кладовище між Л. і Сирцем, вул.
Лук’янівська на Татарці. Назву
вул. Загородна Лук'янівська до
1869 мала тепер, вул. Половецька.
МИКІЛЬСЬКА БОРЩАГІВКА —
див. Борщагівка.
МИКІЛЬСЬКА СЛОБІДКА. Посе-
лення на лівому березі Дніпра,
розташоване між вулицями С. Са-
гайдака і Каховською. Відома
з 15 ст. як «земля напівкнязівсь-
ка». З 1508 — власність Пустин-
но-Микільського монастиря (звід-
си — її назва). З 18 ст.— робітниче
с-ще (переважно робітників заво-
ду «Арсенал»). З 1903 — адм.
центр Микільсько-Слобідської
волості Остерського повіту Чер-
ніг. губернії. З 1923 — у межах
Києва. У 70-і рр. 20 ст. більшу
частину М. с. знесено (вона про-
стягалася до Русанівського кана-
лу), на її місці збудовано житл.
масив Лівобережний.
МИЛОСЛАВЩИНА, Милослави-
чі. Істор. місцевість. Як поселення
існувала за часів середньовіччя
на території суч. Вигурівщини.
Знищене внаслідок князівських
міжусобиць. На житл. масиві Ви-
гурівщина-Троєщина прокладено
вул. Милославську.
МИХАЙЛІВСЬКА	БОРЩ АГІВ -
КА — див. Борщагівка.
МИШОЛОВКА. С-ще на пд.-сх.
околиці Києва. Розташоване між
Багриновою Горою, Китаєвим і Го-
лосіївським лісом. Гол. вулиці —
Квітки-Основ’яненка і Ягідна.
Відома як поселення з 1618 під
назвою Мишалівка. Назва — від
спорудженого тут млина, за допо-
могою якого змішували різне збіж-
жя. Під назвою Мишоловка фігу-
рує з кін. 18 ст. У деяких доку-
ментах рад. часу вживається пер-
вісна назва цього с-ща. У складі
Києва — з 1923. Під час ВВВ М. бу-
ла майже повністю зруйнована.
Суч. забудова (приватні будинки і
дачі) — кін. 40—50-х рр. Існували
Мишоловські вулиці (тепер Квіт-
ки-Основ’яненка, Нікопольська,
частина Наддніпрянського шосе)
і провулки (тепер Квітки-Основ’я-
ненка і Ремісничий).
МІНСЬКИЙ МАСИВ. Простягаєть-
ся між площею Т. Шевченка, Мін-
ським проспектом, вулицями Кон-
дратюка, Майорова, П. Панча і
Полярною. Назва — від Мінсько-
го р-ну, в якому він розташований.
М. м. забудовано на частині міс-
цевості Кинь-Грусть у 1970—75 і
1989—90 (мікрорайон на вулицях
Бережанській і П. Панча).
МОНТАЖНИК. Селище. Розташо-
ване між вулицями Кіровоградсь-
кою і Медвинською. Головна ма-
гістраль — вул. Монтажників. За-
будоване з 1949 до серед. 50-х рр.
(одно-, двоповерхові, переважно
приватні будинки).
НАВОДНИЧІ, Неводничі, Навод-
ницький байрак. Істор. місцевість,
урочище. Простягаються вздовж
вул. Старонаводницької і кінце-
вої частини бульвару Дружби
народів до Дніпра, охоплюючи
також площу Героїв Вел. Вітчизн.
війни (кол. Наводницьку). Наз-
ва — від понтонної (такої, що на-
277
топонімічний словник
водили) переправи через Дніпро,
що існувала на цьому місці з ча-
сів Київської Русі (імовірно, й ра-
ніше). Побл. Н. існує пров. Ново-
наводницький, назву Новонавод-
ницька мала кінцева частина те-
пер. вул. Січневого повстання.
НИВКИ. Істор. місцевість, житл.
масив, дачі. Розташовані між Пет-
рівською залізницею і вул. Туполє-
ва. Центр, магістраль — вул. Щер-
бакова. Назва — від ниви, що про-
лягала праворуч від Києво-Брест-
ського шосе. Як хутір і дачна місце-
вість Н. відомі з 50-х рр. 19 ст.
В деяких джерелах фігурували
як Нивка. Увібрали в себе також
місцевості Вовча Гора і Рубежівка.
До серед. 20 ст. забудовані були
тільки вулиці Невська (первісно
Нивська), Гончарова і Олександрів-
ська. Після ВВВ значно розшире-
но приватну забудову, наприк.
50-х — у 60-і рр. збудовано житл.
масив Н. Існує також річка Нивка,
що протікає по зх. околиці Києва
(Борщагівка, Святошин, Біличі).
З місцевістю Н. не пов’язана.
НОВА ДАРНИЦЯ. Місцевість. Роз
ташована між Харківським шосе,
залізницею і парком Партизансь-
кої слави. Фігурує з 1896 як дачне
с-ще. Під час ВВВ майже повністю
знищена. Сьогодні — житл. масив,
промзона, приватна забудова.
НОВА ЗАБУДОВА. Істор. місце
вість. Виникла у ЗО—40-і рр.
19 ст. як земля, виділена для масо-
вого переселення жителів з Пе-
чорська, викликаного будівницт-
вом Нової Печорської фортеці.
Головні вулиці: Горького, Сакса-
ганського, Червоноармійська.
НОВОБІЛИЧІ. Селище, житл.
масив. Назва — від розташовано-
го поряд с. Біличі. С-ще Н. простя-
гається між вулицями Наумова,
Підлісною і залізницею, забудо-
ване у 30—50-і рр. 20 ст.; масив —
між вулицями Булаховського і
Наумова, забудований 1975—79.
Назву вул. Новобіличанська мав
суч. проспект Палладіна.
ОБОЛОНЬ. Істор. місцевість, пром-
зона, житл. масив. Розташова-
на між Дніпром, проспектом Чер-
воних козаків, вулицями Вербовою
і Дегтяренка. Назва — від давньо-
слов’янського слова «оболонь»
(«болонь», «болоньє»)—низь-
ке узбережжя ріки, прирічні лу-
ки, які заливаються весняним па-
водком. Згадується з часів Київ-
ської Русі. Забудову здійснено
на намивному грунті: з 1970 —
промзони, з 1973 — житл. маси-
ву (його центральна магістраль —
проспект Оболонський). Існує
також вул. Оболонська на По-
долі.
ОЛЕГІВКА, Олегова гора, Олегова
Могила — див. Щекавиця.
ОЛЕКСАНДРІВСЬКА СЛОБІД-
КА. Істор. місцевість, поселення.
Розташована між Солом’янкою,
Чоколівкою, Совками, с-щем Мон-
тажник, Байковою Горою, Протасо-
вим яром і Залізничним житл.
масивом. Гол. вулиці — Червонозо-
ряний проспект, вулиці Клінічна,
Народна, Нечуя-Левицького, Со-
лом’янська. Виникла у 2-й пол.
19 ст. поряд з костопальнями і до
1-ї чв. 20 ст. фігурувала під двома
назвами — О. с. і Костопальня.
Перша забудова — вздовж вул.
Преображенської (тепер І. Климен-
ка; не збереглася). У 1-й чв. 20 ст.
значно розширена в бік вулиць На-
родної, Клінічної, Яслинської.
У 40—50-і рр. забудовано правий
бік Червонозоряного проспекту.
ОПЕЧЕНЬ, Опечан. Озеро. Про-
стягається між житл. масивом
Оболонь і проспектом Червоних ко-
заків. Назва — ймовірно, від дав-
ньослов. слова «опечка» або «опе-
чек» — глиниста мілина з крути-
ми краями, коса серед водоймища.
ОСОКОРКИ. Істор. місцевість,
селище, житловий масив. Розташо-
вані на лівому березі Дніпра між
Позняками, Харківським масивом
і дачним масивом Нижні сади. Як
поселення О. відомі з 11 ст. У 1070
були подаровані київ, князем Все-
володом Ярославичем Видубицько-
му монастирю. У 18—20 ст.— се-
ло. З 1923 — с-ще в межах Києва.
Житл. масив О. розташований між
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
278
проспектом М. Бажана, вул. Колек-
торною і озером Вирлиця. Забу-
довується з 1993.
ПАНЬКІВЩИИА. Істор. місце-
вість, слобода. Пролягає між вули-
цями Тарасівською, Толстого і за-
лізницею. Назва — від власників
цих земель у 1516—70 Панькови-
чів або Панькевичів (відомі, зо-
крема, намісник київ, митрополи-
та Василь Панькович і його син
Максим). Згодом П. до 1786 нале-
жала Софійському монастирю.
Суч. планування і назви вулиць —
з 1836, тоді ж прокладено вул.
Паньківську. Збереглося багато
споруд 19—поч. 20 ст. Імовірно,
Паньковичі мали володіння і на
лівому березі Дніпра, де в 1-й пол.
17 ст. також існувала П. (див. стат-
тю Позняки).
ПЕРЕВІСИЩЕ. Місце княжого
полювання за часів Київської Ру-
сі. Було розташоване вздовж те-
пер. Хрещатика та прилеглих
кварталів між площею Ленінсько-
го комсомолу і Майданом Незалеж-
ності. Назва — від перевіса, тобто
тенетів, що їх натягували поперек
ярів, галявин, на узліссі і які пра-
вили за лабети для тварин. П. зга-
дується з 945.
ІІЕРЕДМІСТНА СЛОБІДКА. Посе-
лення, що існувало на лівому бере-
зі Дніпра (напроти лаври) з кін.
18 ст. Заселялася переважно робіт-
никами, приписаними до заводу
«Арсенал». Назва — з серед. 19 ст.,
коли П. с. у 1853 була сполучена
з київ, правобережжям Ланцюго-
вим (Миколаївським) мостом. Се-
ред киян побутувала й ін. назва
П. с. — «Венеція», що пов'язано з
великою кількістю затишних за-
ток у цій місцевості. Звідси також
назва острова і Венеціанської
протоки між ним і о. Долобецьким.
Навесні 1943 слобідку спалили
нім. окупанти. У 60-і рр. 20 ст.
на її місці розбито Гідропарк,
через який проходить Святошинсь-
ко-Броварська лінія метрополіте-
ну, Броварський проспект.
ПЕРШОТРАВНЕВИИ МАСИВ.
Розташований на території Чоко-
лівки, вздовж Чоколівського буль-
вару, вулиць Єреванської, Умансь-
кої, Ушинського та прилеглих
вулиць. Назва — від кол. с-ща
ім. Першого Травня (збудоване
1926 між Повітрофлотським прос-
пектом, вул. Антонова і Чоколівсь-
ким бульваром, знесене у 70—
80-і ррф Основна забудова —
у 1959—63.
ПЕТРІВКА — див. Поділ.
ПЕЧЕРСЬК. Істор. місцевість.
Розташована між Липками, Кло-
вом, Звіринцем і Дніпровими схи-
лами. Гол. магістралі: вулиці
Січневого повстання, Московська,
бульвар Лесі Українки. Назва —
від печер Києво-Печерської лаври
(засн. в 1051), що існують з найдав-
ніших часів. Почав формуватись
у 12 ст. як Печерське поселення
довкола лаври і на місці кол. с. Бе-
рестове. У 16—17 ст.— Печерське
містечко. Після спорудження у 1-й
пол. 18 ст. Старої Печорської фор-
теці — адм. центр Києва. У зв’язку
з побудовою Нової Печорської фор-
теці у ЗО—40-і рр. 19 ст. до П.
увійшла також територія кол.
с-ща Васильківські Рогатки. П.
дав назви Печерським району, пло-
щі, узвозу, бульвару (тепер Лесі
Українки), вулиці (тепер не існує),
а також Новопечерським вулиці
(тепер не існує) і провулку, На-
бережно-Печерським дорозі і ву-
лиці (тепер не існує) та ін. На П.
збереглися унікальні пам’ятки
архітектури часів Київ. Русі та
наступних століть.
ПИРОГІВ. Село у пд. частині Киє-
ва. Розташоване між Корчуватим,
Китаєвим і с-щем Чапаєвка. Гол.
вулиці — Червонопрапорна, Лау-
реатська, Фестивальна. Поселення
на його території відомі з глибокої
давнини (знайдено предмети доби
бронзи). П. (Пирогівка) вперше
згадано 1627 як володіння Києво-
Печерської лаври. У 1720 фігурує
як с. Пирожов. З 1957 — у межах
Києва. П. дав назви Пирогів-
ському шляху (тепер у складі
Столичного шосе), вул. Новопи-
рогівській.
279
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
ПІВДЕННА БОРЩАГІВКА —
див. Борщагівка.
ПЛОСЬКЕ, Плосське. Істор. місце-
вість на Подолі. Орієнтовно простя-
гається між вулицями Нижній
Вал, Фрунзе, Заводською і Київ-
ською гаванню. Відома з часів
Київської Русі як поселення Плос-
коліськ або Плеснеськ. За серед-
ньовіччя — слобідка Плоськолісь-
ка або Плоський Ліс. У 1539 зга-
дується як с. Плоське. У кін. 18 ст.,
під час інтенсивної забудови П.,
було утворено Плосську поліцейсь-
ку дільницю, що охоплювала П.,
Куренівку і Пріорку. Назву «вул.
Плосська» первісно мала суч. вул.
Фрунзе.
ПОДІЛ. Істор. місцевість. Простя-
гається вздовж Дніпра і Київсь-
кої гавані, попід горами Старокиїв-
ською, Замковою, Щекавицею і
Юрковицею між Пішохідним мос-
том через Дніпро і вул. Заводсь-
кою, Головні вулиці П.— Сагай-
дачного, Костянтинівська, Набе-
режно-Хрещатицька, Верхній і
Нижній Вал, площі — Контракто-
ва, Житньоторзька і Поштова.
Назва походить від старослов.
«подол» — низина, низинна місце-
вість. Разом з Верхнім містом
(Старим Києвом) і Печерськом П.
складає найдавнішу частину міс-
та. Перші поселення — за доби ка-
м’яного віку (25—15 тис. рр. тому,
в т. ч. Кирилівська стоянка, розко-
пана на вул. Фрунзе № 59—61).
Включає в себе давні істор. місце-
вості: Біскушцину, Боричів, Гон-
чарі, Дегтярі, Кожум'яки, Плось-
ке. Через Поділ протікала р. По-
чайна. Неодноразово зазнавав за-
топлень, руйнацій і пожеж. Після
спустошливої пожежі 1811 П. май-
же повністю переплановано, укруп-
нено його квартали, замість зви-
вистих, вузьких завулків прокла-
дено прямі вулиці-лінії (давню
конфігурацію зберегли тільки
декілька вулиць — Боричів Тік,
Покровська, Притисько-Микільсь-
ка). П. дав назви Подільським
р-ну, узвозу, провулку. У 20—
30-і рр. П. мав назву Петрівка
(Петрівський р-н) — від прізвища
голови ВУЦВК Г. І. Петровського.
На Подолі збереглися пам’ятки ар-
хітектури 12, 16—19 ст.
ЛОЗНЯКИ. Істор. місцевість, пром-
зона, житл. масив і залишки с. Лоз-
няки. Розташовані між Дніпром,
залізницею, вул. Ревуцького і
проспектом М. Бажана. Відомі
з 1571 як поселення *бояр пут-
них» — тобто тих, хто ніс шляхо-
ву («путну») службу при КИЇВ,
воєводі. Назва, ймовірно, від пріз-
вища Позняк. Відомо, що родина
Лозняків (в т. ч. Леонтій і Мой-
сей) володіли на лівому березі
Дніпра поселенням Паньківщина
(вірогідно, кол. володіння Панько-
вичів), яке називали також Поз-
няківщиною. У 1631 це поселення
було передано (або продано) київ,
митрополиту Петру Могилі, який,
у свою чергу, подарував його Брат-
ському монастирю. Проте докумен-
ти про тотожність Позняківщини
і П. відсутні. З 1-ї пол. 20 ст. П.
поділяються на Старі і Нові (біль-
ша їх частина була розташована
на території тепер, промзони).
У 80-і рр. значну частину старої
забудови Лозняків знесено, а на її
місці з 1989 споруджується житл.
масив П. (вулиці Ревуцького, Ах-
матової, Драгоманова, проспект
Григоренка). На П. існують вул. і
пров. Позняківські.
ПОЧАИНА. Річка, права притока
Дніпра. Назва походить від давньо-
слов. «почайна» — вода, волога.
Відома з найдавніших часів. Почи-
налася на Оболоні, впадала у Дніп-
ро між Поштовою площею і тепер.
Пішохідним мостом. Протікала
краєм Подолу, від Дніпра була
відділена піщаною косою. За часів
Київської Русі правила за гавань.
Саме в П., побл. її впадіння у Дніп-
ро, у 988 було здійснено історичне
Хрещення Русі. У 1712 з’єднана з
Дніпром спеціально проритим ка-
налом. У 19 ст., після перепря-
мування основної течії Дніпра
до правого берега в р-ні Подолу,
роздільна коса була розмита і П.
поглинув Дніпро. На місці верх-
топонімічний словник
280
ньої течії П. лишився ланцюг озер
на Оболоні. На Подолі існує вул.
Почайнинська.
ПОСТ-ВОЛИНСЬКИИ. Місцевість
побл. залізн. станції «Київ-Волин-
ський», що до 70-х рр. 20 ст. мала
назву «П.-В.». Ця вузлова станція
і довколишнє поселення виникли
у 2-й пол. 19 ст. за тодішніми ме-
жами Києва (у місці сходження
залізнич. шляхів на Волинь і По-
ділля). Розташований між аеропор-
том «Київ» (кол. «Жуляни») і
житл. масивом Відрадний. Поряд
пролягають вулиці Пост-Волинсь-
ка, Волинська і Постова.
ПРЕДСЛАВИНЕ. Князівське село
за часів Київ. Русі. Було розташо-
ване на території садиби на тепер,
вул. Червоноармійській № 57.
Згідно літопису, київ, князь Воло-
димир оселив тут свою дружину
Рогніду і доньку Предславу, на
честь якої і названо поселення. П.
дало назву вул. Предславинській.
ПРІОРКА. Істор. місцевість. Розта-
шована між Куренівкою, Оболон-
ню, Мінським масивом, Дачею
Кульженка (Кинь-Грусть), с-щем
Шевченка, Вітряними Горами і
масивом Мостицьким. Включає в
себе також урочища Забара і Ко-
ноплянка. Гол. вулиці — Автоза-
водська і Вишгородська. Відома
з 1634, коли ця місцевість була
захоплена домініканським монас-
тирем, а її настоятель — пріор —
заснував тут слобідку. З 50-х рр.
17 ст.— у володінні Братського
монастиря, з 1701 — київ, магіст-
рату. У 18—19 ст. згадується
також як Преварка. У 60—80-і рр.
20 ст. П. майже повністю перепла-
новано і перебудовано. Між вул.
Полупанова і площею Т. Шевченка
збудовано Вишгородський масив.
ПРОВАЛЛЯ. Місцевість. Див. Пар-
кова дорога.
ПУЩА-ВОДИЦЯ. Дачно-курортна
місцевість на пн. околиці Києва.
Назва — від «пущі» (густий ліс)
і р. Водиця, що тут протікала.
С-ще П.-В. розташоване серед
Пуща-Водицького лісу, межує з
с. Горенка. Із рештою р-нів Киє-
ва сполучена вул. Міською (для
автотранспорту) і з 1904 трам-
вайною колією через ліс (до Кон-
трактової площі). Відома з 11 ст.
як місце князівського полювання.
З 1724 — лісове господарство,
з 90-х рр. 19 ст.— с-ще із суч.
плануванням. Існують вул. і пров.
Пуща-Водицькі у місцевості Кинь-
Грусть, Пуща-Водицький парк.
Масове і хаотичне курортне буд-во
в 50-х — 80-х рр. 20 ст. в П.-В.
завдало значної шкоди унікально-
му лісовому масиву.
РАЙДУЖНИЙ МАСИВ, Сєрова-
Райдужний житловий масив.
Розташований між проспектами
А. Навої і Ватутіна. вздовж ву-
лиць Райдужної та В. Сєрова,
узбережжям озера Радунка (Рай-
дуга). Збудований на місці части-
ни знесеної Воскресенської слобід-
ки і новонамитої території у 1-й
пол. 80-х рр. 20 ст.
РЕП’ЯХІВ ЯР. Місцевість, що
з’єднує Лук’янівку (вулиці Мель-
никова, Герцена) з Куренівкою
(вул. Фрунзе). Назва — від рос-
линності (великі зарості реп’яхів).
Частково заселений з кін. 19 ст.,
в ньому прокладено Реп’яхів Яр
узвіз (тепер Врубелівський) і про-
вулок (тепер не існує), вул. Ново-
макарівську, узвіз Герцена (тепер
шлях без назви).
РИБАЛЬСЬКИЙ ОСТРІВ, Рибаль-
ський півострів. Місцевість між
Подолом, Київ, гаванню і Оболон-
ню. Є залишком колись довгої ко-
си, яка відокремлювала р. Почай-
ну від Дніпра. Через своєрідну
конфігурацію півострів сприй-
мається як локальна територія
і через те його помилково нази-
вають Рибальським островом.
Назва — від місцевості Рибалки
і однойменного поселення поділь-
ських рибалок. У 19 — на поч.
20 ст. тут існував відомий Рибаль-
ський базар. У 1928 на Р. О. збуду-
вали судову верф заводу «Ленінсь-
ка кузня» (з 1993 — ВО «Шхуна»),
у 1926—ЗО — електростанцію
(КРЕС). У 1963 Р. О. був з’єднаний
з Подолом Рибальським (ванто-
281
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
вим) мостом, 1976 — Московсь-
ким мостом з Троєщиною. Через
Р. О. проходить вул. Електриків
і Петрівський (Подільський) за-
лізничний міст (1929, відбудо-
ваний 1945).
РУБЕЖІВКА, Рубежівська коло-
нія. Істор. місцевість. Простяга-
ється вздовж проспекту Перемоги
між станціями метро «Нивки» і
«Святошин», охоплюючи частину
Нивок. Як с-ще відома з 1804.
З 1876 до поч. 20 ст. тут існувала
Рубежівська колонія для неповно-
літніх правопорушників. Тепер
на місці Р. приватна житл. за-
будова. Існують вул. і пров. Ру-
бежівські у с-щі Новобіличі
іЗС «Рубежівський» на Нивках.
РУСАНІВКА, Русанівський жит-
ловий масив. Розташований на
штучному острові між Дніпром і
спеціально проритим обвідним ка-
налом (довжина — 2,7 км, шири-
на — 40 м). Місцевість відома
з давнини як володіння київ, мо-
настирів, у 16—17 ст.— як «грунт
Русанівський», с. Русанів. Масив
Р. в осн. забудований 1961—74.
На ньому прокладено Русанівські
бульвар і набережну.
САМБУРКИ. Хутір. Існував побл.
суч. пров. Симбірського (первісно
Самбурського). Виник у 19 ст. як
володіння Києво-Печерської лав-
ри. Тепер у складі с-ща Мишо-
ловка.
САН-СУСІ — див. Казенні Дачі.
САПЕРНА СЛОБІДКА. Істор.
місцевість, поселення. Розташова-
на між Деміївкою, Бусовим Полем
і Теличкою, між вул. Великою
Китаївською, залізницею і шляхо-
проводом над нею до вул. Кікві-
дзе. Виникла у 40-і рр. 19 ст. як
селище саперного батальйону (міс-
тився на Печерську, частково —
до 1923 — на Чорній Горі). Про-
лягала між Саперно-Слобідськими
вулицею та проїздом і вул. Карев-
ською (тепер Феодосійська). На
межі 19—20 ст. розширена до
Стратегічного шосе, у 40—50-і рр.
20 ст.— до вулиць Байкальської
та Іртиської. У 80-і рр. під час
генер. реконструкції Саперно-Сло-
бідської вул. значну частину забу-
дови 19 — поч. 20 ст. знесено.
САПЕРНЕ ПОЛЕ. Істор. місце-
вість. Розташована в місці проля-
гання вул. С. П. Назва — від са-
перного батальйону, що дислоку-
вався неподалік у 19 — на поч.
20 ст. Виникла на шляху від міс-
ця його дислокації до Саперної
слобідки.
СВЯТОШИН. Істор. місцевість,
дачне селище, житл. масив. Про-
стягається між залізницею Київ—
Коростень, Борщагівкою, Катери-
нівкою і Біличами. До складу С.
входить також Академмістечко.
Виник під нар. назвою Святий ліс,
у польських середньовічних дже-
релах позначений як Земля Свєн-
шицька. У давнину фігурує як
володіння київ, монастирів, у
1619 — як кордон земель, наданих
у користування київ, міщанам.
З 1897 — дачне с-ще із тепер, пла-
нуванням. Житл. масив С. забудо-
ваний між вулицями Чорнобиль-
ською, М. Ушакова і Прилужною
у 70-і рр. 20 ст. У 80-і рр. здійснено
значну зміну забудови на решті
території С. У С. існують Свято-
шинські ринок, вулиця, площа і
провулок.
СИРЕЦЬ. Істор. місцевість, річка,
житловий масив. Розташований
між Лук’янівкою, Бабиним яром,
Куренівкою, Волейковим, Петрів-
ською залізницею, вулицями Дег-
тярівською й О. Теліги. Річка С.
протікає вздовж залізниці, вулиць
Тираспольської, Сирецької (в ко-
лекторі) і, перетинаючи Куренівку,
впадає у Дніпро побл. Оболоні.
Походження назви невідоме. Міс-
цевість С. вперше згадано 1381 як
село, подароване князем Володими-
ром Ольгердовичем домінікансь-
кому монастиреві. З 1-ї пол.
19 ст.— в межах Києва. Житл. ма-
сив С. забудований наприк. 50-х —
у 60-і рр. 20 ст., його гол. вулиці —
О. Теліги, Щусєва. До С. влився
також хутір Софіївка, що простя-
гався вздовж вул. Тираспольської
(відомий з серед. 19 ст., з 1875 —
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
282
в межах Києва). Існують вулиці
Сирецька, Сирецька-Садова.
СГЧШВКА — див. Солом’янка.
СКАВИКА — диз. Щекавиця.
СОБАЧА ТРОПА, Собачка. Місце-
вість між Кловом і Бессарабкою.
Назва нар. походження від колись
заболоченого характеру цієї низи-
ни, через яку було второвано вузькі
(«собачі») сгежки. Відома з 1-ї
пол. 19 ст. У 30-і рр. через С. Т.
прокладено вул. Мечникова, части-
ну Печорського узвозу і пров.
Л. Первомайського.
СОВКИ. Істор. місцевість, селище,
радгосп. Розташовані між Червоно-
зоряним проспектом, вулицями
Кайсарова, Трутенка і с. Жуляни.
Господарство «С».— вздовж Кіль-
цевої дороги. Походження назви не
встановлено. Вперше згадані як
місцевість Сувки (Сувка) — воло-
діння домініканського монастиря,
що 1612 було продано шляхтичу
Я рошу Покаловичу. У 1618 прид-
бані Києво-Печерською лаврою.
З 1923 — в межах Києва.
СОЛДАТСЬКА СЛОБІДКА. Посе-
лення. Було розташоване на тери-
торії тепер, вулиць Павлівської,
Полтавської, Дмитрівської, Турге-
нєвської та Гоголівської. Виникло
в 1-й пол. 19 ст. як поселення від-
ставних солдатів.
СОЛОМ’ЯНКА. Істор. місцевість.
Розташована між залізницею,
вул. Кудряшова і Повітрофлотсь-
ким проспектом. Виникла в серед.
19 ст. як передмістя Києва, з 1858
використовувалася як пасовисько.
З 60-х рр. 19 ст. — робітниче сели-
ще, поділялося на Нижню С. (дов-
кола суч. площі П. Кривоноса) і
Верхню С. (побл. вулиць Кавказь-
кої і Кубанської). Включає в себе
також Залізничну колонію (див.
окрему статтю). Назва — від вели-
кої кількості хат під солом’яними
стріхами. У 1910 увійшла до місь-
кої межі. У 20—30-і рр. 20 ст.
мала назву Січнівка (від Січнево-
го повстання 1918). У 60—70-і рр.
20 ст. С. майже повністю перебудо-
вано, проведено генер. реконструк-
цію її центр, вулиці — Урицького.
Існують вул, і площа Солом’янсь-
кі, одноймений парк і кладовище.
СОЦМІСТО, Соцмістечко. Житло-
вий масив у центрі Дарниці (пер-
ший на лівобережжі Києва) і пром-
зона. Розташоване між Броварсь-
ким проспектом, Русанівкою, Бе-
резняками, залізницею і Старою
Дарницею. Центр, площа — Ленін-
градська, гол. магістралі — прос-
пекти Возз’єднання, Гагаріна,
Миру, бульвар Верховної Ради,
вул. Празька. С. забудовано май-
же повністю п’ятиповерховими
будинками у 50—60-і рр. 20 ст.
СРІБНИЙ КІЛ, Срібний кол. Істор.
місцевість у Позняках. Походить
від тюркського «кол» — затока, ру-
кав річки. Імовірно, таку назву
мала одна з численних заток Дніп-
ра у цій місцевості. С. К. згаду-
ється з 17 ст. На житл. масиві
Позняки прокладено вул. Срібно-
кільську.
СТАЛІНКА — див. Деміївка.
СТАРА ДАРНИЦЯ. Місцевість у
Дарниці. Розташована між вули-
цями Лохвицькою, Бакинських
комісарів і залізницею. Центр,
вул.— Празька, найстаріша вул.—
Гродненська (кол. Лісна). Відома
як селище залізничників з кін.
19 ст. Складається переважно з
приватної забудови.
СТАРА ПОЛЯНА. Істор. місце-
вість на Татарці. Простягається
вздовж вул. Стара Поляна, між
Вовчим яром і Юрковицею. Наз-
ва — від характеру місцевості
(невеличке плато). На противагу
С. П. Новою Поляною називали р-н
тепер, вул. Підгірної, з протил. бо-
ку Вовчого яру. Заселена у 2-й
пол. 19 ст.
ТАТАРКА. Істор. місцевість. Про-
стягається звивистим, вузьким
узгір’ям між Подолом, Глибочи-
цею, Щекавицею, Лук’янівкою,
Юрковицею, Вовчим і Реп’яховим
ярами. Основні вулиці: Л у канів-
ська, Стара Поляна, Шмідта, Та-
тарська, Нагірна, Макарівська.
Назва — від нижегородських та-
тар (переважно миловарів і тор-
говців), які попервах оселилися
283
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
побл. вул. Татарської (названа
у 60-і рр. минулого ст.), а невдовзі
влаштувалися на Подолі біля Жит-
нього ринку. Забудована в 2-й пол.
19 ст. Протягом 60—80-х рр. 20 ст.
майже всю стару забудову, іцо
складалася переважно з однопо-
верхових будинків, знесено.
ТЕЛИЧКА. Істор. місцевість,
поселення, промзона. Розташова-
на вздовж Дніпра між Видубича-
ми, Звіринцем, Саперною слобід-
кою і Корчуватим. Назва нар. по-
ходження. Т. тривалий час прави-
ла за пасовисько, де випасали
молодняк великої рогатої худоби.
Забудовуватися почала у 2-й пол.
19 ст. вузькою смужкою вздовж
залізниці (вулиці Набережно-Пе-
черська, Військово-Кладовищен-
ська), решта території була незабу-
дованою. З 50-х рр. 20 ст. на Т.
зведено одну з найбільших пром-
зон Києва (вулиці Баренбойма,
Будіндустрії, Промислова та ін.).
Стару житлову забудову (приватні
одноповерхові будинки) знесено
у 70—80-і рр. під час реконструк-
ції Наддніпрянського шосе і побу-
дови естакади до Південного мосту
через Дніпро.
ТЕЛЬБИН. Озеро. Розташоване
посеред житл. масиву Березняки.
До спорудження масиву під час
повені з’єднувалося з Дніпром.
Відоме із середньовіччя, походжен-
ня назви не з’ясоване. На його уз-
бережжі свого часу було збудова-
но Кухмістерську слобідку. Назву
вул. Тельбинська мав проспект
П. Тичини.
ТЕРЕМКИ. Істор. місцевість,
житл. масив. Розташовані на пд.
околиці Києва — між Голосієвим,
Феофанією і Жулянами. Поділя-
ються на житлові масиви Терем-
ки-І (вздовж вулиць Глушкова
і Заболотного), Теремки-ІІ (між
Кільцевою дорогою і озерами
побл. вул. Костичева) і приват-
ну забудову (вул. Чабанівська,
збереглися будинки кін. 19 — поч.
20 ст.). Назва, ймовірно, походить
від характеру давньої забудови —
невеличких будиночків-теремків.
Т. відомі з середньовіччя як воло-
діння Софійського монастиря.
З 1867 — у власності київ, міської
влади, мали назву Софійська Да-
ча. Житл. масив Т.-11 забудова-
ний у 1979—81, Т.-І — у 1984 —
90, мікрорайон вздовж вул. Терем-
ківської —протягом 1975—90. На
Т. розташовані Іподром і Льодо-
вий стадіон
ТРОЄЩИНА. Село, істор. місце-
вість. Розташована на лівому бере-
зі Дніпра, є продовженням кол.
с. Вигурівщини. Простягається
вздовж р. Десенки (рукав Дніпра)
в бік р. Десни. Територія Т. засе-
лена з часів неоліту. Тут було
збудовано заміський палац (т. з.
«Рай») київ, князів, у 15 ст.—
замок «Олелькове городище».
З кін. 18 ст.— у казенному володін-
ні. Серед киян назва «Т.» закріпи-
лася також щодо житл. масиву
Вигурівщина-Троєщина, під час
проектування якого село передба-
чалося знести (див. статтю Вигу-
рівщина).
ТРУХАНІВ ОСТРІВ. Розташова-
ний посеред Дніпра між його основ-
ним річищем, протоками Чорторий
і Долобською. На півночі межує з
місцевістю Чорторий, на півдні
пролягає побл. мосту Метро. Спо-
лучений з правим берегом Дніпра
пішохідним Парковим мостом (ви-
ходить до Набережного шосе та
паркової алеї, що з'єднує з Володи-
мирським узвозом). На півдні
Т. о. — Матвіївська затока
(т. зв. Старик — частина кол. річи-
ща Дніпра, що в останній чв. 19 ст.
було перекрите гаткою). Вважають,
що назва «Т. о.» походить від імені
половецького хана Тугорхана
(наприк. 11 ст. тут розміщувалася
резиденція його дочки — дружини
київ, князя Святополка). За часів
Київ. Русі на Т. о. було також
с-ще Ольжиші, що належало кня-
гині Ользі. У 1534 острів перейшов
у володіння Пустинно-Микільсько-
го монастиря, у 1698 його поверну-
то місту. У 2-й пол. 19 ст. тут ство-
рено 1-е і 2-е об’єднання Дніпров-
ського пароплавства з майстерня-
топонімічний словник
284
ми і поселеннями при них (знищені
нім. окупантами під час ВВВ).
Тепер — зона відпочинку.
ТУРЕЦЬ. Струмок на Подолі.
У давнину був лівою притокою
Глибочиці, з кін. 19 ст. впадав
у Київську гавань. Тепер не існує.
Версії походження назви: від
капища тура (священної твари-
ни слов’ян-язичників), тюркського
«тур» — жити (з половецької),
джерело (з татарської). Є згадка
про улоговину струмка за 1764.
Т. дав назву вул. Турівській.
УГОРСЬКЕ УРОЧИЩЕ. Істор.
місцевість на території Аскол вдо-
вої Могили. Назва походить від
давньослов. «угор» — крутий зем-
листий берег (над Дніпром). За
ін. версією (науково не підтвердже-
ною), в У. у. протягом 898 начебто
був розбитий табір угрів-кочови-
ків.
ФАНЕРНЕ СЕЛИЩЕ. Поселення
робітників фанерного заводу в Дар-
ниці. Існувало у 20—30-і рр. 20 ст.
вздовж вул. Фанерної. Знище-
не під час ВВВ. Тепер — пром-
зона.
ФЕОФАНІЯ. Істор. місцевість,
селище на пд. околиці Києва. Роз-
ташована між Голосієвом, Терем-
ками і Пироговом. Найстаріша
частина — вздовж вул. Акад. Ле-
бедєва, довкола Свято-Пантелеймо-
нівської церкви. Згадується
у 1471 як Лазорівщина, що була
володінням київ, тіуна (розпоряд-
ника) Ходики. Версію про поход-
ження назви від імені ченця-пасіч-
ника Лазаря науково не підтверд-
жено. Згодом — хутір Лазарівка.
Одночасно у 17—18 ст. згадується
під назвою Шахравщина (Шархав-
щина). Наприк. 18 ст. належала
Софійському чоловічому монасти-
рю. Суч. назва, ймовірно, з 1803,
коли тут оселився і заснував скит
єпископ Феофан Шиянов (Ф. було
передано йому під дачу). З 60-х рр.
19 ст. належала Михайлівському
монастиреві, з 1919 — приміський
радгосп, після ВВВ — наук, і ліку-
вальний осередок.
ХАРКІВСЬКИЙ МАСИВ. Розта-
шований між Харківським шосе
(з обох боків), вул. Вірменською,
проспектом Бажана і вул. Ревуць-
кого. Забудований у 1981—87 на
місці кол. с. Шевченкового. Офіц.
назва — з 1987.
ХРЕСТИ. Істор. місцевість. Розта-
шовані на території тепер, вулиць
Гайцана (кол. пров. Хрестовий),
Царика, частини вулиць Московсь-
кої та Суворова. Назва, ймовірно,
від наявного тут перехрестя доріг,
на якому в давнину почасти стави-
ли капличку з іконою або хрест.
Відома як уже існуюче поселення
з поч. 19 ст., що згодом злилося
з Печерськом. Збереглася забудова
19 — поч. 20 ст.
ХРЕЩАТИК, Хрещатий яр. Істор.
місцевість. Простягається вздовж
тепер, сходів від Володимирського
узвозу до пам’ятника Хрещенню
Русі (ін. назва — пам’ятник Магде-
бурзькому праву; розташований
на Набережному шосе між Пошто-
вою площею і Пішохідним мостом
через Дніпро; збудований 1802—
08, арх. А. І. Меленський). За часів
Київської Русі у джерелі, що проті-
кало через Хрещатий яр, хрестили
дітей великого князя київського
Володимира, а в 988 побл. нього в
р. Почайні відбулося істор. хре-
щення киян. Відтоді певний час
вся довколишня місцевість, вклю-
чаючи тепер. Поштову площу,
фігурувала як Хрещатицьке урочи-
ще. Назву X. або вул. Велика Хре-
щатицька аж до 19 ст. мала суч.
вулиця Набережно-Хрещатицька
(нею населення Києва у 988 йшло
на хрещення). Суч. вул. Хрещатик
здобула цю назву (офіц. з 1869)
за близькістю до давнього Хреща-
того яру (але не за тотожністю
з ним, як це твердив ряд джерел).
ЧАПАЄВКА. С-ще на пд.-сх. око-
лиці Києва. Розташована між
с. Пирогів, Кончою-Заспою, Дніп-
ром і Жуковим Островом. Поселен-
ня на території Ч. існували з часів
неоліту. З 1602 фігурує як с. Віта-
Литовська. Ця назва вказує на
більш давнє походження Ч. (за ча-
285
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
сів перебування Києва у складі
Великого князівства Литовського).
Віта — назва річки, вздовж якої
збудоване с-ще (давньослов. «віта»
означало вежу,— ймовірно, оскіль-
ки ця річка була в давнину пд.
захисним кордоном Києва. Вздовж
неї пролягає вул. Вітавська). Суч.
назву с-ще має з 20-х рр. 20 ст.,
на честь військ, діяча періоду
громадян, війни В. І. Чапаєва.
З 1957 — у складі Києва. На Кор-
чуватому існують Чапаєвське шо-
се і вул. Вітянська (таку ж назву
мала тепер, вул. Ковельська на
Деміївці).
ЧЕРВОНИЙ ХУТІР, Красний ху
тір. Поселення. Розташоване між
Харківським шосе, вулицями Крон-
штадтською, Боровою, Ялинковою
і лісом. Територія Ч. х. заселилася
з часів Трипільської культури
(кін. З — поч. 2 тис. до н. е.). Відо-
мий під суч. назвою з поч. 20 ст.
З 1923 — в межах Києва. Майже
вся забудова — одноповерхова,
приватна, частково — пром. під-
приємства.
ЧЕРЕПАНОВА ГОРА. Істор. місце-
вість, підвищення між вулицями
Еспланадною, А. Барбюса, Гос-
пітальною і Щорса. Назва «Ч. г.»
виникла після 1815, коли київ, ци-
вільним губернатором був Павло
Сидорович Черепанов (тут була
його садиба). Згодом на Ч. г. розби-
ли Олексіївський сад. У 1913 побл.
Ч. г. було влаштовано Всеросійсь-
ку пром. і с. г. виставку, для якої
найкращі архітектори Києва звели
високохудожні дерев’яні та му-
ровані павільйони. З 1920-х рр.
тут містився Червоний стадіон.
1937 почалося буд-во стадіону
ім. Хрущова (тепер — Респ. стаді-
он, реконструйований 1966—67).
На Ч. г. розташовані Київ, ун-т
фізкультури і спорту, готель
«Русь».
ЧМЕЛІВ ЯР — див. Вовчий яр.
ЧОКОЛІВКА. Істор. місцевість, по-
селення. Розташована між Соло-
м’янкою, Олександрівською сло-
бідкою, залізницею і аеропортом
«Київ» (кол. «Жуляни»), Центр.
магістралі — Повітрофлотський
проспект, Чоколівський бульвар.
Назва — від прізвища гласного
міської думи І. І. Чоколова (був
також підприємцем, власником
друкарні, розташованої на вул.
Великій Житомирській № 20).
У 19 ст. територія Ч. була влас-
ністю писаря Микільсько-Бор-
щагівської волості Устименка.
У 1901 частина робітників з-ду
Гретера і Криванека (тепер «Біль-
шовик») придбала 7 дес. землі
в цій місцевості за 26 тис. крб.
Чоколов сприяв цій справі та виді-
лив 9 тис. крб. власних коштів.
З 1923 — у складі Києва. Після
ВВВ значно розширена, «поглинув-
ши» значну частину Кадетського
гаю. До її складу увійшли Першо-
травневий масив (50—60-і рр.) і
новозабудовані вулиці Ернста, Ка-
детський Гай і Пулюя, які утвори-
ли с-ще для військових, виведених
з Німеччини (збудоване 1993—94
на кошти останньої турецькими
робітниками). У 70—80-і рр. май-
же всю забудову 1-ї пол. 20 ст.
знесено.
ЧОРНА ГОРА. Поселення. Являє
собою приватну забудову між буль-
варом Дружби народів і Залізнич-
ним шосе. Гол. вулиці — Товарна,
Чорногірська. Назва дана місцеви-
ми жителями (від чорноземного
грунту цієї місцевості). У 19 ст. і
до 1923 тут розміщувалися сапер-
ні табори (згодом переведені на
лівий берег Дніпра). Того ж 1923
розпочато житл. забудову Ч. Г.
ЧОРТОРИИ. Істор. місцевість на
острові між основним руслом Дніп-
ра і Десенкою (побл. Московського
і Петрівського мостів через Дніп-
ро). Назва — від характеру течії
Дніпра (старослов. «чорторий» —
глибока яма). Ч. також зветься рі-
чище Дніпра від урочища Ч. до
мосту Метро (загальна довжина
бл. 13 км). Подекуди до Ч. зара-
ховують також Десенку (почина-
ється побл. гирла Десни) і Русанів-
ську протоку (між Ч. і мостом Па-
тона). Згадується з 1147. Тепер —
зона відпочинку. З 1972 на части-
ТОПОНІМІЧНИЙ словник
286
ні території Ч.— парк Дружби
народів.
ШЕВЧЕНКА СЕЛИЩЕ. Розташо-
ване між Пріор кою, Вітряними
Горами, Виноградарем, Пуща-Во-
дицьким лісом і Кинь-Грустю. Осн.
вулиці — Красицького, Сошенка,
Золочівська, Косенка. Відоме
з 20-х рр. 20 ст. Первісно простя-
галося вздовж вулиць Красицько-
го (кол. Шевченка), Лесі Українки,
Золочівської (кол. Котляревська),
пров. Бестужева (кол. вул. Стешен-
ка). У 40—50-і рр. розширене
до суч. розмірів.
ШЕВЧЕНКА СЕЛО, Шевченка
хутір. Простягалося вздовж Хар-
ківського шосе (з правого боку між
вул. Здолбунівською і Харківською
площею; з лівого боку — між вули-
цями Російською і Брацлавською).
Сполучало Нову Дарницю і Черво-
ний хутір. Виникло у 1-й пол.
20 ст., основна ж забудова при-
падає на 40—50-і рр. Майже ціл-
ком знесена у 80-і рр. у зв’язку
із забудовою житл. масиву Харків-
ський. Залишки — вздовж вул. і
пров. Славгородських, вулиць
Брацлавської, Гостинної, Дніпро-
дзержинської та ін.
ШИРМА. Місцевість, поселення.
Розташована між Демісвкою і Сов-
ками, Червонозоряним проспек-
том, вулицями Майкопською, Ко-
зацькою, Сумською і Совською
балкою (вул. Кайсарова). Назва
нар. походження, виникла наба-
гато раніше від поселення. Ш. за-
будована з 1-ї третини 20 ст. (вул.
Пролетарська) до 50-х рр.
ШПОЛЯНКА. Істор. місцевість,
підвищення на Куренівці. Розта-
шована вздовж вул. Шполянської,
пров. Веселкового, початкової
частини вулиць Тагільської і Фрук-
тової. За переказами, на поч.
20 ст. тут існував фруктовий сад,
що належав Шполянському. Знач-
ною мірою збереглася забудова
1-ї пол. 20 ст.
ШУЛЯВКА. Істор. місцевість, ро-
бітниче селише. Пролягає між
Лук'янівкою, Караваєвими Дача-
ми, р. Либідь і вул. Косіора,
вздовж проспекту Перемоги (до
вул. С. Перовської). У дожовт-
невий час до Ш. зараховували
також Кадетський гай (див. окре-
му статтю). Назва — від давньо-
слов. «шелвова берка» (низькорос-
лий лісок із великою кількістю
галявин), який згадується у дав-
ньорус. літописах 10—11 ст.
У 17 ст. також згадується як Шел-
вов борок і Шелвово сельцо,
у 18 ст.— як с. Шулявка, Шуляв-
щина (побл. Либеді) або Шульжан-
ське подвір’я Софійського монасти-
ря. 1847 перейшла у власність дер-
жави. З серед. 19 ст. до 1912 III.
частинами входила в межі Києва.
В цей же час тут поступово форму-
валося робітн. поселення. Під
час революції 1905 на Ш. створено
«Шулявську республіку» (першу в
Києві Раду робітничих депута-
тів). У 20—30-і рр. 20 ст. мала
назву Жовтнівка (від Жовтневої
революції 1917). Майже всю ста-
ру забудову на Ш. знесено у 60—
70-і рр. 20 ст. Між проспектом
Перемоги і реконструйованою вул.
Борщагівською збудовано житл.
масив. На Ш. прокладено вул. Шу-
лявську (таку ж назву первісно
мала вул. Л. Толстого).
ЩЕКАВИЦЯ, Скавика, Олегова го-
ра, Олегова Могила. Істор. місце-
вість. Розташована над Подолом
між вулицями Глибочицькою,
Нижнім Валом, Фрунзе і (орієнтов-
но) пров. Цимлянським. Названа
’за ім’ям Щека — брата Кия, Хори-
ва і сестри Либіді, які, за леген-
дою, є засновниками Києва. Вважа-
ють, що 912 на Ш. був похований
київ, князь Олег. Під назвою «Щ.»
відома з 1151. У 15 ст. тут збудо-
ваний Київ, замок, у 1619 переда-
на міщанам під заселення. У кін.
18 ст. на Щ. існувало Міське (зго-
дом Щекавицьке) кладовище.
У 2-й пол. 19 ст. на Щ. забудова-
на частина Татарки (вздовж вул.
Лук'янівської). По Щ. прокладено
вул. Олегівську, існував також
пров. Олегівський (зник у 70-і рр.
20 ст.), від Щ. починається вул.
Щекавицька.
287
ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК
ЮРКОВИЦЯ, Юрківка. Гора, уро-
чище і струмок. Розташована між
Подолом, Щекавицею і Плоським
підвищенням. Назва, ймовірно, від
характеру течії струмка (в давни-
ну фігурував також як Сверхови-
ця, тобто стрімка течія по крутому
схилу; тепер у колекторі). Вздовж
кол. річища струмка Ю., в т. зв.
Юрківському байраку прокладено
вул. Нижньоюрківську, її продов-
женнями є вулиці Юрківська і
Верхньоюрківська (тепер О. Шмід-
та).
ЯМА, Ямки. Поселення. Згаду-
ється 1766 як володіння Києво-
Печерської лаври. Назва — від
занять його жителів (тут були
кузні та майстерні по виготов-
ленню карет і ямщицького рема-
ненту). Було розташоване побл.
тепер. Жовтневої лікарні (між
вулицями Мечникова і Шовкович-
ною). У ЗО—40-і рр. у зв’язку
із будівництвом Нової Печорсь-
кої фортеці його жителів пере-
селено в р-н Нової Забудови, де
з’явилася вул. Ямська.
РАЙОНИ КИЄВА
Назва району	Межує з районами міста	Найбільші площі та магістралі району	Рік заснування і колишні назви району
Ватутінський	Дніпровським, Мінським	Проспекти Броварський, Ватутіна; вул. Братиславська	1990
Дар ницький	Дніпровським, Печорським, Харківським	Ленінградська площа; проспекі Воз.-ґсднан ня, Харківське шосе, вул. Бориспільська	1935 У 1921 лівобережна частина Києва фі- гурувала як Слобідський р-н, згодом — частина Печорського і Подільського р-н їв
Дніпровський	Ватутінським, Дарницьким, Печор- ським, Подільським	Ленінградська площа; проспекти Бровар- ський, Гагаріна, вулиці Алма-Атинська, Будівельників, Празька	1969
Жовтневий	Залізничним, Л енінградським, Радянським	Проспекти Відрадний, Комарова, Перемо- ги; вулиці Борщагівська, Василенка, Ін- дустріальна	1927 1917—23 — Шулявський р-н, 1923—27 — Раковський р-н (або р-н їм. Раковського)
Залізничний	Жовтневим, Ленінградським, Московським, Радянським і Старокиївським	Севастопольська площа; проспекти По- вітрофлотський, Червонозоряний; б-р Чоко- лівський, вул. Урицького	1938 У 1917 фігурував як Солом’янський р-н. Вперше згаданий під суч. назвою 1919. У 1925—38 — частина Сталінського р-н у
Ленінградський	Жовтневим, Залізничним, Мос- ковським, Поділь- ським, Радянським і Шевченківським	Площа Героїв Бреста; проспекти Перемоги, Палладіна, П’ятдесятиріччя Жовтня; Кіль- цева дорога	1973
Мінський	Ватутінським, Подільським	Площа Дружби народів; проспекти Оболон- ський, Червоних козаків; вулиці Богатир- ська, Вишгородська, Лугова	1975
РАЙОНИ КИЄВА	288
Московський	Залізничним, Ленінградським, Печорським, Старокиївським і Харківським	Московська площа; проспекти Науки, Со- рокаріччя Жовтня; вулиці Горького, Забо- лотного, Червоноармійська	1957 1917—згадується як Новостроєнський р-н і частина Міського р-ну, 1921—як Деміївський р-н. 1924—33— частина Ленінського р-ну. У 1925—33 Де- міївка, Голосіїв, Корчувате — частина Сталінського р-ну. 1933—57—Кагано- вичеський р-н	289
Печерський	Дарницьким, Дніпровським, Московським, По- дільським, Старокиїв- ським, Харківським і Шевченківським	Площі Арсенальна, Ленінського комсомо- лу, Лесі Українки; бульвари Дружби наро- дів, Лесі Українки, шосе Набережне, вулиці Грушевського, Московська, Січневого пов- стання	Під назвою «11. р.» згадується з 1917, повторне рішення про заснування — 1921, того ж року злився з Центральним р-ном. У 1924—33—частина Ленін- ського р-ну. 1936—44 Кіровський р-н	
Подільський	Дніпровським, Ленінградським, Мінським, Печерським і Шевченківським	Площі Контрактова, Фрунзе, Шевченка; просп. «Правди», вулиці Білицька, Ко- стянтинівська, Сагайдачного, Фрунзе	Під назвою «П.р.» згадується з 1917, повторне рішення про заснування — 1921. У 1934—44—Петрівський р-н	
Радянський	Жовтневим, Залізничним, Ленінградським, Старокиївським і Шевченківським	Площа Перемоги; просп. Перемоги, б-р Шевченка, вулиці Дегтярівська, Довженка, Косюра, Щероакова	1933 3 кін. 30-х рр. до 1961 — Сталін- ський р-н	
Старокиївський	Залізничним, Московським, Печерським, Радянським, Шевченківським	Майдан Незалежності, площі Бессарабська, Софійська; Хрещатик, б-р Шевченка, вулиці Ьолодимирська, Саксаганського, Б. Хмельницького	1992 1917—24 існував під назвами Міський, Центральний, Старокиївський. 1924— 92— Ленінський р-н (у 1936 його печор- ська частина названа Кіровським р-ном)	>
Харківський	Дарницьким, Московським і Печерським	Харківська площа; просп. Бажана, шосе Столичне, Харківське; Дніпровська набе- режна, вул. Ревуцького	1990	। К О К к
Шевчен ківський	Ленінградським, Печерським, Поділь- ським, Радянським і Старокиївським	Площі Михайлівська, інтернаціональна, Лук’янівська; вулиці Артема, Велика Жи- томирська, Мельникова, Стеценка, 0. Телі- ги; Подільський узвіз	1937 До 1957 мав також назву Молотовський р-н. Суч. назву затверджено у 19о7	КИЄВА
Примітки див. стор. 294.
РАЙОНИ КИЄВА
290
Примітки: 1) На початок 1917 Київ мав 8 поліцейських частин: Бульварну, Дворце-
ву* Либідську, Лук’янівську, Печерську, Плоську, Подільську, Старо-
київську.
2) На жовтень 1917 в Києві існували 8 районних дум: Либідська, Лук’я-
нівська, Печерська, Подільська (з місцевістю Плоське і Трухановим
о-вом), Пріорсько-Куренівська (включала Пущу-Водицю), Солом’янська,
Старокиївська, Шулявсько-Бульварна.
3) В березні 1917 в Києві більшовиками було створено 6 партійно-терито-
ріальних районів: Деміївський, Міський, Печерський, Подільський, Со-
лом’янський, Шулявський.
о
*
СХЕМА ЛІНІЙ КИЇВСЬКОГО МЕТРОПОЛІТЕНУ
Довжина маршруту
14,9 км
Трамвай № 1
ВУП. БУЛГАКОВА — ПАЛАЦ СПОРТУ
292
293
Довжина маршруту
2,0 км
Трамвай №2
ВУЛ. СТАРОВОКЗАЛЬНА — ЛЬВІВСЬКА ПЛ.
294
296
Довжина маршруту
4,0 км
ТрамвайГ4
ВУЛ. ЛАЙОША ГАВРО — СТАНЦІЯ МЕТРО "ГЕРОЇВ ДНІПРА"
962
Довжина маршруту
6,8 км
Трамвай М9 5
ЗАЛІЗНИЧНИЙ МАСИВ - ПАЛАЦ СПОРТУ
297
Вул. Андрія Голоека
298

Довжина маршруту
9,0 км
Трамвай 11* 11
ВУЛ.ЛАЙОШАГАВРО — СТАНЦІЯ МЕТРО "КОНТРАКТОВА ПЛОЩА'
СТАНЦІЯ МЕТРО "КОНТРАКТОВА ПЛОЩА"
20 зупинок
300
ЗОЇ
302
Довжина маршруту
13,0 км
303
Трамвай № 14
АВТОГЕННИЙ ЗАВОД — КОНТРАКТОВА ПЛ.
Вул. Дегтярівська	Вул.Дмитрівська

305
908
307
308
60Є
310
з
118
Довжина маршруту
17,7 км
Трамвай №27
БУЛЬВ. ПЕРОВА - ПАЛАЦ СПОРТУ
812
313

315
316
817
Довжина маршруту
10,2 км
Трамвай №34
ВУЛ. ЕНТУЗІАСТІВ - КОНТРАКТОВА ЛЛ.
318
Тролейбус Г1	ВУЛ. МАРШАЛЬСЬКА -СТАНЦІЯ МЕТРО "ЛИБІДСЬКА”	Довжина маршруту
319
Довжина маршруту
3,1 км
Тролейбус И" 2
СОФІЙСЬКА ПЛОЩА - ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ
ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ
8 зупинок
320
11 А. Кудрицький
321
322
*
Довжина маршруту
13,1 км
Тролейбус ІГ5
ВУЛ. БІЛИЦЬКА - ВУЛ. ПИРОГОВА
Провулок Чеслава Бєлінського
Станція метро "Університет”
БУЛЬВ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
вуОЗгдана
Універмаг "Україна”
Парк культури і відпочинку "Нивки”

еге
326
Тролейбус ІР10
ПЛОЩА ГЕРОЇВ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ - СТАНЦІЯ МЕТРО "ЛИБІДСЬКА”
Довжина маршруту
3,6 км
327
328
329
330
ТролейбусГ15	ЗАЛІЗНИЧНЕ ШОСЕ-БЕССАРАБСЬКА ПЛОЩА	Довжинамаршруту
331
Тролейбус №16	ВУЛ. АКАДЕМІКА ЩУСЄВА - МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ	Довжина маршруту 7,6 км
ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА
Вул. Обсереаторна
Вул. Пугачова
ВУЛ. АКАДЕМІКА ЩУСЄВА
17 зупинок
Вул. Сім’ї Хохлових
(на вимогу)
Михайлівська пл. \
____________________Вул. Студентська
(на вимогу з 23.30 до 0.30)
ВУЛ. СОФІЙСЬКА


332
333
334
335
336
337
Тролейбус №22
ВУЛ АКАДЕМІКА ЩУСЄВА - АЕРОПОРТ "КИЇВ”
Довжина маршруту
9,0 км
Готель аеропорту
"Київ
Вул. Волинська
Вул. Федора Андерса
Вул. Вінницька
АЕРОПОРТ "КИЇВ"
21 зупинка
Готель аеропорту "Київ”
(на вимогу з 7.00 до 9.00)
ВУП. АКАДЕМІКА ЩУСЄВА
о
Вул. Смілянська
Вул. Академіка Грекова
< ВУЛ. ВАВИЛОВИХ
20 зупинок
Вул. Вавилових
(на вимогу з 9/
до22год) /
Залізнична станція "КараваєвіДачі"
Вул. Пебедєва-Кумача
Севастопольська™!.
Завод "Більшовик'
ЧОКОЛІВСЬКИЙ БУЛЬВ.
Вул. Борщагівська
Вул. Виборзька
Станція ШТ "Індустріальна1
ВУЛ.
$
З
ЗЄ
Бабин Яр
Вул. Олени Теліги
Вул. Пітерська
Площа Космонавтів
Гастроном "Севастополь'*
ВУЛ. ДОВЖЕНКА тел!гЙ
Вул.Дегтярівська
Тролейбусне депо № 2
Станція метро "Шулявська”
338
339
340
ТТ’б
342
343
344
Список вулиць, провулків і площ, що зникли
у 2-й пол. 70-х—90-і рр. 20 ст. у зв’язку
із знесенням старої забудови, переплануванням
місцевості або виключенням назви з ужитку *
Автогенний пров. (Караваеві Дачі)**
Автомобільний пров. (Шулявка)
Алексєєва (Алексєенка) Петра вул.
(Теличка)
Андерса Федора вул. (Чоколівка; тепер
тупик без назви; незважаючи на офіц.
ліквідацію Ф. А. в., зупинка трол. № 9
і досі має назву «вул. Ф. Андерса»)
Багратіона вул. (Чоколівка)
Балтійська вул. (Куренівка)
Барвінкові вул. і пров. (Пріорка)
Батюка Якова вул. і пров. (Деміївка)
Баха Академіка вул. (Соцмісто)
Баштова вул. (Нова Забудова)
Березівський пров. (Чоколівка)
Берестецький пров. (Пріорка)
Бетонярів вул. і пров. (Корчувате)
Бишівська вул. (Стара Дарниця)
Бігова вул. (Куликове)
Біличанський пров. (Святошин)
Білозерська вул. (Микільська слобідка)
Білокриничні вул. і пров. (с. Микільська
Борщагівка)
Білоруська площа (Лук’янівка, тепер
перехрестя без назви вулиць Бердичів-
ської, Коперника і Шолуденка)
Білоцерківські вул. і пров. (с. Біличі)
Богданівський пров. (Солом’янка)
Богушевські вул. і пров. (Куликове)
Болгарський пров. (Поділ)
Болотникова Івана вул. (с. Микільська
Борщагівка)
Боровиковського пров. (Пріорка)
Бородіна Олександра вул. (Олександрів-
ська слобідка)
Ботева Христа вул. (Відрадний)
Бредіхіна вул. (Микільська слобідка)
Брестський пров. (Пріорка)
Бригадирська вул. (Солом’янка; приєд-
нана до вул. Стадіонної)
Брюсова пров. (Пріорка)
Бузкова вул. (Куликове)
Бузький пров. (Саперна слобідка)
Буковинський пров. (Багринова Гора,
Мишоловка; тепер проїзд без назви між
вулицями Буковинською і Новокорчу-
ватською)
Бурмистенка пров. (пролягав між тепер,
пров. Бурмистенка і вул. Шовкуненка,
що також зникла; Деміївка)
Бучанський пров. (с. Біличі)
Варненська вул. (с. Микільська Бор-
щагівка)
Верболозний проїзд (Куренівка)
Вересая Остапа вул. (Куликове)
Виборзький пров. (Караваеві Дачі)
Вигурівська вул. (Микільська слобідка)
Вишгородський пров. (Пріорка)
Вишневий пров. (Татарка)
Вітряні вул. і пров. (Вітряні Гори)
Вітянський пров. (Деміївка)
Водників пров. (с-ще Шевченка; при-
єднаний до вул. Водників)
Водяні вул. і пров. (Пріорка)
Волинський пров. (Чоколівка)
Волочаївська вул. (Караваеві Дачі)
Врубелівський пров. (Реп’яхів яр)
Гаванська вул. (Київ-Петрівка, пром-
зона)
Галицький пров. (Вітряні Гори)
Гаражна вул. (Караваеві Дачі)
Гарібальді вул. (с. Микільська Бор-
щагівка)
Гвардійський пров. (Ширма; приєдна-
ний до вул. Гвардійської)
Героїв Перекопу вул. (с. Микільська
Борщагівка)
Герцена узвіз (Лук’янівка, Реп’яхів яр;
приєднаний до вул. Герцена)
Гірська вул. (Караваеві Дачі)
Глибочицький пров. (Поділ, Глибочиця)
Глієра вул. (с. Микільська Борщагівка)
Головні вул. і пров. (Воскресенська
слобідка)
Горенський пров. (Святошин)
Грибоєдова вул. (Караваеві Дачі)
Грузецька вул. (Куликове)
Даргомижського вул. (с. Микільська
Борщагівка)
Дев’ятого Травня пров. (с. Микільська
Борщагівка)
Декабристів вул. (побл. площі Пере-
моги)
Делегатська вул. (Лук’янівка)
Десняка вул. (Відрадний, промзона)
Деснянський пров. (Караваеві Дачі)
Джамбульські вул. і пров. (Микіль-
ська слобідка)
Дзвінкові вул. і пров. (Пріорка)
Дніпровоберегова вул. (с. Осокорки)
Дніпровський проїзд (Дніпрові схили;
* Список вулиць, що зникли до серед. 70-х рр., наведений у книзі: Вулиці Києва. Довідник. — К.,
«Реклама», 1979.
*♦ Див. — Топонімічний словник.
345
СПИСОК ВУЛИЦЬ
346
приєднаний до Дніпровського узвозу)
Дніпродзержинський пров. (с. Шев-
ченка )
Дністровський пров (Караваєві Дачі)
Дунайські вул. і пров. (с. Шевченка)
Електриків проїзд (Поділ, промзона)
Жашківський пров. (Пріорка, Замко-
вище)
Завальний пров. (с. Осокорки)
Загородка вул. (Нова Забудова — між
вулицями А. Барбюса і Предславин-
ською)
Задніпровські вул. і пров. (Воскресен-
ська слобідка)
Задорожна вул. (Голосіїв)
Заливні вул. і пров. (Пріорка)
Западинський пров. (Вітряні Гори)
Запечерний пров. (Звіринець, тепер
територія Печерського парку)
Запорізька вул. (Чоколівка)
Заремби вул. (Воскресенська слобідка)
Затишний пров. (Нові Позняки)
Збруцька вул. (Галагани)
Зв’язкова вул. (Пріорка)
Земський пров. (Чоколівка)
Зовнішній пров. (Старі Позняки)
Зустрічні вул. і пров. (Вітряні Гори)
Іванівська вул. (Чоколівка)
Іртиський пров. (Святошин)
Казанський пров. (Пріорка)
Калишвська вул. (с. Шевченка)
Калінінградська вул. (Солом’янка)
Камишинська вул. (Теличка)
Камський пров. (Забайків'я)
Карамзіна вул. (с. Шевченка)
Карпенка-Карого вул. (Нові Позняки)
Каспійська вул. (Микільська слобідка)
Каховський пров. (Микільська слобідка)
Квітневі вул. і пров. (Пріорка)
Квітникарська вул. (Вітряні Гори)
Китайський пров. (Китаїв)
Клубна вул. (Караваєві Дачі)
Кмитів пров., тупик і узвіз (Татарка,
Кмитів яр)
Кобринська вул. (Соцмісто, промзона)
Ковальчук Олени вул. і пров. (Старі
Позняки)
Ковельський пров. (Деміївка)
Ковніра Степана вул. (Звіринець, тепер
територія Печерського парку)
Колгоспні вул. і пров. (Нові Позняки)
Коллонтай пров. (с. Біличі)
Конєва Маршала вул. (Теремки, с. Жу-
ляни)
Кооперації вул. (Чоколівка)
Корольової Гулі вул. (Казенні Дачі)
Коростишівські вул. і пров. (Пріорка)
Короткий пров. (Деміївка)
Котика Валі пров. (с. Біличі)
Котляревського вул. (Чоколівка)
Кошового Маршала вул. (Теремки; при-
єднана до вул. Глупікова)
Краєвидна вул. (Воскресенська сло-
бідка )
Крайній пров. (Куликове)
Красноярський пров (Куликове)
Криворізький пров. (Деміївка)
Кримський пров. (Саперна слобідка)
Криничний пров. (Совки; приєднаний
до вул. Криничної)
Кролевецька вул. (Вітряні Гори)
Кронштадтський пров. (с. Шевченка)
Кропив’янського вул. (с. Біличі)
Крутогірний пров. (Совки)
Кузьминський пров. (Волейків)
Куликовські вул. і пров. (Куликове)
Кутова вул. (Святошин)
Кухарська вул. (с. Шевченка)
Ланкова вул. (Феофанія)
Ласкава вул. (Микільська слобідка)
Латвійські вул. і пров. (Саперна сло-
бідка)
Левадна вул. (Корчувате)
Левченка вул. і пров. (Пріорка)
Ленінабадська вул. (с. Микільська Бор-
щагівка)
Леншогорська вул. (Пуща-Водиця;
тепер проїзд без назви між вулицями
Курортною та Червонофлотською)
Леонівська вул. (Куликове)
Липнева вул. (Куренівка)
Лисогірський пров. (Лиса Гора)
Листяний пров. (Червоний хутір)
Литовська вул. (Саперна слобідка)
Лозова вул. (с. Микільська Борщагівка)
Луковинна вул. (Вітряні Гори)
Лук'янівський поов. (Татарка)
Луцька вул. (Деміївка)
Лучинецькі вул. і пров. (Воскресенська
слобідка)
Максимовича вул. (Катеринівка)
Малинівська вул. (Воскресенська сло-
бідка)
Маломоетицька вул. (Пріорка)
Марка Вовчка пров. (Куренівка)
Машиністівськигі пров. (с-ще ДВРЗ)
Меліоративні вул. т пров. (Куликове)
Металістів пров. (Караваєві Дачі)
Механічний пров. (Караваєві Дачі)
Микешина пров. (Стара Дарниця)
Миклухо-Маклая вул. і пров. (с. Шев-
ченка)
Миргородська вул. (Вітряні Гори)
Мирна вул. (Поділ, Щекавиця)
Мисливські вул. і пров. (с. Осокорки)
Митрофанівський пров. (Саперне Поле)
Міжгірний пров. (Звіринець)
Мостицький пров. (Пріорка)
Мостищенські вул. і пров. (Куликове)
347
СПИСОК ВУЛИЦЬ
Музичанські вул. і пров. (с. Шевченка)
Мукачівський пров. (Пріорка)
Мусоргського вул. і пров. (Деміївка)
Набережна вул. (с. Микільська Бор-
щагівка)
Набережна Лівобережна вул. (Микіль-
ська слобідка)
Набережно—Печерська вул. (Теличка)
Навальна вул. (с. Осокорки)
Нагірний тупик (Татарка)
Наливайківська вул. (Деміївка)
Нарвські вул. і пров. (с. Шевченка)
Наталівський пров. (Караваєві Дачі)
Невельські вул. і пров. (Пріорка)
Нестора-Літописця вул. (Звіринець,
тепер територія Печорського парку)
Нефедова Петра вул. і пров. (с. Микіль-
ська Борщагівка)
Нечая Данила вул. (Деміївка)
Ніжинський пров. (Караваєві Дачі)
Новоголосіївська вул. (Мишоловка;
приєднана до вул. Закарпатської)
Новонаводницька вул. (Звіринець; при-
єднана до вул. Січневого повстання)
Новопортова вул. (с. Осокорки)
Новопрозорівська вул. (Нова Забудова,
тепер промзона)
Новочеркаський пров. (Караваєві Дачі)
Обсерваторний пров. (Кудрявець)
Обухівський пров. (с. Біличі)
Осещинська вул. (Воскресенська сло-
бідка)
Островського Миколи проїзд (Солом’-
янка)
Ошитківська вул. (Воскресенська сло-
бідка)
Патона вул. і пров. (Вітряні Гори)
Перекопська вул. (Чоколівка)
Перемишльська вул. (Вітряні Гори)
Перехресний пров. (Татарка)
Петропавлівський пров. (Куренівка)
Печерська вул. (Звіринець)
Пироговського Олександра вул. (між
просп. Повітрофлотським і вул. Молодо-
гвардійською; Чоколівка)
Піонерська вул. (Чоколівка)
Плеханова вул.
Плодова вул. (Берковець; тепер проїзд
без назви між вул. Стеценка і дачним
масивом)
Побутовий пров. (Вітряні Гори)
Половецькі пров. і тупик (Татарка,
Кмитів яр)
Портова вул. (Київ-Петрівка)
Предславинський пров. (Нова Забудова)
Пришвіна вул. і пров. (с. Микільська
Борщагівка)
Прияркова вул. (Вітряні Гори)
Проскурівська вул. (с. Микільська
Борщагівка)
Профспілковий пров. (Стара Дарниця)
Пухівська вул. (Воскресенська сло-
бідка)
Пушкінський пров. (Святошин)
П ятакова Леоніда вул. (Нова Забудова,
промзона)
Радгоспний пров. (Святошин)
Радянська площа (Печерськ, перед
будинком ВР України; після пере-
впорядкування існує як площа без
назви)
Ратманського пров. (Поділ)
Раціоналізаторів вул. і пров. (Соцмісто,
промзона)
Редукторний пров. (Караваєві Дачі)
Різницький пров. (Печерськ)
Ровенський пров. (Деміївка)
Російський пров. (Нова Дарниця)
Ростовський пров. (с-ще Шевченка)
Русанівська вул. (Микільська слобідка)
Савченка Ігоря вул. (Корчувате)
Садкові вул. і пров. (Караваєві Дачі)
Саперна Дорога вул. (Чорна Гора)
Саперно-Слобідський пров. (Саперна
слобідка)
Святкові вул. і пров. (с. Біличі)
Секторна вул. (Чоколівка)
Сєдовців пров. (Теличка)
Силікатний пров. (Микільська слобідка)
Синятинська вул. (с. Осокорки)
Сімферопольський пров. (с. Шевченка)
Січова вул. (Вітряні Гори)
Складська вул. (Чоколівка)
Скляний пров. (Деміївка)
Славутинські вул. і пров. (Пріорка)
Слинька Петра вул. (Караваєві Дачі)
Смоленський пров. (Казенні Дачі)
Смородинська вул. (Куренівка)
Снігурівська вул. (Старі Позняки)
Собінова вул. і пров. (Вітряні Гори)
Соляний пров. (Татарка)
Софронівський пров. (Звіринець)
Спартаківська вул. (Святошин)
Ставищенський пров. (Караваєві Дачі)
Стальського Сулеймана пров. (Воск-
ресенська слобідка)
Старозабарський пров. (між вулицями
Скляренка і Марка Вовчка; Куренівка)
Старонаводницькі пров. і проїзд (Навод-
ничі; тепер територія т. зв. «Царського
села»)
Стефаника вул. (Микільська слобідка)
Телеграфний пров. (Печерськ; приєдна-
ний до вул. Рибальської)
Тепловозний пров. (Нові Позняки)
Тесленка Архипа вул. і пров. (с. Шев-
ченка)
Тетерівський пров. (Караваєві Дачі)
Тихонівська вул. (Деміївка)
Товариська вул. (Совки)
СПИСОК ВУЛИЦЬ
348
Торговий пров. (Куренівка; тепер у
складі площі Фрунзе)
Троєщинська вул. (Воскресенська сло-
бідка)
Трояндова вул. (Совки)
Трудова вул. (Татарка)
Трускавецький пров. (с. Осокорки)
Турівський пров. (Поділ)
Тютюнова вул. (Куликове)
Укісний пров. (Татарка)
Умільців вул. і пров. (с. Шевченка)
Урожайний пров. (с. Шевченка)
Фестивальний пров. (Пирогів)
Фонвізіна вул. і пров. (Старі Познаки)
Фрометівський пров. (Деміївка)
Хвойна вул. (Вітряні Гори)
Херсонська вул. (Олександрівська сло-
бідка)
Хорольський пров. (Стара Дарниця)
Цегельна вул. (Китаїв)
Цеткін Клари вул. (с-ще ДВС)
Чайковського вул. і пров. (Деміївка)
Чебишова вул. і пров. (с. Шевченка)
Чепурний пров. (Пріорка)
Чибісова Генерала вул. (с. Микільська
Борщагівка)
Чмелів Яр вул. (Татарка)
Шевська вул. (Деміївка)
Шевченка пров. (с. Біличі)
Шовкуненка Олексія вул. (Деміївка)
Шумова Василя вул. (Звіринець)
Щекавицький пров. (Поділ)
Юних ленінців вул. і пров. (Микільська
слобідка)
Яворівський пров. (Куликове)
Яновського Юрія вул. (Звіринець)
Ярова вул. (Нова Забудова, тепер пром-
зона)
Ярошівська вул. (Куликове)
Ясинуватські вул. і проїзд (Забайків’я)
Основні скорочення, вживані
в довіднику «Вулиці Києва»
адм.— адміністративний
акад.— академік (з прізвищем), акаде-
мічний
АА — Академія архітектури
АМ — Академія мистецтв
АН — Академія наук
АМН — Академія медичних наук
АПН — Академія педагогічних наук
арх.— архітектор (з прізвищем), архі-
тектурний
археол. — археологічний
білорус. — білоруський
буд. — будівельний
бульв. — бульвар (з назвою)
ВВВ — Велика Вітчизняна війна
військ. — військовий
ВР — Верховна Рада
вірм. — вірменський
вст. — встановлено
вул. — вулиця
гол. — головний
госп. — господарський
громад. — громадський
громадян. — громадянський
держ. — державний
житл. — житловий
ЗС — залізнична станція
залізн. — залізничний
з. а. — заслужений артист
з. д. м. — заслужений діяч мистецтв
з. д. н. — заслужений діяч науки
засн. — заснований
зх. — західний
інж. — інженерний
ін-т — інститут
ін. — інший, інші
існ. — існує
істор. — історичний
київ. — київський
кл. — кладовище (з назвою)
кол. — колишній
літ. — літературний
матем. — математичний
мед. — медичний
мемор. — меморіальний
М — станція метрополітену
МО — Міністерство оборони
моск. — московський
муз. — музичний
НАН України — Нац. академія наук
України
наприк. — наприкінці
нар. — народився
н. а. — народний артист
наук. — науковий
н. х. — народний художник
нім. — німецький
обл. — обласний
офіц. — офіційний
парт. — партійний
партиз.— партизанський
пд. — південний
пед. — педагогічний
петерб. — петербурзький
пн. — північний
побл. — поблизу
поч. — початок
пров. — провулок (з назвою)
пром. — промисловий
просп. — проспект (з назвою)
профес. — професійний
професіон. — професіональний
РМ — Рада Міністрів
р-н — район
респ. — республіканський
р. — річка (з назвою)
рос. — російський
с. — село
с-ще — селище
серед. — середина
слов. — слов’янський
ст. — станція
ст. — століття (з числом)
суч. — сучасний
сх. — східний
тат. — татарський
театр. — театральний
тепер. — теперішній
т-во — товариство
укр. — український
ун-т — університет
уч-ще — училище
ф-т — факультет
фіз. — фізичний
х. — хутір (з назвою)
худож. — художній
центр. — центральний
чл.-кор. — член-кореспондент (з пріз-
вищем)
ТТТТ — станція швидкісного трамваю
ЗМІСТ
Передмова	3
Вулиці міста	9
Топонімічний словник	265
Райони міста	288
Схеми ліній метрополітену, маршрутів	
трамваїв і тролейбусів	291
Список вулиць, провулків і площ, що зникли	
в 2-й пол. 70-х—90-і рр. 20 ст.	345
349
Основні скорочення, вживані
у довіднику
Довідкове видання
Співробітники видавництва, які взяли участь
у підготовці довідника «Вулиці Києва»:
А. В. КУДРИЦЬКИИ — директор видавництва,
канд. істор. наук, відповідальний редактор довідника,
упорядник.
О. О. РІЗНИК — ст. науковий редактор,
канд. мистецтвознавства, упорядник.
В. П. ДАНИЛЬЧУК — керівник групи художньо-технічного
конструювання книги; художнє оформлення
і редагування, графіка.
Т. І. Комлик — зав. виробничим відділом.
Л. П. Маркова — зав. відділом економічного аналізу.
Т. Д. Мороз — керівник коректорської групи,
літ. редагування;
С. В. Глухова — ст. коректор,
ДкД. .Лещенко — ст. коректор,
) К. Г. Шевченко1— ст. коректор,
Д. В. Данильчук — стажист.
Н. П. Новик — провідний технічний редактор,
технічне редагування.
Г. Г. Дьоміна — керівник групи передруку рукописів;
Л. С. Тавлуй — ст. друкарка.
О. О. Аболіна — ст. оператор;
О. С. Зоріна — ст. оператор.
При підготовці довідника використано особистий архів
києвознавця М. Н. Ліфшиця, що переданий видавництву.
Здано до набору 28.02.1995. Підп. до друку 01.06.1995. Фор-
мат 84 XI08'/з? Папір друкарський. Гарнітура Шкільна.
Друк високий. Фіз.-друк. арк. 11,0. Ум.-друк. арк. 18,48.
Ум. фарбовідбитків 18,48. Обл.-від арк. 28,09. Тираж 15000.
Зам. № 5—67.
Адреса видавництва «Українська Енциклопедія» ім.
М. П. Бажана: 252601, Київ-30, МСЬ, вул. Б. Хмельниць-
кого, 51.
Надруковано на АТ «Київська книжкова фабрика»:
252054, м. Київ, вул. Веронського № 24.
351
В 88 Вулиці Києва. Довідник. «Українська енцикло-
педія» ім. М. П. Бажана. Мова українська. 1995.—
352 с.
І8ВМ-5-88500-070-0.
Довідник містить близько 2000 статей про вулиці, провулки і
площі Києва (станом на 1 березня 1995 р.). В статтях подано інфор-
мацію про кінцеві межі пролягання вулиць, про вулиці, які при-
лучаються до основного об’єкта, про час заснування вулиць, перей-
менування їх, коротку історичну довідку, а також інформацію про
персоналію, якщо її іменем названо вулицю, провулок чи площу.
Вказано не лише райони розташування вулиць, але й житлові маси-
ви, історичні місцевості тощо. В статтях зазначено зупинки метро,
швидкісного трамваю та приміських залізничних станцій, які без-
посередньо пов’язані з тією чи іншою вулицею або від яких можна
дістатися до інших вулиць. В книзі вміщено схеми метрополітену,
трамвайних і тролейбусних маршрутів міста, а також топонімічний
словник його історичних місцевостей, список вулиць і площ, що
зникли у 70—90-і рр. 20 ст. Книга розрахована на працівників усіх
установ Києва, його мешканців та гостей.
Схеми трамвайних і тролейбусних маршрутів надані ДКП
«Київелектротранс» (П. Ф. Жемері).
Частина коштів від реалізації книги передається у благодійний
Національний фонд.
3203020000
В—ооо—<їк---------Без оголошення
252525~“Уо
ВБК 92