Text
)
ІМ' Гногѵшѵя оц
каіішг ошэшШжѵ
о л і/ м э і «а я и іг
ѴЛрШОІІГЗП^
I
БАСНИ и СКАЗКИ
ДЛЯ Д'ЪТЕИ
У/еГа-тшп# ггжвозілелтм, 6ект,7>лилУЗіО гага;
-Цензуру ^т- &?<?. а. Кае-
•гьміе
'? X.,
*
.омъ '
' '
Г >
РАВЬЕ8 еі СОКТЕ8.
йныади
}ержа-
(нуіііа-
ь , че-
тели ,
инь съ
БАСНИ и СКАЗКИ.
ъ и
пова.
и, 1820.
ГАВЬЕЗ « ССЖТЕ8,
еп Ггапсаіз еі еп Киззе,
епгісЬія Де 5э Гі^пгея Ьіеп §гаѵёе8 еі
ііішпшёев, сопѣёпапіз шіе тогаіе а-
§гёаЫе, диі епвеі§пе аих епЕап» ІаДои-
сеиг, 1’оЬёІ88аіісе , І’іштаиііё еЬ еп §ё-
пёгаі Іопіез Іев ѵеПив ди’ііз сіоіѵепі
арргепДге Дез Іеиг р1и« іеіміге еиГаисе.
О п у а іоіпі:
ЬЕ8 СОМТЕ8 ЮЕ ЬА СОВКІІЛОК
ЕТ ВЕ ЬА ВАЕсВЕ ІЗееЕЕ.
Тгасіиііз сіи Ггапдсйя раг Ріегге Сііагаро//.
Бі. РЕТЕК8ВОСНБ
1820.
БАСНИ и СКАЗКИ,
. '.'Ч
на Французскомъ и Россійскомъ
1 “
’1*к
*
Г :
языкахъ
Украшенныя 5г искусно выгравированными
и разкрашенными картинками , содержа-
щія въ себѣ пріятное нравоученіе, внуіѣа-
ющее дѣтямъ кротость, покорность , че-
ловѣколюбіе, и вообще всѣ добродѣтели ,
къ которымъ, они должны привыкать съ
самаго младенч
СЪ присовокуп
рішт г.
ІЩ М Ъ - -- -
ПОВѢСТЕЙ о Сандрилыонѣ и
Синей Бородъ.
Переводѣ сЪ Французскаго П. Шарапова.
ВЪ САНКТПЕТЕРБУРГѢ,
і пгщог’чі іи Депарпі ВнЬшнел Торговли, 1820.
ГАВЫ5 ЕТ С0ИТЕ8.
>.
'ЕхсёЛё Ле Іа сііаіеиг ЪгйІапіе Ли «оіеіі
1е гіиносёгоз б’аѵап^а сРип рав Іап§иІ8-
8апі ѵегв Іа гіѵіёге. 5а реаи ёраіззе ёіой
§егсёе: ,-сріе )е еегоіа ріиз Ііеигеих,”
сЬі-іі еп бопрігапі, „8І раѵоіз Іа реаи ріиз
ІепЛге, ріиз еоиріе! ” II сІезсепЛіІ Іепіе-
шепі сіаііз Іа гіѵіеге еі Іевіетепі іі еп
8ОГІІІ. МаІ8, сріеі ргойі§е ! 8а сиігаззе
ёраіззе ёіоіі гезіёе Лапъ Реаи, еѣ ипе
реаи рІизЧепЛге епѵеіорра 8ез піепіЬгез.
І/апітаІ зе беиііі сотте поиѵеаи-пё;
іі Ьёпіѣ 8Ои Лебііп. Тоиі а соир аітіѵё-
гепі 8ез рег8ёсиіеиг8; Йсіеіе а за сои-
Іише, Іе гіііпосёгов ёроиѵапіё з’епі’опса
Лаи8 Іез ЬаШргз еі. 1е8 ЬиІ88ОП8, ой <3ё-
сііігё раг Іе» ёріиез, Іоиеііё раг іеэ
БАСНИ и СКАЗКИ.
і.
Изтомленный отъ опалительнаго сол-
нечнаго зноя Носорогъ дотащился кое -
какъ до рѣки. Толстая кожа у него была
вся въ трещинахъ. Ахъ1 сказалъ онъ вздох-
нувши : Сколько былъ бы я щасшливъ,
еслибъ у меня кожа была тоньше и мяг-
че.^— Онъ медлительно спустился въ рѣч-
ку и медлительно изъ нея вышелъ. — Но
какое диво ' — Его толстая броня оста-
лась въ водѣ, и мягкая кожица облекла у
него члены. Звѣрь почувствовалъ, что онъ
будто снова родился , и возблагодарилъ
судьбу свою. — Внезапно откуда ни взя-
лися его преслѣдователи, устрашившійся
Носорогъ , держась своего прежняго обы-
чая, скрылся въ терновые кусты, гдѣ из-
піерзанннзй иглами, и изхлыстанный дре-
весными сучьями, сей глупый звѣрь по
6
Ьгапсііеа (Іез агЪгіввеаих, Іе 8оѣ ашшаі
гесоітиі Іе§ аѵапІа§е« ди’іі аѵоіі (Іи а
1’ёраІ88еиг <Іе за реаи., Аргёв аѵоіг ге-
§а§пё Іе 1аг§е , іі тоигиС регсё сіе Іа
ргетіёге ГІесНе диі 1’аІІеі§тІл еі диі рё-
мёіга аібетепі іизди’аи соеиг, а ігаѵегз
$а реаи вііпсе еі Іеисіге.
Ке ѵоиз ргёсірііег: раз сіапз ѵозѵоеих;
зоиѵепі се дие ѵоіге аѵеи^іетепі: ѵоиз
/аіі епѵіза^ег сотте ип Ъіеп сІёзігаЫе,
/егоіі ѵоіге ріиз §гапЛ таікеиг.
2.
В’ип ра$ ѣгапдшііе 1’ЕІёрЬапѣ
Магсііа сіапз Іе 8аЫе тоиѵапі ;
5иг Іе ЙО8 <1и со1О88е ипе Моисііе рісііёе
Не 8оп рёиіЫе еГГогІ ейі Гате Гогі
іоисііёе,
Еі гёзоІиЬ епЕіп раг риге сііагііё
Ее 8ои1а§ег ГЕІёрІіапЬ ёгеіпіё.
5’арр1аисІІ88апѣ (Іе се с!е88еіп ргорісе
ЕПе 8’еиѵоіе аіііеигз; о поЫе засіііісе!
Еі з’аІІепЦ <1’ии аіг заШзапІ
зналъ выгоды, которыми онъ обязанъ былъ
толстотѣ своей кожи. — Выбравшись
опять на открытое мѣсто , онъ умеръ ,
пронзенъ бывъ первою, достигшею до не-
го стрѣлою, которая легко проникла до
самаго сердца его сквозь тонкую и мяг-
кую кожу..
Не будьте опрометгивы вЪ своихЪ жела-
ніяхъ. Мы люди, вЪ своемЪ ослѣпленіи, гас-
то ститаемЪ прелестнымъ такое благо, ко-
торое обращается вЪ великую намЪ пагубу,
2.
Слонъ тихо шелъ по зыбкимъ пескамъ.
Муха, сидѣвшая на хребтѣ сего огромнаго
звѣря крайне тронувшись его труднымъ
усиліемъ, рѣшилась наконецъ единственно
изъ милосердія въ облегченіе утомивше-
муся Слону слетѣть съ него, радуясь, что
ей представился благопріятный случай
учинить доброе дѣло. Важная услуга 1 —
Теперь горделиво ожидаешь Муха вели-
8
А геЬеѵоіг пп ^гапН гетегсішепѣ.
МаІ8 ГёіёрЬапІ роигвиіі , 8е реіпе еі 8е
Ііагавве
Еапв 1ѵ<8 8аЫоп8 сріі соп&пЛеиІ 8а Ігасе.
Еі пе ее сіоиіапі рав ди’оп Іиі, ѵеиі Іапі
сіе Ъіеп ,
Ее се 8ои1а§етепІ аррег^оіі тоіп8 С|ие
гіеп.
Раг 8оп іпдгаіііисіе епГіп а Ьоиі роиввёе,
Еа топсЬе Іасііа еа Ьогсіёе:
„1іі8еп8ІЫе! еві-сеі-аіпбі ди’оп рауетев
ЫепГаіІв ?
Еіі-еііе, «раг ріііё, )’а11ё§е ѵоіге Гаіх
Еі Л’ші гетегсітепі )е не ѵаих ра$ Іа
реіпе.
II Гаиі ди’ип ЪіепГаіІепг ѵоив §ёпе“
«Раіх сіопс! „НИ Гёіёрііапі, «пе §гоп<1е
рав т’атіе !
«8аѵоІ8-}е сіопс сріе виг топ сіов Іаріе
„Е’ип 8еи1 §гаіп Іи ав ри у а^оиіег 1е
РОІСІ8 ?“
.Ъогзди^оп ^агго^е Ігор іі аггіѵе раг /оіз
фі’а ѵоз сіерепз Іе за&е гіе.
&
кой благодарности отъ Слона* Однакожъ
онъ идетъ своимъ путемъ, напрягаетъ
свои силы и съ ноги на ногу перевали-
вается по пескамъ, которые заносятъ
слѣды его. Онъ и не думалъ того , что
ему кѣмъ либо учинено было облегченіе ;
ибо ни мало того не примѣтилъ. Муха ,
крайне обидѣвшаяся неблагодарностію
Слона, подлетѣла къ нему съ жестокими
упреками. — Нечувствительный! развѣ
такъ платятъ за благодѣяніе? сказала она:
я изъ жалости облегчила твою тяжесть;
и за то будто не стою твоей благодар-
ности! И такъ надобно, чтобъ твоя бла-
годѣтельница опять обременила тебя со-
бою. у спокоі'іся , отвѣчалъ Слонъ , и не
бранись , моя сударыня ! — Зналъ ли я,
что шы , сидя у меня на спинѣ, хотя бы
съ зернышко могла собою прибавить мнѣ
тяжести.
Кто слшцкомЪ гордится, тотЪ, право ?
подвергаетъ себя послсЬянію цлтыхЪ людей.
ІО
3.
ЛгРПЕХЕХ ТОСТ СЕ ОѴЕ ѴОѴ8 АѴЕ2
I? ОС С А8І ОЯ Б! АРРКЕК И КЕ.
Ье ЪагагЙ, апдпеі 1е,$ тогіеія аіігі-
ЪиеіП Іапі (Рёѵёпетепів диі ёіоіепі ёсііар-
рёя а Іеиг ргёѵоуапсе , атепа ип іоиг
ип Ьірророіате еп ргёвепсе б’іш Ьіяоп.
Реих апітаих 8І бібрагаіез, еі <1’ип па-
іиге] зі іпсотраІіЫе , пе роиѵоіепі Саг-
бег а зе ЬгоиШег. ІІ8 8е ЬаНігепІ, еі 1е
сотЬаІ ГиЬ гибе еѣ оріпіаіге. Ье €іег
ЬІ5ОП 8е вепіапѣ бе зоп ГогЬ, пе 8е ІаІ88а
ёЬгапІег раг гіеп ; І’Ъіррорсйате а 8оп
іоиг, 8е Гіапі а 8оп ЬаЬіІіІё а ргаіідиег
1’еаи еі Іа Іегге іеіте, пе регбіі роіпі
соига§е; еі Іапбі» дие 1е Ьі»оп сопйпё,
епскашё аи гіѵаде ѵоуоіі 8е$ а§8аиІ81е8
р1іі8 іигіеих, бё^оиёв раг Ріттегвіоп 8и-
Ъііе бе зоп абѵегваіге, сеіиі-сі (апііііа-
гізё аѵес Іев Поі» у риіза бевпоиуеііе®
II
3.
Учись ВСЕМУ, ЧЕМУ ТОЛЬКО ЕСТЬ
СЛУЧАЙ НАУЧИТЬСЯ.
Судьба, которой люди приписываютъ
множество произшествій , скрывающихся
отъ ихъ предусмотрительности, свела
нѣкогда Гиппопотама (Бегемота) съ. Буй-
воломъ. Два животныя, толико разновид-
ныя , и въ своихъ свойствахъ толико не-
сходныя, не могли другъ съ другомъ мгно-
венно не поссоришься Они сразились , и
между ими произошелъ жестокій и упор-
ный бой. Гордый Буйволъ, чувствуя свою
крѣпость, ни въ чемъ не поддавался своему
противнику, которой напротивъ, надѣясь
на свою способность пользоваться водою
и сушею, ни мало не терялъ своей бод-
рости ; и въ то время, когда Буйволъ
останавливался какъ бы прикованный къ
берегу, видя что его самыя яростныя
нападенія были тщетны (ибо Беге-
мотъ внезапно скрывался отъ него въ
воду) сей, пользуясь ею, возобновлялъ
12
І’огсев роиг сопііпиег еі роиг зоиіепіг Іа
Іиііе.
б1’// езі роззіЫе, /атіііагізег-ѵоиз аѵес
Іоиі се дие сіапз Іа сігсопзіапсе реиі соиз
ёіге иіііе.
Гіег йе 8а Гі§иге еі сіе за Іаіпе зоуеизе
Іа Ѵі§о§пе, зе рготепа сіапз Іа сат-
ра§пе.— 5оп сіоз ипі еі запз Ъо88е раі иі
І’аиіогізег а тёргізег а соіё сі’еііе Іез
аиігез апітаих еі еп рагіісиііег Іе сііа-
теаи іе ріиз сІіРГогіпе (Іе Іоиз ; Іогздие
Іоиі а соир іі ѵіі ра88ег ипе сагаѵапе.
(^иеі Гпі 8ОН ёіошіетепі сіе гетагдиег
дие пі Іез сопНисІешх, пі Іе сііатеаи
не Іиі Іепоіепі сотріе сіе се8 аѵап1а§е8
сіопі іі ёіоіі зі §1огіеи'х. РгоГопсІётепІ
Ііштііё Іа ѵі§о«пе Гіі циеідиев раз еп
агпёге еі гепсопіга ші сііатеаи ип реи
ёсагіё сіе Іа сагаѵапе. „Ое сріоі І’аіігівіез-
іи/‘ Іиі сгіа Іе сііатеаи. Ьа ѵі§о§ие Іиі
ауані гасопіё іп^ешхтеііі Іа тогііГіса-
13
въ пей свои силы къ продолженію и вы*
держанію боя.
Старайтеся сколько вазможно привы-
кать ко вселщ, сто можетЪ только с0
елцсаѣ бытъ вамЪ полезно-
4-
Гордяся своимъ видомъ и своею шелкб-
висгпою шерстію, Вигонь гуляла по полю.
Ей казалось, что она по причинѣ своей
гладкой и ровной спины имѣетъ - право
пренебрегать прочими животными , осо-
бенножъ , безобразнѣйшимъ Верблюдомъ.
Въ это время увидѣла она проходившій
мимо ея караванъ. Сколько Вигонь удиви-
лась, увидѣвъ, что ни вожатые, ніі Вер-
блюды не обращали вниманія на тѣ до-
стоинства , которыми она столько іпще-
елавилась. Крайне тѣмъ уничиженная,* она
отошла уныло нѣсколько назадъ и встрѣ-
тилась съ верблюдомъ , отставшимъ не-
много отъ каравана. — ,,О чемъ ты пе-
чалишься? спросилъ у нея Верблюдъ. — И
когда Вигонь откровенно разсказала ему о
Ііоп ди’еііе ѵепоіі сРёргоиуег, ,де Іе
р1аіпв!“ сііі Іе сЪатеаи, „серепсіапі ѵіепз
110115 слп5ісІёгег ип реи, еі раг Іев сііаг^ез
с]ііе поіі8 рогіопв, рі§ех сіе Г'иіііііё сріе
11ОИ8 ргосигопв а 1Ю8 таіігев/'
1іе)оиіз-іоі, у Іе ѵеих Ыеп, сіе Іа Іаіпе
зоуеизе, еі Лез Ьеаих сопіоигз сіе Іоп
согрз , таіз пе поиз тергізе раз—поиз
аиігез диі, запз рагіа^ег Іез аѵапіа^ез
еп аѵопз сГаиІгез диі Іе тапдиепі, —
аѵапіарез, диі поиз рогіегоіепі реиі ёіге
а поиз еіеѵег аи (Іеззиз сіе Іоі, зі поиз
аѵіопз іоп ог%иеіІ.“
5.
„(^ш гімріегоіі ітрипётепі сіе «е
}оиег сіе тоі ? СЬасип диі гесіоиіе
]е8 рісрігез еі Іа сіоиіеиге сгаіиі сіе те
Іоис1іег.“ С’езі аіпзі, срі’еиГІё <1;ог§пе1
Іе 1іёгІ58оп, рагіа а І’ІіитЫе ЬіеЬіз.
СеПе-сі, заіі8 тоі сіііе, сопііпиа а Іошіге
1’ЬегЬе сіе 8а соіііпе. Рідиё сіе 8он зі-
Іепсе Іе 1іёіІ88Оіі 8е гёрапсііі еп поиѵеііев
х5
причиненномъ ей оскорбленіи, тпо Вер-
блюдъ отвѣчалъ : жаль тебя ! Однако по-
разсмошри насъ нѣсколько, и посуди по
вьюкамъ, которые мы несемъ, о пользѣ,
доставляемой нами своимъ хозяевамъ. —
Любуйся пожалуй своею шелковистою
шерстью и стройностію своего тѣла; но
не пренебрегай и ноли , которые, не уча-
ствуя вЪ твоихЪ оыгодахЪ, имѣютЪ вы-
годы такія,, какихЪ нѣтЪ у тебя , — вы-
годы , по которымЪ могли бы мы превоз-
носиться надЪ тобою, еслибЪ у насЪ была
твоя гордость-
5.
,,Кв;о бы отважился играть мною! —
всякій, кто боится уколошья и боли,
страшится дотронуться до меня.“ Такъ
говорилъ напыщенный гордостію ежъ
крошкой овечкѣ, которая , ничего не от-
вѣчавъ , продолжала щипать травку на
своемъ холмикѣ. Ежь уязвленный ея мол-
адливосшію, снова пустился величаться.
>7
Гаі і ГагоппасІ ез; „оиі, Іоиі Іе пюпсіе Ѵі Д? тебя всяк1й обижаетъ. Не правда ли?
5и11е, Іи и’еп йізсопѵіепсігаз раз; аІ-т'^ п,акъ не’ спРаведливо ли я могу гор-
сіоис ІО11 Не ше гершіг Не топ агтиге,и1цаюпіъ меня отъ обидъ.“ — Въ это вре-
С|ііі ше піѳі а 1 аогі аѳрагеіІ5 оиІга§С5?|ия Николаша 9 перескочивъ чрезъ изгоро-
А сез пюіб Іе реііі Соіаз ГгапсЫззапІгіу, сказалъ: перестань, глупый ежъ! пре-
іа Ьаіе, ,,ішреіІіпепі Ііёгіззоп! сеззе іезЬозносиіпься. Я люблю свою овечку боль-»
гаіііегіез, Ніі-іі. „І’а'іще шіеих та Ъге-Ше> чѣмъ тебя. —Будь столько страшенъ,
Ыз фіе іоі. 8оіз геНоиіаЫе Іапі пие щ^олько тебѣ угодно; но эта невинная
л..^. - . . . .. тварь будетъ всегда лучше тебя.
ѵоиаіаз, І’еіге тпосепі Іе зека Іоидоигз * Лу ”
ргёГёгё/‘
«ч А ?
6. 1 6- ч
Ргёз <1м ЪогЙз Йапвегеих Ли № Іе МалоліпшыЙ сынъ Санидм любилъ, гу«
реііі ае эаіиаа аітаіі зе рготепег роигцять близъ опасныхъ береговъ Нила, чпіо-
Гоіііііег сіапз Іез заЪІез с/иі соиѵгоіепі Іебы тамъ рыться въ пескѣ. Любезный
гіѵа§е. „Мои еііГапІ,^ Іиі сіізоіі зоиѵепЬ-ьшъ! часто ему говаривала мать: уда-
іа шёге, „Гиіз сез Ьоісіз йінезіез: шіаііі-пяЙея отъ этихъ гибельныхъ береговъ!
таі ІеггіЫе з’у Ііепі еп етЬисЬе, аѵк!еГамъ кРоегпся въ засадѣ страшный звѣрь,
Несіёѵогегсіезішюсепіь, аи’ІІ а Га(1іез5е\о,по?ь1й Умѣеі°Х "Риман“ь ** се^
л Р .,, , Ч . лг.шеи чтобы съѣдать ихъ! Никогда не
ис (азсіпеі. IX арргоспе )ашаіз сез го-подходи къ тростнику Послушайся меня!
зеаих , сгоіз тоі, с’езі Іе сопзеіі сі'иііе Это совѣтъ матери; которая лю ^пъ
шёге диі 1’аіте.“ СерепНапІ Іе реііі Іё-иебя. Однако маленькій смѣльчакъ -ие
тегаіге не зе Іаізза раз еГГгауег. Иіі пугался — Однажды^когда^ случило^/сей
2
і8
//оиг гріе за тёге ёіоіі Іоіп сіе Іа саЬапе
іі зосііі сіоисешепі: „Се ІеггіЫе апішаі/4
сііі-іі, „ие те ргепска раз сРаЬогс! ; }е
еоппоіз за ЕоигЪе ; іе т’арргосЬесаі <1и
гіѵа§е запз Гаіге сіи Ьгиіі, реиі-ёіге те
зега-І-П регтіз <1е ѵоігсе Гатеих апіііго-
рорЪа^е!“
Ареіпе І’а-І-іІ сііі срі’іі епіепсі ип сгі
зетЫаЫе аих §етіззетепз сі’іш епГапС
Тоисііё <1е ріііё іі соигиі аи гіѵаде еі —•
хіе геѵіпі роіпС Се топзіге, 1’ауапЕ, Ііа-
рё, Іе сіеѵога сіе Іа іёіе аих ріесЬ.
Еп^апз! Ле/іег-ѵоиз сіе ѵоіге /аіЫе рги-
(Іенсе! (2ие Іа. ѵоіопіё сіе ѵоз рагепз ѵои$
зоіі засгёе.
7-
І.е Ъоиѵгеиіі еі Іе гоззі^поі з’ёіоіепі
Ьіеп сотрогіёз сіериія 1оп§(етз, Іогзди’-
епГіп Іе Ьоиѵгеиіі, іаіоих сіе.з ёіо^ез ди’оп
ргосіі^иоіі а 1’аиіге, готріі сеі’е ипіоп.
ІГ зе рІаі§иіі атёгетепі а йез Ьоттез
диі есоиіоіепі аѵее ехіазе іе сЬаиІ сіи
19
матери быть далеко отъ своей хижины ,
онъ ушелъ изъ нея украдкою. Этотъ
страшный звѣрь не вдругъ то схватитъ
меня! я знаю хитрости его! Тихонько по-
дойду къ берегу , и можетъ быть , мнѣ
удастся увидѣть этого чуднаго людоѣда.
Лишь это онъ выговорилъ , то услы-
шалъ крикъ, похожій на вопли ребенка.
Почувствовавъ жалость, онъ подбѣжалъ
къ берегу, и сынка Саниды будто не бы-
вало. — Крокодилъ схвативъ его, сожралъ
съ головы до ногъ.
Дѣти ! не полагайтесь на свой незрѣлый
цліЪ! — Воля ватихЪ родителей да бцдетЪ
для васЪ священна!
7-
Снигирь и Соловей долго жили между
Собою весьма дружелюбно; наконецъ Сни-
гирь , завидуя похваламъ, которыми всѣ
превозносили Соловья , прервалъ съ нимъ
дружбу. — Онъ горестно жаловался на лю-
дей , кот >рые съ восторгомъ слушали
пѣсни соловья, и явно говорилъ, что онъ
т
ЙО
гО85і^по1, еі Іеиг йесіага аввег сіаігетепі,
фТі! Ігонѵоіі Ьіеп іиіЪесіІІе диісопдпе
ргёГегоіІ Іев ассогйз сіе рііііошёіе аих
біепв. Оп сііегсііа, еп зоигіапі, а арраі-
«ег Іе сііапіге соиггоисё; епГіп диеіди’ип
Іиі сіоппа Іе сошеіі йе пе р1и8 8е Ьог-
пег а йёЫіег Іез тогсеаих ци’іі аѵоіі
арргіз раг соеиг; „скапіег соміе Іе гоз-
8І§по1 се дие Іе соеиг еі Іе зеиіітепі
Ѵоиз іпзрігеді,— йіі-іі,— еі ѵоиз п’аигех
ріиз а ѵоиз ріаіпйге й’ине ііризіе ргё-
Гёгепсе. “
РЪиІег-ѵоиз (Ыге тпіеих сіие Іе Ъоиѵгеий,
тез еп/'апз, репзех аѵапі іоиі а се цис
ѵоиз ѵоиіег (Ілге , еі аіогз рагіег а соеиг
оиѵегі еі запз а//есіаііоп. С’езі ші Ьои-
ѵгеиіі, диі рагіе Іои^оигз сГарі ёз се ци’іі
а епіепсіи Лез аиігез.
8.
ТІп оІ88еаи аііасііё а ипе регсЬе, еі
сгіааі а Іиеіёіе, аШгснІ аирг&8 сіе Іиі ипе
&иіе (і’еіоипіів/ <риі Га^а^оіепі, залз ргё-
21
считаетъ слабоумнымъ того человѣка,
который предпочишаепіъ пѣсни соловья
пѣснямь его. Всякій усмѣхаясь , хотѣлъ
успокоишь разгнѣвавшаго пѣвца. Напослѣ-
докъ нѣкто совѣтовалъ < нигирю , чтобъ
онъ не ограничивался повтореніемъ од-
нѣхъ и тѣхъ же пѣсенъ, которыя выу-
чилъ наизусть. примолвивъ къ тому:
Пой, какъ Соловей, лишь то, что сердце
и чувствованіе внушаютъ шебѣ: тогда
не будешь имѣть причины жаловаться на
несправедливую предпочтительность.
Ежели хотите любезныя дѣти, бытъ
цлінѣе снигиря, то сперва раз.иыіиляйте о
томЪ, гто хотите сказать; а послѣ цжя
говорите гистосердегмо и мептшнцжденно.
Снигиръ выговариватпб лишь то, гемц онЪ
нацсился отЪ ^рцгихЪ.
8.
Къ жердочкѣ привязанная для приманки
' птичка, крича изо всей мочи, привлекала
цъ себѣ множество несмысленныхъ цши-
22
зл§ег Іе сіап^ег етіпепі. Маіз сріе іеиг
реіиіапсе еі Іеигз а§асегіез Гигепі ѵііе
раззёез, Іогзфіе Іе сііаззеиг ешЬиздиё
Гіі рагііг зиг еих ип соир сіе зоп Гизіі.
Сгапсі попаЬге <Іе§гш§о1ёгепІ сіи Ііаиі сіез
аігз; реи зе ваиѵёгепі раг ипе Гиііе
рготріе.
Зоиѵепі Іе рёгіі Іаіоппе сеіиі диі іпзиііе
в,и тсйкеиг сіез аиігез.
9-
Т.а Гогёі 8’ёраІ88ІІ <3е р!и$ еп ріиз. се-
репсіапі Саиііег 8’еЙЕогсе еп ѵаіп <іе Ігои-
ѵег ипе іззие. ЕпГіп іі ѵоіі сіе Іоіп ип
Іюшше, раг Іедиеі іі езреге ёіге гетіэ
а Іа ѵоіе. Маіб сраеі езі 8оп еГГгоі Іоізцие
сеі еігап^ег, <1ап8 ІедиеІ іі а сги ігои-
ѵег ип §иі(1е, Гопсі §иг Іиі аѵес ип сои-
1е1а8 еі Іиі сіешапсіе Іа Ьоигзееііатопіге.
Саиііег, 8еи1 йап8 ипе Гогёі зотЬге, пе
соппоібзапі ра8 Іе сііетіп, іпсараЫе сіе
ь’огіеиіег еі сіе сйегсЬег сіи 5есоиг8,с1ошіе
23
чекъ, которыя издѣвалися надъ нею , не
предвидя неминуемой для себя опасности.
Но ихъ издѣвки мгновенно прекрашилися
тогда, какъ скрывавшійся охотникъ вы-
стрѣлилъ изъ ружья. Множество изъ нихъ
попадало кувыркомъ съ высоты воздуха
на землю ; и не многіе только спаслися
быстрымъ полетомъ.
Бѣда слѣдцетЪ по пятамЪ за тѣми людъ-^
Ліи, которые издѣваются над5 нещастнылсц;
9-
Лѣсъ становится чаще и чаще тогда,
какъ Готье тщетно старается изъ него
выбраться. Наконецъ оцъ видитъ вдали
человѣка, и надѣется , что онъ выведетъ
его на дорогу. Но въ какой приходитъ
онъ ужасъ, когда сей незнакомецъ, въ ко-
торомъ онъ льстился найти себѣ путе*
водителя , устремляется на него съ но-
жемъ , и требуетъ у него. чтобъ онъ
отдалъ ему свои деньги и часы. Готье ,
'будучи одинъ въ дремучемъ лѣсу . не зная
дороги, не могши опомниться отъ стра-
ха, и надѣяться на чью либо помощь^ ош-
24
А се шаІЪеигеих се еще сеіш-сі Гаіі иііпе
<1е Іиі аггасііег. Ье ѵоіеиг еп ке геіігапі
1аІ8»е ІотЬег зоп соиіеаи, Саиііеі геѵе-
пи сіе 8а Ггауеиг, сіесоиѵге се соиіеаи
6ап8 РЬегЬе, еі Іеііе еві 8а ргоЫіё — іі
гареііе Іе ѵоіеиг роиг Іе Іиі гешеііге.
Ье ѵоіеиг геѵіепі; ёіоппё, сопГопсІи сіе
Іа ргоЫіё гі^оигеиве сі’ип Ьопипе, срі’іі
ѵіепі сіе сіёроиіііег, іі іиі гепсі іоиі се
^иі іиі а епіеѵё.
Ьа ѵегіи соттапсіе Ле V езііте ]изди' аи
ріиз ^гапЛ зсеіёгаі.
іо.
ІТпе §иегге ауапі ёсіаіё, іе реііі
Асіоірііе ѵоуоіі 1ои8 Іе |оиг8 с1е8 Ігоирез
ра88ег раг Іе Ііеи сіе 8а паІ88апсе. Ьеиг
Ъеаиіё І’епсііапіоіі. Би )оиг, ауапі геп-
сопігё цп 8о1с1аІ сРсше Іаіііе §і§апІе8дие,
іі еп Гиі Іеііетепі ёргІ8, чи’іі п’еиі
(і’аиіге ѵоеи дие сіе сіеѵепіг аизы &гаш!
зб
даетъ злодѣю все , что ему отпять у
него хочется Разбойникъ, удаляясь отъ
него , оброняетъ свой ножъ. Готье при-
шедши въ себя послѣ ужаса, усматри-
ваетъ этотъ ножъ въ травѣ — и вотъ
какова его честность ! Онъ кличетъ раз-
бойника , чтобъ ему отдать его- — Сей
возвращается.- и. приведенъ бывъ въ изум-
леніе и стыдъ строгою честностію ограб-
леннаго имъ человѣка , отдаетъ ему все
что онъ отнялъ у него.
Добродѣтель уважается даже самыми,
велтшлш злодѣями.
10.
Когда настала война, тогда маленькій
Адольфь имѣлъ случай ежедневно видѣть
войска , проходившіе мимо, его родины.
Ихъ красивость любовала его. Однажды,
встрѣтясь съ солдатомъ чрезвычайно вы-
сокаго роста, онъ столько имъ во хи-
шился, что у него другаго желанія не бы-
ло кромѣ того, чтобъ учиниться столь-
26
еі ап88І Ъеаи, еі іі шапіГевіоіІ се ѵоеи
а іоиіе оссазіоп. Реи аргёе еп Гаізапі
ип Іоиг гіе ргошепаде аѵес зоп рёге,
Іогзди’ііб шопіёгепі аи ііаиі й’шіе соіііпе,
Асіоірііе геѵіпі а «еп ѵоеи іаѵогі. Ре
рёге пе геропсНѣ то!, ^изди’а се ди’ііз
іизеепі аггіѵёз аи ьоптіеі сіе Іа топ«
1а§пе. Ьа іі іпѵііа зоп ГіІ8 сіе ргоіне-
пег 808 ге§агсІ8 зиг Іе ѵа8Іе Ііогігоп фі'оп
у сіотіпоіі, еі Іиі Гіі ѵоіг а §аисЬе ип
госііег а ріс, агісіе, еі пе ргоёиізапі раз
ип §гаіп сІ’ІіегЬе, а сігоііе ипе ѵі§пе
тоіп8 еіеѵёе таІ8 Іегіііе. „Еі Ьіеп У
АсІоІрЬе,и ЙІІ-І1 сі’ип іоп Ъасііп, Іе диеі
ргёГеге8-1и, сіи госііег ои <Іе Іа ѵі§пе ?“
Ее ГіІ8 пе Ъаіап^а раз а зе сіесісіег роиг
Іа ѵі§пе.
Се п’езі раз Іа іаіііе диі сіёіегтіпе Іа
хаіе.иг еі Іе тпегііе <1е Гкотте. ()ие поіге
ргетіёг зоіп зоіі, д^еіге Ьопз еі иіііез.
^а ^гцпЛеиг сзі іпЛі/']ёгепІе.
ко же красивымъ; и сіе желаніе онъ изъ-
являлъ при всякомъ случаѣ. — Вскорѣ по-
томъ, когда случилось ему прогуливаться
съ своимъ отцемъ и когда они взошли
на высокій холмъ, то Адольфъ опять за-
говорилъ о своемъ любимомъ желаніи
Отецъ ни слова не отвѣчалъ ему до тѣхъ-
поръ, пока они не достигли вершины вы-
сокой горы. Тамъ велѣлъ онъ своему сы-
ну обозрѣть обширное пространство ко-
торое оттуда усматривалось , и указалъ
на превысокую каменную гору , на кото-
рой не росло даже былинки; а вправѣ на
низенькій виноградникъ, впрочемъ плодо-
носный. Ну, Адольфъ! сказалъ онъ шут-
ливо : эта гора, или этотъ виноград-
никъ лучше шебѣ нравится. Сынъ немед-
ленно отвѣчалъ, что ему лучше нравига«
ся виноградникъ.
Тіо высокому росту не лъзя судитъ &
достоинствѣ человѣка. Особенно надлежитъ
намЪ заботиться о томЪ, ътобЪ Л(Ы быліі
добрые и полезные людш.
28
11.
СЪегсЪег ѵоия 1е ЪопЬеиг! Се п’е$$
рая <Іап« 1е риііб , <Гой Іе шіиеиг Іие
Гог С|ие Іе Ьопііеиг зе Ііоиѵе; І’ёсіаі, Іа
ротре, Іе сііпдиапі вопѣ сіек ргевіі^ев,
сріі еп тірозепі аи ѵиі^аіге. Маіз сеіиі
сіопі Іе веіп рш гепСегте ип соеиг гев-
рігапі роиг Іа ѵегіи, сопіепѣ сіи вогѣ
сріі Іиі езі ёсііп , сеіиі-іа веиі а Ігоиѵё
]а гоиіе сіи Ьопііеиг.
Непгі роигвиіѵаіі пиіѣ еі іопг ип Ъоп-
Іісиг сріі ёсЬарроіі Іоиіоигв а вев сіемгв.
Ілі )оиг, ауапі сИ^гсІіё сіапв иие ѵаііёе
оЬвсиге сіе 1’аЬгі сопіге іев агсіеигв сіи
воіеіі, еі ве Ііѵгаиі аих сіёіісев сіе Іа Ггаі-
сііеиг; роиг ве сіёваііегег іі 8’іпсііпа рё-
піЫетепІ еі риіва аѵес Іе сгеих (1*- Іа
таіп сіе 1’еаи (Іаиз ип гиіввеіеі срійхои-
Іоіі виг йез саіііоих, ѵоііа ди’іі аррег^оіі
ип оЬ)еІ ЬгіІІапІ зетЫаЫе аих гауопз
<]и во еіі Іеѵапі, сріі ве гёГ1ёсЬі88епІ (Гип
уехге роіі. 11 Іе гатаьве еі ье сгоіі аи
ед
іі.
Тьі ищешь щастія ! оно находится нё
въ рудникахъ, изъ которыхъ рудокопъ
извлекаетъ золото Блескъ, пышность и
драгоцѣнный свѣтящійся металлъ прель-
щаютъ только простолюдимовъ Но че-
ловѣкъ , у котораго въ груди бьется не-
порочное сердце , стремящееся къ добро-
дѣтели, человѣкъ, который довольствует-
ся тѣмъ, что ему въ удѣлъ досталось. —
Токмо сей человѣкъ нашелъ истинный
путь къ благополучію
Генрихъ гонялся день и ночь за щасті-
емъ которое всегда отъ него отдалялось.
Однажды искавъ себѣ въ тѣнистой до іи-
нѣ убѣжища отъ солнечнаго зноя и ра-
дуясь прохладѣ , онъ кое-какъ наклонился
къ ручейку, протекавшему съ журчаніемъ
по кремешкамъ, чтобъ почерпнувъ изъ
него пригоршнями воды, утолишь ею
свою жажду; и вдругъ видитъ въ немъ
блестящую вещь, похожую на лучи во-
сходящаго солнца , отражающіяся отъ
гладкаго стеклышка. Онъ достаетъ ее,
И думаетъ что достигъ предѣла своихъ
Зо
Ьоиі Ле $ез ѵоепх. Саг се фі’іі ѵіепі сіе
ігоиѵег, е$1_ци Ьеаи сііатапі. Оас тапдие
•— і-іі а ргёзепі а зоп ЬопЬеиг! РепсІапЬ
$іх іоигз іі §агс(е за Ьгоиѵаіііе; диісопдие
Іе ѵоіі езі Гогсё сі’аѵоиег дие ііеп п’ё-
§а!е Іе ргіх сіе сеііе ріёгге, еі Іоиі Іе
топсіе Гёіісііе сеіиі срй І’а ігоиѵёе. Маіз
ІіёІаз, диеііе гі§иеиг сіи сісзііп! ип )оиг
ди’Непгі з’етргеззе сіе топігег зоп ігё-
$ог а ип аті—?и§ех сіе за сопзіе-таіібп—
Іе Ігезог езі регсіи, зоп Ьопііеиг з’езі
ёѵапоиі. Ь’аті Іе ріаіпі зіпсёгетепі, таіз
а Іа Гіп: „Ье Ьопііеиг/4 Іиі сіетапсіе-і-іі,
сі’ип Іоп рГиз зегіеих, „Іе ѵгаі Ьоиііеиг
зегоіі-іі сіопс рёгіззаЫе7 4ѵоиех: дие поп.
Аіпзі ѵоиз не зегіех раз Іапі а ріаіпсіге.
ОиЫіех ѵоіге регіе, газзёгёпех ѵоіге
Ггоп1.“ А сез тоіз іі Іе Іаіззе. Непгі диі
сіериіз Іоп§1етз з’езі ігоиѵё ігор геззег-
гё сіапз Іа саЬапе сіе зоп рёге, Непгі
фііііе зез Гоуегз роиг аііег з’еІаЫіг сіапз
ипе гё^іоп Іошіаіпе. С’езі Іа дие Гаіг
езі Іои/оигз гаігаісііі раг Іе зоиГІе сіез
5г
желаній : ибо то, что онъ нашелъ, былъ
драгоцѣнный алмазъ. Теперь чего еще не
достаетъ для его благополучія ? — Цѣлые
шесть дней онъ бережетъ свою находку,
Всякій , кто ни посмотритъ на алмазъ ,
говоритъ , что ему цѣны нѣтъ; всякій
поздравляетъ Генриха съ безцѣнною на-
ходкою- Но ахъ! колико жестока его
судьба!—Однажды Генрихъ спѣшитъ по-
казать свое сокровище пріятелю — посу-
дите о его смятеніи ! — Это сокровище
пропало ; а съ нимъ и благополучіе Ген-
риха. Пріятель искренно сожалѣетъ о
немъ, и наконецъ спрашиваетъ у него:
можетъ ли пропадать истинное благопо-
лучіе ? Признайся! что нѣтъ. И ты не
столько будешь жалокъ. Забудь о своей
потерѣ , и развеселись ! — Сказавъ это
онъ прощается съ нимъ. Генрихъ, кото-
рому уже давно хижина отца его каза-
лась слишкомъ тѣсною, покидаетъ свое
пепелище, и отправляется жить на даль-
ной сторонѣ. — Тамъ воздухъ всегда про-
хладный отъ дуновенія вѣтерковъ , и на-
питанный благоуханіемъ оранжевыхъ де-
ревъ; нивы покрытыя злашовидными клас-
гёрЪігв, етЬапіиё раг Іе$ боих рагГшпз
без огап§ег8, Іа сатра§пе сТіаг^ёе бе
Ггиііз богёя, Іез Ъокдиеіз сіе Ггиііз бе-
Іісіеих, Іоиі »е геипіі роиг Гіхег поіге
Непгі бавз се зе^оиг епсііапіеиг. Зоиѵепі,
Іогзди’а ГошЪге бе® агЬгез ѵегбоуапз іі
8’епГопсе бапв бе боисез гёѵегіее, іі в’еп-
піѵге бе Іа соире без ріаіыгз дие Іешо-
шепі Іиі ргёзепіе: „Ліе ѵоііа епГіп, §’ё-
сгіе-і-іі, аи зет би ѵгаі ЬопІгеиг!“ Маіз
Ьіепібі Іа Гигіе, диі ІгоиЫе іоиіез 1е§
|оіез бе І’Иоттпе, диі с!іап§е еі саіте
б’иие раіх боисе еи Ъаше 8ап§ІаиІе, еп
іа§е тепгіііёге, Іа Гшіезіе бізсогбе, аи
ге§агб соштоисё, Іаи^а Іе Ьгаіібоп бе Іа
§иеіге бапз се рауз йі Гогішіё! Ьез со-
Іюгіез іппошЬгаЫев беГевиеті епѵаЪіз-
вепі сеііе гё§іоп раізіЫе еі еи І’опі еп
реи ип іЪёаІіе б’аіюсііёз, еі епГіп ип
ѵазіе бёвегі. Непгі ,е11е епсоге бе8 уеих
ёріогёй 8пг 1ез Іюггеигз диі опі зоиіііё
«еп бё|оиг; епГіп ассаЫё бе Ігібіевее іі
Гші еп ііешЬіапІ скь Ііеих ріеіпе б’еШ'оі
53
сами; рощи, обремененныя самыми вкус-
ными плодами — короче сказать, все зао-
хошило Генриха поселиться въ семъ оча-
ровательномъ мѣстѣ. ~~ Подъ тѣнью зе-
ленѣющихся деревъ онъ часто углубляет-
ся въ пріятную задумчивость , упоевает-
ся изъ чаши настоящаго удовольствія.
Теперь то, восклицаетъ онъ, я нахожусь
въ нѣдрахъ истиннаго благополучія! Но
вскорѣ фурія , которая возмущаетъ всѣ
радости человѣческія , когпорая превра-
щаетъ тишину сладостнаго мира въ кро-
вожадную ненависть, и въ ярость убив-
ственную; — пагубная, свирѣповзорая враж-
да воспалила пламенникомъ войны сію
толико благопріятную страну. Несмѣш-
ныя непріятельскія полчища вторгаются
въ мирную область сію, и обращаютъ ее
въ позорище лютостей, а наконецъ и въ
степь обширную. Генрихъ слезно взира-
етъ на ужасы, обагрившіе кровію мѣста
жительства его. Въ величайшей горести
5
54
сіешізёге. „Ой ЪаЬіІе-І-іІ сібпс Іе Ъоі>-
Ііеиг ?“ сііі-іі, еп ёіоиіТапС ип зоиріг.
„Се п’езі ра8 зиг Іа Іегге аззигетепі!
(Эпапсі Іоиз поз ѵоеих у зегоіепі сотЪІёз,
іе Іеіміеташ ѵіепсігоіі сіёіпнге ип Гап-
ібте Не Гё1ісіІе!“ Ыѵгё а сеііе ісіёе
сіёзоіапіе , іі сЬетіпе сіапз І’оЬзсигііё
сі’ипе пиіі, диі п’езі ёсіаігёе сі’аисипе
ёіоііе, Іогздие сіи Гопс! (Гипе ѵаііёе, ипе
йоисе Іиеиг ѵіепі Ггаррег зез уеих. „Реиі-
ёіге езі се Іа аиззі Іе зё^оиг сЯе сріеісріе
та1Ьеигеих,и сііі-іі, еі геЗоиЫапІ зез ра8
іі зе ргеззе сі’аггіѵеі' сіапз Іаѵаііёе. Маіз
диеі зопз 1и§иЬгез ѵіеппепѣ аззаііііг зоп
огеіііе—есоиіапі еп зііепсе, іі аггёіе зе8
раз; с’езі ип сіюеиг сіе тоіпез диі сііапіе
Іез піаііпез.. Заізі сі’ипе іі ауеиг геіі^іеизе
іі Ггарре а 1а роі іе. ЕПе з’оиѵге, ип ѵіеіі-
ІагсІ, соигЬё зоиз іе іаіх сіез аппёез , а
сйеѵеих Ыапсз, Іе ге^оіі аѵес ипе §га-
ѵііё Іещрегёе раг Іа Ьопіё, еі Іе сопсіиіі
а Іа заіпіе аззетЫёе сіе зез Йёгез. „С’езЬ
іпі >“ 4іІ-і1а, „дче гёзМеиі Іа раіх еі Іа4
35
бѣжитъ онъ трепетно изъ сихъ страш-
ныхъ и бѣдственныхъ мѣстъ. ,Гдѣ же
„обитаетъ щастіе? говоритъ онъ, тяжко
„вздохнувши. Конечно не на землѣ! Если
„бы всѣ мои желанія удовлетворились;
„то послѣдующій день истребитъ при-
зракъ благополучія/1 — Занявшись сего
безотрадною мыслію онъ идетъ во мракѣ
ночи, неосвѣщаемой ни одною .звѣздоч-
кою , но внезапно усматриваетъ въ от-
даленности на долинѣ радостный свѣтъ
огня. Можетъ спіаться , что тамъ жи-
ветъ какой либо нещастной человѣкъ,
говоритъ онъ; и удвоилъ свои шаги, спѣ-
шитъ пройти ту долину. — Но какіе пе-
чальные звуки голосовъ достигаютъ до
его слуха. Чтобы прислушаться къ нимъ,
онъ останавливается. Это былъ хоръ
монаховъ, воспѣвающихъ утреннія мо-
литвы. Объятый благоговѣйнымъ стра-
хомъ , онъ стучитъ въ ворота; онѣ от-
воряются , и сѣдовласый старецъ, сог—
36
еопсог6е,сітепіёезраг Іезргаіідиез сі’ипе
ріёѣе саіте. Тоиі се дие ѵоиз роиѵег
аѵоіг роззёёіё сіапз Іе шопсіе, ѵоіге Ніей
ѵоиз сотпіапёіе ісі сіе 1’юиЫіег.“ Непгі зе
гёзоиі а ргепсіге Іе Ггос. Ьа заіпіе сёіё-
шопіе з’ассопірііі, Іез пюіпез, еп Іиі Зоп-
папі Іе Ьаізеі сіе Ггаісіпііё, Іе ге^оіѵепі
сіапз Іез тезресіаЫе согрз. Ье ѵоііа сіопс
зедиезігё сіи пгопсіе, еп/ёгтё сіапз Іе сегсіе
раізіЫе а’Ьопмпез ріеих, Іоиапі ГЕіегпеІ
еп сопЕогшііё сі’ипе і ё§Іе апіідие еі іт-
тиаЫе а Іа Іиеиг сіез сіег§ез еі сі’пп
рэиг сріі ёсіаіге ЕоіЫетепІ Іез ѵойіез сіе
се Іетріе апіідие. — Ье Ьопііеиг сіе 1а
ѵіе п’ІіаЫіе раз сіапз Іез тигз зотЪгез
«сГіш соиѵепі. Непгі з’еп аррег^оіі аѵес
ге§геі, еі, ип Ъеаи^оиг диезез сопігёгез
<ч>пі ассаЫёз раг Іе зоттеіі іі з’епГиіЬ
<?і §а§пе Іа Ѵазіе сатра^ие, се ухаі
$7
бенный подъ бременемъ лѣшъ, важно
впрочемъ добродушно принимаетъ его ,
и вводитъ въ собраніе своихъ братій.
„Здѣсь то , говоритъ Генрихъ , обита-
,,ютъ миръ и согласіе , подкрѣпляющіеся
„кроткимъ благочестіемъ. Все, чѣмъ мо-
„жешь обладать въ мірѣ, Господь твой
,,повелѣваетъ тебѣ забыть здѣсь/4' И
такъ Генрихъ рѣшается постричься въ
иноки. — Священный обрядъ совершает-
ся; иноки облобызавъ своего новаго; собра-
та, пріемлютъ его въ свое почтенное
общество; — И такъ Генрихъ , отдѣлясь
отъ міра у заключился въ кругу людей
благочестивыхъсловословя Превѣчнаго
по древнему и непреложному уставу, при
свѣщахъ и дневномъ свѣтѣ, тускло ос-
вѣщающемъ своды ихъ древняго храма.—
Житейское благополучіе не обитаетъ
внутри мрачныхъ монастырей. Генрихъ
съ прискорбіемъ ощущаетъ сіе ; и въ
прекрасный день , когда его собрашія
38
іетаріе бе Іа паіиге. С’ейі Іа дие, бёй-
•сенби сіи гоуаише бе Іа Ішиіёге, ип
§епіе гауоппапі бе §1оіге І’аЪогбе еі Іиі
абгеййе се бійсоигй: „Могіеі, Іи Гпй 1оп§-
Іеиій еп Іиііе аих Ігаіій б’ип бейііп ігге-
• зійііЫе. Ѵоісі іе Іегте бе іей сотЬаІй.
Іе йогі ітрііоуаЫе Іаййё бе Іе регйёси-
Іег, і’еві епГіп гёсопсіііё. Ѵай аііеіпбге
ип Ьиі аргёй Іедиеі Іи ай 1ап§иі бериій
Іоп епГапсе. Моп пот ейі 1’ехрёгіепсе.
Есоиіе ип йеиі тоі б’іпйігисііоп дие ^е
Іе ргёйеп!е.“ І^ие Гёсіаі бе.ч гісііеййей ,
ерю Іа §1оіге бе- Іа йсіепсе, с[ие Іе саіте
б’ип герой ѵоіиріиеих пе іе Гайсіпепі
ріий раг Іеиій аігаіій йёбисіеигй. С’ейі а
Іа йеиіе ѵегіи а іе топігег Іа гоиіе би
Ьопкеиг,е( риіййе Іе сопіепіетепі б’ейргіі
і’у ассотра§пег )ийди’аи іегте бе іа
зрапіёге.44
удручались сномъ, убѣгаетъ, и выходитъ
на обширное поле, которое есть истин-
ный храмъ природы. — Тамъ низлептѣв-
шій изъ лучезарнаго царства сіяющій
славою Геній, подходитъ къ нему и
говоритъ : Смертный ! шы долго проти-
воборствовалъ непреодолимымъ судьбамъ.
Нынѣ противоборство твое прекращает-
ся. Неутомимый рокъ утомись въ пре-
слѣдованіи тебя, наконецъ примиряется
съ тобою. — Достигай цѣли, которой
отъ юношества своего ты желалъ до-
стигнуть. Я именуюсь опытомъ: Выслу-
шай то , что изрѣку шебѣ ! Блескъ бо-
гатства , отличность въ познаніяхъ ,
безпечное сладострастіе, да не прельща-
ютъ тебя! Пусть одна добродѣтель по-
казываетъ тебѣ стезю къ благополучію.
Пусть спокойствіе духа сопровождаетъ
тебя до конца швоей жизни!
12.
8оі8 Ггапс, біпсёге еі ІоуаІ, топ епіапі,
Гиій Іев (Іёіоіпз, ГагІіГісе еі Іа Геіпіе.
Ьез (Іеііоге п’ітроеепі дие роиг ип то-
тепі. Ьа ѵёгііё еі Іа ѵегіи йетеигепі
іпаІІёгаЫее. Ь’ііуросгііе еі Іе ГоигЬе раг-
ѵіеппепі а Іготрег Іе тогкіе раг ип
такдие ітробіеиг, таія ^атаіе ііз пе
8шргепсІгопІ Іе Іи§е виргёте. Зоиѵепі
Іе тепіеиг ееі сіётакдиё сопіопби сіёз
ісі Ьа8; Іа копіе, І’орргоЬге еі Іев оиІга§ез
ѵеп§епІ 8Ш Іиі Іа Ьоппе Гоі ди’іі а Ііаіііе.
ТТп раиѵге сатра§паг(І Ііоиѵа Зап8 еоп
|аг«ііп ип апітаі Іеіпі сіе Іа ріиз Ъеііе
соиіепг сіе роигріе. „фие Гаіа-Іи сіопс ісі?а
8’ёсгіе-і-іі Іоиі ёіоппё, „(^ие реих-іи
аііепсіге <Іап8 сез Иеих? 8і Іи тапдиез
сіе поиггііиге, се п’еві рае ісі дие Іи Ігои-
ѵегаз Іод содіріе. Іе де виіз ди’ид раиѵге
12.
Будь откровененъ, чистосердеченъ и
праводушенъ , любезный сынъ ! не лу-
кавь , не хитри и не притворствуй. На-
ружность ослѣпляетъ только на нѣ-
которое время. А истинна и добродѣ-
тель не измѣняются. — Лицемѣру и лу-
кавцу удается обманывать людей, но ни-
когда не обманутъ они Всевышняго Су-
діи. Лжецъ часто обнаруживается даже
здѣсь на земли. Стыдъ , безславіе и пре-
небреженіе отъ людей мстятъ ему за
довѣріе, которому онъ измѣнилъ.
Бѣдный поселянинъ усмотрѣлъ въ сво-
емъ саду животное, украшенное превос-
ходнымъ пурпуровымъ цвѣтомъ. „Что
ты здѣсь дѣлаешь ?“ спросилъ онъ его
изумившись : „чего ты ищешь въ здѣш-
„нихъ мѣстахъ. Если гаебѣ надобна пи-
,,ща, шо не здѣсь надлежитъ искать ее.
42
ѵіеі11агсІ.“ „Та ез раиѵге,“ гёріідпа Ра-
пітаі, „реп зиіз Гасііё , таіе іі у а сіи
гетёсіе. Есоиіе ип тоі сіе сопзеіі еі зоіз
запа сІёПапсе. Тоих сеих диі т’аррго-
сЬепІ еопі ётегѵеШёе сіе тоі, дие пе те
еоп8ігиіІ8-Іи ипе реіііе еаЬапе ? Кои«
рагсоипіопз аіогз §аітепІ іе тоіміе, 1е8
§еп8 Іе рауегоіепі роиг те ѵоіг еі поиз
аигіопб 1ои8 іез сіеих сіе диоі ѵіѵге.“ Ье
ѵіеіііагсі, диі зе Ье а 8е8 рагоіез, ейі
Ъіепібі Ъаіі ипе іоііе сазе; еі ѵоуапіди’іі
§а§поіІ аз8ех роиг зибіепіег за ѵіе , іі
боттеп^а а сагеззег зоп ті§поп еі а іе
ргізег, соште зі с’еіоіі ип реііі ап§е.
Маіз ди’апіѵа-і-іі? Ье іепсіетаіп іі ѵеиі
роигзиіѵге зоп скетіп; іі ргепсі 8оп са-
тёіёоп; таіб ди’езі се? іі пе зе Гіе ріиз
а 8е8 уеих; іі гезіе 8ІирёГаіІ. — Ь’апітаі
С5І шеіатогріюбё д га Ьеаиіё г’езі ёѵа-
4«
„Я самъ бѣдный старикъ." — Ты бѣ-
денъ! отвѣчало животное: Мнѣ это при-
скорбно ; но сему горю можно помочь.
Послушайся моего совѣта , и будь довѣр-
чива» Всякій, кто ни посмотритъ на
меня, любуется мною. Для чего бы.тебѣ
не построить для меня небольшаго до-
мика ? Мы проѣхалибъ шогда по всему
свѣшу. Люди платили бы гпебѣ за посмо-
гпрѣнье на меня ; и вдвоемъ могли бы мы
чѣмъ жить. — Старикъ повѣривъ его сло-
вамъ , немедленно приготовилъ для него
прекрасный домикъ ; и усмотрѣвъ, что у
него довольно денегъ собралось на житье,
началъ ласкать своего любимца, и цѣ-
нить его такъ, какъ будто кумирчика.
Но что случилось ? на другой день онъ
пускается въ дорогу; беретъ съ собою
Хамелеона. — Но какое диво! — Старикъ
не вѣритъ своимъ глазамъ и приходитъ
Въ изумленіе. — Животное измѣняется,
красота изчезаетъ. — Хамелеонъ кажепі-
44
поиіе. Ье сатёіёоп пе июпіге ріий ди’ип
§гі» <1ё§оиіапі, еі йоп ііоіс Іе сЬаййе Іоіп
сіе еа ргёйепсе.
іЗ.
Ье реііі АіЪегі, §агс:оп ги«ё еі Гаих,
аѵоіі соиіите сРітриіег а йезсотра^попй
іоиі Іе віаі ди’іі роиѵоіі аѵоіг Гаіі. Сопипе
іі ёіоіі Гогі реііі, оп пе Іе сгоуоіі раз
сараЫе (І’ипе таіісе ргоГопйе, еі сеііе
сопГіапсе Іе Гаійоіі Іоігіоигй ёсііаррег а
сіей рипіііопй. 8оп ѵгаі апііресіе ёіоіі
Апіоіпе; Ъоп епГапі,- диі 'аітоіі йе сЬаг-
§ег сі’ип гергосііе дие Не Гаіге іе сіёіаіеиг.
Ъп )оиг сей <Іеих реіііз іоиані ргёй сі’ип
ёІап§у АІЬегІ, ёіошчіі Де гейіе, й’еп ар-
ргосЬа ігор, еі роиг топігег йоп соига§е,
сотте іі сіійоіі, іі й’іпсііпа Іапі раг-ёеййиз
Іе ЪогсІ, ди’іі Гіпіі раг ІотЬег сіапй Геаи.
Апіоіпе еп Гиі Іоиі Ьоиіеуеійё; ріеигапі
Ль сттгр>- 4Л
45
-ся подъ отвратительнымъ сѣрымъ цвѣ-
томъ : и хозяинъ прогоняетъ его отъ
себя.
іЗ.
Маленькій Албертъ, хитрый и лука-
вый мальчикъ , всегда слагалъ свои вины
на товарищей своихъ. Но какъ онъ былъ
малолѣпіенъ, то никто и не думалъ,
чтобъ онъ способенъ былъ сдѣлать ка-
кое - либо зло. Сія довѣренность всегда
избавляла его отъ наказаній. — Во всемъ
отличался отъ него .добрый мальчикъ
Антонъ, который любилъ лучше пере-
носить выговоры , нежели быть ябедни-
комъ, Однажды , какъ -сіи два .мальчика
рѣзвились подлѣ пруда , то Албертъ , че-
резчуръ заигравшись , подбѣжалъ къ нему
• очень близко; и чтобъ похвастаться сво-
, । <ею смѣлостію , такъ наклонился къ пру-
4б
еі ІгетЫапі іі соигиі а Іа піаізоп сііег-
еііег би зесоигв; таіз (ріеііе Іиі зоп аі-
Пісііоп , Іогвдие Іе реііі зсёіёгаі диі
сгаідпоіі ипе іизіе рипіііоп, ге^еНа зиг
Апіоіпе Іоиіе 1а Гаиіе бе сеі ассібепі,
ргёіепбапі дие с’ёіоіі сеіиі-сі диі 1’аѵоіі
роиззё бапз Гёіапд. II рагіа б’ип Іоп 8І
аззиіё ди’Апіоіпе п’оза раз шёше зе ріб-
ііГіег; зирроііапі раііешшепі Іе сііаіі-
шепі ди’оп Іиі іпГ1і§еоіі, іі зе сопзоіа
раг Іе бепіітепі бе зоп іппосепсе. ,^ие
|е 8егоІ8 аи бёзезроіг, ві і’аѵоІ8 а те
гергосЬег б’аѵоіг ехрозё Іа ѵіе бе топ
сотрадпоп. 5апз боиіе се гетогбз те
Гегоіі ьоиЕЕгіг ріиз бе реіпе дие Іа бои-
Іеиг б’ип сііаіітепі развадег.,, Теі Гиі
Іе зепіітепі би Ьгаѵе Апіоіпе, еі іі аѵоіР
гаізоп-
Саг, запз сопігесііі, іі ѵаиі тіеиэг зои/~
/гіг іппосеттепі дие сіе /аіге сіи тсіі.
47
ду съ берега, что упалъ въ воду. Антонъ,
испугавшись и въ слезахъ, съ трепе-
томъ побѣжалъ домой, чтобъ оттуда
подали помощь; но сколько онъ огорчил-
ся , когда вытащенный изъ воды маль-
чикъ , боясь справедливаго наказанія , сло-
жилъ всю вину сего приключенія на Ан-
тона , увѣряя, что онъ столкнулъ его въ
прудъ. Онъ говорилъ такъ утвердительно,
что Антонъ не смѣлъ даже и оправды-
ваться. Терпѣливо перенеся наказаніе онъ
утѣшался только чувствованіемъ своей не-
винности. Сколько бы грусно было мнѣ,
еслибъ я вправду былъ виноватъ въ по-
гибели- моего товарища, угрызеніе совѣ-
сти было бы для меня мучительнѣе моего
теперишняго временнаго наказанія. Такъ
думалъ Антонъ — и думалъ справедливо!
Неоспоримо, сто дрше пострадать не-—
винное нежели. зло дѣлать.
48
і4.
Ьез тётей епГапз ип аиіге ^оиг ртё-
гепі а Іа раите Дапз Іа соиг; АіЬегі,
диі епіге аиігез Ьеііез диаіііёз аѵоіі аиззі
ипе Ьоіте Дозе Д’епѵіе, ауапі гетагдиё
дие Іа Ьаііе Д’Апіоіпе еіоіі ріиз ЬеІІе дие
Іа зіеппе, соп^иі аизйіібі 1е ргсуеі Де
8’еп етрагег. В’аЪогД іі еззауа Де Дёіег-
тіпег Апіоіпе раг Дез ргісгез а іиі сеДег
Іа ЬеІІе раите. Маіз сотте с’ёіоіі ип
ргезепі ди’Апіоіпе аѵоіі геуи Де за аоеиг,
еііе Іиі ёіоіі Ігор сііёге, роиг ди’іі ейі
ѵоиіи 8’еп ДеГаіге. АіЪегІ аіогб еиЬ ге-
соиі 8 а ипе гиае; ауапі }е11ё Іа Ьаііе
раг Деааиа 1е тиг ДпдагДіп, іі аогііі Ьгиз-
диетепі, 1а сасііа еі. ргёіепДіі епзиііе
пе Гаѵоіг раз Ігоиѵёе. Апіоіпе еп ГиЬ
оиігё, еі репДапі ІоіііДепіз іі пе ;оиа
ріиз аѵес АіЬегІ, Іедиеі п’озапі раз тёте
іаіге ѵоіг Іа Ьаііе, соттеи^а епёіп а зе
херепііг Де зоп теп8оп§е еі а ёргоиѵег
49
і4.
ТѢ же мальчики играли когда -то мя-
чиками въ саду. Албертъ, который кро-
мѣ прочихъ своихъ добрыхъ качествъ,
былъ еще завистливъ , увидѣвъ , что мя-
чикъ у Антона былъ лучше, чѣмъ у не-
го , задумалъ прижилишь его къ себѣ.
Сперва онъ попытался уговорить Анто-
на , чтобъ сей уступилъ ему свой краси-
вый мячикъ. Но какъ этотъ мячикъ по-
дарила сестра его; то онъ былъ для не-
го столько дорогъ, что онъ ни изъ чего
не хотѣлъ съ нимъ разстаться. Албертъ
въ семъ случаѣ прибѣгнулъ къ хитрости:
бросивъ сей мячикъ черезъ садовый за-
боръ , побѣжалъ за нимъ опрометью, на-
шелъ его и спряталъ, а потомъ притво-
рился , что будто не отыскалъ его. Ан-
тонъ обидѣлся тѣмъ, и долго не и-
гралъ съ Албертомъ, который не осмѣ-
ливаясь даже глядѣть на мячикъ, сталъ
диеідиез гетогсіе. Нопіеих еі сопйіз іі
«е геіігоіі Ьоиіез Іее Гоіз дц’іі гепсопігоіі
Апіоіпе; епГіп іі ГгапсЫі Іе рае еі Іиі
гепсііі 8а Ъаііе. Се п’ебі ди’аіогз ди’іі ее
аепііі Іе соеиг <1ёс1іаг§ё сі’ип (агсіеап ре-
запі. С’езі роигдиоі шее епГапз, Гиуех
іоиіе іпцібіісе : Саг
іе гетогск пе рагЛоппе роіпі:
С’езі ип ѵег диі гоп§е ;
С’езі ип /еи диі сіёѵоге.
15.
І)еліх ЬІ8еІ8 с1е8 Іеиге ргепііегз апз
Ѵіѵоіепі ипІ8 іпеёрагаЬІешепі:
Соиріе Ьеигеих сіопі Газресі 8ап8 се$зе
Сііагтоіі 1е8 Ъоіз Іётоіпе сіе Іей г Іеп-
вге88е.
(ЭиапсІ Гші 8иг ип гатеаи ее теі а
гоисоиіег.
Аи тёше агЪге а І’іпзіапі оп ѵоіі Гаиіге
уоіег;
5і
наконецъ раскаяваться въ своемъ обманѣ,
и чувствовать угрызеніе совѣсти. Сты-
дясь и совѣстясь, онъ всякій разъ пря-
тался отъ Антона, когда сей попадался
ему на встрѣчу. Напослѣдокъ онъ усовѣ-
стился и возвратилъ ему мячикъ его.
Тутъ-то почувствовалъ онъ, что сердце
у него облегчилось.
По сему, мои любезные дЪти , уклоняй-
тесь отЪ несправедливости: ибо отЪ угры-
зенія совѣсти не возможно избавиться: она
есть тоъащій гервъ, или огонь всепожи-
рающій.
15.
Горликъ и Горлица съ самаго птенече-
ства своего жили другъ съ другомъ не-
разлучно. Щастливая парочка! которою
всегда плѣнялись древеса , свидѣтели вза-
*
52
Еі диапй 1’ип сіапз Іез сЬатрз ргепсі
ріаізіг (Іе сіезсеікіге
Зоп раіг апргёз Не Іиі езі ргеззё сіе зе
гепсіге.
ІІп зоіг сріе, Ъепіззапі Іа Гаѵеиг сіи сіезііп,
Сопіепз <1е Іеиг аЪгі еі (Іез ГгаісЬеигз сіе
1’отЪге,
Зиг ип Ьеіге регсЬёз ііз пе гесіоиіоіепі
гіеп;
Еогзди’аих гауопз тоигапз зиссёсіа Іа
пиіі зотЪге,
Іеап Сгас, йи сііаззеиг Іе ѵаіеі.
Тіге, роиг соир (Геззаі, ІаГетеІІе Ьізеі.
Зоп раіг Ігізіетепі зе геііге
Еі зиг зоп ѵеиѵа^е зоиріге.
Маіз Ьіепіоі аргёз геѵепапі
11 Діі (1’ип (Іоиіоигеих ассепі :
е пе реих Іе зигѵіѵге, о тоіііё сіе пюп
ёіге 1 “
АІогЗд еп Ъаіззапі 1’аііе, іі тоигиі зоиз Іе
Ьёіге.
53
миной нѣжности ихъ. Когда одинъ са-
дился на вѣтку ворковать, шо другая
мгновенно прилетала къ нему. Когда же
который - либо изъ сихъ голубковъ выле-
талъ на поля, то и товарищъ его не-
медленно къ нему присоединялся. Нѣко-
гда ввечеру радуясь своей участи, они ве-
село сидѣли на вѣткахъ тѣнистаго дуба,
ничего не опасаясь. Вдругъ послѣ померк-
шихъ лучей солнца наступила мрачная
ночь; и вдругъ голубку убиваетъ стрѣ-
локъ. Голубокъ печально улетаетъ, и
на своемъ полетѣ груститъ. Но вскорѣ
потомъ одумавшись говоритъ, жалоб-
нымъ голосомъ: я не могу пережить те-
бя, половина моего существа. Послѣ чего,
опустивъ свои крылышки, онъ уснулъ
на вѣкъ подъ дубомъ.
56
Раг Іе.$ Ггёскшб запз §ойі еі іоп Гасіе
гата§е.“
Ее Сапагі, зе зепіапі <1е 8оп ргіх
8ап8,- 8е сіёсопсегіег роигзиіѵіі зез гои-
Іаёіез:
,Де пе соптріе ^атаіз Іез зиЕГгадез асдиіз,
,,1с Іее рёзе,“ сііі-іі, „Ѵоііа роиг ѵоз іі-
гасіез.^
Ъез сгіз сіе зоіз пе заигоіепі гіеп біег
Аи, тёгііе гёеі, пі гіеп а)оиІег.
V-
Ѵп Ъеаи сііагсіоппегеі сіёіісесіе зоп таііге
Гаізоіі епіепсіге ип }оиг зез 8оп8 тё-
Іосііеих ;
Ье іагіп диі аи сЬап! сгоіі аиееі 8е
соппоііге
Сгіа, роиг І’ёіоигсііг, а зегаіііег Іез уеих.
1)’аЬохсІ 1е топсіе еп гіі, таІ8 1е таііге
епГш
57
„вымъ пѣніемъ.и Канарейка , зная себѣ
цѣну , не послушалась Попугая, и про-
должала по своему разпѣвапіь. „Мнѣ
„нужды нѣтъ до снисканія чьихъ либо
,,похвалъ, “ отвѣчала она Попугаю, —
„но я умѣю цѣнить ихъ.“
Слова глцпцовб ничего не могцтЪ отнятъ
отЪ истиннаго достоинства, и ниъего при-
бавитъ кЪ нелар
»7-
Прекрасный Щегленокъ, которымъ хо-
зяинъ его крайне любовался , разпѣвалъ
нѣкогда своимъ пріятнымъ голосомъ.
Чижъ, считая себя также знатокомъ
въ пѣніи, запѣлъ изо всей мочи, чтобъ
заглушишь его. Люди сшали эшому смѣ-
58
Еп ее Ьоисііапі 1’огеіПе ешрогіа топ
іагіп.
(^иапсі Іе за§е зе теі а оиѵгіг за репзёе,,
Ье зоі ѵіепі запз арреі сііі е за гаіеіёе..
і8.
Тгаперогіё сіе )оіе. Мг. РпіДІіотпіе ѵіпі
аппопсег, діі’іі а геи88І епГіп а іігег се
тёсЬапі ѵаиіоиг? Іа іеггеиг сіе Іа Ъа88е-
соиг. „МаІ8 Д’оіі ѵоие ѵіепі/' Діі Іе ре-
ііі ЕДоиагД, „сеі асЪатетепі сопіге Іе
ѵаиіоиг; —1’аиіге )оиг роигіапі ѵоиз
ѵііее аѵес ип ріаібіг еепбіЫе РИуІах еі
Сагой ее Ііѵгег ип сотЪаі іигіеих?" Ле
хп’еп ѵаіб іе Гаіге гаізоп, топ реііі аті,и
гёропсііі Іе рёге. „риапсі по8 таііпз е’ез-
сгітепі (1ап8 Іа соиг, ІІ8 сотЬаііепі а
Гогсее ё^аіее; се п’езі дие 1’ас1ге88е Де
Гип ои Га§і!ііё Де 1’аиіге диі ДёсіДе Де
Іа ѵісіоіге, таіз Іогедие Іе ѵаиіоиг гарасе
рошеиіі ип іппосепі рі§еоп? <1и’Д а Д^8”
59
ишься, а хозяинъ , зажавъ у себя уши вы-
несъ чижа оттуда вонъ.
Когда геловЪк'6 цлавлй хогетЪ выразитъ
свою мысль, тогда глупый перебиваетЪ ц
него р'бсь.
і8.
Въ превеликой радости говоритъ сво-
имъ домашнимъ Г. Прюдомъ, что ему
удалось застрѣлить коршуна, который
изгареблялъ домашнихъ птицъ его. По
чему же , папинька , спросилъ у него ма-
лолѣтный Эдуардъ, вы такъ на коршуна
прогнѣвались! — Недавно вы смотрѣли
съ особеннымъ удовольствіемъ, какъ гры-
злись филанъ и Кару. Этому скажу другъ
мой причину, отвѣчалъ отецъ: Если на-
ши дворовыя собаки грызутся, то драка
у нихъ бываетъ равносильна. Только про-
ворство одной или ловкость другой, рѣ-
шатъ , которой изъ нихъ не поддаться;
но если хищный коршунъ стремится на
бо
ііпё а сіеѵепіг за ргоіе, іі езі иёсеззаіге,
сріе се ГоіЫе оізеаи зизсотЪе; саг іі п’а
роіпі сі’агтез роиг зе сіеіепсіге сопіге Іез
аззаиіз сіи ѵаиіоиг, еі Іа Гиііе тёте Іиі
езі іпиіііе, риіздпе зоп еппеті пе тапдие
§иёге сіе 1’аііеіпсіге.
II езі І&сііе діорргітег Іе /оіЪІе.
х9-
Ь'п }еипе оигзоп сіе тег зе іепапі іт-
тоЪіІе зиг ип іттепзе §1а<уоп зе ѵіі
аЬогсІё раг ип реііі сіііеп ёапоіз, диі, раг
ёіоииіегіе^ аѵоіі диіііё зоп таііге еі Іе
ѵаіззеаи диі 1’аѵоіі атепё а Іа тёте соіе.
Ь’ёІгап§ег пе Іагсіа раз а зе ріаіпсіге сіи
Ггоісі іпзиррогІаЫе сіе сез сіітаіз. „Гаіг-іі
сіопс тоіпз ГгоісІ сіапз Іе рауз ой іи ез
пё?“ Іиі ёетапйа І’оигзоп. Де Іе сгоіз
Ьіеп,“ гёріісріа Іе сЫеп, диі пе іагіззоіі
роіпі зиг Іез Ьеаиіёз сіе зоп рауз. ЕпЕіп
І’оигзоп, сіс'рошли сі’ех гёгіепсе еі зё-
61
невиннаго голубка, чтобъ онъ былъ его
добычею, то необходимо сей невинной
птичкѣ надлежитъ быть его жертвою:
ибо у нея нѣтъ никакой обороны отъ
нападенія коршуна; самый улетъ ея не
снасителенъ ей, потому что непріятель
всегда настигаетъ ее.
Подло цгнетатъ слабаго !
>9-
Къ морскому медвѣженку, державше-
муся неподвижно на пребольшой льдинѣ,
подбѣжала Датская собаченка, отстав-
шая по глупости отъ своего хозяина и
отъ корабля, на которомъ привезена бы-
ла къ берегу. Бывъ чужеземка, она на-
чала жаловаться на нестерпимую стужу
сѣвернаго климата. — ,,Развѣ не такъ
холодно тамъ , гдѣ шы родилась ?“ спро-
силъ у нее медвѣженокъ. Конечно! отвѣ-
чала собаченка; и ну превозносишь красо-
ты своей родины. Неопытный медвѣже-
нокъ , обольстясь прелестными разсказа-
б2
йиіі раг іиі 8І ЪгіІІапі гёсіі, $е Іаіеза
еп§а§ег а циіііег 8а іегге паіаіе. Ье ріап
сіе Іа Гиііе Гиі сопсегіё. Ѵие зиііе й’ё-
ѵёпешепІ8 Ьігаггез аггёіа пое ѵоуа§еиг8
1оп§1ет8 еп гоиіе аѵапі ди’ііе риззепі
йіге айіеи а Іа тег ^Іасіаіе еі шеііге
ріесі а іегге. Маів се пе Гиі раз Іа 1е
Іегше йе Іеиге соиг8в8, еі йе 1еиг8 реіпез.
II еп Еаііиі епсоге еззауег сіе Ьіеп гийез,
серепйапі Ге8регапсе сіе ѵоіг ип рауз
р1и8 Ьеаи зоиіепоіі Іеиг соига§ё. МаІ8
не соппоІ88ап! ра8 Іее гоиіез, аргёб Ьіеп
йее тагсЬев іпиіііез, ІІ8 аггіѵёгепі Йап8
ип рауе сіе Іа гопе Іоггісіе, ой І’оигзоп
іпсараЫе сіе виррогіег Іа сііаіеиг, рауа
«оп іпіргисіепсе сіе Іа ѵіе.
. 20.
І^е сЬаите 8е ріаі^піі атёгешепі (Іи
8ОГІ диі Гаѵоіі сопйатпё а ипе сопйі-
Ііоп 8І Ьа88е; іі зе сгоуоіі Ьіеп тоівз
63
ми ея вздумалъ проститься съ своею ро-
димою стороною. Что задумано, то во-
обще и сдѣлано. Многія неблагопріят-
ныя приключенія задерживали на пути
нашихъ путешественниковъ до того
времени, когда они могли разпрощатъся
съ Ледовитымъ моремъ, и выдгаи на
твердую землю; но тутъ не было еще
предѣла странствованію и трудностямъ
ихъ: надлежало еще много потерпѣть.
Однако надежда на то, что они достиг-
нутъ до пріятнѣйшей земли, ободряла
ихъ. — Но не знавъ хорошенько путей ,
по многихъ неудачныхъ плаваніяхъ, они
вышли на землю знойнаго пояса, гдѣ мед-
вѣжонокъ не смогши вытерпѣть неснос-
ныхъ жаровъ, разстался за свою безраз-
судность съ своею жизнію.
20.
Хижина горько плакалась на судьбу
опредѣлившую ей находиться въ низ-
комъ состояніи. Ей думалось, что она
не такъ щасшлива, какъ находившаяся
64
Ьеигепх цпе Іе сІосЬег 8оп ѵоі.чіп „Сот-
тепі а-і-іі йопс тёгііё, „йіі іі, се гап§,
еі се Не ёіеѵаііоп? іапйізди’аи піѵеаи <1е
Іа рои88Іёге )е ігаіпе та ѵіе йапв Іа
Ъа88е88е?“ II п’аѵоіі рае Гіпі еез ріаіпіев,
Іогздие Іа Гоийге іотЬапі 8иг Іа соироіе
йи сіосііег, еп Іа ігаѵегзапі йе Ііаиі еп
Ьае, у Гіі ші іеггіЫе гаѵа§е. А се ерес-
іасіе Іе екайте ее Іиі еі пе б’аѵіеа ріиз
йериіз й’епѵіег,- аих сіосііегз Іеиг йап§е-
геиае ёіёѵаііоп.
Ріи.5 оп езі ёіеѵё еп гап^, рікз оп езі
ехрозё.
2 I.
Ьеа согпеіііез ип }оиг еі Іе реиріе сЬоисав
8е йіариіаіепі йе диі Іа Гоппе ёіоіі ріиа
Ьеііе;
„(^ие сгіепі-іЬ епГіп аѵес Ггасае,
„9ие Гаі^іе 8оіі ГагЫіге, а диоі Ьоп Іа
диегеііе?”
65
по близости ея колокольня. Чѣмъ .заслу-
жила она , говорила хижина , щйкую оін->
личность и такую возвышенность ? —
А я, будучи почти наровнѣ «съ землещ,
влачу свою жизнь въ уничиженіи. — Не -
успѣла хижина докончить своихъ жа- у
лобъ, какъ внезапно молнія ударила .въ
куполъ колокольни , и пролепфѣй съ ‘Вёр-
ху до низу очень ее повредила — При ігга-
комъ зрѣлищѣ хижина умолкла ,,и пере-
стала потомъ завидовать опасной вышй-
нѣ колоколенъ.
ЧѣмЪ кто возвышеннѣе, тпѣмЪ больше емц
опасности.
2 Г.
Нѣкогда Вороны и Галки заспорили о
томъ , кто изъ нихъ красивѣе. „Пусть
„Орелъ будетъ у насъ судьею! гром-
„ко кричатъ онѣ напослѣдокъ. Посмо-
„тримъ тогда , чѣмъ кончится нашъ
66
Сотргошеііопз а 1’аі§1е ; Ьоп !
Е’агЪііге ёіи 8е гепсі а 1’іпѵііаііоп;
11 8е сгоіі еп сіеѵоіг сіе йёсісіег 1’аНаіге.
Ап іпіііеи сіе» ріаійеигв аггіѵё сіе воп
пісі,
Еі сГип аіг зупсіісаі Іеѵапі заіёіе аіііёге,
11 сопипапсіе еііепсе, еі сііі :
„Согпеіііез еі сЬоисаз Іепех ѵоіге 8еп-
Іепсе ,
,1е ѵоп8 сіёсіаге Іойз сіе Ъіеп ѵііаіпе еп-
§еапсе.“
22.
Епѵаіп Іа Гоиіпе аѵоіі сіёріоуё Іоиіе
8оп ёіосріепсе роиг еп§а§ег 1е рі§еоп а
Іиі Гаіге ипе ѵібііе. ЕНе еиі Ъеаи рго-
піеііге Ле8 ргёзепз. Тоиі Гиі іпиіііе. „()ие
)е 8егоІ8 Іп8еіі8ё,и сііі 1е рі§еоп, „8І }е
іпе гепсіоів а Іоп іпѵііаііоп. (^иекре сог-
віаі дие Іи рагоіавее, Іи еегаз 1ои)оиг8
67
,,споръ. — Хорошо, отдадимся на судъ
„Орла.'“ — Избранный судья приглашает-
ся , и считаетъ за долгъ рѣшить дѣло.
Онъ спускается съ-Гнѣзда'въ стаю спор-
щицъ , и въ видѣ судьи важно возвысивъ
свою голову, повелѣваетъ имъ молчать;
а потомъ говоритъ: Вороны и Галки !
выслушайте мое рѣшеніе: Вы всѣ самаго
негоднаго рода птицы.
22. *
* » I * ' I • I . •
Куница понапрасну истощала свое кра-
снорѣчіе на гпо, чтобъ заманить ,къ себѣ
въ^ѣости голубка. Она сулила ему подар-
ки ; но ничемъ не могла обольстишь его.
Развѣ я такой дуракъ, котораго могли
бы обмануть твои ласки. Сколько ты
не кажешься чистосердечною; но всегда
68
1’еппеті іигё сіе поіге езрёсе аидие! іі
зегоіі аЪвигсІе сіе ее ііег.“
Ге зсеіегаі а Ьеаи сіі^зітиіег еі /еіпсіге;
А Іе сгоіге коппёіе-котте И пе реиі поиз
сопігаіпдле.
23.
Веггіёге іе^агсііп Де Мг. Вогаі, а 1’еп-
Ігёе (1’ип сЬагтапІ реііі ЬоІ8 «е Ігоиѵоіі
ип ѵіеих ігопс роит, сріі ёіоіі сіериів
1оп§1ет§ ип зсапсіаіе роиг Іе реііі Ле-
гбте, Гіія сасісі ЛеПогаі. Оп )оиг епіге
скіеп еі Іоир се реііі, в’ёіоіі §1І88ё ееиі
аи ЪоІ8 , еі сотте (1ап8 8ев аиігев рго-
тепаёев, Іои^оиге ассошра§пё (Іе зоп
рёге, іі п’аѵоіі §иёге,8 Гаіі аііепііоп аих
еііетіпз, іі Іиі аггіѵа се зоіг Іа сіе ь’ё-
г^агег. Іи§ег сіе зоп ап§оіззе, сіе Ігапзез
ііюгіеііез ди’іі ёргоиѵоіі, Іогздие, ГоЪ-
69
будешь намъ непримиримымъ врагомъ, ко-
торому довѣряться было бы безразсудно.
Пустъ притворяется и прикидывается
злодѣй, но сгитатъ его за добраго человѣ-
ка не лъзя принудитъ насЪ,
зЗ.
Позади саду Г-на Дорапга , предъ вхо-
домъ въ прекрасный лѣсокъ, стоялъ ста-
рой гнилой пень , который издавна
былъ непріятенъ Еремуткѣ, младшему
сыну Доратову. Нѣкогда онъ забрелъ
одинъ въ лѣсъ , куда всегда хаживалъ съ
своимъ отцемъ, и не замѣчавъ дорожекъ,
заблудился. Посудите о его испугѣ и
смертельномъ страхѣ въ то время, когда
ночь становилась темнѣе. Тщетно ста-
рался онъ найти выходъ изъ лабиринта.
70
ясигііё аи^піепіапі <1е пютепі еп пю-
шепі, іі я’ёйог^оіі еп ѵаіп сіе ігоиѵег
І’іяяие сіе се ІаЪутіпіЬе. ІЭёяеярёгё іі я’аг-
іёіе аи тіііеи сіи Боіз роиг ге§агс!ег
Іе сіеі, ой раг таІЬеиг Іа Іипе пе Ъгіі-
Іоіі рая. ЕпГіп іі аррегдоіі; а диеідие
сііяіапсе сіе Іиі ип оЪ)еі Іиіяапі, еі, еярё-
гапі сріе се согря роиггоіі яегѵіг а Іе
гетеііге яиг Іа ѵоіе, іі у с!ігі§е яея рая,
еі іі Ігоиѵе, сіеѵіпег диоі?— іі Ігоиѵе се
ѵіеих ігопс ди’іі аѵоіі Іощоигя ге^агсіё
аѵес сіёріаіяіг, еХ диі таіпіепапі іе яаиѵа;
саг Іеготе а ргёяепі я’огіепіа яі рагГаі-
Іетепі срі’іі п’еиі ріия сіе реіпе а геігои-
ѵег Іе сііетіп сіе за таіяоп.
Ьогядие йапя Іа яиііе яея Ггёгея еі
яоеигя сопіеяіоіепі іоціе иіііііё а ІеІ ои
іеі оЬ^еі диі пе рауоіі рая сіе пііпе, 41е~
гбте Іеиг гасѳпіоіі Іои)оигя іе §гапй
яегѵіс.е ди’ип ѵіеих ігопс роиггі Ійі кѵоіі
гепсіи.
71
Въ отчаяніи останавливается онъ по-
среди лѣса, чтобъ посмотрѣть на небо ,
гдѣ къ его несчастію не свѣтилъ мѣсяцъ.
Напослѣдокъ усматриваетъ онъ въ нѣ-
которомъ отъ себя отдаленіи что - то
свѣтящееся, и обнадѣжившись, что этотъ
предметъ можетъ вывести его на доро-
гу, спѣшитъ къ нему и усматриваетъ —
угадайте что ! — старый пень, на ко-
торый онъ всегда смотрѣлъ съ досадою,
и который теперь спасъ его; ибо Ере-
мушкѣ по сему пню уже не трудно было
отыскать путь къ своему дому.
Когда братья и сестры его спорили по-
томъ о безполезности такого предмета /
который видомъ^ бьіл^„не Дсцж^івъ,,^
Еремей напоминалъ имъ всегда 9 -к&зй-
кой услугѣ , которой оказалъ ему ста-
рой и гнилой пень.
2’4.
'•ІТп гісііе 8еі§пеиг 8‘аѵіяа сіе Саіге
аЪаІіге шіе іогёі, сі’еп Гаіге аггасііег рі8-
ди’аих гасіпез, еі роиг епветепсег се
іеггаіи еі роиг ёІаЪИг с'ер 1іаЪііаііоіі8.
(^иеііе сНі§гасе роиг Іек Іібіев.сіе сеііе
Гогёі. Ве1о§ё.5 еі зап» аЪгі, диеідиев -
ипв 8’епіиігепі, піаіз Іа ріирагі Гигепі
ргів ои іиё8. ІЭапв Іа Еоиіе <1е8 ргіяоп-
піег8 іі у аѵоіі аияві сіеих Ііопз, диі,
ігор Гіегз роиг ргепііге Іа Гиііе, в’ёіапі
1аІ88ё ргепсіге аи ГіІеі, аііепсіоіепі ігап-
диіПетепі 1е сіёііоиетепі бе Іеиг зогі.
Тапсііьдие Іа ріирагі с!е8 аиігез саріійз
Гигеиі ёсогсііёз 8аіі8 ріііё, ои епѵоуа
се.8 І11іі8іге8 ргІ8оипіег8 сіаіів ип с1о8 іи
рагс, ой, роигѵиб йе іоиі се диі Іаііоіі
роиг Іеиг 8иЪбІ8іапсе, іі гевіёгепі 1оп§-
іет8 РоЬ;еі сГипе сопбійёгаііоп §ё-
пёгаіе.
73
24-
Богатый помѣщикъ вздумалъ выру-
бить лѣсъ , и истребить его съ самы-
ми корнями, съ тѣмъ , чтобъ мѣсто сіе
и засѣять, и завести на немъ селенія. —
Какая непріятность для четвероногихъ
обитателей сего лѣса ! — Лишась своего
жилища и пристанища, нѣкоторые изъ
нихъ разбѣжались; а многіе были излов-
лены , или побиты. Въ числѣ плѣнни-
ковъ находились два Льва , которые изъ
гордости , не хотѣвъ бѣжать , рѣши-
лись попасться въ тевета и спокойно
ожидали, чѣмъ кончится ихъ участь.
Въ то время, когда со многихъ про-
чихъ плѣнниковъ безжалостно содрана
кожа,—знаменитыхъ сихъ заключенниковъ
отправили въ звѣринецъ, гдѣ они бывъ
снабжены всѣмъ нужнымъ для ихъ про-
питанія , долго были предметомъ всеоб-
щаго уваженія.
74
25.
Ѵпе дтегіоиіПе ип )оиг, йоуеппе Леа
ёіапдв,
Мепіеиве раг тёІіегд еі <1е вев ітровіигез
Арриуапі 1е іівви сіе Ггіѵоіев вегтепв,
Аих сіатев сіи тагаів сопіа вев аѵепіигёв:
„Ап рауз сіе Рііёпіх )’аі ѵи , п’еи сіои-
Іех рав,
Вее §гепоиі11ев сІ’аг§епІ еі сі’ог; се8 Ьеі-
1е8 сіатез
Ме сотЫоіепЬ сіе ЪіепГаііб, те сіоппоіеиі
с1е,8 гера8 ,
Ме Гёіоіепі, те сііоуоіепі; аіав 1е8 Ъоп-
пе,8 ате8І“
Ье8 воеигв с1ап8 1е тагаів ве ііеппепі
вапв Ъои§ег,
НосЬапі ип реи Іа Іёіе оп §аг<1е 1е
вііепсе,
С’евЬ Іа сіоуеппе ёпЕіп, іі Гаиі Іа тепа§ег,
Еі 1е сГоиІе ргепсі 1’аіі сГипе вітріе
сгоуапсе.
?5
25.
Старая лягушка, водившаяся въ пру-
дахъ , любила повирагпь, и свои враки
подтверждая клятвами, расказмвала бо-
лотнымъ лягушкамъ будто бы о своихъ
приключеніяхъ. — Въ странѣ фениксовъ,
говорила она имъ — не сомнѣвайтесь въ
томъ что отъ меня услышите ! — Я
видѣла серебряныхъ и золотыхъ лягу-
шекъ. Эти госпожи были до крайности
ласковы ко мнѣ, угощали меня , и не
знали чѣмъ угодить мпѣ. То-то госше-
пріимнищы ! — болотныя лягушки смот-
рятъ на расказчицу, розинувъ рты и
молчаливо киваютъ только головами. —
Вѣдь она старуха ! думаютъ онѣ: надоб-
но подтакивать и во всемъ начина-
ютъ будто вѣрить ей. — Однакожъ она
примѣтивъ недовѣрчивость ихъ, стала
клясться, говоря: пусть въ эту минуту
7б
Маій еііе, в’еп (ІоиІапЕ, (Іе рігег: „8і )е
шепв
Іе ѵеих дие Іа сі§о§ііе а РіпвІапЬ пі’еп-
§1ои ІІ58е;“
ЕІі ! диі 1’ейі <Ііі ! еп іноіпа сіе сІеих
ІЛ8ІЭПІ8 ,
богіапі (Рефіге Іев )опс8, Іа сі§о§пе аи
яирріісе
Ѵіепі Ііѵгег Іа рагріге, 1’аѵаіапі.
Сагсіег ѵоиз сіетепйг: ип гиЛе сііаіітепі
Зоиѵепі сіе Гітрозіеиг .запз сіёіаі /аіі
Іизіісе.
26.
„Ье8 Іоіі’8, т’а-і-оп арргіз, з’епйогтепі;
роиг еері тоІ8.
„Іе ѴОІКІГОІ8 ёіге Іоіг сіапв 1’іііѵег диеі-
дие ГоІ8,“
І)іІ Ггёёіёгіс, епГап! ѵір таів зіисёге ,
Еп ГіхапІ ІѲ8 уеих 8иг 8оп рёге :
„ІТи воттеіі сіе еері тоіз не І’аісіегоіѣ
а гіеп
77
проглотитъ меня Аистъ, ежели я лгу! —
Кто угадаетъ , что съ нею потомъ слу-
чилось. Не прошло двухъ минутъ, какъ
Аистъ , вышедши изъ тростника, въ
казнь вѣроломницѣ, проглотилъ ее.
Берегись лгать! жестокое наказаніе не-
минуемо постигаетЪ лжеца.
26.
„Мнѣ сказывали, что сурки спятъ
„по семи мѣсяцевъ въ году. Мнѣ хо-
„тѣлось бы въ зимнюю пору быть ино-
„гда суркомъ. “ — Такъ говорилъ Фри-
дерикъ , веселенькій и чистосердечный
мальчикъ, смотря пристально въ глаза
своему отцу. — „Семимѣсячный сонъ не
„мало не помогъ бы шебѣ, отвѣчалъ
„ему отецъ; отъ него изнемогъ бы шы.
„Маловременный сонъ намъ полезенъ :
73
Еиі гёропсііі Іе рёге/‘ іі Іе гепсігоіі сІёЫІе.
Реи сіе зоттеіі поиз Гаіі сіи Ьіеп ;
II ё^аіе, іі гезіаиге, іі геші іезіе еі
а^ііе.
Маіз 1’ехсёз сіи героз, топ Гііз ,
Еп геіасііапі Іе согрз ёпегѵе іез езргііз/4
Етііе ёіоіі ип епГапІ Ігёз сошраСіззапІ.
Тоиіез іез Гоіз ди’іі ѵоуоіі ип ёіге зои€-
Ггапі еі таіііеигеих іі аѵоіі іез уеих
гетрііз сіе Іагтез еі аіогз іі сіоппоіі діз-
ди’а зоп сіегпіег зои роиг Іе зои!а§ег.
Еп )оиг іі гепсопіга ші Ііотте, <1опІ
Іез ІіаЪіІІетепз сіёсііігёз еі тізёгаЫез
Гаізоіепі Ьіеп ѵоіг сотЬіеп іі аѵоіі Ье-
зоіп «і’аззізіапсе. Аиззіібі Етііе , Іігапі
за реіііе Ьоигзе, 1а Іепсііі аи таПіеп-
геих. Сопіепі сіе зоп засгіГісе іі сопііпиа
зоп сііетіп, таіз сотЬіеп іі Гиі аіігіьіё,
Іогзди’П ѵіі аггіѵег а раз скапсеіапз
79
,,онъ возобновляетъ и укрѣпляетъ на-
„ши силы: но сонъ излишній, ослаб-
елая тѣло, затмѣваегаъ душевныя спо-
собности/4
27.
Эмилій былъ сострадательный маль-
чикъ. Всякій разъ, когда случалось ему
увидѣть страждущаго и несчастнаго че-
ловѣка , слезы навертывались у него на
глазахъ ; и тогда онъ на вспоможеніе его
отдавалъ ему свои деньги до послѣдней
копѣйки. Нѣкогда попался ему на встрѣ-
чу человѣкъ , по изодранному и нищен-
скому платью котораго , можно было
заключить, сколько ему надобна была
помощь. Эмилій вынимаетъ изъ своего
кармана кошелечикъ съ деньгами , и от-
даетъ его злощастному. — Радуясь сво-
ему пожертвованію , онъ идетъ своимъ
путемъ, но какая для него горесть! когда
на встрѣчу ему попадается слѣпый и
дряхлый старичокъ , котораго велъ ма-
ленькой мальчикъ, испрашивавшій пода-
янія у прохожихъ. — Эмилію до край-
8о
вп ѵіеіПагсІ аѵеп^іе, сопсіиіі: р'аг ип реііі
^аг^оп диі ітріогоіі Іаріііё сіез ра88ап8.
Етііе ёіоіі сіёзёярегё сіе гепѵоуег ваив 8е-
сошя ип іпГогІапё, діГП аигоіі ри гёіоиіг,
8’іі аѵоіі тёпа^ё ипе рагііе .сіе Іа яоішие
дие 1е ргетіег ѵепи аѵо’І етрогіёе.
Ѣа Ъіеп/аізапсе тёте пе сіоіі раз ёіге
ргосіі&ие, с/е реиг сГёриізег зез тоуепз.
28.
Ее ]оиг сіе 1’ап ёіоіі аггіѵё, еі ТІіёо-
сіоге ; запк сотріег Іе.8 ааігеа ёігеппеа ,
аѵоіі ёіё Ьіен Гоигпі сіе ЬопЪоп8 еі сіе
сопПіигеа Маіз Іоіп (Геи Гаіге рагі а
8е8 сотра^попя, диі ѵепоіепі 1е ѵоіг 1е8 .
^оиг8 сіе Гёіе, 1е реііі аѵаге еп іоиіаяоіі
8І реи Іиі-тёте, сріе реи арг,е8 іГігоиѵаі
1е8 ЬопЪоп8 с1иг8 сотте сіе саі!}рдх еѣ;
1е8 сопГіІигев тоізіез. Роиг ,.се1(>е Гоіз.
1’аѵагісе 8е рииіі еііе тетд.
Се ігаіі арргепЛ Іа угапсіе <1і//еі'епсе
ди’іі у а епіге Ѵаѵагісе еі Vёвопотіе.
Л* <ѵм/: &<>. ЯгЛ.».
I
8і
мости стало грустно, что ему не чѣмъ
уже было помочь нещасшному, котораго
могъ бы порадовать, если бы сберегъ
часть своихъ денегъ доставшихся перво-
му нищему.
Даже благотворительность не должен-
ствуетъ бытъ растох.ителъ'ім, ътобЪ не ис-
тощились у нее средства к5 благодѣянію.
Наступилъ новый годъ, иуѲедюши, кро-
мѣ другихъ подарковъ, пряниковъ и кон-
спектовъ было много и премного. Но вмѣ-
сто того, чтобъ подѣлишься ими съ сво-
ими товарищами, которые въ праздники
приходили къ нему, чтобъ повидаться
съ нимъ; скупой мальчикъ и самъ такъ
мало ѣлъ тѣхъ пряниковъ, что они вско-
рѣ зачерствѣли и почти окременѣлй, а
конфекшы заплѣ>снѣвѣли. Тутъ скупость
сама себя наказала.
Здѣсь усматривается большая разница
между скупостью и домашнею перасто-
ъительност ію.
6
29.
ІТп сетТ а сііх-вері апсклііііёгв, ЕіегНё
вея ^атЬев йёііёее ее сгоуоіі веиі Гог-
петепі йее Г6геІ8 еі Іе гоі йез аиітаих,
аихдиеі» іі аѵоіі Гаіі вепііг ріиз сГиве
Гоіб Іе роісІ8 ассаЪІапі сіе воп ог§иеі1,
Маіз Іа Гогіипе, (сиротъ ѵагіаЫе еі 8е
|оиапі сіе іоиі, Іиі іоигпа аи88І Іе сІО8.
Вев еЬа88с.іг8 Іе рге88ені аѵес шіете.иіе
еп іигеиг.—фие Гаіге? Соттепі ее йё-
гоЬег а Іеигз ге§агсІ8 ? Вё^а Іе Гивіі ееі
Ъапсіё; ип паоиѵетепі сіи йоі§1, ип ёсіаіг,
еі ѵоііа 1із соир рагіі еі поіге сегГ ёіепсіи
тогі.
С’елі аіпзі дие Ѵог^иеіі Зеѵапсе Не ргё^і
Іа сіійіе.
ЗОе
Ье Ііа/.аві аѵоіі ^еііё ип Ыос
иіасЬіе раідіі ип іа$ сіе саггеаих аі
85
29-
Семи роговѣгависгаый олень горбясь сво-
ими прыткими ногами, считалъ себя
украшеніемъ лѣсовъ и царемъ звѣрей ,
которыхъ неоднократно обижалъ своею
гордостію. Но судьба , всегда перемѣнчи-
вая и всемъ играющая , отвратилась отъ
него. Охотники стремительно/гонятся за
нимъ съ собаками. — Что дѣлать? какъ
укрыться отъ нихъ! ружье уже прицѣле-
но; курокъ спускается, сверкнулъ огонь —
раздался выстрѣлъ и нашъ олень лежитъ
на землѣ мертвый.
ВотЪ как.олщ паденію подвергается гор~
достъ!
Зо.
Большой мраморной камень какъ - то
очутился посреди кучи булыжника. Сіи
84
раѵег. Сее ріеггез аи соштепсешепі Іиі
Іётоі^поіеді Ьеаисоир (Рё§агсІ8, таія Іе
Ъіос Не тагЬге іеиг ауапі сііі Не ь’оіег
<]е за ргёяепсе, рагседие аргёб аѵоіг ёід
соиѵеііеь 5і Іоп& - іетв Не Іа Ьоие Нев
гиез, еііев ёіоіепі іпНі§,пев Не за зосіёіё,
ипе Не ріив ѵіеіііеб ріеггез ргіі Іа раі оіе
еі Іиі Ііпі се Нівсоигв. „ІЧоив аѵоп8 еегѵі
1е8 Іюттев Н’аргёв Іа тезиге сіе поз
Гогсез еі Не поз іасиііёб; аіп8І поив пе
«оште8 ра$ Ні§пез Не тёргіб; таІ8 диі
ваіі се дие іи Неѵіепсігаб; реиі - ёіге
п’аигав-іи сГаиІіе Нёзііпаііоп аи топсіе
дие сеііе (Гёіегпізег виг ші дюпитепі
«ирегЬе ідиеідие теп8оп§е.“
Заскег , тез еп/апз , ди’іте паіззапсе
(Іізііп^иёе пе ѵоиз сіоппе раз Іе сігой сіе
іпёргізег Іез /юттез д'ипе соп(1і1іоп іп/ё-
і 'іеиге. Рещі-ёіге зе зрпі Пз сІё)а гепсіиз
Ъіеп ніііез ] іапсііздие ѵоцз ёіез ыісоге л,
З. оиз /аіге ип тёгііе.
85
камни оказывали ему сначала большое ува-
женіе, но піотъ мраморный камень, сказалъ
имъ, чтобъ они подальше отъ него ото-
двинулись, потому что имъ, покрытымъ
много времени уличною грязью, недостой-
но быть подлѣ него. Одинъ изъ старыхъ
камней заговорилъ, и такъ сказалъ ему:
Мы служили по силѣ своей и по своимъ
способностямъ, и такъ не за что нами
пренебрегать; но кіпо знаетъ , чѣмъ бу-
дешь ты. Можетъ статься, тебѣ сужде-
но будетъ въ мірѣ увѣковѣчить на памя-
тникѣ какую либо ложь.
Знайте, любезньіе дѣти, гто знатною
породою не пріобрѣтается право пренебре-
гать людьми низкаго состоянія: люзкетб
быть они ірлшились осень полезными,
тогда, какб вам'б надлежитъ еще снискЯ’-
*ать достоинство.
86
Зі.
Ра Пйіе раг (Іей 8ОП8 шёісхііеих еі
Іепсігез
ф’іш гіѵа§е Іоіпіаіп не Гаіі а реіве
епіеікіге,
<2ие й’ип ІатЪоиг Ьаііи Іея Ъгиуапя гоп-
Петепя
І)е І’іпяігитеві сііатрёіге еІоиГГевІ Іея
ассевя;
,,(^)иі <1е поия яовве тіеих?“ (Іетаікіа Іа
реаи (Гапе,
Зоііетепі еГГгопіёе, еі Іа Пйѣе а яоп іоиг
Раг ип ргоГовс! яііепсе Ьитіііёе еі соп-
сіатпе
Ра яоііе атЫііоп с!е І’тяоіеві ІатЬоиг.
іаіге Ни Ъгий, се Гиі Не Іоиі Іетя Га-
ѵапіа§е
Рея яоія еі Дез каЪІеигя ; іоисЬег, с’езі
Рарава§е
І)и тёгііе яііепсіеих:
(,)иі рагіе аи соевг яадя ёЫоиіг Іея уеих.
8?
Зг.
Пріятные и нѣжные звуки свирѣли едва
достигали до дальняго берега. Тогда бара-
банъ своимъ громкимъ звукомъ вдругъ на-
чалъ заглушать голосъ той сельской сви-
рѣли. — Кто изЪ насЪ звцѵитЪ сильнѣе?
надмѣнно спросила у свирѣли барабанная
кожа; а свирѣль глубокимъ молчаніемъ у-
ничижаешъ и смиряетъ дурацкое самолю-
біе барабана.
ШцлсЬтъ всегда свойственно было дцра~
камЪ, и самохвалаліЪ; а сражать ихб
есть достоинство шолгаливости, которая
говоритъ сердцу, не ослѣпляя ъъихЪ либо
елазЪ.
8’8
32.
. АззіНие а за ЬгоНегіе, Ешіііе ёіоіі Ъіеп
Ьеигеизе Іогзди’еІІе аѵоіі асііеѵё ипе
Еіеиг. Ип }оиг зоп Д еге сріі 1’аішоіі Іеп-
'Нгетепі, ёпіга Іоиі іоуеих Напз Іа
еЬашЬге Зе за зоеиг еі Іиі аррогіа ип
оеіііеі сргіі ѵепоіі Не сиеііііг. „Ѵоіз-Іи,
ша зоеиг,“ Ніі-іі, сез Ьгіііапіез соиіеигз,
еі риіз (рн'1 рагЕит? „Ліаіз Іи Еаіз аи88І
Нез Еіеигз Іоі ?“ Аіогз ІеА Неих епГапз
зе шігепі а сошрагег Іез Пеигз паішеі-
Іез. „Не1аз!“ Ніі епГіп Ешіііе , „С|ие1дие
реіие «ріе )е те Ногте )атаІ8 уе пе
рагѵіепНгаі а Гаіге-ипе Гіеиг аиззі Ьеііе
* дие Іоп оеіііеі; еі диапН )’у гёи88ІгоіЗ,
соттепі Іиі Нопегоіз-^е сеііе оНеиг Нё-
1ісіеизе?м
А диеідие каиіенг-дие Гагі в'ёіеѵе, )а.~
тпаі$ И гіаііеіпсіга Іа паіиге. Ье$ ріиз
Ъеаих оиѵга§ез сіе І’Котпъе зопі запз ѵіе.
1м таіп сіе .Віеи зеиіе ітргіте аих зіепз
Іеиг сагасіёге сіе ѵіе еі сіе ^гапсіеиг.
89
Зя.
Эмилія прилѣжно сидя за пяльцами, за-
’ иималась шитьемъ; и какъ обрадовалась ,
что ей удалось искусно вышить цвѣтокъ' —
На ту пору братъ ея, который нѣжно
любилъ ее, превесело вошелъ въ комнату
своей сестры , и принесъ ей гвоздичку,
которую лишь только сорвалъ. „Видишь
,,ли, сестрица! сказалъ онъ ей, „какіе у
,,этой гвоздички прекрасные цвѣты ? да
„какъ же она и душиста} — Но ты са-
„ма вышиваешь цвѣты ' “ — Послѣ сего
и та и другой начали сравнивать выши-
тый цвѣтокъ съ цвѣткомъ естествен-
нымъ. — Ахъ! сказала напослѣдокъ Эми-
лія. сколько я ни стараюсь, но никогда не
дойду до того, чтобъ можно было мнѣ
йытить такую гвоздичку ; а еслибъ въ
томъ и успѣла, то могла ли бы сообщишь
ей такой пріятный запахъ
До какой бы высокой степени искцство
ни дошло, но никогда не сравнится с5
природою. В?> прекраснѣйшихъ и. дѣліялЪ ге-
ловѣка нѣтЪ жили и. — Рука Божія токмо
влагает’6 вЪ свои творенія жизнь и укра~
Шает'6 ихЪ велелѣпіемЪ.
§0
33.
Ггапсоік Іепапі ип }оІі рарШоп
Сопѵегі сіе еоп сЬареаи ее Ьа(а сіе 1е
ргепвге;
Маіз еп 1е гедапіапі аѵес аіѣепііоп,
II ігоиѵа Ди ріиша§е Іепсіге
Ее Ъеаи ѵеіоигв (ІёГгиіі., Іе§ Ьеаих гё-
НеІ8 Іегпіб.
Вё8-1ог8 1е раріііоп рогіг Іиі п’егіі ріиз
сіе ргіх.
Теі Іютпіе диі ее сгоіі Ьіеп аѵіеё, Ъіем
$а§е,
ЗешЫаЫе а поіге ёсегѵеіё Д’епЕаиі ,
Іюигёіетепі ргосёсіе а 1’оиѵга§е
Е1 §аіе Іопі ен 1е ргёсірііапі.
Ѵоиіех - ѵои.8 гёиввіг Дап8 ѵо8 рго)еІ«
иіііез.
Мосіёгег ѵоіге агсіеиг; Ігор <1е гёіе вои-
ѵепі
Еп Ьгиздиапі 1е Ігаѵаіі геіісі Топк по»
8ОІ118 8ІёгІ1е8.
61
33.
Пегнруша поймавъ шляпою прекрасную
бабочку, поспѣшилъ схватишь ее въ руки.
Но поглядѣвъ на нее пристально , усмо-
трѣлъ, что на ея крылышкахъ отъ рукъ
его не (сшало на ней прелестныхъ бархат-
ныхъ цвѣтовъ. Тутъ бабочка и не по-
нравилась ему.
Человѣкъ, который сгитаетЪ себя смы-
іиленымЪ и болыиимЪ уліникомЪ, подобно
этоліу безразсудному нашелсу ребенку, глу-
по поступаетъ вЪ своихЪ д-ѣлахЪ , и своею
торопливостію портитЪ все. — Ежели
хосе/иъ вЪ своихЪ полезныхъ предпріяті-
яхъ имѣть успѣхЪ; то не слишкомъ будь
торопливЪ! отЪ опроліетгивости весьма
нерѣдко труды наши остаются тщет-
ными.
§2 ,
34.
Ьа Гогіппе, диі $е ріаіі диеІдиеГоія а
ргос!і§иег 8е§ Гаѵеигв а сіев іпсіі&пея,
попіга ип )оиг 8ез саргісез а І’ё&агсі
сіе ВегігапсІ, ГіІ8 сіи ^агбіпіег, еп Іиі
Гаізапі Ігоиѵег ип Ігёяог диі 1е гепсііѣ
1’іюттпе 1е ріиз гісЬе сіи сапіогг „фи’аі
Ъевоіп сіе те Іиег а Гогсе сіе ІгаѵаіІ?“
гііі а1ог8 Вегігаші, „)е )оиігаі еп героя
сіе пюп Ыеп; Іоиі аиіге еп Гегоіі аиіапі
а та ріасе." Аіпві рагіа Вегігапсі, еі
і’ісіёіе а 8а гёвоІпНоп іі 8е Ііѵга яапв
геіепие а 1ои8 Іея ріаіяіге іта^іпаЫев.
Віепіді іі гепсопіга сіея атія 8ОІІ сІІ8а>і8.
диі а. Гогсе сіе Гіаііегіея еі сіе Ігісііегіеа
Іиі ебсгодпёгепі сіев воттез сопяіііёга-
Ьіея, сіе тапіёге ди’аи Ьопі сіе дпеідиея
апиёеб. ііоіге Вегігапсі ее Ііоиѵа аи88І
раиѵге ди’іі аѵоіі ёіё аиІгеГоія. Роиг
сотЫе сіе таіЪеиг іі ёіоіі сіеѵепи ѵіеих,
іпГігте, іпсараЫе сіе І/аѵаіПег. І^ие Іиі
93
34-
* < <
Щасіпіе, которому иногда угодно бы-
ваетъ благопріятствовать негодяямъ, по-
своевольничало однажды въ разсужденіи
Бершранда, садовничьяго сына, подавъ ему
случай найти кладъ , отъ котораго онъ
разбогатѣлъ. — ,,На что мнѣ теперь из-
„нурять себя работою? сказалъБершрандъ,
„я спокойно могу довольствоваться сво-
димъ имуществомъ; всякій бы по моему
„поступилъ.'4 — И такъ онъ предался
всевозможнымъ удовольствіямъ; связался
съ подлыми пріятелями, которые ласка-
тельствомъ и обманами выманили у него
множество денегъ,такъ что чрезъ нѣсколь-
ко лѣіпъ Берпірандъ нашъ учинился такимъ
бѣднякомъ, какимъ и прежде былъ. Къ
большему его нещастію онъ состарѣ.лся,
одряхлѣлъ, и сталъ неспособенъ къ рабо-
тѣ- Что ему тогда дѣлать было, кромѣ
б4
геяіа-і-іі а1ог«, дие сі’ішріогег Іа сЬагііё
сіез аиігее. Ѵоиз ѵоиз іта§іпех Ьіеп,
сотЬіеп іі сіеѵоіі ёіге аГЕ1і§ё еі Ііитіііё
сіе сеііе саІа8Ігор1іе. Рег8оппе, сІап8 8а
<1І8§гасе, не Га8»І8Іа рІи8 Гісіёіепіеііі
дие 8оіі апсіеп ѵоІ8Іп Апсігё. Се Ьгаѵе
Іюште аѵоіі Іоідонгз Іиііё сопіге Іа
раиѵгеіё ; таІ8, ІаЬогіеих еі Ьои тёпа-
§ег, іі ёіоіі рагѵепи поп веиіетепі а
ѵіѵге а 8оп аІ8е сІап8 8в8 ѵіеих )оигз,
таІ8 а бесошіг епсоге С’аиіге» регеошіез.
Ье рагеззеих, &апз зоп іпзоисіапсе
Ргосіі^ие (Гіттепзез Ігёзогз ;
Маіз Іе ІаЬогіеих, раі сіе сопзіапз е//огіз,
Ре зоп тосіідие /опЛз /аіС паііге. ѴаЬоп~
сіапсе.
35.
Ипе сотра§піе сіе }еппе8 даг^опз, Гог-
тапі ші реііі сегсіе, в’ашизоіеді а й»
&5
того, чтобъ кормиться мил остинокъ —
Можете вообразишь, какъ это было при-
скорбно ему, и какъ уничижительно. —
Никто кромѣ стариннаго сосѣда Андрея
не хотѣлъ какъ надобно помочь ему. —-
Этому доброму человѣку всегда противо-
борствовала бѣдность; однакожъ онъ сво-
имъ трудолюбіемъ и своею бережливо-
стію достигъ до того, что не только
самъ жилъ въ, довольствѣ , ной другимъ
могъ помогать людямъ.
Лѣнивцы, по безпечности своей, расточа-
ютЪ несмѣтныя сокровища; но трудолю-
бивый человѣкѣ посредствомъ непрестан-
ныхъ усилій производитъ изЪ своихЪ ліа-
лыхЪ прибытковЪ изобиліе.
35.
Нѣсколько мальчиковъ, собравшись въ
круговеньку, забавлялись сказочками, ко-
06
реііів сопіез. СЪасіш аѵоіі еп сіепх Гоіз
8оп Іопг— Іоі 8сріе СіііІІаише, аѵес іше
паіѵеіё іпсошрагаЫе, і асопіа сргип)оиг
ёіапі ІотЬё раі ітріисіепсе сіапз пн
ёІап§, іі аѵоіі §аІё зе,8 ЬаЬіів, еі сріе
8ОП рёге пои соніепі сіе 1е §гопс1ег
ё’іпірогіапсе, 1’аѵоіі ші8 епсоге еп рё-
пііепсе. Той8 Іез епГапв рагіапі сіе гіге
аѵегіігепі поіге іп§ёпіі , «уи’іі у а сіе
Гітргийедсе а риЫіеі ьеъ ргоргев ъоі-
іізез.
56.
Магіапе аѵоіі Іе сІёГаиі <1е тапдиег
Йе рег$ёѵёгапсе, аи88І Ьіеп сіапз Іе іга-
ѵаіі дие сіапк Іоиіе аиііе сЬоае еі ёіе
зе геіасііег сіи тотепі дие Іе 8иссёб
сіезігё не зе Гаізоіі ра$ вепііг сІ’аЬогсІ.
15іі Ъеаи зоіг, >еи зе рготепапі (Іеѵапі
Іа таізоп <Іе зоп })ёге еііе гетагсріа ип
епГопсепіепІ хіапз іа ^тоззе ріегге аи
97
торыхъ каждому изъ нихъ надлежало по-
очередно сказать двѣ. Вильгельмъ, по про-
стотѣ своей, разсказалъ, что однажды,
упавши въ прудъ, испачкалъ у себя платье,
и что батюшка его не только пожурилъ
за то, но и наказалъ. Всѣ мальчики захо-
хотали, и сказали простяку, что не умно
обнаруживать свои глупости.
.36.
У Маріаны былъ такой порокъ , кото-
рый называется нетерпѣливостію какъ въ
работѣ, такъ и во всемъ прочемъ , и она
тотчасъ покидала дѣло, какъ скоро не усма-
тривалось въ немъ сначала желательнаго
успѣха. — Нѣкогда въ прекрасный вечеръ^'
прогуливаясь близъ своего родительскаго
дома, она усмотрѣла на углу его въ боль-
шомъ камнѣ впадину. — Подумавъ нѣсколь-
ко времени о причинѣ такого явленія , и
7
98
соіп сіе Іа таізоп. Аргёз аѵоіг геГіесЬі
репсіапі диеідие Іетз а Іа саизе сіе се
рііёпотёпе, 8аіі8 аѵоіг ри Іа сіеѵшег,
еііе зе гезоІиС сіе Іа сІешаМег а 8а §ои-
ѵегпапіе. риеі Гиі еоп ёіоппетепі Іогз-
ди’оп Іиі арргіі, дие се сгеих ёіоіЬ
ГеГГеі Дез §оиГез сГеаи диі сіериіз ріи-
зіеигз аппёез ёіоіепЬ ІотЪёез сіе Іа
§оиЫіёге. Маіз сотте 1е8 уоиіез іот-
Ъапі аѵес сопііпиііё рагѵіешіепѣ а сгеи-
зег Іез ріеггез , а^оиіа Іа §оиѵегпаи!е,
<]е тёте Іа Гогсе Ь итаіпе Ггіошрііе <Іе8
ріиз §цапЙ8 оЪзІас.ІезІогзди’еПе ёзі;
щагіёе а с.еііе соизіаисе диі пе 8е ге-
Ьиіе рае <1е8 ргетіегз ёсііесз.
37-
ГегЛпапсІ шап§еапГ сіез атапсіея <Іои-
се8, Ігоиѵа ди’іі тапдиаіі диеідие сЪозе
а Іеиг дойі. В’аЪогсІ іі сгиЬ ди’оп Га-
ѵоіі Лирё, таІ8 іі геѵіпі сіе зод еггеиг,
09
не могши постичь ее, она рѣшилась спро-
сить о ней у своей наставницы. Какъ она
удивилась, когда ей сказано было, что при-
чиною впадины сушь дождевыя капли, ко-
торыя насколько лѣтъ падали съ кровель-
наго жолуба. А какъ падающіе непрестан-
но на какой-либо камень дождевыя капли
могутъ продалбливать его, примолвила
наставница, такъ и сила человѣческая пре-
одолѣваетъ величайшія препятствія, еже-
ли она сопряжена бываетъ съ тою посто-
янностію , которая отъ первыхъ неудачъ
не ослабѣваетъ-
37-
Фердинандъ, ѣвши сладкія миндалины ,
почувствовалъ, что въ нихъ недостаетъ
какой шо пріятности. Сперва подумалъ
онъ , что обманули его ; но узналъ
свою ошибку отъ сестры своей, которая
*
ІОО
Іогвдие 8а 8оеиг Іиі арргіі а пеііоуег
Іе поуаи сІеЗісаЬ сіе за §ои8ве іпбірісіе.
(/и зе /іе аи сіе/іогз з’аЪизе; Ігор зоиѵепі
Ь’аг§епі рагоіі сіи рІотЪ; Іе зігаз ип
(Ііатапі-
38.
ІІпе Ігоире <1’епГап8 зе Ьаідпоіі <1ап8
Іа гіѵіёге. „№а11ег раз а §аис!іе, ше8
саіпагайез , сгіа Гегсііпаисі, ѵоиз зегіег
ѵісіішез сіе ѵоіге ішргийепсе! С’езі ип
епсігоіі 8аіі8 Гопсі, ріизіеигз 8’у зоііі с1ё;а
поуёз.“ Сило Геніегні, таІ8 8ап8 ё§агсІ
аих сопбеіЬ сіе 8оп аті, іі 8е теі а Іа
па§е еі ра88е ипе, Зеих, ІгоІ8 ГоІ8 раг
8е88и8 Іе §ои€ге. ТоиС а соир 1е8 Еогсеб
Іиі тагкріепі, іі 8’епГопсе — еі Іе Гіат-
Ьеаи сіе 8а ѵіе е8І ёіеіпі.
Хе ѵгаі соига§е пе гёсиіе ра$ сіеѵапі Іе
рёгіі, еі іі еп ес/іарре ;
Ьа іётёгііё у Лоппе а іёіе Ьаіззёе, еі у
Ігоиѵе за регіе.
Юі
научила его снимать со вкуснаго ядрышка
невкусную шелуху.
Кто плѣняется наружностію, тотЪ об-
манывается — Весьма гасто серебро ка-
жется свинцомд, а кристалЪ алліазомЪ.
38.
Нѣсколько дѣтей купалось въ рѣкѣ. Брат-
цы’ не заходите въ лѣво, кричалъ имъ фер-
динандъ; а иначе ' будете жертвою свое-
го неблагоразумія Таллъ есть омутъ; мно-
гіе въ немъ потонули — Кюно слышитъ
это; но не смотря на совѣтъ товарища,
пускается туда плыть , и проплываетъ
одинъ, другой и третій разъ по пучинѣ.—
Вдругъ не становится у него силъ! онъ
идетъ ко дну и свѣтильникъ жизни его
погасаетъ.
Благоразумная отважность не уклоняет-
ся отЪ опасности; но умѣетЪ избѣгать ее:
а дерзновеніе безразсудно предается ей, и
отЪ того погибаетб.
102
39-
Ье іешз сіе зешег ёіоіі ргездие равйё
еі копій аѵоіі Іои;оиг8 §агНё 8е8 §гаііі8
8ап8 гіегі Гаіге. Вепх Гоіз 8оп рёге
Гаѵоіі аѵехіі дие 1е Іепі8 ргевзоіі; Ьоиіа
аѵоіі Іогдоигй оиЫіё сеі аѵІ8. ЕпГіп іі
ее теі а йешег •— таІ8 ѵоііа ипе Гогіе
ріиіе диі вигѵіепі, еі диі сіиге Неих —
ІгоІ8 )оиг8 8ап8 Нійсопііпиег. ЕпГіп 1е
Іеиі8 сіе 8етег еві ра$зё. II Гаііоііш а]§гё
сеіа НіГГёгех епсоге, а саизе сіе І’Іпипі-
Нііё, еі поіге рагейзеих, пе ѵіпі а Ьоиі
Не 8еіпеі', дие Іогзди’оп ѵоуоіі аі1Іеиг8
1е8 )еипе8 ріапіев диі сошшеп^оіепі а
рои88ег. Тапс1І8 дие 1е8 рагіеггёб сіе 8ез
саіпагасіей ёіоіепі огпёб Не8 р1и8 ЬеІ1е8
Г1еиг8, сеіиі Не Еоиі$ ёіоіі аи88І 8Іёгі1е,
аи$8І Нёпиё сотпіе еп Ьіѵег; еі іі Гаііоіі
аІІепНге Не8 тоіе , аѵапі ди’ипе Неиг
ѵіпі а ёсіоге. Ріивіеихе 8етепсе8 пе
рои88оіеп1 ра8 сіи Іоиі; еі ѵоііа 1е реііі
іоЗ
З9.
Время засѣванія почти уже проходило,
а Людвигъ все берегъ свои сѣмена, и ни
за что не принимался. — По два раза го-
ворилъ отецъ его, чтобъ онъ не пропу-
скалъ времени; но Людвигъ позабылъ его
напоминаніе. — Напослѣдокъ начинаетъ
онъ сѣять; но вдругъ пошелъ проливный
дождь, который непрерывно продолжался
два или три дня. — Послѣ чего время
сѣянія миновало; надобно было нѣсколько
помедлишь по причинѣ мокроты. Нашъ
лѣныпяй началъ сѣять уже тогда , когда
показалось, что въ другихъ мѣстахъ сѣмена
пустили уже стебли. — А когда цвѣтни-
ки его товарищей украсились прелестны-
ми цвѣтами, тогда Людвиговъ цвѣтни к'ь
былъ такъ безплоденъ, такъ пустъ, какъ
ю4
?аг<1іпіег Ггизігё сіе зез ріив Ъеаих ріаі-
ЗІГЗ.
Лге йі//ёгег )атсйз аи Іеп&етаіп, се
диі реиі зе /аіге аи^оигЛЧіиі.
4о.
Еп реггодиеі репсіапі йеих Ііеигез
5апз сеззе гёрёіоіі: „Те зиіз Іе Ъеі оізеаи!‘е
ІГассогсІ! Іиі сгіе-1-оп, Іез Ііеих ой Ш
(Іетеиге.з,
5і_іи Іе ѵапіоіз тоіпз, ѣ’еп Ігоиѵегоіепі
ріиз Ьеаи.
Сеіиі диі зе Ьопіапі аих тётез гііоиг-
пеііез
сІёЫіе )атаіз диеідиез гаізопз пои-
ѵеііез,
Аѵес Іе ріиз заѵапі еадиеі
Ае ѵаиі раз тіеих ди’ип реггодиеі.
іо5
бы то было зимой. —Надлежало прождать
нѣсколько мѣсяцовъ, чтобъ распустился
какой либо цвѣтокъ.
Никогда не откладывай того до завтра,
гто исполнитъ можно сего-дня.
4о.
Попугай цѣлые два часа непрестанно
.твердилъ: я прекрасная птица!—но сказа-
ли ему: въ здѣшнихъ мѣстахъ, гдѣ живешь,
ты казался бы прекраснымъ, если бы не
очень самохвальничалъ.
Кто обЪ одномЪ и пгомЪ же еоворитЪ, и
гего либо новинъкаго не скажетЪ. ТотЪ со
всею своею цсеностію не лцчлие попугая.
іоб
4т.
Соіііп аішоіі раззіоппётепі Іез сЬе-
ѵаих. Пп ?оиг, зоп рёге ёіапі геѵепп
сі’шіе соигзе а сііеѵаі, Мопз. Соіііп ѵііе
сіе сіёзсепсіге а Іа соиг роиг асітігег сіе
ргёз 1е сііеѵаі сіопі Іа ѵие Гаѵаіі зі
зоиѵепі епсііапіё. Роиг 1е соир іі Іиі
ргіі іпёте Гапіаізіе сіе 1е топіег ; еі а
реіпе ѵіі - іі зоп рёге геіігё , ди’іі ргіа
Іез ѵаіеіз сіе Іиі ассогсіег серіаізіг, таіз
іі ргіа зі Гогі, зі іпзіаттепі, ди'а Іа
Гіп оп еиі 1’ітргисіепсе сі’у сопзепііг.
Ь’апітаі Гіі ип тоиѵетепі Ъгиздие диі
сиІЬиіа поіге саѵаііег; еі Іа сіоиіеиг
ди’іі еп геззепііі аих Ьгаз еі аих }ат-
Ьез, Іиі гареііоіі репйапі 1оп§іетз за
сіійіе.
Сеіиі диі епігергепсі сіез с/юззез сіап^
^егеи^ез іпаіз пёссе^аіге^, топіге сіи сои-
га§е. Сеіиі диі з}ехрозе запз пёсеззііё а
ип сіап&ег сегіаіп, п’езі діё’ип Сётёгаіге.
Ю7
4 г.
Николинька страстно любилъ лошадей.
Однажды какъ отецъ его возвратился съ
конскаго бѣга, онъ выбѣжалъ на дворъ,
чтобъ изблизи полюбоваться лошадью,
которой видъ часто плѣнялъ его. Вдругъ
вздумалось ему сѣсть на нее; и лишь отецъ
его удалился, то началъ онъ просить слугъ,
чтобъ они позволили ему проѣхаться на
той лошади; при чемъ упрашивалъ ихъ
такъ усильно и такъ настоятельно, что
они согласились на то. Лошадь шибко по-
вернулась и сшибла съ себя нашего ѣздо-
ка. — Боль, которую онъ почувствовалъ
въ рукахъ и ногахъ, долго напоминала ему
объ его упадѣ.
Кто отваживается предаваться необхо-
димымъ опасностямъ, вЪ томЪ оказывает-
ся мужество; а кто подвергается имЪ безЪ
нужды, того надлежитъ называть дерз-
кимъ.
ю8
42.
ЫОВЪЕ АМВІТІОИ ЕТ 8ОТ ОВСѴЕІЬ.
Пепх іеииез дац'опз, ргёз йе зогііг
Йе ГепГапсе, Вегпагй еі Саиііег, йе-
теигоіепі йапз Іа тёте таізоп, еі,
Іеигз рагепз ёіапі Ііёз раг ипе атіііё
ёігоііе, ііз аѵоіепі зопѵепі оссаззіоп
й’ёіге епзетЫе. Оиіге сеіа ііз ёіоіепі
йи тёте а§е, ііз аѵоіепі ип ргёсеріеиг
соттип, еі зе геззетЫоіепІ а Ъіеп сіез
ё§агйз. Серепйапі іі у аѵоіі епіг’еих
ипе зеиіе сІіГіегепсе Ггаррапіе. Вегпагсі
зе §агйоіІ Ыеп Н’епсоигіг ип гергосііе,
зигіоиі еп ргезепсе сіе Іётоіпз. Аѵоіі-іі
іаіі диеідие Гаиіе диі Іиі аііігаі ипе
?пзІе гёргітапйе, іі з’еГГогсоіі сіе гёра-
гег за Гаиіе раг ипе сопсіиііе за§е. —•
Саиііег аи сопігаіге пе зе ГатіІіагізоіГ
аѵес аисип ,/еиие Иотте сіе тоіпсіте
ехігасііоп дие Іиі, іі пе раі іоіі тёте а
іод
42.
Благородное честолюбіе и глу*
пая гордости.
Два мальчика Бернардъ и Готье, кото-
рые выходили уже изъ ребячества, жили
въ одномъ домѣ; а какъ ихъ родители
имѣли между собою тѣсную дружбу, то
они часто другъ съ другомъ видѣлись. —
Кромѣ того они были сверстники; учи-
тель былъ у нихъ общій, и они во мно-
гомъ одинъ на другаго походили. — Одна-
ко между ими была только одна , весьма
примѣтная разница. — Бернардъ остере-
гался подвергать себя какому либо выго-
вору, особенно при свидѣтеляхъ. Престу-
пился ли онъ въ чемъ ни есть такомъ ,
что не извинительно; то старался загла-
дить свой проступокъ благоразумнымъ
поведеніемъ. Напротивъ, Готье не дру-
жился ни съ какимъ мальчикомъ, кото-
ІЮ
аисип (Іопі Іез ІіаЪіІз ёіоіепі шоіпз ёіё-
§ап8 дие 1е зіеп. Еп гёѵапсііе іі раз-
зоіі а зез сотрадпопз Тоиіез Іез зоШ-
зез роигѵй ди’ііз Гйззепі сіе диаіііё,
соитіе іі з’ехргітоіі, еі Ъіеп ѵёіиз.
Ъе диеі сІе& сіеих ѵаіоіі тпіеиэс ? Еі
сотпіепі арреііег - ѵоиз Іа ѵегіи сіе І’ип
еі Іе ѵісе сіе Ѵаиіге?
43.
Ии )еипе гоззі^иоі сіаиз ип Ьозциеі
ІоиЕГи
Еіі геіепііг Іез аігз сіе зез зопз асіті- ,
гаЪІез;
Іатаіз се реиріе оізеаи п’еп аѵоіі еп-
Іеисіи
А сез ассогсіз ди’іі Ігоиѵаі сотрагаЫез.
БіеиЬоІ сГші гоззі§ио1 ріиз іпзігиіі, ріиз
а§ё
Ее сііаиі тёіосііеих еі Іепсіге,
III
рый былъ ниже его своею породою; онъ
не говорилъ даже съ тѣми, на которыхъ
плашье было не такъ хорошо , какъ на
немъ. Однакожъ онъ переносилъ всѣ на-
смѣшки прочихъ товарищей, которые бы-
ли .знатнѣе родомъ, чѣмъ онъ, и которые
ходили въ хорошемъ платьѣ.
Кто изЪ этиэсЪ деухЪ лмлъъиковЪ
былЪ? и какЪ назовете добродѣтель одного
и порокѣ другаго?
43.
Молодый соловей восхитительно распѣ-
валъ въ густой рощѣ и думалъ : ,,слыха-
„лиль другія пташки такія пѣсни, кото-
,,рыя сравнялись бы съ моими пѣснями.1*—
Вдругъ раздалось въ чащѣ ближняго лѣска
мило-согласное и нѣжное пѣніе другаго,
уже пожилаго и искуснаго соловья. Тушъ
112
МоЗііІе аѵес §ойі аѵес агі шёпа§ё,
Ви Гоікі <Рпп ЬоІ8 ѵоібіп 8е Гіі епіеіміге.
Вог8 1е саНеІ ье Іиі, еп зііепсе ёсоиіапі.
Рие пе сііапіег-ѵои» ріиь? Іиі (Іешашіа
1е шаііге.
Реп §аІ5 , геропсі 1е )еипе, аваег роиг
гесоппоііге
фие топ агі ітрагГаіІ сіоіі сёсіег а Іоп
сііапі.
Расітіге 1е8 Іе^опз, ЬшпЫетепІ )'у сіё-
Гёге.
Соттепі, аиргёз сіе Іоі, О8егоІ8-)е сЬапІег!
()иан<1 Іа ѵіеіііеззе рагіе, И сопѵіепі Ле
ѵоиз Іаіге ,
^еипе& ^епз 1 еі сіе Рёсоиіег.
44.
ІТп іагсііпіег, раг ипе за§е ргёсаиііоп,
аѵоіі аііасііё ип )еипе агЬге а ип ріеих
роиг етрёсЬег дие Іе ѵепі пе 1е геп-
ѵегзаі. МаІ8 ГагЬгізееаи 1ё§ег еі ёЮиіЛ
Іій
’внедавнѣ оперившійся соловей умолкъ , 'и
внимательно слушалъ его.— „Что же ты
,,не поешь? спросилъ у него старой соло-
,,вей. -— Я очень знаю, отвѣчалъ молодой,
„что мое самое плохое искуство должно
,,уступить твоему пѣнію. Удивляюсь тво-
„имъ урокамъ. Можно ли пѣть подлѣ
„тебя?
Молодые люди! когда старостъ говорите,
тогда надлежитъ вамЪ молъатъ и елц-
шихтЪ'
и.
Садовникъ, по благоразумной предосто-
рожности, привязалъ Молодое деревцо къ
колышку, чтобъ вѣтеръ не свалилъ его.
Но глупенькое деревцо всевозможно ста-
ралось освободишься отъ своей подпоры
йі іопі се ди’іі риі роиг зе Зёіасітег
Зе 8оп яоиііеп, еі іі у рагѵіпі. II сот*
піеп^а сіё^а а з’аррІаиЗіг Ііаиіетепі Зе
5оп іпЗёрепЗадісе Іогвди’ші ога^е 8Ш-
ѵші еі 1е сазза.
Ьа деипеззе а Ъезоіп сіе ріисіе; еііе соигі
сіе ^гапсіз гізциез Іогзди’еііе зе зоизітіі
аих ге&агсіз аиепіі/з сГип за$е ^оиѵегпеиг,
45.
Етііе гевіа зІирёГаіі Зёѵапі ип сііатр
а, ЫеЗ, аЗтігапІ Іоиг а 4оиг 1е8 Ьеаих
ёріз сіоіёз еі 1е Ъеі агиг Зе8 суапез^
„Ѵоііа поіге тоЗёІе,“ Зіі «оп аті Саи-
Ііег, „ігдсё раг Іа таіц Зи Тоиіриіззапі.—
ЕаІ8ОП8 Іе Ъіеп еі Іасіюпе З’у тагіег 1е
Ъеаи.“
І)и ріап (іе Ѵипіѵегз ѴДиІеиг ітрепё-
1,гаЫе
^оиіапі дие сіе зоп агі ип тосіёіе раг/аіі
2\оиз арргіі а тсіег Ѵиіііе а Га^гёсМе ,
^та. Ѵог (Іез еріз,. сіе Іагш: сіи. Ьгиеі..
н5
Оно уже начало восхититься своею неза-
висимостію, какъ вдругъ поднялась буря
и переломила его.
Для юношества необходимы руководите-
ли. Оно подвергается великиліЪ опасностямъ,
ежели уклоняется отЪ внилсапіелъности,
присмотра своихъ руководителей и настав-
никовъ.
45.
Эмилій съ изумленіемъ глядя на ниву , •
любовался, то позлащенными класами, то
мило-лазуревыми василечками. ІЗотъ обра-
зецъ намъ, сказалъ ему, другъ его Готье —
образецъ начертанный рукою Всемогуща-
го. — Будемъ любить добро, и съ нимъ
сопрягать красоту.
ТворецЪ непостижимаго гертежа вселен-
ныя, восхотѣвЪ, гтобЪ совершенный прему-
дрости Его образецъ науъилЪ насЪ совоку-'
платъ полезное сЪ пріятнымЪ, посѣялЪ ме- '
жду златовидны.ии класами лазуревые ва- ~
силенки.
діб
46.
Ьа го8е «рапоиіе ёіаіоіі іоиі 1е Іихе
г<3е ка Ьеаціё; а яоп соіё ип Ьоиіоп, реи
.сіёѵеіоррё, „дие пе еиів )е сіе) а ёс1о8/-‘
Іиі-сііі іі , „дие пе риІ8-)е ехЪаІег сіея
рагйішб сіёіісіеих, яетЫаЫеб аих Ііепв?
Маіб епсоге топ саіісе езі Гегтё. Ѵіепв
о аѵёпіг епсйапіеиг, Ьаіе-Іоі сіе те сіё-
ѵеіоррег дие гевеетЫе а та зоеиг
,атёе!-‘ „Раііепсе топ Ггёге,“ сЕі Іа го$е
ёрапоиіе: „ге^риі^-іоі сіи ргёзепі, еі заске
дие Ѵаѵепіг-, дие ігоиз сі(Іаіго/і-ч Сапі, рогіе
аижі ^е.8 реіпез ,еІ зез сіап^егз. Саг Ъіеп-
іоі Іа таіп сіе І’Ъотте ѵіепсіга пои»
-сиеііііг, ои пов ГеиіПев еегопі (Іівбірёез
раг Іа ріиіе еі раг 1е8 ога§е8,
47-
ЗЬе уоІ8Іп фиіпапі, роиг 8е Гаіге ип рая*
^е-іеіпрв, аѵоіі арргіа а ип согЬеаи Іоиіе
іі7
46.
Разцвѣшшая роза отличалась всею Крй>
сотою своею; и распускавшаяся подлѣ
ее почечка спросила у нея : по чему
я не разцвѣла еще; по чему не могу
отъ себя издавать пріятныхъ благоуханій,
которыя уподоблялись бы твоимъ? По че-
му моя чашечка не раскрывается. — При-
ди прелестная будущность! поспѣши раз-
вернуть меня, чтобъ я походила на свою
старшую' сестрицу. — Потерпи' нѣсколь-
ко! отвѣчала распустившаяся роза: „Будь
довольна настоящимъ, и не' забудь 'того ,
гто будущность, которая так& желатель-
на, влеъетЪ кб намб трудности и опасно-
сти: ибо вскорѣ рука ееловѣъеская сорветЪ
насб, "или наши листики опадутЪ отЪ дож,"‘
дя, либо разлетятся отЪ бури.
Сосѣдъ Кинанъ для препровожденія вре-
мени обучилъ ворона выговаривать всякія
116
жогіе бе шоІ8 іпрігіеих. Ье реШ ТІіёо-
боіе раззапі §аіетепЬ беѵапі за піаівоп,
1е согЬеаи Іиі епбо88а Іои» 1е8 коша
іпдигіеих срі’оп реиѣ іша§іпег. Ье раиѵге
реііі 8е тіі а ріеигег. Мопзіеиг Вопаті
сріі 1е гепсопіге раг Ііагагсі ргіі 8ОІп бе
1е сопвоіег. „II п’у а роіпі сіе таиѵаіне
іпіепііоп бапз се8 іп^игееІці сііі іі,
„саг 1е согЬеаи п’а пі Іп1е11і§епсе пі
ѵо1опІё.“
Ье таі дие Лез ёігез (ІёгаізошгаЫез
•ѵоиз сіізепі, ?іе сіоП роіпі ѵоиз іггііег.
48.
А88І8 а Іа роііе бе 8а саЪаве, 1е ѵіеіі-
ІагсІ Зоріігоп, ип Ііѵге а Іа шаіп, рагиі
епГопсё сіапз Іа шёбііаііоп. За ѵие Ігар-
ра 1е реііі Аісірре, срі. Іоіі^ошх §аі еі
Тід
ругательныя слова.Однажды, какъ малень-
кій Ѳедоръ проходилъ весело мимо сосѣд-
няго дома, 'воронъ проговорилъ ему мно-
го обидныхъ словъ. — Мальчикъ отъ то-
го заплакалъ. — Господинъ Бонами, слу-
чайно встрѣтившись съ нимъ постарался
утѣшить его, „Въ сихъ обидахъ, сказалъ
онъ ему, нѣтъ никакого злобнаго намѣре-
нія; ибо у ворона нѣтъ ни разсудка, ни
воли.
ЗлорЬгіе безразсцдныхЪ тварей не должно
'оскорблять тебя.
48.
Сидя у дверей своей хижины, престарѣ-
лый Софроній съ книгою въ рукѣ, казал-
ся погруженнымъ въ глубокое молчаніе.
Видъ его поразилъ малолѣтнаго Алциппа,
120
аіегіе, заиіоіі сіе ргаігіе еп ргаігіе. „<2«е
ГаІ8 іи Іа? сііег ѵіеіПаг<1,“ сіетапсіа-і-іі а
ЗорЬгоп. „}е т’іп8ІгиІ8,“ Іиі гёропсііі,
сі’ип іоп зес, 1е ѵіеШагЛ. „Ти арргеп<І5!“
8’ёсгіа Аісірре Іоиѣ-ёіоппё, „іоі диі ев
соппи сіапв Іоиі Іе сріагііег роиг 1’Ъоште
1е р1и8 8а§е еі Іе ріиз іп8ІгшЬ.“ „Оиі\
гёріідиа Іе ѵіеі11аг<3,* )’арргеп<І8, еі^етё-
ГІІегоіз реи Іе пот сі’ші 8а§е зі )е ѵоіі-
1оІ8 )атаі8 севзег сіе т’імвігшге."
1
_Л"г сѵрг,- Ло.
САНДРИЛЬОНА.
Волшебная повѣетъ.
Какой-то вдовый дворянинъ вторично
вступилъ въ бракъ съ такою женщиною,
которая чрезвычайно была высокомѣрна
и горда. — У нее были двѣ дочери оди-
накаго съ нею нрава , и походили на нее
почти во всемъ. — Ау того дворянина
была малолѣтная дочь, — и такая крот-
кая, такая добрая, что ей всякій чело-
вѣкъ удивлялся. — Сими добрыми каче-
ствами она обязана была своей матери ,
которая отличалась любезными достоин-
ствами. — Лишь совершился бракъ, то
мачиха вскорѣ обнаружила свой злобный
нравъ. Ей несноснымъ казалось кроткое
поведеніе юной падчерицы, унижавшее
дочерей ея. Она заняла ее самок, черною
124
еііе диі пеііоуоіі Іа ѵаівзеііе еі Іез шоп>
Іёез, диі Ггоііоіі Іа сЬашЬге сіе Масіаше,
еі сеііез сіе тезсіепіоізеііеб 8е& Гіііез :
еііе соисіюіі іоиі аи Ьаиі сіе Іа таівоп
с1аіі8 ип §тепіег виг ипе тёсііапіе" раіі-
іаязе, репсіапі дие ее? зоеигз ёіоіепі сіапз
сіез сІіап»Ьге8 рагдиеіёез ой еііёз аѵоіепі
йе8 1іІ8 сіев ріиз а Іа тосіе, еі сіе иіі-
гоіге» ой е11е8 ее ѵоуоіепі <1ериІ8 Іез
ріесЬ цізфіе а Іа іёіе. Ьа рапѵге Гіііе
боиЙ'гоіІ іоиі аѵес раііепсе еі п’ояоіз
8’еп ріаішіге а 8оп рёге диі Гаигоіі §гоп-
сіё , рагсе дие за Гетте 1е §оиѵегпоіі
епііёгетепі. Ьогзди’еііе аѵоіі Еаіі зоп
оиѵга§е , еііе з’аііоіі теііге аи сот сіе
Іа сііетіпёе, еі з’аззеоіг йапз іез сепсігез,
се диі іаі8оіі ди’ои 1’арреііоіі сотти-
петеиі <1ап8 1е 1о§І8 Ьисепсігоп: Ьа са-
сіеііе диі п’еіоіі ра8 8І таІЬоппеіе дие
зоп аіпёе, 1’арреііоіі Сепсігіііоп; серепсіапі
Сепсіі іііоп аѵес 8е8 тесііапб 1іаЬіі8, пе
Іаіззоіі рав сі’ёіге сепі Гдіб ріие ЬеЦ&
Я 25
работою въ домѣ: ей надлежало чистить
кухонную посуду и подметать лѣстни-
цы , убирать комнату мачихи, и покои
ея дочерей. Она спала подъ самою кров-
лею на чердакѣ и на дрянномъ соломен-
номъ тюфячишкѣ, тогда какъ сестры ея
.покоились въ комнатахъ, гдѣ были штуч-
ные полы, самыя прекрасныя кровати, и
такія зеркала, въ которыхъ они могли
видѣть себя съ ногъ до головы. — Бѣд-
ная дѣвушка все переносила терпѣливо,
и не смѣла на шо жаловаться своему
отцу, который бы конечно прикрикнулъ
на нее; ибо жена его совершенно имъ по-
велѣвала. •— Окончивъ работу , она шла
къ уголку камина, и садилась на золѣ; по
чему и называли ее въ домѣ вообще За-
лмрашкою. Младшая изъ мачихиныхъ до-
черей, бывъ не такъ жестокосерда, какъ
-старшая сестра ея, называла ее Сандрильо-
ною , то есть , Золушкою. Однакожъ эта
.Сандрильона или Золушка, въ худомъ
126-
дне 8Ѳ8 8О6ПГ8, диоідие ѵёіиев Іге8 та^иі-
і'ідиетепі.
11 аггіѵа дие Іе ГіІ8 сіи Воі Поппа ип
Ьаі еі ди’іі у ргіа Іоиіев Іез регзоппев
сіе диаіііё. І\О8 сіеих сІетоівсПев у Гигепѣ
аи88І рі іёе8 , саг еііев Гаівоіепі дгашіе
Й§иге сіапз 1е рауз. Ьев ѵѳііа Ъіеп аізея-
©I Ыеп оссирёе8 а сЬоІ8Іг 1е8 ІіаЪіІв еі
Іез соёГРигев, диі Іей г зіегоіепГ Іе шіеих.
КоиѵеІІе реіпе роиг СепсЬіПоп, саг с'ё-
Іоіі еііе диі гера88оіІ 1е ]іп§е сіе, 8е8
8оеиг8 еі диі атісіоппоіі іеигз тапсЬеііев:
оп ие рагіоіі дце сіе Іа тавіёге сіоис оп
вЪаЬіІІегоіІ. Ліоі. сііі 1’аіиёе, іе теіігаі
топ ЬаЬіѣ сіе ѵеіоига гои§е еі- та §аг-
пііиге сГАп§1еІегге. Д'Іоі, сііі 1а сасіеііе,
)&. п’аигаі дие та іирре огсііпаіге, таІ8
еп гёсотрепве )е теіігаі топ тапіеаи
а Г1еиг8 сі’ог, еі та Ьаггеііе сіе біатапз,
диі п’еві ра8 сіев ріив іпсІіЕгёгепІев. Оп.
епѵоуа диегіг Іа Ьоіше соёПёиве, роиг
сЬёебзег Іез согпеііеб а сіеих гап§$, еі оп
І'2у
платьишкѣ своемъ была во сто крат®
прекраснѣе своихъ сестеръ, хотя онѣ одѣ-
вались очень пышно.
Случилось, что Королевскій сынъ да-
валъ у себя пиръ, на которой были при-
глашены имъ . всѣ отличнаго званія особы.
— Наши двѣ молодыя дворянки также-
не были забыты; ибо играли не маловаж-
ную ролю въ своемъ Государствѣ. Какая-
длд нихъ радость! Ну выбирать платья ,
и головные уборы, которые лучше бы къ
нимъ пристали! — Новый трудъ для Санъ
дрилъоны ; ибо ей надлежало гладишь
бѣлье своихъ сестеръ и сбирать въ склад-
ки ихъ манжеты; сестры же ея, говорили
между собою только о томъ, какъ бы имъ
отличнѣе одѣться. Л, сказала старшая изъ
рихъ, одѣнусь вЪ "вое алое бархатное пла-
тье, и уберусь по анелински. А я, примол-
вила младшая сестра, бг/дг/ во обыкновенной,
своей юбоъкѣ; но за то надѣну на себя
свою. златоцвѣтную леантіикуі и украшенъ-
128
Еіі асЬеІег йез шопсЬез сіе Іа Ьошіе
іаізеизе: еііез арреііёгепі Седйгіііои роиг
Іиі сіешапсіёг зоп аѵіз, саг еііе аѵоіі 1е
^оиі Ьоп. СепсІгіПоп Іез сопзеіііа 1е тіеих
сіи шоікіе, еі з'оГі'гіі тёше аІезсоёіГег,
се срл’еііез ѵопіигемі Ьіеп. Еп іез соёНапі
еііез Іиі йізоіепі, СепскгПоп, зегоіз Іи
Ьіеп аізе сі’аііег аи Ьаі ? Неіаз ! тез'Йе-
тоізеііез, ѵоиз ѵоиз тодиех сіе тоі, се
п’езі раз Іа се ди’іі те Еаиі. Ти аз гаі-
8ои ; оп гігоіі Ьіеп зі оп ѵоуоіі ип Ъи-
сепсігоп аііег аи Ьаі. Епе аиіге дие Сеп-
сІгіІІоп Іез аигоіі соёГГёез сіе ігаѵегз: таіз
еііе ёіоіі Ьоппе еі еііе Іез соёЕГа рагЕаі-
іетепі Ьіеп. ЕПез Гшепі ріёз Не йеих
)оигз запз тап^ег, іапі еііез ёіоіепі Ііапз-
рогіёез сіе ?оіе: оп готріі ріиз сіе сіоихе
Іасеіз а Гогсе сіе Іез зеггег роиг Іеиг
гепсіге Іа іаіііе ріиз тепие, еі еііез ёіоіепі
іоиіоигз сіеѵапі іеигз іпігоігез. ЕпЕіп
1’Ьеигеих іош аггіѵа, оп рагііі, сі Сеп-
сігіііоп Іез зиіѵіі сіез уеих 1е ріиз 1оп§-
129
ную брилліантами іиапогку , которая ка-
жется не такб-то дурна. — Послано бы-
ло за лучшею головною уборщицею для
завивки у нихъ волосъ въ два ряда, и на-
куплено мушекъ у хорошей мастерицы.
Послѣ сего онѣ призвали къ себѣ Сандриль-
ону, и требовали у нее мнѣнія вразсужде-
ніи своего наряда : ибо она была въ немъ
очень знающа. — Сандрильона весьма ис-
кусно помогала имъ своими совѣтами, и
даже вызвалась убрать у нихъ головы,
на что онѣ и согласились, убираясь , онѣ
спрашивали у нее: Сандрильона ! не хо-
чется ли и тебѣ ѣхать с5 нами на праз-
днество АхЪ , сударыни ! вы изволите шу-
титъ надо-ліною. Мнѣ ли вЪ немЪ участ-
вовать сЪ вами! — Правда! не лсало бы
сліѣху было, еслибЪ Замарашка показа-
лась на празднествѣ — Иная а не Сан-
дрильона , убрала бы своихъ любезныхЪ
сестрицъ съ небреженіемъ, она однакожъ,
будучи незлопамятна, украсила ихъ до-
9
іЗо
Іетре ди’еііе риі; Іогвди’еІІе пе Іев ѵіі
р]іі8 еііе ве тіі а ріеигег. 8а таггаіп
диі Іа ѵіі Іоиі еп ріеигв, Іиі Летапсіа
ѵе ди’еііе аѵоіі? }е ѵоискоів Ьіеп. . . .Іе
ѵоийгоІ8 Ьіеп.... еііе ріешоіі 8І Гогі
ди’еііе пе риі аеііеѵег: 8а таітате диі
ёіоіі Гёе, Іиі сііі: Іи ѵоисігоів Ьіеп аііег
аи Ьаі, п’еві се рав? Нёіав! оиі, сііі Сеп-
сігіііоп еп воирігапі. Нё Ьіеп, вегав Іи
Ьопие Еіііе сііі ва таггаіпе , }е і’у Тегаі
аііег? Еііе Іа тепа сіапв за сІіатЬге еі:
іиі сііі,: ѵа Нап8 Іе іагйіп еі аррогіе тоі
ипе сіігоиіііе. Сепсігіііоп аііа аиввііоі
сиеііііг Іа ріив ЪеІІе ди’еііе риі Ігоиѵег
еі 1’аррогіа а 8а таггаіпе,, пе роиѵапі
сГеѵіпег соттепі сеііе сіігоиіііе Іа рош-
гаіі Гаіге аііег аи Ьаі. 8а таггаше Іа
сгеива еі п’ауапі Іаіввё дие Гёсогсе Іа
ігарра сіе за Ьа§ие11е, еі Іа сіігоиіііе Гиі
аизвііоі с!іап§ё еп ип Ьеаи сагговве Іоиі
(Іогё. Епвйііе еііе аііа ге§аг(1ег сіап» ва
8Оші88Іёге , ои еііе Ігоиѵа 8Іх вош із >
Іоиіез еп ѵіе ; еііе сііі а Сежігіііоп сіе 1е-
3 4
іЗі
крайности хорошо. — Дни два имъ не
хотѣлось и ѣсть: такъ велика была
ихъ радость ! — Сколько перервано тесе-
мокъ для ихъ шнуровки, чтобъ имъ ка-
заться станомъ потоньше. — Отъ зеркалъ
же онѣ почти не отходили. — Наконецъ
насталъ радостный для нихъ день ! Онѣ
поѣхали, а Сандрильона смотрѣла только
въ слѣдъ имъ по тѣхъ поръ , пока могла.
— Лишь скрылись онѣ изъ виду , она за-
плакала. — Крестная мать ея увидѣвъ
ее въ слезахъ , спросила у нее: гто сЪ
тобою служилось? — Мнѣ оъенъ хотѣлось
бы, отвѣчала она______, шутъ слезы такъ
сильно полились изъ ея глазъ , что она
не могла договорить. — Ея крестная мать,
которая была волшебница, сказала ей:
Тебѣ хотѣлось бы ѣхать на балЪ; не такЪ
ли? — ТакЪ! отвѣчала Сандрильона, вздох-
нувши — Нц, хорошо! Если ты будешь есё
доброю дѣвушкою, сказала крестная мать
ея, то тебѣ таліЪ бытъ Она привела ее
въ свою комнату и сказала ей : сходи вЪ
оеородЪ, и оттуда принеси ленѣ тыкву.
Сандрильона немедленно побѣжала туда ,
и сорвавъ самую лучшую шыкву принесла
*
іЗй
ѵег ші реи Іа Ггарре <1е Іа зоигізяіёге,
еі а сііадпе зоигіз диі зогіоіі , еііе іиі
сіоппоіі ип соир сіе за Ьа§,иеііе , еі Іа
боигій ёіоіі аи88Ііді сііапдёе еп ип Ьеаи
сЬеѵаІ, се диі'Гіі ип Ьеі аііе1а§е сіе зіх
сііёѵайх, ёі’ип Ъеаи §гІ8 сіе 8оигІ8 рот-
теіёя. Соште еііе ёіоіі еп реіпе сіе диоі
еііе Гегоіі ип сосііе, )е ѵаІ8 ѵоіг, сііі
Сепсігіііоп з’іі п’у а роіпі диеідиез гаіз
сіапя Іа гаііёге. Кои8 еп Гсгопя ип со-
с ііег: іи аз гаізоп, сііі 8а таггаіпе : ѵа
Ѵоіг. СепсІгіІІоп Іиі аррогіа Іа гаііёге
ой іі у аѵоіі ігоІ8 §го8 гаІ8 ; Іа Гёе еп
ргіі ип сі’епіге Іез ігоіз , а саизе бе 8а
таіігеззе ЬагЬе, еі 1’ауапі ІоисІіё іі Гиі,
сііап^ё еп ип §ГО8 сосЬег, диі аѵоіі ипе
сіеб ріи8 Ъеііез тоизіаскеб ди’оп аіі )а-
таіз ѵие. Епвиііе еііе Іиі сііі, ѵа сІап8
і'е )агс!іп, іи у ігоиѵега 5Іх Іегагсія сіег-
гіёге І’аггобоіг, аррогіе Іея тоі. Еііе пе
Іез еиі ра8 ріиіоі аррогіё дие 8а таггаіпе
Іе8 сЬап§еаеп зіхіадиаі», диітопіёгепі
аиезіібі <1еггіёге Іе саго8$е ауес іеигз
і35
ее къ своей крестной матери , не могши
угадать , какъ эта тыква могла способ-
ствовать ей быть на балѣ. Волшебница,
вычистивъ внутренность тыквы , и ос-
тавивъ токмо корку ея, ударила по ней
своею тросточкою , и тыква мгновенно
превратилась въ прекрасную позлащен-
ную карету. Потомъ, заглянувъ въ свою
мышеловку, и усмотрѣвъ въ ней шесть
живыхъ мышенковъ, приказала Сандрильо-
нѣ приподнять нѣсколько опускную у мы-
шеловки дверцу; и до каждой выбѣгавшей
мышки касалась своею тросточкою; отъ
“іего мышка тотчасъ превращалась въ
красиваго коня: и такъ составился изъ
мышекъ прекрасный сивочерный цугъ. Но
тогда , какъ она заботилась еще о томъ,
изъ чего бы произвести кучера , Санд-
рильона сказала ей: Я посмотрю, нЪтЪ ли
ей другой западнѣ сколько ни есть ліытен-
ковб- ИзЪниссЪ можно будетЪ которою нибцдъ
обратитъ вЪ кцъера. — Хорошо ! отвѣчала
волшебница: погляди! — Сандрильона при-
несла ей западню, въ которой нашлись
три большія крысы. Волшебница взяла
одну изъ трехъ по причинѣ длинныхъ и
і35
і34
ЪаЪіІ8 сііатаггёв, еі циі з’у кепоіеик
аПасЪёз сотте 8’ііз гі’еизяепі Іаіі аикге
сііозе Іопіс Іеиг ѵіе. Ьа Гёе сііі аіогз а
СепсІгіІІрп.: Ііё Ъіеп! ѵоііа сіе диоі аііег
аи Ьаі; п’е8 іи раз Ъіеп аізе? „Оиі! таІ8
‘ еъі: се дие і’ігаі сотте сеіа аѵес те8
ѵііаіпз ЪаЪіі8? — 8а таггаіпе пе Гіі цие
Іа Іоисііег аѵес 8а Ъа^иеііе, екептёте
Іет8 8ез ЬаЬііз Гигепк сЬап§ё8 еп (1е$
ЬаЬііз сіе ёігар (Гог— (Гаг§епі Іоиі сйа-
таггёб (Іе ріеггегіев: еііе Іиі < цгііа еп-
зигіе ипе раіге сіе раиІоиПез сіе ѵегге,
1е8 р1и8 іоііев сіи топсіе. МапсІ еііе іиі
аіп8І рагёе, еііе топіа ёй сагго88е; таІ8
Іа таггаіпе Іиі гесоттапва 8иг (оніез
сііозев (Іе пе раз раззег тітііі;1, Гаѵег-
ІІ88апі, дие~8І еііе сіетеигоік аи ЬаЕут
тотепк сіе р1и8 , 8оп сагго88е гесіеѵі^йд
<] гоіі сПгоиіІІе, 8е8 сііеѵаих (Іе 8оигіз >
8в8 1адиаІ8 (Іе8 Іегагсів еі 8в8 уіеих Ъа-И
ЬіІ8 гергеікЪоіепІ «Іеиг ргетіёге іогте.
Еііе рготіѣ а 8а таггаіпе ди’еііе пё тап-
диегоіі раз сіе зогііг сіи Ьаі аѵапі тшиіЪ
густыхъ усовъ ея; и лишь дотронулась
до нее своею тросточкою , то она обра-
тилась въ рослаго кучера съ прекрасными
усами , какія только случалось кому ви-
дѣть. Потомъ она сказала ей : Саодк вб
содй! ТаліЪ найдетъ ты шестъ ящерицЪ
позади садовой лейки; принеси ихЪ ко лінѣ.
Едва ихъ принесла ей Сандрильона , какъ
ея крестная мать превратила ихъ въ
шесть' лакеевъ , которые тотчасъ стали
позади кареты въ ливреяхъ, обшитыхъ
позументами, и которые такъ крѣпко за
нее держались, какъ будто бы они дру-
гой должности ввѣкъ не исправляли. —
Тогда волшебница спросила у Сандрильо-
ны : Теперь есть ли вЪ гемЪ •Ъхатъ на
балЪ? — Есть! Но не і/жъ ли поЪдц я тц-
да вЪ своемЪ теперешнемъ запатканнольб
платьишкѣ? — Крестная мать дотрону-
лась до нее только своею тросточкою,
и въ тоже время платье на ней перемѣ-
нилось въ злато-серебряную одежду , изу-
крашенную драгоцѣнными каменьями. По-
слѣ сего она дала ей пару кристалловид-
ныхъ прекраснѣйшихъ башмаковъ. —
Бывъ факимъ образомъ одѣта, она сѣла
і56
ЕПе рагі пе ее яепіапі рая Де }оіе. Ее
Гіія сіи Воі ди’оп аііа аѵегііг, ди’іі ѵе-
поіі сі’аггіѵег ипе §гапс!е ргіпсеяяе ди’оп
пе соппоіяяоіі роіпі, соигиі Іа гесеѵоіг;
іі Іиі сіоппа Іа таіп а Іа сісясепіе сіи
саггояяе, еі Іа тепа сіапя Іа яаііе ой ёіоіі
Іа сотра^піе : іі яе Гіі аіогя ип §гапс!
яііепсе; оп сеяяа сіе сіапяег еі Іея ѵіоіопя
пе )оиёгепі ріия: іапі оп ёіоіі аііепііі’
а сопіетріег Іея §гапс!ея Ъеаиіёя сіе сеііе
іпсоппие: оп п’епіепсіоіі ди’ип Ьгиіі соп-
Гия: На! ди’еііе еяі Ьеііе! Ье Воі тёте,
іоиі ѵіеих ди’іі ёіоіі, пе Іаіяяоіі рая сіе
Іа гецагсіег еі сіе сііге іоиі Ьая а Іа
Веіпе, ди’іі у аѵоіі 1оп§іетя ди’іі п’а-
- ѵоіі ѵй ипе яі Ьеііе еі яі аітаЫе рег-
аоппе- Тоиіеа Іея йатея ёіоіепі аііеп-
ііѵея а соияісіёгег яа соёГГиге еі яея Ііа-
Ъіія, роиг еп аѵоіг сіёя Іе Іепсіетаіп сіе
яетЫаЫея, роигѵи ди’іі яе ігоиѵаі сіея
ёіоііёя аяяег Ьеііея, еі сі’оиѵгіегя азяег ІіаЬі-
Іея. Ье Нія сіе Воі Іа тіі а Іа ріасе Іа ріия
ІіопогаЫе еі епяиііе Іа ргіі роиг Іа тепег
1З7
въ карету. Въ это время крестная мать
ея особенно наказывала ей не оставаться
на балѣ за полночь, говоря , ~то если она
пробцдетЪ тамЪ лишнюю лаиирпогкц; то
ея прекрасная карета опить станетЪ тык-
вою, кони ея примцтЪ прежній видЪ мышен-
ковЪ, еяслцги опятъ бцдцтЪ матрицами, и
ветхое платьишко ея снова на ней огц-
тится. — Она обѣщалась своей крестной
матери непремѣнно выдши изъ балу до
полуночи. — Наконецъ она поѣхала внѣ
себя отъ радости. Королевскій сынъ,
бывъ извѣщенъ , что пріѣхала какая - шо
знатная, впрочемъ неизвѣстная Принцес-
са, мгновенно выбѣжалъ къ ней на встрѣ-
чу, подалъ ей руку при выходѣ ея изъ
кареты, и ввелъ ее въ залу, гдѣ находи-
лось собраніе. Вдругъ все затихло : гпай-
цы остановились, музыка замолкла. Столь-
ко реѣ занялись плѣнительными красота-
ми незнакомки! Слышались только щамъ
и тамъ голоса: АхЪ, какЪ она прекрасна. —
Самъ Король , сколько ни былъ старъ, не
могъ наглядѣться на нее, и на ухо шеп-
шалъ Королевѣ, ыпо он5 давно не видало
такой любезной особы. Всѣ госпожи при-
і58
(Іапзег: еііе <1ап8а аѵес Іагі йеетасе ди’оп
Іайпига епгоге сіала^е. Оп аррогіа
гше Гогі Ьеііе соІІаПбп йопі Іе ргше
Ггіпсе пе іпап§еа роіпі: іапі ІІ ёіоіі
оссире а Іа сопзісіёгег. Еііе аііа 8’а88еоіг
аирге8 сіе 8е8 8о.-иг8 еі 1еиг8 Еі щіііе
Ьоппёіеіёб: еііе Іеиг Еі раг! сЕ8 шапшъ
еі сІе8 сіігопв дие Іе Рнпсе Іиі аѵоіі
гіовпев; се диі 1е8 ёіопиа Гогі, саг еііез
не Іа сопіюі88оіеп1 роші. ЬО18 ди’е11е8
саивоіеп! аіпяі, СепНпііоп епіепсііі 8оппег
Опге Ьеиге8 ігоі8 диагіз: еііе Еі аи8.м1д1
іше §гаіи!е гёѵёгепсе а Іа сошраёше,
еі 8’сц аііа Іе р1и8 ѵііе ди’еііе рйі.
І)е8 ди’еііе іиі аггіѵёе, еііе аііа Ігои-
^еі 8а шаііаіне^ еі арге8 1’аѵоіг гешег-
сіёе, еііе Іиі Ш1, ди’еііе воиЬаііегоіі Ілеп
а аііег епсоге Іе іепсіеіпаіп аи Ъаі. рагсе
дліе-іе ЕіЬ сіе Воі Реи аѵоіі ргіё. Соитіе
еѴе. ёіоі оссирёе .а гасопіег а 8а шагъ
гаіпе іоиі, се. ди’П з’ёіоіі ра88ё аи Ьаі,
Іе8 сіеих 8о -иг8 Ы игі-ег пі а Іа ротіе.
СепйгіІІои Іеиг аііа оиугіг. (^ие ѵои8
іЗд
мѣчательно смотрѣли на ея головный
уборъ и на ея одежду , чтобъ на другой
день имѣть такой же нарядъ, тол ько бы
наіилися довольно искусные въ шитьъ ма-
стера. Королевскій сынъ посадилъ ее на
самое почетное мѣсто, а пони мъ пригла-
силъ ее танцовать съ собою. Она танцо-
вала такъ прелестно , что еще больше
изумила всѣхъ собою. — Начался ужинъ ,
во время котораго Принцъ ничего не ку-
шалъ: столько онъ занимался ею, разсма-
тривая ее. Она сѣла подлѣ своихъ се-
стеръ , и чрезвычайно учгпиво обходилась
съ ними: подчивала ихъ персиками и
апельсинами , которые Принцъ подавалъ
ей • что изумило ихъ; при чемъ онѣ не
узнали ее. Тогда, какъ у нихъ продол-
жался другъ съ другомъ разговоръ, било
три четверти двѣнадцатаго часа. Санд-
рильона немедленно откланялась почти-
тельно собранію, и съ величайшею по-
спѣшностію уѣхала. Возвраіпясъ домой,
оца немедленно пошла- къ своей крестной
матери, и поблагодаривъ ее, сказала, гто
еі^огуенъ бы хотѣлось быть на балѣ и на
драгой ‘^енъ; ибо королевскій сынЪ просилб
і4о
ёіе$ Іопдіеіпз а геѵепіг, Іеиг сііі еііе, ей
Ьаіііапі, еп ее ігоііапі іез уеііх еі еп
з’ёіепсіаііі сотше зі еііе п’еиі Гаіі дие
сіе зе геѵеШег; еііе п’аѵоіі серепсіапі раз
еи епѵіе сіе сіогшіг сіериіз ди’еііе з’ё-
Іоіепі диіііёез. 8і Іи ёіоіз ѵепие аи Ъаі,
Іиі сііі ипе сіе зез зоеигз, Іи пе І’у 8егоІ8
раз епппуёе: 11 у е.зі ѵепие Іа ріи8 Ьеііе
Ргіпсе88е ди’оп риіззе іатаіз ѵоіг; еііе
поиз аГаіІтШе сіѵііііёз; еііе поиз а сіоп-
пёе сіез огап§е.з еі с1е8 сіігопз. Сепсігіііоп
пе зе зепіоіі раз сіе)оіе: еііе Іеиг сіетапсіа
Іе пот (Іе сеііе ргіпсевзе; таіз еііез Іиі ге-
ропбігепі ди’оп пе Іа соппоІ88оіІ раз, дие
іе Гііз сіи Воі еп ёіоіі іогі еп реіпе, еі
ди’іі сіоппегоіі іоиіез сЬозез аи топсіе
роиг заѵоіг диі еііе ёіоіі. Сепйгіііоп зои-
гіі еі Іеиг сііі: еііе ёіоіі сіопс Ьіеп Ьеііе?
Моп Сіеи дие ѵоиз еіез Ьеигеизез ! Ке
роиггоіз іе роіпі 1а ѵоіг ? Неіаз 1 тасіе-
тоізеііе Іаѵоііе, ргёіег піоі ѵоіге ЬаЪіЬ
}ашіе дие ѵоиз піеііег Іоиз іез іоигз.
Ѵгаітепі, сііі Масіепюізеііе Лаѵоііе, іе
І4І
'в, гтобЪ она погтила его своиліЪ посѣще-
ніеліЪ. — Тогда , какъ она разсказывала
своей воспріемницѣ обо всемъ, чшо слу-
чилось на балѣ, обѣ сестры застучались
въ двери. Сандрильона побѣжала ошпе-
реть ихъ. — Поздно же вы пріѣхали! она
сказала имъ позевывая, потирая у себя
глаза, и потягиваясь будто бы лишь про-
снулась ; хотя ко сну совсѣмъ не клонило
ее до тѣхъ поръ, пока онѣ съ нею не
разстались. Если бЪ ты была на балѣ,
сказала ей одна изъ сестеръ, то бы тебѣ
не соскцсилосъ. 1'аліЪ была такая прекрас-
ная Принцесса, такая прекрасная ! какцю
едва ли кто по сію порц видѣлЪ. Она была
др крайности кЪ наліЪ привѣтлива, подви-
вала насЪ персикаліи и апелъсиналш. —-
Сандрильона была внѣ себя отъ радо-
сти. — Она спросила у нихъ объ имени
этой принцессы; но онѣ отвѣчали , гто
ее никто не знаетЪ; сто саліЪ королев-
скій сынЪ неизвѣстностію обЪ ней весьліа
тревожился, и гто онЪ, БогЪ знаетЪ -цѣлей
бы пожертвовалъ, только бы ліогЪ провѣ-
дать обЪ ней, — Сандрильона усмѣхнув-
шись спросила у нихъ; И такЪ она была
Ц2
8иІ8 (Іе сеі аѵіз! Ргёіег зоп ЪаЬіі а шіе
ѵііаіпе Ьисепсігоп сотте сеіа! 11 Гаисігоіі
дие /е (иззе Ьіеп Гоііе. СепйгіПоп з’аі-
іепсігоіі Ьіеп а се геГиз, еі еііе еп Гиі
Ьіеп аізе, саг еііе аигоіі ёіё §тапс!етепі
етЪагаззёе зі за зоеиг еиі Ьіеп ѵоиіи
Іиі ргёіег 8оп ЬаЬіІ. Ье Іепсіетаіп 1е8
Йеих 8оеиг8 Гигепі аи Ьаі еі Сепсігіііоп
аи88І, таІ8 епсоге ріиз раге дие Іа рге-
тіёге Гоіз. Ье Гііз сіи Воі Гиі іопіоигз
аиргёз сі’еііе , еі пе сезза сіе Іиі сопіег
сіез сіоисеигз: Іа )еипе сіетоізеііе пе з’еп-
пиуоіі роіпі, еі оиЫіа се дие за таг-
гаіпе Іиі аѵоіі гесоттаіісіё, сіе зогіе
ди’еПе епіепсііі зоппег Іе ргетіег соир
сіе тіпиіі Іогзди’еііе пе сгоуоіі раз ди’іі
Гиі <1ё}а опге Ьеигез: еііе зе Іеѵа еі з’еп-
Гиіі аиззі 1е§ёгетепІ ди’аигоіі Гаіі шіе
ЪісЬе: Іе ргіпсе Іа зиіѵіі, іпаіз іі пе риі
1’аіігараг. ЕПе Іаізза ІотЬег ипе сіе зе8
рапІоиПез сіе ѵегге, дие Іе ргіпсе га-
тазза Ьіеп зоііріеизетепі. Сепсігіііоп
аггіѵа сііег еііе Ьіеп ёззоиГІёе, запз саг-
весьма прекрасна ? Богѣ мой! какЪ вы
щастливы,! не лъзя ли мнѣ щвидЬтъ ее?
АхЪ! вскрикнула она, сказавъ младшей изъ
своихъ сестеръ: Не пожалуете ли мнѣ
своего желтаго платья , которое по бц~
днямЪ носите. Даотвѣчала сестра , не
послѣдняя была бы я дура, если бы свое
платье дала такой замарашкѣ, какЪ ты.
Сандрильона очень знала, что въ эпюмъ
откажутъ ей, и весьма тому радовалась,
ибо не знала бы , что дѣлать есіпьли бы
сестра ея соизволила дашь ей свое платье.
На другой день обѣ сестры были на ба-
лѣ ; также и Сандрильона была тамъ,
но несравненно наряднѣе прежняго. — Ко-
ролевскій сынъ не отходилъ отъ нее, и
непрестанно говорилъ что - либо ласко-
вое. Молодая дѣвица не сручала тѣмъ, и
забыла о томъ, о чемъ наказывала ей
крестная мать ея, такъ что она услы-
шала бой часовъ за полночь,, когда дума-
лось ей, что не было еще больше' одинад-
цаши часовъ. Она встала и побѣжала
такъ быстро , какъ серна. — Принцъ за
нею... - но не могъ настигнуть ее На
бѣгу* сронила она съ ноги крисшалловид-
і44
го88е, 8ап8 Іадиаів, еі аѵес «е.$ тёсЬапв
1іаЪіІ8 ; гіеп пе Іиі ёіоіі ге8Іё сіе іоиіе
8а та^іііГісепсе, ди’ипе сіе 8е8 реіііез
рапіоиііев, Іа рагеіііе Не сеііе ди’еііе
аѵоіі 1аІ8?ё ІотЬег. Оп НетапНа аих
§агс1е8 Не Іа рогіе Ни раіаіб 8’іІ8 п’аѵоіепі
роіпі ѵи 8огііг ипе ргіпсе88е. ІІ8 Нігепі
ди’іІ8 п’аѵоіепі ѵй 8огііг регбоппе, ди’ипе
}еипе Гіііе таі ѵеіие , еі диі аѵоіі ріиз
1’аіг Н’ипе раузаппе дие Н’ипе Нешоі-
зеііе. (^иапН 1е8 Неих 80еиг8 геѵіпгепі
Ни ЬаІ, СепНгіІІоп Іеиг НетапНа 8І е11е8
8’ёіоіепі епсоге Ъіеп Ніѵегііеа, еі еі Іа Ъеііе
Оате у аѵоіі ёіё ? ЕІІев Іиі Нігепі ди’оиі,
таІ8 ди’еііе 8’ёіоіі епЕиуё, Іогздие тіпиіі
аѵоіі 8оппё, еі 8І рготріетепі ди’еііе
аѵоіі 1аІ88е ІотЬег ипе Не 8е8 реіііев
рапіоиПеа сіе ѵегге, Іа р1и8 )оІіе И и топНе,
дие Іе ГіІ8 Ни Воі 1’аѵоіі гата§8ё, еі
ди’іі п’аѵоіі Гаіі дие Іа ге§агНег репсіапі
іоиі Іе гевіе Ни ЬаІ, еі д и’авьигётепі іі
ёіоіі Еогі атоигеих Не іа Ьеііе регзоппе
а диі аррагіепоіі Іа реіііе рапіоиДе. Еііез
145
ный башмачокъ , кошорый поднятъ былъ
Принцемъ съ чрезвычайною осторожно-
стію. —• Сандрильона прибѣжала домой
запыхавшись — безъ кареты, безъ ла-
кеевъ , и въ своемъ замаранномъ платьѣ.
Однако изъ всего великолѣпнаго наряда
остался у нее одинъ изъ ея башмачковъ ,
одинакій съ тѣмъ , который она сронила
съ ноги. Спрашивали у дворцовыхъ стра-
жей : не видали ли они вышедшую Прин-
цессу ? — Они отвѣчали , с/.чо кроліѣ вы-
шедшей, худо одѣтой дѣвушки никого не
видали, и сто она іюходила. больше на
крестьянку , нежели на благородную дѣви-
цу. — Когда обѣ сестры ея возвратились
съ балу, то Сандрильона спросила у нихъ:
также ли было иллЪ весело ; и была ли на
балѣ прекрасная далла. Онѣ отвѣчали ей:
Да! Но она убѣжала лишь пробило двѣ-
надцать гасовЪ, и лпакЪ поспѣшно, сто сро-
нила у себя сЪ ноги кристалловидный пре-
краснѣйшій башліасокЪ , который тотгасЪ
поднялЪ Королевскій сынЪ, любовавшись
ильЪ до окончанія бала, и сто онё на-
вѣрно влюбился вЪ ту прекрасную особу,
которой башмасокЪ принадлежитъ. — Онѣ
іо
і4б
сіігепі ѵгаі, саг реи <1е }оигя аргёя , Іе
Гіія сіи Воі Гіі риЫіег а яоп сіе Іготреііе,
ди’іі ёроияегоіі сеііе сіопі Іе ріс с! яегоіі
Ьіеп ^ияіе а Іа рапІоиПе. Оп соттеп-
са а І’еяяауег аих ргіпсеяяея, епзиііе аих
«іисііеяяея еі а Іоиіе Іа соиг, таія іпи-
Іііетепі: оп Іа рогіа сііег Іея сіеих яоеигя,
диі Гігепі Іоиі Іеиг ро88ІЫе роиг Гаіге
епігег Іеиг ріесі сіапя Іа рапІоиПе, таіз
еііея п? ригепі еп ѵепіг а ЬоиС. Сеп-
гігіііоп диі Іея ге§агвоіІ, еі диі гесоппиі
8а рапІоиПе , <311 еп гіапі, дие ѵоуе
8І еііе пе те яегоіі ра8 Ъоппе; Іе8 яоеигя
8е тігепі а гіге еі а яе тодиег (і’еііе.
Ье депІіІЬотте диі Гевоіі І’еяяаі сіе Іа
рапІоиПе ауапі ге§аг<1ё аііепііѵетепі
СепИгііІоп, еі Іа Ігоиѵапі Гогі Ьеііе, сііі
дие сеіа ёіоіі Гогі }изІе, еі ди’іі аѵоіі
опіге <1е І’еяяауег а Іоиіез Іея ГіІІея : іі
Гіі аяяеоіг Сешігіііоп, еі арргосііапі Іа
рапІоиГіе йе яоп реііі ріеЛ, іі ѵіі ди’еііе
у епігоіі яапя реіпе, еі ди’еііе у ёіоіі
147
сказали правду: ибо чрезъ нѣсколько дней
потомъ Королевскій сынъ обнародовалъ
при труби мъ звукѣ, іто он5 женится
на той особѣ , коли/ по ноеЪ придется
бсии иасокѢ. — Начали примѣривать его
у Принцессъ, потомъ у Княгинь и у
всѣхъ придворныхъ женщинъ ; но ни ко-
шорой изъ нихъ онъ не былъ впору. При-
несли его напослѣдокъ къ двумъ сест-
рамъ , которыя истощали всѣ усиліе
свое , чтобъ надѣть его на ногу , но по-
напрасну. Сандрильона , которая на все
это смотрѣла, и узнала свой башмачокъ,
сказала улыбнувшись: позвольте мнѣ по-
пробовать ! Не придется ли онЪ епорі/
мнѣ ? Сестры ея захохотали, и стали
смѣяться надъ нею. Царедворецъ , кото-
рый примѣривалъ башмачокъ, поглядѣвъ
внимательно на Сандрильону, и усмо-
трѣвъ , что она была весьма прекрасна ,
сказалъ , то это осень позволительно;
ибо ела/ прика ано пріІлеЪриватъ башліа-
ъокЪ і/ всѣхЪ дѣвицЪ. Онъ попросилъ Сан-
дрильону присѣсть , и надѣвъ башмачокъ
на маленькую ножку ея , увидѣлъ, что
*
148
різіе сотте бе сіге. Е’ёіоппетепі без
беих 8оеиг$ €иІ §гапб, таІ8 р1и8 §гапб
епсоге, диапб СеибгіІІоп Ііга бе за росііе
1’аиіге реіііе рапІоиГІе ди’еііе тіі а 8оп
ріеб. Ьа бе88И8 аггіѵа Іа таггаіпе , диі
ауапі бопйё ип соир бе за Ъа^иеііе 8иг Іез
ІіаЬіІз бе СепбгіІІоп, 1е8 ЙІ беѵепіг епсоге
ріиз та§пійдие8 дие ІоиІе8 1е8 аиігез.
А1ог8 868 беих 8оеиг8 Іа соппигепі
роиг Іа ріиз ЪеІІе регзоппе ди’еііез
аѵоіепі ѵйе аи Ьаі. Е11е8 8е )еІІегепІ а
8е8 ріеб8 роиг Іиі бетапбег рагбоп бе
Іоиз 1е8 таиѵаіз Ігаііетепз, ди’еііез Іиі
аѵоіепі Гаіі 8оиДгіг. СепбгіІІоп Іе8 ге-
Іеѵа, еі Іеиг біі еп Іез етЪга88апі,
ди’еПе Іе8 ргіоіі бе 1’аітег, рагбоппоіЬ
бе Ьоп соеиг еі ди’еПе 1е8 ргіоіі бе Гаі-
тег іои)оиг8 Ъіеп. Оп Іа тепа скег Іе
;еипе ргіпсе, рагёе сотте еііе ёіоіі : іі
Іа Ігоиѵа епсоге ріиз Ьеііе дие ^атаІ8 ,
еі реи бе іоигз аргёз іі І’ёроива. Сеп-
бгіІІоп, диі ёіоіі аи88І Ьоппе дие ЪеІІе,
49
онъ вошелъ на нее свободно , и какъ буд-
то для нее былъ сдѣланъ. Изумленіе обѣ-
ихъ сестеръ было чрезвычайно велико ,
а еще больше увеличилось оно тогда,
какъ Сандрильона вынула изъ своего кар-
мана другой башмачокъ, и надѣла его
себѣ на ногу. — Въ это время явилась
крестная мать ея , которая коснувшись
своею тросточкою до платья Сандрильо-
ны , перемѣнила его въ чрезвычайно ве-
ликолѣпную одежду.
Тутъ обѣ сестры признали ее за іпу
особу, которую видѣли на балѣ. Онѣ по-
верглись къ ногамъ ея, испрашивали у
нее прощенія за все дурное свое съ нею
обращеніе. — Сандрильона приподняла ихъ
и сказала имъ, г,то она во всемЪ прощаеіпЪ
ихЪ, и проситЪ, ътобЪ онѣ только лю-
били ее.
Сандрильону представили молодому
Принцу въ ея нарядѣ. Она показалась ему
еще прекраснѣе прежняго; и чрезъ нѣ-
сколько дней онъ сочетался съ нею. —
Сандрильона, которая была столько же
добра, сколько прекрасна, помѣстила обѣ-
і5о
ГіІ 1о§ег 8е8 сіеих 8оеиг8 аи раіаів, еі
1е8 иіагіа сІ08 Іе шёте ^оиг а сіеих §гап<І8
8еі§пеиг8 сіе Іа соиг.
М о к л ь і т ё.
Хи Ъеаиіё роиг Іе зеэсе езі ип гаге Ігёзог,
1)ё Гасітігег уатаіз оп пе зе іаззе.
Маіз се ди'оп потте Ъоппе сгасе ,
Езі запз ргіх еі ѵаиі тіеиэс епсоге;
С’езі се ди* а СепЛгйІоп /іі аѵоіг за таг-
гаіпе ,
Еп Іа (Ігеззапі, еп Ѵіпзігиізапі,
Тапі еі зі Ъіеп, ди'еііе еп /іі ипе Ееіпе.
Саг аіпзі зиг се сопіе, оп ѵа тогаіізапі:
Веііез! се (Іоп ѵаиі тіеих, дие сРёІге
Ъіеп соё//ёез
Роиг еп^а^ег ип соеиг, роиг еп ѵепіг а
Ъоиі.
Еа Ъоппе рѵасе езі Іе ѵгаі сіоп Лез Гёез;
8апз еііе, оп пе реиі гіеп, аѵес еііе оп реиі
Іоиі.
і5і
ихъ сестеръ своихъ во дворцѣ, й въ день
своего бракосочетанія совокупила каждую
изъ нихъ съ важнѣйшимъ изъ вельможей
своего Двора.
Нравоученіе.
Красота /ігія женщинѣ есть рѣдкая дра-
гоцѣнность ; и кто не удивляется ей ? —
Но пріятность добродушія вЪ нихЪ нео-
цѣненное. Сею - то пріятностію одарила
Сандрильону крестная лахтъ ея , украсивЪ
и наставивЪ ее такЪ , гто она стала, на-
конецъ Королевою. — Эта повѣсть уыстЪ
тому, гто красасицы не столько наряда-
ми, сколько добродущ еліЪ плѣняюпгЪ серд-
ца. БезЪ него не лъзя иліЪ ни вЪ гваіЪ
успѣть; а сЪ ниліЪ до всего достигнуть
лсолкно
ЬА ВАВВЕ БЬЕІІЕ.
II ёіоіі шіе ГоІ8 ип Ііотте диі аѵоіі
сіе ЪеІІе таІ8ОП8 а Іа ѵіПе еі а Іа сат-
ра§пе , сіе Іа ѵаІ88е11е сі’ог еі сРаг§еііі ,
сіез теиЫев еп Ъгосіегіе, еі сІе8 сагго88в8
іоиі сіогёв, таІ8 раг таІЬеиг сеі Ііотте
аѵоіі Іа ЪагЪе Ыеие; сеіа Іе гепсігоіі 8І
Іаісі еі 8І іеггіЫе, ди’іі п’ёіоіі пі іетте
пі Шіе диі пе «’епЕиіі сіе сіеѵапі Іиі.
Пле сіе 8ез ѵоівіпев, сіате сіе диаіііё,
аѵоіі сіеих Ш1е$ рагЕаііетепі ЪеІІев. II
Іиі еп сіетаисіа ипе еп тагіа§е, еп Іиі
ІаІ88апі Іе сіюіх сіе сеііе ди’еііе ѵошігоіі
Іиі сіоппег. Еііез п’еп ѵоиіоіепі роіпі
іоиіев сіеих, еі 8е Іе гепѵоуёгепі І’ипе
а І’аиіге, пе роиѵапі 8е гёвоийге а ргепсігё
ип Ііотте сріі еиі Іа ЬагЬе Ыеие. Се диі
1е8 сіё^ойіоіі епсоге, с’ехі ди’іі аѵоіі (1ё)а
синяя борода.
Жилъ нѣкогда человѣкъ, у котораго
были въ городѣ и въ деревнѣ прекрасные
домы, золотая и серебреная посуда, узор-
чатые мебели и позолоченыя кареты. Од-
нако будто на зло, у этого человѣка бы-
ла синяя борода, по которой онъ казался
столько безобразнымъ, столько страш-
нымъ , что не было ни женщины , ни
дѣвушки , которая, повстрѣчавшись съ
нимъ не побѣжала бы отъ него, у одной
изъ его сосѣдокъ , госпожи почтенной,
были двѣ дочери, и чрезвычайныя кра-
савицы. Изъ нихъ одну попросилъ онъ у
нее себѣ въ супружество , предоставивъ
ей на волю избрать для него іпу или
другую. — Онѣ обѣ отъ этого брака
стали отказываться, и однаЛдругой на-
вязывали сего жениха, не могши рѣшить-
ся выдіпи замужъ за такого-человѣка у
і54
ёроияё ріияіегя Сешіпея еі ди’оп пе яа-
ѵоіі се дие сея Сешіпея еіоіепі сіеѵепиея.
Ьа ВагЪе Ыеие роиг Гаіге соппоіяяапсе
Іея тепа аѵес Іеиг тёге, еі Ігоія ои
диаіге сіе Іеиг теі IІешея атіея, еі диеідиея
}еипея §епя Ни ѵоіяіпа^е а ипе сіе яея
таіяоп сіе сатра§пе, о и оп сІегпеиіа ІіиіЬ
)оиг8 епііёгя. Се п’ёіоіі дие рготепасіея
дие рагііея сіе сііазве, еі сіе рёсііе , дие
сіапяе еі Сеяііпя, дие соИаІіоия: Оп пе сіог-
тоіі роіпі, еі оп раяяоіі Іоиіе Іа пиіі а
ее Саіге сіе шаіісея Іея и ня аих аиігея :
епСіп Іоиі аііа яі Ъіеп дие Іа сасіеііе
соттеп^а а Ігоиѵег дие іе таііге сіи
Іодія п’аѵоіі ріия Іа ЬагЬе яі Ыеие, еі
дие с’ёіоіі ип Гогі Ъоппеге котте. Оёя
ди’оп Гйі сіе геіоиі а ІаѵіПе, Іетагіа^е
ее сопсіиі. Аи Ьоиі сі’ип пюІ8, Іа ВагЪе
Ыеие сііі а яа Гетте, ди іі ёіоіі оЫідё
Не Саіге ип ѵоуа^е еп ргоѵіпее сіе яіх
яетаіпея аи шоіня , роіи ипе аССаіге сіе
сопбёдиепсе $ ди’іі Іа ргіоіі сіе яе Ъіеп
і55
котораго была синяя борода . а пуще от-
вращало ихъ отъ него то , что онъ уже
нѣсколько разъ вступалъ въ бракъ; а ку-
да жены дѣвались, о томъ никто ничего
не знааъ. Синяя Борода , хотѣвъ позна-
комишься съ ними, отвезъ ихъ съ ма-
терью , съ тремя или четырьмя изъ ихъ
пріятельницъ, и нѣсколько молодыхъ со-
сѣдственныхъ мущинъ въ одинъ изъ сво-
ихъ загородныхъ домовъ , гдѣ они всѣ
пробыли цѣлые восемь дней , которые
провели только что въ прогулкахъ : ѣз-
дили на звѣриную и рыбную ловли, гаан-
цовали , праздновали, и слегка ужинали
сна почти не было , и ночь проводили въ
пріятныхъ Шуткахъ другъ надъ друюмъ.
Наконецъ все такъ хорошо пошло , чшо
младшей изъ сестеръ стало казаться,
чшо у хозяина дома не было син»»й боро-
ды , и чшо онъ былъ пречесшный чело-
вѣкъ, По возвраще- іи всего общества
въ городъ тотчасъ совершена и свадьба.—
По прошествіи мѣсяца иняя Борода ска-
залъ своей женѣ, ътч ечц чадо о съѣз-
дитъ в5 одну провинцію недѣль на шестъ
і56
Діѵегііг репДапі зоп аЪвеисе, ди’еііе Гіі
ѵепіг іев Ьоппев ашіев , ди’еііе Іев те-
па! а Іа сатра§пе ві еііе ѵоиіоіі, дие
раг-іоиі еПе Гіі Ьоппе сЬёге. Ѵоііа, Іиі
<31! іі, Іев сіёів сіе сіеих §гапДв §агйе-
теиЫев , ѵоііа сеііев сіе Іа ѵаіввеііе Д’ог
еісі’аг^епі диі пе вегі рав іоив Іев^оигв:
ѵоііа сеііев сіе тев сойгев іогів ой еві топ
ог еі топ аг^епі, сеііев сіев саввеіев ой зопі
тев ріеггегіев, еі ѵоііа Іе разве раг-І оиі,
Де іоив Іев арраііетепів. Роиг сеііе реіііе
сІёГ-сі, с’езі Іа сІёГ Ди саЬіпеі аи Ьоиі Де Іа
§гапс!е §а11егіе сіе 1’аррагіетепі Ьав: ои-
ѵгег Іоиі, аііег рагіоиі, таіз роиг се реііі
саЬіпеі )е ѵоив Дёіеив Д’у епігег,еі іеѵоив
Іе ДёЕепв Де іеііе вогіе, дие в’іі ѵоив аггіѵе
Де 1’оиѵгіг, іі п’у а гіеп дие ѵоив пе
Деѵіег аііепДге сіе та соіёге. Еііе рго-
тіі Д’оЬвегѵег ехасіетепі іоиі се диі
іиі ѵепоіі Д’ёіге огсіоппё ; еі Іиі, аргёв
І’аѵоіг етЬгаввёе, іі топіе Дапв вой саг-
ховзе еі рагі роиг воп уоуа§е. Еев ѵоі-
ібу
по нѣкоторому важному дѣлу; просилЪ ее
увеселятъ себя во время его отЪѣзда, при-
глашать кЪ себѣ добрыхЪ прі ятелъницЪ ,
ѣздитъ сЪ ними вЪ загородный домЪ его;
а если ей хокется, ътобЪ вездѣ можно
было имѣть пріятную и вкусную пищу ,
то вотЪ, сказалъ онъ, клюки отЪ двцхЪ
болъшихЪ кладовыхЪ ; вотЪ клюки отЪ зо-
лотой и серебреной посуды, которая не
всегда понадобится ; клюки отЪ шкату-
локЪ, гдѣ берегутся мои драгоцѣнныя ка-
менья , и вотЪ еще клюкъ для входа во
всѣ покои. — Что жъ касается до этого
клюкика , то онЪ отЪ кабинета , который
видишь еЪ концѣ большой галлереи, нижня-
го жилья, и вЪ который я запрещаю тебѣ
входитъ, и запрещаю такЪ, кто ежели ты
вздумаешь отпереть его, то никего нѣтЪ
такого , гего бы ты не должна была пре-
терпѣть отЪ моего гнѣва. — Она обѣща-
лась въ точности исполнить все, что ей
было приказано. А онъ , поцѣловавъ ее ,
сѣлъ въ свою коляску и отправился въ
путь. •— Сосѣдки и пріятельницы безъ
всякаго приглашенія тотчасъ посѣти-
? «.
і58
«шея еі Дей Ъоппез аіпіез п’аііепдігепб
рай ди’оп Іей епѵоуа днегіг роиг аік г
сЬег Іа )еипе шагіёе ; іапі еііез аѵоіепі
д’іпіраііепсѳ сіе ѵоіг Іоиіей Іей гісііеййей
де йа іпаізоп п’ауапі ойё у ѵепіг реп-
дапі дие Іе тагі у ёіоіі, а саизе де. за
ЬагЬе Ыеие диі Іеиг Гейоіі реиг. Ьей
ѵоііа аиййіібі а раісоигіг Іез сІіатЬгей ,
Іей саЬіпеіз, Іей §агдегоЬез, Іоиіей ріиз
Ьеііез еі ріиз гісііёй Іей шіей дие Іей
аиігей. Еііез топіёгепі ёпзиііе аих §аг-
детеиЪІез , ой еііез пе роиѵоіепі аззег
адтігег Іе потЬге еі Іа Ьеаиіё дей Іа-
ріййегіей, де ііій, дез зоіаз, дей саЬічеій,
дей §иёгідопй, дей ІаЫей еі дей тігоігй;
ой 1’оп йе ѵоуоіі дериій Іей ріедй рійди’а
Іа іёіе, еі сіопі Іей Ьогдигей Іей цпей сіе
§Іасе, Іей аиігей д’аг^епі, еі де ѵегшеіі
догё, ёіоіепі Іей ріил Ь-Пей еі Іей ріиз
та§піЕдпей ди’оп еиі іатаій ѵией: еііез
не сеййоіеві д'с-ха^ёгег , еі д’епѵіег Іе
ЬопЬеиг де Іеиг аиііе, диі серепдапі пе
і5д
ли новобрачную: столько хотѣлось имъ
осмотрѣть все богатство ея дома , не
смѣвъ показываться въ немъ въ то вре-
мя , пока мужъ былъ тамъ; а причиною
этого была синяя борода его, которой
онѣ боялись. — Онѣ немедленно пошли
по комнатамъ, кабинетамъ, гардеробамъ,
изъ которыхъ одни другихъ были пре-
краснѣе и богашѣе. — Потомъ вош іи
они въ мебельную залу, гдѣ не могли на-
дивишься множеству и красотѣ обоевъ ,
кроватей, дивановъ, писменныхъ сто-
ловъ , одноножныхъ подсвѣчныхъ столи-
ковъ , большихъ столовъ и зерка лъ. въ
которыхъ можно было видѣ-пься съ го-
ловы до ногъ, и у которыхъ рамы бы-
ли то стеклянныя , то серебряныя, то
злато-финифтяныя. Короче сказать! во
всемъ усматривалась такая красота и
такое великолѣпіе, какія гдѣ - либо толь-
ко видѣть можно. Онѣ непрестанно пре-
возносили благополучіе своей пріятельни-
цы , непрестанно завидовали ему ; одна-
кожъ она мало занималась разсматрива-
ніемъ всѣхъ своихъ богатствъ по причиг
ібо
$е фѵегііяяоіі роіпі а ѵоіг- іоиіе«-се® гі-
сіа&вэев і а саияе Де Гітраііепсе ди’еііо'
аѵоіі сГаІІег оиѵгіг Іе саЪіпеі сіе 1’ар-
рагіетёиі Ьав. Еііе іиі 8І ргезвёе сіе 8а
сигіо8ііё, дие 8ЭП8 сопзісіегег ди’іі ёіоіі
шаі - Ъоппеіе сіе диіііег 8а сотра§піе ,
д11е3сіе8сеійіі, раг ип реііі евсаііег сіёго-;
Ь.ё, еі аѵес іапі сіе ргёсірііаііоп ди’еііе'
рсп.че 8е готрге Іе сои сіеих ои Ігоів-
1оі8. Еіапі аггіѵёе а Іа рогіе сіи саЬіпеі,
еііе 8’у аггёіа дпеідие іет$, зоп^еапі а
Іа дДегізё дие 8оп тагі Іиі аѵоіі: Гаііе }
еі ;соіі8ІсІёгап.І ди іі роиггоіі Іиі агеіѵег
сіи таІЬеиг сі’аѵоіг ёіё <1е8оЬёІ88апІе;
міаІ8^ Іа Іепіаііоп ёіоіі 8І іогіе ди’еііе
пё риі Іа вигтопіеі : еііе ргіі сіопс Іа
реіііе сіе Г, еі оііѵгіі еп ігетЫапі Іа рогіе
сіи саЬіпеі. Б аЬогсІ еііе пе ѵіі гіеп,
рагсе ди$ 1е8 Гепеігев ёіоіепі Гегтёеъ
аріе8 диеідие» тотепе еПе сОттеп^а
а ѵоіг дие» Іе рІапсЬег ёіоіі Юиі соиѵегі
сІе-8йпг< саі11есіапз ІёдиеІ -ёе іпігоіёЫ-
Ібі
нѣ нетерпѣливости , 'которая понуждала
ее сходишь и отпереть кабинетъ въ
нижнемъ жильѣ. Любопытство сильно
подстрѣкало ее. Она, забывъ, что не
учтиво покидать гостей однихъ, сбѣжа-
ла внизъ по небольшой потаенной лѣ-
стницѣ , и такъ опрометчиво , что
два , или три раза могла разбить у
себя голову. Подбѣжавъ къ дверямъ ка-
бинета, она на нѣсколько времени передъ
ними остановилась, приведши себѣ на
память запрещеніе своего мужа, и помы-
сливъ , что ей можетъ приключиться
какая либо бѣда за непослушаніе. Но ея
любопытство было такъ сильно, что
она не могла преодолѣть его. И такъ
она взяла ключикъ, и съ превеликою ро-
бостію отперла дверь кабинета. — Спер-
ѣа ничего не могла она тамъ увидѣть ;
потому что окны были закрыты став-
нями. Чрезъ нѣсколько минутъ начала
она усматривать, что весь полъ по-
крытъ былъ запекшеюся кровью, коею
обагрены были и тѣла многихъ мерт-
выхъ женщинъ висѣвшихъ по стѣнамъ.
іі
ібз
Іев согря Зе ріпбіепгз Еештея шогіеву
еі аНасЬёез Іе 1оп§ Не.$ шию. С’ёіоіепі
іоиіез 1е$ Гештез дие Іа ВагЬе Віеие
аѵоіі ероизёез еі ди’іі аѵоіі ё§ог§ёез
І’ипе аргёз 1’аиіге. Еііе репяа тоигіг Зе
реиг, еі Іа сІеГ Ни саЬіпеі ди’еііе ѵедоіі
Не геіігег Не Іа яеггиге Іиі іотЬа Не Іа
таіп; аргёз аѵоіг ип реи гергіз кея ея-
ргіІ8,е11е гатазза Іа сіеГ. геЕегта Іарогіе,
еі топіа Нап8 ' за с.ЬатЬге роиг зе ге-
шеііге ип реи; таіз еііе п’еп роиѵоіі
ѵепіг а Ьоиі, іапі еііе ёіоіі ётие. Ауапі
гетагдиё дие Іа сІеЕ Ни саЬіпеі ёіоіі іа-
сііёе Не зап§, еііе Геззиуа Неих ои ігоіз
ЕоІ8, таіз Іе зап§- пе 8’еп аііоіі роіпі; еііе
еиі Ьеаи 1а Іаѵег, еі тёте іа Ггоііёг аѵес
Ни 8аЫе еі аѵес Ни §гаіз, іі у Нетеига
1ои)оиг8 Ни 8ап§, саг Іа сІеЕ ёіоіі Еёё
еі іі п’у аѵоіі ра8 тоуеп Не Іа пеііоуег
іоиі а Іаіі: диапН оп оіоіі Іе 8ап§ Н’ип
соіё , іі геѵепоіі Не 1’аиіге. Ьа ВагЬе
Віеие гёѵіпі Не 50П ѵоуа§е Нёз Іе зоіг
165
Эш® были жены Синей Бороды, кото-
рыхъ онъ одну за другою умерщвлялъ. —
Ей думалось, что она умретъ отъ стра-
ха , и ключикъ отъ кабинета, который
вынула изъ замка, выпалъ изъ ея руки. —
Нѣсколько пришедши въ себя , она подня-
ла съ полу ключь , заперла имъ дверь , и
вошла въ свою комнату , чтобъ сколько
ниесть опамятоваться; но не могла из-
коренить въ себѣ страха: столько она
испугалась. — Примѣтивъ, чщо ключикъ
отъ кабинета былъ обагренъ кровью, она
два или три раза чистила его; однако
кровь съ него не стиралась; сколько ни
мыла его , сколько ни терла песковъ и
дресвою, но кровь все не сходила съ него:
ибо онъ былъ обвороженъ; и такъ не
нашлось средства вычистишь его совер-
шенно. — Когда счищалась кровь съ одной
стороны, то появлялась на другой. — Си-
няя Борода возвратился съ своего пути
въ тотъ же вечеръ, и сказалъ сво ж же-
нѣ , іто онЪ полцсилЪ на дорогѣ письма,
которыя извѣщали его, гто дѣло, по кото-
рому онЪ отправился вЬ путъ, уже конъе-
*
164
гнёте, еі Ніі дц’іі аѵоіі ге^и Нез Іёіігся
Напз Іе сЬетіп, диі Іиі аѵоіепі аргія дие
Га [Га ге, роиг ІадиеІІе іі ёіоіі рагіі, ѵе-
гі'оіі Н’ёіге Іегтгпёе а воп аѵапіа^е. 5а
Гетто Гіі Іоиі се ди’еііе рйі роиг Іиі іё-
тоі^пег ди’еііе еіоіі гаѵіе сіе воп рготрі
геіоиг. Ье Іепсіетаіп іі Іиі НетапНа Іев
сІеГв, еі еііе Іев Іиі Поппа, таіз Н’ипе
таіп ві ІгетЫапіе, ди’іі Неѵіпа вапз реіпе
іоиі се диі в’ёіоіі развё. ІГоіі ѵіепі, Іиі
Ніі-іі, дие Іа сІеГ сіи саЬіпеІ п’еві роіпі
аѵес Іез аиігев? II Гаиі, сііі еііе, дие )е
1’ауе Іаіввёе Іа - Ьаиі виг та іаЫе. Ке
тапдиег рав, сііі Іа ВагЬе Ыеие, Не те
ІаНоппег іоиі Не виііе! Аргёв ріивіеигз
гетІ8е.$ іі ГаІІиі аррогіег Іа СІеГ. Га ВагЬе
ВІеие 1’ауапі сопвіНегёе, Ніі аваГетте:
роигдиоі у а I - іі Ни зап§ виг сеііе
СІеГ? — Іе п’еп ваіз гіеп, геропНіІ Іа
раиѵге Гетте, ріиз раіе дие Іа тогі.
Ѵоиз п’еп ваѵег гіеп, геропНіІ Іа ВагЬе
ВІеие, )е Іе «аіз Ьіеп тоі, ѵоиз аѵег
і 65
но вЗ его пользу. Жена его истощила все,
чтобъ изъявить ему, сколько она обрадо?
валась, скорому его возвращенію.—На дру-
гой день онъ потребовалъ у нее ключей.
Она подала ихъ ему , но такою трепет-
ною рукою , что онъ легко угадать могъ
обо всемъ случившемся. По 'селіц сѣ про-
ъими ключами нѣтѣ клюгика отЪ кабине-
та, спросилъ онъ у нее? — Конечно, от-
вѣчала она, я оставила его вверху на сво-
еліѣ столикѣ! — Принеси же его лінѣ, ска-
залъ Синяя Борода. Послѣ большаго замѣ-
шательства надлежало ей принести ключъ.
Синяя Борода, поглядѣвъ на него, спро-
силъ у своей жены: Откуда оырпиласъ
на этоліЪ клюѵѣ кровь ? ОбЪ этоліЪ я ни-
чего не знаю, отвѣчала Она , поблѣднѣв-
ши какъ смерть. — Ты ничего обЪ этоліЪ
не знаешь! сказалъ Синяя Борода: а я такЪ
знаю. — Тебѣ хотѣлось воитй вЪ кабинетѣ.
Хорошо, сударыня ! ты войдешь вѣ него, и
займешь свое ліѣсто подлѣ тѣхѣ госпожъ,
которыхѣ таліѣ видѣла — Она Со слезами
поверглась къ ногамъ своего .мужа , прося
у. него пр.ощенід уо^сѣмищіаками иешцн^
ібб
'5Н 7БГ ' -
ѵоиіи епігег сіап» ]е саЫпеі? Не Ъіеп
Масіатс, ѵоиз у епігегег еі ігег ргепсіге
ѵоіге ріасе аиргёз сіе сіатее дие ѵоия у
аѵег ѵиев. Еііе зе )еііа аих ріесів сіе 8оп
тагі, еп ріеигапі еі еп Іиі сіетапсіапі
рагсіоп, аѵес іоиіез 1е« тагдиС8 сі’игі ѵгаі
херепііг сіе п’аѵоіг рак ёіё оЬёівеапіе.
Еііе аигоіі аііепсігі ип госЬег, Ьеііе еі
аГГІі^ёе сотте еііе ёіоіі, таіз Іа ВагЬе
Віеие аѵоіі ип соеиг ріив сіиг ди’ип
тосііег. II Гаиі тоигіг, тайате, Іиі сііі-іі,
еі іоиі а 1’ііеиге. Риівди’іі Гаиі тоигіг,
херопсііі еііе еп Іе іе^агсіапі 1е8 уеих
Ъаі§пё§ Дез Іагтев, сіоппег тоі ип реи
(Іе Іепій роиг ргіег Ніей. .Іе ѵои§ сіоппе
ип сіеші-сріагі сРЬеиге, гергіі Іа ВагЬе
Віеие, таіз рав ип тотепі с1аѵапіа§е.
Еог8 ди’еііе Іиі «еиіе, еііе арреііа яа
яоеиг , еі Іиі сііі-: та воеиг Аппе , саг
еііе 8’арреііоіі аіпбі, топіе, )е іе ргіе,
8иг Іе Ьаиі сіе Іа іеиг, роиг ѵоіг 8І т§8
і'гёгсб пе ѵіетіепі роіпі, іі» т’опі рго-
^аго раскаянія въ томъ, что оказалась не-
послушною. — Она могла бы смягчить са-
мяй камень, бывъ собою прекрасна и до
крайности испугана; но у Синей Бороды
сердце было несравненно тверже камня.—
Надобно умереть, сударыря! сказалъ онъ
ед: и сей же гас5. — Если мнѣ непремѣнно
мадобно умереть > отвѣчала она , глрдя
на него слезящими глазами; то позволь
мнѣ покрайности, имѣть сколько нибудь
времени помолиться Богу. — Хорошо !
отвѣчалъ Синяя Борода: даю тебѣ на то
полгетверти ьаса, а больше ни минуты.—
Оставшись одна» Ѵна подозвала къ себ,ѣ
сестру свою, и сказала ей : Сеспірица Ан-
нушка ( ибо она такъ называлась ) прошу
тебя взойти на верузв& башни , и посмо-
трѣть оттуда, не ѣдутЪ ли мои братцы?
Они обѣщались сего дня навѣститъ меня;
и если увидишь ихЪ, то сдѣлай имЪ знакЪ,
гтобЪ они поспѣшили. >— Сестра взошла
па верьхъ башни , страдалица повре-
.168
йіі8 ди’Пв те ѵіепсігоіепі ѵоіг ануонгг!^
ііі, еі зі Іи Іез ѵоіз, Гаіз Іеигз зі§пе 4е
зе Ьаіег. Еа зоеиг Аппе шопіа зиг Іе
Ьайі (Іе Іа Іоиг еі ]а раиѵге аГГ1і§ёе Ііі
сгіоіі сіе Іетз еп Іетз : Аппе, та. зоеиг
Аппе! пе ѵоіз іи гіеп ѵепіг? еі Іа зоеих
Аппе Іиі геропйіі: Ае пе ѵоіз гіеп дие іе,
зоіеіі диі /оиЛгоуе, еі ГНегЪе диі ѵегііоуе.
Серепіапі Іа ВагЬе Ыеие Іепапі ип §гап8
соиіеіаз а за шаіп , сгіоіі Не Іоиіе за
Гогсе а за Гетте: Незсепсіз ѵііе , ои }е
топіегаі Іа - Ьаиі! Епсоге ип тотепі,
з’іі ѵоиз ріаіі, Іиі геропНіІ за Гетте еі
аиззі-ібі еііе сгіоіі Іоиі Ьаз : Аппе, та
зоеиг Аппе! пе ѵоіз-іи гіеп ѵепіг? Еі Іа
зоеиг Аппе геропНіІ: Ае пе ѵоіз гіеп дие
зоіеіі диі /оиАгоуе еі Г/іегЬе диі ѵегАоу^.
ВезсепНз Нопс ѵііе, сгіоіі Іа ВагЬе Віеие,
ои )е топіегаі Іа-Ьаиі. Ее т’еп ѵаіз,
геропйіі Іа Гетте, еі риіз еііе сгіоіі,
Аппе, та зоеиг Аппе ! пе ѵоіз іи гіеп
ѵепіг? Іе ѵоіз, геропНіІ Іа зоеиг Аппе,
ібд
менно кричала ей: Аннудика! •сеспірица Ан-
нушка! не видишь ли кого из5 ЪдущихЪ! ,нр
сестра все отвѣчала ем: я вижу только
солнышко , и зеленѣющую траву. Въ эшу
пору Синяя Борода, держа большой рожъ
Въ рукѣ, кричалъ, женѣ своей; сойди ско-
рѣе, или я самЪ взойду кЪ теб'Ѣ. Еще с5
минцтуЛ отвѣчала ему жена; и тотчасъ
потихоньку вскричала своей сестрѣ: Ан-
нушка, сестрица Аннушка! не ѣдетЪ ли
Кто-нибудь? — А іпа отвѣчала ей: кролѣ
яснаго солнца и зеленѣющей травы, ничего
Не вижу. — Сойди же скорѣе, кричалъ ей
Синяя Борода , или саЛіѣ взойду на верхЪ.
— Иду, иду ! отвѣчала ему жена — Ан-
нушка , сестрица Аннушка! воскликнула
она потомъ: не ѣдетЪ ли кто ? — Я ви-
жу; отвѣчала сестра Анна, большую пыль
на нашу сторону. Не братцы ли мои
это?—увЬі! нѣтъ, ешо стадо барановъ.—•
Видно ты не хосеіиъ сойти, кричалъ Синяя
Борода; еще минуточку, бтвѣчала жёйа,
170
шіе §го88е роияеіёге диі ѵіепі бе се соіё
сі. 8оп<-се хпев Ггёгез? Нёіае! іющ та
8оеиг. Іе ѵоі» іш Ігоиреаи сіе тоиіоп».
Ые ѵеих Іи раз бёасепбге, сгіоіі Іа ВагЬе
ВІеие. Епсоге ип тотепі, геропбіі за
Іётте, еі риІ8 еііе сгіоіі: Лппе,та зоеиг
Лме! пе ѵоіз Іи гіеп ѵепіг? Іе ѵоІ8, ге-
ропбіі-еііе сіеих саѵаііегб диі ѵіепиепі
сіе се сдіё, таІ8 іі зопі Ьіеп Іоіп епсоге.
І)іеи 8ОІ8 Іоиё, 8’есгіа і-еііе ип тотепі
аргёб, се зопі тез Ггёіез ; )е Іешз Гаіз
зііріе іапі дие ;е риіа сіе 8е Ііаіег. Еа
ВагЬе Ыеие §е тіі а сгіех $і Гогѣ дие
іоиіе Іа таівоп еп ІгепіЫа. Ьа рацѵге
іетше сіёвсепсііі, еі аііа 8е }е11ег а 8е8
ріесіб Іоиіе ёріеигёе еі Іоиіе ёсііеѵеіёе-
Сеіа не еегі бе гіеп, сііі Іа ВагЬе ВІеие,
іі Гаи I тош іг; риІ8 Іа ргепапі сі ’ипе
таіп раг Іе» сііеуеих, еі бе Гаиіге Іеѵапі
Іе соиіеіае еп 1’аіг іі аііші Іиі аЬаІіге
Іа Іёіе. Ьа раиѵге Геіпте »е Іоигпапі
ѵег» Іиі, еі Іе ге§агбапІ аѵес бев уеик
й потомъ вскричала : Аніирика! сестрица
Апн.ірика>! не видишь ли кого -ЬдірцихЪ? Я ви-
жц ДвцхЪ ъелоабкЪ, скаъірцихЪ на лоша-
дялб верьхоліЪ; но они оъенъ еще далеко .. ..
Слава Богу! вскричала она черезъ минуту
потомъ: это паши братья; я подаю илсЪ
знаки, ттгобЪ они всевозможно сюда спѣши-
ли. — Синяя Борода началъ кричать такъ
громко, что весь домъ отъ того дрожалъ.
— Бѣдная жена сошла внизъ, и залившись
слезами, поверглась къ его ногамъ; волосы
же у нее на головѣ были разстрепаны-
Это ни кб ъемц, ни посліркитЪ , сказалъ
Синяя Борода: Тебѣ надобно іриеретъ! По-
томъ взявъ ее одною рукою за волосы , а
другою взмахнувшись большимъ ножемъ,
готовъ былъ отсѣчь у нее голову. Злопо-
лучная жена обратясь лицеМъ къ нему, и
глядя на него умирающими глазами, про-
сила у него одной минуточки, чтобы соб-
раться ей съ духомъ. —'НѣпгЪ, нѣтЪ! от-
вѣчалъ онъ; врірай себя, Богц,‘ й уже При*
, Іе ргіа <1е Іиі (Іоппет ип реііі
шотепі- роиг ее гесиеііііг: ]\оп, пои, ёіі-
іі, гесоттапДез Іоі Ьіеп а Ліей, еі іеѵапі
8рп Ьгаз. . .. Пап8 се тотепі оп Ііеигіа
8І Гогі а Іа рогіе , дие Іа ВагЬе Віеие
8’агіёіа Іоиі соигі. Оп оиѵгіі, еі аизбі-
Іді оп ѵіі епігег сіеих саѵаііегз, диі теі-
Ідпі 1’ёрёе а 8а таіп, соигигепі сііоіі а
Іа ВагЬе Віеие. II гесоппиі дие с’ёіоіепі
Іез Ггёге8 сіе Іа Гетте , Гни сігадоя еі
1’аиіге тоиздиеіаіге, сіе зогіе ди’іі з’еп-
іиіі аиззі-іоі роиг зе заиѵег; таіз Іев
сіеих Ггёгез Іев роигзиіѵігепі сіе 8І ргёз
ди’іі.з 1’аіігарёгепі аѵапі ди’іі риі §а§пег
Іе реггоп. 11з Іиі раззегепі Іеиг ёрёеаи
Ігаѵегз сіи сргрз , еі Іе Іаіззёгепі тогі,
Ьа раиѵге Гетте ёіоіі ргездие аиззі
тогіе дие зоп тагі, еі п’аѵоіі раз Іа
Гогсе сіе зе Іеѵег роиг етЬгаззег зез Ггё-
гез-.' ІІ зе Ігрйѵа дие Іа ВагЬе Віеие
п’сіѵоіі роіпі сі’ііегіііегз , еі, ди’аіпзі за
Гёііпие сіетеига таіігевзе сіе Іоив вез
лааммь. Опй«л'- • -г* и
поднялъ свою руку , ... . . какъ послы-
шался въ двери такой громкой стукъ, что
Синяя Борода вдругъ оцѣпенѣлъ- Двери
тотчасъ отворились, и мгновенно взошлИ
къ нему въ покои два всадника, которые,
обнаживъ свои мечи, прямо устремились
съ ними на синюю Бороду.—Онъ увидѣвъ,
что это были братья его жены, оба
Офицеры, тотчасъ пустился бѣжать,
чтобы спасши себя; но они настигли его,
прежде нежели онъ добѣжалъ до пота-
енной двери. — Они его закололи. Не-
іцастная сестра ихъ въ это время была
почти также мертва, какъ и мужъ ея; у
нее не стало даже силъ, чтобы встать
съ полу и поздороваться съ своими брать-
шьями. — Какъ у Синей Бороды не бы-
ло наслѣдниковъ , то жена его осталась
владѣтельницею всего имущества его.
Одну чаешь изъ онаго употребила она на
бракосочетаніе своей сестры съ молодымъ
господиномъ, который уже давно любилъ
*74
Ьіепв. ЕПе еп ешріоуа ипе рагііе § та-
гіег «а воеиг Аппе аѵес йп }еипе Сеп-
ШЬотте сіопі еііе ёіоіі Йітёе сіериів
1оп§-іеш8, ипе аиіге рагііе а аеЬеіег (Іез
сііаг^ез <1е Сарііаіпе» а «езМеих Ггёгев;
ёі Іе гевіе а 8е тагіег еііе-тёте а ип
Гогі Ьоппёіе Ііотте, диі Іиі Гіі оиЫіег
Іе таиѵаіз Іетз ди’еііе аѵоіі разве аѵес
Іа ЕагЬе ВІеие.
МопАьітё.
Еа сигіозііё таі^гё Іоиз зез аіігаііз,
Соиіе зодѵепі Ъіеп сіез гегргеіз ;
Оп еп ѵоіі Іоиз Іез )оигз тіііе ехётріез
рагоііге,
С’езі, п'еп сіёріаізе аи зехе, ип ріаізіг
Ъіеп Іё§ег,
ІУез ди'оп Іе регсі, И сеззе сГёІге,
Еі Соіуоигз Ц соиіе Ігор скег.
176
ее, а другою частью пожертвовала за
производство своихъ братьевъ въ капи-
танскіе чины; съ остальнымъ же имуще-
ствомъ вышла въ замужство за весьма
добраго человѣка, который изгладилъ изъ
ея памяти все зло, претерпѣнное ею отъ
Синей Бороды.
Нравоученіе.
Любопытство хотя, привлекательно, но
тас?по дово^итЪ насб до великаго раская-
нія. Сели/ прелшожество бываетЪ прил/ѣ-
ровён Оно, (да не прогнѣвается прекрасный
полѣ /) есть цдовольствіе , прои.іходяіцее
отЪ легкомыслія, и не рѣдко подвергаете
опаснпстял/5» ..•л'
ПЕЧАТАТЬ ПОЗВОЛЯЕТСЯ
сЪ гпТімЪ, чтобы по напечатаніи до выпуска изЪ
типогра іи представлены были вЪ Цензурный
Комитетѣ: одииЪ экземпляръ сей книги для
Цензурнаго Комитета, другой д..н Департамента
Министерства Народнаго ПросвЪщенія, два эк-
земпляра для Императорской Публичной Би-
бліотеки и одинЪ для Императорской Ака-
деміи НаукЪ* Санктпетербургъ, Сентября 3 дня
і8ао года.
Дензорд Стат. Совіт. и кавалерѣ
Ив. 2 иліковской.
ИМПЕРАТОРСКАГО
АЛЕКСАНДРО ВСКАГО ЛИЦЕЯ.
Г'Н