Вперше українською — бестселер «\Уаггіог5»!

Понад 30 ооо ооо книг у всьому світі!

пророцтво зорекланукачетверо стануть овома.

із тигром зустрінутьсяв/битвіМсров запанує над лісом».


. Високі Скелі

^Чотиридерево

ї^и. лЗНІй

Водоспад
“к-*-О?-’’^'1

2Й»0? ч*ЖХ»яЬ.

***^*>лЛ І

їїЛ^р^й

;•» Річкового Клану

>	'•.ГУГ*' *	д-*~

Річка

___
Громошлях

Сонячні Скелі

Узлісся

Угіддя Двоногів

Високий

Камінь і

"5 >табір-^;
Тіньового Клану |

, Великий
^^Табір сикомор
Громового Клану-

Дереворізка

.^Піщані вимоїни

? " ~ . І- '^21

СЕРІЯ

КОТИ-ВФЯКИ
0М (з) ІИ Ц
¥УАККІ0К5

Ьу
Егіп Нипіег

Воок 5іх

ТНЕ ОАККЕ5Т НОІІК

ЗресіаІ ІЇіапкз ґо СЬегіїИ Ваідгу

ТІ1І5 Ьоок І5 /ог \Лску Ноїтез апсі Ма« Назіит,
ууйо ЬеІресІ {іпд РігеЬеагі'з сіезііпу.

ТЬапк уои.
Ерін Гантер

коти

вфя ки

Переклад

Катерини Дудки та Остапа Українця

Оформлення
Олега Панченка

ВИДАВНИЦТВО
УДК 82-053.2(410)

ББК 84 (4Вел)

Г19

Егіп Нипїег
\¥АКШОК5

Воок 8іх: ТНе Оагкезї Ноиг

РиЬІізйесі Ьу аггап^ешепі ніік ТЬе Уап Ьеаг Адепсу ЬЬС

При перекладі тексту українською
для опису загального устрою котячих кланів
та громадянства була використана термінологія
Національної скаутської організації України «Пласт».

Г19 Гантер Ерін

Темні часи / Пер. з англ. К. Дудки, О. Укра-
їнця / Худ. О. Панченко. — X.: АССА, 2017. —
320 с. — (Коти-вояки).

І8ВМ 978-617-7385-22-5

Новий провідник Громового Клану разом із даром дев’яти
життів отримує від пращурів-вояків загрозливе застереження:
«Лев із тигром зустрінуться в битві, і кров запанує над лісом».
Що означають пророчі слова Зореклану? Намагаючись розга-
дати цю загадку, Вогнезір робить усе можливе, аби захистити
Громових котів від жорстокої помсти давнього ворога. Та він
навіть і не підозрює, що тепер у його лапах не тільки майбутнє
власного Клану, але й усього лісу.

УДК 82-053.2(410)
ББК 84 (4Вел)

© \Уогкіп£ Рагіпеге Ьітііед, 2001
© ПП «АССА», 2017

I8ВN 978-617-7385-22-5	© Панченко О. І., дизайн, 2017
Громадянство

Громовий Клан

Провідник

Воєвода
Медикицька

Вояки
(дорослі коти
і кицьки без
кошенят)

Вогнезір — вродливий та сміливий
рудий кіт.

Білошторм — великий білий кіт.
Попелюшка — сіра пухнаста киця
з пораненою лапкою.

Сіросмуг — великий пухнастий
сірий кіт.

Темносмуг — елегантний чорно-
сірий смугастий кіт.

Довгохвіст — білий кіт із чорними
смугами.

Мишошубка — маленька густо-
коричнева кицька.

Орлякошуб — бурий смугастий кіт.
Морозошубка — киця з чудовим
білосніжним хутром і блакитними
очима.

Порохошуб — темно-бурий смугас-
тий кіт.

Піскошторма — блідо-руда киця.
Хмарохвіст — білий пухнастий кіт
із впертою вдачею.

Безлика — біла киця з рудим хвос-
том і ушкодженим обличчям.
Новаки  (коти старші шести повень, які готуються стати вояка- ми)	Шиполап — рудий котик, учень Мишошубки.  Зололап — сірий котик, учень По- рохошуба.  Папоротелапка — дрібненька киця із плямистою сірою шубкою, уче- ниця Темносмуга.  Ожинолап — темний брунатний котик, син Тигрозора.  Вохролапка — норовлива темна кицька, донька Тигрозора.
Королеви (кицьки, які виношують або догляда- ють кошенят)	Злотоквітка — кішка з блідо-рудою шубкою.  Верболоза — світло-сіра кицька із блакитними очима.
Старійшини (колишні во- яки і короле- ви, які пішли на спочинок)	Одноока — світло-сіра кицька. Рябохвоста — колись вродлива плямиста кицька з рябою шубкою. Крапохвістка — світла кицька, яка нещодавно приєдналась до старій- шин.  Дрібновух — сірий кіт із дуже ма- ленькими вушками.

Тіньовий Клан

Провідник	Тигрозір — великий темно-бурий смугастий кіт із незвично довгими пазурами на передніх лапах.
Воєвода	Чорноногий — великий білий кіт із чорними як смола лапами.
Меди кіт	Носошморг — маленький сіро-білий котик.
Вояки	Валун — худий сірий кіт, колишній волоцюга.  Зубощерб — кремезний смугастий кіт, колишній волоцюга.  Дубошуб — маленький коричневий кіт.  ♦  Річковий Клан
Провідник	Леопардозірка — могутня войовни- ця зі строкатою шубкою.
Воєвода	Каменешуб — мужній кіт із сірим хутром.
Медикіт Вояки	Багношуб — брунатний котик.  Мрячконіжка — струнка, граційна кішка зі сріблястим хутром.  Чорнокіготь — великий димчасто- чорний котяра з довгими кігтями. Важкоступ — смугастий товстий кіт.
Новаки	Перолапка — пухнаста киця, донька Сіросмуга.  Бурелап — сірий котик, син Сіро- смуга.  Вітряний Клан
Провідник	Високозорий — чорно-білий кіт із дуже довгим хвостом.
Воєвода	Мертвоніг — чорний кіт із вивихну- тою лапою.
Меди кіт	Короморд — короткохвостий темно- бурий кіт.
Вояки	Одновус — молодий сміливий котик.  Багнокіготь — темно-брунатний котяра.  Клаповух — сіро-смугастий кіт.  Сітконіг — молодий смугастий кіт.
Новаки	Дроколап — маленький брунатний котик, учень Одновуса.
Королеви	Ранньоквітка — трикольорова кішка із бурштиновими очима.  Кривавий Клан
Провідник Воєвода	Бич — маленький чорний котик.  Кістяк — великий чорно-білий кіт.

Коти поза Кланами

Принцеса — світло-брунатна киця з білими передніми
лапками.

Круколап — чорний кіт із маленькою білою плямкою
на грудях і білим кінчиком хвоста.

Ячмінь — чорно-білий кіт, який мешкає на фермі не-
подалік від лісу.

Ляпко — пухнастий, товариський чорно-білий кіт, який
живе у будинку на краю лісу.
Пролог

Дощ монотонно стукотів по твердому чорному
Громошляху, що лежав між безкінечними рядами
кам’яних гнізд Двоногів. Десь-колись проноси-
лась потвора, виблискуючи очима, чи пробігав са-
мотній Двоніг, кутаючись у свою лискучу шубку.

Двоє котів тихо прослизнули за ріг, намагаю-
чись не виходити з тіні будинку. Першим ішов
худий сірий кіт із розідраним вухом і яскравими
сторожкими очима, його хутро здавалося темні-
шим від вологи.

За ним скрадався кремезний котяра з масивни-
ми плечима, його мускули випиналися під про-
моченим хутром. Бурштинові очі цього велетня
зблиснули під променем світла, і він почав роз-
зиратися, ніби очікуючи нападу. А потім спинив-
ся під невеликим піддашком над входом до гнізда
Двоногів і прогарчав:

— Ще довго? Тут смердить.

Сірий кіт глянув на нього.
— Уже недалеко.

— Краще б так і було.

Зморщившись, кремезний кіт закрокував далі,
роздратовано смикаючи вухами, щоби струси-
ти краплини дощу. На нього впав різкий жовтий
промінь світла, і він здригнувся. За рогом прогар-
чала потвора, розкидаючи навсібіч брудну воду,
що тхнула сміттям Двоногів. Кіт зашипів, коли
вода хлюпнула йому на лапи і промочила хутро.

У гнізді Двоногів його бридило від усього:
від твердої землі під лапами, від смороду потвор
і Двоногів, яких вони переносили у своїх ну-
трощах, від незнайомих звуків, а найбільше від
того, що він не міг дати собі тут раду без про-
відника. Цей широкоплечий кіт не звик залежати
від будь-кого. У лісі він знав кожне дерево, ко-
жен струмок, кожну кролячу нору. Його вважали
найсильнішим і найнебезпечнішим вояком серед
усіх Кланів. Тепер його відточені навики і гострі
чуття були марні. Йому здавалося, що він оглух,
осліп і скалічився, принизливо слідував за провід-
ником, ніби безпорадне кошеня за своєю мамою.

Та воно було того варте. Вуса вояка засмикали-
ся в передчутті. Він уже запустив у дію план, який
мав перетворити найненависніших його ворогів
на безпомічних жертв на їхній же території. Коли
напали собаки, ніхто з котів не підозрював, що їх
насправді виманили і весь цей час вели на повід-
ку. Якщо все піде за планом, ця подорож до гніз-
да Двоногів дасть йому те, про що він так мріяв.

Сірий кіт повів далі стежкою через відкриту
галявину, що смерділа потворами Двоногів. Під
неприродним помаранчевим світлом калюжі ви-
гравали всіма барвами веселки. Він спинився біля
входу до вузької алеї та розтулив щелепи, щоби
відчути запахи.

Вояк повторив за ним, гидливо облизуючи губи
від затхлого запаху напівзогнилої їжі Двоногів.

— Це тут? — спитав він.

— Так, — нервово відповів сірий кіт. — Отже,
пам’ятай, що я тобі казав. Той, до кого ми йдемо
на зустріч, тримає під контролем багатьох котів.
Ми повинні ставитися до нього з повагою.

— Валуне, ти забув, хто я? — вояк ступив крок
уперед, нависаючи над своїм супутником.

Худий сірий кіт притиснув вуха.

— Ні, Тигрозоре, не забув. Але тут ти не про-
відник Клану.

Тигрозір форкнув.

— Ходімо нарешті, — гаркнув він.

Валун звернув до алеї, та за кілька кроків спи-
нився, коли перед ними виросла кремезна фігура.

— Хто йде? — широкоплечий чорно-білий кіт
вийшов із тіні. Сильні м’язи окреслювалися під
його хутром, що змокло від дощу і прилипло до
тіла. — Назвіться. Ми тут не любимо незнайомців.

— Привіт, Кістяче, — стримано нявкнув сірий
вояк. — Пам’ятаєш мене?

Чорно-білий кіт примружив очі й кілька митей
мовчав.

— То ти повернувся, Валуне? — зрештою нявк-
нув він. — Ти ж казав нам, що збираєшся пошу-
кати кращого життя у лісі. Що ти тут робиш?

Чорно-білий кіт ступив крок уперед, але Валун
стояв на місці, випустивши кігті у м’яку землю.

— Ми хочемо побачитися з Бичем.

Кістяк форкнув напівзадоволено, напівнасміш-
кувато.
— Не думаю, що Бич захоче побачитися з вами.
А хто це з тобою? Його я не впізнаю.

— Мене звати Тигрозір. Я прийшов із лісу,
щоби поговорити з вашим провідником.

Кістяк зиркнув на Валуна, а тоді знову на Ти-
грозора.

— Що вам від нього треба? — запитав він.

Бурштинові очі Тигрозора палали, наче вогні
Двоногів, відбиті від вологого каміння навколо
них.

— Я обговорю це з вашим провідником, а не
з його охороною.

Кістяк наїжачився і випустив пазурі, але Валун
швидко встряв між ним і Тигрозором.

— Бич мусить це почути, — наполіг він. — Це
буде на користь усім котам.

Кілька митей Кістяк ще вагався, а потім від-
ступив, дозволяючи Валуну з Тигрозором пройти.
Він провів їх ворожим поглядом, але промовчав.

Тепер попереду, обережно ступаючи, йшов
Тигрозір, поки ззаду поступово тьмяніло світ-
ло. Обабіч за купами сміття скрадалися змарнілі
коти, не зводячи очей із двох непроханих гостей.
Тигрозір напружив м’язи. Якщо перемовини за-
вершаться невдало, йому доведеться битися, щоб
вибратися звідси.

Кінець алеї загороджувала стіна. Тигрозір роз-
зирнувся, виглядаючи провідника цих котів із
гнізда Двоногів. Він очікував когось іще кремез-
нішого за дебелого Кістяка, тож спершу прогле-
дів невеликого чорного кота, що сидів у тіні біля
дверей.

Валун підштовхнув Тигрозора.
— Ось Бич.

— Оце Бич? — недовірливий вигук Тигрозора
пролунав над звуками дощу. — Він же не більший
за новака!

— Тсс! — в очах Валуна спалахнула паніка. —
Може, це й не звичний для нас Клан, та ці коти
уб’ють нас, якщо їхній вожак накаже.

— Здається, у мене гості, — голос чорного кота
був нерівний, високий, ніби крига, що ламається
під тиском чогось важкого. — Не думав, що поба-
чу тебе знову, Валуне. Я чув, ти пішов жити в ліс.

— Так, Бичу, — відповів Валун.

— То що ж ти тут робиш? — у голосі Бича чув-
ся найменший натяк на гарчання. — Ти переду-
мав і приповз назад? Ти очікуєш, що я прийму
тебе з обіймами?

— Ні, Бичу, — Валун відповів на крижаний
погляд чорного кота. — У лісі добре жити. Там
багато здобичі, жодного Двонога...

— Ти ж не прийшов сюди вихваляти перева-
ги лісового життя, — перебив його Бич помахом
хвоста. — На деревах живуть білки, а не коти, —
він примружив очі, в яких мерехтіли бліді вогни-
ки. — То чого тобі треба?

Наперед виступив Тигрозір, відштовхнувши сі-
рого вояка набік.

— Я Тигрозір, провідник Тіньового Клану, —
прогарчав він. — І у мене до тебе є пропозиція.
О@ НІШ

Розділ 1

Бліді сонячні промені пробивалися крізь голе
гілля дерев. Вогнесерд ніс свою провідницю до її
останнього пристановища. Міцно тримаючи Си-
ньозірку за карк зубами, він ішов тим самим шля-
хом, яким бігла собача зграя, коли хоробрі вояки
Громового Клану виманили її до ущелини — і до
загибелі. Усе його тіло затерпло, а голова безвіль-
но похилилася від усвідомлення того, що Синьо-
зірка була мертва.

Без провідниці ліс здавався Вогнесердові ін-
шим, навіть ворожішим, ніж у той день, коли він
ще кицюнею вперше сюди прийшов. Усе було не-
справжнім; йому вважалося, ніби дерева й камін-
ня можуть розчинитися вмить, як туман. Якась
неосяжна, неприродна тиша заповнила все на-
вколо. Вогнесерд усвідомлював, що всю живність
розполохала бучна собача зграя, та від горя йому
здавалося, ніби ліс застиг у жалобі за Синьо-
зіркою.
Епізод біля ущелини безперервно повторював-
ся перед очима. Він знову бачив слиняву пащеку
вожака зграї, відчував на собі його ікла. Вогне-
серд згадував, як Синьозірка з’явилася нізвідки,
як кинулася на собаку, тягнучи його і себе за ви-
ступ у річку. Він здригнувся, ніби знову стрибнув
у холодну воду, як тоді, щоб урятувати провідни-
цю. Пригадав марну боротьбу з течією, аж поки
двоє Річкових котів, Мрячконіжка й Каменешуб,
не прийшли їм на допомогу.

Та найяскравіше перед Вогнесердом постава-
ли спогади про те, як він у розпачі схилився над
своєю провідницею на березі річки, як він усві-
домив, що вона пожертвувала останнім життям,
аби врятувати його і весь Громовий Клан від
зграї собак.

Мрячконіжка з Каменешубом допомагали йому
нести тіло Синьозірки додому. Дорогою до табору
він щоразу спинявся й принюхувався, чи не чути
свіжих слідів собак. Перед цим Вогнесерд уже по-
слав свого товариша Сіросмуга обійти територію
в обох напрямках їхнього шляху і подивитися, чи
не зловили собаки кого-небудь із Громового Кла-
ну, біжучи до ущелини. Та, на полегшення Вогне-
серда, все було спокійно.

Зараз же, обійшовши зарості ожини, він знову
поклав свою загиблу провідницю на землю й під-
вів голову, щоби принюхатися, радісно усвідом-
люючи, що чує лише чисті запахи лісу. За мить
з-за куща сухої папороті з’явився Сіросмуг.

— Усе в порядку, Вогнесерде, — доповів він. —
Багато почикрижених кущів, але це й усе.

— Добре, — нявкнув Вогнесерд. Він плекав
надію, що ті собаки, які не попадали в ущелину,
з жахом повтікали і що ліс тепер знову належа-
тиме чотирьом Кланам диких котів. Його Клан
пережив три жахливі повні. Громові коти пере-
творилися на здобич на своїй же території, про-
те вижили. — Ходімо далі. Я хочу пересвідчитися,
що у таборі безпечно, перш ніж Клан повернеться.

Разом із Річковими вояками вони підняли тіло
Синьозірки і понесли його далі. На вершині схи-
лу, що вів до входу в табір, Вогнесерд зупинився.
Він пригадав цей ранок, коли разом зі своїми воя-
ками знайшов мертвих кроликів, яких Тигрозір
виклав на дорозі, аби приманити собак до табо-
ру Громового Клану. У кінці шляху коти знайшли
тіло їхньої любої королеви, Ряболиці, яку вбив
Тіньовий провідник, аби привчити собак до сма-
ку котячої крові. Проте зараз усе виглядало мир-
но, і коли Вогнесерд знову принюхався, то зачув
лише котячий запах.

— Почекайте тут, — нявкнув він. — Я йду по-
гляну.

— Я з тобою, — вмить запропонував Сіросмуг.

— Ні, — це був Каменешуб. Він махнув хвос-
том, перегородивши сірому воякові дорогу. —
Я думаю, що Вогнесердові слід зробити це самому.

Вдячно глянувши на Річкового воєводу, Вогне-
серд почав обережно спускатися схилом, нашоро-
шивши вуха і дослухаючись до кожного звуку. Та
над лісом досі панувала химерна тиша.

Проминувши ялівцевий тунель і вийшовши
на галявину, Вогнесерд спинився та роззирнув-
ся. Якийсь собака міг не побігти до ущелини, або
Тигрозір міг послати Тіньових вояків захопити та-
бір. Проте все було тихо. У Вогнесерда аж хутро
дибки стало — так дивно йому було бачити табір
порожнім, та все ж ніде не було ні знаку небез-
пеки, жодних запахів собак чи Тіньового Клану.

Щоби пересвідчитися в безпечності табору,
він заглянув у всі кубельця і до ясел. На Вогне-
серда нахлинули непрохані спогади: спантели-
чення Клану, коли він розповів їм про зграю,
жах гонитви через ліс, гарячий віддих собачого
вожака за його спиною. Стоячи біля підніжжя
Високого Каменя, слухаючи шелест вітру між
дерев, Вогнесерд пригадав часи, коли на цьому
місці стояв Тигрозір, зухвало дивлячись в об-
личчя побратимам, які дізналися про його зра-
ду. Ідучи у вигнання, темний вояк присягнувся
не раз помститися. Тож Вогнесерд був певен, що
кровожерна спроба наслати зграю собак на Гро-
мовий Клан була не останньою на шляху до спов-
нення цієї клятви.

Наостанок він обережно поповз крізь папороть
до кубла Попелюшки. Роззирнувшись галявою,
кіт помітив купки лікарських трав, охайно скла-
дені біля стіни. Тут його наздогнали найболючі-
ші спогади — про Плямолистку та Жовтоіклу, які
були медикицями Громового Клану перед Попе-
люшкою. Вогнесерд любив їх обох, і несподівано
жаль за ними накрив його, змішавшись із жалем
за провідницею.

«Синьозірка померла, — сказав він їм тихо. —
Вона зараз із вами у Зореклані?»

Вогнесерд повернувся до схилу. Сіросмуг стояв
на чатах, а Мрячконіжка й Каменешуб ніжно ви-
лизували хутро провідниці.

— Усе чисто, — промовив Вогнесерд. — Сіро-
смуже, піди зараз до Сонячних Скель. Скажи Кла-
нові. що Синьозірка загинула, але про решту мовчи.
Я поясню все, коли зустрінуся з ними. Просто
повідом їм, що вже безпечно повертатися додому.

Жовті очі Сіросмуга проясніли.

— Уже біжу, Вогнесерде.

Він розвернувся і побіг лісом у напрямку Со-
нячних Скель, де ховався Клан, поки собаки
йшли по кролячому сліду Тигрозора до їхнього
табору.

Каменешуб, який сидів, схилившись над тілом
Синьозірки, захоплено муркнув:

— Одразу видно, якому Кланові по-справж-
ньому вірний Сіросмуг.

— Так, — погодилася Мрячконіжка. — Ніхто
насправді не вірив, що він залишиться у Річково-
му Клані.

Кошенята Сіросмуга народилися від Річкової
королеви, тож на деякий час він перейшов до Річ-
кового Клану, аби бути з ними, проте його серце
завжди залишалося із Громовим Кланом. Змуше-
ний брати участь у битві проти колишніх побра-
тимів, він вирішив урятувати Вогнесердові життя,
Річкова провідниця Леопардозірка вигнала його зі
свого Клану. Утім, Вогнесерд вважав, що її вирок
відкрив сірому воякові шлях до повернення туди,
де йому справді місце.

Він кивнув Річковим воякам, а тоді знову під-
няв Синьозірку, і троє котів понесли її тіло до та-
бору. Нарешті вони могли положити провідницю
в кублі під Високим Каменем, де вона й зоста-
неться, доки Клан не попрощається з нею та не
поховає з усіма почестями, на які заслужила ця
мудра й шляхетна кішка.

— Дякую за вашу допомогу, — нявкнув Вог-
несерд Річковим воякам. Він на мить завагався,
адже добре знав, яке велике значення мало це за-
прошення, але тоді додав: — Ви б хотіли залиши-
тися на похорон Синьозірки?

— Це щедра пропозиція, — відповів Камене-
шуб, майже не виказуючи здивування з того, що
Вогнесерд запросив членів ворожого Клану на це-
ремонію поховання. — Але в нас є обов’язки пе-
ред нашим Кланом. Ми вже мусимо повертатися.

— Дякую, Вогнесерде, — нявкнула Мрячконіж-
ка. — Це дуже важливо для нас. Але твій Клан не
зрозуміє, якщо ми залишимося. Вони ж не зна-
ють, що Синьозірка була нашою мамою?

— Ні, — сказав Вогнесерд. — Лише Сіросмуг.
Проте Тигрозір підслухав вашу розмову із Синьо-
зіркою на... на березі річки. Будьте готові, якщо
він захоче розголосити про це на наступному Збо-
рищі.

Каменешуб і Мрячконіжка перезирнулися. Тоді
Каменешуб підвівся, його очі виклично палахтіли.

— Хай Тигрозір каже, що захоче, — нявкнув
він. — Я сам розповім Річковому Кланові сьо-
годні. Ми не соромимося своєї матері. Вона була
шляхетною провідницею, а батько — великим воє-
водою.

— Так, — нявкнула Мрячконіжка. — Ніхто не
зможе з цим посперечатися, і неважливо, що
вони походили з різних Кланів.

Відвага і рішучість цих двох вояків нагадали
Вогнесердові їхню матір, Синьозірку. Вона відда-
ла дітей батькові — Дубосерду, Річковому воєво-
ді, — і двоє котів виросли, певні того, що народи-
лися в Річковому Клані. Дізнавшись правду, вони
спершу зненавиділи Синьозірку. Проте сьогодні
вранці, коли вона лежала, помираючи, на березі
річки, Каменешуб і Мрячконіжка знайшли в собі
сили пробачити їй. Поза всім цим болем Вогнесерд
відчував полегшення від того, що його провідни-
ця зблизилася зі своїми кошенятами, перш ніж
відійти до Зореклану. З усього Громового Клану
лише він знав, як страждала Синьозірка, дивля-
чись на своїх дітей, що виростали в чужому Клані.

— Шкода, що ми не знали її краще, — сумно
пронявчав Каменешуб, ніби прочитавши думки
Вогнесерда. — Тобі пощастило, що ти виховував-
ся у Клані Синьозірки і став її воєводою.

— Я знаю.

Вогнесерд жалібно глянув на синьо-сіру кішку,
що нерухомо лежала на піщаній долівці. Тепер,
коли її благородний дух покинув тіло і вирушив
на полювання із Зорекланом, Синьозірка здава-
лась такою маленькою й беззахисною.

— Можна нам попрощатися з нею наодин-
ці? — непевно запитала Мрячконіжка. — Лише
на кілька митей.

— Звісно, — відповів Вогнесерд. Він вийшов
із кубла, залишивши позаду Каменешуба і Мряч-
коніжку, що схилилися біля тіла Синьозірки
і вперше та востаннє ділилися язиками зі своєю
матір’ю.

Якраз проминувши Високий Камінь, він по-
чув звуки котів, які наближалися через ялівце-
вий тунель. Вогнесерд поспішив до них і побачив
Морозошубку та Крапохвістку, що нерішуче під-
повзали до табору, вагаючись, чи виходити з при-
хистку тунелю на галявину. За ними так само не-
впевнено йшли Орлякошуб та Злотоквітка.

Вогнесердові боляче було бачити те, що коти
так боялися власного дому, та погляд його
шукав серед них лише одну воячку — Піскоштор-
му, його кохану світло-руду кицю. Він мусив пе-
ресвідчитися, що вона ціла й неушкоджена піс-
ля свого небезпечного завдання — відваджування
собак від табору.

Вогнесерд помітив свого небожа Хмарохвоста:
білий вояк обережно вів Безлику — юну кішку,
яка пережила жахливу травму через собак. На-
ступною на галявину вийшла, кульгаючи, По-
пелюшка. Медикиця несла в зубах жмуток трав
і водночас активно штовхала поперед себе Ожи-
нолапа й Вохролапку, двох наймолодших новаків,
які були кошенятами Тигрозора.

Нарешті Вогнесерд побачив Піскошторму. Руда
киця вийшла на галявину разом із Верболозою та
її кошенятами, що щасливо стрибали навколо них,
не розуміючи, який стрес пережив їхній Клан.

Вогнесерд підбіг до Піскошторми, притиснувся
до неї мордочкою й гучно замуркотів. Руда воячка
почала радісно облизувати йому вуха, а коли він
підвів погляд, то побачив у її зелених очах теплий
вогник.

— Вогнесерде, я так за тебе хвилювалася, —
муркотіла вона. — Ті собаки були величезні! Я ще
в житті не була така налякана.

— Я теж, — зізнався Вогнесерд. — Чекаючи на
тебе, я весь час думав, чи вони тебе не піймали.

— Піймали? — відсторонилася від нього Піс-
кошторма. Кінчик її хвоста смикався, і Вогнесерд
уже було подумав, що ненароком образив вояч-
ку, проте раптом побачив, як блимнули її очі. —
Я ж бігла заради тебе, Вогнесерде, заради Клану.
Я почувалася так, ніби мчала швидше за котів Зо-
реклану!
Вона вийшла на середину галявини, роззирну-
лася і раптом нахмурилася.

— Де Синьозірка? Сіросмуг сказав нам, що вона
загинула.

— Так, — відповів Вогнесерд. — Я намагався її
врятувати, але річка забрала в неї сили. Синьозір-
ка у своєму кублі, — він повагався, перш ніж до-
дати: — Мрячконіжка й Каменешуб зараз із нею.

Піскошторма повернулася до нього, схвильова-
но здибивши хутро.

— У нашому таборі Річкові коти? Чому?

— Вони допомогли мені витягнути Синьозірку
з річки, — пояснив Вогнесерд. — І... і вона їхня
мати.

Піскошторма застигла, вирячивши очі.

— Синьозірка? Але як...

Вогнесерд перебив кицьку, торкнувшись її носа
своїм.

— Я тобі пізніше розповім, — пообіцяв він. —
А тепер мушу перевірити, чи все гаразд із Кланом.

Поки вони розмовляли, усі коти вже повихо-
дили з ялівцевого тунелю і почали збиратися нав-
коло Вогнесерда й Піскошторми. Вогнесерд помі-
тив Папоротелапку та Зололапа, двох новаків, які
першими бігли в естафеті від собак.

— Ви обоє великі молодці, — нявкнув він.

Юні котики замуркотіли.

— Ми сховалися в ліщині, як ти нам і сказав,
і вискочили, коли помітили собак, — нявкнув Зо-
лолап.

— Так, ми знали, що треба відвести їх подалі
від табору, — додала Папоротелапка.

— Ви були дуже сміливі, — похвалив їх Вог-
несерд. Він знову пригадав нерухоме тіло Рябо-
лиці, матері цих новаків, яку вбив Тигрозір. —
Я пишаюся вами, і ваша мама дуже би вами пи-
шалася.

Зололап здригнувся, раптом знову виглядаючи,
як маленьке кошеня.

— Я був нажаханий, — зізнався він. — Якби
ми знали, які ті собаки насправді, не думаю, що
ми б наважилися.

— Ми всі були нажахані, — нявкнув Порохо-
шуб, підійшовши до них і ніжно лизнувши Папо-
ротелапку. — Я ще так швидко ніколи в житті не
бігав. А ви двоє впоралися просто чудово.

І хоч Порохошуб хвалив новаків однаково, та
все тепло його погляду було для Папоротелапки.
Вогнесердові вдалося приховати своє замилуван-
ня. Любов Порохошуба до новачки ні для кого не
була таємницею.

— Ти також зробив багато важливого, Порохо-
шубе, — нявкнув Вогнесерд. — Клан дякує вам.

Порохошуб на мить глянув Вогнесердові у вічі,
а тоді згідливо кивнув. Повернувшись, Вогнесерд
помітив Хмарохвоста, що обережно проводив
Безлику повз них.

— Безлико, з тобою все гаразд? — запитав воє-
вода.

— Так, усе в порядку, — відповіла юна кицька,
проте нервово роззирнулася вцілілим оком. — Ти
впевнений, що жоден собака не дістався сюди?

— Я сам перевірив весь табір, — сказав їй Вог-
несерд. — Нема жодного сліду від собак.

— Вона була дуже смілива біля Сонячних
Скель, — нявкнув Хмарохвіст, торкаючись носом
плеча Безликої. — Вона допомагала мені чатувати
на дереві.
Безлика пожвавилася.

— Я вже не бачу так добре, як колись, але можу
ловити звуки і запахи.

— Ти молодчинка, — нявкнув Вогнесерд. —
І ти теж, Хмарохвосте. Я радий, що зміг поклас-
тися на тебе.

— Вони всі чудово впоралися, — це був го-
лос Попелюшки. Вогнесерд обернувся і побачив,
як вона шкутильгала до них разом із Мишошуб-
кою. — Жодної паніки, навіть коли було чути, як
завивала зграя.

— І всі здорові? — схвильовано спитав Вогне-
серд.

— Так, звісно, — блакитні очі медикицьки по-
легшено засяяли. — Мишошубка пошкодила кіг-
тик, коли тікала від собак, але це й усе. Ходімо,
Мишошубко, я тобі знайду ліки.

Вогнесерд задивився, як вони йшли до кубла
Попелюшки, і не помітив, що біля нього з’явився
Білошторм.

— Можна тебе на два слова?

— Звісно.

— Мені так шкода, — очі Білошторма були пе-
реповнені болем. — Я знаю, що ти просив мене
подбати про Синьозірку, коли ми тікали від со-
бак. Але вона втекла із Сонячних Скель, я навіть
не встиг помітити. Це моя провина.

Вогнесерд примружив очі й поглянув на стар-
шого вояка. Оце вперше він помітив, яким висна-
женим той виглядав. Хоч Білошторм був найстар-
шим вояком Громового Клану, він завжди здавався
сильним та енергійним, його біла шубка завжди
була лискучою й охайною. Тепер же здавалося,
ніби він за цей день постарів на сотні сезонів.
— Це неправда! — наполягав Вогнесерд. — На-
віть якби ти помітив, що Синьозірка зникла, що
б ти зробив? Вона була твоєю провідницею, ти не
міг змусити її залишитися.

Білошторм моргнув.

— Я не ризикнув послати за нею когось — не
тоді, коли лісом носилася зграя собак. Усе, що ми
могли, це заховатися на деревах біля Сонячних
Скель і слухати їхнє завивання... — він здригнув-
ся всім тілом. — Але ж я мав зробити хоч щось.

— Ти зробив усе, що міг, — сказав йому Вог-
несерд. — Ти залишався з Кланом і тримав його
у безпеці. Синьозірка сама прийняла рішення.
Вона загинула, рятуючи нас, і на це була воля Зо-
реклану.

Білошторм поволі кивнув, хоч його погляд досі
був стурбований. Він промурмотів:

— Хоч вона й утратила в нього віру.

Вогнесерду була відома їхня таємниця — про
те, що в останні місяці Синьозірка почала боже-
воліти. Переживши велике потрясіння через зраду
Тигрозора, провідниця повірила, ніби веде вій-
ну зі своїми предками. Вогнесерд та Білошторм
за допомогою Попелюшки спромоглися утаїти від
решти Клану стан Синьозірки. Проте Вогнесерд
також знав, що її почуття змінилися в останні
миті життя.

— Ні, Білошторме, — нявкнув воєвода, вдяч-
ний за те, що хоч чимось може заспокоїти ста-
рого шляхетного вояка. — Вона примирилася із
Зорекланом перед смертю. Вона точно знала, що
робить і для чого. Розум Синьозірки знову прояс-
нився, і в той час воля її була сильною.
В очах Білошторма радість змагалася з болем,
і він схилив голову. Вогнесерд усвідомив, якою
спустошливою мала бути для нього смерть Синьо-
зірки. Вони товаришували все життя.

Тепер уже решта Клану зібралася навколо Вог-
несерда. В очах котів він бачив водночас і жах
від пережитого, і страх перед майбутнім. Нервово
ковтнувши, воєвода усвідомив, що заспокоювати
ці страхи доведеться йому.

— Вогнесерде, — нерішуче спитав Орлякошуб, —
це правда, що Синьозірка загинула?

Вогнесерд кивнув.

— Так, це правда. Вона... вона загинула, ряту-
ючи мене і всіх нас, — на якийсь момент йому
здалося, що зараз він зовсім втратить голос, і Вог-
несерд важко ковтнув. — Ви всі знаєте, що я був
останнім, хто мав привести собак до ущелини.
Коли я був уже біля виступу, на мене напав Тиг-
розір і повалив на землю, так що собачий вожак
мене наздогнав. Пес мене вбив би, а решта собак
залишилася б у лісі, якби не Синьозірка. Вона
кинулася на вожака прямо на краю ущелини, і...
і вони обоє полетіли вниз.

Він побачив, як хвилювання прокотилося Кла-
ном, ніби вітер між гіллям.

— Що сталося потому? — тихо запитала Моро-
зошубка.

— Я стрибнув за нею, але не зміг її врятува-
ти, — Вогнесерд на мить заплющив очі, згадуючи
течію та свої марні намагання втримати провід-
ницю на плаву. — Мрячконіжка й Каменешуб із
Річкового Клану прийшли на допомогу, коли нас
уже мало знести геть, — провадив він. — Синьо-
зірка ще була жива, коли ми витягли її на берег,
та було вже пізно. Її дев’яте життя обірвалося,
і вона залишила нас, відійшовши до Зореклану.

У середині юрби почулося жалібне виття. Вог-
несерд усвідомив, що багато кого з цих котів ще
навіть не було на світі, коли Синьозірка вже була
провідницею. Повірити в те, що вона померла,
для них було так само важко, як і в те, що могутні
дуби Чотиридерева можуть повалитися за одну ніч.

Вогнесерд підвищив голос, намагаючись, щоб
він не тремтів:

— Синьозірка не пішла від нас, ви ж знаєте.
Вона вже дивиться на нас разом із Зоре кланом...
її дух зараз із нами.

«Або в її кублі, — подумав він, — ділиться язи-
ками з Каменешубом і Мрячконіжкою».

— Я б хотіла зараз її побачити, — нявкнула
Крапохвістка. — Де вона, у своєму кублі? — вона
повернулася до входу разом із Рябохвостою та
Дрібновухом.

— Я піду з вами, — запропонувала Морозошуб-
ка, скочивши на лапи.

Вогнесерд схвильовано здригнувся. Він хотів
дати Мрячконіжці та Каменешубові стільки часу
з матір’ю, скільки було потрібно, проте зрозу-
мів, що ніхто, крім Сіросмуга та Піскошторми,
не знає про двох Річкових котів у їхньому таборі.

— Почекайте... — гукнув він, протискаючись
крізь натовп.

Та було пізно. Крапохвістка й Морозошубка
вже стояли біля входу до кубла Синьозірки, наїжа-
чивши хутро і хвости так, що вони здавалися вдві-
чі більшими. Морозошубка погрозливо загарчала:

— А що ви тут робите?
РОЗДІЛ 2

Як тільки Вогнесерд підбіг до кубла Синьозір-
ки, до нього повернулася Крапохвістка. Її очі па-
лали злобою.

— У нас тут двоє Річкових котів, — прогарчала
вона. — Нівечать тіло нашої провідниці!

— Ні... Це неправда, — зітхнув Вогнесерд. —
Вони мають право тут бути.

Він раптом усвідомив, що весь Клан схвильо-
вано зібрався позаду нього, і почув гарчання Хма-
рохвоста, а за ним і решти котів.

Вогнесерд різко розвернувся до них.

— Назад! — наказав він. — Усе в порядку. Мряч-
коніжка й Каменешуб...

— Ти знав, що вони тут? — це був голос Тем-
носмуга. Темний вояк проштовхався крізь натовп
і став впритул перед Вогнесердом. — Ти пустив
чужинців у наш табір? У кубло нашої провідниці?

Вогнесерд глибоко вдихнув, намагаючись за-
спокоїтися. Він не довіряв Темносмугові. Коли
весь Клан рятувався від собак, той намагався
втекти із кошенятами Тигрозора. Вояк присягав-
ся, що не знав нічого про плани Тіньового про-
відника зруйнувати Громовий Клан, та Вогнесерд
не був певен, чи варто йому вірити.

— Ти забув, що я розповідав? — спитав воєво-
да. — Мрячконіжка й Каменешуб допомогли мені
витягти Синьозірку з води.

— Ти розповідав! — форкнув Темносмуг. — Як
ми можемо бути впевнені, що ти казав правду?
З чого би Річковим котам допомагати Громовому
Клану?

— Вони часто допомагали нам і раніше, — на-
гадав йому Вогнесерд. — Більшість із нас могла
загинути у пожежі, якби не Річковий Клан.

— Це правда, — нявкнула Мишошубка. Вона
саме повернулася з кубла Попелюшки разом із
медикицькою й почула суперечку. Кішка піді-
йшла і стала біля Темносмуга. — Але ти не мав
права залишати їх наодинці з тілом Синьозірки.
Що вони там робили?

— Ми вшановували пам’ять Синьозірки.

На свій захист виступив Каменешуб. Вогнесерд
повернув голову і побачив, що Річковий воєво-
да і Мрячконіжка з’явилися біля входу до кубла.
Вони обоє виглядали спантеличеними такою ре-
акцією Громових котів. Хутро брата і сестри на-
стовбурчилося, коли вони зрозуміли, що до них
поставилися як до шпигунів.

— Ми хотіли з нею попрощатися, — нявкнула
Мрячконіжка.

— Чому? — різко спитала Мишошубка.

Вогнесерд похолов. Мрячконіжка глянула
на світло-коричневу кішку і відповіла:
— Вона була нашою матір’ю.

Запала тиша, яку порушував лише спів дрозда
десь на окраїні табору. Вогнесердові голова пішла
обертом, коли він зустрівся очима із враженими
й ворожими поглядами Клану. Він глянув на Піс-
кошторму — вона виглядала понурою, ніби знала,
що Вогнесерд не хотів, щоб Клан про це дізнався
саме так.

— Вашою матір’ю? — гаркнула Крапохвістка. —
Щось я не вірю. Синьозірка ніколи б не віддала
своїх кошенят на виховання іншому Клану.

— Вір, не вір, а це правда, — відказав Камене-
шуб.

Вогнесерд ступив наперед, наказавши Камене-
шубові мовчати помахом хвоста.

— Я з цим розберуся. А вам із Мрячконіжкою
краще піти.

Каменешуб легко кивнув, і вони із сестрою
рушили до ялівцевого тунелю. Вогнесерд почув
розлючене шипіння котів Громового Клану, коли
вони проходили повз.

— Клан вдячний вам за допомогу, — гукнув
Вогнесерд їм услід, і його голос відбився луною
від Високого Каменя.

Мрячконіжка й Каменешуб не відповіли. Вони
навіть не обернулися, перш ніж зайти до ялівце-
вого тунелю.

Кожна волосинка на хутрі Вогнесерда стала
дибки від бажання розвернутися і втекти від своїх
нових обов’язків. Таємницю про те, що Синьозір-
ка віддала власних кошенят в інший Клан, було
так важко зберегти — та поділитися нею було ще
важче. Він хотів би мати трохи більше часу, аби
обдумати все, але буде краще, якщо Клан почує
все зараз від нього, аніж від Тигрозора на наступ-
ному Зборищі. Вогнесерд мусив прийняти цей
виклик, хоч як би йому це не подобалося.

Він кивнув Попелюшці й вискочив на Високий
Камінь. Потреби скликати Клан не було — всі
вже й так дивилися на нього. Якусь мить Вогне-
серд мовчав, не в змозі почати говорити.

Він бачив, які злі та збентежені зараз коти, від-
чував на запах їхній страх. Темносмуг дивився
на нього, примруживши очі, ніби вже обдумував,
що розповість Тигрозорові. Вогнесерд мляво по-
думав, що Тигрозір уже про все знав — він чув,
що сказала Синьозірка своїм дітям перед смертю.
Та Тіньовий провідник буде радий почути про зди-
вування Громового Клану і про проблеми самого
Вогнесерда. І, вочевидь, Тигрозір знайде спосіб,
як цим скористатися, аби помститися Громовому
Кланові й забрати своїх кошенят — Ожинолапа
й Вохролапку.

Вогнесерд набрав у груди повітря й почав го-
ворити:

— Це правда, що Мрячконіжка та Камене-
шуб — діти Синьозірки, — він намагався зму-
сити свій голос не дрижати і водночас молився
до Зореклану, щоб той підказав йому правильні
слова і Громові коти не відвернулися від Синьо-
зірки. — Дубосерд із Річкового Клану був їхнім
батьком. Коли кошенята народилися, Синьозірка
віддала їх йому на виховання.

— Звідки ти знаєш? — прошипіла Морозошуб-
ка. — Синьозірка ніколи б так не вчинила! Це
розказали Річкові коти? їм не можна вірити.

— Синьозірка сама мені розповіла, — відповів
Вогнесерд.
Він і біла кішка зустрілися поглядами. Очі Мо-
розошубки палали злобою, вона вищирила ікла,
та все ж не наважилася звинуватити Вогнесерда
у брехні.

— Ти хочеш сказати, що вона була зрадни-
цею? — засичала королева.

У натовпі почулися вигуки заперечення. Мо-
розошубка різко розвернулася, здибивши хутро.
Перед нею став Білошторм. Хоч старий вояк і ви-
глядав приголомшеним, його голос був рівним.

— Синьозірка завжди була вірна своєму Кла-
нові.

— Якщо вона була така вірна, — встряв Тем-
носмуг, — то чому ж дозволила, щоби батьком її
кошенят став кіт з ворожого Клану?

Вогнесерд не знав, що на це відповісти. Не
так давно Сіросмуг закохався у кішку з Річково-
го Клану, а їхні кошенята зараз виховувалися там.
Громові коти були такі розлючені, що Сіросмуг
не міг більше залишатися у власному Клані. І, хоч
він уже повернувся, багато хто все ще вороже ста-
вився до нього і сумнівався у його вірності.

— Таке трапляється, — відповів Вогнесерд. —
Коли кошенята народилися, Синьозірка хотіла їх
виховати у Громовому Клані, та...

— Я пам’ятаю тих кошенят, — цього разу його
перебив Дрібновух. — Вони просто зникли з ясел.
Ми всі думали, що їх украв лис чи бобер. Синьо-
зірка була у відчаї. Ти хочеш сказати, що вона
збрехала нам?

Вогнесерд глянув на старого сірого кота.

— Ні, — запевнив він. — Синьозірка насправді
була у відчаї через втрату кошенят. Та вона муси-
ла їх віддати, щоби стати воєводою Клану.
— Ти маєш на увазі, що для неї амбіції важи-
ли більше за власних кошенят? — запитав Поро-
хошуб. Він здавався радше спантеличеним, ніж
злим, ніби не міг зіставити цю розмову з образом
тієї провідниці, яку він завжди знав.

— Ні, — відказав Вогнесерд. — Синьозірка це
зробила, бо була потрібна Кланові. Вона постави-
ла Клан понад усе — так, як і завжди.

— Це правда, — тихо погодився Білошторм. —
Для Синьозірки не було нічого важливішого за
Громовий Клан.

— Мрячконіжка і Каменешуб пишаються її від-
вагою — як тоді, так і тепер, — продовжив Вогне-
серд. — І ми також повинні нею пишатися.

Він відчув полегшення, не почувши жодних за-
перечень, хоч і напруга у Клані ще повністю не
згасла. Мишошубка та Морозошубка про щось
тихо перемовлялися, кидаючи на нього підозрі-
ливі погляди. Крапохвістка, смикаючи хвостом,
приєдналася до них. Проте Білошторм ходив від
одного кота до іншого, очевидно підтверджуючи
свої слова кожному окремо, а Дрібновух поважно
кивав, ніби виказував повагу до того вибору, який
зробила Синьозірка.

Раптом серед загального бурмотіння пролунав
голос.

— Вогнесерде, — пролепетала Вохролапка, — то
ти тепер будеш нашим провідником?

Та Вогнесерд не встиг відповісти, бо зненацька
підскочив Темносмуг і загарчав:

— Обрати кицюню за провідника Клану? Чи
нам бракує клепки?

— Це не було запитання, Темносмуже, — ска-
зав Білошторм, підносячи голос над здивованими
вигуками Піскошторми та Сіросмуга. — Вогне-
серд — воєвода Клану і наслідник Синьозірки.
Більше тут нема про що говорити.

Вогнесерд вдячно глянув на білого вояка. Ху-
тро у нього на плечах уже почало дибитися, і він
намагався змусити його знову влягтися. Не можна
було показувати, що провокація Темносмуга його
зачепила. Утім, Вогнесерд не міг відігнати сумні-
ви. Синьозірка призначила його своїм воєводою,
але її розум затьмарився через зраду Тигрозора,
і весь Клан був шокований через запізнілу цере-
монію назовництва. Невже це могло означати, що
в нього не було права очолити Громовий Клан?

— Але він кицюня\ — запротестував Темносмуг.
Його жовті очі злісно запалали. — Від нього аж
несе Двоногами та їхніми гніздами! Невже ми хо-
чемо собі за провідника оце?

Вогнесерд відчув, як уже знайоме роздратуван-
ня піднімається всередині. Хоч він жив із Кланом
із шести повень, Темносмуг ніколи не давав йому
забути, що він не народився у лісі.

Поки Вогнесерд боровся із бажанням скочити
додолу і вп’ястися кігтями у Темносмуга, підвела-
ся Злотоквітка і підійшла до темного вояка.

— Ти помиляєшся, Темносмуже, — прогарчала
вона. — Вогнесерд довів свою вірність Клану вже
тисячу разів. Ніхто з тих, хто народився у Клані,
не міг би зробити більше.

Вогнесерд вдячно моргнув Злотоквітці, зди-
вований, що саме вона підтримала його так рі-
шуче. Королева знала про підозри Вогнесерда
щодо її сина Ожинолапа — він боявся, що но-
вак стане таким же небезпечним, як його бать-
ко, Тигрозір. І хоч воєвода сам узяв Ожинолапа
на виховання, він завжди почувався незручно біля
нього — і Злотоквітка це знала. Вона запекло бо-
ронила своїх кошенят від того, що вважала без-
причинною Вогнесердовою ворожістю. Тож було
дуже дивно, що тепер ця кішка виступила на його
захист проти Темносмуга.

— Вогнесерде, не слухай, що каже Темно-
смуг, — до Злотоквітки доєднався Орлякошуб. —
Усі коти, крім нього, хотіли би бачити тебе про-
відником. Ти для цього підходиш найбільше.

Навколо Високого Каменя піднялися крики
згоди, і Вогнесерд мало не заплакав від вдячності.

— Зрештою, хто ми такі, щоби сперечатися
з волею Зоряного Клану? — додала Мишошуб-
ка. — Воєвода завжди стає провідником Клану.
Така традиція вояцького правильника.

— Який Вогнесерд знає навіть краще, ніж
ти, — зашипів Сіросмуг, зневажливо смикнув-
ши хвостом у бік Темносмуга. Він також знав, що
Темносмуг співпрацював з Тигрозором перед на-
падом собак.

Вогнесерд лапою подав знак і попросив това-
риша мовчати, а тоді звернувся до Клану:

— Я обіцяю вам, що до самої смерті намага-
тимуся бути гідним провідником для Громового
Клану. І нехай допоможе мені в цьому Зоряний
Клан.

Його погляд інстинктивно упав на Піскоштор-
му. Він побачив, як запишалася ним руда войов-
ниця, і відчув тепло, що розливалося всім тілом,
аж до кінчика хвоста.

— А щодо тебе, Темносмуже, — кинув Вогне-
серд, не в змозі приховати злість, — якщо тобі не
подобається мати за провідника кицюню, ніхто не
загородить тобі вихід.

Темний вояк замахав хвостом. Його погляд був
сповнений чистою ненавистю. «Якби я ніколи не
прийшов до лісу, — усвідомив Вогнесерд, — Ти-
грозір би вже був Громовим провідником, а ти
був би його воєводою».

Він ніколи не хотів при всіх сваритися з Тем-
носмугом, але той його довів. Хоч Громовому
Кланові зараз ніяк не можна було втрачати воя-
ків, усе ж Вогнесерд радше волів, аби цей темний
кіт сприйняв його слова буквально і залишив та-
бір. Водночас він розумів, що Темносмуг у ту ж
мить перейшов би до Тіньового Клану — до Ти-
грозора. Було краще, визнав Вогнесерд, розділити
своїх ворогів. Темносмуг буде становити меншу
загрозу в Громовому Клані, де є можливість за
ним приглядати.

Темний вояк витріщався на нього ще кілька
митей, а потім різко розвернувся й пішов. Проте
він вирушив не до ялівцевого тунелю, а до вояць-
кого кубла.

— Отож, — Вогнесерд знову звернувся до Кла-
ну, — сьогодні вночі ми чатуватимемо біля Си-
ньозірки.

— Хвилинку! — скочив на лапи Хмарохвіст,
весь наїжачений. — Ми не збираємося нападати
на Тіньовий Клан? Вони замордували Ряболицю
і нацькували на нас зграю собак! Невже ти не хо-
чеш помститися?

Білий кіт весь аж тремтів від злості. Ряболи-
ця стала молочною мамою Хмарохвоста, коли він
прийшов до Громового Клану ще безпомічним
кошеням. Та Вогнесерд розумів, що напад на Ті-
ньовий Клан нічого їм не дасть.

Коти здійняли галас, підтримуючи Хмаро-
хвоста, але Вогнесерд помахом хвоста закликав до
тиші.

— Ні, — нявкнув він. — Зараз не час нападати
на Тіньовий Клан.

— Що? — вирячився на нього Хмарохвіст. —
Ти збираєшся їм це просто пробачити?

Вогнесерд набрав повітря.

— Тіньовий Клан не вбивав Ряболицю, як і не
насилав на нас собак. Це зробив Тигрозір. Його
запах, і більше нічий, був на всіх забитих кролях.
Ми не можемо бути впевнені навіть у тому, чи
знав Тіньовий Клан що-небудь про плани свого
провідника.

Хмарохвіст зневажливо форкнув. Вогнесерд
незмигно дивився на свого колишнього новака,
ніби просив його припинити суперечку. Він знав,
що ця трагедія сталася через його стару ворож-
нечу з Тигрозором. Тіньовий провідник був би
щасливий, якби йому вдалося вигнати Громовий
Клан і забрати їхні землі, але це був не головний
привід, щоб наслати на табір зграю собак. Най-
більше за все Тигрозір хотів знищити Громового
воєводу. Лише тоді він повністю помститься за те,
що Вогнесерд викрив його наміри вбити Синьо-
зірку і вигнав із Клану.

Вогнесерд знав, що рано чи пізно доведеться
зустрітися з Тигрозором віч-на-віч у смертельній
битві. Він молився до Зореклану, щоб йому ви-
стачило сили й відваги звільнити ліс від цього
кровожера.
— Повірте, — голосно нявкнув Вогнесерд, звер-
таючись до Клану, — Тигрозір заплатить за те, що
зробив. Проте у Громового Клану немає причин
сваритися з Тіньовим.

На Вогнесердове полегшення, Хмарохвіст сів,
хоч його блакитні очі ще палали від злості, і вояк
замурмотів щось до Безликої. Неподалік від нього
сиділа Злотоквітка, затуливши хвостом Ожинола-
па і Вохролапку, ніби вони досі були маленькими
кошенятами. Вона сама змусила Вогнесерда роз-
повісти її дітям про Тигрозора і боялася, що Клан
їх засуджуватиме за злочини батька. Коли Вогне-
серд заявив, що не збирається нападати, Злоток-
вітка помітно заспокоїлася, і новаки звільнили-
ся з-під захисту матері. Ожинолап кинув погляд
на Вогнесерда, і той гадав, чи не побачив там во-
рожості.

Він відклав проблему з Ожинолапом до кращих
часів і ще раз оглянув Громових котів. На галяви-
ні простяглися довгі тіні, тож Вогнесерд усвідо-
мив, що вже час починати чатування над провід-
ницею.

— Ми повинні вшанувати нашу Синьозір-
ку, — проголосив він. — Попелюшко, ти гото-
ва? — медикицька кивнула. — Сіросмуже, Піско-
штормо, — продовжив Вогнесерд, — ви можете
принести тіло Синьозірки сюди, щоб ми могли
востаннє поділитися з нею язиками під світлом
Зореклану?

Вояки підвелися і зникли в кублі Синьозірки,
а за мить з’явилися з тілом провідниці. Вони ви-
несли його на середину галявини й обережно по-
клали на піщану долівку.
— Піскоштормо, виряди мисливський па-
труль, — наказав Вогнесерд. — Я б хотів, щоб ви
поповнили запаси свіжини, коли попрощаєтеся
з Синьозіркою. Мишошубко, зможеш повести
патруль до Зміїних Скель та до кордону з Тіньо-
вим Кланом? Треба пересвідчитися, чи всі собаки
пішли і чи немає Тіньових котів на наших землях.
Тільки будьте дуже обережні.

— Звісно, Вогнесерде, — жилава бура кішка
підвелася. — Злотоквітко, Довгохвосте, підете зі
мною?

Коти підійшли до неї, і вони утрьох вируши-
ли на середину галявини, аби востаннє поділити-
ся язиками зі своєю провідницею. За ними пішли
Піскошторма, Порохошуб та Хмарохвіст. Попе-
люшка стояла біля кубла Синьозірки і дивилася
в темне небо, де вже з’являлися перші зірки Сріб-
носмуги. Згідно зі старовинним повір’ям Кланів,
кожна зірка була духом когось із їхніх войовни-
чих предків. «Цікаво, — подумав Вогнесерд, — чи
з’явилася там ще одна — для Синьозірки?»

Очі Попелюшки мерехтіли таємницями Зоре-
клану.

— Синьозірка була шляхетною провідни-
цею, — нявкнула вона. — Подякуємо Зорекла-
ну за її життя. Вона була вірна своєму Кланові,
і в цьому лісі завжди про неї будуть пам’ятати.
Тепер ми передаємо її дух Зоряному Клану. Хай
Синьозірка споглядає за нами звідти, як вона
завжди споглядала за життя.

Клан тихо замурмотів, коли медикицька скін-
чила промову і стала, схиливши голову. Вояки,
яких Вогнесерд послав у патруль, сиділи біля Си-
ньозірки, вилизуючи її хутро і тулячись до неї
носами. За якийсь час вони відійшли, а їхнє місце
зайняли інші коти, а за ними інші, аж поки весь
Клан не сповнив цей сумний ритуал.

Патрулі вже вирушили на завдання, а інші
коти розходилися до своїх кубел. Вогнесерд спо-
стерігав за ними з підніжжя Високого Каменя,
і коли Орлякошуб відійшов від тіла провідниці,
виступив йому назустріч.

— Я маю для тебе завдання, — промурмотів
він. — Можеш приглянути за Темносмугом? Дай
мені знати, якщо той хоча б гляне на кордон
із Тіньовим Кланом.

Юний вояк спантеличено глянув на Вогнесер-
да. Видно було, що настороженість у ньому бо-
реться з обов’язком перед новим провідником
Клану.

— Я зроблю все, що в моїх силах, Вогнесерде,
та йому це не сподобається.

— Якщо пощастить, він про це й не дізнаєть-
ся. Спробуй не видати себе і поклич іще когось
на підмогу... Мишошубку, мабуть, і Морозошубку.

Побачивши все ще насторожений вираз облич-
чя Орлякошуба, Вогнесерд додав:

— Може, Темносмуг і не знав про собак, але
він знав, що Тигрозір щось планує. Ми не може-
мо йому довіряти.

— Я розумію, — непевно нявкнув Орляко-
шуб. — Але ж ми не можемо пильнувати його
вічно.

— Це не буде назавжди, — запевнив його Вог-
несерд. — Тільки поки Темносмуг не покаже,
якому Кланові він насправді вірний.

Орлякошуб кивнув і тихо прослизнув до вояць-
кого кубла. Покінчивши з усіма нагальними проб-
лемами, Вогнесерд нарешті зміг піти попрощати-
ся із Синьозіркою. Попелюшка досі була біля її
тіла, а поруч сидів, похилившись, Білошторм.

Вогнесерд кивнув до медикицьки. Він сів біля
Синьозірки, видивляючись у її обличчі риси тієї
мудрої провідниці, яку він так любив. Та її очі
були заплющені, вони більше ніколи не палати-
муть тим вогнем, що змушував усі Клани її пова-
жати. Дух Синьозірки полинув до Зореклану, щоб
радісно мчати небом поруч зі славними предками,
згори спостерігаючи за лісом.

Вогнесерд торкнувся м’якої шубки провід-
ниці, і раптом його переповнив дивний спокій,
ніби він знову став кошеням, що згорнулося в ка-
лачик біля мами. На якусь мить кіт майже забув
про жахливу смерть провідниці та про свої нові
обов’язки.

«Привітайте її з пошаною, — тихо молився він
Зорекланові, заплющивши очі й притулившись до
боку Синьозірки. — І допоможіть мені вберегти
Клан від небезпек».
V Н © V НІ

Розділ з

Щось штурхало Вогнесерда в бік. Він здавлено
нявкнув і розплющив очі. Над ним нависала По-
пелюшка.

— Ти задрімав, — промуркотіла вона. — Але
мусиш зараз вставати. Пора вже ховати Синьозірку.

Вогнесерд важко підвівся. Він розім’яв задубі-
лі лапи і провів сухим язиком по губах. Відчут-
тя було таке, ніби він з повню сидів в одній позі.
Той спокій, який відчувався уві сні, змінився
на почуття провини.

— Хто-небудь бачив? — промурмотів Вогнесерд
до Попелюшки.

Блакитні очі медикицьки були повні співчуття.

— Лише я. Не турбуйся про це, Вогнесерде.
Ніхто тебе не буде звинувачувати після вчораш-
нього.

Вогнесерд роззирнувся галявиною. Бліді про-
мінчики світанку щойно почали прокрадатися
крізь гілля. За кілька хвостів від нього зібралися
старійшини — їхнім обов’язком було донести тіло
провідниці до місця поховання. Решта котів по-
вільно виходила зі своїх кубел, шикуючись у дві
шеренги між тілом Синьозірки та входом до ялів-
цевого тунелю.

На знак Попелюшки старійшини підняли тіло
і понесли його між рядами вояків. Кожен кіт схиляв
голову, коли повз нього проносили провідницю.

— Прощавай, Синьозірко, — пробурмотів Вог-
несерд. — Я ніколи тебе не забуду.

Гострі шипи болю пронизали серце, коли він
побачив кінчик її хвоста, що волочився між по-
чорнілим від недавньої пожежі листям.

Синьозірка зникла в тунелі разом зі своїм по-
четом, і коти почали розходитися. Вогнесерд
оглянув табір, втішено зауваживши, що запаси їжі
поповнилися. Отже, йому залишалося лише ви-
рядити досвітній патруль, а тоді він міг нарешті
поїсти і відпочити. Вогнесерд почувався таким
втомленим, ніби й повені було замало, щоб ви-
спатися.

— Що ж, — нявкнула Попелюшка, — ти гото-
вий?

Спантеличений Вогнесерд повернувся до неї.
— Готовий?

— Піти до Місяцескелі й отримати свої дев’ять
життів від Зореклану, — Попелюшка смикнула
кінчиком хвоста. — Вогнесерде, ти ж не забув?

Кіт ніяково перебирав лапами. Звісно ж, він
не забув про давню церемонію ініціації всіх но-
вообраних провідників, та якось не зауважив, що
вона повинна відбутися одразу. У голові наморо-
чилося від того, наскільки швидко все відбува-
лося, ніби його несла стрімка течія — як та, що
мало його не втопила.

До горла підступав страх, але його треба було
швидко заглушити. Жоден провідник не розпо-
відав про містичний обряд, тож ніхто, окрім ме-
дикотів, не знав, що там відбувається. Вогнесерд
уже бував біля Місяцескелі й бачив, як Синьо-
зірка уві сні ділилася язиками із Зорекланом. Сам
уже цей спогад викликав у нього величезне благо-
говіння. Він не міг уявити, що трапиться, коли
йому самому доведеться лягти біля священного
каменя і розділити свої сни з предками-вояками.

До того ж Вогнесерд знав, що Високі Скелі, під
якими у печері лежала Місяцескеля, знаходили-
ся за цілий день ходи від табору. Ритуал вимагав,
щоб провідник проводив його натщесерце, навіть
без поживних трав, які їдять інші коти перед по-
дорожами.

— Зореклан додасть тобі сили, — нявкнула По-
пелюшка, ніби прочитала його думки.

Вогнесерд мляво погодився. Роззирнувшись
довкола, він помітив Білошторма, що саме пряму-
вав до вояцького кубла, і підкликав його хвостом.

— Я мушу піти до Високих Скель, — нявкнув
Вогнесерд. — Ти приглянеш за табором? Потріб-
но вирядити досвітній патруль.

— Буде зроблено, — пообіцяв Білошторм і до-
дав: — Нехай буде з тобою Зореклан.

Вогнесерд наостанок оглядав табір, ідучи за
Попелюшкою до ялівцевого тунелю. Він почував-
ся так, ніби вирушає у далеку дорогу, шанси по-
вернутися з якої видавалися сумнівними. Якоюсь
мірою він справді ніколи з неї не вернеться, адже
той кіт, який прийде назад до Клану, матиме нове
ім’я, нові обов’язки та нові стосунки із Зорекла-
ном.

Коли Вогнесерд повернувся, за спиною пролу-
нало виття. Через галявину бігли Сіросмуг із Піс-
коштормою.

— Ти ж не збирався вислизнути, не попрощав-
шись? — засапано спитав Сіросмуг, зупинившись.

Піскошторма промовчала, тільки торкнулася
своїм хвостом Вогнесердового і притулилася до
нього.

— Я завтра повернуся, — нявкнув Вогнесерд. —
Слухайте, — додав він зніяковіло, — я знаю, що
відтепер усе зміниться, проте ви завжди будете
мені потрібні — ви обоє. Таких чудових друзів не
було ще ні в кого в житті.

Сіросмуг штурхнув його у плече.

— Ми знаємо, дурбелику, — нявкнув він.

Піскошторма глянула сяйливими очима на Вог-
несерда.

— Ти нам також будеш завжди потрібен, —
промуркотіла вона. — Не забувай про це.

— Вогнесерде, ходімо! — гукнула Попелюшка
зі входу до ялівцевого тунелю. — Нам треба діс-
татися до Високих Скель до ночі, а я ж не можу
бігти за тобою.

— Уже йду!

Вогнесерд швидко лизнув по черзі обох друзів,
а тоді майнув до ялівцевого тунелю слідом за ме-
дикицькою. Він був сповнений надії. Порівняв-
шись із Попелюшкою, кіт почав підніматися схи-
лом. Може, він і залишав своє старе життя позаду
та міг із нього забрати із собою все важливе.

Сонце вже підбилося високо, а іній на траві
розтав, коли двоє котів дійшли до Чотиридерева,
де щомісяця відбувалися Зборища Кланів.
— Сподіваюся, ми не натрапимо на Вітряний
патруль, — сказав Вогнесерд, коли вони перетну-
ли кордон і вийшли на відкритий пустир, зали-
шаючи позаду зручний прихисток лісу.

Лише нещодавно Синьозірка збиралася напас-
ти на Вітряний Клан, звинувачуючи їх у крадіж-
ках здобичі з територій Громового Клану. Вогне-
серд не послухав провідницю і пішов на ризик,
щоб уникнути битви, хоча його могли після цього
звинуватити у зраді. Високозорий, провідник Ві-
тряного Клану, ніби був готовий укласти мир, та
Вогнесерд підозрював, що Вітряні коти досі об-
ражаються.

— Вони нас не зупинять, — спокійно відповіла
Попелюшка.

— Але можуть спробувати, — не погодився
Вогнесерд. — Краще їх уникати.

Уся його надія зникла, коли вони з Попелюш-
кою дійшли до краю пустиря і побачили Вітряний
патруль, що йшов за ними через верес за кілька
лисячих хвостів. Вони були за вітром, тож Вогне-
серд не запримітив їхнього запаху.

Керівник патруля підніс голову, і Вогнесерд
упізнав вояка Клаповуха. Він аж похолов, поба-
чивши свого старого ворога Багнокігтя, що йшов
позаду з незнайомим новаком. Вогнесерд із По-
пелюшкою почекали, доки Вітряні коти підійдуть
ближче — не було жодного сенсу зараз від них хо-
ватися.

Багнокіготь вищирився і загарчав, але Клапо-
вух спокійно кивнув, зупинившись перед Вогне-
сердом.

— Вітаю, — нявкнув він. — Що ви робите
на наших землях?
— Ми прямуємо до Високих Скель, — відпові-
ла Попелюшка, виступивши наперед.

Вогнесерд відчув гордість, побачивши, як по-
важно Вітряний вояк кивнув його медикиці.

— Сподіваюся, ви не з поганими новинами? —
запитав Клаповух. Зазвичай коти не ходили до
Високих Скель без причини — лише якщо якась
проблема у їхньому Клані вимагала прямої розмо-
ви із Зорекланом.

— З найгіршими, — розмірено відповіла Попе-
люшка. — Учора померла Синьозірка.

Усі троє Вітряних вояків схилили голови. На-
віть Багнокіготь став серйозним.

— Вона була видатною, шляхетною кішкою, —
зрештою нявкнув Клаповух. — Усі Клани шану-
ватимуть її пам’ять.

Він підвів голову й повернувся до Вогнесерда,
змірявши його водночас зацікавленим і сповне-
ним поваги поглядом.

— Тож ти тепер будеш провідником?

— Так, — відказав Вогнесерд. — Я йду здобути
у Зореклану свої дев’ять життів.

Клаповух кивнув, повільно блукаючи поглядом
по вогнистій шубці вояка.

— Ти ще молодий, — сказав він, — та я відчу-
ваю, що з тебе вийде чудовий провідник.

— Дя... дякую, — затнувся Вогнесерд, здивова-
ний таким визнанням.

Його прикрила Попелюшка.

— Нам краще вирушати, — нявкнула вона. —
До Високих Скель ще далеко.

— Звісно, — Клаповух відступив. — Ми пере-
дамо Високозорому ваші новини. Хай буде з вами
Зореклан! — вигукнув він, і двоє Громових котів
пішли далі своєю дорогою.

На краю верховини вони знову спинилися
і глянули вниз — там пейзаж був зовсім інший.
Замість голого укосу, поцяткованого виступами
скелі та вересовими заростями, Вогнесерд по-
бачив гнізда Двоногів, розкидані між полями
й живоплотами. Трохи далі територію прорізав
Громошлях, а за ним височіли шпилясті гори, за-
грозливо нависаючи своїми сірими безплідними
схилами. Вогнесерд нервово ковтнув. Саме в ті
пустельні землі вони й прямували.

Він раптом помітив, що на нього з розумінням
дивиться Попелюшка.

— Усе змінилося, — сказав Вогнесерд. — Ти ж
бачила тих Вітряних котів. Вони вже більше не
ставляться до мене так, як раніше, — він знав,
що не міг поговорити про це ні з ким, крім ме-
дикицьки, навіть із Піскоштормою. — Так, ніби
кожен кіт впевнений, що я стану шляхетним і му-
дрим. Але ж це неправда. Я робитиму помилки, як
і раніше. Попелюшко, я не впевнений, що зможу.

— Ти мишомізкий, — Вогнесерд був водно-
час і здивований, і заспокоєний піддражнюван-
ням Попелюшки. — Коли ти робитимеш помил-
ки, — не якщо, а коли, — я тобі про них казатиму,
повір, — і вже серйозніше додала: — Але я все
одно буду твоєю подругою, хай би там що. Жоден
кіт ще не був ідеальним. І навіть Синьозірка! Уся
суть у тому, щоби вчитися зі своїх помилок і мати
відвагу дослухатися до свого серця, — вона по-
вернулася до нього і лизнула у вухо. — Усе буде
гаразд, Вогнесерде. А тепер ходімо.
Вогнесерд почав спускатися за нею через угід-
дя Двоногів. Коти крокували липкою землею зо-
раного поля, а далі повернули за гніздо Двоногів,
біля якого мешкали двоє самітників, Ячмінь та
Круколап. Вогнесерд пильно виглядав їх, та від
них не було й сліду. Йому було шкода, що не вда-
лося зустрітися, адже Ячмінь і Круколап — добрі
друзі Громового Клану, а Круколап навіть колись
тренувався разом із Вогнесердом. Віддалений гав-
кіт собак змусив Вогнесерда здригнутися, він зга-
дав той жах утечі від зграї.

Тримаючись попід живоплотом, вони нарешті
дійшли до Громошляху і сіли біля нього. Хутро
котів розвівав вітер від потвор, що мчали доро-
гою. їхній сморід забив Вогнесердові ніс і рот,
а очі пекли.

Попелюшка біля нього готувалася йти далі, пе-
речікуючи, доки проїдуть потвори і буде безпечно
перейти дорогу. Вогнесерд хвилювався за неї. Ме-
дикицька ушкодила ногу на Громошляху багато
повень тому, коли ще була його новачкою. Стара
травма дуже її сповільнювала.

— Підемо разом, — нявкнув він, знову почу-
ваючи провину за те, що не зміг вберегти Попе-
люшку від аварії. — Скажи, коли будеш готова.

Попелюшка ледь кивнула. Вогнесерд гадав,
що їй страшно, та вона цього не визнає. За мить,
коли потвора з яскравим хутром промчала повз
них, медикиця нявкнула: «Вже!» — і швидко за-
кульгала на тверду чорну дорогу.

Вогнесерд вискочив за нею, намагаючись не
залишати її позаду, хоч його серце шалено било-
ся, а всі інстинкти волали бігти чимдуж на інший
бік. Почувся віддалений рев потвори, та, перш
ніж вона добігла до них, коти вже були у безпеч-
ному прихистку під живоплотом.

Медикицька нервово зітхнула.

— Слава Зореклану, все позаду!

Вогнесерд погодився, хоч і розумів, що їм до-
ведеться ще так само повертатися.

Сонце вже котилося на західний пруг. Вогне-
серд із Попелюшкою почали підйом до Високих
Скель. Із цього боку Громошляху територія була
менш знайома для Вогнесерда, тож кожне його
чуття було загострене на випадок небезпеки, про-
те він чув лише шурхотіння здобичі у ріденькій
траві. Від спокусливого запаху його рот напов-
нився слиною, він так хотів би спинитися й попо-
лювати трохи.

Коли Вогнесерд із Попелюшкою дійшли до
підніжжя останнього пагорба, сонце вже ховалося
за вершиною. Вечірні тіні довшали, землею роз-
ходився холод. Підвівши голову, Вогнесерд по-
мітив квадратну розколину під навислою скелею.

— Ось ми вже біля Уст Матері, — нявкнула
Попелюшка. — Відпочинемо трохи?

Вони з Вогнесердом лягли рядком на пласкому
камені. Останні промені світла на небі згасали,
вже почали з’являтися зорі Срібносмуги. Місяць
залив землю холодним, крижаним світлом.

— Пора, — сказала Попелюшка.

Усі Вогнесердові побоювання знову поверну-
лися, і йому навіть здалося, що він не зможе йти.
Та все ж він підвівся і рушив далі, відчуваючи під
подушечками лап гострі камінці, аж поки не опи-
нився під аркою, відомою серед Кланів як Уста
Матері.
Чорний тунель роззявив пащу в темряву. Зі
своїх попередніх відвідин Вогнесерд знав: марно
напружувати очі, намагаючись розгледіти, що ле-
жить попереду. Чорнота була непроникною аж до
печери, в якій стояла Місяцескеля. Він завагався,
проте Попелюшка впевнено вийшла наперед.

— Іди на мій запах, — сказала вона йому. —
Я проведу тебе до Місяцескелі. Але відтепер і до
кінця ритуалу ми не повинні розмовляти.

— Але ж я не знаю, що робити, — заперечив
Вогнесерд.

— Коли ми прийдемо до Місяцескелі, ляж
і притулись до неї носом, — блакитні очі киць-
ки палали в місячному сяйві. — Зореклан нашле
на тебе дрімоту, і ти зможеш зустріти його вояків
уві сні.

У Вогнесерда було безліч питань, але відповідь
на жодне з них не могла допомогти йому пере-
бороти жах, який він відчував. Кіт мовчки схи-
лив голову і пішов за Попелюшкою, яка рушила
в пітьму.

Тунель ішов усе вниз, раз у раз повертаючи,
і Вогнесерд невдовзі втратив відчуття напрямку.
Іноді стіни підходили одна до одної так близько,
що його хутро і вуса черкали об них. Серце не-
самовито калатало, тому він час від часу розтуляв
рота, вбираючи заспокійливий запах Попелюшки
і відганяючи думки про те, що вона може загуби-
тися.

Нарешті Вогнесерд збагнув, що бачить обриси
вушок медикиці у блідому світлі попереду. Його
почали досягати інші запахи, а вуса затремтіли
в потоці прохолодного, свіжого повітря. Ще мить,
ще один поворот тунелю — і світло раптом стало
ще яскравішим. Вогнесерд примружив очі, відчу-
ваючи, що тунель відкривається у простору печеру.

Високо над його головою отвір у стелі відкри-
вав клаптик нічного неба. Крізь нього, просто
на скелю, що стояла посеред печери, падав стовп
місячного світла. Вогнесерд важко перевів подих.
Він колись уже бачив Місяцескелю, але встиг за-
бути, як вона вражає. Приблизно три хвости за-
ввишки вона звужувалась до верхівки і відбивала
місячне сяйво своїм сліпучим кристалом, подібна
до зорі, що впала на землю. Біле світло осявало
цілу печеру, перетворюючи сіре хутро Попелюш-
ки на срібло.

Медикицька повернулась до Вогнесерда і хвос-
том вказала йому сісти біля Місяцескелі.

Розуміючи, що не зможе заговорити, навіть
якщо добере слів, Вогнесерд підкорився. Він ліг
біля каменя і спер голову на лапи, так що ніс
торкнувся гладенької поверхні. Холод вразив його
настільки, що Вогнесерд майже відсахнувся, за-
кліпавши від сяйва зірок, яке било із глибин ка-
меня.

А тоді заплющив очі та почав чекати, коли Зо-
реклан пошле йому сни.
ІПЮІ

Розділ 4

Навколо було темно і холодно. Вогнесердові
взагалі ще ніколи не було так холодно. Він відчув,
як із його тіла висмоктали кожнісіньку іскорку
тепла і життя. Ноги здригалися від болючих кор-
чів. Здавалося, наче тіло зроблено із криги, і вар-
то зрушити з місця, як воно розколеться на тися-
чу дрібних уламків.

Але сни не приходили. Ні сліду, ні звуку Зо-
реклану. Лише холод і темрява. «Щось, мабуть, не
так», — подумав Вогнесерд, починаючи паніку-
вати.

Він наважився розплющити очі до вузької шпа-
ринки. І нараз розплющив їх широко-широко,
шокований побаченим. Замість осяйної Місяце-
скелі в печері глибоко під землею Вогнесерд ба-
чив коротку, рівненьку траву, яка простягалася,
куди око сягало. Його охопили нічні запахи — за-
пахи рослин, вологих від роси. Хутро пестив теп-
ленький вітерець.
Усівшись, Вогнесерд збагнув, що опинився
в лощовині Чотиридерева, біля підніжжя Велико-
го Каменя. Височенні дуби, вкриті зеленню, ше-
лестіли над його головою, а за ними нічні небеса
перетинала Срібносмуга.

«Як я тут опинився? — подумав він. — Чи це
той сон, що обіцяла Попелюшка?»

Кіт підвів голову і глянув на небо. Він не при-
гадував його ще таким ясним. Срібносмуга здава-
лася ближчою, ніж будь-коли раніше, вона була
навряд чи набагато вище, ніж верхні галузки ду-
бів. Вогнесерд дивився на неї і відчував, як кров
рідким вогнем плине у нього в жилах.

Зорі рухалися.

Хоч він і не міг повірити в це, зорі танцюва-
ли перед його очима і спіраллю спускалися вниз,
на ліс, на Чотиридерево, на нього. Вогнесерд че-
кав, серце гулко стукало у грудях.

Коти Зоряного Клану по одному спускалися
з небес. Паморозь вкривала їхні лапи і виблиску-
вала в очах. Шубки Зоряних вояків були наче біле
полум’я. Вони пахли кригою, вогнем і дикими за-
кутками ночі.

Вогнесерд укляк. На них було важко дивитися,
але й погляд відвести неможливо. Він хотів уві-
брати цю мить кожною своєю шерстинкою, щоб
вона була з ним навіки.

І через час, який міг тривати і незліченні пов-
ні, і єдину мить, усі коти Зореклану спустились
на землю. Лощовина Чотиридерева навколо Вог-
несерда була заповнена їхніми сяйливими тілами
і блискучими очима. Вогнесерд припав до зем-
лі, зусібіч оточений Зоряними котами. Він почав
розуміти, що деякі з них, особливо ж ті, що сиді-
ли найближче, до болю йому знайомі.

Синьозірка! Радість шугнула його тілом, ніби
гаряча шпичка, що прохромила серце. І Жовто-
/кла/Тоді він відчув знайомі солодкі пахощі й, по-
вернувши голову, побачив плямисте хутро і лагід-
не лице, яке так часто являлося йому уві сні.

Плямолистка — о, так, Плямолистка\ Улюбле-
на медикиця повернулась до нього. Вогнесерд хо-
тів заволати на радощах, щоби цілий ліс почув,
але благоговіння не давало йому озватися, не да-
вало навіть підвестися.

— Вітаємо, Вогнесерде, — голос наче нале-
жав усім котам, яких Вогнесерд будь-коли знав,
а проте то був один чистий голос. — Чи готовий
ти одержати свої дев’ять життів?

Вогнесерд роззирнувся, проте так і не побачив
кота, який це сказав.

— Так, — відповів він, намагаючись приховати
тремтіння голосу. — Я готовий.

Золотавий кіт піднявся на лапи й рушив до
нього, високо піднявши голову і хвоста. Вогне-
серд упізнав Левосерда — колишнього воєво-
ду Синьозірки, який загинув у битві з Тіньовим
Кланом. Вогнесерд знав його уже старим вояком,
проте зараз він здавався знову молодим і силь-
ним, а його шубка сяяла блідим вогнем.

— Левосерде! — видихнув Вогнесерд. — Чи це
справді ти?

Левосерд не відповів. Наблизившись, кіт схи-
лився і торкнувся своїм носом до голови Вогне-
серда. Цей доторк обпік його, ніби найгарячі-
ше полум’я і найхолодніша крига водночас. Усі
інстинкти Вогнесерда волали, що треба відсахну-
тися, однак він не зворухнувся.

— Із цим життям я даю тобі хоробрість, — про-
мурмотів Левосерд. — Користуйся нею для захис-
ту свого Клану.

Нараз потужний розряд енергії, наче блискав-
ка, шугнув тілом Вогнесерда, наїжачивши всю
шерсть аж до корінців та сповнивши його чуття
оглушливим ревом. В очах потемніло, а мозок по-
ринув у хаотичний вир битв і полювань. Вогне-
серд відчував, як його кігті продираються крізь
хутро, а зуби зустрічаються з плоттю здобичі.

Біль послабився, залишивши наодинці зі слаб-
кістю та тремтінням. Темрява поблідла, і Вогне-
серд побачив, що знов опинився на неземній га-
ляві. Одне життя одержав, залишилося вісім. «Як
же мені це витримати?» — у розпачі подумав він.

А Левосерд уже повернувся і пішов на своє
місце в рядах Зореклану. Інший кіт підвівся та
підійшов до Вогнесерда. Попервах Вогнесерд не
впізнав його, але тоді глянув на темну плямисту
шубку та пухнастий червоний хвіст і зрозумів, що
перед ним, мабуть, Рудохвіст. Він ніколи не зу-
стрічався з цим Громовим воєводою. Рудохвоста
вбив Тигрозір того дня, коли Вогнесерд іще ки-
цюнею прибув до лісу. І саме Вогнесерд з’ясував
правду про його смерть та скористався нею, щоб
викрити зраду Тигрозора.

Як і Левосерд, Рудохвіст схилив голову і своїм
носом торкнувся Вогнесердового.

— Із цим життям я дарую тобі справедли-
вість, — нявкнув він. — Користуйся нею, щоб по
правді судити вчинки інших.
Іще один болісний спазм пробіг тілом, і Вогне-
сердові довелося стиснути зуби, щоб не заволати
від болю. Коли ж він отямився, дихаючи так, наче
оце щойно без передишок добіг до табору, то по-
бачив, що Рудохвіст дивиться на нього.

— Дякую, — урочисто сказав колишній воєво-
да. — Ти відкрив правду тоді, коли на це не спро-
мігся жоден інший кіт.

Вогнесерд зміг хіба кивнути у відповідь, після
чого Рудохвіст повернувся і знову сів опліч Лево-
серда, а з небесних лав виступила кішка.

Цього разу Вогнесерд аж роззявив рота від зди-
вування — він упізнав прегарну кицю, шубка якої
переливалася сріблястим полиском. То була Сріб-
нострумка, Сіросмугове втрачене кохання. Річко-
ва королева померла, приводячи кошенят. Її лапи
заледве торкалися землі — й ось вона схилилася
до нього.

— Із цим життям я дарую тобі відданість тому,
що ти сам вважатимеш правильним, — нявкнула
Срібнострумка. Вогнесерд замислився, чи не має
вона на гадці ті часи, коли він допомагав Сіро-
смугові таємно зустрічатися зі своєю коханою, чи
не має вона на увазі силу цих взаємин, хай навіть
через них доводилося порушувати вояцький пра-
вильник. — Мудро користайся нею, щоби про-
вадити свій Клан у скрутну годину, — закликала
його Срібнострумка.

Вогнесерд подумки готувався до нових бо-
лісних конвульсій, але цього разу, коли в нього
вливалось нове життя, болю не було. Він відчу-
вав лише тепло любові, яка ознаменувала життя
Срібнострумки — любов до Клану, до Сіросмуга,
до кошенят, за яких вона померла.
— Срібнострумко! — прошепотів Вогнесерд, ко-
ли сріблясто-сіра киця знову відвернулась від
нього. — Не йди. Невже ти не хочеш нічого ска-
зати Сіросмугові?

Але Срібнострумка не сказала більше ні слова,
лише озирнулася через плече — в очах королеви
було стільки любові та скорботи, скільки не мог-
ли б умістити жодні слова, — і Вогнесерд зрозу-
мів її.

Він заплющив очі, готуючись до нового життя.
Коли знову підвів погляд, до нього підійшов чет-
вертий кіт. Цього разу то був Вітрогон, Громовий
вояк, якого Тигрозір убив у бою біля Громошляху.

— Із цим життям я даю тобі невтомну енер-
гію, — нявкнув він, торкнувшись носом Вогне-
серда. — Мудро користайся нею, щоб виконувати
свої обов’язки провідника.

І це життя пройшло крізь Вогнесерда, і він від-
чув, як мчить лісом, заледве торкаючись лапами
землі, відчув, як вітер пригладжує його шерсть.
Йому було знайоме хвилювання ловів і чиста на-
солода швидкістю, але зараз здавалося, що він
зможе вічно бігти наввипередки з будь-яким во-
рогом.

Поки Вітрогон ішов на своє місце, Вогне-
серд не зводив із нього погляду. А коли з’явився
п’ятий кіт, на радощах мало не підстрибнув. То
була Ряболиця, молочна мама Хмарохвоста, яку
жорстоко замордував Тигрозір, щоби привчити
собачу зграю до смаку котячої крові.

— Із цим життям я дарую тобі захист, — сказа-
ла вона. — Мудро користайся ним, щоби захища-
ти свій Клан так, як мама захищає кошенят.
Вогнесерд очікував, що це життя буде лагідне
і сповнене любові, як і у Срібнострумки, тому не
був готовий до урагану люті, який налетів на ньо-
го. Він почувався так, наче весь шал прабатьків
із Тигрового та Левиного Кланів пульсував у його
тілі, готовий вихлюпнутися і знищити будь-якого
кота, який відважиться посягнути на слабших,
безликих клубочків тіні біля його лап. Вражений,
тремтячи з голови до лап, Вогнесерд пізнав ма-
теринське поривання захистити своїх кошенят.
Він збагнув, як Ряболиця любила їх усіх — навіть
Хмарохвоста, хоч той і не був її рідною дитиною.

«Я мушу сказати йому», — подумав Вогне-
серд, щойно лють вляглася, і тільки тоді згадав,
що йому зась розповідати хай там кому бодай про
щось пережите під час ритуалу.

Ряболиця відійшла і знову сіла з іншими кота-
ми Зореклану. Натомість вийшла ще одна знайо-
ма постать. Вогнесерд відчув безмежну провину,
впізнавши Прудколапа.

— Пробач, — промурмотів він, глянувши у вічі
новаку. — То я винен у твоїй смерті.

Синьозірка відмовилася зробити Прудколапа
вояком. Розізлившись на провідницю і відчай-
душно прагнучи показати себе, новак вирішив
вистежити істот, що переслідували котів у лісі.
Собача зграя вбила його, і Вогнесерд не міг не
винуватити себе за те, що недостатньо ревно пе-
реконував Синьозірку.

Але Прудколап не був на нього лихий. Очі
котика сяяли мудрістю, яка далеко випереджала
його вік. І він також торкнувся Вогнесерда.

— Із цим життям я даю тобі вміння виховни-
цтва. Користайся ним мудро, щоби зрощувати
нових вояків Клану.
Життя від Прудколапа було настільки сповнене
стражданням, що у Вогнесерда ледь не зупини-
лося серце. Наприкінці був спалах чистого жаху
і зблиск світла — червоного, ніби кров. Вогнесерд
знав, що зараз переживає останні моменти життя
Прудколапа.

Коли це відчуття розтануло, Вогнесерд панічно
почав хапати ротом повітря. Він почувався загли-
биною в землі, з якої вже вихлюпується дощова
вода. Чи йому вистачить сили одержати ще три
наступних життя?

До Вогнесерда підійшла Жовтоікла. Стару ме-
дикішку навіть тепер огортав той флер упертої не-
залежності та відваги, який ще за її життя водно-
час вражав і доводив його до відчаю. Вогнесерд
пригадав, як востаннє бачився з Жовтоіклою,
коли вона помирала у своєму кублі від вогню. Тоді
стара кицька була у відчаї, не знала, чи прийме її
Зореклан, адже вона вбила власного сина Хвос-
толома, щоби покласти край його кровожерним
замислам. Зараз у її жовтих очах знову вигравали
іскорки гумору, і Жовтоікла, як і всі Зоряні коти
до неї, спинилася та торкнулася Вогнесерда.

— Із цим життям я даю тобі співчуття, — ого-
лосила вона. — Користайся ним на благо старій-
шин твого Клану, на благо хворих і тих, хто слаб-
ший за тебе.

Цього разу, навіть розуміючи, з яким болем
йому доведеться зіткнутися, Вогнесерд заплющив
очі, спраглий її життя, бажаючи ввібрати весь дух
Жовтоіклої, всю її відвагу та відданість Клану.
І він одержав це життя хвилею світла, що на-
котила на нього і пройшла наскрізь: її гумор,
її гострий язик, її добросердість та почуття
честі. Вогнесерд іще ніколи не почувався настіль-
ки близьким із нею.

— Ох, Жовтоікло... — прошепотів він, знову
розплющуючи очі. — Як же я за тобою сумував.

Але медикиця вже йшла геть. На її місце стала
молодша кішка. Вона ступала легко, а на її шубці
та в очах поблискували зорі: Плямолистка, пре-
гарна плямиста киця, перше кохання Вогнесерда.
Вона приходила до нього у снах, але ще ніколи
він не бачив її так чітко — жодного разу після її
смерті. Плямолистка підійшла ближче, і Вогне-
серд вдихнув її солодкий запах. Ні з ким він так
не хотів поговорити, як із нею — бо ж у них було
дуже небагато часу, вони не встигли висловити
свої справжні почуття.

— Плямолистко...

— Із цим життям я даю тобі любов, — промур-
чав її лагідний голос. — Користайся нею мудро
задля всіх котів, про яких ти дбаєш, а надто задля
Піскошторми.

І не було у світі болю, який зараз міг би про-
битися до Вогнесерда. У житті від Плямолистки
було тепло високого сонця зеленлисту, і це теп-
ло проймало його до кінчиків лап. То була чиста
любов. Водночас Вогнесерд відчував ту безмежну
захищеність, яку востаннє пам’ятав іще малень-
ким кошенятком, тулячись до матері. Він знову
глянув на Плямолистку, огорнутий неймовірним
спокоєм.

Йому здалося, що кицька з гордощами зиркну-
ла на нього, перш ніж відвернутися. І в цю мить
розчарування від того, що Плямолистка не затри-
малася поговорити з ним, змішалося з полегшен-
ням від того, що вона схвалила його новий вибір.
Тепер він уже не мав підстав перейматися тим,
що своїми стосунками з Піскоштормою зраджу-
вав Плямолистку.

Нарешті до Вогнесерда підійшла Синьозірка.
Останнім часом вона виглядала старою, розби-
тою кицькою, її розум здався під вагою проблем
Клану. Але зараз перед Вогнесердом стояла інша
Синьозірка — провідниця на піку своєї сили та
могутності. Вона йшла до нього галявиною, наче
левиця. Вогнесерда засліпило потужне зоряне
світло, яким сяяло її тіло, проте він змусив себе
спокійно дивитися провідниці у вічі.

— Вітаю, Вогнесерде, мій новаку, мій вояче
і мій воєводо, — привітала вона його. — Я завжди
знала, що одного дня з тебе вийде чудовий про-
відник.

Вогнесерд схилив голову, а Синьозірка торкну-
лася його носом і продовжила:

— Із цим життям я даю тобі шляхетність, пев-
ність і віру. Користайся ними мудро і провадь
свій Клан так, як велить Зореклан і вояцький
правильник.

Тепло життя Плямолистки заколисало Вогне-
серда, тож він був не готовий до агонії, яка про-
низала його від життя Синьозірки. Він поділяв
шал її амбіцій, горе, яке вона пережила, віддав-
ши своїх кошенят, лють битв, відбутих на службі
Клану. Вогнесерд відчував жах, коли розум Си-
ньозірки розбивався на шматки, коли вона втра-
чала віру в Зореклан. Енергія все наростала і на-
ростала, аж Вогнесердові здалося, що його тіло
просто не зможе вмістити її всю. І щойно він по-
думав, що йому залишається хіба загорлати від
болю і померти, як біль почав згасати, а на зміну
йому прийшло умиротворення.

Галявою пролунало протяжне, м’яке зітхання.
Увесь Зореклан враз підвівся на лапи. Синьозір-
ка стояла в центрі галявини і махала хвостом Вог-
несердові, щоб той теж підвівся. Він послухався
і, похитуючись, встав. Здавалося, наче повнота
життя у ньому вихлюпнеться за край, якщо він
поворухнеться. Вогнесерд почувався побитим,
ніби щойно пережив найважчу битву свого жит-
тя, проте дух його зміцнів від щойно подарованих
життів.

— Вітаю тебе твоїм новим ім’ям, Вогнезоре, —
виголосила Синьозірка. — Твого старого життя
більше немає. Ти одержав дев’ять життів про-
відника, і Зореклан настановляє тебе на оборону
Громового Клану. Захищай його, дбай про мо-
лодих і старих, шануй предків і традиції вояць-
кого правильника, кожне життя проживай гордо
і з честю.

— Вогнезір! Вогнезір! — як лісові Клани вітали
на ім’я нового вояка, так і коти Зоре клану вітали
Вогнезора, вітали голосами, від яких тремтіло по-
вітря. — Вогнезір! Вогнезір!

Зненацька окрики урвалися настороженим ши-
пінням. Вогнезір напружився. Синьозірка невід-
ривно дивилася на щось позаду нього. Він озир-
нувся і здавлено писнув.

На іншому кінці галявини з’явилася величезна
гора кісток, яка здіймалася на багато хвостів уго-
ру. Від неї променилося неприродне світло, тож
Вогнезір бачив, як кожна окрема кісточка вима-
льовується, ніби накреслена вогнем — там були
кістки котів і кістки здобичі, всі звалені в одну
купу. На нього налетів гарячий вітер, а разом із
ним — сморід гнилизни, хоч усі кістки були білі
та чисті.

Вогнезір несамовито роззирався, шукаючи до-
помоги чи підказки від інших котів. Але на га-
лявині було темно. Коти Зореклану зникли, за-
лишивши його наодинці зі страхітливою купою
кісток. Вогнезора почала охоплювати паніка, хоч
він і вловлював знайому присутність Синьозірки
десь поруч, майже відчував, як вона тулиться до
нього своїм теплим хутром. Він не міг бачити її
в пітьмі, але чув, як її голос бринить у нього у ву-
хах:

— Насувається щось жахливе, Вогнезоре. Чет-
веро стануть двома. Лев із тигром зустрінуться
в битві, і кров запанує над лісом.

Синьозірка договорила, і в ту ж мить її запах
і тепло почали танути.

— Зачекай! — закричав Вогнезір. — Не зали-
шай мене! Скажи, що це означає!

Але відповіді не було, не було пояснень стра-
хітливому пророцтву. Натомість червоне світло
на горі кісток запалахкотіло яскравіше. Вогнезір
нажахано витріщився на нього. Крізь кістки по-
чала жебоніти кров. Її цівочки влилися в річку,
що розмірено плинула до нього, аж ось крива-
вий сморід вчепився в його хутро. Вогнезір спро-
бував утекти, але лапи наче приросли до місця.
Ще мить, і липкий червоний приплив із запахом
смерті заплюскотів навколо нього.

— Ні! — загорлав Вогнезір, але ліс не відпові-
дав йому — чутно було тільки невпинний шепіт
крові, що накочувалась на його хутро.
0ОМІІІ

Розділ 5

Вогнезір прокинувся від жаху. Він лежав у пе-
чері біля Високих Скель, притулившись носом до
Місяцескелі. Місяцесяйний стовп зник, і тільки
бліде зоряне світло осявало печеру. Але пробу-
дження не принесло полегшення, бо ніздрі досі
забивав сморід крові, а хутро здавалося гарячим
і липким.

Вогнезір зіп’явся на лапи, відчуваючи, як важ-
ко гупає серце. У протилежному кутку печери він
розрізняв обриси Попелюшки. Вона також про-
кинулась і подавала йому знаки хвостом. Першим
бажанням Вогнезора було підбігти до неї та роз-
повісти про все побачене, але тоді він пригадав
її настанову — мовчати, аж поки вони вийдуть із
Уст Матері. Ковзаючись на долівці печери від по-
спіху, провідник кинувся за медикицькою до ту-
нелю.

Тепер, коли він вилазив угору, йдучи за влас-
ним запахом крізь темний тунель, дорога здава-
лась удвічі довшою, ніж допіру. Вогнезорове ху-
тро терлось об стіни тунелю, ним оволодівав жах
бути похованим живцем. Повітря здавалося надто
густим для дихання. Паніка наче проростала з не-
проглядної чорноти, і він почав гадати, що тунель
уже ніколи не закінчиться, що він залишиться на-
віки замкнений у крові й темряві.

Тоді Вогнезір побачив бліді обриси входу і ви-
біг у спокійне нічне повітря, де місяць починав
тонути у товщі хмар. Кіт впився кігтями в пухку
землю схилу, здригаючись від носа до кінчика
хвоста.

Через кілька секунд вийшла Попелюшка і при-
тиснулась до нього, аж поки він зміг угамувати
своє нестримне тремтіння та вирівняти дихання.

— Що сталося? — тихенько запитала вона.

— А ти не знаєш?

Попелюшка похитала головою.

— Я знаю, що ритуал перервався — із запаху
крові зрозуміла. Але не знаю чому, — вона погля-
нула на провідника очима, в яких світилась тур-
бота. — Скажи... ти отримав свої дев’ять життів та
ім’я?

Вогнезір кивнув, і медикиця трохи розслаби-
лася.

— Тоді все інше зачекає. Ходімо.

Якусь мить Вогнезір почувався надто висна-
женим, щоби рухатися. Але він не хотів залиша-
тись біля Уст Матері та тих жахливих речей, які
бачив у печері. Нетвердо, лапа за лапою, провід-
ник почав спускатися з пагорба. Попелюшка бре-
ла поруч із ним, час від часу підштовхуючи його
на легшу дорогу, і Вогнезір був щиро вдячний їй
за цю ненав’язливу присутність.
Коли вони відійшли трохи далі від тунелю,
в його роті та ніздрях ослаб запах крові. Та Вог-
незору здавалося, що він не зможе змити цей
сморід зі свого хутра, навіть якби цілу повню
відмивався. До нього поверталися сили, але він
і досі був дуже втомленим і, щойно каменистий
схил поступився місцем траві, упав під прихис-
ток куща глоду.

— Мені треба відпочити, — нявкнув Вогнезір.

Попелюшка впала на траву позад нього,
і якийсь час вони просто лежали, ділячись язи-
ками. Вогнезору кортіло розповісти медикиці про
все, але щось не давало заговорити. Частково
він хотів захистити її від того мертвотного жаху,
який пережив сам. Навіть якщо Попелюшка мог-
ла пояснити значення пророцтва Синьозірки, чи
піде їм на краще, коли ще один кіт почне диви-
тися в майбутнє з таким жахом? Частково Вогне-
зір сподівався на те, що страхітливе видіння не
справдиться, якщо він про нього ніколи не заго-
ворить. Чи над його провідництвом тяжіло про-
кляття, яке ніщо не могло відвернути? Синьозірка
перед смертю сказала йому, що він — той вогонь,
який врятує Клан. Як це могло бути правдою?
Адже хвиля крові загасила вогонь. Вогнезір і рані-
ше бачив пророчі сни, тож навчився сприймати їх
серйозно. Не можна було зневажити це видіння,
надто ж побачене у такий визначний момент,
коли він одержував дев’ять життів та нове ім’я.

Попелюшка ввірвалася в його роздуми.

— Знаєш, це нормально, якщо ти поки не хо-
чеш говорити.

Вогнезір притиснувся мордочкою до її хутра,
вдячний за тепло.
— Я про це подумаю, — поволі нявкнув провід-
ник. — Просто зараз... воно надто близько, — він
знову здригнувся від спогадів. — Попелюшко,
я ніколи ще нікому не казав про це, але... іноді
я бачу сни, які розповідають мені майбутнє.

Попелюшка здивовано смикнула вухами.

— Це незвично. Провідники Кланів та медико-
ти можуть спілкуватись із Зорекланом, але я ще
не чула про віщі сни у звичайних вояків. Як дав-
но це триває?

— Звідколи я був кицюнею, — зізнався Вогне-
зір, пригадуючи сон про полювання, який і завів
його в ліс. — Але я... я не знаю, чи це сни від Зо-
реклану.

Зрештою, до того, як Вогнезір опинився в лісі,
він і знати не знав нічого про Зореклан. Чи могли
вони спостерігати за ним навіть тоді?

Медикиця наче була замислена.

— Так чи інакше, а всі сни приходять від Зо-
реклану, — промурмотіла вона. — Вони завжди
збуваються?

— Так, — відповів Вогнезір. — Але не завжди
так, як я того чекаю. Деякі легше зрозуміти, ніж
інші.

— Тоді запам’ятай ось що, коли будеш гадати
над останнім сном, — Попелюшка втішливо лиз-
нула його. — Пам’ятай, Вогнезоре, що ти не сам.
Тепер ти провідник Клану, тепер Зореклан пока-
зуватиме тобі ще більше речей. Але я завжди буду
поруч, я допомагатиму тобі тлумачити ці знаки.
Розповідай мені так багато або так мало, як тіль-
ки захочеш.

Хоч Вогнезір і був вдячний Попелюшці за ро-
зуміння, він похолов, почувши її слова. Ці нові
стосунки із Зорекланом штовхали його на шляхи,
якими йому зовсім не хотілося йти. Він раптом
захотів знову бути простим вояком, полювати по-
руч із Сіросмугом та ділитися язиками з Піско-
штормою в її кублі.

— Дякую, Попелюшко, — нявкнув провідник,
змусивши себе стати на рівні. — Я обіцяю гово-
рити з тобою, коли тільки матиму в цьому по-
требу, — хоч його слова і були цілком щирі, він
замислився, чи багато буде з цього користі. Вог-
незір не міг позбутися відчуття, що з цим йому
доведеться зіткнутися віч-на-віч. Тож він просто
важко зітхнув: — Ходімо далі.

***

Хоч як Вогнезір не хотів потрапити додому,
його сили згасали. Він майже нічого не їв і спав
тільки один раз у печері, відколи викрив собачу
зграю та відбув ту несамовиту гонитву крізь ліс.
Довга дорога до Високих Скель, біль під час ри-
туалу та страхітливе видиво відібрали в нього всі
сили.

Вогнезір ішов все повільніше, все непевнішим
кроком. Вони саме минали ферму Ячменя, коли
Попелюшка штурхнула Вогнезора в плече.

— Достатньо, Вогнезоре, — твердо нявкнула
вона. — Як твоя медикішка я кажу, що тобі треба
відпочити. Давай перевіримо, чи Ячмінь та Кру-
колап удома.

— Добра ідея, — від думки про відпочинок
Вогнезір надто розслабився, щоби сперечатися
з нею.

Двоє котів обережно підійшли до повітки Дво-
ногів. Вогнезір боявся, що собаки можуть бути
не на припоні, але їхній запах був блідий і дале-
кий. Куди сильніше відчувався запах котів, і коли
Вогнезір підійшов ближче, то побачив м’язистого
чорно-білого кота, який протискався крізь отвір
у дверях.

— Ячменю! — привітався він. — Радий тебе ба-
чити. Ти ж знаєш Попелюшку, нашу медикицю?

Ячмінь скупо кивнув, вітаючись із ними обома.
— Радий тебе бачити, Вогнесерде.

— Вогнезоре, — виправила його Попелюшка. —
Тепер він провідник Клану.

Очі Ячменя широко розплющилися від здиву-
вання.

— Мої вітання! Але ж це означає, що Синьо-
зірка померла... Мені шкода.

— Вона померла так, як і жила, захищаючи
Клан, — сказав йому Вогнезір.

— Я так розумію, тут ціла історія, — нявкнув
Ячмінь, повертаючись до повітки, — і Круколап
хотів би її почути. Ходімо.

У повітці було тепло і темно, пахло сіном і ми-
шами. Вогнезір почув промовисте шарудіння по
кутках, і від голоду йому почало наморочитися
в голові.

— М’яке кубельце, щоб поспати, і тут-таки ціла
купа здобичі, — зауважив він, намагаючись не ви-
казувати свій відчайдушний голод. — Краще не
розповідати про це Громовому Клану, а то всі за-
хочуть бути самітниками.

Ячмінь тихенько хихотнув.

— Круколапе, — гукнув він, — ходи-но глянь,
хто прийшов.

Темна постать вистрибнула з найближчої купи
сіна та приязно замуркотіла. Ще новаком Кру-
колап був єдиним у Громовому Клані, хто знав
правду про смерть Рудохвоста — що його вбив
Круколапів виховник, Тигрозір. Коли Тигрозір
спробував убити і власного новака, щоб той не
розпатякав про побачене, Вогнезір знайшов для
нього новий дім у цій місцині. Життя самітника
подобалося Круколапові значно більше, ніж жит-
тя вояка, проте свого Клану він так і не забув, за-
лишаючись відданим другом колишнім побрати-
мам.

— Тож Синьозірка мертва, — промурмотів він,
коли Ячмінь переповів йому новини. Очі Круко-
лапа заволокло скорботою. — Я ніколи її не за-
буду.

Ячмінь заспокійливо замуркотів, і Вогнезір від-
чув, наскільки привітно той, певно, поставився
до зляканого молодого новака так багато повень
тому.

Випроставшись, Круколап вдячно глянув на
чорно-білого кота.

— Тож ти тепер провідник, — знову звернув-
ся він до Вогнезора. — Зореклан зробив чудовий
вибір, — Круколап перейшов на інший бік повіт-
ки. — Не хочете пополювати?

— Це було б чудово, — відповіла Попелюшка.
Вона запитально глянула на Вогнезора і промур-
котіла: — Спіймати щось для тебе?

Незважаючи на виснаження, Вогнезір похи-
тав головою. Гарний же з нього вийде провідник,
якщо він навіть здобич піймати не може! Він на-
сторожено стояв, дослухався і припав до землі,
щойно зачув м’яке шарудіння у сіні. Знайшовши
мишу на слух, Вогнезір кинувся і швидким уку-
сом прикінчив її.
«Пощастило ж Круколапові», — збагнув він,
піднявши здобич і повернувшись до інших котів,
щоб поїсти. Ця миша була вдвічі більшою за тих,
яких вони ловили в лісі під час гололисту, а в су-
тінках повітки її було значно легше спіймати.
Вогнезір проковтнув їжу за кілька голодних укусів
та відчув, як його сили починають повертатися.

— Поїж іще, — заохотив Круколап. — їх тут
удосталь.

Коли Вогнезір і Попелюшка наїлися від пуза,
вони лягли на м’якенькому сіні, ділячись зі сво-
їми друзями язиками та новинами з Клану. Кру-
колап і Ячмінь слухали, широко розплющивши
очі від подиву, як Вогнезір оповідав їм про собачу
зграю.

— Я завжди знав, що Тигрозір кровожерний, —
нявкнув Круколап, — але навіть я не думав, що
він наважиться отак знищити цілий Клан.

— Дяка Зореклану, що йому не вдалося, — від-
повів Вогнезір. — Але він був близький до своєї
мети. Я не хочу ще раз пережити подібне.

— Тобі треба придумати щось, аби зупинити
Тигрозора просто зараз, перш ніж він спробує но-
вий підступ, — зауважив Ячмінь.

Вогнезір кивнув. Тоді він завагався, проте на-
решті таки зізнався:

— Але я не уявляю, як робитиму щось без Си-
ньозірки. Все таке темне і... тривожне, — Вогне-
зір нічого не сказав про обірваний ритуал, про
жах свого сну, але зі співчутливого погляду Попе-
люшки зрозумів, що вона знає його думки.

— Пам’ятай, що за тобою стоїть увесь Клан, —
нявкнула медикиця. — Жоден кіт не забуде, що
ви із Синьозіркою врятували нас від зграї.
— Можливо, вони надто вже багато від мене
очікують.

— Дурниці! — намагалася підбадьорити його
Попелюшка. — Вони знають, що ти будеш чудо-
вим провідником, і стоятимуть за тебе до остан-
нього подиху.

— Як і я, — пообіцяв Круколап, здивувавши
Вогнезора. Чорний кіт наче засоромився, коли
провідник зиркнув на нього, але продовжив: —
Я знаю, що я не вояк, але якщо тобі потрібна буде
моя поміч — ти тільки попроси.

Вогнезір вдячно підморгнув йому.

— Дякую, Круколапе.

— Можна мені буде прийти до табору десь не-
вдовзі? — запитав Круколап. — Я б хотів попро-
щатися із Синьозіркою на її могилі.

— Так, звісно, — відповів Вогнезір. — Синьо-
зірка дала тобі право вільно ходити Громовими
угіддями. Звідтоді нічого не змінилося.

Круколап схилив голову.

— Дякую тобі, — коли він знову підвів голову,
Вогнезір прочитав у його очах повагу. — Колись
ти врятував моє життя, Вогнезоре. І я ніколи не
зможу тобі за це віддячити. Але якщо колись тобі
трапиться проблема з Тигрозором, я пишатимусь
можливістю стати поруч із Громовими вояками
і битися з ним на смерть.
Розділ 6

Сутінки вже згущували тіні між деревами, коли
Вогнезір із Попелюшкою спустилися схилом до
входу в табір. Вони ночували в повітці з Ячменем
та Круколапом і прокинулися, коли сонце під-
нялося вже досить високо. Поснідавши кількома
ситенькими мишками, Громові коти вирушили
додому. Вогнезір був дуже втомлений, та жахіття
його сну згасало, і він з нетерпінням чекав зустрі-
чі з друзями.

Новоспечений провідник з Попелюшкою не-
помітно вислизнули з ялівцевого тунелю. Біло-
шторм та Орлякошуб сиділи біля куща кропиви,
закінчуючи трапезу, а трійко новаків пустотливо
борюкалися коло свого кубла. Вогнезір розпізнав
серед них темне хутро свого новака Ожинолапа
і постановив собі якнайшвидше відновити його
тренування. Обов’язки провідника не мали зава-
жати йому виховувати юного кота. Зрештою, Си-
ньозірка ж була доброю виховницею для нього.
Вогнезір збирався підійти до Білошторма, аж
раптом почув, як хтось голосно його гукає. По-
вернувшись, він побачив Зололапа, що мчав галя-
виною від кубла старійшин. Сіре хутро новака аж
дибки стало від хвилювання.

— Вогнесерде... ой, Вогнезоре! Ти повернувся!

Його голосне привітання привернуло увагу ре-
шти Клану, і вже за мить коти скупчилися навко-
ло Вогнезора, вигукуючи його нове ім’я і вітаю-
чи з поверненням. Вогнезір хотів просто порадіти
разом із ними, з насолодою вбираючи їхнє тепло,
та не міг не помітити того благоговіння, з яким
на нього тепер дивилися побратими. Щось боляче
кольнуло йому серце — згадка про те, що тепер
між ним і рештою Клану з’явилася нездоланна
відстань.

— Ти справді бачив Зореклан? — запитала Па-
поротелапка, широко розкривши очі.

— Справді, — відповів Вогнезір. — Але мені за-
боронено розповідати що-небудь про церемонію.

Та Папоротелапка, здавалося, зовсім не засму-
тилася. Її очі світилися від захоплення, вона по-
вернулася до Порохошуба і нявкнула:

— Він точно буде чудовим провідником!

— Маю надію, — відповів Порохошуб. Він не
хотів сперечатися зі своєю коханою Папоротелап-
кою, хоч і не палав любов’ю до Вогнезора. Та все
ж брунатний вояк поважно кивнув. Вогнезір знав,
що Порохошуб вірний вояцькому правильнику,
а отже, й новому провіднику.

— Я радий, що ти повернувся, — нявкнув Сі-
росмуг, протиснувшись крізь натовп до Вогне-
зора. Принаймні у сірого вояка минув той бла-
гоговійний трепет, що напав на нього, коли
Синьозірка перед смертю назвала Вогнезора своїм
наступником. Тепер жовті очі Сіросмуга випромі-
нювали дружбу та співчуття. — Та ти ж вигляда-
єш, як дохла лисиця! Що, було так тяжко?

— Ще й як, — промурмотів Вогнезір так, щоб
почув лише Сіросмуг, але його підслухав Хмаро-
хвіст.

— Це лише забобони змушують тебе думати,
ніби ти не зможеш стати провідником, якщо не
пройдешся до Високих Скель і назад. Насправді
ти вже давно довів, що гідний очолити Клан, Вог-
незоре.

Вогнезір зміряв його суворим поглядом. Він
був вдячний за вірність і повагу Хмарохвоста, але
дратувався через його зневіру. Вогнезір хотів би
розповісти своєму небожу про ритуал, аби той по-
чав поважати Зореклан, але знав, що це немож-
ливо.

— Тсс! Старі традиції важать багато, — тихо за-
перечила Безлика, що підійшла якраз за Хмаро-
хвостом. Вона лизнула його вухо й додала: — Зо-
реклан спостерігає за нами.

Хмарохвіст лизнув її у відповідь, обережно тор-
каючись язиком рани на мордочці. Вогнезір від-
чув, як роздратування згасає. Він був у захваті від
того, як несхитно Хмарохвіст був вірний Безли-
кій, незважаючи на її жахливі рани. Його племін-
ник, може, й трохи загонистий, не надто поважає
вояцький правильник, та він повернув цю юну
кішку мало не з того світу і наповнив її життя
сенсом.

Коли коти почали потроху розходитися, Вог-
незір помітив Білошторма. Той привітався і віді-
йшов на крок чи два, чекаючи, щоб поговорити.
— Як справи в таборі? — запитав Вогнезір. —
Були якісь проблеми за моєї відсутності?

— Ні, жодних, — сповістив старий вояк. — Ми
обійшли всю територію й не знайшли слідів ні со-
бак, ні Тіньового Клану.

— Добре, — нявкнув Вогнезір. Глянувши на по-
повнені запаси свіжини, він додав: — Бачу, хтось
уже ходив на лови.

— Піскошторма повела загін, а Мишошубка та
Орлякошуб провели з новаками впоряд, — від-
повів Білошторм. — Ожинолап — дуже вправний
мисливець. Я вже збився з ліку, скільки здобичі
він приніс.

— Добре, — повторив Вогнезір. Йому було
приємно чути похвалу в бік свого новака, але вод-
ночас і незручно через те, що той — син Тигрозо-
ра. Тигрозір також був добрим мисливцем, але ж
це не завадило йому стати вбивцею та зрадником.

Попелюшка підійшла до нього знову.

— Я буду в своєму кублі, — нявкнула вона. —
Клич, якщо буде щось потрібно. Ти ж пам’ятаєш,
що до місяцепіку ти мусиш призначити воєводу?

Вогнезір кивнув. Раніше він відкладав це рі-
шення через інші, більш нагальні справи, але
тепер слід було добре подумати. Синьозірка, не
в змозі оговтатися від зради та вигнання Тигро-
зора, запізнилася з призначенням Вогнезора і не
провела повноцінний обряд. Клан тоді був наля-
каний, що Зореклан розлютиться, і це ще більше
погіршило справи. Вогнезір мусив не допустити
тієї самої помилки з наступним воєводою.

Проводжаючи поглядом Попелюшку, яка шку-
тильгала до свого кубла, провідник раптом усві-
домив, що двоє котів не прийшли його привітати.
Першим був Темносмуг, та це його й не здивува-
ло. Але другою була Піскошторма. Вогнезір затур-
бувався. Невже він зробив щось таке, що могло б
її розізлити?

Вогнезір роззирнувся і помітив Піскошторму,
що сиділа за кілька хвостів і розглядала його з не-
звично боязким виглядом. Він підвівся і підійшов
ближче. Вона забігала очима, то зупиняючись
на ньому, то відводячи погляд кудись убік.

— Піскоштормо, — нявкнув провідник. — Ти
в порядку?

— Так, Вогнезоре, — вона не дивилася йому
в очі, а вперлася поглядом у власні лапки. — Доб-
ре, що ти повернувся.

Тепер Вогнезір уже був певен, що щось не так.
Він усю цю подорож мріяв лягти біля Піскоштор-
ми у вояцькому кублі й поділитися з нею язика-
ми, розпитуючи про її справи. Але він більше не
зможе цього зробити. Відтепер йому доведеться
спати самому в старому кублі Синьозірки під Ви-
соким Каменем.

Вогнезір нарешті зрозумів, що гризло Піско-
шторму. Вона була така натхненна, коли він ви-
ходив із табору, а зараз не могла йому і в очі гля-
нути.

— Дурненька, — замуркотів провідник і приту-
лився до неї мордочкою. — Я все той самий кіт.
Нічого не змінилося.

— Усе змінилося! — вигукнула Піскоштор-
ма. — Ти тепер провідник Клану.

— А ти все ще найкраща мисливиця і найгар-
ніша кішка у Клані, — відповів Вогнезір. — Ти
завжди будеш для мене особливою.
— Але ти... ти тепер так далеко, — нявкнула
Піскошторма, ненавмисно вторячи власним стра-
хам Вогнезора. — Ти тепер дуже близький з По-
пелюшкою. Ви обоє знаєте таємниці Зореклану,
невідомі іншим воякам.

— Попелюшка — наша медикиця, — відповів
Вогнезір. — І вона одна з найкращих моїх дру-
зів. Але Попелюшка — не ти. Я знаю, що все
дуже складно. Мені ще стільки належить зроби-
ти у Клані... особливо після того, що вчинив Ти-
грозір із тими собаками. Але через кілька днів ми
знову зможемо вийти на лови разом, як раніше.

На його полегшення, Піскошторма трохи за-
спокоїлася, і в її очах з’явилося більше певності.

— Треба буде вислати вечірній патруль, — нявк-
нула киця. Її голос знову став трохи різким, як
колись, та Вогнезір був упевнений, що вона так
намагається приховати розчарування. — Мені зі-
брати кількох котів?

— Добра ідея, — Вогнезір намагався теж зда-
ватися заклопотаним. — Підіть огляньте Сонячні
Скелі. Треба переконатися, що Річковий Клан не
повернувся до своїх старих вибриків.

Це було б у стилі Леопардозірки, амбітної про-
відниці Річкового Клану, — спробувати захопити
Сонячні Скелі, доки Громовий Клан ще оговту-
ється після втрати Синьозірки.

— Гаразд, — Піскошторма поспішила до куща
кропиви, біля якого саме обідали Орлякошуб та
Довгохвіст. Орлякошуб гукнув свою новачку Вох-
ролапку, і коти вчотирьох подалися до ялівцевого
тунелю.

Вогнезір пішов до провідницького кубла. Він
не звик називати його своїм і тепер ще більше
сумував за зручненькою моховою підстилкою
у вояцькому кублі. Та не встиг провідник дійти,
як хтось гукнув його позаду. Він обернувся і по-
бачив Сіросмуга, що біг до нього.

— Вогнезоре, я хотів тобі сказати... — він
урвався на півслові, раптом засоромившись.

— Щось трапилося?

— Ну... — Сіросмуг завагався, а тоді випа-
лив: — Не знаю, чи ти думав обрати мене воєво-
дою, але я хотів сказати, що ти не мусиш цього
робити. Я знаю, що довго не жив у Клані й що
деякі коти мені досі не довіряють. Я не ображуся,
якщо ти обереш когось іншого.

Вогнезору стало прикро. З усіх котів він обрав
би саме Сіросмуга — щоби полювати з ним, щоби
пліч-о-пліч іти у бій. Сіросмуг міг би його підтри-
мувати по-справжньому, як воєвода повинен під-
тримувати провідника. Та сірий вояк мав рацію:
Вогнезір не міг призначити його воєводою так
скоро після повернення з Річкового Клану. Хоч
Вогнезір і не мав сумніву у вірності Сіросмуга
Громовому Кланові, перед іншими вояками йому
ще належало це довести.

Провідник нахилився і торкнувся носом Сіро-
смуга.

— Дякую, друже, — нявкнув він. — Я радий,
що ти розумієш.

Сіросмуг знизав плечима, присоромлений біль-
ше, ніж будь-коли.

— Я лише хотів це сказати.

Сірий кіт розвернувся і зник у вояцькому кублі.

Вогнезору клубок підкотився до горла від емо-
цій. Провідник різко обтрусився і пішов далі. Дій-
шовши до Високого Каменя, він почув якийсь рух
у кублі. Шиполап, найстарший з новаків, рвучко
розвернувся, коли Вогнезір зайшов усередину.

— О, Вогнезоре! — вигукнув він. — Білошторм
наказав мені приготувати тобі нову постіль і при-
нести трохи свіжини, — котик вказав хвостом
на дальній кут, де біля купки моху і вересу лежав
кролик.

— Виглядає чудово, Шиполапе, — нявкнув Вог-
незір. — Дякую... і подякуй Білошторму від мене.

Рудий новак схилив голову і вже збирався йти,
але Вогнезір покликав його назад.

— Нагадай, будь ласка, Мишошубці, щоб зав-
тра зі мною поговорила, — сказав провідник,
згадавши виховницю Шиполапа. — Час нам уже
задуматися про церемонію назовництва для тебе.

«Давно вже час», — подумав Вогнезір. Шипо-
лап проявив себе здібним новаком і мав би стати
вояком ще кілька місяців тому, якби не недові-
ра Синьозірки до цілого Клану. Він єдиний за-
лишився зі своєї групи, в якій були ще Прудколап
та Безлика. Проте ніхто з них так і не пройшов
церемонію вояцького назовництва.

В очах Шиполапа спалахнули вогники.

— Так, Вогнезоре! Дякую! — нявкнув новак
і чкурнув до виходу.

Вогнезір вмостився на підстилці й відкусив
кілька шматків кроля. Було дуже завбачливо
з боку Білошторма подбати про новий мох, але
Вогнезір усе ще відчував запах Синьозірки у кублі.
Мабуть, він там залишиться назавжди — і хтозна,
може, це й на краще. Вогнезору було боляче зга-
дувати про неї, але разом з тим він відчував і по-
легшення, коли думав про її мудрість, про відвагу,
з якою вона очолювала Клан.

Тим часом тіні все густішали, і нарешті останні
промені світла погасли. Вогнезір раптом зрозумів,
що оце вперше від приходу в Клан він залишився
зовсім сам: ні тепла від інших котів, що сплять
поруч, ні тихих перемуркувань товаришів, що ді-
ляться язиками, ні чийогось сопіння чи бурмотін-
ня уві сні. Йому стало так самотньо, як ніколи
раніше.

Та тоді Вогнезір зібрався і сказав собі не бути
таким мишомізким. Йому потрібно прийняти
кілька важливих рішень і поставитись до цього
слід дуже серйозно, адже вони визначать долю
Громового Клану.

Зручніше вмостившись, він гадав, чи варто те-
пер лягати спати й уві сні запитати Плямолист-
ку, хто був би гідним воєводою. Вогнезір заплю-
щив очі й майже одразу вловив солодкавий запах
Плямолистки. Та жодного видіння не було — він
опинився в суцільній темряві.

Тоді почув, як вона ніжно і водночас виклично
шепоче йому на вухо:

— О, ні, Вогнезоре. Це твій вибір.

Зітхнувши, Вогнезір знову розплющив очі.

— Гаразд, Плямолистко, — нявкнув він. —
Я зроблю цей вибір.

Було ясно, що воєводою не міг стати Сіросмуг.
Вогнезір був вдячний товаришеві за те, що той
полегшив йому принаймні цю частину завдання.
Він подумки перебирав інші кандидатури. Новий
воєвода мусить бути досвідченим, і в його вір-
ності Клану і правильнику не повинно виникати
жодних сумнівів. Піскошторма — хоробра і кміт-
лива, до того ж, обравши кохану воєводою, Вог-
незір точно переконає її, що вона йому потрібна
і що він її шанує.

Але таким способом обирати воєводу було не
зовсім правильно. Зрештою, правильник заборо-
няв воякові ставати воєводою, якщо він чи вона
ще жодного разу не були виховниками. Піско-
шторма ще ніколи не мала новака, тож Вогнезір
не міг обрати її. Він із соромом зрозумів, що це
була його провина. Вогнезір віддав Вохролапку
Орлякошубові, хоч Піскошторма й була доволі
очевидним кандидатом. Та він зробив це, щоби
захистити її. Вогнезір боявся, що виховники ко-
шенят Тигрозора можуть потрапити в небезпеку
через їхнього кровожерного татуся. Піскошторма
довго не могла йому цього пробачити, та, може,
вона й не здогадається, що саме його помилка за-
вадила призначити її воєводою.

З іншого боку, чи була би Піскошторма пра-
вильним вибором? Є у Клані один кіт, який, зда-
ється, ідеально підходить для цієї посади. Біло-
шторм — досвідчений, мудрий і хоробрий вояк.
Коли Вогнезора обрали воєводою, він жодного
разу не висловив обурення, як міг би зробити хтось
інший на його місці. Білий вояк завжди підтри-
мував Вогнезора і ніколи не відмовляв йому в по-
раді. Звісно, Білошторм був уже немолодий, але
все ще сильний та рухливий. У нього є ще кілька
повень, перш ніж він приєднається до старійшин.

Синьозірка погодилася б з таким вибором,
адже дружба з білим вояком підтримувала її
в останні місяці життя.

«Так, — порішив Вогнезір. — Новим воєводою
буде Білошторм».
Він задоволено потягнувся. Залишалося лише
оголосити своє рішення Кланові.

Вогнезір закінчив вечерю і трохи подрімав, але
намагався не заснути глибоко, аби не проґавити
місяцепік. Коли місяць зійшов, сріблясте світло
розлилося кублом провідника. Вогнезір зіп’явся
на лапи, обтрусився від моху і вийшов на галявину.

Кілька котів уже міряли кроками галяву, оче-
видячки чекаючи на оголошення. Піскошторма
з вечірнім патрулем повернулися і тепер вечеря-
ли. Вогнезір помахав хвостом рудій киці, але по-
говорити не підійшов. Натомість він застрибнув
на Високий Камінь і занявчав:

— Нехай усі коти, здатні спіймати собі здобич,
зберуться під Високим Каменем на віче Клану.

Його оклик усе ще дзвенів у повітрі, коли
на галявині почали збиратися коти, виходячи зі
своїх кубел чи показуючись із тіней по краях та-
бору. Вогнезір побачив Темносмуга, що вийшов
на світло і сів за кілька хвостів від каменя, обгор-
нувши лапи хвостом і кидаючи невдоволені по-
гляди. Орлякошуб непомітно прослизнув за ним
і вмостився неподалік.

З новацького кубла вигулькнув Ожинолап. Вог-
незір гадав, чи підійде він до Темносмуга, про-
те новак пішов до натовпу котів разом із сестрою
Вохролапкою. Обоє уважно спостерігали, зиркаю-
чи на всі боки. Коли повз них проходила Мишо-
шубка, вона шикнула на Вохролапку, і новачка
різко відвернула голову, наче вони удвох щось не
поділили. Вохролапка була розумакою, але дуже
самовпевненою. Не дивно, якщо вона чимось об-
разила старшу воячку.
Піскошторма із Сіросмугом сиділи вкупі біля
каменя, а поруч із ними примостились Хмаро-
хвіст та Безлика. Старійшини вийшли всі разом
і посідали посередині галявини.

Вогнезір помітив Білошторма, що йшов від
куща кропиви разом із Попелюшкою. У його по-
гляді не було помітно жодного очікування. Білий
вояк спинився, щоб перекинутись кількома сло-
вами з Папоротелапкою та Зололапом, а тоді зай-
няв своє місце біля Високого Каменя.

Вогнезір нервово ковтнув і почав:

— Настав час призначити нового воєводу, —
він спинився на мить, відчуваючи близьку при-
сутність Синьозірки, коли почав пригадувати сло-
ва, які говорила вона. — Я промовляю ці слова
перед обличчям Зореклану, — продовжив провід-
ник, — щоб духи наших предків почули і схвали-
ли мій вибір.

Усі коти як один повернулися до нього. Вогне-
зір глянув на ряди мерехтливих очей і відчув їхній
захват.

— Новим воєводою Громового Клану буде Бі-
лошторм, — оголосив провідник.

На кілька митей запанувала тиша. Білошторм
глянув на Вогнезора водночас здивовано й задо-
волено. Вогнезір раптом усвідомив, що саме це
здивування так притягувало його до старого воя-
ка: Білошторм зовсім не очікував, що його обе-
руть воєводою.

Білий кіт поволі звівся на лапи.

— Вогнезоре та коти Громового Клану, — нявк-
нув він, — я не очікував, що удостоюся такої чес-
ті. Присягаюся Зорекланом, що виконуватиму
свої обов’язки гідно й на користь вам.
Коли вояк закінчив говорити, з натовпу під-
нявся гул, і хор котів загукав:

— Білошторм! Білошторм!

Клан почав збиратися навколо нього з вітання-
ми. Вогнезір знав, що зробив вибір, з яким по-
годяться всі.

Він ще трохи постояв на Високому Камені,
спостерігаючи за дійством. Його тілом заструмені-
ло нове почуття — почуття оптимізму, що напов-
нювало певністю й теплом. Тепер Вогнезір мав
дев’ять життів, найкращого у світі воєводу і гурт
котів, які готові до будь-яких пригод. Загроза від
собак минула, і Громовий провідник вірив, що не-
вдовзі вони зможуть прогнати з лісу і Тигрозора.

Раптом, лишень збираючись стрибнути з каме-
ня, щоби привітати Білошторма, він помітив Тем-
носмуга. Єдиний з усіх котів той не ворухнувся
і не видав жодного звуку. Темносмуг невідривно
дивився на Вогнезора, а його очі палали крижа-
ним вогнем.

Вогнезір ураз згадав жахливе видіння, гору
кісток і ріку крові, що витікала з-під неї. У його
вухах задзвеніли слова Синьозірки: «Четверо ста-
нуть двома. Лев із тигром зустрінуться в битві,
і кров запанує над лісом».

Вогнезір усе ще не розумів, що означало про-
роцтво, та від цих слів віяло жахом. Буде битва
і кровопролиття. І в лиховісному погляді Темно-
смуга Громовий провідник побачив першу хмару,
що приведе за собою бурю війни.
И Н © V И

Розділ 7

Вогнезір брів повз Високі Сосни, і сирий, вог-
кий холод пробирався крізь його хутро. Небо
насумрилося густими сірими хмарами і наче не
вирішило, що саме посилати на ліс — дощ чи
сніг. Тут, де вогонь лютував найдужче, попіл ще
вкривав землю, а кілька билин, які тільки-тільки
проросли, уже зів’яли перед наступом гололисту.

То був наступний день після обрання нового
воєводи. Вогнезір залишив Білошторма за стар-
шого на терені, а сам пішов патрулювати межу.
Він хотів бодай якийсь час побути наодинці, при-
звичаїтися до свого нового статусу та подумати
про те, що чекає на нього попереду. Іноді Вогне-
зір відчував гордощі через те, що Зореклан обрав
саме його провідником Громового Клану, про-
те, звісно, чудово розумів, як йому буде не лег-
ко. Журба за Синьозіркою вічно відлунюватиме
йому тупим болем. А ще він боявся того, що далі
може вчинити Тигрозір. Вогнезора, на відміну від
інших Громових котів, не втішала відсутність Ті-
ньових слідів на їхніх угіддях. Він знав, що Ти-
грозір не спочине, аж поки не повалить свого
ворога — і новина про те, що Вогнезір став но-
вим провідником Громового Клану, тільки піділлє
масла у полум’я його помсти.

Вогнезір вийшов із лісу біля кубел Двоногів та
зиркнув на загорожу Принцеси, перевіряючи, чи
не виходила вона зі свого гнізда. Але там не було
видно й сліду кицьки, а коли він ковтнув пові-
тря, то відчув лише тінь її запаху. Бредучи узліс-
сям, Вогнезір опинився в тій частині лісу, де ра-
ніше бував дуже рідко, та впізнав гніздо Двоногів,
в якому жив кицюнею багато повень тому. Охоп-
лений цікавістю, він пробіг смугою відкритого
простору за деревами і застрибнув на огорожу.

Кіт глянув на трав’яний моріжок, оточений
рослинами Двоногів, і на нього накотила хвиля
спогадів про те, як він грався тут іще кицюнею.
Були і свіжіші спогади про те, як він ходив сюди
в пошуках котячої м’яти, коли Синьозірка захво-
ріла на зелений кашлюк. Вогнезір бачив кущик
котячої м’яти просто з того місця, де зараз сидів,
відчував її п’янкий аромат.

Якісь порухи привернули його увагу, і він по-
бачив Двонога, що майнув повз вікно і знову
зник. Вогнезір раптом замислився, як почували-
ся його Двоноги, коли він покинув їх та пішов
жити до лісу. Мабуть, не переймалися його до-
лею. Вони добре дбали про нього — принаймні,
так, як те роблять Двоноги, і Вогнезір знав, що
завжди буде їм за це вдячний. Він і хотів би роз-
повісти їм, як же йому добре в лісі, як він вершив
долю, яку йому послав Зореклан, але знав, що
Двоноги однак його не зрозуміють.

Кіт уже напружив було м’язи, готовий стри-
бонути назад у ліс, коли це щось чорно-біле во-
рухнулося в сусідньому садку. Унизу він побачив
Ляпка, свого старого друга ще з кицюнячих часів.
Ляпко був вгодований, як і завжди, із вдоволе-
ним виразом на широкій морді. Він саме балакав
із милою брунатною кицею, яку Вогнезір раніше
не бачив; вони були надто далеко, щоб розібрати
слова.

Громовий провідник замалим не зістрибнув
привітатися, а тоді згадав, що їх, мабуть, злякає
його вигляд. Невдовзі після того, як потрапив до
Клану, Вогнезір зустрів Ляпка в лісі й до смер-
ті злякав свого друга, перш ніж той його впізнав.
Життя провідника Клану надто вже відрізнялося
від життя цих кицюнь.

Відчиняючись, скрипнули двері, Вогнезір враз
отямився і чкурнув огорожею просто під при-
хисток куща гостролисту. Один із його колишніх
Двоногів вийшов із гнізда та щось гукнув. Нараз
гарненька брунатна киця подякувала Ляпкові та
протиснулася під огорожею, що розділяла сади.
Вона, гучно муркочучи, негайно підбігла до Дво-
нога, який підняв та погладив її, перш ніж зане-
сти до хати.

«Вона їхня нова кицюня!» — подумав Вогнезір.
Коли зачинилися двері, в ньому спалахнув вогонь
ревнощів, але тільки на мить. Маленькій киці не
доводилося ловити собі здобич, вона завжди мала
теплий куточок для спання, не ризикувала загину-
ти в битві чи від численних небезпек, які чекали
на лісових котів. Вона товаришувала з Ляпком та
іншими кицюнями, про неї дбали Двоноги — це
все Вогнезір покинув, перебравшись жити до лі-
сового Клану.

Проте водночас їй невідома була насолода ви-
вчення вояцьких умілостей, битви пліч-о-пліч із
побратимами. Вона ніколи не знала, як воно —
жити за вояцьким правильником, сповнювати
волю Зореклану.

«Якби я міг прожити життя з нуля, — подумав
Вогнезір, — я б нічогісінько не змінив».

Раптом під ним зашкряботіли кігті, а краєм ока
він помітив стрімку брунатну постать. Повернув-
ши голову, провідник побачив під собою Ожино-
лапа.

Вогнезорові знадобився якийсь час, щоби здо-
бутись на слово.

— А що ти тут робиш?

— Я йшов за тобою від табору, Вогнезоре. Я...
мені цікаво було, куди це ти йдеш, а ще я хотів
потренувати свої навички скрадання.

— Ну, вони вочевидь непогані, раз уже ти за-
брів аж сюди, — Вогнезір не певен був, сердиться
він на новака чи ні. Ожинолап таки не мав іти за
ним без дозволу, але його справді вразило те, що
малий зумів простежити за ним від самого табо-
ру. А ще провідник відчув укол провини через те,
що Ожинолап бачив, як він зазирає через паркан
Двоногів на пару кицюнь. Якось раніше, коли
Вогнезір був новаком, Тигрозір простежив за ним
і побачив, як він розмовляє з Ляпком. Тоді тем-
ний кіт розповів усе Синьозірці, зумисне наголо-
шуючи на непевній відданості Вогнезора Клану та
його непристосованості до життя в лісі.
Зустрівшись поглядом з Ожинолапом, Вогнезір
помітив, що молодий котик уже менше нервує,
натомість у його погляді з’являється спокійна
впевненість, наче він оцінював свого виховника.
То був довгий розумний погляд, і провідник по-
бачив пошану в тих бурштинових глибинах. Він
знову впевнився у своїй думці про те, що Ожино-
лап може бути винятковим вояком, коли зможе
позбутися чорного спадку власного батька. Але чи
зможе новак бути справді відданим Клану, в яко-
му народився, поки Тигрозір житиме в лісі?

— Я можу тобі довіряти? — раптом бовкнув
Вогнезір.

Молодий котик і не подумав оборонятися. На-
томість він іще раз зміряв виховника серйозним
та осмисленим поглядом.

— А я можу довіряти тобії — відповів Ожино-
лап, кивнувши в напрямку саду Двоногів.

Вогнезір уже було наїжачився і думав не відпо-
відати на звинувачувальні закиди новака. Ожино-
лап не мав права осуджувати дії свого виховника
та ще й провідника Клану. Проте замість прови-
ни, яку могло б викликати питання Ожинолапа,
Вогнезір захопився відвагою котика.

Він глибоко вдихнув.

— Ти можеш мені довіряти, — урочисто по-
обіцяв Вогнезір. — Я вирішив облишити життя
кицюні. Що б не трапилося, Клан завжди буде
для мене на першому місці, — настав час, вирі-
шив він, бути щирим з Ожинолапом. — Але іноді
я таки приходжу сюди. Я зустрічаюся зі своєю се-
строю, уявляю, як би все було, якщо б я зостався.
А проте моє серце незмінно з Громовим Кланом.
Ожинолап кивнув, наче відповідь його вдо-
вольнила.

— Я знаю, як це — коли твоя відданість під
питанням, — нявкнув він.

Вогнезір відчув іще один укол провини, хоч
і знав, що він далеко не єдиний має сумніви сто-
совно Ожинолапа.

— А як тобі ведеться з іншими новаками? — за-
питав провідник.

— Непогано. Але я знаю, що деякі вояки не лю-
блять мене і Вохролапку, бо Тигрозір — наш тато.

І ці слова він вимовив із таким розумінням, що
Вогнезір засоромився ще дужче. «Ми подібні на-
віть більше, ніж я думав, — подумав провідник. —
Постійно доводити свою відданість, б’ючись із
подвоєною силою та обороняючись як від воро-
гів, так і від побратимів із Клану».

— І ти з цим впораєшся? — обережно нявкнув
Вогнезір.

Ожинолап кліпнув.

— Я знаю, кому я відданий. Одного дня я це
доведу.

У його словах не було нахвалянь, лише спокій-
на рішучість. Вогнезір зрозумів, що вірить Ожи-
нолапові. Новак відповів йому на щирість про
відвідини кубла Двоногів такою само щирістю.
І зараз Вогнезір просто зобов’язаний довіряти
цьому котику.

— А як щодо Вохролапки? — запитав він.

— Ну... — Ожинолап завагався і наче стурбу-
вався. — Час від часу їй буває важко... але вже як
є. Насправді ж вона віддана кішка.

— Я певен цього, — нявкнув Вогнезір, хоч
і помітив, що Ожинолапові нелегко було обгово-
рювати свою сестру з провідником. Він вирішив
приглянути за Вохролапкою на майбутнє, пере-
свідчитися, що вона одержує всю необхідну під-
тримку. Непогано було б поговорити з її виховни-
ком Орлякошубом.

Охоплений несподіваними теплими почуттями
до свого новака, Вогнезір додав:

— Я вирушатиму, бо ж хочу закінчити патру-
лювання до смерку. Хочеш піти зі мною?

Ожинолапові очі засяяли.

— Можна?

— Звісно, — Вогнезір зістрибнув з огорожі та
зачекав, поки молодий кіт злізе вслід за ним. —
Дорогою трохи потренуємось.

— Супер! — з ентузіазмом нявкнув Ожинолап.

Він наздогнав свого виховника, і вони пліч-о-
пліч занурились у ліс.

Вогнезір спинився на узбіччі Громошляху
і ввібрав у груди запах Тіньових угідь. «Тигрозір
тут, — подумав він. — Що ж він планує? Що ро-
битиме далі?»

Провідник стояв собі, прислухаючись до звуків
лісу, коли помітив білі клаптики, що пливли з неба.
«Сніг!» — подумав Вогнезір, глянувши на небо
з темними хмарами. Почувши, як здивовано пис-
нув Ожинолап, він озирнувся. Сніжинка призем-
лилася котику на носа і повільно танула. Новак
же висолопив рожевий язик та злизав її, а його
жовті очі негайно округлилися від здивування.

— Що це? — запитав він. — Воно холодне!

Вогнезір замилувано замуркотів.

— Це сніг, — відповів провідник. — Він при-
літає, коли настає гололист. Якщо нічого не змі-
ниться, сніжинки вкриють усі дерева і землю.
— Справді? Але ж вони такі дрібненькі!

— Зате їх буде дуже багато.

Снігові пластівці побільшали, повалили густі-
ше, майже сховавши за собою дерева на іншому
краю Громошляху та забивши запах Тіньового
Клану. Навіть ревіння потвор притихло, бо ж те-
пер вони рухалися повільно, наче їхні палахкот-
ливі очі погано бачили крізь заметіль.

Вогнезір знав, що снігопад приносить лісу нові
проблеми. Здобич загине в холоднечі або позаби-
вається у глибокі нори, де мисливці її не знайдуть.
Прогодувати Клан буде важче, ніж будь-коли.

Його новак із великими очима спостерігав за
тим, як летить сніг. Вогнезір побачив, як він не-
сміливо простягнув лапку, щоби вхопити сніжин-
ку. Ще мить — і Ожинолап уже крутився і ви-
стрибував, пронизливо нявкочучи від захвату,
наче намагався піймати кожнісіньку сніжинку,
поки та не впала на землю.

Вогнезір аж здивувався такому ентузіазму,
хоча гарно було спостерігати, як його новак зно-
ву грається, наче маленьке кошеня. Адже тем-
носердий Тигрозір, мабуть, ніколи не здоганяв
сніжинки лише для того, щоб насолодитися про-
цесом? А якщо здоганяв, то коли згубив насо-
лоду від цього, коли почав перейматися тільки
своєю владою?

На ці питання відповіді не було. Вогнезір знав
лише, що Тигрозорові, як і йому самому, нікуди
відступати. Вони обоє чотирма лапами твердо стоя-
ли на шляху, який їм накреслив Зореклан, і рано
чи пізно двом провідникам належало зустрітися
та порішити, хто ж із них зостанеться в лісі.
(ЛІОН

Розділ 8

Коли Вогнезір з Ожинолапом повернулись до
табору, сніг уже спинився. Хмари також розбіг-
лися, і призахідне сонце кидало довгі тіні на біле
укривало, яке припорошило землю. Обоє котів
несли свіжину; Вогнезір устиг поспостерігати за
мисливськими навичками свого новака і був про-
сто вражений зосередженістю та вправним скра-
данням молодого котика.

Вони саме вийшли на верхівку схилу, коли по-
заду них почувся скрик. Вогнезір озирнувся та
побачив Сіросмуга, що продирався підліском.

— Здоров, — видихнув сірий вояк, порівняв-
шись із ними. Тоді здивовано спинився, побачив-
ши здобич.

— А вам пощастило більше, ніж мені. Я оце
й миші не знайшов.

Вогнезір співчутливо вуркнув, заходячи до ту-
нелю. Він помітив, що Каринка, найбільша беш-
кетниця з трьох кошенят Верболози, вийшла
з табору і майже залізла на схил. На превелике
Вогнезорове здивування, вона була з Темносму-
гом: вояк брів позаду неї та щось говорив.

— Дивно, — промурмотів Вогнезір крізь біляче
хутро, звертаючись переважно до себе. — Щось
раніше Темносмуг не надто цікавився кошенята-
ми. Та й що він сам тут забув?

Раптом Вогнезір почув різкий оклик Сіросмуга
і побачив, як його друг промчав уздовж засніжено-
го схилу, ковзаючи на засипаних снігом камінцях.
Водномить лапки Каринки підігнулися під її вутле
плямисте тільце, і вона почала корчитися на сні-
гу. Вогнезір здивовано кинув свіжину, а Сіросмуг
із криком «Ні!» кинувся на темного вояка. Тем-
носмуг відбивався кігтями і намагався влупити су-
противника задніми лапами, але Сіросмуг вчепив-
ся зубами йому в горло і не збирався відпускати.

— Що за...? — Вогнезір кинувся вниз схилом,
Ожинолап біг просто за ним. Провідник увірвався
поміж котів, що билися, досі міцно зчеплені зуба-
ми і лапами, і добіг до Каринки.

Маленьке кошеня заборсалось і перевернулося,
розплющивши осклілі очі. Каринка пронизливо
вищала від болю, а на губах її виступила піна.

— Приведи Попелюшку! — наказав Ожинола-
пові Вогнезір.

Новак кинувся геть, здіймаючи лапами хмарки
снігу. Вогнезір схилився до маленької киці та ла-
гідно поставив лапу їй на животика.

— Усе добре, — промурмотів він. — Попелюш-
ка вже йде.

Щелепи Каринки роззявилися ширше, і Вог-
незір побачив напівпережовану ягідку в її роті,
червону пляму на білих зубах.
— Душогубниці! — видихнув він.

То був темнолистий чагарник, що ріс у розко-
лині. З-поміж його листя визирали смертоносні
пурпурові ягоди. Він пригадав часи багато повень
тому, коли Попелюшка нагодилася саме вчасно,
щоб не дати Хмарохвостові з’їсти душогубниці та
застерегла його, які вони отруйні. Пізніше Жов-
тоікла скористалася ними, щоб убити свого сина
Хвостолома. Вогнезір сам бачив, як блискавично
вони діють.

Припавши до землі біля Каринки, провідник,
як міг, випорпав розчавлені ягоди з її рота. Киця
була надто нажахана і зболена, щоб лежати спо-
кійно, тому це було непросто. Її голова метлялася
з боку на бік, а все тіло здригалося в регулярних
спазмах, які, на превеликий жах Вогнезора, слаб-
шали. Він і досі чув, як Сіросмуг із Темносмугом
зойкають від завданих у бою ран, проте вони зда-
валися йому напрочуд далекими. Уся його увага
була прикута до кошеняти.

Тоді, на превелике Вогнезорове полегшення,
біля нього з’явилася Попелюшка.

— Душогубниці! — швидко пояснив він. —
Я намагався дістати їх, але...

Медикиця стала на його місце побіля Карин-
ки. У зубах вона тримала клубочок трав. Сівши
на землю, Попелюшка нявкнула:

— Добре. Тримай її, Вогнезоре, а я гляну.

Конвульсії значно послабшали, і медикиця не-
вдовзі витягла решту душогубниць. Тоді швидень-
ко розжувала якийсь листочок і поклала кашку до
рота.

— Ковтай, — наказала вона маленькій киці.
Тоді пояснила Вогнезору: — Це деревій. Від нього
її знудить.
Горлом киці пробіг спазм. За мить вона вирва-
ла, і серед кашки з листя деревію Вогнезір поба-
чив іще кілька червоних шматочків.

— Добре, — заспокійливо нявкнула Попелюш-
ка. — Дуже добре. Усе з тобою буде гаразд, Ка-
ринко.

Маленька киця хапала ротом повітря і тремті-
ла, та раптом її тіло обм’якло, а очі заплющились.

— Вона померла? — прошепотів Вогнезір.

Перш ніж Попелюшка встигла відповісти, від
входу до табору пролунав гучний крик.

— Моє кошеня! Де моє кошеня? — то була
Верболоза, вона мчала схилом поруч із Ожино-
лапом. Кішка припала до землі біля Каринки, її
широкі блакитні очі були сповнені розпачливого
сум’яття.

— Що сталося?

— Вона поїла душогубниць, — пояснила По-
пелюшка. — Але ми, здається, їх позбулися. Тому
зараз Каринку треба віднести до мого кубла і доб-
ре за нею наглядати.

Верболоза заходилася вилизувати плямисте ху-
тро своєї доні. Тепер уже Вогнезір побачив, як
ледь-ледь здіймаються та опадають її боки у такт
диханню. Каринка не померла, проте, судячи зі
стривоженого виразу на обличчі Попелюшки,
досі була в небезпеці через спожиту отруту.

Оце вперше Вогнезір зміг перевести дух і гля-
нути на Сіросмуга. За кілька хвостів від нього сі-
рий вояк пришпилив Темносмуга до землі — одну
лапу він тримав на горлі ворога, іншу — на жи-
воті. У Темносмуга кровило вухо, але він усе ще
люто і марно борсався, намагаючись вивільни-
тися.
— Що відбувається? — запитав Вогнезір.

— Мене навіть не питай, — огризнувся Сіро-
смуг. Вогнезір ніколи ще не бачив свого дру-
га, охопленого таким шаленством. — У цього...
у цього шматка лисячого лайна питай, чому він
хотів убити кошеня!

— Убити? — звинувачення було таким несподі-
ваним, що якусь мить усі сили Вогнезора пішли
на те, щоби втриматися на рівних.

— Убити, — повторив Сіросмуг. — Давай, за-
питай його, чому він дав Каринці душогубниці.

— Мишомізкий ти дурню, — Темносмуг глянув
на свого нападника, і погляд його був, як і голос,
крижаним. — Я не давав їй тих ягід. Я намагався
її застерегти, щоб не їла.

— Я знаю, що бачив, — крізь міцно зціплені
зуби прогарчав Сіросмуг.

Вогнезір спробував пригадати побачений образ
темного вояка з кошеням на верхівці схилу.

— Пусти його, — неохоче нявкнув провідник
до свого друга. — Темносмуже, розкажи мені, що
сталося.

Вояк піднявся й обтрусився. Вогнезір бачив за-
лисини на його боці — там, де Сіросмуг повиди-
рав йому клапті шерсті.

— Я саме повертався до табору, — почав Тем-
носмуг. — І побачив, як та дурна кицька напиха-
ється душогубницями, то й спробував її зупинити.
А тут цей ідіот на мене стрибонув, — він вороже
глянув на Сіросмуга. — Чому б то я хотів убити
кошеня?

— І я б хотів це знати! — кинув Сіросмуг.

— О, звісно, всі ми знаємо, кому повірить шля-
хетний Вогнезір! — вищирився Темносмуг.
Це звинувачення вразило Вогнезора, тим паче,
що частково вояк мав рацію. Коли-інде він без
вагань повірив би Сіросмугові, а не Темносмуго-
ві. Проте зараз як провідник мав бути цілком пе-
вен того, що його друг не помиляється.

— Вирішимо це пізніше, — нявкнув Вогне-
зір. — Щойно Каринка прокинеться, вона й сама
зможе розповісти нам, що сталося.

На цих словах йому здалося, що в очах Тем-
носмуга майнула тривога, проте враження зникло
настільки швидко, що він уже не був певен. Тем-
ний вояк презирливо смикнув вухами.

— Добре. Отоді й побачимо, хто казав прав-
ду, — нявкнув він і рушив до входу в табір, висо-
ко піднявши хвоста.

— Я справді бачив це, Вогнезоре, — запев-
няв друга Сіросмуг, усе ще важко дихаючи після
бою. — І не розумію, чому Темносмуг хотів за-
шкодити Каринці, але я певен, що саме це він
і робив.

Вогнезір зітхнув.

— Я вірю тобі, але кожен кіт у таборі має зна-
ти, що ми живемо по честі. Я не можу покарати
Темносмуга, поки Каринка не скаже нам, що на-
справді сталося.

«Якщо вона взагалі розкаже», — додав про-
відник подумки. Він спостерігав, як Попелюшка
і Верболоза обережно підняли кошеня та понесли
його на терен. Голова Каринки безвольно зви-
сала, а хвіст волочився по землі. Вогнезорові за-
млоїло в животі, коли він згадав, як безтурботно
кицька вистрибувала табором. Якщо Темносмуг
справді намагався її вбити, він заплатить за це.
— Сіросмуже, — промурмотів він, — йди до
Попелюшки. Я хочу, щоб ти чи хтось із вояків
вартували біля її кубла, аж поки Каринка проки-
неться. Запитай Піскошторму та Злотоквітку, чи
зможуть вони допомогти. Я не хочу, щоб із цим
кошеням трапилося щось іще, перш ніж воно
отямиться та зможе говорити.

Сіросмуг із розумінням кивнув.

— Гаразд, Вогнезоре, — нявкнув він. — Уже
йду.

Сірий вояк швиденько зійшов униз і біля входу
наздогнав інших котів.

Вогнезір залишився наодинці з Ожинолапом.

— Я покинув білку на верхівці, — нявкнув він
своєму новаку, киваючи в напрямку узвишшя. —
Забери її, будь ласка. Тоді можеш відпочити і по-
їсти. Тобі випав довгий день.

— Дякую, — нявкнув Ожинолап. Він побіг уго-
ру схилом, а тоді озирнувся. — 3 Каринкою все
буде добре, правда ж?

Вогнезір протяжно зітхнув.

— Не знаю, Ожинолапе, — зізнався він. —Прос-
то не знаю.
міні

Розділ 9

Замислений Вогнезір повертався до табору.
Роззирнувшись, він помітив Темносмуга, який їв
свіжину біля куща кропиви. Мишошубка, Злото-
квітка та Морозошубка їли поруч із ним, але про-
відник помітив, що всі вони стояли спиною та
навіть не дивилися на темного вояка.

Сіросмуг, мабуть, уже розніс новину про те, що
сталося, цілим табором. Надто ж це вразило Мо-
розошубку та Злотоквітку, які й самі виховували
кошенят, а тому були нажахані навіть найменшою
підозрою того, що вояк Клану міг убити кошеня.
Для Вогнезора це був добрий знак — вони вірять
Сіросмуговій версії подій. Це означало, що Клан
знову прийняв його друга, що він знову почав за-
войовувати ту популярність, яку мав колись.

Вогнезір саме йшов до Сіросмуга, коли його
увагу привернув якийсь рух біля вояцького куб-
ла. З-поміж галуззя вийшов Орлякошуб, оше-
лешено роззираючись. Він помітив Темносмуга,
рушив було до нього, а тоді помчав назад до Вог-
незора.

— Я щойно почув! — крикнув він. — Вогнезо-
ре, мені шкода. Він вислизнув від мене. То все
моя провина!

— Спокійно, — провідник опустив свого хвос-
та на плечі розтривоженому вояку, закликаючи
його втихомиритися. — Розкажи, що сталося.

Орлякошуб кілька разів судомно вдихнув, на-
магаючись опанувати себе.

— Темносмуг сказав, що піде на влови. Я пішов
із ним, але щойно ми зайшли до лісу, він сказав,
що йому треба до вітру. То він зайшов за кущ,
а я чекав. Темносмуга вже довго не було, я пішов
подивитися — а його немає! — в очах Орлякошу-
ба знову з’явився розпач. — Якщо Каринка по-
мре, я ніколи собі цього не пробачу.

— Каринка не помре, — запевнив його Вогне-
зір, хоч і сам не міг знати, правда це чи ні. Киць-
ка таки була дуже хвора.

А тепер з’явилася ще одна підстава для за-
непокоєння. Історія Орлякошуба доводила, що
Темносмуг знав: за ним стежать. І він спритно
намагався уникати стеження. «У нього має бути
на це причина, — збагнув Вогнезір. — То що ж
замислив темний вояк і чому він хотів убити ко-
шеня?»

— Що мені тепер робити? — розпачливо запи-
тав Орлякошуб.

— Для початку припини себе винуватити, —
відповів Вогнезір. — Так чи інакше одного дня
ми б все одно дізналися, кому справді відданий
Темносмуг.
Якщо не брати тривогу за Каринку, Вогнезір
геть не шкодував, що Темносмуг відкрив своє
дійсне обличчя. Провідник сподівався утримати
темного вояка у таборі, аби приглядати за ним,
а тепер Темносмуг довів, що ніколи не буде відда-
ним ні йому, ні Клану. У Громовому таборі немає
місця для кота, здатного отруїти безпомічне ко-
шеня. «Нехай котиться собі до Тигрозора», — по-
думав Вогнезір.

— Продовжуй вартувати Темносмуга, — зно-
ву звернувся він до Орлякошуба. — Тепер нехай
знає, що ти це робиш. Передай від мене, що йому
не можна виходити з табору, аж поки Каринка
все не розкаже.

Орлякошуб скупо кивнув та поквапився до ку-
щика кропиви, де присів біля Темносмуга і заго-
ворив до нього. Темний вояк щось буркнув у від-
повідь та далі заходився глитати здобич.

Вогнезір спостерігав за ним, а тим часом поза-
ду нього залунали кроки. Озирнувшись, він по-
бачив Піскошторму. Руда киця притиснулася до
провідника мордочкою й замуркотіла. Вогнезір
же насолоджувався її запахом, втішений тим, що
бодай трохи може побути поруч із коханою.

— Ти йдеш їсти? — запитала вона. — Я на тебе
чекала. Сіросмуг сказав мені, що сталося, — про-
вадила Піскошторма дорогою до кропив’яного
куща. — Я сказала, що потім його підміню — по-
вартую кубло Попелюшки.

— Дякую, — нявкнув Вогнезір.

Проходячи повз купу свіжини, він зиркнув
на смугастого кота. Темносмуг доїв, потім підвів-
ся та пішов до вояцького кубла, так і не помітив-
ши присутності Вогнезора. Орлякошуб рішуче ру-
шив за ним.

З вояцького кубла вийшов Порохошуб і, заба-
чивши Темносмуга, враз звернув убік, назустріч
Папоротелапці, яка саме з’явилася з новацького
кубла. Коти Громового Клану дуже ясно виража-
ли свої почуття. Порохошуб був новаком Темно-
смуга, але зараз він і знатися не хотів зі своїм ко-
лишнім виховником.

Вогнезір узяв із купи свіжини сороку та поніс її
до куща кропиви.

— Агей, Вогнезоре, — нявкнула Мишошубка,
побачивши його. — Шиполап казав, що ти мав би
переговорити зі мною про його церемонію назов-
ництва. Бо вже час.

— Саме час, — погодився Вогнезір. Синьозір-
ка відмовилася зробити трьох найстарших новаків
вояками, через що і сталася трагедія із Прудко-
лапом та Безликою. Усі коти Клану, безперечно,
пам’ятатимуть це, коли Шиполап здобуде своє
вояцьке ім’я. — Чому б нам утрьох не піти завтра
в досвітній патруль? Це дасть мені змогу побачи-
ти всі його навички — не те, щоб я мав хоч якісь
сумніви, — швиденько додав провідник.

— Та чом би й ні! — нявкнула Мишошубка. —
Ти скажеш Шиполапові про патруль чи я?

— Я скажу, — відповів Вогнезір, похапцем від-
кушуючи шмат сороки. — Із Папоротелапкою
та Зололапом я б також хотів поговорити.

Коли вони з Піскоштормою поїли, руда киця
пішла до кубла Попелюшки, а Вогнезір побрів
до трухлявого пня, біля якого їли новаки. По-
рохошуб і Папоротелапка вже були тут разом із
Шиполапом та Зололапом, а Хмарохвіст саме вий-
шов із кубла старійшин, ведучи за собою Безлику.

— Шиполапе, — Вогнезір кивнув новаку та сів
побіч нього. — Твої кігті нагострені? Вояцькі вмі-
лості не забув?

Шиполап нараз виструнчився, а очі його спа-
лахнули.

— Так, Вогнезоре!

— Тоді завтра у досвітній патруль, — сказав
йому провідник. — І якщо все піде добре, до сон-
цепіку будеш вояком.

Шиполап аж затремтів від нетерпіння, але тоді
сяйво в його очах поволі згасло, і він відвів по-
гляд.

— Що сталося? — запитав Вогнезір.

— Прудколап... і Безлика, — тихенько сказав
Шиполап, махнувши хвостом на поранену ки-
цю. — Вони мали бути зі мною.

— Я знаю, — Вогнезір на мить заплющив очі,
пригадуючи весь біль тих подій. — Але нехай це
не псує тобі радість. Ти заслуговуєш на те, щоб
бути вояком.

— Я буду з тобою, Шиполапе, — озвалась Без-
лика зі свого місця побіля Хмарохвоста. —
І я перша назву тебе твоїм новим ім’ям.

— Дякую, Безлико, — вдячно кивнувши, нявк-
нув Шиполап.

— Поки ми тут говоримо про імена, — втру-
тився Хмарохвіст, — як щодо неї? — він вказав
хвостом на Безлику. Сам він завжди відмовлявся
вживати жорстоке ім’я, яким Синьозірка нарекла
скалічену кицю. — Чому б не змінити її ім’я?

— Чи ж можна змінювати вояцьке ім’я? — запи-
тав Вогнезір. — Його дають на очах у Зореклану.
Хмарохвіст роздратовано зітхнув.

— Ніколи не думав, що називатиму свого про-
відника мишомізким, але чесне слово'. Чи ти дума-
єш, що Одноока і Куцохвіст із цими іменами на-
родилися? Попервах вони мали інші імена, будь
певен. Для цього має існувати якась церемонія.
І я точно знаю, що решта Клану прийме нове
ім’я, якщо ти їм скажеш.

— Будь ласка, Вогнезоре, — з надією глянула
на нього Безлика. — Я впевнена, що котам не-
зручно розмовляти зі мною через це жахливе ім’я.

— Звісно ж, — Вогнезір подумки вилаяв себе за
те, що не помітив тягаря, який несла ця киця. —
Я негайно поговорю зі старійшинами. Одноока
має щось підказати.

Він підвівся і щойно тоді пригадав, що ще мав
зробити.

— Зололапе, Папоротелапко, не думайте, що
я про вас забув. Ви чудово впоралися в гонитві
зі собачою зграєю, але ви все ще замолоді, щоби
стати вояками, — це була правда, але Вогнезір та-
кож хотів, щоб старший Шиполап раніше став воя-
ком. — Я обіцяю, це не займе багато часу, — по-
обіцяв провідник.

— Ми розуміємо, — нявкнув Зололап. — Нам
іще багато чого треба вивчити.

— Вогнезоре, — знервовано запитала Папоро-
телапка, — а що станеться із... із Темносмугом?
Якщо він справді заподіяв таке Каринці, то я не
хочу бути його новачкою.

— Якщо Темносмуг справді це зробив, він і не
буде твоїм виховником, — пообіцяв Вогнезір.

— Каринці? — запитав Хмарохвіст. — А що
з нею? Щось трапилось, поки ми полювали?
Шиполап і Зололап негайно всілися біля нього
з Безликою та притишено заходилися переказува-
ти новини.

— То хто ж тепер буде виховником Папороте-
лапки? — запитав Порохошуб Вогнезора. — Я міг
би тренувати і її, і Зололапа, — з надією почав
він.

Папоротелапка проясніла, але Вогнезір похи-
тав головою.

— І не думай, Порохошубе. Ти не зможеш бути
з нею достатньо суворим.

Вояк розчаровано блиснув очима і збентежено
кивнув.

— Мабуть, твоя правда.

— Не переймайся, — пообіцяв Вогнезір, руша-
ючи до кубла старійшин. — Я подбаю про те, щоб
у неї був хороший виховник.

Старійшини у своєму кублі біля поваленого де-
рева вже лаштувались до сну.

— То в чому справа тепер? — буркнув Дрібно-
вух, підводячи голову зі свого гнізда. — Тут що,
вже й поспати не дають?

Крапохвістка заспано муркнула:

— Не слухай його, Вогнезоре. Тобі тут завжди
раді.

— Дякую, Крапохвістко, — нявкнув Вогнезір. —
Але я хотів поговорити з Одноокою.

Одноока лежала під самим стовбуром, згорнув-
шись клубочком на папороті. Вона кліпнула єди-
ним здоровим оком і широко позіхнула.

— Я слухаю, Вогнезоре. Але швидко.

— Я хотів запитати тебе про імена, — сказав
провідник та пояснив, як Хмарохвіст захотів змі-
нити ім’я Безликої.
Почувши ім’я молодої киці, Рябохвоста повер-
нулась і прислухалась. Вона дбала про Безлику,
коли та ще тільки скалічилася, тож між ними ви-
ник міцний зв’язок.

— Не можу звинуватити Хмарохвоста, — про-
коментувала плямиста кішка, коли Вогнезір за-
кінчив. — Ніхто не захоче такого імені.

Одноока позіхнула.

— Я була вже стара, коли мене назвали Одно-
окою, — нявкнула вона. — І мені, правду кажучи,
байдуже, як мене називають, поки мені приносять
мою свіжину. Але для молодої киці все інакше.

— То ти можеш розповісти, що його роби-
ти? — допитувався Вогнезір.

— Звісно ж, можу, — Одноока хвостом підкли-
кала його ближче. — Ходи сюди і слухай уважно...

***

З ночі зарядила злива. Коли Вогнезір повів
Мишошубку та Шиполапа з табору, то побачив,
що сліди легенького снігопаду вже зникли. Стебла
папороті та кущики трави були обважнілими від
води. Краплі сяяли в денному світлі, що лилося
з неба. Здригнувшись, Вогнезір пришвидшив крок.

Із блиску в очах Шиполапа він зрозумів, що
молодий котик щиро захоплений, але тримався
спокійно, рішуче налаштований показати про-
віднику всі свої вмілості. Трійко котів спинили-
ся на верхівці схилу, куди вітерець доносив міц-
ний запах миші. Шиполап запитально зиркнув
на Вогнезора, той кивнув.

— Ми не на полюванні, — тихенько нявкнув
провідник, — але й від шматочка здобичі не від-
мовимося. Глянемо, як тобі це вдасться.
Шиполап на мить завмер, шукаючи мишку, що
шаруділа серед гілля куща. Він тихцем підповз до
неї, легко ставши у мисливську стійку. Вогнезір
схвально кивнув, пригадавши, які чутливі миші
до вібрації кроків, а новак наче плив над землею.
Тоді Шиполап кинувся і негайно ж повернувся до
Вогнезора та своєї виховниці з тріумфом в очах та
безвольним тілом мишки в зубах.

— Чудово! — нявкнула Мишошубка.

— Так, це було неймовірно, — погодився Вогне-
зір. — Закопай її, на зворотному шляху заберемо.

Коли Шиполап накидав землі на свою здобич,
провідник повів патруль до Зміїних Скель. Він не
був тут іще від того жахливого ранку, коли виявив
слід із мертвих кролів, викладений Тигрозором,
щоби привести собачу зграю до табору Громового
Клану. Вогнезір ковтнув гіркий клубок, пригадав-
ши жахливий сморід крові, але цього ранку в по-
вітрі не чулося нічого, крім звичних запахів лісу.
Коли вони підійшли до Зміїних Скель, усе було
тихо. Завивання і гавкіт, які тоді долинали з пече-
ри, зараз були всього-на-всього спомином.

— Добре, Шиполапе, — нявкнув Вогнезір, на-
магаючись позбутися жаху, який він відчував пе-
ред цією місциною. — Що ти відчуваєш?

Новак підвів голову та розтулив щелепи, щоб
відчути запах нюховими залозами. Вогнезір ба-
чив, як той намагається зосередитися.

— Лис, — нарешті заявив котик. — Запах ста-
рий, але... йому днів зо два, мабуть. Білка. І... дуже
слабкий слід собаки, — він зиркнув на Вогнезора,
і той побачив, що новак поділяє його власні сум-
ніви. Шиполап знав, що саме тут загинув Пруд-
колап і саме тут напали на Безлику.
— Щось іще?

— Громошлях, — відповів Шиполап. — І ще
щось... — він знову скуштував повітря. — Вогне-
зоре, я не розумію. Я, здається, відчуваю котів,
але вони не належать до жодного з Кланів. Запах
йде звідти, — котик махнув хвостом. — А ти що
думаєш?

Вогнезір глибоко вдихнув і збагнув, що Шипо-
лап має рацію. Вітер доносив до них запахи не-
знайомих котів.

— Ану глянемо, — сказав провідник. — Але
обережно. Мабуть, то просто заблукала кицюня,
хоча ніколи не знаєш напевне.

Троє котів рушили підліском, а запах тим ча-
сом міцнішав. Тепер Вогнезір мав уже більше
певності про його природу.

— Волоцюги або самітники, — нявкнув він. —
їх, здається, троє. І запах свіжий. Мабуть, ми їх
щойно пропустили.

— А що ж вони роблять на наших землях? Як
думаєш, то перекинці Тигрозора? — Шиполап
мав на увазі банду котів, котрі власного Клану не
мали, а допомагали Тигрозору напасти на Громо-
вий табір, перш ніж темний вояк приєднався до
Тіньового Клану.

— Ні, — відповіла Мишошубка. — Тигрозорові
перекинці давно вже пахнуть Тіньовим Кланом.
Це, певно, хтось новенький.

— Я б хотів дізнатися, що вони тут роблять, —
додав Вогнезір. — Ходімо за ними. Шиполапе,
веди.

Тепер новак був пресерйозний, його захват че-
рез майбутню церемонію назовництва поступився
осторозі перед групою незнайомців. Він з усіх сил
намагався йти на запах, але втратив його на боло-
тистій смузі землі, де навіть Вогнезір не зміг його
відшукати.

— Пробач, Вогнезоре, — знічено нявкнув Ши-
полап.

— Це не твоя провина, — запевнив його про-
відник. — Якщо вже запаху немає, то його не-
має, — він підвів голову та глянув у бік, куди їх
досі вів запах. Скидалося на те, що коти пря-
мували до Громошляху чи до угідь Двоногів.
У будь-якому разі вони були вже не на Громових
землях. Вогнезір знизав плечима. — Я скажу па-
трулям, щоби пильнували, але тут, сподіваюся, ні
про що турбуватися. Гарно простежив, Шипола-
пе, — провідник повернувся до молодого котика
і схвально муркнув: — А зараз ходімо до табору.
Нам іще церемонію назовництва проводити.

***

— Нехай усі коти, здатні спіймати собі здобич,
зберуться під Високим Каменем на віче Клану!

Вогнезір негайно побачив Шиполапа, що
вийшов із новацького кубла, поруч із ним ішла
Мишошубка. Обоє котів для церемонії причепу-
рилися; золотаво-брунатна шубка Шиполапа від-
свічувала в сірому світлі гололисту, а сам він ви-
глядав так, ніби ось-ось лусне від гордощів.

Провідник, чекаючи, поки збереться решта
Клану, помітив Попелюшку, що й собі вийшла
з кубла. Сіросмуг був поруч із нею, двоє котів
прихилили голови і про щось тихцем перемовля-
лися. Вогнезір мимохіть подумав, як там Карин-
ка. Він хіба на мить зазирнув до кубла медикиці,
перш ніж рушати в досвітнє патрулювання. Тоді
кошеня спало, а Попелюшка все ще не могла ска-
зати, чи вийшла з тіла отрута. Вогнезір вирішив
знову навідатися до Каринки щойно після закін-
чення церемонії.

Не міг він не помітити й Темносмуга, який
вийшов із вояцького кубла, невідступно переслі-
дуваний Орлякошубом. Коли вони посідали перед
Високим Каменем, навколо них саме собою очис-
тилось місце. Ніхто не хотів опинитися поблизу
Темносмуга. Смугастий вояк, вищирившись, ди-
вився просто перед собою, але Вогнезір гадав, що
він незгірш за всіх інших переймається тим, чи
видужає Каринка.

Провідник оглянув решту Клану. Цей день
Шиполап запам’ятає на все своє життя так само,
як і Вогнезір, бо сьогодні він на посаді провідни-
ка висвятить першого вояка.

Вогнезір почав промовляти слова, такі знайомі
з його власної та інших церемоній, які йому ви-
пало бачити. Голос провідника дзвінко відлунив
галявиною.

— Я, Вогнезір, провідник Громового Клану,
закликаю моїх пращурів-вояків глянути на цього
новака. Він старанно тренувався, щоб збагнути
ваш шляхетний правильник. І ось я ставлю його
перед вами уже як дорослого вояка, — повернув-
шись до котика, Вогнезір продовжив: — Шипола-
пе, чи присягаєшся ти невідступно слідувати воя-
цькому правильнику, захищати і обороняти свій
Клан, навіть ціною власного життя?

Шиполап відповів твердо і впевнено:

— Присягаюсь.

— Тоді волею, даною мені Зорекланом, — про-
голосив Вогнезір, — я нарікаю тебе вояцьким іме-
нем. Шиполапе, віднині тебе знатимуть як Ши-
покігтя. Зоряний Клан поважає твою відданість та
твій розум, ми ж запрошуємо тебе до Громового
Клану вже вояком.

Ступивши вперед, Вогнезір мордочкою торк-
нувся Шипокігтевої голови, відчуваючи, як мо-
лодий вояк аж тремтить від захвату. Шипокі-
готь у відповідь лизнув його плече, а тоді глянув
у вічі — і в тому погляді щастя було перемішане
навпіл зі скорботою. Вогнезір знав, що той прига-
дує Прудколапа, який загинув, так і не пізнавши
вояцького життя.

Коли Шипокіготь відійшов, приєднавшись до
решти вояків, до нього прослизнула Безлика.

— Шипокігтю! — муркнула кицька, лизькаючи
йому вухо. Вона дотримала обіцянку, стала пер-
шою, хто привітав його новим вояцьким ім’ям.
У голосі Безликої не було нічого, крім тепла та
гордощів.

Хмарохвіст притулився до неї, у свою чергу та-
кож вітаючи Шипокіггя, а тоді запитально глянув
на Вогнезора.

Провідник кивнув. Він дав Клану трохи часу,
щоби привітати нового вояка, після чого помахом
хвоста знову закликав до тиші. Коли коти повсі-
далися, Вогнезір нявкнув:

— Перш ніж ви всі підете, я хотів би сказати ще
дещо. По-перше, я хочу вшанувати новака, який
також мав би бути тут та одержати своє ім’я разом
із Шипокігтем. Ви всі знаєте, що Прудколап за-
гинув, намагаючись вистежити зграю собак, яка
нам загрожувала. Клан завжди його пам’ятатиме.

Коти схвально замурмотіли. Вогнезір глянув
на Довгохвоста, який був виховником полеглого
новака, і побачив, що на його обличчі відбилися
водночас гордощі та скорбота.

— До того ж, — продовжив провідник, — від
усього Клану я хочу подякувати Папоротелапці та
Зололапові. Вони виявили відвагу справжніх воя-
ків у гонитві з собаками. І хоч ці коти ще надто мо-
лоді, щоб одержати вояцькі імена, ми їх шануємо.

— Папоротелапка! Зололап! — двом новакам,
здається, геть дико було чути, як їх прославляють
їхні ж побратими, а очі Порохошуба сяяли вті-
хою. Тільки Темносмуг, виховник Папоротелап-
ки, мовчав, тупо дивлячись перед собою, і навіть
не глянув на свою новачку.

Вогнезір почекав, доки стихне гамір.

— Зосталася ще одна церемонія, — помахом
хвоста він викликав із юрби Безлику. Вона ви-
йшла наперед і стала поруч із провідником, а за
нею, на відстані хвоста, йшов Хмарохвіст.

Коти почали здивовано перемуркуватися. Біль-
шість із них і гадки не мали про те, що тут буде
відбуватися. Церемонії зміни імені вояка не про-
водили вже багато сезонів.

Пригадавши, що йому казала Одноока, Вогне-
зір заговорив:

— Духи Зореклану, ви знаєте кожного кота
на ім’я. І я прошу вас забрати ім’я кішки, що сто-
їть переді мною, бо воно більше не позначає її
сутність.

Він побачив, як молода біло-руда киця здриг-
нулася, чекаючи, безіменна, перед лицем Зоре-
клану. Вогнезір гадав, що їй сподобається нове
ім’я: він багато над цим думав і сподівався, що
обрав годяще.

— Наданою мені владою провідника Клану, —
виголосив Вогнезір, — і зі схвалення наших пред-
ків-вояків, я оголошую нове ім’я для цієї кішки.
Відтепер її знатимуть як Ясносерду. Хоча тіло її
ушкоджене, ми шануємо хоробрий дух та світло,
що сяє всередині неї.

Він ступив крок уперед до новоназваної Ясно-
сердої і, як і в звичайній вояцькій церемонії, при-
тулився мордочкою до її голови. Киця поклала
мордочку на його плече.

— Ясносерда! Ясносерда! — закричали всі коти.
Ясносерда була улюбленицею ще за часів сво-
го новацтва, а її каліцтво оплакував увесь Клан.
Вона ніколи не стане воячкою в повному сенсі
цього слова, але для неї у Громовому Клані за-
вжди буде місце.

Вогнезір повів Ясносерду до Хмарохвоста, який
чекав поблизу.

— Ну? — запитав він білого вояка. — Це для
тебе достатньо справедливо?

Хмарохвіст заледве здобувся на відповідь; він
усе терся мордочкою об Ясносерду, переплівши
свого хвоста з її.

— Нове ім’я досконале, Вогнезоре, — промур-
мотів він.

Очі Ясносердої сяяли щастям, вона муркотіла
так гучно, що не могла й говорити, а проте не за-
була вдячно підморгнути Вогнезорові. Надто вже
довго кицька носила на собі слід Синьозірчиної
люті на Зореклан. Навіть якщо Ясносерда й не
могла стати справжньою воячкою, вона все одно
могла пишатися своїм іменем.

Вогнезір ковтнув клубок, що став йому в гор-
лі. Саме заради таких митей справді хотілося бути
провідником.
— Слухай, Вогнезоре, — за мить нявкнув Хма-
рохвіст, — ми з Ясносердою хочемо разом трену-
ватися. Хочемо працювати над її бойовими на-
вичками, щоб вона могла битися з одним оком
та вухом. І, можливо, коли Ясносерда знову на-
вчиться битися, то зможе покинути кубло старій-
шин та жити з усіма вояками...

— Ну... — Вогнезір не був певен, що робити.
Ясносерда ніколи не стане повноцінною воячкою,
бо вона не зможе полювати наодинці, а в бою
над нею матимуть суттєву перевагу. Але нелег-
ко було сперечатися з рішучістю цієї киці. Тим
паче, Вогнезір хотів, щоб Ясносерда якнайкраще
вміла обороняти себе та своїх побратимів. — Ти
поки не маєш новака, Хмарохвосте, — погодився
він, — тому ти таки маєш час на Ясносерду.

— Тобто ми можемо тренуватися разом? — по-
веселів Хмарохвіст.

— Будь ласка, Вогнезоре, — нявкнула Ясносер-
да. — Я ж хочу приносити Кланові якусь користь.

— Гаразд, — погодився провідник. А тоді рап-
том додав: — Якщо ви напрацюєте якісь нові
рухи, зможете передати їх іншим. Ясносерда не
перша киця з такими ушкодженнями, ясно, що
й останньою вона не буде.

Хмарохвіст погодився. Двоє молодих котів уже
збирались відходити, коли Білошторм, колишній
виховник Ясносердої, також підійшов привітати
її. А Вогнезорові воєвода сказав:

— Я зазирав до Каринки акурат перед церемо-
нією. Вона вже прокидалася. Попелюшка думає,
що вона видужає.

— Чудові новини! — муркнув Вогнезір, він
тільки тепер пригадав, що Білошторм був батьком
Каринки. — Як гадаєш, вона вже зможе розпові-
сти нам, що сталося?

— Запитай Попелюшку, — відповів вояк. — Ти
йди, а я владнаю все з патрулями.

Вогнезір подякував воєводі та поквапився до
кубла медикиці.

Попелюшка зустріла його на виході з тунелю.

— Я саме шукала тебе, — нявкнула вона.

Вислухавши щойно новини від Білошторма,
Вогнезір не без здивування побачив тривогу в її
очах.

— Каринка прокинулась, — провадила Попе-
люшка. — Із нею все буде добре. Але тобі краще
самому послухати, що вона має сказати.
0 8® «і

Розділ 10

Каринка лежала, згорнувшись клубочком
у гніздечку біля входу до кубла медикиці. Вона
підвела голову, коли підійшли Вогнезір із Попе-
люшкою, але її повіки досі були обважнілі, здава-
лося, ніби їй усе ще важко рухатися.

Піскошторма сиділа поруч — вартувала.

— Бідолашка, — промуркотіла руда воячка до
Вогнезора. — Замалим не померла. Треба щось
робити з Темносмугом.

Піскошторма була стривожена не менше за
Попелюшку. Вогнезір збагнув, що вона також уже
чула, що сталося. Він кивнув.

— Темносмуга залиште мені, — провідник сів
побіля Каринки і лагідно нявкнув: — Я радий, що
ти вже прокинулася, Каринко. Ти можеш розпо-
вісти, що з тобою сталося?

Маленька кицька кліпнула.

— Сажко і Дощик спали собі в яслах, — слаб-
ким голосом почала вона. — А мені не спалося.
Мама не дивилася, тому я пішла погратися
на схил. Я хотіла спіймати мишку. А тоді побачи-
ла Темносмуга, — Каринка завагалася.

— Продовжуй, — підбадьорив її Вогнезір.

— Він ішов схилом сам. Я знала, що з ним має
бути Орлякошуб. І я... мені цікаво стало, куди це
він іде. То я й пішла за ним — згадала, як Тем-
носмуг колись брав Ожинолапа і Вохролапку з та-
бору, і подумала, що теж хочу таку пригоду...

Вогнезір відчув наплив смутку, пригадавши,
якою світлою та допитливою завжди була Карин-
ка і як потрапила в неприємності через свою дурну
відвагу. Зараз ця купка нещастя геть не виглядала
спраглою до пригод. Можна було тільки сподіва-
тися, що догляд Попелюшки знову зробить ма-
леньку кицю такою життєрадісною, як і раніше.

— Я довго за ним ішла, — провадила Карин-
ка, і голосок її при цьому звучав вельми гордо. —
Я ніколи ще так далеко не відходила від табору.
А від Темносмуга я також заховалася — він не по-
мітив мене. А тоді Темносмуг зустрівся з іншим
котом, я його ніколи раніше не бачила.

— Яким іще котом? Як він виглядав? Який мав
запах? — запитав її Вогнезір.

Каринка збентежилась.

— Я не впізнала запах, — нявкнула вона. Тоді
наморщила носа. — Але пахло кислим. То був ве-
ликий білий котяра — більший за тебе, Вогнезо-
ре. І в нього були чорні лапи.

Вогнезір витріщився на Каринку, збагнувши,
кого вона там зустріла.

— Чорноногий! — вигукнув він. — Воєвода Ти-
грозора. Той запах, що ти відчула, — то запах Ті-
ньового Клану.
— І що ж це надумав Темносмуг, зустрічаючись
із Тіньовим воєводою на нашій території? — гарк-
нула Піскошторма. — Оце мені дуже цікаво.

— То що ж було далі? — допитувався провід-
ник.

— Я злякалася, — зізналася Каринка, поту-
пивши погляд на лапи. — Побігла до табору, але
Темносмуг, здається, почув, бо наздогнав мене
на схилі. Думала, буде лютитися, бо я шпигува-
ла за ним, але він похвалив, назвав розумною.
І як винагороду дав червоні ягідки. Вони на ви-
гляд були наче смачні, але коли я їх поїла, мені
стало дуже зле... І більше нічого не пам’ятаю,
тільки що вже тут прокинулась.

Каринка знову опустила голову на лапи, наче
така тривала розповідь дощенту виснажила її.

Попелюшка лагідно торкнулася носом кошеня-
ти, перевіряючи дихання.

— То були душогубниці, — нявкнула медики-
ця. — І тобі ніколи та нізащо не можна їх торка-
тися.

— Я не буду, Попелюшко, обіцяю, — промур-
мотіла маленька киця.

— Дякую, Каринко, — нявкнув Вогнезір.

Він був лютий, проте нітрохи не здивувався, що
Сіросмуг таки мав рацію. Справжнім шоком для
нього було те, що Чорноногий заходив на Громо-
ві землі й Темносмуг вочевидь мав із ним домов-
лену зустріч.

— Що ти зробиш із Темносмугом? — запитала
Піскошторма.

— Треба його допитати, — відповів Вогне-
зір. — Хоч я й не думаю, що він мені щось роз-
каже.
— Після цього Темносмуг не може залишатися
у Громовому Клані, — твердим як кремінь голо-
сом сказала Піскошторма. — Не один кіт у нашо-
му таборі ладен розірвати йому горло за наймен-
шої нагоди.

— Залиш його на мене, — понуро нявкнув про-
відник.

Попелюшка зосталася з Каринкою, яка знову
провалювалася у дрімоту, а ось Вогнезір із Піско-
штормою повернулися на галявину. Більшість ко-
тів і досі були там, ділилися язиками після віча.
Білошторм виходив із тунелю в супроводі Злото-
квітки та Довгохвоста.

Патруль озирнувся, а всі коти здивовано під-
вели голови, коли Вогнезір застрибнув на Висо-
кий Камінь та прокричав заклик на ще одне віче.
Поглядом він шукав Темносмуга, але його ніде не
було.

— Де Темносмуг? — нявкнув він до Сіросмуга,
коли його друг підійшов до підніжжя каменя.

— У кублі, — відповів вояк.

— Приведи його.

Сіросмуг зник у вояцькому кублі, а через мить
з’явився з Темносмугом та Орлякошубом. Усі
троє підійшли до підніжжя Високого Каменя.
Темний смугастий кіт сів на землю та, вищирив-
шись, глянув на Вогнезора.

— Ну? — запитав він. — Що ж зараз хоче наш
шляхетний провідник?

Вогнезір спокійно глянув на Темносмуга.

— Каринка прокинулась.

Якийсь час Темносмуг дивився в очі провідни-
ка, але зрештою відвів погляд.
— І ти заради цього зібрав віче? — його тон
і далі був насмішкуватий, але хутро наїжачилось
від поганих новин.

— Коти Громового Клану! — підвищив голос
Вогнезір. — Я зібрав вас, щоби ви всі могли стати
свідками тому, що скаже Темносмуг. Усі ви чули,
що вчора сталося з Каринкою. Зараз вона про-
кинулася. Попелюшка каже, що з нею все буде
добре. Каринка підтверджує слова Сіросмуга. То
Темносмуг дав їй отруйні ягоди. Отож, Темносму-
же, — провідник знову перевів погляд на темного
вояка, — що ти скажеш нам на свій захист?

— Вона бреше, — кинув у відповідь Темно-
смуг. Коти навколо нього розлютовано зашипіли,
тож він, спалахнувши, додав: — Або помиляєть-
ся. Кошенята ніколи не слухають старших котів.
Вона, мабуть, не розчула мене, коли я казав не
їсти ягід.

— Вона не бреше і не помиляється, — відповів
Вогнезір. — І є дещо цікавіше, що я почув: чому
саме ти дав їй душогубниці. Каринка бачила, як
ти зустрічався з Чорноногим, воєводою Тіньового
Клану, на наших землях. Ти не був би такий лас-
кавий пояснити, у чому там була справа?

Клан зашипів іще лютіше, а хтось із юрби гук-
нув: «Зрадник!» Вогнезорові довелося хвостом
знову закликати до тиші, та й то минуло ще кіль-
ка секунд, перш ніж Клан угамувався.

Темносмуг зачекав, аж поки його голос не став
чутний усім.

— Я не буду виправдовуватися перед кицю-
нею, — прогарчав він.

Вогнезір вчепився кігтями в камінь, на якому
стояв, наче пересвідчуючись у тому, чи вони гострі.
— Саме це ти зараз і робитимеш. Я хочу зна-
ти, що ви з Тигрозором замислили, — на ньо-
го раптом накотила паніка, але Вогнезір її віді-
гнав. — Темносмуже, ти знаєш, що намагався
зробити з нами Тигрозір. Та собача зграя мала
розтерзати Клан. Як після цього ти можеш навіть
помислити про те, щоб допомагати йому?

Темносмуг вороже зиркнув на провідника і не
відповів. Вогнезір пригадав, як спіймав його того
ранку, коли напала зграя. Тоді темний вояк нама-
гався вислизнути з табору з кошенятами Тигро-
зора. Темносмуг знав, що Тигрозір щось планує,
тож мав намір покинути решту Клану на поталу
невідомій смерті, навіть не попередивши їх. Отака
його відданість Громовому Клану.

Вогнезір хотів бути чесним, щоб ніхто, навіть
сам Темносмуг не міг звинуватити його в тому,
що він переслідує колишніх посіпак Тигрозо-
ра. Ба більше, провідник боявся того, що може
статися, коли Темносмуга виженуть із Громово-
го Клану і він зможе без проблем приєднатися до
Тіньових котів. Але тепер у Вогнезора не було ви-
бору. Вигнання — єдиний можливий вирок для
такого зрадника.

— Ти міг би бути цінним вояком, — сказав він
Темносмугові. — І раз за разом я давав тобі шанс
показати себе. Я довіряв тобі, а...

— Довіряв мені? — перебив Темносмуг. — Ти
ніколи мені не довіряв. Думаєш, я не знав, що
ти послав того рудоголового дурня стежити за
мною? — останні слова він кинув Орлякошубові,
котрий і досі сидів позаду нього. — Чи ти хотів,
щоб я до кінця життя жив у тіні?
— Ні. Я чекав, що ти доведеш свою відда-
ність, — Вогнезір припав до каменя і незмигно
дивився в люті очі Темносмуга. — Ти в цьому
Клані народився і з цими котами виріс. Чи це
для тебе нічого не означає? Вояцький правильник
каже, що ти маєш захищати їх ціною власного
життя!

Темносмуг підвівся, і Вогнезорові здалося, що
в його очах майнув переляк, наче темний вояк ні-
коли й не планував остаточно порвати з Громо-
вим Кланом. І чи радо зустріне його Тигрозір?
Зрештою, Темносмуг відмовився йти у вигнання
з колишнім воєводою, та ще й не зміг доправи-
ти Ожинолапа та Вохролапку до батька, перш
ніж напали собаки. А Тигрозір не з тих, хто легко
пробачає.

Коли Темносмуг заговорив, у його голосі не
було ні страху, ні жалю.

— Це не мій Клан, — докірливо нявкнув він,
а вояки, що сиділи навколо нього, зойкнули від
шоку. — Більше ні. У Громовому Клані за про-
відника тепер кицюня, і тут немає за що битися.
Я не маю відданості Громовому Клану. Єдиний
кіт у цілому лісі, за яким я готовий піти, — це
Тигрозір.

— То йди до нього, — відрізав Вогнезір. — Ти
більше не Громовий вояк. Якщо сьогодні після
смерку тебе побачать у наших угіддях — постав-
ляться так само, як і до будь-якого іншого ворога.
Іди негайно!

Темносмуг іще якийсь час пік Вогнезора своїм
поглядом, але не відповідав. Тоді неквапом по-
вернувся та пішов до виходу з табору. Поближні
коти розступилися, коли він минав їх.
— Тільки спробуй повернутися, — пирхнув
Хмарохвіст.

Верболоза нічого не сказала, тільки плюнула
йому під лапи, наїжачивши хутро.

Щойно кінчик Темносмугового хвоста щез
у тунелі, з’юрмлені коти негайно почали перемов-
лятися, обговорювати все, що допіру сталося. Се-
ред усіх голосів особливо виділявся один.

— Темносмуг пішов до Тіньового Клану? — за-
питала Вохролапка.

Вона не протестувала з усіма, коли Вогне-
зір намагався змусити Темносмуга визнати свою
провину. Натомість киця з мовчазним захватом
спостерігала за процесом, невідривно стежачи за
кожним кроком, який Темносмуг робив на шляху
до тунелю. Новачка була геть приголомшена, але
було щось іще в її погляді — щось, чого Вогнезір
поки не міг розібрати.

Він завмер, почувши це запитання. Вохролапка
знала, що її батько — провідник Тіньового Клану.
Чи розуміла вона всю глибину зради Темносмуга?

— Я не знаю, — визнав провідник. — Темно-
смуг може йти, куди йому завгодно. Віднині він
не вояк Громового Клану.

— Чи це означає, що ми можемо гнати його
з наших угідь, щойно побачимо? — озвався Біло-
шторм.

— Саме так, — відповів Вогнезір. І, звертаю-
чись до всіх котів, додав: — Якщо відчуєте запах
Темносмуга чи Тіньових котів, кажіть мені або
Білошторму. До речі, про інших котів. Сьогодні
вранці Шипокіготь завітрив на наших землях пе-
рекинців. їх також пильнуйте, доповідайте, якщо
когось знайдете.
Розпорядження і накази допомогли йому за-
спокоїтися. Вогнезір не міг не відчувати полег-
шення від того, що з Темносмугом тепер покін-
чено раз і назавжди. Не буде більше згадок про
життя кицюні, не буде проблем із тим, що всі
новини Клану негайно доходять до Тигрозора.
Із вигнанням Темносмуга Клан більше знайшов,
ніж загубив. І все одно Вогнезір жалкував, що не
зміг завоювати його відданість.

— Агов, Вогнезоре! — голос Порохошуба ви-
рвав його із роздумів. — А як щодо Папоротелап-
ки? Вона ж тепер не має виховника.

— Дякую, Порохошубе, я зараз це владнаю.
Папоротелапко, підійди-но до каменя.

Новачка підійшла, залишивши Порохошуба са-
мого. Вона рішуче минала одного кота за іншим,
аж поки стала біля підніжжя Високого Каменя.

Вогнезір роззирнувся, пересвідчуючись, що
потрібний йому вояк присутній, а тоді квапливо
знайшов потрібні слова.

— Довгохвосте, після смерті Прудколапа ти не
мав новака. Ти був чудовим виховником для ньо-
го, тому я розраховую, що ти поділишся своїми
вмілостями і з Папоротелапкою.

Довгохвіст підірвався на лапи, здивований
і вдячний. Вогнезір сподівався, що після ви-
гнання Темносмуга можна буде остаточно забути
про ворожість між ним та Довгохвостом. Тепер
світлий вояк цілком міг бути хорошим членом
Клану.

Усе ще трохи приголомшений Довгохвіст піді-
йшов до Папоротелапки і торкнувся її носа своїм.
Новачка схилила голову, а потім обоє відійшли
туди, де сиділи Порохошуб із Зололапом.
Вогнезір зістрибнув на землю. Тепер, коли все
закінчилось, виснаження валило його з лап, ніби
удар борсука. Понад усе йому хотілося згорнутися
клубочком у вояцькому кубельці поруч зі своїми
побратимами, поділитися з ними язиками і засну-
ти. Але він був провідником, а тому не міг цього
зробити.

Зрада Темносмуга та звістка про те, що Тіньо-
ві коти були на їхніх землях, знову пробудила всі
спогади з церемонії одержання дев’яти життів.
Вогнезір гадав: чому з’явилася уві сні гора кісток,
чому з неї ринула кривава ріка? І що означало
пророцтво Синьозірки?

Відчайдушно шукаючи відповідей, провідник
вирішив піти в кубло до Попелюшки, поговорити
з медикицею, котра, можливо, одержувала якісь
настанови від Зореклану.

На його превелике полегшення, Піскошторма
вже не стояла на варті — він не хотів, щоб руда
киця бачила його в такому стані. Каринка спала
у своєму гніздечку, а з розколини в камені доли-
нали звуки — либонь, там копошилася Попелюш-
ка. Вогнезір підійшов ближче і побачив, що вона
сортує купки лікарських трав та ягід, для яких там
було відведено склад.

— Майже закінчився ялівець... — промурмоті-
ла медикиця, а тоді побачила Вогнезора. — ТІЇ,о
таке? Що тепер сталося?

Вона вибралася з кубла та, підійшовши до Вог-
незора, стривожено тицьнула в нього носиком.
Попелюшка відчула запах його страху.

— Вогнезоре, у чому річ?

Провідник похитав головою, намагаючись про-
яснити її. Легше за все було повернутися просто
до початку та розповісти Попелюшці сон, який
прийшов до нього біля Місяцескелі.

Медикиця сіла і мовчки слухала, не відводячи
очей від його обличчя.

— Синьозірка сказала мені, що четверо стануть
двома. Лев із тигром зустрінуться в битві, а кров
керуватиме лісом, — закінчив Вогнезір. — Тоді
кров полилася з купи кісток і залила видолинок.
Кров повсюди... Попелюшко, що це все означає?

— Не знаю, — зізналася медикицька. — Зоре-
клан нічого цього мені не показував. Вони мають
владу показувати мені, що буде далі, але так само
можуть вирішити і не ділитися нічим. Пробач,
Вогнезоре. Я подумаю над цим, а згодом, можли-
во, станеться щось, що прояснить ситуацію.

Вона притиснулася носом до провідника, за-
спокоюючи його. Вогнезір був удячний їй за спів-
чуття, однак все одно не міг забути жахи свого
сну. Яка ж страхітлива доля чекала на нього попе-
реду? І якщо вже Попелюшка не може цього ска-
зати, на що тоді сподіватися Громовому Клану?
0 МІН

Розділ 11

Вогнезір вийшов із лісу побіля Сонячних Скель
і спинився, щоб скуштувати повітря. Сонце вже
сходило, кидаючи довгі тіні лісу на річку. Мину-
ло кілька днів, відколи Темносмуг покинув Гро-
мовий Клан, але поки що патрулі не приносили
жодних новин ні про нього, ні про Тіньових котів
на цих землях. Проте спогади про страхітливий
сон у Вогнезора досі були надто гострі, тож він не
міг повірити, що Тіньова загроза для його Клану
вже минула.

Сіросмуг та Шипокіготь вийшли з кущів поза-
ду нього.

— Щось відчуваєш? — запитав Сіросмуг.

Вогнезір знизав плечима.

— Лише Річкові коти. Нічого неочікуваного.
Але я хочу впевнитися, що вони не були на Со-
нячних Скелях.

— Треба поновити мітки, — нявкнув Сіро-
смуг. — Ходімо, Шипокігтю.
Його друзі зникли у хащах поміж скель, а Вог-
незір зостався на місці, обережно куштуючи по-
вітря нюховими залозами. Хоч як він переймався
Тіньовим Кланом, але й не забував також про ам-
бітну Річкову провідницю, Леопардозірку. Нещо-
давно вона спробувала відібрати Сонячні Скелі,
і Вогнезір не здивувався б, якби ця спроба повто-
рилася.

Минуло геть небагато часу, а він уже завітрив
свіжий Річковий запах. Запідозривши щось, Вог-
незір спустився до підніжжя каменя. На його пре-
велике полегшення, то була тільки Мрячконіжка.
Річкова киця сиділа на бережку, і поки за нею
спостерігав Вогнезір, устигла вихопити з води
рибку та вбити її влучним ударом лапи.

— Чудово! — гукнув Громовий провідник.

Мрячконіжка повернулася, побачила його
і рушила вгору положистим схилом, де пролягав
кордон. Вогнезір і собі пішов туди, щоб зустріти-
ся з нею. Він був радий, що Річкова кішка досі
ставилась до нього приязно, незважаючи на те, як
їй довелося покинути Громовий табір. Але Мряч-
коніжка виглядала значно худішою, ніж під час
їхньою останньої зустрічі. Вогнезір із тривогою
подумав, чи не мало одкровення Синьозірки яки-
хось негативних наслідків для неї та її брата Ка-
менешуба?

— Як ти, Мрячконіжко? — нявкнув Громовий
провідник. — Сподіваюся, ви не мали жодних
проблем.

— Тобто ми з Каменешубом? — нявкнула ки-
ця, збагнувши, про що він думає. Тоді завагала-
ся. — Каменешуб сказав Кланові правду про Си-
ньозірку, — нарешті нявкнула вона. — Декому це
не сподобалось. Один чи двоє котів зараз узагалі
з нами не говорять, а більшість через це ні в сих
ні в тих.

— Прикро це чути, — нявкнув Вогнезір. —
А що Леопардозірка? Вона щось казала?

— Вона не зраділа. Тобто Леопардозірка під-
тримала нас перед Кланом, але тепер, думаю,
наглядає за нами — хоче пересвідчитися, чи ми
справді віддані.

— Звісно ж, ви віддані! — вигукнув Вогнезір.

— Так, і решта теж рано чи пізно це зрозуміє.
До того ж... — Мрячконіжка знову затнулася,
а тоді продовжила: — Це не найгірша наша проб-
лема.

— Ти про що це?

— Про Тигрозора, — здригнулася Мрячконіж-
ка. — Він регулярно приходить до Леопардозірки,
але я ніяк не зрозумію чому. Я певна того, що
вони щось планують.

Вогнезір здригнувся.

— Що планують?

Мрячконіжка смикнула вухами.

— Гадки не маю. Леопардозірка навіть Камене-
шубу не сказала, хоч він і воєвода. Але в нашому
таборі тепер постійно живуть кілька Тіньових воя-
ків.

— /До? Так же не має бути! Це ж проти вояць-
кого правильника!

Мрячконіжка здригнулася.

— Леопардозірці це розкажи.

— Але що вони там роблять?

— Леопардозірка каже, що Тіньові вояки зали-
шаються з нами, щоби Клани змогли обмінятися
тренувальними методиками та бойовими техніка-
ми, але це не дуже помітно. Вони просто дивлять-
ся... Наче вивчають нас, наші таємниці та слабкі
місця, — Мрячконіжка наїжачила хутро, ніби ба-
чила ворогів просто перед собою. — Тому я сюди
й прийшла, щоби трохи забутися.

— Це жахливо, — нявкнув Вогнезір. — І що
собі думає ваша провідниця?

— Хочеш мою думку? Вона мріє зробити
все якнайкраще для Клану і думає, що Тигро-
зір — найсильніший провідник у лісі, тому аж
стелеться перед ним, тільки щоб він був її союз-
ником.

— Не думаю, що Тигрозір має союзників, — за-
стеріг її Вогнезір. — Лише послідовників.

Мрячконіжка кивнула.

— Я знаю, — вона сіла, лизнула лапку і кілька
разів провела нею за вухом.

Вогнезір подумав, чи не шкодує Річкова киця,
бува, що стільки всього розповіла провіднику ін-
шого Клану.

— А полюється як? — запитав він, сподіваю-
чись відвернути її увагу. — Принаймні, річка ще
не замерзла.

— Поки що. Здобичі мало, але в цьому немає
нічого нового, — Мрячконіжка засмучено смик-
нула вухами. — Врешті-решт, на те він і гололист.
А ті двоє з Тигрозорового Клану не допомага-
ють, — додала вона. — Сидять собі в таборі, на-
пихають морди, але щось я ніколи не бачила, як
вони приносять свіжину.

Кішка затихла, почувши, як Сіросмуг.гукає її
на ім’я. Вогнезір побачив, що його друг спуска-
ється схилом попереду Шипокігтя.
— Привіт, Мрячконіжко, — видихнув Сіро-
смуг, підбігши до них. — Як там Перолапка і Бу-
релап?

— Гарно, Сіросмуже, — відповіла Мрячконіж-
ка, муркотінням вітаючи свого побратима. Попри
те, що Сіросмуг недовго був у Річковому Клані,
вони двоє встигли подружитися, і Мрячконіжка
завжди охоче ділилася новинами про його коше-
нят. — Із Перолапки буде чудовий боєць. Краще
Громовому Клану стерегтися, коли з неї виросте
войовниця.

Сіросмуг замуркотів:

— Ну, в неї й виховник найкращий із мож-
ливих.

Вогнезір позадкував, поки Сіросмуг та Мряч-
коніжка обговорювали двох новаків. Шипокіготь
підійшов до нього і нявкнув:

— Ми поновили мітки, Вогнезоре. Свіжого
Річкового запаху на скелях немає.

— Це добре, — відповів провідник, не особли-
во розуміючи, що саме йому каже молодий вояк.
Те, що розповіла Мрячконіжка, неабияк його
стурбувало. Скидалося на те, що Тіньовий та Річ-
ковий Клани зблизились, як ніколи. І якщо Ти-
грозір вирішить рушити війною, Громовий Клан
опиниться між двох вогнів.

«Ох, Зореклане, — пробурмотів про себе Вог-
незір. — Підкажи мені, що я маю робити».

***

Після розмови з Мрячконіжкою Вогнезір збіль-
шив кількість патрулів, але ніхто не бачив нічого
незвичного. Так мирно плинули дні, аж поки на-
близилось наступне Зборище.
Сонце опускалося за тернові чагарі, а Вогнезір
із Білоштормом сиділи біля куща кропиви, вече-
ряючи перед дорогою.

— Кого ти поведеш на Зборище? — запитав бі-
лий вояк.

Вогнезір ковтнув шматок білки.

— Я так думаю, що не тебе, — відповів він. —
Я певен, що Тигрозір щось на сьогодні планує,
тому хочу, щоб ти вартував табір. Я залишу тобі
сильних вояків.

— Гадаю, ти маєш рацію, — Білошторм саме
доїв мишу та облизнувся. — У Тигрозора нічого
не вийшло зі зграєю, але то був би не він, якби не
спробував ще щось.

— Я візьму Папоротелапку і Зололапа, — ви-
рішив Вогнезір. — І Шипокігтя, це ж буде його
перше вояцьке Зборище. А ще Піскошторму, Сі-
росмуга і Морозошубку. У тебе буде достатньо
вояків для оборони, якщо Тигрозір вирядить своїх
котів для нападу.

— Ти думаєш, він порушить перемир’я? — за-
питав Білошторм.

Вогнезір смикнув вухами.

— А ти? Він нацькував на нас собачу зграю —
і ти думаєш, його зупинить така дрібничка, як за-
борона Зореклану?

— Зореклан? — пирхнув Білошторм. — Тигро-
зір так поводиться, наче про Зореклан ніколи не
чув, — він зробив паузу, тоді знову запитав: —
А як щодо двох молодших новаків, дітей Тигрозо-
ра? Ти не думав узяти їх?

Провідник похитав головою.

— Та нізащо у світі. Ти ж розумієш, що ста-
неться в такому разі, хіба ні? Тигрозір хоче цих
кошенят. На останньому Зборищі він попередив,
що через повню Синьозірка має віддати йому
малих. Цей час саме вийшов. Якщо Ожинолап
і Вохролапка будуть на Зборищі, то Тигрозір за-
хоче знати, чому це вони йдуть назад зі мною.

— Справедливо, — погоджуючись, промурмо-
тів Білошторм. — То ти думаєш, нам треба їх за-
лишити?

Вогнезір збентежився.

— А ти так не думаєш? — він припускав, що
Громовий Клан, навпаки, наполягатиме на сво-
єму праві на цих новаків. Та якщо вже воєвода
готовий віддати їх батькові, Вогнезору слід було
обережніше вирішувати.

Але Білошторм примирливо кивнув.

— Про те, чи належать вони Громовому Клану,
питання не стоїть. Мати їхня — з Громового Кла-
ну, як і батько на час їхнього народження. І те,
що Тигрозір перейшов до Тіньового Клану, цього
не змінює. Але якщо ми хочемо їх зберегти, ми
маємо битися за них.

— Тоді будемо битися, — рішуче нявкнув Вог-
незір. — Тим паче, — додав він, — Тигрозір сприй-
ме як ознаку слабкості наше рішення просто їх
віддати. Ми й почухатися не встигнемо, а він уже
буде висувати нові вимоги.

— Також правда.

Вогнезір відкусив ще шматок білки, примру-
живши очі та знову думаючи про майбутнє Збо-
рище.

— А знаєш, Білошторме, — почав він, — не все
вийде так, як хочеться Тигрозору. Я теж маю но-
вини для цього Зборища. Як ти думаєш, що ска-
жуть інші Клани, коли я розповім, що Тигрозір
нацькував на нас собачу зграю? Такого безчин-
ства собі навіть Хвостолом не дозволяв. Та ж його
власний Клан повернеться проти нього. Можливо,
Тигрозора навіть виженуть із лісу і ми його нареш-
ті позбудемось.

Білошторм смикнув вухами. На превелике зди-
вування провідника, білий вояк був не настільки
оптимістичний.

— Можливо, — нявкнув воєвода. — Тільки не
дивуйся, якщо все вийде трохи по-іншому.

Вогнезір витріщився на нього.

— Ти думаєш, правильник дозволяє цькувати
собак на інші Клани?

— Ні, звісно ні. Але ж Тигрозір завжди зможе
все заперечити. Які ми маємо докази?

Вогнезір серйозно замислився над словами ста-
рого вояка. Один кіт — Довгохвіст — бачив, як
Тигрозір давав кроля зграї. Кілька членів їхньо-
го Клану чули запах Тіньового провідника на до-
ріжці кролів. А сам Тигрозір, переконуючись, що
собача зграя зробить своє діло, напав біля кручі
на Вогнезора, якого врятувала тільки несподівана
поява Синьозірки.

Правда й те, що того дня Мрячконіжка та Ка-
менешуб бачили Тигрозора біля річки, але їм ви-
стачало проблем у власному Клані. Якщо вони
виступлять проти Тіньового провідника, їм мо-
жуть просто не повірити. Негарно буде, вирішив
Вогнезір, докидати власні проблеми до їхніх.

Тож усі його докази покладалися тільки на сло-
ва Громових вояків. І Вітряний, і Річковий Клани
добре знали, що Тигрозір сильно погиркався зі
своїм рідним Кланом і що Громові коти вигнали
його геть. Тигрозір міг підлаштувати все так, щоб
виставити Вогнезора брехуном.

— Ну то побачимо, кому вони повірять, — люто
сказав Вогнезір. — Не кожен кіт у цьому лісі ду-
має, що Тигрозір — то подарунок від Зореклану.
Не все вийде так, як він хоче.

— Будемо сподіватися, що ні, — Білошторм
підвівся на лапи і потягнувся. — Матимеш сьо-
годні бурхливу нічку, Вогнезоре. Я піду і накажу
вибраним воякам приготуватися.

Він пішов геть, а провідник присів біля куща
кропиви та заходився доїдати свою білку. На цьо-
му Зборищі будуть проблеми. Тигрозір, напевне,
знову нагадає про своїх кошенят, а ще Вогнезір
підозрював, що він не омине нагоди викрити за-
разом таємницю Синьозірки та оголосить Мряч-
коніжку й Каменешуба покручами.

«Але й мені є що сказати, — подумав він, від-
кидаючи посіяні Білоштормом сумніви. — Коли
я договорю, жоден кіт у лісі — навіть його влас-
ний Клан — не зможе знову довіряти Тигрозо-
рові».
10 ♦ < V *

Розділ 12

Вогнезір на мить спинився на гребені схилу,
перш ніж вести свій Клан на Зборище. Ніч була
тиха. На обрії купчилися хмари, тож провідник
запідозрив, чи не має Зореклан наміру заховати
місяць, показавши, що не бажає проводити Збо-
рище.

Але місяць вибився понад хмарами, а до Вогне-
зора долинув запах котів, що вже зібралися внизу.

— Поки що тільки Вітряний Клан, — промур-
мотів Сіросмуг, котрий сидів поруч із Вогнезо-
ром. — Чому інші затримуються?

Вогнезір знизав плечима.

— Зореклан його знає. Особисто я буду не про-
ти, якщо Тигрозір ніколи не з’явиться.

Він дав знак хвостом, і його вояки як один
вийшли з кущів та побігли на галявину в центрі
улоговини. Як і казав Сіросмуг, там був лише Ві-
тряний Клан. Вогнезір помітив їхнього провідни-
ка, Високозорого, котрий поруч зі своїм воєво-
дою Мертвоногом сидів біля підніжжя Великого
Каменя.

— Вітаю, Вогнезоре, — нявкнув Високозорий,
шанобливо схиляючи голову. — Клаповух сказав
нам, що ти ходив до Високих Скель. Ми всі опла-
куємо Синьозірку.

— Як і її власний Клан, — відповів Вогнезір,
і собі схиляючи голову. — Вона була шляхетною
провідницею.

— Але й ти будеш їй гідним наступником, —
нявкнув чорно-білий кіт, здивувавши Вогнезора
своїм теплим тоном. — Ти добре служив своєму
Кланові.

— Я... сподіваюся, що в майбутньому служити-
му ще краще, — затнувся Вогнезір.

Високозорий ще раз кивнув у відповідь та ви-
скочив на верхівку каменя. Перш ніж наслідувати
його приклад, Вогнезір поглянув на своїх котів.
Вони вже походжали поміж Вітряних вояків, об-
мінюючись новинами. Громовий провідник радо
зауважив, що стосунки між обома Кланами вель-
ми приязні, незважаючи на попередні суперечки
стосовно зниклої здобичі. Як би він не турбувався
про Тіньовий та Річковий Клани, приємно було
бачити, що принаймні Вітряний Клан може бути
йому союзником.

Махнувши хвостом Одновусу та його новаку
Дроколапу, що балакали з Піскоштормою, Вогне-
зір застрибнув на скелю до Високозорого.

Колись він уже стояв тут, коли зайняв місце
Синьозірки, яка оклигувала від вогню, але ще
так і не звик дивитися на котів з такої висоти, не
звик бачити, як блідо горять звернені до нього
очі, відбиваючи місячне проміння. Його напруга
тільки зросла, коли Вогнезір подумав про сутичку
з Тигрозором, яка, безперечно, мала статися ще
до заходу місяця.

— Тіньовий та Річковий Клани запізнюють-
ся, — зауважив він.

Високозорий смикнув вухами, погоджуючись.

— Хмари насуваються на місяць, — зауважив
Вітряний провідник. На його лиці відбилась три-
вога. — Мабуть, Зореклан сердиться.

Підвівши голову, Вогнезір побачив, що хмари,
які він помітив раніше, тепер займали вже майже
півнеба.

Повітря відгонило сирістю, а шерсть його ста-
вала дибки від нервового очікування. Що ж буде,
якщо Зореклан затулить місяць, а Тигрозір мати-
ме час на свої темні плани аж до наступного Збо-
рища?

— Високозорий, — почав він, вирішивши, що
настав час звіритися Вітряному провіднику та по-
просити в нього поради. — Мене непокоїть те,
що може планувати Тигрозір...

Вогнезір так і не закінчив. Його мову урвав
тріумфальний клич, що пролунав зі схилу, а вже
за мить на галявину ринула повінь котів — то Ті-
ньовий і Річковий Клани прибули разом. Тигро-
зір одним стрибком опинився на Великому Каме-
ні, а Леопардозірка видряпалася вслід за ним.

— Коти усіх Кланів! — виголосив Тіньовий
провідник, навіть не потурбувавшись привітати-
ся з Високозорим та Вогнезором, чи навіть по-
говорити, хто з провідників має починати Збори-
ще. — Я маю для вас новини. Слухайте уважно,
бо на цей ліс чекають великі зміни.

Вогнезір збентежено витріщився на Тіньово-
го провідника. Коли Тигрозір тільки сказав про
новини, він на мить було подумав, що мова піде
про напівкровне походження Мрячконіжки й Ка-
менешуба. Проте це не вартувало настільки видо-
вищного прибуття, та й навряд чи тоді Тигрозір
говорив би про великі зміни.

На галявині запала мертва тиша. Усі коти ви-
тріщилися на Великий Камінь в очікуванні по-
яснень від Тигрозора. Кожнісінька шерстинка
на Вогнезоровому загривку наїжачилася, проте
він не розумів, чи то від загальної напруги, яка
опанувала всіх котів, чи то від дощових хмар, що
грозили на місяць.

— Великі зміни, — повторив Тигрозір. — І Зо-
реклан показав мені, що саме на Тіньовий Клан
покладено завдання підготувати кожного кота
в цьому лісі до зустрічі з ними.

— Кожного кота? — Вогнезір почув тихе мур-
мотіння Високозорого. Тоді Вітряний провідник
ступив крок уперед. — Тигрозоре...

— Тіньовий Клан сподобився ласки Зоряно-
го, — вперто провадив Тигрозір, незважаючи
на те, що його перебивають. — Ми благословен-
ні, бо пережили пошесть. Я одержав благословен-
ня наших предків-вояків, бо моє завдання — від-
родити Клан, підняти його з колін!

«О, справді?» — подумав Вогнезір. Він відмов-
лявся вірити в те, що Зореклан міг проявити до
Тигрозора бодай якусь прихильність після того,
що той збирався зробити зі своїм рідним Кла-
ном. Роззирнувшись галявиною, він не побачив
Носошморга. Тіньовий медикіт як міг підтриму-
вав свій Клан упродовж злощасного провідни-
цтва Ночезора. Вогнезір здогадувався, що Носош-
морг не надто тішився Тигрозору. Якої ж медикіт
думки про ту заяву, яку зараз мав зробити його
провідник? Але як він не придивлявся, все ж ніде
не міг побачити Носошморга.

«Зостався вдома, щоб не заперечував тому, що
хоче сказати Тигрозір?» — запитав Вогнезір сам
себе.

Водночас він помітив, що Каменешуба також
немає, тому й подумав, чи не потрапив Річковий
воєвода в халепу через своє походження. Цікаво,
що він думав про рішення своєї провідниці уклас-
ти союз із Тигрозором.

А ось кого Вогнезір відразу побачив на галяві,
то це Темносмуга. Колишній Громовий вояк сидів
побіля Чорноногого, Тіньового воєводи, а його
звернені на Тигрозора очі були сповнені обожню-
вання. Ясно було, що зразу після вигнання він
пішов прямісінько до свого колишнього патрона.

— Усі ви знаєте, — провадив Тигрозір, — що
на нас уже насуваються зміни — зміни небажані,
зміни нам непідвладні. Минулого гололисту за-
топило більшу частину лісу. Пожежа пронеслась
Громовими угіддями, — на згадці про пожежу він
зиркнув на Вогнезора, якому так і кортіло здер-
ти пиху з морди свого старого ворога. — Двоно-
ги заходять на наші землі. Життя стає все важчим
і, оскільки сам ліс навколо нас змінюється, ми та-
кож повинні змінитися, щоби бути готовими до
цієї кризи.

Залунали схвальні крики, хоч Вогнезір по-
мітив, що кричать лише Тіньові та Річкові коти.
Вояки Громового та Вітряного Кланів ошелешено
переглядалися, наче не могли збагнути, до чого
ж хилить Тигрозір. Вогнезір був збентежений
не менше за них. Він був певен того, що Тіньо-
вий провідник викриє таємницю Мрячконіжки
й Каменешуба на цьому Зборищі, що вимагатиме
власних кошенят, Ожинолапа та Вохролапку, тож
готувався саме до цього, проте перед ним поста-
вав геть інший виклик.

— Зореклан показав мені шлях, — нявкнув Ти-
грозір, дивлячись на небо, де ще густіше скуп-
чилися грозові хмари. — Щоб пережити скрутні
часи, які на нас чекають, ми мусимо об’єднатися.
Коли Кланів чотири, ми витрачаємо наші зусилля
на суперечки. Якщо ми будемо єдині, ми будемо
сильні. Ми мусимо об’єднатися!

Його слова зустріла мертва тиша. Вогнезір чув,
як легіт шелестить у голому гіллі чотирьох ду-
бів, чув віддалений гуркіт грому. Він вирячився
на Тигрозора. Єдиний Клан у цілому лісі? Хоча
Зореклан завжди чітко заявляв, що Кланів має
бути чотири.

— Леопардозірка вже дала згоду на об’єднання
Річкового Клану з Тіньовим, — сказав їм Тигро-
зір. — Ми в дуумвіраті* будемо правити великим
Кланом, знаним віднині як Тигровий Клан.

В дуумвіраті Вогнезір ні на мить цьому не по-
вірив. Тигрозір ніколи та ні з ким не ділитиметь-
ся владою.

Тіньовий провідник повернувся до Вогнезора
з Високозорим.

— Ми прийшли запропонувати вам долучити-
ся до нового Клану, — нявкнув він, поблискуючи
бурштиновими очима. — Давайте разом правити
в мирі та дружбі.

* Дуумвірат — система управління державою чи спільнотою
двома рівноправними особами.
Ще перш ніж він договорив, наперед висту-
пив Високозорий, люто наїжачивши хутро. Про-
те Вітряний провідник заговорив не до Тигро-
зора — він звернувся до всіх котів, що зібралися
на галявині.

— Тигровим Кланом називався один із Кла-
нів давніх часів, — голос Високозорого лунав
міцно і дзвінко, наче він і досі був молодим ко-
том. — Тигрозір не має права присвоювати його.
Він не має права змінювати кількість Кланів
у лісі. Чотирма Кланами ми живемо тут уже не-
зліченні повні, слідуючи вояцькому правильнику,
дарованому нам Зорекланом. Відкинути ці запові-
ді — от що справді накличе на нас біду, — повер-
нувшись до Тигрозора, чорно-білий кіт проши-
пів: — Я радше помру, ніж приєднаю свій Клан
до твого!

Тигрозір повільно кліпнув. Вогнезір побачив
у його очах жорстокий пломінь, але голос, що
пролунав, був цілком спокійним:

— Високозорий, я розумію. Це вельми важли-
ві речі. Старим котам знадобиться більше часу,
аби збагнути, що моя пропозиція — на добро усім
Кланам.

— Я ще не настільки старий, щоб розгуби-
ти останні клепки, кавалок ти лисячого лай-
на! — огризнувся Високозорий.

Тигрозір прищулив вуха, проте стримався.

— Що ж про це думає новий Громовий провід-
ник? — вищирився він. У цих словах зосередила-
ся вся ненависть до Вогнезора, аж наче саме по-
вітря, в якому пролунали слова, стало колючим.

Вогнезір заціпенів, наче жили його заповни-
лися кригою, коли він уявив собі таке майбутнє.
Громові та Вітряні землі розділяли угіддя Тигро-
зора й Леопардозірки. Якщо Тіньовий та Річко-
вий Клани об’єднаються, інші два опиняться про-
сто між ними.

Глянувши вниз, він побачив, що серед Громо-
вих та Вітряних вояків шириться неспокій. Піс-
кошторма зірвалась на лапи і загукала: «Нізащо,
Вогнезоре, нізащо!», але деякі Вітряні коти запи-
тально позирали одне на одного, ніби обміркову-
ючи пропозицію Тигрозора. Вогнезір збагнув, що
темний вояк таки вчинив розумно. Багато сказа-
ного було правдою — про все важчі часи, скажі-
мо, з огляду на останні події. Деякі коти могли
повірити, що всі їхні проблеми легко вирішити,
просто об’єднавшись в один Клан. Проте Вогне-
зір був певен того, що тільки чотири лісові Клани
зможуть жити так, як їм було призначено. Та на-
віть якби він і помислив про об’єднання, думка
про Тигрозора на чолі єдиного Клану ніколи не
була б для нього прийнятною.

— Що, Вогнезоре, — поквапив Тигрозір, попе-
редньо ще раз глипнувши на захмарене небо. —
Ти язика проковтнув?

Громовий провідник ступив кілька кроків упе-
ред і став побіч Високозорого.

— Я ніколи не віддам тобі свій Клан, — кинув
він Тигрозорові.

— Виступи проти нас, — кинув виклик Висо-
козорий. — Якщо зможеш.

— Кинути виклик? — бурштинові очі Тіньо-
вого провідника стали ще більшими. Якусь мить
навіть здавалося, що він щиро образився. —
Я прийшов сюди з мирним планом, який допомо-
же всім нам. Високозорий, Вогнезоре, я хочу, щоб
ви самі побачили, що так буде найкраще, і само-
вільно пішли зі мною. Але не затягуйте, — додав
темний вояк із нотками загрози в голосі. — Зоре-
клан не чекатиме вічно.

Вогнезір спалахнув люттю. Як може Тигрозір
виправдовувати свою спробу узурпувати владу
в цілому лісі волею Зореклану?

Він повернувся спиною до Тіньового провід-
ника та вийшов наперед, щоб бачити всіх котів,
котрі зібралися перед ним. Настав його час го-
ворити. І коли він закінчить, усі побачать, ким
насправді є Тигрозір — убивця, здатний пролити
кров незліченних котів, аби тільки здобути бажа-
не. Хай Леопардозірка бачить, кому вона довіри-
лась!

— Коти Вітряного, Річкового та Тіньового Кла-
нів! — гукнув Вогнезір. — Я більше не можу мов-
чати. Тигрозору можна йняти не більше віри, ніж
загнаному в глухий кут борсуку.

Краєм ока він побачив порух Тигрозора, по-
бачив, як напружилися м’язи під його смугастим
хутром, але тоді Тіньовий провідник знову глянув
на небо, опанував себе і з удаваною байдужістю
став слухати.

— Я знаю, що багато кого цікавить, чому Ти-
грозір покинув Громовий Клан, — провадив Вог-
незір. — Хочете знати правду? Цей кіт спраглий
до влади і небезпечний, готовий убити будь-кого,
щоб тільки здобути бажане.

Він замовк, бо небо над ним розколола блиска-
виця, осяйний пазур сліпучого світла, що струс-
нув ліс. Над котами гримнув грім, заглушивши
слова Вогнезора. Звук був такий, наче Великий
Камінь розколовся навпіл.
— Це знак! Це знак! — гукнув Тигрозір. Він
знову глянув на небо, його жовті очі блищали
в сяйві місяця, що й досі прозирав з-поміж густих
хмар. — Дякую, Зореклане, що ти показав нам
свою волю. Зборище закінчене.

Наказавши котам вирушати, Тигрозір напру-
жив м’язи, щоб зістрибнути з Великого Каменя.
Але перед тим він повернув голову і з ненавистю
примружив очі.

— Не пощастило, кицюню, — кинув Тіньовий
провідник. — Ти подумай над моєю пропозицією.
Це твій останній шанс врятувати тих нещасних
котів.

Перш ніж Вогнезір устиг відповісти, Тигрозір
зістрибнув додолу та щез у гущавині кущів, що
оточували галявину. Тіньові коти рушили за ним.
Леопардозірка також зістрибнула та приєдналася
до Річкових вояків.

Вогнезір і Високозорий дивились одне на од-
ного, вражені та спантеличені, а тим часом блис-
кавка вдарила знову. На скелю налетів шквал, що
замалим не збив Вогнезора з лап, і з неба полеті-
ли великі краплі дощу.

Майже засліплений несамовитим дощем, Вог-
незір чи то зіскочив, чи то зісковзнув зі скелі та
кинувся під прихисток кущів, дорогою підзиваю-
чи до себе вояків. Ще кілька митей — і Громовий
провідник уже сидів під кущем глоду, тулячись
до Сіросмуга та Піскошторми. Обтрусившись від
дощу, він пошукав поглядом Високозорого, але
Вітряний провідник за ним не пішов.

Краплі били об землю з такою силою, що вода
знову здіймалася в повітря дрібного млою. Чотири
дуби хиталися та скрипіли на вітрі. Лють шторму
пригнула до землі трави та кущі. Але хаос на га-
лявині був навряд чи сильнішим за хаос, що коїв-
ся в голові Вогнезора.

— Мені просто не віриться! — нявкнув він,
підвищуючи голос супроти завивань вітру. —
Я навіть припустити не міг, що Тигрозір відва-
житься спробувати захопити владу в цілому лісі.

— Але що ми можемо зробити? — запитав Сі-
росмуг. — Ти ж так і не зміг розповісти всю прав-
ду про Тигрозора.

— Це ж не Вогнезорова провина, що почалась
гроза, — зауважила Піскошторма, погрозливо на-
їжачившись.

— Уже пізно цим перейматися, — сказав їм
Вогнезір. — Нічого жалкувати за з’їденою здобич-
чю. Маємо вирішити, що робити далі.

— А що тут вирішувати? — форкнула Піско-
шторма. У її зелених очах спалахнув вогонь бит-
ви. — Треба битися, звісно, поки не виженемо
цей шмат лисячого лайна з лісу раз і назавжди.

Вогнезір кивнув. Він згадав слова, які Синьо-
зірка сказала йому вві сні біля Місяцескелі.

Четверо стануть двома. Лев із тигром зустрі-
нуться в битві.

«Тигр» — це, вочевидь, новий Тигровий Клан,
але що ж таке «Лев»? Проте Громовий провідник
відкинув це питання, згадавши зловісніші, про-
щальні слова Синьозірки.

Кров запанує над лісом.
0И® ві

Розділ 13

Невдовзі ураган притих, і Вогнезір повів Клан
додому. З кожної гілки, з кожної травинки крапа-
ла вода, але небо вже проясніло. Срібносмуга ясно
мерехтіла вгорі. Вогнезір підвів очі в тихій молитві:
«Великий Зореклане, підкажи мені, що робити».

Він уже почав хвилюватися, чи не послав Ти-
грозір своїх вояків напасти на табір, доки їх не
було. Це б допомогло темному провіднику по-
слабити Громовий Клан і змусити приєднатися
до Тигрового Клану. Вогнезір відчув величезне
полегшення, коли вийшов з ялівцевого тунелю
та побачив, що все в порядку.

Білошторм сидів на чатах біля вояцького кубла.
Помітивши Вогнезора, він підвівся і підійшов
ближче.

— Щось ви рано. Я боявся, що дощові хмари
закриють місяць.

— Так і було, але це не найгірше, — відповів
Вогнезір.
— Що трапилося? — очі Білошторма округля-
лися все більше, поки він слухав, що відбувалося
на Зборищі.

Тим часом до них приєдналося ще кілька ко-
тів. З усіх боків долинув здивований нявкіт, коли
вони дізналися про плани Тигрозора.

— А коли почався ураган, — закінчував розпо-
відь Вогнезір, — Тигрозір сказав, що це знак від
Зореклану, його благословення. Вони з Леопар-
дозіркою пішли геть, тож Зборище і закінчилося.

— Це й справді міг бути знак, — задумано нявк-
нув Білошторм. — Але він означав, що Зореклан
гнівається на Тигрозора.

— Попелюшко, а ти що думаєш? — спитав Вог-
незір медикицьку, яка з тривожним виглядом ви-
слухала всю історію.

— Не знаю, — зізналася вона. — Якщо це й був
знак, то він міг означати, що Зореклан забороняє
тобі розповідати правду про Тигрозора, але я в це
не вірю, — Попелюшка знизала плечима. — Іноді
буря — це просто буря.

— Тоді вона була нещасливою для Громового
Клану, — пробурмотів Довгохвіст.

— Шкода, що я не був із вами, — загарчав
Хмарохвіст. — Я б тому Тигрозору горлянку роз-
дер. І жодних більше проблем.

— У такому разі добре, що тебе не було, — від-
рубав Вогнезір. — Нападати на провідника Клану
на Зборищі? Оце точно б розлютило Зореклан.

Хмарохвіст виклично зиркнув на Вогнезора.

— То чому Зореклан нічого не зробить, щоб
нам допомогти, якщо вони такі вже могутні?

— Може, зробить, — тихо сказала Ясносерда.

— Що ж нам робити? — запитала Мишошубка.
Вона переминалася з лапи на лапу, наче хотіла
в цю ж мить вибігти з табору і напасти на воро-
гів. — Ти ж не думаєш про те, щоб приєднатися
до цього... Тигрового Клану?

— Ніколи, — запевнив її Вогнезір. — Але нам
треба все обдумати, а ще відпочити, — він позіх-
нув і потягнувся. — Потрібно збільшити кількість
патрулів. Хто хоче піти у досвітній?

— Я, — одразу погодилася Мишошубка.

— Дякую, — нявкнув Вогнезір. — Слідкуйте
за кордоном із Тіньовим Кланом. Якщо побачите
когось із вояків Тигрозора, ви знаєте, що робити.

— О, так, — замахав хвостом Хмарохвіст. —
Мишошубко, я піду з тобою. Може, підстелю собі
до гнізда трохи Тіньового пуху.

Вогнезір нічого не відповів на ворожу реплі-
ку молодого вояка. Хоч Хмарохвіст і не поважав
Зореклан чи вояцький правильник, ніхто не мав
сумнівів у його вірності Громовому Клану.

Білошторм наказав Орлякошубові та Шипокіг-
тю долучитися до патрулю, і четверо вояків пішли
трохи подрімати перед світанком. Решта котів та-
кож почала розходитися до своїх гніздечок. Вог-
незір помітив, що вони й досі не могли погамува-
ти свого здивування і страху.

Нарешті провідник із Попелюшкою залишили-
ся самі. Вогнезір важко зітхнув.

— Де вже цьому край? — промурмотів він.

Медикиця підбадьорливо притулилася до нього
мордочкою.

— Не знаю. Усе в лапах Зореклану, — вона
примружила очі. — Але іноді я вірю, що в лісі не
настане спокій, доки Тигрозір не буде мертвий.

***

— Добре, — нявкнув Вогнезір. — Нападай.
За кілька лисячих хвостів від нього на долівці
присів Ожинолап. Провідник чекав, поки новак
плазував до нього, обираючи, звідки найкраще
нападати.

За мить Ожинолап уже був у повітрі, але Вог-
незір приготувався до оборони. Рвучко подавшись
убік, він штурхнув новака. Ожинолап втратив рів-
новагу і перекотився, здійнявши хмару пилюки.

— Тобі треба бути ще швидшим, — сказав Вог-
незір. — Не давай ворогу час на роздуми.

Ожинолап зіп’явся на лапи, виплюнув пісок
і знову скочив угору. Він витягнув лапи і заче-
пив Вогнезора за голову, відпихнувши його вбік,
так що виховник поточився. Ожинолап притис-
нув його до землі, майже торкаючись своїм носом
Вогнезорового.

— Десь так? — запитав новак.

Вогнезір зіштовхнув його з себе.

— Дай хоч підвестись, кабанчику! — обтрушу-
ючись від піску, він додав: — Ага, отак. Ти добре
справляєшся, Ожинолапе.

Очі котика загорілися, і Вогнезору на мить зда-
лося, ніби він дивиться на юного Тигрозора — але
того Тигрозора, яким той мав би стати: сильного,
вправного, хороброго і, звісно, амбітного. Про-
те в Ожинолапа амбіції полягали головно в тому,
щоби стати найкращим вояком і всі свої сили від-
давати Кланові.

Вогнезір не міг втриматися і вдоволено за-
муркотів. Поміж усіх проблем, що нависали над
Громовим Кланом, його впоряди з новаком були
справжньою віддушиною.

Та наступна репліка Ожинолапа повернула
провідника до реальності.
— Вогнезоре, я хотів тебе спитати... чому всі
думають, що так погано було би приєднатися до
Тигрового Клану?

— Що? — розлютився Вогнезір. Він не міг на-
віть повірити, що новак про таке запитує.

Ожинолап здригнувся, але глянув виховнику
у вічі й продовжив:

— Зололап розповів мені, що казав Тигрозір.
Це правда, що часи зараз важкі. Усі скаржаться
на нестачу здобичі й на те, що зараз у лісі по-
більшало Двоногів. Та й до того ж Тигровий Клан
буде найсильнішим у лісі, якщо Річковий Клан
об’єднається з Тіньовим. Не було би краще до
них приєднатися?

Вогнезір глибоко вдихнув. Зрештою, він сам
ставив такі запитання, коли тільки прийшов до
лісу, не розуміючи, чому Клани ворогують між
собою. Виховник сів біля Ожинолапа.

— Це все не так просто, — нявкнув він. — По-
перше, в лісі завжди були чотири Клани. По-
друге, це означатиме, що Громовому Клану кі-
нець.

— Чому?

— Бо не можна вірити Тигрозору, коли він
каже, що чотири провідники будуть правити
спільно.

Вогнезір намагався сказати це якомога м’якше,
не забуваючи, що говорить про батька Ожинола-
па, та не хотів приховувати жорстоку правду.

— Тигрозір захопить владу. Ми втратимо все,
що робить нас Громовим Кланом.

Ожинолап мовчав кілька митей, а тоді озвався:

— Я розумію. Дякую, Вогнезоре. Це те, що
я хотів знати.
— Тоді можемо продовжити, — скочив на лапи
провідник. — Є один прийом, який тобі знадо-
биться...

Та, продовжуючи тренування, Вогнезір помі-
тив, що його оптимізм щодо вірності Ожинолапа
почав пригасати.

Коли тренування закінчилося, Вогнезір послав
Ожинолапа пополювати для старійшин, а сам уже
зібрався до табору, та раптом помітив Хмарохвос-
та. Білий вояк разом із Ясносердою прийшов до
лощовини.

— Вогнезоре! Ми збираємося потренувати
бойові прийоми. Хочеш побачити, як це виходить
у Ясносердої?

— Звісно, показуйте.

Хоч рани Ясносердої вже загоїлися, Вогне-
зір досі не міг думати про неї як про воячку. Він
сумнівався, що вона коли-небудь зможе битися
пліч-о-пліч зі своїм Кланом. Та, отримавши нове
ім’я, молода киця виглядала значно щасливішою
і впевненішою, тож Громовий провідник підтри-
мував її, як міг.

Хмарохвіст та Ясносерда вибігли на середину
лощовини. Кілька митей вони кружляли одне
навколо одного. Тоді Хмарохвіст раптом скочив
і вдарив Ясносерду лапою зі сліпого боку, не ви-
пускаючи кігтів. Кицька похитнулася, і Вогнезір
захвилювався, уявляючи, якої шкоди їй зможе
завдати ворог, якщо випустить пазурі та вкладе
в удар усю свою силу.

Та замість того, щоб позадкувати від Хмаро-
хвоста, Ясносерда кинулася на нього, зчепившись
із ним лапами і вибиваючи нападника з рівнова-
ги. Вогнезір зацікавлено нашорошив вуха, спосте-
рігаючи за двома котами, що борюкалися на землі.
Раптом Ясносерда переважила Хмарохвоста, при-
жавши його шию лапою.

— Я такого раніше не бачив, — нявкнув Вогне-
зір і підійшов до них. Ясносерда відпустила Хма-
рохвоста, і той обтрушувався від піску. — Ясно-
сердо, спробуй зі мною.

Кішка схвильовано повернулася до нього. Вог-
незір не очікував, що буде так важко зайти до
неї зі сліпого боку, — вона весь час обертала-
ся, і йому доводилося змінювати позицію. Коли
він нарешті наскочив, Ясносерда витягнула лапи
і повалила його. Кілька митей вони боролися, але
Вогнезір зумів прижати її до землі.

— Це важче, ніж здається, правда? — вдоволе-
но нявкнув Хмарохвіст, підійшовши до них.

— Точно. Молодець, Ясносердо, — Вогнезір
відпустив кішку. Її здорове око сяяло від похва-
ли. Оце вперше провідник почав задумуватися, чи
справді скалічена кицька зможе стати воячкою.

— Займайтеся далі, — сказав він. — Я хочу не-
вдовзі знову подивитися. Думаю, тобі буде чого
навчити Клан.

***

Після бурі знову похолодало. Щоранку трава
і папороть вкривалися інієм, а одного разу вже
пішов сніг. Здобичі все меншало, а та, яку вдава-
лося спіймати, була така худа, що її ледь вистача-
ло на один кусень кожному вояку.

— Якщо я зараз не поїм нормально, то пере-
творюся на тінь кота, — скаржився Сіросмуг.

Вони з Вогнезором пішли в патруль непода-
лік від Чотиридерева разом із Довгохвостом та
Шипокігтем. Провідник сподівався знайти трохи
більше їжі подалі від табору, де не сягнула поже-
жа, та їхній улов був мізерний.

— Я подивлюся біля річки, — нявкнув Вогнезір.

Він почав спускатися нижче схилом, де густіше
росли папороть і кущі над водою. Запаху здобичі
майже не було чути, жоден звук не видавав яко-
гось створіння, яке б шаруділо у траві.

Від голоду Клан марнів день за днем. «Пережи-
ти гололист буде складно, а тут ще нова загроза
від Тигрового Клану. Чи зможуть вони захистити-
ся?» — непокоївся Вогнезір.

Інстинкт привів його до річки, і він схилився,
щоб попити. Тонкий лід на краю тріснув, і Вогне-
зір обтрусив лапи від крижаної води.

Щойно він схилив голову, щоби похлебтати
води, позаду нього вийшло сонце і кинуло на зем-
лю проміння. Світло замерехтіло на воді, оточив-
ши відображення Вогнезора золотими променя-
ми. На мить образ його голови зник, а замість
нього з’явився рикаючий лев. То була істота, про
яку Вогнезір стільки разів чув від старійшин: його
вогниста шуба перетікала в розкішну гриву, а очі
сяяли нездоланною силою та могуттю.

Збентежений, Вогнезір відстрибнув назад. Тоді
зойкнув, втелющившись у дерево і бухнувшись
у купу прілого листя. Коли він підвів погляд, із про-
тилежного берега на нього дивилася Плямолистка.

Очі прегарної киці блищали від радощів, і вона
ледь чутно засміялася: «Мрмняв».

— Плямолистко! — крикнув Вогнезір. Ніколи
раніше вона не приходила до нього наяву. І що це
може означати? Провідник уже зірвався на лапи,
готовий кинутися через струмок до неї, але меди-
киця помахом хвоста наказала йому зоставатись
на місці.
— Пильнуй того, що бачив, Вогнезоре, — про-
муркотіла вона, і всі радощі з її тону щезли, як
паморозь на світанку. — Пізнай, ким ти маєш
стати.

— Ти про що? — поквапився запитати Вогнезір.

Але, щойно договоривши, Плямолистка почала
блякнути. Вона дивилась на нього повними любо-
ві очима, а тіло її блідло, аж поки зовсім зникло.

— Плямолистко, не полишай мене бодай тро-
хи, — заблагав він. — Ти потрібна мені.

Але за мить і погляд її очей розтанув — Пля-
молистки більше не було.

— Вогнезоре! — то був голос Сіросмуга. Вогне-
зір похитав головою та повернувся до свого друга,
який спускався берегом.

— З тобою все добре? — запитав Сіросмуг. —
Ти так кричав, що, мабуть, розлякав усю здобич
аж до Чотиридерева!

— Усе добре, — відповів Вогнезір. — Злякався
трохи, та й усе.

Сіросмуг іще якусь мить дивився, наче його не
вдовольнило пояснення провідника, тоді відвер-
нувся.

— Як скажеш, — нявкнув він і знову рушив
угору берегом. — Ходи глянеш, якого кроля спій-
мав Довгохвіст — як лисиця завбільшки!

Вогнезір не зрушив із місця. Він досі тремтів,
вражений видінням. Вогнезір побачив себе в по-
добі одного з великих вояків давнини, члена Ле-
виного Клану. І знову в голові залунало пророцтво
Синьозірки: «Лев із тигром зустрінуться в битві».

Чи означало це, що новий Клан — Левиний —
постане, щоб виступити проти Тигрового Клану?
І невже Зореклан доручив Вогнезору стати його
провідником?
V Ш © V <

Розділ 14

— Вогнезоре, — нявкнув Сіросмуг, — я хочу
в тебе дещо запитати.

Вогнезір сидів біля куща кропиви. Він щойно
побачив, як Орлякошуб веде вечірній патруль,
а зараз планував перекусити свіжиною, перш ніж
самому виступити на додаткове патрулювання
вздовж Тіньових кордонів.

— Звісно, — відповів він. — У чому справа?

Сіросмуг присів поруч, але перш ніж він устиг
заговорити, з кубла старійшин вийшла Вохролап-
ка та, високо піднявши голову і хвоста, попряму-
вала до виходу з табору. Її очі променіли люттю.
Кицьку наздогнав Ожинолап, тримаючи в зубах
клаптик моху. Він здавався стурбованим.

— Вохролапко! — гукнув Вогнезір. — Що ста-
лося?

Якусь мить провідник думав, що новачка його
проігнорує. Тоді вона раптом круто розвернулась
і стала просто перед ним.
— Дрібновух! — кинула Вохролапка. — Якщо
колись кіт і наривався, щоб йому хутро повиску-
бували, то...

— Не слід говорити так про старійшину, —
спинив її Вогнезір. — Дрібновух добре служив на-
шому Кланові, і ми маємо це поважати.

— А як щодо того, щоб мене поважати? — Вох-
ролапка розлютилася і наче забула, що розмов-
ляє з провідником. — Я просто трохи запізнилася
з тим, щоб вичистити його стару підстилку. Дріб-
новух сказав, що Тигрозір теж ніколи не любив
прислуговувати старійшинам, і я, видно, буду геть
як мій батько, — вона дряпнула кігтями піщану
долівку терену, наче уявляла собі, що то хутро
старого. — І він уже не вперше таке каже, до речі.
Не розумію, чому я повинна це терпіти!

Поки новачка говорила, до них підійшов Ожи-
нолап і поклав на землю мох, який був у нього
в зубах.

— Ти ж знаєш, у Дрібновуха болять суглоби
через холод, — нявкнув він.

— Ти мені не виховник! — вищирилась до бра-
та Вохролапка. — Не вказуй мені, що робити.

— Вгамуйся, Вохролапко, — нявкнув Вогнезір.
Він хотів переконати кицьку, що ніхто не вважає,
ніби з неї виросте зрадлива вбивця, як із її батька,
проте сам не був цілком певен цього. — Ти чу-
дово справуєшся в новацтві та станеш видатною
воячкою. Рано чи пізно Клан це побачить.

— Я казав їй це, — нявкнув Ожинолап, тоді по-
вернувся до сестри. — Ми маємо загладити вчи-
нок Тигрозора. Тільки так Клан повірить у нашу
відданість.

— Дехто вже вірить, — втрутився Сіросмуг,
а Ожинолап вдячно глянув на нього.
Лють Вохролапки вже пригасала, хоч буршти-
нові очі все ще палали. Мотнувши головою, вона
повернулась геть, крикнувши прощальні слова че-
рез плече, виходячи з тунелю:

— Я піду принесу свіжого моху.

— Пробач, Вогнезоре, — промурмотів Ожино-
лап, коли вона пішла. — Але Вохролапка має пов-
не право бути засмученою.

— Я знаю, — запевнив його провідник. — Якщо
я спіймаю Дрібновуха, коли в нього буде гарний
настрій, я з ним поговорю.

— Дякую, Вогнезоре, — Ожинолап вдячно схи-
лив голову, підібрав мох та поквапився за се-
строю.

Вогнезір стривожено дивився на двох новаків.
Він вирішив, що треба чимшвидше поговори-
ти з Дрібновухом. Постійно докоряючи новакам
зрадою батька, навряд чи можна було завоювати
їхню відданість Громовому Клану.

Збагнувши, що Сіросмуг увесь цей час терпля-
че сидів коло нього, він нявкнув:

— Так, кажи, що ти хотів.

— То все мої кошенята, — зізнався Сіро-
смуг. — Я ще від самого Зборища не можу вики-
нути їх із голови. Мрячконіжки та Каменешуба
там не було, тому я не міг розпитати про новини,
але зараз Тигрозір практично захопив Річковий
Клан, тому я певен, що мої кошенята в небезпеці.

Вогнезір відкусив шматок миші та замислено
почав жувати.

— Не думаю, що вони в більшій небезпеці, ніж
усі інші коти, — відповів він, ковтнувши. — Ти-
грозору потрібні будуть новаки, з яких можна
буде сформувати потужну ударну силу.
Сіросмуга це, здається, не переконало.

— Але ж Тигрозір знає, хто їхній батько, — за-
уважив сірий вояк. — Він ненавидить мене,
і я боюся, що він буде зривати це на Перолапці та
Бурелапові.

Вогнезір збагнув, що Сіросмуг має рацію.

— Що ж ти плануєш робити?

Сіросмуг знервовано кліпнув.

— Я хочу, щоб ми з тобою перейшли річку та
повернули їх назад до Громового Клану.

Вогнезір витріщився на свого друга.

— Ти що, геть мишомізкий? Ти просиш свого
провідника проникнути в Річкові угіддя і викрас-
ти там двох новаків?

Сіросмуг почав нервово дряпати землю.

— Ну, якщо подумати з цього боку...

— А з якого ще боку про це думати? — Вог-
незір спробував опанувати себе, але Сіросмугова
пропозиція була надто вже схожа на старий зло-
чин Хвостолома, коли той украв кошенят. Якби
Вогнезір погодився, а Річковий Клан дізнався про
це, вони б мали привід і виправдання для нападу
на Громовий табір. І, оскільки Тіньовий Клан був
на їхньому боці, Вогнезір не міг так ризикувати.

— Я знав, що ти не послухаєш, — Сіросмуг по-
вернувся і, підібгавши хвоста, почав відходити.

— Та я слухаю. Сіросмуже, ходи сюди, разом
подумаємо про це, — Сіросмуг спинився, і Вог-
незір знову заговорив: — Ти ж не знаєш напев-
не, чи справді Перолапка та Бурелап у небезпеці.
А вони вже новаки, не кошенята. Вони мають
право самі обирати своє майбутнє. Що, коли твої
діти захочуть зостатися в Річковому Клані?
— Я знаю, — в голосі Сіросмуга чувся від-
чай. — Не хвилюйся, Вогнезоре. Я розумію, що
ти нічим не зможеш допомогти.

— Я цього не казав, — попри всі «але» Вогнезір
не міг залишитися осторонь і ніяк не допомогти
своєму другові. Сіросмуг з надією прищулив вуха,
і провідник повів далі: — Я думаю, ми зможемо
прийти туди — тихенько, тільки удвох — і пере-
вірити, як вони там, годиться? Якщо все добре,
можеш більше не хвилюватися. Якщо ні, я запро-
поную їм перейти до Громового Клану.

Вогнезір говорив, і з кожним словом в очах Сі-
росмуга яскравіше горіла надія.

— Це чудово! — нявкнув вояк. — Дякую, Вог-
незоре. Ми можемо піти негайно?

— Якщо хочеш. Але дай-но я спершу покінчу
з мишкою. А ти знайди Білошторма і передай, що
він тепер відповідає за табір. Але не кажи, куди
ми йдемо, — похапцем додав провідник.

Сіросмуг попрямував до вояцького кубла, Вог-
незір же доїв останні кілька шматків миші та облиз-
нувся. Поки він закінчував трапезу, Сіросмуг устиг
повернутися, і двоє друзів попрямували до тунелю.

Проте відразу на виході Вогнезір завмер, по-
мітивши, як на галявину намагається сковзнути
знайома йому чорна постать.

— Круколапе! — вигукнув Вогнезір. — Радий
тебе бачити.

— Це я радий бачити тебе, — відповів Круко-
лап, привітавшись спершу з Вогнезором, тоді зі
Сіросмугом. — Сіросмуже, скільки днів, скільки
повень! Як сам?

— Нормально. Ну а по тобі так і видно, що
тобі добре ведеться, — додав сірий вояк, озираю-
чи лискучу чорну шубку Круколапа.
— Я прийшов виказати останні почесті Синьо-
зірці, — пояснив Круколап. — Ти ж пам’ятаєш,
Вогнезоре, ти казав, що можна.

— Так, звісно, — Вогнезір зиркнув на Сіро-
смуга, який уже нетерпляче дряпав землю, пори-
ваючись вирушати. — Круколапе, зможеш знайти
Попелюшку? Вона покаже тобі, де поховано Си-
ньозірку. А ми маємо вирушати.

— Наче я знову потрапив у старі добрі часи! —
майже заздрісно нявкнув Круколап. — Що цього
разу?

— Ми йдемо до Річкового Клану перевірити,
як там мої кошенята, — квапливо сказав Сіро-
смуг. — Я трохи непокоюся, бо Тигрозір захопив
їхній Клан.

Круколап був щиро вражений, і це нагадало
Вогнезорові, що їхній друг нічогісінько не знає
про останні події в цьому лісі. Він швидко пере-
повів чорному котові оголошення, яке Тигрозір
зробив на останньому Зборищі.

— Але ж це катастрофа! — прошипів Круко-
лап, коли провідник закінчив оповідь. — Я можу
якось допомогти? Я міг би піти з вами.

Його очі палали. Вогнезір здогадувався, що
Круколапові лоскоче нерви нагода знову долучи-
тися до пригод. Як же цей кіт зараз відрізнявся
від того наляканого новака, яким він був, коли
з нього полюбляв знущатися його лютий вихов-
ник Тигрозір.

— Гаразд, — нявкнув провідник, довірившись
інстинктам, які стверджували, що з Круколапом
їм буде легше. — Ми будемо раді, якщо ти підеш
із нами.
Тож Вогнезір ішов крізь ліс пліч-о-пліч зі свої-
ми старими друзями і відчував, як на нього нако-
чують спогади про власне новацтво. На мить він
майже уявив, як ті часи повертаються — наче всі
обов’язки спадають із нього, ніби пожовкле листя
з дерева, наче він знову молодий та безтурботний.

Але Вогнезір знав, що це неможливо. Тепер
він був провідником Клану, а тому не міг уникати
обов’язків, які на нього покладали інші коти.

***

Коли друзі дійшли до узлісся, сонце вже спус-
тилося за обрій. Застерігши Сіросмуга та Круко-
лапа, щоби трималися віддалік, Вогнезір поліз
підліском, аж поки дістався до річки.

Перед ним був брід — найкоротший шлях до
Річкових угідь. Вогнезір дивився на холодні сірі
води та відчував міцний запах котів — водночас
Річкових і Тіньових. Протилежним берегом річки
скрадався патруль. Вони були надто далеко, щоб
Вогнезір міг напевне сказати, які там коти, але
синьо-сірих шубок Мрячконіжки та Каменешуба
там наче не було.

Він відчув розчарування. Якби хтось із його
друзів був на прикордонні, Сіросмуг міг би поці-
кавитись новинами і все б тут-таки й закінчилося.
Тепер же треба було йти просто на Річкові землі.

Вогнезір знав, що, прослизаючи туди і назад
без нагляду, він ризикує буквально всім. Якщо
комусь стане відомо, що провідник заходив без
дозволу на територію іншого Клану, у нього бу-
дуть проблеми. Але він мусить зробити це для Сі-
росмуга.

Сірий вояк присів позаду нього.
— Що таке? — прошепотів він. — Чому ми тут
стирчимо?

Вогнезір нашорошив вуха на патрульних. За
мить вони зникли, і їхній запах поволі почав та-
нути.

— Так, ходімо, — нявкнув провідник.

Рушивши наперед, він взявся перестрибувати
з каменя на камінь понад чорною швидкоплин-
ною рікою. Вогнезір згадав, як під час повені
вони зі Сіросмугом замалим не втонули, рятуючи
двох Річкових кошенят. Леопардозірка вже начи-
сто про це забула, як і про те, що двоє Громових
вояків допомогли виголоднілим Річковим, прино-
сячи їм здобич із власних угідь.

Але користі від роздумів наразі не було. До-
сягнувши берега, Вогнезір ковзнув у прихисток
бур’янів та знову пересвідчився, чи немає побли-
зу ворожих котів. Проте він відчував тільки запах
патруля, що поволі розчинявся у повітрі.

М’яко ступаючи, Вогнезір просувався вгору за
течією до Річкового табору. Сіросмуг та Круколап
ішли назирці за ним тихі, як тіні.

Зненацька легіт доніс до них інший запах. Вог-
незір спинився, вуса його затремтіли. Він широ-
ко розплющив очі, впізнавши сморід воронячого
їдла, що гнило вже кілька днів, отруюючи повітря.

— Овва! Що це? — прогарчав Круколап, забу-
ваючи про те, що їм потрібно було підтримувати
тишу.

Вогнезір проковтнув клубок, який підкотив
йому до горла.

— Не знаю. Сказати б, що то лисяча нора, тіль-
ки ж лисом не пахне.
— Що б то не було, воно смердить, — промур-
мотів Сіросмуг. — Ходімо, Вогнезоре, треба йти,
поки хтось нас не спіймав.

— Ні, — нявкнув Вогнезір. — Я знаю, що ти
хвилюєшся за своїх дітей, Сіросмуже, але це все
занадто дивно. Треба розслідувати.

За кілька хвостів попереду в річку впадав ма-
ленький струмочок. Вогнезір підійшов до ньо-
го, просуваючись хащами. Сморід усе міцнішав,
а з-під запаху воронячого їдла проступив запах
численних котів Тіньового та Річкового Кланів,
як у патрулі. Він загальмував і дав знак своїм дру-
зям зробити так само, бо попереду вже чулися
якісь дивні звуки: ворушіння в хащах бур’янів та
перемовляння численних котів, зібраних в одно-
му місці.

— Що це таке? — прошепотів Сіросмуг. — Ми
ж і близько не біля табору.

Вогнезір махнув хвостом, закликаючи до тиші.
Принаймні сморід замаскує їхній Громовий за-
пах, тож вони зможуть довше ховатися.

Обережніше, ніж будь-коли, Вогнезір знову
поповз уперед. Бур’яни розступилися, і він визир-
нув на галявину. Притиснувшись до вогкої землі,
Громовий провідник висунувся, наскільки міг.

Він аж зуби зціпив, аби раптом не скрикнути
від шоку та люті. З однієї сторони галявини про-
тікав струмок, його майже стоячі води були за-
гачені рештками свіжини, яку просто залишали
гнити. На березі сиділи коти, роздираючи здобич.
Але Вогнезора розлютило не це.

Навпроти його сховку, на дальньому кінці га-
лявини, височіла гора кісток. В останніх водя-
нистих променях тьмавого дня вони скидалися
на оголене гілля — від дрібненьких кісточок зем-
лерийки, заледве більших, ніж зуби, аж до лап ли-
сиці чи борсука.

Вогнезір похолов і затремтів усім тілом. На
мить йому здалося, що він знову повернувся
у свій сон біля Чотиридерева. Вогнезір пригадав
кров, що сочилася з тієї кістяної гори, і захотів
просто піддатися страхові та втекти. Це було куди
гірше, ніж уві сні, бо ж відбувалося насправді,
в реальному світі. А на вершині гори в останніх
відблисках сонця чорніло хутро Тигрозора, про-
відника нового об’єднаного Клану.

Вогнезір змусив себе залишатись у сховку.
Він мав з’ясувати, що робить Тигрозір. Сіросмуг
і Круколап підійшли та присіли побіля нього.
Круколапове хутро наїжачилося, Сіросмуг же ви-
глядав так, наче його зараз мало знудити.

Коли перший шок трохи відступив, Вогнезір
детальніше вивчив галявину. Пагорб складався
з кісток здобичі. Котячих кісток, як у його сні,
там не було. Біля гори стояв Тіньовий воєвода,
Чорноногий. З іншого боку стояла Леопардозірка.
Вона знервовано роззиралась галявиною. Вогне-
зір замислився, чи шкодує провідниця про те, що
сталося з її Кланом. Дурна амбіція зробити Річко-
вий Клан сильним засліпила її, позбавивши мож-
ливості розпізнати справжню натуру Тигрозора.
Але що б там зараз не відчувала Леопардозірка,
тепер відступати було вже пізно.

— Я не можу знайти своїх кошенят, — видих-
нув Сіросмуг на вухо Вогнезорові.

Вогнезір збагнув, що Мрячконіжки та Камене-
шуба теж ніде не видно. Власне, більшість котів
на галявині були Тіньовими, хоч він і помітив
Річкових вояків — Чорнокіггя та Важкоступа.
«Немає і жодного медикота», — устиг відзначити
про себе Вогнезір.

Він усе ще роззирався, надто приголомшений,
щоби збагнути, що робити далі, коли Тигрозір
підвівся. З пагорба скотилися кілька дрібних кіс-
ток. Темний вояк глянув на останні промені при-
західного сонця і дочекався, поки вони зовсім
згаснуть, перш ніж закричати:

— Коти Тигрового Клану, збирайтесь до Кістя-
ного Пагорба на віче Клану!

Коти, що були на галявині, негайно підійшли
до пагорба, шанобливо кланяючись до землі. Ще
більше котів з’явилося з хащ.

— Тигрозір, певно, звів цей пагорб, аби він був
схожим на Високий Камінь, — промурмотів Кру-
колап. — Щоб дивитися на Клан згори.

Тигровий провідник зачекав, поки всі коти по-
всідаються, після чого оголосив:

— Час нам починати суд. Приведіть в’язнів!

Вогнезір із Сіросмугом здивовано перезирну-
лись. Де це Тигрозір знайшов собі в’язнів? Він
уже напав на Вітряний Клан?

За наказом Тигрозора Тіньовий вояк Зубощерб,
колишній перекинець Хвостолома, зник у травах.
Через кілька митей він повернувся, тягнучи за со-
бою іншого кота. Спершу Вогнезір і не впізнав
кощавого сірого бідолаху зі скуйовдженим хутром
і порваним, закривавленим вухом. Та коли Зубо-
щерб штовхнув в’язня всередину кола котів під
Кістяним Пагорбом, Громовий провідник збаг-
нув, що то Каменешуб.

Вогнезір відчув, як напружився Сіросмуг, і за-
стережливо підняв лапу, щоб друг бува не виказав
їхнього сховку. Сірий вояк смикнув вухами, проте
не зворухнувся, тільки далі спостерігав за тим, що
відбувається.

Трава знову розступилася. Цього разу Вогне-
зір миттю впізнав кота з лискучим хутром, який
виступив на галявину, гордо піднявши голову.
То був Темносмуг. «Зрадник!» — подумав Вогне-
зір, відчуваючи, як усередині все аж судомить від
люті.

Ще один Тіньовий вояк вів перед собою двох
дрібніших котів — сріблясто-сіру кицю та кота
з густим сірим хутром. Вони були такі ж виснаже-
ні, як і Каменешуб, і ледь переставляли лапи, ви-
ходячи на галявину. Збившись у купі в тіні Кістя-
ного Пагорба, в’язні роззирались навсібіч широко
розплющеними, переляканими очима.

М’язи Вогнезора напружились, а всередині все
ніби замерзло. Ті двоє молодих котів були коше-
нятами Сіросмуга — Перолапка та Бурелап.
Ц И® 81

Розділ 15

Сіросмуг низько загарчав та наготувався стриб-
нути.

— Ні! — видихнув Вогнезір, зупинивши свого
друга, перш ніж той вийшов із затінку. — 3 нас
буде вороняче їдло, якщо Тигрозір побачить!

Круколап ухопив Сіросмуга за плече з іншого
боку.

— Вогнезір має рацію, — прошипів він. — Які
в нас шанси проти цих котів?

Сіросмуг відчайдушно намагався вирватися,
наче нічого й не чув.

— Відпустіть! — вищирився він. — Я розірву
цей кавалок лисячого лайна!

— Ні! — у відчаї прошепотів Вогнезір. — Нас
розірвуть, якщо ми тільки покажемось. Ми не за-
лишимо твоїх кошенят, Сіросмуже, не залишимо,
обіцяю, але нам треба почекати кращої нагоди,
щоб визволити їх.

Сіросмуг іще якусь мить борсався, а тоді здав-
ся, пробурчавши щось на знак згоди. Вогнезір
відпустив його та кивнув Круколапові, щоб той
зробив так само.

— Слухайте, — промурмотів він. — Треба з’ясу-
вати, що тут діється.

Поки вони тримали Сіросмуга, Тигрозір уже
почав говорити, і його голос заглушив метушню,
яку вони здійняли в хащах.

— Коти Тигрового Клану, — почав він, — усі
ви знаєте, з якими загрозами ми зараз стикає-
мось. Нам загрожує холод гололисту. Нам загро-
жують Двоноги. Навіть позосталі два Клани, які
ще не прийшли до мудрого рішення приєднатися
до Тигрового Клану, — навіть вони загрожують
нам.

Вогнезір розлютовано смикнув хвостом і по-
глянув на Сіросмуга. Тигрозір був загрозою! Гро-
мовий та Вітряний Клани просто хотіли жити
в мирі, жити своїми життями, слідуючи прадавнім
традиціям Зореклану та вояцького правильника.

Але Сіросмуг не зводив очей із двох кошенят
біля підніжжя Кістяного Пагорба, тож не побачив
Вогнезорового погляду.

— Ми оточені ворогами, — провадив Тигро-
зір, — а тому маємо бути певними того, що всі
наші вояки нам віддані. У Тигровому Клані немає
місця тим, чиє серце віддане комусь іще. У ньо-
му немає місця для тих, хто в бою стоятиме осто-
ронь, чи й гірше — повернеться проти своїх по-
братимів. Тигровий Клан не терпітиме зрадників!

«Окрім зрадника, що стоїть на чолі цього Кла-
ну, — подумав Вогнезір. — Чи Темносмуга, лад-
ного дивитись, як його рідний Клан розтерзають
собаки».
Коти на галявині загукали, погоджуючись.
Тигрозір дав їм трохи покричати, а тоді закли-
кав до тиші. Шум затих, і він знову заговорив:

— І тим паче ми не будемо терпіти цих почвар-
напівкровок. Жоден відданий вояк ніколи не
візьме собі пару з іншого Клану, розбавивши чис-
ту кров, даровану нашими предками. Синьозірка
та Сіросмуг із Громового Клану зневажили вояць-
кий правильник, взявши собі партнерів із Річко-
вого Клану. Котам від такого союзу, яких ви зараз
бачите перед собою, нізащо не можна довіряти.

Тигрозір зробив паузу, а його воєвода, Чорно-
ногий, закричав:

— Нечисті! Нечисті!

Темносмуг завив, і його підтримав цілий хор
вигуків та завивань. Цього разу Тигрозір зачекав,
поки вони самі затихнуть, а тим часом оглядав
юрбу з тихим самовдоволенням.

«Вони з Чорноногим, либонь, це репетирува-
ли», — нажахано подумав Вогнезір.

Він помітив, що Тіньові вояки волали найгуч-
ніше. Річкові коти кричали з куди меншим ен-
тузіазмом, вони, мабуть, хоч і не згодні зі своїм
новим провідником, все ж не посміли промов-
чати.

Двоє новаків-напівкровок аж притиснулись до
землі, наче боялися, що всезагальна лють змете їх.
Каменешуб стояв над ними, ніби намагаючись за-
хистити, вороже зиркаючи навсібіч.

«Де ж Мрячконіжка? — гадав Вогнезір. — Ти-
грозір знає, що вона також напівкровна. Що він
із нею зробив?»

Провідник Тигрового Клану знову взяв слово.
— Досі ми терпіли напівкровок, але час для то-
лерантності минув. У Тигровому Клані не місце
котам, в яких є коріння в іншому Клані. Як ми
можемо бути певні того, що вони не зрадять наші
таємниці чи що навіть не повернуться супроти
нас, не повбивають нас? Чи можемо ми розрахо-
вувати на підтримку Зореклану, якщо дозволяємо
тим, у кого серце та кров нечисті, вільно розгу-
лювати поруч із нами?

— Ні! — загукав Темносмуг, вчепившись кігтя-
ми в землю та знавісніло помахуючи хвостом.

— Ні, друзі мої. Ми мусимо позбутися цих по-
чвар! Тоді наш Клан буде чистий, і ми знову спо-
добимося ласки Зореклану.

Каменешуб підірвався на рівні. Він був такий
охлялий, що захитався і замалим не впав, але
таки спромігся стати струнко і глянути просто
на Тигрозора.

— Ніхто й ніколи не сумнівався у моїй відда-
ності, — вищирився він. — Спустись униз і скажи
мені в лице, що я зрадник!

Вогнезора переповнило почуття поваги до від-
чайдушно хороброго сірого вояка. Тигрозір міг
звалити його єдиним ударом лапи, а все ж Каме-
нешуб зоставався непохитним.

— Ми з Мрячконіжкою дізналися, що Синьо-
зірка була нашою матір’ю, лише кілька повень
тому, — вів далі Каменешуб. — Усе своє життя
ми були відданими Річковому Клану. І нехай ко-
жен, хто думає інакше, спробує це довести!

Тигрозір люто махнув хвостом на Леопардо-
зірку.

— Не знаю, чим ти думала, призначаючи його
своїм воєводою, — прогарчав він. — Річковий
Клан задихався в будяках зради, і нам належить
викорінити їх.

На превеликий розпач Вогнезора, Леопардозір-
ка схилила голову. Це давало уявлення про те, як
далеко тепер простягалася влада Тигрозора, якщо
вже колись видатна Річкова провідниця не могла
чи не хотіла захищати власного воєводу.

А все ж слова темного кота дещо обнадіяли
Вогнезора. Скидалось на те, що Тигрозір просто
хоче вигнати Каменешуба та двох новаків. І якщо
все буде саме так, Вогнезір із друзями зможуть за-
чекати на кордоні, готові забрати їх до Громового
Клану, де вони будуть у безпеці.

Коли Тигрозір знову заговорив, голос його був
виважений та холодний:

— Каменешубе, я вирішив дати тобі змогу до-
вести, що ти відданий Тигровому Клану. Вбий
цих новаків-напівкровок.

На всій галявині запала мертва тиша, порушена
тільки лютим сопінням Сіросмуга. На щастя, Ти-
грові вояки також були напружені до межі, спо-
стерігаючи за тим, що відбувається просто перед
ними, тож його ніхто не почув.

— Вогнезоре! — прошепотів Сіросмуг. — Ми
мусимо щось зробити! — він вчепився кігтями
в землю і напружив м’язи, готовий кинутися впе-
ред, проте не відводив погляду від Вогнезора,
наче не міг атакувати без наказу провідника.

Круколап також у відчаї повернувся до Вогне-
зора.

— Ми не можемо просто дивитися, як вони
помруть!

Вогнезір відчув, як його хутро стає дибки від
напруги. Він знав, що не можна їм сидіти у сховку,
поки Сіросмугових кошенят убиватимуть за кіль-
ка хвостів від них. Якби не зосталося інших варі-
антів, він усе ж був готовий віддати власне життя
задля їхнього порятунку.

— Зачекаймо хвилинку, — промурмотів Громо-
вий провідник. — Глянемо, що робитиме Каме-
нешуб.

Блакитно-сірий вояк повернувся до Леопардо-
зірки.

— Я слухаю твоїх наказів, — прогарчав він. —
І ти знаєш, що це неправильно. Що я, по-твоєму,
маю робити?

Якусь мить Леопардозірка виглядала розгубле-
ною, аж Вогнезір знову почав сподіватися, що
вона повернеться проти Тигрозора та зупинить
руйнацію свого Клану. Проте він недооцінив її
амбітність, її дику віру в те, що Тигрозір пропо-
нував усім краще майбутнє.

— Ми живемо у складні часи, — нарешті нявк-
нула провідниця. — І в бою за виживання ми ма-
ємо цілком і повністю покладатися на кожного
кота з нашого Клану. Тут не місце для переполо-
виненого послуху. Роби так, як наказує Тигрозір.

Каменешуб іще якусь мить дивився на неї —
мить, яка для Вогнезора тривала декілька повень.
Тоді він глянув на новаків, а ті позадкували від
нього, їхні очі були сповнені жаху.

Бурелап заспокійливо лизнув сестру.

— Ми будемо битися з ним, — пообіцяв він. —
Я не дозволю йому нас убити.

«Хоробрі слова», — у відчаї подумав Вогнезір.
Каменешуб був управним, досвідченим вояком,
і хай навіть ослаблий, він усе ще був серйозною
загрозою для двох недовчених новаків, до яких,
як і до нього, жахливо ставились, яких також три-
мали в ув’язненні.

Річковий вояк ледь кивнув Бурелапові, як то
робить кожен виховник, схвалюючи хоробрість
новака. Тоді він знову повернувся до Тигрозора.

— Спершу доведеться вбити мене, Тигрозо-
ре! — плюнув Каменешуб.

Примружившись, Тигрозір махнув хвостом
Темносмугові.

— Чудово. Вбити його, — наказав він.

Темний вояк припав до землі, явно втішений
тим, що Тигрозір дав йому нагоду показати себе
перед новим Кланом — аж кожна його шерстинка
затремтіла на радощах. Примірявшись, він кинув-
ся на Каменешуба.

Вогнезір відчув водночас жаль і страх. Він ба-
чив єдино можливий кінець цього бою. Синьо-
сірий вояк був надто вже слабким, щоб тягатися
з Темносмугом. Вогнезір хотів вистрибнути на га-
лявину, битися пліч-о-пліч із Каменешубом, але
проти стількох котів це буде чистісіньке самогуб-
ство. Він знав, що має покладатися тільки на на-
дію зберегти новаків, хай якою примарною вона
не була. Вогнезір подумав, що це найгірша ситуа-
ція в його житті. Він має сидіти у сховку, поки
в нього на очах убивають друга.

А все ж вмілості Каменешуба досі були при
ньому. Прудко, як блискавка, він подався назад,
тож Темносмуг, замість приземлитися всіма чо-
тирма лапами на плечі вояка, напоровся на його
кігті.

Вогнезорові здавило горло. Він пригадав дні
свого новацтва, коли Каменешубова мама, Си-
ньозірка, навчила його цього прийому. «Синьо-
зірко, якщо ти бачиш це, допоможи Каменешу-
бу!» — заблагав він.

Двоє вояків, упавши на долівку, сплелися
в суцільний клубок. Інші коти позадкували, щоб
звільнити їм місце, все ще зберігаючи якусь не-
земну тишу. Вони були такі зосереджені на битві,
що Вогнезір навіть подумав, чи не буде це най-
кращим моментом для того, щоб забрати новаків.
Але Тигрозір досі сидів на верхівці Кістяного Па-
горба, звідки йому було добре видно цілу галяви-
ну — він легко міг побачити їх.

Каменешуб вчепився зубами в загривок ворога
і намагався звалити його, але Темносмуг для цьо-
го був надто вже великий і сильний. Він вирвався
і відскочив — двоє котів розійшлися, важко ди-
хаючи. Із подряпини над лівим оком Темносмуга
цебеніла кров, а на боці видніли залисини від ви-
рваного хутра. Хутро Каменешуба виглядало ще
більш пошарпаним, а коли він змахнув передньою
лапою, на землю впали кілька крапель крові.

— Ворушись, Темносмуже! — зареготав Чорно-
ногий. — Б’єшся, ніби якась кицюня!

Аж зашипівши від люті, Темносмуг знову ки-
нувся вперед, але Каменешуб уже був готовий до
нападу. Ковзнувши убік, він розпанахав кігтями
бік Темносмуга і довершив це сильним ударом по
задній лапі, коли темний вояк уже впав біля ньо-
го. Каменешуб похитнувся від сили удару, про-
те, поки Темносмуг піднявся на рівні, встиг отя-
митись. Цього разу Річковий вояк сам перейшов
у наступ, перекинувши ворога на спину і вчепив-
шись зубами та кігтями в його горло.

Вогнезір почув, як Сіросмуг важко вдихнув.
Його жовті очі палали; побіля нього Круколап
дряпав кігтями землю. Вогнезір відчув, як десь
глибоко всередині зажевріла надія. Чи могло ста-
тися так, що Каменешуб переможе?

Але Тигрозір і не думав дозволяти Каменешу-
бові піти геть. Коли Темносмуг облишив сіпатися
в марних спробах утекти, Тигровий провідник по-
вернувся до Чорноногого.

— Закінчуй це, — наказав він.

Воєвода кинувся в бій. Він зубами вхопив Ка-
менешуба за плече та відтягнув його від Темно-
смуга, ухиляючись від вояцьких лап. Темносмуг
теж кинувся на Каменешуба і вхопив його за зад-
ні кінцівки, а Чорноногий полоснув кігтями по
горлу вояка.

Каменешуб, захлинаючись, зойкнув і відразу
ж затих. Обидва Тигрові коти відпустили його та
відступили назад.

З-поміж котів на галявині спершу почувся
тоненький виск, який поступово зміцнів у трі-
умфальний клич. Навіть Леопардозірка, трішки
повагавшись, приєдналась до всіх. І тільки двоє
новаків мовчали, злякано дивлячись на вояка, що
загинув, прагнучи їх захистити.

Вогнезір же міг хіба нажахано спостерігати за
тим, як Каменешуб востаннє зітхнув і тіло його
обм’якло.
(ЛІВІЛІ

Розділ 16

— Ні, — це слово застрягло десь у гортані Сі-
росмуга.

Вогнезір притулився до свого друга, поділяючи
його скорботу за Каменешубом та його лють че-
рез те, що вся відвага Річкового вояка нічого не
вартувала в несправедливому бою.

Чорноногий вдоволено глянув на безвольне
тіло.

Темносмуг тим часом кинувся до новаків.

— Тигрозоре, — нявкнув він, — дозволь я їх уб’ю.

Сіросмуг уже ладен був кинутись до них, не-
зважаючи на всі Вогнезорові намагання цьому за-
вадити, але перш ніж він зворухнувся, Тигрозір
похитав своєю пошрамованою головою.

— Справді, Темносмуже? В’язень заввиграшки
перемагає тебе, але до двох новаків ти завжди го-
товий?

Темносмуг присоромлено схилив голову. Його
провідник примружив очі та глянув на двох нова-
ків. Вони збилися докупи і тремтіли від жаху. На-
вряд чи ці діти й розуміли, що їхні життя висять
на волосині.

— Ні, — нарешті нявкнув Тигрозір. — Поки
що нехай живуть. Вони ще будуть мені корисні.

Вогнезір зиркнув на Сіросмуга, той же глянув
на нього із сумішшю полегшення та недоброго
передчуття.

Тигрозір підкликав Зубощерба.

— Відведи новаків назад до їхньої в’язниці.

Вояк схилив голову та повів двох приголомше-
них котів назад у хащі. Сіросмуг спрагло дивився
їм услід.

— Віче закінчено, — оголосив Тигрозір.

Нараз коти почали розходитися. Тигрозір зі-
стрибнув з Кістяного Пагорба і зник у хащах, по-
руч із ним ішли Чорноногий та Темносмуг. На
галяві зосталась тільки Леопардозірка. Вона піді-
йшла вперед і стала над бездиханним тілом свого
колишнього воєводи. Тоді повільно схилила голо-
ву та носом торкнулась пошарпаного хутра Каме-
нешуба. Якщо провідниця й попрощалася з ним,
Вогнезір цього однак не почув, а вже за мить вона
повернулась і зникла в напрямку, в якому перше
пішов Тигрозір.

— Зараз! — підірвався на лапи Сіросмуг. —Вог-
незоре, ми мусимо врятувати моїх кошенят.

— Так, але не треба робити це похапцем, — за-
стеріг його Вогнезір. — Маємо пересвідчитись,
що всі інші коти вже пішли.

Але його друг аж тремтів від ледь тамованої на-
пруги.

— Мені байдуже! — кинув він. — Якщо вони
спробують нас зупинити, я їх усіх розтерзаю.
— Поки що кошенята в безпеці, — промурмо-
тів Круколап. — Не треба зайве ризикувати.

Вогнезір обережно підняв голову і глянув по-
над травами. Поки вони там сиділи, надворі вже
стемніло, тільки сяяла Срібносмуга, та ще місяць
блідо відсвічував у небі. Тіньовий та Річковий за-
пахи швидко блякнули. Чулося тільки тихе шару-
діння вітру в травах.

Знову припавши до землі, Вогнезір промурмо-
тів:

— Вони наче пішли. Це наша нагода. Ми має-
мо знайти, де вони тримають новаків, та...

— Та забрати їх, — перебив Сіросмуг. — Чого
б це не коштувало.

Вогнезір кивнув.

— Круколапе, ти точно готовий? Буде небез-
печно.

Самітник глянув на нього.

— Ти думаєш, я піду після того, як ми побачи-
ли таке? Та нізащо. Я з тобою, Вогнезоре.

— Добре, — вдячно моргнув Вогнезір. — Я так
і думав.

Він подав своїм друзям знак хвостом і пішов
на галявину, дещо нерішуче покинувши прихис-
ток трав. Громовий провідник знав, що порушує
вояцький правильник, але вчинок Тигрозора не
залишав йому альтернатив. Він не уявляв, як це
воїни-предки могли спостерігати за вбивством
Каменешуба і геть нічого не зробити для його по-
рятунку.

Притискаючись до землі, троє котів доповзли
до струмка, на берегах якого догнивали шматки
свіжини. Вогнезора розсердило таке марнотрат-
ство здобичі в бідну пору.
— Тільки гляньте на це! — прошипів він.

— Але це можна повернути нам на користь, —
запропонував Круколап. — Воно приховає наш
запах.

Вогнезір скупо кивнув, а від такого припущен-
ня і злість його вгамувалась. Круколап міркував,
наче справжній вояк. Вогнезір припав до землі та
потерся хутром об напіврозкладений кістяк кроля.
Сіросмуг і Круколап зробили так само. Очі сірого
вояка холодно палали, ніби два жовті камінці.

Коли всі троє котів просякнули запахом вороня-
чого їдла, Вогнезір попрямував у хащі, в яких зник
Зубощерб із новаками. На замерзлому багні видні-
лася ледь помітна стежинка, ніби сюди регулярно
ходили коти. Усі чуття Вогнезора були напружені.

Друзі рушили від річки до фермерських угідь
на іншому боці Річкових земель, де хащі потро-
ху рідшали, а земля піднімалася вгору. Коли коти
вийшли зі свого укриття, то побачили порослий
травою схил, на якому де-не-де росли ялівець та
глід. Десь посередині схилу в землі чорніла яма.
Зубощерб сидів просто на вході.

— До цієї нори ведуть чиїсь сліди, — промур-
мотів Вогнезір.

Сіросмуг підвів голову, куштуючи повітря,
і гидливо пирхнув.

— Хворі коти, — тихенько нявкнув він. — Маєш
рацію, Вогнезоре, це те, що нам треба. Зубощерб
мій.

— Ні, — Вогнезір смикнув хвостом, наказуючи
йому залишатись на місці. — Ми не можемо ри-
зикувати і вступати в бій. Шум приведе сюди всіх
котів, які тільки є поблизу. Треба позбутись його
іншим шляхом.
— Я можу це зробити, — Круколап стривоже-
но дряпав землю, але вираз його обличчя був не-
похитним. — Вас двох він упізнає, але я для ньо-
го — незнайомець.

Вогнезір завагався, тоді кивнув.

— І як ти це зробиш?

— Маю один план, — Круколап блиснув очи-
ма в передчутті, а Вогнезір збагнув, що самітник
замалим не впивається небезпекою, наче тільки
й шукав нагоди перевірити свої вояцькі вміння.

— Не переймайся, все буде добре, — запевнив
його чорний кіт.

Піднявши голову та високо задерши хвоста, він
вибіг із хащ і кинувся на схил. Зубощерб підвів-
ся й рушив йому навперейми, наїжачивши хутро
на шиї.

Вогнезір зібрався, готовий прийти на підмогу,
якщо Тигровий вояк нападе. Але хоч Зубощерб
і виглядав агресивно, він просто спинився та пі-
дозріливо оглянув Круколапа.

— Я тебе не знаю, — прогарчав він. — Хто ти
і чого тобі треба?

— Можна подумати, ти знаєш усіх Річкових
вояків, — холодно зауважив Круколап. — Я маю
звістку від Тигрозора.

Зубощерб щось буркнув і принюхався до Кру-
колапа. Його вуса здригнулись.

— Святий Зореклане, ну ти й смердиш!

— Ти також не пахнеш, — відповів Круко-
лап. — Тобі звістку переказувати чи ні?

Вогнезір із Сіросмугом перезирнулися, поба-
чивши, що Зубощерб вагається. Вогнезір відчував,
як його серце боляче гупає об ребра.

— Ну кажи, — нарешті нявкнув вояк.
— Тигрозір хоче, щоб ти негайно пішов до
нього, — нявкнув Круколап. — Він вирядив мене,
щоб я тим часом вартував в’язнів.

— Що? — недовірливо смикнув хвостом Зубо-
щерб. — Лише Тіньовий Клан вартує в’язнів. Ви,
Річкові коти, надто м’які. Чому Тигрозір послав
тебе, а не когось із нашого рідного Клану?

Вогнезір здригнувся. Круколап припустився,
можливо, фатальної помилки.

Але самітник стояв, наче й не про нього мова.
Дослухавши, він відвернувся і сказав:

— Я думав, що в нас тепер один Клан. Але як
собі хочеш. Я передам Тигрозорові, що ти не при-
йдеш.

— Ні, чекай, — смикнув вухами Зубощерб. —
Я такого не казав. Якщо вже Тигрозір хоче мене
бачити... Де він є?

— Отам, — Круколап хвостом показав у на-
прямку Річкового табору. — Із ним Темносмуг
і Чорноногий.

Зубощерб нарешті зважився.

— Добре, — промурмотів він. — Але ти сиди
надворі, аж поки я повернусь. Відчую твій запах
усередині нори — все хутро тобі повириваю.

І він почав спускатися. Круколап спостерігав,
як Зубощерб іде, а тоді сів біля нори. Вогнезір із
Сіросмугом присіли в гущавині, коли ворожий
вояк пройшов за кілька хвостів від них. Тепер він
квапився, тож навіть не спинився понюхати пові-
тря.

Щойно Зубощерб зник, як Вогнезір і Сіросмуг
кинулися на відкрите, до Круколапа. Сіросмуг
похапцем скуштував повітря.

— Так! Вони тут! — нявкнув він і зник у норі.
Вогнезір спинився перед Круколапом.

— Чудова робота!

Круколап лизнув свою лапу та кілька разів про-
вів нею за вухом, ховаючи збентеження.

— Це було просто. Він же тупий клубок шерсті.

— Так, але навіть Зубощерб щось запідозрить,
як тільки знайде Тигрозора, — зауважив Вогне-
зір. — Пильнуй і кажи, якщо побачиш якогось
кота, — востаннє озирнувшись, він поліз услід за
Сіросмугом.

Усередині був довгий, вузький прохід, про-
копаний у товщі ґрунту. З обох боків від нього
на відстані кількох хвостів тунель закоркувала не-
проникна темрява. Усюди відчувався запах лиси-
ці, хоч уже й блідий, наче господарка кубла вже
давним-давно тут не жила. Значно міцнішим був
запах страху, що долинав із темряви, запах котів,
котрі облишили будь-яку надію.

Прохід вів униз. Ще й не досягнувши кінця,
Вогнезір почув шарудіння та здивований нявкіт.
Хтось із новаків озвався:

— Тату? Це справді ти?

Уже за мить Вогнезір перестав тертися хутром
об стіни проходу. Один крок — і він вийшов туди,
де зміг нормально сісти; за запахом він упізнав
Сіросмуга. Запах двох новаків тут був міцніший,
ніж деінде, а ще — Вогнезір здригнувся — він
упізнав третього кота.

— Мрячконіжко! — вигукнув Громовий провід-
ник. — Дяка Зорекланові, що ми знайшли тебе.

— Це Вогнезір? — голос Мрячконіжки був
хрипкий і лунав просто над вухом. — Що ти тут
робиш?
— То довга історія, — відповів Вогнезір. —
Я все тобі розповім, але спершу треба вибиратися
звідси. Сіросмуже, ти там гаразд?

Сірий вояк напружено нявкнув. Хоч Вогнезір
його й не бачив, усе ж легко міг собі уявити, як
він припадає до землі побіля Перолапки та Буре-
лапа.

— Ходімо, — нявкнув Вогнезір, насилу розвер-
таючись у виході з печери.

— Мрячконіжко, ми думали забрати вас усіх до
Громового Клану, — пригадавши, яким слабким
був Каменешуб та новаки, він додав: — Зможеш
туди дійти?

— Щойно я вирвуся з цієї діри, я зможу дійти
куди завгодно, — рішуче нявкнула Мрячконіжка.

— Ми також, — додала Перолапка.

— Це чудово. Мрячконіжко, пробач, але ми не
змогли врятувати Каменешуба, — почав було Вог-
незір, думаючи, як розповісти їй про смерть брата.

— Я вже знаю, — надламаним від скорботи го-
лосом нявкнула кішка. — Новаки мені розповіли.
Вони сказали, він загинув хороброю смертю.

— Дуже хороброю. І весь Зореклан шанувати-
ме його, — Вогнезір притиснувся мордочкою до
хутра Мрячконіжки, втішаючи її. — Ходімо. Не
можна, щоб він загинув просто так. Я не дозволю,
щоб Тигрозір і до тебе дістався.

Відчуваючи, як серце важко гупає від жаху,
Вогнезір повз тунелем. Біля виходу він спинив-
ся, перевіряючи, чи безпечно виходити, тоді повів
усіх на відкрите. Здавалося, перекислий запах цієї
в’язниці навіки причепився до його хутра. Кру-
колап прилаштувався позаду групи, прикриваючи
тил, поки вони спускалися схилом.
Тихо, наче тіні, коти пробиралися хащами,
поки знову вийшли на галяву. Там було порож-
ньо, лише Кістяний Пагорб відкидав свою зловіс-
ну тінь аж до тіла Каменешуба, яке лежало вже
поза межами тіні, залите місячним сяйвом.

Мрячконіжка підійшла до брата і, схилившись,
носом поворушила його шерсть. Тепер, коли вони
вийшли з печери, Вогнезір бачив, що вона така
само кощава та недоглянута, як і її брат: кожне
ребро випирало, хутро збилося в ковтуни, а по-
гляд став безвиразний від страждання.

— Каменешубе, Каменешубе, — промурмотіла
киця. — Що ж я без тебе робитиму?

Вогнезір увесь напружився, наслухаючи котів,
що наближалися, проте змусив себе дати Мрячко-
ніжці час на скорботу. Вони не могли взяти тіло
Каменешуба із собою, щоби відстійкувати над
ним, як належить за вояцьким звичаєм. Це було
останнє прощання Мрячконіжки з братом.

Бурелап, який був новаком Каменешуба, і собі
підійшов. Він торкнувся носом голови свого вихов-
ника, тоді повернувся до батька і став поруч із ним.

Вогнезір не міг не пригадати Синьозірку і те,
як вона любила своїх втрачених кошенят. Чи була
вона тут зараз, чи провела свого сина до Зорекла-
ну? Вони з Каменешубом обоє загинули смертю
хоробрих, і до їхніх жорстоких смертей спричини-
лись амбіції Тигрозора. Кожнісінька шерстинка
Вогнезора заворушилася від бажання зустрітися
віч-на-віч із темним вояком та змусити його за-
платити за свої злочини.

— Вогнезоре, нам треба йти, — прошипів Сі-
росмуг, блискаючи білками очей у яскравому
присмерку.
Його слова почула Мрячконіжка. Перш ніж
Вогнезір устиг відповісти, вона підвела голову,
востаннє з любов’ю глянула на тіло брата і руши-
ла до інших, що вже чекали на неї.

Вогнезір швиденько прямував до річки, від-
чуваючи, як тіло буквально розслабилося, коли
сморід Кістяного Пагорба та пошматованої здо-
бичі почав відступати. Сіросмуг допомагав двом
новакам іти, підбадьорюючи та підштовхуючи
їх. Мрячконіжка трималась хоробро, кульгаючи
на задубілих і негнучких після ув’язнення лапах,
а Круколап незмінно тримався позаду, нашоро-
шивши вуха на звуки гонитви.

Ніч була тиха — чувся тільки дзюркіт води,
а поки вони побачили річку, ніхто так і не кинув-
ся за ними навздогін. Повернувши униз за течією,
до броду, Вогнезір навіть відважився подумати
про те, що, можливо, вони зможуть втекти непо-
міченими.

Тоді звіддалік понад хащами пролунав крик,
від якого всі шестеро так і завмерли на місцях.

— В’язні втекли!
Розділ 17

— Швидко, до броду! — зашипів Вогнезір.

Самі Громові коти могли легко втекти від не-
безпеки, але вони б нізащо не покинули в’язнів.
Сіросмуг побіг назад, приєднуючись до Крукола-
па у хвості процесії, а Вогнезір із усіх сил підба-
дьорював Річкових котів.

— Тобі доведеться нас залишити! — вигукнула
Мрячконіжка. — Який сенс, якщо нас усіх пере-
ловлять.

— Ніколи! — видихнув Сіросмуг. — Ми в цій
катавасії разом — і до кінця.

Вони вже бігли берегом річки, але Річкові коти
вибивалися з останніх сил, намагаючись не від-
ставати. Вогнезір бачив брижі на воді, де течія
розбивалась об пороги броду. Але й завивання
позаду них гучнішало, а коли він повернув голо-
ву, щоб вдихнути свіжого повітря, то відчув запах
Тіньового Клану.

— Великий Зореклане! — прошепотів він. —
Вони наздоганяють нас.
Але поки вони добігли до броду, ніхто з пере-
слідувачів так і не з’явився. Вогнезір стрибнув
на перший камінь, тоді на другий і хвостом за-
просив Мрячконіжку бігти за ним.

— Швидше! — поквапив він.

Мрячконіжка присіла на задніх лапах і стриб-
нула. Слабка кішка захиталась, коли її лапи торк-
нулися слизької поверхні каменя, проте втримала
рівновагу. Двоє новаків рушили за нею. На півдо-
розі Вогнезір зупинився та зачекав. Вода плюско-
тіла біля його лап, а Річкові коти квапилися йому
навздогін.

Через те що Мрячконіжка та новаки були ви-
снажені, вони просувалися до болю повільно,
збираючись на силах для кожного стрибка. Мряч-
коніжка дісталась до нього першою, тож Вогне-
зір відступив убік, щоб вона могла пройти. Двоє
новаків пленталися десь позаду. Вогнезір нетерп-
ляче дряпав кігтями камінь, хоч і намагався збе-
рігати спокій. Коли перша темна постать пере-
слідувача випірнула з хащ, він присилував себе
промовчати. Бурелап нервував і ніяк не міг нава-
житись на стрибок. Вогнезір глянув просто у вічі
молодому коту.

— Ходімо, — впевнено нявкнув він. — Ти доб-
ре справляєшся.

Але поки її брат збирався з духом, Перолапка,
яка була за кілька кроків позаду нього, помітила
Тіньових вояків, що мчали берегом.

— Вони йдуть! — загукала вона.

Вибитий із рівноваги, Бурелап погано розраху-
вав відстань і не дострибнув. Передніми лапами
він приземлився на берег, але задня частина його
тіла бухнулась у воду. Навколо нього забулькотіла
бистрина, промочуючи густе хутро, поки котик
марно намагався вирватись на сухе.

— Тут слизько! — крикнув він. — Більше не
можу!

Вогнезір перестрибнув на камінь назад, заледве
втримавши рівновагу на проміжку, що залишався
між передніми лапами Бурелапа. Зубами він схо-
пив новака за карк саме тоді, коли той остаточно
відпустив лапи, готовий віддатися на милість те-
чії. Тут Вогнезір і сам відчув, як його лапи ков-
зають гладеньким каменем під вагою Бурелапа та
силою течії.

Тоді він помітив Сіросмуга, що плив біля сво-
го сина, загрібаючи сильними лапами крижану
воду. Сірий вояк підставив Бурелапові плече та
підштовхнув його. Вогнезір зумів-таки витягнути
новака з води і посадити на камінь.

Глянувши на Річковий берег, провідник по-
бачив, як Круколап умовляє Перолапку перейти
на наступний камінь, замочуючи власні лапи,
щоб тільки вона змогла стати на найсухішу час-
тину.

А позаду них переслідувачі вже ступили на пер-
ший камінь. Чорноногий біг попереду, поруч із
ним не відставали Зубощерб та ще троє чи четве-
ро — надто багато, щоби битися з ними.

— Давайте! — крикнув Вогнезір. — Швидше! —
він підштовхнув Бурелапа, який усе ще дрижав від
холоду. — Не зупиняйся, йди за Мрячконіжкою!

Чорноногий припав до землі, готовий стриб-
нути вперед, на камінь, де сидів Круколап, за-
ступаючи Перолапку від ворожого вояка. Вогне-
зір похолов. Самітник був хоробрий, але дні його
тренувань уже давно минули, тож тепер він був не
рівня маститому Тіньовому воєводі.

Сіросмуг поплив назад до Круколапа. Повітря
розколов лютий виск, коли решта Тіньових вояків
загрозливо вишикувались на березі.

— Не зупиняйся! — прошипів Вогнезір до Мряч-
коніжки. — Візьми із собою Бурелапа. Я поверта-
юся.

Але перш ніж він зміг поворухнутися, із Гро-
мового боку річки пролунав лютий бойовий клич.
Вогнезір побачив, як із підліску вибігли три тіні:
Хмарохвіст, Піскошторма і Шипокіготь.

— Хвала Зореклану... — почав було він, але за-
мовк, бо Хмарохвіст уже стрибнув на берег, ви-
пустивши кігті та люто блискаючи очима. Він
рушив просто до Мрячконіжки, яка саме зістри-
бувала з крайнього каменя на берег.

Вогнезір кинувся вперед, навперейми білому
воякові, врізавшись у його бік та збивши з лап.

— Мишомізкий! — форкнув він. — Ворог отам.

Він кивнув на середину річки, де Круколап
і Сіросмуг боролися з Чорноногим на централь-
ному камені броду. Бурелап нервував, готуючись
до останнього стрибка на берег, а Перолапка
й досі була на два чи три камінці далі. Піскоштор-
ма та Шипокіготь кинулися вперед, навперейми
Тіньовим воякам, а новаки прищулились на кра-
єчках своїх камінців, пропускаючи їх.

Пробурмотівши вибачення до Мрячконіжки,
Хмарохвіст кинувся за Громовими котами. Вогне-
зір намірився вже й собі рушити, але, наготував-
шись стрибати, побачив Чорноногого, який по-
слизнувся на камені та впав у бистрину. На мить
воєвода зник під водою, тоді з’явився знову і не-
зграбно поплив до Річкового берега, прищулив-
ши вуха до голови. Троє Громових вояків гуртом
стояли на одному камені, граючи кігтями та по-
гаркуючи на позосталих переслідувачів.

— Ні кроку далі, якщо хочете жити, — вищи-
рилась Піскошторма.

Тіньові вояки нерішуче пройшли два чи три
камені. Непризвичаєні до ріки, вони заледве три-
мались на лапах, а до всього явно не горіли ба-
жанням вступати в бій зі знавіснілими Громови-
ми котами.

— Назад! — закричав Чорноногий, видираю-
чись на берег. З його хутра лилися ріки води. —
Хай собі тікають, вони все одно просто покручі!

Його вояки, здається, радо підкорилися, і вже
за кілька митей Тіньові коти зникли в хащах.

Вогнезір зосередився на тому, щоб таки пере-
вести новаків на той берег. Сіросмуг і Круколап
не відставали. Оглянувши котів, які були в бою,
провідник побачив, що Сіросмуг втратив клапоть
шерсті на плечі, а Круколапове вухо кровило, але
це й все.

— Чудово спрацювали, ви всі, — нявкнув він,
повертаючись до решти Громових вояків. — Я ні-
коли і нікого ще не був такий радий бачити, як
оце вас, коли ви троє вийшли з лісу. Що привело
вас сюди?

— Ти привів, — віддихуючись, сказав Хмаро-
хвіст. — Ти ж наказав ходити в додаткові прикор-
донні патрулі. На ваше щастя, ми прийшли тоді,
коли прийшли.

Вогнезір відчув, як його ноги аж ослабли від
полегшення. Зореклан вирядив патруль саме
вчасно.
— Добре, — нявкнув він, — нам варто повер-
татися в табір. Цим котам треба відпочити. Кру-
колапе, ти також піди з нами і покажи своє вухо
Попелюшці.

Вогнезір ішов у хвості колони, на випадок
якби Тіньові вояки таки вирішили перейти річку,
але позаду все було спокійно. Через деякий час до
нього приєдналася Піскошторма.

— Що сталося? — запитала вона. — Що тут
роблять ці Річкові коти?

Вогнезір спинився та лизнув її вухо.

— Вони були в’язнями, — пояснив він. — Якби
ми залишили їх там, Тигрозір повбивав би усіх.

Піскошторма нажахано глянула на нього.

— Чому?

— Бо їхні батьки були з різних Кланів, — по-
яснив провідник. — Тигрозір каже, що напівкров-
кам не місце в жодному з Кланів.

— Але ж його власні кошенята напівкров-
ні! — заперечила Піскошторма.

Вогнезір похитав головою.

— Ні, тому що Тигрозір був у Громовому Кла-
ні, коли вони народились. Принаймні так він це
пояснить. Ти ж не думаєш, що великий Тигрозір
прийматиме тільки найчистокровніших?

Шок і відраза в очах Піскошторми змінились
на співчуття, коли вона глянула на Річкових ко-
тів.

— Бідолахи, — промурмотіла руда кицька. — Ти
залишиш їх у Громовому Клані?

Вогнезір кивнув.

— А що ж нам іще робити?

Поки Вогнезір і решта котів досягли табору, мі-
сяць уже підбився доволі високо, купаючи долину
в сріблястому світлі. Вогнезорові заледве вірило-
ся, що тут усе настільки мирно — так близько від
залитої кров’ю галявини, на якій стояв Кістяний
Пагорб, на якій панувала жорстокість, викликана
амбіціями Тигрозора.

Але щойно вони зайшли до табору, вся ілю-
зія миру розсипалась. Білошторм із Орлякошубом
кудись поспішали. Молодий вояк був у сум’ятті.

— Дяка Зорекланові, що ти тут, Вогнезо-
ре! — вигукнув він. — Вохролапка... вона зникла!
0 Н (§) V (И

Розділ 18

— Зникла? — схвильовано повторив луною Вог-
незір. — Що трапилося?

— Ми не певні, — Білошторм здавався спокій-
нішим за Орлякошуба, та очі зраджували його за-
непокоєння. — Ожинолап перший помітив, що її
нема. Я думав, що він хвилюється через дрібниці,
але ми обшукали табір. Вохролапка зникла, і ні-
хто не бачив, як вона виходила.

— Це я винен! — вигукнув Орлякошуб. — Я ж
її виховник.

— Це не твоя провина, — заспокоїв його Біло-
шторм. — Я відіслав тебе на полювання. Ти ж не
міг бути відразу у двох місцях.

Орлякошуб у відчаї замотав головою.

— Покличте Ожинолапа, — наказав Вогнезір.

Шипокіготь нараз вирушив до новацького
кубла.

Поки вони чекали на нього, Вогнезір відіслав
Круколапа і трьох Річкових котів до Попелюшки.
Сіросмуг пішов із ними, щоб пояснити все меди-
киці й заодно впевнитися, що з його кошенятами
все в порядку. Хоч сірий вояк дрижав від холоду
і по ньому досі стікала крижана вода, він думав
лише про своїх кошенят. Коли Перолапка і Буре-
лап переходили галявину, Сіросмуг тримався біля
них, ніби тінь.

— Не знаю, що й думати, — нявкнув Біло-
шторм, коли вони пішли. — Може, Вохролапці
стрельнула якась ідея і вона вийшла в ліс сама.
Вона могла потрапити у засідку чи десь порани-
тися...

— Або вона може бути у Тіньовому Клані, —
перебив його Орлякошуб, здибивши хутро. — Ти-
грозір міг викрасти її!

— Але Тигрозір був на Річковій території, —
тихо сказав Вогнезір. — А з ним були Чорноно-
гий і Темносмуг.

Він побачив, як Білошторм здивовано смикнув
вухами, і зрозумів, що йому доведеться якнай-
швидше все пояснити воєводі.

— Він міг послати когось іншого зробити бруд-
ну роботу, — вклинився Хмарохвіст.

— Ти не чув Тіньового запаху десь побіля та-
бору? — спитав Вогнезір Білошторма. — Чи Річ-
кового?

Білий вояк похитав головою.

— Нічийого, крім нашого.

— Тоді виглядає так, ніби Вохролапка сама
пішла, — нявкнув Вогнезір. — Може, вона просто
вирішила пополювати.

Проте провідник не міг не згадати, як Вохро-
лапка розізлилася на Дрібновуха, бо той порівню-
вав її з батьком. Вогнезір гадав, що, можливо, не-
дооцінив тоді її образи.
Прихід Ожинолапа перервав потік його думок.

— Розкажи мені, що робила Вохролапка, перш
ніж піти, — наказав провідник.

— Звичайні новацькі справи, — голос Ожи-
нолапа тремтів від хвилювання. По його вели-
ких бурштинових очах було видно, наскільки він
спантеличений. — Ми змінили старійшинам під-
стилки і принесли свіжини, а тоді я пішов до По-
пелюшки по мишачу жовч для Дрібновуха. Коли
я повернувся, Вохролапка вже зникла, і відтоді я
її не бачив.

— Де ти вже шукав?

— Я пішов туди, де ми набирали мох, але її там
не було, — відповів новак. — І ще я перевірив
у лощовині.

Вогнезір кивнув.

— Ти питав старійшин, чи вона їм нічого не
казала?

— Я питав, — сказав Білошторм, — але вони
не згадали нічого особливого.

— А як щодо Злотоквітки? — спитав Вогне-
зір. — Вохролапка казала їй що-небудь?

Білошторм хитнув головою.

— Злотоквітка була сама не своя. Я відіслав їх
із Мишошубкою обшукати Високі Сосни. Вони
ще не повернулися.

— Ви намагалися вислідити її по запаху?

— Звісно, — відповів Орлякошуб. — Ми про-
йшли до вершини яру, але там загубили її запах.

Вогнезір завагався. Більше за все він хотів ві-
рити, що для зникнення Вохролапки знайдеться
якесь просте виправдання. Не приведи Зореклан,
щоб новачка лежала тепер десь поранена. Але на-
віть це було б краще, ніж якби вона добровільно
приєдналася до свого батька.
— Я спробую ще раз, — вирішив провідник. —
Мабуть, уже надто пізно, але...

— Я піду з тобою, — запропонував Хмарохвіст.

Вогнезір вдячно кивнув. Хмарохвіст був одним
із найкращих слідопитів у Клані.

— Гаразд, — нявкнув він. — Піскоштормо, Ши-
покіггю, ви теж ходіть.

Вогнезір знову вийшов із табору. Він мало не
падав з ніг від утоми — ніч уже минала, а він ще
навіть не лягав. Понад усе Вогнезорові хотілося
би вмоститися у своєму кублі й повечеряти шмат-
ком свіжини, але зараз це йому не світило.

Уловити запах Вохролапки було несклад-
но, хоч він уже майже розвіявся, проте ближче
до верхівки яру Вогнезір, як і Орлякошуб, його
загубив. Провідник запідозрив, що новачка пе-
рестрибувала з каменя на камінь, де її запах
не затримався б, наче щоб заплутати котів, які
спробують її шукати. Найбільші страхи Вогнезо-
ра повернулися. Невже Вохролапка справді була
така нещаслива у Громовому Клані, що аж муси-
ла піти геть?

Його думки перервав Хмарохвіст, гукнувши
десь з-за кущів:

— Сюди! Вона пішла у цьому напрямку!

Коли Вогнезір підбіг до вояка, то також почув
слабкий запах Вохролапки. Вони з Хмарохвостом
пішли за ним, на ходу нюхаючи землю, зосеред-
жуючись на слідах кішки поміж сильніших запа-
хів здобичі. Жодного іншого кота Вогнезір не чув.
Принаймні до цього моменту новачка йшла сама.

Тоді, на краю галявини, вони знову загубили
слід, і навіть Хмарохвіст своїм гострим нюхом не
міг його віднайти.
Здійнявся холодний вітер, женучи хмари на мі-
сяць і куйовдячи хутро котів. Поки Вогнезір ки-
дався з боку в бік галявиною, намагаючись вло-
вити запах, почався дрібний крижаний дощ.

— От халепа! — гаркнув Хмарохвіст. — Це все
зіпсує.

Вогнезір знехотя погодився. Він покликав Піс-
кошторму з Шипокігтем і нявкнув:

— Треба повертатися. Ми тут більше нічого не
знайдемо.

Піскошторма на мить застигла, вдивляючись
туди, куди начебто вів слід.

— Здається, ніби вона пішла до Чотиридерева.

Вогнезір подумав, що це має сенс. Чотиридере-
во було очевидним місцем, де Вохролапка могла
б зустрітися з котом з іншого Клану чи перейти
на чужу територію. Кожна ворсинка на його ху-
трі стала дибки від жаху. Він більше не міг пере-
конувати себе, що новачка вибігла на полювання.
Побачивши стурбовані обличчя товаришів, про-
відник зрозумів, що вони поділяють його пере-
конання: Вохролапка пішла до Тіньового Клану.

Коли патруль повернувся до табору, Орляко-
шуб з Ожинолапом, усе ще знервовані, чекали
на галявині. До них приєдналася мама Вохролап-
ки, Злотоквітка, а також Мишошубка. У всіх чо-
тирьох був вираз безнадії — ще й тепер, коли дощ
посилився.

— Ну що? — запитала Злотоквітка у Вогнезо-
ра. — Що ви знайшли?

— Нічого, — тихо нявкнув Вогнезір. — Ми не
знаємо, де вона.

— То чому ви досі не шукаєте? — гостро сказа-
ла Злотоквітка.
Вогнезір похитав головою.

— Нам нічого шукати в такій темряві й під до-
щем. Вона може бути будь-де.

— Тобі все одно, правда ж? — розлютившись,
підвищила голос Злотоквітка. — Ти думаєш, що
вона навмисне втекла! Ти ніколи їй не довіряв!

Вогнезір намагався здобутися на відповідь,
усвідомлюючи, що звинувачення були частково
правдиві. Та Злотоквітка не чекала. Вона хутко
розвернулася і зникла у вояцькому кублі.

— Зачекай! — гукнув Вогнезір, але кішка не
зважала.

— Вона не знає, що каже, — співчутливо нявк-
нула Піскошторма. — Я йду її заспокою, — і зни-
кла в кублі слідом за Злотоквіткою.

Стомлений і засмучений, Вогнезір повернувся
до Ожинолапа, очікуючи від нього таких самих
звинувачень. Та новак стояв тихо, а з його погля-
ду неможливо було зрозуміти, що той відчуває.

— Усе гаразд, Вогнезоре, — нявкнув він. —
Я знаю, що ти зробив усе, що міг. Дякую.

Похиливши голову і опустивши хвоста, Ожи-
нолап пішов до новацького кубла.

Вогнезір дивився вслід. Він був такий висна-
жений, здавалося, ніби кілька повень уже минуло
відтоді, як Сіросмуг запропонував піти на Річкові
землі й подивитися, як там його кошенята. Небо
вже засвічував холодний сірий світанок, і Вогне-
зорові вкрай був потрібен відпочинок, але спершу
він мав закінчити ще одну справу. Треба було за-
йти до Попелюшки і пересвідчитися, що Річкові
коти одужають після свого ув’язнення.

Переходячи галявину до кубла медикішки, Вог-
незір знову зайшовся сумнівами щодо свого про-
відництва. Одного вояка вигнали, і він перейшов
до Клану ворога, ще й був готовий до вбивства,
щоб вислужитися. Одна новачка втекла. І весь
ліс переповнив жах і ненависть, з якими Вогне-
зір не знав, як боротись. Видіння, де він з’явився
вояком Левиного Клану, здавалося, було давним-
давно. Якщо Зореклан і справді призначив йому
долю великого провідника, то чи не помилилися
вони з обранцем?

***

Стоячи на Високому Камені, Вогнезір спосте-
рігав, як Клан виходив зі своїх кубел. Був ранок
після їхнього походу на Річкові землі, і провідник
зібрав віче, щоб розповісти воякам, що трапило-
ся, і пояснити присутність трьох Річкових котів.

Мрячконіжка і двоє новаків сиділи біля під-
ніжжя Високого Каменя поруч із Сіросмугом та
Попелюшкою. Вогнезір задоволено підмітив, що
вони вже суттєво зміцніли, ніби їхня сила повер-
талася після доброї трапези і догляду Попелюшки.

Круколап пішов на світанку з павутиною на по-
раненому вусі та вогником в очах, пригадуючи
битву на річці.

— Це дивовижно, всі мої навики повернули-
ся, — казав він Вогнезорові. — Я не забув ще бо-
йові прийоми.

— Ти бився просто чудово, — муркотів Вогне-
зір. — Ти справжній друг Громового Клану.

— Тепер, коли Тигрозір здобув стільки влади,
Громовому Кланові знадобляться всі друзі, які
лише є, — серйозно нявкнув самітник.

Круколап посидів кілька хвилин біля моги-
ли Синьозірки, а тоді вирушив до ферми біля
Високих Скель. Вогнезір гадав, чи доведеться
йому знову звертатися до товариша по допомогу.
Ворогам Тигрозора необхідно об’єднатися, щоб
вигнати його з лісу, і все ж Вогнезір усвідомлю-
вав, що вирішальна битва буде його.

Він почекав, доки всі коти всядуться навколо
Високого Каменя, а тоді почав говорити:

— Ви всі вже чули, що вчора ми із Сіросмугом
та Круколапом ходили на територію Річкового
Клану.

Вогнезір описав Кістяний Пагорб і гнилу здо-
бич, розкидану галявиною, розповів, як Тигрозір
сіє між своїми вояками ненависть до напівкро-
вок — котів, чиї батьки походили з різних Кланів.
Його голос тремтів, коли він розказував про вбив-
ство Каменешуба, а коти внизу здригалися і при-
тискалися до землі від жаху й жалю.

— Чому тоді нам не напасти вже на Тіньовий
Клан? — прогарчав Порохошуб.

— Тому що все не так просто, — відповів Вог-
незір. — Громовий Клан не зможе побороти Ті-
ньовий і Річковий Клани, що тепер об’єдналися.

— Можна спробувати, — відрубав Хмарохвіст,
скочивши на лапи.

— Але звідки нам нападати? — запитав Вогне-
зір. — У Річковому таборі живуть вояки з обох
Кланів, але я не думаю, що Тигрозір залишив Ті-
ньовий табір незахищеним. Я почуваюся так само,
як і ви, — продовжив він. — Мені не подобається
те, що робить Тигрозір, і я боюся того, що він іще
може накоїти. Я хотів би знати, що нам підкаже
робити Зореклан, але поки що від них жодного
слова. Попелюшко, у тебе не було знаків?

Медикиця повернулася до провідника.
— Ні, ще ні.

Хмарохвіст злісно смикнув вухами і сів, а Яс-
носерда потерлася об його плече, щоб заспокоїти.

Вогнезір на мить задумався, чи правдою було
те, що немає жодної звістки від Зореклану. Він
мав видіння біля річки, бачив себе як вояка Леви-
ного Клану. Громовий провідник знову пригадав
пророцтво Синьозірки: «Чотири стануть двома.
Лев із тигром зустрінуться в битві».

Раптом його осяяло розуміння, наче соняч-
ним промінням. Чотири Клани стануть двома. Чи
означало це, що Громовий Клан повинен буде
об’єднатися з Вітряним?

— Вогнезоре, ми ще тут, — голос Порохошуба
вивів його із задуми.

— Пробачте, — нявкнув він. — Я зібрав вас
тут, щоби привітати трьох Річкових котів, яких
ми врятували. Усі ви знаєте Мрячконіжку,
а це — Перолапка та Бурелап, кошенята Сіросму-
га. Я думаю, що нам слід запропонувати їм приту-
лок у Громовому Клані, доки їм не буде безпечно
повернутися додому.

Над галявиною почулося мурмотіння. Біль-
шість котів погоджувалися з Вогнезором, але де-
кілька все ж виглядали невпевненими.

Першим свої сумніви висловив Довгохвіст:

— Це все дуже добре, і я співчуваю їм через те,
що вони пережили, але якщо Річкові коти зали-
шаться, то що їстимуть? Зараз середина гололис-
ту. Ми й самі себе не можемо нормально прого-
дувати.

— Я полюватиму для них! — скочив на лапи
Сіросмуг. — Я можу прогодувати і їх трьох, і реш-
ту Клану.
— Та й ми не безпорадні, знаєш, — додала
Мрячконіжка. — Дайте нам день-два, щоб одужа-
ти, і ми зможемо самі для себе полювати, як і ви.

Мишошубка підвелася і звернулася до Вогне-
зора:

— Питання не в тому, хто буде полювати. Цього
року гололист важчий, ніж зазвичай, через поже-
жу. Ми всі голодні, і нам потрібно якомога біль-
ше сил, якщо доведеться битися з Тигровим Кла-
ном. Я б казала, щоб вони поверталися додому.

Вогнезір збирався відповісти, але раптом під-
скочила Піскошторма.

— Вони не можуть повертатися додому, — ска-
зала вона. — Ти хіба не слухала? їх там уб’ють, як
і Каменешуба.

— Ти хочеш, щоб усі дізналися, що Громовий
Клан послав котів на смерть? — додав Орляко-
шуб.

Мишошубка опустила погляд, але її хутро на-
їжачилось від злості.

— До того ж, — спокійно нявкнув Біло-
шторм, — вони всі троє наполовину коти Громо-
вого Клану. Вони мають право просити притулку.

З вершини Високого Каменя Вогнезір бачив
здивування в очах котів, коли вони звернули по-
гляди на Мрячконіжку, що стояла, ніби живе ві-
дображення їхньої колишньої провідниці. При-
гадавши, як вороже дехто із Громових вояків
поставився до Мрячконіжки й Каменешуба, коли
ті прийшли поділитися язиками із загиблою Си-
ньозіркою, Вогнезір усвідомив, на який ризик на-
ражався Білошторм.

Та цього разу жодної ворожості не було. Навіть
Мишошубка та Довгохвіст промовчали. Розповідь
про те, що сталося під Кістяним Пагорбом, ви-
кликала у Клану співчуття до Річкових котів. Воя-
ки заспокоїлися, шок уже минув, і дехто замурмо-
тів, погоджуючись із Білоштормом.

Вогнезір знову глянув на Річкових котів.

— Ласкаво просимо до Громового Клану, —
нявкнув він.

Мрячконіжка вдячно схилила голову.

— Дякую, Вогнезоре. Ми цього не забудемо.

— Це єдине правильне рішення, — нявкнув
Вогнезір. — Я лише сподіваюся, що скоро вам
покращає.

— Вони будуть у порядку, Вогнезоре, — про-
муркотіла Попелюшка. — Усе, що їм треба, — це
добра їжа і тепла підстилка.

— Ага, у тій жахливій норі не було взагалі
на чому спати, — виснажено сказала Перолапка.
Її погляд виказував хвилювання.

— Більше тобі не доведеться про це дума-
ти, — пообіцяла Мрячконіжка і заспокійливо
лизнула новачку. — Зараз тобі потрібно лише
трохи зміцніти, а тоді ми зможемо продовжити
твої тренування.

Вогнезір згадав, що Мрячконіжка була вихов-
ницею Перолапки. Він задумався про те, чи важ-
ко їй буде тренувати новачку на незнайомій тери-
торії, але його думки перервав Сіросмуг:

— Бурелаповим виховником був Каменешуб,
тож йому тепер потрібен новий. Можна я сам
його тренуватиму?

— Добра думка, — нявкнув Вогнезір і враз
був нагороджений поглядом, сповненим гордо-
щів і вдоволення — поглядом Сіросмуга на свого
сина. — Проведемо церемонію вже.
Вогнезір сумнівався, чи це потрібно, адже Бу-
релап не був членом Громового Клану, та щось
всередині нього хотіло встановити зв’язок із Зо-
рекланом через цей давній ритуал.

Вогнезір скочив із Високого Каменя і підкли-
кав Бурелапа хвостом. Новак підійшов і став біля
нього, все ще ледь тримаючись на лапах, але ви-
соко підвівши голову.

— Бурелапе, ти вже увійшов до лав нова-
цтва, — почав провідник. — Каменешуб був шля-
хетним виховником, і весь Громовий Клан опла-
кує його смерть. Тобі ж належить продовжити
підготовку до вояцького життя під наглядом но-
вого виховника, — він повернувся до Сіросму-
га і продовжив: — Сіросмуже, ти будеш тренува-
ти Бурелапа. Ти пережив усі біди, як справжній
вояк, і я сподіваюся, що ти передаси свої знання
цьому новаку.

Сіросмуг поважно кивнув, а тоді підійшов до
сина і торкнувся до нього носом. Вогнезір помі-
тив погляд Орлякошуба. Юний вояк був щасли-
вий за свого колишнього виховника.

Провідник закінчив віче і спустився з Висо-
кого Каменя. Роззирнувшись, він помітив Піско-
шторму неподалік.

— Піскоштормо, я мушу тебе попросити про
дещо.

Руда кішка глянула на нього.

— Що таке?

— Це щодо Мрячконіжки. їй важко буде тре-
нувати Перолапку тут. Вона не знає, де прово-
дяться впоряди, де небезпечно, де найкращі місця
для полювання.

Вогнезір завагався, не певен, чи його ідея
вдала. Не так давно він обрав Орлякошуба за
виховника для Вохролапки, і Піскошторма дуже
на нього образилася за те, що її проігнорували.
Вона може образитися знову.

— І?.. — нявкнула киця.

— Я... я хотів попросити тебе, чи не могла б
ти допомогти Мрячконіжці з тренуваннями Перо-
лапки. Я не знаю, хто би краще з цим упорався.

Піскошторма зміряла його довгим поглядом.

— Думаєш підкупити мене лестощами?

— Я не...

Воячка замуркотіла, сміючись.

— Може, тобі й вдалося. Звісно, я допоможу
їй, дурненький. Зараз я з нею поговорю.

Вогнезір відчув неземне полегшення.

— Дякую, Піскоштормо.

Його перебило голосне завивання. Коти, які
досі залишалися на галявині, повернули голови
до входу в ялівцевий тунель. Вогнезір не бачив,
що їх так насторожило, але вловив у повітрі запах
крові та незнайомого кота.

Проштовхнувшись крізь своїх вояків, провід-
ник підійшов до входу. З тунелю вийшов, кульга-
ючи, понівечений кіт. Із глибокого порізу на боці
сочилася кров. Його хутро було заляпане багню-
кою і пилом, а одне око заплющене.

Під шаром бруду Вогнезір ледве побачив темне
плямисте хутро і розпізнав запах Вітряного Кла-
ну. Це був Багнокіготь, і він ледве стояв на лапах
від болю та виснаження.

— Багнокігтю! — скрикнув Вогнезір. — Що ста-
лося?

Річковий вояк подався до нього.

— Вогнезоре, ви мусите нам допомогти! — за-
дихано сказав він. — Тигровий Клан напав на наш
табір!
V М © V НІ

Розділ 19

Вогнезір біг угору схилом, що вів до Вітряних
земель від Чотиридерева. За ним поспішав загін
вояків: Сіросмуг, Орлякошуб, Піскошторма, Хма-
рохвіст і Порохошуб зі своїм новаком Зололапом.
Громовий провідник не наважився взяти із собою
більше котів. Він залишив Білошторма з іншими
вояками чатувати табір на випадок, якщо би Ти-
грозір раптом вирішив напасти і на них.

Вогнезір мчав до табору Вітряного Клану,
плавно сковзаючи на м’якому ґрунті торфовища.
Холодний вітер притискав хутро до боків, доно-
сячи здалеку запах Тіньового Клану. Хоч Вогне-
зір знав, що до табору ще далеко, йому вже зда-
валося, ніби він чує звуки битви, в якій вояки
Тигрозора зійшлися з безборонними Вітряними
котами.

— Коли ми прийдемо, буде вже пізно, — зади-
хано сказав Сіросмуг. — Скільки часу до нас тіль-
ки йшов Багнокіготь із такими ранами?
Вогнезір не відповів. Він знав, що Сіросмуг
має рацію. Це вже не вперше Громовий Клан по-
спішав на допомогу Вітряному — боронити їх від
об’єднаних Тіньових та Річкових сил. Проте ми-
нулого разу вони були попереджені заздалегідь
і таки змогли вигнати нападників. Тепер, коли
Громові вояки нарешті добіжать до Вітряного та-
бору, бій уже може закінчитися, та Вогнезір усе ж
знав, що варто спробувати. І вояцький правиль-
ник, і його особиста дружба з Вітряними вояка-
ми, і потреба об’єднатися проти Тигрового Клану
гнали його разом із побратимами на допомогу.

Коли вони наблизилися до табору, до запаху
Тіньового Клану додалися сліди Річкового, змі-
шуючись у новий запах, який тепер був ознакою
Тигрового Клану. Загін підійшов уже достатньо
близько, щоб почути верески котів, але їх зустріла
тиша, що вп’ялася в серце Вогнезора крижаними
пазурами. Бій, очевидно, вже завершився. Загін
стишив ходу і видерся на останній схил. Вогне-
зорові від жаху аж скрутило живіт, коли він по-
думав, що вони можуть там застати.

Провідник тихо прослизнув на вершину яру,
звідки міг оглянути табір. У повітрі стояв сильний
запах Вітряного Клану, а ще запах крові та страху.
Вогнезір побачив, що наробив Тигрозір. Самотній
крик відчаю прорізав мертву тишу.

Лощовина, в якій знаходився Вітряний табір,
була оточена стіною з ялівцю. На вкритих колюч-
ками гілках досі де-не-де тріпотіли жовті квітки.
За деревами, посередині галявини, Вогнезір поба-
чив кількох котів, що збилися докупи і майже не
рухалися. Одна плямиста королева підвела голову
і моторошно завила.
— Ранньоквітко! — вигукнув Вогнезір.

Він подав своїм воякам знак хвостом і помчав
униз до табору. На галявині вони зустріли про-
відника Вітряного Клану, Високозорого. Хутро
чорно-білого вояка було обскубане і запилюжене,
його довгий хвіст безсило волочився по землі.

— Вогнезоре! — голос Високозорого дрижав від
болю. — Я знав, що ви прийдете.

— Але ми запізнилися. Пробач.

Вітряний провідник похитав головою.

— Ви зробили все, що могли, — він повернувся
до котів, які сиділи посеред галявини, не В ЗМОЗІ
рухатись. — Подивись, що накоїв Тигрозір.

— Розкажи, що трапилося, — попросив Сіро-
смуг.

Високозорий повів вухами.

— Ви й так бачите. Тигрозір зі своїми вояками
підкралися до нас... ми навіть не підозрювали. Та
й все одно їх було значно більше, ніж нас.

Вогнезір вийшов наперед, відчуваючи, як у ньо-
го всередині все перевертається. Ніхто з Вітряних
вояків не обійшовся без поранень. Мертвоніг, Ві-
тряний воєвода, лежав нерухомо, а з його боку
цебеніла кров. Біля нього лежала Бистриця — во-
йовниця, чиє блідо-сіре хутро клаптями звисало
з плеча. Погляди обох котів були втуплені в ніку-
ди, наче вони не могли повірити в те, що сталося.

Вогнезір також не міг у це повірити. Це був ні-
чим не спровокований напад. На минулому Збо-
рищі на це не було жодного натяку. Тигрозір не
завоював для свого Клану нових земель. Усе, чого
він прагнув, — посіяти страх серед Вітряних котів.

— Гей, Вогнезоре! — тихо хтось гукнув.

Громовий провідник повернувся і побачив сво-
го старого друга Одновуса. Темний вояк лежав
на боці, його плече і горло були вкриті порізами.
Короморд, медикіт Вітряного Клану, промочував
їх павутиною, але кров усе ще витікала.

— Одновусе... — зітхнув Вогнезір, не знаходя-
чи слів.

Очі Одновуса проясніли від болю.

— Усе не так погано, як здається, — прохрипів
він. — Ти би бачив того іншого.

— Якби ж ми встигли... — нявкнув Вогнезір.

— Якби ж... Поглянь туди.

Одновус повернув голову, але Короморд вигук-
нув:

— Ляж спокійно!

Вогнезір прослідкував за поглядом вояка. Ран-
ньоквітка, плямиста королева, що голосно зави-
вала, схилилася над нерухомим тілом іншого кота.
Це був дрібний котик із подірявленим хутром.

— Ні... — слова застрягли Вогнезорові в гор-
лі. — Тільки не Дроколап.

— Його вбив Тигрозір, — голос Одновуса стру-
менів злістю. — Він збив його з лап посеред галя-
вини, а Тигрові вояки оточили їх, і ми не могли
дістатися всередину. Тигрозір... Тигрозір сказав,
що уб’є Дроколапа, аби показати решті, що нас
чекає, якщо ми не приєднаємось до нього.

Вогнезір заплющив очі, не маючи більше сил
дивитися на це криваве побоїще. Перед ним стоя-
ло видиво: кремезний провідник Тигрового Кла-
ну, що притиснув лапами новака і звертався до
Вітряних котів. По всьому тілу пробігла дрож. Він
пригадав, як вони із Сіросмугом ходили на по-
шуки Вітряного Клану і привели їх додому після
вигнання Тіньовим Кланом. Вогнезір тоді пере-
носив через Громошлях Дроколапа, який був ще
малим кошеням.
І тепер це все виявилося марним через Тигро-
зора. Вогнезір гадав, чи темний вояк не зробив це
навмисно, знаючи про дружбу Дроколапа з Гро-
мовим провідником.

Вогнезір розплющив очі й рушив від Одновуса
до Ранньоквітки.

Королева підвела погляд, її прекрасні очі були
затуманені горем.

— Вогнезоре, — прошепотіла вона. — Я ніколи
б не подумала, що ти врятував мого сина для та-
кого. Чому Зореклан це допустив?

Провідник присів біля Ранньоквітки, приту-
лившись до неї боком, і торкнувся носом хутра
Дроколапа.

— Він був би прекрасним вояком, — промур-
мотів Вогнезір.

Раптом хтось підійшов і вивів його із задуми.
Він підвів голову й побачив Сіросмуга. Сірий
вояк теж схилив голову і притулився до Дрокола-
па, заспокоюючи Ранньоквітку.

— Вогнезоре, що нам тепер робити? — запитав
він, підвівши голову. — Ми не можемо просто так
їх залишити.

Вогнезір ніжно лизнув вухо Ранньоквітки,
а тоді підвівся й відійшов разом із Сіросмугом.

— Візьми ще двох-трьох Громових котів і підіть
у патруль, — наказав він. — І ще одного чи двох
з Вітряного Клану, якщо хтось має силу. Вони
краще знають свої кордони. Потрібно пересвідчи-
тися, чи не вештаються тут досі Тигрові вояки.
Якщо когось зустрінете — ви знаєте, що робити.
А на зворотній дорозі вполюйте якомога більше
здобичі. Вітряному Клану треба підкріпитися,
а вони ж іще не можуть полювати самотужки.
— Добре, — нявкнув Сіросмуг. Він покликав
Піскошторму, Хмарохвоста та Порохошуба і по-
просив у Високозорого дозволу на патрулюван-
ня його земель. Вітряний провідник вдячно по-
годився і наказав Сітконогу, який відбувся лише
подряпинами, піти з ними й показати найкращі
місця для полювання.

— Нам потрібно поговорити, — сказав чорно-
білий кіт Вогнезорові, спостерігаючи, як відхо-
дить патруль. — Тигрозір залишив для тебе пові-
домлення.

Вогнезір нашорошив вуха.

— Повідомлення?

— Він хоче зустрітися з нами двома завтра біля
Чотиридерева під час сонцепіку, — відповів Висо-
козорий. — Він сказав, що втомився чекати. Хоче
почути наше рішення — чи приєднаємося ми до
Тигрового Клану... І ще дав чітко зрозуміти, що
з нами буде, якщо ми відмовимося.

Вітряний провідник повів хвостом у бік пора-
нених вояків і мертвого новака. У цьому просто-
му жесті був зосереджений весь його жаль.

Вогнезір зустрівся з його поглядом, і двоє
провідників довго і з розумінням дивилися одне
на одного.

— Я радше помру, ніж приєднаюся до Тигро-
вого Клану, — нарешті заявив Вогнезір.

— Як і я, — погодився Високозорий. — І я ра-
дий, що ти це сказав. Синьозірка мала рацію
щодо тебе. Багато хто вважав тебе надто молодим
і недосвідченим, коли вона обрала тебе воєводою,
та тепер ти проявляєш свої справжні риси. Ліс
потребує таких котів, як ти.

Вогнезір вклонився, присоромлений неочікува-
ною похвалою.
— Тож... ми зустрічаємося завтра біля Чотири-
дерева, — нявкнув він.

Високозорий понуро кивнув.

— Моя тобі порада: візьми із собою ще кіль-
кох вояків. Не думай, що Тигрозір відпустить нас
просто так після того, як ми відмовимося.

Вогнезір відчув, як спиною пробігся холодок
аж до кінчика хвоста. Він розумів, що старший
провідник має рацію.

— Тоді будемо битися разом?

— Разом, — пообіцяв Високозорий. — Наші
Клани мусять об’єднатися, ніби лев, що бореться
проти тигра, який хоче загарбати ліс.

Вогнезір здивовано поглянув на нього. Висо-
козорий же не чув Синьозірчиного пророцтва, не
бачив видіння у річці. І все ж він вторував проро-
чим словам: четверо стануть двома. Лев із тигром
зустрінуться в битві. Може, і до нього промовляв
Зореклан? Вогнезір знав, що Вітряний провідник
не розповість про це — нікому не можна було
знати, що відбувається між провідником Клану та
духами предків. Та ці слова нагадали йому про те,
що обоє вони були провідниками, і в них за пле-
чима сила двох могутніх Кланів.

Вогнезір поглянув на шляхетного чорно-білого
вояка і сказав:

— Присягаюся Зорекланом, що мій Клан буде
другом для твого і ми боротимемось пліч-о-пліч.

— І я присягаюся, — поважно відповів Висо-
козорий.

Вогнезір підвів голову і скуштував повітря,
в якому досі чувся слід нападників. Він знав, що ця
присяга тектиме в його жилах разом із кров’ю, аж
поки вони не виженуть Тигрозора з лісу або поки
не стратять свої життя, намагаючись це зробити.
(ЛІОН

Розділ 20

Сонце вже сідало за річкою, перетворюючи
воду на ворухке покривало, зіткане з полум’я,
його тепло проникало навіть під густу шерсть,
заспокійливо зігріваючи Вогнезора. Він стояв
на верхівці Сонячних Скель, озираючи Річкові
землі.

— Цікаво, що ж буде завтра? — промурмотів
провідник.

Піскошторма, що сиділа поруч, похитала голо-
вою, але нічого не відповіла — тільки притисну-
лася до нього своїм теплим боком. Після повер-
нення з поруйнованого Вітряного табору Вогнезір
попросив руду кицю патрулювати з ним. Він від-
чував потребу на якийсь час піти з Клану, щоби
підготуватися до зустрічі з Тигрозором. Вогнезір
не хотів цілковитої самоти, а присутність Піско-
шторми заспокоювала його.

Вони проскочили Зміїні Скелі та пішли уздовж
Громошляху до межі з Тіньовим Кланом, де
поновили прикордонні мітки аж до Чотиридерева.
Тоді, нарешті, Громові коти рушили назад уздовж
Річкового кордону.

Не було жодного сліду зайд із Тигрового Кла-
ну. Кордони були убезпечені, проте Вогнезір
знав, що коли прийде час битви, справа буде да-
леко не в кордонах. Це буде вершинна точка його
конфлікту з Тигрозором, який тривав практично
з того моменту, коли він уперше ступив лапою
на територію цього лісу.

Вогнезір затримався на скелях, подовжуючи
умиротворення від перебування наодинці з Піс-
коштормою.

— Тигрозір намислив стати правителем цілого
лісу, — нявкнув він. — Маємо бути готові битися.

— І Громовому Клану доведеться найваж-
че, — нявкнула Піскошторма. — Скількох вояків
нам зараз зможе запропонувати Вітряний Клан?

Її голос був стурбований, але Вогнезір знав, що
з Вітряним Кланом чи без нього кожен Громо-
вий кіт однак хоробро битиметься поруч із ним.

Вогнисте світло гасло. Вогнезір озирнувся
і глянув на свій любий ліс. У фіолетових небесах
сяяла єдина зоря.

«Це ти, Синьозірко? — подумки запитав Вог-
незір. — Ти досі дивишся на нас?»

Він палко сподівався, що колишня провідниця
досі обороняла Клан, який колись любила. Якщо
вони переживуть завтрашню зустріч із Тигрозо-
ром та зможуть залишитися вільними від його
претензій на абсолютну владу, то це буде тільки
завдяки Зореклану, який знає: лісу потрібні чоти-
ри Клани.

Усе навколо було тихо і спокійно. Ані вітерець
не куйовдив котячу шерсть, ані здобич не шаруділа
серед каміння. Вогнезору здавалося, що цілий ліс
затамував подих, чекаючи світанку.

— Я кохаю тебе, Піскоштормо, — промуркотів
він, притиснувшись мордочкою до її боку.

Піскошторма глянула на нього своїми ясними
очима.

— Я теж тебе кохаю, — відповіла вона. —
І я знаю: що б не сталося завтра, ти допоможеш
нам вистояти.

Вогнезір дуже хотів поділяти впевненість вояч-
ки. Проте її віра в нього таки трохи заспокоювала.

— Нам треба відпочити, — нявкнув він.

Поки коти вийшли на схил біля табору, пові-
тря вже просякло прохолодою. На травах і камін-
ні заблищала паморозь. Щойно Вогнезір ступив
до тунелю, з темряви виринула біла постать.

— Я вже почав турбуватися, — нявкнув Біло-
шторм. — Думав, ви потрапили в якусь халепу.

— Ні, з нами все добре, — відповів Вогне-
зір. — Назовні ані миша не шелесне.

— Шкода. Кілька мишей не були б зайвими, —
Білошторм швиденько прозвітував провіднику
про патрулі та стійки, призначені на терені. —
А ти піди поспи, — закінчив він. — Завтра буде
важкий день.

— Так і зроблю, — погодився Вогнезір. — Дя-
кую, Білошторме.

Білий вояк знову розчинився в темряві.

— Я піду перевірю стійкових, — нявкнув він,
ідучи геть.

— Кращого воєводи годі й уявити, — проко-
ментувала Піскошторма, коли Білошторм уже не
міг їх почути.

— Знаю. Я просто не уявляю, що б робив без
нього.
Піскошторма глянула на Вогнезора, і в її зеле-
них очах він побачив мудрість і смуток.

— Можливо, завтра дізнаєшся, — нявкнула ки-
ця. — Або коли-інде невдовзі. Якщо Тигрозір за-
прагне бою, ми можемо втратити багатьох котів,
Вогнезоре.

— Я знаю.

Але насправді досі він іще не думав про те, що
це означає для нього. Декотрі з тих котів, що за-
раз сплять навколо, — друзі, яких він любив, во-
яки, яким довіряв, — навіки підуть від нього. Пе-
реможуть вони чи програють, а хтось із вояків,
яких Вогнезір поведе у бій, може не повернутися.
І загинуть вони тому, що він накаже їм битися.
На нього накотила скорбота, така глибока і боліс-
на, що Вогнезір мало не завив.

— Я знаю, але що я можу вдіяти?

— Роби те, що повинен, — голос Піскошторми
був м’який. — Ти наш провідник, Вогнезоре. Ти
повинен виконати своє завдання. І ти блискуче
впораєшся з цим.

Присоромлений, Вогнезір не знайшовся з від-
повіддю, а за мить Піскошторма знову притули-
лася своєю мордочкою до його.

— Я краще піду посплю, — промурмотіла вона.

— Ні, зачекай, — Вогнезір збагнув, що не змо-
же витримати самотності в тому кублі під Висо-
ким Каменем, у кублі, повному тіней. — Я не
хочу бути на самоті. Ти не переночуєш зі мною?

Руда киця схилила голову.

— Гаразд, якщо ти хочеш.

Вогнезір лизнув її вушко, і вони рушили галя-
виною. Навіть попри те, що лишайникова завіса
ще не до кінця відросла після пожежі, в кублі все
одно панував півморок.
Радше нюхом, ніж зором, Вогнезір збагнув, що
якийсь новак приніс йому свіжину, і тільки тепер
усвідомив, який він був голоднезний. На долів-
ці знайшовся кріль, тож Вогнезір із Піскоштор-
мою сіли собі поруч та розділили трапезу, швидко
і жадібно ковтаючи їжу.

— Так, це було не зайве, — промуркотіла Піс-
кошторма, витягуючи передні лапи та вигинаю-
чи дугою спину. Тоді позіхнула. — Я могла б цілу
повню проспати.

Вогнезір облаштував для неї ложе з мохової
підстилки, в якому вона згорнулася клубочком,
заплющивши очі.

— Добраніч, Вогнезоре, — промурмотіла киця.

Вогнезір носом торкнувся її хутра.

— Доброї ночі.

Невдовзі м’яке розмірене дихання Піскоштор-
ми сповістило, що вона заснула. Незважаючи
на все своє виснаження, Вогнезір не міг і собі
спокійно згорнутися клубочком поруч із нею. На-
томість він сидів та дивився, як сходить місяць,
кидаючи своє бліде світло на вхід до кубла та по-
сріблюючи хутро Піскошторми. Вона така прегар-
на, така люба йому. А проте й вона може завтра
загинути.

«Отак і виглядає провідництво», — збагнув Вог-
незір. Він не знав, чи зможе витримати весь біль
цього обов’язку, хоча й розумів, що з приходом
світанку без вагань візьме на плечі тягар, який
поклав на нього Зореклан.

«Благаю, Зореклане, допоможи мені нести його
гідно», — думав він, вмощуючись у кублі біля
Піскошторми. Вогнезір таки заспокоївся, зігрітий
теплом її хутра, і нарешті дозволив сну склепити
його повіки.
Розділ 21

Вогнезір прокинувся і побачив, що долівку куб-
ла вже залило бліде світло світанку. Піскоштор-
ма, що лежала поруч із ним, усе ще спала, під її
диханням дрібно тремтів мох. Намагаючись її не
розбудити, Вогнезір устав, потягнувся і вийшов
у морозяний ранок.

Галявина була порожнісінька, але вже за якусь
мить із вояцького кубла вийшов Білошторм.

— Я вирядив досвітній патруль, — доповів він. —
Орлякошуба, Мишошубку і Сіросмуга. Сказав їм
пробігтися Тіньовим кордоном і доповісти, що там.

— Добре, — нявкнув Вогнезір. — Це було б ціл-
ком у дусі Тигрозора — призначити нам зустріч
біля Чотиридерева, організувавши тим часом на-
пад деінде. Тому я призначаю тебе відповідальним
за терен і залишу тобі якомога більше боєздатних
вояків.

— Бери стільки бійців, скільки тобі тре-
ба, — нявкнув Білошторм. — У нас усе буде добре.
З молодої Ясносердої росте справді вельми ко-
рисна воячка, відколи вона почала тренуватися
з Хмарохвостом. Та й старійшини зможуть доки-
нути кілька кігтів, якщо доведеться.

— їм таки доведеться, перш ніж із цим буде
покінчено, — передбачив Вогнезір. — Дякую, Бі-
лошторме. Я знаю, що можу покладатись на тебе.

Білий вояк кивнув і знову зник у кублі. Про-
відник зачекав, поки він піде, і попрямував тере-
ном до кубла Попелюшки.

Коли він підійшов до осідку медикиці, то по-
чув її голос, що долинав із розколини в камені:

— Тернові ягоди, нагідки, макове насіння...

Зазирнувши досередини, Вогнезір побачив ма-
леньку сіру кицю, що перебирала купи лікарських
трав та ягід, складених під стіною кубла.

— Здоров, Попелюшко, — нявкнув він. — Усе
гаразд?

Медикиця повернулась і серйозно глянула
на нього своїми блакитними очима.

— Не краще, ніж завжди.

— Гадаєш, битви не уникнути? — запитав її
Вогнезір. — Зореклан промовляв до тебе?

Попелюшка підійшла до виходу з кубла.

— Ні, жодного слівця, — відповіла вона. — Але
навіть здоровий глузд підказує, що битва таки
буде, Вогнезоре. Для цього мені знамення від Зо-
реклану не потрібні.

Медикиця мала рацію, і Вогнезір знав це, але
від її слів усе одно відчув холодок. Коли попе-
реду така значуща зустріч, чому Зореклан не по-
дав жодного знаку? Чи предки-вояки полишили
їх у час найбільшої нужди? Надто пізно Вогнезір
подумав, що варто було піти до Високих Скель та
поділитись язиками із Зорекланом.
— Ти не знаєш, чому Зореклан мовчить? — уго-
лос запитав він.

Медикиця похитала головою.

— Але дещо я таки знаю, — нявкнула вона,
ніби читаючи його думки. — Зореклан не забув
нас. Давним-давно предки проголосили, що в лісі
має бути чотири Клани, тож вони не чекатимуть,
поки Тигрозір змінить це навіки.

Вогнезір подякував Попелюшці та пішов геть,
до вояків, палко бажаючи поділяти її віру.

***

Коли Вогнезір вів своїх вояків схилом до Чо-
тиридерева, віяв сильний вітер — він шарудів
травою та доносив до них запахи численних ко-
тів. Кожен порив вітру загрожував дощем із сірих
хмар, які штовхались у переповненому небі.

На вершині схилу Вогнезір спинився, присів-
ши у прихистку кущів, щоб оглянути галявину.
Майже негайно біля нього з’явився Хмарохвіст.

— Чому ми просто стоїмо? — запитав він. —
Треба покінчити з цим.

— Ні, поки я не дізнаюся, що там відбуваєть-
ся, — сказав йому Вогнезір. — 3 того, що ми зна-
ємо зараз, це може бути й засідка, — повернув-
шись до вояків, він підвищив голос так, щоб усі
його чули. — Усі ви знаєте, чому ми тут, — почав
провідник. — Тигрозір хоче, щоб ми приєдналися
до його Клану, і він не прийме відмови. Я хочу
вірити, що ми зможемо закінчити цей день без
бою, але я не можу знати напевне.

Коли він договорив, Хмарохвіст торкнув його
за плече і показав хвостом на інший кінець ло-
щовини. Озирнувшись, Вогнезір побачив Високо-
зорого, який йшов із Вітряних угідь у супроводі
своїх вояків.

— Добре, Вітряний Клан теж тут, — нявкнув
він. — Тож ходімо, зустрінемо їх.

Вогнезір рушив гребенем лощовини, аж поки
не опинився віч-на-віч із довгохвостим чорно-бі-
лим котом.

Вітряний провідник схилив голову, вітаючись.

— Радий зустрічі, Вогнезоре. Сьогодні чорний
день для цілого лісу.

— І справді чорний, — погодився Вогнезір. —
Але наші Клани стоятимуть за правду, яку про-
голошує вояцький правильник, що б там не було.

Вогнезір здивувався з того, скільки бійців при-
йшло з Високозорим. Пригадуючи, які понівечені
та розбиті були ці коти у Вітряному таборі щойно
вчора, він розраховував, що до Чотиридерева їх
прийде хіба кілька. Натомість тут були чи не всі
вояки. На них іще не загоїлися шрами, одержані
під час нападу на табір, але їхні очі були ясні та
сповнені рішучості. Вогнезір упізнав свого друга
Одновуса, в якого на боці тягнулась довга черво-
на рана, і Ранньоквітку, в чиїх холодних очах чи-
талась жага помсти за смерть сина.

«Тигрозір може бути неприємно здивований, —
подумав Вогнезір, — коли побачить, скільки Ві-
тряних вояків готові виступити проти нього». Гли-
боко вдихнувши, Громовий провідник нявкнув:

— Ходімо.

Високозорий схилив голову.

— Веди, Вогнезоре.

Здивований такою честю від старшого та до-
свідченішого провідника, Вогнезір хвостом дав
наказ двом об’єднаним Кланам. «Левиному Кла-
ну», — з гордощами подумав він. Така була його
доля.

Вогнезір прокрався униз схилом крізь кущі,
нагостривши всі свої чуття і наготувавшись до
нападу. Але чулось лише шарудіння, з яким його
вояки йшли за ним. Запах Тигрового Клану все
ще долинав звіддалік.

Щойно Вогнезір вивів котів на галяву, посеред
якої стояли чотири могутні дуби, кущі з проти-
лежного боку розійшлися і йому назустріч ви-
ступив Тигрозір. Чорноногий, Темносмуг та Лео-
пардозірка йшли поруч із ним, наче зловісні тіні.
Очі кота заблищали, коли він помітив Вогнезора,
а молодий Громовий провідник збагнув, що для
його супротивника це теж особисте. Тигрозір ні-
чого не хотів так сильно, як впитися зубами в ху-
тро Вогнезора та роздерти його на шмаття.

Але це, замість злякати, лише насмішило його.
«Хай тільки спробує!» — подумав Вогнезір.

— Вітаю, Тигрозоре, — холодно нявкнув він. —
Тож ти прийшов. Що, більше не шукаєш в’язнів,
які втекли з Річкових угідь?

Тигрозір вищирився.

— Ти пошкодуєш про цю витівку, Вогнезоре,
запевняю тебе.

— Спробуй мене переконати, — нявкнув Вог-
незір.

Тигровий провідник не відповів, але зачекав,
поки ще кілька його посіпак вийдуть із кущів. Це
був доволі серйозний гурт, збагнув Вогнезір, хоч
на декому з вояків ще видніли рани і подряпини,
одержані під час нападу на Вітряний табір. Серце
його болюче загупало в передчутті того, що битва,
якої він так довго боявся, може вибухнути кожної
миті.
Тигрозір ступив крок уперед і виклично підняв
голову.

— То ти обміркував мою пропозицію? Я даю
тобі вибір: приєднуйся до мене зараз, прийми моє
провідництво, або ти будеш знищений.

Вогнезір перезирнувся з Високозорим. Не було
потреби щось казати. Вони вже вирішили, якою
буде відповідь.

Вогнезір відповів за двох.

— Ми відхиляємо твою пропозицію. Цей ліс
ніколи не мав підпорядковуватися одному Клану,
і тим паче тому, в якому провідник — безчесний
убивця.

— Не мав, але буде, — шовковим голосом від-
повів Тигрозір. Він навіть не спробував відкинути
звинувачення Громового провідника. — 3 тобою
чи без тебе, Вогнезоре, буде. Сьогодні до заходу
сонця доба чотирьох Кланів добіжить кінця.

— Але моя відповідь усе ще «ні», — нявкнув
Вогнезір. — Громовий Клан ніколи не скориться.

— Як і Вітряний, — додав Високозорий.

— Тоді ваша хоробрість може дорівнятися хіба
вашій дурості, — прогарчав Тигрозір.

Він замовк, переводячи погляд із Вітряних
на Громових вояків. Вогнезір почув, як загарчали
Тигрові вояки позаду свого провідника, але зму-
сив себе не здригнутися від їхніх блискучих очей
та наїжаченої шерсті. Кілька митей ніхто не вору-
шився, а Вогнезір готувався, що ось-ось Тигрозір
скомандує атаку.

Тоді він почув позаду себе здавлений звук,
і хтось видихнув:

— Вохролапка!

Ожинолап завмер біля плеча Вогнезора, дивля-
чись на ворожі лави. Простеживши за його погля-
дом, провідник помітив молоду кицю, що стояла
біля Дубошуба, Тіньового вояка.

— А що вона там робить? — то був Орляко-
шуб, який протиснувся до іншого плеча Вогне-
зора. — Тигрозір украв її!

— Украв? — мало не замуркотів Тигрозір. —
Аж ніяк. Вохролапка прийшла до нас за власним
бажанням.

Вогнезір не знав, вірити йому чи ні. Вохролап-
ка не підводила погляд, наче не хотіла дивитись
у вічі своєму братові чи колишньому виховнику.
Та й варто визнати, вона не схожа була на в’язня,
натомість їй ніби було просто незручно опинити-
ся в центрі уваги.

— Вохролапко! — гукнув до неї Ожинолап. —
Що ж ти робиш? Ти ж Громова киця — повертай-
ся до нас!

Вогнезір здригнувся від болю, який чувся в го-
лосі молодого котика. Він пригадав власний біль
від утрати Сіросмуга, коли його друг вирішив пе-
рейти в Річковий Клан.

Вохролапка не сказала нічого.

— Ні, Ожинолапе, — нявкнув Тигрозір. — Це
ти переходь до нас. Твоя сестра зробила правиль-
ний вибір. Тигровий Клан пануватиме над усім
лісом, і ти зможеш причаститися його могуття.

Вогнезір побачив, як напружились м’язи Ожи-
нолапа. Нарешті, після всіх сумнівів та підозр пе-
ред молодим котиком постав простий вибір. Він
буде відданим батькові чи збереже вірність Клану?

— То що скажеш? — наполягав Тигрозір. — Із
Громовим Кланом покінчено. Там для тебе нічого
немає.

— І приєднатися до тебе? — прогарчав Ожино-
лап.
Він замовк. А коли знову заговорив, його голос
лунав дзвінко, щоби кожен кіт на галявині міг по-
чути:

— Приєднатися до тебе? Після всього, що ти
зробив? Та краще померти!

Громові коти схвально замурмотіли.

У бурштинових очах Тигрозора зажевріла лють.

— Ти певен? — просичав він. — Я двічі не про-
понуватиму. Приєднуйся зараз або таки помреш.

— Тоді я відійду до Зореклану як відданий Гро-
мовий кіт, — відповів Ожинолап, високо підві-
вши голову.

Вогнезір відчув, як його переповнюють гордо-
щі. Не було більшого виклику силі Тигрозора, ніж
власний син, який зрікся його на користь Клану,
зрадженого батьком.

— Дурень! — кинув Тигрозір. — То залишайся
і помри з іншими дурнями.

Вогнезір наготувався до того, що ось-ось Ти-
гровий провідник нападе. Натомість хвоста під-
няв Чорноногий, даючи комусь знак.

Кущі на протилежному схилі зашаруділи, і Вог-
незір витріщився на нових котів. Жодного з них
він раніше не бачив. Вони були кощаві, проте
в жилавих кінцівках відчувалася сила. їх оповивав
сморід воронячого їдла та Громошляху. То були
не лісові коти.

Громові та Вітряні вояки не вірили очам, спо-
стерігаючи, як нові й нові коти виходять на те-
рен. Ряд за рядом вони обступали Тигровий Клан
півколом, їх було більше, ніж Вогнезір будь-коли
бачив у лісі, хай навіть на Зборищі.

— Ну то? — шовковим голосом запитав Тигро-
зір. — Ти досі певен того, що хочеш залишитися
тут і битися?
У Н © V II

Роздй 22

Вогнезір у відчаї наче приріс до землі, спосте-
рігаючи за новоприбулими котами. Він помітив,
що декотрі з них носили нашийники.

— Нашийники? — зневажливо пирхнув Зололап
позаду нього. Голос новака був різкий від оги-
ди. — Ви гляньте на них — це ж кицюні* Що там
із ними битися?

— Мовчи, — тихо застеріг Порохошуб, його
виховник. — Мовчи, поки не будемо знати про
ворога все. Ми ще нічого не знаємо про цих котів.

Вогнезір і сам мовчав, аж поки всі незнайомі
коти вийшли на галявину і стали навколо Тигро-
вого Клану. Великий чорно-білий кіт виступив
наперед із їхніх лав і став біля Тигрозора. Вогне-
зір припустив, що то провідник новоприбулих.
Він був завбільшки майже як Тигрозір, м’язистий
і вкритий слідами битв. Хоч на цих котах і були
нашийники, Вогнезір знав, що вони далеко не
кицюні.
Слідом за чорно-білим котом вийшов малень-
кий чорний котик, який безтурботно пройшовся
травою і став по інший бік Тигрозора. Вогнезір
не уявляв, ким був другий — він скидався радше
на медикота, ніж на вояка.

Громовий провідник відчував, що кожна шер-
стинка на його тілі ніби поколює, а повітря зда-
валось густим, наче ось-ось мала вибухнути буря.

— Отож, Тигрозоре, — нявкнув Вогнезір, зму-
шуючи себе говорити спокійно. — Ти не хочеш
відрекомендувати нам своїх нових друзів?

— Це Кривавий Клан, — оголосив Тигро-
зір. — Вони прийшли від осель Двоногів. Я при-
вів їх до лісу, щоби переконати ваших тупоголо-
вих котів приєднатись до мене. Я знав, що вам не
вистачить розуму погодитись добровільно.

Громовий і Вітряний Клани розлютовано заси-
чали. Вогнезір почув, як Шипокіготь прошепотів:

— Пригадуєш перекинців, яких ми почули того
дня, коли я став вояком? Закладаюся, вони були
з Кривавого Клану.

«Шипокіготь може мати рацію», — подумав
Вогнезір. Перекинці, що прийшли від осель Дво-
ногів, оглядали ліс, запропонований Тигрозором.
І що саме він їм запропонував? Розділити ліс
в обмін на допомогу в битві?

— Бачиш, Вогнезоре? — піднесено сказав Ти-
грозір. — Тепер я могутніший за сам Зореклан, бо
я перемінив чотири лісові Клани на два. Тигро-
вий і Кривавий Клани правитимуть вічно.

Вогнезір стривожено глянув на ворогів. Не
було сенсу взивати до Тигрозорового здорового
глузду, не тепер. Жадання влади настільки зве-
ло його з розуму, що у власних очах його власна
велика постать домінувала над усім, затьмарюючи
навіть сяйво Зореклану.

— Ні, Тигрозоре, — тихо відповів він. — Якщо
ти хочеш битися, давай битися. І Зореклан пока-
же, хто сильніший.

— Мишомізкий ти дурень! — гукнув Тигро-
зір. — Я ж готовий був прийти сюди і поговори-
ти з тобою. Не забувай, це ти нас до цього довів.
І коли твої побратими з обох Кланів помира-
тимуть тут, вони будуть звинувачувати тебе до
останнього свого подиху, — темний вояк озирнув-
ся на масу котів, що стояла позаду нього. — Кри-
вавий Клан, атакуйте!

Жоден кіт не зворухнувся.

Тигрозір витріщився на них і закричав:

— Атакуйте, я наказую!

Жоден вояк так само не поворухнувся, тільки
малий чорний кіт ступив крок уперед. Він глянув
на Вогнезора.

— Я Бич, провідник Кривавого Клану, — хо-
лодно і тихо нявкнув він. — Тигрозоре, мої воя-
ки — не твої, щоб ти їм наказував. Вони атаку-
ють, коли я їм скажу, і не раніше.

Тигрозір кинув на нього погляд, в якому недо-
віра блистіла всією ненавистю, що він будь-коли
виказував Вогнезорові. Тигровий провідник не
міг повірити, що цей недорослий Бич буде йому
наказувати.

Вогнезір скористався нагодою. Він рушив упе-
ред, аж поки не опинився просто перед двома
провідниками. Позаду нього Сіросмуг прошипів:

— Вогнезоре, обережно!

Але на обережність часу не було. На кону стоя-
ло майбутнє лісу, воно трималось на волосині між
Тигрозоровим кровожерним жаданням влади і ви-
бриками невідомого Кривавого Клану.

Тепер Вогнезір побачив, що нашийник, який
носив на собі Бич, був усіяний зубами — зубами
собак і... котячими зубами теж. Великий Зорекла-
не! Чи ж вони вбивають собі подібних та беруть
їхні зуби на трофеї?

На інших котах були такі само гидкі прикраси.
У Вогнезора замлоїло в животі, коли він мимохіть
подумав про те видіння крові, що стікає схила-
ми лощовини, хлюпаючи навколо котів липким,
смердючим припливом. Він жахався не за себе
і не за своїх друзів, а за всіх котів усіх Кланів цьо-
го лісу, однаково за друзів і за ворогів.

Чи справді кров керуватиме лісом, як напро-
рокувала Синьозірка? Вона мала на увазі, що
Кривавий Клан пануватиме? Вогнезір пропік Ти-
грозора поглядом, яким хотів виразити всю свою
ненависть, адже це Тигровий провідник довів їх
до такого.

Але він знав, що йому треба зберігати ідеаль-
не самовладання, аби справити якесь враження
на Кривавих котів. Кивнувши їхньому провідни-
ку, Вогнезір сказав так гучно, щоб його почули
всі коти:

— Вітаю тебе, Бичу. Я Вогнезір, провідник
Громового Клану. Я хотів би сказати: ласкаво
просимо до лісу. Але я не хочу тобі брехати. На
відміну від твого гаданого союзника, я знаю ціну
честі, — він махнув хвостом на Тигрозора, нама-
гаючись єдиним жестом виразити всю свою зне-
вагу до нього. — Якщо ти повірив у будь-яку його
обіцянку — ти помилився.
— Тигрозір сказав, що він має ворогів у цьому
лісі, — у голосі чорного кота відчувався увесь хо-
лод гололисту. Коли Вогнезір глянув йому в очі,
вони здалися найглибшою чорнотою ночі, не роз-
бавленою ні найменшим зблиском світла Зоре-
клану. — Чому ж я маю вірити тобі, а не йому?

Вогнезір глибоко вдихнув. Це була нагода,
на яку він стільки чекав, нагода, яку він втратив
на минулому Зборищі, коли грім і блискавка пе-
рервали його. Нарешті він міг стати перед усіма
Кланами лісу та розповісти страхітливу історію
Тигрозора. Тільки зараз питання було не в тому,
щоб зіпсувати репутацію темного вояка, а щоби
врятувати цілий ліс від знищення.

— Коти всіх Кланів, — почав Вогнезір, —
а надто коти Кривавого Клану, ви не маєте мені
вірити чи не вірити. Тигрозорові злочини про-
мовляють самі за себе. Коли він був іще вояком
Громового Клану, то убив нашого воєводу Рудо-
хвоста, сподіваючись зайняти його місце. Спершу
воєводою обрали Левосерда, та коли шляхетний
вояк загинув у битві з Тіньовим Кланом, Тигрозір
нарешті вдовольнив свої амбіції.

Вогнезір на мить замовк. Над галявиною висі-
ла мертва тиша, яку порушило тільки зневажливе
бурмотіння Тигрозора:

— Нявкай деінде, кицюню. Це вже нічого не
змінить.

Вогнезір не звернув уваги на ці слова.

— Воєводства йому було мало, — продовжив
він. — Тигрозір захотів стати провідником. Він
налаштував Синьозірці пастку біля Громошляху,
але натомість туди трапила моя новачка. Так По-
пелюшка покалічила собі ногу.
Галявиною пронеслося вражене мурмотіння.
За винятком Кривавого Клану, тут усі знали По-
пелюшку, і навіть коти з інших Кланів поважали
і любили її.

— Тоді Тигрозір змовився із Хвостоломом, ко-
лишнім провідником Тіньового Клану, який був
в’язнем у нашому таборі, — сказав Вогнезір ко-
там, що слухали його. — 3 його допомогою воє-
вода-зрадник привів у Громовий табір зграю
перекинців та спробував убити Синьозірку влас-
ними кігтями. Я зупинив його, а коли ми відбили
напад, він пішов у вигнання. Уже вигнанцем Ти-
грозір і далі вбивав наших вояків — так загинув
Вітрогон. А потім, перш ніж ми збагнули, що й до
чого, Тигрозір став провідником Тіньового Клану.

Вогнезір замовк і роззирнувся навколо. Він не
знав, як це все сприймали Бич і його поплічники,
але бачив, що до нього прикута увага усіх котів
на терені. Громовий провідник наготувався знову
говорити, прагнучи, щоб вони почули останню,
найжахливішу частину його історії.

— Тигрозір усе ще хотів помститися Громово-
му Клану. Три повні тому лісом бродила зграя со-
бак. Тигрозір ловив для них здобич, а тоді виклав
слід із мертвих кролів поміж лігвищем собак та
Громовим табором, щоби привести їх до нас. Він
убив одну з наших королев, Ряболицю, і залишив
її біля табору, щоб зграя скуштувала котячої кро-
ві. Якби ми не виявили це завчасно і не встигли
втекти, Громовий Клан уже розірвали б.

— Непогано ти виговорився, — прогарчав Ти-
грозір.

— Так сталося, — змусив себе продовжувати
Вогнезір, — що наша провідниця, Синьозірка,
загинула найхоробрішою з можливих смертей, за-
хищаючи мене і свій Клан від зграї.

Він очікував розлютованих криків, але коли
договорив, його зустріла мертва тиша. Очі кожні-
сінького кота були сповнені шоку.

Вогнезір глянув на Леопардозірку, яка все так
само стояла з Чорноногим та Темносмугом тро-
хи позаду Тигрозора. Річкова провідниця була на-
жахана. Якусь мить Вогнезір сподівався, що вона
негайно розірве угоду з Тигрозором та виведе свій
Клан з-під його провідництва, але Леопардозірка
промовчала.

— Оце історія Тигрозора, — квапливо нявкнув
Вогнезір, повертаючись до Бича. — І з неї ясно
одне: він зробить усе заради влади. Якщо Тигро-
зір пообіцяв вам частку лісу — не вірте. Він і ми-
шачого хвоста не віддасть ні вам, ні будь-кому ін-
шому.

Бич примружив очі. Вогнезір бачив, як Кри-
вавий провідник зважено обдумує все почуте,
і в ньому маленьким вогником спалахнула надія.

— Тигрозір розповів про свій задум із соба-
ками, коли вперше прийшов до мене два міся-
ці тому, — чорний кіт повернув голову і глянув
на Тигрового провідника. — Він не казав мені,
що цей план провалився.

— Усе це зараз неважливо, — грубо перебив
його Тигрозір. — Ми з тобою маємо угоду. Бийся
зі мною — і отримаєш те, що я запропонував.

— Ми з моїм Кланом будемо битися тоді, коли
самі захочемо, — нявкнув Бич. А Вогнезору до-
дав: — Я обдумаю те, що ти сказав. Сьогодні бит-
ви не буде.
Тигрозір розлютовано загарчав і почав розма-
хувати хвостом з боку на бік. Його м’язи напру-
жились, і він став у стійку.

— Зрадник! — прохрипів Тигровий провідник
і, висунувши кігті, кинувся на Бича.

Вогнезір нажахано спостерігав за цим, очікую-
чи, що малого кота зараз роздеруть. Він на влас-
ному гіркому досвіді пізнав міць Тигрозорових
кігтів. Але Бич кинувся вбік, уникаючи удару.
Коли масивний кіт знову повернувся до нього,
Бич ударив передніми лапами. Бліде сонце голо-
листу неприродно зблиснуло на кінчику кожного
пазура. Вогнезір відчув, як кров похолола в його
жилах: на кігтях Бича були прикріплені загострені
собачі зуби.

Один удар у плече вибив Тигрозора з рівнова-
ги. Він упав на бік, підставивши черево, і несамо-
виті кігті Бича впилися в його горло. Єдиним уда-
ром малий кіт розпоров Тигрозора аж до хвоста,
і з тіла ринула кров.

Тигровий провідник відчайдушно і люто закри-
чав, а тоді крик урвався нечітким кашлем. Його
тіло сіпнулося, кінцівки та хвіст обм’якли. На
мить він заспокоївся, і Вогнезір збагнув, що той
впадає у транс. Так буває, коли провідник втрачає
життя — це займало деякий час, щоб тіло встигло
відновити сили.

Але навіть Зореклан не міг зцілити таку стра-
хітливу рану. Бич відійшов і холодно спостерігав,
як тіло великого вояка знову здригнулося в кон-
вульсіях. Тигрозір знову закричав. Вогнезір хотів
затулити собі вуха й більше цього не слухати, але
наче примерз до місця.
І знову Тигровий провідник якусь мить по-
лежав спокійно, але рана все ще була надто ве-
ликою, щоби він увійшов у цілющий транс. І ще
одна судома пробігла Тигрозоровим тілом. В аго-
нії він кігтями виривав купини трави, а в його
криках тепер чулася не лють, а жах.

«Він помирає дев’ять разів, — збагнув Вогне-
зір. — Ох, Зореклане, ні...»

Такої смертельної рани він не побажав би жод-
ному коту, навіть Тигрозору. Здавалося, що це ні-
коли не закінчиться.

Побачивши, що сталося з провідником, яко-
го вони вважали невразливим, вояки Тигрового
Клану нажахано заволали. Вогнезір збагнув, що
вони ламали стрій. Кілька котів, наче божевіль-
ні, промчали повз нього, намагаючись забратися
з галявини. Десь позаду крикнув Високозорий:

— Стійте! Тримайте стрій!

Вогнезір знав, що йому не треба наказувати це
своїм воякам. Вони стоятимуть із ним до остан-
нього.

Тигрозір важко дихав, ця битва за власне життя
виснажувала його. Вогнезір піймав погляд бурш-
тинових очей, в якому змішалися біль, страх і не-
нависть. Тоді тіло темного вояка востаннє здриг-
нулося і завмерло.

Тигрозір був мертвий.

Не вірячи власним очам, Вогнезір дивив-
ся на його бездиханне тіло. Найдавніший ворог,
найнебезпечніший кіт у лісі, кіт, із яким він зби-
рався битись на смерть, помер ні за цапову душу.

Громовий провідник зостався сам-на-сам із
Бичем. Маленький чорний кіт наче й особливої
уваги не звернув на все це. Тепер Вогнезір знав,
що не варто оцінювати його за розміром. Він ні-
коли ще не бачив більш небезпечного кота, здат-
ного єдиним ударом знищити всі дев’ять життів
провідника.

Позаду Бича почали збиратися коти Криваво-
го Клану, ніби готуючись до нападу. Вогнезір по-
глянув на своїх вояків — переконатися, що вони
готові. Громові бійці стояли в лаві з Вітряними
вояками, і Вогнезір вже приготувався виступати
разом з ними, проте раптом Бич підніс одну за-
кривавлену лапу.

Коти позаду нього зупинилися.

— Ви бачили, що буває з тими, хто не поважає
Кривавий Клан, — спокійно попередив чорний
кіт. — Ваш друг, — він зневажливо махнув хвос-
том на нерухомого Тигрозора, — думав, що може
нами керувати. Він помилився.

— Ми не хочемо керувати вами, — відрізав
Вогнезір. — Усе, чого ми хочемо, — жити спо-
кійно. Нам шкода, що Тигрозір заманив вас сюди
брехнями. Будь ласка, ви можете полювати на на-
ших землях на шляху додому.

— Додому? — Бич розкрив очі, наче сумніваю-
чись. — Ми нікуди не йдемо, лісовий ти дурню.
У місті, звідки ми прийшли, котів дуже багато,
а здобичі мало. А тут, у лісі, нам не доведеться
підбирати відходи Двоногів.

Він ковзнув поглядом повз Вогнезора на Гро-
мових і Вітряних вояків, що стояли напоготові.

— Тепер ми забираємо цю територію, — про-
довжив Бич. — Я керуватиму і лісом, і містом.
Але я розумію, що вам треба все це переварити.
У вас є три дні, щоб покинути ліс, інакше дове-
деться битися з моїм Кланом. Чекатиму вашого
рішення на світанку четвертого дня.
Розділ 23

Вогнезір стояв і дивився в одну точку, занімі-
лий від здивування, а Бич тим часом повернув-
ся і зник в рядах власних вояків. Усі разом коти
Кривавого Клану безшумно прослизнули в підлі-
сок.

Вогнезір перевів погляд на тіло Тигрозора.
Ноги кота були вивернуті в різні боки, а зуби ви-
щирені у передсмертній гримасі. Бурштинові очі,
що раніше палали кривавими амбіціями, тепер
були невидющі.

Вогнезір розумів, що мав би радіти зі смерті
свого ворога. Він давно вже знав, що єдиною на-
дією на спокій в лісі буде загибель Тигрозора. Та
Вогнезір завжди думав, що саме йому належить
побороти ворога, ризикуючи власним життям.
І от тепер Тигрозір лежав біля його лап, замочую-
чи їх кров’ю, а Вогнезір замість тріумфу відчував
дещо зовсім дивне — жаль. Темний вояк одержав
від Зореклану силу, навички та кмітливість, щоби
стати справді великим котом, легендою лісу. Та він
не зумів використати ці дари правильно, він уби-
вав, брехав, влаштовував підступи, аж поки його
амбіції не прнвели до такого жахливого кінця.
Але нічого не вирішилося. Доля всіх Кланів досі
висіла на волосині, кров усе ще панувала лісом.

«Тигрозоре, нам потрібна твоя сила, — про-
шепотів Вогнезір. — Нам потрібна сила кожного
вояка, щоб вигнати Кривавий Клан з лісу».

Він відчув, що біля нього хтось стоїть. Обер-
нувшись, Вогнезір побачив Сіросмуга. Решта Гро-
мових котів досі тримала стрій на краю галявини,
поруч з ними був Високозорий зі своїми вояками.

— Вогнезоре? — жовті очі Сіросмуга були ве-
личезні від жаху. — 3 тобою все гаразд?

Вогнезір обтрусився.

— Буде гаразд. Не турбуйся, Сіросмуже. Ході-
мо, мені треба поговорити з Високозорим.

Сіросмуг іще раз глянув на мертвого Тигрового
провідника і здригнувся.

— Не хотів би коли-небудь ще раз таке побачи-
ти, — охрипло нявкнув він.

— Якщо не проженемо Бича, то, може, й до-
ведеться, — відповів Вогнезір.

Він повільно рушив до Вітряного провідника,
дорогою обдумуючи все, що сталося. Коли нареш-
ті зустрівся поглядом із Високозорим, то побачив,
що той здивований не менше за нього.

— Не можу повірити в те, що щойно поба-
чив, — сказав Високозорий. — Дев’ять життів —
і просто так.

Вогнезір кивнув.

— Ніхто не буде тебе звинувачувати, якщо ти
збереш свій Клан і підеш шукати іншого житла.
Він не сумнівався у хоробрості Високозорого,
але й не міг очікувати, що той захоче битися з та-
ким жахливим ворогом.

Та Високозорий напружив м’язи і здибив хутро
на загривку.

— Вітряний Клан уже раз виганяли з лісу, —
прошипів він. — Ніколи знову. Наші землі на те
й наші, аби ми за них боролися. Громовий Клан
із нами?

Вогнезір збирався було відповісти, але раптом
почув мурмотіння своїх котів, у якому переміша-
лися водночас непокора й рішучість.

— Ми будемо битися, — пообіцяв він. — І ми
пишаємося тим, що маємо таких побратимів, як
Вітряний Клан.

Провідники глянули одне одному в очі. Вогне-
зір побачив, що Високозорий поділяє його неви-
словлений страх: ця битва може стати останньою
для обох Кланів.

— Ми йдемо готуватися, — нарешті нявкнув
Високозорий. — Зустрінемося на цьому місці че-
рез три дні, на світанку.

— На світанку, — луною відповів Вогнезір. —
І нехай допоможе нам усім Зореклан.

Він дивився услід Вітряним воякам, що повер-
талися на свої землі, а тоді обернувся до Громових
вояків. Вони виглядали пригніченими поганим
передчуттям, але Вогнезір знав, що ніхто з них не
втече від битви, підібгавши хвоста. Ці коти пішли
з ним до Чотиридерева, готові до сутички, і хоч
їхні нові вороги жахливіші, ніж можна собі уяви-
ти, вони все одно готові битися за свій ліс.

— Я пишаюся всіма вами, — тихо нявкнув Вог-
незір. — Якщо хтось і зможе прогнати Кривавий
Клан, то це ви.
Піскошторма підійшла до нього і притулилася
мордочкою до плеча.

— Якщо ти вестимеш нас, ми зможемо' все, —
пообіцяла вона.

Вогнезора так переповнили емоції, що він не
міг говорити. Настрій вояків не те щоб дуже його
підносив — радше лягав на плечі важким тягарем.

— Треба повертатись у табір, — зрештою нявк-
нув він. — Роботи ще багато. Сіросмуже, Хмаро-
хвосте, побіжіть наперед. Не хотілось би потрапи-
ти в засідку Бича.

Двоє вояків побігли в напрямку Громового та-
бору. За кілька митей Вогнезір уже вів за ними
решту котів, замикав загін Порохошуб. Із кожним
кроком Громовий провідник відчував на собі хо-
лодний, зловісний погляд Бича. Одного разу він
уже почувався здобиччю, коли лісом розгулювала
зграя собак. Проте тепер його ворог був ще жах-
ливішим.

Якщо вожак Кривавого Клану і спостерігав за
ними, він ніяк себе не видав, бо Громові коти по-
вернулися до свого табору цілими й неушкодже-
ними.

Вогнезір раптом помітив, що Ожинолап почав
відставати, ледве переставляючи ноги й волочачи
хвіст по землі.

— Що сталося? — лагідно спитав провідник.

Ожинолап підвів очі на свого виховника. Вог-
незора страшенно збентежило те, який глибокий
жах він побачив у них.

— Я думав, що ненавиджу свого батька, — тихо
нявкнув котик. — Я не хотів приєднуватись до
його Клану. Але я точно не бажав для нього такої
смерті.
— Я знаю, — Вогнезір притулився мордою до
новака. — Але все вже позаду, і тепер ти вільний.

Ожинолап відвернув голову.

— Не думаю, що я коли-небудь буду від ньо-
го вільний, — промурмотів новак. — Навіть те-
пер, коли Тигрозір помер, ніхто не забуде, що
я його син. І як щодо Вохролапки? — котик за-
тнувся. — Як вона могла піти до нього?

— Не знаю, — Вогнезір розумів, як сильно зра-
да Вохролапки зачепила її брата. — Але якщо ми
переживемо це все, обіцяю, ми вигадаємо, як до
неї достукатися.

— Тобто ти дозволиш їй повернутися у Громо-
вий Клан?

— Я не можу бути певен, — визнав Вогне-
зір. — Ми ж навіть не знаємо, чи вона захоче по-
вернутися. Але я охоче її вислухаю і зроблю все,
що зможу.

— Дякую, Вогнезоре, — голос Ожинолапа зву-
чав утомлено й пригнічено. — Це більше, ніж
вона заслужила.

Він схилив голову і зайшов у ялівцевий тунель.

***

Вогнезір уже вкотре спостерігав з Високого
Каменя, як на галявині збираються коти Громо-
вого Клану. З їхніх переляканих облич він зро-
зумів, що новина про Кривавий Клан і жахливу
смерть Тигрозора розійшлася табором. І зараз
його обов’язком провідника було вселити у своїх
побратимів надію й відвагу, яких йому і самому
бракувало.

Сонце вже сідало, і камінь відкидав довгу тінь
посеред галявини. Червоногарячі промені ство-
рювали таке враження, ніби табір був омитий
кров’ю. Вогнезір гадав, чи не був це знак від Зо-
реклану — що всі його друзі, всі його вояки за-
гинуть. Зрештою, воїни-предки ж не подали
жодного знаку, коли Бич забрав дев’ять життів
Тигрозора, проливши його кров на священній
землі Чотиридерева.

«Ні!», — вирішив Вогнезір. Піддатися цій думці
означатиме впасти у відчай і сісти склавши лапи.
Він повинен вірити, що Кривавий Клан можна
перемогти.

Вогнезір прочистив горло і заговорив:

— Коти Громового Клану, ви вже знаєте про
загрозу, яка нависла над нами. Кривавий Клан
прийшов з угідь Двоногів і хоче загарбати наш
ліс. Вони хочуть, щоб ми здалися без бою та втек-
ли. Але через три дні ми, разом із Вітряним Кла-
ном, будемо битися із цими перекинцями за ко-
жен клаптик лісу.

Внизу на галявині підскочив на лапи Хмаро-
хвіст і завив, погоджуючись із провідником. Кіль-
ка котів вторили йому, але Вогнезір помітив, що
багато хто непевно перезирається, ніби сумніва-
ючись, чи вдасться їм вижити в бою із Кривавим
Кланом і їхнім жахливим вожаком.

— А як щодо Річкового і Тіньового Кланів? —
запитав Білошторм. — Вони будуть битися?
І якщо так, то на чиєму боці?

— Гарне питання, — відповів Вогнезір. — Але
я не знаю відповіді. Вояки Тигрового Клану втек-
ли, коли Тигрозір помер.

— Тоді нам треба дізнатися, куди вони пі-
шли, — нявкнув Білошторм.
— Я можу піти на територію Річкового Клану
і поглянути, — запропонувала Мрячконіжка, під-
вівшись зі свого місця біля каменя. — Я знаю, де
вони могли сховатися.

— Ні, — наказав Вогнезір. — Зараз тобі загро-
жує велика небезпека. Ми не знаємо, чи Тигро-
вий Клан досі полює на напівкровок, а тебе я не
хочу втрачати. Ти потрібна Громовому Клану.

На мить здалося, ніби Мрячконіжка почне спе-
речатися, та вона схилила голову і знову сіла.

— Ми можемо дізнатися все, що треба, від
прикордонних патрулів, — нявкнув Білошторм.

Вогнезір кивнув.

— Тоді це на тобі, Білошторме. Потрібні додат-
кові патрулі вздовж Тіньових і Річкових кордонів.
Головне завдання — дізнатися, що роблять інші
Клани, але слід також пантрувати за Кривавим
Кланом. Я не хочу, щоб вони застали нас знена-
цька, якщо Бич раптом захоче напасти.

Білошторм, погоджуючись, смикнув хвостом.

— Буде зроблено.

Вогнезір помітив, як спокійний підхід воєводи
підняв настрій решті Клану, тож він швидко про-
довжив, доки їхні страхи не повернулися.

— Далі, кожен кіт у Клані повинен підготува-
тися до битви.

— Навіть кошенята? — озвалася Каринка, за-
хоплено скочивши на лапки. — Нам можна буде
битися? Ми вже будемо новаками?

Незважаючи на небезпеку, яка їх очікувала,
Вогнезір вдоволено замуркотів.

— Ні, вам ще рано бути новаками, — лагідно
сказав він Каринці. — І я не можу дозволити вам
брати участь у битві. Але якщо Кривавий Клан
переможе, вони прийдуть сюди, і вам доведеться
самим захищатися. Піскоштормо, ти зможеш по-
тренувати кошенят?

— Так, Вогнезоре, — очі Піскошторми засяяли
гордощами за Каринку та її братиків, Сажка і До-
щика, які тулилися до неї. — Вони зможуть не-
абияк здивувати Кривавий Клан, коли ми закін-
чимо тренування.

— А як щодо Ясносердої? — вигукнув Хмаро-
хвіст. — Її тренування дають плоди.

— Я хочу битися разом із вами, — рішуче нявк-
нула Ясносерда. — Можна, Вогнезоре?

Провідник завагався. Ясносерда вже зміцніла,
ще й тренувалася з Хмарохвостом.

— Я подумаю, — пообіцяв він. — Ти готова до
іспиту?

Ясносерда кивнула.

— Завжди готова.

— Ми також будемо битися з вами, — сказала
Мрячконіжка. Перолапка та Бурелап, що сиділи
біля неї, виструнчилися і виглядали рішуче. — Ми
вже достатньо зміцніли завдяки вам.

— Добре. А щодо решти, — Вогнезір окинув
поглядом галявину, — вояків, новаків та старій-
шин: у вас є три дні на підготовку. Сіросмуже, ти
відповідальний за впоряди.

Сіросмуг нагострив вушка, очі його загорілися.

— Без проблем, Вогнезоре.

— Знайди собі ще когось на підмогу... і чергуй
впоряди так, аби Білошторм мав достатньо котів
для патрулів і ловів, — роззирнувшись, провідник
помітив медикицю, що сиділа біля входу до свого
кубла. — Попелюшко, ти підготувалася до огляду
поранених?
Вогнезір добре знав, що не було потреби запи-
тувати. Він ніколи ще не бачив, щоб Попелюшка
не була готова, але знав, що решті котів потрібно
це почути.

Погляд медикиці свідчив, що вона теж це ро-
зуміє.

— Я все приготувала, — відповіла вона. — Але
коли битва почнеться, роботи побільшає. Було б
чудово, якби ти дав мені когось із новаків на під-
могу.

— Звісно, — Вогнезір гадав, кого б обрати, аж
раптом його погляд упав на Папоротелапку, і він
пригадав, як лагідно й обережно вона обходилася
з пораненими котами. — Можеш взяти Папоро-
телапку, — сказав провідник і помітив, як на ньо-
го з полегшенням глянув Порохошуб. — Папоро-
телапко, ти ж не проти?

Сіра новачка кивнула. Вогнезір на хвилю заду-
мався, чи не забув нічого, але поки не міг прига-
дати, що їм іще варто зробити для підготовки.

Він глянув униз на котів Клану, чиї обриси по-
чали розмиватися в сутінках, і глибоко вдихнув.

— Добре повечеряйте і гарно поспіть, — сказав
Вогнезір. — Завтра почнемо. Через три дні ми бу-
демо готові показати Бичу з його Кланом, що цей
ліс — наш, і ми його віддавати не збираємось.
Розділ 24

Коли наступного ранку Вогнезір вийшов зі
свого кубла, у таборі вже повним ходом кипіла
робота. Мишошубка із загоном вирушала в па-
труль. Піскошторма зібрала трьох кошенят Вер-
болози, і вони захоплено стрибали навколо, доки
руда воячка вела їх до ялівцевого тунелю, щоб по-
чати тренування. Мрячконіжка та двоє Річкових
новаків ішли слідом. На виході з ними зустрівся
Орлякошуб, що ніс у зубах здобич.

Вогнезір помітив Білошторма з Ожинолапом
та Зололапом біля стіни, що оточувала табір, і пі-
дійшов до них. Білий вояк рушив йому назустріч.

— Я попросив їх двох перевірити укріплен-
ня і залатати дірки, — нявкнув воєвода. — Якщо
Кривавий Клан дійде аж сюди... — він замовк,
схвильований самою можливістю такого нападу.

— Гарна ідея.

Вогнезір ледь не задрижав від думки про те,
що Кривавий Клан може прорватися у табір. Він
різко повернувся, зачувши рух у ялівцевому ту-
нелі, і кинув здивований погляд на Білошторма,
коли звідти вийшов Круколап, а за ним — Яч-
мінь. Чорно-білого самітника раніше ніколи не
бачили у Громовому таборі.

Залишивши воєводу розбиратися з новаками,
Вогнезір підійшов до новоприбулих. Круколап
впевнено поспішив назустріч, а Ячмінь плентався
позаду, ніби не був упевнений, чи його тут прий-
муть.

— Нам потрібно з тобою поговорити, — одразу
сказав Круколап. — Учора ми зустріли Одновуса
на їхньому кордоні, і він розповів нам про Бича
і про Кривавий Клан. Ми хочемо допомогти,
а ще — і це навіть важливіше — Ячмінь має для
тебе деяку інформацію.

Вогнезір привітався кивком.

— Радий вас обох бачити, — нявкнув він. —
Ми будемо вдячні за будь-яку допомогу. Ходімо
краще до мого кубла.

Ячмінь ніби заспокоївся після дружнього при-
вітання Вогнезора, тож двоє самітників пішли
слідом за провідником до печери під Високим
Каменем. Світанкове проміння освітлювало тихе
кубельце. Там було так спокійно, що Вогнезір
майже забув про Бича і його кровожерних попліч-
ників. Але серйозний вигляд гостей нагадав йому
про тінь, що затьмарила майбутнє лісу.

— Що трапилось? — запитав він, коли саміт-
ники вмостилися.

Круколап роззирався навколо з майже благо-
говійним виразом. Вогнезір міркував, що він, ма-
буть, згадує Синьозірку і думає про те, як його
однокашнику вдалося зайняти місце колишньої
провідниці. Ячменю ж, здавалося, було досить не-
зручно. Він підібгав під себе лапи і заговорив:

— Я народився в угіддях Двоногів. І я дуже ба-
гато знаю про Бича і його вояків. Я... можна ска-
зати, що я колись був членом Кривавого Клану.

Вогнезір запалився цікавістю.

— Продовжуй.

— Перший мій дитячий спогад — як я грався
з іншими кошенятами на пустирі, — пояснив Яч-
мінь. — Наша мама навчала нас полювати і шука-
ти їжу між сміттям Двоногів, а пізніше показала,
як самим оборонятися.

— Твоя мама була вашою виховницею? — зди-
вовано запитав Вогнезір. — Усіх вас?

Ячмінь кивнув.

— У Кривавого Клану немає чіткої системи
виховників і новаків. Це взагалі не Клан у лісо-
вому розумінні. Більшість котів просто коряться
Бичу, бо він найсильніший і найлютіший, а Кіс-
тяк — щось на зразок воєводи, він виконує всю
брудну роботу.

— Кістяк? — перепитав Вогнезір. — Це такий
великий чорно-білий кіт? Він був біля Чотириде-
рева.

— Наче він, так, — голос самітника бринів зне-
вагою. — Він майже такий злий, як Бич. Усіх, хто
з ними не погоджується, вони виганяють, якщо
пощастить. Якщо ні, то вбивають.

Вогнезір витріщився на нього.

— А як доглядають за кошенятами і старійши-
нами?

Ячмінь знизав плечима.

— Партнер кішки зазвичай полює для неї,
доки кошенята ще малі. Навіть Бич розуміє, що
без малих кошенят немає Клану. Але старійшини,
хворі чи поранені... їх залишають напризволяще.
Або вбивати, або бути вбитими — полювати або
помирати з голоду. Для слабкості місця немає.

Вогнезір відчув, як на ньому настовбурчилась
кожна волосинка. Як таке може бути? Клан, який
не турбується про нужденних і в якому котів піс-
ля багатьох років вірної служби залишають поми-
рати, якщо вони не в змозі подбати про себе!

— Чому вони взагалі слухають Бича? — обу-
рився він.

— Декому подобається убивати, — голос Ячме-
ня був холодний, а очі дивилися невідь куди. —
Інші просто бояться. Ти не можеш жити сам по
собі на землях Двоногів, якщо лише не маєш
власного Двоножачого гнізда. Ти або з Бичем, або
проти нього, а ті, хто проти, довго не живуть.

Круколап присунувся ближче до товариша і за-
спокійливо притулився до його боку.

— Тому Ячмінь і пішов, — нявкнув він. — Роз-
кажи Вогнезорові про це.

— Тут нема про що багато розказувати, — Яч-
мінь здригнувся і зморщився, ніби від поганих
спогадів. — Я не міг терпіти того, що витворяв
Бич, тож однієї ночі просто втік. Я боявся, що
Бич чи його вояки зловлять мене, але дістався до
краю земель Двоногів і перебіг Громошлях. Я чув
запахи інших котів у лісі, але думав, що вони такі
самі, як Бич і його банда, тож тримався від них
подалі. І нарешті я знайшов ферму, де начебто міг
би жити спокійно. Двоноги мене не чіпали. їхні
миші їм усе одно ні до чого.

Він замовк, а в голові Вогнезора тим часом
роїлися думки. Ячменеві слова підтвердили те, що
він уже знав до цього: Бич був жорстоким і небез-
печним ворогом.

— Але в Бича мусить бути слабке місце, — нявк-
нув провідник. — Повинен бути якийсь спосіб
його перемогти.

Ячмінь зустрівся поглядом із Вогнезором і на-
хилився до нього.

— Його сильний бік є водночас і його слаби-
ною, — відповів він. — Бич та його вояки не ві-
рять у Зоряний Клан.

«Цікаво, що він має на увазі», — подумав Вог-
незір. Хмарохвіст також не вірив у Зореклан, але
він був вірний Громовому Клану. Що Ячмінь на-
магався сказати?

— У Кривавого Клану немає медикота, — про-
довжив самітник. — Я вже казав, що вони не пік-
луються про хворих. І якщо вони не вірять у Зо-
ряний Клан, то й не отримують і не тлумачать
жодних знаків.

— Отже... вони не дотримуються вояцького
правильника? — як тільки слова злетіли з язика,
Вогнезір зрозумів, яким дурним було його питан-
ня. Усе, що Ячмінь розповів, усе, що він побачив
на власні очі, було підтвердженням цього. — І ти
хочеш сказати, що це його слабина? Та це ж озна-
чає, що вони готові на все і їх не зупинить жоден
кодекс честі.

— Це правда, — визнав Ячмінь. — Але, Вог-
незоре, подумай. Без вояцького правильника ти
був би таким самим кровожерним, як Бич. Може,
ти б навіть міг краще з ним битися. Але без віри
у Зоряний Клан... Хто ти тоді?

Він спокійно глянув у вічі провіднику. Вогне-
зорові завертілось у голові. Після розмови з Яч-
менем він почав боятися Кривавого Клану ще
більше. І все ж десь глибоко в душі у нього жев-
ріла надія, ніби Зореклан намагався сказати щось,
чого він не міг зрозуміти — чи поки що не міг.

— Дякую, Ячменю, — нявкнув Вогнезір. —
Я подумаю про те, що ти розказав. І я не забуду
про вашу допомогу.

— Це ще не все, що ми мали зробити, — підвів-
ся Круколап. — Одновус розповів, що через три
дні ви маєте зустрітися з Бичем — тепер уже че-
рез два дні. Ми обоє будемо там із вами.

Вогнезір здивовано подивився на котів.

— Але ж ви самітники, — сказав він. — Це не
ваша війна...

— Та ну, Вогнезоре, — нявкнув Ячмінь. —
Якщо Бич зі своїми посіпаками оселиться в лісі,
як думаєш, скільки ми ще протягнемо? їм чверті
місяця вистачить, щоб знайти нашу повітку і на-
ших мишей. Нам залишиться або забиратися геть,
або прийняти смерть.

— Ми хочемо битися за наших друзів, — тихо
додав Круколап.

— Дякую, — Вогнезір розчулився від тої вір-
ності, яку йому виявляли два самітники. — Усі
Клани шануватимуть ваш подвиг.

Ячмінь форкнув.

— Не знаю щодо цього. Я всього лише хочу
мирного життя, але в мене його не буде, доки ми
не розберемося з Кривавим Кланом.

— Ні в кого не буде, — погодився Вогнезір. —
У нас немає надії, доки Бич гуляє цим лісом.

Провідник попрощався з Круколапом та Ячме-
нем і подався до лощовини, щоб перевірити, як
проходять тренування, коли раптом помітив Дов-
гохвоста й Морозошубку, що поспішали до табо-
ру. Вогнезір спинився і зачекав на них.

— Є новини? — запитав він.

Довгохвіст кивнув.

— Ми пройшлися вздовж кордону з Тіньовим
Кланом до Чотиридерева, — доповів він. — 3 Ті-
ньового боку чути запах Кривавого Клану. Навіть
через Громошлях не треба переходити, там так
смердить.

— Можливо, вони там ховаються, — додала
Морозошубка.

— Цілком можливо, — замислено нявкнув Вог-
незір. — Але куди подівся Тіньовий Клан?

— Я саме збирався до цього перейти, — очі
Довгохвоста поширилися від хвилювання. — Ми
знайшли їхній слід біля Чотиридерева — ніби ба-
гато котів ішли в одному напрямку. Я думаю, що
вони перейшли на територію Річкового Клану.

— Тож вони таки об’єдналися з Річковим Кла-
ном, — уголос метикував провідник. — Цікаво,
як їх там прийняли. Чи спробує Леопардозірка
повернути собі колишній авторитет після смерті
Тигрозора?

Вогнезір знизав плечима. У нього було достат-
ньо власних проблем, щоб перейматися ще й че-
рез Леопардозірку.

— Дякую, Довгохвосте, — нявкнув він. — Це
важливі новини. Тепер можете піти поснідати.

Довгохвіст вдячно кивнув і ввійшов до ялів-
цевого тунелю разом із Морозошубкою. Вогнезір
глянув їм услід, а коли кінчик хвоста Морозошуб-
ки зник у кущах, рушив до лощовини.

Сіросмуг сидів на камені й спостерігав за нова-
ками. Вогнезір приєднався до нього.
— Як тут справи?

— Краще не буває, — відповів сірий вояк. —
Якби нас зараз побачив Бич, він би вже втікав до
Двоногів, підібгавши хвоста!

Сіросмуг виглядав вельми рішуче — таким його
Вогнезір востаннє бачив під час їхньої дружби зі
Срібнострумкою. Він так хотів би розповісти дру-
гові про те, що бачив його кохану уві сні біля Мі-
сяцескелі, але знав, що це не зарадить його горю.
Срібнострумка все одно була мертва, і Вогнезір
лише сподівався, що Сіросмуг ще нескоро при-
єднається до неї в Зореклані.

— У будь-якому разі, — продовжив Сіросмуг, —
зараз у нас найкращі вояки за всі часи, — він
здивовано поглянув на бійку між Ожинолапом та
Шипокігтем. — Чекай хвилинку, треба підправи-
ти Ожинолапові прийом із кігтями.

Сіросмуг зіскочив з каменя і побіг через ло-
щовину, залишивши Вогнезора спостерігати далі.
Неподалік від провідника кружляли одне навколо
одного Крапохвістка і Дрібновух, вичікуючи вда-
лого моменту для стрибка. На іншому кінці галя-
вини Піскошторма розмовляла з трьома кошеня-
тами Верболози. Вогнезір підійшов ближче, щоб
послухати.

— Гаразд. Уявіть, що я вояк Кривавого Клану
і я щойно прорвалася до табору. Що ви будете
роби...

Вона не встигла закінчити і запищала, бо Ка-
ринка вистрибнула і боляче вкусила її за хвіст.
Піскошторма крутнулася й піднесла одну лапу, не
випускаючи пазурів, але не встигла вона ще ві-
дігнати Каринку, як Сажко і Дощик стрибонули
на неї ззаду. Руда кішка заточилася і впала під ва-
гою кошенят.
Поки Вогнезір дійшов до них, Піскошторма
вже вивільнилася, а в її зелених очах горіли вог-
ники.

— Молодці! — нявкнула вона. — Якби я справ-
ді була з Кривавого Клану, то вже давно би ті-
кала геть, — вона повернулася до Вогнезора і до-
дала: — Привіт! Ти їх бачив? За кілька повень ці
кошенята вже будуть чудовими вояками!

— Я в цьому не сумніваюся, — нявкнув про-
відник. — Ви великі молодці, — похвалив він ко-
шенят. — А краще за Піскошторму вас ніхто не
навчить.

— Я хочу, щоб Піскошторма була моєю виховни-
цею, — нявкнула Каринка. — Вогнезоре, можна?

— Ні, я хочу! — запротестував Сажко.

— Ні, я! — і собі додав Дощик.

Піскошторма захитала головою і замуркотіла,
сміючись.

— Вогнезір сам вирішить, хто стане ваши-
ми виховниками, — сказала вона кошенятам. —
А тепер покажіть йому ваші захисні прийоми.

Вогнезір дивився, як малі збиваються докупи,
зображаючи напад і захист. Хоч як вони хвилю-
валися, та все ж змогли згадати науку Піскоштор-
ми, вправно ухиляючись і вистрибуючи, відбива-
ючи напади.

— Вони швидко вчаться, — тихо сказала Піс-
кошторма. — Особливо Каринка, — і, глянувши
на Вогнезора, додала: — Якби ти попросив мене
її виховувати, я б не відмовилась.

— Це поки що між нами, та коли прийде час,
вона твоя, — пообіцяв Вогнезір, ніжно глянувши
на воячку.
Навіть тепер, коли він, і Піскошторма, і ці ко-
шенята, і весь Клан були на межі катастрофи,
Вогнезір не міг не почувати гордощів і надії. При-
тулившись до рудої киці, він промуркотів:

— Ми виграємо битву. Я мушу в це вірити.

Піскошторма не відповіла, але він усе зрозумів
з її погляду.

Провідник залишив їх далі займатися і пішов
на інший край лощовини, де Хмарохвіст із Яс-
носердою тренувалися разом із Зололапом і По-
рохошубом. Ясносерда щойно перекинула Поро-
хошуба. Вояк підвівся, відпльовуючись від піску,
і нявкнув:

— Я такого руху не передбачив! Покажи ще
раз.

Ясносерда припала до землі, але раптом поба-
чила Вогнезора і встала.

Хмарохвіст підійшов до провідника, гордо за-
дерши хвоста.

— Ти це бачив? — спитав він. — Ясносерда
б’ється дуже добре.

— Продовжуй, — попросив її Вогнезір. — Це
виглядає цікаво.

Ясносерда схвильовано глянула на нього здо-
ровим оком, а тоді повернулася, щоб зібрати-
ся. Порохошуб спробував зайти зі сліпого боку,
та вона крутилася весь час, не випускаючи його
з поля зору. Коли вояк підстрибнув, Ясносер-
да прослизнула під ним і вибила з-під задніх лап
землю. Він заточився і впав.

— Тепер ясно, чому тебе називають Порохошу-
бом, — пожартував Хмарохвіст, коли вояк знову
підвівся, обтрушуючи хутро.
— Молодчина, Ясносердої — вигукнув Вогнезір.

Він повів вухами, щоби покликати Хмарохвос-
та на кілька слів.

— Я сподівався тебе тут застати, — тихо нявк-
нув провідник. — Я збираюся до Принцеси, ду-
мав, чи не хотів би ти піти зі мною.

Хмарохвіст нашорошив вуха.

— Ти хочеш її попередити?

— Так. їй варто знати про небезпеку від Кри-
вавого Клану. Я знаю, що Принцеса нечасто ви-
ходить у ліс, але все ж...

— Зараз повернусь, — нявкнув Хмарохвіст і від-
біг поговорити з Ясносердою.

За хвилину двоє котів уже вирушали до Висо-
ких Сосон. Вогнезір попрощався із Сіросмугом,
і вони з Хмарохвостом залишили лощовину. Блі-
ді промені гололисту освічували попіл на землі,
що ще залишився від пожежі. Кілька рослинок,
яким вдалося вижити, вже всохли, навколо па-
нувала цілковита тиша. «Цей гололист і так важ-
кий, — подумав Вогнезір, — навіть без проблем із
Кривавим Кланом».

Нарешті вони дійшли до гнізда Двоногів,
з якими жила Принцеса. Вогнезір відчув велике
полегшення, побачивши її на живоплоті. Кіш-
ка голосно замуркотіла, помітивши їх, а Вогнезір
вибіг на узлісся і скочив на паркан. За мить біля
них уже був Хмарохвіст.

— Вогнесерде! — вигукнула Принцеса, туля-
чись до брата. — Хмарохвосте! Я така рада вас
обох бачити. Як ви?

— Чудово, — відповів Вогнезір.

— Він тепер провідник Клану, — сказав Хма-
рохвіст. — Треба називати його Вогнезір.
— Провідник Клану? Це прекрасно! — Прин-
цеса гучно замуркотіла. Вогнезір знав, що вона
ним пишається, хоч і не розуміє ні жалю за Си-
ньозіркою, ні важкого тягаря відповідальності
на його плечах. — Я така за тебе рада, — прова-
дила кішка. — Але ви обоє такі худі, — завагав-
шись, додала вона і відхилилась, щоб краще огля-
нути брата та сина. — Ви добре їсте?

Важко було відповісти на це запитання. І Вог-
незір, і решта котів Клану голодували весь го-
лолист, але складно пояснити Принцесі, як
це — немає здобичі, коли Двоноги щодня її добре
годують кицюнячою їжею.

— Нормально, — нетерпляче відповів Хмаро-
хвіст. — Але зараз ми прийшли сказати, щоб ти
не ходила до лісу. Навколо бродять лихі коти.

Вогнезір роздратовано зиркнув на свого пле-
мінника. Він хотів якось лагідніше попередити
Принцесу.

— Коти із земель Двоногів прийшли до
лісу, — пояснив Вогнезір, водночас пригортаю-
чись до сестри. — Вони дуже люті, але тебе не
мали б зачіпати.

— Я бачила, як вони крадуться між дерева-
ми, — сказала Принцеса, стишивши голос. —
І ще я чула про них різні історії — що вони вби-
вають інших котів і навіть собак.

Вогнезір подумав, що ці історії, мабуть, прав-
диві, і пригадав зуби, які «прикрашали» ошийник
Бича.

— Вони точно прибріхують, — заспокоїв він
Принцесу, сподіваючись, що це прозвучало пере-
конливо. — Головне не хвилюйся. Але буде кра-
ще, якщо ти не виходитимеш зі свого садка.
Принцеса пильно поглянула йому у вічі, і Вог-
незір зрозумів, що цього разу її не обманула його
оптимістична інтонація.

— Я так і зроблю, — пообіцяла вона. — І попе-
реджу інших котів.

— Добре, — нявкнув Хмарохвіст. — Ні про що
не турбуйся. Ми скоро проженемо Кривавий Клан.

— Кривавий Клан! — здригнувшись, повтори-
ла Принцеса. — Вогнезоре, ви у великій небезпе-
ці, правда?

Вогнезір кивнув, вирішивши не ставитись до
неї як до м’якотілої кицюні, що не зможе зрозу-
міти правду.

— Так, — відповів він. — Кривавий Клан дав
нам три дні, щоб забратися з лісу. Але ми цього
робити не збираємося, тож доведеться битися.

Принцеса досі дивилася на нього довгим, за-
мисленим поглядом. Вона махнула кінчиком хвос-
та і випадково зачепила шрам на його боці — бо-
йове поранення, яке він заробив так давно, що
вже й забув, коли саме. Вогнезір раптом збагнув,
як він для неї виглядав: кістлявий, обідраний, су-
хий, із десятками шрамів, що постійно нагадували
про складне життя у лісі.

— Я знаю, ти зробиш усе, що зможеш, і навіть
більше, — тихо сказала кішка. — У цього Клану
не могло би бути кращого провідника.

— Сподіваюся, ти маєш рацію, — нявкнув Вог-
незір. — 3 такою загрозою Клан ще не зустрічався.

— Але ви її переборете. Я знаю, що ви змо-
жете, — Принцеса лизнула його вухо і пригор-
нулася ближче. Вогнезір відчув запах страху, але
сестра виглядала спокійною й незвичайно серйоз-
ною. — Повертайся цілим, Вогнезоре, — проше-
потіла вона. — Будь ласка.
ОО КИЇ

Розділ 25

Попрощавшись із Принцесою, Хмарохвіст ви-
рушив на полювання, а Вогнезір сам повертався
до табору. Поки дійшов до схилу, сутінки вже
згустилися, тож він відчув запах Білошторма, ще
перш ніж помітив його попереду. Вогнезір наздо-
гнав воєводу перед входом до ялівцевого тунелю.
Білошторм тримав у зубах полівку, але поклав її
на землю, побачивши провідника.

— Я хотів з тобою переговорити, — сказав бі-
лий вояк, навіть не привітавшись. — Краще зро-
бити це тут, щоб нас ніхто не почув.

Вогнезір відчув, як йойкнуло серце.

— Що сталося? Якась проблема?

— Ти маєш на увазі щось, окрім Бича? — кри-
во всміхнувся Білошторм. Він сів на пласкому
камені й підкликав до себе Вогнезора. — Ні, все
гаразд. Патрулі та впоряди проходять чудово... але
я весь час запитую себе, чи знаємо ми насправді,
що робимо?
Вогнезір витріщився на нього.

— Що ти хочеш сказати?

Громовий воєвода тяжко зітхнув.

— Бич зі своїм Кланом переважають нас кіль-
кісно, навіть якщо рахувати нас разом із Вітря-
ним Кланом. Я знаю, що Громові вояки будуть
битися до останньої краплі крові, але, можливо,
така ціна зависока?

— Ти гадаєш, що нам варто здатися? — гостро
спитав Вогнезір. Такої поради від свого воєводи
він не очікував. Якби Білошторма так не шану-
вали за його відвагу, він би сказав, що це слова
боягуза. — Залишити ліс?

— Я не знаю, — Білошторм сказав це таким
втомленим голосом, що Вогнезір раптом прига-
дав, скільки йому повень. — Усе змінюється, це
неможливо заперечити. Але, може, нам уже час
пошукати нового місця? За Високими Скелями
має бути вдосталь землі. Ми могли би знайти собі
інше...

— Ніколи! — перебив його провідник. — Це
ліс наш.

— Ти ще молодий, — серйозно глянув на нього
Білошторм, — і сприймаєш це так. Але помре ба-
гато котів, Вогнезоре.

— Я знаю, — весь день Вогнезір займався тим,
що піднімав настрій воякам — і собі — думками
про перемогу над Бичем. А тепер Білошторм хоче
йому довести, що перемога такою ціною їм не по-
трібна. Та Громовий Клан повинен вигнати чу-
жаків з лісу, навіть якщо вони втратять багатьох
вояків.

— Ми мусимо битися, — нявкнув він. — Ми не
можемо повернутися і втекти, як миші. Ти маєш
рацію, Білошторме, я знаю, що маєш, але який
у нас є вибір? Зореклан не міг захотіти, щоб ми
залишили ліс.

Білошторм кивнув.

— Я знав, що ти це скажеш. Я розповів тобі,
що думаю. Для цього й існує воєвода.

— Я вдячний тобі за це, Білошторме.

Білий вояк підвівся і вже схилився над полів-
кою, але перевів погляд на Вогнезора.

— У мене ніколи не було таких амбіцій, як
у Тигрозора чи в тебе... — нявкнув він. — Я ні-
коли не хотів бути провідником. А тепер я прак-
тично радий, що не є ним. Ніхто б не позаздрив
тому, який вибір зараз стоїть перед тобою.

Вогнезір моргнув, не знаючи, що відповісти.

— Я лише сподіваюся, — вів далі Білошторм, —
що коли прийде час, я зможу битися з усіх своїх
сил.

Сумнів тінню ліг на лице воєводи, і Вогнезір
зрозумів, що в його віці багато котів уже ставали
старійшинами. Логічно, що він переживав за свої
вояцькі здібності.

— Я знаю, що зможеш, — сказав Вогнезір. —
У лісі немає шляхетнішого вояка, ніж ти.

Білошторм мовчки глянув на Вогнезора. Тоді
підняв свою мишу і зайшов до табору.

Вогнезір залишився на камені. Слова Біло-
шторма схвилювали його, і раптом він втратив
бажання повертатися до табору і свого тінисто-
го кубла під Високим Каменем. Він знав, що все
одно не зможе заснути.

Провідник кілька хвилин просто вслухався
у м’які звуки ночі, а тоді підвівся й пішов назад
до схилу. Звідти, де щойно було сонце, долинали
лише слабкі червонясті промені, а над головою
небо було вже чорне, і з нього споглядали кілька
вояків Зореклану.

Вогнезір тихо прослизнув у підлісок, а за
якийсь час усвідомив, що лапи самі ведуть його до
Сонячних Скель. Поки він дійшов до краю лісу,
вже геть стемніло. Круглі обриси скель вимальо-
вувались на тлі неба, ніби спини тварин, а на них
мерехтіла паморозь. За ними чувся дзюркіт води,
а трохи ближче — чиєсь шарудіння, наче здобичі.

Вогнезір відчув, як рот наповнився слиною, він
розпізнав запах мишки. Ледь не пливучи над зем-
лею, кіт став у стійку і вмить стрибнув. Він і не
підозрював, наскільки був голодний, доки його
щелепи не зімкнулися на здобичі. Вогнезір покін-
чив з нею за кілька голодних ковтків.

Він відчув, як йому покращало. Вогнезір ви-
стрибнув на камінь і знайшов собі місце, звідки
міг вигідно дивитися на річку. Темна вода від-
блискувала світлом зір. Вітер збрижив гладку по-
верхню, скуйовдив Вогнезорове хутро і полетів
далі, у безлистий ліс позаду нього.

Вогнезір підвів погляд на Срібносмугу. Вояки
Зореклану дивилися на нього, але цієї ночі вони
виглядали холодними й далекими. Чи турбувалися
вони взагалі про те, що діялося в лісі? Чи Синьо-
зірка справді мала рацію, коли кинула їм виклик?
На мить Вогнезір зрозумів, наскільки самотньою
мала почуватися його колишня провідниця. Він
не поділяв її стану, бо, на відміну від Синьозірки,
ще не втратив віри у вояків власного Клану. Про-
те зараз Вогнезір починав розуміти, чому вона
сумнівалася в Зореклані.

Стільки котів уже загинули через кровожерні
амбіції Тигрозора, і Зореклан не зробив нічого,
щоб їх врятувати. Вогнезір гадав, чи варто бути
таким дурним і зараз покладатися на допомогу
предків.

Та як Громовий Клан зможе вижити без Зоре-
клану? Підвівши голову, він закричав на величну
Срібносмугу:

— Покажіть мені, що робити! Покажіть, що ви
з нами!

Та від білого холодного вогню над ним не було
відповіді.

Вогнезір із болем усвідомив, яким малим і без-
помічним він був порівняно з величним Зоре-
кланом, що розлігся на небі. Провідник знайшов
у скелі печеру, щоб заховатися від холодного ві-
тру. Він не збирався спати, але був такий втомле-
ний, що за кілька хвилин таки стулив повіки.

Йому снилося, ніби він сидить біля Чотириде-
рева, а навколо стоять теплі й солодкі запахи зе-
ленлисту. Вояки Зореклану сиділи навколо, зай-
нявши всі чотири пагорби, як тоді, коли він ходив
до Місяцескелі отримувати свої дев’ять життів.
Вогнезір помітив Плямолистку, Жовтоіклу і всіх
котів, яких втратив Громовий Клан, а також
тих, хто нещодавно приєднався до їхніх осяйних
лав, — Каменешуба і юного Дроколапа.

Уві сні Вогнезір скочив на лапи і загарчав
на них. Оце вперше він не відчував благоговійно-
го трепету перед своїми предками. Йому здавало-
ся, що вони покинули і його, і весь ліс напризво-
ляще.

— Ви керуєте лісом! — зашипів Вогнезір, ви-
пускаючи весь всій гнів на їхню зраду. — Ви на-
слали бурю тієї ночі на Зборище, щоб я не міг
розказати Кланам, що натворив Тигрозір. Ви
дозволили йому привести Бича в цей ліс! Чому ви
так робите? Ви хочете, щоб ми всі загинули?

Знайома постать вийшла наперед. Сіро-блакит-
не хутро Синьозірки мерехтіло в сяйві зір, а в її
очах горіли блакитні вогники.

— Вогнезоре, ти не розумієш, — нявкнула
вона. — Зореклан не керує лісом.

Громовий провідник мовчки втупився в неї.
Значить, усе, що він вивчив, ще коли кицюнею
прийшов до лісу, було брехнею?

— Зореклан піклується про кожного кота
в лісі, — продовжила Синьозірка, — від сліпого
безпомічного кошеняти до найстаршого старій-
шини. Ми наглядаємо за ними. Ми посилаємо
знаки і сни меди котам. Але буря — це не наших
лап справа. Бич і Тигрозір по кістках прийшли
до влади, бо така їхня природа. Ми спостеріга-
ємо, — повторила провідниця, — але не втручає-
мось. Якби втручались, чи були б ви тоді справді
вільними? Вогнезоре, і ти, і будь-який інший кіт
самі робите вибір — слухатися вояцького пра-
вильника чи ні. Ви не іграшки в лапах Зореклану.

— Але... — спробував перебити Вогнезір.

Та Синьозірка не звернула уваги.

— І тепер ми спостерігаємо за тобою. Ти — той,
кого ми обрали, Вогнезоре. Ти — вогонь, який
врятує Клан. Ніхто з вояків Зореклану не привів
тебе сюди. Ти сам прийшов, бо маєш вояцький
дух і серце справжнього кота Клану. Твоя віра
в Зореклан дасть тобі силу.

З.її словами у Вогнезора влився спокій. Здава-
лося, ніби сила Синьозірки — сила всіх котів Зо-
реклану — текла в ньому. Що б не сталося у битві
з Кривавим Кланом, він знатиме, що Зореклан не
покинув його.

Синьозірка притулилася до його голови мор-
дочкою, як того дня, коли він став вояком. З її
доторком бліде сяйво вояків почало згасати, і Вог-
незір заглибився у теплу темряву сну. Коли він
розплющив очі, перші промені ранкового сонця
вже пронизували небо.

Вогнезір устав і потягнувся. Спогад про сон
наповнив енергією. Його обов’язком як провід-
ника було врятувати Клан. А з допомогою Зоре-
клану він зуміє це зробити.
40.0 40. <

Розділ 26

Вогнезір гадав, чи помітили інші члени Кла-
ну його відсутність, чи переймалися тим, що його
немає. Він знав, що має повертатись до табору,
але ще якийсь час залишався на місці, на каме-
ні, спостерігаючи, як лісом розливається світанок.

Землі по той бік річки були спокійні та тихі.
Вогнезір спробував уявити собі, як зараз ведеть-
ся Леопардозірці. Він гадав, що Тіньові вояки,
які повтікали на її угіддя, будуть там непрохани-
ми гостями — голодними ротами в час гололисту,
коли здобичі й так мало.

Тоді Громовий провідник випростався, наїжа-
чив хутро і нашорошив вуха. Його осяяла одна
думка, і він гадки не мав, чому вона не при-
йшла до нього раніше. Можливо, Громовий Клан
і справді був у меншості. Та по той бік річки були
вояки ще двох Кланів, і зараз, після смерті Ти-
грозора, жоден із них не мав підстав підтримувати
Кривавий Клан.
— Мишомізкий! — вголос промурмотів Вогне-
зір. Адже був шанс, що всі чотири Клани зможуть
об’єднатися, щоби прогнати лиховісних котів.
Четверо не стануть двома — четверо стануть од-
ним, але не так, як того бажав Тигрозір.

Вогнезір зістрибнув із каменя та помчав униз
течією до броду.

— Вогнезоре! Вогнезоре! — цей крик захопив
його зненацька, коли попереду вже показався
брід. Він озирнувся і побачив, що з-за дерев по-
заду нього виходить Громовий патруль. Сіросмуг
вів перед, за ним ішли Піскошторма, Хмарохвіст
і Ожинолап.

— Де ти був? — різко нявкнула Піскошторма,
порівнявшись із ним. — Ти хоч уявляєш, як ми
хвилювалися?

— Пробач, — лизнув її Вогнезір. — Треба було
дещо обміркувати, та й усе.

— Білошторм казав, що все з тобою буде доб-
ре, — нявкнув Сіросмуг. — Та й Попелюшка наче
не турбувалася. Маю таке враження, що вона зна-
ла більше, ніж казала.

— Ну, ось я тут, — коротко нявкнув Вогне-
зір. — І я радий, що зустрів вас. Я йду в Річко-
ві угіддя, і краще буде, якщо зі мною піде кілька
вояків.

— Річкові угіддя? — здивувався Хмарохвіст. —
Що ти там узагалі забув?

— Я попрошу їх виступити з нами проти Бича.

Молодий вояк витріщився на нього.

— Чи ти з дуба впав? Леопардозірка тобі все
хутро повискубує!

— Не думаю. Тигрозір загинув, а особисто їй
Кривавий Клан у лісі потрібен не більше, ніж
нам.
Хмарохвіст знизав плечима, та й Сіросмуг був
ніби не надто впевнений, але очі Піскошторми
сяяли втіхою.

— Я знала, що ти вигадаєш спосіб перемогти
Кривавий Клан, — промуркотіла вона. — Ходімо.

Вогнезір повернувся та рушив до броду, але
перш ніж вони перейшли, його наздогнав Ожи-
нолап.

— Вогнезоре, можна ми поговоримо з Вохро-
лапкою, поки будемо там? — з надією запитав
новак. Голос його дрижав. — Іншої нагоди може
й не бути.

Провідник завагався.

— Так, якщо побачиш її, — нявкнув він. — Ви-
слухай її версію. А тоді вирішимо, що нам робити.

— Дякую, Вогнезоре! — в очах Ожинолапа за-
сяяло полегшення.

Вогнезір ковзнув униз берегом до броду, за
ним ішли його вояки. Ідучи вбрід, він намагався
відстежувати пересування на протилежному бере-
зі, але нічого не бачив. Там навіть не було слідів
Річкового патруля, хоч сонце вже височенько під-
билось над обрієм.

Перейшовши на інший берег, Вогнезір по-
вернув угору за течією до Річкового табору. Але
спочатку він вийшов до струмка, що вів на галя-
вину Кістяного Пагорба. Провідник аж здригнув-
ся, пригадавши свій останній візит туди. Сморід
воронячого їдла вже послабшав, але тепер легіт
доніс до нього запах численних котів. Вогнезір
упізнав мішаний запах Тигрового Клану, колись
такий зловісний, але зараз майже рідний, порів-
няно зі смородом Кривавого Клану.
— Я думаю, вони зараз на галявині біля Кістя-
ного Пагорба, — нявкнув він через плече. — При-
наймні, частина їх. Ми підемо перевіримо, а ти,
Сіросмуже, будь на чатах.

Сіросмуг відійшов назад, а Вогнезір рушив
проти течії струмка, тихенько скрадаючись у ха-
щах, аж поки вийшов на край галявини. Визир-
нувши, він побачив, що Кістяний Пагорб уже
почав осипатися і зараз нагадував купу сміття.
Струмок більше не повнився напівзогнилою здо-
биччю, а на галяві лежала невеличка купка свіжи-
ни, наче коти вже почали зводити новий табір.

На галявині сиділи кілька вояків, їхнє хутро
було недоглянуте, а очі бездумно втуплені в по-
рожнечу. Вогнезір здивувався, побачивши там ко-
тів і з Річкового, і з Тіньового Кланів. Він думав,
що там будуть тільки Тіньові вояки, що вони ви-
рішили облаштовувати табір, а Річкові повернуть-
ся до табору на острівці.

Леопардозірка сиділа біля підніжжя Кістяного
Пагорба й дивилася просто перед собою. Вогне-
зір подумав, що вона його точно бачить, але якщо
й так, провідниця не подала виду. Тіньовий воє-
вода, Чорноногий, лежав поруч. Вогнезір спо-
чатку здивувався, а потім відчув полегшення від
того, що матиме змогу домовлятися безпосеред-
ньо з Леопардозіркою, яка вочевидь намагалася
керувати двома кланами водночас.

Він глянув на Піскошторму.

— Що з ними не так? — промурмотів Вогнезір.
Він уже готовий був повірити, що коти похворіли,
але в повітрі не чувся дух пошесті.

Піскошторма безпомічно похитала головою,
а Вогнезір знову повернувся до галявини. Він
прийшов сюди в пошуках військової сили, але ці
коти, здавалося, були напівмертві. А все ж не було
сенсу повертатись назад. Він хвостом дав знак
своїм воякам іти за ним та вийшов на галявину.

Жоден кіт ні про що його не запитав, хоч один
чи двоє підняли голови та зацікавлено глянули
на нього. Зиркнувши на Вогнезора, Ожинолап
ковзнув у юрбу на пошуки Вохролапки.

Леопардозірка підвелась.

— Вогнезоре, — її голос був хрипкий, наче
вона кілька днів мовчала. — Чого ти хочеш?

— Поговорити з тобою, — відповів Вогнезір. —
Леопардозірко, що тут відбувається? Що з вами
всіма? Чому ви не у своєму старому таборі?

Леопардозірка довго дивилась на нього.

— Тепер я одноосібна провідниця Тигрового
Клану, — нарешті нявкнула вона, а в її безтям-
них очах спалахнула іскринка гордощів. — Ста-
рий Річковий табір надто малий, щоби вмістити
обидва Клани. Там живуть королеви, кошенята,
старійшини та ще кілька вояків, які їх захища-
ють, — плямиста кішка знущально реготнула. —
Але сенсу? Кривавий Клан однаково нас усіх
переб’є.

— Не варто так думати, — нявкнув він до Річ-
кової провідниці. — Якщо ми станемо разом, то
зможемо вигнати Кривавий Клан.

В очах Леопардозірки сяйнув дикий вогник.

— Мишомізкий ти дурню! — кинула вона. —
Вигнати Кривавий Клан? І як же це ти плануєш
його вигнати? Тигрозір був найвеличнішим воя-
ком, якого лише бачив цей ліс, а ти бачив, що
зробив із ним Бич.
— Я знаю, — спокійно відповів Вогнезір, по-
чувши, як його спиною пробігся холодок від
щирого жаху. — Але Тигрозір зійшовся з Бичем
віч-на-віч. Ми ж усі разом можемо об’єднатися
в бою, щоби потім знову стати чотирма Кланами,
як велить вояцький правильник.

Леопардозірка зневажливо глянула на нього,
проте не відповіла ні слова.

— То що ж ви будете робити? — запитав Вог-
незір. — Підете з лісу?

Леопардозірка завагалась, хитаючи головою
з боку на бік, наче її дратувала сама потреба гово-
рити із Вогнезором.

— Я вирядила розвідників на пошуки місця за
Високими Скелями, де ми могли б осісти, — зі-
зналась вона. — Але в нас є малі кошенята, а двоє
старійшин хворі. Не всі коти можуть іти, а ті, що
залишаться, загинуть.

— їм необов’язково гинути, — у відчаї пообі-
цяв Вогнезір. — Громовий та Вітряний клани ста-
нуть до бою. Приєднуйтесь.

Він очікував подальших насмішок, але Лео-
пардозірка, навпаки, глянула на нього уважніше.
Чорноногий тим часом звівся на лапи і став по-
біля неї. Вогнезір повернувся до Громових котів.
Він почув, як люто зашипів Сіросмуг, і побачив,
що його друг висовує кігті. Провідник застереж-
ливо помахав хвостом перед своїми вояками. Він
відчував до Чорноногого не меншу огиду, ніж Сі-
росмуг, але зараз їм необхідно було стати союзни-
ками, щоб зустріти сильнішого ворога.

— Чи ти мишомізка? — прогарчав Тіньовий
воєвода. — Ти ж не думаєш про те, щоб насправ-
ді приєднатися до цих дурнів? їм забракне сили
навіть посмикати Кривавий Клан за хвоста. Нас
розірвуть.

Леопардозірка холодно глянула на Тіньово-
го кота, і Вогнезір відчув новий приплив на-
дії — можливо, вона любила Чорноногого не
більш, ніж він сам. Каменешуб, який загинув від
кігтів чорно-білого вояка, був її вірним воєводою.

— Тут я провідниця, — зауважила вона. —
І я вирішую. І я не готова здаватися — принай-
мні, поки ще є надія вигнати звідси Кривавий
Клан. Добре, — нявкнула Леопардозірка, знову
повертаючись до Вогнезора. — Який твій план?

Вогнезір хотів мати про запас якийсь вигадли-
вий виверт, якийсь спосіб вигнати звідси Кри-
вавий Клан, не важачи життям кожнісінького
кота в лісі. Але вивертів не було. Шлях до пере-
моги, якщо такий узагалі був, пролягав крізь біль
і страждання.

— Завтра на світанку, — відповів він, — Гро-
мовий і Вітряний Клани зустрінуться з Кривавим
біля Чотиридерева. Якщо Тіньовий та Річковий
приєднаються до нас, ми станемо вдвічі сильніші.

— І ти нас очолиш? — запитала Леопардозірка.
Тоді неохоче додала: — Я вже не маю сили вести
своїх котів у бій.

Вогнезір здивовано кліпнув. Він гадав, що Лео-
пардозірка вимагатиме влади над усіма Кланами.
Вогнезір іще не був певен того, чи зможе обійня-
ти загальне провідництво замість неї, але тепер
бачив, що вибору в нього немає.

— Якщо ти хочеш саме цього, тоді так, очо-
лю, — відповів він.

— Очолить нас? — позаду Вогнезора пролунав
сповнений насмішки голос. — Кицюня? Леопар-
дозірко, ти там головою вдарилась?
Вогнезір озирнувся, вже знаючи, кого поба-
чить. До нього крізь невеличку групу колишніх
побратимів пробирався Темносмуг.

Вогнезір витріщився на нього. У Громовому
Клані Темносмуг завжди красувався своєю лис-
кучою шубкою, зараз же його чорно-смугасте ху-
тро було тьмяне і скуйовджене, наче він перестав
дбати про себе. Кіт виглядав затурканим, а кінчик
його хвоста нервово посмикувався. Лише холодна
ворожість у його погляді зосталась незмінною та
зневага, з якою він розглядав Вогнезора.

— Привіт, Темносмуже, — кивком привітався
Вогнезір.

Він уже ніколи насправді не зміг би його по-
жаліти, а все ж шкода було бачити, як убого ви-
глядав темний вояк, який порожній був його
погляд — він наче уже був покараний за зраду
рідного Клану.

Леопардозірка вийшла вперед.

— Темносмуже, це не тобі вирішувати, — нявк-
нула вона.

— Ми маємо тебе вбити або вигнати звід-
си, — вищирився Темносмуг до Вогнезора. — Це
ти налаштував Бича проти Тигрозора. Це через
тебе він загинув.

— То це моя провина? — зачудовано спитав
Вогнезір. Очі темного вояка спалахнули ненави-
стю, і Вогнезір зрозумів, що так Темносмуг тужить
за полеглим провідником. Тепер, коли Тигрозір
загинув, він зостався геть сам. — Ні, Темносмуже.
Це власна провина Тигрозора. Якби він не привів
Кривавий Клан до лісу, нічого цього не сталося б.

— А як це взагалі сталося? — втрутився Сіро-
смуг. — От що мені цікаво. Про що Тигрозір
думав? Він хіба не розумів, що саме випускає
в цей ліс?

— Він думав, що це на краще, — Леопардозірка
наче намагалася захистити Тигрозора, хоч її слова
і звучали безбарвно. — Він вірив, що лісовим ко-
там буде безпечніше, якщо вони всі об’єднаються
під його проводом, думав, що Кривавий Клан пе-
реконає тебе в його правоті.

Сіросмуг зневажливо пирхнув, але Леопардо-
зірка не звернула на нього уваги. Натомість вона
махнула хвостом, і наперед вийшов іще один
вояк — кощавий сірий кіт із порваним вухом.
Вогнезір упізнав Валуна, одного з перекинців,
прийнятих Тигрозором у Тіньовий Клан.

— Валуне, розкажи Вогнезорові, що стало-
ся, — наказала Леопардозірка.

Тіньовий вояк, кощавий і виснажений, глянув
на Громового провідника.

— Я колись належав до Кривавого Клану, — зі-
знався він. — Уже багато повень як пішов звідти,
але Тигрозір знав про моє минуле. Він попросив
мене відвести його до земель Двоногів, бо йому
треба було більше котів, щоб утвердити пануван-
ня Тіньового Клану над лісом, — Валун глянув
на свої лапи і смикнув вухами. — Я... я намагав-
ся сказати Тигрозорові, що Бич небезпечний, але
ніхто з нас насправді не уявляв, на що він здатен.
Тигрозір запропонував Бичеві частку лісу, якщо
той приведе своїх вояків на підмогу в бою. Він
думав, що переконає всіх інших котів приєдна-
тися до Тигрового Клану, а потім зможе вигнати
і Кривавий Клан.

— Але він помилявся, — промурмотів Вогнезір,
знову відчуваючи ту скорботу, яка охопила його,
коли старий ворог помирав біля його лап.
— Ми не повірили, що він помер, — погляд
Валуна був геть бездумний. — Ми думали, що
ніхто й ніколи не зможе здолати Тигрозора. Коли
Криваві коти напали на наш табір після смерті
Тигрозора, ми були надто шоковані, щоби бити-
ся. Дехто подумав, що безпечніше буде приєдна-
тися до Бича. Наприклад, Зубощерб, — у голосі
Валуна почулась гіркота. — Битися з Кривавим
Кланом варто бодай для того, щоб я міг вчепити-
ся кігтями в хутро цього зрадника.

— То ви це зробите? — Вогнезір збагнув, що
всі коти, які були на терені, тепер підійшли до
них і мовчки слухали. Лише Чорноногий і Тем-
носмуг стояли осторонь, окрай юрби. — Ви зав-
тра вийдете з нами і Вітряним Кланом?

Усі коти мовчали, очікуючи відповіді Леопар-
дозірки.

— Я не знаю, — нявкнула вона. — Можливо,
ми вже програли цю битву. Мені треба подумати.

— Нам не так уже й багато лишилося, — заува-
жила Піскошторма.

Вогнезір помахом хвоста зібрав навколо себе
вояків та покликав їх за собою на край галявини.

— Думай зараз, Леопардозірко, — нявкнув він. —
Ми зачекаємо.

Річкова провідниця сердито зиркнула на нього,
наче зібралась наполягати на тому, що думатиме
стільки, скільки їй буде треба. Та вона нічого не
сказала, тільки покликала двох чи трьох Річкових
вояків і заходилася про щось тихцем із ними го-
ворити. Чорноногий, спалахнувши люттю, рушив
до них. Решта котів досі зберігали дику, ніби про-
мерзлу тишу, аж Вогнезір почав сумніватися, чи
буде з них ударна сила.
— Невже вони справді настільки мишоміз-
кі? — прогарчав Хмарохвіст. — Про що тут гово-
рити? Леопардозірка каже, що в безпеці їм звідси
не піти. Що їм залишається, окрім битви?

— Тихо будь, Хмарохвосте, — наказав Вогнезір.

— Вогнезоре, — перебив його Ожинолап. Про-
відник повернувся і побачив свого новака, що
стояв за кілька хвостів від нього. — Вохролапка
хоче з тобою поговорити.

Молода киця впевнено глянула на Вогнезора,
до болю нагадуючи йому свою маму, Злотоквітку.

— Так, Вохролапко? — звернувся він до неї.

— Ожинолап каже, я маю пояснити тобі, чому
покинула Клан, — без передмов нявкнула Вох-
ролапка. — Але ж ти уже й сам знаєш, хіба ні?
Я хочу, щоб мене оцінювали за те, ким я є, а не
за те, що зробив мій батько. Я хотіла почуватися
частиною Клану.

— Жоден кіт не вважав, що ти не є частиною
Клану, — заперечив Вогнезір.

Вохролапка блиснула на нього очима.

— Вогнезоре, я в це не вірю, — нявкнула вона. —
І ти не віриш.

Вогнезору раптом стало спекотно під хутром
від почуття провини.

— Я помилився, — визнав він. — Я дивився
на вас обох, а бачив тільки вашого батька. Інші
коти також. Але я не хотів, щоб ти йшла.

— Інші коти хотіли, — тихо нявкнула Вохро-
лапка.

— Вона все ще може повернутись до Клану,
хіба ні? — запитав Ожинолап.

— Почекай хвилинку, — різко перебила його
Вохролапка. — Я не запитую, чи можна мені
повернутися. Я хочу бути відданою моєму новому
{Стану. — Її очі сяяли. — Я хочу стати найкращою
воячкою, — провадила вона. — Тому я не можу
бути в Громовому Клані.

Вогнезір заледве міг оцінити всю відвагу та від-
даність, яку вони втрачали.

— Мені шкода, що ти покинула Громовий
Клан, — нявкнув він, — і я бажаю тобі всього
найкращого. Вохролапко, я справді вірю, що ми
маємо шанс відстояти ліс, якщо завтра всі чоти-
ри Клани виступлять разом. Громовий Клан уці-
ліє і стане Кланом, яким ти зможеш пишатися —
Кланом, який пишатиметься тобою.

Вохролапка скупо кивнула йому.

— Дякую.

Ожинолап був розбитий, але Вогнезір знав, що
більше йому сказати нічого. Його відволік голос
Леопардозірки, яка брела до нього.

— Я прийняла рішення, — сказала провідниця.

Вогнезір відчув, як важко загупало його сер-
це. Усе залежало від рішення Леопардозірки. Без
підтримки Річкового та Тіньового Кланів — хай
у якому жалюгідному стані вони були — у лісових
котів не було надії вигнати Кривавий Клан. І ті
кілька митей, поки Леопардозірка йшла до нього,
здавалося, розтяглися на кілька повень.

— Річковий Клан завтра виступить проти Кри-
вавого Клану, — оголосила вона.

— Як і Тіньовий, — додав Чорноногий, ступа-
ючи за провідницею. Він блиснув очима на Лео-
пардозірку, визнаючи її зверхність.

Вогнезір відчув полегшення від того, що інші
Клани виступлять разом із ним, але він помітив
сповнені сумнівів погляди інших котів. Темно-
смуг був єдиний, хто висловив це вголос.

— Ви всі божевільні, — сказав він. — Приєдна-
тися до кицюні? Ну, я за ним не піду, що би хто
мені не сказав.

— Ти будеш слухати наказів, — кинула Лео-
пардозірка.

— Спробуй мене змусити, — відповів Темно-
смуг. — Ти мені не провідниця.

Кілька митей Леопардозірка дивилася просто
на нього. Тоді знизала плечима.

— Дяка Зореклану, що ні. З тебе користі, як із
дохлої лисиці. Добре, Темносмуже, роби, як тобі
завгодно.

Темний вояк завагався, переводячи погляд із
Чорноногого на Леопардозірку й назад, тоді роз-
зирнувся галявиною. Вояки досі про щось мур-
мотіли одне до одного, але ніхто з них і вусом не
повів на Темносмуга.

Тоді він знову глянув на Леопардозірку, наче
збирався говорити, але Річкова провідниця від-
вернулась від нього. Темносмуг крутнувся і люто
вищирився до Вогнезора.

— Дурні ви, дурні, вас усіх завтра пороздира-
ють.

У мертвій тиші він пішов геть. Коти розступи-
лися, даючи дорогу, і стежили за ним, аж поки
Темносмуг не зникнув у хащах. Вогнезір замис-
лився, куди ж тепер зможе піти самотній вояк.

Леопардозірка ступила вперед.

— Присягаюся Зорекланом, що вдосвіта ми зу-
стрінемось біля Чотиридерева. Ми будемо бити-
ся з тобою та Вітряним Кланом проти Кривавого
Клану, — трохи уривчасто сказала вона. — Тіне-
шубко, вирядиш мисливські патрулі? На завтра
нам потрібні будуть усі наші сили.

Темно-сіра Річкова киця майнула хвостом і ру-
шила крізь ряди котів, збираючи вояків у патрулі.

Леопардозірка глянула на Кістяний Пагорб,
і в очах її був глибокий смуток, а плямистим ху-
тром пробігла дрож.

— Треба його зруйнувати, — промурмотіла во-
на. — Він належить темнішим часам.

Провідниця впилася кігтями в купу дрібних
кісток. Повільно й неохоче, наче досі остерігаю-
чись, що Тигрозір може вийти з кущів та звинува-
тити їх у зраді, вояки приєднались до неї. Кістка
за кісткою цю гору розтягували з галявини. Чор-
ноногий і кілька Тіньових вояків стояли та спо-
стерігали звіддалік. Обличчя воєводи ховалося
в тіні, тож годі було сказати, про що він думає.

Вогнезір же повів своїх котів геть. Він досягнув
успіху в тому, що мав зробити, і не міг не захоп-
люватися хоробрістю Леопардозірки. Але задово-
лення від цього не було, лише темне передчуття
виникло у Громового провідника, коли він вос-
таннє глянув на два Клани, що сиділи на галявині.

Що, коли я прирік їх усіх на смерть?
ІИЮІІ

Розділ 27

То було саме перед світанком, коли місяць уже
зайшов, але сонце ще не вистрелило з-поза обрію
молочно-ясними променями. Ніч була спокійна,
холодна і чорна, ніби замерзла вода.

Вогнезір вийшов із кубла. Галявина була ще
порожня, але чулися звуки вояків, що прокида-
лися у своїх гніздах. На землі поблискувала памо-
розь, а Срібносмуга над його головою плинула,
наче річка, що розтинала небеса.

Зупинившись напитися нічного повітря, спов-
неного запахів стількох знайомих котів, Вогнезір
відчув, як кожна шерстина на його спині стала
дибки. Це міг бути для нього останній світанок,
проведений у таборі. Це міг бути останній світа-
нок для кожного з Кланів. Він відчував, наче все
вислизає з-під його контролю. І коли Вогнезір
спробував знайти заспокоєння у тому, що влас-
на його доля в лапах Зореклану, то знайшов там
лише непевність.
Провідник зітхнув та обтрусив хутро, перш ніж
увійти до тунелю, що вів до кубла Попелюшки.
Медикиця саме витягувала трави і ягоди на га-
ляву, де Папоротелапка сортувала їх у зручні для
перенесення вузлики.

— Усе добре? — запитав Вогнезір.

— Мабуть, так, — блакитні очі Попелюшки за-
волокло болем, наче вона вже бачила перед собою
всіх поранених котів, яким знадобиться її допо-
мога. — Треба більше котів, щоб віднести це все
до Чотиридерева. Ми з Папоротелапкою самі не
впораємось.

— У твоєму розпорядженні хоч усі новаки, —
нявкнув Вогнезір. — Папоротелапко, підеш їм
сказати?

Молода киця кивнула і побігла геть.

— Коли будемо на місці, інші новаки знадоб-
ляться нам у бою, — провадив Вогнезір. — Але
Папоротелапка може бути біля тебе. Знайдіть
собі якусь безпечну місцину. Мені здається, що
на тому боці струмка є непогано захищений ви-
долинок...

Попелюшка спалахнула.

— Вогнезоре, ти ж не серйозно? Користі
з мене, якщо я не буду там, де точиться бій?

— Але ти потрібна котам, — наполягав Вогне-
зір. — Якщо поранять тебе, що буде з усіма нами?

— Ми з Папоротелапкою зможемо самі про
себе подбати. Ми тобі не безпорадні кошеня-
та, — різка відповідь Попелюшки нагадала Вогне-
зорові про її виховницю, Жовтоіклу.

Він зітхнув і, підійшовши до медикиці, торк-
нувся її носика своїм.
— Роби, як знаєш, — нявкнув провідник. —
Я не зможу сказати нічого, що б змусило тебе пе-
редумати. Але, будь ласка... обережно.

Попелюшка м’яко замуркотіла.

— Не переймайся, Вогнезоре. Усе з нами буде
добре.

— Зореклан говорив із тобою про бит-
ву? — змусив себе запитати Вогнезір.

— Ні, я жодних знамень не бачила, — меди-
киця звела очі на Срібносмугу, що блякла в пе-
редсвітанковому небі. — Не схоже це на Зоре-
клан — мовчати, коли має статися щось таке
значуще.

— Я... я бачив посланий ними сон, Попелюш-
ко, — трохи повагавшись, сказав Вогнезір, — але
я не певен, що розумію його, та й часу розповіда-
ти тобі не дуже є. Сподіваюся тільки, що це все
на краще.

В очах Попелюшки блищала цікавість, поки
він переказував їй свій побачений на Сонячних
Скелях сон, але вона ні про що не питала.

Вогнезір же вийшов із тунелю та рушив галя-
виною до кубла старійшин. Дорогою він проми-
нув Орлякошуба, який стояв на стійці, та приві-
тався з ним помахом хвоста.

Коли ж провідник дійшов до поваленого де-
рева, понівеченого вогнем під час пожежі, то ви-
явив, що всі старійшини сплять. Окрім Крапо-
хвістки, яка сиділа, обгорнувши лапки хвостом.

Кішка піднялась на рівні назустріч Вогнезору.

— Уже час?

— Так, — відповів Вогнезір. — Ми скоро ви-
ступаємо... але ти не йдеш із нами, Крапохвістко.
— Що? — Крапохвістка роздратовано наїжачи-
ла хутро на плечах. — Чому ні? Може, ми й ста-
рійшини, але ж ми не геть безкорисні. Ти справ-
ді думаєш, що ми будемо просто сидіти собі та...

— Слухай, Крапохвістко. Це важливо. Ти ж
сама чудово розумієш, що Дрібновух та Одноока
заледве зможуть дошкандибати до Чотиридерева,
не кажучи вже про те, щоби піти в бій. Рябохвос-
та також слабне із дня на день. Я не можу вести їх
у бій проти Бича.

— А зі мною що?

— Я знаю, що ти боєць, Крапохвістко, — Вог-
незір добре і довго думав про те, що ж йому ска-
зати, але під цим поглядом старійшини він ніби
знову почувався зеленим новаком. — Тому ти
й потрібна мені тут. У таборі будуть іще троє ста-
рійшин та кошенята Верболози. Вони вивчили
кілька захисних прийомів, але до битви ще не го-
тові. Ти будеш головною на терені, поки інші пі-
дуть у бій.

— Але я... ох, — голос Крапохвістки зірвався,
коли вона збагнула, про що її просить Вогне-
зір. Тоді хутро на її плечах поволі знову влягло-
ся. — Розумію. Добре, Вогнезоре. Можеш на мене
розраховувати.

— Дякую, — підморгнув їй провідник. — Якщо
битва обернеться погано, ми спробуємо віді-
йти до табору та підтримати вас на обороні, але
можемо й не встигнути. Якщо Кривавий Клан
прийде сюди, ви будете останніми з Громового
Клану, — він глянув у вічі Крапохвістці. — Тобі
треба буде забрати кошенят і старійшин. Спробуй-
те перейти річку і рушайте далі до ферми Ячменя.
— Добре, — скупо кивнула йому Крапохвіст-
ка. — Я зроблю все, що зможу, — озирнувшись,
вона глянула на Ясносерду, що спала в тіні пова-
леного стовбура. — А що з нею?

— Ясносерда тепер сильна, як і кожен вояк, —
нявкнув Вогнезір, відчуваючи піднесення. — Вона
піде з нами, — він підійшов і однією лапою по-
торсав кицю. — Прокидайся, Ясносердо. Час нам
іти.

Молода киця кліпнула на нього здоровим
оком, тоді встала і потягнулась.

— Добре, Вогнезоре. Я готова.

Вона вже майже вийшла на галявину, коли
Вогнезір гукнув її:

— Ясносердо, якщо ми з тобою переживемо
цю битву, надалі ти спатимеш у вояцькому кублі.

Ясносерда нашорошила вуха і, здавалось, по-
вищала.

— Дякую, Вогнезоре! — нявкнула вона і чкур-
нула вперед, а всю її сонливість наче лизень зли-
зав.

Кивнувши Крапохвістці на прощання, Вогне-
зір услід за Ясносердою вийшов на галявину. Те-
пер уже й інші коти повилазили з кубелець. Но-
ваки зібрались навколо Попелюшки, кожен із них
тримав клубочок трав. Порохошуб також був там,
він квапливо про щось перемовлявся з Папороте-
лапкою.

Ближче до вояцького кубла Ясносерда вже при-
єдналася до Хмарохвоста, а Мишошубка з Довго-
хвостом кружляли одне навколо одного, востаннє
відпрацьовуючи бойові вмілості. Поки Вогнезір
дивився на вояків, з-поміж галузок, які затуляли
кубло, вислизнули Сіросмуг і Піскошторма в су-
проводі Шипокігтя та Мрячконіжки. З’явився Бі-
лошторм і почав квапити всіх котів до куща кро-
пиви, до свіжини — підкріпитися перед боєм.

Вогнезір відчув приплив гордощів. Це були
його коти, хоробрі та віддані.

Обриси голого гілля над ним почали прома-
льовуватися чорним кольором на тлі світанкового
неба. Вогнезір раптом відчув жах від цього нагаду-
вання про те, що сонце скоро зійде. Він змусив себе
впевнено ступати галявиною, аж поки підійшов
до Білошторма, який сидів біля купи свіжини.

— Ось і все, — нявкнув білий вояк.

Вогнезір узяв собі водяну мишу. Живіт йому
звело судомою, але він таки змусив себе проковт-
нути кілька шматків.

— Вогнезоре, — після нетривалої паузи повів
далі Білошторм, — я просто хотів сказати, що на-
віть Синьозірка не змогла б керувати краще в ці
жахливі часи. Я пишаюся тим, що був твоїм воє-
водою.

Громовий провідник глянув на Білошторма.

— Білошторме, ти так говориш, наче... — Вог-
незір не міг вимовити словами те, чого так бояв-
ся. Повага старого вояка важила для нього куди
більше, ніж він зумів би сказати, тож важко на-
віть уявити, як йому буде, якщо Білошторм не
повернеться з бойовища.

Воєвода ж зосередився на дрозді, якого саме
хрумав, уникав дивитися в очі провіднику й біль-
ше нічого не сказав.

У таборі було ще темно, коли Крапохвістка ви-
йшла разом з іншими старійшинами проводжати
вояків. Кошенята Верболози поквапилися з ясел
попрощатися з матір’ю та Піскоштормою. Вони
були в захваті, не надто розуміючи, з чим нале-
жить зіткнутися їхньому Клану.

— Ну, Вогнезоре, — нявкнув Хмарохвіст. — Усе
готово? — він мимохіть смикнув кінчиком хвос-
та і зізнався: — Я буду куди щасливіший, коли ми
звідси вирушимо.

Вогнезір проковтнув рештки своєї миші.

— Як і я, Хмарохвосте, — відповів він. — Хо-
дімо.

Піднявшись на лапи, провідник помахом хвос-
та підкликав до себе решту Клану. Він глянув
на Піскошторму і відчув приплив сил, побачив-
ши, як її очі сяють довірою та любов’ю.

— Коти Громового Клану, — гукнув Вогне-
зір, — зараз ми з вами виступимо проти Крива-
вого Клану. Але ми не самі. Пам’ятайте, що в лісі
чотири Клани, їх завжди буде чотири, і сьогодні
ми виступимо пліч-о-пліч з іншими трьома. Ми
виженемо цих лихих котів!

Його вояки як один підвелися і загукали
на знак згоди. Вогнезір повернувся та повів їх
на вихід із ялівцевого тунелю, а тоді вгору схилом
до Чотиридерева.

Коли він спинився на верхівці та глянув униз,
на табір, то й гадки не мав, чи доведеться йому
ще хоч раз побачити свій любий дім.
Розділ 28

Перші бліді зблиски світанку почали з’яв-
лятися, щойно Вогнезір підійшов до Чотири-
дерева. Зупинившись на березі струмка, він
озирнувся на вояків, які йшли за ним. Вогнезір
відчув приплив гордощів, коли переводив погляд
з одного кота на іншого. Піскошторма — його
люба; Сіросмуг — найвідданіший друг, якого ко-
ли-небудь мав кіт; Орлякошуб, чутливий та від-
даний; Білошторм — його мудрий воєвода; Ши-
покіготь — наймолодший із Громових вояків,
який здавався напруженим та водночас спраглим
до своєї першої битви; Довгохвіст, що нарешті
з’ясував, де лежить його серце; Морозошубка та
Мишошубка — дивовижна пара кішок; Порохо-
шуб — потайний, але відданий, а з ним його но-
вак, Зололап; власний новак Вогнезора — Ожи-
нолап, його бурштинові очі палали, а хутро
стояло дибки; Хмарохвіст, норовистий, але відда-
ний Клану, разом із Ясносердою, яку він витяг-
нув із лап смерті. Біль гострими кігтями прохро-
мив Вогнезорове серце, коли він збагнув, скільки
вони для нього значать і з якою страхітливою не-
безпекою їм зараз належить зіткнутись.

Він підвищив голос, щоби всі вояки могли
його почути.

— Ви знаєте, що чекає на нас попереду, —
нявкнув Громовий провідник. — Я ще тільки одне
хочу сказати. Відколи Зореклан оселив у цьому
лісі чотири Клани, жоден провідник не мав тако-
го гурту вояків, як ви. Пам’ятайте про це, що б не
трапилось.

— Тут ніколи не було такого провідника як ти,
Вогнезоре, — нявкнув Сіросмуг.

Вогнезір похитав головою, відчуваючи, що гор-
ло йому здавило, перекривши здатність говорити.
Цілком у стилі Сіросмуга було порівнювати його
з великими провідниками типу Синьозірки, але ж
сам Вогнезір себе таким ніколи не вважав. Він міг
тільки робити все якнайкраще, щоб ця віра в його
другові не згасала.

Перетнувши струмок, Вогнезір почув шепо-
тіння та ворушіння, що долинало від річки. Гля-
нувши на схил, провідник побачив Річкових та
Тіньових вояків, які тихцем пробиралися до міс-
ця зустрічі. Він привітав котів помахом хвоста,
а вони оточили його, вливаючись у лави Громо-
вого вояцтва.

Вогнезір радів, що вони дотримали своєї обі-
цянки. Хоча Чорноногий виглядав вороже і за-
явив, що цього разу Тіньовий Клан битиметься
з ними на одному боці, але вони ніколи не ста-
нуть друзями Громового Клану.

Вогнезір помітив Валуна серед Тіньових воя-
ків. Там була і Вохролапка — знервована, проте
рішуча. Мрячконіжка нерішуче пішла привітатися
зі своїми Річковими побратимами, торкнувшись
носами з Тінешубкою. Носошморг та Багношуб
прибули разом, кожен зі своїм новаком, який ніс
припаси. Медикоти проштовхувалися крізь юрбу,
аж поки зустріли Попелюшку. Три об’єднані Кла-
ни разом пішли до Чотиридерева, а Вогнезір та
Леопардозірка повели перед.

Коли вони піднялись на верхівку улоговини,
все було ще тихо. Зустрічний вітерець віяв на Ті-
ньові угіддя, і Вогнезір здригнувся від жаху. їхній
запах, мабуть, несло просто до Кривавого Клану,
а самі вони тим часом гадки не мали, де їхні во-
роги.

— Сіросмуже, Мишошубко, — прошепотів він. —
Огляньте околиці улоговини. Не виказуйте себе.
Якщо побачите якихось котів, поверніться і ска-
жіть мені.

Двоє вояків розбіглись у протилежних напрям-
ках, наче ледь помітні тіні в сіруватому світлі.
Вогнезір чекав, намагаючись здаватися спокій-
ним і впевненим у собі, вдячний Білоштормові та
Піскоштормі за те, що вони зараз із ним. Він не
встиг й подумати про те, що може статися далі,
коли Сіросмуг повернувся ще з одним котом. То
був Високозорий.

— Вітаю, Вогнезоре, — промурмотів Вітряний
провідник. — Вітряний Клан тут. Усі наші вояки
і твої друзі — Ячмінь та Круколап.

Коли Високозорий назвав їхні імена, коти ви-
йшли наперед.

— Ми прийшли допомогти, як і обіцяли, —
нявкнув Круколап, вітаючись із Вогнезором по-
махом хвоста. — Ми будемо битися з вами, якщо
ви не проти.
— Якщо ми не проти? — повторив Вогнезір,
вдячно замуркотівши. — Ми вам безмежно раді,
і ви це знаєте.

— Ми пишаємось нагодою битися поруч із то-
бою, — нявкнув Ячмінь.

Піскошторма підійшла наперед, привіталася
зі своїм колишнім побратимом, і двоє самітників
стали обабіч неї.

— Ви знаєте, де Кривавий Клан? — запитав
Вогнезір у Вітряного провідника.

Високозорий понуро глянув у протилежний бік
улоговини, на Тіньові угіддя.

— Мабуть, спостерігають за нами десь там.

Його голос був розмірений, і Вогнезір почав
заздрити такій спокійній, непохитній хоробрості,
аж поки не відчув запах його страху і не почув, як
той шепоче на видиху:

— Допоможи нам, Зореклане! Покажи нам во-
рога, з яким ми можемо битися!

Якимось чином те, що Високозорий боявся не
менше за нього самого, лише помножило Вогне-
зорову повагу до старшого і досвідченішого про-
відника. Високозорий нізащо не виказав би сво-
го страху перед рештою Клану, він забув би про
всі почуття, щоб тільки гідно виконувати свої
обов’язки провідника. Вогнезір сподівався, що
зможе зробити так само.

Він вдивлявся у тіні, чекаючи на повернення
Мишошубки. І майже негайно побачив, як вона
бреде до нього. Водночас щось заворушилося
на галявині внизу. Темні тіні виринули з кущів
біля підніжжя протилежного схилу — то Крива-
вий Клан наближався до них загрозливою лавою.
Вогнезорові замлоїло в животі, коли Бич висту-
пив наперед із їхніх рядів.

— Я знаю, що ви там! — гукнув Кривавий про-
відник. — Виходьте, я хочу чути вашу відповідь.

Вогнезір на мить зупинився й оглянув котів,
що стояли навколо нього. Він знав, які вони ма-
ють бути нажахані, але на їхніх обличчях була
тільки люта рішучість. Левиний Клан був готовий
до битви.

— Давай, Вогнезоре, — тихо нявкнула Леопар-
дозірка. Вона наїжачила хутро і прищулила вуха,
злякана, проте зухвала. — Веди нас.

Вогнезір глянув на Вітряного провідника.

— Ти й досі говорив за всіх нас, — нявкнув
Високозорий. — Тож і зараз маєш вести нас. Ми
всі віримо тобі.

Вогнезір повів об’єднані Клани на галявину.
Бич чекав на нього біля підніжжя Великого Каме-
ня. Його чорна шерсть була дбайливо вилизана,
сам він сидів на землі, підібгавши під себе лапи.
Очі Кривавого провідника нагадували шматочки
льоду, а світанкове сонце поблискувало на зубах,
причеплених до його кицюнячого нашийника.

— Мої вітання, — нявкнув Бич. Тоді облиз-
нувся, наче щойно з’їв соковитий шматок здоби-
чі. — То ви вирішили піти? Чи надаєте перевагу
битві з Кривавим Кланом?

— У битві немає потреби, — впевнено відпо-
вів Вогнезір. На його превелике здивування, зараз
він був цілком спокійний. — Ми дозволимо вам
мирно повернутись на землі Двоногів.

Бич зронив холодне і насмішкувате «мрняв».

— Повернутись? Ви справді думаєте, що ми
такі боягузи? Ні, тепер це наш дім.
Відчуваючи, як згасає остання іскорка надії,
Вогнезір глянув над головою Бича, на ряди Кри-
вавих вояків. То були жилаві, міцні коти, на біль-
шості з них були нашийники, «прикрашені», як
і в Бича, трофеями колишніх битв. Декотрі з них
висовували кігті, укріплені собачими зубами,
і Вогнезір пригадав, як кігті Бича легко розпоро-
ли черево Тигрозора. Очі Кривавих котів іскрили-
ся в очікуванні наказу до наступу.

— Цей ліс наш, — сказав Вогнезір чорному ко-
тові. — І ми правимо ним волею Зореклану.

— Зореклан! — вищирився Бич. — Байки для
кошенят. Лісовий дурню, зараз Зореклан тобі не
допоможе, — він зірвався на лапи, раптом наїжа-
чившись так, що став здаватися вдвічі більшим,
і прогарчав: — В атаку!

Лава Кривавого Клану рушила вперед.

— Левиний Клан, в атаку! — загорлав Вогнезір.

Він кинувся на Бича, але Кривавий провідник
заввиграшки відкинув його вбік. Натомість наско-
чив якийсь великий котяра, він ударив Вогнезора
в бік та збив його на землю. Від тиші на терені
не зосталося й сліду. Ударивши Кривавого вояка
задніми лапами, Вогнезір почув, як довкруж ньо-
го незліченні коти продираються крізь лощовину.
Леопардозірка з Високозорим разом вистрибнули
з кущів; Чорноногий кинувся вперед на чолі міц-
ного гурту Тіньових вояків, а Білошторм вів котів
Громового Клану — всі чотири лісові Клани ви-
сипали на галявину та зчепилися в сутичці зі сво-
їми ворогами.

Вогнезір спромігся відкинути Кривавого кота
та підвестися. Бич кудись пощез. Вогнезора ото-
чило суцільне море котів. Він дивувався, як швид-
ко впорядкувався хаос, що запанував на початку
битви. Громовий провідник помітив Сіросмуга,
який хоробро зітнувся з великим чорним котом,
а Верболоза котилася по землі, впившись зубами
в плече плямистої кішки. Довгохвіст також був
неподалік, він квилив під масою двох чималих
котів. Вогнезір кинувся в битву та притьмом до-
поміг Довгохвосту, відтягнувши одного з напад-
ників. Він відчув, як кігті проорали борозну його
плечем, а тоді полоснув власними кігтями морду
вояка. Із рани на чолі кота ринула кров, заливаю-
чи йому очі; осліплений, він відпустив Вогнезора
і спробував ще раз ударити, після чого відстриб-
нув убік та повернувся в пошуках Довгохвоста.

Громовий вояк тим часом уже встиг прогнати
іншого свого супротивника, проте його плече і бік
сильно кровили. Вогнезір побачив Попелюш-
ку, яка швиденько видибала з кущів. Медикиця
вклала Довгохвоста на землю та заходилась біля
нього, водночас намагаючись триматися осторонь
гущавини бою.

Вогнезір знову кинувся в битву. Повз нього
промчав Одновус, переслідуючи Кривавого вояка,
а трохи осторонь він помітив Мрячконіжку, яка
билася пліч-о-пліч із Перолапкою та Бурелапом.
Ясносерда звивалася в бою з Кривавим вояком,
удвічі більшим за неї, а її нові техніки ведення
бою явно бентежили кота. Хмарохвіст бився по-
руч із подругою. Ясносерда прослизнула поміж
розпростертими лапами супротивника, розпана-
хавши йому носа своїми кігтями. Кіт повернувся
та кинувся навтьоки. Хмарохвіст тріумфально за-
кричав, і двоє друзів знову кинулися в несамови-
ту зграю нападників.
Неподалік Ячмінь та Круколап пліч-о-пліч би-
лися проти пари однаковісіньких сірих, жилавих
вояків із нашийниками, всіяними зубами.

— Я знаю тебе! — вищирився один із них до
Ячменя. — Тобі не вистачило духу зостатися
з Бичем.

— Мені принаймні вистачило духу піти від
нього, — прошипів у відповідь Ячмінь, чіпляю-
чись обома лапами за вухо вояка. — Твоя черга
тікати. Тобі тут не місце.

Круколап тримався поруч, і поступово вони
відтіснили Кривавих вояків назад у хащі. Біля них
на галявину вискочив білий кіт, тікаючи від Ран-
ньоквітки, яка несамовито била його кігтями.

— За Дроколапа! За Дроколапа! — кричала
вона, вкладаючи в удари усю свою тугу за вбитим
сином. Кішка стрибнула на вояка і збила його
на землю, вириваючи з нього клапті білого хутра.

Вогнезір шукав Бича. Поки Кривавий провід-
ник живий, про перемогу й мови не могло бути.
На мить, хапаючи повітря, Вогнезір зупинився
і подумав, як же це дивно, що остання битва за
ліс має бути не з Тигрозором, а з його вбивцею.

Але Кривавого провідника ніде не було видно.
Пробившись до підніжжя Великого Каменя, від-
биваючись навсібіч, Вогнезір зійшовся віч-на-віч
із худорлявою сірою кішкою. Її зелені очі пала-
ли ненавистю, і вона кинулась на нього, глибоко
впившись у плече зубами і кігтями. Коли воячка
його вкусила, Вогнезір відчув, як її всіяний зуба-
ми нашийник впивається в його морду. Він крут-
нувся, вириваючи шию із зубів Кривавої кішки,
та кинувся на її незахищене черево, проїхавшись
по ньому кігтями від гори до низу. Воячка від-
стрибнула від нього та зникла в кущах.
Вогнезір стояв, важко дихаючи, та відчував,
як із плеча цебенить кров. Скільки ще він змо-
же отак битися, перш ніж ослабне? У видолин-
ку, здавалося, нітрохи не поменшало Кривавих
вояків, усі вони були так само сильні, здорові та
вправні. Чи ж ця битва ніколи не закінчиться?

Перед ним виринула плямиста кішка з Кри-
вавого Клану, її лице було спотворене гримасою
ненависті. Водночас із кущів вистрибнула якась
темна постать, вона вдарила плямисту кішку в бік
та відкинула її геть від Вогнезора. Ошелешений
провідник упізнав у цій постаті Темносмуга. Не-
вже темний вояк нарешті вирішив бути відданим
Громовому Клану?

Але вже за мить він збагнув, як сильно поми-
лився. Темносмуг повернувся до нього і проши-
пів:

— Ти мій, кицюню. Час тобі здохнути.

Вогнезір наготувався до атаки.

— То зараз ти б’єшся на боці вбивці Тигрозо-
ра? — дражнив він Темносмуга. — У тобі зовсім
не зосталося відданості?

— Уже ні, — вищирився Темносмуг. — Про
мене, хай хоч кожен кіт у лісі здохне воронам
на їдло — байдуже. Я хочу тільки побачити твій
труп.

Вогнезір ковзнув убік, і Темносмуг проскочив
повз нього, але однією лапою таки зачепив йому
голову й вибив із рівноваги. Темний вояк кинув-
ся на свого колишнього провідника та прибив до
землі. Вогнезір закрутився, намагаючись вивіль-
нити задні лапи. Він несамовито дряпав черево
супротивника, але не міг його скинути. Темний
вояк вищирив зуби і націлився на Вогнезорову
шию. Громовий провідник зібрався для останньої
відчайдушної спроби звільнитися.

Раптом Темносмуг скотився з нього. Вогнезір
підвівся й побачив, як Сіросмуг зчепився з ко-
лишнім побратимом в один великий клубок хутра
і кігтів. Шуба Сіросмуга була подерта, а з плеча
крапала кров, але перш ніж Вогнезір зміг підбігти
і допомогти, його друг пришпилив Темносмуга до
долівки і, вилізши на нього, зашипів:

— Зрадник!

Темносмуг закрутився, прорізуючи кігтями
рови в землі, але так і не міг скинути з себе сірого
вояка.

— Ти лайно лисяче! — фиркнув він і повернув
голову, намагаючись впитися в шию Сіросмугові.

Та Громовий вояк ударив його передньою ла-
пою. Пазурі Сіросмуга продерли горлянку ворога,
і з неї хлинула кров. Темносмуг здригнувся, його
щелепи розкрилися — він намагався ковтнути
трохи повітря.

— Нічого більше немає... — сказав він, задиха-
ючись. — Усюди темно... нікого нема...

Вогнезір побачив, як скліють його очі, дивля-
чись в порожнечу. Тіло Темносмуга обм’якло, він
більше не рухався.

Сіросмуг зневажливо плюнув і зліз із нього.

— Одним зрадником менше, — прогарчав він.

Вогнезір притулився носом до плеча друга.
Зненацька той застиг, дивлячись кудись позаду
провідника.

— Вогнезоре... — прохрипів він.

Вогнезір крутнувся і побачив Піскошторму
з Порохошубом, що билися пліч-о-пліч на краю
лощовини. їм наче не потрібна була допомога,
і Вогнезір спершу не міг зрозуміти, що так зане-
покоїло Сіросмуга. Та раптом коти розступилися,
і перед очима з’явився Кістяк, кремезний воєвода
Кривавого Клану, що придавив до землі якогось
ослаблого кота. Хутро жертви було так густо за-
плямоване кров’ю, що Вогнезір не міг навіть роз-
пізнати колір, та за кілька митей він зрозумів, що
це Білошторм.

— Ні! — завив провідник і кинувся до Кістяка.
За ним на негнучких лапах побіг Сіросмуг.

Кістяк відстрибнув назад, але враз напав
на Ожинолапа та Зололапа, що бігли через галя-
вину. Вогнезір побачив, як його новак застрибнув
Кривавому воєводі на спину, а Зололап вкусив
його за задню лапу.

Упевнившись, що вони зможуть відволікти
Кістяка на якийсь час, Вогнезір схилився над Бі-
лоштормом, фактично відкриваючи свою спину
будь-кому. Білий вояк упізнав провідника, його
очі замерехтіли, а кінчик хвоста смикнувся.

— Прощавай, Вогнезоре, — видихнув він.

— Білошторме! Ні! — Вогнезір відчув, як десь із
глибини проривається дикий крик. Йому не слід
було брати воєводу в цей бій, тим паче що той
передчував свою загибель. — Сіросмуже, знайди
Попелюшку.

— Уже надто пізно, — сказав Білошторм. —
Я йду полювати разом із Зорекланом.

— Ти не можеш... Ти потрібен Кланові! Ти
мені потрібен!

— Ти знайдеш когось іншого... — погляд біло-
го вояка згасав. Він глянув на Сіросмуга, а тоді
знову на провідника. — Слухай своє серце, Вог-
незоре. Ти завжди знав, що Зореклан обрав Сі-
росмуга твоїм воєводою.
Він протяжно зітхнув і заплющив очі.

— Білошторме...

Вогнезір хотів скиглити від горя, як мале ко-
шеня. Він зарився носом у просякле кров’ю ху-
тро воєводи. Це єдиний обряд оплакування, який
дозволяла битва.

Тоді повернувся до Сіросмуга, який шоковано
дивився на тіло старого вояка.

— Ти чув, що він сказав, — нявкнув Вогнезір. —
Він тебе обрав, — і, зіп’явшись на лапи, провід-
ник закричав понад шумом бойовища:

— Я кажу ці слова перед тілом Білошторма,
щоб його дух міг почути і схвалити мій вибір. Но-
вим воєводою Громового Клану буде Сіросмуг.

За його спиною пролунали схвальні вигуки
і, повернувшись, він побачив Піскошторму та
Порохошуба, що спинилися на мить, аби кивнути
новому воєводі, а тоді ринули назад у бій.

Сіросмуг стояв нерухомо й невідривно дивився
на Вогнезора.

— Ти... ти впевнений?

— Як ніколи, — прогарчав Вогнезір. — Сіро-
смуже!

Краєм ока він побачив, що Кривавий воєвода
вивільнився від Ожинолапа та Зололапа. Вогнезір
збирався на нього кинутися, але раптом почув ви-
щання кількох новаків, що вибігли на галявину.
Кістяка було майже не видно під купою розлю-
тованих юних котів. Там були Ожинолап із Зо-
лолапом, Перолапка і Бурелап, а ще Вохролапка,
що билася пліч-о-пліч зі своїм братом. За кіль-
ка митей Кістяк перестав пручатися. Його тіло
здригнулося, хвіст затремтів, а тоді упав. Зололап
тріумфально заволав.
Раптом нізвідки з’явився Зубощерб. Вогнезір
наїжачив хутро. Раніше цей кіт був перекинцем,
тоді членом Тіньового Клану, а тепер — вояком
цього жахіття, що звалося Кривавим Кланом.
Кремезний Зубощерб кинувся на новаків і зчепив
зуби на Ожинолапі, відкидаючи його з Кістяково-
го тіла. Вохролапка люто кинулася на ворога.

— Відпусти мого брата! — гаркнула киця. Ре-
шта новаків стрибонули за нею. Зубощерб, об-
лишивши Ожинолапа, розвернувся й кинувся
в інший бік галявини, а за ним несамовито бігла
зграйка юних котів.

Важко відсапуючись, Вогнезір роззирнувся га-
лявою, і всередині нього все перевернулось, коли
він спробував оцінити позиції. Хоч Темносмуг
і Кістяк загинули, а Зубощерб дав драла, на полі
бою все ще було повно вояків Кривавого Кла-
ну, а зі схилу наче прибувало ще більше. Громо-
вий Клан втратив Білошторма, і Вогнезір помітив
Клаповуха із Вітряного Клану, що лежав нерухо-
мо. Орлякошуб і Мишошубка билися пліч-о-пліч,
але Орлякошуб помітно кульгав, а Мишошубка
була вкрита глибокими шрамами. На краю галя-
вини Морозошубка намагалася пролізти в кущі,
їй допомагала Папоротелапка, а неподалік від них
Носошморг — Тіньовий медикіт — притискав па-
вутину до рани на плечі Чорноногого, поки Ті-
ньовий воєвода не обтрусився і не кинувся назад
у січу. Де-не-де зринала Леопардозірка, гучно за-
кликаючи своїх вояків до бою, а тоді знову зника-
ла в битві з Кривавими котами.

«Ми програємо, — подумав Вогнезір, змагаю-
чись із панікою. — Я повинен знайти Бича!»
Він знав, що смерть вожака Кривавого Кла-
ну покладе край битві. Коти із земель Двоногів
не мали почуття традиції чи вірності вояцькому
правильнику. їх тримав при купі Бич, і без нього
вони нічого не були варті.

Вогнезір відчув, як настовбурчується його ху-
тро, коли нарешті знайшов поглядом Бича. Дріб-
ний чорний кіт скрутився біля підніжжя Великого
Каменя, шматуючи кігтями якогось вояка. Вогне-
зір упізнав Одновуса, і йому замлоїло в животі.

Із несамовитим криком він метнувся через га-
лявину. Бич крутнувся на місці, відпустивши Од-
новуса відповзати, стікаючи кров’ю.

Кривавий вожак вищирився і загарчав:

— О, Вогнезір!

Він стрибнув без попередження. Вогнезір пе-
рекрутився і опинився над ворогом, ударивши
його лапою в шию. Та, перш ніж він встиг його
вкусити, Бич вивернувся, наче змія. Собачі ікла
на його пазурах блиснули і проїхались Вогнезоро-
вим плечем.

Тіло Громового провідника пронизав нестерп-
ний біль. Він намагався не відступати і знову
стрибнув уперед, відштовхнувши Бича до Велико-
го Каменя. Чорний кіт на мить заціпенів, і Вог-
незір зміг вкусити його за передню лапу. Наче
вогонь, його обпік жахливий біль від ще одного
удару Кривавого вожака, і від шоку він випустив
Бича.

Той подався назад, заносячи лапу для смертель-
ного удару. Вогнезір хотів ухилитися, але не встиг.
Його засліпила дика агонія, не залишивши нічо-
го, крім темряви. М’яка чорна течія відносила його
кудись. Вогнезір востаннє спробував підвести-
ся, але лапи не слухалися, і він поринув у нікуди.
Розділ 29

Вогнезір розплющив очі. Він лежав на траві
біля Чотиридерева, на нього лилось місячне світ-
ло, а над головою шаруділо листя. На кілька ми-
тей він розслабився, вдихаючи тепле повітря зе-
ленлисту.

Тоді пригадав, яким востаннє бачив Чотириде-
рево, коли його гілля було чорне і суворе в безод-
ні гололисту, а навколо верещали та бились коти.

Нараз Вогнезір сів. Він був не сам. Вояки Зо-
реклану обступили галяву, освітлюючи її сяй-
вом своїх шубок та світлом очей. У передній лаві
Вогнезір побачив котів, які й подарували йому
дев’ять життів: Синьозірку, Жовтоіклу, Плямо-
листку, Левосерда... і новоприбулого Білошторма.
Білий вояк знову був у розквіті своїх молодечих
сил, а на його густій шубі поблискувало зоряне
світло.

— Вітаю, Вогнезоре, — нявкнув Білошторм.

Вогнезір підвівся.
— Нащо... нащо ви привели мене сюди? — за-
питав він. — Я ж маю бути там, маю битися за
порятунок Клану.

Відповіла Синьозірка:

— Глянь, Вогнезоре.

Біля неї було вільне місце. Спершу він поду-
мав, що воно порожнє, але тоді розібрав у повітрі
блідісінькі обриси вогнешубого кота. Його зелені
очі були такі бліді, що заледве відбивали світло,
яке заливало долину, проте Вогнезір миттю впіз-
нав, хто це.

— Ти втратив своє перше життя, — лагідно
нявкнула Синьозірка.

Тілом Вогнезора пробігла дрож. То ось як воно
було — померти. Він зацікавлено і водночас наля-
кано вдивлявся у власну бліду копію посеред га-
лявини. Зустрівшись із нею поглядом, він раптом
побачив себе, закривавленого і скорченого, із по-
дертим хутром і відчаєм в очах.

Вогнезір відвернув голову, щоб перервати видін-
ня. Зараз для цього немає часу. Уся суть дев’яти
життів була ж у тому, щоб він зміг повернутися?

— Відправте мене назад, — благав провід-
ник. — Якщо ми програємо цю битву, в лісі за-
панує Кривавий Клан!

Наперед вийшла Синьозірка.

— Вогнезоре, май терпіння. Твоєму тілу по-
трібно трохи часу, щоб загоїти рани. Ти скоро по-
вернешся.

— Але може бути вже пізно! Синьозірко, чому
це відбувається? Що, Зореклан навіть тепер нам
не допоможе?

Колишня Громова провідниця не відповіла од-
разу. Деякий час вона мовчала, а її блакитні очі
сяяли мудрістю.
— Ніхто б не зробив для Громового Кла-
ну більше, ніж ти, — нарешті нявкнула Синьо-
зірка. — Хоч ти й не народжений у Клані, але
в тебе серце кота Клану... і воно навіть вірніше,
ніж у Тигрозора чи Темносмуга. Вони глузували
з тебе, бо ти домашній, а самі зрадили свій Клан
заради амбіцій.

Вогнезір нетерпляче переминався з лапи на ла-
пу. Який сенс із цієї пустої похвали? Він ніяк не
міг відволіктися від того, що діялося на іншій га-
лявині, де його коти билися і помирали.

— Синьозірко...

Кішка підняла хвіст, закликаючи до тиші.

— Можливо, твоя сварка з Тигрозором дала
тобі силу, — провадила вона. — Зрештою, ти вчи-
нив так, як вважав за правильне, хоч твої това-
риші й не у всьому з тобою погоджувалися. Ти
пережив самотність і сум’яття, але це зробило
тебе тим, ким ти є зараз... обдарованим, кмітли-
вим провідником, який має відвагу провести свій
Клан через найтемніші часи.

— Але я їх не веду\ — зашипів Вогнезір. —
І я не можу їх врятувати! Мені не вистачає сили.
Ми програємо цю битву. Синьозірко, це не може
бути воля Зореклану! Ми завжди вірили, що в лісі
повинно бути чотири Клани. Невже ми всі поми-
лялися?

У передньому ряду зоряних вояків почався
якийсь рух. Синьозірка підвелася, і до неї піді-
йшли решта вісім котів, які дарували Вогнезо-
рові життя на церемонії біля Місяцескелі. Усі
дев’ятеро оточили юного провідника.

Хтось заговорив — цього разу не Синьозір-
ка, — але в голові Вогнезора розляглася луна,
ніби всі дев’ятеро котів говорили одночасно.
— Вогнезоре, ти помиляєшся. У лісі ніколи не
було чотирьох Кланів.

Він здивовано глянув на Зоряних вояків, а го-
лоси сказали:

— їх завжди було п ’ять.

Вогнезір відчув, як дев’ять пар мудрих очей
дивляться на нього.

— Борись відважно, Вогнезоре. Зараз ти мо-
жеш повернутися до битви, а духи Зореклану бу-
дуть із тобою.

Обриси Зоряних вояків розчинилися у світлі.
Вогнезір відчув, як їхня сила струменить у ньому,
ніби довгождана вода у сухому ґрунті. Він знав,
що його хоробрість повернулася разом із вірою.

Вогнезір розплющив очі. Шум битви хлинув
йому у вуха, і провідник скочив на лапи. Прямо
перед ним Хмарохвіст бився з Бичем. Білий вояк
лежав на землі, з його ран текла кров. Бич вче-
пився йому в загривок і затряс головою, одночас-
но роздряпуючи кігтями бік. Але Хмарохвіст вку-
сив його за лапу і, незважаючи на смертельний
біль, не відпускав.

— Бичу! — заволав Вогнезір. — Повернись і бий-
ся зі мною!

Дрібний чорний кіт крутнувся на місці, від
шоку відпустивши Хмарохвоста.

— Як?.. Я ж тебе вбив.

— Так, — гиркнув Вогнезір. — Але я провідник
із дев’ятьма життями, і на моєму боці Зореклан.
А чим ти можеш похвалитися?

Оце вперше, здається, він побачив непевність
в холодних очах Бича і нарешті зрозумів, що йому
сказав Ячмінь. Бич не вірив у Зореклан, і це було
його слабким місцем. Без віри, без законів і зви-
чаїв лісових Кланів Бич не міг мати дев’яти жит-
тів, як справжні провідники. Коли він помре, то
помре назавжди.

Та Кривавий вожак піддався сумніву лише
на мить. Він націлився на Хмарохвоста, збив його
з лап і відтіснив до Великого Каменя.

Вогнезір кинувся на ворога. З кожним стриб-
ком він відчував, як біля нього біжать вояки Зо-
ряного Клану: могутній Левосерд, зграбний, не-
втомний Вітрогон, прудкий Рудохвіст, мудра й
відважна Жовтоікла, метка Плямолистка і вправ-
на та сильна Синьозірка.

Вогнезір почувався, наче він не біг, а летів. Він
роздер пазурами Бичів бік і встиг ухилитися від
удару по голові — такого самого, як той, що за-
брав його перше життя.

Та Бич був надто швидкий. Він кинувся між
Вогнезорових простягнутих лап і націлився на жи-
віт, збираючись розпороти Громового провідника
так само, як перед тим Тигрозора.

Вогнезір ледве встиг відхилитися. Тепер він
захищався, уникаючи гострих пазурів і водночас
намагаючись триматись достатньо близько, щоб
нанести удар. Йому вдалося вкусити Криваво-
го вожака біля хвоста, і двоє котів покотилися
по траві, ніби верескливий клубок зубів і кігтів.
Коли провідники роз’єдналися, Вогнезір побачив,
як його кров скрапує на траву, і зрозумів, що тре-
ба з цим покінчувати, поки він знову не ослаб.

Раптом Вогнезір згадав старий прийом. Він
не вірив, що це спрацює проти такого бійця, як
Бич, але більше не міг нічого придумати. Вогнезір
вперся передніми лапами у закривавлений ґрунт
і пригнувся перед ворогом, ніби хотів здатися, але
кожен його м’яз тремтів від напруження.

Бич переможно заволав і скочив на нього. У ту
ж мить Вогнезір кинувся вгору і, вдаривши воро-
га в живіт, скинув на землю. Він роздирав кігтями
його шерсть, а зубами впивався в шию, аж доки
не відчув присмак крові. Вогнезір слабо відчував,
як Бич розлютовано шматує пазурами його плече,
але продовжував бити в живіт нападника задніми
лапами, поки удари Бича не ослабли.

Вогнезір замотав головою, обтрушуючи з очей
великі краплини крові. Він відпустив горло Бича
і замахнувся для останнього удару, але в цьому
вже не було потреби. Очі Кривавого провідни-
ка — дві темні безодні ненависті — були зосеред-
жені на ньому, а тіло конвульсивно здригалося.
Бич намагався зашипіти, але чути було лише
булькання крові з роздертого горла. Нарешті він
перестав смикатися і невидющими очима втупив-
ся в небо.

Судомно дихаючи, Вогнезір глянув униз
на мертве тіло свого ворога. Хтозна, куди пряму-
вав тепер його дух... Явно, що не до лав Зореклану.

За кілька хвостів від них якийсь кістлявий
чорно-білий кіт бився з Високозорим. Помітив-
ши бездиханне тіло Бича, Кривавий вояк застиг
на місці, зовсім не відчуваючи ударів Високозо-
рого.

— Бич! — вигукнув він. — Ні! Ні!

Раптом кіт позадкував, розвернувся і кинувся
навтьоки, на ходу збивши іншого Кривавого воя-
ка. Той люто огризнувся і кинувся на Вогнезора,
але враз помітив свого мертвого вожака.

Він моторошно заволав:
— Бич! Бич помер!

Його клич рознісся над шумом битви, і Вогне-
зір побачив, як вояки Кривавого Клану заціпеніли
й облишили бій. Усвідомивши, що вожака більше
немає, вони почали втікати. Кремезні міські коти
раптом поменшали в очах Вогнезора. Вони біль-
ше не були такими страшними. Це були звичай-
ні коти — повільніші за Вітряний Клан, дурніші
за Річковий і хирлявіші за Тіньовий. їм не місце
у лісі. Вони більше не мали того грізного вигляду,
і зі звитяжними вигуками лісові коти погнали їх
геть із бойовища.

Вогнезір, заціпенілий від виснаження, лед-
ве зміг зрозуміти, що Левиний Клан переміг. Ліс
знову належав Зореклану.
0 й © V 0

Розділ ЗО

На галявині все затихло. У холодному світлі
сонця, що прорізалося крізь гілля дерев, на траві
поблискувала кров. Хмарохвіст підвівся та, при-
дибавши до Вогнезора, глянув на бездиханне чор-
не тільце Бича.

— Вогнезоре, ти зробив це, — видихнув він. —
Ти врятував ліс.

Вогнезір лизнув вухо молодого вояка.

— Ми всі це зробили, — нявкнув він.

Провідник згадав про всі клопоти, яких за-
вдавав його родич, іще тільки-но потрапивши до
лісу. Тоді Вогнезір і подумати не міг би, що ко-
лись так пишатиметься своїм племінником.

— Знайди Попелюшку, хай зробить щось із
твоїми ранами.

Хмарохвіст кивнув та подибав назад галяви-
ною.

Роззирнувшись, Вогнезір побачив, що вояки
всіх чотирьох Кланів збираються навколо своїх
медикотів на чотирьох кінцях галявини. Один
знову став чотирма, Левиного Клану більше не іс-
нувало.

Попервах він не міг знайти Піскошторму і на-
віть почав панікувати. Вогнезір не знав, чи зможе
пережити її втрату. А тоді побачив, як руда киця
втомлено бреде тереном. Хутро на її боці задубіло
від висхлої крові, але рани, здається, були не над-
то серйозні.

— Дяка Зорекланові! — видихнув він.

Двома стрибками Вогнезір перетнув галявину,
а Піскошторма повернулася до нього і з полег-
шенням промурмотіла:

— Ми це зробили. Ми вигнали Кривавий Клан.

Вогнезір раптом відчув неймовірну легкість,
наче вся галявина з Чотиридеревом водномить за-
кружляла.

— Так, спокійно, — сказала Піскошторма, під-
тримуючи його плечем. — Ти втратив багато кро-
ві. Ходімо до Попелюшки.

Вогнезір бездумно брів решту дороги, насоло-
джуючись запахом Піскошторми та втішаючись
м’якістю її хутра. Коли вони підійшли до Попе-
люшки, він просто бухнувся на землю, гадаючи,
чи не доведеться тепер втратити ще одне життя.
А тоді збагнув, що досі чує всі навколишні звуки
на галявині. І коли медикиця приклала павутиння
до найгірших його ран, біль почав пульсувати, за-
мість гамуватися.

— З ним усе добре? — то був голос Сіросму-
га. — Егей, ну, Вогнезоре, ти ж не можеш здатися
зараз!

— Я не здаюся. Просто втомлений, та й усе, —
Вогнезір підморгнув сірому воякові. — Не перей-
майся, тобі ще якийсь час не доведеться бути
провідником.

— Вогнезоре, — лагідно торкнулась його плеча
Піскошторма. — Сюди йдуть іще коти.

Вогнезір сів та побачив гурт Річкових вояків
на чолі з Леопардозіркою. Річкова провідниця пі-
дійшла і схилила голову. Хутро її було пошрамо-
ване, але очі — ясні, а хвіст — високо піднятий.

— Чудово, Вогнезоре, — нявкнула вона. — Мені
сказали, ти убив Бича.

— Кожен кіт бився гідно, — відповів Громовий
провідник. — Ми б не перемогли, якби всі Клани
не об’єдналися.

— Це правда, — погодилась Леопардозірка. —
Але зараз ми знову маємо розділитись. Я поведу
свій Клан додому. Нам треба подбати про поране-
них і оплакати полеглих.

— А Тіньовий Клан? — запитав Вогнезір.

— Тіньовий Клан має повертатися до сво-
го дому, — твердо нявкнула Леопардозірка. —
У мене тепер новий воєвода та вдосталь вояків
для захисту угідь від Тіньових котів, якщо вони не
поважатимуть наші кордони.

— А хто новий воєвода? — зацікавився Вогне-
зір.

— Мрячконіжка, — нявкнула Річкова провід-
ниця, і в її очах спалахнув якийсь вогник.

Поки Вогнезір здивовано дивився на неї, із лав
Громових котів вийшла Мрячконіжка в супроводі
Перолапки та Бурелапа.

— Я піду з Леопардозіркою, — пояснила сіра
кішка, дивлячись на Вогнезора крижано-бла-
китним поглядом своєї матері. — Я завжди буду
вдячна за те, що ти зробив, але в душі я все ж
Річкова воячка.
Вогнезір кивнув. Він і не чекав, що Мрячко-
ніжка полишить Клан, в якому народилася.

— Але... воєводою? — нявкнув він. — Після
того, що сталося з Каменешубом?

В очах Мрячконіжки відбилась глибока скор-
бота, проте рішучості в погляді не поменшало.

— Леопардозірка запитала мене про це ще до
початку битви, — пояснила вона. — Я сказала,
що подумаю. Зараз я впевнена, що мушу зробити
це заради Каменешуба і заради свого Клану.

Вогнезір схилив голову на знак поваги до її ви-
бору.

— Тоді нехай буде з тобою Зореклан, — нявк-
нув він. — А ти завжди будеш другом Громового
Клану.

Двоє молодих котів біля Мрячконіжки несмі-
ливо позирали то на Вогнезора, то на Леопардо-
зірку.

— Ми також підемо, — нявкнув Бурелап. —Річ-
ковий Клан утратив багатьох вояків. Ми потрібні
йому.

Перолапка підійшла до Сіросмуга та торкну-
лась його носа.

— Ти будеш навідувати нас, правда ж?

— Спробуйте мене зупинити, — голос Сіросму-
га був приглушений, сповнений болю. — Станьте
найкращими вояками, і я буду вами пишатися.

— Та й вам є на кого рівнятися, — додав Вог-
незір. — Ваш батько тепер воєвода Громового
Клану.

Двоє новаків притулились до батька та пере-
плели свої хвости з його. Леопардозірка дала їм
змогу трішки побути наодинці, після чого подала
знак, і молоді коти рушили за нею. Річкові вояки
зникли в кущах на схилі, що вів до їхніх угідь.
Вогнезір перевів погляд на групу Тіньових воя-
ків, серед яких помітив Ожинолапа і Вохролапку.
Громовий провідник підвівся та поволі побрів до
них; Чорноногий вийшов йому назустріч.

— Вогнезоре, — примружився Тіньовий воєво-
да. — Тож ми таки перемогли в битві.

— Так, ми перемогли, — погодився Вогнезір
і додав: — І що ж ти далі робитимеш?

— Відведу свій Клан додому і готуватимусь до
мандрівки до Високих Скель. Тепер я їхній про-
відник. Нам ще доведеться отямитись після всьо-
го, але зрештою життя піде, як і завжди.

— Тоді побачимось уже наступного Зборища.
І ще, Чорноноже, краще тобі вчитися на помил-
ках своїх попередників. Я бачив, що ти зробив із
Каменешубом біля Кістяного Пагорба.

У погляді Чорноногого промайнула тінь. Він не
відповів.

Вогнезір помахом хвоста підкликав Ожинола-
па, який швиденько притулився мордочкою до
боку Вохролапки та прослизнув повз Тіньових ко-
тів до свого виховника. Чорноногий зібрав вояків
і повів їх геть із терену. Носошморг, їхній меди-
кіт, ішов останнім і на прощання глянув на Вог-
незора. А той лише сподівався, що з новим про-
відником Носошморгу поведеться легше, з огляду
на всі проблеми з Ночезором та Тигрозором.

Вогнезір повернувся до власного Клану, але
опинився віч-на-віч із Круколапом та Ячменем.

— Я б не довіряв Чорноногому, — промурмо-
тів Круколап, спостерігаючи, як останні Тіньо-
ві вояки зникають у кущах. — Він шукатиме бід
на свою голову, повір мені.
— Я знаю, — відповів Вогнезір. — Не бійся.
Громовий Клан буде готовим, якщо він щось за-
тіє.

— Принаймні тепер, коли Бич мертвий,
коти з угідь Двоногів нарешті зможуть жити
в мирі, — щиро сказав Ячмінь. — Можливо, те-
пер їхнє життя трохи покращиться.

— А сам ти на землі Двоногів не повернеш-
ся? — запитав провідник.

— Ніколи в житті! — випростав хвоста Яч-
мінь. — Ми рушаємо додому.

— Але я радий був знову битися на боці Гро-
мового Клану, — додав Круколап.

— Громовий Клан завжди буде вдячний вам, —
тепло нявкнув Вогнезір. — І ви можете приходити
на наші землі, коли вам заманеться.

— І ти зазирай до нас на ферму, коли будеш іти
до Високих Скель, — уже відвертаючись, нявкнув
Ячмінь. — Думаю, у нас для тебе знайдеться за-
йва мишка або дві.

Переговоривши з Річковим та Тіньовим Кла-
нами, Вогнезір хотів побалакати ще з Вітряними
котами, перш ніж повертатись до табору. Навколо
Короморда, Вітряного медикота, стояла невелич-
ка групка вояків — менша, ніж мала бути. Висо-
козорого досі не було. Вогнезір відчув, як під його
вогнистою шубкою знову заворушився страх.

Тоді він побачив Вітряного провідника, який
виходив із кущів на дальньому кінці галявини.
З ним були Багнокіготь, Ранньоквітка та двоє но-
ваків. Усі п’ятеро важко дихали, ніби щойно звід-
кись прибігли. Вогнезір кинувся до них, очікую-
чи, що ворожі переслідувачі ось-ось вистрибнуть
із кущів.
— У чому річ? — запитав він. — За вами же-
неться Кривавий Клан?

Високозорий вдоволено замуркотів.

— Ні, Вогнезоре. Це ми гналися за ними. Бігли
назирці аж до Громошляху. Вони нескоро сюди
повернуться.

— Добре, — вдячно нявкнув до них Громовий
провідник.

Він побачив знайомий вогник в очах Ранньо-
квітки та збагнув, що нарешті вона помстилася за
смерть Дроколапа.

Глибоко вдихнувши, Вогнезір схилив голову
перед Високозорим і нявкнув:

— Більше немає потреби в Левиному Клані.
Тепер у лісі знову чотири Клани.

Він побачив, що старий провідник зрозу-
мів сказане. Тепер вони були не союзниками,
а суперниками, і місце для дружби було тільки
на Зборищі.

— Ми завдячуємо тобі свободою, — нявкнув
Вітряний провідник. Він схилив голову і разом зі
своїми вояками рушив на інший кінець галявини.

Уперше в житті Вогнезір сам заліз на верхів-
ку Великого Каменя. Навколо клубочився сморід
крові, але звідси він принаймні міг глянути на ліс
та повірити в те, що невдовзі ця битва стане про-
сто далеким спогадом.

Вогнезір уявив навколо себе всіх духів Зоре-
клану, які поділяють його провідництво. Зоряні
вояки будуть із ним на кожному кроці, аж поки
він не віддасть останнє життя і не приєднається
до них.

— Дякую, Зореклане, — промурмотів Вогне-
зір. — Дякую, що ви були з нами, були п’ятим
Кланом цього лісу. Як я взагалі міг подумати, що
йшов на цю битву сам?

Нараз він відчув знайомий запах Плямолистки,
яка притулилась до нього. Голос плямистої киці
лунав у його вусі:

— Ти ніколи не будеш сам, Вогнезоре. Твій
Клан житиме й далі, а я завжди наглядатиму за
тобою.

На мить Вогнезір відчув свіжий біль утрати,
наче його кохана медикиця загинула не багато
повень тому, а в цій битві. Тоді він нашорошив
вуха, почувши шкрябання кігтів об камінь, і запах
Плямолистки зблід. Вогнезір побачив Сіросму-
га та Піскошторму, які лізли до нього, а за ними
дряпався ще й Ожинолап.

Руда киця притулилась до провідника і нявк-
нула:

— Синьозірка мала рацію. Вогонь таки вряту-
вав Клан.

— А зараз у лісі знову чотири Клани, — додав
Сіросмуг. — Як і повинно було бути.

«Ні, їх п’ять», — подумав Вогнезір. Він глянув
понад галявиною, понад деревами, які простяга-
лись до самого обрію, і його чуття сповнилися
звуків та запахів лісової домівки. У вухах шепо-
тінням звучали тисячі таємниць про народження
в землі новолисту, який вистрелить угору зелени-
ми пагонами та пробудить живність від її довгого
сну, насланого гололистом.

Ранішнє сонце зблиснуло над деревами, зато-
пивши галявину світлом і теплом, а Вогнезорові
здалося, що ніколи ще тут не було яскравішого
світанку.
Зміст

Громадянство...................................5

Пролог.........................................9

Розділ 1......................................14

Розділ 2......................................28

Розділ 3......................................42

Розділ 4......................................53

Розділ 5......................................65

Розділ 6......................................74

Розділ 7......................................87

Розділ 8......................................95

Розділ 9.....................................102

Розділ 10....................................119

Розділ 11....................................130

Розділ 12....................................139

Розділ 13....................................150

Розділ 14....................................159

Розділ 15....................................171

Розділ 16....................................180

Розділ 17....................................190

Розділ 18....................................197

Розділ 19....................................210

Розділ 20....................................217

Розділ 21....................................222

Розділ 22....................................230

Розділ 23....................................240

Розділ 24....................................249

Розділ 25....................................262

Розділ 26....................................269

Розділ 27....................................283

Розділ 28....................................290

Розділ 29....................................304

Розділ 30....................................311
8сапіп§ & Ьоок-та5іегіп§

Художнє видання

Для середнього шкільного віку

Серія «Коти-вояки»

Ерін Гайтер

Цикл «Пророцтва починаються»

Книга шоста: «Темні часи»

Редактор: С. В. Бондаренко

Коректор: Н. С. Станібула
Художнє оформлення: О. І. Панченко
Комп’ютерне макетування: О. Ю. Подорожна

Підписано до друку 10.08.2017. Формат 84x108 1/32.

Папір офсетний. Друк офсетний.
Умов.-друк. арк. 17.64. Наклад 3000 прим.
Країна походження: Україна. Термін придатності: необмежений.

Надруковано у ПП «Юнісофт»

61036, м.Харків, вул. Морозова, 136
\у\¥5¥.ипі8оїї.иа

Свідоцтво ДК №3461 від 14.04.2009 р.

Зам. № 200/07

ПП «АССА»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів
видавничої продукції сер. ДК № 4024 від 28.03.2011 р.

З питань оптових поставок звертатися:

Видавництво «АССА»
\¥\уд¥.асса.иа

Тел.: +38 068 7677767

Е-шаіІ: іпГо@а58а.кЬ.иа



Громошлях

Водоспад

Дереворізка

Узлісся
"Ч?,. №&

' табір'^аи

Тіньового Клану

Табір'^іт^А.

Вітряного Клану £

..^Сонячні Скелі

* £!Ферма Двоногів

ЯН ~

и^\^Таб1р4>

Ьгл***' . *ж*Хж г*^^Ллі

Річкового Клану
р >к> .* £Ч8> "	і-~

ЬЙК ’' і». '

'чЧотиридерево Л§ *

Річка

Великим , 'иД. ттг«ж*
^Громового Клану с^Є-Й^В^сокий^
^ІГІ. КамІЙьІ4.


Для лісових котів
настають найтемніші часи.
Такого не бачили навіть старійшини —
лісом керує не вояцький кодекс честі,
а кровожерна жага до влади.
Але внутрішня боротьба Кланів ніщо
порівняно із жорстокістю зовнішнього ворога,
який не знає пощади.

Доля лісу тепер у лапах Зореклану
і вогняного кота із серцем лева...

Серія

КОТИ-ВШЯКИ

«На волю!»

«Вогонь і крига»

«Ліс таємниць»
«Здіймається буря»
«Небезпечний шлях» •