етимо-
логічний
словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
II
и .  < .   -.	_ 
І том 4
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ
словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
У семи томах
Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ
словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
Том четвертий
Київ 2003
ББК 81.2УКР-4
Е88
Укладачі
Р. В. Болдирєв, [в. Т. Коломієць\,
\А.П. Критенко], [(9. С. Мельничук\,
Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів,
В. Г. Скляренко, /. А. Стоянов,
В. А. Ткаченко, О. Б. Ткаченко,
А. М. Шамота
Четвертий том словника містить слова на літери Н—П. У ньому подається етимологія і ха-
рактеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української
літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, по-
в’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного по-
ходження, Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.
Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто ціка-
виться походженням слів.
Редакційна колегія
|~О. С. Мельничук\ (головний редактор),
Гв. Т. Коломієць\, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак,
В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко
Редактори тому
|~В. Т. Коломієц^, В. Г. Скляренко
Затверджено до друку вченою радою
Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
Видання здійснене в межах проекту
«Словники України» відповідно до. Указу
Президента України від 7 серпня 1999 року № 967
«Про розвиток національної словникової бази»
Редакція філології, художньої літератури та словників
Редактори Ю. 1. Бойко,\В, І. Мазний\,
Н. М. Максименко, Л. С. Шорубалка
4602020000 - 002
Е----------------24 - 2004
2004
І8ВИ 966-00-0590-3(4)
І8ВИ 966-00-0816-3
© Р. В. Болдирєв, [В. Т. Коломієць], |А, П. Критенко,,
|0. С. Мельничук], Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів,
В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, В. А. Ткаченко,
О. Б. Ткаченко, А. М. Шамота, укладання, 2004
© Ідея та назва серії «Словники України» Т. П. Гуменюк,
В. А. Широков, 1994, 2004
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ
В укладанні 4-го тому Етимологічного словника української мови взяли участь
такі автори:|В. Т. Коломієць] (уклала статті на' — насвиріпитися, а також, у межах
частин інших авторів, обаратати, обзел', обзел2, обзлачний, облізок, обоїско,
оборка, обрат, обрямувати, обчерти, овад2, овід, одакаль, одволога, одіяло, обля-
гати, одналь, одновілити,' одтамтиле, одьогованя, ож, оже', ожелес, ожинець,
озія1, окадкуватий, окара, окіл, окладкуватий, оклигати, око2, омул, ом' яснути-
ся, онадіти, оначити, оне, онє, онікусь, ополистий1, сполошити, опугатися,
аргони, орд, ордигач, осавул, освинути, осимь, ост', пасклин, пасля, патли,
патрошити,- пацикілок, пашня, пер, пиргач, пирій, пирскач, пискар, пишки,
пияки, підвал, підвода, підгайсатися, пірка, піскар, пітелюга, пітільон, пічкур2,
плаз', плаз2, планка2, плаский, пласкун, пластик, плахта2, плебан, плевун,
плескавиця, плескатий, плескач, плетиця, пливая, плитаїс, плихати, плік, плін,
плінний, пліха, плішня, пліщ, плова, плоскир, платник', плоховник, площик,
площиця', плуганити(ся), плюжить, плюшняк, плявдувати, плявужити, пляж-
ка, пляха, пляшка, побережник2, побирячити, помилити, понапакузуватися, по-
нимати, понористий, попава, попадя3, попенька', попенька2, поплітник, пополи я-
ти, пора', пориж, порос, пороска', порохавка, порощати, порплиця, порушник,
посаль, посмітюха, поспішка, потати, потрать, потурмака, потурнак, потька,
похитити, пуріщ, пучити, пхикати, пяц); В. Г. Скляренко (насенешник — нятст-
во, а також статті олійниця, перелійка, перемишль, переміти, полугарний, полуй-
ка2, полумацьок, пошмандигати, прас2, праск, прем, прехихій, приконопник,
прилолокати, прискрипати, притаганка, притвор 2, притин', притруд, пришка,
проверюхатися); А. М. Шамота (о' — осана); Г. П. Півторак (осанна — парубок)',
0. Д. Пономарів (парумбеля — пилюк, а також статті прибужник, прицибулиться,
просвирка, проча, прощівка, психіатрія)', В. А. Ткаченко (Пимін — пілон)',
Р. В. Болдирєв (пілот — помитеха); О. Б. Ткаченко (помідор — процедура, а та-
кож статті півперек, прошкепитися, пцрпцль);\А. П. Критенко] (процент — пузо)',
І. А. Стоянов (пуйка — п’ять). Крім того, в межах частин інших укладачів,
10. С. Мельничуку] належать статті накропудитися, насть, нежид, нейлон, некле-
ба, немоща, ненила, нентер, непереливки, неприкаяний, неприщіп, несосвітен-
ний, нестелепа, несь, нетіпаха, нехар', нехвалит, ник, нинаджаний, ничка', ніж-
ник, ніор, ногата, нотація, нуди, нурєтисй, няга, нянчити, обхаморити, озюм,
окіт, окремий, окриж, окріяти, олєк, олинтир, олівець, ольо, ольос, ольха, аль-
танка2, оляндра, омет', омилка, опух, оребинови, орябка, оснач, остроки, осьде,
отдакаль, отелити, отерпати, отісок, отіша, отора, оточа, отрас, отрудник,
отрунки, охлудити, оцапіти, оцаріти, оцей, оцупіти, очуматися, ошалемоніти,
ошара, ошелешити, пабороди, павучки, пага, падалець, падко, пажитниця, паїв-
ний, пайс, палажка, паламида, палиля, пальха, памолоток, панійка, пантелик2,
панцур(а), папаїка, папіжа, папірка, паплиця, папля2, пар', паранджа, парашка,
парити2, паркані, парник', парована, парпати, парус2, парусник, пасуд, пек2,
пекло2, пелька2, пеня2, пенязь, перебесажитися, переблавучити, перебувати, пе-
ревесло, перевесник', перекабатити, перековерсати, перекрехти, перемогти,
переполошник, перескаржати, перехід, перещик, перістий, перначка, перти3,
пестряк, петрук, пикниця, пиндрячити, пинтати, пипа2, пишнул'я, підвізок,
підвін, підвісок, підждеряти, підкустрана, підневідити, підовинути, підсобійка,
підтики, підчерити, піжити, пірнати, піханий, плав', плескана, плішити', по-
брукатися, повала, повгар, повелика, поверн, повз', повидло, повинути, повити-
ця, повінь, поволоди, погарець, погій, поглайхатися, погодити, погоня, поготів,
5
Від редакційної колегії
подалий, подамент, подийма, подле, подриніти, подроцькати, подушка, подячитися, по-
жаливник, пожички, позлитка, повна, поїти, поїшки, пойнтер, покій, покіст, поклад, по-
кор' , покор2, покринутися, покровка, покрошнюватися, покруч, покулець, покур, пола1,
пола4, полигатися, полик, політика2, поліфонія, половіддя, половіти, полон2, полоник1,
полоник2, полонізація, полонка', полувавниця, полузка, полуйка', полундра, полуниця, по-
лушка, поляни, полянітися, помазанець, помана', помана1, помацце, поме, поменитися,
поминати, помогти, порча, потіль, пр, праліска, прам, привела, привіт, прижаліти, при-
жихнутися, прикромити, приміти, припанасити, припір, припраша, припуштанта, при-
санабожитися, присербитися, прискригнути, прискулити, приспільниця, притир, прить-
ма, притягнути, притяти, прихторити, прищинець, прізвисько, прірва', прогульком,
проз, прокопкацця, пролог2, промантачити, проминути, пропір', простягти, протич, про-
чанин, прочнутися, прошелити, пруг, прудивус, пруні, прутканистий, пручатися, пршьо,
прядуха, пти, пту-гей-са, птуц, пувка, пугарець, пугачі, пугнотавий, пужити, пузанка,
пуздро2, пуркати.
У роботі над поповненням лексичного матеріалу тому брали участь Т. Г. Липник (яка при
цьому розробила також статті поплавник, потаєнниця), 0. Д. Пономарів і А. М. Шамота.
Над технічною підготовкою тому працювали Т. А. Харитонова, В. Е. Швед, В. А. Євтушенко,
В. С. Молдованчук, Т. Я. Борисова, Н. В. Погрібна, О. В. Полозенко.
Том рецензували академік РАН |0. М. Трубачов|і докт. філол. наук М. М. Пещак.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
(додаток)1
Скорочення назв мов, наріч і діалектів
драв. — дравідійські
комі-зир. — комі-зирянська
комі-перм. — комі-перм’яцька
нган. — нганасанська
неп. — ненецька
сілез. — сілезький
согд. — согдійська
тибет. — тибетська
флам. — фламандська
Бібліографічні скорочення
Агеева — Агеева Р. А. Страньї и народи:
Происхождение названий. — М.: Наука,
1990. — 256 с.
Аникин — Аникин А. Е. Опьіт семантическо-
го анализа праславянской омонимии на
индоевропейском фоне. — Новосибирск:
Наука, 1988. — 126 с.
Бабкин—Шендецов — Бабкин. А. М., Шенде-
цов В. В, - Словарь иноязьічньїх вираже-
ний и слов, употребляющихся в русском
язьіке без перевода. — М.; Л.: Наука,
1966. — Кн. 1—2. — 1344 с.
Бенвенист — Бенвенист 3. Словарь индоев-
ропейских социальньїх терминов. — М.:
Прогресе, 1995. — 453 с.
Булаховский и совр. язьїкозн. — Л. А. Бу-
лаховский и современное язьїкознание.
К 100-летию со дня рождения: Сб. науч.
тр. — Киев: Наук, думка, 1987. — 288 с.
Волкова — Валкова Н. Г. Зтнонимьі и пле-
менньїе названий Северного Кавказа. —
М.: Наука, 1973. — 208 с.
Гор — Горбач Ол. Північно-наддністрянська
говірка й діалектний словник с. Романів
Львівської області. — Мюнхен, 1965. —
103 с.
ГрицАВ— Гриценко П.Ю. Ареальне варію-
вання лексики. — К.: Наук, думка, 1990. —
271 с.
ДТС — Древнетюркский словарь. — Л.: Нау-
ка, 1969. — 676 с.
Іларіон — Іларіон, митрополит (Огієнко І. І.).
Етимологічно-семантичний словник укра-
їнської мови. — Вінніпег, 1979—1982. —
Т. 1 (А—Д). — 1979. — 365 с.; Т. 2 (Е—Л). —
1982. — 400 с.
ІУМ Лекс. і фраз. — Історія української мо-
ви: Лексика і фразеологія. — К.: Наук,
думка, 1983. — 744 с.
Карпенко. Назв. зв. неба — Карпенко Ю. А.
Названий звездного неба. — М.: Наука,
1981. — 184 с.
Коваль — Коваль А. П. Пригоди слова. —
К.: Рад. шк., 1985. — 214 с.
Козлова — Козлова Р. М. Праславянское слово
в генетическом гнезде: Автореф. дис. ...
д-ра филол. наук. — Минск, 1991. — 20 с.
Кол — Коломиец. Происх. назв. рьіб.
Куз — Кузеля 3., Рудніщький Я. Українсько-
німецький словник. — Лейпциг: Гаррассо-
віц, 1943. — 1494 с.
Культ, сл. — Культура слова: Респ. міжвід.
зб. — К.: Наук, думка, 1976—1992. —
Вип. 10—42.
Куриленко — Куриленко В. М. Лексика тва-
ринництва поліських говорів. — Суми:
Мрія, 1991. — 124 с.
Куркина — Куркина Л. В. Диалектная структу-
ра праславянского язьїка по данньїм южно-
славянской лексики. — ЦиЬІ]апа, 1992. —
260 с.
Лік. росл. Енц. дов. — Лікарські рослини: Ен-
цикл. довідник. — К.:УРЕ, 1991. — 544 с.
НикНикБЛ — Никончук М. В., Никончук О. М.
Будівельна лексика правобережного Поліс-
ся в лексико-семантичній системі східно-
1 Див. т. 1, с. 14—35, і т. З, с. 7—8.
7
Умовні скорочення
слов’янських мов. — Житомир, 1990. —
369 с.
НикНикЕЛ — Никончук М. В., Никончук О. М.
Ендемічна лексика Житомирщини. — Жи-
томир, 1989. — 272 с.
НикНикТЛ — Никончук М. В., Никончук О. М.
Транспортна лексика правобережного По-
лісся в системі східнослов’янських мов. —
К.: Наук, думка, 1990. — 292 с.
НикСгЛ — Никончук М. В. Сільськогосподар-
ська лексика правобережного Полісся. —
К.: Наук, думка, 1985. — 312 с.
Німчук — Німчук В. В. Давньоруська спад-
щина в лексиці української мови. — К.:
Наук, думка, 1992. — 416 с.
Общ. лексика — Общая лексика германских
и балто-славянских язьїков. — Киев: На-
ук. думка, 1989. — 359 с.
Огієнко — див. Іларіон.
Огиенко — Огиенко И. И. Иноземньїе злемен-
тьі в русском язьіке. — Киев, 1915.
Она — Онацький Є. (Опаізкуі Е.) УосаЬо-
Іагіо исгаіпо-ііаііапо. — Кота, 1941. —
1741 с.
Прок — Прокопенко В. А. Областной сло-
варь буковинских говоров // Карпатская
диалектология и ономастика. — М.: Нау-
ка, 1972. — С. 411—477.
Рідне слово — Рідне слово (до 1970 р. — «Пи-
тання мовної культури», вип. 1—4). — К.:
Наук, думка, 1971 —1974. — Вип. 5—9.
РМ — Рідна мова: Наук.-попул. місячник. —
Варшава; Жовква, 1933—1939.
Си — Сизько А. Т. Словник діалектної лексики
говірок сіл південно-східної Полтавщини. —
Дніпропетровськ, 1990. — 100 с.
См — Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини
України: Словник-довідник народних назв.
— К.: УРЕ, 1991. — 412 с.
Станек — Станек В. Я. Иллюстрированная зн-
циклопедия насекомьіх. — Прага: Артия,
1977. — 559 с.
СЧС — Кузеля 3., Чайковський М. Словар
чужих слів. — Чернівці, 1910. — 368 с.
Тези доп... УжДУ — Тези доповідей до юві-
лейної конференції, присвяченої 20-річчю
Ужгородського державного університету.
Серія мовознавча. — Ужгород, 1965. —
86 с.
Тези IV сл. конф. — Тези доповідей до IV рес-
публіканської славістичної конференції. —
Одеса, 1961. — 120 с.
Топоров V — Топоров В. Н. Прусский язьїк.
Словарь. Е. — М.: Наука, 1990. — 424 с.
Чаб — Чабаненко В. А. Словник говірок Ниж-
ньої Наддніпрянщини. — Запоріжжя,
1992. — Т. 1. — 324 с.; Т. 2. — 372 с.;
Т. 3. — 304 с.; Т. 4. — 261 с.
Черньїх І—II — Черньїх П. Я. Историко-зти-
мологический словарь современного рус-
ского язика. — М.: Рус. язьїк, 1993. —
Т. 1. — 621 с.; Т. 2. — 560 с.
ЗСТЯ 1989 — Зтимологический словарь
тюркских язьїков: Общетюрк. и межтюрк.
основи на букви Ж,, Ж, Й. — М.: Наука,
1989. — 294 с.
ГїЕх — Оісііопагиі ехріісаііу аі ІігпЬіі готапе.
— Висигезіі, 1975.
Ог. Н\\'Ь. — Сго/Зез РгеїткіхуогіегЬисЬ. — Ееір-
1977. — 824 8.
Кагиііз — Кагиііз К. ЬаІУІеви еііто1о§і]аз ’/агсІ-
пїса: 2 зер — Кі§а: А’/оіз, 1992. — 1 зе].
А—О. — 639 1рр.; 2 зеу Р—2. — 671 1рр.
Мапп — Мапп 5. Ап Іпсіо-Еигореап сотрага-
(іує сіісііопагу. — НатЬиг^: Визке, 1984—
1990. — Еазс. 1 — 12.
Роїапзкі — ЗеИпегі — Роїапзкі К., Зеііпегі 1. А.
РоіаЬіап-Еп^ІізІї Пісііопагу. — ТЬе На§ие;
Рагіз: Моиіоп & Со, 1967. — 239 р.
Кисіп. — Рисіпускуі ]. В. Ап Еіутоіо^ісаі Гїіс-
ііопагу оі ійе йкгаіпіап Ьапд'иа^е. — Шіп-
піре§; Оііахса, 1962—1980. — Уоі. І—II.
Зіієуєіоу Нізі. ркопоі. — Зіієуєіоу С. 1. А Ьіз-
іогіса! рІюпоіо§у оі іЬе Пкгаіпіап 1ап§и-
а§е. — Неіс1е1Ьег§: ХУіпіег ПпіуєгзіШзуєг-
1а§, 1979. — 809 р.
Зїієуєіоу РгеЬізіогу — Зііеееіое О. Т А Рге-
Ьізіогу ої 81ауіс. — .\'е\у Уогк: СоїитЬіа
ІЗпіу. Ргезз, 1965. — XX + 662 р.
Зуєієґп г\'ііаі — Напгак Реііх ]Ргапк 8.,
Уозігасіоезку /. Зуеіет гуїгаі. IV сії]. —
Ргайа: АІЬаІгоз, 1969. — 618 з.
2У82 — Кореспу Р. Хакіасіпі узезіоуапзка зіоу-
пї газоЬа. — Ргаїїа: Асасіетіа, 1981. — 483 з.
н
на1 (прийменник), на- (префікс); —
р. бр. др. болг. м. схв. на, на-, п. ч.
слц. вл. слн. па, па-, стел, на, на-; —
псл. па; — споріднене з прус, па «на,
згідно, по», по «тс.», лит. ппб «від, з»,
лтс. пйо (па) «тс.», гр. «вгору, на-
гору», ача «вгору, вгорі, на», лат. ап-
«вгору», ав. апа «через, вздовж», гот.
двн. апа «на, в, проти», нвн. ап «на»;
іє. *ап, *апб, *пб. — Фасмер III 33;
Черньїх І 553—554; ЗСБМ 7, 159;
Вгйскпег 351; Масйек Е8ЛС 387; Но-
ІиЬ—Кор. 237; 8сІіизїег-8е\чс 977;
Младенов 314; 8кок II 495—496; Ве-
гіаі Е88ЛІ 209; ЗССЯ 21, 185—187;
Е88Л 81. §г. І 115—123; Егаепкеї 511;
Вй§а КК II 499—502; Шаісіе—НоГт. І
43—44; К1и§е—Міігка 20; Рокоту
39—40. — Пор. у-.
на2 (частка) «ось, бери», нате «бе-
ріть»; — р. на, нате, бр. на, наце, п.
па, пасіє, павсі, ч. слц. па, паіе, вл. па,
пасе, нл. па, паза, паїе] (дв.), болг. м.
на, схв. на, слн. па, паїе (мн.), паіа
(дв.); — псл. па; — очевидно, похідне
від вказівної займенникової основи іє.
*п-, тієї самої, що і в частках но, о-н,
ге-н, займеннику ві-н, у лит. па «ну;
так», по «тс.», лтс. па (вигук погрози і
відгону), гр. уаі «так, справді», лат. пе
«так, вірно», дінд. па-па «по-різному,
так і сяк»; елемент -те (-іе, слн. -іа)
походить з дієслівної форми 2-ї ос.
множини (і двоїни) і був доданий до
вигуку, очевидно, вже в праслов’ян-
ський період. — Черньїх І 554; Фас-
мер III 33; Преобр. І 587; ЗСБМ
159; Вгйскпег 351—352; Масйек Е8ГС
387; ЗсЬизіег-Зе^с 977—978; Младе-
нов 314; 8кок II 495; Вегіа] Е88Л II
209—210; ЗССЯ 21, 185—187; Е88Л
81. §г. II 432—433; Егаепкеї 477; Таї-
сіє—Ноїт. II 150; Воізасо 655. — Пор.
він, ген , но1, ня, ОН .
на3 «ну» (вигук захоплення у виразі
такий, що на)-, — очевидно, етимологі-
чно тотожне з на2 «ось, бери» (див.).
[набагнути] «пригадати, вигадати»;
— результат видозміни значення [на-
багнути(ся)] «дуже захотіти» через
проміжну ланку «подумати про пред-
мет бажання, пригадати щось бажа-
не». — Див. ще багтй, на1. — Пор.
збагнути.
[набадкати] «наколоти» ВеЛ; —
очевидно, запозичення зі словацької
мови; слц. Ьадкаї’ «підсміюватися, під-
мовляти» (давніше «поколювати») по-
в’язане з ч. ст. Ьоби, Ьбзїі «колоти»,
яке відповідає укр. бостй (див.).
[набадурати] «знайти» Ж; — оче-
видно, пов’язане з \бадуритися\ «што-
вхатися (вештатися)», як надибати
«знайти» пов’язане з дибати, найти,
находити з іти, ходйти, п. паїехс
«знайти» з Іехс «лізти». — Див. ще ба-
датися, на1.
набакир, [набекир МСБГ, набе-
крень Ж], [перебакйритися] «перегну-
тися, перехилитися» Ж; — р. набе-
крень, бр. набакір', — запозичення з
польської мови; п. па Ьакіег «набакир»
утворене з прийменника па і складної
запозиченої основи Ьакіег, яка похо-
дить від нім. Ьаск кейгеп (плотарська
команда) «назад повертати» (фактично
«наліво», бо лівий борт був у стерно-
вого за спиною), що складається з при-
слівника Ьаск «назад», пов’язаного з
двн. Ьай «спина», дісл. Ьак, дангл. Ьаес,
англ. Ьаск «тс.», і дієслова кеНгеп «по-
вертати», від якого походить і укр. ке-
9
набалдашник
набехтатися
рувати. — Фасмер—Трубачев І 146—
147; ЗСБМ 7, 161; Вгііскпег 12; Засіп.—
Аік. І 229—230; К1и§е—Міігка 43. —
Див. ще керувати, на1.
набалдашник; — запозичення з
російської мови; р. набалдашник, на-
балдачник походить від не вживаного
тепер *балдак, запозиченого з тюрксь-
ких мов; пор. тур. Ьаібак «ефес шаблі;
кільце», тат. каз. балдак «тс.»; менш пе-
реконливе пов’язання (Фасмер III 34;
Желтов ФЗ 1876/1, 24) з р. [балда]
«дрючок». — Черньїх І 554; Фасмер І
114; Преобр. І 588; Богатова РР 1982/4,
130—133; Шипова 241—242; Когзсіт
АІ81РГ1 9, 487.
[набаркати] «набрехати» Ж, [набар-
хати] «тс.» Ж; — префіксальне утво-
рення від незасвідченого *баркати «ба-
лакати, базікати», очевидно, пов’язаного
з бари «теревені», барити «затримува-
ти, загаювати», псл. Ьагйі «говорити,
балакати». — Див. ще бари, барити.
набат; — бр. болг. набат\ — запо-
зичення з російської мови; р. набат
«удари дзвону як сигнал тривоги», ст.
набат^ «великий мідний барабан» запо-
зичене з арабської мови, очевидно, через
тюркське посередництво; ар. паиЬаі «си-
гнал труби; барабанний бій», пиЬаі «не-
щастя, біда» є похідними від дієслова
паиЬа (паЬа) «спіткати, вразити». —
Черньїх І 554; Фасмер III 34; Преобр. І
558; ЗСБМ 7, 162; Шипова 242; Бо-
коізсїі 125.
[набахтурити] «забити дурницями
(голову)»; — бр. [набахтуриць] «жадіб-
но напитися; надмірно налити», [набух-
тдриць] «надмірно налити», [набухтб-
рицца] «жадібно, надмірно напити-
ся»; — результат афективного розши-
рення і видозміни значення основи на-
бухати «занадто багато налити, наклас-
ти», аналогічний до [набехтатися]. —
Див. ще бух. — Пор. набехтатися.
набгом — див. бгати.
[набебратися] «нажертися» О; —
похідне утворення від [бебрити] «жер-
ти» О, етимологічно неясного, очевидно,
афективного утворення.
10
[набезбаш] «без пастуха»; — ре-
зультат злиття прийменника на зі сло-
вом безбаш, що виникло, очевидно, вна-
слідок злиття і скорочення виразу без
бачі «без пастуха». — Див. ще бача,
без2, на1. — Пор. безбач.
[на-безрік] «ніколи; без терміну»,
[набазрік] «тс.» Корз; — результат де-
етимологізації виразу [без рік] «через
рік», у якому [без] «через» втратило
своє діалектне значення і набуло більш
звичайного для нього значення «з відсут-
ністю». — Коломієць Мовозн. 1967/3,
52. — Див. ще без2, на1, рік.
[наберберити] «намішати, набовта-
ти»; — афективне утворення без вираз-
ного словотворчого зразка.
[набережник] (орн.) «перевізник,
Тгіп§а йуроіеисоз Б.» Шарл; — похідне
утворення від берег-, назва зумовлена
тим, що перевізник селиться на піщаних
берегах і обмілинах річок і струмків. —
Птицьі СССР 260—261; БСЗ 32, 384. —
Див. ще берег, на1.
[наберезка] (ент.) (у назві н. кош-
латка «п’ядак (п’ядун) березовий,
АтрШазіз Ьеіпіагіа») Ж; — похідне
утворення від береза', назва зумовлена
тим, що гусінь цього виду п’ядаків жи-
виться листям берези. — БСЗ 35,
395—396; Игапіа Тіегг. III 589. — Див.
ще береза1, на1.
[набетежитися] «забруднитися» О; —
похідне утворення від [бетеги] «відходи
при молотьбі, сміття», пов’язаного з
[бетлах] «тс.» (див.).
[набехтатися] «нажертися»; — оче-
видно, запозичення з польської мови,
зближене з набе'хкатися «тс.», афекти-
вним утворенням, похідним від вигуку
бех; п. паЬесЬіас (§1о\м^, изгу) «набубні-
ти, забити (голову, вуха)», ЬесЬіас (§1о-
\у^) «забивати теревенями» може бути
зіставлене з м. набавта се «нажереть-
ся», набавта «напхає, наб’є; набала-
кає», болг. наб-ьхтя «наб’ю, поб’ю»,
бт^хтя «б’ю, ударяю», пов’язаними чер-
гуванням голосних з основою бух звуко-
наслідувального походження. — БЕР І
105. — Див. ще бух. — Пор. бех1.
набилйти
набоженство
[набилйти1] «натрапити» О, [набй-
льовати, набілйти] «тс.» О; — неясне.
набилйти2 — див. билйти.
[набйр-набйр] (вигук, яким підкли-
кають овець) Мо, [набер] «тс.» ВеБ; —
результат злиття частки на2 і вигука
бир1 (див.).
[набйруванка] «спосіб вишивання
щільно розташованими стібками» ЛБ
VII; — бр. наббр «різноманітні узори,
вишиті так званим шиттям в хрест»; —
очевидно, похідне утворення від дієсло-
ва набирати з виразу набирати узор
«вишивати». — Див. ще брати, на1.
[набівка] «верхня половина ляди у
ткацькому верстаті; ляда», [набивки]
«складова частина ткацьких кросен»
Ж, О, [набйлки] «тс.» Ж, Л, ДзАтл II,
[набілки] «ляда; хвости у ляді», [наби-
ля] «ляда у ткацькому верстаті» ДзАтл
II, [набіля] «тс.» О; — р. набйлки, бр.
набіліцьі, [набелкі, набілкі] «тс.»; —
похідне утворення від било, псл. Ьісіїо
«ляда» (пор. п. ЬісІІу, ч. Ьісіїо, слц.
Ьібіа, схв. било, слн. Ьііо «тс.») з діа-
лектним переходом л у у (в) і и в і.
— Трубачев Рем. терминол. 131 —132;
ЗСБМ 7, 164; ЗССЯ 21, 207. — Див.
ще бйло2, на1.
[набій] (ент.) «гусінь ведмедиця,
Агсііа Б.; чорна гусінь МСБГ»; — ре-
зультат словотворчої видозміни підбій
«тс.». — Див. ще підбіг.
[набілете] «звести на когось на-
клеп» Корз, [набилйти] «тс.» МСБГ; —
результат видозміни деетимологізова-
ної форми [набилйти] «натякнути»,
зближеної з основою прикметника бі-
лий (білйти). — Див. ще билйти.
набір «у борг» СУМ, Г, наббр
УРС, [набур] «тс.» Корз, [набірок]
«взяття' в борг» Ж, [наборщйти]
«наробити боргів» О; — результат
фонетичної видозміни і деетимологі-
зації виразу на борг з наближенням
до набирати, набір. — Див. ще
борг, на1.
[набічувате] «напхати» Корз; —
очевидно, замість *[набичувати] «на-
бити», афективного утворення з пере-
носним значенням, похідного від бичу-
вати «бити бичем». — Див. ще бич,
на1.
[наблйшкатися] «набратися, нахва-
татися, брати у великій кількості»; —
неясне.
набоб «великий багач, що нажився
в Індії; намісник в Індії; титул індійсь-
кого князя», набаб «тс.»; — р. бр.
набоб, п. паЬоЬ, паЬаЬ, ч. слц. паЬоЬ,
схв. набоб «тс.»; — запозичення з ан-
глійської мови; англ. паЬоЬ «набоб»
походить від гінді па\м\маЬ (паЬаЬ) «ви-
борний урядовець Індії; придворний ти-
тул, зокрема князів», яке зводиться до
ар. пи\м\маЬ, множини від па‘іЬ «депу-
тат, уповноважений, намісник, губер-
натор», пов’язаного з дієсловом паЬа
(основа п-\м-Ь) «він зайняв чиєсь міс-
це». — СІС2 567; Кораіігїзкі 654; Кіеіп
1025.
[набовганити] «багато налити, на-
класти» . ЛексПол; — префіксальне
утворення від незасвідченої дієслівної
основи, запозиченої з тюркських мов;
пор. кипч. булуан «мутитися, змішати-
ся», похідне від кипч. крим.-тат. каз.
булуа «мішати, перемішувати, збовту-
вати», спорідненого з монг. Ьиіуа «за-
колот». — Радлов IV 2, 1848—1849;
Разапеп УегзисЬ 88. — Пор. болга-
рин.
[набогастїй] (орн.) «польовий жай-
воронок, Аіаиба ап/епзіз Б.» Шарл,
ВеНЗн, [набогастійко] «тс.» Шарл,
[набогастійка] «коноплянка, Зііуіа ги-
Ьесиїа» Ж; — Желехівський, посилаю-
чись на Верхратського, виникнення
назви пояснює тим, що пташка не ду-
же втікає від людини («стоїть як на
Бога»), — Желехівський І 465. — Пор.
богастійник.
набоженство «богослужіння», [на-
боженьство] «тс.; побожність» Ж; —
запозичення з польської мови; п. паЬо-
гепвілмо «тс.», споріднене з ч. паЬогеп-
зіуї «релігія, віросповідання, Закон Бо-
жий», слц. паЬохепзЇУО «тс.», вл. паЬо-
хепзілмо «релігія,, релігійне вчення», є
похідним утворенням від прикметника
11
набомбуритися
пав
паЬогпу, утвореного від іменника Ьб§,
якому відповідає укр. бог1 (див.).
[набомбуритися] «надутися» Мо; —
результат видозміни незасвідченої фор-
ми * набуритися, якій відповідає схв.
набурити се «тс.», під впливом форми
* набамбу литися «тс.». — Див. ще
бамбула.
[набородник] (бот.) «козелець,
Тга§оро§оп Тоигп.» Мак, [набородник]
«тс.» Мак; — р. козлоборбдник, бр.
казлабарбд, п. кохіЬгбсІ, когіа Ьгосіа,
ч. кохі Ьгасіа, слц. когіа Ьгасіа, слн.
кб2]а Ьгасіа «тс.»; — похідне утворен-
ня від борода.’, мотивація назви (у
т. ч. і наукової лат. Тга§оро§оп від гр.
трауотгсоусоу, букв, «цапина борода»)
остаточно не з’ясована; пояснюється
зовнішнім виглядом нерозкритого ко-
шика квітки (Нейштадт 584) або ниж-
нього пристеблового листя чи обвиса-
ючих приквітків після цвітіння (Ма-
сїіек 4т. ГО8І1. 235). — Див. ще боро-
да.
[набочник] (бот.) «м’ята, МепіЬа
Ь.» О; — результат видозміни деети-
мологізованої форми [надомник] «тс.»
(див.). .
[набридйти] (набридало кого
«хтось став шаленим») Ж, [набрйдис-
тий] «вередливий, божевільний, шале-
ний» Ж, [набридка] «тс.» Ж, [набреда]
«тс. Ж; баляндрасник; вередун О»,
[набрбдень] «вередун; божевільний»
Ж; — похідні утворення від основи
бред(ня) «дурниці»; фонетична форма
-брид- є результатом діалектного пе-
реходу е в и і пізнішого зближення з
основою брид-(нути). — Див. ще
бредня.
[набритатися] «нахвататися, на-
братися»; — неясне.
[набряч] (бот.) «Сузїориз Ьєу.»
Мак; — очевидно, похідне від на-
брякати', мотивація назви неясна. —
Див. ще брякнути.
[набувати] «назувати»; — резуль-
тат контамінації форм [обувати] і на-
зувати (морфологічного перерозкладу
форми об-увати —> о-бувати з приєд-
12
нанням префіксального б- до кореня і
осмисленням початкової частини префі-
кса об- як цілого префікса о- та наступ-
ної заміни цього о- префіксом на-). —
Див. ще взути, на1, о1.
[набундзьбритися] «набундючи-
тися, набурмоситися, сердитися, ста-
вати нестриманим» Ж; — результат
афективної видозміни форми набундю-
читися, похідної від бундючитися
(див.).
набути «придбати», набувати, на-
бувальник, набувач, [набуток] «кос-
тюм» Пі, набуття; — бр. набьщь
«придбати», п. паЬус, ч. паЬуІі, вл. па-
Ьус, нл. паЬуз «тс.»; — своєрідне похі-
дне утворення від дієслова бути, пара-
лельне до нажити від жити, власти-
ве, головним чином, західнослов’ян-
ським мовам і, очевидно, запозичене в
українську й білоруську з польської;
пор. більш закономірне утворення з
тим самим значенням від основи фак-
титива Ьауііі до Ьуіі у південнослов’ян-
ських мовах: болг. набавя «придбаю»,
м. набави «придбає», схв. набавити
«придбати», слн. паЬауІіі «тс.»; пор.
також збереження більш закономірно-
го значення у р. [набьіть] «прибути,
збільшитися, примножитися; приєдна-
тися до інших». — ЗССЯ 21, 220. —
Див. ще бути1, на1.
[набухтбрувати] «нацьковувати,
під’юджувати» Па; — неясне.
[набуяте] «обдурити» Корз; — по-
хідне утворення від давнього *буй «ду-
рний»; — пор. др. буй, стел, ноун «тс.;
дикий, зухвалий, сильний». — Див. ще
буяти1.
[нав1] «домовина, труна» Ж, [нава]
«тс.» Ж, Пі, [навк] «мрець» Ж, Нав-
ський (Великдень) «мертвецький (Ве-
ликдень)» (у четвер останнього тижня
Великого посту) Ж, [навська (дошка)]
«апендицит» ЛексПол; — р. [навь]
«мрець», др. нав'ь, навь, навив «тс.», ч.
ст. пау «потойбічний світ», пауз, пауз
«тс.», слц. пауз «житло для добрих
душ», болг. м. нави «злі духи, що му-
чать породіллю», слн. пау|е «некро-
нав
навдак
поль; [душі нехрещених дітей (у каз-
ках)]», паусек «похоронний дзвін», стел,
ндвь «мрець»; — псл. пауь «мрець,
смерть», пов’язане з пуіі «нити»; —
споріднене з лтс. пауе «смерть», пауеї
«умертвляти», лит. пбууіі «тс.», пбуе
«смерть, пригнічення, мука», прус, по-
\уіз «труп; тулуб», гот. папа «труп,
мрець», дісл. паг «труп», гр. уєуєіжєуш
«помирати»; далі пов’язується з гр.
уа«С «корабель», лат. пауіз «тс.», споча-
тку як назва «корабля мертвих», що на-
була далі значень «мертві», «смерть». —
Фасмер III 35; Преобр. І 588—589;
ЗСБМ 7, 273—274; Масйек Е8ЛС 391;
Младенов 317; Вехіа] Е884 II 216;
Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 310—311;
Мікі. ЕШ 211—212; Тгаиітапп 201 —
202; Топоров ЕР 8, 209; Егаепкеї 509;
Мййі,—Епдг. II 703—704; 8іап§ 39;
Гамкрелидзе—Иванов 825; Рокоту І
756. — Див. ще нав2, нити1. — Пор.
мавка.
[нав2] «середня частина храму, неф»
Ж, [нава] «тс. Ж; корабель Пі»; — за-
позичення з польської мови; п. пау/а
«корабель; неф», як і ч. ст. пау, пауз
«тс.», схв.' нав «корабель», нава «тс.»,
походять від лат. пауіз «корабель»,
спорідненого з дінд. паиїт, вірм. пау,
гр. сайд, ДІрл. пай «тс.»; чеські форми
виводяться (Масйек Е84С 391) через
італійське посередництво (іт. пауе <
лат. пауіз). — Вгііскпег 243, 378; 81.
\ууг. оЬсусй 503; ІУаІде—НоГт. II
148—149; Рокоту 755—756. — Пор.
аргонавт, астронавтика, космонавт,
навігація, неф.
нав- (складний префікс у словах
типу наввипередки, навзаводи, навко-
лішки, навколо, навкоси, навкулачки,
навмання,  навпаки, навпереваги, на-
вперед, навперейми, навпіл, навпо-
мацки, навпростець, навпроти, нав-
прямець, навсправжки, навстоячки,
навтьоки, навтякй, навхрест, нав-
шпиньки); — бр. нау-; — результат
злиття прийменника на з префіксом у-
(зрідка о-) відповідної прислівникової
(спочатку здебільшого іменникової) ос-
нови (напр., узаводи, уколо, дколо,
укосом), який у положенні після а
стягався в нескладове у; після сфор-
мування складного префікса нав- він
міг з’явитися і там, де префіксального
у- чи о- в вихідній основі не було. —
Див. ще на1, о1, у1.
навага (іхт.) «вид тріски, Е1е§іпіі8
пауа§а», наважий, наважачий; — ч.
слц. пауа§а, болг. навага; — запози-
чення з російської мови; р. навага по-
ходить від саам. пауа§ «тс.». — Фас-
мер III 34; Черньїх І 554.
[навалитися1] «повадитися, унади-
тися» Ж; — пов’язане з [вадкий] «охо-
чий, схильний» (див.).
[навадитися2] «задумати, наміри-
тися» Ж; — очевидно, результат видо-
зміни семантично і фонетично близь-
кого слова наважитися, зближеного з
основою слів (по)вадитися, [вадкйй]
«охочий». — Див. ще вага. — Пор.
вадкйй.
[навадник] «наклепник, нацькову-
вач, причепа» Ж; — пов’язане з вадити
«шкодити, наговорювати» (див.).
[навалувати] «набігти, зійтися на-
товпом»; — похідне утворення від ви-
разу валом валити «рухатися натов-
пом», валувати, пов’язаних з валити
«тс.» (див.).
[навапсйти (вус)] «намазати вос-
ковою помадою» Ж; — похідне утво-
рення від *вапсйти «тс.», запозичено-
го зі східнороманських мов; молд. взп-
сй (вопсй) «фарбувати», рум. уарзі (уо-
р51) «ТС.» ПОХОДЯТЬ ВІД СТСЛ. ВАПЬСАТИ
(болг. вапсам) «тс.», яке зводиться до
сгр. [Зспгта (аор. (Заїрці) «занурюю;
фарбую», спорідненого з дісл. куеІ]а
«занурювати, душити». — СДЕЛМ 78;
ПБКМ 960; БЕР І 118; Младенов 57;
Егізк І 218—219.
[навдак] «навряд», [навдаку]; — р.
[навдаку], бр. [наудаку] «тс.»; — ре-
зультат злиття прийменника на з імен-
ником [удака] «удача; талан»; первісне
значення «на щасливий випадок; хіба
що коли пощастить». — Див. ще дати,
на1.
13
неверле
навзнак
[неверле] «навпаки; навпростець;
(сказати) грубо навпрямки», [навверле]
«тс.»; — результат злиття префіксів на-,
нав- з тією самою основою, що і в сло-
вах верлб «дишло кінського привода»
(що вертиться), [верлобкий] «такий, що
крутить очима» (?); первісне значення
«навпаки, навпроти, прямо». — Див. ще
верло, на1, нав-.
[наверніня] «лиха поведінка» О; —
неясне; можливо, пов’язане з [навари-
тися] «набриднути, надокучити».
навертати «переконуючи, схиляти»
(до іншої віри і под.), [наверник] «той,
хто навертає» Ж; — калька стел, оврд-
щдтн (р. обращать) «тс.», яка, в свою
чергу, є калькою гр. єтотрєсрсо «повер-
таю, навертаю». — Див. ще вертіти, на*.
[навертник] (бот.) «приворотень,
АІсЬетіїїа уи1§агіз Б.» Мак, [наворо-
тень] «тс.; пижмо, Тапасеіит уиі§а-
ге Б. Мак», [наворотник] «тс.» Ж, [на-
воротиш] «тс.; ранник, Зсгорішіагіа по-
дова Б. Мак», [навороток] «пижмо»
Мак, [наворотиня] «тс.» Мак, [пере-
вертниця] «приворотень» Мак, [при-
вертень, . приворіт] «пижмо» Мак,
[приворот] «приворотень Мак; вероні-
ка, Уегопіса сЬатаедгуз Б.», приворо-
тень «АІсЬетіїїа уи1§агіз; [пижмо; ма-
руна щиткова, Ругеїйгит согутЬозит;
гніздівка, МеоНіа пісіиз-ауіз Б.]»; — р.
[приворот] «приворотень», п. пау/гоБ
пік «приворотень», ргхуу/гоіпік «тс.»,
[рггехугоїпік] «пижмо», уугоїусх, ч. уга-
ііс, [угаїіска, угаііска, угаіус], слц. уга-
Ііс, болг. вратйка, [вратйга, в'ьртй-
ка, в-ьртйга, вр-ьтлйга, вратлйга],
схв. вратиії, вратич, вратйка, по-
вратич, слн. угаїіс «тс.»; — похідні
утворення від псл. основи *уьгі-/уогі-
«повертати»; назви зумовлені припису-
ваною пижму і, очевидно, приворотню
та іншим відповідним рослинам здат-
ністю повертати щось втрачене — бли-
зьку людину, дівоцтво, корові молоко
та ін. (пор. назву любистку приворот-
не зілля). — Шамота 144; Вгйскпег
633; Маскек Е84С 699; БЕР І 182. —
Див. ще вертіти, на1, пере-, при.
14
[навершня] (бот.) «паразитичний
грибок, Регопозрога Согда» Мак, [на-
вершняки] «Регопозрогеае» Мак; —
суфіксальне утворення на основі спо-
лучення прийменника на з іменником
верх-, назва зумовлена тим, що цей
грибок з’являється на молодих пагонах
і листках рослин. — К. АУіхпег, Кбге V/
о§гбдки, АУагзгау/а, 1970, 206—207. —
Див. ще верх, на1.
навзаводи «щодуху; наперегони»;
— результат ускладнення префіксом
на- прислівника узаводи «тс.». — Див.
ще вести.
навздогін, наздогін, [наздогбн]
Ж, навздогінці, [наздогінцй] Ж, (Ме);
— р. [навдогбн, навдогбнку], бр. нау-
здагбн; — результат ускладнення пре-
фіксом на- прислівника уздогін, злит-
тя прийменника на з іменником *уздо-
гін, *здогон, *здогінка (останнє в фор-
мі місцевого відмінка). — Див. ще гна-
ти, до1, з3, на1, нав-.
навзнак «горілиць, на спину, на-
зад» Г, Ж, навзнаки, [навзнач ВеБ,
навузнак Корз, назнач ВеБ, набзнак
Ж] «тс.»; — р. [навзнак, навзначь,
взнак, взначь] «тс.», п. па у/хпак «го-
рілиць, на спині», ч. угпак «спиною,
навзнак», слц. пагпак «навзнак», вл.
нл. гпак «навзнак; спиною; головою на-
перед», болг. в-ьзнак «тс.», схв. наузнак
«навзнак; за спиною, ззаду», наузнака,
наузначице «тс.», слн. паухпак «на-
взнак», угпак, стел, (і'ьзнлк «тс.»; —
праслов’янське утворення з приймен-
ників па, У'ьх і остаточно не з’ясовано-
го компонента пакь, збереженого в
схв. паком (након) «після, за», що
найбільш переконливо тлумачиться
(Топоров БР 8, 194—206) як спорідне-
ний з лтс. пакі «іти, приходити», іепакі
«доспівати, дозрівати», пакашз «насту-
пний, майбутній», лит. пбкіі «спіти, до-
зрівати», пбкііз «бігати наввипередки»,
дангл. (§е)пае§ап «наближатися, бра-
ти», нвн. паЬеп «наближатися», пасй
«після», лат. песо «убиваю, знищую»,
посео «шкоджу», гр. уєиіх; «мертвий»,
тох. В пак- «знищувати», А «зникати»,
навзнйч
навідліг
дінд. пазуаіі «втрачається, зникає» (іє.
*пек-//*пеК- «переміщуватися, доходити,
наближатися, опускатися»); менш пе-
реконливе зіставлення з дінд. пакаЬ
«небо» і тлумачення як результату роз-
ширення компонентом -кь прийменни-
ка па, подібно до ра-кь, рго-кь, *рег-к,ь
та ін. (Фасмер III 34; НоІиЬ—Кор. 240;
ЕиЬаіу Зі. а сі. І 2, 373—388), як ре-
зультату контамінації пік'ь «ниць» і
оракь «зворотний» (БЕР І 204), як по-
хідного від гіпотетичного *§’(е)пб- «спи-
на, хребет» (Трубачев ВЯ 1957/2, 93),
як результату видозміни гіпотетичної
форми *папіка, від якої виводиться р.
наизнанку (Масйек Е84С 392), як від-
повідника до двн. ЬпасЬ (ЬпассН) «по-
тилиця, загривок», нвн. ІЧаскеп «тс.»
(Мікі. Ьех. 405) або до двн. апка (ап-
сЬа) «в’язи» (Мікі. ЕМЇ 211). — Чер-
ньїх І 555; Преобр. І 588; ЗСБМ 7,
269—270; ЗССЯ 21, 200. — Див. ще
на1, уз.
[навзнйч] «навзнак» Ж, [навзніч Ж,
навзнак До] «тс.»; — р. навзничь; —
результат деетимологізації форми нав-
знак (навзнач) і зближення її основ-
ного компонента пак- з основою пік-,
наявною в словах никнути, ниць та
ін. — Черньїх І 555; Преобр. І 588;
ЗСБМ 7, 270. — Див. ще навзнак,
нйкнути.
[навгід] (у виразі [«. робити] «спри-
яти») О; — результат стягнення неза-
фіксованого виразу *на угід «на дого-
ду», пов’язаного з годйти. — Див. ще
год, на1.
навидіти «любити; [відвідувати
Ж]», [нависть] «дружба, прихильність»,
[навивний] «приємний, бажаний» Ж; —
п. ст. па'Л'їЗхіес «любити, сприяти, радо
бачити», ч, пауісіеіі «любити; (ст.) рев-
нувати», пауізі «любов»; — псл. пзуісіє-
(і «ревнувати», букв, «наглядати», по-
хідне від уісієіі «бачити». — Масйек
Е84С 392. — Див. ще вид, на1.
[навижяти] «прощатися з покійни-
ком» ЛексПол; — результат видозміни
др. навіжати «відвідувати», пов’язаного
з відати «знати». — Див. ще відати.
навик, навичка — див. звикати.
[навилядіти] «вилюдніти; навчити-
ся, звикнути» Г, Мо; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з бр. [алюдзець] «ви-
рости», яке зіставляється (Мартьінау
Белар. лінгв. 1972/1, 16—17) з схв.
л>уда «щось велетенське, велетень, гі-
гант», оьудина «тс.» і розглядається як
можливе запозичення з готської мови
(гот. Ііисіап «рости»); можна припусти-
ти і результат видозміни форми вилюд-
ніти, пов’язаної з люд (люди) (пор.).
[навинутися] «навернутися, зустрі-
тися, трапитися»; — запозичення з
польської мови; п. пау/іпдс 8І£ «тс.»,
деетимологізоване і зближене з пау/і-
іцс «навивати», походить від псл. ;,:па-
уііпріі/пауеіпріі «послати, повідоми-
ти», до якого зводиться й укр. наві-
нути (див.).
[навиняти] «навивати» Пі; — вто-
ринне ітеративне утворення від нави-
нути «навити». — Див. ще вйти1.
[навиш] «навскач» (?) Ж; скоріше
«верхи»; — р. [навьішь] «навскач» (?); —
первісне значення в обох мовах «вер-
хи»; утворене шляхом злиття при-
йменника на з основою виш- «висота,
верх» (пор. р. [вьішь] «тс.»). — Див.
ще вись, на*
навігація «судноплавство; період
плавання», навігатор- — р. болг. на-
вигация, бр. навігацьія, п. пау/і§ас]а, ч.
пауі^асе, слц. пауі§асіа, м. схв. нави-
гацща, слн. пауі§асі[а; — запозичено,
можливо, через польське посередницт-
во, з латинської мови; лат. пауі§а(іо
«судноплавство» пов’язане з пзуі§о
«пливу на судні», утвореним з основ
іменника пауіз «судно» і дієслова а§о
«жену, веду», як і дінд. пауа]аН «чов-
няр», ав. пауага-, гр. уотгіубс «тс.». —
СІС2 567; Черньїх І 555; Фасмер III 34;
Смирнов 201; Кораіігізкі 659; Таїсіє—
Ноїт. II 148. — Див. ще агент, нав2.
навідати, навідатися, навід, наві-
дач, навіджати, навідний, навідка —
див. відати.
навідліг «навідмаш», [відлі Ж, на-
відлі, навідлів, навіґлі Ж, Ме, навід-
15
навіжений
навічний
люд О, набдлив Л, набдливо Л, набд-
лів] «тс.»; — бр. [навбдліу] (з укр.); —
результат ускладнення прислівника від-
лі(в) префіксом «а-; форма відлів моти-
вується тим, що рука розмахується від
лівого боку вправо; форма з кінцевим г
є результатом зближення деетимологізо-
ваного слова з основою ложйти (ліг),
форми з -лив- вторинно пов’язані з ос-
новою лити. — ЗСБМ 7, 174—175. —
Див. ще від, лівйй1, на1.
навіжений «шалений, навісний»,
навіджений «тс.», навіженство, наві-
женіти; — бр. [навежоньї], п. заст.
пахчіесігопу «одержимий (божеством чи
злими духами)»; — похідне від [на-
відйти\ «навідати, відвідати» (у без-
особовому вживанні [його навідйло]
«він утратив розум»), [навідатися]
«збожеволіти»; отже, первісне значен-
ня «відвіданий духом»; пор. паралель-
ний розвиток значення в досі чомусь
не висвітленому ч. розеіііу «божевіль-
ний», похідному від *розеШі «відвіда-
ти», що відповідає стел. пос'Ьтнтн, р.
посетйть «тс.». — Грінченко II 469—
470; ЗСБМ 7, 180. — Див. ще відати,
на1. — Пор. навіснгій1.
[навіз] «гній» Ж, [навбзник] (ент.)
«гнойовик, РЬіІопіЬив» Ж, [навбзний]
«гнойовий» Ж, [навозити] «угноїти»
Ж; — очевидно, запозичення з польсь-
кої мови; п. паАмбх «гній», паралельне
до р. навбз «тс.», пов’язане з дієсло-
вом пахчохіс «навозити» і первісно
означало «гній, навезений на поле». —
Див. ще везтй, на1.
[навінути] «послати, відправити» Ж
(у словнику Грінченка значення тлу-
мачиться неправильно: «навеять»; пор.
ілюстрацію: «Що Бог навіне, того ніхто
не мине»); — очевидно, походить від
псл. *пауеіпріі «сповістити», пов’яза-
ного з ітеративом Щауеііаіі; можливо,
що теперішнє українське слово похо-
дить від п. пау/іпде (пау/іпде зі^ «з’я-
витися»), яке зводиться до іншого ва-
ріанта тієї ж праслов’янської основи
*пауіІП2Іі. — Див. ще привіт. — Пор.
навічний.
16
навіритися — див. звірити.
навіснйй1 «шалений», навісніти
«втрачати розум»; — похідне утворен-
ня від навістити «навідати», вжива-
ного в безособовому звороті, як і [на-
відати], при позначенні стану боже-
вілля. — Див. ще навіжений.
[навіснйй2] «ненависний, против-
ний»; — результат видозміни форми
ненависний під впливом навіснйй «ша-
лений». — Див. ще ненавидіти.
[навіснйй] (про брата, який продає
сестер; те саме, що навічний); — оче-
видно, результат видозміни давнішого
[невісник] *«продавець жінок», похід-
ного від [невіста] «жінка», вторинно
зближеного з навіснйй; тлумачення
Грінченка як «зіпсоване намісник» не-
переконливе. — Див. ще невіста. —
Пор. навічник.
навіть1, [навіт] «навіть», [наветь,
навет Пі, навить О] «тс.»; — бр.
нават «навіть»; — запозичення з
польської мови; п. пау/еі «навіть» утво-
рене з прийменника па «на» та імен-
ника у/еі «закінчення судової справи;
останні частування за столом» і первіс-
но означало «нарешті»; п. у/е(, у/еїа,
як і ч. уеіа «кінець», походить від свн.
ауєі (у/еііе) «винагорода судді за закін-
чення судової справи; застава, заклад»,
спорідненого з двн. у/еіі (у/еИі) «заста-
ва», дангл. у/есісі, дісл. уей, гот. у/аді
«тс.», лат. уаз (уадіз) «поручитель»,
лит. уасійоїі «викупити заставлене»,
игуадйоіі «заступатися»; змішування п.
у/е( з укр. -віт (одвіт, привіт) (Коби-
лянський Мовозн. 1972/3, 77) помил-
кове. — Шелудько 40; ЗСБМ 7, 173;
Бйєуєіоу Ні8і. рйбпоі. 174; Вгііскпег
607; Кііще—Міїхка 857. — Див. ще
вети, на'.
[навіть2] «віха, мала смерічка як
знак, що в даному місці не дозволяєть-
ся пасти» О; — очевидно, пов’язане з
віть «гілка», вітка «тс.»; первісно та-
кий знак міг робитися у вигляді при-
кріпленої до чогось гілки.
[навічнгій] «навісний, шалений»; —
не зовсім ясне; може тлумачитись як
навїчник
навозайка
похідне від незасвідченої форми *наві-
чати «навідувати, відвідувати», яке
могло бути рефлексом псл. *пауеі]аіі
«тс.», ітератива до пауеШі «відвідати»;
щодо семантичних зв’язків пор. наві-
жений. — Див. ще навінути.
[навїчник] (про брата, який продає
сестер, те саме, що [навісник]); — оче-
видно, результат видозміни форми [не-
вісник] *«продавець жінок», зближеної
з навісний і, далі, з [навічний] «навіс-
ний», тлумачення Грінченка як «зіпсо-
ване намісник» непереконливе. —
Див. ще навісник, навічнйй.
навіщати — див. відати,
навіщо — див. віщо.
[навка] «русалка, мавка (душа по-
мерлої нехрещеної дитини, що перетво-
рилася в русалку)», [нявка] «один із
злих духів; мавка», мавка, мавський
(у виразі М. Великдень «Великдень ру-
салок»); — п. пау/ка «мавка», [шау/ка,
тіа\ука] «тс.» (з укр.); — безпосеред-
ньо пов’язане з [нав] «домовина»,
[навк] «мрець»; форми мавка, [нявка]
виникли в результаті деетимологізації і
зближення з дієсловами [мавкати]
«нявчати», нявкати «тс.». — Фасмер
III 35; Преобр. І 588—589; Потебня
РФВ 1880/3, 194—195; II 944; Ма-
сЬек Е5ІЇС 390; Топоров БР 8, 209—
210. — Див. ще нав*. — Пор. мав,
мавка, няв.
навкарачки «рачком, на руках і
ногах»; — утворення зі складним пре-
фіксом нав- від прислівника карачки
«тс.». — Див. ще караки, нав-.
[навкймйтисі] «набриднути, надо-
кучити» О, МСБГ, [навтємитися тж,
навтьмйтисі О] «тс.»; — неясне; мо-
жливо, пов’язане з [ке'ма] «тяма», [ке-
мити] «тямити», [кімувати] «здогаду-
ватися».
навколо «кругом», наоколо, навкіл,
наокіл, навколишній/ наокбльний; —
бр. навбкал «навколо», слц. паубкої,
паокоіо, болг. наоколо, м. наоколу,
схв. наоколо, слн. паокбіі «тс.»; — ре-
зультат злиття псл. па окоіо «на око-
лицю», яке спочатку повинно було
вживатися лише для позначення мети
чи напряму руху і тільки згодом стало
означати також місце розташування;
вважається також результатом конта-
мінації ст. вколо і наоколо (ІУМ Мор-
фологія 403). — Булаховський Вибр.
пр. II 342. — Див. ще коло’, коло2,
на’, о’.
[навкбпить] «рикошетом» (про ки-
дання камінців); — похідне утворення
від дієслова копитати «ударяти, сту-
кати» за допомогою складного префік-
са нав-. — Див. ще копгіто, нав-.
навкрйж, набкриж — див. окриж.
навмання, навмана, навманй, на-
вманкй, навманці, навманяк, навма-
някй — див. манйти.
навмйсний; — бр. наумьісньї; —
очевидно, недавнє (у Г і Ж не засвід-
чене) похідне утворення від прислівни-
ка навмисне, навмисно, мабуть, запо-
зиченого з польської мови, як і бр.
наумьісна «навмисно»; п. паишузіпіе
«навмисно» є результатом ускладнення
форми шпузіпіе «тс.»; пор. укр. [зумис-
не] від умисне, умисний. — Див. ще
мисль.
[навмій] «на умі, в думці» Лекс-
Пол; — бр. науме «тс.»; — результат
стягнення і видозміни виразу на умі,
зумовленої, можливо, впливом прислі-
вників з префіксальним нав- і займен-
ника мій або дієслівної форми умій. —
Див. ще на’, ум.
[навнувати] «слабувати, хворіти»
ВеУг; — запозичення зі словацької мо-
ви; слц. паипйуаі’ «завдавати багато
труднощів» є похідним від ііпйуаГ «за-
вдавати труднощів, турбувати», пов’я-
заним з ипауіі’ «утомити», яке зводи-
ться до ч. ст. пауіїі «морити», пов’яза-
ного з пауз «потойбічний світ», пуіі
«нити». — МасЬек Е5ІЇС 392. — Див.
ще нав’, нйти’.
[навозайка] «не повністю наванта-
жений віз» Ж; — запозичення з поль-
ської мови; п. па\УО2а]ек «візок» утво-
рено з прийменника па та іменника
у/бх «віз». — 8У/ II 208. — Див. ще
везтй, на’.
17
наволоч
на-в-прйбузь
[наволоч] (бот.) «золотушник, Зоїі-
<іа§о уіг§а аигеа Ь.» Мак, [наволос]
«тс.» Мак; — видозмінене запозичення
з польської мови; п. пауДос, уЛос «тс.»
споріднене з укр. волоть-, польська на-
зва зумовлена волотистою формою су-
цвіття золотушника. — Див. ще волот.
наворотень, наворотиня, наворо-
тиш, наворотник, навороток — див.
навертник.
навпаки, [навпак] «навпаки», [на-
бпак] «тс.» Ж, [наопак] «навиворіт»,
[наопач] «тс.», [навпакбвий] «виворо-
тний» Ж, [навпачний] «суперечливий»
Ж; — р. [наопак] «навпаки, навиво-
ріт», [наопако] «тс.», бр. [наупакї], п.
па орак «навпаки», ч. слц. паорак «тс.»,
болг. навпаки «навиворіт», м. наопаку
«тс.; навпаки», схв. наопако «тс.», слн.
паорак «тс.; неправильно»; — резуль-
тат злиття псл. па о(Ь)ракь, па о(Ь)ра-
ко, па о(Ь)раку, що складалося з при-
йменника па і прикметника о(Ь)ракь
«зворотний» у різних формах роду і
числа; ненаголошений голосний о піс-
ля на- в українській мові редукувався
в нескладовий у (в). — Булаховський
Вибр. пр. II 242; ЗСБМ 7, 271; 8кок II
558—559; ЗССЯ 21, 193—194. — Див.
ще на1, бпак*.
навперейми «напереріз; наввипе-
редки; наперебій»; — результат злиття
складного префікса нав- з основою
іменника перейми (мн.) «перехоплен-
ня»; грунтом для утворення прислівни-
ка був вираз [на перейми] Нед. —
Див. ще імати, на1, нав-, пере-.
навперемін, навперемінки, нав-
перемінку, навпереміну, навперемін-
ний', — результат видозміни форми
наперемінку із заміною префікса на-
складним префіксом нав- під впливом
форм типу навпаки, навкулачки. —
Див. ще міняти, нав-, пере-.
[навперіч] «наперекір» Ж; — влас-
не українське утворення зі складним
префіксом нав- від основи перека (пе-
речити). — Див. ще нав-, перека.
[навпік] «навпроти, наперекір» Ж,
[навпйк] «тс.» Ж; — неясне; можливо,
18
утворено на основі виразу *в піку «тс.»
за допомогою префікса на-.
навпіл «пополам», [навпів, на-
впіль] «тс.» Ж; — очевидно, результат
ускладнення прислівника [успіл] «по-
полам» префіксом на- з пізнішим опу-
щенням с; форми могли утворитися і
шляхом заміни префікса на- у слові
напів (< *напіл < *напол-ь) складним
префіксом нав-. — Див. ще пів.
[навпір] «наперекір, на зло»; —
очевидно, результат злиття приймен-
ника на- з іменником [упір] «упер-
тість». — Див. ще на1, перти3, у1.
[навпбмірки] (нести вдвох одне
відро) «на середині коромисла, держа-
чи коромисло за кінці», [наопбмірки]
«тс.» Ме; — бр. [напдверкі] (нести
вантаж) «удвох на середині палки,
взявши її за кінці», [напбвіркі, напб-
верку, напбвірку] «тс.»; — неясне.
навпочіпки, напочіпки', — резуль-
тат ускладнення прислівника почіпки
префіксами нав-, на-. — Див. ще на1,
нав-, чіпати.
[навправець] «навпростець», [на-
вправці] «тс.» Ж; — результат злиття
префіксів на-, нав- з основою іменника
[правець] «напрямок». — Див. ще на1,
нав-, правйй.
[навпрачкй] «навпростець»; — ре-
зультат видозміни деетимологізованої
форми навпрошки «тс.» (див.).
[навпрек] «у профіль» Ж; — оче-
видно, результат видозміни форми і
значення запозиченого слц. па ргіек «на
зло», паргіек «всупереч, незважаючи
на», що складається з прийменника па
та іменника ргіек «упертість», спорідне-
ного з укр. перека, перечити. — Див.
ще нав-, перека.
[на-в-прйбузь] «на босу ногу, го-
лобіськи» Ж; — результат фонетичної
видозміни запозиченого з польської
мови прислівника *прибось, п. ргхуЬоз
«тс.», утвореного з прийменника рггу
«при» і основи Ьоз- «босий», і усклад-
нення його префіксальним компонен-
том нав-. —. Див. ще босий, нав-,
При.
навприсідки
навспак
навприсідки, навпрйсядки, напри-
сідки, наприсядки; — р. вприсядку,
бр. упрьісядкі; — результат злиття при-
йменника на з виразом у присядки або
з іменником присядки, який зберігся у
виразі у присядки', два варіанти кореня
сід- і сяд- зводяться до- основ інфінітива
(сідати) і теп. часу (сяду). — Див. ще
на1, нав-, при, сидіти, у1.
навпрост «навпростець»; — р. на-
просто, бр. наупрбст, п. па хургозї
«тс.»; — результат злиття прийменни-
ка на з прислівником упрост «навпро-
стець». — Див. ще прбстйй.
навпростець, [напростець, навп-
росткй Л, напросткй Ж]; — р. [на-
просткй] «просто», бр. напрасткі
«тс.»; — результат злиття прийменни-
ка на з невідомими сучасній мові ви-
разами *у простець, *у простки або з
іменником *простець, *простки, по-
хідними від прикметника простий. —
Див. ще на1, прбстйй, у1.
навпрошкй «навпростець», [нав-
пражкй (Кол.), напрошкй, напрощкй
Ж, дпрашки Ж] «тс.», [опрошкувати]
«ходити навпростець»; — результат
деетимологізації форми навпросткй
(напросткй) і, очевидно, зближення її
з основами просйти (прошу), прос-
тити (проща) та ін. — Див. ще нав-
простець.
[навра] «дуже мокра, дощова пого-
да» МСБГ; — видозмінене запозичен-
ня з молдавської мови; молд. нбур
«хмара» (рум. пог «тс.») зводиться до
лат. пйЬіІиз «хмарний», похідного від
пйЬез (< "’зпоисійіз) «хмара», спорідне-
ного з ав. зпаоба- «тс.», кімр. пибд «ту-
ман», гр. уо$6у «глушина, темрява». —
СДЕЛМ 280; ВЬКМ 545; АУаІбе—
Ноїт. II 183;
[навратитися] «пристати, домага-
ючись чогось», [наврйпиться Чаб, на-
вріпитись Ва] «тс.», навратливий «на-
в’язливий», [наповратитися] «упер-
тися, наполягти», [наповретитися]
«напосістися, затятися, вперто наполя-
гати» Ме,. [наповрйтитись] «твердо
вирішити щось зробити» ЛексПол, [на-
повретливий] «нав’язливий» (Ме),
[напувретливий] «упертий» Корз; —
похідні утворення від др. ратитися
«ворогувати», ретитися «змагатися,
прагнути», пов’язаних з іменниками
рать «військо, війна, напад, боротьба,
ворожнеча», реть «старанність, рев-
ність, завзяття, змагання, суперечка».
— Див. ще рать, ретельний. — Пор.
зратитися.
[навратлик] (бот.) «приворотень,
АІсЬетіїїа уиі^агіз її.» Мак, [наврат-
ник] «тс.» Мак, ВеНЗн, [навратнік]
«пижмо, Тапасеііпп уи!§аге Б.» Мак,
[навраток] «тс.» Мак; — запозичення
з діалектів чеської або словацької мо-
ви; чеські чи словацькі форми, відпові-
дники до укр. наворбтник, наворо-
ток, не зафіксовані. — Див. ще на-
вертник.
наврїпитись — див. навратити-
ся.
[навротень] (бот.) «приворотень,
АІсЬетіїїа уи1§агіз її.» Мак, [навро-
тич] «пижмо, Тапасеіит уиїдаге її.»
Мак, [нарвітич] «тс.» Корз, [навро-
тин\ «підлісник, Запісиїа еигораеа Б.»
Мак; — запозичення з діалектів поль-
ської мови; пор. п. пахмгоїпік «приво-
ротень», яке відповідає укр. [наворот-
ник] «пижмо», наворотень «тс.; при-
воротень». — Див. ще навертник.
наврочити — див. ректй.
навряд; — бр. наурад; — очевидно,
запозичення з російської мови; р. нав-
ряд виникло, можливо, в результаті
злиття прийменника на з прислівником
вряд «сумнівно», значення якого розви-
нулось на грунті виразу вряд ли «тс.»,
в якому прислівник вряд утворений з
прийменника в та іменника ряд, первіс-
но мав значення «схоже, до речі, якраз»
і який разом з часткою ли спочатку мав
питальний характер, що поширювався
на все речення з цим виразом. — Була-
ховський Вибр. пр. III 396; ЗСБМ 7,
272. — Див. ще на1, ряд, у1.
навсклезь — див. склезь.
[навспак] «навпаки», [навспакй]
«назад» Ж; — р. [вспак] «навпаки, на-
19
навспйнькй
нагайка
виворіт», бр. [на вспак] «наперекір»; —
результат злиття прийменника на з не
засвідченим в українських джерелах
прислівником *узпак «навпаки», утво-
реним з прийменника уз і основи пак;
значення «назад» могло розвинутись у
західних говорах під впливом ч. паг-
раіек «назад», пов’язаного з пагреї
«тс.», утвореним з прийменника па і
прислівника игреї, спорідненого зі стел,
к'ьспжть «тс.». — Див. ще на1, пак1,
уз.
[навспйнькй] «навшпиньки» Г,
ЛЧерк, [навспйнячки Г, навпинькй
ЛЧерк] «тс.»; — результат злиття
прийменника на з незасвідченим імен-
ником *успиньки (*упиньки), утворе-
ним від дієслова спинатися (< ути-
натися < випинатися) «ставати на-
вшпиньки». — Див. ще на1, п’ястй,
уз. — ІУМ Морфологія 394, 411. —
Пор. навшпйньки.
[навспїл1] «навпіл, пополам»; —
результат видозміни форми навпіл під
впливом [навспіл?] «наскрізь». — Див.
/	/	/ 2
ще навпіл, навспїл .
[навспїл2] «наскрізь»; — очевидно,
результат злиття прийменника на1 з не
зафіксованим у писаних джерелах при-
слівником *успіл «підряд», утвореним
з префікса у- і основи спіл-, тієї самої,
що і в прикметнику спільний, прислів-
нику поспіль та ін. — Див. ще на1,
спїл, у1.
навстіж (про відкривання дверей,
воріт) «на ввесь отвір», настіж, нав-
стяж, [настеж Г, Ж, настежй, на-
стежі Ж, настежінь, настежір,
навстежень, навстежй, навстижень
ЛЧерк, навстижей ЛЧерк, навсті-
же'нь, навстоже'й До, набстіж Ме]
«тс.»; — р. настежь, бр. насцеж,
[наусцяж], п. па зсіег, па зсіеха], па
зсіег^, па озсіег «тс.», зсіеге]е «заві-
си», ч. зїега] «завіс», схв. стбжер,
слн. зїега] «тс.», па зіега] «навстіж»,
па уез зїегаі «тс.», зїогег «завіс», стел,
стежерт», стожер'ь «тс.»; — результат
злиття прийменника на з іменником
*стежер (*стежей, *стежень) «за-
20
віє»; — псл. зіегегь «тс.» зіставляється
з лит. зіа^агаз «довгий сухий стовбур
рослини», зіе^егуз «тс.»; первісне зна-
чення на(в)стіж — «на ввесь завіс».
— Булаховський Вибр. пр. II 399—
400; Фасмер III 48; Черньїх І 560;
Преобр. І 594; ЗСБМ 7, 261, 274; Ма-
сйек Е54С 577, 580; Вгйскпег 529;
ЗССЯ 21, 198; Егаепкеї 891—892. —
Див. ще на1, нав-. — Пор. стбжар.
навський — див. нав1.
навтякй «натяками»; — результат
заміни складним префіксом нав- пре-
фікса на у старій формі ор. відм. мн.
натяки «натяками». — Див. ще нав-,
натяк.
навтямкй «натяками»; — резуль-
тат видозміни форми навтякй, збли-
женої з основою дієслова тямити, зо-
крема з прислівником утямки «пам’ят-
но». — Див. ще навтякй.
навут, нагут, наут — див. нут.
[навхтема] «назавжди, навіки» Ве-
Уг; — результат фонетичної і семан-
тичної видозміни форми [анатема
(анахтема)] «анафема, церковне про-
кляття»; розвиток значення зумовле-
ний тим, що анафема накладалась на-
завжди (пор. у Котляревського: «Анах-
тем вічний Турн пропав»). — Див. ще
анафема.
[навчунку] «вголос», [навчу ннє]
«тс.; публічно» Пі; — результат злиття
префікса нав- з основою чу-, псл. сії-,
наявною в дієслові чути, можливо, че-
рез стадію невідомого тепер іменника
*чунка чи *учунка. — Див. ще нав-,
чути.
навшпйньки, навшпиньках, нав-
шпинячки, [нашпйньки Ме, нашпйнь-
ках Ме]; — результат видозміни форм
навспйнькй, навспйнячки з незакономі-
рним переходом сп в шп, як у спйця >
шпйця, спорйш > [шпориш]. — Див.
ще навспйнькй.
[нага] «ганьба, сором»; — неясне.
нагайка «плетений батіг», нагай
«тс.»; — р. бр. нагайка, п. паїїа], па-
Ьа]ка (з укр.), ч. слц. паЬа]ка (з укр.),
схв. нага/ка; — похідне утворення від
на-галай
наглий
етноніма ногаєць, ногайський; первіс-
не значення «ногайський батіг». —
Черньїх І 555; Фасмер III 35; Преобр. І
589; ЗСБМ 7, 182—183; Мікі. Е> 210;
Кораіігізкі 655; Вгйскпег 353—354;
НоІиЬ—Буег 328. — Див. ще ногайці.
на-галай — див. галай-балай.
[нагалйти] «надати, передати, на-
правити Ж; нараяти ВеНЗн», [нагйлй-
ти] «тс.» Г, МСБГ, Шух; — очевидно,
похідне утворення від [галйти] «ква-
пити, підганяти», деетимологізоване і
зближене з гилити «бити, кидати». —
Див. ще галйти1, гила.
нагалом — див. загал.
[нагалунитися] «напитися п’я-
ним»; — очевидно, результат видозмі-
ни значення «набратися галуну, наси-
титись галуном (у процесі фарбуван-
ня)». — Див. ще галун1.
нагальний, нагайний — див. га-
лйти1.
наган «вид револьвера»; — як і бр.
наган, п. ч. па§ап, м. наган, нагант,
схв. наган, нагановац, запозичено з ро-
сійської мови; р. наган походить від прі-
звища бельгійського конструктора Нага-
на (Падалі). — Коваль 200; Черньїх І
555—556; Фасмер III 35—36; Ушаков II
320; ЗСБМ 7, 184; 84Р IV 1047.
[нагарний] «спішний»; — резуль-
тат видозміни форми нагальний «тс.»
під впливом основи горіти (нагар і
под.). — Див. ще галйти1.
[нагбом] «гнучи» Ж, [набгом]
«тс.»; — бр. нагбом «нахильці, нахи-
ляючи посуд» (пити); — давнє похідне
утворення від дієслова псл. *па-§ьЬ-
(пр)іі «нагнути»; паралельна форма ві-
дображає давнє змішування основ
*дьЬ-(пр)-іі і *Ььдаіі. — ЗСБМ 7,
185. — Див. ще гнути, на1. — Пор.
бгати.
[нагйбати1] «надибати, знайти»,
[нагйбка] «знахідка» Г, Бі, [нагйбок]
«тс.» Бі; — очевидно, результат фоне-
тичної видозміни форми надибати. —
Див. ще дйбати.
[нагибати2] «висловлювати незадо-
волення, заявляти претензію» Ж; —
результат видозміни [нагабати] «на-
падати, переслідувати» під впливом ос-
нови (по-)гибати. — Див. ще габати,
гйбіти.
нагйй «голий» СУМ, Ж, нагота,
[наготіти] «бути голим» Ж, обнажати,
обнажйти; — р. нагбй, др. наг-ь, п. нл.
паді, ч. слц. паку, вл. паЬі, схв. наг, слн.
па§, стел, ндгь; — псл. падь; — спо-
ріднене з лит. пйодаз «голий», лтс.
[піібдз], дінд. ладнай, дірл. носкі, гот.
падарз, нвн. наскі, лат. пйсіиз «тс.»,
разом з якими зводиться до іє. *пб§У-
(> *пб§-). — Черньїх І 556; Фасмер III
36—37; Преобр. І 589—590; Маскек
Е84С 388; Вгйскпег 353; Зскизіег-ЗеАмс
982; 8кок II 498; Вехіа] Е884 II 212;
Егаепкеї 511—512; Кіиде—Міїхка 500;
АУаМе—Ноїт. II 185; Рокоту І 769;
Мавп 848.
нагйлйти — див. нагалйти.
нагідки (бот.) «календула, Саіеп-
сіиіа оїПсіпаііз Б.» СУМ, Ж, нагідка,
[гнітик См, ногітка Ж, ногіток Мак,
погодки, нацготки, нагут тж] «тс.»; —
р. [нагйдка] (з укр.), ноготкй, бр. на-
гбткі, [нагаткі, нагддкі, ндгцікі], п.
подіеіек, ч. пеіпіїк, слц. пакаіка (з
укр.) «тс.»; — похідне утворення від
псл. подьіь «ніготь», видозмінене в ре-
зультаті деетимологізації і зближення з
основою год та ін.; назва зумовлена
подібністю сім’янок календули до ніг-
тів. — Коваль 80—81; ЗСБМ 7, 188—
189; Маскек Е84С 394; 4т. гозії.
253—254. — Див. ще ніготь.
[нагідник] (бот.) «перстач срібляс-
тий, РоіепііІІа агдепіеа Б.» Мак; —
неясне.
наглий1 «раптовий, несподіваний;
спішний; прудкий; [настійний]», нагло,
[нагле], [наглити] «квапити, підганя-
ти» СУМ, Ж, знагла; — р. нагльїй
«нахабний», бр. [нагльї] «раптовий»,
др. нагло «швидко, скоро, негайно», п.
нл. падіу «раптовий, несподіваний,
спішний, швидкий, рвучкий, стрімкий»,
ч. паЬІу «швидкий, раптовий, наглий»,
слц. паНІу «тс.;- спішний», вл. пакіу
«наглий, обривистий, поривчастий»,
21
наглий
нагорода
болг. наг'ьл «нахабний», м. нагло
«швидко, різко, нагло», схв. нагао
«спішний, швидкий, раптовий», слн.
па§е! «тс.; несподіваний», стел, наглі»
«несподіваний; необачний»; — псл.
па^Ь; — зіставляється з дінд. ап]аЬ
(аг^ааа) «прямо, несподівано, швидко,
скоро», гот. апакз «раптово, швидко,
відразу» і зводиться до іє. *опо§у-; по-
в’язується ще з псл. зпада «сила» (Ва-
рбот Зтимология 1964, 27—ЗО); виво-
диться також від прийменника па
(Вги^тапп Огипсігізз II 1, 507; НоІиЬ—
Кор. 238) або від основи *пб§-, пов’я-
зуваної з іє. * пек-//пек’-, яка вбачаєть-
ся в словах навзнак і под. (Топоров
ЕР 8, 206—207); викликає сумнів виве-
дення (Вгііскпег 353) від па^ь «голий»,
а також пов’язання (Тебезсо Еап§иа§е
27/1, 15) з псл. Іе/аїі (*па-1ь§-1'ь), як і
зіставлення (Масїіек Е8ЙС 388) з лтс.
па^пбї «швидко йти», па^пбїіез (у Ма-
хека помилково па§Вез «швидко пра-
цювати»), які іншими авторами (Егаеп-
кеі 478) пов’язуються з лит. па§аз «ні-
готь, кіготь», лтс. па^аз «руки; руки й
ноги». — Фасмер III 36; Черньїх І 556;
Преобр. І 589; 5сііизіег-8е\ус 982; 8кок
II 498; Вегіаі Е88Й II 212.
[наглий2] «голий» Ме, Ба, Кур; —
результат видозміни форми нагий «тс.»
під впливом наглий «раптовий». —
Див. ще нагий.
[наглум] «підряд, без розбору»
МСБГ, [наглумуишти] «нарвати чо-
гось без розбору, більше ніж потрібно»
Корз; — неясне; можливо, результат
видозміни форми [наогул] «підряд»
(або [нагалом] «тс.»), яка зазнала фо-
нетичного зближення з глум «глузу-
вання».
наглябистий — див. хляпати.
[нагбдйти] «саме в даний момент
представити, прислати; натрапити О»,
нагодитися «прийти, випадково з’яви-
тися, трапитися; наміритися», нагода,
принагідний' — р. [нагодиться] «при-
йти в певний час», бр. нагадзіцца
«трапитися, випадково зустрітися», п.
па§обгіс зф «нагодитися», ч. пайобйі
22
зе «випадково опинитися, виявитися»,
ч. слц. пайосіа «випадок», схв. нагодба
«тс.», слн. па^осійі зе «трапитися»; —
псл. па^осійі «натрапити, влучити»,
похідне від §обйі «цілитися, попадати»,
§обйі зс «попадатися, траплятися»,
пов’язаного з ^обь «рік, строк, відпові-
дний час». — ЗСБМ 7,„ 186—187;
Вгііскпег 148; Масйек Е8ЙС 173; 8кок
І 584; Вегіа] Е88Й І 155. — Див. ще
ГОД.
[наголо1] «цілком; у цілому, зага-
лом» Г, Ж; — результат контамінації
здавна споріднених форм типу [нага-
лом] «підряд, загалом» і наголо «оголе-
но». — Див. ще голий, загал.
[наголо2] «нагло, раптово» Ж, [на-
гальний] «негайний» Ж; — результат
переосмислення форми нагло «рапто-
во» як наго «голо» і наступної конта-
мінації обох форм. — Див. ще голий,
на1 нагий, наглий1.
[наголоватень] (бот.) «волошка
синя, Сепіаигеа суапиз Б.» Ж, [наголо-
ватак] «волошка скабіозовидна, Сеп-
іаигеа зсаЬіоза Б.» Мак, [наголдват-
ки] «осот польовий, Сігзіит агуепзе;
юринея волошковидна, Лигіпеа суапоі-
без» Г, Ж; — р. наголоватка «юри-
нея», [наголоватки] (окремі види во-
лошок), [наголоваток] «скабіоза по-
льова, ЗсаЬіоза агуепзіз», бр. [галавач]
«волошка скабіозовидна», нагалават-
ка «юринея»; — похідні утворення від
голова', зумовлені, очевидно, круглою
формою суцвіть відповідних рослин. --
БПамота 56—57. — Див. ще голова,
головатень.
на-гора (гірн.) «нагору, на поверхню
землі»; — р. на-гора, бр. на-гара.', —
очевидно, засвоєна в XIX ст. від інозе-
много технічного персоналу на шахтах
Донбасу неправильна форма укр. наго-
ру, пошуки джерела цього слова в ро-
сійських діалектах (Отин РР 1969/6,
104—105) позбавлені підстав. — Див.
ще гора, на1.
нагорода, [надгорбда], нагородні,
нагородити, [надгородйти], винаго-
рода', — р. награда «нагорода» (з
нагрубка
надєлок
стел.), бр. узнагардда, п. па§гоба, ч.
слц. пайгаба, болг. награда, м. награ-
да, схв. награда, награда, слн. па§га-
ба; — псл. *ла§оп1а; — очевидно, по-
хідне утворення від *па§ог(1ИІ «поме-
жувати, відгородити, наділити», пара-
лельне до пабеїт. «наділ»; у такому разі
первісне значення «наділ землі»; інші
спроби тлумачення як похідного від
*па§огсіііі «накопичити» (Фасмер III
86), від ''па^огсіііі «подарувати місто»
(Мікі. Е\¥ 74), від іє. *^ЬеИ- «нагоро-
джувати» (Масітек Е5ЙС 388) малопе-
реконливі. — Див. ще город, на*.
[нагрубка] «нападки, наклеп»; —
не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з
прикметником [грубий] «поганий»
Она, можливо, через стадію незасвід-
ченого дієслова * нагрубити «нагово-
рити поганих речей». — Див. ще гру-
бий, на*.
[нагрущати] «умовляти, навчати»; —
неясне.
[нагрюкати] «захопити, застука-
ти»; — результат заміни синонімічного
дієслова застукати в переносному
значенні «захопити». — Див. ще грюк,
за*, стук.
[нагула] «паливода, запальна осо-
ба; дурень» Ж, [нагульно} «тс.» Ж,
[нагулистий Ж, нагульковатий Ж]; —
очевидно, пов’язане з [гулйти] «гуди-
ти, глузувати; дурити» (див.).
[нагулити] «випадково знайти, на-
дибати»; — неясне; можливо, походить
від незасвідченого дієслова *гулити,
спорідненого з гуляти; в такому разі
первісно означало «наткнутись гуляю-
чи», як укр. р. найти «наткнутись іду-
чи», п. паіеге «наткнутись лізучи» і
т. д.
[нагушгіанити] «побити кулаками,
відлупцювати» МСБГ; — похідне утво-
рення від [гушпати] «бити кулаками,
товкти» МСБГ, що, як і [гушкати]
«тс.» тж, є афективним звуконасліду-
вальним утворенням.
[наґінгечитися] «розгніватися»
Корз, [Наґінґечиний] «насуплений,
розгніваний» Корз; — афективне утво-
рення, очевидно, пов’язане з *[нагин-
дичитися], похідним від [индйчитися]
«бундючитися». — Пор. індик.
[наплигаться] «похапцем наїстися»
До; — результат контамінації форм
[налигатися] {[налйкатися\) «тс.» і
[ґльдґати] «ковтати не жувавши». —
Див. ще гльогати2, лйкати.
[нагрудзьовать] «погано, недбало
написати»'До; — очевидно, пов’язане з
[грундзювати] «міцно зв’язувати»,
[ґрундзюватий] «вузлуватий; мудрова-
ний». — Див. ще грундзювати.
над (прийм.), над-, наді-, надо-,
понад', — р. бр. болг. м. схв. над, др.
над-ь, п. ч. слц. вл. нл. слн. пасі; — псл.
пасії.; — похідне утворення від при-
йменника па, викликане впливом при-
йменника росі-ь «під»; можливо, що -бь
в обох випадках походить від іє. *с!Ье-
«ставити, дівати»; зіставлення компо-
нента -сГь з елементом -4- в лат. весі-,
ргосі-, гей- (Фортунатов Затауесіа-
агапуака-затітіїа 83; Младенов 321)
або з гр. -Ва, -Вєу в аушВа «згори»,
схушВєу «тс.» (Меіііеі КЕБ 9, 127) ви-
кликає сумніви. — Фасмер III 37; Чер-
ньїх І 556; Преобр. І 585—587; ЗСБМ
7, 189; Масітек ЕБЗС 387; Вгйскпег
351; Бсйизїег-Бешс 979—980; Бкок II
495—496; Вегіа] Е555 II 210; Е55Л 51.
§г. І 123—128. — Див. ще на*.
[надаражйтися] «нехтувати» Ба; —
неясне; можливо, результат видозміни
виразу не дорожйти(ся).
надбавити, надбавка — див. вй-
бавити.
[надгорій] «найзручніше» Кур; —
неясне.
надегати, надегнути — див. вди-
гнути.
[надечй] «намотати (куделю)» Ж; —
очевидно, пов’язане з [надегати] «втя-
гувати (нитку в голку)», як [бічи] «біг-
ти» з бігати-, менш переконливе з фо-
нетичних міркувань зіставлення (Же-
лехівський) з надягати. — Див. ще
вдигнути.
надєлок «товста набита дошка для
укріплення щогли на вітрильному чов-
23
наджа
надити
ні» Дз, [надєл] «частина дошки, під-
кладувана під рей» Берл; — запози-
чення з російської мови; р. наделка
«накладка, нашивка (цвяхами), особли-
во дерев’яна» є похідним від дієслова
наделать, утвореного з основи де-
лать, спорідненої з укр. діло, і префік-
са на-. — Див. ще діло, на*. — Пор.
надїлок.
наджа — див. надіжка.
наджинджурений — див. джен-
джеруха*.
[наджуґа] «уїдлива людина» ВеУг; —
очевидно, похідне від запозичення з
чеської чи словацької мови; ч. [сігі^аі]
«шпигати; штрикати», [6г§пис] «тс.»
зіставляється з лит. Діе§1і, лтс. 6іе§1
«тс.». — Масітек Е8ЛС 138.
[наджулйтися] «надудлитися»; —
очевидно, пов’язане з [джуклити]
«жадібно пити» (див.).
надзирати, надзиратель, надзи-
рач, надзір, надвірний, надзбрець —
див. зріти*.
[надзудзуватий] «кумедний, з прим-
хами, навіжений» Ж; — афективне ут-
ворення,' у певний спосіб пов’язане з
формою [прицуцуватий] «дурнуватий»
(див.).
надзюндзюритися — див. джен-
джеруха*.
надибати — див. дибати.
[надий] «туди» Ж; — очевидно, ре-
зультат давнього злиття прийменника
на і займенниково-вказівної частки -ди,
наявної також у складі слів туди,
сюди, всюди, [кади, садий] та ін. —
Див. ще всюди, на*.
надимати, надими — див. дути*.
[надйсати] «наткнутись, надибати,
знайти»; .— пов’язане з др. десити
«знаходити, зустрічати», схв. десити,
десити «тс.», надесити, надесити
«знайти, наткнутися, застати», стел,
десити «знаходити, зустрічати», а та-
кож з укр. [судосйтися] «зустрічатися
(з кимсь)», бр. [судошаць] «зустріча-
ти», др. досити «знаходити»; — псл.
безііі, сіозіїі «знаходити», можливо, по-
в’язане з сіезьіть «правий»; — зіставля-
24
ється з гр. бє/оцея «приймаю», лат. сіе-
сеі «личить», дінд. базаіі «приносить
жертву» (МеіПеІ М8Б 14, 338; Вегп. І
188; Тгаиїтапп 54; \¥а16е—НоГт. І
330); можливе також зіставлення з гр.
5г)ш «знайду», алб. псіезії «зустрічаю»
(Ребегзеп ІР 5, 47; Докі 81пс1. 60—61). —
Фасмер І 505—506; БЕР І 317; 8кок І
394—395. — Пор. деснйй, судосити.
[надити*] «гартувати (залізо); по-
кривати сталлю (сокиру)» Ж, [над
(нат)] «леміш» О, ДзАтл II; — р. [на-
дить] «наварювати залізом (стертий
сошник); точити (леміш, сошник)»,
болг. над я «доточую, подовжую», [на-
5а] «стальне лезо інструмента», схв.
надити «гартувати; наварювати стал-
лю», нада «сталь», слн. пасііїі «гарту-
вати; наварювати сталлю», паба «над-
ставка, сталева надковка», [пабо] «тс.;
сталь»; — псл. пабіїі, паба; — вважає-
ться результатом злиття префікса па- з
основою бііі «класти», похідною від ко-
реня :1=с1Не-/сіїт- на ступені редукції. —
Фасмер III 37; Преобр. І 590; 8кок II
497; Вегіа] Е88Л II 211; ЗССЯ 21, 231;
Абаев ИЗСОЯ І 157; Гутшмидт Сл. и
балк. язьїкозн. 296; Вегп. І 193; Мікі.
Е\¥ 210. — Див. ще діти2, на*. —
Пор. надія.
надити2 «вабити, приманювати; ло-
вити вудкою», внадитися (унади-
тися), внадливий (унадливий), внад-
но (унадно), винадити «виманити ко-
го звідки» Я, віднадити, знада Ж,
знадливий, знадний, [занада] «при-
нада» Чаб, [онада] «тс.», [перенад-
ник], понадливий, [понадний] «прина-
дний» Нед, [понада] «принада; звичай»
Нед, [понадка] «тс.» Нед, [понажа]
«звичай» Нед, принадити, принада,
принадливий, принадний, [рознади-
ти\ «звабити, принадити» ВеБ, [спо-
надить] «тс.» Чаб, [спонада] «споку-
са» О, [унада] «звичка», [унадний]
«унадливий»; — р. [снадить] «звести,
привчити одного до одного, з'єднати і
скріпити», бр. надзіць «вабити», п.
зпабпу «легкий», ч. слц. зпасіпу «тс.»,
ч. зпасі «мабуть, можливо», слц. зпасГ
надихати
надіти
«тс.»; — очевидно, результат давньої
семантичної видозміни слова надити з
первісним значенням «насаджувати,
приєднувати» через проміжне значення
«брати на гачок». — Див. ще надити*.
— Пор. снасть.
надихати «збуджувати натхнен-
ня», надихнути, натхнути, надих
«натхнення», натхнення, натхнен-
ник, натхненний', — бр. натхнщь', —
запозичення з польської мови; п. паісїі-
пдс, паїсіїпіепіе, утворені з префікса
па- і основи дієслова ісїіпдс, що про-
довжує давнішу форму б-ьхпріі «дихну-
ти», є, як і ч. пасісЬпоиіі, пасізепі, ка-
льками лат. іпзрїго «надихаю», іпзрїга-
Ііо «натхнення», утворених з префікса
іп- «в-, на-» і основи дієслова зріго
«дихаю»; латинські форми є, очевидно,
в свою чергу, кальками гр. єцтгуєш
(єц'Ш'єіш) «надуваю, надихаю», єцтгмоіа
«дихання, натхнення», до яких зводи-
ться як калька і стел. (т»)дз»хноксннк,
р. вдохновение (Шанский ЗСРЯ І З,
32); форми надихати, надихнути,
надих утворені як власне українські
варіанти. — кальки до запозичених
форм. — Див. ще дихати, на*.
[надібня (їдома)] (бот.) «Огасіїагіа
Іісіїепоісіез А§.» Мак; — очевидно, по-
хідне від псл. па сіоЬе «на потребі, по-
трібне»; назва могла бути зумовлена
придатністю рослини в їжу або ліку-
вальними властивостями. — Див. ще
надібок.
[надібок] «придатний для чогось
кусок дерева чи заліза; господарська
річ», [надобок] «тс.», [надіб'є] «начин-
ня» Ж, [наді'б'я] «речі, майно», [надо-
ба] «потреба, необхідність», [надібний]
«потрібний Ж; придатний ВеУг», [на-
до'бнр] «потрібно» Ж, [надобйтися]
«бути угодним; виявитись можливим,
бути придатним Ж», [знадіб] «інстру-
мент; речовина; цілющі засоби; (мн.)
матеріал (для публікації)», [знадібки]
(зменш.) «матеріали (для публікації)»,
[знадіб’я] (зб.) «інструменти; цілющі
засоби», [знадоб] «інструмент», знадо-
ба «потреба», [знадббок] «нагода; ін-
струмент; матеріал» Нед, [знадбб’я]
«снаряд, пристрій», [знадібний] «при-
датний» Ж, [знадобйти] «пристосува-
ти; обладнати» Ж, знадобитися «ста-
ти потрібним, пригодитися»; — р. [на-
добень] «необхідна дома річ, необхідна
людина», бр. надбба «начиння», др.
надобі «треба, потрібно», ч. пасіоЬа
«начиння; посуд», вл. пабоЬа «начиння;
меблі»; — похідне утворення від псл.
па сіоЬе, яке складається з прийменни-
ка па «на» та іменника сіоЬа «придат-
ність, користь». — ЗСБМ 7, 198—199;
Масітек Е5ЛС 387; 5сЬизіег-5е\мс 980. —
Див. ще доба, на*. — Пор. здіб.
[надіжка] «надія» Ж, [наджа] «тс.»
Корз (< '“надежа?), [наде'жнии] «на-
дійний» Ж, [надіжна] «тільна» (про
корову); — р. [надежа] «надія», бр.
[надзежа], др. надежа, болг. надеж-
да, м. надеж, стел, нддєждд «тс.»; —
псл. *пас1ефіа «надія; накладання», по-
хідне утворення від основи теп. часу
дієслова :|1па(1ефІ2 «накладаю, поклада-
юся)», спорідненої з інфінітивом пайе-
іі «надіти, накласти». — Фасмер III 37;
Преобр. І 590; ЗССЯ 21, 233—234. —
Див. ще надія. — Пор. надити*,
одежа.
[наділок] «дерев’яна лопата, око-
вана залізом Бі; піхви», [наділка Ж,
Пі, надолок Пі] «тс.»; — р. [наделка]
«всяка оббита річ, накладка»; — похід-
не утворення від дієслова *наділати
«покрити, набити», що складається з
префікса на- і основи діло, [ділати]-,
форма надолок є, очевидно, результа-
том зближення з діл «низ», надалі
«внизу» (пор. надолок «подолок жіно-
чої сорочки»). — Див. ще діло, на*. —
Пор. надєлок.
надіти «надягти», надівати’, — р.
надеть «надіти», бр. надзець, др. наді-
ти, п. заст. пасігіас, ч. [пасійі], слц.
пабіеі’, болг. надяна, надявам, м. на-
дене «тс.», схв. наденути (наденути)
«нанизати, прикріпити; начинити», слн.
пабеіі «надіти»; — псл. пасіеіі «надяг-
ти, накласти», утворене з префікса па-
і дієслова сіеіі «класти». — Фасмер І
25
надія
надраґуля
509; ЗСБМ 7, 196; Вгйскпег 107; Ма-
сЬек ЕЗЛС 11.8; 5кок І 414—415. —
Див. ще діти2, на*.
надія, надійний, надіятися, [наді-
ватися] «надіятися», надійсь «мабуть,
певно», надісь «тс.», [зненадійки] «зне-
нацька» Ж, обезнадіяти, обнадіяти',
— р. надеяться, бр. надзея, др. наді-
ятися, п. пасІ2ЛЄ]а, ч. пасіеіе, слц. пасіє],
вл. пасігуа, пасігес зо, нл. паге]а, пагез
зе, болг. надея се, м. [надея] «надія»,
схв. надати се, слн. пасіеіаіі зе; — псл.
пасіфа, похідне від основи інфінітива
пасіеіі (пасіеіаіі) «накладати, поклада-
ти», утвореного за допомогою префікса
па- від дієслова сіеіі «класти». — Пре-
обр. І 590; Булаховський Вибр. пр. III
394; ЗСБМ 7, 196; Вгйскпег 353; Ма-
сітек Е5ЛС 387; Зсітизіег-Зешс 981 —
982; Вехіа] Е55й II 211; ЗССЯ 21, 235.
— Див. ще діти2, на*. — Пор. на-
діжка, сподівати.
Надія (жіноче ім’я), Надя, [Надеж-
5а] Ж; — бр. Надзея-, — калька р.
Надежда, запозиченого, як і болг. На-
дежда, з церковнослов’янської мови;
цсл. Надєждд є калькою гр. ’ЕМгіс -ібос,
власного жіночого імені, утвореного на
основі іменника єЛтгіс «надія». — Пет-
ровский 162; Илчев 352.
надоба, наддбно, надобйтися —
див. надібок.
[надббний] «привабливий, гар-
ний»; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. заст. пасіоЬпу «тс.»
є похідним від пайоЬа «привабливість,
врода», яке виводиться від того самого
виразу псл. па сіоЬе, що й укр. [на-
дібок] «потрібна річ», [надобйтися]
«бути придатним». — Вгйскпег 91. —
Див. ще надібок.
надоїсти, надоїдати — див. їсти.
[на-дбкладь] «точно, ясно, пере-
конливо» Ж; — утворення на основі
незасвідченого- давнього іменника
*докладь з імовірним значенням «свід-
чення, доказ, точна довідка»; пор. ч.
ст. сіокіасіаїі зе коїто «брати за свідка»
(Масітек Е5ЛС 134). — Див. ще до-
кладний, на*.
26
[надбколо] «навколо», [надокола]
«тс.» Ж; — результат злиття приймен-
ника на1 з прислівником доокола, дов-
кола. — Див. ще коло2, на*.
[надокротйти] «надокучити» Ж; —
очевидно, результат контамінації фор-
ми надокучити з незасвідченою фор-
мою *настокротити, яка могла бути
утворена від виразу типу до стокроть
чортів (Ж І 382; пор. насточортіти
«надокучити»), — Див. ще кучити,
крот.
надолобень «надовба; [йолоп]»; —
др. надолоб'ь «опускна колода біля во-
ріт, тин, міська огорожа», ч. сПаЬ «паз,
жолоб», сІІаЬаІі «довбати»; — похідне
утворення від основи з голосним пов-
ного творення псл. *боІЬ- «довбати»,
паралельної до основи з ступенем ре-
дукції *с!'ь1Ь-, від якої походить звукова
форма довбати', значення «йолоп» роз-
винулось під впливом звукової подіб-
ності до слова телепень. — Фасмер І
523; Масітек Е5ЛС 119; НоІиЬ—Кор.
102. — Див. ще довбати. — Пор. до-
лото.
надолужити, надолужати, надо-
лужувати, [надолуга] «відшкодуван-
ня» Ж; — неясне; можливо, пов’язане
з недолугий', виводиться також (Бітєує-
іоу Нізі. рЬопоІ. 534) від *надоложо-
вати (пор. [доложйти] «докласти»). —
ЗСБМ 7, 191 — 192.
[надбшник] «водяна губка, бодяга,
8роп§іа Пцуіаїіііз; перцева м’ята, Меп-
Ота рірегііа Ж, Мак», [натошник] «пе-
рцева м’ята» Ж, Мак, [ладдшник]
«тс.» тж; — р. [надджник] «бодяга», п.
пасіесгпік «тс.»; — очевидно, похідне
від [надха] «відрижка з неприємним
запахом», [натха] «тс.; нежить ДзАтл
II; астма»; назва могла бути зумовлена
застосуванням бодяги і перцевої м’яти
для лікування цих хвороб; пор. [на-
сердник] «перцева м’ята»; фонетично
може бути пов’язане із словом дощ. —
Див. ще надха.
[надраґуля]. (бот.) «беладона, Аі-
гора ЬеІІасіоппа Б.» Мак; — ч. [пасіга-
£иІа, пабгаЬиІе], слц. пабга^иі’а; — за-
надриганчик
надторочити
позичення з угорської мови; уг. пабга-
§и1уа «тс.», очевидно, через посеред-
ництво південнослов’янських (схв. [па-
їга§иі]а], слн. пабга^иіа) і італійської
мов (іт. шапбга^оіа) зводиться до лат.
тапбга^ога (< тапсіга^огаз), що похо-
дить від гр. цссубраубрск; «тс.». — Ма-
сНек Е56С 351; ММТЕБг II 992—993.
— Див. ще мандрагора, мандри-
гуля.
[надриганчик] «франт, джигун,
хлюст», [надріґбнчик] «тс.» Ж; — не-
ясне; можливо, результат вторинного
зближення з дриґати форми якогось
іншого походження, напр., *матри-
ґанчик., похідної від [матриґан] «бе-
ладона».
надрб «лоно, пазуха» Г, Ж, надра
(мн.) «глибина, середина», [нідрд] «ло-
но, надра» Ж, [нідриця] «лобкова кіст-
ка» Ж, [занідро] «пазуха» Ж; — р.
недра, др. нідро, ядра «надра, глиби-
на, нутрощі, лоно», п. пабго «пазуха»,
гапабгге «тс.», ч. пабга «перса», слц.
пасіга «тс.; пазуха», вл. нл. пасіга «пер-
са», болг. недра «надра», схв. недра
«тс.; пазуха», слн. пебга, [пабгі]е] «тс.»; —
псл. пебго С^есіго), пасЗго; — результат
злиття кінцевого звука п прийменника
*уьп «в, у» з початковою частиною
іменника *ебго (*абго) < *есіго (*обго),
очевидно, спорідненого з гр. ЦТрОУ
«живіт, черевна порожнина», дірл. іп-
аДіаг «нутрощі», двн. іп-абігі «тс.», аба-
та «жила, артерія, кишка, нутрощі»,
кімр. еп-ебег-еп «нутрощі»; менш пере-
конливе зіставлення (Вги^тапп Огип-
бгізз І 179 та ін.; Еіск К2 21, 463;
НоІиЬ—Кор. 238) з вірм. аіі «щока»,
аііпит «набрякаю», аііит «пухлина,
нарив», гр. оІ5о^ «нарив», оїбра «пух-
лина», бїбаш (оібєш) «надуваюсь, пух-
ну», двн. еіг «нарив», еііаг «отрута»,
лтс. ібга «гнила серцевина дерева»;
припускався (МеіІІеі Еїибез 408—409)
малоймовірний зворотний перерозподіл
уьп-ебго з давнішого уь-пебго, яке зі-
ставлялося з гр. уцбос «черево»; виво-
дилось також (Вгйскпег 196) від ко-
реня ]а-їі «їхати» на підставі схв. ]адро
«вітрило», ]едро, і'адрило, іедрило
«тс.», п. ст. ]’асіго «сіть, невід»; україн-
ські форми з на-, можливо, походять з
польської мови. — Булаховський На-
риси 223; Фасмер III 58; Преобр. І
621—622; МасЬек Е8.ІС . 387—388;
НоІиЬ—Ьуег 328; БсЬизіег-Беуус 980—
981; Младенов 361; Вегіа] Е556 II 218;
Вегп. І 270—271.
надсадити «надірвати, надвереди-
ти», надсаджувати, надсідатися
«надриватися, пошкоджувати здоров’я;
сильно кричати», надсістися, надсада
«пошкодження здоров’я від важкої ро-
боти, надірваність, [грижа МСБГ]», над-
садний «надзвичайно напружений»; —
р. надсадить, надседаться (заст.)
«надсаджуватися, надриватися», над-
сада, надсадний, п. заст. пабзабгас
зі§ «надсаджуватися»; — результат ви-
дозміни значення надсадити «змісти-
ти, перемістити»; пор. ч. рідк. пабзабіїі
«зрушити, змістити». — Див. ще над,
садйти. — Пор. досада.
[надсістися] «тріснути» Ж, [надсі-
датися] Ж; — очевидно, результат
взаємодії значень надсадити «надвере-
дити» і розсістися «розвалитися, роз-
пастися» (про стоячий посуд). — Див.
ще над, сидіти.
[надтйнник] (бот.) «паслін, Боїа-
пит биісатага Б.»; — очевидно, утво-
рення на основі виразу над тйном
«під тином», за місцем виростання бу-
р’яну. — Див. ще над, тин.
надто «надмірно; до того ж, особ-
ливо; ще більше», занадто, [знадтом]
«занадто»; — бр. надта «дуже, надмі-
рно»; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. пабіо «надто», як і ч.
слц. пабїо «до того ж, крім того», є ре-
зультатом злиття прийменника паб
«над» і займенника іо «те, це». —
ЗСБМ 7, 200—201. — Див. ще над,
той.
[надторочити] «надточити, надси-
пати» Ж; — результат видозміни пря-
мого значення «вийняти поперечні ни-
тки з краю тканини» в значення «над-
сипати; надлити». — Див. ще торок*.
27
надторчйти
нажаглйвий
[надторчйти] «трохи надрізати»; —
очевидно, результат видозміни надто-
рочйти «вийняти поперечні нитки з
краю тканини». — Див. ще тброк*.
надточйти «доточити, подовжити
приєднанням додаткової частини; при-
єднати для подовження», [надтичка]
«підтичка (у жіночій сорочці)» Ж,
[надтічка] «тс.», доточйти «подов-
жити приєднанням додаткової части-
ни», [дотдчка] «шматок, приєднуваний
для подовження», наточити «доточи-
ти», [натачка] «шматок шкіри, яким
наточують халяву» Корз, [натучка]
«тс.» тж, [натічна] «затягнений у пос-
толи ремінь» Ж, підточити «наста-
вити, пришити додатково», підтичка,
підтока «колода у возі, яка з’єднує
його передню частину з задньою»,
[підтдрка] «тс.» НикНикТрЛ, прито-
чити «доточити», [притока] «пригода,
випадок; нагода, привід; підтока у возі
Нед; стосунок; зручне місце; глухий
завулок», [притічний] «сприятливий,
підхожий, зручний» Нед, [притомний]
«зручний; такий, що личить», роз-
точити «розширити вставкою», сто-
чити «скріпити, з’єднати; зшити»; —
р. точить (ст.) «ткати», тачать «ши-
ти», [тдча] «тканина», [тбчиво] «тс.»,
наточать «доточити», [надточать]
«тс.», приточать «пришити», сто-
чать «зшити, сточити», бр. надто-
чьщь «доточити», прьітачьщь «прито-
чити», растачьщь «розточити», ста-
чьщь «сточити», п. рггуїосгус «подати,
навести, процитувати», ч. ргіїосіїі зе
«прив’язатися»; — псл. -іосйі «прити-
кати, приставляти», ітератив Іасаіі (<
Нбкеіі) «тс.», пов’язане чергуванням
голосних з йькаїі «тикати, ткати»; по-
в’язання р. тачать із стел, тдчдти
«котити», ч. Іасеїі «крутити, катати»,
п. іасгас «тс.» (Фасмер IV 29) помилко-
ве. — Коломієць Мовозн. 1992/1, 41 —
45; Горяев 346. — Див. ще ткати. —
Пор. притаковйти.
[надтятбє (молоко)] «тільки що
прокисле, трохи прокисле» ВеУг, [про-
тинатися] «прокисати», [протятися]
28
«тільки трохи прокиснути» (про огірки
Ме), [протинене] (молоко) «трохи
прокисле» Нед; — очевидно, результат
видозміни значення «надрізаний» у
надтятий, протятий, що стосували-
ся спочатку огірків, які для швидшого
прокисання надрізуються з кінців і
протинаються ножем; у такому разі
вираз тільки протятий первісно оз-
начав «уже вкислий тільки тому, що
протятий, прорізаний»; на молоко та-
кий вираз було перенесено після його
деетимологізації; дієслово протина-
тися, протятися набуло значення
«прокисати» від деетимологізованого
дієприкметника. — Див. ще про,
тяти.
[надушник] «кожушок без рукавів
О; причепа, надоїдлива особа Л»; —
похідні утворення від виразу на думу
(одягати, насідати і под.).
[надха] «відрижка з неприємним
запахом», [натха] «тс.; утруднене ди-
хання, астма Ж; нежить ДзАтл II; при-
стріт О»; — р. [надуха] «нежить», бр.
[натха] «відрижка», п. [паісйа] «не-
жить», ч. пабсіта «сильний нежить;
простуда; болячка на губах, носі, у ро-
ті та ін.», паїсіта, паїка «тс.», слц. пасі-
сіта «нежить», слн. пабиііа «задишка,
астма»; — похідне утворення від дієсло-
ва надхнути «надихати»; первісне зна-
чення «хвороба, надихана поганим пові-
трям». — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2,
177,дВарбот 98; ЗСБМ 7, 266; Масйек
Е8ІЇС 387; НоіиЬ—Кор. 238. — Див. ще
дйхати, на*.
[надчалистий] «запальний, гаря-
чий; дурнуватий» Г, Ж; — неясне; мо-
жливо, пов’язане з р. чалйвьш «брид-
ливий».
надягати — див. одяг.
[нажаглйвий] «сердитий, запаль-
ний» ВеУг, [нажаклий] «згубний» Пі;
— очевидно, пов’язане з [жєкнути]
«несамовито напасти», [нажєкати]
«налякати», [нажегати] «тс.»; зістав-
лення з [наджуїа] «уїдлива особа»
(ВеУг) з фонетичного погляду непере-
конливе. — Див. ще жєкнути.
наждак
назимка
наждак, наждаковий, наждач-
ний; — бр. наждак; — запозичення з
російської мови; р. наждак виводиться
від тур. пасігак «велика палиця, дволе-
за сокира» (Фасмер III 38; Ьокоївсії
124); з семантичного погляду зв’язок
сумнівний. — Черньїх І 557.
[нажегати] «налякати» Дз, [наже-
кати] «тс.»; — неясне; можливо, по-
в’язане в якийсь спосіб з жахати «ля-
кати», жах і з [жєкнути] «несамовито
напасти, стрімко кинутися на когось»,
[жахати] «вириватися, спалахувати».
[нажйпоритися] «добре наїстися»
ЛексПол; — афективне утворення без
певної словотворчої моделі.
[нажбрити] «нажарити, розпекти»
ЛексПол; — очевидно, результат хара-
ктерної для деяких українських говорів
лабіалізації ненаголошеного а. — Див.
ще жар, на*.
[назавлєги] «в час, коли звичайно
лягають спати» Ж, ВеЗн; — результат
злиття прийменника на з прислівни-
ком [завляги] «тс.», пов’язаним з ляг-
ти (див.).
[назадводі] «ведучи поза себе» Ж; —
результат злиття прислівника назад з
якоюсь формою дієслова водйти; се-
мантико-словотворча природа слова не
зовсім ясна; можливо, це результат
видозміни деетимологізованої форми
назадгузь із зміною г > в, як у свер-
бигуз > свербйвус. — Див. ще вести,
зад, на*.
назадгузь; — результат злиття
прислівника назад з формою гузь, ут-
вореною від основи гуз- «зад; задній
прохід» подібно до форми руч від рука
в словах ліворуч, обіруч і под. — Див.
ще гуза, зад, на*.
[назалник] (ент.) «присмерковий
бражник молочайний, Веііерітіїа еирітог-
Ьіае Б. (гусінь)» ВеНЗн; — неясне; мож-
ливо, результат видозміни незафіксова-
ної форми *лазальник (від лазити).
назальний «носовий», назалізу-
вати, назалізація; — р. назальний,
бр. назальни, п. пагаїігафа, ч. пагаіпі,
слц. пагаїпу, болг. назален, схв. наза-
лан, слн. пагаїеп; — ускладнене суфік-
сом -н- запозичення із західноєвропей-
ських мов; фр. англ. нім. паза! «носо-
вий» утворено від основи лат. пазив
«ніс», спорідненого з псл. пози, укр.
ніс (див.).
Назар (чоловіче ім’я); — р. бр.
Назар, др. Назарии, болг. Назари,
Назар, цсл. НдзАрин; — через церков-
нослов’янське, грецьке (гр. КаСаріос) і
латинське (лат. №гагіиз) посередниц-
тво запозичено з гебрайської мови, в
якій власне ім’я Иагаг походить від
форми пагаг «він присвятив себе Бого-
ві». — Вл. імена 71; Петровский 162;
Спр. личн. имен 438.
назва, названий, назвисько, наз-
вище, називнйй — див. звати.
[наздонїс] «можна носити; придат-
не ще для носіння» Ж; — результат
злиття префіксів на- і з- з префіксаль-
ною основою доносити. — Див. ще
до*, з3, на*, нести*.
[наздоптати] «наступити»; — по-
хідне утворення від [доптати] «топта-
ти», викликане впливом форми на-
стоптати «наступити» (див.).
[наздрете] «побачити» Корз; — по-
в’язане із здріти (див.).
наземка (бот.) «хруплявник, Роїу-
спетит Б.»; — похідне утворення від
прикметника наземний; назва зумовле-
на тим, що це дуже низька рослина. —
Нейштадт 218. — Див. ще земля, на*.
[наземки] «свині» Ж; — очевидно,
закономірна для західноукраїнських го-
ворів звукова форма слова назймки
«однорічні домашні тварини». — Див.
ще зима.
називнйй (відмінок); — бр. назбу-
ни; — калька р. именйтельньш, яке, в
свою чергу, є калькою лат. пбтіпаії-
уцщ похідного від пбтеп «ім’я, назва»,
або гр. буорастигі (ігтшощ), похідного
від буора «ім’я, назва». — Фасмер II
129. — Див. ще звати, на*.
назимка (ент.): н. мала «п’ядун
зимовий, Асібаїіа (Орегорйіега) Ьги-
таїа» Ж, н. велика «п’ядун обдирало
(?), НіЬегпіа (Егаппіз ?) сІеГоІіагіа» Ж; —
29
назир
най
утворення на основі виразу на зиму,
назва мотивується тим, що метелики
цих видів гусені літають перед зимою
і навіть узимку. — Горностаев 249,
253. — Див. ще зима, на*.
назир, назирати, назйрити, на-
зирком, назирцем,' назирці, назорй-
ти — див. зріти*.
[назйрить] «розжарити; пожалити
(кропивою); побити» ЛексПол; — оче-
видно, результат незвичайної для укра-
їнських говорів видозміни форми на-
жарити. — Див. ще жар.
[назілки] «сім’я трутнів»; — р.
[назблок] «маточна п’ятка, маточна
лунка, зачаток маточної чашечки»; —
неясне.
[назіпак] «навпаки» Ж; — результат
злиття прийменника на з прислівником
[зіпак] (<[зопак]) «навпаки», пов’я-
заним з [бпак] «назад, навпаки» (див.).
[назлбгах] «опершись ліктями» Г,
Ж; — результат злиття прийменника
на з іменником [злбги], похідним від
ложйти, лежати. — Див. ще з*, ле-
жати, на*.
[назлучке] (предикатив у значенні
«трапляється, випадково відбувається»,
напр.: «І що тилько ни назлучке, то
завше я винна») Корз; — пов’язане з
[лучйтися] «трапитися». — Див. ще
лучйти2.
[назолоті] (у виразі [так, як н.]
про потаємне сильне бажання) Ж; —
характер семантичного зв’язку з імен-
ником золото чи прикметником зо-
лотий неясний.
[назрячий] «косоокий, зизоокий»
Ж; — очевидно, результат видозміни
форми незрячий. — Див. ще зріти*, не.
назубок; — запозичення з російсь-
кої. мови; р. назубок «твердо, добре,
напам’ять» (при дієсловах знать, ви-
учить і под.) виникло, очевидно, на
основі виразу на зубок (определять,
пробуя узнавать, напр., про визна-
чення ступеня спілості зерна) при мо-
жливому впливі з боку дієслова зуб-
рить «заучувати напам’ять». — Див.
ще зуб*, на*.
ЗО
[назудре] «наперекір» Корз; — не-
ясне; можливо, пов’язане з [удрати]
«ударити».
[назусп’ять] «назад» Ж; — не зо-
всім ясне; можливо, результат видозмі-
ни форми *нав-сп ять «тс.» під впли-
вом назустріч; форма *навсп’ять мо-
гла бути результатом злиття приймен-
ника на з прислівником *усп’ять, спо-
рідненим ЗІ СТСЛ. К'ЬСИАТЬ і утвореним
шляхом злиття прийменника уьг і фор-
ми ріДь, похідної від іменника рДа «п’я-
та». — Див. ще на*, п’ята, уз.
назути, назувати — див. взути.
наївний, наївничати; — р. найв-
ньш, бр. наіуньї, п. вл. паіхмпу, ч. паіу-
пі, слц. паіупу, болг. найвен, м. наи-
вен, схв. найван, слн. паїуеп; — запо-
зичення з французької мови, ускладне-
не суфіксом -н-; фр. паї! «простий, на-
ївний, недосвідчений» походить від лат.
пайуиз «природний», утвореного від діє-
прикметника паїиз «народжений» діє-
слова пазеог (:|1§пазсог) «народжуюся»,
спорідненого з §епиз «рід». — Акулен-
ко 141; Черньїх І 557; Фасмер III 195;
ЗСБМ 7, 210; Ваигаі 494; ¥/а16е—
НоГгп. Д 597—600. — Див. ще ген*.
наїзники (ент.) «надродина комах,
Ісііпеитопісіае» УРС, Ж; — бр. наез-
нік; — запозичення з російської мови;
р. наездник, утворене з префікса на- і
основи дієслова ездить «їздити», є ре-
зультатом перенесення назви з первіс-
ним значенням «вершник», зумовлено-
го тим, що комаха під час відкладання
яйця в тіло іншої гусені чи личинки
набирає пози, що нагадує вершника. —
БСЗ 29, 51. — Див. ще їзда, на*.
[най*] «нехай», [ней] «тс.», [найте]
«дайте змогу; облиште», [няй] «нехай»
Ж, О, [няйте] Ж; — р. [най] «хай» (з
укр.), п. (каш. слнц.) [паі], слц. [па]],
схв. [па]], слн. паі «тс.», [па]гпо] «дай-
мо змогу», [паДе] «дайте змогу»; —
можливо, вже псл. пащ «нехай, облиш,
дай змогу» як результат стягнення ви-
разу пе ха]і «не чіпай». — Вегіа] Е55Л
II 213; Е55Л 51. £ґ. II 462. — Див. ще
нехай.
най
накйрисити
[най2] (дит.) «дай» ЛексПол; — оче-
видно, результат контамінації форм на
«візьми» і дай. — Див. ще дати, на2.
най- (префікс форми найвищого
ступеня порівняння прикметників і
прислівників); — р. най-, на-, бр. болг.
най-, др. най-, п. слн. па]-, ч. неф,
па-, слц. вл. пар, м. схв. на]-; — псл.
пар-; — утворене з прийменника па
«над, зверх» і частки р, яка зіставляє-
ться з ав. 1 (частка), гр. уоу-ї «тепер»
від уоу «тс.», умбр. ро-еі «хто» (Вегл.
1416; Мікі. Е\¥ 210, 430), але яка мо-
же бути тотожною із займенником р
«той» і сполучником та часткою і. —
ІУМ Морфологія 467, 500; Фасмер
III 190; Преобр. І 585—586; ЗСБМ 7,
210; Вгііскпег 351; Масйек Е5ЛС 395;
ЗсЬивіег-Вехус 982—983; 5кок II 495—
496; Вехіа] Е55Л II 213; Е55Л 51. £г.
II 433—435. — Див. ще і*, на*.
[найбар] «щонайменше» Ж; — не
зовсім ясне; можливо, результат злит-
тя часток [най] «нехай» і незасвідчено-
го в українських джерелах *бар «хоч,
хоча б», спорідненого з слц. Ьаг «тс.».
[найбуть] «мабуть» Па; — резуль-
тат видозміни деетимологізованої фор-
ми мабуть (*майбуть < *м/ієбуть) із
зближенням першого компонента май-
з часткою [най] «нехай». — Див. ще
мабуть, най2.
наймати, найманець, найманка,
наймач, найми, наймит, наймити,
наймиття, наймитувати, наймит-
ча, наймитчук, наймиця, наймичка,
наймичкувати, найдм, найдмець —
див. імати.
[наймі] «зовсім не, анітрохи» Ж,
[нам ній] «щонайменше, принаймні» Бі,
[а наймі а наймі] «а особливо» Ж; —
видозмінене запозичення з польської
мови; п. па]тпіе] «найменше, щонай-
менше» складається з частки найвищо-
го ступеня порівняння па]- «най-» і ос-
нови тліє] «менше». — Див. ще мен-
ший, най-.
найняти — див. йняти.
найпаче «найбільше, особливо»,
[найпак] «тс.»; — р. найпаче, бр.
[найпачз], болг. най-паче, схв. найпа-
че, стел, нанпачє; — псл. паірасе; —
форма найвищого ступеня порівняння
прислівника, утвореного від основи
рак(-о) «назад, знову, навпаки, ще,
крім того». — ЗСБМ 7, 212. — Див.
ще най-, пак*, паче.
найти «відшукати, випадково нат-
рапити», найда «підкидьок», [найдух]
«тс.», винайти, віднайти, знайтй,
знайда «підкидьок», [знайде'й Ж, зна-
йдена Ж, знайдух] «тс.»; — р. найти,
бр. знайсці, др. найти, п. па]'зс (па
со), ч. паріі, слц. пфзі’, болг. найда
«знайду», м. найде «знайде», схв. нсіїш
«знайти», слн. пфіі, стел, нантн; —
псл. паііі «тс.», первісно «набрести, на-
ткнутись ідучи», паралельне до пахобіїі
«знаходити». — ЗСБМ 7, 213. — Див.
ще іти, на*. — Пор. налі'зне, нахб-
дйти.
[найтичанка] «вид брички», ната-
чанка, [нетечанка Ж] «тс.»; — п. пау
Іусхапка, пеДусгапка «тс.»; — похідне
утворення від назви м. Нейтічанка
(нім. N6011130116(4) у Чехії (ч. N07)1 Ді-
єш), у якому була каретна фабрика. —
Желехівський І 478; 5ДР IV 1076.
[наказ] «пошесть на худобу» О,
[накази] «простуда (у худоби)» О; —
запозичення зі словацької мови; слц.
[паках] «зараза, інфекція», пакаха, як і
ч. пакаха «тс.», пов’язане з пакахії’
(ч. пакахіїі) «заразити», похідним від
кахії’ (ч. кахіїі) «псувати», споріднено-
го з~ укр. [казйти] «тс.». — Масйек
Е5ДС 246. — Див. ще казйти.
накараскатися — див. відкарас-
катися.
[накарпас] «прочухан, бійка»; —
неясне.
[накепа] «навар, наїдок, користь»
Си; — очевидно, пов’язане з кипіти
(див.).
[накепкатися] «наїстися»; — афе-
ктивне утворення, паралельне до [на-
тевкатися] «тс.», похідного від [тев-
кати] «жадібно їсти» (пор.).
[накйрисити] «накришити» О, [на-
кйршити] «порозбивати, потовкти»
31
накицікати
накри
О; — очевидно, запозичення з польсь-
кої мови; п. кіегезго'мас «рубати, рани-
ти, калічити», рокіегезго'Л'ас «порізати,
пошматувати; порубати шаблею» виво-
диться від уг. кегезгі «хрест», запози-
ченого зі слов’янських мов. — Ониш-
кевич І 468; Біа^зкі II 153; Вгйскпег
228; МІЧТЕЗг II 457—458. — Див. ще
хрест.
[накицікати] «нарізати чимсь ту-
пим» ЛексПол; — афективне утворен-
ня, паралельне до нацигйкати «тс.»,
похідного від цигикати (пор.).
[накіпкіювати] «багато набрати»; —
неясне; можливо, похідне від кіпка
«копичка». — Пор. копа, на*.
[накісток] «пір’їнка в поплавку»,
[накіска] «обрізаний кінець гусячого
пера, вставлений в ріжок для розма-
льовування гончарних виробів»; —
очевидно, пов’язане з р. [накбсток]
«кістяний наріст», [накбстьіш] «наба-
лдашник» (напр., палиці), [накостьіль-
ник\ «тс.»; характер стосунку до осно-
ви слова кість неясний; можливо,
йдеться .про ту саму основу кост-, що
і в р. костиль.
накіт — див. котити.
[наклітйти] «прибрати; приладна-
ти» О; — очевидно, пов’язане з кле-
чати «прикрашати зеленню» (пор.).
[наклячки] «навколішки» О; — по-
в’язане з [клякати] «ставати навколі-
шки» (див.).
[нако] (частка) «на, візьми-но»
МСБГ; — результат злиття частки на
«бери» і підсилювальної частки -ко. —
Див. ще -ка, на2.
[накбвтач] (орн.) «дятел, Рісиз Б.»
МСБГ; — пов’язане з [кбвтач] «тс.»
(див.).
[накбвчити] «натеревенити»; —
неясне; можливо, пов’язане з [ковта-
ти] «стукати, цокати» (пор.).
[накозубитися] «настовбурчитися»
ЛексПол, [накозббитись] «злісно ви-
ставитися» Куриленко; — очевидно,
пов’язане з козуб «лубкова коробка»,
козубом стати (про мокрий одяг) «за-
мерзнути, стати твердим як кора», [ко-
32
зубатий] «пузатий» Ж. — ЗСБМ 7,
214. — Див. ще козуб.
[накой] (спол.) «ледве, як тільки»; —
результат спрощення форми [наколь],
пов’язаної з [наколи] «тс.». — Нім-
чук НЗ УжДУ 35, 42. — Див. ще на-
колй.
[наколй] (спол.) «коли, як тільки,
якщо» Г, Ж, ВеУг, [наколь] «тс.» Ж; —
складне утворення з прийменника на і
прислівника коли, у другій формі ре-
дукованого. — Див. ще колй, на'.
[наконешняк] (ент.) «китичник,
Ру^аега О.» Ж; — неясне; очевидно,
пов’язане з кінець (від розташування
на кінцях гілок?).
[накоржень] «шкіряна рукавиця»,
накожні «шкіряні рукавиці», [накож-
ні] «вид чобіт» (?) Ж; — очевидно, за-
позичення з російської мови, пізніше
зближене з корж; р. [накожни] «шкі-
ряні рукавиці, що натягаються на шер-
стяні», утворене від іменника кбжа
«шкіра» за допомогою прийменника
на. — Див. ще кбжа, на*.
[накострополйтися] «одягтися ду-
же гарно, оригінально» Ва; — афектив-
не утворення.
[накочвати] «надходити натов-
пом» Ж; — пов’язане з кочувати-, ха-
рактер фонетичних змін неясний. —
Див. ще кочувати.
[накрама] «жіночий шарф» Дз; —
запозичення з турецької мови; тур.
такгата «велика селянська хустка із
смугастими узорами; вид серветки»
походить від ар. таїтгата «хустина»;
на українському грунті відбулась диси-
мілятивна зміна початкового ма- в на-
пір, впливом префікса на-. — Рад-
лов IV 2 1997. — Пор. нафрама.
[накри] (муз.) «бубни Г; литав-
ри Бі»; — р. [накра] «бубон, литаври»,
ст. накра «вид барабана», нагара «ба-
рабан»; — схв. накара «вид бубна, ту-
лумбас»; — запозичення з тюркських і
перської мов; узб. тур. пакага «бара-
бан», тур. тат. аз. палата «тс.» похо-
дять від перс, палата, па^іге «тс.», які
зводяться до ар. паккага «литавра». —
накропудитися
налисник
Білецький-Носенко 236; Фасмер III 36,
40; Преобр. І 591; Срезн. II 293; Ьо-
коїзсЬ 124.
[накропудитися] «злісно вистави-
тися» Куриленко; — афективне утво-
рення, можливо, пов’язане з харапу-
дитися «злякано кидатися» (про ко-
ней).
[накрякати] «багато набрати, на-
вантажити»; — неясне; можливо, по-
в’язане з [накарканйчити} «багато на-
брати на шию, на плечі».
[накувїтись] «намаятися, напрацю-
ватися» ЛексПол; — неясне.
[накундубаситися] «нахмаритися»
Дз, [накондубачитися} «тс.»; — афек-
тивне утворення без виразних слово-
творчих джерел.
[накутилетися] «наїстися» Корз; —
пов’язане з [кутуляти] (див.).
[накутйти] «напустувати; нав’яза-
тися» Бі; — р. кутшпь «гуляти, пия-
чити», ч. киШі (киіаїі) «коїти, пусту-
вати; копошитися; робити потай», цсл.
коутити «придумувати, затівати», мо-
жливо, також п. ч. зкійек «вчинок,
дія»; — псл. кіИіїі «займатися витівка-
ми»; — дальші зв’язки остаточно не з’я-
совані; пропонується зіставлення з іє.
*кеи-І-/кои-К «зігнуте, гак» (ЗССЯ 13,
139, 140; Куркина Зтимология 1971^
75). — Фасмер II 434; Масіїек Е83С
309; Вегп. І 654; Мікі. Е№ 149.
[накухтерити] «наварити» (поганої
їжі) Си; — пов’язане з [кухтеря} «ку-
харчук». — Див. ще кухта*.
[належйтий] «належний»; — запо-
зичення з польської мови; п. паїегуіу
«належний, відповідний», як і паїегпу
«тс.; приналежний», є похідним від діє-
слова паїегес «належати, годитись». —
Див. ще лежати.
[налень] (бот.) «дуб скельний,
(^иегсиз зеззіїіПога За-ІізЬ.» Мак; — ре-
зультат видозміни деетимологізованої
форми [нелинь} «дуб черешкуватий,
пізньоквітний (зимовий), (^ііегсіїз ре-
сіипсиїаіа Ьіетаїіз (іагсііПога)» із збли-
женням початкової частки не- з префі-
ксом на-. — Див. ще линяти.
[налепкати] «наліпити; обкидати
брудом» ВеУг; — результат видозміни
форми наліпити, зумовленої впливом
слова леп. — Див. ще ліпйти. — Пор.
лей.
[налйба] «кріплення штольні» Ж; —
неясне; можливо, пов’язане з луб, па-
луба (пор. лит. ІиЬа «дошка», ІйЬоз
«дощана стеля»).
[налгібоватий] «примхливий, ди-
вацький»; — неясне; в якийсь спосіб
пов’язане з [нашйбоватий]. — Див.
ще нашибка.
[наливайко] «хлібний жучок, який
з’являється, коли наливається жито»; —
похідне утворення від наливатися. —
Грінч. II 49.8. — Див. ще лйти, на*.
налгігач, налйгачка — див. лига-
ти*.
[налйзник] «вид жіночого одягу»; —
неясне.
[налим] (іхт.) «минь, миньок, Са-
сіиз Іоіа (Ьоїа Іоіа)» Ж, [налим мор-
ський} «МоНеІа їгісіггаіа, ОрШіит
ЬагЬаіит» Ж; — очевидно, запозичен-
ня зі словацької мови; слц. паїіт, як і
болг. налим, мабуть, у свою чергу, є
літературним запозиченням з російсь-
кої мови; р. налйм етимологічно неяс-
не; можливо, воно, як і налйм «рідкий
чорний шлак, що витікає з домни», по-
в’язане з дієсловом лить; пор. також
р. [нальім] «підводна піщана обміли-
на», [налье] «тс.»; зіставляється також
з назвою риби р. нельма, так само не-
ясною. — Ьесіег 28, 130—131; Фасмер
III 40; Преобр. І 591; Черньїх І 557.
[налиманитись] «набрати чогось
більше, ніж треба» Мо; — запозичення
з російської мови; р. налимбниться
«напитися п’яним» є похідним від ли-
мон; первісне значення тлумачиться як
«напитися пуншу з лимоном»; україн-
ська форма, якщо не помилка, є ре-
зультатом зближення з лиман. — Фас-
мер III 40; Преобр. І' 454; Даль II 434.
налйсник «тонкий млинець, в який
загортається якась начинка; [кукуру-
дзяний корж, печений на капустяному
листі, млинець Ж]», [налйстник} «тс.»
2 2—460
33
наліг
намелец
Ж; — р. налйстник «налисник», бр.
наліснік «млинець»; — результат ви-
дозміни деетимологізованої форми [на-
лісник], зближеної з іменником лист',
такому зближенню сприяло те, що де-
які борошняні вироби випікались на
листі рослин. — Фасмер—Трубачев III
40; ЗСБМ 7, 221; ПгЬапсгук ЗР 38/3,
206—211. — Див. ще лист, на*, на-
лісники.
[наліг] «погана звичка, пристрасть»
Ж, [налбг Ж, налога] «тс.»; — бр.
[налог] «тс.»; — запозичення з поль-
ської мови; п. паіб£ «шкідлива для здо-
ров’я, погана звичка; закореніла звич-
ка, привикання» походить від дієслова
паіогус зі£ «накластися; (заст.) звик-
нути, втягтися, призвичаїтися», яке
складається з префікса па «на» і осно-
ви дієслова Іохус «ложити; класти». —
ЗСБМ 7, 221—222; 81а\мзкі ЗР 42/2,
88; Вгйскпег 313. — Див. ще лежати.
[налізне] «плата за знахідку» Ж; —
утворене, очевидно, за польським зраз-
ком, на основі префікса на- і дієслова
лізти; пор. п. [паїехіепіе] «плата за
знахідку», ст. [паїехіопек] «підкидьок»,
утворені від дієслова (г)паіегс «зна-
йти», похідного від основи Іегс «ліз-
ти». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 245;
БЗР III 91. — Див. ще лізти, на'. —
Пор. найти.
[налісники] «налисники» Ж; —
п. паїезпік «тс.», ч. паїезпік «пиріг, пе-
чений на рослинному листі»; — утво-
рення з прийменника на і основи
іменника [ліса] «дерев’яна решітка;
плетений тин; хвіртка»; у назві зна-
йшов відображення давній спосіб випі-
кання борошняних виробів на дерев’я-
них решітках, які вміщувались у печі
над жаром, або (пізніше) на колосни-
кових решітках. — ІІгЬагісхук ЗР 38/3,
206—211. — Див. ще ліса, на*.
[налбпом] «ненароком, раптом Ж;
нахабно Г»; — бр. [палатам] «несподі-
вано», [налапам] «раптово», [налбпам]
«несподівано, раптово»; — очевидно,
результат злиття і видозміни виразу
*на лап, пов’язаного з лапати «хапа-
ти»; пор. слц. зігіеіаі’ па Іар «стріляти,
довго не цілячись», укр. [лапі] «швид-
ко», др. лапьі «знову», лапь «знову,
прямо, необдумано», п. Іаріе «швидко»,
[іоріе] «тс.», ч. ст. Іар «зараз, відра-
зу». — ЗСБМ 7, 219—220. — Див. ще
лапати, лапі.
намагатися «старатися; домагати-
ся; прагнути», намогтйся «наполягти;
наміритись», [намагати] «прагнути,
пориватися; надолужувати; змагати,
долати; (безос.) збиратися, йтися (до
чогось) О», [наміг] «намагання» Ж; —
р. [намогать(ся)] «надриватися», бр.
намагаїща «намагатися», п. пата^ас
зі§ «тс.», ч. патаїтаіі «напружувати,
втомлювати», патайаіі зе «напружува-
тися, прикладати зусилля», слц. пата-
йаі’ «напружувати, втомлювати», па-
тайаі’за «напружуватися, втомлюва-
тися, намагатися, працювати через си-
лу», схв. пата'^аіі зе «намагатися»; —
очевидно, префіксальне похідне від
могти, псл. *то§іі «могти; тягти, на-
пружуватися»; виведення ч. патаїтаіі
від фтогсііїі зе «мучитися» (Масйек
Е53С 170—171) малопереконливе. —
Мельничук Мовозн. 1980/6, 46—47. —
Див. ще могтй, на*.
[наманути] «принагідно трапитися,
зустріти» Ж; — неясне; можливо, по-
в’язане з манівці або з р. [манить]
«увижатися, здаватися».
[намедлйти] «натякнути» Ж; —
очевидно, результат контамінації форм
[наменути] і [набилйти2] «тс.» (див.).
[намек] «натяк» Ж, [намекати]
«натякати» Ж; — очевидно, книжне
запозичення, з російської мови; р. на-
мек «натяк», намокать пов’язані з ме-
кать «думати, міркувати» (пор. [доме-
кать] «додумуватися», смекать «ро-
зуміти»), можливо, спорідненим з лит.
текііпіі «вимірювати, зважувати, обду-
мувати», лтс. текій «шукати». — Фас-
мер II 594; РгаепкеІ 428—429.
[намелец] (бот.) «ріжки на житі,
СІамісерз рцгригеа Тик» ВеНЗн, ВеЗа,
[намелюх тж, намель Мак, омолок
Мак, омилок Мак] «тс.»; — похідне ут-
34
намелйна
намолитися
ворення від дієслова намолоти (на-
мелю)-, назва зумовлена тим, що вміст
ріжків нагадує змелену муку. — Див.
ще молоти, на'.
[намелйна] (бот.) «омела біла, Уіз-
сиш аІЬигп Б.» Ж, Мак; — результат
видозміни деетимологізованої форми
[ямелйна] «тс.» із зближенням почат-
кового я- з префіксом на-. — Див. ще
омела.
[намено] «ім’я», ]наменйти] «най-
менувати», [наменувати] «тс.»; — по-
хідні утворення з префіксом на- від
форми [менувати] «іменувати», [мен-
няти] «тс.», ]мення] «ім’я». — Див.
ще ім’я, на*.
[наменути] «натякнути, нагадати,
згадати», [наменутися] «почати гово-
рити, відкрити рот, заїкнутися»; — пі-
внічноукраїнська звукова форма за-
мість *намінути з голосним е замість
і на місці 4; у ненаголошеній позиції. —
Див. ще мінгіти.
намет «шатро» Г, Ж, [наміт] «тс.»,
[наметець] «парасолька» Ж, [намет-
ний.] «виготовлювач наметів» Ж; —
р. [намет] «намет, повітка; чохол», бр.
[намет] «сорт полотна, рушник»,
п. патіоі «намет; балдахін»; — очеви-
дно, пов'язане з дієсловом наметати
«накидати», як і намітка-, менш об-
ґрунтовано вважається (МікІ. ЕА¥ 211;
Вгйскпег 354; Москаленко УІЛ 31) за-
позиченням із східних мов і зіставляє-
ться з хант. пата! «повсть на кибит-
ці», афг. лате! «повсть». — Фасмер
III 41; Преобр. І 591—592; ЗСБМ 7,
225—226.
наметати «прошити великими стіб-
ками, намітивши лінію шва», намету-
вати', — запозичення з російської мо-
ви; р. наметать, наметмвать «тс.» є
похідним від метать «метати, обкида-
ти», спорідненого з укр. метати (див.).
намйсто Г, Ж, намистина Г, Ж; —
результат видозміни деетимологізова-
ної форми [монйсто] з метатезою м і
н під впливом слів з префіксом на-. —
Москаленко УІЛ 46; йибп. II 850;
Зіієуєіоу Нізії рЬопоІ. 744; Булаховсь-
кий Вибр. пр. II 273. — Див. ще мо-
нйсто.
[намїл, род. в. намолу] «мул, на-
мул» Ж, Ник; — результат гіперистич-
ної видозміни форми намул із законо-
мірним у, що було помилково сприй-
нято як польський рефлекс давнього о,
якому в закритому складі відповідає
українське і. — Див. ще мул'.
намір; — очевидно, результат ви-
дозміни раніше більш поширеної фор-
ми замір під впливом р. намерение. —
Стоянов 73. — Див. ще міряти, на*.
[намість] «замість», [намісць]; —
р. [намес, намест, наместь], п. ст.
патіазі, ч. патізіе, слц. патіезіо, болг.
наместо, м. наместо, схв. наместо,
слн. патезіо «тс.»; — результат злит-
тя виразу на місто (на місце), пара-
лельний до замість. — Див. ще
місто, на1. — Пор. замість.
намітка «покривало на голову у
жінок поверх очіпка; тканина, вид гру-
бого серпанку», намітчйна, намітча-
ний; — р. [наметка] «головне покри-
вало, фата; чорне покривало розколь-
ниць на обличчя; чернече покривало
поверх клобука (на Афоні); жіноча на-
півсорочка поверх звичайної; латка»,
бр. [наметка] «намітка», намітка (з
укр.?), п. патіоіка «тс.» (з укр.), ч. [па-
теіка] «легке жіноче покривало на го-
лову», болг. наметка «накидка, пеле-
рина, плащ», наметало, м. наметка,
наметало «тс.»; — псл. патейька «на-
кидка», похідне утворення від патеіаіі
«накидати»; пов’язання з мітити (Мос-
каленко УІЛ 46) помилкове. — ЗСБМ
7, 225; Вгйскпег 354. — Див. ще ме-
тати.
[намлакб] «пасовисько в лузі»
Мо; — пов’язане з [млака] ([млак])
«зарослий травою болотяний простір»
(див.).
[намлібка] «вмить» Ж, [навмлівіч,
навмлібка] «тс.» Ж; — результат уні-
вербації виразу на мліг ока «тс.». —
Див. ще мліг, на1, око1.
[намбнятися] «напитися п’яним»; —
результат видозміни під впливом мбня
2'
35
наморжень
нанівець
(дит.) «молоко» форми *налимонити-
ся, відображеної в формі [налимани-
тись] (див.).
[наморжень] «бокова жердина в
санях над полозом», [наморозень]
«тс.», [намуружня] «один з брусків,
що скріплює верхні кінці копилів у са-
нях» Корз, [наморожня] «тс.» О, [на-
морбжнє] «ручиця» ДзАтл II; — р.
[намо рожни] «верхня частина саней»,
бр. намерзень «брусок, що набиваєть-
ся на копили»; — неясне; можливо,
результат заміни давнішої назви цієї
реалії з основою стуж- (пор. р. [сту-
жень] «зв’язка між високими головка-
ми полозів і копилами», бр. [устужьі-
на] «зв’язка між копилами»), етимоло-
гічно пов’язаної з тугий, але вторинно
зближеної з студе'ний «морозний». —
ЗСБМ 7, 223.
[намосклий] «промоклий, мокрий»
(про дерево) ЛексПол; — р. намбзг-
нуть «киснути, загнивати»; — похідне
утворення від *намоскнути, *москну-
ти, пов’язаного з р. мбзгнуть «гнити,
пліснявіти», мбзглий «гнилий», слн.
гтогсШі. «виснажити», цсл. мжжднвж
«танучий», излгьждити «ослабити, зне-
силити»; — псл. тьг^пріі; дальші зі-
ставлення непевні. — Фасмер II 638;
Преобр. І 545; Мікі. ЕУ/ 207.
намул1, намула, намулистий, на-
мулити, намулбвище, намулянка —
див. мул*.
[намул2] «тирса (від пиляння дере-
ва)» ВеБ, [намулйна] «тс.» ВеБ; —
неясне.
[намулок] (бот.) «руслиця, Еіаііпе
Б.» Мак; — похідне утворення від мул
(намул); назва зумовлена тим, що ця
рослина росте у водоймах зі стоячою
водою, на' мулистих обмілинах тощо. —
БСЗ 33, 352. — Див. ще мул*, на*.
[намурхатися] «натоптатися, на-
томитися», [намурхатитися] «тс.»; —
неясне.
[намуцкати] «неакуратно намазати
(фарбою і под.); абияк приготувати
(їжу)» МСБГ, [намуцькати] «тс.» тж; —
афективне утворення.
36
[нам’ятелйтися] «здутися, розду-
тися» (про худобу) ВеУг; — неясне;
зіставлення з м’яти (Верхратський,
там же) малопереконливе.
[нана] «колиска; спати» Корз, \на-
на-нана] «колисати» Корз; — слова
дитячої мови, що виникли, очевидно, з
приспіву колискової пісні.
нанайці «одна з народностей При-
амур’я» (одн. нанаєць), нанайка; — р.
бр. нанаец; — запозичення з нанайсь-
кої мови; самоназва нанайців нанай
(букв, «земля-людина», тобто «місцева
людина») споріднена з нани, самоназ-
вою деяких інших тунгусо-маньчжур-
ських етнічних груп — ульчів, ороків,
орочів. — Аврорин Яз. нар. СССР V
129; БСЗ 29, 98—99.
нанацько — див. зненацька.
[нанашко] «хрещений батько Г, Ж;
весільний батько Ме», [нанашка]
«хрещена мати Г; весільна мати Ме»,
[нонашок] «хрещений батько» Ж; —
запозичення зі східнороманських мов;
молд. нзнаш (ньінаш, нунаш, наш)
«хрещений батько; весільний батько»,
рум. папаз, [пїпаз, пипаз], паз «тс.»,
папаза (паза) «хрещена мати; весільна
мати» пов’язані з молд. нун, рум. пип
«весільний батько», яке зводиться до
лат. *пиппиз < поппиз «чернець; до-
глядач дітей, вихователь», що зістав-
ляється з дінд. папа «мама», гр.
«тітка», укр. неня «мати». — Мель-
ничук Молд. зл. 169; Дзендзелівський
НЗ УжДУ 13, 100; 26, 29—30; Дзен-
дзелевский Молдаванизмьі 152; УгаЬіе
Котапозіауіса 14, 163—164; СДЕЛМ
281, 283; ПЕРМ 528, 530, 549; Ризса-
гіи 105; АУаІсІе—НоГт. 175. — Див. ще
неня.
нанепавці — див. нйпати.
нанівець «нінащо», унівець «тс.»; —
видозмінене запозичення з польської
мови; п. \мпі\месг виникло з приймен-
ника і складної форми пі\месг «ні в
що», утвореної з частки пі «ні», при-
йменника \ме «в» (з е на місці т> у си-
льній позиції) і займенникової основи
сг- «що». — Зїієуєіоу НізЕ рЬопоІ. 620;
ланка
напасть
Вгйскпег 364. — Див. ще на*, ні3, у*,
що. — Пор. нівечити.
нанка «китайка» (тканина), \нан-
кин] «тс.» Ж, нанковий УРС, Ж, [нан-
кінбвий] Ж; — р. бр. нанка, п. ч. слц.
папкіп, болг. нанкйн, схв. нанкин(г)\ —
утворене від назви китайського міста
Нанкін, звідки спочатку завозилась ця
тканина; слово могло прийти через по-
середництво французької або німецької
мови (фр,- папкіп, нвн. №пкіп§, №п-
кіп). — Черньїх І 557—558; Фасмер III
41; Преобр. І 592; Вигленов Езиков.
изсл. Младенов 182.
нансук (вид тканини); — р. бр.
болг. нансук, п. ч. папзик; — запози-
чення з англійської мови; англ. паіп-
зоок «тс.» походить від гінді па]пзик1т,
букв, «радість очей». — СІС2 568; Ко-
раїігізкі 656.
набдлив, набдлів — див. навід-
ліг.
набдчебї — див. набтчебі.
[набминці] «навмання» О; — ре-
зультат видозміни форм типу [на-
вманцї, наоманй] «тс.», зближених з
основою слова минати. — Див. ще
манити.
набпаш, наопашки — див. бпаш.
[набпуль] «наполовину»; — бр.
[набпал] «тс.»; — очевидно, результат
діалектної видозміни давнішого *на-
в,ьпол,ь «навпіл» з характерним для
північних говорів переходом о в ново-
закритому складі в у і з гіперистичною
заміною в, що належало до складного
префікса нав-, на о. — ЗСБМ 7, 228. —
Див. ще нав-, пів.
наоружку — див. наружу.
наостанку, наостанці — див.
стати.
[наосточ] «наприклад, приміром»
Пі; — очевидно, утворене з приймен-
ника на і основи дієслова сточити
«приточити, додати, прикласти». —
Див. ще з3, на*, надточити.
[набтчебі] «на відшибі, окремо, в
стороні» Кух, на відчепі, [набдче-
бі] Ж, Кух «тс.»; — результат видозмі-
ни форми наддшибі «тс.» із зближен-
ням основи одшиб- (відшиб-) з від-
чепити), а деетимологізованої серед-
ньої частини -одши- з формою отче
від основи іменника отець. — Див. ще
шйбати.
набхляп — див. охляп.
напад, нападка, нападки, напад-
куватий, нападний, нападник, напа-
док, нападь, напасливий, напаснйй,
напасник, напасти, напастувати,
напасть — див. пасти2.
[нападень] «рибальське знаряддя,
ятір на великому обручі з довгою тич-
кою», [нападка] «рибальське знаряддя,
вид сака»; — очевидно, похідні утво-
рення від дієслова нападати’, мотива-
ція назв не зовсім ясна. — Див. ще
1'9
на , пасти .
напалм (запалювальна суміш); —
р. бр. болг. напалм, п. ч. слц. па-
раїт; — запозичення з англійської мо-
ви; англ. (амер.) параїт є складноско-
роченим утворенням з початкових час-
тин назв речовин, які входять до скла-
ду цієї суміші: нафтенова і пальміти-
нова кислоти (БСЗ 29, 106; Кораіігіз-
кі 656), чи складеної назви паігішп-раі-
тіі(уті)ап (51. \муг. оЬсусІї 501; НоІиЬ—
Буег 329; 5С5 753). — Коваль 194.
[напальки] (бот.) «наперстянка, на-
персник, Бі^ііаііз Б.» Мак, ВеНЗн; —
бр. [палечнік] «тс.»; — синонімічне ут-
ворення до [наперстки] «тс.», пов’яза-
не з формою квітки рослини. — Див.
ще наперсник2.
напасть «біда, нещастя; причіпка,
халепа; [штраф, пеня]», напасник «на-
падник, причепа» СУМ, Ж, напасли-
вий «нав’язливий», напаснйй «задери-
куватий, нав’язливий» Г, Ж, [напаст-
ний] «тс.» Ж, [напастувати] «напада-
ти, зачіпати», занапастити «привести
до загибелі; зробити нещасним», зана-
пащати, [ізнапастйтися] «пропас-
ти» Ж; — р. напасть, бр. напасць, др.
напасть, п. паразс «напад; (ст.) біда,
примус», ч. ст. наразі «спокуса», болг.
м. схв. напаст «напасть», слн. наразі
«напад, небезпека; напасть», стел, на-
пасть «нещастя, небезпека, спокуса»; —
37
напекати
напілювати
псл. паразіь < *парасШ, похідне від діє-
слова паразїі < *парасііеі «напасти». —
Фасмер III 43; Преобр. І 592; ЗСБМ 7,
231. — Див. ще на', пасти2.
[напекати] «багато навалити, на-
вантажити» ВеУг, [напекатися] «дуже
наїстися» ВеУг; — очевидно, афектив-
не утворення, частково пов’язане з діє-
словами напакувати, набехкати.
[наперебеса] (нести щось) «пере-
кинувши через руку або через пле-
че Ж; (нести мішок) перекинувши че-
рез плече як бесаги (сакви)», [напе-
ребаса] «тс.», [наперебе'са] «напере-
віс» О, [наперебйса, наперебйси] «тс.»
О; — результат злиття прийменника
на з виразом *перебеса, утвореним,
очевидно, на основі виразу «перекину-
ти як бесаги». — Желехівський І 486. —
Див. ще бесаги, на*, пере-. — Пор.
перебесажитися.
[наперелай] «навпростець» Ж, [на-
пролай] «тс.» Ж; — запозичення з поль-
ської мови; п. па рггеїа] «тс.» утворене
з прийменника па «на» та іменника
рггеїа] «біг навпростець; ст. бік, узбіч-
чя дороги». — Вгііскпег 686.
[напернївка] «ширма, парасолька»
ВеУг; — видозмінене запозичення з
угорської мови; уг. парегпуб «парасоль-
ка» утворене з основ іменника пар
«сонце, день», спорідненого з манс. пай
(паі) «сонце, вогонь», хант. паі «во-
гонь», па) «сонце», та егпуб «парасоль-
ка, козирок, намет, альтанка» невідо-
мого походження. — Верхратський
ВеУг; ММТЕЗг І 789, II 996—997.
наперсник* «улюбленець, довірена
особа», наперсниця; — бр. наперс-
ній; — запозичення з російської або
церковнослов’янської мови; р. наперс-
ник  походить від цсл. напьрсьникщ,
утвореного з прийменника на та імен-
ника пьрси «груди» за допомогою су-
фікса -ьник'с як калька гр. єтгіотг]Оіоц,
утвореного з прийменника єтгі «на» і
основи іменника отг)Оо<; «груди». —
Булаховський Вибр. пр. ПІ 432; Сре-
зневскйй II 316. — Див. ще на*, пер-
са.
38
наперсник2 (бот.) «наперстянка,
Оі^йаііз Б.», [наперстник] Ж, Мак,
наперстянка, [наперстки Мак, на-
перстниця Мак, наперстнянка Мак,
наперсточниця Мак] «тс.»; — р. на-
перстянка, наперсточник, бр. на-
перстаука, п. парагзіек, ч. слц. парг-
зіпік, ч. паргзїку, болг. напр'ьстник,
схв. напрстак, слн. паргзіес; — похід-
не утворення від наперсток, зумовле-
не подібністю форми квітки наперстя-
нки до наперстка. — Масйек Літі,
гозії. 214. — Див. ще наперсток*.
наперсток* СУМ, Ж, [напере(т)-
ник\ «наперсток» ДзАтл І, [напйр-
стень] «тс.» тж; — р. наперсток,
п. парагзіек, ч. паргзїек, слц. паргзіок,
вл. пар]егзсеп, болг. напр-ьстник, схв.
напрстак, слн. паргзіпік; — псл. *па-
рфзі’ьк’ь, утворене з прийменника па
«на» та іменника ^рфзі’ь «палець» за
допомогою суфікса -к-. — Див. ще на*,
перст.
'	/	2
наперсток «кільце, яким коса при-
кріплюється до кісся» СУМ, Ж; —
очевидно, результат семантичного роз-
витку слова наперсток у незасвідче-
ному значенні «перстень». — Див. ще
наперсток*.
[напиряти] «натягати, настяга-
ти»; — неясне; можливо, пов’язане з
[напірити] «багато набрати (в пазуху,
кишені)» та з наперти. — Пор. пиря-
ти*.
напів- (перший компонент склад-
них утворень типу напівавтомат, на-
півавтоматичний, напівпритомний,
напівлежати); — складне утворення з
прийменника на і основи пів- «поло-
вина» (див.).
[напівперекй] «поперек», [напів-
перек] «тс.» Ж; — результат метатези
префіксальних елементів в- (у-), по- у
прислівнику навпоперек з наступним
зближенням триелементного складного
префікса на-по-в- з прислівником на-
пів «наполовину». — Див. ще на*, пе-
река, по, у*.
[напілювати] «напинати, натяга-
ти» Ж; — результат характерної для
напірити
напрасниця
карпатських говорів видозміни форми
нап’ялювати «тс.». — Див. ще п’яло.
[напірити*] «надягти багато одя-
гу»; — очевидно, пов’язане з напіри-
ти «розсипати багато пір’я» через
проміжне значення «підняти на собі
пір’я» (як пишний птах); — пор. бр.
[пйрицьца, натярицьца] «надуватись,
ніби піднімати своє пір’я; багато, пиш-
но одягатись». — Див. ще перо.
напірити2 — див. пиряти*.
напіткати — див. тикати.
[наплавистий] «запальний, гаря-
чий», [наплйвйстий] «тс.» Ж, [напла-
вйстий] «придуркуватий» О; — не зо-
всім ясне; очевидно, утворене від на-
плавити, др. наплавити «напливти,
розтектись» за тими самими мотивами,
що й [встеклий] «шалений», п. \мзсіек-
1у, ч. мгіекіу «тс.» від текти — за
ознакою розбурханих вод чи припли-
ву крові до голови. — Пор. встіка-
тися.
[наплавити] «влаштувати кавер-
зу» Ж; — очевидно, похідне від плави-
ти «топити» в значенні «чаклувати за
допомогою.топленого воску, що вилива-
ється у воду». — Див. ще плйсти.
наповратитися, наповретитися,
наповретливий, наповрйтитись, на-
пувретливий — див. навратитися.
[напоквол] «на глум» Ж; — ре-
зультат злиття прийменника на з не-
засвідченим іменником *поквол «зну-
щання», пов’язаного з прикметником
кволий «слабий» (первісно «змуче-
ний») і дієсловами квилити «скиг-
лити», цвілйти «бити, батожити»
(див.).
[наполумити] «переконати, умови-
ти», [наполу митися] «твердо зважи-
тися»; ,— очевидно, результат видозмі-
ни форми напоумити, що могла вимо-
влятися з вставним в перед у, яке іно-
ді змішувалося з твердим л (польським
і). — Див. ще ум.
[напортити] «придбати» О; — не-
ясне.
[напорудйти] «навчити, настави-
ти»; — префіксальне утворення від тієї
самої основи, що й у дієслова оруду-
вати, спорудити-, очевидно, первісне
значення було «направити, скерува-
ти». — Петлева Зтимология 1980, 36—
38. — Див. ще оруда.
[напосудити] «наладити, приготу-
вати, направити», [напосудитися] «зі-
братися, приготуватися»; — похідне ут-
ворення від посуд (посуда); первісно
означало «приготувати для чогось по-
суд». — Див. ще суд2.
[напосудитись] «насупитись» Ва; —
результат видозміни форм насупити-
ся, посупитися під впливом [напо-
судитися] «зібратися».
напоумити — див. ум.
напрасний «несправедливий; [зух-
валий, задиристий, кривдний; рапто-
вий, наглий Г; нав’язливий, набридли-
вий, причепливий Ме]», напрасна «не-
справедливе обвинувачення, наклеп»,
[напрасник] «кривдник, задерика», на-
праснина «незаслужена образа, крив-
да» Ж, [напрасниця] «кривдниця Г; на-
пасть Ж»; — р. напрасньш «даремний,
марний», бр. [напрасна] «даремно»,
[напрасліна] «наклеп», др. напрась-
ньіи «раптовий, швидкий, запальний,
жорсткий», п. [паргазпу] «даремний» (з
укр.), болг. [напрасен] «раптовий»,
м. напразен «даремний», схв. напра-
сан «запальний, рвучкий, нестрим-
ний», СТСЛ. НАПрАСНЩ «раптовий, швид-
кий, негайний»; — переконливо не
з’ясоване; з припущенням первісного
значення «раптовий» зіставляється з
[праск] «тріск» (Вгііскпег АГ51РЙ 23,
213), просити (Варбот Зтимология
1964, ЗО—36), прісний (Варбот ВЯ
1967/4, 73—74), з дінд. ргазаЬйат
«насильно; швидко, раптом» (Маіхепа-
иег БР 11, 176; Сйагрепііег АЇЗІРЬ 29,
6) та ін. — Фасмер—Трубачев III 43;
Черньїх І 558; ЗСБМ 7, 237—238;
Бкок II 502.
[напрасник] (бот.) «астранція ве-
лика, Азігапііа тарг Б.» Мак, [напра-
сниця] «тс.» Мак; — неясне.
[напрасниця]' «лихоманка» Бі; —
очевидно, первісне значення «приче-
39
напред
напрягати
па», пов’язане з напрасний «причеп-
ливий, нав’язливий» (див.).
[напред] «наперед, попереду» ВеЛ,
[напредкй] «в майбутньому, іншим ра-
зом» Ж, [напрідь] «наперед, попере-
ду» Ж; — р. [напредкй] «наперед, на
майбутнє», [напред] «спочатку, рані-
ше»; — давні запозичення із західно-
слов’янських і з церковнослов'янської
мов; п. паргхбсі «наперед», слц. паргесі-
ки «попереду», стел, напр'кд'ь «перед»,
напр'Ьждь «вперед» етимологічно від-
повідають укр. наперед, напереді. —
Див. ще на1, перед2.
напризволяще; — результат злит-
тя прийменника на з іменником [при-
зволяще] «воля, розсуд»; — очевидно,
первісно означало «на (власний) роз-
суд, на (власну) волю»; пор. р. на
произвол судьбьі. — Див. ще воля,
з2, на1, при.
[напрйпаслі] «наприкінці» Кур; —
результат паралельного до форми на-
прикінці злиття прийменників на і при
з прислівником в акаючій формі [послі]
«після». — Див. ще на1, після, при.
напрйшкуватий — див. опрйш-
куватий.
[напрово] «нашвидку»; — очевид-
но, результат фонетичного спрощення
форми *напровор, утвореної з при-
йменника на та іменника *провор, що
лежить в основі прикметника провор-
ний (див.).
напрокудити «навитівати, натво-
рити»; — очевидно, запозичення з ро-
сійської або білоруської мови; р. на-
прокудить, бр. напракудзіць «тс.» є
похідними від прокудить, пракудзіць,
пов’язаними з р. прокуда «витівка, пу-
стощі», бр. пракуда «пустун, витів-
ник», р. кудь «злий дух, чаклунство»,
др. кудити «чудити, ображати, псува-
ти», п. ргхекисігіс «пустувати, надоку-
чати», болг. кудя «лаю, поношу», схв.
кудити «осуджувати, зводити наклеп»,
слн. [кйсіііі] «лаяти, осуджувати», стел,
коуднтн «ганьбити», прокоудити «зни-
щувати, руйнувати, псувати, усувати»,
прокоуда «мор, погибель; чаклунство»,
40
що зводяться до псл. кисШі «лаяти, га-
ньбити», яке зіставляється з гр. яо-
бафл «поношу, лаю», двн. Нове «огуда,
ганьба», шв. Іийа «кричати, галасува-
ти, лаяти»; зіставлення з дінд. кій-
зауаіі «поносить» заперечується (Мауг-
йоїег І 228). — Фасмер ПІ 374; Пре-
обр. І 405—406; ЗСБМ 7, 237; Вегп.
І 638; МеіІІеІ Еішіев 254.
напропале «відчайдушно»; — оче-
видно, калька р. напропалую «тс.»,
звідки й бр. напрапалую\ форми утво-
рені з прийменника на і невідомого
тепер дієприкметника *пропалий у
жін. р. однини, можливо, первісно по-
в’язуваного в російській мові з іменни-
ком голову. — Див. ще на1, пасти2,
про.
напруга, напруго, напружити —
див. пруг.
напрудйти, напрудйтися, напру-
діть — див. пруд.
[напрудник] (ент.) «вид слимака,
Бусоза зуп^огіепзіз ХМаїск.» ВеНЗн; —
неясне.
[напрумиланє] «уклінно» (проси-
ти) Корз; — неясне.
[напрутйти] «напружити, натягти;
набрякнути, розпухнути МСБГ; ску-
вати (поламану косу) Бі; закрутити
(вус)», [запрута] «палка в тині; цурка
для стягування зв’язаного», [запру-
тйти] «заплести, затягти (дірку в ти-
ні); зв'язати, скручуючи цуркою»; —
р. [пруч] «складова частина вірьовки»,
ч. [уургисй] «випнутися, надутися»; —
не зовсім ясне; очевидно, псл. ргиБ
<*ргоиі- «натягати», пов’язане давнім
паралелізмом кореневих приголосних з
*ргепсі-/ргопсі- «прясти; натягати». —
Пор. прудйвус, прут, пручатися,
прясти.
[напрягати] «натягувати над со-
бою шкіру або полотно» Бі, [напряга-
тися, напрягтися] «накриватися» Бі,
[напрягний] «накритий» Бі; — р. на-
прягать «напружувати, натягувати»,
др. напрягу «натягну, напружу», ч. ла-
ргаЬаІі «витягати, натягати, розмаху-
ватися, напружувати», слц. парпайпиґ
напрядати
нараквиця
«натягти, витягти, направити», вл. па-
ргаЬас «напружувати, натягати», болг.
напрегна «напружую», м. напрега
«напружує», схв. напреіїи «напружи-
ти», слн. паргесі «запрягти», стел.
напрАірн «натягти, напружити»; —
псл. *парг^і, пар㧧ೳ, похідне від
тієї самої основи псл. *рг§£ЇІ (рг§£аіі),
що й запрягати. — Фасмер III 393;
Преобр. II 141 —142. — Див. ще пряг-
ти*. — Пор. пруг.
[напрядати] «покривати, накри-
вати, натягати», [напрянути], [на-
прядка] «брезент, покривало для во-
за з шкіри, повсті або ряднини, ви-
моченої в дьогті»; — давнє похідне
утворення від основи псл. рг^сіср,
*рг§<йі (> рг§5Іі), паралельної до рг§-
§2, *рг2£йі з первісним значенням
«натягати, витягати», звідки походить
і прясти (див.).
[напсам] «поденний заробіток»
ЕЗб 25; — запозичення з угорської мо-
ви; уг. парзхат «поденщина, поденний
заробіток» утворене з основ іменників
пар «день», наявного і в ранніх пам’ят-
ках церковнослов’янської мови (стел,
р.-цел. нлггь «поденник»), і агат «чис-
ло, цифра», запозиченого до пересе-
лення в Європу з тюркських мов (пор.
тур. аап «честь, пошана, гідність», каз.
уйг. сан «велика кількість», кипч. хак.
сан «рахунок, число»), — ММТЕБг II
998—999; Вагсгі 280. — Див. ще на-
перні'вка. — Пор. сан.
[напсетити] «насмердіти» (про тва-
рин, людину), [напшбтити] «тс.»; —
афективні утворення, частково асоці-
йовані з дієсловами [пебтити], пши-
кати та ін.
[напташити] «багато надбати, на-
носити» Си; — очевидно, пов’язане з
пташка; семантичний характер зв’яз-
ку неясний. — Див. ще на1, птах.
напувати, [наповати] Ж; — р.
[наповать], бр. [напувати], др. напо-
вание «напування», п. пара\мас «прой-
мати; напувати», нл. паро\маз «напува-
ти»; — результат діалектно-праслов’ян-
ського перерозкладу основи па-рафаїі >
па-раДаіі з осмисленням складу ]а як
ітеративного суфікса (подібно до сіа-]а-
іі, 1а-]аіі) і наступної заміни цього ]а
суфіксом -уа-, як у сІаДаіл ба-уаіі; на
українському ґрунті відбувся дальший
перерозклад з осмисленням звукоспо-
лучення -ав- як ітеративного суфікса
-ов- (,-ув-), наявного в формах типу
куп-ув-ати, год-ув-ати; псл. роуа-
тлумачиться також (Трубачев С.-луж.
сб. 167) як ранньопраслов’янське утво-
рення від кореня іє. *ро- «пити», спів-
відносного з псл. *реі-/рї- «тс.». —
ЗСБМ 7, 229. — Див. ще пити, пої-
ти.
[напугатись] «нахлебтатися» Лекс-
Пол; — запозичення з білоруської мо-
ви; бр. [напугаць] «влити в себе яку-
небудь рідину», [напугацца] «занадто
напитися» пов’язане з р. [напуга] «на-
бите пузо»; глибша етимологія від-
сутня. — Даль II 457.
[напульгати] «нахлюпати, розли-
ти» ЛексПол; — неясне.
[напутник] (бот.) «подорожник ве-
ликий, Р1апіа§о та]ог Б.» Мак, [попу-
тник, припутник] «тс.» Мак; — утво-
рення з прийменників на, по, при та
іменника путь, семантично паралельне
до форми подорожник «тс.». — Див.
ще на1, по, при, путь. — Пор. трй-
путень2.
[напухтйти] «напхати; налупцюва-
ти» Ж; — афективне утворення, мож-
ливо, з використанням основи пух-
нути.
[напуценькати] «нажертися» Ж; —
афективне утворення, можливо, по-
в’язане з формою [напуватися] «тс.»,
похідною від пузо.
[нарадйтися] «побитися, порани-
тися, покалічитися» Ме; — результат
іронічного переосмислення слова на-
рядитися «причепуритися, привести
себе до ладу». — Див. ще ряд.
нараквиця «нарукавниця, корот-
кий рукав (у священика); [вовняні або
смушкові манжети]»; — р. нараквица
«нарукавниця»; — неясне; можливо,
давнє запозичення з усного мовлення
41
нарат
наречений
духовних осіб — представників маке-
донських говорів болгарської мови, що
приходили на східнослов’янські землі;
м. нараквица «рукавиця, [браслет]» ут-
ворено з прийменника на і основи
іменника рака «рука»; безпосереднє
виведення від укр. рука (ВеЗн 40) не-
обгрунтоване.
[нарат] «поплавці на рибальській
сітці» Берл; — очевидно, запозичення
з російської мови; р. [карата] «ри-
бальська верша», [карта, нарбта]
«тс.», як і бр. [нарать'і] «вид рибаль-
ської сіті, яку ставлять поперек течії
води», пов’язані з р. нерет, укр. не-
рет (див.).
[нарва] «верхнє обрамлення ясел,
жолоба» Ж, МСБГ, [нарвана] «палиця
для утримування санного полоза в зі-
гнутому стані при його виготовлен-
ні»; — р. [нарва] «дерев’яна перекла-
дина на отворі ковальського міха; пе-
рекладина, що скріплює дошки стола»,
бр. [нарва] «перекладина на копилах
саней», др. наров'ь «дверна клямка»; —
запозичення з германських мов; снн.
пагуе «клямка», бав. пагЬ, папм «тс.»,
шв. (паг(а)] «перекладина, що скріплює
дошки дверей», норв. [пог\уе] «тс.»,
пов’язані з дангл. пеаго «вузький»,
англ. паггоу/ «тс.», виводяться від
пгерм. *пагу/а- «вузький, тісний», спо-
рідненого з лат. пегуиз «жила; струна»,
лит. пагуз «петля», пегіі «всиляти». —
Фасмер III 44; ЗСБМ 7, 242—243;
Раїк—Тогр 755; Кіеіп 1029, 1464.
нарвал (зоол.) «Мопобоп топосе-
гоз Б.» (морський ссавець з породи
дельфінів); — р. болг. нарвал, п. паг-
\ма!,ч ч. слц. пагуаі, схв. нарвал, слн.
пагуаі; — через російське посередниц-
тво запозичено зі скандинавських мов;
шв. норв. дат. папмаї, ісл. пагЬуаІг ут-
ворене з основ іменників паг «труп» і
(Ь)уаі(г) «кит»; скандинавська назва
(«трупо-кит») пояснюється тим, що ця
тварина часто має блідий колір. —
Фасмер III 44; Преобр. І 592—593; Ма-
сіїек Е5ІЇС 390; Мауег 2Ї5ІРЙ 5, 141;
Раїк—Тогр 775.
42
нард (пахуча трава, що походить з
Індії; ароматична речовина з неї); —
р. бр. болг. нард, др. нард^, п. ч.
слц. пагсі, схв. нард, нарда, слн. пагсіа,
стел, нардл»; — через старослов’янську
мову запозичено з грецької; гр. уар5о<;
походить з фінікійської мови, в якій
відповідне слово було споріднене з
гебр. пегсі, арам, пігда і, можливо, ра-
зом з ними походило від дінд. паїасіат
«індійський нард». — СІС2 568; Фас-
мер III 44; Ноїтапп 211; Ргізк II 289;
Маугіїоїег II 140—141.
[наремний] «раптовий, наглий Г;
пристрасний, запальний, нестримний
Ж», [наренно] «раптово, несподіва-
но» О; — запозичення з польської мо-
ви; п. [пагетпу] «навальний, заливний
(про дощ); пристрасний», як і ч. слц.
пагашпу «величезний», утворені від
основи псл. гат-, наявної в др. рамять
«сильний, жорстокий, важкий, швид-
кий, наполегливий, величезний», ра-
мьн'ь «сильний, голосний, величезний»,
слн. [гатепо] «дуже, надзвичайно»,
стел, ралукігк «швидкий» і спорідненої
з дісл. гат(т)г «придатний, сильний,
гострий, строгий» або з гр. р&рг) «си-
ла, міць» чи, можливо, з дангл.
еогтеп- (іегтеп-) «великий, величез-
ний», двн. ігтіп-, егтап-, егтип- «тс.».
— Німчук 161; Вгйскпег 355; Масіїек
Е5ІЇС 389; Фасмер III 441.
[нарепатися] «нажертися», [нареп-
катися] «тс.», [обрепатися] «об’їсти-
ся», [обрепкатися Ж, обрепилитися,
обрйпатися Ж] «тс.»; — афективне
утворення, пов’язане з репати «тріска-
тися, лопати», .аналогічне до [облапа-
тися] «об’їстися», пов’язаного з лопа-
ти «тріскатися». — Див. ще на1, ре-
пати(ся).
наречений «жених», наречена; —
р. заст. нареченньїй «жених», наречен-
ньій, бр. заст. нарачбньї, п. [паггесго-
пу] «тс.» (можливо, з укр.); — резуль-
тат переосмислення давнього дієприк-
метника наречений «названий» від діє-
слова наректи «назвати». — ЗСБМ 7,
242. — Див. ще на1, ректи.
нарзан
наров
нарзан; — р. бр. болг. нарзан-, —
походить від каб. нарт-сано «напій
богатирського племені нартів». — Аку-
ленко 142; ССРЛЯ 7, 422; КЗСРЯ 283.
нари «поміст для спання»; — р. бр.
нари, п. лагу «тс.»; — походження не
з’ясоване. — ТгпЬасеу 2181 3, 674; Фа-
смер—Трубачев III 46; Черньїх І 559—
560; Преобр. І 594; ЗСБМ 7, 247;
Вгйскпег 356.
[наривати] «прикріпляти (ярмо) до
дишла; готувати (ярмо) для запряган-
ня; запрягати (волів)»; — очевидно,
пов’язане з нарва, нарвана і первісно
означало «з’єднувати перекладиною
(нарвою)». — Див. ще нарва.
[наринати] «відштовхувати» ВеЛ; —
неясне.
нарис «невеликий твір художньої
прози; стислий опис, ескіз; (заст.) рис-
ка, накреслена лінія», нарисбвець; —
бр. нарис, — запозичення з чеської
або польської мови; ч. пагуз «накрес-
лення, ескіз, намітка; виклад справи в
головних рисах», п. пагуз «накреслена
лінія, ескіз, план» є похідними від діє-
слів ч. паг.узоуаі, п. пагузоу/ас «нари-
сувати», утворених за допомогою пре-
фікса па- від дієслів ч. гузоуаі, п. гузо-
шас «рисувати»; значення «літератур-
ний твір», відповідне до р. бчерк, нім.
АЬгіз, було пов’язане з цим словом в
українській мові пізніше. — ЗСБМ 7,
249. — Див. ще риса.
[нарйскати] «налити води у човен»
Берл; — очевидно, відповідає р. [на-
рйскивать] (про судно) «кинувшись
раптом носом до вітру, натикатися на
щось; спускаючись по течії без вітрил і
весел, натикатися на щось», похідному
від [рискать] «кидатися носом до віт-
ру, йдучи бейдевіндом; пливти по те-
чії», етимологічно, мабуть, тотожному
з рискать «бігати». '— Див. ще рис-
кати.
нарйтник «шлея, шорка (частина
збруї, що лежить вздовж боків коня,
охоплюючи його і ззаду)»; — бр. [на-
рьітнікі];— давнє утворення з при-
йменника на і застарілого іменника
[рить] «зад»; пор. ч. пагііпїк «підлабу-
зник», утворене від ч. 㳥 «зад»; пов’я-
зується також (Непокупньїй 48—49) з
лит. гїеіаз «стегно». — ЗСБМ 7, 249. —
Див. ще на', рить.
[нарйчити] «дуже багато накласти,
навалити, нав’ючити»; — очевидно,
давнє запозичення з чеської мови;
ч. (па)гїШІ «(на)кидати», споріднене з
п. (па)ггисіс, слц. (па)гйШ’ «тс.», болг.
[рртя] «руйную, розвалюю», походить
від псл. *г)иїйі (гіііііі), зіставлення
якого з лит. ^гіаійі «валити, руйнува-
ти», лтс. §гаиі «тс.», лат. соп^гио «збі-
гаюся, сходжуся» (Масйек Е84С 533)
залишається малопереконливим. — Но-
ІиЬ—Кор. 324; Вгйскпег 477.
нарід, народ, народженець, наро-
дженик — ДИВ. рід.
нарікати, наріччя — див. ректй.
наріпитися — див. насвиріпити-
ся.
наркоз, наркотик, наркотич-
ний; — р. бр. наркоз, п. вл. пагкога,
ч. слц. слн. пагкога, болг. м. схв.
наркбза; — запозичення з французь-
кої мови; фр. пагсозе походить від
слат. пагсозіз, яке зводиться до гр.
уаришспс «заціпеніння», похідного від
уаркаоз «ціпенію, заклякаю», чаркт]
«параліч», очевидно, споріднених з
двн. 5Пег(а)Ьап «обхопити, застібнути,
стягнути». — СІС2 568; Фасмер III 44;
Черньїх І 559; ЗСБМ 7, 243; Кораіігіз-
кі 657; НоІиЬ—Буег 330; СатіІІзсЬе^
643; Ргізк II 290.
нарком, наркомат; — бр. нар-
ком; — запозичення-калька з російсь-
кої мови; р. нарком, наркомат є
складноскороченими словами, утворе-
ними з початкових частин слів народ-
ний комиссар, народний комиссари-
ат. — Див. ще комісар, рід.
[наров] «норов, примхи», [нарови]
«вільності, приємності; непристойності,
погані звички» Ж, [наровки] «тс.» Ж,
[наровйстий] «упертий, примхливий»,
[наровлйвий], [наровйти] «вичікувати
сприятливого моменту, готуватись, ста-
вити за мету; проявляти примхи» Ж,
43
нарождати
нарти
[наровйтися] (про коня) «ставати но-
ровистим» Ме; — р. [наров] «норов»,
п. пагд\у «вада, погана звичка»; — ре-
зультат давньої видозміни основи но-
ров-, спочатку в формах з ненаголоше-
ним но (норовистий, норовйтися і
под.) з переосмисленням його в префі-
ксальне на-. — Фасмер III 84; Вгііск-
пег 355. — Див. ще норов.
нарождати (заст.), [нарожденеуь]
«новонароджений, уродженець»; — р.
нарождать, рождать, нарожденье;
— давнє запозичення з церковносло-
в’янської мови; цсл. стел, рджддтн,
рождатн «родити», рожденнк «родич,
нащадок» відповідає укр. основі
родж- (народжувати та ін.). — Див.
ще рід.
нарозпашку «нарозхрист»; — за-
позичення з російської мови; р. на-
распашку є результатом злиття при-
йменника на та іменника [распашка],
похідного від дієслова распахнуть
«широко розкрити», утвореного від ос-
нови пахнуть, пахать. — Фасмер
III 220, 221, 444. — Пор. бпаш.
[нарбк] «претензія, вимога» Ж; —
запозичення з чеської або словацької
мови; ч. слц. пагок, вл. пагок «тс.»,
паралельне до др. нарокі^ «назва, об-
рання, рішення, клятва, причина, на-
мір», стел, ндрок'ь «наперед визначе-
ний строк», пов’язане з дієсловом ч.
ст. пагекпоиіі, пагесі «звинуватити, на-
говорити (на кого), вимагати», похід-
ним від ч. ст. гесі, «ректи, говори-
ти». — Масіїек Е8ЛС 390. — Див. ще
на1, ректи.
[нароком] «навмисне», [нарошне],
ненароком, нарочитий, нарочний
СУМ, Ж, [нарбшний] Ж, [знарбк] «на-
мір, випадок», [знарбшне] «навмисне»,
[зненароку] «ненароком» Ж, [назна-
рдшки Г, Ж, назнарбшне] «тс.», [не-
знарошний Ж, незнарошно]; — р. [на-
рбк] «назва, строк; постанова, намір»,
[нароком] «навмисне», нарбчньїй, бр.
нарбкам, др. нарокту «мета, намір», п.
ст. пагокіет «навмисне», слц. пагокот,
пагоску «тс.»; — псл. пагокг «намір,
44
призначення, назва», пов’язане з діє-
словом :|іпагекіі «назвати, призначити»,
утвореним з префікса па- і основи
*гекіі «казати». — Булаховський Вибр.
пр. III 416; Фасмер—Трубачев III 45;
Преобр. І 593; ЗСБМ 7, 244; Масіїек
Е84С 390. — Див. ще на1, ректи.
[нарокувати] «просуватись по
службі, вступати на військову служ-
бу» Ж; — очевидно, фонетично видо-
змінене калька-запозичення з німецької
мови; н. аиігйскеп «просунутися по
службі», еіпгйскеп «вступити на війсь-
кову службу» складаються з префіксів
апї- «на-», еіп- «в-» і основи дієслова
гйскеп «рухати(ся), пересувати(ся)»,
спорідненого з двн. гис «швидке пе-
реміщення», дангл. госсіап «гойдати»,
дісл. гукк]а «рвати, пересувати». —
Кіпре—Міігка 611.
[наростник] (ент.) «горіхотворка,
Супірз Б.»; — похідне утворення від
дієслова наростати, оскільки личинки
горіхотворки, розвиваючись у тканині
листків, викликають їх ненормальне
розростання, утворюючи нарости. —
Див. ще на1, рости.
[нарбха] «нора» Ж; — очевидно,
пов’язане з формою нора; характер
зв’язку неясний.
нарти «довгі вузькі сани (на півно-
чі); кістяні ковзани з ребер тварин»,
[не'рти] «лижі» О; — р. парта, нар-
тьі «довгі сани (на півночі)», бр. пар-
та, нартьі «тс.», п. пагіу «лижі»,
ч. пагі «підйом ноги», вл. пагс «тс.;
верх взуття»; — єдиного пояснення не
має; з одного боку, пов’язується з
псл. гьіь «рот» у значенні «носок взут-
тя» (Німчук 319; Масіїек Е8ЛС 390;
Вгііскпег 356; Кисіпіскі Ргазі. II 66; Мо-
згугізкі Р2ЛР 215), з другого, в росій-
ській мові виводиться від саам. комі
пагі «сани» (Казапеп ПАЛ? 25, 23);
можливо, що значення «сани» в росій-
ській і звідси в українській та білору-
ській мовах не пов’язане з іншими зна-
ченнями української і західнослов’янсь-
ких мов. — Фасмер—Трубачев III 45—
46; ЗСБМ 7, 245—246.
нарубашен
наскбчка
[нарубашен] (бот.) «очиток їдкий,
Зесішп асге Б.» Мак; — очевидно, за-
позичення з російської мови; р. [на-
рубашень] нагадує бр. [рабачкі] «тс.»;
можливо, пов’язане з р. [нарубашное]
«менструація». — Пор. утробашен.
наруга — див. ругати.
[наругувати] «зробити штучні ку-
чері, перманент» МСБГ, [наруґувати-
ся, нарукувати, нарукуватися] «тс.»
тж, [наруґбваний] «накручений» (про
волосся) МСБГ, [нарукбваний] «тс.»
тж; — неясне; можливо, пов’язане з
уг. ги^б «пружина» (М. М. Пещак ус-
но).
[наружу] «назовні» Ж, [наоружку]
«ззовні»; — бр. [наружу]; — можливо,
запозичення з російської мови; р. на-
ружу утворене з прийменника на та
іменника [ружь] «зовнішність, образ,
масть (у картах)», [ружа] «просвіт, зо-
внішня сторона, зовнішність», спорід-
неного з лтс. гай§з «очне яблуко, зіни-
ця», гаіісігїі: «бачити, дивитися», гр.
роїзубс «обличчя»; менш переконливе
зближення з р. ругать «лаяти» (Маі-
гепапег БР 11, 177) або з рожа «мор-
да» (Ма'сіїек Е8ЛС8 318; Мікі. Е'М
383), як і виведення від перс. гб(і) «ли-
це» (Мікі. ТЕІ П 147). — Фасмер III
514; ЗССЯ 21, 198.
нарцис (бот.) «Магсіззиз Б.», [нар-
циз] Мак «тс.»; — р. нарцисе, бр. нар-
цис, п. пагсуг, пагсуз, ч. слц. пагсіз,
болг. м. нарцис, схв. нарцис, слн. паг-
еїз; — очевидно, через німецьку мову
(н. Иаггіззе) запозичено з латинської;
лат. пагсіззиз походить від гр. чархю-
оос «нарцис», можливо, пов’язаного з
уоркасо «ціпенію, заклякаю», чарир
«параліч» з огляду на заспокійливу дію
нарциса. — Дзендзелівський 51. зі. 22,
290; Кисіп. II 851; Черньїх І 559; Фас-
мер III 46; ЗСБМ 7, 247; Масйек 4т.
ГО8І1. 272; Ргізк II 290—291. — Див.
ще наркоз.
наряд, наряддя, наряджати, на-
рядний, нарядник — див. ряд.
нас (род. і місц. в.); — р. бр. болг.
м. нас, др. нась, п. вл. нл. слн. паз, ч.
слц. паз, стел, ндеж; — псл. пазь; —
споріднене з дінд. пай, лат. поз (наз.
зн. в.), прус, пойзоп, двн. ипз, разом з
ЯКИМИ Є ПОХІДНИМ ВІД ІЄ. *П05 «МИ». —
Черньїх І 560; Фасмер III 47; Преобр. І
587; Чопсігак І 70—71; К!и§е—Міігка
807; Рокогпу 758.
[насвирїпитися] «настирливо тур-
бувати, набридати» Ва, Си, [наріпити-
ся] «накинутися, нав’язнути, набрид-
нути» Си; — очевидно, пов’язане з
свиріпа в значенні «набридливий бу-
р’ян» (див.).
насенешник (бот.) «соняшник зви-
чайний, НеІіапШиз аппииз Б.» ЛексПол; —
похідне утворення від насіння (у зна-
ченні «соняшникове н.») з діалектним
переходом ненаголошеного і (< е) в е;
суфіксальна форма зумовлена впливом
слова соняшник. — Див. ще сіяти1. —
Пор. насбнешник.
[насердник] (бот.) «м’ята холодна,
МепЧіа рірегйа Б.» Ж, [насе'рник] «яг-
лиця звичайна, Ае^оробіит росІа§тагіа
Б.» О; — похідне утворення від прик-
метника [насердний] «серцевий», та-
кож «внутрішній» Ж, пор. [насердни-
ця] «хвороба, біль у ділянці серця; ко-
ліки» Ж, [насердна] «біль у серці» О;
назва зумовлена тим, що м’яту холод-
ну застосовують для лікування серце-
вих і легеневих захворювань (Носаль
79). — Див. ще серце1.
[насихмїсть] «негайно, зараз же»
Ж; — складне слово, яке, можливо, є
калькою п. паіусйтіазі «тс.»; пор. нвн.
аиі сіег Зіеііе «тс.» (букв, «на цьому
місці»); складається з прийменника на,
займенника сей «цей» у формі місц. в.
мн. та іменника місто «місце» у формі
мість під впливом сполук типу за-
мість, натомість. — Див. ще на1,
сей, МІСТО.
насіння, насільник, насінина, на-
сіннєвий, насінний, насінник, насін-
ництво — ДИВ. СІЯТИ1.
насклесь — див. склезь.
[наскбчка] «коштовне оздоблення,
оздоблена коштовним металом прикра-
са; фанера» Ж; — неясне.
45
насмітник
настрім
[насмітник] (бот.) «евклідій си-
рійський, Еисіісішт зугіаспт й. Вг.»
Мак; — похідне утворення від сміт-
тя; назва зумовлена тим, що евклідій
росте на засмічених місцях (Федчен-
ко—Флеров 488). — Див. ще сміття.
[наснїпити] «нагадати» Досл. і
мат. IV; — не зовсім ясне; може бути
пов’язане з [снєпйрити] «морочитися,
возитися» або з [пошнйпити собі] «до-
думатися, наважитися на щось» О. —
Див. ще пошнйпати, снєпйрити.
[насбнешник] «соняшник» Л, [на-
сонешняк ВеНЗн, насонішник Мак,
насбнник] «тс.»; — результат конта-
мінації форм [насене'шник] і соняшник
«тс.» (див.).
насправді, насправжки — див.
правда.
наст «обледеніла кірка на поверхні
снігу»; — запозичення з російської мо-
ви; р. наст «тс.», ст. обнастьівати
«покривати», разнастити «розкрити»
пояснюється як утворення з кореня,
збереженого в прийменниках на, над
(пор. цсл. стаїАДЬ «верх, поверхня»), і
компонента -ст-, який зводиться до
основи дієслова стати (стояти), іє.
*5Йіа- (Фасмер III 47—48) або вважає-
ться суфіксом (КЗСРЯ 284). — Чер-
ньїх І 560; Маігепаиег БЕ 11, 178.
Настасія, Настася, Настуня, На-
стуся, Настя — див. Анастасій.
настатчати, настаток — див.
стачити,
настеж, настежй, настежінь, на-
стежір, настіж — див. навстіж.
настйрити, настерти, настерти-
ся, настира, настиритися, настир-
ливий, настирний — див. тйрити'.
[пастка] «шматок шкіри або дере-
ва для закріплення шевської колодки»
Ж, [гастка] «тс.» Ж; — п. пазіка
«частина шевської колодки»; — запо-
зичення з німецької мови; нвн. [Мазі]
«сук, гілка» виникло з Азі «тс.» (на
ґрунті сполук сіеп Азі, еіпеп Азі),
спорідненого з гр. бфх «гілка», вірм.
озі «тс.». — 5\Ч III 169; К1и§е—
Міігка 34.
46
настовбурчити, настобурчити,
[настоббрчити] — див. стовбур.
[настовпужити] «настовбурчити»,
[настовпу житися] «настовбурчитися
Ж; надутися Пі»; — похідне утворен-
ня від стовп (пор. настовбурчити,
стовбурчити від стовбур). — Див.
ще стовп.
настогйднути «набриднути»; —
результат видозміни форми остогид-
нути під впливом синонімічної пари
осточортіти-, насточортіти. — Див.
ще остогйдіти.
[настоптати] «наступити»; — ре-
зультат контамінації слів наступити і
топтати. — Див. ще ступати, топ-
тати.
насторбчити, настордшити, на-
сторбщити — див. сторч.
насточортіти, осточортіти; — р.
осточертеть; — очевидно, результат
видозміни словосполучення «набридну-
ти як сто чортів». — Шанский ЗИРЯ
III 64. — Див. ще на', о', сто, чорт.
[настояшник] (бот.) «синяк черво-
ний, Есіїіпт гиЬгит Ласд.» Мак; — р.
[настояшник] «тс.»; — похідне утво-
рення від дієслова настояти; назва
зумовлена тим, що настойка з кореня
цієї рослини використовується для фа-
рбування вовни в червоний колір. --
Див. ще стояти.
настремець — див. стремено.
[настрім] «віз сіна; невеликий,
злегка навантажений віз» Ж, [настро-
мок, настремок] «тс.» Ж, [настром-
ки] «злегка накладений віз (сани) сіна
або соломи» Бі, [настрямок] «невели-
ка кількість, невеликий віз сіна, соло-
ми, дров», [острямок] «тс.»; — р.
[острбмок] «невеликий віз сіна або
соломи, піввоза», [острамок, острам-
ка] «тс.», бр. [настрамак] «невеликий
віз сіна», [острбмок] «невеликий віз
сіна, соломи тощо,. накладений високо,
але вузько»; — похідне утворення від
[стрім] «усе високо накладене» Ж; пор.
стрімкий «крутий, прямовисний», р.
[стрбмкий] «високий, крутий» (напр.,
віз снопів, сіна), [стрбмок] «невели-
настрітйти
нат
кий віз сіна, соломи, піввоза», бр.
[стрбмкій] «накладений тонко і висо-
ко», [стрдмок] «невеликий віз сіна,
накладений високо, але тонко, не роз-
кладисто», настраміць «накласти ви-
соко і як попало». — ЗСБМ 7, 257—
258; Вегіа] Езе]і 118—119. — Див. ще
стрем’я.
[настрітйти] «нараяти» Ж; — оче-
видно, результат видозміни форми [на-
строчити] «нараяти» під впливом
стрітити «зустріти» (нараяти під час
зустрічі). — Див. ще стрітити, стро-
чити'.
[настрючити] «настроїти, підбури-
ти»; — очевидно, результат видозміни
запозиченої з польської мови форми
настренчити «тс.» в напрямі заміни її
українським звуковим відповідником. —
Див. ще стренчити.
настурція (бот.) «красоля, Тгорае-
оіпт Б.», [насту рка] «тс.» Мак, [на-
странція] «настурція лікарська, Йаз-
іпгііит оїїісіпаїе Б.» Корз; — р. болг.
настурция, бр. настурка, [настуль-
ка], п. пазіинфа; — назва, засвоєна з
латинської ботанічної номенклатури;
лат. пазіигііит (павіигсіит) виникло,
очевидно, з *па5-1:огдДот «те, що му-
чить ніс» (рослина має дуже приєм-
ний запах), яке складається з основ
іменника пазцз «ніс», спорідненого з
псл. позь, укр. ніс, і дієслова іогриео,
-еге «мучити», до якого зводиться укр.
тортура. — СІС2 569; йисіп. II 852;
Черньїх І 560—561; ЗСБМ 7, 259; 51.
у/уг. оЬсусй 502; РЧДБЕ 480; АУаІсіе—
Ноїш. II 145. — Див. ще ніс, тор-
тура.
[насть] «прикмета, ознака» Ж; —
неясне; можливо, давніше *навість,
пов’язане з вість, відати' пор. ч. па-
уез1 «сигнал».
насумритися «стати похмурим, не-
задоволеним, надутим»; — р. [насум-
рачилось] «заволоклося хмарами» (про
небо), схв. насуморити се «вкритися
хмарами, нахмуритися» (про небо); —
похідне утворення від сумр-, виділено-
го з слів сумрак «сутінок, темрява»,
[сумерк] «присмерк»; пор. [сумрявий]
«темний, хмурий». — Див. ще сум-
рак.
насупонитися — див. супйти.
насущний, насущний, насущник
«насущний хліб», насушник «тс.»; —
р. насущний, др. насущьнищ болг.
насьщен, м. насушен, схв. насушан; —
запозичення зі старослов’янської мови;
СТСЛ. НАСЖШТЬН’Ь Є калькою гр. Є7Г1-
оооюс «повсякденний, насущний», що
виникло внаслідок злиття перших двох
слів виразу єтгі ойоау гщєрау «на пото-
чний (букв, «існуючий») день» (стел.
НА СЖШТЬН’Ь дьнь); СТСЛ. СЖШТЬН’Ь «іс-
нуючий» пов’язане з укр. суть. — Фа-
смер—Трубачев III 48; СіЬиІка 8!ауіа
25, 406—415; 8кок II 505; ОеЬгиппег
ОІоЧа 20, 252; Ггізк І 539—540. —
Див. ще на', суть. — Пор. сущий.
[наечевйти] «відвідати» ВеУг, [на-
щевйти, нащавйти] «тс.» ДзУЗЛП,
[нащева] «відвідування» тж; — запози-
чення зі словацької мови; слц. паузіі-
уіБ «відвідати», як і ч. паузіїуй, ст.
паузсіеуйі «тс.», зводиться до псл. па-
уезШІ «оповістити, навідати» (пор. ч.
пауезі «сигнал»), якому відповідає укр.
навістити, навіщати. — Дзендзелів-
ський УЗЛП 161; Масітек Е8ЛС 392;
НоІиЬ—Еуег 331. — Див. ще відати.
[наськи] «свято четвертого дня піс-
ля Великодня» ЛексПол; — результат
скорочення сполуки [Наськи Велйк-
день] «тс.» тж, яка утворилася з [Нав-
ський Великдень] «четвер у Великод-
ньому тижні, Великдень покійників» у
зв’язку з деетимологізацією слова [нав-
ський] «мертвецький», похідного від
[навка] «мавка», і зближенням його з
наський «наш»; пор. р. [навский день]
«проводи, поминки», [наский день]
«тс.» при [наский] «наш». — Див. ще
нав'.
[насьріт] «пристрій для розрізання
розжареного заліза» Ж; — очевидно,
пов’язане з [наиірітка] «пристрій для
виготовлення шроту». — Див. ще
шріт'.
нат — див. надити'.
47
наталавіти
натрій
[наталавіти] «намокнути й посиніти
О; набрякати (про обличчя) ВеУг»; —
неясне, можливо, пов’язане з незасвід-
ченим *тйлий «товстий; бряклий»
(пор. р. [отьілеть] «розтовстіти; наб-
рякнути»), похідним від [тйти] «глад-
шати, товстіти».
Наталія, Мата, Наталка, Ната-
ля, Наташа, Тала, Таля; — р. болг.
Наталия, бр. Наталля, Наталка, п.
Маіаііа, ч: Иаіаііе, слц. Иаіаііа, схв.
Наталща, слн. МаіаІЦа, стел. Ната-
днга; — через церковнослов’янське і
грецьке посередництво (сгр. КатаАіа)
запозичено з латинської мови; лат. N3-
іаііа є жіночою формою до чоловічого
імені Маіаііз (букв, «рідний, пов’язаний
з народженням»), мотивованого зв’яз-
ком з виразом сііез паіаііз «день наро-
дження; Різдво» і пов’язаного з паіиз
«народжений» (ст. §паіиз), пазебг (<
§па5сбг) «народжуюсь», £І§по «наро-
джую», спорідненими з гр. уіууоцаї
«виникаю», дінд. рпаіі «народжує»,
]аїаіт «народжений», ав. гаіа- «тс.»,
гал. ^паіов «син», ^паійа «дочка», дісл.
кштсіг «син», псл. 2£ІЬ «зять». — Вл.
імена 146; Петровский 163; Спр. личн.
имен 512; Кпарроуа 260; Илчев 354;
Оапгаі Е)ісі. сіез лота 448, 452;
М/аІсІе—Ноїт. І 597—599. — Див. ще
зять. — Пор. натура, нація.
[натантйрити] «наговорити, наро-
бити?»; — афективне утворення зву-
конаслідувального характеру.
[натачанка] «тачанка»; — р. [на-
тмчанка, нетьічанка] «легка плетена
польська бричка; одноколка з плете-
ним кузовом», п. паДусгапка «вид бри-
чки, натачанка»; — результат видозмі-
ни форми [найтичанка] «натачанка,
тачанка» під впливом синонімічного
тачанка. — Див. ще найтичанка.
натачка1 — див. надточйти.
/9	/	/
натачка , натеньки, натикт —
див. натяк.
[натйна] «лобода біла, Сйепоробі-
ит аІЬит Б.; страва з лободи Г, Ж;
шпинат городній, Вріпасіа оіегасеа Б.
Мак», [натйня] «лобода біла» Ж; —
48
результат семантичної спеціалізації на-
зви [натйна] «листя коренеплодів,
овочів», похідної від [нать] «листя кар-
топлі, моркви, буряків, огірків; вусик
рослини» (див.).
[натинйна] «вовна з однорічної вів-
ці»; — неясне; можливо, похідне утво-
рення від натинати, натяти «наріза-
ти (ножицями)».
натируейти — див. терусити.
натічка — див. надточйти.
натнути — див. натяк.
натовп — див. товпа.
/	'9
патока — див. точити .
натомість «замість чого-небудь; за-
те, однак», [натомість, натбмісь]
«натомість», [натомістник] «намісник;
декан» Ж; — р. [натоместньїй] «який
заміняє щось», п. паіотіазі «натомість,
зате»; — результат злиття виразу на
то місто «на те місце», на то місце
«тс.». — Див. ще на1, місто, той. —
Пор. замість, намість.
наточйти — див. надточйти.
натошник — див. надошник.
натощак, натощака — див. нат-
ще.
натрава — див. травйти.
[натравка] «поличка в кремінній
рушниці»; — похідне утворення від
травитися з утраченим значенням
«загорятися» (на поличку в кремінній
рушниці насипається порох, який потім
загоряється від іскор); пор. р. [травй-
ться] «загорятися, займатися, почина-
ти горіти», [затравлять] «запалювати
порох на гарматному запалі», затрав-
ка «шпарина на казенній частині ста-
ровинних вогнепальних гармат і руш-
ниць, через яку проникає вогонь, що
запалює порох;. запал». — Див. ще
травйти.
натрій, натр «окис натрію»; — р.
болг. натрий, бр. натрьій, п. ч. паі-
гіит, слц. паігіит, вл. паігі), схв. нат-
ри](ум), слн. паїгі]; — засвоєна через
російське посередництво новолатин-
ська наукова назва Маітішп, утворена
І. Я. Берцеліусом (1779—1848) шля-
хом скорочення запропонованої Гіль-
натруд
нать
бертом у 1808 р. назви Маігопіит, ви-
веденої від фр. паігоп, ісп. паігбп «со-
да», що через ар. паітйп, гр. уітроу і,
далі, гебр. пеіЬег «тс.; миюча речови-
на» зводяться до єг. піг(і) «тс.». —
СІС2 569; Біленький Мовозн. 1981/5,
47; Волков 48—49; Фигуровский 93—
94; Черньїх І 561; 81. Амуг. оЬсусй 502;
НоІиЬ—Буег 331; Ргізк II 321; Нероз-
нак 211; КІеіп 1031, 1049.
[натруд] «гній, нарив» Ж; — оче-
видно, похідне утворення від натру-
дити [«намуляти, натерти, надави-
ти»]. — Див. ще труд'.
[натря] «партія пряжі на ткацькому
верстаті Ж; кінець полотна (тороки)
Шух», ]натра] «оздоблений бахромою
кінець полотна Ж; основа тканини, ви-
готовлена із саморобних конопляних
чи лляних ниток, яку перед тканням
натирають розчином житнього і куку-
рудзяного борошна і мила МСБГ»; —
схв. натра «ткацький верстат; пряжа,
намотана на вал ткацького верстата;
один оборот тканини у верстаті (як
ткацька міра)»; — псл. Чтаіьга, утво-
рене від ’Чьга «ткацький верстат» (пор.
схв. тара, слн. [іага] «тс.»), пов’язано-
го з Іьгр, НеНі «терти»; молд. натрз
«основа тканини», рум. паіга «тс.» є
запозиченням з південнослов’янських
мов (СДЕЛМ 276; ОШМ 528). — Тру-
бачев Рем. терминол. 128. — Див. ще
терти.
натура, натуралізація, натура-
лізм, натураліст, натурник «натур-
щик», натурщик, натуралістйчний,
натуральний, натуристий, натур-
ний, [нащуритися] «ставати впертим;
ставати веселим» Ж, [обнатурити]
«виховати» Ж, [понатуритися] «при-
в’язатися, довіритися» Нед, принату-
рити «призвичаїти», [у нащуритися]
«розвинутися фізично»; ст. натура
(1639); — р. бр. болг. м. натура, п.
вл. нл. паїига, ч. слц. паіига, схв. на-
тура, слн. паійга; — запозичення з
латинської мови; лат. паїйга «наро-
дження; природні властивості; харак-
тер; природа» пов’язане з паіиз «наро-
джений», павсї «народжуватися». —
СІС2 569; Черньїх І 561; Фасмер III 49;
Преобр. І 595; НіШІЛУогЧі 16; АУаІсІе—
Поїш. І 598. — Див. ще Наталія. —
Пор. нація.
[натутуритися] «наїжитися, підня-
тися (про пір’я, волосся) Г; надутися
Шух»; — р. [натутурить (шапку)]
«насунути», [натутурщиться, нату-
туришться, натутуркаться] «насу-
питися, нахмуритися»; — префіксальне
утворення від *тутуритися «їжитися,
надуватися» (пор. р. [тутуршиться]
«хмуритися, їжитися, надуватися»),
пов’язаного з [тутйрчитися] «настов-
бурчуватися» (про одяг) (див.).
натха — див. надха.
натхненний, натхненник, натх-
нення, натхнути — див. надихати.
натще, [наще] «натще» Г, МСБГ,
Ме, [нашше] «тс.» МСБГ, натощак,
натощака.-, — р. натощак «натощак»,
[натощи, натощах, натощака], бр.
нашча, [натшча], п. пасгсго, схв. на-
пишіте, слн. па іезсе «тс.»; — очевид-
но, результат спрощення виразу нат-
щесерце (див.).
натщесерце СУМ, Ж, [наще'серце,
нащбсерце] «тс.»; — бр. [нашчзсер-
ца], м. нашше срце, схв. нашше срца
«тс.»; — псл. *па Гьзсе зфсіьсе, що
складається з прийменника па «на»,
прикметника с. р. Шасе від квась «пус-
тий, порожній» та іменника *зьгс!ьсе
«те, що міститься всередині (людського
тіла)», власне «нутрощі»; отже, первіс-
не значення виразу — «на порожні
нутрощі». — Кравчук УМШ 1960/6,
61; ЗСБМ 7, 291; ЗССЯ 21, 199. —
Див. ще на', серце', тощий.
[нать] «картоплиння ВеНЗн, ВеУг;
листя моркви, буряків, огірків О; вусик
рослини», [натйна] «листя коренепло-
дів, овочів; чарівна трава Ж; каша з
насіченого листя буряка чи щавлю та
пшона або крупів МСБГ; бурякова гич
До; листя свіжих буряків для борщу
Бі; квашене верхнє листя капусти; ква-
шена капуста і капусняк з неї Лекс-
Пол», [натйця] «листя коренеплодів,
49
натю
Наум
овочів; чарівна трава Ж; стебло, кар-
топлиння», [машина] «листя картоплі,
буряків, моркви, петрушки, цибулі» О,
[матйня] «листя картоплі, буряків і
моркви» О; — р. [натиньї, натйнья]
«картоплиння, листя, огудина», [нетй-
на, нетивни] «городня зелень, бадил-
ля, гичка», бр. націна «бадилля, гич-
ка; билинка», нацїнне «бадилля, гич-
ка, стебла, трави», п. пас «бадилля,
гичка, стебло рослини», [пасіпа, п^с]
«тс.», ч. слц. паі’ «бадилля, гичка»,
вл. пас «листя моркви, ріпи», нл. паз
«бадилля, гичка (коренеплодів)», схв.
наш, слн. паі «тс.»; — псл. паіь; —
зіставляється з прус, поаііз (<:і:паіе)
«кропива», лит. поіг§, пбіеге, лтс. паі-
ге «тс.»; виводиться також з *пакІі-,
спорідненого з лит. покій «дозрівати,
зріти» (Трубачев 2181 1958/3, 668),
або з *іепіі (;1=па1:іпаі:і) «опухати, на-
бухати» (Варбот 200—203). — Фас-
мер III 48—49; Преобр. І 594—595,
603; ЗСБМ 7, 279; Вгііскпег 353; 8кок
II 505; Вехіа] Е88Л II 215; Зккерт 81.
АУогізі. 51; Мікі. Е\Б 211; Тгаиітапп
194; МйЬ-1.—Епбг. II 702—703; 8ресЬі
К2 62, 253.
[натю] (вигук для підкликання со-
баки) Ж; — результат злиття частки
на і викука тю (крик на собаку). —
Див. ще на2, тю1.
натюгакати — див. тю1.
натюрморт; — р. натюрморт,
бр. нацюрмбрт, болг. натюр-мбрт,
м. натурморт, схв. натир морт; —
через російську мову запозичене з
французької; фр. паіиге шогіе «мерт-
ва природа» складається з іменника
паіпге «природа», що зводиться до
лат. паійга «тс.», і прикметника тогі
«мертвий» (жін. р. тогіе) з лат. тог-
Іииз «тс.», пов’язаного з шогіог «уми-
раю», спорідненим з дінд. тгіуаіе
«умирає», лит. тігіі «умирати», псл.
*теНі «тс.». — СІС2 570; Черньїх І
562; Фасмер III 49; Сергеев ЗИРЯ V
136; Вапгаі 486, 496; АУаІсІе—Ноїш.
II 112—113. — Див. ще мерти, на-
тура.
50
[натягач] (бот.) «вороняче око
звичайне, Рагіз риасігіїоііа Б.; жовтець
язиколистий, йапипсиїиз Ііп^иа Б.; сміл-
ка нічна, 8і1епе посііііога Б.; наперс-
ник сумнівний, Оі^ііаііз атЬі^иа Мигг.
Мак; купина лікарська, Роїу^опаіит
оПісіпаїе АП. Мак; мильнянка лікарсь-
ка, 8аропагіа оіїісіпаїіз Б. Мак; горо-
шок мишачий, Уісіа сгасса Б. Мак»,
[натєгач] «глуха кропива пурпурова,
Еатіит ригригеит Б.» ВеБ, [натяг]
«мильнянка лікарська» Мак, [натяж]
«жовтець язиколистий» Г, Ж; — р.
[натяг] «вороняче око; мильнянка лі-
карська»; — похідне утворення від на-
тягати; назва більшості цих рослин
зумовлена, очевидно, їх здатністю стя-
гувати рани. — Анненков 291, 316. —
Див. ще тягтй.
натяк, [натачка] «натяк» Ж, Бі,
[натикт] «тс.» Ж, [натенькй] (у ви-
разі [н. давати] «робити натяки», на-
тякати, [натнути] «натякнути», [на-
тякнути] «тс.» Ж, [потякувати]
«натякати»; — р. [натякивать] «на-
тякати», болг. натяквам «докоряти,
дорікати», текна «прийти в голову»,
схв. текнути «тс.»; — пов’язане з
[тякнути] «торкнути; дійняти; догада-
тися», [тяктй] «торкнути», [тякну-
ти] «натякнути». — Варбот 266—269;
Младенов 631; Мікі. Е\Б 348. — Див.
ще тяктй. — Пор. пїдтики.
наука, науковець, [научка] «нау-
ка» Ж, науковий, [научний] «науко-
вий» Ж; — р. болг. наука, бр. павука,
др. науюь, п. пайка, ст. паишка, ч.
пайка, слц. пайка, вл. пашгка, м. нау-
ка, схв. наука, наука, слн. паик, стел.
ндоукА, ндоукт»; — псл. пайка, паикт>,
пов’язане з паисйі (< *паоикейі) «на-
вчити», похідним від исйі (< ’Фикейі)
«учити». — Фасмер III 49; Цьіганенко
284—285; ЗСБМ 7, 177. — Див. ще
учйти.
Наум, [Навум], ст. Наум’ь «покбй,
м(у)дрость, честь, погЬшител(ь)» (1627);
— р. Наум, бр. Навум, др. Наум’ь,
слц. заст. Маит, болг. Наум, стел.
ІІАоумш; — через церковнослов’янську
наустйти
нахаба
мову запозичене в давньоруську з гре-
цької; гр. Ксгощі походить від гебр. Йа-
Іійгп, букв, «той, що втішає»; у свідо-
мості носіїв української і російської
мов пов’язується з іменником ум «ро-
зум» (пор. укр. прийти на ум, р. на-
ставлять на ум), що сприяло фоне-
тичному збереженню імені. — Вл. іме-
на 71; Беринда 224; Фасмер III 49; Пе-
тровский -164; Спр. личн. имен 478;
Илчев 355.
наустйти, наущати, [науст] «на-
ущення» Ж, [наустйтель] Ж, нау-
щення; — р. наустйть, наущать, бр.
[навушчаць], др. наустити, науща-
ти, п. робизгсгус «наустити»; — запо-
зичене в давньоруську мову зі старо-
слов’янської; стел, ндоустнтн могло бу-
ти утворене від оустнтн «навівати, спо-
нукати» (КЗСРЯ 285) або від приймен-
никового виразу на оустд (Фасмер III
49). - ЗСБМ 7, 178—179.
[наутка] «шкіра, що вживається
для підйому чобота» Ж; — неясне.
[нафрама] «саван, тонке покривало
для мерця» Ме; — запозичення з мол-
давської мови; молд. нзфрамз «покри-
вало; хустка, косинка», як і рум. пала-
та «кусок льняного полотна; хустка,
косинка (з льняного полотна)», є ре-
зультатом видозміни назви ма(х)рамз
«довгий тонкий шарф, вуаль; хустка»
(рум. та(й)гата «тс.»), запозиченої з
турецької мови (звідти ж болг. ма(х)-
рама «хустка», схв. та(й)гата «хуст-
ка, рушник»); тур. тайгата (такгата)
«велика хустка з узорами» походить
від ар. шайгата «хустка». — Мельни-
чук Молд. зл. 169; СДЕЛМ 249, 284;
□БПМ 529; Бокоізсй 108. — Пор. ба-
хрома.
[нафранїца] «навіконний квадрат-
ний вишитий рушник» Ме; — запози-
чення з молдавської мови, де є деміну-
тивом від нзфрамз «покривало; хустка,
косинка»; пор. рум. паїгашйа, зменш,
від паїгата «кусок льняного полотна;
хустка, косинка». — Мельничук Молд.
зл. 169; ОІЖМ 529. — Див. ще на-
фрама.
нафта, нафтарня, [нафтівка] «га-
сова лампа; нафтова свічка Ж», наф-
товик, нафтянка (техн.), [нафтяр]
«торговець нафтою, нафтопромисло-
вець» Ж, [нахта] «нафта Г; гас ДзАтл
II», [махта] «гас» ДзАтл II, [нефта]
«нафта» Ж, [нехта] «тс.», [нехтянка]
«нафтовий колодязь; посудина для на-
фти», нафтовий, [нафтянйй] «нафто-
вий» Ж, [нехтянйй] «тс.»; — р. наф-
та (заст.), нефть, бр. нафта, п. паїіа,
[паїка], ч. слц. вл. паЇЇа, болг. нафт,
нафта, нефт, нефта, м. нафта, нефт,
схв. нафта, слн. паЙа, стел. нафта; —
через російську і польську мови запо-
зичено з латинської; лат. пар(й)Яіа
«нафта» походить від гр. ускрва, яке
через арам. парМа зводиться до ак.
парій «тс.». — СІС2 570; Німчук 141;
Дзендзелівський ККЛ 1_ТКГ 15, 142—
143; йисіп. II 852; ПііИІ-Могііі 14;
ЗСБМ 7, 275; Вегіа] Е55Л II 212; Таї-
сіє—Ноїт. II 142; Ргізк II 294; Кіеіп
1027.
нафталін; — р. болг. м. нафта-
лан, бр. нафталін, п. пайаііпа, ч. паї-
іаііп, паїіаііп, слц. слн. пайаііп, схв.
нафталан-, — запозичення із західно-
європейських мов; нім. ІМарНіїтаіїп, фр.
парйіаііпе походять від англ. парй-
іЬаІіпе, утвореного хіміком Дж. Кіддом
(Л. Кісісі) від парйіа «нафта», того само-
го походження, що й укр. нафта. —
СІС2 570; Черньїх І 562; ЗСБМ 7, 275;
Кораіігізкі 655; Кіеіп 1027. — Див. ще
нафта.
нахаба «нахабна людина; нещастя,
біда, напасть», нахабник, нахабст-
во, нахабний, нахабничати, нахаб-
ніти-, — бр. [нахаба] «напасть», на-
хабній «нахаба, нахабник», нахабньї
«нахабний; [причепливий]»;— похідне
утворення від незасвідченого дієслова
*нахабити «псувати» (пор. стел, наха-
бнілі «тс.»), похідного від давнього
*хабити «тс.» (пор. ч. сНаЬііі «слабі-
ти», слц. сйаЬіеГ «тс.», нл. сйаЬгіз
«псувати, розбещувати», болг. хабя
«псую», схв. хабати «зношувати»
(напр., одяг), ст. НаЬИі «псувати» (звід-
51
нахалом
нахрапом
ки Баба «пошкодження»), слн. ІтаЬШ
«пошкоджувати, псувати, нівечити»,
СТСЛ. ХАБИТИ «псувати»), що зводиться
до псл. хаЬаіі, хаЬііі (< *кзаЬ-) «тс.»,
*хаЬь «слабий», пов’язаних із зкоЬНіі
«скоблити», зкоріїі «СКОПИТИ», які мо-
жуть бути зіставлені з дісл. зкетта
«пошкоджувати», лит. зкбЬН «скребти,
вирізати, довбати». — Фасмер IV 214;
ЗСБМ 7, 275—276; Масйек Е8ЛС
194—195; Младенов 664; 8кок І
645—646; Вегіа] Е584 І 189; ЗССЯ 8,
7—8; Вегп. І 380—381. — Пор. оха-
бити.
[нахалом] «насильно, силою, сило-
міць» ЛЧерк, ЛПол; — болг. нахал
«нахаба, нахабник»; — запозичення з
російської мови; р. [нахалом] «нахаб-
но, силою, нахабством» є прислівнико-
вим утворенням від іменника нахал,
пов'язаного з хблить «пестити», укр.
[холйти] «чистити», холуй, шаліти (з
чергуванням звуків), болг. охален
«той, що живе в достатках; за-
можний», охблен «тс.», схв. дхол «за-
розумілий, гордовитий, чванливий, на-
хабний»,'слн. оЬ61 «зарозумілий, гордо-
витий, чванливий»; помилковим є по-
в’язання (ІЦіпзкЦ АІ8ІРН 29, 167) з
хвала. — Фасмер III 50; Черньїх І 562;
КЗСРЯ 285; Вегп. І 395; Младенов
343; Ресіегзеп ІР 5, 64; БІЬІепЬеск
АЇВІРй 16, 382. — Див. ще холйти,
холуй, шаліти. — Пор. пахблок.
[нахвасуватися] «стомитися, пе-
ревтомитися» ВеБ; — неясне; мож-
ливо, в якийсь спосіб пов’язане з
[хвасувати] «приладжувати, припа-
совувати».
[нахйльник] (бот.) «беладона лі-
карська, Аігора Ьеііасіоппа Б.» Лекс-
Пол; — похідне утворення від хилити;
назва зумовлена тим, що квітки бела-
дони лікарської завжди нахилені, по-
никлі; пор. [нахиль] «дерево з похиле-
ними над будинком вітами». — Див.
ще хилйти.
нахливці — див. хилйти.
[нахлйсник] «торба, сумка» Мо; —
неясне.
52
[нахлучити] «надіти на голову»
(шапку, капелюх) Бі, [нахлучка] «від-
лога, капюшон» Бі; — запозичення з
російської мови; р. [нахлучить (шап-
ку)] «надіти, насунути (шапку) низько
на лоб» виникло з нахлобучить, що є
результатом видозміни форми [накло-
бучить] «тс.», похідної від клобук. —
Фасмер III 50; Преобр. І 595. — Див.
ще клобук.
[нахлявкати] «набалакати, намоло-
ти»; — афективне утворення, можли-
во, пов’язане з [фляворити] «молоти
без угаву, торохтіти, базікати».
[нахмалювати] «нагромаджувати,
кидати на одну купу» Ж; — неясне.
нахбдйти СУМ, Ж, нахідка, [на-
ходка] «знахідка» Ж, [нахбдище] «міс-
це знахідки» Ж, винаходити, винахід,
винахідник, винахідництво, винахід-
ливий, віднахбдйти СУМ, Ж, знахб-
дйти СУМ, Ж, [знахожати], [знахід]
«знаходження, знахідка», знахідка,
знахідливий; — р. находить «знахо-
дити», бр. нахбдзіць, др. находити, ч.
пасйагеі, слц. пасйасіхаі’ «тс.»; —
префіксальне утворення від ходйти;
початкове значення — «йдучи (ходя-
чи), натикатися на щось». — Див. ще
на1, ходйти.
[нахорошитися] «розгніватися, роз-
палитися» Ж; — неясне.
[нахорбшувать] «лущити, відокре-
млювати зерна від стебла» Л, [нахоро-
шйть] Л; — неясне; можливо, похідне
утворення від хороший (букв, «робити
зерно хорошим, очищеним від лузги»),
нахрапом, нахрапистий; — бр.
нахрапам; — запозичення з російської
мови; р. нахрапом є формою орудного
відмінка від нахрап «нахабство, наси-
льство», утвореного з прийменника на
«на» та іменника [храп] «злість» (пор.
у виразі укр. мати храп на кого «зло-
ститися на кого, мати зуб на кого»);
неприйнятним є пов’язання (Горяев
226; Маігепаиег БР 11, 174) з п. окгор-
пу «жахливий, страхітливий», дісл.
Ьгаррг «буйний, нахабний», снн. гарр
«гарячий, запальний». — Фасмер III 50;
нахромйтися
начеку
КЗСРЯ 286; Преобр. І 595; ЗСБМ 7,
278. — Див. ще на1, храп*.
нахромйтися — див. прохромй-
ти.
[нахткаслик] «нічний столик, тум-
бочка» МСБГ, [нахкаслик] «тс.»
МСБГ; — запозичення з німецької мо-
ви; нвн. [іЧасЬЛказїеі] «нічний туалет-
ний столик» складається з Масіті «ніч»,
спорідненого з лит. пакіїз, псл. *покіь
«тс.», укр. ніч, і [Казіеі] (Казіеп)
«ящик, скриня», спорідненого з гот. каз
«посудина», дісл. кег (з *ках) «тс.». —
Кіиде—Мііхка 351, 357, 500. — Див. ще
ніч.
нацйзм, нацист; — р. нацйзм, бр.
нацизм, п. пахіхт, ч. пасізтиз, слц.
пасіхтиз, вл. нл. пасіхт, болг. на-
цйзім, м. нацйзам, схв. нацйзам, слн.
пасіхет; — запозичення з німецької
мови; н. Махізтиз утворене від Махі
«націонал-соціаліст» (член гітлерівської
фашистської партії), що є скороченням
слова Маііопаїзохіаіізі: «тс.», яке скла-
дається з прикметника паііопаі «націо-
нальний, народний» та іменника Зохіа-
іізі «соціаліст». — СІС2 571; НоіиЬ—
Буег 327; КІеіп 1033. — Див. ще на-
ція, соціалізм.
нація, націонал, націоналізація,
націоналізм, націоналіст, національ-
ність, національний, націоналізува-
ти; — р. болг. нация, бр. нация, п.
пас]а, ч. пасе, слц. пасіа, вл. нл. пасЦа,
м. нацща, схв. наци/а, слн. пасЦа; —
через польську мову запозичене з ла-
тинської; лат. паііб «народження, по-
ходження, рід; народ, нація» пов’язане
з пазсї (*дпазсї) «народжуватися», спо-
рідненим з дінд. ]аБЬ «народження, ро-
дина», .раііїт «родич», гр. уєуєсгщ «по-
ходження, народження», гот. *кпбрз
«рід, покоління», укр. зять. — СІС2
571; Кисіп. II 854; Черньїх І 562; Фас-
мер III 51; ЗСБМ 7, 281—282; Кора-
іігізкі 655; НоіиЬ—Буег 327; АУаісіе—
Ноїгп. І 598. — Див. ще зять. — Пор.
ген1, Геннадій, Наталія, натура.
[нач] «нащо, навіщо» Ж; — п. ст.
пасх, ч. пас, слц. пасо, нл. пас «тс.»; —
псл. па сь «на що», яке складається з
прийменника па «на» і питального за-
йменника сь «що» (входить також до
складу псл. сьіо «що», укр. що). —
Фасмер IV 374; Зіахмзкі І 107; Вгйск-
пег 71. — Див. ще на1, що. — Пор.
зач, нич.
[началистий] «палкий до роботи»
ВеЛ; — результат видозміни форми
[нашалистий] «тс.», можливо, зближе-
ної з начало. — Див. ще шаліти.
начальник, [начал, начало] «началь-
ство» Ж, начальство, [начальний] «на-
чальницький» Ж, начальницький, на-
чальникувати, начальствувати СУМ,
Ж; — р. начальник, бр. начальній, др.
начальника, п. пасхеїпік, ч. слц. пасеї-
пік, вл. пасоіпік, болг. началник, м.
началник, схв. начелнйк, слн. пасеі-
пік; — запозичення зі старослов’ян-
ської мови; стел, начальника «началь-
ник; зачинатель» утворене від начало
«початок; влада» (пор. укр. бути під
началом, р. бить под началом), похі-
дного від начати «почати»; західно-
слов’янські форми зазнали зближення з
іменником псл. сеіо «чоло». — КЗСРЯ
286; ЗСБМ 7, 284; ЗССЯ 21, 225—
226. — Див. ще почати.
начати, начало, начинати — див.
почати.
начахолити — див. чахати.
наче, неначе; — результат стяг-
нення ст. не иначе «не інакше». — Іст.
граматика 389. — Див. ще інак, не.
начеб, [наче би] «мов, неначе» О,
начебто, неначебто; — результат по-
єднання сполучників наче, неначе з
умовною часткою б (у даному разі за-
лишком сполучника аби «якби») і за-
йменником то (пор. себто, тобто,
цебто). — Див. ще абй, би, наче,
той.
[начеку] «на варті, на сторожі» Ж; —
р. начеку «напоготові; насторожі», бр.
начику «тс.»; — результат злиття да-
внішого *на чеку, що складалося з
прийменника на та іменника *чек «че-
кання», пов’язаного з дієсловом чека-
ти. — Фасмер IV 324; Преобр. II, вьіп.
53
начеремшйти
нашелеґатися
посл. 58; Желтов ФЗ 1876/6, 75;
ЗСБМ 7, 284. — Див. ще на1, чека-
ти.
[начеремшйти] «багато дати» Г,
Ж; — неясне; можливо, пов’язане з
[чемерства] «велика кількість» (пор.).
начертати, [начерт] «начерк» Ж,
начертальний; — р. начертать, др.
начьрпгати «креслити, малювати, зо-
бражати; відтискувати», ч. пасгіаі «на-
кидати (план тощо)», слц. пасгіаі’
«тс.», нл. пасегіз «намалювати, начер-
тати, накидати ескіз», болг. начертая
«начертати, накреслити», м. нацрта
«накреслити, намалювати», схв. нацр-
тати «тс.», слн. пасгіаіі «накидати»;
— запозичення зі старослов’янської
мови; стел, ндчр'ьтдти «начертати» є
ПрефіКСалЬНИМ утворенням ВІД Чр'ЬТА-
ти «вирізувати, накреслювати», похід-
ного від чрТіТА «риса, лінія». — ЗССЯ
4, 161 —162. — Див. ще на1, черта.
начерти, начирати, изчернути,
зачерети, зачернути, зачерти —
див. черпати.
[начидатися] «виникати, з’являти-
ся; родитися» Ж; — результат видозмі-
ни форми'{нащадйтися} «тс.» Ж, оче-
видно, зближеної з начинитися. —
Див. ще щадок.
начинйти, начинка, начиння —
див. чинйти.
[начиснїтися] «набідуватися» Ж; —
очевидно, похідне утворення від чес-
ний (бідність у свідомості народу часто
пов’язується з чесністю). — Див. ще
честь.
[начівка] «нижня частина доточе-
ної жіночої сорочки» Ж; — неясне;
можливо, результат видозміни форми
[надтічка] «пришита до верхньої час-
тини нижня частина сорочки», утворе-
ної від надточити «додати для подов-
ження, збільшення; .доточити частину
до чого-небудь; приточити». — Пор.
надточйти.
начотчик «людина, яка багато чи-
тає, але поверхово засвоює прочитане»,
начотництво; — бр. начотчик; —
запозичення з російської мови; р. на-
54
четчик «тс.» утворене від начитать,
начесть «прочитати в якійсь кількос-
ті». — Див. ще читати.
[напувати] «ночувати» Ж; — ре-
зультат семантичного зближення [на-
чувати] «не спати» і ночувати. —
Див. ще начуватися, ніч.
начуватися, [начувати] «начува-
тися, прислухатися, не спати» Ж; —
похідне утворення від чувати «не спа-
ти», що є результатом семантичної ви-
дозміни чувати «чути». — Див. ще
чути.
наш, [нашина] «щось наше, рідне,
вітчизняне; вітчизна» Ж, [нашйнський]
«наський», наський; — р. бр. болг. м.
наш, др. нашь, п. пазх, ч. слц. паз,
вл. нл. паз, схв. наш, слн. паз, стел,
нашь; — псл. пазь <*паз]ь <*пбз]о-, по-
хідне утворення від *пбз «ми», звідки
виникло псл. пу «ми, нас (знах. в.)» і
пазь, укр. нас. — Фасмер III 51; Пре-
обр. І 587; ЗСБМ 7, 288; МасЬек Е5ЛС
390; НоІиЬ—Кор. 240; ЗсЬизіег-Зехмс
593; Младенов 345; Вегіа] Е854 II 215;
Е55Л 51. £ґ. II 440; Уопйгак II 84—85;
Вги^тапп Огипсігізз II 2, 405. — Див.
ще нас.
нашатйр; — р. нашатйрь, бр. на-
шатир, болг. нишаді>р, м. нишадор,
схв. нишадор; — через російське по-
середництво запозичене з тюркських
мов; аз. пізасіуг «нашатир», тур. пізасіїг,
тат. пузаїуг «тс.» походять від ар. гш-
засііг «аміачна сіль». — Фасмер III 51;
Преобр. І 596; Шипова 245; 5кок II
519; КогзсЬ АІ81РН 9, 658; Мікі. ТЕ! II
135; Мікі. Е\¥ 215; Бокоізсіт 127.
[нашевкатися] «прийти, прибути
у великій кількості», [нашевкуватий]
«нахабний» МСБГ; -— неясне; можли-
во, пов’язане з шити; пор. [наше-
тися\ «зібратися у великій кількості,
скупчитися» Корз, а також ушивати-
ся «спішно залишати місце свого пе-
ребування, тікати»; відшивати «про-
ганяти».
[нашелеґатися] «нажертися» О; —
афективне утворення, очевидно, пов’я-
зане з [налиґатися] «наковтатися»,
нашеретуватися
нащбка
похідним від [лиґати] «ковтати». —
Див. ще лйкати.
[нашеретуватися] «набитися, при-
йти у великій кількості»; — очевидно,
результат семантичної видозміни діє-
слова нашеретувати «очистити зерно
від лузги» (в новому значенні скрите
порівняння «(людей) набилося, як зер-
на при шеретуванні»). — Див. ще ше-
ретувати.
нашестя; — р. болг. нашествие,
бр. нашзсце, др. нашьствие, нашест-
вие; — видозмінене запозичення зі ста-
рослов’янської мови; стел, нлшьствик
утворене від дієслівної ОСНОВИ НАШЬД-,
пов’язаної чергуванням голосних з на-
ходити «приходити, нападати». — Шан-
ский ЗИРЯ 111 69. — Див. ще на1,
ішов, ходйти, шествувати. — Пор.
пошесть, пришестя.
[нашибка] «падуча, епілепсія Ж;
болячка О», [нашйбоватий] «примхли-
вий, божевільний, шалений» Ж; — по-
хідне утворення від [нашибати] «схоп-
лювати, нападати» Ж (пор. р. [на-
шибать] «находити, нападати тимчасо-
во (про хворобу, припадок, божевіл-
ля)»), префіксального утворення від
шибати', пор. гр. єтпАгцріа «епілепсія»
від ЕТТіХарРаусо «схоплюю». — Див. ще
шйбати.
нашгільник «ремінь або ланцюг,
що йде від хомута до переднього кінця
дишла», [нашельник, нашийник, на-
шейник] «тс.» Ж, [нашалник] «вид
кінської-збруї, один кінець якої зачеп-
лений за дишель, другий — за шию ко-
ня» Корз; .— р. нашильник, бр. на-
ишльнік; — запозичення з польської
мови; п. пазхеіпік, [пазху]пік], ст. па-
згерік «тс.» утворене від згіа «шлея»,
згеїка «шлейка»; у результаті деетимо-
логізації зазнало зближення зі словом
шия, п. згу]а. — Фасмер III 51—52;
Преобр. І 596; Горяев 226; ЗСБМ 7,
292. — Див. ще на1, шлея.
[нашйриця] «два плоти сплавлюва-
ного дерева, збиті разом»; — похідне
утворення від виразу на шир «ушир, у
ширину» (йдеться про два плоти, збиті
в ширину; пор. [надовжниця] «декіль-
ка плотів сплавлюваного дерева, з’єд-
наних разом один за одним»), — Див.
ще на1, шир1.
[нашлапа] «верхня частина у ві-
конній або дверній коробці» ЛЖит; —
запозичення з білоруської мови; бр.
[нашлапа] «тс.» пов’язується з [шла-
паць] «наступати зверху, притискати,
накладати», очевидно, співвідносне з
укр. [шлапати] «човгати». — ЗСБМ
7, 290. — Див. ще шлапати.
нашорошити; — похідне утворен-
ня від [шброш] «шерех, шелест, шару-
діння» (букв, «наставити вуха на ше-
рех»), — Див. ще шерех1.
наштйрити «підбурити, підбити до
певного (переважно негативного) вчин-
ку»; — нл. пазіугіз «підбурити, настро-
їти, переманити»; — префіксальне ут-
ворення від *штирити «підбурювати»
(пор. нл. зіугіз «підбурювати, спокуша-
ти, переманювати»), пов’язаного, оче-
видно, з [штйрити] «гнати» (пор. нл.
хмбїзїугіз «відганяти, проганяти»), —
Див. ще штйрити.
[наштурити1] «нацькувати, підбу-
рити» Ме, Па, [підштурити] «тс.»
Ме; — нл. пазіигіз «підбурити, настро-
їти, переманити»; — префіксальне ут-
ворення від незасвідченого *штурити
«підбурювати» (пор. нл. зіигіз «підбу-
рювати, спокушати, переманювати»),
давнього фонетичного варіанта *шти-
рити «підбурювати». — Див. ще на-
штйрити, штйрити.
наштурити2 — див. щурити.
нащад, нащада, нащадйти, на-
щадйтися, нащадок — див. щадок.
нащепа — див. щепйти.
нащит — див. щадок.
[нащбка] «накладка, яка прикріп-
люється до бруска, вставленого у вісь
колішні плуга Г; кіл, за допомогою яко-
го закріплюється ярмо до війя Ж»,
[нащека] «тс. Ж; частина вилок у віз-
ках, у яку закладають орчик або ште-
львагу О», [нащика] «накладка на ди-
шлі з трьома дірками, на яку заклада-
ють ярмо» О, [нащик] «тс.» О; — р.
55
наяда
небесна
[нащдка] «копил у саней?, крила (у
саней)»; — похідне утворення від що-
ка', щодо семантики пор. щока (спец.)
«бокова поверхня якогось предмета,
якоїсь деталі, частини пристрою, меха-
нізму», [щека] «частина вилок у віз-
ках, у яку закладають орчик або ште-
львагу» О. — Див. ще на1, щока.
наяда (бот.) «різуха, №]аз Б.; (зо-
ол.) річковий молюск»; — р. бр. наяда
(бот., зоол.), болг. наяс (бот.), наяда
(зоол.), схв. на/ада (зоол.); — калька
латинської наукової назви N3)33 «тс.»;
латинську назву рослині і молюску да-
но за ім’ям Наяд, водних німф у грець-
кій міфології (рослина росте на дні во-
доймищ); гр. Наїси;, род. ПаїсФос; «на-
яда (водна німфа)» походить від діє-
слова масо «течу, струмую», споріднено-
го з дінд. зпаиіі «капає, тече». — Ней-
штадт 79; Кораіігізкі 656; Ргізк II 294—
295; Кіеіп 1026. — Пор. нереїда.
не, не- (напр., невдача, неприєм-
ний, ненавидіти, неабияк)', — р. бр.
др. болг. м. схв. не, п. піе, ч. пе, слц.
пе-, вл. нл. пе, ще-, слн. пе, стсл. не; —
псл. пе; '— споріднене з лит. пе «не»,
пе- «не, не-», лтс. пе «не; ні», гот. двн.
пі «не», ірл. пе- в песй «хто-небудь»,
лат. пе- «не, не-» (в пезсіб, -іге «не
знати», пеиїег «жоден з двох, ні той ні
інший», пеїаз «беззаконня, нечестя»
тощо), дінд. па «не», ав. па- в пауз
«зовсім не, аж ніяк не»; іє. *пе; ще в
балтослов’янську епоху *пе витіснило
іншу заперечну частку, що вживалася
виключно в сполученні і виникла з іє.
*п (нульовий ступінь чергування до
*пе), рефлексами якого є дінд. а-, ап-,
гр. а-, ау-, лат. іп-, гот. нвн. ип-, дірл.
ап-, вірм.. ап-, тох. ап-, еп-, можливо,
також псл. 9- < *оп- (у словах *рЬод'ь
«убогий», *ргос!'ь «виродок» та ін.). —
ІУМ Морфологія 467; Фасмер III 52;
Преобр. І 596; ЗСБМ 7, 294; Масйек
Е84С 392; НоіиЬ—Кор. 240—241;
Младенов 346; 8кок II 508—509;
Вехіа] Е88Л II 217; Лукінова Сл.
мовозн. 100; Вгйскпег 673; Е88Л 81. £ґ.
II 441—450; Тгаиітапп 194—195;
56
МйЬІ.—Епск. II 704; \¥аМе—НоГт. І
686—687, II 150—151; МаугЬоїег II
120; ІЛіІепЬеск 140; Рокоту 756—758.
неандерталець «давня людина, що
жила в епоху нижнього і середнього
палеоліту»; — р. неандерталец, бр.
неандзрталец, п. пеапгіегїаісгук, ч.
слц. пеапйегіаіес, болг. неандерталски
чове'к, схв. неандерталац, слн. пеап-
сіегіаіес; — похідне утворення від назви
долини Неандерталь (нім. Неапсіегіаі)
поблизу Дюссельдорфа, де 1856 р. впер-
ше було знайдено останки людини
цього типу; нвн. ІХІеапсІегіаі (букв, «до-
лина Неандеру») складається з назви
річки ІМеапсІег і слова Таї «долина»,
спорідненого з гот. баї «долина, низи-
на, яма», гр. ОбАос «печера; куполопо-
дібна будівля у дворі», псл. бої'ь, укр.
діл. — СІС2 571—572; Кораіігізкі 660;
Кіи^е—Мііхка 767. — Див. ще діл.
небавом, небавком, небавці —
див. бавити.
небедй — див. біда1.
не-без-діб — див. бездббний.
[не-без-май] «на жаль; та ба» Ж,
[непобезмай] «тс.» Ж; — неясне.
небеса, [небісє] «небеса» Ж, небес-
ний, [небеський] «небесний», [небес-
кий] «синій, блакитний» ВеЛ, [доне-
бесний] «піднебесний» Я, [наднебес-
ний] «який над небом» Ж, піднебесна,
піднебесся, піднебесний, [принебес-
ний] «піднебесний» Нед; — р. болг.
небеса, бр. нябесьі, др. небеса, п. піе-
Ьіоза, ст. і діал. піеЬіеза, ч. пеЬеза,
слц. пеЬеза, вл. нл. п]еЬ|еза, м. небеса,
схв. небеса, слн. пеЬеза; — запози-
чення зі старослов’янської мови; стсл.
НЕБЕСА є формою НДЗ.-ЗН. В. МН. ВІД НЕБО
«небо», іменника з-основ; частина по-
хідних в українській мові є формами,
успадкованими з праслов’янської мови
або пізніми власними новотворами, у
т. ч. й кальками. — Фасмер III 53. —
Див. ще небо.
[небесна] «жебрацька торба» О; —
очевидно, похідне утворення від небес-
ний, хоча мотивація назви не зовсім
ясна. — Див. ще небеса.
небить
небо
[небить] «неприємність» Ж; — по-
хідне утворення від [бити] «бути»
(пор. р. [небить] «те, чого не бувало
досі; нездійсненне, вигадки, неправ-
да»); утворене в такий самий спосіб,
як нежить від жити. — Див. ще би-
9
ТИ4.
небіж «син брата або сестри, пле-
мінник; бідолаха», [неббж] «тс.» Бі,
небіжка «дочка брата або сестри, пле-
мінниця; бідолаха», [неббжка] «бідола-
ха», [небіжчик] «бідолаха», [неббжчик,
небіг О, небог Ж] «тс.», небога, небо-
жа СУМ, Пі, [небожйско] «бідолаха»
Ж, [небожйця] «тс.» Ж, [небожйще]
«бідолаха» Ж, [неббгий] «бідний»; —
р. [небога] «бідняк, убогий, каліка; не-
щасний», бр. няббга «племінниця; бі-
долаха», др. небога «бідний, нещас-
ний», небогьш «тс.», п. піеЬо^а «бідо-
лаха», піеЬоді «бідний, нещасний», ч.
пеЬоЬу «тс.», вл. п]еЬогаіко «бідолаха»,
схв. небог «убогий; бідний», слн. [пе-
Ьод] «убогий, нещасний», стел, нсбогь
«бідний, нещасний»; — похідне утво-
рення від кличної форми небоже до
субстантивованого прикметника небог
«бідний, нещасний» (пор. стел, ікбожс
«бідолаше», слн. [пеЬоге] «бідолаха», п.
піеЬоге «тс.»), підтримане формами
типу небожа (с.р.); псл. пеЬодь «бід-
ний, нещасний» утворене з частки пе
«не» і основи іменника Ьодь «доля,
майно, багатство», букв, «який не має
частки (при поділі); який не має до-
лі». — Преобр. І 33; ЗСБМ 8, 57—58;
Вгйскпег 33; Масйек Е5ЛС 393;
Засіп.—Аііг. УЛМЬ. І 358. — Див. ще
бог1, не. — Пор. багатий, збіжжя,
убогий.
небіжчик «покійник», [небіжник
Пі, небожник Пі, неббжчик Г, не-
ббщик О] «тс.», небіжка «покійни-
ця», [неббжка] «тс.»; — р. ст. не-
божчик'ь «покійник», бр. няббжчик
«тс.»; — запозичення з польської мо-
ви; п. піеЬозгсхук, як і ч. пеЬогіік,
ст. пеЬогес «тс.», пеЬоЬу «померлий,
покійний», слц. пеЬогіік «покійник»,
пеЬойу «померлий, покійний», вл. п]е-
ЬоЬі, нл. п]аЬоді «тс.», утворене від
ст. піеЬогес «покійник» (написання
піеЬозгсгук хибне), похідного від
прикметника піеЬоді «померлий, по-
кійний» (первісно «який уже не має
своєї частки на цьому світі») того
самого походження, що й укр. [не-
ббгий] «бідний». — ЗСБМ 8, 58;
Вгйскпег 33; Кигазхкіехуісх ЗР 37/2,
119—122; МасЬек Е5ЛС 393; Зсїшз-
ієг-5єу/с 1007—1008. — Див. ще не-
біж.
[небіль] «крупний камінь піско-
вик»; — похідне утворення від дієсло-
ва бйти, букв, «не битий (камінь)»;
щодо і замість и пор. [чорнббіль]
(бот.) замість чорнобиль. — Див. ще
бйти1, не.
[небітойка] (бот.) «конвалія зви-
чайна, Сопуаііагіа та]а!із Б.» Мак; —
неясне.
небо, [неба] «піднебіння; склепіння
печі» Л, [неббвий] «голубий, світло-го-
лубий, кольору неба» МСБГ, надне-
бесний Ж, піднебіння, [піднебення]
«піднебіння», [підніб'я] «тс.», [піднебє]
«клімат» Ж, піднебінний, піднебний,
[поніб’я] «піднебіння», принебесний
Нед; — р. небо, бр. неба, др. небо, п.
піеЬо, ч. пеЬе, слц. пеЬо, вл. нл. П]ЄЬ]О,
полаб. пеЬіі, болг. небе, небо, м. небо,
небе, схв. небо, слн. пеЬб, стел. н«бо; —
псл. пеЬо (з *пеЬоз), род. в. пеЬезе; —
споріднене з дінд. паЬЬаІі «туман, хма-
ра, повітряний простір, небо», гр. ує-
<ро<ц «хмара», дірл. пет «небо», кімр.
леї, хет. періз «тс.», лит. сІеЬезіз «хма-
ра», лтс. сІеЬезіз «тс.», сіеЬезз «небо» (б
з’явилося, очевидно, під впливом іншо-
го слова, пор. лит. сіап^йз «небо»), а
також (з розширенням на -1-) з гр.
уєсрєХг] «хмара», лат. пеЬиІа «туман,
хмара», двн. пеЬи! «туман», нвн. ИеЬеІ
«тс.», дангл. піїоі «темний», дісл. піП-
«тьма», п]б1 «ніч»; іє. *пеЬ1і05 «туман,
хмара»; розглядається (Трубачев Сл.
язьїкозн. 1988, 309) як утворення із за-
перечної частки *пе- і основи :1;Ь1іоз-
«сяючий». — Кисіп. II 854; Фасмер III
53; Преобр. І 597—598; ЗСБМ 7, 296;
57
неборак
невзначай
МасЬек Е84С 392; 8сЬиз1ег-8е\ус 1007;
Младенов 346; 8кок II 509; Вегіа]
Е88Л II 217; Критенко Вступ 516;
Бернштейн Очерк 1974, 147—148;
Егаепкеї 85; МйЬІ,—Епсіг. І 449—450;
Тгаиітапп 195; Кіиде—Міігка 505;
АЛ/аІсіе—НоГт. II 151; Иванов ВСЯ II
18; Егізк II 309—310; Мапп 830; Роког-
пу 315—316.
неборак «бідолаха», неборака, [не-
боряк О, небір Ж, небірка Ж, небо-
рачйско Ж, неборачйще Ж, неббрейко
Г, О] «тс.»; — р. [неборак] «бідолаха»,
бр. небарак, небарака, слц. пеЬогак,
нл. п]аЬог]е, слн. пеЬбге, пеЬоге «тс.»; —
запозичення з польської мови; п. піе-
Ьогак «неборак, бідолаха» є фонетично
нерегулярним новотвором ВІД ПІеЬ02£
«тс.» (замість піеЬогак, пор. ч. пеЬогак
«тс.»), похідного від піеЬо^і «бідний,
нещасний»; заміна г на г пояснюється
словотворчою аналогією до утворень ти-
пу сЬІорі^ «хлоп’я» — сМорак «хлоп-
чак», кигг§ «курча» — кигак «півник»
з помилковим осмисленням звука 2 в
піеЬоге як результату перехідного по-
м’якшення звука г перед §. — Моска-
ленко УІЛ 18; ЗСБМ 7, 297; Вгйскпег
34; Кигаз'/.кіег.їсг ЗР 37/2, 123—124. —
Див. ще небіж.
небосяг «хмарочос», [небосяглий]
«який досягає неба» Ж, небосяжний
«тс.»; — складне слово, утворене від
небо і сягати; напівкалька (на відміну
від р. небоскреб) англ. зкузсгарег «хма-
рочос, небосяг», утвореного з зку «не-
бо» і зсгаре «скребти, шкрябати». —
Див. ще небо, сягати.
-небудь (у словах типу хто-небудь,
який-небудь, де-небудь); — р. -набудь,
-набудь, [-небудь], бр. -небудзь; —
результат злиття заперечної частки не
і дієслова бути у формі 2 ос. одн.
(давніше 3 ос. одн.) наказового спосо-
бу -будь (*Ь<рс1і); пор. будь-хто, будь-
що, будь-який тощо. — Фасмер III
71—72; ЗСБМ 7, 298. — Див. ще бу-
ти1, не.
[невбачай] «випадково, несподіва-
но»; — очевидно, результат контаміна-
58
ції форм [неббачки] «несподівано» і
[невзначай] «тс.». — Див. ще бачити,
невзначай.
[невгаваль] «анітрохи, зовсім»
МСБГ (за текстом ілюстрації, значення
«хтозна (скільки), безперервно»); —
очевидно, пов’язане з виразом не вга-
вати «не переставати». — Див. ще не,
угав.
[невгамовний] «неспокійний, невга-
мовний, невгомонний; безутішний»; —
результат контамінації слів невгамов-
ний і невгомонний з тим самим зна-
ченням. — Див. ще гамувати, уго-
монйти.
[невелюв] «дитина, яку беруть з
дитбудинку на виховання» НЗ УжДУ
26/2; — запозичення з угорської мо-
ви, уг. пеуеіб «виховний, виховуючий»,
пєуєіі «вихований; вихованець» утворе-
ні від дієслова пєуєі «виховувати; виро-
щувати», пов’язаного з поуєі «збільшу-
вати», по «рости; збільшуватися», ети-
мологічно неясними. — ММТЕ8г II
1015, 1025; Вагсгі 215.
[невередь] «небагато, трохи»; —
очевидно, пов’язане з [верета] «безліч,
велика кількість», етимологічно тотож-
ним з верета «рядно» (див.).
невже, [нівже] «невже» Ж; — р.
неуж, бр. няужб; — результат злиття
перших двох компонентів питального
звороту др. не уже ли «невже». —
ІУМ Морфологія 476; Мельничук
Структ. слов. реч. 69—70; Фасмер III
69; ЗСБМ 8, 74. — Див. ще не, уже.
[не-вжлиж] «невже» Ж; — р. не-
ужели, [неужлй], бр. [неужбж]; — ре-
зультат злиття питального виразу др.
не уж(е) ли «невже» і частки ж. —
Мельничук Структ. слов. реч. 69—70;
Фасмер III 69. — Див. ще же1, ли,
невже.
[невзначай] «несподівано, зненаць-
ка» Ж; — р. невзначай «ненароком;
несподівано», [неначай], бр. [невзна-
чай] «тс.»; — похідне утворення від
чаяти «сподіватися, чекати» (пор. р.
[начаять(ся)] «тс.; припускати»); по-
милковим є виведення (Желтов ФЗ
невіглас
неві'ста
1876/4, 43) з р. не в знак «ненавмис-
но». — Фасмер III 55; Преобр. І 598,
II, вьіп. посл. 56; Горяев 227. — Див.
ще на1, не, уз, чаяти.
невіглас СУМ, Ж, невігластво; —
р. заст. невеглас, др. невіглась; — за-
позичення зі старослов’янської мови;
СТСЛ. НЕВ'кгЛАС'Ь «неосвічений, неуць-
кий» відповідає укр. [невіголос] «неві-
глас»; помилкове виведення (Кисіп. II
855) з *не-во-глас. — Бевзенко Доп.
УжДУ IV 105—106; Львов Лексика
ПВЛ 337—338; Зтимология 1972,
103—106. — Див. ще невіголос.
[невіголос] «невіглас» Ж, [невіго-
лосиії] «безмовний, безсловесний; не-
знаючий, неосвічений, дикий» Ж; —
др. невЬголось «невіглас», стсл. нсв'к-
гдаст> «неосвічений, неуцький»; — псл.
*пєує£ОІ5Ь «незнаючий», що складаєть-
ся із заперечної частки пе і основ діє-
слова уєсієіі «знати» та іменника
*§оІ5'ь «голос» (букв, «який не знає го-
лосу»); пор. стсл. к’кгддс'ь «знаючий,
досвідчений», ч. уеЬІаз «популярність,
слава», ст. «принадність, чарівність,
краса; мудрість». — Бевзенко Доп.
УжДУ 4, 105—106; Львов Зтимология
1972, 103—106; МасЬек ЕЗЛС 681;
НоіиЬ—Кор. 410—411. — Див. ще ві-
дати, голос, не.
невід, [невод] Пі, невіднйк «ри-
балка з неводом», [неводар Берл, не-
водян Дз, невіднйчий] «тс.», [неводнй-
чий] «виготовлювач неводів» Ж, [при-
води] «ширша частина невода» Берл; —
р. болг. невод, бр. невад, др. неводг,
неводь, п. пієугосі, ч. слц. пеуосі, вл.
нл. пафосі, стсл. неводт., неводь; —
псл. пемосіт,, що складається з іменни-
ка *уо(1'ь «невід» і остаточно не з’ясо-
ваного компонента пе «не», доданого,
очевидно, з міркувань табу (щоб риба
не довідалася про небезпеку); — спо-
ріднене з лтс. уасіз «невід», лит. уе<іе]а
«рибальська сітка, розрахована на двох
рибалок», двн. хмаїа «невід», дангл.
у/асіи, шв. масі «тс.», дісл. уадог «ліска
у вудки»; у початковому не- вбачали
також повний ступінь прийменника іє.
*п «в» (Младенов 347), іменну основу
*пєу-, споріднену з дінд. паиЬ «кора-
бель, судно», ав. дперс. пау- , гр. уао<;,
лат. пауіз, ірл. пай «тс.» (Погодин Сле-
дьі 222—224) або з дінд. пауаіе «ру-
хається, повертається», гр. уєосо «хи-
таюся», лат. пйіб, -аге «тс.» (Горяев
Доп. II 26); слід відхилити припущення
(Грот Фил. раз. II 498; Роїак ОгЬіз
13/2, 576) про запозичення з фінської
мови (фін. пецуо(і) «знаряддя»), оскіль-
ки цьому суперечить розбіжність у зна-
ченні і велике поширення слова в сло-
в’янських мовах. — Гончаров Мовозн.
1982/3, 60; Фасмер III 55—56; КЗСРЯ
287; ЗСБМ 7, 298—299; Масйек Е8ЛС
398; 5аиг ЗЬогпік РЕВгИ 1976, 35; Вег-
пекег ІР 10, 166; Мікі. Е\¥ 214; МаГ
хепаиег ЕР 11, 186; МйЬІ.—Епсіг. IV
430—431; КІи^е—Міігка 842.
невідь «невідомо, не знати», на-
віть СУМ, Ж, [нівіть Ж] «тс.»; — р.
[неве'дь] «невідомо, не знати, невість»,
др. невіді, п. [пієхуієсіх] «тс.»; — оче-
видно, псл. *пе уєсіє «не знати, не-
вість», що складається із заперечної
частки пе і 1 ос. одн. перфекта уєсіє від
дієслова уєсієіі «знати» (значення «я
знаю» розвинулося з «я бачив»), —
Фасмер І 284—285. — Див. ще віда-
ти, не. — Пор. невість.
невїжа, невіжий — див. відати.
[невійка] (бот.) «трясучка середня,
Вгіга тесііа Б.» Мак, [невейка] «тс.»
Мак; — р. [невейка] «тс.»; — похідне
утворення від віяти (пор. р. невейка
«невіянка, невіяне зерно», п. [піехміе]-
ка] «тс.»); назва, можливо, зумовлена
тим, що в голодні роки цю рослину (з
родини злаків) підмішували до зерна. —
Див. ще віяти, не.
[невірна] «білка» Кур; — нл. п]е-
\у]егіса «тс.»; — результат видозміни
деетимологізованого [вевірка] «тс.»,
можливо, зумовленої впливом слова
невірний. — КигіпІ II 855. — Див. ще
вевірка.
невіста «дівчина або жінка, яка од-
ружується, наречена; [жінка; дружина
Ж; невістка ВеЛ]», [невістйтель-дру-
59
невіста
невість
житель] «той, що робить дружиною»
Ж, [невїсник] «шурин, брат дружини»
Ж, [невісниця] «невістка» О, невіст-
ка, [невістиця] «невістка», [невістюк]
«бабій; жіночний чоловік, баба», [не-
вістюх] «жіночний чоловік, баба» Ж,
[невістя] (с. р.) «дружина» О, [не-
вістчаний] «який належить невістці
чи невісткам», [уневістйти] «зробити
дружиною» Нед; — р. невеста «наре-
чена; молода; заручена; відданиця», бр.
нявеста «наречена, [нестара жінка]»,
др. невіста «наречена; невістка», п.
піехміазіа «жінка», ч. пеуезіа «нарече-
на; невістка», слц. пеуезіа «тс.», вл.
нл. піехміезіа «наречена», болг. невес-
та (невяста) «наречена; молодиця;
невістка», м. невеста «тс.», схв. не-
веста «молодиця; невістка», слн. пе-
уезіа «наречена», стел. нєб'Бста «наре-
чена; невістка»; — псл. пемезіа, ети-
мологічно не зовсім ясне; на думку
більшості дослідників, утворене з част-
ки пе «не» і прикметника жін. р. уезіа
«знайома, відома», пов’язаного з діє-
словом уєсієіі «знати» (пор. вл. \уезіу
«відомий, визначений, певний», п]е\мез-
іу «невідомий», стел, к'ксть «відо-
мий»); назва може трактуватися як
прояв мовного табу (намагання утаїти
від злих духів перехід дівчини в іншу
сім’ю); інші дослідники реконструюють
*пеиоцеФа, утворене з коренів іє.
*пец,- «новий» і *ие<і(Іт)- «вести; брати
заміж» (букв, «новоприведена»), пор.
лит. уєзіі «одружуватися», паиуесіа
«молода», др. водити жену «одружу-
ватися», водимая «дружина» (Откуп-
щиков ЗИРЯ IV 96—103; МасЬек
Е5ЛС 398; Ргизік К2 33, 160—161;
Мікі. Е\¥ 214); при цьому залишається
загадковим кореневе е замість очікува-
ного е; виводиться також з *пеиоіз-іа
< *пе-иоіЙ-їа (іє. *иоіЙ- «рід»), букв,
«нерідна» (Мартьінов ВЯ 1960/5, 143),
або з *пе-цесМа, букв, «ще не викраде-
на» (Вегіа] Е55Л II 221—222); недос-
татньо обґрунтовані спроби виведення
з *пеуе-, форми місц. в. від *пеиоз «но-
вий», і *зШа- (пор. староста), букв.
«яка перебуває в новому становищі»
(П)іпзку АїЗІРй 24, 227—228; 28, 456);
з *пецізїІта, найвищого ступеня порів-
няння від *пеиоз «новий, молодий»
(букв, «наймолодша», пор. дінд. пауіз-
іЬаІт «наймолодший» — Трубецкой 51а-
уіа І 12—13); з *пеи- «ново-» і ’^есіїа,
пасивного дієприкметника мин. ч. ж. р.
від *ес1б- «приймати, брати собі» (букв,
«новоприйнята», пор. дінд. асіаіі «який
приймає», аі-іаїт «прийнятий» — Когї-
пек БГ 57, 8—15); від пе «не» і :1іує<іпо
«віно», букв, «не продана» (ДМіесіетапп
ВВ 26, 216—217), а також зіставлення
з лит. уаіза «плодючість», рауаїзіі «за-
чати», букв, «не запліднена, яка не за-
чала» (Вегпекег ІР 10, 166), з лат. по-
уегса «мачуха», букв, «нова жінка в
сім’ї» (Оіг§Ьзкі РР 11, 284—289). —
Фасмер III 54—55; Преобр. І 598—
599; ЗСБМ 8, 59—60; Вдііскпег 362;
НоІиЬ—Кор. 244; 5с[шзіег-5е\мс 1015 —
1016; Младенов 347; Зкок II 515; Тру-
бачев Терм, родства 90—94; Критенко
Вступ 527, 540; Мікі. Е\¥ 214; Брандт
РФВ 29, 90; 2иЬаіу АІ51РН 16, 404 і
далі; Ладіс АІ51РБ 24, 229; ЗііеЬег
2Ї51РН 9, 382; Вегпекег АГ81РН 38, 269;
ЗсЬгасіег КеаІІехікоп II 374—375; Ро-
коту 1116. — Див. ще відати, не.
невістки (бот.) «хризантема луч-
на, СЬгузапїЬетит ІеисапЯіетит Б.;
[айстра китайська, Азіег сЬіпепзіз Б.
Ж]», невістулькй «тс.» СУМ, Ж, [не-
вістулка] «хризантема лучна» Мак;
— результат перенесення і видозміни
назви [невіста] «наречена»; перене-
сення зумовлене білим кольором кві-
ток цих рослин, що асоціюється з об-
разом нареченої; пор. р. [невестка]
«кімнатна рослина з білими або блідо-
голубими квітками». — Див. ще не-
вїста.
невість «невідомо, не знати» СУМ,
Ж, [не вись] «тс.» Ж, [зневісти] «не-
сподівано» О; — р. невесть «невідомо,
не знати, невість», [невесть, невесь],
бр. [невісь] «тс.»; — результат злиття
др. не вість «не знати», що складаєть-
ся з заперечної частки не і форми 3 ос.
60
невїхна
невроз
одн. вість від дієслова відіти «зна-
ти»; пор. др. богт> вість «Бог його
знає». — ЗСБМ 7, 299. — Див. ще ві-
дати, не. — Пор. невідь.
[невїхна] «невістка», [невйхна Л,
левіхна] «тс.»; — очевидно, запозичен-
ня з білоруської мови; бр. [нявехна] є
результатом видозміни форми нявест-
ка «тс.» під впливом численних змен-
шувальних форм назв спорідненості та
свояцтва, з суфіксом -ухн-а, -юхн-а
([бабухна] «баба», [матухна] «мати»,
[цетухна] «тітка» тощо), пор. також
[невестухна] «невістка». — ЗСБМ 8,
60. — Див. ще невїста.
[невіч] (у виразі [у не'віч] «нані-
вець»); — очевидно, давніше *невоч як
результат злиття заперечної частки не,
прийменника вт> і питального та неоз-
наченого займенника чь «що», спорід-
неного з дінд. сій (частка), ав. сії: «що»,
гр. ті, лат. диісі «тс.»; *невоч (< не вг
чь) змінилося у [невіч], очевидно, під
впливом слів типу навіч, увіч тощо. —
Див. ще не, що, у1. — Пор. зач, нач,
нич, нівечити, нанівець.
[невмівки] «немов?» Ж; — очеви-
дно, похідне утворення від мовити, па-
ралельне до немов. — Див. ще мова,
не.
[невмбсний] «неслухняний, невга-
мовний» Ж; — похідне утворення від
мостйти(ся), букв, «який ніяк не мо-
же вмоститися (і сидіти на одному мі-
сці)». — Див. ще міст, не, у2.
[невбра] «вівця (нестрижена) Г;
півторарічна вівця Ж», [нивбра] «вівця,
яка народилася в минулому році й пе-
резимувала вже зиму», [нівбр] «некас-
трований молодий баран» Гриц, [нібр,
нівораш, ніворчук] «тс.», [нівбри] «ві-
вці», [нібри] «тс.», [нівбра] «однорічна
або дворічна вівця», [нібра, нівбрка,
нібрка, нейбрка] «тс.» тж, [нірка] (на-
зва вівці) Доп. УжДУ IV, [норе'ц] (на-
зва барана) тж; — запозичення з мол-
давської мови; молд. мибр ([нибр]) «од-
норічний баран», миоарз ([ниоарз])
«однорічна вівця», як і рум. гпібг, тіо-
ага «тс.», виводяться від нар.-лат. *ад-
пеіііоіиз «баранчик», лат. адпеіііоіа «яг-
ничка», зменш, від адпеїіиз «ягнятко»,
адпиз «ягня», спорідненого з псл. адп§
«ягня», укр. ягня. — СДЕЛМ 260;
ПЕРМ 503. — Див. ще ягня.
[невбртний] «неповоротний» Ж; —
пов’язане з вертати(ся), вертіти;
характер фонетичної форми кореня не-
ясний.
невралгія, невралгічний-, — р. не-
вралгйя, бр. неуралгія, п. пехмгаїдіа,
пеигаї^іа, ч. пеигаідіе, слц. пеигаїдіа,
болг. невралгия, м. невралги/а, схв.
неуралги/а, слн. пеугаі^і]а; — інтер-
національний термін, створений у ме-
дичній латині; нлат. пеигаідіа складає-
ться з основ слів гр. уєйроу «жила,
нерв», спорідненого з лат. пепшз «тс.»
(звідки укр. нерв), і алуос; «біль»,
пов’язаного, очевидно, з аХєусо «турбу-
ватися, піклуватися; бути стурбова-
ним», походження якого неясне. —
СІС2 572; Преобр. І 600; 51. у/уг. оЬ-
сусії 510; НоІиЬ—Буег 334; РЧДБЕ
410; Ву[акли]а 616; Егізк І 65, 66—67,
II 308; Кіеіп 48, 1042, 1043. — Див.
ще нерв. — Пор. неврастенія, нев-
роз, неврологія, невропатологія,
ностальгія.
неврастенія, неврастенік, невра-
стенічний; — р. неврастенйя, бр. не-
урастзнія, п. пепгазіепіе, ч. пеигаз-
Іепіе, слц. пеигазїепіа, болг. неврасте-
ния, м. неврастенща, схв. неурасте-
ни/а, слн. пеугазіепііа; — інтернаціо-
нальний термін, створений у медичній
латині; нлат. пеигазЛіепіа складається
з основ слів гр. усйроу «жила, нерв» і
асгОєуєіа «безсилля, слабість». — СІС2
572; Кораіігізкі 666; НоІиЬ—Буег 334;
РЧДБЕ 410; Ву]акли]а 616; Кіеіп 118,
1042, 1043, 1513. — Див. ще не-
вралгія, астенія. — Пор. невроз,
неврологія.
невроз; — р. невроз, бр. неурбз, п.
пеигога, ч. пентоза, слц. пеигбга, болг.
неврбза, схв. неурбза, слн. пеугбха; —
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Неигбзе, англ. пеигозіз походять
від нлат. пеигозіз, утвореного шотланд-
61
неврологія
негатив
ським лікарем В. Каленом (А¥. Сиііеп)
за допомогою суфікса -озіз від гр. уєй-
роу «жила, нерв». — СІС2 572; Кора-
Іігізкі 666; РЧДБЕ 411; Ву)акли)а 616;
КІеіп 1043. — Див. ще невралгія,
нерв. — Пор. неврастенія, невро-
логія.
неврологія, невролог, неврологіч-
ний', — р. болг. неврология, бр. неу-
ралбгія, п. пеигоіо^іа, ч. пеигоіо^іе,
слц. пеигоіб^іа, м. неврологи]а, схв.
неурологи)а, слн. пеугоіо^і'іа; — інтер-
національний термін, створений у ме-
дичній латині; нлат. пеигоіо^іа склада-
ється з основи гр. уєброу «жила, нерв»
і характерного для назв наук компо-
нента гр. -Лоуій, пов’язаного з Лбуо<;
«слово, розповідь». — СІС2 572; Кора-
Іігізкі 666; РЧДБЕ 411; Ву]'акли]'а 616;
КІеіп 903, 1043. — Див. ще логіка,
невралгія, нерв. — Пор. неврасте-
нія, невроз.
невропатологія, невропатолог, нев-
ропатологічний', — р. болг. невропа-
толбгия, бр. неурапаталбгія, п. пеи-
гораіоіо^іа, ч. пеигораіЬо)о§іе, слц.
пеигораіо1б§іа, схв. неуропатологи/а,
слн. пеугораіоіо^ііа; — інтернаціональ-
ний термін, створений у медичній ла-
тині; нлат. пеигораійоїо^іа складаєть-
ся з основ гр. уєброу «жила, нерв»,
тгаОос; «страждання» і характерного
для назв наук компонента -Лоуій, по-
в’язаного з Лбуос; «слово, розповідь».
— СІС2 572, 632; РЧДБЕ 411; ВДак-
лща 617; КІеіп 1043, 1139. — Див.
ще невралгія, нерв, патологія. —
Пор. неврастенія, невроз, невро-
логія.
[невстаха] (бот.) «рутвиця мала, ТЬа-
Іісішт шіпиз Б.; рутвиця орликолиста,
ТЬаІісігиш адиііе§іГо)іит Б. Мак»; —
очевидно, похідне утворення від уста-
ти; мотивація назви неясна, можливо,
така ж, як у р. [невстанйха] (бот.)
«зозулинець плямистий, Огсйіз шасиїа-
іа Б.» від [невстанйха] «імпотенція»
(рослину використовують при статево-
му безсиллі — Носаль 84). — Див. ще
не, стати.
62
[невстрійливий] «неспокійний, пу-
стотливий», [невструйливий] «тс.»,
[нивстрійний] «необережний» Корз; —
р. [невструйний] «неспокійний», бр.
[няуструйньї] «тс.», [няуструй] «не-
посида»; — похідне утворення від [ус-
трбїти] «привести до порядку, органі-
зувати» (букв, «не приведений до по-
рядку, неорганізований»), — Див. ще
стрій.
[невудничок] «рибалка» Ж; — ре-
зультат видозміни форми [невідничок]
«тс.» Ж, зменш, від невіднйк «рибалка,
який ловить рибу неводом», очевидно,
зближеної з вудка. — Див. ще невід.
[невчасє] «нещастя; невдача» Бі; —
п. заст. піеу/сгаз «незручності; важка
праця, перевтома, виснаження»; — по-
хідне утворення від виразу не в час у
значенні «не в добрий час»; як семан-
тичну паралель пор. р. безвременье
«лихо, нещастя». — Див. ще не, у1,
час.
[нега] «пестун, пестуха; мазун, ма-
зуха; нероба» Ж; — результат видо-
зміни форми [не'ха] «нероба», очевид-
но, зближеної з [ніга] «пестощі». —
Див. ще нехати.
[негамурно] «нечепурно, погано, не-
красиво» Ва, Си, [неджамурно] «тс.»
Си; — пов’язане з [джамурний] «кра-
сивий» (див.).
негатив, негатйвний; — р. болг.
м. негатив, бр. негатьіу, п. пе§аіуш,
ч. пе§аііу, слц. пе§аіїу, схв. негатив,
слн. пе§аііу; — запозичення з францу-
зької мови; фр. пе§аіії (жін. р. пе§аііуе)
«заперечний, негативний; негатив» по-
ходить як запозичення від лат. пе§аії-
уцз «заперечний, негативний», пов’яза-
ного з пе§о,-аге «давати негативну від-
повідь, заперечувати; відмовляти», що
зводиться до *пе§(і) «не, ні» (підсиле-
ної форми частки пе «не»), споріднено-
го з лит. пе§і «також не, все ж не,
адже не», пе§и «тс.», днн. пес «і не»,
стсл. ниже «тс.». — СІС2 572; Черньїх І
565; Кораіігізкі 6.60—661; НоіиЬ—Буег
332; РЧДБЕ 411; Паигаі 497—498;
АУаІсіе—Ноїш. II 157. — Пор. негли.
негйн
негура
[негйн] (бот.) «кукіль звичайний,
А§гозїетта §ййа§о Б.» Ж, Пі; — за-
позичення з молдавської мови; молд.
негйнз (рум. пе§Ьіпа) «тс.» виникло,
очевидно, з лат. *пі§(е)11Іпа, похідного
від пі^еііа «чорненька; (бот.) чорнуш-
ка» (чол. р. пі§е!1из .«чорненький»),
зменш, від пі§ег «чорний»; назва зумо-
влена чорним кольором насіння; пор.
чорнушка посівна «Мі^еііа заїіма Б.»
(також має чорного кольору насіння). —
УгаЬіе йотапозіауіса 14, 164; СДЕЛМ
277; Ризсагіи 100; Баихаї 500. — Див.
ще негр.
[негінний] «недозволений, заборо-
нений» Ж; — результат видозміни
форми негідний з уподібненням д до
наступного н; пор. [гінний] «гідний»
Ж. — Див. ще год, не.
[негли] (ст.) «ледве» Ж; — р. [не-
гли] «невже; можливо, певно», др. не-
г-ьли «ніж; щоб; хай; можливо, усе
ж», негли «тс.», нег-ь «ніж», болг. не-
гли «ніж; можливо, певно», м. негали
«не говорячи вже», схв. неголи «але;
ніж», негли, него, пе§, слн. пе§о,
стел, нег'ьлн, негли «тс.»; — псл. *пе-
£о 1і, що складається із заперечної час-
тки пе, підсилювальної §о, спорідненої
з ге, укр. же, і питальної 11; пор. лит.
пе§і «хіба, невже», пе§й «ніж». —
Фасмер II 39, III 59; 8кок II 508;
Вегіа] Е88Л II 218. — Див. ще же1,
ли, не.
неглуп, [неголоп] — див. глупий.
[неголь] (орн.) «великий веретен-
ник, Ьішоза Іішоза Б.» Шарл; — не-
ясне.
[негора (кому щось робити)] «не-
зручно, недоречно» Ж; — неясне; мож-
ливо, результат усічення кінцевих при-
голосних у [*негоразд] «негаразд, не-
добре» (-пор, Ігоразд] «гаразд, добре»
Ж).
[негбре] «байдуже» Ж, [негаре]
«тс.» Ж; — очевидно, результат злиття
частки не з іменником горе (див.).
негоціант «купець, що торгує оп-
том», негоція- — р. болг. негоциант,
бр. негацьіянт, п. пе§ос]апі, ч. пе§осі-
апі «торговий агент», схв. негоціант,
слн. пе§осіапї; — запозичення з німе-
цької або французької мови; фр. пе§о-
сіапі «купець, негоціант», н. ІЧерохіапі
«тс.» походять від лат. пе§бііапз (род. в.
пе§бііапііз) «оптовий торговець, ку-
пець», пов’язаного з пе^біішті «занят-
тя, діло», що є результатом злиття пер-
ших двох компонентів виразу пе§’
бііит езі «це не є дозвіллям»; пе§’
(<*пе§і) «не» споріднене з лит. пе§і
«також не, все ж не, адже не», пе§и
«тс.», днн. пес «і не», стел, ниже «тс.»,
а бііит «вільний час, дозвілля» етимо-
логічно неясне. — СІС2 573; Фасмер
III 57; Горяев 227; Кораіігізкі 661;
РЧДБЕ 411; Ву]акли]а 611; Баихаї
498; Кіеіп 1036, 1102; У/аІсІе—Ноїш. II
157—158, 228. — Див. ще негли.
негр, [неґер] Ж, негреня, негри-
тянка, [неґретянка] Ж, негритянсь-
кий, негрський- — р. бр. негр, п. ч.
пе§г, слц. пе§ег, болг. нег-ьр, м. негар,
схв. негер, негрйт, слн. пе§ег; — за-
позичення з французької мови (форма
[неґер], очевидно, з нім. Ме§ег); фр.
пе§ге «негр» походить від ісп. (або
порт.) пе§го «чорний», що виникло з
лат. пі§гит, зн. в. від пі§ег «чорний»,
походження якого неясне. — СІС2 573;
Акуленко 141; Фасмер III 57; Черньїх І
566; Преобр. І 599; ЗСБМ 7, 302;
Кораіігізкі 661; Масіїек Е8ЛС 394;
НоІиЬ—Кор. 242; НоІиЬ—Буег 332;
РЧДБЕ 412; Баихаї 498; КІи§е—
Мііхка 506; Кіеіп 1037; АУаІсіе—Ноїт.
II 168.
[негляс] «чудовисько; нікчема» Ж;
— неясне; можливо, виникло з неві-
глас.
[негура] «густий туман в горах» Г,
Шух; — запозичення з молдавської мо-
ви; молд. негурз «туман, темрява»,
рум. пе§ига «тс.» походить, очевидно,
від лат. *пе§и)а, що виникло внаслідок
контамінації слів пеїзиіа «туман», спо-
рідненого з укр. небо, і пі§ег «чорний»;
не виключена можливість походження
безпосередньо з лат. пеЬиІа. — 8сйе-
ІиНко 139; УгаЬіе Коптапозіауіса 14,
63
недзька
недолугий
164; Уіпсепг 5; СДЕЛМ 277; Ризсагіи
101; ББКМ 536. — Див. ще небо.
недзька — див. нйцка.
[недійдалий] «нерозвинений, не-
зручний; негідний» О, [недідавий] «нік-
чемний; дрантивий;, поганий» О;—
похідне утворення від [дійдалий] «від-
повідний; здібний; сміливий; відваж-
ний» О, пов’язаного з дієсловом дійти
(дійду) у значенні «досягти якогось
рівня, якоїсь межі; дозріти»; щодо се-
мантики пор. дійшлий «дозрілий; до-
свідчений», недійшлий «який не досяг
свого повного розвитку, зрілого віку;
недозрілий», [недішлий] «слабий, хво-
робливий». — Див. ще ітгі, не.
недійшлий «який не досяг свого
повного розвитку, зрілого віку; недо-
зрілий», [недішлий] «слабий, слабови-
тий, хворобливий», [недушльї] «сла-
бий, слабосильний» ЛЖит; — р. [не-
дошлім] «який не дійшов чогось, не
досяг чогось; недозрілий, неготовий, не
змужнілий», бр. нядбшльї «кволий», п.
піесіозгіу «який не дійшов; який мав
відбутися і не відбувся; недозрілий, не-
достиглий», вл. щесібзіу «який не ді-
йшов»; — результат злиття частки не і
дієприкметника дійшлий «дозрілий»,
пов’язаного з ішов. — ЗСБМ 8, 64. —
Див. ще ішов, не.
неділя «сьомий день тижня; тиж-
день», недільник, недільний, [неділеш-
ній] «недільний», [неділювати] «свят-
кувати . неділю, бездіяльно сидіти» Ж,
понеділок «перший день тижня», [по-
недільно] «щотижня» Ж; — р. неделя
«тиждень», бр. нядзеля «неділя; тиж-
день», др. неділя, п. піесігіеіа, ч. песіе-
1е «тс.», слц. педеГа «неділя», вл. п]'е-
сігеїа, нл. щегеіа «тс.», полаб. пісіеГа
«неді'ля; тиждень», болг. неделя, м. не-
дела, схв. недел>а,_ слн. песіе1]а, стел.
недгклга «тс.»; — псл. песіе1]а, утворене
на грунті виразу пе сіеіаіі «не робити»
в час першого запровадження у сло-
в’ян християнства (VIII—IX ст.), яке
забороняло працювати на сьомий день;
первісне значення — «неробочий день,
день відпочинку»; можливо, виникло
64
під впливом лат. сііез Іегіаіа «неробочий
день, святковий день», їегіа «тс.». —
Кочерган УМЛШ 1967/1, 26—31; Ні-
мчук 58; Булаховський Нариси 54;
Фасмер III 57; Черньїх І 566; КЗСРЯ
288; ЗСБМ 8, 63—64; Масйек Е8ЛС
393; Вегіа] Е88Л II 218; Ивашина Вес-
нік БДУ 1976/1, 55—56. — Див. ще
діло, не.
[недобінець] (про карабін) Ж; —
неясне.
[недовара] «помилки, недоліки» Ж,
[недоварець] «молокосос; щось недо-
роблене, недозріле» Ж, [недоварок]
«тс.» Ж; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. піесіо'л'агек «недо-
умок», піейошаггопу «недоварений; не-
дозрілий, зелений; недоумкуватий», як
і ч. песіоуагепу «недоварений; недоско-
налий», пов’язані з шаггус «варити» (ч.
уагіі «тс.»). — Див. ще варити.
недовісок — див. вішати.
недоїмка, [недоймка] Ж, недоїм-
ник; — бр. няддімка, п. [піейоітка],
болг. недоймік; —. запозичення з росій-
ської мови; р. недоймка, ст. недоймка
«недоїмка, недобір податку» (1589), по-
в’язане з р. ст. имать «брати», др. има-
ти «тс.». — Див. ще до1, імати, не.
[недокиптйтися] «недопитатися»
Ж; — пов’язане з [докіптйти] «дослі-
дити» (див.).
[недолймок] «чекай (ручна зброя);
маленька сокира Ж»; — неясне; мож-
ливо, результат видозміни [недбливок]
«недолите до повної міри».
недолугий «безсилий, слабий, кво-
лий; [неповороткий, невміючий Дз]»,
недолужний, [недоленґа] «бездарна
людина» Ба, [недблуг] «нероба» ВеУг,
[недолуга] «слабосила, квола людина;
нероба ВеУг; дряхлість, слабість, недо-
статність Ж»; — р. [недолугий, недо-
лужний] «слабосилий, кволий, мля-
вий, хворий; невправний», бр. [не-
далугі, недалужньї] «слабосилий, кво-
лий»; — запозичення з польської мови;
п. піесіоІ£§а «немічна, млява людина;
недотепа, розтелепа, нездара; каліка;
імпотент» не зовсім ясного походжен-
недомека
незамайник
ня; пов’язується (81ашзкі І 155; Пре-
обр. І 640) з фоіа «доля»; виділяються
(Масіїек Е8ЛС 293—294) морфеми
псл. пе, сіо і кореневе !(?§-, яке зістав-
ляється з нвн. 1ап§еп «вистачати»; ви-
водиться також (Вгііскпег 360) з п. ст.
піесіоІ§ка «немічна людина», сіоі^ка
«сила, насильство; достаток, запас; до-
свід; сильна людина», зіставлюваних з
ідсгус «з’єднувати», укр. лучйти. —
Фасмер III 58; ЗСБМ 7, 303—304.
[недомека] «роззява, зівака; ліни-
ва, млява і неуважна людина» Куз; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; — р. [недомека] «нетямучість; не-
тямуща людина» пов’язане з [мекать]
«думати, міркувати». — Див. ще до1,
кумекати, не.
[недопйрок] «кажан» ВеНЗн, ВеБ,
[недбхпір] «тс.» Німчук; — п. [п]есіо-
регг], нл. п]ес1оруг, [щесіорег] «тс.»; —
результат видозміни нетопйр(ок)
«тс.», викликаної осмисленням перших
двох складів як префікса недо-. —
Див. ще нетопйр.
недотика — див. нетик.
[недбтички] «торочки (що приши-
ваються до весільних рушників)» Ж; —
похідне утворення від [дотикати] «за-
кінчувати ткання»; первісне значен-
ня — «бахрома, утворена з ниток ос-
нови при недотиканні»; пізніше «бах-
рома будь-якого походження». — Див.
ще до1, не, ткати.
[недочепа] «недотепа» Ж; — ре-
зультат видозміни деетимологізованої
форми недотепа, зближеної з основою
-чепити (пор. причепа та ін.). — Див.
ще дотеп.
недуга, недугувати, недужати,
недужий, недужний, недужник —
див. дужий.
нежер «торішня трава, що залиши-
лася на пні; неїстівна трава», [нежар,
нежир] «тс.»; — р. [нежарь] «частина
степу, не скошена, не з’їдена худобою і
не випалена; торішня трава на пні»; —
результат видозміни форми [нежар],
пов’язаної з жар, горіти (первісно «не
випалена трава»), зближеної з основою
дієслова же'рти; пор. р. [не'гарь] «то-
рішня, висохла на пні, не випалена
трава». — Див. ще жар.
[нежид] «ненажерливість, ненасит-
ність» Ж, [нежидь] «забаганка; лінощі»
Пі, [не'жідь] «жадоба, хтивість» Ж; —
р. [нежить] «примхлива, розбещена
людина»; — очевидно, з др. *нежидь <
псл. [пегісіь] «нетерплячка, нездатність
чекати», похідного від гісіаіі (*г!сіаіі),
гьбаіі (*гїс!аіі) «чекати». — Див. ще
ждати, не.
нежить, [нежит] «нежить», [не-
жат Ж, не'жать (Ме), нежет Ж, не-
жид, нежидь] «тс,»; — р. [нежид] «по-
ганий гній від рани або виразки, сукро-
виця; нежить», бр. [нежьі.т] «нежить;
висип на тілі у дитини», др. нежид-ь
«чиряк, сукровиця», неждчь «сукрови-
ця», п. піегуі «біль; виразка; катар», ст.
піегус «тс.», ч. пегіі «чиряк», болг.
[нежит] «хвороба ясен і зубів», стсл.
нежиті» (вид хвороби); — похідне утво-
рення від жити, власне «те, що не гої-
ться, не лікується»; пор. зажити «за-
гоїтися»; зіставляється також (ЗСБМ 7,
308—309) з лит. піегаз «сверблячка». —
Вгііскпег 343; Масіїек Е8ЛС 398;
НоіиЬ—Кор. 245. — Див. ще жйти, не.
неза — див. нендза.
незабудка (бот.) «Муозоііз Б.», [не-
забудь, незабудька Куз, Мак] «тс.»; —
р. бр. незабудка, п. піегаЬисіка, ч. пе-
гаЬисіка, слц. пегаЬйсіка, нл. щегаЬисІ-
кі; — утворене на ґрунті виразу не
забудь; назва рослини зумовлена тим,
що її квіти довго не в’януть, у зв’язку
з чим їх звичайно дарують на пам’ять
(на незабудь)-, пор. назви цієї рослини
в інших мовах: п. піехаротіпа]ка, ч.
ротпепка, болг. незабравка, схв. спо-
менак, незаборавак, слн. зротїпсіса,
нім. Уег§іртеіппісйі (букв, «не забудь
мене»), фр. пе-т’оиЬІІех-раз, англ. їог-
§еі-те-поі «тс.». — Черньїх І 567; Фа-
смер III 59; Горяев 227; ЗСБМ 7, 309;
Масіїек Е8ЛС 398; Літі. гозії. 188. —
Див. ще забути(ся), не.
[незамайник] (бот.) «повій звичай-
ний, Бусіит ЬагЬагит Б.» Ж, [незай-
3 2—460
65
незапорбшени(й)
нейтральний
маник] «тс.» Мак; — р. [незамайник ?]
«трава, якою харчуються шамани, йду-
чи в ліси; повій звичайний»; — похідне
утворення від [не замай] «не займай,
не чіпай» (пор. р. [не замай] «тс.»);
назва зумовлена тим, що кущі повою
дуже колючі. — Див.'ще імати, не.
[незапорбшени(й)] «нічим не за-
плямований» (про людину) ЛПол; —
результат видозміни форми [незапорб-
чени(й)] «тс.», зближеної з основою
слів порох, порошити. — Див. ще за1,
не, порок.
не-з-болбга — див. благо.
[незбудниця] (бот.) «галінсога дрі-
бноцвіта, ОаІіпзо§а рагуіПога Сам.»
Мак; — похідне утворення від збути
(збуду); назва зумовлена тим, що ця
рослина є дуже злісним бур’яном, яко-
го важко збутися; пор. [непозбудний]
«невідчужуваний» Ж. — Див. ще бу-
ти1, з2, не.
[незграматйчний] «незграбний,
некрасивий; неохайний; нерозумний,
некмітливий» МСБГ; — очевидно, ре-
зультат контамінації слів [ниграмо-
тйшниїї] «невдалий» і [незграбний]
«незграбний». — Див. ще зграбний,
ниграмотйшний.
[незгреда] «неохайний, неохайна;
недоумкувата людина» ЛексПол, [не-
зґредни(й)] «нестатурний, неструн-
кий; недоумкуватий; неохайний» тж,
[ґреднй(й)\ «ставний, стрункий» тж; —
результат видозміни форм [незграба,
незграбний]; форма [гребний] виникла
шляхом зворотного словотвору з [не-
зґредний]. — Див. ще зграбний.
[нездббний] «поганий, лихий; під-
ступний» Ж; — слц. [пегсіоЬа] «без-
чинство», вл. щегсіоЬпу «несправедли-
вий»;.— очевидно, псл. пезьсіоЬьпь
«неподобний, невідповідний», пов’язане
з сІоЬа «щось стосовне, властиве». —
Див. ще доба, з3, не.
нездужати, нездужжя, нездужа-
лий — див. дужий.
[незнаток] (бот., у сполуці [незна-
ток польовий] «приворотень польовий,
АісЬішіІІа агмепзіз 8сор., або миршав-
66
ниця польова, Аріїапез агуепзіз Б.»)
Мак; — очевидно, утворення на грунті
виразу не знати що «казна-що» (пор.
назву миршавиця, а також наукову
назву Аріїапез, гр. асраугщ «непоміт-
ний»); пояснюється також (Масіїек
Лт. гозії. 109) як назва лікарського за-
собу, що не дає змоги розпізнати втра-
ту дівоцтва. — Див. ще знати, не.
[незнівощймий] «незруйновний»
Ж; — похідне утворення від незасвід-
ченого *нівощити (<ні во що) «псу-
вати, руйнувати, знищувати», парале-
льного до нівечити «тс.». — Див. ще
з1, не, нівечити.
неї, нею — див. ним.
ней — див. най1.
нейлон (штучне волокно), най-
лон; — р. нейлон, найлон, бр. нейлон,
п. ч. слц. вл. пуіоп, болг. найлон, м.
нащон, схв. наулбн, наулон, слн. па[-
Іоп, пуіоп; — запозичення з англійсь-
кої мови; англ. пуіоп утворено на ос-
нові назви (уі)пуіе «вініл», оскільки ві-
ніл є головним компонентом штучного
волокна; тлумачиться також (НоІиЬ—
Буег 338) як абревіатура зи початкових
назв міст ІЧеїм ¥огк «Нью-Йорк» і Боп-
сіоп «Лондон». — Коваль 138; КЗСРЯ
288; ЗСБМ 7, 310; 81. імуг. оЬсусЬ 518.
нейминуй — див. минати.
нейтральний, нейтрал, нейтралі-
зація, нейтралітет, нейтралізува-
ти; — р. нейтральний, бр. нейтраль-
но, п. вл. пеиігаїпу, ч. пеиігаїпі, слц.
пеиігаїпу, нл. пеімігаїпу, болг. м. неут-
рален, схв. неутралан, слн. пеуіга-
Іеп; — запозичення з німецької або
французької мови; н. фр, пеиігаї «нейт-
ральний» походить від слат. пеиігаїіз
«не належний ні до тієї, ні до іншої
партії», пов’язаного з лат. пеиіег «жо-
ден з двох, ні той ні інший», що утво-
рилося із заперечної частки пе, спорід-
неної з псл. пе, укр. не, і займенника
иіег «котрийсь із двох, хтось із двох»,
спорідненого з дінд. каіагаїї, ав. каіага-
«тс.», лит. каігаз «котрий (з двох)»,
псл. коїть, укр. котрий. — СІС2 575;
Черньїх І 567; Фасмер III 59; Корайгізкі
нейтрон
неклюжий
666; НоІиЬ—Еуег 334; РЧДБЕ 489; Кіи-
£е—Міігка 509—510; ДМаІсіе—Ноїш. II
166; Кіеіп 1043, 1740. — Див. ще кот-
рий, не. — Пор. нейтрон.
нейтрон «нестабільна електрично
нейтральна елементарна частинка, що
разом із протоном входить до складу
атомного ядра»; — р. бр. нейтрон, п.
ч. вл. пеиігоп, слц. пеиігбп, болг. м.
неутрон, схв. неутрон, слн. пеуігбп; —
запозичення із західноєвропейських
мов; н. Меиїгоп, фр. англ. пеиігоп ут-
ворені від лат. пеиїег «жоден з двох, ні
той ні інший» за аналогією до елект-
рон (еіесігоп). — СІС2 575; Кораіігізкі
666; Кіеіп 1044. — Див. ще нейтраль-
ний.
неквар, некваря — див. леквар.
[неке] «невже, хіба»; — неясне.
[некйнений] «неторканий, незай-
маний» Ж; — похідне утворення від
*кинути «торкнути»; пор. [кинй] «тор-
кни» Ж, [докинутися] «доторкнутися»
Ж; — етимологічне відношення цих
форм до кидати «метати» неясне.
[некі'льки] «трохи» Ж; — р. [неко-
лйко] «тс.», несколько «декілька», бр.
некалькі «декілька; трохи», др. ні-
колько «декілька», ніколико, ч. пеко-
Іік «тс.», болг. няколко «трохи», м. не-
колку, схв. неколико, слн. пекбііко
«тс.», стел, ігкколнко «декілька»; —
утворене за аналогією до слів типу
[не'коли] «іноді, зрідка» від кільки
«скільки»; не- замість очікуваного ні-
(<ні-) з’явилося як результат відшто-
вхування від ні «ані». — Див. ще
кілька2, не, неколи, ні3.
[неклан] (казковий епітет дикого
кабана: кабан-неклан); — зводиться
до незасвідченого *іклан, похідного від
ікло (Грінч. II 549); може бути пов’я-
зане також з [некладений] «некастро-
ваний».
[неклеба] «нетямуща людина; про-
фан», [ниґлемба] «телепень, бельбас,
дурень» Ме; — запозичення з молдав-
ської мови; молд. негьбб (як і рум.
пе^йібЬ) «тс.» етимологічно неясне;
припускається зв’язок із стел, негьвдь
з*
(нєгьібль) «негнучкий». — Мельничук
Молд. зл. 169; СДЕЛМ 277.
[неклейда] «бовдур, телепень» Ж,
[неклейдоватий] «тс.» Ж; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
[піекіисіа] «дурень, розтелепа» пов’яза-
не з [кіисігіс] «прибирати, доводити до
ладу», з яким зіставляється й укр. [не-
клюжий] «незграбний».
[неклейка] (орн.) «лелека» Ж, [не-
клійка] «тс.» Шарл; — очевидно, ре-
зультат видозміни назви [*леклек]
«тс.» (пор. р. [леклек] «біла чапля; ле-
лека»), запозиченої з турецької мови
(тур. 1е§’1ек’, Іаііак «лелека»), — Див.
ще лелека.
[неклемезний] «нездібний, некра-
сивий, поганий» Ва; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з [клемезйти] «склею-
вати».
[неклен] (бот.) «клен татарський,
Асег іаіагісит Б.; клен польовий, Асег
сатрезіге Б.», [неклень] «клен татар-
ський» Мак; — р. неклен «тс.», п. піе-
кіоп «клен»; — результат злиття част-
ки не в значенні «ніби» з іменником
клен (власне «несправжній клен»: на-
звані рослини є кущами, на відміну від
клена звичайного); виводилось також
(Погодин Следьі 215) з *пеі-кІеп'ь «ні-
чний клен» (пор. нетопир). — Фасмер
III 60; Преобр. І 600; Мікі. ЕМ 179;
Масйек Літі. гозіі. 143. — Див. ще
клен1, не.
[неклеця] (глузливе прозивання
нездібного чоловіка) Ва; — афективне
утворення, можливо, пов’язане з [не-
клемезний] «нездібний, некрасивий,
поганий».
[неклов] (орн.) «чирок-тріскунок,
Апаз риегдиесіиіа Б.» Шарл; — неясне;
можливо, результат видозміни першої
частини нім. Кпаскепіе «тс.», пов’я-
заної з кпаскеп «тріщати, лящати» зву-
конаслідувального походження (Кіи-
§е—Міігка 380).
[неклюжий] «незграбний» Ж, [не-
вклюжий] «невмілий, безпорадний»
Ж; — р. неуклюжий «незграбний»,
[клюдь] «краса, порядок», [клюжий]
67
неключймий
некрут
«гарний, ставний, показний», п. [кіи-
сігіс] «прибирати, доводити до ладу», ч.
кіісіііі «прибирати», кіісі «спокій», ст.
кі’исі, слц. кі’исі «тс.», [кГисііґ] «приби-
рати», вл. кіисігіс «тс.; приручати, ути-
хомирювати, приборкувати»; — псл.
кі’ийь «спокій, порядок», кГибііі «при-
бирати, впорядковувати»; — зіставляє-
ться з гот. ЬІПІгв «прозорий, чистий»,
двн. ЬШНаг, Ійіаг, нвн. Іаиіег, дангл.
Ьійііог «тс.»; менш обґрунтоване зве-
дення (ІЦіпзкЦ АЇ8ІРЙ 29, 490) до коре-
ня *к1еи-, розширеного суфіксом -сі-, і
зближення з р. [клевьій] «ставний, гар-
ний», як і зіставлення (Вегп. І 527) з
лит. кііаисіа «хиба, дефект», кііисіуїі «за-
чепити», псл. кГика, укр. клюка. —
Фасмер II 256, 257, III 69; Преобр. І
319; 8Іау/зкі II 238—239; Масіїек Е8ЛС
256; ЗССЯ 10, 53—55; Вегп. І 527.
неключймий «непридатний, без-
глуздий» Ж; — книжне запозичення з
російської або церковнослов’янської мо-
ви; р. неключймьій «непотрібний, не-
придатний», др. неключимьш «непри-
датний, недостойний», ключимьш
«здатний, придатний», стсл. неключнлгь
«непотрібний, непридатний» зводяться
до псл. кГисіпть «придатний», пов’яза-
ного з кГисііі «годитися, придавати-
ся; трапитися», кГика «клюка»; зна-
чення «підходити, годитися» розвину-
лося із «зачіплюватися». — Фасмер II
257; Преобр. І 319—320; ЗССЯ 10, 50;
Вегп. І 528—529. — Див. ще клю-
кати1.
[неколи] «іноді, зрідка»; — бр.
некалі «колись», др. ніколи, стсл. ні-
коли «тс.»; — псл. [пекоіі] «тс.», утво-
рене з коїі (< ко Іі) «коли» за допомо-
гою компонента пе не зовсім ясного
походження; здебільшого він виводить-
ся з пе ує «не .знає» (Масіїек Е8ЛС
392; Мікі. ЕУ/ 214; Ргаепкеї ІЕ 41, 411;
Міккоіа СІгзі. Сг. III 19); розглядається
також як ступінь подовження запере-
чення пе (Вги§гпапп Сгипсігізз II 3, 976;
Тгаиітапп 194; Уопсігак II 345); укр.
не- замість ні- (< пе) з’явилось як ре-
зультат відштовхування від ні «ані». —
68
Фасмер III 59—60; Преобр. І 620—
621; ЗСБМ 7, 310—311; Е88Л 81. §г.
II 478. — Див. ще колй, не, ні3. —
Пор. некїльки.
некроз «змертвіння тканини, орга-
ну або частини тіла», некротичний', —
р. бр. некроз, п. пекгога, ч. пекгоза, слц.
слн. пекгога, болг. схв. некрози', — за-
позичення із західноєвропейських мов;
нім. Мекгбзе, фр. песгозе, англ. песго-
зіз походять від гр. уєхрсоощ «омертвін-
ня», пов’язаного з уєхрбс; «мертвий»,
спорідненим з дінд. пазуаіі «зникає,
гине», ав. пазуейі «тс.», пази- «мертве
тіло, труп», лат. пех «насильна смерть,
убивство», тох. В пак-зепіг «вони осу-
джують», дірл. ес «смерть». — СІС2
575; Кораіігізкі 661; РЧДБЕ 485; Егізк
II 299—300; ДМаісІе—Ноїт. II 153—
154; КІеіп 1034, 1035, 1059. — Пор.
некролог, некрополь.
некролог, некрологічний', — р.
болг. некролог, бр. некралог, п. пекго-
1о§, ч. слц. пекго!о§, м. некролог, схв.
некролог, слн. пекго1б§; — запозичен-
ня із західноєвропейських мов; нім.
14екго|б§, фр. песгоіо^ие, англ. песгоіо-
§ие походять від слат. песгоіо^іиш «нек-
ролог», утвореного з гр. уєхрбс; «мерт-
ве тіло, труп» і -Лоуіа, пов’язаного з лб-
уос; «слово, розповідь». — СІС2 575;
Черньїх І 567—568; КЗСРЯ 289; Горя-
ев 227; Кораііпзкі 661; РЧДБЕ 485;
КІеіп 1034, 1035. — Див. ще логіка,
некроз. — Пор. некрополь.
некрополь «місце поховання зна-
менитих людей»; — р. некрополь, бр.
некрдпаль, п. пекгороіа, ч. пекгороіе,
слц. пекгороіа, болг. некропбл, схв.
некропола, некрополис, слн. пекгбро-
1а; — запозичення з новолатинської
мови; нлат. пекгороііз «місто мертвих»
походить від гр. уєирбтго/лс «тс.», що
складається з уєхрб<; «мертве тіло,
труп» і тгбХіс; «місто». — СІС2 576; Ко-
раїігізкі 661; РЧДБЕ 485; 8оиіег 264;
КІеіп 1034, 1035. — Див. ще некроз,
поліс2. — Пор. некролог, політика1.
некрут «рекрут» СУМ, Г, некрут-
ка «дружина рекрута», некрутство
нектар
немний
«рекрутство», некрутчина, [некруць-
ке] «складкові гроші для віддачі рекру-
та» Бі; — р. бр. [некрут]; — резуль-
тат видозміни слова рекрут, помилко-
во зближеного з основою крутити і
заперечним початковим не-. — Оль-
шанський Мовозн. 1987/6, 71; Пре-
обр. І 600; ЗСБМ 7, 311—312. — Див.
ще рекрут.
нектар, нектарйн, нектарка (орн.)
«ІМекіагіпіа 111.», нектарник (бот.),
нектарникові (орн.) «№кіагіпіісіае»;
— р. бр. болг. нектар, п. ч. пекіаг,
слц. пекіаг, м. нектар, схв. нектар,
слн. пекіаг; — через латинське посе-
редництво (лат. песіаг) запозичено з
грецької мови; гр. уєхтар «нектар, на-
пій богів» загальноприйнятої етимології
не має; виводиться (Кіеіп 1035; Мла-
денов 350) від гебр. (уауіп) піріаг «ду-
хмяне (вино)», пов’язаного з основою
сем. ц-і-г «робити жертвування, дими-
ти»; пояснюється також (Егізк II 300;
Воізасц 660—661; К1и§е—Міігка 507)
як утворене з іє. *пей- «смерть» (пор.
гр. уєхрбс; «мертвий») і *іг- «перемага-
ти» (пор. дінд. ар-ійг «який проходить
через воду», ргізи-ійг «який перемагає
в боях»). — СІС2 576; Черньїх І 568;
Нйіі1-\Уогііі 14; 81. шуг. оЬсусіт 505;
РЧДБЕ 485.
нелабший — див. лапі.
нелинь — див. линяти.
[неліпа] «невихована, гидка жінка,
нехлюя» Ж; — похідне утворення від
незасвідченого *ліпий (жін. р. *ліпа)
«гарний», пов’язаного з ліпший; пор.
р. [лепьш] «гарний, красивий», ч. слц.
Іеру «красивий» та ін. — Див. ще ліп-
ший.
[неліпка] «корова, що вже на дру-
гому році отелилася Ж; корова, що не
повинна мати теля О; молода корова-
первістка МСБГ; ягниця, що передчас-
но покрилася ДзАтл І; назва вівці Доп.
УжДУ IV 108», [нелюпка] «молода ко-
рова-первістка» МСБГ; — результати
видозміни деетимологізованої форми
[нелітка] «корова, яка не мала теля-
ти», очевидно, зближеної з основою
*ліпий (ліпший) «гарний». — Див. ще
літь. — Пор. неляпка.
нелітка — див. літь.
неліча] «незграбний» О; — неясне.
нельга1] «не можна» Ж, [нельга
ЛПол, нільга] «тс.»; — р. [нельга] «не
можна, неможливо», бр. нельга «тс.»,
др. не льга «не можна, не слід»; —
результат злиття заперечної частки не
і втраченого іменника льга «легкість;
можливість», пов’язаного з легкий;
пор. р. [льга] «легкість; можливість;
можна, легко виконати», бр. льга «мо-
жна, можливо, дозволено; [полегшен-
ня; можливість; легко]». — Фасмер II
543; Преобр. І 442; ЗСБМ 7, 313;
Вегп. І 753. — Див. ще легкйй, не.
[нельга2] «холодна й сира снігова
погода» Ж; — пов’язане з [відельга]
«відлига»; конкретний характер зв’язку
неясний. — Див. ще відлйга.
[неляпка] «молода корова-первіст-
ка МСБГ; корова, що на другому році
отелилася Мо, Дз»; — запозичення з
молдавської мови; молд. неляпка «ко-
рова, що отелилася раніше трирічного
віку», як і рум. [пеіеарса] «корова, що
отелилася на другому році», виводить-
ся від укр. [неліпка] «тс.». — Заворо-
тна Тези доп. УжДУ 1966, 15; СДЕЛМ
277; ПІЖМ 537. — Див. ще неліпка.
немає, нема, [немать] «нема», [ні-
ма] «тс.» ВеЛ, [неманє] «відсутність»
Ж; — р. [нема], бр. няма, п. піеша,
[піша, піаша], болг. няма, м. нема,
схв. нема; — результат злиття виразу
не має, що складається із заперечної
частки не і 3-ї ос. одн. дієслова ма-
ти. — Іст. граматика 381; Преобр. І
269; ЗСБМ 8, 67—68; Вгйскпег 331 —
332; Младенов 362; Вегп. І 425. —
Див. ще мати2, не.
[немжйтися] «щулитися, їжити-
ся»; — неясне.
немза — див. нендза.
[немний] «неспритний, незграб-
ний» Ж, [немно] «невловимо, незбаг-
ненно, незрозуміло» Ж; — не зовсім
ясне; можливо, результат злиття неза-
свідченого виразу *не имний, що скла-
69
немов
нендзорі
дався із заперечної частки не і при-
кметника *имний «беручкий, хапкий,
спритний», пов’язаного з дієсловом
[имати] «брати, хапати, ловити»; пор.
р. [неимается] «не дається в руки, не
можна піймати», [не'йм] «кінь або інша
домашня тварина, яка не дається в ру-
ки», [не'имка] «тс.». — Желех. І 514. —
Див. ще імати, не.
немов, немовби, немовбито —
див. мов1.
[немовільне] «несподівано, рап-
том» Ж; — результат видозміни форми
мимовільно, зумовленої впливом сино-
німічних прислівників з префіксом не-\
несподівано, невільно та ін. — Див.
ще воля, мимо.
немовля, немовлячий, немовля-
щий — див. мова.
[нембла] «мул, намул» Ж; — оче-
видно, результат видозміни незасвідче-
ної форми *намола (жін. р.), пов’яза-
ної з [наміл] (род. в. [намолу]) «тс.»
(як [намула] «тс.» пов’язане з на-
мул). — Див. ще наміл.
[немохідний] «невідомого похо-
дження» Ж; — неясне утворення, в
другій частині пов’язане з ходити (по-
ходити, похідний). — Див. ще ходй-
ти.
[немоща] (бот.) «блекота чорна,
Нуозсуатиз пі§ег Б.» Мак, [нємща]
«тс.» Мак; — результат видозміни на-
зви [немиця] ([німиця]) «тс.», випад-
ково, зближеної з немощі. — Див. ще
німйця.
немощі «неміч», [не'мощ] «тс.; не-
мічна людина» О, [нембщник] «хво-
рий» Ж, немощен, немощнйй УРС, Г,
[немошнйй] «немощнйй», [онемощіти]
«знесилитися, знемогти; збідніти» Г,
Ку5; — р. немощь, др. немощь, болг.
не'мощ, м. немош; — запозичення з
церковнослов’янської мови; цсл. не-
мощь «неміч» відповідає укр. неміч. —
Преобр. І 563. — Див. ще могтй, не.
ненавидіти, [ненавидець] «ненави-
сник», [ненавидник] «тс.», ненавис-
ник, ненависництво, ненависть, не-
навидний, [ненависливий] «недобрози-
70
чливий», ненависний- — р. ненавй-
деть, бр. ненавідзець, др. ненавиді-
ти, п. піепашісігіс, піепашісігіес, ч. пе-
пауісіеі, слц. пепамісііеі’, нл. ст. щепа-
хсізіпу «ненависний», болг. ненавй-
ждам «ненавиджу», м. ненавист «не-
нависть», схв. ненавидети «ненавиді-
ти», стел, ненавидіти «тс.»; — псл.
пепауісіеіі «не любити; не хотіти бачи-
ти», утворене за допомогою префікса
пе- «не» від пауісіеіі «ревнувати; охоче
дивитися», похідного від уісієїі «бачи-
ти». — Фасмер—Трубачев III 63; Чер-
ньїх І 569; Цьіганенко 291—292;
ЗСБМ 8, 5; Вгйскпег 361; Вегіа] Е88Л
II 219—220; Мікі. ЕМ 390. — Див.
ще навидіти, вид, не. — Пор. завй-
діти.
[ненаейтець] (бот.) «астрагал со-
лодколистий, Азїга§а)ііз §1усурйу11из
Б.» Г, Пі; — похідне утворення від на-
ситити-, назва зумовлена тим, що ба-
гато видів астрагалу є добрим кормом
для худоби. — БСЗ 3, 277—278. —
Див. ще на1, не, ейтий.
ненатлий, ненатля — див. тлйти.
ненацька, ненацек — див. зне-
нацька.
неначе — див. наче.
[нендза] «воші ВеБ; гусінь та інші
шкідники сільського господарства МСБГ;
бідність, злидні, клопіт, хвороба Пі,
МСБГ; домашня птиця і тварини вза-
галі МСБГ; дріб’язкова, набридлива,
нав’язлива, непорядна людина МСБГ,
Досл. і мат. IV», [не'нза] «тс.» МСБГ,
[нендзь] «сум; нужда» Бі, [не'мза]
«шкідливі комахи, паразити» Ж, [не'за]
«тс.» Ж, [не'ндзник] «бідний, жалюгід-
ний» Пі, [нендзний] «тс. Пі; нещасний,
окаянний Бі»; — бр. ст. нендза «нуж-
да, злидні»; — запозичення з польської
мови; п. п^сіха «нужда, злидні» відпові-
дає укр. нужа.— Німчук 227; Банд-
рівський Досл. і мат. IV 11; Бульїка
216; Вгйскпег 358—359. — Див. ще
нужа. — Пор. нужда.
[нендзорі]' «осінні ягнята»; — оче-
видно, пов’язане з [мензеря] «дійна
вівця» (див.).
ненйла
неологізм
[ненйла] «висока, неповоротка лю-
дина»; — р. [ненйла] «неохайна жін-
ка»; — неясне; пов’язується (Мерку-
лова Очерки 184) з жіночим ім’ям Не-
оніла (р. Ненйла).
[нентер] «нутряк, самець, у якого
одне ядро або обидва ядра містяться
всередині, а не в мошонці» Куриленко,
[нентор, немтер, немтур, намтур,
мантер, ментир] «тс.» тж; — запози-
чення з-польської мови; п. у/п^іег «тс.»
пов’язане з и'пеіггпу «внутрішній» і
відповідає укр. [нутер], нутряк. —
Див. ще нутро.
[ненуж] «ніж (спол.), аніж; не мен-
ше Ж»; — неясне; очевидно, в якийсь
спосіб пов’язане з сполучником ніж.
ненці (одн. ненець) «одна з народ-
ностей самодійської мовної групи»,
ненка, не'нецький; — р. бр. ненцьі, не-
нец, ч. N6401, слц. N6460, болг. нен-
ци; — запозичення з ненецької мови;
ненецьке нензць, букв, «чоловік, муж-
чина» є самоназвою ненців. — Фасмер
III 63—64; Терещенко Яз. нар. СССР
III 376.
неня «мати, мама», ненька «тс.»,
неньо «батько, тато», ненин, [ненін],
ненів, неньчин; — п. [папа] «мати, ма-
ма», [пепа, пепіа, піепіа] «тс.», [пап]
«батько», слц. папо «батько, тато», па-
па «тітка; тато», пепіка «тітка», вл. нл.
пап «батько», болг. неня «тітка, сестра
матері», нени (звертання молодшого до
старшого, особливо до брата), ненчо
«тс.», м. нена «мати, мама», схв. нана,
пепа «тс.»; — псл. папи, папа, пепа,
пеп[а; — дитячі за походженням слова
(від дитячого лепету), що виникали в
різних мовах, як правило, незалежно
одне від одного; — очевидно, існували
вже в індоєвропейській прамові; пор.
дінд. папа «мама, неня», гр. уєуу« «тіт-
ка, бабка», уаууг) -«тс.», уєууос; «дядько,
дід», уссууос «тс.», алб. папе «мати, го-
дівниця», лат. поппиз, поппа «монах,
монахиня; вихователь дитини, вихова-
телька дитини», кімр. паіп «бабка»;
помилково виводилися (Мікі. ЕМ 211)
з тюрк, пепе «мати, старша сестра». —
Бурячок 20—22, 31—32; Фасмер III
94; Преобр. І 623—624; Горяев 232;
Вгііскпег 354; Масіїек Е5ЛС 389; Тру-
бачев Терм, родства 28; Маїхепаиег
62; ПЬІепЬеск 142; Егізк II 304; Меуег
ЕМ 297; Таїсіє—Ноіїп. II 142. — Пор.
дядя, мама, няня’, папа3, тато.
неббзир, необзбрний, неозорий,
неозорний — див. зріти1.
неозой- «найновіша ера в геологіч-
ній історії Землі (розпочалася 67 млн.
років тому)», неозойський; — р. нео-
зой, бр. неазбй, п. пеогоік, ч. слц. пео-
гоікиш, вл. пеосоікит, болг. неозбйски
«неозойський», схв. неозбик «нео-
зой»; — через посередництво західно-
європейських мов (нім. №огбікиш, фр.
пеогоїцие «неозойський», англ. Иеогоіс
«тс.») запозичене з новолатинської на-
укової термінології; нлат. пеогоісиш
утворене за допомогою суфікса -іс- від
гр. уєор «новий», спорідненого з дінд.
пауаії, лат. поуиз, псл. поуь «тс.», укр.
новйй, і гр. £іог| «життя», пов’язаного з
Сфоу «жива істота, тварина». — СІС
462; Кораіігізкі 663, 664, 1054; КІеіп
1039, 1770. — Див. ще зоологія, не-
он, новйй. — Пор. неоліт, неоло-
гізм, неофіт.
[неокймшаний] «невідшліфований,
неотесаний» Ж; — неясне.
неоковйрний, неоковерний — див.
оковйрний.
неоліт «новий кам’яний вік, заклю-
чний період кам’яної доби», неолітйч-
ний; — р. болг. м. неолйт, бр. не-
аліт, п. ч. слц. пеоііі,- вл. пеоіііікит,
схв. неолйт, неолйт, неолйтик, слн.
пеоіііік; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; нім. Меоііїіїікит «нео-
літ», фр. пеоііїіїірие «неолітичний»,
англ. пеоііїіїіс «тс.» утворені від основ
гр. уєос; «новий» і Лі&ос «камінь», по-
ходження якого неясне. — СІС2 577;
Кораіігізкі 577, 663; РЧДБЕ 486; КІеіп
897, 1038. — Див. ще літій, неон. —
Пор. літографія, неозой, неологізм,
неофіт, палеоліт.
неологізм «нове слово або вислів»,
неологічний; — р. неологйзм, бр. неа-
71
неон
непереливки
лагізм, п. пеоіо^ігт, ч. пеоіо^ізтиз,
слц. пеоіо§ігтиз, болг. неологйзлм, м.
неологйзам, схв. неологйзам, слн.
пеоіо§їгет; — очевидно, запозичення
з французької мови; фр. пео1о§1зте
«неологізм, нове слово», пеоіо§ірие
«неологічний» утворені з основ гр.
уеос; «новий» і Лбуос; «слово, розпо-
відь». — СІС2 577; Черньїх І 569;
КЗСРЯ 290; Кораіігізкі 581, 663;
РЧДБЕ 486; Кіеіп 903, 1038; Паигаї
498. — Див. ще логіка, неон. — Пор.
неозой, неоліт, неофіт.
неон (хімічний елемент, газ); — р.
бр. болг. неон, п. ч. вл. пеоп, ч. слц.
пебп, м. неон, схв. неон, слн. пеоп; —
назва, утворена 1898 р. В. Рамзаєм,
який відкрив цей елемент (нлат. пеоп),
на основі гр. уєос (с. р. одн. уєоу) «но-
вий», спорідненого з дінд. пауаЬ, лат.
поуиз, псл. поут. «тс.», укр. новий. —
СІС2 578; Волков 82; Фигуровский
94—95; Черньїх І 569; Кораіігізкі 663;
НоІиЬ—Буег 333; РЧДБЕ 487; Кіеіп
1038. — Див. ще новий.
Неоніла (жіноче ім’я), Неля, [Пил-
ка], Ніла, Ніля, Онйлка, Онйля; — р.
Неонйл(л)а, бр. Неанілсг, — очевид-
но, утворене від чоловічого імені Неон,
що походить від гр. Мєшу, пов’язаного
з уеос; «молодий, юний; новий», спорід-
неним з псл. погь, укр. новий. — Вл.
імена 147; Спр. лич. имен 438, 513. —
Див. ще неон, новий.
[небнімки] «зненацька, несподіва-
но, непомітно» Ж, [небмінки] «тс.»
Ж; — як і [зненемка] «тс.» Ж, пов’я-
зане з не зовсім ясним [знезнімки,
знезнімка] «тс.» (див.).
неофіт «новий прихильник якоїсь
релігії або якого-небудь учення, суспі-
льного руху; новак у чому-небудь»; —
р. болг. неофйт, бр. неафіт, ст. нео-
фит/ь (1722), п. пеоїііа, ч. слц. пеоїуі,
ч. пеоГуіа, слн. пеоїй; — запозичення з
латинської мови; лат. пеорЬуіиз «ново-
навернений у християнство» походить
від гр. уєбсритос; «тс.; (букв.) новонаса-
джений», що складається з основ слів
уєос; «новий» і сритбс; «рослина; парос-
72
ток; творіння», пов’язаного з дієсловом
срош «вирощую, росту, народжую, ви-
никаю», спорідненим з дінд. Ьйауаіі
«буває», лат. їиі «я був», лит. Ьйіі «бу-
ти», псл. Ьуїі, укр. бути. — СІС2 579;
Кораіігізкі 663; РЧДБЕ 487; Кіеіп 1039,
1180, 1181. — Див. ще бути1, неон,
новий. — Пор. фізика.
[неохамраний] «неохайний, бруд-
ний, огидний; неуважний» Ж, [необ-
хамраний] «неохайний, нечепурний»
МСБГ; — очевидно, результат конта-
мінації слів [неохарний] «неохайний,
брудний, огидний; неуважний» і [хам-
рйло, хамрйї] «неохайна людина; сви-
ня». — Див. ще хамрйло, харити.
[неохрястанець] «незастібнутий,
неохайно одягнений» Ж; — очевидно,
результат контамінації слів неохайний
і [розхрістаний] «неохайний». — Див.
ще розхргістати, ханти.
[неошетеленний] «необачний, не-
обережний, нерозумний, легковажний,
безтурботний» Ж; — неясне; можливо,
пов’язане з п. [піеозхаіапу, піесіозга-
іаіу] «дурний, нетямущий», похідними
від [піеозгаїас зі^] «з глузду з’їхати,
здуріти».
неошкульний — див. шкулити.
неп, непівський', — р. бр. нзп, п.
пер, ч. слц. Мер, болг. Неп, слн. пер; —
складноскорочене слово, утворене в
радянський час з початкових букв слів
нова економічна політика за зразком
р. нзп (з новая жономическая поли-
тика). — 81. імуг. оЬсусЬ 507; Кіішез
472.
непереливки «важко, скрутно; не
жарти»; — бр. [непераліукі], п. піе
рггеїеімкі «тс.»; — результат злиття
заперечної частки не з іменником *пе-
ре'ливки, пов’язаним з дієсловом пере-
ливати (перелити, від лити) в зна-
ченні «наливати зайве, через край» або
«поливати поперек» (дорогу); первісне
значення виразу не зовсім ясне; він міг
означати «сутужно з якоюсь потрібного
рідиною, не можна щедро наливати,
переливаючи через край» або «йдеться
не про переливання дороги з добрими
непіт
непремінно
побажаннями, а про ворожі наміри»;
менш імовірно, що малося на увазі пу-
сте заняття, як у виразі «переливання
з пустого в порожнє». — ЗСБМ 8,
9. — Див. ще лити, не.
[непіт] «племінник; внук» Ж, МСБГ,
[непбт] «тс.» Ж, МСБГ, [непут] «пле-
мінник» НЗ УжДУ 26/2, [непбта] «пле-
мінниця тж, МСБГ; внучка; племінник
МСБГ»; — запозичення з молдавської
мови; молд. непбт «племінник; внук»,
як і рум. пербі «тс.», п. перо! «проте-
же», схв. [перйі:] «племінник, внук», по-
ходить від лат. пербз (зн. в. пербіеш)
«внук; нащадок; племінник», спорідне-
ного з дінд. параї «внук, нащадок», лит.
ст. пербііз «внук, племінник», укр. [не-
сти, не'стий] «племінник». — Дзендзе-
лівський НЗ УжДУ 26/2, 21; БсНеІисі-
ко 139; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 164;
8кок II 511; СДЕЛМ 278; ПБКМ 539;
Ризсагіи 101; У/аИе—Ноїт. II 161. —
Див. ще нети.
непман «приватний підприємець,
торговець періоду непу», непманка,
непманша; — р. бр. нзпман, п. ч. слц.
пертап, болг. непман, схв. непман,
слн. пертап; — складне слово, утворе-
не з неп (р. нзп) і нім. Мапп «люди-
на», спорідненого з дінд. тапиіі «лю-
дина, чоловік», ав. татіз-, псл. тргь
«тс.», укр. муж. — ССРЛЯ 17, 1460;
КІііце—Міігка 459—460. — Див. ще
муж, неп. — Пор. гетьман.
непотйзм «заміщення посад за
протекцією, влаштування родичів на
прибуткові посади, кумівство»; — р.
непотйзм, бр. непатьізм, п. пероіугт,
ч. пероіізтиз, слц. пероїігтиз, болг.
непотйз'ьм, схв. непотйзам, слн. пе-
роіігет; — запозичення з французької
мови; фр. пероїізте походить від іт.
пероіізто (піроіізто) «тс.», утвореного
від пероіе (піроіе) «племінник; внук;
нащадок», що виникло з лат. пербз (зн.
в. пербіет) «внук; нащадок; племін-
ник». — СІС2 579; Кораіігізкі 664;
НоІиЬ—Буег 333; РЧДБЕ 488; Паигаї
498; Кіеіп 1040; Мезііса 1018. — Див.
ще непіт.
[непотйр] «нетопир» Ж; — др. не-
П'ьтьірь, нопотьірь, стел, непжтьірь,
нептьірь, нопотьірь; — результат дав-
ньої метатези в слові нетопир, збли-
женому з основою псл. рМ- «птах»; де-
які дослідники вважають тут корінь
рій- первісним (Мизіс ЗФ 6, 98—101;
Булаховський Вибр. пр. III 245); зіста-
вляється також (Абаев ИЗСОЯ І 283)
з ос. *ЬуНуг/Ьііііг «нетопир, кажан» і
пояснюється комплекс раЬг, ЬзЬг як
звуконаслідування шуму, що створює-
ться кажаном при польоті, а початкове
не- в слов’янських мовах розглядаєть-
ся як підсилювальна частка; недостат-
ньо обґрунтованим є виведення (Ма-
сйек Е83С 397; НоІиЬ—Кор. 244; Но-
ІиЬ—Буег 334) з Нереіугь від *ІереШІ
«уривисто пурхати». — Фасмер—Тру-
бачев III 68—69; Преобр. І 603; Мікі.
ЕАМ 214. — Див. ще нетопйр.
[непоторбчий] «недотепний, дурну-
ватий, незграбний» Ж; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з торочити «повторя-
ти одне й те саме, говорити дурниці,
плести». — Пор. торочити1.
непотрібний «дуже поганий, нік-
чемний, мерзенний», непотре'бство', —
р. непотребньш «непотрібний; негід-
ний, непристойний», бр. непатрзбни
«непотрібний; [негідний, непристой-
ний]», др. непотрібьньїи {непотребь-
ньіи) «негідний, поганий»; — очевидно,
запозичення зі старослов’янської мови;
СТСЛ. НеПОТр'ЙБЬН'Ь «непотрібний; негі-
дний» відповідає укр. непотрібний. —
Див. ще треба.
[непремінно] «неодмінно» Ж, [без-
премінно, небезпремінно] «тс.», [без-
премінний] «неодмінний»; — р. непре-
менно «неодмінно», непременньш «не-
одмінний», др. непріміньно (непремі-
ньно) «незмінно, постійно», непрімі-
ньньш «незмінний»; — запозичено в
давньоруську мову зі старослов’ян-
ської; стел. непр'йлгЬньн'ь «незмінний»,
паралельне п. піерггетіеппу «тс.», слц.
пергегпеппу «постійний», утворене від
ПрФлгЙНЬН'Ь «змінний, перемінний», по-
хідного від пр'клгкна «переміна, зміна»,
73
неприкаяний
нереїда
якому відповідає укр. переміна. —
Фасмер III 64; КЗСРЯ 290. — Див. ще
міняти, не, пере-.
неприкаяний «який не знаходить
собі місця або заняття»; — р. непри-
каяними, бр. непрьїкаянм «тс.»; —
результат розвитку давнішого значення
«який покаявся (на сповіді), але не ді-
став прощення гріхів; незаспокоєний»,
пов’язаного з др. каятися «каятися,
сповідатися», стсл, нагати са «каяти-
ся». — СРНГ 21, 126—127. — Див.
ще каятися.
[неприпїтий] «дивний, незвичай-
ний» Ж; — неясне.
неприторенний «несосвітенний;
[не вишколений, не витончений, нехит-
рий, простий; невиправний, неприбор-
каний; величезний Ж; справжній, чис-
токровний Г]», [неприторенний] «ду-
же великий; дуже милий» Ж, [не-
притбрний] «байдужий» Ж, непрото-
ренний «неприторенний», [непроторе-
нна] «дуже великий» Ж; — очевидно,
похідні утворення від незасвідченого
*приторити «притерти, припасувати»,
пов’язаного з торувати, утбри «пази
на краю бочки, в які вставляється дно»
і, далі, з терти. — Див. ще терти,
тор, утбри.
[непрйчком] «немов, наче, ніби,
сказати б Г, Ж; приміром, наприклад;
часом, бува; випадково, ненароком
МСБГ», [непрйчкома] «немов, наче, ні-
би, сказати б», [непрйщіп] «тс.» Ж,
[не прйчком (сказати)] «не кажучи
лихого слова»; — неясне.
[непрйщіп] «нероба; гультяй» О;
— неясне; можливо, в початковому
значенні «непотріб; непридатний для
прищеплення живець, чубук» пов’яза-
не з прищепити.
нерв, нервація, нервізм, [нервівка\
«нервова гарячка». Ж, [нервус] «нерво-
ва людина О; сердита людина Корз»,
[нервий] «нервовий» Ж, [нервйстий]
«який має нерви» Ж, нервовий, нер-
возний, [нервовий] «нервовий» МСБГ,
нервувати', — р. бр. болг. м. нерв, п.
вл. нл. непу, ч. слц. перу, схв. нерв,
74
слн. заст. перу; — запозичення з німе-
цької або французької мови; нім. Меру,
фр. пегі походять від лат. перуиз «жи-
ла, сухожилля, нерв», спорідненого з
гр. уєороу «сухожилля, волокно», дінд.
зпауап- «зв’язка, сухожилля», ав. зпа-
уага «сухожилля», тох. В зпаига «сухо-
жилля, нерви», вірм. пеагсі «сухожил-
ля, волокно, фібра»; виведення лат.
пегуиз, як запозичення, з гр. уєйроу
(КЗСРЯ 290; НоіиЬ—Буег 333) помил-
кове. — СІС2 579; йидп. II 855—856;
Черньїх І 569; Фасмер III 64; Преобр. І
600; ЗСБМ 8, 12; 81. у/уг. оЬсусЬ 508;
РЧДБЕ 488; Кіи^е—Міїгка 507; КІеіп
1041; АМаШе—НоГш. II 165; Ргізк II 308.
[нервеник] (бот.) «коров’як скіпе-
тровидний, ЧегЬазсигп іЬарзіїогше
ЗсЬгасі.» ЛексПол; — похідне утворен-
ня від нерв', назва зумовлена якимсь
впливом коров’яку на нервову систему;
пор. бр. [шальнік] «коров’як». — Див.
ще нерв.
[неревина] (бот.) «бруслина євро-
пейська, Еуопуітшз еигораеа Б.» Мак; —
неясне.
нерезень (орн.) «качка сіра, Апаз
зігерега Б.», [нерозень] (вид дикої кач-
ки), [нерожень] «тс.»; — р. [нерозень]
«нерезень, Апаз зїгерега Б.», [неро-
знак, нерьіжень] «тс.»; — похідне ут-
ворення від різний, різнитися (пор. р.
[нерозень] «рівня, у всьому подібний
до іншого, який не різниться від іншо-
го чи інших»); назва зумовлена тим,
що своїм оперенням (особливо літнім)
самець цього виду майже не відрізняє-
ться від самки. — Даль II 1385—
1386. —'Див. ще не, різний.
нереїда (міф., зоол.) «морська нім-
фа; кільчастий морський черв’як»; —
р. болг. нерейда, бр. нерзіда, п. пегеі-
сіа, ч. слц. пегеісіа (міфі), ч. пегеібку
(зоол.), слц. пегеібу (зоол.), схв. пере-
йде (міф., зоол.), слн. пегеісіа (міф.); —
запозичення з грецької мови; гр.
Пцрєщ, род. Пцрєібос (КпрП’бо?), букв,
«дочка Нерея» походить від Мгірєос;
«Нерей» (віщий морський старець), по-
в’язаного з уйрбс «текучий», уосш «те-
нерес
неростроп
чу, струмую», спорідненого з дінд. зна-
нії «капає», лат. по, паге «плавати; тек-
ти», тох. В пазкеш «купаються»; чер-
в’яки названі так тому, що живуть у
морі. — СІС2 580; Кораііпзку 665; Но-
ІиЬ-куег 333; РЧДБЕ 489; Кіеіп 1026,
1040, 1041; Егізк II 294—295. — Пор.
наяда.
нерес, нереснйца, нерест, не-
ресть, нерісниця — див. мерест1.
нерест1 .«викидання рибою ікри і
запліднення її», [нерес} «жаб’яча ікра»
ВеНЗн, [нересть} «тс. Ж; парування у
риб, змій», [нерязд} «ікра, жаби?» Ж,
нерестилище, нереститися' — р. не-
рест «нерест», [нерс} «час метання ік-
ри у риб», [нбрость] «жаб’яча ікра;
час метання ікри у риб», [нброс] «жа-
б’яча ікра; риб’яча ікра», бр. нераст
«нерест», др. нересть «час метання
ікри у риб», п. [пегезі] «статевий ін-
стинкт і час його прояву у риб, нерест,
місце нересту; ікра» (з укр.), [піегозі,
тггозі] «тс.», ч. ст. пегезі «нерест»,
слц. пегезІЇ «тс.», вл. п]егк «риб’яча ік-
ра», нл. пегк «ікра», п]егк, п]егсії «тс.»,
схв. мрест «ікра (дрібної риби); не-
рест», слн. іїгезї «час метання ікри»,
тгезі «нерест; жаб’яча ікра»; — псл.
*пегзіїь «ікріння, нерест», *погзіїь «ік-
ра» (з пізнішим переплетенням зна-
чень), *пегзїі «метати ікру, класти яй-
ця» (пор. п. [пагозсіс] «паруватися»,
[пагозсіс зф] «почати нести яйця»); —
споріднені з лит. пегзії «метати ікру»
(про риб), паїзаз «риб’яча ікра», паг-
зіаз «тс.», лтс. пегзі «метати ікру» (про
риб), пагзіз «нерест»; заміна початко-
вого п на ш (схв. мрест, слн. шгезі,
п. тггозі) зумовлена незручністю ви-
мови звуків пг, які опинилися поруч;
слн. іїгезї виникло з піїгезї (тут сі
вставлено також через незручність ви-
мови пг, пор. р. [ндрав] з нрав «но-
ров»). — Черньїх І 569—570; Фасмер
III 65; Преобр. І 600—601; ЗСБМ 8,
11; Вгйскпег 347, 355; Масіїек Е84С
396; 8аиг ЗЬогпік РРВгП 1976, 34—35;
8кок II 465; Вегіа] Е884 І 113; Варбот
ОЛА 1975, 132—136; ХиЬаїу АЇ81РП
16, 401—402; Мікі. Е\\-' 396; ТогЬібгпз-
зоп БМ II 44; Вй£а ВВ II 504—505;
Тгаиішапп 197; Мйіїї.—Епіїг. II 701,
742. — Пор. нести2.
[нерест2] (бот.) «стокротки бага-
торічні, Веіііз регеппіз Б.» ВеНЗн (луч-
на трава), [нересть} «тс.» Мак; — ре-
зультат видозміни назви [мерест} «ни-
зькі болотяні трави» (див.).
[нересть] «сімейні чвари, незгоди»,
[неристь} «ворожнеча»; — ч. пегезї
«порок, розпуста», слц. пегезІЇ «тс.»; —
ОЧеВИДНО, ПСЛ. *ПЄ-Г£5ІЬ < *пе-г^сі-1ь,
похідне ВІД Г£<Рь «ряд, порядок» (пор,.
[не'ряд} «непорядок»), — Масіїек Е84С
396. — Див. ще ряд.
нерет «риболовна сітка»; — р. [не'-
рет} «риболовний пристрій, верша; не-
від», [нерет, нерето, нербтб} «тс.»,
бр. нерат «ятір, верша», п. [пегеії] «рід
сітки» (з укр.); — очевидно, пов’язане
з [нерти} «ниряти» (пор. р.-цсл. покри-
ти «занурюватися», слн. ропсігеії «тс.»);
не виключений також зв’язок з лит.
пегіі «в’язати, плести» (Вй§а ВВ II
505); менш переконливим здається по-
в’язання (Попов Ист. лекс. 19; Преобр.
І 525; Горяев 206, 228; Грот Фил. раз.
І 461; Маігепаиег 262; ТогЬібгпззоп
БМ II 42; Каїіша 165) з р. [ме'рда]
«верша», [мереда, мерета] «тс.», що
походять від фін. тегіа або шв. т]агс1е
«тс.». — Фасмер III 65; ЗСБМ 8, 11 —
12; Мікі. Е\Е 213. — Див. ще ниряти.
неретйвий — див. ретгітися.
[неробак] «неборак» Ж; — резуль-
тат видозміни форми неборак, збли-
женої з не робити, нероба. — Див.
ще неборак.
нерожень, нерозень— див. нере-
зень.
нерозлучний (орн.) «вид папуги,
А^арогпіз ЗеІЬу»; — р. неразлучник, [не-
разлучка], бр. неразлучнік «тс.»; —
похідне утворення від нерозлучний'
назва зумовлена тим; що пари папуг
цього виду постійні. — БСЗ 29, 469. —
Див. ще лучйти1, не.
[неростроп] «необачність, нероз-
важливість, необдуманість, безумство»
75
нерпа
нестеменний
Ж; — очевидно, запозичення з польсь-
кої мови; пор. п. піегогігорпозс «нероз-
судливість, нерозважливість», якому
відповідає укр. нерозторопність. —
Див. ще не, розторопний.
нерпа (зоол.) «ластоногий ссавець
родини тюленевих,' Риза Бсороіі», нер-
пуха «вухатий тюлень»; — р. бр. болг.
нерпа, п. слц. негра, ч. негра, схв.
нерпа-, — через російську мову за-
позичено з прибалтійсько-фінських
мов; пор. фін. ногрра «тюлень», карел,
н’огрра, саам. ноагууе «тс.». — СІС2
580; Черньїх І 570; Фасмер III 65—66;
Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо-
обог. 56; Преобр. І 601; 81. у/уг. оЬ-
сусії 508; РЧДБЕ 415; 8кок II 511;
Мікі. ЕУ/ 213; Каїіша 172; Льіткин—
Гуляев 187.
[нертиця] (зоол.) «морська чере-
пашка, Зсуііаеа» Ж; — не зовсім ясне;
можливо, тотожне з болг. нерйт «тс.»
(?), яке походить від гр. уг]рітг](; «тс.»,
пов'язаного, очевидно, з ЕІгірєбс; «Не-
рей» (віщий морський старець). — СІС
1951, 449; РЧДБЕ 489; Ргізк II 316. —
Див. ще нереїда.
[нерунє] «лахміття, дрантя; брудна
білизна» Ж; — р. [руно] «знятий з
плечей благенький одяг, лахміття»,
[рунка] «обноски, лахміття», [рунь]
«руб’я, благенький одяг, лахміття»; —
пов’язане з руно «вовна», руна «зелені
сходи» і, далі, з рвати', початковий
елемент не-, можливо, є підсилюваль-
ною часткою (пор. нестеменний «до-
стеменний», [несиленна сила] «сила-
силенна» Ж). — Див. ще руно1.
[неруш] (бот.) «вид рослини Ж;
розрив-трава звичайна, Ітраііепз поіі-
іап^еге Б. ВеНЗн», [неруш мене'] «роз-
рив-трава звичайна» Пі; — результат
злиття виразу не руш «не займай, не
чіпай»; назва зумовлена тим, що стиглі
плоди рослини від дотику раптово роз-
тріскуються і з силою викидають на-
сіння. — Нейштадт 380—381. — Див.
ще не, рух. — Пор. нетик.
неряд — див. ряд.
несамовйтий — див. сам.
[несвбрний] «неприборканий» Ж,
[несувірний] «тс.» Ж; — п. піезу/огпу
«неслухняний; розпущений, недисцип-
лінований; упертий; непокірний», ч.
слц. пезуогпу «не згуртований, не єди-
ний»; — похідне утворення від *свора
«швора, шворка» (первісне значен-
ня — «не зв’язаний шворою», насампе-
ред про псів). — Фасмер III 583; Вгйск-
пег 486; 8ЇМ III 343—344, VI 530. —
Див. ще не, свїрка1, швора.
несесер «скринька, футляр з реча-
ми для туалету, шиття та ін.»; — р.
несессер, бр. несзсзр, п. пезезег, пезе-
зегка, ч. слц. песезег, болг. несесер,
схв. несесер, слн. пезезбг; — запози-
чення з французької мови; фр. песез-
заіге «необхідний, потрібний; необхід-
не, потрібне; готовальня, дорожній чи
дамський несесер» походить від лат.
песеззагіиз «необхідний, потрібний»,
що виникло з песеззе (езї) «необхідно,
треба», букв, «неминуче», утвореного
із заперечної частки пе-, спорідненої з
укр. не, і дієслова сесіеге «іти, ступати,
ходити; уступати» з попереднього *се-
гбеге, що складається з емфатичної
частки се- «тут, там», спорідненої з гр.
є-иєї «там», лит. зїз «цей», псл. зь
«тс.», укр. сей, та дієслова іє. *зесІ-
«іти, ходити» (пор. дінд. а-засі «тс.», гр.
656с «дорога», псл. хобіїі, укр. ходи-
ти). — СІС2 580; Кораііпзку 665;
НоІиЬ—Буег 332; РЧДБЕ 489; Паигаі
497; ХМакІе—Ноїш. І 192—193. — Див.
ще не, сей, ходити. — Пор. конце-
сія, процедура, процес.
несосвітенний, несусвітний —
див. світ.
неспрймий — див. приміти.
[нестелепа] «неповоротка, непро-
ворна людина; незграбна людина Ж,
Си»; — очевидно, результат контаміна-
ції форм розтелепа і недотепа «тс.».
— Див. ще дотеп, телепати.
нестеменний «справжній, істин-
ний, дійсний, такий самий», нестемен-
но «точно, точнісінько, достоту», [нес-
те'мно Ж, нестемнісінько Ж, неста-
місінько Си, нестемкй] «тс.»; — по-
76
нести
нести
в’язане з стеменний «достеменний»;
не- тут вжите як підсилювальна част-
ка, синонімічна префіксові до-; пор.
достеменний. — Див. ще достемен-
ний. — Пор. нерунє.
нести1, носити, [носитися] «одя-
гатися» О, [песець] «носій», [носак]
«носильник», [носили] «носилки», [по-
силений] «тс.» Ж, носйлки, [носилян-
ка] «одна з двох великих жердин для
перенесення сіна», носильник, [носіль-
ник], [носйльниці] «ноші для носіння
гною» О, носйльщик, носйтель, [но-
сйтельність] «місткість, вантажопід-
йомність» Ж, [нбсича] «дівчинка, яка
няньчить дітей» О, носій, носкість,
ноша, [ношайка] «ціпок, до якого при-
в’язують і на якому носять вантаж» О,
[ношак] «носильник, підручний» Ж,
[ношийкє] (мн.) «сітка, у якій носять
траву з поля» О, [ношійкє] «тс.» О,
ноші «носилки», [нбши Ж, ношаки Ж,
ношата Ж, ношії Ж, ношу лі ВеУг]
«тс.», нбщик, носильний, внесок, [взнес-
лий, взнесений] «піднесений» Ж, ви-
нос, виноска, вйносок (іст.) «козак,
вихований на Січі з раннього дитинст-
ва» Ж, [винісний] «дорогий, збитко-
вий» Ж, винбсливий, виноснйй, відно-
ситися, відносини, відношення, від-
носний, донос, доносйтель, доносй-
тельство, донощик, зноситися «спіл-
куватися; здійматися, підноситися»,
[зніс] «знос, зношення», знос, зноси-
ни, заноситися «чванитися; [харчува-
тися, підкріплятися]», [заніс] «тіснота,
скупчення народу» Ж, [занос] «занесе-
ний бджолами віск» Чаб, [занісно] «за-
візно» Г, Куз, [занбсистий] «зарозумі-
лий, гордовитий» Куз, [запрондшений]
«трохи поношений» (про одяг) Дз,
[наніс] «нанос», нанос СУМ, Ж, на-
носний СУМ, Ж, [недбнос] «передчас-
ні пологи; частина непогашених торгов-
цю боргів (при зведенні торгових ра-
хунків)», недоносок, [недонбшениця]
«недоносок жіночої статі», [незнослй-
вий] «який не може зносити, терпіти»
Куз, обносити «обгороджувати; гань-
бити; обривати, обкрадати (плоди)»,
обносок, перенос, [переносиш] «пере-
несення» Нед, переносна, переносник
«перенощик СУМ; [знак підвищення
або пониження тону Нед]», перенбсок,
перенощик, перенбснйй, підноситися,
[підніс] «піднос» Нед, піднос, [підно-
сний] «ліфт» Куз, підношувач «підно-
щик» СУМ, піднощик, піднесений, по-
носити «лаяти, судити», [понашати]
«переслідувати когось насмішками»
Нед, [поношатися (з чогось)] «на-
сміхатися» Нед, понос, [понбса] «заро-
зумілість, гордовитість» Нед, поноска,
[понесла] «вагітна», поносний, принос,
приносини «дарунок», приношення,
[прйнісне] «тс.», приношений «який
втратив новий вигляд від носіння (про
одяг, взуття)», пронос, [пронбса] «ва-
жливість, значення» Нед, проносити,
проносне СУМ, Нед, проносний, [роз-
ношати] «розносити», [розніс] «роз-
нос» Куз, рознос, [рознбсець] «розно-
щик» Нед, [розносйтель] «тс.» Нед,
рознбсник, рознощик-, — р. нести, бр.
несці, др. нести, п. піезс, ч. лезі, слц.
піезі’, вл. п]езс, нл. п]азс, болг. нбся
«носити, нести», м. носи «тс.», схв.
нести, слн. пбзїі, стсл. нести; — псл.
пезїі; — споріднене з лит. пезіі «нес-
ти», лтс. лезі «тс.», дінд. пазаїі «дістає,
досягає», азпбїі, ав. пазаііі, азпаоііі
«тс.», гр. ЕЛ'єухєЇу «нести», лат. папсїз-
сог «випадково одержую, стаю волода-
рем», гот. ^а-пай «досить», тох. В епк-
«брати», хет. піпікгі «піднімає», вірм.
йазапеш «приходжу»; іє. *епек-, *пек-,
*пк- «діставати, досягати, нести». —
Кибп. II 856; Фасмер III 67, 85; Чер-
ньїх І 570; Преобр. І 601—602; ЗСБМ
8, 16—17; Вгйскпег 361; Масйек Е84С
396; НоіиЬ—Кор. 243; Младенов 360;
8кок II 512; Вегіа] Е88Ч II 220, 228;
Мікі. ЕАМ 213; Тгаиітапп 198; МйЬІ.—
Епсіг. II 733, 742; ИЬІепЬеск 16, 145;
Ргізк І 512—513; АУаІсІе—Ноїт. II 141;
Рокоту 316—318. 
нести2 «відкладати» (яйця, про
птахів) СУМ, Ж, нестися, несучка,
[несючка] «несучка» Ж, [знісок] «ос-
таннє, найменше яйце, знесене куркою
77
нестйдник
мети
Г, Ж; остання дитина у матері», зно-
сок, [знусок ЛексПол, снозбк Шух]
«тс.»; — р. нестй, бр. не'сці, п. пезс,
Ч. лезі, СЛЦ. ПІЄ8І’, ВЛ. п]Є8С, НЛ. П]’а8С,
болг. нбся, м. несе, схв. нести, слн.
пезіі; — очевидно, псл. *пег5І:і «метати
ікру, класти яйця» > *пе8Їі «класти
яйця» (г могло зникнути внаслідок се-
мантичного зближення з ПЄ5ІІ «нес-
ти»), пов’язане з *пег8І:'ь «нерест»; —
споріднене з ЛИТ. ПЄҐ8ЇІ «метати ікру»
(про риб), ЛТС. ПаГ8І8 «нерест (про
риб), парування (про птахів)». — Ма-
сЬек Е8ЛС 396; НоІиЬ—Буег 334;
Вегіа] Е884 II 220. — Пор. нерест1.
[нестйдник] (бот.) «айстра степо-
ва, Азіег ашеїіиз Б.» Ж, Мак; — неяс-
не; можливо, пов’язане зі студити,
студінь «сильний холод» як назва ро-
слини, що цвіте пізно восени (пор. ін-
ші назви айстри степової: [мороз, зім-
ник, осінчак]).
Нестір, Нестор, ст. Нестюр’ь
(1378), НестсорТз (1627); — р. болг. м.
Нестор, бр. Несцер, др. Нестор'ь, Не-
стер'ь, п. ч. слц. ІЧезіог, слн. Мезіог,
стел. Нестортц — через церковносло-
в’янське посередництво запозичено в
давньоруську мову з грецької; гр.
Нєотшр, букв, «той, хто (щасливо ку-
ди-небудь) прибуває» пов’язане з
уботос; «повернення». — Вл. імена 72;
Висіп. II 856; Фасмер III 67; Петровс-
кий 165; Илчев 358. — Див. ще нос-
тальгія.
.[нестбратися] «(про курей) не-
спокійно сидіти у гнізді; (про людину)
неспокійно лежати; перевертатися з
боку на бік» О; — неясне; можливо,
пов’язане з [суторатися] «невтомно
працювати».
нестбтно — див. стбта.
 [нестрїмно] «надто, надзвичайно»
Ж; — неясне; можливо, результат ви-
дозміни форми нестримно, зближеної
зі стрімко.
несувїрний — див. неевбрний.
несуменна — див. сума1.
[неечазник] «кущі бузини» Ж, [не-
щазник[ (бот.) «бузина трав’яниста,
78
ЗашЬисиз еЬиІиз Б.» Мак; — похідне
утворення від [ечазнути] «зникнути,
щезнути»; назва зумовлена, очевидно,
тим, що бузина є дикоростучою росли-
ною, яку важко вивести. — Див. ще
з1, не, чезнути.
[несь] «сьогодні» О, [неська, нйсь-
ка, нйськава, ннись, ннйськи] «тс.»
О; — фонетичні і словотворчі варіанти
прислівника [бнесь] «тс.»; звукові фор-
ми з кореневим и, можливо, виникли в
результаті взаємодії з синонімічним
нині, [нйньки]. — Див. ще днесь.
нетала — див. тал.
нетвар, нетвір — див. творгіти.
нетварь — див. леквар.
[нетець] «в’язень, заарештований,
полонений» Пі; — неясне; можливо,
варіант незасвідченого *няпгець «тс.»,
пов’язаного з [нятство] «ув’язнення,
полон», похідним від [няти] «брати».
[нети] «син брата або сестри, пле-
мінник» Ж, [нетяк] «тс.» Ж; — р. ст.
нетий «племінник», др. нетии «тс.»,
п. ст. піес «двоюрідний брат», ч. пеїег
«племінниця», .пеі’, слц. пеїег «тс.»,
схв. неТіак «племінник (син сестри)»,
ніПіака «племінниця (дочка сестри)»,
слн. песак «племінник», песакіп]а «пле-
мінниця», стел, нетии «племінник»; —
псл. пеірь < *періі]ь «племінник»; —
споріднене з лит. ст. периоііз «внук,
племінник», перїе «внучка», лат. пербз,
-6ІІ8 «внук», пізніше «племінник», пер-
ІІ8 «внучка», пізніше «племінниця»,
дінд. пара! «нащадок, син, внук», пар-
іаг- «тс.», парйй «дочка, внучка», гр.
ауєцлбе; «двоюрідний брат», осуєірібс «дво-
юрідна сестра», дірл. піа (род. в. піаІН)
«племінник (син сестри)», двн. пєуо
«племінник»;, іє. *пербї «внук» (почат-
ково «неповнолітній, несамостійний»),
що складається з *пе-. «не» і ’^роіДОз
«пан, володар», наявного також у скла-
ді слова господь. — Фасмер—Труба-
чев III 67—68;Трубачев Терм, родства
76—78; Преобр. І 602—603; Вгііскпег
427; Масітек Е84С 397; 8кок II 513;
Вегіа] Е884 II 217—218; Меіііеі Еіибез
393; Бенвенист 160; Тгаиішапп 196;
нетик
нетбта
Ргаепкеі Л81РЬ 20, 65; АМаІбе—Ноїш.
II 161 —162; Кіи^е—Міігка 506; Роког-
пу 764. — Див. ще господь, не.
[нетик] (бот., у сполуці [н. слаби-
нога] «розрив-трава звичайна, Ішра-
Ііепз поіі-іап^еге Б.») Ж, [нетикалка
Мак, нетиканка Мак, недотика]
«тс.»; — р. [недотика], п. піеіукаїек,
ч. слц. пеіукаука, ч. пебоіукаука
«тс.»; — похідне утворення від тика-
ти із заперечною часткою не; назва
зумовлена тим, що при дотиканні до
стиглих плодів розрив-трави вони рап-
тово розтріскуються і з силою викида-
ють насіння; пор. назви цієї рослини в
інших мовах: р. недотрбга, англ.
іоисії-те-пої (букв, «не торкай мене»),
лат. поіі-іап^еге (букв, «не торкай»), —
Див. ще не, тикати. — Пор. неруш.
[нетйтірний] «не допитливий, са-
мовдоволений» Ж, [нетйтурний] «не-
здібний» О; — неясне; можливо, пов’я-
зане з ]втиркатися] «самовільно втру-
чатися», [втиркун] «надмірно цікавий,
допитливий», похідними від тирити
«тикати».
нетіпаха «неохайна, неакуратна
жінка», нетіпанка, [нетіпа Ж, не-
тьопуха] «тс.»; — р. [нетюпа] «не-
охайна людина»; — похідне утворення
від тіпати «трясти, бити, ударяти»;
первісно могло означати «такий (така),
що не вміє як слід ударити (в роботі,
на полюванні, в бою)»; інший давній
варіант цього кореня зберігся у формах
недотепа, дотеп (див.).
нетля (ент.) «невеликий нічний
метелик; [ЕіНтосоПеїіз їгііеііеііа; міль
Ж]», ]нетленниця] «нічний метелик,
Рйаіаепа» ВеНЗн; — результат семан-
тичного звуження назви [нетля] «не-
наситна, завжди голодна істота», пов’я-
заної'з тлйти «швидко і жадібно їсти;
точити, гризти (про комах і т. ін.)»
(пор. ненатлий «ненаситний»). —
Див. ще не, тліти. — Пор. нїтка.
нетопир (зоол.) «кажан родини
гладконосих, Рірізігеііиз Каир», [літо-
пйр] «тс.» ВеНЗн; — р. нетопьірь, др.
нетопьірь, п. піеїорегг, піеборегг, [піе-
боругг], ч. пеїоруг, слц. пеїоріег, вл.
п]еіоруг, нл. п]еборуг, [п]ебориг], по-
лаб. пеійраг «метелик», болг. [нето-
пир] «кажан», схв. нетопир, [пеїор]ег,
пасіоріг] «тс.; метелик», слн. пеіорїг
«кажан», [паїоріг, паборег], стел, нето-
пьірь «тс.»; — псл. пеіоругь, поясню-
ване здебільшого як складне утворення
з основ *пе1:о- (< *пекіо-), що пов’я-
зується з *пок1- «ніч», і -ругь від коре-
ня *рег- «літати» (Мікі. ЕАМ 214; Пре-
обр. І 603; Иванов ВСЯ II 19; Ильинс-
кий РФВ 65, 226; Погодин Следьі 216;
Младенов 355; УаПІапІ Зіаміа 10, 678;
Варбот 59); такому поясненню супере-
чать деякі факти фонетичного і сло-
вотворчого характеру (Булаховський
Вибр. пр. III 286); заслуговує на увагу
припущення (Вгйскпег 361; 81ауіа 13,
279; 8сйизіег-8еу/с 1014—1015), що
псл. пеіоругь складається з пе «не», іо
«то» і ругь «птах» (пор. схв. [рігас]
«кажан») і означало первісно «то не
птах» (пор. у зв’язку з цим назви рос-
лин [нетбта] «плаун баранець», [не-
тбя] «аконіт»); припускається також,
що первісною була основа з псл. рьБ
«птах», збережена в укр. [непотйр]
«кажан»; викликає заперечення думка
про запозичення цього загальносло-
в’янського слова з грецької мови (гр.
уиитбтгтєрос;, Маііпоу/зкі РР 1, 154), як
і пов’язання його з р. топьірить «на-
стовбурчувати (пера)» (Вегпекег ІР 10,
166). — Фасмер—Трубачев III 68—69;
Черньїх І 570—571; Пїезепу ЙР
1959/9, 388; Вегіа) Е883 II 221. —
Пор. непотйр.
[нетбта] (бот.) «плаун баранець, Бу-
соробіит зеіа^о Б.» Ко, [нитбта]
«тс.»; — п. піеїоіа «тс.; яловець коза-
цький, Зипірегиз заЬіпа Б.», ч. [пеїаїа]
«яловець козацький», [пеіоіа] «тс.»,
слц. пеіаіа «тс.; плаун», пеїоіа «тс.»; —
результат злиття частки не і займен-
ників то, та; назва зумовлена, очеви-
дно, тим, що плауну баранцю як от-
руйній рослині приписувались чарівни-
чі властивості, а. через це його назва
підлягала табу і замінювалась вираза-
79
нетбя
неуткнуть
ми типу «то є», «то не є» (пор. п. таі-
кі Ьоге] іо ]е «вербозілля, БузітасЬіа
Б.», іо]е, і о ]Є5с, іо]езс «тс.», іо ]езі
«ластовень, Уіпсеіохісшп МоепсЬ.»,
Ьіаіа 1ю]е8С «тс.», тосіга іо]езс «орлики,
Ариі1е§іа Е.»)^ — Вгііскпег 361—362;
Масіїек Е84С 397. — Див. ще не,
той. — Пор. нетбя.
[нетбя] (бот.) «аконіт, АсопіШгп Е.
ВеНЗн; вид рослини Ж», [нетбля]
«аконіт; синяк звичайний, ЕсЬіигп уиі-
цаге Б.» О, [нитбя] «тс.» О; — слц.
пеіб]а «ластовень, Уіпсеіохісит Мо-
епсЬ.»; — результат злиття частки
не, займенника то і дієслова є; назва
зумовлена, очевидно, тим, що аконі-
тові (отруйній рослині) приписувались
чарівничі властивості, а через це його
назва зазнавала табу і замінювалась
займенниковими позначеннями. —
Вгііскпег 361—362; Масіїек Е8ЛС
397. — Див. ще є, не, нетбта, той,
тбя.
нетреба (бот.) «ХапіЬіит Б.»; —
очевидно, результат субстантивації др.
нетрібьш «негодящий», пов’язаного з
трібьш «потрібний»; назва зумовлена,
очевидно, тим, що нетреба є бур’яном,
з яким слід боротися; пор. інші назви
нетреби (колючої): [дурнишник, хо-
лерна трава, неждан-трава]. — Див.
ще не, треба.
нетрі, [нетро] «нетрі» Пі, [нетра]
«тс.; лісова ущелина, провалля». Ж,
[нетря] «тс.», нетрища «нетрі», [над-
ро\ «тс.» Пі, нетрянищ — р. [нетря]
«ділянка лісу, заповідний ліс, заповід-
ник», бр. нетрьі «надра; нетрі»; —
очевидно, псл. [*пеіьга], утворене з
частки пе «не» і основи дієслова НеНІ
(іьгр) «терти»; первісно означало «не-
проторована (непрохідна) лісова гуща-
вина»; необгрунтоване припущення
(Соболевский Виїї. Асаб. без 8с. сіє 8Е
Р1Ьоиг§- 1911, 1054) про запозичення з
литовської мови (лит. пепбге (бот.)
«очерет»), як і гіпотеза (Ильинский
Изв. по рус. яз. и л-ре II 366) про зв’я-
зок з гр. уцтроу «прядка». — Фасмер
III 69; Толстой Сл. геогр. терм. 180;
8.0
ЗСБМ 8, 17—18. — Див. ще не,
терти.
нетто «без тари і упаковки» (про
вагу товару); — р. нетто, бр. нета,
п. ч. слц. пеііо, болг. нето, схв. нето,
слн. пеіо; — запозичення з італійської
мови; іт. пеійо «чистий» походить від
лат. пііібиз «блискучий; чистий», пов’я-
заного з пііео, -еге «блищати», спорід-
неним з дірл. пбіЬ «священний», вал.
пу/уйапі «відблиск, блиск», можливо,
також з дінд. пї-ІаЬ «темний, чорний»,
дперс. паіЬа- «гарний, красивий». —
Акуленко 141; СІС2 580; Кораіігізкі
666; НоіиЬ—Буег 334; РЧДБЕ 415; Ву-
)акли]а 616; Кіи^е—Міїгка 508; КІеіп
1033, 1042; Мезііса 1014; АМаШе—
Ноїт. II 171.
[нетунтавий] «негодящий, нікчем-
ний» Ж; — запозичення з молдавської
і румунської мов; молд. ндтмнтбк
(рум. паіїпібс) «дурний; дурень» утво-
рене від нзтьінг (паїїп^) «дурний, без-
глуздий; незграбний; упертий, затя-
тий», очевидно, запозиченого зі сло-
в’янських МОВ (цсл. НЄТАГЬ «леда-
чий»), — ЗсЬеІибко 139; ПЕРМ 531;
СДЕЛМ 284. — Див. ще нетяга.
нетяга «бідна, неімуща людина;
[безтурботна людина; ледар; негідник
Пі]», [нетяг] «бідолаха; нещасливий»
Бі, [нетязський]; — р. заст. нетяг
«ледар, дармоїд», др. нетяга «ледачий,
бездіяльний», стсл. нетагт» «тс.»; —
очевидно, ПСЛ. ПЄІ£§"Ь «ледачий, кво-
лий, слабий» (пор. р. [нетяга] «брак
сил, слабість, кволість»), утворене на
основі виразу *пе Ї£§1і «не тягти, не
могти». — Див. ще не, тягтй.
неустойка «стягнення за невико-
нання зобов’язання»; — бр. няустбй-
ка, болг. неустойка «тс.»; — запози-
чення з російської мови; р. неустойка
утворене на основі виразу не устоять
(в своем слбве) «не дотриматися (сло-
ва)». — Див. ще не, стояти, у2.
[неуткнуть] «недорозуміти» Ва; —
результат видозміни виразу не утну-
ти «не зрозуміти», зближеного з
ткнути. — Див. ще не, тяти.
неф
нехати
неф «витягнуте у довжину примі-
щення (або частина приміщення), відо-
кремлене рядом колон чи стовпів»; —
р. бр. болг. неф\ — запозичення з
французької мови; фр. неї «середньові-
чне судно; корабель (у храмах)» похо-
дить від лат. пауіз (зн. в. пауеш) «ко-
рабель, судно». — СІС2 580; РЧДБЕ
416; Паигаї 497. — Див. ще нав2.
нефрит1 (мед.) «запалення ни-
рок»; — р. болг. нефрит, бр. нефрит,
п. пеГгуі:, ч. пеГгіііз, слц. пеГгіііба, схв.
нефрит, нефрйтис, слн. пеїгйіз; — ін-
тернаціональний медичний термін, за-
своєний з латинської наукової мови;
пізньолат. перЬгїііз походить від гр.
уєсррітк; «тс.», пов’язаного з уєсррбс;
«нирка», спорідненим з лат. ст. пеГгб-
пез, дісл. пуга, дат. пуге, шв. прге
«тс.», двн. піого «нирка, яєчко», нвн.
ІЧіеге «нирка». — СІС2 580; Ву]акли|а
618; К1и§е—Міїгка 511; Кіеіп 1040;
Егізк II 310. — Див. ще нирка.
нефрит2 «мінерал із класу силіка-
тів з різними відтінками забарвлен-
ня»; — р. болг. нефрит, бр. нефрит,
п. пеГгуі, ч. слц. пеігії, схв. нефрит,
слн. пеїіїі; — очевидно, запозичення з
німецької мови; нім. МерЬгіЧ «тс.» ут-
ворене німецьким геологом А. Г. Вер-
нером (1794 р.) від гр. уєсррбс «нир-
ка», оскільки вважалося, що він може
бути корисним при лікуванні хвороб
нирок. — СІС2 580; Кораііпзкі 660;
Кіеіп 1040; 6г. Ру/Ь. 510. — Див. ще
нефрит1.
нефта, нехта, нехтянка — див.
нафта.
нехай, нех «нехай», [них ЛЧерк,
нягай Г, Ж, няхай О] «тс.»; — р. [не-
хай] «нехай; не займай, не чіпай», бр.
няхай «нехай», п. піесЬаф піесЬ, ч. пе-
сйаГ, песЬБ, слц. песЬ, вл. п)ес1і, нл.
піесітаі, п]ес1і «тс.», полаб. песЬ «за-
лиш»; — результат злиття виразу *не
хай, букв, «не займай, не чіпай, за-
лиш», що є формою 2 ос. одн. наказо-
вого способу від *не хати, [нехати]
«не займати, не чіпати»; виведення
форми наказового способу ,і;пеха]і від
*пехоуа)і, *пехоуаіі (Масітек БїисНе
108; НоІиЬ—Кор. 242; Масітек Е85С8
325) помилкове. — Мельничук Структ.
слов. реч. 75—76; Зтимология 1966,
218; ІУМ Морфологія 491; Фасмер III
70; Преобр. І 603—604; ЗСБМ 8, 78;
Вгйскпег „ 359—360; Младенов 350;
8сЬизїег-8е\ус 1010; Е885 81. §т. II
466—467; Вегп. І 382. — Див. ще не-
хати. — Пор. най1, хай.
[нехар1] «вовк; великий звір» Г, Ж,
[нехар] «хижі звірі, зокрема вовки» Г,
Ж, [нехара] «вовк, великий звір»,
[нехаринець] «вовк»; — п. піекага «хи-
жий звір, вовк» (з укр.?); — не зовсім
ясне; можливо, результат видозміни
або варіант давнішого *негар «непри-
датне для данини (як хутро)», пов’яза-
ного з гарний, [бе'згар] «занадто вели-
ка ціна», [гарма-дарма] «даремно» і
зближеного з [нехар] «замазура», [не-
харний] «неохайний, брудний», пов’яза-
ними з [харити] «чистити». — Мель-
ничук Мовозн. 1969/1, 33. — Пор.
гарний, харити.
нехар2, нехара, нехаринець —
див. харити.
[нехати] «не займати, не чіпати Г;
не хотіти робити, не робити, утриму-
ватися Ж», нехаяти «не дбати, зане-
дбувати, нехтувати», [нягати] «не хо-
тіти робити, не робити, утримуватися»
Ж, [не'ха] «нероба» Ж, [нехая] «не-
охайна людина» Куз, [захаяти] «зане-
хаяти», [обнехаяти] «не чіпати, еко-
номити, відкладати (гроші)» Ж, [обне-
хайкати] «тс.» Ж, [понехати] «не
зробити, залишити невиконаним» Ж,
[поняхати] «тс.» Ж; — бр. [няхаіць]
«відкладати справу через лінощі або
недбалість», п. піесЬас «нехаяти», ч.
песЬаі «залишити; забути; дозволити,
дати», слц. песНаР «залишити; дати»,
вл. п|есйас «залишити, не хотіти», нл.
п]есйаз (зе) «не хотіти», полаб. песЬаї
«залишити», болг. 'нехая «нехтую», схв.
нехафан «недбалий; безтурботний»,
слн. пеЬаіі «перестати; залишити»; —
псл. пе хаїі «не займати, не чіпати»,
що складається із заперечної частки пе
81
нехвалйт
нехтблйця
«не» і дієслова хаіі (ха]аіі) «займати;
чистити; ганити, ганьбити». — Мель-
ничук Зтимология 1966, 218; Мартьі-
нов Сл. и ие. аккомод. 139—140; Фас-
мер III 70; Преобр. І 603—604; ЗСБМ.
8, 78; Вгйскпег 359—360; Младенов
350; Вегіа] Е884 II 219; Вегп. І 382. —
Див. ще хаяти. — Пор. нехай.
[нехвалйт] «інвалід» Ж; — очевид-
но, видозмінене запозичення з молдав-
ської чи- румунської мови; молд. нева-
лйд (рум. пеуаіїсі) «нездоровий, непра-
цездатний» складається із заперечної
частки не- (пе-) «не», запозиченої зі
слов’янських мов, і прикметника валйд
(уаІіД) «здоровий, працездатний», запо-
зиченого з французької мови; фр. уаіі-
сіе «тс.» зводиться до лат. уаіісіиз «силь-
ний, міцний». — СДЕЛМ 70; ПБГ1М
532, 916. — Див. ще інвалід, не.
нехворощ (бот.) «полин, чорно-
биль, Агіетізіа Б.», нехвороща «тс.»,
[нефорощ] «полин польовий» Ж; — р.
[нехвороще] «полин», [нефороще, не-
хвороща] «тс.», ч. [песйгазс] «полин
звичайний», песйгазі «полин понтійсь-
кий»; — очевидно, псл. *пехуогзі(])ь,
утворене з частки пе «не» і основи
хуог- «хворий», оскільки вважалося,
що нехворощ допомагає від багатьох
недуг; менш обґрунтованою є думка
(Меркулова Очерки 122; Потебня Из
зап. III 47) про походження від хво-
рост, як і пов’язання (НоІиЬ—Кор.
144; Масйек 4ш. гозії. 249, 250, 269) з
ч. сЬгаЗШі «хрустіти», сЬгезШі «бряз-
кати, торохтіти» (з огляду на припису-
вану полинові здатність оберігати від
удару грому). — Коваль 74—75. —
Див. ще не, хворий.
[нехірий] «погано настроєний, у
поганому настрої» Ж; — очевидно,
утворене від хирий «ослаблий, висна-
жений хворобою,- кволий, немічний»
(пор. [хірлий] «хворий, хворобливий;
млявий, сонний») за допомогою частки
не-, що виконує тут підсилювальну
функцію, як у [неглуп] «великий ду-
рень» та ін. — Див. ще не, хйрий. —
Пор. глупий.
82
[нехланний] «ненажерливий; жор-
стокий» Ж; — похідне утворення від
[хлинути] «бути жадібним» (пор.
[хлане] «ненажера»); не- виконує тут
підсилювальну функцію або додане під
впливом синонімічних ненажерливий,
ненаситний. — Див. ще не, хлань.
нехлюй «неохайна людина СУМ,
МСБГ; незібрана, недбала в своїх діях
людина», [нехлюйник] «неохайний, не-
чепурний чоловік» МСБГ, нехлюя «не-
охайна, ледача людина», [нехлюйниця]
Ж, нехлюйство «незграбність, недба-
лість», [нехлюйний] «неохайний, бруд-
ний, непорядний» Ж, [нехлюїти] «за-
бруднювати» Ж, нехлюйствувати,
[занехлюїти] «забруднити»; — р. [не-
хлюй] «незграбний чоловік» (з укр.),
бр. [нехлюя] «нечепура», [нехлюйнеій]
«неохайний»; — запозичення з польсь-
кої мови; п. піесЬІи] «нечепура», піесй-
Іи]а «тс.» утворені від піесй1и]пу «не-
охайний, нечепурний», що виникло,
очевидно, з *піесЬ1тігпу, паралельного
укр. [нихлюжий] «поганий, нікудиш-
ній» (Нар. лексіка, Мінск), р. [нехлю-
да] «нечепура», [нехлюза] «тс.» і утво-
реного за допомогою заперечної частки
піе «не» від дієслова [сйіисігіс] «чисти-
ти; наводити порядок» (пор. [сЬІибпу]
«охайний, порядний, чистий»), похо-
дження якого неясне. — ЗСБМ 8, 79;
8 Ш III 263.
нехрист «не християнин», [не-
хрест] «тс., невіруючий; єврей» Ж; —
р. нехристе «не християнин; безсовіс-
на, несправедлива людина», [нехрист]
«не християнин, нехрещений, бусур-
ман», [нехрест] «тс.», бр. нехрьісць
«нехрист»; — результат злиття виразу
не християнин з усіченням другого
компонента; у частині форм відбулося
зближення з хрестити..— ЗСБМ 8,
21. — Див. ще не, християнин.
нехтблйця «недбайлива, ледача
жінка; [підла, негідна жінка Ж]»; —
очевидно, результат видозміни форми
[ніхтонйця] «підла, негідна жінка»,
зближеної зі словами лице і нехтува-
ти. — Див. ще ніхтонйця.
нехтувати
нешпір
нехтувати СУМ, Ж, [зне'хтати]
«знехтувати»; — очевидно, пов’язане з
не хтіти, пор. ст. нехтивость «не-
прихильність». — 8йєуєіоу Нізі. рйо-
поі. 249. — Див. ще не, хотіти.
[нехуть] «відраза» Пі; — очевидно,
запозичення з польської мови; п. піе-
сіі^с «неохота; нехіть, неприхильність,
відраза», паралельне укр. нехіть, як і
ч. слц. песЬиі’ «тс.», утворене з частки
піе «не» і іменника сіщс (сйиі’) «охота,
бажання», що походить від псл. [*х<р!ь]
(з носовим інфіксом), варіанта форми
хоіь, до якого зводиться укр. хіть. —
Зіатекі І 64. — Див. ще не, хотіти.
— Пор. хуть.
нецьки «ночви», не'цки, [нецята
ВеБ] «тс.»; — запозичення з польської
мови; п. піескі «тс.» відповідає укр.
ночви (див.).
[нецю-бїрка] (вигук, яким підкли-
кають овець) Мо; — складне утворен-
ня з компонентів [не'цю], пов’язаного з
вигуком [нйцько], яким підкликають
ягнят (пор. [не'цька] «вівця»), і [бірка],
фонетичного варіанта до бирка «вів-
ця». — Див. ще бир1, нйцка.
нецят, неціт — див. цята.
нечая — див. яча.
[нечіпай-зїлля] (бот.) «пересту-
пень білий, Вгуопіа аІЬа Б.»; — склад-
не утворення з дієслова (не) чіпати та
іменника зілля-, назва зумовлена от-
руйністю переступня (особливо ягід і
коріння). — БСЗ 32, 460. — Див. ще
зело, не, чіпати.
[нечбпити] «хворіти, нездужати»;
— неясне.
[нечта] «повія; сором, ганьба» Ж,
[неіипга] «тс.» Ж; — очевидно, пов’я-
зане з чтйти ([штйти]} «шанувати»
(див.). •
нечуйвітер (бот.) «Ніегасіит Б.;
[котячі лапки дводомні, Апіеппагіа ді-
оіса (Б.) Саегіп. Мак; сухоцвіт, Спа-
рйаііит Б. Ж; цмин піщаний, Неіісйгу-
зит агепагіит ПС. Мак; стокротки ба-
гаторічні, ВеІІІз регеппіз Б. Мак; заліз-
няк бульбистий, Рйіотіз іиЬегоза Б.
Мак]», [нечуєвик] «котячі лапки дво-
домні» Мак, [нечуєвика, нечуївка]
«тс.» Мак; — р. [нечуй-ве'тер] «нечуй-
вітер волохатий», бр. [нячуйвецер]
«нечуйвітер», п. [піесгц^у/іесіег], ст.
піесгщ' \міаіг «тс.»; — складне утворен-
ня із заперечної частки не, дієслова
чути та іменника вітер-, назва зумов-
лена тим, що нечуйвітер волохатий че-
рез свій невисокий ріст недоступний
для дії вітрів; назва перенесена за різ-
ними ознаками схожості на інші рос-
лини. — Анненков 167; ЗСБМ 8, 80;
Масіїек 4т. гозії. 232. — Див. ще ві-
тер1, не, чути.
[нечумазний] «негарний, непоказ-
ний, незграбний» Ж, Куз, Пі; — пов’я-
зане з чумазий «брудний, замурза-
ний», р. чумазьш «тс.»; не- виконує
тут роль підсилювальної частки; мож-
ливо, додане під впливом синонімічних
негарний, непоказний тощо. — Див.
ще не, чумазий.
нечупара, нечупайда, нечупар-
ний — див. чупарний.
[нешпергач] «кажан» Ж; — ре-
зультат контамінації слів [нешпір] «су-
тінок, присмерк» Ж і [пергач] «кажан»
Ж. — Див. ще нешпір, пиргач. —
Пор. миш-пиргач.
[нешпір] «сутінок, присмерк» Ж,
[нешпор] «вечір» Пі, [нешпбри] «вече-
рня» Ж, Бі, [нйшпора] «тс.» Бі, [не-
шпірний] «вечірній» Бі, [нйшпорний,
нйчпорний] «тс.» Бі, [нишпорити]
«дзвонити на вечерню, правити вечер-
ню» Бі, [нйчпорити] «тс.» Бі; — бр.
[нешпор] «вечірній час; вечерня», [не-
шпар] «вечерня», п. піезгрбг «вечерня;
вечір», піезгрог «тс.», піезгрогу «вече-
рня»; — через польське посередництво
запозичене з чеської мови; ч. пезрог
«вечерня», як і вл. пезрог, пузрог «тс.»,
слц. пезрог «тс.; підвечірок», виникло з
нвн. Уезрег «тс.», що походить від лат.
уезрег(а) «вечір», спорідненого з гр.
єотгєрої;, лит. уакагаз «тс.», псл. уе-
сегь, укр. вечір. — Гординський РМ
1935/7, 312; Кісййагбі 82; ЗСБМ 8,
23; Бульїка 217; Вгйскпег 361; Масіїек
Е84С 396; Маігепаиег 263; КІи^е—МіБ
83
нешрептана
нива
гка 820; Таїсіє—Ноіїп. II 770—771. —
Див. ще вечір.
[нешрептана] (про картоплю) «у
лушпайках» О; — очевидно, пов’язане
із запозиченням, що походить від нім.
зсйгарреп «скребти, скоблити», спорід-
неного з англ. зсгаре «скребти», лит.
зкгеЬеїі «шарудіти, шелестіти», укр.
скребти. — Кіи^е—Міїхка 678. —
Див. ще не, скребти.
нещадйм — див. щадити.
[неякий] «якийсь» Бі, [не'як] «нічо-
го; колись, давніше» О; — бр. нейкі, п.
піе]акі, ч. пе]’аку, слц. пе]аку; — ре-
зультат ускладнення неозначеного в
минулому займенника який часткою
не- із семантикою неозначеності (як і
в [неколи] «іноді»), — Див. ще неко-
ли, якйй.
[неясйть] (орн.) «пелікан, Реіесапиз
Ж; сипуха, Туіо аІЬа 8сор. Шарл»; — р.
неясйть «рід великих сов; [пелікан?;
вид пугача; казковий ненажерливий
птах]», бр. няясьщь «рід великих сов»,
др. неясьіть «пелікан; шуліка», не-
ясьіт'ь, стел, неихсьіть «тс.»; — псл.
*пе-)^-зуіь, букв, «ненаситний» (пор.
стел, сьіть «насищення»), де -]§-, як і в
слові пе-^-мегь «який не йме віри» (др.
неявірг, «який не вірить», стел, ііеіа
в'крт» «тс.»), пов’язане з *]^ІІ «йняти»
(букв, «який не йме (не відчуває) наси-
щення»); менш переконливе припущен-
ня (МеіІІеї Еіисіез 168—169; Ресіегзеп
Кеіі. Ог. I 45), за яким ]§- зводиться до
іє. *п «не» (гр. а-, «V-, лат. іп-, нвн. ип-
«не»), а не- вважається доданим пізніше
внаслідок затемнення семантики —
Німчук 215; Фасмер III 71; Горяев 228;
Булаховський Вибр. пр. III 282—283;
Байт БЬогпік ЕЕВгИ 1976, 35; Вегп. І
429. — Див. ще не, ейтий, яти.
[нєз] «ядро горіха» МСБГ; — запо-
зичення з молдавської мови; молд. мез
([нез]) «серцевина, ядро (горіха)», як і
рум. тіег «тс.», походить від лат. те-
(ііиз «середній», спорідненого з дінд.
тасШуаЬ, гот. тіфіз «тс.», псл. *теф]’а
«межа», укр. межа. — СДЕЛМ 253;
БЕРМ 498; Ризсагіи 93; ХМаісіе—Ноїт.
84
II 57. — Див. ще межа. — Пор. ме-
діана, медіум.
[нєтушка] (у виразі [пироги з нє-
тушкою] «пироги без начинки») До; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви, в якій відповідне слово пов’язане з
нет «нема», що відповідає укр. [ніт]
«нема; ні»; пор. р. [нет] «все те, чого
немає», [пирог с нетом] «пиріг без
начинки», [нєтушка] «нікчема». —
Фасмер III 67; Преобр. І 218, 596; Со-
болевский Лекции 249; Тосіогоу 81аміа
14, 519. — Див. ще ніт*.
[нєхарема] «нескладна, неструнка
людина» ЛексПол, [нєхаремни] «нест-
рункий, нескладний, негарний» тж; —
очевидно, утворене від [нехар] «не-
охайна людина, нечепура», [нехара]
«тс.»; щодо кінцевого -ма пор. [ліхбма]
«лихо, важке становище», [нєхама]
«неохайна людина, нечепура». — Див.
ще харити, не.
[ни1] (спол.) «ні» Ж, [ни-] (в утво-
реннях [ничбго] «нічого» Ж, [нияк] «ні-
як» Ж, [ниякйй] «ніякий» Ж тощо); —
р. др. болг. м. схв. ни, ни-, бр. ні, ні-,
п. ч. слц. нл. слн. пі, пі-, вл. пі-, полаб.
пі- (пії’е<1//піГе(1е «ніде»), стел, ни, ни-;
— псл. пі; — споріднене з лит. пеї «ні»,
піе-каз «ніхто, ніщо», лтс. пеі «ні, навіть
не», гот. пеі «не», двн. пі «тс.», лат. пі
«не, щоб не», ст. пеі «тс.», ав. пае-сіз
«ні один, жоден»; іє. *пеі; в українській
мові, за винятком окремих говорів, ви-
тіснене звуковою формою ні (< ні). —
ІУМ Морфологія 474—475; Черньїх І
571; Фасмер III 71; Преобр. І 605;
ЗСБМ 8, 24; Вгйскпег 359; Масіїек
Е84С 398; Младенов 356; ТгаїЛтапп
195; Мййі.—Епсіг. II 715; 2иЬаїу ІЕ 4,
471; АУаІсІе—Ноїт. II 166; Тогр 288. —
Пор. ні3.
[ни2] (вказівна частка) Доп. УжДУ
II; — очевидно, запозичення з угорсь-
кої мови; уг. пі «ось, дивись» етимоло-
гічно не зовсім ясне. — Німчук Доп.
УжДУ II 90; ММТЕ8г II 1017; Вагсгі
215.
нйва, [нйвина] «сіно з ниви Ж; па-
рове поле ВеУг», нйв’я (зб.), [занив]
нив’янка
низ
«толока за нивами» Ж, [гйднйвок\ «ма-
ленька лука в нижчерозташованому
кінці ниви» Ж; — р. болг. м. нива, бр.
ніва, др. нива, п. вл. нл. пі\ма, ч. слц.
піуа, полаб. паіма, схв. н>йва, слн. пф'уа,
стел, нива; — псл. піма, віддалено по-
в’язане з пігь «низ»; — споріднене з гр.
уєіос «поле під паром, нива», уєіо&і «до
глибини», уєю&єу «знизу, з глибини»,
дінд. пі- «вниз», піуаї- «низина», двн.
пісіаг «внизу»; недостатньо обґрунтовані
зіставлення з лтс. піеуа «глум, презирс-
тво», лит. пей/а «важка хвороба, трива-
ла хвороба», паіууіі «занапастити себе»
(МйНІ.—Епсіг. II 751—752), з схв. ілва
«край, пруг», болг. йва «тс.» з пояснен-
ням початкового п як привнесеного, з
прийменників *5'ьп-, *уьп- (УаіИапі КЕ8
22, 191 —192), або з псл. поуь «новий»
(Масіїек Е84С 400). — Черньїх І 571;
Фасмер III 72; Преобр. І 605; ЗСБМ 8,
24—25; Вгйскпег 364; НоІиЬ—Кор. 246;
8с)шзіег-8е\мс 1005; Младенов 356;
8кок II 530—531; Вегіа] Е884 II 225;
Тгаиітапп 196; Егізк II 297—298;
ШепЬеск 149; Еіск І 500, III 296—297;
Гамкрелидзе—Иванов 781; Рокоту 313.
— Див. ще низ.
[нив’янка] (бот.) «шерардія польо-
ва, ЗЬегагсІіа агуепзіз Б.» Ж; — похідне
утворення від нива; назва зумовлена
тим, що ця трава росте переважно на
полях (пор. її видову назву). — Див.
ще нйва.
[нйгда] «ніколи» Ж, [нйгди Ж, нйґ-
да ВеЗа, О, нйгди ЛексПол, О, ніґда
ЛексПол, нігди Ж, нігди О, нікде Корз]
«тс.»; — др. никтьгда, ник’ьгдьі, п. піксіу,
[пі£(іа], ч. слц. піксіу, вл. піЬйу, нл.
пі^сіа, піксіу, ст. піксіа, піксіу, схв. нйгда,
стел, ніптда; — псл. пікьсіа «ніколи»,
що складається з пі «ні» (пор. укр. [ни]
«ні») і кьсіа «коли» (пор. ч. ст. кйа «ко-
ли», схв. §<1а, слн.- [§<1а], стел, кжда
«тс.»), яке у формі гда збереглося в укр.
[гдась] «колись»; збереження форм в
українських говорах могло бути підтри-
мане впливом польської мови. — Оньїш-
кевич Псел. п. яз. 232; Фасмер II 274;
Зіатекі І 270. — Див. ще гдась, ни1.
Інигкий] «непомітний і спритний,
мов кіт» О; — неясне.
[ниграмотйшний] «невдалий» Кур;
— афективне утворення, очевидно, по-
в’язане з неграмотний. — Див. ще
грамота, не.
[нигедлий] «нікчемний, негідний,
поганий» ЛексПол; — неясне; звукова
форма вказує на запозичення з польсь-
кої мови, але відповідне польське сло-
во невідоме.
ниглемба — див. неклеба.
нйдїти СУМ, Бі, [нйджа] «недолу-
га, хвороблива людина» Ж; — пов’я-
зане з нити; пор. р. [зньїдеть] «відчу-
вати ниючий біль». — Преобр. І 620;
Фасмер II 102. — Див. ще нйти1.
низ, [нйзень] «низовина, долина»
Ж, [низєбух] «людина низького росту»
Корз, низина, [низмина] «вологе, ни-
зьке місце» Бі, низбвець (заст.) «запо-
різький козак», низовик, низовина, ни-
збвка «вітер з моря, гирла річки, що
дме низом», низов’я, [низбта] «(зб.)
нижчі; низовина, долина Ж», низь
«спосіб вишивання; [низ ЛексПол; ни-
зина; напрям, в якому тече вода Ж]»,
[нйзьок] «яма, нора; отвір» Ж, [ни-
зьбта] «дуже низьке місце» ЛексПол,
[нйзя] «спосіб вишивання (знизу)» ЛБ
VII, [низянин] «той, хто живе в ниж-
ній частині села; той, хто живе в ба-
сейні нижньої течії річки», нижник
«валет; робітник, який при розпилю-
ванні дерева на дошки стоїть внизу»,
нйжниця «нижній поверх», [нижня
(зб.) «нижчі службовці» Ж, [нижняк
«робітник, який при розпилюванні де-
рева на дошки стоїть внизу; південний
вітер, вітер з низу річки», низом, [нй-
жей] «нижче» Пі, [низменний] «який
має низьке положення» Бі, низбвйй
СУМ, Пі, низький, нижній, нижчий,
[нйзити] «понижувати», нижчати «ста-
вати нижчим», донизу, знйжка, знизу,
знизати (плечима), знизити, знижа-
ти, знижувати, ізнйзу, наниз, нани-
зу, [наднизбвий] «який знаходиться
вище» Ж, [ббнижка] «знижка» Куз,
[обнйжник] «знак пониження» Ж, [пе-
85
низанка
низькоокий
ренйзина] «розташована впоперек до-
лина» Ж, [перенизати] «дуже понизи-
ти», понйззя, понизбв’я, понижувач,
[понизу] Нед, [понйзше] «понижче» Ж,
[пдниж О, пониже Ж, пбнис О] «тс.»,
[понижено] «покірно» Ж, понйжче, [по-
низький] «занадто низький» Ж, по-
нижувальний, понизити, понижати,
[понижйти] «знизити, понизити» Ж,
понйжувати, понижчати, приниз-
ливий, принизити, принижати, при-
нижувати, [пронйзий] «нижчий» Ж,
спіднизу, униз, унизу-, — р. низ «низ»,
бр. ніз «тс.», др. низть «місце, що зна-
ходиться нижче від інших», п. [піг] «ни-
зьке місце, низовина, пониззя, долина»,
ч. піг «низина», слц. пігку «низький»,
вл. нл. пізкі, полаб. паізі’е, болг. низ
«по», м. низ «униз по; по; через», схв.
низ «низина», низ «униз з, униз по»,
слн. піг «униз по», стсл. низг «униз»;
— псл. пігь «униз»; — споріднене з
дінд. пі «униз», пііагат «донизу», ав. пї
«униз», дперс. піу «тс.», вірм. пі «низь-
кий», гр. УЄІО&ЄУ «знизу», УЄібс «поле,
нива» (власне «низька місцевість, доли-
на»), дісл. підг «униз», двн. пісіаг «тс.»;
іє. *пТ- «униз, унизу»; кінцеве -гь виво-
дять з форманта -^Ьо (8кок II 520) або
пояснюють його виникнення впливом
\"ьг-, (Тгаїйтапп 198—199; Масіїек
Е8ЛС8 327), Ьегь «без» і *реггь «крізь»
(НоіиЬ—Кор. 246) чи злиттям іє. *пі-
«униз» і *піз (пор. дінд. піз-, пій «геть»)
з переходом з в г (Масіїек Е84С 400);
раніше -гь виводилося з гі, якому від-
повідає дінд. -§йа (Мікі. Е\¥ 69). —
йисіп. II 857; Фасмер III 73; Черньїх І
572; Преобр. І 605—606; ЗСБМ 8, 27;
Вгйскпег 364; 8сИизіег-8еу/с 1004;
Младенов 357; Вегіа] Е884 П 224; То-
поров ВСЯ III 118; МеіПеІ Еіисіез 160;
ІЛіІепЬеск 147; МаугІюГег II 157; Егізк II
297—298; Гамкрелидзе—Иванов 781;
Еіск III 296—297; Рокоту 312. — Пор.
нйва, никнути.
[низанка] (бот.) «мелозіра, Меіо-
зіга А§.» Мак; — результат перене-
сення назви ]нйзанка] «низка»; назва
зумовлена тим, що ці водорості мають
86
форму ниток різної довжини. — Див.
ще низати.
низати, ]низяти] «засиляти; нани-
зувати» О, [низанка] «низка» Ж, низ-
ка, низальний, [знезати] «нанизати,
знизати» Ж, [знежйти] «тс.» Ж, пе-
ренйзка, пронизати, пронизливий; —
р. низать, бр. нізаць, др. низати, п.
пігас, нл. пігаз, болг. нйжа, м. ниже,
схв. низати, слн. пігаіі, стсл. низа-
ти; — псл. пігаїі «проколювати», по-
в’язане чергуванням голосних з пьгііі
(пор. р. вонзйть «устромити», прон-
зйть «простромити, проколоти»), погь
(< *погіоз) «ніж»; — споріднене з ав.
паега «вістря», сірл. пезз «рана»; іє.
*пе£Й- «просвердлювати, колоти». —
Черньїх І 572—573; Фасмер III 73;
Преобр. І 604; ЗСБМ 8, 27; Вгйскпег
364; 8сйизіег-8е\мс 1005; Младенов
357; 8кок II 521; Вегіа] Е884 II 224;
Куркина Зтимология 1964, 47; Зализ-
няк ВСЯ VI 35; Рокогпу 760. — Пор.
заноза, ніж1, проноза.
низійтй (заст.) «зійти (вниз), спус-
титися»; — р. низойтй, др. низтшти
«тс.»; — запозичення зі старослов’ян-
ської мови; стсл. низтити «зійти вниз,
спуститися» утворене з прислівника
ннзт «униз» і дієслова ити «йти». —
Див. ще ітй, низ. — Пор. низпо-
слати.
низпослати (заст.) «послати; пода-
ти» Ж; — р. ниспослать, др. низть-
посьлати «тс.»; — запозичення зі
старослов’янської мови; стсл. ниспост»-
дати «послати вниз» утворене з при-
слівника низь «униз» і дієслова по-
силати «послати». — Див. ще низ, по,
слати1. — Пор. низійтй.
низькйй — див. низ.
низькоокий (заст.) «короткозо-
рий»; — складне слово, утворене з ос-
нов прикметника низькйй і іменника
око; паралельне виразам ]нйзький на
гбчи] «короткозорий» ЛексПол, ]низь-
кй на дчи, низькоглази] «тс.» Л, низь-
козорий «тс.», р. [низкий на глазьі] «з
поганим зором, з червоними очима, що
загноїлися»; назва зумовлена тим, що
ник
никнути
при короткозорості людина змушена
щось розглядати зблизька, низько на-
хилившись. — Див. ще низ, око1.
[ник] «ніхто» ВеЗа; — не зовсім яс-
не; може бути, як і р.-цсл. ник'ь(же)
«тс.», залишком давньої форми наз. в.
одн. займенника псл. кьіо без компо-
нента -їо (як і ко^о, коти, коть) або
запозиченням з польської чи словаць-
кої мов, у яких [пік] «ніхто» вважаєть-
ся результатом скорочення форми пік-
ї(о) (Вгйскпег 363—364). — Див. ще
ні3, хто.
Никандр, ст. Нікандрть «поб'Ьдньїи
муж» (1627); — р. Никандр, бр. Ні-
кандр, др. Никандр^, п. Мікапйег, ч.
Мікапсіг, болг. Никандізр, м. Никан-
дар, Никандре, схв. Никандар, слн.
Мікапсіег, цсл. Никандр'ь; — через це-
рковнослов’янське посередництво запо-
зичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Ніиауброс (букв, «переможець му-
жів» або «муж-переможець») утворене
з основ іменників уіиц «перемога» і «урр
(род. в. ау5рб<;) «чоловік, людина». —
Вл. імена 72; Беринда 224; Фасмер III
74; Петровский 165; Спр. личн. имен
439; Илчев 359. — Див. ще Андрій,
Микйта. — Пор. Микола, Никанор,
Никйфор, Нйкін, Никодйм.
Никанор, ст. Нікансорть «звитяж-
ця, ил(и) побізда мужемь, поб^ждаа»
(1627); — р. болг. Никандр, бр. Ні-
канбр, ч. слц. Мікапог; — запозичення
з грецької мови; гр. Міиаушр загально-
прийнятої етимології не має; виводить-
ся від мімі] «перемога» і орасо «бачу»
(Сл. вл. імен 72; Петровский 165; Ил-
чев 359), від уіхц і осуг)р (род. в. иує-
рос) «чоловік» (Спр. личн. имен 439)
або від утц і сторож «передчасний»
(Сопзіапїіпезси 116). — Беринда 224;
Фасмер III 74. — Див. ще Микйта. —
Пор. Микола, Никандр, Никйфор,
Нйкін, Никодйм.
нйкати — див. нгікнути.
Никйфор, Ничипір, [Кйфір (Ме),
Микихвбр, Нетифбр Ж, Чіпка], ст.
Никифор (1467), Нікіфор'ь «побіздо-
нось» (І627); — р. Никйфор, бр. Ні-
чьіпар, др. Никифор'ь, п. ІЧісеГог, ч. N1-
кіГог, слц. ІЧікеїог, болг. Никифор, м.
Никифор, схв. НиІЇифор, Никифор,
цсл. Никифор'ь; — через церковносло-
в’янське посередництво запозичено в
давньоруську мову з грецької; гр.
Иіхгіфорос (букв, «побідоносець») скла-
дається з основ уіхц «перемога» і сро-
ро<; «який несе», пов’язаного з срєрсо
«несу», спорідненим з дінд. ЬЬагаіі «не-
се, приносить», лат. їего «несу», вірм.
Ьегет «тс.», псл. Ььгаіі, укр. брати. —
Сл. вл. імен 72; Беринда 224; Фасмер
III 74; Петровский 166; Спр. личн.
имен 439; Илчев 359. — Див. ще бра-
ти, Микйта. — Пор. амфора, мета-
фора, Микола, Никандр, Никанор,
Нйкін, Никодйм.
Нйкін, Нйкон, ст. Никана (1392),
Ніксонь «побудники» (1627); — р. Нй-
кон, бр. Нікан, др. Никонк, ч. Мкоп,
стел. Никонт»; — через церковносло-
в’янське посередництво запозичено в
давньоруську мову з грецької; гр. N1-
хсоу (букв, «який перемагає, перемо-
жець»), ТЧіисоуос; пов’язане з Уїиаш
«перемагаю», уіхр «перемога». — Сл.
вл. імен 72; Кисіп. II 857; Беринда 224;
Фасмер III 75; Петровский 166; Спр.
личн. имен 439. — Див. ще Микй-
та. — Пор. Микола, Никандр, Ни-
канбр, Никйфор, Никодйм.
[никлюшка] (ент.) «Місго^азіег»
Ж; — неясне; можливо, похідне утво-
рення від [нйклий] «слабкий, ніжний».
нйкнути «нахилятися, нагинатися,
припадати до землі; зникати», нйкати
«ходити без діла, без мети, тинятися;
заглядати; [дивитися; нахилятися Ж,
ВеУг; нюхати, нишпорити, шукати О]»,
ник (виг.) «зирк, глядь; шасть», нйк-
лий «похилений; сумний; [слабкий, ніж-
ний Ж]», [нйкший] «нижчий» До, вни-
кати, зникати, знйкнути, знйкти,
[зникавші] «минущий» Ж, зниклий; —
р. нйкнуть «схилятися, нахилятися;
слабнути», бр. нікнуць «схилятися, на-
хилятися», [нікаць] «шукаючи загляда-
ти всюди; нахиляти голову; ховатися»,
др. никнути «схилятися, припадати»,
87
нико
нинаджаний
п. пікпдс «зникати», схв. никнути «по-
никнути; упасти на коліна», слн. [пікпі-
іі] «зникнути», стел, поникнути «нахи-
литися»; — псл. пікпріі «схилятися,
нахилятися, зникати», очевидно, гене-
тично тотожне з пікпріі «з’являтися,
проростати»; — споріднене з лит. пукіі
«зникати; хиріти», лтс. ткі «хиріти»,
хет. піпіпк- «підіймати, брати; збира-
ти». — Черньїх І 573; Цьіганенко
293—294; Фасмер III 75; ЗСБМ 8,
28—29; Масйек Е8ЛС 399; Вехіа] Е884
II 223; Аникин 47—51; Топоров БР 8,
206; Стоянов 40; Вепуепізіе В8Б 50,
40—41. — Пор. виникати, низ.
[нико] (вигук для підкликання сви-
ней) ВеЗа, [никусь] ВеЗа; — очевидно,
запозичення з польської мови; п. [пуки
пузіи] «тс.» пов’язане з [пусікі, пубизг-
кі, піисіу, піидузгкі, пуі, пуіа пуіиз,
пус, піисіхіа, пісіа під, писі, пуг пугка]
«тс.» (8\¥ III 428).
Никодйм, Микодйм, ст. Нікодім'Ь
«звйтязетво люду» (1627); — р. болг.
Никодйм, бр. Нікадзім, п. ч. Мікойет,
ч. Мікодіт, слц. Мікодет, м. Никодим,
схв. Никодим, слн. Мікосіет, стел. Пи-
кодилгь; — через церковнослов’янське
посередництво запозичено з грецької
мови; гр. Міиббцрої; (букв, «який пе-
ремагає народи») утворене з основ
іменників уімг| «перемога» і 5г[|ио<ц «на-
род». — Сл. вл. імен 72; Беринда 224;
Фасмер III 75; Спр. личн. имен 439;
Кореспу 106—107; Илчев 360. — Див.
ще демагог, Микйта. — Пор. демо-
кратія, Микола, Никандр, Ника-
нбр, Никйфор, Нйкін.
[нйкони] «третій день після свят»,
[н. ловити] «никати»; — бр. [нїканьї]
«ледарювання, бездіяльність»; — оче-
видно, пов’язане з нйкати «ходити без
діла, тинятися» (див.).
[никослбвити] «лаятися, матюка-
тися» О; — очевидно, результат видо-
зміни лихословити. — Див. ще ли-
хйй, слово.
[никуратий] «нечиста сила, нечис-
тий, чорт» МСБГ; — запозичення з
молдавської мови; молд. некурат «не-
88
чистий», як і рум. песигаї «тс.», скла-
дається із заперечної частки не- (рум.
пе-) «не», запозиченої зі слов’янських
мов, і сига! «чистий», пов’язаного з си-
га «обчищати; обдирати шкірку», що
зводиться до лат. ейго «піклуюся; очи-
щаю» неясного походження. — СДЕЛМ
218; ОБКМ 207, 532, 534; Таїсіє—
Ноїш. І 314. — Пор. акуратний, ку-
ратор, курувати.
Нил (чоловіче ім’я); — р. болг.
Нил, бр. Ніл, стел. Иидт»; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено з грецької мови; гр. ПєТЛос
(ім’я єгипетського мученика) походить,
очевидно, від назви єгипетської річ-
ки ПєїЛос «Ніл». — Сл. вл. імен 73;
Фасмер III 75; Спр. личн. имен 439.
ним (ор. в. одн. займенника 3-ї
ос.), ними, них, нім, нього, ньому, неї,
нею, ній, [ню] Она; — р. ним, негб,
нему, нем, ними, них, нее, ней, бр. ст.
ним'в, него, др. нимь, него, нему,
них^, неі, неи, нею, п. піт, піе^о, ч.
піт, пеЬо, слц. піт, пейо, вл. піт,
п]ейо, нл. п]о£о, болг. него (зн. в.),
нем.у, м. него (зн. в.), ним (дав. в.
мн.), схв. іьйм, юега, слн. п]іт, п]е^а,
стел, него, нь; — псл. піть, п]е£О,
п]ети, п]е]е, п]е]і, п]е]р як результат
приєднання до форм фшь, ]'е£о і т. д.
кінцевого п з прийменників :|!УЬП,
^кьп, "’з'ьп (*зьп ]іть > зь п]іть, *кьп
]ети > кь п]ети і т. д.). — Іст. грама-
тика 264; Багмут Вступ 284; Вегіа]
Е88Л II 225; Е88Л 81. Єг. II 298-299.
— Див. ще його.
[нимавідь] «неймовірно, страх, ди-
во» ЛексПол; — складне утворення з
нема і незафіксовацого *відь «знання»;
пор. [вїда] «звістка, повідомлення», др.
відь «знання, знаття», безть віди «без
числа, без міри». — Див. ще відати,
немає.
Нимидбра — див. Минодбра.
[нинаджаний] «нежданий, неспо-
діваний» ЛексПол, [нинаджіно] «не-
сподівано» Корз; — очевидно, давніше
*ненаджений від незафіксованої фор-
ми *не надітися «не надіятися» (пор.
нйні
нйрище
псл. пасіеіі зр «надіятися»), як гла-
джений від гладити, саджений від
садити, насйджений від насйдіти. —
Див. ще надія.
нйні, [нйнечка] «нині», [нйнечки,
нйніка, нйнікалі Ж, нйнікаль Ж, нй-
ночки Ж, нйнька,' нйньки, нені О,
неньки Ме] «тс.», [нйний] «нинішній»
Ж, нйнішній, віднині, донині, [однині],
понйні; — р. ньіне «нині, тепер», бр.
[нінеиіній] «нинішній, теперішній», др.
нині «нині, тепер», ньіня, ниніча,
нинічю, ниніче, ньінічи, нинічь, ни-
нечи, п. [піпіе, піпіа, пупіе, пупіа], ст.
піпіе, ч. пупі, ст. пупіе «тс.», слц.
пупе] зі «нинішній, теперішній», полаб.
пепа, піпа, болг. нйне, стсл. ньін'к, ньі-
нга, ньін'кчоу, ньініачоу «тс.»; — псл.
пупе «нині, тепер»; — споріднене з лит.
пй «нині, тепер», пип, пйпаї, лтс. пй,
дінд. пй, пи, пйпат, ав. пй, дперс.
пйгат, тох. пи, хет. пизма «ще», гр.
«тепер», уоу, лат. пипс, гот. пи, двн.
свн. пй, пи, нвн. пип, дангл. пй, англ.
поу/ «тс.»; іє. :|:пй-, :|:пи-п- «тс.», пов’яза-
не з *пеио- «новий». — Фасмер—Тру-
бачев III 91; Черньїх І 581; Преобр. І
619; ЗСБМ 8, ЗО; Вгйскпег 364; Масіїек
Е8ЛС 403; НоіиЬ—Кор. 248; Младенов
358; Вегіа] Е884 II 224; Ильинский
РФВ 62, 243—244; Мікі. Е\¥ 218;
Тгаиітапп 201; МйЬІ.—Епсіг. II 754;
Зндзелин СБЗ 199; ІІЬІепЬеск 144, 150;
МаугЬоІег II 176; Егізк II 325; ХМаїсІе—
Ноїїп. II 188; К1и§е—Міігка 516. —
Див. ще новйй.
[нйняти] (дит.) «спати» Ж; — за-
позичення з польської мови; п. пупас
(дит.) «лежати, спати, дрімати; колиса-
ти, гойдати, няньчити, плекати», пепас
«тс.», пупу (дит.) «люлі, колисати, спа-
ти», пупи «тс.», як і ч. пупа! (дит.)
«спатки, спатоньки», болг. нункам
(дит.) «спати», схв.. нйнати «колисати,
заколисувати; спати» (про дитину), по-
ходить, очевидно, з приспіву при зако-
лисуванні дитини пу-пу, па-па тощо;
пор. болг. нани «люлі, люлі-люлі, люлі-
люлечки», нане, нани на, нуни «тс.». —
Пор. няня1.
[нйпа] «щільний натовп» Ж, [нип]
«народ» Лизанец; — запозичення з
угорської мови; уг. пер «народ, люд»
не зовсім ясного походження; можли-
во, складається з двох компонентів: пе-,
зіставлюваного з по «жінка», і -р, по-
в’язуваного з її «хлопчик; син». — Ли-
занец 612; ММТЕ8г II 1013—1014;
Вагсгі 80, 214, 215—216; Льіткин—Гу-
ляев 192, 221.
нипати «ходити туди й сюди, ви-
шукуючи що-небудь; [злегка торкатися
Ж]», [нипун] «той, хто ходить, шукаю-
чи щось» МСБГ, [нйпавий] «який лю-
бить ласощі» Ж, [нанепавці] «отут,
перед очима» Корз; — п. [пурас] «шу-
кати, нишпорити; куштувати», [пірас,
перас «тс.»]; — запозичене з німецької
мови в основному через польську; нвн.
пірреп «пити маленькими ковтками;
злегка торкатися» походить від нн.
пірреп «пити маленькими ковтками»,
спорідненого з гол. пірреп, норв. пірре,
англ. пір «тс.». — Оньїшкевич Иссл. п.
яз. 245; Шелудько 40; Кіи^е—Міігка
512; Угіез МЕ\¥ 473; КІеіп 1049.
[нйриця] «рана після того, як про-
рве нарив»; — р. [нире'ц] «нарив», бр.
[ньірйца] «хвороба у коней, що супро-
воджується наривами і ранами»; —
очевидно, пов’язане з норйця «фістула,
свищ» (див.).
[нйрище] «нора, яма» Ж; — р.
[нйрище] «темний і задушливий буди-
нок під склепінням; підземні ходи, ла-
зи; лігвище звіра; яруга, крутояр;
(заст.) руїни башти», др. ньїрище «руї-
ни башти», болг. нирище «яма, запа-
дина, підземелля», стсл. ньіриште «руї-
ни башти, сторожовий пост»; — похід-
не утворення від ниряти з утраченим
значенням «опускатися, ховатися»;
пор. р. [нирять, нирнуть] «опустити-
ся, сховатися швидко в яму, підвал;
пройти зігнувшись або проповзти під
чимось низьким»; [ньірь] «башта в ук-
ріпленні, куди ховаються». — Фасмер
III 91; Преобр. І 619—620; Младенов
358; Мікі. Е\¥. 212—213. — Див. ще
ниряти.
89
нирка
ниряти
нйрка (анат.), [нірка] «нирка»,
[нирківка] «печеня з нирок» Куз, нир-
куватий «ниркоподібний» Куз, наднир-
ковий, переднирка', — р. [ньірка] «нир-
ка (у тварини)», бр. ньірка «нирка», п.
пуга, [пугка], легка, [пега], ст. пугка,
нл. п[ега «тс.», п]егка «мала нирка»; —
через польське посередництво запози-
чене з німецької мови; свн. нвн. Мїеге
«нирка» споріднене з дісл. пуга, норв.
пуге, ШВ. п)цге, гр. УЄфрбс «тс.». —
Шелудько 40; НйНІ-АУоНІї 18; Хаг^Ьа
ЗР 41/1, 5; Фасмер ПІ 91; Преобр. І
619; Горяев 232; ЗСБМ 8, 53; Бульїка
219; Вгйскпег 358; КІи^е—Міігка 511;
Угіез АЕ\У 413; Еаїк—Тогр І 775; Егізк
II 310.
нирок (орн.) «АуНіуа Воіе», нирець
«нирок; [пірникоза, Росіісерз Б.]», [нір-
ка] «нирок» Шарл, норець, [рінець]; —
р. нирок, бр. нирок, нирзц, схв. ндрац
«тс.», слн. ропїгек «нирок; пірнико-
за»; — псл. пугьк'ь, пугьсь пов’язане з
пугіаН «пірнати»; — споріднене з лтс.
піга «нирок»; назва зумовлена тим, що
нирок і пірникоза добре пірнають, добу-
ваючи собі їжу. — Булаховський Вибр.
пр. III 221, 259; ЗСБМ 8, 53. — Див.
ще ниряти. — Пор. нурець.
[нирочник] (бот.) «анакардове дере-
во, Апасапііит оссШепїаІе Б.» Мак; —
п. пегко\міес, пегкосіггеїм, пегколме сігге-
\мо «тс.»; — похідне утворення від
нйрка\ назва зумовлена тим, що плід
цього дерева має ниркоподібну форму;
пор. ч. ІеФ/іпоупїк «анакардове дерево»
від Іесіуіпа «нирка», нім. МіегепЬаит
«анакардій» (Міеге «нирка»), а також
наукову назву апасапііит, що складає-
ться з грецьких слів та «подібно»
і иарбіа «серце». — Див. ще нйрка.
[нйрський] «морський» ВеУг, [нір-
ський] (у сполуці [н. кріль] «морська
свинка») ВеЛ; — очевидно, результат
видозміни звукової форми мбрськйй
під впливом ниряти «пірнати»; пор.
[нйрська ворона] «сиворакша» ВеУг
при галицькому [морська ворона] «тс.»
тж, ]нирське паця] «морська свинка»
ВеЛ. — Див. ще море1.
90
[нирцувати] «працювати навколіш-
ках, зігнувшись» МСБГ, ]нурцувати]
«тс.» МСБГ; — неясне; можливо, пов’я-
зане з [нирці] «нирцем», [нурці] «тс.» з
вторинним значенням «зігнувшись».
[нирювати] «гостювати» Ж; — не-
ясне.
ниряти, нирнути, [нерти] «ниря-
ти» Ж, нирець «той, хто ниряє, зай-
мається нирянням; водолаз» СУМ, Ж,
]нйрка] «водолаз Ж, пройда, проно-
за Л», нирцем, [нирці] «нирцем» Ж,
[нирчака] «сторч, униз головою» Па,
[знерти, знерати] «виринути, вирина-
ти» Ж, пронйра, [пронйрство] Чаб,
[пронйря] «пронйра» Ж, пронйрли-
вий; — р. нирять «пірнати; [опускати-
ся, ховатися швидко в яму, підвал; іти
зігнувшись або повзти під чимось ни-
зьким]», бр. ньіраць «пірнати», др. ни-
ряти «занурюватися», ньірити «тс.»,
нирати «ниряти, пірнати, плавати»,
попріти «зануритися; опуститися; за-
лити, покрити», понерети «тс.», п. пи-
ггас «занурювати», ч. погії, ст. пгіеіі
«тс.», слц. погіГ «опускати, занурюва-
ти», вл. пигіс «занурювати», пбгіс,
нл. пигіз «тс.», болг. нйрна «ниряти,
пірнати», нурам се, м. нурка(се), нор-
ка(се), схв. норити «тс.», пднирати
«іти в землю (про воду); зникати; про-
сочуватися», понор «місце, де річка
йде під землю», слн. [ропсігеіі] «зану-
рювати, опускати», стел, ньіргати «опу-
скатися, занурюватися», ньір'Ьти, ньі-
рати, нирАти «тс.», изнр'кти «вирину-
ти»; — псл. *пуг-, 1і=пиг-, *пьг-, *пег-,
*пог- «опускати», пов’язане з пога «но-
ра»; — споріднене з лит. пеНІ «пірна-
ти; опускати», пагаз «водолаз; гагара»,
лтс. пігі «пірнати», можливо, також
дінд. пагака- «підземний світ, пекло»,
гр. уєрто<; «яструб» (< «нирок»). —
Кисіп. II 858; Фасмер III 91—92; Чер-
ньїх І 581—582; Преобр. І 620; ЗСБМ 8,
52—53; Вгйскпег 365; Масіїек Е83С
401; НоІиЬ—Кор. 246—247; РІеуасоуа
ЗІаміа 1974/4, 357—361; Тгаиїтапп
196—197; Егаепкеї 495. — Пор. нора1,
нурити1.
нист
нитка
[нист] «носок взуття» Л, [ност,
нуосц] «тс.» Л, [нуосцем витять] «уда-
рити передньою частиною ноги, носком
взуття» Л; — неясне; можливо, зводи-
ться до др. *носьць «носик», похідного
ВІД НОСТЬ «ніс».
[нйта] «відокремлювана смужка на
лезі; саме лезо» Ж; — неясне.
нитеча — див. тектй.
нйти1 «тупо боліти; набридливо
скаржитись, виражати незадоволення;
видавати протяжні, набридливі звуки»,
нйтик, [внувати] «скучати» Ж; — р.
ньіть, бр. ньіць, др. нити «сумува-
ти», п. [пус] «сохнути, марніти, худ-
нути з туги, журби», ч. пуіі «нудити-
ся», слц. пуі’ «тс.», стел, оуньїти «бу-
ти бездіяльним, млявим»; — псл. пуіі
«хиріти, нидіти», пов’язане з пауь
«мрець; смерть»; — споріднене з лит.
пбууіі «мучити», лтс. наме «смерть»,
прус, поу/із «тулуб», гот. паиз «труп,
мрець», па\міз «мертвий», ірл. пйпа
«голод». — Черньїх І 582; Фасмер III
92; Преобр. І 620; Брандт РФВ 23, 88;
ЗСБМ 8, 53—54; Масйек Е84С 404;
НоІиЬ—Кор,- 248; Варбот Зтимология
1973, 31; Тгаиітанп 201—202; МйЬІ.—
Епсіг. II 703—704; 8іап£ 39. — Див.
ще нав1.
[нйтй2] «пристрій у ткацькому вер-
статі, за допомогою якого піднімаються
нитки основи» Г, Ж, [нйчельниці] «тс.;
основа (тканини) Ж», [нйченйці] «тс.»
Г, Ж, [нйтяльниці] «основа (ткани-
ни)» Ж, [нйчалниця] «нитяна петля в
ткацькому верстаті для підняття ниток
основи» Ме, [нйчилниці] «пристрій у
ткацькому верстаті» Доп. УжДУ І, [ні-
чилниці] «тс.» тж, [нйчільниці] (у тка-
цькому верстаті) «круглі дрючки з рів-
цями по обох кінцях, на яких є петлі
(нитки)» О, [ничййниці, нйчиниці, нй-
чильниці, нйчаниці, нйчелнйці, ничйй-
ниці, начільниці,. начийниця] «тс.» О,
[ніт] «начиння у ткацькому верстаті»
ЛЖит; — р. [нйтьі] «пристрій у тка-
цькому верстаті, за допомогою якого
піднімаються нитки основи», [нит, нй-
та, нйтченки, нйтяницьі, нйченицьі,
нйченки], бр. ніт, п. [піі, піса, пісепі-
са], пісіепіса, пісіеіпіса, [пісгеїпіса, пі-
сіопка], слц. пііеі’піса, болг. нйщи, нй-
щелки, схв. нйти, [пісалісе], слн. [пі-
іі], пісаіпісе «тс.»; — псл. !,:пііь (мн.
*пііу), *піі:]епісі, *піі]еп'ьку, пов’язані з
пііь, укр. нитка-, споріднені з лит. пу-
ііз «реміза (у ткацькому верстаті)»,
лтс. пїіз «частина ткацького верста-
та». — Фасмер III 76; Преобр. I 606—
607; ЗСБМ 8, 31, 34—35; Трубачев Рем.
терминол. 132; Младенов 358; Мікі. Е\¥
215—216. — Див. ще нйтка1.
[нитинка] (у сполуці [н. терниль-
ка] (бот.) «селягінела плауновидна, 8е-
Іа^іпеїіа зеїа^іпоісіез (Б.) Біпк.») Мак,
[нитковаті] «селягінелові» Мак; —
похідне утворення від нить, нйтка; —
назва зумовлена, очевидно, тим, що ця
рослина прикріпляється до ґрунту тон-
кими (ниткоподібними) коренями, у т. ч.
й придатковими. — БСЗ 38, 403. —
Див. ще нйтка1.
нйтка1, нить, ниткар, [нитчак]
(зоол.) «нитчастий черв’як» Ж, [нйт-
чина] «нитка» Ж, нйтянка, [ниць]
«нитки», [нйця] «ниточка» Ж, нитчас-
тий, нитяний, [нитковатий] «нитко-
подібний» Ж, [нитчатий] «тс.» Ж,
[нйтитися] «обтріпуватися», [понйт-
чина] «корпія» Нед; — р. нить, нйт-
ка, бр. ніць, нітка, др. нить, нит-ька,
п. вл. піс, пііка, ч. піі, пііка, слц. піі’,
пііка, нл. пІ5, пііка, полаб. паіі,
болг. нйта, нйшка, м. нишка, [нит-
ка], схв. нйт, слн. піі, пііка, стел,
нить; — псл. пііь; — споріднене з
лит. пуііз «реміза (у ткацькому верста-
ті)», лтс. пїіз «частина ткацького верс-
тата», дінд. піуі- «пов’язка на стегнах,
фартух», пїуі- «тс.», з чергуванням го-
лосних: гр. уєсо «пряду», УГ)&С0 «тс.»,
урра «нитка, пряжа», лат. пео, пере
«прясти, ткати», петеп «пряжа», пеіиз
«тс.», двн. па]ап «шити», паап, пау/ап
«тс.», гот. періа «голка», дірл. зпа-
іііе «нитка», лтс. зпаі «слабо скручува-
ти», зпаіе «полотняне покривало»,
дінд. зпауаіі «закутує, одягає»; іє.
:І!(з)пе-, *(з)пб-, *(з)пеі-, :,:зпеи- «зв’язу-
91
нитка
ниць
вати, зсукувати, шити, прясти». — Чер-
ньїх І 574; Фасмер III 76; Преобр. І
606—607; МасЬек Е8ЛС 399; НоіиЬ—
Кор. 245—246; Младенов 358; 8кок II
520; Вегіа] Е88Л II 224; Трубачев Рем.
терминол. 101; Тгаиітапп 199; Зндзе-
лин СБЗ 196; МйЬІ.—Епсіг. II 748;
РгізкІІ 311—312; М'аісіе—НоГт. II
159—160; Кіи^е—Міігка 501—502;
Регззоп Веііг. 817; Рокоту 973. —
Пор. снувати.
[нитка2] «палка, що вертикально
стоїть у витушці (приладі для змоту-
вання ниток у клубки)»; — неясне;
можливо, результат семантичної видо-
зміни слова нитка «тонко зсукана
пряжа».
нитбта — див. нетбта.
[нитчатка] (бот.) «немалій, Ь'ела-
Ііоп ОиЬ.» Мак, [нитчатка водняна]
«баговиння, СопГегуа гіуиіагіз Ег.»
Мак, [нйтиці] «конферва, Сопїегуае
А^.» Ж; — р. нитчатка «конферва»,
бр. нітчатка «тс.»; — похідне утво-
рення від нитка, [нитчатий] «нитко-
подібний»; назва зумовлена схожістю
цих водоростей з нитками; пор. нвн.
\¥а55егГасІеп «конферва» (букв, «водяна
нитка»). — Див. ще нитка1.
Нйфонт (чоловіче ім’я), [Нйхвон],
ст. Нифонть (1398); — р. Нйфонт,
бр. Ніфант, [Ніхван[, др. Нифонпггь,
стсл. Йифонт'ь; — через церковносло-
в’янське посередництво запозичено в
давньоруську мову з грецької; гр.
Мгцрсоу (род. в. Мгцроутос), букв, «тве-
резий», пов’язане з урсрю «бути твере-
зим», спорідненим, можливо, з вірм.
паМ‘і «тверезий». — Вл. імена 73; Пе-
тровский 167; Спр. личн. имен 439;
Егізк II 318—319; Воізаср 670.
[ницелбз] (бот.) «верба розмари-
нолйста, Заііх гозтагіпіі'оііа Е. Мак;
верба сланка, Заііх герепз Б.», [ніце-
лоз] «верба сланка» Мак, [ніцалоза]
«зніт вузьколистий, ЕріїоЬіит ап^изіі-
іоііит Б.» Мак; — р. ницелбз «верба
розмаринолиста; [верба сланка]», бр.
[ніцалаза] «верба розмаринолиста»,
п. [пісіога] «вид лісового куща»; —
92
складне утворення з основ ниций «ни-
зький» і лоза; пор. р. [нйцьіе лбзьі}
«верба сланка», бр. ніцая лаза «шелю-
га»; назва зумовлена тим, що верба
розмаринолиста, як і верба сланка, є
невисоким кущем (Федченко—Флеров
303—304). — ЗСБМ 8, 33. — Див. ще
лоза, ниць.
[нйцка] «овечка» Мо, [нецька]
«вівця» О, [ніцька] «тс.» О, [нйцько]
(вигук для підкликання ягнят) Ж, [нй-
цю-нйцю, ниць-нйць, нйцьо-нйцьо,
нйчьку-нйчьку, нічку-нічку] (вигуки
для підкликання овець) .МСБГ, [нйць-
ку-нйцьку] (вигук для підкликання кіз
і овець) МСБГ, [недзька] (вигук для
підкликання овець); — очевидно, ре-
зультат видозміни назви [мйцька]
«вовна з молодих ягнят», [міцка] «тс.»
(див.).
ниць, [ниц] «ниць» Бі, [ніць] «тс.»
Пі, [нйцьки] «схилившись, поникнув-
ши» Ж, нйцьма, [ницак] «низька ду-
шею людина; низькопоклонний підлес-
ник», [ницість], нйций, [ницювати]
«вивертати навиворіт, перелицьовува-
ти», [ніцувати] «тс.» Куз (з п.); —
р. ниц «ниць», бр. ніц «тс.; [виворіт]»,
др. ниць «який падає обличчям униз,
розпростертий на землі», на ниие «на-
виворіт», п. [пус] «ниць» (з укр.), [піс-
то, піста, піста] «тс.», пісе «виворіт,
спід», ч. ст. піс «схилений до землі,
обернений обличчям униз», лісі, лісі
«тс.», слн. (у)пїс «навзнак», стсл. ниць
«який падає (або лежить) обличчям
униз», нице «ниць», ниць «тс.»; — псл.
пісь «обернений униз», з давнішого
’^пікц «низ»; — споріднене з лтс. піса
«місцевість униз по річці», дінд. пІсаЬ
«низький», пуаіі, пуапс- «обернений
униз», пІраН «який лежить глибоко вни-
зу», двн. пібаг «униз», снн. пігмеї, пї^еі
«(головою) вперед, ниць (упасти)». —
Фасмер III 76; КЗСРЯ 292; ЗСБМ 8,
32—33; Вгйскпег 359; МасЬек Е8ЛС
399; НоіиЬ—Кор. 245; Вегіа] Е88Л II
222; Аникин 47—51; Топоров ВСЯ III
118—119; Тгаиітапп 199; Ггаепкеї
503—504; МйЬІ,—Епсіг. II 745—746;
нич
нишпорити
МаугИоі'ег II 182; ПйІепЬеск 151. —
Див. ще нйкнути.
[нич] «нічого; ніщо», [ніч] «тс.» Пі,
[занич мати] «мати за ніщо, не пова-
жати» Ж, [нанич] «у ніщо» Ж, [на-
нініч] «тс.» Ж; — др. ничь «ніщо», ни-
че, слц. піс «тс.», полаб. піс, слн. піс,
стел, ничь «тс.»; — псл. вісь «ніщо»,
утворене із заперечної частки пі «ні» і
питально-неозначеного займенника сь
«що». — Німчук, Мовозн. 1971/3, 13—
16; Масіїек Е8ЛС 398—399; Вегіа] Е88Л
II 222; Е88Л 81. £г. II 488—490. — Див.
ще ни1, що.
[ничавіти] «нидіти, марніти» О; —
неясне; можливо, похідне утворення
від [нич] «нічого, ніщо».
[ничведа] «нікчемна, негідна лю-
дина» ЛексПол; — складне утворення
із займенника [нич] «нічого» і відати
у вимові поліщуків (пор. бр. ведаць
«знати, відати»); первісно означало
«той, що нічого не знає, невіглас». —
Див. ще відати, нич. — Пор. нйчгід,
нічвйдний.
[нйчгід] «нікчемна людина» Ж; —
складне утворення з [нич] «нічого» і
гідний «вартий». — Див. ще год,
нич. — Пор. ничведа.
[ничемний] «нікчемний» Ж; — оче-
видно, запозичення з польської мови;
п. ст. пісхетпу «нікчемний», як і ч. пі-
сетпу «нікчемний; підлий», нл. пісет-
пу, пісотпу «тс.», утворене від пісхе-
ти «нічому» (ч. пісети, нл. пісоти),
форми -дав. в. від піс «ніщо, нічого»,
якому відповідає укр. [нич] «тс.». —
Вгііскпег 359; Масіїек Е8ЛС 399; Но-
ІиЬ—Кор. 245. — Див. ще нич. —
Пор. нікчемний.
Ничйпір — див. Никйфор.
[нйчка1] «казкова істота, що пряде
вночї» Ж; — п. [пуехка] «тс.» (з укр. ?);
— неясне; можливо, пов’язане з ніч,
нічка.
[нйчка2] (у сполуці [н. неприміт-
на] (бот.) «недоросток маленький,
Сепіипсиїиз тіпітиз Б.») Ж; — очеви-
дно, похідне утворення від нйкнути
«припадати до землі»; назва зумовлена
тим, що ця маленька рослина має вит-
ке, простягнуте стебло; пор. р. низ-
мянка (бот.) «недоросток». — Див. ще
нйкнути.
нйчка3 — див. нйшкати.
нйчкбм «ниць» СУМ, Бі; — р. нич-
кбм, болг. нйчком, м. ничкум, [нич-
ком, ничко], схв. нйчке, нйчице; —
псл. піськоть «униз обличчям» від
*піськ,ь, пов’язаного з *пікв «низ». —
Фасмер III 76; Желтов ФЗ 1876/4, 43;
Младенов 358; Мікі. ЕХУ 215. — Див.
ще нйкнути. — Пор. ниць.
[ничоман] «бідняк» Ж; — складне
утворення із займенника [ничб] «нічо-
го» і основи дієслова мати (букв,
«той, хто нічого не має»); можливо,
калька нім. НаЬепісігіз «бідняк» (йаЬеп
«мати», пісків «нічого»), — Див. ще
мати2, нич.
[нйшка] «невеликий мішок» Лекс-
Пол; — неясне.
[нйшкати] «шмигати», [нйшкавка]
«пролаза», [нйчка] (орн.) «волове око,
Тго§1ос1уіе8 рагуиіиз» ВеНЗн; — неяс-
не; можливо, пов’язане з никати «ти-
нятися».
нишкнути «замовкати», нйшком,
[нйщечки] «нищечком» Пі, нйіцечком,
[нйчейка] «нишком» О, [нйчейком, нй-
чийка] «тс.» О, знйшка «нишком», [из-
нйшка] «тс.», принишклий', — р. ниш-
кнуть «замовкнути», [нйшкбм] «ниш-
ком», бр. нішкам «нишком»; — очеви-
дно, результат злиття виразу ні (ни)
шикнути (тобто «не вимовити ні зву-
ку»), — Фасмер III 77; ЗСБМ 8, 36. —
Див. ще ни1, ні3, шйкати.
нйшпбрити СУМ, Ж, [нйчпорити]
«нишпорити» Бі, шнйпорити «тс.»,
[нйшпірка] «людина, яка вміє добре
шукати» Си, [нишпорка] «схованка»; —
очевидно, пов’язане з [нйшпори] «ве-
чірня пора», [нешпори] «тс.», [нешпор]
«вечір», [нешпір] «сутінки»; первісне
значення — «щось шукати у вечірню
пору (у сутінках, у потемках)»; сумнів-
не зіставлення (Зкеуеіоу Нізі. рко-
поі. 744) з р. шньїрять «шастати». —
Див. ще нешпір.
93
нйщий
нів
нйщий, [нищета] «бідність» Ж,
[нищота] «тс.», [нищук] «старець,
жебрак» Ж, [нищун] «тс.», [нищунст-
во] «старцювання, жебрацтво», нищі-
ти «розорятися», [занйщ] «злидні, над-
звичайна бідність» Пі, [обнищати]
«збідніти» Ж; — р. нйщий «бідний;
старець, жебрак», бр. [нішчьі] «ста-
рець, жебрак», др. нищь (нищии) «бі-
дний», П. ПІ82С2ОІПУ «ТС.», НЛ. СТ. ПІ8СО-
іа «скупість», болг. нищ «бідний», схв.
нйиїт, стел, нншть «тс.»; — псл.
*пї5^'-; — споріднене з дінд. пїзїуаЬ
«чужий, нетутешній», пій «назовні»;
ряд дослідників (2иЬаїу К2 31, 58;
БЕ ЗО, 84; Епсігеїіп 2Г81РП 13, 78; Мла-
денов 358) реконструює псл. *пїзкіо-,
що менш вірогідно. — Фасмер III 77;
ЗСБМ 8, 37; Львов Лексика ПВЛ
250—252; МеіПеі Еіисіез 160, 380—
381; Мікі. ЕЇУ 430; Бсйиіге К2 40, 413;
МаугЬоїег II 169.
нйщити, нищівнйй, нищйльник
«літак-винищувач», нищитель, вини-
щувач, незнищенний', — бр. нішчьщь
«нищити», п. пізгсгус «тс.; руйнувати»
(з укр. ?); — очевидно, похідне утво-
рення від колишнього нищо «ніщо»
(пор. [ничбго] «нічого» Ж); первісно
означало «перетворювати в ніщо»; пор.
р. ничтбжить «нищити», ч. пісіі «ни-
щити, руйнувати; псувати», слц. пісіі’
«тс.», вл. пісіс «нищити, руйнувати»,
нл. пісуз «тс.», м. нииїти «нищити»,
схв. нйштити, слн. пісйі «тс.»; поми-
лковим було пов’язання (Вгйскпег
364; Львов Лексика ПВЛ 250—251)
п. пізгсгус з_ нйщий. — ЗСБМ 8, 37;
МасЬек Е5ЛС 398—399; НоІиЬ—Кор.
245; Вегіа] Е55Л II 222. — Див. ще
ни1, що.
[ні1] «мене» Ж; — результат діале-
ктної видозміни давньої форми знахід-
ного відмінка мя (мйа —> мня —> ня —>
не —» ні). — Самійленко Нариси II 89,
97. — Див. ще мя.
ні2 (частка у заперечній відповіді),
[однікуватися] «відмовлятися, проти-
витися» Ж; — р. бр. [не] «ні», др. ні,
п. слц. піе, вл. нл. пе, болг. м. не,
94
стел. ігі; «тс.»; — псл. пе, що виникло,
очевидно, шляхом стягнення з пе
]е(зїь) «не є». — Еисіп. II 858; ЗСБМ
7, 294; Вгйскпег 359; 5сЬизїег-5еу/с
997; Младенов 361. — Див. ще є, не.
ні3 (заперечно-єднальний сполуч-
ник, напр., ні я, ні ти; відокремлена
частина заперечного займенника, напр.,
ні до кого), ні- (напр., ніде, ніколи,
ніхто)-, — результат заміни частки др.
ни «ні» (псл. пі) часткою ні (псл. пе),
зумовленої втратою розрізнювальних
якостей успадкованого ни (через злит-
тя на ґрунті української мови давніх ьі
та и і зближення нового и з ненаго-
лошеним е). — Самійленко Нариси
II 29—ЗО. — Див. ще ни1, ні-.
ні- (напр., у словах нізвідки, ніко-
ли, нікуди)', — р. бр. м. не-, др. ні-, п.
слц. піе-, ч. вл. нл. пе-, болг. ня-, схв.
не-, слн. пе-, стел. н’Ь-; — псл. пе- не
зовсім ясного походження; найімовір-
ніше, результат стягнення виразу пе уе
«не знає» (Мікі. ЕГУ 214; Егаепкеї
ДР 41, 411; Міккоіа Пгзі. Сг. III 19);
вважається також ступенем подов-
ження заперечної частки пе- (Вги^-
тапп СгипЬгізз II 3, 976; Тгаиітапп
194; Уопсігак II 345). — Фасмер III 59—
60; Преобр. І 620—621; Е55Л 51. от. II
475—476
[нібезда] «несподівано, раптово»
Ж; — неясне.
ні'бй СУМ, Бі, [небі] «ніби» Ж,
[ніб] «тс.», [нібо] «тобто» МСБГ; —
р. [нибьі] «ніби» (з укр.), бр. нібьі
«тс.»; — псл. [пі Ьу], що складається з
заперечної частки пі в порівняльній
функції («немов, як») і Ьу — первісно
форми 2—3 ос. одн. аориста від дієсло-
ва ЬуЕ «бути». — ІУМ Морфологія
479; ЗСБМ 8, 24; Вгйскпег 359; 5У/ III
249; Е55Л 51. £Г. II 487—488. — Див.
ще бути1, ни1.
[нів] «молодик, новий місяць»,
[нив] «тс.» Ж; —1 др. новь, п. поу/, ч.
слц. поу «тс.»; — псл. поуь «молодик,
новий місяць», утворене від прикмет-
ника поуь «новий» у виразі поуь
тез^сь «новий місяць»; пор. др. нов'ь
нівелювати
ніга
(новин) місяць, п. ст. п<ж шіезіцс,
ч. ст. поу гпезіес «тс.». — Німчук 29;
Вгііскпег 366; Масіїек Е8ЛС 402; Но-
ІиЬ—Кор. 247. — Див. ще новйй.
нівелювати, нівелювальник, ні-
велір-, — р. нивелйровать, бр. нівелі-
раваць, п. пілмеіоу/ас, ч. піуеіігоуаі,
слц. піуеіігоуаі’, болг. нивелйрам, м.
нивелйра, схв. нивелисати, нивелйра-
ти, слн. піуеіігаіі; — запозичене з
французької мови, можливо, через ні-
мецьку (н. піуєііієгєп «нівелювати»);
фр. піуєієг «нівелювати, вирівнювати
за ватерпасом» утворене від ст. піуеі
«рівень, ватерпас», що виникло з нар.-
лат. *ПЬе1Іиз, лат. ІїЬеІІа «тс.», зменш,
від ІїЬга «римський фунт; вага; рівень,
ватерпас». — СІС2 581; Черньїх І 571;
Фасмер III 72; 81. лмуг. оЬсусй 512;
Кораіігізкі 670—671; НоіиЬ—Еуег 336;
РЧДБЕ 416; Ву]'акли)а 619; Оаихаї
500-501; КІеіп 883, 886; ХМаїсІе—І Іоїт.
І 795—796. — Див. ще лїбра.
[ніверити] «нівечити» ВеЛ, [зніве-
ріти] «знікчемніти» Ж; — очевидно,
пов’язане з п. [піу/ега] «велика ганчір-
ка, онуча», [піу/ег]а, пшегу[а] «тс.» не-
ясного походження; пор. п. [м/узгесН па
піу/еге, па пілмегу] «згубив себе, зруй-
нувався». — 8\У III 395. — Пор. по-
невіряти.
нівечити СУМ, Ж, [нівечіти] «псу-
ватися» Ж, [перенівець] «знівечення»
Пі; — бр. [нівечиць] «нівечити», няве-
чьщь\ — запозичення з польської мо-
ви; п. пїлмесхус «нівечити, руйнувати»
(букв, «обертати в ніщо»), паралельне
слц. піуосіР «нищити; псувати; руйну-
вати», утворене ВІД СТ. ПІУ/ЄС2 «в ні-
що», яке складається з частки пі «ні»,
прийменника у/е «в» і займенника сг з
псл. сь «що». — ЗСБМ 8, 60; ХУіі-
ко\узкі 80г}9/2, 210; Вгйскпег 364;
МасЬек Е8ЛС 399. Див. ще ни1, у1,
що. — Пор. внівець.
нівбр, нівбра, нівораш, нівор-
чук — див. невбра.
[нїворот] (у виразі [ніворотом
шпи] «занепадати; тинятися, блука-
ти») Ж, [ніворотом] «шкереберть О;
безладно, безплідно, марно; безцільно,
даремно МСБГ», [неворот] (у виразах
[йти неворотом] «йти без опіки, без
нагляду», [неворотом піти] «пропас-
ти») О, [нйворот] (у виразі [виворо-
том ходити] «тинятися, блукати») О,
[завершувати] «дуже сильно розі-
рвати, розрити» Ж; — очевидно, пов’я-
зане з [невбртний] «неповоротний»
(див.).
нівроку, [ніврбчейку] «нівро-
ку» О; — п. [піу/гоки] «нівроку» (з
укр.); — результат злиття заперечної
частки ні та іменника уроки (врбки)
(у формі род. в. одн.) «наслання хво-
роби поглядом». — Див. ще ні3,
ректй.
нівхи (одн. нівх, нівух) (народ-
ність на Далекому Сході в Росії); — р.
болг. нивх, бр. ніух, ч. слц. №усй; —
через російське посередництво запози-
чене з нівхської мови, в якій є самона-
звою народу і буквально означає «лю-
дина» (первісно «тутешній, з мого се-
ла»). — УРЕ 10, 95; Панфилов Яз.
нар. СССР V 408; Зтнонимьі 119—126.
[ніга] «розніженість, пестощі Ж;
достаток, розкіш Бі», [ніза] «пестун,
пестуха; білоручка» Ж, ніжний СУМ,
Ж, ніжити СУМ, Ж, виніже'ночка
«виніжена дівчина», [знігатися] «уто-
митися, знесилитися», зніжити, пре-
ніжний, розніжений', — р. нега «до-
статок, розкіш; насолода; ніжність,
пестощі», др. ніга «радість; ласка», ч.
пеЬа «ніжність» (з рос.), слц. пеЬа, вл.
пеЬа «тс.», болг. нега «солодка знемо-
га» (з рос.), м. нега «догляд, турбота»,
схв. нега «догляд, піклування», слн.
пе§а «тс.», стсл. ігкга «радість»; —
псл. пе^а; — споріднене з лтс. паі^аі
«відчувати потребу, жадати»; ненадій-
ними є дальші зіставлення (Потебня
РФВ 4, 209; Мікі. ЕДУ 215) з дінд.
зпїЬуаїі «робиться вологим, клейким»,
зпеЬаЬ «жир, гладкість», псл. впе^’ь
«сніг»; ще більший сумнів викликають
зближення з лат. пй^ае «дрібниці, ні-
сенітниця» (Брандт РФВ 23, 90) або з
гр. уі£со «мию», дінд. пЄпекїі «миє, чис-
95
Н1ГДИ
ніж
тить» (Маігепаиег БЕ 11, 331). — Чер-
ньїх І 565; Фасмер III 56; Преобр. І
621; 8кок II 529—530; МйМ—Епсіг. II
689; Ве/гепЬег^ег—Еіск ВВ 6, 238;
МеіПеі Еіікієй 255.
ні'гди, нігди, нікди — див. нй-
гда.
нігйч — див. гич.
нігілізм, нігіліст, нігілістич-
ний; — р. нигилйзм, бр. нігілізм, п.
вл. піЬііігт, ч. піМізтиз, слц. піЬШх-
тиз, болг. нихилйз'ьм, м. нихилйзам,
схв. нихилйзам, слн. піЬіІігет; — че-
рез російське посередництво запозиче-
не з німецької або французької мови
{нігіліст — з фр. піМізіе); нім. №М
Іізтив (фр. піМізте) «нігілізм» утворе-
но німецьким філософом Ф. Г. Якобі
(1743—1819) від лат. піЬіІ «ніщо, нічо-
го», що виникло з піНіІит (!|!пе1іІІит),
яке утворилося із заперечної частки пе
«не» і іменника Мит «дрібниця, крих-
та, малість», етимологічно не зовсім
ясного, можливо, пов’язаного з Піит
«нитка», спорідненим з лит. £уз1а «жи-
ла», псл. гііа «тс.», укр. жйла. — СІС2
581; Алексеев Сб. ОРЯС 1928, 101/3,
413—417; Козьмин ИАН ОЛЯ 1951/4,
378—385; Черньїх І 571—572; Фас-
мер III 73; Кораіігівкі 668—669; РЧДБЕ
418; Ву]акли]а 621; Кіи^е—Мйгка 512;
Оаигаі 500; Кіеіп 591, 731, 1047; Таї-
сіє— Поїш. І 646—647.
[ніголов] «стрімголов» МСБГ; —
неясне.
ніготь, [ніхоть] «ніготь» Ж, [нб-
геть Л, нбготь Ж, нбхать Л, ндхоть
Л, ньбгот, ньбготь Л, ньбхоть Л,
гнйхість] «тс.», нігтистий, [занігти-
ця] «нігтьовий нарив» Ж, [занбгтиця]
«задирка», піднігтьовий; — р. нбготь,
бр. нбгаць, др. ногт>ть «ніготь; кіготь»,
нбготь «тс.», п. по^іес «ніготь», ст. по-
кіес, ч. пеііеі, ст. поііеі, слц. песЬі, вл.
посйс, нл. покв, полаб. піісГеі «тс.»,
болг. нбк'ьт «тс.; кіготь», м. нокот,
схв. накат «тс.», слн. пбіїі «ніготь»,
стел, ногьть «ніготь; кіготь»; — псл.
по^'ьіь/пок'ьїь «ніготь, кіготь», пов’я-
зане з по^а «нога»; — споріднене з
96
лит. па^йїів «ніготь, кіготь», прус, па-
§иїів «ніготь (на пальцях руки)», двн.
па§а! «ніготь», гот. £апа£І]ап «приби-
вати цвяхами», дісл. па^І «ніготь»,
дірл. іп^еп «ніготь, кіготь», кімр. еипп,
брет. іт/іп, лат. ип£ЦІ8, гр. оуо^ «тс.»;
іє. *опо£іі-/оп£іі-/п£іі- «ніготь, кіготь».
— Кисіп. II 859; Фасмер III 79—80; Чер-
ньїх І 575; Преобр. І 610; ЗСБМ 8, 39;
Вгйскпег 365; Масіїек Е8ЛС 394; БсЬив-
іег-8еж: 1019; Младенов 359; 8кок II
522—523; Вегіа) Е88Л II 226; Трубачев
ВСЯ II 33; Критенко Вступ 542; ТгаиТ
тапп 192; Егаепкеї 478—479; МйЬІ.—
Епсіг. II 688; КІи^е—Міігка 501; Угіез
АЕ\¥ 403—404; М'аісіе—Поіт. II 818—
819; Рокоту 780. — Див. ще нога.
[ні-гу] (вигук, яким підганяють ко-
ней) Ж; — результат поєднання вигу-
ків [ні], пов’язаного з [ньо] «но», і гу
(оклик). — Див. ще гу, но2.
[ні'дра] (у виразі [пійтй по нідрах]
«піти по нишпорках»); — неясне.
нідрб, нідриця — див. надрб.
ніж1 «знаряддя, інструмент для рі-
зання», [ниж] «чересло» Л, [ніжна]
«ніж та інструмент на зразок шила в
шкіряних піхвах, що чіпляються гуцу-
лом до пояса Г; піхви, піхви для шаб-
лі Ж», ножар, ножарство «ремесло
ножаря» Куз, [нбжен] «піхви» Ж, [но-
женя] «ножик» О, ножиці, [ножі]
«шатківниця» ДзАтл І, [нбжо] «тс.»
тж, ножівка, [ножівнйк] «піхви; но-
жар» Ж, [ножні] «ножиці для різання
заліза», ножовище, [ножбвка] «ножів-
ка» О; — р. бр. болг. м. нож, др.
НОЖЬ, П. П02, Ч. ПЙ2, СЛЦ. ПО2, ВЛ. ПО2,
НЛ. ПО2, полаб. пйг, СХВ. НОЖ, СЛН. ПО2,
стел, ножь; — псл. погь «ніж», пов’яза-
не чергуванням голосних з пігаіі «ни-
зати, проколювати», пьгііі (пор. р.
вонзйть «устромити»); зіставляється
також (Трубачев ВСЯ II 33) з псл.
по^тЛь «ніготь», лит. па§а «копито»,
нвн. №^е! «ніготь; цвях». — Кисіп. II
859; Фасмер III 80; Черньїх І 575—576;
Преобр. І 610—611; ЗСБМ 8, 39—40;
Трубачев Рем. терминол. 155—156;
НоІиЬ—Кор. 248; Вегіа] Е88Л II 229;
ніж
ніздря
Рогіипаіоу АЇ8ІРИ 1 1, 569; Тгаиітапп
200; МеіПеі М8Б 14, 339—340. —
Див. ще низати. — Пор. заноза, про-
ноза.
[ніж2] (бот.) «ПІВНИКИ, ІҐІ5 Б.»
МСБГ; — результат перенесення на-
зви ніж «знаряддя, Інструмент для рі-
зання», зумовленого мечоподібною
формою листя ірису. — Див. ще ніж1.
ніж3 (спол.), [неж, неже, ніжже
О, ніжи] «тс.», [ниже'] «поки» О, [ніж]
«тс.» О; — р. [неже] «ніж, як, замість
того щоб», бр. ніж «ніж», др. неже,
П. ПІ2, СТ. ПІ2Є, Ч. СЛЦ. ПЄ2, НЛ. П]Є2,
піх, схв. него «тс.», слн. пе^о «ніж;
але», стел, неже «ніж»; — псл. пехе
«ніж» (укр. неже > неж > ніж), утво-
рене з пе «як, ніж» (очевидно, тотож-
ного із заперечною часткою пе), спорі-
дненого з дінд. па «як, наче», лит. пе
«ніж», пе^й, пе£і, пеї, лтс. пе «тс.», та
підсилювальної частки хе «же». — Фа-
смер III 52—53, 59; Преобр. І 596—
597; ЗСБМ 8, 26; МасЬек Е8ЛС 398;
ЗсПивіег-Зе^с 1017; Вегіа] Е88Л II
218; Е88Л 81. Єг. II 455—462; Ггаепкеї
489. — Див. ще не, же1.
[ніжаден] «жоден» Ж; — очевид-
но, запозичення з польської мови;
п. [пігасіеп] «жоден, ні один, ніхто»,
ст. пігасіеп, пігасіпу «тс.», як і ч. пігасі-
пу «ніякий, жоден, ні один», виникло,
напевне, з *пігес1пу (< псл. піге іесівпсь)
«тс.». — НісННагсИ 115; Вгйскпег 660.
— Див. ще жоден.
ніже (спол., частка) «ні, ані»; — р.
ниже «тс.»; — запозичення зі старо-
слов’янської мови; стел, ниже «тс.»
складається з ни «ні», якому відповідає
укр. [ни] «ні», і підсилювальної частки
же «же». — Преобр. І 605. — Див. ще
же1, ни1.. — Пор. ні3.
[ніже-ні] «аж ніяк»; — результат
поєднання синонімічних часток ніже
«ні» і ні. — Див. ще ні3, ніже.
[ні'жли] «ніж»; — р. болг. нежели,
бр. [нйжли], др. нежели, п. піхеїі «ніж,
ЯК», ПІ2ІІ «тс.», ч. пегіі «ніж; перш ніж,
ДО ТОГО ЯК», вл. нл. П]ег1і «ніж», стел,
неже ли «тс.»; — псл. пехе 1і «ніж», що
складається з пехе «ніж» і Іі, якому
відповідає укр. [ли] «чи». — Фасмер III
52—53; ЗСБМ 8, 26; МасЬек Е8ЛС
398; 8сЬи5Іег-8еАУС 1016—1017. — Див.
ще ли, ніж3.
[ніжник] (бот.) «сонцецвіт ладан-
никовий, НеІіапіЬеіпит сЬатаесізіиз
МіІІ.» Мак; — р. [нежник] «тс.»; — не
зовсім ясне; очевидно, результат видо-
зміни назви [нітник] «тс.» (див.).
ніза — див. ні'га.
[нізац] «за ніщо» Ж; — запозичен-
ня з польської мови; п. ст. піхас «за
ніщо» є результатом злиття пі «ні», ха
«за» і со «що». — III 396. — Див.
ще за1, ні3, що. — Пор. нінац.
ніздра, ніздря — див. міздря.
ніздря, [гніздря] «ніздря» Г 1927,
ніздрина «пустота в цеглі», [ніздро]
«ніздря» ВеБ, [ноздри] «ніздрі» ВеЛ,
[нуздрі] «тс.» ВеУг, [ноздрач] «камінь-
черепашник» Дз, [ноздрей] «чоловік з
великими ніздрями» ЛексПол, [ніздра-
тий] «ніздрюватий, пористий; з вели-
кими ніздрями» Она, [ніздруватий]
«ніздрюватий, пористий», ніздрюва-
тий, ніздряний, ніздрястий, [нозд-
ровйй] «носовий» Ж, [ноздрюватий]
«пористий» Ж, [ноздрятий] «ніздрюва-
тий, пористий»; — р. ноздря, бр. болг.
м. ноздра, др. ноздря, п. похсігге
(мн.), ч. слц. погсіга, вл. пбхсіга, схв.
ноздра, ноздрва, слн. погсігу, стел,
ноздріа; — псл. погс1г(])а (:ІІпогс1ьг]а?)
«ніздря», пов’язане в не зовсім ясний
спосіб з позь «ніс»; — припускається
давнє утворення з суфіксом іє. -сіітго-
(Шахматов ИОРЯС 17/1, 282; Вгіі£-
гпапп ІГ 18, 437—438) або іє. -г-, як і в
лит. пазгаї «паща», снн. пбзіег «нізд-
ря», нн. пйзіег «тс.» (Преобр. І 613;
Вгйскпег 367; НоІиЬ—Кор. 247; Мла-
денов 359; 8кок II 524—-525; 81ап£ 39;
Тгаиітапп 193—194; Ресіегзеп ІР 5, 69;
Вех2епЬег£ег ВВ 1, 341; 2ирііга К2 37,
397; НоЬЬаизеп К2 69, 167; К1и§е—
Мііхка 517); тлумачиться ще (Труба-
чев Зтимология 1970, 14—17; Ма-
сЬек Е8ЛС 402) як складне утворення
іє. *поз-8Гї або *по5-гі(п)-, у якому дру-
4 2—460
97
нізіне
нікчемний
гий компонент відповідає гр. ріс, ріубс;
«ніздрі»; виводиться також (Фасмер
III 80—81; Уаіііапї ВЕ8 12, 89; Мейе
ОЯ 111) з основ псл. позь і сіьгаН «дер-
ти»; припущення (Уаіііапї КЕ8 15,
237) про запозичення з литовської мо-
ви необгрунтоване. — Фасмер—Труба-
чев III 80—81; Черньїх І 576; ЗСБМ 8,
40; Вегіа] Е88Л II 228—229. — Див.
ще ніс.
[нізіне] «вид гуцульської вишив-
ки»; — неясне; можливо, пов’язане з
низ (пор. низь «спосіб вишивання
(спіднизу)», [нйзя] «тс.»).
[нізка] «м’якуш у гарбузі; шар, що
міститься безпосередньо під корою де-
рева»; — результат фонетичної видо-
зміни назви [мізка] «м’якуш усередині
гарбуза», м’язга «подрібнена плодо-
овочева маса» (див.).
нізчимний «зварений без припра-
ви, пісний», [ниіцймни] «пісний, не
м’ясний» Л, [нізчемний] «пустий» Бі,
[нізчймниця] «нестача харчів» Бі; —
р. [нисчймница] «обід без усякого при-
варку; нужда, голод; погана їжа, пога-
но приправлена їжа», бр. нішчьімньї
«пісний; пустий»,
«пісний; пустий», нішчьімніца «пісна
їжа; пісні дні», п. [пізгсгушпу «пісний,
не приправлений», [пізгсгеїппу] «тс.»; —
похідне утворення від виразу ні з
чим. — ЗСБМ 8, 37. — Див. ще з1,
ні3, що.
ній — див. ним.
Ніка (жіноче ім’я); — р. болг. Нй-
ка, бр. Ніка, ч. слц. ГЧіке; — запози-
чення з грецької мови; гр. Иіиг] (жіно-
че ім’я; Ніка, богиня перемоги) похо-
дить від уіиг] [уіиа] «перемога», що не
має надійної етимології; можливо, по-
в’язане з уєїиос «суперечка, сварка;
ненависть, ворожнеча; битва, бій»,
уєїиєсо, уєіиєісо «сварю, сварюся; обви-
нувачую» і споріднене з лит. ар-піпкїі,
арпїкБ «оточити; напасти з усіх боків»,
лтс. пікпз «злий, лютий». — Вл. іме-
на 147; Петровский 165; Спр. личн.
имен 513; Егізк II 320—321. — Пор.
Микйта, Микола, Никандр, Никй-
фор, Нйкін, Никодйм.
98
нікандра (бот.) «Мсапсіга Асіапз.»; —
р. никандра, бр. нікандра, п. пікапсі-
га; — назва за ім’ям грецького поета,
граматиста і лікаря Никандра (гр. N1-
хауброс, II ст. до н. е.). — 8\У III 390;
СимоновиЬ 317; N80 1672. — Див. ще
Никандр.
нікель, нікелін, нікелювальник,
нікелювальний, нікелювати-, — р. нй-
кель, бр. нікель, п. пікіеі, ч. пікі, слц.
піке], болг. м. нйкел, схв. нйкал, нйкл,
слн. пїкеї]; — запозичення з німецької
мови; нім. ГЧіскеІ «нікель» походить від
шв. піскеї, що є скороченою формою,
введеною в ужиток шведським мінера-
логом А. Кронштедтом, від коррагпіскеї
«тс.», кальки нім. КирІегпіскеІ «черво-
ний нікелевий колчедан», букв, «мід-
ний (гном) Нікель», у якому компонент
-піскеї є зменшувальною формою від
ГЧікоІаий, імені одного з гномів, підзем-
них «духів-карликів». — СІС2 582; Ко-
валь 168; Волков 24; Кисіп. II 859; Фи-
гуровский 95—96; Черньїх І 573; Фас-
мер III 74; ЗСБМ 8, 28; Кораііпзкі 669;
РЧДБЕ 417; Вегіа] Е88Л II 223; Кіи-
§е—Мйгка 510; НеІІруізі 696; Еаїк—
Того 766, 767; КІеіп 1045.
[нікйм] «поки» ВеБ, [нічим] «тс.»
О; — п. [пікіт] «тс.»; — результат
злиття частки пі «ні» і займенникової
форми ким (ор. в. одн. від ст. кьіи
«який»). — 8\У III 391. — Див. ще за-
ки, ні3, хто.
нікотйн; — р. болг. м. никотйн,
бр. нікацін, п. пікоіупа, ч. вл. пікоііп,
слц. слн. пікоііп, схв. никотйн; — за-
позичення з французької мови; фр. пі-
соііпе «нікотин» утворене від пісоііапе
(бот.) «тютюн», нлат. (ИегЬа) Иісоііапа
«тс.» (букв, «трава Нікота»); рослина
названа так за прізвищем французько-
го посла в Лісабоні Нікота (БІісоі),
який завіз тютюн з Індії до Франції
(1560). — СІС2 582; Коваль 62; Чер-
ньїх І 573; Фасмер III 75; Кораііпзкі
669; Кіи^е—Мйгка 512; КІеіп 1045;
Ваигаї 500; (ЗатіІІзсІїе^ 647.
нікчемний, [некчемний Ж, нікче-
мен Ж], нікчема, нікчемник, [нікчем-
Ніла
німець
ниця] «непридатна річ, дрібниця; ні до
чого не здатна жінка», нікчемство,
[нікчемнити] «принижувати, псува-
ти» Ж, [нікчемнйчити] «тс.» Ж, нік-
чемніти; — р. никчемньш «нікчем-
ний», бр. нікчзмньї «нікчемний, непот-
рібний»; — запозичення з польської
мови; п. піксхетпу «негідний, низький,
підлий; [не придатний ні до чого]» ви-
никло на ґрунті виразу пі к(и) схети
(^обпу) «ні до чого (не придатний)»,
що складається з частки пі «ні», при-
йменника к(и) «до» і форми дав. в.
одн. займенника со «що». — Кобилян-
ський УМЛШ 1978/9, 79—80; ЗСБМ
8, 29; Шкотекі 50г ХІХ/2, 209;
Вгйскпег 359; Масйек Е5ЛС 399. —
Див. ще К, ни1, ні3, що.
Ніла (жіноче ім’я); — р. Нила, бр.
Ніла; — очевидно, результат скоро-
чення імен Неоніла, Леоніла; у росій-
ській мові пов’язується також (Петро-
вский 167) з чоловічим ім’ям Нил. —
Вл. імена 147; Спр. личн. имен 518. —
Див. ще Неоніла.
нільга — див. нельга1.
[нім1] «поки»; — бр. [нім] «перш
ніж»; — запозичення з польської мови;
п. піт «поки, перш ніж, перед тим як»
виникло з ст. іт «тс.», що за походжен-
ням є формою місц. в. одн. від зай-
менника оп «він». — НісЬНагсІІ 83;
ЗСБМ 8, 29—ЗО; Бульїка 218; Вгйскпег
204—205, 364. — Див. ще його, ним.
НІМ4 — див. ним.
німб «сяйво над зображенням голо-
ви святого», німбус; — р. нимб, бр.
німб, п. пітіДиз), ч. слц. вл. пігпЬиз,
болг. нймб(ус), схв. нймб(ус), слн.
пітЬ(іі5); — запозичення з латинської
мови; лат. піглЬиз (< *петЬ1юз) «хма-
ра, туман; дощова хмара» пов’язане з
пеЬиІа «туман» і споріднене з пехл.
патЬ «роса, туман», пат «тс.», перс,
пет «вологий, вологість», дінд. паЬІіаІі
«туман, хмара, небо», псл. пеЬо, укр.
небо. — СІС2 582; Черньїх І 573; Кора-
Іігізкі 669—670; РЧДБЕ 492; Ву]акли]а
620; Шаісіе—Поїш. II 168—169; Кіеіп
1048. — Див. ще небо.
німець1 «людина німецької націо-
нальності; [будь-який іноземець із За-
хідної Європи, який не знає слов’янсь-
ких мов Бі]», німак «німець», Німеч-
чина, [Німещина] «Німеччина», німка,
німкеня, [німкйня] «німкеня» Ж, ні-
мота «німці» (зб.), [німча] «маленький
німець», німчура СУМ, Ж, німчай
«німець», німчак, німчйн «тс.», [нім-
ченя] «німецька дитина», [німчити]
«онімечувати», [недбнімок] «напівні-
мець» Ж, онімечити, [перенімечити-
ся\ «онімечитися», понімечити; — р.
бр. болг. немец «німець», др. німьць
«людина, що говорить невиразно, не-
зрозуміло; іноземець; німець», п. Міе-
тіес «німець», ч. Метес, слц. Метес,
вл. Мете, нл. Мітс, Мете, схв. Немац,
слн. Метес, стел. ігЬмьць «тс.»; — псл.
пегпьсь «чужоземець» (букв, «той, хто
говорить незрозумілою мовою»), утво-
рене від пепть «який заїкається, який
говорить невиразно, незрозуміло, ні-
мий»; помилковим з фонетичних і з
географічних міркувань є виведення
(Засйтаїоу АїЗІРй 33, 82—83; Белич
ИОРЯС 8/2, 388; Миккола РФВ 48,
270—271) від Метеіез, назви одного
германського племені; не можна при-
йняти також гіпотезу (Ильинский
ИОРЯС 24/1, 148—149) про первісне
значення слова «кочівник, пастух» і
спорідненість його з гр. уєрсо «пасти
худобу, займатися скотарством», уоцас;
«скотар, пастух, кочівник», уєцос «па-
совисько; ліс», лат. пегпиз «ліс». —
Фасмер III 62; Булаховський Вибр. пр.
III 361; Преобр. І 622—623; ЗСБМ 8,
4; Вгйскпег 360, 681; Масйек Е5ЛС
395; БсЬизїег-Белмс 998—999; Младе-
нов 362; Бкок II 516—517; Вегіа) Е55Л
II 219; Мікі. Е\У 215; ІЛазгуп
2151РИ 6, 368—372. — Див. ще ні-
МЙЙ.
[німець2] «вид дитячої гри»; —
п. [піетіес] «вид гри в м’яча»; — оче-
видно, результат перенесення назви
німець як етноніма; мотивація перене-
сення неясна. — III 291. — Див.
ще німець1.
4*
99
НІМИЙ
німра
німий, [німе'нький] «трохи німий,
заїкуватий» Ж, німотний, [німува-
тий] «заїкуватий; мовчазний», [німак]
«німий» Ж, [німан] «тс.» Ж, [німаня]
«німа» Пі, [німень] «німий» Пі, німина
«безсловесна істота, тварина; [худоба
Досл. і мат. IV]», [німіна] «худоба»
ВеЛ, німота, [німтур] «німа людина»,
німтура «тс.», [нємтур] «німа люди-
на, мовчун Ме; недорікуватий Па»,
німчак «німа людина», німіти, [ні-
мотіти] «німувати» Ж, німбтствува-
ти, німувати, [німко] «мовчки» ВеУг,
[німно робиться комусь] «хтось стає
соромливим, розстроєним» Ж, [онімй-
ти] «зробити німим» Ж, оніміти, [пб-
німо] «потай» Нед, [унімати] «німіти»
Нед; — р. нембй «німий», бр. нямьі
«тс.», др. німьш «німий; який говорить
невиразно, незрозуміло», п. піету «ні-
мий», ч. пету, слц. лету, вл. лету,
нл. літу, лету, болг. ням, м. нем, схв.
нем, слн. лет, стел, ігклгь «тс.»; —
псл. пепть «який заїкається, який го-
ворить невиразно, незрозуміло; німий»
з давнішого *телть «який заїкається,
який говорить невиразно», очевидно,
спорідненого з лтс. тетз «німий», те-
тегіз «заїка», т^тиііз «тс.», хет. те-
ща- «говорити»; очевидно, іє. *теш-,
звуконаслідувальне, як нвн. титтеїп
«невиразно говорити, мимрити», англ.
тигпЬІе «тс.», укр. мимрити, р. мям-
лить «мимрити», п. [топтоіас] «незро-
зуміло говорити, белькотати», [гпато-
іас] «тс.», ч. тигпіаі «бурчати», схв.
мумлати, мумл>ати «бурмотати», слн.
глотііаіі «бурмотати, бурчати»; припу-
скається також (Гамкрелидзе—Иванов
472—473) іє. *пе-тп-, букв, «не гово-
рячий», утворене з частки пе «не» і
основи *теп-/тп- «думати, говорити»;
помилковими є зіставлення з двн. пеі-
гпап «говорити» (ХУіесіегпапп ВВ 28,
54—55) або з дангл. Ьепоетап «обіб-
рати» (припускається первісне значен-
ня «ПОЗбавЛеНИЙ (МОВИ)» (1\ІЄІ55ЄГ ВВ
ЗО, 303), як і виведення з пе- і -вть
(Миккола РФВ 48, 270). — Черньїх І
568—569; Фасмер III 63; Горяев 232;
ЗСБМ 8, 69; МасЬек Е8ЛС 395; 8сЬиз-
іег-8е'л?с 999; 8кок II 516; Вегіа] Е88Л
II 219; Мікі. ЕДУ 215; МйЬІ,—Епбг. II
615; СгйпепіЬаІ А781РН 39, 290—291;
Реїегззоп У^І. зі. АУогїзі. 50; Кіи^е—
Міїгка 492; Кіеіп 1014.
[німина] (бот.) «вороняче око зви-
чайне, Рагіз циасігіїоііа Б. ВеНЗн; жос-
тір ламкий, ЙЬашпиз Ігап^иіа Б. ВеЛ»,
[німіна] «жостір ламкий» ВеЛ; — по-
хідне утворення від німий; назва зумо-
влена отруйними властивостями воро-
нячого ока; на жостір ламкий назва
перенесена з воронячого ока за спіль-
ною ознакою обох рослин — чорними
ягодами. — Див. ще німйй. — Пор.
німйця.
[німйця] (бот.) «дурман звичайний,
Оаіига зігатопшт Б.; беладона лікар-
ська, Аїгора ЬеІІасІоппа Б. Мак; блеко-
та, Нуозсуатиз Б. Мак; скополія кар-
ніолійська, Зсороііа сагпіоііса Ласр.
Мак», [німиця лісна] «льонок звичай-
ний, Еіпагіа уііі^агіз МШ.» Мак; — ч.
[петпіса] «беладона», [пітпіса] «тс.»;
— похідне утворення від німйй; назва
зумовлена отруйними властивостями
рослин (деякі з них, зокрема, викли-
кають розлад мови); пор. назву бле-
кота (бот.), пов’язану з блекотапги
«белькотіти, невиразно говорити». —
Німчук 286; МасЬек Лт. гозїі. 205. —
Див. ще німйй. — Пор. німина.
[німра] «який говорить невиразно,
незрозуміло; який не дивиться у вічі, з
опущеними очима» Ж, [німравий] «тс.»
Ж, [німрати] «говорити невиразно, не-
зрозуміло, мимрити» Ж; — очевидно,
утворене за зразком іменників типу
[мймра] «той, що говорить невиразно,
незрозуміло» від німйй з уже втраче-
ним значенням «який говорить невира-
зно, незрозуміло»; може бути й резуль-
татом контамінації слів [мймра] «той,
що говорить невиразно, незрозуміло» і
німйй; у формальному відношенні бли-
зьке до п. [піешга] «німка; бридка, не-
зграбна, нерозторопна жінка», піетга-
т/а «розтелепа, мамула», піетгат/у «не-
зграбний, повільний, нерозторопний»,
100
німфа
ніпель
ч. пітга «повільна людина, копун», піт-
гауу «повільний, марудний», пітгаї зе
«повільно робити, копатися, возитися».
німфа «у грецькій міфології — бо-
жество у вигляді жінки, яке уособлює
явища і сили природи»; — р. болг. м.
нймфа, бр. німфа; п. пітїа, ч. слц.
вл. путїа, схв. нймфа, слн. пітїа; —
запозичення з грецької мови; гр. убрсрн
«наречена; молода дружина; молода
жінка; німфа» споріднене з лат. пйЬо,
-еге «закутуватися в покривало (про
наречену в день весілля), виходити за-
між», др. снубити «звідникувати», слн.
зпйЬіїі «свататися», укр. [дівоснуб]
«сват; назва обряду сватання в деяких
місцевостях». — СІС2 582; Черньїх І
573; Кораіігізкі 670; НоіиЬ—Буег 338;
Младенов 358; Ву]'акли)а 620; Ргізк II
325—326; ЇЧаїсІе—Ноїт. II 183—184;
КІеіп 1064. — Див. ще дівоснуб.
Німфодбра (жіноче ім’я), Німфа,
Дбра, ст. Нгмфодшра «нев’Ьстньїй дар»
(1627); — р. Нимфодбра, бр. Німфа-
дбра, болг. Нимфодбра, Нимфидбра\
— запозичення з грецької мови; гр.
Иіщсробфра утворене від уйщрр «наре-
чена; молода дружина; молода жінка;
німфа» та бйроу «подарунок, дар», спо-
рідненого з вірм. їиг «дар», псл. йагь,
укр. дар. — Вл. імена 147; Берин-
да 224; Петровский 167; Спр. личн.
имен 513; Илчев 360; Егізк І 430. —
Див. ще дати, німфа.
німфоманія «хворобливо підвище-
ний статевий потяг у жінок», німфо-
манка', — р. болг. нимфомания, бр.
німфаманія, п. пітїотапіа, ч. путїо-
тапіе, слц. путїотапіа, м. нимфома-
нща, схв. нимфомани]а, слн. пітїота-
пі]а; — через західноєвропейські мови
(нім. МтрЬотапіе, фр. путрйотапіе,
англ. путрЬотапіа) запозичено з но-
волатинської наукової мови; нлат. пут-
рЬотапіа утворене з уирсрі] «наречена;
молода дружина; молода жінка; німфа»
та цауіа «божевілля, безумство». —
СІС 1951, 451; Кораіігізкі 670; РЧДБЕ
492; Ву]акли)а 620; КІеіп 1064. — Див.
ще манія1, німфа.
Ніна (жіноче ім’я); — р. болг. Нй-
на, бр. Ніна, ч. слц. N143 (з р.); —
загальноприйнятого пояснення не має;
вважається грузинським іменем, утво-
реним від гр. ІЧіуос «Нін» (ім’я заснов-
ника Ассирійської держави і назва сто-
лиці Ассирії) (Вл. імена 147; Петровс-
кий 167; Сопзіапііпезси 119); виводи-
ться також від гр. Міуа, яке могло бу-
ти пов’язане з Міуос або з’явилось як
демінутив ДО ЖІНОЧОГО імені ’ІСООІУУІУа
(Спр. личн. имен 513; Илчев 360).
[нінац] «ледащо» Ж; — запозичен-
ня з польської мови; п. [піпас] «ні на
що, ні до чого» утворене з пі «ні», па
«на» і со «що». — III 392. — Див.
ще на1, ні3, що. — Пор. нізац, ніна-
що.
[нінащо] «ледащо» Ж; — результат
злиття виразу ні на що, власне «ні на
що не здатний, ні до чого не придат-
ний». — Див. ще на1, ні2, що.
Нінель (жіноче ім’я), Неля; — р.
Нинель, бр. Нінель, болг. Нинел-, —
результат зворотного читання прізви-
ща Ленін. — Вл. імена 147; Петровс-
кий 167; Спр. личн. имен 513; Ил-
чев 361. — Див. ще Леніна.
ніобій «метал сіро-білого кольо-
ру»; — р. болг. ниббий, бр. ніобій, п.
ч. піоЬ, слц. пібЬ, схв. нйоби]ум, слн.
пібЬі); — запозичення з новолатинської
наукової мови; нлат. піоЬіит утворено
в 1844 р. німецьким хіміком Г. Розе
(Н. Козе) від імені міфічної дочки Тан-
тала Ніоби (гр. Мюрц); назва була зу-
мовлена тим, що за своїми властивос-
тями ніобій має багато спільного з ме-
талом танталом. — СІС2 582; Вол-
ков 41—42; Фигуровский 96—97; Ко-
раїігізкі 670; КІеіп 1049.
нібр, нібра, нібри, нібрка — див.
невбра.
ніпель «металева трубка для гер-
метичного з’єднання трубопроводів,
шлангів та ін.»; -— р. нйппель, бр. ні-
пель, ч. піріе, слц. піреї, болг. нйпел\ —
запозичення з англійської мови; англ.
пірріе «ніпель», виникло з колишнього
пеЬІе (букв, «маленький виступ»),
101
ніпрох
нісенітниця
зменш, від пеЬ (сангл. пеЬЬе < дангл.
пеЬЬ) «дзьоб, ніс; кінчик», споріднено-
го з дісл. неї «дзьоб, ніс», двн. зпаЬиІ,
нвн. БсЬпаЬеІ «тс.», дфриз. зпауеі
«рот». — СІС2 582; РЧДБЕ 492; Кіеіп
1033, 1049; К1іі£е—Міігка 667.
[ніпрох] «щось жалюгідне, нікчем-
не» Ж; — неясне.
[нір] «низ, рівнина, болотиста рівни-
на; трясовина» ВеУг; — запозичення з
угорської мови; уг. пуіг «рівнина; бере-
зовий ліс, березняк» споріднене з манс.
П]іг «паросток, гілка», хант. п]ег «тс.». —
ВеУг 239; Чопей 219; ММТЕЗг II 1047;
Вагсгі 218.
[ніраз] «чорт» Ж, [ніразенник, ні-
разчук] «тс.» Ж; — неясне; можливо,
утворене як табуїстична назва від раз.
нірвана «за уявленнями буддис-
тів — блаженний стан спокою людсь-
кої душі»; — р. болг. нарвана, бр. нір-
вана, п. пігхиапа, ч. слц. слн. пігуапа,
схв. нарвана, нарвана; — запозичен-
ня з давньоіндійської мови; дінд. піг-
уапай, букв, «згасання, затухання,
зникнення» утворене з префікса піз-,
ліг- «назовні, геть», спорідненого з ав.
піз- «тс.» (можливо, пов’язаного з укр.
нйщий) і дієслова уаіі «віє», спорідне-
ного з ав. уаііі «тс.», гот. хиаіап «вія-
ти», псл. уе]аіі, укр. віяти. — СІС2
582; Кораіігізкі 670; НоІиЬ—Буег 335;
Кіеіп 1049. — Див. ще віяти.
нірка* — див. нирок.
нірка2 — див. норка.
нірка3 — див. невора.
[ніровати] «перемогти, подужати»
ЕЗб 25, [нярувати] «виграти» ВеУг; —
запозичення з угорської мови; уг. пуег
«виграти; одержати перемогу, взяти
гору», очевидно, споріднене з манс. п]іг-
«рвати», хант. п]ег- «тс.». — ЕЗб 25,
242; ММТЕБг II 1042; Вагсгі 218.
ніс, [ніскй] «носки взуття; носки
ніг» Ж, [нос] «загнута частина полотна
коси» ЛексПол, [носавкй] «ніздрі»
ВеНЗн, [носай] «жук довгоносик», [но-
сак] «носок чобота; удар по носі», [по-
саль] «жук довгоносик; молоток з дов-
гим кінцем», [носальки] «ніздрі» ВеЛ,
102
[носатйзна] «сап», [носатйна] «тс.»
Куз, носатка (заст.) «посудина з дов-
гим носиком; міра ємкості в З і більше
відра; чайник», носач «чоловік з вели-
ким носом; (зоол.) носата мавпа», но-
сик «виступ у посудині, через який
виливається рідина; вужчий кінець яй-
ця Ж», [носівка] «хусточка до носа»,
[носки] (вид гри), носовик, [носульки]
«ніздрі» ВеЛ, [носута] «чорна вівця з
білим носом» ВеНЗн, [носюра]
(збільш.), [носюта] (назва вівці) Доп.
УжДУ 4, [нбся] (дит.) «ніс», [носяка]
(збільш.), [носяра] (збільш.) (Ме), но-
сатий «з великим носом; [хворий на
сап]», [безнбсько] «безноса людина»,
безносий, [зносатіти] «захворіти са-
пом», [заніскуватий] «гостроносий» Г
(1927), [нанйсник] «ремінь кінської
вуздечки, що проходить над ніздрями
коня» Корз, надперенісся, перенісся,
[переносе] «перенісся» Нед, [перендси-
ця, перенбзє] «тс.» Нед; — р. бр. болг.
м. нос, др. нось, п. ч. слц. нл. поз,
вл. поз, полаб. поз, схв. нос, слн. поз,
стел, нось; — псл. позь; — споріднене
з прус, погу «ніс», лит. пбзіз «тс.»,
лтс. пазз «ніздря», дінд. паза (дв.)
«ніс», дперс. ав. пай- «тс.», лат. пагіз
(< *пазіз) «ніздря», пазиз «ніс», двн.
паза, дісл. прз, дангл. пози «тс.», дшв.
норв. поз «морда, рило»; іє. *паз-
«ніс». — Кисіп. II 860; Фасмер III 84—
85; Черньїх І 578; Преобр. І 613;
ЗСБМ 8, 42; МасЬек Е8ЛС 401; ЗсЬиз-
Їег-Зехис 1022; Младенов 360; 8кок II
524—525; Вегіа] Е884 II 228; Критен-
ко Вступ 507, 542; Мікі. ЕДУ 217;
Тгаиішапп 193; МііЬІ.—Епсіг. II 701;
Меіііеі Еіисіез 206; МаугЬоІег II 146;
АУаІсіе—НоГт. II 143—144; К1и§е—
Міігка 503—504; Гамкрелидзе—Ива-
нов 814; Рокоту 755. — Пор. носак,
носар, носуха.
нісенітниця, [нісеніте'ниця] «нісе-
нітниця» Бі, [нітенісениця] «тс.» Бі, ні-
сенітний; — р. [нисенйтница] «нісеніт-
ниця»; — похідне утворення від виразу
ні се ні те (ні те ні се). — Див. ще
ні2, сей, той. — Пор. абищиця.
Ністрат
ніхтонйця
Ністрат — див. Євстрат.
[ніт1] «нема; ні», [ніту] «тс.» Пі,
[нітити] «зрікатися, відмовлятися» Пі,
[літувати] «тс.» Пі, [ніткати] «гово-
рити ніт, заперечувати, відмовля-
ти» Ж; — р. нет «немає; ні», бр. [нет]
«немає», др. літсь, літу, п. ст. піеі,
слц. піеі «тс.»; — результат злиття ви-
разу *не є ту (< псл. пе ]е(з!ь) їй). —
Зйєуєіоу 2Г81РН 27, 62; Фасмер III 67;
Черньїх.І 570; Преобр. 1 218, 596; Со-
болевский Лекции 249; ЗСБМ 8, 17;
Вгйскпег 359; Тодоров Зіаміа 14, 519. —
Див. ще є, не, ту.
[ніт2] «заклепка МСБГ; металевий
цвях, що з’єднує два шматки металу»,
[нют] «заклепка Ж; гвіздок, за допо-
могою якого скріплюється шина в ко-
лесі ЛЖит», [нюта] «заклепка, спай-
ка», [літбвалий] «скріплений заклеп-
ками» МСБГ, [літувати] «запаювати
дірку в посудині МСБГ; з’єднувати
приклепаним цвяхом; заковувати; спа-
ювати» Пі, [нютувати] «заклепувати,
спаювати»; — бр. ніт «болт», п. слц.
піі «заклепка», ч. пу!, вл. луї, ліїа
«тс.»; — запозичення з німецької мови;
н. Міе! «заклепка» споріднене з гол.
піеі «тс.», двн. (Ьі)Ьліоїап «прикріплю-
вати», дісл. Ьл]бда «бити, ударяти, кле-
пати», гр. иуцїкщ «маленька колючка».
— ЗСБМ 8, 31; 51. \муг. оЬсусЬ 511;
НоІиЬ—Буег 338; 8сЬизіег-8е\мс 1030;
К1и§е—Мії/кабН—512.
ніт3 — див. нйти2.
нітйтися «ніяковіти; непокоїтися
СУМ; [щулитися, кулитися Г; таїтися,
підстерігати Ж]», [нітиться (сніг)]
«тане» Ж, [нититися] «підстерігати» О,
знітитися; — р. [нйтиться] «знищу-
ватися, зникати» (з укр.); — похідне
утворення від [ніт] «немає» (див.).
[нітка] (ент.) «нічний метелик
(Рйаіаела); міль» Ж; — очевидно, по-
в’язане з нетля «тс.» (див.).
[нітник] (бот.) «сонцецвіт ладанни-
ковий, НеІіапїЬетит сЬатаесізіиз
МіІІ. (НеІіапїЬетит уц|§аге Оаег.)»,
[нитник] «тс.» Мак; — неясне. —
Пор. ніжник.
нітрагін «бактеріальне добриво,
виготовлене з культури бульбочкових
бактерій», нітрагінізація; — р. болг.
нитрагйн, бр. нітрагін, ч. пііга^іл,
слц. пііга§їп; — очевидно, утворене з
нлат. пііго(§епшт) «азот», що має в
своєму складі основу лат. піїгит «лу-
жна сіль, натрій, сода», і неясного дру-
гого компонента, який виділяється у
вигляді §іп- і пов’язується з гр. уємо^
«рід» (81. \муг. оЬсусН 511) або у ви-
гляді а^іп- і виводиться від гр. аусо
«притягую, засвоюю» (СІС2 583). —
Див. ще нітрат.
нітрат «сіль азотної кислоти», ніт-
рація, нітрит «сіль азотистої кисло-
ти»; — р. болг. нитрат, бр. нітрат,
ч. слц. слн. піїта!, вл. піїта!, схв. нйт-
рат; — запозичення з французької
мови; фр. пі!га!е «нітрат» (з 1787 р.)
утворено від піїге (нлат. піїгит) «се-
літра», яке зводиться до лат. пі!гит
«природна лужна сіль, сода», що по-
ходить від гр. мітроу «тс.». — СІС2
583; Кораіігізкі 670; НоІиЬ—Буег 336;
Кіеіл 1049; ООЕЕ611; Паига! 500;
ГУаІсІе—НоГт. II 171 —172. — Див. ще
натрій.
нітрогліцерйн «отруйна рідина,
яку використовують при виробництві
вибухових речовин і в медицині»; — р.
болг. нитроглицерйн, бр. нітрагліцз-
рйна, п. пі!то§1ісетупа, ч. вл. пі!то§1у-
сегіп, слц. пі!го§1усетїп, схв. нитро-
глицерйн, слн. пї!то§1ісегїп; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
Мі!го§Іугегїл, фр. пі!го§1усегіпе, англ.
пі!то§1усегіп(е) утворено з основ нлат.
піїгит «селітра» і СНухегіл (§Іусегіле,
§1усегіл) «гліцерин». — СІС2 583; Чер-
ньїх I 573—574; 8Б \мут. оЬсусЬ 511;
НоІиЬ—Буег 336; КІеіп 1050. — Див.
ще гліцерйн, нітрат.
[ніхтонйця] «підла, негідна жін-
ка» Ж, [ніхтолйця] «нікчема, ледащо;
повія» МСБГ, [нихтолиця] «негідниця;
нахабність» О, [нехтблйця] «тс.» О,
[нихтблний] «плюгавий, поганий» О; —
похідні утворення від ніхто ([нйхто,
нехто]). — Див. ще ні-, хто.
103
ніц
ніч
[ніц] «нічого Г; ніщо МСБГ; зовсім,
абсолютно МСБГ», [ніцувати] «зни-
щувати», [ніцовати] «зневажати, на-
сміхатися» Пі; — бр. [ніц] «нічого», ст.
ниця «тс.»; — запозичення з польської
мови; п. піс «ніщо,' нічого», ст. пісо
«тс.» утворене з пі «ні» і со «що». —
йісЬЬагсіі 83; ЗСБМ 8, 33; Бульїка 218;
Вгйскпег 359; Вегп. І 164. — Див. ще
нич, ні3, що. — Пор. нізац, нінац.
[ніци] «короткозорий» Л; — фоне-
тичний варіант до ниций «низький»
(можливо, з бр. ніцьі «понурий»); щодо
семантики пор. низькозорий «коротко-
зорий», низькоокий, [низькйй на очі]
«тс.». — Див. ще ниць. — Пор. низь-
коокий.
[ніцитися] «нітитися; удавати з се-
бе бідного»; — похідне утворення від
[ніц] «нічого», паралельне до нітитися
від [ніт] «немає». — Див. ще ніц. —
Пор. нітйтися.
ніцувати — див. ниць.
ніч, [нічини] «сутінки» Пі, [нічка]
«біс, що набирає вигляду жінки; ка-
жан» Ж, нічник «джерело світла, що
засвічується на ніч; той, хто діє вночі;
[нічний сторож Ж; нічний горщик Куз;
(зоол.) жаба джерелянка, ВотЬіпа
(ВотЬіпаІог і^пеиз йбвеї.) ВеНЗн]»,
[нічники] «нічні метелики» Ж, нічниці
«безсоння СУМ; [нічні метелики Ж;
вудочки, що ставляться на ніч ВеЗн;
дівчата, що по смерті з’являються чо-
ловікам Ко, Шух]», нічниця «(ент.)
совка, ІМосіиа Б. СУМ; [сова, 81гіх;
складна вудочка, яка ставиться на
ніч Ж; один із злих духів (за віруван-
ням гуцулів)]», [ночини] «сутінки» Пі,
ночівля СУМ, Ж, [ночівок] «нічліг» Ж,
[ночнйк] «місяць; біс; нічний сторож
біля табуна», [ночнйці] «безсоння»,
[ношнйці, нашнйци] «тс.» Л, [нбчнй-
ця] «кажан; казковий сліпий птах, яко-
го водить мала пташка Г; сова Ж; не-
чиста сила, яка вночі винищує пташе-
нят у гніздах і яєчка; людина, що не
спить уночі; квіти, що розпускаються
вночі ЛексПол», [ночувака] «коханка;
блудна жінка ЛЧерк; нічліжник Куз»,
104
ночувальник «нічліжник», [ношніца]
(ент.) «рогатий жук, Бисапиз сегуиз
Б.» (активний і вночі) ЛЖит, [нбщиця]
«сова» Ж, [нічма] «уночі» Куз, ніччю,
[ніцька] (у виразі [ніч ніцьку] «всю
ніч»), нічний, [нічнянйй] «нічний» Ж,
[нічитися] «темніти» Пі, [нічкувати]
«ночувати Ж; працювати вночі МСБГ»,
ночіти, ночувати, вночі, [знбчі] «зве-
чора», [пбничі] «нічні квіти (маріоли)»
Ва, [поноченький] «темний», поночі,
поночіти «темніти ввечері», [пбвночі
«темно, поночі» ЛЖит, [позазночі
«позавчора», [позаснбчи] «минулої но-
чі; позавчора» Нед, ВеУг, [позанічний]
«позавчорашній» Нед, [позаснічний]
«тс.» ВеЗн, [прйпоноч] «на світанку, в
присмерку» ЛексПол, [снбчи] «учора
ввечері», [снбчі] «тс.», [снічний] «учо-
рашній, з учорашнього вечора» Нед,
[спішний] «тс.» Нед, уніч, уночі, унб-
чішній «нічний»; — р. др. ночь, бр. ноч,
п. ч. слц. нл. пос, вл. пбс, полаб. пйс,
болг. нощ, м. нок, схв. нбіг, слн. пбс,
стсл. кошти; — псл. *пок!ь «ніч»; —
споріднене з лит. лакііз, лтс. паків,
прус, пакііп (зн. в. одн.), дінд. пак
«тс.», пакІїЬ (зн. в. мн.) «ночі», пакіат
«уночі», гр. «ніч», уцитсор «уночі»,
лат. пох «ніч», алб. паїе, гот. паків,
двн. паЬІ, нвн. ИасЬІ, дангл. пеаЬі,
піЬІ, англ. пі§М дісл. паї!, прії «тс.»,
дірл. іп-посНІ «цієї ночі», кімр. Ье-поіб
«тс.», реи-поеІЬ «кожної ночі», тох. А
п(а)к1іт «проти ночі», В пексіуе «уве-
чері», хет. пеки! «вечір»; іє. *пеки-і-,
*поки-1- «ніч»; зіставляється також
(Опсігив 81. ГУогізІ. 121) з лит. піаикіі
«затягати хмарами, затемнювати». —
йисіп. II 860; Фасмер III 86—87; Чер-
ньїх І 579—580; Преобр. І 614—615;
ЗСБМ 8, 44—45; Славский ВЯ 1967/4,
56; 8Іа\узкі 4Р 42/2, 86; МасЬек
Е8ДС 400—401; НоіиЬ—Кор. 246; 8сЬиз-
1ег-8е\ус 1017—1018; Младенов 360;
Зкок II 522; Вегіа) Е384 II 226; Кри-
тенко Вступ 516, 550; Тгаиїтапп 193;
МйЬІ.—Епсіг. II 690; ШІепЬеск 140;
МаугЬоІег II 122; Ресіегзеп КеІІ. Сг. І
123; Егізк II 327—328; АУаІсіе—Ноїт. II
нічвйд
ніша
181 —182; К1и§е—МіЕка 500; Гамкре-
лидзе—Иванов 791—792; Иванов ВСЯ
2, 19; Рокоту 762—763.
[нічвйд] «(зоол.) кажан, Уезрегіі-
Ііо; (орн.) дрімлюга, СаргітиІ§из еиго-
раеиз Е Ж; сова; людина, що волочи-
ться ночами О», [нічвйдок] «кажан;
дрімлюга» Ж, [нічновйд] «дрімлюга»
ВеНЗн, [ничвйд] «кажан» НЗ УжДУ
26/2, [ничвіть] «кажан; сова; людина,
що волочиться ночами» О, [нічвіт, не-
чвіт] «тс.» О, [ночвйд] «кажан; дрім-
люга» Ж, [ночовйд] «тс.» Ж, [мечве-
(Зок] «кажан», [мечвйд, мичвйд] «тс.»
ВеБ; — складне утворення з основ ніч
і вйдіти (букв, «той, що бачить уночі»;
пор. [нічновйдний] «який бачить уно-
чі» Ж, п. посохуісіг «той, що краще ба-
чить у темряві, ніж при світлі»). —
Німчук 202. — Див. ще вид, ніч.
[нічвйдний] «непривабливий, не-
гарний», [нечвйдний] «тс.»; — очевид-
но, складне утворення з [ніч] «ніщо,
нічого» і вйдіти. — Див. ще вид,
нич. — Пор. ничведа.
нічев’я «нікчемність; бездіяль-
ність», [нечйвье] «несподіваність, рап-
товість» Бі, [з нечев’я] «з нічого», [з
нечевля] «тс.», [знечев’я] «несподіва-
но», [знечйвья] «несподівано, раптово»
Бі, знічев’я «від нічого робити; здуру;
несподівано; ні з того, ні з сього»; —
р. [ниче'вли] «непритомність, забуття»,
[нечйвиль, нецьівиль, нецевелье, нечй-
вели] «тс.», бр. [нячьівіль] «несподіва-
на біда», [нічевіль] «бідність, убогість»,
др. нецевелие «непритомність, забут-
тя», нецевение «тс.»; — не зовсім яс-
не; реконструюється псл. *лесеуепь]е,
пєсєуєіь «безпам’ятність, непритом-
ність» і пов’язується з дієсловом чути
(Меркулова Зтимология 1977, 88—92;
Бі 244; Даль II 542); очевидно, помил-
кове пов’язання (Німчук Мовозн.
1971/3, 16) із займенником [нич] (др.
ничь) «ніщо». — ЗСБМ 8, 80.
нічліг «зупинка на ніч; пасіння ху-
доби вночі; місце для сну і відпочинку
вночі», нічліги «пасіння худоби вночі»,
[нічніг] «нічліг» Ж, [нічлігант] «ніч-
ліжанин; людина, прислана на нічліг»
О, нічліжанин, нічліжка, нічліжник,
[нічліжня] «нічліжка» Куз, [нічляган]
«нічліжанин» МСБГ, [ночліг] «нічліг»,
[ночліги] «пасіння худоби вночі; обряд
смаження сала у чернігівському весіль-
ному ритуалі», [ночліжан] «той, хто
ночує; ночувальник» Корз, [ночліжа-
нин] «нічліжанин», [ночліжник] «ніч-
ліжник; нічний пастух коней Корз»,
[ночляженик] «нічліжник» Ж, нічліж-
ний, нічлігувати, нічліжити, [ночлі-
гувати], [поночліжник] «пастух, який
нічлігує», [поночлежник] «тс.» Пі; —
р. ночлег, бр. начлег, др. ночьлег-ь,
ночьліг-ь, п. посіе^, [послід], ч. посіей,
слц. посГаЬ, вл. пбсіеішо; — складне
утворення з основ ніч (ст. ночь) і ле-
жати', можливо, калька нім. МасЬі-
Іа^ег «нічліг» (БГУ III 400; НоІиЬ—Кор.
246); викликає сумнів спроба пояснити
др. ночьліг'в як результат видозміни
насліг-ь «нічліг» (від сьлігати) під
впливом ночевати (Шмелев ЗИРЯ III
80—82). — Фасмер III 86; Черньїх І
579; ЗСБМ 7, 285; Вгйскпег 365; Ма-
сйек ЕБЛС 400. — Див. ще лежати,
ніч.
[нічогий] «поганенький; непога-
ний», нічогенький, [занечогілий]
«такий, що прийшов до занепаду»
Чаб; — бр. [нічдгі] «поганий»; —
похідне утворення від нічого «непо-
гано; так собі» (пор. р. ничего «тс.»,
п. пісге§о «непогано», пісге§о\маїу
«нічогенький»), — ЗСБМ 8, 36. —
Див. ще ні3, чого.
[нічогіч] «(зовсім) нічого» Ж; —
результат контамінації нічого і [нігйч]
«зовсім, нічого, ніскільки». — Див. ще
гич, ні3, чого.
ніша, [нйжа] «ніша» Куз; — р.
болг. м. нйша, бр. ніша, п. пізга, схв.
нйша, слн. піза; — запозичене з фран-
цузької мови, можливо, через німецьку
(нім. N130116); фр. пісйе «ніша; виїмка»
пов’язане з дієсловом пісЬег «гніздити-
ся, вити гніздо»,
нар.-лат. *лТсіісаге
лат. пібиз «гніздо»,
що розвинулося з
«тс.», похідного від
спорідненого з дінд.
105
НІЯКО
новела
лїсіаіі, пібагп «місце відпочинку, стоян-
ка, сітка», вірм. пІ5І «становище, си-
діння», ірл. леї «гніздо», двн. лезі
«тс.», псл. §пегдо, укр. гніздо', фр.
пісЬе «ніша» виводиться також (Паигаі
499) від іт. ліссйіа «тс.» як запозичен-
ня. — СІС2 584; Черньїх І 574; Фасмер
III 77; ЗСБМ 8, 36; 81. хмуг. оЬсусЬ
511; РЧДБЕ 493; Саті1ІзсЬе§ 636; Кіи-
—Міїгка 512—513; АМаІсіе—Ноїт. II
167. — Див. ще гніздо.
ніяко «ніяково», ніяково, [неяко-
во] «ніяково» Ж, [ніякий] «нікчемний,
непотрібний Ж; невихований, нерозум-
ний, вайлуватий Ме», ніяковий, ніяко-
віти, [ніячити] «дуже лаяти» Ж, [по-
ніячитися] «занепасти, погіршити-
ся»; — бр. ніякавата «ніяково», п.
лі)ако «тс.»; — складне утворення з ні
і яко «як», яково «тс.». — Див. ще
ні3, як2.
[ніякось] «якоюсь мірою, особли-
во» Ж; — складне утворення з ні (ко-
лишньої неозначеної частки ні) і
якось. — Див. ще ні-, як2, якось.
[ннати] «не знати» Ж; — результат
стягнення виразу не знати. — Див.
ще знати, не.
но* «але (спол.), лишень (обмежу-
вальна, видільна і спонукальна част-
ка)», -но (спонукальна частка), [-ну]
«тс.»; — р. бр. діал. но «але», др. но
«але; тільки», нь «тс.», п. вл. по (част-
ка), слц. по «але», болг. м. но, схв. но,
слн. по, стел. ігк «тс.»; — псл. пь, по,
пов’язане з поуь «новий», пупе «нині,
тепер», і-ло «тільки, лише»; — спорід-
нене з лит. лтс. піі «нині, тепер», гот.
тох. ли, дінд. двн. свн. пй, ли, нвн.
лип, ав. дангл. пй, англ. лохм, лат.
пипск гр. уу, ууу, хет. пихма; іє. *пй
«тс.»; вважається також первісним „індо-
європейським вигуком (8сЬизїег-8ехмс
1017); менш обґрунтованим є виве-
дення (Меіііеі В8Б 20, 91) з *пот і
пов’язання з лат. лиш «(ще) тепер». —
ІУМ Морфологія 453; Фасмер III 77;
Черньїх І 574; Преобр. І 608; ЗСБМ 8,
38; Младенов 358; Е88Л 81. §г. II
510—512; Уолсігак II 470—471; Тгаиї-
106
тапл 201; МйЬІ.—Епсіг. II 752—753;
МаугЬоГег II 175; Рокоглу 770. — Див.
ще нині, новйй. — Пор. іно.
но2 (вигук для підганяння коней; [ви-
гук для підганяння корів Корз]), [ньо]
(вигук для підганяння коней), нокати,
[ньбкати] «нокати»; — р. бр. но (вигук
для підганяння коней); — очевидно,
пов’язане з вигуком ну. — Преобр. І
617; ЗСБМ 8, 38. — Див. ще ну1.
новатор, новаторство СУМ, Ж; —
р. болг. м. новатор, бр. наватар, п.
вл. лохмаіог, ч. слц. ломаїог, схв.
новатор, слн. ломаіог; — запозичення
з латинської мови; лат. поуаіог «онов-
лювач» пов’язане з дієсловом лоуо, -аге
«оновляти», похідним ВІД ЛОУЦЗ «но-
вий», спорідненого з дінд. ламай, па-
муаЬ, ав. лама-, гр. уіос,, гот. піДіз,
лит. пащаз «тс.», псл. поуь, укр. но-
вйй. — СІС2 584; Черньїх І 574—575;
Кораіігізкі 678; НоІиЬ—Буег 337;
РЧДБЕ 494; У/аДе—Ноїт. II 181. —
Див. ще новйй. — Пор. новація,
новела, новйця.
новація «нововведення»; — р.
болг. новация, бр. навсщьія, п. похма-
фа, ч. поуасе, слц. ломасіа, схв. нова-
ци]'а; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; нім. Момаіібп, фр. англ. по-
маііоп походять від пізньолат. лоуаііб
«оновлення», пов’язаного з дієсловом
лат. поуо, -аге «оновляти», похідним
від лоуцз «новий». — СІС2 584; 81.
хмуг. оЬсусЬ 516; РЧДБЕ 494; АМаІсІе—
Ноїт. II 181; Паигаі 504; Кіеіп 1058. —
Див. ще новатор, новйй. — Пор. но-
вела, новйця.
новела «невелике оповідання з не-
сподіваним фіналом», новеліст, нове-
лістика, новелістичний; — р. новел-
ла, бр. навела, п. вл. лохмеїа, ч. слц.
поуеіа, болг. м. новела, схв. новела,
слн. помеїа; — запозичення з італійсь-
кої мови; іт. помеїіа «новела, коротке
оповідання» походить від лат. помеїіа,
наз. в. мн. с. р. прикметника лоуеііиз
«новий», зменш, до помиз «тс.». —
СІС2 584; Черньїх І 575; Фасмер III
77—78; Кораіілзкі 678; МасЬек Е8ЛС
новйй
новокаїн
402; НоіиЬ—Буег 337; Младенов 359;
Еагпрі ХУіеп. зі. ЛЬ. 20, 86, 95; Паигаі
504; КІеіп 1058; Мезііса 1030. — Див.
ще новйй. — Пор. новатор, новація,
новйця.
новйй, [повинний] (у сполученні
[н-не поле] «уперше зоране поле»),
[новінний] «тс.» Ж, [новіський] «нові-
сінький» МСБГ, новітній, [новбтний]
«нововведений, новий» О, новак, [нб-
ватинь] «паросток на старому дубово-
му дереві» Ж, новачок, новизна СУМ,
Ж, [нбвйк] «новий місяць, молодик Г;
новачок, послушник Ж», новина «нова
звістка; нововведення; урожай ниніш-
нього року; цілина; [недавня подія;
новий одяг Г; поле, вперше засіяне піс-
ля розкорчування лісу Корз; нове по-
селення Ж]», новинка, [новйнкар]
«охочий до розповсюдження новин Ж;
газетяр О», [новинки] «газета» ВеУг,
[новйтель] «новатор» Ж, [новіна]
«уперше засіяне поле» ЛексПол, [не-
вйнє] «земля, не орана 5—6 років» О,
[новота] «новина» ВеЛ, [новйти] «об-
новляти», новіти, новішати, віднбва,
відновити, ізнов, ізнову, [изнів] «зно-
ву», [знгв] Ж, знов, [знбвель Ж, знд-
воньку Ж], знову, [зновусь ВеЗа]
«тс.», наново, [напереднйвці] «перед
новим врожаєм» Корз, ондва, онови-
ти, обнова, [обновець] «перший сніг»,
обновйтель, обновленство, обновник,
обновити, [отндва] «обнова, обнов-
лення» Бі, [піднбва] «поновлення, під-
новлення, частковий ремонт» Нед, під-
новити, [понов] «новий місяць» Нед,
понова «нова .вощина у вулику; [по-
роша Нед; слід на свіжому снігу]», [по-
нбвини] «обновлення; храмове свято
Нед», понбвка «нова вощина у вули-
ку», поновити; — р. новий, бр. нбвьі,
др. новь, новьіи, п. вл. нл. по'Л'у, ч.
слц. поуу, полаб. пй\уе, болг. м. нов,
схв. нов, слн. лоу, стсл. нокщ; — псл.
поуь «новий»; — споріднене з лит.
пащаз, прус, пеи\мепеп, дінд. пауаЬ,
паууаЬ, ав. пауз-, перс, пай, тох. А пи,
В пи\уе, хет. пєущ-, гр. уеос, лат. по-
уиз, вірм. пог, гал. поуіо-, пєуіо-, дірл.
пйе, брет. пе\уег, гот. піи]із, двн. днн.
піиуп, нвн. пеи, дангл. ппує, пєоаує,
англ. пе\у, дфриз. ліе, дат. шв. норв.
пу; іє. *пеиоз «тс.», пов’язане з *пй,
*пй-п «нині, тепер». — Кисіп. II 861;
Фасмер III 78; Черньїх І 575; Преобр. І
609; ЗСБМ 8, 38—39; Вгйскпег 366—
367; МасЬек Е8ЛС 402; 8сЬизіег-8е\мс
1023; Младенов 358—359; 8кок II 525—
526; Вегіа] Е88Л II 228; Тгаиітапп
194; МйЬІ.—Епсіг. II 696; ИЬІепЬеск
144; МаугЬоІег II 144; Егізк II 306;
АУаІсІе—Ноїт. II 181; Ресіегзеп КеИ.
Сг. І 55; К1и§е—Міігка 509; КІеіп
1044; Гамкрелидзе—Иванов 783; Ро-
коту 769. — Див. ще нйні.
[новиня] «новонароджений, маля»
Ж, [новинятко] «тс.» Ж; — результат
видозміни п. пієхуіпщ «дитя, немовля»,
піехуіпщїко «тс.», зближеного з новйй
(пор. новонароджений); п. пієхуіпщ,
ст. ПІЄХУІППЩ походить від піехуіппу
«невинний», утвореного з піе «не» і
\уіппу «винний». — 8\¥ III 363. —
Див. ще вина, не.
[новйця] «послушниця» Ж; — р.
[новйца] «тс.», п. по\УІс]изг «послуш-
ник», ст. похуіс, ч. слц. поуіс «тс.», по-
уіска «послушниця», схв. ндвица «мо-
лода монахиня (яка щойно вступила до
монастиря)», слн. поуіс «послушник»; —
запозичення з латинської мови; лат.
поуїсіиз «новий; нещодавно прибулий,
новачок» утворене від поуиз «новий»,
спорідненого з псл. поу'ь, укр.~ новйй. —
Кораіігізкі 678; МасЬек Е8ЛС 402; Но-
ІиЬ—Буег 337; Маїсіе—Ііоїт. II 181;
КІеіп 1058—1059. — Див. ще новйй. —
Пор. новатор, новація, новела.
новокаїн «препарат, який застосо-
вується як знеболюючий і лікувальний
засіб»; — р. болг. новокайн, бр. нова-
каін, п. похмокаіпа, ч. слц. поуокаіп,
схв. новокайн, слн. поуокаіп; — тор-
гова назва (англ. Иоуосаіп), утворена з
основ поуо- від лат. поуиз «новий» і
(со)саіп(е) «кокаїн», похідного від соса
«кока». — СІС2 584; 81. у/уг. оЬсусЬ
516; РЧДБЕ 494; Ву]акли]а 622; КІеіп
306, 1059. — Див. ще кока, новйй. ’
107
новомлйнка
ногайці
[новомлйнка] «рід горілки» (пор.
«Новомлйнка — води половинка, а ко-
рейська — суща» — Номис); — похід-
не утворення від назви села Нові Мли-
ни (Чернігівська обл.), недалеко від
якого розташоване село Короп.
[новотар] «новатор» Ж; — очевид-
но, запозичення з чеської і словацької
мов; ч. поуоіаг «любитель нововве-
день», слц. поуоїаг «тс.; новатор», як і
вл. поАУОЇаг «новатор», нл. поАУОЇагзіхуо
«пристрасть до нововведень», схв. но-
вдтар «новатор», утворені відповідно
від іменників ч. слц. поуоїа «нововве-
дення; новизна», вл. нл. поу/оіа, схв.
новдта «тс.». — Див. ще новатор,
новйй.
нога, ніжка, [ніжата] «ніжки» О,
[ніжчата] «тс.» Ж, [нбзя] (дит.) «но-
га, ніжка», ногавиці «суконні штани;
нижні штани Ж; панчохи МСБГ]»,
ганавйці] «шкіряні штани» Я, ногавй-
ця «холоша», [ногавичинята] «штан-
ці» Пр. XI діал. н., [ногавки] «полотня-
ні штани Г; верхні штани Ж», [на-
гавки] «суконні штани», [ноженє] (зб.)
«пальці' ноги» Ж, ножисько, [ніжний]
«ножний» Ж, [ножанйй] «ножний,
який стосується ніг, який знаходиться
на ногах», [ноженйй, ножінйй] «тс.»,
[ножковйй] (у сполученні [ножкове
лущення] «пушення перед масницею,
коли їдять холодець із свинячих ніг»),
ножний, [ніжкувати] «збиратися і
топтати ногами землю» (про овець) Ж,
віднога «відгалуження (гори, стовбура,
дороги)», [заніжка] «задня нога твари-
ни» Ж, збезнджити, збезнджіти, об-
ніж «квітковий пилок, який бджоли на
задніх ніжках переносять у вулик для
виготовлення перги; [підніжжя Ж]»,
обніжжя, [обніжка] «обніж» Ж, об-
ніжки «вовна низької якості, яку наст-
ригають з ніг, морди та хвоста вівці»,
обнйжки] «вовна гіршої якості» Лекс-
Лол, обніжок «поперечка між ніжками
стола, стільця», [облога] «гірський від-
ріг, підніжжя гори» Ж, [ббнож] «об-
ніж» Ник, підніжжя, [підндже] «під-
ніжжя» Нед, підніжка, підніжок, [під-
108
ножай] «педаль» Куз, [піднбжі] «під-
ніжки в ткацькому верстаті» Ник, [під-
нджичий] «підніжний» Пі, [поніж]
«частина колиски» О, [поножаї] «під-
ніжки в ткацькому верстаті» Ник, [по-
нбжі] «тс.» Г, Нед, Л, [попідніж] «під
ноги» Нед, розніжка, [суніж] (у спо-
лученнях [с. лячи, с. спати] «лягти,
спати так, що двоє і більше лежачих
торкаються ногами») Нед; — р. болг.
нога, бр. нага, др. нога, п. нл. по^а,
ч. слц. вл. поЬа, полаб. пії^а, м. нога,
схв. нога, слн. пб§а, стел, нога; —
псл. по^а «нога»; — споріднене з лит.
па§а «копито», па§аз «ніготь; кіготь»,
лтс. па^аз «обидві руки; руки й ноги»,
па§з «ніготь; кіготь», прус. па§е «ступ-
ня (ноги)», дінд. ап§йгіЬ, атНгіН «тс.»,
пакНаН «ніготь; кіготь», перс, па/ип
«тс.», гр. оуц^ «ніготь; кіготь; копито»,
лат. ип§иіз «тс.», дірл. іп§еп «ніготь;
кіготь», дкімр. е§иіп, кімр. корн. єхуіп,
брет. іауіп «тс.», двн. днн. па§а! «ні-
готь», нвн. №де1, дфриз. пеіі, дангл.
пае§1, пае§е! «тс.», англ. паіі «ніготь;
кіготь», дісл. па§1 «ніготь», гот. §апа§-
1]ап «прибивати цвяхами»; іє. !І!опо^Ь-,
*пдЬ-, :|<ОП£Й- «ніготь; кіготь». — Кисіп.
II 861; Фасмер III 78—79; Черньїх І
575; Преобр. І 609—610; ЗСБМ 7,
181; Вгйскпег 365; НоІиЬ—Кор. 246;
Бсйизїег-Бехус 1018; Оіез І 661—663;
Младенов 359; 8кок II 522—523; Ве-
гіа] Е88Л II 226; Критенко Вступ 542;
БгаепкеІ 478—479; Тгаиітапп 192;
МйЬІ.—Епсіг. II 686—687;х ВеггепЬег-
§ег ВВ 16, 257; Меіііеі Еіисіез 208;
ІЛіІепЬеск 4, 141; МаугЬоїег І 22, II
124; Егізк II 398—399; Ч/аІсІе—НоГт.
II 818—819; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 107,
186; К1и§е—МКгка 501; Кіеіп 1026;
Рокоту 780. — Пор. ніготь.
ногайці «народність тюркської мов-
ної групи, що живе на Кавказі», одн.
ногаець, ногайка-, — р. болг. ногаец,
бр. нагаец, п. поЬа]’ес (з укр.), по§а]ес,
ч. Мо§а]сі «ногайці», слц. !4о§а]ес, N0-
§а]; — запозичення з тюркських мов;
Крим.-тат. ноуаі «ногайці (в Криму і на
Кавказі)», кирг. каз. ноуаі «татарин,
ногата
номад
що живе в Росії, казанський татарин»
(Радлов III 693) походять від монг. ло-
даі «собака» (також ім’я одного хана);
пор. калм. поуа, поуа «ногаєць». — Ма-
карушка 11; Фасмер III 79; Еремеев
Зтнонимьі 138; Ваза] РЗ 1961/ 1, 35;
йазапеп УегзисЬ 354; йатзїесії 278. —
Пор. нагайка.
ногата «дрібна монета в давній Ру-
сі»; — р. ногата, др. ногата' — за-
позичення з тюркських мов; кипч. тур.
пакі «гроші, готівка», крим.-тат. па/і
«тс.» походить від ар. паксі «дрібні гро-
ші»; менш обґрунтоване виведення (Ки-
парский ВЯ 1956/5, 135) від нога. —
Чернов НЗ Запорізьк. пед. ін-ту IV
151; Фасмер III 79; Шипова 246; Мен-
гес 118—120.
[ногтик1] (іхт.) «йорж, Асегіпа сег-
ппа (упі^агіз)» Ж; — р. [ногтик]
«тс.»; — результат перенесення назви
[ногтик] «нігтик», зменш, від ст. но-
готь «ніготь»; назва зумовлена, очевид-
но, колючістю йоржа. — Бесіег 146. —
Див. ще ніготь.
[ногтик2] (бот.) «змієголовник мол-
давський, ПгасосерЬаІит тоісіауісит
Б.» Мак; — результат перенесення на-
зви [ногтик] «нігтик», зменш, від ст.
ноготь «ніготь»; назва зумовлена тим,
що одна з пелюсток двогубого віночка
цієї рослини нагадує ніготь. — Див.
ще ніготь.
[ноді] «іноді»; — бр. [нбдьі, нбйдьі]
«тс.»; — результат спрощення форми
іноді (див.).
[нозгравий] «хворий на сап; сопли-
вий» Ж; — результат видозміни п.
[\уог§ггу\уу (*\уогега^у?)] «сапатий»,
паралельного укр. [віскрйвий] «сопли-
вий» і зближеного з [ноздри] «ніздрі»,
[ноздровйй] «носовий». — Див. ще
віскрйвий, ніздря.
[нозгрйця] «трикутний шматок по-
ля між двома струмками» Ж; — не-
ясне; можливо, пов’язане з [ноздри]
«ніздрі» (за подібністю до форми но-
са).
[ной] «той» Ж, [нбя] «та» Ж, [нбє]
«те» Ж; — результат видозміни форми
[нон] «той» Ж, зумовленої впливом
займенників з кінцевим й ([бний]
«той», той тощо). — Див. ще онбн.
нокаут «стан боксера, коли він піс-
ля удару супротивника падає і вважає-
ться переможеним», нокаутувати' —
р. нокаут, бр. накаут, п. покаиі, ч.
покаиї, кпокаиі, слц. кпоскоиї, болг.
нокаут, схв. нокаут, слн. покаиґ; —
запозичення з англійської мови; англ.
кпоск-оиі «удар, що валить з ніг» утво-
рене з основи дієслова кпоск «удари-
ти» звуконаслідувального походження і
прийменника оиі «з, геть» (дангл. йі),
спорідненого з днн. дфриз. гот. йі, двн.
□З «тс.», нвн. аиз «з, із», дінд. иі «вго-
ру, геть», лат. йзцие «аж до, до самого,
безперервно». — СІС2 585; Черньїх І
576; Кораіігізкі 672; НоІиЬ—Буег 245;
РЧДБЕ 494; Ву]акли]а 623; КІеіп 850,
1104.
ноктюрн «музичний твір наспівно-
го, мрійливого характеру»; — р. нок-
тюрн, бр. накцюрн, п. покїигп, ч. слц.
покіигпо, вл. покїигпа, болг. ноктюр-
на, м. ноктурно, схв. ноктурно, нок-
турно, слн. локїйгло; — запозичення
з французької мови; фр. посійте «ніч-
ний; ноктюрн» (із сполучення сйапзоп
лосШгпе «нічна пісня») походить від
лат. посіигпиз «нічний», утвореного від
лох (род. в. посїіз) «ніч», спорідненого
з дінд. пак, гр. уйі;, лит. пакГіз, псл.
*покіь «тс.», укр. ніч. — СІС2 585;
Черньїх І 576; КЗСРЯ 293; Кораіігізкі
672; НоІиЬ—Буег 336; ОатіІІзсЬе§ 648;
XVа 1 сіє—Ноїт. II 181—.183. — Див. ще
ніч.
[нбле] «ану лиш» Ж, ДзУЗЛП; —
слц. поіеп «ну-ну», [поі’е] «ану лиш»,
[поі’ет] «тс.»; — складне утворення з
часток [но] «ну, ану», що є варіантом
ну, і [ле] «лише, тільки; же». — Дзен-
дзелівський УЗЛП 161. — Див. ще ле,
но1, ну1. — Пор. бле2, хблем.
номад «представник народів, які
кочують; кочівник», номадизм, номад-
ний «кочовий»; — р. болг. номад, бр.
намад, п. потасіа, ч. слц. слн. потай,
вл. потай, м. номад, схв. номад; —
109
номенклатура
нона
через посередництво німецької або
французької мови (нім. Мотасіе «кочів-
ник, номад», фр. потасіе «тс.») запози-
чене з латинської; лат. потаз, -асііз
«кочівник, номад» походить від гр. уо-
уас;, -бс5о^ «скотар, пастух, кочівник»,
пов’язаного з уоцо^ ' «пасовисько, ви-
гін», уєцсо «розподіляю; пасу худобу,
займаюся скотарством», спорідненими
з ав. потай- «позика», лат. пптегиз
«число, кількість», гот. пітап «брати,
взяти», двн. петап, нвн. пейтеп «тс.»,
лит. пйота «орендна плата». — СІС2
585; Фасмер III 82; Преобр. І 611; Ко-
раїігізкі 672; НоіиЬ—Буег 336; РЧДБЕ
494; Паигаі 502; Шаісіе—Ноіт. II 186—
187; Егізк II 302—304. — Пор. номер.
номенклатура «сукупність назв,
термінів у певній галузі знання; пра-
цівники, затверджені вищими органами
на якісь посади», номенклатор; — р.
болг. м. схв. номенклатура, бр. на-
менклатура, п. ч. вл. потепкіаіига,
слц. слн. потепкіаійга; — запозичення
з латинської мови; лат. пбтепсіаійга
«перелік, список» утворене, очевидно,
на основі словосполучення пбтеп са-
Іаге «оголошувати ім’я»; лат. пбтеп
«ім’я, назва» споріднене з дінд. пата,
гр. Змора, вірм. апип, гот. патб, псл.
Дьігц! «тс.», укр. ім’я' лат. саіо, -аге
«викрикувати, оповіщати, скликати»
споріднене з дінд. каїакаїаН «безладні
крики, шум», гр. иакєсо «називаю, за-
кликаю, скликаю», двн. йеііап «звуча-
ти», лит. каІЬа «мова», псл. *коікоІ’ь
«дзвін», укр. [колокіл} «тс.». — СІС2
585; Кораііпзкі 673; НоіиЬ—Буег 336;
РЧДБЕ 494; Ву)акли)а 623; ЇУаІсІе—
Ноїт. І 141 — 142, II 174. — Див. ще
ім’я, колокіл. — Пор. номінальний.
номер, номерок, нумер, \лумер\
«нумер» О, [лумеро} «тс.; буква»
МСБГ, нумератор, нумерація, нуме-
рувальник, нумераційний, нумерува-
ти', — р. болг. м. номер, бр. нумар, п.
питег, ч. слц. питего, вл. питегиз,
схв. нумера, слн. пйтега, пйтага; —
запозичено з латинської мови через ні-
мецьку (коротке и в нім. Миттег «но-
110
мер» передане через о); лат. питегиз
«число, кількість» споріднене з ЛИТ.
пілота «орендна плата», ав. потай-
«позика», гр. уєрш «розподіляю»; не ви-
ключена можливість запозичення через
голландську мову, у якій паралельно
вживаються поттег і питтег з тим
самим значенням (Кипарский ВЯ
1956/5, 135; Тарабасова ВКР II 181;
Акуленко 140; КЗСРЯ 294; Цьіганенко
296); менш імовірним є припущення
(Младенов 359) про виникнення фор-
ми номер унаслідок схрещення фр.
потЬге «число, кількість» і лат. пите-
гиз «тс.». — СІС2 585; Черньїх І 577;
Фасмер III 82; Преобр. І 611; Сандлер
ЗИРЯ III 24—26; Смирнов 206; ЗСБМ
8, 49; 51. \ууг. оЬсусй 517; РЧДБЕ 495;
КІи§е—Міігка 516; ЇУаІсІе—Ноїт. II
186—187. — Пор. номад.
номінальний «який виражається
грошовою вартістю; який тільки має
яку-небудь назву, але не виконує своїх
функцій», номінал; — р. поминаль-
ний, бр. намінальнм, п. вл. потіпаїпу,
ч. потіпаїпі, слц. потіпаїпу, болг. м.
номинален, схв. номиналан, слн. по-
тіпаіеп; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; фр. нім. англ. потіпаї
«номінальний» походять від лат. пбті-
паїіз «який стосується імені; іменний»,
утвореного від пбтеп (род. в. потіпіз)
«ім’я, назва», спорідненого з дінд. па-
та, гр. бмоца, гот. пато, псл. Дьт^
«тс.», укр. ім’я. — СІС2 586; Черньїх І
577; Кораііпзкі 673; НоіиЬ—Буег 336;
РЧДБЕ 495; Ву(акли]а 624; Паигаі 502;
КІеіп 1053; Шісіе—Ноїт. II 173. —
Див. ще ім’я. — Пор. номенклатура.
нон1, нона, ноно — див. онон.
нон — див. он1.
нона (муз., літ.) «дев’ятий ступінь
у гамі; строфа з дев’яти рядків»; — р.
бр. болг. нона, п. ч. вл. попа, слц. слн.
попа, схв. нона; — запозичення з ла-
тинської мови; лат. попа «дев’ята» є
формою жін. р. до попиз (< *поуєпоз)
«дев’ятий», похідного від поует «де-
в’ять», спорідненого з дінд. пауа, гр.
єууєа, двн. гот. піип, лит. беуупі, псл.
Нонна
норйця
:|=с1єу^1:ь (< *пєу-) «тс.», укр. дев’ять. —
СІС2 586; Кораіігізкі 673—674; НоІиЬ—
Буег 336; РЧДБЕ 495; Ву]акли]а 624;
ЇЕаІсІе—НоГгл. II 179. — Див. ще де-
в’ять. — Пор. Нонна.
Нонна (жіноче ім’я); — бр. болг.
Нона, ч. Моппа; — запозичення з ро-
сійської мови; р. Нонна є, очевидно,
жіночим відповідником до чоловічого
імені Нонн, що походить від лат. попиз
«дев’ятий»; виводиться також безпосе-
редньо від лат. попиз, ж. р. попа (Вл.
імена 148) або від болг. Нона (Спр.
личн. имен 514). — Петровский 168;
Илчев 362. — Див. ще дев’ять, нона.
нонсенс «безглуздя, нісенітниця»; —
р. бр. нонсенс, П. ч. слц. вл. попзепз,
болг. нонсанс, схв. нонсенс, нонсанс,
слн. попзепз; — запозичення з англій-
ської мови; англ. попзепзе «дурниця,
нісенітниця, безглуздя» утворене за
зразком фр. попзепз «тс.» з іменника
зепзе «сенс, смисл, значення», що по-
ходить від лат. зепзиз «тс.», і запереч-
ного префікса поп- «не-», що зводиться
до лат. пбп «не» з ст. поепит «тс.»,
яке виникло з *п’оілот «ні один, жо-
ден», утвореного із заперечної частки
пе «не», спорідненої з псл. пе, укр. не,
і числівника оіпот (> лат. йпит)
«один», спорідненого з прус. гот. аіпз
«тс.», псл. іпь, укр. [йний] «інший»,
один. — СІС2 587; РЧДБЕ 496; Ву-
Іаклщ'а 625; Кіеіп 1053, 1054; ОВЕЕ
614; Таїсіє—Ноігп. II 174—175, 821 —
822. — Див. ще йний, не, одйн, сенс.
нора1 «заглиблення в землі, вирите
тваринами як житло; [джерело]», [но-
ро] «джерело» МСБГ, [норйчка] «тва-
рина, що живе в норі» О, [нбрия] «от-
вір у млиновому камені, в який сип-
леться зерно» Ник, [норбха] (збільш,
від нора), [нюра] «джерело» ДзАтл II,
[норйстий] «багатий джерелами» Ж,
[норйти] «рити нори», [норіти] «бити
джерелом» Ж, [винорятися] «бити
джерелом, витікати» Ж, [понористий]
«поритий, нерівний», [повипарювати]
«повиривати (з землі)», [пронбра] «но-
ра» Нед; — р. нора, бр. пара, др. но-
ра, норя, п. пога, пига, ч. слц. пога,
слн. [пога], стел, нора; — псл. пога,
пов’язане з погі4і «занурювати, топи-
ти», пигііі «тс.», ‘“пені «поринати, то-
питися», пуг]аіі «ниряти». — Фасмер
III 82—83; Черньїх І 577; Преобр. І
612; ЗСБМ 7, 240—241; Вгйскпег
365—366; Масйек ЕБЛС 401; Младе-
нов 360; Вегіа] Е55Л II 227. — Див.
ще ниряти.
нора2 (ент.) «нічний метелик, РЬа-
Іаепа» ВеЛ, ВеНЗн; — неясне.
норд «північ, північний напрямок;
північний вітер»; — р. бр. болг. норд,
п. погсіоу/у «північний», ч. слц. логсііску
«північноєвропейський», схв. ндрдй]скй,
слн. пбгс!і]зкі «тс.»; — через російське
посередництво запозичене з голланд-
ської мови; гол. поогсі «північ» спорід-
нене з двн. попі, нвн. Попі, дісл. погдг
«тс.», дінд. пагакаЬ «пекло», гр. уєр9є(у)
«унизу, знизу», уєртєро^ «нижній». —
СІС2 587; Фасмер III 83; Меиіеп 107—
108; К1и§е—Міігка 513—514. — Пор.
нормани.
норець «водолаз; (орн.) пірникоза,
Росіісерз; [білоока чернь, ІЧугоса пугоса
Оиісі. Шарл]», [нор] (орн.) «пірникоза
велика» Шарл; — др. норьць «водо-
лаз», п. [логек], ст. логек, пбг, ч. логес,
погес «тс.», слц. погес (орн.) «кайра,
ІІгіа Вгізз.», схв. ндрац «водолаз»,
стел, норьць «тс.»; — псл. погьсь «лю-
дина, що пірнає у воду, водолаз; птах,
що пірнає», пов’язане з погііі «занурю-
вати», пуг]аіі «ниряти»; пор. лит. пагаз
«водолаз; (орн.) гагара». — Преобр. І
611; Булаховський Вибр. пр. III 221. —
Див. ще ниряти. — Пор. нора*.
норйця* (зоол.) «полівка, польова
миша, Нурисіаеиз агмаїіз» УРС, Г, [нора]
«Нурибаеиз §ІагеоІиз», [норйчка] «зем-
лерийка, Богех» ВеУг, [норик] «земля-
ний павук, Сіепіга сетепіагіа» Ж; —
похідне утворення від нора; назви зумо-
влені тим, що ці тварини живуть у но-
рах (павук у невеликих нірках); пор.
[норйчка] «тварина, що живе в норі»
О. — Преобр. І 611; Мікі. ЕАУ 212. —
Див. ще нора*. — Пор. нренора.
111
норйця
норов
нориця2 (мед.) «фістула, свищ»,
норицевий, [норйчавий] «гидкий, від-
штовхуючий, паршивий» Па, [норйчу-
ватий] «хворий норицею; гидкий, від-
штовхуючий, паршивий Па»; — р. [но-
рйца] «глибока рана на загривку (кін-
ська хвороба)», бр. [нарьіца] «тс.», п.
поггуса «нориця», слн. погісе «вітряна
віспа»; — похідне утворення від нора,',
назва зумовлена тим, що при цій хво-
робі виникає ямка, заглибина. — Фас-
мер III 83; Преобр. І 612; ЗСБМ 7,
249—250; МасЬек Е84С 296; Вегіа)
Е884 II 227. — Див. ще нора'.
[норйчник] (бот.) «ранник, 8сго-
рЬиІагіа Б. Бі; ластовень, Уіпсеіохісит
оШсіпаїе Моепсїі. Мак», [норишник]
«ранник вузлуватий, 8сгорйи1агіа по-
сіоза Б.; золототисячник, ЕгуїЬгаеа сеп-
їаигіит Регз.» Мак; — р. норйчник
«ранник; [ластовень; тирлич, Оепііапа
Б.]», [норйца] «тирлич; ранник», [но-
рйчка, норьішник, норйчная трава]
«тс.»; — похідне утворення від норйця
(мед.) «фістула, свищ»; назва зумовле-
на тим, що в народній медицині ранник
вживається від ран, наривів, свищів. —
Фасмер III 83; Преобр. І 612. — Див.
ще норйця2.
норка (зоол.) «Мизіеіа Іиігеоіа»,
[нірка] «тс., маленька видра» Ж; — р.
норка, ст. норйца, бр. болг. норка, п.
погка, ч. погек, слц. погка, погок, вл.
пбгс «тс.»; — очевидно, псл. погька,
погьк'ь «тс.», пов’язане з пога, пьгеіі
«ниряти»; норки ведуть напівводний
спосіб життя, селяться в норах, дуплах
(БСЗ ЗО, 165); припущення (Трубачев
ЗИРЯ III 46—48; Фасмер—Трубачев
III 83) про запозичення з прибалтійсь-
ко-фінських мов (пор. фін. діал. пігкка
«ласиця», пігкко, пігкки, пігккі «тс.»,
ест. пігк «горностай, ласиця») викли-
кає сумнів. — Фасмер III 83; Преобр. І
612; ЗСБМ 8, 41; Мікі. ЕШ 216. —
Див. ще нора'. — Пор. нурка.
норма, нормалізація, нормаль,
норматйв, нормативізм, нормуваль-
ник, нормальний, норматйвний, нор-
мувальний, нормалізувати, нормува-
112
ти, понаднормативний, понаднормо-
вий', — р. бр. болг. м. норма, п. ч. слц.
вл. поппа, схв. норма, слн. пбгта; —
через західноєвропейські мови (нім.
Могт, фр. погте «тс.») запозичене з
латинської; лат. пбгта «норма, правило;
зразок» зводиться до гр. уусороуа,
форми зн. в. від ууіоцсоу «знавець;
норма, правило», пов’язаного з уусоцг]
«розум, свідомість, дух; думка», уіуусоо-
исо «пізнаю», спорідненими з дінд. )ап§їі
«знає», тох. А кпа- «знати», лат. пбзсб,
-еге «дізнаватися», гот. капи «знаю»,
псл. гпаїі, укр. знати. — СІС2 587;
Фасмер—Трубачев III 83; Черньїх І
578; ЗСБМ 8, 42; Кораіігізкі 676; Но-
ІиЬ—Буег 337; РЧДБЕ 497; 8кок II
524; Шаісіе—Ноіїп. II 175; Кіеіп 1055. —
Див. ще знати.
нормани (одн. норман) «північно-
германські племена, які в VIII—XI ст.
робили напади на країни Європи»; —
р. норманн, бр. нарман, п. Могтапо-
у/іе (мн.), ч. слц. Могтап, болг. норма-
нин, схв. Нормани (мн.); — очевидно,
запозичене зі скандинавських мов че-
рез посередництво німецької (нім. ТЧог-
таппе «тс.»); шв. поггтап «норвежець,
норман», дісл. погдтадг «тс.» утворені
відповідно від шв. погг «північ», дісл.
погд, споріднених з нвн. ІЧогсі, гол. по-
огсі «тс.», і шв. гпап «людина», дісл.
тадг «тс.», споріднених з двн. гпап
«людина, чоловік», нвн. Мали «чоло-
вік», псл. тр/ь «тс.», укр. муж. —
Фасмер III 84; Раїк—Тогр 772; Угіез
АЕШ 411. — Див. ще муж, норд.
норов, [нбрів] «норов» Бі, [норовя]
«тс.» Ж, [норія] «вдача» О, [норовйй]
«моральний» Ж, норовйстий, норовлй-
вий, [норовственний] «моральний» Ж,
норовйти, норовйтися, [пбнорови]
«привчання» Нед, [поноровйтися] «спо-
добатися» Нед, приноровйтися, [уно-
ровйти] «приручити; привчити» Нед;
— р. норов, бр. нбрау, др. норове, п.
пагбу/, ч. гпгау, ст. пгау, слц. тгау,
болг. нрав, схв. нарав, слн. пгау, па-
гау, пагауа, стел, нравт»; — псл.
*погуь; — споріднене з лит. пбгаз
нороква
ностальгія
«бажання, охота, воля», погеіі «бажа-
ти, хотіти», паїууііз «упиратися», лег-
ші «шаленіти», ізпегіеіі «упиратися»,
пагіїпіі «сердити», лагзаз «відвага, хо-
робрість; сильний гнів, лють», прус,
пегііел (зн. в. одн.) «гнів», еглегіітаі
«гніваємося», дінд. вилатай «дружній»,
пгійй «герой», пагуай «мужній», паг-
«чоловік, людина», ав. йипага- «умін-
ня», лаг- «чоловік», гр. бсуцр «чоловік,
людина»,. вірм. ауг (род. в. аґп), алб.
п)ег «тс.», кімр. пег «герой», пегій
«мужність», дірл. леті «тс.», ірл. пегіа-
ігл «укріплюю»; помилковим є виведен-
ня *погу'ь з *погпть і пов’язання його з
дінд. лагтай «жарт» (Ребегзеп К2 38,
372; Маугйоїег II 140). — Черньїх І
578; Фасмер III 84; Преобр. І 615—
616; ЗСБМ 8, 41; Вгйскпег 355—356;
Младенов 361; 8кок II 503; Вегіа)
Е884 II 229; Оіг^Ьзкі БР І 129—130;
МеіІІеї Еіисіез 373; Тгаиіталп 197—
198; Тгаиітапп Арг. Зргасйб. 384;
Егаепкеї 484, 504, 507; Епсігеїіп К2 44,
67; Топоров Е-Н 82—83; Еіск І 98,
502—503; Егізк І 107—108; Таїсіє—
Ноігл. II 164; Рокоту 765. — Пор. на-
ров.
нороква — див. мороква.
[норцевий] «погрібний?» (про пи-
во) Пі, [нороцовйй, норцовйй] (у спо-
лученні [нор(о)цове пиво} «березневе
пиво») Г, Ж; — результат видозміни
форми марцевий, [марцьбвий] «берез-
невий», очевидно, зближеної з основою
нора «яма, заглибина в землі», оскіль-
ки пиво зберігається в льохах (пор.
пивниця «погріб, льох, підвал»), —
Грінч. II 570. — Див. ще марець.
[носак] «гасильник (для гасіння
свічок)» Ж; — похідне утворення від
ніс; назва зумовлена зовнішньою по-
дібністю гасильника (ковпачка) до но-
са. — Див. ще ніс. .
носар (іхт.) «йорж, бубир, Асегіла
асегіла Пйіа.», [носарик Ж, носйр Ж,
носурик Л—Г] «тс.»; — р. носарь, бр.
насар, п. [позасг]; — похідне утворен-
ня від ніс; назва зумовлена тим, що
цей вид йоржа має видовжене рило. —
Коломиец Происх. назв. рьіб. 23; Саба-
неев 56; ЗСБМ 7, 251. — Див. ще ніс.
носити, носак, носили, носилки,
носилянка, носильний, носильник, на-
сильниці, носйтель, носій, носільник,
носкість — див. нестй.
носоріг1 (зоол.) «ййіпосегоз Б.», но-
сорог, [носорогач, носорбжець] «тс.»
Ж; — р. болг. носорог, бр. насарбг, п.
позогб^, позогогес, ч. слц. позогогес,
вл. позогой, позогойас, позогойак, нл.
позого^ак, м. носорог, схв. носорог,
слн. позогб^; — калька нім. Мазйогп
«тс.», утвореного з Мазе «ніс» і Ногп
«ріг», яке у свою чергу є калькою лат.
гйіпосегоз < гр. ріУОИЄрСО^ «тс.» (гр.
ріс;, род. в. рімос «ніс», перар «ріг»);
назва зумовлена тим, що ця тварина
має на носі ріг. — Фасмер III 85;
КІи^е—Міігка 504. — Див. ще ніс,
ріг. — Пор. носоріг2.
носоріг2 (ент.) «Огусіез пазісог-
піз», носорог, [носоріжка Куз, носо-
рбжок Ж] «тс.»; — р. носорог, бр.
насарбг, п. позогогес, ч. позогогік,
слц. позогоДек, болг. бр-ьмбар носо-
рог, схв. носорбжац, слн. позогогес; —
очевидно, калька наукової назви нлат.
пазісогпіз «тс.», утвореної з лат. пазив
«ніс» і согпй «ріг»; пор. також нім.
Мазйогпкаїег (Мазе «ніс», Ногп «ріг»,
Каїег «жук»); назва жука зумовлена
тим, що на голові у нього є ріг. —
Див. ще ніс, ріг. — Пор. носоріг1.
ностальгія «болісна туга за батькі-
вщиною», ностальгійний, ностальгіч-
ний; — р. ностальгйя, бр. насталь-
гія, п. слц. позїаі^іа, ч. повїаі^іе, болг.
носталгия, м. носталги/а, схв. нос-
талги/а, слн. по8Іаї§і)а; — через посе-
редництво західноєвропейських мов
(нім. Мо8ІаІ§їе, ф.р. позїаі^іе, англ. поз-
Іаі^іа) запозичене з новолатинської;
нлат. позфаі^іа утворене швейцарським
лікарем Й. Гофером (1678) з основ гр.
убото^ «повернення», пов’язаного з
уєораї (< *уєоораі) «відправляюся, іду,
їду», спорідненого з дінд. пазаіе «на-
ближається, приєднується», тох. А паз
«бути», В пез «тс.», гот. §апізап «виду-
113
носуха
ночви
жувати», днн. двн. ^іпезап «лишитися
живим, бути здоровим», нвн. ^епезеп
«видужувати», і -аХуіа від аХуос «біль,
страждання, мука», можливо, пов’яза-
ного з аЛєусо «турбуюся» неясного по-
ходження. — СІС2 588; Федосеева РР
1975/3, 105—107; Зсанов РР 1986/4,
129—131; Кораііпзкі 676; НоіиЬ—Буег
337; РЧДБЕ 497; Ву]аклща 627; Егізк 1
65, 66—67, II 304—305; Саті11зсЬе§
650; КІеіп 48, 1056. — Пор. Нестір.
носуха (зоол.) «ссавець родини
єнотових, №зиа Б.»; — р. носуха, бр.
насуха, ч. позаі, слц. позап «тс.»; —
похідне утворення від ніс (род. в. но-
са); назва зумовлена тим, що ця тва-
рина має довгого носа, витягнутого в
хобот; пор. наукову назву пазиа від
лат. пазиа «ніс». — Див. ще ніс.
нота (муз., дипл.), нотатка, но-
татник «записна книжка», нотація,
нотниця, [нута] «нота» (муз., з п.),
нотифікувати, нотувати; — р. бр.
болг. м. схв. нота (муз., дипл.), п. поіа
(дипл.), пиіа (муз.), ч. слц. поіа (муз.),
поіа (дипл.), вл. поіа (муз., дипл.), слн.
поіа (муз., дипл.); — можливо, через
західноєвропейські мови (нім. ІЧбіе, фр.
англ. поіе, іт. поіа) запозичено з латин-
ської; лат. поіа «знак; зауваження», оче-
видно, пов’язане з поіиз «відомий, зна-
йомий», дієприкм. мин. ч. від поасо, -еге
(длат. §пбзсб, -еге) «знати, пізнавати»,
спорідненого з дінд. з’апаіі «знає», гр.
уіутссоисо «пізнаю», лит. хіпбіі «знати»,
псл. хпаіі, укр. знати. — СІС2 588;
Черньїх І 578; Фасмер III 85; КЗСРЯ
294; ЗСБМ 8, 43; Бульїка 218; 81. Амуг.
оЬсусЬ 515, 517; МасЬек Е8ЛС 401;
НоіиЬ—Буег 337; РЧДБЕ 497; Ву]акли]а
627; Шаісіе—Ноігп. II 176—178; Оаигаі
503; КІеіп 1057. — Див. ще знати. —
Пор. нотаріус.
нотаріус, нбтар «нотаріус; [секре-
тар сільської, волосної управи, зрідка
секретар сільради МСБГ]», нотаріат,
нотаріальний; — р. болг. м. нотари-
ус, бр. натарьіус, др. нотарь «при-
служник, носильник», п. поіагіизх «но-
таріус», ч. поіаг, слц. слн. поіаг «тс.»,
114
вл. поіагзІАМо «нотаріальна контора»,
схв. нотар «тс.», стсл. нотарь «писар,
секретар»; — запозичення з латинської
(або середньолатинської) мови; лат.
слат. поіагіиз «писар, секретар» пов’я-
зане з поіо, -аге «позначати, відзнача-
ти, записувати, писати», похідним від
поіа «знак; літера». — СІС2 588; Чер-
ньіх І 578—579; Фасмер III 85; КЗСРЯ
294; Кораііпзкі 677; МасЬек Е84С 401;
НоіиЬ—Кор. 247; НоіиЬ—Буег 337;
РЧДБЕ 497; Ву]акли]а 627; АМаІсіе—
Поїш. II 177—178. — Див. ще нота.
нотація «осудливе повчання, на-
станова»; — р. нотация, бр. натацьія
«тс.», п. ст. поіас]а «зауваження»; —
через російське і польське посередниц-
тво запозичено з латинської мови; лат.
поіаііо «зауваження, осуд» пов’язане з
поіаге «позначати, вказувати, осуджу-
вати, лаяти», поіа «знак, зауваження,
тавро». — Черньїх І 579; НйііІ-ЇУогіЬ
16; ЗСБМ 7, 264; Бульїка 219. — Див.
ще нота.
[нотинка] «ягня від однорічної вівці
Ж; молода однорічна вівця-первістка
МСБГ», [нбтанка] «молода однорічна
вівця-первістка» МСБГ, [нотка, нбточ-
ка\ «тс.» Гриц, [нбтенина, нбтелина]
(назва вовни) Доп. УжДУ 4; — запози-
чення з молдавської і румунської мов;
молд. ноатен (рум. поаіеп, поаііп) «од-
норічне ягня; вовна однорічного ягняти»
виникло з лат. аппоііпиз «однорічний;
торішній», що походить від аппиз «рік»
(з *аі-поз), спорідненого з дінд. аіаіі
«іде, мандрує», гот. арпат (дав. в. мн.)
«рокам»; пор. оск.-умбр. акпо «рік, час
свят»; менш обгрунтоване виведення
(Гриц. 110—111) від др. нута «рогата
худоба». — Дзендзелівський Доп. УжДУ
4, 110; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 164;
СДЕЛМ 279; ГЬІ.ПМ 544; Ризсагіи 103;
Шаісіе—Поїш. І 51.
ночви «корито (для прання білизни,
купання тощо) СУМ; [віялка Ж]», [нб-
чови] «тс.» Ж, ночовки «коритце; [віял-
ка Ж; вид узору на вишивці]»; — р. бр.
нбчвьі «ночви», др. нощви «вид посуди-
ни (для борошна)», п. піескі «ночви», ч.
ночноздбба
нуворйш
песку, вл. пфескі, нл. п]аскі «тс.», полаб.
пасГаі «віялка (для провіювання зерна)»,
болг. нбщви «діжа», м. нокви, [ношви],
схв. наіїве «тс.», слн. песке «ночви»,
[пєсує, пасує, паске], стел, нт.штвьі
«тс.»; — псл. *пькфу, род. в. *пькї)'ьуе з
первісним значенням, очевидно, «корито
для миття, обмивання»; — споріднене з
гр. уі^со «мию, умиваю», уітгтсо «тс.»,
уітгтроу «вода для обмивання», /єруир
«корито для обмивання рук», дінд. пе-
пекіі «змиває», пікіаЬ «митий», ірл. пі^ісі
«миє», іопасЬ «обмивання мертвих»;
припущення (Мікі. ЕШ 218) про гер-
манське походження слова (двн. пиозк
«корито», свн. пиозсЬ, нім. бавар. пиезсЬ
«тс.») необгрунтоване. — Фасмер III 86;
Трубачев Рем. терминол. 168; ЗСБМ 8,
45; МасЬек Е83С 393; 8кок II 496;
Вегіа) Е883 II 218; Вегпекег За^іс-
ЕезізсЬг. 602—603; Кірагзку Сі БО 51 —
52; Ни]ег СМЕ 3, 357; К81 5, 233; Бап§
БЕ 45, 333.
[ночноздбба] (бот.) «нічна красу-
ня, царська борідка, МігаЬіІіз (аіара Б.»
Мо, [моцноздбба] «тс.» Мо; — склад-
не утворення з основ прикметника
[ночнйй] «нічний» та іменника оздоба;
друга форма є результатом деетимоло-
гізації; назва зумовлена тим, що ця ро-
слина з родини ночецвітих має великі,
дуже гарні квітки. — Див. ще ніч, оз-
добити.
нбщно (у виразі денно і н.); — р.
нбщно (денно и н.); — запозичення з
церковнослов’янської мови; цсл. (день-
но н) ноштьно, стел, ноштьно пов’яза-
не з прикметником ноштьнт. «нічний»,
похідним від ношть «ніч», якому відпо-
відає укр. ніч (див.).
[нренора] (зоол.) «польова миша,
НурисІаеиз ^Іагеоіиз» Ко; — складне
утворення з основ дієслова [не'рти]
«ниряти» ([нре] «ниряє» Ж) та іменни-
ка нора. — Див. ще ниряти, нора1. —
Пор. норйця1.
ну1 (виг., частка), нум, нумо, нум-
те, нуте, нукати, [понука] «заохо-
чування, підбурювання Г; спонука; зго-
да Нед», [понукач] «підбурювач» Нед,
[понукати] «підганяти» Нед, [понук-
нути] «кивнути головою, через силу
поступитися, згодитися Нед; заохоти-
ти, підбурити Г», [понуктй] «кивнути
головою, через силу поступитися, зго-
дитися» Нед, понукувати, принука,
спонука, спонукати, спонукач, спо-
нукальний, спонукливий- — р. бр. ну,
др. нукнути «крикнути (підганяючи)»,
п. під, пиге, пиг, ч. пи, пиге, слц. пиг,
вл. по, по, нл. по, [пи], схв. ну, слн. по
«ну», пй «гаразд», стел, ноукатн «спо-
нукати»; — псл. пи, по, очевидно, того
самого походження, що й по «але;
тільки» (іє.*пй); припущення (Вегпекег
ІЕ 10, 153; Ноїтапп 216; ХМаІсіе—
Ноїт. II 189; КІеіп 1063) про спорідне-
ність стел, ноукатн «спонукати» з гр.
уєйсо «киваю», лат. пиб «тс.», дінд.
пауаіе «обертається», паиіі «тс.» є по-
милковим, як і пов’язання (Йибп. II
863) з іє. *пеи-о- «новий». — Фасмер
III 88, 89; Преобр. І 617; ЗСБМД, 46;
НоІиЬ—Кор. 248; МасЬек Е8ЛС 402;
8сЬизіег-8еу/с 1017; 8кок II 527—528;
Вегіа) Е883 II 229; Е883 81. Єг. II 505—
507. — Див. ще но1.
2	1
-ну ---ДИВ. но .
нуворйш «людина, що швидко роз-
багатіла шляхом торговельних спеку-
ляцій; багатій-вискочка»; — р. нуво-
рйш, п. пихсогузг; — запозичення з
французької мови; фр. поиуеаи гісЬе
«тс.» (букв, «новий багач») складаєть-
ся з прикметника поиуеаи «новий», що
походить від лат. поуеііиз, демінутива
до поуиз, спорідненого з дінд. пауаЬ,
гр. уєо^, псл. поу-ь «тс.», укр. новйй, та
іменника гісЬе «багатій», що походить
від франкського *гікі «могутній», спо-
рідненого з днн. гікі «правитель; мо-
гутній, багатий», дісл. гікг, двн. гіЬЬі,
гот. геікз «тс.», далі з лат. гех (ге^із)
«цар», пов’язаним з ге^о «спрямовую,
керую, паную», дінд. га]аЬ «цар». —
СІС2 589; Кораіігізкі 680—681; Ваигаі
504, 632; Шаісіе—Поїш. II 181, 432;
КІи^е—Міігка 591—592; КІеіп 1346.
— Див. ще новйй, регент. — Пор.
диригувати, коректура.
115
нуга
нуди
нуга «кондитерські вироби, ласощі
з солодкої горіхової маси», [нуґат]
«мигдальний пиріг» Куз; — р. бр. ну-
га, п. пи^аі, ч. слц. пи§а1, болг. нуга,
схв. нугат, слн. пи§аі; — запозичене
з французької мови (форма [нуґат]
через польське посередництво); фр.
пои§а! «мигдальне тістечко; горіхова
макуха» виникло з пров. ст. по^аі
«горіхове тістечко», що походить від
нар.-лат. *писаїит «тс.», утвореного
від лат. пих (< *списз) «горіх». —
СІС2 589; Фасмер ПІ 88; 81. у/уг. оЬ-
сусЬ 517; НоіиЬ—Буег 337; РЧДБЕ
497; Ву]акли]а 628; Баигаі 504; Таї-
сіє— Ноігп. II 191 — 192; КІеіп 1058,
1063; КІи^е—Міігка, 516. — Див. ще
нук. — Пор. нуклеїн.
нуда' «нудьга; нудьгар; [нудота]»,
нуд «нудьга», нуди «тс.», [нуджа] «ну-
дота» ЛексПол, [нудниця] «яка набри-
дає, яка наводить нудьгу» Ж, нудота,
[нудячка] «нудота» Ж, [нудь] «нудьга;
нудота; пристрасть О», [нудьба] «нудь-
га» Чаб, нудьга, нудкйй «нудний»,
[нудлйвий] «тс.» Ж, нудний СУМ, Бі,
нуднуватий, нудотний, [нудянйй]
«нудний» Ж, нудити, [нудьгати] «му-
чити» Ж, нудьгувати, зануда, [изну-
да] «нудьга» Ж, [онудніти] «занудьгу-
вати, сидячи без роботи», [принуда]
«примус, вимушеність, неприродна по-
ведінка, манірність» Нед, [прйнуткий]
(у виразі заст. лайл. [хрйбра прйтяш-
ка та прйнутка]) Ме; — р. нуда «си-
лування, примушування; нудота; [не-
стерпні для худоби гедзі, мухи та інші
комахи; набридлива, настирлива люди-
на]», бр. нуда «нудьга, скука; [нечисто-
та на тілі і на голові; воші; злидні, го-
лод; плач, туга; неспокійна, надокучли-
ва’ людина]», др. нудити «примушува-
ти, спонукати», п. писіа «нудота, скука;
[воші]», ч. слц. писіа «нудьга, нудота,
скука», болг. нудя «примушувати», м.
нуди «пропонувати», схв. нудити «тс.;
частувати», слн. пйсІИі «пропонувати,
давати», стсл. ноуднтн «примушувати»,
нжднтн «тс.» (назалізація вторинна);
— псл. писіа «набридливе умовляння,
спонука (словами)»; — споріднене з
дінд. писіаїі «відштовхує, проганяє»,
пбсіауаіі «підганяє», дангл. пїесі «по-
треба, примус», англ. пеесі «потреба;
нужда, злидні», днн. пбсі, дісл. паид(г),
двн. поі, нвн. N01 «тс.», гот. паирв «по-
треба, примус; нужда, злидні», паир]ап
«примушувати», двн. піоі «сильне ба-
жання, прагнення», піеі «тс.», лит. ра-
пйвіі «відчути бажання, захотіти»,
прус, паиіів «потреба; нужда, злидні»,
іє. *паи-, :|:п9и-, *пй- «стомлювати(ся)».
— Черньїх І 580; Фасмер III 88; ЗСБМ
8, 46, 47; Вгйскпег 358—359; МасЬек
Е84С 402; Младенов 360; 8кок II 527;
Вегіа] Е884 II 229; НапизсЬ АІ81РЬ 10,
653; Уопсігак І 152; 2иЬа1у 81. а сі. І
312—313; Зндзелин РФВ 68, 370;
МаугЬоІег II 176; Кіи^е—Міігка 515;
КІеіп 1035; Еіск III 299. — Пор. ну-
жа.
[нуда2] (бот.) «бруслина європейсь-
ка, Еуопутиз еигораеа Б.; бруслина бо-
родавчаста, Еуопутиз уеггисоза 8сор.»
Мак, [попова нуда] «тс.» Мак, Попо-
ва нудь] «бруслина» Ме, [собача нуда]
«бруслина бородавчаста» Мак; — ре-
зультат видозміни назв [муда] «брус-
лина бородавчаста», [мудь[ «бруслина
європейська» (пор. сполучення [муда
попова] «бруслина європейська»), —
Яньїшкова Зтимология 1985, 41—42. —
Див. ще мудь'.
[нуди] «отам» ВеЗа, [нудий] «тс.»
тж; — п. [п^й] «там», [х п^сі] «звід-
ти»; — результат спрощення давні-
шого *онудьі, пов’язаного з др. онуді
«там», онуду «туди», спорідненими з
п. [оп^й] «там», [оп§<іу] «туди», ч.
слц. [описіу], схв. онуд, онуда, ст.
описіе, описіи, слн. заст. опбсі «там»,
стсл. оиждоу «з того боку»; — псл.
опрсіе, опрсіу «там, туди, з того боку»
є похідним від вказівної основи оп-
«той, те», ускладненої тим самим ком-
понентом -(р)сі-, що і в крсіу «куди».
— ВеЗа 199; Вгйскпег 379; МасЬек
Е8ЙС 414; 8кок II 556—558; Е88Й 81.
§г. II 528—529. — Див. ще він, он'.
— Пор. куди.
116
нудик
нуздати
[нудик] «земляний горіх» Мо; —
неясне.
нудити — див. нуда'.
[нудлі] «галушки з салом Мо; їжа,
подібна до галушок з картоплею Дз»; —
п. писіїе «локшина; вермішель», ч. слц.
вл. писіїе «локшина», схв. [нудл] «га-
лушка з муки і картоплі», [нудла]
«тс.», слн. пйсіеЦ «локшина»; — запо-
зичення з німецької мови; нім. Мйсіеі
«локшина, вермішель» пов’язане з Кпб-
сіеі «галушка» і, далі, з Кпоїеп «вузол»
(< свн. кпоіе, кпосіе < двн. кпоіо, кпо-
йо), спорідненим з дангл. споіїа, англ.
кпоі, дісл. кпйїг, шв. кпиі, дат. кписіе
«тс.». — 8АУ III 423; МасЬек Е8ЛС 402;
НоІиЬ—Кор. 248; 8сЬи5Їег-8еіус 1024;
Ву]акли)а 628; Вегіа] Е88Л II 229; КІи-
§е—Міігка 384, 385, 516. — Пор.
кнель, кнйдлі, кнут.
нужа «воші; мухи, [злидні Л]»,
[нужник] «відхоже місце, помийна
яма» Ж, [нужний] «виснажений, стом-
лений; дуже бідний Г; необхідний, по-
трібний Ж; страшний, важкий, небез-
печний Пі», [знужа] «скрутний стан,
нужда» Ж, [понужатель] «деспот»
Нед, [гіонужати] «підганяти, допікати»
Нед; — р. нужа «нужда, нестаток,
злидні; потреба», бр. [нужа] «тс.», др.
нужа «потреба; примус, насильство;
утиск; біда», п. п§йха «нужда, злидні»,
ч. поиге, слц. пйсіга, вл. нл. пиха «тс.»,
болг. м. нужда «потреба; нужда, злид-
ні», схв. нужда, слн. пй]а «тс.», стел,
ноужда «потреба; нужда, бідність; на-
сильство, примус», ііжжда «потреба;
нужда, бідність»; — псл. *пис!]а «спо-
нука, потреба, бідність» (назалізація в
деяких слов’янських мовах вторинна,
зумовлена впливом початкового п-),
пов’язане з пиба «набридливе умовлян-
ня, 'спонука (словами)». — Німчук 227;
Фасмер III 88; Преобр. І 616—617;
ЗСБМ 8, 47—48; Вгйскпег 358—359;
Масіїек Е8ДС 402; НоІиЬ—Кор. 247;
8сЬивіег-8еіус 1028—1029; Младенов
360; Вегіа] Е88Й II 229—230; НапизсЬ
АІЗІРЬ 10, 653; Еіск III 299. — Див.
ще нуда1.
нужда «нестатки, злидні; потреба,
необхідність», [нуждар] «старець, же-
брак» Куз, [нуждбта] «нужда, нестат-
ки, потреба, необхідність; хвороба»,
[нуждочка] «родимець у дітей», нуж-
ден(н)ий СУМ, Г, [нуждний] «необ-
хідний, потрібний; бідний» Ж, нужда-
ти «нуждатися; [примушувати зізнати-
ся, добиватися зізнання]», нуждатися
«відчувати гострі нестатки, жити в
злиднях; відчувати гостру потребу, не-
обхідність; [тужити; невтомно працю-
вати, мучитися; ображати один одно-
го Ж]», [нуждйти] «примушувати» Г,
Пі, [нуждитйся] «бідувати, жити в
злиднях» О, [нуждувати] «тужити;
невтомно працювати, мучитися, терпі-
ти нужду і злидні», [нуждуватися]
«тс.» Ж, [нуджувати] «жити в злид-
нях та нужді» Ж, [незнужден] «невто-
мний» Ж, [обнуждати] «жорстоко по-
водитися (з ким)» Ж; — р. нужда
«нужда, нестаток, злидні; потреба, не-
обхідність», др. нужда «необхідність;
насильство, примус», п. пигсіа «втома;
зусилля, тяжкий труд, біда, недоля»,
болг. м. нужда «потреба, необхідність;
нужда, злидні», схв. нужда «тс.»; —
запозичення зі старослов’янської мови;
стел, ноужда «потреба, необхідність;
нужда, бідність; насильство, примус»
відповідає укр. нужа. — Черньїх І
580—581; Преобр. І 616; КЗСРЯ 295;
ЗСБМ 8, 48. — Див. ще нужа.
[нужкати] «підганяти, квапити» Ж,
[нужкатися (ким)] «користуватися
послугами (когось)» Ж, [понужкува-
тися (кимось)] «тс.» Нед; — похідне
утворення від вигуку ну ж, ну же
(п. пиг «ану, ану лиш», пиге «ну-бо,
нумо, нумо ж», ч. пиг «ану, ану лиш»,
пиге «тс.», слц. пиг «ну»); пор. нука-
ти «підганяти» від вигуку ну. — Див.
ще же1, ну*.
[нуздати] «гнуздати, надівати вуз-
дечку», [нузда] «вуздечка», [нуздечка]
«тс.» Г, Ж, [занузда] «вуздечка, вуди-
ла» Ж, [занузд] «тс.»; — р. [нуздать]
«гнуздати», бр. [нуздаць] «тс.; суворо
тримати»; — результат перерозкладу
117
нук
нурець
др. *в'ьн-уздати, утвореного з префік-
са в-ьн- та іменника узда, що почало
сприйматися як *вл-нуздати. — Див.
ще гнуздати.
[нук] (бот.) «ліщина звичайна, Со-
гуіиз ауеііапа Б.» Пі, Мак; — схв. нукс
«волоський горіх; лісний горіх»; — за-
позичення з молдавської або румунсь-
кої мови; молд. нук «волоський горіх
(дерево)», рум. пис «тс.» походять від
лат. них (< *спи-с-з), род. в. писіз «го-
ріх», спорідненого з сірл. спй, кімр.
спеиеп, дісл. Ьпої, дангл. Ьпиіи, англ.
пиі, двн. (Ь)пиз, нвн. Мир «тс.». — Ву-
]акли]а 628; СДЕЛМ 281; ПЕРМ 547;
ХМаІсіе—Ноїт. II 191 —192. — Пор. ну-
га, нуклеїн.
нуклеїн «складна органічна сполу-
ка, що входить до складу клітинного
ядра»; — р. болг. нуклейн, бр. нукле-
їн, п. пикіеіпа, ч. пикіеіп, слц. пикіеіп,
схв. нуклейнскй «нуклеїновий», слн.
пикіеіпзкі «тс.»; — запозичення з ні-
мецької мови; нім. Микіеіп утворене в
1869 р. шведським хіміком Ф. Міше-
ром (Р. МіезсЬег) від лат. писіеиз «яд-
ро», пов’язаного з них «горіх». — СІС2
589; Кораіігізкі 679; НоІиЬ—Буег 338;
РЧДБЕ 498; Таїсіє—Ноїт. II 191 —
192; КІеіп 1060. — Див. ще нук. —
Пор. нуга.
нуль, [нуля] «нуль» Ж, нульовий; —
р. нуль, ноль, бр. нуль, п. пиі, пиіа,
ч. слц. вл. пиіа, болг. м. нула, схв. нила,
слн. пйіа; — через німецьку мову (нім.
ІЧиїї) запозичено з італійської; іт. пиііа
«ніщо» походить від лат. пйііиз «ніякий,
ЖОДНИЙ», ЩО ВИНИКЛО з *п(е) оіп(о)1оз
«ні один, жодний», яке складалося із
заперечної частки пе «не», спорідненої з
дінд. па, ав. па, лит. пе, псл. пе «тс.»,
укр. не, і форми *оіп(о)1оз, зменш, до
длат. оіпоз (> лат. ипиз) «один», спорід-
неного з дірл. біп, гот. прус, аіпз «тс.»,
псл. ііть «інший», укр. інший. — СІС2
589; Фасмер II 81; ЗСБМ 8, 48; НоІиЬ—
Кор. 248; НоІиЬ—Буег 338; Младенов
361; Вегіа] Е88Л II 230; КІи^е—Мііг-
ка 516; Шаісіе—Ноїт. II 186, 821—822.
— Див. ще інший, не.
118
нум, нумо, нумте — див. ну1.
нумер, нумератор, нумерація, ну-
мерувальник, нумераційний, нумеру-
вати — див. номер.
нумізматика «наука, що вивчає
старовинні монети та медалі», нуміз-
мат, нумізматичний; — р. болг. м. ну-
мизматика, бр. нумізматика, п. пи-
тігтаіука, ч. питігтаііка, питізтаїі-
ка, слц. питігтаііка, схв. нумизмати-
ка, слн. питігтаііка; — очевидно, за-
позичення з французької мови; фр. пи-
тізтаіірие «нумізматика» утворене від
лат. питізта «монета», що походить
від гр. убрюца «усталений звичай, за-
гальноприйнятий порядок; монета», по-
в’язаного з чорор «звичай, закон». —
СІС2 590; Черньїх І 581; Кораіігізкі 680;
РЧДБЕ 498; Ву]акли]а 629; КІеіп 1061;
Паихаі 505; Егізк II 303. — Див. ще
номад, номер.
[нунавка] «трубочка з осоки» Ж,
[нунка] «тс.» Ж; — очевидно, слова
звуконаслідувального походження.
нунцій «представник Римського Па-
пи при уряді якої-небудь держави»; —
р. болг. нунций, бр. нунцьій, п. пип-
с]изх, ч. слц. пипсіиз, схв. нунци)е,
слн. пйпсі]; — запозичення з латинсь-
кої мови; лат. пйпііиз «вісник, гонець,
посол» походить, очевидно, З *ПОУЄПІІ-
из, що виникло шляхом стягнення з
*поуі-уепііиз (букв, «новоприбулий»),
утвореного з основи прикметника по-
уиз «новий» і дієприкм. уепіит від уе-
піо «приходжу, прибуваю». — СІС2
590; Кораіігізкі 680; НоІиЬ—Буег 338;
РЧДБЕ 498; Ву]акли]а 630; КІеіп 1062;
Таїсіє—Ноїт. II 188:—189. — Див. ще
авантюра, новатор, новйй.
нурець (орн.) «нирок; [пірникоза
велика, Росіісерз сгізіаіиз Ж]», [нур]
«червоношиїй норець, СоІутЬиз аигі-
іиз Б. (СоІутЬиз зеріетігіопаїіз)» Ж,
[нурик] «кайра звичайна, Бігіа Ігоііе Б.»
Шарл, [нурко] «рінник, Сіпсіиз сіп-
сіиз Б. (Сіпсіиз ариаіісиз Б.)» Шарл,
ВеНЗн, [нурчук] «білоока чернь, Нуго-
са пугоса Сйісі.» Шарл, [нюрчак] «но-
рець, СоІутЬиз ^гізеі^епа ВосИ.» Корз,
нурєтиси
нут
[понур] «пірникоза велика Шарл; но-
рець ВеНЗн», [понурок] «норець», [прб-
нурець] «червоношиїй норець; пірнико-
за велика Нед; рінник Шарл», [прбнур-
ка] «рінник» Шарл, ВеНЗн, [прбнурок]
«рінник тж; норець Г», [пнбрунок]
«рінник» ВеНЗн; — п. пиг «норець»,
пигек «нурець, нирок», пиггук, вл. пи-
г]ак, м. нурец «тс.»; — похідні утво-
рення від [нурити] «занурювати» Ж
(пор. [нирець] «пірникоза велика» від
ниряти); назви зумовлені тим, що всі
ці птахи добре плавають і пірнають. —
Булаховський Вибр. пр. III 221; Вгйск-
пег 365—366. — Див. ще нурити'. —
Пор. нирок.
[нурєтиси] «поневірятися» МСБГ; —
неясне; можливо, результат спрощення
незасвідченого *понурятися з поне-
вірятися.
[нурити1] «занурювати» Ж, [кури-
тися] «дутися» Ж, [нуряти] «пірнати,
ниряти, занурюватися» Она, [нурцю-
вати] «тс.» ВеЛ, [нурець] «водолаз»
Она, [нурці] «нирцем» Ж, [нюрчак]
«пірнання під воду» Корз, [внуритися]
«зануритися (в книгу, в роботу)» Ме,
занурити, понурити «опустити (голо-
ву)», понуритися «тс.», понура «по-
хмура, мовчазна людина; той, хто ди-
виться додолу; (у загадці) свиня», по-
нурий, [понурйвий] «понурий» Нед, [по-
нуривший] «тс.», понуркуватий «тро-
хи понурий», понуруватий «тс.», уну-
рити «опустити, потупити»; — р. [ну-
рить (голову)] «вішати, опускати, хи-
лити», [нуриться] «нагинатися», бр.
панурьщь «понурити, опустити», п. пи-
ггас, пигхус «зануряти, занурювати»,
ропигу «понурий, похмурий», ч. ропигу
«тс.», вл. пигіс «пірнати, ниряти», нл.
пигів, м. нура (се), нурка (се) «тс.»;
— псЛ. питій (< *поиг-) «занурювати»,
пов’язане чергуванням голосних з пу-
г[аіі «ниряти», *пегй «тс.»; викликає
сумнів припущення (Варбот 125; ІЛі-
ІепЬеск К2 39, 261; Ноїшапп 216; Ро-
коту 767) про спорідненість з гр. уєосо
«киваю», . лат. пио «тс.», дінд. пауаїе
«обертається», паий «тс.». — Фасмер
III 90; ЗСБМД, 49; Вгйскпег 365—
366; 8сіш8ієг-8є\ус 1021 —1022; Тгаиі-
гпапп 197. — Див. ще ниряти.
нурити2 «рити» ВеБ, Ж; — резуль-
тат видозміни форми ]норйти] «рити
нори», очевидно, зближеної з ]нурити]
«занурювати» або з п. пига «нора». —
Див. ще нора'.
[нурка] (зоол.) «норка, Мизіеіа Іий
геоіа», [нурйця] «тс.» Ж; — п. пигка; —
результат видозміни форми норка,
зближеної з [нурити] «занурювати»
(норки добре плавають і пірнають). —
Див. ще норка.
[нурбк] «водолаз» Ж, Куз, також у
виразі [дати (піти) нурка] «дати ни-
рка, пірнути» Ж, Куз, [нюра давати]
«пірнати» Корз, [нурковйй дзвін] «во-
долазний дзвін» Ж; — п. пигек «водо-
лаз; нирок, пірнання», сіас пигка «пір-
нути», вл. пиг]ак «водолаз», м. нуркач
«тс.»; — очевидно, похідне утворення
від ]нурити] «занурювати»; пор. [нйр-
ка] «водолаз», нирок, дати нирка від
ниряти «пірнати»; можливо, запозиче-
не з польської мови (або утворене під
впливом відповідного польського сло-
ва). — Вгйскпег 365—366. — Див. ще
нурити'.
нурт «вир; натовп», нурта «вир»,
нуртувати «вирувати»; — запозичен-
ня з польської мови; п. пигі «течія,
нурт», ст. пбгі, погї, пога «тс.», пигіа
«глибінь, глибина» пов'язується з пига
«нора», пога, пога «тс.», пиггас (пи-
ггус) «занурювати», укр. нора, [нури-
ти] «занурювати». — Вгйскпег 365—
366. — Див. ще нора', нурити'.
нут (бот.) «Сісег Б.», [навут, нагут,
наут] «тс.» Ме, Мак; — р. бр. нут,
болг. нахут, нухут, схв. наут «тс.»; —
запозичене з тюркських мов, частково
через російську і східнороманські мови
(молд. нзут, нохут, рум. паиі, пакті);
тат. нохут «нут звичайний, або бараня-
чий, Сісег агіейпиш Б.», тур. покиї,
дтюрк. пириі походять від перс, пиййсі
«тс.». — СІС2 590; ССРЛЯ 7, 1453; Фа-
смер III 86; РЧДБЕ 482; Младенов 344;
8кок II 506; Еокоївсй 127.
119
нута
ньоркати
нута — див. нота.
нуталь «заклепувальний цвях»
Она; — очевидно, пов’язане з [нют]
«заклепка; гвіздок, за допомогою якого
скріплюється шина в колесі». — Див.
ще ніт2.
[нутерка] «гайка на кінці возової
осі, яка притримує колесо» ЛЖит,
[нутра] «гайка» О; — результат видо-
зміни форм [мутерка] «гайка», [мут-
ра\ «тс.», очевидно, зближеної з нут-
ро. — Див. ще мутра.
[нутренник] (бот.) «льонок звичай-
ний, Біпагіа уиі^агіз МіІІ.» Мак, [внут-
ренник] «тс.» Мак; — похідне утво-
рення від нутро', назва зумовлена ши-
роким застосуванням цієї рослини в
народній медицині при лікуванні внут-
рішніх хвороб. — Посаль 71—72. —
Див. ще нутро.
нутрія (зоол.) «Муосазіог Кегг.»;
— р. болг. нутрия, бр. нутрьія, п.
слц. пиігіа, ч. пійгіе, вл. пиігі]а, схв.
нутриуа, слн. пйігра; — запозичення з
іспанської мови; ісп. пиігіа, Іиігіа «нут-
рія, видра» походить від лат. Іиїга
(< *цїга < *исіга) «видра», споріднено-
го з дінд. исігаЬ «водяна тварина», ав.
шіга- «видра», гр. ибра «гідра», лит.
Йсіга «видра», псл. уусіга «тс.», укр.
видра. — СІС2 590; ЗСБМ 8, 51; Ко-
раїігізкі 680; НоіиЬ—Буег 338; КІеіп
1063,. 1103; Шаісіе—Поїш. І 840. — Див.
ще видра.
нутро, [нутер] «жеребець з одним
ядром Ж, ЛЖит; нутряк МСБГ», нут-
рець «самець, у якого ядра містяться
всередині, а не в мошонці; хворобли-
вий стан такого самця», [нутрйна]
«порожнина, черевна порожнина»
Она, [нутриця] «глист» Ж, [нутрб-
вина\ «порожнина» Она, [нутрості]
«нутрощі», нутрощі, нутряк «самець
(особливо жеребець), у якого ядра
містяться всередині, а не в мошонці;
[здір, внутрішнє сало]», [нютер] «ну-
тряк» МСБГ, [нутрішній] «внутріш-
ній», [нутровйй] «нутряний» Она,
нутряний СУМ, Ж, [внутрб] «нутро,
нутрощі; (у замку) внутрішня будо-
120
ва» Ж, внутрі, внутрішній, [унутр]
«усередину» Куз, [унутрі] «усередині»
Куз, [унутрішній] «внутрішній» Куз; —
р. бр. нутро, др. вітутрь «всереди-
ну», в-ьнутрьнии «внутрішній», п. [пиі-
го] «нутро», Амп§ігге «середина, нутро»,
ч. пііго, упіігек, слц. пйіго, упіїіго,
вл. пиігіпу (мн.) «тс.», пиіг «усереди-
ну», нл. пиЇ5 «тс.», болг. вітре «усе-
редині, усередину», м. внатре «тс.»,
схв. нутрйььа «нутро», нутарнм
«внутрішній», слн. пбігап]озї «середи-
на, нутро», пбіег «усередину», пбігі
«усередині», пбігап] «внутрішній», стсл.
гштрь «усередині», ііжт-рмік «внут-
рішній»; — результат перерозподілу
псл. *у'ьп-2ігь «усередину», що утвори-
лося з прийменника *уьп «в» і основи
*9Іг- «внутрішнє, надра, утроба», але
вже на праслов’янському грунті почало
сприйматися як ^у'ь-пдігь. — Фасмер III
90; Черньїх І 581; Преобр. І 618—619;
Булаховський Нариси 223; ЗСБМ 8,
50—51; Вгйскпег 627—628; МасЬек
Е8фС 695—696; НоіиЬ—Кор. 420; 8сЬиз-
іег-8е\ус 1026—1027; Младенов 94;
Вегіа] Е884 II 228; МеіІІеі М8Е 8,
236. — Див. ще у1, утроба.
нушторитися — див. нюстрїти-
ся.
[нц-нц-нц (прицмокування кінчи-
ком язика)] (вигук, яким підкликають
свиней, поросят) ЛексПол; — р. [нца-
нца, нцо-нцо], п. пус, писі «тс.»; —
звуконаслідувальне утворення (насліду-
вання звуків, які виникають, коли сви-
ня їсть).
нього, ньому — див. його, ним.
[ньбня] (дит.) «молоко» Л; — ре-
зультат видозміни форми мбня «тс.» з
уподібненням приголосних, зумовле-
ним схильністю дитячої.мови до реду-
плікації складів. — Див. ще молоко.
[ньоркати] «бубоніти, бурчати,
кволо і невиразно говорити Ме; по-
стійно скиглити, набридливо просити
про щось; нечемно відповідати МСБГ»,
[ньбрґати, няркати] «тс.» МСБГ,
[нярчйти] «нявчати» ВеБ, [ньбркало]
«дитина, зрідка доросла людина, яка
ньюфаундленд
нюстрітися
постійно плаче, скаржиться, нарікає на
все; скиглій» МСБГ; — очевидно, зву-
конаслідувальне утворення; пор. нвн.
пбг^еіп «чіплятися, бурчати, буркоті-
ти», пег^еіп «тс.» (звідки походить слн.
пег^аіі «тс.»), сангл. пиг(§)пеп «бур-
чати, буркотіти», лтс. пигкеі «тс.», що
зводяться до звуконаслідувального ко-
реня *пег-: *пиг- «бурчати, буркотіти»
(Кіи^е—Міїгка 514—515).
ньюфаундленд (порода собак); —
р. ньюфаундленд, бр. ньюфаундленд,
ч. пехчГошісІІапсІзку рез, слц. поуоіоип-
сііапсівку рез, схв. ььу-фаундлер; —
запозичення з англійської мови; англ.
пеМоипсІІапсІ «тс.» походить від назви
острова Меімїоипсіїапсі (Ньюфаундленд)
у Північній Америці, де була виведена
ця порода собак. — ССРЛЯ 7, 1460;
Ву)акли]а 631; N80 1671.
ню — див. ним.
нюанс «тонке розрізнення; ледве
помітний відтінок», нюансувати; —
р. бр. болг. нюанс, п. піиапз, ч. пиап-
се, слц. пиапза, м. ни]анса, схв. ни]ан-
са, нианса, слн. піапза; — запозичен-
ня з французької мови; фр. пиапсе
«відтінок, нюанс» пов’язане з пиег «від-
тіняти», похідним від пие «хмара», що
виникло з лат. пйЬез (< ;і=5Поис1Ні5)
«тс.», спорідненого з ав. зпаоба- «хма-
ри», гр. уоОоу «темне», кімр. підсісі «ту-
ман». — СІС2 590; Черньїх І 582; Кора-
Іігізкі 670; НоІиЬ—Буег 337; РЧДБЕ
498; Ву)акли]’а 619; КІеіп 1059; Баигаі
505; Таїсіє—Ноїт. II 183.
[нюгати] «мучити причіпками, за-
їдати, шпигати словами з помсти» Ж,
[нюгати] «тс. Ж; шпигати чим-небудь
гострим (Закарп., М. М. Пещак ус-
но)»; — неясне; можливо, пов’язане з
[нужкати] «підганяти», нукати «тс.»,
похідним від ну.
[нюнка] (бот.) «їжача голівка прос-
та, Зраг^апіиш зітріех Нисіз.; їжача
голівка гілляста, Зраг^апшт гатозит
Нисіз.; хвощ польовий, Ериізеіит аг-
уепзе Б. ВеЛ», [нюня] «їжача голівка
проста» Мак, [нюнька] «хвощ польо-
вий ВеЛ; комиш лісовий, Зсігриз зііуа-
іісиз Б. ВеНЗн, Мак», [нунука] «рід
трави» О; — р. [нюнька] «їжача голів-
ка (гілляста)», бр. [нюнькі] «найбільш
ранні весняні квіти (жовтенькі), що
ростуть на болотистому місці»; — не-
ясне; можливо, звуконаслідувальне;
пор. р. [нюня, нюнька] «свисток з яво-
ра». — ЗСБМ 8, 55.
нюня «безхарактерна людина; пла-
кса; [млявий чоловік, неповоротка
жінка Бі; людина з мовними вада-
ми, невиразною артикуляцією звуків
МСБГ]», [нюняра] «ніс» МСБГ, [нюнь-
ка] «(зменш.) плакса Г; млява людина;
м’яло, маруда, нероба Ж; (про дитину)
рибка, пташка О», [нюнека] (про ди-
тину) «рибка, пташка» О, [нюнечка]
«тс.» О, [нюнько] «повільна, флегмати-
чна, безхарактерна людина; плаксій»
МСБГ, [нюньо] «тс.» тж, нюні (у вира-
зі розпустити н.), [нюнявий] «плак-
сивий Г; млявий, неповороткий Бі»,
нюнити «плакати, скиглити», [нюня-
ти] «говорити повільно, невиразно,
мляво, як мала дитина; без причини
постійно плакати, рюмсати» МСБГ,
[нюнькати] «тс.» тж, нюнькатися
«панькатися», [занюняний] «заплака-
ний» Чаб; — р. бр. нюня «плакса, рю-
ма; безхарактерна людина», п. піипіа
«м’яло, маруда; тишко», піигіка «тс.»,
ч. піша! «плакати», слц. пішо «плак-
са»; — псл. щищ'а «плакса, млява лю-
дина», афективне утворення звукона-
слідувального походження. — Черньїх І
582—583; Фасмер III 92; КЗСРЯ 295;
Преобр. І 623; ЗСБМ 8, 55; Вгйск-
пег 364; МасЬек Е84С 402.
[нюра] (дит.) «м’ясо» До; — неяс-
не; можливо, пов’язане з [няня, ня-
ньо] «тс.» (пор.).
[нюряти] «мудрувати, лаятися»
Ж; — неясне; можливо, пов’язане з
[ньбркати] «нечемно відповідати».
[нюстрітися] «неспокійно шукати
собі місце» Ж, [нушторитися] «тс. Ж;
вертітися під час сну (перев. про хво-
рого) Досл. і мат. IV», [піднустрити]
«підбурити» Нед, [піднюстрити] «тс.»
тж; — очевидно, запозичення з німе-
121
нюсьб
нялка
цької мови; нім. пйзїепт «винюхувати,
шукати по всіх кутках, совати носа»
походить від Мйзіег «ніздря», спорід-
неного з дінд. паза (дв.) «ніс», лат.
пагіз «ніздря, ніс», лит. пбзіз «ніс»,
лтс. пазз «ніздря», псл. позь «ніс», укр.
ніс. — К1и£е—Міїгка 517. — Див. ще
ніс.
[нюсьб] (вигук для підкликання
свиней) Ж; — п. пуки пузіи «тс.»; —
очевидно, звуконаслідувальне утворен-
ня, можливо, пов’язане з нц-нц-нц
(вигук, яким підкликають свиней, по-
росят).
'	'	* 2
нют, нюта, нютувати — див. ніт .
[нюха] «млява, неповоротка люди-
на» Бі, [нюхтлй] «дармоїд» О; — р.
[нюха] «роззява, нюня», ч. [писйпа]
«тужлива жінка»; — очевидно, пов’яза-
не з нюня «безхарактерна людина,
плакса; [млявий чоловік, неповоротка
жінка]». — Масйек Е8ЛС 402. — Див.
ще нюня.
нюхати, [нюхрйти] «чути нюхом
слід звіра і йти цим слідом» ДзАтл II,
[нюхріти] «тс.» тж, [нюхтити] «ви-
нюхувати» О, [нюхтіти] «нюхати, об-
нюхувати, чути носом Ж; чути нюхом
слід звіра і йти цим слідом ДзАтл II»,
[нюхтюрйти] «винюхувати» О, [нюх-
уювати] «нюхати, обнюхувати, чути
носом» Ж, нюшити «нюхати повітря;
вистежувати, вишукувати» СУМ, Ж,
[нюшкувати] «тс.», нюх, [нюхалка]
«ніс» Она, [нюхаль] «ніс; нюх» тж,
нюхальник, [нюхар] «нюхальник», [ню-
хач] «тс.», нюхальний, [нюхтбм] «ню-
хаючи» Ж, [нюхцем] «тс.» Ж, [заню-
хріти] «виявити пристрасне бажання,
загорітися бажанням» ЛексПол, по-
нюх, понюшка-, — р. нюхать «нюха-
ти», бр. нюхаць «тс.», п. піисйас «ню-
хати табаку; нюшити», ч. сепісНаі
«нюшити», слц. писЬаі’ «нюхати; чути
носом», вл. писітас «нюхати», нл. пи-
сйаз, болг. нюшкам, нюшна, схв. н>у-
шити, слн. п]иІтаїі «тс.»; — остаточно
не з’ясоване; здебільшого виводиться
від псл. *рхаїі «пахнути», пов’язаного з
сощ'а «запах» (пор. р.-цсл. ж\атн «пах-
нути», п. тмдсітас «нюхати, чути но-
сом») з початковим п-, перенесеним від
префіксів *мьп-, *5'ьп^ (Фасмер III 93;
Преобр. І 623; 8сйизїег-8е'лгс 1025; Мла-
денов 94, 362; Мікі. Е\Ч 222); вважа-
ється також (Кисіп. II 863; Ильинский
ИОРЯС 20/3, 83, 88; Вегіа] Е88Л II
225; Опсігиз 81. У/огізі. 120; 81ап§ 40;
Вегпекег ІР 10, 153—154; ІЛіІепЬеск
РВгВ 30, 267; Маігепаиег БР 11, 331 —
332; НоИЬаизел АеУ/Ь 237; Рокоту
768—769) спорідненим з гот. Ьі-піиіі-
з]ап «висліджувати», дангл. пеозап «до-
сліджувати, висліджувати, відвідува-
ти», днн. піизіап «досліджувати» або з
двн. піозап «чхати», нвн. пизеіп «гугня-
вити», ІЧизіег «ніздря», Мазе «ніс»,
псл. пози «тс.», укр. ніс, зіставлення
(Масітек Е8ЛС 402) з дісл. ісл. норв.
зпи^а «нюхати» недостатньо обгрун-
товане. — ЗСБМ 8, 55—56. — Див.
ще воняти, ухати.
ня (вигук для підкликання собак),
някати «повторювати вигук ня» КІМ; —
результат видозміни частки на «ось, ві-
зьми» (див.).
няв (вигук, що імітує кошачий
крик), [нявк] «нявчання», нявкати,
нявчати; — звуконаслідувальне утво-
рення, паралельне до [вав, мав, м’яв-
кати] (пор.).
нявка — див. навка.
[няґа] «жаба» Ж; — неясне; мож-
ливо, походить від рум. пеа^а «зла лю-
дина; лихо; тіпун (пташина хвороба)»,
пе§ (молд. нег) «бородавка».
няй, няйте — див. най1.
[нялка] «чепурун, франт» Чопей,
[нялкош] «елегантний, гарний пару-
бок» Чопей, [нялканистий] «елегант-
ний, гарний» Чопей, [нялкастий] «тс.»
Чопей, ЕЗб 25; — запозичення з угор-
ської мови; уг. пуаїка «елегантний, га-
рний; чепурун, франт», очевидно, по-
в’язане з пуаіпі «лизати», спорідненим
з фін. пиоііа, удм. нюльїньї, морд, но-
ламс, манс. п]а1еп!-, хант. щаі- «тс.». —
Лизанец 612; Чопей 219; ЕЗб 25, 242;
ММТЕ8г II 1033, 1034; Вагсгі 216;
Льіткин—Гуляев 199.
122
ням-ням
нятство
[ням-ням] (дит.) «їсти» Корз, [ням-
кати\ «їсти щось повільно, супрово-
джуючи процес мимовільним ням,
ням» МСБГ, [нямкало] «людина, яка
під час їди плямкає губами МСБГ;
дитяча гра в кидання палиць», [ням-
ло] «людина, яка невиразно говорить,
незрозуміло, плутано виражає свої
думки; нерозторопна, нероздумлива
людина, скиглій» МСБГ, [нямрати]
«неохоче, повільно їсти» МСБГ; —
р. [нямня] «людина, яка повільно го-
ворить; (дит.) їсти», бр. [ням-ням]
(дит.) «їсти»; — звуконаслідувальне
утворення. — Фасмер III 94; ЗСБМ 8,
67.
[нянчити] «вищати, скиглити, жа-
лібно стогнати» Ж; — результат кон-
тамінації і видозміни запозиченого з
польської мови [енчйти] «тужити, по-
биватися» і його відповідника укр.
[ячйти] «жалібно говорити», ячати
«квилити; кричати» (див.).
няня1 «жінка або дівчина, що до-
глядає дитину; [мати Ж; (пестл.) коро-
ва]», [няньо] «тато», [наньо ВеЛ, не-
ньо ВеУг] «тс.», нянька, [нянько] «та-
то», [нянйзна] «майно, земля, що за-
лишилася після смерті батька» НЗ
УжДУ 26/2, [нянюзнина] «тс.» ВеУг,
нянькувати, няньчити; — р. няня
«няня», бр. нянька, п. піапіа «тс.», [па-
па] «мати, мама; нянька», ч. [папа]
«няня», слц. папа «тітка; [татко]», [па-
по] «тато, татко», вл. нл. пап «тато»,
болг. [неня] «сестра матері», [не'ни]
(звертання молодшого до старшого,
особливо до брата), ненчо «тс.», м. не-
на «мати, мама», схв. нана «мама; ня-
ня»; — дитяче за походженням слово,
утворене шляхом подвоєння складу
ня- (пор. мама); не виключена можли-
вість виникнення з неня внаслідок
асиміляції голосних (Соболевский РФВ
64, 118; Когзсії АЇ81РІ1 9, 658), пор.
дядя з *дідя; може бути дуже давнім,
пор. дінд. папа «матінка, неня», гр. уєу-
УСС, УССУУГ] «тітка», VЕVVО^, VаVVО^ «дя-
дя», лат. поплив «монах; вихователь
дитини», поппа «монахиня; вихователь-
ка дитини», алб. папе «мати, годівни-
ця», кімр. паіп «бабка», проте, мабуть,
виникало в різних мовах незалежно;
припущення про походження з іт. гіагіа
(Бітекеї] 41—42) необгрунтоване. —
Фасмер III 94; Преобр. І 623—624;
ЗСБМ 8, 70; Вгйскпег 354; Масіїек
ЕБІЇС 389; Зсіїнзіег-Зе^с 987—988;
Младенов 351; Маїгепаиег 62; Гііїїеп-
Ьеск 142; Ргізк II 304; Кгеізсіїтег Еіпі.
341—342; У/аІсІе—НоГт. II 175; Меуег
ЕУ/ 297; Зсіїгасіег РеаІІехікоп II 86. —
Пор. неня.
[няня2] (дит.) «м’ясо» Ва, [няньо
ЛексПол, нямньо Куриленко] «тс.»; —
очевидно, результат видозміни форми
[мнясо] «м’ясо»; пор. [мнямньо] (дит.)
«тс.». — Див. ще м’ясо.
нярувати — див. ніровати.
нярчйти — див. ньоркати.
няти, нятися — див. йняти.
[нятство] «ув’язнення, полон» Пі,
Ж; — похідне утворення від [няти]
(йняти) «брати» (див.).
о
о* (прийм.), об, о-, об-, обі-, обо-; —
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, об'ь,
п. о, ст. оЬ, ч. о, оЬ, слц. о, оЬ-, вл. \уо,
амоЬ, нл. амо, ауоЬ, ЬоЬ, болг. о, об, оби,
м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, оЬ, стел,
о, об; — псл. о, оЬ, оЬь; первіснішим є
оЬ, яке перед приголосними спрости-
лося в о; — результат злиття двох
(або й трьох) давніших прийменників:
іє. *оЬйі, до якого зводяться дінд. аЬЬЇ
«до, через, з-», ав. аіЬі, аімі «тс.»,
дперс. аЬіу «до», лат. оЬ «до, перед,
для, за», ор- (в орегіо «закриваю», із
ор- і основи дієслова *цегіо, спорідне-
ного з лит. аімегіи «відкриваю», псл.
*уогіа, укр. ворота; орогіеі «треба,
слід» із ор-/оЬ- і основи дієслова *уог-
іеге/мегіеге «обертатися», споріднено-
го з псл. *уьгіеіі, укр. вертіти), та іє.
*орі (*ері), що виступає в лит. аріє
«про, навколо», арі-, ару-, ар- «о-, об-»,
лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «та-
кож, сюди, при, в», ав. аірі «також, до,
в», гр. єт, єт «на», дто(о)со «позаду,
назад», іон. атт. бтоОє(у) «за, позаду»;
з огляду на давнє значення «по обидва
боки» псл. оЬ(ь) зіставляється також з
псл. оЬа «обидва», лат. атЬі- «навколо-»,
гр. ащрі «тс., біля» (іє. *атЬйі). —
Фасмер III 96; Преобр. І 624—625;
Брандт РФВ 23, 95; Черньїх І 583;
ЗСБМ 1, 39; Вгйскпег 368—369; Ма-
сйе,к Е8ЛС 404—405; НоІиЬ—Кор. 249;
8сйизїег-8е'лгс 1625; 8кок II 534; Вегіа)
Е88Л II 231; Е88Л 81. §г. І 132—141;
Тгаиітапп 1; Зндзелин ЛП 25; \Ча1-
сіе—Ноїт. II 192—193; МаугйоГег І 41;
Рокоту 287, 323—324. — Пор. бба,
обихїд.
о2 (вигук, вказівна частка), о- (вка-
зівна частка), [во] «ось» О; — р. др.
124
болг. м. о, бр. а, о, п. слц. вл. нл. слн.
о, ч. б, о, схв. б (вигук), о (частка),
стел, о, ш; — псл. о, очевидно, тотож-
не із займенниковим елементом, збере-
женим у сполучниках оге, укр. [ож]
«що», оіі, др. оли «аж», укр. [оби]; —
зіставляється з вигуками гр. со, оо, лат.
б, бЬ, дінд. а, дірл. а, а, гот. б, двн.
оаує, свн. б, нвн. ой, лит. б, які вияв-
ляють відсутню в слов’янських мовах
довготу; пор. більш відповідні до сло-
в’янської звукової форми лит. а «ах»,
лтс. а (оклична частка), гр. б (вигук). —
Мельничук Структ. слов. реч. 209—
211; СМ IV 82—83; Фасмер III 95; Пре-
обр. І 624; 8сйизіег-8е'лгс 1030; 8кок II
533—534; Вегіа] Е884 II 231; Егаепке!
519; Рокогпу 772. — Пор. обй, ож.
оазис, оаза; — р. оазис, (заст.)
оаз, бр. аазіс, п. оага, ст. оагіз, ч.
оаза, оага, слц. слн. оага, вл. нл. оага,
болг. оазис, м. схв. оаза; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
Оазе, фр. англ. оазіз пов’язані з лат.
Оазіз, назвою місцевості в Єгипті,
гр. «тс.», яке виводиться з копт-
ської або єгипетської мови; пор. копт,
опайе «оазис» (звідки також араб. у/а-
йан «тс.»), можливо, з первісним зна-
ченням «місце проживання» від оиай
«мешкати». — СІС2 590; Черньїх І 583;
КЗСРЯ 296; Кораіігізкі 681; НоІиЬ—
Буег 338; Сг. Гу/Ь. 523; Паигаї 506;
КІеіп 1065.
об, об-----див. о1.
[бба, ббі] Г, Ж, [обе] «обоє» О,
[обіііко], обоє, дббйко, [обійний] «дво-
який» Ж, [вобі] «обидві» О; — р. болг.
діал. бба, ббе, бр. аббе, др. оба, обі,
п. оЬа, оЬа), оЬіе, оЬо]е, ч. оЬа, оЬе,
оЬо]’е, оЬо]і, слц. оЬа, оЬа)а, оЬе, вл.
ббабок
обапол
хуоЬа], хуоЬє, нл. 'люЬе], ИоЬе] (д’У/а),
ЬоЬе[ (сі’У/е), полаб. уііЬє, м. оба/цата
«обидва, обоє», схв. оба, об(/)е, слн.
оЬа, оЬе, стсл. ока, об^; — псл. оЬа,
оЬе; — споріднене з лит. аЬіі «обидва»,
аЬі «обидві», лтс. аЬі «обидва», прус.
аЬЬаі, лат. атЬб, гр. арсрш, дінд. иЬНа,
иЬІіаи, иЬйе, ав. шма, пЬе, гот. Ьаі, Ьа,
тох. А агарі, агаре, В апі-арі «тс.»; іє.
*атЬЬб(и) «обидва»; утворилось, оче-
видно, з префікса *атЬЬ- (<*атЬйі)
«навколо» та !ііЬИб(и) «обидва», відби-
того в гот. Ьаі «обидва», нвн. Ьеісіе,
англ. ЬоіЬ «тс.»; недостатньо перекон-
ливим є зведення (МасЬек Е8ЛС 404)
до форми типу іє. *атЬкі-сіііУб «обид-
ва». — Висіп. II 865—866; Фасмер ПІ
96—97; Преобр. І 625—626; Черньїх 1
583; ЗСБМ 1, 55; Вгйскпег 468—469;
НоіиЬ—Кор. 249; 8сЬи5Іег-8е'лгс 1626;
8кок II 534; Вегіа] Е88Л II 231; Тгаиі-
тапп 1; Егаепкеї 1; Топоров 48; Ег-
поиі—Меіііеі І 27; К!и§е—Міігка 61 —
62; КІеіп 189; МаугЬоїег І 107; Рокоту
34—35. — Див. ще о1. — Пор. обйдва.
ббабок — див. бабка2.
[обава1] «страх, побоювання, триво-
га» Ж, [обавлятися] «побоюватися»
Пі; — запозичення з польської мови;
п. оЬахуа «неспокій у передчутті зла»,
оЬахсіас зі§ «відчувати страх; непокої-
тися», споріднене з ч. оЬауа «страх, по-
боювання», слц. оЬауа «тс.», виводить-
ся з *оЬо]аіма, похідного від Ьо]ас зі^
«боятися» (пор. Ьас зі^ «тс.» як резуль-
тат стягнення Ьо]ас зі^). — ПісЬЬагсИ
83; Вгйскпег 369; III 438; 2иЬаіу
81. а сі. І 2, 213; Вегп. І 68. — Див. ще
боятися, о1.
обава2, обавлятися — див. бави-
ти.
[обагрйнок] «бублик, крендель Г;
бублик, підсмажений з двох боків Ж»,
[обагрянець] «тс.» ’ Ж; — результат
контамінації слів [обарйнок] «бублик»
і багряний. — Див. ще багрйй, оба-
ряти.
[обадати] «оглянути» Ж, [оббада-
ти[ «вишукати» Шух; — запозичення
з польської мови; п. оЬабас «оглянути,
видивитися, вишукати» є префіксаль-
ним утворенням від Ьабас «досліджу-
вати, вивчати, оглядати», яке загаль-
ноприйнятої етимології не має; пов’я-
зується з Ьозс «бити рогами», спорід-
неним з укр. бостй (Вгйскпег 10; 8У/
III 435; Зіахузкі І 25); вважається та-
кож результатом фальшивої декомпо-
зицїї гіпотетичного *оЬ-а4аіі, яке зіста-
вляється з ч. ст. рідк, іасіаіі «досліджу-
вати», лит. йозїі (йодгіи) «нюхати»,
лат. осіог «запах» (Вегп. І 24; УаіІІапі
ПЕ8 19, 300; 22, 7; Масіїек Е8ЛС 41). —
Пор. бостй.
[обамбурити] «приголомшити Г;
сильно вдарити Ж», [обабурити] «си-
льно вдарити» Ж, [оббамбурити] «тс.»
Ж, МСБГ; — похідне утворення від
[бамбура] «велика, груба річ»; могло
спочатку означати «вдарити бамбу-
рою». — Див. ще бамбура, о1.
обапіл «крайня дошка з розпиляної
вздовж колоди; розпиляна вздовж на
дві половини колода; розпиляний стов-
бур дерева», [обапол] «тс.», [обаполок]
«тс. УРС; невеликий обапіл СУМ»,
обапольний; — р. обаполок «крайня
дошка»; пор. бр. апблак «тс.»; —
складне утворення з основ [бба] та пів
{<пол-ь) «половина» (див.).
[обапол] «околиця», [обаполок]
«тс.», [обаполи] «з обох боків, навкру-
ги; на обох берегах» Г, Ж, [обопіль-
ний] «взаємний, двосторонній» Ж; —
р. [обапола] «околиця», [обаполь]
«тс.», [обапол] «біля, близько, навко-
ло», [обаполи] «тс.; околиця», [оба-
польний] «сусідній, навколишній», бр.
абапал «з обох боків», [абапбльни]
«спільний», др. обапола «з обох бо-
ків», п. оЬорбІпу «взаємний», ч. оЬа-
роїпе «взаємно», ст. оЬарої «з обох
боків», оЬароІпу «двосторонній, взає-
мний», слц. оЬароІпу «тс.», схв. ст.
оЬарої «по обидва боки»; — складне
утворення, що виникло на основі сло-
восполучення псл. оЬа роїу «по обидва
боки (по обидві половини)» (зн. в.
дв.). — Фасмер III 97; ЗСБМ 1, 43;
Булахау Веснік БДУ 1973/3, 58—59;
125
обаранки
бббув
Вгйскпег 369; Масіїек Е8ЛС 404. —
Див. ще бба, пів.
[обаранки] «місце на річці, де бур-
лить вода, натрапляючи на камінні ви-
ступи, рябить» О; — очевидно, пов’я-
зане з баранці «легкі хмарки; піняві
хвилі». — Див. ще баран.
[обаранок] «бублик»; — очевидно,
запозичення з білоруської мови; бр.
абаранак «тс.» є результатом видозмі-
ни давнішої форми *обваранок, анало-
гічним до укр. [обарйнок] і под. —
ЗСБМ 1, 43. — Див. ще обаряти. —
Пор. баранок2.
[обаратати] «сильно вдарити» Ж; —
очевидно, результат видозміни форми
[оборотати] «обтовкти в ступі, обби-
ти від лузги» (про просо) Ж, похідної
від [бордтати] «оббивати в ступі (про
просо); термосити, спантеличити» (див.).
обарйнок, обарінець, обарінок,
обарки, обарянець, обарянок — див.
обаряти.
[обаряти] «варити, кип’ятити» Ж,
[обарйнок] «бублик» Г, МСБГ, [обарі-
нець Ж, обарінок СУМ, Ж, Ме] «тс.»,
[обарки] (у виразі [зварити на обар-
ки], про картоплю, «зварити, щоб чис-
тилась шкірка») Ж, [обарянець] «буб-
лик», [обарянок] «тс.» МСБГ; — р.
[обарйть] «обварити», [обара] «опара,
тісто», [обарка] «горохова юшка», бр.
абаранак «бублик», п. оЬаг (оЬ'-.чаг)
«місце на сосновому дереві, облите жи-
вицею», [оЬагек] «пеньок, обпалений
вогнем», слц. оЬагіі’ «обварити», оЬагаГ
«обварювати», м. обари «ошпарить, від-
варить, зварить», схв. обарити «обва-
рити, ошпарити, відварити», слн. оЬагііі
«тс.»; — результат видозміни давнішого
*об-варяти, у якому початкове коре-
неве в злилося з префіксальним б (як у
обід <*обвід, обора <*обвора та ін.);
назви бубликів мотивуються тим, що
вони перед запіканням обварюються. —
ЗСБМ 1, 43. — Див. ще варйти, о1. —
Пор. обаранок.
[обатуритися] «опам’ятатися», [оба-
то'ритися] «тс.», [пробатуритися] «про-
чуматися»; — неясне; можливо, по-
126
в’язане з [батура] «батіг»; зіставляло-
ся (ВеЛ 440) з уг. Ьаіог «сміливий, хо-
робрий».
[обахморити] «одержати, дістати»
Ж, [обахморитися] «оглянутися крадь-
кома навколо» Ж; — неясне; можливо,
пов’язане з р. [бахмуриться] «ставати
сумним, сердитим», яке пов’язується
(Фасмер І 137) з [хмура] «темрява,
хмара».
[обашлувати] «пообіцяти»; — по-
хідне утворення від башт бека «розпо-
діл здобичі» (пор. р. [башловка] «по-
чесний подарунок із здобичі»); значен-
ня «пообіцяти» розвинулося через «по-
обіцяти подарунок» від «подарувати»;
наведені Грінченком контексти свід-
чать про близькість і навіть нерозріз-
нення цих значень. — Див. ще баш-
лбвка, о1.
[обашморити] «намацати, знайти»,
[обашморитися] «звикнути, освоїти-
ся»; — неясне; можливо, результат
контамінації слів [обашпорити] «на-
мацати, знайти» й [обахморити] «одер-
жати, дістати» (див.).
[обашпорити] «намацати, знайти»;
— очевидно, результат контамінації
форм [обахморити] «одержати, діста-
ти» та нишпорити (див.).
[обаясник] «злий дух, що літає до
жінки вночі»; — похідне утворення від
баяти «розповідати, ворожити»; пор.
[обаяти] «обворожити, зачарувати», р.
[обаять (обаить)] «обманути красно-
байством», [обаять] «очаровувати, за-
ворожувати»; щодо форми може бути
результатом зближення з [балясник]
«балакун» або з [перелесник] «спокус-
ник; біс, що літає до жінки», яке, мо-
жливо, вплинуло і на значення сло-
ва. — Див. ще баяти, о1. — Пор. ба-
ляс, обиясник.
оббйрканий — див. беркати.
[бббув] «обвід, обід (колеса)» Ж; —
результат контамінації слова обід (об-
від) з якимсь неясним компонентом,
можливо, пов’язаним з нвн. Віі£ «згин»
(пор. п. Ьі^а «частина обода», яке зво-
диться до німецького Віе^е «вигин»,
оббурдюжитися
обезглавити
належного до того самого етимологіч-
ного гнізда, що й н. Ви§). — Див. ще
обід1.
[оббурдюжитися] «впасти з висо-
ти»; — афективне утворення, пов’яза-
не з бурдюк-, в основі лежить, очевид-
но, уявлення про падіння повного, не-
зграбного бурдюка. — Див. ще бур-
дюк, о1. — Пор. обербенитися.
[обвис] «крутий підмитий берег»
Ч; — як і [звйсник] «стрімкий берег»,
пов'язане з висіти (див.).
[обвихнути(ся)] «закутати(ся), за-
горнутися) (переважно хусткою)»
ЛЧерк, [обвикнутися] «обвитися»; —
результат контамінації дієслів обвину-
тися і вихати «махати». — Див. ще
вйти1, вихати, о1.
[обганяти] «стерегти; користувати-
ся, володіти (землею)» О, [обігнати]
«заощадити; покрити витрати» Ж, [об-
ганєнка] «курінь для овець на полони-
ні» О, [обгін] «покриття щоденних ви-
трат» Ж, [ббгінок] «тс.» Ж; — похідне
утворення від гнати', семантика через
проміжне значення «берегти, оберіга-
ти» розвинулася з початкового «відга-
няти» (пор. обганяти мух, вовків,
злодіїв). — Див. ще гнати.
[обгармати] «обтесати» О; — неяс-
не.
[ббгинка] «дерев’яна петля у формі
каблука на ціпилні, билку ціпа» О,
[обганка] «кільце осьової чеки» Ж; —
бр. [вббгінка] «кісся»; — пов’язане з
гнути (обгинати). — ЗСБМ 2, 174. —
Див. ще гнути, о1.
[обгольня] «дубова колода, обрі-
зана у формі дуги, на яку приганяють
розпарене дерево для дуги»; — оче-
видно, результат видозміни деетимо-
логізованої форми [бгальня] «пристрій
для вигинання санних полозів», помил-
ково зближеної з основою гдл-ий. —
Див. ще бгати.
[обгбвдати] «повністю обстригти,
обгризти» Ж; — неясне.
[обдемати] «обчищати» Ж; — ре-
зультат видозміни форми обдимати
«обдувати», похідної від дути, дму,
початково означало «очищати обдуван-
ням». — Див. ще дути2, о1.
[обдемок] «людина, що об’їлася, з
роздутим животом», [обдемкуватий]
«повний», [обдимок] «ягня, що має два
кендюхи» Си, [обдимча] «тс.» тж; —
результат видозміни форми обдимати
«дути, надувати, пучити», похідної від
дути, дму. — Див. ще дути1, о1.
[обдеяти] «забризкати, забруднити;
обчесати, пригладити» МСБГ, [обдйя-
ти] «тс.», [обдеятиси] «забризкатися,
забруднитися», [обдеяний] «занедба-
ний, запущений», [обдйяно] «прибра-
но» тж; — неясне; можливо, пов’язане
з [дейкатися] «переводитися, пропа-
дати» (пор.).
[обджеркати] «обскубти»; — оче-
видно, запозичення з польської мови,
ускладнене префіксом об-; п. бгіег^ас
«чесати (льон)» відповідає укр. дерга-
ти «тс.» (див.).
[обдіжурити] «обікрасти» МСБГ,
Ме; — очевидно, пов’язане з [дежури-
ти] «чергувати»; розвиток семантики
неясний. — Див. ще дежурний.
обез- (складний префікс у словах
типу обезголовити, обезболити, обез-
земелити, обезкрилити, обезлюдіти,
обезглавити); — р. др. болг. м. обез-,
бр. абез-, п. ч. ст. слц. оЬег-, схв.
обез-, обез-; — результат поєднання
префікса о- і прийменника без, яке від-
булось, очевидно, в окремих слов’ян-
ських мовах уже після їх виділення з
праслов’янської. — Див. ще без2, о*.
обезглавити; — запозичення з ро-
сійської мови; — р. обезглавить, як і
ч. оЬегМауііі, болг. обезглавя, м. обез-
глави, схв. обезглавити, обезглави-
ти, походить від цсл. обєзгдавити, що
є калькою гр. аггоиєсраЛі^ц) «обезглав-
люю», утвореного з прийменника ягго
«від, без» та іменника иєсряЛі) «голо-
ва»; пор. фр. бесарИег від слат. бесарі-
іаге «обезглавити»', утвореного з пре-
фікса де- «з-, від-, обез-» і основи імен-
ника сарні (сарііів) «голова». — Ргізк І
835; Ваигаі 230. — Див. ще обез-,
глава.
127
обелець
бберлі'хт
[обелець] «тонкий берестовий стов-
бур, цілком вживаний для обводу ко-
леса; верхній тонкий кінець стовбура
дерева», [обельцяний] «зроблений з
обельців»; — очевидно, пов’язане з р.
[обельнбй] «круглий», [обельно] «кру-
гом», облий «округлий», др. обьль
«цілком, повністю», укр. [віблий]. —
Біїєуєіоу Нізі. рйопоі. 290; Фасмер III
98. — Див. ще вїблий.
обеліск; — р. болг. м. обелйск, бр.
абелїск, п. ч. слц. вл. оЬеІізк, схв.
обелйск, слн. оЬеІізк; — запозичення з
німецької або французької мови; н.
ОЬеІївк, фр. оЬеІізрие походять від лат.
оЬеІізсиз, яке зводиться до гр. 6|ЗєЛіо-
иос; «невеликий рожен, клинок; обе-
ліск», похідного від д0єЛб<; «рожен;
обеліск», що певної етимології не має.
— СІС2 590—591; Коваль 194; Черньїх
І 584; Фасмер III 98; КЗСРЯ 296; Ко-
раїігізкі 681; НоіиЬ—Буег 339; К!и§е—
Міігка 517; Оаигаї 506; КІеіп 1066;
Ргізк II 344—345.
[обелян] (бот.) «дев’ясил, оман,
Іпиіа Ьеіепіит Б.» О, [одиян, одолян]
«тс.» тж; — неясне; можливо, резуль-
тат контамінації форм [ббмил], оман
«тс.» і [одолян] «валеріана».
обемберити, обенберити, обенбе-
ритися — див. обербенитися.
обер- (перший компонент складних
слів типу обер-кондуктор, обер-майс-
тер)-, — р. бр. болг. схв. обер-, п.
оЬег-, ч. оЬг-, бЬг-, оЬег-; — запозичен-
ня з Німецької мови; н. оЬег «верхній,
старший», оЬег- «верхньо-», двн. оЬаго
«верхній» пов’язане з оЬ «над, зверху»,
свн. оЬ(е), двн. оЬа «тс.», спорідненим
з дангл. дісл. оі «над», дінд. йра «туди,
до», ав. ира «туди», гр. їжо «під», лат.
8иЬ.«тс.»; іє. *ир- «туди, (знизу вгору)
на», *ир-8-, до якого зводяться також
псл. уузь, уузокт.,’ укр. високий, висо-
та, вишина. — Фасмер III 99; К1и§е—
Міігка 517; КІеіп 1105, 1679—1680;
Рокогпу 1106—1107. — Пор. вись.
[оберак] «вид одягу» ВеЛ, [бберок]
«чоловіче півпальто» МСБГ; — запо-
зичення з польської мови; п. [оЬегок]
128
«сюртук; вид зимового верхнього одя-
гу» походить від н. ОЬеггоск «сюртук»,
утвореного з основ прикметника оЬег
«верхній» та іменника Коск «сюртук»,
пов’язаного з свн. снідерл. гос, двн.
гос(ії), днн. гол. гок, снн. госк, дфриз.
гокк, дангл. госс, дісл. гоккг «тс.», нвн.
Роскеп «прядка», двн. госко «тс.», дірл.
гисіїі «туніка», які зводяться до іє.
*гик- «прясти, пряжа». — КІи^е—Мііг-
ка 604; КІеіп 1353; Рокогпу 874. —
Див. ще обер-.
[обербенитися] «впасти на землю;
важко впасти», [обенбе ритися, обер-
беритися] «тс.», [обемберити] «із си-
лою кинути об землю», [обенберити,
обербенути] «тс.»; — афективне утво-
рення, пов’язане з [бербенйця] «бочо-
нок»; в основі лежить, очевидно, уяв-
лення про падіння важкого бочонка. —
Див. ще бербенйця. — Пор. оббур-
дюжитися.
оберво, обирвй — див. брова.
оберемок, оберем, обеременок,
оберемнена — див. берем’я.
[оберестйтися] «загорнутися, заку-
татися; задушитися» Ж; — неясне;
висловлювалась думка (Пеісіїепкгоп
2Г51РН 17/1, 149) про утворення з
об+вер(е)т-', можливе припущення
про зв’язок з [берест] «верхня кора
берези» (з огляду на використання бе-
резової кори для ізоляції речей від во-
логи) або з *верз(а)ти (псл. :ііуьггіі)
«в’язати» (в такому разі обер- з *об-
вер-).
[оберка] «діра Ко; мітка на вусі ві-
вці Ж (у вигляді діри Г)»; — вважає-
ться запозиченням з румунської мови;
рум. оЬагза «отвір печери, верхів’я річ-
ки, початок», оЬїгвіе «тс.» виводиться
від схв. обршити «завершити, закін-
чити». — Кобилянський-Гуц. гов. 85;
ОБКМ 552; СіЬас 448.
[бберліхт] «кватирка МСБГ; вікон-
це над вхідними дверми О; віконце над
дверима в сінях чи в сараї; скляні две-
рі МСБГ», [обирліхт, дберліфт, дбер-
люфт] «тс.» МСБГ; — запозичення з
польської мови; п. оЬегІісЬі «фрамуга,
обертати
об’єм
кватирка» походить від нвн. ОЬегІісйі
«вікно в стелі», утвореного з прикмет-
ника оЬег «верхній» та іменника БісЬі
«світло», спорідненого з дангл. Ііехап
«світити», лат. Ійсео «свічу», псл. Іись
«світло», укр. [луч] «промінь». — О II
4. — Див. ще луч1, обер-.
обертати1, обернути, оберт, [обо-
рот] «поворот, виворот» Ж, [обертак]
«танець типу вальсу», [обертаниця]
«орана поперек загону смуга землі» О,
[обертає] «поворот; танець», [обе'р-
тель] «рослина, що повертається за
сонцем» Ж, [ббертен] «частина воза»
ВеЛ, О, [обертель, обертюх Ж, дбер-
тень Ж, О] «тс.», [обертйн] (у виразі
[о. зробити] «вернутися» О), обертом,
[обертнем], обертальний, оберт-
кйй; — р. обернуть, бр. абернуць, др.
обертьівати, обертіти, п. оЬгасас,
оЬгбсіс, ч. оЬгасеіі, слц. оЬгасаГ, болг.
обр-ьщам, м. обрне, схв. обртати, об-
ратити, слн. оЬгасаїі, стел. ОБратити;
— псл. *оЬьгІаіі, :|!оЬогіііі, з давніших
форм *оЬ-уьгІаІі, :ііоЬ-уогіііі, утворених
з префікса оЬ- і основ дієслова *уьгїєіі
«вертіти», *уогіііі «обертати», у яких
початкове V основи злилося з Ь префі-
кса. — Див. ще вертіти, о1.
[обертати2] «каструвати» МСБГ,
[обернений] «кастрований» тж, [обер-
тій] «кастратор» Ж; — очевидно, по-
в’язане з обертати «повертати»; се-
мантичний характер зв’язку неясний. —
Див. ще обертати1.
[обертйн] (бот.) «рід багаторічної
трав’янистої рослини родини складно-
цвітих, козелець, Тга§оро§оп Б.» МСБГ;
— очевидно, похідне утворення від
обертати-, назва може бути мотиво-
вана здатністю рослини повертати су-
цвіття за сонцем; пор. [обертель] «рос-
лина,’що повертається за сонцем». —
Див. ще обертати1.
[обертка] «великий шматок хліба
через усю хлібину» ЛексПол, [оберту-
ха, обертушка] «тс.» тж; — р. [обе-
ретка, ббертень] «тс.»; — очевидно,
похідне від обертати-, первісно озна-
чало «скибка, що утворюється в ре-
зультаті обертання ножа навколо всієї
хлібини». — Див. ще обертати1.
обертон; — р. болг. обертон, бр.
абертбн (муз.) «призвук»; — запози-
чення з німецької мови; н. ОЬегіоп
«тс.» утворено з основ прикметника
оЬег «верхній» та іменника Топ «тон,
звук». — СІС2 591; КЗСРЯ 297. —
Див. ще обер-, тон.
об’єкт, об’єктив, об’єктивація,
об’єктивізація, об’єктивізм, об’єкти-
віст, об’єктивація, об’єктивістич-
ний, об’єктивний, об’є'ктний, об’єк-
тивізувати, об’єктивувати; — р.
об-ьект, бр. аб’ект, п. оЬіекі, ч. слц.
вл. нл. оЬ]екі, болг. обект, м. об/ект,
схв. бб]екат, слн. оЬ]екї; — окремі
форми запозичено в різний час із захід-
ноєвропейських мов, похідні утворено
на українському ґрунті; н. ОІфекі
«об’єкт, предмет; (грамат.) додаток»,
оЬіекіїТ «об’єктивний», ОЬ]екіІУ «об’єк-
тив», ОіфекІІУІзтиз «об’єктивізм», фр.
оЬ]еї «предмет, річ, мета, об’єкт», оЬ-
]есШ «об’єктивний, предметний; об’єк-
тив, мета, об’єкт», оЬ]есїІУег «об’єкти-
вувати», англ. оЬ]есї «предмет, річ,
об’єкт», оЬ]єсііує «об’єктивний, дійс-
ний», оЬіеСІІУІЗҐП «об’єктивізм», оЬ]ЄС-
їіуізї, оЬ]єсііуізє «об’єктивізувати» по-
ходять від слат. оЬіесіит «об’єкт»,
букв, «кинуте вперед; те, що знаходи-
ться попереду», пов’язаного з дієсло-
вом оЬрсіо «кидаю вперед», утвореним
з префікса оЬ- «до-; перед-» і основи
дієслова ]асіо «кидаю, метаю», спорід-
неного з гр. їг]ці (ієуссі) «кидаю, поси-
лаю», хет. і]аті «роблю», рраті «поси-
лаю»; лат. оЬ]есіііт може бути каль-
кою гр. -ігрбрЛпца «захід, справа, зав-
дання, питання, проблема», пов’язано-
го з дієсловом тгро-РаЛАц) «кидаю впе-
ред». — СІС2 591; Акуленко-140; КЗСРЯ
302; ЗСБМ 1, 47; Кораіігізкі 682; Но-
ІиЬ—Буег 339; К1и§е—Міігка 518;
Заигаі 506; КІеіп '829, 1066; У/аІсІе—
Ноїт. І 666—668; Рокоту 502. —
Див. ще о1. — Пор. проект.
об’єм, об’ємйстий СУМ, Ж; — бр.
аб’ем; — калька р. об-ьем, утвореного,
5 2—460
129
обжілцувати
обиватель
як і п. оЬ]’етпо5с, ч. слц. оф'ет, вл.
ауоЬііґп, болг. обем, м. обем, схв. обим,
з префікса об- та основи ем-, наявної в
прием, паєм і т. д. і пов’язаної з псл.
]\іі, ]ьґпа£і «брати»; слов’янські форми
могли бути утворені за аналогією до
нім. ІІтІап^ «об’єм, обсяг», похідного
від итїап^еп «охоплювати», що скла-
дається з префікса иш- «об-» та дієсло-
ва їап^еп «хватати» і вважається каль-
кою лат. сігситїегепііа «коло», утво-
реного за зразком гр. тгєрі-срєрєіа «ко-
ло, периферія, дуга, поверхня, округ-
лість». — Фасмер III 111. — Див. ще
імати, о1, яти. — Пор. периферія.
[обжілцувати] «обтесати гострі краї
зрізаної деревини» МСБГ; — неясне;
можливо, пов’язане з [обжулйти]
«здерти шкіру, обдерти».
[обжулйти] «подряпати, обдерти;
наголо обстригти; обікрасти, обібрати»
МСБГ; — р. [жулькать] «бити, важко
ударяти», болг. жуля «здираю шкіру,
дряпаю», схв. жулити «здирати шкіру,
лущити», гулити «тс.; грабувати, об-
дирати», слн. гйіііі «посилено терти;
жувати», £Й!ііі «здирати шкіру, обди-
рати»; — псл. гиіііі (<*£еи1-) «обдира-
ти», £іі1іїі (<*£ои!-) «тс.», очевидно,
пов’язані з укр. гулий «безрогий», алб.
£іі! «з обрізаними рогами», вірм. £ідІ
«тупий, обрізаний». — БЕР І 558;
Младенов 168; 5кок І 631—632; Вегіа]
Е55Л І 186. — Пор. гулий1, жулик.
[обзел1] «закраїна дошки», [обзе-
лок] «обаполок»; — р. [обзбл] «закраї-
на дошки», [обзбй, обзел, обзелок]
«тс.», [обзелина] «обаполок», бр. аб-
збл, [абзбй] «край дошки з корою»,
[абза] «тс.»; — похідне утворення від
основи зел-/зол- «зелень, зелений»;
назва мотивується, очевидно, зеленим
кольором кори або розташованих під
корою шарів у деяких порід дерев;
менш переконливе пов’язання (Мартьі-
нау Белар. лінгв. 2, 73) із зяяти (бр.
ззяць). — Потебня Из зап. III 66. —
Див. ще зело, зелений, о1.
[обзел2] «кожний з двох клинків
ножиць»; — пов’язане з [обзелок]
130
«обапіл»; назва зумовлена подібністю
двох половинок складених ножиць до
двох обаполів розпиляного стовбура,
складених один до одного. — Див. ще
обзел1.
обзеряти, ббзир, обзирати, дбзір,
обзірник, обздрець, обзбри, обзбрини,
обзорбвий — див. зріти1.
[обзібрувати] «обшеретувати, об-
дерти лузгу із зерна» МСБГ; — похід-
не утворення від [вібрувати] «робити
крупу» тж, [зюбрувати] «крупно мо-
лоти; шеретувати» Ж, [зібр] «круподе-
рня» МСБГ. — Див. ще зюбрувати.
[обзлачний] «смачний» Г, ВеУг; —
очевидно, як запозичення походить від
ч. оЬгуїаДпі «особливий, незвичай-
ний», утвореного з прийменника оЬ,
спорідненого з укр. об, і прикметника
гуІаДпі «особливий, винятковий», по-
хідного від гуІаДе «особливо», утворе-
ного з прийменника г, спорідненого з
укр. з, та прикметника уіазіпі «влас-
ний». — НоІиЬ—Буег 509, 521. — Див.
ще власний, з2, о1.
[обзянути] «обдати духом, дихнути
(на щось); обварювати, обдавати ки-
п’ятком» Ж, [обзіиути] «заздрісно гля-
нути; охопити» О; — схв. [ббзииути]
«охопити відкритим ротом; взяти в рот
і викинути»; — очевидно, пов’язане із
зяяти (зяти); первісно могло означа-
ти «дихнути, широко розкривши рота»;
інші значення могли розвинутися піз-
ніше. — Див. ще зяти, о1.
[обй] «щоб» О, [уби, вби] «тс.» О; —
п. оЬу, слц. [оЬі], р.-цсл. обьі «тс.»; —
псл. оЬу, паралельне до аЬу «аби», ре-
зультат злиття вказівного займеннико-
вого кореня о- (еф, того самого, що і в
оге (еге) «що» (спол.), оіі (еіі) «коли,
якщо», з формою 3-ї ос, одн. аориста
Ьу дієслова Ьуїі «бути», яка згодом теж
набула функції частки. — Мельничук
СМ IV 82; Вгйскпег 51; Е55Л 51. ег. II
513. — Пор. абй, би, бже.
[обиватель] «людина з міщанськи-
ми поглядами й інтересами; (ст.) гро-
мадянин; [син, що залишається на ха-
зяйстві батька О]», [обивательство]
обйда
ббийдинь
«громадянство» Ж, обивательщина; —
бр. абивсщель; — запозичення з росій-
ської і польської мов; р. обиватель
походить від п. оЬуххаїеі «громадянин»,
яке, в свою чергу, зводиться до ч. оЬу-
уаіеі «житель», спорідненого з слц.
оЬууаіеІ’ «тс.» і похідного від дієслова
Ьуіі (Ьууаїі) «бути», спорідненого з
укр. бути. — КісЬНагсИ 84; ЗСБМ 1,
64; Хаг^Ьа ЛР 41/1, 4. — Див. ще бу-
ти1, о1.
обйда, обйдник, обйдчик, [обі'д-
ник, обідчик Ж], обйдливий, обидний,
обйдчивий, [обиджати] Ж, обйдйти,
обижати, [обідати, обіжати, обіж-
дати Пі, изобиджати Ж, изобйдити
Ж]; — р. болг. обйда, бр. [абіда] (з
р.?), др. обйда, п. ст. оЬісіа, оЬусіа, ч.
слц. оЬісіа, стсл. обйда; — псл. оЬісіа; —
загальноприйнятої етимології не має;
найбільш вірогідним є припущення про
походження від дієслова *оЬ-уі<1єіі «ди-
витися мимо»; пор. також р. завада
«заздрість» (при дієслові завйдовать,
пов’язаному з р. вйдеть, укр. вйдіти),
р. [обизбр] «сором, ганьба» (префік-
сальне утворення від зреть «бачити»),
лат. іпуісііа «заздрість, недоброзичли-
вість» (при іпуісіеге «заздрити, бажати
зла», похідному від уісіеге «бачити»), р.
ненавйдеть, укр. ненавидіти; менш
переконливе припущення (Преобр. І
627; Младенов 365; Мікі. Е¥/ 12;
ЗсНтісП К2 23, 339; ІЛіІепЬеск 189;
Маігепаиег БР 11, 337—338; Каїіта
Меиріїііоі. МІМ. 1948, 66—67, 1949,
225—226, 1950, 38—39; 2И81РП 21,
94—95) про спорідненість з біда. —
Фасмер—Трубачев III 100; Булаховсь-
кий Вибр. пр. III 426; Брандт РФВ 21,
208; Ляпунов ИОРЯС 31, 33—34;
ЗСБМ 1, 49; Масіїек Е8ЛС 405; Шаур
БЕ 1977/4, 348—352; Засіп,—Аііг.
УЖ. І 295—296; Вегп. І 54; МеШеі
Еіисіез 256; М8Б 14, 351; Ресіегзеп
МРКЛ 1, 170. — Див. ще вид, о1.
обгідва Г, Ж, обидві Г, Ж, [обй-
двбє] Г, Ж, обадва Ж, [ободва Пі]; —
р. [ободва, обддве], бр. [обидва], абб-
два, п. оіїасі'лга, оЬад^а], оЬіесІ'лгіе, оіїо-
с1'лго]е, оЬусБса, оЬус1у/а], оЬусІу/іе, оіїу-
<1'лго(е, ч. оіїа сіма, слц. оЬісІуа, оЬі<Іуа]а,
оЬісіує, оЬісіуоіє, вл. ’л’оЬа] сі^а], нл.
іїоЬе] (Іу/а, іїоЬе] сіте, схв. обадва, оба-
две (дбадви/е), слн. оЬасІуа, оЬеске; —
псл. оіїусі'ьуа <*оЬйбйуа; — результат
злиття двох числівникових основ оЬа
«обидва» у формі непрямого відмінка
оіїй та сінуа «два»; — аналогічно утво-
рені лит. аЬйсІи «обидва», аЬісІУІ «обид-
ві», лтс. аЬі СІМ «обидва», [аЬи дно],
лат. атЬаедцае, іт. атЬесІїїе «тс.». —
Масіїек Е8ЛС 404; 8кок II 534; Егпо-
иі—Меіііеі І 27; У/аІсіе—Ноіїп. І 37. —
Див. ще дба, два.
[обйдень] «за день, через день», [оби-
денкою] «за день», [обиденний] «зроб-
лений за день»; — р. [обйдень] «за
день», обиденний, обиденний «одно-
денний, добовий», бр. [абьідзень] «за
день; майже щодня», др. обиденнии
«одноденний», п. [оЬдгіегі] «протягом
одного дня, поспішно», ч. оЬдеп «кож-
ний другий день, через день», слц. оЬ-
Деп «тс.», схв. дбдан «удень, протягом
дня», слн. оЬдап «поденна плата, добо-
ві, утримання»; — вважається наслід-
ком дисимілятивної зміни словосполу-
чення *обг> ин-ь дьнь; можливе й виве-
дення з оЬт. і (<]ь «той») сіьпь; пояс-
нення з *оби-дьнь від об- або оби-
(Преобр. І 633; Журавлев Зтимология
1981, 77—83) натрапляє на труднощі
фонетичного характеру. — Фасмер III
111; Черньїх І 590; Булаховський Мо-
возн. 9, 1951, 75; Зеленин ЖСт 20/1,
1—2; Грот Фил. раз. II 442; Ушаков II
739; ЗСБМ 1, 65; Ильинский РФВ 66,
280. — Див. ще день, і1, інший, о1.
[обйдлатися] «призвичаїтися» О,
[одйдлатися] «тс.» О; — видозмінене
запозичення з чеської мови; ч. оЬусІІііі
«зайняти (житло), заселити» є похід-
ним від ЬусІІііі «жити, мешкати», ст.
ЬусІІо «помешкання; маєток, майно»,
пов’язаних з, Ьуіі  «бути». — О II 6;
Масіїек Е8ЛС 78. — Див. ще бути1. —
Пор. бйдло.
[ббийдинь] .«колода; завада, яку
всі обминають; людина, якої всі уника-
5*
131
обййник
обйхвіст
ють» 0; — похідне утворення від [оби-
йти] «обійти», пов’язаного з іти (див.).
обййник — див. обиясник.
[обйлє] «достаток, багатство» Ж,
[обйльний] «багатий Ж; ясний, хоро-
ший (про день) ЛЧерк»; — р. обйль-
ньій, др. обилг «багатий», обильнми
«тс.», обилие «багатство; хліб у зерні»,
п. [оЬіІе] «збіжжя», [оЬіеІе, оЬіІі] (з ч.),
ч. оЬіІі, слц. оЬіІіе «тс.», оЬіІпу «хліб-
ний», болг. обйлен «багатий», м. оби-
лен «тс.», схв. [ббил] «багатий, розкіш-
ний», ббйлан, ббйлан «тс.», ббйле
«велика кількість; багатство», слн.
оЬіІеп «багатий, повний», оЬі'Це «доста-
ток, багатство», стел, обндт» «багатий»,
обидик «багатство, достаток»; — псл.
оЬіІь <*оЬуі1ь (пор. стел, извидик «ба-
гатство», шьзонтк «прибуток»); — по-
в’язується з лит. ууіі «гнатися, пере-
слідувати», дінд. уєіі «переслідує, пра-
гне», Уїіай «переслідуваний, якого пра-
гнуть», уТІГЬ «жертовна їжа», ав. уауеііі
«полювати», лат. уїв «хочеш», уіз «си-
ла», уіа «дорога», дісл. уеідг «полюван-
ня», укр. воїн, війна; припускається
також (Трубачев Езиков. изсл. Младе-
нов 337—339) можливість походження
слова від бити з розвитком значень
«оббите, обмолочене» —> «багатство,
численна кількість»; пов’язується (Ва-
рбот 47—49) з псл. оЬьІь (<*оЬуьі,ь)
«круглий, великий», *уь1аіі (уаіій) «ру-
хатися у великій кількості»; недостат-
ньо обґрунтованим є припущення (Ма-
сйек Е54С 405) про зв’язок з гр. бХ0іо<;
«щасливий, багатий, квітучий», похід-
ним від блро^ «достаток» і з лит. ІаЬаз
«добрий», лтс. прус. ІаЬз «тс.», лтс.
ІаЬіЬа «збіжжя», лит. ІаЬаз «маєток». —
Фасмер—Трубачев III 100—101; Пре-
обр. І 627—628; Горяев 233; Брандт
РФВ 23, 93; Младенов 365; Мікі. ЕУ/
218; Тгаїйтапп 345—346; МеіПеі
Еіигіез 413;- Регззоп Веіїг. 511, 649;
У/аІгіе—Ноїт. II 800—801. — Див. ще
воювати. — Пор. бйти1.
обиняк «натяк, недомовка», обиня-
кй СУМ, Ж, [обеняк Бі, обенякй Бі],
[обинуватися] «говорити обиняками,
132
вдаючись до натяків, алегорій» Ж,
[обинутися] «тс.» Ж, [наобинякй] «з
натяками; навмання» Ж; — запозичен-
ня з російської мови; р. обиняк, оби-
някй, [обиноваться] «сумніватися; за-
мовчувати; говорити натяками», [оби-
нуться] «тс.», як і др. обиновати «об-
ходити навколо», обинути «обійти,
покрити», обиноватися «обходити, від-
ходити», обинутися «ухилятися, боя-
тися», ПОХОДИТЬ ВІД СТСЛ. 0БИН0ВАТИ СА
«уникати, сторонитися», 0БННЖТН СА
«уникнути, посторонитися, злякатися»,
остаточно не з’ясованого, пов’язувано-
го з вйти, винути (Фасмер III 101),
але зіставлюваного також (Булаховсь-
кий Вибр. пр. III 426; Преобр. І 628) з
вина, винити, минути. — Черньїх І
585.
[обирва1] «вітрогонка» О; — неяс-
не; можливо, пов’язане з обірвати.
[обирва2] (мн.) «пристрій у крос-
нах» О, [оберва, обирви, обірви, дбір-
ни] «тс.» О; — неясне.
обйтель (заст.) «монастир, буди-
нок, місце перебування, мешкання»; —
р. обйтель, др. обитель, обитіль
«тс.», болг. обйтел «монастир», м.
обйтел «тс.», схв. обйтел «сім’я, ро-
дина», слн. оЬйеІ] «тс.»; — запозичен-
ня зі старослов’янської мови; стел.
ОБИТ’ІДБ пов’язане з дієсловом 0БИТА-
ти, яке походить від псл. оЬіШІ <
*оЬуіІаїі, утвореного з префікса оЬ- і
дієслова уііаіі «проживати». — Мель-
ничук Вост.-сл. и общ. язьїкозн. 113;
Фасмер III 101; Мікі. Е\У 392—393;
Вй§а ВВ І 335; Оґг^Ьзкі Ісі§. Еогзсй.
21. — Див. ще витати1, о1.
[обйхвіст] «пліткар» (Грінченко по-
дає під знаками питання неточні зна-
чення «шахрай», «пройдисвіт», які су-
перечать наведеній там • же ілюстрації:
«Там такий обйхвіст, такий брехун»); —
очевидно, видозмінене запозичення з
російської мови; р. [бйхвостник] «пліт-
кар», [бухвост, бухвостень, бухвост-
ник] «тс.», [бухвостить] «дрібно і час-
то дзвонити», [бйхвостить] «тс.», [бу-
хвбстить] «переносити плітки, бреха-
обихід
обід
ти, хвастати» загальноприйнятого по-
яснення не мають; можливо, пов’язані
з др. Бухвост/ь, Бухваст/ь (власне
ім’я), яке зіставляється (Фасмер І 255)
з дісл. ^Вбіазіг, шв. Ьоїазї «осілий»,
або виводиться (Соболевский Лекции
127) з *Богу-хвастгь.
обихід «повсякденні витрати», обі-
хід «тс.; [вживання, застосування Пі]»,
обихідка «повсякденні витрати; [дома-
шні потреби; начиння, обстановка Ж]»,
[обіхідка] «тс. Ж; вживання, застосу-
вання Пі; хата без огорожі», [обиходи]
«належне до маєтку і його межі» Пі,
[обихбдини] «зв’язок, зносини; святку-
вання» Ж, [обіхбдини] «домашні по-
треби; начиння, обстановка» Ж, обіхід-
ливий «ввічливий, чемний», обіхбд-
ливий «тс.», обіхідчастий «необгоро-
джений», [обіхбдом] «в обхід» Ж; — р.
обихбд «повсякденний звичай, спосіб
життя; предмети побуту», бр. абьіхбдак
«тс.», [обьіхбд] «оборот, вживання»,
абьіхбдлівьі «ввічливий», др. обиходь
«правило; майно; поводження», обихо-
дити «обходити, оточувати, захищати»,
п. [оЬусіїбгі] «господарство, порядки» (з
укр.); — давньоруське утворення з ос-
нови дієслова ходити і префіксально-
го компонента аби-, звукова форма
якого може розглядатися як результат
впливу з боку початкової частини пре-
фіксальної форми суплетивного діє-
слова обити (обьіити) «обійти» або
як рефлекс *оЬі, давнього варіанта
прийменника оЬ (оЬь). — Черньїх І
585—586; Фасмер III 101 —102. — Див.
ще о1, ходити.
обйчай «звичай, звичка» СУМ, Ж,
[обйклий] «звичайний» Пі, [обйклість]
«звичай» Ж; — р. обйчай, др. обьічаи,
п. оЬусха], ч. оЬусе], слц. оЬусаф болг.
обйчай, м. обича], схв. дбича], слн.
оЬіса], стел, обьічаи; — псл. оЬуса]ь <
*оЬуук]аф, похідне утворення від *оЬ-
уукпріі, пов’язаного з уукпріі, укр.
вйкнути. — Фасмер III 111 —112. —
Див. ще звикати, од
обичайка «обід сита, решета, буб-
на», [обичая Ж, обйчка ЛЖит, обічка
Л, об’їчко Л] «тс.», [обечайка] «оби-
чайка навколо млинових каменів» Ник,
[аб’єчко] «тс.» тж; — р. обечайка,
[обечка], бр. [абічайка], абечак «тс.»
(з укр.); — загальноприйнятої етимо-
логії не має; пояснюється (Преобр. І
626—627; Фасмер III 99) як результат
спрощення гіпотетичного др. *обвипп-
чайка, утвореного з об- і вит-ь «витий,
плетений», з яким зіставляється р. [ви-
ча] «корзина з пруття», [вичанка] «чо-
вен з пруття»; пов’язується також
(Кравчук УМШ 1960/6, 61—62; 5Ье-
уєіоу НізЕ ріїопоі. 435) з віко, вічко
або виводиться (Маїхепаиег БР 11,
335) з "‘об^ячайка від яче'йка (най-
менш переконливо). — ЗСБМ 1, 47,
49—50.
[обиясник] «шибеник, зірвиголова»
Па, [обййник] «чорт» Ж, [убиясник]
«чорт, обаясник»; — результати видо-
зміни форми [обаясник], зближеної з
основою дієслова бйти. — Див. ще
обаясник.
обід1 «зовнішня частина колеса; об-
від», обіддя (зб.), обідець «маленький
обід; [кільце; перстень Ж]», [обидець]
«жіноча прикраса» Пі, обідок, [ббод]
«обід, обруч, кільце» Ж, [ббодо] «тс.»
Ж, [оббдець] «обідець» Пі, ббодбк
СУМ, Ж, [ободняк] «виготовлювач
ободів», [ободяк] «колесо із суцільним
ободом», [ббуд] «обід» О, [обвід] «тс.»
О, [ободйстий] «дугоподібний», [обо-
дувати] «вигинатись ободом»; — р.
ббод, бр. вббад, др. обод-ь, п. оЬбгі,
оЬу/бсі, схв. ббод «обід, край», слн.
оЬбсі «обід; обичайка», р.-цел. онодгь
«обід; круг»; — псл. обогік <>|іоЬуос1'ь,
пов’язане з оЬ-уосійі «обводити», оЬ-
уєзіі <*оЬ-уесШ, утвореним з префікса
об- і основи дієслова :|=уєс11:і, уогійі. —
Фасмер III 104; Черньїх І 587; ЗСБМ
2, 173. — Див. ще вестй, о1.
обід2, [обідальник] Ж, [обідниця]
«обідня» Ж, обідня, обіденний, обід-
ній, обідішній, [обідняшній], обідати
СУМ, Пі, [обідувати] Пі, [добіддя] «до-
обідній час», [довідній], дообідній,
надобіддя, передобіддя, передобідок
133
обід
обіцяти(ся)
«пізній сніданок», пообіддя, пообід
«після обіду», пообідній; — р. обед,
бр. абе'д, др. обіді), п. оЬіагі, ч. оЬесі,
слц. оЬесі, вл. у/оф'есі, нл. ЬоЬ’есі, по-
лаб. уіЬ’огі «сніданок», болг. обед,
обяд, м. обед, схв, обед, слн. оЬегі,
стсл. ок'кдгь; — псл. оЬебь, утворене
за допомогою префікса (прийменника)
оЬ- від дієслівної основи еб- «їсти». —
Черньїх І 584; Фасмер III 98; ЗСБМ 1,
46; ЗсЬизіег-Зеу/с 1628. — Див. ще їс-
ти, о*.
обід3 — див. ббод.
обійми, обіймати, обіймйти, обі-
ймище, обнімати, обнімка — див. іма-
ти.
[обійник] «хуліган, убивця» МСБГ;
— очевидно, результат контамінації
форм [обййник] «чорт» ([обиясник]
«шибеник») і убійник «убивця». —
Див. ще бйти1, обиясник.
[обійстя] «садиба, двір; околиця Ж»,
[обййстя] «садиба, двір», [обйста О,
обістя До, МСБГ] «тс.», [обйстя] «се-
лянська садиба; хата з господарськими
будівлями без городу» Дз УЗЛП, [дбйс-
ця, обісцє, вбйсця, убісця] «тс.» тж,
[обйсце] «оселя, житло» Пі, [гобистя]
«місце, на якому знаходиться хата з гос-
подарськими будівлями» ЛЧерк, [гобіс-
тя] «тс.» тж, ст. обойстье, обейстье,
обьістье, обистье (XVII ст.); — п. оЬе]-
зсіе «будинок, подвір’я, місце, на якому
знаходяться господарські будівлі», оЬущ-
сіе «тс.», ст. оЬезсіе, оЬезхсіе, оЬпізсіе
«тс.; обхід, патруль; обвід, межа, грани-
ця», слц. [оЬізсо] «садиба, двір»; — ви-
водиться від обійти (ст. обойти), при-
чому припускається первісне значення
«те, що обійдено, обведено на знак при-
власнення» (пор. [обихідка] «хата без
огорожі», [обиходи] «належне до маєтку
і його межі»); зіставляється також з
[бйти] «бути» (*обьіття > обьістя,
подібно до ч. оЬусІІЇ «житло»), — Дзен-
дзелівський УЗЛП 96; Зйєуєіоу Нізі.
рітопоі. 435.
[обіклажа] «огорожа» МСБГ; —
пов’язане з обікласти «обставити кру-
гом», похідним від класти (див.).
134
обірка, обірнйк — див. обора2.
[обірнйк] «гній»; — п. оЬогпік
«гній; місце, де збирають гній»; — оче-
видно, похідне утворення від обора
«відгороджена частина подвір’я для ху-
доби». — ВеЗн 42. — Див. ще обора .
обїрчина — див. обора1.
обїт (кн.) «урочиста обіцянка, зо-
бов’язання, клятва», обітниця «обіця-
нка, обіт» СУМ, Пі, [обітне] «жертва
Ж; поминальний обід О», обітний
(кн.) «обіцяний», [обітній] «тс.» Ж,
обітований (кн.) «обіцяний, заповіт-
ний», [обітувати] «обіцяти, давати
обіт, клятву» Ж; — р. болг. обет, др.
обіті), п. ст. оЬіаіа, оЬіеІа, оЬіеі «обі-
тниця; жертва», ч. оЬеГ «жертва», слц.
оЬеГ «тс.», м. обетован «обіцяний»,
схв. обетован «тс.», дбетовати «обіця-
ти», стсл. ок'к'гь; — псл. оЬеіь < *оЬ-
уеіїь тлумачиться (Фасмер III 99; Пре-
обр. І 634; Мікі. Е\У 388) як утворене
з префікса оЬ- і іменникової основи
*уєГь «вислів» (пор. др. віті, «угода;
порада»); очевидно, первісне *оЬуєГь
«огороджена гілками ділянка», пов’яза-
не з *оЬуєШІ «обставити (позначити)
гілками», похідним від уеіь (уеіа) «гіл-
ка, прут». — Мельничук Вост.-сл.
язьїкозн. 104—109; Черньїх І 584—
585. — Див. ще відвічати, о1. — Пор.
завіт, завічати.
[обітріти] «зійти (про сонце), роз-
виднитися» Ж, [обитріти] «тс.» Ж;
— очевидно, пов’язане з [обутріти]
«тс.», р. [обутреть] «настати ранку»,
бр. [обутріваць (обутріць)] «прово-
дити ранок» як утворення з префікса
об- і фонетично видозміненої основи
іменника *утро, зближеної зі словом
вітер; і на місці у нагадує випадки
типу огірок, діброва, заміж. — Поте-
бня РФВ 1, 255—256. — Див. ще о1,
ютро.
обіцяти(ся), [обіцювати] «обіця-
ти», [обицювати] «тс.» Пі, обіцянка,
[обіцанка] Бі; — бр. абяцаць, [обецо-
ваць]; — запозичення з польської мо-
ви; п. оЬіесас, як і ч. оЬесаіі, слц. оЬе-
саГ, походить з псл. *оЬ-уеії-)аїі, пре-
обіщати(ся)
бблак
фіксального утворення від основи діє-
слова *уєіііі «казати, говорити», наяв-
ної в укр. відвічати і, очевидно, пов’я-
заної з уєїь (уеїа) «гілка». — Кравчук
УМШ 1957/4, 79—81; Москаленко
УІЛ 31; Фасмер—Трубачев III 99;
КісЬІіаггіі: 83; ЗСБМ'1, 67; Мельничук
Вост.-сл. язьїкозн. 109; Вгйскпег 370,
614. — Див. ще відвічати. — Пор.
обїт, обіщати(ся).
обіщати(ся), [обіщанка] «обіцян-
ка» Пі; — р. обещать, бр. [обешчі-
ваць], др. обіщати, обіштати, болг.
обещавам; — запозичення зі старосло-
в’янської мови; стел. октЬштати, як і
др. обічати, м. обекава, схв. оббіга-
ти, слн. оЬесаїі, походить від псл.
“’оЬеїіаіі <^оЬуеііаїі, утвореного з пре-
фікса оЬ- і основи дієслова *уєШі «ка-
зати», очевидно, пов’язаної з уєїь (ує-
іа) «гілка». — Фасмер—Трубачев III
99; Мельничук Вост.-сл. язьїкозн. 109.
— Див. ще відвічати. — Пор. обїт,
обіцяти(ся).
обком, обкбмівець, обкдмівський;
— р. болг. обком, бр. абкбм; — скла-
дова абревіатура, утворена шляхом
скорочення і злиття двох лексичних
компонентів словосполучення облас-
ний комітет. — Див. ще комітет,
область.
[обкопати] «обстригти (вівцю)»; —
очевидно, результат видозміни деети-
мологізованої форми обкарнати «обрі-
зати, обстригти», зближеної з основою
дієслова (до) конати «закінчити». —
Див. ще карнавухий, карнати, кор-
няти.
[обкурнути] «обкрутити» Ж; — не-
ясне; можливо, пов’язане з крутити
(обкрутнути).
[ббла] (с.-г.) «толока» Л; — неяс-
не; можливо, пов’язане з обліг «протя-
гом кількох років не оброблюване по-
ле», [облог] «тс.» або з бр. [облбна]
«поле, не зайняте посівом».
облава «полювання з оточенням
звіра; оточення місця, де перебувають
переслідувані особи; люди, що беруть
участь у такому оточенні; [натовп нав-
коло чогось]», [облав] «облава», облав-
ник «учасник облави», [облов] «обла-
ва» Ж, [облавам] «суцільною масою»;
— р. облава, ст. облава «військо», бр.
аблава, п. оЬіау/а «облава»; — очеви-
дно, пов’язане чергуванням голосних з
лов, ловити; припущення про запози-
чення з німецької мови (свн. аЬеІоиї
«місце, куди збігається дичина під час
полювання», нвн. аЬІаиїеп «оббігати»
(Мікі. Е\У 218; Маіхепаиег 399; Пре-
обр. І 628) або з тюркських мов
(ЗСБМ 1, 50) у фонетичному відно-
шенні сумнівні. — Фасмер III 102;
Черньїх І 586; Потебня ФЗ 1875/4,
198; Брандт РФВ 23, 94; Вгйскпег 371;
Варбот 41, 43; Вегп. І 736. — Див. ще
ловити, о1.
облада, обладжувати, обладнан-
ня, обладнати, обладувати, обладу-
нок — див. лад.
обладати «володіти», обладувати
(заст.) «тс.», облада (заст.) «володін-
ня, влада, майно», [обладар] «володар,
хазяїн» Ж, [обладатель] «тс.» Ж; — р.
обладать, бр. аблада «влада, володін-
ня», др. обладати, болг. обладавам,
схв. обладавати; — запозичено зі ста-
рослов’янської мови, очевидно, через
російську; стел, обладати походить від
псл. *оЬо1с!аІі <*оЬуоІсіаіі, утвореного з
префікса оЬ- і дієслівної основи *уо16-
«володіти». — Фасмер III 102; ЗСБМ
1, 51. — Див. ще володіти, о1.
бблаз — див. лазити.
[бблак1] «хмара УРС; небесна бла-
кить Г», [вдблаки] «хмари» ВеБ, [бб-
лачний] «хмарний» Ж, [надоблачний]
«надхмарний» Ж; — р. облако, бблак,
бр. вбблака, др. облакь «хмара»; —
запозичення зі старослов’янської мови
(у західноукраїнські говори, можливо,
з чеської); стел, облако (ч. оЬІак) «хма-
ра» відповідає др. оболокь, укр. заст.
бболок «тс.». — Черньїх І 586; Фасмер
III 102; ЗСБМ 2, 174. — Див. ще
бболбк’.
[бблак2] «вікно»; — очевидно, за-
позичення з угорської мови; уг. аЬІак
«тс.» походить від схв. [6Ь1ок], слн. [бЬ-
135
обламай
бблик
Іок] або слц. оЬІок «тс.». — МІЧТЕЗг І
90. — Див. ще бблок2. — Пор. ббо-
лбк2.
[обламай] «незграбний здоровило»
Чаб, [обламей] «здоровило» тж; — р.
[облом] «груба і незграбна людина»,
[обламай] «тс.»; пов’язане з обла-
мати, похідним від ламати (див.).
[ббланці] «умеблювання кімнати»
Ж; — неясне; можливо, пов’язане з
[гоблати] «стругати» Ж (*гобланці,
пор. слн. бЬІапсі «стружка», оЬІап]е
«тс.»).
область, обласник, обласництво,
обласний; — бр. вббласць, п. оЬіазс;
— запозичення з російської мови; р.
область «край, частина території, сфе-
ра», ст. «велика влада» походить від
др. область «край, військо, велика
влада, панування», запозиченого зі ста-
рослов’янської мови; стел. ОБЛАСТЬ
«влада, край», як і болг. м. ббласт
«область», схв. ббласт, слн. оЬІа'зі, ч.
оЬІазї, слц. оЬІазї’ «тс.», походить від
псл. *оЬоІ8Їь <*оЬуоШь, пов’язаного з
дієсловом *оЬуоШаН «володіти». —
Фасмер III 102; Черньїх І 586; ЗСБМ.
2, 174; — Див. ще обладати.
облатка «оболонка на таблетках;
(заст.) клейке кружальце для запеча-
тування листів; коржик з прісного тіс-
та для причастя у католиків»; — р.
облатка, бр. аплатка, п. оЬІаїа, оЬ-
Іаїка, оріаіек, ч. оЬІаїка, оріаїка, слц.
оЬІа'їка, вл. у/оЬІаік, нл. ЬоЬІаїк, болг.
облата, облатка, схв. облата, обла-
та, слн. бЬІаї; — через польську мову
запозичено з німецької; н. ОЬІа'їе «тс.»
походить від слат. оЬІаіа (Ітозїіа) «про-
сфора, хліб для причастя», форми жін.
р. від дієприкметника оЬІаіиз «піднесе-
ний, запропонований», утвореного з
префікса оЬ- «перед-» і основи дієприк-
метника Іаїиз (<:НІаїиз) «піднятий,
принесений», пов’язаного з дієсловом
іоііо «піднімаю; несу», спорідненим з
гр. таХаоош «переносити, терпіти»,
гот. риіап «тс.», дінд. їиіауаїі «підій-
має, важить». — Фасмер III 102; Чер-
ньїх І 586—587; Преобр. І 629; К1и§е—
136
Міїхка 518; Зсіїнзієг-Зєу/с 1628—1629;
КІеіп 1067, 1625; У/аМе—Ноїт. І 772,
II 688. — Пор. бплаток.
облачати «одягати», облачйти, об-
лачення; — р. облачать, бр. аблачзн-
не, др. облачити; — запозичення зі
старослов’янської мови; стел, облачити
пов’язане з обл'Ьшти «одягти», яке по-
ходить від псл. *оЬе1кїі <*оЬуе1кїі «тс.».
— Фасмер III 103; Булаховський Вибр.
пр. III 435. — Див. ще волокти, о’,
облечй.
[облейда] «безсоромна пліткарка»
Ж; — неясне; можливо, афективне
утворення.
облесливий, облесний, облесник,
облестйти, облещувати — див. лесть.
[облечй] «одягти», [оболечй] «тс.»
Ж, [облекати], [облеченя] «одяг» Ве-
За, [облечіня] «тс.» ЕЗб; — запози-
чення з церковнослов’янської (як і р.
обле'чь, облекать) або із західносло-
в’янських мов; пор. стел. онл’ккж,
обл'Ьшти, п. оЬІес, оЬІекас, ч. оЬІесі,
оЬІекаіі, вл. у/оЬ1ес, нл. \уоЬ1ас «тс.»,
що походять від псл. ^оЬеІккі (<*оЬ-
уеікіі), *оЬе1каіі (<*оЬуеІкаїі), утворе-
них з префікса оЬ- і основи дієслова
*УЄІк- «ТЯГТИ», ДО ЯКОГО зводиться й
укр. волокти. — Зсіїнзїєґ-Зєу/с 1629.
— Див. ще волоктй, о1. — Пор. об-
лачати.
[облєт] (іхт.) «верховодка, уклія,
АІЬигпиз аІЬигпиз» Мо, Берл.; — р.
[облец] «дунайська шемая, СіїаІсаІЬиг-
пиз сітаїсоібез гіапиЬісиз (Апїіра)»,
болг. [облез] «тс.»; — запозичення з
молдавської мови; молд. облец, облете
«уклія», очевидно, пов’язане з укр.
[бблиця] «плотва», р. [бблйца, ббла]
«тс.». — Коломиец Происх. назв, рьіб
13—14. — Див. ще бблиця. — Пор.
бібла, вобла.
[бблиз] «схил гори, що зсувається;
зсув, поганенька стежка навколо
скель» Ж; — очевидно, результат ви-
дозміни форми [бблаз] «тс.» під впли-
вом лизати чи лізти. — Див. ще ла-
зити.
бблик — див. лице.
бблиця
облуда
[бблиця] (іхт.) «плітка, Киїііиз гиіі-
Іиз Б. Л—Г (Беисізсиз гиїііиз Ж)»; —
р. [дбла] «плітка», [дблйца] «тс.»,
[облуха] «тс.; червоноперка, Зсагбіпіиз
егуїіігоріїїйаїтиз Ь.», [облячек] «голо-
вань, Беисізсиз серйаіиз Б.», бр. [вдб-
ліца] «плітка», п. ст. оЬІІса; — очевид-
но, похідне утворення від [облий]
«круглий»; назва зумовлена круглою
формою тіла цієї риби. — Коломиец
Происх.. назв, рьіб 13; ЗСБМ. 2, 175. —
Див. ще вїблий. — Пор. бїбла, вобла.
обличйтель; — р. обличйтель; —
запозичено зі старослов’янської мови,
можливо, через російську; стел, облн-
чнтєдб утворено від дієслова облнчатн
«викривати», яке складається з префі-
кса об- і основи іменника лице, що від-
повідає укр. лице (див.).
облйччя, облич, облички — див.
лице.
обліг, обліжний — див. лежати.
облігація; — р. болг. облигация,
бр. аблігацьія, п. оЬІІ^афа, ч. оЬ1і§асе,
слц. оЬІІ§асіа, м. схв. облигацща, слн.
оЬ1і§асі]а; — через російську і польсь-
ку мови запозичено з латинської; лат.
оЬ1і§аїіо «зобов’язання, поручительст-
во, зв’язаність» утворене від дієслова
оЬ1і§о «зв’язую, зобов’язую», яке скла-
дається з префікса оЬ- «об-» і дієслова
1і§о «в’яжу», спорідненого з алб. Гіф
«в’яжу, зв’язую», укр. налигати, по-
ливати. — СІС2 591; Черньїх І 587;
Фасмер III 103; Смирнов 108; Кора-
Іігізкі 682; НоІиЬ—Буег 339; У/аІсіе—
Ноїш. І 800. — Див. ще лигати’.
[облізок] «обаполок»; — очевидно,
результат контамінації деетимологізо-
ваних форм обзелок, [бплис] «тс.»,
зближених з дієсловом лізти, облізти
(можливо, як позначення обаполів з
облізлою корою). — Див. ще обзел1,
бфлис.
[облін] «жалюзі, гардина» Ж; —
болг. [обло'н'д] «віконниця»; — очевид-
но, запозичення зі східнороманських
мов; молд. облбн «віконниця», рум.
оЬІбп, оЬІоапе «тс.» виводиться від укр.
оболбна «оболонка; [шибка]» (пор.
[оболбни] «віконні рами»). — СДЕЛМ
286. — Див. ще болбна.
обліпйха (бот.) «Ніррорйае гЬат-
поібез Б.»; — бр. абляпіха, п. оЬіері-
сЬа; — запозичення з російської мови;
р. облепйха пов’язане з дієсловом об-
лепйть; назва зумовлена тим, що пло-
ди рослини густо обліплюють гілки. —
ЗСБМ 1, 53; Нейштадт 395—396; Ан-
ненков 168. — Див. ще лйпнути, о1.
облобизати «поцілувати», облоби-
затися; — р. лобзать «цілувати», ло-
бьізать «тс.», бр. [лабжзнне] «цілуван-
ня», ст. лобизати (XVII ст.), др. обло-
бизати, лобизати, лобизати, схв.
[ІоЬігаї, ІохЬаі], стел, доб’ьзатн, доббі-
затн; — псл. ІоЬьг-, ІоЬух-, пов’язані
чергуванням голосних з Чаїтьх-, ІаЬиг-,
до яких зводиться укр. лабузнитися
«леститися». — Фасмер—Трубачев II
507—508; Преобр. І 461—462; ЗСБМ
5, 185; ЗССЯ 15, 241—243, 243—
244. — Див. ще лабузнитися. —
Пор. лебезувати*.
облога, облоги, обложе, обложе-
нець, обложйсько, обложний, облож-
ник — див. лежати.
[бблок1] «хмара; обрис, контур» Ж,
[облбки] «небесна блакить», [облочко-
ватий] «хмарний» Ж; — бр. аблдкі
«хмари»; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. оЬІок «хмара» від-
повідає др. оболок’ь, укр. заст. бболбк
«тс.». — Див. ще бболбк’. — Пор.
бблак’.
[бблок2] «вікно» Ж; — запозичення
зі словацької мови; слц. оЬІок, як і ч.
заст. оЬІок «тс.», схв. бблок «кругле
вікно; вікно», походить від псл. оЬьіь
«круглий». — Бкок II 538; Мікі. ЕУ/
219; Татаз 572—573. — Див. ще
віблий. — Пор. бблак2, бболбк2.
[бблуд] «злий дух, що збиває лю-
дей з дороги; блукання, блуд» Г, Ж; —
пов’язане з блуд (див.).
облуда «удавання, лицемірство,
фальш, лицемір; примара; мана; [зов-
нішній вигляд; оболонка]», [облудка]
«оболонка, верхня шкірка», облудник
«лицемірна людина», облудливий, об-
137
облук
обмил
лудний; — бр. аблуда «омана», п. оЬ-
Іигіа «лицемірство», ч. ст. оЬІисІ «об-
ман, брехня; примара», оЬІиба «тс.»,
слц. оЬІигіа «страховисько»; — префік-
сальне утворення від [лудити] «при-
ваблювати, заманювати»; у значенні
«зовнішній вигляд, оболонка», можли-
во, зазнало впливу [лудйна] «верхній
одяг» (р. [луда] «тс.»); помилково по-
в’язувалося (Уаіііапі; у Махека) з
псл. ЬІрДь «блуд». — ЗСБМ 1, 52; Ма-
сНек Е54С 341. — Див. ще луда’, о1.
[облук] «зігнутий прут, дуга; лука
сідла»; — р. [облук] «край воза, са-
ней», бр. [аблук] «лубок для ящика і
стінок воза», др. облукт> «лука, звід»,
п. оЬЦк «лук, дуга», ой^к, [оЬЦсх]
«тс.», ч. оЬІоик «дуга; звід; вигин; лу-
ка», слц. оЬІйк «тс.», вл. нл. у/оЬ1ик
«лук, дуга, заокруглення, склепіння»,
нл. йоЬІик «дуга», болг. облік «перед-
ня лука сідла», схв. облук «тс.»,
слн. оЬІок «дуга»; — псл. оЬІркь, утво-
рене з префікса оЬ- і віддієслівної
іменної основи Ірк- «лук». — Фасмер
III 103; . ЗСБМ 1, 52; Бсііизїег-Беш:
1629; Мікі. Е\У 165; Тгаиітапп 159. —
Див. ще лук1, о’.
[бблучко] «яблуко» Ж; — р.-цсл.
0ЕДАК0 «яблуня», ОБДАНЕ «ТС.»; — ПОв’я-
зане з яблуко, псл. *аЬ1,ько; конкрет-
ний характер зв’язку неясний; можли-
во, йдеться про давній варіант з корот-
ким початковим а, як у двн. арїиі «яб-
луко», гот. ареї «тс.». — Див. ще яб-
луко.
[обляк] (ент.) «скрипун, Зарегсіа
Р.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане
з віблий; пор. п. оЬІак «колода, жерди-
на, кий; камінь» (скрипун має пряме
видовжене тіло до 3 см — Горноста-
ев 171).
[облясовати] (кравецьке) «обляму-
вати» О; — запозичення з польської
мови, ускладнене префіксом об-; п. 1а-
зоу/ас «обшивати край халяви випуще-
ною назовні частиною внутрішньої шкі-
ри» походить, очевидно, від н. іаззеп
«залишати», спорідненого з двн. Іаззап,
138
дангл. Іеіап, англ. Іеї, дісл. Іаїа, гот.
Іеіап «тс.» і далі з лат. Іаззиз (< *1а(1-
їоз) «слабий, втомлений, виснажений»,
лит. Іеізїі «пускати, дозволяти», Іепаз
«повільний, спокійний», можливо, укр.
лінивий. — Оньїшкевич Исслед. п. яз.
250; II 689; Кіи^е—Мйхка 424;
КІеіп 881; У/аІсіе—Ноїт. І 767—768; Ег-
поиі—МеШеї І 342—343. — Пор. лі-
нйвий.
[обмаж] «квітковий пилок на ніж-
ках бджіл» Л; — очевидно, результат
видозміни слова обніж «тс.», зближе-
ного з мазати, мажу (через варіанти
[дбнож > ббнаж] «тс.»). — Див. ще
обніж.
[обмаруцкати] «обваляти» ВеЗн; —
очевидно, результат контамінації слів
[обваруцкати] «забруднити» і марати
«бруднити». — Див. ще варуцкати,
марати.
[обмасьбрений] «замазаний, бруд-
ний, заяложений; знеславлений» Ва; —
афективне утворення, очевидно, пов’я-
зане з мазати, замазурений; можли-
во, зазнало впливу семантично близь-
кої форми [обпацьорений].
[обмела] (бот.) «омела, Уізсіїт аі-
Ьит Б.» Ко; — результат видозміни
деетимологізованої назви омела, збли-
женої з дієсловом местй, про що свід-
чать інші діалектні назви цієї рослини:
[вимела, замело, мітла, помело]. —
Див. ще омела.
[обмерестйтися (малим)] «звіль-
нитися; відбутися малим» Ж; — неяс-
не.
обметиця — див. местй.
[обмил1] (бот.) «оман, Іпиіа Неіе-
піит Б.» Мак, ВеБ; — очевидно, пов’я-
зане з мити, мило; назва зумовлена
тим, що в народній медицині відваром і
мазями, виготовленими з цієї рослини,
лікують (обмивають, змазують) місця,
вражені шкірними хворобами. — Див.
ще мйти.
[обмил2] (бот.) «омела, Уізсигп аі-
Ьит Б.» Мак, [обмила] «тс.» Б, Мак; —
результат видозміни деетимологізова-
ної форми омела, зближеної, очевидно,
обмил
оббїско
з [обмил] «оман»; підставою для збли-
ження могло бути використання обох
рослин у народній медицині для ліку-
вання шкірних хвороб. — Див. ще
омела. — Пор. обмил1,
обмил3, обмила, обмилитися, бб-
милка, обмйлний,  ббмилок — див.
милити.
[обминяками (казати)] «(говори-
ти) ухильно, обиняками» Ж; — резуль-
тат контамінації форм обиняками «тс.»
і обминати. — Див. ще минати, оби-
НЯК.
[обмиснутися] «помилитися» Ж; —
очевидно, пов’язане з мисль, мислити-,
початково могло означати «помилитися
в думках, розрахунках»; щодо фонетики
пор. навмисне. — Див. ще мисль, о1.
[ббмїть] «бистрина, вир, швидка
течія; крутий берег»; — не зовсім яс-
не; очевидно, пов’язане з метати;
пор. р. [обмет] «застава для затри-
мання водяної течії, дров і т. п.». —
Дзендзелівський Опотазііса 17, 127—
128. — Див. ще метати, о’.
[обморочник] (бот.) «агалик-трава,
Лазіопе топіапа Б.» Мак; — бр. [ббма-
рак] «тс.»; — очевидно, запозичення з
російської мови; пор. р. [обморочник]
«зніт гірський, ЕріїоЬіит топіапит Ь.»;
назва зумовлена використанням відва-
ру агалик-трави при головному болі й
непритомності. — ЗСБМ 2, 175. —
Див. ще морок.
ббмут — див. бмут.
[обмаж] «квітковий пилок на ніж-
ках бджіл» Ж, Л; — очевидно, резуль-
тат фонетичної видозміни давньої фор-
ми *обножь «обніж», [ббнож] «тс.». —
Див. ще обніж.
обніж «квітковий пилок, який
бджоли на задніх ніжках переносять у
вулик для виготовлення перги», об-
ніжжя, [обніжка.Ж] «тс.»; — р. [об-
нбга, обнбжа, обнбжка, ббножь], бр.
[ббнаж], ч. оЬпохка, оЬпйгка, слц. оЬ-
пбгка, вл. у/оЬпогка, схв. [обнож, об-
ножам], слн. оЬпбгіпа «тс.»; — псл.
оЬпогь. «тс.», утворене з прийменника
оЬ «навколо» та іменника по§а «но-
га». — ЗСБМ 8, 81; МасЬек Е5ЛС
406; N64160 БЕ 1960/1, 93—94; Вегіа]
Е554 II 235. — Див. ще нога, о1.
[обніжок] «вузька неорана смуга
землі між ланами, городами; межа Г,
Пі, Ва, Гриц; доріжка, протоптана пі-
шоходом Ж», [обніжжє] «вузькі порос-
лі травою смужки землі навколо нив»
Пі, [обнбга] «тс.» Ж; — результат ви-
дозміни деетимологізованої форми об-
міжок «тс.», зближеної з фонетично
схожим обніжок «підніжжя». — Див.
ще межа, о1.
[обнбжитися] «привикнути, прив’я-
затися» Ж; — неясне; можливо, пер-
вісно означало «звикнути до ніг» (зо-
крема, про собак).
[ббод] (ент.) «гедзь, овід, Нуробег-
та Ьоуіз Б.» Дейн, [обід тж, ббодень
тж, ободняк Л] «тс.»; — очевидно, ре-
зультат контамінації форм [о'ваб] «тс.»
і [бодапги] «бити, колоти». — Див. ще
бвад1, бостй.
обоз «валка; транспортні засоби у
військах; (заст.) табір; артилерія Пі»,
[обво'з] «обоз» Дз, [ббіз] «тс.» Г, Ж,
[оббзиско] «місце, де стоїть обоз» Ж,
[обозбвиско, обозбвище] «тс.» Ж, [обо-
зна] «дружина начальника артилерії»
Бі, [оббзненко] «син обозного», обоз-
ний «обозник; виборна службова особа
в Україні в XVII—XVIII ст. СУМ; на-
чальник артилерії Бі», обозник «сол-
дат, який служить в обозі», [обознів-
на] «дочка обозного» Бі; — р. болг.
обоз, бр. аббз, др. обоз-ь «табір»,
п. оЬбг «тс.», ч. оЬог (з рос.), м.
(військ.) обоз; — очевидно, псл. або
східно-псл. оЬогь < *оЬ-уог'ь, утворене
з префікса оЬ- і іменної основи уогь,
пов’язаної з дієсловом уогіїі, уегіі. —
Черньїх І 587; Фасмер III 104; Була-
ховський Вибр. пр. III 426; Преобр.
І 69; ЗСБМ 1, 55; Вгііскпег 371; Ма-
сіїек Е54С 406; Кисіпіскі РгазІ. II 106.
— Див. ще везти, о1.
[оббїско] «садиба» Ж; — очевидно,
пов’язане з [ббїсько] «тік»; початкове
о могло виникнути під впливом форми
[обійстя]. — Див. ще бити1.
139
обойма
обора
обойма; — бр. аббйма; — запози-
чення з російської мови; р. обойма
пов’язане з др. *обоимати «збирати»
(пор. обоиматися «бути збираним»),
утвореним з префікса об- (обо-) і діє-
слова имагпи «брати». — Див. ще
імати, о’.
[оббйчик] «ключиця (анат.); комір
католицького священика» Ж; — запо-
зичення . з польської мови; п. оЬо]схук
«ключиця; комірець, комір», [оЬо)ек]
«комір, комірець», [оЬб]ек, оЬщек] «тс.»,
як і ч. оЬо]ек «нашийник», слц. оЬо(сек
«комірець», оЬо]'ок «нашийник», схв.
ббо]ак «онуча», слн. оЬб(еп «придатний
для обмотування, обкладання», похо-
дить від псл. оЬо]- < *оЬуо]-, пов’яза-
ного з дієсловом оЬуііі, утвореним з
префікса оЬ- і дієслова уііі «вити, навщ-
вати». — Вгйскпег 371; Масіїек Е8ЛС
406. — Див. ще вйти1, о1.
[бболбк1] «хмара; обрис, контур»
Ж, [оболбки] «небесна блакить», [ббо-
лбко] «хмара» УРС, Бі, [обблоком]
«масою, натовпом» Ж; — р. [бболоко]
«хмара», [бболок], бр. [вббалака, вб-
балак], др. оболокь, п. оЬІок, ч.
слц. оЬІак «тс.», нл. ЬоЬІока «легка
хмарина; хмари», болг. м. бблак «хма-
ра», схв. бблак, слн. оЬІак, стел, об-
ллісь «тс.»; — псл. *оЬо1кт> < *оЬ-уо1кь
пов’язане з дієсловом *оЬе!кїі < *оЬ-
уеікіі «обволокти», утвореним з префі-
кса оЬ- «об-» і дієслова *уе1кїі «волок-
ти». — Німчук 147; Фасмер III 105;
Булаховський Вибр. пр. III 426; Пре-
обр. І 628—629; ЗСБМ 2, 174; Вгйск-
пег 371. — Див. ще волоктй, о1. —
Пор. бблак1, бблок1.
[бболбк2] «вікно» Г, Ж; — резуль-
тат видозміни форми бблок «тс.» за
помилковою аналогією до співвідно-
шення форм бблок «хмара; вікно» —
бболбк «хмара»; насправді ж, якщо
запозиченому бблок «хмара» (псл. *оЬ-
уоікь) закономірно відповідає укр. ббо-
лбк, то формі бблок «вікно» (псл.
*оЬь1-ок'ь) мало б відповідати неісную-
че укр. *віблок. — Див. ще бблок2. —
Пор. бблок1, бболбк’.
140
[оболокати] «одягати; закривати;
хмарити» Бі, [оболокатися] «одягати-
ся; хмаритися» Бі, [оболбчина] «наво-
лочка, пошивка» Ж, [зоболочй] «роз-
дягти, зняти» Ж; — р. [оболокать]
«покривати, одягати», др. оболочати
«одягати», п. оЬІес «облачити, одягти»,
заст. оЬІбсгус «тс.», оЬІекас, ч. оЬІесі
«одягти», оЬІекаїі, слц. оЬІІесї’, оЬІІе-
каі’ «тс.», болг. облйчам «одягаю», м.
облекува, облечува, облече, схв. об-
лачити «одягати», обуїіи «одягти»,
слн. оЬІа'сііі «одягати», оЬІесі «одяг-
ти»; — псл. *оЬо1каіі, пов’язане з
*оЬе!кІІ < *оЬуеікіі «обтягти, одягти»,
утвореним з префікса оЬ- і основи діє-
слова :|:уе1кіі «волокти». — Див. ще
волоктй, о1. — Пор. облачати, об-
лечй, бболбк1.
оболбна, оболонка, оболбни, оболб-
ники, оболбнник, оболонщик — див.
болбна.
[оболонка] «ополонка» Ж; — ре-
зультат видозміни форми ополонка,
очевидно, зближеної з [оболбна] «шиб-
ка». — Див. ще полонка’.
оболонь, оболбничі, оболоння, обо-
лбня — див. болбння.
обора1 «відгороджена частина по-
двір’я для худоби; загорода, загін; [ве-
ликий сарай, хлів, засік ЛексПол; ху-
доба Ж; жолобок у вигляді круга, зроб-
лений на дереві]», [обірчина] «неве-
лика обора» Ж, [оббриско] «місце, де
була обора» Ж, [оббрище] «тс.» Ж,
[обороватий] «кругоподібний»; — р.
[обора] «загорода, загін», бр. аббра
«хлів, корівник», п. оЬога «хлів», ч.
слц. оЬога «заповідник», вл. дуоЬога
«загін», болг. обор «хлів», м. обор «за-
горожа для худоби, стайня», схв. обор
«загорожа для худоби, двір», слн. оЬбг
«огорожа, огороджена земля», оЬога
«загороджене поле; зоопарк»; — псл.
оЬога < *оЬуога, утворене з префікса
оЬ- «об-» і віддієслівної іменної основи
уог-, пов’язаної чергуванням голосних
з псл. уєг- «замикати, розмикати». —
Клепикова 180—188; Сл. и балк. язьї-
козн. 181 —182; Фасмер III 105—106;
обора
обр
Преобр. І 630; Толстой ЛексПол 14;
ЗСБМ 1, 56; Вгйскпег 371; Масйек
Е53С 406; Младенов 367; Зкок II 538;
Вегіа] ЕЗЗгі II 235; Регззоп Веіїг. І
500. — Див. ще вір1, о1.
[обора2] «кругла дірка у взутті,
крізь яку протягують волоки», [обори]
«шнурки, ремінці для прив’язування
постолів» Ж, [обірка] «вірьовка, протя-
гнута в крайні петлі нижнього ряду ри-
бальської сітки Г; вірьовка біля еподів
волока Берл», [обірнйк] «долото з віст-
рям трубочкою для вибивання круж-
ків», [обірнйк] «пристрій, яким роб-
лять дірки в постолах для шнурів»
МСБГ; — р. [обора] «вірьовка коло
личаків», [оббрник], [оббрень] «дірочка
в личаку для протягання волоки», бр.
аббра «вірьовка коло личаків», п. [оЬог-
ка] «сітка з тонких шнурків; вірьовки
коло постолів», [оЬогпік] «вірьовка»,
цсл. скора «пряжка»; — псл. оЬог- <
*оЬуог-, утворене з префікса оЬ- «об-» і
іменної основи уог- «вірьовка», пов’яза-
ної з *уьгуь «тс.»; — споріднене з
лит. арууага «вірьовка для прив’язу-
вання личаків», арууагаз «тс.», аруага
«вірьовка», регуага «вірьовка, на якій
тримається сіть», рауага «тс.»; припус-
кається й можливість балтійського похо-
дження східнослов’янських слів (ЗСБМ
1, 55—56). — Фасмер III 105; Преобр. І
630; Даль II 1571; ГгаепкеІ 1197—1198;
Мііііі.—Епгіг. III 780—781, IV 475; Тга-
ийпапп 351; Регззоп Вейг. І 500. — Див.
ще вірьовка.
оборіг «повітка на чотирьох стов-
пах для зберігання сіна, необмолочено-
го збіжжя», [боріг, оборів] «тс.» Ж,
[обороже нь] «стовп в оборозі», оборб-
жина «тс.», [оборбжиско] «місце, де
був оборіг» Ж, [оборожйще] «великий
обо'ріг» Ж; — р. [оборбг] «стіг», п. Ьгб§
«скирта, стіг; купа», ч. [оЬгай], ст. Ьгіі,
бгай «тс.», вл. Ьгбхеп (Ьгбгп]е) «повіт-
ка», нл. Ьго2-п]а «тс.»; — псл. *Ьог§'ь,
*оЬог§ь, пов’язані чергуванням голос-
них з *(о)Ьег§іі «(о)берегти»; тверджен-
ня відносно протетичного характеру о
(Кравчук УМШ 1957/4, 79) безпід-
ставне. — Фасмер III 106; Варбот Зти-
мология 1965, 132; Горяев 234; Вгйск-
пег 41; Масйек ЕЗЗС 63; Зсйизїег-Зеу/с
71—72; Загін—Аііг. УУ/Ь. і 271; Вй§а
КК II 260; Регззоп Вейг. II 927; ЕкЬІот
2І31Р11 24, 7. — Див. ще берегти, о1.
оборка «смужка матерії, зібрана в
складки чи зборки і пришита для оздо-
блення одягу»; — бр. аббрка; — запо-
зичення з російської мови; р. оборка
«обшивка складками», очевидно, похо-
дить від псл. "юЬуогка, утвореного з
префікса оЬ- «об-» та іменної основи
уог- «вірьовка». — Булаховський Вибр.
пр. III 426; Преобр. І 630. — Див. ще
обора2.
обоюду «з обох боків», обоюдний
«обопільний, взаємний»; — р. обоюду,
др. обоюду, — запозичення зі старо-
слов’янської мови; стел, окоїждоу, як і
слн. оЬо]бгі, утворене з псл. оЬа, обо)е
за допомогою суфікса -рсіи, подібно до
стел, вьеждоу від уьзь «увесь». — Фа-
смер—Трубачев III 106; Черньїх І 588;
Трубачев Ез.-етн. изсл. 142—143; Пре-
обр. І 625. — Див. ще бба.
[обоятний] «байдужий», [обряд-
ний] «звичайний» Пі; — запозичення з
польської мови; п. оЬо^іпу «нечулий,
байдужий», як і ч. оЬо]еїпу «подвійний,
лицемірний», раніше означало «двозна-
чний, двосторонній, двоякий; такий,
якого можна взяти з двох боків»; утво-
рилося з основ числівника оЬа «обид-
ва» і, дієслова «брати». — Масйек
ЕЗЙС 231. — Див. ще бба, йти.
обпацьорений — див. запацьб-
ритися.
обпенехати — див. пелехати.
обр «авар», [обрйн] «тс.» Ж, обри;
— р. ббрин, др. обьрину отрину
п. оІЬггут «велетень», ст. оЬггугп, ч. оЬг,
ст. оЬг, оЬег, слц. оЬог, . вл. ІтоЬг, слн.
оЬег «тс.»; — загальноприйнятої етимо-
логії не має; пов’язується з тюрк, араг
(назва одного з тюркських племен), пер-
вісно «повстанець», похідним від аЬа-
«чинити опір»; менш імовірна гіпотеза
(ІЛіІепЬеск 11; ЗсІшзїег-Зеу/с 302—303)
про зв'язок з гот. аЬгз «сильний» і при-
141
образ
обренці
лущення (Масіїек Е8ЛС 406—407) про
походження слова від оЬгьтеН (п. оЬгг-
тіес «набрякати, збільшуватися, пухну-
ти») та його спорідненість з гр. бРрщос;
«велетенський». — Фасмер—Трубачев
III 107—108; Преобр. І 631; Мен-
гес 120—122; Вгйскпег 378; Уопсігак І
83; Мікі. Е\¥ 219; Еагісгіиз 2Г81РН 8,
289. •— Пор. авари.
образ, [образець] «малий образ;
зразок», [образкар] «продавець образ-
ків» Ж, [образник] «божник», образбк,
образний, [образбвий] «образний» Ж,
[образовйтий] «тс.» Ж, [образкувати]
«ілюструвати» Ж, відображення, відо-
бражувач, відобразйти, відобража-
ти, зображення, зображувач, зобра-
жальний, зображувальний, зобрази-
ти, зображати, преобразйти, прооб-
раз «образ майбутнього»; — р. образ,
бр. вдбраз «образ», абраз «ікона», др.
образа, п. ч. слц. оЬгаг «зображення,
картина; образ, ікона», вл. нл. у/оЬгаг
«образ, картина, фотознімок», нл. НоЬ-
гаг «картина, портрет», болг. м. образ
«обличчя, щока», схв. образ «тс.»,
слн. оЬгаг «обличчя, образ», стсл. об-
разж «вид, образ»; — псл. оЬгагь, ут-
ворене з префікса оЬ- і основи іменни-
ка гагь, пов’язаного чергуванням голо-
сних з гегаіі «різати». — Фасмер III
106; Преобр. І 631; Горяев 234; ЗСБМ
2, 176; Вгйскпег 371; Масіїек Е8ЛС
407; 5сНиУег-8е\\'С 1632; Младенов
367; 8кок III 115—116; Вегіа) Е88Л II
236; Вй^а ВИ І 273. — Див. ще о1,
раз1.
образа, образливий, ображати; —
р. ст. образа «сором, ганьба, образа»,
бр. абраза, п. оЬгага «образа; відраза»,
вл. шоЬгагус «завдати тілесного ушко-
дження»;.— префіксальне утворення
від гісл. гагь, гагііі, пов’язане з др. об-
разити, ображу .«вдарити», обража-
ти, ображаю «розбивати». — ЗСБМ
1, 56; Вгйскпег 372; Зсіїизіег-Зешс 1632.
— Див. ще о1, образ, раз1.
образкгі (бот.) «білокрильник, Саі-
1а Б., Саііа раїизігіз Б. Мак, Словн.
бот.; арум Бессера, Агиш Ьеззегіапит
142
8сЬоН. Мак»; — р. образкй «арум пля-
мистий, Агит тасиїаіит Б.; воло-
вик лікарський, АпсЬиза оШсіпаїіз Б.»,
п. оЬгагкі «арум плямистий», оЬгагко-
\уіес «тс.», схв. образно зеле «арум»; •—
очевидно, пов’язане з образбк «ікона»;
назва могла стосуватися насамперед
рослини арум, суцвіття якої на фоні
білого покривала, що його обрамляє,
нагадує зображувану на іконах голову
Івана Хрестителя, покладену на миску
(пор. назви арума в інших мовах: ч.
ст. іуаг зу. Лапа, п. £Іо\уа зіу. Лапа,
ііуагг зу/. Лапа, нім. 8. ЛоЬаппзЬаирі,
букв, «голова святого Івана»); білокриль-
ник належить до однієї родини з ару-
мом і має подібне до нього суцвіття;
висловлювалась думка (Вгйскпег 372),
що укр. р. образкй запозичено з поль-
ської мови. — Масіїек Лт. гозїі. 301. •—
Див. ще образ.
обранка — див. брам.
ббрат «перегнане через сепаратор
молоко» Мо, (Ме); — запозичення з
російської мови; р. обрат, очевидно,
пов’язане з прислівником обра/пно
«назад» як назва частини молока, що
повертається назад із сепаратора піс-
ля відокремлення вершків; р. обратно
пов’язане з обратньїй «зворотний»,
яке зводиться до стсл. овратити «по-
вернути», спорідненого з укр. оберта-
ти (див.).
[обрейдати] «забруднити, забриз-
кати гряззю, брудною водою» (про ді-
тей та їхній одяг) Па; — афективне ут-
ворення, можливо, пов’язане з п. [Ьгар
сіу^а, Ьге)іи^а] «калюжа на дорозі, бо-
лото», похідним від Ьге)а (Ьга)а) «рідо-
та», що зводиться до нвн. Вгеі «каша,
місиво».
[обренці] (у млині) «два дерев’яні,
оббиті залізом круги, в які вставлені
цівки», [обренджа] «металічне кільце,
що скріплює ступицю колеса» Лекс-
Пол; — бр. [абрзнджа] «тс.»; — видо-
змінене запозичення з польської мови;
п. оЬґ£С2 «обруч, коло», ст. оЬг^сга, оЬ-
ГДС2 «тс.» є прямим відповідником укр.
обруч (див.).
обрепатися
ббрус
обрепатися, обрепкатися, обреп-
шитися, обрйпатися — див. нарепа-
тися.
ббрйв, обривистий, обривок —
див. рвати.
[обрикотйтися] «прикидатися хво-
рим» Ж; — неясне.
[ббрим] «велетень, гігант» Бі; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. оІЬггут «тс.» (з XVI ст., давніше
оЬггут «тс.») пов’язане з укр. ббрин. —
Мозгугізкі Р24Р 113; Вгйскпег 378. —
Див. ще обр.
обрис; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. оЬгуз, як і ч. оЬгуз,
схв. обрис «силует, контур», слн. оЬгїз,
зводиться до нвн. АЬгі|3 «обрис, план,
контур», префіксального похідного від
Кір «креслення, план, ескіз»; зазнало
зближення з п. оЬгузошас, укр. обрису-
вати. — Шелудько 40; 54Р V 543. —
Див. ще рйса.
[обрихтунок] «військове навчан-
ня» Ж; — видозмінене запозичення з
німецької мови; н. АЬгісІтіип^ «тс.» по-
в’язане з дієсловом аЬгісМеп «навчати,
дресирувати, припасовувати», утворе-
ним з префікса аЬ- «від-, з-», спорідне-
ного з гот. аї, дінд. ара «тс.», гр. саго,
лат. аЬ-, і дієслова гісЬіеп «спрямову-
вати; наладжувати; рихтувати»; на ук-
раїнському грунті префікс аЬ- зазнав
зближення з об-. — Шелудько 45; Кіи-
£е—Мііхка 1, 588, 598. — Див. ще
рихтувати.
[обрідник] (бот.) «осот, Сігзіит гі-
уиіаге Ьіпк.» Мак; — неясне; можливо,
пов’язане з ббрідний «рідкий; недорід-
ний»; назва могла бути зумовлена тим,
що осот зріджує посіви, викликає не-
дорід.
[обрїжка] «шкіряна або мотузяна
частина батога»; — бр. [обрбжка]
«ошийник у хортів і гончих собак»; —
запозичення з польської мови; п. оЬ-
гбг «нашийник;, обруч на шиї», оЬгбг-
ка, оЬгога, оЬгдг «тс.» утворено з пре-
фікса оЬ- і основи -шго2-, наявної в ро-
у/гбг «канат, линва» (пор. укр. [ворб-
за] «мотузка чи ремінь у батозі», по-
ворозка). — ЗСБМ 1, 57; Вгйскпег
372. — Див. ще верзтй, ворбза.
обрій «горизонт», заобрійний; — не-
ясне; відтворюється (Наконечний УМШ
1951/4, 79) давніше *обмрій, пов’язане
з мріти(ся) «виднітися вдалині».
обрік (заст.) «урочиста обіцянка;
виділена кількість їжі для денного ут-
римання; солдатське утримання; корм
для коней; ст. повинність селянина» Г,
Ж, оброк «податок кріпака замість пан-
щини», [обрічне] «рептух, опалка»
ВеБ, [оброчник] «той, хто дає обіт»,
[обрачанка] «сумка» НЗ УжДУ 37,
[оброчникувати] «виконувати обіт»; —
р. оброк, бр. абрбк «щорічна плата
селянина поміщику; корм для коней»,
др. оброки «податок, зобов’язання», п.
оЬгок «фураж; (іст.) оброк», ч. оЬгок
«витрати за рік», болг. оброк «обіт,
обіцянка», м. оброк «час прийняття
їжі; порція», схв. оброк «строк», слн.
оЬгок «умова, строк»; — псл. оЬгокь,
пов’язане з дієсловом *оЬгекіі «обрек-
ти», утвореним з префікса оЬ- і дієслова
*гекіі «говорити». — Фасмер III 108;
ЗСБМ 1, 57; Вгйскпег 372; Масітек
Е84С 407. — Див. ще ректй, о1. —
Пор. вйрок, пророк, рік, строк.
[обрбмок] «обломок» Ж; — неяс-
не.
оброть «вуздечка» Г, Ж, [обріть
Бі, обрбтина, обротянка Ж, оброть-
ка Ж, обрутя Ме] «тс.», [обрбдька]
«мотузяна чи шкіряна вуздечка без ву-
дил» Сизько, [заобрбчувати Ж, наоб-
ротати Ж]; — р. оброть «вуздечка»,
бр. абрбць, др. оброт/ь, обр'ьт'ь «тс.»,
обр^тити «загнуздати», ч. оргаР, слц.
оргаіа (обидва з др.), стел, окржтнтн
«обв’язати морду»; — псл. оЬ-гьР ут-
ворене з прийменника оЬ- «навколо» і
основи іменника гьіь «рот». — Була-
ховський Вибр. пр. III 358; Фасмер
III 108; Преобр. І 631; ЗСБМ 1, 57—
58; Масітек ЕЗШ 416; Мікі. Е\У 285;
Оіг^Ьзкі БР 6, 177, — Див. ще о1,
рот.
ббрус «скатерть», [обруса ДзАтл І,
обруебк Ж] «тс.», [обрусок] «скатерть
143
обруч
обсервувати
фабричного виробництва» Па, [обрус-
ча] «скатерть» Ж, [обруся] «рушник»
Пр. XI діал. н.; — р. [обрус] «скатерть»,
бр. абрус «тс.», др. убрусь «хустка,
рушник», обрусьць «рушник», п. ч.
слц. оЬгиз «скатерть», ч. ст. Ьгизес
«рушник», болг. обрус «хустка, сервет-
ка», слн. [оЬгйз] «скатерть»; — псл.
оЬгизь, пов’язане чергуванням голос-
них з цсл. кр'ьснж'гн «стерти», р.-цсл.
круснтн «гладити, точити», укр. брус,
викликає сумнів пов’язання (МасЬек
Е8ЛС 407, Е8ЛС8 424) з слц. гизаґ
«витріпувати краї тканини», що зводи-
ться до гіпотетичного *гир-зай «скуб-
ти», яке могло бути спорідненим з
нвн. гаиїеп, гиріеп «скубти». — Фас-
мер III 108; Желтов ФЗ 1876 VI 72;
ЗСБМ 1, 58; Вгйскпег 372; Вехіа]
Е884 II 238; Засіп.— АКг. У\¥Ь. І 218—
219. — Див. ще брус1, о1.
обруч, [обручик Ж, обруче Ж], об-
ручка «перстень», [обручйнка] «тс.»
Ж, [обручник] «наречений» Ж, [обруч-
коватий] Ж, обручкувати «окільцю-
вати» Ж; — р. обруч, бр. абруч, др.
обручь, п. оЬг^сг, ч. слц. оЬгис, вл. шо-
Ьгис, нл. ЬоЬгис (ЬоЬгус) «зап’ястя»,
болг. ббр-ьч «обруч», схв. обруч, слн.
оЬґбс «ТС.», ЦСЛ. ОБрйчЧБ «кільце»; —
псл. оЬгрсь «зап’ястя, браслет, кільце»,
утворене з прийменника оЬ «навколо» й
основи іменника грка «рука». — Тка-
ченко УМЛШ 1986/12, 76; Черньїх І
588—589; Фасмер III 108; Булаховсь-
кий Вибр. пр. III 358; Преобр. І 631;
ЗСБМ 1, 58; Вгііскпег 372; Масіїек
Е8Л2 407; ЗсНизіег-Зехсс 1633; Вегіа]
Е884 II 237; Тгаиїтапп 237; Вй^а ВВ
II 506. — Див. ще о1, рука.
обряд Г, Ж, [ббрядок] «обряд, зви-
чай» Ж,- обрядність, обрядовість, об-
рядний, обрядовий', — р. обряд, бр.
абрад, др. обряде «порядок, угода»,
п. оЬг2£сі «обряд», ч. оЬгасі, слц. оЬгасі,
болг. м. ббред, схв. дбред, слн. оЬгесі
«тс.»; — псл. оЬг^сіь, пов’язане з діє-
словом оЬґ^сШі «влаштувати, впоряд-
кувати», утвореним з префікса оЬ- і
дієслова г^сІВІ «рядити», похідного від
144
г^сіь «ряд, порядок». — Фасмер III 108;
Вгйскпег 373; Масіїек Е8Л2 407. —
Див. ще о1, ряд.
[обрамувати] «облямувати»; — ре-
зультат контамінації форм обрамувати
(обрамовувати, обрамляти) й обля-
мувати. — Див. ще ляма2, о1, рама*.
[обсачити] «оточити» Ж; — запо-
зичення з польської мови; п. оЬзасгус,
озас/ус «тс.» пов’язується із зосгус,
якому відповідає укр. сочйти «підстері-
гати, висліджувати». — Вгйскпег 384—
385; 8\¥ III 517. — Див. ще сочйти.
[обселепитися] «набратися; добре
напитися» Ж; — очевидно, афективне
утворення неясного походження.
[ббсельці] «краї (ребра) дошки» Ж;
— результат видозміни деетимологізо-
ваних форм обзел «закраїна дошки»,
обзелок «обаполок», можливо, збли-
жених з основою осла «точильний ка-
мінь, брусок», р. оселбк «тс.», п. озеї-
ка, озеїек «тс.; овальний шматок мас-
ла». — Див. ще обзел*. — Пор. облї-
зок.
обсерваторія; — р. болг. обсерва-
тбрия, бр. абсерватбрьія, п. оЬзегу/аіо-
ґішп, ч. оЬзегуаіогіит, оЬзегуаіої, слц.
оЬзегуаібпит, м. опсерватори']а, схв.
опсерватбрй], опсерватбри]а, опсерва-
тбри]ум, слн. оЬзегуаібгі]; — запози-
чення із західноєвропейських мов; фр.
оЬзегуаіюіге, нім. ОЬзегуаІбгіит, англ.
оЬзегуаіогу походять від нлат. оЬзегуаіо-
гіит, яке зводиться до лат. оЬзєгуо
«спостерігаю», утвореного з префікса
оЬ- «до-, об-» і дієслова зегуо «спосте-
рігаю, бережу». — СІС2 591; Черньїх І
589; Фасмер III 109; ССРЛЯ 8, 436;
Кораііпзкі 683; НоіиЬ—Буег 340; РЧДБЕ
500; КІеіп 1069. — Див. ще облігація,
сервант. — Пор. консерви.
обсервувати «спостерігати», об-
серватор, обсервація; — р. обсерва-
ция, обсервацибнньш, бр. абсерва-
цьія; — запозичення з польської мови;
п. оЬзевуоу/ас, оЬзевуафа, оЬзегу/аіог,
як і ч. оЬзегуасе, слц. оЬзегуасіа, болг.
обсервйрам, м. опсервацица, опсерва-
тор, схв. опсервйрати, опсерваци]'а,
обсіч
обуза
слн. оЬзегуасі]а, походять від лат. оЬ-
вегуо «спостерігаю, уважно стежу». —
СІС2 592; Фасмер III 109; ЗСБМ 1, 60;
НоІиЬ—Буег 340; РЧДБЕ 500. — Див.
ще обсерваторія.
[обсіч] «зразу, раптом» Г (виходячи
з ілюстрації: «А вона до неї обсіч: хто
зробив та й хто», — значення може
бути сформульоване й інакше: «присі-
куючись»); — очевидно, пов’язане з
дієсловом сікти:, конкретний характер
словотворчо-семантичного зв’язку не-
ясний. — Див. ще О1, СІКТИ.
обскурант «противник прогресив-
них ідей, мракобіс», обскурантизм
«вороже ставлення до науки, освіти,
захист реакційних ідей»; — р. болг.
обскурант, бр. абскурант, п. ч. слц.
оЬзкигапІ, м. опскурант, схв. опску-
рант, слн. оЬзсигапі; — запозичення
із західноєвропейських мов; н. ОЬзси-
гапі, фр. англ. оЬзсигапі походять від
лат. оЬзсйгапз (-апііз) «затемнюючий»,
пов’язаного з оЬзсйгиз «темний, неви-
разний, непевний», первісно «закри-
тий», спорідненим з двн. зкйг «повітка,
покрите місце, притулок», дінд. зкипаіі
«покритий», гр. оиіЗую «брови», дісл.
зкйте «темний», зку «хмара, покрите
небо», англ. зку «небо». — СІС2 592;
КЗСРЯ 300; ССРЛЯ 8, 439; Кораіігі-
зкі 683; НоІиЬ—Буег 340; РЧДБЕ 500;
КІеіп 1068, 1455. — Пор. шура.
[обсбвгати] «трохи обтовкти просо,
ячмінь у ступі» ЛексПол; — префік-
сальне утворення від не засвідченого в
цьому значенні совгати', пор. *ковга-
ти, кбвганка «ступка». —Див. ще о1,
совати.
обставина «важливий для чогось
факт; (мн.) сукупність умов; матеріальне
становище;., (грам.) один з другорядних
членів речення»; — очевидно, калька р.
обстоятельство «тс.», що є калькою
фр. сігсопзіапсе або нім. Птзіапсі, які, у
свою чергу, калькують лат. сігситзіапііа
«тс.», утворене з префікса сігсит- «нав-
коло» та основи дієслова зіаге «стояти» і
гр. тгеріотаоїд «обставина», що складає-
ться з префікса тгєрі- «навколо» та імен-
ника отсотіс «стояння, становище». —
Фасмер III 109; ІЗпЬе^аип КЕ5 12, 39;
Пизани 70. — Див. ще о1, стати.
[обстій] «стара дівка» Ж, [обсцій]
«тс.» Ж; — очевидно, пов’язане з діє-
словом стояти-, конкретна мотивація
назви неясна. — Див. ще о1, стати.
обструкція «демонстративна дія з
метою зриву якихось заходів, пропо-
зицій», обструкціонізм, обструкціо-
ніст, обструктивний, обструкцій-
ний', — р. болг. обструкция, бр. аб-
струкцьія, п. оЬзігикфа, ч. оЬзігиксе,
слц. оЬзігиксіа, м. опструкци/а, схв.
опструкци]а, слн. оЬзІгйксЦа; — запо-
зичення із західноєвропейських мов; н.
ОЬзігикіібп, фр. англ. оЬзігисііоп похо-
дять від лат. оЬзігйсііо «закупорка, пе-
репона, перешкода», пов’язаного з діє-
словом оЬзігиеге «забудувати, зробити
недоступним», утвореним з префікса
оЬ- «проти-, до-» і дієслова зігиеге «бу-
дувати». — СІС2 592; КЗСРЯ 301;
ССРЛЯ 8, 456; Кораіігізкі 683; НоІиЬ—
Буег 340; РЧДБЕ 501; КІеіп 1070. —
Див. ще облігація, структура. —
Пор. конструкція.
[обстяжка] — див. стяг2.
[обтаритися] «вивалятися, забруд-
нитися»; — неясне; зіставляється (Кур-
кина Зтимология 1970, 100) з р. [то-
рите] «мучити, томити, затримувати,
волочити або водити», схв. іагііі «тер-
ти», слн. іагаіі «мучити, терзати, пові-
льно працювати», [іргаіі] «тягти, воло-
чити; хворіти».
[обтукувати] «оточувати, обляга-
ти» Ж; — неясне.
[обувець] (бот.) «Саісеоіагіа» Ж; —
похідне утворення від [обув] «взуття»;
очевидно, калька латинської наукової
назви, в основі якої лежить лат. саі-
сеоіиз «черевичок» (за подібністю квіт-
ки до туфельки)., — Див. ще взути.
обуза «те, що заважає, висить тя-
гарем; [натовп]»; — р. обуза, бр. абу-
за, др. обузя> «пов’язка», ч. оЬига
«гніт, гноблення», вл. у/оЬога «неволя,
обтяжливість», , нл. хсоЬиха (ЬоЬига)
«тягар, прикрість», стел, под'ь окжзолгк
145
обуртувати
обценьки
«непривітно, з обуренням»; — псл.
оЬргь < *оЬУ9гь, оЬрга < *оЬурга, по-
в’язані з дієсловом оЬ^гаіі < *оЬу^гаіі
«обв’язати». — Фасмер—Трубачев III
109; Черньїх І 589; Преобр. І 631; Бу-
лаховський Вибр. пр. III 362; ЗСБМ 1,
60; Масітек Е8ІС 408; 8сйизіег-8еу/с
1634. — Див. ще в’язати, о1. — Пор.
узи.
[обуртувати] «напасти з усіх бо-
ків» («Як несла я кішку в мішку —
трохи не обуртували собаки») Г; —
неясне.
обути — див. взути.
обух «тупа, важча частина гострого
знаряддя або зброї, молот», [обушник]
«ковальський молот», [обушниця] «за-
жим; залізна скоба» Ж, обушок «зна-
ряддя для відколювання пластів вугіл-
ля; молоток; вид холодної зброї»,
[обушкувати] «робити мітки обухом»
Ж; — р. обух, бр. абух, п. оЬисй, ч.
оЬисй, оЬизек «палка, обух», слц. оЬисІт
«дрючок», слн. [оЬйЬ] «булава, довб-
ня»; — псл. оЬихь; — загальноприйня-
тої етимології не має; найчастіше
пов’язується з вухо, псл. ихо у зна-
ченні «отвір для ручки в різних інст-
рументах»; пояснюється також (Ма-
сіїек Е8ІС 407—408) як «двовухий» (з
двома, лезами), оскільки ч. [изі] має
значення «леза сокири по обидва боки
від топорища»; малопереконливим зда-
ється пов’язання слова з вигуком бух
або з дієсловом набухати «набрякати»
(Горяев 235; Брандт РФВ 1890/1, 94;
Фасмер III 109—110; Вегіа] Е88Д II
239; Засіп,—Аііг. У\\'Ь. І 76—81), як і
з дієсловом оЬпіі «взути» (ЗСБМ 1,
61): — Трубачев Рем. терминол. 157;
Черньїх І 589; Булаховський Вибр. пр.
III 358; Преобр. І 632; Вгйскпег 373;
НоІиЬ—Кор. .251. — Див. ще вухо, о1.
[обуча] «гола вершина гори» Ч; —
неясне.
[обхаморити] «почистити» Ж, [об-
хамрати] «тс.» Ж, [прихамрати] «тс.;
прибрати; доглянути, відгодувати (сви-
ню)» Нед, [обхймрати] «привести до
порядку (одяг); помити» Ба, [обхйм-
146
ратися] Ба, [прихірмати] «привести
до ладу» Ме, [прихірматися] Ме,
[прихдрний] «ошатний»; — очевидно,
результат контамінації дієслів [обха-
мити] й [обхарити] «тс.», похідних
від [хамйти] і [харити] «тс.» (див.).
обхаючити, обханючити — див.
хаяти.
[обхвіруватися] «обходитися (чимсь)»;
— неясне.
[обцалик] «вид шевського знаряд-
дя» Ж; — неясне.
[ббцас] «каблук, підбор» Г, Ж, [об-
цасйна] «тс.» Ж, [ббчас] «тс. СУМ;
задник у чоботі Л»; — бр. абцас; —
запозичення з польської мови; п. оЬсаз
«каблук, підбор» походить від н. АЬзаіг
«тс.», пов’язаного з дієсловом аЬзеігеп
«відкладати, перериватися». — Шелудь-
ко 41; Кисіп. II 867; Оньїшкевич Исслед.
п. яз. 245; ЗСБМ 1, 61; Раиі ШУЬ. І 8,
10. — Див. ще абзац.
обценьки «щипці, кліщі», [обцень-
ка] «кліщі шевця» Бі, [обценьґи] «клі-
щі; кліщі для відривання підків» Ж, [оп-
цьонґі] «обценьки» О, [бранки ДзАтл II,
бцбнки тж, цьоньки О] «тс.», ст. об-
цекги (1598); — р. [обценки], бр. аб-
цугі, [абцонгі, абцзнькі] «тс.»; — за-
позичення з польської мови; п. оЬс^^і,
[оЬсд^і], ст. ИеЬсд^і «тс.» походять від
нвн. НеЬгап^е, утвореного з основ діє-
слова ЬеЬеп «підіймати», спорідненого
з ЬаЬеп «мати», дісл. йаїа «тс.», лат.
саріо «беру», та іменника 2ап^е «клі-
щі, щипці», спорідненого з англ. іоп^з,
гол. іап£, дісл. ібп£ «тс.», дінд. сіазаіі
«кусається», гр. бссиусо «кусаю», алб.
сіапє «кліщі»; можливий зв’язок і з нім.
Ниїгап^е «ковальські кліщі для відри-
вання підків», утвореним з основ слів
Ниї «копито» І 2апде (Шаровольський
ЗІНО II). — Дзендзелівський ЙКІ ЕТІ^І
15, 145; Зйєуєіоу Нізі. рйопоі. 483;
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 245; Шелу-
дько 41; Кісййагсії 83; Фасмер III 110;
Трубачев Рем.- терминол. 371, 382; По-
тебня К ист. зв. III 263; ЗСБМ 1, 62;
МДкошзкі 80г 19/2, 208; Вгйскпег
369; Кіи^е—Міігка 873.
обчанути
ов
[обчанути] «стиснути, здавити (у
виразі: обчануло коло горла)» Ж; —
неясне.
[обчверхнути] «обпалити навкру-
ги» Ж; — неясне.
[обчерти] «обдерти кору, шкіру»,
[обчерсти, обчирати Ж, обчірати]
«тс.»; — префіксальне утворення від
*черти, *черсти, др. *чьрту, -черес-
ти «різати», спорідненого з р.-цсл.
чркту, чр'Ьсти «тс.», слн. сгіаіі «корчу-
вати, шкрябати»; — псл. *сег5ІІ < *сег-
Ш, *сьгІ2; — споріднене з лит. кегій,
кігзіі «рубати, сильно бити», лтс. сегіи,
сігзі «тс.», дінд. кагїаіі «ріже», ав. когоп-
іаі-ІІ «тс.»; іє. *(з)кег-і- «різати». — Фас-
мер IV 349; Вегп. І 172; Тгаиітапп 130;
МйЬІ.—Епск. І 387; Рокоту І 938—
942. — Пор. ущерть, черес, чересло,
черсати, черта.
обчествб — див. обчий.
[обчий] «спільний» Пі, [обчеськйй]
«суспільний», [обчествб] «суспільство;
мир» Г, Ж; — слова основи, очевидно,
успадкованої з давньоруської мови (др.
обьчии); збереження початкового о без
переходу в і могло бути викликане
впливом російської мови; фонетично
закономірною формою в українській
мові є [вібчий] (див.).
[обчикрізати] «обрізати» Ж; — ре-
зультат контамінації (об)різати й
(об) чикрижити «обрізати». — Див.
ще о1, різати, чикргіжити.
обшар «певний простір; обсяг; се-
редовище; селяни, які обслуговували
панський двір і жили при ньому» СУМ,
Ж, [обшара] «простір, територія» Ж,
[обшарє, обшаря] «селянська садиба»
ДзАтл II, ст. об'ьшар (1604), обшари
(1606); — бр. абшар «простір; велика
ділянка»; — запозичення з польської
мови; гі. оЬзгаг «широкий простір, від-
крите місце; територія», заст. «поле»
походить від свн. оЬегзсйаг (нвн.
ЧЬегзсІїаг) «викорчуване поле», утво-
реного з прикметника оЬег «вищий,
верхній» та іменника зсНаг (нвн.
ЗсНаг) «військова частина, гурт; робота
на панщині», пов’язаного з дієсловом
зсйегеп «стригти, різати», спорідненим
з укр. кора, шкура. — Шелудько 41;
КісННагсП 9, 83; ЗСБМ 1,63; 5 XV III
523; К!іі£е—Міігка 635, 643. — Див.
ще кора, обер-, шкура1.
обшлаг «одворот на кінці рукава»,
ст. обшлягл «кблн'Ьрь» (1627); —
р. обшлаг, бр. абшлаг, п. оЬзгіе^а; —
через російське посередництво запози-
чено з німецької або голландської мо-
ви; нвн. Аиїзсіїїа^, гол. брзіа^ «тс.»
пов’язані з дієсловами нвн. аиїзсіїїа^еп
«піднімати (очі); засукувати (рукава)»,
гол. брзіаап «тс.», утвореними з префі-
кса нвн. аиї- «на-», гол. ор- «тс.», спо-
рідненого з двн. йГ, дісл. ирр «тс.»,
дінд. йра «напроти, до, на, при», ав.
ира, гр. йтго «під», лат. зиЬ «тс.», і діє-
слова нвн. зсіїїа^еп «бити», гол. зіаап
«тс.», спорідненого з двн. гот. зіаііап,
дісл. 5Іа «тс.», сірл. зіасїіда «побитий»,
зіасс «меч». — Шелудько 40; Черньїх І
589; Фасмер III 110; Преобр. 1 632;
ТСБМ І 88; Кіиде—Мікка 36, 652.
общйна СУМ, Ж, общинник, об-
щинний', — р. община, бр. абшчйна,
др. обьщина, обьчина; — через ро-
сійську й давньоруську мови запози-
чено зі старослов’янської; стел, оббштн-
нл «громада, товариство», як і болг. об-
щина «община (адміністративна оди-
ниця)», м. општина «тс.», схв. опНина
«тс.; церковна община», општина,
слн. бЬсіпа «тс.», пов’язане з прикмет-
ником оббшк «спільний». — ЗСБМ
1, 64. — Див. ще ві'бчий. — Пор. об-
чий.
[общубрати] «обскубти»; — не зо-
всім ясне; пов’язується з чуб (чубер,
чупер) (ВеЗн 43); може бути зведене
до основи *щуб- (псл. *зкеиЬ-), пов’я-
заної чергуванням голосних з основою
скуб- (псл. *зкоиЬ-).
об’ява, об’яв, об’явити, об’явити-
ся, об'явка, об’являти, об’являтися,
об’явник — див. явити.
ов (вигук здивування, захоплен-
ня); — очевидно, утворення інстинк-
тивного походження; могло виникнути
також у результаті подовження вигуку
147
бвад
овва
о (о > б > оу > ов). — Див. ще о2. -
Пор. гов.
[бвад1] (ент.) «овід, Нуросіегта Ьо-
уіз Б.», [вбвад ВеБ, гбват Я, бвадень
Дейн, увад ЛЖит] «тс.»; — р. [овад],
бр. [авад], авадзень «тс.», п. о'л-'асі «ко-
маха, гнус», [Ііоу/асі] «тс.», ч. оуасі
«овід», [Ьоуаб, Ічоуасі, Ьоуабо], слц.
оуасі, болг. [бвад], схв; ббад, 'бвад,
слн. оЬасі «тс.»; — псл. оуабь < *оЬ-
уасіь; — споріднене з лит. йосіаз «ко-
мар», лтс. ибсіз «тс.», гр. шОєш «штов-
хаю», єуооіс; «струс», дінд. уабкаіі, уасі-
Ііауаїі «б’є, вражає», ав. уасіауа- «від-
штовхувати», які, можливо, перебува-
ють у зв’язку з укр. вадити (Маїге-
паиег БР II, 334; 2иЬаіу АЇ81Р11 16,
407; МйЬІ.—Епсіг. IV 413); існує припу-
щення про походження слов’янських
слів з *бб-/*еб- «їсти» (ВсЬиІге К2 43,
41) або з складного слова *оу-бйоз
«той, хто їсть вівцю», утвореного з ос-
нови іменника ОУІ5 «вівця» і форми
*б4оз від основи *еб-/*бсі- «їсти» (Тру-
бачев Назв, дом, жив. 71); необгрун-
тованою є гіпотеза (Масіїек Е84С 423)
про спорідненість з лат. ІаЬапиз «овід».
— Німчук 221; Фасмер—Трубачев III
114; Черньїх 1591; ЗСБМ 1, 67—68;
Вгйскпег 387; 8кок II 534; Вегіа] Е88ф II
231—232. — Пор. вадити, вівця, їс-
ти, овід.
[овад2] (орн.) «волове очко, Тго^іо-
сіуіез іго^іобуїез Б.»; — не зовсім яс-
не; вважається (Булаховський Вибр.
пр. ПГ 217) результатом перенесення
назви овода на птаха; мотивація пере-
несення неясна; може бути пов’язане і
з такими назвами тієї самої пташки, як
[зводій, зводйтель].
[овак] «інакше», ст. овакій «інший,
інакший»; — п. ошак (у виразі і Гак і
о. «і так і сяк»), оу/ако «тс.», ч. омак
«інакше», схв. овакб (овак) «так,
отак»; — псл. оуако «он як», похідне
від вказівного займенника оуь «той,
такий», подібне за формою до како
«як», Іако, «так». — Вгйскпег 387; Ма-
сіїек Е8ІЇС 423; 8кок II 578. — Див.
ще бвйй. — Пор. інак, так.
148
овал, овальний; — р. болг. овал,
бр. авал, п. вл. оу/аі, ч. слц. слн. оуаі,
м. овал, схв. овал; — запозичення із
західноєвропейських мов; фр. оуаіе,
англ. оуаі, н. Омаї походять від слат.
буаііз «яйцеподібний», пов’язаного з
лат. 6ушп «яйце», спорідненим з гр.
Фоу, дісл. дангл. зе£, двн. еі, нвн.
Еі, псл. *а]е «тс.», укр. яйце. — СІС2
592; Черньїх І 590; Фасмер III 112;
КЗСРЯ 302; ЗСБМ 1, 68; НоіиЬ—Буег
351; РЧДБЕ 501; Оаигаї 522; Егетб-
у/бгїегЬисЬ 443; КІеіп 1104, 1106. —
Див. ще яйце.
овація; — р. болг. овация, бр.
авацьія, п. ошафа, ч. оуасе, слц. ома-
сіа, вл. оу/асі]а, м. оваци/а, схв. бва-
ци]а, оваци/е, слн. оуасЦа; — запо-
зичення із західноєвропейських мов;
н. Оуаїібп, фр. англ. оуаїіоп походять
від лат. оуаііо «малий тріумф», пов’я-
заного з оуо «торжествую, тріумфую»,
спорідненим з гр. єссфсс «радісно кри-
чу», буквально «кричу єоа (на честь
Вакха)». — СІС2 592; Черньїх І 590;
Кораііпзкі 705; НоіиЬ—Буег 351;
РЧДБЕ 501; Оаигаі 522; Ргетсіу/бгіег-
ЬисН 443; КІеіп 1105; \¥аШе—НоГт. II
229—230.
овва (вигук здивування, сумніву,
іронії), [оввакало] «ідіот, дурень, який
часто говорить овва» Пі; — п. оу/у/а;
— не зовсім ясне; можливо, результат
поширення вигуку ов вигуковим еле-
ментом а; може бути також зіставлене
з п. ст. оу/а «чи, хіба; ото; отож, отже,
адже», пов’язаним із займенником б\у
«той», спорідненим з укр. бвий; не ви-
ключена й можливість зв’язку з р. увьї,
др. увьї, болг. увй, стсл. оуккі, ч. оиуе
(вигук жалю, болю, нарікання), буе,
оуе, слц. ои «тс.», що зіставляються з
лат. уаЬ, уае, двн. \уе, гот. у/аі, свн.
оиу/е, бу/е, нвн. у/еЬ, лит. лтс. уаї, сірл.
Гає, кімр. £У/ае, брет. ^у/а, ав. уаубі,
аубі, аубуа, гр. ба, ойа, оиа, ойаі, іє.
*иаі «тс.» (Фасмер IV 145; МасЬек
Е8ІЇС 423; Шаісїе—Ноігп. II 724; Кіи-
£е—Міігка 545; Рокогпу 1110—1111).
— Пор. вава.
Овдій
овес
Овдій (чоловіче ім’я), [Овдієць Г,
Ж], Овдійко, [Одійко] Ж, ст. О\тс1еіе-
\уісг (1478), А в дій ил(и) Агдій «рабь
Г(осподе)нь, або св'Ьдок, Г(осподе)нь»
(1627); — р.,Дв5е'й, ст. Авдий, бр. Ау-
дзей, болг. Авдий, стел. Авьднн; — че-
рез церковнослов’янську мову запози-
чено з грецької; гр. ’А|35іа<; походить
від гебр. ‘бЬасІіаЬ- «служитель (Бога)
Ягве». — Вл. імена 73; Беринда 171;
Петровский 34; Спр. личн. имен 371;
Илчев 41.
[овелйцини] «на Паску, на Велик-
день» ЛексПол; — очевидно, результат
універбізації словосполучення др. о ве-
лиці дьни (місц. в. одн. від великі
дьнь «Великдень»), — Див. ще вели-
кий, день, о1.
Овен (назва сузір’я), бвній (рідк.,
заст.) «овечий»; — р. Овен (сузір’я),
заст. бвен «баран», бр. Авен (сузір’я);
— запозичення з церковнослов’янської
мови; цсл. овьггь «баран» (у т. ч. як
назва сузір’я) споріднене з болг. Овен
«баран», м. Овен, схв. дван, слн. оуєп,
ч. оуєп, п. оу/ієп, можливо, також з др.
овьні «тс.» (якщо це не старослов’я-
нізм); — псл. оуьпь; — споріднене да-
лі з прус, ау/іпз «баран», лит. ауіпаз,
лтс. аипз, ауіпз «тс.»; є давнім аугмен-
тативним утворенням від іє. *оуіз «вів-
ця»; як назва сузір’я цсл. овьггь, подіб-
но до лат. агіез «баран; сузір’я Овен»,
є калькою гр. ирїбс «баран; сузір’я
Овен». — Фасмер ПІ 113; Вгйскпег 387;
Младенов 371; 8 кок II 579; Вегіа]
Е884 II 263; Тгаиітапп 21; Топоров
178—179; МйЬБ—Епск. І 225, 232;
Меіііеі Еїисіез 260. — Див. ще вівця.
Оверкій (чоловіче ім’я), Оверко,
Аверкій, Овер’ян, Авер’ян, ст. Овер-
кичі . (особове ім’я 1438), Аверкій
«дрьзновень» (1627); — р. Аве'ркий,
Аверьян, бр. Аверкій, болг. Аверкий,
стел. Аверкий; — через церковносло-
в’янську мову запозичено з грецької;
гр. ’АРєриюс, можливо, походить від
лат. АЬегсіиз, яке виводиться від діє-
слова ауегіо «відвертаю, відхиляю; же-
ну», префіксального похідного від уєгїо
«повертаю, обертаю», спорідненого з
псл. *уьгіеН, укр. вертіти. — Вл. іме-
на 73; Беринда 171; Петровский 35—
36; Спр. личн. имен 371; Илчев 41. —
Див. ще вертіти.
[овер’ян (лікарський)] (бот.) «ва-
леріана, Уаіегіапа оШсіпаїіз Б.» Мак,
[оверян, авер’ян] «тс.» Мак; — ре-
зультат фонетичної видозміни літера-
турної назви валеріана, зближеної з
особовим ім’ям Овер’ян, Авер’ян; пор.
інші подібні зближення у формах [ва-
леріан, маріян] «тс.». — Див. ще ва-
леріана.
овес1 (бот.) «Ауепа Б.», [вовес, го-
вес] «тс.» Мак, вівса (мн.) «вівсяне
поле, вівсяні сходи», вівси «тс.»,
[вівсик] «вівсюг», [вівсина] «зернина
вівса; стебло вівса», [вівсисько] «поле,
з якого скосили овес» Ж, вівсище
«тс.», [вівсоватка] «вівсюг золотий,
Ауепа Пауезсепз Б.» Мак, вівсюг «ди-
кий овес, Ауепа Іаїиа Б.», [вівсюга]
«вівсюг» Г, (Ме), [вівсюк] «тс.; кост-
риця, вівсяниця, Еезіиса Б.» Мак, вів-
еюнець «НеІісіоігісЬоп Везз.; [Ауепа
риЬезсепз Б. Мак]», вівсяник «хліб,
корж з вівсяного борошна; назва коня
в загадці», [вівсяниця] «костриця Мак;
вівсяна солома», [вівсянище] «поле, з
якого скосили овес» Мак, вівсянка
«борошно або крупа з вівса; вівсяна
каша або юшка; вівсяна солома», [ів-
сянка] «вівсяна солома» Мак, [ове-
сець] «стоколос польовий, Вготиз аг-
уєпзіз Б.» Мак, [овеснище] «вівсище»
Гриц, [овесбк] «рід узору в вишивках»,
[овсец] «вівсюг золотий» Мак, [овейна]
«вівсина», [овсиця] «костриця лучна,
Еезїиса ргаїепзіз Нисіз.» Мак, [овейще]
«вівсище», [овсюг] «вівсюг Г; стоколос
розкидистий, Вготиз раїиіиз М. еї К.
Мак», [овсюга] «вівсюг» Мак, [овся-
нйк] «вівсяник», [овсянйця] «вівсяни-
ця», [овсянище] «вівсище» До, [овсян-
ка] «стоколос польовий Г; стоколос
житній, Вготиз зесаііпиз Б. Мак; вів-
сянка Г», [овсьниця] «вівсяна солома»
Мак, вівсюгуватий «зарослий вівсю-
гом або змішаний з ним», [овсюгова-
149
овес
ОВІД
тий] «тс.» Бі, вівсяний, [овсяний]; —
р. овес, бр. авес, др. овьсь, п. оххіез,
Ч. 0УЄ8, СЛЦ. ОУО8, ВЛ. ХТО XV 8, НЛ. НоХХ'8,
полаб. уЦаз, болг. овес, м. овес, схв.
бвас, слн. буез, стел, овьсь; — псл.
оуьзь; — споріднене з лит. ауіга «овес»
(можливо, з *ауі^а), лтс. аиха, прус, хуу-
5е, лат. ауепа (< *ауїпа < *ауІ£-5па)
«тс.», далі, можливо, з гр. аіуіЛшір «вів-
сюг; ячмінь на оці»; іє. *ахУІ£-; Махек
вважає слово праєвропейським; сумнів-
ним здається пов’язання з дінд. ауазат
«їда, харчування» (Еіск І 12; Потебня
РФВ 5, 122) та з вівця (Раїк—Тогр
387). — Фасмер III 113; Черньїх 1 590;
Преобр. І 635; ЗСБМ 1, 69; Вгйскпег
387—388; Масіїек Е84С 423—424; Зт.
ГО5І1. 286—287; 5с1іиЧег-5ехус 1683;
Младенов 371; 8кок II 580; Вегіа) Е884
II 263; Мозгугізкі Р23Р 74; \Уа1с1е—
Ноїт. І 81; ЗсЬгасІег ВеаІІехікоп І 427;
Гамкрелидзе—Иванов 659; Рокоту І 88.
[овес2] (бот.) «гвоздика пишна, Оі-
апШиз зирегЬиз Б.» Мак; — р. [овсян-
ка] «трав’янка, Оіапйіиз сіеііоісіез Е.»; —
пов’язане з овес1-, перенесення назви
зумовлене подібністю стебла й листя
цих видів гвоздики до вівса. — Див.
ще овес1.
овечка1, овеча, овечатина, ове-
чатник, овечий, овечина, овечник, ов-
ча, овчар, овчарик, овчарка, овчар-
ник, овчина — див. вівця.
[овечка2] (ент.) «стонога, мокриця,
Опізсцз тигагіиз»; — очевидно, пов’я-
зане з овечка' «вівця»; перенесення
назви могло бути зумовлене деякою
подібністю форми тіла стоноги до вів-
ці. — Див. ще вівця.
[овечки (польові)] (бот.) «цмин пі-
сковий, . Неіісйгузит агепагіит (Б.)
В. С.» Мак; — очевидно, пов’язане з
овечка' «вівця»;, перенесення назви
могло бути зумовлене деякою подібніс-
тю зібраних у китички квітів цмину до
кучерявої шерсті ягнят.
[бвйй] «той» Ж, [два] «та» Ж, [овая]
«тс.» Ж, [бве] «те» Ж, [овбє] «тс.» Ж; —
р. бвьш «цей, той», др. ОВЛ «той, цей», п.
б XV «той», болг. бви «цей», м. ово'],
150
[ова/], схв. два] «тс.», слн. оу «цей, той»,
стел, оксь «тс.», овт»... ов'ь «один... дру-
гий»; — псл. оуь; — споріднене з ав.
дперс. ауа- «той», дінд. ауоіі «тих двох»
(род. в. дв.), лит. аиге «отам»; іє. *аиа-,
*аио- «той». — Фасмер III 116—117;
Масіїек Е84С 423; 8кок II 578—579;
Вегіа] Е884 II 262; Е884 81. £г. II 558—
561, 565—566; Тгаїйтапп 20; Вги^-
тапп □етопзігаііурґоп. 97—99; Роког-
пу 73—75. — Пор. овак.
[овййка] (бот.) «берізка польова,
Сопуоіуиіиз агуепзіз Б.»; — похідне ут-
ворення від овйти (вити); назва зу-
мовлена тим, що берізка обвиває стеб-
ла інших рослин; пор. [в’юнок, по-
витиця, повійка], р. вьюнбк «тс.». —
Анненков 107; Симоновий 138. — Див.
ще вйти1 о1.
[бвин] «клуня, приміщення для су-
шіння снопів» Ж, [авйн, аввйнь] «тс.»
Л; — очевидно, запозичення з біло-
руської або російської мови; р. овйн,
бр. [авін] «тс.» вважаються спорідне-
ними з лит. (ауіепа «поле з-під ярини»,
]аи]а «клуня», ]ауаї «збіжжя», лтс.
]ай]а «клуня», дінд. уамаїї «хліб, зерно,
просо, ячмінь», ав. уауа «хліб (на ко-
рені)», уоуїп «хлібне поле», ос. уаи
«просо», гр. До. «полба», ірл. еогпа
«ячмінь» (іє. Депо- «хліб на корені»);
висловлюється також думка (ЗСБМ 1,
69—70) про запозичення східносло-
в’янських назв з іранських мов; запо-
зиченнями з литовської мови є бр. еу-
ня «клуня», п. []еу/(п)іа, ]оу/(п)іа] «тс.».
— Черньїх І 590—591; Фасмер III 113—
114; Преобр. І 635; Вегп. І 455; Егаеп-
кеї 192; Тгаиїтапп 107; Абаев ИЗСОЯ І
564; Егізк І 609; Гамкрелидзе —Ива-
нов 655—656.
овід (ент.) «ґедзь, Нуросіегта Ьо-
уіз Б.», [бвод Ж, гбвот Я, бводень]
«тс.», оводня (зб.); — р. бвод, др.
овод-ь; — результат видозміни первіс-
ної форми [бвад], псл. оуасіь, в умовах
акаючих говорів (як прояв гіперизму)
або через зближення з іменником
вода. — Фасмер—Трубачев III 114. —
Див. ще овад1. — Пор. ббод.
овіще
овшем
[овіще] «молоді сходи» Ж; — оче-
видно, результат фонетичного розвит-
ку на українському ґрунті старосло-
в’янської форми овощье (овощнк)
«плоди, овочі». — Див. ще овоч.
овоскоп «прилад для просвічуван-
ня яєць»; — р. болг. овоскоп, бр. ово-
скоп, п. оу/озкор, ч. слц. оуозкор, схв.
овоскоп; — складне утворення з основ
лат. отит «яйце», спорідненого з гр.
атт. шоу, псл. *а]е «тс.», укр. яйце, і
гр. ОХ07ГЄСО «дивлюся, спостерігаю, ог-
лядаю», спорідненого з лат. зресіо «ди-
влюся», ав. зразуеШ «дивиться», дінд.
разуаїі «тс.». — СІС2 592; Кораіігі-
зкі 705—706; РЧДБЕ 501. — Див. ще
яйце. — Пор. мікроскоп, овал, скеп-
сис, телескоп.
[бвоц] «аромат фруктів Ж; (зб.)
фрукти (Пещак)», [овоцйна] «овоч»
ЕЗб 25, ст. овоцт> «плід»; — запозичен-
ня з польської мови; п. оу/ос «плід»
споріднене з укр. овоч (див.).
овоч, заст. бвощ, [бвоща] «фрукти,
овочі» Ж, [овічнйк] «торговець овоча-
ми» Куз, [овочар] «тс.», [овочарня]
«овочева крамниця», [овочарство] «ово-
чівництво», [овочівка] «фруктове вино»
тж, овочівник «той, хто вирощує ово-
чі», овочівництво, овочевий; — р.
бвощ, п. оу/ос «плід», ч. оуосє (мн.),
[оЬос, оуос], СЛЦ. ОУОС, ОУОСІе (мн.)
«тс.», болг. овбще «фрукти, плоди»,
овбщия (зб.), м. овош]'е, [овоште],
СХВ. всіїїе, СЛН. ОУОС]Є «тс.», стсл.
овоштщ — загальноприйнятої етимо-
логії не має; найбільш переконливим
здається виведення з псл. *оуокіь
«ПЛІД, фрукт» (< *ОУО£ІІ-, *УОк5ІІ-),
спорідненого з нвн. у/асйзеп «рости»,
свн. у/айзеп, двн. днн. у/айзап, гот.
іуаЙ5]ап, дісл. уаха «тс.», дінд. уакз,
икз '«сильнішати, ставати великим»,
уакзауаіі «дає рости», .йкзаіі «підрос-
тає», ав. уа/заіН «росте», ихьуеііі «тс.»,
тох. ока- «рости», лит. аи^и «росту»,
аикзіаз «високий», гр. аіД’сс, аи^ауш
«примножую, збільшую, підвищую»,
лат. аихіїіит «допомога», гал. ихеїіо-,
ірл. йазаі «високий», що зводяться до
іє. *аие£-, *аид-, *и£- «рости, збіль-
шуватися, розмножуватися, множити»
(Іфпзкі] ІГ 40, 144—145; Ильинский
РФВ 1916/4, 248; Міккоіа ИгзІ. Сг. III
41); думка про походження слов’янсь-
ких слів з двн. оЬах «плоди», дангл.
оїеіі, снн. оуєі «тс.» (ІЛіІепЬеск АґЗІРН
15, 489; Мікі. Е\¥ 228; Вгйскпег 388;
Кіи^е—Міїгка 518) неприйнятна, ос-
кільки джерелом германських форм
було *иЬаїа, яке на слов’янському ґрун-
ті дало б *уьЬоР; загальнослов’янське
поширення слова свідчить також проти
припущення (Кірагзку 253) про похо-
дження його з давньонижньонімецької
(пор. нн. оуєі, що зазнало впливу свн.
оЬез). — Фасмер III 115; Черньїх І
591; Львов Лексика ПВЛ 154; Преобр.
І 636; Масіїек Е84С 424; Маїхепаиег
БЕ 12, 180; \Ма1с1е—Ноітп. І 82; Кіи^е—
Міїгка 829; \¥а1сіе—Рок. І 22—23.
оврашбк — див. ховрах.
Овсій (чоловіче ім’я), Євсевій,
Євсей, Сева, ст. Евсеи (1430), Еусевіи
«бл(а)гочестйвь» (1627); — р. Евсе-
вий, Евсей, бр. Яусей, Яусевій, Аусей,
п. ЕигеЬіизг, ч. ЕизеЬіиз, слц. Еизе-
Ьіиз, болг. Евсевий, м. Евсевие, схв.
/евсеви]е, ЕигеЬі]е, слн. ЕугеЬі]; — за-
позичення з грецької мови; гр. ЕйоєРюс;
пов’язане з прикметником єбоєРцс;
«благочестивий», утвореним з основ
прикметника єсц «добрий» та іменника
«сором; подив; пошана», пов’яза-
ного з дієсловом оєРоцаї «соромлюся,
виявляю пошану», можливо, спорідне-
ним з дінд. Їуа]а1:і «покидає, залишає».
— Вл. імена 73; Беринда 206; Петров-
ский 105; Спр. личн. имен 409; Корес-
пу Ргйуосісе 63; Илчев 194; Ргізк II
686—687. — Див. ще євангеліє. —
Пор. Севастян.
[овшем] «якраз, саме, -тим більше»
Ж, [бвшім] «тс.» Ж, ст. овиїем.'ь «біль-
ше того, а навіть» (1436); — запози-
чення з польської мови; п. оу/зхет
«власне, очевидно, аякже; навпаки»,
СТ. ОУ/82Є]Д «ТС.», ЯК і Ч. СЛЦ. ОУЗЄГП
«звичайно, безумовно, але», є резуль-
татом злиття прийменника о(Ь) «об» і
151
овший
огінйця
форм місц. (орудн.) в. одн. займенни-
ка «все», *№2а «вся», спорідне-
ного з укр. весь. — КісЬЬапД 86;
Вгйскпег 368, 635—636. — Див. ще
весь', о'.
[овший] «інший, окремий, особли-
вий» Ж; — похідне утворення від двий
«той; (ст.) інший, другий», аналогічне
до інший (пор. р. иной, псл. *іпь). —
Див. ще бвйй.
[огавний] «великий, сильний Г;
набридливий, обтяжливий, страхітли-
вий, незграбний, величезний, огидний
ВеЛ»; — др. огавити «потривожити»,
огавие «досада, неспокій», п. [оЬа^/пу]
«огидний, бридкий», ч. оЬаУпу «тс.»,
слц. оЬауду «тс.; потворний», схв. ога-
ван «бридкий, огидний, ненависний»,
слн. [о^ауеп] «бридкий, огидний»,
[о^аупі] «тс.», [о^ауііі] «викликати оги-
ду», стел, огдвити «потурбувати»; —
псл. (о)^ауііі, пов’язане чергуванням го-
лосних з *§оуьпо «бруд». — ВеЛ 441;
Фасмер І 424; МасЬек Е83С 410; Но-
ІиЬ—Буег 342. — Див. ще гівнб. —
Пор. гид.
[огазнути] «покритись інеєм, обмерз-
нути» (про дерева); — очевидно, запо-
зичення з чеської мови; ч. оЬагеїі,
оЬагоуаїі «покривати, обкидати» є іте-
ративними формами від ойосШі «покри-
ти», похідного від ЬобіІІ «кинути», спо-
рідненого з укр. годити, р. угодить
«потрапити, Vвипадково влучити». —
МасЬек Е8ЛС 173. — Див. ще год.
бгар1 (зоол.) «птах родини качок;
руда качка, Табогпа Іабогпа Б.» СУМ,
Шарл; — р. огарь «Табогпа їегги^іпеа»;
— очевидно, пов’язане з горіти (пор.
[огар] «обгорілий пеньок»); назва могла
бути зумовлена іржаво-рудуватим заба-
рвленням птаха; пор. таке саме мотиву-
вання у п. о^оггаіка, роб^оггаіка «птах
родини качок, Еиіі^иіа пугоса», похід-
них від префіксальних дієслів о^оггес,
роб^оггес «підгоріти, засмагнути». —
Мозгупзкі Р2ДР 135; Птицьі СССР 84.
— Див. ще горіти', о1.
[огар2] «неохайна, обшарпана лю-
дина» Ва; — очевидно, результат ви-
152
дозміни слова угара «зірвиголова»
(див.).
[бгар3] (ент.) «личинка овода; овід,
Нуробегта Ьоуіз; гуля від укусу ово-
да Ж»; — очевидно, результат видо-
зміни деетимологізованої форми вугор
«тс.», зближеної з основою дієслова
горіти. — Див. ще вугор2.
огаряка — див. угара.
огвара — див. окар.
[огень] «вогонь»; — запозичення із
західнослов’янських мов; п. о^іеп, ч.
слц. оЬеп, вл. у/оЬеп, нл. у/орєп відпо-
відають українському вогонь (див.).
бгйр «жеребець» СУМ, Ник, [бгер,
дґер Ж, гдґір Корз] «тс.»; — р. [оге'р],
бр. вбгер, п. о^іег, о^іега, [о§та], болг.
айгі>р, м. ст. а]гар, схв. а]гйр «тс.»; —
запозичення з тюркських мов; тур. ау^іг,
[а]кіг, б]£йг] «жеребець», узб. уйг. айгир
«тс.» розглядаються як афіксальні похід-
ні від кореня *ай-, *аб-, *ай-, *аз-, ком-
понентом значення яких є «збуджува-
тись похіттю, покривати» (про тварин);
виводиться також (ЗІивгкіеу/ісг ЗР 34,
266) від тур. б§йг «табун; невчений
кінь». — Кидп. II 868; Фасмер III 155;
Трубачев Назв. дом. жив. 59; Супрун
Тюркизмьі 74—76; ЗСБМ 2, 178; 8\У III
705; Вгйскпег 382; БЕР І 6; 8кок І 17;
8ас1п.—Ай/. У\¥Ь. і 14; Вегп. І 26; Се-
вортян 107—108. — Пор. вір2.
[огирошник] (бот.) «вовче тіло бо-
лотяне, Сотагит раїпзіге Б.» Мак,
[огірочник] «тс.» Она; — очевидно, по-
в'язане з огірок; мотивація зв’язку не-
ясна.
Огій (чоловіче ім’я), Огей, [Егей,
Івгей, Йовгей, Овгей], ст. Аггеії «вдяч-
ний, весельїй» (1627); — р. Агей, Аг-
гей, бр. болг.' Агей, цсл. Аггии; — за-
позичення з грецької мови; гр. ’Ау(у)а-
їо<; походить від гебр. На^аі, букв,
«святковий, урочистий», пов’язаного з
Ьа§- «свято». —. Вл. імена 74; Беринда
172; Петровский 39; Спр. личн. имен
372; Илчев 42.
[огінйця] «пісна (рідка) пшоняна
каша, приправлена цибулею» Ж; —
неясне.
о-гіпа
огірчак
[о-гіпа] (вигук при спиханні човна
у воду або витяганні його на берег)
Мо, [о-гіса] «тс.» Мо; — неясне.
огірок (бот.) «Сиситіз заііуиз Б.»,
[вогірбк, гірок, говірок, гоїрдк ЛЧерк]
«тс.», [гоїрйння] «огудина огірків»
ЛЧерк, [гурдк] «огірок», [гуркй] «огір-
ки» Пі, [гурковйннє] «гудина огірків»
ЛексПол, [гурковіннє] «тс.» Л, [гурбч-
ник] «гудина огірків; місце, де ростуть
огірки» Л, [гурдшник] «тс.» Л, [бги-
рдк] «огірок» ВеЛ, Ж, Мак, [огірочки]
«вид гаївки» Ж, огірочник «юшка, зва-
рена із солоними огірками», огірчиння
«стебла огірків», [огарок] «огірок» Мак,
[огурець Пі, Мак, огурка ЕЗб 25, огу-
рок ВеЛ, Мак] «тс.», [огурбчнік] «гу-
дина огірків; місце, де ростуть огірки»
Л, [огурчина] «якась рослина» ВеЛ,
[угірбк] «огірок; рід вишивки», [кірок]
«огірок» Мак, [жаб’ячі вогірбчки] «бо-
бівник, Мепуапійез Ігіїоііаіа Б.» Г,
Мак, [гурбчковий] (про колір), огірко-
вий, огірочний, ст. вгуреирь (XVIII ст.);
— р. огурец, [огурдк], бр. агурдк, др.
огурець, п. о^бгек, ст. о^игек, о^огек,
о^бгка, ч. окигка, [окигек, о^игек, ойа-
гек, ойагка, оЬаг], слц. ийогка, [ийагка,
ийегка, ийогка, ийогок], вл. когка (мож-
ливо, з нім. або ч., Кіи^е—Міігка 277),
нл. ^игка, схв. [вцгорек, угорак, угор-
ка], слн. [окигек]; — запозичення із
середньогрецької мови; сгр. ауоород
«огірок» (нгр. ауооро^, ссууоорі(оу)
«тс.») загальноприйнятої етимології не
має; здебільшого пов’язується з гр.
аюрос; «несвоєчасний, передчасний,
незрілий» (оскільки огірки їдять зеле-
ними, на противагу дині — тгєтгсоу, бук-
вально «спілий»), утвореним за допо-
могою заперечного а- від сора «час, рік,
день, , пора», спорідненого з гот. )ег
«рік», двн. ]аг, нвн. Зайг «тс.», укр.
ярий, яровий' гр. аууоорі(оу) вважа-
ється також (Масіїек Літі, гозії. 227;
Кіи^е—Міігка 277; Кіеіп 654) запози-
ченням зі східних мов (перс, апдагай
«кавун», ап^йг «гроно, виноград»); зі
слов’янських мов запозичено в балтійсь-
кі (лит. а^игказ, а^игкйііз, лтс. а^игкіз,
§игкіз) і германські (нвн. Сигке, [а^иг-
ке], гол. а(и)§игк, дат. а^игк, шв. §игка
«тс.», англ. ^йегкіп «солоний огірок»).
— Дзендзелівський 81. зі. 6/1—2,
135; Коваль 52; Німчук 274; Кисіп. II
868; Фасмер III 120; ГСЗ II 260, III
133; Черньїх І 592; КЗСРЯ 304; ЗСБМ
1, 77; Вгйскпег 376; Масйек Е83С 413;
8сйизіег-8е\ус 240; Вегіа) Е883 II 244;
Критенко Вступ 531; Кгеізсйтег Оіоі-
1а 20, 239—240; Вй^а КК III 322; Сйап-
Ігаіпе І 9; Егізк II 1150—1151. — Пор.
ярий1.
огірочник1 (бот.) «огіркова трава,
Вога^о оШсіпаїіз Б.», [гирдчник Ж, оги-
рочник Мак, огірочник Мак, огірочна
трава Ж, Мак, огірошна трава Мак,
огірдшник Г, Мак, огуречна трава
Мак, огуречник Мак, угіречник Мак]
«тс.»; — р. огуречник, огуречная тра-
ва, [огуречница, огуречньш дук], бр.
агурбчнік, агурзчнік, п. о^бгесгпік,
слц. [ойагкоуу куеі] «тс.»; — похідне
утворення від огірок-, назва зумовлена
тим, що молоде листя цієї рослини має
смак огірка і може використовуватися
для салатів. — БСЗ 6, 294; Анненков
68; Маїу аііаз Пес. газі]. 126; Симоно-
вий 74.
[огірочник2] (бот.) «конюшина по-
льова, котики, Тгіїоііит агуепзе Б.»,
[огірочки Мак, огірочна трава Мак,
огірошна трава Мак, огірдшник]
«тс.»; — похідне утворення від огірок',
назва, можливо, зумовлена тим, що ко-
нюшину польову підкладають під огір-
ки, щоб було менше пустоцвіту. -----
Анненков 358. — Див. ще огірок.
[огірочник3] (бот.) «гадючник в’я-
золистий, Еііірепсіиіа иітагіа (Б.) Ма-
хіт. (Зрігаеа иітагіа Б.)» Мак, [гірош-
ник, ірошник, огірочник, огірош-
ник, огорошник Ан, огуречник, огу-
решник] «тс.» Мак; — похідне утво-
рення від огірок', мотивація назви не-
ясна.
[огірчак] (бот.) «кнавція, свербіж-
ниця, Кпаиііа агуепзіз Соиіі.» Мак; —
пов’язане з огірок; назва зумовлена
тим, що стебла кнавцїї опушені корот-
153
оглаблі
огнйво
ким пушком і жорсткими волосками,
наче в огірків. — Заверуха 127. —
Див. ще огірок.
[оглаблі] (мн.) «пухирі на яснах у
коней» ВеЗн, [оглабля] (с. р.) «тс.»
ВеЗн; — очевидно, результат видозмі-
ни деетимологізованої форми [оглбни]
«тс.», зближеної з іменником [оглдблі]
«голоблі». — Див. ще оглбни.
[бглав] «вуздечка, недоуздок» Г, Ж,
[оглавець] «недоуздок»; — запозичення
з чеської або словацької мови; ч. оіііау
«недоуздок», оКІамес, ойіаука «тс.», слц.
оіііау «вудила», ойіаука, ойіаупїк «тс.»,
як і р. [бголбвь] «недоуздок», [оголб-
вок], п. о£Іб\м, нл. \мо£Іо], болг. оглав-
ник, м. оглав, схв. бглав, слн. о^іау
«ТС.», ЗВОДЯТЬСЯ ДО ПСЛ. *О£ОІУЬ, утворе-
ного з прийменника о і основи іменника
*§о]уа «голова»; пор. р. [бглавль] «кру-
говий ремінь вуздечки», ст. оглавь «вуз-
дечка», що є церковнослов’янізмами. —
Див. ще голова, о1.
[огладиця] «ожеледь» ВеБ, [огле-
диця, оглядиця] «тс.» тж; — результа-
ти видозміни деетимологізованої форми
[оледиця] «тс.», зближеної з основами
гладкий, угледіти, глядіти', останні
два зближення мотивовані лише фоне-
тично. — Див. ще лід.
[огладка] «вид коржа» ЛексПол; —
результат контамінації слів оладка і
гладкий, можливо, зумовленої і обме-
женої вживанням у виразі печи олад-
ки, коб були воли гладкі. — Див. ще
гладити, оладок.
[оглбни] «пухирі, пухлини на яснах
у коней; зубний камінь; неприємний
присмак голоду» Ж, [оголбни] «тс.» Ж;
— очевидно, псл. *о-£ь1опу (або *о-£Іо-
пу); — споріднене з *2ьїпа «жовна»,
хеірсіь «жолудь», лат. §1апз «тс.», §1ап-
биіа «залоза»; іє. *§ие1-, *£ие1-, *£и1а-
«дуб; жолудь»; пізніша форма [оголб-
ни\ з вторинним повноголоссям виник-
ла в результаті сприйняття форми [ог-
лбни] як полонізму. — ЕиЬаіу 81. а сі.
І 2, 128; Рокогпу 472—473. — Див. ще
жовно, жола, жолудь. — Пор. глан-
да.
154
[оглух] «дурень, йолоп»; — бр. [ог-
лух] «тс.»; — очевидно, результат ви-
дозміни деетимологізованого [блух] під
впливом слова глухий', припускається
також (ЗСБМ. 8, 81; Преобр. І 129;
Вегп. І 308) розвиток значення «йо-
лоп» у слові оглух на основі значення
«глухий». — Фасмер III 136. — Див.
ще блух.
огнйво «сталева пластинка в замку
кремінної рушниці, об яку вдаряється
кремінь; [кожна з чотирьох горизон-
тальних жердин, що становлять основу
даху; кільце; частина ланцюга Ж,
ВеНЗн; велике око між сіткою і кана-
том Берл; частина токарного верста-
та]», огнйво (заст., діал.) «кресало»
СУМ, Л, [огнйво] «нитка, якою при-
кріплюються верхня і нижня частини
полотна сітки» Дз, [огнйвина] «балка
даху оборогу» Ж, [огнйвце] «частина
ткацького верстата», [огнйло] «відстань
на верхах чи еподах між двома точка-
ми, в яких полотно сітки прикріплює-
ться огнивою» Дз, [бгніло] «кресало»
Л, [угнйло] «велике око між сіткою і
верхами чи еподами» Берл; — р. огнй-
во «шматок каменя або сталі для висі-
кання вогню з кременя; [крутий вигин
у ребрі судна; поперечина на стовпах;
лікоть пташиного крила]», бр. [вбгні-
ва] «кресало», др. огнйво «частина
рукояті меча або шаблі», п. о^піхмо
«кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо,
ряд», ч. оітпіуо «кресало; [частина ла-
нцюга]», слц. оітпіуо «частина ланцю-
га», болг. огнйво «огнйво у кресала»,
[огнйло] «тс.», м. огнйло «кресало»,
схв. бгььило «огнйво»; — загальнопри-
йнятої етимології не має; повтягується
(Вгііскпег 375; МасЬек Е84С 410) з
вогонь з припущенням, що від почат-
кового значення «кресало» розвинуло-
ся значення «кільце ланцюга» за схо-
жістю форми предметів, далі «ланцюг»
й інші значення; виводиться також
(Вегп. І 366; Варбот 144; 81. АУогізі.
150) від псл. о^-ьпріі «обігнути» як
назва зігнутого предмета. — Пор.
вогонь, гнути.
огник
ограшка
[огник1] (бот.) «зозулин цвіт, ЬусЬ-
піз Поз сисиїі Ь.; флокс Друмонда,
РЬІох сішттопсііі Ноок.» Мак, [бузьків
огонь] «зозулин цвіт» Мак; — р. [ог-
невик] «татарське мило, ЬусЬпіз сЬаІ-
сесіопіса Ь.», схв. дгььица «зозулин
цвіт», дгььац «татарське мило», слн.
о^епі-регес «тс.»; — похідне утворення
від [огонь] «вогонь»; назва зумовлена
яскравим кольором квітів цих рослин;
пор. п. ріотіегісхук «татарське мило»,
ч. рапа Лехізе кгу «зозулин цвіт», ріа-
тепсісе «татарське мило», схв. од два
брата крв «тс.». — Анненков 200—
201; МасЬек Пт. гозії. 78; СимоновиЬ
283—284. — Див. ще вогонь. — Пор.
вогник.
[огник2] (бот.) «відкасник звичай-
ний, Сагііпа уиі^агіз Ь.; юринея волош-
ковидна, Лигіпеа суапоібез (Ь.) ПсЬЬ.»
Мак, [вогник] «відкасник» Мак; — по-
в’язане з вогонь' назва зумовлена тим,
що в народній медицині ці рослини ви-
користовуються для лікування пу-
хирчастого висипу на тілі, який зветь-
ся огником (вогником). — Анненков
182. — Див. ще вогонь.
[огниток (рибоморий)] (бот.) «8ар-
гоїе^піа Іегах іМеез.» Мак, [огнитчаки]
«Заргоіе^піасеае» Мак; — очевидно,
похідне утворення від гнити як при-
близна калька наукової назви 8арго1е§-
піа, що складається з основ слів гр.
оатгрбд «гнилий» і Лєууоу «кайма,
край»; у назвах відбито, очевидно, па-
разитичний спосіб існування рослини;
пор. ще схв. рибл>а плесан «8арго1е§-
піа шіхіа Ое Вагу» (букв, «риб’яча
цвіль»). — СимоновиЬ 420. — Див. ще
гнйти, о1.
огнищанин (іст.) «у Давній Русі в
X—XII ст. — головний управитель кня-
зівських маєтків СУМ; вільна людина,
що має свій дім Ж»; — р. огнищанин
«один з представників вищих сфер дав-
ньоруського феодального суспільства
(до XII ст.)», п. о^пізхсхапіп «багата
знатна людина, хазяїн дому»; — ус-
падковане з давньоруської мови; др.
огнищанин'ь «тс.» пов’язане з огнище
«вогнище; місце від вогнища; жертов-
ник», похідним від огнь (огі>нь) «во-
гонь»; припускається (Даль II 1655)
можливість походження огнищанин як
від огнище «вогнище, дім, дим», так і
від огнище «зрубаний і спалений ліс
для орання». — 8\¥ III 712. — Див.
ще вогонь.
[огнбя] «ледар, нероба» Ж; — не-
ясне; можливо, пов’язане з гнйтщ
пор. р. [огнбй] «ближчі до села землі,
дуже удобрені», [огнбек] «тс.», укр.
[гнилдша] «ледача жінка».
[огняк] (орн.) «сорокопуд сірий,
Ьапіиз ехсиЬіІог Ь.» Шарл, [огнянйк]
«Ьапіиз гиїісерз»; — очевидно, пов’яза-
не з вогонь', назва зумовлена тим, що
деякі види сорокопуда (червоноголовий
сорокопуд, Ьапіиз зепаіог Ь.) мають ру-
дувато-червоний відтінок забарвлення
голови й шиї. — Воїнств.—Кіст. 292—
294; Птицьі СССР 423. — Див. ще
вогонь.
ого (вигук для вираження здиву-
вання, захоплення, застереження та
ін.); — р. бр. ого, п. оЬо, слц. оЬб, оЬо,
болг. охб, схв. 6x6, слн. оЬб; — ре-
зультат поширення інстинктивного ви-
гуку о або видозміни подвоєного вигу-
ку го-го. — Фасмер III 118; Преобр. І
624; Вгйскпег 368; МасЬек Е83С 404. —
Див. ще го-го, о2.
[огбмзати] «забруднити нечистота-
ми» Ж; — префіксальне утворення від
[гбмзатися] «вертітися, копошитися»;
щодо зміни семантики пор. возитися
«вовтузитися» й завозити «забрудни-
ти, заялозити». — Див. ще гбмзати-
ся, о1.
[ограба] (бот.) «горобина, 8огЬиз
аисирагіа Ь.» Мак, [вбграб] «тс.» Корз;
— очевидно, результат видозміни фор-
ми [ораба, оряба] «тс.», зближеної з
граб. — Див. ще горобина.
[ограшка] «лихоманка, пропасни-
ця» Ж; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. о^гахка «пропасни-
ця, гарячка, дрож» (власне «лякання»,
тобто первісно , «тремтіння, що лякає
людину»), [о^газхка, о^гахка, о^гбхка]
155
огрипечитись
огуречник
«тс.» походить від о^гахас (о^гохіс)
«проймати холодом, кидати в дрож»,
пов’язаного з §гоха «жах», спорідненим
з укр. гроза. — Вгйскпег 376; 8АУ III
718. — Див. ще гроза.
[огрипечитись] «упасти й ударити-
ся» ЛексПол; — афективне утворення,
можливо, пов’язане з виразом гримну-
ти з печі.
[огрйця (пасконога)] (ент.) «зеле-
ноочка, Сйіогорз Іаеториз» Ж; — не-
ясне.
[бгрібка] (орн.) «рябчик, Теїгазїез
Ьопазіа Б.» Ж (помилково «Теїгао Ьо-
пазіа»); — результат видозміни деети-
мологізованої форми [брябка], зближе-
ної з основою гребти (огрівати). —
Див. ще брябка.
огріх — див. гріх.
[огрбма] «надзвичайна величина,
велика протяжність, велика кількість»
Ж, [огрімкйй] «величезний» Ж; — р.
огрбмньїй, п. о^гот «величезний роз-
мір, надзвичайна величина», о^готпу
«величезний», ч. ойготпу «тс.», ой-
гот, ойгота «здивування, приголом-
шення», слц. ойготпу «величезний;
[чудовий, надзвичайний]», болг. огрд-
мен «величезний», м. огромен, схв.
дгрбман, дгрбман, слн. о^гбтеп
«тс.»; — очевидно, пов’язане з грома-
да; зіставлення з грім, гриміти
(Вгйскпег 158, 376) недостатньо об-
ґрунтоване. — Фасмер III 119. —
Див. ще громада.
[огряда] «краса» Ж, Пі, [огрядйй]
«красивий» Пі, огрядний «дебелий,
міцний поставою, кремезний» СУМ, Ж,
[бгридний] «тс.» Ж, огряднуватий; —
неясне; можливо, пов’язане з груди,
гряда.
 бгряднйй — див. огряда.
[огрязнути] «змарніти, втратити
вроду, стати некрасивим» Ж; — неясне.
огудина «стебла й листя гарбузо-
вих», [огуд], огудиння, гудйна СУМ,
Л, гудиння «тс.», [гуддя] «тс.; картоп-
линня, морквиння» Л, [гудйнє] «огу-
дина» ЛЖит, [гудиніе] «картоплиння»
Л, [гудинь] «огудина» Л, [оводйнє Л,
156
угудина] «тс.»; — р. [огудина] «ба-
дилля», [огудь] «тс.»; — неясне; зі-
ставляється з гидкий (Фасмер III
119); існує також припущення (Озіеп-
Заскеп К7 44, 155) про зв’язок з гу-
дити. — Кисіп. II 868.
огуз (представник одного з давньо-
тюркських племінних союзів), гуз, уз
«тс.»; — р. огуз, гуз, уз, болг. огузин,
огузи; — запозичення з тюркських
мов; тюрк, оуих (тур. £их) виводиться
від ок-их «люди зі стрілами». — Фас-
мер І 380, 472; Вуйап МЗРОи^г. 67,
60—61; Радлов II 1631. — Пор. гага-
уз, узбек.
огулом «гуртом, у цілому», огуль-
ний, [вогул] «робота на жнивах за
кілька кіп» Ж, [огул] «тс.» Ж, [вогуль-
ник] «той, хто працює на жнивах за
кілька кіп» Ж, [огульник] «тс.» Ж,
[вогульщина] «плата за збирання вро-
жаю на вогулі» Ж, [навгул] «у ціло-
му»; — р. [огул] «оптовий, гуртовий
рахунок», огулом, огульно, [бглом] «огу-
лом», [гулом, гулами, гилем] «тс.»,
[гиль] «натовп», [гильмб] «тс.», бр. агу-
лам, п. о^бі «сукупність», о^біегп, о^бі-
пу, ст. О£н1; — псл. [§и1- (< *£ои1-)/
*£у1- (< *£й1-)/ *£ЬІ- (< *^й!-)]; — пе-
реконливої етимології не має; зістав-
лялося з голий (Преобр. І 638; Да^іс
А481РН 17, 292—293; ЛакоЬзоп 631), з
гул, гуляти (Вегп. І 361), з дінд. §а-
пай «натовп, ряд» (Рогіипаіоу ВВ 6,
218), з ґуля (Вй^а КК І 441; Фасмер І
473) та ін. — Фасмер III 119—120;
ЗСБМ 1, 75—76; Вгйскпег 376.
[огулярка] «легка шапочка, опушена
дорогим хутром» Бі; :— неясне; можли-
во, пов’язане з р. [гула] «гостроверха
перська шапка», яке зводиться до перс,
киїай «шапка, шолом», спорідненого з
двн. йиЦа (йиііа) «головний убір», гот.
йиЦап «закутувати, покривати», лат.
сеіаге «приховувати, закривати», осси-
Іеге «прикривати, ховати». — Фасмер І
472; Бокоізсй 99; Ногп 192—193.
[огуречник (дикий)] (бот.) «гост-
риця лежача; Азреги^о ргоситЬепз Б.»
Мак; — пов’язане з огірок; назва зу-
огурешник
ода
мовлена, очевидно, тим, що гостриця,
як і інші рослини з родини шорстколи-
стих, має, подібно до огірків, шорстке
опушення стебла, а також тим, що во-
на, як і огірочник, уживається в їжу;
звукова форма назви, можливо, запо-
зичена з російської мови. — Див. ще
огірок, огірочник1.
[огурешник (степний)] (бот.) «льо-
нок звичайний, Біпагіа упі^агіз М.І11.»
Мак, [огуречний дух] «тс.» Мак; —
пов’язане з огірок-, назва зумовлена,
очевидно, подібністю запаху, а також
форми плодів цієї рослини до огірків;
можливо, запозичення з російської мо-
ви. — Вісюліна—Клоков 278—279; Ан-
ненков 195. — Див. ще огірок.
[огурнйй] «упертий, непривітний»,
[вгурнйй] «упертий, неслухняний» Ме,
[огурне] «вид грошового штрафу» Ж,
[огурство] «огурність», [огуритися]
«бути впертим, чинити опір» Г, Ж,
[огурятися] «опиратися, противити-
ся», ст. огурство (XVII ст.); — р.
[дгурь] «упертість, лінь», [огурньїй]
«упертий ледар, дармоїд», [огуряться]
«ухилятися», бр. [огурньїй, огурлівьій]
«неслухняний, упертий», [агу рань]
«грубіян, упертий», [агура] «неслухня-
ний», [огуріцца] «бути впертим, не-
слухняним, грубити», [огурнік] «грубі-
ян, упертий», п. ойіігзАуо «впертість»,
ч. огіугаїі «бути зухвалим», ойугеіі «зу-
хваліти», слц. [оЬідгпу] «могутній, вели-
чезний; грубий», [Ьйгпу] «оглушливий,
голосний»; — певної етимології не має;
зіставляється (Куркина Зтимология
1970, 92—94; Мартьінау Белар. лінгв.
1, 16) з схв. гурити се «їжитись, кор-
читися», гура «горб», гурати «штов-
хати», болг. [гурам] «ходжу», слн. [§й-
гаіі] «тупити; напружувати, мучити»,
далі з лтс. §йгаі(іез) «повільно рухати-
ся; ледарювати, працювати зігнув-
шись», лит. ^йгіпіі «іти малими крока-
ми, зігнувшись»; пов’язувалося також
(Булахау зб. «Беларуская мова» 1965,
46—47) з основою гур- (//говор-); Тру-
бачов припускає можливість похо-
дження від дісл. б^иг-іеікг «страх»;
Фасмер пов’язував з гр. ус/ороє «гор-
дий», уаірп^ «хвалько», спорідненими з
уаісо «радію», урОєсо «тс.», лат. ^аисіео
(< *£ауісІеб); менш переконливе при-
пущення (Потебня у Преобр. І 639)
про спорідненість з дінд. §-ьігідН «важ-
кий, важливий», ав. §оиги- або з ги-
ря-, недостатньо обґрунтована і думка
(Львов Сб. Виноградову 172) про по-
ходження слова від іє. *а§й-, звідки
гр. ахо<; «неспокій, смуток». — Кисіп.
II 869; Фасмер—Трубачев III 120—
121; Преобр. І 639; ЗСБМ 1, 76; Суп-
рун Веснік БДУ 1969/2, 69—70;
Вгйскпег 376.
[оґін] «хвіст» ВеЛ, [огін] «тс.» Бі,
[огонік] «хвостик» (Пещак), [огонік]
«черешок (листка, плода)» ВеЛ, [огд-
нок] «черга» О; — р. [дгон] «хвіст»,
бр. [агдн[ «тс.»; — запозичення з поль-
ської мови; п. о^оп «хвіст», [о^бп]
«тс.», як і ч. окоп, ВЛ. У/ОЙОП, нл. йо-
§оп «тс.», пов’язане з дієсловом о§а-
піас «обгонити», похідним від §опіс,
спорідненого з укр. гонити. — ВеЛ
442; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 232;
Фасмер III 118; Преобр. І 675—676;
Даль II 646; ЗСБМ 1, 74; Вгйскпег
376. — Див. ще гнати, о1.
[бгруд] «сад на великому масиві
Па; густі зарослі над водою Кур»; —
запозичення з польської мови; п. о^гбсі
«город, сад біля дому», відповідає укр.
город (з давнішого огород). — Див.
ще город.
од, од---див. від.
ода, одичний; — р. бр. болг. м. схв.
ода, п. вл. оба, ч. слц. слн. бба; — за-
позичення з грецької мови; гр. фбі)
«пісня» виникло в результаті стягнен-
ня з аоібг] «тс.», пов’язаного з аєібсо
«співаю», бщбшу «соловей», аобг, «мо-
ва, слова; голос», спорідненими з дінд.
уасіаіі «розмовляє, вимовляє, співає»,
лит. уасГтіі «кликати», укр. повадити-
ся, двн. їаг-у/агап «заперечувати». —
СІС2 592; Черньїх І 592; Кораіігїакі 684;
НоІиЬ—Буег 341; РЧДБЕ 501; Егізк І
22—23; Сйапігаіґіе І 21—22, 137—138.
— Пор. вадкйй, мелодія, пародія.
157
одакаль
одежа
[одакаль] «звідкись» ЕЗб 25; —
схв. ддакле «звідки, звідкись», ддакле
«тс.»; — очевидно, результат спрощен-
ня давнішої форми *оддакаль, утворе-
ної з прийменника од «від» і займен-
никових компонентів да- в ролі частки
із семантикою неозначеності та -каль,
паралельного до -кіль у словах типу
[одкаль] «звідки», відкіль, [дбкіль] та
ін. — Див. ще від, відкіль, да-3. —
Пор. одКаль.
одаліска «служниця або налож-
ниця в гаремі»; — р. болг. одалйска,
бр. адаліска, п. ч. слц. вл. осіаіізка,
схв. одалйска, слн. осіаіізка; — запо-
зичення з французької мови; фр. осіа-
Іізрие «тс.» походить від тур. осіаіік
«служниця» (букв, «призначена для кім-
нати»), пов’язаного з осіа «кімната»;
турецький суфікс -Іік був замінений
суфіксом фр. -ізцие (з гр. -юи(о^)). —
СІС2 592; Дмитриев 541; ЗСБМ 1, 77;
Кораіігізкі 685; 8кок II 542—543; КІеіп
1074; СаптіНзсйе^ 654. — Див. ще
одая.
Одарка — див. Дарія.
[одая] «загін для рогатої худоби
поза селом Г, Ж; ферма Ж; хутір, дача
Ме; полянка в лісі Мо; гурт, отара
овець МСБГ», [одайник] «фермер» Ж,
[одайничка] «дружина одайника» Ж; —
п. ст. осіа «кошара», [осіа]] «хутір»; —
запозичення з молдавської або румун-
ської мови; молд. одае «кімната; загін
для худоби, вівчарня», рум. осіаіе «тс.»,
як і болг. одая «кімната», м. ода]а,
схв. бда]а «тс.», походять від тур. осіа
«кімната», спорідненого з гаг. ода,
Крим.-тат. кар. уйг. ода «тс.», туркм.
тур. діал. аз. уйг. отагі отак, «намет,
вогнище, житло; кімната», які, можли-
во, -зводяться до тюрк, ота-/* о:та
«зігріватися, розпалювати дрова» або
от-/*о:т- «розпалювати вогонь»; менш
обґрунтоване, пов’язання наведених
слів з як. йі «нора», чув. осіаг «приту-
лок для овець», що зводились до коре-
нів о], б], оу, єу, оі, иі, йі «копати, за-
глиблювати, яма, заглиблення»; тюрк-
ські форми зіставляються з монг. оїа§,
158
оіи£, калм. оі°§ «рід, плем’я, община, на-
ція, держава») а також з тунг. оіок,
оіюй «табір». — Зсйеіисіко 139; Габин-
ский Вост.-сл.-молд. взаим. II 137; Де-
сницкая Сл. язьїкозн. 159; УгаЬіе По-
тапозіауіса 14, 165; III 566; 8кок
II 542—543; СДЕЛМ 288; ОБЕМ 558;
Бокоізсй 127; Севортян 484—487. —
Пор. одаліска.
[одбоярити] «сильно побити» Ж; —
не зовсім ясне; можливо, афективне
утворення на основі бйти (бій, бою;
пор. [биюра] «ломака»), зближене з
основою слова боярин.
[одволбга] «відрада, втіха, полег-
шення, послаблення» Ж; — пов’язане
з [одволбга (відволога)] «відлига»;
розвиток значення викликаний, оче-
видно, впливом з боку п. осіеі^а «по-
легшення; відлига (власне, полегшен-
ня морозу)», пов’язаного з осіеі^пдс
«полегшати (про мороз); злагідніти»,
утвореним з префікса осі(е)- «від» і
основи ПСЛ. ІЬ£- «легкий». — Див. ще
волога.
[бде] «ось тут, осьде» Л, [бдека,
бдеки, бдельки, бдечки ЛПол] «тс.»; —
результат злиття вказівної частки о
(от) і підрядно-питального слова (при-
слівника) де; частки -ка, -ки, -чки, -ль-
ті самі, що і в словах тамка, тамки,
тамечки, кілька. — Див. ще вбнка,
Iу 9	2
де , кілька , о .
одежа «одяг», одежина «тс.; окре-
ма складова частина одягу», одіж,
[одіжнйй] «добре одягнений; з густою
шерстю» Г, Ж, [водежйти] «одягти»
Ж, [збдіж] «одяг» Ж, [зодіжний] «ба-
гатий на одяг», [неодіжнйй] «погано
одягнений», [розддежйтися] «роздяг-
тися* Ж; — р. одежа (поруч з одежда,
запозиченням зі старослов’янської мо-
ви), бр. адзежа, п. осіхіег, заст. осіхіе-
іа, [осіхіга], болг. одежди (мн.) «обла-
чення», стел, одєждд; — псл. *ос1ес1]а,
префіксальне утворення від давньої ре-
дуплікативної основи *<іесі-, пов’язаної
з коренем Ме-, що виступає в псл. сіе-
11, р. деть, укр. діти. — Фасмер І
509, III 121; Цьіганенко 309—310;
одеколон
одинадцять
ЗСБМ 1, 82; Вгііскпег 375; Біахузкі І
188—189. — Див. ще діти2. — Пор.
одяг.
одеколон, одеколонити’ — р. болг.
одеколон, бр. аджалдн, слн. еаи сіє
Соїо^пе; — запозичення з французької
мови; фр. еаи бе Соїо^пе «одеколон»,
букв, «вода з Кельну, кельнська вода»,
утворено з іменника еаи «вода», що
зводиться до лат. ациа, і назви міста
Соїо^пе «Кельн», де у XVIII ст. було
винайдено одеколон. — СІС2 593; Ко-
валь 135—136; Черньїх І 592—593;
Фасмер III 121; КЗСРЯ 304; Ванков БЕ
1961/3, 202. — Див. ще аквамарин.
[одергати] «освіжати» Ж, [одер-
гнути] Ж; — очевидно, пов’язане з
]одерзнути\ «видужати». — Див. ще
дерзати.
[одзвінки] (бот.) «рутвиця орлико-
листа, ТИаІісігит ациііе^іїоііит І,.»; —
неясне.
одзовізм «опортуністична течія в
РСДРП, що вимагала відкликання со-
ціал-демократичних депутатів з Дер-
жавної думи», одзовіст’, — бр. адза-
візм, ч. оігоуізітшз, слц. оігоуігтиз,
болг. отзовйз-ьм’, — запозичення з ро-
сійської мови; р. отзовйзм утворено
від отзьівать «відкликати», пов’язано-
го із звать, якому відповідає укр. зва-
ти. — БСЗ 31, 393. — Див. ще від,
звати.
одйн «число 1; одинокий, самотній;
ніякий інший, крім названого; окремий
серед названих, видимих; перший се-
ред названих; якийсь, котрийсь», [оден
Ж, йоден Ж], одна, одне, одні, [оден-
чик] «одинак (єдиний син)» ЛЧерк,
[одйна] (у виразі одйна-самотина «са-
мотність») Ж, одинак, одиначка «єди-
на дочка; [кредитний квиток в 1 крб.]»,
одинець, [одинйцтво] «самотність» Ж,
одиниця, [одинокі «однолемішний плуг»
Гриц, [одинота] «самотнє життя» Ж,
[одинбцтво] «самотність», одиночка,
одиночник, одинчик «одиначок», од-
нина, [бдність] «єдність», одно- «пер-
ша частина складних слів, що відпові-
дає слову один», [однояк] «одноле-
мішний плуг» Гриц, [удйнець] «дикий
кабан» Нед, одинарний, одиничний,
одинокий «самотній, [єдиний]», [оди-
ночна] «тс.» Ж, одиночний, [одиню-
сінький] «єдиний», однакий, [однаків]
Ж, однаковий, однаковісінький, од-
не'нький, однісінький, одніський, [о5-
ндсний] «однаковий» Пі, одндтний «од-
номанітний» Куз, [однати] «наймати,
домовлятися» Бі, [одинбчити] «об’єд-
нувати» Ж, одинаком, одинцем, [один-
цями] Ж, [однако] «однаково», заодно,
[зодинйчити] «звести до одного» Ж,
наодинці, поодинокий, [поодйнчий],
поодинці, [по одинцю] Ж; — р. одйн,
бр. адзін, др. одинть, одн-, п. ]ебеп,
(есіупу, ч. слц. ]ебеп, вл. ]ебуп, нл.
]абеп, болг. едйн, м. еден, схв. ]едан,
]едйн, слн. ебеп, еп, стсл. єдинт.,
кдьггь, — псл. *ебіггь, *ебьпь, складне
утворення з елементів *еб- і *їпь
(*їпь); — псл. *есі- походить від індо-
європейської займенникової основи *е-,
що виступає в лат. ессе «он», есциіз
«хто-небудь», нвн. еіхуаз «що-небудь»,
а також, можливо, в р. едва, укр.
ледве, стсл. єдд «хіба, чи»; менш імо-
вірне припущення про зв’язок з дінд.
а сі і її «початок» (ГЛіІепЬеск 21, Уап
\¥ї]к ІЕ ЗО, 384); псл. *іпь виступає в
укр. інший, р. индй, стсл. инт», спорід-
нених з лат. йпиз < оіпоз «один», гр.
оіуг] «одно очко» (у грі), лит. уіепаз
«один», прус, аіпв, дірл. біп, брет.
корн. ипе, дісл. еіпп, гот. аіпз «тс.», що
ЗВОДЯТЬСЯ ДО ІЄ. *ОІ-ПО8. — Фасмер II
9, 134—135, III 122; Черньїх І 593;
ЗСБМ 1, 83; Біахузкі І 544—545дМа-
сіїек ЕБЙС 219—220; Бсйизіег-Бехус
441; Младенов 159; Бкок І 766—768;
Вегіа] ЕББб І 124; ЗССЯ 6, 11 — 13;
ЕББб БІ. £ґ. II 255—276; Вегп, І 262;
\¥а1бе—НоГт. І 390. — Див. ще ін-
ший. — Пор. ледве, однак.
одинадцять, [одинайцять] Ж,
одинадцятеро, одинадцятий, [оди-
найцятий] Ж, [одинадцятка] «полот-
но в 11 паєм»; — р. одйннадцать, бр.
адзінаццаць, др. одиннадесять, п. ]е-
бепазсіе, ст. (ебеппассіе, ]ебепа]сіе, ]еб-
159
одинарник
однак
пассіе, іесіпазсіе, ]е<іупазсіе, ч. ]ес!е-
пасі, ст. )е6еппабсеі(е), слц. ]есіепазі’,
іебепазіі, вл. )ебпасе, нл. )абпазсо, по-
лаб. )абап9бЇ5І(9), болг. единадесет, м.
единаесет, схв. іеданаест, слн. епа)зЕ
стел, едикт. на дєсатє; — псл. *ебіпь
па без^їе, *ебьп-ь па без^їе, що склада-
ється з числівника (ребіпь «один»,
прийменника па «на» і форми місц. в.
від числівника без^їь «десять»; анало-
гічно утворені ВІДПОВІДНІ числівники в
інших індоєвропейських мовах, пор.
лтс. уіепрабзтіі (з уієпз «один», ра
«понад», безтіі «десять»), рум. ипзрге-
гесе (з ип(иі) «один», зрге «на», /есе
«десять»), лат. ип-бесіт, гр. єу-5єха,
дінд. ека-база. — Фасмер—Трубачев
III 122; ЗСБМ 1, 83; 8+а\х'зкі І 545—
546, 126; 8сйизїег-8е\ус 451—452;
ЗССЯ 6, 13. — Див. ще десять, на1,
один. — Пор. дванадцять.
одинарник (бот.) «Тгіепіаііз еиго-
раеа Б.»; — очевидно, похідне утворен-
ня від один; назва могла бути зумовле-
на тим, що квіти рослини (1—4) знахо-
дяться не в суцвіттях, а на окремих
квітконіжках в пазухах верхівкових ли-
стків; пор. ч. )ебпокуйек «тс.». — Ма-
сіїек біті, гозії. 174. — Див. ще одйн.
одіж, одіжнйй — див. одежа.
одіозний «неприйнятний, небажа-
ний»; — р. одидзньш, бр. адьіезнм, п.
обіит «ненависть, нехіть», ч. обібхпі
«ненависний, небажаний», слц. обібх-
пу, вл. обіохпу, болг. одидзен, схв.
ддиозан, слн. обібхеп «тс.»; — запози-
чення із західноєвропейських мов; фр.
обіеих, англ. обіоиз, н. обібз походять
від лат. обібзиз «ненависний, против-
ний», пов’язаного з обіит «ненависть,
нехіть», обї «ненавидіти», обізве «тс.»,
спорідненими з вірм. аіеат «ненави-
джу», аіеіі «ненависний, неприємний»,
дісл. аіаіі «страшний, жахливий, огид-
ний», дангл. аіоі «тс.», далі, можливо,
з гр. ббооооцш «серджу, гнівлю». —
СІС2 593; Черньїх І 593; КЗСРЯ 304—
305; НоІиЬ—Буег 341; РЧДБЕ 502;
Оаихаі 509; Кіеіп 1074; \¥а!бе—Ноїт.
II 202—203.
160
одіти, оденути, одів, ддіва, оді-
вання, одівати, одівачка, одіве'ць,
одівка, ддіво, одіння, ддінок, одінь,
одітний, одія, одіяло, одіяльце, оді-
яння, одіяти — див. діти2.
одіяло «ковдра», одіяльник, під-
одіяльник; — запозичення з російської
мови; р. одеяло є похідним від др. оді-
яти «одягати», пов’язаного з діти
«класти, подіти». — Див. ще діти2.
[одкаль] «звідки; з якого часу»
ВеЛ, [дткаль] «звідки» Ж, [одкале] «з
якого часу» ВеЛ, [одкельска] «відкись»
ВеЛ, [бдникаль] «нізвідки» Ж; — склад-
не прислівникове утворення з прий-
менника од і займенникового компо-
нента -каль «коли, де», паралельного
до -кіль. — Е886 81. £ґ. II 546—547. —
Див. ще від, відкіль. — Пор. ода-
каль, бдналь.
[одкіряти] «відганяти» ВеУг; — не-
ясне; можливо, в якийсь спосіб пов’я-
зане з уг. кег£еі «гонити».
одкровення; — р. откровение; —
запозичення зі старослов’янської мови;
стел. отгькргьвєник утворене на основі
отгькргьвенгь, дієприкм. від дієслова
отжкрьітн, що складається з префікса
отт,-, якому відповідає укр. від-, і діє-
слова крьіти, якому відповідає укр.
крити (див.).
одлигати, одлигнути — див. ли-
гати1.
[одлягати] «відокремлюватися, від-
падати, звільнятися» Ж, [одлячй] Ж; —
результат видозміни деетимологізова-
ної форми [одлигати] «відв’язати»,
похідної від лигати, що зазнала збли-
ження з основою лягати. — Див. ще
лигати1.
[одміт] «вигин у коліні ріки, де ма-
ло помітна течія» Чаб, [одміть] «тихе
місце в бурхливій річці;, місце між ске-
лями на дніпровських порогах» тж; —
похідне утворення від метати, пара-
лельне до [о'бміть] «бистрина або вир
із швидкою течією». — Див. ще ме-
тати.
однак (спол.) «але, проте; все-таки;
все одно», одначе «тс.», ст. єднак (з
бдналь
одолян
п.); — р. однано, бр. аднак, др. єди-
нако «однак», п. (есіпак «проте, однак,
одначе», (ебпакхе «тс.», цсл. кдиндко; —
похідне утворення від один, яке мало
спочатку прислівникове значення «од-
наково» і вживалося при повідомленні
про дію, що відбудеться однаково за
будь-якої умови. — Бевзенко ІУМ Мор-
фологія 455; Булаховський Вибр. пр. II
503; Фасмер III 123; КЗСРЯ 305. —
Див. ще один.
[бдналь] «звідти» Ж; — складне
утворення з прийменника од «від» і
займенникового компонента, очевидно,
тотожного з ч. ст. паї! «от, ось, он»,
етимологічно не зовсім ясного, можли-
во, пов’язаного з укр. на «ось, бери». —
Масйек Е8ЛС 388. — Див. ще від,
на2. — Пор. одкаль.
[одновілити] (про попадю: ходити
по приходу й збирати льон та інші по-
даяння); — неясне; можливо, похідне
утворення від незафіксованої основи
*одновільня «податок від нового льо-
ну», утвореної з прийменника од і ос-
нов прикметника новйй та іменника
льон.
одноманітний; — неясне; поясню-
ється (Варченко УМШ 1957/4, 81 —
82) як складне утворення з числівника
один і прикметникової основи -маніт-
ний (< *маїтний), похідної від [мана-
та] «набридливе заняття», пов’язаного
з маяти (з асимілятивним переходом
й > н’, як у манячити — маячити).
— Див. ще маяти, один. — Пор. різ-
номанітний.
одностайний «однодушний; єди-
ний, неподільний; весь, скрізь однако-
вий», [одностальний Ж, одностайний
Ж] «тс.», одностайне (заст.) «одно-
стайно», водносталь «в одну нитку, в
один шар; заодно»; — р. [одностайна]
«жіноча сорочка з однієї тканини», бр.
аднастайньї «одноманітний, монотон-
ний, однорідний», п. (есіпозіару «одно-
манітний, рівномірний», ч. (есіпозіе]пу
«одноманітний, цілком рівний», ст. (есі-
позіару «тс.; простий», слц. (есіпозіа]-
пу «безперервний», болг. єдноставен
«який складається з однієї частини;
[безперервний]», м. єдноставен «прос-
тий», схв. і'едноставан, слн. епозіауеп
«тс.»; — псл. *е<іьпо8І:а]ьп'ь, утворене з
основ числівника *ес!ьпь «один» і діє-
слова *5Їа]а1і «ставати»; думка (81а\у-
зкі І 550) про запозичення українських
і білоруських слів з польської мови не-
достатньо обґрунтована. — НоІиЬ—
Кор. 350—351. — Див. ще одйн, ста-
ти. — Пор. сталка.
[однюд] «ні в якому разі, зовсім»
ВеУг, [отнюд] «тс.» тж; — р. отнюдь
«ніяк, ніскільки, зовсім ні, ні в якому
разі», [отнюд, отнудь] «тс.», др. т-
нудь «ні в якому разі, ніяк», от'ьнюд'ь,
огггьнуд'ь «тс.», отинудь «з усіх боків;
зовсім, взагалі», стел, отшнткдь (отт,-
шждь) «зовсім, взагалі»; — псл. оїіпрсіь,
очевидно, утворене з прийменника оДь)
«від», займенникової основи іп- «інший»
і кінцевого займенникового компонента
-рсіь (-рсіе), того самого, що і в прислів-
нику уьзрсіе «всюди»; помилково пов’я-
зувалося (Мікі. Е\¥ 217; Уап \¥цк ІР
ЗО, 386) з пшійі (прсіііі) «змушувати». —
Фасмер III 172; КЗСРЯ 318; Преобр. І
669; Меіііеі: Еіисіез 158. — Див. ще від,
всюди, йний.
[одо] «осьде» Я; — результат злит-
тя вказівного прислівника [дде] з вка-
зівною часткою о (дде-д > одо). —
Див. ще о2, бде.
[одблі] «іноді» Ж; — неясне; мож-
ливо, споріднене з схв. ддоле «звідси».
одолівати — див. долати.
[одолян] (бот.) «валеріана, Уаіегі-
апа оїПсіпаїіз Б.», [дделень] «тс.» Ко,
[оделен, одемян, одеян, одильон(-зі-
лє)] Мак, [одилян[ МСБГ «тс.»; — р.
[одолей] «молочай, ЕирйогЬіа рііоза
Б.», [ддолень] «латаття, ІЧутрйаеа аІЬа
Б.», [ддалень] «тс.», ч. [обоїеп, осіоіеп]
«валеріана», слц. [обоїеп], болг. [делян,
делянна, деленна] «тс.», [делен] «вид
лікарської рослини», схв. оддллан «ва-
леріана», оддліен, оддлен «тс.», слн.
осіоііп «ротики, Апііггіііпит та]и8 Б.»;
— псл. *обоІепь, пов’язане з осіоіеіі,
укр. долати, р. одолеть; назва зумов-
6 2--460
161
одомаш
одтамаль
лена лікувальними властивостями ва-
леріани, а також приписуваними їй
магічними особливостями; на інші рос-
лини назву перенесено у зв’язку з по-
дібністю їх застосування в народній
медицині та чаклуванні; припускається
можливість кальки лат. уаіегіапа, яке
пов’язують з маїеге «бути сильним»;
необгрунтованим є зведення українсь-
ких назв до рум. осіоіеап «валеріана»
(Уіпсепг 8), яке вважається слов’ян-
ським запозиченням (ПБКМ 558). —
Шамота 145; Фасмер III 123; Мерку-
лова 34; Преобр. І 640; Анненков 140,
228, 372—373; Вгйскпег 375; Масіїек
4т. го8І:1. 224; Е84С 409; БЕР І 336;
8кок II 544; СимоновиЬ 489; Вегп. І
207; Мікі. ЕУ/ 219. — Див. ще дола-
ти, о*.
[одомаш] «могорич», [алдомаия
КІМ, галдамаш ВеЗн] «тс.»; — п. [Ьоі-
сіотаз] «тс.», ч. [аісіатаз] «подарунок,
нагорода, неустойка», слц. оісіотаз
«неустойка, могорич», болг. [алдамач],
схв. [аШотаз] «могорич», слн. [аі-
сіотаз] - «могорич для робітників»; —
запозичено з угорської мови, можливо,
через словацьку; уг. аИота'з «могорич»
пов’язане з а'Й «благословляти», оче-
видно, успадкованим з фінно-угорської
прамови. — ВеЛ 442; ВеЗн 43; Лиза-
нец 573; Засіп.—Аііг. УЖ І 17; Вегп.
І 27; ММТЕЗг І 130—131.
одорбба, одорббало, одорббло —
див. доробало.
одр «ліжко, постіль», [одрйна]
«тс.; спальня або кімната взагалі Ж,
Пі; приміщення для воза, саней, сіна
ЛексПол», [одрйня] «ліжко, постіль»
Ж, Пі; — р. одр «ліжко, ложе, пос-
тіль-; піл; поміст (западня) у лісі на
ведмедя», [о<9ер] «тс.», [одрйна] «хлів,
сінник», [одрйна] «спальня», бр. [ад-
рьіна] «сінник», [адзер] «пристосуван-
ня, на якому сушать вику, горох», др.
одр"ь «ліжко, постіль; лавка; спальня»,
одрйна «хлів (?), сінник (?); хата», п.
обгупа «приміщення для сіна», ч. осіг
«стовп, остов; альтанка», [уосіг] «гори-
ще в повітці», слц. уосіог «клуня»,
162
болг. бд-ьр «поміст, ложе; віконниця»,
м. одар «дерев’яна лежанка», схв.
бдар «ложе, поміст», слн. ббег «на-
стил, сінник», стел. одрт> «ложе, пос-
тіль; труна»; — псл. обгь, можливо,
споріднене з ’Мєгуо, сігьуа як форма з
початковим значенням «настил нав-
круги дерева» (Ильинский ЖМНП
1904, квітень, 382); може бути також
спорідненим з дангл. еобог «загорода,
тин, житло», дісл. їадагг, рдигг
«край», двн. еіаг, свн. еііег «паркан,
край, обгороджене поле», гр. ботрщоу
«стійло, хлів», в основі яких лежить
іє. фес11п- «городити; частокіл» (НоІІІіа-
изеп АеАУЬ. 91; ВеггепЬег^ег ВВ 27,
144; ІЛііепЬеск РВгВ 26, 295; Мегіп-
§ег ІЕ 18, 256—257; Тогр 24; Ребегзеп
КеІІ. Сг. І 178; Збйаппеззоп 54); існує
думка про зв’язок слова з деру, дра-
ти (За^іс АЇ8ІР11 24, 581; Соболевс-
кий ЖМНП 1904, березень, 180;
1914, серпень, 365; Брандт РФВ 23,
95); при цьому розвиток семантики
слова залишається нез’ясованим; не-
переконливе припущення (Масіїек
ЗІаміа 18, 73) про походження одр від
*уосігь «сушарня», нібито пов’язаного
з рсіііі, у^сіпріі, уесіго, спорідненими з
укр. ведро, в’янути. — Фасмер III
123—124; Преобр. І 678—679; ЗСБМ
1,, 82—83, 90; 8кок II 543; Уаіііапі
КЕ8 24, 186. — Пор. пбдра.
[одстапйти] «відщепити» ВеЛ; —
пов’язане з [одщапйти] «тс.»; харак-
тер зв’язку неясний. — Див. ще ще-
пйти.
[бдетор] «осторонь, поблизу (від
чогось)» Ж; — не зовсім ясне утворен-
ня з прийменника од «від» і скороченої
основи іменника сторона-, можливо,
калька н. аЬзейз «тс.», утвореного з
прийменника аЬ «від» і основи іменни-
ка 8ейе «сторона». — Див. ще від,
сторона.
[одтамаль] «звідти» ВеЛ, [одтама-
ле, оттамале] «тс.» ВеЛ; — складне
прислівникове утворення з прийменни-
ка од, прислівника там і кінцевої час-
тини -аль, -але, введеної, очевидно, за
одтамтиле
одухотворйти
аналогією до слів типу одкаль, бдналь.
— Див. ще від, там. — Пор. одкаль,
бдналь.
[одтамтиле] «звідти» ВеЛ; — бр.
[оттамтуль]; — складне утворення з
прийменника од і двох синонімічних
прислівникових основ 'там і тиле, то-
тожної з -тіль, р. -толе, бр. -туль
(пор. відтам і відтіль). — Див. ще
від, там.
[одтелебенити] «добре когось по-
бити; відрубати; віднести» Ва; — афек-
тивне утворення з префікса од-, що
надає дієслову відтінок завершеності
дії, і основи *-телебенити, близької до
телепнути «завдати сильного удару»,
[талабанити] «нести (великий ван-
таж)».
[одуван] (назва горшка в загадці:
«Як жив одуван, всіх людей годував, а
як пропав одуван — ніхто й кісток не
сховав»); — очевидно, первісне *году-
ван пов’язане з годувати (див.).
одуд (орн.) «Прпра ерорз Б.», [від-
вуд, водвуд, вот-вот Карп. диал. и
оном., вудвйд Куз, вудвод ЛЧерк,
вудвуд, вудвудок ВеБ] «тс.», [вудвудя]
«пташеня одуда», [вудвут] «одуд» Карп,
диал. и оном., [вудвутка Мо, вудід
ВеБ, вудкало, вудко Г, ВеДо, вудод,
вудок Г, ВеДо, вудуд Карп. диал. и
оном., вулок Шарл, вут-вут Карп,
диал. и оном., вутва тж, вутко ВеДо,
вутлавка Карп. диал. и оном., вуток
ВеНЗн, годко, гудик ВеНЗн, гудко,
гудок тж, гутутут Карп. диал. и
оном., дудлик ВеНЗн, бдвуд ЛЧерк,
бдгуд Карп. диал. и оном., одітут
Шарл, бдод Карп. диал. и оном.] «тс.»,
одудиця, одудові, [удйд] «одуд» Л,
[удід, удбд, удодиха КІМ, удуд Г,
Карп, диал.'и оном., футик, футкб,
футбк, ходутут Ва, худик Шарл,
худкб, худбк, худотут Ва, хутко
ВеНЗн, хуток Шарл] «тс.», [гутутут-
кати\ «кричати» (про одуда) Карп,
диал. и оном., [завудкати] ВеБ; — р.
бр. удбд, п. [у/игіу/игі, іуисКуисіек, ]’исі-
]'исі], слн. убогі, стсл. вждодж; — зву-
конаслідувальні утворення, як і [гипко]
б*
«одуд», [гіпко, гупко], лат. ирира, гр.
єтгоц), атгасрбід лтс. риррикіз, фр. Ьир-
ре, англ. Ітоорое (йоороор), гол. йор,
дат. Іюегрор, нвн. ''Ліїегіейорї (друга ча-
стина слова -ЬорО, вірм. ророр, перс,
рйрй, а також лит. гіигійказ, гіигійііз,
ст. гійказ, нвн. [\Уигігі\\шгігі[ «тс.», в ос-
нові яких лежать вигуки, що переда-
ють голос птаха (укр. вудвуд (ВеНЗн
23), р. удодо (Шарловский ФЗ 1886/1,
21), п. ч. гіи-гіи-гіи, н. у/игі-у/игі та ін.).
— Никончук Карп. диал. и оном. 144—
146; Німчук 211; Фасмер IV 149—150;
Булаховський Вибр. пр. III 194, 254—
255; Вйча КК 327; ЗКшзкі І 177—178;
Вгйскпег 102; Масіїек ЕЗЛС 133;
Зсйгагіег КеаІІехікоп II 398; КІи^е—
Міігка 857; Ваїк—Тогр І 448—449. —
Пор. ГЙПКО, дудок, лунко.
[одукалий] «огрядний, гладкий» Ж;
— запозичення з польської мови; п. ст.
огіикаїу «кастрований; товстий, вгодо-
ваний» загальноприйнятої етимології
не має; виводилось (Вгйскпег 103) від
звуконаслідувального утворення гіикас
«читати по складах, мимрити»; пов’язу-
валось також (8А¥ III 677) із звукона-
слідувальним Ьикас зі^ «гратися, гала-
сувати; розбещуватися».
одукбваний (заст.) «освічений,
письменний»; — бр. адукаваньї, аду-
кбваньї; — запозичення з польської
мови; п. егіпкоу/апу пов’язане з дієсло-
вом егіпкоу/ас «освічувати, виховува-
ти», що, як і ч. егіпкасе «виховання»,
слц. егіпкасіа «тс.», егіпкоуапу «вихо-
ваний», походить від лат. егіпсо «вихо-
вую» (егіпсаііо «виховання»), утворено-
го з префікса ех- «з-, ви-» і дієслова
гійсо «веду, воджу» (пор. укр. виво-
дити «виховувати, вирощувати», про
тварин); зміна початкового е в о ста-
лася, очевидно, в результаті зближен-
ня його з о- префіксальним. — Див.
ще дука, екс-.
одухотворйти, одухотворяти', —
бр. адухатварьщь, болг. одухотворя-
вам, м. одухотвори', — запозичення з
російської мови; р. одухотворить, заст.
одушетворять складається з префікса
163
одьогованя
ожеледь
о- та основ іменника дух і дієслова
творить-, очевидно, слово було ство-
рене на основі цсл. одоушєвити, вду-
шити «вкласти душу, життя» за мо-
деллю СТСЛ. БЛАГОТВОрНТН, Боготвори-
ти. — Див. ще дух, о1, творйти.
[одьогованя] «суглинок» 8Б зі.
10/1—2, [одьоґовйта (земля), одьо-
ґбшна, одьоґошйста], ст. адяґова-
тий (XVIII ст.) тж; — похідні утво-
рення від [бдьоґ (адяґ)] «глина», запо-
зиченого з угорської мови; уг. а^уад’
«тс.» етимологічно неясне. — Дзендзе-
лівський 81. зі. 10, 36—37; Лизанец
613; ММТЕ8г І 107.
одяг, [одяга] «одяг», одягало «одяг;
[ковдра, покривало]», вдяганка «одяг»,
[одягання] «костюм» Пі, одягати, [одя-
глий] «одягнений» Бі, одягнйй «добре
одягнений; ошатний», [вдяганка] «одяг»
ЛЧерк, вдягати, вдягнути, вдягти,
[задягати Ж, задягнути Ж], [задяг-
нб] «одягнувшись» Ж, [збдяга] «одяг»,
[зодягнйй] «добре одягнений», зодяга-
ти, зодягнути, зодягти, надягати,
надягнути, надягти, [неодягний] «по-
гано одягнений» Ж, [перевдяг] «пере-
одягання; одяг, у який хтось переодяг-
нувся», [передяг] «переодягання», пе-
редягати, передягнути, передягтй,
переодягати, переодягнути, переодяг-
ти, приодягати, приодягнути, при-
одягти, роздягалка, роздягальник,
роздягальня, роздягальний, роздяга-
ти, роздягнути, роздягти, [удягало
«верхній одяг з рукавами», [удяганка
«тс.», удягати, удягнути, удягти', —
очевидно, результат контамінації слів
одіж, одівати і [дяга] «щось велике,
важке, роздуте», [дяг] «смужка лика».
— Кисіп. II 873; 8Ьєує1оу НізБ рЬопоІ.
353; Вегіа] Езер 136; Вегп. І 190. —
Див. ще діти2, дяга, одежа.
[од’ядник] (бот.) «купина, Роїу^опа-
Іит тиШПогит АП.» Мак; — очевид-
но, утворене на основі виразу од яду,
оскільки корінь рослини використову-
вали в народній медицині від укусів
скаженого собаки; крім того, вся рос-
лина дуже отруйна і викликає блюван-
164
ня. — Вісюліна—Клоков 69; Нейштадт
165; Анненков 107; СимоновиЬ 367—
368. — Див. ще від, яд.
[ож] (спол.) «що; тому що»; — др.
оже «що, якщо», ч. ст. ег «що», стел,
єжє «що» (етимологічно відмінне від
кжє); — псл. еге, утворене із займен-
никової (вказівної) основи е-, паралель-
ної до а, і, та підсилювальної частки ге.
— Мельничук Структ. слов. реч. 210—
213; Фортунатов ИТ II 222; Ваиег 143.
— Див. ще же1.
[ожанка] (бот.) «дібровник, Теисгі-
ит зсогсііит Б.»; — очевидно, запози-
чення із західнослов’янських мов; п.
огапка, ч. огапка «тс.» задовільної ети-
мології не мають; зіставляються з п.
ст. таїа озаппа «вероніка дібровна, Уе-
гопіса сЬатаесігуз Б.», таіа озапка
(огепка) «тс.», у/іеіка озапка «підма-
ренник, Саііит тоїіи^о Б.», для яких
припускається походження від нім. озап-
пе. — МасЬек Лт. гозії. 193—194. —
Пор. очанка.
[ожгар] «підпалювач; таврований»
(вживається як лайливе слово) ВеЛ; —
префіксально-суфіксальне утворення від
[жегтй] «палити» з незрозумілим збе-
реженням проривного г (можливо, під
впливом польської мови, пор. п. ге^асі-
Іо «клеймо, прилад для таврування»). —
Див. ще жегтй.
[ождиган] «довбешка, дрючок; не-
дотепа, бовдур» Ж, [ождиґати] «силь-
но ударити» Ж; — не зовсім ясне;
пояснюється (Кримський Тв. III 221)
як результат протези о в слові, пов’я-
заному з [джаган] «кирка, мотика»,
[джоґан] «палка із залізним наконеч-
ником» і под. — Див. ще джаган.
[оже] «от; отже; адже; тому»; —
результат злиття вказівної частки о
(от) і підсилювальної частки же, па-
ралельний до отже. — Див. ще же1,
о2. — Пор. отже.
[ожеж] «авжеж» Л; — результат
фонетичної видозміни форми авжеж, ут-
вореної з часток а1, уже і ж(е)1 (див.).
ожеледь СУМ, Ж, Пі, [ожеледа]
«ожеледь», ожеледиця «тс.», [бжо-
ожелес
ожйнець
лодь] «сніг з дощем» Ник, [ожеле-
дець] «лід на гілках», [ожеледух ВеБ,
ожелест, ожелець, ошелест] «тс.»,
[ожелйзь] «ожеледь», [вожелідь] «тс.»
ВеБ, [возеледух] «лід на гілках» ВеБ,
[приожеледитися] «настати ожеледі»;
— р. [ожеледь] «ожеледь, льодяний
наст на снігу», [ожеледица], п. [хіосі,
Дбсіг] «тс.», полаб. гіоб «град», слн.
гіеф гіесіїса «ожеледь; дощ з градом»,
стел, жщкднца «дощ зі снігом, гра-
дом»; — псл. *ге1с1ь < *£еІ(іь, пов’я-
зане чергуванням голосних з *§о1(1ь,
від якого походять р. гблоть «оже-
ледь», ч. Ьоіої «тс.»; в українських
формах початкове о приставне; —
споріднене з гр. хаХаС,а (< *хаЛабш)
«град», перс, гаїа (< *га!(1а-, *]агсіа-)
«град, іній», лтс. (ІгеШеІ «тверднути»
(про сніг); менш переконливе пов’я-
зання (Преобр. І 141) з лит. ^еітепіз
«сильний холод», ^еіита «тс.» (від
^еііі «колоти») або з лат. §е1й, -йз
«холод, мороз», ^еіісіиз «холодний як
лід», гот. каїсіз «холодний», нвн. каїі
«тс.»; окремі українські діалектні
форми виникли шляхом заміни кінце-
вого -едь на суфікс -ець або в резуль-
таті контамінації з іншими словами
(.слизький, шелест). — Кримський
Тв. III 220—221; Німчук 152; Критен-
ко Вступ 517; Фасмер III 124; Вгііск-
пег 665; Масіїек Е8ЛС 175; Откупщи-
ков 121; Зализняк ВСЯ 6, 36; Бурла-
кова ВСЯ 6, 58; ЗресЬі 228, 294, 389;
Зоітзеп АІ8ІРН 24, 579; Когу/асіоу/зкі
КО І 105; Тгаиітапп 82; Ноїтапп 410;
ЇУаІсіе—Ноіт. І 585—586.
[ожелес] «мозоль; залоза на шиї»
О; — видозмінене похідне утворення
від давньої звукової форми др. железа
«залоза», яке збереглося без переходу
жел- в зал-. — Див. ще залоза.
ожеред «скирта; стіг СУМ, ЗІаміа
1978; [жердини в клуні Пі]», ожеред-
ник «скиртувальник», [ожерет] «стіг»
81ауіа 1978, [ожереда, ожйредь, ожі-
ріть, очеред, очерех, вожеред, вучи-
рет, черет] «тс.» тж, ожередити
«скиртувати»; — р. [ожерет] «довгий
стіг, скирта»; — очевидно, утворене з
прийменника о «біля, навколо» й осно-
ви іменника жердина-, в такому разі
первісно означало «складене навколо
жердини»; вважається також (2ііЬаІу
81. а сі. І 2, 125) результатом зближен-
ня з основою жерд- здавна успадкова-
ного [озере'д] «ожеред»; розглядається
(Дзендзелівський 81ауіа 1978, 274) і як
давній варіант звукової форми з оз-;
менш переконливе припущення (8сЬе-
Іибко 139) про походження від рум.
§цгеасіа «тс.». — Кисіп. II 873. — Див.
ще жердь. — Пор. озеред.
ожйка (бот.) «Еигиіа П. С.»; — р.
ожйка «тс.; [оситняк, ситник, Зипсиз
Б.]», бр. ажика «Бизиіа»; — неясне;
пов’язується (Фасмер II 10) з р. еж,
др. ожь «їжак».
ожгіна1 (бот.) «КиЬиз Б.» СУМ, О,
[ожини] мн. «ожина звичайна, КиЬиз
саезіиз Б.», ожинівка «наливка з ожи-
ни», ожинник, ожинний, ожиновий; —
р. ежевйка, [ожина, ожевйна], бр.
ажйна, [ажавіна], п. )егупа, [огупа],
ч. (егіпік (вид ожини), слц. огіпа «тс.»,
схв. [ежевина, ежина, ]ежина, /еже-
вица]; — псл. егіпа, пов’язане з егь
«їжак»; — назва пояснюється наявніс-
тю у рослини колючок. — Шамота
142; БЬєуєіоу НізЬ рЬопоІ. 163; Мер-
кулова 218—219; Фасмер II 10, 11; III
125; Преобр. І 212; Филин Образ, яз.
196; Шахматов Очерк 141; ЗСБМ 1,
96; МасЬек Літі, гозії. 101; СимоновиЬ
405; ЗССЯ 6, 36; Вегп. І 266; Мікі. ЕШ
106. — Див. ще їж.
фожйна2] (бот.) «комиш, 8сігриз ра-
Іизіег Б.» Мак; — очевидно, результат
видозміни форми ожйка «Еизиіа Б.»
(пор. р. [ожйка] «оситняк, Зипсиз Б.»),
зближеної з ожйна «КиЬиз Б.». —
Див. ще ожйка.
[ожйнець] (зоол.) «мурекс, пурпу-
ровий слимак, Мигех Ьгапсіагіиз» Ж; —
очевидно, тлумачення помилкове зам.
«мурекс їжакуватий, Мигех егіпасеиз»;
у такому разі пов’язане з їжак, [їж]
«їжак», др. ожь «тс.»; назва зумовлена
зовнішньою схожістю цього виду мо-
165
ожйни
озеро
люска з їжаком. — Див. ще їж. —
Пор. ожйна1.
ожйни (бот.) «вовчуг, Опопіз Ьіг-
сіпа басд.» Мак; — пов’язане з ожина-,
назва мотивується, очевидно, тим, що
вовчуг часто має колючки; пор. семан-
тично близькі болг. бодлив тр-ьн, бял
трьн, шилобод «тс.». — Вісюліна—
Клоков 217; Нейштадт 342; МасЬек 4т.
гозії. 119—120. — Див. ще ожйна1.
[ожинник] (бот.) «очиток їдкий,
Зесіит асге Ь.» Мак; — неясне.
[ожльбди] «лід, який намерз на
гілках»; — очевидно, результат видо-
зміни форми ожеледь (ожеледа),
зближеної з п. [гібсі] (род. в. [гіосіи])
«ожеледь» і укр. лід (льоду). — Див.
ще ожеледь.
бжог «палиця, якою перемішують
жар, паливо», [ожаг] «тс.; держак у
вилах, якими подають снопи на скир-
ту; дерев’яна ручка рогача» Л, [вбжог,
бгаж, 6джог\ «тс.» Л, [бжево] «ожог»
Ж, [бжег Ж, бгеж Ж, бжіг Ж, бжій
ЛЧерк, Мо], бжуг, [бжур ЛЧерк, Дз,
бгуж ЛЧерк] «тс.», [ожег] «дерев’яна
кочерга» Бі, [ожйг] «тс.» Бі, [бжего]
«держак кочерги» Л, [бжело] «тс.» Мо,
[бжіль] «тс. Ме; ожог ЛЧерк», [бжів-
но] «ожог» Ж, [вбжала Л, гожель
ЛЧерк, гожйль, гожій, гбжув, гбжур
тж] «тс.»; — р. [ожог, джиг] «палка
замість кочерги, держак», бр. вбжаг
«держак рогача, кочерга», п. огб^ «ко-
черга», [о/е^, оїо§, огеЬ], ч. огеЬ «тс.»,
слц. огеЬ «палка для перемішування
вогню; [жердина, дрюк]», [огесЬ] «тс.»,
нл. ш>га§ «кочерга», болг. [бжег]
«тс.», м. ожег «залізна кочерга», схв.
ожег «кочерга, совок для вугілля»; —
псл. *оге£ь, пов’язане з дієсловом
*оге^іі «обпалити»; первісно означало
обгорілу палицю. — ЗСБМ 2, 182;
Вгйскпег „ 388; МасЬек Е86С 424;
ЗсЬизіег-Зешг 1687. — Див. ще жег-
ТЙ, О1.
[бжужка] «сплетена з лози вірьов-
ка» Ж; — результат видозміни деети-
мологізованої форми [вужевка] «тс.». —
Див. ще вужва.
166
[бзар] (зоол.) «піщана черепашка,
РзаттоЬіа уезрегііпа» Ж; — неясне.
оздоба — див. оздобити.
оздобити, оздоблювати, оздобля-
ти, [здобйти] «оздоблювати» Ж, оздо-
ба «прикраса, [зовнішній вигляд Ж]»,
[оздобець] «красень» Пі, [оздббина]
«прикраса» Ж, [оздббка] Пі, оздоблен-
ня «тс.», оздбблювач, [здоба] «оздоба»
Ж, оздоблювальний, оздобний «краси-
вий, прикрашений, розкішний», [при-
бздобка] «прикраса» Ж; — р. [оздо-
бить] «додати приправи (в їжу)», бр.
аздббіць «прикрасити», п. огбоЬіс, ч.
огбоЬііі, слц. огбоЬіі’, вл. у/огбеЬіс
«тс.»; — псл. [озьбоЬіІі], префіксальне
похідне від зьбоЬа «прикраса, припра-
ва». — Див. ще доба, здіб, о1.
[озеред] «скирта сіна, соломи чи
хліба; ожеред» СУМ, ЗІауіа 1978, [о<9-
зеред, озарет, озеред, озереда, озе-
рет Г, взерет, вазирет, возере'д,
вузирєт, гозерет, гозерец] «тс.» 81а-
уіа 1978; — р. [озеред] «довга скирта
хліба; пристосування для сушіння
снопів», [озорбд, зорбд, зарбд] «тс.»,
бр. [азарбд] «пристосування у вигляді
драбини для просушування снопів»,
[азарбда, озярбд] «тс.», п. [огіегбф
огіегоба] (очевидно, з укр.); — псл.
*огогб'ь (< іє. *§;ЬогбЬ-), фонетичний
варіант до :|!о§огбь (< іє. *§ЬогбЬ-); —
споріднене з лит. гагбаз «пристрій для
сушіння гороху, льону», лтс. гагбз
«тс.», лит. гагбіз «загін», прус, загбіз
«паркан», псл. *^огбь «місто», *гьгбь
(< *&ьгсіь), укр. р. город, жердь; ви-
словлювались думки про запозичення
балтійських слів зі слов’янських мов
(Мікі. Е\У 416). або, навпаки, слов’ян-
ських слів з балтійських мов (2иЬаіу
81. а сі. І 2, 125). — Дзендзелівський
ЗІауіа 1978, 272—273; Фасмер II 47,
81, 105; III 126; Тгаиітапп 366; Ро-
коту І 444. — Див. ще город. — Пор.
жердь, ожеред.
озеро, [озерйна] «невелике озеро;
яма з водою в полі» Ч, [озерйско]
«місце, де було озеро» Ж, [озерйще Ж,
Ч, озерявина] «тс.», [озерниця] «озер-
ОЗІЯ
озюм
на, лиманна сіль», [озірка] «тс.», [язе-
ро] «озеро» ВеЛ, [озерйстий] «багатий
на озера» Ж, озерний, заозерний,
приозер’я, приозерний’ — р. озеро,
[озер], бр. вдзера, [азярб], др. озеро,
п. ]ехіого, ч. іегего, слц. (агего, вл. ]е-
гог, нл. іагог, болг. м. езеро, схв. /езе-
ро, слн. ]егего, ]егего, стел, кзеро,
кзерж; — псл. *егего; — споріднене з
лит. егегаз, [агегаз] «озеро, став», лтс.
егегз, прус, аззагап «тс.», можливо,
також з гр. ’А/єрісм (назва річки в під-
земному царстві), іллір. ’Ооєріатєі; (ет-
нонім), вірм. егг «межа, край» або з
дангл. еа^ог «море», дісл. аеоіг «морсь-
ке божество» чи з яз (пор. схв. накле-
пи /аз-паклено /езеро)’, іє. *е^Ьего-. —
Кигіп. II 875; Фасмер—Трубачев III
125; Черньїх І 593; Преобр. І 641;
ЗСБМ 2, 183—184; Зіадмзкі І 571; Мо-
згупзкі ЗР 37, 299; МасЬек Е84С 225;
БЕР І 482; 8кок І 781; Семереньи ВЯ
1967/4, 18—19; Ильинский Зіаміа 2,
250—252; Филин Образ, яз. 196; ЗССЯ
6, 33—34; МеіІІеі В8ЕР 29, 38—40;
Когм/асіом/зкі К8І 7, 19; РгеІІм/ііг ВВ
24, 106; Вегп. І 455; Тгаиїтапп 73;
МйЬІ.—Егісіг. І 572; Егаепкеі 125; То-
поров 121, 131 —133; КгеізсЬтег СІоЯа
14, 98; Рокоту І 291—292. — Пор. яз.
озія1 «щось велике, незграбне (пе-
реважно про будівлю), громаддя; [об-
щина Ж]», озіїще (збільш.), [озіяка]
«тс.»; — очевидно, видозмінене запо-
зичення з грецької мови; гр. бооіа
(дор. сооіа) «майно, маєток» пов’язане
з дієприкметником жін. р. теп. ч. оо-
оа (чол. р. шу) від дієслова єірі «я є»,
спорідненого з псл. езгпь «тс.», езіь
«є». — Егізк І 463—464, II 449. —
Див. ще є.
[озія2] «зла, сварлива жінка» Чаб; —
неясне.
[ознйця] «дірка в даху для диму;
сушарня для овочів», [вознйця] «су-
шарня» Ж; — п. [огбпіса] «сушарня
для солоду», [огпіса, огсі, огсіомтіа]
«тс.», огсігіс «сушити», ч. Ьуогсі «су-
шарня для солоду», Ьуогбпісе «тс.»,
Ьмогсіііі «сушити», ст. огсі, огсіііі, уогсі,
слн. огсіїса «сушарня», огФіі «сушити»;
— псл. огсі-; — очевидно, споріднене з
гр. ’6Х,а «нагар, іржа, сухість», аіфрси
«сохну, висихаю», «палю, сушу»,
йСаАєос; «сухий», гот. аг^о «попіл»,
двн. азеа, нвн. АзсЬе «тс.», лат. агеге
«бути сухим», агісіиз «сухий», вірм.
агагет «сушу»; існує думка (Вгйскпег
388) про германське походження сло-
в’янських слів. — Фасмер—Трубачев
III 125; МасЬек Е8ЛС 192; Мікі. Е\¥
229; Тгаиітапп 22; Егізк І 25—26;
СЬапігаіпе І 25; Воізаср 16; Таїсіє—
Ноїт. І 65; Ееізі 72; Рокоту І 68—69.
— Пор. лозниця.
озокерйт «гірський віск», озоке-
ритний’, — р. болг. озокерйт, бр.
азакерйт, п. огокегуі, ч. слц. огокегй,
схв. озокерит’ — запозичення з ні-
мецької мови; н. Огокепі «гірський
віск» створено в 1833 р. Е. Ф. Глоке-
ром з основ гр. оСіо «пахну» і иррос
«віск» за допомогою суфікса -ІБ —
СІС2 593; ТСБМ І 201; 81. дмуг. оЬсусЬ
539; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 502;
КІеіп 1108. — Див. ще озон, церата.
озон, озонатор, озонізація, озо-
нувати; — р. болг. озон, бр. азбн, ч.
СЛЦ. СЛН. 020П, вл. осоп, м. озон, схв.
озон; — запозичення з французької
мови; фр. 020ПЄ зводиться до нім.
Огбп, створеного німецьким хіміком
X. Ф. Шонбайном у 1840 р. на основі
гр. бідо «пахну», спорідненого з лат.
осіог «запах», лит. ііосігіи, йозіі «пахну-
ти», йозіуіі «обнюхувати», лтс. ибги,
йозі «пахнути», ибзШ «обнюхувати», ч.
ст. (асіаЕ «досліджувати, обстежувати».
— СІС2 593; Черньїх І 593; Фасмер III
126; Цьіганенко 311; Кораіігізкі 706;
НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 502; КІеіп
1108; КІи^е—Міігка 526; Паигаі 522;
Егізк І 353—355; Рокоту 772—773.
[озюм] «ізюм, родзинки», [озюм]
«вид фруктів, приправи» Ж; — давні-
ший варіант запозиченої форми ізюм;
походить безпосередньо від крим.-тат.
дзум «виноград», спорідненого з тур.
йгйт «тс.» і т. д, — Шипова 141. —
Див. ще ізюм.
167
оїдіум
окара
оїдіум «грибкова хвороба виногра-
ду, попелюха»; — р. ойдий, п. слц. оісіі-
иш, болг. ойдий, ойдиум, схв. бйди]ум,
слн. оісіі]; — засвоєна новолатинська
назва оібіит, утворена від гр. фоу «яй-
це» (за формою овальної клітини, яка
служить для розмноження цього гриб-
ка), спорідненого з лат. бупт, псл. *а]е
«тс.», укр. яйце. — СІС2 594; 81. імуг.
оЬсусЬ 523; РЧДБЕ 502; Ву]'акли]'а 636;
Кіеіп 1078. — Див. ще яйце.
ой (вигук для вираження різнома-
нітних почуттів; емоційно-експресивна
або підсилювальна частка), ой-бй, ой-
ой-бй, [оййойбй] (вигук здивування й
болю) Ж, ойкати, ойкнути, ойбйка-
ти, ойбйкнути, ойкання, ойбйкання,
бйкіт\ — р. бр. болг. ой, п. ч. слц. о),
м. о/, схв. /бі, слн. ]6]; — результат
фонематичного оформлення інстинкти-
вного вигуку, паралельний до ай, о2,
ох. — Фасмер III 126; Преобр. І 641;
Масіїек Е84С 404; 8кок II 533—534;
Вегіа) Е884 II 231. — Пор. о2, ох.
[ой-мі] «ой, леле» Пі; — складне
утворення з вигуку ой і енклітичної
форми займенника мі «мені»; пор. цсл.
увьі мкігк, що є калькою гр. оїрої,
(ої рої) «ой; ах; горе мені», утвореного
з вигуку ої «ой» і займенника цоі «ме-
ні». — Див. ще мі2, ой.
ойрот «представник тюркської на-
родності у верхній частині Алтаю»; —
р. ойрот, заст. ойрат, бр. айрбт, ч.
о]гоіі (мн.); — запозичення з монголь-
ської мови; монг. оргасі, мн. від о]'гап
«ойрот», споріднене з тюрк, оуиг
«огуз», булг. бубор. — Фасмер III 127.
— Пор. огуз.
[ойте-ле-ойте] «будьте ласкаві»
ВеЛ; — неясне.
[окадкуватий] «кремезний, кряжи-
стий», [окадькуватий] «тс.»; — оче-
видно, результат видозміни деетимоло-
гізованої форми окладкуватий «тс.»,
зближеної з основою іменника кад-
ка. — Див. ще окладкуватий. —
Пор. кадка.
оказія «дивний випадок, незвичай-
на подія, нагода; (заст.) випадковий
168
транспорт; [зібрання гостей з будь-
якого приводу; гулянка Па, (Ме)]»; —
р. оказия, бр. аказьія; — запозичення
з польської мови; п. окаг)а, як і ч.
окаге, слц. окагіа, болг. оказибн, схв.
окази]а, оказибн, слн. окагі]а, похо-
дить від лат. оссазіб «можливість», по-
в’язаного з оссісіо «падаю», утвореним
з префікса оЬ- (>ос-), спорідненого з
псл. о, оЬ, укр. о, об, і дієслова сабо
«падаю». — СІС2 594; КісйЬагсіі 84;
Черньїх І 593; Фасмер III 127; Нйііі-
АЛ/'огїЬ 16; 81. імуг. оЬсусй 523; НоІиЬ—
Буег 343. — Див. ще декаданс, о1. —
Пор. інцидент, казус, каскад, ре-
цидйв, шанс.
[бкап] «стічна труба на даху, кар-
низ над вікном Ж; спад води з даху
О», [окапа] «частина даху, що висту-
пає за стіни (для стоку води)» Лекс-
Пол; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. окар «тс.», як і ч. окар
«найнижча частина стріхи, з якої ка-
пає вода», є префіксальним похідним
від карас «капати», спорідненого з укр.
капати. — 8А¥ III 729; Вгйскпег 217.
— Див. ще капати, о1.
[окар] «щось величезне» Ж, [окара
Ж, огвара, охвара] «тс.»; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
окага «високий віз; все велике й не-
зграбне», можливо, походить від нім.
НосЬкагге, утвореного з прикметника
Носії «високий», спорідненого з дангл.
ЬеаЬ, гот. Ьаийз «тс.», тох. А кос «ви-
соко», В каис «тс.», лит. каикага, кай-
кагаз «гора», псл. киса (<*коик]а),
укр. куча, та іменника Кагге «тачка, ві-
зок», що походить від лат. саггиз «тс.»
(8А¥ III 729—730); варіанти [огвара,
охвара] могли виникнути з німецької
форми без польського посередництва;
п. окага разом з ч. кага виводилось та-
кож (Маїгепаиег 264, 399) безпосеред-
ньо від лат. саггиз «віз» або нім. Кагге,
Каггеп «тс.».—  Кіи^е—Міігка 312,
354. — Див. ще карета, куча1.
[окара] «дегенерат О; докір Ж»,
[окарити] «дуже лаяти, ганьбити»
МСБГ, [окарятися] «переживати, жу-
океан
окладкуватий
ритися» О; — очевидно, похідні утво-
рення від кара (карати) (див.).
океан, [окіян], океанічний, при-
океанський- — р. болг. м. океан, бр.
акіян, др. окиан-ь, п. вл. нл. осеап, ч.
слц. слн. осеап, схв. океан, оцеан-, —
запозичення з грецької мови; гр.
йиєауос; «море, океан» певної етимоло-
гії не має. — СІС2 594; Німчук 126;
Черньїх І 594; Фасмер III 128; Преобр.
І 642; Ргізк II 1145.
[океон] «підзорна труба, телескоп»
Ж, [окєн] «тс.» Шух, [окєни] «телескоп»
Ко, [окіяна] «бінокль» МСБГ, [отян(а)]
«тс.» Ж; — запозичення з румунської
мови; рум. осЬеап «тс.» утворено за до-
помогою суфікса -ап від іменника бсЬі
«око», що зводиться до лат. осиїиз, спо-
рідненого з псл. око, укр. око. — ГЗІЖМ
557—558. — Див. ще око1.
[бкидь] «легкий весняний сніг піс-
ля того, як зимовий уже розтав; (у
Карпатах) сніг, іній, лід на гілках де-
рев; весняний заморозок ЛексПол»,
[бкид] «сніг на деревах» О, [окить
«сніг (іній) на гілках» ВеНЗн, [окість
«легкий сніг на деревах» Ник, [бкіть
«весняний сніг» ЛексПол; — р. [бкидь
«іній, паморозь», п. окізс «обледенілий
сніг на деревах; бурульки», схв. китй-
на «лапатий сніг на гілках дерев», дки-
тити «прикрасити»; — очевидно, по-
хідне від псл. окуШІ «прикрасити кити-
цями», укр. [окитйти] «тс.», утворе-
ного з префікса о- й основи іменника
куіа «китиця»; форма [бкидь] зазнала
впливу з боку дієслова кидати. — О
II 17; Толстой ЛексПол 13; Фасмер II
240. — Див. ще кита, о1.
бків — див. око2.
[окіл] «загорожа, де перебувають
вівці  перед доїнням Доп. УжДУ IV;
кругла огорожа з кілків», [окїв] «заго-
рожа для худоби», [окбл] «тс.» Мо, Пр.
X діал. н., [окблище] «місце, де була
загорожа для овець» ОЛА 1965; — за-
гальноприйнятої етимології не має;
очевидно, як і п. заст. окої «огоро-
джена частина вигону або подвір’я для
худоби; загорожа», ч. заст. окої «ого-
рожа, загін», слц. [йкої] «хлів для те-
лят; повітка», схв. бкол (окбл) «загін
для худоби», слн. окої «тс.; [місце, де
доять корів і овець]», окої «огороджене
пасовисько», стсл. окодж «круг», похо-
дить від псл. окоіь «кругла загорожа,
круг», пов’язаного з коїо «колесо,
круг»; менш переконлива думка (Мо
54; УгаЬіе йотапозіауіса 14, 165) про
походження українських форм від рум.
осбі «загін для худоби», яке зводиться
до стсл. окодж «круг», схв. бкол «загін
для худоби» (СДЕЛМ 289; ГЗБІ1М
557), що відповідають укр. окіл, хоча
на мовному пограниччі запозичення (у
формі окбл) було можливе при збере-
женні успадкованої форми (окіл) на
інших територіях. — Дзендзелевский
ОЛА 1965, 126; Заворотна Тези доп.
УжДУ 1966, 15; Клепикова 207. —
Див. ще коло1, о1.
окіп, окіпний — див. копати1.
[окіс] «дрізд чорний, кіс, Тигсіиз
тегиіа Б.» ВеНЗн, [око'с] (вид птаха)
Ж; — результат видозміни форми кіс
«тс.» (див.).
[окіст] (бот.) «шавлія ефіопська,
ведмеже вухо, ЗаІУІа аеійіоріз Б.»
Мак; — очевидно, пов’язане з кість
(кістка)- мотивація назви неясна.
[бкіт] «достаток, багатство» Ж,
[окітний] «багатий» Ж; — результат
семантичної видозміни слова бкіт «ро-
ди в овець, кіз, котячих та деяких ін-
ших тварин; одноразовий приплід твари-
ни чи групи тварин», похідного від коти-
тися «народжувати малят» (див.).
оклад «заробітна плата»; — бр.
аклад; — запозичення з російської мо-
ви; р. оклад «тс.», очевидно, виникло в
результаті видозміни давнішого зна-
чення слова оклад «обкладання подат-
ком, оподаткування», утвореного від
дієслова о(б)кладать «обкладати». —
Див. ще класти, о1.
[окладкуватий] «кремезний»; — р.
окладистий «тс.; (про бороду) широ-
кий»; — не зовсім ясне; можливо, ви-
никло з давнішого укладистий «міст-
кий, просторий» (в який можна багато
169
окладник
око
укласти); р. вкладистий пов’язувало-
ся (Даль II 588) з оклад (лица) «об-
рис». — Пор. окадкуватий.
[окладник] (бот.) «глуха кропива
крапчаста, Еатіит тасиїаіит Е. Мак;
буркун, МеШоіиз оЖсіпаїіз Е; Меіііо-
іиз соегиіеиз Еезг. Мак; вероніка лі-
карська, Уегопіса оИісіпаііз Е. Мак; чи-
на лісова, ЕаЧіугиз зііуєзігіз Е Мак»,
[укладник] «чина лісова; вероніка зуб-
часта, Уегопіса бепіаіа 8сйт. Ж»,
[клад] «вероніка, Уегопіса оИісіпаііз Е;
Уегопіса сйатаесігуз Е Мак»; — п. [ок-
Іабгіп] (назва рослини); — очевидно,
пов’язане з [оклад] «компрес», похід-
ним від класти’ назва може поясню-
ватися лікувальними властивостями
рослин, які використовуються в народ-
ній медицині у вигляді напарів, насто-
йок переважно від шкірних хвороб. —
Анненков 184, 212—213; Нейштадт
343, 471. — Див. ще класти.
оклецьок, оклецькуватий — див.
клець.
оклигати «видужати»; — не зовсім
ясне; очевидно, результат видозміни
деетимологізованої форми *одлигати
«полегшати» (про хворобу, пор. [від-
лйг(ну)ти] «полегшати на душі»), по-
в’язаної з одлйга, відлига-, менш імо-
вірне походження від дієслова [клйга-
ти\ «ледве йти» (про млин і под.), яке
саме може бути результатом вторинно-
го розкладу слова оклигати з видо-
зміною значення. — Див. ще відлйга.
оклїй, оклія, оклійка — див. ук-
лїй.
око1 «орган зору; [петля; отвір
(спец.); бездонна глибина Ж; номер у
лото Ж; отвір у дуплянці для вильоту
бджіл Л]», віченьки, вічі, [вічжан]
(назва барана) Доп. УжДУ IV, [вічка-
ня] (назва вівці) тж, вічко, [окайка]
«біла вівця з чорними плямами навко-
ло очей», [оканя] (ент.) «метелик-ар-
гус, Сургаеа аг^из» Ж, окань «той, хто
має великі очі», [вбкур] «тс.» Я, [оча]
«оченя», очата, оченята, оченьки,
очйська, очиці, очища, [очканя] (наз-
ва вівці) Доп. УжДУ IV, [очкар] (зо-
170
ол.) «окулярник» Куз, [очки] «окуля-
ри» Ж, очко (зменш.), очко «одиниця
рахунку в спортивних змаганнях та іг-
рах; картярська гра», [очкове'] «податок
на вулик» СУМ, Ж, [очна] «очна став-
ка» Ж, очнйк «окуліст», очниця «очна
ямка; [окуляр Ж]», [очняк] (ент.) «гі-
пархія (вид метелика), НіррагсЬіа» Ж,
[окаістий] «з білими плямами навколо
очей», окастий, окатий, [оковатий]
«окоподібний» Ж, [окуватий Куз, очас-
тий Ж] «тс.», очкастий, [очкбваний]
«з нанесеними вічками (гральний камі-
нець)» Ж, [очковатий] «сітчастий» Ж,
очковий СУМ, Г, очний, [очній] «оч-
ний», очкувати (сад.) «окулірувати»,
віч-на-віч, [бе'звіч] «наосліп» Ж, [без-
бчество] «сліпота» Я, [взабчі] «поза-
очі» Ж, [вочу] «в оці» Я, [в-за-бчи]
«позаочі» Ж, [звічитися] «сказати в
очі» Ж, [збчити] «побачити», заочний,
[заочйти] (у виразі з. очі «не зводити
очей»), заочі СУМ, Ж, [завіч, завоч
Я] «заочно», [набчники] «окуляри» Ж,
[набчніки] «кусочки шкіри, пришиті до
оброті, щоб кінь не бачив, що робиться
збоку» Л, наочний, наочність, [набчу-
вати] «робити наочним» Ж, [наочне]
«очевидно, явно; на власні очі», наоч-
но, [навіч] «перед очима», [навічом]
«назирці» Ж, надочний, [позавічний]
«заочний», позаочний, позаочі, [пра-
очі] «очйська» Нед, [прйочко] (зоол.)
«очко» Нед, увіч, унабчнитщ — р. м.
око, бр. вбка, др. око, п. ч. слц. око,
вл. нл. дмоко, нл. йоко, болг. око, схв.
око, слн. око, стел, око; — псл. око; —
споріднене з лит. акіз «око», лтс. асз,
прус, аскіз, дінд. акзТ «тс.», ав. азі «очі»,
тох. А ак «око», В ек «тс.», вірм. акп
«око; отвір, дірка», гр. биио<; «око»,
лат. осиїиз, гот. аи^б, дісл; аи^а, нвн.
Аи^е, англ. еуе «тс.», далі, очевидно, з
гр. бббоцаї «бачу, дивлюся», от) «от-
вір, дірка», біроцш «побачу», отгтбе «вид-
ний, видимий», йір (род. в. сотгбс) «по-
гляд; очі; обличчя»; іє. *оЕ- «бачити;
око». — Черньїх І 594; Кисіп. II 876;
Фасмер III 128—129; Преобр. І 642—
643; Вгйскпег 377; Масітек Е84С 411;
око
бколо
ЗсЬизіег-Зе^с 1645; Младенов 377;
Зкок II 550—551; Вегіа] Е884 II 245—
246; Критенко Вступ 507, 542; Берн-
штейн Очерк 1974, 153—155; Тгаиїтапп
4; ДУаІсіе—Ноїт. II 202; Ргіьк II 387—
388, 407, 436; Гамкрелидзе—Иванов
786; Рокоту 775—777.
око2 (заст., міра ваги, об’єму), [бків]
(міра ваги) ЕЗб 21; — р. око, бр. ока
«тс.», п. око (міра ваги в Туреччині),
схв. ока .(міра ваги й об’єму); — запо-
зичення з турецької мови; тур. окка
«міра ваги» походить від ар. икї]а,
джерелом якого є гр. ойуиіа, що зво-
диться до лат. ипсіа «міра ваги, ун-
ція». — Дзендзелівський НЗ УжДУ 14,
100—101; Винник 138; Фасмер III 129;
Преобр. II 643; 8кок II 550; БокоізсЬ
127—128. — Див. ще унція.
[око3] «один» (після назв десятків
при лічбі: двадцять з оком тощо); — п.
око «тс.»; — очевидно, пов’язане з око
«орган зору», очко. — Див. ще око1.
оковйрний «гарний, приємний на
вигляд, слух; [акуратно зроблений]»,
неоковирний «грубо зроблений; вайлу-
ватий, незграбний», [неоковерний] «не-
повороткий, незграбний», [невковйр-
ний] «некрасивий» Чаб; — очевидно,
пов’язане з [ковиряти] «колупати»;
пор. р. [оковйрний] «обколупаний»,
[оковйр] «обколупування», [оковйрка]
«тс.», пов’язані з [оковирять] «обколу-
пати», ковирять «колупати». — Див.
ще ковиряти.
оковйта «міцна горілка високого
гатунку», оковйтка «тс.», ст. аквави-
та, оковита (XVII ст.); — р. [око-
вйтка, акавйтая], бр. акавіта, ака-
вітка, п. окоАмііа, окоиЛка, ч. акуаміі,
слц. окоуйка, слн. акуамііа; — запози-
чено із середньолатинської мови, мож-
ливо,' через посередництво польської;
слат. адиа уіїае «горілка», букв, «вода
життя» складається з лат. адиа «вода»
і Уііа (род. в. уііае) «життя». — Мос-
каленко УІЛ 48; Оньїшкевич Исслед.
п. яз. 245; Тимч. І 13; КісЬЬагбї 84;
Фасмер І 65; ЗСБМ 1, 98—99; Вгйск-
пег 377; Маїхепаиег 264; Кораіігізкі
689; НоІиЬ—Буег 73; Засіп.—Аіїг.
У\¥Ь. І 14. — Див. ще акварель, Ві-
талій.
окбл — див. окіл.
околиш «околиця (частина голов-
ного убору)»; — бр. акблишак «тс.»; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. околиш утворене від [окбл] «тс.;
коло, зовнішній край, крайка», пов’яза-
ного з бколо «навколо, кругом». —
Черньїх І 595. — Див. ще бколо.
околіт, околот, околотина, око-
лотувати — див. колотйти.
[бколо] «зовнішня поверхня будів-
лі; зовнішність; навколишня місце-
вість», бкіл «околиця; оточення, това-
риство; округ; [постава, зовнішність;
огорожа СУМ; обора Ж; передмістя
Ж]», [окільність] «обставина» Ж,
[окільня] «коло, півколо; околиця» Ж,
[бкол] «зовнішній вигляд» Ж, [околе-
ція] «сусідні частини села, околиця»,
околиця «віддалена від центру частина
населеного пункту; округа; окраїна;
частина головного убору у вигляді
обідка; [горизонт Ж; оточення, обрам-
лення ЛексПол]», околичка «частина
головного убору», [околйчник] «у цир-
кулі і под. той кінець, яким проводить-
ся коло», [околіч] «об’їзд» О, окблія
«околиця, округа», [окбля] «тс.» Ж,
[окблка] «велика скибка на всю шири-
ну хлібини» ЛексПол, [окулка, окб-
лушка] «тс.» ЛексПол, [окбльниця]
«затула» Ж, [окольбн] «край, обшивка,
облямівка, околиця» Ж, окільний,
[околйстий] «просторий» Ж, [околич-
ний] «навколишній, зовнішній» Ж,
[околичній] «навколишній, суміжний,
сусідній; зовнішній», [околишній] «тс.»,
[окбло] «навколо» Ж, [бколо] «всюди»
Ж, [бколом] «навкруги», [зокола] «збо-
ку» Чаб, наокіл, наоколо, наокбльний,
надокола, надокола; — р. бколо «бі-
ля», бр. вакбл «навколо, коло», вокал,
наукбл «тс.», др: около «навколо»,
околть «коло», п. окоіо «біля», ч. слц.
окоіо, вл. нл. ш)ко!о, нл. Ьокоіо «тс.»,
болг. бкол «навкруги», бколо «навкру-
ги, біля», м. околу «навкруги; прибли-
171
околодок
окошйтися
зно», схв. около «навкруги», слн. окбіі
«тс.», стсл. около; — псл. о коїо «нав-
коло», букв, «кругом кола, вздовж ко-
ла». — Мельничук СМ III 134; Фасмер
III 129; Черньїх І 595; Преобр. І 643—
644; ЗСБМ 2, 28; Вгйскпег 377;
Зсйи5І:еґ-Зе\Ус 1645; Вегп. І 548. —
Див. ще коло1, о*. — Пор. навколо.
околодок «у царській Росії район
міста, підвідомчий поліцейському на-
глядачеві; (заст.) медичний пункт при
військовій частині», [окдлодочник] «жи-
тель ближньої округи» Пі, околодоч-
ний, [околотиця] «навколишня місце-
вість», [околдток] «тс.» Ж; — р. око-
лодок «поліцейська дільниця», околд-
ток «тс.; навколишня місцевість; око-
лиця; округа», бр. акалддак «около-
док»; — загальноприйнятої етимології
не має; здебільшого давнішою вважає-
ться форма околдток, пов’язана з ко-
лотити «бити, калатати»; у такому
разі первісним могло бути значення
«дільниця, яку охороняє (обходить)
сторож з калаталом»; виводиться та-
кож (Вегп. І 548) від коло «коло» як р.
[межуток] «проміжок», промежуток
«тс.», від [межу] «між»; недостатньо
обгрунтованим є пов’язання околдток
(з первісним значенням «перегородка»)
з укр. [колдт] «обмолочений сніп со-
ломи», п. окібі «сніп соломи; дошки,
якими оббивається дерев’яна хатина»,
окіоі «тс.», ч. кіаі «колода, чурбак»,
кіаіек «тс.», полаб. кіаіаі «колоди»,
прус, каїіе «межовий стовп» (Маїге-
паиег БР 8, 169; 11, 349; ТогЬібгпззоп
1, 84); деякі автори (Преобр. І 644;
Горяев 238) первісною вважають фор-
му околодок, яку зіставляють з колода
«пасіка», пояснюючи слово як «посе-
лення навколо колоди бджіл». — Фас-
мер—Трубачев III 129—130; Трубачев
ЗИРЯ III 49; Шанский ЗИРЯ III 69;
Черньїх І 595.
околяса «не прямо, в обхід; кру-
гом, кружним шляхом», околясом «тс.»,
[околеса] «навколо, кругом», [окуля-
сом] «в обхід, ухиляючись»; — пов’яза-
не з кдлесо; пор. обколесйти «об’їхати
172
навколо, об’їздити», р. околесица «ні-
сенітниці, дурниці». — Фасмер III 129.
— Див. ще коло1.
окбман, окдмдн, окдндм — див.
економія.
[окбмонок] «пістон, виступ у руш-
ниці» Ж; — пов’язане з [кдминок]
«тс.». — Див. ще комин.
окоп, окдписько, окдпище, окдп-
ник — див. копати.
[окопник] (бот.) «живокіст лікарсь-
кий, Зутрйуіит оіїісіпаїе Б.; живокіст
кримський, Зутрйуіит іаигісит А¥іІІ6.»
Мак; — р. окдпник «живокіст»; — по-
хідне утворення від копати, окіп\ на-
зва зумовлена тим, що живокіст росте
переважно на вогких, розораних ґрун-
тах, біля ярів, канав (Нейштадт 453). —
Див. ще копати1, о1.
окорок «окіст; [верхня частина міт-
ли Ж]»; — р. дкорок «окіст», бр. [акд-
рак], п. [окбгек, окогек] «тс.», [окогак]
«стерта мітла» (з укр.); — псл.
^окогкг, пов’язане з *когк"ь «нога», до
якого зводяться болг. крак «нога»,
схв. крак «тс.», кдрак «крок», кора-
чити «крокувати», слн. кгак «стегно»,
когак «крок»; — споріднене з лит.
катка «частина ноги; голінка; окіст»,
можливо, з алб. кгайе «плече». — Чер-
ньїх І 595; Фасмер III 130; Трубачев
2151 4, 83—84; ЗСБМ 1, 102; 5кок II
177—178; Вегіа] Е55Л II 66—67;
Вегп. І 571—572; Тгаиїтапп 118. —
Див. ще крок.
[окорбтний] «жорстокий, лютий,
нестерпний» Ж; — результат видозмі-
ни форми [окрутний] «тс.», помилково
осмисленої як п. *окгб1пу і зближеної
з п. кгбїкі «короткий». — Див. ще ск-
рутний.
окорочатися див. окротйти.
[окбча] — див. отбча.
окошйтися «негативно позначити-
ся на кому-небудь; скінчитися, припи-
нитися»; — очевидно, результат семан-
тичної видозміни форми окошйтися
«зробити зупинку, стати табором, ота-
боритися», похідної від кіш «козачий
стан; табір» (див.).
окра
окрбв
[окра] (бот.) «гібіск їстівний, НіЬіз-
сіі5 езсиїепіиз Б.» Мак; — очевидно,
запозичення з німецької мови; нім. Ок-
га(рПапге) «тс.» походить від англ.
окга, яке зводиться до західноафрик.
пкгитап «тс.». — КІеіп 1078.
бкравка «виткана смужка по краях
тканини; жіночий пояс із кольорової
пряжі СУМ, Ж; [обрізок]», [окравина]
«обрізок» Ж, [дкравок] «тс. Ж; порва-
на смуга лика ЛексПол»; — бр. акра-
вак «обрізок, клапоть», п. окгадтек, оЬ-
кгахуек «тс.»; — пов’язане з край, кра-
яти (див.).
[ократйтися] «обгородитися (?)»; —
очевидно, похідне утворення від [кри-
ти] «грати». — Див. ще крата.
окремий, окремішній, [окрем-
ний] «окремий» Ж, [дкрем] «крім»
ВеУг, окремо, відокремити, зокре-
ма', — похідні утворення від основи
крем-, очевидно, здавна паралельної
до кром- і збереженої також у ч.
(мор.) [кгета] «крім», слц. кгет, кге-
те, [кгета, кгето], окгет, нл. [кге-
ті, кгет]а] «тс.»; — псл. о кгете «по
краю, зовні», паралельне до о кготе
«тс.». — Зйєуєіоу Бап^иа^е 44/4,
861; Вгйскпег 269; Зсйизіег-Зехус
679. — Див. ще крім, крбма. —
Пор. (дещо інакше) крем2.
[окрйда] (зоол.) «сарана, Асгісііит»
Ж, акриди, ст. акрідьі, акриди «ко-
ники (комахи)» (XVII ст.); — р. акри-
ди «вид сарани», бр. акрьідьі, др. ак-
риди, цсл. Акрндл «тс.»; — запозичен-
ня з грецької мови; гр. аиріс, (род.
в. аирібос) «коник, сарана» етимологі-
чно не зовсім ясне; пов’язується з
иріСіс «кричати». — СІС2 34; Фасмер І
66; Егізк І 59.
[бкриж] «навхрест» О, [навкриж
О, надкриж Ж, О] «тс.»; — похідне
утворення від криж «хрест», що вини-
кло, очевидно, під впливом слів округ
«навколо», навкруг, наокруг «тс.». —
Див. ще криж, на1, нав-, о1.
[бкриль] (зоол.) «стромб, крилопо-
дібний равлик, ЗіготЬиз» Ж; — похід-
не утворення від крило-, можливо, час-
ткова калька нім. ЕШ^еІзсйпеске «тс.»,
що складається з РІй§еІ «крило» та
Зсйпеске «равлик»; назва зумовлена
крилоподібною формою панцира цьо-
го равлика. — Пгапіа Тіегг. І 371 —
372. — Див. ще крило1, о1.
[окрисловатий] «товстий, огряд-
ний» Ж; — очевидно, семантично ви-
дозмінене утворення від [крислова-
тий] «крислатий, розложистий». —
Див. ще крйси.
бкрйш — див. крйха.
[бкришок] (у сполученні [мечик о.]
(бот.) «косарики черепичасті, Сіасііоіиз
ітЬгісаіиз Б.») Ж; — очевидно, пов’я-
зане з [крйша] «покрівля, дах»; назва
зумовлена формою квітів цієї рослини
(Нейштадт 169); пор. видову назву че-
репичасті, лат. ітЬгісаіиз, букв, «че-
репичастий». — Див. ще крйти.
окріп1 «кипляча або дуже гаряча
вода, кип’яток», [укріп]; — р. [окрбп],
бр. [укрбп, укрзп], п. икгор «тс.», ч.
йкгор «рідка юшка з часником», слц.
икгор «юшка з овечого сиру», вл. кгор
«окріп», нл. Ііикзор «тс.», болг. бкроп
«підігріте вино (на весіллі)», схв. [крбп]
«окріп», слн. кгор, стел, оукропт»
«тс.»; — псл. *окгорг>, ^икгорь, *кгор-ь,
пов’язане, очевидно, з кгорііі «кропи-
ти»; деякі дослідники (МасЬек ЕЗЛС
668; Зіауіа 16, 187; 2Ї81РЙ 17, 260—
265; А§ге11 В31. ЕаиізБ 5—6) зіставля-
ють з дінд. згарауаіі «варить, сма-
жить». — Булаховський Вибр. пр. II
243; Фасмер III 130—131; Вгйскпег
270; Зскизіег-Зехус 680; Зкок II 209;
Вегіа] ЕЗЗЛ II 99; Вегп. І 623. — Див.
ще КрОПЙТИ.
'2	'	'
окріп , окроп, окропець — див.
кріп.
[окріяти] «одужати; поздоровшати»,
[откріяти] «тс.» Ж; — р. [окриять],
бр. [акрияць], схв. окар]ати «тс.»; —
пов’язане з [кріяти] «ставати здоро-
вим, міцним». — ЗСБМ 1, 103; Супрун
Веснік БДУ 1969/2, 70. — Див. ще
кріяти.
окрбв, окрдва, окровець — див.
крйти.
173
окротйти
оксамйт
[окротйти] «обмежити; заспокоїти»
Ж, [окорочатися] «утихомирюватися,
угамовуватися» Ж, [укротйти] «уга-
мувати, заспокоїти; приборкати, при-
ручити; смирити» Ж; — р. [кротйть]
«убивати палкою пійманих тюленів»,
[окротеть] (про морський приплив)
«зупинитися, досягнути вершини і від-
стоятися», укротйть «заспокоїти, при-
боркати, угамувати», др. кротити «за-
спокоювати», п. кгосіс «гамувати», ик-
госіс «заспокоїти, погамувати», нкгбсіс,
окгосіс, окгбсіс «тс.», ч. кгоіііі «заспо-
коювати, гамувати», слц. кгоШ’ «тс.»,
нл. кгозіз «каструвати», зкгозіз «при-
боркати», болг. кротя «заспокоюю,
угамовую», кротувам «сиджу тихо,
смирно», м. кроти «приборкує, вга-
мовує», схв. кротити «заспокоювати,
гамувати», слн. кгоШі «тс.», стсл. кро-
тити «приборкувати, гамувати»; —
псл. кгоіііі «приборкувати, гамувати,
заспокоювати, приручати», пов’язане
з кгоі-'ьк'ь «лагідний», до якого зводи-
ться укр. крбткий. — Фасмер II 383;
ЗІахузкі III 150—151. — Див. ще
крбткий.
окрбшка «холодна страва з квасу,
овочів та м’яса»; — запозичення з ро-
сійської мови; р. окрбшка «тс.» пов’я-
зане з крошйть «кришити», якому
відповідає укр. кришити. — Див. ще
крйха, о1.
окруженець «оточенець»; — запо-
зичення з російської мови; р. окруже-
нец «тс.» походить від окружение
«оточення», пов’язаного з круг «круг;
коло», якому відповідає укр. круг
(див.).
окружкбві (бот.) «зонтичні, Пт-
ЬеІІіїегае», [окружечок] (бот.) «ма-
ленький -зонтик» Ж, бкружок (бот.)
«зонтик» Вісюліна—Клоков, Ж; — по-
хідне утворення від круг-, термін утво-
рено на позначення родини рослин, що
мають кругле за формою суцвіття типу
зонтика. — Див. ще круг, о1.
[окружчик] «окраєць хліба» Лекс-
Пол, [окрушка] «відрізана через всю
хлібину велика скибка хліба» Мо; —
р. [бкружень] «кругла, на всю хлібину,
скибка», слц. окгпгок «шматочок (хлі-
ба)»; — похідне утворення від круг
(див.).
[окрут] «корабель» Бі, ст. [ок-
рент] «великий човен, корабель» Пі
(XVIII ст.), окрут-ь; — р. [окрут] «вид
судна», бр. ст. окрут-ь, окрент-ь «тс.»
(XVII ст.); — запозичення з польської
мови; п. окг£І «корабель», схв. окрут
«(плетена) посудина», пов’язане з кг£-
сіс «крутити», якому відповідає укр.
крутити; пояснюється як «те, чим кру-
тять, керують» (Вгііскпег 377—378).
— Фасмер III 131; Вегп. І 627. — Див.
ще крутйти,
[окрута] «личина (маска)» Бі, [ок-
ручання] «маскарад, переодягання, пе-
ревтілення» Бі, [окрущини] «бенкет на
кошти того, хто вперше з’явився у но-
вому одязі» Ж; — р. [окрута] «одяг;
жіночий святковий одяг», [окрутйть]
«обвити, обмотати; (заст.) одягти»,
[окрутйться] «одягнутися; переодяг-
нутися; замаскуватися», п. окгбсіс 5І£
«загорнутися, закутатися»; — похідне
утворення від крутити (див.).
[окрутний] «величезний Ж; жорс-
токий, лютий Ж; страшний, жахливий
Бі», [окрутенний] «величезний; жорс-
токий, лютий» Ж, [окрутник] «мучи-
тель, тиран» Бі, ст. окрутний «жорс-
токий, лютий» (1542); — очевидно,
запозичення з польської мови; п. окгиі-
пу «жорстокий, лютий», як і ч. икгиіпу
«жорстокий, немилосердний», слн. ок-
гиіеп «тс.», пов’язане з кгиіу «суворий,
раптовий», якому відповідає укр. кру:
тлій. — Вгііскпег 273; Маскек Е5ЛС
668. — Див. ще крутйй. — Пор. око-
рбтний.
окрух, окруха, окрушє, окруши-
на, окрушка — див. крушити1.
[окруша] (бот.) «крушина, Егап§и1а
МіП.» О; — пов’язане з [круха] «тс.»
(див.).
окрущини — див. окрута.
оксамит1 «тканина з густим корот-
ким ворсом з натурального шовку або
штучного волокна», [аксамйт Г, Бі,
174
оксамйт
оксйморбн
оксаміт Пі] «тс.», оксамитка «стрічка
з оксамиту», [аксамйтка, оксамітка
Пі] «тс.», оксамитний, [оксамитний,
оксамітний Пі], оксамитовий, [окса-
митовий Г, Бі, оксамітовий Пі], ок-
самйтитися «густо розростатися, на-
гадуючи оксамит (про траву)»; — р.
оксамит, оксамйт, бр. оксаміт, др.
оксамитну, — запозичення з грецької
мови; гр. є^ацітос «оксамит», букв, «з
шести ниток» складається з основ
«шість» і рітос «нитка основи, тка-
нина», походження якого неясне. -----
Коваль 137; Фасмер І 66; Фасмер ГСЗ
ПІ 27; ЗСБМ 1, 103; Засіп,—АПг.
УШ. І 15; Егізк І 527.
оксамйт2 (бот.) «орлики, А^иі1е§іа
Б.; [чорнобривці розлогі, Та^еіез раїи-
Іиз Б. Мак]», [оксамйт коштовий]
«вид рутвиці, ТЬаІісітит зігісіит кеб.»,
[оксамет] «орлики звичайні, А^иі1е§іа
уц|§агіз Б. Пі; чорнобривці розлогі»
Мак, [оксамитець чорнобривець] «чо-
рнобривці розлогі» Мак, [оксамитець
купчак] «чорнобривці прямі Та^еіез
егесіиз Б.» Мак, [аксамент] «орлики
звичайні» Мак, [оксамітка] «чорно-
бривці прямі» Мак; — р. оксамйт «ор-
лики звичайні», бр. оксамітка «чор-
нобривці», аксаміткі, п. акзатііек, ч.
[акзатйпік, затеіка], слц. акзатіеїпі-
са «тс.»; — результат семантичної ви-
дозміни назви тканини оксамйт; пор.
р. бархатец «чорнобривець», бархат-
цьі «чорнобривці» (бархат «оксамит»),
н. БатїЬІите (Баті «оксамит»), фр.
раззе-уеіоигз (уеіоигз «оксамит») «тс.»;
— назва зумовлена, очевидно, кольо-
ром квітів рослин, що мають матовий,
ніби оксамитовий, блиск. — Анненков
42, 347; Масіїек Діл. гозії. 244. — Див.
ще оксамйт1.
Оксана (жіноче ім’я), [Аксана, Кса-
на]; — р. Оксана (.з укр.), бр. Аксана,
др. Оксинья, цсл. бітинія; — давній
варіант імені Ксенія (ст. Ксеніа, 1627),
запозиченого з грецької мови. — Вл.
імена 148; Кисіп. II 877; БЬєуєіоу НізЕ
рЬопоІ. 148, 453; Беринда 225; Пет-
ровский 168. — Див. ще Ксеня.
окселентувати «вторувати (у спі-
ві); [відзначатися, відрізнятися в чо-
мусь Бі]», ст. акселента «вторуючи»
(XVIII ст.); — очевидно, видозмінене
запозичення з латинської мови; лат.
ехсеїіо «виділяюся, висуваюся, відріз-
няюся» (ехсеїіепз, -ПІІ8 «відмінний,
надзвичайний») утворене за допомогою
префікса ех- (означає відокремлення,
рух догори) від -сеііо «піднімаюся»
(вживаного тільки в поєднанні з пре-
фіксами), спорідненого з лит. кеііі «під-
німати», псл. сеіо, укр. чоло. — АУаІ-
сіе—Ноїт. І 197; Егпоиі—МеіПеі 1111;
Кіеіп 555. — Див. ще екс-, чоло. —
Пор. колона.
Оксен, Оксент, Оксант — див.
Авксентій.
оксйд «сполука хімічного елемента
з киснем; окисел», оксидація, оксиду-
вання, оксидувати; — р. болг. оксйд,
бр. аксід, п. окзусіоу/ас «оксидувати»,
ч. слц. охіб, вл. окзуф м. оксид, схв.
оксйд, слн. окзіф — запозичення з
французької мови; фр. охубе «оксид»
утворено Ж. де Морво (1787) від осно-
ви гр. о^бс; «гострий; різкий; кислий»,
пов’язаного з бирщ «крутий, стрімкий;
гострий», спорідненим з лат. асег «гос-
трий, гіркий», асісіиз «кислий», асиз
«голка», псл. озігь, укр. гострий. —
СІС2 594; ССРЛЯ 8, 827; Кораіігізкі
689; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 428;
Ву]акли]а 637; Паигаї 522; Кіеіп 18,
1107. — Див. ще гострий. — Пор.
оксйморбн.
оксйморбн «стилістичний засіб,
що полягає у поєднанні протилежних
за змістом понять», оксюморбн «тс.»;
— р. оксюмордн, бр. аксюмаран, п. ок-
зутогоп, ч. охутбгоп, слц. охутогоп,
болг. оксйморон, схв. оксйморон, слн.
окзітбгоп; — запозичення з грецької
мови; гр. б^оцсороу «тс.», букв, «дотеп-
но-безглузде», утворене з основ прик-
метників офх «гострий» і цшрбс «без-
глуздий, дурний». — СІС2 595; Кора-
Іігізкі 689; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ
428; Ву]акли)а 638; Кіеіп 1107. — Див.
ще бре, гострий. — Пор. оксйд.
175
октава
окультйзм
октава «(муз.) восьмий тон діато-
нічної тами; звуковий інтервал з вось-
ми тонів; (літ.) восьмирядкова стро-
фа»; — р. болг. м. схв. октава, бр.
актова, п. вл. окїа\\'а, ч. слц. слн. ок-
іауа; — запозичення з латинської мо-
ви; лат. осіауа «восьма (частина)» є
формою жін. р. до осіауиз «восьмий»,
пов’язаного з осіб «вісім», спорідненим
з гр. бхтш, дінд. азіа, азіаті, гот. айіаи
«тс.», псл. озгпь, укр. вісім. — СІС2
595; ССРЛЯ 8, 828; Кораіігізкі 689; Но-
ІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 428; Ву)акли]’а
638; Таїсіє—Ноїт. І 199—200. — Див.
ще вісім. — Пор. октаедр, октет.
октаедр «восьмигранник»; — р.
октаздр, бр. актаздр, п. ч. окіаебг,
слц. слн. окіаебег, вл. окіаебег, болг.
октаед'ьр, схв. бктаедар', — запози-
чення з грецької мови; гр. охтаєброу
«тс.» утворено з основ слів охтсо «ві-
сім» і єбра «сидіння; основа», пов’яза-
ного з гр. єСоцаї «сиджу, сідаю». —
СІС2 596; ССРЛЯ 8, 828; Кораіігізкі
689; НоІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 429;
Вуіакли]а 638; Егізк І 443, 446. — Див.
ще вісім, кафедра, сидіти. — Пор.
октава, октет.
октет (муз.) «твір для восьми голо-
сів або інструментів; ансамбль з вось-
ми виконавців»; — р. болг. октет, бр.
актзт, п. вл. окіеі, ч. слц. окіеі, ок-
Іеіо, схв. октет, слн. окіеі; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Окіеіі, англ. осіеі(іе), іт. оііеііо «тс.»
утворено від лат. осіб (іт. оііо) «вісім»
за аналогією до нім. Виеіі (англ. сіиеі,
іт. биеііо) «дует». — СІС2 596; Кораіігі-
зкі 689; НоІиЬ—Буег 344; 6г. Е\\'Ь.
528; КІеіп 1073. — Див. ще октава.
Октябрйна (жіноче ім’я); — бр.
Акцябрьіна; — запозичення з росій-
ської мови; р. Октябрйна утворено
від Октябрь «Жовтень, Жовтнева ре-
волюція 1917 року». — Вл. імена 149;
Петровский 169. — Див. ще октяб-
рйст.
октябрйст (іст.) «член або прибіч-
ник буржуазної партії «Союз 17-го
Жовтня»; — бр. акцябрьіст, ч. слц.
176
окІ’аЬгізІа, болг. октябрйст, схв. ок-
тобрист, слн. окІоЬгізІ; — запозичен-
ня з російської мови; р. октябрйст
«тс.» утворено від назви місяця ок-
тябрь «жовтень», яке через др. ок-
тябрь зводиться до сгр. бхт<л(3рі(о)с
«тс.», джерелом якого є лат. ОсІбЬег
(тепзіз) «тс.», букв, «восьмий (мі-
сяць)», похідне від осіб «вісім». — Фа-
смер III 131; РЧДБЕ 429; Вуіаклща
639; АУаІсіе—Ноїт. І 199—200. — Див.
ще октава.
окулірувати «прищеплювати до
однієї рослини бруньку іншої рослини;
очкувати», окулірбвка, окуліруваль-
ник, окулянт, окулірувальний', — р.
окулйровать, бр. акуліраваць, п. оки-
Іігюхуас, вл. окиіо\\-'ас, болг. окулйрам,
схв. окулйрати, слн. окиїігаїі; — оче-
видно, запозичення з німецької мови;
н. окиїіегеп «тс.», Окиїаіібп «окуліров-
ка», походить від лат. осиїиз «око, віч-
ко». — СІС2 596; ССРЛЯ 8, 830; Ко-
раїігізкі 689; РЧДБЕ 429; Ву]аклща
639; Сг. РауЬ. 528. — Див. ще око1,
окуляр. — Пор. окуліст.
окуліст «лікар, що лікує очні хво-
роби, офтальмолог»; — р. болг. оку-
лйст, бр. акуліст, п. ч. слц. окиїізіа,
схв. окулистіа), слн. окиїізі; — запо-
зичення з французької мови; фр. оси-
Іізіе «окуліст» утворено від основи лат.
осиїиз «око». — Черньїх І 596; Фасмер
III 131; Кораіігізкі 689; НоІиЬ—Буег
344; РЧДБЕ 429; Ву]аклща 639; КІеіп
1074; Ваигаї 509. — Див. ще око1,
окуляр. — Пор. окулірувати.
[окульбачити] «обманути» Пі; —
очевидно, результат зближення окуль-
бачити «осідлати; сісти верхи; (пе-
рен.) підпорядкувати когось своїй волі»
з р. околпачить «обдурити», пов’яза-
ним з колпак «ковпак». — Див. ще
ковпак1, кульбака.
окультйзм «містичне вчення про
можливість безпосередніх зносин із
потойбічним світом», окультйвний,
окультний', — р. оккультйзм, бр.
акультьізм, п. оки11уг.т, ч. окиїіізтиз,
слц. окиїїігтиз, вл. окиїїігт, болг.
окуляр
окупація
окултйз'ьм, схв. окултйзам, слн. окиї-
іі'геш; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; н. Оккиїїізтиз «окуль-
тизм», фр. оссиКізше, англ. оссиїїізт
«тс.» походять від лат. оссиїіиз «таєм-
ний, потайний, схований», пов’язаного
з оссніо «покриваю; ховаю, приховую»,
утвореним за допомогою префікса оЬ-
«до-, за-, на-» від сеіо «ховаю», спорід-
неного з дісл. Ьсеїі «сховище», двн. Ьаіа
«ховання, приховування», дірл. сеііт
«ховаю, приховую», гот. Ьу1]ап «закри-
вати, кутати», дісл. Ьу1]а «тс.», нвн.
ЬеЬІеп «приховувати», ЬйІІеп «кутати».
— СІС2 596; ССРЛЯ 8, 783; Кораііпзкі
690; РЧДБЕ 429; Ву]аклща 639; КІеіп
1071; АУаІсіе—Ноїт. І 196—197.
окуляр «система лінз для збіль-
шування й розглядання зображен-
ня»; — р. окуляр, бр. акуляр, п. вл.
окиїаг, ч. слц. слн. окиїаг, болг. оку-
лар, схв. окулар\ — запозичення із
західноєвропейських мов; н. Окиїаг
«окуляр», фр. осиїаіге, англ. осиїаг
«тс.» походять від лат. осиїагіиз «оч-
ний», утвореного від осиїиз «око»,
спорідненого з лит. акіз «тс.», псл.
око, укр. око. — СІС2 596; Кораііпзкі
689; НоіиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 429;
Вуіаклща 639; Сг. Е\\'Ь. 528; Ваигаі
509; КІеіп 1074. — Див. ще око1. —
Пор. окулірувати, окуліст.
окуляри «оптичний прилад з двох
скелець»; — р. [окулярьі], бр. акуля-
рьі, слц. окиїіаге, слн. окиїагі; — запо-
зичення з польської мови; п. окиїагу
походить від лат. осиїагіз «очний», ут-
вореного від осиїиз «око». — Пі 167;
КісПНагсН 85; ЗСБМ 1, 104; 51. \\'уг.
оЬсусЬ 474. — Див. ще окуляр.
[окулярник] (зоол.) «кобра, Иа]а
па]а. (Й. Ігірисііапз)» Ж; — п. окиїаг-
пік, слц. окиїіагпік «тс.»; — похідне
утворення від окуляри; пор. інші на-
зви цієї змії: окулярна змія УРЕ, оч-
кова змія, а також р. очковая змея,
нім. ВгіПепзсЬІап^е (ВгіІІе «окуляри»,
5сЬ1ап§е «змія»); назва зумовлена тим,
що на спинній стороні розширеної ча-
стини тіла кобра має світлий малюнок
у вигляді перевернутих окулярів. —
БСЗ 21, 496. — Див. ще окуляри.
[окунйця] «волоть очерету» Дз,
Мо; — результат видозміни форми
куниця «тс.»; пор. аналогічні утворен-
ня: [орябина] «горобина» і [рябина]
«тс.», [орябок] «рябчик» і [ряббк] «тс.»
тощо. — Див. ще купа1.
окунь (іхт.) «Регса їіиуіаііііз Б.»,
[бконь] «тс.», окунець, окунйсько,
окунчик, окуня, окуневі', — р. окунь,
бр. акунь, [вбкунь], п. окигі, окоп, ч.
окоип, слц. окйп, болг. окун, схв.
бкун, слн. окйп, [окоп]; — псл. окипь,
очевидно, утворене від око «око»; на-
зва зумовлена тим, що при вийманні
окуневих з великої глибини в них ви-
пинаються очі від тиску газу в пла-
вальному міхурі; менш вірогідне при-
пущення про походження від *ак- «го-
стрий» і спорідненість з лит. акзііз «ко-
лючка, рожен», акйоїаз «остюк», прус,
акеїез «борона», гр. 6фЗ<; «гострий»
(Міккоіа ВегйЬг. 29); зіставляється та-
кож з фін. аЬуеп «окунь», ест. аЬуеп,
аЬип, комі-зир. бкьіш, комі-перм. екьіш,
екуш, еки, іокьіш «тс.», у зв’язку з
чим робиться припущення, що назва
належала найдавнішому населенню Єв-
ропи, від якого була успадкована сло-
в’янами й фінами (Берг Сов. зтногра-
фия 1984/2, 70). — Коваль 97; Фас-
мер—Трубачев III 132; Черньїх І 596;
Преобр. І 645; ЗСБМ 1, 104; Вгйскпег
378; НоіиЬ—Буег 343; МасЬек Е5ЛС
412; НоіиЬ—Кор. 253; ЗсЬизіег-Зеу/с
1647; 5кок II 551; Коломиец Происх.
назв, рьіб 68—70; Мікі. ЕА¥ 220;
ЗсЬгасІег Кеаііехікоп І 82. — Див. ще
ОКО1.
окупація, окупант, окупувати; —
р. оккупация, бр. акупацьія, п. оки-
рафа, ч. окирасе, слц. бкирасіа, вл.
нл. окирасі]а, болг. окупация, м. схв.
окупаци/а, слн. окирасца; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
Оккираіібп «окупація», фр. англ. осси-
раїіоп «тс.» зводяться до лат. осси-
раііб «окупація; захоплення», похідно-
го від оссиро «загарбую, оволодіваю»,
177
окутоватий
олейнйк
утвореного за допомогою префікса оЬ-
«навколо-, проти-» від саріо «беру, за-
хоплюю». — СІС2 596; Черньїх І 594;
ССРЛЯ 8, 783—784; Кораіігізкі 690;
НоІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 429; Ву]акли-
]а 640; Паигаі 508; Кіеіп 708, 1071. —
Див. ще концепт, о*.
окутоватий — див. кутати.
оладок «невеликий товстий мли-
нець» СУМ, Ж, оладка, [ладка, ла-
дік] «тс.» Л; — р. оладья, бр. аладка,
др. оладья, п. [оіабка, оіаіка] (з укр.);
— запозичення з давньогрецької мови;
гр. еХабюу «тс.» походить від єХаюу
«олія»; помилкове виведення (Маїгепа-
иег БР 11, 351) від рум. аіиаї «тісто». —
Фасмер III 133; Черньїх І 596; ЗСБМ 1,
105; Вегп. І 27; Мікі. ЕАУ 2. — Див.
ще ОЛІЯ1.
[оладошник] (бот.) «свербіжниця
польова, Кпаиііа ап/епзіз (Б.) СоиІБ»
Мак; — не зовсім ясне; можливо, по-
хідне утворення від [ладошка] «доло-
ня» Ж (рослина вживалася від шкірних
хвороб, зокрема корости, що з’явля-
лась у першу чергу на руках). — Ан-
ненков 307. — Див. ще ладка*.
оландар, оландаренко, оландарів-
ка, оландарка, оландаровати, олон-
дар — див. оренда.
[олач] «худобина з білими боками»
Ж, [олачйна] (назва вівці) Доп. УжДУ
IV, [олачйстий] «з білими боками
(про худобу)» Ж; — запозичення з ру-
мунської мови (рум. [аіасіи] «строка-
тий, пістрявий, плямистий; різномас-
тий»). — Дзендзелівський Доп. УжДУ
IV 108; УгаЬіе Котапозіауіса 14,
165. — Див. ще авач.
[оле1] «ой»; — р. [бле] «о, ой»,
болг. оле «ой; ура», блеле «тс.», стел,
оде «ой»; — псл. о-іе, утворене з ви-
гуку о і частки Іе «тільки»; пов’язан-
ня з гр. аХаХа (бойовий клич), аХа-
Хаі «тс.», дінд. аіаіа (вигук при звер-
танні) (Преобр. І 645) помилкове. —
Фасмер III 133; Дзендзелівський
УЗЛП 161; Мікі. ЕУ/ 221; Тгаиітапп
153. — Див. ще ле, о2. — Пор. але2,
оли.
[оле2] «ану лиш» ДзУЗЛП, [блем]
«тс.» тж; — слц. [оі’е] «тс.»; — очеви-
дно, результат лексикалізації виразу
о(й) лем «тс.». — Дзендзелівський
УЗЛП 161. — Див. ще лем, о2, ой.
олеандр (бот.) «(південна вічно-
зелена рослина) ІЧегіит Б.»; — р.
олеандр, бр. алеандр, п. слц. оіеап-
бег, ч. оіеапбг, болг. олеанд'ьр, схв.
олеандар, слн. оіеапбег; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
ОІеапсіег, фр. оіеапсіге, англ. оіеапсіег,
іт. оіеапбго походять від слат. оіеап-
бег, яке виникло з пізньолат. ІогапФ
гит, що являє собою результат видо-
зміни лат. гНосіосіепсіґоп «розове де-
рево» (через проміжну ланку госіапсі-
гит). — Фасмер III 133; Преобр. І
646; Зкок II 553; К1и§е—Міігка 522;
Кіеіп 1079. — Див. ще рододен-
дрон.
Олег (чоловіче ім’я), Ольо, Лесь; —
р. болг. Олег, бр. Алег, др. Ольг:ь, ч.
слц. О1е§, слн. О1е§; — запозичення з
давньоскандинавської мови; дісл. Не1§і
(чоловіче ім’я) пов’язане з Ьеііа^г «свя-
тий», ісл. Ье1§г, спорідненим з нвн. Ьеі-
ІІ£ «тс.», псл. сеіь «здоровий, цілий»,
укр. цілий. — Вл. імена 74; Кисіп. II
877; Фасмер III 133; Петровский 169;
Илчев 367; Угіез АІМЕХМ 221; ЛбЬаппез-
5ОП 176. — Див. ще цїлйй. — Пор.
Ольга.
[оледиця] «ожеледь», [огледиця,
оглядиця] «тс.» ВеБ; — очевидно, ре-
зультат видозміни форми ожеледиця
під впливом лід. — Див. ще лід, оже-
ледь.
[олейкар] «дігтяр»; — очевидно,
запозичення зі словацької мови; слц.
о1е]каг «торговець (лікарськими) масла-
ми і мазями», як і ч. о!е]каг «торговець
олією», є похідним від оіе] «олія», яко-
му відповідає укр. олія', до 1914 р. сло-
ваки — продавці олії — ходили в Ро-
сію на промисел зі своїм товаром. —
Див. ще олія*.
[олейнйк] «скляр; словак, що ходить
зі склом Шух»; — очевидно, результат
семантичної видозміни слц. [оіерік]
178
Олександр
олень
«рознощик ОЛІЇ», ПОХІДНОГО ВІД ОІЄ]
«олія», якому відповідає укр. олія; на
українському ґрунті слово поширилось і
на тих словаків, які торгували склом. —
Див. ще олія*. — Пор. олейкар.
Олександр (чоловіче ім’я), Олек-
сандра (жіноче ім’я), [Олександер,
Олександра], Олесь, Олеся, [Олеськд,
Олешко Ж, Ксандер, Лександер, Лек-
сандро, Лександра], Лесь, Леся,
[Сандра], Санькд, Санька, ст. Олек-
сан/ьдро (1375), Александро (1433),
Алекса(н)др'ь (1495), Але^андр'ь «по-
мочі. муже(ст)венна, вспоможите(л) му-
жо(в)» (1627); — р. Александр, Алек-
сандра, бр. Аляксандр, Аляксандар,
Аляксандра, др. Александр'ь, Олек-
сашьдр'ь, п. Аіекзашіег, ч. слц. Аіехап-
сіег, вл. Аіекзапсіґ, болг. Александ'ьр,
м. Александр, схв. Александар, Алек-
сандра, слн. Аіекзапсіеґ, Аіекзапбга,
стел. Аде^андр'ь; — запозичення з
грецької мови; гр. ’АХє1;ау5рос; утворе-
не з а/Лря «захищаю», спорідненого з
дінд. гакзаїі «захищає», дангл. еаі^іап
«захищати», і, можливо, з гот. аІЬз
«храм», длит. еіказ «священний ліс»,
аіказ «тс.», лтс. еікз «ідол», і ауєр
(род. в. аубрбіД «чоловік, муж», до
якого зводиться укр. Андрій. — Вл.
імена 74; Беринда 174; Фасмер І 70;
Петровский 44; Илчев 46; Егізк І 68—
70; КІеіп 47. — Див. ще Андрій. —
Пор. Олексій.
Олексій (чоловіче ім’я), Олекса,
[Олешко, Лексій, Леськб Пі, Лешко],
Льоня, ст. Олексій (1375), Олекса
(1500), Але^ій «пособйтелен, помощ-
ник» (1627); — р. Алексей, бр. Аляк-
сей, др. Алексій, Олекса, п. Аіекзу, ч.
Аіехі, Аіехіиз, слц. Аіехе], АІех, болг.
Алексії, Алексей, м. Алексе], Алексо,
схв. Алекси/е, Алексо, слн. Аіекзіц
Аіез, цсл. Алелей; — через церковно-
слов’янське посередництво запозичено
в давньоруську мову з грецької; гр.
’АХє^юс утворено від	«захи-
щаю». — Вл. імена 75; Беринда 174;
Фасмер І 70; Петровский 45; Илчев
46. — Див. ще Олександр.
[Олелькб] «Олександр» Ж, Куз; —
очевидно, результат видозміни форми
[Олеськд] «Олександр» під впливом
Омелько. — Див. ще Олександр,
Омелян.
Олена (жіноче ім’я), Оленка, Оле-
ся, Лена, Єля, Ляля, Льоля, [Олька
ВеЛ, Иля], ст. Елена (1401), Олена
(1466), Олена (1627); — р. болг. Еле-
на, бр. Алена, Алена, Ялена, др. Еле-
на, Олена, п. ч. Неіепа, слц. Неіепа,
Еіепа, вл. Бера, м. Елена, Лена, схв.
Елена, Неіепа, слн. Неіепа, Леїепа,
цсл. Єлена; — через церковнослов’ян-
ське посередництво запозичено в дав-
ньоруську мову з грецької; гр. ‘ЕЛєуг]
етимологічно неясне; пов’язується з
єЛєуг] «факел з тростини», єлет] «тс.»,
виводиться також від *лєуєу</ (>*ГеЛб-
уа) як гіпотетичної форми, спорідненої з
лат. Уепиз «Венера». — Вл. імена 150;
Кисіп. II 878; Фасмер II 14; Егізк І 489.
[оленйця] (бот.) «колчак лускатий,
Нубпит ітЬгісаїит Б.» Ж; — похідне
утворення від 6лень\ пор. назву цього
гриба в інших мовах: схв. [ерььача]
(від ерна «сарна»), слн. г[ауа згпа,
букв, «коричнева сарна», н. Нігзсй-
зефуатт (Нігзсй «олень», БсФтатт
«гриб»); мотивація назви не зовсім яс-
на. — Див. ще олень. — Пор. ло-
суня.
оленка (ент.) «жук Ерісотеііз Нігіа
Роба; афодій копач, Арйобіиз їоззог Б.
Пі; сонечко, Соссіпеїіа зеріетрипсїаїа
Б. ВеНЗн», [єле'нка] «сонечко» ВеНЗн,
[оленець] «рогач, жук-олень, Бисапиз
сеп/из Б.», [дленок Г, Ж, олінець Ж]
«тс.», [олінь] (назва жука) Пі; — р.
оленка «оленка; [хрущ]», [алена] «ро-
гач», п. [еіопек «рогач»; — похідне ут-
ворення від олень', назва деяких жуків
(зокрема рогача) зумовлена тим, що їх
верхні щелепи виступають далеко впе-
ред, ніби роги (Горностаев 116); моти-
ви перенесення назви на інших жуків
не зовсім ясні. — Фасмер ПІ 134; Пре-
обр. І 646. — Див. ще олень.
олень (зоол.) «Сєгупз еІарЬиз»,
[олінь, лінь Ж] «тс.», оленеві, оленина
179
олеографія
оли
«оленяче м’ясо, [оленяча шкура Ж]»,
олениця СУМ, ВеУг, оленя СУМ, Ве-
Уг, [оленють] «оленя» Ж, [оленьча]
«тс.» ВеУг, оленяр, оленярство, оле-
нятко СУМ, ВеУг, [оленевий] «оленя-
чий» Ж, оленій «тс.» Ж, оленярський,
оленячий; — р. олень, бр. алень, др.
олень, п. вл. нл. іеіегі, ч. ]е!еп, слц.
]е1еп, болг. елен, м. елен, схв. /елен,
слн. ]е1еп, стсл. клени; — псл. *е!епь,
пов’язане з *о1пі «лань», *о1зь «лось»; —
споріднене З ЛИТ. ЄІПІ5 «олень, лось»,
еіпіаз, аіпіз, ст. еіепіз «тс.», лтс. аіпіз
«лось», гр. єЛасрої; «олень», еллос «оле-
ня», кімр. еіаіп «косуля», ірл. еііі «тс.»,
вірм. еіп «лань» і далі, можливо, з двн.
еіо «бурий, жовтий», е1а\уег «тс.», іє.
*е1- «рудий, коричневий». — Черньїх І
596—597; Фасмер III 134—135; ЗСБМ
1, 106; Зіадузкі І 556—557; Вгйскпег
205—206; МасЬек Е5ЛС 221—222;
НоіиЬ—Кор. 151; 5сЬизіег-5е\\'с 444;
БЕР І 490; 5кок І 771; Вегіа] Е55Л І
225; Критенко Вступ 510, 544; Вегп. І
263; Тгаиітапп 68; Топоров 77—78;
Мапп 238; Рокогпу 302—304. — Пор.
лань, лось.
олеографія «літографічний спосіб
відтворення картин, написаних олією;
копія картини, зроблена цим спосо-
бом»; — р. болг. олеография, бр. але-
аграфія, п. слц. оіео^гаїіа, ч. оіео^гаїіе,
схв. олеографи/а, слн. оіеощаїііа; —
очевидно, запозичення з французької
мови; фр. оІео^гарЬіе, як і англ. оіео-
§гарЬу «тс.», утворено з основ лат.
оіеит «олія» і гр. урасрсо «пишу». —
СІС2 222, 597; ССРЛЯ 8, 841; 51. \ууг.
оЬсусЬ 525; РЧДБЕ 430; КІеіп 1079—
1080. — Див. ще графа, олія1.
[олесник] (бот.) «тирлич весня-
ний; Сепііапа уегпа Б.» Мак; — неяс-
не; може бути зіставлене з п. оіезпік
«порізник, БіЬапоііз Б.; [смовдь, Реисе-
сіапит зііуезіге ВС.]» або з р. [олеш-
ник] «меум, Меит Б.», ч. слц. оіезпік
«гірча, дика морква, Зеїіпит Б.», п. оі-
згепік «тс.».
[олесска] (бот.) «хрящ-молочник
солодкий, Басіагіиз зиЬбиІсіз (Регз.) Ег.
(А^агісиз зиЬбиІсіз Виїї.)» Мак; — не-
ясне.
Олефір (чоловіче ім’я), [Олихвер,
Олихвйр Бі, Оліхвер, Олохвйр, Оло-
хвір, Орефірко Ж], ст. Олефірько
(1359), Елеуверїй «любочестень, або
нескупь, тьщив, або во(л)ньі, свобод-
ньій...» (1627);— р. Олефйр, Елефе-
рий, ст. Елевферий, бр. Аліхвер, п.
Еіеиіегу, ч. ЕІеиіЬегіиз, слц. Еіеиіег,
болг. Елевтери, м. Елевтерие, схв.
Елеутери/е, слн. Еієуієгі], стсл. Єдєіі-
тернн, Єлєв^єрни; — через церковно-
слов’янське посередництво запозичено
з грецької мови; гр. ’ЕЛєоОєрюі; утво-
рено від єЛєиОєрої; «вільний», спорід-
неного з лат. ІїЬег «тс.», двн. Ііиіі «лю-
ди», нвн. Беиіе «тс.», лит. Ііаибіз «на-
род; прості люди», укр. люди. — Вл.
імена 75; Беринда 203—204; Петровс-
кий 108—109; Илчев 196; Егізк І
490—491. — Див. ще люд.
[олєк] «верхня частина вулика-ко-
лоди» Ник, [волик, волік, волок] «тс.»
тж; — р. [блек], бр. [вблек] «тс.», др.
волік'ь «верхня частина борті з медом,
що залишається для бджіл», стсл. отт^-
д'ккж «залишок»; — похідне утворення
від основи др. -лік- «залишок»; — псл.
-Іек-, ої(ь)1екь «залишок»; — спорідне-
не з лит. аііаіказ «залишок», Пеки, Іікіі
«залишати», лтс. іікі «класти, стави-
ти», дінд. аіігЄкаЬ «залишок, доста-
ток», гр. Аоітгбс «той, що залишаєть-
ся», Лєітгсо «залишаю», лат. І^ио, ^иі
«тс.», гот. ІеіЬап «позичати»; іє. *1еіку-
«залишати». — Фасмер III 134; ЗСБМ
1, 192; Вегп. І 710—711; Тгаиітапп
155; Ггаепкеї 331—332, 372—373; То-
поров II 78—79; Мапп 39, 674; Ро-
когпу 669—670. — Пор. лихий, ли-
шйти.
олжа, олжйвий — див. лжа.
[оли] «поки» Ж, [бльни] «тс.» Ж;
— р. [дле] «навіть, аж, а, але», [бли,
длни, дльно] «тс.», [длинь] «навіть»,
[длна] «хіба, якщо, коли», [блно, блньї]
«тс.», [ольнй] «так що, аж», др. оли
«коли, поки, якщо, так що, вже, аж
до», ольно «якщо, так що», ольни, оль-
180
олйва
олійник
ньі «тс.»; — очевидно, псл. *е-1і (*о-1і),
утворене з *е- (*о-) займенникового
походження (о- могло виникнути з е-
на східнослов’янському грунті, пор.
*ес1іп'ь > один) і частки -Іі, збереженої
в укр. [ли] «чи». — Мельничук СМ IV
82; Фасмер III 133; Преобр. І 645—
646; Біахузкі І 448—449. — Див. ще
ли, о1.
олйва (бот.) «маслина, Оіеа Б.; ни-
жчий гатунок олії; мастило; [соняшни-
кова олія ЛексПол]», оливка «маслина;
[маслинка вузьколиста, лох, Е1еа§пиз
ап^цзїііоііа Б. Мак]», [олйвина] «масли-
на європейська, ОІеа еигораеа Б.» Ж,
[олйвник] «тс.» Ж, олйвові, оливковий,
плавний, [олйвити] «мастити» Куз; —
р. олйва «маслина; [олія]», бр. аліва,
п. оііхса «тс.», ч. слц. оііуа (бот.), болг.
схв. олйва, слн. оіїуа «тс.»; — запози-
чення з латинської мови; лат. оіїуа
(оіеа) «маслина (дерево і плід)» похо-
дить від гр. єЛаіа (< єЛаіГа) «оливове
дерево». — СІС2 597; Німчук 261;
НйЯІ-АУогіЬ 15; Фасмер III 135; ССРЛЯ
8, 842; ЗСБМ 1, 107; НоІиЬ—Буег 344;
РЧДБЕ 430; Белецкий 34; Пизани 65;
Гиндин Зтимология 1963, 65; АА/аМе—
Ноїт. II 205—206. — Див. ще олія1.
олйвка «сорт яблук»; — п. [оііхукі]
«дика яблуня (Рігиз таїиз Б.) і її пло-
ди»; — неясне; можливо, результат се-
мантичної видозміни назви олйвка
«маслина».
[оливнйк] (бот.) «заяча капуста,
Зесіит ІеІерЬіит Б.» ВеНЗн; — похід-
не утворення від олйва; пор. [масне
зілля Мак, масляне зілля Мак, тучне
зілє ВеНЗн], р. [воронье сало, воронье
масло], слц. тазпа Ьуііпа, схв. тусти
боб, туша, тушти боб, тушії «тс.»;
назва зумовлена тим, що рослина на-
лежить до родини товстолистих, у клі-
тинах яких збирається багато води. —
Див. ще олйва.
[оливо] «глазур, яка ще не застиг-
ла (для глиняного посуду)»; — очеви-
дно, результат зближення назви [поли-
во] «глазур» з оливо «олово». — Див.
ще лйти, олово.
[олинтйр] «здоровило» МСБГ; —
результат видозміни форми волонтйр
(ст.) «волонтер, доброволець у війсь-
ку». — Див. ще волонтер.
[олгіфір] (орн.) «іволга, Огіоіиз §аІ-
Ьиіа Б.» ВеУг, ВеНЗн; — результат
видозміни деетимологізованої назви
[оліяр] «тс.», зближеної з особовим
ім’ям Олефір. — Див. ще олійник.
олівець, оливець «олівець», [олів-
ко Ж, оловець Ж, оловце Ж, олуфко
МСБГ, О, луфко тж, волуфко О]
«тс.»; — р. [оловбк], бр. албвак
«тс.»; — запозичення з польської мо-
ви; п. оіохсек «тс.» утворено ВІД ОІОХУ
«свинець», якому відповідає укр. оло-
во (грифелі олівців виготовляли зі
свинцю та ін.). — КісЬЬагФ 85; Бу-
лаховський Нариси 60, 77; Коваль
150; ЗСБМ 1, 107; Вгйскпег 379. —
Див. ще олово.
олігархія «політичне й економічне
панування невеликої групи експлуата-
торів; правляча група експлуататорів»,
олігарх, олігархічний; — р. болг. оли-
гархия, бр. алігархія, п. слц. о!і§аг-
сЬіа, ч. оІі^агсЬіе, вл. о1і§агскі]а, м.
олигархи/а, схв. олигархи/а, слн. оіі-
§агЬі]а; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; нім. ОІІ^агсЬіе, фр. оіі-
§агсйіе, англ. оІі^агсНу походять від гр.
дМуар/іа (букв, «влада небагатьох»),
яке складається з основ слів оАіуос;
«невеликий, малий», що не має певної
етимології (можливо, пов’язане з гр.
Лоїубс; «погибель, біда», спорідненим з
алб. 1’ік «злий; тонкий, худий», лит.
1і§а «хвороба»), і архос «начальник,
керівник». — СІС2 597; КЗСРЯ 308;
Кораіігізкі 691; НоІиЬ—Буег 344;
РЧДБЕ 430; Кіеіп 1080. — Див. ще
анархія. — Пор. монарх.
[олійник] (орн.) «іволга, Огіоіиз
§аІЬи1а Б.», [оліяр Шарл, оліярник
Куз, оліярчик Ж] «тс.»; — очевидно,
результат перенесення назви олійник
«той, хто виготовляє або продає олію»;
мотивація перенесення неясна. — Бу-
лаховський Вибр, пр. III 210. — Див.
ще олія1.
181
ОЛІЙНИЦЯ
олово
олійниця (ент.) «жук ряду твердо-
крилих, наривник, МиІаЬгіз ЕаЬг.»; —
похідне утворення від олія’, назва зу-
мовлена тим, що цей жук виділяє (як
засіб захисту) яскраво-жовті крапельки
крові, схожі на олію (БСЗ 29, 181;
УРЕ 9, 506). — Див. ще олія1.
олімп «місцеперебування обранців;
(жарт., ірон.) верхівка визначних дія-
чів літератури, мистецтва та ін.»,
олімпіада «олімпійські ігри», олім-
пієць «у давньогрецькій міфології бог,
житель Олімпу; учасник олімпійських
ігор», олімпійський, заст. олімпський',
— р. олймп, бр. алімп, п. Оіітр, ч.
слц. Оіутр, вд. оіутрізкі, болг.
Олймп, схв. Олймп, слн. оіітр,
Оіітр; — запозичення з грецької мо-
ви; гр. ’'ОЛо|лго<; «Олімп» (назва гір-
ських хребтів, за грецькою міфологі-
єю, місцеперебування богів; похідне
від нього бЛіщтбщ, -бсбос «чотириріч-
ний проміжок між олімпійськими іг-
рами») етимологічно неясне; походить
з догрецького субстрату. — СІС2 598;
Черньїх І 597; Кораіігізкі 691; НоІиЬ—
Буег .344; РЧДБЕ 506—507; Егізк II
383.
Олімп, Олімпій, Олімпіан (чоловічі
імена), Олімпіада, Олімпія (жіночі іме-
на), Ліпа, Лімпа, Ада, ст. Олгмб-ь «й
н(е)б(е)с», Олкмбїй ' «н(е)б(ес)ньій»,
Олгмпїа «тризнище еллинское», Олім-
піада (1627); — р. Олймп, Олймпий,
Олимпиан, Олимпиада, Олймпия, бр.
Алімп, Алімпіян, Алімпа, п. Оіітріизг,
Оіітріа, слц. ОІутріа, болг. Олймпи(й),
Олимпиада, Олимпияда, Олимпйя, м.
Олймп, Олимпа, схв. Олимпще, Олим-
по, Олимпи]а, Олимпа, слн. Оіітрф
ОІітрі]а, стел. Одумбл», Одуди іп>, Одуд\-
пига; —' через церковнослов’янське посе-
редництво запозичено з грецької мови;
гр. "ОХортгос, ’ОХиртої; (чол.), ’ОЛиртп-
ас (жін.) пов’язані з назвою гори ”ОМщ-
ттос; «Олімп» і похідним від неї бЛіщ-
тбщ «олімпійські ігри». — Вл. імена 75,
150; Беринда 225; Петровский 169—-170;
Илчев 367. — Див. ще олімп.
олінець, олінь — див. оленка.
182
[бліткй] «екскременти Ж, овечі
відходи Шух»; — неясне.
оліфа «варена олія, що йде на ви-
готовлення олійних фарб та ін.», про-
оліфити' — р. олйфа «тс.»; — запо-
зичення з грецької мови; гр. аАєїсра
«олія, мазь», аЛєісрсо «мащу, фарбую»
етимологічно пов’язані з Ліггої; «жир,
сало», спорідненим з дінд. Іітраїі «ма-
же», лит. Гірїі «липнути, прилипати»,
псл. Іірпрїі, укр. липнути. — СІС2
598; Фасмер III 135; Черньїх І 597;
Маїгепаиег 265; Егізк І 67—68, II
126—127. — Див. ще лйпнути.
олія1 «рідка жирова речовина; олій-
на фарба; мастило», [олій] «олія»,
[олєй] «тс.» Л, [алей Л, голій ЛексПол]
«тс.», олійка, олійник «той, хто виготов-
ляє або продає олію», олійниківна
«дочка олійника», олійництво, олійни-
ця «підприємство, де виготовляють
олію; посуд для олії; [дружина олійни-
ка Бі]», олійниченко «син олійника»,
[олійничка] «дружина олійника», олій-
ня «підприємство, де виготовляють
олію», [алейня Л, оліярня] «тс.», оліїс-
тий, олійний, оліїти' — р. [олей,
олея], бр. алей, др. олі>и «оливкова
олія», п. ч. слц. оіе], вл. \мо1і], нл. \мо!е],
болг. єлей, схв. ола] «лляна олія», слн.
б1]е, [біе]], стел. од4пі «оливкова олія»;
— псл. оіеф; — запозичення з латин-
ської або грецької мови; лат. оіеит
«олія» походить від гр. *єЛш- Гоч (звідки
також гр. єЛаіос «олива»), що разом з
вірм. е\у1 «олія» зводиться до невідомо-
го середземноморського джерела. —
Коваль 117; Акуленко 132; Кисіп. II 878;
Фасмер III 134; ЗСБМ ф 105—106; Но-
ІиЬ—Буег 344; 5сЬизїег-5елус 1650; Вег-
іа] Е55Л II 247; Вегп. І 264; Белецкий
34; ЛМаїсіе—Ноїт. II 205; Егізк І 480. —
Пор. олйва.
[олія2] (бот.) «фіалка триколірна,
братки, Уіоіа Ігісоїог Б.» Мак; — мож-
ливо, пов’язане з олія1, хоча мотивація
назви неясна.
олово «метал Біапит; (заст.) сви-
нець, РІитЬит», [волово] «тс.» Ж,
оливо «тс.; олівець» СУМ, Ж, [оли-
олов’яник
ольб
в’янка] «бабка, налита оловом», [олів-
нйк] «ливарник, зайнятий у виробницт-
ві свинцю Ж; свинцева втулка, букса
Куз», [олівня] «свинцеплавильний за-
вод» Ж, [олівбчник] «свинцева втулка,
букса» Куз, [оловйнець білий] «свин-
цева руда» Ж, [оловляник] «дрючок із
свинцевим наконечником» Ж, [оловнй-
ця] «лот, висок» Ж, олов’яний, [во-
лов’яний] «олов’яний». Ж, олов’яніти;
— р. олово, бр. вблава «олово», др.
олово «свинець», п. оїблм, [оіолмо], ч.
СЛЦ. ОІОУО, ВЛ. НЛ. ХМОІО], болг. олово,
м. олово, схв. олово, слн. [оіоуо], ст.
оіоу, стел, олово «тс.»; — псл. оіоуо; —
споріднене з лит. аіуаз «свинець», лтс.
аіуа «олово», аіуз «тс.», прус, аішіз
«свинець» і далі, можливо, з двн. еіо
«жовтий», лат. аІЬиз «білий», гр. ссА-
(ро<; «білий лишай», двн. аІЬіг «лебідь»,
дісл. рірі, псл. *о1Ьесіь «тс.», укр. ле-
бідь, дісл. ріипп (вид риби), гол. аИ1,
еІЙ «тс.»; іє. *а1- «білий»; припускаєть-
ся також (Німчук 138) зв’язок з псл.
ІІ1І «лити»; неприйнятне припущення
(МасЬек Е5ЛС 413) про генетичний
зв’язок слов’янських слів з нвн. ВІеі
«свинець», лат. рІитЬит, гр. рбАи-
Р5о<; «тс.». — Черньїх І 597; Фасмер
III 135; ЗСБМ 2, 187; Вгйскпег 379;
НоІиЬ—Кор. 254; Вскизіег-Беу/с 1649;
Младенов 379—380; 5кок II 554; Вег-
іа] Е88Л II 247—248; Тгаиітапп 7; То-
поров 81; Регззоп ВеИг. 567; Угіез
АЕЇА 101, 687; Егізк І 81—82; У/аМе—
НоГт. І 26—27. — Пор. лебідь.
[олов’яник] (у сполученні о. євро-
пейський (бот.) «РІитЬа^о еигораеа
Б.») Мак, [оловатці] «кермекові, Ріит-
Ьа^іпасеае» Ж; — п. оіохупіса «РІитЬа-
§о», оіоуліапка, оіоу/пік, ч. оіоуєпєс,
слц.'оіоупік, схв. олбвница, слн. [оіоуі-
са] «тс.»; — похідне утворення від
олово; калька наукової назви Ріит-
Ьа§о, в основі якої лежить лат. ріит-
Ьит «олово»; назва зумовлена наяв-
ністю сірого ворсистого нальоту на
спідньому боці листків рослини. —
Анненков 261; МасЬек Діл. гозїі. 171;
СимоновиЬ 364. — Див. ще олово.
олтар, олтарник; — книжний ва-
ріант форми вівтар (див.).
[олубня] (зоол.) «вид поліпів, Сеі-
Іерога» Ж; — пов’язане з луб і являє
собою часткову кальку нім. Кгизїеп-
когаїїе «тс.» (нвн. Кгизїе «кора, шкара-
лупа»), — Див. ще луб.
олуфко — див. олівець.
[блух] «дурень, Йолоп» Ж; — р.
блух «тс.»; — не зовсім ясне; можли-
во, походить від *вблух, букв, «воля-
чий пастух», пов’язаного з віл, р. вол
(подібно до конюх від кінь, р. конь);
виводиться також від [оглух] «дурень»,
яке пов’язують з глухйй (Вегп. I 308;
Преобр. І 129); мало обґрунтоване зі-
ставлення з чаг. аіик «одур; отупіння;
розгубленість» (Корш, див. Преобр. I
648) або з особовим іменем [Олуфе-
рий] від гр. ’ЕАєоОєрюі; (Ляпунов К81
13, 70). — Фасмер III 136—137; Чер-
ньїх I 597; КЗСРЯ 308; Преобр. I
647—648; Соболевский РФВ 66, 346.
олуша (орн.) «5и1а Ьаззапа Вгіз.»,
[олух] «тс.» Куз, Шарл; — р. олуша
«тс.»; — похідне утворення від [блух]
«дурень»; пор. [глупій білий] «олуша»
Шарл, р. [глупьіш] «тс.». — Див. ще
блух.
[блущ] (зоол.) «вид поліпів, Ргу-
тпоа» Ж; — похідне утворення від лу-
щити, луска', можливо, часткова каль-
ка нім. ЗсЬиррепкогаїїе (ЗсЬирре «лус-
ка»), — Див. ще луска1.
Ольга (жіноче ім’я), Оля, [Оль-
Ззя], Люся, Льоля, ст. Олга (1488);
— р. Ольга, бр. Вбльга, др. фльга, п.
ч. 01§а, слц. О1’£а, болг. м. Олга, схв.
Олга, слн. ОІ^а, цсл. Єлга; — запози-
чення з давньоскандинавської мови;
дісл. Не1§а (жіноче ім’я) відповідає
дісл. НеІ§і (чоловіче ім’я)-, яке лежить
в основі укр. Олег. — Вл. імена 151;
Кисіп. II 878; Петровский 170; Угіез
АЕШ 221. — Див: ще Олег.
[ольб] (вигук, яким відганяють сви-
ней) Чаб, [олю] «тс.», [ольбкать] «ви-
крикувати ольб», [олюкать] «викрику-
вати олю» тж; — пов’язане з [алю]
(вигук, яким відганяють свиней) (див.).
183
ольбс
оман
[ольбс] «гарний, рівний ліс, який
відводиться для порубки; трясовина»
Л; — р. [алес] «мокре місце, заболоче-
ний луг», бр. [алес] «низинний заплав-
ний луг; заросла чагарником або оче-
ретом низина; заболочене місце», [га-
лес] «грузькі болота», п. [аіоз] «болото,
трясовина»; — запозичення з балтійсь-
ких мов; лтс. аіоїз «джерело», очевид-
но, споріднене з аікзпа «вільховий ліс;
багниста місцевість, особливо в лісі»,
лит. аікзпа «вільха; калюжа», псл. *о!ь-
ха/*]еіьха, укр. вільха. — Лаучюте 9;
ЗСБМ 1, 106; МйЬІ.—Епсіг. І 67, 69;
Ргаепкеі 8. — Див. ще вільха.
[бльха] (бот.) «вільха, Аіпиз Саегіп.»,
[олешйна] «вільшина» Ж, [ольшйна]
«тс.», [оле'шник] «вільшняк» Ж, [олищ-
няк] «тс.»; — діалектний варіант за-
кономірної форми вільха (вільшина),
що поширився під впливом форм [олеш-
ник, *олешняк\ і под., у яких о- зберег-
лося в умовах відкритого складу. —
Див. ще вільха.
[ольшанка1] (орн.) «тинівка зви-
чайна, Ргипеїіа тобиіагіз Б.» Шарл; —
похідне утворення від [бльха] «вільха»,
паралельне до вільшанка (орн.) «ма-
линівка, ЕгііЬасиз гиЬесиіа Б.»; моти-
вація назви неясна. — Див. ще віль-
ха, бльха.
[ольшанка2] (іхт.) «гольян, Рйохі-
пиз ріаохіпиз Б. (Беисізсиз різохіпиз)
Ж; гірчак, КБобеиз зегісеиз атагиз
Л—Г»; — р. [ольшанка] «гірчак; ма-
лявка, Беисазріиз беііпеаіиз», бр. [оль-
шанка] «гірчак», [ольховка], п. [оізгап-
ка, оізгбу/ка] «тс.», слц. []еізоука] «го-
льян; малявка», схв. []еізоука] «в’язь
андруга, Беисізсиз зоиїїіа»; — похідне
утворення від [ольха] «вільха»; назва
зумовлена тим, що гольяни і малявки
часто бувають під коренями вільхи. —
Коломиец Происх. назв, рьіб 43; Уса-
чева Зтимология 1974, 11 1 —112; Еегі-
апс Магу. гуЬ 43.
оляндра «старовинний молдавсь-
кий танець; циганський танець Ж», ха-
ляндра (циганський танець); — запо-
зичення з молдавської мови; молд.
184
олеандра (народний танець), як і рум.
оіеапбга «тс.», пов’язується з олеандру
(леандру) (бот.) «олеандр», яке виво-
диться від іт. оіеапбго «тс.». —
СДЕЛМ 290. — Див. ще олеандр.
ом «одиниця виміру електричного
опору»; — р. бр. болг. м. ом, п. от,
оіат, ч. слц. ойт, схв. бм, слн. бйт;
— інтернаціональний термін (нім.
Ойт, фр. англ. оЬт), утворений від
прізвища німецького фізика Г. С. Ома
(О. 5. Ойт, 1787—1854). — СІС2 598;
ССРЛЯ 8, 850; Кораііпзкі 691; НоіиЬ—
Буег 343; РЧДБЕ 431; КІеіп 1078.
[омама] «засліплення, облуда, ома-
на» Пі, [омамити] «зачарувати, зва-
бити»; — бр. [омаміць] «ввести в
оману»; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. отат «омана», ота-
тіепіе «тс.», отатіс «ошукати, оду-
рити, звабити», як і ч. [отата] «одур»,
отатепі «тс.», отатії «одурманити»,
слц. отат «дурман, одур», отатіБ
«одурманити», болг. мамя «обманюва-
ти, манити», м., мами «манити, обма-
нювати», схв. омама «заманювання,
зваблення, спокуса», омам «принада»,
омамити «звабити, спокусити», слн.
отата «наркоз, присипляння, приго-
ломшення», отатіїі «приголомшувати,
одурманювати, присипляти» є префік-
сальними утвореннями від дієслова
ташіс «вабити, манити» (ч. шатііі
«дурманити», слц. таті!’ «тс.», псл.
татіїі), очевидно, пов’язаного з мани-
ти (псл. тапііі). — КісЬЬагсП 85;
ЗСБМ. 1, 109; Вгйскпег 321. — Див.
ще манити.
оман (бот.) «Іпиіа Б.; [дивина чор-
на, УегЬазсит пі^гит Б.», [омана] «ди-
вина чорна», [оманник] «оман висо-
кий, Іпиіа йеіепіит Б.» Мак, [омен]
«тс.» См; — р. оман «оман високий»,
п. ч. отап, вл. \мотап, болг. оман,
схв. оман, слн. бтап «тс.»; — псл.
отапь похідне від тапір «манити»;
назва пояснюється тим, що ці рослини
виявляють наркотизуючу дію. — Ша-
мота 145; Фасмер III 138; Преобр. І
648—649; Вгйскпег 379; Масйек Лш.
оманйти
омела
Г05І1. 241; Вегіа] Е55Л II 248; Мікі. ЕАУ
221. — Див. ще манити.
[оманйти] «очистити» О; — неясне.
[омань] «обмаль, мало, недостат-
ньо» Пі; — результат видозміни форми
[бмаль] «обмаль», можливо, зближеної
з маненький «маленький». — Див. ще
малйй.
омар (зоол.) «Азіасиз тагіпиз Б.»,
[гомар] «тс.» Куз; — р. болг. омар, бр.
амар, п. отаг, йотаг, ч. йотаг, йитг,
слц. йотаг; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. йотагсі «омар» похо-
дить від дісл. йитагг «тс.», споріднено-
го з дінд. катаійа- «черепаха», гр.
ха(|т)|ааро<; «краб, омар», лат. сатта-
гиз «вид краба». — СІС2 598; Кисіп. II
879; Фасмер III 138; Черньїх І 598;
КЗСРЯ 308; РЧДБЕ 431; Кіи^е—
Мйгка 320; Угіез АЕШ 266; Лбйаппез-
зоп 211.
[омастник] (бот.) «Сагуосаг писі-
їегшп еі Ьиіугозит» Ж; — похідне ут-
ворення від мастити; пор. [омаста]
«жир», [бмасть] «тс.» Ж; назва зумов-
лена, очевидно, олійними властивостя-
ми рослини. — Див. ще масть.
[омах] «початки кукурудзи із зер-
ном» Ж; — неясне.
омег (бот.) «Оепапійе Б.; [болиго-
лов плямистий, Сопіит тасиїаіит
Б.]», [омежник] «омег водяний, Оепап-
ійе адиаііса Б. (Роіг.)» Мак, [вомиг]
«цикута отруйна, Сісиіа уігоза Б.» См,
Мак, [вомига] «болиголов плямистий»
Мак, .[омага] «аконіт, Асопйит Б.»
См, [омега, омека, омчега, омшега]
«тс.» См, [омяк] «(вид аконіту) Асопі-
ішп пареііиз Б.» Мак, [ома/а, омела]
«тс.» 51. г Ш. 12, [омеганя] «отруєння
аконітом» тж, [оме'джанка, омеджни-
ця] «тс.» тж, [омеджнядь] «гурт овець,
отруєних аконітом» тж, Гриц; — р.
омег «болиголов . плямистий; гіркий
напій», омежник «омег», [бмяк] «цику-
та (віха), Сісійа Б.», бр. омег «болиго-
лов плямистий», амежнік «омег водя-
ний», п. отіе§ «аконіт», оті^§, отіек,
оте^а,. ч. оте], уоте], отій, слц.
отісй, отеба «тс.», схв. омик «Асопі-
іит уиірагіа КсйЬ.», слн. оте] «ако-
ніт», цсл. олгкгь «отруйна рослина»; —
певної етимології не має; припускаєть-
ся (Фасмер—Трубачев III 138—139)
зв’язок з мигати-, зіставляється (Ма-
сйек Дпт. гозії. 45—46) з мезга; як на-
зва отруйних рослин, вживання яких
викликає запаморочення, зводиться
(Меркулова ЗИРЯ III 18—19) до лат.
уотіса «блювотне». — Дзендзелівсь-
кий 5Б г йі. 12, 183.
омега «назва останньої літери гре-
цького алфавіту»; — р. болг. омега,
бр. амега, п. ч. слц. вл. оте§а, м. оме-
га, схв. омега, слн. бте§а; — запози-
чення з грецької мови; гр. ш рєуа оз-
начає букв, «о велике». — СІС2 599;
ССРЛЯ 8, 852; 8Б лмуг. ойсусй 527;
НоІиЬ—Буег 345; РЧДБЕ 431; КІеіп
1081. — Див. ще мегафон.
[омега] (бот.) «(види рододендрона)
Рйойосіепсігоп їегги^іпеит Б.; Кйобо-
бепбгоп тугШоїіит БсйоїЕ еі Коіосйу;
родіола рожева, Рйобіоіа гозеа Б.»; —
очевидно, пов’язане з омег; пор. укр.
[п янишник ржаволистий] «Кйосіосіеп-
сігоп Іегги^іпеит Б.» Мак, р. пьяниш-
ник «Кйобобепбгоп Б.», ч. репізпік (з
р.), схв. гценишник «тс.», що поясню-
ються п’янкими властивостями родо-
дендрона (пор. ще слн. Ь1]иуапес, р1]и-
уапес «тс.»). — Анненков 296; Масйек
Лін. гозії. 176. — Див. ще омег.
омела (бот.) «Уізсит Б.», [омала]
«омела біла, Уізсит аІЬит Б.» Л,
[омельга], [амела, обмела Ко, обмил,
обмила, омело, омелха, оміла Ж, Пі,
вимела, вомена Ж, гамелб ВеБ, гемел
ВеБ, гемела ВеБ, гомел, гомеля,
єлим, єлом, замело, камелійна Ж, по-
мело, умела, ямела ВеБ, ямелйна,
ямелб ВеБ] «тс.» Мак, [омелха] «ду-
бова омела, Еогапійиз еигораеиз Б.»
Мак, [омила, восміл, осміл, помела]
«тс.» Мак, омелові «Богапійасеае», [ос-
меловаті, осміліоваті, восмеловаті,
восьміловаті] «тс.» Мак; — р. омела
«Уізсит Б.», бр. амела, амяла, п. ]е-
тіоіа, [етіоіо,. []етіеІ, ]етіе1исйа], ч.
]те1і, [отеїі, (етеїо, ]ето1а], слц. іте-
185
омельга
бмич
1о, [отеїо, отеїа, отеїіе], схв. ймела
«омела біла; дубова омела», [омела]
«омела біла», [омел, мел, меле, оме-
ла, мела] «тс.; дубова омела», слн.
отеїа, окте1]’е «тс.»; — псл. отеїа,
*]ьте1а; — споріднене з лит. атаїаз
«омела», лтс. атпіз, атиоіз, атиіз,
атаїз, прус, етеїпо «тс.»; далі зістав-
ляється з дінд. атіаїт «кислий», атЬІаІі
«тс.», алб. етЬІе «солодкий», ІетЬІе
«жовч», лат. аташе «гіркий», гр. шро<;
«сирий», вірм. йти «тс.», двн. атріаго
«щавель»; більш обґрунтовано пов’язу-
ється (Вгйскпег 206; Потебня РФВ 6,
150) з псл. ]ьтр (укр. яти). —
Скляренко Мовозн. 1992/5, 11 —12;
Черньїх І 598; Фасмер III 139; ЗСБМ.
1, 109—110; Масіїек Лт. гозІІ. 89;
Е8ЛС 230; ЗІалмзкі І 559—560; Вегп. І
425; Хзмп Зтимология 1985, 51; Тгаиі-
тапп 7; Топоров II 26—28; Нерознак
55; Маїгепаиег БР 8, 11; ВеггепЬег^ег
ВВ 23, 297. — Пор. імела.
[омельга] (орн.) «іволга, Огіоіиз
§аІЬи!а Б.» Шарл; — очевидно, резуль-
тат видозміни форми [вивільга] «тс.»
під впливом омелюх, [омелгушка]
«омелюх», [омельга] «омела». — Див.
ще вільга2.
омелюх (орн.) «ВотЬусіПа даггиіиз
Б.», [омелгушка, омелушка] «тс.»
Шарл, Куз, [омелянка] «тс.» Куз,
дрізд омелюх «Типіиз уізсіуогиз Б.»,
[дрізд омельник] «тс.» Шарл, [мелюх]
«омелюх; дрізд чикотень (рябинник),
Тигбиз рііагіз Б.» ВеНЗн, Шарл, [яме-
люх] «омелюх» тж; — р. [омельник]
«дрізд омелюх», п. ]етіоіизгка «оме-
люх»; — похідне утворення від омела',
назва зумовлена тим, що ці птахи ду-
же люблять ягоди омели (Воїнств.—
Кіст’. 295, 318). — Булаховський Вибр.
пр. III 207. — Див, ще омела.
Омелян, Мілько, Омелькб СУМ,
Ж, ст. Оме(л)я(н) (1490), Омелко-
вич'ь (1430), Емгліан'ь «разуме(н)»
(1627); — р. Емельян, бр. Емяльян,
Амяллян, Амільяш, п. Етіїіап, ч. слц.
Етіїіап, болг. Емилиан, м. Емили]ан,
схв. Еми.ли'[ан, слн. Еті1і]ап, стел.
186
Єлінднгант; — через церковнослов’ян-
ське посередництво запозичено із се-
редньогрецької мови; сгр. Аі|шкіауб<;
походить від лат. Аетіїіаппз, яке зі-
ставляється з аетиіпз «суперник, учас-
ник змагання», пов’язаним з ітііог
«імітую, наслідую»; грецьке ім’я виво-
диться також (Петровский 110) від
етимологічно неясного гр. аї|токо<;,
аї|аі)Хіо<; «підлесливий». — Вл. імена
75; Беринда 204; Фасмер II 19; Спр.
личн. имен 410; Илчев 198; АУаІсІе—
НоГт. І 17.
[бмерснутися] «помилитися, про-
махнутися» Ж; — неясне; можливо,
результат видозміни форм [омиснути-
ся, омйснитися, ом’яснутися] «тс.»;
може бути пов’язане також з [морс-
кати] «сильно, з розмаху бити». —
Див. ще мерщій, морскати, ом’яс-
нутися.
омет1 (заст.) «пола, край (одягу)»,
омета (заст.) «тс.» Ж, [омети] «опу-
шка на кожухах, теплих покривалах
для саней» (Умань); — р. [омет] «по-
діл, поли, край (одягу)», др. ометг
«обшивка, облямівка на одязі», омета
«тс.», стел, оллєта «край, облямівка»; —
псл. отеЕь, отеїа «обшитий (обмета-
ний) край одягу», пов’язане з отеїаїі
«обметати», теїаїі «метати». — Фас-
мер III 139. — Див. ще метати.
'2	'	'
омет — див. мести,
омйз, омивати, омйзина, омйзли-
вий — див. мизгатися.
[омйлка] (бот.) «пажитниця п’янка,
дурійка, ЕоІіит іетиіепішп Б.» Ж,
[омилець Мак, омйлок, омдлок] «тс.»;
— пов’язане з [омйлка] «помилка»,
помилятися', назва пояснюється от-
руйними властивостями зернівок па-
житниці п’янкої, зокрема, коли вони
потрапляють до збіжжя, яке змелюєть-
ся на борошно (БСЗ 33, 231—232). —
Див. ще милйти.
омйснитися, омиснутися — див.
ом’яснутися.
омйсьне — див. мисль.
[бмич] (бот.) «латаття, Хутрйаеа
Б.» Ж, [вдмич ВеБ, лдмич ВеНЗн, мб-
бмінка
омофон
мйч Ж, ВеБ, момеч ВеЛ, момбч ВеУг,
умич ВеБ] «тс.»; — неясне; може бути
зіставлене з основами [микати] «ви-
ривати» і мочити (мокнути).
[бмінка] «виняток; різниця» Ж; —
неясне; можливо, пов’язане з минати
(пор. п. [отіпек] «загін, пропущений
під час сівби»).
бмкно — див. бмпити.
омлет (страва з яєць); — р. болг.
омлет,, бр. амлет, п. отієї, ч. слц.
отеїеіа, м. омлет, схв. омлет, слн.
отіеіа; — запозичення з французької
мови; фр. отеїеііе походить від давні-
шого атеїеНе, що виникло шляхом ме-
татези з *аІетеНе (<аіитеі1:е), джере-
лом якого є аіитеїіе «тс.», пов’язане з
дфр. ІетеІІе «тонка пластинка металу»
(на основі схожості форми), що зво-
диться до лат. Іатеїіа, зменш, від Іаті-
па «тс.» неясного походження. — Чер-
ньїх І 598; КЗСРЯ 308; НоіиЬ—Буег
345; РЧДБЕ 431; Оаигаї 512; Таїсіє—
НоГт. І 755—756.
омнібус «старовинний багатоміс-
ний кінний екіпаж»; — р. болг. м. бм-
нибус, бр. омнібус, п. ч. слц. вл. нл.
отпіЬиз, схв. бмнибус, слн. бтпіЬиз; —
запозичення із західноєвропейських
мов; н. ОтпіЬиз, англ. отпіЬиз похо-
дять від фр. отпіЬиз «тс.», що є скоро-
ченням уоііиге отпіЬиз, букв, «екіпаж
для всіх» і зводиться до лат. отпіЬиз
«для всіх», дав. в. мн. від отпіз «весь»,
походження якого неясне. — СІС2 599;
Коваль 35—36; КЗСРЯ 309; Вгііскпег
457; Кораііпзкі 693; НоіиЬ—Буег 345;
РЧДБЕ 431; КІеіп 1082; Оаигаї 512;
АУаИе—Ноїт. II 209—210.
омбграф, омбграфи «слова або
форми слів, різні за значенням і зву-
чанням, але однакові написанням»; —
р. омбграф, бр. амбграф, п. ч. вл.
Ьото^гаІ, слц. Ьото^гаїит, болг. омо-
граф, м. хомограф, схв. хомбграф,
слн. Ьото^гаІ; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; фр. Ьото^гарЬе,
англ. Ьото^гарЬ утворені з основ гр.
орбс; «той самий, однаковий», спорід-
неного з дінд. затаЬ «рівний, однако-
вий», лат. зітіїіз «подібний», укр.
сам, і гр. урбссрсо «пишу, креслю, зо-
бражую». — СІС2 599; РЧДБЕ 432;
КІеіп 739; Егізк II 390. — Див. ще
графіка, сам.
[бмок] «шифер, яким вистилають
казан для варіння пива; накип на стін-
ках казана; осад солі; соляний камінь,
який дають худобі для лизання» Ж,
Куз, [омбка] «тс.» тж; — п. оток
«твердий камінь (із солі й гіпсу), що
утворюється на дні котла при виварю-
ванні солі; дається худобі для лизан-
ня»; — неясне; можливо, пов’язане з
мокнути.
омблок — див. омйлка.
омонім, омоніміка, омонімія, омо-
німічний', — р. омбним, бр. амбнім, п.
Ьотопіт, ч. слц. Ьотопутит, вл. Ьо-
топут, болг. омонйм, м. хомоним,
схв. хомоним, слн. Ьотопіт; — запо-
зичення із західноєвропейських мов;
фр. Ьотопуте, н. Нотопут, англ. Ьо-
топут походять від лат. Ьотбпутиз
«однойменний; омонім», яке зводиться
до гр. оршуирої; «однойменний, який
має те саме ім’я», що складається з
основ брб<; «однаковий» і буора, діале-
ктного варіанта до буора «ім’я». —
СІС2 599; Черньїх І 598; ССРЛЯ 8, 856;
Кораііпзкі 403; РЧДБЕ 432; КІеіп 740;
Ваигаі 391. — Див. ще анонім, омб-
граф.
[оморїг] «моріг, цілина» О; — по-
в’язане з моріг (див.).
бморок, бмороки — див. морок.
омофон «слово, яке має однакове
звучання з іншим, але відрізняється
від нього значенням і написанням»;
— р. болг. омофон, бр. амафбн, п.
ЬотоГоп, ч. слц. вл. Ьотоібпит, м.
хомофон, схв. хомофбн, слн. Ьото-
Ібп; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; нім. НоторЬбп, фр.
англ. ЬоторЬопе «тс.» походять від
гр. брбсрсоуос «однозвучний, однотон-
ний», утвореного з основ орос «одна-
ковий» і срсоур «звук, голос». — СІС2
599; НоіиЬ—Буег 194; РЧДБЕ 432;
Оаигаї 391; Сг. Бу/Ь. 303. — Див.
187
омофор
омут
ще омбграф, фонетика. — Пор.
грамофон, магнітофон, мікрофон,
омонім, телефон.
омофор (церк.) «частина вбрання
сановної духовної особи, що накидає-
ться на плечі»; — р. болг. омофор, др.
омофора, амафор-ь, амфора, п. отоіог
«наплічник архієрея», ч. отоїогіоп,
схв. омофор, стсл. омофор; — через
церковнослов’янське посередництво за-
позичено- в давньоруську мову із серед-
ньогрецької; сгр. шцосрорі(оу) «напліч-
ник» утворено з основ гр. соцос «пле-
че», спорідненого з дінд. агіїза-, гот.
атз, лат. шпетна, вірм. из, тох. А ез,
В авізе «тс.» і срсоресо «ношу», пов’яза-
ного з срерсо «несу», спорідненим з лат.
їего «тс.», псл. Ьегр, укр. беру. — Фа-
смер III 140; Преобр. І 649; ССРЛЯ 8,
857; 5¥/ III 776; РЧДБЕ 432; 8кок II
556; Егізк II 1148; Рокогпу 128—132,
778. — Див. ще брати. — Пор. лю-
цифер, семафор, фосфор.
[омпити] «сумніватися» Ж, О,
[бмпити (собі)] «бути скривдженим,
ображатися» МСБГ, [бмпитиси (-са)]
«тс.» тж, [гдмпіте] «вболівати за ким-
небудь» Корз, [омп] «сумнів, досада,
прикрість» Ж, [бмпно] «негарно, не-
природно; дивовижно; прикро, непри-
ємно, досадно Ж; лячно О», [бмкно]
«прикро, неприємно МСБГ; ніяково
Ко»; — результат видозміни слова
[вбмпити] «бентежитися, вагатися,
сумніватися» (див.).
[омраза] «гидота; все, що викликає
огиду; негідник; образа» Ж, МСБГ,
[омразенник] «негідник» МСБГ, Івом-
разе'нник] «тс.» МСБГ, [омразник]
«бешкетник» МСБГ, [омразний] «огид-
ний, бридкий» МСБГ, [омразно] «не-
приязно» Ж, [омразйти] «образити,
зганьбити, знеславити» Ж, МСБГ,
[мразйти] «ганьбити, знеславлювати»
МСБГ; — запозичення з церковносло-
в’янської мови; цсл. омрАЗА «мерзота,
паскудство», омрдзити «осквернити,
опоганити, зробити огидним; зганьби-
ти» пов’язані чергуванням голосних з
мрьзити «викликати огиду; оскверня-
188
ти; робити пакості», якому відповідає
укр. [мерзйти] «викликати огиду; пап-
люжити» (див.).
[бмрак] «туман, сутінки, темінь,
темрява, мряка» Ж; — пов’язане з
мряка (див.).
[бмрок] (у виразі бмроком світ іде
«стає темно і страшно») Ж; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
отгок «нічна темрява; запаморочення»
пов’язане з отгосгус «покрити моро-
ком», похідним від тгок «морок». —
КісННагсИ 85. — Див. ще мрок.
[бмул] «дурень» МСБГ; — очевид-
но, семантично видозмінене запози-
чення з молдавської мови; молд. ом
(членна форма бмул) «людина», як і
рум. от (бтиі) «тс.», походить від
лат. йото «тс.», пов’язаного з іїитиз
«земля». — СДЕЛМ 290—291; Таї-
сіє—Ноїт. І 654—655. — Див. ще гу-
манізм.
омуль (іхт.) «риба родини лососе-
вих, Заїто отої»; — бр. омуль-, —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. омуль «тс.» загальноприйнятої
етимології не має; пов’язується (Фас-
мер III 140; Горяев 239) з мул, мула-
ти (воду); зіставляється (Преобр. І
650) з гр. рбЛЛос «головень»; виводить-
ся також (Бесіег 33) від р. \мулить\
«муляти, терти» (у значенні нересту-
вання). — Черньїх І 598—599.
[омура] (у сполученні [омура гни-
лявка] (бот.) «мукор, Мисог (Місії.)
Біпк (Аеііїаііит зерїісит Ег., Еиіі^о
зерііса Отеї.)») Мак; —неясне; може
бути пов’язане з [мурава] «мурашня»
(пор. іншу назву мукора [муравіне
масло}) або з [омурати] «замазати, за-
бруднити», [мурати] «обмазувати, бруд-
нити» чи з [мурйна] «невелике болітце,
що залишається після повені», р. [мур]
«пліснява», ч. т'оиг «сажа, кіптява».
[бмут] «ковбаня; вир» УРС, Ж, Ч,
[ббмут, вдмуть, омуть, бтмуть
«тс.» Ч, [вбмут, вбтмут, бтмут
«тс.; глибоке місце в річці; глибоке міс-
це при повороті річки; невелике гниле
озеро в лісі; заросле озеро; болотна
омшанйк
онакий
трясовина; яма в болоті» Ч; — р. бмут
«ковбаня, вир; [яма, заповнена водою;
заросле мохом біолото; невелике озеро;
річкова затока, тихе місце в річці]», бр.
[амут, вбмупг] (з р.), п. однієї «вир,
безодня; каламутна вода», ст.
«тс.», цсл. омжтть; — псл. отріть, по-
в’язане з (о-)трШі «(за-)мутити», укр.
мутити. — Фасмер III 140; ЗСБМ. 1,
101. — Див. ще мутйти.
омшанйк, омшар, омшарина, ом-
шйти — див. мох.
омяк — див. омег.
[ом’яснутися] «помилитися» Г, Ж,
[омиснутися ВеБ, омйснитися О]
«тс.»; — слн. [тезпїіі] «обдурювати,
спокушати, баламутити», [тезпШ зе]
«помилятися»; — етимологія не зовсім
ясна; зводиться (Варбот Зтимология
1982, 32—33) до псл. трір (трзіі)
«мутити, бентежити»; словенське сло-
во зіставляється також (Вегіа] Е88Л II
179) з лит. тїзіі «змішуватися; боже-
воліти», лтс. [тізії] «помилитися, про-
махнутися».
он1 (частка) «от; там; дивись; [як-
раз не]», [онь] «он там Л; аж-аж О;
аж», [бне] «ось, он» О, [вбні] «онде» О,
он-он, ононб, [нон] «он» ВеЛ, он- (у
сполученні із займенниками і прислів-
никами: [онтбй О, онтбт О, онтут
О]; — р. вон «он», [он] «тс.», бр. [он,
онь, вонь, вунь] «тс.», др. оно, п. [бпо,
оп], ч. [бпо], слц. [опб], слн. [оп] «там»,
стел, он'ь(дє) «тс.»; — псл. опо (опь)
(присл.) «он там», пов’язане з опь
«той, він», опа «та», опо «те». — Фас-
мер III 140—141; Преобр. І 650—651;
ЗСБМ 2, 192—193; Е88Л 81. £ґ. II
522—523. — Див. ще він, о2. — Пор.
ген2, онде, оно1, ось1.
о«2 (заст., назва літери о) Ж; —
др. онт> «тс.»; — запозичення зі старо-
слов’янської мови, в якій літера о нази-
валась он'б, букв, «той», на відміну від
«о мега», що вживалась у словах
грецького походження. — Фасмер III
95. — Див. ще він.
[она] «вона» Ж, [оно] «воно» Ж; —
діалектні варіанти займенника вона,
воно; збереження в говорах цих форм
без протетичного в, можливо, підтри-
мується впливом західнослов’янських
мов. — Див. ще він.
онагр (зоол.) «дикий осел»; — р.
болг. онагр, бр. анагр, др. онагрт>, п.
ч. слц. опа^ег, схв. онагар, онагер,
слн. опа^ег, стел, онагра; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено в давньоруську мову з грецької;
гр. бу«уро<; «дикий осел» складається з
основ 6уо<; «осел», етимологічно неяс-
ного, можливо, запозиченого разом з
лат. азіпиз з невідомої малоазійської мо-
ви, і ауріос «дикий, польовий», похід-
ного від аурос «поле», спорідненого з
лат. а§ег «тс.». — СІС2 599; Фасмер III
141; Преобр. І 650; ЗСБМ 1, 111;
Кораіігізкі 693; Младенов 381; \Уа1сіе—
Ноїт. І 72—73, II 397—398; Егізк І
15—16, II 397—398. — Див. ще
аграрний.
онада — див. надити2.
[онаджити] «никати навколо, трап-
лятися» ВеУг, [поонаджитися] «сплу-
татися (про нитки)» тж; — неясне;
можливо, пов’язане з [онадіти] «щось
робити, чимось займатися; поставати».
[онадіти] «щось робити, чимось
займатися; поставати, робитися ВеУг»,
[доонадіти] «щось вчинити» ВеУг,
[прионадіти] «тс.» тж; — ч. опбаіі
«щось робити», слц. опабіаі’ (за) «тс.;
щось говорити», опабіеГ (за), [опбії’,
опбгії’] «тс.», вл. \чопосІ7.іс «робити,
займатися», нл. лмбпогез «тс.», болг.
онбдя (онбждам) «роблю теє (щось)»,
схв. бнодити «робити, чинити; набри-
дати (розмовами)», [опібіїі, опе^аїі]
«тс.»; — псл. опо (мн. опа) беїі «теє
робити, говорити» (вживалося замість
будь-якого дієслова, коли воно не
пригадувалось у момент мовлення). —
Масіїек Е8ЛС 414; 8с1іизіег-8е\мс 1654;
8кок II 556—558. — Див. ще він, дей-
кати, діти2. — Пор. оначйти.
онакий (заст.) «он який; інший» Г,
Ж, [онакший] «інакший» Ж, [онако]
«не так як слід, погано» ВеЗн, [оначе]
«інакше» Бі; — др. онако «так, он як»,
189
онахйма
бндьол
п. ст. і діал. опакі «такий», опак «так»,
ч. слц. опаку «інший», опак «інакше»,
вл. у/опа)кі «дивний», нл. у/опакі «та-
кий; особливий», болг. Очаків «інший»,
така-онака «так і сяк», м. онаков «он
такий», онака «так», схв. онакй «та-
кий, он який», онакав «тс.», онако
«так», овако-онако «то так то сяк»,
слн. опакоу, цсл. онакт», онаковт»; —
псл. опакв «он який», опакоуь «тс.»,
опако «он як», похідні від опь «той»,
аналогічні до іак-ь «такий», оуак-ь «он
який»; — паралельні до лит. апбкв «он
який», похідного від апаз (апз) «той»;
значення «інший» у частині слов’ян-
ських мов розвинулось пізніше в ре-
зультаті зближення з основою інак-,
похідною від ін- (псл. ІП"ь) «інший». —
Преобр. І 650—651; Вгйскпег 379; Ма-
сЬек Е5ЛС 414; 5сЬизіег-5е-\мс 1653;
5кок II 556—558; Е55Л 51. §г. II 520—
521. — Див. ще він, он1. — Пор. она-
чйти.
онахйма — див. анафема.
[оначйти] «робити (будь-що); гово-
рити (будь про що) О; інакше робити
Г, Ж, .Бі», [онаджити] «тс.», [/зна-
читися] «соромитися, ніяковіти» Ж,
[переоначити] «переінакшити, пере-
робити» Пі; — п. опасгус «робити (що,
будь-що)», ч. гаопасііі «зробити, влаш-
тувати», слц. опасіГ за «соромитися»,
ууопасіГ (койо) «полупцювати»; —
псл. опасііі «он як робити (говорити),
теє-то робити (говорити)» (замінно-вка-
зівне дієслово, що вживалося замість
будь-якого іншого дієслова на означен-
ня конкретної дії або говоріння), по-
хідне від опако «он як»; зазнало збли-
ження з [иначити] «змінювати, пере-
робляти», переінакшити; звукова фор-
ма , [онаджити] з’явилась, очевидно,
під впливом [онадіти] «робити (гово-
рити) щось, будь-що». — Вгйскпег 379;
МасЬек Е5ЛС 414. — Див. ще она-
кий. — Пор. онадіти.
ондатра (зоол.) «невеликий гризун
родини полівкових, мускусний пацюк,
Опбаіга Еіпк», ондатрівнйцтво, он-
датря; — р. болг. ондатра, бр. ан-
190
датра, п. ч. слц. опбаїга, схв. ондат-
ра; — через англійське посередництво
запозичено з французької мови в Ка-
наді (англ. фр. опбаіга), в яку потра-
пило з мови північноамериканських ін-
діанців гуронів або з алгонкінських
мов. — СІС2 599; Фасмер—Трубачев
III 141; Черньїх І 599; Масіїек Е5ЛС
415; НоІиЬ—Буег 345.
онде (присл.) «он, там, отам, ось
там» СУМ, Г, О, [бндека Г, Ж, бндєка
Л, онделька Ж, бндечка Г], ондечки,
[ондеб Ме, ондегб Ме, ондб Ме, Лекс-
Пол, ондьб ЛексПол, бньдо ЛексПол,
бндикаво О] «тс.»; — бр. [бньдзе], др.
он?>де, п. ст. і діал. опсігіе, ч. слц. ст.
опсіе, болг. м. схв. онде, слн. бпсіі,
стел, он'ьде; — псл. оптИе, опксіе,
складне утворення із займенникової
основи оп- «той» і частки -сіє, що вхо-
дить також до складу псл. квсіе, іпксіе;
в українській мові пізніше могло бути
переосмислене як складне утворення з
частки укр. он і прислівника де (< др.
к-ьде). — Преобр. І 650—651; Е58Л 51.
§г. II 534. — Див. ще він, де1. — Пор.
інде, оннб, осьде.
ондорак — див. андарак.
[ондуляція] «завивка, укладка во-
лосся» МСБГ, Куз, ондулятор (тех.);
— р. ондулятор (тех.), бр. [андуля-
цьія] «завивка», андулятар (тех.); —
запозичення з польської мови; п. оп-
биіафа «завивка», як і ч. опсіиіасе, слц.
опбиіасіа, вл. опби1асі]а, болг. ондула-
тор, м. схв. ондулацща «завивка»,
слн. опбиіасЦа «тс.», походить від фр.
опбиіаііоп «хвилювання води», що зво-
диться до пізньолат. ипбиіа, зменш, від
лат. ипсіа «хвиля», спорідненого з псл.
уоба, укр. вода. — ЗСБМ 1, 114; Ко-
раїігізкі 693; НоІиЬ—Буег 345; Оаигаї
513; У/акІе—Ноїт. II 817—818. —
Див. ще вода..
[бндьол] (тільки у лайках: бнд’ол
би тя побив) Лизанец, [андял] «тс.»
тж; — запозичення з угорської мови;
уг. ап^уаі «ангел», можливо, через по-
середництво слов’янських мов, зводить-
ся до лат. ап^еіиз, яке походить від гр.
оне
Онйсій
аууєХос «тс.».	— Лизанец 614;
МПТЕ5г І 155. — Див. ще ангел.
[оне] «це», [оне'є] «тс.»; — резуль-
тат стягнення давнішої форми онде
«тс.» (як те з тбе) і пізнішого повто-
рного приєднання -є до оне за аналогі-
єю до онде, теє. — Е55Л 51. §г. II
530. — Див. ще він, она, онбй.
[бнє] «ось» Ж; — очевидно, резуль-
тат злиття виразу он є. — Див. ще
он1, є. — Пор. оте.
[бниж1] «аж» Ж; — результат злит-
тя вказівної частки он, [оне] з часткою
же (ж); паралельне до аж, аніж. —
Див. ще же, он1. — Пор. аж, аніж.
бниж2 — див. аніс.
бний (заст.) «той, інший; той са-
мий»; — р. дньїй, др. он’ь(и) «той», ч.
ст. опе], уопє], болг. дня (ст. оньш), м.
оно], схв. дна] «тс.»; — псл. оп"ь-]ь,
похідне утворення (членна форма) із
займенниковим компонентом ]'(ь) від
вказівного займенника опг «тс.», пара-
лельне Еь-]ь, укр. той. — Е55Л 51. §г.
II 530. — Див. ще він, його.
[бник] «нуль»; — похідне утворен-
ня від он (назви літери о); зміна в се-
мантиці пояснюється тим, що графічно
літера о і цифра О збігаються. — Див.
ще он2.
Онйкій ^чоловіче ім’я), Анйкій,
Іоанйкій, Йоанйкій, ст. Ісоанйкїй
«бл(а)г(ода)ти полнь» (1627); — р.
Аникей, Анйкий, бр. Анікей, Анікій,
стел. Аникин, Иоаникии; — єдиної ети-
мології, не має; розглядається як запо-
зичення з грецької мови (пор. гр. ’Ауі-
ХЮС, ’Аууіию?) і пов’язується З гр. УІХГ]
«перемога» (Вл. імена 76; Петровский
50); припускається також походження
від гр. ’іоххууіиіос;, пестливої форми від
’Ісоауурс; (чоловіче ім’я), звідки укр.
Іван' (Спр. личн. имен 418; Сопзїап-
їіпезец 85); можливо, що йдеться про
два етимологічно не тотожних імені
Іоанйкій і Анйкій, які зводяться до
двох різних грецьких імен. — Пор.
Іван, Микйта.
[бним] «жаль; співчуття» Ж, [онйм-
ливий] «соромливий, нерішучий; замк-
нутий; занадто скромний» Ж, [онймно]
«незручно; обтяжливо; нерішуче, збен-
тежено» Ж, [ониматися] «ніяковіти,
вагатися, не наважуватися; бути нері-
шучим» Ж, [вийматися] «бути сором-
ливим, ніяковіти, соромитися» Ж; —
очевидно, похідне утворення з префік-
сом о- від імати «брати» (пор. обніма-
ти), псл. ітаїі «тс.». — Див. ще
імати, йняти, о1.
Онйсим (чоловіче ім’я), Онйськд
Г, Ж, [Онйшкд] Г, Ж, ст. Онисим’ь
(1370), Онйсім’ь «пожйтбчньїй, поле-
зе(н), пользователе(н)» (1627); — р.
Анйсим, бр. Анісім, стел. Онисидгь; —
через церковнослов’янську мову запо-
зичено з грецької; гр. ’Оуг)<ті|то<;, букв,
«корисний, благодійний», пов’язане з
оуіуг)|л «приношу користь, допомагаю»,
етимологічно неясним; виведення від
гр. бчоотц «виконання, завершення»
(Вл. імена 76; Петровский 170) помил-
кове. — Беринда 225; Спр. личн. имен
441; Сопзїапїіпезси 122; Оаигаї Оісї.
без потз 456; Егізк II 395.
Онисифбр (чоловіче ім’я), ст. Они-
сіфдр’ь «пожиток приносячій» (1627); —
р. Онисифдр, Анисифдр, бр. Анісіфдр,
стел. Онисифорж; — через церков-
нослов’янську мову запозичено з гре-
цької; гр. ’САг]сиср6ро<;, букв, «який
приносить користь», утворене з основ
бурок «користь, благо, вигода», що не
має певної етимології, і ерорбе; «який
несе», пов’язаного з срєрсо «несу», спо-
рідненим з лат. їего «тс.», псл. Ьегр,
Ььгаїі, укр. брати. — Вл. імена 76; Бе-
ринда 225; Петровский 170; Спр. личн.
имен 441; Егізк II 395—396. — Див.
ще брати, Онйсим. — Пор. люци-
фер, семафор, фосфор.
Онйсій (чоловіче ім’я), Онйсько,
Онйсія (жіноче ім’я), Онйся, Онйська,
ст. Анисіа (1494), Ангсіа «сьвр'ь-
шеніе» (1627); — р. Анйсий, Анйсья,
Анйсия, бр. Анісій, болг. Анйсия,
стел. Аноусига; — через церковносло-
в’янське посередництво запозичено з
грецької мови; гр. ’Ауооюі;, ’Амооіа по-
в’язані з стюк «виконання, завер-
191
онікс
оногдиваи
шення», похідним від аубсо (ссуищ) «за-
вершую»; пов’язання з гр. бурою «ко-
ристь» (Вл. імена 76) сумнівне. — Бе-
ринда 177; Петровский 170; Бгізк 1
115. — Див. ще автентичний.
онікс (мін.) «різновид агату»; — р.
болг. м. бникс, бр. онікс, др. оникс/ь,
п. опукз, опісіт, ч. слц. опух, схв.
оникс, слн. опіка, стсл. оник'ьсь; —
через церковнослов’янське посередниц-
тво запозичено в давньоруську мову з
грецької; гр. оуо^ «напівдорогоцінний
камінь онікс» є результатом перене-
сення на мінерал назви оуо^ «ніготь»
(за подібністю кольору), спорідненої з
лат. ип§щіз «тс.», лит. па^їіііа «ніготь,
кіготь», псл. по§рьіь, по^а, укр. ніготь,
нога-, виведення з латинської ?мови
(лат. опух) через німецьку (н. Опух)
(Фасмер III 141) відбиває лише вто-
ринний пізніший процес. — СІС2 599;
Кораііпзкі 695; НоіиЬ—Буег 345; МаІ-
хепаиег 265; КІеіп 1085; Бгізк II 398—
399. — Див. ще ніготь, нога.
[онікусь] «недавно; днями; поза-
вчора» Ж; — очевидно, результат діа-
лектної видозміни вимови виразу он
якось «от одного разу» (> *ок єкось >
*он їкусь). — Див. ще он1, якось.
бніт, онітувати — див. вомітува-
ти.
онкологія (мед.) «галузь медици-
ни, що займається пухлинами», онко-
лог, онкологічний', — р. болг. онко-
лбгия, бр. анкалдгія, п. опкоіо^іа, ч.
опкоіо^іе, слц. опк16§ча, схв. онко-
л'огща, слн. опкоіо^а; — запозичення
із західноєвропейських мов; нім. Опко-
1о§че, фр. опсоїо^іе, англ. опсоїо^у ут-
ворено з основ гр. оухос; «купа, маса,
ноша, тягар», пов’язаного з єу-єухйу
«нести», спорідненого з псл. пезіі, укр.
нести, і Лбуо^ «слово, вчення». —
СІС2 599; Кораііпзкі 694; НоіиЬ—Буег
345; КІеіп 1083; Бгізк І 512—513, II
347. — Див. ще логіка, нести1.
оннб «ось там»; — очевидно, ре-
зультат фонетичної видозміни (злиття і
редукції з асиміляцією приголосних)
складного прислівникового утворення
192
онде-о, з онде і вказівної частки о
(онде-б > ондб > оннб). — Див. ще
онде, о2.
[онб1] (вказівна частка) «он»; — р.
[око] «от, адже», бр. [оне] «он», [окео']
«тс.»; — очевидно, результат злиття
вказівних часток он і о. — Див. ще о2,
он1. — Пор. оннб.
[онб2] (видільна частка) «лише,
тільки»; — бр. [око'] (присл.) «тільки»,
п. [опо, рпо, епо, ]апо] «тс.»; — оче-
видно, псл. [опо] «тільки», утворене з
вказівного компонента о і частки -по,
подібно до іпо (< і + по) «тільки», укр.
[іно] «тс.». — Див. ще но1, о2. — Пор.
інб.
онб3 — див. она.
[бногди] «недавно, нещодавно, ци-
ми днями; позавчора Ж», [бнагди]
«тс.» Ж, [бногди] «тс. Ж; нещодавно
О», [окогбг] «нещодавно О», [оногдаш-
ний] «позавчорашній» Ж; — р. [бнбг-
да] «недавно; іноді; колись; учора;
тиждень тому; через тиждень; протя-
гом минулого місяця, тижня», [бногди]
«недавно; колись, давно; раніше; од-
ного разу; іноді», [оновда] «недавно»,
бр. [анбгдьі] «позавчора, цими днями»,
[анагдьісь, анагдай] «тс.», п. [опеНсіу]
«іноді; недавно», [опе§фуз, опе§Да,
опе§фа]], ч. опексіа, опеНсіу, [опексіа,
уопеЬба, уопеЬсіу] «тс.», слц. [опеНсіу,
опексіа, опексіа, уопаксіа, опаксіу, уо-
паНсіу] «недавно, якось», схв. ст. опа§р
сіа «тоді»; — псл. *опо§рьсіа, *опо§рьсіу,
складні прислівникові утворення із за-
йменникового елемента оп- (укр. он,
оно) та формального елемента -§’('ь)сіу,
-^(ь)ба. — ЗСБМ. 1, 111; Вгйскпег
379—380; Маскек Е8ЛС 414; 8кок II
556—558; Е88Л 81. £г. II 525—527. —
Див. ще він, гдась, іноді, он1. —
Пор. бноді.
[оногдивай] «недавно; позавчо-
ра»; — р. [оногдбва] «днями, недав-
но», бр. [анагдбвень, анагдбвінь]
«тс.», ч. опокбууа, опексііуа; — ре-
зультат розширення складного прислів-
никового утворення [бногди] елемен-
тами займенникового походження -уа-,
бноді
онтогенез
пов’язаного з о-уь «той», і ]’ь «той». —
ЗСБМ 1, 111; Е88Л 81. £г. II 525—
527. — Див. ще бногди.
[бноді] «недавно»; — р. [онобе] (?),
[онобн] «днями, недавно», [онадьї], бр.
[анадьісь, анддьісь, анадась] «тс.»,
слц. [уогіабі], схв. ст. опасіі; — пара-
лельне до іноді і до [бногди] складне
утворення із займенникового вказівно-
го компонента оно (псл. оп-) і займен-
никової частки -ді (псл. -Де). — ЗСБМ
1, 111; Е88Л 81. £г. II 525—527. —
Див. ще іноді, он1, бногди.
[онбє1] (стверджувальна частка)
«правда» О; — результат стягнення і
злиття в усній мові сполучення [*о«о
є] «так».
онбє2 — див. онбй.
[онбй] «той» О, [окбйой] «тс.» О,
[онбє] «те»; — результат розширення
вказівного займенника *онт> «той»
(псл. опь) займенниковим елементом
-](ь) (процес, аналогічний утворенню
той). — Див. ще його, він, он1.
[онбльчик] «пагін для щеплення,
прищепа» Ж; — неясне.
ономастика «розділ мовознавства,
що вивчає власні імена», ономастйч-
ний; — р. болг. м. ономастика, бр.
анамастьїка, п. опотазіука, ч. слц.
опотазііка, схв. ономастика, слн.
опотазііка; — запозичення із західно-
європейських мов; нім. Опопгазіік, фр.
опотазіідие, англ. опотазіісз походять
від гр. буораотіхг] «мистецтво давати
імена», буораотіхбс; «який служить
для найменування», пов’язаних з
6уоца(Діу «називати», похідним від
буора «ім’я», спорідненого з псл. *]ьт§,
укр. ім’я. — СІС2 599; Кораіігізкі 694;
НоІиЬ—Буег 345; КІеіп 1084; Оаигаі
513; Егізк II 396—397. — Див. ще
анонім, ім’я. — Пор. омонім.
ономатопея «звуконаслідування»; —
р. ономатопея, бр. анаматапея, ч.
опотаіороіе, слц. опотаіоро]а, м. схв.
ономатопе']а, слн. опотаіоре]а; — за-
позичення із західноєвропейських мов;
нім. Опотаіорбіе, фр. опотаіорее,
англ. пізньолат. опотаіороеіа походять
від гр. оуоратоггоіа «словотворчість,
звуконаслідування», утвореного з ос-
нов буоца (род. в. буоцатоф) «ім’я» і
тгоіедй «робити». — СІС2 600; НоІиЬ—
Буег 345; КІеіп 1084; Оаихаі 513; Егізк
II 396—397. — Див. ще анонім, ім’я,
поезія.
[онбн] «той Ж; той, що далі О»,
[онбна] «та» Ж, [ононб] «те» Ж, [нон]
«той» Ж, [нона] «та» Ж, [ноно] «те»
Ж, (у сполученні з прислівником)
[ононраз] «минулого разу» О; — зі-
ставляється з ч. слц. слн. діал. опеп
«той», ч. ст. опеппо, ЦСЛ. ОІГКІГК «тс.» і
разом З НИМИ ЗВОДИТЬСЯ ДО ПСЛ. *ОП'ЬП'Ь
«отой» як підсилювального похідного
від опь «той». — Е88Л 81. II 530. —
Див. ще він.
Онбпрій (чоловіче ім’я), [іїуфре'й]
(Ме), Онупрій, Онуфрій, [Онйшко
ВеБ, Оніфер О, Оніфрій О, Оніфро
Ж, Оніхро Ж, Онбйко, Онофер О,
Ондфрий ВеБ, Онофрб О, Онбфцьо О,
Оношко, Онуфрей (Ме), Онухрій,
Онухро] «тс.», [онуфрейка] (у спо-
лученні [гречка-о.] «гречка, посіяна
близько дня св. Онуфрія») Ж, ст. Оно-
жко (1475), Оношко (1490), Онуфрій
(1627); — р. Онуфрий, Ануфрий, бр.
Ануфрьій, [Анухрзй, Анбпрьій, Ануп-
рзй, Нупрзй, Нухрзй], п. ОпиГгу, слц.
Опиїег, болг. Онуфри, Онуфрий, м.
Онуфрие, схв. Онуфри]е, стел. Оноуф-
рнн, Онофрии; — через церковносло-
в’янську мову запозичено з грецької;
гр. ’Оуоосррюс (’Оууберрюс, ’Оуусосрріоо,
’Онуубфрєос;) походить від єг. *ОппорЬ-
ГІ8, епітета бога Озіріса; виведення від
гр. оуос «осел» і срєрсо «маю, володію»
(Вл. імена 76; Спр. личн. имен 441;
Илчев 368) помилкове. — СопзіапБ-
пезси 123.
[бнтар] «рівчачок, зроблений но-
жичком внизу на глиняному посуді»
Мо, [вонтбри] «утори (паз для дна у
бочці)» Ж; — запозичення з польської
мови; п. у/діог «утори» відповідає укр.
утори (див.).
онтогенез «індивідуальний розви-
ток організму від моменту зародження
7 2—460
193
онук
бпак
до кінця життя», онтогенезис, онто-
генетичний; — р. онтогенез, бр. ан-
тагенез, п. вл. опїо^епега, ч. опїо-
£епе8е, слц. опіо^епега, болг. схв. он-
тогенеза, слн. бпїо^епега; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Опїо^епезе, фр. опіо^епезе, англ. опіо-
£ЄПЄ8І8 утворено З ОСНОВ Гр. ОУ (рОД. В.
оутос;) «існуюче», дієприкм. від. віці
(єлусм) «бути», спорідненого з псл.
езть, езіь, укр. є, і уєуєощ «виникнен-
ня, народження». — СІС2 600; НоІиЬ—
Буег 345; Кіеіп 1084; Егізк І 463—
464. — Див. ще генеза, є. — Пор.
озія1, філогенез.
онук, онука, онуча, онучка —
див. внук.
онуфрейка — див. Онбпрій.
онуча «шматок тканини, яким об-
мотують ноги перед взуванням; (розм.)
ганчірка», онучка «тс.», [онутя] (зб.)
«онучі» Ж, [онуча] ВеЗн, онуччя (зб.),
[онучар] «ганчірник» Она, [оничкар,
онучник, онушник, гонушник Л] «тс.»;
— р. онуча, бр. ануча, п. слц. описа,
ч. описе, ст. описе, схв. [описа], слн.
описа «тс.», стел, оноушта «взуття, сан-
далія»; — псл. *опиї]а, очевидно, пре-
фіксальне похідне від дієслівної основи
*-оиІеі, що збереглася у поєднанні з ін-
шими префіксами (псл. оЬ-иіі, укр. [обу-
ти\, взути) і зводиться до іє. *еи-/ои-
«надягати»; префікс оп-, можливо, по-
ходить від іє. *ап- «на», звідки також
лат. ап-, гр. ача-, гот. апа «тс.», або,
що менш імовірно, від іє. *оп- «в»,
звідки гр. еу, лат. іп; припускається
можливість походження псл. оп- з пре-
фікса о- і вставного -п-. — Кисіп. II
880; Фасмер III 142; Черньїх І 599;
Преобр. І 650; КЗСРЯ 223; ЗСБМ ф
116—117; Вгйскпег 380; Масіїек Е8ЛС
415; НоІиЬ—Буег 345; Вегіа] Е88Л II
249. — Див. ще взути.
[онцйхрист] «антихрист», [анцй-
христ] «тс.» Ж; — очевидно, як і [ан-
цияш] «тс.», запозичення з чеської або
словацької мови, в яких діалектна фо-
нетична форма [апсікгізі] є результа-
том афективної видозміни нормативної
194
форми апукґізі «антихрист». — Ма-
сіїек Е8ЛС 37. — Див. ще анти-,
крест. — Пор. анцияш.
онь — див. он1.
опавка — див. опалка.
[бпад1] (у виразі на два опади
«двічі, за двома заходами») О, [опади]
(мн.) «окремі проміжки часу, окремі
моменти, протягом яких щось відбу-
вається» МСБГ, [бпадь] «раз; захід» (у
виразі на другу о. «удруге») О; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. [ораб] «раз, повернення» є похід-
ним від дієслова расіас «падати», спо-
рідненого з укр. падати. — Див. ще
пасти2.
бпад2, опади, опадистий, бпадка,
опадбнько, опадчина, бпадь, опалий —
/	9
див. пасти .
опазолйтися — див. зола1.
[опаїц] (заст., рідк.) «каганець»
МСБГ; — неясне.
[бпак1] «назад; навпаки; навиворіт»
Г, Ж, Куз, [опакй] «тс.» Бі, [опачний]
«вивернутий, невдалий Пі; особливий
Бі», [збпак] (у сполученні на збпак «у
зворотному напрямі»); — р. [бпак]
«назад; задом; ниць; навиворіт; навпа-
ки», [бпакб] «тс.; невміло; невчасно;
без толку; ніяково, совісно; небезпеч-
но», др. опако «назад, навпаки», опа-
кьі «тс.», п. ч. слц. орак «назад, нави-
воріт», вл. нл. у/орак «неправильно, на-
впаки», болг. бпак «назад, навпаки»,
м. опако «навиворіт, навпаки», схв.
опако «навпаки, назад», слн. [па бра-
к(о)] «навпаки», стел, огіаккі «навпаки;
назад; інакше»; — псл. оракь «зворот-
ний», орако «назад; навпаки; у зво-
ротному напрямі»; — споріднене з
дінд. аракай «.збоку; який знаходиться
позаду», арапе- «повернутий назад»,
лат. орасиз «тінистий». (<*«протипо-
ставлений»), лит. арасіа «низ», лтс.
аракза «тс.», дісл. ріи^г «повернутий в
інший бік; зворотний; ворожий», двн.
аЬиЬ «тс.», вірм. Гака- «проти-», які
зводяться до іє. *аро- «геть». — Фас-
мер III 142,^292—293; Вгйскпег 380;
Масіїек Е8ЛС 415, 465; Младенов 382;
опак
опалосік
Вегіа] Е88Л II 249; Е88Л 81. £г. II
536—541; Рокогпу 53—55. — Пор.
навпаки, опачйна1, пак1, по.
опак2 «сорт білої глини; гончарні
вироби з глини»; — р. опак «тс.; вид
скельної породи», бр. апак «опак», ч.
оракпі (техн.) «непрозорий» (папір,
скло та ін.); — очевидно, запозичен-
ня з французької мови; фр. орадие
«непрозорий» походить від лат. ора-
сиь «темний, непрозорий» (< «відвер-
нений від сонця»), спорідненого з
псл. оракь «назад, навпаки», укр.
[опак] «тс.». — СІС2 600; Фасмер III
142—143; ССРЛЯ 8, 875; Оаигаї 513;
ЇУаІсіе—гіоїт. II 210—211. — Див. ще
опак1.
[опака] «жадібний ненажера» Ж; —
неясне.
опал (мін.) «прозорий камінь різно-
го забарвлення» (деякі різновиди його
вважаються коштовними), [опаль] «тс.»
Куз, опаловий, [опалевий, опальовий]
Куз; — р. болг. опал, бр. апал, п. ораї,
ораї, ч. слц. ораї, вл. ораї, м. опал,
схв. опал-, — запозичення із західно-
європейських мов; нім. Ораї, фр. ораіе
походять від лат. ораіиз, яке через гр.
бтгаЛЛіо^ зводиться до дінд. йраІаН (ч.
р.) «камінь», йраіа (ж. р.) «верхній
камінь у млині», що може бути фоне-
тичним варіантом йрагай «нижчий, піз-
ніший», пов’язаного з йра «біля, під,
на». — СІС2 600; Фасмер ПІ 143; 81.
\ууг. оЬсусЬ 528; НоіиЬ—Еуег 345;
Баигаі 513; КІеіп 1086; ЇУаІсІе—Ноїш.
II 211.
опала «немилість, неласка СУМ;
[гнів] Ба», опальник «той, що зазнав
опали», опальний, опально Бі; — бр.
апала «опала», п. ораіа «неласка»; —
запозичення з російської мови; р. опа-
ла (іст.) «царський гнів, немилість», як
і др. опал-ька «гнів»-, укр. опал «запал,
збудження», пов’язане з палить «па-
лити». — Фасмер III 143; КЗСРЯ 309.
— Див. ще палйти.
[опалата] (у сполученні пустити-
ся на всі опалати «зникнути, втек-
ти») Ж; — неясне.
опалати, опалачка, опалини, опал-
ка — див. палати1.
[опалка] «мішок або торба для го-
дівлі коней, у краї якого зашиті дві па-
лиці, рептух; мотузяна сітка або торба
для сіна, з якої годують коней Л; кор-
зина; кошик різної величини і форми
на картоплю О; ночви; посуд, у якому
провіюють зерно», [опавка, упаука]
«кошик різної величини і форми на
картоплю» О, [упалка] «мішок для го-
дівлі коней у дорозі» Корз, [опалкі]
«велика торба, зшита з двох мішків,
для годівлі коней» Л, [упалки] «мішок
для годівлі коней у дорозі, що вішаєть-
ся на шию коню; в отвори по краях
зашиті дві палиці» Л; — бр. [апалуш-
кі] «коритце для очищення зерна в до-
машніх умовах», [опалкьі] «ночви для
віяння збіжжя», п. ораїка «начиння
для віяння збіжжя; кошик, коробка;
кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних,
ліщинових прутах, для подавання ву-
гілля до печі», ч. ораїка «решето для
просіювання зерна», слц. ораїка «пле-
тений кошик без ручки», нл. Ьораїка
«віялка»; — пов’язане з [опалати] «ві-
яти зерно», похідним від [палати] «тс.»;
первісним, очевидно, було значення
«посудина для віяння зерна»; перехід
до значення «торба для годування, реп-
тух» зумовлений зближенням назви
опалка з палка і наявністю палиць у
конструкції рептуха. — Фасмер III
307, 317; Вгйскпег 392; МасЬек Е8ЛС
429; Бсйизіег-Зеию 319. — Див. ще
палйти.
[опалкі] «дрібні обрізки, що зали-
шаються після розпилювання дерева»
Л; — не зовсім ясне; можливо, резуль-
тат контамінації слів опйлки і палка
або опйлки й опал, паливо, палити-,
може бути також похідним-від дієслова
падати (тобто те, що впало, відпало,
опало при розпилюванні).
[опалосік] (зоол.) «личинка жаби»
Дейн, [апалдсік] «тс.» тж; — очевид-
но, результат видозміни форми ополо-
ник ([апалбник,. апалбнік]) «тс.». —
Див. ще ополоник1.
7*
195
опалубити
бпас
[опалубити] «ударити палицею»; —
очевидно, результат жартівливого пе-
реносного вживання дієслова опалу-
бити «покрити настилом, оббити чим-
небудь зовні (будівлю, споруду)», збли-
женого з основами слів палиця і бй-
ти. — Див. ще палуба.
Опанас — див. Афанасій.
опанча «старовинний верхній одяг
у вигляді широкого плаща; [чоловічий
вовняний одяг Ж]», [опаньча] (заст.)
«якийсь верхній чоловічий одяг; старо-
винний одяг у вигляді широкого пла-
ща» О, [опанчє] «верхня сіра одежина»
ВеБ, [опанчйна] «опанча; погана опан-
ча», [панча] «опанча»; — р. [опанча]
«опанча», епанча «накидка, капюшон»,
[япанча, японча] «верхній одяг, плащ»,
бр. апанча «опанча», др. япончица «на-
кидка», п. орогісга, ст. [арогісга «тс.»,
болг. [япанджак] (іст.) «плащ без ру-
кавів з капюшоном», м. /апануак
(заст.) «накидка, плащ»; — запозичен-
ня з турецької або кримськотатарської
мови; тур. уарипса (уаріпса) «накидка
з капюшоном», Крим.-тат. ]апьінцьі
«тс.; плащ, попона» є похідними від
тюрк. ]ар- «покривати». — Кисіп. II
880; Фасмер II 20, IV 558—559; Ши-
пова 133; Козьірев Тюркизмьі 21;
ЗСБМ. 1, 121; Супрун та ін. Кримський
укр. і ор. 124; Менгес 186—188; 51.
у/уг. оЬсусІї 530; Мікі. Е1У 100, ТЕІ І
315; Вегп. І 445; Радлов III 261; Бо-
коїзсії 74; Севортян Ж,, Ж, Й 127—
129. — Пор. опбнча.
[опар] (ент.) «нічний метелик, РЬа-
Іаепа», [опариця ВеНЗн, ВеЛ, опаре-
лиця ВеНЗн, оперйця Ж, опирйця Ж]
«тс.»; [опирйчка] «тс.; совка, Мосіиа
Б.» Ж, [вдпар] «(вид мурашки) Муг-
тіс,а ГІауа» ВеНЗн, ВеБ, [пйриця] «ме-
телик»; — пов’язане з упир «вампір»,
[опйр] «упир, привид, кровопивця»,
[опирйця] «привид»; назви зумовлені
народними уявленнями про зв’язок ніч-
них метеликів з душами померлих, ду-
хами; пор. інші назви нічного мете-
лика: [смерть, смертна, смертний
мотиль]; форми з початковим опар-
196
відбивають вторинний зв’язок з пари-
ти, опарити (вважається, що коли
метелик сяде на обличчя, то опарить:
«опарила опариця»), — Лукінова Сл.
мовозн. 104; ВеЛ 444. — Див. ще
упйр1.
[опара] (бот.) «кріп пахучий, Апе-
11шт £гауео1епз Б.» Мак; — очевидно,
пов’язане з опарити «обварити, ошпа-
рити кип’ятком»; назва могла виникну-
ти в результаті сплутання омонімів ок-
ріп «кріп» і окріп «кип’яток» з наступ-
ною заміною другого омоніма близько-
значним [опара]. — Німчук 271. —
Див. ще парити1.
[опарантати] «ввійти, вселитися в
кого (про чорта); когось оплутати» Ж,
[опарантюк] «чорт» Ж; — неясне;
можливо, результат видозміни [опе'н-
тати] «оплутати; вселитися» (про чор-
та), зумовленої впливом п. орагас «ото-
чувати».
[опарицца] «утриматися» Лекс-
Пол; — неясне.
[опариш] (ент.) «личинка мухи
зеленої падальної, Бисіїіа саезаг Б.»
Дейн, [стариш] «тс.» тж; — неясне.
[опарнйк] (бот.) «вид рослини Ж;
рдесник блискучий, Роїато^еіоп Іи-
сеп8 Б. Мак; рдесник плавучий, Роїа-
то^еїоп паїапз Б. Мак», [парник]
«рдесник блискучий» Мак; — очевид-
но, похідне утворення від парити,
опарити; мотивація назви не зовсім
ясна; припускається можливість зв’язку
з властивістю рослини, допомагати при
опіках (опарах) (ВеНЗн 52); назва мо-
же бути зумовлена також уявленням
про подразливу дію водяних рослин на
шкіру (пор. назву одного з видів рдес-
ника [кропивка водяна] «Роіато^еїоп
сгізриз Б.». — Вісюліна.—Клоков 116;
Нейштадт 78. — Див. ще парити1.
[бпас] «варта, вартівник, охорона
Ж, Пі; побоювання, острах», [опаска]
«небезпека Ж; острах, побоювання»,
[опасність] «небезпека» О (з рос.?),
[описатися] «побоюватися, боятися»,
[описуватися] «тс.»; — р. [бпас] «по-
боювання; охорона», [опаска] «перед-
опаска
бпаш
бачливість; страх; охорона, захист; не-
безпека», опасньш «небезпечний», опи-
саться «побоюватися», бр. [апаска]
«побоювання», др. опас(ь) ная грамо-
та «охоронна грамота», опасно «уваж-
но»; — похідне утворення з префіксом
о- від пасти, пасу. — Черньїх І 599;
Фасмер III 143; КЗСРЯ 309. — Див.
ще о1, пасти1.
[опаска] (заст.) «бандероль; смуж-
ка паперу, тканини, якою перев’язують
або обкладають що-небудь; обв’язка,
обклейка», [опаска] «скоба, яка три-
має чересло на гряділі» О; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
оразка «обв’язка; паперова смужка,
якою обв’язують бандероль на пошті»
є похідним від оразас «перев’язати, об-
вити», пов’язаним з раз «пояс». —
Див. ще пас*.
опасть, опат — див. пасти .
[опат] «абат, католицький свяще-
ник» Г, СЧС, [опатський] «абатсь-
кий»; — запозичення з польської мови;
п. ораї «абат» походить від ч. ораї, що,
як і слц. ораї, схв. дпат, укр. бр.
абат, р. аббат, зводиться до свн.
аЬЬаї, яке, у свою чергу, походить від
лат. аЬЬаз (зн. в. аЬЬаїет) «тс.» і, далі,
від гр. аРРсщ «тс.», сфРа «батько»,
арам. аЬЬа «тс.». — Кибп. II 880; Кісф-
Ітагсії 85; Вгііскпег 380; Масіїек Е8ЛС
415; НоіиЬ—Еуег 346; 8кок II 559—
560; Кіи^е—Міїгка 4—5.
[опатерний] «обережний, обачний»
Ж, [опатерність] «обережність» Ж; —
запозичення з польської мови; п. [ора-
їегпу] «обережний, передбачливий,
уважний» є фонетичним варіантом
форми ораїггпу «тс.», пов’язаної з ра-
їггус «дивитися»; пор. укр. [опатрива-
т,и] «турбуватися, оглядатися» Пі. —
Кісййагсії 85; 8\¥ III 783. — Див. ще
о1, патрити.
опахало «віяло; пластинчаста час-
тина пера птахів», опахувати, спах-
нути; — очевидно, запозичення з ро-
сійської мови; — р. опахало «віяло;
[ковдра, покривало]», опахнуть «спах-
нути» є похідними від пахнуть «війну-
ти, пахнути», [пахать] «мести, підмі-
тати», споріднених з укр. пахнути. —
Фасмер III 143; Преобр. І 652. — Див.
ще о1, пахнути2.
[опаца] «черниця, монахиня» Ли-
занец, [гопаца] «тс.» тж; — запози-
чення з угорської мови, уг. араса «тс.»
походить від схв. браїіса «абатиса»
або слн. ораїіса «тс.», пов’язаних з
схв. опат «абат», слн. ораї «тс.». —
Лизанец 614; М1\ГГЕ8г І 162. — Див.
ще опат.
[бпач] (зоол.) «черепашка Уепеги-
різ» Ж; — неясне; можливо, пов’язане
з [опока] «скеля» і є калькою німець-
кої назви Ееїзеп-Уепизтизсйеі, букв,
«скельна венерина черепашка».
[опачйна1] «весло СУМ; правильне
весло Л, Ж; весло на гребному судні Г;
кермо на плотах О; велике весло Пі,
Ж»; — бр. [апачьіна] «пристосування
для керування плотом», [пачьіна] «ве-
сло», п. ст. расгупа «кермове весло»,
ч. ст., слц. орасіпа «заднє весло; дов-
гий брус у задній частині воза; проти-
вага», болг. опачйна «упертість», м.
опачйна «зворотний бік», схв. опачйна
«грубість, жорстокість», слн. [орасіпа]
«помилка»; — псл. орасіпа, похідне від
оракь, орако «назад, навпаки, у зворот-
ному напрямі», оскільки веслом гре-
буть у напрямі, протилежному напря-
му руху; на думку Махека, спочатку
опачйна уможливлювала зворотний хід
причіпного судна; менш імовірна мож-
ливість зв’язку з укр. [пачити] «по-
вертати» (? — очевидно, [палитися]
«коробитися») з розвитком значень
«кермове весло» > «весло», або з др.
опашь «хвіст», болг. опашка «тс.»
(ЗСБМ 1, 122—123). — Вгііскпег 390;
МасЬек Е8ЛС 415. — Див. ще опак*.
опачйна2 — див. пачйна.
опачний — див. опак*.
[бпаш] (присл.) «накинувши на
плечі; не засовуючи руки в рукави» Ж,
опашки, у сполученнях [на бпаш, на
опашки] «тс.» Ж, дпащень «старовин-
ний просторий довгополий каптан з
короткими широкими рукавами», на-
197
опентати
оперенчі
опашки:, — р. [опашень] «просторий
верхній чоловічий одяг», [опашкой]
«внакидку», [дпашь] «наопашки»,
[дпашь] «хвіст корови, коня», др. опа-
шень «одяг», п. [оразгка] (у сполученні
па оразгкі «на плечах»), болг. опашка
«хвіст; черешок (листка); охвістя», схв.
ораз «хвіст; якась рослина», стел,
оплшк «хвіст»; — псл. оразь «хвіст;
(присл.) наопашки», похідні утворення
від рахтДІ «війнути, пахнути». — Фа-
смер III 143; 8кок II 559. — Див. ще
о1, пахнути2.
[опентати] «обплутати, затуманити
голову Г, Ж, Пі; вселитися в когось
(про чорта) Ж»; — бр. апантаньї «ша-
лений», [апентаньї] «тс.»; — запози-
чення з польської мови; п. ор^Іас
«оволодіти кимось, обплутати, довести
до нестями» є похідним від р^їас «плу-
тати», яке відповідає укр. путати. —
КісННагсП: 85; ЗСБМ. 1, 121. — Див. ще
о1, путо.
[опеньгати] (жарт.) «одружити, ви-
дати заміж», [опеньгатися] «одружи-
тися»;. — префіксальне похідне від
[пеньгати] «запрягати; натягувати, на-
пружувати; обтяжувати роботою»,
[пеньгатися] «напружуватися, робити
зусилля, старатися»; значення «одру-
житися)» розвинулось, очевидно, на
основі жартівливого переосмислення
значення «запрягати, обтяжувати ро-
ботою». — Див. ще о1, пеньгати.
опеньок (бот.) «опеньок справж-
ній, Агтіїїагіеііа теііеа (Бг. еі Уаііі.)
Кагзїеп. (Агтіїїагіа теііеа Бг. еї УаЬ!.;
А^агісиз теїіеиз Уаііі.); [А^агісиз
1га§ч1із Б. Мак]», [опенек] «опеньок
справжній» Мак, [опенька] «тс. Ж;
А^агісиз зиірНигеиз ВиІІ. Мак; Ацагісиз
уігезсепз 8сЬ. Мак», опеньки, ]вопд-
ньок] «опеньок справжній» ВеБ, Мак,
[гопенька] «А^агісиз аіііасеиз Ласд.;
А^агісиз езсиїепіиз \УиИ.» ВеБ, Мак,
[підпенька] «опеньок справжній» ВеБ,
Мак, (Ме), [підпеньок, подпінка Мак]
«тс.»; — р. опенок, [опенка, опеньки],
(мн.) опенки, [опеньки], опята «тс.»,
бр. апенька, п. оріегіка, ч. орепка,
198
орепка, [уоріпка], слц. оріепок; — по-
хідне утворення від пень, можливо, ще
праслов’янське (псл. *оЬ-рьпька — Ма-
сіїек Е8ЛС 415); назва пояснюється
тим, що ці гриби ростуть переважно на
старих пеньках або на нижній частині
стовбурів хворих дерев чи навколо
них. — Фасмер—Трубачев III 143—
144; Преобр. І 690—691; КЗСРЯ 310;
Цьіганенко 275; Меркулова Очерки
160; НоІиЬ—Буег 346. — Див. ще о1,
пень.
[опер] (бот.) «пахучка звичайна,
СІіпоросіішп уиі^аге Б. (СаІатіпїЬа С1І-
поросііит Могіз)» Ж, Мак; — неясне.
опера (вид музичного мистецтва); —
р. бр. болг. м. опера, п. ч. слц. орега,
схв. опера, слн. брега; — запозичення
з італійської мови; іт. орега «тс.» похо-
дить від лат. орега «праця, твір», мн.
від ориз (род. в. орегіз), пов’язаного з
орз (род. в. оріз) «сила, влада, могут-
ність, здоров’я, багатство», спорідне-
ним з дінд. араЬ «робота», араз- «тс.;
релігійний акт», двн. иоЬеп «починати
роботу, практикувати», нвн. ііЬеп «прак-
тикувати». — СІС2 600; Черньїх І
599—600; КЗСРЯ 310; ЗСБМ 8, 82;
8Б у/уг. оЬсусЬ 529; НоІиЬ—Буег 346;
РЧДБЕ 445; 8кок II 560; Кіеіп 1090. —
Див. ще опус. — Пор. операція.
операція, оперативка, оператив-
ний, оператор, операторна, опера-
ційна, операціоніст, оперативний,
операційний, оперувати-, — р. болг.
операция, бр. аперацьія, п. орегафа,
ч. орегасе, слц. орегасіа, м. схв. опера-
ци]а, слн. орегасЦа; — запозичення з
латинської мови; лат. орегаїіо «дія,
вплив» пов’язане з орегагі «працювати,
трудитися, діяти», похідним від ориз
(орегіз) «праця, труд». — СІС2 601;
Черньїх І 600; КЗСРЯ 310; РЧДБЕ 445;
8Е у/уг. оЬсусЬ 529; НоІиЬ—Буег 346;
Кіеіп 1088. — Див. ще опус. — Пор.
опера.
[оперенчі] «перила; поручні» Л; —
результат видозміни деетимологізова-
ного запозичення з польської мови
[порениа, поренчі, перенджі] «тс.»,
оперета
опінія
можливо, зближеного з опертися. —
Див. ще поренча.
оперета «музично-драматичний ко-
медійний твір», оперетка «тс.»; — р.
оперетта, бр. аперзта, п. орегеіка, ч.
слц. орегеіа, болг. м. оперета, схв.
оперета, слн. орегеіа; — запозичення
з італійської мови; іт. орегеііа, букв,
«маленька опера», є демінутивом від
орега «опера». — КЗСРЯ 310; 81. у/уг.
оЬсусН 520; НоІиЬ—Буег 346; РЧДБЕ
(1964) 445. — Див. ще опера, опус. —
Пор. операція.
оперйця, опирйця, опирйчка —
див. опар.
[оперстник (у сполученні о. си-
зак)] (бот.) «гикавка сіра, Вегіегоа іп-
сапа (Б.) ОС.» Ж, Мак, [оперстик (у
сполученні о. сизак)] «тс.» Мак; — не-
ясне.	• .
опецок — див. ПЄЦ.
опецьок «товста, незграбна дити-
на; невисока на зріст, товста, незграб-
на людина; [будь-яка мала жирна тва-
рина Бі]», [опе'цок] «опецьок» Ж, [опе-
шок] «тс.» Ва, опецькуватий, [опеш-
куватий] Ва; — очевидно, результат
перенесення назви [опе'цок] «припічок»
О, [опецьок] «тс.». — Див. ще пєц.
опилісатися — див. пелюскати-
ся.
[опинйжитися] «запізнитися» Ж; —
не зовсім ясне; можливо, результат
контамінації і дальшої фонетичної ви-
дозміни дієслів [опізнитися] «запізни-
тися» й опинйти «зупинити».
опйр, опер, опирйця, опйрь, опірь —
див. упйр1.
[опйтуватися] «вітатися Ж; брика-
тися ЛексПол»; — похідне утворення
від питати-, значення «вітатися» роз-
винулось на основі значення «запиту-
вати один одного про здоров’я, про
справи (при зустрічі)» (напр., «як ся
маєте?»); значення «брикатися», оче-
видно, виникло в результаті жартівли-
вого вживання слова, можливо, збли-
женого з копйто. — Див. ще питати.
опйус, опйюс, опияка — див. пйти.
бпишки — див. пйшкй.
[опіевнях] «опівночі» Л; — резуль-
тат лексикалізації прийменникового
сполучення *о півнях-, пов’язане з тра-
дицією визначати час за співом пів-
ня. — Див. ще о1, піти1.
[бпід1] «тулуб, торс; корпус» Ж; —
очевидно, похідне утворення від імен-
ника під «низ, основа, фундамент». —
Див. ще о1, під1.
[опід2] «опудало; страх, переляк»
Ж; — результат фонетичної видозміни
форми [бпуд] (*оррсіг>) «тс.»; кореневе
і замість у відповідно до давнього р-,
як у заміж (<га тргь), діброва (<сірЬ-
гауа) та ін. — Див. ще пудити.
опій «висушений сік з маківок,
сильний наркотик» СУМ, Ж, опіум,
опійний, опіумний’, — р. опий, опиум,
бр. опій, опіум, п. ч. вл. оріит, слц.
оріит, болг. м. опиум, схв. опиіум,
слн. бріф — запозичення з латинської
мови; лат. оріит походить від гр. олтоу
«опіум», пов’язаного з олсщ «бродиль-
ний сік з рослин», спорідненого з лит.
закаї «смола, живиця», псл. зокь, укр.
сік. — СІС2 601; Фасмер III 144; Пре-
обр. І 653; ЗСБМ 8, 82; 81. у/уг. оЬ-
сусіп 529; Кораіігізкі 696; НоІиЬ—Буег
346; Егізк II 405—406. — Див. ще
сік1.
опіка «піклування, догляд; нагляд»,
[опекальник, опе'кун] Ж, опікун СУМ,
Ж, Куз, опікунство, опікунський, опі-
катися), опікуватися СУМ, Ж; —
р. болг. опека, бр. апека, п. оріека, ст.
оріек, ч. орека, ст. ресе, слц. орека (з
р.); — генетично пов’язане з др. пеку
ся (печи ся) «турбуюся», стел, пєкж
са (пєшти са) «тс.» і, далі, з псл. рекр
(*рекіі) «печу (пекти)»; в українській
мові, можливо, запозичене з польської
або з російської. — Фасмер III 143;
КЗСРЯ 309; Цьіганенко. 275; ЗСБМ 1,
123. — Див. ще пектй. — Пор. пе-
чаль, піклуватися.
[опілка] «фартух» Ж, Куз; — оче-
видно, утворене з прийменника о та
іменника пола (поли) (див.).
опінія «громадська думка»; — бр.
апінія «репутація»; — очевидно, запо-
199
опір
оплітка
зичення з польської мови; п. оріпіа
«думка, погляд; репутація» походить
від лат. орїпіо «думка, репутація», по-
в’язаного з орїпог (орїпагї) «припуска-
ти», можливо, спорідненим з псл. *(])а-
раїі «дивитися», р. внезапньїй «рапто-
вий». — ЗСБМ 1, 124; Кораііпзкі 696;
81. іууг. оЬсусІї 529; ХУаісіе—Ноїт. II
212—213.
/ •	/	'2
опір, отрці — див. перти .
оплав., оплава, оплавбм — див.
плисти.
[оплава] «облава»; — результат ви-
дозміни форми облава, зближеної з ос-
новою плавати. — Див. ще облава.
[оплаток] «облатка» Ж, Куз; — р.
оплаток «проскура в католицькій це-
ркві», др. оплат/ьк'ь «тс.», бр. аплат-
ка «(мед.) облатка», п. оріаіек «вид
прісного тіста; кружок з того тіста»,
ч. оріаіа «вафля; (мед.) облатка», оріа-
іек «тс.», цсл. оіілат'к «проскура»; —
через західнослов’янське і німецьке
посередництво (бав. *ор1аїа «проску-
ра») зводиться до лат. оЬІаіа «тс.»,
звідки також пізніше запозичене об-
латка. — Фасмер III 145; Вгііскпег
380; Масіїек Е8ЛС 416. — Див. ще
облатка.
[оплафовати] «зносити, затаскати»
Пі; — неясне.
бплен, оплена, оплені — див. оп-
лін.
[оплентати] «обплутати; зжерти»;
— очевидно, видозмінене запозичення
з польської мови; п. орІцДас «обплута-
ти, обвити; обманути, приголомшити»
є похідним від рі^іас «плутати», з яким
пов’язане укр. плутати', значення
«жерти» виникло, очевидно, на ук-
раїнському грунті під впливом [оплі-
тати] «їсти». — Див. ще плутати. —
Пор. оплітати, плентати.
[оплецок] «оклецок; неповоротка,
надмірно товста дитина» Па; — ре-
зультат контамінації слів [оклецок] і
[опе'цок] «тс.». — Див. ще клець,
опецьок.
опливанка — див. плйстй.
оплис — див. бфлис.
200
[оплїн] «дерев’яна подушка на осі
воза; перекладина в санях для з’єднан-
ня полозів Г; подушка на дивані, лаві
Ж, Пі», оплінь «частина воза; частина
саней», [о'плен] «дерев’яна підкладка
на осі воза» Л, [опле'н] «частина са-
ней» Па, МСБГ, [оплени, опляни]
(мн.) «тс.» МСБГ, [оплена] «подушка
на осі воза» Ж, Куз, [опле'ні] «дерев’я-
ні подушки між ящиком і віссю воза
До; два бруски поперек саней, що
скріплюють полозки» Ва, [оплончакй]
«полозки саней з перекладками» До; —
р. [оплень] «верхня перекладина, що
з’єднує полозки саней», бр. [аплень]
«частина воза», [опленка, оплін, плень,
воплень], ч. оріїп «тс.», слц. оріеп «час-
тина воза (і вагона)», болг. [опле'н]
«частина воза», схв. оплен, оплен,
слн. оріеп «тс.»; — псл. оріепь; — зі-
ставляється з гр. тгАгщуґ] «частина воза»
(Масіїек Е8ЛС 416); реконструюється
також псл. *оре1пь, яке виводиться з
іє. :И(з)р(1і)е1-, наявного також в укр.
поліно, полиця, палиця та ін. (Регззоп
Веііг. 174; 8кок 11,561; Зсйизіег-Беїус
1656—1657); запозиченнями зі слов’ян-
ських мов є уг. еріепу, рум. оріеап. —
ЗСБМ 1, 126; Вегіа) Е884 II 251; Мікі.
ЕАУ 249.
опліт, бпліток — див. плестй.
[оплітати] «їсти з апетитом Г; швид-
ко щось робити, жадібно їсти Ж»,
уплітати «тс.» Она; — р. [оплетать]
«швидко, жадібно й багато їсти», упле-
тать «тс.», бр. [аплятаць] «жадібно
їсти»; — не зовсім ясне; можливо, ре-
зультат метафоризації оплітати «об-
плітати»; припускається зв’язок із
плоть, бр. плоць «тіло» і порівнюється
з р. [плетево] «стан, талія» (ЗСБМ 1,
128).
[оплітка] (бот.) «берізка польова,
Сопуоіуиіиз агуепзіз Б.» Г, ВеЛ, Мак,
[оплітач] «тс.» Мак; — ч. [оріеіпік]
«тс.»; — похідне утворення від об-
плітати, префіксального похідного від
плестй', назва пояснюється властивіс-
тю берізки витися, плестися навколо
стебел інших рослин; пор. [овййка, по-
оплончакй
ополи
вій, повитиця} «тс.». — Нейштадт
447; Масіїек Літі, гозії. 184. — Див. ще
о1, плести.
оплончакй — див. оплі'н.
оплот «надійна опора»; — запози-
чення з російської мови; р. оплот
«тс.» походить від др. оплоте «огоро-
жа, стіна, загорожа; захист» (стел,
опдот'к «тс.»), пов’язаного з оплести
(стел, оплести), плести. — Фасмер III
145; Цьіганенко 276; Преобр. І 653, II
73. — Див. ще плестй.
[оплоча] «одяг нареченої» Ж; — не
зовсім ясне; можливо, результат фоне-
тичної видозміни [опліче] «жіночий
одяг», [опліча] «сорочка; коротка жіно-
ча сорочка з пазухою, розрізаною від
шиї в напрямі пахви; вишивка на ру-
кавах сорочки», пов’язаних з плече
(див.).
оповзена — див. пі'взен.
оповідати, оповіданка, оповідан-
ня, оповідач, оповідка, оповідь, опо-
вісник, оповістка, оповість — див.
відати.
[бповсть] (бот.) «грудна трава, Рі-
1а§о агуепвіз Б.» Куз, Ж, [оповст па-
левий] «тс.» Мак; — похідне утворен-
ня від повсть', назва пояснюється зов-
нішнім виглядом рослини — опушеної,
білошерстої; пор. семантично подібні
назви грудної трави в інших мовах:
лат. Рі1а§ю від ПІит «нитка», нім. Рііг-
кгаиї (букв, «повстяна трава»), — Ві-
сюліна—Клоков 315; Нейштадт 548;
Масіїек Літі, ґозіі. 239. — Див. ще
повсть.
опозйція, опозиціонер, опозиціо-
нерство, опозиціоніст, опозиційний; —
р. оппозйция, бр. апазіцьія, п. орогу-
с]а, ч. орозісе, слц. орогісіа, вл. нл. оро-
хісЦа, болг. опозйция, м. схв. опози-
цій, слн. орогісЦа; — запозичення із
західноєвропейських мов; нім. Оррозі-
їібп, фр. англ. оррозйіоп походять від
лат. оррозіііо «протиставлення», пов’я-
заного з оррбпеге «протиставити». —
СІС2 601; Кораіігізкі 696—697; НоІиЬ—
Буег 346; КІеіп 1088. — Див. ще по-
зйція. — Пор. опонент.
опока «тверда, легка гірська порода,
багата на кремнезем; рама для ливар-
них форм; форма для лиття металу Бі;
[скеля Бі, Ж; фундамент будівлі Бі]»,
[опука] «скеля; вапняк; річкова галька»
Ж, опоковий, [опбкуватий] «кам’яний,
скелястий» Куз, [опоковатий Ж, опо-
чивший Бі, Ж] «тс.»; — р. опока «мер-
тель, сіро-біла глина; форма для лиття
металу», бр. апдка «тс.», др. опока
«скеля, уламок скелі», п. орока «скеля,
камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент»,
ч. слц. орика «вапняк», ч. ст. орока
«скеля»,, слн. орока «вапняк, кам’янис-
тий грунт», стел, опокл «скеля, уламок
скелі»; — псл. орока; — не зовсім ясне;
пов’язується з псл. *рекіі, укр. пекти
(Фасмер III 145; 8кок II 628; Мікі. Е\¥
235; Вегпекег ІБ 13, 214), при цьому се-
мантика слова викликає сумніви (Пре-
обр. І 653); чеська форма орика розгля-
дається як результат контамінації з ко-
ренем рик- «тріскатись», оскільки ця
гірська порода крихка; сумнівне припу-
щення (Масіїек Е8ЛС 416) про первин-
ність чеської форми з -и-; припускаєть-
ся також зв’язок з бр. пдкацца «тріска-
тися, розколюватися» (Супрун Веснік
БДУ, 1970/2, 83—84); останнім часом
висунуто думку (Варбот 164—167) про
зв’язок псл. орока, як і (у)арьпо «вап-
но», з іє. *ар- «вода» як назви осадової
породи, що, виявляється в басейнах
морів і озер (пор. каш.-словінц. [орока]
«болото, торфовище»). — ЗСБМ 1,
128—129; Куркина Зтимология 1985,
13—16; Мартьінов Язьік 55. — Пор.
опука1.
ополеток — див. полоть.
[ополи] «обаполи», [апілак] «край
колоди, обапіл» Ж, [опблок] «обаполок
Л; шкіра з живота тварини»; — р.
[опдлок] «крайня дошка з колоди; краї
оброблюваної шкіри; поли шуби; окраї-
на держави», бр. апбл «крайня дошка
з колоди», апдлак «тс.», п. ороіек «оба-
піл»; — похідне утворення від др. ПОЛ"Ь
«бік, край», подібне до окрайок. —
ЗСБМ 1, 129; — Див. ще пів, по-
ла1. — Пор. обапіл.
201
ополистий
опонник
[ополистий1] «дуплавий» Ж; — оче-
видно, споріднене з [ополошйти] «спо-
рожнити», р. польїй «порожній», яке
загальноприйнятої етимології не має.
[ополистий2] «товстий, гладкий;
широкий, розлогий; гіллястий; дебе-
лий, великий (про тварин) Л; повний,
широкий Пі»; — неясне; можливо, по-
в’язане з [ополистий] «дуплавий».
[ополоник1] (зоол.) «пуголовок жа-
би» Ж, Л, Дейн, [полбник, полбнік Л
«тс.», [ополбниця, опблонік, ополонка
«личинка жаби» Дейн; — р. [ополб-
венки] «пуголовки», [полбник] «пуголо-
вок», бр. апалбнік, палбнік «тс.»; —
результат перенесення назви розливної
ложки з довгою ручкою на пуголовка
за зовнішньою схожістю. — ЗСБМ 1,
120. — Див. ще полбник1. — Пор.
лйжка2.
[ополоник2] «корж» ЛексПол, [пуд-
полбник] «тс.» тж; — не зовсім ясне;
очевидно, результат фонетичної видо-
зміни запозиченого п. [араіопек, араіо-
піес] «печений хліб», пов’язаного з ра-
Ііс «палити»; здається непереконливим
припущення (ЗСБМ 1, 120) про пе-
ренесення на корж назви розливної
ложки, за допомогою якої наливають
тісто. — Див. ще палити.
ополоник3 — див. полбник1.
[ополбничок] «вид дитячої гри»; —
неясне; зіставляється з бр. [апалант]
«гра, учасники якої змагаються в умін-
ні далі послати палку», [талант] «тс.»,
джерелом якого є п. раїапі «гилка», що
походить від іт. раїїа «куля», раїїаге
«грати в м’яч». — ЗСБМ 1, 119;
Вгйскпег 391.
ополонка — див. полонка1.
[ополошйти] «спорожнити» Лекс-
Пол; — очевидно, споріднене з [опб-
листий] «дуплавий», р. польїй «поро-
жній», яке загальноприйнятої етимоло-
гії не має.
опбна «завіса; попона; покривало,
ковдра; давня сукняна тканина», опбн-
ник (іст.) «робітник, який виробляв
опони»; — р. опбна «завіса», бр. апб-
на «тс., покривало», др. опона, п. оро-
202
па, схв. опона «перепонка, шкірка»,
слн. орбпа «шпалери»; — псл. оропа,
пов’язане чергуванням звуків з р^їі
«напинати», рріо «путо», рьпріі «пну-
ти»; — зіставляється з вірм. іїепиш
«тчу, зшиваю», лит. рїпіі «плести»,
лат. репгіео, репбеге «висіти», далі з
гот. двн. зріппап «прясти», двн. зрап-
пап «натягувати»; виведення від гот.
їапа «шматок тканини, полотна; руш-
ник» (Нігі РВгВ 23, 336) безпідстав-
не. — Фасмер III 145—146; Преобр. І
654; ЗСБМ 1, 130; Супрун Белар.
лінгв. 1972/1, 70—71; Вгйскпег 380—
381; Зкок II 561; Тгаиітапп 219. —
Див. ще п’ястй. — Пор. запона,
плутати, попона, путо, спйна.
опонент, опонувати-, — р. оппо-
нент, бр. апанент, п. ч. слц. вл. оро-
пепі, болг. м. опонент, схв. опонент,
слн. оропепі; — запозичення з німець-
кої мови; нім. Орропепї, як і англ. ор-
ропепі, походить від лат. оррбпепз
(род. в. оррбпепііз) «той, що проти-
ставляє, заперечує», похідного від ор-
рбпеге «протиставити», пов’язаного з
рбпеге «класти». — СІС2 601; Черньїх І
600; ССРЛЯ 8, 941; Кораіігізкі 696—
697; НоІиЬ—Буег 346; Кіеіп 1088. —
Див. ще позиція. — Пор. опозйція.
[опбнець] (бот.) «берізка польова,
Сопуоіунінз агуепзіз Б.», [припбнець]
«тс.» Нед; — р. [попенек], ч. оропес,
рирепес, схв. попонац, [попанац, по-
пунац] «тс.»; — похідне утворення від
дієслова пнути(ся); назва зумовлена
тим, що берізка оплітає інші рослини,
пнеться на них. — Масітек От. гозії.
184; СимоновиЬ 138.— Див. ще о1,
п’ястй. — Пор. опбна.
[опонник] (бот.) у сполученнях [о.
яєчник] «мухомор цезарів, А^агісиз
саезагеиз Зсор. (Атапііа саезагеа)»
Мак, [о. маримуха, о. моримух(а)]
«мухомор червоний, А^агісиз тизсагіиз
Б. (Атапііа тизсагіа)» Мак; — утво-
рене від опбна «покривало»; назва
може пояснюватись тим, що молоде ті-
ло багатьох видів пластинчастих гри-
бів, зокрема мухоморів, спочатку роз-
опонча
бпрашки
вивається замкнутим у загальне покри-
вало, плівку, яка ніби обпинає гриб. —
УРЕ 9, 445. — Див. ще опбна, п’ястй.
[опонча] «довгий сіряк з грубого
сукна; верхній чоловічий одяг, який
носила шляхта; довгий сукняний сіряк
від талії зі зборками; плащ із сірого
сукна внизу зі зборками і пелериною,
який носили заможні селяни» О,
[опбньча] «верхній чоловічий одяг
ЛЧерк; верхній каптан Пі», [опоньча]
(назва старовинного одягу або мате-
рії) Ва; — бр. ст. апонча, опонча, п.
орогісга (ст. (арогісга) «верхній одяг,
яким загортаються від негоди; чоло-
вічий верхній одяг; погано зроблений
одяг»; — вважається результатом фо-
нетичної видозміни запозиченого з
тюркських мов [опанча] «верхній
одяг», зближеного з опбна «попона;
покривало, ковдра; завіса; сукняна
тканина» (ЗСБМ 1, 121; 8АУ III 808);
може бути залишком первісної звуко-
вої форми запозичення; пор. др. япон-
чица «опанча», тур. уарипса «накидка,
попона». — Пор. опанча.
бпонь (зоол.) «вид слимака, Ат-
рНірер'Іеа» Ж; — не зовсім ясне; оче-
видно, похідне утворення від опбна як
часткова калька наукової назви лат.
Ашрітіреріеа, що складається з гр.
арфі- «подвійний; навколо» та основи
лат. реріиш «розкішний одяг, мантія»;
пор. назву цього слимака нім. Мапіеі-
зсіїпеске, утворену з Мапіеі- «пальто;
одяг» і Зсіїпеске «слимак». — Див. ще
опбна. — Пор. опонник.
опоричка — див. порічка.
опортунізм, опортуніст, опор-
туністичний', — р. оппортунйзм, бр.
апартунізм, п. ороНипіггп, ч. орог-
їипізтиз, слц. ороНипігтиз, вл. нл.
орогіипігт, болг. опортюнйз'ьм, м.
опортунйзам, схв. опортунйзам, слн.
орогіипігет; — запозичення із західно-
європейських мов; нім. Оррогіипізтиз,
фр. оррогіипізте, англ. оррогіипізт
походять від лат. оррогШпиз «зручний,
корисний», утвореного з оЬ рогіиш
«(вітер, що віє) в напрямі порту» або з
оЬ рогіиш (зііиз) «(розташований) пе-
ред портом». — СІС2 602; Черньїх І
600—601; ССРЛЯ 8, 942; Кораііпзкі
697; НоіиЬ—Буег 346; КІеіп 1088; Дво-
рецкий 707. — Див. ще порт2.
опостін «стіна в стіну, по другий
бік стіни, поруч; біля стіни, під сті-
ною», опостінь «тс.»; — утворене з
прийменників о і по та іменника стіна
(див.).
опосум (зоол.) «ПісіеІрЬіз Б. (аме-
риканська сумчаста тварина)»; — р.
опбссум, бр. апбсум, п. ороз, ороззит,
ч. ороззиш, слц. ороззит, орозит,
болг. опосум, схв. опосум, слн. орб-
зит; — через західноєвропейські мови
(англ. ороззит, фр. ороззит, н. Орбз-
зит) запозичено з індіанських мов
Америки, пор. алгонкінське аразит
«біла тварина». — Кораііпзкі 697; Но-
ІиЬ—Буег 346; КІеіп 1088.
[опоясник] (бот.) «плаун булаво-
видний, плаун звичайний, Бусоросііит
сіауаіит Б.» Мак, [поясник] «тс.»
Мак; — похідне утворення від опоясу-
вати(ся), пояс; назва пояснюється
тим, що в Україні жінки з лікуваль-
ною метою обв’язували навколо тіла
пояси, сплетені з плауна; крім того, у
різних народів з плауна плелись вінки і
пояси, які розвішувалися навколо ві-
кон, дзеркал для оберігання від злих
духів, що відбивається і в таких назвах
плауна, як схв. уіііп УІпас, слн. ігако-
у[е (зб. до ігак «стрічка, смуга»), роуоу
скі, роуо]і сієуісє Магііе, нвн. Ойгіеі-
кгаиі (букв, «поясне зілля»), Нехеп^йг-
Іеі, Лоїіаппіз^йгіеі. — НаУІоУа' ЗІауіа
1982/2, 188—189; Масіїек От. гозії.
27—28; СимоновиЬ 286. — Див. ще
пояс.
[опранутися] «перейти від відступу
до наступу на противника» ЛЧерк; —
бр. [апрануць] «сильно ударити, уда-
ритися»; — очевидно, похідне утворен-
ня від [прянути] «кинути, жбурну-
ти». — ЗСБМ 1, 133. — Див. ще о1,
прядати.
бпрашки, опрошкувати — див.
навпрошки.
203
опрена
опрягтися
опрена, оприка, опрйни, оприня —
див. веприна.
оприск, опрйскливий — див. прй-
скати.
опричнина (іст.) «система надзви-
чайних заходів, запроваджена Іваном
Грозним; частина держави, підпоряд-
кована безпосередньо Івану Грозному»,
опричина «тс.», опричник «дворянин,
що служив в опричнині»; — бр. ап-
рьїчніна; — запозичення з російської
мови; р.-опричина, опричнина, ст. оп-
ричьнина пов’язане зі ст. опрйчьньш
«окремий, особливий», похідним від
опрйчь «крім». — Фасмер III 146;
КЗСРЯ 311. — Див. ще опріч. —
Пор. опришок.
[опришкуватий] «запальний, нест-
римний», [напрйшкуватий] «зарозумі-
лий, зухвалий, буйний», [нарйшкува-
тий Куз] «тс.»; — результат видозміни
деетимологізованої форми опрйскли-
вий «тс.», зближеної з опришок. —
Див. ще прйскати.
опрйшок (іст.) «повстанець; [роз-
бійник, злодій; бешкетник]», [оприш-
ка] «тс.», опрйшківство (іст.), [опрй-
щина (опрйшчина)] «час опришків»
Ж, Куз, опришкувата (іст.) «бути оп-
ришком»; — п. оргузгек «розбійник,
бандит, злодій» (з укр.); — неясне; мо-
же бути зіставлене з опріч «окремо,
осторонь» як назва незалежного від па-
на чоловіка (теж не зовсім ясним) або
з [оприск] «скала, уламок», опрйск-
ливий «нестриманий; дошкульний», по-
в’язаними з прйскати. — Москаленко
УІЛ 40; ЗСБМ 1, 134—135; Вгііскпег
437.
[опрілух] «плід латаття білого
(Нутріїаеа аІЬа Б.)» Мак; — очевидно,
пов’язане з пріти «гнити, тліти»; моти-
вація назви неясна. — Див. ще пріти.
опріснок (заст.) «корж, спечений з
прісного тіста» СУМ, Ж, опрісник
«тс.», опрйснячок «ритуальний хлібець
на похороні» ЛексПол; — р. опреснбк,
бр. апрзснік, др. опрісн’ьк'ь, опріс-
нок-ь «опріснок, маца, католицька про-
скура», п. орггазпек, рггазпік, ч. ргез-
204
пік, слц. [оргезек], слн. оргезпік; —
очевидно, запозичене в давньоруську
мову зі старослов’янської; стел, опр'кс-
Н'ьк'ь пов’язане з просищ, якому від-
повідає укр. прісний. — Фасмер III
146; ЗСБМ 1, 137. — Див. ще пріс-
нйй1.
опріч «крім; окремо, осторонь»
СУМ, Г, Ж, [опріче, опрдч Бі, опрбче]
«тс.», [опрічний] «окремий, особли-
вий», [опрбчий] «інший» Ж, [опрічник
«чоловічий індивідуум» Пі, [опрічниця
«жіночий індивідуум» Пі; — р. [оп-
рйчь] «крім», [опричй, опрочй, оп-
рбчь], бр. апрача «тс.», апрбч «окре-
мо», [апрьіч] «крім», [апріч] «крім,
окремо», др. опрочь, опроче «крім, ок-
ремо», п. оргбег «крім», ргбег «тс.», ст.
оргбег «без; крім», ч. ргус «геть»; —
переконливої етимології не має; р. оп-
рйчь пов’язувалося з прок, прбчий
(Преобр. І 654), з лат. ргіуиз (<*ргеі-
уоз) «сам по собі, одинокий, особли-
вий» (Фасмер III 146), з опрйшок
«розбійник» (ЗСБМ 1, 134—135). —
Масіїек Е8ЛС 489.; НоІиЬ—Кор. 298;
Е83Л 81. £Г. І 220—221. — Пор. прік,
пріч.
[опрбнувати] «провіювати зерно»
ЛексПол; — неясне.
опруг — див. пруг.
[бпруч] «крім» О, Корз; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
оргбег «крім» відповідає укр. опріч
(див.).
[опрягтйся] «померти, сконати», [ст-
ригнутися] «померти в муках» Ж,
[опряга] «смерть»; — р. [опрячься] «по-
мерти, сконати», бр. апрзгчьіся «здох-
нути; померти від чогось надмірного»; —
неясне; зіставляється з бр. [апрагчи-
ся] «набрякнути від надміру спожито-
го», [апрагацца] «робити щось із жа-
добою (спати, їсти, пити)», [опрегаць]
«палити, мучити», [опрегацьца, (оп-
регея)] «знесилюватися, згорати від
спраги; згорати від горілки», укр. [кру-
жати] «лучити», р. [опрягать] «жари-
ти», [опружеть] «стати твердим», др.
опрягнути «налягти, наперти з усіх бо-
опрятний
опука
ків»; різноманітність семантики білору-
ських слів пояснюється контамінацією
ряду коренів: праг(нути) «бажати»,
пряг- / пряж- «смажити» і пруг- / пряж-
«ставати пружним, твердим». — ЗСБМ
1, 136. ,
опрятний — див. прятати.
оптика «розділ фізики, що вивчає
світло; прилади й інструменти, вигото-
влені з урахуванням законів відбиван-
ня і заломлення світла», оптик, оп-
тичний', — р. болг. м. оптика, бр.
оптика, п. оріука, ч. слц. вл. нл. оріі-
ка, схв. оптика, слн. брііка; — запо-
зичення з німецької мови; нвн. Оріік,
ст. Орііка, можливо, через посеред-
ництво латинської (слат. орііса, мн. с.
р.) зводиться до гр. бттхц «наука про
зір», та оятікос «оптика», похідних ут-
ворень від блтбс; «бачений, видимий»,
пов’язаного з бірораї «бачитиму», бір
«око, обличчя», бтгг] «отвір, дірка» і
спорідненого з псл. око, укр. око. —
СІС2 602; Фасмер III 147; ССРЛЯ 8,
972; ЗСБМ 8, 82; Кораіігізкі 697;
НоІиЬ—Буег 346; Сг. РхуЬ. 534; Кіеіп
1089. — Див. ще око1. — Пор. офталь-
мологія.
оптимальний «найкращий (з мож-
ливих варіантів); найбільш відповід-
ний»; — р. оптимальний, бр. апти-
мальни, п. орїутаїпу, ч. орНтаІпі,
слц. оріітаїпу, вл. орНтаїпу, болг. м.
оптимален, слн. оріітаїеп; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
оріітаї, англ. оріітаї утворено від лат.
орїітиз' «найкращий». — СІС2 602; 81.
'муг. оЬсусй 479; Кораіігізкі 697—698;
НоІиЬ—Буег 346; Сг. РхуЬ. 524. —
Див. ще оптимізм.
оптимізм «світосприймання, прой-
няте життєрадісністю, вірою в краще
майбутнє», оптиміст, оптимістич-
ний', — р. оптимйзм, бр. аптимізм,
п. оріутігт, ч. оріітізтиз, слц. оріі-
тігтиз, вл. нл. оріітігт, болг. опти-
мйз'ьм, м. оптимйзам, схв. оптимії-
зам, слн. оріітігет; — запозичення з
французької мови; фр. оріітізте ство-
рене єзуїтами в 1737—1752 рр. на ос-
нові лат. оріітиз «найкращий», що ви-
никло, можливо, з *орііитоз (< іє. *орі-,
яке виступає в орз «багатство»); оріі-
тиз початково могло означати «най-
багатший». — СІС2 602; Черньїх І 601;
ССРЛЯ 8, 972; Кораііпзкі 697—698;
НоІиЬ—Буег 346; Паигаі 514; Кіеіп
1089—1090; Шакіе—Поїш. II 216—
217. — Пор. оптимальний.
оптом «великими партіями, усе ра-
зом», оптовик, оптовий СУМ, Ж; —
р. оптом, бр. бптам, аптбви; — не зо-
всім ясне; можливо, походить з *обьт-,
спорідненого з р. ббщий, ббщество
(Грот Фил. раз. II 442; Шахматов
Очерк совр. р. лит. яз. 76); з фонетич-
ного боку сумнівне зіставлення з лит.
арзіаз «запас, достаток», арзіїїз «бага-
тий», дінд. арпаЬ «виручка, майно, во-
лодіння», лат. орз, оріз «сила, багатст-
во» (Маігепаиег БР 12, 163; Преобр. І
654) або з цсл. обьдо «скарб» (Горяев
240); зовсім неприйнятне зіставлення з
тур. іор «куля, ядро» (Мікі. ТЕ1
ІМасЬіг. І 57). — Фасмер III 147; Чер-
ньїх І 601; ЗСБМ 8, 82.
[опутатися] «тепло вдягнутися, ба-
гато натягти на себе»; — пов’язане з
[впугувати] «затушковувати, надягати
багато важкого одягу»; безпосереднє
пов’язання з бр. [пугі] «розширення
вен», р. [пуга] «тупий кінець яйця»
(Петлева Зтимология 1985, 17) здаєть-
ся занадто прямолінійним. — Див. ще
впугувати.
бпуд, опуда, опудало, бпудь, опу-
жувати — див. пудити,
[опук] «особливий вид кримської
білої солі»; — неясне; можливо, пов’я-
зане з опука «скеля».
опука1 (заст.) «м’яч; [гра в м’яч Ж;
випукла частина (у бочки); стебло зла-
кових Л]», опукою (у значенні присл.)
«дуже швидко, відразу», [опукий] «опук-
лий» Ж, опуклий, опукуватий «трохи
опуклий»; — р. [опука] «м’яч», бр. апу-
ка, [апока] «тс.»; — похідне утворення
від *опукати «ставати опуклим, надува-
тися». — ЗСБМ 1, 138; Супрун Веснік
БДУ 1970/1, 82—83. — Див. ще пук1.
205
опука
оракул
'9	'
опука — див. опока.
опунція (бот.) «рослина родини как-
тусових, Орипїіа Тонги.»; — р. болг.
опунция, бр. апунцьія, п. орипс]а, ч.
орипсіе, слц. орипсіа, схв. опунци/а,
слн. орііпсЦа; — запозичення з латин-
ської наукової номенклатури; нлат.
орипііа походить від лат. ОрипНа (Ідег-
Ьа), букв, «рослина з Опунта», від наз-
ви давньогрецького міста ’Окоис (-ойч-
тос) «Опунт». — СІС2 603; 81. \муг. оЬ-
сусії 531; НоіиЬ—Буег 346.
опус «твір; музичний твір»; — р.
бр. болг. м. схв. опус, п. ч. слц. вл.
ориз, слн. бриз; — запозичення з ла-
тинської мови; лат. ориз «праця;
твір» споріднене з дінд. араз- «пра-
ця», араз- «праця, релігійний акт»,
двн. иоЬеп (< *бЬ]ап) «розпочати ро-
боту, практикувати», свн. ііеЬеп, нвн.
ііЬеи «практикувати, робити вправи»,
двн. иоЬа «святкування», иоЬо «фер-
мер», свн. йор «сільське господарст-
во; ужиток; звичка», днн. оЬіап «свя-
ткувати», гол. оеіепеп, дат. оує «ро-
бити вправи, практикувати», дангл.
аеіпап, еіпап «виконувати». — СІС2
603; ССРЛЯ 8, 975; Кораііпзкі 696;
НоіиЬ—Буег 346; КІеіп 1090. — Пор.
опера, операція.
[опух] (бот., у сполученні [о. гір-
кий] «лопух, Агсііит (Барра) Б.; лопух
малий, А. тіпиз ВегпЬ.») Мак, [вопух
гіркий] «лопух» Мак, [опуша] «тс.»,
[вопуша] «лопушиння»; — результат
видозміни назви лопух, зближеної з ос-
новою пух у зв’язку з наявністю дріб-
ного пуху на лопухах. — Див. ще ло-
пух. — Пор. пух.
[оп’ятерйчитися] «впертися в зе-
млю»; — неясне.
[оп’ять] «знов», [бпят ВеУг, впят
ВеУг, 'упят ВеУг, вп’ять Ж, уп’ять
Нед] «тс.»; — р. опять, бр. апяць, др.
опять, п. ст. орфс, оріес, ч. ореі, слц.
ораї «тс.», схв. опет «тс.; {назад]»,
слн. гбреі «знову», стсл. кшспатк; —
псл. ор^іь, прислівник, утворений за
допомогою префікса о(Ь)- від кореня
р^і- у прикметниковій формі, наявного
206
також у псл. р^фа «п’ята»; пор. анало-
гічні утворення в лит. ст. аїрепі «зно-
ву», жем. [арені] «тс.» і лит. репііз
«обух; (розм.) п’ята», хет. аррапсіа «по-
заду, знову, потім» від аррап «ззаду,
позаду, потім, пізніше»; розвиток зна-
чень ішов від «назад» (ніби «п’ятами
назад») до «ще раз, знову». — Німчук
Терит. діал. 76; Фасмер III 147; Чер-
ньїх І 601; Цьіганенко 276—277;
КЗСРЯ 312; Булаховський Вибр. пр. III
396; Преобр. І 654; ЗСБМ 1, 141; Вгй-
скпег 380; МасЬек Е84С 415; Тгаиі-
гпапп 214; Вй§а КК І 472. — Див. ще
о1, п’ята.
[ор] «жеребець» Ж, [орь] «тс.» Ж; —
запозичений з російської мови (р. [орь]
«тс.») або збережений в українських
говорах давніший варіант звукової
форми [вїр] «тс.» (див.).
орава «юрба, натовп; [гамір Ж]»; —
р. орава «велика кількість людей; [ве-
лика і багатодітна сім’я; скупчення
якихось тварин, комах; артіль; кри-
кун]», бр. арава «багато людей (тва-
рин)»; — єдиної етимології не має; зі-
ставлялося з р. орать «кричати», укр.
[орати] «тс.», схв. брити се «відлуню-
ватися» (про звук), лат. бгаге «говори-
ти», дінд. агуаіі «вихваляє» (Фасмер III
147; КЗСРЯ 312; ПпЬе^аип В81 52,
173; Мікі. ЕАУ 225); пов’язувалося з
реветь (Горяев 240; Потебня у Горяе-
ва); припускалась можливість запози-
чення без уточнення джерела (Преобр.
І 654—655), комі-зирянське походжен-
ня (Кононов ПАН ОЛЯ 1966/3, 228);
заслуговує на увагу гіпотеза (Варбот
РР 1974/3, 100—103) про зв’язок з
каш. огауа «толока під час орання» і далі
з псл. огаіі «орати, обробляти землю».
— Фасмер—Трубачев ПІ 147; КЗСРЯ
312; Преобр. І 654—655; ЗСБМ 1, 142.
— Див. ще орати1, 2
оракул «пророцтво; жрець, який
витлумачував пророцтво; особа, висло-
влювання якої визнаються незапереч-
ною істиною; ворожильна книга»; — р.
болг. м. оракул, бр. аракул, ч. отакі,
огакиї, слц. огакиїит, вл. отакі, схв.
орангутанг
орати
оракул(ум), слн. огакеЦ; — запози-
чення з латинської мови; лат. бгасиїиш
«прорікання, пророцтво» є похідним ут-
воренням від бго «кажу, прошу». —
СІС2 603; КЗСРЯ 312; ССРЛЯ 8, 993;
8кок II 562; КІеіп II 1091. — Див. ще
оратор.
орангутанг (зоол.) «рід людинопо-
дібних мавп, Роп^о Басер.», орангу-
тан «тс.»; — р. орангутанг, бр.
орангутанг, п. ч. слц. огап§іііап, вл.
огап^-иіап, болг. м. орангутан, схв.
орангутан, слн. огап^іДап; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
Огап^-ІЛап, фр. огап£-оиіап£, англ.
огап£-оиіап£, огап^-иіап «тс.» походять
від мал. огап£-иІап (назва одного з лі-
сових племен, букв, «дика (лісова) лю-
дина») складається з огап§- «людина» і
Ьиіап «ліс, пуща; дикий». — СІС2 603;
Коваль 90; Черньїх І 601—602; Фасмер
III 148; КЗСРЯ 312; 81. у/уг. оЬсусЬ
531; Масіїек Е83С 416; Ваигаі 515;
КІеіп 1091.
оранда, орандар, орандаренко,
орандарівна, орандарювати — див.
оренда.
оранжад «апельсиновий прохолод-
ний напій»; — р. оранжад, п. огапга-
сіа, ч. слц. слн. огапгасіа, вл. огапгасіа,
болг. м. схв. оранжада-, — запозичен-
ня з французької мови; фр. огап^еагіе
«тс.» утворене від огап^е «апельсин»
за аналогією до Іетопагіе «лимонад»
від Іетоп. — СІС2 603; НоІиЬ—Буег
347; РЧДБЕ 512; КІеіп 1091. — Див.
ще оранжевий.
оранжевий «жовтогарячий»; — р.
оранжевий, бр. аранжави, п. огапг
«оранжевий колір», огапгоіуу, ч. огапг,
огапгоуу, слц. огапг «оранжевий ко-
лір», болг. оранжев, м. оранж «оран-
жевйй колір», схв. дранжаст, слн.
огапгеп; — запозичення з французької
мови; фр. огап^е «апельсин; оранже-
вий» через іт; агапсіа (ст. шеіагапсіа,
букв, «апельсинове яблуко») зводиться
до ар. нагад), джерелом якого є перс,
пагап^, що походить від дінд. пагап§-а1і
«апельсинове дерево», яке не має даль-
шої етимології; фонетична зміна, що
відбулася на ґрунті французької мови,
може бути пояснена впливом назви
міста Оранж, яке було важливим пе-
ревальним пунктом при перевезенні
апельсинів. — Булаховський Нариси
55; Черньїх І 602; Фасмер III 148;
КЗСРЯ 312; ЗСБМ 1, 142; Кораіігізкі
698; Масіїек Е84С 416; Оаигаі 515;
КІеіп 1091; Пизани 103—104.
оранжерея «теплиця»; — р. оран-
жерея, бр. аранжароя, п. огапгегіа, ч.
огапгегіе, слц. огапгегіа, вл. огангегра,
болг. оранжерия, м. оранжери]а, схв.
оранжериуа, слн. огапгегуа; — запози-
чене з французької мови, можливо, че-
рез посередництво російської; фр. огап-
^егіе є похідним від огап^е «апельсин»;
для російської мови припускається ні-
мецьке посередництво. — СІС2 603;
Черньїх І 602; Фасмер III 148; КЗСРЯ
312; ЗСБМ 1, 142; Кораіігізкі 698; Но-
ІиЬ—Буег 347; Ваигаі 515. — Див. ще
оранжевий.
орати1 «обробляти землю плугом,
сохою», [орак] «орна земля на узбіч-
чях гір» О, орало «знаряддя для оран-
ки, рало», [оральник] «орач» Ж, [ора-
нйна] «орання; рілля» Ж, Куз, О, ора-
нйуя «рілля; [земля, не орана кілька
років; поле, яке треба орати; зоране по-
ле; оранка] О», бранка «орання; рілля;
[час орання]», [бранник] «орач» Ж, ора-
тай, [оратель Ж] «тс.», орач, [оранка]
«оранка», [орба] «орання» Ж, О, [уор-
ка] ВеЗа, [орений] «зораний» Ж, О,
орний, [відбр] «відплата оранням»,
[зірки] «край ниви, де закінчуються
борозни» Ж, [збрки] «тс.» Ж, [здрок,
збрак Я] «стертий леміш», [заори]
«краї поля, які з трудом заорюються
через утрамбованість землі», [забрини]
«тс.», переор «переорювання», пере-
брок «переоране місце на дорозі», [під-
орати] «зорати трохи», [приорати]
«при оранні захопити частину чужої
землі», [приоратися] «при оранні дій-
ти до якогось місця», [розор] «загли-
бина, яка утвррюється плугом після
певного прийому орання» (у сполучен-
207
орати
орбіта
ні орати в розор), розора «розор; ме-
жа між двома зораними полями, про-
ведена плугом, або між грядками, зроб-
лена заступом»; — р. орать, бр. араць,
др. орати, п. огас, ч. огаіі, слц. огаі’,
вл. хуогас, нл. ч/огаз, болг. ора, м. ора,
схв. орати, слн. огаіі, стел, орати; —
псл. огаіі, ог]'р; — споріднене з лит.
агіі, агііі «орати», лтс. агі, аги, лат. аго,
агате, гр. «росо «орю», сірл. аігіт «тс.»,
гот. аг]ап «орати», тох. А В аге «плуг»,
вірм. агат «тс.», двн. агі «зоране по-
ле», а також, можливо, з лит. їгіі «роз-
ходитись у різні боки», стел, орити
«розв’язувати, пускати (на воду)», укр.
розорйти; іє. *аг- «орати». — Кисіп. II
881; Фасмер III 148—149; КЗСРЯ 312;
Преобр. І 655—656; ЗСБМ 1, Д44;
Масітек Е84С 416—417; ЗсІтизіег-Зеч/с
1658—1659; 8кок II 563—564; Вегіа)
Е88Л II 252—253; Тгаиітапп 13; Ива-
нов Балто-сл. иссл. 1986, 52; Егпоиі—
МеіІІеі І 48; Таїсіє—Нойп, І 69; Зресіті
К2 66, 29; К2 68, 42; Рокогпу 62—
63. — Пор. отбра2, рало, розорити.
[орати2] «кричати» Ж; — р. орать,
м. ори се «розлягається, відлунюєть-
ся», схв. орити се, орим се «відлуню-
ватися», слн. бгііі «звучати, луна-
ти»; — псл. огііі «лунати»; — очевид-
но, споріднене з дінд. вед. агуаіі «ви-
хваляє», гр. серг) (атт. ара) «молит-
ва», араораї «молюся, благаю», арбсо
«кричу, говорю», лат. ото, бгаге «гово-
рити, просити», лтс. игбеі «шуміти,
бурмотіти», вірм. игапат «заперечую»,
хет. агііа «запитувати, подібно ораку-
лу», аги\ма(і)- «шанувати»; імовірно, в
основі лежить іє. *бг-/ог- «говорити,
звати». ;— Фасмер III 149; КЗСРЯ 312;
Преобр. І 656; 8кок II 565—566; Вегіа)
Е88Л II 253; Рокогпу 781. — Пор.
оратор.
оратор, ораторство, ораторству-
вати, ст. оратор (1642); — р. болг.
м. оратор, п. ч. огаіог, слц. слн. ога-
іог, схв. оратор-, — запозичення з ла-
тинської мови; лат. бгаіог «промовець»
є похідним від бго «говорю, благаю, мо-
люсь», можливо, спорідненого з дінд.
208
агуапіі «хвалять», гр. гомер. арі) (атт.
ара) «молитва», вірм. игапат «я запе-
речую», псл. огііі «лунати», укр. [ора-
ти] «кричати». — СІС2 603; Черньїх І
602; Фасмер III 148; ЗСБМ 1, 143—
144; Кораіігізкі 698; АУаІгіе—Поїш. II
224. — Див. ще орати2.
ораторія «великий музичний твір
для хору, співаків-солістів і симфоніч-
ного оркестру», ораторний, орато-
ріальний; — р. болг. оратбрия, бр.
аратбрьія, п. огаіогіит, ч. огаіогіит,
огаіогіа, слц. огаібгіит, вл. огаіогі), м.
ораториум, схв. оратори]ум, слн. ога-
ібгі); — запозичення з італійської мо-
ви; іт. огаібгіо походить від пізньолат.
бгаібгіит «місце молитви», пов’язаного
з лат. бго «говорю, благаю, молюсь»;
перейшло на назву музичного твору
під впливом назви каплиці нар.-лат.
Огаіогіо бі 8ап Еііірро Меті в Римі, де
вперше почали виконуватись такі тво-
ри. — СІС2 603; Филиппов РР 1975/1,
82—83; Кораіігізкі 698; Мезііса 1062;
Кіеіп 1091. — Див. ще оратор.
орація «урочиста промова з якого-
небудь приводу», [ораця] «тс.» Бі; —
р. орещия «довга промова», рацея, бр.
арацьія, п. огафа, ч. огасе, слц. огасіа,
схв. орацща «тс.»; — запозичене з ла-
тинської мови, можливо, через посере-
дництво польської; лат. бгаііо «промо-
ва» є похідним від бго «говорю, бла-
гаю, молюсь». — Фасмер III 145;
ЗСБМ 1, 143—144; 8Ш III 821; Кора-
Іігізкі 698; НоІиЬ—Буег 347; ААЇаІбе—
Ноїт. II 224. — Див. ще оратор. —
Пор. орати2.
[орач] (орн.) «жайворонок звичай-
ний, Аіаиба агуепзіз Б.»; — результат
перенесення назви орач «плугатар»,
зумовленого, очевидно, тим, що жай-
воронок звичайний живе в полях, лу-
ках, степах (пор. його назви р. жаво-
ронок полевой, нім. РеІйІегсЬе), і рано
навесні його пісня супроводжує працю
орачів. — Птицьі СССР 390. — Див.
ще орати1.
орбіта «траєкторія руху небесного
тіла або космічного корабля; очна ям-
орган
оргони
ка», орбітальний, орбітний\ — р.
болг. м. орбйта, бр. арбіта, п. ч. слц.
огЬйа, схв. орбйта, слн. бгЬііа; — за-
позичення із західноєвропейських, мов;
нім. ОгЬіі «траєкторія руху», ОгЬііа
«очна ямка», фр. огЬііе «траєкторія;
очна ямка», англ. огЬіі «тс.» походять
від лат. огЬііа «колія, шлях», пов’яза-
ного з огЬіз «коло», яке певної етимо-
логії не має. — СІС2 603; Черньїх І
602; Фасмер III 149; ЗСБМ 1, 145; Ко-
раїігізкі 698; Оаигаі 515; КІеіп 1091;
Таїсіє—НоГт. II 219.
орган1 «складова частина організ-
му, механізму; знаряддя, засіб; устано-
ва; періодичне видання», організатор,
організація, організм, органік, орга-
нізаційний, організуючий, органіч-
ний, організувати, переорганізація,
ст. ілрган-ь (1642); — р. бр. болг. м.
орган, др. ор(-ь)ганіь, п. вл. нл. ог^ап,
ч. слц. слн. ог^а'п, схв. орган-, — запо-
зичення з грецької мови; гр. бруачоч
«знаряддя, інструмент; орган тіла» по-
в’язане чергуванням голосних з єруоу
«діло, робота», спорідненим з двн.
\УЄГС, ДІСЛ. уегк, вірм. £ОГС «тс.». —
СІС2 603—604; йпгіп. II 882; Черньїх І
602; Фасмер III 145; Преобр. І 656—
657; ЗСБМ 8, 82; Кораііпзкі 700; Но-
ІиЬ—Буег 347; КІеіп 1093; Ргізк І
548—549, II 410—411,— Пор. ор-
ган2, оргія.
орган2 (музичний інструмент), [ор-
гани Ж, вурґан ВеБ] «тс.», органіст,
органчик, органний', — р. орган, бр.
арган, др. ор(-ь) ган-ь, арган-ь, п. слц.
ог§ап, ч. ог^аппт, болг. м. орган, схв.
орган, оргулье, слн. бг^іе; — як і ор-
ган, зводиться до гр. бруауоу «знаряд-
дя, інструмент, орган тіла», запозиче-
ного в давньоруський період. — СІС2
604; Кигіп. II 881; Черньїх І 602—603;
Фасмер III 145; Преобр. І 656—657;
Назарова РР 1977/4, 86—89; ЗСБМ
1, 146; Кораііпзкі 700; НоіиЬ—Буег
347; КІеіп 1093. — Див. ще орган1.
організація, організатор, органі-
заційний, організувати, організую-
чий — див. орган1.
органна «старовинна вогнепальна
зброя, схожа на рушницю; пищаль»; —
р. ст. органка «пищальна батарея»,
органки (арганки) «припасовані один
до одного мушкети для стрільби од-
ним запалом» (1641), п. заст. ог^апкі
«тс.»; — похідне утворення від орган
(муз.); назва зумовлена подібністю
з’єднаних мушкетних стволів до ряду
труб в органі. — Див. ще орган2.
органчик (зоол.) «рід коралових
поліпів, ТиЬірога Б.», [орґанки (чер-
воні)] «ТиЬірога тизіса» Ж; — р.
органчик, слц. ог^апокогаї «тс.»; —
похідне утворення від орган-, назва зу-
мовлена подібністю розташованих па-
ралельно одна до одної трубчастих ко-
лоній цих поліпів до труб органа. —
Див. ще орган2.
оргйнія, оргінія, орґонія — див.
георгінія.
оргія «в античних народів — свят-
кування й обряди на честь богів вина і
веселощів; бучний, нестримний бен-
кет»; — р. болг. оргия, бр. оргія, п.
ог§іа, ч. слц. ог§іе (мн.), вл. ог§ї]а, м.
орги]а, схв. дрги/а, слн. бщііа; — за-
позичення із західноєвропейських мов;
нім. Ог§Іе, фр. ог§йе, англ. ощу похо-
дять від лат. ог§іа (наз. в. мн.), яке
зводиться до гр. бруіа (< *Горуіа) «та-
ємний обряд», спорідненого з бруском
«інструмент, орган тіла, музичний ін-
струмент». — СІС2 605; Черньїх І 603;
Фасмер III 149; Кораііпзкі 700—701;
КІеіп 1094; Ргізк II 412. — Див. ще
орган1.
[бргел] «орден» Ж; — не зовсім яс-
не; очевидно, результат фонетичної ви-
дозміни слова орден (див.).
[оргони] (бот.) «бузок, Бугіп^а уиі-
§-агіз Б.» Мак, [ворґдна, варґбни,
варкбни, горґбна] Лизанец; — слц. ог-
§оуап; — запозичення з угорської мо-
ви; уг. ог£опа «тс.» є результатом пе-
на бузок назви ог^опа «ор-
, що походить від лат. ог§-а-
пит; перенесена назва мотивується
тим, що з бузку роблять сопілки; пор.
нлат. зугіп^а «бузок», утворене від гр.
ренесення
ган» (муз.)
209
орд
ординарець
ооріу£ «дудка, свисток», нім. РІеіїепЬа-
шп «бузок» (букв, «дудкове дерево»),
англ. ріре-ігее «тс.»; перенесення назви
було стимульоване фонетичною близь-
кістю слова уг. ог^опа «орган» до дав-
нішої назви бузку уг. ог^оуапу, яка че-
рез слов’янське посередництво (болг.
[аргаван] «бузок», м. іоргован, схв.
іоргдван, [/аргован, ]ергбван, ерго-
ван, хергован]) зводиться до тур. ег-
§цуап, що походить від перс. аг^иімап
«тс.», очевидно, пов’язаного з гебр. аг-
£атап, ассір. аг^атапп «червона тка-
нина». — Лизанец 614; ММТЕБг II
1090, 1091; Масіїек От. гозії. 180; Си-
моновиЬ 457; БЕР І 14. — Див. ще
' 2
орган .
[орд] «бочка» Ж, [брдів Ж, гбрдів
Лизанец, гордує тж], ст. горбові
(XVIII ст.) «тс.»; — запозичення з
угорської мови; уг. йогбб, [йогбби]
«тс.» пов’язане з Ііогсіапі «носити, вози-
ти», успадкованим з праугорського
періоду. — Лизанец 590; МІЧТЕЗг II
145, 146.
орда «об’єднання кількох кочових
племен у. тюркських і монгольських на-
родів; безладний, неорганізований на-
товп», ординець «член орди», [ордйн-
чик] «тс.» Ж, ордйнщина, [ордйще]
«місце стояння орди» Ж, ординський] —
р. болг. орда, бр. арда, др. орда «та-
бір, кочовисько», п. огда, Ьогйа, ч. слц.
Ііогсіа, м. орда, схв. хорда, бгбца, слн.
Іібгсіа; — запозичення з тюркських
мов; чаг. аз. каз. огсіа «палац, шатро
султана, хана» (з монг.), тур. огсіи
«військовий табір», як і монг. огсіи, ог-
ііа «двір, табір, стоянка, орда» (з про-
тотюрк.) зводяться до тюрк, орут-
«стояти або розташовуватися табором;
зупинятися». — СІС2 605; Халимонен-
ко УМЛШ 1977/9, 24; йисіп. II 882;
Черньїх І 603; Фасмер III 150; Шипо-
ва 250; ЗСБМ 1, 146—147; Супрун
Кримський укр. і ор. 126—127; Масіїек
Е84С 176; Младенов 386; 8кок II 564;
Мікі. ЕШ 225; ТЕ1 II 137; Боковії
1594; Когзсії АГ81Р11 9, 660; Севортян І
471—472.
[ордаля] «гаївки, хороводи з пісня-
ми після Великодня» О, [вородаль, во-
родай] «тс.» О; — не зовсім ясне; мо-
жливо, пов’язане з п. огсіаііа «серед-
ньовічні методи визначення вини підо-
зрюваного у злочині шляхом застосу-
вання вогню, води або розжареного за-
ліза», ч. слц. огбаїіе, які зводяться до
слат. огбаїіа (мн. від огсіаііит «тс.»),
запозиченого з германських мов; може
бути зіставлене також з [орданя] «Во-
дохрещі» (коли запалювались вогнища
і коло них влаштовувались ігри), пов’я-
заним з назвою річки Іордан. — Ониш-
кевич І 144; Кораіігізкі 699.
орден «відзнака; чернеча або лицар-
сько-чернеча католицька громада; вид
архітектурної композиції»; — р. болг. м.
схв. орден, бр. брдзн, п. огсіег, ч. оггіеп,
слн. бгсіеп; — запозичення з німецької
мови; нвн. Оггіеп, свн. огсіеп «тс.; суспі-
льний стан» зводиться до лат. бгсіб,
бгсііпіз «ряд, порядок», пов’язаного з бг-
гіігі «починати ткання; починати», спо-
рідненим з гр. брбєїу «тс.». — СІС2 605;
Черньїх І 603; Фасмер III 150; 8кок II
564; КІеіп 1092—1093; КІи^е—Мііхка
524; АУаІбе—Ноїт. II 221.
ордер «письмове розпорядження»;
— р. болг. ордер, бр. брдзр, п. вл. ог-
йег, ч. слц. огбге «наказ», слн. бгсіга
«тс.»; — очевидно, через посередницт-
во німецької мови (нім. Огсіег «розпо-
рядження») запозичено з французької;
фр. огсіге «порядок, наказ» походить
від лат. бггіб «ряд, порядок», до якого
зводиться й укр. орден. — СІС2 605;
Черньїх І 603—604; Фасмер III 150;
Ваигаі 516. — Див, ще орден.
[ордигач] (бот.) «бук, Еа§из Б.» О;
— неясне; можливо, видозмінене за-
позичення з тюркських мов; пор. тур.
крим.-тат. агбіс «ялівець; ялина; гірсь-
ка рослина», а§-ас «дерево».
ордина — див.горд.
ординарець «військовослужбовець,
що виконує різні доручення командира
або штабу»; — р. болг. м. ординарец,
ст. ординанц, ордонанц, бр. ардьіна-
рац, п. оггіупапз, ч. оггіопапсе, огсіо-
210
ординарний
оренда
папс, слц. оггіопапс, вл. оггіопапса, схв.
ордонанс, ордднанц, слн. оггіопапс, ог-
Сопапспік; — через посередництво ро-
сійської й німецької мов (н. Огсіоппапг)
запозичено з французької; фр. оггіоп-
папсе «ординарець» є похідним від ог-
(іоппег «наказувати»,, джерелом якого є
лат. огсііпаге «тс.», пов’язане з бгсіб
«ряд; порядок». — СІС2 605; Фасмер
III 150; Кораіігізкі 699; НоІиЬ—Буег
347; Паигаї 516. — Див. ще орден. —
Пор. ординарний.
ординарний «звичайний, рядовий;
(заст.) штатний»; — р. ординарний,
ст. ординарййньїй, бр. ардьінарньї, п.
огсіупагпу, огсіупагуіпу, ч. огсііпагпі «гру-
бий», слц. оггііпагпу «тс.», м. ордина-
рен, схв. ординаран, слн. оггііпагеп; —
очевидно, через польське посередницт-
во запозичено з латинської мови; лат.
бггііпагіиз «звичайний» є похідним від
бгсіб «ряд; порядок». — СІС2 605; Фас-
мер III 156; ЗСБМ 1, 147; Кораіігізкі
699; НоІиЬ—Буег 347; 8кок II 564. —
Див. ще орден.
[оребйнови] (у сполученнях ]оре-
бйнова нуоч] «горобина ніч; ніч, пере-
важно в червні, коли буває сильна зли-
ва з громом і блискавкою» Л, [рабй-
нова нуоч, ребйнова нуоч] Л, горо-
бина ніч «тс.»); — р. [воробьйная
ночь] «душна літня ніч з частими бли-
скавицями; осіння грозова ніч з безпе-
рервним гуркотом грому», {рябйновая
ночь] «душна ніч з блискавицею під
час цвітіння горобини», бр. рабїнавая
ноч «темна літня ніч з громом, блис-
кавкою, зливою», вераб’іная ноч «тс.;
найкоротша літня ніч», др. рябиная
ночь «горобина ніч»; — похідне утво-
рення від др. *орябь «куріпка»; назва
зумовлена тим, що в таку літню грозо-
ву ніч у гніздах, влаштовуваних куріп-
ками на поверхні землі, гине багато
куріп’ячих пташенят; пов’язання з наз-
вою горобець є результатом пізнішої
деетимологізації давнього виразу. —
Німчук Булаховский и совр. язьїкозн.
236—245. — Див. ще брябка. — Пор.
рябчик1.
орел (орн.) «Ариііа Б.», [вірлб]
«орел» Ж, орлан «морський орел, Наїіа
ееіиз 8ау.», орленя, орлик, орлиця, вір-
лйця, орля, [вірля] «орля», орлянка ор-
линий, орлій, орловий, орлячий, [вір-
лячий] «орлиний»; — р. орел, бр. ардл,
др. орьлг, п. оггеІ, ч. огеї, слц. ого], вл.
У/ОГ]ОІ, НЛ. ]Єґ]ЄІ, болг. орел, м. орел,
схв. драо, слн. огеї, стел, орьлш; — псл.
огьіь; — споріднене з лит. егеїіз, [агеїіз]
«орел», лтс. ег^ііз (<*егсИіз), егеїіз, прус,
агеїіе, гот. ага, двн. аго, нвн. Ааг, сбрет.
егег, корн. брет. ег, хет. йагаз, род. в. На-
гадав «тс.», гр. бруїс «птах», пов’язаними
з гр. бруирі «піднімаюся», лат. огіог
«тс.»; іє. *ег-/ог-. — Кисіп. II 882; Фас-
мер III 150—151; Черньїх І 604; Преобр.
І 657; 9СБМД, 150; Вгйскпег 382—383;
МасЬек Е8ЛС 417; ЗсЬизіег-Зеу/с 1661;
Младенов 386; 8кок II 563; Вегіа] Е88Л
II 253; Ескегі 2181 8/6, 882, 888—889;
Тгаийпапп 13; Топоров 101 —102; Ро-
когпу 325—326. — Пор. орієнталь-
ний, орієнтувати, орнітологія.
орелі, ореля, орель — див. релі.
оренда «тимчасове користування бу-
дівлями, земельною ділянкою та ін. на
договірних засадах; плата за таке ко-
ристування; (іст.) шинок, корчма», арен-
да «тс.», оранда (заст.) «шинок; річний
чинш», [ранда] «шинок», орандар «орен-
дар; шинкар», [оландар] «орендар» Ж,
[олондар] «тс.» Ж, Пі, орандаренко
«син шинкаря», [оландаренко] «син
орендаря» Бі, орандарівна «дочка шин-
каря», [оландарівна] «дочка орендаря»
Бі, [оландарка] «дружина орендаря»
Бі, орендар, орендарство, оренда-
тор, орендарювати, орандарювати,
[оландаровати], орендувати, ст. арен-
да (1586), оренда «шинок» (1683),
арендар-ь (1583), арендовати (1593);
— р. болг. м. аренда, бр. арзнда, п. ч.
агепсіа, слц. агепсіа (з уг.), схв. аренда-,
— через польську мову запозичено із
середньолатинської;1 слат. аггепсіа «річ-
ний чинш», аггепгіаге «орендувати, на-
ймати», зводяться до префікса лат.
асі- (аг-) «до-» і дієслова гесісіеге, утво-
реного з префікса ге- «знову, назад» і
211
ореол
орієнтувати
дієслова бате «давати», спорідненого
з псл. сіаіі, укр. дати. — СІС2 606;
ІУМ Лекс. і фраз. 487; Кисіп. II 882;
Фасмер І 85; Преобр. І 8; ЗСБМ 1,
159; Вгііскпег 6; Кораііпзкі 80; Но-
ІиЬ—Буег 83; Засіп.—Аііг. УЛУЬ. І 25.
— Див. ще дати. — Пор. рента.
ореол «німб; світлове коло, яке
оточує що-небудь на темному фоні;
(перен.) атмосфера слави, пошани нав-
коло кого-небудь»; — р. болг. м. оре-
ол, бр. арзбл, п. ч. слц. аигеоіа, вл.
аАУгеоІа, схв. ореол, ореола-, — запози-
чення з французької мови; фр. аигеоіе
«сяяння» зводиться до лат. аигеоіиз
«золотий, позолочений» (< *аигеиз
«тс.»), похідного від аигигп (< *аизот)
«золото», очевидно, спорідненого з
лит. аикзаз «золото», прус, аизіз, тох.
А \уа'з «тс.». — СІС2 606; Черньїх І
604; ССРЛЯ 8, 1018, 1019; Кораііпзкі
98; НоіиЬ—Буег 88; Паигаі 60; \¥а1-
сіе—Ноїгп. І 86.
Орест, (чоловіче ім’я), [Ярест,
Орйсьо, Орко], ст. Орест-ь «оугодникт.
Б(ог)у» (1627); — р. Орест, бр.
Арзст, ч. слц. Огезі, болг. Орести,
слн. Огезі, стсл. Орєст’ь; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено з грецької мови; гр. ’Орєотрс
виводиться від іменника бро^ «гора»,
очевидно, спорідненого з бруощ «підій-
маюсь», бруїс «птах», псл. огьі-ь, укр.
орел. — Вл. імена 76; Петровский 171;
Спр. личн. имен 441; Леков 369; КІеіп
1093; Ргізк II 426. — Пор. орел.
оригінал «первинний, вихідний до-
кумент; (перен.) дивак», оригінальний,
оригінальничати-, — р. болг. м. ори-
гинал, бр. арьігінал, п. огу§іпаі, ч.
слц. слн. огі^іпаї, вл. нл. огі^іпаї, схв.
оригинал-, — запозичене з німецької
мови, можливо, через польську; нім.
Огі^іпаї походить від лат. огї^іпаііз «пер-
вісний, природний, самобутній», похід-
ного від огї§б (род. в. огї^іпіз) «поча-
ток, джерело, походження», пов’язано-
го з огіог, огїгї «підніматися, з’являти-
ся, ставати видимим», спорідненим з
дінд. гпбіі, гпуа'іі «піднімається, рухає-
212
ться», агіа «він рушав», ав. аг- «рухати,
рухатися», дперс. газаііу «приходить»,
вірм. у-агпет «піднімаюся, встаю», гр.
бруоці «тс.», гот. гіппап «текти, бігти»,
дангл. ігпап, гіппап «тс.». — СІС2 606;
Черньїх І 604; Фасмер III 152; ЗСБМ
1, 156; Кораііпзкі 702; НоіиЬ—Буег
347—348; 8кок II 565; К1и§е—Міігка
524; У/аІсіе—ІІоіїп. II 222—223. —
Пор. орел, орієнтальний.
[орйда] (назва барана) Доп. УжДУ
4, [орйло] «тс.» тж; — неясне.
[оризвіти] «очуняти» Ба, [оризьві-
ти] «прийти до пам’яті; відсвіжитися»
О; — очевидно, запозичення з польсь-
кої мови; п. огхегшіес «освіжитися,
оживитися» є похідним від ггег\уу
«жвавий, бадьорий», якому відповідає
укр. [різвий]. — О II 24; Ба 9. — Див.
ще різвий.
Орйна, Орйся, Орйшка — див.
Ірйна.
брів, орбв — див. рів.
орієнтальний «східний», [орієнт]
«схід» Куз, орієнталізм, орієнталіст,
орієнталістика-, — р. ориентальньїй,
бр. арьіентальньї, п. огіепіаіпу, Огіепі,
ч. огіепіаіпі, Огіепі, слц. огіепіаіпу,
Огіепі, вл. огіепіаіізкі, огіепі, болг. м.
ориенталски, ориент, схв. дри/ента-
лан, дриіент, слн. огіеліаіеп, огіепі; —
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. огіепіаіізсЬ, Огіепі, фр. англ. огіеп-
іаі, огіепі походять від лат. огіепіаііз
«східний», огіепз, -епііз «сонце, що схо-
дить; схід», пов’язаних з огіог, огТгї
«підніматися, ставати видимим, з’явля-
тися». — СІС2 606; Черньїх І 603—
604; Фасмер III 152; Кораііпзкі 701;
Паигаі 517; КІеіп 1094. — Див. ще
оригінал. — Пор. орел.
орієнтувати, орієнтатор, орієн-
тація, орієнтир, орієнтовний’, — р.
ориентйровать, бр. арьіентаваць, п.
огіепіо\уас, ч. огіепіоуаіі, слц. огіепіо-
уаі’, вл. огіепіо\уас, болг. ориентйрам,
м. ориентйра, схв. орщентйрати, ори-
]ентисати, слн.  огіепіїгаіі; — запози-
чення з французької мови; фр. огіепіег
«орієнтувати» утворено від огіепі «схід»,
дріж
орлина
що походить від лат. огіепз (-пїіз)
«тс.». — СІС2 607; Черньїх І 605;
ССРЛЯ 8, 1026; Кораіігізкі 701; Паигаі
517; КІеіп 1095. — Див. ще орієн-
тальний.
дріж, оріже — див. оружжя.
[оріх1] «пропуск в. оранці» Си; —
бр. [арах] «тс.»; — результат фоне-
тичної видозміни (випадіння г) у слові
огріх «тс.», зближеному з горіх або,
можливо, з основою слова орати. —
ЗСБМ 1, 159. — Див. ще гріх.
оріх2, оріхове, орішення, орішина,
орішник, орішниця, орішбчник —
див. горіх.
оріхар, оріхарка, оріхівка, орі-
шанка, орішар, орішарка — див. го-
ріхівка.
[дрія] «вид рибальської сітки, яку
закидають з човна і в нього ж витяга-
ють» Г, НЗ УжДУ 26/2; — запозичен-
ня з молдавської мови; молд. бриє
(рум. бгіе) «вид рибальської сітки» ети-
мологічно неясне. — СДЕЛМ 294.
оркан (заст.) «ураган»; — р. оркан
«тс.», п. вл. огкап, ч. слц. слн. огкап,
м. оркан, схв. оркан:, — через західно-
слов’янські мови запозичено з німець-
кої; нім. Огкап «ураган» через гол. ог-
каап зводиться до назви Ьигасап «тс.»
в карибській мові таіно, звідки похо-
дить і форма ураган. — СІС2 607;
ССРЛЯ 8, 1029; 81. шуг. оЬсусЬ 534;
Масіїек Е84С 417; НоІиЬ—Буег 348;
Вегіа] Е884 II 253; К1и§е—Міігка
524. — Пор. ураган.
оркестр, оркестрант, оркестріон,
оркестрбвка, оркестральний, ор-
кестровий, оркеструвати, переор-
кестровка', — р. оркестр, бр. ор-
кестр, п. огкіезіга, ч. огсйезіг, слц. вл.
огсЬезіег, болг. оркест/ьр, м. оркес-
тар, схв. оркестар, слн. огкезіег; —
запозичення з французької мови; фр.
огсйезіге походить від гр. орхротра
«місце для співу і танців у театрі», по-
хідного від орхєоцаї «танцюю», можли-
во, спорідненого з дінд. г^йауаіі «трем-
тить». — СІС2 607; Пономарів Мовозн.
1974/2, 44; Коваль 164; Черньїх І 605;
Фасмер III 153; Преобр. І 658; ЗСБМ
1, 148; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 534; НоІиЬ—
Буег 347; КІеіп 1092; Паигаі 515; Егізк
II 433.
[оркис] (бот.) «полба, пшениця
спельта, Тгііісит зреііа Б.», [аркіш
Мак, воркіт Мак, бркіс Ж, оркиш
Мак, бркіш Ж] «тс.»; — р. [оркиш]
«полба», бр. [бркіш] «сорт ячменю»,
[варкіш] «тс.», п. огкізг «тс.; полба», ч.
окгуг «полба»; — виводиться з тур.
або тат. игкиз «просо, ячмінь», етимо-
логічно неясного. — Німчук 268; Ма-
карушка 14; Фасмер III 153; Преобр. І
658; Шипова 251; Вгйскпег 381; Ма-
сгіек Е84С 412; Мікі. Е\¥ 226; ТЕ1
НасЬіг. І 62.
дркіш, оркиш — див. оркис.
дрлики* (бот.) «Ариііе^іа Б.», [вор-
ліки] «орлики звичайні» Мак; — р.
орлик «орлики», [орлики] «герань луч-
на, Оегапіиш ргаіепзе Б.», бр. вбрлікі
«орлики», [горлікі], п. огіік, [огііса], ч.
слц. огіісек, слн. огііса, [огіісек, уогііса]
«тс.»; — похідне утворення від орел\
назва пояснюється будовою квітки ор-
ликів, пелюстки якої із загнутими вниз
шпорцями нагадують кігті хижого пта-
ха або голову хижого птаха із загну-
тим дзьобом; пор. [голубки, яструбец]
«тс.»; не виключена можливість каль-
кування етимологічно неясної наукової
назви лат. Ариііе^іа, яка інколи роз-
глядається як похідна від ариііа «орел»,
хоча припускається також, що вона
може складатися з основ адиа «вода» і
1е§о «збираю» (пор. р. водосббр «Ариі-
1е§іа»), — Вісюліна—-Клоков 204; Тра-
вянистьіе растения СССР І 384—385;
ЗСБМ 2, 196; МасЬек 4ш. гозії. 44;
СимоновиЬ 42. — Див. ще орел.
[орлики2] (бот.) «розхідник плющо-
видний, розхідник звичайний, ОІесЬо-
та йесіегасеа Б.» Мак, Ан; — можли-
во, похідне від брел\ мотивація назви
неясна.
[орлина] «жердина, кілок» Ж; —
результат фонетичної видозміни форми
[ворйна] «тс.»; пор. [вірлйнє] «кілля». —
Див. ще вір1.
213
орлиця
ортодокс
[орлиця] (орн.) «горлиця, Бігерїо-
реііа Іигіиг», [орлик, брличка Шарл,
Дейн, брліца Дейн] «тс.»; — результат
видозміни деетимологізованої назви
горлиця, помилково зближеної з орел,
орлиця. — Див. ще горлиця.
орляк (бот.) «вид папороті, Рїегісіі-
иш ациіііпшп (Б.) КиЬп.»; — р. орляк,
бр. арляк\ — похідне утворення від
орел\ можливо, неповна калька латин-
ської наукової назви, в якій компонент
ациіііпиіп (букв, «орлине») є похідним
від ациііа «орел»; назва пояснюється
формою листя рослини, яка нагадує
крило птаха; пор. слц. каргасГ огіісї
«орляк», ч. кгісіїаіепес, слн. огіоуа рга-
ргої «тс.». — ЗСБМ 1, 148—149; Ма-
скек 4ш. ГО8І1. 33; Симоновик 384. —
Див. ще орел.
орнамент «візерунок», орнамен-
тація, орнаментика, орнаментист,
орнаментальний, орнаментувати-, —
р. орнамент, бр. арнамент, п. ч. слц.
вл. нл. огпашепі, болг. м. орнамент,
схв. орн'амен(а)т, слн. огпашепі; —
через польське посередництво запози-
чено з латинської мови; лат. бгпашеп-
їит «оздоба, прикраса» є похідним від
бгпаге «прикрашати», яке виникло в
результаті стягнення форми *бг(1(і)паге
«упорядковувати», пов’язаної з бгсіб
«порядок». — СІС2 607; Черньїх І 605;
Фасмер III 153; ЗСБМ 1, 149—150;
Кораіігізкі 701; НоІиЬ—Буег 347; Кіеіп
1095; У/акІе—НоГт. II 223. — Див. ще
орден. — Пор. ордер.
орнітологія «розділ зоології, що ви-
вчає птахів», орнітолог, орнітологіч-
ний’, — р. болг. орнитолбгия, бр. ар-
ніталбгія, п. огпііоіо^іа, ч. огпйоїо^іе,
слц. огпКоІб^іа, схв. орнитолбги]а,
слн. огпіїоІо§ї]а; — запозичення із за-
хідноєвропейських мов; нім. ОгпіДюІо-
§іе, фр. огпіЧіоІо^іе, англ. огпіікоіо^у
походять від нлат. огпіїкоіо^іа, утворе-
ного з основ гр. брущ (род. в. бруїОос)
«птах», спорідненого з гот. ага, дангл.
еагп «орел», укр. орел, і Хбуос «слово,
розум». — СІС2 607; ССРЛЯ 8, 1037;
Кораіігізкі 701; НоІиЬ—Буег 348; РЧДБЕ
214
516; Заигаі 518; Кіеіп 1096. — Див.
ще орел, логіка.
[оробимець] (бот.) «рогіз широко-
листий, Турка ІаШоїіа Б.» Мак; — р.
[оробинец] «рогіз», ч. огоЬіпес «тс.» (з
рос.); — неясне; можливо, результат
фонетичної видозміни назви [горобй-
нець\ «рогіз вузьколистий, Турка ап-
^изііГоІіа Б.» (пор. також [горобинний]
«рогіз широколистий» Мак). — Ма-
скек 4ш. гозії. 303; НоІиЬ—Буег 348. —
Пор. горобйнець.
оробйна — див. горобйна.
брон — див. ворон.
[орбний] «жовтий, жовто-коричне-
вий» Ж, Куз, [ороньбвий] «золотий»
Лизанец, [ораньбвий] (сорт кукурудзи)
Доп. УжДУ 2; — пов’язане з уг. агапу
«золото», яке разом з відповідними
словами інших фінно-угорських мов
(комі удм. зарни «золото», ерз. сьірнз
«тс.») походить з іранських мов (дперс.
кугапуа-, ав. гагапуа- «тс.»). — Лиза-
нец 458; ММТЕБг І 170; Льіткин—Гу-
ляев 104.
орбпія] «орава, купа»; — неясне.
брсак] «сторона, країна; шосе, ви-
мощений шлях» Г, Ж, [арсаґ] «бруко-
вана чи шосейна дорога» ДзАтл II,
[гарсаґ, горсаґ, орсаґ, оросаґ] «тс.»
тж, [брсук] «тс.» Ж, ст. арсаг-ь, ор-
сась (XVII ст.); — п. огзгак «почет;
(ст.) натовп», схв. русаг «країна»,
слн. [оґ5а§] «тс.»; — запозичення з
угорської мови; уг. огзга^йі «шлях»
утворене з іменників ог5га§ «край»,
варіанта давнішого игазга§ «панство,
становище пана, поміщика», похідно-
го від йг «пан», етимологічно неясно-
го, та иі «дорога». — Дзендзелівсь-
кий УЛГ 51; Лизанец 614; Вегіа]
Е554 II 254; ММТЕБг II 1095, III
1035; Вагсгі 225.
[орсуля] «червона кулька, що набі-
гає після укусу комахи» ВеБ, [орсуль-
ка] «тс.» тж; — неясне.
ортодокс «той, що неухильно до-
тримується певних переконань, напря-
мів, учень; правовірний», ортодоксія,
ортодоксальний-, — р. ортодокс, бр.
ортопедія
оружжя
артаддкс, п. огіосіокз, оНосіокза, ч. слц.
огіосіох, вл. огіосіокзЦа, болг. ортоддк-
сия, ортодоксален, м. ортодбксен,
схв. ортод'окси]а, слн. огіос1окзї]а; —
запозичення із західноєвропейських
мов; нім. огіїїосібх «ортодоксальний;
правовірний», фр. огіЬосіохе, англ. ог-
Ніобох «тс.» походять від пізньолат.
оНЬосіохиз, що зводиться до гр. брОб-
5о£ос «правовірний, який має правиль-
ну думку», утвореного з основ прик-
метника брОбс «правильний, прямий,
справжній», яке пов’язується з дінд.
йгсійуа- «високий», уагсПЇаіі «піднімає»,
та іменника 56£а «думка», пов’язаного
з боиєю «здаюся добрим; думаю, ві-
рю». — СІС2 608; ССРЛЯ 8, 1041; Ко-
раїігізкі 391—392, 701—702; НоіиЬ—
Буег 348; Заи/аі 518; КІеіп 1097; Ргізк
II 415—416. — Див. ще доктор. —
Пор. парадокс.
ортопедія «галузь медицини, що за-
ймається деформаціями скелета», ор-
топед, ортопедист, ортопедичний', —
р. болг. ортопедия, бр. артапедьія, п.
огіоресііа, ч. огїоресііе, слц. огіоресііа,
вл. нл. огіоресіізкі, м. ортопеди'[а, схв.
ортопедй]а, слн. огіоресіі]а; — запози-
чення з французької мови; фр. огЯіоре-
сііе утворено лікарем Н. Андрі (М. АпФ
гу, 1658—1742) з основ гр. брОбс «пря-
мий, правильний» і тгаїбєіа «вихован-
ня, навчання, освіта, культура». —
КІеіп 1098; Оаигаі 518. — Див. ще ор-
тодокс, педагог.
оруда «керівництво; [робота, кло-
поти Г, СУМ; діло, справа, випадок,
подія; заняття, дія, вчинок, підприємс-
тво; використання Ж]», орудар «вер-
ховода, керівник», [оруденйця] «оруда»
Ж, [орудє] «тс. Ж; зустріч сватача з
батьком дівчини О», [орудя] «тс.» О,
[орудйна] «прилад, знаряддя Ж», [ору-
дйнка] «сапа; лопата; вила для картоп-
лі» О, [орудка] «діло, справа», оруд-
ник «орудар; виконавець чужої волі;
[керівник]», [орудованя] «справа, діло;
покупка» О, [орудованє] «робота, дія,
заняття, підприємство; використання»
Ж, [орудовнйцтво] «тс.» Ж, [орудок]
«знаряддя, прилад» Ж, орудний (у спо-
лученні о. відмінок), [орудущий] «ко-
мандуючий», орудувати «вправно дія-
ти; розпоряджатися; керувати; діяти;
[мати діло; працювати, старатися; бра-
тися до кого О]», [поорудовати] «до-
відатися; роздобути» О; — р. орудие
«знаряддя, гармата; [справа, діло]»,
орудовать «діяти; [торгувати; витво-
ряти]», [порудина] «товсте полотно»,
[обрудить] «обшити», бр. арудаваць
«орудувати», др. орудие «справа; судо-
ва справа; робота; зброя», орудовати
«діяти», п. ог^сігіе «повідомлення, до-
ручення», огесіошас «клопотатися; ви-
конувати доручення», ч. огисії «знаряд-
дя», болг. ор'ьдие «знаряддя, орган», м.
орудие, схв. оруїуе «інструмент, спра-
ва», слн. огбфе, стсл. оржднк «справа,
дія»; — псл. огрсіфе, пов’язане чергу-
ванням голосних з «ряд», г^сііїі
«рядити» ц припускається також (Ма-
сЬек Е54С 417) походження від огргфе
«знаряддя» з пізнішим наближенням до
г^сі-ь; менш переконливе виведення
(Вайян Пробл. ист. и диал. 85—86;
ПЬІепЬеск АЇБІРЬ 15, 492; Нігі РВгВ
23, 336; Маігепаиег 63; Еаїк—Тогр
1413) з дісл. егіпсіе (егепсіі) «доручен-
ня, справа», двн. агипіі «тс.». — Фас-
мер III 154; Черньїх I 605—606; Пре-
обр. I 658—659; Петлева Зтимология
1980, 36—41; ЗСБМ 1, 152; Младенов
387; Бкок II 567; Вегіа] Е554 II 254;
Ребегзеп К2 38, 310; Регззоп Веііг.
857. — Див. ще ряд. —• Пор. напо-
рудйти, оружжя, спорудити.
оружжя (заст.) «зброя», [дріж, орі-
же, оруже, оружиє] «тс.» Ж, [ору-
жейня] «зброярня» Ж, оружйна «руш-
ниця; [зброя Ж]», оружний (заст.)
«озброєний», оружно «із зброєю в ру-
ках», [оружити(ся)] «озброїти(ся)» Г,
Ж; — р. оружиє: «зброя», ружье «ру-
шниця», бр. ружжо «тс.», др. оружиє,
п. ог^г «зброя», чі [огигі] «знаряддя;
зброя», болг. оряіжие «зброя», м. ора-
ж]е, схв. друж]е, слн. огбг]е, стсл.
оржжнє «тс.»; — псл. огргфе; — спорі-
днене з лит. геп^ііз, геп^ійоз «споря-
215
орфографія
брябка
джатися», аргеп^їі «споряджати, одяга-
ти», аргап^а «спорядження», ізгеп^їі
«здіймати, роздягати»; менш перекон-
ливе пов’язання (Преобр. І 659) з р. ру-
гать і реконструкція первісного зна-
чення як «лайка, знущання», яке зазна-
ло впливу огрсіфе «знаряддя» і стало
сприйматися як «засіб ворожої дії». —
Фасмер III 154, 512—513; Черньїх І
606; Вгйскпег 381; МасЬек Е84С 418;
Младенов 387; 8кок II 567; Вегіа]
Е 8 84 II 254; Вегп. ІЕ 31, 410; Маке-
паиег ЕЕ 18, 269—270.
орфографія «правопис», орфогра-
фічний', — р. орфография, бр. арфа-
графія, п. слц. огіо^гаїіа, ч. огіо^гаїіе,
вл. оігіо§гаГі]а, болг. ортография, м.
ортографЩа, схв. ортографи'[а, слн.
огіо^гаіііа; — запозичення із західно-
європейських мов; нім. ОгШо^гарйіе,
фр. огВіо^гарІїе, англ. огШо^гарйу по-
ходять від лат. огШо^гарйіа, яке зво-
диться до гр. дрОоурскріа «правопис»,
утвореного з основ слів брОбс «пря-
мий, правильний» і урссфіо «пишу». —
СІС2 609; Черньїх І 606; ССРЛЯ 8,
1048; Кораіігізкі 368, 701—702; Но-
ІиЬ—Буег 348; РЧДБЕ 517; Паигаі
518; КІеіп 1098. — Див. ще графа,
ортодокс.
орфоепія «система правил вимо-
ви», орфоепічний', — р. орфозпия, бр.
арфаопія, п. слц. оНоеріа, ч. огїоеріа,
огїоеріка, вл. огІоерЦа, болг. орто-
епия, м. ортоепща, схв. ортоепща,
слн. огїоерра; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; нім. Огійоерїе,
фр. огІЬоеріе, англ. оНЬоеру походять
від гр. брОоєтгєіа «правильність вимо-
ви», утвореного з основ прикмет-
ника брОос «прямий, правильний» і
іменника.єтгос «мова, слово». — СІС2
609; ССРЛЯ 8, 1049; Кораіігізкі 284,
701—702; НоІиЬ—Буег 348; РЧДБЕ
517; КІеіп 1097. — Див. ще епос, ор-
тодокс.
орхідея (бот.) «південна трав’яниста
рослина», орхідні «ОгсШасеае»; — р.
болг. орхидея, бр. архідоя, п. ч. слц.
огсЬісіеа, вл. огсЬісіе]а, м. схв. орхи-
216
де]а, слн. огШфа; — запозичення з
латинської наукової номенклатури;
нлат. ОгсНісІеае (пізніше ОгсЬібасеае)
утворено від огсйіз «орхідея», що похо-
дить від гр. брук «ядро, яєчко; орхі-
дея», спорідненого з вірм. ог]ік‘ «яєч-
ка», ав. агзгі «тс.», алб. НетсЧле «яєч-
ко», лит. еггіїаз «жеребець»; назва рос-
лини пояснюється формою її бульб. —
СІС2 609; Черньїх І 606; Кораіігізкі 699;
НоІиЬ—Буег 347; КІеіп 1092; Егізк II
433—434.
брчик «валок, до якого прикріплю-
ють посторонки в упряжці; барок»; —
р. брчик, бр. вбрчьік, п. огсгук, вл.
июгсік; — через польське посередницт-
во запозичено з німецької мови; свн.
огізсЬїі (нвн. Огізсйеіі «тс.») складає-
ться з основ іменників оН «гострий
кінець» і зсгіїї «поліно»; менш переко-
нлива думка (Преобр. І 659) про зв’я-
зок з р. [арчак] «дерев’яний каркас
сідла» і зворотний вплив п. огсгук на
німецьке слово. — Дзендзелівський 8Б
зі. 22/3—4, 292; Фасмер III 155; Пре-
обр. І 659; ЗСБМ 2, 197; Зсйизіег-
8ешс 1659; Мікі. Е1У 225; Маїгепаиег
265.
оршад «прохолодний напій з мигда-
левого молока з цукром»; — р. оржад,
оршад, п. огзгасіа «тс.»; — запозичен-
ня з французької мови; фр. ог^еаї «ор-
шад, мигдалеве молоко», походить від
пров. оі]аІ «напій з ячменю», пов’яза-
ного з огбі (ог§е) «ячмінь», що зводить-
ся до лат. йогсіеит «тс.», спорідненого
з двн. £егзіа, гр. хрї, хрї9г], алб.
ФїД(е) «тс.». — Фасмер III 152; 81.
\муг. оЬсусЬ 535; Баигаї 516; Оатіїї-
зсЬе§ 661; ЇУаІСІе—Ноїт. І 656—657;
Рокоту 446.
оряба, орябина — див. горобина.
[брябка] (орн.) «рябчик лісовий,
Теїгазїез (Теігао) Ьопазіа Б.», [ворябка
Ж, орябець Шарл, брябок Г, Ж, О,
оробка Шарл, ряббк] «тс.»; — р. ст.
орябь «куріпка», бр. [арабок] «ряб-
чик», др. рябь «куріпка», ерябь «тс.»,
п. ]аггдфек «рябчик», []агг^Ь], ч. ]ега-
Ьек «тс.», слц. (агаЬіса «куріпка», болг.
орябок
освинути
яребица, [еребица] «тс.», схв. ]ареб
«гірська куріпка, Регсііх захаііііз»,
/аребица «куріпка», /еребица «тс.»,
слн. ]егеЬ ()агеЬ) «куріпка (самець)»,
р.-цсл. іардБь «куріпка»; — псл. *аг^Ь-ь,
*аг^Ьь, *аг^Ь-ьк-ь «рябчик, куріпка», по-
в’язане з *аг£Ьіпа «горобина», г^Ьт.
«рябий»; — споріднене з лит. )егиЬе
«рябчик», ігЬе, [ргиЬе, )егитЬе], дісл.
іагре «тс.», нвн. КеЬ-іїиіїп «куріпка»;
пов’язання з псл. )аго «весна» (Меіі-
Іеі—Уаіііапі КЕ8 13, 101 —102) недо-
статньо обгрунтоване. — Німчук 206—
207, 214—215; Фасмер III 155—156;
Преобр. II 239—240; Зіа^зкі І 506—
507; Вгйскпег 200; Масітек Е83С 223;
8кок І 758; Вегіа) Е88Л І 227; Була-
ховський Вибр. пр. III 261; Трубачев
Пробл. ист. и диал. 269—270; ЗССЯ 1,
73—76; Вегп. І 274—275. — Див. ще
горобина. — Пор. рябий, рябчик.
орябок — див. брябка.
[орядивйна] «жирна, родюча зем-
ля»; — неясне; можливо, пов’язане з
рядити «[поліпшувати; заправляти жи-
ром (наприклад, їжу); вносити добри-
ва]». — Пор. ряд.
оса (ент.) «Уезра», [ос великий]
«шершень, Уезра сгаЬго Б.» Дейн; —
р. болг. оса, бр. аса, др. оса, п. слц.
оза, ч. уоза, [оза, уоз], вл. туоза, нл.
еза, тубза, полаб. уаза, м. оса, схв. оса,
слн. оза, стел, оса, воса; — псл. оза (<
*орза); — споріднене з лит. уарза,
уарзуа, лтс. у/арзепе, прус. у/оЬзе, нвн.
ЇУезре, лат. уезра; іє. *цоЬЙ5а «тс.»,
очевидно, пов’язане з *иеЬй- «ткати»
(двн. у/еЬап «ткати», алб. уєп) «тчу»,
гр. о<рг| «тканина», їхраіуш «тчу», дінд.
иЬНпаїі «затягує зав’язки», йгпауаЬЬіз
«павук», дісл. крп^игуаіа «тс.»); почат-
кове у- у слов'янських мовах зникло,
можливо, під впливом псл. озігь «гост-
рий». — Фасмер—Трубачев III 156;
Черньїх І 606—607; Преобр. І 660;
ЗСБМ 1, 160—161; Вгйскпег 383; Ма-
сіїек Е83С 697; 8сіїиз1ег-8еу/с 1663;
8кок II 568—569; Вегіа) Е883 II 255;
Мозгугізкі Р24Р 217; Ресіегзеп К2
38(18), 312; Рокогпу 1179.
осавул (іст.) «виборна службова
особа; офіцерський чин у козачих вій-
ськах дореволюційної Росії; осавула»,
осавула (іст.) «прикажчик у панському
маєтку; виборна службова особа», [аса-
вула, асаул Пі, Ж, есаул Ж, есаулен-
ко Ж, осаул, осаула, савул, савула,
осауленко Ж, осаулець, есаулиха Ж],
ст. асаул?) «ад’ютант; той, хто відав
стройовою службою» (XVII ст.); — р.
есаул «козачий чин, перший після ота-
мана», ст. ясаулТ), бр. есаул, ст. еса-
улт>, ясаули (1590), асаул-ь (1652); —
запозичення з тюркських мов; чаг. тур.
кумик. уйг. діал. )азаи1 «розпорядник,
виконавець наказів», аз. уйг. йасав°ул
«ад’ютант», каз. ккалп. жасав°ьіл «роз-
сильний, кур’єр» походять від монг.
йасагул < зазауиі «розпорядник, поміч-
ник командира загону» і разом з ним
зводяться до дієслова тюрк, йаса-
«приводити до ладу, влаштовувати». —
Халимоненко УМЛШ 1977/9, 29;
Кисіп. II 883; Макарушка 8; Фасмер II
27—28; Преобр. І 218; Шипова 135;
Дмитриев 533—534.; Мікі. Е\¥ 414;
ЗСТЯ 1989, 152—153; Казапеп Уег-
зисії 191.
осана — див. осина.
осанна; — р. осанна, бр. асанна,
др. осана, стел, осана, осанна; — через
церковнослов’янську мову запозичено
в давньоруську з грецької, гр. шо«уусс
«врятуй, допоможи; слава» походить
від гебр. іїбза’па «о, допоможи ж», ут-
вореного з форми наказового способу
Іібзі’а від дієслова )аза‘ «допомагати»,
спорідненого з ар. иазі’а «був здат-
ний», і прохальної частки па. — Кисіп.
II 883; Фасмер III 156; Преобр. І 660;
Горяев 241; ЗСБМ 1, 163; К1и§е—
Міігка 317.
[осапйтова (нїч)] «горобина ніч,
яка буває перед Петром» ЛЖит; — не-
ясне; можливо, пов’язане з народно-
розмовним варіантом власного імені
Йосафат (Осафат > *Осапат >
*Осагшт).
[освинути] «розвиднитися; встати
рано, вдосвіта» Ж, [оевйти] «тс.» Ж,
217
освірня
оселка
[освінути] «розвиднитися; видужати Г;
освітити; стати світлим; розвеселитися;
прояснитися Ж»; — р. [освенуть]
«розвиднитися», др. освьнути «рано
встати, зустріти ранок», освитати
«світати, зустрічати світанок», свьну-
ти «розвиднитися», п. з'яіїас «світа-
ти», ч. зуііаіі, слц. зуіїаі’, вл. ЗАміїас
«тс.», болг. сі>мва «світає», сьмна «роз-
світе», м. самне «світає», схв. сванути
«розвиднитися», сватати «світати», слн.
зуїіаіі зе «тс.», стсл. освитати «світати»,
свитати «тс.», свкнжтті «розвиднити-
ся», свьт’-кти са «світитися»; — псл.
зуііаіі, оауііаіі < *зуеі!аіі, *оЬзуеііаіі
«світати», зуьпріі < *8УЇІп/і «розвид-
нитися», зуьієіі < :Ч\'ЇІЄр «світити»,
пов'язані чергуванням голосних із
ЗУеІ-Ь < *8У0ІІ- «світ»; — споріднене з
лит. зуієзіі «світити», зуіієіі «блища-
ти», дінд. зуеіаіі «світлий, білий», вуіі-
гаїї «білий», дперс. зріФга, двн. Іі\сіз
«тс.», лат. уіігит «скло»; іє. ^Киеіі-
«світити»; можливо, пов’язане також з
псл. куеіь «цвіт». — Фасмер III 575—
576; Преобр. II 264—265; ЗСБМ 1,
164; Супрун Веснік БДУ 1972/3, 50—
52; Вгйскпег 538; Масіїек Е54С 597;
Бкок ІІІ 368—369; Тгаиїтапп 310;
УаіПапі ВЕБ 13, 110—111; Рокогпу
628—629. — Пор. світ, цвіт.
освірня, осмірня — див. вісім.
[освіяти] «ставати занедбаним, за-
нехаяним; томитися, знемагати» Ж; —
неясне; можливо, пов’язане з др. осві-
няти (ся) «усуватися, відмовлятися»,
свінити ся «тс.», яке може походити
від двн. ЗАміпап, 8У/еіпап «зменшувати-
ся», етимологічно неясного. — Срезн.
III 290.
осел1, віслюк, ослиха, ослйця, ос-
люк, осля, [осляк] «ослюк» Ж, [осляр]
«погонич ослів» Ж, ослятина, осли-
ний, [дслій] Ж, ослячий, ослйти\ — р.
осел, бр. асел, др. осья^, п. озіоі, озіеі,
ч. озеї, слц. озої, вл. нл. Амозоі, полаб.
азаі, болг. осел, схв. осао, [озаі, озеї],
слн. озеї, стсл. осклж, осжлж; — псл.
озьГь; — запозичення з готської або
латинської мови; гот. азіїиз «осел» по-
218
ходить від лат. азеїіиз, зменш, до азі-
пц8, яке разом з гр. оуос (< *озопоз)
через фрако-іллірійське посередництво
прийшло з якоїсь малоазіатської (мож-
ливо, іранської) мови; думка про балто-
слов’янський вік слова (Тгаиішапп 14)
викликає сумнів, оскільки лит. азіїаз,
прус, азіїіз могли бути запозичені не-
залежно від слов’янських мов, про що
свідчить наголос на першому складі. —
Фасмер III 157; Черньїх І 607; Преобр.
І 661; Соболевский ЖМНП 1911 тра-
вень 163; Булаховський Нариси 117;
ЗСБМ 1, 165; Вгйскпег 383; Масіїек
Е54С 418; БсІїизїег-Беу/с 1666; Бкок II
569; Вегіа] Е554 II 255—256; Критен-
ко Вступ 532; Мартьінов Сл.-герм.
взаимод. 98—99; Белецкий Принципи
100; МеШеІ Еіисіез 186; К1и§е—Міігка
175; Ееізі 59; Таїсіє—Ноїт. І 72—73.
[осел2] «зал» Пі; — не зовсім ясне,
очевидно, пов’язане з оселя. — Див.
ще село.
оселедець1 (іхт.) «Сіиреа Б.», осе-
ледцеві, [селедець, селедцеві Ж, селед-
ка Ж], [силадявка] «діжка з-під осе-
ледців» Корз; — р. сельдь, селедка,
[оселедец], ст. сельдь (1497), бр. селя-
дзе'ц, [оселенец], п. зіесі/, Ч. СЛЦ. 8ІЄ(Г,
полаб. зіісі, болг. селда (з рос.), схв.
слеі}, слеї) (з ч., п.); — запозичено в
давньоруську мову, очевидно, з давньо-
ісландської; ДІСЛ. 5ІІ(І, 511(1, ДШВ. 5ІІСІ,
шв. 5І11, норв. 8І1 «тс.» могли бути за-
позичені з якоїсь неіндоєвропейської
мови східного узбережжя Балтійського
моря; на українському ґрунті слово за-
знало формальної видозміни, зокрема,
дістало приставне о. — Кримський Тв.
III 221; Фасмер III 597; Преобр. II 274;
ЗСБМ 1, 190; Вгйскпег 530; Масіїек
Е54С 553; Бкок III 283; Мікі. Е\¥ 290;
Вй§а КК І 482; Угіез АЕ\¥.475,
оселедець2 «чуб», [оселе'дько] «ТС.»
Ж; — р. оселедец (з укр.); — резуль-
тат перенесення назви риби за зовніш-
ньою схожістю. — Фасмер III 157. —
Див. ще оселедець1.
[оселка] «веселка» ВеБ, [осла,
осьдлка Л] «тс.»; — бр. [аселка] «ве-
осельня
осйка
селка»; — результат фонетичної видо-
зміни слова веселка, зближеного з
[оселок] «брусок, точило», [осе'лка]
«тс.». —• ЗСБМ 1, 166. — Див. ще ве-
селий. — Пор. осла.
осельня — див. гусениця,
осердак — див. сердак.
[осет] (бот.) «осот сірий, Сігзіиш
сапит М.В.; жовтий осот, Бопсйиз Б.;
будяк акантовидний, Сагбииз асапДюі-
йез Б.», [восет] «осот» Мак, [осетень
Мак, осетий ВеНЗн, осетій Ж, Мак,
осетнйк Мак, ВеУг, осятнйк ВеУг]
«тс.», [осетка] (ент.) «будяковий мете-
лик, реп’яхівка, Уапезза сагсіиі Б.» Ж,
[осетняк] «тс.» Ж; — запозичення з
польської мови; п. озеї походить від
псл. оз-ьі-ь, яке на східнослов’янському
грунті розвинулося в осот. — Німчук
288; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 231;
Вгйскпег 386. — Див. ще осот.
[осетар] (орн.) «щиглик, Сагсіиеііз
сагйиеііз Б. Шарл. (РгіпеіПа сагйиеііз
Б)»; — пов’язане з [осет] «осот»; наз-
ва зумовлена тим, що щиглик селиться
коло осоту й живиться його насінням;
пор. іншу назву щиглика [будяшник],
пов'язану з будяк. — Воїнств.—Кіст.
242. — Див. ще осет.
осетер (іхт.) «Асірепзег Б.», [осетр
Ж, осятер] «тс.», осетрина СУМ, Ж,
[осятрйна], осетрові, [ясетр]; — р.
осетр, бр. асетр, др. осетра, п. ]’е-
зіоіг, ч. слц. ]езеіег, вл. іазоіг, нл. ]е-
зоіг, болг. есетра, м. есетра, схв. ]е-
сетра, слн. (езеїег; — псл. езеігь, ]е-
зеігь < *азеігь < *аке<то-, :ііокеїго-; —
споріднене з лит. егзкеіаз (егзкеїгаз,
агзкеіаз) «осетр», лтс. езкеігаз, прус,
езкеітез «тс.»; дальші зв’язки неясні;
спорідненість із гострий, псл. озігь
(Горяев Доп. І 31; БЕР І 510; Еоеи'еп-
Чіаі РВгВ 55, 317) здається сумнівною;
заслуговує на увагу- припущення (Бе-
сіег 11 —14) про зв’язок з кельт, езох
«вид великої риби»; пов’язання з двн.
зіигіо, зїиго «осетр», свн. зібге, зїйге
«тс.» (Мікі. ЕУ/ 105, Вегп. І 265) недо-
статньо обгрунтоване; виведення сло-
в’янської, балтійської і германської
назв з якогось праєвропейського суб-
страту (Масйек Е54С 223) залишає-
ться гіпотетичним; непереконливе й
пов’язання з лат. ехсеіга «змія» (\¥еі-
зе ВВ 6, 234) або з гр. їхтар «якась
риба» (ВеггепЬег^ег ВВ 27, 163) та ін-
ші припущення. — Фасмер ПІ 158—
159; Черньїх І 607; Преобр. І 662;
ЗСБМ 1, 167; Біащзкі І 565—566; Но-
ІиЬ—Кор. 152; Бкок І 776; Вегіа]
Е58П І 228; Коломиец Происх. назв,
рьіб 97—98; Критенко Вступ 544;
Вегп. І 265; Тгаиішапп 72; Егаепкеї
122; Топоров II 88—91; Хзмп Зтимо-
логия 1985, 51.
осетйн, Осетія; —• р. осетин, бр.
асецін, п. Озеіугісу, ч. Озеііпсі; — за-
позичення з грузинської мови; груз. оз,
озеї’і походить з іранського джерела;
очевидно, пов’язане з др. ясйн, яси
(назва предків сучасних осетинів, зга-
дуваних у літописах), яке разом із чаг.
ас (назва давніх алланів, предків суча-
сних осетинів) зводиться до дперс. ази
«швидкий» (перс. аЬїі «газель», дінд.
азйй «швидкий»), — Фасмер III 158,
IV 564—565; Никонов 313—314.
[осйга] (бот.) «стоколос, Вготиз
Б.» Мак, ВеНЗн; — неясне; можливо,
пов’язане з [овсюг] «тс.», [овсянка]
«стоколос житній, Вготиз зесаііпиз
Б.».
осйка, осина, осичина, осичник,
[осєчка] «осика» Л, [осіка, гусика, ву-
сіка\ «тс.» Мак, осиковий, [осйча-
ний, осдвйй Ж, Л], підосичник, [под-
осйновка] «гриб Воіеїиз аигапііасиз
БсЬіії.» Пі; — р. осина, бр. асіна, п.
озіпа, озіка, ч. слц. озіка, вл. шоза, \мо-
зупа, нл. \моза, шбза, полаб. уй’бзе,
уйбзеіпе, болг. ясйка, м. іасика, схв.
і'асика, слн. ]'азіка, (езіка; — псл. озі-
па, озіка, *оза < *орза; —• споріднене з
лит. аризе, аризіз, еризе «осика», лтс.
арзе, прус. аЬзе, двн. днн. азра, свн.
азре, нвн. Езре, дангл. аезр, дісл. рзр,
англ. дат. шв. азр «тс.»; слово потра-
пило також і в деякі тюркські мови:
алт. арзак, тат. [ашзак] «тополя», чув.
єуєз «осика» як дуже давнє запозичен-
219
осиленець
осить
ня з якоїсь східноіндоєвропейської мо-
ви (найімовірніше, вірменської або
іранської). — Кисіп. II 883; Фасмер III
159; Черньїх І 607; Преобр. І 662;
ЗСБМ 1, 169—170; Вгйскпег 383—
384; Масіїек 5т. гбзїі. 132, 144; Е85С
418; НоІиЬ—Кор. 257; Младенов 704;
Бкок І 759; Критенко Вступ 512; ЗССЯ
1, 80—81; Засіп.—Аііг. УШІ). І 32;
Вегп. І ЗІ—32; Тгаиїтапп 11; Ргаепкеї
14; Топоров І 51; К1и§е—Міігка 175;
Ресіегзеп ІБ 5, 57. — Пор. осина,
осокір.
[осиленець] «оселедець» ЛексПол,
[оселе'нец ЛексПол, осілєнец Л, селе-
неть ЛексПол] «тс.»; — бр. [оселенец]
«тс.»; — очевидно, результат контамі-
нації слів оселедець та солоний. —
Див. ще оселедець , сіль.
[бсимь] «крім, за винятком» Пі; —
очевидно, випадковий сербізм; схв.
осим, [озуіш, озуіп], О8м]еп]] «тс.» пов’я-
зується з цсл. св'кнь (св'кн’і) «без»
св’інити са «утриматися» (8кок II 570).
[осина] (у виразі осина кому «цур,
пек кому») Г, Ж, [осана] «тс.» Ж,
[осенавець] «чорт, біс» Ж, ]осинавець]
«тс.» тж; — очевидно, результат се-
мантичної видозміни слова осина «оси-
ка», назви дерева, що в християнських
народів вважається проклятим (за пе-
реказами, на осиці повісився апостол
Іуда, який віддав на розп’яття Ісуса
Христа); осиновий кіл забивали в мо-
гилу мерця, якого вважали упирем
(щоб він не піднявся вночі); пор.: «Не-
хай йому осина» (Номис); «Тьфу, оси-
на тобі, маро!» (Франко). — Див. ще
осйка.
[осйпець] (зоол.) «морський жо-
лудь,. Согопиіа» Ж; — не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з осипати, [дсип-
ка] «висип на шкірі, кір», віспа (псл.
озьра); пор. німецьку назву цих молюс-
ків Зеероске, букв, «морська віспа». —
Див. ще сйпати. — Пор. віспа.
[осйпник] (ент.) «мармуровий хрущ
липневий, МеІоІопіЬа Гиііо (РоїурЬуІІа
Іиііо)» Ж; — похідне утворення від
осипати', назва зумовлена, очевидно,
220
забарвленням цього хруща, обсипаного
темними цятками. — Див. ще о1, сй-
пати.
[осйтий] «трохи підгнилий» (про де-
ревину, дерево) ЛексПол; — неясне.
оситняг (бот.) «ситняг, НеІеосЬагіз
К. Вг.; ситник, оситняк, Липсиз Б.; [су-
сак зонтичний, Виіошиз итЬеІІаїиз Б.]»,
оситняк «ситник, Зипсиз Б.; [сусак
зонтичний Мак]», [осітняг, осітняк]
«тс.», [осетнйк] «ситник розлогий,
Зипсиз еіїизиз Б.», [оситняжок] «тс.»
Мак, [оситник] «куга Табернемонтана,
ЗсЬоепорІесіиз іаЬегпаетопіапі Стеї.»
Мак; — результат видозміни слова
ситняг', початкове о- з’явилося, мабуть,
під впливом слів осот, осока, та інших
подібних назв рослин. —• Див. ще
сить1. — Пор. осот.
[осить1] «сушарня для снопів»,
]бсеть] «тс.» Л; — р. [осеть, асеть],
бр. асець «тс.», п. озіес «сушарня
для хмелю»; — неясне; зіставляється
(ЗСБМ 1, 167—168) з лтс. зегі «ста-
вити збіжжя на сушіння», зеїа «селян-
ський будинок; двір»; зводиться також
(Варбот 182—184) до іє. *аз- «пекти»,
яке зберігається в п. ст. ч. ст. огсі «су-
шарня» і гр. «Сю «пекти, сушити»; ре-
конструюється ще (Меркулова Зтимо-
логия 1980, 87—89) псл. *оЬзеїь «заго-
рожа» і зіставляється з лтс. зеіа «пар-
кан, огорожа; двір»; зіставлення з лат.
8І1Ї8 «спрага», зіссиз «сухий» або з
дінд. кзауаіі «спалює, обпалює», гр.
Фірбс «сухий» (Реіегззоп В81. АУоНзЕ
64—65), як і з болг. сетен «останній»,
посетя «відвідаю» (Вгйскпег 383), не-
обгрунтовані. — Фасмер III 159.
[осить2] «досить давно», [оситній]
«досить давній», [осетня [пора]] «чи-
малий час» ЛексПол; — не зовсім яс-
не; можливо, пов’язане з болг. сетен
«останній», ст. сетьн/ь «тс.», яке зіста-
вляється з лат. зегиз «тс.», зегб «піз-
но», гот. зеіриз «пізній», рапа-зеірз «на-
ступний після того», дангл. зїб «пізно»,
ЩО ЗВОДЯТЬСЯ до’іє. *8Є-/бЄ- (< *8е(і)-)
«пізній; той, що був потім» (Младенов
579).
осичиняк
осіянка
[осичиняк] (ент.) «скрипун, вусач
осиковий, Зарегсіа рориіпеа Б.» Ж; —
похідне утворення від осйка, осичина;
назва зумовлена тим, що личинки цьо-
го жука живуть у деревині осик та то-
поль (Горностаев 171). — Див. ще
осйка.
осінйти «зробити рукою знак хрес-
та над кимсь, чимсь; похрестити; бла-
гословити; освітлити, осяяти», осіня-
ти; — р.. осенйть, бр. асяніць, др.
осінити, болг. осенявам; — запози-
чення з церковнослов’янської мови;
цсл. стел, осінити «похрестити», як і
м. засени «затінить», схв. осенити
«затінити», слн. озепсіїі «тс.», утворе-
не від іменника сінь (псл. зепь) «тінь,
захисток, пристановище», спорідненого
з укр. сіни. — Див. ще о1, сіни, сінь.
[оеїнка] (бот.) «очанка лікарська,
Еирйгазіа оіїісіпаїіз Б.; вид грибів» Ж; —
похідне утворення від осінь; назва зу-
мовлена тим, що ці рослини ростуть
восени (зокрема, деякі види очанки
цвітуть на луках після косіння —
Нейштадт 501). — Див. ще осінь.
осінь, [осень] «осінь» Ж, [осенйця,
вісень] «тс.», [осенник] (бот.) «пізньо-
цвіт осінній, Соїсйісиш апїитпаїе Б.»,
[осінник] «тс.» Мак, [осенівка] (назва
кошари) Доп. УжДУ 4, [осенярка, осе-
новище] «тс.» тж, [осінка] «деякі рос-
лини, квіти, що сіються восени; корот-
кий жіночий одяг на ваті Ва; овочі,
фрукти, що дозрівають пізньої осені
Мо; сорт грибів Ж; тепле пальто Чаб;
кошара Доп. УжДУ 4», [осінки] «гру-
ша, Рігиз сошшипіз Б.» ВеНЗн, [осін-
чак, осінчук] (бот.) «айстра степова,
Азіег ашеїіиз Б.» Мак, [осінчик] «літ-
ній жіночий жакет» Мо, осініцина «по-
даток, який селяни сплачували восени
поміщикові, церкві тощо», [осінька]
«піджак; жіночий одяг для осені» Чаб,
осеніти «починатися, наставати (про
осінь); ставати осіннім», [осенувати]
«утримувати худобу на осінніх пасо-
виськах; провести десь осінь» Ж,
восенй, [заосенйтися] Ба, [надгбсень]
ВеБ, [підбсінь, Г, Она, увосени]; — р.
осень, [есень], бр. вбсень, др. осень, п.
(езіегі, ч. слц. ]езеп, болг. м. есен, схв.
/есен, слн. ]езеп, стел, ксень; — псл.
озепь > [*езепь > ]езепь]; е (]е) вини-
кло внаслідок асимілятивної дії насту-
пного голосного переднього ряду; —
споріднене з прус, аззапіз «осінь», гот.
азапз «пора жнив, літо», двн. агап, агп
«жнива», нвн. Егпіе «тс.», дісл. рпп «по-
льові роботи», а також із гр. дтгозра «по-
ра збору овочів, осінь» (з *отг+со<тс(ра);
іє. *ез-еп, *оз-еп; думка про запозичен-
ня зі слов’янських мов у германські
(Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 132—
136) викликає сумнів. — Кочерган Мо-
возн. 1970/6, 47; Кисіп. II 883; Черньїх
І 607; Фасмер—Трубачев III 158; Пре-
обр. І 661—662; Соболевский РФВ 8,
177; 51а\узкі І 563; Вгйскпег 206; Ма-
сйек Е54С 223; БЕР І 509; Бкок І 775;
Мі1е\узкі К51 26/132; Ескегі 2151 8/6,
884; Вегп. І 265; Тгаиїтапп 71; Топо-
ров І 130—131; МеіІІеї Еіисіез 432;
К1и§е—Міїгка 173; Рейегзеп V 44; Ро-
коту 343.
[бсіч] (бот.) (у сполученні [о. альое-
сова] «водяний різак алоевидний, 51га-
їіоіез аіоісіез Б.») Ж, Мак; — похідне
утворення від сікти; назва зумовлена
колючим по краях листям рослини, зда-
тним поранити тіло людини; пор. інші
назви цієї рослини: різак, тілоріз. —
Нейштадт 84. — Див. ще сіктй.
Осїя (чоловіче ім’я), ст. (Лсиа «спа-
ситель, спасеніе» (1627); — р. болг.
Осйя, бр. Асія, др. (И)осиа, ч. Озеаз,
слц. Огіаз, стел. Осии, Осига; — через
церковнослов’янську мову запозичено
в давньоруську з грецької; гр. ‘Осщє
походить від гебр. Нбзе’а «порятунок»,
пов’язаного з Іібзї’а «рятувати». — Вл.
імена 76; Беринда 242; Петровский
171; КІеіп 745; Сезепіиз 210. — Див.
ще осанна.
[осіянка] «матка у бджіл», [осіян-
ський] «сіонський», [осеянська (гора)]
«фантастична (гора)» Ж; — пов’язане
з народною назвою гори Сіон [Осіянсь-
ка гора]; поширилось у заклинаннях
на відвернення лиха від бджіл з про-
221
Оскар
осла
ханням заступництва божественних
сил з гори Сіон. — Див. ще сіонізм.
Оскар (чоловіче ім’я); — р. Оскар,
бр. Аскар, п. Озкаг, слц. Озкаг; — за-
позичення з якоїсь скандинавської або
з англійської мови; англ. Озсаг похо-
дить від дангл. Оз§аг, що складається
з компонентів бз «бог», спорідненого з
дісл. аз-, бз-, двн. апз- (у власних іме-
нах) «тс.», гот. апзез, апзіз «боги», і
§аг «спис, дротик», спорідненого з днн.
двн. свн. §ег (нвн. Сег) «спис, піка». —
КІеіп 640, 1099.
[оскарб] «гостроконечний молот,
молот-пробійник (для колеса у млині)»
Ж; — результат контамінації слів ос-
кард і карб(увати) (див.).
оскард «кирка, якою насікають ка-
мінь у млині» СУМ, Ж, [оскарда, ос-
кард Ж] «тс.»; — р. [оскбрд, оскарда],
п. озкагб, ч. озкгі, ст. озкгсі, вл. \мозк-
гоі, слн. озкгсі, стсл. оскрііДТі «тс.»; —
псл. *озк'ьгсІ'ь, утворене з префікса
о- (<оЬ-) та кореня *зк'ьгсІ-, пов’язаного
чергуванням голосних із *зкогсі-ііі «ско-
родити»; — споріднене з лит. зкеїзіі
«колоти, різати», зкегсіеіі «тріскатися»,
зкагбуіі «різати, бити, рити», лтс. зкегзі
«розрізати», двн. зсагїї «розріз, надріз»;
звукові форми з -ар- зумовлені впливом
польської мови. — Фасмер III 160—
161; Преобр. І 663; Вгйскпег 384;
Масіїек Е84С 421; Вегіа] Е884 II 256—
257; Тгаиітапп 265—266; РгаепкеІ 803;
Регззоп Веііг. 863. — Пор. скородити.
бскип, [оскйпище] — див. скїпа.
оскїлок «відбитий, відколотий шма-
ток; скалка, тріска», осколок «тс.»,
оскілками дивитися «[дивитися, ви-
щиривши зуби]; дивитися на кого-не-
будь неприязно, вороже»; — р. оско-
лок, бр. аскблак, слн. озкаїек; — по-
в’язане зі [скалити] «розбивати на
скіпки, розщеплювати», скала, щіли-
на; вираз оскілками дивитися спо-
чатку мав пряме значення «дивитися,
оскаливши зуби» (про собак та хижа-
ків). — Фасмер III 160; КЗСРЯ 315;
ЗСБМ 1, 173; Откупщиков 114. —
Див. ще скала1, скалка1, скеля, щіль.
222
оскільки (спол. і присл.) «тому
що, через те що; якою мірою, в якій
мірі, наскільки»; — р. поскбльку, бр.
пакблькі; — результат злиття при-
йменника о і прислівника скільки; мо-
жливо, зумовлене впливом р. поскбль-
ку і п. о ІІе «оскільки». — Див. ще о1,
скілька.
[оскїрок] «оскілок»; — р. [бскор-
ка] «лучина, скіпка для розпалювання
вогню»; — не зовсім ясне; можливо,
давній варіант форми оскілок.
осковйк — див. віск.
[осколоватий] (у виразі [осколова-
те зимно] «пронизливий холод») Ж; —
неясне.
оскома, оскбмина, оскомистий,
оскбмити — див. скбмина.
[оскомелок] «уламок сухої гілки;
дрючок; товста людина Па»; — р. [ос-
комелок] «ощипане на лучину поліно»,
очевидно, контаміноване утворення із
слів осколок та [комель] «товстий
кінець зрубаного стовбура дерева». —
Див. ще комель, оскілок.
[осла] «точильний камінь», [осев-
ка] «шматок масла у вигляді точильно-
го каменя» Ж, [оселка] «тс.» Ж, [осе-
лок] «брусок, точило» Бі, [осьолбк]
«брусок гострити бритву» До; — р.
оселбк, оселок, бр. асялбк, др. осла,
п. озіа, озеїка, [озоіка, озеіек], слц.
озіа, озііска, нл. \мбз1іса, полаб. уазіа,
слн. бзіа, стсл. осла; — псл. озіа, спо-
ріднене з озігь (< *08Г-) «гострий»; —
відповідає вірм. азеіп (род. в. азіап)
«голка, шпилька», днн. 姧іа «лезо,
меч», дангл. е§1е «костриця, вусик,
щетина», нн. а§е1, асЬеІ, двн. аЬі! «ко-
стриця», дкімр. осоїиіп «осла», лат.
асиїеиз «жало, колючка», а також гр.
ахбуг) «осла», дінд. азалій «белемніт;
вістря стріли»; припускається також
(ЗСБМ 1, 174—175) вихідне значення
«камінь» і зіставляється з дінд: азта
«камінь; небо». — Фасмер III 157;
Преобр. І 661; Вгйскпег 386; Масіїек
Е84С 419; 8с1іизіег-8еу/с 1665; Меіііеі
Еіибез 419; Тгаиітапп 15. — Пор.
гострий.
ослемени
оснач
[ослемени] «підпори, на яких дер-
житься колиба» О; — бр. [ашлан]
«колода в останньому вінку зруба»; —
очевидно, запозичення з польської
мови; п. 5ІетІ£ (згіеті^) «горизонталь-
ний брус у вершині даху» споріднене з
ч. зіете (зіетепо) «брус; гребінь, ко-
ник на даху», слц. зіета, зіетепо,
болг. слеме, схв. шлеме, род. в.
шлемена, слн. зіете, род. в. віетепа,
ЦСЛ. СЛ'Ьма «ТС.», які ЗВОДЯТЬСЯ до псл.
*5е1т§, *8еІтепе «тс.», спорідненого з
лит. зеїтиб, род. в. зеїтепз «покрівель-
ний коник, фронтон; довгий брус». —
Фасмер III 668—669; Срезн. III 441;
Вгйскпег 531; Масітек Е83С 553; Мла-
денов 590.
ослйнник (бот.) «енотера, Оепо-
Йтега В. (Опа§га Ьіеппіз Зсор.)», [се-
лянка] «лілійник, Нетегосаіііз В.»
Мак; — р. ослйнник «енотера», бр. ас-
ліннік «тс.»; — похідні утворення від
осел; назви зумовлені схожістю листя
рослин з вухами осла (пор. наукову
назву енотери Опа§га від гр. бус<уро<;
«дикий осел, онагр». — Нейштадт 401;
Вісюліна—Клоков 226. — Див. ще
осел1.
ослинятися — див. слйти.
ослін «лава для сидіння», [вослін
ВеБ, слонь Л]; — р. [ослон], бр. ус-
лбн, [аслбн] «тс.», м. ослони «приту-
лити, обперти», схв. озіоп «опора, під-
тримка»; — псл. озіопь, пов’язане з
(о)зіопіїі «притулити, обперти»; назва
зумовлена, очевидно, тим, що цю лаву
приставляли (прислоняли) до стіни;
тлумачиться також (ЗСБМ 1, 175) як
назва того, «до чого можна прихилити-
ся». — Див. ще о1, слонятися.
османи, одн. осман (давня назва
турків — населення Османської імпе-
рії); —-р. осман, бр. асман, ч. слц. вл.
озгпап, болг. османец, м. османли]'а,
схв. Османли]а, слн.' Озтап; — запо-
зичення з турецької мови; тур. Озтапії
походить від засвоєного з арабської
мови імені турецького султана, заснов-
ника Отаманської імперії Османа
(1259—1326); ар. иїйтап, що є також
власним ім’ям, етимологічно неясне. —
Кіеіп 1100, 1103. — Пор. отоманка,
оттомани.
османутися — див. ошманутися.
[осмйчи] «вісім разів» Ж; — похід-
не утворення від *осм(ь), давньої зву-
кової форми числівника вісім, за зраз-
ком прислівників двічі, тричі; пор.
[осмачка] «восьма частина» Пі. —
Див. ще вісім, двічі.
[осмів] «трухлий всередині пень»;
— неясне.
осмій (хім.) «твердий метал синю-
ватого кольору»; — р. болг. бсмий,
бр. осмій, п. 05іп, ч. слц. вл. озіпіит,
схв. дсмиіум, дсмй); — назва, засвоє-
на з новолатинської наукової номенк-
латури; нлат. озтіигп утворив у 1803 р.
англійський хімік См. Теннант від гр.
борг] (< ;Ко5ст|лг[) «запах», спорідненого
з лат. осіог «запах, аромат», вірм. Ііоі
«тс.», лит. ідосіхіа, йозіі «нюхати», лтс.
ноги, йозі «пахнути»; — назва зумов-
лена тим, що при розчиненні лужного
сплаву осмію з іридієм у воді або кис-
лоті виділяється запах, схожий на за-
пах хлору або редьки. — СІС2 609;
Волков 44; Фигуровский 99; 81. \муг.
оЬсусй 537; Кораіігізкі 703; НоІиЬ—
Буег 349; Ргізк II 353—354; Кіеіп 1075,
1100.
[осміл] (бот.) «омела, БогапДіиз еи-
гораеиз Б.» Мак, [восміл] «тс.» Мак; —
очевидно, результат контамінації слів
омела і смола; контамінація могла бу-
ти зумовлена липким вісцином у пло-
дах омели, що використовувався як
клей для ловлі дрібних птахів (Вісюлі-
на—Клоков 163—164; Словн. бот.
382). — Див. ще омела, смола.
[оснач] «плотар», ст. осначь «тс.»
(XVI ст.); — бр. аснач «плотар»; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. [оснач] «бурлака; річковий мат-
рос» може бути похідним від [осн] <
др. остьн'ь «гак, багор», спорідненого з
бстрьій «гострий», як «той, хто орудує
багром»; виведення (Фасмер III 162;
Маїгепаиег 12, 173; Вегп. І 32; Мікі.
Е’М 4) від гот. азпеіз «різноробітник,
223
ОСНІДОК
осокір
поденник», двн. азпі «тс.», а також по-
в’язання (Даль II 1814) з р. оснащи-
вать «оснащувати», оснастка помил-
кові. — ЗСБМ 1, 177; Супрун Булахо-
вский и совр. язьїкозн. 216—217. —
Див. ще гострий.
ОСНІДОК — див. сніть.
основа, оснівний, оснівниця, ос-
ндвйна, основний, оснбвниця, осну-
вати — див. снувати.
особа, бсоб «особина», особень
«тс.», особина СУМ, Ж, особйстість,
[особйтель] «ізолятор» Ж, [осббність]
«самостійність; особливість» Ж, особ-
няк, осібний, [особенний] «особливий»
Ж, [особітний, осббний] «тс.», [осб-
бий] «тс., окремий», особистий, особ-
ливий, [осббшаний] «особливий», осіб-
но, [осібне, осббе, особйтно ЕЗб 25],
особливе (заст.), особливо, [осббне,
осббно, особняком Ж], [осббше] «особ-
ливо», безособовий, відособити, [зо-
себна] «зокрема» Пі, зосібна, знеосіб-
ка, знеособити, [на-осббі] «окремо»
Ж, [надосббний] «особливий» Ж, [о$о-
собитися] ВеЛ, [по-осббі] «окремо»
Нед, [по-осббне] «одинично» Нед, по-
особливому, уосббити; — р. болг. осо-
ба, бр. асбба, др. особо уособк) «ок-
ремо», п. ч. слц. озоЬа, вл. нл. хмозоЬа,
м. особен «особливий», схв. особа,
слн. озеЬа, стел, осокь «окремо», осок'Ь
«тс.»; — псл. озоЬь «осібно, окремо»,
що виникло з прислівникового звороту
о зоЬе, о зеЬе «окремо, сам собі»; на
ґрунті окремих слов’янських мов дало
численні похідні; пор. і лат. регзопа
«персона» з рег зе «про себе». — Нім-
чук 309—310; Кисіп. II 884; Черньїх І
608; Фасмер III 162; Преобр. І 663—
664; Виноградов Очерки 32; ЗСБМ 1,
177—178; Вгйскпег 384; НоІиЬ—Буег
349; 8сІіиНег-8елсс 1665—1666; Мла-
денов 390; Мікі. Е\У 331. — Див. ще
о1, себе. — Пор. засіб.
[осбвйще] «хвороба худоби: ствер-
діння й опухання вим’я»; — р. [усбвь,
усбвье] «колька; внутрішнє запален-
ня», болг. [усбв] «хвороба, пов’язана з
опуханням грудей (у жінок)», схв.
224
[іізоу] «гуля»; — очевидно, результат
семантичного розвитку якогось пра-
слов’янського дієслова, похідного від
зоуаіі «совати». — Фасмер IV 172;
Зкагіс 2І8ІРЙ 13, 349—351. — Див.
ще совати.
осока (бот.) «Сагех Б.» СУМ, Ж,
осокові, [осоча] «осока житня, Сагех
зесаііпа \УайІ.» Мак, [оедчина] «осо-
ка» Ж, [осочниця] «осока, Сагех аге-
пагіа Б.» Мак, осочняк «зарості осо-
ки», [осокісний] (у виразі осокісне
болото «рівне, сухе місце на болоті,
де росте осока») Л, осбчистий «заро-
слий осокою; змішаний з осокою»; —
р. осока, бр. асака, п. озока; — псл.
[озока], очевидно, пов’язане чергуван-
ням голосних із *зекіі «сікти, різати»
(пор. діалектні назви осоки: різчина,
різні, різійка, різуха та ін.); не ви-
ключений, проте, й зв’язок з коренем
ов- «гострий» (Мікі. Е\У 227, 290), др.
острг, укр. осот (пор. діалектні на-
зви осоки: укр. остриця, ч. озігісе,
слц. озігіса, болг. острйца, схв. дшт-
рица «тс.», а також лит. азака «(ри-
б’яча) кістка; гостря», лтс. азака «ри-
б’яча кістка»), — Фасмер III 163; Че-
рньїх І 608; Преобр. І 664; ЗСБМ 1,
162—163; Бурлакова ВСЯ VI 56;
Брандт РФВ 23, 100; Егаепкеї 18;
МйЬІ.—ЕпсІ2. і 142; ХУаІсІе—Ноїт. II
504; Оіг^Ьзкі ЕР II 259.
осокір (бот.) «чорна тополя, Рори-
Іиз пі§га Б.», [осикора Мак, оскор
Мак, осокбр Ж] «тс.», осокірник «осо-
корові насадження», [осокора] Мак,
осокорина, едкір, [сокор Нед, Л, сокд-
ра Нед], сокдрйна, [сакари Кур,
ясакар Л, яеєкар Л, яеєкор Л, ясике'р
Мак, ясокір, ясокор Л]; — р. бсокдрь,
бр. ясакар, п. зокога, []азіоког]; —
складне утворення з компонентів *осо-,
можливо, пов’язаного з осйка, і кор(а)
в значенні «дерево з такою корою, як в
осики»; форми з початковим я виник-
ли, очевидно, за народною етимологією
від яс(о)- < псл. ]азьпг «ясний» і ко-
р(а) (сприймалося як «яснокорий»,
«дерево з ясною корою»), — Фасмер—
осоруга
Остап
Трубачев III 163; Преобр. І 664; Засіп.—
Аііг. У\Л/Б. І 32; Мозгупзкі Р24Р 299;
Мікі. ЕШ 101.
осоруга «прикрощі, неприємність;
почуття відрази, огиди», [осуруга]
«тс.», осоружний «остогидлий, брид-
кий, ненависний», [осуружний] «тс.»,
[осоружити] «зганьбити, осоромити»,
осоружитися, «до краю обриднути»,
[осуружитися] «тс.», [насоруга] «за-
дерикуватість? нав'язливість? причіп-
ки?», [насоружний] «осоружний» Кур,
[насоружати] «настренчувати, підбу-
рювати»; — схв. дсдран «різкий, гру-
бий, дражливий, запальний; зарозумі-
лий», ос'орлив «тс.», слн. озбгеп «різ-
кий, грубий, жорсткий», озбгіїі зе «ста-
ти проти, чинити опір», болг. [осорлйв]
«хворий, який часто мочиться», цсл.
вгсорь «жорсткий», вьсорнвь «тс.»; —
ПСЛ. О8ОГ-, префіксальне утворення від
кореня 8ог-, який зіставляється з
р. ссора «сварка» або з псл. зегр, зьга-
1і; компонент -уг- (-уж-) є, очевидно,
суфіксом з презирливо-збільшувальною
функцією, як у дідуга, хапуга, яруга,
катюга, хитрюга. — 8кок II 571;
Вегіа] Е884 II 258; Зкагіс 2Г81РИ 13,
346—349.
осот (бот.) «Сігзіиш Б.; [цирцея па-
ризька, Сігсаеа Іпіеііапа Ь; жовтий
осот польовий, Зопсітиз агуепзіз Б.]»,
[осдтий] «будяк пониклий, Сагсіїшз пп-
Іапз Е.; кнік, Спісиз Б.», [осотій] «бу-
дяк акантовидний» Ж, [ості] «осот»,
осотовий; — р. осот, бр. асот, п. ч.
озеї, слц. бзііе «будяк», вл. у/бзі, нл.
іуозєі, полаб. уазіас (*08-ь1ьсь), болг.
[осітг], схв. осат, слн. озаі, стсл.
ост/гь, осоть; — псл. оз-ькь; корінь оз-,
наявний також у слові (г)острий <
іє. *ак- «тс.»; — споріднене з лит. ази-
Іаз, азиіаї «волосінь, кінський волос»,
лат. асиз «гостряк, голка», асио «гост-
рю, загострюю», гр. апа\>ос, «будяк».
— Фасмер—Трубачев III 163—164;
Преобр. І 664; Меркулова Очерки 93;
ЗСБМ 1, 178; Вгйскпег 386; Масіїек
Е84С 418; 4т. гозії. 256; Зсіїизіег-
8єу/с 1667—1668; Младенов 391; 8кок
II 568; Вехіа] Е884 II 255; Тгаиїтапп
15; ШМе—НоГт. 111; Меіііеі Еіи-
дез 299. — Пор. гострий, осет, осит-
няг.
[оспрббі] «байдуже» Ж; — неясне;
можливо, результат злиття давнішого
*ось (якось) про Біг «(якось) дякуючи
Богові».
ост1 «східна сторона світу; східний
вітер»; — р. бр. ост; — через російсь-
ке посередництво запозичено з голланд-
ської мови; гол. оозї «схід» споріднене
з нвн. Озі, Озіеп, двн. озіап, дангл.
базі, англ. еазі «тс.», далі з дінд. изаіі
«ранкова зоря», лат. аигога, гр. цсо<;,
лит. аизга «тс.». — СІС2 609; Фасмер
III 164; Меиіеп 142; К1и§е—МіІ2ка
525. — Пор. ютро.
ост2, остатий, остега, остень,
осте, остйвно, остйна, остйстий,
ості, остюк, остяк — див. ость.
Остап, Євстафій, Євстахій, [Ос-
тафій Ж, Остах, Осташ, Стафій
(Ме)], Стах, Стахій, Стасьо, Столи-
ко, ст. Еустатїи (1455), Стахіе (1464),
Еостафій «истинень, твердь» (1627),
Стахкй «колос» (1627); — р. Евс-
тафий, Остап, бр. Астап, др. Еоус-
тафии, п. ЕідзІасНу, ч. слц. Еизіасй,
болг. Евстати(й), Евстаки, м. Евс-
татие, Евстахие, схв. Еустахи/е,
слн. ЕузбаНі], стсл. ЄвьстлтЄгИИ, фга-
Хии; — результат злиття на українсь-
кому ґрунті трьох імен, запозичених
через церковнослов’янське посередни-
цтво з грецької мови; два з цих імен —
ЄвьстагЄ,нп і Євьстлхии — змішались,
очевидно, вже в церковнослов’янській
мові; гр. Ейотабюі; утворено від
єоотабгії; «стійкий, міцний, урівнова-
жений», що складається з компонентів
єй- «добре» та сітобєщ «той, що сто-
їть», пов’язаного з їотгщі «ставити,
споруджувати, будувати; стояти, спи-
ратися», спорідненим з псл. зіаіі,
укр. стати; гр. Ейєггахюс (Ебсггахвф)
складається з того ж компонента єй- та
основи сттссх^С «колос, плід», можливо,
спорідненої з свн. з1пп§е «колючка»,
лит. 8Іап§Й8 «затверділий»; гр. Етахо?
8 2—160
225
остацювати
остракізм
утворено на основі загальної назви
отахос; «колос». — Вл. імена 77; Бери-
нда 206, 234; Петровский 105, 204—
205; Спр. личн. имен 409, 459; Ил-
чев 194; Егізк II 779. — Див. ще єван-
геліє, стати.
[остацювати] «отаксувати» Ж; —
неясне; можливо, результат контаміна-
ції слів остаток і такса, зумовленої
народним осмисленням терміна отак-
сувати як «залишити якусь суму гро-
шей (остаток) після взяття певної пла-
ти».
[бстеп] «пустеля, глушина» Ж; —
запозичення з польської мови; п. ові^р
«лісові нетрі; частина лісу, оточена бо-
лотом або річкою» складається з пре-
фікса о- та кореня вЦр-, наявного в
словах зі^рас, відріс «ступати, ступи-
ти», з якими споріднене укр. ступати.
— Вгйскпег 515; III 866—867. —
Див. ще о1, ступати.
[остербати] «зміцніти після хворо-
би, одужати» СУМ, Бі, [остербнути]
«тс.» СУМ, Ж; — р. [остербнуть]
«тс.», [устрабляти] «лікувати», [стерб-
нуть] «твердіти, дубіти, черствіти», др.
усторобитися «одужати», п. заст. ро-
вігоЬіс «зміцніти», ч. вігаЬііі, ст. овіга-
Ьііі «тс.», слц. зїгаЬіі’ (ва) «гоїтися, за-
живати», уузігаЬіГза «вилікуватися,
одужати», стел, оустракити; — псл.
*8ІогЬііі «гоїти, лікувати»; — лит. віагріі
«підкріплятися, міцніти; одужувати»,
віігріі «підростати, розвиватися, міцні-
ти», іагріі «розквітати, підростати, оду-
жувати», дінд. Ігруаіі «насичується, за-
довольняється», гр. тєртгєїу «нагодову-
вати, задовольняти». — Фасмер III
756; ЗСБМ 1, 188—189; Масіїек Е84С
580; Егаепкеї 897, 1062—1063; Топо-
ров II 55—57. — Пор. осторббитися.
остержінь — див. стрижень1.
[остец] (бот.) «смілка поникла, Зі-
Іепе пніапв Б.» Мак; — похідне утво-
рення від кореня ос(т)-, того самого,
що і в (г) ост(рии); назва зумовлена
гострими зубцями на чашечці і коро-
бочці плоду (Нейштадт 238—239). —
Див. ще гострий, осот, ость.
226
[остець] «сип на тілі людини Си;
речовина, яка заповнює кісткові поро-
жнини Куриленко»; — очевидно, ре-
зультат видозміни деетимологізованої
форми [гостець] «тс. Си; ревматизм
суглобів», зближеної з ость; разом з
тим не виключено, що первісною є зву-
кова форма без початкового г.
[остйнки] «стоптані постоли»; —
не зовсім ясне; очевидно, в якийсь
спосіб пов’язане з патинки «туфлі без
закаблуків». — Див. ще патинок.
бстир — див. острева.
ості — див. осот.
бстібка — див. стібати.
[остігатися] «відмовлятися, вага-
тися, гаятися, баритися» Ж; — очеви-
дно, результат видозміни слова [стя-
гатися] «тс.» Ж, утвореного з префік-
са о- та кореня тяг-, наявного також
у тягти. — Див. ще тягти.
остогидіти «до краю обриднути;
стати гидким, нестерпним», остогид-
нути, остогйджений, [остогйдливий],
остогидлий, настогиднути; — скла-
дне утворення з компонентів о-, сто і
(о)гиднути; числівник сто, що під-
креслює високий ступінь ознаки («оги-
днути сто разів»), трапляється і в ін-
ших подібних утвореннях (остобісіти,
р. осточертеть тощо). — Фасмер III
164. — Див. ще гид, о1, сто.
[остбркнути] «зупинитися, оселити-
ся, осісти» ЛексПол; — не зовсім яс-
не; можливо, походить від торкнути,
торкати(ся) (< псл. *5Гьгк-/Гьгк-) з
наступним розвитком семантики: «до чо-
гось доторкнутися» -» «зачепитися» —>
—> «зупинитися» —> «осісти, оселити-
ся». — Див. ще торкати.
[осторббитися] «злякатися, розбіг-
тися з переляку»; — етимологічно по-
в’язане з торопіти «боятися» (див.).
остракізм «у Стародавній Греції —
вигнання за межі міста, держави без
права повернення»; — р. остракйзм,
заст. острацйзм, бр. астракізм, п. ові-
гасугіп, ч. овігасізтиз, озігаківтиз,
слц. овігакігтив, вл. озігасігт, болг.
остракйз'ьм, схв. остракйзам, слн.
острева
остріжка
овігакїгегп; — запозичення з грецької
мови; гр. ботроиіоубс походить від
ботраиоу «черепок» (у стародавніх Афі-
нах прізвища звинувачених писали на
глиняних черепках), очевидно, пов’яза-
ного з оотеоу «кістка», спорідненим з
дінд. азіЬі, азїЬпаЬ,  лат. ов «тс.». —
СІС2 610; Кораіігізкі 704; НоІиЬ—Буег
349; Ргізк II 437.
[острева] «закріплена вертикально
на поверхні землі верхня частина сто-
вбура дерева, на яку складають сіно
або снопи», [острива ВеЗн, острів,
острівка] «тс.», [остерва] «гостра па-
ля, жердина для утримування сіна та
снопів; кілок для хмелю» Ж, [острова,
островйна, острівянйця] «тс.» Ж, [ос-
тйрва] «остерва; тонко поколоте дере-
во для парканів» Ж, [бстир] «кілок
паркану» Ж, [острбв] «сукувата дере-
вина для вилізання на дерево» Л, [ост-
рова, острбв'я] «тс.» Л, [остров’ яни-
ця] «острева; копиця з горсток коно-
пель, які ставлять для просушуван-
ня»; — р. [острбвье] «зрубані нетовсті
дерева з обрубаним гіллям, з гост-
ряками», бр. [астрбва] «драбина при
стійлі; ялина із сучками», [астрбука]
«піраміда із сукуватих гілляк для су-
шіння сіна», п. овігеху «жердина із су-
ками», ч. овігєу (овігує) «стовбур із су-
ками для просушування сіна», слц. овїг-
уа «тс.», схв. [бстрва] «кілок перед бу-
динком, на який вішають зброю», слн.
овігу «жердина для просушування зерно-
вих культур»; — псл. овігьу- (< *овгьу-)
«стовбур із суками», пов’язане з овігь
(*овгь) «гострий». — ЗСБМ 1, 184;
Вгйскпег 386; МасЬек Е34С 420. —
Див. ще гострий.
острижйнок — див. стрйжень1.
[острйш] (іхт.) «йорж, Асегіпа сег-
пиа Е. ВеНЗн; окунь, Регса ГІиуіаїіІів
Шарл—Тат», [остріш] «тс.» ВеУг,
[бстрик] «колючка триголкова, Савіег-
овіеиз асиїеаіив Б.» ВеНЗн, [остряк]
«тс.», [острах] «окунь» Л—Г; — р.
[острец] «окунь», [остряк] «дрібний
окунь», п. овїггуса «окунь», слц. овїгіег
«тс.», [овїгов] «йорж»; — псл. овігівь,
ОВІГІСЬ «окунь, Йорж», пов’язане 3 0811’13
«гострий»; назва зумовлена наявністю
на тілі цих риб різних гострих час-
тин. — Коломиец Происх. назв, рьіб
10—11; Еесіег 142. — Див. ще гост-
рий.
острів, острів’ янин, [острбв] «ос-
трів» Ж, [острбвище] «місце, де був
острів», [островйк] «житель острова»
Куз, остров’ янйн «тс.» СУМ, Ж; —
р. болг. м. остров, бр. вбстрау, др.
остров’ь, п. заст. озігохм, ч. слц. овї-
гоу, нл. \моІ8О\м, полаб. Уавігіі’у (топо-
нім), схв. бстрво, слн. ст. овїгоу, стел,
острові»; — псл. овїгоу'ь (< *о(Ь)-8гоуь),
букв, «той, що обтікається», від іє.
:|:8геи-/згои- «текти»; очевидно, спочат-
ку назва стосувалася тільки річкових
островів, а потім і морських; — спорід-
нене З ЛИТ. 8Г0У§ «течія, потік, струм»,
лтс. вітайте «течія, потік», вігауа
«струмінь, струм», гр. рбо<; «течія», роп
«ріка, потік», двн. вігоит, нвн. Зігот
«течія», дангл. вігеат, дінд. вгауаїі «те-
че». — Кисіп. II 885; Фасмер III 165;
Черньїх І 609; Преобр. І 666—667;
ЗСБМ 2, 199; Вгйскпег 385; Масіїек
Е34С421; Зсйивіег-Зехмс 1680—1681;
Младенов 391; Вегіа] Е334 II 259; Кри-
тенко Вступ 528; СИг^Ьзкі ЕР II 1950,
93; Вй§а КК II 508—509; Тгаиітапп
279. — Пор. струмінь.
[острівка] (бот.) «проліска дволис-
та, ЗсіНа Ьііоііа Б.» Мак; — пов’язане з
гострий; назва мотивується тим, що
стебло цієї рослини, витикаючись із
землі, має гостру, списоподібну фор-
му (Вісюліна—Клоков 72; Нейштадт
162). — Див. ще гострий.
[остріжка] (бот.) «сокирки аяксові,
Сопвоііба а]асіз Б.», [остріжок Мак,
острішки Мак, остружка Ж] «тс.»,
[гострушка (гострушки)] «сокирки
польові, Пеіргііпіит сопзоіісіа Б.» Мак,
[острушки] «тс.»; — п. овігбіка «дель-
фіній, Оеіргііпіит Б.», ч. озігйгка, слц.
овігбгка, схв. бстрожница, слн. ові-
гбгпік «тс.»; — похідне утворення від
острога; назва зумовлена формою кві-
тки, чашолистики якої видовжені в
8*
227
бстріх
остроїста
шпорку, що нагадує острогу; пор. р.
шпорник «дельфіній». — Вісюліна—
Клоков 124; Нейштадт 253; Масіїек
Лт. Г05І1. 45. — Див. ще острога’.
бстріх — див. стріха.
[островець] (бот.) «вощанка мала,
СегіпФе тіпог Б.» Мак; — неясне.
острбвки — див. острбки.
[островбвна] «свиня»; — складне
слово, утворене з кореня прикметника
(г)бстрий та іменника вовна; можли-
во, виникло як табуїстична назва сви-
ні: «тварина з гострою вовною, тобто
щетиною». — Див. ще вовна1, гост-
рий.
острог «в’язниця, тюрма; (іст.) у
Київській Русі і в Російській державі
до XVII ст. — огороджене частоколом
місто, селище, укріплений пункт; стіна
на валу фортеці із закопаних впритул у
землю і загострених угорі стовпів; [тин
з острішком]», [бстріг] «пліт з дранок,
із сучків ВеЛ; тин з острішком», ост-
рожок УРС, СУМ, острожник «в’я-
зень, арештант», [острожйна] «пали-
ця, жердина; очеретяний тин; огоро-
жа» Ж, [острожити] «обгороджувати
загостреними кілками», [острожен-
ний] «укріплений палісадом» Ж; — р.
острог «укріплення, в’язниця», бр.
астрдг «тс.», др. острогг «огорожа
навколо міста», п. озігб^ «огорожа із
загострених кілків», ч. озігой «укріп-
лення, бастіон», слц. озігой «мис, стріл-
ка», ВЛ. \У0І80§ «укріплене місце», по-
лаб. уазігб^, болг. [ортрбг] «жердина
в копиці сіна», схв. Острог (назва го-
ри), слн. 05Ігб£ «табір, стан», стел,
остроги; — псл. озїго^ь «обгороджене
гострими кілками місце», не зовсім яс-
не; очевидно, як і острога, пов’язане з
озіть «гострий»; припушуваний зв’язок
із стерегти (Мікі. ЕУ/ 293; Горя-
ев 243) малоймовірний. — Фасмер III
166; Преобр. 1 666; ЗСБМ 1, 184—
185; Масіїек Е84С 420; НоІиЬ—Буег
349; 8сЬизіег-8е\ус 1680; Младенов
391; Вегіа] Е884 II 259; МеіІІеі Еїибез
287. — Див. ще гострий. — Пор.
острога*.
228
острога1 «шпора; [колючка Бі]»,
острожити (коня) «стискувати остро-
гами», [остроговатий] «який нагадує
за формою шпори» Ж; — р. острбга
«шпора; [гострий мис, коса]», бр. [аст-
рбга] «зрубане дерево із суками», [ост-
рожка] «шпора», п. озїго^а, ч. озїгиЬа,
ст. озїгоЬа, слц. озігоЬа, вл. у/оїгоЬа,
нл. \убІ80£, полаб. уазігй^а, схв. ост-
рога, оструга «тс.», слн. озігб^а «тс.;
кущ ожини»; — псл. озїго^а, очевидно,
ЯК І 08ІГ0§'Ь, пов’язане З 08ІГЬ «гост-
рий». — Фасмер III 166; Преобр. І 666;
Всйизіег-Зе^ус 1678; Міккоіа ВегйЬг.
147. — Див. ще гострий. — Пор. ост-
рог.
[острога2] «осторога» Ж, [острож-
ний] «обережний» Ж; — бр. [острож-
ний] «обережний»; — запозичення з
польської мови; польському озїго^а
«осторога» відповідає східнослов’янсь-
ка повноголосна форма осторога. —
Див. ще о1, стерегти.
острогїн (бот.) «полин астрагон,
Агіетізіа бгасипсиїиз Б.», [острогбн
Ж, остраґон Мак, остроґон Мак]
«тс.»; — р. [острагбн], бр. [острогбн]
«тс.»; — результат фонетичної видо-
зміни назви естрагон «тс.», зближеної
з [бстрий] «гострий», через гострий
запах цієї рослини. — Див. ще ест-
рагон.
[острожйна] (бот.) «ожина звичай-
на, КиЬиз саезіиз Б.»; — очевидно, за-
позичення з польської мови; п. озіг^гу-
па, [озїгогупа], як і ч. слц. озїгигіпа,
ч. озігиЬа, нл. у/оїзиг «тс.», зводиться
до псл. 08Їгр§а «тс.», пов’язаного з
озїгь «гострий»; назва зумовлена вели-
кою кількістю гострих колючок на рос-
лині (Вісюліна—Клоков 209; Нейш-
тадт 318). — Вгйскпег 386; МасЬек Лт.
гозН. 101; 8сЬизїег-8еу/с 1681. — Див.
ще гострий.
[остроїста] (бот.) «розторопша пля-
миста, ЗіІуЬіит тагіапит ОаеНп.»
Мак; — очевидно, складне утворення з
основ (г)бстрий та ост(ь) (—> їсть),
тобто гостробста-, назва зумовлена
наявністю колючок на листі й квітах цієї
острбки
ость
рослини (Федченко—Флеров 1013). —
Див. ще гострий, ость.
[острбки] «діри в постолах для во-
лок; клапті з черевиків; кошлаті воло-
кна, клапті» Ж, [острбвки] «діри в
постолах для волок» Г, Ж; — похідне
утворення від *строка «стьожка, смуж-
ка», яке зберігається у строкатий,
зменш, стрічка (див.).
[острокільник] (бот.) «гострокиль-
ник волосистий, Охуігоріз рііоза (Б.)
ПС.» Мак; — калька наукової назви
лат. охуїгоріз (досл. «гострокільник»),
утвореної з гр. ОІрХ «гострий» і трбтгщ
«кіль»; назва зумовлена загостреним
кілем човника у віночку квітки (Нейш-
тадт 351—352). — Див. ще гострий,
кіль. — Пор. остролодник.
[острокол] (бот.) «біловус стисну-
тий, мичка, Иагсіиз зїгісїа Б.» Мак; —
складне утворення з основ острий і
кіл, род. в. кола-, назва зумовлена тим,
що у біловуса високі стебла, загострені
волоті без остюків або з коротеньким
остюком, подібні до гострих кілків (Фед-
ченко—Флеров 138). — Див. ще гост-
рий, кіл.
[остролодник] (бот.) «гострокиль-
ник волосистий, Охуігоріз рііоза (Б.)
ВС.» Мак; — складне утворення з ос-
нов (г)острий і [лбдка] «човен», час-
ткова калька наукової назви охуігоріз
(від гр. б^бс «гострий» і трбтгщ «кіль»),
букв, «гострокільник»; назва зумовлена
тим, що човник квітки цієї рослини з
одного боку має загострення (Нейш-
тадт 351—352). — Див. ще гострий,
лодь. — Пор. острокільник.
[остромолоч] (бот.) «молочай ки-
нарисовидний, ЕирйогЬіа сурагіззіаз Б.»
Мак; — складне утворення з основ
(г)бстрий і [мблоч] «молочай»; назва
зумовлена загостреною, кипарисоподі-
бною формою та-білим молочним со-
ком у стеблі й листі цієї рослини (Ві-
сюліна—Клоков 162). — Див. ще гос-
трий, молокан.
[остропинїти] «остовпіти» Лекс-
Пол; — похідне утворення від стропи-
ло (з яким пов’язується поняття неру-
хомості; пор. остовпіти від стовп).
Див. ще о1, стріп1.
[острота] (орн.) «крохаль, Мег-
§іі8 В.» Шарл; — похідне утворення
від [острий] «гострий»; назва зумовле-
на, очевидно, гострим видовженим дзьо-
бом крохаля (Птицьі СССР 118). —
Див. ще гострий.
[бструб] «дерев’яні стіни будівлі;
зруб»; — неясне; можливо, пов’язане
із зруб, похідним від рубати.
острямок — див. настрій.
[остуга] «смужка шкіри; ремінь для
підперізування штанів» МСБГ, [остуг-
ва\ «тс. тж; стрічка Ж»; — очевидно,
пов’язане зі [стуга] «коробка, корзи-
на», [стужка] «стрічка», др. сьтуга
«зв’язок, скріпа». — Фасмер III 786;
Вгйскпег 635. — Див. ще стужка.
[остуда1] «темно-жовта пляма на
обличчі вагітної жінки; темні плями
на тілі, нібито викликані чаклуван-
ням Бі», [остуди] «родимі плями»; —
очевидно, пов’язане з р. [остуда] «со-
ром, досада», др. студ-ь «стид», студь-
ньій «зганьблений»; — нерідко сплу-
тується з [остуда] «простуда; прищі
від простуди». — Див. ще стид. —
Пор. студа.
[остуда2] (бот.) «пижмо звичайне,
Тапасеїит уиїдаге Б.» Мак, остудник
«Негпіагіа Б.; [вовчуг колючий, Оповів
зріпоза Б.; льонок звичайний, Біпагіа
уц|§агіз МіІІ. Мак]»; — р. [остудник]
«остудник голий»; — очевидно, похід-
не утворення від остудити з огляду
на різноманітне застосування остуд-
ника в народній медицині (Носаль
164—165). — Див. ще студа.
остуда3, остуди — див. студа.
ость «остюк; волосинки в хутрі тва-
рини, що відрізняються від решти шерс-
ті довжиною і кольором»-, ост «остюк;
остень», [остеґа] «остюк», остень «ри-
боловецьке знаряддя, схоже на вила»,
[бстє] «остюки; костриця» Ж, [остйв-
но] «дерев’яна ручка остеня», [остйна]
«ость» Ж, [остйще] «тс.» Ж, ості «гач-
ки для ловлі риби», остюк, остюччя,
[остяк] «остюк», [ось] «великий гачок
229
остюк
осьмнйк
на дерев’яній ручці» Дз, [осьон] (< *ос-
цьон) «палиця з цвяхом на кінці, якою
поганяють волів», [остатий] ВеУг, ос-
тистий, остюкуватий, безостий, [за-
остячити (коня)] «нагодувати (коня)
половою з остюками Ж»; — р. ость,
бр. асцюк, [дсцень, асцюлька], восць
«ость», вбсці «остень», ]бсці] «тс.», др.
остьнг, остьнь «гостряк, ріг; колючка,
жало; гостра палиця», п. озс «остюк;
риб’яча .кістка», озсіегі «рогатина; ос-
тень», ч. озі’ «ость», озіеп «голка, гос-
тряк», слц. 08І’ «ость», озіеп «голка,
колючка, гостряк», вл. \мозс «шпилька,
гостряк», \мозі (бот.) «будяк, чортопо-
лох», нл. \мбзс «гребінь для розчісу-
вання льону», полаб. уазіпй «прядка»,
уізіап «кілочок», болг. осте'н «палиця,
якою поганяють худобу», м. остен
«тс.», схв. бстан «жало; ості; гарпун»,
бстве «остень, тризубець», бствйште
«ручка остеня», слн. бзі «гостряк, гост-
рий кінець», бзіеп «колючка»; — псл.
озіь, що, мабуть, спочатку означало
«кістка»; — споріднене з лит. акзіїз «де-
рев’яний вертел», акзііз «вертел для на-
колювання риби під час коптіння», [ак-
зіупз] «колючка», лтс. акзіз «тс.; гост-
ряк», гр. а.иоотг) «ячмінь», гот. айз «ко-
лос», лат. асиз «ость; голка»; іє. *ак-
іеі. — Фасмер III 165, 167; Черньїх І
609—610; Преобр. І 665, 667; ЗСБМ 1,
188, 2, 200; МасЬек Е8Л2 419—420;
Зсйизїег-Зехмс 1663—1664; Зкок II
572; Вегіа] Е334 II 258; Тгаиїтапп 5;
МйЬІ.—Епсіг. І 65; МеіІІеі Еіисіез 209,
444; У/аІбе—НоГт. І 11; Рокогпу 18—
22. — Пор. гострий, осот.
остюк, остюччя — див. ость.
[остянка] (бот.) «(вид ковили), 811-
ра реппаіа Б.» Мак; — похідне утво-
рення від ость; назва зумовлена тим,
що колоскові луски суцвіття ковили
загострені або витягнуті в довге остю-
коподібне закінчення, а нижні квіткові
луски мають довгі остюки (Вісюліна—
Клоков 101). — Див. ще ость.
осуга — див. суга.
[осутитися (у осутитися)] «дуже
поранитися, ушкодитися» ВеЗа; — не-
230
ясне; можливо, пов’язане з уг. зйіпі
«пекти, припікати».
осцилограф «прилад для записів і
спостереження змін у часі будь-яких
фізичних величин після перетворення
їх на зміни електричної напруги», ос-
цилографія, осцилографічний; — р.
осциллбграф, бр. асцьілбграф, п. оз-
суіо^гаї, ч. слц. вл. озсі1о§гаГ, болг. м.
схв. осцилограф, схв. осцилограф, слн.
озсіїо^гаї; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; н. ОзхіИо^гарЬ, англ.
08сі1І0§гарЬ, фр. О8сі11о§гарйе утворені
з основ лат. озсіїїо «коливаюся, хита-
юся», етимологічно неясного, і гр.
ура.фш «пишу». — СІС2 610; 81. \муг.
оЬсусЬ 537; РЧДБЕ 519; М/аІсІе—
Ноїт. II 226—227; КІеіп 1099. — Див.
ще графа.
ось1 (вказівна, підсилювальна част-
ка), [ос] «тс.» Ж, ось-ось; — р. [восе],
бр. вось, др. восе, во се; — результат
злиття частки о і займенника се «це»,
який зазнав редукції. — ІУМ Морфо-
логія 482; Фасмер І 356; ЗСБМ 2, 201;
Е384 ЗІ. §г. II 542—543. — Див. ще
о2, сей. — Пор. осьде.
2	'
ось , осьон — див. ость.
осьде «ось, ось тут», [дзьде Г, Ж,
бзде Г, Ж, оздб Ме, озьдб Дз, вбзьда
Корз, оздид Ме, оздигд Ме, озьдоб
Дз, бзьдека Ж, бздички Ме, бзьдеч-
ки Ж, Л, бзденька] «тс.»; — бр. ст.
воздзя, слн. [огсіі]; — результат злит-
тя частки о і прислівника *сьде < др.
сьде, сьді < псл. зьбе, зьбе «тут» (пор.
р. здесь «тс.») з пізнішим ускладнен-
ням частками о (повторно: о-сьде-о),
-ка та ін. — Е334 31. §г. II 624; Фас-
мер II 89—90. — Пор. де1, онде.
[бська] «різновид польової трави»
Ва; — неясно, про яку саме траву йде-
ться; можливо, виникло з *остька, по-
хідного від ость.
[осьмнйк] «збирач податків» Ж; —
очевидно, похідне утворення від [бсь-
мий] «восьмий» Ж; назва могла бути
зумовлена розміром податку, що ста-
новив восьму частину (чогось). — Див.
ще ВІСІМ.
осюрбуватий
отара
[осюрбуватий] «сутулий, згорбле-
ний» ЛексПол; — неясне.
[осятник] (бот.) «осот польовий,
Сігзіиш агуепзе (Б.) Зсор.» Мак; — по-
хідне утворення від осот, зумовлене
впливом ботанічних назв типу [гусят-
ник,]. — Див. ще осот.
от (частка, прислівник, сполучник),
от-от; — р. вот, бр. [от], п. ої, ч.
[ої]; — результат видозміни давнішого
ото «тс.». — Шанский ЗСРЯ ІЗ, 178;
Фасмер І 318; Горяев 56; ЗСБМ 8, 83;
Е833 81. §г. II 548—551. — Див. ще
ото. — Пор. он1.
[отабуритися] «наїжачитися, роз-
сердитися»; — неясне.
отава «трава, що відростає на міс-
ці скошеної», [отавиця] «тс.», [ота-
вит] «косити траву недбало, з пропу-
сками» Л, [заставитися] «покритися
отавою» Ж, [підставитися] «підрос-
ти після косіння»; — р. болг. отава,
бр. атава, п. оїа\ма, ч. слц. оїауа, вл.
нл. \моіа\ма, м. отава, схв. отава,
слн. оїауа; — псл. оіауа, пов’язане з
оіауіїі «оживити, зміцнити», оїуіі
«ожиріти» (чергування голосних, як в
їдЬауіІі '— їдЬуІі); пор. стел, тьіти
«жирніти», п. оїахміс ві§ «ожити», ч.
ст. оїауіїі ве «поправитися, зібратися
із силами», слн. оїауіїі «оживити, ос-
віжити, зміцнити»; — споріднене з
дінд. ІауІІі «має силу, владу»; іє.
*іеи-/ій-; менш переконливе зведен-
ня (НоІиЬ—Кор. 258; Масітек Е83С8
345) до префікса ої- «знову» і дієсло-
ва ауііі зе «з’явитися, вбитися в си-
лу»; необгрунтоване пов’язання з лит.
аібіаз «отава» (Тгаиїтапп 6; Мікі.
ЕАУ 228), як і з тюрк, от- «трава»
(Шипова 252—253; Дмитриев 541).
— Кисіп. II 885; Фасмер—Трубачев
III 168—169; Преобр. І 668; Брандт
РФВ 18, 7; Желтов ФЗ 1876 VI 69;
ЗСБМ 1, 191 —192; Супрун Кримсь-
кий укр. і ор. 128—129; Вгйскпег
386; Масітек Е84С 422; Зсйизіег-
8е\мс 1673; Младенов 392; 8кок II
577; Вегіа] Е884 II 261; Рокогпу
1080. — Див. ще тук1.
[отагас] «старший чабан»; — по-
в’язане з ватаг «тс.». — Див. ще
ватага.
отай — див. таїти.
отаман «ватажок козацького війсь-
ка; ватажок, керівник» СУМ, Ж,
[атаман] Г, Ж, отаманенко «син ота-
мана», отаманиха, отаманівець «ко-
зак, що служив у одному з козачих
полків лейб-гвардії», отаманівна «доч-
ка отамана», отамання (зб.), отаман-
ство, ]атаманство] Ж, отаманша,
отаманщина «опозиційний до радян-
ської влади рух у роки громадянської
війни», отаманити, отаманувати,
[підотаманчий] «помічник отамана»,
ст. ватаман'ь «староста» (1422); — р.
бр. атаман, др. ватаман’ь, п. ч. слц.
аїаптап; — запозичення з кримсько-
татарської мови; крим.-тат. атаман
«великий батько, найстарший» пов’яза-
не з ата «батько» (-ман — збільшу-
вальний суфікс); у татар спочатку, оче-
видно, означало «старший пастух»,
букв, «батько пастухів»; ці ж отамани
верховодили і під час грабіжницьких
наскоків на українські землі; з україн-
ської мови проникло в сусідні, а через
російське посередництво як вторинне
запозичення — і в сучасні тюркські
мови (татарську, киргизьку, казахську,
азербайджанську); виведення з нім.
Наирїтапп (< ЬеиЬітапп) (Мікі. Е\У 5;
Вегп. І 378) помилкове. — Халимонен-
ко УМЛШ 1977/9, 25—26; Фасмер—
Трубачев І 95; Шанский ЗСРЯ І 1,
169—170; Шипова 41; Добродомов РР
1972/5,	110—114; Дмитриев 523;
ЗСБМ 1, 193—194; Вгйскпег 8; Засіп.—
Аііг. Ж. І 36.
отара «великий гурт овець, кіз; [за-
горожа для відпочинку худоби Л]»,
[отариця] «отара» Си, отарник «ча-
бан», [отарщик] «тс.» Ж; — р. отара,
бр. атара; — запозичення з кримсько-
татарської або з північнокавказьких
тюркських мов; крим.-тат. отар «паша;
гурт овець» походить від от- «трава»,
спорідненого з кирг. отор «далеке від
аулу пасовисько», туркм. отар «вигін,
231
отати
отець
пасовисько», башк. у тар «хутір». —
Семенова Сл. и балк. язьїкозн. 1983,
169; Фасмер III 169; Преобр. І 668;
ЗСБМ 1, 194; Дмитриев 541.
[отати] «ослабнути, знесиліти»; —
очевидно, префіксальне утворення від
[тати] «падати, опускатися». — Див.
ще танути.
отверзати «відкривати», отверз-
тй; — р. отверзать, др. отверзати;
— запозичення з церковнослов’янської
мови; ЦСЛ. ОТ'ЬКЬрЗАТН, СТСЛ. ОТ'ЬВр'Ь-
здтп «тс.» утворене з префікса отт>-,
якому відповідає укр. від-, та дієслова
кьрздтп, стсл. кр'ьздтн «в’язати», спо-
рідненого з укр. верзти. — Фасмер І
298; Преобр. І 75—76. — Див. ще
верзти, від. — Пор. розверзати.
[отвирати] «відчиняти» Ж, ВеУг,
[отворйти] «відчинити» МСБГ, [ут-
ворити] «тс.», [отвиратель] «той, що
відкриває (відчиняє)» Ж, отвір, [отво-
ром] «навстіж», [повтваряти] «повід-
чиняти» О, [повтверяти, повтворяти
Куз] «тс.»; — р. отворйть, др. ство-
рити, п. оБуіегас, оБуог, ч. оіуїгаіі, оіе-
уїгаїі, оіуог, слц. оісагаГ, оБ/ог, вл. \уо-
іеу/егас, нл. ’у/бї’у/егаз, ауоЬуог, болг.
о твар ям, отвор, м. отвори, отвор,
схв. отварати, отвор, слн. оіубгііі, оі-
убг, стсл. отт>ворнтн; — псл. оі-уогііі,
*оіуєгіі «відчинити», утворене за допо-
могою префікса *оі- від *уєгіі «зачини-
ти» і пов’язане чергуванням голосних з
ОІУОГЬ «отвір», оі-уогііі, пізніше було
сприйняте ЯК О-ІУОГІІІ ПІД ВПЛИВОМ ІУО-
гйі, у зв’язку з чим з’явилося га-іуогіїі
«зачинити»; — споріднене з лит. аіуег-
іі «відкрити, відчинити», лтс. аіуегі
«тс.», прус, єіауєггєіз «відчини», лат.
арегіо (< *аруегіо) «відкриваю, від-
чиняю», орегіо (< *оруегіо) «вкриваю,
зачиняю, ховаю». --- Смаль-Стоцький
Зіауіа 5, 44; йибп. II 886; Фасмер III
169—170; Черньїх І 610; Буга РФВ 75,
252; Вгйскпег 387; Бскизіег-Бехус 1687;
Ргаепкеї АІ51РІ1 39, 71; Тгаиітапп 351.
— Див. ще верея, від, вір*. — Пор.
верета, затворйти, обора1.
отвір — див. отвирати.
232
[бтдакаль] «звідкись» Ж; — резуль-
тат злиття прийменника от «від» і
прислівника *дакаль «десь», утворено-
го з неозначеної частки [5а] і прислів-
ника [дткаль] «звідки». — Див. ще
да3, откаль.
[отей] «старшина, вождь племе-
ні» Ж; — неясне; можливо, пов’язане
з отець.
[бтелйти] «із силою кинути на зем-
лю» Ж; — неясне; можливо, результат
видозміни [гателити (гатилйти)] «би-
ти (кулаками)», [гатляти] «кидати на
купу» (пор.).
[отенський] «батьківський» Ж, [во-
тенський] «тс.» Ж; — др. отьнь «тс.,
батьків», цсл. отьнь «тс.»; — пов’яза-
не з отець (псл. оі-ьсь). — Див. ще
отець.
[отерезбйтися] «витверезитися» Ж;
— очевидно, результат видозміни фор-
ми *отерезвитися, що зводиться до
псл. Чеггу-ь «тверезий». — Див. ще
тверезий.
бтерок — див. терти.
[отерпати] «рвати на шматки»; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. [іаграс] «рвати, дерти, смикати,
тріпати», [іеграс] «тс.» зіставляється з
р. [тдрпище] «верета, рогожа», [тор-
пье] «тс.» і зводиться до псл. *Рграіі
«дерти, рвати». — Меркулова Зтимо-
логия 1966, 101 —102.
отеса — див. отоса.
отетеріти — див. тетеря*.
отець (род. в. вітця), [тец] Шейк,
[дтчик] (зменш.) «батечко» Ж, Куз,
вітчизна, вітчим, [вітцівщина] «бать-
ківщина», вітчима.,' отчйзна, отчйна,
[отечина] «батьківщина» Ж, [оте'щи-
на] «тс.» Ж, [отечник] «книга життє-
пису отців церкви» Ж, [отце'вщина]
«батьківщина», [отче'вич] «спадкоє-
мець» Ж, [дтчич] «син, що, згідно із
звичаєм, залишається на хазяйстві бать-
ка» О, [тец] «батько» Шейк, [утцюз-
нина] «батьківщина» НЗ УжДУ 26,
оте'цький, [отцевський] «батьківсь-
кий» Ж, [отчеський] Пі, отчий «тс.»,
отчйзний, [отчйстий] «вітчизняний»
оте
отляк
Бі, Пі, [вітцевий] «батьківський», [віт-
цівський, воте'нський Ж] «тс.», віт-
чизняний, (заст.) бездтчина Я, пра-
отець', — р. оте'ц, [отек, атька], бр.
айцец, др. отьць, п. о]сіес, ч. слц.
оіес, вл. ’у/біс, ’у/бсес, нл. ’у/озс, болг.
отец, м. отец, схв. бтац, слн. осе,
стел, отьць; — псл. оіьсь «батенько»
< *о1ьк"ь, похідне від *окь «батько»
(пор. псл. оіьпь «батьківський»); —
споріднене з гр. атта «батько», лат.
аііа, хет. аііаз, гот. аііа, двн. аііо, свн.
нвн. дісл. аііе, алб. Йі «тс.», дінд. аііа
«мати, старша сестра»; іє. *аііа < *аі,
можливо, звуконаслідувальне (у дитя-
чій мові). — Бурячок 16—19; Кисіп. II
887; Коваль 181; Трубачев Терм, родс-
тва 25—ЗО; Фасмер—Трубачев III 170;
Черньїх І 610—611; Преобр. І 668;
ЗСБМ 1, 222—223; Вгйскпег 377; Ма-
сіїек Е8ЛС 422; НоІиЬ—Кор. 259;
БсЬизіег-Бедус 1673—1674; Зкок II
576—577; Вегіа] Е88Л II 239—240;
Критенко Вступ 503—504, 540; Бенве-
нист 147—148; Егізк І 182; ХЧакІе—
НоГт. І 77; МеіПеі Еіисіез 343; Рокогпу
71. — Пор. отенський.
[оте, отонє] «тут і там» Ж, [отес є]
«ти тут» Ж; — не зовсім ясне; можли-
во, утворилося з часток от, он та діє-
слова є. — Пор. оне.
отже (частка, що вказує на зв’язок
між частинами думки), [отжек] «от-
же» ВеЛ, [уотжик] «тс.» ВеЗа; —
складне утворення з часток от і же
(див.). — Пор. отож.
отит (мед.) «запалення слизової обо-
лонки вуха»; — р. болг. отйт, бр.
атьіт, п. ч. оііііз, слц. оіііїсіа, схв. оти-
тис, слн. оііііз; — запозичення з ново-
латинської наукової термінології; нлат.
оііііз «тс.» утворене за допомогою суфі-
кса ’-іііз від гр. ои<; (род. в. штос;) «ву-
хо», спорідненого з лат. аигіз «тс.», псл.
ихо, укр. вухо. — СІС2 611; РЧДБЕ 520;
Кіеіп 1103; Егізк II 448—449; 'Таїсіє—
НоГт. І 85. — Див. ще вухо.
[отік] «ніби, неначе»; — результат
фонетичної видозміни словосполучення
от як. — Див. ще от, як2.
[отікатися] «відстати в дорозі» Ж,
[отекнутися] «тс.» Ж, [окекнутися]
«залишитися» Ж; — неясне.
[отісок] «шматок заліза» Ж; — оче-
видно, пов’язане з [отоса] «пристрій із
залізного прута, дроту, яким прикріп-
люють край голоблі до осі» (див.).
[отічок] «черінь печі» Л; — очеви-
дно, пов’язане з [тічок] «утоптане або
вирівняне місце». — Див. ще тік1.
[бтіша] (назва вівці за мастю) Гриц,
[вдтіша, вдтішер] «тс.» тж; — запо-
зичення з молдавської чи румунської
мови; рум. [цбііза] «вівця з чорним біля
очей», [оаі’еза, оакізї] «тс.» є діалект-
ними варіантами назви оасйез(а), до
якої зводиться й запозичене укр. [ва-
кешка] та ін. — Клепикова 71. — Див.
ще вакешка.
[бткаль] «звідки» Ж; — очевидно,
запозичення зі словацької мови; слц.
обкіаГ співвідносне з укр. відкіль. —
Фасмер III 170. — Див. ще відкіль. —
Пор. бтдакаль.
[бткальси] «звідкись» Ж; — склад-
не утворення з прислівника [бткаль]
«звідки» та зворотної частки си (дав-
ніша форма частки -ось). — Див. ще
десь1, бткаль.
[откивізити] «відстовбурчити» Лекс-
Пол; — неясне.
[откйлок] «відприск, нащадок» Лекс-
Пол; — утворення з префікса от-, спів-
відносного з нормативним від-, та поль-
ського слова кіеіек «росток, паросток»,
що зводиться до псл. коїь «кілок» (з ог-
ляду на загострений верх паростка). —
Вгйскпег 227. — Див. ще від, кіл.
[откбсник] (бот.) «заяча конюши-
на, перелет, АґііЬуІІІз уиіпегагіа Б.»
Мак; — пов’язане з р. откде «схил»,
утвореним від коедй «косий, скісний»,
якому відповідає укр. косий- назва зу-
мовлена, очевидно, поширеністю цієї
рослини по схилах і косогорах (Нейш-
тадт 347). — ДиВ. ще від, косий.
[отляк] «поганий горщик» Ж; —
неясне; можливо, похідне утворення
від тліти «гнити; [псуватися від ча-
су]». — Желех. 584. — Див. ще тліти.
233
отмєн
отримати
отмєн — див. тмин.
[отмінець] «чорт» Ж; — пов’язане
з [відмінча] «чортеня, яким підмінено
дитину». — Див. ще від, міняти.
ото «от» (вказівна частка) СУМ,
Ж; — п. оїо «от, ось»; — псл. оіо, ут-
ворене з частки о і займенникового
компонента іо, етимологічно тотожного
з іь «той», іо «те». — Пор. от.
отож, тож; — п. о1б±; — резуль-
тат злиття часток (о) то і ж(е) (див.).
отбка, отбчини — див. текти.
[отокуватися] «стати стоянкою»,
{атакуватися} «зупинитися для відпо-
чинку» Си, [утаковйтися] «влаштува-
тися, розміститися, заспокоїтися» Ме,
[утбкмити] «розташувати, примістити,
вмістити» О, [утбкмитися] «розташу-
ватися, приміститися» О; — не зовсім
ясне; можливо, похідне утворення від
тік, зближене в частині форм з осно-
вами [токма] «рішення» або так.
отоманка «широкий м’який диван
без спинки», отамана «тс.»; — р. от-
томанка, бр. атаманка, п. оіошапа,
ч. слц. вл. оіотап, болг. отоманка, м.
отоман, схв. отаман, слн. оіотапа; —
запозичення з французької мови; фр.
ойотапе «отоманка» утворене від вла-
сного імені тур. Оііітап «Осман» (за-
сновник Османської імперії, 1259—
1326), яке зводиться до ар. ‘иіЬшап. —
ССРЛЯ 8, 1658; Кораііпзкі 704; Но-
ІиЬ—Буег 350; Ву]акли]а 661; КІеіп
1100. — Див. ще оттомани.
[отбра1] «закваска», затір; — р.
затор «тс.»; — похідне утворення від
терти (закваску робили з борошна,
яке перед тим затирали); (пор. р. [отб-
ря] «полова, дрібна солома та короткі
колоски після молотьби», бр. [отара]
«обмолочене, порожнє колосся»), —
Див. ще' терти.
[отбра2] «перша борозна попід ме-
жею» Гриц; — р. [отар] «поперечна
борозна»; — не зовсім ясне; у російсь-
кій мові пояснюється як запозичення з
литовської мови; лит. аіага «поперечні
борозни в . кінці ріллі; кінець ріллі»
(Лаучюте 123); може розглядатись і як
234
деетимологізований залишок псл. *оі-
ога, похідного від о'і-огаіі «відорати».
[отоса] «пристрій у возі із залізного
прута, дроту або мотузки, яким при-
кріплюють край голоблі до осі для ви-
рівнювання ходу», [отеса, вотбса
ВеБ, вотісник ВеБ] «тс.»; — р. [отос,
отоса], бр. атбса, п. [оїоз, оіоза, обоз,
осіоза] «тс.»; — очевидно, псл. оіов-,
утворене на основі виразу оГь озі «від
осі»; менш переконливе виведення (Ла-
учюте 18; СИгуЬзкі 80 19, 475; Егаеп-
кеі 756) від лит. аіаза]а, аїазра та ін.
«тс.». — Даль II 743; ЗСБМ 1, 199;
БІгЬиІіз ВаИізііса 5/2, 161. — Див. ще
від, вісь. — Пор. ОТІСОК.
[отбча] (у сполученні [о. окоча]
«час від часу, зрідка») Ж; — результат
злиття і стягнення виразу др. о то чи-
на «в той час, тоді»; форма [окоча]
«коли» утворилася за аналогією до
оточа від співвідносного із займенни-
ком то займенникового елемента ко-.
— Е88Л 81. §г. II 517. — Див. ще о1,
той, чин.
[отбчини] «сало на кишках у сви-
ней Г, ЛЖит; перетоплене свиняче са-
ло із шкварками ЛексПол», [отбчина]
«тельбухи» Ж; — слц. [оіоку] «нутряне
сало», [оіоску] «тс.»; — не зовсім ясне;
може бути пов’язане з дієсловом ото-
чити як «сало, що оточує кишки» або
з отектй як «сало, що стікає при ви-
топлюванні». — ЗСБМ 1, 199—200. —
Див. ще тектй, точйти1.
оточйти — див. точйти1.
[бтрас] (бот.) «конюшина шарудли-
ва, ТгіГоІіит зїгерепз Сгапіз. (Т. а§га-
гіит Б.)» Корз, [натресник] «тс.» тж; —
похідне утворення від трястй(ся);
назва зумовлена, очевидно, тим, що
цей вид конюшини, підсохши, розтру-
шує своє насіння по землі. — Див. ще
трястй.
отремйтє — див. терміття.
отрймати «одержати»; — бр. ат-
рьімаць; — запозичення з польської
мови; п. оїггутас «тс.» є префіксаль-
ним утворенням від Іггутас «держати»
(пор. аналогічне утворення укр. одер-
бтріб
отряха
жати). — Леков Език и литература
1954/4, 276; Вгйскпег 583. — Див. ще
о1, тримати.
бтріб, отрібка, отрбба — див.
утроба.
отрій, отрійниця — див. труїти.
[отрбвниця] (бот.) «беладона лі-
карська, Аігора ЬеІІасіоппа Б.» Ж, [от-
равниця] «тс.» Мак; — похідне утво-
рення від [отрбва] «отрута», [отрава]
«тс.»; назва зумовлена отруйними вла-
стивостями беладони (Вісюліна—Кло-
ков 273; Словн. бот. 49). — Див. ще
травйти.
отрок «хлопець-підліток» СУМ, Ж,
отроцтво, бтрочий; — р. отрок «от-
рок», бр. дтрак «тс.», др. отроюь «ди-
тя, дружинник, воїн, слуга»; — запози-
чення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл. отрокт. «хлопчик, слуга», як і
п. ст. оїгок «отрок», рігок, )б'ігок, ]еі-
гок «тс.», ч. слц. оїгок «раб; (ст.) слу-
га, наймит», вл. ’у/оїгоск «наймит», по-
лаб. Уііоігок/уиоігйок «син», болг. от-
рок «отрок», схв. отрок «слуга; [дити-
на]», слн. оїгбк «тс.», походить від псл.
*оі('ь)гок'ь «той, хто не має права гово-
рити», утвореного з префікса оів- і ко-
реня гок-, пов’язаного чергуванням го-
лосних з *гекй «казати, говорити»
(пор. вирок, пророк, урок); недостат-
ньо обгрунтоване припущення (Мозгугі-
зкі ЗР 35/2, 130—133, Р23Р 243), що
слово етимологічно розпадається на
префікс о- й основу -іток'ь «той, хто бі-
гає навколо, прислуговує» (—> «слуга,
раб»), яка зводиться до незасвідченого
кореня *ігек- «бігти»; непереконливе
також зіставлення (Львов Лексика
ПВЛ 228) з слн. їгїа «лоза», Ігз «пень».
— Німчук 297—298; Рибп. II 887; Фас-
мер—Трубачев III 172—173; Трубачев
Терм, родства 46—47; Черньїх І 611;
Преобр. І 669; Варбот 81. ХУогІзБ 161 —
162; Шабалин ЗИРЯ III 54—55; Копеч-
ньій „Зтимология 1966, 54—61; Масіїек
Е8ЛС 423; 8сйизіег-8еіус 1677—1678;
Мікі. Е\¥ 228. — Див. ще від, ректи.
[отрока] «торба для корму, реп-
тух» Ж; — р. [отрбчить] «відв’язати
сіть»; — не зовсім ясне, можливо, по-
в’язане з п. [оігок] «мотузка для обв’я-
зування; мисливська сіть», утвореним з
префікса о- та кореня іток-, якому від-
повідає укр. торокй, торочити. —
Копечньїй Зтимология 1966, 61.
[бтруби] «тирса; висівки МСБГ»,
[отрубі\ «висівки» ЛЖит; — р. бтру-
би «тс.», [бтрубь] «полова; лупа (у во-
лоссі)», бр. вбтруб’е «висівки», [вбт-
рубьі], др. отруби, отрубьі, п. оігфза,
[оігд,Ь], ч. слц. оігиЬу, вл. шйгиЬу, нл.
лмбїзиЬу, слн. оїгбЬ, цсл. отрджн «тс.»; —
псл. оігрЬі, утворене, очевидно, з пре-
фікса оБ і дієслова грЬіїі «бити, руба-
ти»; первісне значення — «те, що зби-
те із зерна»; виводиться також (Мікі.
Б XV 228; Мозгугізкі Р2ЛР 318; Зресіїі
267) від кореня Негїі «терти» (із суфік-
сом -рЬ-). — Фасмер—Трубачев III 173;
Преобр. І 670; ЗСБМ 2, 202. — Див.
ще від, руб. — Пор. трубйти.
[отрудник] (ент.) «присмерковий
бражник молочайний, ВеіІерЬіІа еи-
рііогЬіае Б.» (гусінь) ВеНЗн, ВеЗа; —
очевидно, пов’язане з отрута (пор.
[прйтрут] (енті) «ведмедиця, Агсїіа»
(гусінь), з огляду на отруйність воло-
сяного покриття деяких видів гусені).
— Див. ще труїти.
отруйний, отрута, отруювач, от-
руя — див. труїти.
[бтрунки] «уламки, сміття» Ж; —
р. [вбтра] «полова; потерта солома»,
[вбтрйна] «тс.», бр. [вбтрьіньї.] «по-
терта солома, відходи після молотьби»,
ч. [оїегіпу] «розсипані залишки сіна»;
слц. [оіегіпу] «тирса»; — псл. *о-іьг-,
пов’язане з Негїі «терти». — ЗСБМ 2,
202—203. — Див. ще терти. — Пор.
трйна.
отрунок — див. трунок2.
[отруцизна] (бот.) «повитиця євро-
пейська, Сизспіа еигораеа Б.» Мак; —
пов’язане з отрута (п. ігіісігпа «отру-
та»); назва зумовлена отруйними влас-
тивостями повитиці (Нейштадт 449—
450). — Див. ще труїти.
[отряха] «шибеник, пустун», [от-
рях] «неохайна, погано одягнена люди-
235
бтсаль
отян
на» Ва, [отряхуватий] «задирливий,
розбишакуватий»; — р. [отряха] «не-
охайна людина», бр, [атряха] «тс.»; —
очевидно, пов’язане з р. неряха «не-
охайна людина», яке виводиться від ос-
нови рях-а < ря(д).х-а, пов’язуваної з
ряд (пор. укр. [рядити] «прибирати,
наводити порядок», [рядитися] «зби-
ратися, готуватися», [рядний] «акурат-
ний, господарський», рос. нарядний
«ошатний», [ряхая] «красива, ошатна,
чепурна»). — Фасмер III 66; Преобр. І
601; Потебня РФВ 42, 192; ЗСБМ 1,
201. — Див. ще ряд.
[бтсаль] «звідси» Ж; — очевидно,
результат видозміни форми [отсіль]
Пі, відсіль «тс.» за аналогією до [дт-
таль] «звідти». — Див. ще відсіль.
[отслотйтися] «відстати, відчепи-
тися» ЛексПол; — похідне утворення
від [слота] «сльота», [слотйти] (про
сльоту) в значенні «перестати чіпляти-
ся сльотою». — Див. ще сльота.
[отсюль] «звідси» Пі; — бр. ад-
сюль\ — результат контамінації форм
[отсіль] Пі, відсіль «тс.» і сюди. —
ЗСБМ 1, 85, 91. — Див. ще відсіль,
сюди.
[бтталь] «звідти» Ж; — очевидно,
запозичення зі словацької мови; слц.
обііаі’ «звідти» утворене з прийменни-
ка ої, якому відповідає укр. від, і за-
йменникового компонента ІіаГ, що зво-
диться до псл. 1о1]ь. — Див. ще від-
тіль.
[бттамаль] «звідти» Ж, [дттамале
Ж, отамаль ЕЗб 25] «тс.»; — складне
утворення з прийменника [от] «від»,
прислівника там і обмежувальної час-
тки [ле] (> -ль). — Див. ще від, ле,
там.
[оттйценький] «ось такий» Пі; —
результат злиття частки от і займен-
ника [тіценький] «такий». — Див. ще
от, тіцький.
оттомани (давня назва турків); —
р. оттомани, бр. атаманскі, п. Оіо-
тап «турок», ч. заст. оіошапзку, слц.
Оіотап, болг. заст. отоманин, слн.
Оіотап; — запозичене із середньогре-
236
цької мови, очевидно, через західноєв-
ропейські (нім. ОНотапе); сгр. ’ООоца-
уоі «османи» походить від ’О9(о)цауо<;,
імені засновника Оттоманської імперії
хана Османа І (1259—1326), засвоєно-
го з арабської мови й сприйнятого в
арабській огласовці ар. Оійтап, яке
певної етимології не має. — Фасмер III
172; Кіеіп 1103; Кіц^е—Міігка 526. —
Пор. османи, отоманка.
[отторбсати] «обтрушувати, стру-
шувати, скидати» Ж; — утворене з
префікса [от-] «від» і кореня торос-,
очевидно, ВІД ПСЛ. *ІОГ8- «трясти, тру-
сити», що на східнослов’янському грун-
ті розвинулося в повноголосну фор-
му. — Пор. торсати.
[отупний] «страшний, жахливий»
ВеЛ, [отупно] «тривожно, моторош-
но» Ж, ВеЛ; — запозичення з польсь-
кої або словацької мови; — п. [оі^рпо,
оіирпо] «страшно, сумно», слц. оіирпу
«тужний, журливий» походять від
п. І^ру «тупий», слц. іиру «тс.», яким
відповідає укр. тупйй\ первісне зна-
чення — «отупляючий, такий, що не ви-
кликає інтересу, викликає байдужість,
навіть відразу». — Масіїек ЕБЛС 661.
— Див. ще тупйй.
[отуха] «утіха»; — запозичення з
польської мови; — п. оіисіїа «бадьо-
рість, моральна сила, дух» утворене з
префікса о- і кореня іисЬ- «заспокоєн-
ня», наявного також в укр. тухнути
«пригасати, спадати», тушити «гаси-
ти»; виведення від п. іивха «гладкість,
опасистість» (Вгйскпег 585) позбавлене
ґрунту. — Масіїек ЕБЛС 661—662. —
Див. ще тухнути1.
[отушаний] «оббитий, утеплений»
ЛексПол; — очевидно, пов’язане з
тушкувати «закутувати,- закривати»
(див.).
[отхвбїти] «відхаювати» ЛексПол; —
результат видозміни форми [отхаяти]
«оживити, відхаяти», очевидно, збли-
женої з хвоя. — Див. ще ханти.
[отян] «підзорна труба, телес-
коп» Ж, [отяна] «тс.» Ж; — запози-
чення з румунської або молдавської
офеня
офіцйна
мови; рум. оскеап «підзорна труба, бі-
нокль», молд. окян «тс.» походять від
осіті (молд. окь) «око», яке зводиться
до лат. ос(и)1из «тс.», спорідненого з
псл. око, укр. око. — СДЕЛМ 290; Риз-
сагіи 106. — Див. ще око1.
офеня (іст.) «у дореволюційній Ро-
сії бродячий дрібний торговець»; —
бр. афеня; — запозичення з російсь-
кої мови; р. офеня «тс.» певної ети-
мології не має; пов’язують з ахвес, що
являє'собою традиційне читання імені
іудейського бога Лпуїт (так званий
«тетраграматон») як ЛаЬуей і могло
проникнути в жаргон офень з мови єв-
рейського населення; припускається
також (Фасмер III 174) походження
від гр. аОцуаїос; «афінський» від
’АОграї «Афіни». — Фасмер—Труба-
чев III 174; Преобр. І 671; Кипарский
ВЯ 1956/5, 135; Бондалетов ЗИРЯ
VII 38; Арапов Зтимология 1964,
120—126; ЗСБМ 1, 214.
оферма «тюхтій, мамула» О; —
бр. [афзрма] «неохайна жінка, опуще-
на людина», [ахвзрма, ахзрма, офер-
ма] «тс.»; — запозичення з польської
мови; п. оїеггпа «недолуга, нездатна
людина» етимологічно неясне; зістав-
ляється з нім. ойпе Богт «без форми»
(5ДР V 843). — ЗСБМ 1,211.
оферта «пропозиція про укладення
угоди», офе'рт «тс.»; — р. болг. офер-
та, бр. оферта, п. ч. слц. вл. оїегіа,
схв. дферт(а), слн. оїегїа; — запози-
чено через польське посередництво з
німецької мови; нім. Оїїегіе «пропози-
ція» зводиться до лат. ойего «пропо-
ную, подаю», що етимологічно розкла-
дається на префікс оЬ- і дієслово Гего
«несу, підіймаю, показую», споріднене
з псл. Ьегр «беру», укр. беру. — СІС2
6Н; Кораііпзкі 686; ХУаІсіе—НоГт. І
483—485. — Див. ще брати.
офіра «жертва», [охвіра, офяра Пі,
охвяра Пі, хвіра Нед] «тс.», [офірка]
«свічка, яку ставлять у церкві за душу
померлого» Ж, [офірник] «жертвода-
вець» Ж, [офірдвщина] «побажання
хрещених батьків дитині» Ж, [офірува-
ти] «жертвувати», [охвірувати, охвя-
рувати Пі] «тс.», ст. афера, оферова-
ти (XVI ст.), офіра (XVII ст.); — бр.
ахвяра; — запозичення з польської мо-
ви; п. оПага, як і ч. оїега, слц. оіега,
походить від двн. орГаг (свн. оріег),
утвореного від дієслова орГагбп «жерт-
вувати» (свн. оріегп «тс.»), яке зводи-
ться до лат. оїГего «пропоную» (Ше-
лудько 41; ЗСБМ 1, 215; Вгііскпег 375;
НоіиЬ—Буег 342) або до лат. орегагі у
спеціалізованому значенні «жертвувати
милостиню» (К1и§е—Міігка 523). —
Дзендзелівський УЗЛП 96—97. —
Див. ще операція, оферта.
офіт (мін.) «світлий мінерал різно-
манітних відтінків, різновид серпенти-
ну»; — р. болг. офйт, бр. афіт, ч.
слц. оііі, схв. офит; — запозичення з
грецької мови; гр. дфітіщ «серпентин»,
букв, «змійовий», походить від бери;
«змія», спорідненого з дінд. аЬіЬ, ав.
агі- «тс.» (іє. *0£фІті-5).— Бгізк II 453;
Воізаср 732—733.
офіцер, офіцерня, офіцерство, офі-
церша; — р. болг. м. офицер, бр. афі-
цзр, п. оїісег, ч. слн. оПсіг, слц. оїісіег,
вл. оПсег, схв. офйцйр; — запозичено
через російське й польське посередни-
цтво (від форм непрямих відмінків) з
німецької мови; нім. Оіїігіег «офіцер»
походить від фр. оїїісіег «командир за-
гону», яке зводиться до слат. оГГісіагіиз
«той, хто має посаду», пов’язаного з
оШсіит «служба, посада», від якого
походить також укр. [офіція]. — Фас-
мер—Трубачев III 174; Черньїх І 611;
Преобр. І 671; 51. \ууг. оЬсусІт 522; Но-
ІиЬ—Буег 342; К1и§е—Міігка 520. —
Див. ще офіція.
[офіцйна] «флігель» Ж, [офіцйн-
ка Ж, офіцйни, охвицйни] «тс.»; — за-
позичення з польської мови; п. оГісупа
(заст.) «бічний будиночок при палацові
для челяді; бічна або задня частина
кам’яниці; майстерня», як і ч. оїісіпа
«майстерня», слц. ойісіпа «перукарня»,
схв. офицйна «майстерня», походить
від лат. оіїісїпа «майстерня, місце ви-
готовлення чогось», яке було результа-
237
офїція
офтальмія
том видозміни форми орШсІпа, похідної
від оріїех «творець, майстер, реміс-
ник», що утворилося з компонентів
оріїз «робота, твір, праця, заняття» і їа-
сіо «роблю, створюю, виготовляю». —
Кораіігізкі 687; НоІиЬ—Буег 342; Таї-
сіє—Ноїт. II 204—205, 217—218. —
Див. ще опус, факт.
[офїція] «служба», офіціал «висо-
копоставлений чиновник», офіціаліст
«службовець в адміністрації приватного
маєтку», офіціант, офіціоз «періодич-
не видання, що офіційно не є органом
уряду або правлячої партії, але вира-
жає їхні погляди», офіціальний, офі-
ційний, офіціозний; — р. официаль-
ньій, бр. афіцьіял «офіціал», п. оГіс]а1-
пу «офіціальний», ч. оГісіа! «дрібний
чиновник», слц. оГісіаІ «реєстратор»,
вл. оїісіаіпу «офіціальний», болг. офи-
циален, м. офици]ален, схв. офйцй]
«служба Божа», офици/алан «офіці-
альний», слн. оГїсі] «служба Божа»,
оїісіаіеп «офіціальний»; — запозичен-
ня з латинської мови; лат. оШсіит
«служба, посада» виникло з *оріїасі-
от > *оріГісіит «заняття, виробнича
професія; виготовлення, робота», по-
хідного від оріїех «творець, майстер,
ремісник». — Черньїх І 611—612; Ко-
раїігізкі 686—687; НоІиЬ—Буег 342;
\¥а16е—Ноїт. II 204—205. — Див.
ще офіцйна.
[бфлис] «тонкий дерев’яний стов-
бур, що використовується на дрова
або на огорожу; хворостина; обапіл
МСБГ», [бплис] «край необрізаної дош-
ки» Корз; — неясне.
офорт «гравірування на металі за
допомогою кислот»; — р. болг. офорт,
бр. афдрт, слц. еаиГогі; — запозичення
з французької мови; фр. еаи-Гогіе «азот-
на кислота» (якою витравлюють малю-
нок на металі) утворене з компонентів
еаи «вода», що походить від лат. ариа
«тс.», і їогі(е) «сильний, дужий, стій-
кий, міцний». — СІС2 612; Ьаигаі 260.
— Див. ще акварель, форт1.
офсайд (спорт.) «положення поза
грою»; — р. болг. офсайд, бр. афсайд,
238
п. оГзаісі, оГГзісіе, ч. оіїзібе, бізаісі, слц.
оїГзісіе, м. офса/д, схв. 6фса]д, слн. бії-
зісіе, бізане!; — запозичення з англійсь-
кої мови; англ. оіїзібе «тс.» складаєть-
ся з прийменника оГГ «за, поза» та
іменника зібе «сторона, бік», спорідне-
ного з днн. зїба, дісл. зїда, дат. зісіе,
шв. зісіа, снідерл. зїбе, гол. гіДсіе), двн.
зііа, свн. зііе, нвн. Беііе «тс.», а також
із дангл. зїб «довгий, широкий, просто-
рий», ДВН. 8110 «вільний, в’ялий», снн.
8їб(е) «низький», лит. зіеіиуа «глибоке
місце в річці», сірл. 8ІІЬ- «довгий» то-
що. — СІС2 612; ССРЛЯ 8, 1739; Ид-
рисов РР 1983/5, 148—150; Кораіігізкі
686; НоІиЬ—Буег 342; КІеіп 1442; Кіи-
це—Міїгка 701.
офсет «спосіб друкування, при
якому зображення передається з дру-
карської форми на гумову стрічку, а з
неї на папір»; — р. болг. офсет, бр.
афсет, п. оїїзеі, слц. вл. оїзеі, ч. ої-
зеі, оПзеі, схв. офсет, слн. бїзеї; —
запозичення з англійської мови; англ.
оїїзеБ букв, «зміщення», утворене з
прийменника оН «за, поза» та іменни-
ка зеі «ряд, добір, серія, партія, комп-
лект», що виникло з сангл. зеНе, зеїі,
зеі, похідних від фр. ст. зеЧе «по-
слідовність, ряд, порядок», що є варі-
антом слова зесіе від лат. зесіа «по-
слідовники; почет; секта». — СІС2
612; ССРЛЯ 8, 1739; Кораіігізкі 686;
НоІиЬ—Буег 342; КІеіп 1077, 1425. —
Див. ще секта.
офтальмія «захворювання очей»; —
р. офтальмйя, бр. афтальмія, п. слц.
оЇЇаІтіа, ч. оїіаїтіе, схв. офталми/а; —
запозичено через латинську мову (лат.
орЬіЬаїтіа) з грецької;  гр. бсрбаЛціа
«запалення ока» походить від бсрОаЛ-
цб<; «око», що спочатку могло бути
віддієслівним іменником («бачення, по-
гляд»), похідним від незасвідченого
*о<р9аЛЛорс(і «дивитися», яке зводить-
ся до назви *б<р9аЛ(Л)о(;, що виявляє-
ться в беот. битаЛЛос; «око», лак. біг-
тіЛ(Л)о<; тощо, споріднених з дінд. акзі
«тс.». — СІС2 612; Кораіігізкі 687; Но-
ІиЬ—Буег 342; Ргіек II 452.
офтальмологія
охват
офтальмологія «наука про очні
хвороби», офтальмолог, офтальмоло-
гічний', — р. офтальмолбгия, бр. аф-
тальмалбгія, п. оїіаїтоіо^іа, ч. оііаі-
тоїо^іе, слц. ойаїтоіб^іа, болг. офта-
лмолбгия, схв. офталмолбги)а, слн.
ойаїтоіо^чіа; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; нім. ОрЬЛіаІто-
Іо^іе, фр. оріаіаїтоіо^іе, англ. орЬіаІ-
тоїо^у утворені з гр. д<р9аЛцб<; «око»
і -Лоуіа «вчення». — СІС2 612; Ко-
раїігізкі  687; НоІиЬ—Буєр 342; Кіеіп
1087. — Див. ще логіка, офтальмія.
ох (виг.), охати, охкати, [охтіти]
«охати, скаржитися», [бхми] «зітхання»
Ж, [охохб] Ж; — р. бр. др. болг. м. ох,
ч. слц. вл. нл. осЬ, схв. ох, слн. дії; —
результат фонематичного оформлення
первісного вигуку ох. — ЗСБМ 2, 205;
8, 83. — Пор. ах, ех, о2, ух*.
[охабити] «залишити; зіпсувати»,
[охабляти] «залишати; псувати», [оха-
битися] «забути, загубити; залиши-
тися», [ухабйти] «залишити» ДзУЗЛП,
[дхаб] «калюжа, болото, старе русло
річки; негідник, негідниця», [охаба]
«тс.; гнила колода; ледар, нероба» О,
[охаб] «падло» О, [бхаби] «рештки дріб-
них дров на зрубі» О, [бхап] «пропуск
в оранці» О, [охабисько] «калюжа,
болото, старе русло річки», [охабище]
«тс.», [охабле'нник] «безтолковий, не-
дбалий, неохайний, розбещений, ні-
кчемний» Ж, [зохабити] «знехтувати,
занедбати; залишити, покинути» Ж,
[похабйтися] «залишити, покинути»;
— др. охабитися «покинути, залиши-
ти; перестати, припинити; відстати, ут-
риматися», п. [осЬаЬ] «болото», ч. осйа-
Ьосаі «слабнути», ст. осНаЬИІ (осЬаЬ-
поиіі) «знесилитися, утратити здат-
ність», слц. осЬаЬомаі’ «слабнути, зане-
падати»; — префіксальне утворення
від *хабити; пор. р. [похабить] «псу-
вати», п. сйаЬеіа' «шкапа», [сйаЬу]
«кістки, що виступають з-під шкіри»,
стел. хЛЕИТИ «псувати, гноїти», які
зводяться, очевидно, до псл. хаЬііі;
дальші зв’язки неясні. — Дзендзелів-
ський УЗЛП 97—98; Фасмер III 175;
Срезн. II 835; Масітек Е5ЛС 194; Вегп.
І 380—381; Мартьінов Сл. и ие. акко-
мод. 139. — Див. ще хаб.
[охайлучити] «виполоти; очистити
від гілок (щепу)»; — результат видозмі-
ни форми охаючити «надати чому-не-
будь приємного, охайного вигляду, об-
чистити», очевидно, зближеної зі сло-
вами хай, [лучче] «краще». — Див. ще
о*, хаяти.
охайний «старанно, чисто і дбай-
ливо одягнений; чисто, старанно при-
браний», [охайливий] «тс.», [неохая]
«нечепура»; — бр. ахайньї, п. [осНа]пу]
(з укр.); — похідне утворення від хан-
ти (< псл. хаіі, ха]а!і < іє. *кв-/ке8-);
утворилося, можливо, через проміжну
дієприкметникову форму обхаяний. —
Мельничук Зтимология 1966, 218. —
Див. ще хаяти.
оханутися — див. схаменутися.
[бхапки] «обрізки, кухонні відходи
від м’яса?» Ж; — не зовсім ясне; може
бути результатом видозміни незасвід-
ченого *охабки «залишки, відходи»,
похідного від [охабити] «залишити»,
або пов’язаним з [бхлап] «обрізки, від-
ходи від м’яса», що зводиться до п.
осНіар «покидьки, недоїдки, м’ясо для
собак».
[охараскуватися] «відмовлятися»; —
результат видозміни форми відкарас-
куватися (одкараскуватися). — Див.
ще відкараскатися.
[бхвар] «чарівник» Ж, [охвара]
«відьма, чаклунка», [охварка] «відьма»
О, [охварство] «чаклунство» Ж; — не-
ясне; можливо, результат видозміни
форми [огвара] «обмова», зближеної з
[охвара] «щось дуже велике; незграбна
істота». — Пор. гвар, окар.
охвара — див. окар.
[охват] «хвороба попереку; обгоду-
вання або опій, хвороба худоби, пере-
важно коней ЛексПол», [охватйти]
«обгодувати або обпоїти (худобу)» Ж,
ЛексПол, [охватйтись] «захворіти на
охват» ЛексПол, [охвачений] «хворий
на охват» ЛексПол; — бр. [ахват]
«захворювання худоби», слц. [осйуаі]
239
охвбта
охмолостати
«тс.»; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. осйімаі «хвороба худоби
та коней» пов’язане з осівуасіс, осії-
\уасас «спричинити запалення копит у
коня» (у XV ст. — також і хвороба
людини), утвореним з префікса о- та ко-
реня сівмаіас (ст.) «хапати, охоплюва-
ти», якому відповідає укр. хватати. —
ЗСБМ 1, 213—214; Вгііскпег 188, 374;
Масіїек Е8ЛС 210. — Див. ще хвата-
ти.
охвбта1 «старовинний верхній жі-
ночий одяг»; — мабуть, запозичення з
польської мови; п. осівмоіа «вид спід-
ниці», очевидно, пов’язане з осівмусіс
«обняти, огорнути», сЬхуусіс «охопи-
ти», ст. сііхуаіас «хапати, охоплювати»,
якому відповідає укр. хватати (див.).
[охвбта2] «бажання, охота, задово-
лення», [охвітний] «приємний, зруч-
ний Г; охочий Ж»; — р. [охвбта]
«охота», бр. ахвбта «тс.», др. охвота
«радість, задоволення»; — давніший
варіант слова охота «бажання, праг-
нення; схильність», що, можливо, утво-
рився від праслов’янського прикметни-
ка *охуь]ь «жвавий, веселий»; запере-
чення зв’язку з хоїеіі «хотіти» (Вгііск-
пег 374) недостатньо обгрунтоване. —
Фасмер III 175; ЗСБМ 1, 214—215;
Вегп. І 398—399. — Див. ще хотіти.
охиза — див. хиза .
[охинтай] «нікчема, квола людина»
О; — неясне; можливо, пов’язане , з
[хинбжити] «нищити, марнувати», р.
[хинь] «дрібниці, непотрібні речі», [хй-
нить] «ганити».
бхлань — див. хлань.
[бхлап] «обрізки, кухонні відходи
від м’яса» Ж, О, [бхлапок Ж, охлапок
ЛексПол, охлапки тж] «тс.»; — запо-
зичення з польської мови; п. осйіар
«покидьки, недоїдки, м’ясо для собак»
виводиться від сМарас «жадібно хвата-
ти, глитати», сіііар «гам!», очевидно,
звуконаслідувального походження. —
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; Вгііск-
пег 373, 380. — Пор. бхапки.
[охлудити] «заклякнути, захолону-
ти» ЛексПол; — бр. [ахлудзець] «за-
240
стигнути, одубіти, затверднути»; — по-
хідне утворення від [хлуд] «кийок,
різка»; у семантиці, можливо, зазнало
впливу п. осіїїбб «охолодження», сііібсі
«холод». — ЗСБМ 1, 218. — Див. ще
хлуд.
[охлямити] «обманути, обдурити»
Ж; — видозмінене запозичення із захід-
нослов’янських мов; п. окіатас «обма-
нути, обдурити», ч. окіатаї, слц. окіа-
таї’ «тс.» є префіксальними утворен-
нями від п. кіашас (ч. кіатаі, слц. кіа-
таі’) «говорити неправду, брехати, об-
манювати», спорідненого з лит. кібріі
«обдурювати, брехати», лтс. кгарї
«тс.». — Вгііскпег 236; Масіїек Е8ЛС
250.
охляп «без сідла; недбало; наопаш-
ки (про одяг)», [бхлепом Ж, набхляп]
«тс.»; — р. [бхлябь] «без сідла», бр.
[бкліп] «тс.», слн. оПІар «простір; слаб-
кість»; — похідне утворення від хля-
пати(ся) «хитатися при поганому
прикріпленні до чогось» (підкреслюєть-
ся незручність їзди без сідла); бр.
[бкліп] зводиться до п. окіер «охляп»,
яке пов’язується з кіерас «ударяти,
хлопати» (Вгііскпег 233). — Зіієуєіоу
НІ5І. рПопоІ. 483; ЗСБМ 2, 186. —
Див. ще хляпати.
[охляпнути] «охлянути»; — р. [ох-
лябнуть] «тс.»; — результат видо-
зміни форми [охлябнути] «розтряс-
тися, розкачатися, ослабнути», збли-
женої з охлянути «ослабнути, ви-
снажитися». — Див. ще хлябати.
[бхматися] «бажати, прагнути»,
[бхмання] «бажання»; — не зовсім яс-
не; можливо, результат злиття виразу
ох, мати або похідне утворення від
[бхми] «зітхання», пов’язаного з ох.
[охмирїти] «засумувати, спохмур-
ніти»; — очевидно, результат видозмі-
ни форми охмуріти. — Див. ще хму-
рий.
[охмолостати] «відлупцювати, по-
бити» Ж; — префіксальне утворення
від *хмолостати, що могло бути ре-
зультатом контамінації форм [холос-
тити] «товкти в ступі» і молотити.
охмолостатися
оцелот
[охмолостатися] «звикнути»; — не
зовсім ясне; можливо, пов’язане з
охмолостати.
охорона — див. хоронити.
охота, охітний, охіть, охіч, охоти-
тися, охотлйвий, охдтний, охбтник,
охотуватися, охбцький, охочий — див.
ХОТІТИ.
бхра «мінеральна фарба червоно-
брунатного або жовтого кольору», вох-
ра «тс.», охряний, бхрйстий СУМ, Ж,
вохристий; — р. болг. бхра, бр. вохра,
бхра, п. осгіга, ч. окг, слц. вл. окег, схв.
бкер, слн. бкег, бкга; — через польське
посередництво запозичено з латинської
мови; лат. осгіга «охра» походить від гр.
&хра «жовта охра», пов’язаного з
шхро? «блідо-жовтий», спорідненого з
дінд. уу-а^гіга'-гі «тигр». — Пономарів
Мовозн. 1974/2, 41; Фасмер III 176;
Черньїх І 613; Преобр. І 672; Горяев
244; ЗСБМ 2, 205; 81. ^уг. оЬсусгі 521;
НоІиЬ—Буег 343; Егізк II 1153—1154;
Воізаср 1085.
[бхрак] «худий кінь; шкапа» О; —
неясне.
Охрїм, Єфрем, [Єхрем, Хрім, Юх-
рйм (Ме),- Яхрем], ст. Охрімь (бл.
1392), Ефрем/ь (1398), Ефрим/ь (1489),
Ефрем'ь «оурожайньїй, плодови(т),
носень [добр-ь служителі» (1627); —
р. болг. Ефрем, бр. Ахрзм, др. Еф-
рімг, стсл. Кфрелгь; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ’Есрраір походить від гебр. ’ЕІгайт,
можливо, пов’язаного з рег «плід». —
Беринда 206; Спр. личн. имен 411;
Илчев 201; Сопзіапііпезси 49; КІеіп
530.
[охрянути] «охлянути, знесиліти,
виснажитися», [охряти] «тс.»; — др.
охрянути, охтузянути «стомитися,
ослабнути», п. [осЬгг^Іу] «кволий»,
цсл. оуржнлсгн «голодувати, хотіти їс-
ти»; — похідне . утворення від неза-
свідченого *хрянути «слабнути, висна-
жуватися» (пор. р. [хрять] «худнути,
сохнути, хиріти», [хрядеть, хрянуть]
«тс.», ч. сЬгабпоиїі «терпіти нужду, бі-
дувати», ст. сНгіесіа «виснаження, зне-
силення», сЬгеба «тс.»), яке зіставля-
ється з двн. зсгіпїап «тріскатися»,
зсгипїа «тріщина», лит. зкгагісіаз «старе
хутро». — Фасмер IV 280; Вегп. І 401. —
Пор. хляти*.
[бхтем] «глибоке зітхання, плач»
Ж, [на вічний о.] «назавжди, навіки»
Ж, [охтеменний] «злиденний» Ж, [ох-
тьбвий] «тс.» Ж, [заохтемйти] (ду-
шу) «запропастити» Ж; — пов’язане з
[афтемний] (> *охтемний) «навіки
проклятий» (пор. вираз [на афтему]
«ущент, зовсім, дотла» О). — Див. ще
афтемний.
[бхух] «дурень»; — неясне; може
бути результатом фонетичної видозмі-
ни слова [оглух] «тс.» або помилкового
написання замість блух.
[оцапїти] «очманіти» ГрицАВ; —
очевидно, результат видозміни деети-
мологізованої форми типу [очіпіти]
«застигнути, завмерти з переляку»,
зближеної з основою цап. — Див. ще
о цуп ІТИ.
[оцарїти] «одужати; подужати» О; —
очевидно, результат видозміни запози-
ченого рум. (молд.) оїагї (а зе) «роз-
гніватися, дратуватися», яке зводиться
до болг. оцеря «вищирити, оскалити
(зуби)», спорідненого з укр. щирити. —
СДЕЛМ 298. — Див. ще щирити.
оцарок — див. царина.
[оцвенок] «шматок, обрубок (дере-
ва, заліза)», [бцванок] «колода» Ж; —
неясне.
оцей {оце, оці, оця), цей {це, ці,
ця); — результат злиття і дальшої ре-
дукції вказівної частки от і вказівного
займенника сей {се, сі, ся). — ІУМ Мор-
фологія 133. — Див. ще от, сей. —
Пор. бцєк.
оцелот (зоол.) «великий дикий кіт у
Центральній та Південній Америці, Ееііз
рагсіаііз»; — р. болг. оцелот, бр. ацз-
лбт, п. слц. вл. осеїої, схв. оцелот; —
запозичення з,німецької або французь-
кої мови; нім. Огеїої, фр. осеїої «тс.» по-
ходять від нагуатлського осеїоН «тигр,
ягуар». — ССРЛЯ 8, 1779; Кораіігізкі
241
бцель
очамріти
684; 6г. БіуЬ. 543; Оаигаї 508; КІеіп
1072; N80 1707; ЕокоїзсЬ 50.
[бцель] «шип на підкові» Ж, [оціль]
«сталь» ВеУг, [бцілок] «кресало; заліз-
ний шпат» Ж, [наоцелйти] «загар-
тувати» ВеУг; — др. оцілтз «загартоване
залізо, сталь», оціль' «тс.», п. осеї «шип
на підкові; сталь», осуі «тс.», слц. осеї’
«сталь», вл. 5уосє1, схв. оцал, слн. [осеї],
р.-цсл. ощклю, ощклк «тс.»; — через
польську мову запозичено з чеської; ч.
осеї «сталь», очевидно, походить з нар,-
лат. *асіа1е, пов’язаного з лат. асіез
«гостряк, лезо», спорідненим з гр. бсхіс;
«жало, шип, колючка», двн. еска «го-
стряк», днн. 姧іа «кут, край, гострота,
лезо», дісл. дангл. ес§, англ. есі^е
«тс.», псл. озіа «точильний камінь». —
Масіїек Е8ІЇС 408; НоіиЬ—Кор. 251;
НоіиЬ—Буег 341; К1и§е—Міїгка 151;
Х\7а1с1е—Ноїт. І 8. — Див. ще осла.
оцет «водний розчин оцтової кис-
лоти», оцетниця, [бцетник] «виготов-
лювач оцту» Ж, Куз, оцтовий СУМ,
Ж, [оцетбвий] Ж, [оцтбвець] (бот.)
«сумах коротковолосий, оцтове дерево,
КЬиз їурЬіпа Б.», ст. оце(т) (1642); —
р. заст. м. оцет, бр. вбцат, др. оцьгггь,
п. ч. осеї, слц. осої, болг. оцет, схв.
бцат, слн. осеї, стсл. оцьтт»; — псл.
ось!!), запозичене, очевидно, з готської
мови; гот. акеії «оцет» походить від
лат. асеіигп «кисле вино, оцет», пов’я-
заного з асео «бути кислим, окислюва-
тися», асег «гострий», асіез «гостряк,
лезо», спорідненими з гр. аирос «гост-
рий», лит. азїгйз, псл. озїгь (< *озг-)
«тс.», укр. гострий-, могло бути запо-
зичене в праслов’янську мову й безпо-
середньо з латинської; в українській
мові, можливо, відновилося під впли-
вом, польської. — Фасмер III 176—177;
Преобр. І 672—673; Брандт РФВ 23,
95; ЗСБМ 2,,205—206; Вгйскпег 373;
МасЬек Е8ІЇС 408; НоіиЬ—Буег 341;
Младенов 405; 8кок II 540; Вегіа]
Е88ІЇ II 239; Критенко Вступ 531;
Кірагзку ОБО 127; МеіПеї Еїисіез 110;
Мікі. Е\У 219; М/аІсіе—НоГт. І 6—7. —
Див. ще гострий.
242
[бцєк] «ось як» Ж, [оцік] «ТС.»
ВеУг; — результат злиття словоспо-
лучення ось як; можливо, поряд з ось
існував варіант *оць (< *от сь), па-
ралельний до оце (< от се); як у го-
ворах змінилось у [єк, їк]. — Див. ще
ось1, як2.
[оцисе] «оце» Ме, [оцисе-б, цисе,
цисе-б] «тс.» тж; — результат злиття
займенників с. р. одн. оце та се. —
Див. ще оцей, сей, цей.
[оцїлйтися] «розстатися, розлучи-
тися, відступити; прикинутися, симу-
лювати» Ж; — неясне.
бцілок — див. бцель.
бцбнки, бцанки — див. обценьки.
оцупалок «оцупок»; — очевидно,
результат контамінації слів оцупок і
цур[у)палок (див.).
[оцупїти] «замерзнути» МСБГ, [очі-
піти] «застигнути, завмерти з переля-
ку» тж; — очевидно, пов’язане з ціпе-
ніти «замерзати», ціпити (про мороз)
«бути сильним» (див.). — Пор. оца-
пїти.
оцупок «обрубок, уламок» СУМ,
Ж, [оцбпок] «тс.» Ник; — р. [оцупок]
«обрубок дерева», [оцьіпок] «товста
палка, кийок», бр. [ацупак] «оцупок;
малорослий товстун; телепень», п. оси-
рек «коротка, але товста колода дере-
ва» (з укр.?); — очевидно, похідне ут-
ворення від. звуконаслідувального ко-
реня [цуп] (звук від удару при відру-
буванні). — ЗСБМ 1, 224; 8АМ І 355,
III 557.
[оцюдй] «осюди»; — результат злит-
тя частки от і прислівника сюди (тс >
ц). — Див. ще от, сюдй.
[бцяпок] «обгорілий кінець скіпки»
Ж; — очевидно, результат контамінації
слів оцупок «обрубок, уламок» і [цяп-
ка] «цятка, пляма». — Див. ще оцу-
пок, цяпати.
[очай] «ачей, раптом, можливо»,
[уочей] «можливо» ВеЗа, [очий] «тс.»
тж; — фонетичні варіанти форми ачей
«тс.» (див.).
очамріти, очмаріти — див. чам-
ріти.
очанка
очки
очанка (бот.) «Еирйгазіа Б.», [віч-
ний] «кравник, ОсіопШез Регз. (Еирйга-
зіа обопШез Ь.)» Мак; — р. очанка; —
похідне утворення від очі; назва зумов-
лена застосуванням очанки в народній
медицині для лікування очей (Посаль
47—48; Нейштадт 501). — Фасмер III
177; Преобр. І 673. — Див. ще око .
[бчап] «дерев’яна балка в стіні біля
одвірка Ж; крайня верхня балка; балка
на подовжній стіні хати; балка, на якій
лежить стеля О», [бчаб] «карниз;
шпонка» О, [очапйти] «з’єднати одві-
рок з кутком за допомогою дерев’яної
балки» Ж; — р. [бчап] «жердина»,
[бцап] «тс.», бцеп, бчеп, бр. ачбп «ко-
лода на зрубі», п. осгар «тс.»; — оче-
видно, похідне утворення від [чапити-
(ся)] «доторкатися, прив’язувати, зв’я-
зувати». — ЗСБМ 1, 232—233. —
Див. ще о1, чапитися. — Пор. бщеп.
[очапатися] «опритомніти, прийти
до свідомості»; — р. [очапаться], бр.
[ачапацца] «тс.»; — очевидно, пов’яза-
не з чапати «повільно йти», букв,
«насилу прийти до свідомості». —
ЗСБМ 1, 228. — Див. ще чапати.
[оченьпати] «очуняти, встати після
хвороби»; — неясне; можливо, пов’яза-
не з [очапатися] «опритомніти», очу-
няти, вичуняти «видужати» (пор.).
очерет (бот.) «РЙгаетііез Тгіп.»,
очеретина, [очеретівка] (орн.) «оче-
ретянка, АсгосерЬаІиз ІЧаитапп» Куз,
[очеретниця] (орн.) «очеретянка; кро-
пив’янка, БуІУІа агипсііпасеа» Ж, [оче-
ретяний] «чорт, що живе в очереті» Г,
Ж, очеретянка «(орн.) АсгосерЬаІиз;
[(бот.) канаркова трава, Рйаіагіз агип-
сііпасеа Б. Мак; заболочена низина;
заросле болото Ч]», [чере'т] «очерет»
Нед, Мак, [чертйна] «очеретина», [ча-
ратянка] (орн.) «очеретянка» Л, [оче-
ретуватий] «порослий очеретом», оче-
ретяний; — р. [очерет, черет], бр.
чарбт, п. осгегеї (з укр.), схв. чрет
(црет) «лісова драговина, болотяний
простір», слн. сге'їа «болотяна місце-
вість, очерет»; — псл. *сегіь, пов’яза-
не, очевидно, з *сьгІ9, *сегзїі «різати,
дряпати гострим предметом», іє. *кег-
«різати» з огляду на гостре листя
рослини; допускається також зв’язок з
іє. *кег(і)- «крутити, сукати, вити». —
Німчук 287; Меркулова 47—48; Фас-
мер—Трубачев III 178, IV 342—343;
Трубачев Рем. терминол. 247; ЗССЯ 4,
80; Вегп. І 150; Топоров III 238. —
Пор. черетка.
[очикнутися] «прокинутися, пробу-
дитися»; — р. [очкнуться] «прийти до
свідомості, отямитися, прокинутися»,
ст. очхнутися, п. оскп^с зі§ «тс.»; —
результат видозміни форми [очнутися]
«прокинутися, прийти до пам’яті, отя-
митися»; можливо, вже праслов’янсь-
кий фонетичний варіант етимологічної
форми ^о^МпрЕ «тс.». — Див. ще
очнутися.
[очинешник] «соняшник» Кур; —
очевидно, результат видозміни форм
[насбнешник, насенешник] «тс.», зу-
мовленої впливом слова очі (внаслідок
сприйняття розквітлого соняшникового
кошика як подібного до ока). — Див.
ще насенешник, насбнешник, бко1.
[очисник] «очиток їдкий, Бесішп
асге Б.» Мак, [очижник См, очисток
Мак, очітки См] «тс.», очиток «заяча
капуста, Бесішп Б.», [очитка] «очиток
шестирядний, 5. зехап^иіаге Б.» Мак,
[очипак] «очиток пурпуровий, 5. їеіе-
рйішп Б. (5. ригригешп)» Мак; — р.
очиток (з укр.); — похідне утворення
від очистити; назва зумовлена тим,
що очиток використовували в народній
медицині при болях у животі (Даль II
2020), а також, можливо, в косметиці
для очищення шкіри, про що свідчать
інші народні назви рослини: [молодень,
молодильник, молодило, молодишник,
моложай, рум’янило]; форма очи-
ток виникла з [очисток] внаслідок де-
етимологізації.. — Меркулова 109;
Фасмер—Трубачев III 178. — Див. ще
чйстий. — Пор.чист, чистець.
бчйток, очитка — див. очисник.
очіпок — див. чепець.
[очки] (бот.) «грицики звичайні,
Сарзеїіа Ьигза-разїогіз (Б.) Месііс.» Мак,
243
очко
ошвар
[очка жабині] «незабудка польова,
Муозоііз іпїегтесііа Еіпк.», [очко воло-
ве] «оман верболистий, Іпиіа заіісіпа»;
— бр. [жаб'і ачкі] «незабудка болот-
на, Муозоїіз раїизігіз», [жабіньїя вочкі]
«тс.», болг. оче (бот.) «братки»; — ре-
зультат семантичної видозміни деміну-
тивної форми слова око, очі; асоціація
з оком пояснюється окоподібною фор-
мою квітів або яскравим кольором (Ві-
сюліна—Клоков 269; Нейштадт 457,
552). — Див. ще око*.
очко — див. око1.
очкур, очкурнйк, очкурня — див.
учкур.
очмана, очманіти, очуманіти —
див. чмана.
[очнутися] «прокинутися, оприто-
мніти; відпочити» Ж; — р. очнуться,
бр. ачнуцца, п. оскпдс зщ «тс.», ч. ос-
їпоиїі зе «опинитися, попасти, потра-
пити», осііпоиїі зе, слц. осііпиР (за)
«тс.»; — псл. *оі-(ьіп9Іі 8§, пов’язане
чергуванням кореневих голосних з
*оі-]и1іїі 8$; ці форми зазнали морфо-
логічного перерозподілу В *О-^'ЬІПрІІ,
*о-і)иіі1і 8$ (пор. ч. ргосіїпоиїі «про-
кинутися, опритомніти», стсл. оштоу-
тити, оштоуштлти «відчувати»); —
споріднене з лит. аіійзїі, аііайзіі «від-
чувати», лтс. а^’изїі^з «опритомніти,
прокинутись». — Булаховський Вибр.
пр. III 425; Фасмер III 178—179;
Вгйскпег 374; Масіїек Е8ЛС 87—88;
Егаепкеї 191. — Пор. вичуняти, проч-
нутися.
[очняк] (ент.) «п’ядун (метелик),
НіррагсЬіа» Ж; — похідне утворення
від очі; назва зумовлена кольоровими
цятками на крилах комахи, що асоцію-
ються з очима; пор. нім. Капсіаи^епїаі-
1:ег «п’ядун», букв, «метелик з очима
по краях». — Див. ще око1.
[бчон] (орн.) «крук, Согуиз согах
Б.» Шарл; — неясне.
очуматися «опритомніти, прийти
до пам’яті», прочумати «привести до
пам’яті», прочуматися, [прошумати-
ся] Нед; — результат контамінації слів
очунятися, прочунятися «тс.» і очу-
244
маніти «очманіти». — Див. ще вичу-
няти, чмана.
очуняти — див. вичуняти.
ошада, ошадина, ошадіна, ошаді-
ти, ошедина, ошедіна, уошаделйна —
див. шадий.
[ошадец] (бот.) «сідач конопля-
ний, Еираїогіит саппаЬіпит Б.» Мак,
ВеНЗн; — похідне утворення від [ша-
дий] «сивий» (пор. і літературну форму
сідач); назва зумовлена, очевидно,
брудно-рожевим або білим кольором
квітів сідача, що створюють враження
сивини (Федченко—Флеров 949). —
Див. ще шадий.
[ошалемоніти] «ошаліти», [ошоло-
мйти] «оглушити, приголомшити» Ж,
[ошоломонйти] «тс.» Ж; — р. ошело-
мйть, [ошаломане'ть] «утратити свідо-
мість, одуріти», [ошеломанеть] «тс.»,
бр. [ашаламець] «одуріти», [ошоломо-
нець] «тс.»; — очевидно, пов’язане зі
звуконаслідувальною основою *шолом
«шум (у голові)», збереженою у бр.
[шблам] «тс.»; виведення від шолом
«військовий головний убір» (Фасмер III
179; Преобр. І 674) натрапляє на ряд
труднощів. — ЗСБМ 1, 234; Супрун
Рус. и сл. язьїкозн. 244—248. — Пор.
шаламатня.
[ошанути] «охопити»; — очевидно,
пов’язане з р. [ошануть] «легенько
доторкнутися до когось», утвореним
від [шануть] «колихнути, штовхнути»,
що виникло з шатнуть «хитнути». —
Пор. шататися.
ошанутися — див. ошманутися.
[ошара] «обірванець»; — очевидно,
запозичення з російської мови; р. [оша-
ра] «волоцюга, злодій, п’яниця, обір-
ванець» пов’язане з [ошарить] «ни-
шпорячи знайти; обікрасти, обібрати;
тинятися», шарить «нишпорити», укр.
шарити (див.).
[ошвар] «обаполок», [бшварень]
«тс.» О, [ошварі] «відходи від розпилю-
вання дощок» ВеЗн; — запозичення з
польської мови; п. [озгіуаг] «обаполок»
походить, очевидно, від нвн. Бсйіуагіе
«тс.», пов’язаного з свн. з\¥агі(е) «люд-
ошелешити
бшуст
ська шкіра, шкіра на голові; вкрита
волоссям або пір’ям шкіра тварин і
птахів; кора, лико», спорідненим з
дфриз. снідерл. 55Уагсіе «шкіра на голо-
ві», дангл. зу/еагсі (зу/еагр) «шкіра, обо-
лонка, кора, лико, скоринка (на хлібі)»,
англ. 55Уагсі «шкіра; газон, дерн», дісл.
зургдг «поросла волоссям шкіра людини
(на голові); шкіра кита; дерн». —
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; К1и§е—
Міігка 690; КІеіп 1551.
ошелешити «сильно вдаряючи по
голові, довести кого-небудь до непри-
томного стану; надзвичайно здивувати,
приголомшити»; — пов’язується із зву-
конаслідувальним шелех «шурхіт, ше-
лест», давніше *«шум у голові», як
[ошоломйти] з * шолом «шум». — Суп-
рун Рус. и сл. язьїкозн. 248. — Див.
ще шелест*.
[ошембніти] «знепритомніти»; — р.
[ошеманеть] «остовпіти»; — не зовсім
ясне; можливо, результат видозміни
слова [ошалемоніти] «ошаліти», р.
[ошеломанеть] «знепритомніти».
[ошепулити] «оглушити ударом»; —
р. [ошелопутить, ошалопутить] «тс.»;
— афективне утворення, очевидно, по-
в’язане з ошелешити «тс.» (пор.).
[ошешелитися] «зірватися й упас-
ти з висоти»; — афективне утворення,
очевидно, пов’язане з ошелешити
«приголомшити» (пор.).
[ошймок] «шматок хліба»; — неяс-
не; — пор. р. [ошвалок] «великий,
неакуратно відрізаний окраєць хліба».
[ошкапитися] «одружитися» Ж; —
похідне утворення від шкапа з пере-
носним значенням «худа, погана жін-
ка». — Див. ще о1, шкапа.
[ошколянйк] «школяр» ВеУг,
[ошколаш., ошкольїш] «тс.» НЗ УжДУ
14; — похідне утворення від уг. [оз-
коіа], ([азкоіа], ізкоіа) «школа», запози-
ченого з латинської мови, як і укр.
школа. — Німчук НЗ УжДУ 14, 178;
Вагсгі 138; ММТЕБг II 237. — Див. ще
школа.
[ошкуритися] «одружитися» Ж; —
похідне утворення від шкура з не
зовсім ясною словотворчою мотиваці-
єю. — Див. ще шкура*.
[ошманутися] «ошукатися» Ж, [ос-
манутися] «тс.» Ж, [ошанутися] «об-
манутися, помилитися, прогадати»; —
п. [озгтапіс] «ошукати»; — неясне;
можливо, пов’язане з очманіти.
ошоломйти, ошоломонйти — див.
ошалемоніти.
[бшолоп] «йолоп, бовдур, телепень»
ЛексПол; — очевидно, результат кон-
тамінації запозиченого р. остолбп «йо-
лоп, дурень» і (роз)шолбпати; р. ос-
толбп ([остолбб]), пов’язане зі столп
(столб) «стовп», сягає язичницьких
часів, коли ідолів . робили у вигляді
стовпів; негативного значення воно
набуло пізніше. — Фасмер III 165; Со-
болевский РФВ 64, 124. — Див. ще
стовп, шолбпати.
ошукати «обманути», [обшукати]
«тс.», [бшук] «обман» СУМ, Куз,
[ошука] «тс.», ошуканець «обманщик»,
ошуканство, [ошукач] «ошуканець»,
[ошукня] «ошуканство, лестощі» Бі,
[бшуком] «обманом» Ж; — р. [ошу-
кать], бр. ашукаць; — запозичення з
польської мови; п. озгикас «обманути»
є похідним від згикас «шукати» і, мо-
жливо, являє собою кальку нвн. уєг-
зисіїеп «випробувати, спокушати», ут-
вореного від зисіїеп «шукати». — Фас-
мер III 180; ЗСБМ 1, 239; Вгйскпег
557; К1и§е—Міігка 762. — Див. ще о*,
шукати.
[бшум] (у виразі з бшумом «цілком,
повністю») Ж; — очевидно, пов’язане з
шум «піна». — Див. ще о*, шум2.
бшур, ошурки ;— див. шурувати2.
[бшуст] «наклепник, шахрай» Пі,
[ошуспга] «обманщик»; — р. [ошус-
тать] «обдурити», бр. [бшуст] «шах-
рай»; — запозичення з польської мови;
п. озгизі «шахрай», озгизіас «ошука-
ти» походять від. згизіас «розтрачу-
вати, розкидатися (чимось)», що в
XVII ст. вживалося в значенні «міня-
ти», звідки й розвинулося значення
«ошукувати, шахраювати»; первісно ма-
ло значення швидкого руху, галасу;
245
ошуя
бщіп
споріднене з укр. шуснути. — ЗСБМ
2, 207; 8, 84; Вгйскпег 385. — Див. ще
шуснути.
ошуя — див. шуя.
ощавистий, ощавілий, ощавіти —
див. щава.
[ощапний] «який добре прилягає
до тіла (про одяг)» ЛексПол; — пов’я-
зане з р. [щапить] «франтити», [щап-
ливьій] «вишуканий, франтовитий»,
[щап] .«франт; зарубка, засічка соки-
рою на дереві для добування смоли»,
щепа «кусок дерева, скіпка»; первісне
значення — «підрізаний, добре піді-
гнаний» (пор. аналогічне явище в ні-
мецькій мові: Біиігег «франт» від зіиі-
геп «підрізувати, підстригати; обрубу-
вати»). — Фасмер IV 496; Преобр. II
114. — Див. ще щепити.
[бщеп] «бруси й колоди для зве-
дення стін дерев’яних будівель», [бщіп]
«тс.», [още'пина] «скріплені з чотирьох
боків верхні балки будівлі, до яких
прикріплюють стелю й дах», [още'пи]
«тс.» ЛЖит, [ощепйти (хату)] «по-
класти скріплені з чотирьох боків верх-
ні балки хати»; — очевидно, пов’яза-
не з щепити «прищеплювати», щепа
«прищепа»; зведення до щепати (псл.
*зкераіі) «розколювати» здається по-
милковим. — Див. ще щепйти. —
Пор. очап.
[бщерт] (бот.) «стародуб, Базегрі-
ііигп Б.» Ж; — неясне.
[ощетйти] «загубити, втратити» Ж;
— очевидно, давніше *о-тщетити,
пов’язане з [тщий] «пустий, марний»,
стел, т’ьщета. — Див. ще тщий.
бщйпок, ощіпок — див. щипати.
[ощйтець] (бот.) «шоломниця зви-
чайна, Бсиіеііагіа §а!егіси1аїа Б.» Ж,
Мак; — похідне утворення від щитй-
ти «захищати, оберігати»; назва зумов-
лена шоломоподібною формою квітки і
є, очевидно, калькою латинської науко-
вої назви, похідної від зейіит «щит». —
Див. ще щит.
[ощйтниця] (у сполученні о. вос-
кова) (бот.) «воскова пальма, СогурЬа
сегіїега Агг.») Ж, Мак; — похідне ут-
ворення від щитйти «захищати, обе-
рігати»; назва зумовлена тим, що лис-
тя цієї пальми вкрите тонким шаром
воску, який захищає її від надмірної
втрати вологи (БСЗ 9, 155, 158). —
Див. ще щит.
[бщйток] (бот.) «молодило дахове,
Бетрегуіуит їесіогит Б.» Ж, Мак; —
очевидно, похідне утворення від щи-
тйти «захищати, оберігати»; назва зу-
мовлена повір’ям, що ця рослина захи-
щає від блискавки (через це її розво-
дять на дахах). — Анненков 326. —
Див. ще щит.
[ощйця] «нічний метелик; міль»
Ж; — очевидно, давніше [*ношиця]
«нічний метелик», пов’язане з ніч
(див.).
[бщіп] «спис» Ж; — очевидно, за-
позичення з польської мови; п. озг-
сгер «спис», як і ч. озїер, слц. озіер
«тс.», нл. у/бзсер «скіпка, лучина», ут-
ворене за допомогою префікса о(Ь)-
«об-» від згсгерас «розколювати, щепи-
ти»; первісно, мабуть, означало розще-
плену дерев’яну палицю. — Вгйскпег
534; Масіїек Е5ЛС 421—422. — Див.
ще щепйти.
п
па «окремий рух у танці; танцю-
вальний крок»; — р. бр. па, п. ч. раз,
схв. па «тс.»; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. раз «крок» походить
від лат. раззиз «тс.», утвореного від
рапсіо «розширюю, розкриваю, розсти-
лаю», пов’язаного з раїео «відкриваю-
ся, простилаюся», спорідненим з ав.
райапа- «широкий, довгий, просторий»,
хет. ріНаг «тарілка», гр. тгетсолю|ш «роз-
криваю, розстилаю», тгєтоЛод «розпро-
стертий, широкий», тгєтаЛоу «листок»,
дісл. їайгпг «обійми; сажень, нитка»,
дангл. їаерт «розпростерті руки, са-
жень», двн. [абат «сажень; міра зав-
довжки в розпростерті руки», їасіит
«тс.», гот-. їара «паркан, огорожа», свн.
уайе «тс.», лит. реїуз «плече», прус,
рейе, реПіз «тс.». — СІС2 612; 81. 5ууг.
оЬсусЬ 554; ТСБМ III 450; Оаигаї 536;
Шаісіє—Поі'гп. II 244—245, 261—262.
— Пор. пас2, пасаж, пасажйр.
па- (префікс переважно в іменних
утвореннях типу пагін, пагуба, пару-
бок, пасинок, пасіка тощо, який указує
на просторову або часову близькість,
схожість або ідентичність, недостачу
властивості, якості тощо); — р. бр. др.
болг. м. схв. па-, п. ч. слц. вл. нл. ра-,
стсл. па-; — псл. ра- (< :і:рб-), співвідно-
сне з ро, як рга- з рго-, раг- з рог-; —
споріднене з лит. рб «на, після», прус,
ро «під, на, після, згідно з ..., відповідно
до ...», алб. ра «без, не», лат. ро- (рогсеб
«утримую, зупиняю»), ав. ра- (ра-хсІауеИі
«проганяє, відтісняє, лякає»); іє. і|;рб-. —
Фасмер III 180—181; Преобр. II 1; Ма-
сіїек Е8ЛС 424; НоІиЬ—Буег 351; Мла-
денов 407; 8кок II 583; Е88Л 81. §г. І
160—161; Мікі. ЕАМ 253; Тгаиїтапп 203;
Рокоту 54—55. — Див. ще по.
[пабороди] «бакенбарди» Нед, [па-
бороток О, паврбта О] «тс.»; — ре-
зультат видозміни форми [фаборбта}
«тс.», зближеної з основами слів боро-
да і рот. — Див. ще фаборбта.
[пабородник] (бот.) «козельці луч-
ні, Тга§оро§оп ргаіепзіз Б.» Нед, [побо-
роднйк] «тс.»; — похідне утворення
від борода’ назва зумовлена схожістю
нерозкритого кошика квітки цієї рос-
лини з цапиною бородою; пор. р. коз-
лоборбдник, бр. казлабарбд, схв. [ко-
з]ебрадник[ «тс.», що є, очевидно, каль-
ками наукової назви роду Тга§оро§оп,
яка походить від гр. трауос «цап»
і тгсоусоу «борода» (Нейштадт 584). —
Див. ще борода, па-.
пава (орн.) «птах родини фазано-
вих, Рауо сгізіаіиз Б.; самка павича;
пір’їна павича», павич СУМ, Нед, [па-
вир] «павич» ВеБ, ВеНЗн, павичка
«пава», [павиха, павйця] «тс.» Нед,
[павір] «павич», [павлйн] «тс.» тж,
[павлйнець] (зоол.) «павинохвіст, Рауо-
піа» Нед, [павук] «павич», [наук] «тс.»
ВеНЗн, [павун] «павич; пір’їна пави-
ча», [паун] «павич» ВеНЗн, [павунка]
«пава» ВеНЗн, [павур] «павич» Г, ВеБ,
ВеНЗн, [павуриця] «пава», [павурка Г,
ВеНЗн, паунйця Шарл, ВеНЗн] «тс.»,
павин, павиний,, павичевий, павйчий
СУМ, [павій] «павиний» Нед, [павля-
ний Нед, павбвий] «тс.»; — р. пава,
бр. пава, [павук, паулюк], п. нл. ра\у,
рау/а, ч. рау, рауісе, слц. рау, рауа, вл.
ра\у, рау/іса, болг. паун, паунйца, м.
паун, пауница, схв. паун, пауница,
247
павз
Павлйн
слн. рау, рауіса; — через германське
посередництво запозичено з латинської
мови; двн. рїау/о, свн. рїа(хуе), днн.
рао, снн. рау/е, снідерл. фриз, рай, гол.
раи\у, дангл. рау/а, реа, англ. реа, дісл.
раі «тс.» походять від лат. рауо «пава»,
яке певної етимології не має; вихідним
вважається якесь східне джерело, ос-
кільки зі Сходу (з Індії) походить і сам
птах. — Шелудько 41; Фасмер III 181;
Черньїх 1^614; Преобр. Іф 1—2; Ма-
сйек Е8ЛС 438; ЗсЬизіег-Зеу/с 1052—
1053; Младенов 415; 8кок II 625; Мікі.
ЕАМ 234; К1и§е—Міігка 541; ЇУаІсІе—
Ноїт. II 267.
павз, павзе, павзйна, павзинє, пав-
зити — див. павуз.
[павзунй] (бот.) «настурція лікар-
ська, ІМазїигішт оїїісіпаїе (Ь.) й. Вг.»
Л; — похідне утворення від повзтй’
назва зумовлена, мабуть, лежачим біля
основи стеблом настурції, яке вкоріню-
ється (Посаль 146; Федченко—Флеров
467). — Див. ще повзтй.
[павис] (бот.) «аномодон, Апото-
сіоп» Нед; — очевидно, похідне утво-
рення від висіти (повисати)-, мотива-
ція назви неясна. — Див. ще вйсіти.
[павитйця] (бот.) «березка польо-
ва, Сопуоіуиіиз агуепзіз Ь.» ВеУг,
Мак; — результат контамінації назв
повитйця і (павутйця] «тс.». — Див.
ще вйтень, павутйця.
павіан (зоол.) «рід вузьконосих мавп
родини мартишкових, Раріо Егхі.»; — р.
болг. павиан, бр. павіян, п. рахуіап, ч.
слц. рауіап, м. павщан, схв. павщан,
слн. рауіап; — через німецьке і гол-
ландське посередництво (н. Рауіап, гол.
Ьауіаап «тс.») запозичено з французької
мови;, фр. - ЬаЬоиіп «павіан» (первісне
значення «дурень, телепень») вважа-
ється контамінацією двох слів звукона-
слідувального походження: ЬаЬіпе «ви-
сяча губа в деяких тварин, зокрема в
мавп», і ЬаЬоие «гримаса, скривлене об-
личчя». — СІС2 612; Фасмер III 181;
КЗСРЯ 321; 81. \ууг. оЬсусй 559; Но-
ІиЬ—йуег 363; К1и§е—Міігка 536; Кіеіп
138; Паигаї 66; СатіПзске^ 68.
248
павільйон «невелика легка будівля
з покриттям; споруда для розміщення
експонатів виставки; приміщення для
кінозйомок і фотографування»; — р.
павильбн, бр. павільен, п. ра\УІІоп, ч.
слц. рауіібп, болг. павилибн, м. пави-
л]бн, схв. павйлюн, слн. рауіф’бп; —
запозичення з французької мови; фр.
рауіііоп «тс.» походить від лат. раріїіо
(зн. в. раріїібпет) «метелик; метели-
коподібна палатка, шатро» (за зовніш-
ньою подібністю навісу до розпростер-
тих крил метелика), спорідненого з псл.
^реіреіь «перепел», укр. р. перепел,
лит. ріераіа, лтс. раїраіа «тс.». — Мос-
каленко УІЛ 51; СІС2 612; Фасмер III
182; Черньїх І 614; 81. \ууг. оЬсусй 559;
Кораіігізкі 732; НоІиЬ—Ьуег 363; Оа-
игаі 541; М/аІсіе—Поїш. II 249—250.
— Див. ще перепел.
[павкати] «кричати» (про перепе-
ла), [палкати ВеЛ, підпалакати,
підпалкувати] «тс.», [підпавок] «пе-
репел», [підпалайка, підпалак, під-
палок] «тс.»; — похідне утворення
від звуконаслідувального вигуку пав,
що імітує крик перепела (передається
також як підпалю, падь полоть —
ВеНЗн).
[павлик1] (зоол.) «равлик, слимак,
Неііх Ь.»; — фонетичний варіант фор-
ми равлик, що виник у результаті її
зближення з власним ім’ям Павлик. —
Пор. Павло, петрик2, равлик1.
[павлик2] «кухоль; взуття загнутої
форми із суцільного шматка шкіри»; —
не зовсім прозорі позначення, які мог-
ли виникнути в результаті перенесення
назви [павлик] «равлик» за подібністю
форми предметів.
Павлйн (чоловіче ім’я), Павлйна
(жіноче ім’я), [Павблька, Паулька], ст.
Паїллінг (1627); — р. болг. Павлйн,
бр. Паулін, п. Раиііп, ч. слц. Рауії-
па, м. схв. Павлйн, слн. РаУІіп; — за-
позичення з латинської мови; лат. Раиі-
(1)іпиз «Павлівський» є похідним від
власного імені Раи1(1)из «Павл». — Вл.
імена 77; Петровский 172; Спр. личн.
имен 443. — Див. ще Павло.
Павло
павук
Павло (чоловіче ім’я), Павла (жі-
ноче ім’я), [Павелко ВеЛ, Павко
ВеЛ], Павлик, Павлйш, Павлій, Пав-
лунь, Павлуньо, [Павльо] ВеЛ, Паш-
кб Г, Нед, ст. Павель (1368), Панель
«уста трубьі або спокойньї ... слабьі»
(1627), Паїлла (1627); — р. бр. болг.
Павел, др. Павел'ь, Пауль>, п. Раїмеї,
ч. слц. слн. Рауеі, вл. Рашй, Рау/еі,
м. Павле, схв. Павао, Павле, стсл.
Павьл'ь, Плоулт»; — через церковно-
слов’янське посередництво запозичено
в давньоруську мову з грецької; гр.'
ПабХо^ походить від лат. Раиіиз, утво-
реного від прикметника раиіиз «ма-
лий», пов’язаного з раисиз «тс.», спо-
рідненим з гот. іа\маі «мало», дісл. Гаг,
двн. іао, (б, дангл. їеа, англ. їєу/ «тс.».
— Вл. імена 77; Беринда 227; Фасмер
III 181; Петровский 171 —172; Спр.
личн. имен 442; Илчев 372; ХХХаїсіе—
Ноїт. II 265—266.
павлбвнія (бот.) «декоративне де-
рево з великими листками, Раиіоу/піа
8іеЬ. еі 2исс.»; — слн. рауІбупі]а; —
запозичення з російської мови; р.
павлбвния «тс.» пов’язане з власним
ім’ям Павел; рослину було названо на
честь принцеси Анни Павлівни (1795—
1865), дочки царя Павла І (очевидно, в
цей час це дерево поширилося в росій-
ських дворянських парках). — КІеіп
1141. — Див. ще Павло.
[павнйк] (ент.) «павине око, Уа-
пезза іо Б.» Нед, [павчик, русалка-па-
вйнка] «тс.», [павйнчій] тж; — похідні
утворення від пава; пор. павине око,
р. павлиний глаз «тс.»; назви зумов-
лені схожістю у забарвленні крил ме-
телика і хвоста павича. — Див. ще
пава.
паволока — див. волокти.
павбри, павроня, паврбта — див.
фаборбта.
[паворожка] (ент.) «сонечко, Сос-
сіпеїіа», [паворож ВеЛ, пбвороз Нед]
«тс.»; — похідне утворення від воро-
жити; назва зумовлена тим, що кома-
ху пускали летіти і за польотом вгаду-
вали свою долю. — ВеЛ 445. — Див.
ще ворожйти, па-. — Пор. папа-
ружка.
[павороз] «вусик у витких рос-
лин»; — префіксальне утворення від ос-
нови [ворбза] «мотуз, шнурок» (див.). —
Пор. ворожїля.
[паворочка] «шовкова або бавовня-
на тканина» Нед; — результат видо-
зміни форми *паволочка, похідної від
[паволока] «тс.», можливо, зближеної
зі словом ворочок «торбинка для віддав-
лювання сиру».
павпрйця — див. пбрплйця.
[паврбзй] «вистріпані нитки в одя-
зі» ЛЖит; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. роу/гогек «мотузка»,
роу/гбг «канат» споріднені з укр. пбво-
роз, поворозка. — Вгйскпег 433. —
Див. ще ворбза.
[павс] «кімнатна рослина» О; —
неясне.
[павуз] «рубель, жердина» Нед,
ВеБ, [павз ДзАтл II, павзанка, па-
взачка тж, павзє Нед, павзйна Нед,
ДзАтл II, павзине Нед, павузизна
ДзАтл II, палус ВеБ, пауз Г, ДзАтл II]
«тс.», [паужіня] «те, що висипається
з-під рубля», [паузник] «мотузка для
прив’язування рубля», [павзити] «при-
тискати рублем» О, [припавузшїіи]
Нед, [розпавузити] «відв’язати ру-
бель» О; — очевидно, запозичення із
словацької мови; слц. рауиг, рауига, як
і п. рау/дг, ч. рауига «тс.», походить
від псл. ^ра-ргь, паралельного іншому
префіксальному варіанту ’^ро-ргк, до
якого зводиться укр. [півзен] та ін,
«тс.». — Вгііскпег 400; Масіїек Е5ЛС
439; НоіиЬ—Буег 364. — Див. ще па-,
півзен, узи.
павук «(зоол.) Агапеиз СІ.; [при-
лад для ловлі риби .Ва]», [паук] «па-
вук», [паутиняк] «снувальник, ТЬегі-
сііоп ДМаїск.» Нед, [науковець] «краб-
павук, Маїа» Нед, павутина, павутин-
ня, [павуттє] «бабине літо; павутин-
ня» Л,[павучйна] «павутина», павучй-
ха, павучище, павуччя, [паутйння
Нед, паучйна, паучйня], павукастий,
павуковий, павутинний, павутйно-
249
павун
пагічити
вий, павутйнячий, павучий, павути-
нитися, [запавутати] «вкрити паву-
тиною» Ж, [опавутйти] «тс.» Ж; — р.
паук, [павук], бр. павук, др. паук, п.
ра]дк, ч. рауоик, слц. рауйк, вл. нл.
рау/к, полаб. ро]ак, болг. паяк, м.
па^ак, схв. паук, слн. ра[ек, [рауок],
стсл. пажчнна, паіачина; — псл.
*рарк-ь/ра§кі>, що складається з пре-
фікса ра-, кореня *<?-/?-, пов’язаного з
«брати, хватати», і суфікса -к-;
менш переконливе виділення в цьому
слові кореня *рк-, спорідненого з лат.
апсиз, ипсиз «загнутий, крючкуватий»,
гр. аухбХос; «кривий, вигнутий», бухос
«гак», дінд. апкай «вигин, гак», з огля-
ду на характерні для павука дугоподіб-
ні ноги (Фасмер III 218—219; Вгйскпег
390—391; Масіїек Е5ЛС 439; ЗсЬизіег-
Зєу/с 1053; 5кок II 624), як і пов’язан-
ня з дінд. йуиіі, иіай від кореня *иа-/й-
«ткати» (Горяев 251); Потебня реконс-
труює вихідну форму *пауть і зістав-
ляє ут- з двн. у/айап «одягати», у/асШ
«тканина» (РФВ 1, 88). — Скляренко
Мовозн. 1992/5, 11 —12; Вазага 2 рої-
зкісЬ зїисіібу/ зіау/ізі. 6, 32—41. —
Пор. омела.
[павун] (бот.) «бобівник трилистий,
МепуапФез ігіїоііаіа Ь.» Мак, [тавун]
«тс.» Мак; — неясне; пор. р. [павун]
«зміячка, Зсоггопега Б.», яке пов’язу-
ють з пава з огляду на яскраві волоха-
ті квітки зміячки (Фасмер III 183; Пре-
обр. II 1).
павутйця (бот.) «березка польова,
Сопуоіуціиз агуепзіз Б.», [павутеця
Корз, павутйна Ме] «тс.», [паутйця]
«тс.; повитиця льонова, Сизсиіа еріїі-
пит АУеіЬе» Нед; — бр. [павутка] «бе-
резка»; — результат видозміни форми
[повитйця] «тс.», зближеної з павутй-
на, павутйння. — Шамота 123. —
Див. ще вити1. —Пор. павитйця.
павутькало — див. пугу.
[павучий] (бот.) «чорнушка дамась-
ка, Мі^еііа Оатазсепа Б.», [паучки]
«тс.» Мак; — результат перенесення
назви павучок (зменш, від павук), зу-
мовленого, очевидно, зовнішнім вигля-
дом голубих квіточок, оточених тонко-
розсіченими зеленими верхівковими
листками; пор. інші назви чорнушки
дамаської: [чорнушка нечоса, нечесані
панночки, дівиця в зелені]. — БСЗ
47, 197—198. — Див. ще павук.
[павхати] «палахкотіти» Нед, [па-
вучати] «тс.» тж; — не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з палахтіти, па-
лахкотіти-, може бути й самостійним
звуконаслідувальним утворенням.
[пага] «жолобок, виріз, паз» Нед,
О, [пазувати] «робити знаки» О, [па-
жити] «вирізувати пази на ґонтах»
Нед; — слц. рай «жолобок на ґонті»,
рака, рака «тс.»; — неясне; можливо,
псл. ра§а, співвідносне з рагь < *ра£-,
до якого зводиться укр. паз.
[пагатйть] «сплатити, погасити
(борги)» Л; — очевидно, результат ви-
дозміни слова погасити, можливо,
зближеного з гатити. — Див. ще га-
сйти.
пагін, пагіння, пагонець, пагбн-
ня — див. гнати.
пагінація «нумерація сторінок
книги або рукопису», [паґінувати]
«нумерувати» СЧС; — р. болг. паги-
нация, бр. пагінацьія, п. ра^іпафа, ч.
ра^іпасе, слц. ра^іпасіа, вл. ра§іпоу/ас
«пагінувати», м. схв. пагинаци)а, слн.
ра£Іпасі]а; — запозичення із західно-
європейських мов; фр. англ. ра^іпаііоп
«пагінація», нім. ра^іпїегеп «пагінува-
ти» зводяться до лат. раділа «скріпле-
ні смужки папірусу; сторінка, листок»,
пов’язаного з рап§о «вбиваю, втикаю;
закріплюю», спорідненим з гр. лтіууощ
«скріплюю, збиваю, зміцнюю», тгауіос
«твердий, міцний, щільний», тгіїуца
«остов, скріплення», дінд. раз-, раза-
«вірьовка, шнур», ав. раз- «зв’язува-
ти», псл. рагь «виїмка, заглиблення»,
укр. паз. — СІС2 612; КЗСРЯ 321;
Кораіігізкі 707; НоІиЬ—Буег 352;
Паигаї 523; Кіеігі 1110, 1111; ХУаІсІе—
Ноїт. II 235, 245—246. — Див. ще
паз.
[пагічити] «орати; дерти» О; —
неясне.
250
пагніздь
падекатр
[пагніздь] «ніготь» Нед, ВеБ, [паг-
ність, пагнісць Ме] «тс.», [пагнисті]
«нігті» Мо, [пагністки] (вид рослини),
[пагнозди] «нігті» Нед, [паннізть] «ні-
готь» ВеБ, [паність] «тс.» Нед; — ре-
зультат метатези з—г у слові [паз-
нігть] «ніготь» (див.).
пагбв’є — див. пуга.
пагода «буддійський храм»; — р.
болг. м. пагода, бр. пагада, п. ч. слц.
вл. ра^осіа, схв. пагода, слн. ра^бсіа; —
запозичення із західноєвропейських
мов; англ. ра^осіа, н. Ра^бсіе, фр. ра§о-
сіе походять від порт, ра^осіа, яке через
там. ра^ауайі «будинок, що належить
богові» зводиться до дінд. ЬЬа^ауаіі
«велична, божественна», утвореного
від Вкапай «бог багатства, достатку».
- СІЄ 612; КЗСРЯ 321; Зііііег КО
1957/1, 139; 8Б \муг. оЬсусй 540;
Кораіігізкі 707; Кіеіп 1111; Кіи^е—
Міігка 527—528; Паигаї 523.
[пад] «горище, верхній поверх у
млині, в клуні Нед; поміст над сіньми
або током у клуні О», [падбк] «поміст
над сіньми або током у клуні» О, [пат]
«тс.; катафалк» О, [паток] «поміст над
сіньми або током у клуні» О; — запо-
зичення з угорської мови; уг. расі «го-
рище; лава для сидіння; парта; ліжко;
сцена; долівка» є запозиченням з пів-
деннослов’янських мов; болг. под «під-
лога, долівка», схв. под, слн. росі «тс.»
відповідають укр. під «нижня поверхня
приміщення, ями, печі; дно; [горище]».
— ММТЕЗг III 54—55. — Див. ще
під1.
[падалець] (зоол.) «веретільниця,
Ап£ціз їга^іііз Б.», [падавка ВеНЗн,
падаличний, падалішник тж, пада-
люк, падалюх ВеНЗн, падальник, па-
дальниця Нед, паданец, паданка тж,
падулька ВеНЗн] «тс.», [падюх] «вуж,
гадюка» ГрицАВ, [попадйнець] «вере-
тільниця» Нед; — бр. [паданка] «змія
(мідянка?)», п. расіаіес «веретільниця»;
— псл. *расіа1ьсь, рабалька, похідні від
расіаіі «падати»; назви зумовлені, оче-
видно, особливостями рухів веретіль-
ниці. — Див. ще пасти2.
[падальник] (зоол.) «гусениця ме-
телика ведмедика, Агсііа (егиса)» ВеБ,
[падалник] «тс.; гусениця бражника»
ВеБ, Корз; — похідне утворення від
падати-, назва пояснюється забобон-
ним уявленням про те, що в того, хто
наступить на цю гусеницю, розпадеть-
ся нога. — ВеБ 282. — Див. ще
пасти2.
[паданка] (бот.) «дикий мак, мак-
самосій, Рарауег гїюеаз Б.» Куз, Мак; —
похідне утворення від падати-, назва
зумовлена тим, що насіння маку випа-
дає (висівається) на землю через отво-
ри у верхній частині коробочки. —
Шамота І23. — Див. ще пасти2.
падати, пад, падалиця, падалиш-
ній, падалка, падаль, падевий, па-
деж, падина, падіж, падкйй, падко-
вйтий, падлечина, падлйна, падлйчи-
на, падлб, падлюка, падлючий, па-
док, падь, падьма — див. пасти2.
падеграс «бальний повільний та-
нець, а також музика до нього»; — р.
падеграс, бр. падеграс; — запозичен-
ня з французької Мови; фр. словоспо-
лучення раз сіє §гасе «тс.» складається
з компонентів раз «крок» і §гасе «гра-
ція», що походить від лат. дцаїіа «кра-
са». — СІС2 613; Бабкин—Шендецов
2, 990. — Див. ще грація, де-, па.
па-де-де «парний танець, а також
музика до нього»; — р. па-де-де, бр.
па-дз-дз, болг. па-де-дьб', — запозичен-
ня з французької мови; фр. словосполу-
чення раз сіє сіеих «тс.», букв, «крок
двох» складається з компонентів раз
«крок» і сіеих «два», що походить від
лат. сіиоз < сіио, спорідненого з псл.
сіСь^а, укр. два. — СІС2 613; Бабкин—
Шендецов 2, 989—990; Оаигаї 243;
Віосіт 218. — Див. ще два, де-, па.
падекатр «бальний танець чотири-
дольного розміру, а також музика до
нього»; — р. падекатр, бр. падекатр,
болг. па де кат-ьр; — запозичення з
французької мови; фр. раз сіє ^иаїге
«тс.», букв, «крок чотирьох», складає-
ться з компонентів раз «крок» і циаіге
«чотири», що походить від лат. циаі-
251
падепатинер
падолист
іиог, спорідненого з дінд. саіуйгаїї,
саІУагі, псл. сеїуге, укр. чотири. —
СІС2 613; Бабкин—Шендецов 2, 990;
БаигаІ 601; ЛЛ/а1с1е—Ноїт. II 400—
401. — Див. ще де-, па, чотйри.
падепатинер «бальний танець дво-
дольного розміру, а також музика до
нього»; — р. па-де-патинер, бр. па-
дз-патьінер; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. раз сіє раііпеиг «тс.»,
букв, «крок ковзаняра», складається з
компонентів раз «крок» і раііпеиг «ков-
заняр», похідного від раііп «ковзан»,
яке утворилося від раііе «лапа, нога»
неясного походження. — СІС2 613;
Баигаі 539, 540. — Див. ще де-, па.
падеспань «бальний танець тридо-
льного розміру, а також музика до
нього»; — р. падеспань, бр. падзс-
пань; — запозичення з французької
мови; фр. раз сІ’Езра^пе «тс.», букв,
«іспанський крок» утворене з компо-
нентів раз «крок» і Езра^пе «Іспанія». —
СІС2 613; Бабкин—Шендецов 2, 991. —
Див. ще па.
па-де-труа «балетний танець для
трьох виконавців, а також музика до
нього»; — р. па-де-труа, бр. па-дз-
труа; — запозичення з французької
мови; фр. словосполучення раз сіє ігоіз
«тс.», букв, «крок трьох», складається
з компонентів раз «крок» і ігоіз «три»
від лат. Ігез «три», спорідненого з
дперс. ігі, їй, гр. трєщ, лит. ігуз, псл.
ігьіе, укр. три. — СІС2 613; Оаигаї
728; У/аІс1е—Ноїт. II 703. — Див. ще
де-, па, три.
[падйволос] (бот.) «хвощ польо-
вий, Ецшзеіит агуепзе Б.; хвощ лісо-
вий, Ециізеіит зііуаіісит Б.», [паде'-
волос] «тс.» Ко, [падоволос] «лікоподій
булавоподібний, Бусоросііит сіауаііїт
Б.» 'Мак; — складне слово, утворене з
компонентів пади, (імператив дієслова
падати) та волос; назва, очевидно, сто-
сувалася спочатку лікоподію і була зу-
мовлена, мабуть, тим, що ця рослина
іноді застосовувалась проти ковтунів у
волоссі; пор. ч. коїіипоуа геїіпа «ліко-
подій»; назва перенесена на хвощ за
252
зовнішньою подібністю рослин. — Ма-
сіїек 9т. гозїі. 27. — Див. ще волос,
/	2
пасти .
падишах «титул монарха в деяких
країнах Близького і Середнього Схо-
ду»; — р. болг. падишах, бр. падзі,-
шах, п. расІузгасЬ, ч. слц. расіізаИ, ра-
сіізасїі, м. падишах, схв. падишах,
слн. расіізаИ; — запозичення з турець-
кої мови; тур. расіізакі «монарх, султан»
походить від перс. расізаИ, букв, «захис-
ник-король», яке складається з компо-
нентів расі «господар, володар», спорід-
неного з дінд. раїіїї «господар, чоло-
вік», гр. ТГООЩ (< *7г6тщ) «ЧОЛОВІК»,
лит. раіз «сам; чоловік», псл. *§озрос!ь
«господар, володар», укр. Господь, і
заїї «король». — СІС2 613; ЗБ \ууг. оЬ-
сусИ 540; КІеіп 1110, 1125; Казапеп
УегзисИ 377. — Див. ще господь,
шах.
[падкан] (бот.) «пошкоджене сли-
вове дерево» ВеЛ, [падканя] «тс.»
ВеЛ; — результат видозміни назви
[паткан (патканя)] «тс.», зближеної
з падати (на цих деревах плоди зви-
чайно опадають недозрілими). — Див.
ще паткан.
[падко] (у вигуку [падку мій],
який виражає здивування, радість, пе-
реляк та ін.), [падонько] «доля (не-
щасна)», [падкатися] «клопотатися,
піклуватися», [падкати, падькати Нед,
Пі] «тс.; бідкатися (< кричати падку)»,
[падкувати] «тс.», падкуватися «тур-
буватися, піклуватися», [падковитий]
«старанний»; — очевидно, давніше *па-
док «доля (те, що випало)» (пор. [па-
0ок] «випадок»), похідне від падати;
значення «клопотатися» у дієслів [пад-
кати] і под. розвинулось на основі зна-
чення «бідкатися» (*кричати падку) і
могло бути підтримане значенням діє-
слова упадати «турбуватися; домагати-
ся прихильності». — Див. ще пасти2.
падолйст «листопад; опале лис-
тя»; — очевидно, результат видозміни
форми *падилист «тс.», утвореної з
дієслова падати в наказовому способі
та іменника лист, під впливом форми
падтймачка
паз
зі сполучним о в листопад. — Ноіугі-
8ка-Вагапо\уа 69. — Див. ще лист,
пасти2. — Пор. листопад.
[падтймачка] (бот.) «сорт яблук»
Л; — неясне.
падуб (бот.) «Пех ациіїоїшт Б.»,
[падубок] «тс.» Мак; — р. бр. па-
дуб', — похідне утворення від дуб з
префіксом па-, що вказує на неповний
ступінь вияву ознаки; назва зумовлена
зовнішньою схожістю листя обох рос-
лин (УРЕ 10, 460; БСЗ 31, 543). —
Див. ще дуб, па-.
[падух] (ент.) «галерука, Оаіегиса
Оеоіїг.» Нед; — неясне.
падчерка «нерідна дочка одного з
подружжя, яка доводиться рідною ін-
шому», падчірка «тс.», [падчереня]
«падчерка-дитина», [падчериня] «тс.»
Нед, [пачерка] «падчерка» Л, [падче-
риця] «тс.» Нед, Пі; — р. падчерица,
бр. падчарка, падчарьща, ч. разіог-
купе, слц. разіогкупа, слн. разіегка,
разіогка, стсл. пдд'ьштерицд, пдджш-
ти; — псл. *раскькіег-, утворене за до-
помогою префікса ра-, вжитого для
вказівки на неповноту виявлення озна-
ки, від основи *<і'ькіег-, відбитої в стсл.
дщЕрь, р. дочь, укр. дочка тощо; спо-
ріднене з лит. рбсіикга «падчерка»,
прус, росіисге (кличний в.) «тс.». —
Фасмер III 184; Преобр. II 2—3;
Брандт РФВ 22, 214—215; Егаепкеі
110. — Див. ще дочка, па-.
паж «нижча придворна посада, а
також особа на цій посаді», [пазь]
«тс.» Нед, пажеський', — бр. болг. м.
паж, ч. раге, слц. рага, схв. паж, слн.
раг; — очевидно, запозичення з росій-
ської мови; р. паж, у свою чергу, за-
позичено з французької мови за часів
Петра І; вважається, що фр. ра^е
«паж»' походить від іт. р১іо «хлоп-
чик, підліток», яке. зводиться до гр.
тгаїбіоу «дитина»; Доза (Паигаі 523)
вважає французьке слово давнішим від
іт. ращфо, зв’язок якого з гр. тгаїбіоу
для нього також сумнівний. — СІС2
613; Фасмер III 184; Преобр. II 3; Оа-
тіїїзсіїе^ 669.
[пажарок] (бот.) «рід грибів болет,
Воіеіиз зр.» Л, [пажаркі] «тс.» Л; —
очевидно, похідні утворення від жар,
пожар «пожежа»; назва може бути
зумовлена золотисто-жовтим або чер-
воним кольором шапочки грибів (Зеро-
ва 40—41). — Див. ще жар. — Пор.
пожарниці.
[пажиги] (зоол.) «морські медузи,
Асаіеріза» Нед; — похідне утворення
від жигати «обпікати, жалити»; назва
зумовлена захисними властивостями
щупалець медузи, здатних жалити. —
Див. ще жегтй, па-.
пажитниця (бот.) «Боїіигп Б.», [па-
жит Мак, пажить Нед] «тс.»; — бр.
жьщік «тс.», [жьітвіца] «пажитниця
розсунута, Боїіит гетоіит БсЬгапк.»; —
похідне утворення від жито; назва зу-
мовлена деякою схожістю колосків па-
житниці, яка належить до родини зла-
кових, з житніми і поширенням цього
бур’яну серед хлібних посівів. — БСЗ
33, 231—232. — Див. ще жгіто, па-.
[пажить] «пасовисько, вигін» Нед,
ВеУг; — р. [пажить] «луг, вигін,
пасовище», [пажа] «тс.», др. пажить
«луг, пасовисько», ч. рахіТ «молодий
луг; дерн, мурава», слц. рагіі’ «тс.»,
стсл. пажить «луг, пасовисько, ви-
гін»; — префіксальне утворення від
жити; зближення р. [пажить, пажа]
з ір. *рагаЬ «поверхня, рівнина», дінд.
ра]аН «тс.», ос. Гоег, їоегое «рівне,
вкрите травою поле, рівнина, вигін»
(Абаев ИЗСОЯ І 466—467) не має під
собою достатніх підстав. — Фасмер—
Трубачев III 185; Преобр. II 3; НоІиЬ—
Буег 364; Тгаиітапп 76. — Див. ще
жйти, па-.
[пажовйтий] «ненажерливий, нена-
ситний» Нед; — неясне; можливо, по-
в’язане з жувати або з пажера «не-
нажера».
паз «вузька довга щілина між дош-
ками, колодами і т: ін.; виїмка, заглиб-
лення, гніздо в якій-небудь деталі»,
пазовик, пазовий, пазувати; — р. бр.
паз, др. паз'ь, п.. ч: раг; — псл. рагь;
— споріднене з гр. -іггіууцрі «скріп-
253
паздерник
пазнігть
люю», тгіїура «підставка, полиця», тга-
уос; «лід, мороз», лат. рап§о «вдавлюю,
вирізаю, вбиваю», сотра^ез «стик, паз,
шов», ав. раз- «в’язати», гот. ГаЬап
«схоплювати», двн. їаїї «обійми; мур;
відділення», нвн. ЕасЬ «відділ, галузь,
ділянка», а також з лат. расізсо,
расізсог «укладаю договір», расіит
«пакт, договір», двн. їио§а «паз, шов»,
їайап, Гап^ап «ловити, піймати»; іє.
*ра§-/рак- «зміцнювати, скріплювати,
зв’язувати, плести». — Фасмер III 185;
Преобр. II 4—5; Горяев 245; Вгйскпег
400; 8сІіизіег-8е\мс 1054—1055; Тру-
бачев Рем. терминол. 158; Топоров
Зтимология 1970, 37—44; Тгаиітапп
209; Маігепаиег БЕ 12, 326; АМаІсіе—
Ноїт. II 231, 245; Рокогпу 787—788. —
Пор. пазуха, пах1.
[паздерник] «жовтень», [паздзір-
ник] «тс.» О; — бр. [паздзернік, паз-
дзрнік]; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. рагсігіегпік «тс.» по-
ходить від рагсігіегге «костриця», з
яким співвідносне укр. [паздір] «зідра-
не лико або костриця»; назва місяця
мотивується тим, що на цей час припа-
дає обробка льону та конопель; пор. у
зв’язку з цим і бр. кастрьїчнік «жов-
тень» від кастрьща «костриця». —
Німчук 88; Дзендзелівський 51. зі.
13/3—4, 194; Оньїшкевич Исслед. п.
яз. 246; НоІугізка-ВагапоАма 65; Вгйск-
пег 400. — Див. ще паздір.
[паздір] «зідране лико або костри-
ця», [паздір’я] «костриця», [паздерд]
«тс.» ВеБ, [паздерйти] «очищати від
костриці» Г, Нед, [паздирити] «міцно
бити» О, [паздерйстий] «розтрісканий;
щепистий»; — р. [паздер] «стебла
хлібних рослин; костриця», [паздерие]
«тс.», др. паздер'ь «солома», п. раг-
сігіегг «костриця»; рагсігіегге, [рагсігіог,
рагсігіого], ч. рагсіегі, слц. рахйегіе, вл.
рагсігег, нл. рагсігег, рагсігега, болг.
паздер, схв. пдздер, пдздерка, слн.
рагсіег, стел, паздер'ь, поздєр'ь, позде-
рик, позд'ьрье «тс.»; — псл. рагсіеть,
рогсіегь, утворене за допомогою префі-
ксів раг- (< іє. *рбг-) і рог- (< іє.
254
*рбг), наявних в утвореннях типу раг-
по^тйь «суглоб пальця, на якому росте
ніготь» і споріднених з дінд. разеаї
«позаду, назад», разеа «ззаду», ав.
разеа «тс.», тох. В розіаш «після», лат.
розі «після», лит. раз «біля, до, у», від
кореня сіег-, того самого, що в сіегр «де-
ру»; сумнівною здається реконструк-
ція (5сЬизіег-5е^с 1053) основи псл.
*рагс!-(егь) як розширеного варіанта
основи рагь (< іє. *ра§-), до якої зво-
диться й укр. паз. — Дзендзелівський
51. зі. 13/3—4, 194; Фасмер III 185—
186; Преобр. II 3; Вгйскпег 400; Ма-
сйек Е54С 439; НоІиЬ—Буег 364; Мла-
денов 407; Трубачев Рем. терминол.
82; Мікі. ЕУ/ 41, 253; Меіііеі Еіибез
161; Тгаиітапп 207; Таїсіє—НоГт. II
347. — Див. ще дерти.
пазити «пильнувати, стежити; до-
глядати» СУМ, Нед, [пазати, пазува-
ти, пацити ГрицАВ] «тс.», [пазина-
ти] «возитися, турбуватися, берегти»,
[пазовйтий] «турботливий, клопітли-
вий; який добре пасеться, добре їсть
Нед»; — болг. пазя «берегти, стерег-
ти, охороняти», м. пази «тс.», схв. па-
зити «бути уважним, уважно нагляда-
ти, піклуватися», слн. рагііі «догляда-
ти, спостерігати, чатувати», стел, па-
зити «тс.»; — псл. рагііі, пов’язуване з
разі! «пильнувати, стежити, стерегти,
пасти», що зводиться до іє. *ра-/ро-
«наглядати, охороняти»; зіставляється
також (Топоров Зтимология 1970, 41)
з псл. рагь «паз», рагйха «пазуха» як
первісне «прикривати, берегти». —
Младенов 408; 5кок II 626; Мікі. ЕАУ
234. — Див. ще пасти1.
пазілки — див. зола1.
[пазмій] (бот.) «синяк звичайний,
ЕсЬіит уиі^аге Б.» Мак; ’— похідне ут-
ворення від змій' очевидно, калька на-
укової назви Есйіит, утвореної від гр.
ЄХК «гадюка» у зв’язку зі схожістю
тичинок на квітці рослини з тілом га-
дюки. — Нейштадт 458. — Див. ще
змій.
[пазнігть] «ніготь» Нед; — р. [паз-
ногть] «суглоб пальця, на якому росте
пазолйна
пазуха
ніготь», бр. пазндгаць «ніготь», [паз-
ндкаць] «тс.», др. пазног'ьть «крайній
суглоб пальця; нижня частина ноги
тварини над копитом», п. рагпокіес
(< рагпокіес) «ніготь», ч. рагпеЬі «ко-
пито», ст. рагпеЬеі, рагпоЬеі, слц. раг-
песЬі «тс.», вл. рапосЬі «ніготь», нл.
рагпосЬі(а) «тс.», болг. пазн'ьт «копи-
то; ніготь», слн. рагпоЬі «тс.», стсл.
пазногьть «копито»; — псл. рагпо-
^ьіь, утворене з префікса раг-, ужито-
го в обмежувальній функції, і основи
по^ьїь «ніготь»; споріднене з лит. роз-
па^аз «копито», рапа^е «місце під ніг-
тем». — Фасмер III 186; Преобр. Д 610,
II 3; Вгйскпег 400; Масіїек ф84С 439;
НоіиЬ—Буег 364; БсЬизіег-Зехус 1041;
Младенов 408; МеіПеі Еіисіез 161. —
Див. ще ніготь, паздір. — Пор.
пагніздь.
пазолйна, пазолки — див. зола*.
[пазоручити] «позирати, нагляда-
ти, пильнувати» Нед; — очевидно, ре-
зультат контамінації слів пазити «тс.»
і [позорувати], пов’язаного із [зири-
ти] (див.).
пазур «гостре загнуте рогове утво-
рення на кінцях пальців багатьох тва-
рин і птахів; кіготь», [пазорь] «кіготь,
ніготь», [пазор] «палець на нозі, пазур»
Нед, [пазюр] «кіготь» ВеБ, [пазури Пі,
пазюра Бі] «тс.», [пазорник] «з вели-
кими кігтями» Нед, [пазорний] «з кіг-
тями» Нед, пазурйстий’, — р. бр.
[пазур], п. рагиг, [рагсіиг], ч. рагоиг,
слц. рагйг, вл. рагог(а), нл. рагога; —
не зовсім ясне; очевидно, псл. рагигь і
рагогь, похідні від рагь (< *ра§-) «паз;
затвердіння»; вважається дакож (Фас-
мер III 186; МасЬек ЕБЙС 439) скоро-
ченою формою на -игь від рагпо^тйь
«ніготь»; виведення (А§ге11 2амєі Вейг.
74) з *раг- і бог- від сіегр «деру» фоне-
тично не вмотивоване. — БсЬизіег-
8е\мс 1053—1054. — Див. ще паз.
пазурник (бот.) «Саисаііз Б.», [па-
зюрки] «нагідки лікарські, Саіепсіиіа
оИісіпаїіз Б.» Мак, [пазюрці] «тс.»
Мак, ВеНЗн; — р. [пазурник] «тс.»; —
похідне утворення від пазур-, назва зу-
мовлена пазуроподібними колючками,
якими вкриті плоди обох рослин (Ві-
сюліна—Клоков 20). — Див. ще па-
зур. — Пор. нагїдкй.
пазуха «простір між грудьми й
одежею, яка до них прилягає; прорі-
ха в сорочці», [пазухань] «куркуль»
ЛЧерк, [пазушйна] «пазуха», [пазуил-
ниця] «кишеня в пазусі» О, [паз у шш я]
«пазуха, місце за пазухою»; — р. бр.
пазуха «пазуха», др. пазуха, п. ра-
гисЬа «тс.», ч. слц. рагисЬа «пахва»,
вл. нл. рага «пазуха, пахва», болг.
пазуха «пазуха», пазва, м. пазува
«тс.», схв. пазух «пахва», пазухо
«тс.», слн. рагсіиЬа «пазуха», стсл. пд-
зоухд «тс.»; — загальноприйнятого по-
яснення не має; реконструюється псл.
*рагсіиха, що складається з префікса
раг-, наявного в рагсіегь «костриця», і
кореня ’Мих-а, спорідненого з дінд.
сібз, род. в. сібзпаЬ «передпліччя, рука»,
ав. сіабза- «верхня частина руки, пле-
че», перс, сіоз «плече», ір. йбе, сібаі
«рука», лтс. расіизе «пахва, пазуха»
(Фасмер—Трубачев III 186—187; Пре-
обр. II 4; Вегп. І 233—234; Мікі. Е\¥
52; Абаев ИЗСОЯ І 384; Маігепаиег
ЕЕ 12, 325; БІЬІепЬеск 131); зникнення
сі пояснювалося (Вегп. І 233—234) ди-
симілятивними процесами в словоспо-
лученні росН рагсіихр, що викликало
заперечення Ільїнського (ИОРЯС 20/3,
82), або пов’язувалося (Ендзелин СБЗ
108) з можливою контамінацією слова
*расіиха і відповідника до лит. рагазіїз
«тс.», спорідненого з дінд. ЬазіаЬ «ру-
ка», ав. газіа- «тс.»; припускалося
(Ильинский ИОРЯС 20/3, 81—82), що
в праслов’янській мові, поряд з фор-
мою *раг-сіиха, існувала форма *ро-
сіиха, яка з часом стала сприйматися
як роб-иха; при повній тотожності се-
мантики слів росі-иха і раг-сіиха могла
відбутися їх контамінація, в результаті
якої з’явилася форма раг-иха; реконст-
руюється (Топоров Зтимология 1970,
37—44; БсЬизіег-Бехмс 1054—1055) псл.
рагиха, пов’язане з рагь «паз», і його
розширений варіант *рагсіиха; непере-
255
пазюрки
пайташ
конлива гіпотетично реконструйована
(А§ге11 2\меі Веііг. 76) розширена фор-
ма *рас1гсіиха, як і припущення (ІЛіІеп-
Ьеск К2 40, 553) про діалектну зміну
на слов’янському ґрунті гсі у х;.малові-
рогідна гіпотеза (Масіїек Е84С8 358,
Е8ЛС 439) про зв’язок псл. *рагсіиха з
сіпх-ь «дух»; Брюкнер (Вгііскпег 400)
заперечує можливість форми *рагсіиха,
оскільки вона засвідчена тільки в сло-
венській мові.
пазюрки, пазюрці — див. пазур-
ник.
[паївнйй] «який добре їсть (?);
який дає багато їжі (?); стравний» О;
— неясне; можливо, пов’язане з їда,
їсти.
[паїж] (зоол.) «(вид морського їжа-
ка), Есйіпотеїга» Нед; — похідне ут-
ворення від їжак', пор. і наукову назву
Есйіпотеіга від гр. є/їуос; «їжак; мор-
ський їжак». — Див. ще їж, па-. —
Пор. паїжка.
[паїжка] (у сполученні [п. гильнйс-
та] «їжача голівка гілляста, 8раг-
§апіит гатозит Нисіз.») Нед, Мак; —
р. ежеголбвник «їжача голівка, 8раг-
^апіиггі Б.», п. ]его§ібАмка, ч. []егак],
слц. іегоїііау, слн. (егак «тс.»; — похід-
не утворення від їжак', назва зумовле-
на плодоносними голівками рослини,
схожими на їжака (Вісюліна—Клоков
82, Нейштадт 74). — Масіїек 4т. гозії.
303. — Див. ще їж, па-. — Пор.
паїж.
Паїсій (чоловіче ім’я), ст. Паисіе
(1476); — р. Пайсий, бр. Паїсій, болг.
Пайси(й), стсл. Пдисии; — запози-
чення з грецької мови; гр. тгаїоіод по-
ходить від ігащ «дитина». — Вл. імена
78; Петровский 172; Спр. личн. имен
443; Илчев 373.
пай «частка, яку вносить у що-не-
будь спільне окремий учасник або яка
припадає на кого-небудь; [шматок, ку-
сок О]», пайка «частка чого-небудь
спільного, яка дістається комусь при
розподілі», пайок «продовольство, ци-
гарки і.т. ін., що видаються за певними
нормами», пайовик «той, хто вніс пай
256
у що-небудь, має пай у чомусь», пай-
щйк «тс.», пайовий, паювати «ділити
що-небудь на частини», [спайоват]
«розділити» Л; — р. бр. болг. пай, п.
ра], м. пар схв. пар, — запозичення з
тюркських мов; тур. крим.-тат. ра]
«пай, частина», аз. тат. кирг. пай «тс.»
походять від кит. р’аі. — СІС2 613;
Фасмер III 187; Черньїх І 615; Преобр.
II 5; Горяев 245; Шипова 255; Огиенко
34; Мікі. Е1У 230; ТЕ1 2, 138; Бокоізсії
129; Разапеп Уегзисії 378.
[пайда1] «приношення, дарунок;
щастя, талан», [хвайда] «користь,
прибуток», [пайдйти] «щастити, та-
ланити»; — неясне; можливо, пов’я-
зане з [пайда] «окраєць, велика скиб-
ка хліба», [байда] «тс.». — Пор.
байда5.
пайда2 — див. байда5.
пайза1 (бот.) «плоскуха хлібна,
Есіііпосіїїоа Ігитепіасеа Еіпк. (КохЬ.)»; —
запозичення з російської мови; р.
пайза, пайдза «тс.» походить від кит.
Ьаіг (байцзи) «тс.». — ССРЛЯ 9, 36.
пайза2 (іст.) «табличка як посвід-
чення і перепустка, яку видавали мон-
гольські хани особам, виряджуваним з
певним дорученням»; — р. пайза, пай-
дза, пайцза; — запозичення з китай-
ської мови (кит. раіг (пайцзи) «таблич-
ка»), — ССРЛЯ 9, 36.
[пайбл] «поміст із дощок на вели-
кому човні» Дз, [пайбли] «постелені
дошки в кубрику» Берл; — результат
семантичної видозміни запозиченого іт.
раі(и)б1о «гарматна платформа». — Бо-
городский Вестник ЛГУ. Серия ист.,
яз. и л-рьі 3, 87.
[пайс] «посування колоди (спеці-
альними ключками) вперед» О, [пай-
сувати] «тягнути волоком колоду»; —
не зовсім ясне; можливо, результат
видозміни запозиченого нім. раззеп
«передавати, пасувати» (спорт.); пор.
також нім. раз айГ (виг.) «увага».
[пайстра] (текст.) «вибійка», [пай-
стрдвий] «вибійковий»; — неясне.
[пайташ] «приятель» Нед, О, Лиза-
нец, [пайташечка Нед, пойташ Лиза-
пак
пакість
нец, бойташ тж] «тс.», [пайдаш] «тс.;
злодій»; — п. [ра]іаз, ра)іазг], ч. слц.
[ра]іаз], схв. па/таш, па/даш, слн. ра]-
сіаз «тс.»; — запозичення з угорської
мови; уг. ра]іаз «тс.», очевидно, похо-
дить від тур. раусіаз «пайщик; учасник,
компаньйон», похідного від рау «пай,
частина, частка». — Лизанец 617; 5и-
Іап 51. зі. 5, 409—415; ММТЕ5г III 60—
61. — Див. ще пай.
пак1 (частка); «[пізніше, потім; але;
же, ж]» О, паки «тс.»; — р. [пак], п.
ч. вл. нл. рак «тс.», полаб. рак «але»,
болг. м. пак «знову, ще», схв. пак
«пак», слн. рак «тс.», стел, пакьі «зно-
ву»; — псл. ракь «але, же», раку «зно-
ву»; — очевидно, результат видозміни
форм оракь, ораку «назад; навпаки»;
початкове о, сприйняте як префікс,
відпало. — Фасмер—Трубачев III 188—
189; Преобр. II 6; Гринкова УЗ ЛГПИ
104 (1955), 192—195; Вгйскпег 380;
Масіїек Е5ІС 428; 5с1т8іег-5е\мс 1035;
Младенов 408; 5кок II 558—559. —
Див. ще опак1. — Пор. вспак, паче.
пак2 «багаторічний дрейфуючий
морський лід, який створює міцні льо-
дові поля»; — р. бр. болг. пак, п. рак
«тс.»; — запозичення з англійської мо-
ви; англ. раск(-ісе) «тс.», букв, «масо-
вий (лід)», утворено з іменника раск
«маса, купа, велика кількість, тюк, па-
кунок», який походить від снн. раске
(рак) «в’язка, пака». — СІС2 613;
ССРЛЯ 9, 36; Зі. \муг. оЬсусії 541;
Кіеіп 1109. — Див. ще пака.
пака, пакбвка, пакувальник, па-
кунок, пачечник, пачка, пачкар «кон-
трабандист», пачкарство «контрабан-
да», пакувальний, пачечний, пакува-
ти, [пачкарювати] «займатися конт-
рабандою», [пачкувати] «тс.» Нед, пе-
реупаковка, розпакдвка, упаковка (з
р.); — р. пачка «пачка», бр. пак «па-
ка», п. рака «ящик, скриня», ч. рак
«пакет», расек, ракіік «пачка», слц.
ракіік «тс.»; — через польське посеред-
ництво запозичено з німецької мови на
початку XVIII ст.; н. Раскеп, Раск «па-
кет, в’язка, пака» походить від снн.
раске, рак «тс.», етимологія яких неяс-
на; слово здавна вживалося в мові
фландрійських торгівців вовною. —
Шелудько 41; Фасмер III 188; Черньїх І
615; Преобр. II 5; Вгйскпег 391; Но-
ІиЬ—Ьуег 353; К1и§е—Міігка 527.
[пакати] «палити люльку», [пакну-
ти] «тс.» Нед, пахкати «тс.; випуска-
ти газ, пару (про машини)»; — похідне
утворення від звуконаслідувальних ви-
гуків пак, пах.
пакгауз «склад для короткостроко-
вого зберігання вантажів»; — р. бр.
пакгауз, п. ракіїаиг; — запозичено з
німецької мови в петровську епоху; н.
Раскіїаиз «склад, амбар» утворене з
основ слів раскеп «укладати, пакува-
ти», Раск «пака», до якого зводиться
укр. пака, та Наиз «будинок», спорід-
неного з двн. свн. днн. дангл. дісл. ййз
«тс.», які виводяться з герм. *1ій5а-
(< *кйзо), звідки походить псл. ’^ху/ь,
укр. хйжа. — СІС2 613; Фасмер III
188; Преобр. II 5; К1и§е—Міігка 294. —
Див. ще пака, хйжа.
[пакелат] «жіночий головний
убір»; — неясне.
пакет; — р. бр. болг. пакет, п.
ракіеі, ч. слц. вл. ракеі, м. пакет, схв.
пакет, слн. ракеі; — запозичено з ні-
мецької мови в петровську епоху; н.
Ракеі походить від фр. рациеі «тс.», що
зводиться, у свою чергу, до н. Раск
«пакет, в’язка, пака»; французьке сло-
во виводиться також (Паигаі 530) з
англійської або голландської мови. —
СІС2 613; Фасмер III 188; Черньїх І
615; 51. \муг. оЬсусії 541; К1и§е—Мііг-
ка 528; Оаті11зсІте§ 677. — Див. ще
пака.
[пакисель] «кисіль (?)» Нед; — р.
[пакисель] «розчин вівсяного борошна
на дріжджах, заквашеного для кисе-
лю»; — утворене з префікса па-, що
вказує на приблизну подібність, та
іменника кисіль (ідеться, очевидно, не
про сам кисіль, а схожу на нього стра-
ву). — Див. ще кйснути, па-.
пакість «капость; [витівки, шкідли-
ві бешкети О]», пакость, пакісник,
9 4—96
257
паклик
паладій
пакосник, пакісний «капосний;[норов-
ливий О]», пакосний, [пакіслйвий]
«капосний», пакостити-, — р. па-
кость «капость, пакість», бр. [пакасць]
«екскременти; зло, шкода, погань», др.
пакость «шкода, зло, розорення, гра-
біж, нещастя, кара, хвороба, кривда»,
п. ст. діал. ракозс «злість, зло, непри-
ємність», ракозпік «подагра», ч. ракові
«шкода, збиток, зло, нещастя, непри-
ємність», слц. ракозіпіса «подагра», вл.
ракозсіз «підцуплювати, красти», нл.
ракове «похітливість», ракозсіс «беш-
кетувати; красти», болг. пакост «шко-
да, псування, збиток, зло, пакість», м.
пакост «пакість», схв. пакост «тс.»,
слн. ракові «неприємність, зло; шко-
да», стсл. пакость «тс.»; — псл.
ракозіь, пов’язане з козіь «кістка; труп
забитого; останки трупа»; пор. р. кос-
ти и пакости в народних замовлян-
нях; пов’язування з прислівником ора-
ку «навпаки, назад», орако «тс.» (Фас-
мер III 189; Преобр. II 5; Вгйскпег 391;
Масіїек Е54С 428; ЗсІїизіег-Зеу/с 1036;
Мікі. Е\У 224; Меіііеі Еіисіез 283;
Брандт РФВ 18, 7) є помилковим. —
Мельничук Зтимология 1966, 238—
240; Варбот Зтимология 1964, 36—41;
Черньїх І 615—616; Соболевский
ЖМНП 1886 вересень 152. — Див. ще
кість.
[паклик] «пачка» ВеУг, [пакля]
«тс.» ВеУг; — запозичення зі словаць-
кої мови; слц. ракіїк «пачка», як і ч.
ракіїк «тс.», пов’язане з н. Раск «па-
кет, в’язка», до якого зводиться також
укр. пака (див.).
[паклун] (бот.) «самосил білоповс-
тистий, Теисгіигп роїіиш Б.» Г, Нед; —
р. [пахлун, паклун] «тс.; барбарис
звичайний, ВегЬегіз уиі^агіз Б.»; — не-
ясне.'
пакля «клоччя», [паклі] «довгий
тіпаний льон або коноплі Бі; відходи
після тертя конопель Л», [пакуле]
«тс.» Корз, [пакуліїна] «волоконце льо-
ну, конопель» ЛексПол, обпаклюва-
ти; — р, пакля, бр. пакулле, [пакул-
ля, пакьілля], п. ракиїу, [ракиїа, раки-
258
1е, ракіеру]; — запозичення з литовсь-
кої мови; лит. ракиїов «пакля», як і
лтс. ракиїаз «тс.», пов’язане з кйііі
«молотити, бити, вибивати», каїіі «ку-
вати, стукати, бити молотком», лтс.
каіі «кувати, бити, ударяти», спорідне-
ними з псл. *коІіі «колоти». — Моска-
ленко УІЛ 31; Лаучюте 18; Фасмер—
Трубачев III 189; Черньїх І 615; Пре-
обр. II 5; Вгйскпег 391; Вегп. І 551;
Тгаиітапп 114; Ргаепкеї 211—212. —
Див. ще колоти.
[пакослбвити] «лихословити» Нед;
— складне слово, утворене з пакость
і слово-, виникло, можливо, як антонім
до славословити. — Див. ще пакість,
слово.
пакт «міжнародна угода, звичайно
великого політичного значення», ст.
пактт> (1720); — р. бр. болг. м. пакт,
п. ч. слц. вл. ракі, схв. пакт, слн.
ракі; — через польське посередництво
запозичено з латинської мови; лат.
расіиш «договір, умова» походить від
расізсог «домовляюся, приходжу до
згоди, укладаю договір», пов’язаного з
рап§б «скріплюю, роблю міцним»,
ра§ив «район, округ, дільниця», раділа
«сторінка», до якого зводиться укр.
пагінація. — СІС2 613; 51. \ууг. оЬсусії
541; КІеіп 1110; ХУаІсіе—Нойп. II 245—
246. — Див. ще пагінація.
[пактбй] «після того, потім» Нед; —
очевидно, складне слово, утворене з
частки пак та займенникового компо-
нента той (можливо,, редукованого
тоді). — Див. ще пак1. — Пор. тоді,
той.
пакулйна — див. пакля.
[пакут] «пучок, в’язка»; — очевид-
но, результат видозміни запозиченого
слова пака (див.).
палавхати — див. палахтіти.
Палатна, Палагбйка, Палажка,
Палазя — див. Пелагія.
паладій (хім.) «рідкісний туго-
плавкий метал сріблясто-білого кольо-
ру»; — р. палладий, бр. паладьій, п.
раїасі, раїасішт, ч. слц. раїасііит, болг.
паладий, схв. паладії/, палади/'ум,
палажка
паламида
слн. раїасііі; — запозичення з новола-
тинської мови; нлат. раїїасііит «тс.»
походить від лат. РаІІаз, род. в. Раїїасііз
(ім’я грецької богині війни Афіни); на-
зву утворив у 1803 році англійський
хімік Вільям Волластон (1766—1828),
що відкрив цей метал, на честь вияв-
леної в 1802 році малої планети Пал-
лади, названої ім’ям грецької богині
війни; гр. ПаХХас;, род. в. ПаХХабос;
«Паллада», букв, «дівчина», пов’язане з
ігаХХаигі, тгаХЛахіс; «коханка, наложни-
ця»; пор. з ав. раігіка «вродлива жінка,
що зваблює цнотливих чоловіків» (звід-
ки сперс. рагїк «фея, чарівниця», перс,
рагї «тс.»); не виключено, що грецьке й
авестійське слова — семітські запози-
чення (пор. гебр. рїІе^ЬезЬ «коханка,
наложниця», арам, рііа^іа «тс.»). —
СІС2 614; Волков 43—44; Фигуровский
99—100; 81. у/уг. оЬсусй 543; Кораіігізкі
710; НоІиЬ—Буег 353; Егізк II 469;
Воізаср 743; КІеіп 1115.
[палажка] (іхт.) «гірчак, НЬосіеиз
атагиз» Нед; — результат видозміни
звукової форми [парашка] «тс.», збли-
женої з жіночими особовими назвами
Парашка і Палажка. — Див. ще па-
рашка.
палалай — див. палити.
паламар «служитель православної
церкви, що допомагає священикові під
час богослужіння; дячок, псаломщик,
причетник», [паломар Пі, палямар
ВеБ] «тс.», паламарка «дружина па-
ламаря; паламарня», паламарчук «син
паламаря», паламаренко «тс.», пала-
марівна «дочка паламаря», [паламарй-
ха] «дружина паламаря» Нед, пала-
марня «приміщення в церкві для збе-
рігання обрядових речей», [паламари-
ти] «бути паламарем» Нед, паламарю-
вати «тс.»; — р. [пономарь], др. па-
рамонарь, пономар'ь, п. раїатаг (з
укр.), раїатагг, цсл. парамондрь, поно-
марь; — через церковнослов’янське
посередництво запозичено в давньору-
ську мову із середньогрецької; сгр. тга-
рощоубріос; «наглядач церкви» є похід-
ним від -ігарацоуг) «перебування, збері-
гання», що складається з компонентів
тгара- «при, поряд, біля» і цоуг| «пере-
бування на місці; зупинка, затримка»,
пов’язаного з цєусо «стою на місці, за-
лишаюся, перебуваю», спорідненим з
лат. тапео «залишаюся», дінд. ав.
дперс. тап- «залишатися, чекати»,
вірм. шпат «тс.». — Булаховський
Вибр. пр. II 239; Фасмер III 325; Егізк
II 209; Воізасц 627; Рокогпу 729. —
Див. ще парабола.
паламедея (ори.) «Раїатесіеа сог-
пиіа» Шарл (АпЬіта согпиіа Б.); — р.
паламедея; — запозичення з латинсь-
кої наукової номенклатури; лат. Раїа-
тесіеа «тс.» походить від гр. ПаХацг)-
бцс; «Паламед» (давньогрецький герой,
славетний майстер і винахідник), утво-
реного від ігаХарг] «долоня, рука»,
спорідненого з лат. раїте «пальма; до-
лоня». — N80 1773. — Див. ще
пальма.
паламида1 (іхт.) «пеламіда, 8агсіа
(Раїатиз загсіа) Сиу.; [дерев’яний мане-
кен хижої риби паламиди, за допомогою
якого заганяють рибу в невід Дз]», [па-
ланйда] «пеламіда» Берл, пеламіда,
[паламйдити] «заганяти манекенами
паламиди рибу в невід» Дз; — р. [пала-
мида\, пеламйда, п. реіатісіа, ч. слц.
раїатісіа, болг. паламуд, м. паламид,
схв. паламида, слн. раїатісіа; — запо-
зичення з новогрецької мови; нгр. ігаХа-
щ>ба походить від гр. ігцЛацц^ «тс.»,
утвореного, мабуть, від тгцЛбс; «мул, бо-
лото» (за місцеперебуванням риби), яке
переконливої етимології не має. — Фас-
мер ПІ 190; 8кок II 591; Мікі. Е\¥ 230;
Егізк II 527—528.
[паламида2] (бот.) «Араг^іа Ьігіа
8сор. (Б.)» Пі, [палумида] «тс.» Мак;
— очевидно, запозичення з молдавської
і румунської мов; молд. пзломйдз «різ-
новид осоту; будяк», рум. раїатісіа
«осот» виводиться від болг. паламида
«будяк», схв. [паламида (паламуда)}
«осот», джерелом яких вважається нгр.
тгаХащбі «вовчуг давній, Опопіз апіі-
рцогигл Б.». — СДЕЛМ 346; ПЕРМ
594; Младенов 408—409; 8кок II 591.
9*
259
паланичкй
палата
[паланичкй] (бот.) «плоди диких
калачиків Нед; калачики дрібненькі,
Маїуа ризіїїа 8т. (Маїуа гоіипсііі’оііа
Б.) Мак», [паланиця] «алтея лікарська,
АІФаеа оНісіпаІіз Ь.» Мак; — резуль-
тат семантичної видозміни назви [па-
ланйчка] «паляничка» за зовнішньою
подібністю плодів калачиків до калача,
хлібини; пор. інші назви цієї рослини:
калачики, проскурняк (від прбску-
ра). — Шамота 75. — Див. ще паля-
нйця.
паланка1 «на Запорізькій Січі у
XVIII ст. — невелике укріплення, об-
несене частоколом; адміністративний
округ у запорожців; полкове укріплен-
ня у запорожців», [паланка] «селище,
село, острог; невеликий замок; область
і повіт одружених запорожців» Бі, [па-
ланок] «тин, палісадник» ВеУг; — р.
[паланка] «містечко, укріплення з
паль, палісад, іноді земляне укріплен-
ня», п. раїапка «паланка», раїапка
«тс.», болг. паланка «містечко, велике
поселення», м. паланка «провінційне
містечко», схв. паланка «містечко»; —
запозичення з італійської мови; іт. раїа-
пса «військове укріплення у вигляді
частоколу; стовп, велика жердина» по-
ходить від нар.-лат. раїапса < лат. рЬа-
Іапх «фаланга (загін війська в зімкну-
тому строю)», а це — від гр. сраЛау^
«фаланга; бойовий порядок важкоозб-
роєної піхоти; військовий табір», до
якого зводиться укр. фаланга. — По-
тебня РФВ 3 (1880), 105; Фасмер III
190; Преобр. II 6; Младенов 409; ргізк
II 985—986; Воізасц 1011. — Див. ще
фаланга.
[паланка2] «піч у косарському та-
борі Г; піч із сирої землі Нед»; — не
зовсім .ясне; може бути результатом
семантичної видозміни слова паланка
«невелике укріплення, обнесене часто-
колом», або пов’язаним з дієсловом па-
лити.
паланкін «у деяких країнах —
криті ноші, засіб пересування для ба-
гатих осіб»; — р. паланкйн, бр. па-
ланкін, п. слц. раїапкіп, ч. раїапкіп,
260
раїапкуп, слн. раїапкіп; — через захід-
ноєвропейські мови (н. Раїапкіп, фр.
англ. раїапциіп) запозичено з порту-
гальської; порт, раїапциіт походить від
яванськ. реіаіікі, яке через інд. раїакі
зводиться до дінд. раїуапкай, рагуапкай
«тс.», букв, «те, що обгинається навко-
ло тіла», утвореного з компонентів рагі
«навколо», спорідненого з гр. тгєрі- «на-
вколо», лат. рег- «через», псл. рег-
«тс.», укр. пере-, і апсаіі «гнеться, ви-
гинається», спорідненого з лат. ап^иіиз
«кут», псл. *<?§ь1'ь «тс.», укр. вугол. —
СІС2 614; Фасмер III 190; 81. у/уг. оЬ-
сусН 541; НоІиЬ—Буег 353; Ваигаі 524;
Кіеіп 1113; Маугіюіег І 24, II 216. —
Див. ще вугол, пере-.
[паланськнй] (у виразі паланська
глина «особливий високоякісний сорт
білої глини») Ме; — очевидно, похідне
утворення від назви одного із сіл Па-
ланка (у Вінницькій та Черкаській об-
ластях).
[паларія] (у виразі [закрутйти-
(ся) під паларію] чи [парарію] «надяг-
ти хустину на голову кінцями назад,
не під підборіддя») Ме, [парарія] «тс.»
Ме, [паралія] «солом’яний або фетро-
вий бриль» Мо; — болг. паларйя «ка-
пелюх з широкими крисами», м. пала-
ри)а «тс.»; — запозичення з молдавсь-
кої і румунської мов; молд. рум. раїагіе
«капелюх» виводиться від сгр. атгаЛа-
рєа «тарілка» або пов’язується з алб.
реііаге, рагаїіе. — Мельничук Молд.
зл. 170; Мо 55; СДЕЛМ 346; ОБКМ
594.
[палає] «мортира» Пі; — неясне.
[паласувати] «нищити» ВеБ, [па-
ласлйвий] «марнотратник» ВеБ; — не-
ясне; можливо, результат видозміни
форми [палашувати] «краяти без ви-
мірювання, на всі боки».
палата «великий, багатий будинок,
палац; окрема кімната для хворих; на-
зва деяких державних установ», па-
латка «намет», [палатник] «палатний
наглядач» Нед, [палатки] «піл, нари,
постіль» Нед; — р. бр. болг. палата,
др. палата, палата, п. раїаіа, ч. заст.
палатальний
палац
раїаіа, м. палата, схв. палата, стсл.
палата; — запозичення із середньогре-
цької мови; сгр. лаЛатіоу «палац» по-
ходить від лат. раїаііит «тс.», до якого
зводиться й укр. палац', можливість
прямого запозичення з латинської мо-
ви (МеіІІеі Еіисіез 183) сумнівна. —
СІС2 614; Булаховський Вибр. пр. III
348; Фасмер III 307; Черньїх І 616;
Преобр. II 7; Львов Лексика ПВЛ 117—
118; Младенов 409; 8кок II 590; Мікі.
Е\¥ 255. — Див. ще палац.
палатальний «(приголосний звук),
який завжди вимовляється з додатко-
вим піднесенням спинки язика до твер-
дого піднебіння», палаталізований
(звук) «пом’якшений», палаталізація
«пом’якшення приголосних звуків зав-
дяки додатковій участі у вимові спинки
язика», палаталізувати «піддавати
палаталізації»; — р. палатальний, бр.
палатальни, п. раїаіаіпу, ч. раїаіаіпї,
слц. раїаіаіпу, болг. палатален, м.
палатален, схв. палаталан, слн. ра-
Іаіаіеп; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; нім. фр. англ. раїаіаі
утворено від нлат. раїаіаііз «піднебін-
ний», похідного від лат. раїаіигп «під-
небіння», етимологія якого неясна; мож-
ливо, пов’язане з етруським Іа1а(п)с1ит
«небо». — СІС2 614; 51. \муг. оЬсусЬ
541; Кораііпзкі 708; НоіиЬ—Буег 353;
КІеіп 1113; АУаИе—НоГт. II 237.
[палати1] «очищати зерно від лузги
та інших легких домішок, підтрушуючи
його в решеті чи коритці», [опалати]
«злегка прим’яти, підкидаючи в посу-
дині» (варену картоплю) О, [опалачка]
«посудина, в якій очищають зерно від
лузги», [опалини] «лузга, сміття, що
відділяються від зерна, коли його очи-
щають», [опалка] «корзина; посудина,
в якій очищають зерно від лузги»; —
р. [палать] «провіювати зерно», [па-
лать], бр. палаць «тс.», п. раїас «очи-
щати зерно від полови», ораіас «тс.»,
ч. раїаіі «коливати; трясти, чистити»,
слц. ораїка «корзинка», вл. рібс «вія-
ти», нл. їюраіка «віялка», слн. ріаіі
«колихати; віяти»; — псл. раїаіі, *роШ
«трясти, трусити (про процес віяння);
очищати від полови», пов’язане з *ре1-
уа «полова», ;1=ре11і «полоти», укр. по-
лова, полоти; — споріднене з лит. рїі-
іі, ріїй «лити, сипати», гр. тгаЛЛш «роз-
махую, струшую»; за іншим припущен-
ням (Преобр. II 90—91), може бути
похідним утворенням від якоїсь неза-
свідченої назви посудини для зерна,
спорідненої з гр. ттсХла, тгєЛАг) «дійни-
ця», лат. реіуіз «цебер, тазок», дінд. ра-
ІауІ «вид посудини», раїуат «мішок для
зерна», раїїаіі «велика посудина для
зерна», що зводяться, очевидно, до іє.
*ре!- «наповнювати». — Фасмер III
307; Вгііскпег 392; МасЬек Е56С 429;
5сїшз1ег-8е\мс 1087; Куркина Зтимоло-
гия 1981, 11; Тгаиітапп 213. — Пор.
полова, полоти.
'2	'
палати — див. палити,
[палать] «один ряд хат по вулиці»
До; — неясне; можливо, пов’язане з
палата.
палахтіти «горіти, даючи яскраве,
нерівне світло», [палахтіти, палавха-
ти] «тс.» Нед, . палахнути, палах-
котіти «горіти, знищуючись у вогні;
давати або випромінювати яскраве,
звичайно нерівне світло», палахкота-
ти «тс.», спалахнути, спалахувати,
спалах, сполох (сполохи) «спалах»,
[сполохи] «північне сяйво», [сполох-
ну ть(ся)] «спалахнути» Чаб; — п. ра-
Іасйсіес «палахтіти»; — пов’язане з
палати; можливо, результат контамі-
нації слів палати і пахтіти, пихті-
ти, пихкотіти. — Див. ще палйти.
палац СУМ, Куз; — бр. палац, п.
нл. раїас, ч. слц. раїас, болг. палат, м.
палат, схв. палац, палача, слн. раїа-
са; — через польське посередництво
запозичено з італійської мови; іт. раїаг-
го «палац» походить від . лат. раїаїіит
«тс.», первісно «резиденція Августа на
Палатинському горбі в Римі»; назва
центрального із семи горбів Рима Раїа-
ііит, очевидно, етруського походження
і пов’язана з ім’ям італійського бога
скотарства Раїез. — СІС2 614; Акулен-
ко 135; НііШЛУогФ 18; Фасмер III 190;
261
палаш
палеозой
81. уууг. оЬсуск 544; Масіїек Е84С 428;
НоІиЬ—Буег 353; 8кок II 590. — Пор.
палата.
палаш «холодна зброя з двосічним
клинком на кінці, яка нагадує шаблю
СУМ, Нед; великий ніж О»; — р.
палаш, бр. палаш,сл. палашль (1582),
п. раїазг, ч. раїаз, слц. раїоз, м. пала,
схв. пала, пала, слн. раїаз; — запози-
чення з угорської мови; уг. раїїоз «ка-
валерійська шабля», очевидно, похо-
дить від тур. раїа «шабля з коротким
широким клинком», етимологія якого
неясна; зводилось (Младенов 408) до
аріо-алтайського *(з)раІ-/(з)реі- «роз-
сікати надвоє, розполовинювати»; при-
пускалось (ЕокоїзсЬ 129) індоєвропей-
ське походження і зіставлялося з курд,
роїа «шабля з коротким широким
клинком», перс, рйіаб «тс.». — СІС2
614; Акуленко 137; НісЬНагсИ 86; Бале-
цкий 81. зі. 9, 338; Фасмер III 191; Че-
рньїх І 616; Преобр. II 7; Одинцов
Зтимология 1979, 107—109; Вгйскпег
392; 81. \ууг. оЬсуск 544; Масіїек Е89С
429; НоІиЬ—Буег 353; Мікі. Е\У 230;
ММТЕ8/ III 73; Вагсгі 233.
[палашувати] «краяти без вимірю-
вання, на всі боки» Макарушка; —
очевидно, похідне утворення від па-
лаш «холодна зброя, яка нагадує шаб-
лю» (див.). — Пор. паласувати.
[палга] «плита», [палгй] «шари в
дереві» ВеУг, [палговйтий] «шарува-
тий, плитоподібний»; — неясне; мо-
жливо, пов’язане з уг. раїйа «кли-
нець, вставка; прилисник, листовий
наріст».
палевий «блідо-жовтий з рожевим
відтінком»; — р. палевий, бр. палеви,
п. району; — запозичення з французь-
кої мови;, фр. раіе «блідий» походить
від Лат. раїіісіиз «тс.», спорідненого з
дінд. раІііаН «старий, сивий», гр. тгєЛі-
6г; «безбарвний, блідий, сіро-блакит-
ний», тгоАюс; «сивий», дісл. їріг «блі-
дий», дангл. Геаіо, двн. Гаіо, лит. раїзаз
«тс.», раїуаз «блідо-жовтий», псл. *ро|уь
«сірий, сивий», укр. половйш, менш
переконливе пов’язання (Горяев 246;
262
Маїгепаиег БЕ 12, 187) з фр. раіііе
«палевий, солом’яного кольору», утво-
реним від раіііе «солома», похідного від
лат. раїеа «полова, висівки». — Фас-
мер III 191; Черньїх І 616—617; Пре-
обр. II 7; Паигаї 523, 525; \УаИе—
Ноїт. II 239—240. — Див. ще полб-
вйй.
паленка «горілка» СУМ, ВеУг, О,
[палінка ЕЗб 25, НЗ УжДУ 26/2,
палюнка ВеЛ, полянка, пальбнка]
«тс.», [паленчарня] «винниця», [па-
линчарьня НЗ УжДУ 14, палінчарня]
«тс.»; — п. [раїепка], ч. слц. раїепка,
вл. нл. раіепс; — похідне утворення
від палити-, нйзва зумовлена способом
виготовлення цієї горілки, яку «випа-
люють» із спеціальної закваски; послі-
довне вживання цього слова в західно-
українських говірках пояснюється, оче-
видно, впливом сусідніх словацької та
чеської мов. — Дзендзелівський УЗЛП
98. — Див. ще палйти.
палеографія «дисципліна, що вив-
чає зовнішній вигляд і письмо старода-
вніх рукописів», палеограф, палеогра-
фічний-, — р. болг. палеография, бр.
палеографія, п. слц. раїео^гайа, ч. ра-
Іео§гаїіе, вл. раіео§гаїі]а, м. палеогра-
фи]а, схв. палеографи/а, слн. раІео§га-
її]а; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; н. Ра1ао§гар1п'е, фр. раїео-
§гар!ііе, англ. ра1(а)ео§гарйу утворені з
основ гр. тгаЛаюг; «давній, старовин-
ний», похідного від тгаАаі «колись, ра-
ніше, давно», спорідненого з дінд. сага-
ша- «крайній, кінцевий», і урасроз «пи-
шу», до якого зводиться укр. графа. —
СІС2 615; КЗСРЯ 323; Кораіігізкі 709;
НоІиЬ—Буег 353; Оаигаі 525; Кіеіп
1113; Егізк II 465. — Див. ще графа.
палеозой «третя ера геологічної іс-
торії Землі», палеозойський, палео-
зоїчний «палеозойський»; — р. палео-
зой, бр. палеозой, п. раіеогоісгпу, ч.
слц. раїеохоікцт,' болг. палеозойски,
м. палеозо]ски, схв. палеозоик, слн.
раїеогбік; — запозичення з новолатин-
ської мови; нлат. раіеогоісит утворив
у І пол. XIX ст. Адам Седгвік (А. 8есІ£-
палеоліт
палець
Мск, 1785—1873) з основ гр. тгаЛа-
ібс; «давній, старовинний» і Соог) «жит-
тя». — СІС2 615; Кораіігізкі 709; Но-
ІиЬ—Ьуег 353—354; КІеіп 1114. — Див.
ще зоологія, мезозой, палеографія.
палеоліт «давній кам’яний вік;
перший, найраніший період кам’яної
доби», палеолітичний', — р. болг. м.
палеолйт, бр. палеаліт, п. ч. слц. ра-
Іеоііі, вл. раїеоіііікит, схв. палеолйт,
палеолйтик, слн. раїеоїШк; — запози-
чення з англійської мови; англ. раі(а)-
еоїйк є результатом скорочення назви
ра1(а)ео1іїЬіс «тс.», утвореної Дж. Лаб-
боком (1834—1913) з основ гр. тталн-
ібс «давній, старовинний» і /.і9о<; «ка-
мінь». — СІС2 615; 81. уууг. оЬсусЬ
542; Кораіігізкі 709; КІеіп 1114. — Див.
ще неоліт, палеографія.
палеонтологія «наука, що вивчає
рослинний і тваринний світ минулих
геологічних епох», палеонтолог, па-
леонтологічний' — р. болг. палеон-
толбгия, бр. палеанталбгія, п. раїе-
опіо1о§іа, ч. ра!еопіо1о§іе, слц. раїеоп-
1оІ6§іа, вл. раІеопіоІо§і]а, м. палеон-
тологи]а, схв. палеонтолбги]а, слн.
ра1еопіо1о§іа; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; н. Ра1аопїо1о§їе,
фр. ра!еопіо1о§іе, англ. ра1(а)епіо1о§у
утворені з основ гр. тта/.аібс «давній,
старовинний», 6уто- від 6у, род. в. 6у-
тос «існуюче», пов’язаного з єірі «я є»,
єоті «він є», спорідненого з дінд. азії,
лат. езі, гот. нвн. ізі, лит. езіі, псл.
*(і)езіь «тс.», укр. є, і гр. Лоуіа від 7,6-
уос «слово, вчення». — СІС2 615; Ко-
раїігізкі 709; НоІиЬ—Ьуег 353—354;
Ваигаі 525; КІеіп 1114. — Див. ще є,
логіка, палеографія. — Пор. озія1,
онтогенез.
Палестина «місцевість, край», па-
лестини «краї, землі»; — р. Палести-
на «тс.»; — результат семантичної ви-
дозміни топоніма Палестина, що по-
ходить від гр. ПаЛаютіУі] «Палестина»,
яке зводиться до гебр. реіезгіеій «Філіс-
тимська земля». — ССРЛЯ 9, 55; Фас-
мер III 191; Преобр. II 7; КІеіп 1114. —
Пор. філістер.
[палетйця] «палиця»; — не зовсім
ясне; можливо, результат контамінації
слів палиця і [палєт] (заст.) «ордер на
виконання вироку», [палета] «записка
солдатові із зазначенням місця його
квартири».
палетка «розділена на квадрати
прозора пластинка, яка служить для
обчислювання площ на планах і кар-
тах»; — р. палетка «прозора пластин-
ка», п. ч. слц. вл. раїеіа «палітра»,
болг. палет(к) а «палетка», м. палета
«палітра», схв. палета, слн. раїеіа
«тс.»; — через посередництво францу-
зької мови (фр. раїеііе «палетка; паліт-
ра; лопатка») запозичено з італійської;
іт. раїеііа «лопатка», зменш, від раїа
«лопата», зводиться до лат. раїа «тс.»,
етимологія якого неясна; можливо,
пов’язане з лат. раїиз «кіл, стовп». —
СІС2 616; 81. Амуг. оЬсусЬ 542; МасЬек
Е83С 429; 6г. РамЬ. 546; КІеіп 1114;
Оаигаі 525; 6аті1І5сйе§ 672; АУаІсіе—
Ноїт. II 236. — Пор. палітра.
палець, [пальок] «палець рукавиці
Нед; зубець на зубчатому колесі, кулак
у колесі; віник без листя», [палюх]
«палець; стовп», [палюшка] «рука, ла-
па» Пі, [пальченя] «пальчик», [пальча]
«рукавичка» ЛЧерк, [пальчатка] «ру-
кавичка», пальцевий, пальчастий,
пальчиковий, [палечнйй] (про колесо)
«зубчастий», [пальчатий] «пальцеподіб-
ний» Нед, безпалько «безпала люди-
на», безпалок «безпала істота», безпа-
лий «який не має пальця або пальців»,
безпальчий «безпалий», [напал(ь) ок]
«палець рукавички; перев’язка на па-
льці; наперсток решітника», [напалькй]
«удари по пальцях» Ж; — р. бр. палец,
др. пальць, п. раїес «палець», ч. слц.
раїес «великий палець», вл. раїс «тс.»,
нл. раїс «палець», полаб. роїас «тс.»,
болг. м. палец «великий палець», схв.
палац, слн. раїес «тс.»; — псл. раІт>
«палець», раїьсь «тс.» (первісно, ма-
буть, «великий палець»); — цілком на-
дійних відповідників у індоєвропейсь-
ких мовах немає; можливо, споріднене
з гр. іраЛАсо «смикаю (струни, тятиву
263
палєрушка
палйти
лука)», іраЛцбс «натягування (струн,
лука)», оскільки при стрільбі з лука,
натягуванні струн значну роль відіграє
великий палець (Мозхугізкі Р23Р 127);
зіставляють також з лат. роїіех «вели-
кий палець» (Егпоиі—Меіііеі 918;
Мартьінов Язьїк 82—83), перс, раїійап
«шукати, відчувати», двн. їиоіеп «від-
чувати» (Фасмер—Трубачев III 191 —
192; Масіїек Е83С 429; НоіиЬ—Еуег
353); зіставлення (НГіІепЬеск 162) з
лат. раїро «гладжу, голублю», гр.
тгаЛбщг] «долоня, рука», лат. раїта
«тс.», двн. Гоїта «рука», дінд. ращ'Іі
«тс.» помилкове; припушуваний зв’я-
зок з палиця, палка (Брандт РФВ 23,
302; Вгііскпег 391; Реіегззоп Уегт.
Веііг. 135) сумнівний. — Черньїх І
617; Преобр. II 7—8; Младенов 409;
Критенко Вступ 528, 542.
[палєрушка] (бот.) «первоцвіт вес-
няний, Ргітиіа уєгіз Б. (Ргітиіа оїїісі-
паїіз Заск.)» Мак; — неясне.
[палєт] (заст.) «ордер на виконання
вироку; доручення» Нед, [палет] «за-
писка солдатові із зазначенням місця
його квартири; квитанція про сплату
мита Пі», [палєтник] «службовець при
суді» Нед, пальотник (іст.) «судовий
виконавець» О; — запозичення з поль-
ської мови; п. раїеі «письмове повідом-
лення на податок; квитанція про спла-
чене мито; картка на постій солдатові»
походить від іт. ЬоІІеЧа, ЬиІІеііа «роз-
писка, квитанція, повідомлення на
оплату комунальних послуг», яке зво-
диться до слат. ЬиІІа «грамота, доку-
мент». — КісййагФ 86; Вгйскпег 392;
Мезііса 233. — Див. ще булла. —
Пор. бюлетень.
палгівода «відчайдушна людина,
що 'нікого і нічого не боїться і ні перед
чим не зупиняється», [паліводник]
«тс.» Ме; — п. раїі'уойа «брехун, хвас-
тун»; — складне слово, утворене з ос-
нов дієслова палйти та іменника вода;
спочатку, очевидно, мало значення
«брехун, хвастун, що видає за правду
неймовірні речі». — Див. ще вода,
палйти.
264
[палйґа1] «покрівля у шахтовому
ході»; — не зовсім ясне; можливо, по-
в’язане з п. раіу§а «узгір’я, височина».
палйґа2 — див. палиця.
[палигувати] «жадібно жерти»
Нед; — похідне утворення від [лйґа-
ти] «глитати, жерти». — Див. ще лй-
кати, па-.
Палйкопа «християнське літнє
свято на честь святого Пантелеймона
27 липня (9 серпня)»; — р. [Палйко-
па] «день Бориса і Гліба 24 липня (6
серпня)», п. Раїікора «день св. Пет-
ра»; — складне слово, утворене з ос-
нов дієслова палйти та іменника ко-
па; назва пов’язується з іменами різ-
них святих на тій підставі, що їхні дні
припадають на період жнив, коли під
час грози блискавка спалює на полі
копи хліба; за народними повір’ями,
святі в такий спосіб карають людей за
гріхи. — Див. ще копа, палйти.
[палйля] «інструмент, знаряддя (?)»
Пі, [паліля] «тс.» Пі; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з полір «інструмент
для полірування».
[палимбн] «велика палиця»; — афек-
тивне утворення, пов’язане з палиця
(див.).
[палйстка] (зоол.) «листяний сли-
мак, РйуІІігйое» Нед; — р. листови-
ца; — похідне утворення від лист; на-
зва зумовлена способом життя цих
слимаків, які за допомогою щупальців
присмоктуються до листя. — Див. ще
лист.
[палистня] (бот.) «(вид ламінарії)
Башіпагіа сіоизїопіі Бе Зої.» Мак; — по-
хідне утворення від лйстя; назва зумов-
лена характерними для ламінарії вузьки-
ми й довгими пластинками, що викону-
ють роль листя у цих морських водорос-
тей (пор. і наукову назву Батіпагіа від
лат. Іатіпа «лйст, пластинка, смужка»),
— ССРЛЯ 6, 49..— Див. ще лист, па-.
палйти «знищувати вогнем; обда-
вати жаром; пекти», палати «горіти»,
паленіти «яскраво горіти, палати; [до-
зрівати, червоніти (?) О]», паліти «чер-
воніти, рум’яніти», пальнути «вистре-
палити
палйти
лити з вогнепальної зброї», пал «дуже
сильне тепло», [палайка] «вогнище,
багаття» Л, [палалай] «велике вогни-
ще, пожежа» Ва, паленйна «випалене
місце в степу, в лісі; топка», [пале-
нйця] «випалене місце; печений пріс-
ний коржик», [паленка] «горілка; об-
палена цегла Л», [палинка] «обпалена
цегла Л», [палянка] «тс.» Л, [палив-
нйчий] «кочегар» Она, паливо, палиль-
ник «той, хто займається паленням,
обпалюванням», палильня (текст.), па-
лій, палійка «та, що зробила підпал;
[запалювальна машина Нед]», палій-
ство, [палювка] «обпалена цегла» Л,
[палюнка] «горілка» ВеЛ, [палюх]
«жмут клоччя, який спалюють при во-
рожінні; багаття, яке розпалюють пе-
ред світанком на Новий рік» Г, Нед,
палюх] «старі посохлі коноплі» Мак,
палючка] «гарячка» Нед, [палюшка]
«пампушка» ЛЖит, [паля] «жар, по-
лум’я» О, [паль] «тс.» О, [палянка]
«горілка; коржик з вівсяного борош-
на», [паляр] «палій» ВеЛ, [палятина]
«щось спалене, зі специфічним запахом
паленого» СУМ, Нед, [палятко] «ма-
ленька паляниця» ВеЛ, пальба «стрі-
лянина з вогнепальної зброї», пальне
«паливо (для двигунів)», пальник «при-
лад для спалювання горючої рідини
або газу», [пальовйско] «паливо», [па-
ловйвко Нед, пальовйна Нед, пальб-
вище ВеЗн] «тс.», палений, паливний,
палильний «який служить для опален-
ня, освітлення, обігрівання або обпалю-
вання», палкий, палючий, [палькйй]
«палкий» Нед, пальний, вйпал «ви-
палювання; одночасний постріл з кіль-
кох рушниць, гармат; залп», випалина
«випалене місце», випалювач «той, хто
виготовляє або обробляє що-небудь
способом випалювання», випалюваль-
ний, відпал «термічна обробка мета-
лів», відпалка «тс.», відпальник «робіт-
ник, що здійснює відпалювання», за-
пал «велике внутрішнє збудження, по-
рив або піднесення», запал «пристрій
для запалювання вибухової речовини;
пошкоджений зерна злакових у колоссі
внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.)
хвороба свійських тварин, здебільшого
коней», запалення, запалка (заст.)
«сірник», [запалько] «гаряча голова»
Ж, [запальок] «тс.» Ж, запальник
«робітник, який підпалює запали; при-
стрій для здійснення спалаху вибухової
речовини», запальничка, [запалив-
ший] «запальний» Г, Ж, запалю-
вальний, запальний, [запальчастий]
«запальний, гарячий», [запал.ьчйвий
Ж, запальбний] «тс.», [зупалу] «рап-
том, несподівано» ВеУг, [нарбзпальці]
«спересердя», недопал «що-небудь не
до кінця випалене, спалене», недопа-
лок «недокурок; недопалена частина»,
неопалимий «який горить і не згоряє»,
неспале'нний, опалювати, опалятися
«опалюватися; [загоряти]», опал «опа-
лення, паливо», опала «немилість, не-
ласка; [вогонь Ж]», [опаленець] «від-
чайдушний хлопець, вітрогон» Ж, [опа-
ленина] «загар» Куз, [опаленник] «по-
рушник спокою, підбурювач» Ж, опа-
лення, [опалінки] «обпалені дерева»
ВеЛ, [опалівть] «вогонь» Ж, опалю-
вач, [опалюх] «обгоріле дерево в лісі,
обгорілий пень», [опалюша] «тс.»
ВеНЗн, [опалянок] «паляниця», [опа-
ливший] «запальний» Ж, опалюваль-
ний, перепал, перепалка «перестрілка;
суперечка; сварка», підпал «підпалю-
вання; матеріал для розпалювання (в
печі)», [підпаленник] «підпалювач»
Нед, підпалина «пляма іншого кольору
на шерсті тварини або на хутрі», [під-
палля] «тонкі тріски для розпалюван-
ня», [підпалок] «вид плоского хліба;
матеріал для розпалювання», [пбпал]
«почервоніння хмар» ВеНЗн, [попа-
лене] «випалене місце в лісі» Ч, [попа-
лйще, попелище] «тс.» Ч, [подпалок]
«коржик з хлібного тіста» ЛексПол,
[подпалек, подпальник, пудпалок]
«тс.» ЛексПол, підпалювач «палій»,
[підпаляч] «тс.». Нед, [підпільник]
«розпал; запальничка» Куз, Она, [під-
паливший] «палевий» ВеЛ, [пропалю-
вативя] «половіти, дозрівати» О, про-
палений, розпал УРС, Нед, рбзпалка
265
палйус
паліатив
«дрібні дрова, тріски для розпалюван-
ня», [рдзпалок] «розпал» Нед, розпа-
лювач, розпаленілий, розпалюваль-
ний, розпальний «розпалювальний»
УРС, Нед, спаленіти, спалахнути,
спалах, [спаленйна] «пригоріла страва
на кухні» Нед, спаленище «випалене
місце», [спалйще] «тс.» Нед, [спа-
ліннйк] «підпалювач» Нед, спалячка
«обпалене .бадилля» ВеНЗн, [спаль]
«випалене місце в лісі», спаленілий,
спаленний, спалимий, [упалати] «ду-
же горіти» Шейк; — р. палить, бр.
паліць, др. палити, п. вл. раїіс, ч.
раїііі, слц. раІІГ, нл. раїіз, болг. паля,
м. пали, схв. палити, слн. раїї'іі,
стсл. палити; — псл. раїііі, пов’язане
чергуванням голосних з роїеіі «горіти,
палати», *роІтеп- «полум’я»; — спорід-
нене з прус, реііапе «попіл», лит. ре-
Іепаї, лтс. реіпі «тс.»; іє. *роІ-, *р1е-,
*р|о- «палити»; далі зіставляється (Ил-
лич-Свитьіч Зтимология 1965, 337) з
урал. *раІ'а- «горіти», драв. *ра[л-
«блискати». — Фасмер III 192—193;
Черньїх І 617—618; Преобр. II 9;
Вгйскпег 392; Масітек Е84С 429—430;
НоіиЬ—Ьуег 354; 8сІшзіег-8е\сс 1038;
Младенов 409; 8кок II 593; Оіг^Ьзкі ІР
74, 149; МеіІІеі Еіисіез 230; Тгаиітапп
212—213; Рокогпу 805. — Пор. полі-
но, полум’я, попіл.
[палйус] «дрібний хмиз для підпа-
лу» ВеНЗн; — похідне утворення від
палйти\ компонент -ус не зовсім яс-
ний. — Див. ще палйти.
[палйхвіст] (орн.) «горихвістка,
(Еизсіоіа) рйоепісигиз (і іііііуз)»; —
складне слово, утворене з основ діє-
слова палйти та іменника хвіст’, на-
зва зумовлена яскраво-рудим оперен-
ням хвоста горихвістки (Воїнств.—
Кіст. 326—327). — Див. ще палйти,
хвіст. — Пор. горихвіст.
палиця, [палйґа] «велика палиця»,
паличка, [паличник] «служник при
суді» Нед, паліччя, палка «палиця;
[шишка на болотяних рослинах, стеб-
лина без колоска]», [палбчня] (зоол.)
«корина, Согупа» Нед, палюга «велика
266
палиця», [палюх] «стовп», паля (дит.)
«палиця»; — р. палка «палиця», [па-
лица], бр. палка, др. пал-ька, палица
«тс.», п. раіа «дрюк, дрючок, ломака»,
раїка «ціпок, кий, палиця», ч. раїісе
«палиця, кий; дерев’яний молот», слц.
вл. раіа «дрючок», нл. раїіса «палиця»,
болг. м. палица, схв. палица, слн. раїі-
са, стсл. палица «тс.»; — псл. раїіса,
раїька, зменш, від раїа, мабуть, пов’я-
заного з раїііі «палити»; назва могла
виникнути в час примітивного видобу-
вання вогню тертям палиці об палицю
або внаслідок використання палиці як
знаряддя для підтримування вогню; за
іншим припущенням (МасЬек Е84С
429), зв’язок із палйти може мотиву-
ватися тим, що очищені від кори гілки
деяких дерев палили над вогнем, щоб
одержати коричневу або темно-червону
фарбу; менш прийнятні гіпотези про
запозичення з німецької мови (двн. рїаі
«стовп, паля» від лат. раїиз — Корш у
Преобр. II 9), про спорідненість із
палець (Брандт РФВ 23, 302; Вгйскпег
391); припускається також зв’язок з р.
располоть «розколоти надвоє», двн.
зраііеп «колоти», дінд. зрНаіаіі «розко-
лює», рйаіакаш «дошка», рЬаІаіі «лопа-
ється, тріскається» (Фасмер III 193;
Младенов 409; Зсйизіег-Зеуус 1037;
8кок II 592; Мікі. Е№ 255). — Черньїх
І 618.
паліатйв «засіб, що тимчасово по-
легшує хворобу, але не виліковує її»,
паліативний’, — р. паллиатйв, бр.
паліятму, п. раїіаіухм, ч. раїіаііуцт,
слц. раїіаііуцт, болг. палиатйв, м. па-
ли]атив, схв. пали].атйв, пали/атив,
слн. раїіаііу; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; н. РаІІІаіі'у, фр.
раїїіаііГ, англ. раїіаііуе «тс.» утворені
від лат. раіііаіиз «прикритйй, одягне-
ний у плащ», похідного від раїїіипт
«плащ, пальто», пов’язаного з раііа
«довгий верхній одяг римських жінок»,
етимологія якого непевна; можливо,
споріднене з псл. реіепа, укр. пелена
(Регззоп Веііг. 225). — СІС2 616; Фас-
мер III 192; 81. \ууг. оЬсусй 543; Кора-
паліпля
палочник
Іігізкі 709; КІеіп 1115; АУаІіїе—Ноїт. II
238—239. — Пор. пальто.
[паліпля] «палаюча солома, вугіл-
ля»; — неясне; можливо, пов’язане з
палити.
палісад «старовинна оборонна спо-
руда у вигляді частоколу», [палісади]
«тс.» Нед, палісадник «невеликий об-
городжений садок перед будинком»; —
р. палисад «легкий суцільний паркан
із жердин; оборонна споруда у вигляді
частоколу'; ряд забитих у землю паль
для укріплення насипів, укосів», п. ра-
Іізада «палісад», ч. слц. слн. раїізаіїа,
болг. палисада, м. палисад, палисада,
схв. палисад «тс.»; — запозичення з
французької мови; фр. раїіззасіе «палі-
сад» виникло з пров. раїіззаіїа «тс.»,
утвореного від раїізза «частокіл», що по-
ходить від лат. раїиз «кілок», пов’яза-
ного з рап§о «вбиваю, втикаю; закріп-
люю», спорідненим з гр. ітгіууощ «вти-
каю, вбиваю; скріплюю», ш]у|за «скріп-
лення, зв’язок», лт]у6<; «міцний, силь-
ний, могутній», дінд. раігаії «товстий,
міцний, дужий». — СІС2 616; Фасмер
III 192; Черньїх І 617; 81. \муг. оЬсусії
543; К1и§е—Мііхка 528; Оаихаі 525;
УУаібе—Ноїт. II 243, 245—246. — Пор.
пагінація, паз.
паліти — див. палити.
палітра «дощечка, пластинка, на
якій живописець змішує і розтирає фа-
рби; сукупність виражальних засобів у
творчості письменника, композитора та
ін.»; — р. палйтра, бр. палітра, п.
ст. раїеіга, п. ч. слц. вл. раїеіа, м. па-
лета, схв. палета, слн. раїеіа «тс.»; —
запозичення з німецької або французь-
кої мови; н. Раїеііїе «палітра», фр. ра-
ІеКе «тс.» походять від іт. раїеііїа «ло-
патка», до якого зводиться укр. палет-
ка-, кїнцеве -тра не зовсім ясне. —
СІС2 616; Фасмер III 192; Черньїх І
617; КЗСРЯ 323; Преобр. II 9; 6г.
Г\уЬ. 546; Оаихаі 525. — Див. ще
палетка.
палітура «палітурка», палітурка,
палятурка «тс.», палітурник, палі-
турня, [палятурки] «палітурки; неве-
ликий валик для передачі фарби при
друкуванні на полотні» Нед, [палятйр-
ка] «палітурка» Ме, палітурний-, —
результат видозміни слова політура
«лак» (палітурки для книг спочатку
виготовляли з дерев’яних дощок, які
старанно шліфували і покривали лаком
або шкірою). — Див. ще політура.
[палітча] (у виразі [цур «.] (вигук
того, хто відганяє, обороняється) Нед);
— неясне.
Палладій (чоловіче ім’я), ст. Па-
ладій (1627); — р. Палладий, бр. Па-
ладзій, болг. Палади, цсл. Паладії»; —
запозичено через церковнослов’янську
мову з грецької; гр. ПаЛЛабюс утворе-
не від назви богині ПаЛЛас, род. в.
ПаЛЛабо? «(Афіна) Паллада», до якого
зводиться й укр. паладій. — Петровс-
кий 173; Илчев 374. — Див. ще па-
ладій.
паломник «той, хто відвідує святі
місця; мандрівний богомолець; проча-
нин», паломництво, паломничати; —
р. паломник, бр. палбмнік «тс.», др.
паломьник'ь «тс.; книга, де описуються
мандрівки по святих місцях»; — похід-
не утворення від Л:пал'ьма «пальма»,
аналогічне слат. раїтагіт «паломники»,
раїтаіі «тс.», пов’язаними з лат. раїта
«пальма»; буквально означало «той, що
несе пальмову гілку» (стосувалося бо-
гомольців, що відвідували святі місця в
Палестині й приносили з собою паль-
мові гілки). — Фасмер III 193; Черньїх
І 618; Преобр. II 10. — Див. ще паль-
ма.
[палочник] (бот.) «рогіз вузьколи-
стий, Туріїа ап§цзШоІіа Ь.» Г, Нед,
[палка] «тс.» См, [палки] «тс. См; оче-
рет ВеНЗн»; — р. [палочник] (бот.)
«рогіз вузьколистий; тимофіївка, Ріїїе-
шп Ь.; грястиця збірна, грястиця зви-
чайна, Оасіуііз §ІошегаІа 11.», ч. ст. ра-
Ііску «рогіз», слц: раїка «тс.», схв. па-
лацка «невеликий. початок на стеблі
рогозу або очерету», палачнйк «тс.»; —
похідне утворення від палка; назва
зумовлена наявністю двох циліндрич-
них квіткових початків на стеблі рого-
267
палтус
пальма
зу й очерету; пор. бр. [кіеука] «рогіз
широколистий», похідне від кій «пали-
ця». — Меркулова Очерки 51; Масітек
Дп. гозії. 303. — Див. ще палиця.
палтус (іхт.) «риба Нірро§Іоззиз
уиі^агіз», палтусина «м’ясо палтуса»,
[палтуха] «морська камбала, ШтотЬиз
тахітиз» Нед; — р. палтус, ч. ріаіуз
«камбала», ріаіе^з «тс.»; — цілком пев-
ної етимології не має; найімовірніше,
утворене від фін. раїїаз, род. в. раїіаап
«камбала» або кола-лапськ. саам. [раї-
сіез], род. в. [раїіахі] «вид камбали»;
кінцеве -из, можливо, є наслідком
штучного підрівнювання форми слова
до латинських іменників на -из; вважа-
ється також (Преобр. II 10) германсь-
ким запозиченням (н. РІаііеізе «камба-
ла», гол. рІадЦз «тс.»), хоч таке при-
пущення фонетично невмотивоване;
нема достатніх підстав порівнювати з
фр. Пеіап «білий палтус», англ. ріаі-
їізсй «палтус» (Горяев 247). — СІС2
616; Фасмер—Трубачев III 193; Чер-
ньїх І 618; Баскаков та ін. Взаимод. и
взаимообог. 56.
палуба «горизонтальне перекриття
в корпусі або надбудові судна СУМ,
Нед; [дошки для покрівлі будівель Л;
візок з дахом; дах вулика; критий сто-
лик на базарі для продажу товарів; ду-
плистий пеньок; край трухлявого дере-
ва О; жолоб з дуплавого дерева О;
лушпайка О; порожнеча, впадина; пе-
ресувна будка для трактористів Ва,
Мо; старий предмет або стара людина
О]», [палуб] «будка; візок з дахом; дах
вулика; критий столик на базарі; пере-
сувна будка Ва; віз, оббитий дошками
Ва»„ [палоба] «тоненькі дошки на дах
під бляху» До, [палоб] «ящик, скриня»
Нед, [палубець] «малий віз на двох ко-
лесах» Пі, [палубець] «дерев’яний
ящик з ручками» Чаб, [палубка] «палі-
турка» О, палубний «товстий тес або
дошки, призначені для палуб», [пблуб-
ка] «дерев’яний дашок вулика», па-
лубчастий «який має палубу», опа-
лубка «опалублення; тимчасово вста-
новлювана форма для виготовлення бе-
268
тонних або залізобетонних конструк-
цій», опалубник «робітник, який зво-
дить опалубку», опалубний «пов’яза-
ний зі спорудженням опалубки», опа-
лубити «покрити настилом», [обпалу-
бувать (хату)] «покрити палубою»
ЛЧерк, розпалубка «розбір опалубки
після того, як бетон стане досить міц-
ним», розпалубити «зробити розпа-
лубку», розпалублений-, — р. бр. болг.
м. палуба «суцільне перекриття на су-
дні», п. раїиЬа «верх (буда) візка; ки-
битка, візок з верхом (будою)», раїиЬ
«тс.», ч. слц. раїиЬа «палуба», вл. раїи-
Ь]а, схв. палуба, слн. раїиЬа «тс.»; —
похідне утворення від луб' первісно, ма-
буть, означало «підлога або дах, зроб-
лені зі схожого на луб матеріалу». —
Фасмер III 194; Черньїх І 618; Преобр.
II 10; Вгйскпег 392; Масіїек Е84С 430;
НоІиЬ—Буег 354; 8кок II 594. — Див.
ще луб, па-.
[паль1] «загнутий кінець інструмен-
та дереворубів»;— неясне, можливо,
пов’язане з палець.
паль2 — див. паля1.
пальма (бот.) «вічнозелена, пере-
важно деревна рослина з великим пе-
ристим або віялоподібним листям»,
пальмові «Раїтае», пальмета «орна-
мент, який нагадує пальмове листя;
рослина, гілки якої формуються в од-
ній площині, як лист пальми», паль-
метка «орнамент, який нагадує паль-
мове листя», пальмітин «хімічна ре-
човина, що входить до складу пальмо-
вої олії», пальмовий СУМ, Нед, [паль-
мянйй] «пальмовий» Нед; — р. бр.
пальма, п. ч. слц. вл. нл. раїта, болг.
м. палма, схв. палма, слн. раїта; —
очевидно, через посередництво німець-
кої мови (н. Раїте < двн. раїта «па-
льма») запозичено з латинської; лат.
раїта «тс.; долоня» (рослина названа
так за схожістю пальмового листка з
розчепіреними пальцями руки), спорід-
нене з двн. Гоїпта «рука», дангл. Гоїш
«кисть руки», гр. ітаЛбщг] «долоня», ав.
рзгзпа «жменя», дінд. рапій «рука». —
СІС2 617; Фасмер III І94; Черньїх І
пальмйці
пальчик
618—619; Преобр. II 10; НіШІ-АУогІгі
15; Кораіігізкі 710; КІи§е—Мііхка
528—529; КІеіп 1116; АУаІсІе—Ноїт. II
240—241.
[пальмйці] (бот.) «коноплі звичайні
(плоскінь), СаппаЬіз заііуа Ь. (шазсиїа)»
Нед, Мак; — очевидно, похідне утво-
рення від пальма- назва могла бути зу-
мовлена схожою будовою листя росли-
ни з пальмовим. — Див. ще пальма.
пальовгік (зоол.) «круглий черв’як,
8ігоп§уІиз МіїІІег» (паразитує у кишеч-
нику тварин і зрідка людини); — похід-
не утворення від паля', пор. р. свайник
«тс.» від свая «паля»; назва зумовлена,
очевидно, властивістю пальовика про-
никати в окремі органи, як паля в зем-
лю. — Див. ще паля1.
[пальочник] (бот.) «перстач, Роіеп-
ііііа апзегіпа к; Р. агдепіеа к; Р. уегпа
к» Мак; — похідне утворення від па-
лець; назва зумовлена пальчастою фор-
мою листків (Вісюліна—Клоков 210);
пор. назву перстач (від ст. перст-ь
«палець»), п. рі?с раїсбу/ «тс.». — Див.
ще палець.
пальошки, палюшки — див. пе-
люшки.
пальпація «медичне обстеження
шляхом обмацування», пальпувати
«обмацувати»; — р. пальпация, бр.
пальпацьія, п. раїрафа, ч. раїрасе, слц.
раїрасіа, болг. палпация, схв. палпа-
ци]а, слн. раїрасца; — запозичення з
латинської мови; лат. раїраііо «погла-
джування» походить від раїро «гладжу,
голублю», спорідненого з гр. цщЛшрасо
«обмацую, гладжу, оглядаю», можливо,
з двн. Гиоіеп «відчувати; намацувати»,
дісл. Іаїта «брести помацки, непевно
обмацувати». — СІС2 617; Кораіігізкі
711; Таїсіє—Ноїт. II 241—242.
 пальто, пальтечко; — р. пальто,
бр. палітд, п. раїїо, раїїоі, ч. слц.
раїеіо, вл. раіеіоі, болг. палтб «під-
жак; пальто», м. палто «тс.», схв.
пал(е)тб «пальто», слн. раіеіб; — за-
позичення з французької мови; фр. ра-
Іеіоі «пальто» походить від ісп. раїїе-
іодие «плащ з капюшоном», яке зводи-
ться до лат. раїїа «довгий верхній па-
радний одяг давніх римлян», що певної
етимології не має. — Москаленко УІЛ
54—55; Коваль 129; Черньїх І 619; Фа-
смер III 194; Преобр. II 10; 81. у/уг.
оЬсусії 544; Оаихаї 525; ОатіІІзс1те§
672; Таїсіє—Ноїт. II 238—239.
[пальха] «частина земельної ділян-
ки» Нед; — очевидно, давніше *палі-
ха, *паляха «тс.», пов’язане з [ляха]
«грядка» (див.).
[пальцат] «(барабанна) палиця,
язик дзвона; запалювальна жердина»
Нед, ст. пальцат-ь «жезль» (1627); —
п. раїсаі «прут, палиця», ч. слц. раісаі
«палиця, булава»; — запозичення з
угорської мови; уг. раїсаі є формою зн.
в. іменника раїса «палиця, різка, по-
сох», яке виводиться від сл. раїіса
«палиця». — 81. у/уг. оЬсусії 541;
ММТЕ8/ III 70; Вагсхі 233. — Див. ще
палиця.
[пальцетуватися] «битися, боро-
тися» Нед; — бр. [пальцатьі] «дуель,
бійка сам на сам»; — очевидно, похід-
не утворення від [пальцат] «(барабан-
на) палиця, язик дзвона» (див.).
[пальчак] «стебло, стрижень, ніж-
ка гриба, тичинка», [палчак ВеЗн,
палцак тж, пальцак Нед] «тс.»; —
пов’язане з палець; назва зумовлена
пальцеподібною формою стебла. —
Див. ще палець.
пальчатка (бот.) «куряча лапка,
Оі§ііагіа Неізі.»; — п. раїесхпіса, ра-
Іизхпік «тс.»; — похідне утворення від
палець; назва зумовлена пальцеподіб-
ною формою квіткової волоті рослини
(Сл. бот. 391; Федченко—Флеров 77);
можливо, калька лат. <1і§і1агіа «тс.»
(від ді§ііиз «палець»); пор. слц. ргзіоу-
ка «пальчатка» від ргзі «палець» (каль-
ка латинської назви — МасЬек Лт.
гозії. 294). — Див. ще палець.
[пальчик] (бот.) «герань лісова,
Сегапіит зііуаіісит к», [пальчики]
«тс.» Мак; — похідне утворення від
палець; назва зумовлена пальчастим
листям рослини (Сл. бот. 128; Нейш-
тадт 369). — Див. ще палець.
269
паля
памолоток
паля1 «стовп, що забивається у
грунт для опори чи огорожі; (заст.)
загострений кілок, на який насаджува-
ли страчуваних», паль «тс.», [палька]
«кіл, яким відмежовують поле» О, [па-
льковати] «позначати кілками межу»
О, ст. паль «паля як межовий знак»
(1430), паличники «шибеничники, ка-
раючі кати» (1627); — р. бр. паля, п.
раї «тс.»; — через польське посеред-
ництво запозичено з німецької мови;
нвн. РїаПІ (< двн. рЬа!) «паля, стовп»
походить від лат. раїив «кілок». — Ше-
лудько 41; Фасмер III 194; Преобр. II
10; Потебня РФВ 1879/1, 263; Кіи-
§е—Мііхка 540. — Див. ще палісад.
[паля2] (заст.) «удар лінійкою по
долоні», [палі дати] «ударити лінійкою
по долоні»; — р. [паля] «тс.»; — оче-
видно, запозичення з латинської мови;
лат. раїа «лопатка» етимологічно неяс-
не. — Преобр. II 10. — Див. ще па-
летка.
[паляндрувати] «обшарювати, ни-
шпорити, ритися» Нед; — бр. [палян-
драваць] «лютувати, палити вог-
нем»; — очевидно, результат видозмі-
ни слова плюндрувати, зближеного з
палйти-, пор. бр. [паляндра] «чума,
пошесть у вигляді білої гарячки», яке
вважається похідним від палянуць
«пальнути, ударити» (Носович 391). —
Див. ще палйти, плюндрувати.
палянйця «вид хлібини», [па-
ланйця] «тс. Нед; круглий пиріжок з
прісного тіста [Ме]», [паленя] «паля-
ничка; вид вівсяного хліба», [палїнка]
«паляниця» Корз, [паля, палятко]
«тс.», [палянйшник] «булочник» Пі,
палянйшниця «жінка, яка пече і про-
дає паляниці», [палянка] «маленький
коржик з вівсяного борошна», [па-
лянйчити] «пекти паляниці?», [роз-
паланйчити] «розплюснути» Ме, [роз-
паленйчити] «тс.»- Нед; — р. [пале-
нйца] «паляниця», бр. [паляніца]
«тс.»; — похідне утворення від пали-
ти', назва зумовлена тим, що при ви-
піканні такого хліба чи печива на ньо-
му утворюється суха, іноді пригоріла
270
скоринка; пов’язання з гр. тгеЛасос
«жертовний пиріг» (Фасмер ГСЗ 138)
пізніше автором було відкинуте. —
Фасмер III 191; Преобр. II 10. — Див.
ще палйти.
[паляруш1] «приступ подагри»
ВеБ; — похідне утворення від палйти
«пекти», очевидно, зумовлене впливом
п. раїагизх «параліч». — Див. ще па-
лйти.
паляруш2 — див. пулярес.
[палйти] «ганяти, гасати, швидко
йти» Ме, Мо, [палювати] «іти навпрос-
тець» Корз; — неясне.
пама — див. памег.
Памво (чоловіче ім’я), ст. Пам-
вшн-ь «нітрій (?) жител» (1627), Памва
(1627); — р. бр. Памва; — запозичен-
ня з грецької мови; гр. Пбщ0со перекон-
ливої етимології не має; пов’язується з
Псфсрсгуос «багатоголосий» (Вл. імена
78; Спр. личн. имен 443), Псціц<лу (чо-
ловіче ім’я); може бути зведене до
Пбщ0отос (жін. р. ПарРсопс) «який усіх
годує». — Беринда 226.
[памег] «хмара» ЛексПол, [памеги]
«хмари», [пама] «чорна недощова хма-
ра» Л, [памога] «мжичка, дрібний
дощ» Нед; — р. [памга] «туман, що
випадає у вигляді мжички; похмура
погода з мжичкою», [памжа] «погода
(звичайно погана)»; — псл. Ррать^ь,
*рать£а] «хмара, туман, мжичка», по-
в’язане з тьхііі < *тї§йі «мжичити». —
Меркулова Зтимология 1973, 58—60. —
Див. ще мжйти.
[памич] (бот.) «мній (мох), Мпішп
Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з мйч-
ка «пучок конопель або льону, підго-
товлений для прядіння», микати «че-
сати льон або коноплі для прядива»;
назва зумовлена схожими на куделю
повстистими дернинами, що їх утворю-
ють стебла цього моху (Словн. бот.
354). — Див. ще мйкати. — Пор.
мйчка.
памка, памок — див. пам’ять.
памога — див. памег.
[памолоток] «волоть, суцвіття у
вигляді мітелки»; — неясне, можливо,
паморка
Памфіл
давніше *паволоток, похідне від во-
лоть.
[паморка] (ент.) «мертва голова,
ахеронція, Асіїегопііа Ьазр.» Нед; —
похідне утворення від морити', назва
зумовлена своєрідним малюнком на ті-
лі метелика між крилами, схожим на
людський череп (символ смерті), звід-
ки також і назва мертва голова (Гор-
ностаев 238). — Див. ще мор, па-.
паморок, паморока, памороть,
наморочити, паморочка, паморочли-
вий, паморочний — див. морок.
[памота] «бавовна» Нед; — очеви-
дно, запозичення з угорської мови; уг.
ратні «тс.» через словацьке та півден-
нослов’янське посередництво (слц. ра-
тик «бавовняна нитка», болг. памук
«бавовна, вата», м. памук, схв. памук
«тс.») зводиться до тур. ратик (ра-
ти^) «бавовна», яке походить від перс.
ратЬа (сперс. ратЬак) «тс.». — Ма-
сіїек Е84С8 351; Младенов 410;
МНТЕЗг III 78—79; Вагсгі 234. —
Пор. ббмбак, бумага.
[памбха] (бот.) (у сполученні [лб-
мінь п.] «ломикамінь моховидний, 8а-
хііга^а Ьгуоібез Ь.» Нед); — похідне
утворення від мох; назва зумовлена
тим, що ця рослина своїм зовнішнім
виглядом нагадує мох (Флора УРСР
479—480). — Див. ще мох, па-.
пампаси «область Південної Аме-
рики із субтропічним кліматом і степо-
вою рослинністю», пампа «тс.»; — р.
пампас, пампаси, бр. пампаси, п.
ратраз, ратразу, ч. ратразу, слц.
ратра, болг. пампа, пампаси, схв.
пампас, слн. ратра; — запозичення з
іспанської мови; ісп. ратраз є формою
множини іменника ратра «тс.», запо-
зиченого з мови кечуа; кеч. ратра «рів-
нина». — СІС2 617; ССРЛЯ 9, 83; 81.
\муг. оЬсусІг 544; Кораіігізкі 711; Кіеіп
1117.
[памплик] «червона китиця як від-
знака доброго стрільця» Нед; — очеви-
дно, пов’язане з нім. ратреіп «висіти,
колихаючись, погойдуючись», Ьашшеїп
«висіти, теліпатися», Ьашпеїп «тс.», що
вважаються результатом наслідування
звуку дзвона Ьіт-Ьат-Ьаит. — К1и§е—
Міігка 48, 57, 110—111.
пампуха «пампушка», пампу х,
пампушка, пампушок, [панпух Нед,
панпуха, панпушка ЛексПол] «тс.»,
пампушкуватий «який нагадує собою
пампушку; пухкий»; — р. бр. пампуш-
ка, п. ратрисії, ратризгка, рагііисН,
рагікик, ч. ратризка, слц. вл. ратрисії,
нл. ратри§, ратрисії, ратрик, рат-
ризк; — через польське посередництво
запозичено з німецької мови; н. Рїапп-
кисйеп «оладок, млинець» (видозміне-
не, можливо, під впливом слов’янської
морфеми пух-, пор. пухкий, пухнути)
утворене з основ іменників РІаппе
«сковорода», що виникло з двн. рїаппа
(свн. ріаппе), до якого зводиться псл.
*рапу, укр. [панва] «тс.», і Кисйеп
«пиріг, печиво» (двн. скиоййо, киосіїо,
свн. киосіїе), спорідненого з снн. сні-
дерл. кбке, сангл. саке, дісл. кака
«тс.». — Москаленко УІЛ 29; Шелудь-
ко 41; 81ієує1оу Нізі. рЬопоІ. 742; Фас-
мер Дії 194; Преобр. II 10; Масіїек
Е84С 431; 8с1іизіег-8еу/с 1038—1039;
К1и§е—Міігка 409, 541. — Див. ще
кекс, панва.
[пампухи] (бот.) «білі сливи, Рги-
пиз іпзіііііа Ь.» ВеНЗн; — очевидно,
результат семантичної видозміни пам-
пуха «пампушка»; назва зумовлена зо-
внішнім виглядом плодів, схожих на
пампушки. — Див. ще пампуха.
[памула] «варені чорниці» ВеЗа; —
неясне.
памфйль «вид гри в карти; [жиро-
вий валет, старша карта в цій грі]»,
панфиль «гра в карти»; — запозичен-
ня з польської мови; п. ратГії (назва
карти) походить від фр. ратрйііе «жи-
ровий валет», що зводиться, очевидно,
до гр. ПсффіЛос; «всім любий». — Ко-
раїігізкі 711; 81. у/уг. оЬсусІї 544. —
Див. ще Памфіл.
Памфїл (чоловіче ім’я), Панфіл,
ст. Памфіл-ь «вст.(м) мильі(и), все-
друже(н)» (1627); — р. болг. Памфйл,
бр. Памфіл, п. слц. Ратїіі, ч. Ратїііоз,
271
памфлет
пан
м. Памфил, схв. Памфили]е, слн. Рат-
П1, стсл. Памфил'ь, Плнфилтц — запо-
зичення з грецької мови; гр. ПбщсріЛос
походить від складного прикметника
тгощсріХоц «всім любий, всіх улюбле-
нець», утвореного з основ ітосу «увесь;
кожний» і сріЛос «улюблений, милий,
дорогий», пов'язаного з сріЛєоз «кохаю,
люблю». — Вл. імена 78; Беринда 226;
Петровский 173; Спр. личн. имен 443;
Илчев 376. — Див. ще пан-, філоло-
гія.
памфлет «сатиричний твір, спря-
мований проти якого-небудь суспільно-
го явища чи особи», памфлетист,
[памфлєтник] «памфлетист» Нед; —
р. бр. болг. памфлет, п. ч. слц. вл.
ратіїе!, м. памфлет, схв. памфлет,
слн. ратПеі; — через німецьке посере-
дництво (н. РатрЬІе!) запозичено з
англійської мови; англ. ратргіїе! «бро-
шура, памфлет» походить від фр. ст.
ратрЬіІе! «тс.», утвореного від назви
комедії XII ст. слат. Ратргіііиз зеи Пе
Атоге «Памфіл, або Про кохання», в
якій власне ім’я РатрЬіІиз відтворює
гр. ПарсріЛос «Памфіл». — СІС2 617;
Фасмер III 195; КЗСРЯ 324; Вгйскпег
392; НоІиЬ—Буег 354; Кораіігізкі 711;
Кіи^е—Міі/ка 529; КІеіп 1117; Паи/а!
526—527. — Див. ще Памфіл.
пам’ять, [памка] «пам’ять», [на-
мок] «тс.» Па, пам’ ятка, пам’ятник,
[пам’ ятниця] «побиття на спомин»
Нед, пам’ яток, [пам’ ятунок] «види-
мий знак» Нед, [пам’ятух] «очеви-
дець; той, хто пам’ятає про щось» О,
пам’яткий «пам’ятливий», пам’яткб-
вий, пам’ятливий, пам’ятний, пам’я-
тущий «який має добру пам’ять», па-
м’ятати, .пам’ ятувати «пам’ятати»,
безпам’ять «безпам’ятство», безпа-
м’ятство, безпам’яття «тс.», [безпа-
м’ятько] «людина, що має погану па-
м’ять», безпам’ятний, впам’ ятку «па-
м’ятається, не забувається», [запам’я-
ток] «пам’ятник» Ж, [запам’ ять] «на
пам’ять, .на згадку» Пі, запам’ ятати,
напам’ять, непам’ять, невпам’ятку
«не пам’ятається, не пригадується»,
272
опам’ятати «вивести кого-небудь із
стану непритомності, забуття», опа-
м’ ятувати «тс.», опам’ ятатися,
[обезпам’ ятіти] «втратити пам’ять»
Ж, [пропам’ ятник] «альбом і твір,
присвячений пам’яті кого-небудь» Нед,
пропам’ятний «пам’ятний», [спам’я-
тати] «пам’ятати, заспокоїти» Нед,
[спам’ятувати] «тс.» Нед, [спамня-
тати(ся)] «привести (прийти) до ро-
зуму, стримати(ся); заспокоїти(ся)»
Ме, упам’ятку «пам’ятається, не за-
бувається»; — р. память «пам’ять»,
бр. памяць, др. память «тс.; спогад,
повість, запис, грамота; заупокійна
служба», п. раті§с «пам’ять», ч. ра-
те!, слц. ратаі’, болг. м. памет
«тс.», схв. памет «розум», слн. рате!
«пам’ять, розум», стсл. ламать «тс.»;
— псл. рат§!ь < !|:ратьп!ь «пам’ять»,
пов’язане чергуванням голосних із
тьпеїі «думати»; — споріднене з лит.
[тіпііз] «загадка», а!тіп!із «пам’ять»,
ст. тіпііз «думка, ідея», лат. тепз,
род. в. тепііз «розум, здоровий глузд»,
гот. ^атипсіз «пам’ять», двн. ^ітип!
«тс.», ав. таііі- «думка», дінд. таїїЬ
(таїіЬ) «думка, погляд, намір»; іє.
і|!теп-!і-, і|:тп-!і- «розум, думка». —
Стоянов Мовозн. 1968/2, 72; Фасмер
III 195; Преобр. II 11; Горяев 247;
Вгйскпег 392; МасЬек Е84С 430;
НоІиЬ—Буег 354; Младенов 410; Вкок
II 445; Бернштейн Очерк 1974, 261;
Тгаиїтапп 181; АУакіе—Ноїт. II 69—
70; Рокоту 726—728.— Див. ще
мнйти. — Пор. поминати.
пан, ст. панг (1349), панва (зб.),
[панвія] «пані» ВеУг, [гіане'нтьо] «па-
неня» Нед, паненя «дитина пана», [па-
ненятко] «тс.» Пі, [паненьство] «не-
займаність, непорочність» Нед. [па-
нець] «паночок». Нед, [панея] «пані»
Нед, [панйско] «пан» Нед, панич, ст.
паничт> (1426), паничик (зменш.), па-
ні, ст. пани (1378), паньї (1462), па-
нійка (зменш,), панія «пані», ст. па-
нія (1480), [панка] «панна, пані» Нед,
панна, ст. панна (XV ст.), пантту
(1471), панночка (зменш.), [паннуня,
пан
пан-
паннуся ВеЗа] «тс.», [панова] «панва»,
панок, панота (зб.) СУМ, Нед, [панб-
ша Нед], панство, [паньство, панцт-
во] «тс.» Нед, ст. паноша «дрібний
шляхтич» (1433—1443), панство «дер-
жава» (1388), [пануньо] «паночок»
Нед, [панча] «паненя», [панчук] «па-
нич» Нед, панщанин «кріпак» СУМ,
Нед, панщанник, [панщар] «тс.», пан-
щйзна «панщина», панщина СУМ,
Нед, [паньчйна, пайнщина] «тс.» Нед,
панщинник «кріпак», [панщбни] «крі-
паки» Пі, панюга (знев.) СУМ, Г, па-
ня «пані», паня «дитина пана чи пані»,
[паняга] «панюга», [паняне] «панове»
Нед, [панянин] «пан», панянка «пан-
на», панянство «дівування», [панят-
ко] «паненя» Пі, [паненський] «дівоць-
кий» Нед, паничівський, панівний, па-
новйтий «гордовитий, як пан», [па-
новлйвий] «панівний» Нед, ст. панскии
(1435), [паньсковатий] «пановитий»
Нед, панщанний, панщизняний, пан-
щинний, панянський «належний паня-
нці; (дівочий, незайманий]», [панев-
кавйто] «по-панському» ЛексПол, [па-
нйти] «подобатися або бути потріб-
ним; [служити Шух]», панитися «три-
матися по-панському», [паничувати]
«жити як панич» Нед, паніти «трима-
тися по-панському; байдикувати», па-
нбшитися «панитися», панувати, ст.
пановати (1499), панькати, панька-
тися, [впановатися] «утвердитися в
пануванні, в панстві» Пі, [вйпанок]
«молодий пан» Она, допануватися,
допанькатися, запаніти, [запанчи-
тися] «загордитися, зазнатися» Пі,
[недбпанок] «той, хто вдає із себе па-
на», [непанщанний] «не зобов’язаний
відбувати панщину» Нед, опанувати,
[опануватися] «прийти до влади»,
[опануть] «охопити, оволодіти» Лекс-
Пол, підпанок «не. дуже багатий або
збіднілий пан; той, хто перебуває на
службі у пана», по-панському, по-пан-
ськи, [по-панській] «по-панському»,
полупанок, попаніти «стати паном»,
[попанячитися] «попаніти», розпанб-
шитися «стати паном; прийти до вла-
ди; встановитися», спанілий «який
став паном; з панськими манерами,
звичками», спаніти «запаніти», [спа-
нбшитися] «тс.», [упануватися] «ста-
ти володарем панського маєтку»,
[упанькати] «умовити когось, запобіг-
ливо догодити, прислужитися, добив-
шись вигоди з цього» Шейк; — р. бр.
болг. м. пащ — запозичення з польсь-
кої мови; п. рап, як і ч. рап, ст. Крап,
слц. рап, вл. нл. рап, зводиться до псл.
[*£'ьрап'ь], що цілком певної етимології
не має; очевидно, запозичення з дав-
ньоіранського джерела; ір. *£іі-рапа-/
*£аи-рапа- «коров’ячий пастух, охоро-
нець скоту» складалося з основ ір. ^аи-
«корова, бик, велика рогата худоба» і
рапа- «захист, охорона, сторожа», по-
хідної від *ра- «берегти, захищати»;
менш переконливе традиційне пов’язу-
вання *^'ьрап'ь з [жупан] «начальник
округу (у різних слов’янських землях)»
(Фасмер III 195—196; Преобр. II 13;
Вгйскпег 393; НоіиЬ—Вуег 355); без-
підставною була спроба (Соболевский
РФВ 71, 442—443) відокремлення
раль від *£'ьрап,ь і пояснення його як
запозичення з дакійської мови; недо-
статньо обгрунтованою є й спроба
(МасЬек Е84С 431; НоіиЬ—Кор. 263)
пояснення рапь як вторинного утво-
рення до рапі, яке зіставляється з гр.
ітбтуїа «володарка, пані», дінд. раїпі
«тс.». — КісЬНагФ: 86; Фасмер—Труба-
чевДії 195—196; Черньїх І 619; Всітиз-
1ег-Ве\ус 1039—1040; Трубачев Зтимо-
логия 1965, 71—75; ЗССЯ 7, 197—
198; Вегп. І 368.
пан- (перша частина складних слів,
що відповідає основі все-: панамери-
канізм, пангерманізм, панславізм і
под.); — р. бр. болг. м. схв. пан-, п. ч.
слц. вл. слн. рап-; — запозичення з
грецької мови; гр. тшу- «все-» пов’яза-
не з ітбщ (< *тшут<;, с. р. тгйу) «всякий,
кожен; весь, цілий», етимологія якого
неясна; можливо, споріднене з дінд.
*зазуапї «весь, всі підряд, кожен». —
СІС2 617; Вгйскпег 393; Ргізк II 476—
477; Воізаср 748—749.
273
панаджин
панва
[панаджин] «земельна спадщина»,
[понаджин] «тс.» Нед; — результат
видозміни запозиченого рум. молд. ра-
га^іпа «пустка; переліг», очевидно, ут-
вореного від уг. рагіа^, рагга^ «тс.» (з
укр. переліг, род. в. перелогу) під
впливом рум. молд. 1'еііпа «цілина, не-
орана земля». — Уіпсеп/ 4; СДЕЛМ
302; БЕРМ 583. — Див. ще лежати. —
Пор. паразина.
панама «літній капелюх з широки-
ми крисами»; — р. бр. болг. м. пана-
ма, п. слц. рапата, ч. рапатак, вл.
рапатзкі кІоЬик, схв. панама-шешйр,
слн. рапата; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. рапата «літній крис-
латий капелюх з волокон пальми» по-
ходить від назви республіки Рапата
«Панама». — СІС2 618; Черньїх І 619;
КЗСРЯ 324; 81. \ууг. оЬсусй 544.
Панас — див. Афанасій.
[панас] «гра в піжмурки»; — оче-
видно, походить від імені Панас, мо-
тивація назви неясна.
панахати «розривати, розтинати»,
[пенехать] «різати» Чаб, [папахи] «ган-
чірки, клапті, лахміття» Нед, розпа-
нахати «роздерти» СУМ, (Ме); — п.
[рапасйас] «дерти на дрібні шмат-
ки»; — неясне; пор. пелехати.
панахйда «церковна служба по по-
мерлому», [панахйдник] «той, хто слу-
жить панахиду»; — р. болг. м. па-
нахйда, бр. паніхіда, др. панахида, п.
рапісЬісІа, рапасЬісІа, ч. рапусітісіа, слц.
рапусЬі'сІа, схв. панихйда\ — запози-
чення із середньогрецької мови; сгр.
ігосууохк, род. в. лосууохїбо^ «цілонічна
служба», утворене з основ тгиу- «все-»
і уо<; «ніч», спорідненого з псл. *покіь
«ніч». — Фасмер III 197—198; Черньїх
І 620; КЗСРЯ 325; Преобр. II 11;
РЧДБЕ 529; Егізк II 327; Воізас^ 674.
— Див. ще ніч, пан-.
панацея «ліки в алхіміків, які ні-
бито допомагають від усіх хвороб; уні-
версальний засіб, який нібито зара-
джує при розв’язанні всіх проблем»; —
р. болг. панацея, бр. панацзя, п. рапа-
сеит, рапасеа, ч. слц. рапасеа, схв.
274
панаце]а, слн. рапасфа; — запозичен-
ня з французької мови; фр. рапасее
походить від лат. рапасеа «всецілющий
засіб», яке зводиться до гр. ітауаиєїа
«тс.», пов’язаного з тшуаигщ «який усе
зціляє», утвореним з основ тгиу- «все-»
і аиор «ліки», що переконливої етимо-
логії не має. — СІС2 618; КЗСРЯ 324;
Горяев 247; 81. \ууг. оЬсусй 544;
РЧДБЕ 528; Кіеіп 1118; Егізк І 56; Воі-
8ас^ 387. — Див. ще пан-.
панбархат «вид тонкого оксами-
ту»; — запозичення з російської мови;
р. панбархат «тс.» складається з ком-
понентів пан-, що походить від фр.
раппе «плис, тканина, схожа на окса-
мит», яке зводиться до лат. реппа
(<*реіпа) «крило птаха», спорідненого
з дінд. раігат «крило, перо», дісл. ї]бдг
«тс.», двн. ГеНага «перо», гр. іттєрбу
«крило», ітєторосі «лечу, літаю», можли-
во, також псл. рего, укр. перо, і бар-
хат «оксамит». — Фасмер 1 129; Пре-
обр. І 18; Шаісіе—Нопп. II 282—283.
— Див. ще бархан2, перо.
[панва] «сковорода» Г, Куз, [пан-
вяр] «виготовлювач сковорід» Нед, па-
нівна «частина затвора у старовинних
кремінних пістолетів і рушниць, на яку
насипали порох; [заглиблення, в якому
крутиться нижній кінець веретена шес-
терні в млині; лист, бляха; сковорода
Нед]», [панілка] «панівка; сковорода»
Нед, [пановка] «тс.» Нед, [пановка]
«панівка Пі; невелика сковорода ВеЛ»,
[панвиця] «подружнє ложе» Нед; —
бр. [панва] «сковорода», ч. рапеу, рап-
уіска, слц. рапуа, вл. ропо], рбпупска,
нл. рапе], рапе\ука, рап\уа, болг. м.
паница, схв. паница, слн. рбпеу «тс.»,
р.-цсл. плньї «жаровня»; — запозичено
з польської мови не пізніше середини
XVI ст.; п. рапе\у «сковорода», рапе\у-
ка «панівка; сковорідка» виникло з
псл. *рапу «сковорода», яке вважаєть-
ся давнім німецьким запозиченням;
двн. рйаппа «сковорода» (свн. ріаппе
«тс.») зводиться до лат. раїіпа «мис-
ка, неглибока каструля, сковорода»
(> нар.-лат. *раіпа > раппа), що похо-
пандан
панера
дить від гр. тгатаугі «плоске блюдо, та-
рілка, сковорода», пов’язаного з тгетау-
уцщ «розстеляю, розгортаю, розши-
рюю», яке прямих позагрецьких відпо-
відників не має. — Дзендзелівський
ДБ VIII 83; Шелудько 41; Фасмер III
198; Галай Веснік БДУ 1978/2, 34;
Вгііскпег 394; МасЬек Е83С 432; Берн-
штейн Очерк 1974, 237; Мікі. Е\У 231;
КІи^е—Міі/ка 541; АУаІсІе—НоГт. II
264; Ргізк II 480, 520; Воізаср 750.
пандан (бот.) «Рапсіапиз (Е.) КитрЬ.»,
панданові; — р. пандан, панданус «тс.»,
бр. панданавия, п. слц. рапсіап, ч.
рапсіап, болг. пандан(ус); — запози-
чення з новолатинської наукової но-
менклатури; нлат. Рапсіапиз походить
від мал. рапсіап^ «тс.», букв, «показ-
ний, помітний». — Симоновий 335;
N50 1781.
пандемія «найвищий ступінь роз-
витку епідемії, що поширилась на біль-
шість населення однієї чи кількох кра-
їн», пандемічний; — р. пандемйя, бр.
пандзмія, п. рапбетіа, ч. рапсіетіе,
слц. рапсіетіа, болг. пандемйя, схв.
пандеми]а, слн. рапсіетра; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Рапсіетіе, фр. рапсіетіе, англ. рапсіе-
тіс «тс.» походять від гр. ігосубгщісх
«весь народ», утвореного з основ ітау-
«весь» і 5г)|до<; «земля, країна, народ».
- СІС2 618; Кораііпзкі 712; РЧДБЕ
528; КІеіп 1118—1119. — Див. ще де-
магог, пан-.
[пандурити] «непокоїтися» Корз,
[прендурити] «тс.» тж; — неясне;
можливо, пов’язане з [пендити] «нес-
ти, тягти; *гнати».
[паневички] (бот.) «орлики зви-
чайні; Ариііе^іа уиі^агіз Б.» Мак; —
очевидно, результат видозміни назви
*павлині вічки; пор. [павлине око]
«тс.» Мак; назва зумовлена гарним го-
лубим кольором квітів рослини. —
Див. ще око1, пава.
панегірик «похвальний відзив, за-
хоплена похвала (часто нещирі або іро-
нічні)», панегірист, панегіричний; —
р. м. панегйрик, бр. панегірик, п. ра-
пе^ігук, ч. слц. рапе^угік, болг. пане-
гирйк, схв. панегйрик, слн. рапедігік;
— через латинське посередництво (лат.
рапедугісиз «похвальне слово, панегі-
рик») запозичено з грецької мови; гр.
ітосуруиріиб^ (Лбуоф) «похвальна про-
мова на урочистих усенародних збо-
рах» є похідним від тгауруорщ (тгауа-
уирщ) «урочистість, усенародне свято»,
що складається з основ косу- «все-» і
ауоріС «зібрання, натовп», пов’язаного
з с/уєіроо «збираю, скликаю». — СІС2
618; Фасмер III 197; Горяев 247;
Вгііскпег 393—394; Кораііпзкі 712;
НоіиЬ—Еуег 355; КІеіп 1119; Ргізк І
8—9; Воізаср 6—7. — Див. ще гор-
тати, пан-.
панель «доріжка для пішоходів на
узбіччі дороги; тротуар; дошка, яка є
частиною щита або пульта управління,
елемент конструкції збірної будови у
формі плити»; — р. панель, бр. па-
нель, ч. слц. вл. рапеї, болг. панел, м.
панел, схв. панел, слн. рапеї; — запо-
зичення з німецької або голландської
мови; нвн. Рапееі «панель», гол. рапееі
«тс.» походять від фр. ст. рапеї «тс.»,
яке зводиться до нар.-лат. *раппе11из <
лат. раппиіиз, зменш, від раппиз
«шмат тканини, полотна», спорідненого
з гр. 7гг]уо<; «тканина», тгт]уп «тканина,
нитка, веретено», двн. Іапо «тканина,
хустка», гот. Іапа «кусок тканини, хус-
точка», псл. р§іі «п’ясти», укр. п'ястй.
— СІС2 619; Фасмер III 197; Черньїх І
619—620; КЗСРЯ 324; Преобр. II 11;
КІеіп 1119; Шаісіе—НоГш. II 247—248. —
Див. ще п’ястй. — Пор. панно.
[панера] «корзина з верболозу для
овочів» Мо, [панер] «тс.» Чаб; — за-
позичення з болгарської мови; болг.
панер «плетений кошик» походить від
іт. рапіега «круглий кошик (з двома
ручками)», що виникло з лат. рапагіит
«кошик для хліба», утвореного від ра-
піз «хліб», пов’язаного з разсо «пасу;
годую; їм, харчуюся», спорідненим з
гот. Гбфап «живити, вигодовувати»,
двн. їиоіаг «їжа, корм», гр. ітатєораї
«їм; п’ю», псл. разіі, укр. пасти. —
275
паникадило
панно
РЧДБЕ 529; Таїсіє—Ноїт. II 246—247,
260. — Див. ще пасти*. — Пор. ком-
панія.
[паникадило] (бот.) «люпин жов-
тий, Бирігшз Іиїеиз Е.» Мак; — резуль-
тат перенесення на рослину назви па-
нікадило; перенесення зумовлене тим,
що квіти цієї рослини, зібрані у верти-
кальні стоячі китиці, схожі на свічки у
панікадилі (УРЕ 8, 318). — Див. ще
панікадило.
панібрат «хороший знайомий, за-
душевний приятель», панібратство
«надмірна невимушеність; безцеремон-
ність, фамільярність; компанія, това-
риство (звичайно безцеремонне, фамі-
льярне)», панібратчик «учасник пані-
братства», панібрататися «входити в
приятельські, фамільярні стосунки, ви-
даючи себе за рівню з ким-небудь», па-
нібратствувати «поводитися з ким-не-
будь занадто невимушено, безцеремон-
но, фамільярно», запанібрата, по-па-
нібратськи; — р. заст. панибрат, бр.
панібрат; — результат видозміни вжи-
ваного серед шляхти звертання п. ра-
те Ьгасіе, букв, «пане брате». — Фас-
мер III 197; Черньїх І 620; Преобр. II
11. — Див. ще брат, пан.
[панійка] «оладка, пампушка» Нед; —
результат видозміни деетимологізова-
ної форми [панівка], похідної від пан-
ва «сковорода»; первісне значення —
«спечене чи підсмажене на сковорідці». —
Див. ще панва.
паніка, панікер, панікерство, па-
нічний, панікерствувати, панікува-
ти; — р. болг. м. паника, бр. паніка,
п. ч. слц. вл. рапіка, схв. паника, слн.
рапіка; — запозичення з німецької мо-
ви; нім. Рапік через фр. рапірие «пані-
ка; панічний» і, далі, лат. рапісиз «па-
нічний» зводиться до гр. тгауіибі; (срб-
0оф) «раптовий, безпідставний страх,
що його, за міфологічними уявлення-
ми, навіював бог лісів і пасовиськ
Пан», похідного від імені цього бога
Пал». — СІС2 619; Фасмер 111 197;
Черньїх І 620; КЗСРЯ 325; Горяев 247;
51. у/уг. оЬсусії 546; НоІиЬ—Еуег 355;
276
Кіи^е—Мії/ка 529; Паи/аї 528; КІеіп
1120; Егізк II 470—471.
панікадило «велика люстра зі
свічками або стоячий канделябр перед
іконами, звичайно в церкві», [паника-
дйло] «тс.»; — р. паникадило, бр. па-
нікадзіла, др. паникадило, понекади-
ло, поникаділо, пониканділо; — за-
позичення із середньогрецької мови;
сгр. тгоЛоибсубгіЛо^ «багатосвічник» ут-
ворене з основ слів гр. ітоЛіщ «чис-
ленний», що в цьому слові внаслідок
деетимологізації перетворилося на па-
ні-, і иосу5г]Лос «свічка», пов’язаного з
лат. сапсіеіа «тс.». — Фасмер III 197;
Черньїх І 620; Преобр. II 11; Горяев
247; Желтов ФЗ 1878 IV 36; Мікі. Е\У
231. — Див. ще канделябр, полі-.
Панкрат (чоловіче ім’я), Панкра-
тій, [Критик]; — р. болг. Панкра-
тий, бр. Панкрат, п. Рапкгасу, ч. слц.
Рапкгас, м. Панкратие, схв. Панкра-
ти]е, Панкраци/е, слн. РапкгасЦ, стсл.
Плн'ькрлтии; — через церковнослов’ян-
ське посередництво запозичено з грець-
кої мови; гр. Посуирбстю^ пов’язане з
Пауирссггщ «всевладний, всесильний,
всемогутній», яке складається з основ
тгау- «все-» і ирато^ «сила, міць, вла-
да». — Вл. імена 79; Петровский
173—174; Спр. личн. имен 443; Супе-
ранская 81; Илчев 377. — Див. ще
аристократ, пан-.
[панна] (бот.) «гриб вовнянка, Еас-
їагіиз Іогтіпозиз (ВсЬаеїї.) Рг. (А^агі-
сиз песаїог Виїї.)»; — очевидно, ре-
зультат перенесення на гриб назви
панна «панська дочка»; перенесення
могло бути зумовлене рожевим з чер-
вонуватими концентричними зонами
забарвленням шапочки гриба (Зерова
123, 171). — Див. ще пан.
панно «картина, барельєф та ін.,
що кріпиться звичайно до стіни; час-
тина стіни або.стелі, обрамлена орна-
ментом чи ліпленням і звичайно запо-
внена живописним зображенням або
скульптурним рельєфом»; — р. панно,
бр. болг. м. гіанб, п. ч. слц. раппеаи,
схв. панд; — запозичення з французи-
панога
пантеїзм
кої мови; фр. раппеаи «панно» утвори-
лося від нар.-лат. *раппе1из «шматок
тканини, полотна». — СІС2 619; ССРЛЯ
9, 111; Кораіігізкі 713; ПаигаІ 528. —
Див. ще панель.
[панога] «велика гілка» Нед; —
схв. панога «усохла нога, кукса ноги;
окреме відгалуження річки; корінь зуба
і под.», слн. рапо^а «галузь діяльнос-
ті»; — похідне утворення від нога,
псл. по§а в переносному значенні «па-
росток, паросток кореня». — Див. ще
нога, па-.
панорама «вид на далекий простір;
картина, на якій плоский живописний
фон поєднується з об’ємним предмет-
ним переднім планом», панорамувати
«обертатися навколо вертикальної або
горизонтальної осі при безперервному
зніманні кіноапаратом великого прос-
тору»; — р. болг. м. схв. панорама,
бр. панарама, п. рапогата, ч. слц. вл.
слн. рапогата; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; н. Рапогата, фр.
англ. рапогата утворені з основ гр.
тгау- «все-» і браца «вид, видовище»,
похідного від брам «бачу, дивлюся,
оглядаю,' споглядаю», спорідненого з
лат. уегеог «дивлюся зі страхом, бою-
ся», дісл. уагг «пильний, уважний»,
гот. \уагз «обережний», двн. £і\уаг «обі-
знаний», свн. £е\уаг «тс.». — СІС2 619;
КЗСРЯ 325; Фасмер 111 198; Черньїх І
620—621; Преобр. II 12; Горяев 242;
Кораіігізкі 213—214; НоІиЬ—Буег 356;
Оаигаі.528; Кіеіп 1120; Ргізк II 411. —
Див. ще пан-.
пансіон «закритий навчальний за-
клад з гуртожитком; невеликий готель,
будинок, де здаються кімнати з повним
утриманням; утримання тих, хто живе
у кого-небудь», пансіонат «вид закла-
ду для відпочинку», пансіонер «той,
хто вчиться (живе) в пансіоні»; — р.
болг. м. пансибн, бр. пансіен, схв.
пансйбн, пензйбн; — запозичення з
французької мови; фр. репзіоп «плата
за утримання» походить від лат. репзіб
(зн. в. репзіопет) «плата, внесок». —
СІС2 620; КЗСРЯ 325; Фасмер ПІ 198;
Преобр. II 12; Горяев 247; Паи/аї 546. —
Див. ще пенсія.
панталони «штани; жіноча білиз-
на, яка покриває нижню частину тулу-
ба»; — р. бр. панталони, п. ч. рапїа-
Іопу, слц. рапїаібпу, болг. м. панта-
лони, м. панталбне, слн. рапіаібпі; —
запозичення з французької мови; фр.
рапїаіоп «тс.; блазень, паяц, скоморох»
походить від іт. Рапїаіопе, Рапїаіеопе,
імені популярного персонажа народних
комедій, що носив просторі й довгі
штани. — КЗСРЯ 325; Фасмер III 198;
Черньїх І 621; Преобр. II 12; Горяев
247; Кораіігізкі 714; НоІиЬ—Еуег 356;
Паи/аї 529.
[пантарка1] (орн.) «цесарка, ІЧи-
тісіа теїеа^гіз», [пантарчий] «цесар-
ський» Нед; — запозичення з польсь-
кої мови; п. рапїагка «цесарка» похо-
дить від фр. ріпЬасІе «тс.», яке зводи-
ться до порт. рігИасІо «мальований,
строкатий, плямистий, крапчастий»,
пов’язаного з ріпїаг «фарбувати, ма-
лювати, розписувати», що походить
від лат. ріп^о «малюю», спорідненого
з дінд. ріг^кіе «малює», ріп^ай «руду-
ватий, коричнюватий», ріп^аіай «тс.»,
гр. ттіуусхЛос; «ящірка», псл. ре^ь «пля-
мистий», укр. [піганистий] «плямис-
тий». — 51. уууг. оЬсусЬ 547; 51а\узкі
ЗР 39/5, 382; Ргаепкеї 570; Оаигаі
560; АУаІсІе—НоГт. II 305. — Див. ще
піганистий.
[пантарка2] (бот.) «гречка татарсь-
ка, Ра^оругит Іаїагісит (Г.) ОаегФ.»
Мак; — не зовсім ясне; можливо, ре-
зультат видозміни [татарка] «тс.»,
зближеного з [пантарка] (орн.) «це-
сарка».
пантеїзм «філософське ідеалістич-
не вчення, яке ототожнює Бога з при-
родою», пантеїст, пантеїстичний', —
р. пантейзм, бр. пантзїзм, п. вл. рап-
іеі/т, ч. рапіЬеізтиз, рапіеізтиз, слц.
рапіеі/тиз, болг. пантейзтм, м. пан-
тейзам, схв. пантейзам, слн. рапіеї-
/ет; — запозичення з французької мо-
ви; фр. рапійеізте «пантеїзм» походить
від англ. рапіЬеізт «тс.», рапїйеізі, ут-
277
Пантелеймон
панти
вореного в 1705 р. ірландським філосо-
фом Дж. Толандом (5. ТоїапсІ, 1670—
1722) з основ гр. тгосу-«все-» і 9е6<;
«бог». — СІС2 620; ССРЛЯ 9, 121; Ко-
раїігізкі 714; Ваи/аі 529; Кіи^е—Мйг-
ка 529; КІеіп 1121. — Див. ще атеїзм,
пан-. — Пор. пантеон.
Пантелеймон (чоловіче ім’я), Пан-
телембн, Пантелій, Панькб, [Пан-
талимбн Нед, Палтимін Куз, Пал-
тимбн Куз, Палій Пі, Талімбн (Ме)]
«тс.», [Паньчйха] «дружина Панька»
Нед, ст. Пантелеймон «всем(и)л(ос)-
тивн» (1627); — р. Пантелеймон, бр.
Панцеляймбн, болг. Пантелеймон,
Пантелей, м. Пантелеймон, Панте-
ле/, схв. Пантелеймон, слн. Рапіеіе]-
топ, стсл. Пантелеймона; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено із середньогрецької мови; сгр.
По'Л'тєХєгщозу утворене з основ гр. ІТСХУ-
«все-» і еЛегщсоу «милосердний, жаліс-
ливий», похідного від єЛєос «жалість,
співчуття», етимологічно неясного. —
Вл. імена 79; Беринда 227; Петровс-
кий 174; Суперанская 81; Илчев 378;
Ргізк І 490; Воізаср 241. — Див. ще
пан-.
пантелйк1 (у виразі збити з пан-
телйку «викликати замішання в кого-
небудь; спантеличити, дезорієнтувати,
заплутати»), [панталйк Нед, панти-
лйґа Ме, пентелйк Бі] «тс.», панте-
лйчити(ся), спантеличити; — р. бр.
панталь'ік, п. рапїаїук; — не зовсім
ясне; разом з [пантлйк] «стрічка»,
[пантлйка] «тс.», п. [р§11ік] «петля,
зав’язка», [р§11іка] «тс.», слц. рапїік
«петля», [репіі’а] «стрічка» виводиться
від австро-баварського [рапії] «зав’яз-
ка, стрічка» (нвн. Вапсі «зав’язка»);
безпідставне припущення Корша (у
Преобр. II 12) про походження від аз.
рапсі «мистецтво, хитрощі, виверт»
(пор. Черньїх І 621). — Фасмер—Тру-
бачев III 199; Горяев Доп. 2, 28. —
Див. ще пантлйка.
[пантелйк2] «гак для вішання одя-
гу» Нед, [панталйк] «тс.» Нед; — не-
ясне; можливо, пов'язане з [пантлй-
278
ка] «стрічка», [пантлйчка] «петля з
тасьми».
[пантелгіха] «стара будівля» Нед; —
неясне.
пантеон «храм, присвячений усім
або багатьом богам; місце поховання
видатних людей»; — р. болг. м. пан-
теон, р. ст. панфеон'ь (XVII ст., з
сгр.), бр. пантзбн, п. рапіеоп, ч. рап-
ї(Ь)еоп, слц. рапіебп, схв. пантеон,
слн. рапіеоп; — через французьке і ла-
тинське посередництво (фр. рапійеоп,
лат. рапШеоп) запозичено з грецької
мови; гр. Посу9єюу «храм, присвячений
усім богам», утворено з основ ітосу-
«все-» і Оєбс «бог». — СІС2 620; Чер-
ньїх 1 621; Горяев 247; Кораіігізкі 714;
НоІиЬ—Буег 356; КІеіп 1121; Оаигаі:
529. — Див. ще атеїзм, пан-. — Пор.
пантеїзм.
пантера (зоол.) «РапЧіега Ок.»; —
р. пантера, ст. пантир(ь) (XV—
XVI ст.), пантера (1512), панфиуь
(XVI ст.), бр. пантзра, др. паньфир'ь,
п. рапіега, ч. слц. рапїег, болг. пан-
тера, м. пантер, пантера, схв. пан-
тер, слн. рапїег, цсл. пан'ь^ир'ь; —
нове запозичення з французької мови;
фр. рапІЬеге через лат. рапІЬега «тс.»
зводиться до гр. ітау&пр «тс.» (у
давньоруській та церковнослов’янській
мовах — безпосередньо з грецької);
слово, очевидно, індійського похо-
дження; пор. дінд. рипсіапкаш «тигр»
(букв, «жовта тварина»), пов’язане з
рапііагаЬ «білувато-жовтий». — Фас-
мер III 199; Черньїх І 621; КЗСРЯ 325;
Преобр. II 12; Горяев 247; Вгйскпег
393; 81. \муг. оЬсусії 547; Кіи^е—
Мй/ка 529; КІеіп 1121; Паи/аї 529;
Ргізк II 471.
панти «молоді роги оленів», пан-
тач «олень з пантами», пантувати
«добувати панти мисливством»; — р.
бр. пантьі, п. рапїу, болг. панти; —
через російське посередництво запози-
чено з маньчжурських мов; маньчж.
фунту «панти» споріднене з нанайськ.
пунту, евенк, пенту «тс.». — ССРЛЯ
9, 126; Кораіігізкі 715; ССТМЯ II 47.
пантлйка
пантрушйти
[пантлйка] «стрічка» Нед, [пант-
лйчка] «петля з тасьми», [пантлик]
«стрічка» ВеУг, [пантліка] «тс.» ЕЗб
25; — п. [р§11ік] «петля, зав’язка»,
[р^іііка] «тс.», слц. репіі’а «стрічка»,
репіііска «стрічечка», ч. репііе «стріч-
ка», репіііска «стрічечка», м. схв.
пантлйка «стрічка, тасьма»; — запо-
зичення з угорської мови; уг. рапіііка
«стрічечка» утворене від ст. рапііі
«стрічка», яке походить від нвн.
Вапсіеі, зменш, від Ваші «стрічка»; у
гуцульських говірках слово могло бути
запозичене з румунської мови (рум.
[рапіііса] «стрічка»). — Вгііскпег 404;
МасЬек Е8ІЇС 444; МИГЕЗг III 86;
Кіи^е—Міїгка 78; Уіпсепг 9.
пантоміма «вистава без словесно-
го тексту, в якій зміст розкривається
за допомогою міміки, жестів і виразних
рухів; сюжетна сцена в балеті, опері,
драмі і т. ін., основана на безсловесній
драматичній грі виконавців», панто-
мім, пантоміміка, пантоміміст, пан-
томімічний; — р. болг. м. схв. пан-
томйма, бр. пантаміма, п. ч. слц. вл.
рапіотіта, слн. рапіотіта; — запо-
зичення'з французької мови; фр. рап-
іотіте «пантоміма, (ст.) пантомім»
через лат. рапіотїтиз «пантомім»
зводиться до гр. ітаутбріцо^ «пантомім
(актор)», букв, «той, що все наслі-
дує», утвореного З ОСНОВ ТГЙУ (род. в.
їгаутос;) «все» і рщос «мім». — СІС2
620; Черньїх І 621; КЗСРЯ 325;
Кораііпзкі 715; НоіиЬ—Еуег 356; КІеіп
1121; Баи/аі 529. — Див. ще мім,
пан-.
пантопон (фарм.) «лікарський пре-
парат опію, знеболювальний, снотвор-
ний засіб»; — р. болг. пантопон, бр.
пантапбн, п. ч. слц. рапіороп; — за-
позичене, очевидно, з німецької мови;
н. Рапіорбп «тс.» утворене з основ гр.
їгйу (род. в. тгаутоО «все» та лат. орі-
шп «опій»; назва зумовлена тим, що
цей лікарський препарат являє собою
суміш алкалоїдів опію. — СІС 497;
ССРЛЯ.9, 125; 81. \муг. оЬсусЬ 547. —
Див. ще опій, пан-.
пантофля (мн. пантофлі) «м’яка
кімнатна туфля, звичайно без закаблу-
ків», пантофель, [пантбхля, панту-
хель Нед] «тс.», ст. пантофлі (1627); —
р. пантбфли, бр. пантофлі, [пан-
тбплі], п. ч. рапіоіеі, слц. рапїоіі’а, нл.
рапіоріа, рапіосЬІа, болг. пантбф,
пантбфка, м. пантофли, схв. пан-
тофле, пантуфле; — очевидно, через
польське і німецьке посередництво за-
позичено з французької мови; фр. рап-
іоиПе (н. Рапібіїеі) походить від іт.
рапіоїоіа «тс.», джерелом якого вважа-
ється сгр. “'тгамтосреЛЛос, букв, «весь
корок, весь зроблений з корка», утво-
рене з гр. тгам (род. в. ітаутбО «весь» і
срєКЛб^ «корок», яке переконливої ети-
мології не має. — Акуленко 134; Ше-
лудько 41; Фасмер III 199; Галай Вес-
нік БДУ 1978/2, 34; Вгііскпег 394;
МасЬек Е8ІЇС 432; НоіиЬ—Еуег 356;
Младенов 411; Ванков БЕ 1960/1, 32;
Кіи^е—Мй/ка 529; Баигаі 529; Ргізк II
1001. — Див. ще пан-.
пантрувати «дивитися пильно, ува-
жно; доглядати, дбати», [панітрувати
Нед, пантрити, патрувати] «тс.»,
[пантрівнйй] «обачний Нед; запопад-
ливий О», [неопантрбвність] «необач-
ність, нерозважливість»; — очевидно,
результат видозміни запозиченого п.
раїг/ус «дивитися», ораїгу\мас «забез-
печувати; [уважно оглядати]», зближе-
ного з [рапіго\мас] (репеіго\мас) «ниш-
порити, ритися, проникати», що похо-
дить від лат. репеіго «проникаю, дося-
гаю, вступаю», пов’язаного з репйиз
«всередині, глибоко, далеко», репаіез
«пенати»; п. раіг/ус, споріднене з ч.
раїгіїі «дивитися; належати», слц. ра-
ігй’ «належати», раігаі’ «шукати, роз-
шукувати», загальноприйнятої етимо-
логії не має; можливо, походить як да-
внє запозичення від ір. раОгаі «берег-
ти, захищати» (з іє. *ра- «пасти, берег-
ти»), — Трубачев Зтимология 1965^
47—51; Вгііскпег 399; МасЬек Е8ІЇС
438. — Див. ще пенати.
[пантрушйти] «тіпати коноплі»
Мо; — не зовсім ясне; можливо, ре-
279
пануш
панчоха
зультат видозміни запозиченого п.
[рапїгозгус] (раїгоз/ус) «патрошити,
патрати», похідного від раігосЬу «нут-
рощі», спорідненого з укр. пбтрох
(пор.).
[пануш] «листя кукурудзяного ка-
чана» ВеНЗн, [пануша] «тс.» Гриц; —
запозичення з румунської чи молдав-
ської мови; рум. (молд.) рапйза «обо-
лонка кукурудзяного качана» є похід-
ним від рапа «перо, пір’я», яке зводить-
ся до лат. ріпна «перо, крило», реппа
«тс.», споріднених з дінд. раігат, гр.
тгтєрбу «тс.», двн. їесіага «перо», псл.
рего, укр. перо. — Гриц. 153; СДЕЛМ
302; ЦЕКМ 580, 595; У/а1сІе—Нойп. II
282, 306—307. — Див. ще перо.
[панушбя] «кукурудза» Нед; —
очевидно, результат контамінації слів
[папушбя] «кукурудза» і [пануш] «лис-
тя кукурудзяного качана» (див.).
[панцак] «зварена ячмінна крупа»
ВеЛ, [панцаки ВеЗа, пенцак Мак]
«тс.»; — бр. [панцак] «перлова крупа»; —
запозичення з польської мови; п. [р§-
сак] «ячмінна, пшенична крупа», р§-
с/ак «тс.» пов’язуються з р§с/піес «на-
бухати, набрякати», р§кас «лопатися,
лускатися», спорідненим з укр. пук,
пукати. — Вгйскпег 403; 8У/ IV 127. —
Див. ще пук1.
панцир, панцер, панцерний, пан-
цирний, панцирник «воїн, одягнений у
панцир; автомобіль, поїзд, військовий
корабель, покритий панциром», пан-
церник . «тс.» СУМ, Г, опанцерувати
«одягти в панцир» Ж, ст. панцьір'ь
(1627); — р. панцирь, панцирь, бр.
панцир, п. рапсег/, ч. рапсег, рапсі?,
слц. рапсіег, вл. рапсег, нл. рапсег,
болг. панцер, панцир, м. панцир, схв.
панцир; —: через польське або чеське
посередництво запозичено із середньо-
верхньонімецької мови; свн. рапс(е)г
походить від фр. ст. рапсіеге «тс.», яке
продовжує лат. рапїех «живіт, пузо»
(отже, первісне значення — «те, що
прикриває живіт»), пов'язане з рапиз
(*рапк-поз) «пухлина», спорідненим з
псл. *ррк-, укр. пук; за іншою версією
280
(СІС2 620; Шелудько 41; Преобр. II 13;
Горяев 247), н. Рап/ег походить від іт.
рапсіеге < слат. рапсеге «панцир», лат.
рапїех «живіт». — НйШ-АУогїЬ 19; Чер-
ньїх II 3; Фасмер III 199; КЗСРЯ 325;
Вгйскпег 393; Масіїек Е84С 432;
НоІиЬ—Еуег 355; КІи^е—Мй/ка 529;
АЛГаїсІе—Ноїт. II 248.
панцирник (зоол.) «тварини роди-
ни ссавців у Південній і Центральній
Америці, броненосець, Цазуриз реЬа»
УРС, Нед, панцерник; — п. рапсегпік; —
похідне утворення від панцир; назва
зумовлена тим, що тіло цих ссавців
зверху і з боків укрите товстим панци-
ром із закостенілих шкіряних щитків. —
УРЕ 2, 100; 10, 501; БСЗ 6, 139. —
Див. ще панцир.
[панцур(а)] (якась міра) Нед; —
р. [панцир] (у виразі [без панциру]
«без міри»), [панцирь] (у виразі [без
панциря] «наосліп, без толку»); —
неясне; можливо, пов’язане з панцир.
панчоха, панчішка, панчішник
«робітник, який виготовляє панчохи»,
панчішниця, [панчішництво] Куз,
[пончбшенка] «панчішка» Нед, пан-
чішний, ст. панчохи (1596); — р. [па-
нчоха, панчехи], бр. панчоха, п. рогі-
с/осйа, ч. рипсосйа, слц. рапсисйа, вл.
рипсосЬ; — через польське і словаць-
ке посередництво запозичено з німе-
цької мови; н. ВйпсІзсНі_іН «в’язаний
черевик; легке, в’язане шнурами аж
до колін селянське взуття», австр.
[рипізсЬисй], свн. Ьипізсйиосії «тс.»
утворені з основ ВипсІ «в’язка, в’язан-
ка, моток», пов’язаного з Ьіпсіеп «в’я-
зати, плести», і 8сйий (свн. зсйиосй,
двн. зсиой) «черевик, взуття», спорід-
неного з днн. зкой, дісл. зкбг, дат. шв.
зко, гот. зкбйз «тс.». — Москаленко
УІЛ 29; Коваль 131; ЗЬєуєіоу НізЕ
рЬопоІ. 513; Шелудько 41; КісНйагсЙ
86; Фасмер III 200; Потебня РФВ 1,
263; Вгйскпег 686; 2аг§Ьа 4Р 41/1, 5;
Масіїек Е8ЙС 499; 8асіп.—АЙ/. У'Иі
1 5, 369; Мікі. ЕУ/ 267; Кіи^е—Мй/ка
111, 682. — Див. ще бант, бунт1,2. —
Пор. пантлйка.
панчувати
папаїка
[панчувати] «вибраковувати, виби-
рати» Нед; — ч. рапсоуаіі «розбавляти
водою вино, молоко», слц. рапсоуаГ
«тс.»; — через чеське і словацьке по-
середництво запозичено з німецької
мови; н. [рапізсіїеп] «підмішувати, роз-
бавляти водою», рапзсіїеп «тс.» похо-
дить від прізвиська австрійського шин-
каря XV ст. Рапзсіїеп\уеіп (звукона-
слідувального характеру). — МасЬек
Е84С 4.32; НоіиЬ—Кор. 263; КІи^е—
Міігка 529.
[паня] (зоол.) «квакша звичайна,
Нуіа агЬогеа» Нед; — неясне.
[панянки] «солодка внутрішня час-
тина молодого явора або рогозу, яку
можна споживати» Ва; — неясне.
паняти «поганяти; рушати; пряму-
вати», паняй «поганяй» Нед, [паняй-
лочка] «прут для поганяння коня»; —
результат стягнення форми поганяй. —
Див. ще гнати, по.
папа1 (дит.) «хліб», папка «тс.»; —
р. [папа] «білий хліб», бр. [папа]
«хліб», п. рарка «кашка», ч. рараіі «їс-
ти», рарапї «їжа», слц. рара «їжа», вл.
рарас «їсти», болг. м. папо «хліб», схв.
напиши «їсти»; — результат редуплі-
кації вигуку па-, який у дітей не має
конкретного значення, але якому при-
писали значення «їсти»; наявне в бага-
тьох навіть не близькоспоріднених мо-
вах; пор. слат. рарра «каша», рарраге
«їсти», нвн. Рарре «дитяча каша», свн.
гол. англ. рар «каша» тощо. — Фасмер
III 200; Преобр. II 14; Вгйскпег 394;
Масіїек Е8ІЇС 432—433; 8сіїизїег-8е\ус
1041 —1042; Кіи^е—Міі/ка 530; КІеіп
1122.
папа2 «глава католицької церкви»,
[папежник] «римський католик» Нед,
папізм «католицизм; течія, що пропа-
гує встановлення політичної влади рим-
ського папи», папіст «прихильник па-
пізму», папство «центр католицької
церкви на чолі з Папою Римським»,
папський, папістський, ст. папеж-
ский «папський» (1388), папа (1627); —
р. бр. болг. м. схв. папа, др. папа, па-
пежт>, п. раріеі, заст. рара, ч. раре/,
слц. слн. раре/, стсл. плпл, плпежт»; —
запозичення з латинської мови; лат.
рара «папа» є результатом семантичної
видозміни слова рара «батько», яке по-
ходить від гр. тгатгощ, тгбстгтга «тс.», що
утворилося на основі дитячого вигуку
ра-ра; існує думка (Преобр. II 13), що
в старослов’янську та давньоруську мо-
ви могло бути запозичене безпосеред-
ньо з грецької, оскільки гр. ітаїтсн;
вживалося також у значенні «патріарх
(православний)». — СІС2 621; Фадєєв
Мовозн. 1970/6, 54—55; Черньїх II 3;
Фасмер ПІ 200; Горяев 248; Вгйскпег
394; Масіїек Е8ІЇС 433; НоіиЬ—Еуег
356; Мікі. ЕШ 231; Ргізк II 471. —
Пор. папа3.
папа3 «батько», папаша, ст. папа; —
р. папа, бр. [папочка], п. рара, ч. слц.
рара; — очевидно, через російське і
польське посередництво запозичено з
французької мови; фр. рара «батько»
походить від лат. рара, рарра, яке зво-
диться до гр. ітатгсщ «тс.», тгбсіттгос
«дід», що являють собою результати
редуплікації в дитячій мові вигуку ра-,
який ліг в основу назв батька в ряді
мов; пор. гр. тгостцр, лат. раїег, гот. їа-
Наг, дінд. рііаг-, ав. рііаг тощо. — Фас-
мер III 200; Горяев 248; Вгйскпег 394;
НоіиЬ—Еуег 356; Ргізк II 471—472. —
Пор. папа2.
папаверин «кристалічна речови-
на, ліки для заспокоєння болю і роз-
ширення судин»; — р. болг. папаве-
рин, бр. папаверин, п. рара^мегупа,
ч. рарауегіп, слц. слн. рарауегіп, м.
папаверин, схв. папаверин; — запо-
зичення з новолатинської мови; нлат.
рарауегіпит «тс.» утворено від лат.
рарауег «мак», яке цілком певної ети-
мології не має; найвірогідніше, похо-
дить від *рарацез «надутий, розпух-
лий» звуконаслідувального походжен-
ня. — СІС2 621; ССРЛЯ 9, 130; 8Е
\ууг. оЬсусії 549; КІеіп 1122; АУаІсІе—
Ноігп. II 249.
[папаїка] «людина з дефектом мо-
ви Си; заїка Чаб»; — очевидно, резуль-
тат контамінації слів [папай] «людина,
281
папай
пап’є-маше
що чавкає губами» і заїка. — Див. ще
гикати, ікати, папай.
[папай] «людина, що чавкає губа-
ми»; — очевидно, звуконаслідувальне
утворення (від *па-па, імітації плям-
кання губами).
[папаружка] (ент.) «сонечко, Сос-
сіпеїіа Ь.» ВеНЗн, [папарушка ВеУг,
папаруза ВеНЗн, ВеУг] «тс.»; — оче-
видно, результат видозміни деетимоло-
гізованої форми [паворожка] «тс.»;
можливий також якийсь зв’язок з рум.
молд. рарагй§а, ЬиЬигига, укр. [баба-
рунка] «тс.». — Див. ще паворожка.
[папафїйка] «головний убір греко-
католицького священика» Нед; — оче-
видно, результат контамінації слів
папаха «висока хутряна чоловіча шап-
ка» і скуфійка (зменш, від скуфія «го-
ловний убір священика в православній
церкві»), — Див. ще папаха, скуфія.
папаха «висока хутряна чоловіча
шапка»; — р. бр. папаха, п. ч. слц. ра-
расіїа (з р.); — запозичене з тюрксь-
ких мов Кавказу (найімовірніше, з азер-
байджанської) на початку XIX ст., ма-
буть, за російським посередництвом;
аз. папа'г «папаха», споріднене з туркм.
папак «кепка, кашкет, шапка», зістав-
ляється з Черкеськ, па- «шапка». —
Дмитриев 541; Черньїх II 3; Фасмер III
200; Преобр. II 14; Шипова 256; Рад-
лов IV 1207.
[паперйчка] (бот.) «тирса, ковила
пірчаста, Зііра реппаїа Ь.» Нед, Мак; —
очевидно, пов’язане з перо\ назва зу-
мовлена характерними для тирси пір-
частими остюками (Вісюліна—Клоков
101). — Див. ще перо.
[паперник] (бот.) «папірус, Суре-
гиз раругиз Ь.» Нед, [папірник] Мак; —
похідне утворення від папір; очевидно,
калька наукової назви лат. раругиз. —
Див. ще папір.
паперть «церковний ганок»; — р.
паперть, бр. паперць, др. папьрпть,
папьрть, болг. папр'ьт, стел, пдп-
р'ьт'ь; — загальноприйнятої етимології
не має; зіставляється з р. [перть] «жи-
ла карельська хата», др. пьрть «лаз-
282
ня», спорідненими з лит. рїііїіз «лазня»,
лтс. рїііїз «тс.» і пов’язаними з псл.
:|!рег1:і «бити», рьгаіі «тс.», укр. перти,
прати, а також з р. попирать «топ-
тати»; тобто первісне значення було
«місце, яке топтали, на якому стояли
ногами»; за іншою точкою зору (Меіі-
Іеі Еїисіез 287, 302; Горяев 248), являє
собою подвоєний корінь *рег- із суфік-
сом -Н- (як у дінд. рїрагїі «(він) наво-
дить, виводить, рятує») і споріднене з
гр. тгєірш «проколюю, пронизую», тгє-
раш «переїжджаю, перепливаю, пере-
ходжу», тгброї; «прохід» тощо. — Фас-
мер III 201; Черньїх II 3; Преобр. II 14;
Желтов ФЗ 1876/4, 52—54; Ильин-
ский РФВ 70, 265; Попов Ист. лекс.
22; Варбот Зтимология 1965, 111;
Мікі. ЕШ 231; Міегпіпеп ЕР 213—214. —
Див. ще па-, перти1, прати.
[паперушина] (бот.) «папороть,
Азрісііит Ііііх таз 8дм; цистоптерис
(вид папороті), Сузіоріегіз Вегпії.
Нед», [паперушина гірська] «цистопте-
рис гірський, С. топіапа Ьк.» Мак; —
очевидно, похідне утворення від па-
пороть, зближене з перо (пор. іншу
назву цієї рослини — [перинка]); збли-
ження могло бути зумовлене пірчасто-
роздільним листям рослини (Носаль
216—217; Нейштадт 51—52). — Див.
ще папороть.
пап’є-маше «пластична маса з па-
перу чи картону і клейких речовин, з
якої роблять іграшки, маски»; — р.
папье-маше, бр. пап’е-машз, п. раріег
тасіїе, ч. рарїгтазе, слц. раріег тасіїе,
вл. рартазеф болг. папие-маше, схв.
папирмаше, слн. рарїгтазе; — запо-
зичення з французької мови; фр. раріег
тасіїе, букв, «жований папір», склада-
ється з іменника раріег «папір», що
походить від лат. раругиз «папірус, па-
пір з папірусу», і дієприкметника та-
сіїе «жований», пов'язаного з тасіїег
«жувати», що зводиться до лат. таз-
їісаге «жувати», яке походить від гр.
цастхбцо «скрегочу зубами», пов’яза-
ного з цсктгіхг] «жувальна смола». —
СІС2 621; КЗСРЯ 326; 8Е дмуг. оіїсусії
папіжа
папірус
549; НоІиЬ—Буег 356; КІеіп 1122.—
Див. ще мастика, папір.
[папїжа] «листки на качані кукуру-
дзи» ДзАтл II, [папіжйня] «тс.» тж; —
запозичення з польської або чеської
мови; п. [раріеггупа], ч. рарегіпа «тон-
ке волокно, волосина; пушина» пов’я-
зані з п. рібго «перо», ч. рего «перо,
пух», спорідненими з укр. перо; пор.
[пір'я] «листя на качані кукурудзи»,
Іпірйння] «тс.». — Дзендзелівський
КЮІ БТП 15, 145—146. — Див. ще
перо.
папільйотка «шматочок паперу,
тканини для домашньої завивки волос-
ся; паперова трубочка, яку надягають
на ніжку смаженої птиці, кісточку від-
бивної котлети»; — р. папильбтка,
бр. папільетка, п. ч. раріїоі, слц. рарі-
Іоіа, болг. папилбт, м. папилота, схв.
папилота, слн. раріїбі; — запозичення
з французької мови; фр. раріїїоіе «па-
пільйотка» утворене від раріїїоп «мете-
лик», що походить від лат. раріїіо «ме-
телик; намет, шатро». — Черньїх II 3;
51. \муг. оЬсусії 548; НоІиЬ—Буег 356;
КІеіп 1123; Паигаї 530. — Див. ще
павільйон.
папір, [папер] «папір» Г, Пі, [папе-
ра] «тс.», [паперець] «папірець», [папе-
рик] «папірець; паперовий гульден»
ВеЗа, [паперйна] «аркуш паперу», па-
перовйк «папірник», [паперок] «папі-
рець» Нед, [папіра] «папір; документ»,
папірець СУМ, Нед, [папірка] «папі-
рець; асигнація», папірник «працівник
паперової промисловості; [гаманець;
продавець паперу» Пі], [папірниця]
«портфель» Пі, папірня «паперова фа-
брика», [папірок] «папірець» Г, Нед,
[папіря] «багато паперу» Ба, паперо-
вий, [папірний] «паперовий», [папірб-
вий, папірчатий Нед, Пі, папіряний
Нед] «тс.», ст. паперу (род. в.) (1571); —
р. [папера] «папір», бр. папера «тс.»,
др. папир'ь «гніт», п. раріег «папір»,
заст. діал. раріг, [рарібг], ч. раріг, слц.
раріег, вл. нл. рар]ега, полаб. раріг, схв.
папйр, слн. раріг «тс.»; — запозичено з
німецької мови, можливо, за польським
посередництвом; н. Раріег «папір» похо-
дить від лат. рарушз «тс.», джерелом
якого є гр. тгаттОрос; «папірус (болотяна
рослина Єгипту)». — Акуленко 134;
Кобилянський Мовозн. 1976/6, 32; Ко-
ломієць Мовозн. 1975/6, 84; Коваль
66; КісЬЬагбі 87; НіШІ-ХУогіЬ 15; Шелу-
дько 41; Фасмер III 201; Преобр. II 14;
Вгйскпег 395; МасЬек Е8.ІС 433; Но-
ІиЬ—Буег 356; ЗсЬизіег-Зеїмс 1042;
К1и§е—Міігка 530; АМаїбе—Ноїт. II
250. — Див. ще папірус.
[папірка] «ратиця О, Нед; частина
ратиці О», -[папирка] «тс.» О, [папірці]
«рогова оболонка на ногах у копитних»
Нед, [папірок] «плавальна перетинка
між пальцями в качок та гусей» ВеУг;
— запозичення зі словацької мови; слц.
[раргку] «ратиці, кігті», [раргсе, рар-
гску] «тс.» етимологічно не зовсім яс-
не. — Онишкевич II 39.
[папірник] «особа, зайнята у вів-
чарстві» Доп. УжДУ 4; — неясне.
папірбвка «сорт яблуні з ранніми
плодами»; — р. папировка', — очевид-
но, запозичення з. польської мови; п.
раріегбіука «сорт яблуні, білий налив»
пов’язане з раріег «папір» (очевидно,
за білим кольором плодів), якому від-
повідає укр. папір. — 8\У IV 46. —
Див. ще папір.
папірбса «цигарка», [папірбс] Куз,
папірбска «тс.», папірбсник «той, хто
виготовляє папіроси або торгує ними»,
папірбсниця «та, хто виготовляє папі-
роси або торгує ними; портсигар»; —
р. болг. папирбса, п. раріегоз, ч. рарі-
гоза (з рос.), раругоза, слц. рарігоза,
схв. папироска, слн. рарігбзка; — за-
позичення з польської мови; п. раріегоз
«папіроса» утворене від раріег «папір»
за зразком ісп. сі^аггоз (мн.) «сигари».
— Фасмер III 201; Черньїх II 3—4;
КЗСРЯ 325; Преобр. II 15; Горяев 248;
Вгйскпег 394; 8АУ IV 46. — Див. ще
папір.
папірус «тропічна багаторічна рос-
лина родини осокових, у єгиптян та
інших стародавніх народів — матеріал
для письма, Сурегиз рарігиз Б.»; — р.
283
папка
папорз
болг. папйрус, бр. папірус, п. рарігиз,
ч. слц. вл. раругиз, м. папйрус, схв.
папйрус, папирос, слн. рарігиз, рарі-
гоз; — через німецьке посередництво
(н. Раругиз) запозичене з латинської
мови; лат. раругиз походить від гр.
-датгйро^ «папірус, болотяна рослина
Єгипту», яке прийшло з Єгипту; ети-
мологія невідома. — СІС2 621; Коваль
66; Фасмер III 201; Преобр. II 15; 81.
дууг. оЬсусЬ 549; НоіиЬ—Буег 356;
Ргізк II 472. — Пор. папір.
папка «обкладинка для зберігання
паперів»; — р. бр. болг. м. папка, п.
рарка; — запозичення з німецької мо-
ви; н. Рарре «картон» є результатом пе-
ренесення назви Рарре «каша» (через
товсті прошарки клейстеру, яким ра-
ніше скріплювали шари паперу), спів-
відносне з укр. папа «хліб». — Фас-
мер III 201; Черньїх II 4; Преобр. II 15;
Горяев 248; Вгйскпег 394; К1и§е—
Міігка 530. — Див. ще папа*.
[паплиця] «паличка, якою добудо-
вують коробки, щоб збільшити розміри у
висоту; палиця; товсте поліно» Йик-
НикТЛ, [папліска] «рожен у санях Кур;
палиця, якою добудовують ящик воза,
щоб збільшити його розміри у висоту;
валок для стягування або скручування
ланцюга (дроту) НикНикТЛ», [папліца]
«один з кілочків, що вертикально встав-
ляються в короб чи кріпляться до дра-
бини воза» НикНикТЛ, [поплюска] «тс.
тж; уламок палиці ЛексПол»; — бр. [па-
пліска] . «батіг», [папліска] «кийок», пб-
пліска «палиця, кийок», [пліска] «драби-
ни у возі»; — неясне; пов’язання з плес-
кати (НикНикТЛ 97—98) сумнівне.
паплюга, паплюжити, паплю-
жий — див. плюгавий.
[папля1] «мокра погода»; — очевид-
но, афективне чи звуконаслідувальне
утворення, паралельне до [бабло] «бо-
лото, трясовина» (пор.).
[папля2] «халтурник, поганий ро-
бітник» Нед, [папляти] «халтурити,
погано працювати» Нед; — бр. [папля]
«маруда»; — очевидно, афективне ут-
ворення, паралельне до [баблятися]
284
«бабратися», ч. ріріаі «копатися, вози-
тися». — Пор. бабло.
[папля3] (бот.) «крислата тополя,
Рориіиз аІЬа Б. ВеБ, ВеНЗн, Мак; оси-
ка УЗ БашкГУ 18/8»; — запозичення
з німецької мови; нвн. РарреІ «тополя»
(свн. рореї, рареї, двн. раріІЬоит) по-
ходить від слат. рариіиз (лат. рбриіиз)
«тс.». — К1и§е—Міігка 530—531. —
Див. ще тополя.
[папляти] «балакати, базікати»
Нед; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. раріас «тс.», раріа «гово-
рун, балакун, базікало», раріасг, [ра-
ріагг, раріак, раріаіа, раріи^а, раріої]
«тс.» вважаються звуконаслідувальни-
ми утвореннями. — Вгйскпег 394; 8АУ
IV 48.
[папнюх] «брунька» ВеНЗн, [попе-
люх] «бутон» О; — неясне.
паполбма «попона; [ліжник Шух]»; —
др. паполома «покривало», схв. поп-
лбн (поплун) «ковдра, покривало»,
слн. [раріит] «тс.»; — давнє запози-
чення з грецької мови; сгр. тгатгХощш
«покривало» походить від гр. єсратгХш-
ца «тс.», пов’язаного з єсратгАбш «роз-
гортаю, натягую», утвореним з префік-
са єт- «до-, на-, при-» і дієслова ал/бш
«розгортаю», похідного від аітЛб(о)<;
«простий», можливо, спорідненого з
лат. зітріиз «тс.». — Критенко Мо-
возн. 1973/2, 31; Огієнко РМ 1935/3,
131 —132; Фасмер III 202; Преобр. II
15; Горяев 248; Мікі. Е\У 258; Ргізк І
121 — 122.
[папбра] (бот.) «вид рогози» Мо,
Дз, [папура] «рогіз» Мо; — болг. па-
пур «рогіз; [кукурудза]»; — запози-
чення з молдавської мови; молд. папу-
рз «рогіз», як і рум. рарига «рогіз, ко-
миш, очерет», походить від лат. рару-
гиз «папірус». — Мо 55; СДЕЛМ 302;
ПЕРМ 582; Ризсагіи 110. — Див. ще
папірус.
[папорз] «кістка крила» Нед; — р.
[папорзок] «плечова кістка», [папорот-
ка, папороток] «другий суглоб крила
у птаха»; — неясне; можливо, пов’яза-
не з [порзний] «скоромний».
папорзи
папуга
[папорзи] «кольчуга» Нед; — др.
папорзи «наплічник, верхня частина
броні»; — задовільного пояснення не
має; деякі дослідники «Слова о полку
Ігоревім» (Ла§іс АЇ81РЬ 7, 658; 8, 158;
Лотман Трудьі Отдела др.-русск. лит.
1958, 37—38) схильні читати давньо-
руське слово як паворози «ремінці, що
прикріплюють шолом до підборіддя»;
можливо, пов’язане з [папорз] «кістка
крила», р. [папорзок] «плечова кістка». —
Фасмер—Трубачев III 202; Преобр. II 15.
папороть (бот.) «щитник чолові-
чий, Вгуоріегіз йііх таз (Б.) ЗсЬоН.
(Азрісііит ііііх таз 8%ч); аспленій, Азр-
Іепіит Б.; безщитник, АіЬугіит НоіЬ»,
[папароть] «щитник» Мак, [папора
Мак, папорка См, папорок, папоро-
та, папорох, папороч, папрадь тж]
«тс.», папоротеві, папороті «Еіііса-
1е5», папоротник, [папоротниця] «па-
пороть жіноча» Нед, [папортина] «па-
пороть», [папортиняк] «порода кома-
хи, що живе на папороті», папороте-
вий, папоротин; — р. папороть, бр.
папараць, п. вл. раргос, ч. раргасГ,
раргаї, слц. раргасГ, нл. раргоз, болг.
папрат, м. папра, папрат, папрад,
схв. папрат, слн. ргаргоі; — псл. *ра-
рогїь, пов’язане чергуванням голосних
з рего «перо» (пор. гр. ятерів «папо-
роть» — тгтербу «перо»; — споріднене
з лит. рарагііз (рараНуз) «папороть»,
зрагпаз «крило», лтс. рарагде «папо-
роть», [рарогіз] «тс.», зрагпз «крило»,
двн. Гага «папороть», ірл. гаіїЬ «тс.»,
ав. рагопа- «крило, перо», дінд. рагпат
«тс.»; іє. *рог-/рег- «летіти». — Коваль
76—77; Меркулова Очерки 118; Фас-
мер—Трубачев III 202; Черньїх II 4;
Преобр. II 15; Горяев 248; Вгйскпег
395; МасЬек Лш. гозії. 32; 8сЬизїег-
8е\мс'Ю42—1043; Младенов 411; 8кок
II 602; Оїг§Ьзкі БР. 9, 33; Мікі. ЕМ
231; Кагиііз II 18; МаугЬоїег II 223. —
Див. ще перо. — Пор. прапор.
паприка (бот.) «перець, Рірег Б.»,
[папрйга] «тс.» О, [попрйга] «струч-
ковий перець однорічний, Сарзісит
аплиит Б.» ВеНЗн, [поприґа] «перчи-
ця» НЗ УжДУ 14, [папрйґа] (бот.)
«дурман звичайний, Оаіига зігатопі-
ит Б.» ВеУг, попер «перець», [папри-
кувати\ «приправляти перцем» Нед;
— р. болг. паприка, бр. паприка, п.
раргука, ч. слц. вл. раргіка, болг.
паприкаш «м’ясо зі стручками перцю
і соусом», м. паприкаш «тс.», схв.
паприка, папар, слн. раргіка; — за-
позичення з угорської мови; уг. раргі-
ка походить від схв. паприка, папар,
яке через лат. рірег зводиться до
гр. тгітгєрі (<тетері) «перець». — СІС2
621; Німчук 262; Балецкий 8Т зі. 9,
338; НеусЬтап ЛР 31/5, 204—205;
2аг§Ьа ЛР 31/3, 118; 81. \ууг. оЬсусЬ
548; Вгйскпег 410; МасЬек Е8ЛС 433;
Лт. гозії. 205; НоІиЬ—Буег 357; 8кок
II 601; Мікі. ЕМ 270; ММТЕ8г III
93—94; ХЕаІсІе—Ноіт. II 308—309. —
Див. ще перець.
папуаси (одн. папуас} «племена,
що населяють Нову Гвінею та деякі
інші острови Меланезії»; — р. бр. па-
пуас, п. Рариаз, ч. Рариап(ес), слц. Ра-
риапес, болг. папуаси, папуа, схв. па-
пуанац-, — запозичення з малайської
мови: мал. раршмаЬ «кучерявий». —
ССРЛЯ 9, 140; Кіеіп 1123.
папуга (орн.) «РзіНасиз Б.», па-
пужка, папужок, папужий, [папуж-
ний] «кольору папуги» Пі; — р. попу-
гай, бр. папугай, п. рари^а, ч. рарои-
зек, ст. рарисЬ, слц. рара^а), вл. ра-
рисЬ, рара^а], нл. рара^а], болг. папа-
гал, м. папагал, схв. папага], слн. ра-
рі§а, рара^ац цсл. пдпоугь; — очевид-
но, давнє запозичення з турецької мо-
ви; тур. рара^ап «папуга» походить від
ар. ЬаЬа^а, ЬаЬа^Ьа «тс.», що є, мож-
ливо, звуконаслідувальним; у російську
мову увійшло, мабуть, за посередницт-
вом західноєвропейських (гол. раре^ааі,
снн. рара^оіе, свн. рара^еу, фр. ст. ра-
ре§аі, ісп. рара^ауо від ар. ЬаЬа^Ьа).
— Фасмер—Трубачев III 328; Черньїх
II 57; Преобр. II 105; 81. сууг. оЬсусЬ
548; 81і11ег НО 22/1, Вгйскпег 395;
МасЬек Е8ЛС 433; НоІиЬ—Еуег 357;
К1и§е—Міігка 530.
285
папудзя
пар
[папудзя] «скручене листя тютю-
ну» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо,
результат видозміни слова папуша
«в’язка, пака тютюнового листя».
[папуля] «повний місяць Нед; товс-
та морда, пика ВеБ»; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з лат. рариіа «пухир,
прищ, гуля».
[папуці] «валянці, повстяні череви-
ки» Нед, [папучі] «капці» Сл. и балк.
язьїкозн. 1983; — р. [пампуши] «чере-
вики, капці», п. рарисіе (одн. рарис)
«пантофлі, хатні черевики, капці», ч.
рарисе «теплі кімнатні черевики», слц.
рариса «черевик», рарисе «домашні че-
ревики», болг. папуци (одн. папук) «че-
ревики», м. папучи (одн. папуча) «до-
машні черевики», схв. папуча «домаш-
ній черевик»; — запозичення з кримсь-
котатарської мови; крим.-тат. тур. ра-
рис «черевик», походить від перс, ра-
рйз «тс.», що складається з основ слів
ра «нога» і рйзісіап «покривати». — Се-
менова Сл. и балк. язьїкозн. Пробл.
лексикол. 1983, 169—170; Фасмер III
195, 203; Преобр. II 11; Радлов IV
1209—1210; Вгйскпег 395; МасЬек
Е8ЛС 433; НоІиЬ—Кор. 264; НоІиЬ—
Буег 357; ЕокоїзсЬ 130.
папуша «в’язка, пака тютюнового
листя; пачка», [папу шина] «кукурудзяне
листя» Нед, папушити «зв’язувати тю-
тюн у папуші»; — р. папуша, [пампу-
ша\, бр. папуша, п. раризда; — запози-
чення з румунської і молдавської мов;
рум. молд. рарйза «лялька; в’язка; поча-
ток молодої кукурудзи» утворене від лат.
*рара, що було варіантом форми рйра
«лялька», походження якого неясне; за
іншим припущенням (Горяев 248; Маі-
гепаиег БР 12, 189—190; НеусЬтап 4Р
31/5, 209), слов’янські форми походять
від тур. рарис «черевик» (нібито через
схожість в’язки тютюну з черевиком),
що дуже сумнівно. — Акуленко 138;
ЗсЬеІисІко 139; Уіпсепг 11; УгаЬіе Коїпа-
позіауіса 14, 165; ССРЛЯ 9, 141; Фас-
мер III 202; Преобр. II 16; СДЕЛМ 346;
Ризсагіи 109—110; ПЕРМ 595; АУаІсІе—
Ноїт. II 389—390.
286
папушник «вид печива з дріжджо-
вого тіста» СУМ, Нед; — р. [папош-
ник] «здобний хліб або пряник», [па-
пушник] «хліб із пшеничного борош-
на», п. раризгпік «вид булки»; — похід-
не утворення від папа «хліб». — Фас-
мер III 202; Преобр. II 16; Горяев 248. —
Див. ще папа*. — Пор. пампуха.
[папушбя] «мамалиґа; кукурудза
Ме», [папшбя] «кукурудза» Ме, Мо,
[папшо(у)іня] «кукурудзиння» Мо,
[папшбйнисько] «бадилля кукурудзи,
кукурудзиння» Мо, [папшбйний] «ку-
курудзяний» (про борошно і под.) Ме;
— р. [папшбй] «кукурудза»; — запози-
чення з молдавської мови; молд. рум.
раризбі «кукурудза» утворене від рарй-
за «початок молодої кукурудзи». —
Мельничук Молд. зл. 170; ЗсЬеІшіко
139; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 165;
СДЕЛМ 346; Ризсагіи 109—110;
ПЕРМ 595. — Див. ще папуша.
пар* «рілля, залишена на одне літо
без посіву», [паранівка] «земля, зора-
на на зиму» О,[парена] «толока» Нед,
[паренйна] «пар», {паренйця, парина]
«тс.», [паринина] «неглибоко зорана
земля під посів» О, [парі] «осінні й ве-
сняні сходи посівів» ЛЧерк, [парова-
на] «поле, зоране на зяб», [парок] «по-
ле, на якому росло просо» Мо, [паре-
нати] «орати на зяб», [паренити, па-
ренувати Нед, паринати О] «тс.», [па-
ринувати] «лежати під паром» Корз,
парити «залишати під паром (зем-
лю)», [підпарок] «поле, виоране після
скошення хліба, на якому будуть сіяти
восени» Мо, [попар] «пар» НикСгЛ,
[попар] «земля, зорана на зиму» тж; —
р. бр. пар, п. (помор.) [риораг] «парове
поле»; — остаточно не з’ясоване; зде-
більшого пов’язується з пара, парити,
пріти в значенні «гноїти, перегнива-
ти»; зводиться також (Варбот Зтимоло-
гия 1977, 25—28) до псл. *рогіі «орати,
мотижити, корчувати» (пор. [пбрпати]
«розпушувати ралом», р. [прать] «мо-
тижити і корчувати») або до рогаіі «об-
робляти» (пор. порати «обробляти (зем-
лю)», п. рогас 5і'^ (рагас 8І§) «займати-
пар
пара
ся, трудитися») чи до *реііі «перти; топ-
тати» (як толока «пар» пов’язане з
товкти, псл. НЧкіі в значенні «витоп-
тувати худобою при випасанні»). —
Дзендзелівський 81. зі. 10/1—2, 45—
48; Фасмер III 203; Преобр. II 20; Мла-
денов 411; Меіііеі Еіисіез 255; Маїге-
паиег БР 14, 180; Тгаиітапп 231. —
Пор. пара1.
[парП «дерев’яний кіл, за допомо-
гою якого рибалки підтягують крило
невода» Дз, Мо, Берл, [паршчйк]
«рибалка, що забиває кіл при перетя-
гуванні невода вперед» Дз, [парчик]
«тс.» Мо; — запозичення з молдавсь-
кої мови; молд. пар «кілок», рум. раг
«загострений кіл, жердина, тичина»
походять від лат. раїиз «кілок,
стовп». — СДЕЛМ 302; ПБНМ 582—
583; Ризсагіи 110. — Див. ще палі-
сад, паля1.
пара1 «газоподібний стан води»,
[пар] «тс.» Нед, [паренйна] «обварена
окропом подрібнена трава на корм сви-
ням», [парило] «теплиця» ВеУг, па-
рильник, парильня, [парівка] «лазня»
Куз, [парінка] «обварена окропом січ-
ка» Нед, парник «засклене приміщен-
ня для вирощування розсади, овочів;
[ящик, що запобігає обмерзанню коле-
са водяного млина; вид спиртного на-
пою, що вйготовляється шляхом випа-
ровування певного розчину]», парни-
кар, парникарство, [парнота] «духо-
та, спека» Нед, парня «відділення у
лазні, де. паряться; приміщення, де па-
рять і гнуть дерево для обіддя; спека з
надмірною вологістю» СУМ, Нед, [па-
ровець] «пароплав» Куз, паровик, [па-
ровичний] «кочегар» Куз, [паровйчня]
«парильня» Куз, [парбвня] «вологе теп-
ло із сирих.дров для виготовлення обо-
дів» Нед, парити парка «діяти з над-
звичайною поспішністю, гарячковістю»,
[парота] «духота» Нед, [парбха] «ря-
жанка» Куриленко, [паренуха] «тс.»
тж, ]паруха] «тс. тж; сметана з паре-
ним молоком; горілка», парильний,
паркий, парний, паровий, паровичний
«уживаний для спалювання в паровоз-
них топках» (про вугілля), [парухбва
вонючість] «сивушне масло, що пога-
но пахне», парити «піддавати дії па-
ри», парувати, випар, вйпарка «випа-
рювання», випарки «те, що лишилося
після випарювання», випарник «при-
лад для випаровування рідини», випар-
ний, відпар «негуста пара; випари»,
запара «рідке тісто, виготовлене запа-
рюванням борошна», запарка «запарю-
вання; запара; велике напруження, по-
спішність у роботі внаслідок невсти-
гання; казан або якийсь пристрій для
запарювання», [ізпар] «випаровування»
Ж, [ізпарище] «тс.» Ж, [напар] «від-
вар; настій на гарячій воді» Ж, ]напа-
ренє] «тс.» Ж, [невипарлйвий] Ж,
опар «легенький туман; випари; місце
на болоті, що ніколи не замерзає; опо-
лонка, переважно утворена течією»,
опара «запара; [окріп Пі]», [опарі]
«червоний сип» Ж, опарник «посуд
для запари», опаритися «обшпарити-
ся», опарювати «обшпарювати», під-
пар «вовна з оброблених на шкіру ове-
чих шкур», [підпар] «виплетене із со-
ломи прикриття для тютюнової розса-
ди» Нед, [не дати пбпару] «не дозво-
лити відпочинку» Нед, припарка СУМ,
Нед, [припарник] «гарячий камінь»
Нед, [припарок] «сонячна спека влітку
в проміжках між дощами» Нед, про-
парка, пропарювання, пропарений,
пропарювальний, розпар «розпарю-
вання», [розпари] «відлига», [спар]
«спека; рана у коня, натерта сідлом»,
[спарний] «душний», [спарно] «жарко,
душно»; — р. пар, бр. болг. м. пара,
др. пара, паря, п. рага, [раг], ч. рага,
слц. вл. нл. рага, схв. пара, слн. рага,
стсл. пара; — псл. рага, рань, пов’яза-
не чергуванням голосних з *ргеіі «прі-
ти»; — споріднене з лит. регіі «пари-
ти», рігііз «лазня», лтс. регііез «пари-
тися»; іє. *рбг-/рег- «вивітрюватися,
випаровуватися, паритися». — Фасмер
III 203; Черньїх II 4; Преобр.^П 19—20;
Вгйскпег 395; Масіїек Е8ЛС 434; Но-
ІиЬ—Кор. 264; НоіиЬ—Буег 357; ЗсЬиз-
іег-8е\мс 1043; Младенов 411; 8кок II
287
пара
параграф
604—605; Тгаиітапп 231; Рокоту 809.
— Див. ще пріти.
пара2 «двоє», [парка] «пара; час
токування у птахів» Нед, паровйця
«парні воли, запряжені разом; спаро-
ваний одяг, одягнений разом», [парок]
«снопи житньої соломи для покрівлі,
які в’яжуться по два разом» Мо, па-
ристий «парний, спарений», парний,
паровий] «парний», парувальний,
парма] «парою» Нед, [парома] «тс.»
Чед, напарник, [непарнйстий] «не-
парний» Ж, попарно «по двоє», [роз-
пари] «непарні воли», розпарки «не
парні» (про чоботи, рукавиці); — р.
бр. пара, п. рага, ч. слц. раг, м. пар,
схв. пар, слн. раг; — запозичено з ні-
мецької мови, очевидно, за польським
посередництвом; нвн. Рааг «пара» (двн.
свн. рЗг «тс.») походить від лат. раг
«рівний, однаковий, парний; пара», спо-
рідненого з ав. раігуапіе «порівнюють-
ся, зіставляються», гр. лєруцці «про-
даю, торгую» (власне, «даю за рівну
вартість»), дінд. ргаїі «проти», псл.
ргоііуь «тс.», укр. проти. — Коваль
156; Шелудько 42; Фасмер III 203;
Черньїх II 4; Преобр. II 16; НйіД-
ДУогіІі 16; Вгйскпег 395; МасЬек Е84С
434; НоІиЬ—Ьуег 357; 8кок II 603—
604; Мікі. ЕШ 232; Кіи^е—Міігка
527; Таїсіє—Ноїт. II 250—251. —
Пор. паритет, проти.
парабелум «різновид автоматично-
го пістолета»; — р. парабеллум, бр.
парабелум, п. ч. рагаЬеІІит, болг. па-
рабе'л, м. парабел, парабелум, схв.
парабелум, слн. рагаЬеІит; — запози-
чення з німецької мови; н. РагаЬеІІит
(вид пістолета) виникло в результаті
конденсації латинського виразу рага
Ьеііит «готуйся до війни», що склада-
ється з рага «готуй» від раго «готую,
організовую», і ЬеІІит (наз. і зн. в.)
«війна», (ст. сіиеііит «тс.»), можливо,
спорідненого з гр. баісо «підпалюю, за-
горяюсь, горю», алб. дипє «горе, біль»,
двн. гизсеп «підпалювати». — СІС2
621; Коваль 185; ССРЛЯ 9, 150; 81.
\ууг. оЬсусії 492; А¥а1сІе—Ноїт. І 100,
288
II 256—257. — Див. ще апарат. —
Пор. парйрувати.
парабола «незамкнута крива, кож-
на точка якої однаково віддалена від
даної точки (фокуса) і даної прямої
(директриси); притча, іносказання»,
[параболіст] «той, хто пише параболи»
Нед, параболічний, парабольний-, — р.
болг. м. парабола, бр. парабала, п. ч.
слц. рагаЬоІа, вл. рагаЬІа, схв. парабо-
ла, слн. рагаЬоІа; — запозичення з ла-
тинської мови; лат. рагаЬоІа «парабо-
ла» походить від гр. тгарсфоЛг) «зістав-
лення, порівняння, суміжне розташу-
вання», пов’язаного з тгарараХХсо «під-
кидаю, кладу поряд, зіставляю, проти-
ставлю, наближаюсь», утвореним з
префікса тгара- «поруч, біля» і дієслова
раХХш «кидаю, метаю». — СІС2 621;
Фасмер III 203; Горяев 248; 81. \ууг.
оЬсусії 549; НоІиЬ—Ьуег 357; Младе-
нов 411; Егізк І 215; II 472—473. —
Див. ще балістика. — Пор. гіпербо-
ла.
[параван] «ширма», [парован] «тс.»
Пі; — п. рагау/ап, ч. слц. слн. рагауап,
болг. параван, м. параван, схв. пара-
ван; — запозичення з французької мо-
ви; фр. рагауепі «ширма» походить від
іт. рагауепіо «ширма, заслона від віт-
ру», утвореного з основ дієслова рагаге
«захищати, відвертати», що зводиться
до лат. раго «готую, організовую», та
іменника уепїо «вітер», що походить
від лат. уепіиз «тс.». — СІС2 622; Ко-
валь 131 —132; 81. у;уг. оЬсусЬ 551;
Вгїіскпег 396; НоІиЬ—Ьуег 358; Оаигаі
532; СатіПзске^ 679. — Див. ще апа-
рат, вентилювати. — Пор. пара-
соль, парашут.
параграф; — р. бр. параграф, п.
ч. слц. вл. рага^гаї, болг. параграф, м.
параграф, схв. параграф, слн. рага-
§гаї; — через польське посередництво
запозичено із середньолатинської мови;
слат. рага^гарЬиз «параграф» походить
від гр. тгараурасро^, букв, «написаний
поруч (знак)», пов’язаного з дієсловом
тгараурссрш «приписую, вписую», утво-
реним з префікса тгара- «поруч, біля» і
парад
паразит
дієслова урасрш «пишу, дряпаю». —
СІС2 622; Фасмер III 203; Черньїх II 4;
Горяев 248; 81. \ууг. оЬсусЬ 550; Но-
ІиЬ—Буег 357; Младенов 411; К1и§е—
Міігка 532; Кіеіп 1125. — Див. ще
графа.
парад, [нарада] «парад» Нед, [па-
радний] «франт, чепурун», [парадом]
«тс.» Нед, [параднйця] «горда дівчина»
Нед, парадний, парадувати «брати
участь у параді»; — р. бр. болг. парад,
п. вл. рагада, ч. слц. рагада «убір,
наряд», м. схв. нарада, слн. рагада; —
запозичено з французької мови, мож-
ливо, за польським та російським посе-
редництвом; фр. рагаде «парад, огляд
військ» походить від ісп. рагада «зу-
пинка, місцеперебування», пов’язаного
з рагаг «зупинятися, робити привал»,
яке зводиться до лат. раго «готую, ор-
ганізовую». — СІС2 622; Коваль 191;
Черньїх II 4—5; Фасмер III 204; Но-
ІиЬ—Ьуег 358; Паигаї 532; Оаші11зсЬе§
678. — Див. ще апарат.
парадигма «взірець; системний
ряд або таблиця форм відмінювання чи
дієвідмінювання окремого слова», ст.
парадигма «зводь» (1627); — р. болг.
м. парадигма, бр. парадигма, п. рага-
ду^таі, ч. слц. вл. рагаді^та, схв. па-
радигма, слн. рагаді^та; — запози-
чення з пізньолатинської мови; пізньо-
лат. рагадї^та «парадигма» походить
від гр. тарабєіуца «зразок, модель»,
пов’язаного з тарабєіиуорі «показую,
експоную», утвореним з префікса -да-
ра- «поруч, біля» і бєіиупці (бєіхубш)
«показую, виявляю, демонструю», спо-
рідненого з дінд. дізаїі «вказує, зазна-
чає, позначає», дізїіЬ «назва, позначен-
ня», лат. дісеге «говорити», хет. іеккиз-
заті «показую». — СІС2 622; ССРЛЯ 9,
155; '81. \ууг. оЬсусІї 549; НоІиЬ—Ьуег
357; Паигаі 531; Кіеіп 1124; Егізк І
355—356; Воізасц 170—171. — Див.
ще диктат.
[парадйчка] (бот.) «помідор, 8о1а-
пиш Іусорегзісит Б.» ВеНЗн, ВеУг,
Мак, [бородічкй] «тс.» НЗ УжДУ 26; —
запозичення з угорської мови; уг. рага-
дісзот «помідор; рай» (помідор ще на-
зивають райським яблуком) походить
від пізньолат. рагадїзиз «рай» (< гр.
тгарабєїсюі; «парк, сад, рай»). — Бев-
зенко НЗ УжДУ 26/2, 169. — Див.
ще бородічкй.
парадокс «думка, судження, що
різко розходиться із загальноприйня-
тим; несподіване явище, яке не відпо-
відає звичайним науковим уявленням»,
парадоксаліст, парадоксальним, — р.
бр. болг. м. парадбкс, п. вл. рагадокз,
ч. слц. рагадох, схв. парадокс, слн.
рагадокз; — запозичення з французь-
кої мови; фр. рагадохе через лат. рага-
дохит «парадокс» зводиться до гр.
тарабо^оу «тс.» (тарабо^ос; «такий,
що суперечить усталеній думці, незви-
чний, неймовірний»), утвореного з пре-
фікса -дара- «поруч, біля; порівняно з»
та іменника бб^а «думка, погляд», по-
в’язаного з ббуца «тс.; положення, дог-
ма», боиєш «вважаю, думаю». — СІС2
622; КЗСРЯ 326; 81. \ууг. оЬсусЬ 549;
НоІиЬ—Буег 357; Младенов 42; Кіеіп
1125; Паигаі 531; Егізк І 360, 404—
406; 409—410; Воізасц 122, 194, 196. —
Див. ще догма.
[паразина] (бот.) «польова осока,
Сагех рзеидосурегиз Б.» Пі, Мак; —
неясне; можливо, пов’язане з молд.
паражино «пустка», рум. рага^іпа «пе-
реліг, необроблювана земля, вкрита
бур’янами». — Пор. панаджин.
паразйт «організм, що живиться
тканинами, соками іншого організму;
той, хто живе, експлуатуючи чужу пра-
цю», паразитизм, паразитство, па-
разитарний, паразитичний, пара-
зитний, паразитувати, [паразитни-
чати] Нед; — р. болг. паразйт, бр.
паразіт, п. рагагуї, ч. рагагіі, рагазії,
слц. вл. рагагіі, м. паразит, схв. па-
разит, парасит, слн. рагагії; — запо-
зичення з французької мови; фр. рага-
зіїе «паразит» походить від лат. рагазї-
іиз «співтрапезник; паразит», джере-
лом якого є гр. тараоїто^ «тс.», букв,
«той, хто їсть поруч з ким-небудь», ут-
ворене з прийменника тара «поруч,
10 2-460
289
парай
параліч
біля» та іменника оїтос «хліб, продук-
ти, харчі», етимологічно неясного. —
СІС2 622; Фасмер III 203; Черньїх II 5;
81. Аууг. оЬсусЬ 551; НоіиЬ—Еуег 358;
Младенов 412; КІеіп 1128; Паигаї 532;
Ргізк II 711—712.
[парай] «мучитель» Нед, [парайна]
«насильство, примус», [параїна] «тс.»
тж, [параїти] «підганяти, квапити тж;
настирливо вимагати, просити» ВеБ,
[вйпараїти] «настирливо домогтися»
Ж, [запараїти] «настирливо вимагати»
Ж, [упораїти] «вимучити» ВеЗн; —
неясне; виведення від рум. ратаї (рїгаі)
«тріщати» (Зсйеіисіко 129) видається
сумнівним.
[параклис] «молебень» Нед; —
болг. параклис, цсл. пдрдклист> «тс.»; —
запозичено за церковнослов’янським
посередництвом з грецької мови; гр.
ігараиЛгрло «заклик, відозва, прохан-
ня» пов’язане з тгараиаЛєш «закликаю,
прошу», утвореним з префікса тгара-
«поруч, біля» і дієслова иаЛєш «гукаю,
кличу, закликаю», спорідненого з лат.
саіо «скликаю», псл. *ко1ко1ь «дзвін»,
укр. [колокіл] «тс.». — Младенов 412;
Ргізк І 762—763; Воізасц 397—398. —
Див. ще КОЛОКІЛ.
паралелепіпед «шестигранник,
гранями якого є паралелограми з по-
парно паралельними площинами»; —
р. параллелепйпед, бр. паралелепіпед,
п. рагаїеіеріресі, болг. паралелопйпед,
м. паралелепипед, схв. паралелопй-
пед, слн. рагаїеіеріресі; — запозичення
із середньолатинської мови; слат. рагаї-
Іеіеріресіит походить від гр. ттараА-
Хг]Ає7гІ7гє5оу «тс.», утвореного з основ
прикметника 7гараЛЛг]Ло^ «паралельний»
та іменника єтгітгєбоу «рівнина, площи-
на» чи прикметника єігіїгєбос «рівний,
плоский», що складаються з основ
присл. єтп «на, зверху» та іменника
тгєбоу «грунт, земля», спорідненого з
дінд. расіат «крок, ступня, слід, колія»,
лит. ресіа «ступня, стопа», лат. рез
(род. в. ресііз) «нога, ступня», дісл. Іеі
«крок», гот. їбіиз «нога», англ. (ооі
«ступня, стопа, нога». — СІС2 622;
290
ССРЛЯ 9, 170; КІеіп 1126; Бгізк II
485—486. — Див. ще епігон, пара-
лель. — Пор. футбол.
паралелограм «чотирикутник, про-
тилежні сторони якого рівні й парале-
льні»; — р. параллелограм, бр. пара-
лелаграм, п. ч. слц. вл. рагаїеіо^гаш,
болг. м. паралелограм, схв. паралело-
грам, слн. рагаїеіо^гат; — запозичен-
ня із середньолатинської мови; слат.
рагаїїеіо^гаттит походить від гр. тга-
раЛЛрЛбурсщцоу «тс.», утвореного з ос-
нов прикметника тгараЛХрЛої; «парале-
льний» та іменника урацца «лінія», по-
в’язаного з дієсловом урбсфш «пишу».
— СІС2 623; ССРЛЯ 9, 171; Фасмер III
204; КІеіп 1126. — Див. ще графіка,
паралель. — Пор. діаграма, епі-
грама.
паралель, паралелізм, паралелі-
зація, паралельний', — р. параллель,
бр. паралель, п. ч. слц. вл. рагаїеіа,
болг. паралел, м. паралела, схв. па-
ралела, слн. рагаїеіа; — запозичено з
латинської мови, можливо, за фран-
цузьким посередництвом (фр. рагаїеііе
«паралель, паралельний»); лат. рагаїїе-
Іиз «паралельний» походить від гр. да-
раЛЛґ]Хо<; «тс.», букв, «який іде поруч»,
утвореного з присл. ттара «поруч, біля»
і займенника аХАцкозу «між собою,
один одного», що є редуплікативним
утворенням від аХХої; «інший», спорід-
неного з вірм. ауі, лат. аііиз, гот. аірз,
дірл. аііе «тс.». — СІС2 623; Фасмер ПІ
204; Черньїх II 5; 8Е \муг. оЬсусЬ 550;
НоіиЬ—Еуег 357; Младенов 412; Кіи-
§е—МПгка 532; КІеіп 1126; Оаигаї
531; Бгізк І 76—77.
паралєс, паральдс, парельдс —
див. пулярес.
[параліж] «параліч», [паралюш]
«тс.»; — бр. паралюш; — запозичення
з польської мови; п. рагаїіг «параліч»,
[рагаїизг] «тс.» походять від лат. рагаїу-
зіз «розслаблення, параліч». — НйіН-
АУогНі 15; 8Е \ууг. оЬсусЬ 550; Вгйскпег
395; 8Ш IV 55. — Див. ще параліч.
параліч «захворювання, що позбав-
ляє який-небудь орган здатності нор-
паралі'я
парапет
мально діяти», паралізатор «те, що
змінює хід процесу», паралізація, па-
ралітик «людина, хвора на параліч»,
[параль] «параліч» Нед, паралітич-
ний, паралічний, паралізувати', — р.
паралйч, бр. параліч, п. рагаїіг, ч. ра-
гаїуга, рагаїуза, слц. рагаїуга, вл. рага-
Іуга, болг. паралйч, м. схв. паралйза,
слн. рагаІГха; — запозичення з латин-
ської мови; лат. рагаїузіз «розслаблен-
ня, параліч» походить від гр. тгараХи-
ощ «тс.», пов’язаного з тгараХбш «ос-
лабляю, слабну, знесилюю», утвореним
з префікса ггара- «поруч, повз, пере-,
від-» і дієслова Хбш «розв’язую, розпу-
скаю, ослабляю». — СІС2 623; Фасмер
III 204; Черньїх II 5; Преобр. II 16;
Баихаї 531; К1и§е—Мікка 532; КІеіп
1126. — Див. ще аналіз.
паралія — див. паларія.
параметр «величина, властива яко-
му-небудь предметові, явищу», пара-
метричний', — р. бр. параметр, п. ч.
слц. рагатеіг, слц. вл. рагатеїег, болг.
парамет/ьр, схв. параметар, слн. ра-
гатеіег; — запозичення із західноєв-
ропейських мов (можливо, з німець-
кої); н. Рагатеїег, фр. рагатеіге, англ.
рагатеїег походять від гр. ггарарєтрєш
«міряю, відмірюю», утвореного з пре-
фікса тгара- «поруч, біля, від-» і дієсло-
ва рєтрєш «міряю», похідного від рєт-
роу «міра». — СІС2 623; ССРЛЯ 9,
174; 81. у/уг. оЬсусЬ 550; Кораіігізкі
719; НоІиЬ—Буег 358; КІеіп 1126.—
Див. ще'метр1.
Парамон (чоловіче ім’я), ст. Пара-
мбн'ь «терпливе тр(и)ваючі(й)» (1627);
— р. бр. Парамон-, — запозичення з
грецької мови; гр. Парароуоі; походить
від тгарацоуоі; (ттарацбуїцоф) «міцний,
вірний, надійний», пов’язаного з тгє-
рацєуш «залишаюся, тримаюся, три-
ваю», утвореним з префікса тгара- «по-
руч, біля, пере-» і дієслова цєуш «стою
на місці, стійко тримаюся», спорідне-
ного з лат. тапео «залишаюся, чекаю»,
вірм. тпат «тс.», дінд. тап- «вагатися,
баритися; стояти нерухомо». — Вл.
імена 79; Беринда 226; Петровский
175; Ргізк II 208—209, 253; Воізасц
627; Таїсіє—Ноїт. II 26.
[парамуд] (ент.) «жовта мурашка,
Муппіса Пауа ВеБ; велика мурашка,
Сатропоіиз Ьегсиїапеиз Б. ВеНЗн;
дрібна мошка Корз»; — неясне.
паранджа «халат мусульманських
жінок з волосяною сіткою, що закри-
ває обличчя»; — р. бр. паранджа, п.
рагапдга, слц. рагапсіга «тс.»; — через
російську мову запозичено з тюрксь-
ких; кирг. паранжьі, баранжьі, узб.
паранджі «тс.» через перське посере-
дництво зводиться до ар. Іагап^а, їагап-
^і)а «тс.». — Баскаков та ін. Взаимод.
и взаимообог. 54; Шипова 257; 81. у/уг.
оЬсусЬ 551.
[паранний] «блискучий, начище-
ний» Нед, [паранник] «франт, чепу-
рун» ВеУг; — результат видозміни па-
радний. — Див. ще парад.
параноя «психічне захворювання
зі стійкими маячними ідеями при збе-
реженні формальної логічності мислен-
ня», параноїк «людина, хвора на пара-
ною», параноічний', — р. паранойя,
бр. параноя, п. рагапо)а, ч. слц. рага-
поіа, болг. паранбйа, схв. парано)а,
слн. рагапб)а; — запозичення із серед-
ньолатинської мови; слат. рагапоіа «па-
раноя» походить від гр. ггарауоіа «бо-
жевілля», пов’язаного з тгарауооі; «бо-
жевільний, нестямний, скажений», ут-
вореним з прийменника тгара «поруч,
біля» та іменника убої; «думка, розум»,
походження якого неясне. — СІС2 624;
ССРЛЯ 9, 176; Кораіігізкі 719; КІеіп
1058, 1127; Ргізк II 322—323.
парапет «невисока огорожа»; — р.
бр. болг. парапет «тс.», п. ч. слц. ра-
гареі «парапет; підвіконник, підвікон-
ня», м. парапет, схв. парапет, слн.
рагареі «тс.»; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. рагареі «поруччя,
парапет, бруствер» походить від іт. ра-
гарегіо «тс.», утвореного з основ діє-
слова рагаге «захищати, відвертати» та
іменника реїіо «груди», що походить
від лат. ресіиз «тс.», спорідненого з
тох. А раззат «обоє грудей», тох. В
ю*
291
парасйнник
парафін
разсапе «тс.». — СІС2 624; ССРЛЯ 9,
176; Фасмер III 204; Кораіігізкі 719;
НоІиЬ—Буег 358; Наихаї 532, У/аІсІе—
Ноїт. II 270. — Див. ще параван.
[парасйнник] «чоловіча сорочка з
тканини темного кольору» Мо; — оче-
видно, пов’язане з парусина «груба
тканина». — Див. ще парус1.
[параска] (ент.) «ванеса будякова,
реп’яхівка, Уапезза сагсіиі Б.» Нед; —
очевидно, пов’язане з власним ім’ям
Параска-, мотивація назви неясна. —
Див. ще Параскбвія.
Параскбвія (жіноче ім’я), Парас-
ка, Параскева, Параня, Парася, Па-
расуня, [Парахна, Параця, Параш-
ка\, Паша, ст. Параскеви «пяток, при-
готоване», Параскевіа «пятка» (1627); —
р. Праскбвья, Параскева, бр. Парас-
кбуя, Параска, болг. Параскева, схв.
Параскева, Параскевща, стел. Парас-
кекьгии; — запозичення з грецької мо-
ви; гр. Парастхєиг] пов’язане з тга-
раахєог] «п’ятниця, переддень суботи;
буденний день узагалі», похідним
від торастхєоа^со «підготовляю, споря-
джаю», утвореним з префікса тгара-
«поруч, пере-, від-» і дієслова стхєпаСсо
«готую, влаштовую, споряджаю, озб-
роюю», похідного від стхєйої; «предмет,
обладнання, знаряддя, одяг, пожитки»,
можливо, спорідненого з лит. заиїі
«стріляти, сунути, штовхати», псл. зо-
уаїі, укр. совати. — Вл. імена 153;
Беринда 226; Петровский 175, 182—
183; Фасмер III 354; Ргізк II 727; Воі-
засц 874. — Див. ще совати.
парасоль «складаний каркас на
палиці для захисту від дощу і сонця»
СУМ, Нед, парасолька «тс.; (бот.)
кручені паничі, Іротаеа ригригеа Б.»,
парасблик «парасоль»; — р. бр. пара-
соль, п. нл. рагазої, болг. парасбл, схв.
парасбл, паразбл,- слн. рагагбі; — за-
позичення з французької мови; фр. ра-
газої «парасоль» походить від іт. рага-
зоїе «тс.», букв, «заслона від сонця»,
утвореного з основ дієслова рагаге «за-
хищати, відвертати» та іменника зоїе
«сонце», що походить від лат. збі «тс.»,
292
спорідненого з лит. заиіе, псл. *з11пьсе
«тс.», укр. сонце. — Акуленко 136;
Коваль 131 — 132; ССРЛЯ 9, 177; 51.
у/уг. оЬсусЬ 551; Вгйскпег 395; Оаихаї
532; Саті1І8сЬе£ 679; ДУаИе—Ноїт. II
553. — Див. ще параван, сонце.
парастас «заупокійна відправа;
[три калачі, складені один на одного
для відправи (Ме)]», ст. парастась
(1462), парастас (1488); — болг. па-
растас, м. парастас, парастос, схв.
парастос, слн. рагазіоз; — запозичен-
ня з церковнослов’янської мови; цсл.
парастась «парастас» походить від гр.
тгарасттастщ «тс.», букв, «стояння по-
руч», утвореного з префікса тгара- «по-
руч, біля» та іменника сттастщ «стояння
на місці, нерухомість, спокій». — Мла-
денов 412; 5кок II 607. — Див. ще
статика.
[паратари] «вузенький довгий ки-
лимок над лавою попід вікнами» Ме,
Мо, Дз, [палатари] «тс.» Дз; — запо-
зичення з молдавської і румунської
мов; молд. рум. рагеїаг «килим» пов’я-
зане з рагеїе (регеїе) «стіна, стінка»,
яке походить від лат. рагіез, -еііз «тс.»,
що певної етимології не має. — Дзен-
дзелівський НЗ УжДУ 13, 104—105;
Мельничук Молд. зл. 170; ЗсЬеІибко
139; СДЕЛМ 347; ОЕКМ 596, 604;
Ризсагіи 111; 'ІУаІсІе—Ноїт. II 254.
паратйф «гостре заразне захво-
рювання, схоже на черевний тиф»,
паратифозний’, — р. болг. паратйф,
бр. паратйф, п. вл. рагаіуїиз, ч. ра-
гаїуГ(из), слц. рагаїуїиз, м. паратй-
фуе, схв. паратифуе, слн. рагаїіїиз;
— запозичення з латинської мови;
лат. рагаіурЬиз «паратиф» утворене з
префікса рага- від гр. тгара «поруч,
біля» і Іурйиз «тиф». — СІС2 624; Ко-
раїігізкі 720; НоІиЬ—Еуег 358. —
Див. ще тиф.
парафін «воскоподібна легкоплав-
ка речовина», парафінувальний «який
провадить парафінування», парафіну-
вати «покривати шаром парафіну; про-
сочувати парафіном»; — р. болг. м.
парафйн, бр. парафін, п. рагаїіпа, ч.
парафія
пардус
рагаПп, рагаГіп, слц. слн. рагаГіп, вл.
рагаііп, схв. парафйн; — запозичення
з німецької мови; н. Рагаїїїп «парафін»
утворив у 1830 р. німецький хімік
К. Райхенбах (1788—1869) з основ ла-
тинських слів рагит «мало, трохи», по-
в’язаного з рагуцз «малий, короткий,
незначний», спорідненим з гр. лайрос;
«тс.», дінд. рбїай «звірятко», лит. риіу-
їіз «звіря; пташеня», псл. *р'ЬІа, ртйіса
«птах», укр. птиця, і. лат. аїїіпіз «су-
міжний; пов’язаний» від асі Їїпез «до
кінців», отже, лат. рагит аШпіз, букв,
«малопов’язаний», оскільки парафін
нейтральний до реактивів. — СІС/ 625;
ССРЛЯ 9, 178; Фасмер III 204; 81. \ууг.
оЬсусЬ 549; НоіиЬ—Буег 357; КІеіп
259, 1125, 1141; ДУаИе—Ноїш. І 21. —
Див. ще птиця, фініш.
парафія «нижча церковно-адміні-
стративна організація, що об’єднує ві-
руючих, яких обслуговують церковно-
служителі одного храму», парафіянин,
парафіяльний', — р. [парафия], бр. па-
рафія, п. рагаГіа, рагосіііа, ч. рагосЬіе,
слц. рагосіііа, стсл. парафига; — за по-
середництвом польської мови запозиче-
но з піз'ньолатинської; пізньолат. раго-
сЬіа «парафія» походить від сгр. лароі-
иіа «тс.», букв, «те, що знаходиться
біля будинку», утвореного з приймен-
ника тгара «поруч, біля» та іменни-
ка отос, (<Гоїхо<Д «будинок, приміщен-
ня». — КісЬЬагсІІ 87; Фасмер III 205;
Преобр. II 16—17; Потебня РФВ 1879
І 263; . Вгйскпег 395; Мікі. ЕУ/ 232;
КІеіп 1131. — Див. ще весь2. — Пор.
економія, парох.
парафраз(а) «переказ яких-небудь
думок; інструментальна п’єса на запо-
зичену тему», парафрастичний, пара-
фразувати', — р. бр. болг. м. пара-
фраза, п. вл. рагаїгага, ч. рагаігаге,
слц. слн. рагаДага^ схв. парафраза; —
запозичення з латинської мови; лат.
рагарЬгазіз «парафраза, опис» походить
від гр. тгарасрраощ «тс.», пов’язаного
з тгароцрраіфз «переказую зміст своїми
словами, парафразовую», утвореним з
префікса тгара- «поруч, біля, пере-» і
дієслова срра^со «вказую, показую; ка-
жу». — СІС2 625; Кораііпзкі 717—718;
НоіиЬ—Буег 357; КІеіп 1127. — Див.
ще фраза.
[парашка] (іхт.) «гірчак, РЬосіеиз
атагиз; чебак гіркий, Сургіпиз атагиз»
Куз, [парйнка] «гірчак»; — р. [параш-
ка, паранка] «тс.», [параха] «бичок,
СоНиз §оЬіо Б.», [параша] «тс.», п.
[рагазхка] «гірчак»; — результат видо-
зміни назви [карасик] «гірчак», р. [ка-
рась], п. [кагазка], ч. [кагаз] «тс.», пе-
ренесеної з карася за зовнішньою по-
дібністю гірчака до невеликого кара-
сика (Сабанеев 360). — Див. ще ка-
рась. — Пор. палажка.
парашут, парашутизм, парашу-
тист, парашутувати; — р. пара-
шют, бр. болг. парашут, ч. рагазиїіз-
1а, слц. рагазиі (з р.), схв. парашй-
тист(а); — запозичення з французь-
кої мови; фр. рагасйиїе «парашут»,
букв, «той, що захищає від падіння»,
утворив французький аеронавт Ф. Блан-
шар (1753—1809) з компонентів рага-
«той, що захищає», пов’язаного з іт.
рагаге «захищати, запобігати», і фр.
сйиіе «падіння» від ст. сйеоіїе «тс.»,
нлат. "щасіесїиз, утвореного від *сас!еге
(лат. сасіеге) «падати». — СІС2 625;
Коваль 131 —132; Черньїх II 5—6; Фас-
мер III 205; НоіиЬ—Кор. 264; НоіиЬ—
Буег 358; Паихаі 175; Саті11зсЬе§- 678. —
Див. ще декаданс, параван.
[парднгувати] «жадібно жерти»
Нед; — очевидно, результат контаміна-
ції слів [налигувати] «тс.» і [пардйга]
«великий шматок хліба». — Див. ще
палигувати, партйка.
пардус (зоол.) «пантера леопард,
барс, РапІЬега рагсіиз Б.», [пард] «пан-
тера, Кеііз рагсіиз» Нед, [пардужйця]
«самиця леопарда», [пар дужий] «лео-
пардовий» тж; — р. пардус «пантера
леопард», пард «леопард», др. пардусь
«барс, леопард», п. вл. рагсі «барс», ч.
слц. рагсіаі «леопард», вл. рагсіаі «ге-
пард», схв. пардус «пантера», слн. рагсі
«леопард»; — запозичення з латинсь-
кої мови; лат. рагсіиз «барс» походить
293
парень
парихта
від гр. -/гарбою «пантера», тгарбаХк;
«тс.», яке вважається запозиченням з
невідомого східного джерела (пор. сог-
дійське ригсіпк «пантера», дінд. ргсіакиїт
«пантера, тигр», гебр. ЬагбсіЬ «плямис-
тий»). — Преобр. II 17; НоІиЬ—Кор.
264; НоІиЬ—Буег 358; КІеіп 1129; У/аІ-
сіе—Ноїт. II 252; Ргізк II 473. — Пор.
леопард.
парень «хлопець», [парінь] Нед,
пареньбк, [парняга]; — запозичення з
російської мови; р. парень «хлопець»,
очевидно, виникло з *раг§, зменш, від
рагоЬьк'Ь «парубок». — Фасмер III 206;
Соболевский РФВ 66, 335; Мікі. ЕУ/
225; непереконливе пов’язання (Чер-
ньїх II 6) з р. парить. — Див. ще па-
рубок.
(пари1] «гроші» Нед, [паричка]
«стара турецька монета» Нед; — болг.
пари «гроші», м. пари «дрібні гроші»,
схв. парнії «копієчка, гріш», парица
«монетка, невеликі гроші»; — запози-
чено з турецької мови, можливо, через
південнослов’янське посередництво; тур.
рага «монета вартістю в 1/40 турець-
кого гроша», як і аз. крим.-тат. пара
«гроші; частина, шматок», каз. пара
«подарунок», походить від перс. рагаЬ
«монета; хабар». — КІеіп 1123; Каза-
пеп УегзисЬ 380.
[парй2] (гра в карти) Пі; — неясне;
може бути зіставлене з [пари] «гроші»
або з парі «заклад».
париватка — див. пирій.
парило (бот.) «А^гітопіа Б.», [пар-
ник] «тс.» Мак; — похідне утворення
від парити; назва зумовлена тим, що
цю рослину використовували для ви-
парювання посуду. — Анненков 16. —
Див. ще пара1.
[парймух] (бот.) «гриб мухомор,
Атапііа тизсагіа Регз. (А^агісиз тиз-
сагіиз Б.) ВеБ», [паримуха] «тс.» ВеБ; —
не зовсім ясне; можливо, результат
видозміни назви [марймух, морймух]
«тс.».
парйрувати «відбивати удар про-
тивника (у спорті); відбивати, спросто-
вувати напади або докази противника
294
в суперечці»; — р. парйровать, бр.
парьіраваць, ч. рагігоуаі, слц. рагіго-
уаі’, болг. парйрам, м. парйра, схв.
парйрати, слн. рагігаіі; — запозичен-
ня з німецької мови; н. рагіегеп «відби-
вати» через фр. рагег «тс.» зводиться
до лат. раго «готую, влаштовую, орга-
нізовую». — СІС2 626; Фасмер III 207;
КІеіп 1133; Паихаі 533; К1и§е—Мйхка
532. — Див. ще апарат. — Пор. па-
рабелум.
парйстий1 — див. пара2.
парйстий2 — див. перістий.
паритет «принцип рівності, рівно-
правності сторін у чому-небудь»; — р.
болг. м. паритет, бр. парьітзт, п.
рагуіеі, ч. слц. вл. рагііа, схв. пари-
тет, слн. рагііеіа; — запозичення із
західноєвропейських мов; нім. Рагііаі,
фр. рагіїе походять від лат. рагііаз,
род. в. рагіШіз «рівність», пов’язаного
з раг «рівний, однаковий». — СІС2 626;
Папхаї 334; КІеіп 1112, 1131. — Див.
ще пара2. — Пор. парі.
парйти1 «триматися, летіти в пові-
трі на нерухомо розпростертих крилах»
СУМ, Нед, [спаряти] «підіймати» Нед,
Пі; — р. парить, др. парити, стсл.
парити, паріж; — псл. рагііі, пов’язане
чергуванням голосних з рьгаіі, регр
«летіти»; — споріднене з дінд. рагауаіі
«веде», рірагіі «переправляє, перево-
зить», ав. рагауеііі «веде», гот. Гагап
«їхати», хет. рагіахуаг, род. в. рагіаипаз
«крило». — Фасмер—Трубачев III 207;
Черньїх II 6; Преобр. II 123—124; Тга-
иітапп 215—216; К1и§е—Мйхка 180;
Рокоту 816—817. — Пор. перо.
[парити2] «сильно бити» Нед,
[парнути] «ударити», [парлація] «си-
льне побиття», [парлб] «тс.» тж, [пар-
ник] «стусан» Нед, ВеЗн, [парун] «тс.»
Нед; — бр. парьщь «бити, лупцювати»,
п. заст. раггус «сильно бити, стріляти»,
болг. [парнар] «стружка»; — очевидно,
псл. рагііі «бити», пов’язане чергуван-
ням голосних з рьгаіі, *регіі «тс.». —
Младенов 412. — Див. ще прати.
[парихта] «решта, залишок, остан-
ній шматок» Нед; — неясне.
парйчів
паркан
[парйчів] «старе язичницьке кла-
довище» Нед; — неясне.
[паричок] «молодий ріг у рогатої
худоби» Нед; — не зовсім ясне; мож-
ливо, пов’язане з рік.
[париш] «кваша» ЛексПол, [па-
решка, парбха] «тс..» тж; — р. [па-
риш] «тісто із солоду для кваші»; —
похідне утворення від парити; назва
зумовлена тим, що страву готують із
борошна, запареного окропом. — Див.
ще пара1.
парі «угода про виконання якого-
небудь зобов’язання тією особою, що
програє»; — р. пари; — запозичення з
французької мови; фр. рагі «парі» утво-
рене від рагіег «іти на парі, битися об
заклад», що походить від лат. рагіо
«розраховуюся, торгую», пов’язаного з
раг «рівний, однаковий; парний». —
Фасмер III 206; Черньїх II 6; Паигаі
533, 534. — Див. ще пара2. — Пор.
паритет.
парібок, парібкованє, парібщи-
ня — див. парубок.
паріг, пиріжниця — див. ріг.
[паріпок] (бот.) «жовтушник, Егу-
зітіїт Е.» Нед, [паріпок лікарський}
«сухоребрик лікарський, ЗізутЬгіит ої-
їісіпаїе Зсор.» Мак; — пов’язане із [су-
ріпок «жовтушник лакфіолевидний,
Егузітит сЬеігапіЬоісіез Ь.», р. [сурепа,
суре'пица] «тс.». — Див. ще суріпиця.
парісний — див. ряса2.
[парісник] (бот.) «віха отруйна, Сі-
сиіа уігоза Е.» Мак; — не зовсім ясне;
може бути пов’язане з паросток або з
[парісний] «густий, рясний».
[парічка] (у виразі п. дика) «кон-
валія звичайна Е.» Мак; — результат
видозміни слова порічка; назва зумов-
лена формою й червоним кольором
плодів конвалії, схожих на плоди порі-
чки. — Див. ще порічка.
парія «особа з нижчої касти індій-
ців; знедолена, безправна, пригноблю-
вана істота»; — р. пария, бр. парьій,
пария, п. рагіа, рагіаз, ч. слц. рагіа,
болг. парий, м. пари], парща, схв. па-
ри/а, слн. рагЦа; — запозичення із за-
хідноєвропейських мов, найімовірніше,
з англійської; англ. рагіаЬ, н. Рагіа, фр.
рагіа «парія» походять від там. рагаіуап
«(потомствений) барабанщик», пов’яза-
ного з рагаі «великий барабан»; у пів-
денній Індії на традиційних фестивалях
барабанщиками були довбиші з най-
нижчої касти. — СІС2 626; ССРЛЯ 9,
195; Кораіігізкі 721; НоІиЬ—Еуег 359;
К1и§е—Міігка 532; Паигаі 533—534;
Кіеіп 1130.
парк; — р. бр. болг. м. парк, п. ч.
слц. вл. рагк, схв. парк, слн. рагк; —
запозичення із західноєвропейських
мов; н. Рагк, фр. рагс, англ. рагк похо-
дять від слат. раггісиз «обгороджене
місце, парк», яке зводиться до іберійсь-
кого *рагга «грати, решітка, шпалерник
(для квітів), підпірки (для фруктових
дерев)». — СІС2 626; Черньїх II 6—7;
Фасмер III 207; ЗЕ ^уг. оЬсусЬ 552;
НоІиЬ—Ьуег 359; К1и§е—Міігка 532;
Паигаі 532; Кіеіп 1131. — Пор. пар-
кан, паркет.
парка (міф.) «за римською міфоло-
гією — одна з трьох богинь долі, які
від народження людини до смерті пря-
ли її «нитку» життя»; — р. бр. болг.
парка, п. Рагка, слн. рагка; — запози-
чення з латинської мови; лат. Рагса
«богиня долі» походить від дієслова ра-
гіо «народжую», пов’язаного з раго «го-
тую, влаштовую, організовую». — СІС2
626; Фасмер-—Трубачев III 207; ЗЛР VI
128; Кіеіп 1128. — Див. ще апарат. —
Пор. парабелум.
паркан «стіна, огорожа, звичайно
дерев’яна», [паркання, баркан] «тс.»,
[впарканити] «огородити парканом»
Ж, ВеБ, [запарканити, опарканити]
«тс.»; — р. [паркан[, бр. паркан, п.
слц. рагкап, ч. рагкап, нл. рагсЬап; —
через польське та чеське посередницт-
во запозичено із середньоверхньоні-
мецької мови; свн. рагкап через фр. ст.
рагс «огорожа», лат. рагсиз «тс.» зво-
дять до іберійського джерела. — Еіс'п-
Ьагсіі 87; Фасмер III 208; ЗсЬизіег-
Зєхус 1045; ОатШзсЬе^ 679. — Див.
ще парк. — Пор. паркет.
295
паркані
парнас
[паркані] (бот.) «слива садова,
Ргипиз ботезїіса Б.; Ргипиз іпзііИіа
уагіеї.» Мак; — очевидно, результат
контамінації форм [паткані] і [пур-
кавки\ «тс.». — Див. ще паткан,
пуркавка.
паркет, паркетина, паркетник', —
р. бр. болг. паркет, п. рагкіеі, ч. слц.
вл. рагкеі, м. паркет, схв. паркет,
слн. рагкеї; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. рагци'еї «паркет; не-
велике огороджене місце» є деміну-
тивною формою від рагс «тин, огорожа;
обгороджена площа, парк». — СІС2
626; Фасмер III 208; Черньїх II 7; 81.
Аууг. оЬсусЬ 552; Паигаі 535; Оатіїї-
зсйе§ 682. — Див. ще парк.
[паркотати] «базікати, теревени-
ти», [паркотлйвий] «балакучий», [пар-
котлйвець] «базікало, балакун»; — зву-
конаслідувальне утворення, паралельне
до воркотати, муркотати.
парламент «законодавчий орган,
побудований на виборних засадах», пар-
ламентар «парламентарій», парламен-
таризм, парламентарій «член пар-
ламенту», парламентарний; — р. бр.
парламент, п. ч. слц. вл. рагіатепі,
болг. м. парламент, схв. парламе-
н(а)т, слн. рагіатепі; — запозичене з
англійської мови за італійським (іт.
рагіатепіо «обговорення, переговори,
збори») та польським посередництвом;
англ. рагНатеп! «парламент» виникло
з сангл. рагіетепі, що походить від фр.
ст. рагіетепї «зібрання, розмова» (пер-
вісне значення — «говоріння, обгово-
рювання»), пов’язаного з рагіег «гово-
рити», яке зводиться до пізньолат. ра-
гаЬоІаге «говорити алегоріями, притча-
ми», похідного від рагаЬоІа «притча, по-
вчання, оповідання, порівняння, зістав-
лення». — СІС2 626; Черньїх II 7; Ко-
раїігізкі 722; Но1иЬ---Буег 359; К1и§е—
Міїхка 532; Паихаї 534; КІеіп 1131. —
Див. ще парабола. — Пор. пароль.
парламентер «особа, уповноваже-
на однією з воюючих сторін вступити в
переговори з іншою», парламентерст-
во «обов’язки, функції парламентера»; —
296
р. парламентер, бр. парламентер, п.
рагіатепіагх, ч. рагіатепіаг, слц. раг-
Іатепіаг, вл. рагіатепіег, болг. парла-
ментар, м. парламентар, схв. пар-
ламентар (ац), слн. рагіатепїагес; —
запозичення з французької мови; фр.
рагіетепіаіге «парламентар» пов’язане
з рагіег «говорити», рагіетепї «парла-
мент». — СІС2 627; Кораііпзкі 722; Оа-
ихаі 534. — Див. ще парламент.
Пармен (чоловіче ім’я), ст. Пар-
ме'н’в «чекаючий» (1627); — р. болг.
Пармен, бр. Пармен, Пармен, Парме-
ній; — запозичення з грецької мови;
гр. Парцєуоі; пов’язане з торауємш,
торуємсо «залишаюся, стійко тримаю-
ся», утвореним з префікса тора- «по-
руч, біля, пере-» і дієслова уєусо «стою
на місці, залишаюся, стійко тримаю-
ся». — Вл. імена 79; Беринда 226; Пе-
тровский 175; Илчев 381. — Див. ще
Парамбн.
пармен «сорт яблуні з пізніми пло-
дами»; — р. пармен, ч. слц. слн. раг-
тепа, болг. пармена, схв. парменка
«тс.»; — запозичення з італійської мо-
ви; іт. роті бі Рагта «яблука з Парми»
містить назву північноіталійського міс-
та Парми. — МасЬек Е8ЛС 435; Но-
ІиЬ—Буег 359.
[парна] «перина ВеУг, ДзАтл II;
подушка Лизанец», [парнюх] «пери-
на» ДзАтл II, ст. парна «подушка»
(XVII ст.); — запозичення з угорської
мови; уг. рагпа «подушка» є результа-
том видозміни запозиченого з якоїсь
слов’янської мови слова регіпа «пери-
на». — Дзендзелівський УЛГ 56; Лиза-
нец 615; МІМТЕВх III 111; Вагсгі 236. —
Див. ще перо.
парнас «символ поезії, поезія вза-
галі, поетична творчість», парнасець,
парнаський; — р. бр. парнас, п. ч. слц.
Рагпаз, болг. Парнас, схв. Парнас,
слн. рагпаз; — запозичення з грець-
кої мови; гр. Паруб(о(ст)6<; «висока
гора в Греції, де, за уявленнями ста-
родавніх греків, жив Аполлон з муза-
ми». — СІС2 627; ССРЛЯ 9, 103; Ко-
раїігізкі 722.
парник
парбтка
[парник1] (бот.) «чистотіл, СЬеІібо-
піит та]и5 к; козельці лучні, Тга^оро-
§оп ргаїепзіз к; подорожник великий,
Р1ап!а§о тарг к» Мак; — бр. [шпар-
нік] «подорожник середній, Ріапк^о
тесііа к»; — похідне утворення від
парити; назва чистотілу зумовлена за-
стосуванням його для випарювання
глечиків (пор. інші його назви [глеко-
пар, глечкопар, гладишник, гладуш-
ник]; подібна мотивація стосується,
очевидно, й назв інших двох рослин;
пор. [пражець, пражівник] «козельці»,
ч. [зтеїапїк] «тс.» (МасЬек Лт. гозїі.
235—236). — Див. ще пара1.
парнйк2 — див. пара1.
[парно] «просторо» До; — неясне.
[пароброд] «пароплав» Нед; — за-
позичення з південнослов’янських мов;
м. пароброд, схв. пароброд, слн. раго-
Ьгбсі «тс.» утворено з основ іменників
пара (рага) «пара» і брод (Ьгосі) «суд-
но» як калька нім. ВатрїзсЬіії «паро-
плав», утвореного з іменників Ватр!
«пара» і ЗсЬіїї «судно». — Див. ще
брестй, пара1.
[паровйна] «довга товста лозина
Нед; палиця ВеНЗн; жердина»; — по-
хідне утворення від парити; назва зу-
мовлена тим, що свіжозрізані жердини
обсмалюють над полум’ям для надання
їм більшої міцності і, в разі потреби,
стійкої загнутої форми. — Див. ще
пара1.
пародія «сатиричний твір, що ви-
користовує які-небудь риси іншого
твору; сатиричне, іронічне наслідуван-
ня кого-, чого-небудь», пародист, па-
родйчний, пародійний, пародіювати; —
р. болг. парбдия, бр. парбдьія, п. ра-
госііа, ч. рагосііе, слц. рагббіа, вл. ра-
госфа, м. пароди/а, схв. народила, на-
родила, слн. рагобір; — запозичення з
латинської мови; лат. рагобіа походить
від гр. торіобіа «комічна переробка,
спів навиворіт», утвореного з приймен-
ника тора «поруч, біля, проти, порів-
няно з...» та іменника фбг, «пісня». —
СІС2 627; Фасмер III 208; Черньїх II 7;
Преобр. II 18; Горяев 249; 81. ^уг. оЬ-
сусЬ 553; НоІиЬ—Еуег 359; Кіеіп 1132. —
Див. ще ода.
пароксйзм «сильний приступ, рап-
тове загострення хвороби»; — р. па-
роксйзм, бр. параксізм, п. рагокзугт,
ч. слц. рагохугтиз, болг. пароксйзам,
м. пароксйзам, схв. пароксйзам, слн.
рагокзїхет; — запозичене із західноєв-
ропейських мов; нім. Рагохузтиз, фр.
рагохузте, англ. рагохузт походять від
сгр. торофлтубі; «подразнення», пов’я-
заного з торо^иусо «серджу, дратую,
подразнюю», утвореним за допомогою
префікса тора- «поруч, біля» від прик-
метника	«гострий, різкий». —
СІС2 627; Кораіігізкі 723; НоІиЬ—Еуег
359—360; Ваихаі 535; Кіеіп 1133.—
Див. ще оксйд.
пароль «секретне умовлене слово,
фраза для розпізнання своїх людей»; —
р. бр. пароль, п. рагої, ч. слц. вл. раго-
Іа, болг. м. схв. парбла, слн. рагбіа; —
запозичення з французької мови; фр.
рагоіе «слово, мова» зводиться до лат.
рагаЬоІа «притча, повчальне оповідан-
ня, промова, мовлення». — СІС2 627;
Фасмер III 208; Черньїх II 7; КЗСРЯ
327; Кораіігізкі 723; НоІиЬ—Еуег 359;
Младенов 412; К1и§е—Міігка 533;
Кіеіп 1132; Ваигаї 534. — Див. ще
парабола.
паром, парбмник — див. пором.
паронім «слово, зовнішньою фор-
мою близьке до іншого слова», па-
роніміка; — р. парбним, бр. паронім,
п. рагопіш, ч. слц. рагопутит, вл. ра-
гопут, болг. паронйм, м. пароним,
схв. парбним, слн. рагопіт; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Рагопут, фр. рагопуте, англ. рагопут
походять від гр. торсоуоуоі; «похідне
слово; прізвисько», утвореного з при-
йменника тора «поруч, біля» та імен-
ника бмоуа, що є діалектною формою
слова оуоуа «ім’я». — СІС2 627; 81.
\ууг. оЬсусЬ 553;- Ваихаї 535; Кіеіп
1132. — Див. ще ономастика.
[парбтка] (бот.) «ротики, АпііггЬі-
пит к» Нед, Мак; — похідне утворен-
ня від рот; назва зумовлена схожістю
297
парох
партер
квітки рослини на роззявлену пащу
тварини; пор. назви цієї рослини в ін-
ших мовах: р. львйньїй зев, нім. 1,6-
у/ептаиі (Ьб\уе «лев», Майї «паща,
зів») тощо. — Див. ще па-, рот.
[парох] «парафіяльний піп», [пард-
хія] «парафія» Нед; [парохбва] «попа-
дя» Нед, [парохіянйн] «член парафії»,
ст. парохт> (1710); — п. рагосії «пара-
фіяльний піп», слц. рагосіїіа «парафія»,
м. парох «парафіяльний піп», схв.
парох «тс.»; — запозичення з пізньо-
латинської мови; пізньолат. рагосіїиз
«парафіяльний піп» походить від сгр.
тгароіиш «парафія», букв, «те, що зна-
ходиться біля будинку». — Дзендзе-
лівський УЗЛП 98—99; КісЬЬагсІЇ: 87;
8\У IV 62; 51. ^уг. оЬсусії 553; \Уа1-
сіе—Ноїт. II 257; КІеіп 1131. — Див.
ще парафія.
[парошки] «перстач прямостоячий,
Роіепїіііа їогтепїіііа Всіїг.» Мак; —
неясне.
[парпати] «порпати» Нед, [парплі]
«лупа (на голові)» Нед; — запозичення
з польської мови; п. [раграс] «порпа-
тися)», [рагріе] «лупа» відповідають
укр. порпати, [пбрплі]. — Див. ще
порпати.
[парск] «пирхання» Нед; — запо-
зичення з польської мови; п. рагзкас
«пирхати, фиркати» відповідає укр.
порскати, пирскати (див.).
парсуна «обличчя, фізіономія», ст.
парсуньї (род. в.) «особи» (1388), пар-
суна «обличчя» (XVI ст.); — р. ст.
парсуна, бр. [парсбна], п. [рагзипа],
слц. рагзйп «тс.»; — результат давньої
видозміни запозиченого лат. регзопа
«особа». — Див. ще персона.
парта1 «учнівський стіл»; — р. бр.
парта; — не зовсім ясне; можливо,
пов’язане з нім. араіії «збоку, окремо»
від фр. а рагі «тс.». — Коваль 148;
Фасмер III 209; Черньїх II 8.
[парта2] «вид жіночого головного
убору», [партйця] «стрічка» Г, Нед; —
ч. роїіїа «облямівка, кайма», Ьогїа
«тс.», слц. рагїа «головна оздоба дів-
чат», вл. нл. Ьоііїа «корона нареченої»,
298
м. парта «верхня частина жіночої со-
рочки», слн. раїіїа «стрічка з різними
прикрасами»; — запозичення з угорсь-
кої мови; уг. рагїа «головний убір, ві-
нець» виводиться від свн. Ьогїе «обля-
мівка, кайма». — Масіїек Е8ЛС 435;
МИГЕЗг III 115.
[партал] «рештки вівці, з’їденої вов-
ками», [парталь] «тс.»; — запозичення
з румунської чи молдавської мови; рум.
молд. рагіаі «чверть, клапоть; четвер-
тина туші» виводиться від лат. циагіа-
ГІН5 «чверть (міри рідин, грошової оди-
ниці)», похідного від диагіиз «четвер-
тий»; пов’язується також з болг. м.
[партал] «клапоть», [парталав] «по-
рваний, понівечений», що походять від
псл. *рМь «цупке полотно». — 8сіїе-
Ішіко 139; Габинский Вост.-сл.-молд.
взаим. 137; УгаЬіе Котапозіауіса 14,
166; СДЕЛМ 304; ОІЇВМ 587; Младе-
нов 412—413. — Див. ще кварта,
порт1.
партанйна — див. портати.
партач «людина, яка робить що-
небудь невміло або недбало», партац-
тво, партацький, партачити; — р.
партач, портач, бр. партач; — оче-
видно, запозичення з польської мови;
п. рагіасх «халтурник, партач, поганий
ремісник» (у середньовіччя — «реміс-
ник, що не належав до цеху») похо-
дить від рагіас «халтурити, партачити;
ткати, перетинати нитками», пов’яза-
ного з раїії «цупке полотно домашнього
виробництва», якому відповідає укр.
[порт] «конопляна або лляна нитка в
сукні; полотняна, хустка». — 8У/ IV
66, 67; Вгйскпег 347. — Див. ще
порт1.
партер «нижній поверх театраль-
ного залу з місцями для глядачів»; —
р. болг. партер, бр. пар тор, п. ч. слц.
вл. раїіїег, м. партер, схв. партер,
слн. рагіег; — запозичення з францу-
зької мови; фр. рагїегге «задні ряди
партеру» утворене з прийменника раг
«по, на», що походить від лат. рег «че-
рез, по», спорідненого з псл. *рег-, укр.
пере-, та іменника Іегге «земля» від
партес
партія
лат. їегга «тс.». — СІС2 627; Фасмер
III 209; Черньїх II 8; 81. ^уг. оЬсусЬ
554; К1и§е—Міїхка 533; КІеіп 1134;
Баихаї 535, 706. — Див. ще пере-,
територія.
[партес] «музичні ноти», [партеси]
«тс.» Бі, партесний; — р. партесньїй
«партесний», бр. [партзс], партзсни
«партесний», п. слц. рагїез, ч. рагіе-
зу; — запозичення із середньолатин-
ської мови; слат. рагіез «голоси» похо-
дить від лат. рагз, род. в. рагїіз «части-
на, партія (в співі), роль», спорідненого
з гр. є-ігороу «дав, приніс», дінд. рйгїат
«нагорода», хет. рагзіуа- «частка, час-
тина». — ССРЛЯ 9, 226; Фасмер III
209; Вгйскпег 237; МасЬек Е8ЛС 435;
Таїсіє—Ноїт. II 257—259.
партизан, партизанство, парти-
занщина, партизанитщ — р. м. пар-
тизан, бр. партизан, п. рагїухапї, ч.
рагїізап, рагіузап, рагіугап, слц. слн. раг-
їігап, вл. рагііхап, болг. партизанин,
схв. партизан; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. рагїізап «партизан» по-
ходить від іт. рагіі^іапо «прихильник,
прибічник», пов’язаного з рагіе «части-
на», яке зводиться до лат. рагз, род. в.
рагїіз «тс.». — СІС2 628; Москаленко
УІЛ 40; Коваль 189—190; Черньїх II 8;
Фасмер III 209; КЗСРЯ 327; Корчагина
УЗ ЛГПИ 258 (1965), 211—227; Кораіігі-
зкі 724—725; Вгйскпег 397; НоіиЬ—Буег
360. — Див. ще партес.
[партйка] «скиба, шматок хліба»,
[пардйга] «велика скибка хліба, вели-
кий шматок хліба» Ме; — запозичення
з польської та чеської мов; п. рагіука
«скиба (хліба)», рагїека, ч. ст. рагїек(а)
«тс.; шматок хліба, який давали жеб-
ракам» походять від слат. рагіеса «тс.»,
яке виводиться від сгр. тгараОгіхг] «вне-
сок», пов’язаного з гр. тгаратОгщі «про-
поную, подаю; вкладаю», утвореним з
префікса тгара- «поруч, біля» і дієслова
тіОгщі «кладу». — Вгйскпег 397; Ма-
сіїек Е8ЛС 435; НоіиЬ—Буег 360. —
Див. ще аптека, тека.
партикуляргізм «прагнення окре-
мих частин держави до відособлення,
до недоторканності місцевих прав, при-
вілеїв на шкоду загальнодержавній
справі», партикулярний; — р. парти-
куляризм, бр. партикуляризм, п. раг-
їукиїагухт, ч. слц. рагїікиїагіхтиз, вл.
рагіікиїагігт, болг. партикуларйз'ьм,
м. пар тику ларйзам, схв. партикула-
рйзам, слн. рагіікиїагїгет; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Рагїікиїагїзтиз, фр. рагїісиїагізте, англ.
рагїісиїагізт походять від лат. рагїіси-
Іагіз «окремий, частковий», похідного
від рагїісиїа «частинка», зменш, від
рагз, род. в. рагііз «тс.». — СІС2 628;
Фасмер III 209; Кораііпзкі 724; Вгйск-
пег 397; НоіиЬ—Еуег 360; РЧДБЕ 459;
Ваихаї 536; КІеіп 1134. — Див. ще
партес.
партитура «сукупність партій бага-
тоголосого музичного твору»; — р.
болг. м. схв. партитура, бр. парти-
тура, п. рагіуїига, ч. вл. рагїііига, слц.
слн. рагШйга; — запозичення з італій-
ської мови; іт. рагШига «партитура»,
букв, «розділ, розподіл» утворене від
(з)рагШе, (з)рагШо «партитура; роз-
ділений на частини», пов’язаного з
зрагііге «ділити на частини, розділяти»,
що походить від лат. рагз, род. в. рагїіз
«частина; партія (в співі)». — СІС2
628; ССРЛЯ 9, 223; 5Е ^уг. оЬсусЬ
554; Вгйскпег 397. — Див. ще пар-
тес.
партія, партієць, партійка, пар-
тійний, безпартійний, позапартій-
ний, по-партійному; — р. болг. пар-
тия, бр. партия, п. слц. рагїіа, ч. раг-
їіе, вл. рагБЦа, м. парти]'а, схв. пар-
ти]а, слн. рагіЦа; — запозичення з
німецької мови; н. Рагїеі походить від
фр. рагїіе «партія; частина», пов’язано-
го з рагІіГ «ділити на частини», яке по-
ходить від лат. рагїіо «ділю, поділяю,
розділяю», пов’язаного з' рагз, род. в.
рагїіз «частина». — СІС2 628; Коваль
159—160; Фасмер III 209; Преобр. II
19; Кораііпзкі 723—724; Вгйскпег 397;
НоіиЬ—Буег 360; К1и§е—Мііхка 533;
КІеіп 1135; Ваихаї 535, 536; ДУаІсіе—
Ноїт. II 257—259. — Див. ще партес.
299
партнер
парус
партнер «учасник гри; компаньйон,
товариш у якій-небудь справі»; — р.
бр. партнер, п. ч. слц. вл. рагіпег,
болг. партньбр, м. партнер, схв.
партнер, слн. рагіпег; — запозичення
з французької ' мови; фр. рагїепаіге
«партнер» походить від англ. рагіпег,
що виникло з сангл. рагїепег «тс.», ва-
ріанта слова рагсепег «співспадкоє-
мець», яке зводиться до слат. рагіібпа-
гіиз «той, хто має пай, частку», утво-
реного від лат. рагШіо «поділ, части-
на», пов’язаного з рагііо «ділю, розді-
ляю», рагз, род. в. раїгііз «частина». —
СІС2 628; Фасмер III 210; Черньїх II 8;
Горяев 449; Кораіігізкі 724; НоІиЬ—Бу-
ег 360; К1и§е—Мііхка 533; Паигаї 535;
КІеіп 1128, 1135. — Див. ще партес.
[партовгіна] «скатерть» Нед; — по-
в’язане з [порт] «конопляна або лляна
нитка в шерстяній тканині або в сукні;
вид полотняної хустки»; очевидно, за-
знало впливу п. рагі «грубе полотно». —
Див. ще порт1.
партблити «партачити», [партбри-
ти] «тс.», [партолйна] «погана робо-
та» Нед, [партдльник] «партач», [пар-
тдльний] «партачний», [партбр] «пар-
тач» тж; — запозичення з польської
мови; п. рагїоііс «халтурити, партачи-
ти» є результатом видозміни форми
рагіас «тс.»; спроба пов’язання з [пар-
тал] «залишки вівці, з’їденої вовками»
(Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 138)
позбавлена підстав. — Вгйскпег 397;
8\Ч IV 68. — Див. ще партач.
[парть] «доля, частина; дар О;
уміння, хист О»; — очевидно, резуль-
тат скорочення запозиченого з румун-
ської мови слова рагіе «частина, част-
ка, пай, доля», що походить від лат.
рагз, род. в. рагііз «тс.». — СДЕЛМ
304; Ризсагіи 111,- — Див. ще партес.
парубок «молодий чоловік, юнак;
нежонатий чоловік», [парбок] «пару-
бок» РМ 1935/1, (Ме), [парібок]
«наймит» ВеБ, [парібкованє] «паруб-
кування» ВеЛ, [парібщиня] «тс.», [па-
робій] «парубок» Нед, [паробійка Пі,
паробіка Нед] «тс.», [паробіцтво]
300
«парубоцтво» Бі, [паробок] «парубок»,
[парубень Она, парубець, парубій]
«тс.», парубійка «хлопець, який стає
парубком», парубійко «тс.», [парубіка]
«парубок», [парубічка] «тс.» Нед, па-
рубота, парубоцтво «парубота; па-
рубкування», парубча, парубчак «па-
рубок», [парубченя] «парубча», па-
рубчака «парубок», парубчисько «тс.»,
[парубчук] «парубчак», [паруб’я] «па-
рубча», паруб’ята, [парубецький], па-
рубоцький, парубочий, [паруб’ ячий],
парубкувати, парубочити, підпару-
бок «підліток», [підпароббчий] «моло-
дий робітник» Пі, підпарубчак «підлі-
ток», [підпарубочий] «тс.», [підпару-
ббчня] «молоді парубки», попарубку-
вати, по-парубочому, по-паруббцьки,
по-парубоцькому; — р. [парубок] (з
укр.), бр. [параббк] «найманий робіт-
ник», п. ч. рагоЬек «невільник, раб»;
— псл. *раогЬ,ькь «молодий слуга, мо-
лодий робітник», похідне від *огЬь
«раб, слуга». — Німчук 304; Фасмер
III 208; Вгйскпег 459. — Див. ще па-,
робйти.
[парумбеля] (бот.) «сорт сливи або
терну, Ргипиз іпзіШіа Б.» Пі, [парумб-
релє] «тс.» Мак; — запозичення з ру-
мунської або молдавської мови; рум.
рогитЬаг «терен», рогитЬеІ, молд. по-
румбрел «тс.», рогйгпЬа «ягода терну»
пов’язані, можливо, з лат. раїитЬіпиз
«сизий, сірувато-блакитний», раїитЬез
«сизийДдикий) голуб», спорідненими з
лит. раїуаз «половий», псл. *ро1гь,
укр. половий. — ПЕРМ 645; Таїсіє—
Ноїт. II 242. — Див. ще полбвйй.
парус1 «вітрило», [паріс] «полотня-
ний парус» Берл, парусйна, парусник,
[парусйстий[ Нед, парусити «надува-
тися, як парус; [дути, віяти Нед]», [за-
парусйти[ «закласти просвіти в кри-
лах вітряка» Я, [.напарусйти] «натягти
полотно в крилах вітряка», [напаросй-
ти] «тс.», [опарусити[ «начепити віт-
рила» Пі; — р. бр. болг. ст. парус,
др. парусе, п. [рагизіпа] (з р.); — запо-
зичення з грецької мови; гр. срарос;, сра-
ро<; (< *срарГоф) «тканина, полотнище,
парус
парцела
парусина; вітрило; покривало, плащ»
етимологічно неясне; помилково зістав-
лялося (Воізасц 1016) з лит. Ьигуа (вид
одягу), Ьцге «вітрило», лтс. Ьигує5 «ма-
лі вітрила», Ьигаз «тс.». — Филин Об-
раз. яз. 168; Фасмер III 210; Чер-
ньїх II 8—9; Преобр. II 19; Егізк II
993—994.
парус2 «промінь», [парос] «тс.»; —
запозичення з грецької мови; гр. сра-
рос «маяк» походить від назви острова
Фарок; «Фарос» біля Александрїї Єги-
петської, на якому було споруджено
славнозвісний маяк. — Дворецкий II
1715; Кіеіп 1171.
парусник (зоол.) «велела (вид ме-
дузи), Уеіеііа Бат.», [паруснйця] «тс.»
Нед; — р. парусник, «тс.»; — похідне
утворення від парус «вітрило»; назва
зумовлена наявністю у велели вітрило-
подібного утворення, за допомогою
якого вона рухається по поверхні води;
пор. наукову назву лат. уеіеііа, пов’я-
зану з уеіит «вітрило». — ВгеЬт 52—
53. — Див. ще парус1.
[парухи] «локони навколо вух»
Нед, [парути] «причесана гривка на
чолі у дівчат» О; — результат видозмі-
ни форми перука, зближеної, можли-
во, з п. [рагика] «перука»; пор. слц.
рагосЬпа «перука». — ЗУ/ IV 120. —
Див. ще перука.
Парфеній, Парфен, Парфентій,
[Партен, Парквен, Пархвін, Парким
Нед], Паркім, Парком, ст. Паркьєнїй
«д('Ь)в(с)твенник'ь» (1627); — р. Пар-
фений, бр. Парфен, болг. Партений,
Партени, Партен, стел. ПарШтОюннн; —
через церковнослов’янську мову запо-
зичено в давньоруську з грецької; гр.
ПарОєуіоі; пов’язане з прикметником
тгарОєУіоі; < тгарОєУоі; «чистий, цнот-
ливий», похідним від іменника ггарОє-
уос «діва», етимологічно неясного. —
Беринда 226; Петровский 176; Илчев
381; Егізк II 474—475.
парфуми, парфумер, парфумерія,
парфумерник, [перфома] Бі, пар-
фумерний, парфумити «сприскувати,
напахувати парфумами»; — р. парфю-
мерия, бр. парфума, [парфум[, п. рег-
Шта, ч. рагїет, рагШт, слц. рагїцт,
вл. рагПт, болг. парфюм, м. парфем,
схв. парфем, слн. рагійт; — запози-
чення з французької мови; фр. рагШт
«пахощі, духи» пов’язане з рагШтег
«сповнювати пахощами, насичувати ду-
хами», спорідненим з іт. заст. рагШта-
ге (тепер ргоіитаге) «тс.», що похо-
дить від слат. регїитаге «тс.», утворе-
ного з префікса рег-, що означає поси-
лення, завершення; дію, спрямовану
через щось, спорідненого з псл. *рег-,
укр. пере-, та Штате «диміти, куріти,
парувати», утвореного від Штиз «дим»,
спорідненого з дінд. сІНПтаН «дим, па-
ра», лит. сіитаі «дим», псл. гіупть, укр.
дим. — СІС2 628; Коваль 135; Черньїх
II 9; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 564; НоІиЬ—Буег
359; РЧДБЕ 539; Оаихаї 533; Шаісіе—
Ноїт. І 561, II 284. — Див. ще дим,
пере-.
парх «заразне шкірне захворюван-
ня», парки «тс.», [пархач] «паршивець,
шолудивець», паршйвець, паршивка
(назва певного сорту вовни) Доп.
УжДУ IV, [паршйня] «волосся» Пр.
XI діал. н., парші, [паршівкй] «вид
груш із шершавими плодами» Нед,
[паршук] «паршивець» Нед, парка-
тий, [пархачий] Нед, паршивий, [пар-
шйвний] Нед, паршивіти, [спаркані-
ти\ «попаршивіти» ВеЛ; — р. парх,
парш(а), паршь, бр. парша, [паркі]; —
запозичення з польської мови; п. рагсЬ
«парші, пархи», рагсЬу «тс.» споріднене
з нл. рагсЬ «тс.», р. [перх] «лупа»,
[перша], перхоть «тс.», укр. [перхну-
ти] «ставати трухлим, крихким». —
Фасмер III 210, 247—248; Черньїх II 9;
Преобр. II 19; Меркулова Зтимология
1970, 153—155; Вгйскпег 396, 410—
411. — Див. ще перхнути.— Пор.
порох.
парцела «невеличка ділянка зем-
лі», заст. парцеля «тс.», парцеляція
«розподіл на парцели (про землю); ви-
ділення частин єдиного речення в
окремі неповні речення», парцелярний
«малоземельний», парцельний «тс.»,
301
парціальний
пас
парцелювати «дрібнити землю на ма-
ленькі ділянки»; — р. парце'лла, бр.
парцзла, п. ч. слц. вл. рагсеїа, болг.
парцел(а), м. парцела, схв. парцела,
слн. рагсеїа; — запозичення з францу-
зької мови; фр. рагсеїіе «частинка» по-
ходить від нар.-лат. *рагІісе11а (лат.
рагїісиїа) «тс.», утвореного від рагз
(род. в. рагїіз) «частина», до якого зво-
диться й укр. парть. — СІС2 628; Ко-
раїігізкі 720; НоіиЬ—Еуег 358; РЧДБЕ
539; Оаигаї 532. — Див. ще парть.
парціальний «такий, що становить
частину чогось; окремий»; — р. пар-
циальньш, бр. парцьіяльньї, п. рагс]а1-
пу, ч. рагсіаіпі, слц. рагсіаіпу, болг.
парциален, м. парцщален, схв. парци-
іалан, слн. рагсіаіеп; — запозичення з
французької мови; фр. рагііеі «частко-
вий, окремий», рагііаі «небезсторон-
ній», давніше «частковий», походить
від слат. рагііаііз «частковий», утворе-
ного з лат. рагз (род. в. рагііз) «части-
на», до якого зводиться й укр. парть. —
81. \муг. оЬсусЬ 551; НоіиЬ—Буег 358;
Оаигаї 535, 536. — Див. ще парть.
[парцувати] «ритися, нишпорити»
Нед; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. [рагсіс] «дивитися, сте-
жити, шукати» пов’язане з раїггус
«тс.», якому відповідає укр. [патрити]
«дивитися, спостерігати». — 8 XV IV 58,
90—92; Вгйскпег 399. — Див. ще пат-
рити.
парцьошка — див. барцьожки.
парча «густа шовкова тканина із
золотими, срібними або подібними до
них нитками» СУМ, Нед, [фарча] «тс.»
Нед; — р. бр. болг. парча\ — запози-
чення з тюркських мов; тур. рагса
«шматок, клаптик», чаг. рагса «тс.» по-
ходять. від перс, рагса «тс.». — СІС2
628; Макарушка 12; Фасмер III 210;
Черньїх II 9; Преобр. II 19; Шипова
257; РЧДБЕ 539; Мікі. Е\У 232; Рад-
лов IV 1157; БокоїзсЬ 130—131; Каза-
пеп УегзисЬ 380.
[паршена] «щастя, гаразд» Нед,
Шух, Ко; — не цілком ясне; виводиться
(Кобилянський Гуц. гов. 85) від рум.
302
Рагсе «Парки (богині долі)», що похо-
дить від лат. Рагсае «тс.» (мн. від Рагса),
спорідненого з рагіб «народжую, ство-
рюю, добуваю», можливо, також з
лит. регаз «личинка, яєчко», регеїі «ви-
сиджувати, сидіти на яйцях», дінд. ргїЬи-
кап «маля, дитина, молода тварина»,
укр. вйпороток «мертвонароджена тва-
рина». — ПЕРМ 585; Ч/аІсІе—Ноїт. II
251—256. — Див. ще вйпороток.
[паршивка] (бот.) «повитиця льо-
нова, Сизсиіа еріїіпит ХУеіЬе; Регіга
сіЬогіоісіее Ноїїт.» ВеНЗн, [парха] «Ре-
гіга сіЬ.» Мак; — пов’язане з парши-
вий-, назва зумовлена, з одного боку,
негативним ставленням до цих шкід-
ливих витких рослин і, з другого боку,
тим, що рослини, на яких вони парази-
тують, робляться чахлими. — Вісюлі-
на—Клоков 263. — Див. ще парх.
[паршук] «порося» Непокупньїй,
[порсюк] «дикий кабан» Нед, [паршук-
паршук] (вигук для підкликання каба-
нів) ЛексПол; — р. [парсук] «кастро-
ваний кабан», бр. [паршук.] «кабан»,
парсюк «тс.», п. [рагзіик] «порося»,
[рогзгик] «дорослий вгодований ка-
бан»; — запозичення з литовської мо-
ви; лит. рагзійказ «порося», рагзаз
«тс.» споріднене з псл. *рог5§ «поро-
ся», укр. порося. — Непокупньїй 188;
Фасмер—Трубачев III 209; Трубачев
Назв. дом. жив. 63—64; 8ХУ IV 65;
Лаучюте 19; Егаепкеї 542. — Див. ще
порося.
[парюга] «злодій, шахрай» Нед; —
неясне.
[паряк] (іхт.) «харіус, 8а1то ІЬу-
таїїиз» Нед; — неясне.
пас* «пояс; ремінь; смуга; промінь»,
[паса] «смуга на тілі тварини від удару
батогом» Л, [пасйна] «вовняний жіно-
чий пояс О; поганий пояс», [паски]
«мотузочки» Пі, пасок, [пасюг] «смуга
від удару» Л, [пасастий] «смугастий»
ЛексПол, Л, [пасйстий] «тс.», [пасо-
вий] (у виразі пасові чоботи (заст.)
«чоботи із суцільної смуги (паса) шкі-
ри»), запаска, [запасчаний], опасання
«суцільна крита галерея навколо будів-
пас
пасаман
лі», [опасань] «тс.» Бі, опаска (заст.)
«бандероль; смужка паперу, тканини
для перев’язування або обклеювання»,
[опасок] «пояс; ремінь для носіння
бандури», [опасати] «підперезати»,
[перепаска] «поперечна перев’язка»
Нед, [підопасане] «нижня частина стін
гуцульської церкви», [підпасок] «стег-
но» Нед, [припаска] «фартух» Чопей,
[розписати] «розперезати» Она, [упа-
сатися] «оперезатися»; — р. заст. пас
«один із товстих ременів для підвішу-
вання короба карети», бр. пас, — оче-
видно, запозичення з польської мови;
п. раз «пояс», як і ч. слц. слн. раз, вл.
нл. раз, схв. пас «тс.», є результатом
випадіння ] між голосними о та а і
стягнення цих голосних у основі, яка
зводиться до псл. роіазц «пояс». — Ко-
ломієць Вступ 79—80; Фасмер III 211;
Вгйскпег 398; Масіїек Е8ЛС 435. —
Див. ще пояс.
пас2 (заява про відмову брати
участь у грі), пасувати', — р. бр. болг.
пас, п. ч. слц. раз; — запозичення з
французької мови; фр. (]е) раззе «(я)
пропускаю (обминаю)», зводиться до
нар.-лат. *раз5аге «іти», похідного від
лат. раззиз «крок, хода, слід ноги». —
Кораіігізкі 725; НоІиЬ—Буег 360; РЧДБЕ
539; Оаихаї 537. — Див. ще па.
пас3 «передача м’яча, шайби ко-
мусь із гравців своєї команди», пасбв-
ка «тс.», пасувати, розпасовка', — р.
бр. болг. м. пас, п. ч. слц. раз, схв.
пас, — запозичення з англійської мо-
ви; англ. разз «передавати» генетично
пов’язане з фр. раззег «передавати, пе-
реходити, проминати». — СІС2 629; Но-
ІиЬ—Буег 360; РЧДБЕ 539; КІеіп 1136.
— Див. ще пас2.
пас4 «рух гіпнотизера»; — р. пасе,
бр. болг. пас, п. раззу (мн.), ч. разз; —
запозичення з французької мови; фр.
раззе «тс.» пов’язане з дієсловом раз-
зег «переходити, пропускати, проводи-
ти рукою». — ССРЛЯ 9, 262; РЧДБЕ
539. — Див. ще пас2.
[пас5] «паспорт» Нед; — п. ч. слц.
вл. нл. раз, схв. пасош', — запозичен-
ня з німецької мови; н. Ра0 «паспорт»,
як і гол. раз «дозвіл на проїзд, пас-
порт», походить від іт. раззо «тс.;
крок», яке разом з фр. раз «тс.» зводи-
ться до лат. раззиз «крок, хода». —
НоІиЬ—Буег 360; Ву]акли]а 690; Кіи-
§е—Міїхка 534. — Див. ще пас2. —
Пор. паспорт.
[пас6] «прохід» Пі; — р. [пас] «зві-
рина стежка в лісі, лаз», п. ч. вл.
нл. раз «прохід, ущелина у горах, пе-
ревал»; — через посередництво поль-
ської мови запозичено з німецької; н.
РаР «гірський перевал» походить від
фр. раз «прохід», яке зводиться до лат.
раззиз «крок, хода, слід ноги». — Но-
ІиЬ—Буег 360; К1и§е—Міїхка 534; Оаи-
хаї 536. — Див. ще пас2.
[пас7] «пастор» Пі; — не зовсім яс-
не; можливо, є скороченою формою
слова пастор.
пасаж; — р. пассаж, бр. болг.
м. пасаж, п. разах, ч. слц. разах, вл.
разаха, схв. пасаж, слн. разаха; — за-
позичення з французької мови; фр.
разза^е «перехід; пасаж» походить від
дієслова раззег «переходити, проходи-
ти». — СІС2 629; Фасмер III 213; Кора-
Іігізкі 725; НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 539;
Ву]акли]а 690; Оаихаї 537. — Див. ще
пас2.
пасажйр; — р. пассажйр, бр. па-
сажир, п. разахег, ч. разахег, слц.
разахіег, вл. разахег, болг. м. пасажер,
схв. пасажер, слн. разахїг; — запози-
чення з німецької мови; н. Разза^їег
«тс.» походить від іт. разз姧іеге «па-
сажир», пов’язаного з раззаге «перехо-
дити», похідним, від раззо «крок»; ви-
ведення німецької форми від фр. разза-
§ег «пасажир» (Преобр. І 21—22; Чер-
ньїх II 10; Фасмер III 213) неправиль-
не. — НйЧІ-''Лїог11і 18; КІи^е—Міїхка
533—534. — Див. ще пас5.
[пасаман] «тасьма для обшивання
одягу, позумент», [пасман] «смуга»,
[пасаманник] «позументник» Нед, [па-
самуга] «смуга від удару батогом» Л,
[пасманйстий] «смугастий» Нед, [па-
сменйстий] «Тс.» Нед; — запозичення
303
пасат
пасіка
з польської мови; п. разатоп, разатап
«тс.» походить від іт. раззатапо «позу-
мент» або від фр. раззетепі «тс.». —
Кораіігізкі 725; 8ХУ IV 72; Вгйскпег 398;
Оаигаі 536. — Див. ще басаман. —
Пор. позумент.
пасат «постійний сухий вітер між
тропіками та екватором»; — р. пассат,
бр. болг. пасат, п. вл. разаі, ч. слц.
слн. разаі, схв. пасати (мн.); — запо-
зичення. з німецької мови; нім. Раззаі
«тс.» походить від гол. раззааі, яке
зводиться до ісп. разасіо «тс.», що ви-
никло, можливо, внаслідок скорочення
вислову *уієпіо сіє разада «прохідний
вітер»; ісп. разасіа утворене від дієсло-
ва разаг «переїздити, переходити», спо-
рідненого з фр. раззег «переходити, про-
ходити, проминати». — СІС2 629; Кора-
Іігізкі 725; НоІиЬ—Еуег 361; РЧДБЕ 540;
Ву|'акли)а 690; К1и§е—Міігка 534. —
Див. ще пас2.
[пасемок] «боковий пагін рослини
НЗ УжДУ 26; нерідний син одного з
членів подружжя Нед, Шух», [пасем-
ки] «розгалужені кінці оленячих рогів»
ВеУг, [пасемниця] «нерідна дочка» НЗ
УжДУ 26, [пасим’я] (зб.) Нед, [паси-
мкувати] «пасинкувати» Нед; — п. ра-
зетко «маленьке пасмо; розгалужений
кінець лосячого рога»; — результат
контамінації слів пасемко (зменш, від
пасмо) та пасинок.. — 8 XV IV 73. —
Див. ще пасинок, пасмо.
пасерб «пасинок; [брат чоловіка
О]», [пасербник] «тс.», [пасербиня]
«нерідна дитина», пасербиця «падчір-
ка», [пасербля] «нерідна дитина» НЗ
УжДУ 26/2; — р. бр. [ пасерб], п. ра-
зіегЬ, цсл. пдсржБ'к; — утворене за до-
помогою префікса па- від іменника
*серб (< *зьгЬ'ь), який загальноприй-
нятої 'етимології не має; зіставлявся
(Вгйскпег 398) з п. -заст. загЬас (укр.
сьорбати), як назва «того, хто сьорбав
(ссав) те саме молоко»; пов’язувався
(Преобр. II 20, 266) з етнонімом серб
та словом [сябер] «учасник земельного
володіння,, спільник у торговельній спра-
ві». — Кобилянський Зб. наук, праць І
304
86; Бурячок 42; Трубачев Терм, родст-
ва 53; Фасмер III 211; Критенко Вступ
538. — Див. ще па-, серб, сьорба-
ти. — Пор. присербитися, сябер1.
[пасербі'та] (бот.) «анемона, Апе-
гпопе риїзаііііа Б.» ВеБ, ВеНЗн; — не-
ясне.
пасерувати «обсмажувати борош-
но, овочі, коріння перед закладанням їх
у страви»; — р. пассеровать «тс.»; —
через російське посередництво запози-
чено з французької мови; фр. раззег а
1а їіатте «потримати над вогнем»,
букв, «пропустити крізь вогонь», має в
своєму складі дієслово раззег «пропус-
кати». — Див. ще пас2.
пасив, пасивний’, — р. пассйв, бр.
пасій, п. разу\ма, ч. слц. разіма, вл. ра-
зі\м (грам.), болг. пасив, м. пасив, схв.
пасив, пасйва, слн. разїс; — запози-
чення з латинської мови; лат. раззімиз
«недіяльний; той, що зазнає чогось»
походить від раііог «терплю, зазнаю»,
спорідненого з гр. тгрца «нещастя,
страждання», 7гг]р6<; «паралізований,
сліпий». — СІС2 629; Кораіігізкі 728;
НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 540; Ву^акли-
]’а 690; ХУаШе—Ноїт. II 264. — Пор.
пасія.
пасинок «нерідний син одного з
членів подружжя; боковий пагін рос-
лини», [пасениця] «нерідна дочка» Си,
пасйння СУМ, Л, пасинкувальниця,
пасинкувати «обрізувати бокові паго-
ни рослин»; — р. пасинок, бр. паси-
нак, др. пасьін’ьк'ь, п. разупек, болг.
[пасинче], м. пасинок’, — псл. разу-
П'ьк'ь, утворене за, допомогою префікса
ра- від іменника зуп('ьк'ь); — прус, раз-
зопз, лит. рбзйпіз «тс.» є запозичення-
ми зі слов’янських мов. — Бурячок 42;
Трубачев Терм, родства 53; Фасмер
216; 8ХУ IV 81. — Див. ще па-, син.
[пасиночок] «рядочок, смужечка»
Мо, [пасинєстий]. «з візерунком у
смужку» (перев. про тканину) Корз; —
неясне.
пасіка «місце, де стоять вулики;
ділянка лісу, призначена на зруб», [па-
сека] «тс.» Нед, [пасік] «рід вулика»
пасія
пасклйн
Л, [пасічисько] «місце, де була пасіка»
Нед, пасічник, [пасічниківна\, пасіч-
ництво, [пасічниця] «дружина пасіч-
ника», [пасічниченко Бі, пасічничка
Бі, пасішник, пасішниківна, пасішни-
ця], [пасока] «пасіка» Л, [пасочник]
«пасічник» Пі, пасічний, пасічниць-
кий, [пасічничий] Нед, [пасічити]
«чистити, готувати цілину під посів»,
пасічникувати, [пасечниковати Бі,
пасічнйчити Нед, пасішникувати]; —
р. бр. пасека, п. разіека, ч. слц. разека
«лісосіка»; — псл. разека, утворене,
очевидно, від дієслова *розекіі «посік-
ти» як назва місця, де вирубано ліс, з
подовженням о в префіксі (б > а), ха-
рактерним для відіменних утворень. —
Дзендзелівський УЗЛП 99—100; Фас-
мер III 211; Преобр. II 26; Вгйскпег
398; Масіїек Е84С 436; Пелева Зтимо-
логия 1967, 176. — Див. ще па-, сік-
ти.
пасія (заст.) «любов, пристрасть;
церковна відправа в перші чотири тиж-
ні Великого посту; [гнів, роздратуван-
ня; злюка Л]», [опасія] «страсні Єван-
гелія» Бі, [фасия] «гнів», [пасійбнний]
«дуже злий» Ме, [пасіювати]; — р.
пассия, бр. пасія, [пасіонат] «запаль-
ний, злий», п. раз]а, ч. разце «страсті
(Христові)», слц. раеіа, вл. разіоп «при-
страсть, захоплення, страсті Господні»,
нл. разу]а, м. паси/а, схв. паси]а, слн.
раз]6п . «пристрасть, особлива схиль-
ність»; — запозичення з латинської
мови; дат. раззіо «страждання, хворо-
ба; афект» пов’язане з раііог «терплю,
зазнаю». — СІС2 629; Кораіігізкі 726;
Вгйскпег 398; 8XV IV 75; 8кок II 613. —
Див. ще пасив.
паск (фарм.) «протитуберкульоз-
ний лікувальний засіб»; — р. бр. болг.
паск', — абревіатура, що виникла на
основі виразу пара_міносаліцилова ки-
слота «тс.». — ССРЛЯ 9, 254.
паска «великодній хліб», [паскар]
«посудина, в якій носять святити пас-
ки» Нед, [пасчаний] «стосовний до пас-
ки», [пасчин] «тс.»; — р. [паска] «ве-
ликодній свячений сир», бр. пасха,
[паска], др. паска «пасхальний хліб в
іудеїв», п. разсйа «великодня їжа», [раз-
ка] (з укр.), стсл. паска; — запозичен-
ня з грецької мови; гр. тгаоха є фоне-
тичним варіантом слова тгао/а «пас-
ха»; існує думка (Преобр. II 26; Собо-
левский Лекции 145) про виникнення
фонетичної форми паска з пасха на
слов’янському грунті. — Фасмер III
216; ГСЗ III 145; 8XV IV 75. — Див.
ще Пасха.
[пасквитися] «глузувати, лаятися»
Бі; — очевидно, результат контамінації
слів [паствитися] «тс.» і пасквіль. —
Бі 273. — Див. ще пасквіль, паст-
витися.
пасквіль «твір образливого, наклеп-
ницького характеру», пасквілянт, [паш-
квель Нед, пашквіль Нед, Бі]; — р.
пасквиль, (заст.) пашквиль, бр. паск-
віль, п. разгк\мі1, ч. разкмії, разкмії,
слц. разкмії, болг. пасквйл, м. паск-
вил, пасквйла, схв. пасквйл, п'аскви-
ла, пасквйла, слн. разкмії; — запози-
чення з німецької мови; н. РазциїП «тс.»
походить від іт.. ст. разциіііо «тс.»,
зменш, від разциіпо «тс.», утвореного
від назви скульптурної групи в Римі,
на якій вивішували сатиричні вірші;
свою назву скульптурна група дістала
від імені дотепника Разциіпо, що меш-
кав поблизу. — СІС2 629; Коваль 161 —
162; Черньїх II 9—10; Фасмер III 211;
Преобр. II 20; Кораііпзкі 728; НоІиЬ—
Буег 361; РЧДБЕ 540; Ву]акли]а 691;
Ог. РшЬ. 558; КІеіп 1136.
[пасклйн] «клин, яким прикріплю-
ють косу до кісся; леміш» Г, Нед, [па-
сень ГрицАВ, пасинок Гриц, пасквин
ЛЧерк, пасквинь Нед, пасквіль ГрицАВ,
паскаль Нед, паскин ГрицАВ, паск-
лень Нед, пасклинь Л, пасклін Ва, Си,
пасколень ГрицАВ, паскрин ГрицАВ,
паскувінь Корз, паспилін До, пасплин
ГрицАВ, пастилйн ЛЧерк, пастинь
НикСгЛ, паст(к)олень Ва, пастлинь
ГрицАВ, пастовень, пастоль тж, пас-
цил О, пасцинь О, пацклин ГрицАВ,
пласкінь ГрицАВ] «тс.»; — п. [разк\міі]
«частина замка, в якій ключ з’єднуєть-
305
паскуда
пасмо
ся з пружиною; вид засува», [равгк\мі1]
«тс.» (з укр.?); — не зовсім ясне; оче-
видно, утворене з префікса па- та
іменника клин, первісно як назва мен-
шої (допоміжної) з двох плішок, що
вживалися для прикріплення коси; по-
ходження елемента -с- неясне. —
Дзендзелівський НЗ УжДУ 37, 56—57;
ГрицАВ 120; ЗXV IV 82. — Див. ще
клин1.
паскуда* «мерзота; мерзотник»,
[паскуд] «мерзотник», [паскуди] «за-
хворювання очей у худоби» Нед, пас-
кудник «[тс. Нед; хвороба коней]; мер-
зотник», [паскудниця] (зоол.) «гадюка,
Реііаа Ьегиз», Мо, ВеУг, ВеНЗн, пас-
кудство, [паскудь] «паскуда» Нед,
[пацкуда Нед, пацкудище ВеЗн] «тс.»,
[паскудивші], паскудний, [пацкудний]
ВеЗн, паскудити, [запаскудніти],
препаскудний-, — р. паскуда, бр. пас-
куда, пбскудзь, п. слц. разкисіа, ч.
[равкисПї] «псувать», [равкшіії] «тс.»; —
псл. равкрсіа, утворене за допомогою
префікса ра- від основи прикметника
зкрсі-ьп'ь «скудний»; первісно означало
«бідність, злиденність». — Фасмер III
212; Преобр. II 21; ЛакоЬзоп 636;
Вгііскпег 398; МасЬек Е8ЛС 436; Мікі.
Е¥/ 298. — Див. ще па-, скудний.
[паскуда2] (бот.) «гельвела, Неі-
уеііа зивресїа КготЬ.» Мак; — пов’яза-
не з паскуда «мерзота»; назва зумов-
лена отруйними властивостями цього
гриба (пор. назву іншого отруйного
гриба поганка). — Сл. бот. 125; УРЕ
5, 297. — Див. ще паскуда*.
паслін (бот.) «Зоїапит Б.», [пас-
лен Мак, паслен Мак, паслин Нед,
паслйна, пасльбн], пасльонина, [пес-
лина Мак, песлйни Нед, песльон Мак,
писклука См, писклюква См, пислени
Мак, пислйна Нед, пислйнець ВеУг,
пасльони Мак, піскльбн Л, послен
Мак, прислана «тс.», пасльонові, [за-
пасльбнити] «замазати в паслін»; —
р. бр. паслен; — др. *пасльнгь, утво-
рене, очевидно, за допомогою префікса
па- від основи *сльн-, яка зберігається
в р. [елен] «твердий слиз на рибі» і
306
перебуває у зв’язку з основою іменни-
ка слина-, назва зумовлена, очевидно,
тим, що ягоди пасльону викликають
блювання і надмірне виділення слини;
пов’язання з основою сьл- «сонце»
(Преобр. II 21) необгрунтоване. — Ко-
валь 51; Фасмер III 212, 669; Мерку-
лова Очерки 127—128; Булич ИОРЯС
10/2, 429; Вй§а № II 511. — Див. ще
па-, слйна.
[пасля] «після» Нед; — неясне; мо-
жливо, залишок давнього утворення з
префіксом па-, паралельного до др. по-
слідь (> р. после, укр. [послі], після).
[пасмер] (бот.) «водяна сосонка
звичайна, Нірригіз уиі^агів Б.» Нед,
Мак; — неясне; можливо, пов’язане з
пасмо (через подібність цієї рослини
до хвоста або до пасма волосся). — Ві-
сюліна—Клоков 228; Нейштадт 405—
406.
пасмо СУМ, Корз, [пасемко] «мо-
тузка або нитка для перев’язування
пасма», [пасемник] «тс.» Нед, [пасем-
це] (у виразі п. овець «тридцять голів»)
Нед, [пасмйстка] (назва вовни) Доп.
УжДУ 4, [пасмовець] (ент.) «метелик,
Еігпепіііз» Нед, [пасьбмка] «обшивка в
кожусі, тасьма» Л, [пасемйстий] «сму-
гастий», пасманйстий, [пасмати] «роз-
патланий» Л, [пасмйстий] «смугас-
тий», [пасмоватий] «розташований пас-
мами (про гори)» Нед; — р. м. пасмо,
бр. пасма, п. вл. нл. разто, ч. слц.
разто, полаб. розт^, болг. пасмо, схв.
пасмо; — псл. разто, *разт§; — спо-
ріднене з лтс. рибзтз «ланка, відрізок;
пасмо», свн. мазе «волокно, торочки,
облямівка», снн. снідерл. уєвє, двн. Га-
во (чол. р.), Гава (жін. р.), дангл. Гсез
«тс.»; значенням «жмут ниток, що ма-
йорять під вітром» наближається до
кореня *рез- «дути, віяти», до якого
зводяться й укр. пахнути, пахнути,
схв. пахул> «жмут, пасмо»; наявність
слова у латиській мові (лит. рбвтаз
«пасмо» може бути слов’янським запо-
зиченням) і його загальнослов’янське
поширення виключають думку (Кава-
пеп ТвсЬц\м. Б. 182) про його тюркське
пасока
паства
(чуваське) походження. — Дзендзелів-
ський НЗ УжДУ 14, 120; Трубачев
Рем. терминол. 102—103; Бернштейн
Очерк 1974, 185; Фасмер III 212; Пре-
обр. II 21; Масіїек Е8ЛС 436; НоІиЬ—
Буег 361; 8кок II 613; МііЬІ.—Епсіг. III
458; Кагиііз II 74; Егаепкеї 640; Кіи^е—
Міігка 185. — Пор. пахнути2.
пасока — див. сік*.
[пасощі] «ласощі» Пі; — неясне;
можливо, результат контамінації слів
ласощі і паска або пастйла чи пато-
ка.
паспарту «картонна рамка для
портрета, гравюри»; — р. бр. болг. па-
спарту, п. раззе-рагїоиі, ч. разрагіа,
схв. паспарту, — запозичення з фран-
цузької мови; фр. раззе-рагіоиі «ключ,
що підходить до багатьох замків; кар-
тонна рамка для портретів» складаєть-
ся зі слів раззе «проходить, пропускає»,
раг «через, крізь, по» і іоиї «увесь, ці-
лий», спорідненого з нар.-лат. НоШз,
що є експресивною формою лат. їбїиз
«тс.». — СІС2 630; Кораіігізкі 727; Но-
ІиЬ—Еуег 361; РЧДБЕ 541; Ву]акли]а
652; баигаї 716—718. — Див. ще
партер, пас2, тотальний.
паспорт, паспортист, паспорти-
зація, [пачепбрт] Бі, пашпорт, пас-
портизувати; — р. м. паспорт, бр.
пашпарт, п. разгроН, ч. разрогї «су-
провідний лист, перепустка», слц. заст.
разрогі, болг. паспорт, схв. п'аспбр;
— запозичення з німецької мови; н.
заст. РаРроН походить від фр. раззе-
рогі, букв, «дозвіл на прохід через
порт», пізніше «пропускне свідоцтво,
паспорт», утвореного зі слів раззе «про-
ходить» та рогї «порт, гавань»; форма
пашпорт прийшла через польське по-
середництво. — СІС2 630; Акуленко
140; Фасмер III 213; Черньїх II 10; Сер-
геев РР 1974/ 1, 74—75; Преобр. II 21;
81. \муг. оЬсусІї 556; НоІиЬ—Буег 360;
РЧДБЕ 541; Кіеіп 1137. — Див. ще
пас2, порт2. — Пор. пас5.
паста; — р. бр. болг. м. паста, п.
ч. слц. вл. разїа, схв. паста, слн. раз-
4а; — запозичення з італійської мови;
іт. разїа «тісто, тістечко» пов’язане з
пізньолат. разїа «тс.», яке походить від
гр. 7гссоті] «борошняна підлива», спорід-
неного З 7ГССОТОС «солоний, посипаний
сіллю», пов’язаним з тгаооео «посипаю,
насипаю», спорідненим з лат. риаііо
«трясу, штовхаю, махаю, коливаю». —
СІС2 630; Фасмер III 213; Черньїх II
10; Преобр. II 22; 81. \муг. оЬсусІї 556;
НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 541; Ву]ак-
ли]а 692; Кіеіп 1137; Воізаср 749; Таї-
сіє—Рок. 1511.
пасталакати «базікати», [пашта-
лаґати, пашталати] «тс.» Нед, [па-
сталака] «незграбна чи необережна у
висловах людина» Ме, [пашталага]
«дурна, зухвала особа» Нед; — очеви-
дно, результат контамінації дієслівних
форм постолакати «базікати» та па-
тякати «тс.». — Див. ще патя, пос-
толакати.
[пасталатій] «незграбна чи необе-
режна у висловах людина» Ме; —
очевидно, результат видозміни іменни-
ка [пасталака] «тс.» за зразком форм
типу наявного в цій місцевості прізви-
ща Магалатій (від магала «частина
населеного пункту, куток»). — Див.
ще пасталакати.
[пастая] «стручок (квасолі, гороху)
ВеНЗн; (бот.) лунарія оживаюча, Еи-
пагіа гесііуіуа Б.» (рослина дає стручки
овальної форми), [пасталь] «лунарія
оживаюча» Мак; — запозичення з ру-
мунської або молдавської мови; рум.
молд. разїаіе «стручок», [разїаГе] «тс.»,
очевидно, пов’язане з алб. різНіа^е (Ьі-
зЬ(а]е) «лунарія», ЬізЕИ «хвіст». — Га-
бинский Вост.-сл. молд. взаим. II 137—
138; Карпенко НЗ ЧДУ 31 (1958), 117—
118; Уіпсепг 8; ПЕРМ 597; СДЕЛМ 347;
Рара1іа§і 832.
паства «віруючі однієї парафії, па-
рафіяни, [пасіння]»; — р. бр. паства
«парафіяни», др. паства «отара», п.
разі\ма «пасовисько; (рідко) парафія-
ни», ч. слц. разїуа «пасовисько, вигін»,
вл. нл. разі:\ма, полаб. розїуо «тс.»,
болг. паство «паства», м. паства, схв.
паства «тс.», стел, паства «стадо»; —
307
паствитися
пасти
похідне утворення від пасти'; значен-
ня «парафіяни» є, очевидно, старосло-
в’янською калькою грецького вислову
тгоіцуг] (тгоіцуіоу) той Хрютоб «отара
Христа». — Преобр. II 22—23. — Див.
ще пасти*.
[паствитися] «глузувати, лаятися»
Бі, [паствитьця] «зловтішатися; раді-
ти з чужого нещастя» Пі; — запози-
чення з польської мови; п. разВміс зф
«знущатися, мучити; (заст.) годувати-
ся» пов’язане з п. ст. разї^міс «пасти»,
похідним від разілма «пасіння, їжа,
корм»; значення «глузувати, мучити» в
п. ра5Ї\міс зф розвинулось через про-
міжне значення «втішатися, розкошу-
вати» (пор. нвн. \меісіеп «пасти, пасти-
ся», зісЬ \меісіеп (ап) «втішатися, милу-
ватися»). — 8 XV IV 81; Вгііскпег 398. —
Див. ще пасти*.
пастель «м’які кольорові олівці для
живопису; малюнок, виконаний такими
олівцями; відповідний жанр живопи-
су»; — р. пастель, бр. пастзль, п. ч.
слц. вл. разїеі, болг. пастел, м. пас-
тел, схв. пастел, пастела, слн. раз-
іеі; — запозичення з французької мо-
ви; фр.' разіеі походить від іт. разіеііо
«тс.», демінутива від разїа «тісто» (ос-
кільки кольорові олівці виготовляють із
спеціальної суміші з сухими фарба-
ми). — СІС2 630; Фасмер III 213; Пре-
обр. II 22; Кораііпзкі 727; НоіиЬ—Буег
362; РЧДБЕ 541; Ву)акли]а 692; Паи-
гаї 537. — Див. ще паста.
пастеризувати «знищувати мікро-
організми в рідинах нагріванням», па-
стеризатор, пастеризація, пастери-
заційний, пастеризований; — р. пас-
теризовать, пастеризйровать, бр.
пастзрьізаваць, п. разіегуго\мас, ч. раз-
Іегізоуаіі, разіегігоуаіі, разїегоуаїі, слц.
разіегігоуаї’, вл. разїеигіго\мас, болг.
пастьоризйрам, м. пастеризйра, схв.
пастеризйрати, пастеризовати, слн.
разіегігігаїі; — запозичення з францу-
зької мови; фр. разїеигізег «тс.» утво-
рено від прізвища бактеріолога Л. Пас-
тера (Разїеиг 1822—1895), що запро-
понував цей спосіб консервування. —
308
СІС2 630; УРЕС II 749; Булаховський
Нариси 99—100; Кораііпзкі 727; Но-
ІиЬ—Буег 362; РЧДБЕ 541; Ву]акли-
]а 692.
пастернак (бот.) «Разііпаса Б.» Г,
Нед, [пастирнак Мак, пастернак, пос-
тирнак ВеБ, пустернак Пі, пусторнак
Мак], ст. постернаков'ь (1597); — р.
пастернак, бр. пастарнак; — запози-
чення з польської мови; п. разіегпак
«тс.», як і ч. разііпак, разїгпак, разїг-
пак, слц. разїгпак, разігпак, вл. разіуг-
пак, нл. разіегпак, разіегпак, болг. па-
ищьрнак, м. паштрнак, схв. пастр-
нак, пастрі-ьак, слн. разііпак, разїіпа-
ка, зводиться до н. [Разіегпак], що є
варіантом н. Раз1:іпак(е) «тс.», яке по-
ходить від лат. разііпаса «тс.», спорід-
неного з разііпит «мотика для копання
ґрунту», яке загальноприйнятої етимо-
логії не має; думка про контамінацію
запозиченого разііпак із слов. *па-
стрнакгь (Преобр. II 22) недостатньо
обґрунтована. — Дзендзелівський 81.
зі. 6/1—2, 134; Шелудько 42; Фасмер
III 213; Черньїх. II 10; Вгйскпег 398;
МасЬек Е8ЛС 437; 8кок II 616; \УаІ-
сіе—НоГт. II 261.
пасти* (свійських тварин), [пасати
Нед, О, пасвити Нед], пастухувати,
пастуглити, [пасва] «випас» О, [пас-
виско] «пасовисько» Нед, [пасвище
Нед, пасище, пасівнйк Ва], [пасло О]
«тс.», [пасня] «пасовисько, паша» Л,
[пасовйна] (назва, пов’язана з обліком
та господарськими розрахунками) Доп.
УжДУ 4, пасовисько Г,. Нед, ВеБ, [па-
совйця[ «пасовисько, час пасіння ху-
доби», пасовище СУМ, Нед, [паства]
«пасіння; паша Нед», пастівень «пасо-
вище», [пастівне] «луки поблизу горо-
ду» ВеБ, [пастівний], [пастов] «паша»
Нед, [пастбвень] СУМ, Л, Ч, [пастб-
вище] «пасовисько» Нед, [пастбвник]
«вигін» Бі, Л, [пастовня] «огородже-
ний вигін Нед; сіножать ЛексПол»,
пастух, пастуша, пастушеня, [пас-
тушка] «батіг, яким поганяють корів»,
[пастушня] «отара овець; пасіння ко-
рів за чергою» Л, [пастушина] «пасту-
пасти
пасти
хування Кур; платня пастухові», [пас-
тьба] «паша, пасіння», [пасьба] «па-
сіння Нед; ніколи не орана земля Л»,
паша «трава на пасовиську», [пасев-
нйй] «який добре напасається» О, [пас-
ний] «відгодований» ВеЗа, [пастівний,
пастовнйй], пастушачий, пастуший,
[пасом] «попасом» Нед, випас, [на-
тішити] «напасти (худобу)», [напа-
сочка] «пасіння», [бпас] «невелике мі-
сце для пасовиська в саду», опасистий
«огрядний», [бпасний] «вгодований,
жирний» Ж, підпасач, підпасич, під-
пасок СУМ, Нед, [підпасичик] «хлі-
бинка, яку навесні дарують пастухові»,
попасати «пасти в дорозі», попас «па-
сіння в дорозі; пасовисько, випас», по-
пасання «корм на пасовиську», [попа-
сене] «пасіння в дорозі; пасовисько»,
попасище «випас», [пбпашка] «попас»
Нед, попаски, попасом, [поспашува-
ти] «згодувати траву чи посіви на
пні», розпастися «відгодуватися», [ро'з-
пас] «огрядність, певність» Нед, спа-
сати «робити спаш», [спась] «спаш»
Нед, спаш «пошкодження трав або по-
сівів тваринами; пасовище Нед», [спа-
сове'ць] «той, хто пускає худобу пасти-
ся на чуже поле», [спасне] «спашне»
Нед, спаш, спашне «гроші за спаш»,
[спаснйй] «жирний, гладкий» Нед,
[упаслий] «легковідгодовуваний»; — р.
пасти, бр. пасвіць, пасціць, др. пас-
ти, п. разе, разас, ч. разїі, слц. раз!’,
вл. нл. разе, полаб. розе, розі «пасти-
ся», болг. паса, м. пасе, схв. пасти,
слн. разіі, стсл. пасти; — псл. разіі; —
споріднене з лат. разео «пасу; годую,
утримую; викохую», раЬиІит «їжа,
харчі, корм», тох. А раз- «стерегти, па-
сти», тох. В разк- «тс.», хет. раїїкзі
«стережу, . пасу», гр. тгатєоцаї (аор.
Є7гаобщг]у, 7гао(о)ацг]у) «їм, п’ю», атга-
отод «той, що нічого не їв, не пив»,
дінд. раїі «охороняє, стереже», гот. їб-
сі]ап «годувати, утримувати», двн. їио-
іаг «харчі, їжа, корм», дісл. їбзіг «году-
вання, харчування», що зводяться до
іє. *ра- «пасти (худобу); стерегти; до-
глядати»; пов’язання з р. питать
«харчувати, живити» (ХУаІсІе—Ноїт. II
260; Тгаиїтапп 207) та з лит. рйозїі
«прикрашати, прибирати» (ХиЬаїу Зі.
а. сі. І 2, 83—85) сумнівні. — Фасмер
III 215—216; Черньїх II 10—11; Пре-
обр. II 22—24; Иванов Сб. статей по
язьїкозн. Памяти М. В. Сергиевского
1961, 105—119; МасЬек ЕЗЛС 436—
437; Вгйскпег 399; Зкок II 614; Мартьі-
нов Язьік 64—65; Рокоту 787. — Пор.
пастир, паша*.
пасти2 «упасти, звалитися», пада-
ти, падатися «упадати (перед кимсь)»,
падлючити, пад «низьке місце, запа-
дина; [падіння; каскад; тераса Нед]»,
[падавка] «епілепсія» Нед, [падалник,
падачка] «тс.» Нед, падалиця СУМ,
Нед, падалка, [падало] «парашут» Нед,
[падалюхи] «падалиця» Нед, падаль,
[падальниця] «падальна муха» Нед,
[падеж] «занепад; падіж» Нед, падина
«невелика долина», [падйчій] «водо-
спад», падіж СУМ, Нед, [падлйна]
«падаль» СУМ, Нед, [падлечина] «тс.»
Нед, падлб «тс.; негідна людина»
СУМ, Нед, [падлйчина] «повалений
вітром ліс» О, падлюка, [падок] «ви-
падок Нед; отвір у жорнах, крізь який
сиплеться борошно О», падуча «епіле-
псія», падь «глибока долина, яр; со-
лодка липка рідина на листі», падевий
(мед) «який бджоли виробляють з па-
ді», падалишній, [падкйй] «охочий»,
[падковитий] «старанний», падлючий,
[падьма] (у виразі п. упасти «зовсім
завалитись») Нед, [впад] «падіння; во-
доспад Ж; занепад Пі», впадина «запа-
дина», [впадниця] «грузило, лот» Ж,
випасти «трапитися», випад, випадок
СУМ, Ж, випадковий, випадком, від-
пад, [відпадки] «відходи», [допасти]
«добратися; схопити», [допастися] «з
жадністю взятися за щось; накинути-
ся», запастися «опуститися, провали-
тися, зникнути», [запад] «верша», [за-
падень] «заглибина», [западець] «лю-
дина із заходу» Ж, западина, [запад-
ниця] «западня, пастка», западня «па-
стка; [западина]», [западовець] «захід-
ний вітер» Ж, [западок] «занепад; руї-
309
пасти
пасти
ни; заднє стегно у тварини» Ж, [запа-
док] «западня», [западя] «баюра, калю-
жа» Мо, [западе] «глибокий сніг», за-
падистий «який трохи западає», запа-
лай, [западнйй] «розташований у запа-
дині», [западнйй] «сніжний» Ж, зане-
пасти, занепад, занепадник, зане-
падництво, занепадок (заст.) «зане-
пад», занепалий, запопасти «дістати,
роздобути, натрапити, захопити; домог-
тися», запопадати «сумлінно ставити-
ся, докладати багато зусиль», запопад-
ливий, запопадний, запропасти «про-
пасти», запропастити, [запропалий]
«даремний», [за-пропале] «даремно»
Ж, напасти, [напастувати] «напада-
ти», напад, [нападень] «ятір на обру-
чі», [нападка] «напад Ж; рибальський
сак», нападки, нападник, [нападок]
«напад; переслідування» Ж, [нападе]
«напасть», напасник, напасть, напас-
ливий, [напаснйй] «причіпливий, на-
в’язливий» СУМ, Ме, [нападкуватий]
«напасливий», [нападний] «тс.» Ж,
[напропадйме] «на погибель», напро-
пале, невпопад, бпад «опале листя;
[напад Ж; крижані бурульки або роса
на деревах]», опади, [бпадка] «запади-
на», [опадбнько] «нещасна доля» Ж,
[опадчина] «відходи» Ж, [бпадь] «гли-
бокий сніг» Ж, [опасть] «сніг, іній на
деревах», [бпат] «сніг на деревах; не-
сподіваний сніг; сніжна зима» О, опа-.
дистий «спадистий», опалий, перепас-
тися «виснажитися», перепад, [пе-
репадистий] «непостійний», [підпас-
ти] «бути схожим», [підпадистий] «з
низьким підйомом» (про чобіт) Нед,
[піднепасти] «підупасти, ослабнути»,
[піднепалий], підупасти, підупад, пі-
дупалий, попасти «влучити; потрапи-
ти», попастися, [попадатися] «потрі-
скатися» (про шкіру) О, [попадливий]
«запопадливий, схильний» Нед, при-
пасти «дістатися», припадок «приступ
(хвороби); [випадок]», [припаде] «ни-
зинне місце; частина рибальської вер-
шки», [припадистий] «крутий Нед; по-
логий; низький у підйомі», [припадко-
вий] «випадковий», [припадливий] «ни-
310
зинний», [припаднистий] «дощовитий»
Нед, [припадком] «випадково», [при-
опасти] «підупасти Нед; вибитися із
сил Ме; збідніти Дз», [приупасти]
«підупасти» Нед, [приупадок] «зане-
пад» Нед, пропасти, [прбпад] «поги-
бель; падіння» Нед, [пропадок] «втра-
та» Нед, [пропаде] «пошесть» Корз,
пропажа, [пропасна] «прірва», [про-
пасний] «чорт ВеУг; параліч О», про-
пасниця, [прбпасть] «погибель; прір-
ва», [пропадистий] «крутий, бездон-
ний» Нед, [пропадний] «пропащий»
Нед, [пропадущий] «минущий» Нед,
[пропажений] «пропащий», пропалий,
пропасний «згубний Нед; пов’язаний з
пропасницею, з прірвою», [пропастли-
вий] «крутий, з прірвами» Нед, пропа-
щий, прбпадом (у виразі пропас-
ти п.), розпад, розпадина «ущелина»,
розпадок, [розпалина] «тс.», [розпад-
но] «пристрасно» Нед, [розпопадний]
«запопадний» Нед, спасти «припасти,
дістатися», [спадатися] «траплятися»
Чаб, спад, спадень (заст.) «захід»,
спадина «спадиста поверхня; [водоспад
Нед]», спадки «спадщина», [спадків-
щина] Нед, спадок «тс.», спадщина,
[спадя] «велика злива; спад» Ба, [спаде]
«падь на листях Нед; частина рибаль-
ської вершки», спадистий «похилий;
[крутий Нед]», спадковий, спадний,
упадати «занепадати; турбуватися, пі-
клуватися; домагатися прихильності»,
упадатися «доводитися, траплятися»,
упад «падіння; [нещастя]», [упадник]
«запобігливий чоловік» Нед, [упадок]
«падіж», [упаде] «тс.», [упадонько]
«горе, нещастя», [упаль] «опале збіж-
жя; гнила солома» ВеНЗн, [унадливий]
«запопадливий», [упадний] (у виразі
упадна година «остання година») Нед,
упалий; — р. пасть, падать, бр. пасці,
падаць, др. пасти, падати, п. разе,
расіас, ч. расіа!, ст.. разїі, слц. раба!’,
вл. расіас, нл. расіаз, болг. падам, пад-
на, м. падне, схв. пасти, падати,
слн. разіі, расіаН, стел, пасти, падати; —
псл. разіі (< *расНі), расіаіі; — спорід-
нене з дінд. расіуаїе «падає, іде», ав.
пастила
пастораль
раібуеііі «спускається, лягає», дангл. Іе-
іап «падати», двн. §іІеззап «тс.», лат.
ре58ііт «додолу, вниз», далі також з
псл. росі-ь «дно, підвалина, під», дінд.
раї «нога», гр. тгойд, тгоббц, лат. рев,
ресііз, гот. Гбіиз «тс.». — Фасмер III
184; Преобр. II 25—26; Вгйскпег 390;
Масіїек Е8ЛС 425; НоІиЬ—Кор. 260;
8сЬи8Їег-8е\мс 1032—1033; Младенов
407; 8крк II 615—616; Мікі. 229;
МеіПеі Еіисіее 10; Рокоту 790—791. —
Пор. пасть, паща, під*, піший.
пастила «тістоподібний кондитер-
ський виріб», пастилаж «фігурний ви-
ріб з тіста, цукру; скульптура з розі-
м’ятої і обпаленої глини», пастилка,
пастильник, пастильний', — р. пас-
тила, бр. пасціла, п. раеіуїка, ч. слц.
вл. разіііа, схв. пастила, слн. раеіїіа
«солодка таблетка»; — запозичення із
західноєвропейських мов; джерелом
може бути фр. разїіііе «таблетка, пас-
тилка, маленька кругла цукерка» або
іт. разїі^ііа «таблетка, коржик»; фр.
разііііе, іт. разїі^ііа виникли на підставі
лат. разііііиз «кулька, пігулка; запаш-
ний коржик для жування», що є демі-
нутивом від лат. рапіз «хліб», спорід-
неного з разсо «пасу», стсл. пасти, укр.
пасти. — СІС2 630; Фасмер III 214;
Черньїх II 11; Преобр. II 24; 81. \муг.
оЬсусії 556; НоІиЬ—Пуег 362; Ву]акли-
]а 692; Таїсіє—Ноїт. II 246—247. —
Див. ще пасти1.
пастир «священик; [пастух Нед]»,
[пастйрка] «пастушка; крислатий жі-
ночий капелюх» Нед, пастйрство
УРС, Нед, [пастирька] «приміщення
для вівчарів та молочних продуктів»
Доп. УжДУ 4; — р. пастьірь, бр. пас-
тир, др. пастьірь; — запозичення з
церковнослов’янської мови (у значенні
«пастух», очевидно, з чеської); стсл.
пастьірь «пастух; духовний наставник»,
як і болг. пастир «пастух», пастир
«священик», м. пастир «пастух, пас-
тир», схв. пастир, слн. разїїг, ч. разіуг
«тс.», вл. разїуг «пастух», нл. разіуг
«тс.», загальноприйнятої етимології не
має; найчастіше вважається власне
слов’янським утворенням із суфіксом
-(Оугь від основи дієслова разі! «пас-
ти» або від основи іменника разів «па-
сіння, пасовище» (Шанский ЗИРЯ III
70); вважалося також (Преобр. II 24;
МеіИеі Еіисіез 182, 186; Уопсігак І 159)
запозиченим з латинської мови через
германське посередництво (нар.-лат.
ра5Ібг(е) «пастух»); пор. також п. раз-
іегг «пастух; пастир», слц. разііец«тс.».
— Фасмер III 215; МасЬек Е8ЛС 436;
8сЬи5Їег-8е\мс 1050; Младенов 413—
414; 8кок II 614. — Див. ще пасти*. —
Пор. пастор.
пастка — див. пасть.
[пастбвник] «жаль за вмерлим»
Пі; — неясне.
пастор «парафіяльний священик у
протестантській церкві», пасторат,
пасторство, пасторша; — р. пастор,
бр. пастар, п. ч. слц. разіог, болг. м.
пастор, схв. пастор, слн. разіог; —
запозичення з німецької мови; нвн.
Разіог «тс.», свн. разіог «священик»,
снн. разібг, нн. разіег «тс.» походять
від слат. разіог «духовний пастир, ду-
ховний отець», що виникло на підставі
лат. разіог «пастух, пастир», пов’язано-
го з разсо «пасу, годую, доглядаю», з
яким споріднені псл. разіі, укр. пасти. —
СІС2 630; Фасмер III 214; Преобр. II
24; Кораіігізкі 727; НоІиЬ—Буег 362;
МасЬек Е84С 437; РЧДБЕ 541; Вуї'ак-
ли]а 692; К1и§е—Міігка 534. — Див.
ще пасти*.
пастораль «твір, що ідилічно зо-
бражує сцени сільського й пастушого
життя»; — р. пастораль, бр. паста-
раль, п. разіогаїіа, разіогаїе, ч. слц.
разіогаїа (муз.), разіогаїе (літ.), болг.
м. схв. пасторала, слн. разіогаїа; —
запозичено з французької мови, мож-
ливо, через німецьку; фр. разіогаїе
(> н. Разіогаїе) «тс.» утворено від лат.
разіогаїіз «пастушачий», похідного від
разіог «пастух», з яким пов’язане укр.
пастор. — СІС2 630; Фасмер III 214;
Кораіігізкі 727—728; НоІиЬ—Буег 362;
РЧДБЕ 541; 8кок II 616; Ву]акли]а
692; Оаигаі 538. — Див. ще пастор.
311
пастрама
пасуля
[пастрама] «солонина з барани-
ни Г; копчена або сушена баранина
Нед», [пастрома] «тс.», [пастряма]
«дрібно покришена варена баранина»
(так її звали запорожці) Бі, [пастрьб-
ма] «шматок м’яса або сала в пастці
як принада для звіра», [пострбма]
«копчена або сушена баранина» Нед; —
п. [Ьазігату] «сушена баранина», болг.
паст'ьрма «сушена солонина», м. пас-
трма «тс.», схв. пастрма «копчене
м’ясо»; — запозичення з турецької мо-
ви; тур. разіїгта «пресована солонина»
є фонетичним варіантом до Ьазіїгша
«тс.», утвореного від Ьазіїгшак «змушу-
вати чавити, давити», пов’язаного з
Ьазтак «давити, чавити, пресувати». —
Младенов 414; Бкок II 616; Баби.—
Аііг. У\УЬ. І 256—257; БокоізсЬ 22;
Радлов IV 1192, 1525, 1537,— Пор.
басма.
пастригувати — див. фастрйга.
[пастрйда] «сушена риба» Нед; —
неясне.
[пастух] (орн.) «пастушок, Ваііиз
адиаіісиз Б.» Шарл, [пастух рожевий}
«рожевий шпак, Разіог гозеиз Б.» Нед,
[пастушка] «одуд, Бірира ерорз Б.»
Шарл, пастушок «КаІІиз адиаіісиз»,
[пастухуваті] «НаІІіНае» Шарл, пас-
тушкові «тс.»; — р. [пастух] «лиска,
Биііса аіга Б.; водяна курочка, Роггаяа
ризіїїа РаІБ, Роггапа рагуа (Бсороіі)»,
пастушки «пастушкові»; — пов’язане
з пасти-, назви зумовлені, очевидно,
різними ознаками, зокрема тим, що
пастушок, утікаючи від переслідуван-
ня, бігає подібно до плиски білої, яка
має діалектні назви [пастушка, пас-
тушок, пастйрка], або тим, що деякі
з цих птахів кричать «ду-ду», подібно
до пастуха, який грає на сопілці; назва
рожевого шпака може бути калькою
латинського терміна Разіог, букв, «пас-
тух». — Булаховський Вибр. пр. III
209—210; Страутман 124; БСЗ 36, 629;
43, 666. — Див. ще пасти1. — Пор.
пастушка, пустушка.
[пастушка] (орн.) «плиска біла, Мо-
іасіїїа аІЬа Б.», [пастушок, пастйрка]
312
«тс.»; — п. [разіегка, разіугка], схв.
пастйрица «тс.», пастйрка «плиска
жовта, Моіасіїїа Пама», слн. разіігїса
«тс.»; — пов’язане з [пастушка] «ча-
банка»; назва зумовлена тим, що ці
птахи часто трапляються поблизу худо-
би на пасовиськах. — Страутман 124;
Булаховський Вибр. пр. III 209—210;
Бігиіугізкі 109; Бегіапс Магу, уіакоу
227. — Див. ще пастир. — Пор. пас-
тух.
пасть «паща; пастка», [паста] «па-
стка на мишей та щурів», [пасочка]
«пастка» Нед, пастка- — р. пасть
«тс.», бр. [пасць] «паща», п. разе «па-
ща; пастка», ч. разі «пастка», слц. разі’,
слн. разі «тс.»; — псл. разів < *райіь,
пов’язане з разіі (< *расііі) «упасти»;
первісне значення «прірва, западня»
(пор. [прбпасть]). — Фасмер III 215;
Черньїх II 11; Б\У IV 85; Вгйскпег 390;
Масіїек ЕБ4С 425; НоіиЬ—-Кор. 260,
266. — Див. ще пасти2. — Пор. паща.
пасувати «підходити, личити; від-
повідати», [пасати] «щастити» Нед,
[пасівнйй] «підхожий, слушний» Нед,
припасувати, припасбвка, припасо-
вувальний', — п. разоу/ас «пасувати»,
ч. разоуаіі, слц. [разоуаі’] «тс.»; — за-
позичено з німецької мови, можливо,
через польську {[пасати] безпосеред-
ньо з німецької); н. раззеп «тс.» похо-
дить від фр. раззег «проходити; надяга-
ти». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246;
Б XV IV 78; Кораііпзкі 725; Вгйскпег 398;
НоіиЬ—Буег 361; Кіи^е—Міігка 534. —
Див. ще пас2.
[пасуд] «непомітна яма в болоті»
Ч, [пасудка] «тс.» Ч; — р. [пасудка]
«мишоловка», бр. [пасьідка] «пастка»,
[пасьітка] «тс.»; — результат видо-
зміни слова пастка «западня», мож-
ливо, зближеного з основою посуд. —
Див. ще пасти2.
[пасуля] (бот.) «квасоля, Рйазеоіиз
Б.» ДзАтл II, [пасбля, пасулі тж, па-
сулйна Пр. XI діал. нар.] «тс.»; — слц.
[разиіа]; — запозичення з угорської
мови; уг. разгціу «боби, квасоля» похо-
дить від схв. п'асуль, [фасуаь], джере-
Пасха
патер
лом якого є нгр. сроктооЛі «тс.». —
Німчук 276; Фасмер IV 187; МасЬек
Е8.ІС 141; Вагсгі 237; ММТЕ8г III
126—127. — Див. ще квасоля.
Пасха «Великдень; іудейське свято
на честь виходу з єгипетського рабст-
ва», Паска (розм.) «Великдень», пас-
халія «таблиця для визначення часу
святкування Великодня та інших свят»,
пасхальний «великодній», [пасховйй]
«тс.» Нед; — р. Пасха, др. Пасха, п.
РазсЬа, ч. слц. РазсЬа, болг. Пасха, м.
Пасха (єврейське свято), схв. Пасха
«тс.», слн. Разка, стел. Пасха; — запо-
зичення з грецької мови; гр. ігаоха
«тс.» походить від арам, разіта «пасхаль-
не ягня, свято Пасхи», пов’язаного з
гебр. ржзаіі «тс.»; форма пасхальний
утворена під впливом слат. разсйаііз. —
Фасмер III 216; ГСЗ III 145; Черньїх II
11—12; Преобр. II 26; Вгйскпег 398; Ко-
раїігізкі 726; НоІиЬ—Еуег 361; РЧДБЕ
541—542; Ву]акли]а 693; Сезепіиз 684—
685. — Пор. паска.
пасьянс «вид картярської гри; спосіб
ворожіння»; — р. бр. пасьянс, п. раз-
]'апз, ч. разіапз, раііепсе, слц. разіапз,
болг. пасианс, схв. пасй]анс, слн. раз-
]а'пза; — запозичення з французької мо-
ви; фр. раііепсе «терпіння; пасьянс» по-
ходить від лат. раііепїіа «терпіння, терп-
лячість, витривалість», пов’язаного з ра-
їіог «терплю, зазнаю», раззіо «страждан-
ня, хвороба».— СІС2 630; Черньїх II 12;
Кораіігізкі 726; НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ
540; Ву]акли]а 691; Ваигаї 539; АУаІсІе—
НоГт. II 264. — Див. ще пасія.
пат1 (положення в шаховій грі); —
р. бр. болг. м. пат, п. ч. слц. раї, схв.
пат-, — запозичення з французької мо-
ви; фр. раї «тс.» загальноприйнятої
етимології не має; можливо, походить
від іт. рагіо «договір, угода; умова», що
зводиться до лат. расіигп «тс.». — СІС2
630; Кораіігізкі 728; НоІиЬ—Буег 362;
РЧДБЕ 542; 8кок II 619; Ву]акли]а
693; Оаигаі 538; ОатШзсЬе^ 685. —
Пор. пакт.
пат2, паток — див. пад.
патарайка — див. путарайки.
[пателенок] «шматок дерева» Нед; —
неясне.
[пательник] «оладка з гречаного
борошна» ЛексПол, [пителник] «тс.»
тж; — очевидно, похідні утворення від
контамінованих основ іменників {па-
тельня} «сковорода» і питель «тонко
змелене і просіяне борошно» (див.).
[пательня] «сковорода», [пателя,
потеля Чаб] «тс.»; — бр. пательня
«тс.»; — запозичення з польської мови;
п. раїеіпіа (< ст. раїеіа) «тс.» походить
від фр. раїеііе «металеве блюдо, таця»
або іт. раіеііа «сковорода, тазик», які
зводяться до лат. раїеііа «мілка кастру-
ля, сковорода; жертовна чаша», деміну-
тива від раїіпа «миска, сковорода», що
походить від гр. тштст] «миска», спо-
рідненого з лат. раіега «чаша», хет. ріі-
їаг «тарілка». — Москаленко УІЛ 14;
8АУ IV 86; Оаигаі 538, 569; Жаісіе—-
НоГш. II 262; Егізк II 480.
патент «посвідчення про винахід;
свідоцтво на право торгівлі чи промис-
лу», патентика (зб.) «патентовані лі-
кувальні засоби», патентувати «ви-
давати або одержувати патент»; — р.
болг. м. патент, бр. патент, п. ч.
слц. вл. раїепї, схв. патент, слн.
раїепї; — запозичення з німецької мо-
ви; н. Раїепї походить від фр. раїепїе
(< Іегіге раіепїе) «свідоцтво, диплом;
патент», що виникло з слат. Ііііега ра-
іепз «відкритий лист», пов’язаного з
лат. раіеге «бути відкритим, поміт-
ним», раїега «чаша», раіеііа «сковоро-
да». — СІС2 630; Фасмер III 216; Чер-
ньїх II 12; Преобр. II 26; Кораіігізкі
729; НоІиЬ—Еуег 362; РЧДБЕ 542; Ву-
]акли]а 693; Кіи^е—Міігка 535; Ваигаі
538. — Див. ще пательня.
патер «католицький чернець, що
має сан диякона або ієрея; католиць-
кий священик», патерство; — р.
болг. схв. патер, бр. патер, п. раїег,
ч. слц. слн. раїег; — запозичення з
латинської мови; лат. раїег «батько,
предок» споріднене з гр. ггатрр, дінд.
рііаг, тох. А расаг, тох. В расег, дірл.
аіЬіг, вірм. Ьауг «тс.». — СІС2 631; Но-
313
патерйк
патисон
ІиЬ—Буег 362; АУаІсіе—Ноїт. II 262—
264.
патерйк «збірка, що містить житія
святих отців»; — р. патерйк, бр. па-
тзрик, др. патерика, п. раїегук, ч.
раїегік, болг. патерик, цсл. патернісь;
— запозичення з грецької мови; гр. тга-
тєріибу «тс.» походить від вислову тга-
тєріибу РфЛіоу «книга отців», пов’я-
заного з ггатгір «батько», спорідненим
з лат. раїег «тс.». — СІС2 631; Фасмер
III 216; Преобр. II 26; РЧДБЕ 542. —
Див. ще патер.
патерйця «посох духовної особи;
велика палиця із загнутим кінцем СУМ,
Пі; [милиця, протез Ва]», [патер] «по-
сох», [патирйка] «палиця» Мо, [патй-
рйця] «патериця» Нед, Пі; — р. [пате-
рйца] «архієрейський посох», болг. па-
терица, м. патерица', — запозичення
з грецької мови; гр. ггатєріиг] Раитц-
ріа (ггатєріиоу Раитроу) «посох духов-
ної особи», нгр. ггатєрітоа «тс.» пов’я-
зані з ггатгір «батько», спорідненим з
лат. раїег «тс.». — Пономарів Мовозн.
1973/5, 65; Фасмер III 216; Преобр. II
26—27; РЧДБЕ 542. — Див. ще патер.
[патерсач] «ошкребки, покидьки»
Нед, [патерсаче] «тс.» Нед; — очевид-
но, пов’язане з тирса (від пиляння де-
рева). — Див. ще тйрса1.
патетика «пристрасність, піднесе-
ність», патетичний', — р. болг. м. па-
тетика, бр. патзтьїка, п. раїеїусг-
позс, ч. раШеііка, слц. раїеііка, вл. ра-
іеіізкі. «патетичний», схв. патетика,
слн. раіеііка; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. раійеїірие «тс.» че-
рез пізньолат. раїйеїісиз пов’язане з
гр. тга9і]тіх6<; «піднесений, схвильова-
ний, пристрасний, перейнятий почут-
тям», похідним від ггаОос; «враження;
пристрасть; страждання». — СІС2 631;
Пономарів Мовозн. 1974/2, 43; Кора-
Іігізкі 730; НоІиЬ—Буег 362; РЧДБЕ
542; Паигаї 539. — Див. ще пафос.
патефон; — р. болг. патефон, бр.
патзфдн, п. раїеіоп; — запозичення з
французької мови; фр. раІЬерЬопе є
торговельною назвою, утвореною з прі-
314
звища засновника фірми, що випуска-
ла перші патефони, СЬ. РаДіе (1863—
1957) та грецького іменника срсоуг]
«звук, голос» (очевидно, за зразком
форми ^гатторЬопе). — СІС2 631; Ко-
валь 200; Черньїх II 12; Кораіігізкі 728;
РЧДБЕ 542. — Див. ще фон2. — Пор.
грамофон.
патйк «палиця», патйка «палиця;
шкапа; неметка, неповоротка, тупа лю-
дина», [патика] «сапа» НикСгЛ, патй-
чина, патичок, [патйччя] «паліччя;
дрібний хмиз»; — п. ч. діал. слц. ра-
іук; — за допомогою префікса па- утво-
рено від основи слова тикати, ткну-
ти (пор. пакіл)', менш переконливе ви-
ведення (Вгйскпег 399) від того самого
кореня, що й палець. — МасЬек Е84С
438. — Див. ще па-, тйкати.
патйна (спец.) «наліт різних від-
тінків на поверхні виробів з міді; біля-
ста плівка на поверхні крем’яних зна-
рядь», патинувати «покривати пати-
ною»; — р. патйна, бр. патина, п.
раіупа, ч. слц. вл. раііпа, болг. патй-
на, м. патина, схв. патина, слн. раіі-
па; — запозичення з німецької або
французької мови; н. Раііпа, фр. раііпе
походять від іт. раііпа «тс.», можливо,
пов’язаного з лат. раііпа «миска, мілка
каструля» (якщо припустити, що перві-
сне значення італійського слова «тьма-
ва пляма на металевій тарілці»), —
СІС2 631; Кораіігізкі 731; НоІиЬ—Буег
363; РЧДБЕ 542; Ву]акли]а 693; КІеіп
1138, 1140; Воізаср 775. — Див. ще
пательня.
патйнок «черевик без закаблука»; —
р. патинок, м. патика, схв. патика
«тс.»; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п.. раїупек «тс.» походить
від фр. раііп «ковзан; сталева або де-
рев’яна підпірка» чи іт.. раїїіпо «тс.»,
пов’язаних з фр. рагіе «лапа, нога (у
тварин); ніжка», етимологія якого тлу-
мачиться по-різному. — 8\У IV 92;
Вгйскпег 399; Оаигаї 540; ОашШзсЬе^
687; КІеіп 1141.
патисон (бот.) «різновид гарбуза,
СисигЬіїа реро Б.»; — р. патиссон, бр.
паткан
патологія
патисон; — запозичення з французь-
кої мови; фр. раїіззоп «тс.» утворено
від раїе «пиріг» (плоди цієї рослини
формою подібні до пирога), що похо-
дить від раїе «тісто, паста», пов’яза-
ного з пізньолат. разїа «тс.». — СІС2
631; УРЕ 10, 566; Ваигаі 538. — Див.
ще паста.
[паткан] (бот.) «вид сливи, Ргішиз
іпзіШіа уагіеї.» ВеНЗн, Мак, [пат-
каня] «тс.» (зб.) тж, [паткані] «Рги-
пиз сіошезііса уагіеі.» Мак; — неясне;
можливо, виникло на підставі романсь-
кого *ропїісапа (< ропііса) «понтійська
(рослина)» і зводиться до гр. бєубрєоу
тгоутіиоу «черемха, Ргипиз радиз»
(шлях проникнення в українську мову
невідомий); у такому разі споріднене з
[паткань]. — Дворецкий II 1355; Ма-
сіїек Е84С 475. — Див. ще паткань. —
Пор. паркані.
[паткань] (зоол.) «великий пацюк,
Миз йеситапиз», [поткан] «тс.» ВеНЗн;
— болг. [паткан] «пацюк»; — запо-
зичення з угорської мови; уг. раїкапу
«тс.» походить від слц. роїкап, що, як і
ч. роікап, слн. росі^апа «тс.», виво-
диться від іт. [раїе^ап(а), раїекапа,
ропїекапа] «тс.», утворених з лат.
*ропїісапа «миша» (< ропііса), пов’яза-
ного, можливо, з гр. тгоутіи6<;м6<; «пон-
тійська миша»; гр. ігоутіиос; «морський»
утворено від тгоутос; «(відкрите) море»
(а також назва Середземного й Чорно-
го морів), спорідненого з дінд. рапїНаН
«слід; шлях, дорога», псл. рріь, укр.
путь. — Масіїек ЕЗЗС 475; Вагсгі
237; ММТЕЗг III 132; Дворецкий II
1355; Егізк II 578—579. — Див. ще
путь. — Пор. пацкан.
[патламйти] «робити безладдя»; —
очевидно,.. пов’язане з [патлама] «по-
гане' болотяне сіно з осокою, очере-
том»; може бути зіставлене і з патла-
ти «кошлатити» або з тур. крим.-тат.
раііаша «вибух». — Пор. батлама.
патли «довгі пасма волосся», [пат-
лі] «тс.», патлань, патлач, [паклач]
«кінь з великими гривою і хвостом» Бі,
[пакля] «довге волосся» Бі, патла-
тий, [паклатий] «волохатий, з довгим
волоссям або густою гривою і хвостом»
Бі, патлати, [розпакла] «розтріпана,
простоволоса жінка» Бі, розпатланий,
[розпаклатий] «розтріпаний» Бі; — р.
патли, [падли], бр. патли, п. [раЙа-
їу] «патлатий» (з укр.); — не зовсім
ясне; можливо, пов’язане з р. пакля
«клоччя, відходи обробки льону, коно-
пель», укр. [паклі] «довгий тріпаний
льон або коноплі», бр. пакулле «клоч-
чя», п. ракиі «тс.», які виводяться від
лит. ракиїоз (мн.), лтс. ракиїаз «тс.»,
пов’язаних з лит. кйШ «бити, молоти-
ти». — Фасмер-.-Трубачев III 189.
[патнйй] (у виразі патна дорога
«дорога, якою гуси відлітають восени»)
Нед; — неясне; можливо, первісно
*потна дорога (звук а в першому
складі міг з’явитися за законом пере-
ходу о в а перед складом з постійно
наголошеним а); у такому разі патна
споріднене з потя, а патна дорога
означало «пташина дорога». — Див.
ще потя.
патока «густа, цукриста речовина з
крохмалю; [чистий мед; нектар Лекс-
Пол]», патоковий, ]паточний] Нед; —
р. патока, бр. патика, [патика], п.
раїока, ч. раїоку (мн.) «пивна гуща»,
вл. нл. раїокі (мн.) «рідке пиво», болг.
м. патока «сивуха», схв. патока
«тс.», слн. раїока «вино з виноградних
вичавок»; — псл. раїока «рідка речо-
вина», утворене за допомогою префікса
ра- від основи дієслова ’йекй «текти»,
іосііі «точити». — Фасмер III 216—
217; Черньїх II 12; Преобр. II 27; Ма-
сіїек Е84С 438; БсЬизіег-БеїУС 1051 —
1052; Младенов 414; Мікі. Е\У 347—
348; МеіПеі Еїисіез 255; Тгаиітапп
317. — Див. ще па-, тєктй.
патологія «наука про хворобливі
процеси в організмі; відхилення від
норм життєдіяльності організму», па-
толог, патологічний; — р. болг. па-
толбгия, бр. паталбгія, п. раїоіо^іа,
ч. раїоіо^іе, слц. раіоіб^іа, вл. раїоіо-
£І]а, м. патологи/а, схв. патологи/'а,
слн. раіоіо^ра; — запозичення із захід-
315
патолоч
патріарх
ноєвропейських мов; н. РаіЬоІо^їе, фр.
раіЬоІо^іе, англ. раіЬоІо^у, мед. лат.
раїЬоІо^іа утворені з основ гр. тгаФос;
«страждання, хвороба» та лбуоц «сло-
во, вчення». — СІС2 632; Кораііпзкі
730; НоіиЬ—Еуег 363; РЧДБЕ 543; Ву-
Іаклща 694; КІеіп 1139. — Див. ще ло-
гіка, пафос.
патолоч — див. толок.
[патороватий] «заболонний» Нед; —
неясне.
[патороч] «клопіт, турботи», [пато-
рочі Ко, Шух, паторош. Нед] «тс.»; —
не зовсім ясне; очевидно, утворене з
префіксом па- від основи дієслова то-
рочити (див.).
[патрамент] «покоління (худоби)»; —
неясне.
[патранжай] (бот.) «петрушка, РеР
гозеїіпит заїіуит НоПт.» Мак; — за-
позичення з румунської або молдав-
ської мови; рум. молд. раїгищеі (мн.
раігипіеі) «тс.» зіставляється з ч. реіг-
геї, [реїгигеї], слц. [раіггіеп], а також з
уг. реігегзеїует «тс.», які походять від
лат. реігозеїіпит, що зводиться до гр.
тгєтроо&Ліуоу «тс.». — ПЕРМ 598;
СДЕЛМ 348; НоіиЬ—Буег 371; МІЧТЕБг
III 176—177; Фасмер III 253. — Див. ще
петрушка1.
патрати «виймати нутрощі із заби-
тої тварини; обскубувати пір'я», [пат-
рать] «рвати (фрукти, овочі, траву)»
Чаб; — очевидно, результат скорочен-
ня форми патрбшйти (див.).
Патрйкій (чоловіче ім’я), Патри-
кей, ст. Патрикии (1352), Патрйкій
(1466), Патрйкій (1627); — р. Пат-
рйкий, Патрикей, бр. Патрьікей, др.
Патрикии, ч. Раігік, слц. Раїгїсіиз,
Раігік, болг. Патрйкий, м. Патрикие,
схв.. Патрики/е, Раігісце, Патрик,
слн. Раїгісіф стсл. Патрикии; — через
старослов’янську мову запозичено з
грецької; гр. Патріиіос; походить від
лат. Раігісіиз, утвореного на базі суб-
стантивованого прикметника раїгісіиз
«патрицій, благородний». — Фасмер III
217; Петровский 176; Спр. личн. имен
444. — Див. ще патрйцій.
316
[патрити] «дивитися, пильнувати,
спостерігати» Бі, [патриковати Бі,
патрикуват Л, патрувати] «тс.»,
[опатерний] «обачний» Ж, [опатрний]
«тс.; обережний» Бі; — бр. [патриць]
«шукати, виглядати», п. раіггес, раі-
ггус «тс.», ч. раїгііі «тс.; належати»,
слц. раїгаї «розшукувати», схв. патри-
ти «належати»; — псл. раїгііі «диви-
тися, доглядати»; — загальноприйнятої
етимології не має; здебільшого зістав-
ляється з дінд. раіі «стереже, пасе»,
лат. разсо «пасу; доглядаю; годую»,
псл. разі!, укр. пасти\ виводиться та-
кож як давнє запозичення (Трубачев
Зтимология 1965, 48; Мартьшов Язьїк
47; Оикоуа 2181 24/1, 14) від ір. *раїг-
(ав. ра9гаі) «стерегти, охороняти, за-
хищати»; думка (МасЬек Е8ІЇС 438)
про спорідненість з р. смотреть (а
отже, й з укр. [смотріти]) недостат-
ньо обгрунтована; не виключена мож-
ливість запозичення в українську (як і
білоруську) мову з польської. —
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; Фасмер
III 217; 8кок II 623; Таїсіє—Ноїт. II
260. — Див. ще пасти1. — Пор. пант-
рувати.
патрйцій «представник родової зна-
ті в Давньому Римі; (у середньовіччі)
представник міської аристократії», па-
триціанка, патриціат, патриціансь-
кий', — р. болг. патрйций, бр. пат-
рйций, п. раїгуфизг, ч. раїгісіф раїгі-
сіиз, слц. вл. раігісіф м. патрици/, схв.
патриції], слн. раїгїсщ — запозичення
з латинської мови; лат. раїгісіиз «на-
лежний до родової римської знаті» ут-
ворене від раїег «батько, предок; родо-
начальник; (мн.) патриції». — СІС2
632; Кораііпзкі 731; НоіиЬ—Буег 363;
РЧДБЕ 543—544; Ву]акли]а 695; Таї-
сіє—НоГт. II 263. — Див. ще патер.
патріарх «голова племені, родона-
чальник; міфічний предок народу; най-
вища духовна особа в православній
церкві», патріархальщина «патріар-
хальні звичаї, стосунки», патріархат,
патріархія «церковна область, підпо-
рядкована патріархові», патріаршест-
патріескавать
патрохй
ео, патріархальний, патріарший, па-
тріархувати; — р. болг. патриарх,
бр. патрьіярх, др. патриарх'ь, п. ч.
слц. нл. раїгіагсіїа, вл. раїгіагсЬ, м.
патрщарх, схв. патрщарх, слн. раігі-
агЬ, стсл. патрнарх'ь> патрніархт»; —
через церковнослов’янську мову запо-
зичено в давньоруську з грецької; гр.
тгатріархцс «батько роду, родоначаль-
ник» утворене з основ слів тгатрр (род.
в. тгатрбс;) «батько, предок», спорідне-
ного з лат. раїег «тс.», та архсо «почи-
наю; йду попереду; керую, владарюю»;
патріархальний, патріархат похо-
дять від слат. раігіагсЬаІіз, раІгіагсЬа-
їиз. — СІС2 632; Фасмер III 217; Чер-
ньїх II 12; Преобр. II 27; Кораіігізкі
730; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 543;
Ву]акли]а 694. — Див. ще архаїчний,
патер.
[патріескавать] «величати, назива-
ти» (Його паном патріескавали) Л; —
неясне.
патріот, патріотизм, патріотйч-
ний, патріотствувати; — р. болг. м.
патридт, бр. патрьіет, п. раігіоіа, ч.
слц. вл. раігіоі, схв. патрйот(а), слн.
раїгібї; — запозичене з французької
мови; можливо, через німецьку; фр.
раігіоіе (> н. Раїгібі) «патріот» виник-
ло на підставі слат. раігібіа «тс.», яке
походить від гр. тгатрісотщ; «земляк,
співвітчизник», утвореного від тгатріос;
«батьківський, успадкований від бать-
ків», пов’язаного з ггатгір (род. в. ігат-
рос;) «батько», спорідненим з лат. раїег
«тс.». — СІС2 632; Коваль 180; Фасмер
III 217; Преобр. II 27; Кораіігізкі 730—
731; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 543; Ву-
(акли(а 695; Кіи^е—Міігка 535. —
Див. ще патер.
патрон1 «вельможна особа, що про-
тегувала незаможним громадянам (у
Давньому Римі); заступник; начальник,
господар», патронаж «протегування;
система медичного обслуговування
вдома», патронат «заступництво, опі-
ка», патронеса, патрднка, патрон-
ам, патронувати «опікуватися»; — р.
бр. болг. м. патрон, п. ч. вл. раігоп,
слц. слн. раігбп, нл. раїгопаі «патро-
нат», схв. патрон; — запозичення із
західноєвропейських мов; н. Раігбп,
фр. англ. раїгоп «тс.» походять від лат.
раігбпиз «тс.», утвореного від раіег
«батько»; патронаж походить від фр.
раїгопа^е, патронат від лат. раігбпа-
іиз, патронеса від фр. раігопеззе;
патронувати й решта слів цього гніз-
да виникла на українському грунті від
запозичених форм. — СІС2 633; НйНІ-
АУогДі 16; Фасмер III 217; Черньїх II
13; Преобр. II 27; Кораіігізкі 731; Но-
ІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 544; 8кок II
623; Ву)акли)а 695; Паигаі 540; Кіи-
че—Міігка 535. — Див. ще патер.
патрон2 (військ., тех., спец.) «на-
бій; прилад для закріплення на мета-
лорізальних верстатах деталей та інст-
рументів; зразок для викрійки», пат-
ронник, патронувати «кроїти за пат-
роном»; — р. бр. болг. м. патрон, п.
раігоп, ч. вл. раїгопа, слц. раїгоп, раі-
гбпа, слн. раїгбпа, схв. патрон, пат-
рона; — запозичення з німецької мови;
н. Раїгбпе «патрон, шаблон» походить
від фр. раігоп «викрійка; патрон; шаб-
лон, модель», утвореного від слат. раі-
гопиз «взірець, зразок», похідного від
лат. раігбпиз «вельможний захисник;
оборонець». — СІС2 633; Фасмер III
218; Черньїх II 13; Преобр. II 27; Ко-
раїігізкі 731; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ
544; Ву)акли]а 695; Кіи^е—Міігка 535;
Паигаї 540; Оатіїїзсгіед- 687. — Див.
ще патрон*.
патронташ; — р. м. патронташ,
бр. патранташ, п. раігопіазг, ч. [ра-
ігопіазка], слц. раїгбпїазка, болг. пат-
ронташ, патрондаш, схв. патронта-
ша; — запозичення з німецької мови;
н. Раігбпіазсіїе (< Раігбпепіазсіте) ут-
ворено з основ слів Раїгбпе «патрон,
набій» і Тазсгіе «кишеня; портфель». —
СІС2 633; Фасмер III 218; Кораіігізкі
731; РЧДБЕ 544;' Ву]акли]а 695. —
Див. ще патрон2, ташка.
[патрохй] «мох або глиця для під-
стилання» ВеЗа;. — бр. патруха «по-
терть», п. [раігисіта] «дрібне сіно»; —
317
патрбшйти
паупер
очевидно, давніше *патрухи, що утво-
рилося за допомогою префікса па- від
труха. — 8\У IV 88. — Див. ще па-,
трух а1.
[патрбшйти] «патрати» Нед, Си,
[патрохати] «тс.», [р о з патрбшйти]
«розпанахати, розбити, розкидати»
(Ме), [розпатрошйти] «розбити» Пі; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. раігозгус «патрати, потрошити»
пов’язане з раїгосИу «нутрощі дичини»,
утворенням з префіксом ра-, якому
відповідає укр. пдтрох (з префіксом
по-). — МасЬек Е8ЛС 475. — Див. ще
пбтрох.
патруль, патрульний, патрулю-
вати-, — р. бр. патруль, п. раігої, ч.
слц. раїгоіа, вл. раїгиЦа, болг. патрул,
м. патрбла, схв. патрбла, заст. п'ат-
рбл, патрбла, патрула, патрула,
слн. раїгй1]а «тс.»; — запозичення з
французької мови; фр. раїгоиіііе «пат-
руль; обхід; дозір» утворено від раїгоиіі-
Іег «ходити дозором, патрулювати; туп-
цювати», що є результатом видозміни
форми раіоиіііег «тупцювати (по боло-
ту)», похідної від раЧе «лапа, нога (у
тварин); ніжка». — СІС2 633; Фасмер
III 218; Черньїх II 13; 81. \ууг. оЬсусЬ
558; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 544;
8кок II 623; Паигаї 540; Кіеіп 1141. —
Див. ще патйнок.
[патура] (у виразі біль патурами
бере «біль бере приступами, з проміж-
ками») Нед; — утворення з префіксом
па-, пов’язане з пбтур-, таким чином,
наведений вираз первісно означав «біль
то посилюється, то потурає (слаб-
шає)». — Див. ще потурати.
патьок — див. тектй.
[патьбха] «розвага, потіха» Нед,
[патьбхи] «теревені; розваги Си»; —
афективне утворення, пов’язане з па-
тякати-, значення «розвага», очевид-
но, вторинне і розвинулося під впли-
вом потіха. — Див. ще патя.
[патя] (вигук, що передає базікан-
ня, просторікування), [патя-патя]
«тс.» Нед, патякати, патякало «ба-
зіка», патяканйна, [патяки] «балач-
318
ки»; — очевидно, звуконаслідувальне
утворення.
[пауга] (зоол.) «джгутиковий скор-
піон, РЬгупиз» Нед; — очевидно, давні-
ше пауга, що могло виникнути як
збільшувальна форма від паук (оскіль-
ки-скорпіони належать до ряду паву-
коподібних). — Див. ще павук.
пауз, паузник — див. павуз.
пауза «перерва; зупинка; промі-
жок», паузник (віршовий розмір), [пав-
зувати] «перепочивати, спинятися»
Нед; — р. болг. м. пауза, бр. пауза, п.
слц. раига, ч. раиза, раига, схв. пауза,
пауза, слн. рауда; — запозичення з
німецької мови; нім. Раизе «пауза» по-
ходить від лат. раиза «зупинка, затрим-
ка», яке зводиться до гр. тгабстщ «тс.»,
пов’язаного з тгаосо «стримую; зу-
пиняю, перериваю», яке зіставляється
з прус, раизїо «дикий, відлюдний»,
псл. ризйь, укр. пустий. — СІС2 633;
Фасмер III 218; Черньїх II 13; КЗСРЯ
330; 81. \ууг. оЬсусЬ 559; НоІиЬ—Буег
363; РЧДБЕ 544; Ву]акли]а 696; Кіеіп
1142; Егізк II 483; Воізаср 753. — Див.
ще пустйй.
[паукй] (бот.) «любочки, Беопіосіоп
Іагахасшп Б.; дзвіночки скупчені,
Сатрапиіа ^Іотегаїа Б. ВеНЗн», [па-
вучий] «чорнушка дамаська, Мі^еііа сіа-
тазсепа Б.», [паучки] «тс.» Мак; —
назви, похідні від павук-, зумовлені по-
дібністю квітів або плодів цих рослин
до павука чи павутиння. — Нейштадт
532, 533, 585; Вісюліна—Клоков 123.
— Див. ще павук.
паупер «бідняк, позбавлений засо-
бів до існування», пауперизація «ма-
сове зубожіння населення», пауперизм
«злиденність», пауперистйчний, пау-
перизуватися’, — р. болг. м. паупер,
бр. паупер, п. раирег, ч. раирегігасе
«пауперизація», слц. раирегідасіа «тс.»,
схв. паупер, слн. раурег; — запозичен-
ня з англійської мови; англ. раирег по-
ходить від лат. раирег (<*раис(о)-рагз)
«бідний» (букв, «той, що мало має»),
утвореного з основ слів раисиз «ма-
лий», спорідненого з гот. Га^маі «нечис-
паури
пах
ленні», двн. Гао, Гб «мало», та рагіо
«виробляю; здобуваю», спорідненого з
лит. регеіі «висиджувати, плодити»,
укр. вйпороток. — СІС2 633; Кора-
Іігізкі 732; РЧДБЕ 544; Ву]акли]а 696;
Баигаї 541; КІеіп 1130, 1141 — 1142;
Таїсіє—Ноїт. II 255, .265—266.
паури — див. фаборбта.
[паутйнець] (бот.) «віхалка гілляс-
та, АпРіегісит гатозит Б.» Нед; —
похідне утворення від паутина; назва
зумовлена зовнішньою подібністю су-
цвіття цієї рослини до павутиння. —
Словн. бот. 104. — Див. ще павук. —
Пор. паукй.
паутйця — див. павутйця.
[паучайка] «повіка» ВеЛ; — не
зовсім ясне; тлумачиться (ВеЛ 447) як
результат видозміни давнішого *пао-
чайка, утвореного від око. — Див. ще
око1, па-.
Пафнутій (чоловіче ім’я), ст. Пах-
нотіи (1446), Пафнутій (1627); — р.
Пафнйтий, бр. Пафнуцій, болг. [Пах-
лути], стсл. Пафноутнн, Пафнотнн,
Пафпот’ь; — через церковнослов’янсь-
ку мову запозичено з грецької; гр. Па-
(руойтюс; загальноприйнятої етимології
не має. — Спр. личн. имен 444.
пафос; — р. пафос, бр. пафас, п.
вл. раіоз, ч. раійоз, раіоз, слц. слн. ра-
іоз, болг. м. патос, схв. патос, стсл.
патосш; — запозичення з грецької мо-
ви; гр. тгаОос; «враження; сприйняття;
страждання, хвороба; стан» пов’язане з
тгао/со «терплю, страждаю, зазнаю»,
тгєуоос; «сум, горе; жалоба», спорідне-
ними з лит. к^зіі «терпіти», дірл. сез-
з(а)іт «страждаю». — СІС2 633; Фас-
мер III 220; Черньїх II 14; Кораііпзкі
730; НоіиЬ—Буег 364; РЧДБЕ 543; Ву-
]акли]а 694; Бкок II 622; Ргізк II 460,
478—479; ІВоізасц 766. — Пор. пате-
тика, патологія.
[пафталі] «жіноче вбрання» Нед,
[пафталія] «золота пряжка, обсипана
дорогоцінним камінням» Бі; — запози-
чення з румунської або молдавської
мови; рум. молд. раїіаіе є формою
множини від раїіа «пряжка», що, як і
болг. м. пафта «жіночий пояс, пряж-
ка», схв. пафта «тс.», походить від
тур. раїїа «прикраси для плаття у ви-
гляді металевих кульок або пласти-
нок». — Бсйеіисіко 140; УгаЬіе Кота-
позіауіса 14, 165; СДЕЛМ 307; ПЕРМ
576.
пах1 «місце між стегном і нижньою
частиною живота», [паха] «внутрішня
частина плечового згину» СУМ, Нед,
[паха] «невелика мішкоподібна запади-
на в рибальських сітках» Дз, Мо, [па-
фа] «тс.» Дз, [пафина] «пахва» ВеБ,
пахва СУМ, Нед, пахвина «крайня
частина черева», [пахівка] «пахва»
Нед, [паховйна] «пахвина» Нед, [пахи]
«тельбухи (тварин)» ВеУг, [пашйна]
«пахва Г; м’яко вичинена шкіра, замша
Бі», пахвинний, пахвовий, паховий,
підпахівник, [підпахів’ я] «підпахів-
ник» Она, [підпашки] «піт під пахва-
ми» Куз, [пудпашок] «кількість сіна,
яку можна взяти під пахву» Корз; — р.
пах, бр. [пахва.] «пахва», пахвіна «пах»,
п. расйа «пахва», расітміпа «пах», ч.
[расЬ], вл. робрасЬ «пахва», болг. па-
ха; — загальноприйнятої етимології не
має; з огляду на ч. рагф «пахва», раге
«рука», слц. родрагіе «пахва», вл. нл.
рага, рбдрага «тс.», слц. росірагизіе,
росірагіе «пахва» пов’язувалось із па-
зуха (Вгйскпег 389; К2 43, 309; Миске
II 98); зіставлялось також з дінд. рак-
заЬ «плече, бік; половина», ракзаїт
«бік», раіазуат «черевна порожнина»;
зближується (Мартьінов Сл. и ие. ак-
комод. 126—127) з дінд. разай «петля,
зв’язок, мотузка», дангл. їсе^ап «при-
ладнувати, з’єднувати»; з погляду фо-
нетики й семантики сумнівне зістав-
лення з дінд. разаїт «чоловічий член»,
гр. тгєос;, лат. репіз «тс.» (Потебня РФВ
4, 185); думка про походження від
пахнути2 (Преобр. II 39; Младенов
415) недостатньо обґрунтована. — Фа-
смер III 220; Вгііскпег 389. — Див. ще
пазуха.
пах2 (вигук, що імітує звуки пострі-
лу, важкого дихання), пахкати «[важ-
ко дихати]; видавати звуки при випус-
319
пахати
пахнути
канні газу, пари; затягуючись, випус-
кати дим при курінні», пахкотіти,
пахтіти «тс.»; — звуконаслідувальне
утворення, паралельне до бах, пих
(пор.).
[пахати] «орати» СУМ, Нед, [па-
ханщик] «орач» Л, [пахань] «рілля» Л,
[пахар] «орач» СУМ, Нед, [пахарст-
во] «хліборобство» Нед, [пахать] «час
орання і сівби» Л, [пахач] «орач» Л
[пахіття] «оранка» Г, Нед, [пахота]
«час орання» Л, [пахатний] «рільни-
чий» Нед, [пахбтний] «орний» Нед,
[безпашшя] «час, коли не орють» Я,
[пропашнйк] «лапчастий культиватор»
Гриц, [пропашний] «просапний» Куз,
[розпашкувати] «плужкувати міжряд-
дя» Мо, [розпашка] «плужок для об-
робки міжрядь просапних культур»
Мо, розпашнйк (с.-г.) «просапник»,
[упахувати] «збирати з поля»; — р.
пахать, бр. [пахата] «оранка», [па-
хаць] «рілля», др. пахати, п. расйас
«згрібати, згортати; (ст.) орати», ч.
расйаіі «робити (щось погане), броїти»,
слц. расЬаі’ «робити, чинити», болг.
[пахам] «орю і сію»; — загальноприй-
нятої етимології не має; пов’язувалось
(Еіск І 672; РгоеМе ВВ 16, 208; Ресіег-
зеп ІР 5, 52; Младенов 414) з лат. раїа
(< *раз11а) «лопата, рискаль», разііпит
«мотика для копання ґрунту»; зістав-
лялось (Реіегззоп Веііг. г. Іаі. и. §тіесН
Еіутоі. 4) з ос. Іасііп (Іасіуп) «колю,
розколюю», вірм. йаіапет «розколюю,
розтинаю», йаіи «гострий», що зводя-
ться, можливо, до іє. *рас1- або ії=раі-;
існує думка (Вгйскпег 387; НоІиЬ—
Кор. 261) про спорідненість з пахну-
ти1-2; відрив східнослов’янських форм
від західнослов’янських (Масіїек Е84С
426) недостатньо обґрунтований. —
Фасмер III 220; Черньїх II 14; Преобр.
II 28; Дерягин ЗИРЯ VI 46—51; Мла-
денов 415;. АУаІсІе—Ноїт. II 236. —
Пор. пашня.
пахітоса (заст.) «тонка цигарка з
тютюну, загорнутого в кукурудзяне
листя», пахітбска «тс.»; — р. па-
хитбса, пахитбс, п. расййоз «тс.»; —
320
запозичення з іспанської мови; ісп. ра-
]йоз є формою називного відмінка мно-
жини від раріа «соломинка; пахітоса»,
що походить від ра]а «солома», яке ра-
зом з фр. раіііе «тс.» зводиться до лат.
раїеа «полова; висівки», генетично по-
в’язаного з лит. реіаї «полова», укр.
полова. — СІС2 634; Фасмер III 221;
Ушаков III 72; Ваигаі 523; АУаІсІе—
Ноїт. II 238. — Див. ще полова.
пахнути1 «видавати запах» СУМ,
Нед, [пахати] «нюхати», [пахніти]
«пахнути» Нед, [пахтйти] Нед, пахтй-
тися «душитися», пахтіти, [пахть]
«пахнути» Л, пашіти «тс.; виділяти
багато тепла», пах «запах», [пахнб,
пахнота] «тс.», [пахнючка] «дика м’я-
та» О, [пахнючбк] (бот.) «дика груша,
Руггиз сотшипіз Н; запашна рослина»
Л, [пахнюшка] (бот.) «вид запашної
груші» Нед, [пахнячка] «тс.», пахощі,
[пахтйло] «парфуми» Нед, [пахучка]
(бот.) «агератум, А^егаіит Ь.; маренка
пахуча, Азрегиіа осіогаіа Ь.» Мак, [па-
хущик] (бот.) «Мугізііса сііпорофит»,
[пахнучий, пахнючий], [пахнющий,
пахнячий], пахучий, пахущий, пашис-
тий, [пашнйй] «пахучий» Нед, [запи-
хати] «чути слід звіра» ДзАтл II,
запах, запахущий, запашйстий УРС,
Я, запашнйй, [запашнйстий] Ж, [по-
пах] «понюх» Нед, прйпах «неприєм-
ний запах», пропахнути «сповнити па-
хощами», пропаханий «сповнений пахо-
щів», пропахлий, пропахчений «тс.»,
розпашілий', — р. пахнуть, бр. пах-
нуць, п. расйпіес, расйпд.с, ч. расйпоиіі
«смердіти», слц. расйпиР «тс.»; — ре-
зультат семантичної видозміни пахну-
ти2 «повіяти» через проміжне значен-
ня «повіяти (ударити) в ніс». — Фас-
мер III 221; Черньїх II 14—15; Преобр.
II 29; Вгйскпег 389; НоІиЬ—Ьуег 352;
МасЬек Е84С 426. — Див. ще пах-
нути2.
пахнути2 «повіяти, подути, донес-
тися, обдати» СУМ, Нед, опахало; —
р. пахать «дути, мести», пахнуть
«війнути», др. пахати «віяти», вл. ра-
сЬас «димити, чадити», нл. расйаз «ку-
пахолок
пацалуватий
рити тютюн, надуватися, обмахувати
(віялом)», схв. пахати «обмітати (по-
рох, павутину)», слн. раіїаіі «обмахува-
ти (віялом)», раЬЦаІЇІ «тс.»; — псл. ра-
хаіі; — може бути споріднене з дінд.
Ьіїазіга «міх; міхур», дангл. Іоез «торо-
чки», снн. уезе «полова; нитки, тороч-
ки», дісл. Ірпп «сніг на виступах сті-
ни»; іє.' *рез- «дути, віяти» від звукона-
слідувального кореня *ре-, *ра-, поши-
реного компонентом -з- (> -х-). — Фа-
смер III '220—221; Черньїх II 15; Пре-
обр. II 29; Вгйскпег 389; 8сЬизіег-8е\ус
1034; 8кок II 585—586; Мельничук
Зтимология 1984, 143; Рокогпу 823—
824. — Пор. пахнути1, пісок, піхур.
пахолок «слуга; хлопчик», [пахбл
Бі, пахблик] «тс.», пахоля «хлоп’я»,
[пахолятко] Нед, [пахбльний] «бід-
ний» О; — р. пахолок, (заст.) «хлоп-
чик, підліток», бр. [пахблак] «селян-
ський хлопець», [пахблік] «бідний се-
лянин», п. расіїоіек «слуга, холоп; сол-
дат», ч. (заст.) расЬоіек «наймит; негі-
дник», заст. расЬоіік «хлопчик», слц.
расіїоіок «наймит», расЬоІ’а «дитина»,
вл. расЬої «хлопець, юнак», расіїоіо «от-
рок, хлопчина, прислужник», нл. ра-
сйоі «сильна людина, хлопець», расіїоіо
«хлопчик»; — псл. *рахо!^; — похідні
утворення з префіксом па- від основи
слова холйти', первісне значення «пле-
кана дитина». — Фасмер III 221; Но-
ІиЬ—Буег 352; МасЬек Е8ЛС 426;
8сЬизіег-8ете 1034—1035; 2181 9, 241—
246; Миске II 9; Мартьінов Сл. и ие.
аккомод. 135. — Див. ще па-, холйти.
Пахом (чоловіче ім’я), Паша,
[Пашкб] Нед, ст. Пахшмій «тол(ст)
плечима» (1627); — р. бр. Пахом, др.
Пахомий, болг. Пахом, ст. Пахбмий,
стел. Пахвин, Пахоум’ь; — через цер-
ковнослов’янську мову запозичено в
давньоруську з грецької; гр. Па/шщос;
складається з основ слів тга/ис; «товс-
тий, грубий», спорідненого з дінд. Ьа-
Ьіі- «щільний; рясний; численний», ав.
ЬдгаЬ- «висота, глибина», вірм. Ьагит
«багато», та сїщос; «плече», споріднено-
го з дінд. апізаЬ «плече», вірм. из (род.
в. изоу) «тс.», лат. итегиз «передпліч-
чя, плече»; отже, дослівне значення
«широкоплечий». — Беринда 227; Пе-
тровский 177; Илчев 384; Егізк II 484;
Воізасд 753, 1081.
[пахтіти] «палахкотіти» Нед; —
результат скорочення слова палахті-
ти і зближення його з пахтіти «пах-
кати». — Див. ще палахтіти, пах2.
[пахторити] «нюхати повітря» (про
собак); — очевидно, результат конта-
мінації слів пахати (пахтйти, пахті-
ти) і нишпорити. — Див. ще пахну-
ти1, нйшпбрити.
[пац] «невипалена цегла, вальок із
глини» Дз, Мо, [паца] «тс.» Мо; — за-
позичення з польської мови; п. [раса]
«тс.» виводиться (Вгйскпег 389) від н.
Раігеп «пляма, ляпка», утвореного від
раігеп «жужмити; погано працювати»;
більш імовірним здається зв’язок з нвн.
Ваігеп «вальок, товстий кусок», пов’я-
заним з дієсловом Ьаігеп «бути лип-
ким, м’яким». — Кіи^е—Міігка 56. —
Див. ще боц.
[паца] «удар долонею, ляпанець»
Нед, пацати «ляскати, бити», [паца-
ти(ся)] «брикати(ся)»; — бр. [пац]
(вигук на позначення удару), п. рас,
раса, слц. рас «тс.», схв. пацка «удар
(різкою по долоні)»; — очевидно, утво-
рено від звуконаслідувального вигуку
*пац, псл. рас, паралельного до бац. —
Вгйскпег 388. — Пор. бац.
[пацалак] «листок часнику» ВеБ; —
неясне.
[пацало] «шлунок корови» ВеУг; —
запозичення з угорської мови; уг. раса!
«тельбухи» загальноприйнятої етимоло-
гії не має. — ММТЕЗг III 50—51; Ваг-
сгі 231.
[пацалуватий] «товстощокий» Нед;
— запозичення з польської мови; п.
[расаіошаіу] «тс.» є результатом фоне-
тичної видозміни слова рисо1о\уаіу
«товстогубий, товстощокий», що, як і
рисаіу «тс.», походить від рис «губа;
(пухла) щока», пов’язаного з р^к «пук,
жмут». — 8\У IV 1; Вгйскпег 403, 447.
— Див. ще пук1. — Пор. буц1.
11 2—460
321
пацай
пацьорки
пацан «хлопчак», пацаня, пацаня-
чий; — р. пацан (з укр. ?); — пов’язу-
ється зі словом пацюк «порося; щур».
— Фасмер—Трубачев III 222; Черньїх
II 15. — Див. ще пацюк*.
[пацельний] «спритний Шух; мет-
кий, кмітливий Нед; зручний Ко»; —
неясне.
[пацйкілок] «невеличкий кіл»; —
очевидно, результат афективної видозмі-
ни форми пакіл(ок). — Див. ще кіл.
[пацйти] «збиткуватися, кепкува-
ти, лютувати Нед; зазнавати прикро-
щів, бідувати Ме»; — запозичення з
румунської або молдавської мови; рум.
молд. раїі «зазнавати, переживати; тер-
піти, страждати» виникло на підставі
лат. раііог «терплю, зазнаю». — ЗсЬе-
Іисіко 140; УгаЬіе йоілапозіауіса 14,
165; Мйа-Агтаз та ін. Нотапозіаміса
16, 92; СДЕЛМ 348; ОБВМ 598. —
Див. ще пасія.
пацифізм «політична течія, що за-
суджує будь-які війни», пацифікатор
«учасник збройного придушення повс-
тання», пацифікація «збройне приду-
шення повстання», пацифіст «прихи-
льник пацифізму», пацифікувати «при-
душувати (повстання)»; — р. паци-
фйзм, бр. пацьіфізм, п. расуПгт, ч. ра-
сійзтиз, слц. расіІігтиз, вл. расіїізі
«пацифіст», болг. пацифйз'ьм, м. паци-
фйзам, схв. пацифйзам, слн. расііі-
гет; — запозичення із західноєвро-
пейських мов, найімовірніше з францу-
зької; фр. расіїізте, расіПсаііоп похо-
дять від расіїіег «умиротворяти, вста-
новлювати мир; заспокоювати», що ви-
никло з лат. расііісо «мирюся, укладаю
мир; заспокоюю, пом’якшую», утворе-
ного з основ іменника рах (род. в.
расіз) «мир, спокій; мирний договір»,
пов’язаного з расіит «договір, угода»,
та дієслова їасіо «роблю, чиню, тво-
рю». — СІС2 634; Кораііпзкі 706;
НоіиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 54; Ву]акли]а
697; Оаигаі 523; Шаісіе—Поїш. І 440, II
231, 268. — Див. ще пакт, факт.
пацієнт «хворий, що звертається
до лікаря»; — р. болг. м. пациент, бр.
322
пациент, п. рас]'епі, ч. слц. вл. расі-
епі, схв. пацщент, паци/ент, слн. ра-
сіепі; — запозичення з латинської мо-
ви; лат. раііепз (род. в. раііепііз) «який
терпить» походить від раііог «терплю,
зазнаю». — СІС2 634; Черньїх II 15;
Кораііпзкі 706; НоіиЬ—Буег 351; РЧДБЕ
545; Вуіакли)а 697. — Див. ще пасія.
[пацкан] (зоол.) «пацюк, Миз сіе-
сишапиз ВеУг, ВеНЗн; повчок вели-
кий, Оііз дііз Нед», [пацкун] «пацюк»
ВеУг, ВеНЗн; — очевидно, результат
контамінації слів [паткань] «великий
пацюк» і пацюк; як назва повчка мог-
ло виникнути в результаті семантичної
видозміни з огляду на зовнішню подіб-
ність (димчасто-сіре хутро) цієї твари-
ни до пацюка. — УРЕ 11, 8, 281. —
Див. ще паткань, пацюк*.
[пацур] «товстощока людина» Нед; —
не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з
пацалуватий «товстощокий» (див.).
[пацькати] «бруднити» Нед, [пач-
кати] «тс.» Нед; — р. пачкать, бр.
[пацкаць] «тс.», п, раскас «бруднити,
ляпати», рескас «бруднити», ч. раскаіі
«погано робити, халтурити», слц. рас-
каЕ, раскаі’ «тс.», слн. расаіі, расаіі
«бруднити, робити плями», раскаіі
«бруднити»; — звуконаслідувальні екс-
пресивні утворення, подібні до нвн.
раіхеп «жужмити; погано працювати»,
раізсЬеп «плескати, ляпати, ляскати»;
є думка (Преобр. II 31; ЗМ/ IV 102)
про походження від н. раізсЬеп. —
Фасмер—Трубачев III 223; МасЬек
Е83С 425.
[пацьорки*] «намисто, намистинки;
мотузки, нитки, шнурки, пасма; ма-
ленькі коси; краї непідрубленого або
порваного одягу», [пацерок] «намисти-
на» О, [пацірки] «намисто; жаб’яча ік-
ра; ікра у раків ВеЛ», [пацюркй] «на-
мисто» Г, ДзАтл II, [пацьор] «намисти-
на», [пацьори] «намисто», [пацьорйна]
(назва вівці) Доп. УжДУ 4, [пацьбрка]
«намистина Ме; назва вівці» Доп.
УжДУ 4, [пацьбра] «вівця з білою сму-
жкою на шиї» ВеНЗн, [пацьорйста] (у
виразі п. вівця) «з білим кружком нав-
пацьорки
пачвете
коло шиї» ВеНЗн; — бр. пацеркі «бі-
сер; чотки», вл. расегкі, нл. разегкі
«тс.»; — запозичення з польської мови;
п. расіогкі «чотки, намисто» є формою
множини від расіогек «молитва; намис-
тинка» (намистинками на чотках від-
раховується кількість прочитаних мо-
литов); п. расіогек є демінутивом від
расіегг «молитва», яке зводиться до
лат. раіег «батько, отець» (першого
слова молитви • Раїег позіег «Отче
наш»), — Дзендзелівський УЗЛП 100
— 102; 8У/ IV 6; Вгйскпег 390; Зсішз-
Іег-Зешс 1032. — Див. ще патер.
[пацьорки2] (бот.) «калачики, Маї-
уа гоіишІіГоІіа Ь.», [пацєрки Мак, па-
цірки, пацюрки] «тс.», [пацірник] «ал-
тея лікарська, АІіЬаеа оШсіпаїіз Ь.;
калачики лісові, Маїма зііуєзїґіз Ь.»,
[пацурнйк] «тс.», [пацюрник] «калачи-
ки непомічені, Маїуа пе§1ес!а У/аІіг.»
Мак; — бр. [пацеркі] «калачики непо-
мічені»; — пов’язане з [пацьорки1]
«намисто»; назви зумовлені тим, що
плоди зазначених рослин подібні до
намистинок (пацьорок). — Вісюліна—
Клоков 186—187; Нейштадт 384. —
Див. ще пацьорки*.
пацюк* (зоол.) «щур, Кайиз», [пац]
«тс.» Ник, пацюченя, пацючий; — р.
[пасюк] «щур», бр. пацук, п. [расик],
схв. пацдв, пацов, парцдв, парцов
«тс.»; — очевидно, пов’язане з пацюк
«порося», оскільки великий жирний
щур схожий на порося; лит. раізнказ
«пацюк» запозичене з білоруської чи
польської мови. — Німчук 183; Фас-
мер III 222; Преобр. II 31. — Див. ще
паця*. — Пор. бацук.
[пацюк2] (ент.) «хрущак борошня-
ний, ТепеЬгіо шоіііог»; — пов’язане з
пацюк «щур», очевидно, з огляду на
те, що ці жуки, як і щури, псують хар-
чові продукти, зокрема борошно. —
УРЕС III 703; Пташа Тіегг. Іпзекіеп
251. — Див. ще пацюк*.
[пацюк3] (іхт.) «гірчак, ННосІеиз зе-
гісеиз ашагиз (Сургіпиз атагиз)» Нед;
— р. [пасюк] «тс.»; — очевидно, похід-
не утворення від [пац] «тс.» (Фасмер
III 223), можливо, пов’язаного з нгр.
тгатоо^ (іхт.) «лобан, Ми§іі серЬаІиз»,
яке загальноприйнятої етимології не
має. — Фасмер ГСЗ III 147; Марке-
вич—Короткий 81, 206, 207.
[пацюк4] (тех., спец.) «цапфа; за-
тичка, чіп» Нед; — очевидно, пов’яза-
не з пацюк «порося» за зовнішньою
подібністю цієї деталі до свинячого но-
са. — Див. ще паця*.
паця* «порося» СУМ, [пацінча О,
пацюк] «тс.», [паца] (дит.) «свиня» Ку-
риленко, [пацятина] «поросятина»
Нед, [пацятинка] «тс.» Нед, [пацят-
ник] «матка у свині», [пацна] (свиня)
«поросна», пацючий, [пацитися] «по-
роситися» Г, Нед, [паць] (вигук для
підкликання свиней), [пацйк-пацйк,
пацю] «тс.», [паць-паць] (вигук для
підкликання малих поросят) Л; — п.
[расіик] «порося, свиня» (з укр.), ч. ра-
зїк «свиня», раз(н)-раз(ії) (вигук для
підкликання свиней), слн. расек «поро-
ся»; — похідні утворення від звукона-
слідувального вигуку паць, що первіс-
но вживався для імітації звуків, які
видає свиня під час їди, а згодом став
використовуватися для підкликання
свиней. — Фасмер III 222; Преобр. II
30; Вгйскпег 389; МасЬек Е83С 437.
паця2 «вид дитячої гри; кістка над-
копитного суглоба (копитних тварин),
що використовується для гри», [паци]
(мн.) «вид дитячої гри» Нед; — очевид-
но, пов’язане з паця «свиня», оскільки
в цій грі діти використовують кісточку
з ноги свині або теляти. — Кур. 29. —
Див. ще паця*.
[пацяра] «борошняний відвар з мо-
локом» ВеЗа; — запозичення з польсь-
кої мови; — п. [расіага] «борошняний
суп на воді; галушки, залиті молоком»
походить від [расіас] «занурювати в
щось рідке», пов’язаного з раскас
«бруднити, ляпати». — 8У/ IV 5. —
Див. ще пацькати.
[пачайло] «бурлака, мандрьоха
Нед»; — неясне.
[пачвете] «курити, палити тютюн»
Корз, [пачва] «курець» Корз; — неяс-
п*
323
паче
пашня
не; можливо, пов’язане з [пачиво] «пе-
чіння» Корз.
паче (у виразі тим п. «там біль-
ше»); — р. болг. паче «більше», др.
паче «тс.», схв. паче (паче) «тим
більше, навіть; напроти, навпаки»; —
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. паче «більше» походить від псл.
расе, форми вищого ступеня від (о)ракь
«назад, знову», до якого зводиться й
укр. пак'. — Фасмер III 223; КЗСРЯ
330; Преобр. II 6, 31; 8кок II 558—
559. — Див. ще пак*.
[пачестє] «пачоси» Нед; — резуль-
тат видозміни слова [пачеся] «тс.» із
вставним т. — Див. ще чесати.
[пачитися1] (пачити шя) «подоба-
тися» ЕЗб 25; — запозичення зі сло-
вацької мови; слц. расі!’ за «подобати-
ся», як і ч. [расіїі зе] «тс.», виникло
внаслідок семантичної видозміни діє-
слова расі!’ «дивитися», ч. [расіїі]
«тс.», пов’язаного з *Ьасіі (пор. слц.
[Ьасії’], ч. [гЬасіі’]) «стежити», п. Ьа;
сгус, укр. бачити. — МасЬек Е83С
425. — Див. ще бачити.
[пачитися2] «викривлятися, жоло-
битися» Нед; — запозичення з польсь-
кої мови; п. расгус зі§ «жолобитися,
викривлятися» походить від расгус
«жолобити, викривляти», що, як і ч.
расіїі «вивертати, перевертати», вл.
расіс «перекидати; піднімати (ломом)»,
нл. расуз «тс.», схв. пачити «шкодити,
перешкоджати», зводиться до псл. *ора-
сіїі (де згодом о стало сприйматися як
префікс), утвореного від оракь «зворот-
ний», до якого зводиться й укр. опак.
— 8\У IV 8; Вгйскпег 380, 391; Ма-
сЬек Е8ЛС 425; НоІиЬ—Буег 351—353;
Миске II 2; 8кок II 558—559. — Див.
ще опак1.
пачулі (бот.) «тропічна запашна
рослина Ро^озіешоп раїсЬоиІІ Реіі.;
парфуми з ефірної олії цієї рослини»,
пачуля Мак; — р. болг. пачули, бр.
пачулі, п. расгиіа, ч. расиїі, слц. раси-
1а, схв. пачули-, — запозичення з анг-
лійської мови; англ. раісЬоиІі «тс.» по-
ходить від тамільських слів расЬаі «зе-
324
лений» та ііаі «листок». — СІС2 634;
81. шуг. оЬсусЬ 540; НоІиЬ—Буег 352;
РЧДБЕ 545; Ву]акли]а 697; КІеіп 1138.
паша1 «трава на пасовиську, пасо-
висько; [нажива на вудочку]», пашня
«пасовище», [пашнівка] (ент.) «трав’я-
на блощиця, РЬуїосогіз раЬиІіпиз» Нед,
[пашистий] «родючий; поживний» Нед,
[пашнйй] «багатий на пашу» Нед,
[пашнистий] «буйний, пишний СУМ;
родючий Нед»; — р. [паша[, бр. болг.
м. паша, п. разга, ч. слц. раза, схв.
паша, слн. раза, стсл. паша; — псл.
раза < *раз]а, пов’язане з разі! «пас-
ти». — Фасмер III 223; Преобр.ДІ 23,
31; Вгйскпег 399; Масіїек Е8ЛС 436;
8кок II 614. — Див. ще пасти1.
паша2 «титул найвищих військових
та цивільних сановників у мусульман-
ських країнах» СУМ, Нед, [паша]
(с.р., род. в. пашати) «молодий паша,
син паші» Нед; — р. бр. болг. паша,
п. разга, ч. слц. раза, м. паша, схв.
паша, паша, слн. раза; — запозичен-
ня з турецької мови; тур. раза «тс.» по-
ходить від сперс. раіахза (перс, расіі-
заЬ) «король». — СІС2 634; Халимо-
ненко УМЛШ 1977/9, 26; Макарушка
12; Фасмер III 223; Преобр. II 31; Ши-
пова 258; Дмитриев 541—542; НоІиЬ—
Буег 362; РЧДБЕ 545; Ву]акли]а 697;
8кок II 617; ЕокоїзсЬ 131. — Пор.
баша, падишах.
[пашйна1] «жили в м’ясі» ВеУг; —
р. [пашйна] «жилиста яловичина»; —
очевидно, похідне утворення від пах1
(див.).
пашйна2 — див. фашина.
пашіти — див. пахнути1.
[пашкут] (орн.) «дрізд омелюх, Тиг-
сіиз уізсіуогиз Б.» Шарл; — запозичен-
ня з польської мови; п. разгкоі «тс.»
загальноприйнятої етимології не має.
пашня «хліб у зерні або на стеблі»,
[пашейка] «міра землі (частина поля)»
Нед, [пашнйна] «хлібне зерно», паш-
ниця «хліб (у зерні або на стеблі)»,
[пашничбк] «хлібороб» Нед, [пашен-
ний] «хлібний»; — р. пашня «нива,
рілля», бр. [пашня] «збіжжя»; — похід-
пашок
паяц
не утворення від др. пахати «орати» з
видозміненим значенням. — Вьігонная
Белар. лексікал. і зтьім. 27—28. —
Див. ще пахати.
[пашок] «рід гри в карти»; — не-
ясне.
паштет, [пашкет] «паштет», паш-
тетна; — р. паштет, бр. паштет,
п. разгіеі, ч. разііка, ст. разіеіа, слц.
разіеі(а), вл. разіеіа «паштет, пиріжок
(з м’ясом).», болг. пастет, м. паште-
та, схв. паштета, слн. разіеіа; —
запозичення з німецької мови; н. Раз-
іеіе «паштет, пиріжок» походить від
слат. разіаїиз «запечений у тісті», по-
в’язаного з разіаге «розчиняти тісто»,
яке зводиться до лат. разіа «тісто». —
СІС2 634; Фасмер III 223—224; Черньїх
II 15; НйИІАА/огіЬ 17, 19; 51. т/уг. оЬ-
сусЬ 557; 8ЧУ IV 83; НоіиЬ—Буег 362;
РЧДБЕ 541; Ву]акли]а 697; К1и§е—
Міігка 534. — Див. ще паста.
паща, [пащ] «паща» Нед, [паща]
«щелепа» Куриленко, [пащанйй] Нед; —
бр. пашча, п. разхсха, разхсг «паща», ч.
[разса] «пика, паща»; — результат видо-
зміни слів [пасть, паста], зближених з
пащека. — 34/ IV 82; МасЬек Е5ЛС
437. — Див. ще пасть, пащека.
пащека «паща», [пащеки] «вили-
ці», [пашекбванє] «лайка, хвастощі»
Нед, пащекуха, [пащикуха], пащеку-
ватий, [пащикуватий], пащекувати,
[пащикувати] «пащекувати», [прищи-
кувати] «тс.», запащекувати «розпу-
стити плітки, осудити; [швидко заго-
ворити, почати грубіянити]», [напащи-
кувати] «накричати», [опащекувати]
«зганьбити»; — р. [пащека] «щелепа,
щока», бр. [пашчака] «(нижня) щеле-
па», п. разгсг^ка, ст. разгсгека «па-
ща», ч. разїека «тс.», слц. [разсека]
«щелепа»; — похідне утворення від
щока (< щека). — Фасмер III 224;
Преобр. II 31, 116;/Вгйскпег 399; 3\Ч
IV 82; МасЬек Е83С 437. — Див. ще
па-, щока. — Пор. паща.
паюс «плівка, в якій лежить ікра в
рибі», паюсний (у виразі паюсна ікра
«гатунок пресованої ікри, посоленої в
паюсах»); — бр. паюс; — запозичення
з російської мови; р. паюс, очевидно,
пов’язане з р. ст. паюз «мішечок (з ри-
б’ячого міхура, шкіри)», яке може бути
зіставлене з п. ра\м^г «рубель для при-
тискання соломи, сіна», ч. [рат/иг,
раиг] «тс.» і зведене до псл. раургь,
похідного від у^гаїі «в’язати»; пов’я-
зання з фін. раіпаа «давити, тиснути»
або ра]ойіаа «бити» (Грот. Фил. раз. II
502; Преобр. II 31; Черньїх II 15) і зі-
ставлення з дінд. рауиЬ «задній прохід»
(Різані Раібеіа 10/4 (1955) 262) недо-
статньо обґрунтовані. — Фасмер—Тру-
бачев III 224; Трубачев ЗИРЯ II 32—
34. — Див. ще в’язати, па-. — Пор.
півзен.
паяти, паяний, пайка, паяльник,
паяльщик, паяльний, відпайка, пере-
пайка, припай «метал або сплав для
паяння; [смуга землі між крутим мор-
ським берегом та водою]», припайка,
припій, розпайка, споїти, споювати
«з’єднувати, приганяти», спай, спайка,
спайність, [спаюн] «колодій» Нед,
[спаяч] «паяльщик» Нед; — р. паять,
бр. паяць, др. паяти «кувати», п. зро-
іс, зра]ас, ч. ра]еіі «паяти», слц. ра]аГ,
болг. споявам, м. спо/ува, схв. спд/и-
ти, слн. зра]аіі «тс.», стсл. сжпонтн
«з’єднати»; — не цілком ясне; пов’язу-
валось (Преобр. II 31; 5А¥ VI 310; Ма-
сЬек Е5ЛС 427) з піїти, поїти (пор.
упиватися (зубами, пазурами)); порів-
нювалось (Реіегззоп В51. ’^/огізі. 88) з
дінд. уаиіі «прив’язує», уиіаЬ «прив’я-
заний». — Фасмер III 224. — Пор. пй-
ти, поїти.
паяц «блазень, клоун»; — р. бр.
паяц, п. ра]ас, слц. ра]ас, вл. рб]ас, нл.
рід]ас, болг. палячо, м. пал]ачо, схв.
па/ац, слн. ра]ас; — запозичення з
італійської або французької мови; іт.
[ра]агго], ра^ііассіо (> фр. раіііаззе)
«солом’яний матрац; легковажна люди-
на; паяц (персонаж їз народної комедії,
одяг якого подібний до мішка, набито-
го соломою)» походить від ра§1іа «со-
лома», що виникло з лат. раїеа «поло-
ва, висівки». — СІС2 634; Акуленко
325
пеан
педаль
140; Фасмер III 224; Черньїх II 15—16;
Преобр. II 32; 81. шуг. оЬсусЬ 541;
8сЬизіег-8ет/с 1119; РЧДБЕ 527. —
Див. ще пахітбса.
пеан «хвалебний гімн; чотирискла-
дова віршова стопа», пеон «чотири-
складова віршова стопа»; — р. бр. болг.
пеан, п. реал, ч. раіап, рарп, заст. ре-
ал, реал, слц. реал, схв. пеан; — запо-
зичення, з грецької мови; гр. ігаїоу, еп.
тгаїцшу, атт. тгаїшу «(первісно) вели-
чальна пісня на честь Аполлона; (зго-
дом) урочиста пісня; віршовий розмір»
походить, можливо, від вигуку її) тга-
іцшу, їш тгшау, що ним починався гімн;
іц, іео — вигуки звертання «гей, о», тга-
іцшу, тгаїау пов’язують із *тгаЕіа, *тгаї-
Еа «удар», що походить від лаіш «б’ю»,
спорідненого з лат. раміо «б'ю, топчу,
трамбую». — СІС2 634, 638; Кораіігізкі
732; НоІиЬ—Буег 352; РЧДБЕ 545;
Вуіакли)а 697; Егізк II 460, 461, 464;
Воізасд 740.
певний, певен, певність, [повно-
та], [певняк] «певний», певне, певно,
допевне, допевнитися, [запевне, за-
певне], запевнити, напевне, напевно,
[непев] «непевний» Ж, непевний, [впев-
нятися] «упевнятися» Ж, упевнений,
упевнити; — р. [певний] «справжній,
істинний», бр. пзуни; — запозичення
з польської мови; п. решпу, паралельне
до ч. слц. реупу «твердий, міцний; пе-
вний», виникло з п. ст. ру/а «надія, до-
віра», пов’язаного з ру/ас «вірити, спо-
діватися», яке зводиться до псл. рьуаіі,
що знайшло своє відображення у стел.
(оу)ггьвлтн, укр. уповати. — КісЬ-
Ьагбі 88; Фасмер IV 164; Вгйскпег 403;
8ЧУ V 447; МасЬек Е83С 123, 447. —
Див. ще уповати.
[певнйти] «виконувати»; — бр.
[пеуніць] «тс.»; —.пристосоване до ук-
раїнської (і білоруської) фонетики і
зближене з певний запозичення з поль-
ської мови; п. реіпіс «виконувати» утво-
рено від реіпу «повний», спорідненого з
др. П'ьлн'ь, укр. повний (пор. р. випол-
нять «виконувати»), — Преобр. II 95;
Вгйскпег 402. — Див. ще повний.
326
Пегас (міф., астр.) «крилатий кінь —
символ натхнення поетів; назва сузі-
р’я»; — р. бр. болг. Пегас, п. Ре§аг, ч.
Ре§аз, Ре^азиз, слц. Ре§аз, схв. Пегаз,
слн. Редаг «тс.»; — запозичення з
французької мови; фр. Ре^азе через
лат. Ре^азиз зводиться до гр. тгпуаоо^
«тс.», яке загальноприйнятої етимології
не має; пов’язується з тгцуг] «струмінь,
джерело» або з тгцуб^ «міцний, силь-
ний, потужний». — СІС2 634; Фасмер
III 225; Кораіігізкі 734; НоІиЬ—Буег
365; РЧДБЕ 545; Ву]акли)а 697; Оаи-
гаі 543; Егізк II 525; Воізаср 777.
педагог, педагогіка, (заст.) педа-
гогія «педагогіка», педагогічний; — р.
бр. болг. м. педагог, п. ч. вл. рес!а§о§,
слц. слн. рес!а§б§, схв. педагог; — за-
позичено з грецької мови, можливо,
через латинську або західноєвропейсь-
кі (лат. раес!а§б§из, фр. рес!а§о§ие, н.
Рас1а§б§[е]); гр. тгаїбаушуб^ «слуга, що
наглядає за дитиною; керівник, вождь;
учитель, вихователь» утворено з основ
слів тгащ, род. в. .тгаїбб^ «дитина; хло-
пчик» (< :|:тгаЕ-і-5-), спорідненого з лат.
раирег «бідний, незаможний», та аушу-
сщ «провідник, проводир». — СІС2 634;
Коваль 145; Москаленко УІЛ 25; Огіє-
нко РМ 1938/1, 39; НйііІ-ЖМЬ 14;
Черньїх II 16; Кораіігізкі 733; НоІиЬ—
Еуег 364; РЧДБЕ 546; Ву]акли]а 697;
Егізк II 463. — Див. ще демагог,
паупер.
педагогіка — див. педагог.
педаль, педалізація, педалізува-
ти; — р. бр. педаль, п. ресіаі, ч. слц.
слн. редаї, вл. ресіаі, болг. м. педал,
схв. педал, педала; — через фран-
цузьку мову (фр. ресіаіе) запозичено з
італійської; іт. ресіаіе «тс.» утворено з
лат. ресіаііз «ножний», що походить від
рез, род. в. ресііз «нога», спорідненого
з дінд. раї (зн. в. рйсіат, гр. дор.
тгощ, атт. тгои^, род. в. тгоббе «тс.»,
дінд. расіат «крок, слід», лит. реда
«ступня, стопа», стел, подш, укр. під.
— СІС2 634; Фасмер III 225; Черньїх II
16; 81. шуг. оЬсусЬ 559; НоІиЬ—Еуег
364; 8кок II 629—630; Кіеіп 609, 1146;
педант
педолог
\¥ак!е—Ноїт. II 293—295. — Див. ще
під*.
педант «людина, що дотримується
формального порядку; догматик, букво-
їд у науці», педантизм, педантство,
педантичний, по-педантському; — р.
бр. болг. м. педант, п. ч. слц. вл. ре-
бапі, схв. педант, слн. ресіапі; — запо-
зичено з французької мови, можливо,
через німецьку; фр. ресіапі ‘ > н. Ре-
сіапі:) походить від іт. ребапїе «педант»,
букв, «учитель», яке зводиться до лат.
раес!а§о§из «педагог» або до гр. лаі-
бєбсо «виховую», похідного від лащ
(лаіббф «дитина». — СІС2 634; Фас-
мер III 225; Черньїх II 16; Кораіігізкі
733; НоІиЬ—Буег 364; РЧДБЕ 546; Ву-
їаклщ'а 698; Егізк II 462—463. — Див.
ще педагог.
педель «наглядач над студента-
ми»; — р. педель, п. ресіеі, Ьесіеі, ч. слц.
ресіеі, схв. педел, слн. ресіеі «тс.»; — за-
позичення з німецької мови; н. РесІеІІ
«шкільний сторож, шкільний швейцар;
службовець вищої школи» походить від
слат. ресіеііиз «розсильний при суді»,
Ьедеііідз, Ьігіеііиз «тс.», що зводяться до
двн. Ьіііі «тс.», пов’язаного з нвн. Ьіе-
іеп «пропонувати, надавати», двн. Ьіо-
іап «тс.», спорідненим з дангл. ЬеоЗап
«сповіщати, повідомляти», гр. лгу06суо-
раї «розпитую, вивідую», стсл. шьдтк-
ти, еоудити, др. б-ьдіти, будити, укр.
будити. — СІС 1951, 491; Фасмер III
225; Преобр. І 21; НйШ-ЧУогіЬ 18; Ко-
раїігізкі 733; МасЬек Е8ЛС 441; Но-
ІиЬ—Буег 364; Ву]акли]а 698; К1и§е—
Міїхка 75, 76, 536; КІеіп 171. — Див.
ще будйти*.
педераст «той, хто займається му-
жолозтвом», педерастія «мужолозт-
во»; — р. болг. м. педераст, бр. педз-
раст, п. регіегазіа, ч. слц. вл. регіегазі,
схв. педераст, слн. регіегазі; — через
західноєвропейські мови (фр. регіегаз-
Іе, н. Рагіегазі) запозичено з грецької;
гр. лаібєраотг)^ (букв.) «любитель хлоп-
чиків» утворено зі слів лащ (лаіббф)
«дитина, хлопчик» та єраотгщ «палко
закоханий; шанувальник, прихильник»,
пов’язаного з єрощаі «кохаю». — СІС2
635; Кораіігізкі 733; НоІиЬ—Буег 364;
РЧДБЕ 546; Ву)акли]а 698. — Див. ще
еротика, педагог.
педикюр «догляд за нігтями й ви-
далення мозолів на ногах», педикюр-
ша; — р. болг. педикюр, бр. педикюр,
п. реФсиге, ч. регіікйга, ресіікуга, слц.
слн. ресіікйга, вл. ресіікіга, м. педику-
ра, схв. педйкйр; — запозичення з
французької мови; фр. реЗісиге «тс.»
утворено з основ лат. рез (регііз) «но-
га» та сйго «піклуюся, дбаю; догля-
даю». — СІС2 635; Кораіігізкі 733—
734; НоІиЬ—Буег 365; РЧДБЕ 546; Ву-
)акли]а 698. — Див. ще курувати, пе-
даль. — Пор. манікюр.
педіатр «лікар дитячих хвороб»,
педіатрія «вчення про дитячі хвороби
й методи їх лікування», педіатричний; —
р. педиатр, бр. педиятр, п. регііаіга,
ч. реФаіт, слц. вл. ресПаііег, болг. пе-
диат/ьр, м. педи]атар, схв. педй/а-
тар, слн. ресііаіеґ; — запозичення із
західноєвропейських мов; н. Рагііаіег,
фр. ресііаіге, англ. ресНаіігізІ утворено з
основ гр. лащ (тгаїдор) «дитина» та іат-
рбс «лікар», пов’язаного з іаораї «лі-
кую, зціляю» і, далі, з іаіусо «нагріваю;
тішу, підбадьорюю; відраджую». —
СІС2 635; Кораіігізкі 733; НоІиЬ—Буег
364; РЧДБЕ 546; Вуіаклща 698; Егізк І
704—705; Воізаср 364; КІеіп 763,
1146. — Див. ще педагог.
педолог «фахівець або прихильник
педології», педологія «напрям у психо-
логії та педагогіці, що об’єднує біоло-
гічні, соціологічні та психологічні під-
ходи до розвитку дитини», педологіч-
ний; — р. педолог, бр. педблаг, п. ч.
рес!о1о§, слц. ресіоіб^, вл. рес!о1о§і)а
«педологія», болг. педолог, схв. педо-
лог, слн. ресіоіб^; — запозичення із за-
хідноєвропейських. мов; фр. ребоїо^іе
«педологія», ресіоіо^ие «педолог», реЗо-
Іо^ірие «педологічний», англ. раегіоіо-
§у, н. Расіоіоеіе утворено з основ гр.
лащ, род. в. (лаібоф) «дитина» і Лбуос;
«слово; вчення, наука». — СІС2 635;
5Е шуг. оЬсусії 560; НоІиЬ—Буег 365;
327
педринець
пекло
РЧДБЕ 546; Ву]акли]а 699. — Див. ще
логіка, педагог.
педринець — див. бедрйнець.
пейзаж, пейзажист; — р. бр.
болг. пейзаж, п. ре]гаг, ч. ре]гаг, слц.
слн. ре]заг, м. пе]'заж, схв. пе]заж,
пе]саж; — запозичення з французької
мови; фр. рауза^е є похідним від рауз
«країна, земля, місцевість; земляк», що
зводиться до пізньолат. ра^епзіз «меш-
канець села», утвореного від лат. ра§из
«сільська громада; село», з яким пов’я-
зані стсл. погані», др. погани, укр.
поганий. — СІС2 635; Черньїх II 17;
Преобр. II 84; Кораііпзкі 734; РЧДБЕ
547; Ву]акли]а 699; Оаигаі 541; КІеіп
1143. — Див. ще поганий.
пейзан «ідилічний образ селянина
в літературі й мистецтві», пейзани,
пейзанин, пейзанка, пейзанство; —
р. болг. пейзан «тс.», п. ре]гапка «ово-
чева юшка; просте сільське вбрання;
пейзанка»; — запозичення з французь-
кої мови; фр. раузап «селянин» утво-
рене від рауз «країна, земля, місце-
вість; краянин, земляк». — СІС2 635;
Кораііпзкі 734; РЧДБЕ 547; Оаигаі
541. — Див. ще пейзаж.
пейси «довгі пасма волосся на
скронях у патріархальних євреїв», пейс
(одн.), [пейсач] Нед, пейсики, [песик]
«кучерик на чолі», пейсатий; — р.
пейсьі, бр. пзйсьі, п. ре]зу, ч. ре)гу,
слц. ра)езу, схв. пе/аси; — запозичен-
ня з мови ідиш; ід. ре)ез «тс.» походить
від гебр. ре’бі «кучері над вухами», що
є формою множини від ре’а «кут; кі-
нець, край; кучер над вухом», спорід-
неного з ра’а «розколювати, розтинати;
поділяти». — Фасмер III 225; МасЬек
Е83С 441; НоіиЬ—Буег 365; Оезепіиз
664—665.
пек1 (заст., у виразі пек тобі, цур
виражає досаду, відсторонення, відмо-
ву, незадоволення, бажання відвернути
що-небудь, позбутися когось, чогось);
«[слов’янський бог пекла]», [пек-
пеком] (лайка) Нед, [пеци] (у лайці
бодай тя пеци били) ВеЗа, [пекати]
«відстороняти, відганяти», [пекатися]
328
«цуратися», відпекатися, [запекати]
«запроторити», спекатися; — п. [рек
(іоЬіе)] (очевидно, з укр.); — виникло,
очевидно, 3 др. ПЄКЛ7>, пеколі), ПвК'ЬЛ'Ь
«смола», що походить від стсл. пькдт»
«смола; пекло». — Німчук ІУМ Морфо-
логія 511—512; Преобр. II 32; Потебня
К ист. зв. III 56—58; ЗАУ IV 104. —
Див. ще пекло1.
пек2 «речовина, яка залишається
після перегонки деревного, торф’яного
або кам’яновугільного дьогтю та дисти-
ляції жирних кислот», [пік] «смола,
якою смолять човни та канати» Берл; —
р. бр. болг. пек, п. рак «тс.»; — запо-
зичення з голландської мови; гол. рек
«смола», як і нвн. РесЬ, англ. рйсЬ
«тс.», походить від лат. ріх (род. в. рі-
сіз), спорідненого з гр. тгіооа, лит. рі-
кіз «тс.», стсл. пькд’ь «тс.; пекло». —
СІС2 636; К1и§е—Міігка 536; КІеіп
1191; ШаШе—Поїш. II 312. — Див. ще
пекло1. — Пор. пек1.
[пекець] (вигук на позначення рап-
тового падіння) Нед, [перепихйцьну-
ти] «перекинутись» Нед; — звукона-
слідувальне утворення, очевидно, по-
в’язане з [пец] (вигук на позначення
падіння), бр. [пзц] «тс.»; може бути зі-
ставлене також з беркйць, кецати
(див.).
пекло1, пекельник «диявол, мешка-
нець пекла», [пекельниця] «змія, гадю-
ка» ГрицАВ, [пекбльник] «пекельник»
Нед, [пекбльниця] Нед, [пекун] «пе-
кельник» Мовозн. 1980/1, пекельний,
пекельницький, [пеклянйй, пекельний]
Нед; — р. пекло «сильний вогонь, по-
лум’я; пекло», бр. пекла, [пе'кло], др.
пекли «смола», п. ріекіо «пекло», ч.
слц. рекіо, вл. р]ек!о, нл. р)ак1о, болг.
пізкло, [пікгл], м. пекол, схв. пакао,
слн. рекеї «тс.», стсл. пькщдт» «пекло»,
пьцьдт» «смола»; — псл. *рьк-1- «смо-
ла»; — споріднене з лит. рікіз «смола»,
лтс. рікіз «тс.», лат. ріх, род. в. рісіз
«смола, дьоготь», гр. тгіооа (< *тгїхіа),
атт. тгітта «смола», що зводиться до іє.
*рТ- «сік»; значення «пекло» з’явилося
у слов’янських мовах з прийняттям
пекло
пекти
християнства, згідно з яким грішники
киплять у пеклі в смолі, горять у віч-
ному вогні; через те в народній етимо-
логії слово пекло пов’язується з пек-
ти. — Німчук ІУМ Морфологія 512;
Булаховський Нариси 176; Фасмер ПІ
226; Преобр. II 33; Вгйскпег 407; Ма-
сіїек Е55С 441—442; НоІиЬ—Буег 365;
БсЬивІег-Бешс 1076; Младенов 537;
Бкок II 588; Мартьінов Язьік 83; Роког-
пу 794. — Пор. пек1,2.
[пекло2] «яма в болоті; трясовина»
Ч; — результат видозміни слова [пель-
ка] «тс.», зближеного з пекло «місце
під землею, де мучаться душі померлих
грішників». — Див. ще пелька2.
[пекно] «пляма» Пр. XI діал. н.; —
похідне утворення від пекти, оскільки
пляма нагадує випалене місце. — Нім-
чук Пр. XI діал. н. 160. — Див. ще
пекти.
пекти, [пекарити], пекарювати,
[печи] «пекти» Нед, пічникивати, пе-
кар СУМ, Нед, [пекариха] Нед, [пе-
карйця] «печія, нудота» Л, [пекарів-
на\, пекарка СУМ, Нед, пекарня, пе-
карство СУМ, Нед, [пекарчук], [пеко-
вица] «печія» ЛексПол, [пекота] «спе-
ка» Нед, [пекучка] «печія До; (бот.)
гарбуз звичайний, СисигЬйа реро Б. (йо-
го перед уживанням печуть) ВеНЗн;
кропива жалка, Пгііса игепз Б. ВеНЗн»,
[пецяк] «розпечений дріт для пропалю-
вання чубуків у люльках» Нед, [пе-
тюх] «тс.» Нед, [печ] «піч» Нед, [пе-
чайка]. «печія» Л, [печак] «печений
качан кукурудзи» Нед, [печик] «тс.»
Нед, [печенйна] «печеня», [печенйця]
«сушені яблука чи груші», [печенюх]
«печене яблуко» Нед, [печера] «отвір,
де печеться хліб» ВеБ, печеня, [пече'я]
«печія» Нед, печиво, [печйна] «обпа-
лена'глина в печі», печйще «рештки
розваленої печі, дир печі; спалене сон-
цем місце», печійка «печія», [печіль-
ник] «пекар», [печільниця] «пекарка;
печія», [печкир] «пічкур», [печник]
«пічник» Нед, [пйканка] «діжа для тіс-
та» Л, [пичайка] «тс.» ЛПол, [пичйн]
«вимита водою яма в глеюватій землі;
затверділі краї цієї ями» Мо, [пичйна]
«шматок перепаленої глини в печі» Па,
[пікарйст] «пекар» Дз, [пікун] (ент.)
«мурашка, Еогшіса (бо ця мурашка пе-
че, тобто кусає); вид горщика для за-
пікання» Нед, [пікуне'ць] «тс.» Нед,
піч, [пічкуга] «хатина» Бі, [пічка]
«яма» Гриц, пічкур «ледар; [опалювач,
грубник]», [пічкура] «піч» Бі, пічник,
пічурка, пекарний, [пековий] «ужива-
ний при випіканні хліба» ВеЛ, пеку-
чий, печений, [пікальний Л, піківний,
пікнйй Г, Па], пічний, пічовйй, впек-
тися «набриднути», випік, випічка,
допектй, [допік] «дошкуляння» Я, [<3о-
піклйвий] «пекучий, болісний» Ж, [за-
пічкуритися] «звикнути лежати на пе-
чі», [запек] «запічок» Я, [запека] «злю-
ка, упертий; мозоля» Ж, [запецек] «за-
пічок» Я, [запік] «тс.» Я, запікана,
запіканка, запічок, запеклий, [запек-
луватий], [запекуватий] «дуже стро-
гий», запічний, недопік, недопічка,
[опечка] «пічурка для попелу» Л, [опе-
чок] Л, опік, [опіканка] «спечена на
вогні риба» Мо, Берл, опічок (заст.)
«край печі», опікаючий, [перепеча]
«вид коржа», [перепечайка, перепечка
Нед] «тс.», [перепіч] «припічок» Нед,
[перепіча] «вид коржа» Бі, перепічай-
ка (заст.) «вид коржа; жінка, що пече
хліб», перепічка «вид коржа; [невели-
ка хлібина Нед]», переднічний, підпе-
ка, підпекар, [підпіч] Нед, підпічок,
підпіччя, [подпечини] «мурована осно-
ва печі» О, [прйпек] «припічок», [при-
пік] «тс. ЛЧерк, підпіччя Нед», припі-
кальне (мед.), припікальний (мед.),
припікач (мер,.), припічка, прйпічок,
спека, спекбвисько, спековище, спе-
кота, спеклий,. спековйтий, спекот-
лйвий, спекдтний, спечний «жаркий»,
спікливий, спікнйй; — р,-печь, [печй,
пекти], бр. пячьі, [пе'кці], др. печи, п.
ріес, ч. ресі, слц. ріесГ, вл. р]ес, нл.
р]ас, полаб. ріеі, болг. пека, м. пече,
схв. пейц, слн. ресі, стел, пешти; —
псл. *рекІі «пекти», *рекїь «піч»; —
споріднене з лит. керіі «пекти», лтс.
сері «тс.» (< балт. *рекб), дінд. расаіі
329
пекулька
пелевня
«варить, пече, смажить», ав. расаііі
«тс.», гр. тгєостсо (< *тгеиісо) «печу, ва-
рю», лат. сориб (< *риериб) «варю; об-
пікаю», алб. р]ек «печу», тох. В рарак-
ви «варений», дангл. аГі§еп «обпале-
ний»; іє. *реки- «варити, готувати»;
слово пекар (з пізнішими похідними),
як і р. пекарь, бр. пекар, п. ріекагг, ч.
рекаг, утворено під впливом нвн. Ва-
скег «пекар» (НіШІ-Жігій 18; Фасмер
III 226; Вгйскпег 406; НоІиЬ—Кор.
268). — Фасмер III 227; Черньїх II 29;
Преобр. II 54; МасЬек Е83С 440; Но-
ІиЬ—Буег 364; 8сЬиз1ег-8ехус 1073;
Младенов 416; 8кок II 628—629; Кри-
тенко Вступ 518, 554; Тгаиішапп 211;
ІІЬІепЬеск 152; Ресіегзеп КеИ. Ог. І 38,
129; У/аІсіе—Ноіт. І 270—271; Гамк-
релидзе—Иванов 699; Рокоту 798.
[пекулька] (орн.) «водяна (болотя-
на) курочка, ОаШпиІа сЬІогориз БаіЬ.»
ВеБ, ВеНЗн, [пекур] «бекас, Сареііа
§а11іпа§о Л; коловодник-телегуз, Ргіп§а
осЬгориз Б. Шарл»; — очевидно, зву-
конаслідувальні утворення, подібні до
п. [ріекиї] «вівчарик (бекас)», який ді-
став свою назву через те, що співає
ріеки, ріеки. — 8А¥ IV 147.
Пелагія (жіноче ім’я), Пелагея,
Пелага, [Пелягія], Палага, Палагна,
[Палагбйка] О, Палажка, Палазя,
[Паланка Пі, Полагна Нед, Паза ВеЛ,
Пазйна, Пазулька], Пазя, [Пазьґа
ВеБ], Пазька, [Пайза ВеЛ, Позйна
Нед], ст. Пелагіа «ближица, пучиннаа»
(1627); — р. Пелагея, ст. Пелагйя,
бр. Пелагея, Палага, п. Реіа^іа, ч. Ре-
1а§е)а, слц. Реіа^іа, болг. Палагйя,
Пелагйя, стсл. Педлгніа; — через цер-
ковнослов’янську мову запозичено в
давньоруську з грецької; гр. ПєХауіа
пов’язане з прикметником тгєХауіор
«морський», похідним від теХауор «(від-
крите) море». — Вл'. імена 153; Берин-
да 227; Петровский 177; Фасмер III
227; Спр. личн. имен 516; Илчев 387. —
Див. ще архіпелаг.
пелагра (мед.) «хронічна хвороба,
викликана авітамінозом»; — р. пеллаг-
ра, п. ч. слц. реіа^га, болг. пелагра,
330
схв. пелагра, слн. реіа^га; — запози-
чення з італійської мови; іт. реііа^га
«тс.» утворено з основ лат. реіііз «шкі-
ра», спорідненого з дангл. їеіі «хутро,
шкура; шкіра», двн. їеі «тс.», гр. теЛра
«підошва», стсл. пелена, укр. пелена,
та гр. аура «хапання; полювання, ло-
ви», пов’язаного з аурєсо «ловлю, захоп-
люю», спорідненим з дірл. аг (*а§га)
«перемагати», вал. аег «бій, боротьба»,
дкорн. Ьаіг «лихо, нещастя». — СІС2
636; Кораіігізкі 734—735; НоІиЬ—Буег
365; РЧДБЕ 547; Ву]акли]а 700; Мез-
ііса 1144; КІеіп 1149; Шаісіе—Ноїт. II
275—276; Егізк І 14—16. — Див. ще
пелена.
пеламіда — див. паламйда1.
пеларгонія (бот.) «Реіаг^опіит
Б.’Негй»; — р. пеларгбния, пеларгб-
ниум, бр. пеларгонія, п. реіаг^опіа, ч.
реіаг^бпіе, слц. реіаг^бпіа, вл. реіаг^о-
пра, болг. пеларгбния, схв. пелаго-
ни]а, пеларгбни]'а, слн. ре1аг§бпі]а
«тс.»; — запозичення з новолатинської
ботанічної номенклатури; нлат. реіаг-
§опіиш «тс.», утворено від гр. тгєХа-
рубр «лелека» (з огляду на подібність
плодів цієї рослини до дзьоба лелеки),
що виникло з *7гєХа-Еарубс «чорно-бі-
лий», перша частина якого пов’язана з
теЛіор «синій, посинілий», тгєЛЛбр «тем-
но-сірий, темно-бурий, темний», ХОАібр
«сивий», далі споріднена з лат. раїїео
«блідну», раїїісіиз «блідий», друга час-
тина арубр (< *арурбр) «білий, яскра-
вий, блискучий» споріднена з дінд. г]-
гаЬ «блискучий, яскравий», ав. егегаіа
«срібло», тох. А агкі «білий», тох. В
агк\мі «ясний», вірм. агсаі «срібло». —
СІС2 636; БСЗ 32, 296; 8Е шуг. оЬсусЬ
561; НоІиЬ—Буег 365; РЧДБЕ 547; Си-
моновиЬ 341—342; баигаі 525; КІеіп
103, 1148; Ргізк II 492. — Див. ще па-
левий.
[пелевня] «стайня, хлів; стодола»,
[пелевен ВеЛ, пелевень Г, Нед, пелев-
нйк Г, Нед] «тс.»; — р. [пелевня] «по-
лівник», п. ст. ріешпіа, ч. [ріеупа, ріеу-
пїк], слц. ріеуіпес, ріеупїк, ріеуїп «тс.»,
болг. плевня «будова для зберігання
пелевонь
пелех
полови, соломи, сіна», пле'вник, м.
плевна, схв. плеві-ьа «тс.»; — похідне
утворення від *пелева «полова» (пор.
р. [пелева, пелева] «тс.», яке зводить-
ся до псл. реіеуа, що було варіантом
звукової форми *ре!уа «тс.». — Фас-
мер ПІ 227, 312, 317; Преобр. II 97;
Вгйскпег 418; МасЬек Е83С 459. —
Див. ще полова.
[пелевонь] (бот.) «пижмо бальза-
мічне, канупер, Тапасеішт Ьаїзатііа
Б.» ВеБ, ВеНЗн, Мак, [пелевбнє] «тс.»
тж; — неясне; можливо, пов’язане з п.
*реіпошоппу «сповнений пахощів», ОС-
КІЛЬКИ квіти цієї рослини мають при-
ємний запах. — УРЕ 11, 136.
пелена «покривало, поділ; суціль-
ний покрив» СУМ, Г, Нед, [пеленик]
«дитина в пелюшках; білоручка» О,
[пеленйця] «білорука» О, [пеленка]
«пелюшка» Нед, [пеленя] «дитина в
пелюшках» Нед, [пелінка] «пелюшка»,
[пеленкбвий] Нед, пеленати «спови-
вати», [пеленйтися] «ніжитися» О,
[пеленувати] «тс.», [впеленйтися]
«проникнути» Ж, [опелінок] «дитина в
пелюшках» Нед; — р. болг. пелена,
бр. пяленка, др. пелена, ч. ріепа «пе-
лена, пелюшка; мозкова оболонка»,
слц. ріепа «хустка; мозкова оболонка»,
полаб. рііепка «пелюшка», м. пелена
«пелюшка, пелена», схв. пелена «пе-
люшка», слн. ріепіса «пелюшка, пеле-
на», стсл. пелена; — псл. !Нре1па, реіе-
па; — споріднене з лат. реіііз (< *ре1-
піз) «шкіра», гр. тгєХра «підошва», двн.
Геї «хутро, шкура; шкіра», англ. Геїі
«тс.», дангл. їіітеп «шкірка, крайня
плоть», лит. ріепе «шкірка, перетинка»;
іє. *ре1- «шкіра»; припускається (Ма-
сЬек Е83С 55, 458; Мартьінов 81.
АУогізІ. 62—63) давній паралелізм псл.
реІ(е)па. і *ЬоІпа «оболонка» (іє. *ре1-:
*ЬЬоІ-п-). — Фасмер III 228—229; Чер-
ньіх II 17; Преобр. II 33; МасЬек Е83С
458; НоіиЬ—Буег 377; 8кок II 632;
Рокогпу 803. — Пор. пелюха, пліва.
пеленг «кут між напрямком компас-
ної стрілки й напрямком, у якому вид-
но даний предмет або чути звук», пе-
ленгатор, пеленгація, пеленгацїйний,
пеленгувати «визначати місце пере-
бування якогось об’єкта»; — р. бр.
болг. пеленг, п. ре|еп§, схв. пеленг-, —
запозичення з голландської мови; гол.
реі!іп§ «визначення, вимірювання, зон-
дування, пеленгація» пов’язане з реііеп
«вимірювати глибину, зондувати грунт,
пеленгувати», утвореним від реіі «фут-
шток; рівень (води); норма, міра», що,
як і англ. раіі «цебер, баддя», дангл.
рге^еі «маленька міра; винна чаша»,
походить від слат. ра^еііа «міра», лат.
ра^еііа «колонка, стовпчик, сторінка»,
зменш, від раділа «сторінка». — СІС2
636; Кораііпзкі 735; РЧДБЕ 547; Ву)а-
кли]а 700; К1и§е—Міігка 537; КІеіп
1111. — Див. ще пагінація.
пелерйна «короткий плащ або круг-
ла накидка з відлогою; великий круг-
лий комір»; — р. болг. м. схв. пелерй-
на, бр. палярьіна, п. реіегупа, ч. слц.
раїегїпа, вл. реіегіпа, слн. реіегі'па; —
запозичення з французької мови; фр.
реіегіпе «тс.» пов’язане з реіегіп «про-
чанин, мандрівник»,, що зводиться до
лат. реіе^гіпиз (< реге^гіпиз) «чужи-
нець, іноземець», похідного від регенте
«поза батьківщиною, за кордоном», яке
складається з рег «через» та а§ег (а§г“і)
«земля, область, територія, поле». —
Москаленко 55; Фасмер III 229; Чер-
ньїх II 17; АУеізз-ВггегіпоАма Ргасе і^гу-
когп. 21, 155; МасЬек Е83С 442; Но-
ІиЬ—Буег 365; РЧДБЕ 547; Ву]акли]а
700; БаигаІ 544; Таїсіє—Ноїш. II 284.
— Див. ще аграрний, пере-, пілі-
грйм.
[пелесатий] «патлатий, з довгим
скуйовдженим волоссям» Нед; — оче-
видно, результат контамінації слів пе-
лехатий і волосатий. — Див. ще
волос, пелех*.
пелех* «пасмо волосся; патлань,
(старий дід]», [пелеханка] «неохайна
жінка», [пелеханя] «тс.; жінка з пиш-
ним волоссям Нед», [пелеханка] «сні-
пок» Нед, [пелехуля] «жінка з пишним
волоссям» Нед, [пелешбк] «віл з дов-
гою й густою гривою» Нед, пеле-
331
пелех
пелюскатися
хатий, [розпеле'шити] «розпатлати»
Нед; — р. [пельки] «скроні; патли, пе-
лехи», п. [реіесИу] (мн.) «пелехи» (з
укр.), схв. [пелеш] «коса на голові у
чоловіків»; — неясне; можливо, пов’я-
зане з ч. реІісЬаіі «линяти», рісЬу «ли-
сий», укр. пліш, плішивий- зіставляє-
ться також (ВеЛ 453) з лат. рііив «во-
лос», рііозив «волохатий». — IV
105; Вгйскпег 408; НоІиЬ—Кор. 269. —
Пор. повхатий.
[пелех2] (бот.) «плаун булавовид-
ний, плаун звичайний, Бусоросііит сіа-
уаіит В.» ВеНЗн, [пелешатник] «тс.»
Нед, [пелешник] «тс. Нед; пухівка, Егіо-
рЬогит Б. ВеНЗн»; — пов’язане з пе-
лех «пасмо волосся»; назва зумовлена
тим, що стебла або оцвітини цих рослин
подібні до пасма волосся. — Вісюліна—
Клоков 60. — Див. ще пелех1.
[пелех3] «дріб’язок» (у виразах
розбитися в п. «розбитися на тріски»,
нема й пелеху «і сліду нема») Л; —
неясне.
[пелехати] «рвати (щось у великій
кількості)», [напелехати] «набрати»,
[напелешкатися] «набратися», [обпе-
ле'хати] «зовсім обірвати, обнести» Ва,
[обпенехати] «тс.» Ва; — очевидно,
афективне утворення, паралельне до
панахати «розривати» (пор.).
[пелехачики] «вид поганої картоп-
лі» Нед; — неясне; можливо, похідне
від пелех «пасмо волосся».
пелікан (орн.) «Реіесапив Б.»; —
р. болг. м. пеликан, бр. пелікан, п. вл.
нл. реіікап, ч. слц. слн. реіікап, схв. пе-
лйкан; — запозичено з латинської мови,
можливо, через французьку або німець-
ку; лат. реіісапиз, реіесапиз (> фр. реіі-
сап, н. Реіікап) «тс.» походить від гр.
тгєЛєхау, -ссуо^ «тс.», утвореного від
тгєЛєхис «сокира» (за подібністю дзьоба
цього птаха до сокири), спорідненого з
дінд. рагазйЬ, рагзиЬ «колун, сікач»,
ос. їзегзеі «сокира». — СІС2 636; НйНІ-
АУогіЬ 15; Фасмер III 230; Черньїх II
17; Преобр. II 35; Зі. \ууг. оЬсусЬ 561;
НоІиЬ—Еуег 365; РЧДБЕ 548; Зкок II
633; Егізк II 496; МаугЬоїег II 213.
332
пелун---ДИВ. ПОЛИН.
пелька* «рот, глотка; [шлунок
Ва]»; — р. [пе'лька] «частина одягу на
грудях та біля горла», бр. [пелькі]
«груди»; — загальноприйнятої етимо-
логії не має; пов’язується (Фасмер III
230; Преобр. II 35) з пелена (у такому
разі за первісне значення слід визнати
«частина одягу біля горла»); пов’язу-
ється також (Толстой Зтимология
1967, 145—157) з [пелька] «ополон-
ка», запозиченим з балтійських мов. —
Пор. пелена, пелька2.
[пелька2] «ополонка; вода, що з’яв-
ляється на річці поверх льоду Л; яма в
болоті; яма, наповнена водою Ч; галя-
вина в лісі Ник», [пель] «невелике гни-
ле болото Ч; галявина Ник», [опелька]
«ополонка» Л; — р. [пелька] «ополон-
ка», бр. [пе'лька] «тс.», [пелка] «низи-
на серед поля», [пель] «тс.», п. [реіка]
«погана земля, низина, болото», [реіка]
«тс.»; — запозичення з литовської мо-
ви; лит. реіке «болото», як і лтс. реісе
«калюжа», прус, реіку «драговина, бо-
лотисте місце», пов’язане з раїіоз «ве-
лике болото», спорідненим з лтс. раїаз
(раїі) «болотистий берег озера», дінд.
раїуаіа- «ставок, калюжа», раїуаіуа-
«болотистий», лат. раїиз «болото»; далі
зіставляється з лит. раїуаз «блідо-жов-
тий», двн. їаіо «бляклий, блідий». —
Толстой Зтимология 1967, 145—148;
Филин В чест на академик Владимир
Георгиев, София, 1980, 275—277; Лау-
чюте 19—20; Егаепкеї 567. — Пор.
пеклоТ
пельмені (кул.), пельмень, пель-
менна-, — бр. пельмені, ч. реігпепе; —
запозичення з російської мови; р.
пельмени походить із мови комі, де
пель-нянь (букв.) «вушка з хліба» (за
зовнішньою подібністю) утворено з
слів пель «вухо» та нянь «хліб». —
Москаленко УІЛ 58; Акуленко 142;
Фасмер III 230; Черньїх II 17—18; Пре-
обр. II 35; Баскаков та ін. Взаимод. и
взаимообог. 58; Попов Ист. лекс. 29.
[пелюскатися] «унаджуватися, чіп-
лятися» Нед, [впелесйтися] «унадити-
пелюста
пенал
ся» Ж, [впелюскатися, опилісатися]
«тс.» Ж; — неясне.
[пелюста] «голобля; (мн.) зубці у
ткацькому верстаті Куз; приладдя для
підіймання дишля Нед», [пелюстка]
«широкий боковий зуб у прядильному
гребені; бокові стінки терниці Л»; —
неясне; можливо, пов’язане з р. [пелю-
стка] «ручка келиха», що також не
має певної етимології і зіставляється з
комі, удм. реГ «вухо», удм. реі’аз «ву-
шко, петля» (Фасмер III 230).
пелюстка «листок із віночка квіт-
ки; листок капусти СУМ, Нед, [страва;
обгортка качана кукурудзи НикСгЛ;
шоста частина волосся, що йде в косу;
зварена цілою четверта частина голов-
ки капусти Л]», [пелюстик] «пелюст-
ка» Пі, [пелюстки] (кул.) «голубці»
Нед, пелюсток «пелюстка» СУМ, Нед,
[полюстонька] «тс.» Нед, пел’юсткас-
тий; — бр. пялестак «пелюстка»; —
очевидно, давніше *пелістка, що ви-
никло внаслідок метатези з лепістка,
спорідненого з р. лепестдк (< ле-
песпг), др. лепень «листок, пелюстка»;
форма пелюстка з *пелістка виник-
ла, очевидно, внаслідок семантичного
зближення з пелюшка. — Булаховсь-
кий Вибр. пр. II 273; 8йєує1оу НізБ
рЬопоІ. 744. — Див. ще лепістка.
[пелюха] «пелюшка», [палюшки
ЛексПол, пелюхи (мн.) Нед] «тс.», пе-
люшка, [пелюшник] «немовля» Нед,
[пілюх, пілюша, пілюшка, полюша]
«тс.» Нед; — бр. [пялюшкі] «пелюш-
ки», [пелюшкі] «тс.», п. ріеІисЬа, ч.
[реіизка], слц. реГисЬа, реГиз(ос)ка,
вл. ріеісііа, нл. р]е1исЬа; — псл. ре-
1]ихь, похідне утворення від *ре!па, ре-
Іепа «пелена». — Фасмер III 228—229;
Преобр. II 34; Вгйскпег 408; Масіїек
Е81С 443; 8с1іизі:ег-8еу/с 1077—1078.
— Див. ще пелена.
пелюшка (бот.) «кормовий горох,
польовий горох, Різит ап/епзе Б.»; —
п. [реіизгка], ч. [реіизка], нл. ріеіизка
«тс.»; — неясне. — Масіїек Е8ІС 443.
[пелюшки] (кул.) «косячками порі-
зане тісто; пампушки» Л, [палюшки Л,
пальбшки ЛексПол] «тс.», [полюхе]
«галушки» ЛексПол; — р. [пелюстка]
«варениця, квадратний шматочок тіста
для вареника», п. [раїизгкі] «тс.»; —-
очевидно, результат видозміни назви
пелюстка «листок капусти; [страва]»,
зближеної з пелюшка. — Див. ще
пелюстка.
[пеля] «велика ковбаня з водою» Л,
[пиля] «низина в’лісі, де косять сіно»
Л; — як і р. [пеля] «глибоке місце в
стоячій воді», бр. [пеля] «низька, не-
зорана ділянка поля, де звичайно
стоїть вода; низьке мокре місце в лісі,
поросле травою, мохом», утворене шля-
хом зворотного словотвору з пелька,
яке було сприйняте як зменшувальна
форма з суфіксом -ка. — Толстой Сл.
геогр. терм. 167—169. — Див. ще
пелька2.
пелядь (іхт.) «Соге§опиз реіед»; —
запозичення з російської мови; р. пе-
лядь, [пе'ледь] «тс.» загальноприйнятої
етимології не має; можливо, походить
із мови якоїсь народності Сибіру, де
поширена ця риба. — УРЕ 11, 27;
Фасмер III 228.
пемза, пемзувальник, пемзувати
«обробляти пемзою»; — бр. болг. пем-
за, ч. слц. вл. ретга «тс.»; — запози-
чення з російської мови; р. пемза по-
ходить від двн. ритіз, яке зводиться
до лат. рйтех «тс.», утвореного з зри-
та «піна», спорідненого з прус, зроаупо
«тс.», лит. зраіпе «смужка піни», псл.
репа, укр. піна. — СІС2 636; Фасмер
III 231; Черньїх II 18; Преобр. II 35; 81.
у/уг. оЬсусії 554; МасЬек Е8ЛС 443;
НоІиЬ—Буег 366; РЧДБЕ 548; Ву]ак-
ли]а 794; ХУаІбе—Ноїт. II 389, 580;
КІеіп 605, 1271. — Див. ще піна.
пенал; — р. бр. болг. пенал, ч.
слц. заст. репа'1; — запозичення з ні-
мецької мови; н. Реппаї' походить від
слат. реппаїе «коробка на пера, пе-
нал», утвореного від лат. реппа «перо»,
спорідненого з дінд. раігат «крило, пе-
ро», гр. тгтєрбу «крило», псл. рего, укр.
перо. — СІС2 637; Фасмер III 231; Че-
рньїх II 18; НоІиЬ—Буег 366; РЧДБЕ
333
пенальті
пеніцилін
548; К1и§е—Міігка 538; ХУаІсіе—НоГт.
II 282. — Див. ще перо.
пенальті (спорт.) «одинадцятимет-
ровий штрафний удар без захисту во-
ріт»; — р. пенальти, бр. пенальці, ч.
слц. репаііа, болг. пеналти, слн. ре-
паїіік «тс.»; — запозичення з англійсь-
кої мови; англ. репаїіу «тс.» походить
від фр. репаїіїе «кара, штраф; штраф-
ний удар», яке зводиться до слат. рое-
паїііаз «карність», утвореного від лат.
роепаїіз «каральний», похідного від
роепа «кара». — СІС2 637; Идрисов РР
1983/5, 148; НоіиЬ—Еуег 366; РЧДБЕ
548; КІеіп 1150; Оаигаі 545. — Див.
ще пеня1, ціна.
[пенарство] «худоба; хатнє май-
но»; — неясне, можливо, пов’язане з
рум. молд. рїіпе «хліб; злаки; худоба»,
[ріпе] «тс.».
пенати «рідна домівка, домашнє вог-
нище»; — р. бр. пенати, п. репаіу, ч.
слц. слн. репаіі, болг. м. схв. пена-
ти; — запозичено з латинської мови
через німецьку або французьку; лат.
репаіез (> н. Репаіеп, фр. репаіез) «бо-
ги-охоронці домашнього вогнища; жит-
ло, хата», загальноприйнятої етимології
не має; пов’язується з репііиз «усереди-
ні; внутрішній», репез «близько», репиз
«внутрішнє святилище храму богині Вес-
ти», репеіго «вводжу, вставляю; прони-
каю». — СІС2 637; Фасмер III 231; Че-
рньїх II 18; Кораііпзкі 558; НоіиЬ—Буег
366; РЧДБЕ 548; Ву)акли)а 701; КІеіп
1150; Маїсіе—Ноїт. II 278.
[пендйка] «базіка; базікання» Нед,
[пендйчити] «базікати», [прендйчити]
«тс.» Нед; — очевидно, пов’язане з
пендити «нести, тягти» (див.).
[пендити] «нести, тягти» Лекс-
Пол, [вйпендити] «вигнати, випрова-
дити». Ме, [допендити] «дістати,
роздобути» (Ме), [попиндлйвий] «по-
хапливий, швидкий» Ме; — запози-
чення з польської мови; п. р^сіхіс «гна-
ти, мчати, нести» зводиться до псл.
рріїіО «гнати», від якого походять та-
кож стсл. пжднтн, укр. пудити. —
Фасмер III 402; Преобр. II 150; Вгйск-
334
пег 403; МасЬек Е8ІЇС 497. — Див.
ще пудити.
[пендрак] «малюк, опецьок Нед,
Пі; личинка ВеЛ»; — запозичення з
польської мови; п. р^сігак «вид гусени-
ці; личинка; (жарт.) малюк, опецьок»
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, пов’язане з [р^сіег] «болячка,
виразка (на губах, на спині)», яке по-
в’язують з р£(і «(стрімкий) рух, біг,
літ, гін». — КісЬЬагсіі 88.
[пендюр] (у виразі п. водити «ла-
ятися»); — не цілком ясне; можливо,
пов’язане з р. [пе'ндерь] «ледар, дармо-
їд», [пендюра] «тс.».
[пендюрка] «мала, дрібна річ» Си,
[пендюрдкі «малий каганець» Си; —
очевидно, афективне утворення.
пензель, [пензіль Нед, пендзель О],
[пензельковатий] «пензлеподібний»
Нед, [пензльдваний] «мальований олій-
ними фарбами»; — бр. пзндзаль; —
запозичення з польської мови; п. р$-
сіхеї «пензель», р^геі «тс.» походить від
свн. репзеї (нвн. Ріпзеі) «тс.», яке,
можливо, через фр. ст. ріпсеї «тс.» зво-
диться до нар.-латі *репісе11из, що ви-
никло з лат. репісіііиз «тс.», пов’язано-
го з репісиіиз «хвостик», зменш, від ре-
піз (< *рез-піз) «хвіст; тетЬгит уіґі-
1е», спорідненого з дінд. разаіі «тетЬ-
гит УІҐІІе», гр. ТГЄО^ «ТС.». — Шелудь-
ко 42; ЙісННагсИ 88; 8АУ IV 109; Вгііск-
пег 402; НоіиЬ—Буег 367; К1и§е—
Мііхка 551; Маісіе—Ноїт. II 281.
пеніцилін; — р. пенициллйн, бр.
пеніцилін, п. репісуііпа, ч. слц. слн.
репісіііп, вл. репісіїіп, болг. м. пеници-
лйн, схв. пениціїлйн; — засвоєна сло-
в’янськими мовами новолатинська наз-
ва репісіПіпит, утворена в 1929 р. анг-
лійським бактеріологом А. Флемінгом
від назви грибка нлат. Репісііііит, з
якого виготовляється цей антибіотик;
нлат. Репісііііит (поіаіит) «китицепо-
дібна пліснява» утворено з лат. репісіі-
Іит «китиця, пензлик» (за зовнішньою
подібністю цього виду грибка до кити-
ці); лат. репісіііит є демінутивом до
репісиіиз «хвостик; китиця, волоть». —
пенкнути
пень
СІС2 637; Черньїх II 18—19; Кораіігізкі
736; НоІиЬ—Еуег 366; РЧДБЕ 548;
Ву|'акли]'а 702; Кіеіп 1151. — Див. ще
пензель.
[пенкнути] «стукнути, тріснути»
Нед; — запозичення з польської мови;
п. р^кас «тріскати,, лопати», р^кп^с
споріднене з укр. пукати' (див.).
пенсія, пенсідн (заст.) «пенсія»,
пенсіонер, пенсійний, пенсіондваний
«який одержує пенсіон», [пенсийону-
вати\ «відправляти на пенсію» Нед; —
бр. пенсія, болг. пенсия\ — запози-
чення з російської мови; р. пенсия, як
і п. репв]а «платня», ч. репхе (репзе)
«пенсія», слц. репгіа «відставка, пен-
сія», вл. репзі]'а, м. схв. пензща, слн.
репгі]а, походить від нім. Репзібп, яке
зводиться до лат. репзіб «платня, вне-
сок», утвореного від репсіо «плачу; ва-
жу, зважую; ціную, поважаю», що за-
гальноприйнятої етимології не має. —
СІС2 637; Фасмер III 232; Черньїх II
19; Кораіігізкі 737; НоІиЬ—Буег 367;
РЧДБЕ 549; Ву]акли]а 702; Сг. Е\уЬ.
566; Оаигаї 546; Кіеіп 1151, 1152;
ШаИе—Ноіїп. II 278—280. — Пор.
пуд, фунт.
пенсне «різновид окулярів»; — р.
болг. пенсне, бр. пенснз', — запози-
чення з французької мови; фр. ріпсе-
пег є складним утворенням з основ
слів ріпсег «стискати» та пег «ніс», що
зводиться до лат., пазиз «тс.», спорід-
неного з дінд. п§за «тс.», псл. позь,
укр. ніс. — СІС2 637; Фасмер III 232;
Черньїх II 19; РЧДБЕ 549; Оаигаї 499,
560. — Див. ще ніс, пінцет.
[пентлина] «бабка (путова кістка
в коня)» ВеЗа, [пентлиця] «тс.» ВеЗа; —
на думку Верхратського (ВеЗа 201),
пов’язане з п. р^сіпа «тс.», утвореним
від р^їо «путо», спорідненого з укр.
путо. — Вгйскпег 403. — Див. ще
путо.
[пентонбга] «біла вівця з чорними
ногами або чорна вівця з білими нога-
ми» НЗ УжДУ 24/2, [пентоніжка]
(назва вівці) Нед; — складне утворен-
ня, перша частина якого пов’язана з п.
рі§іпо «відбиток, знак; родимка; тав-
ро», спорідненим з укр. п’ятнд, а дру-
гою є основа слова нога. — Вгйскпег
412. — Див. ще нога, п’ятнд.
[пентюх] «рептух, мішок для годів-
лі коней у запряжці» НикНикТЛ; —
неясне.
[пентюхй] «пагони від кореня»
Нед; — неясне; можливо, в якийсь
спосіб пов’язане з п. р^б «стрімкий
рух, літ, біг, гін». — Преобр. II 150;
Вгйскпег 403.
[пентюховатий] «нудний; млявий;
незграбний» Нед; — р. [пентюхова-
тьій]; — похідне утворення від "‘пен-
тюх, що, як і р. болг. пентюх «тюх-
тій, телепень», бр. [пенцюх] «оцупок;
товстун», загальноприйнятої етимології
не має; пов’язувалося з пень (Маїге-
паиег БГ 12, 331; Преобр. II 36); роз-
глядалось як афективне утворення від
імені Пантелій (Черньїшев Й81 13,
157); зіставлялося з укр. [бендюх] «пу-
зо» (Вопкаїо АІ81РН 36, 467). — Фас-
мер III 232; Черньїх II 19.
[пенцак] «ячмінні крупи» Нед; —
запозичення з польської мови; п. р^сак
«ячмінні або пшеничні крупи, каша з
цих круп» пов’язується з р^к «парос-
ток; пук», рдк «брунька», споріднени-
ми з укр. пук. — Оньїшкевич Исслед.
п. яз. 246; 8\У II 125; Вгйскпег 403. —
Див. ще пук1.
пень «нижня частина стовбура де-
рева; [вулик]», [пенькове] «плата ліс-
ничому за вирубку лісу» (?) Нед,
[пенькдвщина] «ліс на зруб», [пняк]
«стовбур, колода» Нед, пенькуватий
«такий, що має багато пнів», [вопень-
ки] «опеньки» ВеБ, [вопбньок] «опе-
ньок» ВеБ, [гопеньки ВеБ, опенек
Мак, опенок Бі, опенька Нед] «тс.»,
опеньок, [підпенька] «опеньок» СУМ,
Нед, [підпеньок, подпінка Мак] «тс.»,
[прйпиньок] «уламок, корінець» Лекс-
Пол, [спень] «стовбур» ВеЛ, упень
«наголову, цілком, дотла»; — р. бр.
пень, др. пень, пьнь, п. ріегі, ч. реп
«стовбур», слц. , реп «стовбур, пень»,
вл. нл. р]егік «пень, колода; палиця; ко-
335
пеньгарити
пепелйще
реневище», полаб. рап, болг. гггн, м.
пен, схв. паю, слн. рап], стсл. пьнь
«тс.»; — псл. рьпь; — споріднене з гр.
тгіуй^ «дошка, картина», дінд. ріпакат
«палиця, стебло»; іє. ;і=ріп- «шматок де-
рева, деревинка»; зіставлення з лит. рі-
паз «жердина в тині» (МасЬек Е8ЛС
443) не враховує зв’язку цього литов-
ського слова з лит. рїпіі «плести, ви-
ти», спорідненим з укр. п’ястй, пнути
(Ргаепкеї. 594). — Фасмер III 233; Пре-
обр. II 36; НоІиЬ—Буег 366; 8сЬизїег-
8є\ус 1079; Младенов 785; 8аиг Еі.
Вгип. 112; Егізк II 539; Рокоту 830.
[пеньгарити] «мляво, ліниво щось
робити» Нед, [пиньгарити] «важко
працювати; бідувати» О; — неясне.
[пеньгати] «натягати, напружува-
ти; обтяжувати» Нед, [пеньгатися]
«напружуватися», [напеньга] «напру-
ження» тж; — неясне; можливо, пов’я-
зане з пнути.
пенькбвий — див. пінка1.
пеньюар «домашнє жіноче вбран-
ня, вид капота»; — р. бр. пеньюар, п.
репіиаг, ч. репоаг, болг. пеньоар, м.
пенюар, схв. пенюар-, — запозичення з
французької мови; фр. реі§поіг «тс.»
утворене від реі§пег «чесати», похідно-
го від реі§пе «гребінець», що виникло з
лат. ресїеп «тс., чесалка», пов’язаного
з ресіо «розчісую, зачісую», спорідне-
ним З гр. 7Г8ИСО «чешу, Стрижу»,
тгєитєсо «стрижу», итєщ, род. в. итємбс
(< *рйеп-) «гребінь, граблі», а також
дінд. ракзтап «брови, волосся», перс,
разт «вовна», вірм. азг, род. в. ази
«вовна, руно». — СІС2 638; Кораіігізкі
736; РЧДБЕ 549; Ву]акли]а 704; Оаигаі
543; АУакіе—Ноїт. II 269—270.
пеня1 «штраф за невиконання зобо-
в’язань; докір, незадоволення, скарга;
напасть, лихо; [причепа, нав’язлива
людина]», [пеннйй\ «такий, що має
борги; сварливий» Г, Нед, [пенякува-
тий\ «причепливий; нав’язливий», пе-
нати «нарікати»; — р. бр. пеня, п.
репа «грошова кара»; — запозичення з
латинської мови; лат. роепа «кара» по-
ходить від гр. тгоіугі «викуп; помста, ка-
336
ра», спорідненого з ав. каепа «штраф,
помста», лит. каіпа «ціна, вартість»,
псл. сена, укр. ціна. — Фасмер III 233;
Черньїх II 19; Преобр. II 37; 8\¥ IV
109; Шаісіе—Ноїт. II 329—330; Егізк
II 573—574. — Див. ще ціна. — Пор.
пенальті.
[пеня2] «затримка, перешкода; від-
строчка» Нед, [пенюк] «чорт, який в
усьому перешкоджає» Нед, [пенйти]
«зволікати» О, [пеняти] «затримувати,
перешкоджати, зволікати, опиратися
Нед; бути недбалим, незграбним», [пе-
нявий] «недбалий, незграбний», [пеня-
куватий] «упертий», [пенькуватий]
«тс.»; — результат артикуляційної ви-
дозміни ненаголошеного и в слові [пи-
нйти] і його похідних, зближених з
основою слова пеня «штраф, покаран-
ня». — Див. ще пинйти. — Пор. пе-
ня1.
пенязь (заст.) «монета» Бі, пінязь
«тс.», [піняжка] «найдрібніша монета»
тж; — р. пенязь (заст.) «монета, гро-
ші», п. ріепі^бг (мн. ріепщсіге) «гро-
ші», ч. репіг «монета», репіге «гроші»,
слц. репіаг «монета», репіаге «гроші»,
вл. р]еп]ег, р]еп]егу, нл. р]еп]ег, р]еп-
]е2е, болг. [пенез] «монета як при-
краса», схв. пенези «гроші», слн. репег
«монета», стсл. п'Ьназь «монета»; —
псл. реп^бгь; — запозичення з гер-
манських мов; двн. рГеппіп§ «франксь-
кий срібний динар», днн. реппіп§ «тс.»
зводиться до лат. ропсіиз «вага; гиря;
римський фунт», пов’язаного з репЗео
«важити, висіти» (репбео «висіти»),
спорідненим з гр. тгєуоцаї «труджуся»
(< ^«напружуюся») або з дінд. зрапсіа-
іе «здригається». — Фасмер III 233—
234; Вгйскпег 408; МасЬек Е8ЛС 443;
8сЬизїег-8е\Ус 1079; Младенов 417;
8кок II 670; К1и§е—Мйгка 542; Маі-
сіе—Ноїт. II 279—280.
[пепелйще] «попелище» Нед; — р.
болг. пепелйще, схв. пепелйште, м.
пеп(е)лиште; — книжне слово, утво-
рене від стсл. пепел’к, фонетичного ва-
ріанта слова попел’к. — Див. ще по-
піл.
пеперушина
первий
пеперушина — див. паперушина.
пепін (сорт яблук); — р. пепйн,
бр. пепін', — неясне; можливо, похо-
дить від фр. реріп «зернятко, насіни-
на», утвореного від кореня *рїрр-, яке
загальноприйнятої етимології не має
(Баихаі 546; ОатіІІзсЬе§ 693).
[пепона] (бот.) «огірок, Сиситіз
заііуиз Б.» Пі, [пепини] «тс.» Мак; —
запозичення з молдавської або румун-
ської мови; молд. рум. ререпе «тс.; ди-
ня, кавун» походить від лат. реро, рері-
піз «сорт дині», яке зводиться до гр.
тгєтгшу (род. в. тетгоуо^) «достиглий;
гарбуз», (нгр. тгєтгоуі «диня»), утвореного
від тгєоош «роблю достиглим; варю»,
спорідненого з лат. соцію «тс.», дінд.
расуаіе «достигає», псл. *рекіі, укр.
пекти. — СДЕЛМ 309; СЕЙМ 603;
Дворецкий—Корольков 644; Ргізк II
509—510, 519—520. — Див. ще пекти.
пепсин (фарм.); — р. болг. пеп-
син, бр. пепсін, п. рерзупа, ч. вл. рер-
зіп, слц. слн. рерзіп, м. пепсин, схв.
пепсин', — запозичення з німецької мо-
ви; н. Рерзіп утворено в 1835 р. приро-
дознавцем Т. Шванном (ТИ. 8сЬ\уапп)
від гр. тгєірщ «готування їжі; травлен-
ня», пов’язаного з тгєоосо (атт. тгєтгтш)
«печу, варю», спорідненим з лат. сорио
«тс.», дінд. расуаіе «достигає», псл.
*рекі:і, укр. пекти. — СІС2 639; 81. \ууг.
оЬсусЬ 563; НоіиЬ—Буег 367; РЧДБЕ
550; Ву]акли]а 704; КІеіп 1154; Ргізк II
509—510, 519—520. — Див. ще пекти.
[пепшиця] (бот.) (у сполученні
[п. лісова] «арум (кліщинець) Бессера,
Агат Ьеззегіапит ЗсЬоіБ») Мак; —
результат семантичної видозміни п.
ріерггуса «хрінниця, Еерісііит Б.», ут-
вореного, очевидно, під впливом лат.
рірегаїа, ч. .рірегаї «тс.», від ріергг «пе-
рець»,'яке є відповідником др. пьпьрь
«тс.»; перенесення назви з хрінниці на
арум пояснюється пекучим присмаком
обох рослин.	8 XV IV 154; МасЬек
Зт. гозії. 60—61, 301. — Див. ще пе-
рець.
[пер] (іхт.) «харіус, ТЬутаІІиз уєхіі-
Ііїег (8а1то ІЬутаІІиз)», [перій] «тс.»
Нед, [пир] «ТЬутаІІиз іЬутаїїиз Б.» Л—
Г, [пирьок] «тс.» Л—Г; — очевидно,
пов’язане з пера, назва могла бути зу-
мовлена подібністю довгого спинного
плавника цієї риби до пера. — БСЗ 46,
75.
[перать] (бот.) «саговник відігну-
тий (відгорнений), Сусаз геуоіиіа
ТЬипЬ.» Нед, Мак, [ператні] «Суса-
сіеае Регз.», [ператневаті] «Сусасіі-
пеае», [ператеваті] «тс.» Мак; — не-
ясне.
[первесниця] (бот.) «первоцвіт вес-
няний, Ргітиіа уегіз Б.» Нед, [первіс-
ночка] «тс.» Мак; — п. ріепуіозпек,
ріепуіозпка, слц. [ргсіезіепка] «тс.»; —
можливо, *первїсниця, утворене від
первісний, оскільки ця квітка одна з
перших розквітає навесні; звук е в
другому складі міг з’явитися під впли-
вом слова весна', можна припустити
також результат гаплології з *первовес-
ниця, утвореного з основ слів первий
та весна. — МасЬек Зт. гозії. 172;
Нейштадт 436. — Див. ще первий.
первий, [первенцеві] (бот.) «Ргіти-
Ііпае» Мак, [первенцеваті] (бот.) «Ргі-
тиіасеае УепБ» Мак, [первенький]
«народжений раніше, старший» Нед,
[первеньственний] «первісний» Нед,
первинний, [первйчний] «незайманий;
первинний» Нед, первісний, [первбт-
ний] «первісний» Нед, [перебійний]
«двоюрідний» Нед, [перве] «спершу,
раніше», [перво] «тс.», первак «первіс-
ток; новачок; спиртний напій першого
виділення; товар першого ґатунку; [пер-
ший рій бджіл; перший сніг]», пер-
вачки «перша дочка», первенець СУМ,
Нед, [первеньствб] «першість» Нед,
[первець] «первак» Нед, первина, пер-
винка СУМ, Нед, [первйнчики] «пер-
ша частина гри», [первйчка] «перша
дочка», [первінець] «перший рій» Нед,
[первінчик. «тс.», [первісний] «первіс-
ток» Нед, [первіснок] «тс.» Нед, пер-
вістка, первісток, [переїсте] «теля
корови-первістки» Нед, [пе'рвітка] «пер-
вістка, перша кохана» Г, Нед, [первб-
ха] «корова-первістка» ВеНЗн, [пер-
337
перга
пере-
в осина] «тс.» ВеНЗн, [доперва] «щой-
но; лише, тільки», [ізперва] «спершу»
Я, [наперве] «уперше» Ж, попервах,
«спочатку», сперва «спершу» Куз, \спер-
ву\ Куз, [уперве, упервині] «тс.»; — р.
перевій, бр. [пе'рввій], др. перевій, пер-
евій, п. ст. ріепуу, ч. ргугії, ргуу, слц.
ргуу, нл. р]’ету, полаб. рага, болг.
пірви, пріів, м. пре, схв. првй, слн.
ргуі, стел, прьвт»; — псл. *рьгуь; —
споріднене з дінд. рйгуаЬ «передній,
перший», рйгмуаЬ «тс.», ав. раигуа-
«перший», дперс. рагиуа-, алб. рагє
«тс.», тох. А ратаї «найстарший»,
тох. В ратеззе «перший», дангл. Гог-
\¥озі «ватажок; призвідник», лит. рїг-
таз «перший», лтс. рігтаіз, прус, ріг-
таз «тс.», лат. ргїтиз «передній, пер-
ший»; іє. *рг-уоз < *ргб- «перед (чимсь),
раніше». — Фасмер III 235; Черньїх II
20; Преобр. II 38; Вгйскпег 410; Но-
ІиЬ—БуеМОО; МасЬек Е83С 488—489;
8сЬизіег-8е\ус 1082; Младенов 538;
8кок III 61—62.
перга «квітковий пилок, яким харчу-
ються бджоли; [(перен.) поганий крам
Нед]», [запержіння] «розлад шлунка у
бджіл» Я, [запержитися] «захворіти
розладом шлунка» (про бджіл) Нед, Я;
— р. перга «квітковий пилок; [лупа на
голові]», п. ріег2§а «перга», схв. прга
«смажене сорго; сортове борошно»,
слн. рг§а «великий пісок», стел. пржгл
«пряжені хлібні зерна»; — споріднене
з дінд. рага§аЬ «квітковий пилок», лит.
ргб§а «осколок; паросток», зргб§їі «ви-
бухати, тріскати», лат. зраг^о «розбриз-
кую, розсіюю», гр. отгаруаш «набухаю,
набрякаю, розростаюся», стел, пржжнтн
«пражити», укр. пражити; іє. *(з)р(Ь)е-
ге§- «розсипати, бризкати». — Фасмер
III 235; Преобр. II 38—39; 8кок III
38—39; Ргаепке! 643; Егізк II 757;
Регззоп Веііт. 418, 868; Рокогпу 996—
998. — Див. ще пражити.
пергамен «спеціально оброблена
шкіра тварин як матеріал для письма;
рукопис на такому матеріалі», перга-
мент «тс.; ізоляційний цупкий папір»; —
р. пергамент, пергамен, бр. перга-
338
мент, п. рег§атіп, ч. слц. рег§атеп,
вл. рег§атепі, болг. м. пергамент,
схв. пергамен(а)т, пергамени, слн.
рег§атепї; — запозичення з латинсь-
кої мови; слат. рег§атепит «тс.» утво-
рено від лат. рег§атепиз «пергамсь-
кий», яке походить від гр. тгєрусщрубс;
«тс.», прикметника від назви малоазій-
ського міста Пергама (гр. Пбруацоу),
де цей матеріал почали виробляти в
II ст. до н. е.; форма пергамент запо-
зичена з німецької мови (н. Рег§а-
тепі). — СІС2 639; Коваль 150—151;
Черньїх II 20; Фасмер III 235; \¥еізз-
Вггегіпохуа ЗР 1970/1, 46—55; НоІиЬ—
Буег 367; РЧДБЕ 550; 8кок II 639.
пергач, перогач — див. пиргач.
[пергамотка] (бот.) «цитрон, Сйгиз
тесііса Вег§атіа йіззо» Мак; — запо-
зичення з польської мови; п. рег§атоі-
ка є демінутивом від рег§атоіа, фоне-
тичного варіанта слова Ьег§атоіа «гру-
ша бергамот». — 8\¥ І 116, IV 115. —
Див. ще бергамот.
пердіти, пердіж, пердун, [перд]
«випускання шлункового газу» Нед,
пердв (виг.), [вйпердок] (лайл.) Я; —
р. пердеть, бр. пярдзець, п. ріегсігіес,
ч. ргсіеіі, слц. ргсііеі’, вл. р]егсігес, нл.
р]еггез, полаб. рагсіе, болг. тьрдя, м.
прди, схв. прд/ети, слн. ргсіеіі; — спо-
ріднене з лит. регзїі «пердіти», лтс.
рігзі «тс.», дінд. рагсіаіе (3 ос. одн.),
ав. рогосіоп (3 ос. мн.), гр. тгєрбораї
(1 ос. одн.), дангл. Геогіап, двн. Геггап;
зводиться до іє. *регсі- «голосно випус-
кати гази». — Фасмер III ^,235—236;
МасЬек Е8ЛС 482; 8сЬизіег-8е\ус 1080;
8кок III 29—30; Егізк II 512; Рокогпу
819.
пере- (префікс на позначення пе-
реміщення в просторі, перетворення,
зміни, короткочасності дії, надмірності,
переваги, багатооб’єктності дії тощо); —
р. др. пере-, бр. пера-, п. ргге-, ч. вл.
рге-, слц. слн. рге-, нл. рзе-, болг. м.
схв. пре-, стел. пр'Ь- «тс.»; — спорід-
нене з префіксами і прийменниками
лит. рег, рег-, лтс. раг-, прус, рег, дінд.
рагі, ав. раігі, гот. Гаіг, нвн. уег-, гр. тгє-
перебаранчати
перевесло
рі, тгєрі-; іє. *рег «через, крізь; навко-
ло», *рег- «переводити; проходити». —
Фасмер III 236; Черньїх II 20—21;
Преобр. II 39; Вгйскпег 440—441; Ма-
сіїек Е8ЛС 491; НоІиЬ—Буег 401;
8сЬп8ієг-8є\ус 1169; 8кок III ЗО—31;
Е88Л 81. §г. І 162—169; Кагиііз II 18—
19; Рокоту 810. — Пор. перти1.
перебаранчати «заважати, переби-
вати, [вередувати Нед, Ме]»; — утво-
рено, очевидно, від вибаранчати за
зразком дієслів перебивати, перешко-
джати, перебирати «вередувати». —
Див. ще вибаранчати.
перебасанитися — див. перебе-
сажитися.
перебендя «базікало, жартун; ве-
редун», [перебенда] «жарт, базікан-
ня», перебенді «балаканина», [пере-
бендюха] «вередуха», [перебенджува-
ти] «робити на злість» Нед, перебен-
дювати «базікати; вередувати», [пи-
рибендзювати] «байдикувати, розва-
жатися» ЛексПол, [пребендювати]
«вередувати» Нед; — р. [перебенди-
вать] «химерувати, вередувати, вига-
дувати»; — за допомогою префікса
пере- утворено, можливо, від *бенді-
ти, що могло виникнути з [беленді-
ти] «базікати» внаслідок випадіння
ле; можливо, запозичене і видозміне-
не п. рггеЬ^сІ^ «перебуду», рггеЬ^сігіе
«перебуде» і т. д.
[перебесажитися] «перехилитися,
переважитися на бік» О, [перебасани-
тися] «перегнутися на один бік, пере-
виснути» Ме; — пов’язане з [перебе-
сажити] «взяти бесагу (бесаги) на
плече», оскільки людина з важкими бе-
сагами на одному плечі нахиляється в
протилежний бік. — Див. ще беса-
ги. — Пор. наперебеса.
[перебздйкнути] «перекинутися,
беркицьнутися» Г, ВеБ; — афективне
утворення, очевидно,' пов’язане з діє-
словом бздйкати. — Див. ще бздіти.
[перебігулька] (орн.) «плиска біла,
МоіасіІІа аІЬа» ВеНЗн, Шарл; — оче-
видно, результат метатези іншої назви
цього самого птаха [поберегулька]
(плиски оселяються по берегах водойм)
і зближення з дієсловом перебігати. —
Птицьі СССР 417—418. — Див. ще
бігти, пере-. — Пор. берег.
[переблавучити] «перебути голод-
ний час перед новим урожаєм» О; —
похідне утворення від [блавучити]
«морити себе голодом» О, [блавйти]
«морити голодом» О, що є, очевидно,
результатом семантичної видозміни
[блавучити] «сидіти без діла, лінува-
тися» (див.).
перебувати «перевзувати», перебу-
ти «перевзути»; — результат контамі-
нації форм [обувати] і перевзувати
(морфологічного перерозкладу форми
[об-увати —> о-бувати] з приєднанням
префіксального б до кореня й осмис-
ленням початкової частини префікса
об- як цілого префікса о- та наступної
заміни цього о- префіксом пере-). —
Див. ще взути, о1, пере-. — Пор. на-
бувати.
[перебурикати] «обнишпорити, пе-
рерити» Нед; — очевидно, префіксаль-
не утворення від дієслова *бурикати,
що могло виникнути внаслідок конта-
мінації слів бурити’ та никати (див.).
перебутліти, перебутляний — див.
бутіти1.
[перебутляти] «потолочити; збов-
тати» Мо; — афективне утворення,
можливо, пов’язане з перебовтати.
перевесло СУМ, Нед, [вереслд
НикСгЛ, перевісло тж, перев’ясло тж,
Нед, перевело РМ 1, перенесло Нед,
повереселє тж, повересіля О, пбверес-
лб Нед, Пр. XI діал. н., поровесло
Нед]; — р. перевясло, [перевесло], бр.
[перавясла], п. рггеу/і^зіо, рохугбзіо, ч.
роупзіо, слц. роугіезіо, вл. ро\мг]езі1о,
нл. ро\мг]аз1о, полаб. ргііуезіе, схв. пов-
ри;есло «тс.»; — очевидно, псл. *рег-
у^гзіо, *регуьггзІо, *роуеггз!о, похідні
утворення від дієслівних основ *регу$-
гаіі «перев’язати», *регуьггаїі «тс.», !|:ро-
уеггіі «пов’язати». — Дзендзелівський
81. зі. 10/1—2, 75—76; НикНикЕЛ
185; Фасмер III 236; Вгйскпег 433; Ма-
сЬек Е81С 477; 8сЬизіег-8е\ус 1145. —
339
перевесник
перед
Див. ще верзти, в’язати, пере-, по. —
Пор. весло2, перевесно.
перевесник1 «ровесник, одноліток»;
— результат видозміни слова ровесник,
зближеного з весна або з [версник]
«ровесник», похідним від верства «по-
коління». — Пор. верства2, рівний.
[перевесник2] «біс, перелесник»; —
результат видозміни слова перелесник
«тс.». — Див. ще лесть.
[перевесно] «перевесло» Нед,
НикСгЛ; — варіант словотвірної фор-
ми перевесло, можливо, давній. —
НикНикЕЛ 185. — Див. ще пере-
весло.
[перевйця] «вудочка» Г, Нед; —
похідне утворення від дієслова переви-
вати', назва зумовлена тим, що в змо-
таної вудочки вудлище перевивається
волосінню. — Див. ще вити1, пере-.
[перевїдка] «вироджена пшениця»
Куз, ВеБ, [перевбдка] «здрібніла, ви-
роджена порода», [перевбдня] «тс.» Г,
Нед; — похідне утворення від дієсло-
ва переводитися «вироджуватися». —
Див. ще вести, пере-.
[перевбротень] (бот.) «печіночни-
ця, Нераііса МіП.» Нед; — похідне
утворення від перевертати-, назва зу-
мовлена тим, що вночі або у вологу
погоду квітки печіночниці закривають-
ся й перевертаються донизу. — Нейш-
тадт 256. — Див. ще вертіти, пере-.
[перев’язний] (ент.) «жук з роди-
ни вусачевих (рагій колючий), Шіа-
§іит тогдах Пер.» Нед; — похідне
утворення від перев’язати\ назва зу-
мовлена тим, що цей жук має на над-
криллях жовті перев’язі, і, можливо,
тим, що своїми довгими вусами він
охоплює (перев’язує) стовбур дерева. —
УРЕ. З, 60; Горностаев 160. — Див. ще
в’язати, пере-.
перегана, перееанка — див. гана.
[перегеня] «переряджена дівчина,
що жартома лякає подруг; обмотана
червоними поясами дівчина, що йде
попереду полільників у панський двір,
скінчивши полоти буряки Кур», [перо-
геня] «тс.»; — неясне.
340
[переголотйтися] «вибратися з тис-
няви» Нед; — результат видозміни
форми [переглотйтися] «тс.», збли-
женої зі словом голота. — Див. ще
глота. — Пор. голий.
[перегузня] (зоол.) «тхір степовий,
Риіогіиз емегзтаппі» Куз; — не цілком
ясне; очевидно, пов’язане з гузно. —
Див. ще гуза.
перед1 (прийменник), перед-, пере-
ді, передо, [перід, пе'рідь] Нед, попе-
ред, сперед', — р. перед, пред, бр. пе-
рад, др. перед?), п. ргхесі, рггесіе, ч. вл.
ргеф слц. ргесі, нл. рзед, болг. м. пред,
схв. пред, преда, слн. ргесі, стсл.
пр^дт»; — псл. *регбь, утворене з !|;рег
та компонента Дь, того самого, що й у
прийменниках падь «над», родь «під». —
Німчук ІУМ Морфологія 415; Черньїх
II 21; Фасмер III 237; Преобр II 40;
Вгйскпег 442; МасЬек Е8ІС 491;
8сйиз1:ег-8е'лсс 1171; Младенов 506;
8кок III 32; Е88Л 81. §г. І 170—173. —
Див. ще над, пере-.
перед2 «передня частина», [пере-
дар] «старший пастух» Нед, переди
«передня частина взуття», [передище]
«передгір’я» Куз, передки «переди»,
пере'днйк «фартух; [шевський передній
копил Нед; передпокій]», [передниця]
«старша робітниця; призвідниця» Куз,
передня «передпокій», [передняк] «той,
хто йде попереду», передова, [передд-
вець\ «передовик» Нед, передовик, пе-
редовйця «передова стаття», [передбв-
ка] «передній ланцюг на возі» Л, [пе-
редовнйцтво] «начальствування, стар-
шинування; начальство, старшина», пе-
редок, \передкбм\, передніш(е) «рані-
ше», [передом] «попереду; раніше», [пе-
редше] «раніше», [пе'ріже] «тс.» Нед, [пе-
редйстий] «з розвиненою передньою
частиною тіла», передній, переднїший
«давніший, колишній», [передущий] «пе-
редній; попередній», [передший] «колиш-
ній», [перідний] «передній» Куз, [пере-
жий] «керівник, заспівувач» Нед, [пере-
дати] «випереджати» Нед, передува-
ти, випередити, [напере'дник] «стар-
ший робітник» Куз, [напередбвець]
переднівок
перека
«той, хто йде попереду» Г, Ж, напе-
ред, напереді, [напередкй] «надалі»
Ж, [наперід] «наперед, насамперед»
ВеБ, наввипередки, [навйперед] «попе-
реду» Па, навипередки, [навперед] «за-
здалегідь; поперед» Г, Ме, [наповпе-
ред] «передусім», [наповпередйти] «ви-
передити», [вперед] «перед» Г, ВеЛ,
[пбпередень] «дощечка, що з’єднує го-
ловки двох полозків у санках» Г, Чаб,
попередок] «тс.» Чаб, попередження,
попередка] «манишка; гіпотеза» Куз,
попередник «той, хто передує кому;
[фартух; передня частина запаски;
єпитрахиль]», [попередниця] «фартух
Чаб; передня частина запаски», [пбпе-
редок] «дощечка, що з’єднує головки
двох полозів у санках», поперед «ра-
ніше», попереді, попередбчку, попере-
ду, [поперідь] «попереду», попере-
джальний, попереджувальний, попе-
редливий, попередній, попередити,
[спереда] «спереду», спереду, [спере-
дйти] «випередити», уперед, [уперід]
«надалі» Нед, [упередний] «поперед-
ній» Нед, упередити-, — р. перед, бр.
перад, п. рггбсі, ч. ргесіек, ст. ргесі,
слц. ргесіок, вл. ргесік, нл. рг]ес!к, болг.
предница, предник, м. предница, слн.
[ргесіек]; — псл. *рег<іь «перед», утворе-
не від прийменника *репіь «перед». —
Фасмер III 237; Преобр. II 40; Вгйскпег
442; МасЬек Е81С 491; ЗсЬизїег-Зе^с
1154—1155. — Див. ще перед1.
[переднівок] «час перед жнивами,
перед збиранням нового хліба, овочів»,
[переднівки, передновйнок Нед, пе-
реднбвок Нед] «тс.», [переднівку вати]
«голодувати навесні; перебувати голод-
ний час перед новим урожаєм» О; —
п. рггес1пд\¥ек «час перед жнивами»; —
префіксальні утворення від новйй, но-
вина. «хліб нового врожаю». — 8\¥ V
65. — Див. ще новйй, перед1.
[передряга] «неспокій, сум’яття»
Нед; — запозичення з російської мови;
р. передряга «струс; різка зміна, по-
трясіння; колотнеча» утворене, мабуть,
від [дряга] «судома, корчі», спорідне-
ного з укр. драгва «трясовина», [дряг-
ва] «тс.». — КЗСРЯ 333; Преобр. І
199. — Див. ще драгва.
передтогід, передтогідь — див. то-
ГЇД.
[пережйжка] «глиняний посуд, об-
палений удруге після покриття свинце-
вою поливою»; — пов’язане з жигати,
жегтй (див.).
[перез] «через», [перес] «тс.» Кур,
[перезбк] «поясок», [перезати] «підпе-
різувати», [заперізка] «облямівка, що
вживається для оперізування» Ж, [за-
перезати], [оперізка] «пов’язка» Ж,
[підперіз] «пояс» Г, Куз, [підперізок,
підперізь] «тс.» Куз, підперезати,
розперезати, [спаразати] «уперіщи-
ти» ЛексПол, уперезати-, — р. [пе-
рез], п. рггег, ч. ргез, ст. ргез, вл. ргег,
нл. рзег, болг. м. схв. през, стел,
пр'кзт»; — псл. *реггь, утворене з *рег-
та компонента -гь, за аналогією до
прийменників бегг «без», Дгь «із» та
ін. — Бузук ЗІФВ 7, 71; Фасмер III
237—238; Преобр. II 41; Вгйскпег 444;
МасЬек Е8ЛС 491; 8сЬизіег-8е\ус 1175;
Младенов 509; 8кок III 38; Е88Л 81.
§г. І 175—178; Мікі. ЕАУ 239. — Див.
ще без2, пере-. — Пор. перед1, през1.
перейма, пере'ймець, перейми, пе-
реймом — див. імати.
[перека] «суперечність, протидія Г;
заперечення Нед», [перечень] «попере-
чна планка в санях» НикНикТЛ, пе-
речка «різновид перемету; [суперечка
Нед]», [перечний] «суперечний; запе-
речний» Нед, перечити, [перечитися]
«сперечатися» О, бе'зпереч, безпереч-
ний, [впоперек] «упоперек» Ж, всупе-
реч, [заперечка] «заперечення» Ж, за-
перечення, запере'чник, заперечувач,
заперечливий, заперечний, на(в)по-
перек, [неперечний] «незаперечний»,
[несперечливий] «поступливий», попе-
рек СУМ, Нед, поперечина, попереч-
ка, поперечник, [поперечниця] «попе-
речка; стежка між полями Нед; части-
на ткацького верстата», поперечний,
[поперечуватися] «перехрещуватися»,
сперечальник, сперечка «суперечка»,
сперечник, сперечлйвий, [сперечати]
341
перекабатити
переконати
«утримувати; перешкоджати, забороня-
ти», сперечатися, [сперечатися] «пе-
речити, противитися», [суперека] «су-
перечка», [суперекант] «супротивник
на процесі» Нед, [суперета] «сварка»
ВеБ, [супереч] «заперечення» Куз, су-
перечка, [суперече] «суперечки, чва-
ри» Нед, [супорбк] «суперечка», супе-
речливий, суперечний, [суперкуватий]
«упертий» Куз, [суперечити] «супере-
чити» Куз, суперечити, [супречатися]
«сперечатися» Куз, [суперек] (у виразі
на с. «усупереч») Нед, [уперек] «попе-
рек», [уперечка] «вид плахти», упопе-
рек, усупереч', — бр. [перик] «упопе-
рек», др. перек'ь «ширина, поперечка»,
п. ст. рггек(о) «упоперек», ч. [ргі'ку], вл.
ргекі, нл. рг)екі, болг. пряко «тс.», м.
преку «через, понад, усупереч», схв.
преко «тс.», слн. ргек «упоперек», стсл.
прТкж «тс.»; — псл. *регк-ь «упоперек,
поперек», утворене від *рег за допомогою
елемента -ко- (пор. ргокг від рго). —
Фасмер III 238; Черньїх II 22; Преобр.
II 41; Вгйскпег 443; Зсйгізієг-Зєамс
1155; Младенов 534; Зкок III 1042;
Регззоп Веііг. 177. — Див. ще пере-.
[перекабатити] «перевернути, пе-
рекинути; перетягти (когось) на свій
бік Нед», [перакабатйти] «швидко пе-
регнати» О, [перекабатися] «перейти
до іншої партії, змінити своє переко-
нання» Нед, [кабата піти] «піти пере-
кидом, шкереберть» ВеЗн; — пов’язане
з [кибутати] «кидати палицю так,
щоб вона вдарялась об землю то
одним, то другим кінцем» (див.).
[перекарабаркатися] «перекоти-
тися» Нед; — афективне утворення,
близьке до [перекарбулятися] «пере-
вернутися», [карабульці] «шкереберть»,
[калабурці] «тс.» (пор.).
[перекарбулятися] «перекинутися,
перевернутися» Куз; — очевидно, ре-
зультат контамінації слів [перекабати-
ти] «перевернути, перекинути» і [ка-
рабульці] «шкереберть». — Див. ще
калабурці, перекабатити.
[перекйцнути] «перекинутися»,
[перекйцнутися Нед, перекіцнутися]
342
«тс.», [пирикец] (вигук на означення
перекидання малої дитини під час гри);
«вихрест» Корз; — похідні утворення
від [киц, кщ\ (вигуки на позначення
котіння) Ж, паралельних до кіть «тс.»;
очевидно, сюди ж належить і беркиць
(з *перекиць). — Див. ще котйти. —
Пор. беркйць.
[перекіп] (бот.) «шандра, МаггиЬі-
ит реге§гіпит Б.», [перекбп] Нед; — р.
[перекбп] «тс.»; — пов’язане з перекіп
«перекопане місце»; назва зумовлена,
очевидно, тим, що ця трава росте в
Криму (біля Перекопу?). — Див. ще
копати1.
[перекір] «місяць у другій чверті»
ВеБ; — результат видозміни форми
[перекрій] «місяць у другій чверті»,
зближеної з [перекорйтися] «змінити-
ся» (див.).
[перекобйритися] «скривитися, пе-
рекоситися» Мо; — не цілком ясне;
можливо, результат видозміни форми
перекорббипгися (з метатезою).
перековерсати «зіпсувати; пере-
крутити», [перековерзати, перековер-
кати] «тс.» Нед;— результат конта-
мінації префіксальних утворень пере-
копирсати і [пере повертати] від ко-
пирсати і [повертати] «повертати»
(див.).
перекокбшити «перебити, повби-
вати»; — запозичення з російської
мови; р. перекокбшить «тс.» є префі-
ксальним утворенням від [кокбшить]
«бити, убивати», що пов’язується з
укр. кокошитися «чванитися», [кб-
кош] «півень», як таке, що первісно
означало «нападати на когось по-пів-
нячому»; припускається також зв’язок
з основою дієслова р. кокать «цока-
ти; розбивати». — Фасмер—Трубачев
II 284.
переконати, [перекбн] «переко-
нання» Куз, переконання, перекональ-
ний Куз, переконливий', — бр. перака-
наць' — очевидно, калька п. рггекопас
«довести до кінця, довершити; переко-
нати», похідного від копас «конати; ви-
кінчувати; довершувати», спорідненого
перекбпниця
переліска
з укр. конати. — Зіатекі ЗР 42/2,
87. — Див. ще конати, пере-. — Пор.
виконати.
[перекбпниця] (зоол.) «щитень ра-
коподібний, Ариз сапсгіїогтів» Нед; —
похідне утворення від перекопувати;
назва зумовлена, очевидно, тим, що ці
тварини викопують гнізда в мулі для
відкладання яєць; деякі з щитнів під-
копують і об’їдають коріння рису. —
БСЗ 48, 273. — Див. ще копати', пе-
ре-.
[перекорйтися] «перетворитися, змі-
нитися, виродитися» Нед; — неясне.
[перекрехтй] «струхлявіти» О, [пе-
рекре'хлий] «трухлявий» О; — очевид-
но, результат видозміни основи пере-
трухнути (перетрухлий), зближеної,
можливо, з ч. кгейку «крихкий, роз-
сипчастий».
[перекрій] «місяць у другій чвер-
ті»; — похідне утворення від перекрої-
ти «перерізати (навпіл)». — Див. ще
кроїти.
перекстгіти] «перехрестити» О; —
р. [перекотить «тс.», [кстить], бр.
[пераксціць]; — результат спрощення
др. перекрьстити «тс.», похідного
від крьстити «хрестити», крьспгь
«хрест». — ВеЛ 447; Фасмер ПІ 393. —
Див. ще крест.
[перекулїцца] «перекинутися» Л; —
запозичення з білоруської мови; бр.
перакуліцца «тс.» утворене від куляць
«перекидати», що походить від п. киїас
«котити», утвореного від киїа «куля». —
Вгйскпег 281. — Див. ще куля.
[перелаз] (бот.) «переступень бі-
лий, Вгуопіа аІЬа к»; — похідне утво-
рення від лазити; назва зумовлена
тим, що переступень має лазяче стеб-
ло (Вісюліна—Клоков 306). — Див. ще
лазитй, пере-. — Пор. переступ.
перелесник, перелесниця — див.
лесть.
перелет (бот.) «заяча конюшина,
АпНіуІІІз Б.; [енотера дворічна, Оепо-
Ніега Ьіеппіз к; астрагал шерстисто-
квітковий, Азїга^аіиз бавуапНіив РаІІ.
Мак; лобода доброго Генріха, Сйепоро-
сііит Ьопиз кепгісиз к Мак; в’язіль
барвистий (кучерявий горошок), Сого-
піїїа уагіа к Мак; злинка канадська,
Егі§егоп сапасіепзіз к Мак; тирлич
хрестовидний (лихоманник), Сепііапа
сгисіаїа к Мак; лядвенець рогатий, Во-
їна согпісиїаіиз к Мак; гострокильник
волосистий, Охуїгоріз рііоза (к) ОС
Мак; первоцвіт лікарський, Ргітиіа ої-
Гісіпаїіз Ласр. Мак]», [перелети] «ане-
мона альпійська, Апетопе аїріпа к; за-
яча конюшина Мак; енотера дворічна;
лобода доброго Генріха Мак»; — р. [пе-
релет-трава] «енотера; лядвенець ро-
гатий», бр. пералет «заяча конюши-
на», п. рггеїоі «тс.»; — похідні утво-
рення від перелетіти; назви зумовлені
тим, що насіння більшості з цих рослин
пристосоване до поширення вітром,
наприклад, насіння енотерових має пу-
чок волосинок, за допомогою яких пе-
релітає (Вісюліна—Клоков 225). —
Див. ще летіти, пере-.
[перелїйка] (бот.) «переломник
північний, Апсігозасе зеріепігіопаїіа
к» Мак; — очевидно, запозичення з
російської мови; р. [перелойка, пере-
лойная трава] «тс.» утворені від
перелдй «гонорея, трипер; [витікання
сімені або подібної за виглядом ріди-
ни]», пов’язаного з лить «лити»; на-
зва зумовлена тим, що в народній ме-
дицині вона, можливо, застосовується
для лікування згаданої хвороби. —
Див. ще лйти.
[перелім] «гребінь з очерету на
хаті» Мо, [перелін] «тс.» Дз, [перелом]
«назва верхньої частини даху, зроб-
леної з очерету; гребінь даху» Ва;—
похідне утворення від переломити
(очерет на гребінь загинають, перело-
млюють). — Див. ще ламати, пере-.
переліска (бот.) «печіночниця зви-
чайна, Нераііса ІтіІоЬа СіїіЬ., Мегсигі-
аііз к» СУМ, Нед; — р. перелеска, бр.
пралеска, п. рггуїазгсгка, рггеїазгсгка
«тс.»; — очевидно, похідне утворення
від ліс (ці рослини здебільшого ростуть
у лісах та чагарниках); пов’язання
(Потебня К ист. зв. III 96) з лізти су-
343
переломник
перепел
мнівне. — Фасмер III 374; Преобр. II
131; МасЬек Ліг. гозії. 48. — Див. ще
ліс, пере-. — Пор. проліска.
переломник (бот.) «Апсіговасе Ь.»,
[перелом] «переломник північний, Ап-
сіговасе зерїепїгіопаііз Ь.» Мак; — р.
пролбмник, [переломная трава], бр.
пралбмнік «тс.»; — не зовсім ясне;
можливо, префіксальне утворення від
дієслова ломити (ця рослина росте на
кам’янистих місцях); не виключено та-
кож, Що р. [переломная трава] є ре-
зультатом видозміни назви [перелой-
ная трава] «тс.»; у такому разі наве-
дені українські назви пов’язані з [пе-
релійки] «переломник північний».
перелюб, перелюбець, [перелюбки]
«перелюб», перелюбник, перелюбниця,
перелюбство, перелюбний, перелюбст-
вувати-, — др. прілюбьі, м. прельуб,
прельуба, схв. прелзуб, прел>уба\ — за-
позичено в давньоруську мову зі ста-
рослов’янської; стсл. пр'ілюккі «пе-
релюб» за допомогою префікса пр'Ь-
утворено від дюбьі «любов». — Фасмер
III 359. — Див. ще любити, пере-.
[перелюстка] «пелюстка»; — ре-
зультат- видозміни пелюстка, зумов-
леної деетимологізацією слова. — Див.
ще пелюстка.
[перемарчити] (про дрібний дощ)
Нед; — префіксальне утворення від
*марчити «мрячити», що виникло вна-
слідок метатези з [мрачити] «тс.».—
Див. ще мряка, пере-.
перемеженитися — див. межень.
[перемжйтися] «припинитися, пе-
рерватися на деякий час (про роботу в
полі)»; — очевидно, похідне утворення
від мжити-, в такому разі первісно оз-
начало «припинитися, перерватися на
деякий час через мжичку» (про роботу
в полі). — Див. ще мжити, пере-.
[перемйшль] «промисел» Нед; —
очевидно, калька п. рггетузї «тс.»,
утвореного за допомогою префікса
ргге- «пере-» від основи тузі- «думка,
мисль», пов’язаного з туз! «тс.». —
Вгйскпег 350; V 142. — Див. ще
мисль, пере-. — Пор. промисел.
344
[переміти] (у вислові зложити
ґвери в п.) «піраміди».Нед, [перемогли]
(у вислові зброя в переметах) «тс.»
Нед; — результат видозміни слова пі-
раміда, зближеного з основою переміт-
(переметати). — Див. ще піраміда.
перемогтй, перемагати, [перемо-
чи] Нед, [перемага] «перевага», пере-
мога, переможець, переможник (заст.),
переможний-, — р. [перембчь] «пере-
могти», [перемагать], бр. перамагчьі,
перамагаць, др. перемочи, п. рггетбе
«тс.», рггета§ас «перемагати, перева-
жати», ч. ргетосі «перемогти», ргета-
Наіі, слц. ргетосі’, ргетаЬаі’, вл. рге-
тбе, нл. рзетос, схв. премсіїш (премо-
1ш), премагати, слн. ргетосі, ргета-
§аіі, стсл. пр'ймоціи «тс.», пр^магатн
«перемагати, переважати»; — псл. *рег-
то§іі, *регта§аН «перемогти, перева-
жати», давніше «перетягти», похідне
від *то§іі «могти» < * «тягти». — Мель-
ничук Мовозн. 1980/6, 44—45; Непо-
купньїй 84—86. — Див. ще могтй. —
Пор. вимагати, змагати, намагати-
ся, помогтй.
[перемоєць] «винагорода за пере-
ймання загубленої речі» Нед; — ре-
зультат метатези в [переємець Нед,
перейма] «тс.». — Див. ще імати.
[перемутка] (ент.) «мурашка руда
лісова, Рогтіса гиїа П»; — неясне.
перенджі — див. поренча.
перепел (орн.) «Соіигпіх еоіигпіх
-.» СУМ, Нед, [пелепелйця] ВеНЗн,
перепела] «перепілка», перепеленя,
перепелечник] «лягавий собака» Куз,
перепелйха] «самка перепела», пере-
пелйця, [перепелка], [перепелюх] «пе-
репел» Нед, перепеля, перепелятник,
[переперйця] ВеНЗн, [перепівка] «пе-
репілка» Шарл, перепілка, ]перепювка
Шарл, перпелйця ВеНЗн} «тс.», пере-
пелйний, перепелиний, перепелястий
«сірий (кольору перепела)», перепеля-
чий, перепілчин, [перепелйкати] «під-
падьомкати» Куз, [перепелюкати] «тс.»
Нед; — р. перепел, бр. перапелка, п.
рггерібг, рггерібгка, ч. кгереіка, ст. кге-
реі, слц. ргереііса, вл. ргер}егка, болг.
перепело
пересень
препелица, преперіща, м. препелица,
[преперица], схв. препелица, слн. рге-
реііса; — псл. *регре1,ь, що виникло
внаслідок подвоєння звуконаслідуваль-
ного кореня *ре1- або *рег-, який від-
творює крик перепела або його пурхан-
ня з наступним розподібненням сонор-
них; аналогічного походження, очевид-
но, прус, репраіо «перепел», лит. рїера-
Іа, рїіїреіе, лтс. раіраіа «тс.». — Була-
ховський.Вибр. пр. III 263; Німчук 206;
Черньїх II 21; Фасмер III 238—239;
Преобр. II 41—42; Брандт РФВ 23,
296; Соболевский Лекции 144; Богіи-
паіоу АГЗІРЬ 4, 578; Вгйскпег 443; Ма-
сЬек ЕЗЛС 299—300; НоІиЬ—Буег 270;
Младенов 512; Мікі. ЕДУ 243; РгаепкеІ
586; ЗсЬгасІег КеаІІехікоп II 613.
[перепело] «ключиця»; — очевид-
но, пов’язане з р. [перепела] «пере-
понка крила кажана», походження яко-
го не зовсім ясне; зближення його з р.
плева «пліва» (Преобр. II 70) непере-
конливе; можливо, пов’язане з п’ястй
(пор. перепднка).
переплавний (у вислові Переплав-
на середа «одне з православних свят
у середині між Великоднем і Трій-
цею»); — р. преполовение «тс.», др.
пріполовление «тс.; середина»; — за-
позичено в давньоруську мову зі ста-
рослов’янської; стсл. пр'Ьподовлєннє
«Переплавна середа» утворено від діє-
слова пр'Ьподовнтн «розділити попо-
лам», похідного від пол'к «полови-
на». — Фасмер III 359. — Див. ще
пере-, пів, половина.
[перепоймйти] «стати на перешко-
ді; розстроїти, зірвати» Нед, [перепом-
няти] «ставати на перешкоді; розстро-
ювати, зривати» Нед; — префіксальне
утворення від * поймати «піймати, схо-
пити»'(пор. [піймйти] «тс.»), похідного
від [імйти] «узяти, схопити»; букв,
«перехопити». — Див. ще імати, пе-
ре-, по.
[переполох] (бот., у сполученні [п.
мужицький]) «дзвоники шорсткі, Сат-
рапиіа сегуісагіа Б.» Мак; — р. [мужи-
чий переполох] «тс.»; — пов’язане з
полохати-, мотивація назви неясна. —
Див. ще полохати.
[переполбшник] (бот.) «миколай-
чики польові, Егуп§іит сатрезіге Б.»
Нед; — р. [переполбшник, чертопо-
лох] «тс.»; — пов’язане з чортополох
(назва різних видів будяків); назва зу-
мовлена наявністю у миколайчиків,
подібно до чортополоху, колючок на
листках і квітках.
перепона, перепон, перепона, —
див. запона.
[перепрйця] (зоол.) «молюск Виїїа
геЬга» Нед; — неясне.
[перерва] (бот.) «вербозілля лучне,
ЕузітасЬіа питтиіагіа Б.; цикорій ди-
кий, Петрові батоги, СісЬогіит іпіуЬиз
Б. Нед», [перерванець] «зірочник серед-
ній, Зіеііагіа тесііа (Б.) Суг.» Г, Мак,
[підорва] «вербозілля лучне» Мак,
[прірва] «тс.» Мак; — похідні утворен-
ня від рвати, переривати-, назви зу-
мовлені тим, що ці рослини розмно-
жуються відрізками (обривками) стеб-
ла (вербозілля лучне, зірочник серед-
ній) або кореня (цикорій дикий). —
Вісюліна—Клоков 255; Нейштадт 230,
439, 582. — Див. ще пере-, рвати.
[пересада] «перебільшення» Нед,
[пересадний] «надмірний» Нед; — каль-
ка п. рггезасіа «перебільшення», пов’я-
заного з рггезасігіс «перебільшити; пе-
рескочити; пересадити», похідним від
засігіс «садити, бігти, перескакувати»,
якому відповідає укр. садити (див.).
[пересакувати] «відокремити, роз’-
єднати» Нед; — очевидно, похідне ут-
ворення від сак «сумка». — Див. ще
сак’.
пересвідчити «переконати», пере-
свідчення «переконання»; — калька ч.
ргезмесісіі «переконати» (слц. ргезмесі-
сіБ «тс.»), що складається з рге- «пере-»,
зуєсісіі «свідчити» і, у свою чергу, є
калькою нвн. йЬеггеи§еп «переконати»,
утвореного з префікса йЬег- «пере-» і
дієслова геи§еп «свідчити». — Див. ще
пере-, СВІДОК.
[пересень] «орчик» О, [пересинь]
«тс.» О; — неясне.
345
пересічний
перець
пересічний; — калька нім. сіигсіт-
5СІЗПІЙ1ІСЇ1 «середній, пересічний», по-
хідного від ОигсйзсіїпіН «розріз, пере-
січення; середнє (число)», що склада-
ється з префікса сіигсй- «пере-, про-» і
основи дієслова зсйпеісіеп «різати, сік-
ти». — Див. ще пере-, сіктгі.
[перескаржати] «перешкоджати, за-
важати» Нед, [перескаржати] «пере-
шкодити, завадити», [перескарга] «пе-
решкода» Нед; — результат семантич-
ної видозміни запозиченого з польської
мови [рггезкагхас] «звинувачувати, ос-
каржувати заново», [рггезкагхус] «зви-
нуватити, оскаржити заново», виклика-
ної аналогією до фонетичного переплу-
тування дієслів перепиняти «перешко-
джати, заважати» і [*перепеняти\ «ос-
каржувати заново», похідного від пе-
няти «докоряти, звинувачувати». —
Див. ще пере-, скарга . — Пор. пе-
ня1, пинйти.
[пересливуватий] «перев’язаний,
перетятий» ВеЛ; — очевидно, резуль-
тат видозміни форми [пересилу витий]
«тс.» ВеЛ, утвореної від [силити] «за-
в’язувати вузол». — ВеЛ 448. — Див.
ще пере-, силгіти.
переслюга, переслюгуватий —
див. слюга.
пересмішник (орн.) «Мітиз роїу-
§1оНп5 Б.»; — р. пересмеїиник, бр. пе-
расмешнік «тс.»; — результат семан-
тичної видозміни пересмішник «той,
хто пересміює когось»; назва зумовле-
на тим, що цей птах наслідує крики
інших птахів, ніби пересміюючи їх. —
ССРЛЯ 9, 895; БСЗ 32, 459. — Див.
ще сміятися. — Пор. смішок.
переспа, пересдп, пересбпиця —
див. сйпати.
[перестрах] (бот.) «в’язіль барвис-
тий (кучерявий горошок), СогопіПа уа-
гіа Б.» Нед; — п. рггезігасіг «хвощ,
Е^иІ5еіит Б.»; — результат перенесен-
ня на рослину назви перестрах «пе-
реляк», зумовленого тим, що ця рос-
лина вживається в народній медицині
для лікування дітей від переляку. —
3"\¥ V 201. — Див. ще страх.
346
[перестрітник] (бот.) «лутига ши-
роколиста, Аігіріех ІаШоїіит ДУйІпЬ.»
Г, Мак; — очевидно, похідне утворен-
ня від [перестріт] «пристріт», можли-
во, пов’язане з використанням цієї рос-
лини для лікування пристріту. — Див.
ще пристріт. — Пор. прострітник.
перестріч (бот.) «Меіатругит Б.»; —
неясне.
[переструна] «певна частина проса
для товчіння» Нед; — неясне.
переступ (бот.) «Вгуопіа Б.», пере-
ступень «тс.» СУМ, Пі; — р. пере-
ступень, бр. пярбступ, п. рггезі^р
«тс.»; — похідне утворення від пере-
ступати-, назва зумовлена тим, що
рослина має лазяче стебло, за допомо-
гою якого переміщується. — Вісюліна—
Клоков 306. — Див. ще пере-, ступа-
ти. — Пор. перелаз.
[перетник] «перелісок» Пі; — по-
хідне утворення від тнутш, пор. пере-
тика «смуга дерев, чагарнику, що роз-
межовує окремі ділянки землі». —
Див. ще тяти.
[перетохматйся] «проштовхатися,
пробитися, протиснутися (крізь на-
товп)» Нед; — очевидно, результат ви-
дозміни форми *перетокматися, по-
хідної від дієслова [токмачити] «тов-
кмачити, штовхати, бити». — Див. ще
товктй.
[перехід] «епілепсія (у дітей)» Си; —
р. [перехбд] «тс.»; — очевидно, калька
складової частини латинської наукової
назви хвороби (рагохізтиз еріїеріісиз)
ргаеіегіепз, букв, «минущий, такий, що
проходить», паралельна до [мимохід]
«тс.» (див.).
[перехнябити] «нахилити», [пере-
хнябитися] «перекоситися; нахилитися,
похилитися, зігнутися, згорбитися»; —
очевидно, афективне утворення.
перець (бот.) «Рірег Б.», перечни-
ця «невеличка посудина на перець»,
перцеві «Рірегасеае», перцівка (вид го-
рілки), [перцюга] (бот.) «перець струч-
ковий однорічний, Сарзісшп аппиит
Б.» Нед, перчаківка «перцівка», [пер-
чаннйк] (вид печива з перцем та ін-
переч
перикард
шими спеціями) Нед, [перчанка] «пе-
речниця» Куз, перчик, перчйна, пер-
чиця «стручковий перець», перцевий,
[перцьовйй] Нед, [перцювати] «гаряч-
кувати; лаяти когось», перчйти СУМ,
Нед; — р. перец, бр. перац, др. пь-
пьрь, пьрьць, п. ріергг, ч. рерг, слц.
[ріерог, ререг, рірег], вл. рор]ег, нл.
рер]ег, болг. пипер, м. пипер, схв. [па-
пар\, слн. рбрег, стсл. пьпьрь; — псл.
рьрьгь; — запозичення з латинської
мови; лат. рірег «перець» походить від
гр. тетері «тс.», що зводиться до дінд.
рірраїї «зернина перцю». — Німчук
261—262; Коваль 50; Фасмер III 241;
КЗСРЯ 334; Черньїх II 21—22; Преобр.
II 44; Вгйскпег 409; МасЬек Е34С 444;
НоіиЬ—Буег 367; АУаІсіе—Ноїт. II 308—
309; КІеіп 1123, 1154.
[переч] (бот.) «підмаренник триро-
гий, Саїшт Ігісогпе АУііЬ.» Мак; —
очевидно, пов’язане з перець, хоча мо-
тивація назви не зовсім ясна. — Див.
ще перець.
[перечниця] (бот.) «хрінниця посів-
на, Верісііит заііушп Б.» Мак, [перчак]
«хрінниця смердюча, Берісііит гисіегаїе
к» Мак; — похідні утворення від пе-
рець', назви зумовлені, очевидно, тим,
що свіже листя цих рослин використо-
вується замість перцю як гостра при-
права до страв (Нейштадт 291). —
Див. ще перець.
[перешапорити] «перерити; роз-
тратити, витратити» ЛексПол; — оче-
видно, результат контамінації слів пе-
решарити й перенишпорити. — Див.
ще нишпорити, шарити.
[перешлюговатий] «неодноманіт-
ний, нерівномірний, з прогалинами, не-
повний» Нед; — очевидно, пов’язане з
[переслюга] «смуга, лінія». — Див. ще
слюга.
[перещик] «наріст у формі кільця
на стовбурі дерева»; — пов’язане з
[*перещикнути\ «прищикнути попе-
рек». — Див. ще прищикнути.
[переяйка] «перегородка»; — оче-
видно, похідне утворення від [перея-
ти\ «перейняти»; пор. перебірка від
перебрати. — Петлева Зтимология
1986—1987, 64—65. — Див. ще пере-,
яти.
[пержи] (бот.) «слива садова, Ргп-
пиз сіотезііса Б.» Пі; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з вл. р]еггпіса (сорт
груші), так само неясним.
[пери] (бот.) «груша звичайна, Ру-
гиз соттипів Б.» Пі; — запозичення зі
східнороманських мов; рум. молд. рага
«груша (плід)», раг «груша (дерево)»,
зводяться до лат. рігит «груша (плід)»,
рігиз «груша (дерево)», запозиченого з
невідомого джерела, як і гр. схтгіоу «гру-
ша (плід)», атос «груша (дерево)». —
Ризсагіи 110; СДЕЛМ 346; ПЕРМ 595;
У/аШе—Ноїт. II 309—310.
перигей «найближча до центру
Землі точка орбіти Місяця або штуч-
ного супутника Землі»; — р. болг. пе-
ригей, бр. перигей, п. регу§еит, регі-
§епт, ч. слц. регі§еит, схв. перйге},
слн. регі§е]; — запозичення із середньо-
латинської мови; слат. регі§еит, регі-
§аеит «приземний, близький до Землі»
походить від гр. теріуєіоу, форми серед-
нього роду прикметника теріуєкщ «при-
земний, колоземний», утвореного з при-
йменника тері «навколо», спорідненого
з дінд. рагі «навколо; через, крізь», ав.
раігі «тс.», лат. рег «через», псл. рег-
«пере-», укр. пере-, та іменника уц
«земля». — СІС2 640; Кораііпзкі 740;
НоіиЬ—Еуег 368; РЧДБЕ 469; Ву]ак-
ли]а 706; Ргізк II 512—513. — Див. ще
апогей, пере-.
перикард (анат.) «зовнішня обо-
лонка серця; навколосерцева сумка»,
перикардій «тс.», перикардит (мед.)
«запалення перикардія», перикардіаль-
ний; — р. перикард, бр. перикард, ч.
слц. регікагсі, болг. перикардий, м. пе-
рикардитів) «перикардит», схв. пе-
рйкард, слн. регікагсі; — запозичення
з медичної латини; нлат. регісагсііит
«перикард» походить від гр. теріиар-
бюу, форми середнього роду прикмет-
ника теріиарбіоі; «навколосерцевий»,
утвореного з прийменника тері «навко-
ло» та іменника иарбіа «серце». —
347
перила
перистальтика
СІС2 640; НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ
470; Вуіакли]а 707; КІеіп 1158. — Див.
ще кардіограма, перигей.
перила (бот.) «РегіІІа Б.», [периля]
(у сполученнях [п. васильковата, п.
чорна}) «перила васильковидна, РегіІІа
осітоісіев Б.» Мак, [перилясті] «Бо-
тепіасеае» Мак; — р. перйлла, ч. ре-
гіііа; — запозичення з новолатинської
мови; нлат. регіІІа «перила» походить
від ісп. регіІІа, зменш, від рега «гру-
ша», що виникло з нар.-лат. ріга (лат.
ріга) «тс.», форми множини від рігигп
«груша (плід)»; назва рослини зумовле-
на, очевидно, тим, що її плід (тригран-
ний горішок) нагадує плід груші. —
УРЕ 11, 75; КІеіп 1144, 1159. — Див.
ще пери.
[перйло] «перегородка», перила
«поруччя», [порельце] «тс.» Нед, пе-
рильчастий', — р. перила (мн.), болг.
перйло; — похідне утворення від пер-
ти; букв, «те, на що можна сперти-
ся». — Булаховський Вибр. пр. III 367;
Черньїх II 22; Фасмер III 241; КЗСРЯ
334; Преобр. II 44. —Див. ще перти2.
периметр «довжина замкнутого
контуру, або сума довжин усіх сторін
замкнутого багатокутника на площи-
ні»; — р. перйметр, бр. периметр, п.
регутеіг, болг. перимет/ьр, схв. пери-
метар; — запозичення з грецької мо-
ви; гр. тгєрірєтрої; «коло, обвід» за. до-
помогою префікса тгєрі- «навколо» ут-
ворене від рєтроу «мірило, міра». —
СІС2 640; КЗСРЯ 334; ЗЕ шуг. оЬсусЬ
567; РЧДБЕ 470; Ву]акли]а 707; КІеіп
1159. — Див. ще метр1, перигей.
[перйнка] «личинка мурашки»; —
результат семантичної видозміни пе-
рйнка «мала перина»; назва зумовлена
тим, що личинки мурашок нагадують
подушечку або перинку. — Див. ще
перо.
перипетія «несподівана, раптова
зміна»; — р. перипетйя, бр. перипе-
тйя, п. регуреїїа, ч. регіреііе, слц. ре-
гіреііа, болг. перипетия, м. перипети-
]а, схв. перипети)а, слн. регірейр; —
запозичено з грецької мови, очевидно,
348
через французьку (фр. регіреііе); гр.
тгєрітгєтєіа «несподівана подія, раптова
зміна» утворено від тгєрітгєтгіс «той, що
падає», пов’язаного з тгєрітгітгтсо «па-
даю, випадаю», утвореного за допомо-
гою префікса тгєрі- «навколо, близько»
від тгітгтсо «падаю», пов’язаного з тгєто-
раї «літаю», спорідненим з дінд. раіаіі
«літає, падає», ав. раіаїїі «тс.», лат. ре-
іо «кидаюся, злітаю». — СІС2 640; Ко-
раїігівкі 743—744; НоІиЬ—Буег 368;
РЧДБЕ 470; Ву]акли)а 708; КІеіп 1159;
Ваигаі 548; Ргізк II 521—522, 542—
543. — Див. ще перигей.
перископ, перископічний, пери-
скопний; — р. болг. перископ, бр. пе-
рископ, п. регувкор, ч. слц. вл. регі-
вкор, м. перископ, схв. перископ, слн.
регівкбр; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; н. Регівкбр «перископ»,
фр. регівсоре, англ. регівсоре «тс.» ут-
ворено від гр. тгєрюиотгєсо «дивлюсь
навколо», що складається з префік-
са тгєрі- «навколо» і дієслова оиотгєш
«стежу, пильную». — СІС2 640; Кора-
Іігівкі 743—744; НоІиЬ—Буег 368;
РЧДБЕ 470; Ву]акли]а 708; КІеіп 1160,
1400. — Див. ще єпископ, перигей.
перистальтика «ритмічні скоро-
чення стінок стравоходу, шлунка й ки-
шечнику», перистальтичний; — р. пе-
ристальтика, бр. перистальтика, п.
регувіаИука, ч. слц. регівіаИіка, болг.
перисталтика, схв. перисталтика,
слн. регівіаіііка; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; н. РегівіаЇЇІк «пе-
ристальтика», фр. регівіаіі^ие «тс.»,
англ. регівіаИіс «перистальтичний» по-
ходять від гр. тгєріотаАттбс «який
охоплює, стискає», пов’язаного з діє-
словом тгєрютєЛЛсо «одягаю; захищаю,
дбаю», що складається з префікса тгєрі-
«навколо» і дієслова отєЛЛсо «лаштую,
споряджаю; шикую; впорядковую», спо-
рідненого з лат..1аіив (<*вїІа1:ов) «ши-
рокий», вїіаіа, віІаЧа «широке торгове-
льне (згодом піратське) судно», псл.
віьіаіі «стелити», укр. слати. — СІС2
640; Кораіігізкі 743—744; РЧДБЕ 470;
Ву[акли]а 709; КІеіп 1160; Ргізк II
перити
період
786—788; Таїсіє—Ноїт. І 772. — Див.
/о	'2
ще перигей, слати .
перити, пернути — див. перти3.
перитоніт (мед.) «запалення очере-
вини»; — р. болг. перитонйт, бр. пе-
рьітаніт, ч. регііопіііз, слц. регііопііі-
сіа, м. перитонйт(ис), схв. перито-
н(е)итис, слн. регііопіііз; — запози-
чення з медичної латини; нлат. регіїо-
піііз «тс.» утворено від гр. тгєрітбуаіоу
«очеревина», пов’язаного з тгєрітєіусо
«натягаю навколо, обтягую», яке скла-
дається з префікса тгєрі- «навколо» та
дієслова тєіусо «напружую, натягую»,
спорідненого з дінд. іапбіі «розтягає,
натягає», лат. Іепсіо «тягну, витягаю;
надуваю», лит. Гіпіі «пухнути», ііпкіаз
«сітка, невід», псл. іепеіо «тенето»,
укр. тенето. — СІС2 641; НоІиЬ—
Буег 368; РЧДБЕ 471; Ву]акли]а 709;
Кіеіп 1160; Егізк II 863—865; Таїсіє—
НоЇґп. II 662—664. — Див. ще пери-
гей, тенета.
периферія, периферичний, пери-
ферійний; — р. периферйя, бр. пери-
ферія, п. регуїегіа, ч. регіїегіе, слц. ре-
гіГегіа, вл.. регИегЦа, болг. периферия,
м. перифери/а, схв. периферща, слн.
регіГегі'іа; — запозичення з французь-
кої мови; фр. регірНегіе «периферія»
виникло з лат. регірЬегіа «тс.», що зво-
диться до гр. тгєркрєрєіа «околиця, пе-
риферія», пов’язаного з тгєркрєрсо «но-
шу (воджу) навколо; кручу, обертаю»,
яке складається з префікса тгєрі- «нав-
коло» і дієслова срєрсо «несу, ношу»,
спорідненого з дінд. ЬЬагаїі «бере»,
лат. Гегб «несу», псл. Ььгаіі, укр. бра-
ти. — СІС2 641; Черньїх II 22; КЗСРЯ
334; Кораіігізкі 743—744; НоІиЬ—Буег
368; РЧДБЕ 471; Ву]акли)а 709; Кіеіп
1159; ДУаІсіе—НоГт. І 483—485; Егізк
II 1003—1005. — Див. ще брати, пе-
ригей.
перифраза «заміна назви предмета
або явища його описом», перифраз
«тс.», перифрастичний, перифразува-
ти; — р. болг. м. схв. перифраза, бр.
перифраза, п. регуїгага, ч. регіїгаге,
слц. слн. регіїгага, вл. регіїгага; — оче-
видно, запозичення з французької мо-
ви; фр. регірЬгазе «перифраза» виникло
з лат. регірЬгазіз «тс.», що походить від
гр. тгєрісрраощ «описовий вислів», по-
в’язаного з тгєркрра^со «висловлююся
описово», яке складається з префік-
са тгєрі- «навколо» і дієслова <рра£ц>
«говорю, повідомляю». — СІС2 641;
КЗСРЯ 334; Кораіігізкі 743—744; Но-
ІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 471; Ву)акли]а
709; Кіеіп 1159—1160. — Див. ще пе-
ригей, фраза.
[перйчка] (бот.) «щитник, Вгуор-
іегіз Асіапз. (Азрісішт 8^.)» Нед,
[пірначка] «орляк звичайний (папо-
роть), Ріегісішт адиіііпит КиЬп. (Б.)
(Ріегіз)» Нед, Мак; — похідні утво-
рення від перо; назви зумовлені пір-
часторозсіченою формою листків папо-
роті. — Вісюліна—Клоков 55. — Див.
ще перо.
пері «(у перській міфології) добра
фея»; — р. болг. пери, бр. пери, п. ч.
регі; — запозичено з перської мови,
можливо, через англійську (англ. регі
«тс.»); перс, рагі «ангел, фея» виникло
з сперс. рагТк «тс.», що походить від
ав. раігіка «прекрасна жінка, яка спо-
кутує побожного чоловіка», пов’язано-
го, очевидно, з гебр. рТ1е§Ьезй «налож-
ниця, коханка», арам, рї^іа, гр. тгаХ-
Хаиг] «тс.». — СІС2 641; Баскаков та
ін. Взаимод. и взаимообог. 54, 61; 8Б
Аууг. оЬсусЬ 564; РЧДБЕ 469; Кіеіп
1115, 1158. — Див. ще паладій.
[перїй] (іхт.) «харіус, ТйутаІІиз
ІЬутаІІиз Б.» Нед, [періка] «вид дріб-
ної риби» О, [пірь] «тс.» О, [пернйця]
«харіус», [пир Маркевич—Короткий,
пирьок тж, пір ВеНЗн] «тс.»; — п.
[руг] «тс.»; — очевидно, похідне утво-
рення від перо, оскільки тіло харіуса
вкрите на боках великою лускою. —
Маркевич—Короткий 73—74; УРЕ 15,
427. — Див. ще перо.
період, періодизація, періодика,
періодичний, передперіод; — р. перй-
од, бр. перьіяд, п. регіосі, ч. вл. нл.
регіосіа, слц. слн. -регібсіа, болг. перибд,
м. период, схв. перйод; — запозичен-
349
перістий
перлик
ня з французької мови; фр. регіосіе
«період» виникло з лат. регіосіиз, що
походить від гр. тгєріобої; «обертання,
обіг», утвореного за допомогою префік-
са тгєрі- «навколо» від о56<; «шлях, до-
рога», спорідненого з дінд. а-засі- «іти,
наближатися», ав. араЬасі- «відходити»,
лат. сесіо «іду, ходжу», псл. хосіііі, укр.
ходити. — СІС2 641; Черньїх II 22;
Фасмер III 241; КЗСРЯ 334; Кораііпзкі
740; НоіиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 470;
Ву]акли)а 707; Паигаі 548; АУаІсІе—
Ноїт. І 193—194; Ргізк II 350. — Див.
ще перигей, ходйти.
перістий «строкатий», [паристий]
«тс.» Пі, перистий «укритий пір’ям;
строкатий», [перистий] «строкатий»
ВеЗа; — бр. пярзстьі «строкатий, пе-
рістий», ч. регезіу «тс.»; — псл. *ре-
гезі'ь «пір’ястий; перістий», похідне від
рего (регь]е) «перо (пір’я)». — Труба-
чев Зтимология 1972, 33—35. — Див.
ще перо.
періщити «сильно бити, сікти, шма-
гати; (про дощ) сильно, безперервно
йти», [паріщити] «тс.» ВеБ; — очевид-
но, пов’язане з [перити] «бити, шма-
гати». — Див. ще перти3.
[перїя] «ряд (будинків), бік (вули-
ці) СУМ, Нед; вулиця в місті; ринок
О»; — бр. ст. пере я,, перия «бік вули-
ці»; — запозичення з польської мови;
п. ріегге]а «тс.», як і ч. реге] «поріг
(річковий)», слц. реге) «тс.», задовіль-
ної етимології не має; пов’язується
(Фасмер III 240) з стсл. пєрж «лечу,
рухаюсь», укр. [перте] «стежка, по
якій ганяють овець». — МасЬек ЕЗЛС
445.
перкаль (текст.) «тонка бавовняна
тканина»; ‘— р. перкаль, бр. паркаль,
п. регкаї, ч. слн. регкаї, слц. регкап,
болг. перкал, схв. перкал\ — запози-
чення з французької мови; фр. регсаіе
походить від ісп. регсаі, яке зводиться
до перс. раг§а!(а) «тс.». — СІС2 642;
Фасмер III 242; Горяев 449; 31. \муг.
оЬсусЬ 564; НоіиЬ—Буег 368; РЧДБЕ
471; Ву)акли)а 710; БокоїзсЬ 131; КІеіп
1155.
350
[перкась] (орн.) «стрепет, хохітва,
Оііз іеігах Б.» Шарл, [перкбша] «тс.»
Нед, [перкач] «дрізд омелюх, Тигсіиз
уізсіозиз Б.» Шарл, [пирскач] «тс.»; —
очевидно, назви звуконаслідувального
походження, утворені від вигуків, що
імітують крики цих птахів. — Птицьі
СССР 203—204.
[перкун] (орн.) «пірникоза велика,
Росіісерз сгізіаіиз Б.» Нед; — п. регког
«пірникоза» (з укр.); — очевидно, по-
хідне утворення від [перкатий] «та-
кий, що має задерті догори роги» (цей
птах має на голові пишне пір’я, яке
нагадує роги). — Зїгиїугівкі 145. —
Див. ще пиркатий.
[Перкун] (міф.) «Перун»; — очеви-
дно, пов’язане з Перун', споріднене з
лит. регкйпаз «грім», лтс. регкопз,
прус. Регсипіз «тс.»; балтійські слова,
для яких встановлюється первісне зна-
чення «дубовий бог», часто пов’язують
(Гамкрелидзе—Иванов 615, 792—793;
Егаепкеї 2ІЗГРЇІ 20, 59; \УаІ(іе—НоГт.
II 402—403; БІЬІепЬеск 158) з дісл.
Еірг^упп (назва певного бога), Е)рг§уп
«мати Тора», гот. Гаіг§ипі «скеля», лат.
^ие^си8 «дуб», алб. регепсіі «бог». —
Фасмер III 247; Преобр. II 47—48;
Егаепкеї 575. — Див. ще Перун.
перламутр «внутрішній шар чере-
пашок деяких молюсків», [перламут
Нед, перломутер Куз] «тс.», перла-
мутрівка (ент.) «метелик з перламут-
ровими або сріблястими цятками на
нижній частині крил», перламутри-
тися', — р. бр. перламутр, болг. пер-
ламутру, схв. перлмутер', — запози-
чення з німецької мови; н. Регітийег,
[РегІетиНег], утворене з іменників Рег-
Іе «перлина» та МиНег «мати», є каль-
кою слат. таіег регіагит «мати перлів»
(назва черепашки). — СІС2 642; Бу-
лаховський Нариси 128; Черньїх II 23;
Фасмер III 242; Преобр. II 44; РЧДБЕ
471; Ву]акли]а 710; КІеіп 1008; К1и§е—
Мйгка 539. — Див. ще мати1, перло.
[перлик] «рибальський пристрій,
жердина, на якій є залізний молоток з
діркою, ударяючи яким по каменю, ви-
перлівка
перманент
ганяють рибу»; — очевидно, запози-
чення з польської мови; п. регіік «мо-
лот для товчіння каменю», як і ч. регіік
«кувалда, молот», вл. ругіа «молоток»,
походить від двн. свн. реге! «молот». -
Тихий РМ 1938/6, 267; Масіїек Е8ЛС
444; НоІиЬ—Буег 368. .
перлівка (бот.) «Меііса Б.», [пер-
ловник] «перлівка висока, Меііса аіїіз-
зігпа Б.» Мак; — р. перлбвник, бр.
перлаука, п. регібімка; — похідне ут-
ворення від перло-, назва зумовлена,
очевидно, наявністю на колосках цієї
рослини кулястих грудочок, складених
з недорозвинених квіток (Вісюліна—
Клоков 94); пор. р. [жемчужник] «пер-
лівка», нвн. Рег1§газ «тс.». — Див. ще
перло.
перло «перламутрове зерно, що ут-
ворюється в черепашках деяких мо-
люсків» СУМ, Нед, перла (жін. р.),
перли (мн.), перлина, [перельник] «ло-
вець перлин» Нед, [перельнйцтво] «до-
бування перлин», [перлинок] (зоол.)
«вид равлика, СІаисота» тж, [перлй-
ця] (орн.) «цесарка, перлова курка»
Куз, перлівка «перлові крупи», перлів-
ниця «вид молюска, Нпіо» СУМ, УРЕ,
[перловець] (ент.) «перламутрівка»,
перлистий, перлинний, перлистий,
перловий, [перлйти] «прикрашати пер-
лами» Куз, [перлйтися] «яскріти» Куз,
ст. перла (XVII ст.); — р. перл, бр.
перли, п. регіа, ч. слц. регіа, вл. нл.
рагіа, болг. м. схв. перла, слн. регіа; —
запозичення з французької мови (фор-
ма перла, жін. р., з німецької); фр.
регіе «перлина», очевидно, походить
від іт. регіа, що, як і нім. Регіе, зво-
диться до нар.-лат. *рег!а, яке виникло
з лат. регпа «стегна; вид молюска»,
спорідненого з дінд. рагзпігі «п’ята», ав.
разпа-, гр. тгтєруг], гот. їаіггпа, двн. їег-
запа, нвн. Еегзе «тс.». — Шелудько 42;
Черньїх II 22—23; Фасмер III 242; Пре-
обр. II 44; Галай.Веснік БДУ 1978/2,
34; Вгйскпег 402; МасЬек Е8ЛС 444;
8сЬи8іег-8е\мс 1045; РЧДБЕ 471; КІеіп
1144; Паигаї 549; К1и§е—Міігка 538;
Таїсіє—Ноїт. II 289—290.
перлон «штучне синтетичне ВОЛОК-
НО, а також тканина з нього»; — р. бр.
болг. перлон, п. ч. слц. регіон, слн.
регіон; — запозичення з німецької мо-
ви; н. Регіон «тс.» утворено від Регіе
«перло» за зразком нейлон, силбн. —
Коломієць Розвиток лексики сл. мов
243; Кораіігізкі 741; НоІиЬ—Буег 368;
РЧДБЕ 471. — Див. ще перло.
перлюстрація «розпечатування й
перегляд поштової кореспонденції без
відома адресата», перлюстраційний,
перлюструвати-, — р. болг. перлюст-
рация, бр. перлюстрация, п. регіиз-
ігафа, ч. регіизігасе, слц. регіизігасіа,
схв. перлустраци]а, слн. регіизіґасі]а; —
запозичення з латинської мови; лат.
регіизігаііо «перегляд» пов’язане з рег-
Іизіго «оглядаю, переглядаю», утворе-
ним за допомогою префікса рег- «через,
пере-» від Іизіго «оглядаю, обстежую». —
СІС2 642; Кораіігізкі 741; НоІиЬ—Буег
368; РЧДБЕ 471; Ву]акли]а 710. —
Див. ще ілюстрація, пере-.
перманент «завивка волосся, яка
довго тримається», перманентний «по-
стійний, безперервний»; — р. бр. пер-
манент, п. вл. регтапепіпу «перма-
нентний», ч. регтапепіпі, слц. регта-
пепіпу, болг. м. перманентен, схв. пер-
манентан, слн. регтапепіеп «тс.»; —
запозичення з французької мови (як
назва зачіски є, очевидно, другим ком-
понентом фр. вислову соіНиге регта-
пепіе «перманентна (постійна) зачіс-
ка»); фр. регтапепі «постійний, не-
змінний; безперервний» виникло з лат.
регтапепз (род. в. регтапепііз) «та-
кий, що триває», похідного від регта-
пеге «тривати», яке за допомогою пре-
фікса рег- «через, пере-» утворено від
тапеге «лишатися, тривати», спорід-
неного з гр. цєусо «залишаюся», дінд.
тап- «зволікати, стояти нерухомо», ав.
дперс. тап- «залишатися, чекати»,
вірм. шпат «залишаюся, чекаю». —
СІС2 642; Черньїх II 23; Кораіігізкі 741;
НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 471; Ву]а-
кли)а 710; Ваигаі 549; АУаІсІе—Ноїт.
II 26.
351
перм’як
перо
перм’як «представник народності
фінно-угорської мовної групи»; — р.
болг. пермяк, бр. пярмяк, ч. Регт]’ак; —
похідне утворення від Перм, яке спо-
чатку було етнонімом або топонімом
(назвою території); топонім Перм задо-
вільної етимології не має; пов’язується
з комі рагта «тайга», ренета «успад-
кована земля», з фін. Регатаа, похід-
ним від рега «задня (крайня) частина». —
Фасмер III 242; Никонов 327; Мельхе-
ев 68.
[пернак] «личинка гедзя» Нед,
[пернадель ВеНЗн, ВеЛ, пернаділь
ВеНЗн, пирнадель ВеНЗн, ВеЛ, пер-
наль Нед] «тс.»; — очевидно, пов’яза-
не з [пернак] «напірник», [перинка]
«личинка мурашки», за схожістю личи-
нок до подушечок, перин. — Див. ще
перо. — Пор. перинка.
[пернатка] (зоол.) «жаба» ВеБ; —
неясне.
[пернаток] (бот., у сполученні [бла-
ват пі] «волошка фригійська, Сепіаи-
геа рйгу^іа Б.») Нед; — похідне утво-
рення від пернатий; назва зумовлена,
очевидно, пірчасто-роздільною формою
придатків обгортки кошиків цієї росли-
ни. — Див. ще перо.
[перначка] «кров’яна ковбаса» Уіп-
сепг, [перначкй] «товсті овечі кишки»
Нед; — очевидно, результат видозміни
запозиченого рум. молд. сагпаі (сагпаі)
«ковбаса», що походить від нар.-лат.
*сагпасеиз «м’ясний», пов'язаного з
лат. саго (род. в. сагпіз) «м’ясо», спо-
рідненим з умбр. кеги «частина», кагпе
«кусок м’яса», дісл. йргипсі «м’ясо», гр.
иєірсо (иарграї) «відрізую», лит. кегій
«рубаю», псл. '"сегзіо (< *кегіз1о) «че-
ресло», *сьг1а «нарізка, риска». — Уіп-
сепг.13; СДЕЛМ 221; ОЕКМ 154; Таї-
сіє—Ноїт. І 170. — Див. ще чересло,
черта.
перо «рогове нашкірне утворення у
птахів; знаряддя для писання й малю-
вання; [плавець у риби; парасолька
ВеУг]», [пирб] «лопать весла; зелені
стебла цибулі» Корз, [перечко] «пірце»
ВеЛ, перина, [перйстка] (зоол.) «пе-
352
нарія (вид корала), Реппаіиіа» Нед,
[периян] «строкатий віл» ВеНЗн, [пе-
рівнйця] «пенал» Куз, [періня] «стро-
ката корова» ВеНЗн, [пернак] «напір-
ник» Нед, пернаті, [пернатка] (зоол.)
«пенарія» Нед, пернач (іст.), пернйк
«пенал» Нед, [перце] «листя до появи
колосся; поперечний щабель у боро-
ні» О, [пер’ян] «перістий віл», пірйна
«пір’їна», пір’їна, [пірнак] «хвостове
перо в півня» ВеБ, [пірнаті] «перна-
ті», пірнач «пернач», пірнйк «пенал»
Куз, [пірб] «перо» Нед, пірце «малень-
ке перо; листок рогозу, цибулі або час-
нику», пір’я, [пір’ян] «періста твари-
на», [пір’янка] «пір'їнка» Нед, перна-
тий, [пірйстий] «строкатий» Нед, пі-
р’їстий, [пірнатий] «пернатий», [пір-
най] «укритий пір’ям» Нед, пірчастий,
пір’ ястий, [пріяний] «вид масті рога-
тої худоби» Нед, [пряний] «смугас-
тий», [прянистий] «тс.» Нед, [піри-
ти(ся)] «линяти, скидати пір’я» Нед,
напірнач «футляр на пера в старовин-
ній чорнильниці; напірник», напірник,
[невпірий] «неоперений» Куз, [оперна-
тіти] «оперитися; розбагатіти», оперя-
тися, [опірити] «вкрити пір’ям» Куз,
[упірений] «укритий пір’ям» Нед; — р.
болг. перо, бр. пярб, др. перо, п. рібго,
ч. рего, ре'го, слц. рего, вл. нл. р]его,
м. перо, схв. перо, слн. рего, стел, пе-
ро; — псл. рего, пов’язане з '"регіі «пер-
ти»; — споріднене з лит. зрагпаз «кри-
ло», лтс. зрагпз «тс.», дінд. рагпат
«крило, перо», ав. рагопа-, нперс. рагг
«тс.», двн. їагп «папороть»; іє. '"рег-;
менш обгрунтоване зіставлення (Ресіег-
зеп КеИ. Ог. І 90; Масіїек Е8ЛС 444—
445; КІи^е—Міігка 188; ХМаїсІе—Ноїт.
II 282) з гр. тггербу «перо, крило», двн.
Гесіага (< *реіега) «перо», дінд. раігат
«крило», вірм. Біг (< *ріег-) «літання,
політ», лат. ассі-рііег «яструб», іє. *реІ-
«літати». — Фасмер—Трубачев III 243;
Черньїх II 23; Преобр. II 44—45; Горя-
ев 256; Вгйскпег 414; Младенов 418;
Мікі. ЕУ/ 240; МеіПеі Еіисіез 238; Ка-
гиііз II 257; Регззоп Веіїг. 417; Роког-
пу 816—817. — Див. ще перти1.
перон
персона
перон «залізнична платформа»; —
р. перрбн, бр. болг. перон, п. регоп, ч.
слц. слн. регоп, м. перон, схв. перон; —
запозичення з французької мови; фр.
реггоп «під’їзд; ґанок; перон» пов’язане
з ріегге «камінь», що виникло з лат. реі-
га «скеля, камінь», від гр. тгєтра «тс.». —
СІС2 643; Черньїх II 24; 51. \ууг. оЬсусЬ
565; НоіиЬ—Еуег 369; РЧДБЕ 471; Ву]а-
кли]а 711; КІеіп 1163; ІЗаигаі 550. —
Див. ще Петро.
[пером] (бот., у сполученні [п. бо-
лотяна] «плавушник болотяний, Ної-
іопіа раїизігіз Е.») Нед; — похідне ут-
ворення від перо; назва зумовлена гре-
бінчасто-пірчасто-розсіченою формою
листя цієї рослини. — Вісюліна—Кло-
ков 34, 251; УРЕ 1 1, 229. — Див. ще
перо.
перпендикуляр «пряма лінія, що
утворює прямий кут з даною прямою
або площиною», перпендикулярний; —
р. болг. перпендикуляр, бр. перпенди-
куляр, п. регрепсіукиїагпу «перпенди-
кулярний», слц. регрепсіікиїагпу «тс.»,
м. перпендикулар(а), схв. перпенди-
куларан «перпендикулярний»; — запо-
зичення 'з латинської мови; лат. рег-
репсіісиїагіз «прямовисний» є похідним
від регрепсіісиїит «висок», пов’язаного
з регрепсіо «точно виважую», утворено-
го за допомогою префікса рег- «через,
пере-» від репсіо «важу, зважую», по-
в’язаного з репсіео «звисаю». — СІС2
643; Черньїх II 23—24; Фасмер III 243;
Кораііпзкі 741; НоіиЬ—Еуег 369; РЧДБЕ
472; Ву[акли]а 711; КІеіп 1151, 1162. —
Див. ще апендикс, пере-. — Пор.
пенсія.
перс «представник основного насе-
лення Ірану», персіянин «тс.», Персія,
персидський, персіянський, перський,
ст. персинг «перс», Перейди «Персія»
(XVII ст.); — р. бр. перс, п. вл. Регз,
ч. Регзап, слц. Реггап, болг. перейец,
схв. Персщанац, Перзиіанац, слн. Рег-
гі]ес, стсл. персту — запозичення з
грецької мови; гр. Персик «перс», як і
Пєрощ (род. в. Пєроібо^) «Персида (іс-
торична назва теперішнього Фарсиста-
ну в Ірані)», походить від етимологічно
нез’ясованого дперс. Рагза «Персія», до
якого зводяться також перс. Рагз, Рагз,
гебр. Рагаз, ар. Рагіз «тс.»; від гр. Пє-
рощ походить цсл. Пергсидд, звідки й
укр. персидський. — Фасмер III 243;
Никонов 159—160; Уазтег РезізсЬг.
Сугеузкуі 297; КІеіп 1163.
перса, перси, [перста] «перса»,
[пірса] «тс.» Пі, [персні] «груди в ко-
ней» Л, [персти, персці] «тс.» Л, [пер-
стка] «груди» О, [сперси] «тс.» Гриц,
персистий, [перений] «грудний» Куз,
[персбвий] «випуклий» Нед, [наперс-
ник] «частина упряжі»; — р. перси,
[персть] «груди в коня», др. пьрсь
(одн.), пьрси, п. ріегз (одн.), ч. ргза,
ргзу, ст. ргзі, слц. ргзіа, нл. [р]егз], схв.
прса, прси, слн. ргзі, р.-цел. прьси, пкр-
си; — псл. *рьгзь, *рьґ8І «груди»; —
споріднене з лит. рігзуз «груди в коня»,
дінд. рагзиЬ «ребро», ав. рогози- «ребро,
бік», ос. іагз «бік»; іє. ;,грегК- «ребро,
груди»; форми з т, т’, н (< тн) постали,
очевидно, внаслідок зближення з перст.
— Фасмер III 245; Преобр. II 45—46;
Горяев 256; Вгііскпег 410; МасЬек
Е5ЛС 486; НоіиЬ—Кор. 296; ЗсЬизіег-
5єу/с 1081 —1082; Критенко Вступ 508;
Мікі. Е"\У 243; МеіІІеі Еіисіез 262;
Тгаиітапп 220; Вй^а КК II 515; Зндзе-
лин СБЗ 196; ХиЬаіу АіЗІРЬ 16, 411;
Зализняк ВСЯ VI 38; Рокогпу 820.
персик (бот.) «Регзіса МНЕ», [пер-
скиня] «персик звичайний, Регзіса уиі-
£агіз МіП.» Мак; — р. персик, бр. пер-
сік; — запозичене із середньолатинсь-
кої мови, очевидно, через середньониж-
ньонімецьку; слат. регзіса «персик»
(> снн. регзік «тс.») постало з лат.
регзісит (у сполученні таїит р. «пер-
ське яблуко»), що є формою середньо-
го роду прикметника регзісиз «персь-
кий», утвореного від Регза «перс» (з
гр. Персик «тс.»). — Черньїх II 24;
Фасмер III 243; Преобр. II 46; Кіи^е—
Міігка 544. — Див. ще перс. — Пор.
бросква.
персона «особа; поважна особа»,
[паребна] «тс.», персонаж, персонал,
12 2—460
353
персоніфікація
перст
персоналізм (філос.), персоналії, пер-
соналіст (філос.), персональний, пер-
соналізувати-, — р. бр. болг. м. схв.
персона, п. ч. регзопа, слц. регзбпа, вл.
нл. регзопаї «персонал», слн. регзопаї
«тс.»; — запозичено з латинської мови,
очевидно, через польську; лат. регзбпа
«маска; роль; особа» виникло з етр.
срегзи «маскована постать» (перв. назва
бога чи демона потойбічного світу, що
приймав- душі померлих та супрово-
джував їх у пекло), спорідненого з пер-
шим компонентом гр. Пєрає(ср6уг])
«Персефона» (ім’я дочки Зевса й Де-
метри, що стала дружиною бога підзе-
много царства Аїда); персонаж похо-
дить від фр. регзоппа^е «персонаж» (з
лат. регзбпа), а персонал(ьний) від
пізньолат. регзбпаїіз «особовий». —
СІС2 643; Фасмер—Трубачев III 244;
Черньїх II 24; Ні1Ч1-'\УогіЬ 16; Преобр.
II 46; Кораіігізкі 742; НоІиЬ—Еуег 369;
РЧДБЕ 472; Ву]акли]а 712; Будагов Ис-
тория слов 134—139; КІеіп 1163—
1164; Таїсіє—Ноїт. II 291—292; Ргізк
II 518. — Пор. парсуна.
персоніфікація «уособлення», пер-
соніфікувати «уособлювати»; — р.
болг. персонификация, бр. персаніфі-
кацьія, п. регзопііікасіа, ч. регзопіїіка-
се, слц. регзопіїікасіа, м. схв. персо-
нификаци/а, слн. регзопіїікасЦа; — за-
позичення із західноєвропейських мов;
нім. РегзопШкаіібп, фр. англ. регзопій-
саііоп «уособлення» утворено від лат.
регзбпа «особа» за допомогою компо-
нента -їісаііо, пов’язаного з їасеге «ро-
бити, чинити». — СІС2 643; Кораіігізкі
742; НоІиЬ—Еуег 369; РЧДБЕ 472; Ву-
]акли)а 713; КІеіп 1164; Паигаі 550. —
Див. ще електрифікація, персона,
факт.
перспектива, перспективний; —
р. болг. м. схв. перспектива, бр. перс-
пектива, п. регзрекїуууа, ч. регзрекіі-
уа, слц. слн. регзрекіїуа, вл. нл. регз-
рекіцуа; — запозичення з французької
або німецької мови; фр. регзресііуе
«перспектива», н. Регзрекіїуе «тс.» ви-
никло з слат. регзресіїуа (агз) «мистец-
354
тво перспективного зображення», що
являє собою форму жіночого роду від
регзресіїуиз «перспективний», похідно-
го від лат. регзресіиз, дієприкметника
минулого часу до дієслова регзрісіо
«дивлюся через», яке складається з
префікса рег- «крізь, через, пере-» і діє-
слова зресіо «дивлюся». — СІС2 643;
Фасмер III 244; Кораіігізкі 742; НоІиЬ—
Буег 369; РЧДБЕ 472; Ву]’акли]’а 713;
Паигаі 550; КІеіп 1164. — Див. ще ас-
пект, пере-.
перст «палець руки», [персть] «тс.»
Нед, перстень «обручка, каблучка; (на-
персток ДзАтл І]», [перстінь, персте-
нйна] «тс.», персні (мн.), [перстені]
«персні» Куз, [персник] «перстенець»,
перстенець, перстеник, [перстенйна]
«перстень» О, [перстйна] «тс.» Куз,
[перстіня] (зб.) «персні» Ме, [пирйс-
тень] «перстень» ГрицАВ, [перений]
«перстеневий» Куз, перстеневий, [перс-
тенюватий] «кільцеподібний, персне-
подібний» Куз, [наперсник] «онучка
(для пальців ніг)», [наперсниця] «тс.»,
наперсток «захисний ковпачок на па-
лець при шитті; залізне кільце, яким ко-
са кріпиться до кісся; [перстень Л]»; —
р. перст, др. пьрст/ь, п. рагзі, ч. слц.
ргзі, вл. рогзі, полаб. рагзїеп «перс-
тень», болг. пр-ьст, м. прст, схв.
прст, слн. ргзї, стсл. пржстт.; — псл.
*рьгзГь «палець»; — споріднене з лит.
ріїзіаз, лтс. рїгкзіз, прус, рігзіеп «тс.»,
а також, очевидно, з двн. Гігзі «гребінь
даху», снн. уогзі «стовп», лат. розііз
«тс.», дінд. ргзіЬат «хребет, вершина»,
ав. рагзіа- «спина»; іє. *(з)рег- «доти-
катися, спиратися»; менш переконливе
пов’язання (ХУіесІетапп ВВ 27, 229;
МасЬек РесЬегсЬез 59—60; ЗсЬизіег-
8е\ус 1137) з псл. *рьгзь, *рьгзі «груди»,
укр. перса. — Фасмер—Трубачев III
244; Черньїх II 24—25; Вгйскпег 397;
МасЬек Е8ЛС 486;. Младенов 533; Кри-
тенко Вступ 542; Мікі. Е'ЇУ 243; Тгаиі-
тапп 220; Вй^а КК II 515; МйЬІ.—
Епсіг. III 224; Зоїтзеп ІЕ 31, 454; Мар-
тьінов Язьік 82; Вги^тапп ІЕ 11, 285;
Таїсіє—Ноїт. II 349; Рокоту 813.
перстач
перти
перстач (бот.) «РоІепіШа Ь.», [пер-
етик] «тс.» Куз; — похідне утворен-
ня від перст; назва зумовлена паль-
частою формою листя цієї росли-
ни. — Вісюліна—Клоков 210. — Див.
ще перст.
[перстенець] (бот.) «повитиця, Сиз-
сиіа к»; — похідне утворення від перс-
тень; назва зумовлена тим, що пови-
тиця обвивається навколо стебел ін-
ших рослин, утворюючи кільця. — Ві-
сюліна—Клоков 263. — Див. ще перст.
[перстені'вка] (ент.) «кільчастий
шовкопряд, Маїасозота пеизігіа Е.»
Куз; — похідне утворення від перс-
тень; назва зумовлена тим, що кладка
яєць цього метелика має вигляд кіль-
ця. — УРЕ 6, 421. — Див. ще перст.
[перстеники] (зоол.) «кільчаки,
кільчасті черви, Аппеїісіез» Нед; — п.
ріегзсіепісе «тс.»; — похідне утворення
від перстень; назва зумовлена тим, що
тіло цих червів складається з великої
кількості однакових за будовою перс-
неподібних члеників. — УРЕ 6, 421. —
Див. ще перст.
персть (заст.) «земля»; — р. персть,
др. пьрсть; п. ст. ріегзс, ч. слц. ргзі’,
вл. ріегзс, болг. пр'ьст, м. прст, слн.
ргзі, стел, пртщтк; — псл. *рьГ5І:ь, по-
в’язане з *рогх'ь «порох»; — спорідне-
не з лит. рігкзпуз «жар, присок», лтс.
рігкзііз «присок», дінд. ргзап «плямис-
тий, строкатий», дісл. їогз «водоспад». —
Фасмер III 245; Преобр. II 47; Ма-
сіїек Е55С 487; НоІиЬ—Еуег 399; ЗсЬиз-
їег-8е\ус 1082; Младенов 534; Мікі.
ЕАУ 243; МеіПеі Еіисіез 285; Тгаиіілапп
206; МііЬІ.—Епсіг. III 223; Ресіегзеп ІЕ
5, 54. — Див. ще порох.
перти1 «іти; швидко просуватися»,
пиряти «швидко бігати, гасати; гнати-
ся на коні»; — р. переть, бр. перці,
др. перети, п. рґгес; — псл. *регіі
«іти, просуватися/ не рахуючись з пе-
решкодами»; — споріднене з гр. теірьз
(<*терісо) «прокладаю шлях, прориваю-
ся вперед», терасо «переходжу, прохо-
джу, проникаю», тгоро^ «переправа, пе-
рехід», тгорОрб^ «протока, (вузький)
прохід», дінд. рірагіі «перевозить, пе-
реводить, супроводжує», вірм. Ьогсіап
«відходити», лат. рогїа «брама; прохід;
ущелина», рогїиз «гавань, приплав»,
ав. рзгзіи- «брід», двн. їагап «їхати»,
гот. їаг]ап «тс.»; іє. *рег- «переводити
на той бік; проникати, проходити». —
Фасмер III 240; Тгаиїтапп 215; Егізк II
491—492; Таїсіє—Ноїт. II 343—344;
ЕЛіІепЬеск 166; Рокогпу 816—817. —
Пор. пере-.
перти2 (уживається здебільшого з
префіксами), [перетися] «тиснутися,
пхатися» О, [пйрла] «підпора» О, [без-
припбрий] (про вола) «який не має при-
пору», відпирати, [запертя] «замкне-
не, таємне приміщення» Я, запір, за-
пірка, запор, [заопирувати] «уперти-
ся, вчинити опір», напір «тиск, натиск;
[маточина колеса]», напірний, напорис-
тий, [неспертий] «неспростовний» Ж,
оперти, опирати, опиратися, [опе-
рач] «крісло», опертя, [опирало] «спин-
ка (крісла), опертя» Ж, опір, [бпірка]
«опертя» Ж, опора, [опір] «опираю-
чись», [бпіром, бпірці] «тс.», обпира-
ти, обпиратися, підпирати, підпер-
тя, підпір, підпірка, підпора, підпбр-
ка, [папір] «підтримка» Нед, [попбра]
«тс.» Нед, [препір] «частина шиї у во-
ла, в яку впирається ярмо», [прйпір]
«тс. Г; запор, замок; спокій, перепочи-
нок; невідкладна потреба; крутий схил
Нед», [прапора] «запор, замок» Нед,
[припирбвище] «пристановище» Нед,
[припдристий] «(про вола) з добре ви-
ступаючою частиною шиї, в яку впира-
ється ярмо; (про сани) з полозами, за-
гнутими під прямим кутом», препара-
ти, розпирати, рдзпір, розпірка, роз-
пиральний, розпірний, [спір] «затори
криги; запор; астма» Куз, [спор] «аст-
ма» Нед, [супбра] «підпірка», упира-
ти, упиратися, [упірка] «трикутний
пліт для захисту плавучої валюшні від
інших плотів», упор; узаперті; — р.
переть, бр. перці, др. перети, п. рггес,
ч. гарні «сховати», слц. гаргіеі’ «замк-
нути, заперти», вл.. ргес зо «опирати-
ся», нл. ргез «тс.», болг. запарам «зу-
12*
355
перти
пертурбація
пиняю, затримую; запираю», м. запара
«зупиняє, затримує», схв. запрети «за-
перти», слн. гаргеїі «тс.»; — псл. *регіі
(з чергуванням рег-, рог-, рьг-); — спорід-
нене з лит. зрігіі «підпирати», разрагаз
«підпірка», лат. рагіез «стіна», двн. зраг-
го «жердина», снн. зрагге «тс.»; іє.
*(з)рег- «кроква; жердина; спис». — Фас-
мер III 240—241; Черньїх II 21; Преобр.
II 42—43; Вгйскпег 441—442; Масіїек
Е8ЛС 495; НоіиЬ—Еуег 403; Мейе ОЯ
177; Тгаиїтапп 275; Вй^а РРІ 475;
Регззоп Веііг. 417, 472—473; ХУаІсіе—
НоГт. II 572—573; Рокогпу 990—991.
[перти3] «перечити» О, [пертися]
«сперечатися», [перетися] «тс.» О,
[перити] «бити» ЛексПол, [пернути]
«сильно вдарити» тж, пірити «сильно
бити; (про дощ) дуже лити», [пірчити]
«лупцювати, бити», [пар] «суперечка,
сварка» Нед, [пїр] «тс.» О, пря «спір,
боротьба», [заспір] «суперечка» Ж, Пі,
[навсупор] «наперекір», [неспертий]
«незаперечний», опиратися, опір, опір-
ний, [одпбра] «опір» Ж, [переперти]
«переспорити», [рбзпра] «ворожнеча»
Нед, [спертися] «упертися, затятися»,
[спіратися] «сперечатися, проявляти
впертість», [спірити] «відлупцювати»,
спорити, споритися, спір, спірка,
[спірнйк] «суперник» Нед, [спбрник]
«тс.», [спорлйвець] «сперечальник»,
[спірлйвий] «сварливий», [спорлйвий]
«тс.; спірний», [спбрний] «тс.» тж, спір-
ний, суперник, суперництво, [(на) су-
пір] «наперекір» Нед, [супірець] «супер-
ник», [супор] «опір, ворожнеча», [су-
перник] «суперник», [супорбк] «супе-
речність» Нед, [супрр] «суперечка»
Нед, упиратися, [упирувати] «бути
впертим», упертюх, упирання, [упи-
ряка] «упертюх» Нед, [упір] «упер-
тість» Нед, упертий, [упирйстий]
«упертий» Нед, [упірнай, упірчивий
Нед, упорчйвий Нед] «тс.», [упірливо]
«уперто», [упором] «силоміць»; — р.
прения (з цсл.), пря, спор, спорить,
бр. [спорка] «спірка», [спбраваць] «спе-
речатися», др. пьря «суперечка, запе-
речення; перемога; судова справа», п.
356
заст. рггес «заперечувати», ч. ргііі зе
«сперечатися», слц. ргіеі’за «тс.; свари-
тися», вл. ргес «заперечувати», нл.
ргез «тс.», болг. препйрам се «спере-
чаюся», м. препира се «сперечається»,
схв. прети «обвинувачувати», прети
се «сваритися, сперечатися», слн. рге-
рігаіі зе «сваритися», стсл. прийти са
«сперечатися», вкрити са «тс.», пкр4і-
ти «противитися, заперечувати»; —
псл. Третій, рьгр «відбивати, боротися,
заперечувати», можливо, пов’язане з
*регіі, рьгр «тиснути»; — споріднене з
лит. регіі «бити, хльоскати віником»,
лтс. регі «лупцювати», рігеїіез «свари-
тися», дінд. ргі- «боротьба, суперечка»,
ав. рагЧ- «тс.»; іє. і|;рег- «бити». — Фас-
мер III 240—241; 8кок III 37; ЗсЬизїег-
8є\ус 1153—1154; МаугЬоіег II 331; Ро-
коту 818—819. — Пор. періщити,
перти2, прати.
[пертрактація] «переговори» Куз,
перетрактація, перетрактації «тс.»,
[пертрактувати] «вести переговори»
Куз; — слц. регігакіоуаі:’ «вести пере-
говори»; — запозичення з польської
мови; п. регігакіас]а «перетрактація»
походить від лат. реНгасШіо «заняття,
робота (над чимсь)», пов’язаного з діє-
словом реНгасіо «розробляю, вивчаю»,
утвореним за допомогою префікса рег-
«пере-, через» від їгасіо «розробляю;
готую». — Кораііпзкі 743. — Див. ще
пере-, трактувати.
пертурбація «раптове порушення
нормального ходу чогось», пертурба-
ційний', — р. болг. пертурбация, бр.
пературбацьія,' ст. пертурбацьія (з
п.), п. регіигЬасіа, ч. регіигЬасе, слц.
регіигЬасіа, вл. регіигЬасЦа, м. схв. пер-
турбациіа, слн. регіигЬасЦа; — запо-
зичення з латинської мови; лат. регіиг-
Ьаііо «розлад,. сум’яття» пов’язане з
регіигЬо «приводжу в безладдя; розла-
дную; приголомшую», утвореним за до-
помогою префікса рег- «через, пере-»
від ІигЬо «хвилюю, порушую». — СІС2
644; Кораііпзкі 743; НоіиЬ—Еуег 369;
РЧДБЕ 472; Ву]акли]а 713. — Див. ще
пере-, турбувати.
перть
перфорація
[перть] «гірська овеча стежка»,
[пирть] «тс.» Нед, ВеНЗн; — р. [перть]
«тс.», п. [регс] «крута гірська стежка»,
ч. слц. ргГ «лісова стежка», болг.
пгртйна «стежка в снігу», схв. прт
«шлях по снігу», пртина, пртина «тс.»;
— псл. *рьг!ь, очевидно, пов’язане чер-
гуванням голосних з *регіі «іти, просу-
ватися, не рахуючись з перешкодами».
— Фасмер III 246; МасЬек Е83С 487;
Младенов 539; Коломиец Зтимология
1984, 98, 102; Мікі. Е№ 243—244. —
Див. ще перти1.
перука «головний покрив з чужого
або синтетичного волосся», перукар,
перукарня; — р. (заст.) перук, перу-
ка, п. вл. регика, ч. слц. рагика, болг.
перука, м. перика, схв. перика, перу-
ка, слн. реп'ка; — через польське по-
середництво запозичене з французької
мови; фр. реггицие «перука» походить
від іт. раггисса «тс.», етимологія якого
неясна; можливо, пов’язане з пров. ре-
гисаі «подібний до папуги; з гарною
зачіскою». — СІС2 644; Акуленко 134;
Фасмер III 206—207; 8Е \ууг. оЬсусЬ
566; НоІиЬ—Еуег 360; РЧДБЕ 472; Ву-
]акли]а 706; Паигаі 550; КІеіп 1165.
Перун (бог дощу, грому та блис-
кавки в слов’янській міфології), [перім]
«грім» ГрицАВ, [перум тж], перун
СУМ, О «тс.», [перуняк] (мін.) «фуль-
гурит» Нед; — р. Перун, перун (заст.)
«грім, блискавка», бр. Пярун, пярун
«грім», др. Перунії, п. Ріогип, ріогип
«грім», ч. Регип, регип «грім», слц. Ре-
гйп, полаб. Регаипесіап «четвер» (каль-
ка нім. Поппегзіа^), схв. Регип; — псл.
Регипь; назва бога виникла, очевидно,
з назви грому регипь, пов’язаної з
рьгаїі «бити, ударяти»; проте можливе
й зворотне перенесення; — сумнівне з
фонетичного погляду пов’язання (Мік-
коїа ІЕ 8, 303) з гр. иєраимо^ «грім,
блискавка», букв, «той, хто б’є, руй-
нує», иєраі/ш «руйную, спустошую;
вбиваю», дінд. сгпаїі «роздрібнює»; не-
переконливе виведення (Біепсіег-Реіег-
зеп 269) псл. Регипь з гот. *ЕаігЬйпз
(пор. гот. ІаГг^ипі «гори»), а також
припущення (КогзсЬ К8І 4, 179; Мікко-
1а ВегйЬг. 101; Ресіегзеп ВВ 20, 228—
229; Уазтег К81 4, 179) про запозичен-
ня цього слова з мови іллірійців. —
Німчук 159—160; Фасмер—Трубачев
III 246—247; Преобр. II 48; Горяев
257; МасЬек Е85С 445; НоІиЬ—Кор.
270; Младенов 419; 8кок II 643—644;
МеіПеі Еіисіез 452; Зализняк ВСЯ VI
42; Иванов ИОРЯС 8/4, 145—146; Еі-
сіеп Агт. 8Е 88—89; Гамкрелидзе—
Иванов 615, 792—793. — Див. ще пра-
ти. — Пор. Перкун.
перфект (грам.) «дієслівна форма в
індоєвропейських мовах, що виражає
минулу дію, результат якої наявний і в
момент мовлення», [перфекція] «довер-
шеність» Куз, перфективний (грам.),
]перфектний] «довершений» Куз; — р.
бр. болг. перфект, п. регіесїит, ч. слц.
регїекїит, вл. регіекї, м. перфект,
схв. п'ерфек(а)т, слн. регїекї; — запо-
зичення з латинської мови; лат. регїес-
іит (іетриз) «доконаний (час)» пов’я-
зане з регйсеге «готувати, виконувати,
закінчувати», утвореним за допомогою
префікса рег- «через, пере-» від Іасеге
«робити, чинити». — СІС2 644; Кораіігі-
зкі 739; НоІиЬ—Еуег 367; РЧДБЕ 472;
Ву]акли]а 714. — Див. ще електрифі-
кація, пере-, факт.
перфорація «пробивання отворів
по краях стрічок, карток, дисків;
(гірн.) відокремлення частини гірської
породи; (мед.) прорив», перфоратор
«машина для пробивання отворів;
(гірн.) машина для механічного буріння
шпурів», перфораторник, перфора-
ційний, перфорувальний, перфорува-
ти-, — р. болг. перфорация, бр. пер-
фарацьія, п. регїогафа, ч. регїогасе,
слц. регїогасіа, м. схв. перфораци/а,
слн. регГогасЦа; — запозичено з пізньо-
латинської мови.через західноєвропей-
ські (н. РегГогаІіоп, фр. англ. регїога-
ііоп); пізньолат. регіогаїіб «просверд-
лювання; пробивання» походить від
лат. регїогаїиз, дієприкм. мин. ч. від
регіого «просвердлюю; пробиваю, про-
колюю», утвореного за допомогою пре-
357
перхати
пес
фікса рег- «пере-, через, крізь» від їого
«буравлю, свердлю», спорідненого з
лит. Ьагаз «ділянка, смуга», псл. *Ьог-
па, укр. борона; перфоратор походить
від лат. регїогаіог «той, хто пролом-
лює, пробиває». — СІС2 644; Кораіігіз-
кі 740; НоІиЬ—Еуег.367; РЧДБЕ 472;
Вуіаклиіа 714; Кіеіп 1157. — Див. ще
борона', пере-.
[перхати] «пурхати», [перхнути]
«пурхнути ВеЗа; пробігти; понаїжджа-
ти»; — п. ріеггсйас «утікати; зникати»,
ч. ргсЬаїі «тікати; вивітрюватися», слц.
ргсЬаї’ «тс.»; — псл. *рьгхаіі «легко пе-
релітати з місця на місце», як і пара-
лельне *р'ьгха1:і «тс.», пов’язане чергу-
ванням голосних з *рогхь «порох». —
Фасмер III 336; Меркулова Зтимология
1970, 154; МасЬек Е5ЛС 483; Брандт
РФВ 23, 295; Шахматов ИОРЯС 7/2,
336; Маігепаиег ЬЕ 14, 95—96; Тгаиі-
тапп 206. — Див. ще порох. — Пор.
пирхати, пбрхати, пурх.
[перхнути] «ставати крихким» Нед,
[перхкйй] «крихкий, ламкий» Нед,
[спархнути] «стати пухким» Корз,
[спархлий] «пухкий» тж; — очевидно,
запозичення з польської мови; п. ріегг-
сЬп^с «тріскатися, репатися» пов’язане з
ріеггсйас «утікати; зникати», укр. [пер-
хати] «пурхати». — 8\У IV 166; Вгіїск-
пег410—411. — Див. ще перхати.
[перчити] «запліднювати самицю»
(про цапів), [перть] «цап» Нед, [перч]
«тс.», [пірчун] «молодий цап»; — ч.
[ргсйі зе] «бігатися, паруватися» (про
кіз), [ргса] «коза», ргзкаїі зе «парува-
тися» (про кіз), слц. ргсії’ за «надима-
тися», ргзкас «цап», болг. пірцам
«злягаюся» (про тварин), п-ьрч «цап»,
пр-ьч «тс.», схв. ргсаїі зе «злягатися»
(про кіз), прч «баран, цап», слн. рге
«цап»; — псл. *рьгкаіі «паруватися,
злягатися» (про тварин), пов’язане з
*рогз£ «порося»; — споріднене з дінд.
зргзаіі «дотикається», лит. Ьигкзііз «па-
руватися» (про кіз та овець), лат. рог-
сиз «свиня». — Клепикова 37—44; Ма-
сйек Е55С 482; Младенов 393; ДУаІсіе—
Ноїгп. II 341. — Див. ще порося.
358
перший, [першенський] «головний,
перший» Куз, [першйнський] «тс.» Куз,
[першак] «початківець; новачок; ініціа-
тор» Нед, [першачка] «кобила з пер-
шим лошам» Нед, першенствб СУМ,
Нед, першина, першість, [першун]
«чемпіон» Куз, перш «спочатку, рані-
ше», перше «тс.», [перші] «давніш» О,
першенствувати, [періиувати] «три-
мати першість; вести перед» Она, [впер-
ту] «напочатку; вперше» Пі, [заперше]
«раніше, передніше» Ж, [напершу]
«спочатку» Ж, [навперше] «найперше»
ВеУг, сперш, [сперше], спершу СУМ,
ВеУг, [спершу нку] «спершу» Нед,
уперш, уперше, [упершині] «колись»; —
бр. пе'ршьі, П. ҐрІеГБХу], ріепузху; —
очевидно, давніше ^переший, що ви-
никло як форма вищого ступеня від
[первий]. — IV 164—165. — Див.
ще первий.
пес, песеня, песик, [песбк] «песик»
Куз, песюга, [песюги] «дрібні неїстівні
гриби» ВеБ, [песюк] «песеня» Нед, пе-
ся, [песятйсько] «песеня» Нед, псар,
псарня, [псаря] . «син псаря» Нед,
]псєнник] «гицель», псина, [псисько]
«пес» Нед, [пейця] «сука», [псінкй]
«неїстівні гриби», пебта «злидні; пога-
на погода; лайка», [пебтник] «каверз-
ник» Она, псюга, псюка, [псюрка]
«(зоол.) кліщовоша, Тгісйосіесіез Іаїиз;
(бот.) вид ранніх поганих слив; пога-
ний гриб» Нед, [псюрник] «псар»,
[псюрниківна] «дочка псаря» Бі, [псюр-
ництво] «полювання з псами» Бі,
[псюрниця] «дружина псаря; аматорка
псів», [псюрниченко] «син псаря» Бі,
[псюрня] «псарня», псяка, [псяр]
«псар», [псярка] «печериця, що росте
на гної» Ме, [псярник] «псар Г; беш-
кетник Ме», [псярня] «псарня», [псяр-
ня] (зб.) «бешкетники» (Ме), [псяр-
ство] «мерзота» Нед, псятина, [псяч-
ка] «собаче лайно», [песій] «песячий»
Нед, [песцевий] «тс.» Куз, песячий
СУМ, Нед, [песький] «песячий», пси-
ний, [псій] «псячий», [псовий] «тс.»
Нед, [пебтний] «псячий; тлінний, згуб-
ний» Бі, [псюрницький] «псарний» Бі,
песець
песлянка
псячий, [псйти] «хворіти» (про худо-
бину), [псіти] «жити убого (по-собачо-
му); ледащіти О», псувати, [псюрни-
кувати] «полювати з псами» Бі, [пся-
кувати] «лаяти (як собаку)», [псячи-
ти, псьбкати Нед, псьбчити Нед]
«тс.», зіпсуття, зопсуття, [зопсіти]
«зіпсуватися», [пбпсув] «псування»
Куз, [розпеститися] «зіпсуватися мо-
рально», [розпсьбтйтися] «зійти ні на
що» Нед; — р. бр. пес, др. пьсг, п.
ріез, ч. слц. рез, вл. роз, нл. р]аз, по-
лаб. раз, болг. м. пес, схв. пас, слн.
рез, стсл. пкетц — псл. рьз'ь; — за-
гальноприйнятої етимології не має; зде-
більшого зіставляється (Ильинский
РФВ 69, 13; 73, 286, АГБ1РН 34, 11 — 12;
Вгііскпег 411; Мікі. Е\У 271; ЗсіїгпісІЇ
К2 25, 126—127; Ргеїіууііг 253; Вагііїо-
Іотае 881) з лат. ресиз «худоба, свій-
ська тварина», реси (с. р.) «тс.», дінд.
рази «худоба», ав. рази- «тс.», гот.
Іаііїи «гроші», двн. Піїи «худоба», гр.
тгехо£ «шкура; вовна» як таке, що пер-
вісно означало «волохатий», або «сто-
рож худоби»; зближується (Меіііеі Еіи-
сіез 238) з лат. зресіо «дивлюся, спо-
стерігаю», дінд. разуаіі «дивиться, по-
глядає», ав. зразуеііі «вистежує», пер-
вісне значення «сторож (худоби)»; ряд
дослідників (Зсіїиіге К1. Зсіїг. 125; Ни-
]ег БР 40, 302; Реїегззоп В81. ДУогізЕ
33; АГЗІРії 36, 140—141; Зресіїі 121 —
122) пов’язує з дінд. різаіі^аії «рудува-
тий, брунатнуватий», різаії «лань», ав.
раеза- «прокажений» (перв. «плямис-
тий»), гр. тгоіиіло<; «строкатий», псл.
рьзігь, укр. [пестрий] «тс.»; існує та-
кож припущення (Масіїек Е8ІЇС 445;
Когіпек ЕЕ 58, 427) про походження
псл. рьзь від вигуку рз-рз, яким під-
кликають псів. — Фасмер III 248; Чер-
ньїх ІҐ 25; Преобр. 1151—52; НоіиЬ—
Буег 370; 8сіїиз1ег-5е\ус 1137—1138;
8кок II 611—612; Критенко Вступ 546;
Трубачев ВСЯ II 40—41; Гамкрели-
дзе—Иванов 590.
песець (зоол.) «полярна лисиця з
хутром білого або блакитного кольо-
ру», песцевий', — р. песец, бр. пясец,
др. пьсьць, п. ріезак «тс.»; — резуль-
тат семантичної видозміни на давньо-
руському ґрунті слова пьсьць «щеня,
цуценя», похідного від пьсь «пес». —
Булаховський Вибр. пр. III 356; Фас-
мер—Трубачев III 249; Черньїх II 25;
КЗСРЯ 335; Горяев Доп. 33. — Див.
ще пес.
[песик1] «більмо»; — очевидно, по-
в’язане з пес, мотивація перенесення
назви неясна. — Див. ще пес.
[песик2] (частина ткацького верс-
тата); — результат перенесення на
знаряддя назви песик «малий пес»; на-
зва зумовлена тим, що ця частина вер-
стата впирається в зубці триба і періо-
дично затримує їх (Грінч. І 137—
138). — Див. ще пес. — Пор. собач-
ка ,сука .
[песики] (бот.) «ротики садові, Ап-
іїггіїіпит та]из Б.» Мак; — результат
перенесення на рослину назви песик
«малий пес», зумовленої подібністю зіва
квітки цієї рослини до роззявленого ро-
та пса; пор. назву лев’яча паща «тс.». —
УРЕС III 180. — Див. ще пес.
песимізм «світосприймання, прой-
няте безнадією, зневірою», песиміст,
песимістичний; — р. пессимйзм, бр.
песімізм, п. резугпігт, ч. резітізтиз,
слц. резітігтиз, вл. нл. резітігт,
болг. песимйз'ьм, м. песимйзам, схв.
песимйзам, слн. резітігет; — запози-
чення з французької мови; фр. реззі-
тізте «тс.» утворено від лат. реззігпиз
«найгірший», пов’язаного з ре]ог «гір-
ший», реззит «донизу, додолу», рез
(род. в. ресііз) «нога, ступня», спорід-
неними з дінд. расіуаіе «падає», лит.
ресіа «ступня», стсл. подж, укр. під. —
СІС2 644; Кораііпзкі 744; НоіиЬ—Еуег
370; РЧДБЕ 473; Ву]акли]а 715; КІеіп
609, 1148, 1166; Паигаї 551; АУаІсІе—
Ноїт. II 293—295. —- Див. ще під*.
[песлінка] (бот.) «печериця, А^агі-
сиз уігезсепз Зсії.»' Нед, Мак; — неяс-
не; можливо, пов’язане з п. [ріезіак]
«старий гриб».
[песлянка] «несвоєчасно опалий,
передчасно достиглий плід, зокрема
359
пестик
пестряк
слива» Нед, [післянка] «тс.» Нед; —
неясне.
[пестик] «маленький пензлик» Нед; —
результат семантичної видозміни запо-
зиченого з російської мови пестик
«товкачик», зменш, від пест «товкач»,
що зводиться до псл. резЕь «тс.», по-
в’язаного з рьхаіі «пхати, товкти» і
спорідненого з лит. ріезіа «ступа», раі-
зуіі «товкти (ячмінь)», лтс. ріезіа «сту-
па», лат. ріпзо «товчу, розтираю», дінд.
ріпазіі «товче, розтирає». — Фасмер
III 250; Преобр. II 65; Вгйскпег 405;
МасЬек Е55С 451; Маігепаиег ЕР 15,
168; Тгаиїтапп 221; У/аІсіе—Ноїт. II
307; ЕІЬІепЬеск 166. — Див. ще пхати.
пестйти, [пістити] «пестити», [пес-
титися] (про старших дітей) «ужива-
ти властивих переважно малим дітям
інтонацій і вимови слів» Ме, пестува-
ти СУМ, Нед, [пістувати] «пестува-
ти» Нед, [пестунчити] «бути нянь-
кою», [пістунчити] «тс.» Нед, пестій,
[пестінка] «мазуха, пустунка» Нед,
пестощі, пестун «вихователь; улюб-
ленець, плеканець, мазунчик», [піс-
тун] «тс.» Нед, пестунка «вихова-
телька», [пістунка] «тс.» Нед, [пестя]
«пестій», [пещбта] «пестощі», [песлй-
вий] «пестливий» Нед, [пестелйвий]
Нед, пестйвий, пестливий, [розпес-
ти] «розпещування, пестощі» Нед; —
р. пестовать «пестувати», бр. песц'щь
«пестити», др. пістовати «виховува-
ти», п. ріезсіс «пестити», ч. резііі «ви-
рощувати, викохувати», слц. резіюуаГ
«пестувати», вл. резсіс «доглядати, ви-
ховувати», резїо\уас «доглядати», нл.
ре8Їо\уаз «тс.», болг. [пестя] «економ-
лю, бережу», м. пести «економить,
зберігає», слн. ре'зїоуаіі «доглядати»,
стсл? ггЬстовдти «виховувати»; — псл.
резШІ «годувати», утворене від ’фезЕь
(< "феИь) «їжа», пов’язаного чергуван-
ням голосних з ріїаїі «годувати, харчу-
вати»; деякі дослідники висловлюють
сумнів щодо цього пов’язання (МеіІІеї
МЗБ 14, 352; МасЬек Е55С 446). —
Фасмер III 251, 268; Черньїх II 26; Пре-
обр. II 163; Вгйскпег 405, 411; ЗсЬиз-
360
іег-Зеу/с 1058; Младенов 419. — Див.
ще питомий.
[пестрак] «залізні граблі» Нед; —
неясне.
[пестрий] «строкатий» Нед, [пейст-
рий] «тс.», [пестракуватий] «веснян-
куватий», [пестрдвий] «виготовлений
із строкатого полотна» Нед, [пістри-
ґоватий] «перістий; веснянкуватий»
ВеУг, [піструлйстий] «який має білі
цятки на морді» ВеНЗн, пістрявий,
пістрьовий «виготовлений з пістрі»,
[пейстра] «вид візерунка на хустках»
Нед, [пейстри] «строката хустка» Куз,
[пейстрйна] (текст.) «китайка», [пест-
рак] «личинка гедзя» ВеНЗн, [пест-
ракй] «ластовиння», [пестрина] «стро-
кате полотно» Нед, [пестрйня] «стро-
катість» Нед, Пі, [пестрінь, пестро-
та] «тс.» Нед, Куз, [пестрюга] «пістря
без лиску» Пі, [пестряк] «бородавка»
ВеЗа, [пійстра] «вид тканини», [піст-
рйк] «нарив, гнійний пухир» Нед, [піст-
руля] (назва вівці) Доп. УжДУ IV, піст-
ря «вид лляної або бавовняної ткани-
ни», [пістряк] «прищ; вкрита нарива-
ми гуля Нед; ластовиння Г; смугастий
халат Бі; рубець на тілі від рани Бі»,
[пістрячка] «шкірна хвороба» Пі, [пес-
трйти] «рябити» Нед, [пестріти] «ря-
біти» Нед, ]пістріти] «тс.», пістря-
вити, пістрявіти; — р. пестрьій, др.
пьстрі), п. рзігу, ч. слц. резігу, болг.
п-ьст-ьр, слн. резїег, стсл. пкстрж; —
псл. рьзігь (< *рьзгь), пов’язане чергу-
ванням голосних з різаіі «цяткувати,
мазати, фарбувати»; — споріднене з
лит. раїзаз «пляма (від сажі)», двн. ІеЬ
«строкатий», гр. тгоіиїЛо^ «строкатий,
плямистий», дінд. резаЬ «форма, вид;
колір», ав. раеза- «тс.». — Фасмер III
251; Черньїх II 26; Преобр. II 50; Вгйск-
пег 415; МасЬек ЕЗЛС 446; Младенов
539; Мікі. Е№ 270—271; МеіПеі Еіи-
сіез 403; Тгаиітапп 211; ЕгаепкеІ 526;
ЕІЬІепЬеск 175. — Див. ще писати.
[пестряк] (бот.) «наріст на дереві,
губка», [пістряк] «тс.», [пестрак]
«(вид печериці) А^агісиз ^Іиііпозиз
ЗсЬ.» Мак, [пеструх] «їжовик луска-
песюха
петрик
тий, Нусіпит ітЬгісаїит Ег.» Нед, [пі-
страк] «А^агісиз ^Іиїіпозиз 8сЬ.» Мак,
[пістраль, пістрик] «тс.» Мак; —
р. [пестряк] «наріст на дереві», п.
ріезїггепіса «гриб строчок звичайний,
Оуготііга езсиїепїа Рг.»; — результат
перенесення на гриби назви [пістряк
(пістрик)] «гуля, пухир», зумовленого
зовнішньою схожістю. — Див. ще
пестрий.
[песюха] (ент.) «(вид ґедзя) Нірро-
Ьозса ециіпа» Нед, [песячка] «тс.»
Нед; — похідні утворення від пес, на-
зви зумовлені тим, що ці комахи дуже
причепливі і кусючі (як собачі му-
хи). — ЕІгапіа Тіегг. Іпзекіеп 509. —
Див. ще пес.
[петек] (вид сукняного півкаптана)
Г, НЗ УжДУ 26/2, [петак, петечйна,
петбк Котапозіауіса 16] «тс.», [пе-
теччя] «неваляне сукно»; — запози-
чення з румунської або молдавської
мови; рум. молд. реїес «клапоть, шмат,
ганчірка; лата, латка» виникло, очевид-
но, з слат. реііасіит «шмат тканини»,
що походить від лат. ріііасіит «шма-
ток пергаменту або тканини», яке зво-
диться до гр. гпттахіоу «аркуш, сторін-
ка», етимологія якого спірна; можливо,
воно пов'язане з тгіоюсі (атт. тгітта)
«смола». — БсНеІисіко 140; Ризсагіи 112,
114; ХУаІсІе—Ноїт. II 311; Егізк II 544.
[петельгузий] «який шкутильгає;
кульгавий»; — неясне; можливо, утво-
рене з основ слів петля і гузно.
[петеля] «кормова віялка» ВеБ; —
очевидно, результат видозміни слова
[пателя] «сковорода»; назва зумовле-
на тим, що ця віялка має форму блю-
да або сковороди. — Див. ще патель-
ня.
петит (вид друкарського шрифту);
— р. болг. петит, бр. петит, п. ч.
слц. реШ, м. петит, схв. петит,
слн. реШ; — запозичення з французь-
кої мови; фр. реШ «малий, дрібний»
виникло на підставі нар.-лат. *ріШйиз
«тс.», етимологічно неясного, можливо,
звуконаслідувального походження (з ди-
тячої мови). — СІС2 645; Кораіігізкі
745; НоІиЬ—Еуег 370; РЧДБЕ 473; Ву-
]акли]а 716; Паигаї 552.
петйція «письмове, переважно ко-
лективне прохання, звернене до орга-
нів державної влади»; — р. болг. петй-
ция, бр. петь'щьія, п. реіуфа, ч. рейсе,
слц. реїїсіа, вл. реіісца, м. пепищи]а,
схв. петйци)а, петйци/а, слн. рейсі] а; —
запозичення з латинської мови; лат.
реіїііо «прохання, вимога» пов’язане з
реіо «прошу, вимагаю», спорідненим з
гр. ггєтоцаї «лечу, біжу», дінд. раіай
«летить; падає, опускається». — СІС2
645; Кораіігізкі 746; НоІиЬ—Еуег 370;
РЧДБЕ 473; Ву]акли]а 716; Кіеіп 1167;
У/аИе—Ноїгп. II 297—298.
[петлехатий] «пелехатий» Нед; —
очевидно, результат контамінації слів
пелехатий і патлатий. — Див. ще
патли, пелех1.
[петлївка] (ент.) «странгалія, Зїгап-
^аііа Зегу.» Нед; — похідне утворення
від петля.-, назва зумовлена, очевидно,
поперечною борозною на тілі цього
жука (Горностаев 163). — Див. ще
петля.
петля, петелька, петельник, пет-
лиця, петлястий, петлйти, петлюва-
ти, петляти-, — р. петля, бр. пят-
ля, др. петля, п. р?На, ч. реііісе «на-
кладка для висячого замка; гачок на
дверях», болг. петелка, м. петелка,
схв. петоьа, слн. репІЦа, стел, пєтліа;
— псл. *р£Їь1]а або реїь1]а, реїьіь; —
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Преобр. II 52; Соболев-
ский Лекции 82; Горяев 25.8; Младенов
420; МасЬек Е8ЛС 447) з р^й «п’ястй»,
ррїо «путо»; виводиться також як за-
позичення (Фасмер III 252; Маігепаиег
ЕЕ 12, 336—337; ЕІЬІепЬеск АІЗІРЬ 15,
105) від герм. *ГеШ- (пор. дісл. ІеііІІ
«кайдани, пута», двн. їеззії «тс.», нвн.
їаззеп «хапати»), — Черньїх II 26—27.
петрати «розуміти»; — очевидно,
похідне утворення від власного імені
Петро-, пор. микйтити від Микйта. —
Див. ще Петро.
[петрик1] (ент.) «сонечко, Соссіпеї-
1а Е.» Нед, Л, [петрб] «тс.» Ник; —
361
петрик
петрушка
результат видозміни назви [бе'дрик]
«тс.», зближеної з власним іменем
Петрик.. — Див. ще бедрик1.
[петрик2] (зоол.) «равлик, Неііх»; —
результат перенесення на равлика вла-
сного імені Петрик за аналогією до
іншої назви цього молюска павлик від
Павло. — Див. ще Петро.
Петро (чоловіче ім’я), [Пельо Нед,
Пелько Нед], Петру нь, Петру ньо,
Петрусь, Петрухно, Петрйха «Пет-
рова дружина», Петрівка «Петрів піст
(церк.); [сорт дині]», [петрівки] «яблу-
ка, що достигають на Петра» ВеУг,
Петрівочка «ніч у Петрів піст; пісня,
що співається в Петрівку», [петрівщи-
на\ «подарунок пастухові на Петра»
Нед, [петрівний] «петрівський», пет-
рівський, [петрівчаний] «петрівський»,
[петрувати] «святкувати день Петра»
О, ст. Петр-ь (1349), Петро (1419),
Петр-ь «опока от опоки» (1627); — р.
Петр, бр. Петр, Пятрб, др. Петр-ь,
п. Ріоіг, ч. слц. Реіг, вл. Реіг, нл. Реіг,
Реіз, болг. Пет/ьр, м. Петар, схв. Пе-
тар, слн. Реіег, стсл. Петртц — через
церковнослов’янське посередництво за-
позичено в давньоруську мову з грець-
кої; гр. Пєтрос утворене від тгєтрос
«камінь», пов’язаного з тгєтра «скеля,
бескид, кам’яна брила», етимологія
якого неясна; існують малопереконливі
зіставлення з гр. тгітгтш «падаю», тгє-
тбсууцрі «простягаю, розстеляю», лат.
(іт)реії^б «хронічна шкірна хвороба,
струп»; необгрунтованим є виведення
тгєтра з *тєтгра і пов’язання його з
лат. іаЬегпа «хатина, колиба». — Вл.
імена 80; Беринда 227; Фасмер III 253;
Петровский 178; Спр. личн. имен 445;
Кореспу 111; Илчев 392; КІеіп 1167;
Ргізк II 523; Воізаср 776.
[петро] (орн.) «деркач, Сгех сгех
Б.»; — очевидно, результат перенесен-
ня на птаха власного-імені Петро-, мо-
тиви перенесення неясні. — Див. ще
Петро.
петрблеум (спец.) «нафта», [пет-
ро лей] «гас» ДзАтл II, [петролія, пе-
тролдй] «тс.» ДзАтл II, петролей-
362
пий\ — р. бр. петрблеум, ч. слц. реЕ
гоїеф вл. реігоІ(е]), болг. петрбл, м.
петрол, петроле'], схв. петрблеум,
слн. реігоіф; — запозичення з німець-
кої мови; н. Реігбіеит «нафта, гас» по-
ходить від слат. реігоіешп «тс.», утво-
реного з основ лат. реіга «скеля, ка-
мінь» (з гр. тгєтра «тс.») та оіеит
«олія». — СІС2 645; НоіиЬ—Буег 371;
РЧДБЕ 473; Ву]акли1а 716; КІи^е—
Міігка 539. — Див. ще олія1, Петро.
[петрук] «гусениця метелика вед-
медиці, Агсііа (егиса)» ВеНЗн, ВеБ,
[петрут] «тс.» ВеБ; — очевидно, ре-
зультат видозміни форми [прйтрут]
«тс.» (вважається, що ця гусениця, ко-
ли на неї наступити босою ногою, ви-
кликає болячку). — ВеНЗн 28. — Див.
ще труїти.
петрушка1 (бот.) «Реігозеїіпит
НоИт.», [петруха] «дика морква кми-
нолиста, Зеііпит сагуііоііа Б.» Нед,
петрушковий, [петрущаний] «пет-
рушковий», [петрущин Куз] «тс.»; —
р. петрушка, бр. пятрушка, п. ріеЕ
гизхка, ч. реігхеї, слц. реігхіеп, вл. реЕ
гзіїка, реігизка, нл. реіеггіїра, схв.
першун, слн. реіегзії]; — через поль-
ське посередництво запозичено із серед-
ньоверхньонімецької мови; свн. реіегзї-
Це «петрушка» походить від лат. реіго-
зеїіпит «тс.», що зводиться до гр.
тгєтроаєХЇУОУ «гірська (скельна) селе-
ра», утвореного з основ слів тгєтра «ске-
ля» та оє/.їуоу «селера». — Булаховсь-
кий Нариси 115—116; Коваль 123—
124; Дзендзелівський ЗЕ зі. 6/1—2,
134; Фасмер III 253; Черньїх II 27; Пре-
обр. II 52—53; Вгііскпег 412; Масіїек
Літі, гозіі. 156; Маіхепаиег 275; Мікі.
Е\¥ 245; КІи^е—Міігка 539. — Див.
ще Петро, селера.
петрушка2 «головний комедійний
персонаж російського народного ляль-
кового театру; ляльковий театр»; —
запозичення з російської мови; р. пет-
рушка «тс.» первісно було зневажли-
вою кличкою ляльки-блазня в лялько-
вому театрі, пов’язаною з Петр. —
Черньїх II 27. — Див. ще Петро.
петунія
печать
петунія (бот.) «Реіипіа Зизз.»; —
р. болг. петуния, бр. петунія, п. ре-
іипіа, ч. реійпіе, слц. реійпіа, схв. пе-
туни]'а, слн. реійпца; — запозичення
з новолатинської мови; нлат. Реіипіа
«тс.» утворено від фр. реіип «тютюн»,
що походить від порт, реіит(е) «тс.»,
яке зводиться до слова з мови гуарані
реіі (з носовим і) «тютюн». — Чер-
ньїх II 27; 81. хмуг. оЬсусЬ 568; НоІиЬ—
Еуег 371; РЧДБЕ 473; Ву]акли]а 717;
КІеіп 1168; Ваигаі 552.
[петура] «тонке літнє укривало»
Мо; — як і болг. петура «тонко розка-
чане тісто; кора», запозичено з румун-
ської і молдавської мов; рум. молд.
раіига «покривало» походить від лат.
*ріііи!а «шар», зменш, від *ріііа, яке
зводиться до гр. тсітта (тсіооа) «смола;
дьоготь, коломазь» (пор. нгр. тгітта
«листковий пиріг»), — СДЕЛМ 348;
БЕРМ 598; Ризсагіи 112—113. — Див.
ще петек.
[петучйна] «невеликий (нічний)
горщик» ВеБ, [петучка] «тс.» ВеБ; —
неясне.
[петь] (виг.) «пек» Нед; — резуль-
тат видозміни вигуку пек, очевидно,
зближеного з геть. — Див. ще пек1.
петьмб — див. п’ятий.
петюх — див. пекти.
[петюшка] (іхт.) «щиповка звичай-
на, СоЬіііз іаепіа» Нед; — неясне.
[пец] (вигук, що передає момент
падіння); — звуконаслідувальне утво-
рення, паралельне до [бенц, пуць]
«тс.».
[пеціцький] «маленький» ВеУг; —
афективне утворення, паралельне до
[маціцький] «тс.».
[пецкар] (іхт.) «пічкур, СоЬіо» Л; —
результат контамінації назв піскар і
пічкур' «тс.», зближених з п. ріес «піч».
— Див. ще піскар, пічкур1.
[пецух] (орн.) «берегова ластівка,
Кірагіа гірагіа Б.» Куз, [пецух ВеНЗн,
попецух Куз, поцух Шарл] «тс.»; —
пов’язане з [пєц] «піч»; назва зумов-
лена, очевидно, тим, що ці птахи ви-
грібають дуже великі нори (ніби піч-
ки) по берегах річок, по схилах ярів і
балок і мостять у них гнізда; пор. [пє-
цушбк] «волове очко, Тго^іосіуіез 1го§-
Іосіуіез Б.» ВеБ, [печушбк] «тс.» тж,
що походить від п. ріесизгек (орн.)
«вівчарик весняний, РЬуІІозсориз іго-
сіїііиз Б.», зумовленого формою гнізда
цієї пташки, схожого на пічку (обидва
птахи дуже малого розміру). — 81ги-
іугізкі 104. — Див. ще пєц. — Пор.
печурічка.
[пецькатися] «панькатися» Нед,
[песькатися] «бруднитися»; — запози-
чення з польської мови; п. рескас зі^
«бруднитися, мазатися; возитися, ко-
пошитися» надійної етимології не має;
можливо, пов’язане з н. раїзсЬеп «хлю-
пати, ляпати», р. пачкать «мазати,
бруднити» (8АУ IV 102).
пецяк — див. пектй.
печаль, [печаловйтий] «сумови-
тий», печальний, печалити СУМ, Нед,
[печаліти] «жити в печалі» Нед, [пе-
чалувати(ся)], [запечалля] «пе-
чаль»; — р. печаль, др. печаль, болг.
печал, м. печал, схв. печал, слн. [ре-
саі], стсл. печаль; — псл. *ресаІь
(< *реке!ь), пов’язане з *рекЕі «пек-
ти». — Булаховський Нариси 218;
Вибр. пр. III 368; Черньїх II 28; Фас-
мер III 254; Преобр. II 53; Младенов
421; 8кок II 628—629; Мікі. ЕУ/ 234. —
Див. ще пектй.
[печарка] (бот.) «печериця, А^агісиз
сатрезїгіз Б.», [пічарка] «тс.» Мак; —
очевидно, запозичення із західносло-
в’янських мов; п. ріесхагка «печериця»,
ч. реса'гка, слц. ресіагка «тс.» відповії
дають укр. печериця. — МасЬек Е83С
441. — Див. ще печерйця.
печать «печатка; відбиток», [печа-
тальник] «друкар», печатка, [печат-
кар] Нед, [печаткарня] «майстерня
для виготовлення печаток» Куз, пе-
чатник, [печатня] «друкарня» Нед,
[печечька] «печатка» О, печатати
«опечатувати; друкувати Нед», [печа-
тувати] «опечатувати Нед; друкувати
Ме», допечатка, [напечаток] «слід;
враження» Нед; — р. печать, бр. пя-
363
печеніг
печінка
чаць, др. печать, п. ріесг^с, ч. ресеГ,
слц. ресаГ, вл. р]есаі, болг. печат,
м. печат, схв. печат, слн. ресаі, стел,
печать; — псл. ресаіь, пов’язане, оче-
видно, з *рекіі «пекти» (букв, «знаряд-
дя для випікання знаку»); зіставлення
з лтс. река «лапа», гр. тгєсі<тоу «гральна
дошка», ттєсгсюс; «гральна кістка» (2и-
Ьаіу АЇ81РИ 16, 407) непереконливе;
неприйнятне також припущення (Мік-
коїа РІІЕ 2, 78) про походження від
тюрк. Ьііік «літера». — Фасмер III 255;
Черньїх II 28—29; Преобр. II 53; Жел-
тов ФЗ 1876/6, 69; Вгйскпег 407; Мла-
денов 421; Маігепаиег БЕ 12, 328. —
Див. ще пекти.
печеніг, мн. печеніги «тюркські
племена, які у VIII—IX ст. кочували
між Волгою та Уралом, а в середині
IX ст. переселилися в причорноморські
степи»; — р. болг. печенег, бр. печа-
нег, др. печеніга, п. Ріесгуп^о^іе
(мн.), ч. Ресепейоуе (мн.), слц. Ресепе-
Ьоуіа (мн.); — запозичення з тюрксь-
ких мов; пор. чаг. бацінак «свояк»,
утворене від бара «старша сестра»,
тур. Ьасапак «свояк», Ьасшак «свояк;
печеніг» (Радлов IV 1523), дтюрк. Ье-
сапак «печеніги». — Зіієуєіоу Нізі.
рЬопоІ. 193; Фасмер III 255; Дмитриев
562.
печера «порожнина в землі, що
має вихід; [заглибина під берегом річ-
ки; нора Л; дірка Л; яма, рів; місце для
вогню Гриц]», [печеря] «печера», пе-
черник, [печура] «печера» Ч, [печур-
ка] «тс.» Ч, печеристий, [печеркува-
ти] «ловити руками раків, рибу в під-
мивах берега» Л, [печерувати, печір-
кувати] «тс.»; — р. пещера (з цсл.),
[печбра], бр. пячдра, пячзра, др. пече-
ра, п; ріесгага, болг. пещера, м. пеш-
тер'а, схв. пештера, пекина, стел,
пантера; — псл. *рекіега «печера, яма»,
утворене від *рекіь «піч»; зіставлення
з лат. зресиз «печера» (МеіІІеі Еіи-
(Іез 168) недостатньо обґрунтоване. —
Німчук 112; ГрицАВ 107—108; Була-
ховський Вибр. пр. III 430; Фасмер III
256; Черньїх II ЗО; Преобр. II 54; Мла-
364
денов 421; Вгйскпег 407; Зкок II 628—
629; Мікі. ЕУ/ 244. — Див. ще піч.
[печерисько] «рештки зруйнованої
печі цегельного заводу» ЛЧерк; — оче-
видно, результат контамінації слів *пе-
чисько «місце, де була піч» та пече-
ра. — Див. ще печера, піч.
печериця (бот.) «А^агісиз сатрезі-
гіз Б.», [печарйця, печеричка, печери-
ця] «тс.» Мак, [печірка\ (у сполученні
[п. ядовита] «печериця отруйна, А§агі-
сиз уіііасііпі Мог.») Мак; — р. печерй-
ца «печериця», бр. пячурьща, п. ріесгаг-
ка, ч. ресагка, слц. ресіагка, болг. пе-
чурка, м. печурка, схв. печурка «тс.»;
— надійної етимології не має; найчас-
тіше пов’язується з пекти, печу (Не-
покупний Мовозн. 1974/6, 59—60;
Фасмер III 256; Младенов 421; Мікі.
ЕУ/ 235); виводиться також від пече-
ра, тобто «гриб, що росте в печерах»
(Вгйскпег 407); є думка (Масіїек Е8ЛС
441) про виникнення назви на основі
сполучення [печеня турова] (назва
гриба червоного кольору). — Меркуло-
ва Очерки 171.
[печйхвіст] «вітрогін, гульвіса»; —
складне слово, утворене з форми печи
від дієслова пекти та іменника хвіст’,
семантична мотивація утворення неяс-
на; пор. аналогічні утворення верти-
хвіст, дерйхвіст. — Див. ще пектй,
хвіст.
печінка, [печені] «печінка» Нед,
[печеня, печень] «тс.» ВеЗа, Курилен-
ко, печінки «нутрощі», [печбночки]
«молочко риби» Л; — р. печень, бр.
печань, др. печень, слц. ресеп, стел,
печень; — похідне утворення від пек-
тй (пор. лит. керепуз «печінка», керіі
«пекти»), первісно означало «смажена
печінка»; пор. печеня «страва із сма-
женого м’яса», п. ріесгегі «печеня», ч.
ресепе, слц. ресеп «тс.»; малообґрун-
товане припущення (Ульянов РФВ 47,
182) про спорідненість з гр. тгах^С «то-
встий, жирний». — Булаховський На-
риси 218; Вибр. пр. III 368; Німчук
314, 336—337; Фасмер III 255; Пре;
обр. II 54; Черньїх II 29; Масіїек Е8ЛС
печінкі'вець
пєкний
441; Младенов 421; Мікі. ЕАУ 234;
МеіІІеі Еіидез 432. — Див. ще пекти.
[печінкі'вець] (бот.) «сідач коноп-
ляний, Еираіогіит саппаЬіпит Б.» Куз,
[печінник] «парило звичайне, А^гіто-
піа еираіогіа Е.» Куз, [печеночник] «тс.
Мак; чистотіл звичайний, СЬеІкіопіит
та]іі5 Е. Мак»; — р. [печеночник] «па-
рило звичайне; чистотіл»; — похідні
утворення від печінка\ назви зумовле-
ні тим, що ці рослини використовують-
ся як ліки при захворюваннях печін-
ки. — Нейштадт 328, 545; Лік. росл.
220—221. — Див. ще печінка.
печіночник (бот.) «гриб Різіиііпа
Ьераііса ЗсЬаеїї. ех Рг.», печіночниця
«квіткова рослина Нераііса МіН.»; —
р. печеночник (гриб), бр. пячбначнік
«тс.»; — похідні утворення від печін-
ка] назви зумовлені тим, що гриб фор-
мою і кольором, а печіночниця формою
листя нагадують печінку; пор. п. §ггуЬ
^ігоЬо\¥у «печіночний гриб, печіноч-
ник». — Нейштадт 256; Аііаз §ггуЬб\у
ІезпусЬ 72. — Див. ще печінка.
печіночники (бот.) «мохи Нераіі-
сае Зизз.», печіночник (мох), [печенбч-
ник] «тс.» Куз, [печінічник] «маршан-
ція (мох), МагсЬапііа Е.» Мак; — р.
печеночники «печіночники», бр. пячб-
начнікі, слц. ресепоуку «тс.»; — оче-
видно, кальки наукової _назви Нераіі-
сае, утвореної від гр. ртгар (род. в.
ртгатоО «печінка»; назва зумовлена
тим, що ці мохи формою слані та ко-
льором нагадують печінку. — Див. ще
печінка.
[печіс] «бурячиння» ВеУг; — не-
ясне.
[печоглядини] «оглядини», [печо-
гладини, печоглбдини Нед] «тс.», [пе-
чоглад] «учасник оглядин»; — склад-
не утворення з основ слів піч (род. в.
печі) та глядіти (на оглядинах роди-
чі нареченої удають, що оглядають
піч); форми печогладини ії печоглб-
дини виникли внаслідок семантично-
го зближення, відповідно, з гладити
і глодати (родичі нареченої гладять,
мажуть піч, за що їх частують). —
Грінч. III 150. — Див. ще глядіти,
піч.
[печурічка] (орн.) «берегова лас-
тівка, Кірагіа гірагіа Е.» Нед, [печеріца
Ник, печкур НикНикЕЛ, пічкур тж]
«тс.»; — похідні утворення від [печу-
ра\ «нора в березі», [пічка] «ямка»;
назви зумовлені тим, що ці птахи гніз-
дяться в норах по берегах річок, на
схилах ярів і балок. — Воїнств.—Кіст.
336. — Див. ще піч. — Пор. пецух,
пічкур1.
[пешестиця] (бот., у виразі [п. му-
чистка] «Ізагіа їагіпоза Ег.») Мак; —
неясне.
[пещера] «печера» Нед; — запози-
чення з церковнослов’янської мови;
рсл. пещера, стсл. пештера відповіда-
ідщь др. печера, укр. печера. — Фас-
мер НІ 256. — Див. ще печера.
п’єдестал; — р. пьедестал, бр.
п’едзстал, п. ріесіезіаі, ч. ріедезіаі,
слц. слн. ріебезїаі, болг. м. пиедестал,
схв. пи]едестал] — запозичення з фран-
цузької мови; фр. ріесіезіаі «п’єдестал,
підніжжя» походить від іт. ріедізіаііо
«тс., підставка», що є результатом злит-
тя виразу ріе сіі зіаііо, який складаєть-
ся зі слів ріе(сіе) (< лат. рез (зн. в.
редет)) «нога», ді (< лат. де) «від;
для» та зіаііо «крісло, місце» герман-
ського походження; пор. двн. зіаІІ
«стійло, стайня; стояння», нвн. ЗІаІІ
«стайня», англ. зїаіі «крісло; стійло»,
споріднені з дінд. зіЬаІаН «стоїть міц-
но», гр. отєЛХсо «шикую; впорядковую»,
прус. зіаіііі «стояти», псл. зіаіі, укр.
стати. — СІС2 645; Фасмер III 422;
51. \ууг. оЬсусЬ 569; НоіиЬ—Еуег 371;
РЧДБЕ 556; Ву]акли]а 718; КІеіп 1146,
1502—1503. — Див. ще де-, педаль,
стати.
[пєкний] «гарний» ВеБ; — запози-
чення з польської мови; п. ріекпу,
[ріекпу], ст. *рі^кгу, ріекпу, як і ч. рек-
пу, слц. рекпу, вл. нл. рекпу «тс.», по-
ходить від псл. *рекгь (назальність у
польській мові вторинна), що виникло
з *роікгоз, спорідненого з лит. риікиз
«чудовий, блискучий», лат. риісйег «гар-
365
пєрнасія
пиж
ний, прекрасний»; припущення (Вгйск-
пег 412) про походження від кореня
ріек- «старатися» недостатньо обгрун-
товане. — Оньїшкевич Исслед. п. яз.
247; МасЬек Е86С 442; НоІиЬ—Еуег
365. — Пор. Пульхерія.
[пєрнасія] (боті) «сорт картоплі»
Л; — неясне.
п’єса; — р. пьеса, бр. п’єса, ч. ріе-
са, слц. заст. ріеза, болг. м. пиеса, схв.
піріеса, пи/'еса, слн. ріесе; — запози-
чення з французької мови; фр. ріесе
«шматок, частина; п’єса» виникло з ст.
ресе «тс.», що зводиться до нар.-лат.
*реНіа галльського походження; пор.
вал. реїЬ «малий», брет. рег «тс.». —
СІС2 645; РЧДБЕ 556; Ву]акли]а 718;
Баигаї 557; КІеіп 1184.
[пєц] «піч» Нед, [пец] «тс.»
ДзУЗЛП, [п’єцбк] «пічка» О, [пєцух]
«домувальник, сидень, той, що сидить
на печі» Нед, [п’єцушок] «хлопчина,
що взимку сидить на печі» О, [опе'цок]
«припічок» Нед; — запозичення з поль-
ської мови; п. ріес «піч» відповідає укр.
піч. — Дзендзелівський УЗЛП 104—
105; ВісЬЬагбї 92. — Див. ще пектй.
пйвзи, пйвзини, пизвйни — див.
півзен.
пйво, [пивак] «аматор пива» Нед,
[пивар] «тс.» Нед, пиварня, пивна,
[пйвник] «продавець пива», пивниця,
пивничка, [пивнйчник] «буфетник, ви-
ночерпець, гарсон» Нед, [пивнйчний]
«тс.» Нед, пйвнйіц — р. др. болг. м.
пйво, бр. піва, п. вл. нл. рі\уо, ч. слц.
ріуо, схв. пйво, слн. рїуо, стсл. пиво; —
псл. ріуо, пов’язане з дієсловом рйі
«пити»; — пов’язання з дінд. рТуаЬ
«жир», ав. рїуа-, гр. тар «тс.» (ПЬІеп-
Ьеск 168) безпідставне. — Фасмер III
258; Преобр. II 56; МасЬек Е86С 452;
8сЬизіег-8е\ус 1071; Младенов 421;
8кок II 667; Критенко Вступ 552; МеіІ-
Іеі Еіибез 373. — Див. ще пйти.
[пйгва] (бот.) «айва звичайна, айва
довгаста, Субота уиі^агіз Регз. (Субо-
та оЬІопеа МіИ.)» Куз, [пїгва Куз,
піґва Нед] «тс.»; — р. [пйгва], п. рі§-
\уа «тс.», ч. ст. ріЬуа «фіга»; — через
366
польську і старочеську мови запозиче-
но з давньоверхньонімецької; двн. ГТ^а
«фіга» походить від лат. Йсиз «тс.»;
менш переконлива думка (Иллич-Сви-
тьіч ЗИРЯ II 75—77) про запозичення
слов’янського *рі§у через тюркські мо-
ви з іранських (пор. перс. ЬеЬ «айва»,
афг. ЬиЬй, тадж. бихи «тс.»). — Нім-
чук 260; Фасмер—Трубачев III 259;
Преобр. II 57; Мікі. ЕУ/ 246. — Див.
ще фікус.
[пигйда] «плаксій» Ва; — р. [пйга-
лить] «канючити, плакати, набрида-
ти»;,— звуконаслідувальне утворення
з основою пиги-, що передає плач,
квиління. — Пор. пигйця.
[пигйця] (орн.) «чайка, УапеІІиз уа-
пеііиз Б.» Нед, [пигйкавка ВеНЗн,
пигйчка, пйголиця Нед] «тс.», [пігіка-
ти] «жалібно кричати» Она; — р. [пй-
галица, пйгалка, пигдлка], п. [рі-
сЬуіка] «тс.»; — суфіксальні утворення
від звуконаслідувального пиги-, пара-
лельного до вигуку киги, що переда-
ють крик цього птаха; пор. [кигйця]
«чайка», [кигйчка] «тс.». — Булахов-
ський Вибр. пр. III 192; Фасмер III
258; Преобр. II 56—57; Потебня РФВ
4, 213; Младенов 422. — Пор. кигй,
пигйч.
[пигйч] (орн.) «сіра сова, 8ігіх аіи-
со Б.» Шарл, ВеБ, ВеНЗн; — похідне
утворення від звуконаслідувального
пиги-, що передає крик цього птаха;
пор. пугач від пугу (крик пугача). —
Пор. пигйця.
пиж «пучок вовни, повсті для заби-
вання набою у вогнепальну зброю, яка
заряджається з дула; [шип]» О; — бр.
пьіж «тс.»; — запозичення з російської
мови; р. пьіж «клейтух; [пузань]» зіста-
вляється з пузо, пузйр, а також з р.
[пуга] «тупий кінець яйця», лтс. раи^игз
«пагорб», раи§а «подушка, м’яка під-
кладка хомута», дінд. рй§аЬ «купа; юр-
ба», гр. 7гйуг) (анат.) «зад». — Фасмер
III 399, 417; Черньїх II 87; Преобр. II
159; Младенов 422; Вй§а ВВ І 332, II
528; Реїегззоп АІ8ІРН 36, 147—148; Ма-
ігепаиег ЕР 15, 164. — Див. ще пузо.
пижельник
пикнйця
[пижельник] (бот.) «кадило мелі-
солисте, МеІіНіз теїіззорйуііит Б.»
Мак; — неясне; можливо, пов'язане з
пиж.
[пйжмо1] «запашна речовина тва-
ринного або рослинного походження,
мускус» Куз, [пижмак] (зоол.) «муску-
совий щур, ЕіЬег гіЬеіЬісиз» Нед, [пиж-
манець] (зоол.) «спрутовик мускусовий
(головоногий молюск), ЕІебопе» Куз,
[пижмйнець] «тс.» Нед, [пижмдвець]
(зоол.) «кабарга (мускусова), Мозсішз
тозсЬіїегиз» Нед; — бр. ст. пижмо
«мускус», п. рігто, ч. слц. вл. рігто
«тс.»; — через посередництво польсь-
кої і чеської мов запозичено з давньо-
верхньонімецької; двн. Ьізато (> нвн.
Візат) «мускус» походить від слат.
Ьізатит «тс.», яке зводиться до гебр.
Ьезет «пахощі», спорідненого з сір.
Ьезтб «тс.». — Шелудько 42; НісЬ-
йапК 92; Фасмер III 259; Преобр. II 57;
Бульїка 243; Вгйскпег 416; Масіїек
Е84С 453; НоІиЬ—Еуег 374; КІи^е—
Міігка 79; Сезепіиз 131. — Пор.
бальзам.
пйжмо2 (бот.) «Тапасеіит Б.; [адо-
кса мускусна, Абоха тозсЬаіеІІІпа Б.
Мак; юринея волошкова, Зигіпеа суа-
поісіез Е)С Мак; морківник, Зііаиз Ьез-
зегі ОС Мак]», [пижма] «гадючник в’я-
золистий, Еііірепсіиіа иітагіа Махіт.
Куз; деревій звичайний, АсЬіІІеа тіїїе-
Іоіішп Б. Мак; шандра, МаггиЬіит Б.
Мак», [пижмачка] «адокса мускусна»
Мак, [пижмівник] «тс.» Мак, [пйзьмо]
«пижмо», [піжма Мак, піжмо Мак,
пізма Мак] «тс.»; — р. пижма «Тапа-
сеіит; [деревій]», [пижмачка] «адокса
мускусна», бр. піжма «Тапасеіит Б.»,
ч. [рігто] «садова айстра китайська,
СаІІІзіерЬиз сЬіпепзіз ІХІезз.»; — ре-
зультат перенесення на рослини назви
[пйжмо] «мускус», зумовленого тим,
що ці рослини мають сильний мускус-
ний запах. — Фасмер III 259; Меркуло-
ва Очерки 105. — Див. ще пйжмо1.
[пйза] «пика» Нед, [пизатий] «пи-
катий» Нед, [пйзитися] «дутися, бун-
дючитися»; — запозичення з польської
мови; п. руга «пика; товстощокий» по-
в’язане чергуванням голосних з [риго]
«черево»; дієслово [пйзитися] пов’я-
зується також (Куркина Зтимология
1971, 71—72) з р. пьіжиться «надува-
тися, силкуватися», яке належить до
того ж етимологічного гнізда. — Вгйск-
пег 450. — Див. ще пузо. — Пор. пйзи.
[пйзи] (кул.) «зварені кульки з ки-
слого гречаного тіста, які їдять із час-
ником та олією», [пйжик] «оладка з
тертої картоплі» Корз; — запозичення
з польської мови; п. ругу (одн. руга)
«галушки з тертої картоплі» пов’язане
чергуванням голосних із [риго] «чере-
во». — Вгйскпег 450. — Див. ще пу-
зо. — Пор. пйза.
[пйзя] «рева, плаксій» ЛексПол,
[пйзі] «рюмси», [пйзяти] «рюмсати,
плакати» тж; — очевидно, пов’язане з
[пигйда] «плаксій» (див.).
пййка, пийко — див. пінка1.
[пик] (у виразі [ані п.] «ні пари з
уст») Нед, [пйкати] «видавати слаб-
кий звук; бурмотіти» Нед, запйкати-
ся, запйкуватися', — звуконасліду-
вальний корінь гіи-, пі-, розширений
компонентом -к-; аналогічні за похо-
дженням лтс. ріка «плаксива дитина»,
прус, рісіе (вид дрозда); пор. також
лат. рїріо «цвірінькаю», ріро «пищу», рї-
ріб «голуб’я, пташеня», гр. ттгі^со «пи-
щу» (про пташеня), тгітгос «зелений дя-
тел», дінд. ріррака (вид птаха). — Фа-
смер III 260; Преобр. II 58; ІІ]іпзкі] К2
43, 179; А¥аИе—Ноїт. II 309. — Пор.
писк, пікати.
пйка «велике, товсте обличчя; об-
личчя з надутими щоками», [пицура,
пицюра] «тс.», пикатий', — р. [пйка]
(з укр.), бр. [піка] (з укр.); — пов’я-
зане чергуванням голосних з пукати
«тріскати, лопати»; пов’язання з р. пй-
кать, пйкнуть (Трубачев Зтимология
1964, 133) викликає сумнів. — Соло-
моновский ФЗ 3—4, 1888, 16. — Див.
ще пукати1.
[пикнйця] «ковбаса»; — очевидно,
етимологічне *пекнйця, пов’язане з
пектй (див.).
367
пил
пилачка
пил «порох' курява», пилина, [пил-
ка] «порошинка», [пилбвник] «гри-
фель» Нед, пилок (бот.), [пилбчня]
«пильовик» Куз, пилюга, [пилюжйна]
«пороїйина», пилюка, [пилюра] «пилю-
ка», пиляк (бот.), пиляка, пильовик,
[пилинкуватий] «пилуватий» Нед, пи-
луватий, пилястий, пйльний «кур-
ний», пилити, запилювач, запильник
(бот.), запйльний (бот.), запилити
(бот.), [опйлки] «обметиця» ЛЖит, об-
пилювач, обпильник, обпйльний, об-
пилювальний, обпилити, припил, роз-
пилювач, [розпиляч] «розпилювач»; —
р. пьіль, бр. пьіл, п. руі, ч. руї (бот.)
«пилок», слц. реї’, руГ «тс.»; — псл.
руїн, утворене, очевидно, від іє. *р(Ь)й-
«дути», до якого зводяться також гр.
срсоаш «дму, пихкаю, сопу», лит. рйзіі
«дути, віяти», лтс. ризі «тс.», псл. ру-
хані «дути, пихкати, сопіти», укр. пих-
кати-, менш певним є пов’язання з
лат. риіуіз «пил, дрібний пісок» (Ма-
сЬек ЕЗЛС 502; НоіиЬ—Буег 406). —
Фасмер III 418; Черньїх II 87—88;
Вгйскпег 449; Тгаиітапп 233. — Див.
ще пих..
пила «пилка; [лісопилка О]», [пи-
лавйни] «тріски при пилянні дров»
Нед, [пилйння] «тирса», [пиловйни,
пиловйння] «тс.», пилка, пилник «тер-
пуг», пильник, пильня «приміщення,
де пиляють деревину», пиляр, пил-
куватий «пилоподібний, з дрібними
зубцями по краях» Куз, пилчастий,
[пильчастий] Нед «тс.», пиляти, вй-
пилка, напилок, напйльник Куз, над-
пил, [опйлок] «обаполок», обпилбвник,
обпилювач, перепалка, підпилка, під-
пилок СУМ, Нед, пропил, пропйлка,
розпил, розпилювач, розпилювальний,
спилок', — р. пила «пилка», бр. піла,
др. пила, п. вл. нл. рііа, ч. рііа, слц.
рГІа «тс.», болг. пила «терпуг», м. пила
«пилка», схв. пила «пилка; терпуг»,
слн. рііа «терпуг», стсл. пила «пилка»; —
псл. рііа, запозичене з германських
мов; герм. ’ЧіІа (двн. днн. Іїіа «терпуг»,
нвн. Реііе, дангл. їеоі, ПІ, англ. Піе
«тс.») споріднене з лат. ріп^о, -еге «ма-
368
лювати; вишивати; прикрашати», гр.
тирос «гострий», дінд. рітзаіі «вирі-
зує, вирубує», псл. рьзаіі, різаіі, укр.
писати', думка про спорідненість з
лит. реїііз «ніж», лтс. реїііз, прус, реііе
«тс.» (Тгаиітапп 210; Егаепкеї 563;
МйЬІ.—Епсіг. III 192) викликає сумнів;
неприйнятне припущення (Еіск К2 22,
379) про зв’язок із лит. ріаиіі «різати»,
ріикіаз «пилка». — Фасмер III 261;
Черньїх II 32; Преобр. II 58; Вгйскпег
414; МасЬек ЕЗЛС 449; НоіиЬ—Еуег
372; Зкок II 656; „Трубачев Рем. тер-
минол. 376—377; Заиг ЕІ. Вгип. 107—
109; Младенов 422; ІІЬІепЬеск АЇЗІРЬ
15, 490; Міккоіа ВегйЬг. 150—151;
НоІІЬаизеп АеАУЬ. 105; К1и§е—Міігка
190; КІеіп 591, 1112; АУаИе—НоГш. II
305; Ргізк II 535—536. — Див. ще
пестрий, писати.
пилав «плов», [пілав Она, пулава
Бі] «тс.», плов', — р. пилав, бр. пілау,
п. рііау/, рііау/, рііаі, ч. рііау, слц. рііау,
рііаї, болг. пилаф, м. пилав, пилаф
«тс.», схв. пилав. «рисова каша»; —
запозичення з турецької мови; тур. рі-
Іау «пилав» походить від перс, раїау
«тс.». — Москаленко УІЛ 58; Фасмер
III 261; Шипова 260; Преобр. II 58;
Дмитриев 542; Кораііпзкі 750; НоіиЬ—
Буег 373; РЧДБЕ 557; Мікі. ТЕІ II 143;
Радлов IV 1337; КІеіп 1185.
[пилас] (іхт.) «пила-риба, Зриаіиз
ргізііз» Куз; — похідне утворення від
пила; назва зумовлена тим, що відрос-
тки по боках цієї риби схожі на зуби
пили. — УРЕС II 791. — Див. ще пй-
ла.
[пилачка] (ент;, у сполученні [п.
соснова]) «пильщик сосновий, БорЬу-
гиз ріпі (ТепіЬгесІо ріпі)» Нед, пильщик
«комаха родини іепійгесііпісіае», [пи-
люх] «пильщик, ТепіЬгесІо» Нед, [пи-
люхбвець] «комаха Зазіа ІепїЬгесііпі-
їогшіз» Нед; — р. пилйльщик, слц. рі-
Ііагка «тс.»; — похідні утворення від
пила, пиляти; назви зумовлені тим,
що яйцеклад цих комах своєю формою
нагадує пилку. — ССРЛЯ 9, 1188;
БСЗ 33, 37. — Див. ще пила.
пиленя
пйльний
[пиленя] «Індича, курча, гусеня»,
[піленя] «курча»; — вл. рііо «каченя»,
нл. рііе «гусеня», полаб. реіід, «курча»,
болг. м. пиле «курча; пташеня», схв.
пиле «тс.»; — псл. ріі^ звуконасліду-
вального походження, як і лит. руїе
«качка», лтс. рїіе «тс.», прус, ріііе (ви-
гук для підкликання качок); пор. та-
кож крим.-тат. піїі «курча» (Радлов IV
1338), тур. ріііс «тс.», чаг. біііч «моло-
дий птах» (Радлов IV 1766). — Фас-
мер III 262; Преобр. II 59; Младенов
422; Тгаиїтапп 217.
Пилйп, Пилйпко, [Филйп, Філип
(Ме), Філіпп Куз, Філь Шейк, Філько,
Хвілко, Хвіль, Хвілько, Хілкб, Хіль
тж], Пилйпенко, Пилйпиха, Пилипів-
на, Пилйпівка (церк.) «Різдвяний піст,
піст святого апостола Пилипа», [пили-
півчаний] «який буває в Пилипівку»,
[пилиповний] «тс.», ст. Филип'ь (1427),
Пилипові (1487), Филйпть «конелю-
бець» (1627); — р. Филйпп, бр. Піліп,
др. Филипль, п. ч. слц. вл. Рііір, болг.
Филйп, м. Филип, схв. Фйлип, слн.
Рііір, стсл. Филип'ь, Пилип'ь; — через
церковнослов’янську мову запозичено
в давньоруську з грецької; гр. ФіЛипгос
походить від апелятива сріЛітттго^ «той,
що любить коней», утвореного з основ
дієслова сріЛєсо «люблю» та іменника
їігттос «кінь». — Вл. імена 80; Беринда
239; Фасмер IV 194; Петровский 222;
Спр. личн. имен 468; Кореспу 65; Ил-
чев 510. — Див. ще Архйп, філантроп.
пилипбн «представник розкольни-
цької секти російських старообрядців,
що з XVII ст. почали оселятися в захід-
них губерніях колишньої Російської
імперії»; — р. филйпповец, [филипбн],
бр. [піліпбн, піліпбнец], п. ЇІІіроп
«тс.»; — пов'язане з ім’ям засновника
секти стрільця-втікача Фотія, що при-
брав собі ім’я Пилипа (Філіппа). —
ССРЛЯ 16, 1378; 31. \муг. оЬсусії 218. —
Див. ще Пилйп.
[пиліш] «місце, де лежить свиня;
забруднене місце» Нед; — неясне.
[пйлка] «м’яч»; — бр. [пі'лка]
«тс.»; — запозичення з польської мови;
п. рііка утворено від ст. рііа «тс.», що
походить від лат. рііа «м’яч, куля», по-
в’язаного з рііиз «волосся», рііеиз «пов-
стяна кругла шапка», спорідненим з гр.
тгїлос; «повсть», псл. *рь1зїь, укр.
повсть. — 8 XV IV 193; Майє—Ноїт.
II 302, 303. — Див. ще повсть.
[пилбчник] (бот.) «плаун звичай-
ний, Бусоробіит сіауаїит Б.»; — похід-
не утворення від пилок.', назва зумов-
лена тим, що спори цієї рослини (сі-
м’яний пилок) збираються і широко ви-
користовуються, зокрема, вживаються
в медицині для пересипання пілюль, а
також як дитяча присипка. — Вісюлі-
на—Клоков 60; Нейштадт 60. — Див.
ще пил.
пйльга — див. пільга.
пйльний, [пильновйтий] «старан-
ний, дбайливий», [пилити] «спонукати;
відзначати, помічати, звертати увагу;
уважно спостерігати, стежити» Нед,
[пилувати] «поспішати», пильнувати
«охороняти, стерегти; стежити, спосте-
рігати; дбати», [пильнуватися] «бути
напоготові, насторожі; оберігатися»,
[пилювати] «спішити» О, [впильнува-
ти] «з’явитися вчасно; улучити час»,
спильна «пильно», [упильнований] «ре-
тельно виконаний» Нед; — р. [пйль-
ньш] «старанний, дбайливий», бр. піль-
ньі «тс.; потрібний, необхідний, термі-
новий», др. пильнии «винятковий, ви-
датний»; — не зовсім ясне; вважається
запозиченням з польської мови (Пре-
обр. II 59; КісНЬагсИ 92; МДкоу/зкі 50г
19/2, 210); п. рііпу «дбайливий, ста-
ранний; негайний, терміновий», як і
споріднені з ним ч..рііпу «тс.», ріііі «по-
спішати», ст. рііеїі «старатися», слц.
рііпу «старанний, дбайливий; терміно-
вий», вл. нл. рііпу «старанний, дбай-
ливий», етимологічного пояснення не
має; припускається (8аиг ЕБ Вгип.
111) зв'язок з гіпотетичним псл. *ріМі
«турбуватися», іє. *реіі- «тс.»; можли-
во, сюди ж належить р. [пильчук]
«око», [пиль] «пора термінової літньої
роботи»; непереконливе припущення
(Тебезсо Бап^иа^е 27/1, 18—28; Ма-
369
пильнйця
пинйти
сіїек Е8ЛС 449) про походження від
псл. *ргі-1ь§-ьп'ь (р. прилежньш), як і
пов’язання (Опсігиз 81. АУогізі. 118—
119) з -псд.. рііііі «бити, сікти, різати»,
рііа «пилка»; сумнівне також зіставлен-
ня (8сЬиз1ег-8е\¥с 1064) з псл. *рьІгґь
«повний». — Фасмер III 262; Вгйскпег
413; Мікі. ЕУ/ 246.
[пильнйця] (ент.) «комаха Хуіоіа
(Хуіііа?)» Нед; — пов’язане з пила,
пиляти (пор. нім. 8а§еГІІе§е «тс.»,
букв, «пила-муха, пила-комаха»); моти-
вація назви неясна. — Див. ще пйла.
пйльщик, пилюх, пилюхдвець —
див. пилачка.
[пилюк] (орн.) «лунь, Сігиз»; — р.
[пилюк] «канюк, сич, невелика сова
різних видів», болг. [пилюк] «хижий
птах, що краде курчат», [пиляк] «тс.»,
схв. пйлзуга «кібець», слн. [ріІ]йй]
«шуліка; лунь»; — псл. ріІ]икг> «птах,
що краде курчат, каченят, гусенят»,
похідне утворення від ріі^ «курча,
каченя, гусеня». — Фасмер III 262;
Преобр. II 59; Младенов 422. — Див.
ще пиленя.
пиля — див. біля.
Пймін (чоловіче ім’я), Пймон, [Пі-
мен], ст. Пимин/ь «пастьір» (1627); —
р. Пймен, бр. Пімен, болг. Пимен', —
запозичення з грецької мови; гр.
Поірру утворене на основі іменника
тгоіцру «пастух, вівчар; пастир», пов’я-
заного з тгощаіусо «пасу, вівчарюю;
турбуюсь, піклуюсь», спорідненим з
лит. ріетиб «пастух», ріетепаиіі «бути
пастухом, пасти», дінд. рауй- «пастух,
сторож», раїі «пасе, стереже», ав.
рауау- «сторож». — Вл. імена 80; Бе-
ринда 227; Петровский 179; Спр. личн.
имен 445; Илчев 395; Егізк II 573;
Воізаср 800—801.
 пйнда1 «зарозумілість, пиха, чванс-
тво», [пйндження], пйндик «чванько»,
[пундик] «маленький товстий хлопчик
чи дівчинка; карлик» Бі, [пундирега]
«чванько» Корз, [пундя] «тс.» Бі,
[пундюха] (назва корови, очевидно,
товстої), пиндючливий «пихатий, бун-
дючний», пиндючний «тс.», [пендючи-
370
ти] «надувати; настовбурчувати» Бі,
пйндитися «пиндючитися», пиндючи-
ти (у виразах п. ніс, морду «бундючи-
тися»), [пендючитися] «надуватися,
бундючитися; настовбурчуватися» Бі,
пиндючитися «тс.», [піньдючити] «на-
тягати» Пі, [пундючити] «надувати, на-
стовбурчувати» Бі, [пундючитися] «на-
дуватися, настовбурчуватися; бундю-
читися», [запйндоритися] «запишати-
ся, набундючитися» Ж, напиндючений
«чванливий», розпйндитися «дуже за-
пишатися, розпиндючитися»; — бр.
[пінда] «пихата жінка, що любить
пишно одягатися», [піндьїріць] «пишно
одягати, випинати», п. ріпсіа «франти-
ха», ч. ріпсіїк «карлик»; — не зовсім
ясне; очевидно, афективне утворення,
пов’язане з випинати, напинати-, ви-
ведення від рум. ріпсіа «засада» (8сйе-
Іийко 140) позбавлене підстав. — Пор.
бундючитися, прйнда, п’ястй.
[пйнда2] «стрічка» ВеБ; — резуль-
тат видозміни форми бйнда «тс.»
(див.).
[пиндйга] «юшка з кислого моло-
ка» Нед; — очевидно, переосмислене
запозичення з польської мови; п. [ріп-
сіу§а] «напій, горілка» є афективним
утворенням від ріс «пити», споріднено-
го з укр. пити. — 8АУ IV 194. — Див.
ще пйти.
[пйндик] «хвіст» Нед; — афектив-
не утворення.
[пйндорити] «наполягати, наполег-
ливо проводити» Нед; — неясне.
[пиндрячити] «мрячити» (?) (у
конструкції надворі дощ пиндрячить),
імовірніше «періщити», пор. [запин-
дрячити] «увігнати,, засунути» Я; —
афективне утворення.
[пиниги] (бот.) «круглі малі сливи,
Ргипиз іпзіШіа Б.» ВеНЗн, Мак; — не-
ясне.
[пинйти] «заважати, перешкоджа-
ти», [пиняти]. «зволікати», [пеняти]
«бути неакуратним, незграбним», [тіня-
вий] «повільний, неквапливий» СУМ,
ВеБ, [пенявий] «неакуратний, незграб-
ний», [пинь] (невідм.) «затримка, пере-
пйнтати
пйпка
починок» О, [пиня] «уперта людина»
Кур, безупинний, впин (у виразі нема
впину), [запинйти] «зупинити, припи-
нити», запинатися «зупинятися в мов-
ленні; перериватися, припинятися (про
голос, розмову та ін.)», запнутися,
зап’ястися «тс.», [запйна] «перешко-
да», запона «тс.», запинка «зупинка в
мові; (заст.) кома», зупинити, зупйн
(у виразі нема зупину) Г, Ж, зупинка
Г, Ж, невпинний, [незупйнно] «безпе-
рервно» Ж, [неприпйнний] «нестрим-
ний; безперешкодний», неспинний, не-
упйнний, [опенйтися] «зупинитися»
Ж, опинатися «чинити опір; [запина-
тися в мові]», опинйти «зупинити»,
опинйтися «потрапити, з’явитися; зу-
пинитися», [бпйнка] «перешкода» Ж,
перепинити, \перепеня\ «перешкода»
Пі, перепйн (у виразі нема ні впину,
ні перепину), перепинка «зупинка; пе-
решкода», перепона «перешкода», [пе-
репбня] «тс.» Бі, припинити, [прйпйн\
«зупинка, затримка» Г, Нед, [припйна
Нед, прйпинка] «тс.», спинити, спин
(у виразі нема спину), спинок «тс.»,
[спбна] «перепона» Бі, упинити «зупи-
нити, стримати», упин, упинка (заст.)
«кома» Нед; — р. [пинить] «затриму-
вати» (?), [запинать] «зупиняти, за-
тримувати», запинаться «зупинятися
в мовленні», запинка, бр. запінацца,
запінка, схв. запон «затримка, зупин-
ка»; — характерні головним чином для
української мови похідні утворення від
псл. р^ІІ, рьпр «п’ясти, пну», які розви-
нулись, очевидно, на грунті префік-
сальної похідної форми га-ріпаїі «запи-
нати, затягувати (дорогу) якимись пе-
репонами». — Див. ще п’ястй. —
Пор. запона.
[пйнтати]. «шукати, стежити» О,
[пинт] «слід; настрій» О, [напйнта-
ти] «знайти, напитати» О, [напйнта-
тися] «попасти під руку» О; — оче-
видно, результат зближення з пита-
ти(ся) запозиченого рум. рїпйі «під-
стерігати, вистежувати», рйпсіа «засід-
ка», яке виводиться від болг. ст. цсл.
пждктк «гнати», спорідненого з укр.
[пудити] «тс.». — СДЕЛМ 344; ОБКМ
623. — Див. ще пудити.
[пйпа1] «люлька» О, [піпа] «тс.»
ВеУг, [пйпка] «тс. О; мундштук люль-
ки Нед», [піпка] «тс.» Нед; — р.
[пйпка] «люлька», бр. піпка, п. слц.
рірка, ч. [рїра] «тс.»; — через західно-
слов’янські мови запозичено із серед-
ньоверхньонімецької; свн. рїіїе (двн.
рМ(0а «трубка, дудка, цівка», нвн.
РГеіїе «свисток, дудка; люлька»), як і
днн. дісл. рїра, дангл. рїре «дудка;
люлька», фр. ріре «люлька», походить
від нар.-лат. *рїра «дудка», пов’язаного
з лат. рїраге «пищати» (про птахів). —
Фасмер III 264; К1и§е—Міїгка 542. —
Див. ще писк.
[пйпа2] (дит.) «вода» Л, Па; — ре-
дуплікативне утворення (характерне
для слів дитячої мови) від основи пи-
«пити». — Див. ще пити.
[пйпа3] «вид дитячої гри» (в якій
один з учасників накидає на себе про-
стирадло і лякає решту гравців з тем-
ної кімнати); — неясне; можливо, в
якийсь спосіб пов’язане з р. [пйпа]
«короткозора, підсліпувата людина».
[пипак «мозоль», [піпа] «наріст у
коней» О, [піпак] «підколінна пухлина
(у коня) Нед; наріст, гуля ВеУг»,
[бібак, пупак] «тс.» тж; — п. рірак
«хворобливий наріст на нозі коня»; —
через посередництво польської мови
запозичено з німецької; нім. РіррЬаске
«підколінний опух» складається з імен-
ників Ріррз «опух», який походить від
іт. рірііа «пипоть», що зводиться до
лат. рііиїіа «сопля, гнійна рідина», спо-
рідненого з гр. тгїар «жир», тгісоу «жир-
ний», дінд. ріпак «тс.», стсл. питати
«годувати», і Наске «п’ята», спорідне-
ного з снідерл. кас, каске, гол. как,
фриз, какке, дісл. кбкіІІ «суглоб'на за-
дній нозі», лат. соха «стегно», дірл.
созз «нога». — Шелудько 42; ЗУ/ IV
200; Вегп. І 581, 585; К1и§е—Міігка
279; АУаІке—НоГт. І 283, II 211—212,
311.
[пйпка] «сосок , на грудях; носик
молочника, чайника», пипоть «хворо-
371
пйпнати
пирей
бливий наріст на кінчику язика у ку-
рей», [кипіть] «тс.» Мо, Дз, [пйптик]
«тс.; сосок»; — бр. [пьіпоць] «пипоть»,
[пьіпло], п. рурес, ч. ст. рірес, болг.
пйпка «тс.»; — звуконаслідувальне ут-
ворення, споріднене з лит. руріі «пища-
ти», лат. ріреге «тс.», англ. рір «пи-
поть»; семантичний зв’язок пояснюєть-
ся тим, що птахи, у яких з’являється
пипоть, видають своєрідний писк; ре-
конструкція псл. *ріі'ьіь «пипоть» і зве-
дення його до іє. *ріі:и- «слиз, смола»
(МасЬек Е84С 643) мало обґрунтовані. —
Преобр. II 59; Вгйскпег 449; НоІиЬ—
Кор. 273; Младенов 423; Мікі. ЕУ/
249. — Пор. писк.
[пйпнати] «копатися, мудрувати»
Нед, [пйпнавка] «порпання, копани-
на», [пипнанйна] «тс.» тж; — р. [пьіп-
нить] «копатися», [пьіплить] «тс.», бр.
[пьіпніць] «повільно робити, копатися»,
[пьіпліць] «тс.», п. [руріас] «робити не-
дбало і повільно, бабратися», [руріас,
рурііс] «тс.», ч. ріріаїі зе «возитися,
копатися», ріраіі «мацати», ст. оріріаіі
«обмацати», слц. ріріаї’ за «виконувати
дрібну роботу; копатися, возитися», вл.
рірііс «тс.», рірііс зо «копатися, возити-
ся», болг. пйпам «мацаю, хватаю», м.
пипа «мацає, обмацує», схв. пйпати
«мацати; зволікати», слн. ріраіі «витя-
гувати, виривати»; — псл. ріраіі «ма-
цати»; — єдиного пояснення не має;
вважається звуконаслідувальним утво-
ренням (Фасмер III 419; НоІиЬ—Кор.
273; 5кок II 659); пов’язується також
(Младенов 423; МасЬек Е53С 450) з
іє. *ре1р-, тим самим, що й у лат. раї-
раге «погладжувати», укр. палець. —
5сЬизїег-5е\ус 1066.
пир* (заст.) «бенкет», парувальний
(заст,) «учасник пиру, любитель бен-
кетів, бенкетник», [пирлйвий] «щедрий
на бенкети, охочий до бенкетів» Нед,
[парний] «жирний, поживний» Нед,
парувати (заст.) «бенкетувати»; — р.
болг. м. пир, др. пир'ь «бенкет», схв.
пар «тс.; весілля», слн. ріг «бенкет»,
стсл. пир’ь; — псл. ріпщ. «тс.», пов’яза-
не з ріїі «пити» (як бать з баіі). —
372
Фасмер III 264; Черньїх II 34; Преобр.
II 60; Младенов 423; 5кок II 660; Мікі.
ЕУ/ 246. — Див. ще пйти.
пир2 — див. перти3.
[пйра] «собака-дворняжка» Г, Нед,
[пйрга] «тс.» тж; — неясне; можливо,
пов’язане з [пир] «сварка» як позна-
чення злого собаки. — Пор. перти3.
пиргач (зоол.) «кажан, Уезрегііііо
Б.», [паргач ДзУЗЛП, пергач, перогач
тж, пиргаль ВеНЗн, пирхач ДзУЗЛП,
попергач, спиргач, чипіргач тж] «тс.»;
— п. [руїдасек, ругЬасг, ргЬасг], слц.
[ріг^ас, рігіЬас, зрігЬас, зрегас, тізре-
гЬас, уізрегЬас], схв. [пирац] «тс.»; —
складне утворення з компонентів пир,
того самого, що входить і до складу
назви нетопир «кажан», і гач-, пов’я-
заного з [гачі] «штани» (пор. п. §асек
«кажан», [^асоріегг] «тс., (букв.) літа-
ючий у штанях»); форма [спиргач],
можливо, пов’язана з слц. [зрігЬас],
яке є результатом скорочення складе-
ної форми [тізрегЬас] з початковим
компонентом тіз (< тузь) «миша»; дум-
ка (Дзендзелівський УЗЛП 102—103)
про запозичення українських назв з
польської мови не зовсім переконлива.
— Бандрівський Досл. і мат. V 6; Нім-
чук 201; Зтуї Рог. ]$г. 1958/4, 181;
51а\узкі І 244—245. — Див. ще гачі,
нетопйр. — Пор. миш-пиргач, не-
шпергач, пйрйця.
[пирей] «солом’яний попіл» Нед,
[пирій] «тс.» Нед, [парити] «загорати-
ся від гніву» Нед, [парний] «пряний»,
[пирнячий] «пряний; (про запах) гост-
рий Нед», [запаритися] «червоніти від
гніву» Нед; — р. [пйрей] «присок, га-
рячий попіл; припічок, загнітка», п.
регг «присок», [руггупа], ч. руг «тс.»,
слц. ругіпа «перегорілі рештки, попіл»,
вл. ругіс «топити, опалювати, гріти»,
ругіс зо «червоніти», нл. ругіпа «іскра,
гарячий попіл; трут», ругіз «запалюва-
ти, розпалювати», схв. пир/ан «тушко-
ване м’ясо», пурити «смажити», слн.
регеіі «тліти, гнити», рїг «тління», рїгау
«тлінний», регау «тс.»; — псл. *ругь
«тліючий попіл, жар»; — споріднене з
пиренка
пиркатий
гр. ігор «вогонь», вірм. Ьиг, умбр. ріг,
ірл. йг, дісл. Гйгг, їїгг, двн. Пиг, Пиіг,
нвн. Ееиег, дангл. дфриз. Пиг, англ.
Пге, снідерл. гол. уииг, тох. А рог, тох.
В р\уаг, гот. Топ, прус, раппо, хет.
раЬЬиг «тс.», дінд. рауаіе «очищає»,
рипаіі «тс.», рйіаЬ «чистий», лат. рйгиз
«тс.», риіаге «чистити»; іє. *реибг «во-
гонь». — Фасмер III 419; Преобр. II
159—160; Вгйскпег 402; Масіїек Е83С
502—503; НоІиЬ—Кор. 307; БсЬизіег-
5є\ус 1197—1198; Бкок II 661; Кри-
тенко Вступ 517; Кіи^е—Міігка 195;
Шакіе—НоГгп. II 390; Кіеіп 593—594,
1278; Угіез ІЧЕАУ 147—148; ЗбЬаппез-
зоп 537; Раїк—Тогр І 286; Рокогпу 828.
[пиренка] (бот.) «рястка зонтична,
ОгпііЬо^аІит итЬеІІаіит Б.» Мак; —
р. [пиренка] «тс.»; — очевидно, пов’я-
зане з пирей (пор. іншу назву цієї рос-
лини [пшеничка] ВеНЗн); назва мо-
тивується, очевидно, схожістю листків
обох рослин (Флора УРСР III 218). —
Див. ще пирій.
пйрий — див. пїрий.
[пйрйця] «метелик Раріїіо; РЬаІае-
па» Г, ВеНЗн, [пирйчка ВеНЗн, піриця
ВеЛ, опариця ВеНЗн, опер ВеНЗн]
«тс.»; — очевидно, пов'язане з осно-
вою пир, тією самою, що й у [пиргач]
«кажан», нетопир «тс.» (пор. слц. [ріг-
£асік] «вид метелика»), — Див. ще не-
топир. — Пор. пиргач.
пиріг, [періг, пирій О], пиріжеч-
ник «той, хто пече або продає пироги»,
пиріжник «тс.», пиріжкова «крамни-
ця, де продають пиріжки», [пирожата]
«вареники» О, [пирожаччя] «великі
пироги», [пирбженє] «вода, в якій ва-
рилися пироги» Нед, [пирбжини] «п’я-
тий день весілля», [пербжини] «тс.»
тж, пирбжне «тістечко» (з р.), пирбж-
ниця «'форма для випікання кондитер-
ських виробів», пирожйтися «здійма-
тися (перев. про тісто); [величатися]»; —
р. пирбг, бр. пірог, др. пирога «пше-
ничний хліб», п. ріегб§ «вареник, пи-
ріжок», рігб£ «тс.», ч. рігоЬ «пиріг»,
слц. рігоЬ «вареник»; — псл. ріго^'ь,
утворене від рігь «бенкет» за допомо-
гою суфікса -О£ь (як р. твбрбг)', при-
пускалося також (Преобр. II 60; Собо-
левский РФВ 66, 348) походження від
руго «пшениця», др. пьіро «полба» під
впливом рігь «бенкет»; виведення
(Катзіесіі 67; Казапеп 2І51РЬ 20, 448)
з тюркських мов (чув. *рйгак, крим,-
тат. тур. чаг. Ьбгак «пиріг з м’ясом»)
не узгоджується з відсутністю слова в
південнослов’янських мовах. — Филин
Образ, яз. 213; Фасмер III 265—266;
Черньїх II 34—35; Шипова 260; Вгйск-
пег 410; МасЬек Е53С 451; Мікі. УОг.
II 283; ЕУ/ 247. — Див. ще пир*.
пирій (бот.) «А^горугит Оагїп.,
Еіуігі^іа Везу.», [париватка Мак, пер-
гій Куз, перевятка Мак, перієватиця
Нед, перієватка Мак, перійка Нед,
пирватка Мак, пирей Нед, пирійка,
пірій Нед, прийоватка Мак] «тс.»,
[перій] «тс.; тимофіївка альпійська,
РЬІеит аїріпит Б.; стоколос безостий,
Вготиз іпегтіз Беузз.» Нед, пирійник
(зб.), [пиріяка], пиріюватий, [перію-
ватий], запирієншї, [заперієний] Ж; —
р. пирей, бр. пирнік, др. пьіро «полба,
двозерна пшениця, Тгііісит зреііа Б.»,
п. регг «пирій», ч. слц. руг, вл. руг, нл.
руг, болг. пирей, м. пире] «тс.», схв.
пир «полба», слн. ріг, стел, пьіро «тс.»;
— псл. *ругь, *ругь]ь пов’язане з руго
«полба»; — споріднене з лит. рйгаї «ози-
ма пшениця», рйгаз «зерно озимої пше-
ниці», лтс. рйгі «озима пшениця», прус,
риге «стоколос», гр. тгорбс «пшениця»,
дангл. їугз «пирій»; іє. *рйго- «зернина».
— Німчук 268; Фасмер III 419; Мерку-
лова Зтимология 1964, 75—76; Вгйск-
пег 402, 647—648; МасЬек Е83С 502;
Згп. гозії. 283; 5сЬизіег-5еу/с 1197;
Бкок II 660; Бернштейн Очерк 1974,
290—291; Тгаиїтапп 232; Сабаляускас
Какзїи кг. ЕпбгеІІпат 221—223; МйЬІ.—
Епбг. III 449—450; Егаепкеї 671; Егізк
II 631; Рокогпу 850.
[пиркатий] «з піднятими вгору ро-
гами; кирпатий Нед»; — п. [ругкаіу]
«кирпатий», [регкаїу] «тс.»; — очевид-
но, сюди ж схв. пріїав «кирпатий»,
прїшти «піднімати, дерти (ніс); наду-
373
пйрса
пйсар
вати губи; кривити рот»; — глибша
етимологія неясна; тлумачення україн-
ської форми як результату метатези в
слові кирпатий (Булаховський Мо-
возн. 8, 1949, 48) здається сумнівним.
[пйрса] «дерев’яна тирса» Л; — не
цілком прозоре; можливо, результат
контамінації форм тирса і пирскати.
пйрскати «бризкати, пирхати»,
пйрснути «швидко побігти», пирск,
[пйрскалка] «бризкалка, зроблена з
бузини або іншої рослини» Л, [пир-
ськйй] «швидкий, баский», [напйрск-
ливий] «запальний, сердитий» Ж, оп-
рйскливий, опришкуватий «тс.»; — р.
пирскать «бризкати, пирхати; неспо-
дівано вискакувати», бр. пйрскаць
«бризкати, пирхати», п. [ругзкас] «бриз-
кати, прискати», нл. ругзус зе «розлі-
татися; бити» (про дощ), схв. прокати
«тс.»; — не зовсім ясне; вважається
результатом метатези у формі приска-
ти (пор. аналогічні співвідношення у
[пирщ] — прищ, [кирвавий] — крива-
вий), при цьому припускається вплив
порскати (Булаховський Вибр. пр. II
273); пояснюється також (Фасмер III
333—334; Шахматов ИОРЯС 7/2,
338) як експресивний варіант форми
порскати. — Пор. порскати, прйс-
кати.
[пирскач] (орн.) «вид дрозда, Тиг-
сіиз уізсіуогпз.» Г, Нед; — слц. [ргзка-
уес, ргзкоіа], ігзкоіа «тс.»; — звукона-
слідувальне утворення, в якому відо-
бражається крик цих птахів, коли вони
лякаються або злітають. — Бегіапс
Магу, уіакоу 195.
[пирх] (вигук для передачі вильо-
ту), [пирхати] «злітати», [пирхнути]
«пролетіти», [перхати] «пурхати; не-
спокійно стрибати ВеЗн», [перхнути]
«побігти; набігти, наїхати»; — р. [пйр-
кнуть] «злетіти», бр. пйрхаць «пур-
хати», п. ріеггсЬпд.с «пурхнути; утек-
ти», ч. ргсЬаїі «утікати; звітрюватися,
випаровуватися», слц. ргсНаї’ «тс.», вл.
р]егсЬас «пурхати», р]егсЬпус, нл. р]ег-
сЬаз, болг. п^ірхам «тс.», схв. прхнути
«пурхнути, полетіти»; — очевидно, зву-
374
конаслідувальне утворення, паралельне
до пбрхати, пурхати; вважається та-
кож (МасЬек Е83С 483) пов’язаним з
давнім коренем іє. *регз- «утікати», на-
явним у хет. рагз- «тс.». — Зкок III 39.
пйрхати «шумно випускати повіт-
ря з ніздрів чи рота; судорожно каш-
ляти», [перхати] «кашляти» Бі, [пер-
хота] «лоскотання в горлі» Бі, пирхо-
та «тс.; кашель», запйрханий «який
задихався», поперхнутися; — р. пер-
хать «кашляти», бр. пйрхаць «пирха-
ти», перхаць «кашляти», п. [ріегзгегі]
«чихотна трава, тисячолисник», ч.
ргсЬаіі «прискати», слц. ргсЬйі’аї’ «ка-
шляти», болг. прі>хам «пирхаю», слн.
ргЬаіі «пирхати»; — остаточно не з’я-
соване; вважається звуконасліду-
вальним утворенням (Фасмер III 247);
висловлювалося також припущення
(Преобр. II 48—49; Вгйскпег 410—
411) про зв’язок з коренем *регх-/
*рогх- < *регз-, тим самим, що і в
персть, перхоть, порох, причому вва-
жалося, що первісним значенням тут
було «з кашлем виділяти бризки», мож-
ливо, пов’язане з [прихати] «кашля-
ти» (пор.).
[пйрця] (назва вівці за мастю) Доп.
УжДУ 4, [пирцяня, пирчаня] «тс.»
тж; — неясне.
пирщ — див. прищ1.
пиряти1 «носити, тягати», [пира-
чить] «насилу нести; таскати» Л, [піри-
ти] «багато набирати (в кишеню, по-
діл, мішок)» Ме, [напірити] «багато
набрати Ме; надягти багато одягу Пі»; —
р. пирять «кидати, совати», ч. урігііі
«втиснути»; — очевидно, пов’язане з
перти, р. переть «нести важку но-
шу». — Див. ще перти2.
пиряти2 — див. перти1.
[пйсар] (іхт.) «верховодка, АІЬиг-
пиз аіЬигпив Б. (А. Ьірипсіаіиз)» Нед,
[писарка] «тс.» Нед; — р. [писарь]
«АІЬигпиз Ваісіпегі», [писарка] «тс.»,
слц. [різогка] «АІЬигпиз Ьірипсіаіиз»,
схв. [різаг] «підуст, СЬопЬговіота па-
зив» Зтимология 1973; — результат
перенесення назви пйсар «секретар»,
писати
писати
зумовленого, очевидно, тим, що вздовж
бокової лінії цієї риби є темні смуги і
паралельні точки. — Коломиец Про-
исх. назв, рьіб 29; Усачева Зтимология
1974, 101. — Див. ще писати.
писати, [писарити] «бути писа-
рем» Нед, [писарчити] Нед, писарю-
вати «тс.», [пасувати] «часто писати»
Нед, [письмачити] «вчити грамоті»
Нед, писак «металевий різець для рі-
зьби по дереву; [писака; залізне клей-
мо бондаря]», писака, писало «перо;
[олівець, все, чим пишуть Нед]», пй-
сальце «інструмент для розмальовуван-
ня писанок», писанина, писанка «кра-
шанка», [писанка] «портрет, картина»
Пі, писанкар «той, хто розмальовує
писанки», писання, писар, писаренко
«син писаря», писарйна (знев.) «пи-
сар», писариха «дружина писаря», пи-
сарівна «дочка писаря», писарка «дру-
жина писаря; [жінка, яка розписує пи-
санки О]», [писарка] «писарство, слу-
жба писаря» Нед, [пйсарня] «канцеля-
рія» Г, Пі, [пйсарня] (зб.) «писарі»,
писарство «посада писаря» СУМ, Нед,
писарча «молодий початкуючий пи-
сар», писарчук «син писаря, молодий
писар», пйсарша «дружина писаря»,
[писатель] «письменник» Нед, [писа-
тельство] «заняття літературною пра-
цею» Нед, [писачка] «паличка для роз-
писування підошов Г; прилад, яким
розписують писанки О; фумель, лощи-
ло (інструмент для лосніння шкіри у
шевців) Нед», [писачдк] «інструмент
для орнаментування металу», [писем-
но] (зменш.) «лист», [писемце] «тс.»
Нед, писемність, [писемство] «літера-
тура, письменство» Бі, писе'ць «у Дав-
ній Русі переписувач і упорядник ру-
кописних книг; [письменник Нед]»,
[писбвня] «правопис» Нед, [писуля]
«писака Нед; цидулка Бі; ряба корова
О», писулька «цидулка», [пйсче] «пла-
та за писання» . Нед, [писчик] «гри-
фель» ВеЛ, письмак «письменна лю-
дина; письменник», [пісьмак] «пись-
менна людина» Пі, письмацтво (знев.)
«письменництво», [письмаченє] «почат-
кова освіта, грамота» Нед, письмена,
[письменець] «письменник» Нед, пись-
менник, письменництво, письмен-
ність, письменство «література; гра-
мота; писемність», письмо «писемність;
грамота; лист; рукопис», письмовець
(заст.) «письменник», письмовник (заст.)
«збірник зразків для листування»,
[письмовність] «письменність» Нед,
[пищик] «перо для писання» Нед, [пі-
суля] «ряба корова» О, [пісяг] «смуга
на шкірі тварини від удару» Л, [пісяга]
«тс.» Куриленко, писальний, писаний,
[писарйстий] «різнокольоровий, періс-
тий» Нед, писарський СУМ, Г, [писав-
ший] «прикрашений вишивкою», пи-
семний, писцевий (у виразі писцеві
книги), письменний, [письменнйчий
«письменницький» Нед, [письменський
«письмовий» Нед, письмовий, [пісулйс-
тий] «цяткований» О,[безписьменний]
«неграмотний» Я, [впис] Ж, вписка,
випис, виписка, відпис, відписка, до-
пис, дописка СУМ, Я, дописувач «ко-
респондент», запис, [записе] «запис»
Ж, записка, записник «книжечка для
записів; [протокол Ж]», [записнйчий]
«протоколіст» Ж, записувач, напис,
надпис, [надписе] Ж, надписка, над-
писний, [невипйсаний] «який важко
або неможливо описати» Ж, непись-
менність, неписаний, неписьменний,
опис СУМ, Пі, описка, [описка] «барв-
ник у гончарів», описувач, [одпись]
«письмова відповідь» Пі, перепис, пе-
реписна СУМ, Нед, переписувач, [пе-
реписуватель] «переписувач» Нед, [пе-
реписе] Нед, переписний, перезапис,
підпис, підпйсар (заст.) «помічник пи-
саря», [підписарчий] «тс.» Нед, під-
писка СУМ, Нед, [підписок] «писар-
чук; канцелярист» Пі, Бі, [підпйсчик
«тс.» Бі, підписний СУМ, Нед, [пбпис
«список, перелік» Нед, припис, [при-
писанець] «той, що заново приписався
до громади», прйпйска, приписник,
пропис, прописка, [прописе] «напис;
пропис» Нед, прописний, прописоч-
ний, розпис, розписка, спис «список;
опис», списатель (іст.) «переписувач»,
375
писк
пйскір
[списне] «плата за рекомендований
лист» Нед, список, [упйс] «впису-
вання; список; зміст Нед», [уписний]
«той, що вписується»; — р. писать,
бр. пісаць, др. писати, п. вл. різас, ч.
рзаіі, слц. рГза!’, нл. різаз, болг. пйс-
вам «пишу», м. пише, схв. писати,
слн. різаіі, стел, пьслти, писати; —
псл. рьзаіі, пов’язане з рьзїг'ь «періс-
тий»; — споріднене з лит. ріезіі «ма-
лювати», прус, реізаі «пишуть», дінд.
різ-, рігпзаіі «вирубує, прикрашає, фор-
мує», ав. раез- «розмальовувати, при-
крашати», дперс. пірізіапау «писати»,
перс, піуізїап, ос. їіпзип, їуззуп «тс.»,
тох. А рек- «малювати», В раік- «тс.»,
гот. їаіЬз «перістий, строкатий», двн.
Гей, дангл. ТеЬ «тс.», лат. ріп§еге «ма-
лювати», гр. тгоїхіЛос; «перістий»; іє.
:1=реіК-, ;!=рі1?- «прикрашати, робити стро-
катим»; відбулося перенесення значен-
ня від «малювати, пестрити, фарбува-
ти» (яке зберігається в переважній
більшості слов’янських мов, напр. укр.
писанка «крашанка» та ін.) до «писа-
ти». — Фасмер III 266; Черньїх II 35;
Преобр. II 61; Вгйскпег 415; Масіїек
Е5ТС 495; НоІиЬ—Кор. 302—303;
5сйизіег-5е\ус 1067; Младенов 539;
5кок II 662—663; Беетіп^ 481 34/1,
24—25; Тгаиітапп 210—211; Егаепкеї
526, 587; Абаев ИЗСОЯ І 501—502;
Кіи^е—Міігка 189; Ногп 235; АМаИе—
Ноїт. II 305—306; Гамкрелидзе—Ива-
нов 110, 632; Рокогпу 794—795. —
Пор. пес, пестрий.
писк, [пйскава] «писк, пискотня»
Бі, пискавка, [пйскалка] «пискавка;
криклива дитина», [пйсківка] «курка,
що перший рік несеться» Г, Нед, пйс-
кіт, пискля, [піскля] «курча», [писк-
нява] «писк» Пі, [пйснява], пискотня,
[пискотнява] «тс.», пискун, [пищав-
ка] «сопілка» Г, О, [пйщалка] «тс.»
Нед, Куз, [пищало] «пищик, свисток»,
пищик, [пищівка] «сопілка» О, [пй-
щбк] «лівер, сифон Нед; мундштук
люльки», пищуха (зоол.) «сіноставець,
Осйоіопа Біпк», пискуха «тс.», писк-
ливий, писклявий, пискучий, пйска-
376
ти, пискотіти, пискнути, писнути,
пищати, запискотати; — р. писк, пи-
щать, бр. піск, п. ч. слц. вл. різк, нл.
різказ, полаб. раізіе «пищить», болг.
пйс'ьк «писк, плач», пискам, пищя
«пищу, плачу», м. писок «писк, вереск»,
схв. писак (чол. р.), писка (жін. р.)
«тс.», слн. різк «свисток, свист», рі'зка-
іі «свистати», стел, пискт. «свист, звук,
тон», пискати «грати на сопілці»; —
псл. різк'ь, різкаіі, *різсаіі < *різкеіі;
— звуконаслідувальне утворення, спо-
ріднене з лит. руріі «пищати», лтс.
рікзіеі «тс.», рікзііепз «писк», лат. рі-
раге, гр. тптпгїСоо «пищу», дінд. ріррака
(вид птаха), ріссйога «сопілка; флей-
та», ріссйоїа «тс.», нвн. ріереп «пища-
ти», англ. реер «цвірінькати; пищати»,
рір «цвірінькати, щебетати», ріре «спі-
вати» (про птахів), фр. реріег «цвірінь-
кати»; іє. *рі-. — Фасмер III 271; Чер-
ньїх II 35; Преобр. II 62; Горяев 260;
Вгйскпег 415; МасЬек Е5.ІС 451; Но-
ІиЬ—Кор. 274; 5сЬизїег-5е\Ус 1068; Мла-
денов 424; 8аиг Еі. Вгип. 81—83; Когі-
пек 221—222; Мікі. ЕУ/ 247; Тгаиітапп
221; Маугйоїег II 272, 285; У/аІсІе—
НоГт. II 309; Кіеіп 1147; Рокогпу 830.
[пйскавець] (бот.) «поросинець,
НуросЬоегіз Б.»; — не зовсім ясне; мо-
же бути пов’язане з писк, пискати
або з писок «морда, свиняче рило»
(пор. інші назви: поросинець, вепрй-
нець, нім. Еегкеїкгаиі, власне, «порося-
че зілля»), — СимоновиЬ 243.
[пискар] (іхт.) «піскар, пічкур, Оо-
Ьіо §оЬіо Б.», [пискур] «тс.» О; — р.
[пискарь, пискан, пискун], п. [різкогг],
ч. [різког], вл. різког, болг. [пискал],
схв. пйскор, слн. [різког] «тс.»; — ре-
зультат видозміни назви піскар, збли-
женої з основою пискати ([пйскір]
«в’юн, Міз^игпиз їоззіїіз)». — Коломи-
ец Происх. назв, рьіб 42. — Див. ще
піскар. — Пор. пйскір1.
пйскати — див. писк.
[пйскір1] (іхт.) «в’юн, Міз^игпиз
їоззіїіз (СоЬіііз їоззіїіз)» Г, Нед, [пйс-
кор ВеБ, піскор ВеНЗн, пискур Нед]
«тс.»; — р. [пискарь, пискан, пискун],
пискїр
пистація
бр. [піскар, піскун], п. різкогг, [різ-
кип], ч. (разкоуапу) різког, слц. вл.
різког, нл. різког «тс.», схв. пйскор
«річкова мінога, Еатреіга ПиуіаШіз Б.;
[в’юн]»; — похідні утворення від писк,
пищати; назви зумовлені тим, що
пійманий в’юн видає своєрідні звуки,
заковтуючи повітря (він узагалі може
дихати повітрям, видаючи при цьому
характерний писк); пор. інші назви
в’юна: п. зукау/іес, лит. руріуз від руріі
«пищати», лтс. рїкзіе від рїкзШ «пи-
щати»; позбавлене підстав виведення
(Попов Ист. лекс. 15—17; Критенко
Вступ 511; Младенов 424; Рокогпу
796) від іє. *реізк-/різк- «риба». —
ВеБ 284; Фасмер III 267; Вгііскпег 415;
Масіїек Е83С 451; Вскизіег-Веу/с 1068;
8кок II 663—664; Коломиец Происх.
назв, рьіб 37; Рьібьі СССР 227; Маі-
хепаиег 277. — Див. ще писк. — Пор.
піскар.
[пискір2] (зоол.) «землерийка, 8о-
гех Б.», [писківка, пискур, піскавка,
піскор, піскучка Нед, піц(ь) кавка,
ціпкор, ціпавка] «тс.» ВеНЗн; — слц.
різког, нл. різкас «тс.»; — похідні утво-
рення від писк; назви мотивуються
тим, що цей звірок свистить і пищить
(особливо під час гону); пор. пискуха
«сіноставець, ОсЬоіопа Еіпк», пищуха,
піскуха, р. пищуха «тс.» з подібною
мотивацією. —• ВеЛ 449; Фауна Украї-
ни І 162. — Див. ще писк. — Пор.
пискір*.
[писклюка] (бот.) «паслін, Зоїа-
пит пі^гит Б.» Мак, [піскльбн] «тс.»
Л; — р. [пислюк] «тс.»; — результат
видозміни деетимологізованої форми
паслін (*паслюк > *пислюк), зближе-
ної з основою писк. — Преобр. II 21.
— Див. ще паслін.
[пискозуб] (вид риби) Нед; — оче-
видно, результат видозміни форми [пі-
скозуб] «пічкур, піскар», зумовленої
впливом слова [пискар] «тс.» або пи-
сок «морда». — Див. ще піскозуб.
[писконіти] «мартувати, парувати-
ся» (про глухаря, тетерева) ВеНЗн; —
очевидно, пов’язане з писк, пискати,
оскільки глухарі й тетереви під час
парування, прикликаючи самок, вида-
ють своєрідні звуки. — Див. ще писк.
[пискороватий] «сіро-чорно-білий»
(про корову) Нед; — неясне; можливо,
результат видозміни форми [пестра-
куватий] «плямистий; веснянкува-
тий». — Пор. пестрий.
[пискоруб] (вид риби) Нед; — не
зовсім ясне; очевидно, пов’язане з пи-
скозуб, піскозуб (див.).
пйсок «обличчя; морда, паща; рот,
горло; [щока Па]», [писк] «писок»
[пискач] «пиката людина» Нед, [писки]
«щоки Нед; губи Ме», [пискуля] «пи-
ката людина» Нед, [пйсьо] «личко; ро-
тик (Ме)», [пискатий] «мордатий; смі-
ливий на висловлювання; галасливий,
пащекуватий Ме», [пискувати] «різко
відмовляти; базікати» Нед, [пйщити]
«рити» Нед, [спйскати] «зжерти; зни-
щити» Куз; — р. [писк] «рило, паща,
морда», [пискать] «рити», бр. [писк]
«скроня з щокою», пьіса «морда», [пис-
ка] «скроня з щокою; ляпас», п. рузк
«пика, рило, паща», рузек «тс.», ст.
різк, різек, ч. слц. рузк «губа, морда»,
вл. нл. рузк «обличчя; морда; рило;
дзьоб», рузкаіу «з великим дзьобом»; —
псл. рузкь < *рйзк-, очевидно, пов'яза-
не з рихпріі < *роиз- «пухнути», іє.
:1:реи-5-, *рй-з- «пухнути, надиматися»;
порівнювалося з лит. рйзказ «прищик»,
рйзкйоіі «важко дихати» (Вй§а КК II
527); непереконливо пов’язувалося (Ма-
сіїек Е83С 503) з дінд. рйссНаН «задня
частина; кінець; хвіст». — Фасмер III
420; Преобр. II 160; Вгйскпег 450;
НоіиЬ—Кор. 307; НоіиЬ—Еуег 407;
ЗсЬизіег-Зеу/с 1198—1199; Мікі. ЕУ/
270. — Див. ще пих, пухнути.
[пистація] (бот.) «фісташка, Різіа-
сіа іепіізсиз Б.» Мак; — п. різіафа, ч.
різіасіе, слц. різіасіа, схв. пистаци/а; —
запозичено з латинської мови, очевид-
но, через посередництво польської і ні-
мецької (н. Різіагіе); лат. різіасіит
«фісташка» походить від гр. тотахр
«фісташкове дерево», тпотохіоу «фіс-
ташка», яке зводиться до перс. різіаЬ
377
пистелка
питати(ся)
«фісташка», етимологічно неясного; в
церковнослов’янській мові було слово
пистаконьньій «фісташковий», запози-
чене безпосередньо з грецької мови. —
Срезн. II 938; Кораіігізкі 753; НоІиЬ—
Еуег 374; Ву(акли]а 725; Кіи^е—МИгка
552; Оаигаі 562; КІеіп 1190; Ргізк II
544. — Пор. фісташка.
[пистелка] «фартух» Мо, [пісте'л-
ка] «тс..» Мо; — запозичення з мол-
давської мови; молд. рум. резіеіса
«тс.» походить від болг. престйлка,
престелка «тс.», утвореного з префі-
кса пре-, що відповідає укр. пере-, і
основи дієслова стеля «стелю», спо-
рідненого з укр. стелити. — СДЕЛМ
312; ОЬКМ 610. — Див. ще пере-,
слати2.
[письменець] (бот.) «графіс написа-
ний, ОгарЬіз зсгіріа (Ь.) Агей.» Мак; —
очевидно, штучне утворення від писа-
ти-, назва зумовлена тим, що органи
спороношення цього виду лишайнику,
витягнуті у вигляді рисочок, надають
слані вигляду східного письма, пор. р.
письменний лишай, н. ЗсЬгіШІесЬіе,
фр. дгар'йісіе «тс.». — Словн. бот. 152;
СимоновиЬ 220. — Див. ще писати.
[питати] «годувати, живити; вихо-
вувати» Нед, [питувать] «годувати»
Л, [пйща] «їжа» (із стсл.) Нед, [на-
петаний] «просякнутий; пройнятий»
Корз, [пропитувати] «прогодувати»,
[пропитане] «харч» Нед, [прбпиток]
«тс.»; -— р. питать «годувати, живи-
ти», др. питати «годувати, живити;
виховувати», питати «тс.», схв. пи-
тати «годувати», слн. рйаіі «відгодо-
вувати», стсл. питати, питФти «году-
вати»; — псл. рііаіі; — споріднене з
лит. ріеШз «обід», гр. тгатєоцаг «їм,
п’ю»', ав. рі&ч/а «їжа», дперс. рііи-, рі-
іау-, дінд. рййЬ «тс.», перс, рій- «сало,
жир», ос. Еусі «м’ясо», можливо, також
ірл. ііЬіт «їм», лат. орїтиз «жирний,
відгодований; родючий», гот. Ібфап
«годувати», нвн. ІеП «жирний», англ.
Геесі «харчувати(ся); живити(ся); пас-
ти(ся); відгодовувати», ісл. іоеда «году-
вати, живити»; іє. *рейи-/рііи-, яке
378
вважається варіантом іє. :ігра(і)- «пас-
ти» (8кок II 666; Егізк II 480; КІеіп
608; ЗбЬаппеззоп 563); є думка (Львов
Лексика ПВЛ 23), що в східнослов’ян-
ські мови слово потрапило книжним
шляхом зі старослов’янської. — Фас-
мер III 268; Трубачев Зтимология
1965, 14; Черньїх II 36; Преобр. II 64;
Горяев 260; Вгйскпег 405; МасЬек
Е83С 452; НоІиЬ—Кор. 274; НоІиЬ—
Еуег 371; Младенов 424; Тгаиїтапп
207—208; Абаев ИЗСОЯ І 488—489;
ВагіЬоІотае 905; Маугйоїег II 278;
У/аІсІе—Ноїт. II 260; Кіи^е—Мікка
227; Угіез АЕУ/ 115—116; Рокоту
793—794.
питати(ся), питальник, [пйтан-
ка] «розпитування; розшук; спроба»
Нед, питання СУМ., Нед, [пишка]
«вид групової гри з розпитами про
предмет, що йде з рук до рук» Нед,
питальний, [питайний] «питальний»
Нед, питлйвий «допитливий», вйпит,
[випйтачка] «вивідувачка» Я, допиту-
вати, допит, [допитки] «питання» Ж,
допитувач, допитливий, допитний,
запитуватися «питати; [намагатися,
пробувати Я]», запит, запитальник,
запитання, запитувач, запитальний,
запитливий, іспитувати, іспит, іс-
питнйк, опитувати, [опитуватися]
«вітатися» Ж, опит, опитувач, опит-
ний «який стосується опиту», [опит-
ний] «досвідчений» Ж, перепит, [пе-
репйтки] «розпити; один з моментів ста-
ровинного обряду сватання» ЛексПол,
передбпит, [переспиткувати] «пере-
пробувати» Нед, попит, [пбпитка]
«спроба» Нед, [попйток] «попит» Нед,
[поспішать] «попробувати, покуштува-
ти» ЛЖит, [поспиш] «попит; спроба»,
розпит, розпиток, розпитувач, опи-
тувати «пробувати, випробовувати»,
[опит] «спроба, випробовування; роз-
пит», [спйток] «спроба, випробовуван-
ня»; — р. питать «мучити при допи-
ті; питати», бр. питаць «питати», др.
питати «питати; досліджувати; вивча-
ти; пробувати; допитувати», п. руїас
«питати», ч. ріаіі зе, ст. ріаіі «тс.»,
пйтель
пйти
мор. [ріаіі] «просити, жебрати», слц.
руіаі’ «тс.», вл. руіас «шукати, розшу-
кувати», нл. руіаз «тс.», болг. пйтам
«питаю», м. пита «жебрає», схв. пи-
тати «питати, випитувати», стел, пи-
тати «випитувати, вивідувати»; — псл.
руїаїі, *р,ьіа-; — споріднене з лат. ри-
іаге «обдумувати, вважати; підводити
підсумки; різати», тох. А риї-к «мірку-
вати, розрізняти», можливо, також з
хет. рипи5(з)- «питати, досліджувати»;
висловлювалося припущення, що пер-
вісне значення псл. руїаіі було «края-
ти, різати» (Вгйскпег 450), при цьому
порівнювалося з ч. рйуа «анатомія», п.
[ріВуас] «різати, потрошити; еоіге сит
Іетіпа». — Фасмер III 421; Трубачев
Зтимология 1965, 62; Черньїх II 88;
Масіїек Е8ТС 496; НоІиЬ—Еуег 304;
ЗсЬизіег-ЗеїУС 1199; Младенов 424;
8кок II 666; Мікі. ЕУ/ 270; Рокогпу
827. — Пор. пти.
пйтель (заст.) «млин для дрібного
помолу; пристрій для просіювання бо-
рошна; борошно, змелене у питлі»,
[пйтиль] «мучний пилок; якась пилова
маса» Ме, [петель] «водяний млин»
Ва, [пітель] «питель» Л, питлівка
«питльоване борошно», питльованка,
питльовка «тс.», [питльбванець] «ви-
годований білим хлібом» Нед, питльо-
ваник «хліб з питльованого борошна»,
питльбваний, [петлюватий] (у виразі
п. млин «млин, який меле біле борош-
но») ЛЧерк, питлювати, [пеклюва-
ти] Куз; — р. пеклеванньш «питльо-
ваний», пеклевать «питлювати», бр.
пьіцель (род. в. питля) «машина для
обдирання», питляваць; — запози-
чення з польської мови; п. руіеі «при-
стрій для просіювання борошна; мішок;
млин», як і ч. руїеі «мішок», слц. руїеі’
«мішбк на борошно», походить від свн.
Ьіиіеі (двн. Ьиііі) «мішок» (нвн. Веиіеі
«гаманець; мішечок»), спорідненого з
дангл. Ьйсііі, гол. Ьиі(сІе)1, снідерл. Ьй-
сіеі, снн. Ьйсіеі, псл. Ьихпріі, укр. бух-
нути. — Шелудько 42; Фасмер III 226;
Черньїх II 17; Преобр. II 32; Вгйскпег
450; ЗУ/ V 454; МасЬек Е84С 503;
НоІиЬ—Кор. 307; НоІиЬ—Еуег 407; Кіи-
—Міігка 72. — Див. ще бухнути.
пйти «споживати рідину; [видзьо-
бувати з колосся (зерно) О]», пивати,
пиячити, [піячити] ВеБ, [пиварня]
«пивниця», пивна, [пйвник] «глек,
дзбан для питної води; продавець пи-
ва», пивниця «пивна; (винний) погріб;
[підвал]», пивничка, пиво, питво, пи-
тець «хто постійно п’є спиртні напої,
може багато випити хмільного», [пи-
тиме] «пиття, напої», [питун] «посуд
для пиття; питець; невеликий горщик
Л», [питятко] «посудина для пиття»
Нед, [пиявка] «стравохід» ВеНЗн, пи-
як «[тс. ВеНЗн]; п’яниця», піяк «п’яни-
ця», пияка, піяка «тс.», пиятика «ви-
пивка», піятйка «тс.» УРС, Нед, пи-
яцтво, [піяцтво], [пиячйско] «п’яни-
ця» ВеБ, [пійка] «пиятика, пир» Нед,
пійло, [пійня] «приміщення для пиття»
Куз, [пітя] (дит.) «вода» Л, [піячура]
«п’яниця» ВеБ, пивний, питний, питу-
щий, випивака «п’яниця», випивачка
«пиятика», вйпивка, випивбн «тс.»,
[вйпиток] (у виразі: під вйпитком
«п’яний, під чаркою»), [випіяка] «п’я-
ниця, випивака» Я, запиватися «пия-
чити», [запивайло] «п’яниця», [запива-
ка] «тс.» Я, [запита] «наречена після
запоїн» ЛексПол, [запитий] «змарні-
лий, виснажений від пияцтва», [запй-
тяний] (про хворобу, що з’явилась від
пиття чого-н.), запій, [запіяка] «п’яни-
ця» Я, [запоїни] «обрядова вечеря в
будинку нареченої за кілька тижнів до
весілля» ЛексПол, запійний, [запію-
щий] «той, що страждає від запоїв» Ж,
запоєм, [напйтойки] «пити» ВеБ, на-
пйток Г, СУМ, напій, [напійка] «пия-
тика» Ж, [напри] «поливні грядки»
Мо, [напетіний] «напоєний» Корз, на-
питай «який багато напився, напоє-
ний; нетверезий; [навмисний Бі]», [на-
пйлий] «п’яний, сп’янілий», [напиле-
ний] «тс.» Бі, напідпитку, [недбпи-
вок] «недопите», недопитки, недбпи-
ток, [недопійло] «чарівний напій» Ж,
опйлетво] «сп’яніння; пияцтво» Бі,
опйус] «п’яниця», [опйюс] «тс.» Ж,
379
Питирйм
пих
Куз, опияка «п’яниця», [опіяка] «тс.»,
опій (вет.), [опійство] «пияцтво», [об-
пивало] «той, хто багато п’є», [обпбї]
«опій» Л, [опйлий] «який перепився»,
[перепйтки] (весільний обряд), пере-
пій «тс.; надмірно випиті алкогольні
напої; [учасник весільного обряду]»,
[перепієць] «невеликий весільний хлі-
бець особливої форми; брат нареченої
на весіллі», [перепійця] «вид білого
хліба, калачів» Пі, [перепійщина] «да-
рунки молодим під час перепою», [пе-
репоєць] «п’яниця» Пі, [перепдїц] «ко-
ровай, що кладеться у весільному об-
ряді під гільце» Л, підпйток (у виразі
на підпитку «у стані сп’яніння»),
підпилий «сп’янілий», підпитий, [по-
пйвкати] «повільно попивати», [попій]
«пиятика» Нед, [пропййці] «учасники
весільного обряду», [пропійці] «тс.»,
[пропияка] «п’яниця», [пропій] «ве-
сільний обряд; п’яниця» тж, [пропдєць]
«п’яниця», розпивочна, упиватися
«напиватися», [упій] «сп’яніння» Нед,
[упіюс] «п’яниця» Корз; — р. пить,
бр. піць, др. пити, п. вл. ріс, ч. рШ,
слц. ріі’, нл. різ, полаб. рай, болг. пйя,
м. пие, схв. пити, слн. рїіі, стсл. пи-
ти; — псл. рііі; — споріднене з лат. Ьі-
Ьо, ЬіЬеге «пити, вбирати в себе» (< *рі-
Ьо), рбіаге «тс.», рбіиз «випитий; пит-
во, напій», лит. рііоіа «бал, бенкет»,
гр. тгіуш «п’ю, випиваю», тгїуоу «ячмін-
ний напій, пиво», тготєос; «питний», тго-
ті£оо «пою, поливаю, зрошую», дінд.
рі'Ьаїі «п’є», ріїай «випитий», раіі «п’є»,
прус, роіеіїі «пийте», алб. рі «п’ю»,
дірл. іЬіт «тс.»; іє. *роі-/рі-/ро-/реі-.
— Фасмер III 269; Черньїх II 36; Пре-
обр. II 63—65; Горяев 260, 261; Вгііск-
пег. 405—406; Масіїек Е54С 452; Но-
ІиЬ—Кор. 274; Зсйизіег-Зеїус 1061;
Младенов 425; 5кок II 667; Критенко
Вступ 509; 5аиг Еі. Вгип. 91—93; Тгаиі-
тапп 228—229; АМаИе—Ноїт. І 103—
104; Абаев ИЗСОЯ І 427—428; Гамкре-
лидзе—Иванов 77; Рокогпу 839—840.
— Пор. поїти, п’яний.
Питирйм (чоловіче ім’я); — р. Пи-
тирйм, бр. Пщірьім', — неясне.
пйтомий «власний, властивий; рід-
ний», питимий «тс.», [питоменний,
пйтьомий Нед] «тс.», [питима] «году-
вальниця» Пі, [питоменник] «власник»
О, [пйтомець] «вихованець» Нед, [пй-
томство] «власність, властивість»
Нед; — р. питбмец «вихованець», др.
питомьш «той, якого годують, якому
дають їжу; відгодований», ч. рйоту
«дурний; (ст.) той, якого годують, до-
глядають», слц. [рііот] «тс.», болг. пй-
томен «смирний, ручний; виплеканий»,
м. питом «тс.; родючий», схв. пйтом
«ручний; смирний; культивований»,
слн. рйоуеп «відгодований», стсл. пи-
томкін «той, якого годують; відгодова-
ний»; — псл. рііопть, пасивний дієпри-
кметник від рііаіі «годувати». — Ма-
сіїек Е84С 452; 8кок II 666. — Див.
ще питати.
[пйтя] «непутяща, неохайна в робо-
ті й мові жінка» Ме; — неясне.
пих (виг.) «чмих, пах», пихкати
«пихтіти; чмихати; спалахувати», пих-
котіти «тс.», пихтіти, [пихтій] «со-
пун» Нед, попйхувати, попихкувати
«диміти люлькою», спихнути', — р.
пих, пйхать «важко дихати; спалаху-
вати, курити, палити», пихтеть «пих-
тіти», бр. пих, пйхкаць «пихтіти; по-
пихкувати люлькою», др. пихати
«важко дихати, задихатися», п. рукас
«попихкувати люлькою», ч. русЬіеіі
«пихтіти», слц. русйаука «гриб порхав-
ка, Ьусорегсіоп», нл. русії «дихання»,
русйаз «важко дихати», болг. пі>хам
«тс.», м. пишка «пихтить (від натуги)»,
схв. пцехати «важко дихати; вдихати;
задихатися; умирати», слн. рійаіі «ду-
ти», рій «подув»; — псл. рухай (<
*рйзаіі); — давнє звуконаслідувальне
утворення, споріднене з лит. рйзіі
«здуватися, роздуватися», рйзіі «дути,
віяти; роздувати; надувати; пучити»,
рйзііз «бундючитися, чванитися», рйкз-
іі «пихтіти, важко дихати», рйкзїуїі
«дути, подувати; мести, замітати (про
сніг)», лтс. ризі «дути, віяти; зітхати»,
лат. ризіиіа «міхур», гр. сроскх «тс.; по-
дув», сросгасо «дую, надуваю», вірм.
380
пйха
пйцькати
р‘цк‘ «подув, вітер», перс, рйк «дуття»,
дінд. ркійкагбіі (ріійікагбіі) «дує; кри-
чить», норв. [Г(і)иза] «із силою виліта-
ти; свистіти (про вітер)», їоук «мете-
лиця; заметіль»; іє. *р(й)и-/р(й)ои-/
р(к)ои-5-. — Фасмер III 421—422; Чер-
ньїх П 88—89; Преобр. II 161; Масіїек
Е84С 502; Бсііизіег-Зеїус 1196—1197;
Младенов 539; Мікі. ЕШ 268—269;
Тгаиітапп 233—234; АМаїсіе—Рок. II
79—81; Раїк—Тогр І 284—285; Мау-
гііоїег II 398; Рокоту 847—848. —
Пор. пах2, пух.
пйха «гордість, зарозумілість, бун-
дючність» СУМ, Нед, [пихата] «тс.;
зозкіш» Нед, пишність, пишнота,
пшиня] «горда та пишна дівчина»
4ед, [пишньбха] «тс.» Нед, пихатий,
пихлйвий, пиховитий, пихуватий,
пишний СУМ, Бі, [пйшон] «пишний»
Нед, [пиховати] «гордовито піджимати
губи» ЛексПол, лишати «пишатися,
красуватися», пишатися «гордитися,
красуватися», [пишатися] «гордитися»
Бі, [пишнйтися] «пишатися», [пишні-
ти, пишнітися] «тс.», [запитати]
«розквітнути», [запитати] «зробити
гордим, зарозумілим» Ж, запишнйти-
ся «загордитися; стати зарозумілим»,
запйшний «пишний; [бундючний, за-
горділий Я]», [непйшен] «негордий»
Кур, [непйшний] «скромний; негордий;
засоромлений», [опиховати] «зарозумі-
ло піджимати губи» ЛексПол, [пере-
пих] «пишнота», препишний, [розпйш-
нитися] «пишно розцвісти», [спихбй-
ка] «спишна», спишна «гордо, зарозу-
міло»; — р. пьішньїй «величний, уро-
чистий; розкішний; чванливий, гордий,
бундючний», [пьіхать] «чванитися, бун-
дючитися», бр. пьїха «зарозумілість,
бундючність»., пьішньї «пишний», пьї-
иіьщца ' «бундючитися, гордитися», п.
русНа «пиха», ч. русНа «тс.», рузпіїі зе
«пишатися, гордитися», слц. русіїа «пи-
ха», вл. русіїа «прикраса, дорогоціннос-
ті; гарне вбрання; розкіш, велич, пиш-
ність», рузіс «прикрашати, вбирати»,
рузіс зо «гордитися», нл. русНа «пиха»,
болг. пйшен «пишний» (з р.); — псл.
руха, пов’язане з рухані «дути, дихати;
надиматися» (пор. слн. ріііаїі «дути,
пихтіти; бути пихатим, бундючним»,
лит. рйзііз «бундючитися, чванитися»,
ризіі «дути, віяти; роздувати, надува-
ти»), — Булаховський Нариси 57; Фа-
смер III 421; Черньїх II 89; Бульїка
272; Вгйскпег 449; Масйек Е84С 502;
НоІиЬ—Кор. 307; Бсііизіег-Беїус 1197;
Мікі. ЕУ/ 268—269. — Див. ще пих.
пихати, пихач, пихйть, пихйць,
пихонути, пихорнути — див. пхати.
[пихтїр] «мішок для годівлі коней»,
[пихтіер Л, піхтір] «тс.», [пухтір]
«тс.; великий мішок пудів на 7—8»
Мо, [пухтіер] «мішок для годівлі ко-
ней» Л; — бр. пяхце'р «мотузяний мі-
шок для сіна», [пехце'р] «тс.; товстун»,
[піхцер] «мішок для годівлі коней»,
[пехцеріць] «набивати, напихати»; —
очевидно, запозичення з російської
мови; р. [пехтерь] «корзина, козуб; ве-
ликий кошіль для сіна; незграбна лю-
дина, товста дитина», [пехтерить]
«багато напихати; багато їсти», [пес-
терь] «кошик, козуб; незграбна люди-
на», [пе'стер] «тс.», [пещер, пещор,
пещур] «кошик, козуб» задовільного
етимологічного пояснення не має; по-
рівнювалося з р. пихать (як кошіль, у
який напихають сіно) (Преобр. II 50);
пояснювалося як віддієслівне утворен-
ня від [пехтерить], що тлумачилось
при цьому як афективне утворення від
пихать (Даль III 105; Носович 413);
неправильне пояснення українського
слова [пухтір] (Мо 62) як запозичен-
ня з молдавської мови (цьому супере-
чить географія поширення відповідних
слів); непереконливі пов’язання росій-
ських слів з р. пестрий (Маігепаиег
БЕ 12, 325) або з тур. Ьізіег «стоянка»
(Мікі. ТЕ1. ІЧасМг. 2, 87). — Фасмер
III 250, 254.
[пйцькати] «погано працювати, ко-
патися; пиячити» Нед, [пйцяти] «тс.»
Нед; — бр. пзцкаць «бруднити; робити
невміло», пзцкацца «бруднитися; пога-
но працювати, возцтися, копатися»; —
очевидно, запозичення з польської мо-
381
пицюрйна
пищик
ви; п, [рускас] «бабратися; копатися,
погано працювати», [рескас] «тс.» ви-
водяться від нім. раізсЬеп «чалапати;
хлюпати (по воді)», рапізсЬеп «тс.», ут-
ворених від звуконаслідувального ви-
гуку раізсЬ. — 8Ш IV 102; К1и§е—
Міігка 529, 535.
[пицюрйна] «репіз», [пуцюрйна
(Ме), пуцька Куз, пуцка] «тс.»; —
можливо, запозичення з польської мо-
ви; пор. п. [русіигка, ресі§, ресіог]
«тс.», похідні від руіа «репіз»; пор. та-
кож п. риіа, вл. риса, нл. риса, болг.
пушка «тс.», можливо, пов’язані з псл.
*риі]а «курка». — 8А¥ V 448, 453.
пишатися, пишний, пишніти,
пишнота, пишньбха, пйшня — див.
пйха.
пйшка «пампушка»; — бр. пишка
«тс.»; — запозичення з російської мо-
ви; р. пйшка «тс.» походить від пиш-
ний, «пухкий», спорідненого з укр.
пишний, пйха. — Фасмер III 422;
Преобр. II 157. — Див. ще пйха.
[пишкач] (орн.) «горихвістка, Рйое-
пісигиз рЬоепісигиз Ь.» Шарл, [пшикач
ВеНЗн, пштикач ВеЗа] «тс.»; — неяс-
не; можливо, пов’язане з [пишки] «пі-
р’я пташеняти».
[пгішкй] «пір’я пташеняти» Г, Нед,
[пишок] «стрижень пташиного пера»
Нед, [пищбк] «тс.» ВеУг, [пищик] «тс.
Нед; залишок стрижня пера в оскуба-
ної і осмаленої курки чи гуски (Ме)»,
[пищак] «сліди пуху і корінці пір’я на
обскубаній і обсмаленій курці чи гусці»
Дз, [пйщек] «велике гусяче перо» О,
[пишковати] «обростати молодим пі-
р’ям» ВеУг, [дпишки] «залишки стриж-
нів пір’я на оскубаній птиці» Ж; — ч.
різк (рузк) «зародок пера; стрижень
пера», [різког] «стрижень пера», різко-
уаі -(рузкоуаі) «обростати молодим пі-
р’ям»; — псл. *рйз-(ьк-), *рйзк- «пух,
пушок», пов’язане з *рйза «пиха», *рй-
заїі «пихати,- дути(ся)»; пов’язування
ч. різк без урахування українських від-
повідників (Варбот 66, Зтимология
1976, 35—38) з схв. [різка] «короткий
кіл», [різка] «обрубок дерева», болг.
[писка] «клин у дишлі» і з псл. рьхаіі
(ріхаіі) «пхати, штовхати», як і виве-
дення (2иЬаіу 81. а сі. І 2, 130) від
псл. різкаїі «пищати, свистіти» або
зближення (МасЬек Е84С 451) з псл.
зір'ь «колючка», лит. зреі§1уз «зародок
пера», необгрунтовані; зближення з
писк, пищати відбулось в українській
і чеській мовах пізніше після деетимо-
логізації слова. — Див. ще пих, пйха,
пух.
[пишнуля] «корова наполовину
червона, наполовину біла» О; — ре-
зультат видозміни назви [писуля] «ря-
ба корова», зближеної з основою прик-
метника пишний. — Див. ще писати.
пищаль «старовинна вогнепальна
зброя, схожа на рушницю; старовинна
гармата»; — р. пищаль «тс.; сопілка»,
бр. пішчаль, др. пищаль «сопілка», п.
різ/сгеї «тс.», ч. різї’аіа «сопілка; (ст.)
вогнепальна зброя», слц. різїоі’а «тс.»,
вл. різсеї «сопілка», нл. різсаіа «тс.»,
болг. пищял «гомілкова кістка», м.
[пиштало] «знаряддя для стрільби»,
схв. пйштал>ка «сопілка», слн. різсаі,
стел, пицідлк «тс.»; — псл. *різса1ь <
*різке1ь, похідне від *різса1:і < *різкеїі
«пищати»; значення «сопілка, дуда,
трубка» згодом на підставі схожості бу-
ло перенесене на вогнепальну зброю. —
Коваль 184; Фасмер III 271; Преобр. II
62; Мельников 81ауіа 36/1, 111; Вгйск-
пег 415; Масіїек Е84С 451—452; Но-
ІиЬ—Кор. 274; 8сЬизїег-8еіУС 1069—
1070; 8кок II 663—664; К1и§е—Міігка
552. — Див. ще писк. — Пор. піс-
толь.
пищати, пищавка, пйщалка, пи-
щало, пищик, пищівка, пйщдк, пищу-
ха -- ДИВ. ПИСК.
[пищйй] «гострий кінець яйця, но-
сик» Нед; — неясне.
[пищик] (бот.) «лепешняк водяний,
Оіусегіа ариаііса Ь. (Оіусегіа зресіаЬіІіз
М. еі К.)» Мак; — р. [пищик] «водяна
трава»; — похідне утворення від пи-
щати; назва зумовлена, очевидно,
тим, що з листя цієї рослини роблять
пищики. — Див. ще ПИСК.
382
пйщбк
пів
пйщбк1 — див. писк.
пйщбк2 — див. пйшкй.
пищуха (орн.) «підкоришник, Сег-
Йііа їатіїіагіз Б..», [пищух (у словоспо-
лученні п. деревач) Нед, Шарл] «тс.»; —
р. пищуха «тс.; гризун, який видає пи-
скливі звуки, Балотує Іасіасепзіз»; —
пов’язане з пищати; назва могла бути
зумовлена пискливим криком пташки
(схожим на тсіі-тсіі). — Булаховсь-
кий Вибр.. пр. III 202; Птицьі СССР
531. — Див. ще писк.
[пияки] (бот.) «лохина, Уассіпіит
иіідіпозит Б.», [піякй, п’яниця Мак,
п’янка, п’янушник тж] «тс.»; — р.
[пьяница], бр. [п’яніца, п’янішніца],
вл. [р]епс, р)епса, р]епсупа] «тс.»; —
похідні утворення від пити (пияк)'
назви зумовлені оп’яняючим впливом
плодів лохини на людину. — Див. ще
пйти, п’янйй. — Пор. буяхй.
пі (назва грецької букви іг; вживає-
ться в математиці для позначення чис-
ла, що виражає відношення довжини
кола до діаметра); — р. болг. пи, бр.
пі, п. вл. рі, ч. слц. рі, схв. пй; — за-
позичення з грецької мови; гр. тгї (на-
зва літери тг) запозичено із семітських
мов (пор. гебр. ре, реЬ, назва 17-ї літе-
ри гебрайського алфавіту, букв, «рот»,
за характером вимови цього звука); у
математичному значенні буква тг була
застосована, очевидно, як початкова
буква слова гр. 'ігєріфЕрєіа «коло, пе-
риферія». — СІС2 645; БСЗ 33, 11;
ССРЛЯ 9, 1159; Кораііпзкі 746; Ву]ак-
ли]а 717; Егетс1\мбгіегЬисЬ
1143; Оезепіиз 664.
піала «невелика чашка без ручки,
поширена в Середній Азії»; — р. пиа-
ла, бр. піяла, болг. пиала «тс.»; —
через посередництво тюркських мов
(узб. пиела, туркм. пьіяла, тур. ріуаіе)
і, можливо, таджицької (тадж. пиела
«тс.») запозичено з перської; перс, ре-
уаіе «чаша, кубок, бокал, чашка» неві-
домого походження, можливо, пов’яза-
не з гр. фіаХр «чаша», етимологічно
неясним. —. СІС2 646; ССРЛЯ 9, 1159;
Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог.
543; КІеіп
53; Шипова 259; Радлов IV 1327. —
Пор. фіал.
піано (муз.) «тихо», піанізм «ха-
рактерні риси фортепіанної музики»,
піаніно, піаніст, піанола «пристрій
для автоматичної гри на фортепіано»,
піаніновий, піаністичний «властивий
піанізмові», піанісимо «дуже тихо»; —
р. болг. пиано, пианйно, бр. піяна, п.
ч. ріапо, ріапіпо, слц. ріапо, ріапіпо,
вл. ріапо, м. пи/ано «піаніно», схв. пи-
сано, слн. ріапо, ріапіпо; — запозичен-
ня з італійської мови; іт. ріапо «повіль-
но, гладко; тихо, піано» походить від
лат. ріапиз «плоский, рівний; ясний,
зрозумілий». — СІС2 646; Черньїх II
ЗО; Назарова РЯШ 1973/2, 94—95;
Кораііпзкі 746; НоіиЬ—Буег 371; Мла-
денов 421; Ву)акли)а 718; К1и§е—Мйг-
ка 549; КІеіп 1181; Мезііса 1183.
піастр «італійська назва старовин-
ної іспанської монети песо; грошова
одиниця в деяких арабських та інших
країнах»; — р. пиастр, бр. піястр, п.
ч. ріазіг, слц. ріазіег, болг. пиаспгьр,
схв. пщастер, слн. ріазіег «тс.»; —
запозичення з італійської мови (мож-
ливо, через інші західноєвропейські);
іт. ріазіга «плита, пластинка; монета
піастр» вважається похідним від слат.
ріазігит «пластинка (срібла); пластир,
гіпс», яке зводиться до гр. єцтгХаатроу
«пластир, мазь; глина». — СІС2 646;
ССРЛЯ 9, 1162; Кораііпзкі 746; Но-
ІиЬ—Буег 371; Ву]акли]а 718; КІеіп
1182. — Див. ще пластир.
пів «половина», [ізпільщина] «найм
землі з половини» Я, напів «наполови-
ну», [напол Кур, наполи ВеЛ] «тс.»,
навпіл, [опали] «по обох боках, навко-
ло», [опблок] «обапіл» ЛЖит, [обпб-
лок] «тс.» тж, [у піл] «пополам», [упіль-
ний] «двосторонній, взаємний» БІед; —
р. пол «половина; стать», бр. пол
«стать», пау-, др. поліз «половина;
стать; берег, сторона», п. рої «полови-
на», ч. рйі, ст. рої, слц. рої, вл. нл. рої,
полаб. рої (*роІ,ь) «тс.», болг. м. пол
«стать; [половина]», схв. по «полови-
на», пола, «тс.», пол «стать», слн. рої
383
південь
півзен
«половина», стсл. полж «половина;
стать; сторона; берег»; — псл. роїь (<
*ро!й); — можливо, споріднене з алб.
раїе «сторона, партія, розділ», перс.
раЬІ «сторона», тадж. раїи «бік, ребро,
сторона»; здебільшого пов’язується з
іє. *(5)р(Ь)еІ- «розколювати (надвоє)»,
від якого походить і псл. роїв «піл»,
укр. піл', останнім часом робляться
спроби пов’язати індоєвропейські фор-
ми з фінно-угорськими (Попов Из ист.
лекс. 38; МасЬек Е84С 499); для порі-
вняння притягаються лів. рйої «поло-
вина», ст. рооі «тс.; сторона», фін. рио-
Іі, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «поло-
вина», мар. пеле «тс.», комі пдв «поло-
вина, частинка», удм. пал «половина;
сторона; один з пари», манс. раї «сто-
рона, поздовжня половина». — Фасмер
III 306; Черньїх II 50—51; Преобр. II
100—101; Брандт РФВДЗ, 302; Вгйск-
пег 429; МасЬек Е81С 406; НоІиЬ—
Кор. 305; 8сЬи5Іег-8е\мс 1122; Младе-
нов 465; 8кок II 696—697; Мікі. Е\¥
256—257; Вй§а ВК II 520—521; Роког-
пу 985—986. — Пор. піл, пола1, по-
лйця1, половина, спіл.
південь (сторона світу), південець
«житель півдня», південний (заст.)
«меридіан», [південниця] «південний
схил гори» Ч, полдне (заст.) «південь»
Бі, [полуднє] Нед, [полудневець] «пів-
денець» Нед, південний, полуденний
«південний» СУМ, Г, полудневий «тс.»;
— р. заст. поет, пдлдень «південь», бр.
пдудзень, п. роішіпіе «тс.», ч. роїесіпік
«меридіан», слц. роїисіпіе (заст.) «пів-
день», роїибпік «меридіан», вл. нл.
роІ(с1)п)о «полудень; південь», болг.
[пладне], схв. заст. пддне «тс.», слн.
роісіпеупік «меридіан»; — очевидно,
псл. роїьсіьпь; — результат перенесен-
ня назви половини дня, утвореної з
іменників роїь (< *роІй) «половина» і
бьпь «день», на назву сторони світу,
оскільки саме опівдні сонце знаходить-
ся на півдні; пор. лит. ріеїПз «обід, по-
лудень; південь», лат. тегісііез «середи-
на дня; південь», гр. цео-рц0ріу6у «тс.»;
можливо, що лат. тегігііев справило
384
вплив на розвиток значення слов’янсь-
ких форм. — Німчук 47;, 8ііеЬег ЗР
21/4, 169—171; 8сЬизіег-8е\мс 1123—
1124; Младенов 426, 467. — Див. ще
день, пів. — Пор. меридіан.
півень, півник СУМ, ВеБ, [півня]
«півник», півником (у виразах іти
(ходити, виступати) п.) «погордли-
во, по-півнячому», [піяк] «півень» Ба,
півнячий СУМ, Г, [півнитися] «трима-
тися півнем, забіякувато» Нед; — р.
[пйвень, певень] (з укр.), бр. певень, п.
[рі\мегі] (з укр.); — пов’язане з піти
«співати»; пор. аналогічні щодо семан-
тики й творення р. петух від петь,
схв. певац «півень» від певати «спі-
вати». — Булаховський Вибр. пр. III
201; Коваль 92; Німчук 190—191; Ви-
<І7І57Є\м5ка 73. — Див. ще піти1.
[півзен] «жердина, що закріплює
солому на даху або скиртах», [півзень]
«чс.»,[півзйна] «тс.; пучок очерету, що
в’яжеться для укріплення вздовж
усього очеретяного тину» Дз, [пйвзи-
ни] «зв’язані лозини на стозі сіна або
соломи» До, [гійвзи] «кріплення для
солом’яного даху, стогу з гілляк» Лекс-
Пол, [півзи] «жердини, що закріплю-
ють сіно на возі» ЛексПол, [пизвйни]
«тс.» Нед, [півзинє] «перевесло на вер-
ху солом’яного даху» Нед, [півзйни]
«дерев'яні підпори, на яких тримається
стеля; жердини, що тримають солому
на покрівлі» Ва, [півзйнка] «перевесло
для закріплення соломи на даху, скир-
тах» Г, Нед, [підбзинє] «тс.» Нед,
[плюзйнє] «жердина для закріплення
сіна» Нед, [пдвзина] «кроковка, пере-
в’язані гілки для укріплення верха
солом’яної покрівлі, стіжка» Л, [пдвз-
няк Л, опуозНяк Л, опбвзена Л, опов-
зень НикНикБЛ, оповзи, опбвзняк,
прйвзє тж] «тс.», [пдвйаз] «дрюк, яким
притискають снопи чи сіно на возі»
ДзАтл II, [пузина] «тс.» тж, [опівза-
ти] «сісти верхи на коня», [припі-
взйти] «укріпити дрючками» Г, Нед; —
п. [раи/іпа] «півзина» (з укр.), ра\удх
«гніт для прив’язування сіна або сно-
пів до воза», ч. рауи/а, слц. рауйг
півзйна
півтора
«тс.», полаб. рйург, схв. паузница
«дранка; планка; рейка», слн. роуог(а)
«дрюк для закріплення снопів і под.»; —
очевидно, ПСЛ. *ро(у)р2-ЬП'Ь, -іпа, утво-
рене за допомогою префікса ро- від ос-
нови рг-, паралельної до (у)§2- «в’я-
зати». — Трубачев ЗИРЯ II 34; 8\¥ IV
93; МасЬек Е84С 439. — Див. ще по,
узи. — Пор. павуз.
півзйна — див. півзен.
півники (бот.) «ірис, ІгІ5 Б.; гладі-
олус, Сіасііоіиз Е; [чина весняна, Ба-
іііугиз уегпиз (Б.) ВегпЬ. Нед; ряст по-
рожнистий, Согусіаііз сауа 8сйім. еі
Кбг. Нед; гребінець, Сеіозіа сгізіаіа Е
Мак]»; — р. [певники] «ірис» (з укр.),
схв. гщевац «ряст порожнистий»; —
результат перенесення назви птаха
півник, зумовленого тим, що ці росли-
ни мають волоть яскраво-червоних кві-
тів, які нагадують гребінь півня (а іноді
хвіст, пор. ч. коИйіі осаз «чина весня-
на», букв, «півнячий хвіст», р. петуш-
кй «маленькі півні; ірис»). — Меркуло-
ва 136; Нейштадт 168, 169, 271, 358—
359; Масіїек 4т. гозБ. 127—128. —
Див. ще півень.
північ (сторона світу), північанин
«мешканець півночі», північний, ст.
полночь (1627); — р. заст. пдлночь
«північ (сторона світу)», бр. пбунач, п.
рбіпос, ч. заст. рйіпос, слц. заст. рої-
пос, вл. роіпбс, нл. роіпос, слн. рбіпос
«тс.»; — результат перенесення назви
середини ночі на сторону світу за ана-
логією. до назви південь «середина
дня» і «сторона світу, протилежна пів-
ночі»; назва утворена з основ пів «по-
ловина» і ніч. — Німчук 47; Зсйизіег-
Зеїмс 1123. — Див. ще ніч, пів. —•
Пор. південь.
[півняк] «залізний стрижень, на
який надівається штельвага»; — не-
ясне.
півонія (бот.) «багаторічна квітко-
ва рослина Раеопіа Е», [півдня, пі-
вднь, пивднія, павонія Мак, полднія
ВеНЗн] «тс.»; — р. пидн, [пивдния],
бр. півдня, п. ріімопіа, ч. ріуопіа, ріуоп-
ка, слц. ріуопіа, ріуопка, вл. ріімоп]а,
схв. пеони/а «півонія лікарська, Рае-
опіа оШсіпаїіз Е»; — через польське
посередництво запозичене із середньо-
латинської мови; слат. ріопіа є резуль-
татом видозміни лат. раеопіа, яке зво-
диться до гр. тгаїсоуіа «тс.», остаточно
не з’ясованого; пов’язується (Фасмер
III 264) з Паїсоуіа, назвою місцевості в
Македонії (Паннонія); виводиться та-
кож (К1и§е—Міігка 529; Кіеіп 1154)
від імені бога медицини Панду або від
пов'язаного з ним прикметника тгаїшуі-
ос; «цілющий» (Преобр. II 65—66); V в
слов’янських мовах або вставне, або
зумовлене впливом п. імопіес і под.
«пахнути». — КісННагсИ 92; Черньїх II
33; Горяев 259; Вгйскпег 416; 8\¥ IV
214; Масіїек Е84С 453; 4т. гозії. 41;
НоІиЬ—Кор. 275; НоІиЬ—Еуег 374;
8с1іизіег-8еімс 1071; Маігепаиег 277.
[півбритп] «кричати Нед; пищати,
кричати (про птахів) ВеНЗн», [запіво-
рити] «запищати, заплакати» МСБГ; —
неясне; виводилося ^іпсепг 4) з рум.
ріці «пищати» (про птахів); може бути
зіставлене і з п. рій, вигуком, що пере-
дає крик деяких птахів.
[півбрлик] (орн.) «орел скигляк
малий, Ариііа паеуіа Вгазз.» ВеБ; —
результат діалектної видозміни форми
піддрлик «тс.», зближеної з основою
пів «половина». — Див. ще орел, пів.
[півперек] (присл.) «поперек» Нед,
[піперек] «тс.» Нед, [півперечка] «по-
перечка» О; — очевидно, результат ме-
татези компонентів початкового [впо-
перек] «тс.» (> *повперек) і наступно-
го зближення з пів. — ГрицАВ 121. —
Пор. пів, поперек.
півсеток (заст.) «міра полотна (50
аршинів)», [полусаток О, полусеток
Г, Нед] «тс.»; — запозичення з польсь-
кої мови; п. рбізеіек «тс.» утворене з
основ рої «пів, половина», спорідненого
з укр. пів, і зіо (зеі) «сто». — Оньїш-
кевич Исслед. п..яз. 247; 8\¥ IV 955.
— Див. ще пів, сто.
півтора, півтори, [півторак] «все
мірою в 1-|», [півторакй] «пара волів
13 2^160
385
півть
пігмент
неоднакового розміру» Нед, [півторач-
ка] «дошка в півтора цалі завтовшки»
Нед, [піторак] «півторак» ВеЛ; — р.
полтора, бр. паутара, п. рбііога, вл.
роМга, нл. роНега; — результат злиття
виразу псл. роїв У'ьТоі'а «пів другого
(один і половина другого)» (пор. анало-
гічні утворення [півтретя] «два з по-
ловиною», [півчварта, півчверта]
«три з половиною», [півп ята] «чотири
з половиною», [півшбста] «п’ять з по-
ловиною», др. пол'ь друга «півтора»); в
(у) випало після зникнення зредукова-
них (лвт > лт). — Булаховський Вибр.
пр. III 404; Фасмер III 319; Черньїх II
54; Преобр. II 99; IV 959; Масіїек
Е84С 499; 8сЬизіег-8еімс 1122—1123. —
Див. ще втора, пів.
[півть] «великий шматок сала з ці-
лого боку свині», [пілть] «тс.», [пів-
тик] «кусок (сала)» О, [пілтйна] «по-
ловина стовбура ялини, розколеного
вздовж», [палатки] «закопчена грудин-
ка гуски» Нед, [полотбк] «розрізана
вздовж надвоє грудинка гуски або
просолена й прокопчена гуска», [по-
лоть, род. в. пілтя] «тс.», [полть]
«половина; продовгуватий шматок яло-
вичини, солонини, окіст» Пі, [повть]
«тс.» Пі, [палець] «солонина» Нед,
[опдлеток] «тс.» Нед; — р. полотбк
«половина копченої або солоної птиці,
риби», полоть (заст.) «половина м’яс-
ної туші, розрубана вздовж; великий
шматок м’яса», полть «тс.», бр. [полць]
«половина гуски або качки; вирізаний
уподовж шматок сала», [апблац] «шма-
ток сала», др. полоть «шматок, пласт,
туша», пол-ьть «тс.», п. роїес «шмат
(сала, м’яса); бік тварини», ч. [роїі]
«довгий шмат сала свинини», слц. рбії
«(копчений) бочок, довгий шматок са-
ла для копчення», вл. роїс «боковина
сала», нл. роїз «тс.», полаб. рбіаї «тс.»,
слн. ріаі (чол. і жіні р.) «сторона, бік;
розрубані половини»; — очевидно, псл.
*ро1'ьіь, утворене від роїь «бік, сторо-
на» (як по^'ьіь, Іарьіь). — Фасмер III
316; Преобр. II 97; Брандт РФВ 23,
302; Вгйскпег 430; МасЬек Е84С 470;
386
ЗсЬизіег-Зеїмс 1122; Мікі. Е\¥ 255; Вй-
§а КК II 520—521. — Див. ще пів.
[ш'вці] «поля, розмежовані кущами
та ін.» Нед; —• очевидно, пов’язане з
поле (*пільце *пілці) з переходом
л > у, характерним для багатьох укра-
їнських говорів. — Див. ще поле.
[півчортяк] (орн.) «вільшанка, Егі-
ІЬасиз гиЬесиїа Б.» ВеЛ; — неясне.
[піганйстий] «рябий, плямистий
СУМ, Нед; жовтий О»; — р. [пеганьш]
«строкатий, плямистий»; — пов’язане
з р. пегий «рябий, плямистий», др. пі-
гьій «двокольоровий, плямистий», п.
ріе§і «веснянки», ч. ріка «веснянка»,
слц. река, вл. ріка, нл. ре§а, болг. [пе-
га}, схв. пега «тс.», пегав, пегаст
«плямистий, веснянкуватий», слн. ре§а
«пляма, веснянка», що зводяться до псл.
ре^'ь «строкатий»; іє. *роі§-/реік-. —
Фасмер III 225; Преобр. II 161; Вгііск-
пег 407; НоіиЬ—Кор. 272; Зскизіег-
8еімс 1061 — 1062; 8кок II 670; Мікі.
Е\¥ 245; Рокогпу 794—795. — Пор.
пестрий, писати, пігмент.
ш'гва, піґва — див. пгігва.
пігмей «карлик»; — р. болг. пиг-
мей, бр. пігмей, п. рі§те], ч. слц. руд-
іле), вл. Ру§те), м. пигмер схв. пйг-
мер, — через німецьке (н. Руетае) або
французьке посередництво (фр. руд-
ілеє) запозичено з латинської мови;
лат. ру§гпаеиз «пігмей» походить від
гр. тгоурсйос; «тс.», букв, «завбільшки з
кулак», пов’язаного з тгиуцг] «кулак»,
спорідненим з лат. ри§пиз «тс.», рип§о
«колю», рй§іб «кинджал», можливо,
також з двн. ІеЬіап «фехтувати», нвн.
їесйіеп «тс.». — СІС2 646; Черньїх II
ЗО; Фасмер III 259; Преобр. II 57;
ССРЛЯ 9, 1166; Горяев 259; Кораііпзкі
748; НоіиЬ—Буег 406; Младенов 422;
Ву)акли]а 717; КІеіп 1277; К1и§е—
Міігка 188; Паигаі 599; Ргізк II 619—
620; Воізаср 827; Таїсіє—Ноїт. II 383.
пігмент, пігментація, пігмент-
ний, пігментований «забарвлений піг-
ментом», пігментувати-, — р. болг.
пигмент, бр. пігмент, п. ч. слц. вл.
рі§тепі, м. пигмент, схв. пигмент,
пігриц
під
слн. рі§тепї; — можливо, через фран-
цузьке посередництво (фр. рідтепі) за-
позичено з латинської мови; лат. рі§-
тепіит «фарба, барвник» пов’язане з
ріп§о «малюю фарбами, розмальовую;
описую, зображаю», спорідненим з
псл. рьзаїі, різаіі, укр. писати. — СІС2
646; КЗСРЯ 337; Горяев 259; Кораіігі-
зкі 749; 8\У IV 185; НоІиЬ—Буег 371;
Младенов 422; Ву]акли]а 717; ХУаІбе—
Ноїт. II 305; КІеіп 1184. — Див. ще
писати. — Пор. піганйстий.
[пігриц] (орн.) «чайка, чибіс, Уа-
пеііиз чапеїіиз Б.» ВеНЗн, Шарл, [пі-
грицбк] «тс.» ВеНЗн; — очевидно, зву-
конаслідувальне утворення, яке пев-
ного мірою передає жалібний крик цьо-
го птаха.
[пігулка] «пілюля, таблетка», [пі-
гулка Нед, пигуля Бі, пигулька Бі]
«тс.», [фігулка] «отрута (для звірів)»
ГрицАВ; — бр. [пікгулка] «пілюля»; —
запозичення з польської мови; п. рі§и1-
ка «тс.» походить від давнішого рііиіа;
§ замість 1 пояснюється (Вгйскпег 413)
як наслідок дисиміляції або впливом
слів §аіка, §и!а (8\У IV 185). — 81.
\чуг. оЬсусЬ 69. — Див. ще пілюля.
під1 (род. в. пдду) «низинне місце,
западина; [низина, ніколи не орана
Ва]; нижня горизонтальна площина
приміщення, ями, печі; горище; [підло-
га, підстилка в хліві Ва; дощана стеля
ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти;
[насад у возі Гриц]», [підбк] «низина,
ніколи не орана; підлога, підстилка в
хліві» Ва, [под] «тс.» Ва, пбдена «ос-
нова для стогу з каміння, гілляк і соло-
ми», [подйнє] «поміст під сіньми» О,
[поденок] «стеля в стайні», [подйна]
«місце для копиці» ДзАтл І, [пддинок]
«стеля над хлівом» О, [пуд] «дощана
стеля» ДзАтл І, підспід «спід», [під-
спідник] «млин, який приводиться в
дію підливним колесом» Нед, підспідок
«таємниця; [спідня скоринка]», [підспб-
дом] «знизу» Ме, спід «низ, виворіт»,
спідка «тс.; підкладка; спідня скоринка
хліба; [дно великого човна; рукавичка
в шкіряній рукавиці]», спідник «ниж-
13*
ній камінь (у жорнах)», спідниця (час-
тина жіночого одягу), [спідниця] «дош-
ка на дні воза» Нед, спідні «кальсони»,
[спідняк] «нижній камінь у жорнах;
частина гончарного верстата; дно коб-
зи; нижній пильщик; зняте молоко»,
[спіднярка] «дошка на дні воза» Нед,
[шпіднярка] «тс.» ВеЛ, [спідок] «під-
ставка, маленька тарілка Куз; підвали-
на Нед», спідушка. «спід; нижня ско-
ринка хліба», [спидняк] «дно ящика
воза» Л, [сподень] «частина гончарного
круга», [еподи] «нижній край снасті»
Дз, [сподовйк] «рибалка, що тягне епо-
ди» Дз, [сподовйна] «осад, осадок»
Нед, [сподовйнє] «шар ґрунту» Нед,
[спо<?бк] «спід Нед; частина люльки, в
яку вставляється чубук; підставка; ма-
ленька тарілка», спідній, [сподовйй]
«нижній» Нед, сподом «низом, знизу»
УРС, Г, спідсподу «знизу», [споди-
спбддя] «тс.» Нед, [усподі] «на дні; на-
низу»; — р. под «дно, низ», бр. под
«під печі (промислової)», др. подтз
«низ, підошва гори», п. зрбб «низ, дно;
черінь печі», ч. роба «грунт, підлога;
територія; горище», слц. роба «ґрунт,
земля, територія, (заст.) підлога», вл.
роба «тс.» (з ч.), полаб. роб «дно вог-
нища», нл. зрббк «дно, основа, нижня
частина», болг. м. под «підлога», схв.
под «тс.», слн. роб «тс.; тік», стсл.
подж «низ»; — псл. робв (< *робй-); —
споріднене з лит. рабаз «підошва, тік;
черінь печі», реба «ступня, стопа;
фут», лтс. реба «тс.; підошва; п’ята»,
дінд. рабат «крок, слід ноги, місце»,
ав. рабат «слід», вірм. Неї «тс.», гр.
ттєЬоу «ґрунт, підлога»,. лат. оррібиш
«місцевість, місто;, укріплене місце»,
рез, род. в. ребіз «нога, ступня; фут;
лапа», гот. Ібіиз «нога, ступня», тох. А
ре, В раі «нога (ступня)»'; іє. *реб-/
роб- «нога». — Фасмер III 295—296;
Черньїх II 48; Преобр. II 87—88^ Вгйск-
пег 424—425; МасЬек Е86С 497;
8сйизіег-8е\мс 1112; Младенов 439;
Мікі. Е\У 254; Тгаиітапп 209; Вй§а
КК II 519; Кагиііз II ЗО—31; Нот 77;
К1и§е—Міі/ка 226; КІеіп 609; ІУаІбе—
387
під
підвал
Ноїт. II 293—295; Егізк II 485—486;
МаугЬоїег II 204—205; Рокогпу 790—
792. — Пор. велосипед, фут1.
під2 (прийменник), під- (префікс),
піді, піді-, підо, підо-; — р. под, под-,
подо, бр. пад, пада, пад(а)-, др.
подтз, п. ч. вл. нл. росі, росіе, слц. росі,
робо, полаб. рисі, болг. м. схв. под,
слн. росі, стел, подт»; — загальноприй-
нятої етимології не має; висловлюва-
лось припущення про спорідненість з
іменником під (Фасмер III 296; Черньїх
II 48; Брандт РФВ 23, ЗОЇ; Погодин
Следьі 203; Вги§тапп Огипсігізз II 2,
733; Младенов 424—425; 2иЬаіу 81. а
сі. І 2, 204; Зндзелин ЛП І 5); найчас-
тіше пояснюється як слов’янський но-
вотвір з прийменника ро і частки -сі'ь
(Преобр. П 87; Вгйскпег 424—425; Ма-
сіїек Е84С 466; 8сйизїег-8еімс 1112—
1113; Е884 81. §г. І 197—198; Мікі.
Е\¥ 254; Уопсігак II 298; Меіііеі М8Е
14, 341); -сії. пояснювалось як видозмі-
на прийменника сіо (Оіг^Ьзкі ЕР 8,
309), як споріднене з гр. -Оеу «звідки»
(в иусоОеу «зверху, з висоти» від пуш
«вгору» (Фасмер III 296; МасЬек Е84С
466). — Пор. над, під1, по.
[підбехтувати] «підбивати, підбу-
рювати, підмовляти» Нед; — запози-
чення з польської мови; п. робЬесЬіу-
смас «тс.» складається з префікса росі-,
спорідненого з укр. під-, і ітеративної
форми дієслова Ьесйіас «підмовляти»,
пов’язаного із звуконаслідувальним ко-
ренем *Ььх-, спорідненим з укр. бух,
бухати. — ЗІаімзкі І 29; Вгйскпег 19.
— Див. ще бух, під2.
[підбіг] (ент.) «гусениця ВотЬух
гиЬі Г, Агсііа егиса ВеНЗн», [підбіль
ВеНЗн, підбій (Ме)] «тс.»; — неясне;
можливо, похідне утворення від біг як
назва, зумовлена тим, що людина, на-
ступивши босою ногою на цю гусени-
цю, відчуває біль і починає бігти.
підбіл (бот.) «мати-й-мачуха, Тиз-
зі1а§о Ь.; [деревій звичайний, АсЬіЛеа
тіїїеїоііит Б. Мак; перстач гусячий,
Роїепііііа апзегіпа Ь. Мак]», [підбив]
«мати-й-мачуха» О, [підбій] «тс.» Ко,
388
О, [підбіль] «тс. Г, Нед; кремена, Реіа-
зііез Оаегіп. Нед», [пбдбіл] «кремена»
Нед, [подбілка] «деревій звичайний»
Мак, [подбел, пудбел, пудбйл] «тс.;
мати-й-мачуха; перстач гусячий; моло-
чай кипарисовидний, ЕирїюгЬіа сурагіз-
зіаз Б.; бурачок кам’янистий, АІуззшп
захаїііе Б.» ЛексПол; — р. подбел «анд-
ромеда, Апсігошесіа Б.; кремена; [мати-й-
мачуха; деревій звичайний]», бр. пад-
бел «мати-й-мачуха; [деревій звичай-
ний]», п. росІЬіаі «тс.», росІЬіаіа «кре-
мена», ч. росІЬеІ «мати-й-мачуха», слц.
росІЬеГ, болг. м. подбел, схв. подбел,
слн. [робЬеІа] «тс.»; — псл. *роб'ьЬе1і>,
складне утворення з іменника робі
«під, низ» і прикметника Ье1т> «білий»;
назва зумовлена тим, що нижня час-
тина листків цієї рослини має білопов-
стистий колір (пор. інші назви підбілу:
[білі листки, білокопитник, білпуху).
— Вісюліна—Клоков 329—330; Нейш-
тадт 568; Масіїек Е84С 466; 4т. гозії.
250; НоІиЬ—Буег 380. — Див. ще
білий, під1.
[підбурений] (орн.) «кропивник,
волове очко, Тго§1ос1уїез ІГ0§І0СІуІЄ5 Б.»
Шарл, [підбурєник] «Тго^ІосІуїез раг-
уиіиз Косії.» ВеНЗн; — не зовсім ясне;
можливо, назва зумовлена буруватим
кольором забарвлення птаха або пов’я-
зана з підбурювати «підбивати, спо-
нукати» (пор. [зводйтель] «тс.; спокус-
ник»). — Воїнств.—Кіст. 332; Птицьі
СССР 430.
[підбурок] «багор для витягування
спійманого на гачок сома Г; залізний
гак, багор для розпутування сітей
Мо»; — неясне.
підвал «приміщення під першим
поверхом», [підвала] «балка в основі
дерев’яної стіни» Нед, підвалина, [під-
валок О] «тс.»; — р. подвал «підвал»,
[пбдваль] «щось підкинуте», бр. пад-
вал «підвал», падваліна. «підвалина»,
п. росіїмаїіпа «тс.»', ч. росіуаі «підвалина
в стелі або стіні», слц. росіуаі «шпала;
[лага під підлогою]», болг. діал. м. пдд-
вал «колода, підкладена під бочку»,
схв. пбдвалак «те, що підкладається
підварок
підгайсатися
для укріплення»; — псл. росіьуаіь «під-
кладений, підкочений предмет», пов’я-
зане з роскьуаіііі «підкотити, підклас-
ти», похідним від уаіііі «котити, качати
по землі» (пор. укр. [підвалити] «під-
котити» Нед, р. [подвалйть] «тс.; під-
сунути, підкласти; підсипати», схв.
подвалити «підкласти, підкотити»,
слн. росіуаіііі «підсунути, підкинути»);
значення «приміщення під першим по-
верхом» (в українській мові, очевидно,
з російської) розвинулось із значення
«підвалина, лага»; пов’язування з ко-
ренем вал- у значенні «падіння» (Бу-
лаховський Вибр. пр. III 369), як і з
вал «земляний насип» (Преобр. І 63),
помилкове. — Лучьїц-Федарзц Белар.
лінгв. З, 56—57. — Див. ще валити,
• 2
ПІД2
[підварок] «миза, маєток, фільва-
рок, ферма» Г, Бі, [підвірок, підварок]
«тс.» Г, Бі; — результат видозміни
форми фільварок під впливом слів [пі-
двір'я], подвір’я та ін. — Шелудько
50. — Див. ще фільварок. — Пор.
Двір.
[підвізок] «залізна пластина під
дерев’яною віссю» О; — результат ви-
дозміни деетимологізованої форми під-
вісок (підісок) «тс.», зближеної з ос-
новою віз (візок). — Див. ще під-
вісок.
[підвій] «хвороба від вітру; сп’янін-
ня» О, [підвіна] «навіжена, люта без
причини людина» Па, [підвінь] «лихий
вітер» Корз, підвій «хвороба від вітру»,
[підвінути] «уразити вітром» О, [під-
вінений] «уражений вітром; п’яний» О,
[підвіняний] «навіжений, лютий без
причини» Па; — похідне утворення від
підвіяти «уразити вітром». — Див. ще
віяти.
підвісок «залізна пластинка під
нижньою частиною дерев’яної осі», [пі-
діска До, піддсок НикНикТЛ] «тс.»,
підісок «тс.; [залізна пластинка під де-
рев’яним ковзаном (Ме)]», [під’їзок]
«залізна пластинка під дерев’яним ков-
заном» (Ме), [під’їсок] «тс.» (Ме); —
р. поддска «залізна смуга під віссю»,
подбсина, [поддса}, бр. паддсак, п.
робозек «тс.»; — результат злиття
прийменника під (< роби) та іменника
вісь (< озь). — Див. ще вісь, під2. —
Пор. підвізок.
[підвія] (бот.) «лілія лісова, Біііит
тагіа§оп Б.», [підвдя] «тс.» Нед; —
очевидно, похідне утворення від вити,
вйтися\ назва зумовлена загнутою на-
зад, завинутою формою оцвітини лілії
лісової (пор. іншу назву цієї ж росли-
ни: лілія кучерява, рос. лилия кудря-
вая). — Шамота 117; Капсіизка 353. —
Див. ще вити1, під2. — Пор. завоєць.
підвода «запряжений віз; примусо-
вий обов’язок перевезення; [осідланий
кінь О]»; — р. подвбда «віз для пере-
везення вантажу; [віз, сани з конем,
особливо виставлені від земства]», бр.
падвбда «запряжений віз», др. подво-
дьс «коні з упряжжю; перекладні коні,
що підставляються («підводяться») мі-
сцевими жителями князям, гінцям, по-
слам; повинність надання коней для
їзди і перевезення вантажів», п. росі\мо-
сіа «запряжений віз, що надається вла-
стям для перевезень; повинність пере-
везення»; — псл. [росівмосіа] «те, що
підводиться; перекладна тяглова сила»,
похідне від росі'ьуосіііі «підводити», ут-
вореного з префікса росів- «під-» і діє-
слова УОСІІІІ «водити». — Див. ще вес-
ти, під2.
[підворотень] «горщик заввишки в
5—7 вершків (22,5—31,5 см)», [підво-
ротня] «тс.», [підворотнйй] «(горщик)
заввишки в 3,5—5 вершків (18,75—
22,5 см)»; — неясне.
Іпідгайник] (бот.) «кінський час-
ник лікарський, АПіагіа оїїісіпаїіз
Апсігг.» Мак; — похідне утворення від
гай-, назва зумовлена, очевидно, тим,
що ця рослина часто зустрічається в
гаях, лісах і чагарниках. — Федчен-
ко—Флеров 456. — Див. ще гай, під2.
[підгайсатися] «підкотити спідни-
цю» О; — результат видозміни деети-
мологізованої форми підкасатися «тс.».
— Див. ще закасати. — Пор. під-
касистий.
389
підгалистий
піджак
[підгалистий] «з високим тонким
стовбуром і рідкою кроною» (про дере-
во) Нед, [підгалустий] «тс.» ВеНЗн; —
р. [подгаливать] «підчищати», бр.
падгалісти «довгоногий», п. роб§аіу
«підкасаний, оголений знизу; (про де-
рево) позбавлений нижніх гілляк»; —
очевидно, пов’язане з підголити, п.
роб§оііс, роб§а1ас, утвореним з префік-
са під- (псл. рогіь-) і основи прикмет-
ника голий (псл. §о1ь). — 8\¥ IV 354,
356. — Див. ще галуза1, голий, під2.
[підгейстер] «(у возі) міцна жер-
дина, що одним кінцем прикріплюється
до нижнього кінця шворня, а другим
до задньої осі», [падгейстра Л, під-
гайстер, підгейстра, пидгерець Дз,
підгерець Дз, підгерстя, підгерсть,
підгерце ЛЧерк, підгерць Нед, ЛЧерк,
пудгейстра Л] «тс.»; — бр. падгерац
«залізний гак, що притягує шворінь до
тройні», [падгерщ, падгзсьцер] «тс.»; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. [роб^іегіу] «обручі, що приєдну-
ють полудрабки в драбинястому возі до
кінців задніх спиць» етимологічно не-
ясне.
[підгйбати] «украсти»; — неясне.
[підгбрілка] (орн.) «червоноголова
чернь, Нугоса їегіпа Б. (Апаз їегіпа)»; —
очевидно, видозмінене запозичення з
польської мови; п. росі^оггаїка «тс.»
походить від роб§ог2аіу «темно-жов-
тий; підгорілий», утвореного від діє-
слова роб§ОГ2ЄС «підгоріти», похідного
від §оггес «горіти», спорідненого з укр.
горіти; назва зумовлена тим, що цей
птах має каштаново-рудий колір. —
Воїнств.—Кіст. 136; Зігиіугізкі 106,
145; 8XV IV 356. — Див. ще горіти1,
ПІД2.
[підгбрлиця] (орн.) «зобастий го-
луб, СоіитЬа ^иЧигоза»; — не зовсім
ясне; може бути пов’язане з підгдрля
«підгруддя, воло» (з огляду на велике
воло, яким відзначається цей птах) або
з назвою іншого схожого птаха горли-
ця (як піддрлик з орлик і под.).
[підгбрниця] «нижня частина яр-
ма; частина верші, куди пропливає ри-
390
ба після того, як пройде вхідний отвір
(горло)», [підгдлник, підгдлниця] «тс.»
НикНикТЛ; — результат видозміни
форми [підгбрлиця] «тс.», зближеної з
основами горно або горнути, а також
голий. — Див. ще горло, під2.
[підгризень] (ент.) «червневий
хрущ, нехрущ, АтрїіітаИоп зоїзШіаІіз
Б.»; — префіксальне утворення від
гризти-, назва зумовлена тим, що ли-
чинки цього жука підгризають підземні
частини рослин. — Горностаев 124,
125. — Див. ще грйзти, під2.
[підгарля] «воло, підборіддя, під-
шийок Ме, Па; нижня планка ярма
НикНикТЛ», [підгарлина] «підборіддя»
ВеЛ; — запозичення з польської мови;
п. роб§агсІ1е «підгорля, підшийок» утво-
рене з прийменника росі, спорідненого
з укр. під, та іменника §агсНо, спорід-
неного з укр. горло. — ВеБ 284; 8ХУ
IV 355. — Див. ще горло, під2.
[підданчлйвий] «приємний, спо-
кійний, зручний» Нед; — не зовсім яс-
не; очевидно, пов’язане з піддавати-
ся-, пор. р. податливий «м’який, слух-
няний, миролюбний, податливий». —
Див. ще дати, під2.
[піддрягнути] «підсохнути» Нед; —
очевидно, результат видозміни форми
підтряхнути «тс.», похідної від трях-
нути1 «сохнути» (див.).
[піддубрівник] (бот.) «айстра сте-
пова, Азіег атеїіиз Б.» Мак, [піддуб-
ровник, піддубравник] «тс.» Мак; —
р. [поддубрдвник] «тс.»; — похідне
утворення від [дуброва] «діброва»;
назва зумовлена тим, що ця рослина
поширена в лісостеповій смузі й росте
у світлих лісах, чагарниках тощо. —
Нейштадт 546. — Див. ще діброва,
• 2
Під2.
піджак, піджачина «поганенький
піджак», піджачник «кравець, що шиє
піджаки», [пиньджак] «піджак» Л,
[піньжак, піньджак] «тс.» Л; — бр.
пінжак, п. рісігак «тс.»; — запозичен-
ня з російської мови; р. пиджак похо-
дить від англ,. реа ]аскеі «куртка, під-
жак», яке зводиться до гол. ріреккег
піджарий
підколоть
«куртка з грубої тканини», утвореного
з іменників рі] (< снідерл. рїе) «груба
вовняна тканина; одяг з грубої вовни»,
і ]еккег «жакет», пов’язаного з фр. ]а-
дідеіНе «тс.». — Москаленко УІЛ 56;
Коваль 129.—130; Черньїх II ЗО—31;
Фасмер III 259; Преобр. II 57; Кораііп-
зйі 747; Кіеіп 1184; Угіез МЕ\¥ 518—
519. — Див. ще жакет.
[піджарий] «худий» Нед, До; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. поджарьій «тс.» пояснюється
звичайно як результат скорочення
форми поджаристьій «худий», утворе-
ної від поджарить «підсмажити, під-
сушити»; висловлюється припущення
(Фасмер—Трубачев III 297; Трубачев
Назв. дом. жив. 26—-27), що р. поджа-
рьій первісно стосувалося гончого пса
з підпалинами (пор. бр. паджарьі «му-
ругий», п. росігагу (про коней, гончих
собак) «підпалин, з підпалинами». —
Фасмер III 297; Преобр. II 86. — Див.
ще жар, під2.
[підждеряти] «підбивати на зло-
чин» Нед; — афективне утворення, по-
в’язане з [підштурити] «нацькувати,
підбурити», наштйрити «підбурити,
підбити» (див.).
[піджїпка] «зад, сідниці» Нед, [під-
жбпок] «тс.» Нед; — похідне утворен-
ня від незасвідченого *жбпа, спорід-
неного з р. жбпа, яке переконливої
етимології не має; найчастіше порів-
нюється з р.-цсл. жупд «яма», укр.
жупа «соляна яма». — Фасмер II 61 —
62. — Пор. жупа1.
підзелювати, підзилювати —
див. збля.
підзирати, підзйрити, підзирки,
підзір, підзірний, підзор, підзорний,
підозра, підозренний, підозрівати,
підозріливий, підозрілий, підозріний,
підозрювати — див. зріти*.
підзол, підзіл, підзолистий, під-
збльник — див: зола*.
підіймати, підіймальний, підій-
мач, підйом, підйомна, підйомний, під-
йомник, підйомні, піднімальний, під-
німати — див. імати.
підкаменець, підкаменюх — див.
камінка.
підкаменщик (іхт.) «бабець, Соі-
ішз Б.», підкамінник, [підкамінчик]
Нед; — бр. падкаменилчьік «тс.»; —
запозичення з російської мови; р. под-
каменщик «тс.» утворене з приймен-
ника под «під» та іменника камень;
назва зумовлена тим, що ця риба зав-
жди тримається під камінням. — Мар-
кевич—Короткий 195—196; Сабанеев
59—60. — Див. ще камінь, під2.
підкапок — див. капа*.
[підкасистий] «підібраний, підсука-
ний; пузатий» Нед; — пов’язане з під-
касати «підіткнути, підібрати» (про
одяг). — Див. ще закасати.
[підковець] (зоол.) «підковонос (вид
кажана), КЬіпоїорЬив» Нед; — п. робко-
ч/іес «тс.»; — пов’язане з підкбва\ назва
зумовлена тим, що у кажанів цього виду
сильно розвинений носовий придаток,
який своєю формою нагадує підкову. —
СУМ VI 437; ССРЛЯ 10, 399; VI
365. — Див. ще кувати1, під2.
підкозббель — див. піскозбба.
[підколос] (орн.) «перепілка, Соіиг-
піх соіигпіх Б.», [підколбсниця] «тс.»
ВеБ; — результат видозміни звукона-
слідувальної назви перепела [підко-
лоть], зближеної з конструкцією під
колоссям', таке зближення мотивуєть-
ся тим, що перепілки звичайно живуть
у хлібах. — ВеБ 284. — Див. ще ко-
лос, під2. — Пор. підколоть.
[підколбтник] (орн.) «куріпка сіра,
Регйіх регбіх Б.» Нед; — пов'язане з
[підколоть] «перепілка»; обидва птахи
належать до родини фазанових і ве-
дуть схожий спосіб життя. — Птицьі
СССР 182—183, 185—186. — Див. ще
підколоть.
[підколоть] (орн.) «перепілка, Со-
іигпіх соіигпіх Б.» ВеНЗн, [підколбть-
ко тж, підколок Шарл, підколуп Нед,
підполотя ВеНЗн,' підсколодка Шарл,
підсколоцка, ВеНЗн] «тс.», [підпо-
лбтькати] «кричати» (про перепела)
ВеБ; — назви . звуконаслідувального
походження; пор. імітацію голосу цього
391
підкоморій
підлйсник
птаха [падь полоть] ВеНЗн, а також
назви [підпалак[ «перепілка», [підпа-
лах], лит. рйіреіе «тс.»; початкова час-
тина звуконаслідувальної назви адап-
тована під префікс. — Булаховський
Вибр. пр. III 228.
підкоморій «у. старій Росії і в Ук-
раїні — суддя, який займався межуван-
ням володінь; у феодальній Польщі —
двірський сановник», [підкомбрий] «ме-
жовий суддя» Пі, Бі, підкомбрство «по-
сада підкоморія», [підхомориха] «дру-
жина підкоморія» Пі, [підкоморич]
«син підкоморія» Пі, [підкоморівна]
«дочка підкоморія» Пі, підкомбрський
«який стосується межового суду або ме-
жового судді»; — р. подкомбрий «ме-
жовий суддя»; — запозичення з поль-
ської мови; п. росікотоггу «вищий при-
дворний сановник у Польщі, камергер;
межовий суддя» утворено, можливо,
пі,^ впливом ч. ст. росікотогіе «тс.»
(ЗііеЬег КЕБ 39, 8) з прийменника росі
«під» та іменника кошога «комора» і є
частковою калькою слат. зиЬсатегагіиз
(зиЬ «під», сатега «кімната, комора»),
— КісЬЬагсЙ 88; УУіїкохх'зкі 50г 19/2,
208; Фасмер III 297. — Див. ще комо-
ра, під2.
[підкбриста] «особливий тип сапи,
яка робиться під гострим кутом до руч-
ки; совкова лопата» Ва, [підкбриста]
«під кутом, зігнуто» Ва; — не зовсім
ясне; можливо, пов’язане з кора як
назва сапи (лопати), що розпушує (зні-
має) верхній затверділий шар ґрунту.
[підкропйвниця] (бот.) «суниці зе-
лені, Ега^агіа мігісііз Виск., (Ега^агіа
соїііпа ЕЬгЬ.)»; — похідне утворення
від кропива- назва зумовлена схожіс-
тю листків обох рослин або тим, що
суниці часто заростають кропивою. —
Див-, ще кропйва, під2.
[підкукундати] «підмовити» Нед; —
афективне утворення.
[підкульок] «заколесник» Нед,
[піткулька] «підпірка задньої ручиці
воза; задня ручиця з підпіркою» О,
[піткульок] «тс.» О; — запозичення з
польської мови; п. [росікиїек] «люшня,
392
заколесник» утворене з прийменника
росі «під» та іменника [киїа] «дуга в
ярмі, крива палиця». — 5 XV IV 367. —
Див. ще куля3, під2.
[підкустрана] «(жінка) в короткій,
вузькій спідниці» Си, [підпустрена] (?)
«(жінка) з підібраною спідницею» Ва;
— очевидно, пов’язане з [кустратий]
«кудлатий», [закустраний] «розпатла-
ний», можливо, зближеними з [підка-
сати] «підіткнути (подолок, поли)». —
Див. ще кустра. — Пор. закасати.
підлабуза, підлабузливий, підла-
бузник, підлабузництво, підлабузню-
ватися — див. лабузнитися.
підласий, підласистий — див. ла-
сий2.
підлепливий, підлепний, підлеп-
частий — див. лйпнути.
[підлизник] (бот.) «зіновать по-
дільська, Суіізиз росіоіісиз Віоскі; СуН-
зиз саріїаїиз Оаск.» Мак; — очевидно,
похідне утворення від лизати-, мотива-
ція назви неясна.
підлий, [підуий] «хворий» ВеЗа,
[пбдлий] «підлий», [подлячий] «тс.»
Нед, [пудлий] «поганий» ВеУг, під-
лотний, підлота, підлотник, спідле-
ний «який став підлим», спідлілий
«тс.», [спідлйти] «принизити, спаплю-
жити» Нед, спідлитися «стати під-
лим», спідліти «тс.»; — р. пбдлий,
бр. пбдли; — запозичення з польської
мови; п. росйу «підлий», як і ч. росіїу,
болг. пбд-ьл, пбдли, схв. п'ддал, пд-
дао, надійної етимології не має; виво-
диться від росіїес «підлягти» (КЗСРЯ
347); від прийменника роб «під» (Пре-
обр. II 87; Вгйскпег 425; Младенов
450; Мікі. ЕШ 253—254); від росіїе
«біля» (Фасмер III 298; МасЬек Е54С
467; НоіиЬ—Кор. 282; НоіиЬ—Буег
380). — Черньїх II 49.
[підлйсник] (бот.) «копитняк євро-
пейський, Азагит еигораеит Б.», [під-
лісник, подлєсник] «тс.» Мак; — похід-
не утворення від лист; назва зумовле-
на тим, що ця рослина перезимовує під
покривом з опалого листя (Нейштадт
20б); окремі звукові форми виникли
підліжка
підневідити
внаслідок зближення з ліс. — Див. ще
лист, під2. — Пор. підолішник.
[підліжка] (орн.) «волове очко,
Тго§Іос1у!ез їго^іосіуіез Б.» Шарл,
ВеНЗн, [підліжок] «тс.» тж; — похідне
утворення від лежати- назва зумовле-
на, очевидно, тим, що в лісі цей птах
оселяється в купах хмизу, вітровалу,
тобто під тим, що лежить (Птицьі
СССР 430). — Див. ще лежати, під2.
[підлітка] (іхт., у сполуці [п. дов-
гоплавка]) «летюча риба, Ехосоеїиз
уоїйапз Б.» Нед; — похідне утворення
від підлітати', назва зумовлена тим,
що ця риба вистрибує з води і може
летіти деяку відстань у повітрі (Рьібьі
СССР 242). — Див. ще летіти, під2.
[підліцки] «віжки для пари коней»
О; — пов’язане з [лійці] «віжки»
(див.).
[підліщки] (бот.) «печіночниця зви-
чайна, Нераііса поЬіііз Оагз. (Нераііса
ІгіІоЬа ОіІіЬ.)» Г, Мак, [підліска Нед,
підліски Мак, підлісок] «тс.»; — п.
росіїазгсгка «фіалка болотна, Уіоіа
раїизїгіз Б.; печіночниця звичайна», ч.
[росіїізка] «печіночниця», [росіїезка], ст.
росіїезска, росіїезіка «тс.»; — утворене
з прийменника під та основи іменника
ліщйна; назва зумовлена тим, що пе-
чіночниця росте в листяних і мішаних
лісах (Нейштадт 256—257; Лік. росли-
ни. Енц. дов. 337), зокрема, під ліщи-
ною. — МасЬек 4т. гозії. 48. — Див.
ще ліска1, під2.
підлог «підробка, фальшивка»; —
бр. падлбг «тс.»; — запозичення з ро-
сійської мови; р. подлдг «тс.», пов’яза-
не з подложйть «підложити», утворе-
ним з префікса под- «під» і дієслова
ложйть «ложити». — Див. ще лежа-
• 2
ТИ, ПІД.
підлога, підлоговий, підложе, під-
лджжя, підложниця — див. лежати.
[підлоґбння] «підхвістя при сід-
лі»; — запозичення з польської мови;
п. росіо^опіе «ремінь у кінській упряжі,
який іде до хвоста» утворено з при-
йменника росі «під» та іменника о§оп
«хвіст»; звук л в українській мові з’я-
вився, очевидно, під впливом слова
[підложити] «підкласти». — 5 XV IV
389. — Див. ще огін, під2.
[підмагулити] «підмовити» Нед; —
п. [росіта^иііс] «одурити, ввести в ома-
ну, підманути»; — пов’язане з [маґу-
лити] «підмовляти» (див.).
[підмачулити] «допомогти, підси-
лити, підхарчувати» Ва; — не зовсім
ясне; можливо, давніше *підмочули-
ти, пов’язане з ^підмочи «підмогти,
допомогти».
[підмет1] «невелика грядка, ділянка
землі; коноплище; низинна місцевість,
де пасуть худобу, сіють коноплі Ва; ор-
на земля за селом Ва; природно зрошу-
вана низина в полі, на якій сіють ко-
ноплі, садять капусту Ме», [підме-
тець] «квітник», [підміт] «частина по-
ля, на якому сіють коноплі» Нед, Бі;
— р. [подмеш] «поле, приготоване для
баштану», п. росітіоі «гній, сміття, ви-
кинуте в одне місце»; — похідне утво-
рення від метати «кидати»; назва зу-
мовлена, очевидно, тим, що на цих ді-
лянках розкидали .гній або пасли худо-
бу. — Дзендзелівський 51. зі. 10/1—
2, 46. — Див. ще метати, під2.
підмет2 (член речення), підмето-
вий', — п. робтіої, ч. робтеї, слц.
росіте!, вл. росіт]еі, нл. росіт]аі, м.
схв. подмеш «тс.»; — калька лат. зиЬ-
Іесїигп «підмет», пов’язаного з дієсло-
вом зиЬфсеге «метати, кидати, класти
під, підкладати», утвореного за допомо-
гою префікса зиЬ- «під», від (асеге «ме-
тати, кидати». — НоІиЬ—Буег 380. —
Див. ще метати, під2.
підметка, підметок, [підмїтка]
«солом’яна устілка' в чоботі; підошва»
Нед, [пїдміток] «тс.» Нед; — р. под-
метка «підметка», болг. подметка
«тс.»; — похідне утворення від мета-
ти «шити, обкидати». — Фасмер III
298. — Див. ще метати, під2.
піднебіння, піднебення, піднебін-
ний, підніб’я — див. небо.
[підневідити] «підштовхнути на
щось, підвести», [спідневідити] «об-
дурити; обнадіяти і не виконати»; —
393
підовинути
підш'га
«очевидно, давніше «підштовхнути на
несвідомий учинок, вивести з розуму;
ошукати», похідне від не відати «не
знати». — Див. ще відати, не, під2.
[підовинути] «розпогодитися, ви-
погодитися» О, [підовинутися] «за-
сяяти щастям, розвеснитися» О; —
помилкове написання замість [підсви-
нути, підовинутися], пов’язаних з
[освинути] «розвиднитися» (див.).
[підойма] (бот.) «герань темна, Ое-
гапіит рйаецт к; сіверсія гірська,
Зіемегзіа топіапа (к) Я. Вг. (бейт
топіапит Б.); калган (перстач прямо-
стоячий), РоіепііИа егесіа (Б.) Натре
(Тогтепііііа егесіа Б.; Роїепііііа іог-
тепііііа 5сЬг.); підлісник європейсь-
кий, Запісиїа еигораеа Б.; волошка луч-
на, Сепїаигеа ]асеа Б.» ВеНЗн, [підій-
ма] «гравілат струмковий, Оеит гімаїе
к; сіверсія гірська» Мак, [підойна] «сі-
версія гірська» Мак; — похідні утво-
рення від підіймати, [підоймйти]
«підняти»; назви зумовлені тим, що в
народній медицині частина з названих
рослин використовується, щоб поста-
вити на ноги хворих на різні недуги;
деякі рослини (герань темна, калган)
вживаються при хворобах, викликаних
підніманням важких речей. — Шамота
142—143; Анненков 90, 157, 269—271,
315. — Див. ще імати, під2.
[підолішник] (бот.) «копитняк єв-
ропейський, Азагшп еигораешп Б.»
Мак, [підолишник, подолішник Нед,
Пі] «тс.» Мак; — бр. [падалешнік]
«тс.»; — результат видозміни слова
[підорішник] «тс.», викликаної впли-
вом ліщина; обидві назви зумовлені
тим, що копитняк росте під ліщиною
(лісовим . горіхом). — Висігізге\мзка
235.' — Див. ще підорішник. — Пор.
підлйсник.
підбпліка, підоплічка, підопліч-
чя — див. плече.
[підорва] (бот.) «чина лісова, Баїйу-
гиз зііуєзієг к» Мак; — очевидно, по-
хідне утворення від підірватися-, наз-
ва зумовлена тим, що в народній ме-
дицині цю рослину застосовують при
394
надривах нутрощів. — Шамота 68—69;
Анненков 187. — Див. ще рвати.
[підорішник] (бот.) «копитняк єв-
ропейський, Азагит еигораеит Б.»
Нед, [подорішник] «тс.» Нед; — р.
[подорешник] «тс.»; — утворене з при-
йменника під та іменника оріх «горіх»;
назва зумовлена тим, що копитняк ро-
сте під ліщиною (лісовим горіхом);
пор. інші його назви: укр. [підорішна
трава], схв. лесков корен, сподлесак,
нім. Назеїхмигг (букв, «ліщинний ко-
рінь»), — Висігізхехмзка 235. — Див.
ще горіх, під2.
[підбря] «свиня» Пі, [піддрка] «тс.»
Пі; — похідне утворення від підорати
в значенні «підкопати, підрити» (пор.
вираз орати носом «рити носом»); на-
зва зумовлена тим, що свині підрива-
ють кущі картоплі та ін. — Див. ще
орати1.
[підосінник] (бот.) «гриб красно-
головець, підосичник, Воіеіиз аигапііа-
сиз Регз.»; — очевидно, запозичення з
польської мови; . п. росіозіппік «тс.»
утворено з прийменника росі «під» та
іменника озіпа «осика». — Див. ще
осйка, під2.
[підосбвець] (бот.) «вид їстівного
гриба» ВеБ; — очевидно, утворене з
прийменника під і основи прикметника
[осдвйй] «осиковий», пов’язаного з
осйка. — Див. ще осйка, під2.
підошва, підошовний — див. шйти.
підпавок, підпалайка, підпалак,
підпалакати, підпалкувати, підпи-
лок — див. павкати.
підпадьомкати — див. підпідьбм.
[підпаленик] (орн.) «малинівка
(вільшанка), ЕгіїПасиз гиЬесиїа Б.»
ВеНЗн; — похідне утворення від під-
палений-, назва зумовлена тим, що у
цього птаха горло, воло і груди яскра-
во-рудого кольору (Воїнств.—Кіст. 330;
Птицьі СССР 463); пор. інші назви ма-
линівки; [рудняк, червоне вольце, чер-
леногруд, червеняк]. — Див. ще па-
лити, під2.
[підпїга] (ент.) «стягівка, Саїосаіа
Зсйгк.» Нед; — неясне.
підпідьбм
підручник
[підпідьбм] (вигук, що передає крик
перепела), підпадьомкати «видавати
своєрідні уривчасті звуки» (про перепе-
лів), підпідьомкати «тс.» СУМ, Пі; —
звуконаслідувальне утворення; пор. нау-
кову передачу голосу («бою») перепела:
відь-підь-підь (Фауна України 4, 50),
піть-пібіть (Птицьі СССР 183).
[пїдпіліть] «вигук, що передає
крик перепела» Нед, [підпілітка] «пе-
репел, Соіигпіх соіигпіх Ь.», [підпіліт-
кати] «кричати» (про перепела) Нед; —
звуконаслідувальне утворення; пор. ін-
ші вигуки, що передають крик пере-
пела: [подь полоть] ВеНЗн, [підпалю]
ВеНЗн, відь-підь-підь (Фауна України
4, 50), піть-пібіть (Птицьі СССР 183).
Іпідпїнок] «проста горілка»; — по-
хідне утворення від пінна «горілка». —
Див. ще піна.
[підплйтник] (орн.) «берегова лас-
тівка (щурик), Рірагіа гірагіа Ь.; ма-
ленький птах, що гніздиться під камін-
ням Нед», [підплитінка] «тс.» Нед; —
похідне утворення від плита «брила
каменю»; назва зумовлена тим, що ці
птахи часто гніздяться під камінням по
берегах річок. — Див. ще плита.
пїдполотя, підполбтькати — див.
підколоть.
[пїдполя] «біла вівця з великою
чорною плямою чи навпаки» НЗ УжДУ
26/2, [підполйстиії] «спіднизу білий,
світліше забарвлений» ВеНЗн; — не
зовсім ясне; очевидно, пов’язане з під-
палина «пляма іншого кольору», похід-
ним від палити (див.).
підприємство, підприємець, під-
приємник, підприємництво, підпри-
ємливий «заповзятливий»; — очевид-
но, калька нім. Нпїегпектеп «підпри-
ємство; справа», пов’язаного з дієсло-
вом ипіегпейгпеп «розпочати, взятися»,
яке складається з префікса ипіег- «під-»
і дієслова пейшеп «брати, приймати». —
Див. ще імати, під2, при.
[підпрйжик] (ент.) «ковалик, Еіа-
іег к» Нед; — похідне утворення від
[пригати] «стрибати, плигати»; назва
зумовлена тим, що цей жук, упавши
на спину, підстрибує за допомогою ви-
росту передньогрудей (УРЕ 6, 518). —
Див. ще прйгати.
підпруга, підпружити — див.
пруг.
[підпуки] «перевесла з осоки, на-
мотані на еподи невода, щоб вони не
загрузали в болото» Мо; — очевидно,
похідне утворення від пук1 «в’язка»
(див.);
[підпустка] «частина шлунка жуй-
ної тварини, що вживається для звур-
джування молока» Куз, [підпушник
Куз, підпущник Нед] «тс.»; — запози-
чення з польської мови; п. росіризіка,
росіризгсгка «закваска для молока» по-
ходять від росіризгсгас (тіеко) «заква-
шувати (молоко)», утвореного за допо-
могою префікса роб- «під-» від ризгсгас
«пускати» (шматочок звурдженого мо-
лока кидають в удій молока, щоб воно
швидше звурдилося). — 5 XV IV 404. —
Див. ще під2, пускати.
[підрад] «матеріал, яким підбива-
ють халяви та переди в чоботях» Па; —
запозичення з російської мови; р. [под-
ряд] «підбій, шкіряна підкладка у взут-
ті» пов’язане з рядить «тримати в по-
рядку», якому відповідає укр. ряди-
ти. — Див. ще під2, ряд. — Пор.
підряд.
[підрйвка] «вид рибальської сітки»
Г, Нед; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. росігухмка «мала сіт-
ка типу черпака» пов’язане з робгухмас
«шарпати вгору», утвореного за допо-
могою префікса роб- «під-» від дієслова
гхмас «рвати». — Оньїшкевич Исслед.
п. яз. 246; 5 XV IV 4Н. — Див. ще під2,
рвати.
підрі, підря — див. пбдра.
[підрімани] «вид жіночого одягу»
Нед; — неясне.
підручник; — бр. падручнік «під-
ручник»; — калька п. робг^сгпік «тс.»,
похідного від прикметника росіг^сгпу
«який знаходиться під рукою», утворе-
ного з прийменника роб «під» та основи
іменника г^ка «рука». — 5Х¥ IV 406. —
Див. ще під2, рука.
395
підряд
підстрішник
підряд «зобов’язання виконувати
роботу на чиє-небудь замовлення за
певну оплату; робота, що виконується
за таким зобов’язанням», підрядний,
підрядити; — бр. падрад, п. [робгасі]
«тс.»; — запозичення з російської мо-
ви; р. подряд «тс.», пов’язане з под-
рядйть, утвореного за допомогою пре-
фікса под- «під-» від дієслова рядить
«наймати, домовлятися про плату», яко-
му відповідає укр. рядити. — Преобр.
II 240; 5 XV IV 405. — Див. ще під2,
ряд. — Пор. підряд.
[підсадівка] (бот.) «печериця їсті-
вна, А^агісиз есіиііз Регз.» Нед, [під-
садка] «тс.» Нед; — похідне утворення
від підсадити; назва зумовлена тим,
що цей гриб розводять штучно в сади-
бах (БСЗ 47, 510). — Див. ще під2,
садити.
[підскйбиця] (орн.) «чайка, Уапеї-
Іиз мапеїіиз Б. (Уапеїіиз сгізіаіиз Ме-
уег)» ВеНЗн; — утворене з приймен-
ника під та іменника скиба «смуга зе-
млі при оранці»; назва зумовлена тим,
що гніздо цього птаха, яке являє собою
ямку в землі, буває часто під скибою. —
Булаховський Вибр. пр. III 228; Во-
їнств.—Кіст. 62. — Див. ще під2, скй-
ба.
[підскірниця] «ризоморфи (своє-
рідні нитчасті утворення у грибів, які
сприяють їх поширенню), Ріготогріїа»
Нед, [підшкірниця] «тс.»; — похідні
утворення від [скіра], шкіра; назва
зумовлена тим, що ризоморфи розрос-
таються під корою дерева (Словн. бот.
463). — Див. ще під2, шкіра.
підсметанник — див. сметан-
ник.
[підсніжна] «сорт горщика заввиш-
ки в 5-—7 вершків», [підснйзок] «сорт
горщика» Нед; — неясне, можливо, по-
в’язане зі [сніз] (мн. [снбзи]) «тоненькі
палички для підтримування стільників
у вулику». — Пор. снбза.
підсобйти «допомогти», підсобка
«допоміжне приміщення», підсобник,
підсобний; — бр. [падсббіць] «трохи
допомогти»; — очевидно, запозичення
396
з російської мови; р. подсобйть «до-
помогти» є результатом видозміни фор-
ми пособйть, що відповідає укр. посо-
бйти «тс.». — Див. ще засіб.
[підсобі'йка] «дощата коробка під
навісом дахового схилу» НикНикБЛ,
[підсобівка, підсобейка, підсобівка, под-
соббііка] «тс.» тж, [підсубійка] «стрі-
ха» тж, [підсубітка] «тс.» тж, [подче-
бітка] «поперечна дошка, в яку впира-
ються нижні торці дахових дощок і
гонту» тж, [поспособійка] «карниз із
дощок під стріхою»; — запозичення з
польської мови; п. росізі^Ьііка «дощане
підбиття під балками стелі; дерев’яна
стеля» утворене з прийменника роб
«під», займенника зІ£ «себе» й основи
дієслова Ьіс «бити». — Див. ще бйти1,
під2, ся1.
підсобійний, підсебійний, підсо-
бей, підсобій, підсобійник, підсоббй —
див. підсубійний.
[підсокйритися] «піддобритися, здо-
бути довір’я» Ва; — неясне.
підспідок — див. під1.
підспіль — див. спіл.
[підспоруга] «ремонт, поновлення»
Нед; — очевидно, похідне утворення
від [споружйти] (< псл. *зирогр^Леі)
«спорудити; справити», генетично по-
в’язаного з оружжя (псл. огргь]е <
*огоп§ї-). — Див. ще оружжя, ПІД2.
[підсрібняк] (ент.) «перламутрівка,
Аг^уппіз Б.» Нед; — похідне утворен-
ня від срібний; назва зумовлена тим,
що нижня сторона задніх крил цього
метелика вкрита перламутровими (сріб-
лястими) плямами (Горностаев 231). —
Див. ще срібло.
[підстрішник] (орн.) «перепелят-
ник (малий яструб), Ассірііег пізня Б.»
Нед; — похідне , утворення від стріха;
назва зумовлена тим, що перепелятник
живиться дрібними птахами, в тому
числі й горобцями, які в сільській міс-
цевості часто оселяються під стріхами
(пор. р. [подстрешник] «горобець»; пор.
іншу назву перепелятника [вороб’ят-
ник] Шарл. — Булаховський Вибр. пр.
III 228. — Див. ще під2, стріха.
підструнчити
підуст
підструнчити, підспгрючити. —
див. стренчити.
[підсубійний] «підливний» (про
млин, про колесо у млині), [підсебій-
ний Нед, підсобійний] «тс.», [підсобні]
«рух водяного колеса знизу догори;
тип млина за таким рухом колеса»
Ник, [підсоббй, підсобей] «тс.» тж,
[підсобійник] «підливний млин», [під-
субійка Нед, підсубійник, підсубіііок]
«тс.»; — р. [подсоббйньїй] (у сполу-
ченні [подсобдйная мельница] «підлив-
ний млин»); — очевидно, видозмінене
запозичення з польської мови; п. росі-
зщЬіегпу (у сполученні коіо росізі^Ьіег-
пе «підливне колесо у млині») утво-
рене з прийменника росі «під», займен-
ника зщ «себе» й основи дієслова Ьгас
«брати» (дієприкм. Ьіегпу). — 8\У IV
415. — Див. ще брати, під2, себе.
[підсуканець] «вид їжі (кукурудзя-
не борошно, розбовтане в молоці з во-
дою)»; — похідне утворення від [сука-
ти] «колотити». — ВеЗн 49. — Див.
ще сукати.
[підтипи] «натяки» О; — похідне
утворення від тикати, ткнути «до-
торкатися; (перен.) наближатися сло-
вами», аналогічне до притча (від псл.
ргй'ькпріі «приткнути»), — Коломієць
Мовозн. 1992/5, 43; Фасмер III 368. —
Див. ще під2, тйкати. — Пор. надто-
чйти, натяк, прйтча.
[підтйнник] (бот.) «ранник вузлу-
ватий (ранник бульбистий), Зсгорйи-
Іагіа посіоза к», [подтинник] «тс.»
Мак; — р. [подтьїнник], бр. [падтмн-
нік, падценнік] «тс.»; — похідне утво-
рення від тин «огорожа»; назва зумов-
лена тим, що ця рослина полюбляє за-
тінені місця. — Див. ще тин.
підтичка — див. надточйти.
[підтшанка] «неохайна, жінка із
забрудненою пеленою; повія»; — ре-
зультат контамінації форм типу поті-
паха «розпусниця» і нетіпаха {неті-
панка) «неохайна жінка» (див.).
[підтічка] (зоол.) «кріт, Таїра еи-
гораеа Ь.» ВеНЗн, О; — похідне утво-
рення від точйти «рити»; пор. [підтб-
чина] «порита кротом земля»; назва зу-
мовлена тим, що кроти риють землю. —
Див. ще під2, точйти1.
[підтоварник] «колодка, що під-
кладається під човен при витягуванні
його на берег»; — очевидно, запози-
чення з російської мови; р. подто-
варник «тонкі колоди, жердини, що за-
стосовуються в будівництві й гірничій
промисловості, а також для підкладан-
ня під вантажі на суднах, складах»
утворене з прийменника под «під» та
іменника товар «товар». — Див. ще
під2, товар.
підтока — див. надточйти.
підтропіки «субтропіки», підтро-
пічний', — р. подтрбпики, бр. пад-
трбпікі; — часткова калька лат. зиЬ-
ігорісиз «субтропічний», першим ком-
понентом якого є прийменник зиЬ
«під», другим ігорісиз «тропічний». —
Див. ще під2, тропік.
[підтруняти] «підбурювати, піддро-
чувати» Пі; — очевидно, запозичення з
російської мови; р. подтрунивать
«жартувати, глузувати» походить від
трунйть «тс.», етимологія якого неяс-
на (Фасмер IV 109); може бути пов’я-
зане й з [підструнчити] «підбурити».
підуст (іхт.) «Сйопсігозіоша пазиз
к», [підвуст Кол, підуста Кол, піду-
ства, підустка Нед, підустов, по-
дуєш Кол, подуста, подустав, пудй-
ства, пудуства тж] «тс.»; — р. по-
дуст, бр. пбдуст, [падуст], п. росіиз-
1а, [росіизіхма], ч. [росіоизіем] «рибець,
VітЬа мітЬа к», слц. росіизіма «під-
уст», схв. пддуст, подуста, подуст-
ва, слн. робйзі «тс.»; — псл. росіизін,
росіизіу, утворене з прийменника робі,
«під» та іменника, изіа «рот»; назва мо-
тивується тим, що рот у підуста розта-
шований знизу під виступаючим упе-
ред носом; помилкова думка (Висігі-
згехмзка 130) про запозичення з румун-
ської мови (рум. роби! «лящ»). — Ко-
ломиец Происх. назв, рьіб 21—22;
Герд Белар. лексікал. і зтьім. 38—39;
Даль III 213; Вгйскпег 425; Масіїек
Е54С 467. — Див. ще під2, уста.
397
підустйти
підчмелйти
підустйти, підустливий, підуща-
ти — див. уста.
[підуфалий] «занадто довірливий;
сміливий, зухвалий» Нед, [подуфалий,
подуфнйй] «тс.» Нед, [пудуфалний]
«хвальковитий» Ме, [подуфальство]
«довірливість; сміливість, зухвальство»
Нед, [подуфане] «тс.» Нед; — запози-
чення з польської мови; п. [родиїаіу]
«дружній, фамільярний; самовпевне-
ний, зухвалий» пов’язане з [робиїас]
«довіритися», утвореним за допомогою
префікса ро- «по-» від дієслова [сіпїас]
«довіряти». — Вгйскпег 103; 5 XV IV
431. — Див. ще дуфати, по. — Пор.
зухвалий.
[підхатничка] (орн.) «сіра мухо-
ловка, Мизсісара зїгіаіа РаІІ.» Куз; —
похідне утворення від хата; назва зу-
мовлена тим, що ці пташки мостять
гнізда в щілинах будівель (Воїнств.—
Кіст. 297). — Булаховський Вибр. пр.
III 228. — Див. ще під2, хата.
[підціцірка] (орн.) «чубатий жай-
воронок (посмітюха), Оаіегісіа сгізіаіа
Б.» Шарл; — очевидно, назва звукона-
слідувального походження, можливо,
пов’язана з [ціцірік] (орн.) «лісова ти-
нівка, РгипеІІа тосіиіагіз Б. (Ассепіог
тосіиіагіз)».
підцобрити — див. цубрити.
[підчас] «юшка з молодих буряків і
молодого бурячиння; молода головка
капусти Нед; страва з листя молодої
капусти Нед», [підчіс] «молода головка
капусти; страва з листя молодої капус-
ти» Нед, [пічбса] «страва з ячмінної
крупи і лободи» Корз, [пу (т) чіс] «тс.»,
[пучбха] «страва з молодої капусти і
м’яса» тж; — запозичення з польської
мови; п. [росісхаз] «молода головка ка-
пусти; страва з листя молодої капусти,
буряків», робсгоз «тс.» пов’язане з росі-
сгезас «підчесати», утвореним за допо-
могою префікса росі- «під-» від дієслова
сгезас «чесати, чухрати». — Вгйскпег
425; 5 XV IV 345. — Див. ще під2,
чесати. — Пор. підчіс.
підчаший (іст.) «помічник чашни-
ка (придворна службова особа)», [під-
398
чашник] «тс.» Нед; — р. подчаший,
бр. падчашьі «тс.»; — запозичення з
польської мови; п. робсгазгу є префік-
сальним утворенням від сгазга «ча-
ша». — Фасмер III 301; Вгйскпег 425;
5ХУ IV 344. — Див. ще під2, чаша.
[підчерйти] «зняти кору (з дере-
ва)» О, [підчерепні] «тс.» О, [підчеря-
ти] «знімати кору з живого дерева,
щоб сохло» О, [чертйця] «дерево з
обідраною навколо корою»; — очевид-
но, псл. [*роб'ьсегіі, *род'ьсег5Іі], похід-
не від *сег5Іі, *сьН<? «рубати, різати»
(пор. др. чьрсти, чьрту «проводити
борозну, орати», пов’язане чергуван-
ням голосних з кога «кора»; — спорід-
нене з лит. кігзіі, кегііі «рубати, уда-
ряти», дінд. кагіаіі «ріже, відрізує»; іє.
*(з)кег-Б «різати». — Фасмер IV 349;
ЗССЯ 4, 75—76; Вегп. І 172; Рокогпу
938—942. — Див. ще черта. — Пор.
кора, чересло, черпати.
підчйхвіст «підлиза СУМ; негід-
ник, пройдисвіт Г», [печйхвіст] «вітро-
гон, шелихвіст»; — очевидно, спорідне-
не з р. чихвостить «чухрати; шпети-
ти, коренити», етимологічно неясним,
пов’язуваним з чи «чи» і хвостить
«бити» (Фасмер IV 368) або з *т’ьще
«пусто» і хвастати (Соболевский
РФВ 67, 213).
[підчіпок] «підшипник»; — утворе-
не з прийменника під та іменника [чіп]
«стержень, на якому що-небудь ходить,
хитається або обертається; шип»; —
пор. підшипник від шип. — Див. ще
під2, чіп1.
[підчіс] (бот.) «перекотиполе, Сур-
зорйііа рапісиїаіа Б.», [піднос] «спаржа
лікарська, Азрага§из оШсіпаІіз Б. Мак»;
— р. [подчес] «спаржа лікарська»; —
похідні утворення від чесати; назви
зумовлені зовнішньою подібністю ку-
щів цих рослин до вичесаного волосся;
пор. іншу назву спаржі лікарської
[козя борода] Мак. — Див. ще під2,
чесати. — Пор. підчас.
[підчмелйти] «упоїти, сп’янити»
Нед; — похідне утворення від виразу
під джмелем «напідпитку», що виник,
підчулити
ш'жйти
очевидно, як наслідок видозміни вира-
зу під хмелем «тс.». — Див. ще
джміль, під2, хміль.
[підчулити] «в плоту сплавного
дерева зрізати кінці колод знизу нав-
скіс»; — неясне; можливо, пов’язане з
[чулити] «щурити» (вуха).
[підшийник] «підшипник»; — оче-
видно, калька р. [подшейник] «підшип-
ник, підкладка під кінець машинної
осі», утвореного з прийменника под
«під» та іменника [шейка] «кінець ма-
шинної осі, шип», похідного від шея
«шия». — Див. ще під2, шия.
підшмирйтися — див. чмир3.
під’юдити, під’юджувати — див.
юдити.
[під’ядлівчак] (орн.) «поповзень,
Зіїїа еигораеа Б.» ВеНЗн; — похідне ут-
ворення від [ядлівчак] «дрізд чикотень,
Тигсіиз рііагіз Б.»; зв’язок назв обох пта-
хів зумовлений, очевидно, подібністю в
їхньому забарвленні; думка про зв’язок
назви поповзня з характером місцевості
чи флори, де цей птах водиться (Була-
ховський Вибр. пр. III 227), недостатньо
конкретизована. — Птицьі СССР 433,
526. — Див. ще ядлівчак.
[під’яєшник] (бот.) «моховик на-
півповстистий, Воіеіиз зиЬіотегйозиз
Б.» Мак; — похідне утворення від
[яєшник] «А§агісиз саезагеиз 5сор.»;
зв’язок назв обох грибів зумовлений,
очевидно, їхньою зовнішньою схожіс-
тю. — Див. ще під2, яйце.
[під’ярка] «велике винне яблуко»
ВеБ, [під’ярівки] «літні яблука» Нед; —
похідне утворення від ярий «весня-
ний»; назва зумовлена тим, що ці яблу-
ка рано достигають (пор. [яровйнники]
«ранні винні яблука» ВеНЗн). — Див.
 О /	О І
ще під , ярии .
[під’ярок] (зб.) «піврічні ягнята, з
яких можна стригти вовну»; — очевид-
но, пов’язане з ярка «молода одноріч-
на вівця» (пор. аналогічно утворене
підсвинок від свиня). — Див. ще під2,
ярий1.
пієтет «глибока пошана», пієтизм
«релігійна течія; удаване благочестя»,
пієтйст «прибічник пієтизму; релігій-
на людина» Куз, піетйчний Куз; — р.
болг. м. пиетет, бр. піетзт, п. ріе-
їугш «пієтет, пієтизм», ч. слц. ріеіа,
вл. ріеіігт «пієтизм», схв. пи]етет,
слн. ріеїеїа; — запозичення з німець-
кої мови; н. РіеШ «пієтет» походить
від лат. ріеіаз «побожність, благочестя;
відданість», пов’язаного з ріиз «побож-
ний, благочестивий; справедливий; від-
даний», зіставлюваним з рйгиз «чис-
тий, бездоганний». — СІС? 646; Кора-
Іігізкі 748; РЧДБЕ 556; Ву]акли]а 718;
КІеіп 1184, 1188; А¥аІс1е—Ноїт. II 312. —
Див. ще пирей.
піжама «спальний костюм»; — р.
болг. м. схв. пижама, бр. піжама, п.
рігата, рісігата, ч. слц. рігата, слн.
рігата; — запозичення з англійської
мови; англ. ру)атаз, ра]атаз «піжама»
походить від гінді рарта, раірта
«штани», букв, «вбрання для ніг», що
складається з перс, ра, раї «нога», спо-
рідненого з ав. расі-, гр. пооц (род. в.
по56щ), лат. рез (род. в. ресііз) «тс.», і
ріпа «одяг, убрання», спорідненого з
дінд. уата- «вуздечка», уассйаіі «дер-
жить, керує, надає». — СІС2 646; Аку-
ленко 141; Фасмер III 259; Черньїх II
31; Кораіігізкі 754; РЧДБЕ 556; Ву)ак-
ли]а 717; КІи§е—Мйхка 571; Ногп 63,
93; КІеіп 1112. — Див. ще педаль,
піший.
[піжда] «проценти з капіталу» Нед,
[пожед, пожедь Нед, пджид Нед] «тс.»;
— похідне утворення від [піждати]
«пождати, почекати» (пор. [пізва] «по-
зов, скарга» від [пізвати] «позвати»);
назва зумовлена тим, що позикода-
вець жде повернення своїх грошей і за
це вимагає плату. — Див. ще ждати,
по.
піжити «дуже лити (про дощ); би-
ти, лупцювати»; — р. [запйжить] «за-
бити (у щось)», [нежить] «натискати,
притискати; давити за горло», бр. [апі-
гасіць] «ударити»; — псл. регііі «бити,
лупцювати; сильно лити; давити, ду-
шити»; — очевидно, споріднене з гр.
лт)ууоуі «втикаю, вбиваю; збиваю, згур-
399
піжма
піїт
товую», лат. рап§о, рері^і «вбиваю;
зміцнюю»; можливо, іє. *ре§-, варіант
до :|;ра§-/ра§’-, до якого зводиться псл.
раг-ь «паз». — Горячева Зтимология
1982, 55—57. — Пор. паз, пазуха,
репіжити.
[піжма] «покривало» Пі, [піжмо]
«тс.» Пі; — неясне.
піжон «пуста, франтувата людина,
джиґун», піжонство; — р. пижон, бр.
піжон, п. рігоп «тс.», схв. пижон «го-
луб»; — запозичення з французької
мови; фр. рі§еоп «голуб; бевзь, дурень,
простак», походить від пізньолат. рїріб-
пет, зн. в. від рїріб «птах, що цвірінь-
кає», яке зводиться до лат. рїрїге «пи-
щати, цвірінькати» звуконаслідуваль-
ного походження, спорідненого з укр.
пищати. — СІС2 646; Черньїх II 31;
КЗСРЯ 338; 8\У IV 215; Ву)акли)а 717;
Кіеіп 1184; Ваигаі 558; АУаІсІе—Ноїт.
II 309. — Див. ще писк.
[піз] «через» Нед; — пов’язане з
[без3] «тс.» (див.).
[пізма] «ненависть, мстивість, злість;
зло, несправедливість» Нед, [пізмо, пі-
зна, повна] «тс.» Нед, [пізьма] «тс.
Нед; завзяття; невдоволення О», [пізлй-
вий] «ненависний, мстивий» Нед, [пі-
змувати] «злитися, ненавидіти» Нед;
— запозичення з румунської мови;
рум. рігша «заздрість, злість» походить
від болг. м. пйзма «ненависть, упер-
тість», схв. пйзма «тс.», які зводяться
до гр. тгєшра «упертість, настирли-
вість», пов’язаного з тгеіОсо «переко-
ную, вмовляю», спорідненим з лат. йбо
«вірю, довіряю, покладаюся», псл. Ье-
сіііі «умовляти, ганьбити», р. убедйть
«переконати», укр. [бідйти] «лаяти,
ганьбити». — Пономарів Мовозн.
1973/5, 65; 8сЬеІис1ко 140; УгаЬіе По-
тапозіачіса 14, 166; Уіпсепх 14; Мла-
денов 422; Мікі. Е\У 248; СДЕЛМ 313;
ОЕКМ 622; Егізк ІГ 487—488. — Див.
ще аутодафе.
пізній, [пізнай] «пізній» Нед, піз-
ненький, ]пізні] «пізно ввечері» Мо,
[пізнюркй] «дуже пізній виводок кур-
чат» Мо, [пізняк] «відсталий; пізно
народжений Куз; особа, що запізни-
лася О», пізнатися «запізнюватися»,
допізна, запізній, запізнілий, запіз-
нитися, [надпізь] «запізно», [опізнй-
лець] «пізно народжений; невіглас,
обскурант» Нед, опізнйти «затримати
(в часі)», [опоздйти] «тс.» Нед, [при-
пізний] «запізнілий» Нед, припізнен-
ня, припізнювач «швидкісна кінокаме-
ра (для уповільненого показу руху)»
Куз, спізнілий, [спізнати] «запізнити-
ся», спізніти «стемніти», спізнювати-
ся, [упаздйтися] «запізнитися» ВеУг,
[упоздйтися] «тс.» ВеУг, [упазджати-
ся] «запізнюватися» тж; — р. пбздний,
бр. пбзні, др. поздьньїй, п. рбгпу, ч.
рогсіпґ, слц. рогсіпу, вл. рогсіге «пізно»,
рбгсіпі, нл. рогсіге, рбгпу, полаб. рйг-
пй, болг. [пбзден], м. позен, схв. по-
зан, слн. рбгеп, стел. позд'Ь «пізно»,
поздьнщ «пізній», поздщ «тс.»; — псл.
рогФь; — споріднене з лит. раз «при,
біля, до», разкиі «потім, услід», разіа-
газ «останній», лат. розі «після, потім»,
дінд. разеа «ззаду, після», ав. разеа
«потім, услід», алб.. раз «після», гр. бш-
оОєу «ззаду, позаду; після», вірм. азі
«після, потім», тох. В розіагп «тс.»; іє.
:|іроз-; кінцеве -сії, того самого похо-
дження, що і в пасії «над». — Фасмер
ПІ 303; Черньїх II 50; Преобр. II 89;
Вгйскпег 433; МасЬек Е54С 477; Но-
1иЬ—Кор. 290; 8сйизіег-8еу/с 1146;
Младенов 456; 8кок III, 19; Мікі. Е\У
253; 7иЬаіу АІ81РН 13, 315; Тгаиітапп
207; МеіІІеі Еіисіез 161; Егпоиі—
МеіНеі 933; Таїсіє—Ноїт. II 347—348;
Рокогпу 841. — Див. ще над, по.
[пізніхїрка] «пізній плід» Куз, [піз-
ніхірочка] «пізно народжена дитина;
пізно виведене пташеня», [пізніхірча-
та] «курчата, що виводяться в жнива»
До, [познихйрочка] «наймолодша дити-
на» Нед; — пов’язане з пізній; кінцева
частина слова неясна. — Див. ще піз-
ній.
піїт , «поет», [пійт] Нед, піїта
«тс.», піїтика «поетика», піїтйчний; —
р. болг. пийт «поет»; — запозичення з
грецької мови, що відбиває Рейхлінову
400
шика
пікати
(новогрецьку) вимову: гр. тгоіртгіс «тво-
рець, поет». — Пономарів Мовозн.
1974/2, 43; Фасмер III 259. — Див.
ще поезія.
[пійка1] (орн.) «лісовий щеврик,
АпіЬиз їгіуіаііз Б.» Куз, [пййка Нед,
пийко ВеЛ] «тс.»; — очевидно, назва
звуконаслідувального походження. —
Пор. пікавка.
шика , пійло — див. поїти.
[пійма] «полонення, взяття в по-
лон» Нед', [піймо] «повінь; заплава;
зміст» Нед; — р. бр. пбйма «заплава»; —
похідне утворення від піймати «злови-
ти, вхопити; [охопити, обійняти]». —
Див. ще імати, по.
пійстра — див. пестрий.
пік «гостра гірська вершина; най-
вища точка в розвитку чогось»; — р.
болг. пик, бр. пік, п. рік «тс.»; — за-
позичення з французької мови; фр. ріс
«гірська вершина» пов’язане з ріриег
«колоти, проколювати», що виникло з
нар.-лат. *рІссаге «проколювати, проти-
кати», похідного від :|;рІссиз «дятел»,
лат. рісиз «тс.», спорідненого з дінд.
рікаН «індійська зозуля», дісл. зраек
«дятел», двн. свн. зрекй, нвн. Зресіпї
«тс.». — СІС2 646; Фасмер III 260;
Черньїх II 31; 51. \муг. оЬсусЬ 569;
РЧДБЕ 474; Оаигаі 556, 561; К1и§е—
Міігка 549; КІеіп 1183, 1184—1185.
піка1 «довгий полегшений спис з
металевим наконечником», [пікувати]
«губити»; — р. болг. пика, бр. піка, п.
слц. ріка, ч. ріка, м. пик, схв. пик
«тс.»; — запозичення з французької
мови; фр. рірие «піка, спис» утворене
від дієслова ріциег «колоти, проколюва-
ти». — СІС2 647; Фасмер III 260; Чер-
ньїх II 31; Одинцов Зтимология 1975,
86—90; Преобр. II 57—58; НіШІ-АУогФ
18; ЗІ.- \муг.' оЬсусЬ 569; НоіиЬ—Буег
372; РЧДБЕ 556; Ву)акли)а 719; Кіи-
§е—Мйгка 550; КІеіп 1185; Баигаї
561. — Див. ще пік.
піка2 «чорна масть у картах із зо-
браженням наконечника списа, вино»,
піки «тс.»; — р. болг. пика, пики, бр.
піка, пікі, п. ч. рік, слц. ріку, схв. пик,
м. пик, слн. рік «тс.»; — запозичення з
французької мови; фр. рірие «тс.» похо-
дить від ріцие «піка, спис». — Фасмер
III 260; Черньїх II 32; ЗІ. \муг. оЬсусЬ
569; НоіиЬ—Буег 372; РЧДБЕ 556; Ву-
]акли]а 719; К1и§е—Мйгка 550; Ваигаі
561. — Див. ще піка1.
[пікавка] (орн.) «щеврик, АпіЬиз
Б.» Нед, [пікулик Нед, піщак] «тс.»; —
похідне утворення від пікати «пища-
ти»; назва зумовлена характерним кри-
ком птахів цього роду («піт», «ціт-ціт»
тощо; див. Птицьі СССР 408, 409,
411); пор. також назву цього птаха
нім. Ріерег, букв, «пискун» (від ріереп
«пищати»), — Див. ще пікати. —
Пор. пійка1.
пікадор «вершник, що в кориді
розлючує бика уколами списа»; — р.
болг. пикадбр, бр. пікадор, п. ч. слц.
рікасіог, схв. пикадбр, слн. рікасібг; —
запозичення з іспанської мови; ісп.
рісасіог «тс.» є похідним від рісаг «ко-
лоти», яке зводиться до нар.-лат. ;і=рТс-
саге «проколювати». — СІС2 647; Ко-
раїігізкі 749; РЧДБЕ 556; Ву)акли]а
719; КІеіп 1182. — Див. ще пік.
пікантний «гострий на смак, пря-
ний; який викликає гострий інтерес;
привабливий; спокусливий»; — р. пи-
кантньиі, бр. пікантної, п. вл. рікапі-
пу, ч. рікапїпї, слц. рікапіпу, болг. м.
пикантен, схв. пикантан, слн. рікап-
іеп «тс.»; — запозичення з французь-
кої мови; фр. ріциапі «колючий; гост-
рий, різкий; цікавий, спокусливий, при-
вабливий» є похідним від дієслова
ріриег «колоти; щипати, пекти; бути ці-
кавим; збуджувати». — СІС2 647; Чер-
ньїх II 31; Кораііпзкі 749; НоіиЬ—Кор.
272; РЧДБЕ 556; Ву]акли]а 719; Кіи-
—Міїгка 550; КІеіп 1189; Паигаї
561. — Див. ще пік.
пікати «пищати», [пййкати] «тс.»
Нед, [пйкати] «видавати негучний
звук, пікати» Нед, [пікотйти] «пища-
ти» ВеНЗн, [пікало] «музична шка-
тулка» Нед; — р. пйкать «пищати»,
бр. пікаць, п. вл. рікас, ч. ріраї, слц.
ріраі’, нл. ріказ, болг. пикам «тс.»; —
401
піке
пікірувати
псл. рікаіі (ріраіі); — звуконасліду-
вальне утворення (від :крі-), як і лит.
рурїі «свистіти», лтс. ріка «плаксива
дитина; (іхт.) в’юн, піскар», нім. ріереп
«пищати», лат. рТро «пищу», рїріїо «цві-
рінькаю», гр. лїігос «вид дятла», тгітгос;
«тс.», ттгтгі^ш «пищу», дінд. рїррака
(вид птаха), ріррїка «птах». — Фас-
мер III 260; Преобр. II 58; Вгйскпег
413; Младенов 422; Масіїек Е54С 450;
8сйизіег-8е\мс 1062—1063; Маїгепаиег
БЕ 12; 340; МйЬІ,— Епсіг. III 230; Кіи-
де—Міігка 549; АУаІсІе—Ноїт II 309;
Рокогпу 830. — Пор. писк.
піке* (текст.) «шовкова або бавов-
няна тканина з рельєфним візерунком»,
пікейний; — р. болг. пике, бр. піке, п.
ріка, ч. рік, ріке, слц. слн. ріке, вл.
рікеу схв. пике; — запозичення з
французької мови; фр. рірие «тс.»,
букв, «поколотий, стьобаний» є похід-
ним від дієслова ріриег «колоти; стьо-
бати». — СІС2 647; ЗІ. тсуг. оЬсусії
569; НоІиЬ—Еуег 372; РЧДБЕ 556;
Вуіакли]а 719; Оаигаі 561. — Див. ще
пік.
»	> 9	• у	•	•
піке «стрімкий політ літака майже
вертикально вниз», пікірувальник, пі-
кірувати; — р. болг. пике, бр. піке
«тс.», п. рікоімас «пікірувати», ч. ріке
«піке», слц. рікеі «тс.», м. пикйра «пі-
кірує», схв. пикйрати «пікірувати»,
слн. рікігаіі «тс.»; — запозичення з
французької мови; фр. рірие «піке, пікі-
рування» утворене від дієслова ріриег
«колоти» у виразі ріриег ипе іеіе «ки-
нутися вниз головою». — СІС2 647;
ССРЛЯ 9, 1177; ЗІ. у/уг. оЬсусії 570;
РЧДБЕ 556; Ву]акли]а 719. — Див. ще
пік.
пікет1 «невеликий військовий сто-
рожовий загін, застава; група страйка-
рів, що не допускає на об’єкт штрейк-
брехерів; міра довжини залізничної ко-
лії; точка місцевості, положення якої
визначається при проведенні геодезич-
ної зйомки», пікетник, пікетувати; —
р. болг. пикет, бр. пікет, п. рікіеіа, ч.
рікеїа, слц. рікеі «тс.», схв. пйкет
«геодезична точка»; — запозичення з
402
французької мови; фр. ріциеі «кіл, кі-
лок; пікет, невеликий загін, сторожо-
вий пост; конов’язь» є похідним від
ріциег «колоти»; значення «сторожовий
пост» розвинулося на основі значення
«конов’язь» (власне «кіл, увіткнутий у
землю»). — СІС2 647; Черньїх II ЗІ;
Фасмер III 260; Преобр. II 57—58; Ко-
раїігізкі 749; НоІиЬ—Буег 372; РЧДБЕ
556; Ву]акли]а 719; Оаигаї 561. —
Див. ще пік.
•	' 1
шкет «старовинна гра в карти»; —
р. болг. пикет, бр. пікет, п. рікіеіа,
ч. слц. рікеі, м. пикет, схв. пйкет,
слн. рікеі; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. ріриеі (вид гри в
карти) є зменш, від ріс «мотика, кир-
ка; пік» (у виразі Гаіге ріс «робити
пік», що вживається при грі в пікет). —
СІС2 647; Фасмер III 260; Горяев
Доп. І 33; Кораіігізкі 749; РЧДБЕ 556;
Вуіакли]'а 719; Оаигаі 561. — Див.
ще пік.
пікінер (іст.) «солдат (козак), озб-
роєний пікою», пікинір, пікінір Куз
«тс.», [пікинерія] (зб.), [пікінеренко]
«син пікінера» Бі, [пікінерівна} «дочка
пікінера» Бі, [пікінерка] «дружина пікі-
нера» Бі, пікінерувати «служити пікі-
нером»; — р. пикинер, п. рікіпіег «пікі-
нер»; — запозичення з німецької мови;
нім. Рікепіег «пікінер» походить від фр.
ріриіег «списник, пікінер», утвореного
від рірие «піка, спис». — 8 XV IV 188;
ЕгетсІУ/бгїегЬисІї 482; Оаигаі 561. —
Див. ще піка*.
[пікір] (орн.) «польовий жайворо-
нок, Аіаисіа агуепзіз Б.» Шарл, [пікєр]
«плиска» О; — очевидно, запозичення
з румунської мови; рум. [рісгіеге] «це-
сарка, Митісіа  теїеа^гіз» вважається
похідним від звуконаслідування рїсітігі
(ОЕх. 686). — О II 72.
пікірувати «пересаджувати молоді
рослини за Допомогою кілочка — пі-
ки»; — р. пикировать, бр. пікіраваць,
п. рікоу/ас, ч. рікугоуаіі, слц. рікігоуаГ,
вл. рікегоу/ас, болг. пикйрам, схв. пи-
кйрати, слн. рікігаіі «тс.»; — запози-
чення з німецької мови; нім. рікіегеп
піклуватися
пікша
«пересаджувати сіянці, пікірувати» по-
ходить від фр. ріриег «колоти». — СІС
1951, 501; ССРЛЯ 9, 1180; 8\С IV 188;
НоіиЬ—Еуег 372; РЧДБЕ 557; Ву-
]'акли]а 719; ЕгетсІхсдгіегЬисії 482. —
Див. ще пік.
піклуватися, [пеклуватися, пік.-
латися ВеУг], [піклбванець] «опікува-
на особа, протеже» Она, [піклуванець]
«тс.; вихованець» Куз, піклувальник,
піклування, [піклувательство] «пік-
лування» Куз, [піклунка] «опікунка»
Куз, піклувальний, [піклуватий] «дбай-
ливий, турботливий» Нед; — пов’язане
з р. печься «піклуватися», др. печи ся,
п. ріесго1о\мас зі§, ч. ресоуаі, схв. пе-
чалити се, стсл. пєціи са «тс.»; роз-
виток на українському ґрунті, очевид-
но, був таким: печися —> *пектися —>
*пекливий, *пікливий (пор. р. [печли-
вшї] «дбайливий», п. [ріесгіітсу] «тс.»)
-> *пекловитий, *пікловитий (або
*пеклуватий) —> пеклуватися, піклу-
ватися; пор. у зв’язку з цим словотвор-
чу групу: гордитися — гордлйвий —
гордовитий, гордуватий — гордува-
ти. — Ткаченко УМШ 1958/4, 74. —
Див. ще пекти.
пікнік «заміська розважальна про-
гулянка компанією»; — р. болг. пик-
нйк, бр. пікнік, п. ч. слц. рікпік, м.
пикник, схв. пйкник, слн. рікпік «тс.»; —
запозичення з французької або англій-
ської мови; фр. рірие-пірие «пікнік»
(звідки англ. ріспіс) вважається римо-
ваним утворенням від ріриег «колоти;
викликати інтерес, подобатися; (ст.)
шукати поживи». — СІС2 647; Черньїх
II 32; Фасмер III 261; Кораііпзкі 749—
750; НоіиЬ—Буег 372; РЧДБЕ 557; Ву-
Іаклща 719; КІи^е—Мїїхка 549; КІеіп
1183; Оаигаі 561; СатіПзсЬе^ 687. —
Див. -ще пік.
[пікнбванє] «пляма» Нед; — оче-
видно, видозмінене запозичення з
польської мови; п. рі^йпоц/апіе «пляму-
вання» пов’язане з рщіпот/ас «пляму-
вати; таврувати», похідним від рцїїпо
«пляма; тавро», якому відповідає укр.
[п'ятнб] «пляма»; щодо заміни т на к
пор. [пе'кно] «пляма». — Див. ще
п’ятнб.
[пікблок] «піч Нед; огрівна частина
груби; виступ у грубі над плитою
Корз»; — бр. [пякблак] «припічок; за-
гнітка в печі»; — видозмінене запози-
чення з польської мови; п. ріекіеіко
«припічок», ст. ріекіеіек «запічок», як і
ч. [рекуіек] «місце над піччю», [рекеїес]
«тс.», являють собою результат семан-
тичної видозміни демінутивних утво-
рень від ріекіо «пекло». — 5У/ IV 146—
147. — Див. ще пекло1.
піктографія «найдавніша форма
письма, що являє собою зображення
подій, предметів умовними малюнка-
ми», піктографічний; — р. болг. пик-
тография, бр. піктографія, п. рікіо-
§гаґіа, ч. рікіо^гайе, слц. рікіо^гаїіа,
схв. пиктографи/а, слн. рікіо^гаїца; —
запозичення із західноєвропейських
мов; н. Рікіо^гарЬіе, фр. рісіо§тарЬіе,
англ. рісїо^гарЬу утворено від лат. ріс-
ішз «писаний фарбами, намальований»,
пов’язаного з ріп^о «пишу фарбами,
малюю» і гр. урбссрш «пишу». — СІС2
647; Кораііпзкі 750; НоіиЬ—Буег 372;
РЧДБЕ 557; Ву}акли]а 720; Егетсі\мбг-
ІегЬисЬ 483; КІеіп 1183. — Див. ще
графа, писати. — Пор. пігмент.
[пікульник] (бот.) «жабрій звичай-
ний, Оаіеорзіз ІеїгаЬіІ Б.» Мак; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. пикульник «тс.» пов’язане з
[пикаль] «метелик», [пике'ль, пикйль]
«тс.», походження яких неясне; назва
рослини зумовлена, очевидно, тим, що
вона як дуже добрий медонос і перга-
нос приваблює метеликів (Словн. бот.
200—201); пор. іншу її назву [медів-
ник, медовник]. — Анненков 150;
Фасмер III 226, 260.
[пікун] (ент.) «мурашка, Еогтіса
Б.» Нед, [пікунець] «тс.» Нед; — по-
хідне утворення від пекти; назва зу-
мовлена тим, що’ укус цієї мурашки
дуже пекучий (ВеНЗн 33). — Див. ще
пектй.
пікша (іхт.) «вахня (вид тріски)»; —
бр. пікша «тс.»; — очевидно, запози-
403
піл
пілон
чення з російської мови; р. пйкша,
[пйкшуй] «тс.», можливо, пов’язане з
пйкать «пікати, пищати». — Фасмер
III 261.
піл «нари в селянській хаті, розмі-
щені між піччю і протилежною до печі
стіною», [пул] «тс.» Нед, пілка «під-
стилка на підлогу, долівку», [половйк]
«килимок, що стелеться на підлогу»,
[половйця] «мостина, окрема дошка
підлоги», запілля «підпілля», запіль-
ная. «підпільник», запільний «підпіль-
ний», [напільний] (у виразі [напільна
стіна] «стіна, до якої прилягає піч і
піл»), [опілок] «обапіл» Нед, підпілля
«місце, простір у приміщенні під під-
логою; нелегальне становище, нелегаль-
на діяльність», підпільник, підпільний,
прйполок «високий поміст у лазні, на
якому паряться», [прйполок] «дошка
біля печі, на якій лежать дошки підло-
ги»; — р. пол «підлога; піл», бр. пол
«поміст, піл, нари», др. пол-ь «низ, ос-
нова, підлога», болг. пол «підлога» (з
рос.); — псл. роїь; — споріднене з
дінд. рііаіакат «дошка, планка», дісл.
[)<ф «дошка», дат. Ї)зе1, шв. 1)61 «тс.»,
норв. Ї)е1 «коротка дошка», а також з
гр. скрєХощ «лавочка, табуреточка»,
отгоХсщ «вичинена шкіра; хутряний
плащ; шкіряний нагрудник», лат. зро-
Іішп «знята шкура; руно», дісл. зр)а16,
зреісі «чотирикутна дошка; маленька
дощечка для ткання», дат. зр)жІс1 «піч-
на заслінка; клин у сорочці», шв. зр)а!І
«скалка, скабка, уламок; поліно», дангл.
зреісі «тс.», англ. зраіі «тріска, лучина,
скалка, уламок; розколювати», гот.
зріїсіа «дошка; таблиця; стіл», двн. зраі-
іап «розколювати», свн. нвн. зраііеп,
снн. зраісіеп, зроісіеп «тс.», прус, зре-
Іапхііз «скалка, тріска»; іє. *(з)ре1-/
(з)'р(Ь)е1- «розколювати»; неприйнятне
припущення Сїбйаппеззоп К2 36, 370—
371) про запозичення ‘"роїн з давньоіс-
ландської мови (дісл. раїїг «сходина»), —
Фасмер III 310; Черньїх II 50; МасЬек
Е54С 470; 5кок II 968; Тгаиітапп 204;
Міккоіа ІЕ 6, 312; МеіІІеі М5Б 8, 154;
Ресіегзеп К2 39, 370; ШепЬеск РВгВ
404
29, 335; Еіск III 237; Кіп^е—Міігка
718—719; Кіеіп 1480; Егізк II 771, 828;
Воізаср 890, 928—929; ХМаїсіе—Ноїт.
II 577—578; ЗбЬаппеззоп 902—904.
пілігрйм «прочанин; мандрівник,
подорожній», [пелгрйм Бі, пільґрйм
Она] «тс.», пілігримство, [пелгрймст-
во] Бі, [пилигрймка] «пілігримка»
Нед; — р. болг. пилигрйм «пілігрим»,
бр. пілігрим, п. ріеі^ггут, [рі1§ггут]
«тс.», ч. реге^гіпасе «мандрування, по-
дорожування», м. пилигрим «пілігрим»,
пилигрин, схв. перегринус «тс.»; —
очевидно, через польське посередницт-
во запозичене з давньоверхньонімець-
кої мови; двн. рі!і§тїт «пілігрим, манд-
рівник» походить від ст. ре11е§тіпо
«тс.», яке через пізньолат. реіедгїпиз
зводиться до лат. реге^гіпиз «чужозе-
мець, чужинець», похідного від регенте
«поза домом, за кордоном», утвореного
з рег- «про, пере-, через» і а§тІ, форми
місц. в. слова а§ег «земля, територія». —
СІС2 648; НиііІЛУогій 16; Фасмер III
261—262; Черньїх II 32; Смирнов 224;
51. тсуг. оЬсусІї 569; 8У/ IV 148; Вгііск-
пег 408; РЧДБЕ 557; Младенов 422;
Ву)акли)а 705; Кіи^е—Міігка 550;
Кіеіп 1156, 1185; Таїсіє—Ноїт. II 286—
287. — Див. ще аграрний, пере-.
пілікати «погано грати, терлика-
ти»; — бр. пілікаць «тс.»; — очевидно,
запозичення з російської мови; р. пи-
лйкать «терликати, погано грати (на
музичному інструменті)» пов’язується
з пилить «пиляти; терликати, погано
грати (на музичному інструменті)»; при-
пускається також звуконаслідувальне
походження (Преобр. II 59). — Фас-
мер III 262; КЗСРЯ 338. — Пор. пйла,
пікати.
пілка — див. пола1.
пілон (архіт.) «масивна споруда у
формі зрізаної піраміди; масивний сто-
як мосту»; — р. болг. пилдн, бр. пі-
лон, п. руїоп, рііоп, ч. руїоп, слц. ру-
Ібп, схв. пйлон, слн. ріібп; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Руїоп, фр. руїбпе, англ. руїоп «тс.» по-
ходять від гр.’ тпАсоу «брама з вежею»,
пілот
пільх
пов’язаного з тгоХі] «ворота, брама;
вхід» неясного походження. — СІС2
648; Кораіігізкі 805—806; НоІиЬ—Еуег
407; РЧДБЕ 557; Ву]акли]а 720; Ргетсі-
губґіегЬисІї 521; Оаихаіі 599; КІеіп
1278; Егізк II 623—624.
пілот, пілотаж, - пілотка, пілоту-
вати', — р. болг. пилбт, бр. пілот, п.
ч. слц. рііоі, м. пилот, схв. пйлот,
слн. ріібі; — запозичення з французь-
кої мови; фр. рііоіе «лоцман, керманич;
пілот, льотчик; провідник, керівник»
походить від іт. рііоіа (рііоіо) «тс.», яке
через іт. ст. рейоїа і гіпотетичне віз,-
гр. *їїті5Фтґ|<; «рульовий, керманич»
зводиться до гр. лт|56у «лопасть весла,
весло», пов’язаного з тге5г| «пута», пє-
Ьоч «грунт, земля», лобу (род. в. тго-
56ц) «нога, стопа, ступня», споріднено-
го з лат. рез (род. в. ресііз) «тс.», псл.
росЬ, укр. під «низ, западина; основа». —
СІС2 648; Коваль 40; Черньїх II 32;
КЗСРЯ 338; Кораіігізкі 750; НоІиЬ—
Буег 372; МасЬек Е54С 449; Ву]акли]а
720; Кіи^е—Міїгка 550; КІеіп 1186;
Баигаі 559; Егізк II 527; Воізаср 778—
779, 808—809. — Див. ще під*.
пілтйна — див. півть.
[пілупіток] «півкопи» ВеБ; — ре-
зультат видозміни деетимологізованого
слова полукіпок «тс.», паралельний до
[колупіток] «тс.». — Див. ще копа,
полу-. — Пор. колупівок.
піль (вигук, що вживається як на-
каз собаці кидатись на дичину); — р.
пиль, бр. піль «тс.»; — запозичено,
очевидно, через російське посередниц-
тво з французької мови; фр. ріііе «бе-
ри, хапай, крадь» є наказовою формою
дієслова ріПег «грабувати, розкрадати;
обкрадати», яке, можливо, через іт.
рффаге «брати, хапати, захопити, ово-
лодіти» зводиться до нар.-лат. *р!1іаге,
лат. рііаге «красти, викрадати, при-
власнювати чуже», етимологічно пов’я-
заного, мабуть, з рїіеиз (ріііеиз, ріііе-
шп) «повстяна куляста шапка», пізньо-
лат. ріііеиз «кусок, шмаття, клапоть»,
рііиз «волос; волосяний покрив», спо-
рідненими з гр. лїКоц (*тЛ.ооц) «повсть,
фетр», лїлсоз «валяю повсть; пресую,
стискую, ущільнюю», псл. :!:рь[зіь
«повсть», укр. повсть. — ССРЛЯ 9,
1193; Даль ПІ 111; КІеіп 1185, 1186; Оа-
игаі 559; АМаІсіе—Ноїт. II 302—305. —
Див. ще повсть.
пільга «привілей; полегкість, по-
блажливість; (заст.) вільність; полег-
шення; пристосування для ослаблення
тиску Нед; кожна з двох колод, під-
кладена для скочування важких пред-
метів; дрючок під купою дерева, щоб
не гнило від землі О; прут О», [польга]
«тс.» Пі, [пйльга] «турбота; піклування
Нед; пристрій для прикріплення вичи-
нюваної шкіри», пільговик «той, кому
надаються пільги», [пульга] «колодка»
Ник, пільговий СУМ, Нед, [пільгува-
ти] «полегшувати, послабляти», [піль-
жйти, польгувати] «тс.» Нед; — р.
пбльза «користь, вигода», [польга]
«тс.», бр. [ульга] «пільга», [польжзнне]
«полегшення», др. польза «благо, ко-
ристь, вигода», п. иі^а «полегшення,
пільга», полаб. рй’бі^а, болг. пблза
«користь, вигода»,, м. полза, стсл. по-
дкза, польза «тс.»; — псл. [роїь^а]
«полегшення, вигода, користь», давнє
префіксальне утворення від основи
іменника [1ь§а[ «полегшення, можли-
вість» (пор. р. бр. [льга] «тс.»), генетич-
но пов’язаного з псл. Іь^'ькь «легкий»,
укр. легкий', слово, очевидно, зазнало
впливу з боку п. їоі^а «полегшення,
пільга», Їо1§о\мас «потурати, попуска-
ти», запозиченого з німецької мови. —
Фасмер III 321; Черньїх II 54—55; Со-
болевский Лекции 30, 87; Преобр. І
442—443; Оигпоуо 2Ї51Р11 1, 487;
Вгйскпег 293—294; Веґп. І 753—754;
Мікі. Е\У 163; МеіІІеі Еіисіез 165, 254;
Вй^а ВВ І 472; Тгаиітапп 158. — Див.
ще по, легкий. — Пор. нельга1,
фольга.
[пільх] (зоол.) «польова миша, Аг-
уісоїа»; — запозичення з польської мо-
ви; п. ріїсЬ «землерийка, Сгоззориз їо-
сііепз; вовчок, соня, Муохиз §1із» спо-
ріднене з укр. [повх] «польова миша;
вовчок, соня; полівка, нориця; картоп-
405
пілюля
піна
ляна миша; кріт; хом’як, Сгісеіиз їш-
тепіагіиз РаІІ». — Вгііскпег 413; Мо-
згугізкі ЗР 38/5, 378; Масіїек Е53С
460. — Див. ще повх*.
пілюля «тверда кулька з лікуваль-
ної речовини», пілюльний; — р. пилю-
ля, бр. пілюля, п. рі^иїа, рі^иіка, ст.
рііиіа, ч. рііиіка, слц. рііиіка, рідк. рііи-
1а, болг. пилюла, м. пилула, схв. пйлу-
ла, слн. рііиіа; — запозичене, очевид-
но, через французьке посередництво
(фр. рііиіе) з латинської мови; лат. слат.
рііиіа «кулька» є демінутивною формою
від рііа «м’яч, клубок», мабуть, первіс-
но із значенням «клубок з волосся»,
пов’язаного з рііиз «волос; волосяний
покрив», рїіеиз (ріііеиз) «повстяна ку-
ляста шапка», спорідненими з гр. тгї-
Хор (<*тХоос) «повсть, фетр», псл.
*рь1зіь, укр. повсть. — СІС 1951, 501;
Черньїх II 32—33; Фасмер III 262, 277;
КЗСРЯ 338; Горяев 259; Смирнов 226;
Вгііскпег 413; РЧДБЕ 558; Младенов
422; НоіиЬ—Буег 373; Масіїек Е53С
367; НоіиЬ—Кор. 273; Маігепаиег 276;
Ву]акли(а 720; Е)аигаі 559; СагпіПзсйе^
695; АУаІсІе—Ноїт. II 302—305. — Див.
ще ПОВСТЬ.
пілюх, пілюша, пілюшка — див.
пелюха.
піл я — див. біля.
пілястр «плоский, схожий на коло-
ну, виступ на поверхні стіни чи стов-
па», пілястра «тс.»; — р. пилястра,
пилястр, заст. пиластр, бр. піляст-
ра, п. ч. рііазіг, п. слц. рііазіег, болг.
пиласт'ьр, пиластра, схв. пйластер,
слн. рїіазбег; — запозичення з францу-
зької мови; фр. рііазіге походить від іт.
рііазіго «тс.», що зводиться до слат. рі-
Іазігиш, утвореного додаванням суфікса
-азіег (від гр. -асттрр) до основи імен-
ника рТІа «стовп», який виводиться з гі-
потетичного *реі!а, співвідносного з оск.
ей-реііаіаззеі «засновують, підіймають,
зводять, створюють». — СІС2 648; Фа-
смер III 262; 5Б тсуг. оЬсусЬ 570; Но-
ІиЬ—Буег 372; РЧДБЕ 557; Ву]акли]а
720; КІеіп 1185, 1186; Оаті1І8сЬе§
694; Оаигаі 559; Таїсіє—Ноїт. II 302.
406
пімгі (одн. пім) «чоботи з оленячої
шкури шерстю назовні; валянки»; —
бр. пімьі (мн.), пім (одн.), ч. рішу,
болг. пимй «тс.»; — запозичення з ро-
сійської мови; р. пймьі (мн.), пим
(одн.), можливо, через комі-зир. пим,
ними «тс.» зводиться до нен. пйма
«чобіт», пимиз, пимз «штани, шарова-
ри», споріднених з нган. їаети «зимові
чоботи». — СІС 1951, 501; Фасмер III
262—263; Черньїх II 33; Льіткин—Гу-
ляев 221; Льіткин Яз. нар. СССР III
296; АУісЬтапп ЕСЕ II 180.
[пімперля] «недоросток, недолі-
ток»; — запозичення із західнослов’ян-
ських мов; п. ріптрегіа] «карлик, кара-
пуз, крихітка, малюк, шмаркач», ч. заст.
рітргіе «лялька, маріонетка; [(знев.)
карлик, маленька людина]», слц. заст.
рітрегГа, рітргГа, рітргіїк «тс.» похо-
дять від нвн. Рітріег «розпещений; той,
що хникає», яке разом з формами Ріт-
реіеі «хникання, розпещеність», ріш-
ре1і§ (рітр1і§) «розпещений», рітрег-
ІісЬ «тс.», рітреіп «хникати, нити,
лементувати» зближується із звукозо-
бражальним Ьіт «бім» і зіставляється
з [ретреп] «дзвін». — Шелудько 42;
5 XV IV 194; К1и§е—Міігка 550.
[пімше] «пізніше, потім, після того»
Нед, [пімши] «тс.» Нед; — неясне.
піна СУМ, Нед, [пінйця] «піна» Нед,
пінка «[коров’яче масло, вершки ВеЗн];
густа плівка на поверхні молока, що
утворюється при нагріванні», [пінна]
«горілка» Г, Нед, [піннйк Нед, пінняк]
«тс.», [піня] «брижі на воді від швидкої
течії» Ч, пінява «піна», [піняк] «жба-
нок, кухоль» ВеУг, пінистий, пінлй-
вий, пінний, пінявий, пінястий, піни-
ти, пінитися, [підпінок] «проста го-
рілка»; — р. бр. м. пепа, др. піна, п.
ріала, ч. вл. нл. репа, слц. репа, болг.
пяна, схв. пена, слн. репа; — псл. ре-
па «піна»; — споріднене з прус, зроау-
по «осад, гуща, покидьки; дріжджі; пі-
на на пиві, що бродить», лит. зраіпе
«шар піни», дінд. рйепаїї «піна, накип»,
ав. зрата- «слиз», согд. рут’кїі «піна»,
ос. Іупк/їіп‘ка «піна», дангл. Іат, двн.
пінгвін
пінка
уеіт, їеіт, лат. зрита «тс.; шипуча
піна», рйтех «пемза»; іє. *(з)роітпо-
«піна, накип». — Фасмер III 231; Чер-
ньїх II 18; Преобр. II 162; Горяев 290;
Вгйскпег 404—405; МасЬек^ЕЗЗС 443;
НоІиЬ—Кор. 269; 8сЬизіег-8е\мс 1057;
Младенов 540; Зкок ІІ 670; Мікі. Е\Е
245; Вида КК III 110; Мозгугізкі Р24Р
179; Меіііеі Еіисіез 227; Тгаиітапп
227; АУаІгіе—НоГт. II 580; Егпоиі—
МеіПеі 968, 1137; НЬІепЬеск 184; ІЕ
17, 94; Кіиде—Міігка 190; Абаев
ИЗСОЯ І 498—499; МаугкюГег II 399;
Семереньи ЗИРЯ II 16—17; Рокогпу
1001. — Пор. пемза.
пінгвін (орн.) «Зрйепізсиз Вгіз-
зоп»; — р. болг. пингвйн, бр. пінгвін,
п. ріп^пміп, ч. слц. вл. ріпдиіп, м. пин-
гвин, схв. пингвйн, слн. ріпдуїп; —
запозичене, можливо, через німецьке
посередництво (н. Ріпдиіп) з англійсь-
кої мови; англ. репдиіп «пінгвін», ма-
буть, утворене з етимологічно неясно-
го вал. реп (репп) «голова» і д\ууп
«білий», спорідненого з брет. д\мепп,
корн. диуп, дірл. Ппсі, ірл. Попи, гал.
уіпсіо- «тс.»; первісно словом репдиіп
називали велику гагарку (Ріапіиз іт-
реппіз), зовні дуже схожу на пінгвіна;
помилкове виведення слов’янських і
західноєвропейських назв пінгвіна
(СІС2 648; ССРЛЯ 9, 1197; НоІиЬ—
Еуег 373; Младенов 423; Вуіакли]а
721) від лат. ріпдиіз «товстий, жир-
ний, гладкий». — Черньїх II 33; ЗІ.
\ууг. оЬсусЬ 571; ГгетсКубгіегЬисІї
483; Оаигаі 560; Кіеіп 1151; N80
1827—1828; ООЕЕ 664.
пінг-понг «настільний теніс»; — р.
болг. пинг-пбнг, бр. пінг-понг, п. ч.
ріпд-ропд, слц. вл. ріпдропд, м. пинг-
понг, схв. пйнг-пднг, слн. ріпдрбпд; —
запозичення з англійської мови; англ.
Ріпд-Ропд «тс.» є звуконаслідувальним
утворенням; виведення з французької
мови (КЗСРЯ 338), очевидно, помил-
кове. — СІС2 648; Коваль 177; Крьісин
100; ССРЛЯ 9, 1197; Кораіігізкі 751;
НоІиЬ—Еуег 373; РЧДБЕ 558; Ву)акли-
Іа 721; Кіеіп 1187.
[піндзі] (мн.) (у виразі на піндзьох
стояти «стояти на кінчиках пальців,
навспинячки») Нед; — очевидно, се-
мантично видозмінене запозичення з
польської мови; п. рі^сіг «п’ядь, довжи-
на проміжку між великим і середнім
пальцями чоловічої руки; міра; стопа;
шкала» відповідає укр. п’ядь. — Кісй-
НагсМ 88. — Див. ще п’ядь.
пінетки «легкі виворотні черевички
для немовлят»; — р. пинетки, бр. пі-
неткі «тс.»; — неясне.
[пінйшниця] (бот.) «вид пузатого
гриба, дощовик, Зритагіа»; — похідне
утворення від піна\ очевидно, калька
старої номенклатурної назви цього гри-
ба нлат. Зритагіа, генетично пов’яза-
ної з лат. зритаге «пінитися, покрива-
тися) піною», зрита «піна». — Див.
ще піна.
пінія (бот.) «вид сосни, Ріпиз ріпеа
Б.», [пінолка] «тс.» Мак; — р. болг.
пйния, бр. пінія, п. ріп)а, ріпіа, ч.
ріпіе, слц. ріпіа, вл. ріпра, м. пини]а,
схв. пйни]а, слн. ріпца; — назва за-
своєна з новолатинської наукової но-
менклатури; нлат. лат. ріпеа (букв,
«соснова») пов’язане з лат. ріпиз «сос-
на, смерека», спорідненим з гр. літос
«сосна», дінд. ріійЬ «сік, смола, їжа»,
рДи-сіагий (вид сосни). — СІС2 648;
ССРЛЯ 9, 1197—1198; Горяев 259; 8Е
уууг. оЬсусЬ 571; НоІиЬ—Еуег 373; Но-
ІиЬ—Кор. 273; РЧДБЕ 558; Ву)акли)а
720; АУаІсІе—Ноїт. II 306.
пінка1 «легкий вогнестійкий порис-
тий мінерал, з якого виробляють кури-
льні люльки та інші дрібнички; морсь-
ка пінка, різновид сепіоліту», [пенькб-
вий\ «пінковий» (з р.); — р. бр. пенка,
п. ріапа тогзка, ріапка тогзка, ч. тог-
зка репа, слц. тогзка репа, болг. моро-
ка пяна, м. морока пена, схв. морока
пена, слн. тогзка репа; — очевидно,
калька р. пенка «тс.», що є результа-
том спрощення термінологічного вира-
зу морская пенка, де друга частина
походить від іменника пена «піна»,
якому відповідає укр. піна-, назва міне-
ралу зумовлена тим, що він, утворив-
407
пінка
пінцет
шись на дні морів і океанів, нагрома-
джується біля морських берегів під час
руйнування їх прибоєм хвиль. —
ССРЛЯ 9, 377; 8\С IV 133; БТР 749. —
Див. ще піна.
[пінка2] (орн.) «зяблик, Егіп§і11а сое-
ІеЬз Б.» ВеЛ, Шарл, ВеНЗн, [пінкавка
Куз, Шарл, пінкас ВеБ, пінкис Шарл,
пінька ВеНЗн, пінькавка Нед, пінька-
ло Нед, пінькус ВеБ] «тс.», [піночка]
«берестянка, вівчарик садовий, Нурро-
Іаіз ісіегіпа Уіеііі.» Куз, Шарл, \шпїн-
ка] «зяблик» Шарл, [шпінкало] «тс.»
ВеНЗн; — р. пенка «[жовтоголовий
корольок, золотомушка жовточуба, йе-
£ПІИ5 ге^иіиз Б.]; берестянка, вівчарик
садовий; вівчарик-ковалик, Рйуііозсо-
риз Воіе», пеночка «тс.», бр. пеначка
«тс.», п. ріепка «коноплянка, Сагйиеііз
соппаЬіпа Б.; щиглик, Сагсіиеііз сагсіие-
Ііз Б.», ріепіса, ріапка, рідка «тс.», ріегі-
ка «плиска, МоїасіПа», ч. [ріпк] (вигук,
що передає крик зяблика), [ріпка!]
«кричати як зяблик», репісе «кропи-
в’янка, ЗуІУІа», [репка] «зяблик», репка-
уа, [репкауісе], ріпка, [ріпкауа], слц.
ріпка, ріпкаука, заст. ріпкауа «тс.», ре-
піса «берестянка, вівчарик садовий»,
нл. репіса «кропив’янка», слн. репіса
«тс.»; — переконливої етимології не
має; можливо, давнішими слід вважа-
ти форми українсько-словацько-чесько-
го ареалу звуконаслідувального похо-
дження, що ближче стоять до передачі
крику зяблика — «піньк-піньк», вівча-
рика РЙу1І05С0рі15 ЇГ0СЙІІ0ІСІЄ8 Б. —
«піі» тощо; пор. кімр. ріпс «зяблик»,
брет. ріпі, уг. ріпіу, іт. ріпсібпе, фр.
ріпзоп, ст. ріпсип, ісп. ріпсйбп, ріпгбп
«тс.», двн. Гіпс(!п)о, свн. уіпке, нвн.
Ріпк, гол. уіпк, дангл. Ппс, англ. їіпсЬ,
гр. оттіууос «тс.»; укр. піночка, очевид-
но, походить від поширеного р. пеноч-
ка' менш обґрунтоване пов’язання
(Мука II 31, 41) нл. репіса, ч. репісе з
коренем *ре- (реіі «співати»), як і
зближення п. ріепка з назвами коно-
пель п. ріепка, ріепка (Вгйскпег 409;
8 XV IV 152, 153), або виведення ч. ре-
пісе, слц. репіса, п. ріепіса, нл. репіса
408
через гіпотетичну форму *рейпісе від
рейга (Масіїек Е8ІЇС 443). — Воїнств.
—Кіст. 241—242, 251—252, 270, 290—
291, 300—302, 310—315; Птицьі СССР
471—481, 581—582; Фасмер III 231 —
232; Преобр. II 162; Булаховський
Вибр. пр. III 251; 8с1ш5іег-8еу/с 1057—
1058; Мікі. Е\С 245; Кіи^е—Мікка
198; Раїк—Тогр І 219; КІеіп 592, 1490;
Оаигаі 560; Егізк II 766—767; Регззоп
Веііг. 266, 402; Рокогпу 999. — Пор.
пінькати.
пінта «старовинна одиниця виміру
рідини, сипких продуктів»; — р. болг.
пйнта, бр. пінта, п. ч. слц. ріпба, схв.
пйнта, слн. ріпі(а); — запозичення з
англійської мови; англ. ріпі «пінта»,
сангл. ріпіе виводиться від фр. ст. ріп-
іе «тс.», що походить, як і пров. ст.
ісп. іт. ріпіа «тс.», від нар.-лат. *ріпсіа,
слат. ріп(с)іа, лат. рісіа «прикрашена»,
форми жін. р. дієприкметника рісіиз
«прикрашений, витончений, гарний; по-
рожній» від дієслова ріп^еге «писати
фарбами, малювати; розписувати», спо-
рідненого з псл. ре(уь «різнокольоро-
вий, строкатий», укр. [піганйстий]
«тс.». — СІС2 648; ССРЛЯ 9, 1198;
Кораіігізкі 75Д; 8Б тсуг. оЬсусії 571;
МасЬек Е8ІЇС 450; НоІиЬ—Кор. 273;
НоІиЬ—Еуег 373; Младенов 423; Ву-
]акли]а 721; КІеіп 1188; Кіи^е—Міі-
гка 551; Оаигаі 560; ХМаїсІе—Ноїт.
II 305. — Див. ще писати, піганйс-
тий.
пінцет «пружинні щипчики»; — р.
болг. пинцет, бр. пінцзт, п. р^зеіа,
ріпсеіа, ч. ріпзеіа,.ріп2е{а, слц. ріпхеіа,
вл. ріпсеіа, м. пинце'та, схв. пинцета,
слн. ріпсеіа; — через російське посе-
редництво запозичене з французької
мови; фр. ріпсеке «щипці, пінцет, ле-
щата» пов’язане з дієсловом ріпсег
«щипати, ущемляти, стискати», що ви-
водиться від нар.-лат. *рїпсііаге, звуко-
наслідувального утворення або, мож-
ливо, результату контамінації дієслів
*рйпсііаге, похідного від лат. рйпсіит
«укол, ужалення; крапка, пункт», і
:,:рїссаге «колоти, щипати, жалити, ку-
пінчер
пінязь
сати» (фр. ріриег «колоти; протикати,
пронизувати, жалити», рірие «піка,
спис»), що виводиться від лат. рїсиз
«дятел, гриф», спорідненого з дінд. рі-
каЬ «індійська зозуля», прус, рісіе «сі-
рий дрізд», дісл. зраеіг «дятел», двн.
свн. зреЬі, снн. зресЬі, нвн. ЗресЬі,
дат. зреііе, норв. зреіі(а), шв. паск-
зреіі «тс.». — СІС2 648; ССРЛЯ 9,
1198—1199; Кораіігізкі 751; НоІиЬ—
Еуег 373; Ву]акли]а 721; Оаигаі 560;
У/аІсіе—Ноігп. II 299—300; Кіи^е—
Міігка 722; Кіеіп 1187; ЗбЬаппеззоп
904, 1184; Угіез АЕАУ 534. — Пор.
пенсне, піка, пункт.
пінчер «порода невеликих кімнат-
них або мисливських собак»; — р.
болг. пйнчер, бр. пінчзр, п. ріпсгег, ч.
ріпс, ріпсі, слц. ріпсіік, ріпс, болг. пил-
чар, схв. пйнч, слн. ріпс; — запози-
чення з німецької мови; н. РіпзсЬег,
РїпізсЬег разом з формами РіпзсЬ,
РіпізсЬ «тс.» зводяться до англ. ріпсН
«щипати, ущемляти», що походить від
нар.-лат. :1!ріпсііаге і відповідає фр. ріп-
сег «тс.». — СІС2 649; ССРЛЯ 9, 1199;
81. іууг. оЬсусІї 571; НоІиЬ—Еуег 373;
БТР 583; Вуіаклиїа 721; Кіи^е—Міігка
551; Кіеіп 1187; АУеекІеу II 1096;
Ваигаі 560. — Див. ще пенсне, пін-
цет.
[пїнькати] «пищати, цвірінькати»
Нед, Куз; — р. [панькать] «видавати
слабі звуки» (про птахів), ч. [ріпкаіі]
«видавати звук пінк, стукати», ріпка!
«стукати; цвірінькати; [озиватися, му-
кати]», слц. ріпкаі’ «видавати звуки пі,
пінк», вл. ріпкас «бриньчати, брязкати;
бриніти; пищати; кричати як зяблик»,
нл. ріпкоіаз «бриньчати»; — звукона-
слідувальне утворення. — НоІиЬ—Буег
373; МасЬек Е84С 450; 5сЬизіег-5ет/с
1065.'— Пор. пінка2.
пінявка (ент.) «Сегсоріз ЕаЬг.; сли-
нявка, АрЬгорЬога Сегт.», [пінниця]
«пінявка» Нед, [піняк] «слинявка; пі-
нявка» Нед; — похідні утворення від
піна, кальки номенклатурної назви
нлат. зритагіа, пов’язаної з лат. зри-
таге «пінитися, покривати(ся) піною»,
зрита «піна»; назви зумовлені тим, що
личинки цих комах оточують себе
шматочками піни. — Горностаев 74;
Пгапіа Тіегг. Іпзекіеп 169, 174. — Див.
ще піна.
[піняжбк] «зародок у яєчному жов-
тку» ВеУг; — неясне; можливо, пов’я-
зане з [пінязь] «монета».
[пінязь] «монета вартістю у пів-
крейцера», [піняз] «тс.», [пінязі] «гро-
ші», [пенязь] «монета, півшага сріб-
лом» Бі, [піняжка] «найдрібніша моне-
та, половина півшага, євангельська ле-
пта» Бі, ст. пинязь «гріш» (1456), пи-
нязи «гроші» (1386—1418); — р. ст.
[пенязь] «дрібна монета (срібна або
мідна)», [пеняз], др. пенязь «динарій,
срібна римська монета; монета (золота,
дрібна або іноземна); (мн.) гроші»,
пінязь «тс.», п. ріепідфг «монета; (мн.)
гроші», ч. репіг, слц. репіаг, вл. нл.
р]еп]ег, полаб. рдх (раг), болг. ст. пе-
нязь «тс.», [пенез] «монета на намис-
то», схв. [пенези] (мн.) «гроші», слн.
репег «монета», стел. (гккАцк «тс.; ди-
нарій»; — раннє сл. реп§сІ2ь «тс.»; —
очевидно, як і прус, реппіп^апз «моне-
та», лит. ріпіп^аз «тс.», запозичення
(не раніше VIII ст., можливо, в епоху
Карла Великого) з давньоверхньоніме-
цької мови; двн. ріеппіп^ «пфеніг»,
днн. реппіп^ «франкський срібний ди-
нар» через посередництво дфриз. реп-
піп§, раппіп^, рапсііп^ «тс.» виводяться
від лат. ропсіиз «ваговий римський
фунт; вага; гиря», пов’язаного з репсіо
«вішаю, зважую», репсіео «вішаю, зави-
саю», спорідненими з псл. р^сіь «п’ядь,
міра довжини», р§іі «натягувати», укр.
п’ядь, п’ястй «випинати; напружуючи,
надимаючи, виставляти наперед»; сум-
нівне виведення балтійських і слов’ян-
ських форм з гіпотетичного гот. *ріп-
піп§8 (Зіепсіег-Реіегзеп 383—384) або
’і!раппі££8 (Кіи^е—Міігка 542); необ-
грунтоване віднесення запозичення
цього слова у слов’ян до І ст. н. е. (Со-
болевский РФВ 64, 92—93) або виве-
дення германських слів від слов’ян-
ських (БоіЬпег К2 11, 174; Маігепаиег
409
піонер
піп
65). — Шелудько 42; Фасмер III 233—
234; Преобр. II 162; Горяев 290; ЗоЬо-
Іеузкі) АІ81РЕ 26, 561; Вгйскпег 408—
409; МасЬек Е83С 443; НоіиЬ—Еуег
175, 366; НоіиЬ—Кор. 270; ЗсЬизіег-
8ем/с 1079; Роїагізкі—ЗеЬпегі 108; Мла-
денов 417; Критенко Вступ 532; ЕкЬ-
Іот 2Ї81,РЬ 30, 6; Веке 2И8ІРН 16, 324;
МеіПеі Еіисіез 184; М8Е 11, 182; Уоп-
сігак І 117—119; Мікі. Е\У 245; 8сЬгое-
сіег К2 48, 248—249; Кірагзку ОЕО
256—257;' ЗбЬаппеззоп 1008—1009;
АМаІсіе—Ноїт. II 278—280. — Див. ще
п’ядь, п’ястй. — Пор. пуд, пудити*.
піонер «людина, яка однією з пер-
ших проникає в новий, недосліджений
край, освоює його; член масової дитя-
чої організації в СРСР», піонерія, пі-
онерство', — р. болг. м. пионер, р.
заст. пионйр, бр. піянер, п. слц. ріо-
піег, ч. ріопуг, вл. ріопег, схв. пионйр,
слн. ріопїг; — запозичення з францу-
зької мови; фр. ріоппіег (ст. раоппіег)
спочатку «піхотинець; армія працівни-
ків», з XIX ст. «піонер, дослідник; са-
пер» походить від іменника ріоп «піхо-
тинець; пішак (у шахах); шашка», ст.
реоп «піхотинець», що виводиться з
нар.-лат. ресібпет, зн. в. від лат. ресіб
«піхотинець», ресіез «тс., пішохід; пле-
бей; сухопутна армія», пов’язаних з
рез (ресііз) «нога, стопа, ступня», спо-
рідненим з псл. рой'ь, укр. під «низ,
основа»; суфікс фр. -іег виводиться від
лат. -агіиз, який входить також в осно-
ву укр. комісар, нотаріус тощо. —
СІС2 521; Коваль 144; Черньїх II 33—
34; Фасмер III 264; Смирнов 227;
Кораііпзкі 752; Вгйскпег 414; НоіиЬ—
Еуег 373; НоіиЬ—Кор. 273; БТР 583;
Вуіакли]а 722; КІеіп 1188; Оаихаі 560;
Саті1І5СІіЄ£ 705; ХМаїсІе—Ноїт. II 293—
295. — Див. ще під*.
піп* (служитель релігійного куль-
ту), попеня «тс. (зменш.); дитина по-
па», попенко «син попа», попик, [по-
пйна] «попик» Нед, попйсько, попівна,
попівство СУМ, Нед, попівщина,
[поповець] «клірик» Нед, попович «син
попа; хлопець, чоловік попівського ро-
410
ду», [пайовичка] «дружина попа» Нед,
[пуп] «піп» Нед, [попити] «бути по-
пом, мати парафію» Г, Нед, попувати
«тс.», безпопівство (розкольницькі
секти), безпопівщина «тс.», безпопд-
вець', — р. бр. болг. м. поп «піп», др.
поть, п. ч. слц. вл. нл. рор «тс.», по-
лаб. рйр «проповідник; духовна особа,
священик; шкільний учитель», схв. пдп
«піп», слн. рор, стсл. поігк «тс.»; —
псл. рорь «проповідник; духовна особа,
священик, піп»; — очевидно, запози-
чення з давньоверхньонімецької мови;
двн. рГаПо «духовна особа, священик»
разом із свн. рГаГГе, снн. снідерл. раре,
дфриз. рара (пгерм. *раро) виводяться
від нар.-лат. рара «тс.», утвореного на
базі гр. тгатгбщ «молодша духовна осо-
ба, молодший священик», мабуть, по-
в’язаного з тшлшс «(римський) папа»;
малообгрунтоване виведення слов’янсь-
ких форм (Корш. -Сб. ОРЯС 75, 24;
Фасмер ГСЗ 2, 267; 3, 156—157; 8о-
ЬоІеузкЦ АІ81РН 33, 479; Соболевский
ЖМНП 1911, травень, 165; Горяев
274; Міккоіа ВегйЬг. 154) безпосеред-
ньо від гр. ттостгбс< «священик»; немож-
ливе також запозичення їх із готської
(гот. *рара, Зіепсіег-Реіегзеп 428—429)
або давньоісландської мови (дісл. *ра-
рб «священик», ІЛтІепЬеск А181РЬ 115,
490). — Огієнко РМ 7—8, 289; Фадє-
єв Мовозн. 1970/6, 54—59; Фасмер
III 326—327; Черньїх II 56—57; Пре-
обр. II 106; Г)о1оЬко 2Г81РН 3, 139, 144,
187; Срезн. II 1191; Вгйскпег 430—431;
Тазгускі 2Ї81РЇ1 6, 530; МасЬек Е83С
472; НоіиЬ—Еуег 385; КпоЬІосЬ 2181
1961, 301; 8сйизіег-8е\мс 1131; Роїап-
зкі—ЗеЬпегі 118; Младенов 489; Кигг
ЕЕ 56, 113; Критенко Вступ 532; Мікі.
Е\У 258; Кірагзку ОЕО 259—260; За^іс
АІ81РЕ 23, 537; 8кок КЕ 8 7, 186;
8сіі\уаг2. АІЗІРЬ 41, 124—125; Кисіоії
2Г81РН 18, 269; Кіи^е—Міігка 540;
Егізк II 471—472. — Див. ще папа2. —
Пор. попадя*.
[піп2] (ент.) «бронзівка золотиста,
Сеіопіа аигаіа Е.; прусак, чорний тар-
ган, Регіріапеїа огіепіаііз Е. ВеНЗн» —
ПІП
пірат
результат перенесення на жуків назви
піп «священик», зумовленого подібніс-
тю золотисто-зеленого блискучого за-
барвлення бронзівки до попівських риз
і чорного забарвлення прусака до чор-
ної ряси священика. — Горностаев
127. — Див. ще піп1.
[піп3] (бот.) «мухомор червоний,
А^агісиз тизсагіиз Ь. (Атапііа тизса-
гіа (^иеі.)» Мак; — п. [рор] «тс.»; —
результат перенесення на гриб назви
піп «священик», зумовленого, очевид-
но, схожістю забарвлення мухомора до
червоного одягу священика. — Див.
ще піп*.
[піп4] (орн.) «лиска, Еиііса аіга Е»; —
очевидно, результат перенесення на
птаха назви піп «священик»; мотивація
перенесення неясна. — Див. ще піп*.
[піпа1] «міра для рідини (Велика
бочка)» Куз; — р. заст. болг. пйпа «іс-
панська і португальська міра для вина
(велика довга бочка)», п. ч. слц. ріра
«тс.»; — запозичення з романських
мов; ісп. порт. іт. ріра «довга бочка
(для вина)» споріднені з фр. ріре «ве-
лика бочка; люлька; розривний сна-
ряд» і, далі, з сангл. англ. ріре «труба;
люлька; флейта, сопілка, дуда», снн.
снідерл. дфриз. дангл. ріре, шв. ріра,
днн. дісл. ріра, двн. рГїГ(Г)а, свн. рШе,
сн. ріїе «тс.», разом з якими зводиться
до нар.-лат. *рїра «труба», ріраге «пи-
щати». — Фасмер III 264; СмирноВ
226; Вгііскпег 415; НоІиЬ—Буег 373;
Маігепаиег БЕ 12, 341; Мезііса 1200;
Баигаі 560—561; АУаІсІе—Ноїт. II 309;
КІеіп 1189; ЗбЬаппеззоп 1116. — Див.
ще писк. — Пор. пйпа*.
піпа2, піпка — див. пйпа*.
піпа3, піпак — див. пипак1.
піпетка «скляна трубочка для на-
капування рідини»; — р. болг. пипет-
ка, бр. піпетка, п. -ч. слц. вл. ріреіа,
схв. пипета, слн. ріреіа «тс.»; — за-
позичення з французької мови; фр. рі-
рейе «трубка, піпетка» є зменшуваль-
ною формою від ріре «люлька; велика
бочка». — СІС 1951, 502; КЗСРЯ 339;
Кораіігізкі 752; НоІиЬ—Ьуег 373; РЧДБЕ
558; Вуіаклиіа 722; КІеіп 1189; Баигаї
560—561. — Див. ще піпа1.
пір1 — див. порей.
пір2 — див. перій.
піраміда, пірамідальний, пірамід-
ний- — р. болг. м. схв. пирамйда, бр.
піраміда, др. пирамида, п. рігатісіа, ч.
вл. ругатісіа, слц. ругатїсіа, слн. ріга-
тісіа, р.-цсл. пурамида; — запозичено,
можливо, через німецьке посередницт-
во (н. Ругатісіе) з латинської (лат. ру-
гатіз, -ісііз) або грецької мови (у русь-
ко-церковнослов’янську безпосередньо
з грецької); гр. ігбраціс (род. в. тгйра-
рібоц) «піраміда», можливо, зводиться
до єг. *рітаг «тс.», видозміненого вна-
слідок метатези, або є результатом пе-
ренесення назви гр. тгйрарщ «пиріжок»
(за подібністю форми), похідної від тгб-
р6<^ «пшениця». — СІС2 649; Фасмер
III 264—265; Горяев 259, 433; Срезн. II
932; 81. \ууг. оЬсусії 572; НоІиЬ—Буег
407; Младенов 423; Ву)акли[а 722; Кіи-
§е—Міігка 571; КІеіп 1278; Егізк II 629;
Воізаср 829; КгеізсЬтег ОІоНа 10, 243.
пірамідон «амідопірин, жарознижу-
вальний, болезаспокійливий засіб»; — р.
болг. м. пирамиддн, бр. пірамідон, п.
рігатісіоп, ч. ругатісіоп, слц. ругаті-
сібп, схв. пирамйдбн, слн. рігатісіоп;
— запозичення із західноєвропейських
мов; н. Ругатісіоп, фр. англ. ругатісіоп
утворено з гр. тгор «вогонь», спорідне-
ного з хет. раЬітиг «тс.», псл. *ругь
«тліючий попіл, жар», і видозміненої
основи слат. атісіит «амід» (вид хіміч-
ної сполуки), пов’язаної з лат. атто-
піасит «аміачний». — СІС 1974, 521;
Черньїх II 34; 81. \хуг. оЬсусЬ 572; БТР
584; Ву]акли)а 722; Егізк II 627—
629. — Див. ще амоній, пирей.
пірат «морський розбійник», пі-
ратство-, — р. болг. пират, бр. пі-
рат, п. вл. ріга!,' ч. слц. слн. рігаі, м.
пират, схв. пират-, — запозичення з
французької або німецької (н. Рігаі)
мови; фр. рігаіе «пірат, грабіжник, хи-
жак; піратське судно», як і англ. рігаіе
«пірат», іт. рігаїа «тс.», через лат. ріга-
іа «тс., морський розбійник» зводиться
411
піретрум
пірник
до гр. тгєіратік «пірат, корсар», пов’я-
заного з теїрау «намагатися, атакува-
ти, нападати», теїра «випробування, іс-
пит; спроба; досвід», спорідненими з
лат. регііиз «досвідчений, вправний,
знаючий». — Черньїх II 34; КЗСРЯ
339; Фасмер III 265; Горяев 259; Кора-
Іігізкі 752; НоІиЬ—Буег 373; Младенов
423; Ву]акли]а 722; К1и§е—Міігка
551—552; Баигаі 561; Кіеіп 1189; Воі-
васч 756—757; Егізк II 489—490. —
Див. ще експеримент.
піретрум (бот.) «маруна, Ругеііт-
гигп сіпегагіаіїоііит Тгєу.; порошок
проти шкідливих комах»; — р. болг.
пиретрум\ — номенклатурна назва,
засвоєна з новолатинської наукової
мови; лат. ругеіЬгит «піретрум, сто-
жильник» походить від гр. тгорєОроу
(бот.) «стінниця, АпіЬетіз ругеіЬгит»,
похідного від ігор «вогонь, полум’я»;
грецька назва зумовлена зігрівальними
властивостями рослини. — Вісюліна—
Клоков 238; СІС2 650; ССРЛЯ 9, 1209;
Нейштадт 563; БТР 584; Кіеіп 1278;
Егізк II 627—629. — Див. ще пирей,
пірамідон.
пірзний — див. пбрзний.
[пірий] «порожній» Пі, [пйрий]
«тс.» Нед; — неясне.
пірит (мін.) «сполука заліза із сір-
кою»; — р. болг. пирйт, бр. пірит, п.
рігуі, ч. слц. вл. русії, м. пирит, схв.
пирйт, слн. рігії; — запозичення із за-
хідноєвропейських мов; фр. англ. руп-
іє, нім. Ругії походять від гр. тгорітщ;
(у виразі тг. ЛІОос «вогняний камінь; ка-
мінь, з якого добувають вогонь», потім
«пірит»), похідного від тгбр «вогонь, по-
лум’я». — ССРЛЯ 9, 1209; 81. \ууг. оЬ-
сусЬ 574; НоІиЬ—Буег 407; Ву]акли]а
723; Оаигаі 599; Кіеіп 1279. — Див.
ще пирей.
пірити* — див. перти3.
пірити2 — див. пиряти*.
пірити3 — див. перо.
[пірка] «жвава дівчина Нед; розпу-
сниця Бі»; — очевидно, пов’язане як
переносна назва з [пірка] «стріла з пе-
ром», похідним від перо (див.).
412
пірке «прищеплювання на шкірі, за
допомогою якого встановлюють наяв-
ність або відсутність в організмі тубер-
кульозної інфекції»; — р. пирке «тс.»; —
результат скорочення виразу реакція
Пірке, до складу якого входить прізви-
ще австрійського педіатра К. Пірке, що
запропонував цей вид щеплення у
1907 р. — УРЕ 8, 379; ССРЛЯ 9, 1209;
БСЗ 33, 72.
[піркут] (орн.) «дикий голуб» Нед,
Пі; — очевидно, результат видозміни
деетимологізованої назви беркут «орел»
(див.).
пірнати, пірнути, [порнути, пур-
нути], поринати, поринути, [пурина-
ти\ «пірнати», пірнало (тех.) «плун-
жер», порйнач «тс.», [пірначка] «те-
лячий шлунок» (очевидно, спочатку як
засіб для сквашування молока), [пер-
начка] «товста кишка вівці» Нед, [пу-
ринач] «нирець», зринути «виринути»,
[зірнути, зорнути] «тс.»; — результат
контамінації дієслів ниряти «пірнати»
і ринути «бурхливо текти, литися»,
спочатку, очевидно', в префіксальних
основах виниряти—виринати (вйрну-
ти), потім, за аналогією, поринати —
пірнути. — Потебня К ист. зв. 222;
Ріемасома 81аміа 1974/4, 359. — Див.
ще ниряти, ринути. — Пор. вири-
нути.
пірнач — див. перо.
[пірначка*] (ент.) «широконіжка,
Тапуриз» Нед; — неясне.
пірначка2 — див. перйчка.
[пірник] «пряник; пряник з пер-
цем» Г, Пі, [пйрник] «пряник з перцем
Пі; коржик, медяник ЛексПол», [пер-
ник] «тс.; солодкий коржик» ЛексПол,
[парний] «пряний», [пирнячий] «тс.»; —
р. [пернак] «пряник», бр. пернік «тс.»,
п. [рігпік] «медяник», ріегпік «пряник,
медяник», ч. слц.. регпїк «тс.»; — пізнє
псл. :|:рьрьгьпік'ь «пряник», *рьрьгьп'ь]ь
«пряний», похідні від рьрьгь «перець»
(пор. др. пьпьрь, пьпьр-ь «тс.»); почат-
кове п перед зниклим слабким ь зако-
номірно відпало, — Фасмер III 243;
МасЬек Е8ІЇС 444; НоІиЬ—Кор. 270. —
пірнйкоза
пір’я
Див. ще перець. — Пор. паприка,
пряний*.
пірнйкоза (орн.) «норець великий,
Росіісерз (СоІутЬиз) сгізіаіиз к», [пір-
никеза Она, пурнйкоза, впірнйкоза
ЛексПол] «тс.»; — складне слово, ут-
ворене з основ дієслова пірнати та
іменника коза’ назва птаха зумовлена
тим, що всі норці чудово плавають і
пірнають, а великий норець має на го-
лові парний-чуб, схожий на роги ко-
зи. — Булаховський Вибр. пр. III 225,
229, 274; Воїнств.—Кіст. 109—111; Пти-
цьі СССР 26—32. — Див. ще коза1,
пірнати.
пірога «вузький довгий човен»; —
р. болг. пирога, бр. пірога, п. ч. вл. рі-
го^а, схв. пирога, слн. рігб^а; — запо-
зичення з французької мови; фр. ріго-
£ие «тс.», ріга^иа, як і англ. ріго^ие,
ріга^иа, н. Рігб§е, Ріга^иа, виводяться
від ісп. ріга^иа «тс.», що походить від
етимологічно неясного каріб. ріга§\ма
«видовбаний або випалений з цілого
стовбура човен». — СІС2 650; Кора-
Іігівкі 753; Ву]акли]а 723; КІеіп 1189;
Оаигаі 561. .
піроксилін «тринітроклітковина (ви-
бухова речовина)»; — р. болг. м. пи-
роксилйн, бр. піраксілїн, п. рігокзуїі-
па, ч. рігохуііп, слц. ругохуіїп, схв. пи-
роксилин; — запозичення з французь-
кої мови; фр. ругохуііпе «тс.» утворене
французьким хіміком Пелузом (ТЬ.
Реіоиге) у 1836 р. з основ гр. тгйр «во-
гонь, полум’я» і фіЛоу «зрубаний ліс,
колоди», можливо, спорідненого з лит.
зиіаз «стовбур, стовп», бр. укр. діал.
шула «стовп»; менш певне виведення
(СІС2 650; ССРЛЯ 9, 1215; РЧДБЕ
560) від гр. тгйр «вогонь, полум’я» і
бфх; «гострий, кислий». — 81. \муг.
оЬсусії 573; БТР 584; Младенов 424;
Ву]акли]а 724; КІеіп  1280; Воізаср
679. — Див. ще пирей, шула. — Пор.
пірамідон, пірйт.
піротехніка «галузь техніки, що
займається виготовленням вибухових і
горючих сумішей, ракет, феєрверків»,
піротехнік, піротехнічний', — р. болг.
м. пиротехника, бр. піратзхніка, п.
рігоіесЬпіка, ч. слц. вл. ругоіесгіпіка,
схв. пиротехника, слн. рігоїеЬпіка; —
запозичення із західноєвропейських мов
(очевидно, безпосередньо з німецької);
нім. РугоіесЬпік, фр. ругоіескпіс, англ.
ругоіесЬпісз утворено з основ гр. тгйр
«вогонь» і тє/ур «майстерність, мисте-
цтво». — СІС2 651; ССРЛЯ 9, 1217; 81.
\муг. оЬсусЬ 573; НоІиЬ—Буег 407; БТР
584; Младенов 424; Ву]акли]а 725;
РгетсІїмбгіегЬисЬ 522; КІеіп 1279—
1280; Паигаі 599. — Див. ще пирей,
техніка. — Пор. пірамідон, пірйт,
піроксилін.
пірс «висунута в море портова спо-
руда, до якої причалюють судна з обох
боків»; — р. пирс, бр. пірс, п. ріга; —
запозичення з> англійської мови; англ.
ріег (мн. ріегз) «стовп, паля, стояк
(моста, арки); пристань; простінок; да-
мба, мол, хвилеріз» через сангл. реге,
рег, дангл. рег виводиться, як і фр. ст.
реге, від слат. рега «стояк», що, мож-
ливо, походить від лат. реіга (< гр.
тгєтрй) «скеля, камінь». — СІС2 651;
Черньїх II 35; Кораіігізкі 753; К1и§е—
Міігка 549; КІеіп 1184; ОІ9ЕЕ 679;
Шаісіе—Поїш. II 298. — Див. ще Пет-
ро. — Пор. перон.
пірует «крутий поворот тіла на но-
ску; поворот коня на задніх ногах»; —
р. пируот, бр. пірузт, п. рігиеі, ч.
слц. вл. рігиеіа, болг. пирует, м. пиру-
ета, схв. пируета, слн. рігиеїа; — за-
позичення з французької мови; фр. рі-
гоиеНе «дзига, вертушка (іграшка); пі-
рует, вольт (коня)» не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації фр.
§ігоиеНе «флюгер» з іт. рігиоіо «вістря
дзиги» або зближення запозиченого іт.
рігиоіо з давнім фр. гоиеі «коліща»,
зменш, від гоие «колесо». — СІС2 651;
Черньїх II 35; Кораіігізкі 753; НоІиЬ—
Буег 373; Ву]'акли]а 725; КІеіп 1189;
Паигаі 363; СашіІІзсЬе^ 705.
пірчити — див. перти3.
пір’я, пірйна, пірити, пірнак, пір-
нйй, пір’янка, пір’ястий — див. пе-
ро.
413
піскар
після
піскар (іхт.) «пічкур, СоЬіо Сну.»,
[пескар, пецкар] «тс.» Л, пісочник
«ІЧєороЬшз Йиуіаііііз Раїїаз; [пічкур
Л—Г]», [пішкар] «голець, ІЧетасЬіІив
ЬагЬаіиІиз Ь.» ВеНЗн; — р. пескарь
«пічкур», [пескун, песчаник], бр. [пес-
кар], п. [ріазгсгигка], слц. [ревкаг],
схв. [резак, ррезак] «тс.»; — псл.
[*ре5,ькагь] та ін., похідне від реа-вки
«пісок»; назва зумовлена тим, що піс-
карі здебільшого перебувають у місцях
з піщаним дном; пов’язується також з
іє. *реіак-/різк- «риба» (Рокогпу 796). —
Коломиец Происх. назв, рьіб 42; Чер-
ньїх II 25—26; Сабанеев 117; Весіег
103—104. — Див. ще пісок. — Пор.
пискір1.
[піскоглід] (іхт.) «мінога струмкова,
Еагпреіга (Реігогпухоп) ріапегі В1.»; —
складне утворення з основ іменника
пісок і дієслова глодати «гризти»; на-
зва зумовлена тим, що статеводозріла
мінога струмкова до нересту не живи-
ться («гризе пісок»), а потім гине; пор.
р. [пескорбйка] «мінога струмкова». —
Зуєієгп гуіїаі IV 22—23. — Див. ще
глодати, пісок.
[піскозбба] (іхт.) «щипівка звичай-
на, СоЬіііа іаепіа к», [підкозобель]
«тс.» Л—Г, [піскоздб] «піскар, ОоЬіо
§оЬіо к», [піскозбблиця] «мінога струм-
кова, Батреіга (Реіготухоп) ріапегі
В1.», [піскозббниця] «тс.»; — р. [пес-
козбб] «щипівка звичайна; піскар», п.
ріазкогоЬ «щипівка звичайна»; — склад-
не утворення з іменника пісок і дієсло-
ва [зобати] «дзьобати»; назва зумов-
лена тим, що щипівка заривається гли-
боко в пісок, де живе часто разом з
личинками міноги. — Фасмер III 249;
Сабанеев 506; 8ує1єгп гуігаі 193. —
Див. ще зобати, пісок. — Пор. мас-
козбб, піскозуб.
[піскозуб] (іхт.) «піскар, ОоЬіо §о-
Ьіо к» Мо, Л—Г; — р. [пескозуб]
«тс.», п. [ріааког^Ь] «щипівка звичай-
на, СоЬіІіа іаепіа к»; — результат ви-
дозміни деетимологізованого другого
компонента -зоб у назві [піскозбб] «піс-
кар, ОоЬіо §оЬіо к», [піскозбба] «щи-
414
півка звичайна», зближеного з іменни-
ком зуб. — Див. ще піскозбба.
[піскомйр] (зоол.) «піщана чере-
пашка, РзаттоЬіа» Нед; — очевидно,
початкове [піскомір], утворене з основ
іменника пісок і дієслова міряти; на-
зва могла бути зумовлена тим, що ця
черепашка повільно рухається по піща-
ному грунті. — Див. ще міряти, ПІ-
СОК.
піскор1 — див. пискір1.
піскор2—див. пискір2.
[піскур] (іхт.) «бичок, що водиться
на піщаному дні Дністровського лима-
ну» Мо, пісбшник «тс.» Мо, [пискур]
«бичок, СоЬіііа ІО55І1І5» Нед, [пискір Г,
Нед, пйскор ВеБ] «тс.»; — р. [пескан]
«вид бичка, Сургіпиа §оЬіо»; — очевид-
но, результат вторинного зближення
назви [пічкур] «бичок трав’яний, Со-
Ьіиа орЬіосерЬаІиа» з основою слова
пісок. — Див. ще пічкур1. — Пор. пі-
сок.
піскуха, піскучка — пискір2.
[післище] «ремінь, на якому висять
стремена; права нога (ловця диких ко-
ней) Нед»; — неясне.
післіг — див. слати1.
[післід] «після» Нед, [післідь] «тс.»
81. х Тії. 12; — р. [посліди] «нарешті,
під кінець, потім», др. посліде «після,
потім, згодом», послідь «тс.», посліди
«потім, згодом», п. [розіаб] «ззаду, по-
заду (чого-н.)», ч. [розіесґ] «пізніше;
після, згодом», нл. [рбзіесі] «ззаду, по-
заду, нарешті, за», полаб. ріізі’об «піс-
ля», болг. ст. послед «слідом», схв.
пдсли/ед «потім»,, стсл. послідь «піс-
ля»; — псл. розіебь, що, складається з
прийменника ро «по» і основи іменни-
ка зІесН «слід»; початкове пі замість
закономірного по викликане деетимо-
логізацією. — Німчук ІУМ' Морфологія
358; Дзендзелівський 81. і Дії. 12, 184;
Вгііскпег 530; МасЬек Е8ЛС 553; Е88Л
81. от. І 238—239. — Див. ще по,
слід1 — Пор. після.
після «через деякий час; потім, пі-
зніше; за, слідом за» СУМ, Г, [после]
Нед, послі, [посля] «потім» Ме, [нав-
пісний
пісочник
після УРС, СУМ, навпбслі, навпосля,
напдслі Нед], [напрйпаслі] «наприкін-
ці» Кур, опісля, [упісля, упдслі]; — р.
болг. м. после «після», бр. пасля, пос-
ле, др. послі, ч. [роБІе], схв. после
«після, слідом за», стел, послі; «піс-
ля»; — очевидно, пізнє псл. розіе з
давнішого розіесіь «слідом за»; менш
переконливе виведення (Соболевский
Лекции 87; Преобр. II 112; Мікі. ЕАУ
297) з прийменника ро «по», вказівно-
го займенника :|!зь «цей» і частки :|:-1е,
або зближення (Боз Р81 IV 244) з псл.
*роггі'ь «пізній», дінд. разеа «позаду,
слідом, пізніше», ав. разеа «тс.; після,
потім». — Німчук ІУМ Морфологія
358—359; Фасмер III 339—340; Чер-
ньїх II 60; Е88Л 81. £г. І 201—203. —
Див. ще післід, по, слід1.
пісний, пісник, пісникати, пісни-
кувати, піснйна, піснйха, пісниця,
теніти, піснбта, піснювати, пісняк,
піснякати — див. піст.
пісня, пісельник, пісенний, пісен-
ник, пісник, пісникар, піснйти, піснь,
пісняр, піснярство — див. піти1.
пісок, [пісковатиця] «піщана зем-
ля», [пісковець] «осадочна гірська по-
рода з піском» Нед, пісковик, піскови-
на «тс.», [піскбвиско] «купа піску; пі-
щане поле, піщана рівнина» Нед, [піс-
кбвище] «тс.» Нед, [пісковнйк] «пі-
щаний берег» Ч, піскуватість «вміст
піску», [піскуваха] «низьке піщане міс-
це», пісочниця «пристрій, за допомо-
гою якого посипали піском написане
чорнилом для просушування», [пісчан-
ка\ «піщаний грунт» ВеУг, [пісчина]
«тс.; піщаний степ» Нед, [пісчуга]
«тс.» Нед, піщаник «пісковик; [піща-
ний берег Ч]», піщина, піщуга «гли-
бокий пісок; [відходи з-під молотарки;
пилюка з вітром Дз]», [піскбватий]
«який містить у собі пісок» Нед, Г, пі-
сковитий, піскуватий, пісковий, [пі-
сочаний] «піщаний», [пісочанний] Нед,
пісочний, піщаний СУМ, Куз, піща-
нистий, [віпіскувати] «вичистити піс-
ком; перетерти піском стіни перед по-
білкою» МСБГ, Ізапісоч] «пологий пі-
щаний насип біля річки», запіскувати
«засипати піском», супісок «пісковина;
[піщаний грунт, піщана місцевість
Нед]», супісковий, супіскуватий «су-
пісковий» СУМ, Г, супіщаний «тс.»; —
р. песбк «пісок», бр. пяебк, др. пі-
ськь, п. ріазек, ч. різек, слц. ріезок,
вл. нл. резк, полаб. розак, болг. пяськ,
м. песок, схв. пщесак, песак, слн. ре-
зек, стел, п'кс’ькт» «тс.»; — псл. рез'ьк'ь
«пісок» споріднене з дінд. ратзиіі
«пил, пісок», ратзикаЬ (мн.), ав. роз-
пив «тс.», рдзпау- (рдзапау-) «пил, по-
рох; сміття, щебінь», вірм. р‘озі «пі-
сок»; малообгрунтоване пов’язання
(Тогр 240) з дісл. :Чрпп «сніговий за-
мет, кучугура», утвореним від Чагпі-,
яке зближують з псл. рахаїі «дути, вія-
ти»; сумнівне також зіставлення (Иль-
инский ИОРЯС 20/3, 73) з р. [пе-
хать] «штовхати, бити, товкти». —
Фасмер III 249—250; Черньїх II 26;
Вгііскпег 405; МасЬек Е8ЛС 451; 8скиз-
іег-8е\мс 1058; Младенов 540; 8кок II
654—655; Мікі. ЕАУ 245; 2иЬаіу БЕ 25,
239; Тгаиітапп 216—217; МаугйоГег II
243; Зализняк ВСЯ IV 37; Абаев
ИЗСОЯ І 449; Вагійоїотае 904; НіїЬзск-
тапп Агт. І 501; Ресіегзеп ІЕ 5, 47;
Рокогпу 824.
пісочник1 (орн.) «зуйок, СЬагасІгіиз
Б.», піщаник «морський зуйок, СЬ. аіе-
хапсігіпиз Б.»; — р. песбчник «зуйок»; —
похідне утворення від пісбк\ назва зу-
мовлена тим, що малий зуйок оселяє-
ться на піщаних косах річок і озер та
піщаних кучугурах коло боліт, морсь-
кий зуйок — на солонцюватих і піща-
них берегах солоних озер або на березі
моря. — Воїнств.—Кіст. 56—61, 66—
69, 71; Птицьі СССР 223—226, 239—
248. — Див. ще пісок.
[пісочник2] (бот.) «піщанка, Агепа-
гіа Б. Нед; види стелюшка, Зрег^иіагіа
тесііа Ргезі., 8рег§и1агіа гиЬга Регз.
Мак; зірочник злаковидний, Зіеііагіа
§гатіпеа Б.», піщанка «Агепагіа Б.»; —
р. песчанка «піщанка», п. ріазко\міес,
ч. різеспісе, слц. ріезоспіса, слн. рез-
сепка «тс.», схв. [пешчанка] «тс.; шпер-
415
пісочник
пістоль
гель, 8рег§и1а»; — похідні утворення
від пісок-, назви рослин зумовлені тим,
що вони зустрічаються переважно на
піщаному грунті; назви піщанки є, оче-
видно, кальками новолат. агепагіа «пі-
щанка», похідного від лат. агепа «пі-
сок» (агепагіиз «піщаний»), — Словн.
бот. 425; Вісюліна—Клоков 152, 155—
156; Нейштадт 230—232, 233, 235;
МасЬек Лт. гозії. 240. — Див. ще пі-
сок.
пісочник3 — див. піскар.
піспа «борошняний відвар з крей-
дою для побілки стін; борошняний від-
вар для квашення яблук», [пісьпа] «вид
клею; кислота» 2Г81РЬ 27, [піспити]
«змазувати білені стіни відваром, щоб
не бралася глина» Си; — р. [пбспа] «го-
роховий відвар для пійла вівцям; розсіл
з відвару висівок для квашення яблук;
сусло на квас або пиво; борошняний
відвар з білою крейдою для обмазуван-
ня стін», ст. поспа «хліб у зерні, збіж-
жя», посьпа «тс.»; — очевидно, др. по-
сьпа «щось посилане, насипане», псл.
[розгра] «тс.», пов’язане з розураіі «по-
сипати», 5"ьр2 «сиплю». — Див. ще по,
сипати. — Пор. вйспа, прйзьба.
піст «невживання скоромної їжі»,
пісник «той, хто поститься», [пісника]
«пісниця», [піснйна] «пісна їжа», [піс-
нбта] «тс.», [пісниця] «неврожайна
земля» О, [пісняк] «пісник», [пбстник
Нед] «тс.», [пістнйця] (п’ятниця-п.
«пісна п’ятниця») Нед, [постнйчест-
во] «піст» Нед, [поступки] «тс.» Пі,
пісний, [пісникати] Г, Нед, піснику-
вати, [пісніти] «бліднути» Нед, [піс-
нічати] «поститися» Си, [піснювати]
«постити» Нед, [піснякати], пбстй-
ти(ся), [пбстникати, постникувати
Нед], постувати «тс.», [випістніка-
ти] «випестити» Я, спостйтися, [спб-
щуватися]; — р. бр. болг. м. пост,
др. поспгь, п. розі, ч. ризі, слц. розі,
вл. розі, нл. зрої (< ’^розі), схв. пост,
слн. розі, стсл. постт>; — пізнє псл.
розіт, «піст»; — запозичення з давньо-
верхньонімецької мови; двн. Газіо «піст»,
Газіа «тс.» разом із спорідненими діє-
416
слівними формами двн. Газіеп, гот.
(§а)Газїап, дангл. їгезіап, дісл. Газіа з
первісним значенням «тримати міцно,
держатися стійко», переносним «утри-
муватися від їжі», а також з двн. днн.
Іезіі «міцний, твердий; стійкий, ста-
лий», дфриз. їезі, дангл. їаеаі, їазіа,
дісл. іазіг «тс.» відповідають вірм. Ьазі
«тс.», дінд. разіуат «стале місце; дім,
двір; місце, де живуть»; необгрунтова-
не припущення (Младенов 496; Вегпе-
кег ІР 9, 364) про давню спорідненість
псл. розкь і двн. Газіо. — Німчук 61;
Фасмер III 340—341; Черньїх II 60—
61; Преобр. II 114; Горяев 276; Вгііск-
пег „432; НоІиЬ—Кор. 306; МасЬек
Е8ЛС 500—501; 8сЬизіег-8е\мс 1139—
1140; 8кок III 14—15; Мікі. ЕАУ 260;
ЕІЬІепЬеск АЇ81РЬ 15, 490; Лапко 81аміа
9, 352; Кірагзку ОГО 261; Зіепсіег-Ре-
іегзеп 430; Кіи^е—Міігка 186; КІеіп
576; ЛбЬаппеззоп 534—535.
пістелка — див. пистелка.
пістолет; — р. болг. пистолет, бр.
пісталет, п. різіоіеі, слн. різіоіеі; —
запозичення з французької мови; фр.
різіоіеі «пістолет, гудок» є демінутив-
ною формою від різіоіе «пістолет». —
СІС2 652; Коваль 184; Черньїх II 35—36;
Фасмер III 267; Мельников Зіаміа
36/1, 105; КЗСРЯ 339; Вгііскпег 415;
МасЬек Е8ЛС 451; БТР 585; Ваигаі
562; К1и§е—Мйгка 552. — Див. ще
пістоль.
пістоль (заст.) «пістолет», пістоля
СУМ, Нед, [піцтбль] «тс.» Нед; — р.
пистбль, [пистбля], бр. пістоля, п.
[різної], ч. різіоіе, слц. різіоГ, ріДоІ'а,
вл. нл. різіоіа,- болг. пищбв, м. пиш-
тол, схв. пйштбоь, пиштбл>а, слн.
різїбіа; — запозичено, можливо, через
польське і через російське посередниц-
тво з французької мовщ.фр. різїоіе «пі-
столет» виводиться від нвн. Різїбіе
«тс.», що походить від ч. різГаІа «пи-
щаль», якому відповідає також укр.
пищаль', менш обгрунтоване виведення
фр. різїоіе «пістолет», іт. різіоіа «тс.»
(СІЄ 652; Фасмер III 267; Біег 250)
від назви італійського міста Пістої. —
ПІСТОН
піт
Вгііскпег 415; МасЬек Е8ЛС 451—452;
8сЬиз1:ег-8е\мс 1069; Паигаі 562; Оа-
ті11зсЬе§ 706; Кіи^е—Міігка 552; КІеіп
1190. — Див. ще пищаль. — Пор.
пістолет.
пістон «ковпачок з вибуховою ре-
човиною в патронах або снарядах; ме-
талева оправа, яку прикріплюють, про-
биваючи отвір у шкірі, картоні; клапан
у мідному музичному духовому інстру-
менті»; — р. болг. пистбн, бр. пістон,
п. ч. слц. різіоп, схв. пистбн' — запо-
зичення з французької мови; фр. різіоп
«поршень, кнопка з пружиною, клапан
музичного інструмента; (ст.) великий
товкач (для ступки)» походить від іт.
різіопе «товкач», пов’язаного з різіаге
«товкти, колотити», резіаге «тс.», які
виводяться з пізнього лат. різіаге «тс.,
бити», пов’язаного з лат. ріпзеге «тов-
кти, терти, молоти; бити, шмагати»,
спорідненим з псл. резіть «товкач»,
рьхаіі, укр. пестик, пхати. — СІС2
652; Фасмер III 263; КЗСРЯ 339;
Кораііпзкі 753; НоіиЬ—Еуег 373—374;
Ву]акли]а 725; КІеіп 1190; Паигаі
562; Саті11зс1те§ 706; Таїсіє—Ноїт. II
307—308. —' Див. ще пхати. — Пор.
пестик.
пістряк1, пійстра, пістриґова-
тий, пістрйк, пістріти, піструлйс-
тий, піструля, пістря, пістрявий,
пістрявіти, пістрячка — див. пест-
рий.
пістряк2, пістрак, пістраль, піс-
трик — див. пестряк.
пісуар; — р. писсуар, бр. пісуар,
п. різиаг, ч. слц. слн. різоаг, вл. різзоіг,
болг. м. писоар, схв. писоар', — запо-
зичення з французької мови; фр. різзоіг
пов’язане з різзег «мочитися; випуска-
ти рідину, текти», до якого зводиться
також укр. [пісяти] (дит.) «мочити-
ся». — СІС 1951, 504; ССРЛЯ 9, 1237;
Кораііпзкі 754; НоіиЬ—Еуег 373;
РЧДБЕ 561; Младенов 424; Ву]акли]а
725; Паигаї 562; Саті11зсЬе§ 705—
706. — Див. ще пісяти.
пісулйстий, пісуля — див. писа-
ти.
[пісчанка] (зоол.) «черв’як сабела,
8аЬе11а Б.» Нед; — р. [песчанка] «мо-
люск, що живе у вологому піску, Теїіі-
па», [пещанка] «тс.», п. ріазкеіка «8а-
ЬеІІа»; — очевидно, калька наукової
назви роду нлат. ЗаЬеІІа, утвореної, ма-
буть, на основі лат. заЬиІшп (< :|!рзаБ
Іот) «грубий пісок, гравій»; назва чер-
в’яка могла бути зумовлена тим, що
він живе у піску. — Див. ще пісок.
[піськавка] (орн.) «мухоловка сіра,
Мизсісара зігіаіа Раїї.» Шарл; — зву-
конаслідувальне утворення, пов’язане з
наслідуванням криків різних видів му-
холовки: тсіть-тіт, пік-пік. — Во-
їнств.—Кіст. 296—297; Птицьі СССР
510—514. — Пор. пітькати.
пісяг, пісяга — див. писати.
пісяти (дит.) «мочитися», пісі
«тс.»; — р. писать, [писать], бр. [пю-
сіць] «тс.», п. [різка] «чоловічий член
(у дитини)», полаб. різоі «мочитися»; —
очевидно, запозичення з германських
мов; нвн. снн. різзеп «мочитися», шв.
різза, дат. різзе, гол. різзеп, дфриз. різ-
зіа, англ. різз «тс.» виводяться з фр.
ст. різзіег «тс.; випускати рідину, тек-
ти», звуконаслідувального утворення з
мови годувальниць (пор. пров. різзаг,
іт. різсіаге «тс.»). — Фасмер III 266;
НоіиЬ—Буег 373; Роїагізкі—ЗеЬпегї
111; К1и§е—Міігка 552; КІеіп 1190;
Мезііса 1202; Паигаі 562; СатіПзсЬе^
705—706.
піт, пітник, [потбвиця] «випоти-
на» Нед, пітний, [пітнявий] «пітний»
Нед, [потйвий] Куз, потовий, пітні-
ти, [пошитися] Куз, потіти, вйпіт,
вйпоти, випотина, [запотйти] «вкри-
ти потом» Я, пропітнілий, пропоті-
лий, спітнілий, спотілий', — р. бр.
болг. м. пот, др. поте, п. ч. слц. рої,
вл. слн. рої, схв. пдт, стсл. поттц —
псл. ройь «піт», очевидно, результат
спрощення давнішого *рок-іо-, пов’яза-
ного із *рекїі «пекти»; з формального
погляду співвідносне з кімр. роеіЬ «жар-
кий, гарячий»; із семантичного погляду
можливе порівняння з схв. знд] «піт» —
р. зной «спека», лит. ргакаііаз «піт»,
14 2-460
417
пітекантроп
пітільон
каііиіуз «тс.» поряд з каТЯпіі «нагріва-
ти, розжарювати, розпікати», каТзіі
«нагріватися, пітніти, червоніти, прі-
ти»; пов’язання з гр. тготсщбц «річка»
(Шіесіегпапп ВВ 27, 256), лотос «воло-
га, вода», лат. рїіиїіа «слиз, мокрота,
гнійна рідина; нежить», дінд. ріЯіаІі
«вода» (Горяев 277) сумнівне. — Фас-
мер III 342—343; Черньїх II 61; Пре-
обр. Д 117—118; Вгйскпег 432; Масіїек
Е8ЛС 474; НоІиЬ—Кор. 288; Зскизїег-
8е\мс 1141; Младенов 497; 8 кок III 17;
Мартьшов Сл. и ие. аккомрд. 69—70;
/ирііга К2 35, 266; Меіііеі Еіисіез 297;
Мікі. ЕАУ 260; Рокогпу 798. — Див.
ще пекти.
пітекантроп «найдавніший морфо-
логічний тип людини»; — р. болг. м.
питекантроп, бр. пітжантрап, п. рі-
іекапігорСиз), ч. рііЬесапіІігориз, слц.
рііекапігор, вл. рііекапігориз, схв. пи-
текантропус, слн. рііекапігорСиз); —
номенклатурне позначення, засвоєне з
новолатинської наукової мови; нлат.
рййесапіЬгориз (егесіиз) «пітекантроп
(що стоїть прямо)», утворено в кінці
XIX ст. лікарем голландської армії
Е. Дюбуа (ВиЬоіз) з основ іменників
гр. ліОциоц «людиноподібна мавпа»
(споріднене з тгіОсоу «маленька мав-
па»), етимологічно не зовсім ясного, і
ауОрсолоц «людина». — СІС2 652;
ССРЛЯ 9, 1258; Кораіігізкі 754; Но-
ІиЬ—Еуег 374; БТР 586; Ву]акли]а 726;
Кіеіп 1191; Егізк II 534; Воізаср 782. —
Див. ще антропологія.
[пітель] (орн.) «півень, Саііиз сіо-
тезіісиз Вгіз.» ВеНЗн; — р. заст. м.
петел, болг. петел, схв. петао, слн.
реіеііп, стел. п±тьлт>, петель; — пізнє
псл. реіьіь, реіеіь «тс.», похідне утво-
рення від реїі «співати». — Фасмер III
252; Преобр. II 163—164; Вгйскпег 404;
Масіїек Е8ЛС 447; Младенов 540. —
Див. ще піти *.
[пітелюга]. (орн.) «вивільга, Огіоіиз
§а1Ьи!а Б.» ВеНЗн, [купителюга, ку-
пителюжник, потеліжник, шелюга]
«тс.» ВеНЗн; — результат стягнення і
спрощення складної назви [купителю-
га (купителіга)], утвореної з основ
дієслова купити та іменника [шелюга
(теліга)] «віз» як наслідування крику
іволги; пор. вислів «покинь сани, бери
віз», яким розтлумачується крик сини-
ці. — Див. ще купити, теліга. —
Пор. филюга.
піти1 «співати», піяти «тс.», [піснй-
ти] «співати» Нед, пісельник «співак,
той, хто пише або збирає пісні» СУМ,
Куз, пісенник, [пісник] «співак» Нед,
[пісникар] «тс.» Нед, [піснь] «пісня»
Нед, пісня, пісняр, піснярство Куз,
пісенний СУМ., Нед, [непівний] (у ви-
разі н. час «коли півні не співають, від
півночі до світанку») Бі; — р. петь,
пою, бр. пець, др. піти, п. ріас «спі-
вати (про півня); прославляти», ст. ріес,
ч. реіі «співати, оспівувати», слц. ріеГ
«оспівувати», полаб. рої, болг. пея, м.
пее, схв. певати, пети, слн. реіі, стел.
гтЕти, поїж; — псл. реіі (< *роі-) «співа-
ти»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’я-
зане з ро]Иі «поїти», рйі «пити» (первіс-
но як позначення обряду жертовного
узливання або пісенного супроводу бен-
кету); зіставляється також (Опсігиз 81.
АУогІзБ 118—119) з гіпотетичним псл.
*рі- «бити» (пор. рііа «пилка» та ін.); не
доведений зв’язок з гр. тгаїбсу «пеан,
спочатку — хоровий гімн», гот. їаіап
«гудити, ганити», гр. єргггаюс «досвідче-
ний, розумний» (Зсйгасіег Кеаііехікоп І
187; АУіесІетапп ВВ 28, 38; Младенов
540); сумнівне також виведення з коре-
ня рі-к- (Мікі. ЕАУ 245; Горяев 290;
8кок II 651). — Фасмер—Трубачев III
350; Трубачев ВСЯДУ 135—138; Сл.
язьїкозн. 1988, 319; 8аиг Еі. Вгин. 84—
87. — Див. ще поїти. — Пор. співати.
пітй2, [пісти] «піти» Нед, пітйся; —
результат фонетичної еволюції префік-
сального псл. роііі (> др. поити > укр.
*по]ьти > пійти) за законом зміни
о > і в нових закритих складах. — Див.
ще ІТИ, по.
[пітільон] (бот.) «садова айстра ки-
тайська, СаШзіерЬиз сЬіпепзіз ІМеез.
(Азіег сЬіпепзіз).» ВеНЗн; — результат
видозміни назви [компоштильон (ко-
418
ПІТОН
піцикато
пистильон)], пов’язаної з [кампусте-
лія] «тс.» (див.).
пітон (зоол.) «велика гадюка з ро-
дини удавів, РуіЬоп Ваисі.», піфбн
«тс.»; — р. болг. питон, бр. пітон, п.
руіоп, слц. руїбп, м. питон, схв. пй-
тбн, слн. ріібп; — номенклатурна на-
зва, засвоєна з новолатинської науко-
вої мови; нлат. руіНоп походить від
гр. По9соу «Піфон» (міфічний змій, ні-
бито вбитий Аполлоном там, де потім
був споруджений храм Аполлона Дель-
фійського), що виводиться від етимо-
логічно неясного топоніма ПоОсо «Пі-
фо», давньої назви місцевості, де знахо-
дилось місто Дельфи. — СІС2 652;
ССРЛЯ 9, 1261; Кораіігізкі 806; БТР
568; Ву]акли]а 726; КІеіп 1280—1281;
Дворецкий II 1440.
пітрбха, пітрдшити — див. пбт-
рох.
[пітькати] «кричати» (про перепе-
лиць тощо); — звуконаслідувальне ут-
ворення, пов’язане з імітацією крику
перепела піть-пібіть. — Птицьі СССР
182—183. — Пор. піськавка.
[пітя] «курча, пташеня» Нед, [пі-
тя] «молодий півник» ВеНЗн; — ре-
зультат контамінації форм [пбтя] «пта-
шеня» і [пітель] «півень» (див.).
[піханий] «добротний, пухкий, м’я-
кий (хліб)» Си; — неясне; можливо,
пов’язане з пшениця (пор.).
піхва «(заст.) футляр для шаблі,
кинджала, меча, ножа; (бот.) нижня
частина черешка або пластинки лист-
ка, що обгортає стебло; (анат.) малі-
ла», піхви «футляр для шаблі та ін.»,
[піхвиця] «футляр, чохол» Нед, [пбхва
Г, Пі, похівнйк Нед] «тс.»; — бр.
пбхва «піхва», п. росїпма, ст. розгхма,
ч. росЬуа, заст. розуа, слц. розуа, нл.
росйхма «тс.»; — остаточно не з’ясова-
не; можливо, псл. *розьуа, пов’язане з
розіїі «пошити, обшити», яке пізніше
зазнало зближення з (ро-)хоуаіі «(за)-
ховати»; менш певне пов’язання (Фас-
мер III 221; Брандт РФВ 23, ЗОЇ; Ко-
респу 7У82 227; Ресіегзеп ІЕ 5, 65—
66) з р. [пахвьї] «підхвісні ремені у
збруї», п. ст. росйхму, ч. росйуу, схв.
[пбхви, пбхве] «тс.» і, далі, з псл. “фа-
ху (рах,ьуе)/роху (рохт>уе) «пахва»,
рахщ «пах». — Вгіїскпег 423; МасЬек
Е8ІЇС 468; НоІиЬ—Кор. 283—284;
Мікі. ЕАУ 254.
[піхота] (бот.) «квасоля піша, РЬа-
зеоіиз сотргеззиз ПС.» Нед, ВеБ, [пи-
хбтка] «тс.» Л, [піхотна] (у сполу-
ченні [п. фізоля]) Мак, піша (у сполу-
ченні п. квасоля) «тс.»; — п. [ріесЬо-
Іа], схв. [пешак] «тс.»; — похідні утво-
рення від піший «який іде пішки»; на-
зви зумовлені сланким (невитким) ха-
рактером стебел цього виду квасолі,
які стеляться по землі; пор. [лежух]
«квасоля піша», похідне від лежати. —
Словн. бот. 252; Нейштадт 360—361. —
Див. ще піший.
піхтір — див. пихтїр.
[піхур] «пузир, пухир», [піхйр]
«тс.» ВеБ, [опіхуряти] «покривати пу-
хирями» Ж; — результат контамінації
слів міхур і пухир-, зіставляється та-
кож (Куркина Зтимология 1971, 87;
Ргизік К2 35, 601) з ч. ресЬйг (анат.)
«матка», цсл. гНіукірк «бульбашка», які
зводяться (Реіегззоп РВгВ 43, 141 —
153) до іє. *роіз-/реіз- «дути». — Див.,
ще міхур, пухйр.
[піхурка] (бот.) «гриб порхавка,
Еусорегбоп Тоигп.» Мак, [піхурник]
«вид пузирника, Соїиіеа агЬогезсепз
Б.» Мак, [піхурниця] «фізаліс, РЬузаІіз
Аікекепді Б.» Нед; — похідні утворен-
ня від [піхур] «пузир, пухир»; назви
рослин зумовлені зовнішньою подібніс-
тю їхніх плодів чи загальної будови до
пухиря; пор. інші назви фізаліса —
[міхурниця звичайна, пузируха, міхур-
ка, мохунка], пузирника — [пузир-
чатка, пухирник, міхурник, міхурин-
ка, мошоночник звичайний], порхав-
ки — [міхунка]. — Вісюліна—Клоков
214, 272. — Див. ще піхур.
піцвак, піцве'лок — див. свиня.
піцикато «добування звуків із
струнних інструментів щипком паль-
ців; музичний твір або його частина,
що виконується таким способом», піч-
14*
419
піч
піший
чикато «тс.»; — р. пиццикато, заст.
пиччикато, бр. піцьїката, п. ч. слц.
болг. пицикато, схв. пицикато «тс.»,
слн. ріггісаіо; — запозичення з іта-
лійської мови; іт. ріггісаіо «тс.», жін.
р. ріггісаіа «тс., щипок» є формами
субстантивованого дієприкметника від
дієслова ріггісаге «щипати, обскубу-
вати; смикати; клювати; виконувати
піцикато», пов’язаного з ріггаге «жа-
лити, уражати; колоти», утвореним від
іменника рігго «вістря», можливо,
звуконаслідувального походження або
спорідненого з рісса «піка». — СІС2
652; ССРЛЯ 9, 1269—1270; 51. Амуг.
оЬсусЬ 575; НоіиЬ—Еуег 372, 374;
Ву]акли]а 726; КІеіп 1192; Мезііса
1207.
піч, пічка, пічкуга, пічкур, пічку-
ра, пічнйй, пічник, пічникувати, пі-
човйй, пічурка — див. пекти.
[пічавка] (бот.) «земляна груша,
топінамбур, НеІіапіЬив іиЬегозиз Б.»
Нед, Мак; — неясне.
[пічка] «вирізка на вухах овець як
розпізнавальний знак», [пічкатий] «з
вирізкою на вухах»; — похідне утво-
рення від пекти; первісно означало не
вирізку, а випечене тавро. — Див. ще
пекти.
[пічкатися] «возитися з обмазуван-
ням глиною або з побілкою будинку»; —
не зовсім ясне; можливо, пов’язане з
піч(ка'), оскільки печі й хати обмазу-
ють глиною і білять.
[пічкуга1] (орн.) «птах» Бі; — не
зовсім ясне; можливо, співвідносне з р.
пичуга «маленький птах», пов’язаним
з пйкать «пікати». — Фасмер 270;
Преобр. II 57, 58, 65. — Див. ще піка-
ти.
[пічкуга2] — див. пекти.
пічкур* (іхт.) «піскар, СоЬіо роЬіо
Б.», [печкур] «тс.»; — р. [печкур], бр.
пячкур, слн. різкйг «тс.»; — очевидно,
результат видозміни назви піскар
«тс.», зближеної з піч, [пічка] «ям-
ка». — Див. ще піскар.
[пічкур2] «опалювач, грубник», [піч-
курня] «кочегарка на цукровому за-
420
воді», [пічкурувати] «бути опалюва-
чем»; — бр. [пячкур] «пічник»; —
складне утворення з основ слів піч і
курити (див.).
[пічлаз] «розпусник»; — складне
утворення з основ слів піч і лазити;
первісно означало «той, хто лазить на
піч». — Див. ще лазити, пекти.
[пічовага] (іхт.) «вид маленької
рибки, Кйосіеиз атагиз» ВеНЗн; — не-
ясне.
пішва — див. шити.
ПІШИЙ «ЯКИЙ іде пішки; який здійс-
нюється пішки; який виконується без
допомоги тяглової худоби; [який не
має тяглової худоби ЛЧерк; домашній,
свійський (про птицю)]», піхотний
«належний до піхоти; [піший Нед]»,
[піхдчий] «піший» Нед, [пішечий] (у
сполученні п-а дорога «пішохідний»)
Нед, піхота «рід військ, що діє в пі-
шому строю», [піхотйна] «пішохід»,
піхотинець «[тс.]; той, хто служить у
піхоті», [піхдтник] «пішохід» Нед, [пі-
хотинця] «стежка для пішоходів» Нед,
[піхурка, пішачка ДзАтл II] «тс.», піх-
тура «піхота, піхотинець», пішак
«[тс.]; фігура найнижчої цінності в ша-
хах; (заст.) давня українська неофіцій-
на земельна одиниця міри від 0,5 га до
5 га», [пішанйця] «пішохід», [пішенй-
ця Нед, пішець Нед] «тс.», [пішка]
«стежка», [пішнйк] «тс.; той, хто йде
пішки Куз», [пішувка] «стежка» ДзАтл
II, [пішурка] «тс.» тж, [піхбм] «пішки»
Г, Нед, [піхотою, піхдю, піхтура],
піхтурою, пішака, [пішанйцею], пі-
шечки, [пішками] Нед, пішки, піш-
кбм, [пішо] «тс.», [опішілий] «який
став лінивим, повільним», [спішний]
«лінивий, повільний», спішити «зро-
бити пішим, залишивши без коня»,
[опішіти] «стати лінивим, повільним»,
спішити, спішитися; — р. пеший,
[пехий] «піший», пехбта «піхота», бр.
пешьі «піший», ’пяхбта «піхота», др.
пішии «піший, піхотинець», пішьци
«піхота», п. ріезгу «піший», ріесйоіа, ч.
ресЬу «піший», резі «тс.», ресйоіа «пі-
хота», слц. ресйоіа «тс.», резі «піший»,
пішня
плавик
вл. реві, нл. реву «тс.», болг. пеиш «пі-
ший», м. пеш «тс.», схв. пешак «пішо-
хід», слн. резес «тс.», стсл. гткшь «піш-
ки»; — псл. ревь «пішки», рев]ь «тс.,
піший»; — пов’язане з іє. :1=рес1- «нога
(ступня), крок», якому відповідає також
псл. росіть «основа, низ; грунт, дно»,
укр. під «нижня поверхня приміщення»;
загальновизнаної етимології слов’ян-
ських форм із -в- немає; найбільш імо-
вірне походження їх від іє. *ресІ5ІО5 «пі-
ший»; корінь =і=рес1- «нога (ступня)», за-
свідчений у лат. рев «нога», лит. ресіа
«стопа, ступня; слід ноги», лтс. рфсіз
«слід ноги», р^сіа «підошва, стопа, п’я-
та», дінд. расіат «слід ноги, стопа», лит.
ревсіав «піший», рекзсіаз «тс.»; звукові
форми з х (сЬ) на місці ш (в) здебіль-
шого вважаються давнішим рефлексом
суфіксального -в-, але можуть бути і ре-
зультатом вторинної видозміни, зумов-
леної аналогією до закономірних спів-
відношень типу тихий — тиша, пас-
тух — пастуший. — Фасмер—Труба-
чев III 254, 257; Черньїх II 29; Преобр.
II 164—165; Горяев 290; Вгйскпег 406;
Оіг^Ьзкі ГР 8, 263; МасЬек Е8ЛС 446;
НоІиЬ—Кор. 271; 8скиз1:ег-8е\мс 1059—
1060; Младенов 421; 8кок II 670—671;
Мікі. ЕАУ 245; Тгаиітапп 209—210;
Ггаепкеї 561—562; МйЬІ.—Епсіг. III
205—206; МаугЬоїег II 201; Шаісіе—
Ноїт. II 293—295. — Див. ще під1. —
Пор. пасти2, педаль.
пішня «важкий лом на дерев’яному
держаку», -плішня «тс.», [пешня] «ін-
струмент для видовбування човнів, ву-
ликів, пазів у дереві» Л, [піешня, піш-
ня, плєсня] «тс.» Л, [плісня] «довге
залізне долото з дерев’яним держаком»
ВеБ; — р. пешня «пішня», бр. [пяш-
ня] «лом», п. ріевгпіа «вид сокири (інс-
трумент пасічника)», [ріевпіа] «тс.»; —
півн.-сл. [*ревьп)а] «лом, тесло», оче-
видно, пов’язане з псл. резіш «товкач»
або рьхаіі «пхати, штовхати, товкти». —
Фасмер III 258; Преобр. II 56; Соболев-
ский Лекции 137; Вй§а І® І ЗО; Маі-
гепаиег БЕ . 12, 336; 15, 168. — Див.
ще пестик, пхати.
піщак — див. пікавка.
піщаний, піщаник, піщанистий,
піщина, піщуга — див. пісок.
піщаник* (зоол.) «жовтий ховра-
шок, 8регторЬі1из (Сйеііиз) їиіуиз»,
піщанка «тс.; вид земляної миші, Ме-
гіопез»; — р. песчаник «жовтий ховра-
шок», песчанка «Мегіопез»; — похідні
утворення від пісок; назви зумовлені
тим, що ці гризуни заселяють піски
пустель і напівпустель.— УРЕ 11,
226; БСЗ 32, 571—572. — Див. ще пі-
сок.
піщаник2 — див. пісочник1.
піщанка1 (іхт.) «морська риба з ро-
дини окуневих, Аттосіуіез»; — оче-
видно, запозичення з російської мови;
р. песчанка «тс.» є похідним від песбк
«пісок»; назва зумовлена тим, що ця
риба водиться біля берегів на піщано-
му грунті. — БСЗ 32, 572. — Див. ще
пісок. — Пор. піскар.
піщанка2 — див. пісочник2.
піяк, піяка, піятйка, піяцтво, пі-
ячити, піячура — див. пити.
піякгі — див. пияки.
ш'яти — див. піти1.
[піячка] «потилиця» Нед; — неяс-
не.
[плав1] «купа снопів у полі» О,
[плавок] «великий стіг снопів» О; —
результат видозміни слова [плай]
«ряд, шар; рівне поле; стежка», збли-
женого з основою плав-. — Див. ще
плай.
О	/	/	X
плав , плавак, плавальник, плава-
ти, плавач, плавачка, плавба, пла-
вень, плавець, плави, плавильник,
плавйльня, плавйна, плавйнє, пла-
вника, плавання, плависко, плавив-
ший, плавка, плавки, плавкий, плав-
ля, плавма, плавний, плавник, плав-
ні, плавня, плавок, плавом, плавун,
плавучий, плавці, . плавця, плавчий,
плавя — див. плгістй.
[плавзати] «плазувати, повзти»; —
результат контамінації слів плазувати
і повзати. — Див. ще плаз1, повзти.
плавйк «сполука кальцію і фтору,
флюорит, плавиковий шпат»; — бр.
421
плавньовка
плагіат
плавік; — запозичення з російської
мови; р. плавик «тс.» утворене від
плавить «плавити, виплавляти, одер-
жувати сплав»; назва мінералу зумов-
лена, мабуть, тим, що він використо-
вується в металургії як флюсовий ма-
теріал, тобто додається для прискорен-
ня плавки; пор. р. [плавень] «флю-
совий матеріал». — УРЕ 11, 227; БСЗ
33, 150. — Див. ще плйстй.
[плавньовка] (бот.) «перстач гуся-
чий, гусяча лапка, Роіепііііа апзегіпа Б.
Дз; загальна назва трави, що росте в
плавнях Мо»; — похідне утворення від
плавні; народна назва перстачу зумов-
лена тим, що він росте в плавнях, на
болотах і вогких луках та у вогкіших
борах; пор. інші його назви: болотня-
нок, болотянок тощо. — Мо 58; Вісюлі-
на—Клоков 210—211; Нейштадт 323. —
Див. ще плйстй.
[плавстуда] «незграбна, неповоро-
тка людина; роззява» Ва; — неясне.
плавта — див. платва.
[плавун] (бот.) «плакун верболис-
тий, ЕуіЬгит ааіісагіа Б.» Мак, плаун
«п’ядич,. Ьусоросішгп Б.», плаунові «п’я-
дичеві, Еусоросііасеае»; — р. плавун
«плакун верболистий; п’ядич», плаун
«п’ядич», ч. ріауип, слц. ріауйп «тс.»; —
похідне утворення від плавати; назва
зумовлена тим, що різні види цих рос-
лин або плавають у стоячих водах, або
ростуть по вогких місцях, по берегах
річок, ставків, по вогких луках, біля ка-
нав і боліт. — Вісюліна—Клоков 60—
61, 224—225; Нейштадт 59—6Д, 397—
398; Масіїек Діл. гозії. 27; Е8ЛС 456. —
Див. ще плйстй. — Пор. плавушник.
плавунець- (ент.) «водяний хрущ,
Вуіізсиз Б.», [пливець] «тс.» Нед; — р.
плауунец «тс.»; — похідне утворення
від плавати; назва жука зумовлена
тим, що плавунець і його личинки ма-
ють плавальні ноги і добре плавають. —
УРЕ 9, 228; БСЗ 33, 155; Станек
187—188; Бігапіа Тіегг. Іпзекіеп 206—
209. — Див. ще плйстй.
плавунчик (орн.) «птах ряду кули-
коподібних, Рйаіагорпз», плавунець,
422
плавуха «тс.»; — р. плавунчик «тс.»; —
похідне утворення від плавати; назва
зумовлена тим, що плавунчик, маючи
пальці, облямовані шкірястими лопатя-
ми, прекрасно тримається на воді, ду-
же добре плаває. — Воїнств.—Кіст.
78—79; УРЕ 11, 228; Птицьі СССР
270—271; БСЗ 33, 155. — Див. ще
плйстй.
[плавуха] «полова корова» Нед; —
видозмінене запозичення зі словацької
або чеської мови; слц. [ріауцаа, ріаупі’-
ка, ріауоска, ріаука], ч. ріамка «тс.» є
похідними від ч. слц. ріауу «світло-
жовтий, світло-рудий, буланий, поло-
вий», якому відповідає укр. половий.
— Фасмер III 272, 313; МасЬек Е8ЛС
456. — Див. ще половйй. — Пор.
пловая.
плавушник (бот.) «Ноііопіа раїиз-
їгіз Б.»; — р. [плавушник] «тс.»; —
похідне утворення від дієслова плава-
ти; назва зумовлена тим, що ця росли-
на росте на вогких луках і водах. —
Шамота 121; Вісюліна—Клоков 251;
Нейштадт 438—439. — Див. ще плйс-
тй. — Пор. плавун.
плагіат «привласнення авторства;
використання у своїх працях чужого
твору без посилання на автора», пла-
гіатор, плагіаторство, плагіювати
«учиняти плагіат»; — р. болг. пла-
гиат, бр. плагіят, п. вл. ріа^іаї, ч.
слц. слн. ріа^іаі, м. плаги]ат, схв.
плагй]ат; — запозичення з німецької
або французької мови; нім. Ріа^іаі
«плагіат», фр. ріа^іаі «тс.» походять від
нар.-лат. ріа^іаіиз «викрадення», пов’я-
заного з ріа^іаге «викрадати», похідним
від лат. ріа^іпт «викрадення, крадіж-
ка», що виводиться з гр. тгкауіос «ко-
сий, похилий; розміщений збоку», тгка-
уіоу ссуєш «виводити силою», похідного
від тгАауос «сторона, бік», генетично
пов’язаного з ніХауоц «море; (перева-
жно) відкритий морський простір»,
лат. ріа^а «сітка для полювання», а
також ріапиз «плоский, рівний», лит.
рібпаз «тонкий», лтс. ріала «тс., плос-
кий», хет. раІЬі «широкий», псл. ро!]е
плажатура
плакат
«поле», укр. поле. — СІС2 652; Коваль
171; Черньїх II 37; Фасмер III 272; Ко-
раїігізкі 755; Вгііскпег 417; НоіиЬ—Еуег
374—375; РЧДБЕ 561—562; Младенов
426; Ву]акли]’а 727; РгетФл/бгіегЬисІї
485; Баихаї 563; У/акІе—НоГт. II 318;
Ргізк II 493—494, 547; Рокогпу 805—
806, 831—832. — Див. ще поле. —
Пор. план.
плажатура — див. прежитури.
плаз* «гад, плазун», плазун, пла-
зом «повзком, повзучи», [плазьма]
«тс.», [плазовйтий] «який плазує»,
плазувати, [навплаз] «плазом» Куз,
[пбплазка] «гадина» (?) Нед, [розплаз-
ний] «плазуючий» Нед; — запозичення
з польської мови; п. ріаг «плазун»,
[ріагас] «плазувати» виводиться (Вгііск-
пег 420) від ст. ріагіс як ітератива до
давнішого ріогіс «повзти», але може
бути й запозиченням з чеської мови (ч.
ріаг «плазун» відповідає п. ріог «полоз
саней», укр. полоз). — Див. ще повз-
ти, полоз.
плаз2 «[покладена палка в деяких
дитячих іграх, у яку ціляться своїми
палками учасники гри Ме]; (заст.) гра
з такою палкою; [довгий прут у вели-
кодній грі; плоский бік (знаряддя)
Нед]», [плазень] «плоский бік (коси і
под.)» Нед, [плазівка] «паличка в грі у
плаз», [плазка] «кладка Пі, Нед; праль-
на дошка (на річці) Нед», [плас] «за-
гнутий кінець келепа», [плазоватий]
«плоский, ниций, вульгарний» Пі, [пла-
зовйтий] «плоский; підлий», плазом
«плоскою стороною донизу», [плазма
ЛексПол, плазьма] «тс.», [плавитися]
«ставати плоским, ницим» Нед, [пла-
зувати] «бити плазом Нед; попадати
палкою в покладену палку (плаз); па-
дати (про великий сніг) Корз»; — бр.
[плаз] «плоский бік», плазам «пла-
зом»; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. ріаг «дерев’яна балка,
зверху і знизу плоско оброблена; плос-
кий бік меча (шаблі)», ріагогмас «уда-
ряти плазом» пов’язується (Вгііскпег
420) з п. ріазкі «плоский»; пор. р. пла-
іимя «плазом; крижем, плиском» (Фас-
мер III 276; Преобр. II 70). — Див. ще
пласкйй.
плазма «рідка частина крові; (заст.)
протоплазма; речовина в дуже іонізо-
ваному стані», плазматичний «який
складається з плазми»; — р. бр. болг.
м. плазма, п. ч. слц. ріагта, вл. ріаз-
та, схв. плазма, плазма, слн. ріаг-
та; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; н. Ріазта, фр. ріазта, англ.
ріазт(а) походять від пізньолат. ріазта
«щось виліплене, фігура; утворення»,
що виводиться з гр. тгЛаора «тс.», по-
хідного від етимологічно не зовсім яс-
ного лХаооєїу «ліпити (з глини, воску
тощо); відливати; формувати, утворю-
вати». — СІС2 653; ССРЛЯ 9, 1291;
Кораііпзкі 758; НоіиЬ—Буег 376;
РЧДБЕ 562; Ву]акли]а 727; Ргетсігмбг-
ІегЬисЬ 486; БаигаІ 565; КІеіп 1196;
Ргізк II 550—552.
[плай] «(гірська) стежка; дорога
для їзди верхи Нед; рівне поле О; ряд,
шар», [плайбк] «стежка в горах» О,
[плаїчбк] «тс.», [плая] «стежка» Ко,
[поплаііщина] (назва, пов’язана з роз-
рахунками у вівчарстві) Доп. УжДУ 4,
[розплаїтися] «розкритися» (про доро-
гу) Нед; — п. [ріаі] «стежка», слц.
[ріа]] «тс.», схв. [ріа]] «невелика рівни-
на під горою»; — запозичення з румун-
ської і молдавської мов; рум. молд. ріаі
«полонина, плоскогір’я; країна, край»
виводиться від лат. *р1а£іиз (ріа^а)
«країна, область», що походить від гр.
ггХауіос «косий; боковий». — Кобилян-
ський Гуц. гов. 85; ЗсНеІисіко 140; Уга-
Ьіе Котапозіаміса 14, 166; 8кок II 673—
674; Десницкая Сл. язьїкозн. 1978,
149; Сгап]а1а 442; Мікі. ЕУ/ 248; Ка-
Іигп. 18; СДЕЛМ 316; ПЕРМ 625; Сіо-
гапезси 633; СіЬас II 260. — Див. ще
плагіат.
плакат, плакатист «художник, що
малює плакати», плакатник «тс.»; —
р. бр. болг. м. плакат, п. вл. ріакаі, ч.
слц. слн. ріакаі, слц. ріа^аі, схв. пла-
кат-, — запозичення з німецької мови;
н. РІакаі «плакат» (як і гол. ріаккааї
«тс.») походить від фр. ріасагсі «об’ява,
423
плакати
плакун
афіша, плакат», що через посередницт-
во пров. ріаса «плита, дощечка» (> *р!а-
саі) і фр. ст. ріариіег «накладати тон-
кий шар (металу), плакувати; прилі-
плювати, наклеювати (фанеру та ін.)»
зводиться до снідерл. ріаскеп «латати;
накладати пластир», спорідненого із
свн. ріаске «пляма», нвн. Ріаскеп «тс.»;
германські форми етимологічно неясні;
зіставляються з нвн. РІа^е «лихо»,
англ. ріа^ие «чума», лат. ріа^а «удар,
поштовх, рана», р|ап§;еге «з шумом
ударяти», гр. лХг]ООш (*тгА.ахио) «хло-
паю, топаю; ударяю, вражаю», псл.
ріакаїі, укр. плакати. — СІС2 653;
Фасмер III 272; Черньїх II 37; 81. хмуг.
оЬсусЬ 575; Вгйскпед 417; НоІиЬ—
Еуег 375; МасЬек Е5ЛС 453; БТР 588;
Ву)акли]а 728; КІеіп 1192; КІиде—
Міігка 552—553; Оаигаі 563; СіатіІІ-
зсЬе^ 707; Угіез ІЧЕУ/ 525; ЛбЬаппез-
50п 1118; Раїк—Тогр II 834; У/аІсІе—
Ноїт. II 315—316; Ргізк II 561—562.
— Пор. плакати.
плакати, плакатная, плакальник
(заст.) «той, хто оплакує мерців», пла-
кальниця, [плакій] Она, плакса, плак-
сйвйцї «хвороблива плаксивість у ді-
тей» СУМ, Нед, плаксйвиця «тс.»,
плаксій, плаксун, плаксуня, плаксу-
ха, плакун, плач, [плачка] «плакаль-
ниця», плачниця, [плаклйвий] Она,
плаксивий, плакучий, плачевний, плач-
ливий, плачний, плачовий, заплачка
«складова частина заспіву в думах; об-
рядовий плач і плачевні пісні молодої»,
заплаканий, сплакнути, оплаканий; —
р. плакать, бр. плакаць, др. плакати,
п. вл. ріакас, ч. ріакаіі, слц. ріакаі’,
нл. ріаказ, полаб. ріокаі, болг. плача,
м. плаче, схв. плакати, слн. ріакаіі,
стсл. плакати; — псл. ріакаіі (з§) «пла-
кати (б’ючи себе в груди)»; — спорід-
нене з лит. ріакіі «шмагати, сікти; ба-
тожити; битися, колотитися; відбивати,
збовтувати, збивати», лтс. ріасіпаї «плю-
щити», гр. тгБїщскс (< *р|акіб) «хлопати,
топати; ударяти, бити, вражати; збива-
ти; підганяти, розбивати», перф. тетг?щ-
X», ігєтгХцуа «тс.», тсБруг) «удар; забите
424
місце; укол», дор. тгХауа «тс.», лат.
ріап^еге «з шумом ударяти, бити; би-
ти себе в груди», сірл. Іеп (*р1акпо-)
«жалкування, скорбота, сум», двн.
ПиоННоп «проклинати, ганити», гот.
їайїбкіїп «уболівати, сумувати»; іє.
*р1ак- (*р!а^-) «ударяти, бити»; значен-
ня «плакати» розвинулося з більш дав-
нього «ударяти, бити себе в груди, зчі-
плювати руки (в розпачі)»; необгрун-
товане твердження (Нігі РВгВ 23, 336)
про запозичення з готської мови. —
Фасмер III 272; Черньїх II 37—38;
Преобр. II 66; Вгйскпег 419; НоІиЬ—
Кор. 275; МасЬек Е8ЛС 453—454;
8сЬизіег-8ехмс 1084; Младенов 426;
8кок II 674; Міккоіа Пгзі. Сг. III 80,
90; Кірагзку ОБО 79; Мікі. ЕУ/ 248;
Тгаиітапп 222; Ргаепкеї І 602—603;
МйЬІ.—ЕпсІг. III 314; Егпоиі—Меіііеі
906; Егізк II 561—562; У/аІсІе—Ноїт.
II 314—315; Гамкрелидзе—Иванов ЗО;
Рокоту 832.
[плаксун] (бот.) «гортензія, НусІ-
гап^еа Ьогіепзіз» Л; — похідне утво-
рення від плакса\ народна назва цієї
хатньої квітки зумовлена, мабуть, тим,
що на листках її за два-три дні перед
випаданням дощу з’являються крапли-
ни води. — Лисенко 162; МасЬек
Е8ЛС 456. — Див. ще плакати.
плакувати «покривати вироби з
металу або деревини іншим металом,
іншою деревиною», плаке, плакіровка
(з рос.), планувальник, плакуваль-
ня', — р. плакировать, бр. плакіра-
ваць, п. ріакохмас, болг. плакйрам, схв.
плакйрати; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. ріациег «накладати
тонкий шар металу, плакувати; накле-
ювати фанеру, наліплювати», ст. ріа-
циіег «тс.» виводиться від снідерл. ріа-
скеп «латати, лагодити; накладати плас-
тир». — СІС2 653; ССРЛЯ 9, 1295—
1296; Кораіігізкі 756; 81. хмуг. оЬсусЬ
576; РЧДБЕ 562; Ву|акли)а 728; Оаи-
гаі 565; Угіез МЕУ/ 525. — Див. ще
плакат.
плакун1 (бот.) «підбережник, пла-
вун, БуіЬгит заіісагіа Б.; [зніт вузько-
плакун
планйця
листий, ЕріІоЬіит ап^изШоІшт Б.]»; —
р. плакун «тс.; [вид звіробою, Нурегі-
сит азсугоп.]», бр. плакун «ЕуіЬгит
Б.», ч. ріакйп, ріакйп (з р.) «тс.>>; —
похідне утворення від дієслова плака-
ти, зумовлене, можливо, повір’ям про
те, що від трави ЕуіЬгит, корінь якої
збирають в Іванову ніч, плачуть біси й
відьми. — Даль III 119; МасЬек Діл.
гозії. 140. — Див. ще плакати.
[плакун2] (орн.) «коловодник вели-
кий, Тгіп^а ^Іоіііз Б. (Т. пеЬиІагіа
Сипи.?)» Шарл; — похідне утворення
від плакати, зумовлене, очевидно, тим,
що цей вид птаха, як і всі уліти, не-
спокійно поводить себе коло гнізда,
літаючи кругом з криком, наче плачу-
чи, особливо тоді, коли є небезпека
для пташенят. — Булаховський Вибр.
пр. III 222; Воїнств.—Кіст. 73—77;
Птицьі СССР 253—259. — Див. ще
плакати.
план, плановик, планувальник,
планувати, безплановий, надплано-
вий, позаплановий, понадплановий; —
р. бр. болг. м. план, п. вл. ріал, ч. слц.
слн. ріал, схв. план; — через польське
і німецьке посередництво (нім. Ріал) за-
позичено з французької мови; фр. ріал
«план, креслення; побудова, задум,
проект; площина», ст. ріалі «план» зво-
диться до лат. ріапіа «підошва, ступ-
ня», спорідненого з гр. тгБатйц «плос-
кий, широкий», лит. ріаіїїз «широкий»,
псл. ріезла < *р1е5іпа, *р1еі:]е, укр.
плесно, плече; неточним є виведення
фр. ріал (СІС2 653; Черньїх II 38; Пре-
обр. II 67; Кораіігізкі 755; Вгіїскпег
417; НоІиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 562) від
лат. ріапиз «рівний, плоский». — Фас-
мер III 273; МасЬек Е8ЛС 454; Ву-
]акли]а 728; Кіи^е—Міігка 553; Кіеіп
1194; 'Оаигаі 564; СатіПзсЬе^ 708;
Таїсіє—ГІоГт. II 316—317. — Див. ще
пласт, плесно, плече.
планер «безмоторний літальний
апарат», планеризм, планерист, пла-
неруючий, планерувати; — р. бр. пла-
нер, болг, планьдр, м. планер, схв.
планер; — запозичення з французької
мови; фр. ріапеиг «планер» походить
від дієслова ріапег «планерувати, ши-
ряти; висіти в повітрі», що виводиться
від лат. ріапиз «плоский, рівний». —
СІС2 654; КЗСРЯ 341; РЧДБЕ 564; Ву-
]акли]а 728; Оаигаі 564. — Див. ще
аероплан.
планета, планетарій, планетник
«астроном; [астролог; чаклун, маг
Нед]», планйда «доля; [планета; темна
сила, чорт; настрій Ме]», [планіта]
«велика грозова хмара Корз; дур О;
доля О; (у сполученні [п. гірська] «гір-
ська богиня» Нед)», [планітник] «чак-
лун» О, [пленйда] «планета», плане-
тарний, [планетуватий] «який знає-
ться на астрономії» Нед, [планитува-
тий] «який знає про вплив планет на
погоду», [планітний] «корисний», [пла-
нітувати] «допомагати», [планбшити]
«йти на здоров’я, служити здоров’ю»
О, [планужити] «тс.» О, ст. планйта
«блукаюча зірка» (1627); — р. бр. болг.
м. схв. планета, п. ч. ріапеіа, слц.
ріапеіа, вл. ріапеі, слн. ріале!, р.-цсл.
ПДАНИТА, ПДАНИТТЦ — Через церКОВНО-
слов’янське посередництво запозичене
з грецької мови, пізніше через польсь-
ке посередництво з латинської; пізнє
лат. ріапеіа «планета» через лат. ріапе-
іае «планети», ріалеіез «тс.» виводить-
ся від гр. 7гХауг)тг)<; «бродячий, мандрі-
вний, блукаючий; мандрівник; плане-
та», паралельного до тгХамгщ «тс.», по-
в’язаного з етимологічно не зовсім
ясним тгЛачйоОаі «бродити, блукати,
мандрувати», тгЛачйч «примушувати
блукати, відводити вбік; збитися з до-
роги». — СІС2 654; Пономарів Мовозн.
1974/2, 44; Німчук 20; Фасмер III 273;
Черньїх II 38; Преобр. II 67; Карпенко
Назв. зв. неба 74—75; КЗСРЯ 341;
Ниіі1-А¥огіЬ 15; Кораііпзкі 755; НоІиЬ—
Буег 375; МасЬек Е8ЛС 454; РЧДБЕ
503; Младенов 426; Ву]акли]а 728;
АУаІсІе—Нойп. II 318; Егізк II 549—
550.
[планйця] «частина паркана від
стовпа до стовпа; планка в паркані»,
[пленйця] «тс.; надвоє розрізаний стов-
425
планіметрія
планнйй
бур будівельного дерева», [планйче]
(зб.) «гілля, суччя» Нед, [впленйчити-
ся] «зайняти багато місця» Ж; — не
зовсім ясне; може бути зіставлене з
планка1 «дощечка, рейка, брусок» і з
[планка2] «дика яблуня», [планча]
«тс.; дика груша»..
планіметрія, планіметр «прилад
для вимірювання площі плоских фі-
гур»; — р. болг. планиметрия, бр.
планіметрія я, п. слц. ріапітеігіа, ч.
ріапітеігіе, вл. ріапітеігЦа, м. плани-
метриіа, схв. планиметри/а, слн. ріа-
пітеігї]’а; — запозичення з латинської
мови; слат. ріапітеігіа утворено, оче-
видно, за зразком лат. ^ебтеігіа «гео-
метрія», гр. уєощєтріа «землемірство,
геометрія», з основи лат. ріапиз «рів-
ний, плоский», ріапит «площина», спо-
рідненого з лит. рібпаз «тонкий», лтс.
ріала «плоский, рівний, тонкий», хет.
раІЬі- «широкий», та словотворчого ком-
понента -теігіа, гр. -цєтріа, пов’яза-
ного з дієсловом цєтрєїу «міряти, ви-
мірювати». — СІС2 654; ССРЛЯ 9,
1309—1310; Кораііпзкі 755—756; Но-
ІиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 563; Ву]акли]а
728; АУаІсІе—Ноїт. II 318. — Див. ще
метр*. — Пор. геометрія.
планка* «дощечка, рейка, брусок»; —
р. бр. болг. планка «тс.», п. ріапка
«планка, обшивна дошка», ч. ріапка
«дошка (для паркана), балка, брусок,
штахетник, кілок (у паркані)»,. нл.
ріапка «планка, рейка», схв. планка
«товста дошка», слн. ріапка «дошка
(для паркана), необтесана рейка, кілок
(у паркані)»; — запозичення з німець-
кої мови; нвн. Ріапке «дошка, мостина;
планка» разом із свн. ріапке, Ьіапке,
снн. снідерл. сангл. дфриз. дат. ріапке,
нн. гол. англ. ріапк, пізньодісл. шв.
ріапка «тс.» походить від фр. ст. ріап-
рие (пікард. ріапке) «дошка, брусок з
дерева; зміцнення, укріплення», пов’я-
заного з фр. ст. рІапсЬе «тс.», що
утворилося з слат. ріапса «дошка, бру-
сок», результату видозміни давнішого
рЬаІап^а «жердина, стовп», яке зводи-
ться до гр. сраХаууг) «тс.», пов’язаного
426
з сраХау^ «стовп (очищений від гілля),
колода»; пов’язання слов’янських форм
з лит. рібпаз «тонкий, худий; тонкий
шар» (Маігепаиег БР 12, 346) необ-
грунтоване. — Фасмер III 273; Преобр.
II 67; НоіиЬ—Буег 375; МасЬек Е8ЛС
454; 8кок II 676; Кіи^е—Міігка 553;
Раік—Тогр 835; КІеіп 1195; ЛбЬаппез-
зоп 1118—1119; АУаісІе—Ноїт. II 299;
Ргізк II 985—986. — Див. ще фаланга.
[планка2] (бот.) «дика яблуня, Рі-
гиз таіиз Б. (Маіиз зііуєзігіз МіІІ.)»,
[планки] «дикі плоди» Нед, [планча]
«дика яблуня, груша, Ругоз соттипіз
Б.» Мак; — очевидно, запозичення зі
словацької мови; слц. ріапка «дичка,
дике яблуко, груша, слива», як і ч.
ріапка «тс.», п. ріопка «дичка», вл.
рібпс, нл. ріопіса «тс.», пов’язане з ч.
слц. ріалу «пустий, неродючий, невро-
жайний», пізніше «той, що росте сам
по собі (без обробітку), дикий», п. ріо-
пу «тс.», які походять від псл. *ро!пь,
пов’язаного з роі]е «поле». — Дзендзе-
лівський УЗЛП 161 —162; МасЬек
Е8ЛС 455; Вгііскпег 422. — Див. ще
поле. — Пор. планнйй.
планктон «сукупність рослинних і
тваринних дрібних організмів, що про-
водять все життя у воді в завислому
стані», планктонний; — р. бр. болг.
планктон, п. ч. вл. ріапкіоп, слц. ріап-
кібп, м. планктон, схв. планктон,
слн. ріапкіоп; — через російське посе-
редництво запозичено з німецької мо-
ви; н. Ріапкіоп «планктон» утворено
фізіологом В. Генсеном (1835—1924)
на основі гр. тгХауитбу «блукаюче», по-
в’язаного з тгбсфсс (< *тгХаууіш) «блукаю,
броджу», тгХг]уп «удар; рана, укол»,
тгХг]ООш «б’ю, ударяю, вражаю», спорід-
неними з лат. ріап^б «з шумом ударяю,
б’ю», псл. ріакаіі, укр. плакати. —
СІС2 654; ССРЛЯ 9, 1312; Кораііпзкі
756; НоіиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 563;
Ву]акли]а 729;- КІеіп 1195; АУаІсІе—
Ноїт. II 315—316; Ргізк II 561—562,
548—549. — Див. ще плакати.
[планнйй] «змарнілий, худий Нед;
неродючий, необроблений ВеЛ», [пла-
планок
планшйр
нйця] «крижина площею в кілька деся-
тків квадратних метрів» Берл, [план-
ник] «негідник, нікчема» ВеЛ, [план-
нйця] «неродюче, необроблене поле»
ВеЛ, [планніти] «марніти, нидіти»
Нед; — запозичення з чеської або сло-
вацької мови; ч. слц. ріалу «дикий (про
рослини); неродючий; пустий, дарем-
ний; поганий», разом із спорідненими
п. ріоппу «неродючий; неврожайний;
пустий (без плоду); даремний, мар-
ний», заст. [ріолу] «тс.», вл. нл. ріопу
«неродючий» походять від псл. *роіп-ь
«пустий, неврожайний», пов’язаного з
роІ]е «поле». — Дзендзелівський 81. ЗІ.
10/1—2, 39; Вгйскпег 422; НоІиЬ—
Буег 375; МасЬек Е8ЛС 454; НоІиЬ—
Кор. 276; 8сгіизїег-8е\¥с 1090. — Див.
ще поле. — Пор. планка2.
[планок] «ділянка землі розміром у
шість десятин»; — не зовсім ясне; мо-
жливо, пов’язане з нім. Ріал «площа».
плансер, планцер, планцур — див.
планшйр.
плантаж «глибокий обробіток зем-
лі під спеціальні культури»; — р. бр.
болг. плантаж «тс.», ч. слц. ріапіаг
«плантація», вл. ріапіага «тс.», м. схв.
плантажа «тс.; велике спеціалізоване
землеробське господарство», слн. ріап-
Іага «плантація, насадження»; — запо-
зичено, очевидно, через російське по-
середництво з французької мови; фр.
ріапіа^е «посадка (рослини)» пов’язане
з дієсловом ріапіег «садити, висаджу-
вати (рослини)», яке зводиться до лат.
ріапіаге «тс.». — СІС2 654; ССРЛЯ 9,
1315; НоІиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 563;
Баигаі 565. — Див. ще плантація.
плантація, плантатор, планта-
торство', — р. болг. плантация, бр.
плантацьія,, п. ріапБас]а, слц. ріапїа-
.сіа, м. плантаци/а, схв. плантаци^а,
слн. ріапіасца; — очевидно, через поль-
ське посередництво запозичено з ла-
тинської мови; лат. рІалШіо «наса-
дження (рослин), пересадка» пов’язане
з ріалїо «саджу», похідним від ріапіа
«рослина», яке загальноприйнятої ети-
мології не має; пов’язується з ріапіа
«підошва» через посередництво незафік-
сованого дієслова *р1апіаге «обтопту-
вати землю навколо саджанця» або
«зрівнювати, згладжувати землю для
засівання». — СІС2 654; КЗСРЯ 341;
Кораіігізкі 756; РЧДБЕ 563; Оаигаі
565; Кіеіп 1195; ЇЧакІе—ІІоіш. II 317—
318. — Пор. плантаж.
планча — див. планка2.
планшет «дошка з натягнутим на
неї креслярським папером; плоска су-
мка для географічних і топографічних
карт; тонка дощечка, пластинка; підло-
га сцени, зроблена з окремих щитів»,
планшетка «сумка для карт»; — р.
болг. планшет, бр. планшзт «тс.»,
схв. планшета «дощечка»; — очевид-
но, через російське посередництво за-
позичено з французької мови; фр. ріап-
сгіеїіе «дощечка, планшет геодезичний,
планшетка корсета» є демінутивним
утворенням від рІапсЬе «дошка, фільон-
ка, планка», спорідненого з фр. ст.
ріалрие «дошка, брусок з дерева». —
СІС2 654; Черньїх II 38; КЗСРЯ 341;
Кораіігізкі 756; РЧДБЕ 563; Ву]акли]а
729; Оаигаі 564. — Див. ще планка1.
планшйр «захисний обвід на краях
палуби судна, на борту човна чи ях-
ти», [плансер] «планка, що прибиває-
ться понад кромку борту човна» Дз,
[планцер] «дерев’яна планка, прибита
до борту човна зверху» Берл, [планцур]
«тс.» Берл; — болг. планшйр «тс.»; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; — р. планшйр «дерев’яний брус
або поздовжня стальна полиця по обво-
ду корпусу судна», планшйрь, [план-
шер] «тс.», [планцьірь] «верхній по-
здовжній брус .по краю борту, поручнів
суден» походить від англ. ріапкзгіеег
«планшйр», ріапезгіеег «тс.», яке є ре-
зультатом народноетимологічної видо-
зміни застарілої форми ріапсгіег «тс.»,
що походить від фр. ріапсгіег «підлога (з
дощок), дощана обшивка, дошки», по-
в’язаного з ріапсгіе «дошка, планка». —
СІС2 654; ССРЛЯ 9, 1317—1318;
РЧДБЕ 654; Кіеіп 1194, 1195; Оаигаї
564. — Див. ще планшет.
427
плань
пласт
[плань] «смуга, водяна поверхня
серед трясовини» Ч, {планок} «вузький
і довгий острівець на болоті; дорога
через болото» Ч; — неясне.
[пласа] «сітка з прив’язаним до неї
держаком» Мо; — запозичення з мол-
давської мови; молд. пласз «сітка, ри-
бальська сітка» (рум. ріаза «тс.») є се-
мантично видозміненим запозиченням
зі слов’янських мов; пор. цсл. пласа
«смуга», болг. [пласа] «шкіряна сму-
га», схв. пласа «кусень; пляма, веснян-
ка», [ріаза] «смуга, польова смуга»,
слн. рІаза «тс.», які відповідають укр.
полоса. — СДЕЛМ 317; ОЬКМ 627. —
Див. ще полоса*.
[пласкач] (бот.) «ячмінь дворяд-
ний, Ногсіеит бізіісіїит Ь.» Мак, [пляс-
кач] «тс.» ВеНЗн; — запозичення з
польської мови; п. [рїазкасг] «вид яч-
меню», ріазкпг «ячмінь дворядний»
пов’язані з ріазкі «плоский», якому
відповідає укр. плоский.-, назви зумов-
лені тим, що цей вид ячменю має пло-
ский колосок; пор. іншу назву цієї ж
рослини [плбщик]. — Вісюліна—Кло-
ков 88; Нейштадт 126—127; 84Р VI
490; Вгйскпег 419; 84/ IV 248. — Див.
ще плоский. — Пор. плбщик.
пласкйй «плоский», пласкуватий
«плескуватий», [пласк] «плоскість, рів-
нина» Пі, [плащйна] «площина Нед;
місце на річці, куди вода наносить пі-
сок, мул Корз», [плащувина] «плоский
берег» Корз, [розплащити] «розплес-
кати, зробити плоским» Нед; — очеви-
дно, запозичення з польської мови; п.
ріазкі «плоский», ріазгсгугпа «площи-
на» відповідають укр. плоский, пло-
щина. — Вгйскпег 419—420. — Див.
ще.плбскйй.
[пласковець] «лапатий сніг» Нед; —
результат контамінації слів [пласто-
вець] «тс.» і пласкйй «плоский». —
Див. ще пласт, пласкйй.
[пласкун] (іхт.) «азовський пуза-
нок, АІоза сазріа іапаіса (Сазріаіоза
кеззіегі ропііса ЕісйхуаісІ)», [пластун]
«тс.» Л—Г, [пластунець] «тс. Л—Г;
вид чорноморського оселедця»; — за-
428
позичення з російської мови; р. [плас-
кун, пластун, пласту нец] відобража-
ють акаючу вимову назв [плоскун,
плоскунец] «тс.», пов’язаних з плос-
кий; назви зумовлені, очевидно, тим,
що каспійсько-чорноморські оселедці
мають дуже стиснуте з боків видовже-
не тіло. — Маркевич—Короткий 58,
59; Сабанеев 188. — Див. ще плбс-
кйй.
[пласник] (бот.) «печінковидна па-
пороть, Озітшпсіа ге^аііз Ь.» Нед; —
неясне.
[пласнути] «зменшуватися (про на-
рив, опух)» Нед, [спласати] «тс.»
Нед; — не зовсім ясне; можливо, дав-
ніше *пласкнути, пов’язане з [плас-
кйй] «плоский».
пласт «шар; [гілля хвойного дере-
ва; збита купа сіна О]», [пласта] «гіл-
ля хвойного дерева» О, пластйна,
пластйнка, пластівець, (мн.) плас-
тівці «клапті, шматки чого-небудь пу-
хнастого, м’якого», пластівень, (мн.)
пластівні «тс.»ґ [пластовень] «лапа-
тий сніг», [пластовець, пластовйк]
«тс.», пластун «[тс.]; розвідник, який
пересувається плазом, на животі; (заст.)
кубанський козак», [пластів’я] «пласт,
шар; шар зрубаного гілля», [пластів’е]
«тс.» Нед, ВеНЗн, [пластбк] (у гонча-
рів) «овальна грудка розмішаної гли-
ни», [пласцєнка] «оберемок сіна» О,
[пластатий] «великими пластами; ла-
патий» Нед, пластинковий, пластин-
частий, пластйнчатий, пластівчас-
тий, [пластоватий Нед, пластовнйс-
тий] «лапатий», [пластовйй] (у виразі
[п-а дошка] «звичайна дошка») Нед,
[пластати] «повзти, вилазити; насилу
йти, грузнути; підкрадатися», пласту-
вати «пересуватися плазом; плазува-
ти; [класти (сіно) шарами Нед]», роз-
пластати «покласти навзнак, кри-
жем» (з р. ?); — р. бр. болг. м. пласт
«пласт», п. діал. вл. ріазі «стільник ме-
ду», ч. слн. ріазї «шар», слц. ріазі
«стільник», полаб. ріозі «одиниця міри
поля», схв. пласт «копиця сіна», стсл.
пдастж «згин»; — псл. ріазЕь (< *р]аЧь)
пласте
пластир
«тс.; тонкий шар; міра землі, поля»; —
споріднене з лит. ріаіііз «широкий», гр.
тгАссах «тс.; рівний»; іє. *р1б1-/ріаі-/
ріеі- «розлогий, широкий, плоский». —
Фасмер III 273—274; Черньїх II 38—
39; Преобр. II 67—68; Вгііскпег 420;
НоіиЬ—Кор. 276; МасЬек Е8ЛС 455;
8сЬизіег-8е\мс 1084—1085; Роїагізкі-
8еЬпегі 112; Младенов 427; 8кок II
677; Меіііеі М8Б 14, 342; Тгаиітапп
223; Маігепаиег БЕ 12, 349—350; Вй-
№ І 473; Рокогпу 833—834. —
Пор. плече, ПЛОСКИЙ, полотно.
[пласте] «жердина для будівель»
Л; — неясне; можливо, пов’язане з
[пластова дошка] «звичайно розпиля-
на дошка» (під пласт).
пластик «пластмаса», пластичний
«не ламкий; пластмасовий»; — р. плас-
тик «пластмаса», бр. пластик, п.
ріазіук «тс.», ч. слц. ріазіік «штучна
шкіра», вл. ріазіа «пластик», слн. ріаз-
іік «тс.»; — запозичення з англійської
мови; англ. ріазііс «тс.» пов’язане з
прикметником ріазііс «пластичний», що
походить від слат. ріазіісиз «тс.». —
СІС2 655; 81. т/уг. оЬсусЬ 578; КІеіп
1196. — Див. ще пластика.
пластика «скульптура, твори скуль-
птури; гармонійність форм, зображень;
узгодженість рухів, жестів», пластич-
ний', — р. болг. м. пластика, бр.
пластика, п. ріазіука, ч. слц. вл. ріаз-
ііка, схв. пластика, слн. ріазііка; —
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Ріазіік, англ. ріазііс, фр. ріазіірие че-
рез пізньолат. ріазїіса «творення», слат.
ріазіісиз «пластичний» пов’язуються з
гр. тгкаопиг] «пластика, скульптура, об-
разотворче мистецтво», тгАаотгибс
«пластичний, піддатливий; образотвор-
чий», похідним від прикметника тгХсс-
отбс «виліплений, ліпний», пов’язаного
з етимологічно не зовсім ясним дієсло-
вом тгЛаооєш «ліпити (з глини, воску);
відливати, виливати; формувати, утво-
рювати». — СІС2 655; ССРЛЯ 9, 1321;
Кораііпзкі 757; Вгііскпег 417; НоіиЬ—
Еуег 375; БТР 656; РЧДБЕ 564; Младе-
нов 427; 'Ву]акли]а 729; КІеіп 1196;
ЕгетсІу/бгіегЬисЬ 486; Оаигаі 565; А¥аі-
сіе—НоГт. II 318—319; Ргізк II 551 —
552. — Пор. плазма.
пластилін; — р. пластелйн, плас-
тилйн, бр. пластилін, п. ріазіеііпа, ч.
ріазіеііп, ріазіеііпа, слц. ріазіеііп, ріаз-
іеіїпа, вл. ріазііііп, болг. пластилйн, м.
пластелйн, схв. пластелйн, слн. ріаз-
іеііп; — через російське і польське по-
середництво запозичено з німецької або
італійської мови; нім. Ріазііііпа, Ріазіі-
Ііп виводиться від гр. тгкаотбс «виліпле-
ний, ліпний»; іт. ріазііііпа вважається
утвореним з основи ріазіісо «пластич-
ний» (з лат. ріазіісиз «тс.») і лат. Ііпо
«намазую, покриваю» (Мезііса 1209).
— СІС2 655; ССРЛЯ 9, 1321; 81. т/уг.
оЬсусЬ 577; НоіиЬ—Буег 375; РЧДБЕ
564; Ву]акли]а 729; ЕгетсІу/бгіегЬисЬ
487. — Див. ще пластика.
пластир, [плястер] «пластир; стіль-
ник меду»; — р. пластирь, др. плас-
тирь, бр. пластир, п. ріазіег, заст.
ріазіг, Пазів, Пазіег, ч. ст. Пазів, слц.
[Па]зіег], вл. ріезіег, нл. Пазіаг, болг.
пластир, схв. фластер, слн. Пазіег,
стсл. пдАСтьірь; — запозичення з дав-
ньоверхньонімецької мови; двн. рПазіаг
«лікувальний пластир; підлога» похо-
дить від слат. ріазігит «пластир» з
давнішого етріазігит «тс.», що виво-
диться від гр. ецігХаотроу «пластир,
цілюща мазь», утвореного від прикмет-
ника єцтгАаотбс «вимазаний», пов’яза-
ного з дієсловом єцтгАаооєїУ «наклада-
ти пластир, намазувати», похідним
від тгХаооєїу «ліпити»; слов’янські від-
повідники з початковим І (ф) є пізні-
шими запозиченнями з німецької мови
(нвн. РПазіег); безпосереднє пов’язан-
ня з гр. сцтгАаотроу (Мікі. Е\Ч 248)
сумнівне з фонетичного погляду; не-
прийнятне також гіпотетичне гр.
*єцтгЛаотг)ріоу (Соболевский ЖМНП
1886, вересень, 154). — СІС2 655; Фас-
мер III 274; Черньїх II 39; Преобр. II
68; Срезн. III 954; 81. у/уг. оЬсусЬ 577;
СеЬаиег І 383; Младенов 427; Ву]ак-
лща 1014; Меіііеі Еіисіез 187; Мікі.
Бех. 569; Кпиіззоп СЕ 27; Кіи^е—
429
пластун
плата
Міігка 544; ШІсіе—Ноіт. І 402; Егізк
II 551—552. — Див. ще плазма. —
Пор. піастр.
пластун — див. пласкун.
плат «шматок полотна або іншої
тканини; [фартух ДзАтл І; хустка]»,
[платаник] «фартух» ДзАтл І, [платй-
на] «хустка; клапоть Нед; крижмо О»,
платбк «хустина; [пласт; пелюстка;
латка]», [плашка] «латка», плаття
«вид одягу», [пла(т) тянйця] «та, що
зодягається у плаття» Г, Нед, [пла-
тянка] «онуча» Г, Нед, платаний
«розрізаний уздовж; [(про рибу) пев-
ним способом засолений Дз; латаний]»,
[платканйстий] «рябий» О, [платкб-
ваний] «плямистий, поплямований»
Нед, платтьовйй, платтяний «при-
значений для плаття; [полотняний]»,
[плитчастий] «латкастий, поділений
на латки» Нед, [платчатий] «тс.»
Нед, платати «[латати] СУМ, О; роз-
тинати (рибу) навпіл уздовж», [напла-
та] «залізна оббивка полоза саней»
Нед, [прйплаток] «жіночий фартух»
ДзАтл І, [розплататися] «розпласта-
тися (упавши)», [су плаття] «одяг, бі-
лизна, дрібні домашні речі», [шуплат-
тя] «тс.»; — р. плат «хустина, покри-
вало», бр. плсщце «одяг (узагалі); білиз-
на», [платбк] «хустина», др. плаїт
«частина, шматок; шматок тканини», п.
вл. нл. ріаі «кусок (тканини, дерева),
шматок (м’яса); латка, частина повер-
хні, що виділяється», ч. ріаі «шматок,
лист, пелюстка», слц. ріаі «великий
тонкий плоский шматок», болг. м. діал.
плат «тканина», схв. плата «скатерть;
простирадло», стел, платне «шматок
тканини, лахміття»; — псл. ріаіь «час-
тина, шматок (тканини)», очевидно,
пов’язане з ріаіа «плата», *роІі-по
(*ро!іьпо). «полотно»; — споріднене з
ірл. іопіа (< *р!оіпа) «тс.», лит. ріаїиз
«широкий», лтс. ріаіа, гр. тгкатбс «тс.»;
необгрунтоване припущення (МеіІІеі
Еіисіез 220; Вгйскпег АЇ8ІР11 23, 536;
Лоїтапззоп К2 36, 372) про запозичення
з германських мов (гот. ріаі «клапоть,
ганчірка, латка»); викликає сумнів по-
430
в’язання (Варбот 45; Куркина Зтимо-
логия 1982, 20) з псл. ріеір (ріезіі)
«плету» (з іє. *рІекі- ?). — Фасмер—
Трубачев III 274; Преобр. II 69—70;
Срезн. II 955—956; Вгйскпег 420;
8с!пі8Іег-8е\¥с 1085—1086; Младенов
427; 8кок II 678; Мікі. ЕУ/ 249; Потеб-
ня РФВ 1895 І—II 329, III 187; Маіге-
паиег ЬЕ 12, 352; Мартьшов Сл.-герм.
взаимод. 172—175; ІЛіІепЬеск РВгВ 29,
336; Рокогпу 986. — Пор. плата,
плесно, плече, полотно.
плата, [плат] «плата» Нед, пла-
тіж СУМ, Нед, [платіжна] «платіж»,
платник, платня, [платен] «плат-
ний» Нед, платіжний, [платнйчий]
«платіжний» Нед, платити, плати-
тися «втрачати що-небудь; коштува-
ти», безплатний, [безоплатина] «без-
митна торгівля» Я, безоплатний, ви-
плат, виплата СУМ, Нед, відплата,
відплачуватися «віддячувати; [повер-
тати борг; розплачуватися]», доплата,
заплата, [заплаченая] «плата» Я,
[надплата] «переплата» Нед, недопла-
та, [недоплатка] «недоплата» Нед,
недооплата, неплатник, [незаплат-
ний] «неоплатний» Нед, [неоплатй-
мий] «тс.» Нед, неоплатний, оплата,
[оплатина] «оплата» Нед, бплатки
(заст.) «грошові податки; оплата або
збирання податків», оплато (заст.)
«податки; видатки, витрати», перепла-
та, передплата, передплатник, пе-
редплатити, [пбплатка] «податок»
Нед, [предплата] «передплата», [пред-
платник] «передплатник», [предпла-
тйти] «передплатити» тж, припла-
та, розплата, [розплатка] «платіж»,
[сплат] «сплата» Нед, сплата, [сплат-
не] «плата частинами» Нед, [уплата]
«оплата» Нед; — р. бр. болг. м. схв.
плата, др. платити «платити, давати
данину», п. ріаса, ч. ріаі «плата», слц.
ріаі, ріаса «платня», вл. ріасіс «плати-
ти, коштувати», нл. ріаз «плата, ціна»,
полаб. ріоіе (*рІаіі) «коштує», схв.
плаіїа, слн. ріаса «(заробітна) плата»,
СТСЛ. ПЛАТА «ціна», ПЛАШТА «ТС.», ПЛА-
ТИТИ «платити»; — псл. ріаіа «ціна,
платан
платйнник
плата», *р1а^а «тс.», похідні утворення
від ріаіь «частина, шматок (тканини)»;
як свідчать арабські та інші джерела,
ще у IX—X ст. шматок тканини був
досить поширеною стандартною одини-
цею виміру в давній обмінній торгівлі;
роз’єднання форм плат і плата й по-
в’язання останньої з двн. рібзап «при-
носити в жертву», Ьібзеп, гот. Ьібіап
«шанувати, поважати» (Погодин РФВ
33, 329) або з р. плен «полон», укр.
полон (Горяев 262) не обґрунтова-
не. — Фасмер III 274—275; Преобр. II
68—69; Потебня К ист. зв. III 50;
Вгйскпег 420; НоІиЬ—Еуег 376; Но-
ІиЬ—Кор.~ 276; МасЬек Е8ЛС 455;
5сЬи8Іег-8е\¥С 1083; Младенов 427;
8кок II 678; Критенко Вступ 529; Мікі.
Е\У 248; ЗсЬгасІег Кеаііехікоп І 325. —
Див. ще плат.
платан (бот.) «чинара, Ріаіапиз
Б.», платанові; — р. бр. болг. пла-
тан, п. ч. слц. ріаіап, вл. ріаіапа, м.
платан, схв. платан, слн. ріаіапа; —
через французьке посередництво (фр.
ріаіапе) запозичено з латинської мови;
лат. ріаіапиз «тс.» походить від гр.
тглатстщ «явір, платан, чинара» (букв,
«дерево з широкою кроною»), пов’яза-
ного з лХатіщ «широкий, просторий»,
спорідненим з лит. ріаійз «тс.», псл.
ріаіь «плат», ріазіть «пласт», ріезпа
«плесно». — СІС2 655; БСЗ 33, 210;
Фасмер III 275; Черньїх II 39; КЗСРЯ
341; Преобр. II 69; 81. \муг. оЬсусії 578;
НоІиЬ—Еуег 376; НоІиЬ—Кор. 276;
МасЬек Е8ЛС 455; Младенов 427;
РЧДБЕ 564; Ву]акли]а 730; Паигаі
565; ХМаісіе—ІІоГт. II 319; Егізк II
552—554. — Див. ще пласт, плат. —
Пор. плесно, плече.
[платати] «робити, коїти, витворя-
ти» Кур; — п. рїаіас «тс.; (заст.) бити,
калічити»; — неясне.
[платва] «зрубаний стовбур дерева;
велике дерево, що сплавляють ВеЗн;
балка, на якій укріплені крокви; лата
(дахова) Ме; частина журавля, яким
тягають воду Мо», [плавта] «відрізана
частина деревного стовбура завдовжки
8 метрів», [платвина] «поздовжня ко-
лода над даховим гребенем» НикНик-
ЕЛ, [платов] «балка; лата (дахова)»
Нед; — ч. [рІаКа] «лежень (балка, на
якій укріплені крокви)», слц. [ріаіеу,
ріаіуа] «тс.»; — запозичення з польсь-
кої мови; п. ріаіхуа, ріаіехм, [р-іаіегі,
ріоіегі, ріоі\¥Іа] «тс.» загальноприйня-
тої етимології не має; зіставляється
(НикНикЕЛ 170) з пласт, плаха'. —
8\¥ IV 254; МасЬек Е8ЛС 456.
платина (хімічний елемент), пла-
тинат, платиніт, платинувати; —
р. м. платина, бр. плаціна, п. ріаіупа,
ч. слц. ріаііпа, вл. ріаііп, болг. пла-
тина, схв. платина, слн. ріаііпа; —
через російське посередництво запози-
чено з іспанської мови; ісп. ріаііпа
«тс.» є демінутивною формою від ріаіа
«срібло», що виводиться від пров. ст.
ріаіа «лист заліза» або від генетично з
ним пов’язаного фр. ст. ріаїе «тс.», в
основі якого лежить, очевидно, імен-
ник ріаі «плоска, горизонтальна, рівна
поверхня», пов’язаний з прикметником
ріаі «плоский, рівний, гладкий», нар,-
лат. ^ріаііиз «тс.», що походить від гр.
тгБатіщ «широкий, рівний, плоский,
просторий»; метал дістав назву від срі-
бла через подібність його сріблясто-
білого кольору до кольору срібла. —
УРЕ 11, 242; СІС2 656; Волков 23; Фи-
гуровский 100; Фасмер III 275; Черньїх
II 39; Преобр. II 69; Кораіігізкі 757—
758; НоІиЬ—Буег 376; МасЬек Е8ЛС
455; РЧДБЕ 564; Младенов 427; Ву]ак-
ли]а 730; Кіи^Є'—Міігка 554; Егетсі-
хубгіегЬисЬ 487; КІеіп 1197; Оаигаі
565, 566. — Див. ще пласт, плат,
платан.
[платйнник] (бот.) «печериця, Ача-
гісиз Б.» Нед, [пл'атинникі] «гриби ро-
дини пластинчастих з порядку агари-
кових, А^агісіпеае» Мак, пластйнни-
кові «Адагісаіез», пластинчасті «тс.»;
— слн. [ріаіпіса] «печериця»; — похід-
ні утворення від етимологічно пов’я-
заних [платина] «клапоть», пластина;
назви зумовлені тим, що на нижньому
боці шапки цих грибів розміщені плас-
431
платівка
плаха
тинки. — Зерова 56; Словн. бот. 427—
428. — Див. ще пласт, плат.
платівка (заст.) «пластинка»; —
очевидно, за аналогією до ч. слц. ріаі
«тс.» утворено від запозиченого нвн.
Ріаііе «тс., плита, блюдо», яке через
двн. ріаііа (ЬІаііа) «кам’яна плита»
зводиться до нар.-лат. *р1аііиз «рів-
ний, плоский», що походить від гр.
тгЛсхтої; «широкий». — МасЬек Е8ЙС
455; Кіи^е—Міігка 554. — Див. ще
плат, платан.
плато «плоскогір’я, підвищена рів-
нина»; — р. бр. болг. м. плато, п. ріа-
іеаи, ч. слн. ріаіб, слц. ріаіб, ріаіеаи,
вл. ріаію'у/, схв. плато; — через росій-
ське посередництво запозичено з фран-
цузької мови; фр. ріаіеаи «піднос, таріл-
ка, круг; плоскогір’я, плато, майдан-
чик» виводиться від ст. ріаі «плоска,
горизонтальна, рівна поверхня», пов’я-
заного з прикметником ріаі «плоский,
рівний, гладкий», в основі якого ле-
жить нар.-лат. *р1аііиз «тс.», утворене
від гр. тгЛатбі; «широкий, просторий,
рівний, плоский». — СІС2 656; ССРЛЯ
9, 1340; Кораііпзкі 757; НоіиЬ—Еуег
376; РЧДБЕ 565; КІеіп 1197; Оаигаі
565. — Див. ще плат, платан.
Платон, [Платін], Платбша, ст.
Платмн/ь «проструть, або широкі.»
(1627);— р. бр. болг. Платон, ч. Ріа-
іоп, слц. Ріаібп, схв. Платон, Платон,
слн. Ріаіоп, Ріаіо, цсл. Платиніту
через церковнослов’янську мову запо-
зичено з грецької; гр. ПЛатсоу «Пла-
тон», псевдонім давньогрецького філо-
софа Арістоклеса, що, можливо, озна-
чав «широкоплечий» (як натяк на його
широкі плечі) і був утворений від прик-
метника тгЛатіщ «широкий, просто-
рий, рівний, плоский». — Вл. імена 81;
Беринда 227; Петровский 186; Спр.
личн. имен 446; БСЗ 33, 221; Илчев
399; КІеіп 1197. — Див. ще плат,
платан.
[платсбн] «витесана балка» Л; —
неясне.
плаття, платтьовйй, платтяний,
платянйця, платника — див. плат.
432
платформа; — р. бр. болг. плат-
форма, п. ч. слц. ріаііогта, м. плат-
форма, схв. платформа, слн. ріаі-
Ібгта; — запозичення з французької
мови; фр. ріаіе-їогте «плоска покрівля,
дах; платформа; площадка (вагона)»
пов’язане з ст. ріаіе-їогте «плоска, рі-
вна, горизонтальна форма», складеним
утворенням з основ прикметника ріаі
(жін. р. ріаіе) «плоский, рівний, глад-
кий» та іменника їогте «форма». —
СІС2 656; Фасмер III 275; Преобр. II
69; 81. хтуг. оЬсусЬ 578; НоіиЬ—Буег
376; РЧДБЕ 565; Ву]акли]а 731; КІеіп
1197; Кіи^е—Міігка 554; Оаигаі 565.
— Див. ще плато, форма.
плаун — див. плавун.
плафон «стеля, оздоблена живопи-
сом, ліпленням, мозаїкою; стеля взага-
лі; абажур у формі півкулі, зрізаного
конуса»; — р. бр. болг. плафон «тс.»,
п. ріаїоп «розмальована стеля», ч. ріа-
Іопсі «стеля», слц. слн. ріаїоп, м. пла-
фон, схв. плафон «тс.»; — через ро-
сійське посередництво запозичено з
французької мови; фр. ріаїопсі «стеля,
плафон» походить від середньовічної
форми рІаДопсі (букв.) «плоский ґрунт»,
утвореної з основ прикметника ріаі
«плоский, рівний, гладкий» та іменника
Іопсі «дно, низ; глибина, основа». —
СІС2 656; Фасмер III 275; Кораііпзкі
755; 81. ^уг. оЬсусЬ 575; НоіиЬ—Буег
374; РЧДБЕ 565; Вуіаклща 731; Оаи-
гаі 332, 563; ОатіІІзсЬе^ 699. — Див.
ще плато, фонд.
плаха1 «дерев’яна колода, на якій
відрубували голову засудженому до
страти; великий з плоскою поверхнею
шматок; [частина сохи До; складова
частина невода,, полотнище невода;
верхня частина свинячої туші — шар
сала; частина зораного поля ЛексПол;
шматок розколотої навпіл деревини,
колоди; поліно; широка дошка]», [пла-
шанка] «малі санки з дощок» ВеЛ,
[плашанкй] «малі санки з двох широ-
ких дощок» Нед, плашка «невелика
металева пластинка; [пастка з дошкою,
що опускається; широка дошка, лавка
плаха
плац
О; тріска, уламок Нед; половина го-
ловки капусти ЛексПол]», [плашку-
ватий\ (про дрова) «з широких полін,
плах»; — р. бр. плаха «частина коло-
ди, поліно, колода (у т. ч. для відрубу-
вання голови)», п. (з)рІасНес «латка,
клапоть (ґрунту)», р.-цсл. плаха «полі-
но», плашик (зб.) «дрова»; — псл. ріа-
ха «плаха», пов’язане чергуванням го-
лосних з ріоха «площина», ріоакг
«плоский», пор. ч. слц. ріосіта «площа,
поверхня», нл. ріосіта «тс.»; необгрун-
товане твердження (ПЬІепЬеск АІЗІРІт
16, 373; НоІиЬ—Ьуег 378) про запози-
чення з двн. Пай «плоский, рівний»;
сумнівне також зіставлення (Маїге-
паиег ЬЕ 12, 345) з лит. ріезіі «рвати,
дерти, скубти», лтс. ріезі «тс.». —
Фасмер III 275; Преобр. II 70; Ильин-
ский ИОРЯС 20/3, 112; Мікі. ЕУ/
248. — Див. ще плоский.
[плаха2] (якась стара торгова оди-
ниця виміру солі); — можливо, пов’я-
зане з р. ст. плошька (площька) «вид
мита із соляних варниць»; — неясне.
[плахітка] «опух, пухлина; матка»
Нед; — неясне.
плахта’ «жіночий одяг замість спід-
ниці; картата декоративна тканина; по-
кривало або килим з такої тканини;
[рід білої хустки, схожої на широкий
рушник; простирадло, одіяльце, в яке
загортають маленьку дитину Мо]», [пла-
хітка] (зменш.), [плахотка], плах-
тйна «тс.», плахіття (зб.) «плаття»,
[плахтйня] «рядно» О, [плахтовйна]
«ряднина» О, [плахтяний] «плахтовий»
Пі; — р. бр. плахта (українська кус-
тарна тканина), п. ріасйіа «рядно»,
[ріасйіа, рІосЬіа], ч. слц. ріасйіа «вітри-
ло, парусина, покривало», вл. нл. ріасй-
1а «простирадло», полаб. рібсйіа «хуст-
ка, скатерка, простирадло», схв. плах-
та «скатерка; простирадло, накривка,
покриття (для меблів); намет (з полот-
на)», слн. ріайіа «покривало; попона
(для коней); навіс, тент», ріаййіа «гру-
бе лляне полотно, простирадло; вися-
чий край покривала», стел, пласта
«парусина, полотно»; — псл. ріахтАз
«полотно, простирадло, покривало, на-
віс», очевидно, похідне утворення від
ріаха «плаха» (пор. укр. плаха «скла-
дова частина невода, полотнище нево-
да; верхня частина свинячої туші —
шар сала»); необгрунтоване виведення
західнослов’янських форм від двн. Пай
«плоский, рівний» (Преобр. II 70) або з
герм. *Пай1а (двн. Песй) «шмаття, лах-
міття, ганчірка»; сумнівне також пов’я-
зання (Москаленко УІЛ 28; НоІиЬ—Ьу-
ег 375; НоІиЬ—Кор. 275; МасЬек Е8ЙС
453; К1и§е—Міігка 553; Тогр 285) з двн.
Ьіайа «грубе лляне полотно, простирад-
ло», свн. Ьіайе, нвн. ВІайе «парусина,
брезент», сілез. Ріаие «грубе лляне по-
лотно (для укривання, застилання во-
за)», австр. Ьіасйп «штори». — Ник-
НикЕЛ 79; Фасмер III 275—276; Иль-
инский ИОРЯС 20/3, 112; Вгйскпег
АЇ81РЙ 419; К2 43, 310; АЇ81РЙ 29,
112; Оіг^Ьзкі ЗР 62/3, 193; Зсйизіег-
8е\\'с 1084; Ророуіс 2Ї81РЙ 24, 36; Маї-
хепаиег ЕР 12, 345; Мікі. ЕУ/ 248. —
Див. ще плаха*. — Пор. плаский,
плат, плащ.
[плахта2] «дощаний щит у крилі
вітряка Л; частина сохи, на яку накла-
даються сошники ЛексПол», [плахтй-
на] «частина сохи» ЛексПол; — ре-
зультат видозміни форми і значення
слова плаха «дерев’яна колода; [широ-
ка дошка]», зближеного з генетично
пов’язаним плахта «покривало, по-
лотно». — Див. ще плаха*. — Пор.
плахта*.
плац «площа для військових стро-
йових занять, парадів; [майдан; місце,
особливо таке, де раніше було жит-
ло]», [пляц] «тс.», [плець] «тс. Нед; са-
диба», [пляцове] «плата за місце на
базарі» Нед; — р. болг. м. плац, бр.
пляц, п. ч. ріас, слц. рі’ас, схв. плац,
слн. ріас; — запозичене через російсь-
ке і польське посередництво з німець-
кої мови; нвн. Ріаїх «місце; площа,
плац», як і англ. сангл. ріасе «місце,
посада; місто, село, селище», виводить-
ся від фр. ріасе «місце, вільний прос-
тір; площа, майдан, плац; ринок, міс-
433
плаца
плащ
то», що походить від нлат. *р!аНеа
(< лат. ріаіеа) «місце, відкритий прос-
тір, вулиця», в основі якого лежить гр.
тгХс/тєш (обоф) «вулиця; (букв.) широка
дорога», жін. р. від прикметника тгХсх-
тіЗс; «широкий, плоский, рівний». —
СІС2 656; Фасмер III 276; 81. >ууг. оЬ-
сусй 575; НоІиЬ—Буег 374; РЧДБЕ
565; Вуї’аклиіа 731; Кіи^е—Міігка 555;
КІеіп 1192; Ьаигаї 563; АУаИе—Ноїт.
II 319. — Див. ще плат, платан.
[плаца] (зах.) «плата, платня»
ДзУЗЛП; — ст. плаца (XVII ст.); —
запозичення із західнослов’янських мов;
п. ріаса «плата», слц. ріаса «заробіток»,
нл. ріаз «плата» споріднені з укр. пла-
та «тс.». — Дзендзелівський УЗЛП
105, 170; Вгйскпег 419, 420. — Див.
ще плата.
плацдарм «укріплений район»; —
р. бр. болг. плацдарм, м. плацдарм,
схв. плас д’арм; — через російське по-
середництво (пор. давніше р. плас-
дарм) запозичено з французької мови;
фр. ріасе (Гагтез спочатку «площа для
військ», потім «плац-парад», далі «плац-
дарм» складається з іменника ріасе
«місце, вільний простір; площа», при-
йменника бе «з, від, про та ін.» та
іменника агтез, мн. від агте «зброя;
рід військ», яке походить від лат. агта
«зброя; війна, боротьба, бій; збройні
сили, армія, війська». — СІС2 656; Фас-
мер III 276; БТР 590; РЧДБЕ 565;
Ву]аклиіа 729. — Див. ще армія, де-,
плац.
плацента «дитяче місце, послід; (у
рослин) тканина, до якої прикріплюють-
ся насінні зачатки у зав’язі», плацен-
тарні «підклас ссавців, у яких зародок
пов’язаний з тілом матері плацентою»,
плацентарний', — р. болг. м. плацен-
та, бр. плацзнта, п. ч. слц. ріасепїа,
схв. плацента, слн. ріасепіа; — запо-
зичення із західноєвропейських мов;
нім. Ріахепїа, англ. фр. іт. ріасепїа «тс.»
(як анатомічний термін уперше засто-
соване італійським анатомом XVI ст.
Р. Коломбо) походить від лат. ріасепїа
«пиріг», що виводиться від гр. тгХсхиб-
434
єщ (зн. в. тгЛсхибєутсх) «коржик», утво-
реного від прикметника тгЛахбєщ «плос-
кий», пов’язаного з тгХа^ «площина,
рівнина; плита, пластинка, коржик»,
спорідненим з псл. ріозкв «плоский»,
укр. плоский. — СІС2 656; ССРЛЯ 9,
1348; Кораіігізкі 755; НоІиЬ—Буег 374;
РЧДБЕ 565; Ву]акли]а 731; Ваихаі
563; КІеіп 1192—1193; АУаІгіе—Ноїт.
II 313; Егізк II 550—551. — Див. ще
плоский. — Пор. плачйнда.
плацкарта, безплацкартний; — р.
бр. болг. плацкарта, п. ріаскагїа; —
запозичене, можливо, через російське і
польське посередництво з німецької мо-
ви; н. Ріаігкагіе «плацкарта» складає-
ться з основ іменників Ріаіх «місце,
площа» і Кагїе «карта, квиток». —
СІС2 656—657; ССРЛЯ 9, 1348; РЧДБЕ
565. — Див. ще карта, плац.
плач, плачевний, плачка, плачли-
вий, плачний, плачниця — див. пла-
кати.
плачйнда «вид пирога», [плацйн-
да] «тс.» Куз, [плачінда] «великий пи-
ріг з капустою, сиром, гарбузом чи
картоплею» Дз, [плачінта] «листковий
пиріг», [плечйнда] «вид пирогів або
ватрушок із сиром чи гарбузом», [пля-
цйнда] «солодкий пиріг»; — р. [пла-
цйнда] «листковий солодкий пиріг»,
болг. [плаке'нда] «листковий пиріг»,
[плакеда, плакета] «тс.»; — запози-
чення з молдавської і румунської мов;
молд. плзчйнтз (рум. ріасіпїа) «лист-
ковий пиріг» походить від лат. ріасепїа
«коржик, пиріг». — Дзендзелевский
Молдаванизмьі 154; Дзендзелівський
НЗ УжДУ 13, 106; БсНеІисіко 140; Уга-
Ьіе Ротапозіауіса 14, 166; Десницкая
Сл. язьїкозн. 19.78, 150; Младенов 426;
СДЕЛМ 320; ПЕРМ 628; Ризсагіи 116—
117. — Див. ще плацента.
плащ, плащаниця «полотнище із
зображенням Христа у труні», [плаще-
нйця\ «тс.», [плащйна] «поганенький
плащ», [плащок] «сорочка без рукавів,
у яку зодягають дитину до першого
причащання», плащуватий «одягнений
у плащ або в одяг, схожий на плащ»; —
плащак
плебс
р. болг. плащ, бр. плашч, др. плащь,
п. ріазхсг, ч. слц. рІазР, вл. нл. ріаас,
м. плашт, схв. плашт, слн. ріазс,
стсл. пдашть; — псл. *р1азсь «плащ»,
очевидно, похідне від ріазйь «пласт»
або від пов’язаного з ним ріакь «плат»
чи, можливо, від р!озк"Ь «плоский»; зі-
ставляється також (Абаев Пробл. ист.
и диал. 14) з перс, раїаз «шерстяний
або волосяний грубий одяг», ос. рсеїзех
«накидка з грубої тканини». — Фасмер
III 277; Черньїх II 39; Преобр. II 70;
Ильинский ИОРЯС 20/3, 313; Вгііск-
пег 420; К2 43, 310; НоіиЬ—Кор. 276;
МасЬек Е84С 455; БсЬизїег-Бе'У/с 1085;
Младенов 428; 8кок II 677; Мікі. ЕХУ
248; Меіііеі Еїисіез 392. — Див. ще
пласт, плат, плоский.
[плащак] (ент.) «чорний тарган,
прусак, ВіаПа огіепіаііз (Регіріапеіа
огіепїаііз) Б.» ВеНЗн, [плещак] «тс.»
ВеНЗн; — похідні утворення від плас-
кий, плескатий', назви зумовлені ши-
рокою і плоскою формою таргана. —
Горностаев 48; Пташа Тіегг. Іпзекіеп
103, 106, 107. — Див. ще плаский,
плескатий.
плеба-н «парафіяльний католицький
священик», плебанія «парафія католи-
цького священика; садиба, дім парафі-
яльного католицького священика»; —
бр. плябан «парафіяльний католицький
священик»; — запозичення з польської
мови; п. ріеЬап, як і ч. слц. заст. ріе-
Ьап «тс.», походить від слат. ріеЬапиз
«тс.», утвореного від лат. рІеЬз «прос-
тий народ, плебс; натовп». — Вгііскпег
417; 81. >ууг. оЬсусЬ 579; НоіиЬ—Еуег
376. — Див. ще плебс.
плебісцит «всенародне голосуван-
ня, референдум», плебісцитарний, пле-
бісцитний', — р. болг. плебисцйт, бр.
плебісцит, п. ріеЬізсуф ч. слц. вл. ріе-
Ьізсіі, м. плебисцйт, схв. плебисцйт,
слн. ріеЬізсіі; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. ріеЬізсіїе «тс.» по-
ходить від лат. рІеЬізсИиш «плебісцит,
народне голосування», що є результа-
том злиття виразу ріеЬіз (рІеЬе-і) зсї-
іит, букв, «народне рішення», який
складається з іменників ріеЬіз, род. в.
від ріеЬз «народ» і зсКит «визначен-
ня, постанова, рішення», очевидно, ут-
вореного від зсізсеге «пізнавати, виві-
дувати; висловлюватися, схвалювати,
приймати; визначати», пов’язаного із
зсіге «знати, вирішувати», спорідне-
ним з дінд. сЬуаіі «обрізує, відрізує»,
ав. зуа-, за- «забороняти, перешко-
джати», їгазапот «руйнування, спус-
тошення», сірл. зсіап «ніж», кімр. уз-
§їеп «тс.», гр. о/асо (< *зкЬоіб) «роз-
сікаю, розтинаю», о/аСш (< *зкЬо(1іб)
«тс.», дісл. зке^’а «сокира», зкеіпа
«легко поранити», двн. зкегі «тонкий,
гострий (у розшукуванні, пізнанні то-
що)», дангл. зсігап «розрізняти, розпі-
знавати», можливо, також псл. сеуа,
сєуь, укр. цівка (ЗбЬаппеззоп 813);
сюди ж належать лат. зсіпсіеге «різа-
ти, розколювати, розсікати, розтина-
ти», гр. охіСєіу «тс., рвати, роздира-
ти», гот. зкаісіап «ділити, відокремлю-
вати», псл. сесіШ «проціджувати»,
сізї-ь «чистий», укр. цідити, чистий
(ЗбЬаппеззоп 17, 8.18, 823; КІеіп 1397,
1433); усі ці форми пов’язані з лат.
зесаге «зрізувати, стригти, розколю-
вати, обрубувати», псл. .^зекїі «руба-
ти, різати, сікти», укр. сікти (Воізаср
932). — СІС2 657; КЗСРЯ 342; Кора-
Іігізкі 758—759; НоіиЬ—Буег 376; Ву-
]акли]а 731; РЧДБЕ 565; КІеіп 1199;
Баигаї 566; АУаІсІе—Ноїт. II 493—
494, 495—496. — Див. ще плебс,
цїва. — Пор. сїктй, цідйти, чйстий.
плебс, плебе'й, плебейство', — р.
бр. болг. плебс, п. ч. слц. вл. ріеЬз, м.
плебе], схв. плебс, слн. ріеЬз; — оче-
видно, через посередництво німецької
мови (н. РіеЬз) запозичено з латинсь-
кої; лат. ріеЬз «плебс, простий народ,
натовп», ріеЬіз, заст. р1еЬез.«тс.» разом
з ріепиз «повний», ріеге «наповняти»
споріднене з гр. тгАп&ос; «безліч, біль-
шість; населення, народні маси, на-
род», 7ГЛГ]РГ)С «ПОВНИЙ», ПСЛ. *рь1П'Ь,
укр. повний і більш віддаленими псл.
*р1есітеп'ь «плем’я», укр. плем’я. —
УРЕ 11, 246; Черньїх II 39; Кораііпзкі
435
плева
плекати
758; НоІиЬ—Еуег 376; РЧДБЕ 565;
Ву]акли]а 731, 732; КІеіп 1199; Таї-
сіє—Ноїт. II 322—323. — Див. ще
плем’я, повний.
[плева] (назва худого, охлялого во-
ла з розлогими рогами); — неясне.
[плевел] (бот.) «костянець зонтич-
ний, Ноіовіешп итЬеІІаіит Б. Мак;
італійський райграс, Боїіит тиІШІогит
Бат. (Боїіит іїаіісит А. Вг) Мак; анг-
лійський райграс, Боїіит регеппе Б.;
пажитниця п’янка, Боїіит Іетиіепіит
Б. Нед», плевели «бур’ян», [плевельни-
ця (перійка)] «перій, А^горугит герепз
(Б.) Р. В. (Тгіїісит герепз)» Нед; — р.
пле'вел «пажитниця, Боїіит Б.», плеве-
ли «бур’ян», бр. [пле'вьі] «пусті колос-
ки», др. плівелт) «бур’ян»; — запози-
чення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл. пд'квєлт» «тс.» відповідає др.
половелт> «тс.», укр. полова; пор. ч.
ріеуеі «костянець», ВЛ. р1ЄУ/]ЄІ «тс.»,
схв. плевел «пажитниця розсунута,
Боїіит гетоїит». — Фасмер III 227,
312; Преобр. II 72; Вгйскпег 418. —
Див. ще полова, полоти.
плевра «оболонка, що вкриває ле-
гені та стінки грудної порожнини»,
плеврит «запалення плеври», плев-
ральний, плевритичний, плеврито-
вий; — р. болг. плевра, бр. плеура, п.
ч. слц. ріеига, м. плеврит, плеври-
тне, схв. плеура, слн. ріеуга; — оче-
видно, запозичення з німецької мови;
нім. Ріеига, Ріеигіїіз через нове лат.
ріеига «плевра», ріеигізіз «плеврит»
зводяться до етимологічно неясного
гр. тгХєира «ребро, бік; сторона, край,
околиця», тгХєирїтк; «колька в боці». —
СІС2 657; НйРІ-АУоНгі 14; ССРЛЯ 9,
1361 —1362; Кораіігізкі 760; 8Б у/уг.
оЬсусгі 581; НоІиЬ—Буег 377; РЧДБЕ
565; Младенов 428; Ву]акли]а 734;
РгетсВубгіегЬисгі 488; КІеіп 1200;
Егізк II 559.
[плевун] (зоол.) «кашалот, Ргіузеїег
саіосіоп Б.» Нед; — р. [плевун] «один з
видів китових»; — пов’язане з плюва-
ти (р. плевать); назва зумовлена тим,
що кашалоти, як і інші китові, вики-
436
дають (випльовують) через ніздрю фон-
тан повітря, який захоплює із собою
воду. — Див. ще плювати.
плед «покривало, яке використову-
ють як хустку або ковдру»; — р. бр.
болг. плед, п. ріесі, ч. слц. слн. ріесі,
схв. плед; — запозичення з англійської
мови; англ. ріаісі «шотландський плед,
вживаний замість плаща; (про ткани-
ну) шотландка» виводиться від шотл.
ріаісі(е) «шерстяна ковдра», що, очевид-
но, є скороченою формою іменника
реаііаісі «бараняча, овеча шкіра», пов’я-
заного з реаіі «шкіра, шкура», що по-
ходить від лат. реіііз «тс., хутро»,
*ре1піз «тс.», спорідненого з гр. тгеХрсх
«підошва (ноги, взуття)», лит. ріеуе
«перетинка, пліва; оболонка», псл. *ре-
1(е)па «пелена», укр. пелена. — СІС2
657; Акуленко 141; Фасмер III 277;
Черньїх II 40; 51. у/уг. оЬсусгі 580;
НоІиЬ—Еуег 376; Ву]акли]а 732; КІеіп
1193; У/акіе—Ноїт. II 275; Егізк II
499—500. — Див. ще пелена.
[плезувати] «припускати, гадати»
Нед; — неясне.
плекати «з любов'ю вирощувати,
виховувати, викохувати; з любов’ю збе-
рігати в пам’яті, пристрасно мріяти
про здійснення чогось; [годувати груд-
дю]», [плектй, плечй] «тс.» Нед, [пла-
кати] «годувати груддю; поїти, году-
вати ягня, теля, що залишилися без
матері», [плекальниця] «вихователька;
доглядальниця, няня» Куз, плеканець
«годованець, пестунчик; об’єкт догля-
ду, піклування», [плеканка] «приймач-
ка, оточена увагою й піклуванням»
Нед, Куз, [плеканниця] «тс.» Нед, [пле-
канчик] «годованець, пестун» Нед, [пле-
катарка] «годувальниця», [плекачка]
«тс., нянька», [плекатель] «той, хто
турбується про кого-небудь або що-не-
будь; вихователь, наставник» Нед, [пле-
котбра] «вівця (коза), яка годує чужих
ягнят (козенят)» Нед, [плекотуря]
«мамка, годувальниця» ВеУг, [плекун]
«ягня, яке вигодувала коза», [пляка-
тбра] «дійна вівця» ГрицАВ, [пля-
кунча] «ягня, яке не живиться мате-
плекотора
плена
римським молоком», плеканий «вико-
ханий; зніжений доглядом, піклуван-
ням»; — р. [плекать] «годувати груд-
дю, сосками», п. [ріекас] «тс.; давати
ссати, годувати», ч. [ріекаіі] «тс. (про
дитину); напувати, поїти молоком (те-
ля, ягня)», [паріекаіі] «відлучити (дити-
ну)», [роріекаіі, осіріекаїі] «тс.», слц.
ріекаі’ «годувати груддю; виховува-
ти»; — очевидно, запозичено як кар-
патський чабанський термін з румунсь-
кої і молдавської мов; рум. [ріеса] «го-
дувати груддю», аріеса (молд. аплека)
«тс.», ріесаіоаге «вівця, яка дає моло-
ко» пов’язані з аріеса (молд. аплека)
«нахиляти, нагинати», утвореним на
базі лат. арріісо «прикладаю; пристав-
ляю, притискую, наближаю, з’єдную».
— УгаЬіе Котапозіауіса 14, 166; Сга-
фаіа 359—360; 8 XV IV 229; Масітек
Е84С 457; СДЕЛМ 32; ОБЕМ 35;
Ризсагіи 9. — Див. ще аплікація. —
Пор. комплекс, плести.
плекотора, плекотуря — див.
плекати.
плексиглас «органічне скло з полі-
метакрилових смол»; — р. болг. плек-
сиглас,-^. плексіглас, п. ріекзі^іаз,
р!ехі§1аз, ч. ріехі^іаг, слц. ріехі^іаз, м.
плексиглас, схв. ріекзі^іаз, слн. ріекзі-
£Іаз; — нове запозичення з німецької
мови; н. Ріехі^іаз утворено з основи
лат. ріехиз «сплетіння; сплетений»,
похідного від дієслова ріесіеге «плести,
вити», спорідненого з псл. ріезіі, укр.
плести, або з основи гр. «удар»,
пов’язаного з лЛг|Оош «ударяю», та
іменника н. Оіаз «скло», з яким, як і з
двн. §1аз «тс., бурштин», снн. §1агеп
«блищати, палати», іноді пов’язують
також псл. *£Іаг'ь «куля (кам’яна); ка-
мінь», р. глаз «око», укр. [глазкй] «за-
лізні, грузила для невода». — СІС2 657;
Крьісин 143; Кораіігізкі 759; 81. у/уг.
оЬсусЬ 580; НоІиЬ—Еуег 377; РЧДБЕ
566; РгетФубНегЬисЬ 488; КІи§е—
Міігка 259. — Див. ще апоплексія,
плести, глазкй.
плем’я, плім’я, [племенник] «не-
біж», [племенниця], [племенність] «на-
ціональність» Нед, племінник, племін-
ниця, [племя] «племінник або пле-
мінниця», ]плем’яник ЛЧерк, племін-
ник Нед], [племе'нщичка] «племін-
ниця», [племенний] «племінний» тж,
племінний, [безплемінний] «безрідний,
без племені»; — р. бр. племя, др.
плімя, племя, п. ріеті^, ч. ріете, ріе-
тепо, слц. ріетепо, заст. ріета, болг.
м. племе, схв. племе, слн. ріете,
стел, паєм а; — псл. ріет^ (< *р1есі-
теп-) «плем’я», пов’язане з ріосін
«плід»; — споріднене з ірл. ІоІЬ «ло-
ша» (з давнім іє. -І-); можливий гене-
тичний зв’язок з псл. *рь1пі., укр. пов-
ний, гр. тгЛЇ)9о<; «безліч, більшість, ос-
новна частина; населення, народні ма-
си, народ», лат. ріепиз «повний», ріе-
Ьез «плебс». — Фасмер—Трубачев III
278; Черньїх II 40; Преобр. II 72;
Вгйскпег 418^ 421; НоІиЬ—Кор. 277;
МасЬек Е84С 457; Младенов 428;
Шустер-Щевц Зтимология 1984, 225;
Меіііеі Еїисіез 424; Мейе ОЯ 570;
Уопсігак І 661; Регззоп Веііг. 668. —
Пор. плід, повний.
плена «тріщина у металі», [пліна]
«осколок, відламок» Нед, [плінка] «по-
лом, тріщина», [пленйстий] «ламкий,
крихкий», [плінйстий, пліноватий]
«тс.», [пленйтися] «ставати ламким,
крихким» тж; — р. [плена] «щілина;
тріщина, розколина у металі, на каме-
ні», бр. [пленка] «щербинка, зазубли-
на», ч. слц. [ріепа] «дефект у залізі»,
[ріеп] «дефект на сокирі; вибоїна, трі-
щина», болг. [плена] «тріщина, щілина
у залізі, сталі», слн. [ріепа] «зазублина,
тріщина», [ріеп] «зазублина леза ножа»,
стел, пл'кігк «тріщина»; — псл. ріепа
«тріщина, щілина (на металі, у каме-
ні)»; — переконливої етимології не має;
можливе зіставлення з лтс. ріама «не-
глибока тріщина у металі», яке пов’я-
зують або з ріепе «окалина», спорідне-
ним з укр. пліва «тонка ніжна шкірка,
оболонка» і [пліна] «тс.», або з лит.
ріепуз «попіл, зола», лтс. ріепез «біла
зола на вугіллі, сніжинка». — Фасмер
III 278; МасЬек Е84С 458; Мікі. Е\У
437
пленйця
плеск
250; МйЬІ.—Епсіг. III 332, 339. — Пор.
пляма.
пленйця — див. планйця.
[пленйчити] «базікати, верзти; ма-
рити у гарячці» Нед, [пленйчитися]
«снитися Нед; верзтися, довго і не-
зв’язно снитися Ме», [пленітатися]
«мріяти, марити; бачитися уві сні»
Нед; — неясне; можливо, віддалено
пов’язане з плутати, пльбнтати.
плентати «іти, їхати, пересуватися
повільно, через силу; іти, їхати далеко
або неохоче; блукати», плентатися
«тс.», [приплянтатися] «приблукати-
ся, приблудитися» ВеЗа, приплентач
«приблуда» СУМ, Нед; — запозичення
з польської мови; п. рідїас зі§ «шля-
тися, вештатися; блукати», [рі^іас зі§]
«тс.» пов’язані з рідїас «плутати, за-
плутувати; вплутувати; спутувати»,
[рі^іас] «тс.», яким, очевидно, відпові-
дає укр. плутати-, зіставляється та-
кож (ЗегесЬ 2Ї81РЙ 23, 160) з плести-
ся. — КісЬЬагсЙ 88; Фасмер III 287—
288; 8\У IV 226. — Див. ще плутати. —
Пор. пльбнтати.
пленум «збори членів виборного
керівного органу», пленарний «належ-
ний, властивий пленуму»; — р. бр.
болг. м. схв. пленум, п. вл. ріепшп, ч.
слц. слн. ріепигп; — запозичення із за-
хідноєвропейських мов; нім. Ріепит,
Ріепаг-, фр. англ. ріепит походять від
лат. ріепит «повне», форми с. р. від ріе-
пиз «повний, заповнений», спорідне-
ного з псл-. *рь)п'ь, укр. повний. —
СІС2 657; Черньїх II 40—41; Кораііпзкі
759; НоіиЬ—Буег 377; РЧДБЕ 566; Ву-
)акли)а 733; КІеіп 1200; Сг. РауЬ. 590—
591; АУаібе—Ноїт. II 322—323. —
Див. ще повний.
плеоназм «сполучення близьких за
значенням слів, з яких одне або кілька
зайві», плеонастичний; — р. плео-
назм, бр. плеаназм, п. вл. ріеопагт,
ч. ріеопазтиз, слц. ріеопагтиз, болг.
плеоназтзм, м. плеоназам, схв. плео-
назам, слн. ріеопагет; — запозичення
із західноєвропейських мов; нім. Ріео-
пазтиз, фр. ріеопазте, англ. ріеопазт
438
походять від пізньолат. ріеопазтиз
«плеоназм», яке зводиться до гр. ггЛєо-
усхоцбі; «тс.», похідного від дієслова
тгЛєоуос^єіу «бути плеонастичним,
вставляти зайві слова; бути надмір-
ним, перебільшувати, сповнювати,
рясніти», утвореного від прикметника
тгЛєсоу (тгЛєісоу) «більш численний, біль-
ший», що є формою вищого ступеня
прикметника тгоЛої; «численний; вели-
кий», співвідносною з тгЛєол; «повний,
цілий», тгЛєоі; «тс.», спорідненими з
лат. ріепиз «тс.», псл. *рьІп,ь, укр.
повний. — СІС2 657; ССРЛЯ 9, 1380;
Кораііпзкі 760; НоіиЬ—Буег 377;
РЧДБЕ 566; Ву]акли)а 733; КІеіп
1200; Наигаї 566; Ргізк II 556. — Див.
ще ПОВНИЙ.
[плесень] (зоол.) «вид плоского мо-
люска, дискофор, БізсорЬога (Саззіо-
реа)» Нед; — не зовсім ясне; можливо,
пов’язане з плескатий «плоский».
плеск, [плескач] «ляпанець», плес-
кіт, плескотлйвий, плескати, плесь
(звуконаслідування, що передає звук
від плескання), [плись] «тс.» Нед, ви-
плеск, відплеск, бплеск «плескання в
долоні, аплодисменти», оплески «тс.»,
[спліскувати] «плескати» Нед, пере-
плеск «переплескування», розпліску-
вати «розбризкувати; робити плеска-
тим; розголошувати (таємницю)», роз-
плесканий «розбризканий; плескатий»,
сплеск «плеск»; — р. плеск, плескать
«плескати», бр. пляск, плескань, пляс-
каць, др. плескати, п. [ріезк] «сніг з
дощем; сльота, болото; негода, злива»,
[ріезкас] «шльопати, ляскати; плескати
(в долоні); бризкати, обливати, хлюпа-
ти», ч. ріезк «плеск», ріезкаїі «плеска-
ти», ст. [рІезШі] «бити, стукати, грюка-
ти (дверима)», слц. рІезкпйГ «упасти з
шумом; кинути; грюкнути, стукнути
(дверима); ляснути»., рІезїіГ, рїіезкаР
«тс.», вл. ріезкас «плескати», нл. ріезуз
«виливати, лити», болг. плескам «уда-
ряти, бити; базікати, говорити дурни-
ці», плещя «базікати, говорити дурни-
ці», м. плеска «бити, ляскати долонею;
аплодувати; замішувати тісто», плесок
плескавйця
плесно
«сплеск, оплеск, аплодисменти», схв.
плескати «ляскати, бити долонею; ап-
лодувати», плесак «сплеск, оплеск, ап-
лодисменти», слн. ріезкаїі «ляскати,
бити; плескатися», стел, плескати «би-
ти, ляскати, грюкати; аплодувати»,
плєскт «плеск (руками)»; — псл. ріезкі.
«плеск»; — звуконаслідувальне утво-
рення, очевидно, споріднене з лит.
ріезкеїі «ляскати, плескати», ріекзепіі,
ріекзеїі «тс.», лтс. ріекзеї «тс.; базіка-
ти, вирувати; товкти м’яку землю або
глину»; сюди ж належить з іншим
ступенем вокалізму слн. рібзкаїі «бити,
ляскати»; аналогічними звуконасліду-
вальними утвореннями вважаються та-
кож стел, плишть «шум», гр. тгЛсхтауєсо
«ляскаю», тгЛаоосо «відливаю у форму,
формую; виліплюю (з глини, воску)»;
зіставляється також (Варбот Сл. язьї-
козн. 1988, 74) з псл. ^роізкаїі «полос-
кати», *ро1ка!і «тс.». — Фасмер III
279; Вгйскпег 419; МасЬек Е84С 458;
8сйиз1ег-8е\мс 1101; Младенов 429;
8кок II 691; Мікі. ЕАУ 249; Вй§а НЕ І
473; Тгаиітапп 225; Егаепкеї 601 —
602; МйЬІ,—Епік. III 320, 325. — Пор.
плюск, пляскати.
[плескавйця] (іхт.) «густера, Вііс-
са Ь]бгкпа (Б.), (АЬгатіз (ВІісса) аг^уго-
Іеиса)», [плескавка Нед, плесканка,
плоскавйця, плоскир Л—Г, плоскушка
Л—Г] «тс.»; — р. [плоскушка, плос-
киря], бр. [плескаука, пласкірка],
слц. [ріезкас (таїу), рГазкига] «тс.»; —
назви, пов’язані з плескатий, плос-
кий', зумовлені тим, що тіло у густе-
ри, як і в ляща, дуже стиснуте з бо-
ків (Маркевич—Короткий 118). — Ко-
ломиец Происх. назв, рнб 12—13. —
Див. ще плескатий, плбекйй.
[плескана] «вид страви: шматки
гречаної лемішки, обсипані конопля-
ним насінням і засмажені»; — очевид-
но, видозмінене запозичення з литовсь-
кої мови; лит. [ріеізкапе] «плоскінь,
чоловіча рослина конопель», ріазкапіз
«тс.» пов’язується з ріазкапа «лупа (на
шкірі)» і. зіставляється зі шв. ст. Паз
«тс.», дісл. Паза «щілина, тріщина». —
Трубачев Зіауіа 29/1, 27; Лаучюте 92;
Егаепкеї 604. — Пор. пбскінь.
плескатий, плесковатий, плеску-
ватий, плискатий, плисковатий,
плискуватий, плескане'ць «плескатий
коржик; плеската глиняна посудина»,
плесканка «плеската посудина; плес-
катий кусок, круг», [плескач] «плес-
катий хліб; плескатий предмет», [плис-
кач\ «плескатий хліб», плискбм «плос-
ким боком донизу»; — бр. пляскатьі
«плескатий», ч. [ріезкаїу] «тс.»; — псл.
рІезкаЕь, пов’язане чергуванням голос-
них з ріозкі. «плоский»; кореневе е
збереглось, очевидно, під впливом діє-
слівної основи псл. ріезкаїі, укр. плес-
кати «ударяти, поплескувати». —
Див. ще плеск, плбекйй.
[плескач] (іхт.) «гірчак, КЬобеиз
зегісеиз атагиз» Нед, [плесконька
ВеНЗн, плясканка, плясканя, пляс-
качка тж] «тс.»; — пов’язане з [плис-
кованя] «лящ» Л—Г, слц. ріезкас
«тс.»; варіанти назви, очевидно, пере-
несені з ляща на гірчака з огляду на
подібність гірчака до маленького ляща
(Сабанеев 360). — Див. ще лящ*.
[плеекбвчина] «посуд у вівчарстві»
Доп. УжДУ 4; — неясне.
плескуха — див. плоскуха.
плесно «частина стопи між п’ятою
і основою пальців; зап’ясток» СУМ, Г,
[плесо] Нед, плюсно, [плюсня ВеНЗн,
Бі] «тс.», [передплесниця] «частина сто-
пи між голінкою і плесном» Нед, пе-
редплесно, передплюсно, [передплюс-
ня Куз] «тс.»; — р. плесна «плесно»,
плюсна, бр. плюсна, [плесна] «тс.»,
др. плесна «нижня частина ноги, сто-
па; слід», п. [ріозпа] «стопа людини,
верх стопи людини», [ріозпіа] «тс.», ч.
[ріезпа] «плесно», слн. ріезпо «тс.»,
стел, пдєсна «стопа, підошва»; — псл.
[ріезпа] «тс.; слід»; — споріднене з
прус, ріазтепо «підошва ноги», лит.
ріазпаз, лтс. рі^за,'рі^кзпа, балт. *рІеї-
зпа «тс.», які зіставляються з дінд. рга-
1ЬаЬ «ширина», ав. їгаОай-, гр. тгЛатсщ
«тс.», лат. ріапіа «ступня, підошва»,
що зводяться, як і псл. *р1еї]е «плече»,
439
плесо
плести
до іє. *р1агі/рІеї-/р]е1- «поширений,
плоский, рівний; широкий». — Фасмер
III 279—280; Масіїек Зіаміа 16, 191;
Мікі. ЕУ/ 249; МеіПеї Еішіез 164—
165; М8Ь 14, 342; Тгаиїтапп 225; Зн-
дзелин СБЗ 196; Егаепкеї 601; Рокоту
833—834. — Пор. плече.
плесо «ділянка річки зі спокійною
течією між двома перекатами, закру-
тами; вільна від заростей спокійна ді-
лянка водойми; спокійна, чиста водна
гладінь», [плісо] «плесо» Кур, [запле-
сок] «затоплене водою місце» Нед; —
р. [плесо] «плесо», плес, бр. плес
«тс.», п. [ріово] «глибоке спокійне міс-
це в річці; наповнене озеро», [ріоз]
«тс.; оболонь, лука, вигін», ч. слц.
ріезо «гірське озеро», нл. ріозо «глиби-
на; вир; безодня»; — загальноприйня-
тої етимології не має; реконструюється
(Фасмер III 280) псл. ріезо < *р1еЇ5о
«спокійне й широке місце в річці, озе-
рі; гірське озеро», пов’язане з ріезпа
«стопа, підошва; ~ слід»; припускається
також (ЗсНивІег-Зеїмс 1106) походжен-
ня від іє. *ріек-, похідного від *ре1- «тек-
ти, лити, наповнювати»; менш пере-
конливе зближення з плескати (Пре-
обр. II 73), р. полоса «смуга» (Горяев
Доп. II 29), з гр. дор. тгбсЛб(; «глина,
мул, бруд, болото», лат. риііиз «темно-
сірий, темний» (Еоелхгепійаі АГБ1РН 37,
383) або з лит. реіке «болото, драгва»
(НоІиЬ—Кор. 278; 8кок II 682; Маїге-
паиег ЬГ 13, 163—164); вважається та,-
кож «праєвропейським» (МасЬек Е84С
458—459; НоІиЬ—Еуег 377). — Дзен-
дзелівський Опотазііса 17, 133; ІЧаЬіі-
^аі АУіеп. зі. ОЬ. 4, 15.
плести (нитки, павутину, косу, ві-
нок, язиком), плестися «витися; плен-
татися; снитися», [плетар] «плетена
огорожа, плетені ворота; плетений ви-
ріб; матеріал для плетіння» Нед, [пле-
тень] «тс.», [плетене] «що-небудь спле-
тене; кошик» тж,' [плетений] «пле-
тений виріб з білого тіста», [плетеник]
«обплетений лозою бутель» Л, [плете-
ниці] (мн.) «плітки, базікання» Нед,
плетениця «вінок, гірлянда; складне
440
переплетення; низка однорідних явищ;
фігура в танцях, іграх; [плетений ви-
ріб; стрічка в косі; пліт, загорода, загін
Нед; соломина на капелюхи О]», [пле-
тенка] «плетена верхня частина бато-
га» О, пле'тення, [плетеняк] «пліт,
плетені ворота; плетений виріб» Нед,
пле'тйво СУМ, Нед, [плетйнь] «лозо-
вий пліт, клуня з лозяними стінами,
плетена з лози стіна будівлі» Л, [пле-
тін] «тс.» Л, [плетінь] «тс. Л; плетена
огорожа; плетений виріб, вінок, гірлян-
да Нед», [плетиице] «плетене пужал-
но» Нед, [плетій] «той, хто плете, за-
плітає Нед; верхня заплетена частина
комишевого тину Мо», плетільник
«майстер, що виготовляє плетені виро-
би», плетінка «плетена сумка; кошик;
обплетений лозою, дротом глиняний
або скляний посуд; оздоба з перепле-
тених смужок шкіри, стрічок; виріб з
переплетених лозин, смужок шкіри,
лика, що використовується як тара;
вид плетіння; плетення; [сплетена із
соломи бочка для збіжжя О; в’язана
шерстяна рукавиця; вид вишивки]»,
плетіння, [пле'тка] «плітка», [пле'тні]
«тс., базікання; брехня» Нед, [плет-
нйцтво] «плетіння, трикотажне в’язан-
ня» Нед, [плеття] «гудина огірків» Л,
плетун «пліткар», плетуха, [плетчик]
«донощик, обмовник; наклепник» Нед,
[плетюга] «тс. Нед; брехун», [плитю-
га] «тс.; брехня» ЛексПол, [плетянка]
«плетений виріб; вінок, гірлянда Нед;
сплетена із соломи стрічка, яка йде на
виготовлення капелюха, обгороджена
криниця», [плетька] «батіг, канчук,
пуга» ЛЧерк, [плетьднка] «обмотаний
довгий жмутик соломи по краях две-
рей для утеплення» Л, [плєтушка]
«невеличкий лозовий кошик з мотузя-
ною ручкою» Л, [пліетка] «булка з
переплетених шматочків тіста» Л, пліт
«плетений тин», [пліті] (мн.) «пока-
рання різками» Нед, плітка «побре-
хенька, поговір; [нижня частина вере-
тена О; один хід, ряд, виток у плетінні
Нед]», пліткар, [плішня] «плітка, по-
говір» О, пліть «витке стебло; пле-
плестй
плетйця
тений, грубий батіг, нагайка; [сплете-
на із соломи стрічка, з якої зшивається
бриль; плетіння, що-небудь сплетене, ко-
са (волосся) Нед]», [вйплітка] «стріч-
ка з коси», [заплітє] «поле, яке лежить
за тином» Ж, [заплішка] «стрічка для
коси», [здплет] «шевська дратва» Ж,
обплетення «тканина, якою покриває-
ться ізоляція електропроводів, зовніш-
ня поверхня шлангів», обплітальник
«робітник, який обплітає електропро-
води, шланги», [опле'та] «плетіння,
плетений виріб», [оплетини] «стрічки
для коси, заплітки в косі», [дпліт] «за-
городжене місце (для скирт сіна) Ж;
тин», [оплітка] «плетений виріб» Куз,
[бпліток] «тин», переплести «обвити;
змішати; зшити (сторінки книжок, зо-
шитів), оправити» СУМ, Нед, [пере-
плетник] «палітурник» Нед, [переплет-
чик] «тс.» Нед, переплетення, пере-
плетіння, [переплітка] «стрічка для
коси» Нед, [переплитовічка] «вид ви-
шивки», [переплітбнок] «крендель, що
печеться на Різдво для корови» Ме,
[підплетень] «перевесло з пруття» О,
підплетина «брак у тканинах у вигля-
ді потовщеної нитки; [батіг Шух]», [по-
плітати] «обвивати, обплітати, зв’язу-
вати (горшки дротом)», [поплетниця]
«жінка, яка плете вінок нареченій»
Нед, Куз, [пбпліт] «плетений виріб,
плетіння» Нед, Куз, [пбпліть] «плете-
на загорожа, пліт; [верхня частина
тину]», [поплітайко] «в’язальник дро-
ту» Нед, [пбплітка] «коса (волосся),
вплетена в іншу Нед; зв’язка для скріп-
лення плетеного виробу Нед; верхнє
пасмо у мотузки; червона гарусна
нитка, якою обплітають зверху коси»,
приплестися «прийти небажаним; не-
сподівано з’явитися», приплітатися
«тс.'; приєднуватися», [прйплітка] «що-
небудь доплетене, вплетене», [при-
мітки] (мн.) «вузькі стрічки у кінчи-
ках коси» Нед, [рбзпліт] «розплітання
(коси)» Нед, [рбзплітка] «стрічка для
коси» Куз, Мо, сплести «виплести,
зсукати; вигадати» УРС, Г, [сплет]
«сплетіння» Нед, [сплетене] «тс.» Нед,
[сплетка {дротяна)] «трос» Нед,
спліт «сплетення; [в’язка, жмут Нед]»,
сплітка «плітка», [уплітати] «багато
й з апетитом їсти; іти» Шейк, [уплети]
«стрічки для коси» Нед, [упліпг] «стріч-
ка для коси; жіноча зачіска», [уплітка]
«стрічка для коси Шейк, Нед; гарусна
стрічка у косах; чуже волосся, що вплі-
тається жінками у коси», [упльбт]
«стрічка для коси» Нед; — р. плестй,
бр. плесці, др. плести, п. ріезс, ч.
ріезіі, слц. рііезґ, вл. ріезс, нл. ріазс,
полаб. рійоі, болг. плета, м. плете,
схв. плести, слн. ріезіі, стсл. плести;
— псл. ріезіі < *рІеШ < *ріекіі «плес-
ти, вити, в’язати»; — споріднене з лат.
ріесіо «плету; сплітаю, звиваю», гр.
тгЛєисо «тс.», тгЛоиг] «плетіння», двн.
ПеЬіап «плести, в’язати; заплітати (ко-
су)», дісл. ЙеРа «тс.; коса (волосся)»,
дінд. ргазпаЬ «плетений виріб (кошик,
тюрбан); плетіння»; іє. *ріеК-і- «плес-
ти, вити», похідне від :|:р1еК- «тс.; в’яза-
ти, заплітати, сповивати», можливо,
пов’язаного з *реІ- «морщити»; вислов-
люється думка (Мартьінов Язьїк 81 —
82) про проникнення в праслов’янську
мову з італьських мов. — Фасмер III
280; Черньїх II 41; Цьіганенко 347;
Вгііскпег 418; НоіиЬ—Кор. 278; Ма-
сіїек Е54С 459; ЗсЬивіег-Зе^с 1100—
1101; Младенов 429; 8кок II 682—683;
Мікі. Е\У 250; МеіНеі Еіисіез 180;
Мейе ОЯ 103—104, 172; Тгаиїтапп
224; АУаІсіе—Ноїт. II 321; Ргізк II
557—558; К1и§е—Міігка 203; КІеіп
1204; ЗбЬаппеззоп 580; ІЛіІепЬеск 179;
РВгВ 19, 518—519; Регззоп Веііг. 346;
Рокогпу 834—835.
[плетенце] «невеликий пліт (по-
ром)» Нед; — очевидно, результат кон-
тамінації основ неспоріднених слів
плестй «вити, в’язати» і [плит] «пліт»,
зумовленої їх народноетимологічним
зближенням. — Див. ще плестй,
плйстй.
[плетйця] (іхт.) «краснопірка, 8саг-
сііпіиз (Ееисізсиз) егуіЬгоріїійаІтиз»
Нед, [п. біла] «плітка, Риіііиз (Ьеисіз-
сиз) гиіііиз Ь.»; — запозичення з поль-
441
плетуха
плече
ської мови; п. [ріесісгка] «плітка»,
[ріеі, ріеіа, ріеіка] «тс.», як і ч. [ріеі-
пік] «краснопірка», відповідають укр.
[плитиця] «плітка», [плотиця] «тс.». —
Див. ще пліть.
плетуха (бот.) «Саіузїе^іа Ь.», [плі-
туха] «тс. (Сопуоіуиіиз зеріит Ь.)»; —
похідне утворення від плести-, назва
зумовлена тим, що плетуха має довгі
виткі стебла (УРЕ 8, 410; Нейштадт
448); пор. семантично подібну до неї
назву р. повой. — Див. ще плести.
[плетюх] (бот.) «повій звичайний,
Еусіит ЬагЬагит Ь.», [плеті] (у сполу-
ченні чортові п. «тс.») Мак; — похідні
утворення від плести- назви зумовлені
тим, що молоді пагінці повою міцно
переплітають кущі й дерева (Вісю-
ліна—Клоков 271; Нейштадт 485). —
Див. ще плести. — Пор. плбтнйк2.
[плеузкать] «говорити дурниці,
плескати нісенітницю» Л; — бр. [пля-
вузгаць] «тс.»; — пов’язане з [блевуз-
нити] «тс.» (див.).
[плехатися] «повільно йти, плента-
тися»; — не зовсім ясне; у якийсь спо-
сіб пов’язане зі слц. рІасЬосії’ за «тс.»,
ч. рІаНосИ-і «тинятися», теж недостат-
ньо ясними; фонетично зближене з
близькозначним плентатися. — Ма-
сіїек Е85С 453. — Пор. плентати,
плуганити.
плець — див. плац.
плече, [плечанка] «сорочка без
зборок біля коміра» Нед, [плечей] «ши-
рокоплеча, кремезна людина» Л, [пле-
ченя] (зменш.) Нед, [плечика] (мн.)
«вставки на сорочці, що покривають
плечі», плечйсько, [плечйці] (мн.) «ма-
ленькі плечі», [пле'чка] (мн.) «плічка
сорочки» Нед, [плечкд] «лопатка (у за-
битих тварин)» Нед, плічка (мн.) «ві-
шалка для одягу», [плічки] (мн.) «під-
тяжки» До, [плічце] «маленьке плече»
Нед, плічко «тс.; стрічка через плече в
платті без рукавів, у сорочці, ліфчику;
окіст (лопатка свині тощо)» СУМ, Г,
пліч-д-пліч «впритул, поруч», плечис-
тий, [плечатий] Нед, плечистий,
[плечнйстий] «плечистий» Нед, [плеч-
442
ний] «плечовий» Нед, запліччя «части-
на спини біля плечей», [заплічка] «дві
симетричні лиштви на грудях і плечах»
МСБГ, [заплічкй] «тс.» тж, Ж, [за-
плічник] «жебрацька сумка, дорожня
сумка» Ж, заплічний «який носиться
за плечима», [наплеча] «еполети» Ж,
[наплечки] (мн.) «потилиця, шия, спи-
на, плече», [наплечник] «наплічна при-
краса панцира, броні; спинний пояс;
(військовий) плащ, накидка» тж, на-
плічник «наплічна прикраса або час-
тина одягу у вигляді вузької смужки
на плечах; металеве покриття на пле-
чах воїна», наплічний, надпліччя «ча-
стина тіла вище плечей, між плечима і
шиєю», [оплече] «жіноча сорочка» Ж,
[опліччя] «тс.», оплічник «спинка (крі-
сла та ін.)», [оплоча] «сорочка нарече-
ної» Ж, опліч «поруч, пліч-о-пліч», пе-
редпліччя, [підіплечка] «підкладка або
вставка в сорочці, в предметах одягу
від плечей до половини грудей і спи-
ни», [підбпліка, підоплічє], підопліч-
чя, підоплічка «тс.», [підбплечка] «під-
опліччя в чоловічій сорочці» Дз, [під-
плечник] (анат.) «пахвова западина,
пахва» Нед, [підіплечувати] «підшива-
ти підоплічку», [поплечник] «помічник
Пі, Куз; прихильник, послідовник Куз»,
поплічник «тс.; [ровесник Пі; той, що
несе на плечах Нед, Куз]», [пдплеч]
«поруч, поряд» Л, попліч «тс., пліч-о-
пліч», [поплічний] «рівний, однаковий,
тотожний» Пі, [посплічний] «який сто-
їть поруч Нед; суцільний Куз», при-
плічник «співучасник, спільник; посі-
пака», [сплек] «хвороба плеча у коня»
Я, [сплечитися] «звихнути плече» (про
коня); — р. плечд, бр. плячд, др. пле-
че, п. ріес, [ріесо], ст. ріесе, ч. ріес,
ріесе, слц. ріесе, вл. ріесо, нл. ріасо,
полаб. ріісе (ріес), болг. плещй (мн.),
м. плеки, схв. плеіїа, плеіїм «тс.», пле-
1їє «лопатка, плечова кістка; (тех.) пле-
че», слн. ріеса «плечі», стсл. плєште
«плече»; — псл. *р1еГіе (*ріеГе) «пле-
че», споріднене з ірл. ІеіІЬе (< *ріеі]а)
«лопатка», хет. раііапа- «тс.», а також
з лит. рібзїі «поширювати, розгортати»,
плещак
плин
ріаїйз «широкий», гр. тглатіш «тс., ши-
роко розкиданий; широкоплечий, пов-
ний; плоский, рівнинний», шротгЛатг)
«лопатка», що пов’язуються з балт.
*р1еізпа «підошва ноги», псл. [ріезпа]
«стопа, підошва, слід», укр. плесно
«частина стопи між п’ятою і основою
пальців»; менш імовірне псл. *рІекі[е
«плече», яке зіставляють з лтс. ріесз
«тс.», лит. рібкзсіаз «рівний, плоский»,
а також, з гр. тглбА «площина, рівнина;
плита, верхня площадка», тгЛаибі; «гір-
ська рівнина, площина», дісл. Па «ус-
туп прямовисної скелі», лат. ріасісіиз
«спокійний, смирний, ручний», псл.
ріозкь «плоский, широкий, просторий»,
укр. плоский (МйЬІ.—Епсіг. III 332—
333; Регззоп Веііг. 944; ПЬІепЬеск
РВгВ 19, 519; НоІіЬаизеп А\чп. ДУЬ.
64). — Фасмер—Трубачев III 281;
Черньїх II 41—42; Цьіганенко 347—
348; Вгйскпег 417; МасЬек Е85С 457;
8сішзїег-8е\чс 1098—1099; Младенов
429; 8кок II 680; Иванов ВСЯ II 26;
Мікі. ЕАУ 250; МеіІІеі Еіисіез 392; М8Б
14, 342; Тгаиітапп 225; Зїокез 247;
Егізк II 553—554; У/аІсіе—Ноїт. II
316—317; Егпоиі—МеіНеі 862, 907;
Рокогпу 833—834. — Див. ще плес-
но. — Пор. ПЛОСКИЙ.
плещак — див. плащак.
[плещук] «тонка дощечка для гри в
гаївки Нед; вид святкової гри»; — ре-
зультат видозміни деетимологізованого
слова [лещук] «тс.», зближеного з пле-
скати «бити (з ляскотом)». — Див.
ще лещата, плеск.
плеяда «група видатних діячів»,
Плеяди «зоряне скупчення у сузір’ї
Тельця»; — р. бр. болг. плеяда, п. ріец'а-
сіа, ч. слц. слн. р1е]асіа, м. схв. пле/ада;
— запозичення з німецької або фран-
цузької мови; нім. Р1е]ас1е «сузір’я Плея-
ди, сонм поетів», фр. ріеіасіе «плеяда,
група семи французьких поетів XVI ст.»
походять від гр. ПЛєіабєі; (іон. П/.цїа-
5є<;) «сім дочок Атланта і Плейони; сім
зірок у сузір’ї Тельця», ПЛєібщ (іон.
ПЛіїїбщ) «тс.; плеяда — група із семи
александрійських поетів-трагіків III ст.
до н. е.», остаточно не з’ясовано; мож-
ливо, пов’язане з тглєсс «пливу» (як на-
зва зоряного орієнтира моряків) або з
7гєЛєш «дикий голуб». — СІС2 658;
Черньїх II 42; Фасмер III 282; Карпен-
ко Назв. зв. неба 49; Кораіігізкі 759;
НоІиЬ—Буег 377; РЧДБЕ 566; Младе-
нов 429; Вуіаклща 732; Ваигаї 566;
ЕгетсІУ/бґіеґЬисЬ 488; Кіеіп 1199; Егізк
11 555'
плив, пливак, плавати, пливач,
пливець, пливкий, плйвний, пливти,
пливун, пливучий — див. плйстй.
[пливак] (орн.) «птах з роду кря-
чок, Зіегпа» Нед, [пливач] «тс.» Нед; —
похідне утворення від пливти; назва
зумовлена тим, що цей птах оселяєть-
ся на річкових косах, берегах озер і
морів, живиться переважно дрібного
рибою, яку ловить, плаваючи на воді;
пор. інші назви цього птаха: водний
птах, водяник, водник, рибалка, ри-
боїд, риболов, рибак, рибник тощо. —
Воїнств.—Кіст. 102—104; Шарл. 30;
Птицьі СССР 312. — Див. ще плйстй.
[пливая] «корова з розложистими
рогами» ВеНЗн, [плева] (назва худого
вола з розложистими рогами); — неяс-
не; можливо, результат семантичної
видозміни назви [пловая] «світло-жов-
та корова» (пор.).
плйгати «стрибати; різко колива-
тися, тремтіти», плиг(о)нцти, [кли-
кать] «стрибати» Л, [плив] «стрибок»,
плигун, плигунка, плигуха, плйгом
«стрибками», плиг (виг.); — бр. [пльі-
гаць] «стрибати»; — очевидно, пов’яза-
не з [пригати] «підскакувати, стриба-
ти»; зіставлялося (Ільїнський ЗІФВ
21—22, 4) з пгерм. *рІеи^Ь- (:|:р1еик-)
«летіти». — Потебня РФВ 4, 214; Ко-
респу Езиков. изсл. Младенов 375,
380. — Див. ще прйгати.
[плййма] «сила-силенна, безліч,
тьма-тьмуща» ЛексПол; — р. [плбйма]
«велика кількість (дітей)», бр. плбйма
«безліч; натовп, юрба»; — неясне. —
Фасмер III 284.
плин, плинйця, плинний, плину-
ти, плинь — див. плйстй.
443
плис
плисти
плис «вид бавовняної ворсистої
тканини, бавовняний оксамит», плисо-
вий СУМ, Нед; — р. болг. плис, бр.
пліс, п. рііз «плюш»; — через російсь-
ке посередництво запозичено зі швед-
ської або німецької мови; шв. ріуз
«плюш» є результатом фонетичного
спрощення іменника рІузсЬ «тс.», що,
як і норв. дат. ріуз(сй), ґрунтується на
нвн. Рійзсіт «тс., оксамитова тканина»,
до якого зводиться також укр. плюш. —
СІС 1951, 510; Фасмер III 282; Черньїх
II 42; Преобр. II 75; IV 242;
РЧДБЕ 484; КІи^е—Міїгка 556; Угіез
НЕАУ 531. — Див. ще плюш.
плисва — див. плиска*.
плиска* (орн.) «трясогузка, МоіасіІ-
Іа», [плйстка, пліска, пліства] «тс.»,
[плйсочка] «біла ластівка, МоіасіІІа аІЬа
Б.» ЛексПол, [плисавка, плйська] «тс.»
тж, [плисва гірська] «гірська плиска,
М. сіпегеа», [плйскавка] «трясогузка»
ВеНЗн, [плйсква] «біла плиска» Нед,
[плисківка Шарл, плюска Л] «тс.»,
[плашка] «жовтобрюшка, Моіасіїїа ЇІа-
уа Б.», [флйстка] «плиска» Нед; — р.
плиска «плиска; [крутиголовка, Лупх
іоґ^иіIIа Б.]», бр. пліска, п. ріізгка,
[рііг^а, ріізка], ч. слц. [ріізка], вл. ріізка,
нл. зріізка, [зріізка], схв. плиска, слн.
[ріізка] «тс.»; — псл. ріізка, *рІізька
«тс.», очевидно, пов’язане з *р1ізк-/
ріезк- «шум, ПЛЄСК» (пор. СТСЛ. ПАИШТК
«шум», ч. ріізі’ «ремство, тужіння», нл.
ріізс «тс.»); назва, очевидно, зумовлена
криком цього птаха, що передається як
«піс-піс», або, більш імовірно, тим, що
плиски люблять держатися біля води. —
Воїнств.—Кіст. 269—272; Трубачев
ЗИРЯ II 41—42; Фасмер III 283; Пре-
обр. II 75; Птицьі СССР 415—418;
Вгйскпег 418;-Масіїек Е85С 460; Зсйиз-
іег-Зехус 1104—1105; Младенов 430;
Мікі. ЕАУ 250—251; — Див. ще
плеск. — Пор. блйска.
[плйска2] (орн.) «лиска, Риііса аіга
Б.»; — результат видозміни форми
лиска «тс.», фонетично зближеної з
плйска «трясогузка». — Див. ще лйс-
ка. — Пор. плйска*.
444
плискатий, плискач, плискова-
тий, плискуватий, плискам — див.
плескатий.
плйстй СУМ, Нед, [пливстй],
пливти, [плйвати] «плавати», плину-
ти СУМ, Нед, плавати, плавити «роз-
топлювати; [сплавляти]», плав «пла-
вання; потік; предмети, що пливуть по
річці суцільним потоком; мулувато-тор-
ф’янисті плавучі утворення; ділянка
трясовини, де під шаром рослинності є
вода», плавба «плавання», [плавило]
«плаваюча деревина у невода, попла-
вок» Нед, [плавакй] (мн.) «тс.» Нед,
[плавак] «плаваючий млин», [плаваль-
ник] «той, хто пливе; хто вміє плава-
ти» Она, плавець «тс.; орган руху в
риб і водоплавних тварин», [плавай]
«той, хто плаває на судні, на плоту;
гарний плавець» Г, Нед, [плавачка]
«сплавляння дерева (промисел); пліт з
дерева, яке сплавляють», плавень «ре-
човина для прискорення плавлення до-
мішок; флюс; речовина для надання
міцності глині; [засіб проти флюсу
Нед]», [плави] (мн.) «махові пера (пта-
хів)» Нед, плавильник «фахівець з
плавлення; прилад для плавлення»,
плавильня «приміщення, в якому пла-
влять метал», [плавйнє] (зб.) «все лег-
ке, що тримається над водою й пливе;
сплавний ліс, плаваючі дерева» Нед,
[плавйна] «тс.; рідина, текучість; роз-
плавлена речовина Нед; заросле боло-
то До», [плавйнка] «плавальна пере-
тинка (у птахів)» Нед, плавка «[тс.;
плавець (риби) Нед; один захід рибаль-
ською снастю Дз]; плавлення; один
виробничий цикл плавлення металу»,
[плавання] «дерево, що його несе із со-
бою повінь», [плависко] «місце для ку-
пання коней» Нед, плавки (мн.) «чо-
ловічі труси для плавання», [плавля]
«болотисті луки», плавник «плавець (у
риб і водоплавних тварин); дерева,
уламки суден, що плавають у воді або
викинуті водою на берег; [плавальник;
вид човна Нед]», плавні (мн.) «заболо-
чені береги річок, що затоплюються
під час повені», плавня (одн.) «тс.»,
плйстй
плйстй
плавок «поплавок; [слід від птаха,
який пливе; трясовина, грузьке боло-
тисте місце ЛЧерк]», плавун «той, хто
любить плавати; [джерело у колодязі,
що несе з водою пісок чи глину Па]»,
[плавці] (мн.) «ті, що сплавляють ліс,
плоти; поромники» Нед, [плавя] «боло-
тиста місцевість» Нед, [плив] «потік,
течія; плав», [пливець] «плавець», [пли-
вак] «тс.; плаваючий млин; поплавок;
плаваюче, дерево Нед», [пливач] «тс.»
Нед, пливун «перенасичені водою по-
роди, здатні розпливатися, рухатися»,
плин «пропливання, рух, течія; [ріди-
на]», [планйця] «невеликий пліт на річ-
ці» Л, [пленйця] «тс.» Л, [плинь] «пе-
ребіг, протікання» Нед, [плит] «пліт
(на воді)», [плита] Нед, пліт, [плот
Нед, плоть] «тс.», [п літає] «невели-
кий пліт, пором» Нед, плотар «робіт-
ник, який збиває плоти, а також го-
нить їх при сплаві», [плдтнище] «коло-
ди, призначені для плоту» Л, [плото-
вйця] «пліт, сплавне дерево» Нед, пла-
вальний «призначений для плавання»,
[плавнйчий, плавний] «тс.» Нед, [пла-
вивший] «плаваючий, плавучий» Куз,
плавкий «здатний плавитися; рівний,
плавний; здатний добре плавати або
ковзати; багнистий, грузький; дуже
швидкий, стрімкий; [пологий Лекс-
Пол]», плавлений, плавний, плавучий,
[плавчатий] «який має плавці; який
має плавальні перетинки» Нед, плив-
кий «здатний плавитися; плавкий; роз-
пливчастий; швидкий; [рідкий, текучий
Нед]», [плавний] «рідкий, текучий,
проточний; плавний, легкий; прудкий»
Нед, пливучий «який легко розмиває-
ться (про ґрунт); плавний», плинний,
[плавмо] «вплав» Она, плавом, [плав-
ця, плйвом Нед] «тс.», впливати,
вплив, впливовий, вплав, вплин
«вплав», вплинь «те.», виплавка, ви-
плавок «шматок виплавленого мета-
лу», випливати, виплив «вилив; [по-
вінь]», відплив, доплив «надходження;
притока», заплав «частина річкової до-
лини, що- затоплюється під час весня-
ної повені; [дрова, комиш, що плавають
під час повені]», заплава, заплавина
«тс.; [заливні луки]», [заплавець] «чу-
жинець, зайда, заволока», заплив «зма-
гання з плавання або гонки на чов-
нах», [заплйванець] (вид взуття), за-
плавний «залитий», наплив СУМ, Ж,
[наплинок] «земля, що осунулась, на-
пливла» Ж, [наплавистий] «запаль-
ний; шалений», [наплавистий] «тс.»
Ж, наплавний «який тримається на
плавучих опорах», [наплавний] «на-
мивний, намулений» Ж, [оплав] (у спо-
лученні в о. «розкидано; купами, на-
товпом») Ж, [оплава] «гора з підмитим
схилом» Ч, [опливанка] «тс.» Ч, [опла-
вдм] «суцільною масою» МСБГ, пере-
плав, переплавка, переплавний «отри-
маний шляхом переплавлення; (у вира-
зі Переплавна середа «православне
свято між Великоднем і Трійцею»)»,
підплйлий, [пдплав] «низина біля са-
диби, що заливається водою під час до-
щу; левада; місце, відведене для трави
в городі; сіно, вирощене на пустирі» Л,
[пдплов] «тс.» Л, [пбплава] «болотисте
пасовище» Г, Нед, поплавець «попла-
вок» СУМ, Нед, поплавйще «прикріп-
лений до дна предмет, що утримуєть-
ся на поверхні води і вказує на місце-
знаходження рибальського знаряддя»,
[поплавка] «поплавок; настоювання
квашених овочів у чані» Нед, попла-
вок, [поплавнй(й)] «низинний, власти-
вий поплаву» ЛексПол, [пдплавчий]
«плавучий» Нед, пбплавом «рівно, по-
вільно; плавно», приплав «пристань»,
приплив СУМ, Нед, проплав «пропла-
влення (руди, металу)», проплавка
«тс.», проплив «плавання, змагання з
плавання на велику відстань», розплав
«однорідна рідка суміш розплавлених
речовин», [розплава] «потік (при плав-
ленні)» Нед, розплавка «розплавлен-
ий», [розплавник] «ливарник, емалю-
вальник» Нед, [розплйва] «канава (для
стоку), витік, відвід у бік», [розплав-
ний] «вкритий емаллю» тж, розплив-
частий СУМ, Нед, розпливчатий
«тс.», сплав «сплавляння, сплавка; пліт
(із сплавного лісу); [злива; потік, боло-
445
плйстй
плитаїс
то; вид жіночої хвороби; острів Нед]»,
[сплавачка] «перевезення по воді»,
[сплавба] «сплавляння лісоматеріалів»
Нед, [сплавець] «поплавок», [сплавй-
нє] «уламки дерев, колод, сміття, які
повінь залишає після себе», [сплавйс-
ко] «тс.», [сплавйще] «місце, де був
пором» тж, сплавка «сплавляння (ме-
талів); [сплавляння лісу Нед]», сплав-
лювач «той, хто сплавляє метали»,
сплавник «той, хто сплавляє лісомате-
ріали; плотар, поромник» УРС, Г, сплав-
щик «тс.», [сплавнйцтво] «сплавна
справа (промисел)» Нед, [сплавня]
«кровотеча під час пологів; менструа-
ція», [сплавнянє] «сплавка (металів)»
Нед, [сплавок] (у сполученні [с. шкля-
ний] «емаль»), [сплавці] (мн.) «плавці
(риби)», [сплавчук] «хлопчик на поро-
мі», [сплавйстий] «похилий, косий»,
[спланйстий] «тс.» тж, сплавний СУМ,
Нед, [сплавова] «хвора на сплав», [уп-
лйв] «вилив Г, Нед; стік (рідини), те-
чія, перебіг, хід Нед», [у плив ний] «по-
хилий» Нед, уплав «вплав», уплйн, уп-
линь «тс.»; — р. пльїть, плавать, бр.
плисці, плиць, плаваць, др. плути,
плавати, п. ріуу/ас, ч. ріоиіі, ріауаїі,
ст. ріїйі, слц. рІиГ, рІамаР, вл. ріихуас,
ст. ріухуас, нл. ріихуаз, ст. ріухуаз, по-
лаб. р!а]е «пливе», болг. плувам, пла-
вай., м. плива, плови, схв. плити,
плйвати, [плавати], слн. рійіі, ріауаіі.,
стсл. плоутн, плакати; — псл. ріиіі <
*р1оиН (*р!еиіі) «плисти», ріауаїі (< ріа-
уіїі «пускати вплав»); — споріднене з
лит. ріаиїі «полоскати; мити, промива-
ти, обмивати», лтс. (ріеуіпаї] «гнати
хвилі», гр. тгЛєш «пливу», тгЛОусо «мию;
полощу», лат. рійіі «дощить», двн. Па-
у/еп (Пєу/єп, Поцу/еп) «полоскати, ми-
ти», дангл. їібхуап «текти, литися; ли-
ти», дісл. *ЇІба «затопляти, заливати»,
Пеу «судно, корабель», тох. В ріеу/е
«тс.», вірм. Іиапат «мию», дінд. ріауаїе
«пливе»; іє. *р!ец- «текти; литися,
пливти», пов’язане з *реІ- «лити, нали-
вати; наповнювати», до якого зводить-
ся і псл. *рь1п"ь «повний». — Фасмер
III 271—272,° 288—289; Черньїх II 45;
446
Вгйскпег 422—423; НоІиЬ—Кор. 280;
МасЬек Е85С 462—463; 8скизїег-8еу/с
1093—1094; Роїапзкі—8еЬпегІ 111;
Младенов 429, 430; Мікі. ЕАУ 252—
253; Тгаиітапп 223—224; РгаепкеІ
609—610; МйЬІ.—Епсіг. III 327; Зндзе-
лин СБЗ 85; К1и§е—Міігка 210—211;
КІеіп 603; Лбйаппеззоп 560—561, 576;
Ргізк II 559—560; Шаісіе—Ноїт. II
326—327; Рокогпу 798—800, 835—
837. — Пор. повний.
плись — див. плеск.
плит, плита — див. плйстй.
плйта «плоский уламок каменю,
металу; вид печі» СУМ, Нед, плитка,
плитняк «вапнякова або піщана поро-
да, яка залягає плитами», [плаття]
(зб.), плитковий, плитний Г, СУМ,
плитняковий, плитовий СУМ, Нед,
плитчастий, плитяний' — р. плита,
бр. пліта, др. плита «камінь, цегла»,
п. ріуіа «плита», болг. [плйта] «цегла;
плита», м. плитар «саман, невипале-
на цегла», схв. плитарица «плоска по-
судина, блюдо», плйтица «тс.», стсл.
плита «плита»; — не зовсім ясне; оче-
видно, псл. [ріііа] «тс.», споріднене з
гр. гглїуОос; «цегла; плитка, брусок», а
також, можливо, з більш віддаленими
дангл. Піпі «галька, кремінь», двн. ІІІпз,
свн. уііпз «тс.», нвн. РІІпіе «кремінь»,
дат. Ніні, шв. Піпіа «тс.»; неприйнятне
з фонетичних міркувань припущення
(Преобр. II 75; Грот Фил. раз. II 371;
Вгйскпег К2 43, 372; Младенов 430;
Кірагзку Ваїїепсі. 172; Маігепаиег ЕР
8, 10; Мікі. Еех. 573; МеіІІеї Еіисіез
188) про запозичення з грецької мови
(гр. ггліуОос). — Фасмер III 283; Чер-
ньїх II 42; Ргізк II 562—563; Воізасц
796; К1и§е—Міігка 207.
[плитаїс] «інструмент, за допомо-
гою якого швець загладжує кінці підо-
шви» Дз; — запозичення з німецької
мови; н. РІаїїеізеп «тс.; праска» склада-
ється з основ слів Ріаііе «тс.», ріаііеп
«прасувати», які через нар.-лат. *р!аП
їиз «рівний, плоский» зводяться до гр.
гглотос; «широкий», спорідненого з лит.
ріаїйз «тс.», псл. ріазіг «пласт», *р!е-
плитарь
плід
Це «плече», та Еізеп «залізо», що похо-
дить від двн. ізап, яке разом з іншими
германськими формами та кельт. 'І:ї5аг-
по- вважається запозиченням з іллірій-
ської мови. — Кіи^е—Мйгка 160—
161, 554. — Див. ще пласт, плече.
[плитарь] «посуд у вівчарстві»
Доп. УжДУ; — неясне; можливо, по-
в’язане з схв. плитарица «плоска по-
судина, блюдо». — Пор. плита.
[плиткйй] «мілкий, неглибокий
(про річку, воду); поверховий», [плй-
тий] «тс.» Нед; — бр. пльїткі «міл-
кий, мілководний, мілкодонний», п.
ріуїкі «мілкий (про річку, тарілку);
неглибокий, поверховий», ч. слц. ріуі-
ку «неглибокий, мілкий; поверховий,
пустий», болг. плйт'ьк, м. плиток, схв.
плйтак, плитки, слн. ріііек, рійеу
«тс.», стсл. пльїт'ьк'ь «неглибокий»; —
псл. рІуЕькь (*р1уігь) «тс.»; — не зов-
сім ясне; здебільшого пов’язується з
ріиіі «плисти»; зіставляється також
(Варбот ОЛА 1976, 274—277; УаіІІапі
В81. 31/2, 45—46) з дінд. ргІаН «ши-
рокий, плоский», гр. тгЛатис; «тс.». —
Вгііскпег 422—423; НоіиЬ—Кор. 280;
МасЬек Е85С 464; Младенов 430; 8кок
II 685; Мікі. ЕАУ 253. — Див. ще
плйстй.
[плйточка] (назва корови); — не-
ясне.
[плихати] «висіти, розвіватися; пур-
хати»; — не зовсім ясне; очевидно, за-
позичення з чеської мови; ч. рІіЬпоиіі
«обвисати, звисати», рНЬу «обвислий,
розм’яклий», ст. рІі'Ьаіі «бруднити», ріі-
Ьауу «брудний; ідіотський» пов’язуєть-
ся з ріігііі зе «плазувати», слц. [рІ’иЬа-
уу] «плюгавий», п. р!и§ахуу «тс.» (Ма-
сЬек Е8ЛС 463; НоіиЬ—Кор. 278); зі-
ставляється. також (Варбот Сл. язьі-
козн. 1988, 75) з п. [рІісЬіас, рІесЬіас]
«розпліскувати воду»,.схв. [рІіЬаіі] «пла-
вати, розливатися», слн. [рІіЬаіі] «хви-
люватися» (про воду).
плйця «лопать (колеса); (заст.)
черпак, ківш, яким відливають воду з
човна; дерев’яний черпак для зерна
або борошна, залізний черпак для ву-
гілля»; — р. плйца, [плйча, плйчка],
бр. пліца «тс.»; — не зовсім ясне; мож-
ливо, псл. рьііса, пов’язане з *ро!оуь-
ПІкь «ОПОЛОНИК», ІЗрОІЬ (ЦСЛ. 404044.)
«черпак, ківш». — Фасмер III 283;
Преобр. II 75. — Пор. полоник1.
плйшка — див. плйска1.
[плиіцагй] (мн.) «огорожа зі щіль-
но поставлених жердин» ЛексПол; —
неясне; можливо, пов’язане з пліт
([плит]) «огорожа» (під плестй).
плі (команда стріляти); — бр. плі; —
запозичення з російської мови; р. пли
«тс.» є результатом видозміни форми
пали «пали, підпалюй (порох)»; коман-
да була зумовлена конструкцією серед-
ньовічної вогнепальної зброї. — Фас-
мер III 282; Даль III 12. — Див. ще
палйти.
пліва «тонка оболонка тваринного
або рослинного організму», [плюва]
«тс.» Нед, плівка «тонка оболонка;
тонкий покрив, шар; стрічка (кіно-,
фото-)», [плівки] (мн.) «повіки» Нед,
плівчастий; — р. плева, бр. плеука,
плява, слнц. [рГіеуа] «райдужна обо-
лонка (ока)», полаб. ріеуо «плівка на
яйці», слн. [ріеуа] «повіка»; — псл. ріе-
уа; — споріднене з лит. ріеур «пере-
тинка, пліва, оболонка», ріеуеіе «плів-
ка», лтс. ріеуе «пліва», з якими пов'я-
зане також лит. ріепб «тонка оболонка,
райдужна оболонка», укр. пелена. —
Фасмер III 277; Преобр. II 70—71;
Маїгепаиег ЬЕ 13, 164; Тгаиїтапп 226;
Егаепкеї 620; МйЬІ,—Епсіг, III 342. —
Пор. пелена.
ПЛІВНЙЙ — див. пліннйй.
плід, плідник «жіночий орган роз-
множення у рослин, маточка; самець,
від якого народжується потомство (у
тварин)», [пліднйця] «плодовита сам-
ка», плодівництво, [плодник] «матка»,
[плдднйця] «та, що народжує дітей» Г,
Нед, плодовитість, плодушка «коро-
тка плодова гілка»,’ [плодь] «тварина;
все, що плодиться», плодючість, плід-
ливий «плідний; родючий, плодовитий»
СУМ, Г, плідний СУМ, Нед, [плодлй-
вий, плбдний Нед, плоднйстий], пло-
447
пліден
плінтус
довитий, плодючий, [плодющий Нед]
«тс.», плодівничий, плодівницький, пло-
дити СУМ, Нед, плодитися, безплід-
дя, безплідний, виплід «виплодження;
витвір», виплодок (лайл.), [заплід] «за-
пліднення, розвід», запліднювач, за-
пліднювальний, запліднити, [наплід]
«приплід, нащадки», [наплодок] «тс.»
Ж, непліддя, [неплідниця] «безплід-
на», [неддплід] «недорід» Ж, оплодень
«частина плоду рослини, що оточує на-
сіння», обезпліднити, обезплодіти,
обезплддніти, приплід СУМ, Нед, при-
плідок «виводок», [прйплодок] «при-
плід» Нед, розплід, розплідник «пле-
мінне господарство; розсадник», роз-
плбдок «виводок», [сплід] «народжен-
ня» Нед, супліддя-, — р. бр. болг. м.
плод, др. плодк, п. вл. рБбсі, ч. слц.
ріосі, нл. ріосі, схв. плбд, слн. рібб,
стел. пдодт>; — псл. ріосі'ь, пов’язане
чергуванням голосних з рІет§ (< *р1ес1-
теп) «плем’я, рід»; іє. *р!е-сі- «плід, по-
рода»; очевидно, сюди ж належить
більш віддалене іє. *р1оБ, якому відпо-
відає ірл. ІоіЬ «лоша» (Ресіегзеп КеИ.
Сг. І 135, 186; Регззоп Веііг. 668). —
Фасмер III 278, 283—284; Черньїх II
43; Вгйскпег 421; МасЬек Е85С 461 —
462; ЗсЬизіег-Зе^с 1087; Младенов
430, 537; 8кок II 687; Мікі. ЕАУ 251;
МеіІІеі К81 6, 132; М8Б 20, 99; Реіегз-
зоп 81. Ш. 23. — Див. ще плем'я. —
Пор. ПОВНИЙ.
[пліден] (бот.) «миколайчики по-
льові, Егуп§іит сатрезїге Б.» Мак; —
неясне.
плік «битва» Пі; — неясне; можли-
во, пов’язане з полк, ч. ріик «полк».
плін «полон» Нед, [плінйти] «по-
лонити, поневолити» Нед, [плінчити]
«тс.» Нед; — можливо, через російське
посередництво (р. плен «полон», пле-
нйть «полонити») або безпосередньо
запозичено з церковнослов’янської мо-
ви; цсл. стел, пд’йн'ь «полон» відпові-
дає укр. полон (див.).
[пліна1] «тонка шкірка, тонка обо-
лонка, пліва» ВеБа, ВеУг, [плінка] «ду-
же тонкий шар, тонке покриття, мемб-
448
рана» Нед, [плінь] «тонка оболонка,
пліва» ВеБа, [плінуватий] (у гребінни-
ків про роги) «з наростами і плівка-
ми»; —, р. плена «пліва, перетинка», р.
бр. пленка «плівка», п. [рііпка] «плів-
ка, шкіра на рані, що загоюється», ч.
слц. ріепа «тонка шкірка, оболонка
(мозку тощо)»; — псл. [ріепа] «пліва»; —
споріднене з лит. ріепе «тс., оболонка,
перетинка», лтс. ріепе «тонкий шар»,
прус, ріеупіз «мозкова оболонка»; ге-
нетично пов’язане з псл. ріеуа, укр.
пліва й семантично більш віддаленим
пелена. — Фасмер III 278; Масіїек
Е85С 458; Маігепаиег БР 13, 162;
Тгаиітапп 226; РгаепкеІ 615; МйЬІ.—
Епсіг. III 339. — Див. ще пліва. —
Пор. пелена.
пліна2, плінйстий, плінка, пліно-
ватий — див. плена.
[плінівка] (бот.) «льонолисник,
ТЬезіит Б.» Мак; — неясне.
плінка «плівка (фото-, кіно-)»; —
р. бр. пленка «тс.»; — очевидно, зумов-
лений впливом російської мови резуль-
тат семантичної видозміни іменника
[плінка] «тонкий шар; тонка тканина,
оболонка», зменш, від [пліна] «тс.»
(див.).,
[пліннйй] «багатий, щедрий, прибут-
ковий» Нед, [плівшій] «тс.» Нед; — за-
позичення з чеської мови; ч. заст. рііпу
«прибутковий», [рііупу] «тс.», ріепу «ро-
дючий, прибутковий» є похідними від
заст. ріеп «здобич; полон», спорідненого
з п. ріоп «урожай, прибуток; (ст.) здо-
бич», укр. полон. — МасЬек Е85С 457—
458; НоІиЬ—Кор. 277; Вгйскпег 418—
419; 5с1шзіег-8е\чс 1105—1106. — Див.
ще полон1,2.
плінтус «дерев’яний брусок уздовж
внутрішніх стін будинку», плінтбвка,
плінтувати; — р. болг. плйнтус, бр.
плінтус, п. рііпіиз, п. слц. рііпіа «пли-
та під колоною», ч. слц. рііпі, болг.
плинт, схв. плйнта «тс.»; — через
російське посередництво запозичено з
латинської мови; лат. рІіпіЬиз «плінтус,
нижня частина п’єдесталу колони» по-
ходить від гр. ггАІчОос; «цегла; плитка,
плінь
пліть
брусок» (пор. др. плинть «цеглина»),
очевидно, спорідненого з псл. [рійа]
«плита». — СІС2 658; Фасмер III 282;
Кораііпзкі 760; РЧДБЕ 567; Маіге-
паиег 403; КІеіп 1201; Ргізк II 562—
563. — Див. ще плйта.
[плінь] «діяльна, старанна, настир-
лива людина» Нед; — неясне.
плісе, плісировка, плісирувати', —
р. плиссе, бр. плісз, п. рііза, ч. слц.
слн. ріізе, вл. ріізе], болг. м. плисе,
схв. плисе-,'— запозичення з францу-
зької мови; фр. рііззе «плісе» пов’язане
з дієсловом рііззег «плісирувати, гоф-
рувати, робити складки, морщити», по-
хідним від іменника ріі «складка, ви-
гин, зморшка», пов’язаного з дієсловом
рііег «згинати, згортати», що зводиться
до лат. ріїсаге «складати, згортати, зви-
вати, сплітати», *р!есаге «тс.». — СІС2
658; ССРЛЯ 9, 1404; 81. ^уг. оЬсусЬ
581; НоіиЬ—Еуег 378; РЧДБЕ 567;
Вуіакли]'а 734; Ваигаі 567. — Див. ще
аплікація, плестй.
плісень, [плісниці] (мн.) «вид гри-
бів, Мисесііпеае, Мисесііпез (НурЬоту-
сеіез)» Нед, Мак, [пліснь] «цвіль; плі-
сень; мукор  головчастий, Мисог тисе-
сіо Б. (Мисог Місії.)» Нед, [плісінь
Нед, плісність Нед, плісбнь Г, Нед]
«тс.», [плісня] «плісень», пліснява,
пліснявина, [пліснявка] «хвороба (на-
рив) язика», [пліснянка] «тс.; плісень»
Нед, [пліснякй] (мн.) «слизняки, Му-
хотусеіез» Нед, пліснявий, [плісніти]
Нед, пліснявіти; — р. плесень, др.
пліснь, бр. плесня, п. ріезгі, ч. ріізеп,
слц. ріезеп, вл. нл. полаб. ріезпаіуе
«пліснявий», болг. м. плесен, схв. пле-
сан, плесаьь, слн. ріезеп, стсл. пл±снь; —
псл. ріезпь «плісень»; — споріднене з
лит. реіеіі «пліснявіти», ріекіі «тс.», ре-
Ібзіз «плісень», ре!е)аТ, ріекаї «тс.», раї-
заз «блідий, ясно-сірий», лтс. раїзз
«тс.», реіекз «сірий, попелястий», а та-
кож з більш віддаленими р. [пел§сьій]
«плямистий, перістий», слн. [реі^зазі]
«плямистий», дінд. раїііаЬ «сірий», гр.
ггєЛібі; «безколірний, блідий», ггєЛіту6<;
«сірий», лат. раїїеге «ставати блідим,
бліднути», раїїісіиз «блідий, бляклий,
блідо-зелений, укритий пліснявою, цві-
лий», риііиз «темно-сірий, темний, тем-
но-зелений». — Фасмер—Трубачев III
279; Черньїх II 41; Преобр. II 81; Вгііск-
пег 418; МасЬек Е8ЛС 460; НоіиЬ—
Кор. 278; 8сЬизіег-8ехус 1103; Младе-
нов 429; 8кок II 683; Мікі. ЕАУ 250;
Рогіипаіоу АїЗІРЬ 4, 580; Маігепаиег
БР 12, 330; 13, 164; Зндзелин СБЗ 55;
Тгаиїтапп 212; Ргаепкеї 534, 566;
МйЬІ.—Епсіг. III 63, 196; ЗсЬиІге К1.
8сЬг. 112; ВеггепЬег^ег ВВ 17, 223;
Уопсігак І 403; НЬІепЬеск 160; Ргізк II
498; М/аІсіе—Ноїт. II 239; Рокогпу 804.
[пліска1] «чашечка жолудя або го-
ріха», ст. пліска (1627); — др. плюс-
ка «тс.»; — неясне; можливо, звукона-
слідувальне. — Німчук 246.
пліска2, пліства — див. плйска*.
[пліснйк] «плотар, сплавщик (лісо-
матеріалів)» Нед; — очевидно, резуль-
тат контамінації слів пліт і лісник. —
Див. ще ліс, плйстй.
[пліснявка] (ент.) «стонога, мокри-
ця стінна, Опізсиз тигагіиз Сиу. (Б.)»
ВеНЗн; — похідне утворення від плі-
сене, назва зумовлена тим, що мокриці
найчастіше сидять у пліснявих місцях. —
Див. ще плісень.
плісо — див. плесо.
пліт1, пліті, плітка, пліткар,
пліть — див. плестй.
пліт2, плітце — див. плйстй.
[плітнівка] (орн.) «лісова завируш-
ка, РгипеІІа тосіиіагіз Б.» Шарл; —
очевидно, похідне утворення від пліт
«тин», паралельне до тинівка «тс.»;
мотивація назви неясна. — Воїнств.—
Кіст. 330—332; Птицьі СССР 534—
538. — Див. ще плестй. — Пор. ти-
нівка.
плітуха — див. плетуха.
пліть (іхт., зб.) «плітки, Риіііиз ги-
іііиз Б.», плітка, плотва «плітка;
[краснопірка, Зсагсііпшз егуіЬгорЬІЬаІ-
тиз (Б.), (Беисізсиз егуіЬгорЬіЬаІтиз)
Нед]», плотиця, [платниця] «тс.» Г,
Нед, [платника] «краснопірка» Нед,
[плоть Нед, площйця Нед] «тс.»; — р.
15 2—460
449
пліха
плішити
плотва «плітка, [краснопірка]», плот-
вйца, плотвичка, плотіща, плотйч-
ка, [плотушка] «тс.», бр. плбтка, п.
ріос «плітка», ч. ріоіісе, слц. ріоїіса,
вл. ріосіса, нл. ріозіса, полаб. ріиіуаі-
са, болг. платйка, м. платица, схв.
ріаііка «тс.», рібііса «краснопірка»,
слн. ріаіпіса «Ееисізсиз уіг§о»; — оче-
видно, псл. *р!ьі-, ріоі-, пов’язане з
ріуіі «плисти»; можливо, що основою
ріоі- первісно позначались плаваючі
мальки на відміну від ікри; менш пере-
конливою є реконструкція псл. ріоіу,
-іує і зіставлення його з гр. гг/ютос;
«широкий, плоский», лит. ріаіііз «ши-
рокий» (Фасмер III 285; Вгйскпег 421;
Масіїек Е8ЛС 462; Зсйизіег-Зеїус 1087).
— Коломиец Происх. назв, рьіб 70—
74. — Див. ще плйстй. — Пор. пле-
тйця.
[пліха] «клинець для заклинюван-
ня, заклепування» Нед, плішка, плі-
шити «закріплювати плішкою», за-
плішка «плішка», заплішити, [уза-
пліш] «заклинивши»; — бр. плешка
«верхня розширена частина ніжки,
стрижня; [головка цвяха]», плішчьщца
«протискуватися»; — очевидно, запо-
зичення з германських мов; пор. нвн.
рїіоск «кілочок, дерев’яний цвях»,
рПбскеп «прикріпляти кілочками», норв.
р1і£§ «колючка, клинець», етимологічно
неясні. — Кіи^е—Міігка 545.
пліш «місце, на якому облізла
шерсть; лисина на голові людини; по-
збавлене рослинності місце серед поля,
в лісі», плішина «тс.», [пліха] «весня-
на проталина; місце, на якому не з’я-
вилися сходи» Корз, [плішйвець] Нед,
плішивий «лисий, позбавлений рослин-
ності», плішивіти «ставати пліши-
вим»; — р. плешь «пліш», бр. плеш,
плех, др. плішь, п. ріезг, [рІесЬ, ріе-
сЬа, ріізг], ч. ріез, слц. ріезіпа «тс.», ріе-
сЬаІу «плішивий», вл. нл. рІесЬ «лиси-
на», болг. плешйв «плішивий, лисий»,
схв. плешйв «тс.», плівша «пліш», слн.
ріеза «тс.», стсл. шгкшив’ь «плішивий»;
— псл. ріехь (ріезь) «пліш, лисина»;
— споріднене з лит. рГіказ «лисий, го-
450
лий», ріеїке «лисина, пліш», рГіке «тс.;
гола рівнина», лтс. ріеікз «лисий (про
голову)», ріікз «тс.», норв. [Пеіп] «голий,
лисий, безшерстий», [Пеіпа] «ставати
плішивим, лисим; оголюватись; глузу-
вати, кепкувати, скалити зуби», шв.
[Неп] «голий, оголений», дісл. Піт «глум,
глузування»; іє. *р!і(кЬ)- (*р!оі(к1і)-)
«порожній; голий, відкритий» пов’язані
з *р1І- (*р!еі-, :|:рІоі-) «лисий, голий»;
сумнівне зближення з нвн. Віаззе «блі-
дість, безбарвність; біла пляма» (Маі-
гепаиег БР 13, 170) або зіставлення з
р. пле'сень «плісень» (Вгйскпег 418; К7
43, 309). — Фасмер III 281—282; Чер-
ньїх Д 42; Преобр. II 81—82; Масіїек
Е8ЛС 459; НоІиЬ—Кор. 278; ЗсЬизіег-
8еу/с 1102—ПОЗ; Младенов 429; 8кок
II 684—685; Петлева Зтимология 1967,
177; Бернштейн Очерк 1974, 274;, Мікі.
ЕДУ 250; Мейе ОЯ 22; МеіІІеІ Еіисіез
174, 358; Тгаиітапп 226—227; Ргаеп-
кеі 611; МйЬІ.—Епск. III 334, 344; Зн-
дзелин СБЗ 125; Мартьшов Сл. и ие.
аккомод. 127; ЗбЬаппеззоп 574, 905—
906; Рокогпу 834.
[плішанка] (орн.) «лиса камінка,
Оепапіе ріезсйапка БересНіп (Бахісоїа
Іеисотеїаз)» Нед; — р. плешанка «вид
плиски, Оепапіе Ьізрапіса (МоІасіПа
Іеисотеїа)», п. ріезгка «горихвістка,
РЬоепісигиз рЬоепісигиз»; — похідне
утворення від основи пліш «лисина»;
назва зумовлена темним і темно-бурим
забарвленням з білуватими й білими
смугами і плямами над оком, на шиї,
на криючих перах крила, на боках гру-
дей, на рульових перах, надхвісті пта-
ха. — Воїнств.—Кіст. 324—325; Страут-
ман 162, 163. — Див. ще пліш.
[плішйти1] «мучити» ВеБ, [вйплі-
шити] «знищити» Я, [запліха] «утиск,
гноблення, набридання; утискувач, на-
бридлива особа» ВеБ, [заплішити] «на-
бриднути, змучити; розтринькати, змар-
нувати (гроші)» ВеБ, [заплічйти] «тс.»
ВеБ; — видозмінене запозичення з ру-
мунської мови; рум. ріезсиї «мародер-
ствувати, грабувати; гнатися за заро-
бітком», ріезсагі «грабіжник», ріеазса
плішити
пломба
«здобич; несподіваний прибуток; (заст.)
мародерство, грабіж» походять від схв.
плачка «грабіж», яке зводиться до гр.
тгХаишуш «давити; розплющувати», по-
в’язаного з гглаі; «площина; плита»,
спорідненим з двн. їіиой «скеля», а та-
кож Пай «плоский», псл. ріозкь «тс.». —
СЕЙМ 629; СДЕЛМ 320; 8кок II 690;
Егізк II 550—551; Кіи^е—Міігка 200,
209. — Див. ще плбекйй.
плішйти2, плішка — див. пліха.
плішня «лом на дерев’яному дер-
жаку; [знаряддя, яким кололи колоди,
бруси, пластини О]», [плісня, пле-
тень, плешня] «тс.»; — очевидно, ре-
зультат контамінації слів пішня «лом»
і плішка. — Див. ще пішня, пліха.
[пліщ] (іхт.) «лящ, АЬгатіз Ьгата
Ь.», [пліскованя] «тс.» Л—Г; — слц.
ріезкас, [рііезкас], схв. [ріозк, ріозіс],
слн. рібзсіс «тс.»; — псл. ріезк-/ріезс-,
пов’язане з основою ріезкаїі «плеска-
ти», паралельне до лящ, [лещ], пов’я-
заного з основою ляскати (лящати);
назва має звуконаслідувальний харак-
тер і передає плескання лящів, які гра-
ються під -час нересту. — Коломиец
Происх. назв, рьіб 65; Усачева ОЛЯ
1975, 1 10—123; Сабанеев 328; Еесіег
80—81; Зіашзкі IV 172—173; Масіїек
Е85С 120—121. — Див. ще плеск. —
Пор. лящ*.
плов — див. пилав.
[плбва] «злива СУМ, Нед; повінь
Нед»; — очевидно, псл. [ріоуа] «зли-
ва», пов’язане з ріоур «течу, пливу»,
ріуіі «плисти»; — споріднене з лат.
ріиіі «іде дощ», ріиуіа «дощ»; виводить-
ся також від рум. ріоаіе «дощ» (5сйе-
Іисіко 140) або ріоуа «іде дощ» (УгаЬіе
Котапозіауіса 14, 167). — Див. ще
плйстй..
[пловая] «світло-жовта корова»
ВеЛ, ВеНЗн, [пловайста] (у сполучен-
ні п. корова «тс.») ВеНЗн; — запози-
чення з польської мови; п. [ріоу/иіа] «ко-
рова світло-жовтої масті», [ріохуисйа,
ріохуузга] «тс.», [ріохуузг] «віл світло-
жовтої масті» утворені від ріохуу «по-
ловий, світло-рудий, світло-жовтий (про
масть тварин)», що, як і вл. нл. ріохму
«світло-жовтий, половий», споріднене з
укр. половий «тс.». — Фасмер III 313;
Вгйскпег 422; 8сЬизіег-8ехус 1091 —
1092. — Див. ще полбвйй.
[плодйст] (бот.) «цибуля трубчас-
та, АПіиш їізіиіозит Ь.» Нед, [плодйс-
тець Нед, плодйстіща ВеНЗн, плоди-
стиця Мак, плодйсток Нед, плодіс-
тець Мак, плодушка ВеНЗн] «тс.»; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. [ріосігізі] «цибуля, АІІіит Ь.»,
[ріосігізгек] «тс.» зводяться через ст.
ріосігізіу «плодовитий» до іменника
рібсі «плід», якому відповідає укр. плід;
мотивація назв неясна. — Оньїшкевич
Исслед. п. яз. 247; Вгйскпег 421. —
Див. ще плід.
плоїти «завивати (волосся) рівни-
ми хвилями; робити рівні складки (на
тканині), гофрувати», плойка, плой-
частий, плойчатий; — бр. плбіць
«плоїти»; — очевидно, запозичення з
російської мови; р. плойть «плоїти»,
плой «складка, зморшка», плойка «тс.;
спеціальні щипці», можливо, через по-
середництво гол. рібоіеп «робити склад-
ки, морщити», ріооі «складка, зморшка,
згин» і, далі, снідерл. ріооі, ріоуе «тс.»,
зводиться до фр. ст. ріоі «складка, збор-
ка; згин, вигин; зморшка», пов’язаного
з дієсловом ріоуег «згинати, згортати»,
що походить від лат. ріісаге «складати,
згортати». — Фасмер III 284; Преобр.
II 76; Грот Фил. раз. II 400; Е)аигаі
567. — Див. ще аплікація, плестй. —
Пор. плісе.
пломба «рід свинцевої печатки,
компактна твердіюча маса», пломбір
«пристосування для накладання плом-
би», пломбувальник, пломбувати; —
р. бр. болг. м. пломба, п. ч. слц. вл.
рІотЬа, схв. пломба, слн. рІбтЬа; —
запозичення з німецької мови; нвн.
РІбтЬе «пломба» утворено від дієсло-
ва рІотЬіегеп «пломбувати, накладати
пломбу», що походить від фр. рІотЬег
«пломбувати (зуб); навішувати плом-
бу», пов’язаного з рІошЬ «свинець; ку-
ля; свинцева пломба», яке зводиться
15*
451
пломбір
плоский
до лат. рІшлЬшп «свинець», очевидно,
запозиченого з іберійських мов. —
СІС2 658; Фасмер III 284; Черньїх II
43; ЗІ. ^уг. оЬсусЬ 581; НоіиЬ—Буег
378; РЧДБЕ 567; Ву]акли]а 734; КІи-
£е—Міігка 555; Оаигаі 567; ДУаИе—
НоГт. II 325—326.
пломбір (морозиво); — р. болг.
пломбйр, бр. пламбір, п. рІотЬіг; —
запозичено, можливо, через російське
посередництво, з французької мови; фр.
рІотЬіегез «тс.» утворене за назвою
французького курортного міста РІот-
Ьіегез «Пломб’єр», де цей вид морозива
був уперше виготовлений. — СІС2 658;
Коваль 121; Черньїх II 43; Фасмер III
284; Зі. \муг. оЬсусЬ 581; РЧДБЕ 567.
пломінь «полум’я», пломінець,
пломенйстий, пломінкйй, пломенйти-
ся, пломеніти', — бр. [плбмень] «по-
лум’я»; — запозичення з польської мо-
ви; п. ріотіегі «полум’я» відповідає укр.
пдломінь, полум’я (див.).
[плойка] «лісова яблуня, лісова
груша» Нед; — запозичення з польсь-
кої мови; п. ріопка «дике дерево; по-
льова яблуня, дичка; лісне яблуко;
сорт яблук, яблуко», [ріипка], заст.
ріопіпа «тс.» споріднені з вл. ріогіс «ди-
ка яблуня», нл. ріопіс «лісове дерево,
дичка; дике яблуко», ріопіса «тс.», ч.
ріапка «дичка (про плід), дика груша»,
слц. ріапка «дике дерево, дичка». —
Вгйскпег 422; Зсіїизіег-Зегсс 1089; Ма-
сЬек Е84С 454. — Див. ще планка2,
планнйй.
[плоска1] «плоска пляшка», [плос-
кун] «вид глиняного глечика»; — р.
[плоска] «баклажка на воду», ст. плос-
кьі (род. в. плосктіве, зн. в. плосковь)
«плошка, плоска посудина», болг.
[плоска] «дерев’яна фляжка (на ви-
но)»,' м. плоска «плеската пляшка»,
схв. плоска, плоска «тс.»; — очевид-
но, псл. [*р1озку] (род. в. *р1озк-ьуе)
«пляшка, баклажка», [*р1озка] «тс.»; —
запозичення з германських мов (пгерм.
*Пазкб «фляга», двн. їіазса «тс.»),
зближене з псл. ріозкь «плоский». —
Фасмер III 284; Преобр. II 78; Зкок II
452
688—689; Мікі. ЕАУ 251; Кпиіззоп ОБ
38—39; Зіепбег-Реіегзеп 2І51РЬ 7, 252;
ІЛіІепЬеск АІЗІРЬ 15, 490. — Див. ще
фляга. — Пор. пляшка.
[плоска2] (ент.) «постільний клоп, бло-
щиця, (АсапіЬіа іесіиіагіа Б.)» ВеНЗн,
площйця «лобкова воша, РЬіЬігиз ри-
Ьіз Б.»; — очевидно, похідне від при-
кметника плоский, споріднене з утво-
реннями типу р. [плоск] «воша», пло-
щйца «площйця», п. [ріозхсгка] «бло-
щиця», [ріазгка, ріозгсгуса, ріазгсгуса]
«тс.», ч. морав. [ріозка] «лісова блощи-
ця», [ріозска], ріозіісе «тс.», слц. ріозіі-
са «блощиця»; — псл. ріозка «блощи-
ця», *р1озсіса «тс.», пов’язані з ріозкь
«плоский, сплющений»; назви зумовле-
ні плоскою формою блощиць. — Фас-
мер III 287; Ильинский ИОРЯС 20/3,
313; Вгііскпег 419; МасЬек Е84С 462;
НоіиЬ—Буег 378; Мікі. Е№ 252. —
Див. ще плбскйй. — Пор. блощиця.
[плбскавка] (ент.) «кровососка
кінська, НірроЬозса е^иіпа Б.» Нед; —
очевидно, похідне утворення від плос-
кий', назва зумовлена тим, що всі мухи
з родини кровососки мають сплюснуте
тіло. — Горностаев 327; Игапіа Тіегг.
Іпзекіеп 509—510. — Див. ще плбс-
кйй.
[плосква] (зоол.) «скорпіоновидка
водяна, Мера сіпегеа Б.» Нед; — не-
ясне.
плбскйй «з рівною поверхнею; по-
логий; сплющений; рівний, як дошка;
який має невелику товщину або висоту
і рівну поверхню; розміщений в одній
площині» СУМ, Нед, [плоскіший]
«плоский, рівний» ВеБ, [площйстий]
«тс.» Нед, площинний «який здійснює-
ться на площині», плоскість «баналь-
ність; [площина, площа, рівнина; роз-
міри поверхні] Нед», [плбсінь] «площа
Нед, О; площина, рівнина», [плбскань]
«тс.» Нед, [плоскаль] «плоскостопий»
Нед, площа, [площавина] «площа»
Нед, площадка (з рос.), [плбщик]
«плоско розкладений сніп для покриття
даху; металевий наконечник стріли»,
площина СУМ, Г, Пі, площинка «пло-
плоский
плот
ска частина споруди, пристрою; рівне
місце між маршами сходів», площин-
ність «зображення, розміщення в од-
ній площині», [плбщінь] «площина»
Куз, [плбщість] «розміри поверхні,
площа» Нед, [плбщність] «тс.», [плос-
тйти] «гладити, розгладжувати, сплю-
щувати» тж, сплощйтщ — р. плоский
«плоский», бр. плоскі, др. плоскьш
«тс.; широкий; низький, сутулуватий»,
п. ріазкі «плоский», ч. слц. ріозку
«плоский», нл. ріазсіз «робити плос-
ким», болг. плбськ «плоский», м. пло-
скав, схв. плосан «тс.; сплющений»,
слн. ріозк «плоский», стсл. плоскт» «тс.;
широкий, просторий»; — псл. ріозкь
«тс., сплющений», пов’язане з ріазіь
«пласт, шар»; — споріднене з лит.
рібкзсіаз «рівний, плоский» (виводить-
ся від *р1азкі]аз «тс.»), ріазіака (<*рІа-
зкаіа) «долоня; кисть (руки)», лтс.
ріазкаіпз «рівний, широкий; плоский»,
ріазкаіпз «тс.», ріака «низько розташо-
ване місце; рівнина, площина, поверх-
ня», ріакапз «рівний, плоский», ріакї
«робитися плоским», гр. яла/ «площи-
на, рівнина; плита; верхня площадка;
коржик», двн. ПаЬ(Ь) «плоский, рів-
ний», дангл. Пака «підошва (ноги)»,
дісл. Пака «камбала», Пбкі «тс.», лат.
ріасійиз «спокійний; рівний, гладкий,
плоский», тох. ріакі «згода, порозумін-
ня»; іє. *р!ак- (*р1а£-, *ре1а£-) «широ-
кий, плоский, рівний; розширяти, роз-
стилати, розгортати, простягати»; мож-
ливе також псл. *р!оізк-, яке зіставля-
ється з дінд. ргаІЬаЬ «ширина», ав. Гга-
ОаЬ- «тс.», гр. тгЛатос; «широкий, плос-
кий», що, як і псл. *р!еі]е «плече»,
зближуються ще з псл. ріезпа «стопа,
підошва; слід; плесно» (Меіііеі Еіидез
332; Младенов 430; Нойпапп 274; Ргізк
II 553—554; Рокоту 833). — Фасмер
III 284—285; Черньїх II 43; Вгйскпег
417, 419—420; Оіг^Ьзкі ЬР 1, 124; Ма-
сііек Д83С 462; НоІиЬ—Кор. 205; ЗсЬи-
зіег-Зехус 1085; Ильинский ИОРЯС
20/3, 113; Брандт РФВ 23, 299; Мікі.
ЕУ/ 251—252; Тгаиітапп 222—223;
Вй^а КК І 474, II 300; Регззоп Веііг.
561; ЗресМ 188; Ргізк II 550—551; Кіи-
^е—Міігка 201; ЧбЬаппеззоп 571—572;
Таїсіє—Ноїт. II 313—314; Рокогпу
831. — Див. ще пласт. — Пор. плас-
кий, плескатий, плесно, плече.
[плоскйр] (іхт.) «густера, Віісса
Ьрегкпа к» Марк.—Кор., [плоскиря
Л—Г, плоскушка Л—ГІ «тс.»; — р.
[плоскиря, плоскирка, плоскушка],
бр. [пласкьір, пласкірка], слц. [рі’аз-
кига] «тс.»; — похідні утворення від
плоский; назви зумовлені тим, що тіло
густери дуже стиснене з боків. — Ко-
ломиец Происх. назв, рьіб 12—13;
Маркевич—Короткий 118; Сабанеев
357. — Див. ще плоский. — Пор.
ласкйр.
плоскінь «чоловічі рослини коно-
пель; полотно з них», [плоскинь Мак,
плоскін Мак, плоскінна, плоскінкй
ВеНЗн, плоскунь Мак, плбскуні Л,
плоскури ВеЗа] «тс.», плоскінний,
[плоскунний] Нед, [поплоскбнитися]
(про коноплі) «виростаючи, поділитися
на плоскінь і матірку»; — бр. [плб-
скані] (мн.) «плоскінь», [пласкбня,
пласкуньї], п. [ріозкогі, ріозкип, ріоз-
кигі, ріазкогі, ріазкип, ріазкап], слн.
[ріозкоупіса] «тс.»; — можливо, вже
псл. *р!озкопь результат видозміни де-
етимологізованої назви розкопь, укр.
пбскінь «тс.», зближеної з основою
ріозкь «плоский». — Фасмер III 339. —
Див. ще пбскінь.
плоскуха (бот.) «півняче просо,
ЕсЬіпосЬіоа Сгиз еаііі Ь.;. [чаполоч, Ні-
егосйіое К. Вг.]», [плескуха] «тс.» Мак,
[плошкушка] «чаполоч пахуча, Н.
обогаіа (Н. Вогеаііз К. еі ЗсЬ.)» Мак;
— р. [плоскушка] «чаполоч»; — похід-
ні утворення від прикметників плос-
кий, плескатий; назви, мабуть, зумов-
лені плоскою й досить широколінійною
формою листків цих рослин. — Вісю-
ліна—Клоков 91—92, 100—101; Ней-
штадт 95—96. — Див. ще плескатий,
плоский.
[плот1] «плита, пластина» Нед,
[плоть] «тс.», [платня] «жерстяна
плита кухонної печі» тж; — неясне.
453
плот
плохий
плот2, плоть, плотар, плбтнище,
плотовйця — див. плйстй.
плотва, плотиця, плотйчка, плат-
ниця, плоть — див. пліть.
[плотка] (іхт.) «плітка, Киїііиз гиіі-
Іиз (Е.) (Ееисізсиз гиіііиз [..)» ВеНЗн; —
запозичення з польської мови; п. ріоі-
ка «плітка», ріос «тс.» відповідає укр.
плітка, пліть «тс.» (див.).
плотник1 «тесляр», [платня] «де-
ревообробна майстерня» Па, плотни-
кувати «теслярувати»; — запозичення
з російської мови; р. платник «тесляр»
(др. плотьник'ь «майстер, що виготов-
ляє вироби з дерева, зводить дерев’яні
будівлі») пов’язується з др. плоті>
«пліт, тин». — Фасмер III 285. — Див.
ще плестй.
[плотник2] (бот.) «повій звичай-
ний, Ьусіїїт ЬагЬагит Ь.» Нед, [попло-
тйна] «тс.» ВеНЗн; — похідні утво-
рення від пліт «паркан»; назви зумов-
лені, мабуть, тим, що густі зарослі по-
вою по краях садиб утворюють ніби
живий тин (Вісюліна—Клоков 271;
Нейштадт 485; пор. слц. гіму ріоі
«повій»). — Див. ще плестй. — Пор.
плетюх.
[плбтнйк3] (орн.) «волове очко,
кропивник, Тго^іосіуіез іго^Іосіуіез П»
Нед, [плотик, поплітник ВеНЗн, по-
плоток тж] «тс.»; — похідне утворен-
ня від пліт «тин»; назва пов’язана з
тим, що ця дрібна пташка пробігає
крізь нещільний тин, як і крізь зарослі
бур’яну, хмизу; пор. інші назви кро-
пивника: [стрілйпліт, трескбпліт]
ВеНЗн, нім. 2аипкбпі£ (букв, «король
плоту, тину»), 2аип5с1т1йрїег «прошми-
гувач крізь тин». — Воїнств.—Кіст.
332—333; Страутман 167; Птицьі
СССР 430; Кіи^е—Міігка 878. — Див.
ще плестй.
[плотовець] (бот.) «махорка, Місо-
Ііапа гизііса [_.»; — очевидно, похідне
утворення від пліт «тин» як назва тю-
тюну, що висушують на тині. — Див.
ще плестй.
плоть «тіло», безплотний; — р.
плоть, бр. плоць, др. пл-ьть (плоть)
454
«тіло; поверхня тіла, шкіра, колір шкі-
ри; істота; кровна спорідненість», п.
ріес «стать, колір обличчя», ч. слц.
ріеґ «шкіра (людини)», нл. ріез «колір
обличчя, колір; пристрасне, палке ба-
жання», болг. плі>т «м’ясна частина
тіла, тіло», м. плот «плоть», схв. пут
«тс., тіло; шкіра (людини)», слн. рбіі
«колір шкіри, обличчя; плоть», стел,
одтять «м’ясо, плоть; тіло»; — псл.
рітйь «тіло, шкіра»; — споріднене з
лит. ріпіа «кірка, кора», лтс. ріиіа «ті-
ло, плоть, шкіра», ріиіаз (мн.) «гола
(ніжна) шкіра, шкіра з голови»; дальші
генетичні зв’язки не зовсім ясні; збли-
ження (Маігепаиег І.Г 13, 168) з р.
полоть «половина свинячої, баранячої
туші», укр. [полоть] «груди гуски чи
гуска, розрізана навпіл» або дінд. ріи-
іай «той, що пливе» сумнівне. — Фас-
мер III 286; Вгйскпег 420—421; Ма-
сЬек ЕЗЗС 459; Зсйизіег-Зехмс 1101 —
1102; Младенов 431; Критенко Вступ
525; Тгаиітапп 227; Мйііі.—Епсіг. III
359; Егаепкеї 635; Роггегігізкі К31 4, 8.
плохйй «поганий, кепський; не
злий, не сварливий (про людину); спо-
кійний, смирний; немічний, кволий»,
[плохутий] «тс.» Нед, [плоховйтий]
«тс. Нед; несмілий», [пліхшйй] «гір-
ший» О, ВеНЗн, Пі, [плохший] «тс.»
Нед, плохуватий «поганенький», [плб-
хість] «хиба» Нед, [плохота] «смирна
людина» Пі, [плохута] «тиха, спокій-
на, несміла людина», [плохутка] «кво-
ла людина» Пі, Нед, [плохішати] «ста-
вати гіршим» Нед, плохувати «діяти
необдумано, допускати помилки, про-
махи», плошати «тс.», [пліхше] «гір-
ше» Пі, [поплбхшати] «принишкнути,
стати тихішим»; — р. плохой «пога-
ний», бр. [плохій] «тс., кволий»; — за-
гальновизнаної етимології не має; оче-
видно, давнє запозичення з польської
мови; п. рІосНу «легковажний; необач-
ний, нерозважний; пустотливий; (заст.)
полохливий; (ст.) незначний, дрібний»
відповідає укр. полохливий, полохати;
у такому разі не слід ототожнювати з
р. плохой «поганий», яке пов’язується
плохбвник
плуг
з плоский (Куркина ОЛА 1976, 281 —
282; Фасмер III 286; Ильинский
ИОРЯС 20/3, 112—113; Брандт РФВ
23, 299). — Черньїх II 43—44; Преобр.
II 78; Ребегзеп ІР 5, 56. — Див. ще
полохати.
плохбвник (бот.) «обліпиха, щець,
НіррорГіае Б.»; — запозичення з росій-
ської мови; р. [плохбвник] «тс.» є ре-
зультатом видозміни деетимологізованої
назви [лохбвник] «маслинка, лох, Еіе-
а^пиз Ріогїепвіз», зближеної з основою
плохбй; перенесення назви з маслинки
на обліпиху зумовлене зовнішньою по-
дібністю цих рослин, що належать до
однієї родини. — Див. ще лох1.
плошка «глиняне блюдце з ґнотом,
яке наповнюють жиром для освітлен-
ня, каганець»; — р. плошка «тс.; по-
судина з невисокими краями», ст.
площки (мн.) «жирові світильники»,
др. плошька «вид мита з соляних вар-
ниць», п. [ріозгка] «мала макітра, гор-
щик, глечик; каганець» (з укр.); — не
зовсім ясне; можливо, пов’язане з др.
плоска «плоский»; може бути виведене
також з двн. Пазса «пляшка» або через
р. ст. *плоша «пляшка» з нвн. Ріазсйе
«тс., фляга». — Фасмер III 287; ГСЗ III
153; Преобр. II 78; Соболевский Лек-
ции 137; Ильинский ИОРЯС 20/3,
113. — Пор. плоска1, плбскйй.
площа, площавина, площадка, плб-
щик, площина, площйнка, площйн-
ніспгь, плбщінь, плбщість, плбщність,
площинний, площйстий — див. плбс-
кйй.
[плбщик] (бот.) «ячмінь дворядний,
Ногбеит бізНсЬит Б.» ВеБ, ВеНЗн; —
похідне утворення від плоский; назва
зумовлена тим, що колос цього ячменю
має плоску форму на відміну від ячме-
ню чотирирядного. — Див. ще плбс-
кйй. — Пор. пласкач.
[плбщити] «базікати, балакати, го-
ворити»; — цсл. пдощити «поширюва-
ти (слова, думки); вигадувати»; — не
зовсім ясне; можливо, залишок псл.
:1=р1озсИі «плескати, ліпити», пов’язано-
го з ріезкаіі «плескати (язиком)».
[площйця1] (іхт.) «плотва, Риіііиз
гиіііиз Б.; краснопірка, ЗсагШпшз (Беи-
сізсиз) егуЯігорйЯіаІтиз» Нед, [плос-
кушка] «плотва» Усачева; — р. [пло-
щица, плоскуша], бр. [плошчьща,
пласкуха], п. ріазкипу «тс.»; — похід-
не утворення від плбскйй; назва зумов-
лена плоскою формою тіла плотви;
можливий зв’язок і з більш давньою
назвою плотви від основи псл. *р!-ьїь-/
рГьБ. — Коломиец Происх. назв, рьіб
11 —12, 74. — Див. ще плбскйй. —
Пор. пліть.
площйця2 — див. плоска.
[площбвина] «чагарник» Нед; —
неясне.
плуг, плугар «той, хто оре плугом;
той, хто працює біля плуга на копаль-
них роботах», плугатар, [плугатйр]
«плугатар», [плугатор Нед, плугач,
плугатар О, плужанйн Нед, плужник
Она] «тс.», [плугове] «податок від плу-
га» Нед, [плуговйця] «відбування пан-
щини з плугом» Нед, [плужнйця] «вид
плуга, косуля», плужок «невеликий
культиватор», плужнйй «оснащений
плугом», плужйти «орати плугом; об-
робляти землю плужком; везти, тала-
нити» СУМ, Нед, О, [плужковать]
«прополювати за допомогою підгор-
тальника» Л, передплужник, [підплу-
жанки] «бики до плуга» О, [підплуж-
ник] «віл, придатний для роботи з плу-
гом» Нед, поплужне (заст.) «поземель-
ний податок від плуга», [розплуга]
«борозна» Нед; — р. бр. болг. м. плуг
«плуг», др. плуг-ь, п. нл. ріи^, ч. слц.
рІиЬ, вл. ріиЬ, полаб. ріаи^, рїаи§, схв.
плуг, слн. р1и£, стсл. пдоугь «тс.»; —
псл. ріи^ь «плуг»; —- загальновизнаної
етимології не має; можливо, похідне
утворення від ріихіїі «тягти по землі»,
з яким пов’язане ч. ріоийаіі, ріоигіїі
«тс.», п. ст. [ріигус] «тягатися; волочи-
тися, вештатися», укр. [плуганити]
«повільно йти, плентатися», де, як і в
псл. р1ид~ь «плуг», основа р1и-£- визна-
ється суфіксальним розширенням дав-
нього іє. *р1ои- (*р!ец-) «тягти; текти,
лити, литися» (Вгііскпег АІ81Р11 23, 626;
455
плуганити(ся)
плутократія
Масіїек Е89С 463—464; НоІиЬ—Еуег
379; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 175—
178; Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 307;
Мозгугізкі ЗР 36, 1—5; Теггаз 2Г81РЕ
19, 123); менш імовірне виведення сло-
в’янських форм (Фасмер III 287; Пре-
обр. II 78; Вгііскпег 422; АЕ81РН 42,
142; НоІиЬ—Кор. 206; 8сЬизіег-8е\мс
1093—1094; 8кок II 690; Критенко
Вступ 532; Мене ОЯ 130; Кірагзку
(ЗЕО 258; Мегіп^ег ІЕ 16, 184—185;
17, 100—101; 18, 244—245; ЕІЬІепЬеск
АІ81РЬ 15, 490; РВгВ 35, 176—177;
Тогр 222; уап Х\О]к ЕЕ 23, 366—367;
28, 125—126; Меіііеі Еїисіез 179; 8їеп-
Ьег-Реіегзеп 407—408) з пгерм. ^ріо^а
«плуг», до якого зводяться двн. рПио§-,
рїіиос, дісл. р16§т, пізнє дангл. р1б£,
рІбЬ «тс.». — Черньїх II 44; Младенов
430—431; Критенко Вступ 551—552;
2У82 318; Мікі. ЕУ/ 252.
[плуганити(ся)] «повільно пересу-
ватися (йти, їхати); плентатися», [вй-
плуганитися] «вибратися на хорошу,
відкриту дорогу» Я, [приплу ганитися]
«повільно дійти»; — ч. рІоиЬаіі «воло-
чити (плаття по землі)», рІоиЬаіі зе
«вештатися, блукати, повільно йти,
плентатися», ріігііі зе «підповзати, під-
крадатися», слц. ріігіі’ за «повзти»; —
не зовсім ясне; можливо, пов’язане з
псл. *рь1гіі «повзти»; зіставляється та-
кож з ч. рІіЬпоиіі «обвисати», рІіЬу
«розм’яклий, обвислий». — МасЬек
Е8ІЇС 453; НоІиЬ—Кор. 279, 280. —
Пор. плехатися.
[плужак] (орн.) «звичайна горли-
ця, Тигіиг аигіїиз Вр. (Зїгеріореііа їиг-
їиг Ь.)» ВеНЗн, [плужікати] «вор-
кувати» (про голуба) ВеУг; — слц.
рііігік «голуб-синяк, СоїитЬа оепаз»,
рійхепіе (вид полювання на птахів); —
вважається звуконаслідувальним ут-
воренням (Регіапс Магу, уіакоу 25;
пор. Воїнств.—Кіст.' 30—34; Страут-
ман 29; Птицьі СССР 336—345); —
можливо, в якийсь спосіб пов’язане з
пугач «ВиЬо [..».
плутати, плутатися, плутаник,
плутанина, плутаниця, плутанка
456
«спосіб в’язання петель гачком; безла-
дне, хаотичне сплетення, переплетен-
ня; плетиво», плутні «хитрий, нечес-
ний вчинок, обман; шахрайство», плу-
тощі «тс.», плутяга «лукава, хитра
людина; шахрай», плутаний, [пере-
плут] «вузол» Пі, [переплутні] «за-
плутаність» Пі; — р. плутать «плута-
ти», бр. [плутаць] «тс.; вештатися,
блукати; брехати», п. рі^іас «плутати,
заплутувати, сплутувати, спутувати
(надівати пута)», [рі^іас] «тс.»; — оче-
видно, псл. [ріиіаіі (рірі-, р1?В)] «плу-
тати», пов’язане з р!е(з)1- «плести»;
неприйнятне зіставлення з лит. р1аи]6їі
«жити безтурботно, блукати (у пошу-
ках)», гол. Ї1аи\м «слабий, млявий»,
англ. Ї1е\м, нвн. Пай «тс.» (Реіегззоп
В81. У/огїзЕ 76) або з гот. Паиіз «хваль-
куватий», Паи^ап «хвастати» (Маігепа-
иег ЕР 13, 167). — Фасмер III 287—
288; Преобр. II 79; Варбот Зтимология
1983, 36—37; Желтов ФЗ 1876, 6, 70;
Вгйскпег 417; К2 45, 324. — Див. ще
плести.
плутей (бот.) (у словосполученні
п. оленячий «Ріиіеиз сегуіпиз (ЗсЬаїї.)
Риеі.»), плютей «тс.»; — р. плютей
(у словосполученні п. олений «Ріиїеиз
сегуіпиз (ЗсЬаїї.) Риеі.»; — запозичен-
ня з новолатинської мови; нлат. Ріи-
Іеиз «вид грибів» пов’язане з лат. ріи-
іеиз «облоговий щит (плетений і обтя-
гнений шкірою); постійний бруствер на
баштах», спорідненим з лит. ріаиіаз
«приполок», лтс. ріаикїз «полиця», дісл.
Пеудог «перекладина» і більш семан-
тично віддаленими лит. ріаиїі «полос-
кати; мити, промивати, обмивати», псл.
ріиіі «плисти», укр. плисти.-, назва,
можливо, мотивується подібністю фор-
ми шапинок плутею до форми обтягне-
ного шкірою щита. — Фасмер III 288;
Ргаепкеї 608—609; Шаісіе—Ноїт. II
328—329. — Див. ще плйстй.
плутократія «політичний лад, за
якого вся влада зосереджена в руках
найбагатшої верхівки панівного класу;
плутократи, багатії», плутократ «пред-
ставник плутократії»; — р. плутокра-
плутоній
пльбхати
тия, бр. плутакратьія, п. р1иіокгас]а,
ч. ріійокгасіе, слц. ріиіокгасіа, вл. ріи-
іокгаіца, болг. плутокрация, м. плу-
тократща, схв. плутократи]а, плу-
токраци]а, слн. р!иіокгасГ]а; — через
посередництво західноєвропейських
мов (нім. РІиіокгаНе, фр. ріоиіосгаііе,
англ. ріиіосгасу) запозичено з грецької
мови; гр. дЛоотоиратіа «плутократія,
влада багатіїв» утворене з основ
іменника тткоотос; «багатство» (мож-
ливо, пов’язаного з тгЛєсо «пливу,
плаваю») і дієслова иратєїу «правити,
володіти, бути сильним», пов’язаного з
иратос «сила, влада». — СІС2 658;
ССРЛЯ 9, 1460; Кораіігізкі 761; Но-
ІиЬ—Буег 379; РЧДБЕ 567; Ву]акли]а
735; Кіеіп 1203—1204; Егізк II 563—
564. — Див. ще аристократ, плйс-
тй.
плутоній «штучно одержаний ра-
діоактивний хімічний елемент»; — р.
болг. плутаний, бр. плутоній, п. ріи-
іоп, ч. вл. ріиіопіит, слц. ріиібпіит,
схв. плутони], плутднщум, слн. ріи-
ібпі] «тс.»; — запозичення з новола-
тинської наукової номенклатури; нлат.
ріиіопіит «плутоній» походить від Ріи-
іоп «Плутон (планета, розміщена у Со-
нячній системі за Нептуном)», що ви-
водиться через лат. Рійібп «Плутон (у
давньогрецькій міфології бог земних
надр)» від гр. ПХоотсоу «тс.», пов’яза-
ного з іменником тло отос «багатство»;
наукова назва цього другого трансура-
нового хімічного елемента (відкритого
у 1940—1941 рр. американськими фі-
зиками Г. Сіборгом, Е. Мак-Міланом,
Дж. Кеннеді, А. Валем) утворена в
1948 р. від назви планети Плутон за
аналогією до хімічного терміна нлат.
періипіипт «нептуній», що позначає пер-
ший трансурановий елемент і є похід-
ним від назви планети Нептун, розмі-
щеної в Сонячній системі за Ураном. —
Волков 101; Фигуровский 101; Кораіігі-
зкі 761; НоІиЬ—Буег 379; РЧДБЕ 567;
Ву]акли]'а 755; Кіеіп 1203, 1204; Егізк
II 563—564. — Див. ще плутокра-
тія.
[плуца] «легеня» Нед, [плюца]
«тс.» О, [плуцний] «легеневий» Нед,
[оплуцниия] «плевра» Нед, ст. плюца
«легені» (XVI ст.); — запозичення з
польської мови; п. ріиса «легені (мн.);
[легеня]», [ріиса] «легеня», [ріисе] «тс.»,
як і ч. ріісе «легені», ст. ріійсе, слц.
рі’йса, вл. нл. ріисо, полаб. ріаиса
(ріаиса) «тс., легеня», р. ст. плюче
«тс.», схв. плуйе «легеня», слн. р1]йса,
стел, пдюшта «тс.», виводяться від псл.
[*р!иБ]а (рі’иі’а)] «легені», пов’язаного
з *р!йіі «плисти» (легені плавають на
воді) і спорідненого з лит. ріайсіаі, лтс.
ріаизаз «тс.», прус, ріаиіі «легеня» (пер-
вісно «те, що плаває») і гр. тгХєоцсоу
«легеня», дінд. кібшап- «права легеня».
— Дзендзелівський УЗЛП 106, 170;
КісЬЬагсІі 88; Фасмер III 290; Вгйскпег
422; МасЬек Е8ІЇС 460; ЗсЬизІег-Зехмс
1092; Зкок II 689—690; Вегпекег ІЕ 10,
154; Мікі. ЕУ/ 252; Тгаиітапп 226;
Егаепкеї 607; МйЬІ.—Епбг. III 327;
Егізк II 558—559; Гамкрелидзе—
Иванов 815; Рокогпу 837—838. —
Див. ще плйстй.
[пльова] «вид гри у м’яча», [пльо-
ваки\ «тс.»; — неясне.
пльондр, пльондрбваний — див.
плянтро.
[пльбндратися] «шльопати, йти по
воді», [плюндратися] «тс.»; — афек-
тивне утворення.
[пльбнтати] «плутати (про нитки,
пряжу)» Ме, [пльбнтатися] «плутати-
ся» (про ноги) О, [розпльонтати]
«розпутати» Нед; — запозичення з
польської мови; п. рідіас «плутати, за-
плутувати (про нитки);, спутувати (на-
дівати пута)», [рі^іас] «тс.» відповідає
укр. плутати: — Фасмер III 287—
288. — Див. ще плутати. — Пор.
плентати.
[пльбхати] «плескати» ЛексПол; —
запозичення з білоруської мови; бр.
плехаць «тс. (про воду); бризкати; па-
дати (у грязь, воду)» разом з р. [пле-
кать] «плескати, лити, бризкати», нл.
ріезуз «текти, литися» пов’язане з бр.
плескаць «плескати», р. плескать «тс.»,
457
плювати
плюндри
укр. плескати. — Фасмер III 279, 281;
Ильинский ЗІауіа 9, 585. — Див. ще
плеск.
плювати, плюватися, плюнути,
[плювака], плювальниця «посудина
для спльовування», {плювачка} «тс.»,
плювок «виплюнуте»., {плюй] «тс.»,
[плюйкб] «той, хто любить плювати»,
{заплюватися} «завестися, гніздитися»
(про воші, миші) Ж, {заклюнутися}
«тс.» Ж, {проплюти} «виплювати час-
тинами» Нед; — р. плевать, {плю-
вать}, бр. {плюваць}, пляваць, др.
плевати, пльвати, п. ріис, ст. ріхмас,
ч. ріііі, рііуаїі, ст. рі’уаіі, слц. рГиГ,
рГиуаі’, вл. ріич/ас, нл. ріихмаз, болг.
плювам, м. плука, {пліука}, схв. пла-
вати, слн. р1)иуаіі, стсл. пльвати, пли-
нжти; — псл. рГиіі (*р]и!і), ріьуаіі
(*р]ьуаіі); — споріднене з лит. зріаиіі
«плювати», зріоуїшаз «плювання», лтс.
зріайі «плювати», гр. тгтосо «плюю»,
тгтоєХоу «слина», дінд. зіїїіуаіі «плює»,
лат. зрію «плюю», гот. зреіхмап «плю-
вати»; іє. *(з)реи-, *(з)рі-, *зреі- звуко-
наслідувального походження, як варіан-
ти передачі звуків плювання. — Фас-
мер III 291; Черньїх II 39—40; Вгііск-
пег 419; МасЬек Е8ІЇС 461; ЗсЬизіег-
5е\мс 1108—1109; Младенов 431; Зкок
II 692; 2У82 319; Мікі. ЕУ/ 251; Тгаиі-
гпапп 276; Егаепкеї 866—867; МйЬІ.—
Епсіг. III 1007; МеШеІ М8Б 14, 358;
ЗсЬиІге К2 45, 95; Егізк II 617—618;
УїаШе—Ноїт. II 580—581; Рокогпу
999. — Пор. піна.
[плювачка] (іхт.) «вид білої риби
Нед; єлець, Сургіпиз аІЬигпиз; сиг
прохідний, 8а1то Іауагеіиз; білуха,
Веіріїіпаріегиз Іеисаз» Куз; — очевид-
но, пов’язане з дієсловом плювати',
мотивація назви неясна. — Див. ще
плювати.
плюгавий «непоказний, миршавий,
незначний, мізерний; огидний, мерзен-
ний, підлий», {плюга} «плюгава люди-
на Нед; некрасива, бридка жінка»,
{плюгава} «жінка підозрілої поведінки»
Пі, плюгавець «плюгава людина», плю-
гаш «тс.», плюгавиця «бридка, амо-
458
ральна жінка; гнойова муха, ЗсаіорЬа-
§а; [ящірка Нед]», {плюгавка} «тс.»
тж, плюгавість, плюгавство, плюга-
вити «робити брудним; ганьбити, пога-
нити», плюгавіти «ставати плюгавим»
СУМ, Г, паплюжий, паплюга, паплю-
жити', — р. плюгавий «плюгавий»,
бр. плюгавої, п. ріи^ахму «тс.», ч. ріои-
їіауу «повільний, закрадливий, повзу-
чий», ст. рІґПауу «тс.; брудний; дурний,
ідіотський», слц. рГиЬауу «плюгавий»; —
очевидно, псл. [ріцщауь] «плюгавий»; —
загальновизнаної етимології не має;
можливо, пов’язане з псл. рі’иіі (ріьуа-
іі) «плювати» (Фасмер III 289; Вгііск-
пег 419); зіставляється також (Масіїек
Е8ІЇС 462; Мартьінов Сл.-герм. взаи-
мод. 175) з ч. ріоиіїаіі «тягти, волочити
по землі», ріоигіїі «тс.», п. ст. [ріигус]
«тягатися; волочитися, вештатися»; не-
переконливе зіставлення з двн. Пес-
(сйо) «пляма» (Маігепаиег 13, 171), як
і з дінд. ргбкза «обприскування, кроп-
лення», ргбкзіїаууаії «щоб зрощувати»
(Вегпекег ІЕ 10, 154). — Черньїх II 45;
Виноградов Зтимология 1963, 96.
[плюгавка] (зоол.) «пуголовок»
ВеНЗн; — очевидно, результат видо-
зміни деетимологізованої назви пуголо-
вок, зближеної з основою плюгавий. —
Див. ще пуголовок.
[плюжить] «іде сильний дощ, зли-
ва» Ник, {плющить, пляжить, пля-
мить} «тс.» Ник; — очевидно, резуль-
тат контамінації основ {плюхбта] «не-
года, сніг з дощем і вітром» і {пляґа}
«мокра погода», {пляха] «тс.». — Див.
ще плюск, пляга2.
плюзйнє — див. півзен.
[плюндри] (мн.) «замшеві штани у
галицьких міщан», {плюдри} «шарова-
ри» Нед, {віплюндруватиси (-ся)} «на-
рядитися, причепуритися» МСБГ; —
бр. [плюдрьі] «штани; лахміття, по-
ганий, подраний одяг», п. рідсігу «ша-
ровари, рейтузи», [ріисіег] «тс.», п. вл.
ріисігу «шаровари», ч. заст. ріипсігу
«широкі короткі штани (до коліна)»,
слц. рі’ипсігу «тонкі полотняні штани»;
— через польське посередництво
плюндрувати
плюск
запозичено з німецької мови; нвн. Рііі-
(ІегЬозеп «шаровари», як і дат. ріисі-
сіегЬикзег «тс.», пов’язане з свн. рій-
гіегп «балакати» і нвн. ріисіегп «відста-
вати, бути просторим, бовтатися, ко-
ливатися (про одяг)», ст. «набрякати,
здуватися; надуватися», свн. ЬІобегп
«шуміти, шарудіти, дзюрчати; вирува-
ти», Ьіагіегп «тс.» звуконаслідувально-
го походження. — Шелудько 42; КісЬ-
ЬагсИ 89; 8№ IV 239; Масіїек Е53С
463; НоІиЬ—Буег 379; Кіи^е—Міїхка
555, 556.
плюндрувати «руйнувати, спусто-
шувати, нівечити, псувати», [пліндру-
вати] «грабувати, руйнувати, спусто-
шувати», ' [пліндрбвина] «пограбоване,
зруйноване, спустошене місце», ст.
плюндровати «грабувати, спустошува-
ти, розкрадати» (XVII ст.); — п. ріцгі-
гохмас «пустошити, плюндрувати», ст.
ріипсігом/ас, ріогкігоімас «тс.», ч. ріип-
сігомаї «знищувати, руйнувати по-хи-
жацькому», слц. рі’ипсігоуаі’ «нівечи-
ти»; — через польське посередництво
запозичено з німецької мови; нім. рійп-
гіегп «грабувати, розкрадати», свн. ріип-
сіегп «те.», первісно «відбирати домаш-
нє майно, речі», є похідним від ріідпсіег
«домашні речі, одяг, білизна», що виво-
диться від снідерл. ріипсіег «речі, доб-
ро; домашні речі», спорідненого з гол.
*рїипфе «одяг», рійпіе, фриз, ріище,
ріоще, ріоаще «тс.». — Шелудько 42;
Потебня РФВ 1, 263; 51. \муг. оЬсусії
579; Вгйскпег 419; НоІиЬ—Еуег 379;
К1иЄе—Міігка 556; Vгіез МЕЧ/ 532—
533; Раїк—Тогр 840—841.
плюралізм «філософське вчення,
за яким в основі світу лежать численні
самостійні духовні сутності; множин-
ність (думок, поглядів)», плюраліст
«прибічник плюралізму», плюральний
«множинний»; — р. плюралйзм, бр.
плюралізм, п. вл. ріигаїігт, ч. ріигаїіз-
тиз, слц. ріигаїігтиз, болг. плура-
лйз'ьм, схв. плуралйзам, слн. ріигаїї-
гет; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; н. Ріигаїїзтиз, англ. ріига-
Іізт, фр. ріигаїізте утворено від лат.
ріигаїіз «множинний, різноманітний»,
похідного від рІПз «більше». — СІС2
659; ССРЛЯ 9, 1468; Кораіігізкі 760—
761; НоІиЬ—Еуег 379; РЧДБЕ 567; Ву-
]акли)а 735; РгепкіїмбгІегЬисЬ 489;
КІеіп 1203; Оаигаі 568; Ч/акіе—Ноїт.
II 327—328. — Див. ще плюс.
плюс «математичний знак для по-
значення дії додавання; позитивна сто-
рона; перевага, вигода», приплюсува-
ти', — р. бр. болг. плюс, п. вл. ч. слц.
рійз, м. плус, схв. плус, слн. рійз
«тс.»; — запозичення з латинської мо-
ви; лат. рійз «більше» споріднене з гр.
тгоХис; «численний; великий, значний»,
тгХєісоу «численніший, великий», тгХєсоу
«тс.», дінд. ригйіі «багато», ав. роиги-,
дперс. раги- «тс.», дірл. іі «численний»,
гот. двн. днн. Ній «численний, багато»,
свн. уіі, нвн. уіеі, дфриз. Ееіо, їеі(е),
дангл. Ееіа, їеаіа, Ееоіа, дісл. Црі- «тс.»,
псл. *рь1пі> «повний». — СІС2 659;
Черньїх II 45; Кораіігізкі 761; НоІиЬ—
Буег 379; РЧДБЕ 568; Ву)акли]а 735;
Ч/аІсіе—Ноїт. II 322—323, 327—328.
— Див. ще повний. — Пор. плебс,
полі-.
плюск «шум від руху, падіння во-
ди, удару по поверхні води, падіння на
неї», плюскіт, [плюскбта] «тс.», плюс-
кітлйвий, плюскотливий, плюсь (виг.),
плющати «рухаючись, видавати плюс-
кіт; ударятися з плюскотом; ударами,
рухом у воді створювати плюскіт»,
плюскати «тс.; з плюскотом лити во-
ду, бризкати водою», плюскотати,
плюскотіти, плюснути «тс.; упасти з
плюскотом, з шумом», плюскатися «па-
дати з плюскотом», плюхати «з плюс-
котом падати (в що-небудь рідке); ви-
пльовувати», плюхкати «тс.; бризка-
ти», плюхатися «швидко або незграб-
но сідати, опускатися», плюхнути «тс.;
упасти з шумом; кинути з шумом (у
воду)», [плюхбта] «сніг з дощем і віт-
ром» Корз, [заплюск] (у виразі свід-
кам в очі дати з. «звинуватити в об-
мані») Ж; — р. [плюснуться] «з плюс-
котом упасти (у щось рідке); швидко
або незграбно сісти не на своє місце»,
459
плюта
плюшняк
плюхнуться «тс.», плюх (виг.), [плю-
щать] «плескати», бр. плюскаць «цмо-
кати (цілувати)», плюснуць «тс.; [ляс-
нути долонею; швидко, раптово впас-
ти]», плюсь «цмок», плюх «шльоп,
лясь», плюхаць «плюхати, плескати,
бризкати», плюхнуць «тс.; [дати ляпа-
са]», др. плюски «звук (?), плеск (?)»,
п. ріизк «плеск, плескіт, плюсь», ріиз-
кас «плескати, плюскати», ріизгіцс
«тс.», ч. [ріизкоі] «плескіт», [ріизкоіаіі]
«плескати» (про воду, дощ), слц. ріиз-
каі’ «тс.», вл. ріизк «плеск, плескіт;
ляпка, пляма», ріизкас «плескати» (про
воду), нл. ріизказ «тс.», болг. плюськ
«удар (батога)», плющя «бити, ляскати
(батогом); плескати; лопотіти на вітрі»,
м. плуска «плюхатися», плусне «плю-
хнутися», схв. плус (виг.) «лясь, бах;
плюсь», пл>уск.ати «плюскати, плеска-
ти, бризкати; виливати (воду з човна)»,
плуснути «тс.; впасти», слн. рірзк
«плюскіт», рірзкаіі «плюскати, ляска-
ти», стел, плюсіеь «шум»; — псл. рі^изкь
«тс., плюск»; — очевидно, звуконаслі-
дувальне, як і паралельне з іншим сту-
пенем вокалізму ріезк-ь «плеск»; пор.
аналогічні утворення лит. рііаизкеіі «би-
ти, ляскати (батогом), плескати (рука-
ми); плескатися (у воді)», рііаикзіі «ба-
зікати». — Фасмер ПІ 289—290; Чер-
ньїх ДІ 45—46; Вгйскпег 419; Масітек
Е34С 460—461; Зсйизіег-Зехмс 1107;
2У32 316; Ильинский ИОРЯС 20/3,
88; Мікі. ЕРУ 251; Меіііеі Еіисіез 220;
Тгаиітапп 226; Вй§а КК І 475. — Пор.
плеск.
[плюта1] «дощ, дощова погода»,
[флюта] «мокрий сніг» О, [плютить]
«іде дощ» Нед; — п. ріиіа «негода; [ка-
люжа на дворі, стояча вода; попла-
вець]», ч. слц. [рі’иіа] «дощова погода»,
нл. ст.. ріиі «повінь»; — загальноприй-
нятого пояснення не має; зіставляється
(Масітек Е34С 464)  з лат. ріий «іде
дощ»; пов’язується (Вгйскпег 419) з п.
рІисЬоіа «негода», ріизкоіа «тс.», ріиз-
кас «плюскати, плескати»; нл. ріиі ви-
водиться (ЗсЬизіег-Зехмс 1108) від нвн.
Еіиі «повінь».
460
[плюта2] (назва пса) ВеБ; — не-
ясне.
плютей — див. плутей.
[плютка] (бот.) «рід грибів іноцибе,
ІпосуЬе» (у сполученні [п. щелиста]
«вид печериці, А^агісиз гітозиз Виїї.
(ІпосуЬе)» Нед, Мак); — п. [ріиіка] «вид
сироїжки»; — неясне; можливо, пов’яза-
не з плютей «рід грибів Ріиіеиз».
[плюха] (ент.) «м’ясна муха, Загсо-
рйа^а сагпагіа к»; — очевидно, пов’я-
зане із заплювиця «тс.» (див.).
плюхати, плюхкати, плюхнути —
див. плюск.
плюца — див. плуца.
[плюцник] (бот.) «цетрарія ісланд-
ська, ісландський мох, границя, Сеїга-
гіа івіапсііса (к) АсЬ.» Мак; — похідне
утворення від [плюца] «легені»; назва
зумовлена застосуванням ісландського
моху в народній медицині для лікуван-
ня туберкульозу і коклюшу (Лік. росл.
169); пор. іншу його назву [легковець],
похідну від [легке] «легеня». — Див.
ще плуца.
плюш «схожа на оксамит тканина
з м’яким ворсом»; — р. бр. болг. плюш,
п. ріпах, заст. ріізг, ріізіа, ріізпіа, ч.
слц. ріуз, м. плиш, схв. плйш, слн.
рііз; — запозичення з німецької мови;
нвн. РІйзсЬ (РІізсЬ, Ріизз) «плюш, ок-
самитова тканина» походить від фр. ре-
ІисЬе «тс.», утвореного від фр. ст. реіи-
сЬіег «смикати, сіпати; скубти», що
зводиться до галло-ром. нар.-лат. ріїйс-
саге «позбавляти волосся», похідного
від лат. рііаге «виривати, зстригати во-
лосся», утвореного від рііиз «волос; во-
лосся»; фр. реіисйе виводиться також
(Баигаї 544) від іт. реіигго «сорт тон-
кого сукна; (букв.) волосинка, ворсин-
ка». — СІС2 659; Черньїх II 46; Фасмер
III 290; КЗСРЯ 345; Преобр. II 75; Зі.
хмуг. оЬсусЬ 582; НоІиЬ—Буег 379; Ма-
сЬек Е34С 464; БТР 594; Ву]акли]а
734; Маігепаиег 279; КІи^е—Міігка
556; Кіеіп 1203; СіатіІІзсЬе^ 691. —
Див. ще пілюля, повсть.
[плюшняк] (бот.) «куга озерна,
ЗсЬоепорІесіиз раНизігіз» Л, Нед; — р.
плющ
плющух
[плюшник] «вид лепешняку, (Зіусегіа
зресіаЬіііз»; — результат видозміни на-
зви лепешняк «(Зіусегіа К. Вг.; лепеха,
Асогиз саіатиз к», похідної від лепе-
ха1 (див.).
плющ (бот.) «прочитан, Небега
к»; — р. плющ, бр. плюшч, полаб.
рГаизі’ (рГаизі’а), схв. пльушт, слн.
рійзс «тс.>>; — псл. [р!]изсь] «плющ,
прочитан», пов’язане з рГиіі (ріьуаіі)
«плювати», паралельне псл. [ЬЦизсь]
«плющ, Несіега Ьеііх Ь.» від Ьіьуаіі,
Ь1]и]<? «блювати, блюю»; назви зумовле-
ні блювотними властивостями, непри-
ємним смаком ягід плюща; сумнівне зі-
ставлення плющ з лтс. ріаизказ «лу-
па», схв. пльуске «висип», лит. ріизкоз
«пасмо волосся», норв. [Пизіг] «скалка,
лупа», [Пиз, їіизк] «тс.» (Вй^а КК II
518; Вресілі 117—118) або з дінд. рис-
сііай «хвіст; прут, лозина» (АдтеІІ 2иг
ЬзІ. Еаиі^езсії. 35). — Шамота 141;
Фасмер III 290—291; Черньїх II 46; Ро-
Іагізкі—Зекпегї 112; СимоновиЬ 223—
224; Мікі. ЕА¥ 251; Вегпекег ІЕ 10,
151. — Див. ще плювати. — Пор.
блющ.
[плющай] (бот.) «лепеха, аїр, Асо-
гиз к» Л; — бр. плюшчай «їжача го-
лівка, Зраг^апіит к», п. [ріизхсха]] «ле-
пеха звичайна, Асогиз саіатиз к»; —
пов’язане з плющити «робити плос-
ким, роздавлювати»; назва зумовлена
тим, що цвітяне стебло у лепехи силь-
но сплющене (Флора III 6; Вісюліна:—
Клоков 83—84; Нейштадт 145—147;
СимоновиЬ 9). — Див. ще плющити.
плющити «натискаючи, роздавлю-
вати, робити плоским; закривати, за-
плющувати (очі)», [плюскач] «стручок
гороху, в якому ледь з’явилася зав'язь;
плюскле зерно» Л, [плюща] «блощиця»
О, плющильник «робітник, що займа-
ється плющенням», плющильня «при-
міщення, де відбувається плющення»,
[плюскатий] «плоский, рівний» Нед,
[плюскай] «тс.», плюсклий «тс., сплю-
щений; порожній, дірчастий всередині
(про плоди); [незрілий, нестиглий Нед]»,
[плюсковатий] «плоский, сплющений,
із зморшками», [прйплюсток] «надто
плоский дах» Нед, [сплюскли] «сплюс-
нутий, плоский» Л; — р. плющить
«робити плоским», [плюснуть] «тс.»,
бр. плюшчьщь «плющити», [плюскаць]
«заплющувати (очі)», [пліщиць] «сплю-
щувати», п. ріизкхуа «блощиця»; — псл.
[ріщзк- (р1]изі-)] «робити плоским», по-
в’язане чергуванням голосних з ріозк-ь
«плоский»; — можливо, споріднене з
лит. ріаизка «велика лучина, тріска,
скалка», рііаизке «тс.», рііаизка «полі-
но, плаха, колода», лтс. ріаикзіа «доло-
ня», ріаизіа «тс.». — Фасмер III 289,
291; Преобр. II 83; Мікі. Е№ 250—251;
Брандт РФВ 18, 22; Вй^а КК II 301;
МйЬІ.—Епсіг. III 325.
[плющіти] «сочитися, просочувати-
ся» Ме, [плюща] «злива, заливний
дощ», [сплюща] «тс.»; — р. [плющать]
«(про дощ); текти струменем», бр.
[плюшчзць] «періщити (про дощ); тек-
ти цівкою (про кров)», [плющить,
плющьщь] «тс.», [плюхчиць] «литися,
періщити» (про дощ), плюхаць «тс.»,
п. ріизгсгес «тс.; цебеніти, юшити (про
кров)», слц. рі’изі’ «погана погода (з
дощами)», [рІ’изі’ауа] «тс.», рі’изі’аі’
«сильно лити, періщити (про дощ);
швидко текти (про кров)», болг. [плю-
ща] (про дощ), схв. плзускати «лити,
періщити» (про дощ), пльуштати «тс.»,
пльусак «злива, заливний дощ»; —
псл. [рЦизс- (< *р!]изк]-)] «швидко тек-
ти; сильно лити, періщити» (про дощ),
не зовсім ясне; можливо, результат кон-
тамінації звуконаслідувального рЦизк-ь
«шум; плюск» і [рЦиіа] «злива, негода,
дощова пора»; пор. лтс. ріїкзкеі «стука-
ти» (про дощові краплі), лит. рііикаіа
«рідке болото». — Пор. блюхавйна,
плюск, плюта1.
[плющух] (орн.) «звичайна оляпка,
Сіпсіиз сіпсіиз Б. (Сіпсіиз ациаіісиз Б.
(ВгеЬт.)» Нед; ’— п. ріизгсг, вл. рійзс
(з п.) «тс.»; — похідне утворення від
плюскати (при падінні у воду); назва
зумовлена тим, що цей птах з плюском
пірнає під воду за комахами та інши-
ми безхребетними (Воїнств.—Кіст. 333;
461
плявдувати
пляма
Страутман 167). — IV 242; ВсЬцз-
ієг-8єу/с 1108. — Див. ще плюск.
[плявдувати] «йти на користь Нед;
допомагати О», [пляйдувати] «тс.» Ба,
[плявдівкйй] «ефективний» (про ліки)
О, [плявдівнйй] «тс.» О; — запозичен-
ня з польської мови; п. [ріашіоу/ас]
«іти на користь, допомагати» є, очевид-
но, результатом видозміни слова [ріа-
£ОАмас] «тс.», зближеного з аріансіОАмас
«аплодувати, схвалювати». — Див. ще
аплодувати, плягувати.
[плявужити] «іти (про сильний дощ
і мокрий сніг)» ЛексПол; — очевидно,
афективне утворення; можливо, по-
в’язане з [пляґа^] «дуже сира погода».
[плита1] «лихо, злидні Пі; кара,
удар, мука Бі», ст. плякга (XVII ст.)
«тс.»; — бр. [пляга] «удар різками або
батогом; кара, стихійне лихо», п. р!а§а
«удар, тілесна кара, поразка; лихо, го-
ре; мука; Божа кара; (заст.) рана; (мн.)
побої», ч. [рі’а^а] «страждання, мука»,
[Ла^а], слц. рііа^а, вл. ст. нл. ріо^а
«тс.», ріо^ОАмаз «мучити», м. [плага]
«рана»; — через польську і німецьку
мови (н. Р!а§е «мука, лихо») запозиче-
но з латинської; лат. ріа^а «удар, втра-
та, шкода', збиток; лихо, нещастя» по-
в’язане з ріап^еге «ударяти, бити; шу-
міти», спорідненим з псл. ріакаіі, укр.
плакати. — Вгйскпег 416; МасЬек
Е84С 453; 8сЬизіег-8еАмс 1105; ШаІ-
сіе—Ноїт. II 315—316. — Див. ще
плакати.
[плита2] «мокра погода» О, [пляха]
«дуже сира погода, сльота» ЛексПол,
[фльбґа] «сльота; злива» О; — бр.
пляга «сльота, мокра погода»; — запо-
зичення з польської мови; — п. [ріа^а]
«сльота, злива, мокротеча, тривала не-
года; заливний дощ», давніше Па^а
«злива; сльота; гроза, буря» виводить-
ся від'нн. Р!а§е «гроза, буря, шторм»;
укр. [пляха] може бути зіставлене з п.
ріисЬа «негода»; пор. також слн. рібЬа
«злива». — Вгйскпег 123; 8\¥ І 750, IV
219.
[плягувати] «йти на користь, бути
корисним» Нед; — запозичення з поль-
462
ської мови; п. [ріа^оу/ас] «догоджати,
бути вигідним, сприяти, служити; йти
на користь; подобатися, припасти до
смаку», як і слц. [рі’а^ауаі’] «годувати;
плекати», [рі’а^аі’] «тс.», пов’язане з
ріеД§поу/ас «доглядати, вирощувати,
плекати», ріеі^^ОАмас, ріеіе^ОАмас «тс.»,
які зводяться до нвн. рПе^еп «догляда-
ти, піклуватися», двн. ріе^ап «тс.»,
спорідненого з дфриз. ріе «небезпека;
піклування»; менш обґрунтоване пов’я-
зання (8\¥ IV 219) з п. [р!акоу/ас] «по-
добатися, бути вигідним, догоджати»,
лат. ріасеге «подобатися». — Вгйскпег
408, 417; Кіи^е—Міігка 544.
пляж, пляжник, пляжитися; — р.
бр. пляж, п. ріага, ч. слц. ріаг, болг.
плаж, м. плажа, схв. плажа, слн.
ріага; — запозичення з французької
мови; фр. ріа^е «пляж, узбережжя, уз-
мор’я» походить від іт. ріа^іа «пляж,
узбережжя; косогір, схил», яке через
нар.-лат. ріа^іа «сторона, бік; морський
берег, узбережжя» зводиться до лат.
ріа^а «простір; країна, сторона; зона»,
спорідненого з гр. тгАауо^ «сторона,
бік», ігєАауос; «море, відкритий морсь-
кий простір», можливо, генетично по-
в’язаними з псл. ро]]Є, укр. поле. —
СІС2 659; Фасмер III 291; Черньїх II
46; 81. у/уг. оЬсусЬ 579; НоІиЬ—Буег
376; МасЬек Е84С 457; РЧДБЕ 562;
Ву]акли(а 727; ОатііізсЬе^ 699; Паигаі
563; Мезііса 1181; ХМаісіе—Ноїт. II
314. — Пор. поле.
ПЛЯЖИТЬ — див. плюжить.
[пляжка] «посягання» Пі; — запо-
зичення з румунської мови; рум. ріеаз-
са «мародерство, грабіж» походить від
схв. поьачка «грабїж». — Див. ще плі-
шити1.
[плям] (вигук,1 що передає плямкан-
ня губами), плямкати; — р. [плям-
кать]; — звуконаслідувальне утворен-
ня. — Фасмер III 291.
пляма, [плямина] «пляма», [пля-
мий] «плямистий» ' Нед, плямистий,
[плямовйтий], плямуватий «тс.», пля-
мити, плямитися «виступати пляма-
ми», пляміти «виділятися, виднітися
плямка
пляскати
плямою», плямувати, поплямлений
«забруднений», сплямлений «тс.»; —
бр. пляма, ч. ст. ріата, ріата; — оче-
видно, запозичення з польської мови;
п. ріата «пляма; цятка, крапка; місце
іншого кольору на шерсті тварини;
чорна тріщина, подряпина, щілина на
залізі від поганого кування» є резуль-
татом видозміни ст. ріала «пляма, цят-
ка (на хутрі, шерсті)», спорідненого з
ч. слц. [ріепа] «дефект у залізі», укр.
плена «тріщина у металі». — Фасмер
III 278, 279; Вгйскпег 417; МасЬек
Е85С 454; Мікі. Е\¥ 250. — Див. ще
плена.
[плямка] «клямка», [плямчук] «за-
щіпка кришки люльки», [плямкать]
«стукати клямкою» До; — р. [плямка]
«клямка»; — результат видозміни де-
етимологізованого іменника клямка,
зближеного з плямкати «цямкати». —
Див. ще клямка. — Пор. плям.
[плямник] (ент.) «вид п’ядениці,
2егепе» Нед; — похідне утворення від
пляма] назва зумовлена, очевидно,
характером забарвлення метелика. —
Див. ще пляма.
плямчук — див. плямка.
[плянтро] «поверх, ярус; трибуна;
горище, під» Нед, [пльонтро] «тс.»
Мікі. Е\¥, [пльондр] «поверх», [пльбнд-
ри] «поперечні балки (у хаті)», [пльон-
дрбваний] «у декілька поверхів»; —
видозмінене запозичення з польської
мови; п. рі^іго (ріц,1го) «поверх» спорід-
нене з укр. [п’ятра] (мн.) «полиці для
готового посуду (у гончарів)». — РісЬ-
ИагсЬ 89; Фасмер III 425—426; Вгйск-
пег 412—413. — Див. ще п’ятра.
[пляпля] «плетуха, балакуха, цоко-
туха» Нед; — п. ст. ріаріас «базіка-
ти»; — звуконаслідувальне утворення;
пор. Вл. ріатрас, нл. ріатраз, болг.
плямпам «тс.», укр. ляп-ляп (про
ляпання язиком).
[пляс] «танець» Нед, [плясавиця]
«танцівниця» Бі, [плясовйця] «танцю-
вальна забава» Нед, [плясати] «танцю-
вати, починати танець» Нед, [плісати]
«тс.» Нед, ВеЛ, [плясу (дати)] «драла
дати» Л; — р. пляс «танець», пля-
сать, др. плясь, плясати, п. рі^зас
«водити танок», рі^зас, ст. ріазас «тс.,
танцювати», ч. ріез «великий танцю-
вальний вечір», ріезаїі «радіти, святку-
вати; відвідувати бали; (заст.) танцюва-
ти, плигати», слц. ріез «великий тан-
цювальний вечір», рІезаї’ «радіти, свят-
кувати; [розважатися на балу]», полаб.
рї’рзаі «танцювати», болг. [плеша]
«тс.», схв. плес «танець; танок, танці;
бал», плесати «танцювати; (заст.) топ-
тати, м’яти», слн. ріез «танець», ріезаіі
«танцювати», стел, пдасатн «тс.»; —
псл. рі^заїі «плигати, танцювати; раді-
ти»; — споріднене з лит. [рі^зїі] «шумі-
ти, бушувати», ст. ріепзїі «танцювати,
радіти, торжествувати», рідзіі «шуміти,
шелестіти; шарудіти», дальші зв’язки
яких непевні; гот. р]іпз]’ап «танцювати»
запозичено від слов’ян; сумнівне пов’я-
зання з псл. ріезк- (*р!езк-) «плеск»
(Вгйскпег 417; К2 45, 323; НоІиЬ—
Кор. 277) і лит. разіГіпкзтіпН «бавити-
ся, розважатися» (МасЬек Е85С 458). —
Фасмер—Трубачев III 291—292; Чер-
ньїх II 46; Преобр. II 83—84; НоІиЬ—
Буег 377; Младенов 429; 8кок II 681 —
682; 2У82 317; Мікі. Е\¥ 249; ТгаиТ
гпапп 225; Егаепкеї 619—620; ВресЬї
К2 57, 158—159; НЬІепЬеск АІВІРЬ 16,
375; НІН РВгВ 23, 336.
плясканка, плясканя, пляскач-
ка — див. плескач.
[пляскати] «плескати», [пляскан-
ка] «грудка розм’якшеної руками гли-
ни» Нед, [пляскач] «удар, ляпанець»,
[фляск] «плеск» Шейк, . [фляскати]
«плескати» Нед, [фляцкати] «бити до-
лонею з ляскотом»; — бр. пляскаць
«бити, плескати; ляскати, бити в доло-
ні, базікати, говорити дурниці», пляск
«плескання, плескіт», п. ріазк «плескіт,
плеск», ріазкас «шльопати, ляскати (в
долоні); плескати; упасти», ч. [ріазкаї]
«плескати (про воду, дощ; прапори);
бити з ляскотом; базікати», слц. рі’азк-
пйР «ляснути чим-небудь плоским;
упасти (у болото, калюжу)», нл. ріаз-
каз «полоскати», болг. пляс «шльоп,
463
пляскури
пневматика
ПЛЮСЬ, ЛЯСЬ», р.-ЦСЛ. ПДАСК’Ь «плеск,
аплодисменти»; — псл. ріфазкаії «пляс-
кати», звуконаслідувальне утворення,
паралельне до ріезкаіі «плескати», рір-
зкаіі «плюскати»; пор. аналогічні звуко-
наслідувальні утворення: лит. ріазкиоїі
«ляскати (в долоні)», лтс. ріазкаїа
«лясь, шльоп», ріакзеі «плескати, ляс-
кати». — Фасмер III 279; Зсіїизіег-
5е\сс 1097, 1101; Младенов 429; Мікі.
Е\У 251; Ульянов РФВ 20, 28; Егаепкеї
601—602; МйЬІ.—Епсіг. III 325. —
Пор. плеск, плюск.
[пляскури] (бот.) «чоловічі росли-
ни конопель, СаппаЬіз заііма тазспі»
Мак; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; пор. п. [ріазкип] «плос-
кінь», [ріазкиг] «ячмінь дворядний» (з
плоским колоском), які відповідають
основі укр. плоск-. — Див. ще пло-
скінь. — Пор. пласкач.
[пляха] «пляма» ВеУг; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
ст. Пакі (ЇІекі) «плями», як і ч. Пек
«пляма, [латка, місце]», походить від
свн. уієс (нвн. Ріеск) «пляма; шматок,
шматок матерії, кусок землі, місце;
шматок розрізаних нутрощів», спорід-
неного з дісл. Пеккг «пляма іншого ко-
льору» і, можливо, з лат. ріа^а «місце-
вість», ріап^еге «ударяти», псл. ріакаіі,
укр. плакати; за іншим тлумаченням
(АУаІсіе—Ноіш. II 314), германське сло-
во зводиться до лат. ріа^а як запози-
чення, а ріа^а з ріап^еге генетично не
пов’язане. — Біадмзкі І 231; Вгйскпег
123; Кіи^е—Міїгка 203.
[пляцати] «чмокати, плямкати, жва-
кати; цямкати (про свиню, порося)»
ВеБ, [пляцкати] «тс.» ВеНЗн; — зву-
конаслідувальне утворення, очевидно,
не пов’язане з ч. ріасаіі «хлопати,
плескати (руками по воді); верзти».
[пляцик] «хлібинка, випечена в
певній формі з доброякісної муки; пас-
ка» Ва, [плецик] «коржик з борошна в
суміші з макухою, картоплею» Мо,
[пляцек] «млинець з потертої або гни-
лої картоплі; оладка» ЛексПол, [пля-
цок] «тс. ЛексПол; низької якості
464
корж, перепічка Ме; плоска глевка хлі-
бина Па; коржик, оладка Нед»; — п.
ріасек «коржик; солодкий пиріг; весіль-
ний коровай», [ріесак] «тс.», ч. [ріасек]
«печена або смажена страва з тіста»,
ріаска «тс.», слц. ріаска «поганий кор-
жик», вл. ріаск «цукерка, карамелька»; —
очевидно, через польське і через чесь-
ке посередництво запозичено з німець-
кої мови; н. Ріаїг «тонке тістечко, пе-
чиво; пиріг» пов’язується з Гіасізе]
«оладка, коржик», похідним від імен-
ника Ріасіеп «тс.», спорідненого із сні-
дерл. уіасіе «коржик», сангл. Паре
«тс.», гр. тглатіД «широкий», лит. рІа-
Н15 «тс.»,„псл. ріазіїь «пласт». — Ма-
сіїек Е84С 453; НоіиЬ—Буег 374; Кіи-
§е—Міїгка 201, 554—555. — Див. ще
пласт, плбскйй.
пляшка, [пляха] «велика пляш-
ка» Г, Пі, пляшкар, [плящйна] «неве-
лика пляшка», [фляша, фляшка, фля-
щйна, ляшка Ж, лашка Ж]; — бр.
пляшка; — запозичення з польської
мови; п. Пазга «велика пляшка», Пазг-
ка «пляшка», Пазгсгупа «пляшечка»,
як і ч. Пазе «пляшка», Пазка, слц. П’а-
за, П’азка, вл. Ьіеза, Ьіезка, схв. фла-
ша, слн. Паза «тс.», походять від нвн.
Еіазсіїе «пляшка», яке зводиться до
двн. Пазка, спорідненого з дісл. шв.
норв. Пазка, дангл. Пазсе, Пахе, англ.
Пазк, лат. ріесіо «плету», псл. ріеір
(< ’^ріекіср) «тс.». — Москаленко УІЛ
14; Шелудько 42; Кірагзку 6 БО 128;
Біа^/зкі І 231; Масіїек Е54С 144; Кіи-
£е—Міїгка 201—202. — Див. ще плес-
ти. — Пор. фляга.
[пляшувати] (у чинбарів) «міздри-
ти, обчищати овчйну від міздрі»; —
неясне.
пневматика «розділ фізики, який
вивчає газоподібні тіла; • сукупність
пристроїв, механізмів, які приводяться
в дію стисненим повітрям», пневма-
тик «пристрій, механізм для стиснен-
ня або розрідження повітря», пнев-
матник «робітник, який користується
пневматичними інструментами», пнев-
матйчний; — р. болг. пневматика,
пневмонія
побережник
бр. пнеуматьїка, п. рпеишаїука «тс.»,
ч. рпеитаііка «автопокришка; пневма-
тична система», слц. рпеитаїіка «авто-
покришка», вл. рпешпаїіка «пневмати-
ка», м. пнеуматичен «пневматичний»,
схв. пнеуматичан «тс.», слн. рпемтаїі-
ка «шина»; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; англ. рпеитаНс «пнев-
матичний», фр. рпеитаНцие «тс., повіт-
ряний; пневматика», н. Рпеитаїік «пнев-
матика». утворені на базі лат. рпеигпаН-
сиз «пневматичний, який діє за допо-
могою стисненого повітря», що похо-
дить від гр. ттоцатіибс «повітряний,
дихальний; наповнений газами», пов’я-
заного з тгмєбца «подув, вітер; дихан-
ня», тгуєш «дую, вію, дихаю», тгуєісо
«тс.» звуконаслідувального походжен-
ня. — СІС2 659; ССРЛЯ 9, 1480; Кора-
Іігізкі 761—762; НоІиЬ—Буег 379; РЧДБЕ
568; Ву]акли]а 736; КІеіп 1204—1205;
Паигаі 568; ЕгешсідмбгіегЬисй 489;
Ргізк II 566—567.
пневмонія «запалення легень», пнев-
монічний; — р. пневмонйя, бр. пнеу-
манія, п. рпеишопіа, ч. рпеитопіе, слц.
рпеитбпіа, вл. рпеитопі]а, болг. пнев-
мбния, м. пнеумони]а, схв. пнеумбни-
]'а, слн. рпеутопі]а «тс.»; — назва, за-
своєна з новолатинської наукової мови;
нлат. рпеишопіа «пневмонія» утворено
на базі гр. тп'єицоуіа «легенева хворо-
ба», похідного від іменника лл'єбцсоу
«легеня», що є результатом видозміни
деетимологізованого тгАєирсоу «тс.»,
зближеного з тгуєбра «подув, дихан-
ня». — СІС2 660; ССРЛЯ 9, 1481; Кора-
Іігізкі 762; НоІиЬ—Буег 379; Ву]акли-
]а 737; КІеіп 1205; Паигаї 568; Ргізк II
565—566. — Див. ще плуца, пневма-
тика.
[пнура] «дика свиня» Нед, Пі,
[понура] «свиня»; — не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни імен-
ника кнур «кабан», зближеного з по-
нурий.
пнути, пнутися, пняти — див.
п’ястй.
по, по-; — р. бр. др. болг. м. схв.
по, по-, бр. па, па-, п. ч. слц. вл. нл.
слн. ро, ро-, ч. рй-, полаб. рй, ри-, схв.
по, по-, стсл. по, по-; — псл. ро, ро-,
пов’язане чергуванням голосних з ра-
«па-»; — споріднене з лит. ра- «по-»,
рб- «тс.», лтс. ра «під, через, пере-,
на», прус, ра- «по-», ро-, лат. ро- «тс.,
пере-», ав. ра- «від, геть», алб. ра «без,
знову», хет. ре «туди», а також з більш
віддаленими гр. атгб «від», єтгі «на»,
дінд. ара «геть, назад», арі «теж, та-
кож; до цього»; частково пов’язане з
іє. *роз «після, потім, слідом», до якого
зводиться й псл. *рогйь «пізній». —
Фасмер III 292—293; Черньїх II 46—
47; Вгйскпег 423; 8кок II 692—693;
МасЬек Е84С 465; Младенов 432; Е885
81. £Г. І 178—191; Мікі. Е\¥ 253; Ког-
\мабом/зкі К8! 2, 94; Меіііеї Еїибез
155; Тгаиїшапп 203; Зндзелин СБЗ
199; ЛП І 141 — 142, II 71—72; Кагиііз
II 5; МііЬІ.—Епбг. III 1; Егпоиї—МеіІІеі
916; ПЬІепЬеск 161; Ргізк І 122, 535;
Озїеп-Заскеп АІЗІРЬ 32, 126; \¥а!бе—
Ноїт. І 2; Рокоту 841. — Пор. па-,
ПІЗНІЙ.
[побалазувати] «забруднити (паль-
цями)»; — неясне; можливо, афектив-
не утворення.
[побаяти] «втихомирити (дити-
ну)» О; — пов’язане з [баяти] «розпо-
відати», бай-бай (приспів колискової
пісні). — Див. ще баяти.
[побердитися] «поталанити, поща-
стити»; — неясне.
побережник1 (орн.) «Саіібгіз (птах
з роду куликів); [грязьовик, Ьітісоїа
Гаїсіпеїіиз Шарл]»; — р. [побережник]
«річковий, береговий кулик»; — похід-
не утворення від берег; зумовлене тим,
що ці птахи, як і інші куликові, зустрі-
чаються по узбережжях великих річок,
озер і морів (Воїнств.—Кіст. 66—69,
71, 336; Шарл. 14, 15, 17, 22, 29; Пти-
цьі СССР 215, 235—247). — Булахов-
ський Вибр. пр. III.227. — Див. ще бе-
рег.
[побережник2] «лісовий сторож,
лісник» Г, О, [попережнйк] «тс.», [по-
бережнйчити] «бути лісником»; — по-
в’язане з берегти (див.).
465
побережниця
повелйка
побережниця (бот.) «Бйогеїіа Б.
(Вег£.)»; — р. прибрежник, бр. прьі-
бярджнік «тс.»; — похідне утворення
від берег, можливо, калька наукової
назви цієї рослини лат. ІИогеІІа, пов’я-
заної з лат. Іїїиз «берег, узбережжя»;
назва зумовлена тим., що побережниця
росте по берегах річок І озер, іноді
просто біля берега у воді (Федченко—
Флеров 903; Симоновий 278). — Див.
ще берег.
[побирячити] «побруднити калом»
(про овець та зайців) О; — пов’язане з
[беркати] «заляпувати, задрипувати»
(див.).
пббит — див. бйти2.
побіда «перемога, [біда, горе Нед]»,
[побідйтель] «переможець» Нед, по-
будник «тс.», побіджати «перемагати»
Куз, побіждати «тс.»; — р. болг. по-
беда, др. побіда «перемога, війна»,
м. победа, схв. победа, цсл. стел, ло-
бода «тс.»; — пізнє псл. роЬесіа «тс.,
війна; біда», пов’язане з роЬесіііі
«скривдити», Ьесіа «біда». — Фасмер
III 293; Младенов 432; Брандт РФВ 21,
209; Ляпунов ИОРЯС 31, 37; Вегп. І
54; Вог\уас1о\узкі К51 2, 107. — Див.
ще біда1.
побідйт «металокерамічний твер-
дий сплав»; — бр. пабядзіт «тс.»; —
запозичення з російської мови; р. побе-
дйт «тс.» утворено в 1929 р. від імен-
ника победа «перемога». — УРЕ 11,
269; БСЗ 33, 332. — Див. ще побіда.
[побідник] (бот.) «цибуля перемо-
жна, АІІіигп УІсіогіаІе Б.» Нед, Мак; —
неповна калька другого компонента
наукової назви лат. УІсіогіаіе, букв, «пе-
реможне», похідної від іменника уісіб-
гіа «перемога, побіда»; назва, можливо,
зумовлена цілющими лікарськими влас-
тивостями рослини, яку вживають про-
ти укусів змії (Флора III 120, 122; Ві-
сюліна—Клоков 71—72; Нейштадт 157—
160; Симоновий. 20—22). — ВеНЗн 37;
Дворецкий—Корольков 931. — Див. ще
побіда.
[побірнйці] (бот.) «плоскінь, Сап-
паЬіз заііуа шазсиіа»; — похідне утво-
466
рення від побрати «вирвати, висмика-
ти (льон, коноплі)»; назва зумовлена
тим, що плоскінь вибирають з-поміж
матірки, яка ще залишається в ґрунті
(Флора IV 158; Вісюліна—Клоков 136;
Нейштадт 201—202). — Див. ще бра-
ти.
[побічка] «печінка бичка (риби)»
Берл, Мо; — неясне.
побороднйк — див. пабородник.
[пбборсень] «посторонок»; — не
зовсім ясне; можливо, пов’язане з
[бдреати] «низати, силяти, затягувати,
шнурувати» (пор.).
[побрйндзати] «побрести»; — оче-
видно, пов’язане з [брендати] «броди-
ти, вештатися» (див.).
[побронйти] «не вродитися, не вда-
тися» (про с.-г. культури) О; — не-
ясне.
[побрукатися] «поборсатися»; —
очевидно, пов’язане з [брукати] «бруд-
нити, мазати» (див.).
[повала] «стеля; горище О», [пова-
ляна] «стеля» Г, Нед, О, [повалйня]
«тс.» О, [поваляний] «розташований
на стелі» О; — ч. [роуа!] «стеля; балка
в стелі», слц. роуаїа «горище; стеля»,
[роуа!] «тс.»; — вважається (Дзендзе-
лівський УЗЛП 106—107) запозичен-
ням з польської мови; п. роу/аіа «сте-
ля; накат», [роАмаї] «тс.» є похідним від
ст. роАмаіас «завалювати, накочувати»,
пов’язаного з Амаііс «валити; (ст.) коти-
ти», якому відповідає укр. валити. —
Вгйскпег 599—600. — Див. ще валй-
ти.
[пбвгар] «капюшон; той, хто носить
капюшон Нед; потвора, виродок О»,
[повґарь] «хлоп’я» О; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з уг. роідаг ([рои^аг])
«громадянин; (іст.) міщанин»; пор. слц.
рої^аг «громадський слуга, поліцай,
наглядач» (з уг.)..
[повелйка] (бот.) «березка, Сопуоі-
уиіиз Б.; повитиця,' Сизсиіа Б.» Нед,
[повилйця] «тс.» Нед, [повелиця] «по-
витиця» Мак, [повилика Мак, повіли-
ця Пі, поливика Мак] «тс.», [повилю-
ха] «березка» Нед, Мак; — р. повили-
повережіня
повйдло
ка «повитиця; [березка; плющ, Небе-
са]», [повелика] «повитиця», бр. [паві-
ліца] «тс.; березка»; — похідні утво-
рення від вити, в'ю, паралельні до по-
витиця. — Шамота 115. — Див. ще
вйтень, вйти1.
[повережіня] «картоплиння, стебли-
на картоплі разом з листям» ВеУг; —
пов’язане з [павороз] «вусик витких
рослин», [ворожіля] «підземні частини
картоплі; картоплиння» (див.).
повересло, повереселе, повересі-
ля — див. перевесло.
[поверн] «вороття» Нед, [повірник]
«пасовисько, на яке вівці виганяються
повторно (на ніч)» Нед; — похідні ут-
ворення від повернути. — Див. ще
вертіти.
[поверховиця] (іхт.) «верховодка,
АІЬигпиз аІЬигпиз Б. Нед; Азріиз Іисі-
биз»; — похідне утворення від верх;
назва зумовлена тим, що ці риби вліт-
ку тримаються біля поверхні води. —
Маркевич—Короткий 97—98, 116. —
Див. ще верх. — Пор. верховодка1.
[повз1] (бот.) «багатоніжка, Роіуро-
біит Б.» Нед, [повзунка] «тс.» Мак; —
похідне утворення від повзти; назва
зумовлена тим, що багатоніжка має
повзучий корінь.
повз2 «мимо», [пбуз] «тс.», [поз]
«тс.; біля», [пос] «повз, крізь» ЛЧерк,
[попівз] «повз» Нед; — бр. пауз «ми-
мо, вздовж»; — складний прийменник,
результат стягнення прийменників по і
[уз] «біля, при, повз». — Мельничук
СМ III 127, 151. — Див. ще по, уз.
повзик (орн.) «ВіЧа еигораеа Б.»,
[повзун] Нед, Шарл, поповзень УРЕ,
Нед «тс.»; — р. пбползень, бр. попа-
узень «тс.»; — похідне утворення від
повзти; назва зумовлена тим, що пов-
зик дуже добре лазить по деревах
уверх і вниз головою (Воїнств.—Кіст.
280; Страутман 131; Птицьі СССР
527). — Булаховський Вибр. пр. III
221. — Див. ще повзтй.
пбвзина, пбвзняк — див. півзен.
повзтй, повзати, [повзало] «зсув»
ВеНЗн, [повзач] «пролаза, пройда; під-
лесник; підлабузник» Нед, повзун «тс.
Куз; той, хто повзає; деталь механізму,
яка повзає», повзунець «народний та-
нець, у якому більшість па виконуєть-
ся на зігнутих ногах; па в танці», пов-
зунки «одяг для немовлят», повзунок
«дитина, яка ще не вміє ходити; (тех.)
повзун», повзуха «та, що повзає», пов-
зучий, [повзущий] «повзучий» Нед,
повзком «поповзом, повзучи» СУМ,
Пі, оповз «зсув», оповзень «тс.», по-
повз «рух або перехід, зроблений пов-
зучи», пбповза «поповзом», пбповзки,
поповзом «тс.», [прйповзком] «підпов-
заючи» Нед, [спбвзнути] «сплинути,
зникнути» Нед; — р. ползтй, пблзать,
бр. паузці, пбузаць, др. п'ьлзти «повз-
ти, танути, розтоплюватися», п'ьлзати
«повзати», п. реігас «тс.», ч. [рігку]
«слизький», болг. тьлзя «повзу», м.
ползи «повзе», схв. пузити, пузати,
слн. роігеіі «повзати», ріегаїі «дертися
вгору, лізти, лазити», стсл. пд’ьзатн
«повзати», пд^зАТн «тс.»; — псл. *рь!г-
Н, *рь1гаіі, *ре1гВ, *реІгаВ «повзти, по-
взати», пов’язане чергуванням голос-
них з *ро!гг> «полоз»; — очевидно, спо-
ріднене з двн. іоі^еп «іти слідом», днн.
Іо]£оп, дангл. іоі^іап, їуі^ап, пгерм.
*їоІ£-, *ІиІ£- «тс.», можливо, також
кельт. *оІ£- «слід, іти слідом»; іє.
*реІ£’Ь-/роІ£’Ь-/рІ£’Ь- «ковзати, повз-
ти», співвідносне з *реік-/роїк- «по-
вертати, обертати». — Фасмер III 309;
Черньїх II 51; Преобр. II 92—93; Вгііск-
пег 402; МасЬек Е83С 456; НоіиЬ—
Кор. 277; Младенов 537—538; Мікі.
Е\У 237; Тгаиітапп 218; Аникин Зти-
мология 1980, 41-7-49; 1981, 131 —
140. — Пор. полоз, полоса1.
повйдло, [павйдло] «повидло», [по-
вила] «тс.» Нед, [повидлянка\ «страва
з повидла», [повилянка] «тс.» Нед; —
р. повйдло, повидла, бр. павідла; —
запозичення з польської мови; п. ро-
Амібіа «повидло», як. і ч. роуісіїа «тс.»,
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Вгйскпег 433) з п. дміс
«вити, крутити»; виводиться (МасЬек
Е85С 476—477) від кореня іє. *реиа-
467
повйж
повісмо
«чистити» > «цідити» (пор. дінд. раУІІ-
га- «чистий», лат. рйгиз «тс.»). — Зііе-
уєіоу НізЕ ркопоі. 80; Черньїх II 47;
Фасмер—Трубачев 294.
[повйж] «вище, зверху, зверх, на-
горі Нед», [повйжше] «зверх» Нед; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. родууг «вище», роїмуге] «тс.» ро-
імугзгу «вищезгаданий» є результатом
видозміни давнішого роїмузге «вище»,
що складається з прийменника ро «по»
і прислівника імузге, пов’язаного з прик-
метником Амузг(зг)у «вищий»; видозмі-
на зумовлена аналогією до основи
пігзгу «нижчий». — Вгйскпег 639. —
Див. ще вись, по.
повилика, повилйця, повилюха —
див. повелйка.
[повинути] «наринути, нахлину-
ти»; — не зовсім ясне; можливо, ре-
зультат видозміни слів [полинути]
«полетіти», полинути «потекти» з вла-
стивою західним говорам заміною л на
В (у).
[повиншивляти] «повитягати, по-
виймати» Мо; — неясне.
повинь — див. полйн.
повитйця (бот.) «Сизсиїа Б.; [берез-
ка польова, Сопуоіуиіиз агуепзіз Б,.]»,
[поватиця] «березка польова», [пови-
тель] «повитиця чебрецева, Сизсиїа
ерйЬушиш Мигг.» Мак, [повитниця,
повитуха] «тс.», [повій] «березка по-
льова; іпомея, кручені паничі, Іротоеа
Б.» тж, [повійка] «тс.; повитиця льоно-
ва, Сизсиїа еріііпиш \¥еійе Мак;
плющ, Несіега Неііх Б.», [пові'йник] «бе-
резка польова Нед, Мак; повитиця че-
брецева Мак», [повітйця] «повитиця»,
[привйтиця] «тс.» Куз, [привитйця]
«повитиця одностовпчикова, Сизсиїа
шопо^упа Уакі.» Нед, [привітиця] «тс.»,
[привйтниця] «повитиця чебрецева,
Сизсиіа еріДіутшп Мигг.», [привиту-
ха] «тс.» Мак; — р. [повйтель] «пови-
тиця; березка», [повилика] «плющ»,
бр. павітуха «повитиця», [павбй] «бе-
резка»; — похідні утворення від вйти-
ся; назви зумовлені тим, що ці росли-
ни обвиваються навколо інших рос-
468
лин. — Шамота 115; Меркулова Очер-
ки 107—108; Масіїек Літі, гозії. 184. —
Див. ще вйти'. — Пор. вйтень, па-
вутйця, повелйка, повутиця.
повіддя, повідь, поводдя, пово-
день — див. вода.
[пбвідник] (орн.) «уліт, коловод-
ник, Тгіп^а Б.; травник, Тгіп^а Ша-
пиз Б. (Тоїапиз)» Шарл, ВеНЗн; — по-
хідне утворення від вода; назва зумов-
лена тим, що ці птахи відшукують по-
живу (комах та їх личинки) у воді і на
вогких місцях (Воїнств.—Кіст. 74; Стра-
утман 36; Птицьі СССР 255—258); пор.
інші назви цих птахів: [коловодник,
коловодйця, болотенник] ВеНЗн,
нім. АУаззегіаиІег «тс.», букв, «водяний
бігун, бігун по воді». — Булаховський
Вибр. пр. III 227. — Див. ще вода, по.
[повілйти] «залишити» О; — неяс-
не; можливо, пов’язане з воля, звіль-
нйти.
повільний «нешвидкий; тривалий;
положистий; [помірний; вільний; нетіс-
ний (одяг)]», [повільний] «тс.; поступ-
ливий, поблажливий» Нед, сповільни-
ти, сповільнювач, уповільнити, упо-
вільнювач; — пов’язане з воля (див.).
[повінець] (бот.) «жабурник, Нусі-
госйагіз Б.» Нед, Мак, [повінцеваті]
«жабурникові, Нусігосйагісіеае Зизз.»
тж; — неясне.
повінь «розлиття річки, значне під-
вищення рівня води у водоймі», [пове-
нйти] «викликати повінь» О; — р.-цсл.
повонь «повідь, потоп, розлиття річки;
потік, річка»; — результат спрощення
давнішого *повіднь (< *роуосіьпь), р.-
цсл. поводьнь «повідь; потік», яким від-
повідають ч. слц. роуосіеп. «повідь, роз-
лиття, повінь», п. роїмбсіг «повінь»,
схв. пдводаю, поводам, слн. роубсіеп]
«тс.»; — псл. роуосіьпь «тс.», похідне
від уосіа. — Див. ще вода.
повісмо «пучок оброблених коно-
пель або льону, готових для прядіння,
а також одержана з нього пряжа; пас-
мо; міра прядива; [60 мітків, пучків
(пряжі) разом Нед]», [повісьмо] «тонке
полотно; найкраще полотно; в’язка» О,
повісник
повний
[повісьм' яниця] «найкраще полотно на
сорочки» О, [повісняний] (у виразі
[повісняне полотно] «різновид тонко-
го полотна»); — р. [повесмо] «пучок
обробленого льону; жменя пряжі або
дві жмені льону (для вичісування); мі-
ра обробленого льону; міра пряжі, ни-
ток (моток у 40 обертів)», [повесма]
«тс.», бр. [павесма] «пучок оброблено-
го льону (від 10 до 12 жмень)», др. по-
вісмо «пучок (льону), міток, пасмо»,
п. [роАмізто] «пучок вичесаного і спле-
теного прядива» (з укр.), ч. [ромезто]
«10 жмень льону», слц. роуезпо «пучок
льону або коноплі», [роуезто] «тс.; дві
жмені обробленого льону або коноплі»,
нл. роАмезто «пасмо», роу/егто «жмут
обробленого льону», болг. повесмо «ку-
деля, жмут коноплі, льону, вовни», по-
вясмо «тс.», м. повесмо «куделя; пас-
мо», схв. повесмо «пасмо», слн. роуез-
то (роуезто) «жмут обробленого льо-
ну»; — очевидно, псл. роуезьто «пас-
мо, пряжа; пучок, жмут обробленого
льону або коноплі», пов’язане з роуезі-
1І «повісити», семантично видозміне-
ним під впливом у^гаїі «в’язати»; менш
переконливе ^безпосереднє виведення
(МасЬек Е83С 476) з псл. *ро-у^г-ьто
як похідного від у^гаїі «в’язати». —
Дзендзелівський 81. зі. 13/3—4, 196—
197; Даль III 144—145; Носович 434;
8АУ IV 853; 8сЬизіег-8еАмс 1143; Мла-
денов 437; Трубачев Рем. терминол.
102. — Див. ще висіти, по.
[повісник] (бот.) «гвоздики дельто-
видні, ОіапїЬиз деііоісіез Ь.» Мак; —
неясне.
повісти, повістка, повість, повіс-
тяр — див. відати.
повіт (іст.) «адміністративно-тери-
торіальна одиниця, складова частина
губернії», повітовий', — р. повет «по-
віт», бр. павет, п. роу/іаі «тс.», болг.
[повет] «округ»; — очевидно, псл. ро-
уєіь «округ», давніше «межа, відгоро-
джена гілками ділянка землі», пов’яза-
не з *роуеіііі «позначити гілками»,
уєіь «гілка»; думки про запозичення з
польської мови (Фасмер III 293) і про
безпосередній зв’язок польського від-
повідника з Аміаі- (< псл. *уеіііі) «гово-
рити» (Вгйскпег 432—433, 614) недо-
статньо обгрунтовані. — Мельничук
Вост.-сл. и общ. язьїкозн. 110. — Див.
ще витати1, відвічати. — Пор. при-
віт.
повітка «господарське приміщення;
покрівля на опорах, накриття», [па-
веть, поветь] «тс.; надбудова над по-
гребом; погрібник» Л, [повіт] «хлів»
Пі, [пбвіть] «хлів для худоби (частіше
відкритий); навіс із соломи біля такого
хліва»; — р. [пове'тка] «повітка», по-
веть, повить, бр. павець «тс.», п. ро-
амієс «критий перехід; місце для прохо-
ду через двір або в городі; накриття,
навіс», роАміеіка «тс.; [невеличкий са-
рай]»; — псл. роуеіь (роуеіь) «накрит-
тя», очевидно, пов’язане з *роуеїііі «по-
крити гілками»; менш переконливе по-
в’язання (Мікі. Е\¥ 387) з уе]аіі «вія-
ти» або зіставлення (Мозгугізкі ЗР 37,
297) з псл. (аіа «хлів» (пор. укр. ят-
ка). — Фасмер—Трубачев III 293—
294. — Див. ще віть , по.
[повітренниця] (бот.) «кремена
лікарська, Реїазііез оШсіпаїіз МпсЬ.
(Реїазііез ЬуЬгИиз О.М.ЗсЬ.)» Нед; —
неясне.
повітря — див. вітер1.
[повіхтериця] «вихор, буря»; —
пов’язане з [віхтелиця] «тс.», частково
зближеним з вихор. — Див. ще віхте-
лити.
повія, повійниця — див. віяти.
повний, повен, [повніненький] «за-
повнений ущерть, дуже повний», пов-
нісінький, [повне'ча] «скупчення; запов-
нення; повно, повно-повнісінько», [пбв-
нйця] «велика кількість; потік, хвиля
Нед; повна посудина, чарка», [повниць]
«жбанок» ВеЗн, повнота СУМ, Г,
[повнь] «досконалість, повнота» Нед,
пбвня «повний місяць; надмір (почут-
тя); [повнота; достаток, велика кіль-
кість, численність Г, Нед; друга фаза
місяця, підповня Л]», повнява «надмір
(почуття); огрядність СУМ; [повнота;
достаток, велика кількість, числен-
469
повний
повсегда
ність]», [повняк] (у сполученні п.-мі-
сяць «повний місяць» Нед), повнити
«наповняти; [виконувати (службу, обо-
в’язки)]», повнитися, повніти, повні-
шати, повністю, повнотою «повніс-
тю», [зупбвний] «повний», наповню-
вач, [напідпбвні] «під час другої чверті
місяця», несповненний «нездійснен-
ний» Куз, [несповнймий] «тс.» Нед,
[неспбвний] «неповний» Нед, несповна
«не повністю, не цілком», [перепбвня]
«надмір (почуттів, переживань)», під-
пбвня «друга фаза, друга чверть міся-
ця; [повний місяць, повня Нед]», по-
повнілий, попбвненець «той, хто при-
був у військову частину у складі попов-
нення», поповнення, поповняти «зба-
гачувати; замінювати нестачу; поверта-
ти, відшкодовувати; [учиняти]», [споє-
ний] «повний» Нед, [сповнйчка] «склян-
ка; повна посудина, чарка» Нед, [спо-
венйти] «наповнити, наситити, просо-
чити», сповна «цілком, повністю», [упб-
вень] «повня» Нед, [уповні] «з повного
посудиною; про повний місяць; про ва-
гітну жінку; цілком, повністю, доволі,
досхочу» Г, (Ме); — р. пблньш, бр.
пбуньї, др. шня, П'ьлньїи, п. реіпу, ч.
слц. ріпу, вл. нл. роїпу, полаб. раипе
(раипе), болг. пі>лен, м. полн, схв.
пун, слн. рбіп, стсл. пл’ьн'ь; — псл.
*рь1т> «наповнений, цілий, повний»; —
споріднене з лит. рііпаз «повний», лтс.
ріїпз, прус, рііпап (зн. в. одн.), дінд.
рйгпаЬ, ав. рагапа-, гот. іиііз, дангл.
днн. Іиіі, двн. Іоі, дісл. Іиііг, дірл. Іап
«тс.», лит. рїИі «лити, сипати, бити, ка-
тати», а також, з іншим ступенем вока-
лізму, дінд. ргапаЬ «повний», лат. ріе-
пиз «тс., наповнений, надутий», гр.
7гЛг)рпс «повний, наповнений», тґщтгЛц-
ці «наповнюю, навантажую», лат. ріеб
«наповнюю», дірл. ІІпаігп «тс.»; іє.
*р(е)1е- «наповняти,, набивати; запов-
нювати (простір)», що є розширенням
кореня ;Ире1- (*р1-) «тс.». — Фасмер III
312; Вгйскпег 402; НоіиЬ—Буег 378;
МасЬек ЕЗЗС 461; ЗсЬизіег-ЗеАмс 1123;
Роїагізкі—ВеЬпегІ 107; Младенов 537;
Критенко Вступ 556—557;	352;
470
Мікі. Е\¥ 236; МеіІІеЬ Еїисіез 294;
Мейе ОЯ 215; Тгаиїтапп 218; Егаепкеї
592; МйЬІ.—Епсіг. III 216; ЗбЬаппеззоп
560; Кіипе—Мйгка 826; КІеіп 627; Бе-
лєцкий Принципи 57; Ргізк II 537—
538, 561; Воізаср 783—784; Таїсіє—
Ноіт. II 322—323; Ресіегзеп КеІБ Ог. І
52, 178; ИЬІепЬеск 166, 173; Роког-
пу 798—799.
[повнігувати(ся)] «стомити(ся), ви-
битися) із сил» ЛЧерк; — очевидно,
пов’язане з [ніга] «розслабленість, зні-
женість, пестощі» (див.).
[пбвночі] «темно, поночі» Л; —
очевидно, результат видозміни форми
поночі під впливом північ «середина
ночі» (пор. бр. пбунач «тс.»). — Див.
ще ніч, по.
[повнушка] (бот.) «пелія, Реіііа Касі-
сіі» Мак; — можливо, похідне утворен-
ня від повний; мотивація назви неясна.
повнякй (бот.) «чорнобривці, Та^е-
їез Б.», [пбвнике] «тс.» Корз, [повнєк]
«чорнобривці прямі, Та^еїез егесїиз Б.»
Мак, [повнюк Мак, повнюх ВеНЗн,
Мак, повнюхй ВеНЗн, помняк Па,
Мак, понюх ВеНЗн, Мак] «тс.», [пов-
някй] «гвоздики, БіапіЬиз Б.» ЛЧерк,
[помняк] «чорнобривці» ВеБ; — похід-
не утворення від повний; назва зумов-
лена махровою, повного формою квітки
цих декоративних рослин (Вісюліна—
Клоков 159—160, 317). — Див. ще
повний.
[пбволоди] (мн.) «смуги при заході
сонця» Нед; — результат видозміни де-
етимологізованої назви .[пбмолодки]
«білі хмарки» і под. — Див. ще моло-
дйтися,
пбвороз1 — див. паворожка.
пбвороз2, пов.орізка, поворозка —
див. ворбза.
повпред, повпредство;.— р. болг.
полпред, бр. паупрзд; — складноско-
рочене слово, утворене в радянський
період з перших частин слів повно-
важний представник за зразком р.
полпред (полномбчншї представй-
тель). — ССРЛЯ 10, 1075.
повсегда, повсіда — див. всігда.
повстати
повх
повстати, повстанець, повстан-
ня — див. стати.
повсть, повстина, пбвстка «повсть;
[повстяна підбивка на внутрішній час-
тині хомута]», [повстйще} «шматок
сукна на дошці, яким гребінники полі-
рують гребінці», повстяк «зимове
взуття з повсті, валянок», повстяник
«тс.», повстянка «шматок повсті;
[одяг із повсті Нед]», повстяр «той,
хто виготовляє повсть», повстярня
«повстяна фабрика» Куз, повстинний
«виготовлений з повстини», повстя-
ний «виготовлений з повсті», [повстя-
нйстий} «тс.; схожий на повсть» Нед,
[повстати] «валяти, збивати (повсть)»
Нед, [посповщуватися] «позбиватися»
(про вовну) О; — р. полсть «полот-
нище, повстяне покривало, простирад-
ло», [пблость] «повсть», [полстйна]
«тс.», бр. поусць «(у тварин) шерсть,
вовна; підшерстя», др. полсть «повсть,
повстяний килим», п. ріізс «повсть, по-
встина; фетр (кращий сорт)», ріізгі,
ч. різі, слц. різі’, вл. р]е!зс «тс.; м’яке
волосся тварин», р]е!зс «тс.», болг.
пл'ьст «повсть; повстина, кошма», схв.
пуст «повсть, фетр», слн. рбізі «тс.»,
стел, пат^сть «повсть»; — псл. *рьіз!ь
«тс.; шерсть, вовна»; — споріднене з
лат. рїіеиз (ріііеиз) «повстяна куляста
шапка», рїіеиш (ріііеит) «тс.», гр. т-
Хо<; «повсть», а також, можливо, з
більш віддаленими двн. їііг, дангл. Іе!І
«тс.», двн. Таїгап «бити», лат. реііо
«б’ю, штовхаю; коливаю; рухаю»; іє.
^реісіоз- «збитий, зваляний», *рі!оз-
«волосся», *рі!о- «тс.». — Фасмер—
Трубачев III 318; Шахматов ИОРЯС
7/1, 303; Срезн. II 1751; Вгйскпег 413;
Масітек Е85С 463; 8сЬизІег-8еу/с 1078;
Младенов 431; 2У82 352; Мікі. Е\У
236; Рогїипаїоу АІВІРЬ 4, 585—586;
Егізк II 536; Шаісіе—Ноіш. II 303—
304; Кіи^е—Міігка 197—198; ВсЬгасіег
Йеаїїехікоп 1311; Рокогпу 801.
повсюда, повсюдейка, повсюдний,
повсюдніти — див. всюди.
повтваряти, повтверяти, повтво-
ряти — див. отвирати.
повтйшкувати — див. тискати.
повтор, повторити, повторний —
див. втора.
[повутиця] (бот.) «березка польо-
ва, Сопуоіупіцз агуепзіз Е.» Мак; —
результат контамінації форм павутйця
і [повитиця] «тс.» (див.).
[повх1] (зоол.) «польова миша, Аро-
сіетиз (Агуіеоіа); вовчок, соня, ОІІз
£Ііз Ь. (Муохиз £Ііз ВсЬгеЬ) Нед; кар-
топляна миша Нед; кріт ЛексПол; хо-
м’як, Сгіееіиз Ггитепіагіиз РаІІ. Нед»,
[повхарня] «сховище для вовчків, (§1і-
гагіит)» Нед; — р. полчок «вовчок, со-
ня», [полче'к] «соня, земляна білка; са-
дова соня, Еііотуз риегеіпиз», бр.
[поух] «горіхова соня, Мизсагсііпиз ауеі-
Іепагіиз; садова соня», п. ріїсЬ «земле-
рийка, Сгоззориз їосііепз; вовчок, со-
ня», [ріік] «вовчок, соня», ч. р]сЬ «те.;
садова соня», слц. рІсЬ «садова соня»,
рІсНа, різіеа «тс.», нл. р]е!сй «вовчок»,
болг. плт>х «щур, Миз гаїїиз», схв. пух
«ВОВЧОК, СОНЯ», СЛН. рбІН, СТСЛ. ПД’ЬХ’Ь
«те.»; — псл. *рьІхь «соня, вовчок; по-
льова миша», очевидно, пов’язане з
ріезпь «цвіль»; — споріднене з лит. ре-
1§ «миша» (первісно, мабуть, «сіра тва-
рина»), лтс. реіе «миша», а також з
лит. реіеіі «пліснявіти, цвісти», реійзіз
«цвіль», лтс. реіесіз «сірий (про вовка,
зайця); сірко (про коня)», ре!е]ишз
«цвіль»; іє. і|;ре1-/Ь(Ь)е1-; менш обгрун-
товане виведення псл. *рьІХ'Ь від двн.
ріІіЬ «соня», ЬіІіЬ, свн. ЬіІсй «тс.» (Но-
ІиЬ—Кор. 278; НоІиЬ—Еуег 377; МеіІ-
іеі МЗЕ 11, 179; ОзіЬоії Рагегца 185;
Ресіегзеп КеІІ. 6г..І 98; ІР 5, 56), ско-
ріше німецькі форми є давнім запози-
ченням із слов’янських мов. — Фас-
мер III 319—320; Ильинекий ИОРЯС
20/3, 114; Маїгепаиег Ер 13, 168;
Вгйскпег 413; МасЬек Е83С 460; Вски-
зієг-Зєу/с 1077; Младенов 431; Кіраг-
зку 6Е6 99; Кіи^е—Міігка 76; ВсЬга-
сіег ІР 17, 29. — Пор. пільх, плі-
сень.
[повх2] (ент.) «звичайний хрущ,
Меіоіопійа уиі^агіз РаЬг.» ВеНЗн; —
не зовсім ясне; можливо, результат ее-
471
повхатий
поганий
мантичної видозміни назви [повх] «по-
льова миша; вовчок» (див,).
[повхатий] «волохатий»; — неяс-
не; можливо, пов’язане з пелехатий.
[пбвхта] «баюра, болото» ВеНЗн,
[пдхта] «тс.» ВеНЗн; — неясне.
[повчив] (ент.) «кровососка кінська,
НірроЬозса ецціпа Ь.» ВеУг, ВеНЗн; —
неясне.
[повшедний] «повсякденний, що-
денний, звичайний», ст. повшедний
(XVII ст.); — бр. ст. повшедний «тс.»
(1561); — запозичення з польської мо-
ви; п. ром/згесіпі, [ром/згесіпу], як і слц.
заст. роузесіпу «тс.», утворене з при-
йменника ро «по», давньої займеннико-
вої основи гсзге- «все-» та основи імен-
ника сігіеїі «день» (мн. сіпі), якому від-
повідає укр. день. — Бульїка 247;
8\У IV 868, VII 765, 772. — Див. ще
по, весь*, день.
[повшбнок] «маленький хлопчик»,
[повшук] «тс.»; — очевидно, пов’язане
з [повх] (зоол.) «польова миша; вов-
чок; картопляна миша; хом’як» (див.).
[пов’язок] (бот.) «перстач гусячий,
гусяча лапка, Роїепііііа апзегіпа Б.»
Мак; — результат видозміни і перене-
сення назви [зав’язник] «перстач пря-
мостоячий, калган, Р. ІогшепІІІІа ІЧеск.
(Р. егесіа Б.)»; назва могла бути част-
ково зумовлена й тим, що перстач гуся-
чий має повзучі стебла, які вкорінюють-
ся по вузлах (Словн. бот. 414—415;
Вісюліна—Клоков 210—211; Нейштадт
323—324; СимоновиЬ 375—376). —
Шамота 142—143. — Див. ще зав’яз-
ник.
погав’є, погйв’е, погдв'е — див.
пуга.
поганий, поганкуватий «трохи по-
ганий, не дуже добрий; негарний, не-
красивий», [поганькуватий] «досить
поганий» Нед, поганючий, [паганець]
«поганець» Нед, поганець «той, хто ви-
кликає огиду, відразу; (заст.) нехристия-
нин», поганин «тс.; [вовк]», паганство
«язичество» Куз, поганство (заст.)
«тс., язичники», [поганьство] «тс.; по-
гань» Нед, поганка «негарна жінка;
472
лихоманка; річ, яка викликає чиєсь не-
задоволення», погань, поганити «ро-
бити поганим, неприємним, псувати;
неславити, безчестити», поганитися
«безчестити себе; допускати помилки»,
поганіти «ставати поганим», погані-
шати, поганшати, [поганчати] «тс.»,
препоганий; — р. поганий «поганий»,
бр. пагани «тс.», др. поганий «язич-
ник; єретик; іноземний; нечистий; гру-
бий», п.[ро§ап] «язичник», ро^апіп
«тс.», [ро^аппу] «поганий, негідний»,
нл. ро§ап «язичник», ч. слц. вл. ройап
«тс.», болг. поганец «тс.; погана, не-
приємна людина; [пацюк]», м. поган
«поганий, огидний, [нехрещений]», по-
ганец «поганець, огидна людина», схв.
поган «язичницький; поганий, огидний;
злий; брудний», поганац «поганець»,
пдганйк «огидна, погана людина; язи-
чник», поганин «тс.», слн. ро§ап «язи-
чник», стсл. погдігь «варвар, кат; іно-
земний, варварський, поганський, язич-
ницький»; — давнє запозичення з ла-
тинської мови; лат. ра^апиз «сільський;
селянський, простий, неосвічений; язич-
ницький» є похідним від ра§из «сіль-
ська громада, село; сільське населення;
область, район, округ», пов’язаного з
рап§о «вбиваю, заганяю, встромлюю,
вдавлюю, вирізую», спорідненим з псл.
[рагь] «виїмка», укр. паз; функціону-
вання цих запозичених форм на позна-
чення поняття «язичник», а також роз-
виток значень типу «брудний, бридкий;
забруднювати, неславити, безчестити,
псувати» були підтримані на слов’янсь-
кому мовному грунті фонетично близь-
кими власне слов’янськими утворен-
нями, пов’язаними з псл. §апа «обра-
за», §апйі «докоряти», укр. гана «осуд,
ганьба, сором», ганити «гудити; доко-
ряти, лаяти». — Фасмер III 185, 294—
295; Черньїх II 47; Вгйскпег 426; Но-
ІиЬ—Буеі;381; МасЬек Е83С 467—468;
Зсйизіег-Зем/с 1118—1119; Младенов
437; 8кок II 694; КЕ8 7, 193; Критенко
Вступ 531; МеіІІеі Еіисіез 185; Зсітагг
АІ8ІРЙ 41, 129; Меуег ІЕ 3, 71; Огйпеп-
ФаІ 2І8ІРІТ 9, 380; Вокас ЕР 35, 443;
поганка
погійновати
АУаІгіе—Ноїт. II 236, 245—246. — Див.
ще паз. — Пор. пагінація, пакт.
[поганка1] (бот.) «гречка звичайна,
Еа^оругигп ва^іНаіигп ОіІіЬ.; гречка та-
тарська Еа^оругит Шагісит ОаегНі.
(Б.)» Нед, Мак; — п. ст. [ро^апка] «гре-
чка», ч. роЬапка, слц.. роЬапка «тс.»; —
очевидно, результат семантичної видо-
зміни назви поганка «нехристиянка,
язичниця»; пор. нім. Неідекогп «греч-
ка», букв, «поганське зерно» (Неіде
«язичник», Кого «зерно»); назва зумо-
влена тим, що гречка прийшла до кра-
їн Середньої Європи від татар-язични-
ків у XV ст.; пор. інші назви гречки:
[татарка], р. [татарка], слц. Шапка,
схв. татарска елда «гречка татарсь-
ка», нім. Висй'Л'еігеп іаїагізсЬег, фр.
затгагіп сіє ТаНагіе «тс.». — Фасмер IV
27; Вгііскпег 426, 567; Масіїек Е84С
468; КІи§е—Мікка 107—108. — Див.
ще поганий.
поганка2 (бот.) «неїстівний гриб;
[А^агісиз Б. Мак]»; — р. поганка «будь-
який поганий, неїстівний або отруйний
гриб», бр. паганка «тс.»; — похідне
утворення від поганий «недобрий, неко-
рисний, шкідливий». — Шамота 108. —
Див. ще поганий.
[поганка3] (орн.) «білоока чернь,
ІМугоса пугоса ОіІІсІ.; сірощокий но-
рець, Росіісерз £ГІ8еі£епа Восісі.; черво-
ношиїй норець, Росіісерз аигйиз Б.»
Шарл; — р. поганка «норець, пірнико-
за», бр. паганка «тс.»; — похідне ут-
ворення від поганий-, назва птахів зу-
мовлена тим, що їх м’ясо має непри-
ємний присмак. — Див. ще поганий.
[поганка4] (зоол.) «жаба, Виїо
ВеНЗн; чорна гадюка, Реііаз Ьегиз
Мегг. (Р. сНегзеа); веретільниця, Ап-
§иіз їга^іііз»; — похідне утворення від
поганий «непривабливий, негарний,
бридкий на вигляд»; назва зумовлена
бридким зовнішнім виглядом цих тва-
рин. — Висігівхехсвка 91. — Див. ще
поганий.
[погар] «кубок, келих СУМ, ВеУг;
підвісні ізолятори зі скла та ін. Лиза-
нець», [погарик] «мала чарка» Лиза-
нець, [погарйско] «велика чарка» Ли-
занець, [пугар] «склянка», [пугарча]
«чарчина» ВеУг, [пугарчик] «чарка»; —
п. риЬаг «бокал, келих», ч. роЬаг «чаша,
келих, бокал, кубок», слц. роЬаг «склян-
ка, чарка, банка, бокал, кубок»; — за-
позичене з угорської мови (можливо,
через словацьке посередництво); уг.
роііа'г «склянка, чарка; бокал, келих,
кухоль» разом з болг. [пакар] «глибока
миска», схв. пекар (пекар) «кубок, ке-
лих», слн. реЬаг «солом’яний кошик,
схожий на миску; (заст.) [кубок, ке-
лих, чаша]», стсл. пдхдРьник'ь «вино-
черпій», пєхлрьник'ь «тс.» (очевидно,
через двн. ЬеЬЬагі) зводиться до нар.-
лат. Ьїсагшгп (*рїссагшгп) «бокал, ке-
лих», яке походить від гр. рїиос «гли-
няна посудина (карафка або глечик)»,
можливо, пов’язаного з сір. Ьйц «ваза
чи глечик з двома ручками», гебр. Ьасі-
Ьиц «пляшка» (КІеіп 138, 156, 1191)
або з єг. Ь;к.і «посудина для масла,
вживана як звичайна міра» (Ргізк І
237). — Дзендзелівський НЗ УжДУ
14, 102—103; Лизанец 617; Вгйскпег
447; IV 475, V 429; НоіиЬ—Буег
381; НоіиЬ—Кор. 283; МасЬек Е84С
468; Младенов 415; Засіп.—Аік.УїУЬ. І
264; Мікі. ЕУ/ 234; МЬЯЕЗг III 237;
Вагсгі 245; Кпіегза І 719—720; КогЬиї
РЕ 4, 419; КІице—Міїгка 58.
[пбгарецьГ(орн.) «(вид птаха) Нед;
одуд, БІрира ерорз Б. Г», [погаре'ц]
«одуд» Шух; — очевидно, результат
видозміни назви [бугурец] «сич» (див.).
пбгаш — див. фбгаш.
[погїй] «висока хвиля, бурун; вода,
кров, що рине, б’є» Нед, [погої] (мн.)
«тс.» тж; — запозичення з румунської
або молдавської, мови; рум. риЬбі(и)
(роубі) «потік», молд. пукбй (пувбй,
повбй) «тс.» походять від стсл. повонь
«повінь». — Уіпсепг 5; СДЕЛМ 343;
ОБЙМ 677. — Див. ще повінь.
[погійновати]  «стратити, знищи-
ти» ВеБ; — очевидно, результат видо-
зміни форми погайнувати ([гейнува-
ти]) «витратити марно, розтратити». —
Див. ще гайнувати.
473
погїн
погорика
погїн «велика швидкість», [погін-
ка] «переслідування, нарікання», [по-
ганка] «тс.», [пагінь] «погоня», [по-
гонь], погоня «тс.»; — похідні утво-
рення від гонити, гнати (див.).
[погіншливо] «успішно»; — неясне;
можливо, пов’язане з гонити, гнати.
[погні'йка] (ент.) «жовта калоїдка,
8саіорЬа§а зіегсогагіа Б.» Нед; — по-
хідне утворення від гній, погній «доб-
ре угноєна земля»; назва зумовлена
тим, що- ця муха живе у гної (Горно-
стаев 328; Пташа Тіегг. Іпзекіеп 491);
пор. інші її назви: калоїдка, р. жел-
тая навдзная муха, нім. Оип§11іе§е,
букв, «гнойова муха», КоіІІІе^е, букв,
«калова муха». — Див. ще гнити.
[погнявйти] «подушити» ВеУг; —
неясне.
погода, погідє, погідливий, погід-
ний, погдддя, погодйна, погоді, по-
годка, погддник, погодя, погожий —
див. год.
погодити «узгодити», погоджува-
ти «тс.», погодити «сприяти; помири-
ти; домовити; [почекати Нед]», пого-
джати «мирити, домовляти», погоди-
тися «дати згоду, прийти до згоди»,
погодитися «помиритися; ужитися; до-
мовитися», погоджувальний, [не-пог-
дй] «як стій, не готуючись» Ж; — по-
в’язане з год (див.).
[погбдяник] (зоол.) «павук-боко-
хід, Тйотізиз уіаіісиз» Нед, [погбдян-
ка] «тс.» тж; — очевидно, похідне ут-
ворення від іменника погода-, назва
зумовлена, мабуть, тим, що павук пев-
ним чином (напр., формою плетеної
сітки) реагує на наступні погодні змі-
ни. — Див. ще год.
[пбголовастий] «пологий, спадис-
тий, похилий»; — неясне; можливо,
результат видозміни слова пологий, зу-
мовлений впливом головастий.
[поголоніти] «зголодніти» Нед; —
результат спрощення форми поголод-
ніти «тс.», похідної від голод (див.).
погон1 «знак розрізнення військово-
го або іншого форменого одягу»; — бр.
пагдн, болг. пагдн, погон-, — запози-
474
чення з російської мови; р. погон «тс.;
[ремінь, тасьма для носіння чогось
(звичайно рушниці) через плече; прут
або смуга, по яких що-небудь ходить]»,
очевидно, пов’язане з поганять «пога-
няти»; менш переконливе виведення
(Грот Фил. раз. II 445; Преобр. II 85) з
п. *ро§оп від о§оп «хвіст, шлейф». —
Черньїх II 47—48; КЗСРЯ 346; Фасмер
III 295; Даль III 152—153; РЧДБЕ 523;
Младенов 438. — Див. ще гнати.
[погон2] «тимчасова гатка на мілині
річки під час ловлі риби волоком» Л; —
очевидно, похідне утворення від гони-
ти, гнати, можливо, як назва того,
що примушує рибу йти (жене) у во-
лок. — Див. ще гнати.
погон3 — див. гнати.
погонич (орн.) «Рогхапа Уіеіііоі;
[пастушок водяний, КаІІиз ариаіісиз Б.
Шарл]»; — р. погонним «погонич»; —
результат перенесення на птаха назви
погонич «той, хто поганяє або супро-
воджує коней, волів»; перенесення на-
зви зумовлене, очевидно, тим, що ці
птахи свистять, як погоничі, пастухи
(Даль III 155). — Булаховський Вибр.
пр. III 221. — Див. ще гнати.
[погонки] (бот.) «вид ушанки, Оїі-
іез Асіапз (Зііепе оШез 8т.)» Мак; —
неясне.
[погоня] «місце, що заливається
водою під час повені або після дощів;
сіно, скошене на місцях, які залива-
ються водою» ЛексПол; —- неясне;
можливо, результат видозміни давні-
шого *повоня (<*поводня) «повінь».
[погорйджа] «пожежа, пожари-
ще»; — очевидно, результат контаміна-
ції слів [погорите] «пожарище» Нед,
[погорілище] «тс.», пов’язаних з горі-
ти, і пожежа. — Див. ще горіти1,
жегтй.
[погорика] (бот.) «купина, Роіу^о-
паіигп Асіапз. (Тоигп.)» Мак; — оче-
видно, похідне утворення від горіти;
можливо, назва пов’язана з біблейсь-
кою легендою про кущ купини, що го-
рить, але не згорає. — Див. ще горі-
ти1.
погоронйнє
подагра
[погоронйнє] «палені пожежею
дерева, хліба» Нед; — очевидно, пов'я-
зане з горіти (див.).
погбст — див. гість.
поготів «тим більше», [поготов]
«тс.» Нед; — р. [пдготово], бр. пага-
тду, [пдготови] «тс.», п. заст. ро^оіо-
\тігп «тс.; особливо», схв. погдтово, по-
гдтову «тс.»;— результат злиття псл.
ро §оїоує (ро §оїоуц?) «по готовому»,
можливо, з давнішим значенням «по
ходженому» чи «по підготовлених пе-
редумовах або можливостях наступної
дії». — Німчук Терит. діал. 76. — Див.
ще готовий, по.
пограбнути «заклякнути, замерзну-
ти», пограбіти «тс.»; — запозичення з
польської мови; п. ро^гаЬіес «покостені-
ти, поклякнути, подубіти» є похідним
від ^гаЬіес «костеніти, клякнути, дубі-
ти», очевидно, пов’язаного з §гаЬіе «гра-
блі, грабки» (первісно «ставати подіб-
ним до грабель»). — Зіау/зкі І 334;
IV 468. — Див. ще граблі, по.
[пбград] (бот.) (у сполученнях: п.
ключень «ломиніс лозний, СІетаІіз уі-
ІаІЬа Е. Ж; п. прямий «ломиніс прямий,
Сіетаііз' гесіа к» Мак); — очевидно,
утворене з прийменника по та іменника
[ограда] «огорожа, загорожа», співвід-
носного з огорода; назва зумовлена
тим, що ці чіпкі рослини часто розво-
дять для декорування огорож (Словн.
бот. 317; Флора V 91, 94—95, 97; Ней-
штадт 258). — Див. ще город, по.
[погрєбіца] «загорода для худоби;
обора» Л; — очевидно, результат се-
мантичної видозміни слова погребиця
«надбудова над погребом». — Див. ще
гребтй, по.
[погрйвить] «косячи, поробити про-
пуски» Л; — похідне утворення від
грива' «смуга трави, хлібних культур, що
залишається нескошеною; довге волосся
на шиї і хребті деяких тварин» (див.).
[погрузка] (зоол.) «вид болотного
слимака, Вуійіпіа» Нед; — очевидно,
похідне утворення від [грузь] «трясови-
на»; назва слимака зумовлена тим, що
він живе в трясовині; пор. н. ЗигпрІ-
зсйпеске (ЗитрГ «болото, трясовина»,
Зсйпеске «слимак»), букв, «болотний
слимак». — Див. ще груз1.
[погуковщйна] «внесок у громад-
ський капітал на благодійні цілі»; —
очевидно, похідне утворення від погук
«заклик». — Див. ще гук1.
[поглайхатися] «погодитися» Ве-
Уг; — видозмінене запозичення з ні-
мецької мови; нвн. зісй аиз§!еіс1іеп
«тс.; домовитися, помиритися» пов’яза-
не з §Іеіс1і «подібний, рівний», двн. §і-
1111, що зводиться до пгерм. *£а-Іїка-
«тс.», похідного від ’Чіка- «тіло». —
К1и§е—Мйгка 259—260.
под, пбдена, пбдення, поденок,
подйна, подйнє, пбдинок — див. під*.
[подабатися] «захотітися» О; —
пов’язане з подобатися. — Див. ще
доба.
подагра «захворювання суглобів і
тканин, викликане відкладанням солей»,
подагрик «хворий на подагру», подаг-
ричний; — р. болг. подагра, бр. по-
дагра, п. ч. слц. ройа^га, м. подагра,
схв. подагра, слн: рбсіа^га; — очевид-
но, через польське посередництво за-
позичено з латинської мови; лат. ро-
сіа^га «подагра (лише в ногах)» похо-
дить від гр. тгобаура «ревматичний
біль ніг, подагра», первісно «ножне си-
льце, капкан», що складається з основ
слів тгоос (род. в. тгоббс;) «нога, ступня;
підніжжя, підошва», спорідненого з
псл. роби «низинне місце, нижня по-
верхня», укр. під «тс.», і аура «полю-
вання, лови; мисливська здобич, вилов;
воєнна здобич», пов’язаного з аурєосо
«полюю, ловлю; хапаю, вириваю», мо-
жливо, спорідненим з дірл. аг «пораз-
ка», кімр. вал. аег «битва, бій; бороть-
ба», дкорн. Ііаіг «лихо, катастрофа»,
дінд. -а]га- «споживання, з’їдання», ав.
агга- «полювання, переслідування». —
СІС2 660; Фасмер III 296; Черньїх II
48; КЗСРЯ 346; НіШІ-АУогк 14; Кора-
Іігізкі 762; НоІиЬ—Буег 380; РЧДБЕ
569; Младенов 439; Ву]акли]а 737;
У/аІсІе—Ноїт. II 329; Егізк І 14—16, II
587—588. — Див. ще під1.
475
подалий
подкан
[подалий] «гнилий» О; — очевид-
но, пов’язане з податися «схуднути». —
Див. ще дати.
[подамент] «дощана підлога» ДзАтл
І, [падамент, падимент, пидймент]
«тс.» тж; — запозичення з угорської
мови; уг. [рабігпепі: (ра^уатепі)! «під-
лога» походить від лат. рауітепїит
«кам’яна мозаїчна підлога», пов’язано-
го з рауіо «б’ю, трамбую», спорідненим
з риіо «ріжу», лит. ріаиіі «різати, жа-
ти, забивати (тварину)». — Лизанец
614; МИГЕЗг III 55; ДУаІгіе—Ноїт. II
267; Тгаиїтапп 217; ргаепке! 584. —
Пор. ампутація.
подвиг, подвиги, подвижник, по-
движництво — див. двйгати.
[подвигник] (бот.) (у сполученнях:
п. чоловічий «рамішія однобока, Ка-
глізсШа зесипсіа (Б.) Оагске, Рігоіа зе-
сигкіа Б.»; п. жіночий «зимолюбка зон-
тична, СНітарНіїа итЬеІІаіа (Б.) ИиН.,
Рігоіа итЬеІІаїа Б.») Мак; — похідне
утворення від двйгати «пересувати,
носити; [підіймати]»; назва зумовлена,
очевидно, тим, що в народній медицині
зимолюбку зонтичну використовують
при пошкодженні внутрішніх органів
від надмірного зусилля, натуги (Аннен-
ков 95). — Див. ще двйгати.
[подвурак] «хазяїн» Л; — похідне
утворення від [двур] «двір», паралель-
не до п. ст. росіу/огпік «власник, орен-
дар садибки, дворика». — Див. ще
двір, по.
[подгреб] (бот.) «бабка звичайна,
підберезник, Воіеїиз зсаЬег Рг. ех Виїї.
(ОіІЬ.) (В. іеисорйаеиз Регз.)» Мак; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. [подгреб] «підгруздок, Риззиіа
сіеііса Рг.» вважається результатом ви-
дозміни назви подгриб «підберезовик»,
похідної від гриб (у розумінні «білий
гриб»). — Меркулова 187. — Див. ще
гриб.
пбде- (початкова частина слів типу
подеколи, подекуди СУМ, Пі), [пбде-
який] «дехто, деякий»; — результат
злиття прийменника по і частки де2
(див.).
476
поденє, поденок — див. дно.
поденка, поденне, поденний, по-
денник, поденщина, поденька — див.
день.
[поденькувати] «подейкувати»
Нед; — результат видозміни деетимо-
логізованого слова подейкувати «гово-
рити, розповідати, передавати чутки»,
похідного від дейкати (див.).
[подй] «зажди, зачекай» Нед, [по-
дію] «заждіть, зачекайте» Нед; — ре-
зультат видозміни форми [погдй] «заж-
ди, зачекай» Нед, що виникла з [пого-
ди] «тс.», форми наказового способу
від [погодити] «почекати». — Див. ще
погодити.
подийма «двір, будинок з димохо-
дом» Пі, [подіймя] «тс.» Пі; — резуль-
тат видозміни запозиченого п. ст. роду-
тіе «загальна кількість жилих будин-
ків у селі», похідного від душ «дим;
(ст.) селянська хата». — Див. ще дим.
[подирбати] «поторгати, потряс-
ти»; — очевидно, афективне утворен-
ня.
[подйрдати] «швидко побігти шку-
тильгаючи» Ба; — пов’язане з [дйрда-
ти] «тупотіти, стрибати» (див.).
подібний, подіб’е — див. доба.
[подїбниця] (бот.) «(вид дзвоника)
Зресиіагіа зресиіит ОС. (Сатрапиіа
зресиіит Б.)» Нед, Мак; — похідне ут-
ворення від подібний, очевидно, каль-
ка наукової назви цієї рослини лат.
зресиіит букв, «подібність; дзеркало»;
назва, очевидно, дана за схожістю ві-
ночка квітки (білого посередині і ліло-
во-фіолетового чи голубого по краях) із
дзеркалом (Вісюліна—Клоков 308—
309; Нейштадт 531—533). — Див. ще
доба.
[поділок] «десять горсток коно-
пель, зв’язаних докупи, коли коноплі
мочать у річці» Мо; — очевидно, по-
в’язане з поділ, ділити (див.).
[подкан] (зоол.) «сірий (рудий) па-
цюк, йаНиз сіеситапиз (Миз сіесита-
пиз)» ВеУг, [поткан] «тс.» тж; — ч.
роїкап «водяний Пацюк», [роїка'п] «тс.»,
слц. роїкап «пацюк»; — можливо, че-
пбдле
подушка
рез чеське чи словацьке посередництво
запозичено з угорської мови; уг. роікап
«щур, пацюк», роікапу, раікапу, як і
слн. роб^апа «тс.», походить від іт. [рап-
іе^ап(а), рапіесапа, ропіесапа] «тс.»,
яке виводиться від ром.-лат. ропіісапа
«чорноморська, понтійська (миша)»,
що походить від гр. Поутіхос «понтій-
ський», пов’язаного з Пбуто? «Понтій-
ське царство, Понт», тгоутос; «море,
шлях по морю», спорідненим з~ псл.
рріь, укр. путь. — Масіїек Е84С 475;
НоІиЬ—Кор. 288; Мікі. Е№ 253; Кпіе-
гза І 402—404; Вагсгі 237; ММТЕЗг III
132; ВаПізїі—Аіеззіо 2752; Егізк II
578—579. — Див. ще путь.
[пбдле] «згідно з; відповідно до; по-
руч» Доп. УжДУ II, [падля] «згідно з»
ДзУЗЛП; — бр. [подли] «по, згідно з»; —
запозичення із західнослов’янських мов;
п. росіїа «згідно», ч. росіїе, слц. росії’а
«тс.» відповідають др. подьлі «біля,
вздовж». — Німчук Доп. УжДУ II 94;
Дзендзелівський УЗЛП 107—108; Вгідск-
пег 425; НоІиЬ—Кор. 282. — Див. ще
біля.
[подлужник] (бот.) «копитняк єв-
ропейський, Азагит еигораеит Ь.»
Мак; — неясне; можливо, результат
видозміни назви [підлісник] чи [під-
лйстник] «тс.».
подоба, подббати, подобатися,
подобенство, подобень, подобйзна,
подббина, подббитися, подббінь, по-
дібний, подббно — див. доба.
[пбдоль] (у виразі [у подолі] «у
вагітності») Нед; — неясне.
подорожник, подоріжник — див.
дорога.
подпінка — див. пень.
[пбдра] «сідало для курей; горище;
сінник (для зберігання сіна); полиця
під дахом», [пбдря] «тс.; настил Нед;
постіль ВеУг», [пбдрачка] «сідало для
курей» Мо, [пбдро] «поверх; горище»
Нед, [подрйна] «дрючок, жердка на по-
мості» О, [підра] «сінник», [підря]
«тс.; сідало», [пїдрі] (мн.) «тс.», [підрє]
«горище над хлівом» О, [підри] «закут-
ки, закапелки»; — болг. [подьр'ь] «сте-
ля», [подаре, подере] «тс.»; — псл.
[робга, рогігь], очевидно, утворене з
прийменника ро й основи *бгь- «дере-
во», яка зводиться до іє. *бги- «тс.»;
пов’язання з основою др- «дерти»
(ВеЗн 51) менш переконливе; виведен-
ня від рум. роб «горище», робеаіа «під-
лога; стеля» (Уіпсепг 12) помилкове. —
Кизек ЕЬогпїк ПІог. Гак. Ппіу. Котеп-
зкеЬо 26, 77—78. — Див. ще дрова,
по. — Пор. одр.
[подренчити] «спішно піти, затю-
пати» ЛексПол; — очевидно, афектив-
не утворення, можливо, пов’язане з
[дренути] «швидко побігти, втекти»,
дременути «тс.».
[подрйвіти] «стати гнилим, трухля-
вим» ВеУг; — пов’язане з [древніти]
«загнивати, робитися трухлявим» (див.).
[подриніти] «побігти, піти» О; —
пов’язане з [дренути] «тс.». — Див.
ще дременути.
[подрйпати] (згруб.) «піти»; —
афективне утворення, можливо, пов’я-
зане з драпати «швидко тікати, швид-
ко відступати».
[подріжнятися] «наслідувати ко-
го-н.»; — неясне; можливо, результат
видозміни етимологічно не зовсім ясно-
го стсл. цсл. подрдждти, др. подри-
жати «тс.».
[подрбцькати] «злегка побити, по-
колотити» Нед; — пов’язане з [друц-
кати] «роздрібнювати, товкти, розби-
вати» (див.).
подтебенки — див. тебенка.
[подупельник] «ласун, пустун; ло-
велас»; — очевидно, пов’язане з дупло
(див.).
[пб-душ] «вдосталь, досить» Нед; —
очевидно, утворене з прийменника по
й основи іменника душа\ пор. р. до ду-
ши «дуже, у найвищій мірі». — Див.
ще душа, по.
подушка СУМ, Нед, подуся (дит.)
«подушка», [пбдуха] «подушка» Нед,
подущйна (зменш.); — р. подушка,
бр. падушка, др. подушька, п. робизг-
ка, ч. слц. робизка, ч. ст. робиска; —
псл. [російська]; — загальноприйнятої
477
подячитися
пожички
етимології не має; здебільшого зістав-
ляється з п. сііісіїпа «велика подушка;
нічний ковпак, підбитий пухом», ч.
сіисйпа «перина», схв. духььа «тс.» і
зводиться до псл. гіих- «дух» як назва
надутої речі; виводиться також (Пре-
обр. II 87; Масіїек Е84С 467; НоІиЬ—
Еуег 381) із сполучення росїь ихо «під
вухо» (пор. фр. огеіііег «подушка» від
огеіііе «вухо»). — Дзендзелівський УЗЛП
108—109;' Фасмер III 301; Ильинский
ИОРЯС 20/3, 81; Вгііскпег 102, 426;
НоІиЬ—Кор. 283; Вегп. І 234—235.
[подячитися] «подобатися» О; —
запозичення з польської мови; пор. п.
рохугігі^схус зі§ «пококетувати», їмсігі^-
сгус зі§ «лащитися; маніритися», \у<ігі§сг-
пу «милий, приємний; вдячний», с!гі§-
к(а) «дяка». — Див. ще дяка.
поезія, поема, поет, поетизація,
поетика, поетичний, поетизувати; —
р. поззия, бр. паззія, п. роег]а, ч. рое-
гіе, роезіе, слц. роегіа, вл. роег,і]а,
болг. поезия, м. поези]а, схв. поези]а,
слн. рое2.і]а; — запозичено, можливо,
через польське і через російське посе-
редництво, з латинської мови; лат. рое-
зіз «поезія, мистецтво поезії» походить
від гр. тгоіцсущ «тс.; віршований твір,
поема; творчість; виготовлення», тгоіц-
трс «творець, поет», пов’язаних з тгоіє-
їу «робити, виготовляти; будувати; дія-
ти; народжувати; складати, творити»,
спорідненим з псл. сіпііі «робити, ви-
робляти», укр. чинити. — СІС2 661;
Черньїх її 49—50; Фасмер III 350; Ко-
раїігізкі 762; НоІиЬ—Еуег 381; Младе-
нов 451; Ву[акли]а 738; Оаигаі 569;
Кіеіп 1207; К1и§е—Міігка 557; ХУаІ-
гіе—Ноїт. II 339; Егізк II 570—572. —
Див. ще чин.
поема — див. поезія.
[поєдйнок] (бот.) (у сполученні [п.
білозор] «білозір болотний, Рагпаззіа
раїизігіз Б.») Нед, Мак; — похідне ут-
ворення від єдйний; назва може бути
зумовлена тим, що білозір має одиноч-
ний стебловий листок (Флора УРСР V
486; Нейштадт 300; Федченко—Фле-
ров 503). — Див. ще єден.
478
[пожажихатися] «мати велику спра-
гу; страждати від нестачі води» Мо; —
пов’язане із [зажбхатися] «захворюва-
ти від спеки; хворіти або гинути від
спраги». — Див. ще зажогнутися.
[пожай] (команда, яка подається,
коли потрібно направити парусний чо-
вен за вітром) Дз, [пажай] «тс.» Мо; —
неясне.
[пожалйвник] (орн.) «кропив’янка,
славка, Зуіуіа 8сор.» Нед; — похідне
утворення від [жалйва] «кропива». —
Булаховський Вибр. пр. III 206. — Див.
ще жалйва, кропйвник1.
[пбжаль] (зоол.) (у сполученні [зе-
лений п.] «фізалія, РЬузаІіа») Нед; —
префіксальне утворення від жалити;
назва зумовлена тим, що ця безхребет-
на морська тварина має кропивні клі-
тини, які, виділяючи сильну отруту, ви-
кликають опіки у людини (XV. Еі^епег.
Епгукіорасііе гіег Тіеге І (1971), 29);
пор. [жалйва] «кропива». — Див. ще
жало.
[пожарки] (бот.) «оман британсь-
кий, Іпиіа Ьгііаппіса Б.» Мак; — оче-
видно, пов’язане з пожар «пожежа»;
назва цієї рослини, можливо, зумовле-
на жовтим кольором її квіток. — Ней-
штадт 552. — Див. ще жар.
[пожарниці] (бот.) «вид дрібних
білих грибів» ВеУг; — похідне утво-
рення від [пожарнйк] «сухий хмиз»,
пожар «пожежа»; назва зумовлена
тим, що ці гриби ростуть лише у міс-
цях, де був спалений сухий хмиз. —
ВеУг 248. — Див. ще жар.
[пожарніца] (бот.) «куничник на-
земний, Саіата^го.зііз ері^еіоз (Б.)
КоФ.» Л, [пожаниця Мак, пужарніца
Л] «тс.»; — похідне утворення від по-
жар «місце, де що-небудь горить або
горіло; [спалений ліс ВеЛ]»; назва зу-
мовлена, очевидно, тим, що ця трава
виростає переважно на лісових згари-
щах (Л 166). — Див. ще жар.
[пожички] (бот.) «порічки черво-
ні, КіЬез гиЬгит Б.» Мак, [позічка]
«тс.» Мак; — запозичення з польської
мови, зближене з основою укр. пози-
пожбнний
позиція
чати, (пожичати); п. роггесгкі (одн.
роггесгка) відповідає укр. порічки, по-
річка «тс.». — Потебня РФВ 6, 341. —
Див. ще порічка.
[пожбнний] «порядний, пристой-
ний» ЛексПол; — запозичення з поль-
ської мови; п. [роггоплу] «тс.; акурат-
ний, охайний; систематичний» є роз-
мовним варіантом форми роггдгіпу
«тс.», якій відповідає укр. порядний. —
Див. ще ряд.
ПОЗ — ДИВ. ПОВЗ2.
поза1 «за, позад, позаду; крім, без»,
поза--, — р. по-за, бр. па-за, п. ч.
заст. слц. схв. рога, рога-; — складне
утворення з прийменників по і за. —
Мельничук СМ III 152; Е88ІЇ 81. §г. І
204—205. — Див. ще за1, по.
поза2 «положення тіла людини або
тварини», [повірувати] «позувати»
Нед, позувати; — р. бр. болт. м. схв.
поза, п. вл. рога, ч. слц. слн. рога; —
запозичене, можливо, через польське і
німецьке посередництво (нім. Рове), з
французької мови; фр. розе «положен-
ня тіла, поза; позування, рисовка» є
похідним від розет «класти, ставити,
відпочивати», яке зводиться до нар,-
лат. раизаге «стояти; зупинятися, від-
почивати; робити паузу», похідного від
лат. раиза «зупинка, затримка; кінець»
і в пізньолатинський період зближено-
го з лат. розіїіо «положення», пов’яза-
ним з ропо «кладу». — СІС2 661; Аку^
ленко 141; Черньїх II 49—50; Фасмер
III 303; КЗСРЯ 349; 81. ууут. оЬсусЬ
595; НоіиЬ—Буег 389; Младенов 451;
Ву]акли]а 738; Оаигаі 576; Саті!1зсЬе§
717; КІеіп 1221; Таїсіє—Ноїт. II 268. —
Див. ще пауза.
[позаглінний] (у виразі [позаглін-
ні уставки] «вид шва і вишивки»)
Нед, [позагола] «тс.» Нед; — неясне.
позаду — див. зад.
позаєменний — див. взаємний.
[позакереювати] «витратити, роз-
тринькати» Нед; — неясне.
[позатак] «остільки, тому, через
те» Нед; — складне утворення з при-
йменника поза і прислівника так,
співвідносне зі сполучником [позаяк]. —
Див. ще поза1, так.
позаяк (спол. заст.) «оскільки, то-
му що; через те що»; — складне утво-
рення з прийменника поза і прислів-
ника як; вихідне значення не зовсім
ясне. — Булаховський Вибр. пр. II
512. — Див. ще поза1, як2.
[позвбнок] «хребець» Нед; — р.
позвонок, бр. пазвандк; — пов’язане з
[звенд] «ланка ланцюга»; можливо, за-
позичене з російської мови. — Фасмер
III 303. — Див. ще звенб.
поздника — див. позник.
позитйв (у фотографії), позити-
візм «філософський напрям, який об-
межується розглядом емпіричних (по-
зитивних) даних», позитивіст, пози-
тивний «ствердливий, ствердний, під-
тверджений досвідом; який заслуговує
схвалення; один з двох видів електри-
ки; (у фотографії) пов’язаний з пози-
тивом»; — р. болг. м. позитйв, бр. па-
зітму, п. рогуіуду, ч. рогіііу, розіїіу,
слц. рогіїї'у, вл. рогііцу, схв. позитив,
слн. рбгіїіу; — запозичення із західно-
європейських мов; нвн. Розііїу «пози-
тив», розіїїу «позитивний», фр. розйІЇ
«тс.», розйіуізте «позитивізм» (утворе-
но філософом О. Контом, 1798—1857),
англ. розіїіуе «позитив; позитивний»
походять від лат. розіПмиз «умовний,
довільний», пов’язаного з дієсловом рб-
пеге «класти, розміщувати; признача-
ти, встановлювати, вживати, визнача-
ти». — СІС2 661; Фасмер III 303; Сми-
рнов 229; Кораііпзкі 775; . НоіиЬ—Буег
389; РЧДБЕ 569; Младенов 456;
Ву]акли]а 739; Егетб\убгїегЬисЬ 498;
Оаигаї 576; КІеіп 1222; ХУаІгіе—Ноїт.
II 335—336. — Див. ще позйція. —
Пор. депо, експозйція.
позйція, позиційний; — р. болг.
позйция, бр. пазіцьія, п. рогуфа, ч.
рогісе, слц. рогїсіа, вл. рогісі]а, м. по-
зици]а, схв. пдзйцща, слн. рогісі]а; —
запозичення з латинської мови; лат.
розіііб «положення; обставини, пози-
ція; твердження, тезис» пов’язане з ро-
по, рбпеге «кладу, розміщую», яке че-
479
пбзїр
пойнтер
рез проміжне *ро-5по «відкладаю геть»
пов’язується з 5Іпо «кладу; допускаю»,
спорідненим З 8ЄГО «СІЮ», ПСЛ. 8е(]а)їі
«сіяти». — СІС2 661; ССРЛЯ 10, 787;
КЗСРЯ 349; Кораіігізкі 775; НоІиЬ—
Еуег 389; РЧДБЕ 487; Младенов 456;
Вуіаклиіа 739; КІеіп. 1222; Егетб\убг-
їегЬисй 498; Оаихаі 576; У/аБ'е—Ноїт.
II 335—336, 522. — Див. ще по, сїя-
ТИ*. — Пор. депо, експозйція, ком-
позйція, позитйв.
пбзїр, позірка, позірний, позбр,
поздрий, позорище, позорлйвий, по-
здрний, позбрниця, позорувати —
див. зріти1.
позіхати, позіх, позіхачка, позіхи,
позіхати, позяхати — див. зіхати.
[позіцунок] «латка з овечої шкури,
прикріплювана на тому місці овчини,
де знаходиться лисина»; — неясне.
[позлйтка] «ожеледиця»; — не зо-
всім ясне; могло б бути виведене від
гіпотетичного п. [*рогїї5с1ка] як похід-
ного від [Досі] «тс.».
[пбзна] «шкода, збиток»; — запози-
чення з румунської чи молдавської мо-
ви; рум. рбгпа (молд. пбзнз) «витівка,
(злий) жарт» етимологічно неясне. —
Зсгіеіибко 140; УгаЬіе Котапозіауіса
14, 167; СДЕЛМ 322.
[позник] (бот.) «паслін чорний, 8о-
Іапит піїгит Б.» Мак, [поздника]
«тс.» Мак; — неясне; можливо, в
якийсь спосіб пов’язане з пізній.
позумент «гаптована сріблом або
сухозліткою тасьма для оздоблення
одягу, м’яких меблів; галун», позумент-
ник «майстер, який виготовляє позу-
мент»; — р. болг. позумент, бр. пазу-
ме'нт, схв. позаментар «позумент-
ник»; — очевидно, через російське посе-
редництво запозичено з німецької мови;
нвн. Розатепі «позумент» походить від
фр. раззетепі «тс., галун», утвореного
від дієслова раззег «переходити, пере-
правлятися; передавати; проходити;
пропускати; випереджати; надягати»,
що виникло з нар.-лат. ^раззаге, похід-
ного від лат. раззиз «крок, хода, рух;
стопа; слід ноги». — СІС2 662; Фасмер
480
III 303—304; Преобр. II 89; Горяев
Доп. І 36; Смирнов 230; Сйгізііапі 49;
РЧДБЕ 570; Егетб'Л'бгіегЬисй 497;
Оаигаі 536—537. — Див. ще па. —
Пор. басаман, компас, пас2, пасаж,
пасаман.
[позьомка] (бот.) «суниці лісові,
Ега^агіа уезса Б.» Мак, [пазьомка, по-
земка, позюмка] «тс.» Мак, [позьбн-
ки\ «порічки, РіЬез гиЬгит Б.» Нед; —
запозичення з польської мови; п.
рогіотка «суниці», ст. рогіетка «тс.»
утворене з прийменника ро «по» та
основи іменника гіетіа «земля»; така
назва суниці зумовлена тим, що спілі
ягоди її часто лежать майже на землі;
пор. інші назви суниці: укр. [зем-
лянка, землянина], р. землянина, нім.
ЕгсіЬееге (Егбе «земля», Вееге «яго-
да»). — Фасмер—Трубачев II 93;
Гринкова Сл. филология III 102—103;
Вгйскпег 653; IV 912. — Див. ще
земля, по.
поїти, [пійка] «гулянка, пиятика»
Нед, пійло, поїлка, поїльник «той, хто
поїть; чайник для напування хворих»,
запій «період безперервного пияцтва»,
запоїни (заст.) «частування для бать-
ків нареченої після заручин», напій,
[обпбї] «захворювання коліна (у коня)»
Ж, перепій-, — р. пойть, бр. паіць, др.
поити, п. роіс, ч. заст. роріі, слц.
ро]і!’, болг. поя, м. пои, схв. по/ити,
слн. ро]іЧі, стсл. поити; — псл. роріі
«поїти», пов’язане чергуванням голос-
них з ріїі «пити». — Фасмер III
304. —; Див. ще пйти.
[поїшки] (бот.) «калюжниця болот-
на, Саіігіа раїизігіз Б.» Нед, Мак; —
очевидно, давніше *поїжка, пов’язане
з їжа, їсти; назва зумовлена тим, що
квіткові пуп’янки цієї рослини іноді
вживаються в їжу. — БСЗ 19, 453—
454. — Див. ще їсти, по.
пойнтер (порода мисливських со-
бак); — р. болг. пойнтер, бр. пбйн-
тзр, п. ч. слц. роіпіег; — запозичення
з англійської мови; англ. роіпіег «тс.» є
похідним від роіпі «указувати, показу-
вати; направляти, бути спрямованим»,
пбйта
покій
пов’язаного з роіпі «точка, пункт, ме-
та», яке через фр. роіпі «точка, пункт»
зводиться до лат. рйпсіит «тс.». —
СІС2 662; 81. Аууг. оЬсусЬ 584; РЧДБЕ
570; Кіеіп 1207. — Див. ще пункт.
[пбйта] «будівля для снопів Гриц
АВ; приміщення для сушіння тютюну
Лиз», [пайта] «тс.» тж; — ч. слц. [раф
іа] «повітка; накриття для овець»; —
запозичення з угорської мови; уг. раДа
«повітка» походить від схв. почата
«хлів, клуня», болг. [поята] «кошара»,
споріднених з п. []'аїка] «повітка, комо-
ра, накриття для сіна», ст. ]аіа «хати-
на, курінь», ч. слц. їаїка «м’ясна крам-
ниця», вл. ]еіа «хата», укр. ятка «крам-
ничка; балаган; повітка». — ГрицАВ
214; Лизанец 617; Зіахузкі І 524—526;
МасЬек Е84С 427; 8сЬи5іег-8е\сс
450. — Див. ще ятка.
[покал] «дно лиману, переважно
болотисте» Берл; — очевидно, похідне
утворення від кал «бруд, болото» (див.).
[покалень] (бот.) «гриб пілоболюс,
РііоЬоінз Тобе» Мак; — похідне утво-
рення від кал; назва зумовлена тим,
що пілоболюс кристалічний розвиваєть-
ся на кінських екскрементах (Словн.
бот. 423). — Див. ще кал, по.
покатичник, покатун — див. ка-
туй1.
покволом «неквапливо, спрокво-
ла», [похвдлому] «повільно» До; —
пов’язане з кволий (див.).
[покелавіти] «захворіти, захиріти,
стати кволим, убогим; зіпсуватися»
ВеУг, [покелавитися] «тс.» ВеЛ; —
результат видозміни форми [покилаві-
ти] «стати хворим на грижу». — Див.
ще кйла, по.
покер «вид азартної картярської
гри»; — р. бр. болг. м. покер, п. ч.
слц. рокег, схв. покер, слн. рбкег; —
запозичення з англійської мови; англ.
рокег «тс.», можливо, походить від н.
Росії «вид картярської гри, схожої на
покер», Росіїе, РосИзріеІ «тс.», пов’яза-
них з дієсловом росйеп «грати в карти;
стукати, бити; хвастати, хвалитися»,
похідним від вигуку росй «тук»; назва
гри виникла із заяви картяра ІсН росіте!
«Я кидаю виклик!». — СІС2 662; ССРЛЯ
10, 885; 81. \муг. оЬсусй 584; Кораіігізкі
763; НоІиЬ—Буег 382; РЧДБЕ 570; Ву-
]акли]а 739; Кіеіп 1208; К1и§е—Міігка
557.
поки, [пок ВеБ, піке Корз] «поки»,
[допоки] «до тих пір, поки»; — р. пока
«поки, доки», [поки] «до тих пір, по-
ки», бр. [пдкі] «поки», п. [рокі] «доти,
до того часу», ст. [роко] «тс.», року
«поки, доки»; — очевидно, результат
скорочення давнього виразу *по кьіи
(часьії, до складу якого входив при-
йменник по «по» і займенник кьіи
(кьи} «який» у формі зн. в. мн. чол. р. —
Мельничук СМ IV 107, 108; Булахов-
ський Вибр. пр. II 518; Фасмер III 304;
Ильинский Сложн. местоим. 71; Вгііск-
пег 682; АЇ81РН 11, 134; Е88Л 51. £Г. II
571—572; Уопбгак II 479. — Див.
КИЙ2, ПО. — Пор. ДОКИ.
[покивайлик] (орн.) «біла плиска,
Моіасіїїа аІЬа Б.» Шарл, [кивайло]
«тс.» Шарл; — похідне утворення від
кивати; назва зумовлена тим, що цей
птах постійно похитує вгору і вниз
своїм довгим хвостом (ССРЛЯ 15,
1078); пор. інші назви цього птаха:
[трепехвістка Шарл, трясихвістка,
трясйдупа, трясигузка Шарл], р. тря-
согузка. — Булаховський Вибр. пр. III
228. — Див. ще кивати.
покій «тиша, мир, заспокоєння»,
покій «кімната; (заст.) літера П Нед»,
покійник «небіжчик», покої «пишне, ба-
гате приміщення», покоївка «служниця
в кімнатах», [покдй] «дім багатих лю-
дей» Л, покійний «померлий; спокій-
ний», покойовий (заст.) «кімнатний»,
покдїти «оточувати спокоєм», покої-
тися «нерухомо лежати; бути похова-
ним», впокій «упокій», [вспокійний]
«спокійний» Пі, відпочйн, відпочинок,
відпочивати, заспокійник, заспокоєн-
ня, заспокоювач, заспокійливий, за-
спокоїти, заупокійний, заспокоєний,
занепокоєний, непокій, непокоїти, не-
спокій, [неспокійний] «неспокійна лю-
дина», [несопокійник] «порушник спо-
їв 2—460
481
покіль
пбкбн
кою, підбурювач» Ж, передпокій, спо-
кій, спокійний, супокій «спокій», упо-
кій (заст.) «спокій; спочинок; смерть»,
упокоїти, упокоїтися, [успокбїти]
«заспокоїти» Нед; — р. покбй «спокій;
(заст.) кімната», бр. пакбй «кімната;
[спокій]», др. покои. «заспокоєння, спо-
кій, відпочинок, кончина, похорон; осе-
ля», п. рокоі «мир; спокій; кімната», ч.
роко] «тс.», слц. нл. роко] «спокій;
мир», вл. роко] «тс.; утіха», болг.
покбй «спокій, тиша, покій», м. поко]
«спокій; упокій», схв. пдкб) «тс.», слн.
роко] «відпочинок, спокій, мир», стсл.
покон «тс.»; — псл. роко[ь «тс.», пов’я-
зане чергуванням голосних з росіїі
(<:і!ро-кейеі) «спочити». — Фасмер III
305; Черньїх II 50—51; Преобр. І
330—331; Вгйскпег 243; Масіїек Е8ЛС
409, 468—469; Зсйизіег-Зеїмс 1120;
Младенов 464; Вегп. І 538—539. —
Див. ще почити. — Пор. коїти2.
покіль «поки», [пбкаль Нед, пб-
киль Нед, ВеЗа, пбкля Г, Нед, пбкуль
Нед, Л] «тс.»; — р. заст. поколе «по-
ки, по який час; [до якого місця]», по-
кбль, [покель, покаль] «тс.», бр. па-
куль «ПОКИ», др. поколя «тс.», п. [ро-
кіеі] «поки, доки», [рокії, рокіеіа, рокі-
1а, рокіа, рокіо] «тс.», слц. рокіаГ «по-
ки, до яких пір; до якого місця», [рокаї,
рокеГ, рокії’, роки!’, рокі’а, рокі’і]
«тс.», схв. покле «відколи», [рокіа, рок-
П], слн. [рокіе] «тс.»; — псл. *ро коїе
(*ро коїі) з основним просторовим і по-
хідним часовим значенням «до якого
місця; до яких пір, поки», що склада-
ється з прийменника ро «по» та при-
слівника коїе, пов’язаного з формою
коїі (коїь) «коли»; кореневі голосні а,
е, у на місці о з’явилися під впливом
інших. займенниково-прислівникових
основ (псл. като «куди», крсіу «тс.»,
-зеїе «сюди» та ін.). — Мельничук СМ
IV 108; Фасмер II 290; 8№ IV 493;
Масіїек Е84С 305; Е884 51. §г. II 572. —
Див. ще колй, по. — Пор. дбкіль.
покісниця (бот.) «Риссіпеїііа Рагі.
(Аігоріз Кирг., (Зіусегіа К. Вг.)»; — оче-
видно, похідне утворення від косити;
482
назва зумовлена тим, що всі види по-
кісниці дуже цінні в кормовому відно-
шенні (Словн. бот. 434; Флора УРСР II
270). — Див. ще коса2, по.
[покіст] «лак, лакована поверхня»,
[пбкост] «оліфа, лак» Нед, [покосту-
вати] «покривати оліфою, лакувати»
Нед; — бр. [пбкаст] «оліфа», ч. рокові
«лак, оліфа», рокозіоуаіі «лакувати»,
слц. [рокові’] «оліфа», схв. покбст
«тс.»; — запозичення з польської мови;
п. рокові «оліфа» пов’язане з роковіо-
у/ас «покривати оліфою», рокозсіс «тс.»,
утвореними за допомогою префікса ро-
«по-» від запозиченого свн. ковіе «пу-
чок, пензель» (риаві «щільний пен-
зель»), спорідненого з дісл. киовіг «ки-
тиця, пучок», прус. §цббе «кущ, ліс»,
схв. ст. гвозд «ліс», слн. §6гс1 «тс.»;
пов’язання з п. козс «кість» (Вгйскпег
260—261, 427) помилкове. — Масіїек
Е84С 469; 8кок II 496; Вегп. І 582;
К1и§е—Міігка 573. — Див. ще гвіз-
док.
[поклад] «згода» О, [покладувати-
сі] «миритися» О, [підкластися] «по-
миритися, погодитися» О; — пов’язане
з покласти «поставити; [настановити,
вирішити О]». — Див. ще класти.
[поклажан] «баклажан, помідор»
Па; — результат видозміни назви бак-
лажан, зближеної з дієсловом поклас-
ти; пор. р. [подлежан] «помідор», що
виникло з баклажан внаслідок збли-
ження з дієсловом лежать «лежати»
(Фасмер III 297). — Див. ще бакла-
жан.
[поклйзати] «піти геть Пі; швидко
піти Нед»; — очевидно, пов’язане з
клйгати «важко, повільно йти», збли-
женим із [склйзнути] «вислизнути,
зникнути». — Див. ще склизйти.
покбвтач — див. кбвтач1.
[пбкбн] «початок» Нед; — р. [по-
кбн] «початок; споконвічний звичай,
порядок», др. покон-ь «початок; зви-
чай», п. [рокоп] «початок», [рокбп,
рокип] «тс.», ст. рокоп «кінець», ч. слц.
рокоп «тс.», болг. [напокдн] «потім,
пізніше; в кінці», схв. напокбн «нареш-
покор
покрошнюватися
ті, кінець кінцем», напок.бн>(е) «тс.»; —
псл. рокопь «початок; кінець», утво-
рене з прийменника ро «по» та імен-
ника копь «кінець, початок», до якого
зводяться укр. кін «[кут]; місце, куди
кладуть ставку в азартній грі; сцена»,
кінець. — Фасмер III 305; 8Іа\мзкі II
418—419; Вгйскпег 644; IV 503;
Масіїек Е84С 273; Вегп. І 560. —
Див. ще кін, кінець, по. — Пор. за-
кон1.
[покор1] «молодняк, молода порість»
Нед; — очевидно, результат спрощення
форми [покбренок] «нащадок; парос-
ток», пов’язаної з корінь' (див.).
[покор2] «помісь; рахітична дитина»
Нед, [пбкур] «помісь» Нед; — резуль-
тат видозміни слова [покури] «тс.; ска-
лічена, крива людина», фонетично
зближеного з [покбренок] «нащадок;
паросток», [покор] «молодняк, молода
порість». — Див. ще пбкурч.
[покоронник] (бот.) «горобейник
лікарський, НДіоврегтит оїїїсіпаїе Б.»
Мак; — очевидно, похідне утворення
від корона (п’ятидольна чашечка з
трикутними зубцями цієї рослини схо-
жа на корону). — Див. ще корона.
[покотбвий] (у виразі покотбва
пальба «стрільба взводом») Нед; —
похідне утворення від прислівника по-
котом «[усі разом]». — Див. ще котй-
ти, по.
[покбшкати] «скуйовдити, поко-
шлатити»; — результат редукції форми
[поколошкати] «тс.», похідної від [ко-
лошкати] «кошлатити» (див.).
[покрака] «покалічена, крива лю-
дина» Нед; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. рокгака «незграба,
людина з кривими ногами; потвора»,
можливо, пов’язане з кгок «крок; хода
(манера ходити)». — Вгйскпег 268;
IV 509. — Див. ще крок.
[покрасич] «коцюба, кочерга»; —
неясне.
[покрачитися] «побитися, тягаючи
один одного за волосся і дряпаючи»
Нед; — пов’язане з [кракати] «тягати
(за чуприну)» (див.).
покрейда, покрейта, покрийта —
див. бокрейда.
[покрйва] (бот.) «кропива, Нііїіса
Б.» ВеНЗн, [покрівка] «кропива дво-
домна, ІІНіса сііоіса Б.» Мак; — запо-
зичення з польської мови; п. рокггухма
«кропива» виникло внаслідок метатези
з ст. корггухма «тс.», якому відповідає
укр. кропива. — 81а\мзкі II 466; Вгйск-
пег 428; IV 516. — Див. ще кро-
пйва.
[покрйвка] (орн.) «славка, кропи-
в’янка, 8уМа» ВеНЗн, [покрйвник] «тс.»
ВеНЗн; — похідне утворення від [по-
крйва] «кропива», співвідносне з кро-
пив’янка, [кропйвник, підкропйвник,
підкропйвка, покропйвник]. — Була-
ховський Вибр. пр. III 206. — Див. ще
кропйвник1, покрйва.
[покривник] (бот.) «звіробій зви-
чайний, Нурегісигл реНогаїит Б.»
Мак; — пов’язане з [крівник, кри-
вавник] «тс.». — Див. ще кривав-
ник2.
[покринутися] «ворухнутися; захо-
дитися коло чогось» О; — очевидно,
пов’язане з [крятати] «повертати,
звертати», [крятатися] «бути зайня-
тим, клопотатися» (див.).
[покрйшка] (бот.) «садова айстра
китайська, Саііізїерїшз сНіпепзіз N665.»
ВеБ, Мак; — очевидно, результат пе-
ренесення на айстру назви покришка
«кришка», з огляду на подібність круг-
лої плоскої квітки айстри до покришки;
пор. семантично подібну назву айстри
[тарілка]. — Див. ще крйти.
покров, покрбва, покровений, по-
кровитель, покрбвка — див. крйти.
[покровка] (бот.) «фуксія, Рисітзіа
Б.» Мак; — неясне; можливо, пов’яза-
не з кров з огляду на яскраво-червоне
забарвлення квітів окремих сортів фук-
сії.
покропйвник,, покропйвниця, по-
кропйвня — див. кропйвник1.
[покрошнюватися] «шукати собі
місця» Нед, [покрушнятися] «воруши-
тися уві сні» О, [покрунчати] «неспо-
кійно спати; перевертатися уві сні» О; —
16*
483
покрут
покута
етимологічно неясні утворення, пов’я-
зані з [крушнятися] «неспокійно пе-
ревертатися під час хвороби, сну»,
[курішматися] «ворушитися, прокида-
тися, не спати». — Див. ще корізма-
тися.
[покрут] (бот.) (у сполученні [п. на-
вохчистий] «фунарія гігроскопічна, Еи-
пагіа йу^гогпеїгіса (Ь.) НесЕм.» Мак); —
пов’язане з крутити-, очевидно, семан-
тична калька наукової латинської наз-
ви Еипагіа, що зводиться, мабуть, до
лат. Гйпіз «мотузка, вірьовка, канат»;
мотивація латинської назви цієї росли-
ни неясна.
[пбкрутка] «нирка» ДзАтл І; —
очевидно, запозичення зі словацької мо-
ви; слц. [рокгиіка] «нирка», ст. рокгиі-
кі (мн.) «нирки», виводиться від п. [ро-
кгоікі], ст. рокг^ікі «тс.», рокгдДка «нир-
ка», що складається з префікса ро- «по-»
і основи прикметника кцйу «крутий,
твердий» або дієслова кг^сіс «крути-
ти»; може бути результатом перене-
сення назви [рокг^іа] «калач, булка»,
співвідносного з ч. рокгоиіка (вид со-
лодощів), ст. рокгиіа «калач, булка»,
вл. рокгйїа «хлібина», др. покрута «тс.»,
укр. [скрутель] «крендель», [скрутлик]
«вертута». — Дзещдзелівський УЗЛП
109; Масіїек Е8ЛС 469; Зсіїизіег-Зеїмс
1121. — Див. ще крутий, крутйти,
по.
покруч «помісь, гібрид; метис; ви-
родок»; — результат видозміни форми
[покурч] «тс.», зближеної з основою
дієслова покрутити. — Див. ще по-
кури.
покуда — див. кудй.
[покулець] (зоол.) «тарантул ро-
сійський, Ьусоза зупдогіеизіз АУаІск.»
Нед; — неясне; можливо, пов’язане з
п. киіес «кульгати» або киїіс «зіщулю-
вати, згинати», рокиїіс «зіщулити; по-
корчити» (про результат укусу таран-
тула).
[пбкур] «помісь, гібрид; рахітична
дитина» Нед, [покор] «тс.» Нед; — ре-
зультат видозміни форми [покурч] «по-
місь, покруч; скалічена, крива люди-
484
на», зближеної з [покор] «паросток». —
Див. ще покури.
[покури] «помісь, покруч; скаліче-
на, крива людина» Нед; — запозичен-
ня з польської мови; п. рокигсг «по-
місь, покруч; незграба, каліка», очеви-
дно, пов’язане з кигсг «корч, судорога,
судома; (ст.) помісь, мисливський пес»,
кигсгус «корчити (судорогами); морщи-
ти (ніс); підгортати (ноги)», яким відпо-
відають укр. корч, корчі, корчити. —
Вгйскпег 283; 8\У IV 519. — Див. ще
корчі. — Пор. покруч.
покут, покутач, покутній, по-
куття, покуть — див. кут.
покута «визнання своєї провини,
вияв жалю з приводу неї, каяття; пока-
рання за злочин, провину; [мучення,
мука, страждання; страждальник; пус-
тун, шибеник (про дитину)]», покут-
ник «той, хто відбуває покуту», поку-
тувати «відбувати покарання за вчи-
нений злочин, провину; [мучитися]»,
спокута «покутування», спокутувати
«заслужити прощення», ст. покута «по-
каяння, каяття, єпитимія» (1627); —
р. [покута] «панахида, траур», бр. па-
кута «страждання; мука; (заст.) єпи-
тимія; покаяння, каяття; будь-яке пока-
рання»; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. рокиіа «покута, спо-
кутування провини; кара; [кара грошо-
ва, штраф]», як і ч. рокиіа «покаяння,
кара; штраф, пеня», слц. рокиїа «штраф,
покарання», вл. нл. рокиїа «кара, по-
каяння», виводиться з етимологічно не
зовсім ясного псл. [рокиіа] «покута,
кара, мука», ’^рокріа «тс.», що складає-
ться з префікса ро- «по-» і основи діє-
слова киіаіі (^кдіаїі) «кутати; ховати,
берегти»; пов’язується також (Вгйск-
пег 285—286, 428; НоІиЬ—Кор. 284;
Масіїек Е8ЛС 382) з п. зкиіек «наслі-
док», [кисіс] «чинити, робити», ч. зки-
їек «вчинок, справа», киШі «возитися;
майструвати; робити нишком»; пов’я-
зання з лит. ракапїа «терпимість», кез-
іі «терпіти, зносити», кепіеїі «терпіти,
страждати» (Маїгепаиег ЬЕ 9, 184; Ма-
сіїек Е84С 469; Мікі. ЕХУ 128) недостат-
покутач
полавок
ньо обгрунтоване. — Кісіїїіагсіі 87; Фас-
мер III 306; 5с1іизіег-8е\мс 1121—1122. —
Див. ще кутати. — Пор. скуток.
[покутач] (орн.) «дятел, Рісиз»
ДзАтл II; — результат фонетичної ви-
дозміни форми [покбвтач] «тс.». —
Див. ще кбвтач.
[покучкурувати] «посміятися, по-
глузувати»; — неясне.
[покшик] (бот.) «беладона лікарсь-
ка, Аігора Ьеііасіоппа В.» Мак; — запо-
зичення з польської мови; п. рокггук
«тс.», мабуть, є результатом скорочен-
ня виразу гіеіе рокггукогме «тс.», букв,
«зілля, що кричить», у якому прикмет-
ник рокггукохму є похідним від рокггук
«покрик», кггук «крик»; назва зумов-
лена повір’ям, нібито корінь беладони
кричить, коли його викопують із зем-
лі. — 5\У IV 516. — Див. ще крик.
[пол*] «стать (чоловіча, жіноча); наро-
дження» Нед, Куз; — бр. пол «стать»; —
семантично видозмінене запозичення зі
старослов’янської і російської мов; стсл.
под'к «половина, бік; одна з двох час-
тин цілого; стать», р. пол «стать», як і
споріднені болг. м. пол «стать; полови-
на», п. нл. рої «пів, половина», ч. рйі,
слц. рої, вл. рої, полаб. рйі, рої, схв.
по «тс.», пол «стать (чоловіча або жі-
ноча)», слн. рої «половина, пів», рої
«тс.», відповідають укр. пів (див.).
[пол2] «дощана підлога в хаті.»
ЛЧерк; — запозичення з російської мо-
ви; р. пол «нижній настил у примі-
щенні, підлога» споріднене з укр. піл
«нари в селянській хаті; [підлога]»
(див.).
пола1 «край половини одягу; пові-
шене полотнище», [пилка] «пелюш-
ка» Л, [пулка] «тс.» Л, [півка] «запас-
ка; ширина полотна; кусок полотна» О,
пілка «шматок тканини; підстилка;
[ряднина, доріжка Ме; вид полотняної
шалі; вид бредня]», [запілє] «бокове
приміщення у коморі, клуні для збері-
гання зерна; засіка (у клуні) для сно-
пів» Ж, [заполе Я, заполе Ж] «тс.»,
[запілок] «відгороджене місце в сараї
або в хаті, де стоїть засік» Г (1927),
запілля «підпілля», запіл «пола одежі,
загорнута так, що в неї можна щось
набрати; [рибальська сітка Ж]», [запіл-
ка] «фартух» Г, Ж, [запільчйна] «тс.»
Г, Ж, [запілля] «поли», [запала] «по-
діл жіночої сорочки, пола», [заполок]
«шкіра живота» Ж, [запалити] «загор-
нути, закутати» Ж, [заполяти] «тс.»
Ж, припала «пола», [приполе] «пола
жіночого одягу, поділ» Нед, припіл
«]тс. Нед]; пола; край неба, лісу, по-
ля», [приполи] «краї піл одягу» Пі; —
р. пола «пола», бр. полка «пілка (шма-
ток тканини); [пелюшка]», др. пола
«шматок тканини, завіса», п. роїа «по-
ла (одягу)», ч. слц. [роїа] «тс.», болг.
пола «спідниця, пола», поли (мн.) «по-
діл», м. пола «поділ, пола (одягу); спід-
ниця», поли (мн.) «поли одягу; стулки
дверей», схв. пола «половина; пола; піл-
ка (шматок тканини)», слн. роїа «пілка;
поділ», стсл. пола «край одягу, одяг;
половина»; — пізнє псл. роїа «полови-
на; пола», утворене від роїь «половина,
бік». — Фасмер III 306; Булаховський
Вибр. пр. III 404; Цьіганенко 354; Пре-
обр. II 90; Вгйскпег 429, 430; Ма-
сіїек Е84С 498—499; Зкок II 697; Мікі.
Е№ 255; Ресіегзеп К2 38, 74. — Див.
ще пів. — Пор. пол1.
[пола2] «велика суцільна скеля Нед;
кам’яна плита ВеЗн, О», [пілє] (зб.)
«кам’яні плити» ВеЗн; — схв. [роїа]
«велика скеля», [роїа] «неродюча зем-
ля», [роїа] «тс.»; — не зовсім ясне;
вважається давнім запозиченням від
дороманського населення Адріатики
(Зкок II 697).
[пола3] «рід» Шух; — очевидно,
споріднене з [пол] «стать», р. болг. м.
пол «тс.; половина», схв. пол, стсл.
ПОЛ'К «тс.». — Див. ще пол*.
[пола1] «менструація» Нед, Шух; —
неясне; можливо, псл. роїа «розлив»
(пор. цсл. распол'Ьтн са «розлитися»),
споріднене з лтс. раїі (раїі) «повінь»,
рііеі «капати», лит. рїііі «лити, сипати».
[полавок] (бот.) «пухирник, ІИгіси-
Іагіа Б.» Мак; — неясне; можливо, по-
в’язане з (по)ловйти, оскільки в
485
пблаз
поле
пухирці на листках цієї водяної росли-
ни потрапляють дрібні водяні тварини.
[пблаз] «свято у Пилипівський піст»,
[полазець] «той, хто першим зайде у
двір або до хати на свято у Пилипівсь-
кий піст», [полазник] «тс.; другий день
Різдва й Новий рік О; тварина, яку на
Різдво вводять у хату, щоб був доста-
ток О»; — п. [роДагу] «звичай ходити
по хатах на Різдво і на Новий рік з по-
здоровленнями», [росйагпік] «той, хто
ходить по хатах на Різдво і на Новий
рік з поздоровленнями», ч. [роїаг] «різд-
вяна здобна булочка для худоби», слц.
[роїагпїк] «колядник, віншувальник»,
[роїагіР] «віншувати», м. полаза «пер-
ше відвідання зранку», полазеник «той,
хто першим відвідує, заходить до кого-
небудь», [полази] «відвідує, заходить
до кого-небудь першим», схв. полази-
ти «відвідувати», полазити се «відві-
дувати один одного, поздоровляти»,
полазник «відвідувач, колядник»; —
псл. ро1а2(йі) «відвідувати», похідне від
Іагііі «лазити, ходити»; менш перекон-
ливе виведення всіх слов’янських форм
з схв. полазити «відвідувати» (Масіїек
Е8ІЇС 469). — Див. ще лазити.
[поланужне] «плата за кайдани»
Нед; — очевидно, видозмінене запози-
чення з польської мови; п. роїагісизгпе
«оплата в’язнем кайданів, у які його
заковують» утворене з прийменника ро
«по» та іменника Іагісисії «ланцюг». —
Див. ще ланцюг, по.
[пблап] «стеля» Пр. XI діал. н.; —
запозичення з польської мови; п. рійар
«стеля, склепіння», [рбїар], ст. [роїар]
«тс.» походить від нім. ЬаиЬе «альтанка
(в зелені)» (свн. ІоиЬе «передній зал,
вестибюль; галерея», двн. ІоиЬа «портик,
ґанок; галерея», Іоирреа «навіс, підда-
шок; зал, галерея»), спорідненого з
дісл. Іорі «верхня кімната», прус. ІиЬЬо
«дошка», псл. ІиЬь «кора, лико, луб».
— Чучка Пр. XI діал. н. 167; Фасмер II
526—527; Вгйскпег 446; Тгаиітапп
150—151; Мййі.—Епбг. II 509; Топо-
ров V 370—375; К1и§е—Міігка 425.
— Див. ще луб.
486
полапіть — див. лапик.
[полата] «полиця на стовпах для
складання сиру» О, [палатки] (мн.)
«ліжко, постіль» Нед, [палатка] «по-
лиця на стіні» Л, [палатки] «горище в
сараї» Л; — очевидно, запозичення з
польської мови; п. [роїаїкі] «ліжко»,
[роїаїка] «вид сидіння між двома дере-
вами для стрільби по ведмедях і диких
кабанах, які приходять до збіжжя; тап-
чан на низьких ніжках або широка ла-
ва» пов’язані з р. палати (мн.) «широ-
кі нари для спання в хаті; поміст на де-
ревах для полювання на звірів», па-
латка «намет», др. палати «церковні
хори», укр. палата. — Фасмер III 307;
Хеіепіп АГ81Р11 32, 302. — Див. ще
палата.
[полаторжитися] «помиритися»; —
не зовсім ясне; можливо, результат кон-
тамінації слів наладитися «тс.» і [тбр-
жити] (торгуватися).
полба (бот.) «пшениця спельта,
Тгііісит зреііа Ц; [пшениця двозерна,
Тгііісит бісоссит Зсіїг. Мак]», [ббль-
ба] «полба», пблбяний', — р. бр. пол-
ба-, — не зовсім ясне; зближується з
гр. тгоЛсрб^ (тгоАсроф) «локшина», тгоЛсро-
сраир «страва з локшини і бобів»,
тшаі] «пил, борошно найтоншого поме-
лу», лат. роїіепіа «ячна каша», роїіеп
«мілке борошно, пил», риИаге «товк-
ти», псл. ререіь, укр. попіл-, висловлю-
валось сумнівне припущення (Преобр.
II 91) про східне походження. — Фас-
мер III 307; Міабепоу Меіап^ез Мік-
коїа 185—186; ІЛіІепЬеск К2 40, 558.
поле, полівка «невеликий польовий
та лісовий гризун, подібний до миші;
польова газета; [рівнина, поле, відкри-
те поле]», полонина «безліса ділянка в
Карпатах, яка використовується для
пасовиська та сінокосу; [гірська рівни-
на, пасовисько на верховині]» СУМ,
Нед, [полонинка] «гуцульська обрядо-
ва пісня (виконується під час вигону
худоби на полонини)», [полоняник]
«ведмідь, що живе на полонині» Г, Нед,
[польованець] «мисливець», [польбва-
нє] «полювання» Нед, [пальовик] «жи-
поле
полевиця
тель полів, рівнин; польовий біс», [по-
льовйна] «поляна, невелике за розмі-
ром поле», [польбвка] «газета або бо-
йовий листок, що випускається на по-
лі Л; (зоол.) польова миша, нориця,
Нурисіаеиа агуаііз Нед», полювач «ми-
сливець», [полюх] «житель родючих,
врожайних рівнин (навколо Коломиї);
землероб із Поділля» Нед, [полянець,
полянин, паляниця] «тс.» Нед, [поля-
нина] «поляна, рівнина, невеликий луг,
звичайно на узліссі або серед лісу», по-
ляна «тс.; [відкрите поле; цілина Чаб;
корова, народжена на вигоні Нед]», по-
ляни «східнослов’янське плем’я, яке
жило в Середньому Подніпров’ї», [по-
лонйстий] «пологий, похилий, спадис-
тий», [пбльский] «польовий» ВеБ, по-
лювати «шукати диких тварин з ме-
тою убити чи піймати їх; [мати бажан-
ня паруватися (про корову)]», [польо-
вать] «злучатися, паруватися» (про
корову) ЛексПол, [пулювать] «злуча-
тися» (про свиней) Корз, запільний
«який знаходиться за полями», перед-
пілля «смуга загороджень попереду го-
ловної лінії оборони при відсутності
безпосереднього контакту з противни-
ком»; — р. бр. поле «поле», др. поле
«відкрите місце, поляна, луки, поле;
степ; жителі степів; нива, рілля; місце
битви», п. роїе «поле, простір; зона,
смуга, район», ч. слц. роїе «тс.», вл.
нл. роїо «поле, рівнина», полаб. рйіі
(рйій), болг. поле, м. поле «тс.; доли-
на», схв. пдл>е «поле», слн. рб!]е «тс.,
рівнина», стел, полк «тс.»; — псл. ро!]е
«відкрите місце, простір; рівнина, поле;
рілля», похідне від роїт. «широкий, плос-
кий, порожній, неродючий»; — очевид-
но, споріднене з лат. раїат «відкрито,
явно», шв. .Гаїа «рівнина, пустище», нвн.
-Гаїеп’(у назвах АУеаі-Б, Оаі-Б), а також
з лит. рібпаа «тонкий», лтс. ріала «тс.;
плоский, рівний», прус, ріопіз «тік, то-
ковище», лат. ріапиз «плоский, рівний,
прямий; площина, низина, низьке міс-
це; рівна, горизонтальна поверхня», гр.
тгєЛауо^ «жертовний пиріг (з борош-
на)», хет. раїЬі «широкий» і більш від-
даленими двн. їеісі «поле», ДІСЛ. ЇОІСІ
«земля, земна куля; суша, грунт», дангл.
Їоібе, днн. Їоіба «тс.»; іє. *р(е)1а- «плос-
кий, рівний, прямий; широкий, простя-
гнутий; площина, низина; рівнина, по-
ле; розстилати», похідне від *реІ- (:Ь=ро1-)
«широко відкрите рівне місце, прос-
тір»; можливе також зіставлення з алб.
аіїраіі «відкриваю» (Зокі Зіисііеп 83—
84) і вірм. іїоі «земля, порох, грунт»
(Меіііеі М8Б 8, 154; Маігепаиег БР
13, 177; Міккоіа НгаІ. 6г. І 49, III 35),
а також виведення з іє. :і!ре1- «сірий»,
букв, «світлий» (ТгиЬасеу 2181 3, 677);
менш імовірний зв’язок з стел. ПОЛЕТИ
«палати, горіти», плллла «полум’я» (Тег-
газ 2Г81РІЇ 19, 120—121) або з слн.
ре1]аіі «гнати, вести» (Ваисіоиіп 2Г81РІЇ
19, 120—121). — Фасмер—Трубачев
III 307—308; Черньїх II 51; Филин 06-
раз. яз. 119; Вгйскпег 429; Масіїек
Е83С 469; 8сІшаіег-8еу/с 1127; Младе-
нов 466; 8кок II 698—699; Критенко
Вступ 550—551; 2У82 328; Толстой
Сл. геогр. терм. 77—87; Моагугіакі
Р23Р 163; Мікі. Е№ 255; Тгаиітапп
204; КІи§е—Міігка 191; Регааоп Веііг.
228, 805; К2 41, 227; іїбіїаппеааоп 559;
АУаІсІе—НоГт. II 237, 318; Ресіегаеп
К2 39, 370; Бодузн РФВ 2, 170; Гамк-
релидзе—Иванов 781; Рокогпу 805—
806.
[полевиця] (бот.) «мітлиця біла,
А^гоаііа аІЬа Б.» Мак, [польовйця] «мі-
тлиця, А^гоаііа Б.», [половуха, поло-
вушка] «тс. Мак; метлюг звичайний,
Арега аріса уепіі (Б.) Р. В. Нед», [по-
лувуха] «метлюг звичайний» Нед; —
р. полевйца «мітлиця»; — похідне ут-
ворення від поле; можливо, калька на-
укової назви лат. а^гозііз, що зводить-
ся до гр. ауреоатщ «кормова трава»,
пов’язаного з аурб^ «поле, нива»; на-
зва зумовлена тим, що мітлиця пере-
важно зустрічається у степовій місце-
вості (Словн. бот: 350); пов’язується
також (ВеНЗн 37) з половіти, оскіль-
ки мітлиця рано половіє і стає непри-
датною на пашу, — Пор. поле, полб-
вйй.
487
по-ле-гев
полйк
[по-ле-гев] «ходи-но сюди, іди сю-
ди» ВеЛ; — результат злиття скороче-
ної дієслівної форми [подь] «іди, ходи»
ВеЗн (з ст. поиди > *пойдь), частки
[ле] «лиш, -но» і прислівника [гев]
«тут, сюди»; пор. вираз [подь гев] «хо-
ди сюди» ВеЗн. — Див. ще гев, ітй,
ле, по. — Пор. полепо.
полегнути, поленути — див. лй-
нути.
поледиця, поледівка, поледбвиця —
див. лід.
[полежань] (орн.) «бекас, Сареііа
§а1!іпа§о Б.»; — неясне.
[пблези] (мн.) «місця, де сніг швид-
ше розтанув» Нед; — неясне; можли-
во, пов’язане з полизати.
Полеля «бог шлюбу в давніх сло-
в’ян-язичників» Бі, Полелд «міфічне
божество» Нед; — очевидно, як і Леля
«бог кохання у давніх слов’ян» Бі,
Лель «тс.» Бі, результат помилкового
витлумачення дослідниками виразу ле-
льом-пбле'льом «дуже повільно» (див.).
полеміка, полеміст, полемічний,
полемізувати; — р. болг. м. полеми-
ка, бр. полеміка, п. ч. слц. вл. роїеті-
ка, схв. полемика, слн. роїетіка; — за-
позичення з французької мови; фр.
роїетідие «спір, полеміка» походить
від гр. тгоЛєціидс «воєнний, бойовий;
навчений військовій справі; войовни-
чий, ворожий», що є похідним від імен-
ника ггдХєцос; «битва, бій; війна; спір,
ворожнеча», з яким, очевидно, спорід-
нені гот. изіііта «наляканий, сполоха-
ний», псл. *ро1хь «переполох, боязнь,
страх», укр. пблбх «тс.». — СІС2 662;
Фасмер—Трубачев III 317—318; Чер-
ньїх II 51; КЗСРЯ 350; Кораііпзкі 764;
НоіиЬ—Буег 382; Младенов 466; РЧДБЕ
570; Вуіакли)а 741; Оаигаі 571; Ргізк II
469 574—575. — Див. ще полохати.
[полента] «мамалига СЧС; куліш
О», [полінта] «мамалига» ДзАтл І; —
р. полента «мамалига», п. ч. роїепіа
«італійська мамалига», слц. роїепіа
«мамалига», болг. полента, м. [по-
лента}, схв. палента, полента, слн.
роїепіа «тс.»; — запозичено, можливо,
488
через польське посередництво, з італій-
ської мови; іт. роїепїа «мамалига, каша
з кукурудзяного борошна» походить від
лат. роїепіа «ячна крупа», пов’язаного
з роїіеп «борошно найдрібнішого поме-
лу; порох, пил; порошок», спорідненим
з гр. тгалгі «пил, дрібне борошно», лит.
реіепаї «попіл», псл. рореіь «тс.», укр.
попіл. — Кораііпзкі 764; IV 528; Но-
ІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 570; Зкок II 592;
Мезііса 1215—1216; ЇМаІсІе—НоГт. II
331—332. — Див. ще попіл.
[полепо] «ходи-но» Нед; — резуль-
тат злиття двічі вжитої скороченої діє-
слівної форми [подь] «іди, ходи» ВеЗн
з часткою [ле] «лиш, -но» (*подь ле
подь). — Див. ще по-ле-гев.
полетуха (зоол.) «летяга звичайна,
Ріеготуз уоіапз», [політуха] «тс.»
Нед; — очевидно, запозичення з росій-
ської мови; р. [полетуха, полетуша]
«тс.» є префіксальним утворенням від
летать «літати»; назва цієї тварини
зумовлена тим, що вона може завдяки
літальній перетинці перелітати з одно-
го дерева на інше. — Див. ще летіти.
[полець] «кусок сала з цілого боку
свині» Куз, [полеток Нед, опблеток
Ж, Куз] «тс.»; — очевидно, запозичен-
ня з польської мови; п. роіес «кусок
сала з цілого боку свині» відповідає
укр. [півть] «тс.» (див.).
[полйгатися] «поплентатися, піти»;
— неясне; може бути пов’язане з ли-
гатися «зв’язуватися, заводити зна-
йомство», [лигать] «бігти великими
кроками», [лйгир] «жебрак».
[полйк] «верхня частина рукава со-
рочки; поперечна вишивка на верхній
частині рукава сорочки, на кінцях руш-
ника», [полик] «знак» Нед, [полйка]
«тс. Нед; слід О», [полики] «вишивки
на рукавах і грудях жіночих сорочок
Нед, Ме; квадратні клини на плечах у
сорочці, що збираються біля коміра,
наплічники ЛексПол»; — р. [полика]
«наплічник сорочки; жіночі наплічні
прикраси», бр. [полік] «наплічник, ус-
тавка», [палік] «кольорова вишивка на
рукаві», п. [роїу'к] «наплічник сороч-
полйн
полйця
ки», [роїік] «тс.» (з укр.); — пов’язане
з лик «обличчя», лице-, пор. р. [полй-
чье] «портрет»; зближення з р. зполе-
ти «еполети», [полети] «тс.» (Пре-
обр. II 93) необгрунтоване.
полйн (бот.) «Агіетізіа Б.», [линь],
полинь, [полінь О, Пі, полон О, пб-
лднь Г, О] «тс.», [палинь] «полин гір-
кий, Агіетізіа аЬзіпіІііит Б.» Мак, [пе-
лун Мак, повинь Мак, полінь Пі, по-
лонт См, полун См] «тс.», полине'ць
«полин австрійський, Агіетізіа апзігіа-
са Ласц. (Б.)», [полінець] «тс.» Пі, по-
линівка «горілка, настояна на полині»,
полинна «тс.»; — р. полинь «полин»,
[польїн], польїнка, [полиндк, польїня,
пельїнка], бр. пальїн, др. пелинт>, пе-
льінь, п. ріоіип, ст. ріоіуп, ч. реіупек,
[реіип, реіип, реіуп, роїепек, роїш, ра-
Ііп], слц. раїіпа, реііпек, [роїупок] «тс.»,
вл. роїоп «полин гіркий», нл. роїуп,
роїигі «тс.; полин звичайний, чорно-
биль, Агіетізіа чиї^агіз Б.», полаб. ре-
Іаіпе (реіаіп) «полин гіркий», болг.
пелин «тс.; вино, настояне на полині»,
м. пелин. «полин гіркий; отрута», схв.
пелен «полин», пелин, пелим «тс.;
[шавлія]», слн. реііп «полин», стсл. пе-
дьіик «полин гіркий», пед'йн'ь «тс.»; —
псл. реіупт. (реіупь, реіипь, реіипь, ре-
Іепь) «полин»; — переконливої етимо-
логії немає; найбільш прийнятне пов’я-
зання з псл. роїеіі «палати, горіти», ро-
Іепо «поліно», раїііі «палити»; назва
могла бути зумовлена своєрідним гост-
рим запахом і гірким смаком полину
або тим, що у давнину (і навіть тепер
в Азії) полин спалювали для профілак-
тичного обкурювання від епідемій; сло-
в’янські назви полину зіставляють іно-
ді з лтс. реіапе «полин», реІе)итз, але
воно, як і лит. реіупаз «тс.», вважаєть-
ся слов’янським запозиченням (Мйііі.—
Епсіг. III 194); мало обгрунтоване по-
в’язання з стсл. пд’йвед'ь «бур’ян, пле-
вели», др. половелт> «тс.» (Соболев-
ский ЖМНП 1886, вересень, 146), а
також зближення з псл. *ро!чь «блідо-
жовтий, бляклий, блідий», р. половий
«світло-жовтий, бляклий» за біло-сі-
рим, сивим кольором квіток полину
(Преобр. II 103). — Коваль 74; Фасмер
III 320; Черньїх II 54; Меркулова Оче-
рки Д20—122; Вгйскпег 414; Масїіек
Е8фС 443; 4т. гозії. 247—248; Зсіїиз-
їег-8е\ус 1124; Младенов 417; 8кок II
633—634; Мікі. Е№ 237; 2У82 306. —
Див. ще палйти, поліно.
[полиняй] (бот.) «хризантеми, Сіігу-
запіііетит Б.» Мо; — очевидно, похід-
не утворення від польїн «Агіетізіа Е.»;
назва могла бути зумовлена схожістю
зовнішньої форми листків хризантеми і
полину (Словн. бот. 436, 560; Вісюлі-
на—Клоков 328). — Див. ще полйн.
[полйска] (ент.) «муха-голотілка,
Рзіїа» Нед; — префіксальне утворення
від лисий, можливо, калька наукової
назви роду Рзіїа, утвореної від гр. цл-
26^ «голий, лисий, безволосий»; назва
зумовлена тим, що цей рід мух має
слабо опушене тіло (Горностаев 326;
Пгапіа Тіегг. Іпзекіеп 428). — Див. ще
лйсий.
[политйця] (бот.) «березка, Соп-
чоРиІиз Б.» Нед, [політйця] «тс.; по-
витиця льонова, Сизсиіа еріїіпит \Уеі-
Ье» Нед, ]полетйця] «березка польова,
Сопчоїчиїиз агчепзіз Б.» ВеБ, Мак, ]по-
лутиця Мак, полятиця Нед, Мак]
«тс.»; — результат видозміни деетимо-
логізованої назви повитиця «тс.». —
Шамота 115—116. — Див. ще повй-
тйця.
полйця1 «горизонтальна дошка на
стіні, у шафі, буфеті; спальне місце у
залізничному вагоні; залізна лопаточка
у плузі», полка «спальне місце у залі-
зничному вагоні» (з рос.); — р. [пблй-
ца] «полиця для посуду; трикутна по-
лиця для встановлення ручного жорна;
береговий уступ; залізна лопаточка (у
плузі); залізний лист», полка «поли-
ця», бр. палїца «полиця», п. слц. нл.
роїіса, ч. роіісе, вл. роїса «тс.», болг.
полйца «тс., карниз», м. полица «поли-
ця», схв. полица «стінна планка», слн.
роїіса «дошка у стіні; залізна лопаточка
(у плузі)», стсл/полица «полиця»; —
псл. роїіса «тс.» пов’язане з роїь «осно-
489
полйця
поліграфія
ва, підлога, полиця». — Фасмер III
310; Черньїх II 53; Преобр. II 101 —
102; Булаховський Вибр. пр. III 353;
Вгйскпег 429—430; Масіїек Е54С 470;
Зсіїизіег-Зеїмс 1124—1125; Младенов
467; Маігепаиег БР 13, 177; Вегпекег
ІР 9, 364; Тгаиітапп 204. — Див. ще
ПІЛ.
[полйця2] (бот.) «конюшина польо-
ва, котики, ТгіГоІіит агуепзе Б.»; —
очевидно, похідне утворення від поле;
пор. другу частину наукової назви цієї
рослини: укр. польова, лат. агуепзе
(похідне від агуит «оране поле; нива,
рілля»); назва зумовлена тим, що ко-
нюшина польова росте переважно на
полях і пісках (Вісюліна—Клоков
220—221; БІейштадт 347). — Див. ще
поле.
полі- «багато-» (у словах типу по-
ліартрит, полівалентний, поліві-
таміни, полігібрйди, поліметали, по-
ліневрит, полісахариди)', — р. болг.
м. схв. поли-, бр. полі-, палі-, п. вл.
слн. роїі-, ч. слц. роїу-; — словотвор-
чий компонент, виділений із слів гре-
цького походження типу поліморфний
(гр. тгоЛїшорсрос;), поліптйх (гр. тго-
Литгтихо^), поліфонія (гр. тгоЛисршуіа);
гр. тго/ш- «багато-», толи (прикметник
с. р.) «багато, численне», чол. р. ттоЛос;
«численний; великий, значний», очевид-
но, споріднене з лат. рійз «більша час-
тина, більша кількість, більший, більш
численний». — СІС2 662; ССРЛЯ 10,
984; Кораііпзкі 764; НоІиЬ—Буег 383;
Младенов 466; Ву]акли]а 741; Ргізк II
577—578; Таїсіє—НоГт. II 327—328. —
Див. ще плюс.
•	/	•	/ и 2
ПОЛ1ВИТИ --- ДИВ. Л1ВИИ .
полївнйк — див. полова,
поліг — див. лежати.
поліглот «людина, яка володіє ба-
гатьма мовами»; — р. болг. м. поли-
глбт, бр. паліглбт, п. роїі^іоіа, ч.
слц. роїу^іоі, схв. полйглот, полйгло-
та, слн. роїі^ібі; — запозичення із за-
хідноєвропейських мов; н. РоІу^ІбН «по-
ліглот», РоІу^ІбИе, фр. ро1у§1оЧе, англ.
роїу^іоі «тс.» походять від гр. атт. тго-
490
/БуЛісттоє «багатомовний; той, хто гово-
рить багатьма мовами», що складається
з основ слів ттоліД «багато, численний»
і уліБтто (уЛсоооа) «мова, мовлення». —
СІС2 663; ССРЛЯ 10, 988; КЗСРЯ 350;
Кораііпзкі 765; НоІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ
571; Ву]акли]а 742; Егетсі\мбгіегЬисй
493; Баигаї 572; Кіеіп 1212. — Див.
ще полі-, ізоглоса.
полігон «ділянка місцевості, облад-
нана для проведення навчальної, пере-
важно артилерійської стрільби, а також
для випробування озброєння; многокут-
ник», полігональний, полігонний', —
р. болг. м. полигбн, бр. палігбн, п. ро-
1і§оп, ч. роїу^оп, слц. роїу^бп, схв. по-
лйгбн, слн. роїі^бп; — запозичення із
західноєвропейських мов; н. Роїу^бп
«многокутник; військовий полігон», фр.
роїу^опе, англ. роїу^оп «тс.» походять
від пізньолат. роїу^бпит «многокут-
ник», яке зводиться до гр. тголиуїсуоє
«многокутний», що складається з основ
слів тгоЛіх; «багато, численний» і усоуіа
«кут, косинець». — СІС2 663; КЗСРЯ
351; Черньїх II 51—52; Кораіігівкі 765;
НоІиЬ—Еуег 383; Младенов 466; Ву]а-
кли]а 742; ЕгетсІїмбгіегЬисІї 493; Кіеіп
668, 1212. — Див. ще полі-, діа-
гональ1.
поліграфія «галузі промисловості і
техніки, пов’язані з виготовленням
друкованої продукції», поліграф «копі-
ювальний прилад», поліграфіст, полі-
графічний; — р. полиграфйя, бр. полі-
графія, п. роїі^гайа, ч. роїу^гайе, слц.
роїу^гаїіа, болг. полиграфия, м. поли-
графи)а, схв. полйграф «копіювальна
машина»; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; нім. Роїу^гаріїїе, фр.
роїу^гаріїіе, англ. роїу^гаріїу походять
від гр. лолиурнсрін «значна або плідна
письменницька діяльність», букв, «ба-
гатописання, надмірне писання», що
складається з основ слів тгоЛи? «багато,
численний; значний, надмірний» і ура-
срсо «пишу». — СІС2 663; КЗСРЯ 351;
ССРЛЯ 10, 989; Кораііпзкі 765; Но-
ІиЬ—Еуег 383; РЧДБЕ 571; Младе-
нов 466; Ву]акли]а 742; Сг. ГЗ/Ь. 597;
Полієвкт
Поліксенів
КІеіп 1212; Паигаі 572. — Див. ще
полі-, графа.
Полієвкт (чоловіче ім’я), ст. Пошг-
еукт/ь «многомол(и)тв(е)н(ь)» (1627);
— р. Полиевкт, [Полиект, Полуект,
Полузкт], бр. Паліект, Паліеукт\ —
запозичення з грецької мови; гр. ПоЛб-
єоито^ утворене з прикметника тгоЛб-
єоитос; «довгожданий, жаданий, бажа-
ний», що складається з основ слів тго-
Ло- (тгоЛб) «багато» і єбитбс «бажа-
ний, жаданий; обіцяний», пов’язаного
з єб/оцаї «голосно оповіщаю, вихва-
ляюсь; урочисто обіцяю; благаю», спо-
рідненим з ав. ао]аііе «урочисто про-
голошує», дінд. бііаіе «вихваляється,
хвалить». — Вл. імена 81; Беринда
228; Петровский 180; Спр. личн. имен
446; Суперанская 81; Сопзіапііпезси
134; Ргізк І 595—596. — Див. ще
полі-.
пбліж, поліжкйня, ПОЛІЖНЛЩЯ,
поліжнйчий — див. лежати.
полій1 «вода, що виступила поверх
льоду», [полий Л, полуй ЛексПол] «тс.»,
[полдй] «тс. Л; вода під снігом ЛексПол;
потік, течія води Ва; низинна місце-
вість, днб висохлого озера Ва; заплава,
мілководдя ЛексПол»; — р. [полдй] «за-
плава; берег, луки; повінь; неглибокі
западини й глибокі улоговини, де зби-
рається весняна вода», схв. поло/ «за-
плава; мілководдя, мілина, перекат»; —
псл. ро!о]ь «заплава; повінь, весняна
вода», пов’язане чергуванням голосних
з роїіїі. (< *ро-Іеі!еі) «полити», утво-
реним з префікса ро- «по-» і кореня
*1еі-/1оі- «лити» (пор. лій — лою). —
Фасмер III 314. — Див. ще лйти, по-.
[полій2] (бот.) «м’ята водяна, Меп-
іііа адиаііса Б.; м’ята блошина, Мепіііа
риіе^іит Б.»; — р. [полдй] «м’ята бло-
шина», п. роїе] «м’ята, МепШа Б.», ч.
роїе] «вид м’яти», схв. роїе], роїа], слн.
роїа] «тс.»; — через польське посеред-
ництво запозичене з німецької мови;
нвн. Роїеі «м’ята блошина» (двн. роїаіа,
роїеі^е, риіеі, свн. роїеі «тс.») походить
від лат. рй1е]ит (рйіе^іит) «тс.», запо-
зиченого з грецької мови (гр. РЛпхшу
неясного походження) і вторинно збли-
женого з лат. рйіех «блоха, земляна
блоха». — Фасмер III 308; Вгйскпег
429; Масіїек ,1т. гозії. 203; Зкок II
697; Мікі. Е\У 255; К1и§е—Мііхка 558;
Таїсіє—Ноіт. II 384—385; Бгізк І 245.
Полікарп (чоловіче ім’я), [Поли-
карп], ст. Полігкарп-ь «многоплоден»
(1627); — р. болг. Поликарп, бр. Па-
лікарп, др. Поликарт, п. Роїікагр, ч.
слц. Роїукагр, болг. Поликарп, схв.
Поликарпо, слн. Роїікагр, стсл. Полу-
кар’ьп'к; — через церковнослов’янську
мову запозичене в давньоруську з гре-
цької; гр. Полбис/рло<; зводиться до
прикметника тгоЛбиартгоу «багатий
плодами, плодючий», що складається з
основ слів полб «численний; великий,
значний, широкий» і иартгб^ «плід». —
Вл. імена 81; Беринда 228; Петров-
ский 181; Суперанская 81; Спр. личн.
имен 446; Илчев 401. — Див. ще Кар-
пб, полі-.
поліклініка, поліклінічний', — р.
болг. м. поликлйника, бр. паліклініка,
п. ч. слц. вл. роїікііпіка, схв. поликлй-
ника, слн. роїікііпіка; — запозичення з
французької або німецької мови; фр.
роїісііпідие «поліклініка» (первісно «мі-
ська лікарня»), н. Рбіікііпік «тс.» утво-
рене з гр. тгбЛщ «місто» і фр. сііпідие
«лікарня, клініка» (н. Кііпік «тс.»). —
СІС2 664; Черньїх II 52; КЗСРЯ 351;
Откупщиков РЯШ 1974/2, 105—106;
8Б \муг. оЬсусІї 587; НоіиЬ—Буег 383;
Ву]акли]а 743; КІеіп 1209; Паигаі 571. —
Див. ще клініка, поліс2,
Поліксенія (жіноче ім’я); — р.
болг. Поликсдна, Поликсения, бр. Па-
ліксдна, слц. Роїухепа, болг. Поли-
кцдна, цсл. Поднксення; — через цер-
ковнослов’янську мову запозичено з
грецької; гр. ПоЛи^єур, пов’язане з чо-
ловічим ім’ям	«Поліксен»,
яке зводиться до прикметника тгоЛб-
(фуос; «дуже гостинний, відвідуваний
багатьма», що складається з основ слів
тгоЛб^ «численний; великий, значний»
та «чужий, чужоземний; чужи-
нець». — Вл. імена 154; Петровский
491
полімери
ПОЛІП
181; Суперанская 89; Спр. личн. имен
517; Илчев 401; Сопзіапііпезси 134. —
Див. ще Ксеня, полі-.
полімери «високомолекулярні спо-
луки, молекули яких побудовані з бага-
торазово повторюваних груп атомів
(елементарних ланцюгів) однакової струк-
тури», полімеризатор, полімеризація,
полімерія', — р. полимерьі, бр. полі-
мери, п. роїітег, ч. роїутег, слц. роїу-
тег, болг. полимери, схв. полимериза-
ци)а, слн. роїітег; — запозичене, оче-
видно, з німецької мови; н. Роіутеге
«полімери» пов’язане з роїутегізсіг «по-
лімерний», утвореним у 1830 р. швед-
ським хіміком і мінералогом Берцеліу-
сом від гр. тгоЛоцєргіс «багаточленний,
складений; роздроблений», яке склада-
ється з основ слів люЛбе «багато, чис-
ленний» і уєрое «частина, частка», спо-
рідненого з лат. тегеог «заробляю, одер-
жую, здобуваю», хет. таг-к «ділити
(жертву)». — СІС2 664; ССРЛЯ 10,
990; Кораіігізкі 765; НоІиЬ—Буег 383;
РЧДБЕ 572; ВДакли]а 743; КІеіп 1213;
Ггетгіч/огіегЬисЬ 494; Ргізк II 196—
197, 212. — Див. ще полі-.
Поліна (жіноче ім’я), [Полйна]
«Павлина» Нед, [Полинашка] «Апол-
лінарія»; — бр. Паліна, ч. Роїіпа, болг.
Полйна; — очевидно, запозичення з
російської мови; р. Полйна має двояке
походження: від фр. Раиііпе, пов’язано-
го з Рай! «Павло», і від р. Аполлина-
рия (як результат його скорочення),
пов’язаного з чоловічою формою Апо-
ллинарий (від лат. АроНіпагіиз, похід-
ного від АроІІбп «Аполлон»). — Вл.
імена 154; Петровский 181; Спр. личн.
имен 517; Илчев 401.
поліно «дровина», [полін] «поліно»
ВеЗа, [полінча] «полінце» О, [палінча]
«тс.» О, поліняка СУМ, Нед, поліняч-
чя (зб.); — р. болг. полено «поліно»,
бр. пале'но «тс.», др. поліно «короткий
оцупок дерева», поліна «дрова», п. ро-
Іапо «поліно», ч. слц. роіепо «тс.», вл.
роіегі «балка під стелею», нл. [роїепа]
«дверна балка, брус», м. полено, схв.
полено, поливно, слн. роіепо, стсл. по-
492
д±но «тс.»; — псл. роіепо «поліно, ко-
лода; дровина», очевидно, пов’язане з
роіеіі «палати, горіти», раіііі «палити»;
менш переконливе зближення з псл.
роїш, «половина», р. пол «підлога; до-
щане покриття; долівка», [пол] «поло-
вина», [полть] «частина (звичайно —
половина) м’ясної туші» (Преобр. II
103; Масіїек Е83С 469—470; Зсіїизіег-
8еч/с 1126; Мікі. Е\У 255) або з полка
«полиця» (8кок II 699; ПЬІепЬеск РВгВ
21, 103). — Фасмер—Трубачев ПІ 192—
193, 273, 308; Вгйскпег 429; Младенов
466; Тгаиітапп 212—213; Мікі. Е\У
235. — Див. ще палйтн, полум’я. —
Пор. пів, пол2, полиця1, півть.
полінта — див. полента.
поліомієліт «гостре інфекційне за-
хворювання нервової системи у дітей;
епідемічний дитячий параліч»; — р.
болг. полиомиелйт, бр. поліямізліт,
п. ч. роііотуеііііз, слц. роііотуеІИісіа,
схв. полиоми/елйтис, слн. роііотіеії-
ііз; — засвоєне з новолатинської ме-
дичної номенклатури; нлат. роііотуеіі-
ІІ5 утворено З ОСНОВ гр. ЛЮАібе «сірий»,
спорідненого З ПСЛ. *ро[у-ь «ПОЛОВИЙ», і
гр. уцєАбе «шпик, спинний мозок, го-
ловний мозок», очевидно, спорідненого
з рос «мускул». — СІС2 665; ССРЛЯ
10, 991; Кораіігізкі 765; НоІиЬ—Буег
383; РЧДБЕ 572; Ву)акли]а 743; КІеіп
1210; ГгетНч/огіегЬисЬ 492; Ргізк II
264. — Див. ще мускул, половий.
поліп (зоол., мед.) «сидяча форма
кишковопорожнинних тварин; опухопо-
дібне розрощення слизової оболонки
або шкіри, яке іноді сидить на ніжці»; —
р. болг. полип, бр. паліп, п. роіір, ч.
слц. роіур, м. полип, схв. полип, слн.
роіір; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; н. Роіур «поліп, гідра; по-
ліп», фр. роіуре, англ. роіур «тс.» похо-
дять від лат. роіуриз «поліп», що зво-
диться до гр. люЛіжоос; «тс., багатоно-
гий», утвореного .з основ слів ЛЮЛІ>Є
«багато, численний» і любе «нога»; наз-
ва тварини зумовлена тим, що на віль-
ному кінці її знаходиться рот, отороче-
ний віночком щупальців. — СІС2 665;
полір
політика
Черньїх II 52; КЗСРЯ 351; 81. \ууг. оЬ-
сусІї 588; НоІиЬ—Буег 383—384; РЧДБЕ
572; Ву]’акли]а 744; ЕгетсіхуогіегЬисІї
494; Оаигаі 572; Кіеіп 1213, 1214. —
Див. ще під1, подагра, полі-.
полір «сталевий інструмент для по-
лірування, що має вигляд гладкого бру-
ска», полірувальник «тс.; робітник,
який полірує», полірувальня «шліфу-
вальна майстерня», полірувати', — р.
полйр, полировать, бр. палір, паліра-
всщь, п. роїегоч/ас, ч. роїігоуар слц. ро-
Іігоуаі’, болг. полйрам «полірую», м.
полйра, схв. полйрати, слн. роїігаіі; —
запозичення з німецької мови; н. роїїе-
геп «полірувати, шліфувати» зводиться
до фр. роііг «тс.», що походить від ети-
мологічно не зовсім ясного лат. роїіге
«полірувати, пригладжувати; обчища-
ти», можливо, утвореного за допомо-
гою префікса ро-, спорідненого з псл.
ро-, ра-, укр. по-, па-, від дієслова *1Іге,
пов’язаного з ііпеге «мазати, бруднити;
покривати». — Шелудько 43; Фасмер
III 309; Черньїх II 52; КЗСРЯ 351;
Смирнов 230; 81. ч/уг. оЬсусЬ 585;
НоІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 572; Ву]акли-
]а 745;. Ргетсіч/огІегЬисЬ 494; Кіи^е—
Міігка 558; Оаигаі 571; Таїсіє—НоГт.
II 330—331; Егпоиі—МеіІІеі 785. —
Пор. політура.
поліс* «страхове свідоцтво — до-
кумент про страхування»; — р. пблис,
бр. поліс, п. роїіза «тс.»; — запозиче-
но, можливо, через російське посеред-
ництво, з французької мови; фр. роїісе
«свідоцтво, видане страховим товарист-
вом; (заст.) контракт», ст. роїісе «сві-
доцтво, посвідчення, атестат», походить
від іт. роїігга «розписка, квитанція». —
СІС2 666; ССРЛЯ 10, 994; Фасмер III
309; Преобр. II 102; Кораііпзкі 766; Оаи-
гаї. 571.— Див. ще поліца.
' • 9
поліс «античне місто-держава,
особлива форма рабовласницької дер-
жави»; — р. болг. схв. пблис, бр. по-
ліс, — запозичення з грецької мови;
гр. тгбАщ «місто; кремль, цитадель; дер-
жава, країна; громада» споріднене з
лит. ріііз «замок, фортеця», лтс. рііз
«цитадель», дінд. ригіїї «цитадель, міс-
то», рйг, рйгат «тс.». — СІС2 666;
ССРЛЯ 10, 994; РЧДБЕ 573; Ву]акли]а
745; Егаепкеї 590—591; Егізк II 576.
політ- (початковий компонент склад-
носкорочених слів типу політапарат,
політбесіда, політвидав, політвідділ,
політв’язень, політгодйна, політгра-
мота, політгуртбк); — бр. паліт-,
п. ч. слц. слн. роїіі-, болг. м. схв. по-
лит- «тс.»; — запозичення-калька з ро-
сійської мови; р. полит- є скороченням
слова политйческий «політичний», яко-
му відповідає укр. політйчний. —
СІС2 666—667; ССРЛЯ 10, 995; Кора-
Іігізкі 766; Ву|акли]а 746. — Див. ще
політика*.
політаври — див. литавра.
політика*, політик, політикан,
політиканство, політйчний, [політи-
кувати] «розмовляти про політику;
надзвичайно чемно, ввічливо поводи-
тися, маніжитися» Нед, [політикува-
тися] «вести один з одним політику Г;
дипломатничати», ст. политик'ь «полі-
тик, державний діяч» (XVII ст.); — р.
болг. м. полйтика, бр. палітьїка, п.
ч. роїііука, ч. слц. вл. роііііка, схв. по-
лйтика, слн. роІИіка; — запозичено,
можливо, через польське посередницт-
во, з латинської мови; лат. (агз) роїііі-
са «(діяльність) політична», походить
від гр. тгоАїтіиґ] (тех^п) «державна ді-
яльність, політика», тгоАїтіибс «грома-
дянський, державний, громадський;
державний діяч, політик», пов’язаних з
тгблщ «місто; кремль, цитадель; держа-
ва; громада». — СІС2 666; Фасмер III
310; Черньїх II. 52; СЬгізііапі 17; Кора-
Іігізкі 595; НоІцЬ—Буег 383; РЧДБЕ
573; Младенов 467; Ву]акли]а 745—
746; Егізк II 576—577. — Див. ще
/ • 9
ПОЛІС .
[політика2] «стрічка (шовкова, га-
русна)», [політйчка, полятйчка] «тс.»
Нед, О, [полятйця] «прикраса; стріч-
ка» О, [пулітека] «краса» Корз, [полі-
тикувати] «маніжитися» Нед; — ре-
зультат давньої видозміни значення по-
літика «політична діяльність» (див.).
493
політура
полішинель
політура (вид лаку); — р. болг. м.
схв. политура, бр. палітура, п. ч. вл.
роїіїига, слц. слн. роІИліга; — запози-
чення з німецької мови; н. Роїіійг «по-
літура, поліровка» походить від лат. ро-
ІіШга «полірування, шліфування, ло-
щіння, обробка», пов’язаного з роїіге
«робити рівним, гладким; шліфувати,
полірувати; штукатурити, білити; ло-
щити». — СІС2 667; Фасмер III 310;
81. ч/уг. оЬсусЬ 589; НоіиЬ—Буег 383;
РЧДБЕ 574; Ву]акли]а 746; Ргетсіч/бг-
ІегЬисЬ 492; 4/аШе—Ноїт. II 330—
331. — Див. ще полір.
поліфонія «багатоголосся в музи-
ці», поліфонізм, поліфонічний, полі-
фонний; — р. полифонйя, бр. поліфа-
нія, п. роІИопіа, ч. роїуіопіе, слц. роїу-
Ібпіа, вл. роІуїопЦа, болг. полифбния,
м. полифони/а, схв. полифони/а, слн.
роііїопГа; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; нім. РоІурЬоте, фр. роїу-
рЬопіе, англ. роїурЬопу «тс.» походять
від гр. тгоАисрсочіа «багатозвучність; ба-
лакучість», яке складається з основ
слів тгоЛїщ «багато, численний» і сршчг]
«голос». — СІС2 667; ССРЛЯ 10, 1006;
81. ч/уг. оЬсусЬ 586; Кораііпзкі 764; Но-
ІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 574; Ву]акли]а
747; Ог. Рч/Ь. 598; Оаигаі 572; КІеіп
1214. — Див. ще полі-, фонетика.
[поліца] «страхове свідоцтво, по-
ліс» Нед; — п. [роїіса], слц. роїіса,
болг. м. полица, схв. полица, слн. роїі-
са «тс.»; — запозичено, очевидно, че-
рез польське і німецьке (н. Роїігге, Ро-
Іісе «тс.») посередництво з італійської
мови; іт. роїігга «поліс; розписка, кви-
танція» виникло з слат. аробїха «кви-
танція, розписка про одержання», що
походить від гр. атгббєі^щ «доказ, ар-
гумент; показування», пов’язаного з
атгоосіичичал «показувати», що склада-
ється з префікса Діго- (на позначення
віддалення, завершення, припинення)
й основи дієслова бєіичбчаї «показува-
ти, виявляти; доводити», спорідненого
з лат. сіїсеге «говорити, виголошувати;
стверджувати, називати». — 84/ IV
532; РЧДБЕ 574; Ву]акли]а 747; Кіи-
494
§е—Міігка 558; Ргетсіч/оНегЬисЬ 492;
Мезііса 1219; Ргізк І 355—356. —
Див. ще апогей, диктат.
поліцай, [поліцайник] «поліцай» Нед,
[полицейник] «тс.», поліцайня (зб.)
«поліцаї», [поліцейський] «поліцей-
ський» Нед; — р. болг. полицай, бр.
поліцай, п. [роїіса], роїісаД], ч. слц. ро-
ІісаД, вл. нл. роїіса], м. полица/, схв.
полица/, полица/ац, слн. роїіса]; — се-
мантично видозмінене запозичення з ні-
мецької мови; н. Роїігеі «поліція, полі-
цейське управління» зводиться до слат.
роїісіа «підтримування порядку в міс-
ті». — Шелудько 43; ССРЛЯ 10, 1006;
84/ IV 532; НоіиЬ—Еуег 383; Ма-
сЬек Е83С 470; Младенов 467; Ву]ак-
ли]а 747; Кіи^е—Міігка 558. — Див.
ще поліція.
поліція, [полиціян] «поліцай», [по-
ліциян] «сільський посильний» О, [по-
лициян] «тс.» ВеЛ, [полиціянт] «полі-
цай», поліціант, поліціянт «тс.», по-
ліційний; — р. болг. полйция, бр. па-
ліцься, п. ро!іс]а, ч. роіісіе, слц. роїісіа,
вл. ро!ісі]а, м. полици/а, схв. полйци/а,
слн. ро1ісі]‘а; — запозичене, очевидно,
через польське посередництво, з латин-
ської мови; слат. роїісіа «адміністрація,
уряд держави, республіки», роїйіа «тс.»
через лат. роІШа «державний устрій»
зводиться до гр. тгоАїтєіа «тс., держав-
ний лад, форма правління; держава;
державна діяльність, державні справи;
громадянство», пов’язаного з тгоЛітрі;
«громадянин; співгромадянин, земляк;
міський, місцевий», похідним від тгоАк;
«місто; кремль, цитадель; держава, кра-
їна; громада». — СІС2 668; Ні1П1-4/ог(Ь
15; Фасмер III 310; Черньїх II 52—53;
Преобр. II 93; Смирнов 232; 81. ч/уг.
оЬсусЬ 586; НоіиЬ—Буег 383; МасЬек
Е83С 470; Младенов 467; Ву]акли]а
747; Кіи^е—Міігка 558; КІеіп 1209;
Ргізк II 576. — Див. ще поліс2. —
Пор. політика1. .
полішинель «комічний персонаж
французького народного театру»; — р.
полишинель, бр. палішьінель, п. роіі-
згупеї, болг. п’олишинел, схв. поли-
полк
полк
шинел', — запозичено, можливо, через
російське посередництво, з французь-
кої мови; фр. роїісЬіпеїІе «полішинель»
походить від іт. неапол. Роіесепеііа
«Пульчинелла (комічний персонаж, мас-
ка неаполітанської комедії)», яке відпо-
відає іт. літ. Риісіпеііа «тс.; блазень»,
зменш, від риісіпа (риісіпо) «курча», що
зводиться до лат. риііісепа або риііїсіпа
(жін. р.), риііісепиз, риііісіпиз (чол. р.)
«курча, пташеня», похідних від риііиз
«тс.; маля, молода тварина», пов’язано-
го з риеііиз «дитинка, хлопчичок», ри-
ШІііз «маленький хлопчик, маля; пта-
шеня», рійиз «маленький хлопчик, ди-
тя», спорідненими з псл. *рі>їа «птах»,
укр. птах, птйця. — СІС 1951, 516;
Фасмер III 311, 398; Черньїх II 412;
РЧДБЕ 574; Ву)акли)а 747; Оаигаі
571; ОатіИзсйе^ 706; РгетФмбгїегЬисІї
492; КІеіп 1209, 1271; Мезїіса 1304;
\УаІ(1е—Ноїт. II 382—383, 394. —
Див. ще птах, птиця.
полк «військова одиниця із само-
стійним управлінням і господарством,
яка входить переважно до складу диві-
зії або бригади; в Україні в XVI—
XVIII ст.;— військова й адміністратив-
но-територіальна одиниця», [півк Пі,
повк] «тс.», полковий «(заст.) офіцер
полку», [повкдвник] «начальник, пра-
витель полкової області, що обирався
полковою радою відкритим голосуван-
ням і затверджувався гетьманським уні-
версалом; командир полку» (з п. ?), пол-
ковник «(заст.) тс.; офіцерське звання
або чин в армії; особа, яка носить це
звання», полковникївна «дочка пол-
ковника», полковництво «посада вій-
ськового губернатора і командуючого
військом округу в гетьманщині; посада
командира.полку», полковниця «дру-
жина 1 полковника», полковничиха
«тс.», полковниченкр (заст.) «син пол-
ковника», [полковничий] «полковник»,
[полчанйн] «однополчанин; воїн, боєць,
солдат» Нед, полковникувати «бути
полковником», ополченець «учасник,
боєць ополчення», [ополченє] «озбро-
єння, підготовка до війни; зброя; обо-
рона, захист» Нед, ополчення «війсь-
ко, що створюється з народних мас»,
ополчати «(заст.) озброювати для вій-
ни, створювати ополчення; підбурюва-
ти, настроювати проти кого-, чого-
небудь», ополчатися «(заст.) підійма-
тися на війну, іти війною; виступати з
нападками, з різкою критикою», під-
полковник «військове звання рангом
нижче полковника; особа, що має це
звання»; — р. полк, [полдк] «юрба (дів-
чат)», бр. полк (з р.), др. п'ьлк'ь «вій-
сько; загін, підрозділ війська, полк;
воїнство, військові сили; битва, бій;
війна, похід; стан, народ; частина; зі-
брання», п. риік «полк», ч. слц. ріик,
вл. роік, болг. ст. тьлк «тс.», болг. м.
полк «тс.» (з р.), схв. пук «тс.; народ,
люди, натовп», слн. рбік «полк», стсл.
пл'кк'к «натовп; колона; бойовий поря-
док; угруповання»; — псл. *рЧк’ь «тс.;
полк»; — очевидно, давнє запозичення
з германських мов; дісл. днн. дфриз.
їоік «народ, натовп, юрба; зграя, маса,
купа; плем'я, рід», двн. Іоїк (їоїс) «на-
род; загін, військо», дангл. Гоїс «народ,
натовп» генетично пов’язані з алб. ріо-
еш «купа, натовп», лат. рІеЬз (ст. ріе-
Ьез) «тс.; плебс, народні маси, простий
народ», гр. 7гХг)Оо<д «безліч, сила; на-
товп», псл. :|ірь1п,ь «повний, густий»,
укр. повний', запозиченими від слов’ян
вважаються лит. риіказ «натовп, вата-
га, зграя, юрба; загін, полк», лтс. рйікз
(риікз) «тс.»; твердження про власне
слов’янське походження псл. *рь|кт>
(Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 223—
227; Фортунатов ИТ II 150; Вгйскпег
448; Мікі. Е\У 236) менш обгрунтова-
не. — Коваль 192—193; ЧісіїНагФ 89;
Фасмер III 311; Черньїх II 53; Преобр.
II 94; Шахматов ИОРЯС 7/1, 303; Со-
болевский ЖМНП 1911, травень, 164;
ЗоЬоіеузку АїЗІРЬ 33, 479; Сидоренко
Зб. наук, праць І 131 —133; Ледяева
Вестник МГУ 1959/4, 163—175; Ма-
сіїек Е8ІЇС 464; Младенов СГЕ 52; Мла-
денов 467, 538; 2482 351; МйЬІ.—
Епйг. III 407; ЗкаМгшз 183; ХУіейетапп
ВВ 28, 23—24; Кірагзку ОБО 208—
495
полкбвничок
половий
209; Міккоіа ВегйЬг. 153; Ребегзеп
МРКІ І 175; Зокі Зіигііеп 71; Кіиде—
Міігка 823—824; Кіеіп 607; ЗбЬаппез-
зоп 561; Тогр 235. — Див. ще повний.
[полкбвничок] (бот.) «майоран садо-
вий, Маргапа Ьогіепзіз МоепсЬ.» Дз; —
пов’язане з полковник (офіцерський
чин); назва могла бути зумовлена на-
родноетимологічним зближенням назви
рослини майоран з назвою офіцерсь-
кого чину майор. — Див. ще полк.
поло «спортивна командна гра в
м’яч верхи на конях»; — р. болг. поло,
бр. пола, п. роіо, ч. слц. слн. роіо, схв.
поло; — запозичення з англійської мо-
ви; англ. роіо «тс.» походить від балті-
індійського роіо «м’яч»; пор. тибет. ри-
1и «тс.». — СІС2 668; ССРЛЯ 10, 1032;
Кораіігізкі 767; НоІиЬ—Еуег 383; РЧДБЕ
575; Вуіакли]'а 748; Ргетбч/бгіегЬисЬ
492; Оаигаї 572; N80 1921; Кіеіп
1211. — Пор. ватерполо.
полова «відходи (насіннєві плівки,
лушпиння) від обмолоту й очищення
зерна хлібних злаків, льону», [полови-
ся] «тс.», [полівнйк] «половник (Ме);
курінь під льохом Мо», [половень] «са-
рай для .полови Чаб; приміщення для
зберігання вуликів з бджолами в зимо-
вий час», половник «місце, куди зси-
пають полову; [вид хліва для полови;
хлів, де зимою перебувають вівці й те-
лята (у Галичині)!», [полов’ яник] «міс-
це, куди зсипають полову», половня
«половник», [полбмнйк, полуник, пе-
левник, пелйвня] «тс.» Гриц, [половас-
тий] «з половою» Нед, полов’ яний
«виготовлений з полови», [споловіти]
«очистити (збіжжя) промиванням»
Нед; — р. [полова] «полова», бр. палб-
ва «тс.», др. полова «солома», п. ріехма'
«полова», [ріохма], ч. слц. ріеуа, ріеуу
(мн.),.вл. ріич/а, ріихуу (мн.), нл. ріо-
хма, ріохуу (мн.), полаб. ріамоі (мн.)
«тс.», болг. плява «солома», м. плева
«полова», схв. плева, слн. ріеуа, стел,
пл'ккл «тс.»; — псл. *ре!уа «полова, со-
лома», пов’язане з *ре1уе|ь «бур’ян»,
*реШ «полоти»; — споріднене з прус,
реїхуо «полова», лит. ст. реійз, лтс. р^-
496
Іиз, р^іамаз, лат. раїеа, дінд. раїауаЬ
(мн.) «тс.». — Фасмер III 227, 312;
Вгйскпег 418; НоІиЬ—Буег 377; Ма-
сЬек Е84С 459—460; 8сЬизіег-8е\ус
1108; Младенов 431; 8кок II 691—692;
Мейе ОЯ 173, 344; Меркулова ОДА
1979, 122—123; ТогЬібгпззоп БМ І 48;
Тгаиітапп 213, Арг. БргасЬб. 393; Ви-
да КК І 473, II 513; МйЬІ,—Епгіг. III
198; Кагиііз II 34; МаугЬоїег II 233—
234; Абаев ИЗСОЯ І 450; Регззоп
Веііг. 808; Воїтзеп АїЗІРЬ 24, 576; Ро-
когпу 802. — Див. ще полоти. — Пор.
пелевня, плевел.
половень, половинь, половінь —
див. полум’я.
[половець] (ент.) «терміт, Тегтез»
Нед; — неясне; можливо, похідне від
половий «блідо-жовтий; (про масть
тварин) світло-рудий», як назва, зумо-
влена забарвленням терміта (ГІгапіа
Тіегг. Іпзекіеп 117—124).
половий «кольору спілого жита,
пшениці і т. ін.; блідо-жовтий; світло-
рудий (про масть тварин)» СУМ, Нед,
[палевий] «тс.» О, [половйстий] «тс.»
(про волів) Гриц, [половкастий] «бляк-
лий, блідий» ВеНЗн, [полбвка] «булана
корова Нед, жовтий віл О», [половуня]
«булана корова» Нед, [половуха, по-
ловуша, полуня] «тс.» Нед, [пбловко]
«буланий віл» Нед, [половчик] (орн.)
«вид невеликого птаха полового кольо-
ру», половіти «достигаючи, набувати
жовтого кольору, ставати жовтим (про
пшеницю, жито); виділятися, відливати
жовтим кольором», заполовіти «поча-
ти половіти», [споловіти] «зблякнути»
Нед; — р. половий «світло-жовтий,
бляклий», половбй «тс.», бр. палави
«половий (про масть тварин); буланий
(про коня); світло-бурий (про корову)»,
др. ПОЛОв'Ь «світло-жовтий, бляклий»,
половин «достиглий», п. [роїохуу] «бі-
лявий, бляклий; половий, світло-жов-
тий, світло-рудий (про масть тварин)»
(з укр.), п. вл. нл. ріохуу «тс.», ч. слц.
ріауу «бляклий, буланий, світло-жов-
тий, блідо-жовтий (про коня, волос-
ся)», болг. [плав] «синій; з русим во-
половйк
ПОЛОВІТИ
лоссям, синьоокий, блондин; світлого
кольору», м. [плав] «синій (про очі)»,
схв. плав «синій, голубий; світлий, блі-
до-жовтий; зі світлим волоссям», слн.
ріам «голубий», стсл. пллвж «блідо-жов-
тий, світло-русий»; — псл. *роІгь «тс.;
буланий; бляклий, блідий»; — спорід-
нене з лит. раїуаз «буланий, світло-
жовтий», двн. іаіо «бляклий, блідий; зі
світлим волоссям», днн. ґаіи «бляклий,
блідий», дангл. Геаіи «тс.; жовтий, бу-
ланий», дісл. Гріг «тс.», лат. раШсіиз
«блідий», раііео «блідну; стаю блідо-зе-
леним, жовтуватим», гр. тгоЛіос «сі-
рий», ттєЛітуоі; «тс.», дєЛіб<; «безбарв-
ний, блідий, темно-сірий, чорно-голу-
бий», вірм. аіі-к’ «біле, чисте волосся»,
дінд. раїїііаіі «сірий, сивий; старець»,
раїііа'ш «сиве волосся», рапбиіі «жовту-
ватий»; іє. *ре1- (*роІ-) «сивий, сірий;
бляклий, блідий; темнуватий, строка-
тий». — Фасмер ПІ 313; Вгйскпег_422;
Масіїек Е84С 456; 8сІіизіег-8е\мс
1091 —1092; Младенов 425; Зкок II
679—680; Мікі. ЕУ/ 256; Критенко
Вступ 520; 2У82 329; Мейе ОЯ 20,
389; Тгаиітапп 205; Вй^а КК II 342;
Егаепкеї 534; Кагиііз II 34; Кіи^е—
Міігка 180; Збіїаппеззоп 556; НоІШаи-
зеп ІР 62, 153; Таїсіє—Ноїт. II 239—
240; Ргізк II 498, 575—576; Маугіїоїег
II 234—235; Регззоп Веііг. 561, 645,
805; ІЛіІепЬеск 160; Рокогпу 804—
805. — Пор. плісень.
[половин] (орн.) «різновид ястру-
ба; звичайний боривітер, Раїсо Нппип-
сціиз Б. Нед; шуліка Ле»; — очевидно,
похідне утворення від половий «блідо-
жовтий; (про масть тварин) світло-
рудий»; назва зумовлена іржасто-рудим
забарвленням спини і крил боривітра
або світло-рудим забарвленням низу
яструба; пор. інші семантично подібні
назви цих птахів: р. [красний сбкол],
н. КоНаїке «тс.» (Воїнств.—Кіст. 165,
170; Птицьі СССР 134—135, 167). —
Див. ще половий.
половйна, [половйнниця] (вид
плахти), половйнчастість, половйн-
чатість, половйнчик «стара міра в
1 /8 літра, а також пляшка такої міст-
кості; восьмушка; [найменша пляшечка
казенної горілки; гермафродит; пере-
кинчик, зрадник, ренегат Нед]», поло-
винщик «той, хто має половину паю
або володіє майном із кимсь удвох;
той, хто обробляє землю з половини»,
половинщина «оренда землі з віддачею
половини врожаю власникові землі»,
[половйця] «половина» Нед, Бі, Пі, [по-
ловин] «співвласник наполовину» Нед,
[половичанка] «жито з пшеницею», [по-
лов’їнчик] «напівшерстяна матерія» Л,
[полбвка] «половинка» ВеУг (із слц.,
п. ?), половинчастий, половйнчатий,
[половйтий] «половинний» Нед, [поло-
винний] «тс.» Нед, половйнити, напо-
ловину, пополовйні «пополам», споло-
вини', — р. болг. половйна, бр. пала-
віна, др. половина, п. роїохуа, ч. роїо-
уісе, роїоуіпа, слц. роїоуіса, роїоуіпа,
вл. нл. роіо]са, м. половина, схв. по-
ловина, слн. роїоуіса, заст. роїоуіпа; —
псл. роїоуіпа, роїоуіса, похідні утворен-
ня від роїь «половина». — Дзендзелів-
ський УЗЛП 110; Фасмер III 312; Пре-
обр. II 100—101; Вгііскпег 429щМа-
сЬек Е84С 498—499; 8сішзіег-8е\мс
1124; Младенов 467; Зкок II 696—
697. — Див. ще пів.
[половити] «метати, зшивати на
живу нитку»; — неясне.
[половіддя] «повінь», [пбловідь,
половбдє, полйвода] «тс.» Нед; — р.
половбдье, [вбдопбль] «тс.»; — склад-
не утворення з основ слів *полий (псл.
роІт>) «розлитий, широкий, відкритий»
(пор. р. полив води), можливо, спорід-
неного з хет. раЩі- «широкий», і вода;
повністю може бути. зіставлене з лат.
раїйз (< *ра!-й(1-5)' «болото, стояча во-
да»; сюди ж слід віднести укр. запо-
лонити «заповнити», розполонйтися
«розлитися», [сполонйти] «заповнити;
полити», цсл. рлспо/укти са «розлити-
ся». — Фасмер III 312—313, 320; Тру-
бачев Зтимология 1973, 13—14. —
Див. ще вода. — Пор. заполонити.
[половіти] «зігрівати, нагрівати»
Пі; — неясне, можливо, віддалено по-
497
половник
полон
в’язане з поліно, палити (псл. роїеіі
«палати, горіти»).
[половник] (бот.) «жабрій звичай-
ний, Саіеорзіз іеігаїїіі Ь.» Мак; — не-
ясне.
[половнйчка] (бот.) (у сполученні
[п. благовонна] «пахуча трава звичай-
на, АпШохапШит обогаїит Ь.» Нед; —
неясне; можливо, похідне утворення
від половий «кольору спілого жита;
блідо-жовтий»; назва могла бути зумов-
лена жовтуватим кольором квітів і сте-
бел цієї рослини (Вісюліна—Клоков
100; Нейштадт 98—99); пор. ще інші її
назви: [русавка] Мак, р. [желтоцвет-
ник], схв. златно колено, наукову на-
зву роду АпНіохапЧіит «квітка жовту-
вата». — Див. ще половий.
половуха, половушка, полувуха —
див. полевиця.
половці (одн. половець) «кумани,
кипчаки» (тюркський кочовий народ),
половчани (одн. половчанин СУМ,
Нед), половчан, полбвчйн СУМ, Нед
«тс.», половецький', — р. пбловцьі, бр.
пблауцьі, др. половьци, ч. ст. Ріамсі, п.
ст. Ріаисі (з ч.), болг. половци (з р.); —
похідне утворення від др. полов’ь(и)
«половий, білуватий, ясно-жовтий, блі-
дий»; очевидно, калька тюрк. Китап
«половець, куманин; (букв.) блідий,
блідо-жовтий, половий» (УРЕ 11, 343;
Пономарев—Гордлевский ИАН ОЛЯ 6,
321). — Фасмер III 313; Преобр. II
94—95; Соболевский РФВ 64, 170—
171; ЖМНП 1886, вересень 154;
Менгес 73—76. — Див. ще полбвгій.
[полбв’яз] (бот.) «в’яз шорсткий,
Нітиз зсаЬга МіІІ. (Нітиз топіапа
\Уі(1і.)» Мак, ВеНЗн, [полув’яз] «тс.»
Мак; — очевидно, складне утворення з
полу- «пів-, напів-» і в’яз «Нітиз Е.»
(див.):
полог, пологи — див. лежати,
полбдник* — див. полбник*.
полбдник2 — див. полбник2.
полоз «одна з двох нижніх частин
саней, що поверхнею повзає по снігу;
повзкий брус, який використовується
для переміщення предметів великої ва-
498
ги; велика змія родини удавів», [поло-
ззя] «довгі вантажні сани» НикНикТЛ,
полозок «полоз саней; рухома, ковзна
частина деяких машин; [п’ятка плуга
Гриц]», [полозюк] «велика змія», [по-
лос] «полоз, санні полоззя» Нед; — р.
полоз «полоз», бр. пблаз «тс.», п. ріог,
ріога, [рібг, ріиг] «тс.», ч. ріаг «лісо-
спуск, скат; металева площина, по якій
щось перекочують; частина плуга»,
слц. ріаг «частина плуга (підошва)»,
болг. плаз «дерев’яні полози, що пов-
зають по снігу; підошва плуга; дошка
на дні човна», м. плаз «санний полоз,
частина плуга», схв. плаз «підошва
плуга», слн. ріаг «тс.»; — псл. ^роїгь
«полоз (санний); підошва плуга», по-
в’язане чергуванням голосних з *рьІгїі,
*реІг1і «повзти»; — можливо, спорід-
нене з дангл. ІеаІ£ «обід, борона», двн.
їеі^а «обід; каток для розпушування
землі, борона», свн. маї^еп «орати, бо-
рознити», уеі^еп «тс.». — Коваль 98—
99; Фасмер III 314; Черньїх II 53; Вгйск-
пег 402, 422; МасЬек Е83С 456; Мла-
денов 537—538; Тгаиітапп 218. —
Див. ще повзтй.
полбй — див. полій1.
полбкати — див. полоскати.
полон* «неволя, в яку потрапляють
захоплені противником під час воєнних
дій; (заст.) полонені», [полоне] «тс.»,
полоненик «взятий у полон; бранець»,
[полбннйк Нед, полонянець Нед], по-
лоняник «тс.» СУМ, Нед, полонянин
СУМ, Нед, полонений «тс.», полони-
тель «той, хто взяв у полон кого-не-
будь», [полбннйй] «спійманий, ув’язне-
ний; захоплений» (про здобич) Нед,
полонити «захоплювати під час воєн-
них дій; підкоряти, загарбувати»; — р.
полон (заст.) «полон; здобич, захопле-
на на війні; військовополонені», бр. па-
лбн «полон», др. полоне «тс.; переслі-
дування, полонені, здобич», п. ріоп
«жнива, урожай; (мн.) плоди», ч. ріеп
«виручка, прибуток, урожай, здобич»,
слц. ріеп «грабіж, здирство, спустошен-
ня (під час війни)», рііеп «тс.», нл. ріоп
«дракон, змій; шакал; метеор; благо-
полон
полонинка
дать, урожай», болг. плен «полон», м.
плен «тс.; здобич, грабіж, пограбуван-
ня», схв. плен «здобич», слн. ріеп «тс.;
трофей; пограбування», стел. пл±нщ
«тс.»; — псл. *ре1п'ь «неволя, полон; здо-
бич (військова); прибуток; урожай»; —
споріднене з лит. реіпаз «прибуток, до-
ход, заробіток; заслуга», реіпуїі «заслу-
говувати; заробляти, виручати», лтс.
реіпа «заслуга; прибуток, доход», дінд.
рапай «обіцяна нагорода», рапаіе «ску-
повує, закупляє», гр. тгсоЛєш «купую»,
двн. Гаїі «продажний», дісл. їаіг «тс.»;
іє. *ре!-по-з «прибуток, заробіток», по-
хідне від *ре1- «продавати; заробляти,
заслуговувати»; менш обгрунтоване зі-
ставлення слов’янських форм з лат.
реіііз «шкура», гот. ПІІ «тс.» (Брандт
РФВ 23, 292), пов’язаними з псл. *ре1-
па «пелена», реіепа «тс.», іє. *реі- «обо-
лонка, плівка; шкіра; одяг». — Фасмер
III 314—315; Преобр. II 80—81; Вгйск-
пег 418—419; Масіїек Е84С 457—458;
ЗсІїизіег-Веч/с 1105—1106; Младенов
428; Зкок II 683; 2У82 305; Мікі. ЕАУ
236; Бенвенист 234; Тгаиітапп 213,
Арг. Бргасйб. 392; Егаепкеї 567—568;
МйЬБ—Епсіг. III 197—199; Еогїипаіоу
ВВ 6, 217, АЇ81РН 4, 579; Ван-Вейк
ИОРЯС 20/3, 38; Егізк II 633; Рокогпу
804.
[полон2] (бот.) «ріжки, СІауісерз
ригригеа Ти!. (Зсіегоііит сіамиз Оес.)
ВеНЗн, Мак; гарний урожай О»; — п.
ріоп «жнива; урожай; плоди», нл. ріоп
«благодать, урожай»; — очевидно, за-
лишок псл. *ре!п,ь «полон, здобич; при-
буток, урожай»; у значенні «ріжки» мо-
же бути зведене й до псл. :|'роІп,ь «ди-
кий, неродючий», похідного від роїь
«плоский, порожній». — Зкок II 683. —
Див. ще полон1. — Пор. плі'ннйй,
плонка^
[полон3] (ент.) «комар-товстоніжка,
ВіЬіо Сеойг.; вид рунної або зграєвої
гусениці, Зсіага тііііагіз Моуу., особли-
во її личинки Нед»; — неясне.
полон4 — див. полин.
полонез (урочистий бальний та-
нець; музика до цього танцю); — р.
полонез, бр. палане'з, п. роїопег, роїо-
пега, ч. слц. слн. роіопега, болг. поло-
нези, схв. полонез, полонези-, — запо-
зичення з французької мови; фр. роіо-
паізе «полонез», букв, «польський та-
нець» (результат скорочення словоспо-
лучення сіапзе роїопаізе «тс.») є фор-
мою жін. р. від роіопаіз «польський»,
утвореного від Роіопіа, латинізованої
назви Польщі. — СІС2 668; Фасмер III
315; ЗІ. у/уг. оЬсусЬ 589; НоІиЬ—Буег
383; РЧДБЕ 575; Ву]акли]а 748; Кіеіп
1211; Оаигаї 572. — Див. ще поляки.
— Пор. полонізація, полька1.
полбник1 «велика ложка для наси-
пання страви», [полбдник Нед, пилом-
няник Гриц], ополоник «тс.», [полб-
нік] «совок для вичерпування води з
човна» Ник, [сполбнік, спблик, шпб-
лик] «тс.» Ник; — р. половник, упо-
лбвник, ]уполбвня], бр. палбнік, апа-
лбнік, др. уполовьник’ь, м. испол «ківш
для вичерпування води з човна», схв.
[їзрб] «тс.», [раЦ] «черпак», слн. рої
«тс.», цсл. под'к «пристосування для
черпання», пспод'к, стиюл'к «тс.»; —
псл. роїь «черпак», [”гро1пік'ь (< *реі-
пікть?)] «полоник», пов’язане з *ре!іі
«полоти; вичерпувати», раїаїі «провію-
вати». — Фасмер IV 164; ЗСБМ 1,
120; Куркина Зтимология 1981, 12—
13. — Див. ще палати1, полоти.
[полбник2] «дух скарбу» Нед, [по-
лбдник] «тс.» Нед; — не зовсім ясне;
може бути пов’язане з [полон] «гарний
урожай», псл. *реііть «здобич, прибу-
ток, урожай» або з [*полудник, полу-
денний] «полуденний чорт; мара»
(Гриц 201).
полбник3 — див. ополоник1.
полонина, полонинка, полоня-
ник — див. поле.
[полонинка] (орн.) «гірський щеврик,
Апіііиз зріпоіейа Б.» Нед, ВеНЗн; — по-
хідне утворення від полонина’, назва
зумовлена тим, що цей птах гніздиться
у верхній зоні Карпатських гір, на по-
лонинах, не спускаючись у лісову зону
(Воїнств.—Кіст. 276—277; Страутман
128). — Див. ще поле.
499
полонізація
полоскати
полонізація «ополячення», поло-
нізм «слово або вираз, запозичені з
польської мови», полонізувати.', — р.
полонизация, бр. паланізацьія, п. ро-
1опігас]а, ч. роїопігасе, роїопізасе, слц.
роїопігасіа, болг. полонйзтм «поло-
нізм», схв. полонизйрати, полбнизо-
вати; — похідні утворення, пов’язані з
нлат. Роїопіа, латинізованою назвою
Польщі. — Кораіігізкі 767. — Пор. по-
лонез, ПОЛОНІЙ.
полоній (хімічний елемент); — р.
болг. полонин, бр. палбній, п. роїоп, ч.
вл. роіопіит, слц. роїбпіит, схв. полб-
нй], полонщум, слн. роїбпі]; — назва,
засвоєна з новолатинської хімічної но-
менклатури; нлат. роіопіит утворено
від Роїопіа, латинізованої назви Поль-
щі; елемент, відкритий у 1898 р. по-
дружжям Кюрі, названо так на честь
М. Кюрі-Склодовської, польки за похо-
дженням. — СІС2 668; Волков 84—85;
Фигуровский 102; 81. ч/уг. оЬсусгі 589;
Кораіігізкі 767; НоІиЬ—Еуег 383; Ву]ак-
ли[а 748; КІеіп 1211; Ргетгіч/огіегЬисІї
492; Оаигаї 572. — Див. ще поляки. —
Пор. полонез, полонізація.
полбнія (бот.) «півонія лікарська,
Раеопіа оПісіпаІіз Ь.» Мак, ВеНЗн; —
результат видозміни назви півонія,
зближеної з нлат. Роїопіа «Польща». —
Див. ще ПІВОНІЯ.
полонка1 «отвір у кризі на водой-
мі», ополонка «тс.»; — р. польїнья, бр.
палбнка, п. ріогі «тс.»; — псл. *ро!п-,
похідне від роїть «відкритий, порожній»
(пор. р. пбльш «порожній»), — Фасмер
III 320; Черньїх II 54; Преобр. II 103;
Варбот 218. — Див. ще половіддя.
[полонка2] (ент.) «кузька-хресто-
носець, Апізорііа а§тісоіа ЕаЬг. (Роба)»
ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо,
пов’язане з поле або полонина', назва
може бути зумовлена тим, що цей хрущ
поширений у лісостеповій і степовій
зонах (Горностаев 123; Плавильщиков
295, 302; Игапіа Тіегг. Іпзекїеп 259);
пор. інші назви цієї комахи: нім. Реісі-
ІаиЬкаїег, букв, «польовий червневий
хрущ», лат. а§тісо!а, букв, «землероб».
500
[полбннйк] (бот.) «рунянка, Роїу-
ігісгіит соттипе Небчл (Ь.)» Нед; —
очевидно, результат адаптації п. ріоп-
пік «тс.», утвореного від ріоппу «неро-
дючий; (про землю, грунт) неврожай-
ний»; мабуть, з польської мови запози-
чені р. [плонник] «рунянка», ч. слц.
ріопїк «тс.»; назва зумовлена тим, що
цей вид моху росте на купинах боліт,
на непридатній для обробітку землі
(Словн. бот. 471). — Вгйскпег 422;
84/ IV 262, 263; СимоновиЬ 372. —
Див. ще поле. — Пор. плойка.
полоса1 «сторінка книги, журналу,
газети (з р.); [смуга; місцевість, зона
Нед; смуга лика НикНикЕЛ]», [полос-
няк] «невелика продовгувата височи-
на» Ч, полосатий «смугастий», полос-
нути «різнути, вдарити», поласувати
«бити; покривати смугами»; — р. по-
лоса «смуга, полоса», бр. паласа, па-
лбса «тс.», др. полоса «вузька ділянка
землі», п. ріоза «смужка землі, поле»,
ч. ріаза «смужка землі», болг. пласа
«смужка шкіри», схв. пласа «грудка
(льоду); пляма», [пласа] «смуга; нива,
рілля», слн. ріа'за «тс.», цсл. пдасл
«смужка шкіри»; — псл. *ро!за «смуга
(землі, шкіри); пляма»; — очевидно,
споріднене з снн. їаі^е «поле під па-
ром», бав. Їа1§ «тс.», англ. їаііоч/ «зем-
ля під паром», свн. чаї^еп «орати, бо-
рознити», гал.-лат. оіса «земля під ріл-
лю», пов’язаними з іє. *реІЕ-/роІЕ-
«повертати, обертати», співвідносним з
*реІ§й-/ро1§Іі- «ковзати, повзти»; менш
обгрунтоване зближення з лит. раїзаз
«бляклий, блідий» (Мікі. Е4/ 256) або
з полонина (Младенов 427). — Фас-
мер III 315; Черньїх II 53—54; Преобр.
II 96; Вгйскпег 422; МасЬек Е83С 454;
8кок II 677; 2ирйга ОС 132; Ьоеч/еп-
ІНаІ АЇ81РИ 37, 382—383; Рокоту 807,
850. — Пор. повзтй, полоз.
[полоса2] «раптовий вітер, вихор»
Мо; — очевидно, результат семантичної
видозміни слова [полоса] «смуга» (див.).
полоскати, [полбкати] «полоска-
ти» Г, Нед, полоскальниця «чашка для
обполіскування посуду; робітниця, що
полоскун
полотниця
миє посуд», полоскання «рідина для
промивання рота, зубів і горла», [по-
лечка] «промивання, купання (коней)»
Нед, полоскальний, виполіскувати,
[вйполоч] «неглибокий водомий», [під-
полоч] «підмитий водою берег» Нед,
[прополікати] «прополоскати» Куз; —
р. полоскать «полоскати», бр. палас-
каць, др. полоскати «тс.», п. [ріозки-
пу] «негода, сльота», ріикас (<р!бкас)
«полоскати», ч. [ріазкаіі] «плескати
(про воду),' періщити (про дощ); хлю-
пати; базікати», [ріазкаіі] «тс.», ріакаі
«полоскати», слц. рі’азкпиі’ «плеснути;
упасти (в болото, калюжу)», рГазпйі’
«тс.», ріакаі’ «полоскати», вл. ріокас,
«прати (білизну)», нл. раїказ «тс.»,
болг. плакна «полощу», схв. плакати
«полоскати», слн. ріазкаіі «плескати;
бити; шуміти, кричати», стсл. плакати,
цсл. пласкати «тс.»; — псл. [*ро1зка!і]
«тс.; плескати», :|іроІкаіі «тс.», спорід-
нене з ріакаіі «плакати»; первісне зна-
чення «бити (білизну об камінь)» (пор.
плакати первісно «бити себе в гру-
ди»); зіставляється також (Варбот Сл.
язьїкозн. 1988, 74—75) з псл. ріезкаїі
«плескати»; малопереконливим є зіста-
влення (Зкок II 594—595; Куркина
Зтимология 1981, 12—14) із схв. йспб
«ківш», м. испол «тс.», укр. половник'
необгрунтоване зближення з плйстй
(Горяев 271; Преобр. II 96; Младенов
426). — Фасмер III 315; Преобр. II 96;
Вгйскпег 421; Масіїек Е83С 454; 8сІіиз-
іег-8е\мс 1088; Ильинский ИОРЯС
20/3, 114; Мікі. Е\Ч 256; ТогЬіогпззоп
І 93—94. — Див. ще плакати. —
Пор. полохати.
[полоскун] (у сполученні п. шоп
(зоол.) «звичайний єнот, Ргосуоп 1о-
іог») Нед; — р. полоскун «тс.»; — по-
хідне утворення від полоскати; пор.
наукову назву виду Іоіог, пов’язану з
лат. Ібійга «миття, обмивання»; назви
зумовлені тим, що єнот полоще свій
корм у воді (БСЗ 33, 626). — Див. ще
полоскати.
полоти, [поливо] «бур’яни», [по-
ліття] «тс.; поління», полільник, [по-
лінка] «поління; знаряддя для пропо-
лювання» Чаб, [політник] «полільник»,
[половільник, полбльник, полюх] «тс.»
Нед, [половіля] «полільниця» Нед, [по-
ловнйця, полбля Нед, полотілниця
ЛексПол, полбтніца Л] «тс.», полот-
тя, [полотьба] «полоття; час, коли
треба полоти» Нед, [поляч] «знаряддя
для розпушування грунту» Гриц, поліль-
ний, прополка, прополювальний; — р.
полоть, бр. палбць, п. ріес, ч. ріііі,
слц. рііеі’, вл. ріес, нл. ріаз, полаб.
ріаме «поле», болг. плевя «полю», м.
плеви «поле», схв. пл>ети, слн. ріеіі,
стсл. пл±ти; — псл. *реИі (< *реМі)
«полоти, очищати», пов’язане з *ре1уа
«полова»; — споріднене. з лит. зраііаі
«начоси льону», лтс. зріїуа «лушпиння,
лузга», лат. зроііиш «знята, здерта шкі-
ра тварини; знятий з вбитого ворога
одяг або зброя; військова здобич», гр.
отгоЛас «вичинена шкіра, шкура; хут-
ряний плащ», дінд. рЬаІаІі «лопається,
лускається; тріскається», зрЬаіаіі «зри-
ває, смикає», зріїаіауаіі «розколює», двн.
зраііап «розколювати»; іє. *(з)р(й)еі-
«розколювати; відщеплювати; обрива-
ти, здирати». — Дзендзелівський 8 Б
зі. 10, 62—63; Фасмер III 317; Вгііск-
пег 418; Масіїек Е83С 461; 8сЬизіег-
8е\мс 1102; Младенов 431; Зкок II
691—692; Куркина Зтимология 1981,
15—16; Міккоіа Нгзі. Сг. III 84; Рег-
ззоп Веііг. 803—804; Таїсіє—Ноїш. II
577—578; Ргізк II 771; КІи^е—Міігка
718—719; Збкаппеззоп 902—904; Ро-
когпу 985—987. — Пор. пелевня,
півть, полова.
[полотиця] (бот.) «березка польо-
ва, Сопуоіуціцз агмепзіз Б.»; — резуль-
тат видозміни деетимологізованої на-
зви повитйця ([политйця]) «тс.»,
зближеної з дієсловом полоти. —
Див. ще политйця.
[полотниця] (бот.) «шейхцерія бо-
лотна, 8сііеисЕгегіа раїпзігіз Б.» Мак; —
очевидно, результат видозміни назви
*болотниця «тс.»; пор. інші назви цієї
рослини: [болотянка звичайна] Мак,
шейхцерія болотна, р. шейхцерия бо-
501
полотно
полохати
лотная, схв. грезуоьа\ назва зумовле-
на тим, що ця рослина росте на вог-
ких, схожих на болото, засолених міс-
цях, на вогких луках, по берегах во-
дойм (Вісюліна—Клоков 114; Нейш-
тадт 79—80). — Див. ще болото.
полотно, полотенко «полотно для
сита; перетинка на лапці водоплавного
птаха», полотенце «тканина особливо-
го переплетення; частина мережки; пе-
ретинка на лапці водоплавного птаха;
[рушник О]», полотенщик «той, хто
тче полотно; той, хто торгує полот-
ном», полотнина «невеликий шматок
тканини; домоткане полотно», полот-
нище, [полотня] «шматок полотна» О,
[полотняник] «полотняні тапочки» О,
[полотняники] «ті, що носять одежу з
полотна» Нед, [полотнянка] «верхній
селянський одяг з домотканого полот-
на», [полотенний] «виготовлений з по-
лотна», полотняний «тс.», полотніти
«ставати блідим, білим, як полотно;
бліднути», пополотнілий «зблідлий»,
сполотнілий «тс.»; — р. полотно, бр.
палатно, др. полотьно «павутина», п.
вл. рібіпо «полотно», ч. слц. ріаіпо, нл.
ріоіпо, полаб. ріаіпе, болг. платно, м.
схв. платно, слн. ріаіпо, стел, платьно
«тс.»; — псл. *ро!1ьпо «лляна ткани-
на»; — очевидно, споріднене з дінд. ра-
іаіі «тканина, одяг, покривало, карти-
на», а також, можливо, з свн. уаііе
(уаіде) «тканина для обгортання одя-
гу», алб. раїе «складка; ряд, низка»;
менш обгрунтоване безпосереднє по-
в’язання (8сйизІег-8еу/с 1091; Ніскеп-
тапп К81 21, 136; Младенов 427; Пре-
обр. II 69—70, 97; ІЛіІепЬеск РВгВ 29,
336) з псл. рІаЬь «шматок тканини, ху-
стка»; неприйнятне зближення (Маїге-
паиег ВВ 13, 161) з шв. раїїа «клапоть,
шматок» через фонетичні труднощі; су-
мнівне також виведення (Нігі РВгВ 23,
336) слов’янських форм від свн. уаііе
«тканина для. обгортання одягу». —
Фасмер III 316; Вгйскпег 422; Масіїек
Е8ЛС 455—456; Роїагізкі—Зеїіпегі 111;
2У82 329; Мікі. ЕУ/ 256; Рогіипаїоу
ВВ 6, 217; ІЛіІепЬеск 153; РВгВ 29,
502
336; Меуег ЕУ/ 320; 8с1ігас1ег Кеаііехі-
коп І 325.
полоть, полбтки, полотбк — див.
ПІВТЬ.
[полотюх] (орн.) «перепел, Соіиг-
піх соїигпіх В.» ВеНЗн; — похідне ут-
ворення від [полоть] ВеНЗн, що пере-
дає крик перепела. — Див. ще підко-
лоть.
пблох — див. полохати.
полохати, полошити «полохати»
СУМ, Нед, полбшкати «тс.», [полбх]
(у сполученні п.-п. про пульсацію кро-
ві Нед, про стуки серця, на позначення
переляку), [пблох] «пострах, страхови-
ще, опудало; збентеженість, переляк,
жах», [полохнеча] «полохливість» Нед,
полоханий «наляканий, боязкий», [по-
лохай] «тс.» Нед, полохкйй «тс.; який
легко полохається; який виражає страх,
переляк; неспокійний, тривожний», по-
лохливий, [полошлйвий, полошнйй
Нед] «тс.», [вйполохати] «винищити,
вивести» Я, [заполбха] «опудало, по-
страх», переполох Г, Нед, [переполіх]
Бі, переполошений, [пбполох] «пере-
ляк, полохання, страх, паніка» Бі, Нед,
[пополошити] «полохливо розбігтися»
Нед; — р. полошить «лякати, хвилю-
вати, бентежити», [полбхнуть] «силь-
но вдарити; стурбувати, схвилювати»,
бр. палбхаць «лякати, полохати», [по-
лошіць] «полохати», др. полошити «ля-
кати», п. ріозгус «тс., полохати», [роїо-
сііас] (з укр.), ч. ріазііі, слц. ріазіГ, вл.
рібзіс, нл. ріозуз, болг. плата, м. пла-
ти, схв. платити, слц. ріазііі «тс.»,
стел, платити са «лякатися»; — псл.
*роІхаіі (:ііроізііі) «лякати, хвилювати,
полохати», очевидно, давніше *роІкзаіі
«полохати ударами», пов’язане з *роІз-
каіі «полоскйти», *роІкаіі «тс.»; —
можливо, споріднене з гр. тгаХХоо «збу-
джую, розпаляю, приголомшую», ттєЛє-
ці(до «стрясаю», тгбЛ.Еро<; «війна», гот.
из-ГіІт-а «наляканий, пройнятий жа-
хом», изйіш-еі «переляк, страх, жах»,
дісл. Неїтз-ІиіІг «переляканий, пройня-
тий жахом», Неїтіг «страх, переляк»,
герм. *їе1та- «тс., жах; неспокій, замі-
полбчка
полуденниці
шання», іє. *ре1- (*ро!-) «ударяти, би-
ти; струшувати, турбувати, непокоїти»,
а також з двн. їиоіеп «відчувати, почу-
вати», дангл. їеіап «тс.; торкатися»,
англ. їееі «тс., мацати», нвн. їййіеп
«тс.», дісл. *їа1та «намацувати, іти по-
мацки», з якими ще зближують псл.
раїь «палець, великий палець», укр.
палець; зіставляється також (Мартьі-
нов Сл. и ие. аккомод. 127—128) з
лит. раїзаз «блідий, жовтувато-сірий»,
лтс. раїзз «тс.», стсл. пєлєст. «темно-сі-
рий»; виводиться ще (Опсігиз 4С 10,
12—14) від іє. *ре1- (*роІ-) «бігти, ру-
хатися». — Фасмер—Трубачев III 317—
318; Преобр. П 98—99; Ильинский
ИОРЯС 20/3, 114—115; Вгйскпег 421;
Масіїек Е8ЛС 455; 8с1іизїег-8ем/с 1090;
Младенов 427—428; 2У82 328—329;
Мікі. ЕУ/ 255; ТогЬібгпззоп І.М І 90—
91; Зоїтзеп РВгВ 27, 364; Тогр 236;
Егізк II 469, 497—498, 574—575; Еіск
К2 19, 262—263; Реізі 530; Кіи^е—
Міігка 223; Таїсіє—Ноїт. II 242; Еісіеп
ВВ 21, 95; Реіегззоп К2 47, 246—247;
Лбііаппеззоп 555; Рокоту 798—801. —
Пор. полоскати.
[полбчка1] (бот.) «пухівка широко-
листа, Егіоріїогит ІаШоїіит Норре»
Нед, Мак; — неясне; можливо, пов’яза-
не з [полокати] «полоскати» як назва
рослини, що росте по болотах і сирих
луках (Федченко—Флеров 157).
полбчка2 — див. полоскати.
полтйник «п’ятдесят копійок гро-
шей або. монета вартістю в п’ятдесят
копійок», полтйна «тс.»; — запозичен-
ня з російської мови; р. полтйнник
«монета вартістю в п’ятдесят копійок;
п’ятдесят копійок грошей» є похідним
від полтйна «тс.», що зводиться до др.
полатана .«грошова одиниця вартістю
у половину карбованця», не зовсім яс-
ного походження; найбільш імовірний
зв’язок з полт>ть «половина», р. заст.
[полоть] «частина (звичайно — поло-
вина) м’ясної туші, розрубаної уздовж;
великий шматок м’яса», [полть] «тс.»,
якому відповідає укр. [півть] «великий
шматок (сала)»; менш переконливе по-
яснення як складного утворення з
пол-ь «половина, пів-» і *тинт> «карбо-
ванець», що пов’язується з др. тьну,
тяти «тяти, рубати, сікти». — Фас-
мер—Трубачев III 318; Супрун ЗИРЯ
II 109—115; ІЛпЬе^аип В8Б 52, 175. —
Пор. ПІВ, півть, тяти.
[полтисак] «довгий жіночий одяг
на ваті» Дз, [польтісак] «довге ватне
жіноче пальто» Мо; — очевидно, ре-
зультат злиття видозміненої основи
іменника пальто з іменником [сак]
«просторий, подібний до піджака зимо-
вий жіночий одяг; жіноче пальто». —
Див. ще пальто, сак2.
полу- «пів-» (перший компонент
складних слів полуботйнки, полудень,
полукіпок, полумисок та ін.); — р. др.
болг. м. полу-, бр. палу-, полу-, п. нл.
роїи-, ч. слц. роїи- «тс.»; — псл. роїи-,
роїи форма род. в. від роїш «поло-
вина». — Бернштейн Очерк 1974,
246. — Див. ще пів.
[полувавниця] «маленька діжка
(на ніжках, з отвором у дні, заткнутим
чопом) для зоління ниток»; — неясне;
можливо, результат видозміни назви
*поли.вал(ь) ніщя, пов’язаної з поли-
вати, лити; може бути зіставлене і з
[полуйка] «бочка (меду тощо)».
[полугарний] (у виразі полугарна
горівка «горілка гіршого ґатунку, зви-
чайна горілка») Нед; — запозичення з
російської мови; р. полугарная вддка
«горілка міцністю в 40 °», полугарное
вино «хлібне вино» утворені від полу-
гар «хлібне вино, яке наполовину виго-
ряє при відпалі; горілка міцністю в
40 °», що складається з пол- «пів-» і
угар «вигар, угар», пов’язаного з горе'ть
«горіти». — Див. ще горіти1, пів, у2.
полуда1 — див. луда2.
полуда2 — див. лудити.
[полуденник] (ент.) «дзюрчалка,
Бугріїиз Б.»; — очевидно, похідне утво-
рення від полуденний; мотивація назви
неясна.
[полуденниці] (мн.) «вид дитячої
хвороби»; — очевидно, похідне утво-
рення від полудень «середина дня»;
503
полузка
полундра
пор. [денниці] «вид дитячої хвороби»,
[полуночниця, полуношниця] «тс.»;
назва хвороби могла виникнути від
поширених у деяких східних і особли-
во західних слов’ян назв стародавньої
міфічної фігури, що з’являється у по-
лудень; р. [полудница] «злий дух, яким
страхають дітей, щоб вони не розоряли
городів», п. роїисіпіса «дух у вигляді
жінки в білому вбранні», [роїшіпібм/ка,
рггуроіисіпіса] «тс.», ч. роїесіпісе «міфі-
чна діва, що з’являється у полудень»,
[роїийпісе] «тс.», вл. ргіроІ(<і)піса «відь-
ма полуднева», нл. рзегроіпіса «польо-
вий дух у вигляді жінки в білому
вбранні, що з’являється о 12—13 годи-
ні дня», ст. [рзегроМпіса] «тс.». —
ГрицАВ 174; Фасмер III 3,19; Вгйскпег
429; 5У/ IV 552; Бсйизіег-Бем/с 1178.
[полузка] «низка (коралів тощо)»; —
неясне; можливо, результат гіперис-
тичної видозміни назви *по(в)узка
«в’язка (пов’язка)».
[полуйка1] «половина; моток пря-
жі; 20 (12) ниток пряжі; пряжа, знята
з мотовила; тонке повісмо; найтонше
полотно» О; — похідне утворення від
полу- «пів-, половина». — Див. ще пів.
[полуйка2] «бочка (меду тощо)»
Нед; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. [роїща] «податок на мед
(половина зібраного меду для поміщи-
ка)» утворене від рої «половина», яко-
му відповідає укр. пів (див.).
[полуйка3] «половина капустяної
головки» ЛексПол, [полуойка] «розрі-
зана пополам і заквашена головка ка-
пусти» Л; — очевидно, запозичення з
білоруської мови; бр. [палуйка] «поло-
вина капустяної головки» утворене від
ст. полії «половина, пів». — Див. ще
пів. — Пор. полуйка1, полютка.
полуматірка (орн.) «сіра качка,
нерозень, Апаз зігерега Б.» Шарл,
Куз; — результат спрощення слово-
сполучення [полуматірна качка] «тс.»
Шарл, мотивація утворення якого не-
ясна.
[полумацьок] «міра сипких тіл —
0,30743 гектолітра Г; міра ваги сипких
504
тіл в 25 кг О; дерев’яний посуд місткіс-
тю в 25 кг, яким міряють збіжжя, кар-
топлю, сир О», [полумацок] «міра сип-
ких тіл — 0,30743 гектолітра» (у ви-
разі вівчий п. «посуд для овечого сиру
місткістю 8 л») Нед; — запозичення з
польської мови; п. рбітасек «давня
міра об’єму сипких тіл» утворене з рої
«пів» і таса «міра зерна», від якого
походить укр. [маця] «міра рідини; мі-
ра сипких тіл». — О II 108; 8АУ IV
948. — Див. ще маця1, пів.
полум’я, [паломінь] Нед, пломінь
(з пол.), [пблимня Л, пблим’я Бі, пб-
лім’я Г, половень Нед, половинь Ме,
половінь Нед, ВеБ, поломе Нед],
пбломінь (заст.), [пбломня], пблбм’я
Г, Нед, пблумінь «тс.», пблуміння «тс.;
світло від вогнища, пожежі», пломе-
нистий, пломінкйй, [полом’янйй] «по-
лум’яний» Г, полуменистий, полум’я-
ний СУМ, Г, полум' янйстий, [поломі-
нйстий Нед] «тс.», [полбмінний] «па-
лаючий, полум’яний» Нед, [поломко]
«полум’яно» Нед, пломеніти, [поломі-
ніти] «полум’яніти» Ж, полуменіти,
полум’ яніти-, — р. [пбломя] «полу-
м’я», пбльїмя, бр. [поломе], пбльїмя
«тс.», др. поломя «вогонь», п. ріотіегі
«тс., полум’я», ч. ріагпеп, слц. ріатеп,
вл. ріотр, нл. ріот]е, болг. пламен,
м. плам, пламен, схв. пламен, слн.
ріатеп, стсл. пдамьі «тс.»; — псл. :кро1-
теп- «полум’я», пов’язане з роїеіі «па-
лати, горіти» і (з іншим ступенем чер-
гування голосних) раїііі «тс.». — Фас-
мер III 273; Шахматов Очерк 158—
159; ИОРЯС 7/2, 352—353; Вгйскпег
429; Масіїек Е5ЛС 429—430; БсЬизіег-
5ем/с 1088—1089; Младенов 426; Берн-
штейн Очерк 1974, 173—174; 2У52
328; Мікі. ЕУ/ 235; Тгаиітапп 212—
213; Сараджева Зтимология 1981, 99—
100. — Див. ще палйти. — Пор. по-
ліно, попіл.
полундра (виг.) «увага, обереж-
но»; — бр. палундра «тс.»; — запози-
чення з російської мови; р. полундра
«тс.» походить від гол. уап опсіегеп «зни-
зу» (з дисимілятивною заміною н > л);
полуниця
полушник
виводиться також (ССРЛЯ 10, 1001;
ТСБМ III 641) від гол. уаі опсіег «падін-
ня вниз». — Фасмер III 319; Черньїх II
54; Меиіеп 223.
полуниця (бот.) «суниця зелена,
Рга^агіа уігісііє Висій; [суниця, Рга^агіа
Б.]», [поланиця Мак, полевниця Мак,
полениця Мак, половйшня ГрицАВ,
половник ГрицАВ, половнйця Мак,
Кур, полонйця Нед, Мак] «тс.», [поле-
нйчник] «полуниці (рослини)», [полу-
нйка] «полуниця» Чаб, [полунйшник]
«стебло і листя полуниці, полуничний
кущик; наливка, напій з полуниць»,
полуничник «[тс. Г, СУМ; суниця-по-
луниця, Рга^агіа еіаііог ЕйгЬ. Нед]; ді-
лянка, засаджена полуницями», [полу-
ночник] «суниця лісова, Рга^агіа уезса
Б.» Мак, [полянкй] «полуниці» Нед; —
не зовсім ясне; можливо, пов’язане з
паленіти (< *поленіти?) «яскраво
горіти; червоніти, [дозрівати О]», [па-
літи] «червоніти, рум’яніти» з огляду
на яскраво-червоний колір ягоди; пор.
інші назви полуниць: [червона ягода
Мак], схв. рдеча /агода, црвена /аго-
да. — Див. ще палити. — Пор. по-
ЛЯН1ТИСЯ.
[полунічник] (бот.) «остудник го-
лий, Негпіагіа £ІаЬга Б.» Мак; — оче-
видно, видозмінене запозичення з поль-
ської мови; п. роїопісгпік «тс.» утворе-
не від [роїопіса] «неродюча земля; виго-
ріле, неврожайне місце; пусте, безлісне
гірське пасовисько», що є, очевидно,
українізованою звуковою формою, яка
відповідає п. [ріопіса] «погане поле в
горах», яке зводиться до п. ст. [ріопу]
«неродючий; (про землю, грунт) не-
врожайний»; польська назва остудника
голого, можливо, зумовлена тим, що
він росте як бур’ян на парових полях і
перелогах, біля підніжжя піщаних гор-
бів, іноді на занедбаних садибах і на
городах (Носаль 164—165; Вісюліна—
Клоков 156—157; Нейштадт 235—
236). — 8\У IV 262, 263, 548. — Див.
ще плойка.
[полуночник] (бот.) «скорзонера,
зміячка, Зсоггопега Б.» Мак; — неясне.
полусаток, полусеток — див. пів-
сеток.
[полустав] «святці, молитовник з
календарем», [полуставець] «тс. Г; кни-
га, друкована півуставом Нед»; — р.
ст. полуустав «скорочений варіант Ус-
тава (книги про порядок богослужінь)»,
болг. полуустав «тс.»; — очевидно,
запозичення з церковнослов’янської мо-
ви, де воно є складним словом, утво-
реним 3 подоу- «ПІВ-» і ОуСТАВТ. «(книга
про порядок богослужінь в основні це-
рковні свята)». — СРЯ XI—XVII вв.
16, 275. — Див. ще пів, устав.
полустанок «невелика залізнична
станція»; — бр. паустанак', — запо-
зичення з російської мови; р. полу-
станок утворене, очевидно, з основ
полу- «пів-» і станция «станція». —
Див. ще пів, станція.
полуторка «автомашина вантажні-
стю в півтори тонни»; — запозичення
з російської мови; р. полуторка «тс.»
є результатом морфологічного спро-
щення складного слова полуторатбн-
ка «тс.», утвореного, з основ слів по-
л(у)тора «півтора» і тонна «тонна». —
Див. ще півтора, тонна.
[полуцвіт] (бот.) «фіалка триколір-
на, братки, Уіоіа ігісоїог Б.», [полуцві-
ток, полуцьвітки Нед, Мак] «тс.»; —
р. [полуцветки] «тс.»; — складене ут-
ворення з основ полу- «пів-» і цвіт
«колір, квітка»; назва зумовлена тим,
що братки мають триколірні — біло-
жовто-фіолетові — віночки (Вісюліна—
Клоков 182; Нейштадт 393—394). —
Див. ще пів, цвіт.
получйти — див. лучйти2.
полушка (заст.) «чверть копій-
ки»; — очевидно, запозичення з росій-
ської мови; р. заст. полушка «тс.; (ст.)
монета в південьги» (XV ст.)- виводить-
ся від *полуха «півмонети», як похід-
ного від пол- «пів, половина». — Фас-
мер III 319; Преобр. II 99—100. —
Див. ще пів.
[полушник] (бот.) «молодильник,
Ізоеїез Б.» Мак; — р. полушник, бр.
палушнік «тс.»; — неясне.
505
пбльза
полядвиця
[пбльза] «користь» Ме, [пользу-
чий] «корисний, вигідний; цілющий»
Нед, [пользовйтий] «тс. Нед; сприят-
ливий (для здоров’я) Кур», [пбльзува-
ти\ «лікувати, зціляти; загоювати»
Нед, ст. плгза «поліпшення, користь,
допомога, порятунок» (1627); — р.
пбльза «користь», др. польза, болг. м.
полза «тс.»; — запозичення зі старо-
слов’янської мови; стсл. польза «ко-
ристь, вигода» розвинулося з псл. роїь-
«пільга, полегшення; користь, виго-
да», до якого зводиться також укр.
пільга. — Фасмер III 321; Черньїх II
54—55; Младенов 466; Вегп. І 753;
Мене ОЯ 75; Ьиглоуо 2І51РН 1, 487. —
Див. ще пільга.
полька1 «парний народний танець
із дводольним тактом; музика до цього
танцю»; — р. бр. полька, п. роїка, слц.
роіка, заст. ро1’.ка, болг. м. полка, схв.
полка, полка, слн. роіка; — запозиче-
но, можливо, через польське посеред-
ництво, з чеської мови; ч. роіка є ре-
зультатом семантичної видозміни слова
Роіка «полячка», якому відповідає укр.
полька «тс.»; танець з’явився в 1831 р.
у Празі і був названий на знак солідар-
ності з Польщею, яка боролася проти
царського гноблення; помилкове виве-
дення (БСЗ 33, 654; РЧДБЕ 575;
Раїк—Тогр 1527) з ч. рйіка «півкро-
ку». — СІС2 669; Акуленко 142; Фас-
мер III 321; Черньїх II 55; 5 XV IV 538;
Масіїек Е5ІЇС 470; НоІиЬ—Кор. 285;
Мельников Біауіа 36, 105. — Див. ще
поляки.
[полька2] «широке жіноче пальто
Мо; жіноче півпальто Ме»; — пов’яза-
не з польський (очевидно, за похо-
дженням цього виду одягу). — Див.
ще поляки.
пбльний (у виразі п. гетьман «по-
мічник коронного гетьмана»); — запо-
зичення з польської мови; п. Ьеітап
роіпу «тс.» містить слово роіпу «польо-
вий», похідне від роїе «поле». — Див.
ще поле.
полювати, польованець, польбва-
нє, полювач — див. поле.
506
полюс, поляризатор «оптичний
прилад для поляризації світла», поля-
ризація, полярник, полярний, поля-
ризувати «викликати поляризацію»,
приполюсний, приполярний', — р. бр.
болг. полюс «полюс», п. роїагпу «поляр-
ний», ч. слц. слн. рої «полюс», м. пол,
рідк. полус, схв. пол «тс.»; — запози-
чення з латинської мови; лат. роїиз
«полюс, небосхил, полярна зірка» зво-
диться до гр. тгбЛос «вісь, кінець осі;
полюс; оберт», спорідненого з дінд. са-
гаіі «блукає, рухається», дісл. Ьуєі «ко-
лесо», псл. коїо «колесо». — СІС2 668;
Черньїх II 55; Фасмер ІП 322; Огиенко
РФВ 66, 365; НоІиЬ—Буег 382; РЧДБЕ
575; Ву]акли]а 740; Егізк II 500—
501. — Див. ще коло1.
[полютка] «половина капустяної
головки» ЛексПол, [палютка, пелюш-
ка, пилютка] «тс.» тж; — бр. [палуй-
ка] «половина капустяної головки»; —
очевидно, похідне утворення від ст.
пол'ь «половина, пів»; пор. болг. \по-
лутина\ «половина», схв. полутина,
полутица «тс.». — Див. ще пів. —
Пор. полуйка1,2,3.
полюхе — див. пелюшки.
[полюхбвка] «вид мережки; деталь
жіночої сорочки Нед»; — неясне.
[полюштатися] «забризкатися бо-
лотом»; — неясне; можливо, афектив-
не утворення.
[пблявина] «частина невода»; —
неясне.
полядвиця «вид страви з філе ри-
би, м’яса», полендвиця' «тс.» (з п.),
[полідвиця\ «філе, печеня з філе» Нед,
[поляднйца] «м’яке м’ясо з хребта сви-
ні» ЛексПол, [полянвіца, поляндйца}
«тс.» ЛексПол (з п.); — запозичено, як
і р. полендвйца «філейна вирізка, фі-
лейна ковбаса», бр. паляндвіца «філе,
[м’ясо з окосту]», [пьіліндвща] «м’яке
м’ясо з хребта свині», з польської мо-
ви; існує також думка (Німчук 339),
що українські форми власні; п. рої^бу/і-
са «філей, полядвиця» утворено за до-
помогою префікса ро- «по-» від іменни-
ка І£СІ21МІЄ (мн.) «поперек, крижі; стег-
поляки
помазанець
на», спорідненого з р. заст. лядвея
«стегно», ч. ІасІУі, заст. ієсіуї «тс.», слц.
Гасіуа «нирка», нл. Іасі^о «крижі, нир-
ки», схв. ледва «бік, стегно», слн. Іефа
«литка, стегно», стсл. лддва (ладкиіа)
«крижі, нирки», які зводяться до псл.
І^сІуа (і^сіуо, 1^с1уь]є), спорідненого з
лат. ІитЬиз «стегно», двн. Іепіі, нвн.
Бепсіе, дісл. Іепсі «тс.» (з іє. *ІепсІЬ(и)-
«тс.; нирка»), — Фасмер II 550, III
308; Вгйскпег 297; ЗССЯ 15, 48—49;
Вегп. І 705—706; 2У32 212; Мікі. ЕАУ
164; Рокогпу 675. — Див. ще по. —
Пор. лідви.
поляки «народ, що становить ос-
новне населення Польщі», одн. поляк,
жін. р. полька, полячка, Польща,
[польщак] (так на Херсонщині звали
селянина з Поділля або Київщини Г;
(іст.) українці, які в XVII—XVIII ст.
жили в тій частині України, що була
під владою Польщі, і втікали на вільні,
не підлеглі Польщі місцевості ЛЧерк),
[польщина] «усе польське; польська
мова» Нед, [польщйзна] «тс.; польська
народність», [пбльськість] «тс.», поля-
чити «полонізувати», [пбльщити] «тс.»
Нед, [польщіти] Нед, по-пбльськи, по-
польському; — р. болг. поляк, бр. па-
ляк, ч. Роїак, слц. Роїіак, вл. нл. Роіак,
м. Пблцак, схв. П'ооьак, слн. РоЦак
«тс.»; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. Роїак «поляк» вважаєть-
ся скороченою формою слова псл. ро-
1]апіп'ь первісно «житель полів», дав-
ньої великопольської племінної назви,
що зводиться до роїе «поле, простір»,
псл. роЦе «тс.». — Фасмер III 321, 322;
Преобр. II 91; Вгйскпег 428; Кийпіскі
Ргазї. II ^238—239; Масіїек Е8ЛС 469;
8сЬизіег-8ем/с 1125. — Див. ще поле. —
Пор. поляни.
поляна, полявина — див. поле.
поляни «східнослов’янське плем’я,
яке жило в Середньому Подніпров’ї»,
одн. полянин; — р. поляне, бр. паля-
не, др. поляне, п. роїапіе «плем’я, що
жило у Великопольщі»; — псл. ро!]апе,
похідне від роЦе «поле, рівнина, від-
крите місце». — Фасмер III 322; Фи-
лин Образ, яз. 161; Регу/оії АЇ81РН 4,
63—64. — Див. ще поле. — Пор. по-
ляки.
[полянїтися] «рожевіти» (про не-
бо) Нед, [заполонитися] «зарожевіти»
Ж, [сполонйти] «почервонити, обагри-
ти» Нед; — очевидно, пов’язане з пале-
ніти «палати; червоніти», палйти. —
Див. ще палйти. — Пор. поліно, по-
лунйця.
[полянки1] (бот.) «сорт вишень,
Ргипиз Сегазиз уагіеі.» Г, Мак; — не-
ясне.
полянкгі2 — див. полунйця.
полярний, поляризатор, поля-
ризація, поляризувати, полярник —
див. полюс.
помада «запашна косметична
мазь», помадка «сорт м’яких запашних
цукерок», помадити «мастити пома-
дою»; — р. болг. м. схв. помада, бр.
памада, п. вл. ротасіа, ч. слц. слн.
ротасіа; — запозичення з французької
мови; фр. роттасіе «помада, мазь» по-
ходить від іт. ротаіа «тс.», утвореного
від рото «яблуко, яблуня», що зводи-
ться до лат. рбтиш «плід (переважно
деревний: яблуко, вишня, фінік, горіх
та ін.); фруктове дерево», утвореного,
можливо, з давнішого *роетот, букв,
«щось зірване, зібране», що складаєть-
ся з префікса ро- «по-», засвідченого
також у рбпеге «класти, кидати; роз-
міщувати, ставити», розіїіб «позиція», і
основи дієслова етеге «купувати, здо-
бувати», спорідненого з псл. ]§1І, ітаіі
«брати», укр. узяти, [імати]; італійсь-
ка назва помади . зумовлена тим, що
первісно для виготовлення цієї лікар-
ської мазі використовували жир і яб-
лука. — СІС 1951, 518; Черньїх II 55;
Фасмер III 322; 81. шуг. оЬсусЬ 90;
НоіиЬ—Еуег 384; МасЬек Е8ЛС 470;
Младенов 468; РЧДБЕ 546; Ву]акли]а
748; Паигаі 572; Мезііса 1222; Маї-
сі е—Ноїт. II 334—335. — Див. ще іма-
ти, по, йти. — Пор. позйція.
помазанець «монарх, помазаний
на царювання», помазаник, [помазан-
ник Нед, помазень Нед] «тс.»; — р.
507
помана
поминати
помазанник, бр. памазаннік, др. по-
маза(нь)ник'Ь, п. ротагапіес, ч. слц.
ротагапу, м. помазаник, схв. помаза-
ник, стел, помазаньннісь; — калька гр.
Хрютбі; «помазанець, помазаний», по-
в’язаного з хрієїУ «мазати; виконувати
обряд помазання», єухрієїу «тс.».
[помана1] «вид поминальної паски
з хрестом; вид круглого калача без от-
вору, на який можна накладати різні
ласощі і прикраси (вживається для по-
дарунків, переважно зв’язаних з релі-
гійними обрядами) Ме; подарунок піс-
ля смерті Нед; пам’ятка, згадка Шух;
спомин про померлих, поминки Нед»; —
п. [ротапа] «дарунки, що їх роздають
родичі небіжчика»; — запозичення з
молдавської і румунської мов; молд.
поманз «поминальні дарунки», рум.
ротапа «поминки» походять від цсл.
пом'кнт, «спомин, поминання», пов’яза-
ного з полекнжтн «пом’янути», поми-
нати «поминати». — Мельничук Молд.
зл. 170; ЗсНеІисіко 140; УгаЬіе Кота-
позіауіса 14, 167; СДЕЛМ 324; ПЕРМ
639. — Див. ще поминати.
[помана2] «обіцянка» Нед; — не
зовсім ясне; може бути зіставлене з
[поменйтися] «пообіцяти», [помінйти]
«тс.» або з поманити, похідним від
манити.
помаранча (бот.) «Сіігиз аигапіі-
ит Б.; апельсин, Сіігиз зіпепзіз ОзЬ.»,
помаранч, [помаранець] Мак, помера-
нець, [померанця Нед, Мак, померан-
ча Мак], ст. помаранча (XVIII ст.), по-
меранець «тс.»; — р. померанец, заст.
помаранецТ), бр. памяранец, п. рота-
гагісха, [ротагапіес, ротегапіес], ст. ро-
тогагісга, ротогагісг, ч. ротегапс, ро-
тогапс, слц. ротагапс, вл. ротогапс,
болг. померанца, схв. помбрануа, по-
маранча, [помаранча, помаранча, по-
маранча, померанца, помаранча],
слн. ротагапса; — запозичено, можли-
во, через польське і, частково, німець-
ке посередництво, з італійської мови;
іт. ротагапсіа складається з основ слів
рото «яблуко» і агапсіа «апельсин». —
СІС2 669; Москаленко УІЛ 59; Шелудь-
508
ко 43; Коваль 64; Черньїх II 55; Фас-
мер III 322; НйШ-АУогіЬ 18; 81. у/уг.
оЬсусЬ 90; НоІиЬ—Еуег 384; МасЬек
Е8ЛС 416; Макепаиег 280; РЧДБЕ
576; Ву]акли]а 748; Кіи^е—Міігка 559;
Меуег—БйЬке 481. — Див. ще оран-
жевий, помада.
[помаранчаки] (бот.) «вечорниці,
Незрегісіез» Мак; — неясне.
[помацце] «пообіцяти» Л; — резуль-
тат видозміни форми [поматися] «тс.».
— Див. ще мати2.
[поме] (бот.) «виноград звичайний,
Уіїіз уіпіГега Б.» Мак; — запозичення з
молдавської мови; молд. поамз (рум.
[роата]) «тс.; фрукт» походить від лат.
рбтит (мн. рота) «фрукт». — СДЕЛМ
320; ПЕРМ 634. — Див. ще помада.
помело1, помелйско, пометиця —
див. местй.
помело2— див. омела.
[поменйтися] «пообіцяти», [поме-
нятися, помінйти ВеУг] «тс.», [пбмі-
нка] «обіцянка» ВеУг; — похідні утво-
рення від [мінити] «комусь щось ви-
значати, обіцяти»; у частині форм від-
булося зближення з [менняти] «іме-
нувати», [ме'ння] «імення». — Див. ще
мінити. — Пор. ім’я, помана2.
помилитися, помилка — див. ми-
лгіти.
поминати «шанобливо називати;
справляти поминки; (заст.) пригадува-
ти», пом’ янути, [повнити] «пам’ята-
ти» Ме, Па, [поменнйк] «пам’ятник»
Нед, пбмин (заст.) «поминки», поми-
нальник «книжечка із списком імен
для поминання; учасник поминок», [по-
минальниця] «поминальна книжка» Пі,
помини, поминки, [помйнник] «поми-
нальник» Нед, [пбминок] «згадка» Нед,
[пбмка] «пам’ять», [пом’янйк] «поми-
нальник, список імен померлих» Нед,
[пом’ янник] «тс.» Пі, поминальний,
[пбмки] «пам’ятно», [випоминати] «на-
гадувати; дорікати», [вспоминати] Ж,
вспом’янути (заст.), вспомин (заст.),
[вспбминка] Ж, допоминатися «дома-
гатися», допімнутися, [запімнути] «за-
бути» ВеБ, [запбмнить, заповнить,
помитеха
помкнути(ся)
запомнять, заповнять] «тс.» Л, [на-
поминати] «нагадувати» Ж, [напбмин]
«нагадування» Ж, [невпомку] «невпа-
м’ятку», споминати, спом’янути, [спім-
нути] «згадати», спбмйн СУМ, Нед,
[спомйна] «спомин» Нед, споминка
«спогад», споминок, [спбмка] «тс.»,
[упоминати] «нагадувати, застерігати;
умовляти», [упімнути], [упомйнок]
«нагадування», [упбмки] «впам’ятку»,
[упбмку] «тс.»; — р. пбмнить, поми-
нать, бр. пбмніць, памінаць, др. по-
мьнити «думати, пам’ятати», поми-
нати «згадувати, пам’ятати, нагадува-
ти», п. ротпіес «пам’ятати», 'л’зротіпас
«згадувати», ч. ротпеіі (ротпііі), угро-
тїпаіі, вл. ротпіс, ротіпас, нл. рот-
піез, ротіпаз, болг. пбмня, помена-
вам, м. помни, (с)поменува, схв. пбм-
нити (заст.) «пам’ятати; уважно слу-
хати», поменовати «згадувати», слн.
ротпііі, зротіпіаіі зе, стсл. помкігктн,
поминати; — псл. ротьпеіі «пам’ята-
ти», ротіпаіі «згадувати», похідне від
тьпеіі, тьпііі «думати». — Фасмер ІП
323; Преобр. І 541—542; Зсіїизіег-
8е\мс 1129. — Див. ще мнйти. —
Пор. пам’ять, сумнів.
[помитеха] «велика палиця» Лекс-
Пол; — неясне.
помідор (бот.) «Зоїапит Іусорег-
зісит Ь.», [помидори] (мн.) Пі; — р.
помидбр, [помадбра], бр. памідбр, п.
ротісіог; — запозичення з італійської
мови; іт. ротШогі (мн.), ротосіого (одн.)
виникло внаслідок злиття складових
елементів словосполучення рото (Того
«помідор» (букв, «золоте яблуко»), що
складається зі слів рото «яблуко», сі’,
скороченої форми прийменника сіі
«від», що продовжує лат. сіе «тс.» і ого
«золото», яке зводиться до лат. аигит
«тс.». — Коваль 50—51; Черньїх II
55—56; Фасмер III 323; Сандлер ВКР
II 195—196; ВаЧізіі—АІеззіо 1272,
2680, ЗОЮ, 3011. — Див. ще де-, оре-
ол, помада.
поміж — див. між.
поміняти, пбмінка — див. поме-
нйтися.
поміркований; — бр. памяркбу-
ньі «поступливий, доброзичливий,  по-
блажливий; (про погляди тощо) помір-
кований»; — калька п. ротіагкохмапу
«помірний, поміркований, стриманий»,
пов’язаного з дієсловом ротіагко^ас
«схаменутися, опам’ятатися; (заст.) зро-
зуміти, втямити, второпати», утворе-
ним за допомогою префікса ро- від діє-
слова тіагкоу/ас «стримувати, угамо-
вувати, робити поміркованим; міркува-
ти; відмірювати, дозувати»; очевидно,
виникло на основі нвн. тегкеп «помі-
чати, розуміти, (з)міркувати», збли-
женого з п. тіага (зменш, тіагка), що
відповідає укр. міра. — Вгйскпег 330;
8АУ II 943. — Див. ще по, міркувати.
[помісь] (спол.) «наче, неначе, мов,
немов», [пбмість] «тс.; замість»; —
очевидно, виникло з форми наказового
способу 2 ос. одн. дієслова помисли-
ти. — Див. ще мисль, по.
[поміхрати] «сплутати, розвіяти,
розкуйовдити (солому)» Нед; — неяс-
не; можливо, результат контамінації
слів помішати, почухрати «покуйов-
дити» (волосся) і [померхввлити] «тс.,
сплутати». — Пор. мерфелити, міша-
ти, чухрати.
поміщик, поміщицтво «поміщи-
ки»; — бр. памешчьік, болг. поме'ш-
чик; — запозичення з російської мови;
р. помещик є похідним від поместье
«маєток», пов’язаного з место «місце»,
отже, первісно означало «власник маєт-
ку». — Див. ще місто, по.
пбмка, поїлки — див. поминати.
[помкнути(ся)] «помчати, понести-
ся», [пімкнутися] «кинутися» Нед; —
р. [помкнуть] «захопити, потягти си-
ломіць», бр. памкнуцца «кинутися,
помчати; зібратися (щось зробити)»,
др. помокнути «підпорядкувати, підко-
рити; спокусити (на щось)», п. ротк-
п^с «помчати, понестися», роткп^с зщ
«тс.», ч. роткпоиіі «посунути, підштов-
хнути, зрушити з місця (когось)», ротк-
поиїі зе «виступити», слц. роткпйі’
«зрушити з місця (когось)», роткпйі’
за «посунутися», болг. помітна. «потя-
509
помогтй
помпа
гну», схв. помакнути «зсунути»; —
пов’язане з дієсловом микати «смика-
ти, рвати, тягати; висмикувати з корін-
ням; чесати (прядиво, льон)» (див.).
помогтй, помагати, [помочи], [по-
мазанка] «помагання» Нед, помагач,
поміч, помічник, • помбга, помічний,
[неможливий] «помічний; допоміжний»
О, допомогти, [допомочй], допомога,
[домбга] «підмога» Куз, допоміжний,
[допомічнйй Куз, допбмочний Ж], змо-
га, запомогти, запомагати, [запомо-
чй] Ж, запомога, [запомбжний] «під-
собний» Ж, підмогтй, підмазати,
[підмочи] Нед, підмога, [підмогам]
Нед, підпомогти, підпомагати, [підпо-
мочй] Нед, підпомагач, підпомога,
[підпомбгач, підпомбження, підпомбш-
ник, підпомбчний] Нед, підпомбіцний,
[спомочй(ся)] «допомогти» О, [спома-
гатися] «шукати (когось)» О, [спрома-
ганє] «надання допомоги» Нед, спро-
мога «змога; [допомога Нед]», [спро-
можний] «помічний» Нед, спромож-
ний', — р. помочь, помагать, бр. па-
магчьі, памагсщь, др. помочи, пома-
гати, п. ротбс, рота^ас, ч. ротосі,
ротаЬаіі, слц. ротосі’, ротаїїаі’, вл.
ротбс, ротіїас, нл. ротос, рота^аз,
болг. помбгна, помагам, м. помогне,
помага, схв. поможи, поможи, помага-
ти, слн. ротосі, рота^аіі, стсл. помо-
щн, помагати; — псл. *рошо§Д, рота-
§аіі «допомогти», давніше «потягти, під-
тягти (важкі речі)», похідне від *то£ІІ
в давнішому значенні «тягти»; виведен-
ня від *то£ІІ у значенні «могти» (Фас-
мерДІІ 323; Масіїек Е8ЛС 471; Зсішз-
іег-Веїмс 1129) не розкриває розвитку
семантики. — Мельничук Мовозн.
1980/6, 46—48. — Див. ще могтгі.
помологія «наука про сорти пло-
дових і ягідних культур», помблог, по-
мологічний', — р. болг. помолбгия, бр.
памалбгія, п. ротоіо^іа, ч. ротоіо^іе,
слц. ротоіб^іа, схв. помологи/а, слн.
ротоіо^іа; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; нім. Ротоіо^іе, фр. ро-
тоїо^іе, англ. ротоіо^у утворено з ос-
нови лат. ротит «(деревний) плід» і
510
словотворчого компонента ряду назв
наук гр. -Лоуіа, пов’язаного з б.о'уос,
«слово, розум». — СІС2 670; Кораііпзкі
767—768; НоіиЬ—Еуег 384; КІеіп
1216. — Див. ще логіка, помада.
[помолбчник] (бот.) «грицики зви-
чайні, СарзеІІа Ьигза разіогіз Месііс.
(або Мбпсії)»; — пов’язане з молоко;
назва може бути зумовлена тим, що ця
рослина використовується для припи-
нення маткової кровотечі у жінок стар-
шого віку, які вже не годують дітей
молоком. — Носаль 140. — Див. ще
молоко, по.
поморник (орн.) «Зіегсогагіиз»; —
бр. памбрнік, слц. ротогпік; — запо-
зичення з російської мови; р. помор-
ник, очевидно, пов’язане з помбрье
«примор’я», оскільки цей тундровий
птах здебільшого перебуває на морсь-
ких узбережжях або у відкритому мо-
рі. — Булаховський Вибр. пр. III 227;
Регіапс 55. — Див. ще море1, по.
[помочгільник] (зоол.) «водяний
павук, сріблянка водяна, Аг^угопеіа
ариаііса» Нед; — пов’язане з мокнути,
мочити; назва зумовлена тим, що цей
вид павука живе у воді під сплетеним
з павутиння дзвоном. — В. И. Жадин,
С. В. Герд, Реки, озера и водохрани-
лища СССР, 76. — Див. ще мокнути.
[помочник] (бот.) «зимолюбка зон-
тична, Сііітаріїіііа (Ругоіа) итЬеІІаіа
(Б.) ИиН.» Мак; — бр. ]памошнік]
«рутвиця вузьколиста, Тііаіісігит ап-
^изШоііит баск.», п. ротоспік «зимо-
любка зонтична», нл. ротоспік «валері-
ана лікарська, Уаіегіапа оГГісіпаїіз», ро-
тоспісе «собача кропива звичайна, Бео-
пигиз сагсііаса Б.», схв. помдіїница «пас-
лін чорний, Воіапит пі^гит Б.», слн.
[ротоспік] «молочай чиновий, Енріюг-
Ьіа Іайіугиз Б.»; — похідне утворення
від помогтй; назва зумовлена лікарсь-
кими властивостями зимолюбки, як і
рослин з наведеними відповідними на-
звами в інших мовах. — Лік. рослини.
Енц. дов. 420. — Див. ще помогтй.
помпа1 «насос», [помпієр] «той, що
помпує; пожежник» Нед, [помпієрст-
помпа
поневаж
во] «служба пожежника» Нед, помпу-
вати, напомпуватися «пройнятися
(ідеями, почуттями)»; — р. бр. болг.
помпа, п. ротра, [ритра, ріотра,
ріитра], ч. слц. ритра, вл. нл. ріитра,
м. пумпа, схв. пумпа, слн. розм. рйт-
ра; — через польське посередництво
запозичено з італійської або французь-
кої мови; іт. ротра, фр. ротре похо-
дять від ісп. порт. ЬотЬа «помпа, на-
сос», що є звуконаслідувальним словом
і виникло в середовищі моряків; при-
пушуване для російської мови (Фасмер
III 323) виведення слова безпосередньо
з голландської недостатньо обгрунтова-
не. — СІС2 670; 81. м/уг. оЬсусІї 590;
НоІиЬ—Буег 405; 8кок III 75; Кіи^е—
Міігка 570; Угіез ИЕУ/ 538; Паигаї
572—573.
помпа2 «пишність», помпезний, [пом-
піти] «задаватися» Мо, ст. помпа
(XVII ст.); — р. бр. м. помпа, п. ч. слц.
ротра, вл. ротр, болг. помпбзен «пом-
пезний», схв. помпа, слн. рбтр; —
запозичення з латинської мови; — лат.
ротра «низка осіб, пошана; урочистий,
тріумфальний похід, процесія; розкіш;
блискуча ' промова» походить від гр.
тгортгг] (дор. тгоцтга) «вирядження; уро-
чистий похід, процесія; урочистість,
пишність», пов’язаного з тгєцтгсо «поси-
лаю, виряджаю; дарую; супроводжую в
урочистій процесії, урочисто святкую»,
яке загальноприйнятої етимології не
має; форма помпезний пов’язана безпо-
середньо, з фр. ротреих (жін. р. рот-
реизе «пишний, урочистий»), що про-
довжує нар.-лат. ротрозиз «тс.». —
СІС2 670; Фасмер III 323—324; НШіІ-
ХУоґіЬ 14; Паигаі 572; ргізк II 502;
Воізаср 765.
помпон; — р. болг. помпон, бр.
пампб'н, п. ротроп, ч. заст. слн. рот-
рбп; — запозичення .з французької мо-
ви; фр. ротроп «помпон» загально-
прийнятої етимології не має; можливо,
виникло внаслідок метафоричного вжи-
вання слова ротроп «огірок», ст. рероп
«тс.», які зводяться до лат. реро (сорт
дині) від гр. тгєтгсоу «дозрілий, стиг-
лий»; менш певне пов’язання (батііі-
зс1іе£ 707) з фр. ст. ротрег «пишно
вбиратися». — Фасмер III 324; Паигаі
573.
[помушор] (бот.) «порічки білі
(жовті), ВіЬез гиЬгит уаг. аІЬит; смо-
родина, ВіЬез пі^гит Б.» Пі, Мак; —
запозичення з молдавської мови; молд.
помушоарз «смородина, порічка» (рум.
[ротизоага] «тс.») пов’язане з поамз
«виноград», яке походить від нар.-лат.
рота «яблуко», лат. рбтит «тс.». —
ПБНМ 640; Ризсагіи 118. — Див. ще
помада.
[помшйти] «?» (Мед-вино точити —
щоб не пролити, шовком шити —
щоб не помшити, кросенці ткати —
щоб не порвати. — Б. Гринченко. Зт-
ногр. материальї, собранньїе в Черниг.
и соседних с ней губерниях..., Ч.,
1899, т. III 11); — очевидно, запози-
чення з польської мови; п. ротзгус
«зробити кошлатим, скуйовдити; порва-
ти нитки (кольорові), стерти личко (на
шкурі)» є похідним від дієслова тзгус
«мшити, мохувати,волохатити, покри-
вати мохом», пов’язаного з тесЬ «мох»;
пор. також ч. [тзепі] «нитки, дрібні
відходи матерії». — Див. ще мох.
понад — див. над.
[понапакузуватися] «гнівно пона-
диматися (про півнів)» Нед, [понапу-
зуватися] «тс.» Нед; — результат ви-
дозміни деетимологізованої форми на-
пужуватися «надиматися, набундючу-
ватися», зближеної з основами пузо,
показувати. — Див. ще пужгіти.
поневаж (спол., заст.) «бо, тому
що» Пі, Бі, поніваж Пі, поневач ВеЗн,
ст. поневаж «тс.» (1627); — очевидно,
результат семантичної видозміни др.
понева же «з того часу як, після того
як», зумовленої впливом з боку п. ро-
піем/аг «тому що,.через те і^о, бо», за-
позиченого з чеської мови; ч. ропемасіг,
як і слц. [ропеуас] «тс.», етимологічно
тотожне давньоруському сполучнику,
утворилося з прийменника ро «по, піс-
ля», займенника ще ()е) «то, те», част-
ки уа, займенникового елемента сі
511
поневіряти
понеже
(відсутнього в польській і давньорусь-
кій формах) та частки ге «же»; пор.
стсл. понє же «тому що»; менш імовір-
не припущення про безпосереднє запо-
зичення слова в українську мову з
польської. — ВеЗн 52; Вгйскпег 8; 8\¥
IV 595—596; Масіїек Е8ЛС 471; Ваиег
294—295. — Див. ще же1, його, по.
[поневіряти] «знущатися, зневажа-
ти; притамовувати, заглушувати», по-
невірятися «бідувати; тинятися; [зну-
щатися]», [поневіркувати] «зневажа-
ти; попихати» Нед, {поневіре^ь} «мер-
зенний, ниций» Нед, [поневірка] «по-
невіряння», [поневірки] «погане, жорс-
токе ставлення» Нед, [поневірство]
«тс.» Нед, поневіряння-, — п. ропіе-
іміегас «недбало обходитися (з реча-
ми); зневажати», ропіеіміегас зі^ «валя-
тися (про речі); поневірятися, тиняти-
ся (про людей)», ч. [ропеуігас] «нехту-
вати, погано поводитися», слц. ропеуіе-
гаВ за «блукати, тинятися; (про речі)
валятися», слн. ропеуегііі «розтратити,
привласнити»; — псл. ропеуегаїі; —
похідне ітеративне утворення від діє-
слова *уегіі «замикати, замкнути» у
заперечній формі *пе уєгіі «не замика-
ти, не замкнути», що згодом набуло
метафоричного значення «кидати, ки-
нути напризволяще, (з)нехтувати»; у
дальшій історії слов’янських мов, зо-
крема української, продовження псл.
[ропеуегаїі] і їх похідні зазнали впливу
з боку рефлексів іменника уега «віра» і
пов’язаних з ним слів, зокрема укр.
невіра «нехристиянин», невірні «при-
бічники іншої релігії»; виведення від
гіпотетичної основи *уєґ- «мати в полі
зору», зіставлюваної з лат. уєгєог «ша-
ную, поважаю», нвн. імаЬгеп «берегти,
оберігати» (Масіїек Е8ЛС 471) позбав-
лене' підстав. — 8\¥ IV 596. — Див.
ще вір1.
понеділок, [понедівничок] «(зменш.)
понеділок», понеділкування «звичай
одружених жінок бути вільними від обо-
в’язкової роботи щопонеділка», [поне-
ділля] Бі, понеділкувати «постити по
понеділках; дотримуватися звичаю по-
512
неділкування»; — р. понедельник, бр.
панядзелак, др. понедільник-ь, п. ро-
піесігіаіек, ч. ропДеІі, розм. ропдеіек,
слц. ропДеІок, вл. рбпсігеїа, нл. роп]еге-
1е, рогігеїе, полаб. репісіеГа (< *ропе(1е-
1’а), болг. понеделник, м. понеделник,
схв. понедеоьак, понедеонйк, ропейеі]-
пік, слн. ропесіеЦек, стсл. понїд^льникт»;
— псл. [ропедеіьпік'ь, ропесіеі'ьк'ь], що
розвинулись на основі виразу ро пеДеІе
«по неділі»; в українській і білоруській
мовах, можливо, калька п. ропіесігіаіек
(пор. укр. [понедівничок] від *поне-
діл(ь)ник, ст. понедільник-ь (1388),
бр. ст. понедільник-ь). — Німчук 93;
Кочерган УМДШ 1967/1, 26—30; Ко-
валь 197; Фасмер III 324; Булаховсь-
кий Вибр. пр. III 359; Ивашина Веснік
БДУ 1976/1, 56—57; НоІиЬ—Буег
384. — Див. ще неділя, по.
[понежав] (спол.) «оскільки, бо,
тому що» Нед; — очевидно, результат
видозміни сполучника поневаж «тс.» з
метатезою кінцевої частини, підтрима-
ною контамінацією цього сполучника з
формально й функціонально близьким
понеже. — Пор. поневаж, понеже.
понеже (спол. заст.) «оскільки, бо»;
— р. заст. поне'же, бр. ст. понеже, по-
ніже, др. поне же «оскільки, бо, тому
що; після того, як; тоді, коли; відтоді,
коли», поне «оскільки, бо, тому що»,
болг. понеже, стсл. понєжє, понє «тс.»;
— псл. [*роп]еге] < *ро іфе (ге) (ро ]е
(ге)), що утворилося з прийменника ро
«по», вказівного займенника ]е (зн. в. с.
р. одн.) і підсильно-протиставної частки
ге «же»; форма п]е замість сподіваного
]е з’явилась після прийменника ро за
аналогією до історично закономірних
випадків типу *уьп ]е£о, стсл. вт> него,
укр. в (у) нього (куди?); можливо, по-
чатковою функцією сполучника було
введення підрядних речень причини з
відтінком значення мети; отже, первіс-
но значення сполучника мало бути «для
того, що (по те, ,що)». — Фасмер III
324; Масіїек Е8ЛС 471; Младенов 476;
Вегп. І 417. — Див. ще же1, його, по. —
Пор. поневаж.
понетворйти
понористий
[понетворйти] «зневажати, попи-
хати» Нед; — очевидно, пов’язане з
поневіряти як результат видозміни
його давнього словотворчого варіанта
*поневорити «не замкнути, знехтува-
ти; погано поставитися» за аналогією
до [затворйти] «замкнути». — Див.
ще поневіряти.
[поникниця] (бот.) «гравілат, бе-
йт гіуаіе Ь.; моховинка, За^іпа рго-
снтЬепз Ь.» Мак; — р.. [понйклица]
«моховинка», бр. [панікніца] «граві-
лат», слц. ропікіес «сон-трава лучна,
Риїзаїіііа ргаіепзіз»; — пов’язане з діє-
словом никнути', назва зумовлена тим,
що квітки цих рослин під час цвітіння
поникають (у фазі бутонів вони обер-
нені догори) (Нейштадт 324). — Ша-
мота 120; Масіїек Лт. гозії. 48. —
Див. ще нйкнути.
[понимати] «розуміти» Нед, [по-
нимлйвий] «тямущий» Нед; — р. пони-
мать «розуміти», р.-цсл. понати «зро-
зуміти»; — псл. [ропітаіі (роп^їі)]
«охоплювати, обіймати (розумом)», що
виникло з роітаіі (ро]Дїі) «обіймати»,
префіксального похідного від ітаїі
(]^іі) «брати», за аналогією до зьнітаїї
(<8'ьп-ітаїі), у-ьпітаіі (<уьп-ітаіі). —
Див. ще імати, по.
[понйта] (ент.) «попелиця; малий
метелик ЬіОіосоІІеїіз» Нед; — неясне;
можливо, пов’язане з п. роїіса «при-
вабливість, принада, чарівність, потяг»
з огляду на потяг, схильність цих дріб-
них комах особливо великими масами
летіти ввечері до запаленого світла. —
Пор. попите.
[попите] «гарненька жіночка, дити-
на» Нед; — неясне; можливо, утворено
від п. роп^їа «привабливість, принада,
спокуса, чарівність», що могло бути за-
позичене з польської мови як [ропеїа]. —
Пор. понйта.
[понйшити] «пригадати, поновити»
Нед; — неясне. ‘
поні «кінь низькорослої породи»; —
р. болг. м. пбни, бр. поні, п. ч. слц.
вл. ропу, схв. пдни, слн. ропі; — за-
позичення з англійської мови; англ.
ропу «поні» (шотл. роїмпеу) походить
від фр. заст. роиіепеї «мале лоша»,
зменш, від роиіаіп «лоша», яке зводить-
ся до пізньолат. *ри11апиз «тс.» або до
нар.-лат. риііатеп «лоша, (спочатку
зб.) лошата», пов’язаних з лат. риііиз
«молода тварина», що походить, оче-
видно, безпосередньо від *риї-5Іо-5,
*ри11о-5, спорідненого з дінд. риїгаїт
«син». — Черньїх II 56; НоіиЬ—Еуег
385; КІеіп 1217; Ваигаї 578; ЇУаІсіе—
Ноїт. II 385—386.
[поно] (присл.) (у конструкції поно —
поки «доти—поки») Нед; — очевидно,
результат злиття прийменника по і
вказівного займенника с. р. одн. оно
«тс.» (чол. р. бний, ст. он'ь), які самі
становили частину еліптизованого сло-
восполучення по оно [верем'я] «по той
(час)». — Див. ще він, бний, по.
[поновальне] «час (восени), коли
випрошують, збирають датки з окре-
мих селянських садиб» Нед, [навальне
Ж, понавальне Нед] «тс.», [поноваль-
ниця] «тс.; жінка, яка збирає такі дат-
ки» Нед, [поновальник] Нед, [по-на-
вальнім] (у виразі ходить по-н. «зби-
рає восени датки, випрошуючи їх»)
Нед; — р. [навальньїе] (деньги) «збір
із селян зверх подушного, оброку», [на-
валочньїе] «тс.»; — очевидно, резуль-
тат злиття виразу *(піти) по навальне
«піти по даток з нового врожаю», що
мав у своєму складі субстантивований
прикметник навальне, мабуть, пов’яза-
ний з п. поімаїіа «первинка, новинка;
перший раз у році або в сезоні подана
їжа, особливо з городини; ранні (пер-
ші) овочі, фрукти», що походить від
лат. поуаііа, яке зводиться до поуиз
«новий», спорідненого з псл. погь, укр.
новйй. — УУаІсІе—НоГт. П 179, 181. —
Див. ще новйй, по.
[понористий] «поритий, нерівний»
(про дорогу); — очевидно, похідне ут-
ворення від запозиченого молд. понбр
(рум. ропбг) «яр, вибій», яке зводить-
ся до болг. [понбр] «карстова яма»
(куди втікає вода), схв. понор «тс.;
прірва, безодня», пов’язаних з псл. по-
17 2—460
513
понсовйй
попава
га «нора», пуг]аіі «ниряти». — УгаЬіе
Кошапозіауіса 14, 167; СДЕЛМ. 324;
Младенов 358. — Див. ще ниряти,
нора*.
[понсовйй] «червоногарячий, яск-
раво-червоний» Нед, Куз, [пунсовий
Нед, пунцбвий (Ме)] «тс.»; — р. пун-
цбвьш, бр. пунсбвьі «тс.»; — запози-
чення з польської мови; п. рдзошу
(ропзо\му) «тс.» походить від фр. роп-
сеап (< ст. ропсеі) «польовий мак; чер-
воногарячий, яскраво-червоний», оче-
видно, пов’язаного з фр. раоп «павич»
(за схожістю з блиском павичевого пі-
р’я). — 51. \муг. оЬсусЬ 559; Наигаі:
573.
понтон «плавуча опора для кранів,
копрів, причалів, наплавних мостів»,
понтонер, понтонник', — р. болг.
понтон, бр. пантдн, п. ч. вл. ропіоп,
слц. слн. ропібп, м. понтон, схв.
понтон-, — запозичення з французької
мови; фр. ропіоп «понтон; понтонний
міст», утворено від лат. ропїб (зн. в.
ропіопет) «плоскодонне судно; пон-
тон», похідного від рбпз (род. в. роп-
ііз) «міст, гать, настил з колод», спо-
рідненого з псл. ррїь, укр. путь. —
СІС2 670; Черньїх II 56; Фасмер III
325—326; НоІиЬ—Еуег 384; Ваигаі
574; АУаИе—Ноїш. II 336—337. —
Див. ще путь.
[понур] «личинка хруща» Г, Нед; .—
очевидно, похідне утворення від [нури-
ти] «занурювати». — Див. ще нури-
ти1, по.
понурий, понуривший, понурити,
понуритися, понуркуватий, понуру-
ватий — див. нурити*.
[понурка] (ент.) «шерстолапка со-
ромлива, Назусйіга (Ог^уіа) рисііЬипДа»
Нед;— очевидно, калька німецької на-
зви того самого метелика КорПіап^ег
(букв.) «людина з понуреною голо-
вою». — Див. ще понурий.
пончик; — р. пончик, бр. пончик,
болг. пбничка «пончик»; — запозичен-
ня з польської мови; п. р^сгек «брунь-
ка, пуп’янок; пиріжок, смажений у жи-
рі», є демінутивом від рцк «брунька,
514
пуп’янок», пов’язаного з дієсловом Р£-
кас «розпукуватися; тріскати, лопати-
ся», спорідненим з укр. пукати «тріс-
кати, лопатися». — Фасмер—Трубачев
III 326; Черньїх II 56; ЛакоЬзоп II 638;
Вгйскпег 403; В'ьгленов БЕ 1958,
238—239. — Див. ще пукати*.
[понява] (заст.) «полотно, полотни-
ще; плащаниця» Нед, [паньбва] «плах-
та» Л; — р. понява «(ст.) хустка, по-
кривало, полотнище, запона, завіса;
(церк.) нижня сорочка; [хустка, серпа-
нок; пов’язка; шматок тканини, яким
селянки обгортаються навколо стегон
замість спідниці; широкий довгий одяг]»,
бр. [панева] «вид спідниці», др. понява
«шматок полотна; нижній одяг; плаща-
ниця, саван; завіса; ковдра», м. [поі-ьа-
ва] «грубе покривало на ліжко», схв,
пбі-ьава «рядно, брезент», понмвац
«покривало, ковдра», слн. ропруа «по-
пона, велике простирадло; покривало»,
стел, поніавд «полотно, пов’язка»; —
псл. роп]ама, як і ро-ропа, укр. попона,
очевидно, пов’язане з дієсловом рьпр,
р^їі, укр. пну, п’ястй; менш обгрунто-
ване пов’язання (Ноішапп 268; \Та1-
сіе—Ноїт. II 247; ЕеізІ 142) з лат. ран-
іше «шматок сукна, ганчірка», гр. тгг[-
уос «тканина», гот. Гала «шматок тка-
нини, ганчірка». — Фасмер III 326;
8кок II 8. — Див. ще п’ястй. — Пор.
попона.
[понямкати] «піймати» Ва; — оче-
видно, пов’язане з по(й)няти «тс.». —
Див. ще йняти, по.
поняття, понятий, понятливий —
див. йняти.
[пооблатувати] «закінчити жнива,
зібрати врожай» Нед; — неясне.
[попава] (бот.) «кульбаба, Тагаха-
сшп оГГісіпаІе \¥і§^.», [помпава Мак,
попове гуменце, пупава Мак, пупова
Мак, купава, купала] «тс.»; — бр.
[папок, пупок], ч.-рагпреіізка, [рирауа],
слц. рйрауа, [ритрауа] «тс.»; — очеви-
дно, запозичення з польської мови; п.
[р^ра\ма, р^ра\ма, рара\ма] «тс.» зводи-
ться до виразу ст. роро\ма £Іб\мка
«тс.», букв, «попова голівка», утворено-
попадик
попелюх
го за схожістю оголеної голівки куль-
баби (після того як з неї облетить на-
сіння) до поголеної голови ксьондза;
зведення [купава] «кульбаба», [купа-
ла] «тс.» в одній статті з [купава] «ла-
таття» (ЕСУМ III 144) потребує уточ-
нення. — Масіїек Лґп. гозії. 233. —
Див. ще піп*.
[попадик] (орн.) «кропивник, воло-
ве очко, Тго^іосіуіез їго^іосіуїез Б.»
Нед; — очевидно, пов’язане з дієсло-
вом попадати- назва, можливо, зумо-
влена великою рухливістю птаха, який
під час полювання точно попадає на
здобич; пов’язується також (Булахов-
ський Вибр. пр. III 210) з попадя. —
Птицьі СССР 430. — Див. ще пасти2.
попадйнець — див. падалець.
попадя1, попаденко «син попаді»,
[попадиха] «жінка або вдова священи-
ка» Пі, [попадич] «син попаді, попо-
вич» Нед, [попадянка] «попівна» Нед,
Куз, попадювати «бути попадею»; —
р. попадья, бр. пападдзя, др. попа-
дия, п. [рорасігіа] (з укр.), слц. рорасі’а,
болг. попадйя, м. попади]а, схв. попа-
ди]а, слн. рорасіца, цсл. попддша; —
через церковнослов’янську мову запо-
зичено в давньоруську з новогрецької;
гр. тгатгабіа, (тгатгабіа) є похідним від
тгатгйс «піп, священик». — Фасмер III
327; Младенов 481; Грьцко-б'ьлгарски
речник (София, 1957), 387. — Див. ще
піп*.
[попадя2] (орн.) «качка-широконіс-
ка, Апаз сіуреаіа Б. (Зраішіа сіуреаїа
Б.) Шарл; — пов’язане з попадя «жін-
ка попа»; можливо, назва зумовлена
переважно бурим забарвленням качки,
що могло асоціюватися зі скромнішим
порівняно з іншими представницями
панівних класів (дворянок, купчих)
одягом попадь. — Див. ще попадя*.
[попадя3] (іхт.) «гірчак, КЬосіеиз
зегісеиз атагиз ВІосН», [попадйця
ВеНЗн, попадька, попачка тж] «тс.»; —
п. [рорафа] (з укр. ?), болг. [попа-
дий'ка], схв. [рорадіка, рорасііс, роріса]
«тс.»; — пов’язане з попадя1 «дружи-
на попа»; мотивація перенесення назви
неясна. — Коломиец Происх. назв,
рьіб 18—19. — Див. ще попадя*.
[попарасканий] «потрісканий, у
тріщинах» Нед; — очевидно, видозмі-
нене запозичення зі словацької мови;
слц. роргазкапу «тс.» є дієприкметни-
ком від дієслова роргазкаі’(за) «поло-
патися, потріскатися», похідного від
ргазкаС «лопатися; тріщати, хлопати»,
спорідненого з ч. ргазкаіі «тс.», укр.
порбска «тріщина». — Див. ще прас-
кати, порбска*.
попелйця (ент.) «тля, АрНіз (АрЬі-
сіісіае)», [попелуха Л, попелюх ВеБ,
попелюха, попільнюха] «тс.», [попііль]
«попілиця капустяна, Арйіз Ьгаззісае
Б.» ВеБ, [попільниця, попілянка
ВеНЗн, поплюха ВеБ] «тс.», попільну-
ха «попелиця трав’яна»; — р. [попелй-
ца] «хвороба винограду»; — пов’язане
з попіл-, назва зумовлена, очевидно,
сіро-білим кольором пилку, подібним
до попелу, який покриває попелицю. —
Плавильщиков. Определитель насеко-
мьіх 1950, 119—120. — Див. ще по-
піл.
[попелйш] (бот.) «жовтозілля, 8е-
песіо раїнзіег НС.; цинерарія, Сіпегагіа
Б.» Нед, Мак, ]попелець] «ж. польове,
8. сашрезігіз Б.» Мак, [попелиця] «ци-
нерарія багряна, Сіпегагіа егиепіа Б.»
Мак; — р. пепельник «цинерарія», п.
роріеіпік, [роріеіес, роріоіек, роріеіек,
роріеііса], ч. рореіпїк, рореііука, вл. ро-
р]е]пік «тс.»; — пов’язане з попіл- на-
зва зумовлена, очевидно,, попелястим
кольором рослини; пор. назви в інших
мовах: лат. сіпегагіа (від сіпіз «попіл»),
нвн. АзсйепрПапге, букв, «попеляста
рослина». — Федченко—Флеров 993,
995; Масіїек Лін. гозії. 253. — Див. ще
попіл.
[попелюх*] (зоол.) «вовчок, Муо-
хиз ^ііз», [попелюха]; — п. роріеііса
«тс.»; — похідне утворення від попіл;
назва зумовлена тим, що ця тварина
має сірий колір хутра. — Огнев. Звери
СССР и прилежащих стран V 464. —
Див. ще попіл,
р	'
попелюх — див. папнюх.
17*
515
попелюха
попик
попелюха (орн.) «посмітюха, чуба-
тий жайворонок, Оаіегісіа сгізіаїа (Аіа-
иба гизііса)», попелюшка «тс.»; — оче-
видно, пов’язане з попіл', назва зумов-
лена бурувато-сірим забарвленням верх-
ньої частини тіла птаха. — Воїнств.—
Кіст. 263; Птицьі СССР 392. — Див.
ще попіл.
попелюшка «замазура» (назва каз-
кового персонажа), [попелюх], попе-
лянка<<тс.»; — ч. рореіка, слц. роре-
Іиза, ророіизка, вл. нл. рор]е!а\ма,
рор]е1іпка, болг. попеляшка, м. пепе-
лашка, пепелка, схв. пепеоьуга, слн.
ререісіса, ререіка «тс.»; — похідне
утворення від попіл (пор. р. зблушка
«тс.» від зола «попіл»); очевидно, ка-
лька нвн. АзсіїепЬгббеІ (пов’язаного з
Азсйе «попіл») або фр. сепсігіНоп (від
сепсіге «попіл»); пізня фіксація нвн.
АзсйепЬгббеІ (XVI—XVII ст.), до того
ж з початковим значенням «кухар-
чук», схиляє до думки про запозиче-
ний (калькований) характер відповід-
них слів у німецькій, як і в інших
германських мовах (шв. азкип^е «по-
пелюшка», від азка «попіл», англ. сіп-
сіегеїіа від сіпсіегз «попіл»), і про тери-
торію західнороманських мов, зокрема
французької, як про вихідну зону фор-
мування слова. — Вгііскпег 255; Кіи-
—Мйгка 33; Ваигаі 152; КІеіп 289. —
Див. ще попіл.
[попенька1] (ент.) «світляк звичай-
ний, Батругіз посіііиса Б.» ВеНЗн; —
очевидно, пов’язане з пень; первісно
могло означати нічне світіння деревної
трухи на викопаних старих пнях. —
Див. ще світ.
[попенька2] (ент.) «тарган, Регіріа-
пеіа огіепіаііз Б.» ВеНЗн; — результат
зближення [попик] «тс.» з [попенька]
«світляк» (див.).
[попер] (бот.) «перець, Рірег Б.»,
[пбприк] «тс.», [поперник] «перечни-
ця» ВеЛ, [поперниця] «тс.» ВеЛ, [по-
прйти] «перчити»; — вл. рор]ег «пе-
рець», схв. [рораг, рорег], слн. рбрег
«чорний перець»; — псл. [*рьрьгь], що
виникло діалектно з рьрьгь, очевидно,
516
внаслідок дисиміляції. — Німчук 262;
Зкок II 601. — Див. ще перець.
поперек, поперечина, поперечка,
поперечний, поперечник, поперечни-
уя, поперечуватися — див. перека.
попересень «поперечний ремінець
хомута в шлеї»; — р. [пбперсье] «кін-
ський нагрудник», п. роріегзіеп «попе-
ресень»; — похідне утворення від пер-
са, зближене з поперек. — Див. ще
перса, по.
[поперечник] (бот.) «смовдь гірсь-
ка, Реисебаїшт огеозеїіпит (к) Мо-
епсії.» Мак; — неясне.
попецух — див. пецух.
попечитель (заст.) «куратор (на-
вчального закладу)»; — бр. папячьі-
цель, ч. роресііеі «опікун, куратор»,
болг. попечйтел «опікун»; — запози-
чення з російської мови; р. попечи-
тель (заст.) «особа призначена для опі-
ки над кимось; (у царській Росії) зван-
ня керівника деяких установ, їх кура-
тора», є похідним від попечься (< др.
попечи ся) «потурбуватися, попіклува-
тися», печься (< др. печи ся) «турбу-
ватися, піклуватися», якому відповідає
укр. піклуватися (див.).
[попик1] (орн.) «снігур, РуггИиІа
руггкиїа к Нед; луговий чекай, Захісо-
Іа гиЬеїга к Нед; коноплянка, АсапЛііз
саппаЬіпа к (Сагбиеііз саппаЬіпа к)
Шарл», [попйчка] «снігур; луговий че-
кай; синиця чорноголова, комишівка,
Рагиз раіизігіз к», [попбк] «очеретян-
ка тонкодзьоба, Бизсіпіоіа гпеїапоро^оп
Тетт.; синиця чорноголова»; — не
цілком ясне; можливо, пов’язане з піп
(Булаховський Вибр. пр. III 211); назва
могла бути зумовлена тьмяним забарв-
ленням цих птахів (Воїнств.—Кіст.
244, 285, 324; Птицьі СССР 449, 485,
523, 566, 574), що було характерне і
для одягу православного духівництва. —
Див. ще піп1.
[попик2] (ент.) «листоїд, СЬгузоте-
1а Б.; тарган, Регіріапеіа огіепїаііз к
ВеНЗн», [піп] «тарган ВеНЗн; бронзів-
ка, Сеїопіа В.»; — похідне утворення
від піп; назва зумовлена, очевидно,
пбпини
пбпка
чорним, чорно-синім, рудо-брунатним
забарвленням деяких видів цих комах
(Определитель насекомьіх европ. части
СССР, М,—Л„ 1948, 487, 488, 489;
Горностаев 127). — Див. ще піп*.
[пбпини] «назва частини візерунка,
вишиваного на комірі чоловічої сороч-
ки (човники з пбпинами)» Г, Нед; —
неясне; можливо, пов’язане з поп’яс-
тися «повитися».
попід (прийменник); — р. [по-под],
п. слц. рород; — псл. ро-родь складне
утворення з прийменників ро «по» і
росіц «під»; найдавнішою функцією
прийменника, очевидно, було позна-
чення руху під щось. — Див. ще під2,
по.
[попідлї] (прийменник) «біля» Г,
Она, [попила ВеУг, попбдлі Нед]
«тс.»; — складне утворення з приймен-
ників по і *пІдлІ (< др. подалі < псл.
*росіь1е), не збереженого в подібній
формі сучасною українською мовою. —
Див. ще біля, по.
попікач — див. пупукач.
попіл, [попел] «попіл» Пі, [попів,
пбпіль Нед] «тс.», [попелиця] «попіл;
ґрунт, подібний до попелу» Нед, попе-
лище «місце, куди висипають попіл;
згарище», [пепелйще] «тс.» Нед, [по-
пельнйк] «випалювач попелу; той, що
торгує попелом; посудина для попелу»
Нед, [попельня] «місце, де зсипають по-
піл» Г, Куз, [попілйця] «попіл; земля,
подібна до попелу; хутро сірої білки
або соні» Нед, [попільнйк] «місце, де
зсипають попіл», попільниця «посуди-
на на попіл від цигарок», попільничка
«тс.», попільність «зольність», [попіль-
нуха] «гашене вапно», попеластий, по-
пелйстий, попелястий, [попелятий]
Нед, Попельнастий, попільний, попе-
лйти, попелйтися «перетворюватися
на попіл, згоряти; [порпатися в землі,
смітті (про курку)]», попеліти; — р.
пепел, [пбпел], бр. пбпел, др. попел'ь,
пепел'ь, п. рорібі, ч. рореї, слц. ророї,
вл. нл. рор]еі, полаб. рйреї (< ^рореіь),
болг. м. пепел, схв. пепео, слн. ререї,
СТСЛ. П€П€ДТ>, ПОП€ДТ>; - ПСЛ. роре1"ь,
ререіь, редуплікована іменна форма,
пов’язана з роїеіі, стел, подати «горі-
ти», а також роїепо, укр. поліно, раїііі,
укр. палити, *роіт£, укр. полум’я, що
належать до того самого кореня з ін-
шими ступенями вокалізму; — спорід-
нене з прус, реіаппе «попіл», лит. реіе-
паї (мн.), лтс. реіпі «тс.», можливо, та-
кож лат. роїіеп, роїііз «дуже дрібне бо-
рошно, подібне до пилу», рикіз «пил,
порох», гр. тгаАг) «пил; борошно»,
тгаї-тгаАг) «борошно». — Фасмер III
234; Масіїек Е8ЛС 429—430; Тгаиї-
тапп 212; Кагиііз II 36; \¥а1(1е—НоГт.
II 331, 577; ЗгоЬег РЕ 14, 604; Варбот
Зтимология 1965, 138; Брандт РФВ 2,
290—291. — Див. ще палити. — Пор.
поліно, полум’я.
пош'нка, попйнка — див. попона.
[попїр] (бот.) «ріжки, СІауісерз
ригригеа Тиі.» ВеБ; — результат видо-
зміни деетимологізованої назви [пб-
спір] «тс.»; формальна зміна могла від-
бутися внаслідок зближення, очевидно,
з дієсловом попирати {поперти) «під-
тримувати (підтримати), зміцнювати
(зміцнити)», оскільки ріжки застосову-
ються в народній медицині. — Див. ще
спір*.
пбпка* «папуга»; — бр. пбпка; —
запозичення з російської мови; р. пбп-
ка «тс.» є результатом афективного
скорочення форми попугай «тс.». —
Фасмер III 328. — Див. ще попугай.
[пбпка2] «зіниця, чоловічок»; — п.
[рорка, рирка] «ганчір’яна лялька», ч.
рира «лялька», вл. рора «лялька, марі-
онетка», рорка «лялечка», нл. рира
«лялька», рирка «лялечка»; — не ціл-
ком ясне; можливо, видозмінене запо-
зичення з німецької мови; нвн. Рирре
«лялька», що походить від лат. рира
«лялька, дівчинка», могло набути зна-
чення «зіниця, чоловічок» під впливом
наявних у суміжних мовах близьких за
формою слів спільного походження: нвн.
Риріїїе «зіниця», уг. риріїїа, рум. риріїа,
слц. риріїа «тс.», які відбивають запо-
зичене лат. рйріїїа «дівчинка-сирота; зі-
ниця, чоловічок». — 8кок III 79; КІи-
517
попки
поплюстка
§е—Міїгка 570—571; \¥а1сіе—Ноїт. II
389—390.
[попки] (бот.) «конюшина, Тгіїоііиш
ргаїепзе Б.» Нед, [попики] «калюжниця
болотна, СаІНла раїизїгіз Б.»; — р. [па-
пки] «пухівка, ЕгіорЬогит ап^изііїоііит
КоІЇї.»; — очевидно, пов'язане з первіс-
ним *пупок (*пупик, похідним від пуп)
«пуп’янок», не збереженим, але колись
наявним в українських говірках (пор. р.
[пупок] «пуп’янок, зародок, брунька на
рослинах»); назва зумовлена виглядом
квітів конюшини, що нагадують пуп’ян-
ки інших рослин; зміна форми (заміна у
на о), очевидно, пояснюється гіперич-
ним сприйняттям ненаголошеного у як
первісного о {пупок як *попбк, звідки
попки). — Див. ще пуп. — Пор. по-
п’яночка.
[поплавник] (бот.) «китник, лисо-
хвіст, Аіоресигиз ^епісиіаїиз Б.» Мак; —
очевидно, похідне утворення від [по-
плава] «болотне пасовисько» або [пб-
плав] «низина біля садиби, що залива-
ється водою під час дощу»; назва зу-
мовлена тим, що китник росте по дуже
сирих місцях (Нейштадт 102; Федчен-
ко—Флеров 88). — Див. ще плйстй,
по.
[поплавок] (орн.) «сокіл-балабан,
Раїсо сііеггид'» Куз; — очевидно, утво-
рилося з прийменника по та іменника
[плав] «річка; текуча вода; низький бе-
рег, порослий ситником», похідного від
плйстй, у зв’язку з тим, що цей птах
особливо, охоче оселюється в долинах
річок (Воїнств.—Кіст. 163). — Див. ще
плйстй, по.
поплін «напівшовкова тканина»,
попелін «тс.»; — р. поплйн, заст. па-
плйн, бр. паплін, п. вл. рореііпа, ч.
слц. рореііп, болг. поплйн, схв. по-
плен, -слн. роріїп; — запозичення з
французької мови; фр. рореііпе «тс.»,
походить від англ. рорііп, яке, у свою
чергу, зводиться до фр. рареііпе, що
походить від іт. рараііпо (жін. р. ра-
раїіпа), букв, «папський», похідного від
рара «папа (римський)»; можливо, свою
назву тканина одержала від того, що її
518
почали виготовляти в Авіньйоні за ча-
сів, коли він був резиденцією папи. —
Фасмер III 327; Ваигаі 574; ОатіП-
5сйе£ 716; КІеіп 1218. — Див. ще
папа2.
[поплісок] «велика калюжа, що за-
лишилася після повені або дощу», [пб-
плюсок] «тс.»; — очевидно, похідне
утворення від плесо «озеро по течії
річки; сильно розширене місце річки;
глибока, спокійна ділянка водойми»;
первісне.значення слова було «зали-
шок по плесі (після плеса)». — Див.
ще плесо, по.
[поплітник] (орн.) «волове очко,
Тго^іссіуіез іго^іобуіез Б.» ВеНЗн, [по-
плоток] «тс.» тж; — п. [ріоіоу/у кгбі],
слц. [ріоіагік] «тс.»; — похідне утво-
рення від пліт «тин», можливо, непов-
на калька нвн. Хаипкбпі^ «волове оч-
ко, плотовий король», Каипзсіїїиріег
«волове очко; той, що шмигає попід
тин»; назви зумовлені тим, що ця пта-
шка зустрічається біля тинів. — Була-
ховський Вибр. пр. III 228; Регіапс
Магу, уіакоу 188—189. — Див. ще
плестй.
[поплотниця] (бот.) «витка гречка,
Роїу^опит сопуоіуиіиз Б.» Нед; — по-
в’язане з поплестй, похідним від плес-
ти-, назва зумовлена властивістю вит-
кої гречки обплітати стебла інших рос-
лин (Нейштадт 214—215); форма з ко-
реневим о виникла, мабуть, як наслі-
док зближення із словом пліт (род. в.
плоту) «огорожа»; безпосереднє пов’я-
зання з пліт, ч. ріоі (Масіїек Лгп.
гозії. 88) непереконливе. — Шамота
117; Меркулова Очерки 108. — Див.
ще плестй, по.
[поплюстка] «линва, мотуз, посто-
ронок» Куз, [пбплюска] «один з кілоч-
ків у возі, що вставляються для збіль-
шення розмірів короба і підтримання
вантажу» НикНикТрЛ; — очевидно,
пов’язане з поплестй, похідним від
плестй (пор. [пбплітка] «верхнє пас-
мо на мотузку; нитка, якою оплітають
коси; коса; плетиво»); могло з’явитись
як результат деетимологізації діалект-
пополам
попукач
ної звукової форми [*поплютка]. —
Див. ще плестй, по.
пополам (присл.) «навпіл, пополо-
вині», напополам «тс.»; — бр. папа-
лам; — очевидно, запозичення з ро-
сійської мови; р. пополам утворилося
із словосполучення . *по полам, що
склалося з прийменника по та іменни-
ка [пола] «половина», пол «тс.». —
Див. ще пів, по.
[пополуяти] «розірватися» (про мо-
тузку) О; — неясне; можливо, виникло
з компонентів *пополу «пополам» і
[яти] «брати, взяти».
попона «покривало для коня та де-
яких інших тварин, для возів, саней»,
[попінка] «тс.» ЛексПол, [попдня] «тс.;
жіночий шерстяний одяг, який носили
замість плахти; товста груба тканина»,
[попйнка] «єпитрахиль»; — р. попона
«попона, [покривало, велика фата]», др.
попона «покриття», п. ст. роропа «зас-
лона; попона», ч. заст. роропа «покри-
вало; лямка», болг. заст. попона «попо-
на», цсл. попона «завіса»; — псл. роро-
па, пов’язане з дієсловом *рор^і «обтяг-
ти», похідним від р£Й «п’ясти». — Фас-
мер III 327. — Див. ще по, п’ясти. —
Пор. запона, опбна, понява.
попри (прийм.) «при, незважаючи
на, всупереч; повз, уздовж; біля; разом
з, крім»; — слц. роргі «повз; біля; по-
рівняно з; крім»; — псл. [роргі], що ут-
ворилося з прийменників ро і ргі; пер-
вісними були конкретні просторові
функції «біля, повз». — Е88Л 81. £г. І
200. — Див. ще по, при.
[поприсйрнювати] «розстелити, ви-
ставити сушити» Нед; — неясне.
поприще (заст.) «поле діяльності;
давня міра довжини»; — запозичення з
російської мови; р. поприще «поле ді-
яльності; (заст.) місце, де змагаються,
арена, сцена, іподром, пристосовані до
перегонів, ігор, боротьби», др. попьри-
ще «міра довжини близько двох третин
версти; міра завдовжки в денний пере-
хід», як і болг. поприще «ділянка в
житті, поле діяльності; професія», м.
поприште «поприще, поле діяльності;
місце боротьби, бою, якоїсь події; пері-
од життя, діяльності, сама діяльність»,
схв. поприште «поле бою, боротьби,
арена; поле діяльності», слн. заст. ро-
рп'зсе «тс.», запозичене зі старослов’ян-
ської мови; стсл. поприще «стадій (аре-
на, іподром); стадій (міра довжини =
- 184,97 м)» є похідним утворенням
від дієслова перл, пьрдти «(первісно)
іду; іти», яке в старослов’янських па-
м’ятках зафіксовано лише в значенні
«летіти, ширяти». — Фасмер III 240,
327—328; Мікі. Е\¥ 258. — Див. ще
перти1, по. — Пор. перть.
попрікати «докоряти; [ганити, гу-
дити]» Нед, [попрекати, попрекнути]
«тс.» Нед, [попрек] «догана, закид,
докір» Нед, [пбпрік, пбпрьок] «тс.»
Нед; — бр. папракаць; — очевидно,
запозичення з російської мови; р. по-
прекать утворено за допомогою пре-
фікса по- від цсл. прТкжі, прекжі
(присл.) «поперек, усупереч»; первісне
значення дієслова було «говорити щось
усупереч». — Фасмер III 238, 355. —
Див. ще перека, по.
[пбпріч] «попри, всупереч» Нед; —
результат контамінації прийменників
попри і [пріч] «крім»; можливо, підтри-
мане впливом п. ст. рорггесг «упопе-
рек». — Див. ще попри, пріч.
попрбз «повз»; — результат злиття
прийменників по і проз «повз, через»;
можливо, утворено за зразком п. ро-
рггег «через», що складається з ро
«по» і рггег «через». — Див. ще по,
проз.
попутай (орн.) «папуга, Рзйассиз;
[пугач, ВиЬо Л]», [попугайчик] «буди-
ночок для папуг» Куз; — бр. папу-
гам/, — запозичення з російської мови;
р. попугай через гол. раре^ааі, снн.
рара^оіе «тс.» зводиться до фр. ст. ра-
ре^аі (< Прованс, рара^аі), що є, оче-
видно, результат адаптації ар. [ЬаЬа^-
йа] «тс.». — Фасмер—Трубачев III 328;
Черньїх II 57; Преобр. II 105—106. —
Див. ще папуга.
[попукач1] «дятел, Рісиз Ь.» ДзАтл
II; — похідне утворення від дієслова
519
попукач
пора
[попукати] «постукати»; назва зумов-
лена голосним стуком дятла об дерево,
з якого він видзьобує личинок. — Бу-
лаховський Вибр. пр. III 228. — Див.
ще пукати2.
попукач2 — див. пупукач.
популярний, популяризатор, по-
пуляризація, популяція «населення; за-
селення», популяризувати-, — р. по-
пулярний, бр. папулярньї, п. вл. рори-
Іагпу, ч. рориіагпі, слц. рориіагпу, болг.
популярен, м. популарен, схв. пдпу-
ларан, слн. рориіагеп; — через захід-
ноєвропейські мови (нім. роріїїаг, фр.
рориіаіг) запозичено з латинської; лат.
рориіагіз «народний; популярний, який
користується любов’ю народу» є похід-
ним від іменника рориіиз «народ», мож-
ливо, запозиченого з етруської мови. —
СІС2 671; Черньїх II 57; КЗСРЯ 354;
81. \ууг. оЬсусІї 591; НоІиЬ—Буег 385;
РЧДБЕ 577; Оаигаї 574; АУаІсІе—НоГш.
П 339—340.
попурі' «збірна музична п’єса»; —
р. попуррй, бр. папури, п. ч. слц. рої-
роиггі, вл. роїригіф болг. потпури, м.
потпури, схв. потпури, слн. роїригї; —
запозичення з французької мови; фр.
рої роиггі «рагу з різних гатунків м’я-
са; суміш, усяка всячина; (муз.) попу-
рі», (букв.) «гнилий горщик», є каль-
кою ісп. оііа родгісіа «тс.», яке стосує-
ться страви з різних гатунків м’яса,
тушкованого з овочами; значення му-
зичного терміна слово набуло у фран-
цузькій мові; фр. рої «горщик» похо-
дить від нар.-лат. роїїиз (пізніше ро-
їиз) «тс.», нез’ясованого походження;
роиггі пов’язане з дієсловом роиггіг
«гноїти», що походить від нар.-лат.
*риїгїге, пов’язаного з лат. рйз (род. в.
рйгіз) «гній», спорідненим з гр. тгб&о-
раї -«гнию», тгбоу, тгбґ) «гній», дінд.
рйїіЬ «гнилий», гот. їйіз, двн. їйі, нвн.
ІаиІ «тс.». — СІС2 671; Черньїх II 57;
81. -\муг. оЬсусЬ 594; НоІиЬ—Буег 388;
РЧДБЕ 580; Кіеіп 1226; Паигаї 577,
579; ЇУаісІе—Поїш. II 351, 391—392.
[попутник] (бот.) «подорожник,
РІапїа^о тарг Б.; Р. Іапсеоіаїа Б.
520
Мак», [припутник] «Ріапїа^о тарг Б.
ВеНЗн; РІапїа^о агепагіа АУ. К. Мак»,
[трйпутник] «Ріапїаго агепагіа ДУ.
К.»; — р. [попутник] «подорожник»,
[припутник] «тс.», бр. [прьіпутнік]
«Ріапїа^о тарг Б.», трипутнік «по-
дорожник»; — похідне утворення від
пути, назва зумовлена тим, що ці рос-
лини ростуть поблизу доріг або на до-
рогах (Нейштадт 508—509; Носаль
186). — Шамота 7—8. — Див. ще по,
путь. — Пор. прйпутень, трйпу-
тень2.
[поп’яночка] «брунька; пуп’янок»
Нед, [поплюх] «тс.» Нед; — зменшена
форма від не засвідченого словниками
*поп’янка (< *пуп’ янка) «тс.», пов’я-
заного з пуп’янок-, заміна у вторинним
о сталася, очевидно, в умовах харак-
терного для південно-західних говірок
укання і пов’язаного з ним гіперизму
(вживання о замість у). — Див. ще
пуп. — Пор. попки.
пора1 «час», порою «іноді», впору,
упору, — р. пора, бр. пара, др. пора,
п. ч. діал. рога, болг. пора «вік (люди-
ни)», м. пора «тс.; середовище, коло
людей»; — очевидно, псл. рога «час;
година, удар» (пор. цсл. пора «удар,
поштовх»), пов’язане чергуванням го-
лосних з =крегїі «бити»; первісно озна-
чало удар як сигнальне позначення
певного часу (пор. сазь «тс.»); менш
переконливе зіставлення з р. спбрьій,
[порить] «товстіти, жиріти; бути в до-
брому стані» (Иванов—Топоров 250;
Вайан Пробл. ист. и диал. 87; 8по]
Легік іп зіоуо 30 (1984—5), 117—120),
з гр. тгорєТу «дати, надати; визначити
наперед» (Фасмер III 328; Преобр. II
106), тгбро^ «прохід» (Младенов 489),
або виведення як запозичення від гр.
срора «несення; вантаж; плодючість,
урожай» (Семереньи ВЯ 1967/4, 22). —
Преобр. II 106; Мікі. ЕУ/ 258. — Див.
ще перти3.
пора2, [порйна] «пора» Куз, порис-
тий, поруватий-, — р. бр. болг. м.
схв. пора, п. рог (чол. р.), ч. слц. рбг
(чол. р.), вл. рога, слн. рога; — запо-
порай
порзний
зичення з німецької мови; нвн. Рбге
«пора» через пізньолат. рогиз «тс.» по-
ходить від гр. -торос; «місце переправи;
протока; міст; дорога, шлях; (анат.)
канал, пора», пов’язаного з тгєірсо «про-
колюю, пробиваю; розтинаю», спорід-
неним з псл. па-регіїі «проколювати»
(стсл. ндпсрити «тс.») і, більш віддале-
но, з лат. рогіо «несу», двн. їагап «їха-
ти», нвн. їаЬгеп «тс.», вірм. іієгіамп
«шило», псл. "‘рогпть, укр. пором. —
Черньїх II 57; Фасмер ПІ 328; 6г. Р\мЬ.
601; Ргізк II 491—492, 581; Воізаср
757—758. — Див. ще пором.
[порай] (у виразі п. дати «порядок
дати») Нед, [пораювати] «діяти; роби-
ти» Нед; — похідне утворення від по-
раяти «порадити»; семантичний роз-
виток такий самий, як у слова рада в
складі виразу дати раду «впоратися,
зробити порядок». — Див. ще раяти.
[поральник] (бот.) «королиця, Сйгу-
запДіетит Іеисапіііетит Б.» Мак; —
очевидно, пов’язане з рало\ назва зумов-
лена тим, що королиця росте на поора-
них парових полях (Нейштадт 562). —
Див. ще по, рало.
поранник — див. ранник*.
порати «виконуючи хатню роботу
або займаючись господарською спра-
вою, давати лад, порядок; доглядати;
мити, переодягати, годувати», порати-
ся «виконувати хатню роботу, займа-
тись господарськими справами», пора-
нина «прибирання; куховарення, гос-
подарські турботи», пбранка «приби-
рання, куховарство», запорати «спра-
витися з роботою коло чогось; оброби-
ти або засіяти (землю)», напорати «за-
готовити яку-небудь кількість чогось; за-
подіяти; натворити чого-небудь», [апа-
рати, упорати] «прибрати, закінчити,
з’їсти», упоратися «закінчити (робо-
ту)»; — р. [порать] «робити», [по-
раться] «займатися господарством, ку-
ховарити», п.[рогас] «обробляти, орати
(поле)», рагас зі^ «клопотатися; займа-
тися (чимось); доглядати (щось); кру-
титися, кидатися; [поспішати]», ч. ра'га-
їі зе «возитися (з кимось); [займатися
(чимось)]», вл. [рогас] «робити; пуска-
ти в рух; спонукати», нл. рогаз «тс.»,
рогаз зе «рушати; рухатися»; — псл.
[рогаїі (з^), рагаїі з^]; — загально-
прийнятого пояснення не має; зістав-
ляється з лат. раго «готую» (Масіїек
Е8ЛС 434), виводиться від псл. рога
«пора, час» (Вгйскпег 395, 431), пов’я-
зується з р. [порить] «товстіти, глад-
шати, збільшуватися; допомагати», спо-
реш «успішний» (8с1шзїег-8е\мс 1134),
з псл. *реНі «іти, просуватися», гот.
двн. Іаіігап «тс.» (Трубачев С.-луж. сб.
168).
порей (бот.) «пір, АПіит роггит
Б.», пір, [пора ВеНЗн, порр Пі] «тс.»; —
р. порей, бр. парзй, вл. нл. рогер —
очевидно, за посередництвом російсь-
кої мови запозичено з німецької; нвн.
Рбггеі (Рогге(е)) походить від фр. рог-
гее «тс.», що продовжує нар.-лат. *рог-
гаіа, пов’язане з лат. роггит «тс.». —
Фасмер III 329; Преобр. II 106—107;
КІиее—Міїгка 559; Паигаї 570, 575.
[порельцє] «поруччя, перила»
Нед; — результат видозміни форми
перильця, зменш, від перила, можли-
во, зближеної з [поренча] «тс.». —
Див. ще перйло.
[поренча] (мн.) «поручні» Куз, [по-
ренчата] «тс.; бильця, перила Ва», [по-
ренче (одн.) Ва, поренчі Л, паренжа
Л, перенджі Л, оперенні Л] «тс.»; —
бр. парзнчьі «поручні»; — запози-
чення з польської мови; п. рог^сг (жін.
р. одн., мн. рог^сге) «поруччя», [рог^-
сга (жін. р., мн. рог^сге)] «тс.», [ро-
г^сге (с. р., мн. рог^сга)], [раг^сг (чол.
р., мн. раг^сге)] етимологічно відпові-
дають укр. поруччя, поручень і пов’я-
зані з п. г^ка «рука». — Бевзенко НЗ
УжДУ 26/2, 177. — Див. ще рука.
[порзний] «скоромний», [пірзний]
«брудний; сластолюбний», [порзнйна]
«скоромна (жирна) їжа» Нед, [порани-
тися] «скоромитися», [спбрзний] «бруд-
ний, порочний, сластолюбний», [спбрз-
нитися] «оскоромитися»; — р. [поре-
ний] «жирний, грішний, нечистий», п.
[роггпу] «бридкий, підлий», ст. раггпас
521
пориж
поріз
«бруднити», ч. ргхпііі «ганьбити», ст.
ргхсіпііі, слц. рггпй’ «тс.», схв. прзни-
ти «бруднити; псувати настрій (у това-
ристві), розладнувати компанію; розрі-
зати кишки, потрошачи»; — псл. *р'ьгхь-
п'ь(]ь)/*р1,Г2(1ьп'ь(іь); — неясне; зістав-
лення з р. [пороз] «кнур» і споріднени-
ми словами південнослов’янських мов
(Потебня РФВ, 3, 100; Вгйскпег 397),
як і пов’язання з Ьггй- < Ьгг^-, Ьгуг^аіі
(Масіїек Е8ЛС 489), непевне; малопе-
реконливе також виведення (8сНе1идко
142) з рум. зрпгса «бруднити». — Фас-
мер II 329.
[пориж] (бот.) «гусяча лапка, Ро-
іепііііа апзегіпа В.» Мак; — неясне;
можливо, пов’язане з [пбрйш] «вербе-
на лікарська».
[порйкоза] «короста, сверблячка»
Мо; — очевидно, результат видозміни
деетимологізованого [порикбжа] «тріс-
кання шкіри на губах, виникнення трі-
щин на руках, ногах» Нед, утвореного
з наказової форми 2-ої ос. одн. від діє-
слова пороти та іменника кбжа (див.).
поринати, порйнач, поринути —
див. пірнати.
[пбрйш] (бот.) «вербена лікарська,
УегЬена оіїісіпаїіз Ь.» Нед, Г; — нл.
зрбгуз «тс.»; — результат видозміни
давнішого *спориш «тс.», можливо,
зближеного з назвами [пбрпличник,
порплйшник] «тс.». — Див. ще спб-
рйш*.
[пбрівці] «нарізно, поодинці»; —
неясне,
поріг, пороги (річкові), [порогови-
на] «місцевість, розташована тераса-
ми» Нед, [порожйще] «поріг» Куз, по-
рожистий, запорожець, [запорбжчик]
«запорізький козак», [Запорожжя] «ті,
що на весіллі стоять за порогом хати»,
[запорбжецький] «запорізький»; — р.
порбг, бр. парбг, др. порога «поріг (у
будинку, у річці)», п. ргб^, [каш. рог&,
раг^], ч. ргаЬ,- слц. ргаН, вл. ргбії, нл.
рго^, полаб. рог§, болг. м. праг, схв.
праг «поріг, одвірок», слн. рга§ «поріг»,
стсл. пр.агь «тс.»; — псл. *рог§т>; —
споріднене з лит. рег^аз «рибальський
522
човен (видовбаний з одного стовбу-
ра)», дісл. Іогкг «дубець, ціпок», днн.
їегкаї «засув, замок», лат. рег§и1а «при-
будова перед будинком, муром; хата,
кімната на горищі», можливо, також з
вірм. йагкапет «б’ю»; менш прийнят-
ним є зіставлення з гр. отгєрхш «натис-
каю, поспішаю», дінд. зргіїауаіі «жа-
дає», двн. зргіп^ап «стрибати» (Хирііга
К2 36, 65, Ноїтапп 328), з гр. тто-
рос «прохід» (Теггаз 2І81РЙ 19, 123), з
р. [перегиня] «малоприступне місце в
лісі» (Шіесіетапп ВВ 28, 9), як і з ч.
Ргайа «Прага», п. Рга§а (місцева на-
зва) (Преобр. II 107; Міккоіа Пгзі. Ог.
III 38; Младенов 503); первісно слово
означало, очевидно, суцільну масивну
колоду, на якій стояв будинок, у тому
числі і двері; запозиченням з українсь-
кої мови є п. рогойу «річкові поро-
ги». — Німчук 125; Черньїх II 58; Фас-
мер III 329—330; Масіїек Е8ЛС 478;
Зсіїизїег-Ве^/с 1159; 8кок III 21; Тгаиі-
тапп РВгВ 22, 151; Реіегззоп РВгВ 33,
191; ІР 23, 399; Регззоп Веііт. 475;
\Уа1с1е—Ноїт. II 288; Рокогпу 819.
[поріж] (жін. р.) «сітка з великими
вічками з товстих ниток, що покриває
густу рибальську сітку», [пбрйш] (жін.
р.) «сітка з великими вічками, яка в’я-
жеться з однієї чи двох сторін рибаль-
ської сітки для більшого заплутування
риби в снасті» Дз; — р. [режь] «най-
рідша рибальська сітка; рідка ткани-
на», [ре'жа] «тс.», [редуха] «рідка сіт-
ка»; — похідне утворення з префіксом
по- від не відбитої сучасними словни-
ками іменникової основи *ріж, пов’я-
заної з прикметником рідкий (псл.
*гефь). — Див. ще по, рідкйй.
[поріз] (бот.) «юринея волошкови-
дна, Зигіпеа суапоісіез РсіїЬ.» Мак; —
р. [порезник] «Лигіпеа РоІІісЬіі ОС»; —
пов’язане з дієсловом порізати, похід-
ним від різатш, назва зумовлена, оче-
видно, перисто-роздільною формою лист-
ків, нібито порізаних, або жорсткістю
внутрішніх листків (Нейштадт 575;
Федченко—Флеров 1005). — Див. ще
по, різати.
порізник
порожнйк
порізник (бот.) «ЕіЬапоїіз Б.; [подо-
рожник, Ріапїа^о Б. Куз, Носаль]»; —
р. порезник «тс.», бр. парззнік «Бі-
Ьапоііз Б.»; — пов'язане з поріз, порі-
зати(ся); назва роду ЬіЬапоііз зумов-
лена пилчастою формою листків, ніби
порізаних на частини (Вісюліна—Кло-
ков 235; Нейштадт 417), а подорож-
ників — застосуванням їх для лікуван-
ня порізів. — Носаль 88. — Див. ще
по, різати.
[порісливий] (у сполученні п.
дощ) «рясний» Нед; — похідне утво-
рення від (по)росити «мжичити, на-
крапати», пов’язаного з роса,', початко-
вим значенням слова мало бути «дріб-
ний» (про дощ), пор. схв. пдросица
(поросшща) «дрібний дощ»; свого те-
перішнього значення слово набуло, ма-
буть, через зближення з фонетично
близьким [ріснйй] «рясний» (у т. ч.
про дощ). — Див. ще по, роса.
порічка (бот.) «смородина (черво-
на, світла, звичайна (не чорна) та ін.),
КіЬез Б.», [порйчка] «смородина чер-
вона» ВеБ, [поречка Мак, пориці См,
порічки, порічник Мак, Куз] «тс.», по-
річківка «наливка з порічок», поріч-
няк «тс.», [парічка] «смородина черво-
на» Нед, [парічки Мак, пурйчки Л,
пожичка Мак, позічка Мак, опорічка,
опорічки, попорічка ВеНЗн, попоріч-
ки Нед, спорички См, споришки Мак,
спорічка Нед, шпорйилки, шпорічка
Мак, шпурйшки Па] «тс.»; — р. [по-
рйчки, поречки] «порічки (червоні)» з
(укр.), бр. парочка «смородина (черво-
на, чорна)»; — очевидно, запозичення
з польської мови; п. роггесгка «поріч-
ка; агрус, КіЬез §гоз8іі1агіа Б.» утворе-
но з прийменника ро «по» та іменника
гхека «ріка» у зв’язку з тим, що дикі
представники роду КіЬез, зокрема аґ-
рус, ростуть понад річками. — МасЬек
Лт. го8ІІ. 99. — Див. ще по, ріка.
[пбрно] «зручно» До; — очевидно,
запозичення з російської мови; р. [пар-
но] «міцно, надійно, швидко, прудко»,
[парко] «швидко, прудко», [пдрньїй]
«дорослий; дозрілий; придатний», [пор-
ндй] «тс.», є похідними від пора, що
відповідає укр. пора. — Даль III 319—
320. — Див. ще пора*.
порнографія, порнбграф, порно-
графічний', — р. болг. порнография,
бр. парнаграфія, п. слц. рогпо§таГіа,
ч. рогпо§таІіе, вл. рогпо§таГі]а, м. пор-
нографи]а, схв. порнографи]'а, слн.
рогпо§тай']а; — запозичення з фран-
цузької мови; фр. рогпо§тарЬіе пов’я-
зане з рогпо§тарЬе «той, хто пише про
повій і проституцію; автор непристой-
них творів», яке походить від гр. ттор-
уоурбсфо<; «автор творів про повій», ут-
вореного з ттбрур «продажна жінка,
повія», пов’язаного з ттєрурщ «вивожу
на продаж, продаю», тгєраш «перехо-
джу», спорідненим з псл. *регіі «іти,
просуватися», дірл. гепіт «продаю», і
урбсфш «пишу». — СІС2 671; КЗСРЯ
355; СатіІІзсЬе^ 717; Оаигаї 575;
Егізк II 516—517, 581. — Див. ще
графа, перти*.
[порняла] «трава на пасовищі для
дійних овець; пасіння овець після ве-
чірнього доїння Нед», [корняла, скор-
няла] «тс.» 81. 8І. 22, [пурняло] «нічне
пасіння овець», [пурняти] «пасти
овець вночі», [корняти, скорняти]
«тс.» 81. зі. 22; — запозичення з румун-
ської і молдавської мов; рум. молд. рог-
пеаіа «відхід, вирядження (у дорогу),
від’їзд; місце на пасовищі, призначене
для дійних овець» пов’язане з дієсло-
вом рогпї «приводити в рух; виряджа-
ти, посилати; спонукати; рушати; від-
ходити, прямувати», яке виводиться від
цсл. порнмжтн «штовхати, гнати; спо-
нукати», похідного від рнмжтн «тс.». —
Булаховський Нариси 118; Дзендзе-
лівський 81. зі. 22, 283; ЗсЬеІшіко 141;
УгаЬіе Котопозіауіса 14, 167; Сгап]'а1а
361, 438; СДЕЛМ 325; ББКМ 643;
Уазтег 2І81РЬ 5, 285. — Див. ще по,
рйнути.
[порожнйк] «місце біля дверей, де
звичайно ставлять мітлу; порожнє міс-
це біля дверей Нед»; — не зовсім ясне;
може бути пов’язане з порожній або з
поріг.
523
порожній
пороки
порожній «пустий», [порбжний]
«тс. Нед; пісний, сухий, нізчимний»
ЛексПол, порожнистий, порожнюва-
тий, порожнявий Куз, [порожиста]
«порожнеча» Нед, порожнеча, порож-
нина, [порожнб] «лежаче гниюче дере-
во» Ник, порожня, порожнява, порож-
няк, [порожняки] «пиріжки без на-
чинки, пампушки» До, [порожне] «по-
рожнем» Нед, порожнем, порожня-
ком, порожньо, [порожньбм] «порож-
нем» Нед, порожніти, порожнювати
«стояти порожнім; бути вільним, [не
мати роботи Нед]», випорожнити,
випорожнитися, [запорожнйти] «за-
повнити, зайняти», непорожній «не пу-
стий; [вагітний; не пісний, м’ясний Л]»,
спорожнити «випорожнити», [перепо-
рожнйти], спорожнити «тс.», упо-
рожні, — р. порожніш, бр. парджні,
др. пороздьньїи «вільний від праці, без-
діяльний; святковий», порозьньїи «тс.;
вільний, порожній», порожьнии, по-
рожьньїи «тс.», п. ргбгпу (ст. ргбгпу)
«порожній; даремний, безплідний; по-
збавлений; вільний; не зайнятий», ч.
ргаггіпу «порожній; вільний, позбавле-
ний», слц. ргаггіпу, вл. ргбгсіпу, нл.
ргогпу, болг. м. празен «тс.», схв.
празан «порожній; спустошений», слн.
ргагеп «порожній; не зайнятий», стсл.
прдздкнт» «порожній»; — псл. [*рогг-
фьпьщ] (звідки східнослов’янські фор-
ми з -жн-); пов’язане з формою порів-
няльного ступеня *роггфе від :і;рогг-
гіьпь «порожній», походження якого
неясне; зіставляється (Маї/епапег БР
13, 192—193; Зсіїизіег-Зеїмс 1162—
1163) з лит. зрго^ІІ «лопатися, розпус-
катися» (про „ бруньки); пов’язується
(Масіїек Е8ЛС 482) з лит. Ьег^гбіаз
«марний, безплідний», Ьег^гбіпаз «тс.»;
виводяться (Огозеї 81. геуі]а 5—7,
1954, 121) з псл. ’ірогхсі'ь з поперед-
нього *рог8-бо, пов’язаного з хет. рагз-
«бігти», герм. Чеггап «усувати». — Фас-
мер—Трубачев III 330; Иллич-Свитьіч
Зтимология 1963, 84.
порозфївкувати — див. фівка-
ти.
524
порок «вада, хиба», порочний «який
має пороки; розпусний; хибний», поро-
чити «ганьбити, паплюжити, знеслав-
лювати», [непброк] «чесність» Ж, [не-
порбки] «погані чутки Ж; недобра
слава», [незапорбчени] «незаплямова-
ний» Л, [незапорбшени] «тс.» Л, [опо-
рок] «порок», [опорбка] «неслава»,
пренепорбчний, [спорбкати] «забруд-
нити» Нед; — р. болг. порок, бр. па-
рок, др. пороки «недолік, вада; нарі-
кання, докір», слц. заст. рогок «вада»,
м. порок «вада, хиба», схв. порок
«тс.»; — очевидно, через російське і,
далі, давньоруське посередництво запо-
зичено зі старослов’янської мови; стсл.
порокт» «догана, докір, хула», як і вл.
рогок «осуд, гана; недолік», нл. рогок
«осуд, докір», походить від псл. рогокь
«тс.», утвореного за допомогою префік-
са ро- «по-» від дієслова "‘гекіі «говори-
ти». — Фасмер III 331; Черньїх II 58;
Зсйизіег-Зеїмс 1136. — Див. ще по,
ректи.
[пороки] (мн.) «старовинні військо-
ві прилади для розбивання мурів фор-
тець, рід таранів» Нед, порбчник
(заст.) «той, що робить пороки» Бі; —
р. порок, др. пороки, п. рогок «таран»,
ст. ргок «машина для метання снаря-
дів, уживана при облогах», ч. слц. ргак
«праща; катапульта», вл. ргок «праща,
арбалет; лук», ргокас «кидати, метати;
стріляти з арбалета», нл. ргок «праща»,
ргоказ «кидати пращею; стріляти», м.
прака «праща», цсл. прдкт» «військова
машина для здобування міст»; — псл.
’^рогк-ь, очевидно, пов’язане з дієсло-
вом *реНі «бити», укр. перти; зводить-
ся також (8с1ш8ієг-8єамс 1159) до іє.
*(з)рег- «прискати, викидати»; непере-
конливе зіставлення з дінд. рагазйН
«сокира», гр. ттєАєио<; «тс.; молот», роз-
гляденими як запозичення, пов’язані з
ак. рііаккп «кинджал» (Кгеізсіїтег Еіпі.
105). — Фасмер III 331; Вгйскпег 437;
Масіїек Е8ЛС 479; Варбот Зтимология
1965, 109; Еап^ ЕР 43, 228; МйЬІ.—
Епгіг. III 209. —. Див. ще перти3. —
Пор. праща.
пором
порося
пором, паром, порбн (заст.), по-
ромник, порбмщик, парбмник, па-
рбмщик, порбнник (заст.), порбмщик
(заст.); — р. паром, ст. пором, бр.
паром, п. ргот, ч. слц. заст. ргат,
схв. прам, р.-цсл. пралгь; — псл.
*рогт'ь, пов’язане з Третії «рухатися,
їхати»; — споріднене з дісл. їагтг
«вантаж, тягар, вміст», двн. їагт, свн.
уагт «човен, пором», двн. їагап «їха-
ти», гр. тгєраш «проникаю», тторОцб<;
«прохід, протока»; розглядати слово
як германське запозичення (НіН РВгВ
23, 336) немає підстав. — Фасмер III
331—332; Масіїек Е8НС 479; Зкок III
22; Варбот Зтимология 1965, 109;
Тгаїїїтапп 216; Тогр 229; НокЬаизеп
Аімп. ШЬ. 56; Регззоп Веііг. 641. —
Див. ще перти1.
[пбромінь] «промінь» Нед; — п. рго-
тіегі «промінь; пасмо; [струм, стру-
мок]», [ргоші^] «промінь; струна», рго-
тук «промінь», ч. ргатеп «струмок;
джерело; пасмо»,-слц. ргатеп «тс.», вл.
ргот]о «промінь, смуга; пасмо; коса;
віднога (річки); джерело», нл. ргопце
«пасмо, струмінь; промінь», м. прамен
«пасмо», схв. прамен «тс.; локон; кла-
поть», прам «тс.», ст. [ргаті] «нитка,
прядиво», слн. ргатеп «жмут; моток,
пасмо», цсл. прдмеик «нитка, пряди-
во»; — псл. *рогту (род. в. :і;рогтепе),
очевидно, пов’язане з *регіі «бити, про-
бивати»; зводиться також (Зсішзїег-
Зеїмс 1160; Масіїек Е8ЛС 479) до іє.
*(з)рег(§)- «прискати, викидати»; менш
переконливе зіставлення (Вгііскпег
438) з псл. *рогпть «пором». — Німчук
32—33. — Див. ще перти3. — Пор.
промінь.
поропласти «пористі матеріали із
синтетичних смол»; — очевидно, запо-
зичення з російської мови; р. поро-
пласти виникло як скорочення слово-
сполучення порист'ьіе пластические
(массьі) «пористі пластичні маси». —
Див. ще пластика, пора2.
[пброс] «розжарений попіл» Нед,
[пбросок] «тс.» Нед; — р. \порс(б)к]
«припічок, жарівник»; — не зовсім яс-
не; очевидно, пов’язане з присок
(приск) «тс.». — Див. ще прискати.
поросинець (бот.) «Нуросіїоегіз
Е.»; — п. ргозіеппік, ргозіепісгпік, [рго-
зпісгка], ч. ргазеїпїк, слц. ргазаіпїк
«тс.»; — похідне утворення від порося;
назва зумовлена тим, що стебло й лис-
тя цієї рослини, вкриті щетинками
(Федченко—Флеров 1038—1039), нага-
дують щетинисту шкіру поросяти; пор.
інші назви поросинця: [вепрйнець] від
вепр, нвн. Еегкеїкгаїй, букв, «поросяче
зілля». — Див. ще порося.
[порбска1] «тріщина» Нед; — слн.
ргазка «подряпина, шрам», ргазкаіі
«дряпати, чухати»; — очевидно, псл.
^рогзкаїі «дряпати», можливо, пов’яза-
не з ргазкаїі «тріщати, тріскати». —
8с1іеЙе1оіміі2 К2 56/3—4, 205. —
Пор. попарасканий, праскати.
[пороска2] «кінь для їзди верхи»
ВеУг; — запозичення з угорської мо-
ви; уг. рогозгка «іноходець» .пов’язане
з рогозгкаїпі «бігти клусом, підтюп-
цем», запозиченим з південнослов’ян-
ських мов; пор. болг. прусам «іду
дрібним кроком», схв. прускати «біг-
ти клусом», прусац «іноходець», слн.
ргйзес «тс.», етимологія яких не з’я-
сована. — Кпіегза І 1, 439; ММТЕЗг
III 259; Вагсгі 247.
[поросква] (бот.) «персик, Регзіса
упі^агіз МіІІ.» Німчук; — пов’язане з
[бросква] «тс.» (див.).
[порбсник] «несамовита, жорстока,
люта людина; нелюд» Нед; — неясне;
можливо, пов’язане з [пброс] «гарячий
попіл».
порося, [переся] Л, [пороснйця]
«свиноматка» Чаб, [поросюк] «велике
порося», [поросючка] «свиня, що має
поросят», поросятина, поросятник
«приміщення для' поросят; посудина, в
якій пряжуть і подають молочних поро-
сят; [матка свині ВеБ]», [поросячка]
«свиня, що має поросят», порбслива
«плодюча (свиня)», порісна «вагітна
(свиня)», поросна «тс.», поросячий,
[поросити] «приводити поросят», по-
роситися «тс.», [запоросіти] «завагіт-
525
пороти
порох
ніти (про свиню)», опорос, [супорбсая]
«вагітна (свиня)» Пі; — р. порося, бр.
парася, парасе, др. порося, п. ргозі^,
ч. ргазе, слц. ргаза, вл. ргозо, нл. рго-
зе, полаб. рогзд, болг. прасе, м. прасе,
схв. прасе, слн. ргазе(с), цсл. прлсл; —
ПСЛ.*рОГ5£, похідне від ’^рогви (<:іірогК-),
відбитого в др. порозі «баран», р. [пб-
роз] «бугай, кнур», цсл. прдзт, «баран»,
схв. ргаг «тс.» (вторинне з(ь) (г)
замість с(ь) (з) з’явилося під впливом
*к’ьпогг,ь «кнур»); — споріднене з лит.
раїзаз «порося», прус, рагзііап «тс.»,
лат. рогсив «свійська свиня», двн. Га-
г(а)й «порося», нвн. Регкеї «тс.», курд,
ригз «молода свиня», сірл. огс «тс.», іє.
*рогкоз «молода свиня». — Коваль 83;
Фасмер—Трубачев III 332; Вгйскпег
438, Масіїек Е8ЛС 479—480; Зсіїив-
іег-8еімс 1161; Младенов 503; 8кок III
23—24; Трубачев Назв. дом. жив. 62—
63; Тгаиітапп 207; Шаісіе—Ноїт. II
341; Меіііеі—Егпоиі 926; Еогіипаіоу
АЇ81РІТ 4, 579; Рейегзеп Кеіі. Сг. І 91;
Бенвенист 38—44; Гамкрелидзе—Ива-
нов 594; Рокогпу 841.
пороти, поротися, {порошина}
«тавро на. вівці, свійській птиці; вухо,
розрізане вздовж до половини; розріз
перетинки між пальцями», порольний,
поротий, [відпірчити] «відлупцюва-
ти», рбзпір «розпорене місце», розпір-
ка СУМ, Нед, [розпбрина Нед] «тс.»,
спорок «споротий верх одягу»; — р.
пороть, бр. парбць, др. пороти, п.
заст. ргис, ргбс, ст. (багатораз.) рагас,
ч. рагаіі,слц. рагаі’, вл. ргбс, нл. рго]з,
ст. ргоз, болг. пбря «порю», м. пори
«поре», схв. порити, слн. ргаіі, цсл.
прати; — псл. *рогіі (рог]р), пов’язане
з :іірегіі «іти, просуватися; проникати»
(пор. р.-цсл. напери «проколов», раз-
пер^ «розпорю»); — споріднене з гр.
ттєїрш (<*регіб) «проколюю, протикаю»,
єтгароу «(я) просвердлив, проткнув»,
ттброр «прохід», гот. Гагап «їхати». —
Фасмер III 332; Черньїх II 58; Вгйскпег
437; Масіїек Е84С 434; 8с1іизіег-8еімс
1158; Младенов 493; 8кок III 11 —12;
Тгаиітапп 206; Маігепаиег ЕР 13, 190;
526
Міккоіа І_Ігз1. Сг. III 80; Рокогпу 817. —
Див. ще перти*.
порох «пил; рід вибухової речови-
ни», [порохань] «гниле дерево», [поро-
харня] «пороховий завод» Куз, [поро-
хачка] «кріт» Нед, порохівник «пильо-
вик (плащ)», порохівниця, порохівня
«пороховий склад; пороховий завод»,
[порохнавка] «чорнозем, перегній» Нед,
[порохнйця Нед, порохнявка Нед, по-
рохнячка Куз] «тс.», [порохначе] (зб.)
«гниле дерево», [порохнйна] «тс.», по-
рохно, порохня «порохно» СУМ, Нед,
порохнява «тс.», [порохняк] «(зб.) гни-
ле дерево Нед; старезна людина Лекс-
Пол; трухлява палиця, трухлявий шма-
ток дерева ВеБ», порохняр «майстер,
який виготовляє порох» Куз, порохо-
вйице «пороховий склад», [порохбвня]
«тс., пороховий завод» Нед, пброхбнь
«порохно Нед; гниле дерево», пороша
«пухкий сніг», порошина СУМ, Пі,
[порошнйк] «ріг на порох, пляшка на
порох Нед; пилосос Куз», порошниця
«порохівниця», порошок СУМ., Г, [по-
рушйна] «порошина в оці» Л, [порош-
ня] «грибковий чорний пил на колос-
ках пшениці» НикНикЕЛ, [порохкай]
«який розсипається на порох; пухкий»
Нед, [порохнавий] «порохнявий», [по-
рохнатий] «зітлілий, трухлявий» Нед,
[порохнйй] «порошний», порохнйстий
«тс.», порохнявий СУМ, (Ме), [порох-
нявковатий] «перегнійний; багатий на
перегній» Нед, [порохняний] «порохня-
вий» Нед, [пороховатий] «порошний,
курний» Нед, порошний, порошно,
[порохнавіти], порохніти, порохняві-
ти, порошити, [порошкувата] «пуль-
веризувати» Нед, [від порошнйк] «пи-
лосос» Куз, запороха «порошинка в
оці», [запорбшина\ «тс.» Я, [напорбха]
«пил, сміття» Куз, [папорбша] «поро-
ша», [прапорах] «шар пилу» Куз, [роз-
порбшка] (у виразі [у розпорбшку]
«врозтіч»), розпорошувач (техн.), [спо-
рохнівка] «гнилушка, кусок гнилого
дерева», [спорохнілка, спорохнявка]
«тс.» ВеЛ, спорохнілий, спорохняві-
лий', - р. пбрОХ' «рід вибухової речо-
порохавка
пбрплйця
вини; [курява, пил]», бр. порах «рід
вибухової речовини; [пил; земля; най-
менша кількість (чогось)]», др. пороху
«пил», п. ргосй «пил; рід вибухової ре-
човини», [рагсЬ] «пил», ч. слц. ргасй
«пил, рід вибухової речовини», вл. нл.
ргосії «пил; порошок; рід вибухової
речовини», болг. прах «пил, порошок»,
м. прав, схв. прах, слн. ргай «тс.»,
стсл. прдхт» «порох, пил»; — псл.
*рогхь <*рог5-, пов’язане чергуванням
голосних з *рггхь (пор. укр. порхавка
«рід гриба»), *рьґ5Іь (укр. персть); —
споріднене з дінд. ргзап- «строкатий,
плямистий», дісл. їогз «водоспад», лтс.
рагзіа «сніжинка, пластівень попелу,
вовна», рагзіаз «пластівень снігу», лит.
ригзіаз «піна (на губах)», хет. раррагз-
«прискати». — Фасмер III 332—333;
Черньїх II 58; Вгйскпег 437; Масіїек
Е8ЛС 478; 8сйизіег-8еімс 1159; Мла-
денов 504; 8кок III 21; Тгаиітапп 206;
Мйііі.—Етик. III 176; Кагиііз II 22;
Тогр 244; ІЛіІепЬеск 170, 174; Ресіегзеп
ІР 5, 54; МаЇ2епаиег БР 14, 95; Роког-
пу 823. — Пор. персть, порхавка*.
[порохавка] (бот.) «гриб порхавка,
Еусорегбоп ЬоУІзіа Б.» Вел, ВеНЗн,
[порохалка ВеНЗн, порохнавія Мак,
порохнавка Нед, порохнявка Мак]
«тс.»; — п. [ргосіїбімка], вл. рогсйау/а,
полаб. рогх, болг. прахавица «тс.»; —
похідні утворення від порох\ назви
зумовлені тим, що порхавка після до-
зрівання наповнюється спорами у ви-
гляді пилу. — Меркулова Очерки 174—
175. — Див. ще порох. — Пор. пор-
хавка*.
[порохвачка] «жирна жовта глина,
дуже пластична» ВеБ, [порошів’є] «гли-
няний горщик» О; — не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з порох.
[порохонь] (бот.) «гриб А^агісиз зиі-
рЬигаіиз» Мак (інша назва [трут]); —
пов’язане з порох; первісно могло сто-
суватися постарілих, спорохнявілих
грибів.
порощати «швидко й голосно гово-
рити, кричати», порощати «тс.»; —
очевидно, результат семантичної видо-
зміни порощати [порощати) «стука-
ти, ударяти», зближеного з верещати,
кричати. — Див. ще періщити.
порощйти «стукотіти (про дощ, пі-
сок)», порощіти (дощем) «іти, мжичи-
ти» Нед, порощати «тс.»; — очевид-
но, результат контамінації слів пордс-
нути (про дощ) «відразу политися,
бризнути» і періщити. — Див. ще пе-
ріщити, порскати.
[порощій] (бот.) «сухоребрик, 8і-
зутЬгіит Б.» Мак, ВеБ; — неясне.
порпати «розгрібати», порпатися
«ритися, колупатися», пдрплитися, пдр-
плятися «тс.», [порпанйна] «порпан-
ня, копирсання» Нед, [пдрпель] «лупа
(на голові)» Нед, [пдрпище] «яма, яку
розгребла курка» Нед, [пбрплиці] «стру-
пи на голові Г; лупа (на голові)» Нед,
[пбрплйця] «жаба ВеУг; кріт ДзАтл»,
[порплйчка] «нікчемний чоловік, який
удає із себе щось путнє» Кур, [пбрпли-
ще] «лупа» ВеУг, [пбрплі] «тс.», [запо-
прати] «загребти» Ж; — бр. пбркаць
«тикати; [нишпорити, шукати щось ко-
паючись; ворушити; ськати]», п. [раг-
рас] «порпати(ся), рити; бруднити», ра-
ргас «тс.», слц. ргріаі’ «повільно щось
робити, бабратися, возитися», болг.
пі>рпам «(про птаха або рибу) шумно
бити крилами або плавцями», [піпра]
«видавати слабкий і одноманітний шум
крилами, одягом; порпатися, ритися
(про птахів)», м. прпот «биття (кри-
лами)», прпоти «б’є (крилами)», схв.
прпушкати се «порпатися, ритися в
пилюці (напр., про курей)»; — псл.
*р'ьграіі (зіД, очевидно, афективне ут-
ворення, паралельне до ЬаЬгаіі, укр.
бабрати (пор. схв. брбати «обмацува-
ти, шукати навпомацки»); пов’язується
також (Варбот Зтимология 1977, 23—
24) з гіпотетичним іє. *рег-. «розривати
(рити), розорювати». — Меркулова Зти-
мология 1970, 155; Вгйскпег 394—
395. — Пор. бабрати, парпати.
пбрплйця «залізна планка у верх-
ньому млиновому камені» СУМ, Доп.
УжДУ II, [павпрйця, партвйця Доп.
УжДУ II, перпелйця, порквйця, порк-
527
пбрпличник
порт
лиця, пбртлйця, порхлйця тж] «тс.»,
[пбпрйця) «тс.; пристрій, яким регулю-
ється висота веретена з верхнім каме-
нем» Ник, [підприця] «пристрій, яким
регулюється висота веретена з верхнім
каменем» Ник, [повпрйця, пбдприця]
«тс.» Ник, [пуприця] «залізко у верх-
ньому жорні» ЛексПол, [пурплйця]
«дощечка, на якій тримається спідній і
верхній гончарний круг» Мо; — р.
[парплйца] «пристосування для кріплен-
ня млинових каменів», бр. [паупрьіца,
парпліца, паркліца], п. [рпрггуса,
ратрггуса, ротргуса, рорггуса], болг.
[п'ьпрйца, паприца], м. прплица, [па-
прица], схв. паприца, слн. [ргргґса, ро-
ргіса, ргергіса] «тс.», цсл. прщприцд
«дзига», прьприцд, пкприцд, порплицд
«тс.»; — очевидно, псл. *роб'ьрьгіса «під-
пірка, пристрій для підпирання», пов'я-
зане з *реНі «упирати, підпирати»; по-
в’язання (Дзендзелівський Доп. УжДУ II
65—67; ДБ VIII 84—85) з порпати-
ся), псл. *р'ьграіі недостатньо пере-
конливе. — Ніканчук Белар. лінгв. 12,
69—71. — Див. ще перти2.
[пбрпличник] (бот.) «вербена лікар-
ська, УегЬепа оїїісіпаїіз Б.», [порили-
шина Мак, порплйшник Нед] «тс.»; —
пов'язане з [пбрплиці] «струпи (на го-
лові)»; назва пояснюється тим, що вер-
бена вживається при лікуванні чиряків,
прищів, висипів та ін. (Носаль 163—
164). — Див. ще пбрпати.
порскати «із силою прискати, вилі-
тати, розсипатися; з шумом випускати
повітря або воду через рот; різко гово-
рити; сміятися; форкати (про коней);
вислизати, вириватися; швидко кидати-
ся кудись», порськати «бризкати; си-
патися, летіти, [вириватися]», порсну-
ти, порбснути, порский «швидкий,
жвавий (про коня); слизький; який
легко' розколюється; виверткий; [який
легко лякається і - відскакує Нед]»,
[перський] «швидкий, прудкий; слизь-
кий; який легко розколюється», порск-
лйвий «швидкий, жвавий; [боязкий,
який легко лякається і відскакує Нед]»,
[пбрскавка] «нежить» ДзАтл II, [за-
528
пбрскатися] «стати сопливим» Ж, на-
пбрскливий «напористий», розпбрску-
вач Куз, розпбрскувальний Она, [спур-
снути] «зірватися з чого-небудь, ви-
слизнути з рук» Па; — р. [порскать]
«кидатися куди-небудь; пирскати від
сміху», бр. [пбрскаць] «форкати; при-
скати від сміху», п. рагзкас «пирхати;
сичати, потріскувати», ч. ргзкаіі «бриз-
кати, прискати, пирхати», слц. ргзкаї’
«тс.», вл. рогзкас «чхати; пирхати», нл.
рагзказ «пирхати; бризкати; метати іск-
ри», схв. прокати «пирхати; тріщати»,
слн. ргзкаіі «пирхати, хропіти»; — псл.
'"рДзкаіі, очевидно, звуконаслідувальне
утворення, паралельне до ргузкаіі «при-
скати»; — споріднене з лит. ригкзіі
«порскати, пирхати (як кіт)», лтс. рпг-
зкаі «тс.». — Фасмер III 333—334;
Зндзелин СБЗ 20; Шахматов ИОРЯС
7/2,/338; Вй§-а КК І 475—476; Масіїек
Е85С 486; БсЬизіег-Беїмс 1136—1137;
Егаепкеї 676; МйЬІ.—Епсіг. III 417;
ЗсЬтісН: К2 32, 384; ВеххепЬег^ег ВВ
221; Регззоп ВВ 19, 282.
порсюк — див. паршук.
[порт1] «конопляна або лляна нитка
у вовняній тканині або сукні; рід полот-
няної шалі або хустки», [порто] «рядо-
вина, ряднина з ганчірок» Мо, [порте-
ниці] «білі полотняні штани» ВеЗн,
[поркенйці] «штани з грубого білого по-
лотна», [поркинйці] «тс.», порти «шта-
ни» СУМ, Бі, [портінці (поркінці)]
«штани» Ле, [пбртка] «холоша» О,
[порткй] «полотняні штани», [портне]
«домоткане конопляне або лляне по-
лотно» Л, [портнйна] «тканина з льо-
ну; виріб з домотканого полотна Л»,
[портбк] «скатерка, шматок полотна»,
[портуха] «груба . мішковина» Нед,
[портянйці] «штани з грубого білого
полотна», [портянка] «сукно з бавов-
няною основою; кусок бавовняної тка-
нини домашнього виробу, бавовняна
хустка Л», портянки «рід панчіх у
селянок Нед; онучі», [портяр] «ткач,
який тче вовняні тканини з бавовня-
ною основою» Нед, [порть] «конопля-
на або лляна нитка у вовняній тканині
порт
портер
або сукні», [портнйй] «конопляний»,
[портняний] «тс.», [портовий] «зітка-
ний з ганчір’я» Мо, [портянйй] «зітка-
ний на основі з конопляних ниток», [по-
пбрть] «сукно, в якому основа коно-
пляна, а піткання вовняне» ЛексПол,
[попортяний] «зітканий з вовняними
нитками на конопляній основі» Нед; —
р. діал. бр. порт «лляна або бавовняна
тканина», др. п'ьрт'ь «шматок тканини,
клапоть; одяг; пелена; оболонка; нит-
ка», п. раг! «грубе полотно», ч. ргіак
«швець, що лише ремонтує взуття»,
слц. [ргіок] «скатерка», болг. п^рту-
шйна «пожитки, манаття», м. пртен
«полотняний», схв. пртен «тс.», слн.
ргї «шматок полотна; скатерка; прости-
радло», стсл. прщтщ «шматок полот-
на»; — псл. *р'ьгі:'ь, остаточно не з’ясо-
ваного походження; здебільшого пов’я-
зується (Фасмер III 334; Черньїх II 59;
Преобр. II 111; Младенов 539; Меіііеі
Еіисіез 351; Реіегззоп Аг. Агт. 8іш1.
131) з псл. :і;рогіі «пороти»; виводиться
також (Масіїек Е8ЙС 487) від тур. рігії
«виношений одяг, лахміття, ганчір’я;
мотлох»; менш обгрунтоване пов’язан-
ня (Маігепаиег БЕ 14, 168) з лит. зраг-
іаз «стрічка».
порт2 «ділянка берега, обладнана
для стоянки суден», портове «портове
мито» Куз, портовик, ст. портовий
(1601); — р. бр. порт, п. рогі, ч. слц.
(рідк.) роті, болг. (рідк.) порт, слн.
рбгі; — через англійське або німецьке
посередництво (англ. рогї, н. Рогі) за-
позичено з французької мови; фр. роН
походить від лат. рогїиз «вхід до бу-
динку; порт; пристань; гавань», пов’я-
заного з рогіз «ворота, брама», спорід-
неного з дісл. (ірпіг «бухта», двн. Іигі
«брід», псл. *регіі «іти, просувати-
ся». — СІС2 671; НйііІДУогіїї 16; Фас-
мер III 334; КІеіп 121.9—1220; баихаі
575; \Уа1(іе—Ноїт. II 343—344. —
Див. ще перти1.
порт- (перший компонент складних
слів типу портбукет, портплед, порт-
сигар); — р. бр. болг. порт-, п. рогі-; —
виділене з відповідних складних слів,
запозичених з французької мови; фр.
рогіе- (Ьоициеі «вазочка на квіти» і
под.) пов’язане з дієсловом рогіег «нес-
ти», що продовжує лат. рогіаге (<*ро-
гііаге) «тс.», споріднене з дінд. рагауаіі
«проводить», гот. Іаг)ап «їхати», псл.
*регіі «іти, просуватися». — Паихаі
575; \Уа!сіе—Ноїт. II 345. — Див. ще
перти1.
портал «архітектурно оформлений
вхід до монументального будинку»,
портальний; — р. болг. портал, бр.
партал, п. вл. рогіаі, ч. слц. слн. рог-
іаі, м. портал, схв. портал; — запо-
зичено з французької або італійської
мови, можливо, через німецьку (н. Рог-
іаі); фр. рогіз], іт. рогіаіе походять від
слат. рогіаіе «ворота, брама», пов'яза-
ного з лат. рогіз «тс.». — СІС2 671;
Фасмер III 334; 81. у/уг. оЬсусії 592;
НоІиЬ—Еуег 385; Ваигаі 575. — Див.
ще порт2.
[портати] «збирати» Нед, [парта-
нйна] «з трудом зібране майно» Нед; —
неясне; можливо, походить від рум.
ригіа «нести, носити; переносити».
портативний; — р. портативний,
бр. партатьіуньї, п. рогіаіуу/пу, слц.
рогіаііупу, болг. портатйвен; — запо-
зичення з французької мови; фр. рогіа-
іії (жін. р. рогіаііуе) «портативний, пе-
реносний» утворено від рогіег «носи-
ти». — СІС2 671; Кораіігізкі 770;
РЧДБЕ 577; Оаигаі 575. — Див. ще
порт-.
портвейн; — р. портвейн, бр.
партвейн, п. рогіїмеіп, рогіу/а)п, болг.
пдртвайн; — за посередництвом ро-
сійської і німецької мов (н. Рбгіу/еіп)
запозичено з англійської; англ. рогі-у/і-
пе «портвейн (букв, портське вино, ви-
но з Порто)» утворено з Рогі «Опорто»
(португальське місто, де почали вироб-
ляти портвейн) і у/іпе (< дангл. дуїп),
що походить від лат. уіпит «вино». —
Фасмер III 335; Черньїх II 58—59; Пре-
обр. II 109; К1и§-е—Міігка 560, 848;
КІеіп 1220, 1746. — Див. ще вино.
портер (сорт пива), портерна
«пивна»; — р. болг. портер, бр. пдр-
529
портик
портупея
тор, п. ч. слц. вл. рогіег; — запози-
чення з англійської мови; англ. рогіег
виникло як скорочення початкового
словосполучення рогіег’з Ьеег, букв,
«пиво носія, вантажника», і походить
від фр. ст. рогіеоиг «носій, вантаж-
ник», що продовжує лат. рогіаіог (зн.
в. рогШбгет) «носій, вантажник», по-
хідне від рогіаге «носити». — СІС2 671;
Фасмер III 335; 51. ^/уг. оЬсусІї 593;
НоІиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 578; Кіеіп
1220. — Див. ще порт-.
портик «відкрита галерея перед
входом у будинок»; — р. болг. м. пор-
тик., бр. пбрцік, п. рогіук, ч. слц. рог-
іікиз, схв. портик, слн. рбгіік; — за-
позичення з латинської мови; лат. рог-
іісиз «портик, колонада, крита гале-
рея» є похідним від рогіиз «вхід до бу-
динку». — СІС2 671; 81. т/уг. оЬсусЬ
593; НоІиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 578;
ШаИе—Ноїт. II 345. — Див. ще порт2.
портмоне «гаманець для грошей»,
заст. портмонет, портмонетка
«тс.»; — р. болг. м. портмоне, бр.
партманет, п. рогітопеіка, заст. рогі-
топеіа, ч. слц. рогішопка, схв. порт-
моне, слн. рогітопе; — запозичення з
французької мови; фр. рогіе-топпаіе
«гаманець, портмоне» утворене з осно-
ви дієслова рогіег «нести» та іменника
топпаіе «монета, гроші», що походить
від лат. топеіа «монета». — СІС2 671;
Фасмер III 335; Черньїх II 59; КЗСРЯ
356; 81. \муг. оЬсусЬ 592; НоІиЬ—Буег
386; РЧДБЕ 578; Баигаі 483, 575. —
Див. ще монета, порт-.
[портокаль] (бот.) «помаранча, Сіі-
гиз аигапііит Б.» Пі, Мак; — болг.
портокал, м. портокал; — можливо,
за румунським посередництвом (рум.
рогіоса! «помаранчеве дерево») запози-
чено ’з новогрецької мови; нгр. тгорто-
иссААі «помаранча» походить від іт. рог-
іо^аііо (мн. рогіо^аііі) «португальська
помаранча (дерево і плід)», що виник-
ло внаслідок скорочення з агапсіо бі
Рогіо^аііо «помаранча з Португалії». —
Младенов 493; ПЕРМ 644; СДЕЛМ
326; Ваііізіі—Аіеззіо 3031.
530
портрет СУМ, Нед, [портреть]
(жін. р.) «портрет», [патрет, пот-
рете (жін. р.) ВеБ, потрать (жін. р.)
Нед] «тс.», портретист, [патретник]
«портретист; фотограф», портретува-
ти; — р. болг. портрет, бр. парт-
рот, п. вл. рогігеі, ч. слц. слн. рогігеі,
м. портрет, схв. портрет; — очевид-
но, за посередництвом німецької мови
(н. Рогігаі) запозичено з французької;
фр. рогігаіі «портрет, зображення» по-
в’язане із заст. рогігаіге «зображувати,
репрезентувати», що походить від лат.
ргбігаЬеге «витягати, протягати; вияв-
ляти; тягти», утвореного з префікса
рго- і дієслова ігаЬеге (ігаЬо) «тягти». —
СІС2 672; Фасмер III 335; Черньїх II
59; КЗСРЯ 356; 81. дууг. оЬсусЬ 593;
НоІиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 578; Баигаі
576; Кіеіп 1221. — Див. ще абстрагу-
вати, про.
портулак (бот.) «Рогіиіаса Б.», [пор-
тулаки Куз, портуляк Мак, пор-
туляка Мак, бутерлак Мак] «тс.»; —
р. болг. портулак, бр. партулак, п.
слц. рогіиіака, ч. рогіиіак; — можливо,
частково за посередництвом російської,
польської та німецької (нвн. Рогіи-
Іа(с)к) мов запозичено з латинської;
лат. рогіиіаса є похідним від рогіиіа
«хвіртка, дверцята, ворітечка», зменш,
від рогіа «ворота, двері»; назва росли-
ни зумовлена тим, що її насіннєва ко-
робочка має кришку. — АУаИе—Ноїт.
II 345. —Див. ще порт2.
портупея «ремінь, до якого присті-
бують холодну зброю, польову сумку»,
[портупей] Чопей, портепе Куз; — р.
портупея, бр. партупея, ч. рогіере,
розм. рогіире, слц. слн. рогіере, болг.
портупей, схв. портепе; — запозиче-
но з французької мови, очевидно, част-
ково через російське посередництво;
фр. рогіе-ерее «тс.» утворено з віддіє-
слівного компонента рогіе- «порт-» та
іменника ерее «шпага; меч», яке продов-
жує лат. зраійа «широкий і довгий дво-
січний меч», що походить від гр. Оттаві]
«широкий клинок; (текст.) бердо; широ-
ке стебло», спорідненого з днн. зрасіо
портфель
поручик
«лопата», дангл. зраде, зради, нвн. 8ра-
іеп «тс.» і, можливо, пов’язаного з гр.
отгаш «тягну, розтягую». — СІС2 672;
Фасмер III 335—336; Черньїх II 59;
КЗСРЯ 356; НоіиЬ—Еуег 385—386;
РЧДБЕ 578; Баигаі 285; ВІосЬ І 262;
ргізк II 755. — Див. ще порт-.
портфель «сумка для паперів, кни-
жок; папка; [гаманець Куз]»; — р.
портфель, бр. партфель, п. рогІГеІ, ч.
слц. рогіеіеиіііе, рогіГе], болг. портфейл
«портфель, гаманець», розм. портофел,
м. портофел «гаманець», схв. порт-
фель «портфель», слн. роШеІ] «тс.»; —
запозичення з французької мови; фр.
рогіеіеиіііе «гаманець; папка; портфель
(міністерський)» складається з віддіє-
слівного компонента рогіе- (від рогіег
«носити») та іменника їеиіііе «листок
(рослини); аркуш (паперу)», яке продов-
жує лат. Гоїіит (мн. Гоїіа) «листок», спо-
ріднене з гал. Ьііе «листочок, цвіт». —
СІС2 672; Фасмер III 336; Черньїх II
59—60; КЗСРЯ 356; 81. шуг. оЬсусЬ
592; НоіиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 578; Баи-
/.аі 321—322, 575; ВІосЬ І 296; Шаіде—
НоГт. І 523—524. — Див. ще порт-.
портьє «працівник готелю у вести-
бюлі»; — р. портьє, бр. парцье, п. рог-
ііег, ч. розм. слц. заст. рогіуг, слц. вл.
рогііег, болг. портиер, м. портир, схв.
портйр, слн. рогіїг; — запозичення з
французької мови; фр. рогііег «швей-
цар, портьє» продовжує пізнє лат. рог-
іагіиз «тс.», похідне від рогіа «ворота,
двері». — СІС2 672; 81. \муг. оЬсусЬ
592; НоіиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 578;
Баигаі 575; \Уа1де—НоГт. II 343—
344. — Див. ще порт2.
портьєра; — р. портьєра, бр. пар-
цьера, п. рогііега, ч. слц. рогііега, болг.
портиера, схв. порти]е'ра, слн. рогііе-
га; —.запозичення з французької мови;
фр. рогііеге «портьєра; дверцята (авто-
мобіля, вагона)» продовжує нар.-лат.
:крогіагіа, похідне від лат. рогіа «двері,
ворота». — СІС2 672; Черньїх II 60;
КЗСРЯ 356; 81. дмуг. оЬсусЬ 592; Но-
ІиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 578; КІеіп 1221;
Оаигаі 575. — Див. ще порт2.
[портяннйк] (бот.) «льон новозе-
ландський, РЬогтіит Ієнах Еогзі.» Нед,
[портянець] «астрагал еспарцетний,
Азіга^аіиз опоЬгусЬіз Е.» Мак; — по-
хідні утворення від [порт] «лляна нит-
ка»; назви зумовлені певного подібніс-
тю обох рослин до льону (N80 939;
Нейштадт 351). — Див. ще порт1.
[порубок] «збір, внесок на громад-
ські потреби (утримання писаря, учи-
теля, сторожів тощо) Г; розподіл внес-
ку Нед»; — р. [поруб] «мирська роз-
кладка податку і частка, що припадає
на кожного; грабунок, захоплення»; —
бр. ст. поруб-ька «кривда, збиток», п.
заст. рогиЬзЇАмо «розпуста», рогиЬса,
рогиЬпік «розпусник; [лиха людина]»,
слц. заст. рогиЬ «збір, податок»; — оче-
видно, результат видозміни запозичено-
го свн. Ьегоир «грабунок, розбій», пов’я-
заного з ЬегоиЬеп «грабувати», префік-
сальним похідним від гоиЬеп «грабува-
ти», гоир «грабунок, плюндрування»,
споріднених з дінд. гбрауаіі «спричи-
нюється до розривання, відламується»,
гйруаіі «має розриви на тілі», лит. ги-
реіі «турбуватися», гйраз, гирйз «не-
гладкий, нерівний». — К1и§-е—Міігка
58,61,585—586.
[поручейник] (бот.) «вех, 8ішп Е.»
Мак; — бр. паручайнік «тс.»; — запо-
зичення з російської мови; р. поручей-
ник «тс.» утворене з прийменника по
та іменника ручей «ручай»; російська
назва зумовлена тим, що вех росте, як
правило, по берегах річок, ручаїв, біля
води (Федченко—Флеров 690—692;
Нейштадт 416); пор. інші назви веху:
укр. [кірничник] пов’язане з криниця,
слц. роіюспік від роіок «струмок, ру-
чай». — Див. ще по, ручай.
поручик (офіцерське звання), по-
ручник «лейтенант Нед; уповноваже-
ний, гарант; старший лейтенант Куз»,
[порутчик] «лейтенант» Нед; — р.
болг. поручик, бр. паручнік, ч. слц. ро-
гисі'к «лейтенант; (заст.) поручик», вл.
рогиспік «командувач, володар; лейте-
нант», м. поручник «поручик; старший
лейтенант», схв.' поручник «поручик»,
531
порушка
порхавка
слн. рогбспік «лейтенант, поручик»; —
запозичення з польської мови; п. ро-
гіісгпік «поручик; (ст.) той, кому щось
доручено, уповноважений, заступник»,
очевидно, походить від ч. рогиспік,
похідного від дієслова рогисііі «доручи-
ти, довірити», пов’язаного з піка «ру-
ка». — Фасмер—Трубачев III 336;
Мельников 81ауіа 36, 105; НйШ-АУогШ
18. — Див. ще по, рука.
[порушка] (бот.) «фіалка триколір-
на, Уіоіа ігісоіог Б.» Куз, ВеБ, ВеНЗн,
{порушник} «волошка Маршалла, Сеп-
іаигеа тагзсіїаіііапа 8ргеп£.; гадючник
шестипелюстковий, Еііірепсіпіа йехаре-
іаіа ОіІіЬ. Мак; Бусоросііит сотріапа-
іит Б. Мак», {порушень} «парило зви-
чайне, А^гітопіа еираіогіа Б.» Мак; —
р. {порушник} «волошка Маршалла»,
бр. [парушзнеи мужчьінскі] «фіалка
собача, Уіоіа сапіпа Б.», п. [рогизгепік]
(рослина, вживана як ліки переважно
при жіночих хворобах); — пов’язане з
[поруха] «зміщення матки або іншого
органу» чи з порушувати «приводити
в рух, збуджувати», похідним від ру-
шати, рух-, назва зумовлена лікуваль-
ними властивостями рослин, що, зок-
рема, збуджують діяльність нирок, ви-
ділення сечі й поту (Носаль 37, 58,
168, 170—171, 200—202); пор. р. [по-
ру шка] «малиновий чай (засіб, що збу-
джує виділення поту)». — ІЛамота 68—
69. — Див. ще по, рух.
[порушник] (бот.) «зимолюбка зон-
тична, грушанка, Сііітаріїііа (Ругоіа)
итЬеІІаіа (Б.) МиН.»; — бр. парушз-
нец; — очевидно, результат видозміни
давнішого *погрушник, пов’язаного з
груша і зумовленого подібністю листя
грушанки до грушевого; пор. інші
назви рослини: укр. р. грушанка, бр.
{грушнща}', п. ^гпзгусгка, ч. йгизііска,
схв. [кгизсіса], слн. ^гизіса. — Масіїек
Літі. гозії. 175. — Див. ще груша. —
Пор. грушанка.
Порфйрій, Порфйр, [Пархвйл, Пор-
хвйр, Профйрій (Ме), Прохвйр], Пух-
вйр, Фірій ВеЛ, ст. Перфирей (1470),
Перфурии (XV ст.), Порфіїрїй «баг-
532
ря(н), ровє(н) или чр-ьмн-ь, шарлат-
ньі(й)» (1627); — р. Порфйрий, бр.
Парфір, Парфірьш, др. Перфурии,
Порфурии, слц. Рогіуг, болг. Порфй-
р(ий), Прбфир, стсл. Порфурии, Пор-
фири, Порфирт», Порфид'ь; — через цер-
ковнослов’янську мову запозичено в
давньоруську з грецької; гр. Порсрорюс
пов’язане з прикметником тгорсрорєої;
(еол. тгорсроріоО «пурпурний, багря-
ний», похідним від іменника тгорсрора
«порфіра (пурпурна мантія); пурпурна
тканина». — Вл. імена 81; Беринда
228; Петровский 182; Спр. личн. имен
446; Илчев 404. — Див. ще порфір.
порфір «гірська порода червоного
кольору», порфіра «пурпурова ман-
тія»; — р. болг. порфйр, бр. парфір, п.
рогГіг, ч. вл. рогіуг, слц. рогіуг, м. пор-
фир, схв. порфйр, слн. рогіїг; — очеви-
дно, за посередництвом німецької мови
(н. Рогрйуг) запозичено з грецької; гр.
тгорфоробї; «пурпурний, багряний» є
похідним від іменника тгорсрора «пур-
пурний слимак (Ригрига тигех); сік із
цього слимака, пурпурна фарба; пур-
пурний одяг; пурпурна тканина», оче-
видно, запозиченого з якоїсь середзем-
номорської мови. — СІС2 672; Коваль
99—100; Фасмер III 336; Преобр. II
111; Ргізк II 581—582. — Пор. пур-
пур.
порхавка* (бот.) «гриб Воуізіа рі-
^апіеа N663. (Бусорегсіоп Ьоуізіа Б.)»
Нед, [порханя Нед, порховка Л,
пурхавка Мак, пурша Нед] «тс.»; —
р. [порховка, порховйца] «тс., гриб-
дощовик, Бусорегсіоп», бр. порхаука,
вл. рогсйаіуа, п. ригсіїаіука, схв. прха-
вац, прхавица «тс.»; — псл. *рьгхау-ь-
ка, похідне від *рьгхау'ь(]ь) «який роз-
сипається, як порох», *рьгх'ь «порох»,
пов’язаних чергуванням голосних з
*роґхт> «тс.», *рьгхаіі «легко переліта-
ти»; (пор. р. [пбрхльїй] «розсипчастий,
сипкий, подібний . до пороху», слн.
ргЬеі «трухлявий», ргНек «розсипча-
стий»). — Фасмер III 336—337; Мер-
кулова Очерки 174—175. — Див. ще
перхати, порох. — Пор. порохавка.
порхавка
порча
[порхавка2] (зоол.) «жаба ропуха,
Виїїо», [порохнавка, порохналка, пбр-
халка, пурхавка] «тс.» ВеНЗн; — п.
[рогсіїау/ка] «тс.» (з укр.); — похідне
утворення від *порх('&), яке зводиться
до псл. *рьгх-ь «порох, парші, шолуді»,
пов’язаного чергуванням голосних з
*рогхт> «порох»; назва зумовлена особ-
ливостями шкіри ропухи, шерехатої й
укритої бородавками, що зовні скида-
ється на вражену паршами. — Див. ще
перхати, порхавка1. — Пор. парх,
порох.
[порхати] «пурхати; розлітатися
Нед», [порхлйвий] «швидкий, летючий;
боязкий» Нед; — р. порхать «пурха-
ти», ч. ргсНаІі «тікати; випаровувати-
ся», слц. ргсіїаі’ «тс.», схв. прхати
«пурхати; махати крилами», слн. ргНй-
іаіі «пурхати»; — псл. *рьгхаіі, пов’я-
зане чергуванням голосних з *рогхь
«порох»; [порхлйвий], очевидно, являє
собою кальку п. ріеггсйііу/у «швидкий,
летючий; боязкий», похідного від ріегг-
сйас «тікати», яке продовжує псл.
*рьгхаіі, пов’язане з *рггхаіі. — Була-
ховський Вибр. пр. III 420; Фасмер III
336—337; Масіїек Е8ЛС 481; 8кок III
39; Брандт РФВ 23, 295; Шахматов
ИОРЯС 7/2, 336; Маігепаиег БР 14,
95; Тгаиітапп 206. — Див. ще пор-
хавка1. — Пор. пурх.
[порхкйй] «боязкий, швидкий; який
легко лякається й відскакує (про ко-
ня)» Нед, ВеЗн; — очевидно, наслідок
контамінації [порский] «тс.» і [порхлй-
вий] «швидкий, летючий; боязкий». —
Див. ще порскати, порхати.
[порховйна] «пухкий перегній
Нед; земля, що палить дуже, не хоче
родитися на ній трава» ВеБ, [пурхб-
тина] «піщана необроблювана ділян-
ка» ЛексПол; — похідне від незасвід-
ченого *порх, яке .зводиться до псл.
*рьгх'ь «порох». — Див. ще порхав-
ка1. — Пор. порох.
порцеляна «фарфор», [порцелян-
ка] «порцелянова люлька; порцелянова
глина Куз», [порцеляник] «рід слима-
ка, Сургеа іі^гіз» Куз; — р. ст. порце-
линьїй «порцеляновий», п. рогсеїапа, ч.
слц. слн. рогсеїап, вл. нл. рбгсііп, болг.
м. порцелан, схв. порцулан, порце-
лан; — через польське посередництво
запозичено з італійської мови; іт. рог-
сеііапа «порцеляна» є результатом пе-
ренесення (за подібністю) назви рог-
сеііапа «морська черепашка Сопсіїа Уе-
пегіз», пов’язаної з лат. рогсиз у зна-
ченні «уиіуа», перенесеним за подібніс-
тю з рогсиз «свиня», спорідненого з
псл. *рог5§, укр. порося. — Фасмер III
337; баигаі 574; Кіи^е—Міігка 560;
Ваііізіі—Аіеззіо 3020; У/аІсІе—Ноїт. II
341—342. — Див. ще порося.
порція, порціон, порціоніст
(спец.), порціонник (спец.); — р. болг.
пбрция, бр. пбрцьія, п. рогфа, ч. рогсе,
слц. рогсіа, вл. рогсра, м. порцща, схв.
порци/а, слн. рбгсра; — очевидно, за
посередництвом польської мови запози-
чено з латинської; лат. рогііо (род. в.
-бпіз) «частина, частка; стосунок, про-
порція»; генетично пов’язане з рагз
(-гііз) «частина, відділ»; форма порціон
проникла, мабуть, за посередництвом
німецької (н. Рогіібп) і російської мов
(р. порцибн). — СІС2 672; Акуленко
142; Черньїх II 60; Фасмер III 337; У/а1-
сіе—Ноїт. II 258—259. — Див. ще
партес. — Пор. пропорція.
порча «пошкодження, шкода; ва-
да», пбрчений «зіпсований, який має
фізичну ваду», [спортйти] «зіпсувати;
схибити» Нед, [спорчйпги] «зіпсувати»
Нед; — р. порча, пбртить «псувати,
калічити», др. зап'ьртити «пошкоди-
ти, попсувати», исп'ьртити «зіпсува-
ти», п. рагсіес «псуватися; сохнути,
в’янути», ч. ст. гаогііїі «зіпсувати»,
р.-цсл. ігьрча (порча) «шкода», ігьртн-
ти «тратити»; — очевидно, псл. :|!гарьг-
іііі «зіпсувати» (первісно «засидіти яй-
це»), пов’язане з. *гарьгі'ьк'ь «запорток,
яйце-бовтун»; менш переконливе пов’я-
зання з пороти, псл. *рогіі (Фасмер
III 335; Черньїх II 59; Мікі. ЕУ/ 243)
або з лит. ригзіі «гнити» (Маігепаиег
ЕЕ 14, 167; Масіїек Кесйегсіїез 21). —
Преобр. II 110; Вгйскпег 397; НоІиЬ—
533
порчак
посесія
Кор. 432. — Див. ще запорток. —
Пор. вйпороток.
[порчак] (бот.) «свербига східна,
Випіаз огіепіаііз Б.»; — р. [порчак]
«тс.»; — очевидно, видозмінене запози-
чення з турецької мови; тур. Ьигсак
«горох» споріднене з дтюрк. Ьигсар, каз.
к.-калп. ног. буршак, башк. борсак,
тат. борчак, алт. пььрчак, уйг. пурчак,
чув. парса «тс.»; перенесення назви з
гороху на свербигу зумовлене певного
подібністю обох рослин до гороху (зо-
крема, наявністю стручків — Нейш-
тадт 282; Федченко—Флеров 490). —
Фасмер III 337; Егоров 147, 149.
поршень, [пбршінь] Нед; — бр.
пбршань', — запозичення з російської
мови; р. поршень вважається похідним
від дієслова порхать, спорідненого з
укр. порхати, або пов’язується з [пор-
шень] «вид селянського взуття, пос-
тіл», етимологічно неясним. — Фас-
мер—Трубачев III 337; Булаховський
Вибр. пр. III 365; Преобр. II 111. —
Див. ще порхати.
порядок, поряд, порядкувати, по-
рядний, поряду — див. ряд.
[порянка] (бот.) «дягель лікарсь-
кий, АгсЬап^еііса оіїісіпаїіз НоІГт.»
Мак; — неясне; можливо, пов’язане з
р. [порить] «допомагати, бути корис-
ним».
посаг «віно (майно, що дається дів-
чині при одруженні); посад (місце мо-
лодих на весіллі)» СУМ, Нед, [посага,
пбсах, посяг, посяга] «тс.; весільний
поїзд з молодою», [пасажна] «з бага-
тим посагом» УРС, Нед, [пасажний]
«подарований у посаг» Л, [посагува-
ти] «одягати, вести й садовити молоду
на посад» Нед, [безпосажна] «безпри-
данниця», [вйпосажити] «дати прида-
не», [’відпосажити Нед, спосаговува-
ти О, спосажйти О, упосажити]
«тс.»; — р. [посаг] «одруження; по-
саг», бр. пасаг «посаг», др. посагу «од-
руження», посагати «одружуватися»,
п. роза^ «посаг», ч. заст. розаЬ «тс.»,
болг. ст.. сагати «оженитися», стсл.
посагати «виходити заміж», ПОСАГЬ
534
«шлюб»; — псл. роза^т, <*ро-зб§-, по-
в’язане з з^^аіі «сягати»; — спорідне-
не з дінд. за)аіе (рга-) «приєднується»,
лит. зе^іі «прикріплювати», за^уїі (іте-
ратив) «тс.», за^а «пряжка», прус, за-
£Із «тс.», ірл. зиапет (<*зо£П-) «моту-
зок, линва»; менш переконливе виве-
дення псл. роза^ь (Ондруш Зтимоло-
гия 1984, 177) від іє. *рак- «з’єднува-
ти, зв’язувати» і зіставлення його з
лат. рах «мир», расїит «угода». —
Москаленко УІЛ 29; Фасмер III 338;
МасЬек Е8ЛС 473; Вгйскпег К2 45,
318; Аникин 60—67; Варбот Зтимоло-
гия 1980, 32; Маїгепапег ЕЕ 13, 181. —
Див. ще по, сягати.
посада «службове становище, міс-
це в установі, підприємстві»; — бр.
пасада\ — очевидно, запозичення з
польської мови; п. розасіа «посада;
(заст.) становище; фундамент; сели-
ще», пов'язане з засіхіс «садити». —
Вгііскпег 478—479. — Див. ще садити.
[посаль] (присл.) «досі, до цього
часу» Нед; — запозичення зі словаць-
кої мови; слц. розіаГ, [розеГ, розаГ]
«тс.» відповідає укр. [посіле] «до цього
місця» (див.).
посаманити — див. саманати.
[посвірж] (орн.) «вівсянка городня,
ЕтЬегіга сігіиз Б.» Куз, Шарл, [пбцві-
рок] «тс.» ВеНЗн; — п. [розАУІегка]
«тс.»; — звуконаслідувальне утворення,
пов’язане зі [свіргун] «цвіркун» (див.).
посеред — див. серед.
посесія «земельне, орендне воло-
діння», посесор (заст.) «власник посе-
сії», посесійний, ст. посесьія (1613); —
р. посессия, бр. пасзсія, п. розез)а, ч.
розезог, слц. розезіа, болг. посесия,
схв. посеси]а', — запозичення з латин-
ської мови; лат. роззеззіб «володіння;
власність, маєток», пов’язане з роззі-
сіео «володію», є складне слово, що ут-
ворилося шляхом поєднання *роіз
«пан» (пор. лат. роііз «могутній, спро-
можний»), спорідненого з другим ком-
понентом псл. *§озросіь, укр. господь, і
зісіео (зісіо) «сідаю; володію», пов’яза-
ного з зесіео «сиджу», спорідненим з
посиростйтися
послотюх
псл. зесіеїі, укр. сидіти. — СІС2 672;
НйН1-'\Уогі1і 16; Зі. іууг. оЬсусії 593;
НоІиЬ—Еуег 386; РЧДБЕ 579; АУаШе—
Ноїт. II 347, 350, 507—509. — Див.
ще ГОСПОДЬ, СИДІТИ.
[посиростйтися] «їсти мариновану
рибу» Нед; — пов’язане із [сйростний]
«сирий, неварений», оскільки маринова-
ну рибу не варять. — Див. ще сирйй.
[пбсі] (присл.) «досі, до цього міс-
ця, по це місце; до цього часу» Нед; —
очевидно, виникло з первісного *по сії
(місця, часи). — Див. ще по, сей. —
Пор. досі, поти.
посібник — див. засіб.
посіверіти — див. сівер.
посідати «оволодівати; володіти,
привласнювати», посісти, [пбсід] «влас-
ність, володіння Нед», [пбсідок, посі-
дище] «тс.» Нед, [посідатель] «влас-
ник» Нед, заст. посідач, [посідник
Нед] «тс.», заст. посілість «володіння,
маєток», заст. посілая «маєток, сади-
ба», ст. посісти «заволодіти» (1436),
поседати «володіти» (1562); — калька
п. розіасіас «мати, володіти», що, як і
ч. розесіпоиіі «оволодіти (кимось —
про почуття, думки)», слц. розасІпйЕ
«тс.», очевидно, виникло на основі лат.
роззісіео «володію, маю», спорідненого
з п. розіасіас «посідати, сісти, зайняти
місця». — Огієнко РМ 1938/1, 41. —
Див. ще по, посесія, сидіти.
[пбсіль] (присл.) «до цього місця»
Она; — р. [посель] «до цього часу», ч.
[розеї, розеГ], слц. розіаГ «тс.»; — псл.
розеїе «досі, до цього місця, до цього
часу», що утворилося з прийменника
ро і компонента *зе1е, який складаєть-
ся із займенникової основи зе і частки
1е (1е). — Е88Л 81. £ґ. II 576. — Див.
ще відсіль, дбсіль, ле, по. — Пор.
посаль.
[посітйти] «відвідати» Нед, [пдсіч-
ки] «відвідини» Нед; — р. посетйть
«відвідати», др. посітити «тс.», болг.
посетя «відвідаю», м. посетува «відві-
дує», схв. посетити «відвідати», слн.
розеШі, стсл. пос’йтити (пос4;ціж) «тс.»;
— псл. розеіііі, похідне від *зеЬь «гість»;
— споріднене з лит. зуеїуз «гість», гр.
Втарос «супутник; товариш», гомер.
Еєтік «друг». — Фасмер III 338; Чер-
ньїх II 60; Преобр. II 114—115; Егізк І
579; Ноіїпапп 97.
[пбсіткий] «рідкий» (про тканину);
— очевидно, утворене за допомогою
префікса по- від іменника сітка, похі-
дного від сіть. — Див. ще по, сіть.
посітник — див. сить1.
посківкгі — див. постілка.
[пбскінь] (бот.) «плоскінь, чолові-
чі коноплі, СаппаЬіз заііуа тазсиїа»,
[поскінки, посконки, посконь, поск-
зонки, розклінки] «тс.» Мак, [поскін-
ний, поскднний ДзАтл І, паскінний
ДзУЗЛП]; — р. посконь, бр. [паскан-
н.і\, ч. [розкйпку], розкоппе копорі,
слц. розкоппе копоре, вл. розкоте
(разкоппе) копор]е, схв. слн. [розкол,
розкапіса]; — псл. розкопь, *разкопь
(?); — загальноприйнятої етимології не
має; виводиться з іменного префікса
ра- (ро-) і кореня зкоп- від іє. *(з)кеп-
«віддерта шкіра, луска, кора» (ЗсЬизіег-
8єіус 1047—1048); зводилось до *р!оз-
копь як похідного від ріозк-ь «плоский»
(Вгйскпег 422); виводилось із *ро-
зкорпь (від зкорііі «схопити») як назва
безплідних конопель (Козііаі 2Ї81Р11 7,
380—381); розглядалось як запозичен-
ня з фінно-угорських мов, пор. мар. ро-
/аз-кагіе «плоскінь, коноплі» (Когїпек
СМГ 26, 136; Масіїек Літі. гозії. 93);
при цьому звертається увага на зворо-
тну відповідність компонентів у словах
псл. розкопь і *копор]а, особливо лат.
саппаЬіз (пор. також Фасмер—Труба-
чев III 339). — Пор. плоскінь.
[поскрижавчитися] «потовктися»
(про яйця) О; — неясне.
[поскубки] (бот.) «плоскінь, Сап-
паЬіз заїіма тазсиїа Мак; коноплі зви-
чайні, СаппаЬіз заїіуа Б. ВеНЗн»; —
очевидно, результат зближення назви
[поскінки] «тс.» з дієсловом скубти
(як назва рослини, яку скубуть). —
Див. ще пбскінь, скубти.
[послотюх] (орн.) «золотиста сив-
ка; Сйагабгіиз аргісагіиз Е. (ріиуіаііз
535
посмітюха
поспонувати
аисі.)» ВеБ; — похідне утворення від
[слота] «сльота, дощова погода»; назва
зумовлена, очевидно, уявленням про
те, що птах своїм криком віщує дощо-
ву погоду, сльоту (на дощ ворожить
ВеБ, на дощ свище ВеНЗн); менш
обгрунтоване припущення (Булаховсь-
кий Вибр. пр. III 223), що назва птаха
має презирливий характер. — Див. ще
по, сльота. — Пор. слотняк.
посмітюха (орн.) «чубатий жайво-
ронок, Оаіегісіа сгізіаіа Воіе», посмі-
тюшка, [посмітюшок ВеНЗн, смі-
тюх тж, смітюха Шарл, смітянка
тж] «тс.»; — п. [розтіесіисіїа, розтіе-
сіизгек, зтіесіисЬ, зтіесіисіїа, зтіесіи-
§;а] «тс.»; — похідні утворення від
сміття', назва зумовлена тим, що по-
смітюха часто зустрічається біля сміт-
ників і руїн. — Булаховський Вибр.
пр. III 223; Зігиіугізкі 104. — Див. ще
сміття.
пособйти, посдба, посдбництво —
див. засіб.
[пособиця] «ряд» Нед, [пособб-
вість] «розташування один за одним»
Нед; — п_. ст. розоЬісд. «один за од-
ним, по черзі, по порядку», ч. розоЬпу
«який іде один за одним», нл. розо-
Ьіси, розоЬісу «разом, укупі; поруч;
один за одним; один при одному»,
болг. [пособкйня] «близнючка або на-
роджена одна слідом за другою», схв.
пдсобица «дівчинка, народжена слідом
за дівчинкою (сестрою)», пособац
«хлопчик, народжений слідом за хлоп-
чиком», слн. [розоЬехеп] «окремий,
відокремлений», ЦСЛ. ПОСОБЬ (присл.)
«один за одним»; — псл. розоЬіса, ро-
зоЬь утворені на підставі словосполу-
чення ро зоЬе «по собі», що могло оз-
начати «один за одним». — Фасмер III
340; 8сЬизіег-8е^с 1139. — Див. ще
по, себе.
[посов’ястий] «темний» (про забарв-
лення) О; — неясне.
посбка — див. сік*.
[посокрйтйти] «посварити» О; —
неясне.
посол, посольство — див. слати.
536
[посолина] «менструація» О; — не-
ясне.
[пбсолонь] (присл.) «ідучи на захід
із сонцем» Нед; — р. [пбсолонь] «за
сонцем, зі сходу на захід», п. [розіогі]
«сонячний бік», [розіоппу] «обернений
до сонця»; — псл. *розг1пь (присл.),
що утворилося з прийменника ро та
іменника *зь1пь «сонце», яке пізніше
було витіснене зменш. *зг1пьсе. — Фас-
мер—Трубачев III 340. — Див. ще по,
сонце.
посох — див. соха.
[посбчник] «лягавий собака» Куз; —
р. ст. посок «розшук», п. розокоч'іес
«мисливський собака, що вистежує
звіра по його кривавих слідах», болг.
посбка «напрям», посбчвам «показую»,
м. посока «напрям»; — псл. розокь,
розока «стеження; розшук, пошук»,
похідні утворення від дієслова зосііі
(укр. сочйти) «стежити, чатувати»; п.
розокохміес пізніше могло зазнати вто-
ринного зближення з розока «кров зві-
ра», похідного від зок «сік». — Фасмер
III 292—293, 731. — Див. ще по, со-
чйти.
пбспіл, поспіль, поспільний, по-
спільство, поспільщак, поспільщина,
посполитак, посполитий, посполйця,
посполу, поспбльний, поспбльство —
див. спіл.
пбспір — див. спорець.
[поспішна] (бот.) «паслін чорний,
Зоїапит пі^гит Б.» Мак; — очевидно,
похідне утворення від поспішити (до
вбиральні); у такому разі назва зумовле-
на послаблювальною дією ягід пасльону
(Лік. росл. Енц. дов. 322, 323). — Див.
ще спіх.
[поспонувати] «лаяти, ганити»,
[пуспуновати] «тс.» ВеЛ; — бр. ст.
пос(т) поновати «принижувати»; —
запозичення з польської мови; п. розі-
ропоАУас «нехтувати, принижувати»,
розропоч'ас «тс.» походить від лат.
розірбпо «ставлю нижче, вважаю менш
важливим», утвореного за допомогою
префікса (прийменника) розі(-) (<*роз-
1і) «після, по», спорідненого з тох. В
поспособі'йка
постіл
розіагп «після», лит. разіагаз «остан-
ній», псл. ро «після, по, за», рогсіта «піз-
ній», від дієслова ропо «кладу». — Бу-
льїка 255; Кораііпзкі 772; А¥аІс!е—
НоГт. II 347—349. — Див. ще пізній,
по, позйція.
поспособі'йка — див. підсобійка.
пост, постовий; — р. бр. болг. м.
пост, п. ч. слц. розі; — запозичення з
французької мови; фр. розіе «пост» по-
ходить від іт. розіо «місце; пост», по-
в’язаного з дієсловом рогге «ставити,
класти; висувати», що продовжує лат.
ропеге (ропо) «класти, ставити». — СІС2
673; Фасмер III 341; Оаихаі 576; Ваі-
іізіі—Аіеззіо 3039. — Див. ще пози-
ція.
постав «штука, сувій (тканини),
СУМ, Пі; [сукно] Чопей», [поставйще]
«сувій домотканого полотна або сукна;
умовна міра довжини готової тканини,
що дорівнює довжині наведеної на ста-
нок основи» ЛексПол; — р. заст. по-
став «штука матерії», бр. пастау «тс.»,
др. постав'ь «жердина; тканина, полот-
но; шматок тканини певної міри», п.
розіау/ «штука (сукна); сувій сукна тієї
довжини, у якій виходить з верстата;
[шістдесят пасом лляного прядива; ос-
нова тканини в полотні]; (ст.) стан,
порядок, правило», ч. розіау «штука
тканини», схв. постав «шматок ткани-
ни», цсл. постав'ь «жердина; ткани-
на»; — псл. розіагь, похідне від діє-
слова зіаіі «стати»; діалектне значення
«сукно», можливо, виникло почасти під
впливом уг. розгіб «сукно», що саме є
запозиченням з якоїсь слов'янської мо-
ви. — Кпіегза І 1, 441. — Див. ще по,
стати.
[постадниця] «дівчина, що грає го-
ловну роль, на обжинках»; — р. [по-
статйлща] «зажинниця, жниця, що
веде перед», п. [розіайпіса] «жниця, що
випереджає інших у роботі», [розіаБ
піса] «тс.»; — первісне постатниця,
похідне від постать «смуга поля, яку
займають женці», що утворилося за до-
помогою префікса по- і суфікса -ть від
дієслова стати; первісне значення
«та, що (перша) займає постать». —
Див. ще по, стати.
[пбсталь] (бот.) «аконіт, Асопйит
Б.» Нед; — очевидно, похідне від діє-
слова стати (діал. ст.) «залишатися,
бути, стояти»; у такому разі значення
слова мало бути «те, що залишається»;
назва могла бути зумовлена отруйніс-
тю деяких видів аконіту, які не поїда-
ються худобою і залишаються на пасо-
вищах (Нейштадт 254—255). — Див.
ще По, стати.
постамент «основа пам’ятника,
скульптури, колони»; — р. болг. м.
постамент, бр. пастамент, п. роз-
їитепі, ч. слц. вл. розїатепф схв. по-
стамент-, — запозичення з німецької
мови; нім. Розіатепі походить від
слат. розіатепїит «постамент», пов’я-
заного з лат. розііиз «покладений», ро-
по «кладу». — СІС2 673; НоіиЬ—Буег
387; РЧДБЕ 579. — Див. ще позйція.
[поставець] (ент.) «тарган, Регіріа-
пеіа огіепіаііз»; — неясне.
постигний, постйжно — див. стиг-
нути*.
[постйлиці] (бот.) «сорт слив, Рги-
пиз іпзіШіа уагіеЕ» Мак, ВеНЗн; — не-
ясне; можливо, первісне [*постйгли-
ці], похідне від постигати.
[постій] (присл.) «стільки, так»
Нед; — очевидно, первісне *постіль
(<*постоль), що утворилося внаслідок
злиття прийменників по, С'Ь (пізніше з)
і прислівника толь (пор. др. толь «сті-
льки, так»), генетично пов'язаного з
укр. тільки. — Див. ще з1, по, тіль-
ки.
постіл «м’яке селянське взуття з
цілого шматка шкіри; [личак]», посто-
ляр «майстер, який робить постоли;
той, хто ходить у постолах»; — р. [по-
стола], бр. [постали], п. [розіоі] «ли-
чак», ч. [розіоіа] «тс.», схв. [пдсто]
(род. в. постола) «черевик», слн. рбз-
Іоі; — псл. розіоіь (<*росІ1:о1от), скла-
дне слово, утворене з основи *росІ- із
значенням «нога» (пор. дінд. расіат
«слід, відбиток, .нога») і компонента
*Іо1’ь, очевидно, із значенням «підош-
537
постілка
постріт
ва» (пор. дінд. їаіат «поверхня, доло-
ня, підошва»), що зберігається в укр.
тло; споріднене з дінд. расіаіаіе (дв.)
«підошва (взуття)»; менш імовірне по-
ходження слова від тур. розіаі «туфля»
(Горяев 276; Ьокоізсії 133), яке можна
припустити тільки щодо болг. [постал]
«постіл» (Младенов 496); лтс. разіаіа
«постіл», ест. разіаі «тс.» є, мабуть, за-
позиченнями з давньоруської мови. —
Фасмер—Трубачев 341—342^ Преобр.
II 113—114; Масіїек Е84С 474,—
Див. ще під1, тло. — Пор. застбли.
[постілка] (бот.) «скабіоза, 8саЬіо-
за Ь.» Нед, [посківкй Ко, постілки}
«тс.», [постолівка} «волошка скабіозо-
видна, Сепіапгеа зсаЬіоза Ь.» Нед; —
неясне.
постільга (орн.) «боривітер зви-
чайний, Раїсо ііппипсиїиз», [постйльга
Нед, Куз, постолічбк Я], пустельга
УРС, Нед, [апостельга Шарл] «тс.»; —
р. пустельга, бр. пустальга, п. риз-
іиіка, ризіоіка, ризіоі, ч. розіоіка, ст.
розіоіка, слц. ризіоука, вл. ризіоіка,
ризіаіуа, нл. разїигііса, схв. постблбв-
ка, слн.-розібука «тс.»; — слово нез’я-
сованого походження; пропонується по-
в’язання з псл. ризГь «пустий» (Мікі.
ЕА/ 268; Преобр. II 154; Фасмер III
410) як назви птаха, що живе в пусте-
льних місцях; виведення з первісного
псл. *розіо]ь1оу-ька (Масіїек Е84С 474)
як птаха, що здатний при полюванні за-
стигнути, постояти в повітрі без руху;
тлумачення (Никонов ЗИРЯ II 90—92)
як запозичення з тюркських мов (пор.:
хак. посторгай «жайворонок», алт. бос-
торкой, ног. бозторгг'ьай «тс.»). —
Фасмер—Трубачев 410; 8с1шзіег-8е\ус
1193.
постолакати «патякати»; — неяс-
не; можливо, виникло з давнішого *пу-
стогалакати, утвореного з поєднання
слів пустий і галакати з початковим
значенням «балакати, базікати». —
Пор. пасталакати.
[постолянка] (бот.) «айстра, Азіег
Ь.; садова айстра китайська, Саііізіе-
рНиз сйіпепзіз Йеез.» Мак; — очевид-
538
но, результат видозміни назви [компо-
стеля, компостелька] «тс.» з відпадін-
ням першого складу. — Див. ще кам-
пустелія.
посторонок «ремінь або мотузок,
що з’єднує в упряжці хомут з орчи-
ком», [посторбмок Нед, посторонка
Пі, построма Пі] «тс.»; — р. пост-
рбмка, [пострбнка, посторонка}, бр.
пастрбнак, ч. розїгапек, розігапек,
слц. розігапок, вл. нл. розігопк; — оче-
видно, калька п. розігопек, [розігопк,
розїггдпек, розіготек], яке, у свою
чергу, є калькою ч. розігапек «тс.», що
могло виникнути на підставі свн. зігапс
«посторонок; мотузок, канат», нвн.
8ігап§ «тс.», спорідненого з дангл.
8ІГЄП£, англ. 5ІГІП£, дісл. зігеп^г «моту-
зок, канат; ремінь», ірл. згеап§ «моту-
зок, канат», дірл. згеп^аіт «тягну»,
лат. зігіп^о «натягаю», лтс. зігіп^і «ста-
вати тугим, засихати», зігап^з «енер-
гійний, бадьорий; мужній», внаслідок
його зближення з ч. зїгапа «сторона»;
менш переконливі інші пояснення по-
ходження слова: виведення його як
праслов’янського утворення з псл. І|:ро
зіогпе (>*розіоґпьк'ь) (Фасмер III 342;
Вгйскпег 432; Масіїек Д84С 474;
НоІиЬ—Кор. 287; Всіїизіег-Веїмс 1140—
1141; Шахматов Очерк 155; ТогЬібгпз-
зоп II 73), пов’язання р. пострбмка із
стре'мя (Преобр. II 114), етимологічне
зближення з двн. зїго(и)т «мотузок» та
р. струна (Регззоп Веііг. 788, 891), з р.
простереть (Реіегззоп В81. ЛМогїзї.
81), з укр. терміття, слн. заст. (з)їег-
таіі «ткати» (Вегіа] Езе]і 130). — МаР
гепапег ЕГ 13, 182; К1и§-е—Міігка 755.
[постріл] «зустріч; поганий, нещас-
ливий випадок; пристріт» Нед; — оче-
видно, результат можливої в частині
південно-західних говірок гіперистичної
зміни давнішого *пострІв, похідного
від стрівати. — Див. ще по, стрі-
тити.
[постріт] (бот.) «роговик, Сегаз-
Ііигп уиі^аіит Ь.» Нед, Мак, [пострі-
тник] «лутига-, Аігіріех Ь.» Мак; —
неясне.
пбстріш
потакати
[пбстріш] (жін. р.) «група 8—
10 дворів, що разом наймають одного
пастуха; частина села, передмістя
Нед»; — очевидно, результат поєднан-
ня прийменника по з іменником стрі-
ха, тут ужитим як позначення певної
хати з двором. — Див. ще по, стріха.
пострбма — див. пастрама.
постулат, постулювати,', — р.
болг. м. постулат, бр. пастулат, п.
вл. розіиіаі, ч. слц. слн. розіиіаі, схв.
постулат', — запозичення із західно-
європейських мов; н. Розіиіаі, фр. роз-
іиіаі, англ. розіиіаіе походять від лат.
розіиіаіит «вимога, прохання», пов’я-
заного з дієсловом розіиіо «вимагаю»,
утвореним з розсо (<*рг(1?)з1?б), спорід-
неного з дінд. ргссйаіі «питає», тох. А
ргакза(т) «прошу», лит. ргазуіі «вима-
гати, просити», псл. ргозііі, укр. проси-
ти. — СІС2 673; Кораіігізкі 772—773;
НоІиЬ—Еуег 387; РЧДБЕ 579; Оаихаі
576—577; КІеіп 1224; АУаМе—Ноїт. II
346—347, 350. — Див. ще просити.
[поступочки] «личаки; черевички»
Нед; — неясне; можливо, помилковий
запис незафіксованого ^поступочки,
похідного від ступати.
поступки — див. піст.
[постушель] (бот.) «бугила лісова,
АпіЬгізсиз зііуєзігіз НоГїт.» Мак, [пус-
томель] «тс.» Мак; — очевидно, запо-
зичення з російської мови; р. [посту-
шель] «тс.» вважається результатом
видозміни деетимологізованого [пус-
тосел] «тс.», утвореного з основ слів
пустбй «пустий» і село (селить) «село
(селити)» як назви бур’яну, що росте
на незайнятих місцях, у тому числі та-
ких, де колись було якесь селище. ---
Даль III 541. — Див. ще пустий,
село.
посуд, посуда, посудина, посуд-
ник, посудок — див. суд2.
посула — див. сулйти*.
посьблок «селище»; — бр. пасе-
лак; — запозичення з російської мови;
р. поселок «тс.» пов'язане з поселять,
похідним від селить «селити». — Див.
ще по, село.
[пбсюх] «обід, що складається із са-
мого лише борщу»; — неясне.
посяг, посяга — див. посаг.
[потабеньки] «дурниця, нісенітни-
ця, теревені» Пі, [потебня] «ледар, ле-
дащо» О, [потіня] «тс.» О; — неясне.
[потаєнниця] (бот.) «петрів хрест
лускатий, ЕаіЬгаеа зоиатагіа Б.»
Мак; — р. [потаеница], схв. пдта]-
ница «тс.»; — похідне утворення від
потаїти(ся); — очевидно, калька на-
укової назви нлат. ІаіЬгаеа, яка зводи-
ться до гр. ХаОраїсщ «таємний, прихо-
ваний»; назва зумовлена тим, що знач-
ну частину свого життя ця рослина
проводить під землею, живлячися со-
ками тієї рослини, до якої присмокта-
лася (Вісюліна—Клоков 283). х— Симо-
новиіі 267. — Див. ще по, таїти.
потайник — див. тайник.
[пбтак1] «у ткачів: інструмент для
намотування ниток на шпульку» Нед,
[пбтач ДзУЗЛП, потачка Нед, пб-
ток, пбдак ЛексПол] «тс.»; — п. [ро-
іак] «прилад для намотування шпульок
на ткацькому верстаті», ч. [роіас] «ве-
ретено з намотаними нитками», слц.
[роіак] «прядка», вл. роіас «веретено з
пряжею», нл. роіас «веретено, шпуль-
ка»; — псл. роіакь, роіась, пов'язані з
*роіасаіі (ітератив), роїосИі «поверті-
ти, покрутити», похідними від іосііі
«точити, крутити». — Дзендзелівський
81. 51. 13/3—4, 233; МасЬек Е84С
474; 5с1шзіег-8е\\'с 1141 —1142. —
Див. ще по, точити2.
[пбтак2] «чоловічий статевий ор-
ган» Нед, [пбтка] «жіночий статевий
орган» (Ме), [потйчка] «тс.» Нед; —
р. [пбтка] «чоловічий член», бр. [пбт-
ка] «тс.», п. [роіка] «жіночий статевий
орган»; — псл. [*р'ьі'ька] «статевий ор-
ган», результат перенесення на орган
назви рьі'ька «птах»; як семантичну
паралель пор. укр. • курка «жіночий
статевий орган»; п. [роіка] (зам. зако-
номірного *реіка), є, очевидно, запози-
ченням із східнослов'янських мов. —
Див. ще пбтя, птйця.
потакати, потачка — див. так.
539
потала
потелйжитися
потала — див. талувати.
[пбталь] (присл.) «до цього місця»
Нед; — очевидно, запозичення зі сло-
вацької мови; слц. [роїаі], роііаГ «тс.» є
складним за походженням прислівни-
ком, утвореним з прийменника ро «по»,
займенникового кореня і- (слц. іеп,
укр. той) і частки Іі. — Е884 81. £г. II
578. — Див. ще по, той. — Пор. пб-
ТІЛЬ.
Потап, ст. Потаїть (1498), Пота-
пій «коєстрань» (1627); — р. Потап,
Потапий, бр. Потоп; — неясне; мож-
ливо, походить від гр. *ПоталтО(;, по-
в'язаного з тготатгої; «з якої країни,
звідки; нгр. ниций, підлий». — Вл.
імена 81; Беринда 228; Спр. личн.
имен 444.
потапці «підсушені шматочки хлі-
ба, які їдять з гарячою стравою, водою;
змащені жиром і підсмажені скибочки
хліба; [тетеря, кришений хліб з водою і
сіллю Бі, Нед; юшка хлібна Нед, Пі]»; —
очевидно, похідне утворення від [пото-
пати] «потопати, тонути», пов’язаного
з топити. — Див. ще по, топити1.
[потарашатися] «нехтувати, мати
за ніщо» О; — неясне.
[потаска] «у гончарів: кочерга для
перегрібання в горні під час обпалю-
вання»; — неясне; можливо, пов’язане
з [таскати] «тягати».
[потати] «потонути», [потавати]
«тонути», [поталий] «який потонув,
провалився, запалий; увігнутий» Нед; —
результат перенесення форми [пота-
ти] (потанути, [потавати]) «розта-
нути» на потонути, [потопати] під
впливом фонетичної тотожності (омоні-
мічності) двох різних семантично спів-
відносних з цими формами слів пото-
питися. — Див. ще танути. — Пор.
'	'12
тонути, ТОПИТИ’ .
[потатуритися] «звикнути до чо-
гось, піддатись якомусь настрою Ва;
зробити вигляд, удати»; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з [по нашу ритися]
(комусь) «потоваришувати з кимось;
комусь довіритися», похідним від на-
тура.
540
потахати, потахнути — див. тах-
нути.
поташ «калієва сіль вугільної кисло-
ти», поташня «поташний завод»; — р.
болг. поташ, бр. паташ, п. роїаз, ч.
слц. роіаз, вл. роіаза, м. поташа, схв.
поташа; — можливо, за посередницт-
вом нвн. РоНазсйе «тс.» запозичене з
голландської мови; гол. роіаз «поташ» є
складним словом, утвореним з рої «гор-
щик, казанок, кухоль; банка», що похо-
дить від фр. рої «горщик» і, далі, нар.-
лат. рбі(і)из «келих», етимологію якого
не з’ясовано, та аз «попіл», споріднено-
го з нвн. АзсЬе, вірм. асіип «тс.», дінд.
азаН «тс., пил», лат. агеге «горіти»; от-
же, буквальне значення слова «горшко-
вий попіл»; виникнення його пояснює-
ться тим, що первісно поташ видобува-
вся виварюванням попелу в горщи-
ку. — СІС2 673; Шелудько 43; Черньїх
II 61; Фасмер III 343—344; Преобр. II
115—116; НйНІ-АУогШ 19; Масіїек
Е84С 475; НоіиЬ—Буег 387; Кіи^е—
Мііхка 33, 561; Угіез ІЧЕУ/ 21, 542;
Оаигаі 577; АУаІсІе—НоГт. II 351.
поташнйк (бот.) «Баїзоіа Б.»; — р.
поташник; — похідне утворення від
поташ\ свою назву рослина дістала у
зв’язку з тим, що її використовують
для кустарного виготовлення поташу
(Вісюліна—Клоков 149; Нейштадт 224—
225). — Див. ще поташ.
потебня «шкіряна лопать з боків
сідла», [потабенки] «дві чотирикутно
вирізані й розписані шкіри у козачого
сідла» Бі, [потабенок, потабенці]
«тс.» Бі; — р. [потебня]; — очевидно,
результат помилкового сприйняття як
зменшеної форми потебенька (<*по-
тебенка) «тс.», яке, у свою чергу, ви-
никло, мабуть, внаслідок злиття при-
йменника по зі словом *тебен(ь)ок
«тебенка (шкіра сідла; пізніше — по-
тебня)» (зокрема, в словосполученнях
типу (ударив) по тебеньку). — Поте-
бня РФВ 5, 239; Фасмер III 344. —
Див. ще по, тебенка.
[потелйжитися] «поплентатися, по-
тягтися»; — очевидно, давніше *поте-
потеліжник
ПОТІМ
ліжитися, пов’язане з [теліга] «віз»
(див.).
потеліжник — див. пітелюга.
[потемезйти(ся)] «зміцніти, відпо-
чити» Нед, ]потемезіти(ся)] «тс.»
Нед; — неясне; можливо, походить від
рум. молд. зе іатасіиі «одужувати, здо-
ровішати».
потенція «приховані можливості,
здатності, сили», потенціал, потен-
тат «володар», потенційний, потен-
ціальний, потенціювати; — р. болг.
потенция, бр. патзнцьія, п. роїепфа,
ч. роіепсе, слц. роіепсіа, вл. роіепса,
м. потенцща, схв. потенци/'а, слн. ро-
іепса; — очевидно, через польське по-
середництво запозичено з латинської
мови; лат. роіепііа «сила, змога; полі-
тична влада, вплив» пов’язане з роіиї
«(я) міг», *роіеге «могти», роііз «могу-
тній, здатний (до чогось)», споріднени-
ми з дінд. раіііі «пан», гр. (бєо)- тгбтгщ
«пан (дому)», стсл. господь, укр. (гос)-
пбдь. — СІС2 674; Кораіігізкі 773; Но-
ІиЬ—Еуег 388; АУаІсІе—Ноїт. II 347,
350—351. — Див. ще господь.
потереб’я, пбтеруб’є — див. те-
ребити1.
потерети, потертий, потріть —
див. терти.
[потерманитися] «оббитися, обтрі-
патися»; — афективне утворення, по-
в'язане з потерти(ся), похідним від
терти (див.).
[потеруха] «сифіліс», [потерюха]
«тс.» Ко; — неясне.
потерча «загублена або взагалі чу-
жа дитина; дитина, що померла нехре-
щеною; [викидень Нед; нешлюбна ди-
тина; карлик Куз]», [потерчук] «вики-
день Нед; дитина, що померла нехре-
щеною», [потйрок] «тс. тж; нешлюбна
дитина; карлик Куз», [потир] «знівече-
на істота, потворна й неприродно на-
роджена дитина» Нед, [потйрка] «по-
терча»(?), [потирча] «дитина, що вмер-
ла нехрещеною» ВеЗн, [потирчук]
«тс.» тж; — р. [потерчук] «дитина, що
померла не своєю смертю», п. [роіег-
сг$] «викидень», [роіугсг^] «тс.»; — на-
зви, пов’язані з потеряти ([потира-
ти]) «загубити, втратити», похідним
від [теряти] «втрачати»; менш пере-
конливим є виведення (Лукінова Мо-
возн. 1992/3, 15—23) потерчата як
назви міфічних істот від *пачертята,
що пов’язується з чорт. — Фасмер III
344; Потебня РФВ 3, 195. — Див. ще
по, теряти. — Пор. потороча.
[пбтесь] «рід гребеня у прядці» Нед,
[пбтюс] «куделя» Пр. XI діал. н.; —
бр. [пбцесь] «прядка»; — запозичення
з польської мови: п. [росіез] «рід гре-
беня у прядці; (дошка у прядці, до якої
прикріплюється прядиво)», як і р. [пб-
тесь] «весло, що править за кермо;
жердина, що тримає інші жердини на
даху», зводиться до псл. роїезь, похід-
ного від їезаіі. — Див. ще по, тесати.
[потетюритися] «розбігтися» Нед; —
неясне; можливо, афективне утворен-
ня.
поти «до того (цього) часу; поки»; —
п. [рбіу] «до того часу; (ст.) до цього
часу»; — очевидно, пізнє утворення,
що виникло з якогось словосполучення
типу по тьі порьі, п. ро іу тіазіу з
давнішого ро іусЬ тіазС — ІУМ
Морф. 368; Вгйскпег 682; Е884 81. §г.
II 577. — Див. ще по, той. — Пор.
ДОТИ, поки.
потилиця, потиличник, потйлє —
див. тил.
[потиляк] «великий товстопузий
горщик із с. Потелича (наз. відм. По-
телйч — село на території теперіш-
ньої Львівської області)» Нед; — мож-
ливо, результат контамінації *потели-
чак «горщик із Потелича» і п. оїуіу
«товстий» у зв’язку з формою горщика.
потій — див. потя.
пбтіль «до того часу, доти» СУМ,
Куз, [пбтиль] «тс.»; — р. ст. і діал.
потбль «доти», [потале] «тс.», схв. ро-
іоіе, ст. роіоіі; — псл. роіоіе, що утво-
рилося з прийменника ро «по» і при-
слівника іоіе «стільки». — Е88Л 81. §г.
II 578. — Див. ще дотіль.
потім «після СУМ, Куз; [поготів
Нед]», потому, [напбтім, напотбму
541
потіпака
потребйти
Куз]; — р. потом, бр. пбтьім, др. по
томь, п. роїет, роіут, [роіот, розе-
ти, роїути, роїе], ч. слц. вл. нл. ро-
Іот, схв. потом, слн. роїет, стел, по-
томь; — псл. ро іогпь, що складалося
з прийменника ро «по, після» та місце-
вого відмінка однини займенника Іь
«той». — Фасмер III 345; Е88Л 81. дт.
II 578. — Див. ще по, той.
потіпака1 «людина розпусної пове-
дінки; [волоцюга]», потіпаха «тс.; [бро-
дяча, неохайна жінка, брехуха Ва]»,
[потіпбвище] «повія» Нед, [потіпуха
Си, потепа О, розтіпаха Она] «тс.»; —
очевидно, пов’язане з тіпати «смика-
ти, трясти»; первісно, мабуть, стосува-
лося лише жінок легкої поведінки. —
Див. ще по, тіпати.
[потіпака2] «обід, що складається
із самого лише борщу»; — неясне.
пбтіч, потеч — див. потюк.
[потічник] (бот.) «вех широколис-
тий, 8іит ІаШоїіит Ь.» Мак; — р.
[потбчник], слц. роіоспік «тс.»; — по-
хідне утворення від потік, пов’язаного
з текти; назва зумовлена тим, що ця
рослина росте, як правило, біля води,
над потоками, річками й струмками
(Нейштадт 416—417). — Див. ще тек-
тй.
[потоляти] «потурати, попускати»,
потбля (заст.) «потурання, попуск»; —
бр. патбля «доброзичливе ставлення
до слабшого, співчуття», слн. роїоіагііі
«утішити, заспокоїти, втамувати»; —
похідне утворення від [толйти] «гаму-
вати, тамувати»; можливо, пов’язане з
[потула] «поступливість, поблажли-
вість»; у розвитку значення могло за-
знати впливу з боку потурати. —
Див. ще по, толйти. — Пор. потула,
потурати.
потомок «нащадок», потбмство,
потомний «прийдешній», потбмстве-
ний; — р. потомок, бр. патбмак, п.
ч. роіотек, слц. роіоток, вл. роіотс,
вл. нл. роіотпік, болг. потбмлк, м.
потомок, схв. потбмак, слн. роібтес,
стел, потомьн’ь «наступний»; — псл.
[роіоптьк'ь], похідне від словосполучен-
542
ня ро іоть «потім, пізніше». — Фас-
мер III 345. — Див. ще по, потім,
той.
[потбпчина] «пором» Нед; — р. [по-
тбпчиньї] «кладка, місток; дошки че-
рез болото; сходні з човна, барки, па-
роплава»; — очевидно, пов’язане з топ-
тати; значення «пором» могло розви-
нутись на основі значень «гать (через
болото, багно); кладка». — Див. ще
по, топтати.
потороча «привид; опудало, мара;
[викидень; нешлюбна нехрещена під-
кинута (вбита) дитина; дитина-пере-
вертень (підкинута чортом) Нед]»; —
р. [потороча, поторбчь] «зустріч, ви-
падок, подія; докладна розповідь; при-
повідка; несподіваний нещасний випа-
док, зурочення; перешкода; вискочка,
той, хто всюди встряє», бр. [потороча]
«страховище, опудало», п. [роіогосга]
«страховище; карлик, малюк», [раіа-го-
сга, роіогосге, роіогок] «тс.» (з укр.?);
— неясне; зіставляється (Потебня
РФВ 3, 194—196) з потерча; непере-
конливе виведення (Фасмер III 345) з
*роі'ьгсь, пов’язуваного з торкати, р.
[торкать]; ще менше задовольняє по-
в’язання (Маігепаиег ЬР 13, 183) з
лит. Іагіі «говорити, казати», ргаіагкпе
«передмова». — Лукінова Мовозн.
1992/3, 15—23.
[поточка] «потурання, потачка»
Пі; — не цілком ясне; очевидно, ре-
зультат видозміни форми потачка, по-
хідної від потакати. — Див. ще по,
так.
[потрать] «тінь, привид» Нед; —
очевидно, пов’язане з тратити; пер-
вісне значення і дальший його розви-
ток могли бути такі самі, як у потер-
ча. — Див. ще по, тратити. — Пор.
потерча.
[потребйти] «вйнищити; витрати-
ти», [потребляти]; — р. потреблять
«витрачати; з’їдати, пожирати, занапа-
щати, знищувати», бр. [патрабляць]
«уживати», др. (цсл.) потрібити «ви-
нищити, викорінити, пограбувати»; —
запозичення з церковнослов’янської
потрібка
потурмака
мови; ЦСЛ. ПОТр’ІБИТИ «винищити, зни-
щити, витратити; очистити», потр'Ь-
Бдгати «знищувати, стирати з лиця зе-
млі», як і п. роїггеЬіс «одне за одним
викорчувати, викоренити, викаструва-
ти», слц. роїгеЬпу «уживаний», нл. ро-
іг]еЬпу «тс.», слн. роігеЬііі «очистити,
прибрати», походить від псл. ’:роїегЬіїі,
*іегЬіїі «теребити, чистити, очищати
від лушпиння; очищати поле від чагар-
нику, дерев; смикати». — Фасмер IV
45, 95. — Див. ще по, теребити. —
Пор. треба.
[потрібка] «начинка для пирогів,
вареників із печінки, вишкварків Мо,
Си»; — очевидно, пов’язане з [отріб-
ка] «якась страва (можливо, з печін-
ки)». — Див. ще утроба.
[потросйна] «перетерті сіно або
корм, що залишаються в яслах» Нед; —
очевидно, давніше * потру сина, похід-
не від потрусити-, наслідок гіперично-
го уникання укання. — Див. ще по,
трусити.
пбтрост, потростйнник — див.
тростянйк.
пбтрох «частина нутрощів твари-
ни», потрух, [пбтрюх] Куз, Нед, пе-
трушок, [пітрбха] О, потрошити,
[пітрбшити Нед, пбтрушити Пі]; —
р. пбтрох, бр. патрашьїць, п. раіго-
сйу «потрох, нутрощі; [крихти, пил
(особливо з великих порошинок)]»; —
псл. ’фоїгох'ь, пов’язане з Ігохн «крих-
та, щось мале»; — отже, первісне зна-
чення .було «дрібні частини (вбитої
тварини, що варилися разом)»; як се-
мантичні паралелі пор. п. родгбЬсе,
росІгбЬкі «нутрощі, потрох», пов’язане з
сІгбЬ (ст.) «мала річ, щось дрібне», нвн.
Сапзекіеіп «гусячі потрохи (букв, «гу-
сяче мале.»)»; укр. потрух могло ви-
никнути як прояв укання і внаслідок
зближення з [потрух] «потерть», похі-
дним від терти- менш обґрунтоване
розуміння слова (Мікі. ЕАУ 352—353)
як *ро-к-охь, пов’язаного з терти. —
Зйєуєіоу Нізі. рйопоі. 533; Черньїх II
62; Фасмер III 346; Преобр. II 117; Бу-
лаховський Вибр. пр. II 241; Вгйскпег
576. — Див. ще по, трохи. — Пор.
патрбшйти.
потрбшник — див. трохи.
[потрбшня] «ношений одяг, старі
меблі, речі; ганчір’я, старий мотлох»
Нед; — неясне.
потрух — див. труха1.
[пбтрясок] «пастка на птахів»
Нед; — очевидно, видозмінене запози-
чення з польської мови; п. роігхазк
«пастка (насамперед на птахів)» пов’я-
зане з ігхазк, що відповідає укр. тріск-,
свою назву польське слово могло діста-
ти з огляду на тріск, який видає паст-
ка, коли зачиняються її дверцята. —
Див. ще по, тріск.
потуга, потугувати, потужний,
потужніти — див. тугйй.
[потула] «поступливість, поблажли-
вість» Нед, [потулець] «м’який, покір-
ливий, терплячий; пещена дитина» Нед,
[потульний] «поступливий, покірли-
вий», [потульчйвий] «м’який, покірли-
вий; терплячий» Нед; — очевидно, за-
позичення з польської мови; п. роїиіпу
«покірний, слухняний, лагідний, суми-
рний», ст. роїиі (у виразі ізс рокії
«стати згідливим, покірним») є похід-
ним від дієслова іиііс (зі§) «тулити(ся),
(ніжно) притискати(ся)», що відповідає
укр. ту лити (с я). — Вгйскпег 584. —
Див. ще по, тулйти.
[потулища] (бот.) «Уаіііапііа ти-
гаїіз Б.» Мак; — неясне; можливо, по-
в’язане з тулитися.
потуранє — див. тургіти.
потурати, пбтур, потурайло, по-
туральник, потурач, потуряти —
див. турати.
[потурлйм] «нерозторопна, повіль-
на людина» Па; — очевидно, пов’язане
з [потурлйти] «погнати», отже, перві-
сно мало означати людину, яку весь
час треба підганяти; може бути зістав-
лене й з [потурмака] «безхарактерна
людина». — Див.' ще по, турйти. —
Пор. потурмака.
[потурмака] «безхарактерна й сла-
бовільна людина» Па; — п. роіигпак
«неповажана людина, попихач», заст.
543
потурнак
похабний
роііігасііо «тс.»; — пов’язане з [поту-
ранє] «погане поводження», потурити
«прогнати»; очевидно, зазнало фор-
мального зближення з потурнак «по-
турчений чоловік, ренегат». — Див. ще
турити.
потурнак «потурчений чоловік, ре-
негат», [потурнаирпво] «ренегатство;
(зб.) ренегати»; — п. роіигпак «потур-
чена людина, ренегат», [роінгтак]
«тс.»; — очевидно, запозичення з бол-
гарської мови; болг. потурнак, \по-
турняк] «тс.», потурнашки (прикм.,
присл.) пов’язані з дієсловом потурча
«потуречити», похідним від турча
«отуречити», турци «турки». — Мла-
денов 699. — Див. ще турки.
[потурбй] «кріт» Нед; — р. [поту-
рай] «тс.»; — неясне; можливість по-
в’язання російського слова з р. пот і
рить (Фасмер III 346) занадто сумнів-
на.
потуха «розвага; [підтримка, підба-
дьорення; потіха, заспокоєння Нед]»,
випити на потуху «випити під кінець,
на похмілля»; — запозичення з польсь-
кої мови; п. заст. роїисіїа «надія; заохо-
чення, підбадьорення; поблажливість;
[покора; співчуття]», що відповідає ч.
слц. роінсіїа «уява, поняття, передчут-
тя», слн. роійНа «поблажливість, поту-
рання», пов’язане з дієсловом іизгус
«(заст.) сподіватися, мати надію, га-
дати». — Вгйскпег 585; Масіїек Е8ЛС
661—662. — Див. ще по, тушити.
[пбтька] (іхт.) «плітка, Кійііііз гійііиз
Ь. Нед; сазан, Сургіпиз сагріо ВеУг»; —
запозичення з угорської мови; уг. роіу-
ка «сазан, Сургіппз» є зменш, від ропїу
(роїу) «тс.» невідомого походження. —
ВеУг 250; ММТЕЗг III 251, 268.
[потюк] (бот.) «боровик королівсь-
кий, Воіеінз ге§шз КготЬІі.» Нед, [по-
тюх, потяч] «тс.» Нед, [потюканець]
«вид гриба» Нед, [потеч] «синяк, ду-
бовик Воіеїиз Іигібиз 8с1і.» Мак, [пб-
тіч] «тс.» Нед, [потюкбвище] «місце,
де є багато грибів потюків» Нед; —
назви, етимологічно неясні; можливо,
пов’язані з [пбтя] «пташеня».
544
[пбтя] «пташеня СУМ, Пі; курча
Нед», [пбтач] «приміщення для курей
під піччю, клітка для курей» Нед, [пб-
тич] «курник О; загороджене місце,
клітка для курей Нед», [потій] «пі-
вень» Нед, [потюк] «пташеня ВеУг;
(орн.) просянка, ЕтЬегіга саіапбга Ь.
(Е. тіїіагіа)» Нед, [потюх, потяч]
«тс.» Нед, [потячий] «стосовний пта-
шеняти, курчати; курячий»; — р. [пбт-
ка] «пташка, пташина», др. тьт/ька
(пот/ька) «птах»; — псл. (сх.) [ртйька]
«пташка», пов’язане з ртЛіса, укр.
птйця. — Фасмер III 344—345. —
Див. ще птгіця. — Пор. пітя, потак2.
[пбтязь] (жін. р.) «довге озеро, дов-
ге болото; довгі смуги води після пове-
ні на заплавних місцях»; — м. пбтез
(чол. р.) «жест; різкий рух; хід (у грі);
риса, штрих», схв. пбтез «тс.», слн. ро-
їега «риса, особливість»; — псл. *ро-
і^сігь (<*роф^ь), пов’язане з {^-(пр)-
іі «тягти»; первісне значення — «щось
потягнуте; протяжне, довге». — Див.
ще по, тягтй.
[пбфта] «людина, яка хоче їсти те,
що побачить в інших» Мо; — запози-
чення з молдавської чи румунської мо-
ви; молд. рум. рбГіа (в означеній формі
рбИа) «бажання; апетит» пов’язане з
дієсловом роШ «бажати, хотіти», яке ви-
водиться від стсл. похот'Ьти «захотіти,
побажати», похідного від хот'ктн «хо-
тіти». — СДЕЛМ 328; ПЕРМ 636. —
Див. ще по, хотіти.
похабгітися — див. охабити.
похабний «непристойний», похаб-
ник, похабство, похабщина, бр. па-
хабньїу — запозичення з російської мо-
ви; р. похабний, пов’язане з др. поха-
бьно «нерозумно, подібно до божевіль-
ного» і співвідносне з болг. похабен
«зіпсований; той, що став непридат-
ним», схв. пдхабан «зношений, потер-
тий», слн. ро1іаЬІ]еп «покалічений, зні-
вечений, спотворений», ЦСЛ. ПОХАБЬНЩ
«несподіваний», є похідним від дієслова
похабить «паскудити; [псувати; роз-
бещувати]», спорідненого з укр. [поха-
бйтися] (чогось) «залишити, покину-
похва
почати
ти»; первісне значення прикметника бу-
ло «зіпсований, розбещений». — Фас-
мер III 346; Черньїх II 62. — Див. ще
охабити. — Пор. нахабний.
похва, похівнйк — див. піхва.
[похвисть] «погана погода» Нед; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. [росЬ\УІ5і] «вихор з виттям, силь-
ний свистючий вітер, посвист», [росії-
ич5с] «тс.; злива, хуртовина, гроза» є
похідними від сЬч¥І5Іас «свистіти», ети-
мологічно пов’язаного з укр. хвись-
кати «хльоскати, бити», хвйща (див.).
похвблому — див. покволом.
[похитити] «сховати, приховати,
переховати, не зраджувати, не виказу-
вати»; — пов’язане з [хистйти] «за-
хищати, приховувати», захист, захис-
тити, прихистити; конкретний харак-
тер зв’язку неясний; може розглядати-
ся як результат спрощення форми
*похистити або як залишок псл. хуі-
у значенні «захищати, ховати», пов’я-
заного з хуіаіі «хватати» (ЗССЯ 8,
159); пов’язання захист та ін. з хйжа
(ЕСУМ II 244) є помилковим. — Див.
ще хист.
[похіднак] (бот.) (у сполученні п.
великоцвітий) «кактус великоцвітий,
Сегеиз ^гапсІіПогиз МіП.» Мак; — оче-
видно, пов’язане з [похідня] «смоло-
скип»; у такому разі являє собою при-
близну кальку латинської назви какту-
са сегеїіз, букв, «воскова свічка, воско-
вий смолоскип»; свою назву слово, ма-
буть, одержало через те, що багато з
видів цього роду кактусів зовні подібні
до канделябрів із свічками. — Див. ще
похідня.
[похідня] «смолоскип», [похбдня]
«тс.» Куз; — бр. пахбдня, ч. слц. ро-
сііосіеп, нл. росіюгп]а, ст. рос!іосІп]а; —
запозичення з польської мови; п. ро-
сйосіпіа «смолоскип», у свою чергу,
можливо, походить від ч. ст. росйосіпе
«тс.», пов’язаного з росйосі (п. росйбсі)
«похід», оскільки смолоскипи застосо-
вувались під чащ походів. — Вгйскпег
181; Масіїек Е8ЛС 468. — Див. ще по,
ходйти.
[похлйня] «вплив, враження» Нед,
[похліня] «вплив» Пі; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з хлинути.
[пбхлопні] «ходаки, підплетені ко-
ноплями», [пахлапні] «постоли» Л; —
очевидно, запозичення з білоруської
мови; — бр. [пахлапні] «ходаки, пле-
тені з мотузочків» пов’язане з [хлоп]
«клапоть», р. хлбпья «пластівці», [хло-
пень] «клапоть конопель, льону, баво-
вни, мички», п. сйіиру «пасма (волос-
ся)», ч. сНІир «короткий волос», слц.
сЬІр «пасмо (волосся)», етимологічно
неясними. — Фасмер IV 245.
[поховавкало] (орн.) «сич, АФепе
Воіа» Мо; — похідне утворення від по-
ховати, пов’язане з давнім повір’ям,
що крик сича біля людського житла
віщує в ньому смерть якоїсь люди-
ни. — Див. ще по, ховати.
поцілуй, поцілуйко, поцілунок,
поціль — див. цілувати.
[поцтйвий] «шановний, статечний,
поважаний», [поццйвий] «тс.» Бі, поц-
тивість «виявлення поваги» ВеЛ, [не-
поцтйвий] «злий, поганий, нечесний»
ВеБ; — бр. [пбтсцівьш] «чесний; пош-
тивий»; — запозичення з польської і
словацької мов; п. росгсішу «добрий,
добродушний; заст. чесний, порядний»,
як і ч. слц. росїіуу «чесний, порядний»,
вл. рбссіїуу, нл. россіи'у «тс.», відпові-
дають укр. поштивий. — Див. ще чи-
тати.
поцух — див. пецух.
[пбцька] «жіночий статевий ор-
ган»; — запозичення з польської мови;
п. роска «тс.», очевидно, у свою чергу,
походить від зниклого укр. *потька
(пор. укр. [потйчка Нед, пбтка Нім-
чук], бр. [пбтка] «тс.»), яке зводиться
до др. ^П'ьтька «пташка; (перен.) ста-
тевий орган (переважно жіночий)». —
Див. ще пбтак2.
почати, початоньки (пестливе), по-
чинати, початий «основні положення,
принципи; (бот.) кукурудза», початкі-
вець, початок, [початуха] «та, що по-
чинає», почин, [починалець] «ініціа-
тор» Нед, починальник, починання,
18 2—160
545
початочки
почет
починок «веретено з пряжею; [поча-
ток]», початковий, початкуючий, [чи-
нати] «починати» Нед, [всчатися] «по-
чатися» Ж, зачати, зачинати, зача-
ло, зачаток, зачаття «зародження,
виникнення», зачин, [зачинальник] Я,
зачинання, зачинатель, зачйнщик, на-
чати, начинати, начало, [начаток]
«початок; намір» Ж, [начйн] «початок»,
[начинатель] «ініціатор» Ж, [надчати]
«почати».Ж, [надпочати, надпочина-
ти] «тс.» Ж, [розчати] «почати», [роз-
чинати], розпочати, [розпочате] «по-
чаток» Нед, спочатку, [счати] «поча-
ти» Нед, [счинати, учати, учнути]
«тс.» Нед; — р. [почать], начать, бр.
пачаць, др. почати, п. росгдс, ч.
росіїі, слц. роса!’, вл. росес, нл. рбсез,
болг. пбчна «почну», м. почне «почне»,
схв. почеши «почати», слн. росеіі, цсл.
почати, стсл. начати; — псл. рос^їі
(<*ро-сьпІі), росіпаїі, па-, га-, похідні
від *с§Н, пов’язаного чергуванням зву-
ків з копьсь «кінець», копь «кін»; —
споріднене З ЛТС. СЇІІЄ5 (<*кІп!ІЄ5), сіпТ-
Ііез «боротися», дінд. капТпай «моло-
дий», гр. хаіубс «новий, молодий, сві-
жий», лат. ГЄ-СЄП5 «свіжий, молодий,
новий», ірл. сіпіт «випливаю, розпочи-
наюсь», сеі- «перший», гал. сіпіц-
«тс.»; зіставляється також (Зсйизїег-
5е\мс 1110—1111) з псл. с^сіо «чадо,
дитина». — Фасмер III 51; Преобр. II
(ост. вип.) 55. — Див. ще по. — Пор.
кін, кінець, чадо.
[початочки] (бот.) «гадючник шес-
типелюстковий, РіІірепНиІа йехареїаіа
ОіІіЬ. (Зрігаеа ПІірепНиіа Ь.)» Мак,
[почйночки] «тс.», [починочка] «гор-
лянка женевська, А]и§а §єпєуєп5І5 Ь.»
Мак; — пов’язане з початок «качан
кукурудзи» або починок «веретено з
намотаними на ньому нитками», що є
похідними від дієслова почати (почи-
нати)’ свою назву рослини одержали
у зв’язку з бульбистим корінням або
формою суцвіття, що можуть скидати-
ся на ці предмети (Нейштадт 326; Фед-
ченко—Флеров 800). — Див. ще по-
чати.
546
[почва] «грунт, земля» Нед; — болг.
м. почва «ґрунт»; — запозичення з ро-
сійської мови; р. почва «грунт, земля;
[шкіра на підошві]», ст. подилва «фун-
дамент» виникло з др. подвшьва «пі-
дошва», похідного від дієслова (поду-
шити-, позбавлене ґрунту пов’язання
(Младенов 500) з стсл. опаієь, пакьі. —
Фасмер III 347; Черньїх II 62—63;
Преобр. II 118; Мікі. ЕА¥ 118. — Див.
ще під2, шити.
почвара «страховище, привид; [ли-
чина Куз]», [почвар] «свавілля, зло-
чин» Нед, прочвара (заст.) «потвора;
[сновиддя; харциз Нед]», почварли-
вий, почварний; — бр. пачвара «по-
твора, бридка людина; страховище;
нелюд»; — очевидно, походить від п.
рос/\уага «потвора, бридка людина;
страховище; мара», яке виводиться як
давнє запозичення з ір. *раІі-уага-
(>скіфо-сарм. *расуага) «дракон, ле-
тючий злий дух», пов’язуваного з ір.
уага^па- «сокіл» (Трубачев Зтимоло-
гия 1965, 65—70); менш переконливе
пов’язування з п. ст. сг\уаггус «наслі-
дувати голос», словом нез’ясованої
етимології (Вгйскпег 82, 424), або з
заст. робота «потвора, страховище»,
яке зазнало табуїстичної деформації
(Масйек 2Г8ІРП 28, 160).
[почеревниця] «понос Нед; крива-
вий понос»; — очевидно, пов’язане з
черево (тут, мабуть, у значенні [«шлу-
нок»]); може бути зіставлене і з [чер-
вінка] «кривавий понос».
[почесна] «пам’ятка», [почесне] «час-
тування, пригощання» СУМ; — очевид-
но, запозичення з польської мови; п.
[росг^зпа] «частування», [росг^зпе]
«тс.» походять від ст. росг^зіпу «доб-
росердний», що виникло з ст. росгезї-
пу «тс.» (під впливом С2§5С «частина»),
утвореного за допомогою префікса ро-
«по-» від сгезс «честь», якому відпові-
дає укр. честь. — IV 323, 324. —
Див. ще по, честь.
почет, почитати, почитувати,
почтйвий, почтйти, поштивий —
див. читати.
почечуй
пошесть
почечуй (заст.) «геморой», поче-
чуя «тс.», [почечуйний] (бот.) «гірчак
перцевий, Роїу^опит йусігорірег Б.»
Мак; — запозичення з російської мо-
ви; р. почечуй «геморой» остаточно
встановленої етимології не має; виво-
диться з гіпотетичного *почесуй як по-
хідного від чесать «чесати» (Горяев
278; Вегп. І 152) або з *потечуй як
похідного від течь «текти» (Соболев-
ский РФВ 66, 347); назва рослини зу-
мовлена застосуванням її як засобу
проти гемороїдальних кровотеч (Нейш-
тадт 213—214). — Фасмер III 347;
Преобр. II 118; Шамота 70.
почйти, почивати, [почивало]
«ліжко» Чопей, почивальня «спальня;
[вид карети або коляски Бі]», випо-
чивати Куз, випочйнок Куз, відпочи-
ти, відпічнути, відпочивальня, [вї<3-
почйвок] «відпочинок», [відпочйн], від-
починок, [відпочйння] «тс.», опочи-
вальня, [опочйвок] Ж, опочинок, [о<3-
почйн] Ж, перепочйти, перепочинок
«короткий відпочинок; [місце відпочин-
ку Нед]», [припочйвок] «відпочинок»,
[припочйнок] «тс.» Нед, спочйти, спо-
чивати, спочив «відпочинок», спочи-
вальня, [спочйвище] «місце відпочин-
ку», спочивок, спочин, спочинок, [су-
почйти] «відпочити» Нед, [супочйвок]
«відпочинок», [супочйнок] «тс.»; — р.
почить, бр. спачьщь, др. почити, п.
росгу^ас, ч. осІросіпоіИІ, слц. одросі-
пйГ, вл. шоіросюшас, нл. іуоїросуіуаз,
полаб. рисаіуа (3 ос. одн.), болг. почй-
вам, м. почива, схв. почивати, слн.
росіуаїі, стел, почити, почивати; —-
псл. росііі, префіксальне утворення від
:ЬгсИі, пов’язане чергуванням голосних з
роко]ь «покій»; — споріднене з дінд. сі-
гай «доцгий, тривалий», лат. циіез «спо-
кій», цпіезсо «відпочиваю», ігапциіііиз
«спокійний, тихий», гот. Ігеііа «час;
дозвілля»; без достатніх підстав пов’я-
зується (Вгйскпег 424; К2 51, 227) з
прус, еї-зкїипз «посталий, воскреслий»,
еі-зкїзпап «воскресіння». — Фасмер III
347—348; Черньїх II 63; КЗСРЯ 359;
Масіїек Е8ЛС 409; Вегп. І 166; Гамк-
релидзе—Иванов 235; Тгаиітапп 124;
БЛіІепЬеск 91; Ріск III 117,— Пор.
ПОКІЙ.
[пбчіль] «стать» Нед; — псл. *ро-
сеіь (зб.), утворене за допомогою пре-
фікса ро- «по-» від *се1ь «рід», наявно-
го також у словах сеі^сіь «челядь» і се-
Іомекь «чоловік». — Див. ще по, че-
лядь, чоловік.
почіпки — див. чіпати.
[пбчка] «кісточка (у фруктах); нир-
ка» Нед, [пбчки] «кишки, нутрощі»
Нед, [пбшка] «нирка» ДзАтл І, [бочка]
«тс.» Куриленко, [почкуватий] «нирку-
ватий, ниркоподібний» Куз; — р. пбч-
ка «брунька; нирка», бр. пбчка «брунь-
ка», п. [реска] «кісточка (у фруктах)»,
ч. реска, слн. реска «тс.», цсл. ггьшть-
ка «дрібна монета»; — псл. *рьї)ька,
похідне від *рьі-]а; — споріднене, оче-
видно, з лит. райїаз «яйце»; первісне
значення мало б бути «яєчко (анат.)»;
менш переконливі пов’язання з лтс.
рикиїз «китиця» (Вй^а ПП І 333), з п.
р^сгек «брунька» або з р. пукать
(Преобр. II 118), чкать «тикати; [роз-
пукуватися (про бруньки)]» (Мікі. Е\¥
38). — Фасмер III 348; Масіїек Е8ЛС
440—441; Маігепаиег БГ 14, 414.
[почурукати] «поговорити, пороз-
мовляти»; — неясне; можливо, пов’я-
зане з крим.-тат. діал. *чору- «тлума-
чити (сни)»; пор. кирг. джоруу, тур.
уогтак «тс.», кар. йора «тлумачення».
[пошандгібити] «пощастити»; — не-
ясне; очевидно, як і [пошкапити(ся)]
«тс.», афективне утворення.
[пошелевкатися] «полізти, сипону-
ти, кинутися юрбою»; — очевидно,
афективне утворення, пов’язане з [иле-
левіти] «коливатися, рухатися» (див.).
[пбшениця] «нежить» ДзАтл II; —
очевидно, пов’язане з [пбшисть]
«тс.». — Див. ще пошесть.
пошесть «епідемія; поширене або
систематично повторюване явище; [за-
гальне лихо; чума Нед]», [пбшисть]
«нежить» ДзАтл II, [пбшість] «по-
шесть» Нед, [пбшерсть] «тс.», пошес-
ний', — р. [пошесть] «епідемія (здебіль-
18*
547
поширйстий
поштамт
шого стосовно худоби)», [пбшерсть]
«тс.», бр. пбіиасць «епідемія», др.
пошьсть «нашестя; напасть, лихо», п.
[розгезс] «загальна схильність до хво-
роби», схв. пошаст «заразна хвороба,
епідемія», слн. розазї «страховище, по-
твора», цсл. пошьстик «рух»; — псл.
розьзїь (< *розьсИь), пов’язане з діє-
прикметником ро-зьб-іь, похідним від
*5ьсПь «ішов». — Див. ще ішов, по,
шествувати. — Пор. нашестя, при-
шестя.
[поширйстий] «розташований по-
дібно до черепиці, ґонту» Нед; — оче-
видно, похідне утворення від [шир]
«ряд» (див.).
[пошкапити(ся)] «пощастити»; —
неясне; очевидно, як і [пошкандиба-
ти] «тс.», афективне утворення.
пбшлий «обмежений, банальний,
вульгарний», пошляк, пошлятина, по-
тліти, опошлити, опбшлювати, опо-
шляти, опошлити’, — бр. пбшльї
«вульгарний; банальний»; — запози-
чення з російської мови; р. пбшльш
«вульгарний; банальний» є результатом
семантичної видозміни ст. пбшльш «дав-
ній; звичайний», пов’язаного з шел
«ішов», якому відповідає укр. ішов. —
Фасмер III 349; КЗСРЯ 359; Преобр. II
119. — Див. ще ішов, по.
[пошмандигати] «побігти, поїхати,
гайнути»; — очевидно, префіксальне ут-
ворення від дещо видозміненого [шван-
дигати] «літати» (див.).
[пошнйпати] «обнюхати», [пошня-
пати] «зрозуміти; рознюхати» Нед,
[пошняпити] «затвердити, завчити від
когось, заторочити» Ме, [пошн’ипити]
«додуматися, прийняти постанову, зва-
житися на щось» О, [спошнєпити (ко-
му)]. «поступитися комусь, дозволити»
Нед, [ушнятить] «молоти одне й те
саме» До; — не зовсім ясне; очевидно,
виникло на основі нвн. зсйпйіїеіп «ню-
хати, обнюхувати», зсйпиррегп «тс.»,
пов’язаних з нн. гол. зпиГГеїп «обню-
х(ув)ати», похідним від гол. зпиї «нюх;
обнюхування», спорідненого з нвн.
зсйпиріеп «вдихати, втягати через ніз-
548
дрі» і, далі, з дінд. зпаїі «пливе», лат.
паїаге «плавати», ірл. зпиасі «річка»,
гр. уєсо «пливу»; не виключений зв’я-
зок зі [шнйпорити] «шастати, нишпо-
рити, шукати; тямити, розумітися на
чомусь». — Кіи^е—Міїгка 672, 673. —
Пор. наснїпити.
[пошпай] «свіжий сніг, пороша»; —
неясне; можливо, виникло з *поспай,
пов’язаного із сипати.
пошта, [пбчта], поштар «листоно-
ша; візник на пошті», [почтар] «тс.;
завідувач пошти» Нед, [поштарня]
«пошта» Чопей, [почтарство] «пошто-
ва справа» Нед, [почтилібн] «поштар»
Нед, [поштбвець] «поштовий службо-
вець» Куз, [поштовик] «тс.» Куз, [по-
штівнйчий] «поштовий» Нед, пошта-
рювати- — р. пбчта, бр. м. пошта,
п. росгїа, ст. розгїа, ч. розїа, [росїа],
слц. розїа, вл. розі, нл. розі, болг.
пбща, схв. пошта, слн. рбзїа; — оче-
видно, через польське посередництво
запозичено з італійської мови; іт. розїа
«пошта» походить від слат. розїа «тс.»,
букв, «місце для пересилання гінців
або листів», яке виникло з лат. (тап-
зіб) розйа «установлене (місце перепо-
чинку)» (там міняли коней), пов’язано-
го з дієсловом ропо «кладу; ставлю; ус-
тановлюю». — СІС2 674; Коваль 157;
Акуленко 134; Фасмер—Трубачев III
348—349; Черньїх II 63; Маргарин ВЯ
1959/2, 117—118; Ізасепко СзІВиз 4,
231—235; 81. \ууг. оЬсусй 583; НоІиЬ—
Буег 387; РЧДБЕ 496; Вуіаклща 755;
КІеіп 1223. — Див. ще позйція.
поштамт «установа, яка обслуговує
населення різними видами зв’язку»; —
р. почтамт, бр. паштамт, п. заст.
росгіатї, розїатї; — запозичене, оче-
видно, за посередництвом російської
або польської мови з німецької; н.
Розїатї «поштамт» (в українській мові
слово змінило свою форму відповідно
до пошта) е складним утворенням з
іменників Розі «пошта» й Атї «посада;
установа» (< двн. атрайДі) < пгерм.
*атЬайї]а), слова, очевидно, давньо-
кельтського походження; пор. дкельт.
поштармак
прабісь
(гал.) атЬасіі «слуги» (букв, «ті, що
рухаються навколо (пана)»), яке скла-
дається з префікса атЬ(-), споріднено-
го з нвн. ит «навколо, об», дінд. аЬІіі
«тс.», псл. оЬ-, укр. об-, і дієприслівни-
кового -асіі, спорідненого з двн. аііза
«вісь», лат. ахіз «тс.», псл. озь, укр.
вісь. — СІС2 674; Фасмер III 349; Чер-
ньїх II 63; Кіп^е—Мйгка 5, 20, 802. —
Див. ще вісь, о*, пошта.
поштармак — див. баштармак.
[пошурудурити] «пошарити; поло-
скотати; погладити Нед; попустувати,
подуріти Пі»; — очевидно, результат
контамінації дієслів [шурубурити] «ко-
лобродити, бешкетувати, пустувати» і
дуріти «пустувати» з доданням префі-
кса мо-; семантична видозміна зумов-
лена, очевидно, впливом дієслова шу-
рувати «терти, чистити». — Див. ще
дур, по, шурубурити.
[пбщик] «найменший залишок; слід
(?)» Нед; — не цілком ясне; можливо,
пов’язане з п. [згсгука] «щіпка, крихта»,
згсгук «молода травка навесні, яку щи-
пає худоба» (букв, «те, що щипають»),
похідними від згсгукас, згсгкпдс «щи-
пати, щипнути», що виникло внаслідок
вторинної вставки -к- з первісного
згс2пдс (<*5сьрп9Іі) «щипнути». —
Вгііскпег 545—546. — Див. ще по,
прищикнути, щипати.
[пояня] «добре доглянута худоба»
Нед; — неясне.
пояс, [поясйна] «пояс», пояснйця
«поперек, крижі; [вид писанки]», поя-
сок «смужка або виступ як прикраси;
[карниз у комині]», [пояща] (зменш.)
«пояс» Куз, [безпоясниця] «вид писан-
ки», запоясник «кинджал, [шабля Ж]»,
[запбяска] «запаска» Ж, опоясати,
перепоясати, [підпоясниця] «вид пи-
санки», [підпоясбк] «малий пояс» Куз,
[підпбїсок] «тс.» Нед, [підпоясати]
«підперезати», [попбясник] «жіночий
верхній одяг; коротка куртка в гуцулів»
Нед, [попоясниця] «подовжена знизу
жіноча сорочка» Нед, [припоясати]
«підперезати» Куз, [розпоясати] «роз-
перезати» Нед; — р. бр. болг. пояс,
др. поясь, п. вл. нл. раз, ч. слц. слн.
раз, м. по/ас, схв. пд/ас, стсл. погаси;
— псл. ро]азь, похідне від ро]азаіі «опе-
різувати; оперезати», утвореного за до-
помогою префікса ро- «по-» від дієсло-
ва Дазаіі, спорідненого з лит. (йозіаз
«підперезаний», (йозіа «пояс», щозіі
«підперезати», лтс. (йозі «тс.», ]ибзіа
«пояс», ав. уазіа- «підперезаний», уай-
«пояс», гр. Сира «ремінь», £сОУГ] «пояс»,
СсоууОщ «підперізую», фйотбс; «підпере-
заний», алб. п^ез «підперізую». — Фас-
мер III 351; Черньїх II 64; Преобр. II
120; Масіїек Е8ЛС 435—436; Зккерт
81. АУогШ. 50; МйЬІ.—Епсіг. II 127;
Вагіїїоіотае 1291; Меуег ЕДУ 308. —
Див. ще по. — Пор. пас*.
[пояснйк] (бот.) «п’ядич звичай-
ний, Ьусоросііит сіауаіит Ь.» СУМ,
ВеНЗн, [поясники Нед, опоясник
ВеНЗн] «тс.»; — похідне утворення від
пояс, назва зумовлена довгими слан-
кими стеблами цієї рослини (Вісюлі-
на—Клоков 60; Нейштадт 60—61), що
нагадують пояси. — Див. ще пояс.
[пр] (вигук, яким кличуть овець) О,
[пр-пр-пр, пр-пр-на, пруцьки] «тс.» О,
[пруська] «тс.; (дит.) вівця» О; — п.
[рггз] (вигук, яким кличуть овець); —
очевидно, результат видозміни вигуку
бир-бир «тс.». — Див. ще бир*.
пра- «префікс із значенням первіс-
ності, давності (прабатьківщина, пра-
мова, праслов’янський) або прямої
спорідненості (прадід, правнук)»', —
р. бр. др. болг. м. схв. пра-, п. ч. слц.
вл. слн. рга-, стсл. прд-; — псл. рга-; —
пов’язане чергуванням голосних із
рго(-) «про(-)»; — споріднене з лит. ргб
«повз, мимо», прус. рга-(Ьиізказ) «віч-
ний», дінд. рга-(іаг) «рано, вранці», гр.
(гомер.) тгрсої, (атт.) тгрф «тс.», лат. ргб
«перед», двн. Гшо «рано», нвн. ГгйЬ
«тс.». — Фасмер III 351; Масіїек Е8ЛС
477; МйЬІ.—Епсіг. III 400; Таїсіє—
НоГт. II 364. — Пор. про.
[прабісь] (присл.) «у взутті без
шкарпеток або онуч» Нед, [прабос]
«тс.», [прабистий] «тісний (чобіт)»,
[прабісьний] «босий» тж, [прабусьць]
549
правда
правий
«на босу ногу» Корз, ст. прабошні «чо-
боти» Куз; — р. [напрббось] «босоніж»,
[напробос, напроббску] «тс.», др. пра-
бошни «потоптані черевики», п. [рггу-
Ьоз] «(про взуття) одягнене на босу
ногу», болг. [напребос] «тс.»; — по-
хідне утворення від прикметника босий
(< псл. Ьозь). — ГрицАВ 192; Віієуєіоу
НІ5І. рЬопоІ. 339; Львов Лексика ПВЛ
87—88; Филин Происх. яз. 576—577.
— Див.-ще босий.
правда, правдйзм, правдйст,
[правдбта] «праведність» Нед, [прав-
дешній] «справжній», правдивий, [пра-
жній] «справжній» Пі, [правдйти] «ви-
правдовувати», [правдувати] «бути за
правду; жити по правді», [правдива-
тися] «сперечатися» Нед, [вправді] Ж,
[вспражки] «насправді» Ж, вйправда-
ти, [доправди] «справді», [діправди]
«тс.», [доправдбвуватися] «домагати-
ся справедливості» Ж, [заправжній]
«справжній», [заправди] «справді», [зап-
равжки] «тс.», насправді, насправж-
ки, [навсправжки, навспражки, нав-
спражнє], [неправдувати] «жити не-
правдою», оправдати, справдити, [по-
праведний] «справедливий» Нед, [по-
правді] «справді», [справдіж] «перевір-
ка» Нед, справдешній, справдішній,
[справдний] «справжній» Нед, спра-
ведливий, [справедний] «справжній,
дійсний» Нед, справжній, справжні-
сінький, [спражний] «справжній» Нед,
[спражній] «тс.», справджувати, спра-
вдити, [справдовуватися] «доводити,
сперечаючись», справді, [управді]
«справді», усправедлйвити «виправда-
ти»; — р. болг. м. правда, бр. прауда,
др. правьда, п. вл. рга^На, ч. слц.
ргаусіа, нл. рзахссіа, схв. правда, слн.
ргаусіа, ст'сл. прдвьдд; — псл. ргауьсіа,
похідне від ргауь «правий, справедли-
вий». — Фасмер ІІГ352; КЗСРЯ 360. —
Див. ще правгій.
праведний, праведничий «належ-
ний праведникові», праведник', — р.
праведний, бр. праведни, др. приве-
дений, болг. (церк.) праведен, м. пра-
веден «справедливий; (церк.) правед-
ний», схв. праведан «тс.», слн. ргауе-
сіеп «чесний»; — очевидно, запозичен-
ня зі старослов’янської мови; стсл.
прдвьдьнщ «праведний, справедливий»
є похідним від іменника прдвьдд «пра-
вда», якому відповідає укр. правда
(див.).,
правйй «протилежний лівому; спра-
ведливий; прямий; [перпендикулярний]»,
[правесний] «законно спадковий; пра-
вомірний» Нед, правильний, правіж-
ний «стосовний до стягання податків
СУМ; той, що любить сперечатися
Куз», правний «законний; правовий»,
правничий «юридичний», [правовй-
тий] «законний» Нед, [правачка] «кім-
ната праворуч від сіней», [правеж]
«правління, керування, керівництво»
Нед, [правесник] «законний спадко-
ємець» Нед, праве'ць (мед.), [правйл-
ка] «просіка в лісі», [правйлля] «інст-
рументи», правило, правило «кермо;
частина шевської колодки; [частини
різних інструментів; колода в стіні гу-
цульської хати, не переривана вікнами
або дверима]», правильник (друк.) «ро-
бітник, що править набір», [правйльце]
«аршин у мулярів», [правина] «стяг-
нення, вимога», правитель, правиця
«права рука», правіж (іст.) «насильне
стягнення боргу», [правіжка] «позов»
Нед, [правіжник] «збирач податків»
Куз, правка, правлінець, правління,
правнйк «юрист», право, правовик,
правота, [правотар] «адвокат, довід-
ник з юриспруденції» Нед, [правбт-
ник] «той, хто любить судитися» Нед,
[правушник] «(у склярів) інструмент
для сколювання кромок», [правша]
«права рука» Нед, правити, прави-
тися «займатися (чимось), клопотати-
ся», правіти, правішати, [правота-
рити] «бути адвокатом» Нед, [пра-
вотйти] «домагатися (чогось) судом»,
правувати, [правуватися] «судитися»,
[правцювати] «прямо ставити; впоряд-
ковувати; триматися праворуч» Нед,
[правцем] «навпростець; скоцюрбив-
шись», безправ'я, вправа, вправка,
вправний, вправляти, вйправа «ви-
550
правий
праві
правлення; вирядження; похід; посаг»,
виправка, виправляй, відправа «цер-
ковна служба; [відповідь]», відправка,
відправник, відправити, заправа «при-
права (кул.), [називання ціни товару
при продажу; підготування] Ж», за-
правка «наливання пального в маши-
ну; приправа, підлива УРС, Ж», [за-
правки] «посуд з тріщинами після об-
палювання», заправник «той, що зали-
ває пальне; [заводій Ж]», заправити,
заправляти, направа «підбурювання;
лагодження; напрям» СУМ, Нед, [на-
правець] «напрям» Ж, [направок] «тс.»
Ж, [направе'ць] «праворуч, навпрос-
тець Кур», направити, направляти,
[навправець] «навпростець» Ж, [нав-
правці] «тс.» Ж, насправді, насправ-
жки, [неправесник] «нешлюбний син»
Ж, неправота, [недоправлений] «не-
зручний» ВеУг, [несправа] «неакурат-
ність, несправність», [несправка] «тс.»,
оправа, оправка, оправний, оправля-
ти, обезправити, переправа, пере-
правна, переправний, [пересправа]
«переговори» Нед, [підправа] «виправ-
лення; лагодження» Нед, підправка
«тс.» УРС, Нед, поправний, [поправ-
ний] «виправний» Куз, [поправа]
«справність; виправлення», поправка
«виправлення; видужання» УРС, Па,
[поправник] «реформатор» Нед, [по-
правунок] «поліпшення; коректура»
Нед, приправа, розправа, розправляй,
справа, [справйлля] «інструменти, за-
соби», [справник] «діяч, виконавець,
ініціатор» Куз, [справник] «довідник»
Куз, справунок, справний, справни-
чий, справити, справувати, справу-
ватися, [управнений] «уповноваже-
ний; компетентний» Нед, управляю-
чий, управа, управитель, управй-
тельила, управління, [управник] «уп-
равитель» Нед, [управнйитво] «керів-
ництво» Нед, [управство] «адміністра-
ція» Нед, [управильнйти] «врегулюва-
ти» Нед, управляти, управнйти, уп-
равнювати, управо’, — р. правьій
«правий; справедливий, правильний»,
бр. правьі «правий», др. правьіи «пря-
мий; правильний, справедливий», п.
ргатму «правий; (ст.) правильний, спра-
ведливий», ч. слц. ргауу «правий; справ-
жній, правильний», вл. ргахму «правий;
правильний, дійсний, справедливий»,
нл. рзатму «тс.», полаб. ргома (знах. в.
одн. жін. р.) «праву», болг. м. прав
«прямий; справедливий; справжній»,
схв. прав «прямий; справжній», слн.
ргауі «правий; прямий; правильний»,
стел, прашк «прямий; правильний, спра-
ведливий»; — псл. ргау-ь <*ргб-УО5, ут-
ворене, очевидно, від *ргб-, наявного в
префіксі рга- «пра-»; споріднене з лат.
рго-Ьиз «добрий, чесний», дінд. рга-
ЬЬйЬ «видатний (щодо сили й повно-
ти); той, що перевищує», дангл. йат
«сильний, діяльний, сміливий», дісл.
їгатг «той, що стоїть попереду; той,
що прагне вперед»; менш обґрунтоване
трактування ргагь (Масіїек Е8ЛС 391)
як результату контамінації *ргепть
«прямий» та :|‘огу(ьп'ь) «рівний»; непе-
реконливим є зіставлення (Ье\му РВгВ
32, 136) з лат. ргауиз «викривлений,
кривий, поганий». — Фасмер—Труба-
чев Дії 352; Гриц. 143—144; Масітек
Е8ЛС 481—482; НоІиЬ—Кор. 293;
Мартьшов Язьік 61—63; Ондруш Зти-
мология, 1984, 177; Мікі. ЕА¥ 264;
Меіііеі Еіисіез 363. — Див. ще пра-.
[правйчка] «незаймана дівчина»,
[правічка] Нед (з п.?); —- бр. правіч-
ка, п. ргахсісгка «тс.»; — похідне утво-
рення від правий’, первісне значення
«дівчина, що живе праведним жит-
тям». — Див. ще правий.
[праві] «майже Нед; саме, власне
ВеЛ», [праве] «майже»; — др. праві
«прямо; справедливо; твердо, незмін-
но», п. ргахміе «майже; (ст.) саме,
справді», ч. ргауе «саме; щойно; зви-
чайно, так», слц. ргауе «саме; щойно;
прямо», вл. рга\у]е «правильно; дійс-
но, справді», нл. рзатуіе «тс.», цсл.
прАв-Ь «прямо; мужньо»; — псл. рга-
уе, що є за походженням формою місц.
в. прикметника ргауь «правий». —
Дзендзелівський-УЗЛП 112. — Див.
ще правгій.
551
правокіст
праж
[правокіст] (бот.) «живокіст лікар-
ський, Зутрйуіит оґґісіпаїе Б.» Пі; —
складне утворення з основ дієслова
правити «виправляти, випрямляти» і
кість; назва зумовлена застосуванням
цієї рослини як лікувального засобу
при переломах кісток (Носаль 114). —
Див. ще кість, правйй.
правопис, заст. правописи, — р.
правописание, заст. правописи бр.
правапіс, п. заст. вл. ргашоріз, ч. слц.
ргауоріз, нл. рзадуоріз, болг. правопис,
м. правопис, схв. правопис, слн. рга-
уоріз; — складне утворення з основ
прикметника правйй «правильний» та
дієслова писати-, калька гр. бр&оура-
срісс «правопис», що складається з ос-
нов прикметника ор&бс; «прямий; пра-
вильний» та дієслова урасрш «пишу». —
Фасмер III 352. — Див. ще писати,
правйй. — Пор. орфографія.
православний (рел.), православ’ я,
православіе Куз, [православная] «пра-
вославний»; — р. православний, бр.
праваслауни, др. православьньш, п.
вл. ргадуозіадупу, ч. ргауозіаупу, слц.
ргауозіаупу, болг. православен, м. пра-
вославен, схв. православан, слн. рга-
уозіамеп; — запозичення з церковно-
слов’янської МОВИ; ЦСЛ. прАВОСЛАВЬНТа
«православний» утворене з основ прик-
метника прАВТ» «правильний, правий;
слушний, справедливий» та іменника
слава «слава» як калька гр. бр965о^ор
«православний (ортодоксальний, право-
вірний)», утвореного з основ бр&6<;
«правильний, правий» та 5б^а «слава,
віра». — Фасмер III 352; НоіиЬ—Буег
390. — Див. ще правйй, слава.
правосуддя, правову д, правосу-
дець «справедливий (правий) суддя»; —
р. правосудне, бр. правасудзе, др. пра-
восудне, слц. заст. ргауозйсііе, болг.
правосудне, м. правосудне, правосудст-
во, схв. правосуі)е, слн. ргауозбфе; —
запозичення з церковнослов’янської мо-
ви; цсл. ПрАВОСЖДИК утворене з основ
прикметника прдвь «правий, правиль-
ний, справедливий» та іменника сждт>
«суд». — Див. ще правйй, суд1.
552
[правторити] «запроторювати»; —
результат видозміни вихідного *протб-
рити, збереженого лише у формі пре-
фіксального запроторити (див.).
прагматйзм «визнання практично-
го значення основною суттю мислення,
ідей», прагматик, прагматика Куз,
прагматист, прагматичний-, — р.
прагматйзм, бр. прагматизм, п. рга£-
таіугт, ч. рга^тайзтиз, слц. рга^та-
їігтиз, вл. рга^таїігт, болг. прагма-
тйз-ьм, м. прагматйзам, схв. прагма-
тйзам, слн. рга^таіігет; — запози-
чення із західноєвропейських мов; н.
Рга^тай'зтиз, фр. ргадтаїізте, англ.
рга^таіізт утворені від гр. -ітрйуца
(род. в. іграуцссгоО «справа, дія», пов’я-
заного з іграоттсо «роблю, виконую». —
СІС2 674; Кораііпзкі 776; НоіиЬ—Буег
389; РЧДБЕ 496; ВДакли^а 755;
Оаигаі 580; КІеіп 1228; Ггізк II 516,
589—591. — Див. ще практика.
прагнути «сильно бажати, жадати»
СУМ, Нед, прагнення, [прагнущий]
«спраглий», [прагнючий] «жадібний»,
[прагнющий] «спраглий; той, що жа-
дає (щось мати)» Куз, [запрагатися]
«бажатися, хотітися», [спрагнутися]
«забажатися» Нед, спрага, спрагота,
спраглий, спраглйвий, спрагнений, ст.
прагнути (XVI ст.); — бр. прагнуць
«мати спрагу; жадати; прагнути»; —
очевидно, запозичення з польської мо-
ви; п. рга^пцс «прагнути, (заст.) мати
спрагу», як і ч. ргайпоиіі «сохнути,
знемагати від спраги; жадати», слц.
ргаЬпйі’, вл. ргаЬпус «тс.», пов’язане з
ргаіус «смажити, пекти», укр. пра-
жити-, первісне значення слова, оче-
видно, було «висихати від спеки; пек-
тися». — Вгйскпег 434; МасЬек Е83С
482. — Див. ще пражити.
[праж] (бот.) «цибуля порей, А1-
Ііит роггит Б.» Мак, [прас] «тс.»; —
р. [прас] «цибуля порей», др. празь,
праска, болг. м. праз, схв. прас, [гграз],
цсл. прдсь, прдзь «тс.»; — через цер-
ковнослов’янську мову запозичено з
грецької; гр. ттрасіоу «тс.» є словом
нез’ясованого походження; можливо,
пражець
празник
запозичене з шумерської або однієї з
мов Малої Азії. — Критенко Мовозн.
1973/2, 33; Фасмер III 354; Мікі. ЕАУ
261; Егізк II 589.
[пражець1] (бот.) «козельці лучні,
Тга^оро^оп ргаїепзіз Ь.» ВеНЗн, Мак,
[праживник ВеНЗн, пражівник Мак]
«тс.»; — очевидно, похідне утворення
від пражити «пекти»; назва зумовлена
гірким, пекучим смаком коренів росли-
ни, що застосовувались раніше з різ-
ними лікарськими цілями і для готу-
вання їжі. — Лік. рослини. Енц. дов.
206. — Див. ще пражити.
[пражець2] (бот.) «льон-стрибу-
нець, Опит сгеріїапз (Воепп.) Оит.»
Мак; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. [ргаіес] «льон-стрибу-
нець», найвірогідніше, виникло з рг§хес
«тс.», пов’язаного з п. [р㧧п^с] «стриб-
нути», спорідненим з укр. пруг, пруж-
ний, а також прягти «запрягати»; на-
зва зумовлена властивістю цього льону
викидати насіння до того, як його збе,-
руть. — Вгйскпег 436; МасЬек Е84С
488. — Див. ще пруг, прягти1.
[пражйвка] (бот.) «(вид мухомора)
Атапііа ргосегиз» Нед; — не цілком
ясне; можливо, пов’язане з пражити
«пекти», оскільки одним із симптомів
отруєння грибами (зокрема й мухомо-
рами) є невтоленна спрага (Зерова 23).
[пражйна] «мотузка, сплетена з гі-
лок; жердина; міра площі» Нед, [пра-
жйне] «тс.» Нед, [пражанка] «мотуз-
ка, сплетена з гілок; жердина» Нед; —
р. [пряжина] «міра довжини»; —
запозичення зі східнороманських мов;
рум. молд. ргацпа «жердина, тичка;
міра довжини», виводиться від болг.
[тьржйна] «жердина», що відповідає
укр. пружина. — СДЕЛМ 340. —
Див. ще пруг.
пражити «смажити; [періщити
(про дощ) Ник]», пряжити «тс.; топи-
ти (молоко); дуже палити (про сон-
це)», прягти «тс.», [пражуха] «підсма-
жена галушка» Куз, [преженя] «яєш-
ня» Л, [проже'ло] «смажене сало (як
приправа); жир від смаженого сала»
ЛексПол, пряжанка «ряжанка», [пря-
женець] «пампушка» Пі, [пряжене] «мли-
нець, згорнутий трубкою» Нед, [пря-
женя] «яєшня (з борошном та моло-
ком)», пряжений СУМ, Г, [пражкбм]
«у підсмаженому вигляді» Нед, [під-
пражка] «приправа» О, [спрягнути]
«спражити» Нед; — р. [пряжить] «сма-
жити в маслі», бр. пражьщь «пряжи-
ти», др. пряжити «смажити; палити»,
п. ргаіус «смажити, підсмажувати; пе-
кти; обпалювати», ч. ргахіїі, слц. ргагіР
«тс.», вл. ргахіс «висушувати; підсма-
жувати, тушкувати», нл. рзахуз «сма-
жити, підсмажувати; обпалювати; су-
шити», болг. пража «смажу», пьржа
«тс.», схв. пражити «тріскотіти (про
постріли), вибухати (про звук); [сма-
жити, підсмажувати]», пржити «сма-
жити», слн. ргагіїі «підсмажувати, сма-
жити», цсл. пражити «смажити, під-
смажувати; підсушувати»; — псл. рга-
їїіі (вторинне ргахИі); — споріднене з
лит. зргаееїі «смажитися; тріщати (про
деревину)», зрга^іпїі «смажити», зргб£-
іі «вибухнути», лтс. зрга^ї «лопнути,
тріснути», норв. зргака «тріщати», дінд.
зріїйгіаїі «гарчить, гримить, вириваєть-
ся (назовні)», 5рНПг]аН (певна росли-
на), ав. зрагоуа- «пагін», гр. аотгарауос;
«пагін рослини; спаржа», осрарауєоцаї
«тріскочу, сичу»; менш переконливе з
фонетичного погляду пов’язання (Ма-
сіїек Е84С 482) з гр. сршую «смажу,
підсмажую; сушу». — Фасмер III 339;
Вгйскпег 434; Масіїек Е84С 482, 483;
8кок III 63; Варбот 22, 27; Тгаиітапп
276; К2 50, 67; Регззоп Веіїг. 868;
Маїгепаиег ЕР 13, 183. — Пор. праг-
нути.
[пражній] «марний»; — не зовсім
ясне; — можливо, походить від п. ст.
ргаіпу «порожній; позбавлений», збли-
женого з укр. [празний] «даремний,
марний»; може бути також результа-
том видозміни слова [празний] «мар-
ний» під впливом порожній. — Див.
ще празник.
празник «свято УРС; [храмовий
день Нед]», празникбве «святковий по-
553
праковсі
пранцйбер
дарунок», [празникдві] «гості з іншого
села в храмовий день» (Ме), [празний]
«марний; бездіяльний, ледачий Нед;
святковий», празникбвий «святковий;
пов’язаний із храмовим днем» Куз,
празнйчний «тс.» СУМ, Куз, празни-
кувати «святкувати; нічого не робити;
[гостювати на храмовому святі (Ме)]»,
празнувати «святкувати», [попразд-
ник] «перший день після свята» Нед,
[попразен, попразниця, попразнйче Г,
Нед] «тс.», [спразнйти] «провести день
по-святковому»; — р. праздник, бр.
[празьнік], др. праздьникь, п. [ргагб-
пік] «свято; храмовий день у православ-
ній церкві», [ргагпік, ргагпук] «тс.»,
болг. м. празник «свято», схв. праз-
нйк, слн. ргагпік «тс.»; — запозичення
зі старослов’янської мови; стсл. прлз-
дьникч» «свято» є похідним від прик-
метника прлздьігь «порожній» у слово-
сполученні прлздьнь дьнк «свято»,
букв, «порожній (тобто вільний від ро-
боти) день». — Фасмер III 353; Львов
Лексика ПВЛ 56. — Див. ще порож-
ній.
[праковсі] (мн.) «персні» Нед; —
неясне.
практика, практик, практикант,
практикантство, практикум, прак-
тицйзм, практичний, практикувати,
практикуватися, ст. практика «під-
ступи, (недобрі) заміри (1621); практи-
ка, мистецтво, ворожіння (1656)»; —
р. болг. м. практика, бр. практика,
п. ргакіука, ч. ргакзе, слц. ргах, вл.
ргакза, схв. пракса, практика, слн.
ргакза, ргакйка; — запозичено з грець-
кої мови через середньолатинську (слат.
ргасйса «практика»); гр. ттрсситімг] «прак-
тичне знання, уміння» виникло внаслі-
док скорочення словосполучення яра-
итіиг) єтсттгцл] «тс.», де ттраитіиц як
форма жін. р. від ттраитгибс «діяльний,
активний» пов’язане з дієсловом про-
стою «роблю, виконую», разом з теруц-
ці «вивожу на продаж, продаю», спорід-
неним з дірл. гепіт «продаю». — СІС2
675; Фасмер III 353; НйііІ-ДУогіЬ 15;
81. у/уг. оЬсусЬ 533; РЧДБЕ 580; Ву-
554
]акли]а 756; Оаихаі 581; Егізк II 516—
517, 589—591; КІеіп 1228. — Пор.
прагматйзм.
[праліска] (бот.) (у сполученні п.
синя) «печіночниця, Нерайса ігіїоЬа
ОіІіЬ. Мак; (п. біла) анемона, Апетопе
Б. ВеНЗн; сон-трава, РиїзаііІІа МіІІ.»,
[проліска] «печіночниця» Мак; — р.
[перелеска] «тс.», бр. пралеска «тс.;
анемона», [пралешка] «печіночниця»; —
очевидно, результат видозміни назви
[підлітки] «печіночниця», зближеної з
пролісок. — Див. ще підліщки.
[пралбташ] (бот.) «латаття біле,
Путріїаеа аІЬа Б.» Нед; — префіксаль-
не утворення від [лотам] «калюжниця
болотна, СаИЬа раїизігіз Б.»; перене-
сення назви зумовлене подібністю фор-
ми листя обох рослин. — Див. ще ла-
таття, пра-.
[прам] «пором» Пі; — запозичення
з чеської або словацької мови; ч. слц.
ргагп «тс.» є прямим відповідником
укр. пором. — Масіїек Е83С 479. —
Див. ще пором.
[прамено] «волокно, нитка», [пра-
менистий] «волокнистий, багатий на
волокно» ВеЛ; — очевидно, запози-
чення з чеської або словацької мови; ч.
ргатеп «джерело; пасмо (волосся)»,
слц. ргатеп «джерело; щось подібне до
води, яка б’є з джерела (пасмо волос-
ся, волокна і под.)», як і м. прамен
«пасмо (волосся); смуга (світла), про-
мінь», схв. прамен «пасмо; кучер (во-
лосся)», слн. ргатеп «жмут, пасмо»,
цсл. прлмєнь «нитка», відповідає укр.
промінь (див.).
[прандйчити] «базікати, говорити
нісенітниці» Досл. і мат. IV; — запози-
чення з польської мови; п. [ргапбусгус]
«тс.» пов’язане з.їгапі «хитра людина;
[жартун]; ст. мандрівний комедіант і
співак», їгапіу «нісенітниці, дурниці,
викрут(ас)и»; пор. п. їгапіоу/ас «хитру-
вати; жартувати, говорити дотепи». —
Див. ще франт.
[пранцйбер] (заст.) «чисте срібло,
вижга» Бі, Пі, [пранщибер] «тс.» Пі,
ст. францібер'ь (XVIII ст.); — очевид-
пранці
прас
но, запозичення з німецької мови; мо-
жливо, походить від нвн, ГгапгзіІЬег
«(букв.) французьке срібло», що скла-
дається з основ слів Ггапге «француз»
та ЗіІЬег «срібло», спорідненого з лит.
зісіаЬгаз, лтс. зісігаЬз, псл. зьгеЬго «тс.»,
укр. срібло. — Див. ще срібло,
француз.
пранці (мн.) «сифіліс», пранець,
[франца О, франци О, франця Шейк]
«тс.», пранцюватий «заражений сифілі-
сом; мерзенний», [францюватий[ «вене-
ричний» Нед, [працюватіти[ «хворіти
на сифіліс, покриватися сифілітичними
виразками, висипкою», [опранцюваті-
ти] «покритися пранцями; остогидну-
ти», ст. франца «сифіліс» (1627 р.); —
р. [пранцьі] «золотушна висипка, коро-
ста», бр. пранци «пранці, сифіліс»,
[франци] «тс.»; — запозичення з поль-
ської мови; п. Ігапса (мн. Ггапсе) «сифі-
ліс, пранці» походить від нвн. Ггапгеп,
Егапгозеп «сифіліс, пранці», що виник-
ло, очевидно, внаслідок скорочення пер-
вісного Ргапг(о5)епкгапкЬеіІ «тс.», букв,
«французька хвороба»; пор. р. заст.
французская болезнь «тс.»; виникнен-
ня такої назви пояснюється, очевидно,
тим, що відповідна хвороба поширюва-
лася в Центральній і Східній Європі
найбільшою мірою з Франції, де її по-
яву пов’язують з відкриттям іспанцями
Америки, звідки хворобу було завезено
й поширено в Європі (насамперед в
Іспанії й сусідній Франції). — Огієнко
РМ 1938, 41; Фасмер III 353; Вгйскпег
127. — Див. ще франк, француз.
[прапірка] «роговий відросток по-
заду над ратицями тварин; плавальна
перетинка між пальцями птахів», [пра-
порщичка] «роговий відросток позаду
над ратицями тварин»; — очевидно,
префіксальне утворення від перо (див.).
прапор «знамено СУМ, Нед; [ко-
рогва ВеУг]», [прапір] «прапор», [про-
пір] «тс.» Нед, [праперек] «прапо-
рець», [праперок, прапірка Нед] «тс.»,
прапорець «малий прапор СУМ, Нед;
вимпел Куз», ст. прапорець (XVI ст.); —
р. заст. прапор, др. прапора «прапор;
дзвіночок»; — запозичення з церковно-
слов’янської мови; цсл. прлпорта «пра-
пор; дзвоник» відповідає др. поропор-ь
«прапор», п. ст. ргорог, ч. ргарог, [рга-
рог] «тс.», слц. ргарог «батальйон;
(заст.) прапор», м. прапорец «дзвіно-
чок», схв. прапорац «тс.», слн. ргарог і
разом з ними зводиться до псл. *рог-
рогь, редуплікованого утворення, по-
в’язаного чергуванням голосних з *рег-
Н «літати, рухатися», рего «перо»,
*рог-пть «паром»; пов’язання з гр.
люрсрорсс «пурпурна тканина» (ЗсНгасіег
КеаІІехікоп І 278) помилкове. — Фас-
мер III 35,3—354; Вгйскпег 438; Ма-
сіїек Е8ЛС 479; Варбот Зтимология
1965, 133. — Див. ще перо, перти1,
пором.
прапорщик (військове звання)
СУМ, Нед; — р. болг. прапорщик, бр.
прапаршчьік, п. ргарогзгсгук, ч. рга-
рогсік, слц. ргарогсік, слн. ргарогзсак
«тс.»; — запозичення з російської мо-
ви; р. прапорщик «тс.» є похідним від
заст. прапор «прапор»; могло бути по-
в’язане з цсл. прдпорцінкт, «прапороно-
сець» або було утворене під впливом
нвн. РаІтпегісН «прапорщик» (від Раїїпе
«прапор»). — Фасмер III 354; КЗСРЯ
361. — Див. ще прапор.
[прас1] «праска», [праса] «тс.» Нед,
[прасйло] (збільш.) «праска» Куз, прас-
ка, [прасок] «праска», [фрас] «тс.»,
[фрашйло] «велика праска» Куз, прасу-
вальник, прасувальня «місце, де пра-
сують» Куз, прасувальний, прасува-
ти, ст. прась «праска» (XVIII ст.); —
р. [прасбвка] «дерев’яний брусок, на
якому шевці прасують», бр. прас «пра-
ска»; — запозичення з польської мови;
п. [ргаза] «праска», [ргазка] «тс.», рга-
зоїмас «прасувати» зводяться до фр.
ргеззе «прес» через нвн. Ргеззе «тс.»,
ргеззеп «стискати, пресувати» з пізні-
шим осмисленням «прасувати»; форма
[фрас] виникла, очевидно, внаслідок гі-
перичного відштовхування від звичай-
ного в українських говірках переходу
іншомовного І (ф) у п. — КісЬЬагсії 91;
Шелудько 43. —Див. ще праса.
555
прас
прати
[прас2] «прочухан», [прасок] «тс.»
Нед; — очевидно, результат семантич-
ної видозміни [прас] «праска»; пор. р.
утюжить «бити, лупцювати», утворе-
не від утюг «праска». — Див. ще
прас1.
[праса] «прес» Нед, [прас] «тс.»,
праска] «пресувальна машина» Куз,
прасківнйк] «пресувальник» Куз, [пра-
сувальник] «тс.» Куз, [праскувальня]
«гніт, давило» Куз, [праскувати[ «пре-
сувати, вальцювати» Куз, прасувати
«пресувати» Нед, ст. праса «прес, ле-
щата, гніт (1621); друкарський верстат
(XVIII ст.)»; — р. [праса] «виноградне
давило, гніт», бр. ст. праса «тс.»; —
запозичення з польської мови; п. ргаза
«прес; друкарський верстат; преса,
друк», як і вл. ргаза «прес; друкарсь-
кий верстат», нл. ргаза «прес», рг]аза
«прес; гніт; лещата», через нвн. Ргеззе
зводиться до фр. ргеззе «тс.», пов’яза-
ного з дієсловом ргеззег «тиснути, да-
вити». — Бульїка 257; 81. \муг. оЬсусЬ
596; Кіи^е—Міігка 564. — Див. ще
прес. — Пор. преса.
прасер — див. прбсерен.
[праск] «світанок» О; — видозмі-
нене запозичення з польської мови
(п. Ьггазк «світанок, зоря; блиск, від-
блиск»), — Див. ще бряск.
[праскати] «тріщати, хрустіти»
Нед, [праснути] «жбурнути, сильно
вдарити» Куз, [праск] «тріск» Куз,
ВеЗн, [праск] (вигук, що передає звук
пострілу);. — р. [праск] «тріск, ляскан-
ня батога», п. вл. ргазкас «тріскати,
ляскати», ч. ргазкаіі, слц. ргазкаГ, нл.
ргазказ «тс.», болг. праскам «ударяю
(сильно), тріскаю», м. прасне «лопне,
трісне; лясне», праскав «гримучий,
тріскучий, ляскаючий», прасок «тріск;
гуркіт»,' схв. праскати «тріщати; гри-
міти, гуркотіти», слн. .ргазкеіаїі «тріща-
ти» (напр., про вогонь), цсл. прлсклви-
цл «шум переслідуваного війська»; —
псл. ргазкаіі, очевидно, звуконасліду-
вального походження, можливо, спорі-
днене з лтс. ргакзкеї «тріщати»; пов’я-
зання (Масіїек Е83С 480) з лит. зрга-
556
£ЄЇІ «тріщати», лтс. зрга^і «тріскати-
ся», нвн. зргіп^еп «тс.» менш перекон-
ливе. — Фасмер III 354.
прасол «оптовий скупник худоби,
сільськогосподарської сировини та ін.
для перепродажу з метою заробітку;
[дрібний торговець (переважно в’яле-
ною рибою й сіллю)]», [прасіл] «дріб-
ний торговець» Нед, [прасоленко] «син
прасола» Бі, [прасолйха] «дружина
прасола» Бі, [прасолівна] «дочка пра-
сола» Бі, прасбльспгво «прасолування»
СУМ, Нед, прасолувати', — р. пра-
сол, бр. прасол, др. прасол-ь «прода-
вець; торговець м'ясом», п. ст. ргазої,
ргазбї «торговець сіллю», цсл. прлсод’ь
«дрібний торговець», прлсолити «торгу-
вати»; — псл. ргазоіь «торговець, який
заготовляє, засолює рибу і м’ясо», ут-
ворене за допомогою префікса рга-
«пра-» від зоїь «сіль», зоїіїі «солити»;
викликають сумнів пов’язання з р.
просить «просити» (тобто запрошува-
ти купувати свій товар) (Соболевский
РФВ 65, 413), з гр. ттратозр, ттратрр
«продавець» (Маігепаиег 405; Преобр.
II 122); з гот. за1]'ап «продавати» (Яог-
дмасіоАУзкі МРК4 II 354). — Фасмер III
354—355; Горяев 279; Желтов ФЗ
1876, 6, 33—34; Мікі. ЕУ/ 314. — Див.
ще пра-, сіль.
прати «мити (одяг, білизну); пері-
щити (про дощ); [бити, лупцювати]»,
[прачити] «бити праником білизну, по-
лотно», [прачувати] «тс.», [прайник]
«праник», [прало] «місце на річці, де пе-
руть білизну», праля, пральник «той,
що пере; [праник]», пральня, праник
СУМ, Нед, [праничбк] (зоол.) «пуголо-
вок» ВеБ, пранка «прання; [випрана
чиста сорочка Нед]», [праннйк] «пра-
ник» Нед, Куз, [пратва] «місце на річ-
ці, де перуть білизну», праття «пран-
ня», прач «праник;, [пуголовок ЛексПол;
нитка з грубої вовни Л]», [прачик] «пу-
головок», прачка «праля; [дошка, на
якій перуть білизну; прилад для пран-
ня білизни на подвір’ї Л]», [прачкар]
«той, що пере» Нед, [прачкарня] «праль-
ня», [прачківня] «тс.» Нед, [прачкун]
праушник
прашувати
«помічник пралі», [прачна] «місце на
річці, де перуть білизну» Л, пральний,
[невипранець] «брудна людина, замазу-
ра» Ж, [перепйранка] «зношена сороч-
ка, яку надягають, поки переться ін-
ша» УРС, Нед, [перепіранка] «сороч-
ка, що порвалася від прання», [підпра-
нйче] «частина білизни, яка кладеться
за один раз під праник» Нед; — р.
[прать] «тиснути, давити, витискати;
прати, бити праником», бр. праць «би-
ти праником (білизну); бити», др. пьра-
ти «прати», п. ргас «прати; бити», ч.
ргаїі, слц. ргаГ «тс.», вл. ргас «бити»,
нл. ргаз «бити; прати», полаб. реге «пе-
ре», болг. пера «перу», м. пере «пере,
миє», схв. прати «мити; прати; (пе-
рен.) виправдовувати», слн. ргаїі «ми-
ти, прати», цсл. пьрлти «бити прани-
ком (білизну), прати»; — псл. рьгаїі
«бити; бити праником (білизну)», по-
в’язане чергуванням голосних з *регїі
«відбивати»; — споріднене з лит. регіі
«бити, хльоскати лазневим віником»,
лтс. регі «тс.», вірм. Ьагкапет «б’ю». —
Фасмер III 355; Черньїх II 64; Шанский
ЗИРЯ III 70; МасЬек Е84С 481;
Вгйскпег - 434; Тгаиітапп 215; Бідеп
Агт. 81. 86; Бап^ БГ 43, 229. — Див.
ще перти3.
[праушник] «буравчик для просверд-
лювання в люльці отвору, в який вклада-
ється цибух»; — очевидно, пов’язане з
р. [проух] «дірка, в яку щось уставля-
ють, просувають», [проушйть] «зробити
дірку, отвір», утвореними за допомогою
префікса про- «про-» від іменника ухо
«вухо». — Див. ще вухо, про.
прах «порох, пил; щось нецінне,
минуще; тіло померлої людини», пра-
хом (у виразі іти п. «пропадати, гину-
ти»), [праховенький] «поношений, бла-
генький» Нед, [напрах] «цілком, до
решти, ущент» Ж, ВеБ; — р. бр. прах
«прах», др. прах'ь «тс.»; — запозичен-
ня зі старослов’янської мови; стсл.
прахта «тс.; порох», як і ч. слц. ргасН
«пил; порох; рештки, попіл», болг.
прах, м. прав, схв. прах, слн. ргаЬ
«тс.», відповідає укр. порох. — Фас-
мер III 355; Булаховський Вибр. пр. III
438. — Див. ще порох.
[прахвбст] «підлабузник, мерзот-
ник, негідник» Нед, Ме; — бр. пра-
хвбст «мерзотник, шахрай»; — запо-
зичення з російської мови; р. про-
хвбст «мерзотник, шахрай; (заст.) дрі-
бний чиновник» виникло з ст. про-
фбс(с) «наглядач заарештованих сол-
датів; полковий кат» унаслідок народ-
но-етимологічного зближення з хвост
«хвіст». — Фасмер III 385. — Див. ще
профбс.
праця «робота, труд; [хатнє майно,
надбання Ме]», працівнйк, [працю-
вальник] «трудівник, працівник», [пра-
цюнок] «твір, витвір» Нед, [працевйй]
«пов’язаний з працею», [працівнйй]
«працьовитий; утомлений працею» Нед,
[працівнйчий] «пов’язаний з працею»
Куз, працьовитий, [працьовний] «пра-
цьовитий» ВеУг, працювати', — р.
[праца] «праця, робота, заняття», бр.
праца «праця», слц. ргаса «тс.», вл.
ргбса «труднощі, напруження, зусил-
ля», нл. ргоса «тс.; лихо; пологові пе-
рейми»; — запозичення з польської мо-
ви; п. ргаса «праця», ст. ргоса, похо-
дить від ч. ргасе (< *ргаса), що зводи-
ться до псл. діал. *рогі]а, пов’язаного
з *рогіііі «посилати» (звідки розвину-
лися болг. пратя «посилаю», м. пра-
ка «посилає», схв. пратити «посила-
ти»), яке не має паралелей в інших ін-
доєвропейських мовах; щодо семанти-
ки пор. схв. посао «справа, робота» з
і|:роз'ьІ'ь, пов’язаним з *ро8"ь1аіі «по-
слати»; менш, переконливе виведення
(МасЬек Е84С 477—478) псл. *рогі]а
з *іогр]а, похідного від *іьгреїі «терпі-
ти»; сумнівне пов’язання з праща
(НоІиЬ—Кор. 290), як і виведення від
іє. ;,:рег- «летіти» (БеЬг-ЗрІау/ігізкі Ма-
зе гес 23, 276). — Фасмер—Трубачев
355—356; Вгйскпег 434; ЗсЬизіег-
8е\мс 1157—1158; Младенов 504;
8кок III 25—26; Куркина Зтимология
1975, 20.
[прашувати] «полоти, сапати», [пра-
шовйння] «поління, сапання», [пра-
557
праща
пребенда
шдвка] «тс.» Дз, Мо; — р. (бессараб.)
[прашевать] (кукурузу) «підгортати
(кукурудзу)»; — запозичення зі східно-
романських мов; молд. рум. ргааі «по-
лоти, прополювати, проорювати; сапа-
ти» є словами південнослов’янського
походження; пор. болг. прсіша «поро-
шу; [скопую, розпушую землю (біля
кукурудзи тощо)]», схв. прошити «по-
рошити; розпушувати; обкопувати (ви-
ноградник)», що походять відповідно
від болг. -прах «порох, пил», схв. прах
«тс.», яким відповідає укр. порох. —
Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 70;
ЗсЬеІибко 141; УгаЬіе Яогпапозіауіса
14, 167; СДЕЛМ 340; ОЕКМ 652. —
Див. ще порох. — Пор. прах.
праща (іст.) «старовинна ручна
зброя для метання каменя», пращник
«озброєний пращею», [пращовйк] «тс.»
Нед; — р. праща «праща», бр. праш-
ча «тс.», др. праща «порок (стінобитне
знаряддя); вал, частокіл, огорожа; пра-
ща», п. ргоса «праща», болг. прашка,
пращка, [праща, пращова] «тс.», м.
прака «праща; рогатка», схв. пра'На,
праНка «тс.», слн. ргаса «праща»; —
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. прлштл «праща» зводиться до
псл. :|!рог-ііа, пов’язаного, очевидно, з
*рьгаіі «бити». — Фасмер III 356; Мла-
денов 504. — Див. ще прати. — Пор.
пороки.
пращур «далекий предок; [батько
прадіда]», прапращур-, — р. пращур
«пращур», бр. прашчур «тс.», др. пра-
щура «прапрадід; праправнук», пращюр-ь
«тс.», п. ргазгсгиг «пращур», ст. рга-
5кигг§ «праправнук», стсл. прдштоурт»
«тс.»; — псл. *ргазк(])иг'ь «прапра-
дід», пов’язане, очевидно, зі зуекгь
«свекор»; — споріднене з лит. ргакй-
ге]аз . «родоначальник»; іє. *(з)кеиг-,
*(з)киг-; помилкове пов’язання з р.
укр. шурин «брат жінки», укр. шуряк
«тс.» (Младенов 696; Горяев 427), з р.
чур (меня) «цур (мене)» (Никольский
ФЗ 1891, 4—5, 11; Желтов ФЗ, 1876,
4, 37), з п. згсгигу «худий», згсгиг
«щур, пацюк» (Вгйскпег 545). — Фас-
558
мер—Трубачев III 356; Вегпекег ІР 10,
155; Мікі. ЕАУ 344. — Див. ще пра-,
свекор.
пре- (префікс, що має підсилюваль-
не значення в словах типу превели-
кий, пребагато, [предокучити] «надо-
кучити»); — р. пре-, др. прі,-, пре-\ —
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. пр'і-, як і болг. м. схв. пре-, п.
ргге-, ч. вл. рге-, слц. слн. рге-, нл. рзе-
«тс.», відповідає укр. пере-. — Фасмер
III 356—357. — Див. ще пере-.
преамбула «вступна частина (до-
кумента, акта, статті)»; — р. м. преам-
була, бр. прзамбула, п. слц. ргеатЬп-
Іа, ч. ргеатЬиІе, вл. ргеатЬІа, болг.
преамбюл, схв. преамбул, преамбула,
слн. ргеатЬиІа; — очевидно, запози-
чення з французької мови; фр. ргеатЬиІе
«преамбула; вступ, передмова» похо-
дить від пізньолат. ргаеатЬиІиз «вступ,
передмова», букв, «той, що йде попе-
реду», утвореного з ргае «попереду,
вперед; перед», спорідненого з гр.
ттссрссі «при, уздовж, проти», гот. Гайга
«перед», дангл. Іоге, двн. днн. їога, нвн.
уог «тс.», псл. ргі «при», укр. при, та
дієслова атЬиІо, -аге «ходжу, іду; ру-
хаюся, пересуваюся». — СІС2 675;
ССРЛЯ 11, 66; Кораііпзкі 777; НоіиЬ—
Еуег 391; РЧДБЕ 581; Ву]акли]а 756;
Оаигаї 581; \¥аИе—Ноїт. І 38. —
Див. ще амбулаторія, при.
пребенда «плата духовним особам
у католиків; володіння церков та мона-
стирів; [парафія Куз]», [пребендар]
«священик, що має парафію»; — р.
болг. пребенда «пребенда», п. ч. слц.
ргеЬепба, схв. пребенда «тс.», слн.
ргеЬепба; — запозичено із середньола-
тинської мови, можливо, через польсь-
ку; слат. ргаеЬепба «пребенда, парафія;
прибуток з церковного майна» похо-
дить від лат. ргаеЬео «даю, постачаю»,
що виникло з давнішого ргаейіЬео «тс.»,
утвореного за допомогою префікса ргае-
«попереду, перед» від дієслова ЬаЬео
«тримаю, маю», спорідненого з дірл.
^аіЬігп «беру, хапаю, тримаю», лит. ка-
бала «оберемок», гот. £іЬап «давати»,
превалювати
предикат
двн. £еЬап, нвн. £еЬеп «тс.». — СІС
1951, 522; Кораіігізкі 777; НоІиЬ—Еуег
391; РЧДБЕ 581; Ву]акли]а 759; Оаи-
гаї 581; Таїсіє—Ноїт. І 630—631. —
Див. ще преамбула.
превалювати «переважати, доміну-
вати»; — р. превалйровать, бр. прз-
валіраваць «тс.», п. ргелуаіепфа «пере-
вага», ч. ргеуаіоуаїі «превалювати»,
слц. ргеуаіепсіа «перевага», болг. пре-
валйрам «превалюю», схв. превалира-
ти «превалювати», слн. ргеуаіепса «пе-
ревага»; — запозичення з латинської
мови; лат. ргаеуаіеге «бути дуже силь-
ним, міцним; переважати» утворене за
допомогою префікса ргае- «перед-» від
дієслова уаіеге «бути сильним, міцним,
здоровим; переважати». — СІС2 675;
ССРЛЯ 11, 70; РЧДБЕ 581; Ву(аклща
756; Оаигаї 586, 739; ДУаІбе—Ноїт. II
727—728. — Див. ще Валентйн, пре-
амбула.
превентивний «запобіжний»; — р.
превентйвньш, бр. прзвентьіуньї, п.
ргеу/епсу]пу, ч. ргеуепспі, ргеуепїіупі,
слц. ргеуепіїупу, ргеуепспу, вл. рге-
Ауепїідупу, болг. превантйвен, м. пре-
вентйвен, схв. превентйван, слн. рге-
уєпіїуєп; — запозичено з французької
мови; фр. ргеуепіії «тс.» походить від
лат. ргаеуепіиз «попереджений», пов’я-
заного з ргаеуепіо «випереджаю; попе-
реджую», утвореним за допомогою пре-
фікса ргае- «перед-» від дієслова уєпіо
«приходжу, прибуваю», спорідненого з
гр. Раіуо: «іду», дінд. ^атаїі «іде», гот.
цігпап «приходити», двн. циетап, ко-
тап, нвн. коттеп «тс.». — СІС2 675;
Кораіігізкі 782—783; НоІиЬ—Буег 393;
РЧДБЕ 581; Вуіаклща 757; Пай гаї
586; \¥аИе—Ноїт. II 747—749. —
Див. ще преамбула.
[превіте] «похоронний обряд біля
мерця» Ко; — неясне.
превосходйтельство, превосходй-
тельний; — бр. правасхадзіцельст-
ва; — запозичення з російської мови;
р. превосходйтельство утворено від
дієслова превосходйть «перевищувати,
перевершувати», що походить від стел.
пр4ікт>сходнтн «тс.», утвореного за до-
помогою префікса пр4і- «пере-» від діє-
слова в’ьсходити «сходити, підіймати-
ся»; неповна калька лат. ехсеїіепііа «пе-
ревага» (звідки фр. ехсеїіепсе «тс.; пре-
восходительство», нім. Ехгеїіепг «тс.»
та ін.), пов’язаного з ехсеїіеге «виділя-
тися, підноситися», утвореним з префік-
са ех- «ви-» й основи дієслова -сеііеге
«підноситися, бути видатним», сеїзиз
«видатний, високий, бундючний». —
ССРЛЯ 11, 75—77. — Див. ще пере-,
уз, ходйти.
пред (прийменник) «перед», предо,
преді «тс.», пред- (префікс і компонент
складних слів типу предвічний, пред-
ставити, предстати, представник,
пред’явити)', — запозичено з церков-
нослов’янської мови, частково через
російське посередництво (р. пред, пред-
ставить, предстать, представйтель,
пред'ьявйть); — цсл. стел. пргІ;дгк,
пр'ід'ь- відповідає укр. перед. — Фас-
мер III 357. — Див. ще перед1.
[предешній] «попередній» ВеЛ; —
очевидно, результат видозміни п. ст.
рггебевгіу «минулий» (дієприкм. мин,
ч. від дієслова рггес1е)с «іти попереду,
перед кимось»), утвореного за допомо-
гою префікса ргхед(е)- «перед-» від
вгебі «ішов», якому відповідає укр.
ішов. — Див. ще перед1, ішов. —
Пор. пред.
предикат «присудок», предикатив-
ність, предикація, предикативний', —
р. болг. м. предикат, бр. предикат,
п. ргебукаї, ч. слц. слн. ргебікаї, вл.
ргебікаі, схв. предикат; — запози-
чення із середньолатинської мови; слат.
ргаесіісаїит «предикат, присудок» по-
ходить від лат. ргаебісо, -аге «заявляю,
повідомляю; говорю», утвореного за до-
помогою префікса ргае- «перед-» від
дієслова сіісо «проголошую», пов’язано-
го чергуванням голосних з бісо «гово-
рю». — СІС2 675; 81. хууг. оЬсусЬ 597;
РЧДБЕ 581; Ву]акли(а 758; \¥а!с!е—
Ноїт. І 348—349; Егпоиі—МеіІІеї І
172—173; Кіеіп 1233. — Див. ще дик-
тат, преамбула.
559
предковій
преж
[предковій] «сива давнина; віч-
ність» Нед, [предковіччина] «тс.» тж,
[предковікбвий] «стародавній», пред-
ковічний, [предковіцький] «тс.»; — не
цілком ясне; можливо, результат кон-
тамінації прикметників [предковий]
«предківський» та предвічний.
предмет, [предметівнйк] «імен-
ник» Нед, [предметний] «додаток»
Куз, [предме'тниця] «об’єктив» Нед,
предметний «стосовний до предмета;
(грам.) пасивний; (мат.) конкретний
Куз», [предметбвий] «об’єктивний; ді-
ловий, практичний» Нед, Куз, упред-
метнити «уречевити»; — р. болг.
предмет, бр. прадмет, ч. ргесігпеї,
слц. ргебтеі, вл. ргесіт]еі, нл. рзеф
т]аї, м. схв. предмет, слн. ргбдтеі; —
очевидно, калька п. рггесітіої, утворе-
ного за допомогою префікса ргхесі- «пе-
ред-» від дієслова тіоїас «метати»; п.
рггесітіої, у свою чергу, є калькою
слат. оЬіесіит «предмет, об’єкт», пер-
шим компонентом якого є префікс оЬ(-)
«перед-», а другий (-іесіит) пов’язаний
з дієсловом ]асїаге «метати». — Кісй-
ЬагсИ 91; Фасмер—Трубачев III 357;
Преобр. II 124; Соболевский Лекции
63; Вгйскпег 335—336; МасЬек Е84С
491; Младенов 507. — Див. ще мета-
ти, пред.
[преднесь] «у ніч напередодні, на-
передодні» Нед, [преднесть] «напере-
додні» Пі; — очевидно, давніше *пред-
днесь, яке виникло внаслідок поєднан-
ня прийменника старослов’янського
походження пред «перед» з прислів-
ником [днесь] «сьогодні». — Див. ще
днесь, пред.
[предобний] «бажаний, любий і до-
рогий» Нед; — неясне; можливо, по-
в’язане з [преподобний] «гарний, пре-
красний».
предок, [пре'дко] «предок» Нед,
предківщйна «старовина; успадковане
від предків» СУМ, Нед, [предків’я]
«предки» Г, Нед, [предковецький] «пред-
ківський», [предковий] «тс.», [прапре-
Зок] «прабатько» Нед; — р. м. предок,
п. рггобек, ч. ргесіек, слц. ргесіок, схв.
560
предак; — запозичення з церковносло-
в’янської мови; цсл. прТд'ккт, є похідним
від пр'ід'ь «перед» і означає букв, «той,
хто жив попереду, раніше». — Фасмер
III 357; Преобр. II 40; КЗСРЯ 361. —
Див. ще перед1.
[предсідатель] «голова» Нед, [пред-
сідательство] «головування» Нед,
[предсідник] «голова» Куз, [предсіда-
ти] «головувати» Нед, ст. предсіда-
тель (1627); — р. председатель «го-
лова», болг. председател «тс.»; — за-
позичення з церковнослов’янської мо-
ви; цсл. 'прТдт.сТдАтєлк «староста;
той, хто сідає на перше місце» (Берин-
да) є похідним від стсл. Пр'ІДЖС'ІсТИ
«зайняти перше місце, стати головою»,
утвореного за допомогою префікса
ПрТд'К- «перед-» від сТстн «СІСТИ», СІ-
ДАТИ «сідати»; очевидно, калька гр.
ттрбсброс «голова», утвореного за допо-
могою префікса ттро- «перед-» від діє-
слова єСоцссі «сідаю», або лат. ргаезі-
деп5 «президент, голова» (ргае- «перед-»,
зесіео «сиджу»). — КЗСРЯ 362; Цьіга-
ненко 422, — Див. .ще пред, сидіти.
предтеча «попередник»; — р. болг.
предтеча, др. прідітеча, предітеча,
предотеча-, — запозичення зі старосло-
в’янської мови; стсл. пр'іджтєчл «пред-
теча» (букв, «той, що біжить попере-
ду») пов’язане з дієсловом пргІ;дт>тє-
шти «бігти попереду, передувати», утво-
реним за допомогою префікса пр'Цуь-
«перед-» від тєшти «бігти; текти», яко-
му відповідає укр. текти,’, стсл. пр'ідж-
тєча є калькою гр. ттроброцос «предте-
ча; той, що біжить попереду», утворе-
ного з ттро- «перед-» і броцаш «біжу».
— Див. ще пред, текти.
[преж] «раніше, перед» Нед, [пре-
же] «тс.» Нед, [прежній] «колишній»,
[спрежа] «раніше», [спрежда Чаб,
спрежду] «тс.»; — р; [прежь] «спочат-
ку, спершу», [преже] «тс.», бр. [прзж]
«раніше», др. пріже, преже, прежь,
пріжде\ — видозмінене запозичення зі
старослов’янської мови; стсл. прожде
«тс.» за походженням є формою вищо-
го ступеня від присл. пргІ;д'к «перед»,
прежитури
президія
спорідненою з укр. [пережий] «почина-
тель, завідувач, начальник» (букв, «пе-
редніший»), — Фасмер III 357; Черньїх
11 64—65. — Див. ще перед1, перед2.
[прежитури] «пироги» Мо, [при-
жатури] «тс.» Ме, [плажатура] «не-
величкий пиріжок» Мо; — запозичен-
ня зі східнороманських мов; молд. рум.
ргаііійга «тістечко» пов’язане з дієсло-
вом молд. рум. рга]і «смажити», що
походить, очевидно, від цсл. (болг. ст.)
пражити «тс.», якому відповідає укр.
пражити. — СДЕЛМ 340; ББРМ
651. — Див. ще пражити.
[през1] «через»; — др. пр^зк, презт^
«тс.»; — запозичення з церковносло-
в’янської мови, можливо, підтримане
ВПЛИВОМ П. рггег «ТС.»; ЦСЛ. ПрІІЗ'Ь «че-
рез» відповідає укр. [перез] «через». —
Фасмер III 358; Е881 81. £г. І 175—
178. — Див. ще перез. — Пор. през2.
[през2] «без» ВеЛ; — полаб. ргіг
«тс.»; — адаптоване запозичення з
польської мови; пов’язане з [брез,
брис] «тс.»; п. [рггег] «без», ст. рггег
«тс.» є результатом семантичної видо-
зміни слова рггег «через» (йому відпо-
відає укр. '[перез] «тс.») під впливом
Ьег «без». — Вгйскпег 444. — Див. ще
перез. — Пор. брез, през1.
презент «подарунок», презентант
«пред’явник грошового документа»,
презентація «пред’явлення», [презен-
пгйрка] «репрезентування» Куз, пре-
зентабельний «показний», презенту-
вати «дарувати»; — р. болг. презент,
бр. прззент, п. ч. вл. ргегепї, слц. рге-
гепї, м. презент, схв. презент, слн.
ргегепї; — запозичено з французької
мови, можливо, через німецьку (н. Рга-
зепі «презент, подарунок»); фр. ргезепі
«подарунок, презент» походить від прик-
метника' ргезепі «присутній, наявний»,
що виник з лат. ргаезепз (-пїіз) «тс.»,
пов’язаного з дієсловом ргаезигп «пе-
ребуваю спереду», утвореним за допо-
могою префікса ргае- «перед-» від зит
«я є», зипї «вони є», співвідносних з ез
«ти є», езі «він є», спорідненими з гр.
соті «він є», псл. езіь «тс.», укр. є. —
СІС2 676; Бі 297; Фасмер III 358; 81.
\муг. оЬсусН 600; НоіиЬ—Буег 393; Ву-
]акли]а 759; Баигаї 584. — Див. ще є,
преамбула.
презерватйв «запобіжний засіб про-
ти вагітності або зараження венерич-
ними хворобами», [презерватива] «тс.»
Куз; — р. болг. м. презерватйв, бр.
прззерватйу, п. ргегегу/аіуу/а, заст.
ргегегшаіуш, ч. ргегегуаііу, ргезегуаїіу,
слц. слн. ргегегуаїіу, вл. ргегевмаііу/,
схв. ргегегуаїіу; — запозичено з фран-
цузької мови, очевидно, через російсь-
ку і через польську; фр. ргезегуаШ «за-
побіжний засіб; презерватив» пов’яза-
не з прикметником ргезегуаііі «запо-
біжний, захисний», похідним від діє-
слова ргезегуег «запобігати, охороня-
ти», що виникло з пізньолат. ргаезег-
уаге «тс.», утвореного за допомогою
префікса ргае- «перед-» від дієслова
зегуаге «пильнувати; охороняти». —
ССРЛЯ 11, 206; Кораііпзкі 783; Но-
ІиЬ—Буег 393; РЧДБЕ 582; Ву]акли]а
759; Баигаї 584. — Див. ще преам-
була, сервант.
президент, президентство, [прези-
дентура] «президентство, посада пре-
зидента» Куз, президентствувати,
президентувати', — р. болг. м. пре-
зидент, бр. прззідзнт, п. ргегусіепі, ч.
ргезісІепЕ слц. вл. нл. ргегісіепі, схв.
президент, слн. ргегісіепі; — запози-
чено з латинської мови через німецьку
(н. Ргазібепї); лат. ргаезібепз (род. в.
ргаезібепїіз) «той, хто сидить попере-
ду, головуючий; той, хто стоїть на чо-
лі», пов’язане з дієсловом ргаезісіео
«сиджу попереду, головую; стою на чо-
лі, керую», утворенйм за допомогою
префікса ргае- «перед-» від зесіео «си-
джу», спорідненого з псл. зесіеїі, укр.
сидіти. — СІС2 676; Фасмер—Труба-
чев III 358; НйЧІ-АУогїЬ 16; Кораііпзкі
783; НоіиЬ—Еуег 393; РЧДБЕ 582; Ву-
)акли]'а 759; КІи^е—Міїгка 563; Баигаї
584; АУаІбе—Ноїт. II 507—508. —
Див. ще преамбула, сидіти.
президія, президіяльний Куз,
[президувати] «головувати» Куз; — р.
561
презирство
прелат
болг. м. презйдиум, бр. презідьіум, п.
ргегусіішп (мн. ргегусііа), ч. ргезісНшп,
слц. ргегїсііит, вл. ргегіск), схв. прези-
дії], презіїди]ум, слн. ргегійц; — запо-
зичення з латинської мови; лат. ргае-
зісііит (мн. ргаезісііа) «захист, оборона;
гарнізон; сторожа, варта» походить від
дієслова ргаезісіео «сиджу спереду, го-
ловую»; українська форма пов’язана
безпосередньо з латинською формою
множини. — СІС2 676; ССРЛЯ 11,
207—208; Кораіігізкі 783; НоІиЬ—Буег
393; РЧДБЕ 582; Вуіаклиіа 759. —
Див. ще президент.
презйрство, презирливий, ст. пре-
зорство «презирство» (1627), презираю
«зневажаю» (1627); — р. презиранье
«зневажання», презрение «зневага»,
презирать «зневажати», др. презира-
ти (прозирати) «зневажати»; — запо-
зичення з церковнослов’янської мови;
цсл. прозирати «тс.», як і ч. ргехїгаїі
«тс.», ргегігауу «презирливий», ргехіга-
уові «презирство, зневага», слц. ргегіе-
гаі’ «зневажати, виявляти презирство»,
болг. презйрам «зневажаю», м. презир
«презирство, зневага», презира «знева-
жає», схв. презир «презирство, знева-
га», презирати «зневажати, ставитися
з презирством», слн. ргехіг «презирст-
во», ргехїгаій «зневажати», утворено за
допомогою префікса пр±- «пере-», від
дієслівної форми -зирдти, пов’язаної із
зьр^ти «дивитися, бачити», спорідне-
ним з укр. зріти «бачити»; первісно
означало «дивитися поверх когось, не-
добачати, не звертати уваги» (букв, «пе-
резирати»), — Булаховський Вибр. пр.
II 250; Огієнко РМ 1938 І 41—42. —
Див. ще зріти1, пере-.
[прейда] (назва суки) ВеНЗн; —
неясне.
[прейма] «принаймні»; — неясне;
можливо, результат видозміни слова
принаймні.
прейскурант «офіційний довідник
цін»; — р. прейскурант, бр. прейску-
рант, п. заст. рге]зкигапі; — запози-
чення з німецької мови; нім. Ргеізки-
гапї (РгеізсоигапО є напівкалькою фр.
562
ргіх соигапї «прейскурант», букв, «ціна
поточна», яке складається з іменника
ргіх «ціна», що зводиться, як і перший
компонент у нім. Ргеізкигапі, до лат.
ргеїіит «тс.», спорідненого з дінд.
(а)-ргаіа «без плати (винагороди), да-
ремно», ав. рогозка «ціна», лтс. ргеї
«проти», ргеїіпіекз «супротивник», псл.
ргоїі «проти», укр. проти, і прикмет-
ника соигапї «поточний, біжучий». —
СІС2 676; Фасмер III 358; Черньїх II
65; К1и§е—Міігка 563; Ьаигаї 214,
588; Таїсіє—Ноїт. II 360—361. —
Див. ще куранти, прбтй.
[прек] (у виразі [преками сказа-
ти] «сказати образливо, із закидами»
Нед), [преки] «підступні витівки» Нед,
[пре'ко] «проти; усупереч» Бі, [допрік]
«докір», [допрікати] «докоряти», [уп-
реки] «усупереч» Нед; — р. [прека]
«докір», ст. прекий «протилежний; по-
перечний», бр. [црзк] «заперечення»,
[прека] (головним чином, у словоспо-
лученні [на пржу] «наперекір, усупе-
реч»), [прзкам] «усупереч», др. прекьі
(прікьі) «поперек, напереріз; усупе-
реч», вТі преки (вг прікьі) «поперек;
назустріч; усупереч»; — запозичення з
церковнослов’янської мови; цсл. пр±кт»
«поперечний, протилежний» етимоло-
гічно пов’язане з укр. [перека] «супе-
речність, протидія». — Фасмер III 238,
358. — Див. ще перека.
прекос (с.-г.) «порода швидкорос-
лих овець, виведена у Франції; вівця
цієї породи», прекосовий’, — р. прекос,
— запозичення з французької мови;
фр. ргесосе «ранній, скороспілий, рано
достиглий» виникло з лат. ргаесох «ско-
роспілий, ранній; передчасний, несвоє-
часний». — СІС2 676; ССРЛЯ 11, 220;
Ваигаі 581—582. — Див. ще абри-
кос.
прелат «представник вищого като-
лицького духівництва», прелатство; —
р. болг. прелат, бр. прелат, п. ргаїаї,
ст. ргеїаї, ч. слц. ргеїаї, вл. ргеїаї, м.
прелат, схв. прелат; слн. ргеїаї; — за-
позичено із середньолатинської мови,
можливо, через німецьку (нім. Ргаїаї) і
прелесть
прем’єра
польську; слат. ргаеіаіиз «прелат» по-
ходить від лат. ргаеіаіиз «поставлений
попереду», утвореного за допомогою
префікса ргае- «перед-» від дієприкме-
тника Іаіиз (< *ііаіиз) «поставлений,
піднятий», пов’язаного з дієсловом іоі-
1о «підіймаю», спорідненим з кімр.
ііахусі «бідний», дінд. Іиіа «вага», іи-
Іауаіі «підіймає», гот. риіап «перено-
сити, терпіти», двн. боїеп «терпіти»,
нвн. сіиШеп «тс.». — СІС2 676; Нйііі-
АА/’огІІ'і 16; Кораіігізкі 776; НоІиЬ—Куег
392; РЧДБЕ 582; Ву]акли]'а 760;
Оаихаі 583; АУаІбе—Ноїт. II 688—
689; Егпоиі—МеіПеї І 227—229. —
Див. ще преамбула.
[прелесть] «принадність, привабли-
вість» Нед, [прелесниця] «летюча ча-
рівна жінка, що спокушає молодих
чоловіків; спокусниця, молода чарівна
жінка» Нед, ст. прелесть (1627); — р.
прелесть «принадність, привабливість,
чарівність», бр. [прзлесачка] «красу-
нечка», др. прельсть (прільсть) «об-
ман; омана; спокуса»; — запозичення зі
старослов’янської мови; стсл. прельсть
«обман; омана; хитрість, лукавство»,
як і слц. -заст. ргеїезі’ «привабливість;
пишнота», болг. прелест «принадність,
привабливість», м. прелест «краса,
пишнота», схв. преластити «ошукати,
перехитрувати», слн. ргеїезі «чарів-
ність, привабливість», пов’язане з діє-
словом пр'Ьльстити «ввести в оману,
обманути», утвореним за допомогою
префікса пр'й- «пере-» від льстити «вво-
дити в оману, обманювати», якому від-
повідає укр. лестйти. — Фасмер III
358, 359; КЗСРЯ 362; Цьіганенко
368. — Див. ще лесть.
прелюд (муз.) «вступ», прелюдія
«тс.»; — р. прелюд, прелюдия, бр.
прелюд, прзлюдьія, п. ргеїисі, ргеїи-
сііит, ч. вл. ргеїисііит, слц. ргеїйсііит,
болг. прелюдия, м. прелуди], прелу-
ди]'а, прелудиум, схв. прелуди], пре-
лудиіум. слн. ргеїйсіі]; — запозичення
із середньолатинської мови (у формі
прелюд через французьку, фр. ргеїшіе
«прелюд, прелюдія»); слат. ргаеійбіит
«прелюдія, вступ (букв, «передгра»)»
походить від лат. ргаеійсіо «граю попе-
редньо на пробу; роблю вступ», утво-
реного за допомогою префікса ргае-
«перед-» від дієслова Ійсіо «граю; тан-
цюю». — СІС2 676; ССРЛЯ 11, 235,
236; Кораіігізкі 780; НоІиЬ—Буег 392;
РЧДБЕ 582; Ву]акли]а 761; Ваихаі
583; КІеіп 1235. — Див. ще ілюзія,
преамбула.
[прем] «негайно; настійно; цілком,
саме, неодмінно; остаточно; твердо;
справді (не) Ме, дійсно (не) Ме; аж
ніяк Ме», [крем] «дійсно» О; — р.
[прямь] «справді, дійсно», др. прімь
«правильно», прямь «прямо; правиль-
но; зовсім, цілком; саме», схв. прем
«дуже», стсл. пр'Ьлль «правильно»; —
псл. *ргеть, *рг§ть «прямо, правильно,
дійсно», утворене від ’^ргеть, *рг§пть
«прямий, правильний»; е в українській
мові зумовлене, очевидно, церковносло-
в’янським впливом. — Фасмер III
394—395; Преобр. II 143—144. —
Див. ще прямий.
прем’єр «глава . уряду; (театр.) ви-
конавець головних ролей», прем’єрст-
во, прем’е'рича, прем’ерувати Куз; —
р. премьер, бр. прем’єр, п. вл. ргетіег,
ч. слц. ргетіег, болг. м. премиер, схв.
премй]'ер, слн. ргетіег; — запозичення
з французької мови (в першому зна-
ченні — за посередництвом англ. рге-
тіег «глава уряду»); фр. ргетіег «пер-
ший; прем’єр (перший актор)» виникло
з лат. ргітагіиз «один з перших; знач-
ний, впливовий», похідного від ргїтиз
«передній; перший». — СІС2 677;
ССРЛЯ 11, 242; Кораіігізкі 780; Но-
ІиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 582; Ву]акли]а
761; КІеіп 1235; Паигаі 583. — Див.
ще примус.
прем’єра «перша вистава п’єси,
перший показ естрадної програми»; —
р. премьера, бр. прем’єра, п. ргетіега,
ч. слц. ргетіега, вл. ргет]ега, болг. м.
премиера, схв. премщера, слн. ргетіе-
га; — запозичення з французької мови;
фр. ргетіеге «прем’єра», букв, «пер-
ша», є жін. р. від’ргетіег «перший». —
563
премія
преріс
СІС2 677; ССРЛЯ 11, 242; Кораііпзкі
780; НоіиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 582; Ву-
]акли]а 761. — Див. ще прем’єр.
премія, преміант, преміальний,
преміювальний, преміювати; — р.
болг. премия, бр. премія, п. ргетіа,
заст. ргетіит, ч. ргетіе, слц. ргетіа,
вл. ргетр'а, м. преми]а, схв. премица,
слн. ргетіа; — запозичення з латин-
ської мови; лат. ргаетіит (мн. ргае-
тіа) «нагорода; здобич; перевага; дар»
утворено за допомогою префікса ргае-
«перед-» від дієслова ето «беру, набу-
*ваю; купую», спорідненого з псл.
«брати», укр. [яти, імати] «тс.». —
СІС2 677; Черньїх II 65; Кораііпзкі 780;
НоіиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 582; ВДак-
ли]'а 761; Таїсіє—І Іоіт. І 400—402, II
351. — Див. ще імати, преамбула,
яти.
[прендовать] «визнавати» Лекс-
Пол; — бр. [прзндаваць] «поважати»; —
неясне.
[прент1] «металевий стрижень, кос-
тиль великого розміру» Па, Ме,
[прентиль] «тс.» Па; — бр. [прент]
«залізний прут»; — запозичення з
польської мови; п. рг<Д «прут; брус,
стрижень» відповідає укр. прут (див.).
[прент2] «міра довжини (для вимі-
рювання землі)» Пі, [прентик] «тс.»
Пі; — запозичення з польської мови;
п. рг^і «тс.» походить від рг^І «прут»
(очевидно, тому що для вимірювання
використовувався прут певної довжи-
ни). — Див. ще прент1.
препарат «речовина, підготовлена
для дослідження; хімічний або фарма-
цевтичний продукт лабораторного чи
фабричного виготовлення», препарат-
ник, препаратор, препараторська,
препарація, препарувальня, препара-
тйвний, препаратний, препаруваль-
ний, препарувати; — р. болг. м. пре-
парат, бр. препарат, п. вл. ргерагаї,
ч. слц. слн. рге-рагаі, схв. препарат; —
запозичено з латинської мови, очевид-
но, через німецьку (н. Ргарагаі); лат.
ргаерагаїиз «виготовлений» пов’язане з
дієсловом ргаераго «готую», утвореним
564
за допомогою префікса ргае- «перед-»
від раго «готую». — СІС2 677; Кораіігі-
зкі 781; НоіиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 583;
Ву]акли]а 762. — Див. ще апарат,
преамбула.
[препих] «розкіш, пишність, пиш-
нота» Пі; — фонетично адаптоване за-
позичення з польської мови; п. ргхе-
русЬ «тс.», споріднене з ч. ргерусЬ,
слц. ргерусЬ «тс.», вл. ргерузпу «роз-
кішний», нл. рзерузпозс «розкіш, пиш-
ність, пишнота», утворено за допомо-
гою префікса ргхе- «пере-» від п. ст.
русії «гордість, пиха», пов’язаного з п.
русЬа «тс.», якому відповідає укр. пи-
ха. — 8АУ V 176, 447—448; МасЬек
Е84С 502; НоіиЬ—Буег 401, 406. —
Див. ще пере-, пиха.
[препїлка] (орн.) «перепілка, Соіиг-
піх соїигпіх Б.» Куз; — очевидно, ре-
зультат фонетичної адаптації п. [ргхе-
рібіка] «тс.», якому відповідає укр. пе-
репілка. — Див. ще перепел.
преподобний «святий, праведний;
безгрішний; прекрасний, гарний; [щас-
ливий О]», преподобіє (церк.) «преве-
лебність», преподобник «праведник,
святий; святенник», преподобниця «свя-
тенниця, праведниця; [красуня, вродли-
виця]», [преподббитися] «ставати свя-
тим, праведним»; — р. преподобний
«святий, праведний», бр. прападббни,
др. преподобьнии, преподобьнии «доб-
рочесний, преподобний», болг. препо-
дббен «преподобний», м. преподобен,
схв. препддобан «тс.; удавальник, об-
лудник»; — запозичення зі старосло-
в’янської мови; стсл. пр'ЬподоБьнт. «доб-
рочесний; праведний; святий», букв,
«предостойний, найбільш гідний» утво-
рено за допомогою префікса пр'Ь- «пе-
ре-» від прикметника подовбіть «подіб-
ний; відповідний; гідний, . достойний»,
похідного від іменника доба «нагода,
сприятливий випадок», якому відпові-
дає укр. доба. — Желтов ФЗ 1876, 4,
29—31. — Див. ще доба, пере-.
[преріє] (бот.) «цибуля скорода
(трибулька), АПіит зсЬоепоргазит Б.»
ЕІед; — очевидно, результат видозміни
прерія
пресловутий
деетимологізованої форми [приріз]
«тс.» Мак, зближеної з основою рости
(.ріс). — Див. ще різанець.
прерія «степова рівнина в Північ-
ній Америці»; — р. болг. прерия, бр.
прзрьія, п. ргегіа, ч. ргегіе, слц. ргегіа,
вл. ргегіа, м. прери/а, схв. прери]а,
слн. ргегіа; — запозичення з францу-
зької мови; фр. ргаігіе «лука, моріг» ви-
никло з нар.-лат. *ргаіагіа, пов’язаного
з лат. ргаїит «лука», спорідненим з
сірл. гаіДі «володіння з навколишнім
земляним валом». — СІС2 677; Кораіігі-
зкі 781; НоІиЬ—Еуег 392; РЧДБЕ 583;
Ву]акли]а 763; Паихаі 580; АУаІсіе—
Ноїт. II 358.
прерогатива «виключне право, пе-
ревага»; — р. прерогатива, заст. пре-
рогатив, бр. прзрагатьїва, п. ргего-
§аіу\ма, ч. ргего^аііу, ргего^аїіуа, слц.
слн. ргего^аіїуа, болг. прерогатив, м.
прерогативи (мн.), схв. прерогатив,
прерогатива; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; нім. Ргаго§аііу(е),
фр. ргегодаііуе, англ. ргего§аїіуе похо-
дять від лат. ргаего^аіїуа «виключне
право, перевага», пов’язаного з прик-
метником ргаего^аіїуиз «запитаний пер-
шим», похідним від дієслова ргаегодо
«запитую першим», утвореного за до-
помогою префікса ргае- «перед, попере-
ду» від годо «запитую, питаю; прошу;
пропоную», пов’язаного з ге§о «прав-
лю, скеровую, керую». — СІС2 677;
Фасмер III 360; Кораіігізкі 781; НоІиЬ—
Буег 392; РЧДБЕ 583; Ву(акли]а 763;
Оаихаї 584; Кіеіп 1237; Таїсіє—Ноїт.
II 440. — Див. ще преамбула, ре-
гент.
прес, пресувальник., пресувальний,
пресувати; — р. пресе, бр. прзс, п.
ргаза, [ргез], ч. [ргез], вл. нл. ргаза,
болг. м. пре'са, схв. преса; — запози-
чення з французької мови; фр. ргеззе
«прес» походить від дієслова ргеззег
«тиснути, жати», що виникло з лат.
ргеззо «тисну, давлю», пов’язаного з
етимологічно не з’ясованим ргето
«тс.». — СІС2 677; Фасмер III 361; Чер-
ньїх II 66; 51. у/уг. оЬсусЬ 596; НоІиЬ—
Буег 392; РЧДБЕ 583; Ву]'акли]'а 763;
Наигаї 585; АУаІсІе—Ноїт. II 360.
преса «друковані видання»; — р.
пресса, бр. прзса, п. ргаза, болг. м.
преса, схв. преса; — запозичено з
французької мови, можливо, через ні-
мецьку (н. Ргеззе); фр. ргеззе «преса;
друкарський верстат, прес» є похідним
від дієслова ргеззег «давити, тиснути,
стискати». — СІС2 677; Фасмер III
361; Черньїх II 66; 51. у/уг. оЬсусЬ 596;
РЧДБЕ 583; Ву]акли]а 763; Оаихаі
585. —Див. ще прес.
пресвітер «священик; виборний
керівник громади пресвітеріанської це-
ркви», пресвітеріанець, пресвітеріа-
нин, пресвітеріанство, ст. пресвіл-
терті (1627); — р. преевйтер, бр.
прзсвітзр, др. презвутерТ), презви-
терт>, п. ргехЬііег, ст. ргезріїег, ч. ргез-
Ьуїаг, слц. ргезЬуіег, болг. презвйтер,
преевйтер, м. презвйтер, схв. презви-
тер, презбитер, слн. ргехЬііег, стел,
презвитерт», презвутерт»; — через цер-
ковнослов’янську мову запозичено із се-
редньогрецької; сгр. ігрєо[3итєро<; «пре-
світер, священик» походить від гр. лрє-
орбтєро^ «старий дід; старійшина; пре-
док», пов’язаного з ггрєо|3и^ «старий;
шановний; значний, важливий», мож-
ливо, спорідненим з вірм. егес (род. в.
егіси) «старійшина, священик», лат.
ргізсиз «стародавній, старий». — СІС2
677; Фасмер III 360; Преобр. II 124; Ко-
раїігізкі 783; НоІиЬ—Еуег 392; РЧДБЕ
582; Ву]акли]а 759; Паихаї 584; Егізк II
592—593.
пресловутий «горезвісний; (заст.)
відомий, знаменитий, славний», [пре-
славутий] «славний, дуже відомий»
Нед; — р. пресловутий, бр. прасла-
вутьі, др. пресловьіи (прісловьш),
пресловущии (прісловоущии), п. ст.
ргхезіоу/иїпу «славетний, преславний»,
слц. заст. ргезіоуиіпу, болг. пресло-
вут, прасловут; — запозичення з це-
рковнослов’янської мови; цсл. пр^сло-
вжтт» «славетний, преславний» утво-
рено за допомогою префікса пр'Ь- «пе-
ре-» від дієслова слоути (словж) «зва-
565
прес-пап’є
претйти
тися, бути славним, відомим», спорідне-
ного з укр. [слати] «бути відомим». —
Фасмер III 360. — Див. ще пре-, слй-
ти.
прес-пап’є «важкий предмет для
притискання паперів; брусок з прикрі-
пленим до нього промокальним папе-
ром»; — р. пресс-папье, бр. прзс-па-
п’е; — запозичення з французької мо-
ви; фр. ргеззе-раріегз «тс.» утворено з
дієслова ргеззег «натискати, тиснути»
та іменника раріег «папір». — СІС2
678; Фасмер III 360. — Див. ще па-
пір, прес.
престйж «авторитет, вплив»; — р.
болг. престйж, бр. прзстьіж, п. ргез-
їіг, ч. вл. ргезїіх, слц. слн. ргезїіг, м.
престиж, схв. престиж- — запози-
чення з французької мови; фр. ргезїі^е
«престиж; ілюзія, міраж, спокуса» по-
ходить від лат. ргаезії§іае «привиди,
омана», пов’язаного з дієсловом ргае-
зігіп§о «стягую, зв’язую; стримую, об-
межую; притуплюю; осліплюю», утво-
реним за допомогою префікса ргае-
«перед-» від зїгіп^о «натягую; зриваю;
виймаю; чіпляю», спорідненого з гр.
отрс/ууЕсш «верчу», двн. зіщіссЬап «за-
в’язувати, прикріплювати, плести», лтс.
зігіпрі «ставати тугим, засихати (стяга-
тися)», псл. *зігі§іі «стригти». — СІС2
678; Фасмер III 361; Черньїх II 66; Ко-
раїігізкі 782; НоІиЬ—Еуег 393; РЧДБЕ
583; Ву]'акли]а 763; КІеіп 1239; Паихаі
585; Таїсіє—Ноїт. II 604—605. —
Див. ще пре-, стрйгти.
[престогйдосно] «дуже гидко»
Нед; — результат поєднання підсилю-
вального префікса пре- з числівником
сто, що виконує тут також підсилю-
вальну функцію, і прислівником [гйдо-
сно] «гидко». — Див. ще гид, пре-,
сто; — Пор. остогйдіти.
престол, [престіл] «престол», [на-
престольний] Ж, ст. престбл-ь (1627);
— р. болг. престол, бр. прастбл, др.
престол-ь (прістол'ь), слц. ргезїоі, м.
престол, схв. престо, слн. ргезіоі; —
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. пр'Ьстолт. утворено за допомо-
566
гою префікса пр'Ь- «пере-» від дієслова
стьлати «слати, стелити» (пор. др.
стол-ь «лава; стіл; трон, престол» від
стьлати); первісне значення слова,
очевидно, було «вищий за інші стілець,
найвища лава». — Фасмер III 361;
Преобр. II 391. — Див. ще пре-, сла-
ти2, стіл.
претак — див. прбтак.
[прете] «усе-таки» ЛексПол; —
очевидно, фонетично адаптоване запо-
зичення з польської мови, паралельне
до ]преці] «тс.; проте, однак» (див.).
претензія, [претенсія] Куз, претен-
дент, претензійний, [претенсїйний]
Куз, претендувати, [претентувати]
«претендувати» Нед; — р. претензия,
бр. прзтзнзія, п. ргеіепз]а, ч. ргеіепзе,
слц. ргеіепхіа, вл. ргеіепзра, болг. пре-
тенция, м. претензи}а, схв. претен-
зи]'а, слн. ргеіепхра; — через польське
посередництво запозичено із середньо-
латинської мови; слат. ргаеіепзіб «пре-
тензія» зводиться до лат. ргаеіепсіо «ви-
тягую, тримаю перед собою; наводжу
як аргумент, виправдовуюся», утворе-
ного за допомогою префікса ргае- «пе-
ред-» від їепсіо «тягну», пов’язаного з
іепео «тримаю, досягаю» і спорідненого
з дінд. Ьапбіі «тягне, натягує», гр.
тєіуіо «тягну», псл. їепеїо «тенето»,
укр. тенето. — СІС2 678; Фасмер III
361; Черньїх II 66; Кораіігізкі 782; Но-
ІиЬ—Ьуег 393; ХУаІсІе—Ноїт. II 662—
664. — Див. ще преамбула, тенето.
[претйти] «забороняти» Нед; — р.
претйть «бути гидким; (заст.) заборо-
няти, перешкоджати», др. претити
(прітити) «затримувати, зупиняти;
загрожувати; бути суворим», нл. рзезіз
«загрожувати», болг. [пре'тя], схв.
претити, слн. ргеіііі «тс.»; — запози-
чення зі старослов’янської мови; стсл.
претити «загрожувати» пов’язують з
р. перечить «перечити», укр. перечи-
ти (Преобр. II 125; Младенов 515);
зіставлення з лат. регїіса «жердина,
палиця» С\¥аіс1е—Ноїт. II 292—293)
недостатньо обґрунтоване. — Фасмер
III 361. — Пор. перека.
претно
преці
[претно] «настійно, серйозно, різ-
ко» Нед; — неясне; можливо, пов’яза-
не з [претйти] «забороняти».
префект «керівник департаменту
(у Франції); начальник міської поліції в
деяких країнах», префектура; — р.
префект, (заст.) префект, бр. пре-
фект, п. ч. слц. вл. ргеїекі, болг. пре-
фект, м. префект, схв. префект, слн.
ргеїекі; — очевидно, через польське
посередництво запозичено з латинської
мови; лат. ргаеїесіиз «начальник; пол-
ководець», пов’язане з дієсловом ргае-
їісіо «ставлю над, на чолі», утвореним
за допомогою префікса ргае- «перед-»
від їасіо «роблю». — СІС5 678; Фасмер
III 362; Кораііпзкі 778—779; НоіиЬ—
Буег 391; РЧДБЕ 584; Ву]акли]а 765.
— Див. ще преамбула, факт.
преферанс (назва гри в карти),
преферансист-; — р. болг. м. префе-
ранс, бр. преферанс, п. ч. слц. ргеіе-
гапз, схв. преферанс, слн. ргеіегап-
з(а); — запозичення з французької
мови; фр. ргеїегепсе «преферанс (гра
в карти); перевага» походить від діє-
слова ргеіегег «віддавати перевагу»,
що виникло з лат. ргаеїегге «носити
попереду, висувати вперед; віддавати
перевагу», утвореного за допомогою
префікса ргае- «перед-» від Гегге «но-
сити, нести», споріднено з дінд. ЬЬа-
гаіі «несе, приносить, веде», ав. Ьагаііі
«несе», гр. фєрш «несу», псл. Ььгаіі
«нести; брати», укр. брати. — СІС2
678; Фасмер III 362; Кораііпзкі 779;
НоіиЬ—Буег 391; РЧДБЕ 584; Ву]ак-
ли]'а 765; Наихаі 582; Таїсіє—Ноіїп. І
483—485. — Див. ще брати, преам-
була.
префікс, префіксація, префіксаль-
ний, префіксбваний; — р. болг. м. пре-
фикс, бр. префікс, п. вл. ргеїікз, ч.
слц. ргеїіх, схв. префикс, слн. ргеїікз; —
запозичено з французької мови, очевид-
но, через польську; фр. ргеГіхе «пре-
фікс» походить від лат. ргаеііхиз «при-
кріплений спереду», пов’язаного з діє-
словом ргаеїї§о «спереду прикріплюю;
спереду вбиваю», утвореним за допо-
могою префікса ргае- «перед-» від діє-
слова Її£о «вбиваю, втикаю; прикріп-
люю». — СІС2 679; Фасмер III 431; Ко-
раіігізкі 779; НоіиЬ—Еуег 391; РЧДБЕ
584; КІеіп 1234; Наихаі 582. — Див.
ще преамбула, фіксувати.
[прехйра] «настирлива, прискіпли-
ва людина» Нед, [прехйрство] «під-
ступність, хитрощі» Бі; — фонетично
адаптоване запозичення з польської
мови; п. ргхесЬега «підступна людина,
якій не можна вірити; крутій, шахрай»,
ст. ргхесЬуга «тс.», [ргхесЬега] «люди-
на, що любить сперечатися», [ргхесіїу-
га] «тс.» утворено за допомогою пре-
фікса ргхе- «пере-» від іменника сіїега
«хвороба; вада; хирлява людина», сіїуга
«тс.», пов’язаного з укр. [хйря] «не-
щасний», хирий. — Вгйскпег 441. —
Див. ще пере-, хирий. — Пор. про-
хіра.
[прехихій] «тямущий, меткий; шах-
раюватий» Пі; — очевидно, пов’язане з
[прехйра] «настирлива, прискіплива
людина» (див.).
прецедент «випадок, що стався в
минулому і є прикладом або виправ-
данням для наступних подібних випад-
ків», безпрецедентний; — р. болг.
прецедент, бр. прецедент, п. ч. слц.
ргесесіепз, вл. ргесесіепса, м. преседан,
прецедент, схв. преседан, слн. ргесе-
бепі, ргесесіепз; — очевидно, запозиче-
не з французької мови (книжним шля-
хом); фр. ргесесіепі «прецедент» похо-
дить від лат. ргаесесіепз (-епііз) «той,
що йде попереду, передує», пов’язано-
го з дієсловом ргаесесіо «іду попереду,
передую; знаходжуся вище», утворе-
ним за допомогою префікса ргае- «пе-
ред-» від сесіо «іду». — СІС2 679; Кора-
іігізкі 777; НоіиЬ—Буег 391; РЧДБЕ
584; Ву]акли]а 763; Оаигаі 581. —
Див. ще концесія, преамбула.
[преці] «проте, однак» Нед, [предсі
ВеЗн, предся, предці, предця, пре'тці
ҐІі, прецінь, прецо Чопей, прецця ВеЗн,
преця Чопей], ст. предся (1628), пред-
се (1646), предця - (XVII ст.) «тс.»; —
запозичення з польської або, можливо,
567
преч
приватний
словацької мови; п. ргхесіе «проте»,
[ргхесе, ргхес^, ргхеса, ргхесі, ргхесіс^,
рггесіа], ст. ргхесізі^, як і слц. ргесіза,
[ргесізі, ргесі, ргеса, ргеса], ч. ргесе, [рге-
сі] «тс.», зводиться до псл. *регсі'ь зр «пе-
ред себе (собою)». — МасЬек Е8.ІС
491. — Див. ще перед1, ся1.
[преч] «геть», ст. пречь; — бр.
прзч «тс.»; — запозичення з польської
мови; п. ргесх, як і ч. заст. ргес, слц.
вл. ргес, нл. рзес «тс.», зводиться, оче-
видно, до псл. зах. *ргьсь і пов’язане з
укр. пріч. — Фасмер—Трубачев III
386; МасЬек Е84С 489. — Див. ще
пріч.
при, при-; — р. др. болг. м. схв.
при, бр. при, п. ргху, ч. вл. ргі, слц.
слн. ргі, нл. рзі, полаб. ргаі-, стел, при; —
псл. ргі < :1=ргеі; — споріднене з лит.
ргіе «при, біля; до», [ргу] «тс.», лтс.
ргіе- у ргіесіз «додача при торгівлі»,
прус, ргеі «до; при, біля», дінд. раге
«на цьому, далі», гр. тгараі «при», лат.
ргае «перед, попереду», ст. ргі «тс.»; іє.
:1=раг(еі) > *ргеі (походження кінцевого
компонента -еі не зовсім ясне). — Фас-
мер Дії 362; МасЬек Е8ЛС 492; 8сЬиз-
Іег-Зе^с 1176; 8кок III 39; Е884 81. §г.
І 210—216; Зндзелин ЛП І 181 —182;
СБЗ 199; Коху/асіоу/зкі К8 2, 93—94;
Тгаиітапп 230; МйЬІ.—Епсіх. III 392;
Таїсіє—Ноїт. II 351; Егпоиі—МеШеї
937; Вги^тапп Сгипсігізз II 2, 280—
281; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 439.
прибандюритися, прибандюжшпи-
ся — див. забандюритися.
[прибега] «безпритульна людина»,
[прибега] «бездомна людина» Си; —
очевидно, запозичення з молдавської
чи румунської мови; молд. рум. ргіЬеа§
«блукач» виводиться від цсл. пр'кБ'кг'ь
«перебіжчик», пов’язаного з прТткгпж-
ти «перебігти», похідним від Б'кгижтн
«бігти». — УгаЬіе Котапозіауіса 14,
134; СДЕЛМ 332; ОЬКМ 660. — Див.
ще бігти, пере-.
[прибенджити] «принадити» Нед; —
неясне; можливо, результат видозміни
п. ргхуррсіхіс «пригнати; (ст.) довести
до чогось».
568
[прибій] (бот.) «герань болотяна,
Сегапіит раіизїге Н»; — очевидно, по-
хідне утворення від прибиватися
«приєднуватися до чогось»; назва мог-
ла бути зумовлена тим, що гілки рос-
лини уплітаються між кущами, підтри-
муючи її у вертикальному положенні
(Нейштадт 363). — Див. ще бйти1,
При.
[прибрецкати] (у сполученні [п.
ропою] «просякнути ропою» Нед); —
неясне; можливо, виникло на ґрунті п.
ргхеЬгхркп^с «набрякнути наскрізь».
[прибрюкати] «приборкати» Нед; —
неясне; можливо, результат видозміни
форми приборкати під впливом борю-
катися.
[прйбрюш] «джиґун; коханець» Л; —
не зовсім ясне; очевидно, похідне утво-
рення від [брюх] «черево». — Див. ще
брухо, при.
[прибужник] (бот.) «хвощ болот-
ний, Ециізеїит раїизїге Ь.» Мак; —
очевидно, пов’язане з р. [буга] «низо-
винні береги річки», п. [Ьи§а]] «місце-
вість над водою», лтс. Ьаи§а «багнисте
місце біля річки»; назва зумовлена
тим, що цей вид хвощів росте по бере-
гах боліт, озер, річок (Нейштадт 58);
пор. інші його назви: [хвощ багновий,
сосонка багнова, сосонка болотна]
Мак. — Фасмер І 227; 81а\узкі І 48.
приватний «особистий, неофіцій-
ний», [привата] «окрема думка, особ-
ливий інтерес, особиста користь» Нед,
[приватйст] «учень приватної школи»
Куз, приватник, ст. приватний (XVII
ст.); — р. приватний, бр. приватни,
п. ргуу/аіпу, ч. ргіуаіпї, слц. ргіуаіпу,
вл. нл. ргіу/аіпу, болг. приватен, м.
приватен, схв.' прйватан, слн. ргіуа-
іеп; — запозичено з латинської мови,
очевидно, через польську; лат. ргїуаіиз
«приватний, особистйй; звичайний, прос-
тий», пов’язане з ргїуо «позбавляю», по-
хідним від ргїуиз «окремий; кожен;
особливий, власний; позбавлений», яке,
можливо, зводиться до *ргеЬ, відбитого
в лат. ргае «перед», ст. ргі «тс.», псл.
ргі «при», укр. при. — СІС2 679; Аку-
привйда
придарок
ленко 135; Фасмер III 363; Кораііпзкі
799; РЧДБЕ 585; Ву]акли]а 766;
ХУаісіе—НоГт. II 363—364. — Див. ще
при.
[привйда] «груша» Нед; — неясне.
привикати, привйчка — див. зви-
кати.
привитйця, привйтниця, приви-
туха, привітиця — див. повитйця.
привілей «перевага, пільга», [при-
вилія] «привілей» Бі, привілейований', —
р. привилегия, ст. привилия, приви-
лея, бр. прьівілея, п. ргхухуііе], [ргху-
\уіІе]а], ч. ргіуііе^іит, слц. ргІУІ1е§іит,
вл. ргі\УІ1е§, болг. привилегия, м. при-
вилеги/а, схв. привйлеги]а, слн. ргіуі-
Іе§і]; — запозичено з латинської мови,
очевидно, через польську; лат. ргїуііе-
£Іит «закон або постанова на користь
або проти однієї особи; привілей, пере-
важне право», утворено з прикметника
ргїуиз «окремий, особливий» та імен-
ника Іех (род. в. 1е§із) «закон». — СІС2
679; Фасмер III 363; 51. \ууг. оЬсусії
612; РЧДБЕ 585; Ву]акли]а 767. —
Див. ще легальний, приватний.
[прйвіль] «користь, прибуток, дос-
таток» Нед, [прйвиль] «тс.» Шух; —
похідне утворення від воля- пор. при-
вілля «простір, роздолля; [достаток]». —
Див. ще ВОЛЯ, При.
привіт, привітання, [привітний]
«привітний чоловік» Нед, [привітниця]
«привітна жінка», привітальний, при-
вітливий СУМ, Нед, привітний СУМ,
Куз, [привітйтися] «привітатися» О,
[привічйтися] «тс.» Нед; — р. болг.
приве'т, бр. прьіветньї «привітний»,
др. привчить, ч. заст. ргіуеі, слц. заст.
ргіуеі, м. приветлив «привітний», цсл.
прив'Ьтщ; — псл. ргіуеіь, утворене від
дієслова ргІуеШІ «привітати», пов’яза-
ного з уєіь «гілка» (первісно означало
«наблизитися з гіл-кою як символом
важливого повідомлення» або «прийня-
ти з урочистою гілкою»); зворотне ви-
ведення псл. ргіуеійі від ргіуеі'ь (Мікі.
ЕУ/ 388; Фасмер III 363) малоперекон-
ливе. — Мельничук Вост.-сл. и общ.
язьїкозн. 103—111. — Див. ще відві-
чати, віть1. — Пор. витати1,2, ві-
тати.
приворіт, приворот, прйворо-
тень — див. навертник.
[прйгати] «підстрибувати» Нед,
[пригун] (ент.) «ковалик, Еіаіег» Нед,
[пригунка] (ент.) «вид павука-стрибу-
на, БаШсиз» Нед, [подпрйговатися]
«танцювати з підскоком» О; — р. прьі-
гать «стрибати», бр. [прьігаць] «тс.»,
п. [ргу^пдс] «стрибнути», нл. [ргу§1о]
«сільце (на птахів)»; — псл. [ргу^аїі]
«стрибати»; — споріднене з лит. зргйк-
їі «утекти», лтс. зргйкі «тс.», зрги§а
«затискач»; менш обґрунтоване зістав-
лення з двн. Ігозк «жаба», нвн. Егозсіг,
дангл. їго§§а «тс.»; не виключений
зв’язок (2ирііха К2 36, 65; Вгйскпег
2Т51РН 2, 298) з пруг, пружний, р. уп-
ругий. — Фасмер—Трубачев III 390—
391; Черньїх II 77; Регззоп Веііг. 871;
Маігепаиег ЬЕ 14, 170; Озіїїої Рагег^а
336; Озїеп-Баскеп ІЕ 28, 149. — Пор.
плйгати.
[пригйжкуватий] (у сполученні [п.
вовк] «великий жирний вовк з вели-
ким хвостом Пі; вовкулака Нед»),
[прихйжкуватий] «?»; — неясне, мож-
ливо, пов’язане з [гйжкй] «холодець із
свинячих ніжок; ніжки в холодці»
(пор.).,
пргігірсть, прйгірщ, прйгоршня,
пригорщ, пригорща — див. горстка1.
пригода, пригбддя — див. год.
прйград, пригрид — див. при-
крит.
[приграмузитися] «трохи прибра-
тися, нарядитися» Нед; — неясне;
можливо, пов’язане з [грамуз] «різні
старі речі». — Пор.Трамозд.
[прйганець] «приміщення для вів-
чарів та молочних продуктів» Доп.
УжДУ IV 109; — неясне; можливо,
пов’язане з ґанок (пор. п. ргху^апек
«бічний ганок»),
[придарок] «вйпадок» Нед, [прй-
дарка] «тс.» Нед, [прйдарний] «випад-
ковий» Нед; — очевидно, пов’язане з
п. ргхусіаггус зі^ «трапитися, статися»,
утвореного за допомогою префікса
569
придибаха
прйїск
ргху- «при-» від сіаг/ус зІ£ «щастити,
удаватися», яке може бути зіставлене
з укр. дар, дати; не досить обґрунто-
ваною є спроба (ИиЬаіу 81. а сі. І
131 — 132; Масіїек Е84С 110—111) по-
в’язати п. сіагхус зіу (разом із ч. сіагіїі
зе «тс.») з лит. сібгіпіі «робити вдалим,
успішним; вести до успіху». — Див.
ще дати, при.
придибаха, придйбачка, придй-
башка, прйдибка — див. дибати.
[придірок] «уперше оброблена ді-
лянка землі, додана до основного по-
ля» ЛексПол; — пов’язане з [драти]
«піднімати цілину», [видерти] «уперше
обробити землю» ЛексПол, [вйдранка]
«уперше оброблена ділянка землі» тж. —
Див. ще дерти, при.
придбба — див. доба.
прйдолоб — див. долобкувати.
[придбмок] «прізвисько» Куз; —
запозичення з польської мови; п. рггу-
сіотек «тс.» утворено з прийменника
ргху «при» та іменника бот «дім; ро-
дина». — Оньїшкевич Исслед. п. яз.
247. — Див. ще дім, при. — Пор.
притбмок.
приємний — див. імати.
[прижаліти] (про сир) «зжовтіти,
зіпсуватися, згіркнути» Ме, ст. жалі-
ти «перегоряти» (про намочене вапно)
Ж; — р. [жалеть] «нагріватись і бро-
дити» (про зерно для солоду), бр. [жа-
лець] «тліти, горіти без вогню», п.
[гаїіс зі§] «тс.», нл. ст. гаіпу «розжа-
рений, гарячий»; — псл. [гаїііі (з?)]
«тліти, горіти»; — зводиться до іє.
(// £ЄІ-), яке вважається варіан-
том іє. *§1іеі- «блищати, сяяти; жов-
тий, зелений» (Петлева Зтимология
1973, 44—47) або псл. гаг- (ЗсЬизіег-
8е\мс 1780):
[прижихнутися] «пристати, приче-
питися, вселитися» Корз; — неясне;
можливо, пов’язане з прижитися.
[прижучити] «притиснути» Нед; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. прижучить «вилаяти, покарати;
[притиснути, прикрутити]» утворене
від дієслова [жучить] «лаяти, карати»,
570
пов’язаного, очевидно, з укр. [жучний]
«небезпечний» (див.).
приз «нагорода переможцеві в зма-
ганні», призер; — р. болг. приз, бр.
прьіз; — запозичення з французької
мови; фр. ргіх «ціна, вартість; приз»,
ст. ргіз «тс.» походить від лат. ргеііит
«ціна, вартість». — СІС2 680; Фасмер
III 363; Черньїх II 66—67; К1и§е—
Міігка 563—564; Паигаі 588. — Див.
ще прейскурант.
призерний, призиратися, призир-
нйй, призір, призірний, призбр, при-
збрий, призбрйстий, призбрити, прй-
зра — див. зріти1.
призилйти, призіл — див. зело.
прйзма «вид багатогранника; бага-
тогранне тіло з матеріалу, прозорого
для світла», призматичний; — р.
болг. м. прйзма, бр. прйзма, п. ргуг-
таі, ч. слц. ргі/та, вл. ргізта, схв.
прйзма, слн. ргігта; — запозичення з
німецької або французької мови; нім.
Ргізта, фр. ргізте, можливо, через пі-
зньолат. ргізта «призма», зводяться до
гр. лрїоца (род. в. тгріоратос;) «тирса,
щось обпиляне; (мат.) призма», що є
похідним від дієслова тгрїоо (тгріСсо) «пи-
ляю», етимологія якого неясна. — СІС2
680; 81. чууг. оЬсусії 611; НоІиЬ—Еуег
394; РЧДБЕ 585; Ву]акли]а 767; Паи-
хаі 588; КІеіп 1243—1244; Егізк II 596.
прйзьба «земляний насип навколо
підмурка будинку», [прйзба, спрйзба,
спризьба] «тс.»; — р. [прйзба] «части-
на хати, відділена сіньми, комірчина;
призьба», бр. прйзба «призьба», п.
рггу/Ьа, рггугЬа «тс.»; — результат ви-
дозміни (стягнення) давнішого *прйіз-
ба, утвореного з прийменника при та
іменника *ізба «хата» (пор. р. изба
«тс.»). — Львов Лексика ПВЛ 135;
8АМ V 406; Міетіпеп БР 4, 213. —
Див. ще вйстепка, при. — Пор. прй-
спа.
[прйзьма] «шрам, знак» О; — не-
ясне.
прйїск «копальні»; — бр. прьйск; —
запозичення з російської мови; р. прй-
иск «тс.» походить від дієслова прийс-
прйкалабок
прикрит
кивать «підшукувати, знаходити», ут-
вореного за допомогою префікса при-
«при-» від искать «шукати», спорідне-
ного з укр. [іськати] (див.).
[прйкалабок] «невеличка прибудо-
ва; комірчина; закуток» Г, Нед, [при-
карабок, прихалабок Си] «тс.»; — ре-
зультат видозміни форми [прйколи-
бок], похідної від [колйба] «курінь па-
стухів; зимове житло лісорубів-гуцу-
лів» (див.).
[прикїбний] «спритний, здатний
привабити»; — похідне утворення від
[кеба] «здібність, уміння» (див.).
прйклад, приклад, прикладний —
див. класти.
[прйклепка] «причіпка, зачіпка;
привід», [прйкліп] «тс.», [прйкліп] «при-
чина» Корз; — пов’язане з клепати в
значенні «зводити наклеп». — Див. ще
клепати.
приключйтися, приключка — див.
клюкати1.
прикмета, прикметник — див.
кметь.
[приконопник] (ент.) «пісковиця,
Агепісоіа» Нед, Куз; — похідне утво-
рення від [приконбпити] «принадити»;
назва зумовлена тим, що пісковиця
використовується як наживка для лов-
лі тріски (БСЗ 32, 554). — Див. ще
конбпа, при.
[прйкорень] «кілок для припону
свійських тварин», [прйкорінь] «тс.»
Па, Си; — результат видозміни форми
[прйколень] «тс.», від кіл, під впливом
прйкорень «частина стовбура біля ко-
реня, пень», [прйкорінь] «тс.». — Див.
ще кіл, при.
прикорхнути «здрімнути [на кула-
ці Бі]», [прикоркнути] «здрімнути»
ЛексПол, [прикурнути] «тс.» Си; — р.
прикорнуть «притулитися; здрімнути
[скоцюрбившись]», бр. прьїкархнуць
«здрімнути»; —, очевидно, давніше
*прикорнути «здрімнути, зібгавшись,
скоцюрбившись», похідне від *корну-
ти «зігнутися» (пор. р. [корнуть] «зі-
гнутися; заснути (ненадовго), скоцюр-
бившися»), пов’язаного з [кортатися]
«поратися, мордуватися, мучитися»; фо-
нетична видозміна слова на українсь-
кому (та білоруському) ґрунті відбу-
лася під впливом корх «міра довжини
на ширину долоні або на чотири паль-
ці; [кулак Бі]» (бр. корх «тс.»). — 8Ье-
уєіоу 2Ї51Р11 27, 63; Б1пЬе§аип В8Б 50,
2, 173; Фасмер II 330, 339. — Див. ще
кортатися, при.
прйкрий «неприємний; [крутий;
сильний]», [прикрбтний] «спішний, на-
гальний», [прикрінь] «крутий берег річ-
ки» Корз, прикрість, прйкрощі, [при-
крити] «завдавати прикрощів; упирати-
ся» Бі, [прйкритися] «завдавати при-
крощів; набридати», опрйкривий «гид-
кий; осоружний»; — р. ст. діал. прик-
рий «гидкий, поганий, терпкий», бр.
прьїкрьі «прикрий, неприємний; нудот-
ний», п. рггукгу «прикрий, неприєм-
ний; стрімкий; урвистий», ч. ргїкгу
«стрімкий, урвистий; суворий, гост-
рий», слц. ргікгу «стрімкий; суворий,
гострий; нудотно-солодкий»; — псл.
ргікгь, очевидно, утворене з префікса
ргі- «при-» й основи дієслова кг- «різа-
ти» (пор. краяти), спорідненого з
дінд. кгпїаіі «ріже», лит. кїгзіі «руба-
ти»; менш обґрунтовані зіставлення з
лит. реїкїі «ганити, гудити», рікіаз
«злий, сердитий», лат. рі§е! те «мені
не подобається, гидке (щось)», рі§ег
«ледачий» (Масітек Е84С 493; НоІиЬ—
Кор. 301), а також з гр. ліирбс; «гост-
рий, гіркий» (Масітек Е84С 493; Но-
ІиЬ—Буег 402; НоІиЬ—Кор. 301). —
Петлева Зтимология 1983, 43—45; Ре-
іегззоп АГ81РН 36, 144. — Пор. укро.
[прикрит] (бот.) «купальниця євро-
пейська, Тгоіііиз еигораеиз Б.» Мак,
[пригрид] «тс.» Мак, [прйград] «аконіт
бруквоподібний, Асопііипт пареііиз Б.»
Нед, Мак; — р. [прикрьіт] «тс.», [при-
град] «аконіт», [пригрид] «тс.»; — оче-
видно, пов’язане з прикритий, похід-
ним від крйти\ назва зумовлена тим,
що у квітках аконіту внутрішня по-
рожнина прикрита верхнім листочком
чашечки; аконіт і купальниця належать
до однієї родини жовтцевих. — Нейш-
571
прикромйти
примар
тадт 251; Анненков 6, 7. — Див. ще
крити.
[прикромйти] «приборкати, угаму-
вати» Нед; — пов’язане з [крбмити]
«ділити», [крбма] «перегородка», скром-
ний', пор. р. закромйть «поставити пе-
регородки, обнести дошками», п. изкго-
тіс «приборкати». — Петлева Зти-
мология 1974, 23—26; 81ап£ 31. —
Див. ще крбма. — Пор. крім, скром-
ний.
[прикуратати] «когось учити якоїсь
роботи» Нед; — неясне; можливо, по-
в’язане з [курат] «(військовий) свя-
щеник» Куз.
[прикучнути] «сісти навпочіпки»
Нед; — запозичення з польської мови;
п. [рггукисгп^с] «тс.» утворено за до-
помогою префікса рггу- «при-» від діє-
слова [кисгес] «сидіти навпочіпки»,
спорідненого з укр. куча. «купа». —
Вгйскпег 279; Масіїек Е8ЛС 108, 303.
— Див. ще куча’, при.
[приламзати] «причвалати» До; —
п. [рггуїотгас] «прибігти»; — очевид-
но, пов’язане з [лемзіти] «повільно
йти, плентатися». — Див. ще лемза-
ти.
[пргілинь] (бот.) «пазурник, Сапса-
Ііз Б.» Нед; — похідне утворення від
[льнути] «горнутися, прилипати, чіп-
лятися», пов’язаного чергуванням зву-
ків з липнути', назва зумовлена тим,
що вкриті щетинками плоди пазурника
чіпляються до людей і тварин. — Див.
ще лйпнути, при.
прилип — див. липучка.
[прйліпка] (орн.) «повзик, 8іНа
епгораеа Б.» ВеНЗн, Шарл; — похідне
утворення від приліпити, як [ліпар]
«тс.» від ліпити. — Див. ще ліпар,
при.
[прилолбкати] «побити»; — очевид-
но, результат видозміни форми [при-
локшйти] «прибити, побити», похідно-
го від [локшити] «бити; рубати». —
Див. ще лбкша, при.
[прилуда] «вузька грядка з краю
Нед; трикутний клаптик поля для
оранки; скиба, яка падає на межі О»,
572
[відлутка] «вузька грядка з краю»
Ж; — неясне.
прйма (муз.) «інтервал між звука-
ми того самого ступеня; основний тон
акорду; провідна партія ансамблю; про-
відна акторка; [товари найвищої якості
Куз]», [прййма] «п’ята з шести вели-
ких струн бандури»; — р. болг. м. прй-
ма, бр. прйма, п. ргута, ч. ргіта, слц.
ргїта, схв. прйма, прйма, слн. ргіта
«тс.»; — запозичення з італійської мо-
ви (у значенні «товари найвищої якос-
ті» від іт. ргіта диаІИа «першого гатун-
ку», можливо, через нвн. ргїта «тс.»);
зводиться до лат. ргїта «перша», жін.
р. від ргітиз «перший». — СІС2 680;
Кораііпзкі 784, 798; НоіиЬ—Еуег 393;
РЧДБЕ 585—586; Ву]аклща 768; Мез-
їіса 1270. — Див. ще прймус.
примадонна «провідна співачка в
опері чи опереті»; — р. примадонна,
бр. примадонна, п. ргітабоппа, ч. слц.
ргітабопа, болг. м. примадбна, схв.
примадона, слн. ргітасібпа; — запози-
чення з італійської мови; іт. ргіта боп-
па «примадонна» (букв, «перша пані,
перша дама») складається з форми жін.
р. ргіта числівника ргіто «перший»,
що зводиться до лат. ргїтиз «тс.», та
іменника боппа «пані», що продовжує
лат. ботіпа «тс.», пов’язане з сіотіпиз
«пан; володар». — СІС2 680; Кораііпзкі
784, 798; НоіиЬ—Буег 394; РЧДБЕ
586; Вуіаклща 768. — Див. ще дон,
прймус.
[прймар] (заст.) «сільський старос-
та; головний лікар» УРС, Куз, [прима-
рій] «головний лікар» Куз, [примарія]
«сільське правління»; — п. ргутагіизг
«головний лікар», ч.. ргітаг «тс.», ргі-
тагіиз «перша скрипка», слц. ргітаг
«ординатор, старший лікар», ргітагіиз
«перший музикант в оркестрі», м. при-
мариус «головний лікар; керівник лі-
карні або її відділу», схв. примари],
прймари']ус, слн. ргітагі] «тс.»; — че-
рез західнослов’янські і румунську мо-
ви (рум. ргітаг) запозичено з латинсь-
кої; лат. ргітагіиз «один з перших;
впливовий» є похідним від ргїтиз «пер-
примат
примха
ший». — Кораіігізкі 784, 798; Масіїек
Е8ЛС 483; НоІиЬ—Еуег 394; Ву]акли]а
768; ХУаІсіе—Ноїт. II 362. — Див. ще
примус.
примат «перевага, переважне зна-
чення», примати (зоол.) «ряд найвище
організованих ссавців»; — р. болг. при-
мат, бр. примат, п. ргутаі, ч. слц.
слн. ргітаї, вл. ргітаі, м. примат,
схв. примат', — очевидно, через ні-
мецьке посередництво (нім. Ргітаі) за-
позичено з латинської мови; лат. ргї-
таіиз «перше місце; старшинство; пер-
шість», нлат. ргітаіез «примати» є по-
хідними від ргітиз «перший». — СІС2
680; Кораіігізкі 798; НоІиЬ—Еуег 394;
РЧДБЕ 586; Ву]акли]а 768; ХМаІсіе—
Ноїт. II 362. — Див. ще примус.
[приматкоббжитися] «підлестити-
ся, підмазатися; прилаштуватися, роз-
ташуватися»; — префіксальне утворен-
ня від польського виразу Маїко Воіа
«Мати Божа»; первісно означало під-
леститися за допомогою часто повто-
рюваного виразу Маіко Воіа. — Див.
ще бог1, мати1, при.
[примета] «прикмета» Нед, \при-
мет\ «знак, позначка» Корз; — пов’я-
зане з примїта, похідним від мітити
(див.).
[прйміт] «покрита наривами гуля»
Нед; — п. рггутіоі «сифіліс; [корос-
та]», ч. [рптеі] «наривчик», нл. рзіпфеі
«зараження; зараза»; — псл. *ргітеі-ь
«те, що прикидано, накидано, додано;
(про хворобу) те, що прикинулося, під-
кинулося», утворене за допомогою пре-
фікса ргі- «при-» від дієслова теіаіі
«кидати»; — споріднене з лит. ргіете-
ЇІ5 «припадок (нервовий)». — Масіїек
Е84С 493. — Див. ще метати, при.
[приміти] «могти, бути в змозі»,
[неспрймий] «невідворотний, нездолан-
ний» Ж; — бр. примець «змогти» (у ви-
разі каб прьімеу «якби зміг»); — оче-
видно, результат видозміни слова умі-
ти, др. уміти, чи, можливо, похідної
від нього форми *приуміти, др. *при-
уміти (пор. \приумітися\ «догадати-
ся, зметикувати»). — Див. ще ум.
примітив «нерозвинуте явище; не-
досконалий виріб або твір», примітиві-
затор, примітивізація, примітивізм,
примітивний, примітивізувати', — р.
болг. примитйв, бр. примітьїу, п. ргу-
шііуу/, ч. ргітіііу, слц. ргітіііу, вл. ргі-
тіііу/пу «примітивний», м. примитй-
вен, схв. прймитйван, слн. ргітііїуеп
«тс.»; — запозичення із західноєвро-
пейських мов; нім. ргітіііу «примітив-
ний», фр. ргітйії, англ. ргітіііуе «тс.»
походять від лат. ргїтііїуиз «перший (у
своєму роді), початковий, первісний»,
пов’язаного з ргітиз «перший». —
СІС2 680; КЗСРЯ 365; Кораіігізкі 798;
НоІиЬ—Буег 394; РЧДБЕ 586; Ву]ак-
ли]а 768; \¥а!сіе—Ноїт. II 362. — Див.
ще примус.
[приміть] (ент.) «(гусениця одного
з видів бражника) Веііеріїііа еиріїог-
Ьіае Б. (егиса)» ВеНЗн; — неясне.
примула (бот.) «первоцвіт, Ргіти-
1а Б.»; — р. болг. м. примула, бр. при-
мула, п. ргутиіа, ч. слц. ргітиіа, слн.
ргїтиіа; — запозичення з новолатин-
ської наукової термінології; нлат. ргіти-
Іа «тс.» походить від лат. ргїтиіа, фор-
ми жін. р. прикметника ргітиіиз «пер-
ший», зменш, від ргітиз «тс.»; назва
зумовлена тим, що навесні примула
розквітає однією з перших (пор. укр.
первоцвіт). — СІС2 680; Нейштадт
436; Кораіігізкі 798; НоІиЬ—Еуег 394;
РЧДБЕ 586; Оаигаї 587; А¥а1де—Ноїт.
II 362. — Див. ще примус.
примус «гасовий нагрівальний при-
лад»; — р. болг. м. схв. примус, бр.
примус, п. ргутиз, ч. слц. ргітиз; —
походить від назви фабричної марки
перших нагрівальних приладів цього
типу, утвореної від лат. ргітиз «пер-
ший, найкращий», похідного від при-
кметника *рг!з у ргізсиз «давній, ста-
рий», спорідненого, очевидно, з гр.
тгріу «раніш». — 81.. у/уг. оЬсусії 611;
Тгаупїсек 1242; Таїсіє—Ноїт. II 362—
363.
примха «каприз, забаганка; [мар-
новірна прикмета; марновірні обряди;
нашепти, наговори; талісмани Бі]»,
573
принаймні
принципал
примхливий, [примхуватий] «примхли-
вий», прймхати «вередувати, капризу-
вати»; — бр. прьімхі (мн.) «марновірст-
во; марновірні прикмети», п. [ргутсіїа]
«дурнувата людина»; — очевидно, дав-
ніше *примтзха, утворене з приймен-
ника при та іменника *м/ьха «іржа на
збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха]
«тс.»), пов’язаного з лігхг «мох»; пор.
р. [памха] «перешкода, лихо, шкода,
біда, невдача, халепа, диво, нісенітни-
ця; пошесть», [пдмха] «перешкода, не-
вдача, причина, псування; неврожай з
видимої причини, напр., від куколю,
головні, іржі тощо»; розвиток значення
''примлха йшов у двох напрямах: «хво-
роба збіжжя, колоса» —> «забобон, за-
бобонна прикмета, певні магічні дії (у
зв’язку з тим, що хвороби збіжжя час-
то вважалися наслідком чаклування)»;
«хвороба збіжжя, колоса» «хвороба
взагалі» —> «каприз, вередування хво-
рої людини» «вередування взагалі»
(як семантичну паралель пор. р. [прй-
веред], що первісно, як і [ве'ред], озна-
чало «чиряк, болячка», а пізніше та-
кож «примха, каприз», звідки приве-
редничать «вередувати»); пов’язання з
р. [приметаться] «привидітися, присни-
тися» (Кравчук Белар. лексікал. і зтьі-
мал. 86) необгрунтоване. — Ткаченко
УМШ 1959/2, 66—67. — Див. ще
мох, при.
принаймні, [принаймі СУМ, при-
наймній Пі, принамені УРС, Нед, при-
йомні], ст. принамнРй (1646); — бр.
[принаймней, прийомні, принамней],
ч. заст. ргіпе)тепе, слц. ргіпа)тепе],
ргіпа)теп5от; — запозичення з поль-
ської мови; п. рггупаітпіе) «принайм-
ні» складається з прийменника рггу
«при» • та прислівника па)тпіе) «най-
менш», утвореного за допомогою пре-
фікса па)- «най-» від гппіе] «менш»,
спорідненого з . укр. ме'нший. — Див.
ще менший, най-, при.
[прйнда] «пиха; пихата людина;
примхи; вередлива людина», принди-
тися «виявляти пиху, гордощі, бундю-
читися; бадьоритися, козиритися; сер-
574
дитися», [приндйчити] «маніжитися»
Нед; — неясне; можливо, результат
видозміни форми пйнда «зарозумілість,
пиха, чванство» (пор.).
принц «титул члена королівського
або князівського дому», принцеса,
[принцйзна] «принцеса»; — р. принц,
[принц, принец], бр. принц, п. [ргупс],
ч. слц. нл. ргіпс, вл. ргупс, болг. м.
принц, схв. принц, слн. ргіпс; — запо-
зичення з нововерхньонімецької мови;
нвн. Ргіпг «принц» (< свн. ргіпг(е))
походить від фр. ст. ргіпсе «князь,
принц», що продовжує лат. ргїпсерз
«глава, ватажок; син імператора, спад-
коємець престолу», яке виникло з
:|Іргітб-сариз «який займає перше міс-
це», утвореного з основ слів ргітиз
«перший» і саріо «беру, захоплюю, за-
ймаю». — СІС2 680; Фасмер III 365;
Черньїх II 67; НоІиЬ—Буег 394; РЧДБЕ
586; Ву]акли)а 769; Кіи^е—Міігка 566;
Ваигаі 588; У/аІсіе—Ноїт. І 159—
160. — Див. ще капестра, прймус.
принцип, принципіальний, прин-
циповий', — р. принцип, заст. прин-
цип, бр. принцип, п. ргупсур, ч. вл.
ргіпсір, слц. слн. ргіпсір, болг. м.
принцип, схв. принцип’ — через німе-
цьке посередництво (н. Ргіпгїр) за-
позичено з французької мови; фр. ргіп-
сіре «початок, першооснова; принцип»
походить від лат. ргіпсіріит «тс.», по-
в’язаного з ргїпсерз (род. в. ргіпсіріз)
«перший; головний», що виникло з
*рптб-сариз «який займає перше міс-
це». — СІС2 681; Фасмер III 365; Чер-
ньїх II 67; НоІиЬ—Еуег 394; РЧДБЕ
586; Вуіаклиіа 769; Ваигаі 588;
У/аІсІе—Ноїт. II 362. — Див. ще
принц.
принципал «начальник, господар,
глава; головний регістр в органі», [прин-
це'пал] «пройдисвіт, пройда» Корз, ст.
принципаль «головна особа» (1657—
1674); — р. болг. принципал, бр. прин-
ципал, п. ргупсураі, ч. ргіпсіраї «влас-
ник балагана», слц. заст. слн. ргіпсіраї,
схв. принципал; — очевидно, через
польське посередництво запозичено з
приобрісти
припутник
латинської мови; лат. ргіпсіраііз «пер-
ший, первісний, головний, найважли-
віший» є похідним від ргіпсерз (род. в.
ргіпсіріз) «перший, головний». — СІС2
681; Кораііпзкі 799; НоіиЬ—Еуег 394;
РЧДБЕ 586; Ву]акли]а 769. — Див. ще
принцип.
[приобрісти] «придбати» Нед, [при-
обріти] «тс.», [відобріти] «втратити
придбане» Ж; — р. приобрестй, др.
приобрісти' — очевидно, запозичення
зі старослов’янської мови; стсл. приок-
Р’Ьстн «тс.» утворене за допомогою
префікса при- «при-» від окрасти «зна-
йти», яке зводиться до псл. оЬ-гезІі
«тс.» (корінь *геЕ), пов’язаного з зь-гезЬ
«зустріти», укр. (зу-)стріти. — Фас-
мер III 107. — Див. ще при, стрі-
тити.
припадистий, припадковий, при-
падком, припадливий, припаднистий,
припадок, прйпадь, припасти — див.
пасти2.
[припанасити] (безос.) «причепи-
ти» Корз, [присанапити] «тс.», [при-
панаситися] «причепитися», [приса-
напитися] «тс.» тж; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з власним ім’ям Панас
або з грою в Панаса.
припас, приписний, припасти —
див. запас.
[припйлка] (орн.) «степовий дери-
хвіст, Сіагеоіа погсітаппі (теїапорїега)
Різей.»; — очевидно, похідне утворен-
ня від пил; назва зумовлена тим, що
цей птах гніздиться просто в ямках на
солончаках, на ріллі, у степу або на пі-
щаних косах, тобто в місцях з великою
кількістю пилу (Птицьі СССР 218; Во-
їнств.—Кіст. 55—56). — Див. ще пил,
при.
прйпйн, .. припини, припинити,
прйпин'ка — див. пинйти.
[припинало] (іхт.) «причепа, Еера-
сіо^азіег Соиап» Куз; — похідне утво-
рення від припинати; назва зумовлена
тим, що за допомогою присосків ця
риба прикріплюється до каменів (Рьібьі
СССР 426), а також до кораблів, ніби
припинаючи їх; пор. іншу назву цієї
риби [держй-корабель]. — Див. ще
при, п’ясти.
[припинда] «фартух Нед; хлівець,
прибудований до приміщення Ник-
НикБЛ», [припбн] «фартух» Гриц, [прй-
пинка] «запаска» О; — очевидно, похід-
ні утворення від припинати (пор. [при-
пиначка] «жіночий фартух» ДзАтл І);
походження кінцевої частини -да неяс-
не. — Див. ще при, п’ясти.
[припїр] «крута дорога» Зтимоло-
гия 1968, 104; — очевидно, пов’язане
з др. прапорі «гать, гребля», співвід-
носним з приперети «приперти», похі-
дним від перети «тиснути, перти, на-
пирати». — Куркина Зтимология 1968,
104. — Див. ще перти2.
[припбнець] (бот.) «березка по-
льова, Сопуоімиїиз агуепзіз Б.» Нед, [п.
угловатий] «сиціос (волохатий огірок)
кутастий, Бісуоз ап^иіаіиз Б.» Нед; —
похідне утворення від припинати; на-
зва зумовлена тим, що стебла цих рос-
лин чіпляються (припинаються) до ін-
ших рослин і в’ються по них (Нейш-
тадт 447; Федченко;—Флеров 934). —
Див. ще при, п’ясти.
[припраша] «приправа, гарнір»
Нед; — очевидно, результат видозміни
деетимологізованого *припражка (у ви-
мові *припрашка), пов’язаного з пра-
жити «смажити» (пор. [пїдпражка]
«приправа»),
[припс] «сурогат кави» Кур; — не-
ясне.
прйпутень (орн.) «СоїитЬа раїит-
Ьиз Б.»; — р. [прйпутень]; — очевид-
но, похідне утворення від путь «шлях,
дорога»; назва зумовлена тим, що цей
птах часто зустрічається при шляхах,
дорогах. — Булаховський Вибр. пр. III
227—228. — Див. ще при, путь.
[припутина] «тимчасова підпірка
до кроков для втримання їх у верти-
кальному положенні»; — неясне; мож-
ливо, давніше *прйпустина, похідне
від припустити «прилагодити»; пор.
[припустниця] «короткі крокви на
обох причілках стріхи».
припутник — див. попутник.
575
припуштанта
прйскати
[припуштанта] (бот.) «садова айс-
тра китайська, СаІІізіеріїиз сіііпепзіз
Меез.» ВеБ; — неясне; можливо, ре-
зультат видозміни форми [капіштан],
пов’язаної з [кампустелія] «тс.».
природа, прирбдистий, природ-
ник, природничий —; див. рід.
[присакатися] «насмілитися» Нед; —
неясне.
[присамборашитися] «причепити-
ся» Нед; — неясне.
[присанаббжитися] «присусідити-
ся»; — очевидно, утворене за допомо-
гою префікса при- від сполучення Си-
ну Божий за аналогією до [приматко-
бджитися] «підлеститися; прилашту-
ватися». — Див. ще приматкоббжи-
тися, син.
[присербитися] «приєднатися, при-
сусідитися, пристати, прив’язатися»,
[присьбрбатися] «тс.» Нед, [обсер-
буватися] ВеЗа; — похідне утворення
від етимологічно неясного *серб, що
означало, очевидно, якийсь вид родин-
них зв’язків. — Ильинский ИОРЯС
24/1, 138. — Див. ще серб. — Пор.
пасерб, сябер1.
[прйси] «вуса тварин ЛексПол;
морда корови, губи коня Непокупний»,
[прйса] «губа тварини» Куриленко,
[пріса] «тс. тж; не покрита шерстю пе-
редня частина голови коня» Ник, [прі-
си, прйха] «тс.» тж; — п. [ргузк] «кін-
ська морда», [ргузгкі] «морда і вуха
оленя або вола, що варяться»; — псл.
ргуз- «морда; обличчя», пов’язане з ргу-
зкаіі «прискати»; — споріднене з лит.
ргизпа (звичайно мн. ргйзпоз) «морда
(корови, коня, вівці)», лтс. ргизпаз «гу-
би, рот», прус, ргизпаз (род. в.) «облич-
чя», пов’язаними з лит. ргаизіі «мити,
умивати», спорідненим з псл. ргузкаіі
«прискати». — Непокупний 46—47; Вгіі-
скпег 440. — Див. ще прйскати.
присікати «класти край, припиня-
ти»; — р. пресекать «тс.», др. просі-
кати «розтинати; зарубувати, убива-
ти», присікати «відтинати, відрізати»,
болг. пресека «пересічу; перетну; по-
кладу край», м. пресече «перерубає,
576
перетне; покладе край, припинить»,
схв. пресеііи «перерізати; перерубати;
покласти край, припинити»; — очевид-
но, запозичення з церковнослов’янсь-
кої мови; цсл. пр'Ьс'кцдти «перетинати;
класти край; припиняти», є похідним
від дієслова С'Ьцін «сікти», утвореним
за допомогою префікса пр'к- «пере-»,
ототожненого в давньоруській і україн-
ській мовах з при-. — Див. ще пере-,
при, сіктй.
присїпатися «присікатися»; — ре-
зультат контамінації слів присікатися
та сіпати. — Див. ще при, сіктй, сі-
пати.
прйскати, [прйсати] «прискати;
пирскати; чхати» Бі, [приснути] «ви-
хопитися, вилетіти, вискочити», [при-
щати] «прискати» Нед, [прускати]
«тс.» Нед, [прйса] «присок» Нед, приск
«присок, жар», прискавка «бризкалка
СУМ; пульверизатор Она», [прискач]
«розбризкувач; (іхт.) губань, БаЬгиз
]асиІаіог; щетинозуб, Сіїаеіосіоп гозіга-
іиз; (зоол.) дельфін Нед», [прискун]
(ент.) «бомбардир, Вгасіїіпиз ¥/еЬ.»
Нед, присок «жар», [прискйй] «гаря-
чий, запальний» Нед, [вйприск] «дже-
рело» Она, [прись] (вигук на позна-
чення несподіваної появи, вискакуван-
ня), [оприск] «уламок» (у виразі заго-
ворити з дприском «говорити сердито,
гнівно»), опрйскливий «запальний, не-
стриманий; їдкий (про сміх)», об-
прискувач «розприскувач»; — р. прьі-
скать, бр. [прискаць], др. прискати,
п. вл. ргузкас, ч. ргузкаіі, слц. ргузШ’,
нл. рзузказ; — псл. півн. [ргузкаіі], по-
в’язане з *рггзкаіі «порскати», парале-
льне до Ьгуг^аіі «бризкати», спорідне-
не з лит. ргайзіі «мити, умивати», ргиз-
па «морда», прус, ргизпап (зн. в.) «об-
личчя», лтс. ргаизіаі, зргаизіаі «при-
скати, пирхати», зргаизііз «бризки при
пирханні», ргйзіибі «пирхати, сопіти»,
дінд. ргизпбіі «прискає», ргизпаіі, рги-
зуаіі «тс.», дісл. їгуза «пирхати». —
Фасмер III 391; Черньїх II 77; Вгйск-
пег 440; Масіїек Е84С 489; Зсйизіег-
Зеїмс 1165; Тгаиітапп 230; Мйііі.—
прискварачить
приспічити
Епбг. III 400; Озіеп-8аскеп ІР 28, 149;
33, 259—260; ІЛіІепЬеск 181; Ріск III
248; Регззоп Веііг. 266, 333. — Пор.
бризкати, опришок, порскати, прй-
си, прищ1, спорсати.
[прискварачить] «спасти на дум-
ку; з'явитися, виникнути (про бажання
та ін.)» Л; — неясне; можливо, пов’я-
зане з ст. [сквар] «спека»; в такому
разі первісно означало «припекти». —
Пор. сквар.
прискйбнути — див. скіпати.
прискорбйти — див. скорб,
прискорйна — див. проскурйна.
[прискрйгнути] «прикрутити, по-
ставити в скрутне становище»; — оче-
видно, результат видозміни форми [при-
скрйпати] «тс.; затиснути, притисну-
ти», пов’язаної зі скрипіти. — Див.
ще скрип1.
[прискрйпати] «прикрутити, поста-
вити в скрутне становище»; — резуль-
тат семантичної видозміни форми [при-
скрйпати] «затиснути, притиснути»,
похідної від скрипати. — Див. ще
при, скрип1.
[прискулйти] «прищулити» (у ви-
разі п. очі) Нед; — успадкований зда-
вна варіант форми прищулити (псл.
*ргізкои1ііі//*ргІ5кеиІііі). — Див. ще
скула1, щулити.
прислини — див. паслін.
прислівник, заст. прислбво «при-
слівник» (1863), прислбвник «тс.» (гра-
матика О. Партицького 1873), відпри-
слівникбвий; — бр. прьіслбуе «при-
слівник», п. рггузібімек, ч. ргізіоусе,
слц. ргізіоука, вл. ргізІоу/]езпік, слн.
ргізіот «тс.»; — утворене з приймен-
ника при та іменника слово (власне,
дієслово) як калька лат. асіуегЬіит
«прислівник», утвореного з прийменни-
ка асі «при» та іменника уегЬит «сло-
во; дієслово». — Див. ще при, слово.
присліг «посланець» Нед; — оче-
видно, пов’язане з дієсловом присла-
ти. — Див. ще при, слати1.
[прислунутися] «присунутися»
Нед; — очевидно, результат видозмі-
ни форми присунутися, зближеної з
прислонйтися. — Див. ще при, су-
нути.
[прйсмо] «присосок» Нед; — неяс-
не; можливо, результат перерозкладу
вихідного *присмок, де частина коре-
невого -смок-, пов’язаного із смокта-
ти, була сприйнята як суфікс -ок і да-
лі усунута шляхом зворотного слово-
твору.
[приснопйти] «прибити, вразити»; —
очевидно, результат видозміни деети-
мологізованого [прислопйти] «спійма-
ти в пастку», похідного від [сліп] «паст-
ка, западня», і зближення його з осно-
вою слова сніп (снопи). — Див. ще
при, сліп.
[прйспа] «призьба», [прйсьпа Пі,
спреспа ЛЧерк] «тс.»; — р. [прйспа]
«насип», др. прйсьпа «насип, вал», п.
рггузра «насип, утворений у річці піс-
ком; призьба», цсл. присьпл «насип»; —
псл. ргізьра «насип», похідне від діє-
слова *ргізіЯІ «присипати», утвореного
за допомогою префікса ргі- «при-» від
зіЯі «сипати» (зьрр «сиплю»); на укра-
їнському ґрунті відбулося звуження
семантики «насип» частково під впли-
вом семантичного зближення з фоне-
тично близьким прйзьба. — Наконеч-
ний Наук. конф. філол. фак. Харк. ун-
ту 1959, 6; Фасмер III 366; V 372. —
Див. ще при, сйпати. — Пор. прйзь-
ба.
[приспільниця] «масниця»; — по-
в’язане зі спільний, поспіль як назва
тижня, коли можна їсти й скоромне,
тобто все поспіль; пор. [загальниця]
«тиждень, протягом якого все можна
їсти», загальний тиждень «всеїдний
тиждень». — Див. ще спіл.
приспічити «дуже захотітися, за-
кортіти», [приспйчити Нед, приспішй-
ти Ме] «тс.», [дуспечити] «дійняти»
Корз; — бр. прьіспічьщь «тс.»; — за-
позичення з російської мови; р. при-
спйчить «тс.», вважається похідним від
спйца «спиця»; ця етимологія не ціл-
ком надійна. — Фасмер III 366; КЗСРЯ
365; Булаховський Вибр. пр. III 386;
Преобр. II 126. — Див. ще при, спйця.
19 2—460
577
пристав
пристяжка
пристав «поліцейський урядовець у
дореволюційній Росії»; — бр. прьістау
«тс.», болг. пристав «начальник полі-
цейської дільниці»; — запозичення з
російської мови; р. пристав «тс.; (ст.)
чиновник, приставлений для нагляду»
походить від др. пристав'ь «наглядач;
сторож; гонець; начальник, правитель»,
до якого зводяться й укр. [пристав]
«настановлений сторож; управитель»,
[пристава] «наглядач (за роботами)» і
яке разом з п. рггузїа\м «наглядач»,
болг. [пристав] «наймит», м. пристав
«нижчий урядовець», схв. пристав
«судовий пристав; помічник; (заст.)
двірник, пастух», слн. ргізіау «поміч-
ник, ад'юнкт», стсл. прнстлвж «звання,
чин» походить від псл. ргізіау-ь, пов’я-
заного з дієсловом ргізїауйі, похідним
від зіауііі. — Див. ще при, стати.
[приставитися] «померти»; — ре-
зультат видозміни давнішого престави-
тися «тс.», запозиченого, як і р. пре-
ставиться, др. преставитися, при-
ставитися, схв. преставити се «тс.»,
зі старослов’янської мови; стсл. при-
ставити са (звідки й болг. заст. пре-
ставям се, м. заст. престави се) «тс.»
(букв, «переставитися»), пов’язане з
приставити «переставити, перенести»,
похідним від ставити «ставити» (пор.
п. ст. рггезіау/іс зі§ «переселитися, пе-
рейти; померти»), є калькою гр. уєтаті-
9є<т9аі «бути переставленим; помер-
ти». — Фасмер III 361. — Див. ще пе-
ре-, при, стати.
[приставлятися] «удавати, прики-
датися, робити вигляд; дивачити Па,
Ме», [пристави] «витівки» Си, [при-
ставщйна] «привид»; — бр. [прьістау-
ляць] «зображати когось, наслідуючи
його»; —- результат видозміни запози-
ченого р. представляться «набирати
якогось вигляду; ' удавати, прикидати-
ся», що походить від цсл. пр’кд’кста-
внтн «подати», пртІ;д’кставліатн «пода-
вати, пропонувати», утвореного за до-
помогою префікса пр’кд’к- від дієслова
ставити, пов’язаного зі стати. — Див.
ще пред, стати.
578
[пристамоцкувати] «мати за ніщо,
зневажати»; — неясне.
прйстівний — див. стати,
пристойний — див. стояти.
прйстрасть, пристрасний, при-
страстйтися — див. страсть.
прйстріт1 «хвороба, викликана чи-
їмсь злим поглядом; [заздалегідь зроб-
лена пересторога Нед; переляк О]»,
[пристрій] «пристріт» Л, [пристріти-
ще] (збільш.), [пристрітник] «людина,
що здатна викликати пристріт», [при-
стріте] «охорона (чогось)» О, [при-
стрій.] «пристріт» Нед, [пристрітель-
ний] «пов’язаний з пристрітом», при-
стрітний «тс.», [пристріти] «зурочи-
ти; зустріти Нед; завадити комусь при
чаклуванні Нед; заздалегідь перестере-
гти Нед», [пристрітйти] «тс.» Нед; —
р. [пристрет] «уроки, причина»; —
результат злиття виразу *при стріті
«при зустрічі», що складається з при-
йменника при та іменника [стріт]
«зустріч»; назва хвороби зумовлена тим,
що, за народними уявленнями, вона
виникає від поганої зустрічі. — Див.
ще при, стрітити.
[пристріт2] (бот.) «вербозілля луч-
не, Ьузітасіїіа питтиіагіа Ь.» Мак,
[пристрит] «відкасник звичайний,
Сагііпа уці^агіз Н» Мак, пристрітник
«вербозілля лучне», [претрістник]
«відкасник безстеблий, Сагііпа асапііз
Ь.» Мак; — пов’язане з прйстріт «уро-
ки (хвороба)»; назва зумовлена широ-
ким використанням цих рослин у народ-
ній медицині (Анненкбв 86, 205), зо-
крема при лікуванні пристріту; пор. бр.
[урочнік] «відкасник звичайний». —
Див. ще прйстріт1.
пристяжка «припряг», прйстяж-
нйй «припряжний» СУМ, Нед; — п.
[рггузсідіка]; — запозичення з росій-
ської мови; р. пристяжка «припряг»
виникло з [пристежка] «тс.» (під
впливом стягивать «стягувати»), по-
хідного від дієслова пристегнуть
«пристебнути; припрягти (коня)», утво-
реного за допомогою префікса при-
«при-» від стегать «стьобати», спорід-
пристязати
притаманити
неного з укр. застегнути. — Фасмер
III 366, 751; Преобр. II 126. — Див. ще
застегнути, при.
[пристязати] «утискувати», ]при-
стяжйти] «утиснути» Г, Нед, [при-
стяжання] «утиски»; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з ]тяжйти] «обтяжу-
вати», тяжкий, тягти.
присудок (з 1862 р.); — слц. ргі-
зисіок, вл. ргізидк; — запозичення з
чеської мови; ч. ргізисіек «присудок»
є похідним від дієслова ргізоисШі
«присудити; приписати», утвореного
за допомогою префікса ргі- «при-» від
дієслова зоисіііі «судити», похідного
від зоисі «суд», очевидно, за зразком
слат. ргаесіісаїит «присудок, (букв.)
те, що говориться (тут: про підмет)».
— Москаленко Грам. терм. 167—168;
НоІиЬ—Буег 403. — Див. ще при,
суд1.
присутній — див. суть.
прйсьма — див. просити.
присяга СУМ, Г, присягання,
[присязство] «присяга» Нед, [присяг-
лий] «присяжний» Нед, присяжний
СУМ, Нед, присягати, присягнути,
присягтй, [присячи] «присягти» ВеЛ,
[присяшти] «тс.» тж, [сприсягатися]
«таємно змовлятися» Нед; — р. при-
сяга, бр. прьісяга, др. присяга, п.
рггузі§§а, ч. ргі'заЬа, слц. ргїзаЬа, вл.
ргізаЬа, нл. рзізе^а, схв. прйсега, слн.
ргізе^а, стсл. прнсАгд; — псл. ргізта,
похідне від дієслова *ргіз§£Іі «присяг-
ти», власне «доторкнутися до предме-
та, яким присягали», утвореного за
допомогою префікса ргі- «при-» від
*з§£Ді «сягти»; менш обгрунтованим є
припущення (МасЬек Е84С 535) про
вторинне походження праслов’янсько-
го *-з§^(іі) у *ргіз§§їі — з первісного
:|!-зеік-, що зіставляється з лит. зіекіі
«сягати», заікіпіі «приводити до при-
сяги». — Коваль 191 —192; Фасмер III
367; Преобр. II 126; Булаховський
Вибр. пр., III 371; Вгйскпег 490; Ма-
сЬек Е84С 535; 8сЬизіег-8еАмс 1179;
8кок III 44, 214. — Див. ще при, ся-
гати.
[присяй-богу] «їй-богу», [присяй-
бі Куз, присяй-бо Куз, присібі ВеБ,
присій-бд (Ме)] «тс.»; — результат
скорочення словосполучення присягаю
богу «тс.» Нед; пор. п. рг2узі§§ат Ьо-
§и, ч. ргізатЬоЬи, ргізатЬйЬ (< *ргі-
заЬат ЬоЬи), слц. ргізатЬоЬи, ргізат-
ЬоЬ (< ргізаЬат ЬоЬи) «тс.; (букв.)
присягаю богу». — Див. ще бог’, при-
сяга. — Пор. присясто-богу, при-
сясто ну.
[присясто-богу] «їй-богу», [прися-
сто-боже, присясту-ббже Нед] «тс.»;
— очевидно, результат скорочення
словосполучення присягаю святому
богу. — Див. ще бог1, прйсяга, свя-
тйй. — Пор. присяй-богу, присясто
ну-
[присясто ну] «їй-богу» Нед; —
очевидно, результат скорочення слово-
сполучення присягаю святому пану
(богу). — Див. ще пан, прйсяга,
святий. — Пор. присяй-богу, при-
сясто-богу.
[притаганка] «мотузок, яким при-
в’язується до берега великий човен»; —
неясне; можливо, результат видозміни
незасвідченого ^притаманна, пов’яза-
ного з [притаманити] «направити, ске-
рувати (човен до берега)».
[притаковйти] «дати притулок, по-
містити», ]притаковйтися] «знайти
притулок, поміститися, приєднатися;
статися, трапитися», ]притакнути]
«присісти», [втаковйтися] «влаштува-
тися, розміститися; заспокоїтися» Ме,
]путакувете] «доглянути, дати лад»
Корз; — похідні утворення від так
(пор. притакувати «підтакувати», при-
такнути «підтакнути»); первісно озна-
чало «підтакуючи комусь, згоджуючись
з кимось, добитися його прихильності і
знайти у нього притулок». — Див. ще
при, так.
[притаманити] «направити човен
до берега» Нед; — результат видозмі-
ни форми табанити «гребти веслом у
зворотний бік», можливо, зближеної з
притдвувати «затримувати, притри-
мувати». — Див. ще табанити.
19*
579
притаманкуватий
притйчка
[притаманкуватий] «мрійний»
Нед; — неясне; можливо, пов’язане з
притаманний.
притаманний «властивий; [справ-
жній, власний; рідний]», [прйтамний]
«тс.», притаманний «правильний; вла-
сний» Бі, [притаманно] «як слід, по-
справжньому»; — р. [притаманний]
«справжній; місцевий, корінний; бли-
зький, рідний; зручний», [притаман-
ний] «тс.»; — очевидно1, префіксальне
утворення від запозиченого з молдав-
ської чи румунської мови їатап (та-
ман) «точно, як раз; саме», що похо-
дить від тур. їатат «цілком, повністю,
правильно, точно», яке зводиться до
ар. їатат «повний, цілий, самостій-
ний, досконалий»; менш переконливі
пов’язання з тямити (Преобр. II 126,
вип. останній 32), р. при том «при
тому» (Даль III 469). — 81ієує1оу Нізі.
рйопоі. 692; Фасмер III 367; Когзсії
АГ81Р11 9, 672. — Див. ще при.
притвор1 «передня або бічна час-
тина церкви», [притвбра] «тс.» Нед;
— р. притвор, бр. притвор, др. при-
творі}, п. ,ст. рггуіу/ог, ч. ргйуог, слц.
ргііуог, рііуог «сіни», нл. рзііу/ог, болг.
прйтвор, схв. прйтвор «мала загорода
для овець», стел, притворі, «при-
твор»; — псл. ргііуогь «прибудова»,
похідне від дієслова ргііуогйі «прибу-
дувати», утвореного за допомогою пре-
фікса ргі- «при-» від іуогііі «творити,
будувати». — Фасмер III 367; Масіїек
Е84С 662; Мікі. ЕАУ 366; 2иЬаіу 81. а
сі. І 1, 121 —125. — Див. ще при,
творити.
[притвор2] «двері, вікна» Мо; — за-
позичення з російської мови; р. [при-
твор] «двері, віконниця; усе, що зачи-
няє отвори» утворено за допомогою пре-
фікса при- «при-» від основи твар-, що
виникла внаслідок перерозподілу з псл.
*оі:('ь)-уог'ь (> о-їуоґь) «отвір», пов’яза-
ного з *уегїі «зачиняти». — Фасмер IV
33—34. — Див. ще вір1, при. — Пор.
верея, затворйти, отвирати.
прителепкуватий — див. телепа-
ти.
580
прителющити, прителющитися —
див. теліщити.
притеребити, притебити, притй-
борити — див. тарабанити.
[притйн1] «притулок, пристанови-
ще»; — р. [притйн] «тс.», притбн
«кубло», бр. притбн «тс.»; — очеви-
дно, похідне утворення від приткну-
тися (в усному мовленні часто при-
тнутися) «знайти собі місце»; — р.
притбн, болг. потбн «стеля; [підло-
га]» пов’язується також (Младенов
498; Варбот 80) з псл. і§іі «тяти, від-
тинати»; пов’язання з тин (Даль III
471) безпідставне. — Див. ще при,
тикати.
притин , припгина, притинати —
див. притяти.
[прйтир] «голка з відламаним вуш-
ком» ВеБ, [прйтор] «тс.» тж; — ре-
зультат видозміни форми [прбторг]
(> [прбтір] «тс.»), зближеної з осно-
вою дієслова притирати. — Див. ще
прбторг.
[притйрок1] «половина перерізаної
впоперек бочки»; —; очевидно, адапто-
ване запозичення з польської мови; п.
[рггусіогек] «вид шаплика; посудина, у
якій дають їсти свиням», [рггусігек]
«тс.»; — можливо, є результатом видо-
зміни давнішого *рггесіегек (*рггесі-
гек), пов’язаного з рггеіггес «перетер-
ти; (ст.) перепиляти», похідним від
іггес «терти; (ст.) пиляти», якому від-
повідає укр. терти (див.).
прйтирок2 — див. терти.
[прйтис] «спокусник жінки» Нед; —
не зовсім ясне; можливо, похідне утво-
рення від притйснути, [притйсти]
«притиснути».
[притйснути] «притаскати»; — не-
ясне; можливо, через незасвідчену
форму *притискати виникло з при-
таскати.
[притйчка] (орн.) «степовий дери-
хвіст, Оіагеоіа погсітаппі Різей.
(Могсі.)»; — очевидно, похідне утво-
рення від дієслова притикатися «при-
мощуватися (не дуже зручно)»; назва
зумовлена тим, що своє гніздо з бід-
прйтір
притча
ною підстилкою із стебел цей птах
мостить просто в ямках (Птицьі
СССР 218—219). — Див. ще при,
тикати.
[прйтір] «нарив, гнояк» Нед; —
похідне утворення від притерти-, пер-
вісно означало натерте місце на ті-
лі. — Див. ще при, терти.
[приткйй] «прудкий» Нед, [прит-
кдмо] «притьмом» Нед; — р. прьіт-
киїї, бр.. [прьіткі], п. [ргуїп^с] «під-
скочити», ст. ргусіас «спішити»; —
псл. [*ргу1'ьк_ь], очевидно, похідне від
*ргуШі «швидко рухатися, поспіша-
ти», спорідненого з лит. зргаизіі «вти-
скати», зргйзіі «вириватися, вислиза-
ти», лтс. зргайііез «підійматися, про-
ростати (про картоплю)», свн. зргіезеп
«давати пагони», гот. зргаиіб «швид-
кий», дангл. зргеАМІіап «борсатися»,
англ. зрга\мІ «розтягти», кімр. Ипубі
«поквапливість»; пов’язувалося також
(Потебня РФВ 4, 218; Соболевский
Лекции 120) з [пруд] «швидка течія
води», прудкий', неприйнятне виве-
дення з реконструйованого *ргу§1ь
(Ла^іс АГ81Р11 1, 432), або з ІкргурГ-,
куди відноситься й болг. прйп(к)ам
«біжу» (Георгиев Ві>пр. на бьлг. етим.
22). — Фасмер—Трубачев III 391 —
392; Черньїх II 78; Преобр. II 140; Тга-
ійтапп 277; Регззоп Вейг. 874; Маїге-
паиег БР 14, 173; Ресіегзеп КеІБ Ог. І
81. — Пор. сприт.
притока, притічний, приточити,
притомний — див. надточйти.
притомний «який не втратив сві-
домості; [присутній]», [притдмен, при-
томенний О] «тс.», притомність, при-
томніти «приходити до тями», опри-
томніти «привести до тями», [три-
томний] «присутній» Нед, Пі; — р.
[притомний] «свідок, самовидець», бр.
притомиш «притомний», п. рггуїотпу
«притомний; присутній; (ст.) сьогочас-
ний». ч. ргііотпу «присутній; сучас-
ний, теперішній», слц. рпіотпу «при-
сутній; наявний; теперішній», вл. ргі-
іоіппу «присутній; теперішній», нл. рзі-
іотпу «тс.»; — похідне утворення від
словосполучення при* тому. — Вгііск-
пег 682; Масіїек Е84С 495. — Див. ще
при, той.
[притбмок] «прізвисько» О; — оче-
видно, результат видозміни слова [при-
ддмок] «прізвисько», зближеного із
займенником той (те). — Оньїшкевич
Исслед. п. яз. 247. — Див. ще придб-
мок.
[притбчка] (бот.) «актея колосис-
та, чернець, Асіаеа зрісаіа Б.» Бі; —
результат скорочення назви [сороко-
приточка] «тс.» Бі, Мак, етимологічно
неясної.
[прйтруд] (ент.) «арктія (вид гусе-
ниці), Агсііа (егиса)» Г, Нед, [прй-
трут ВеЗн, петрук тж, прищур Нед]
«тс.»; — результат перенесення на гу-
сінь назви [прйтрут] «нарив на нозі
між пальцями, на п’яті»; перенесення
зумовлене отруйною дією розтопта-
ної арктії на підошву босої ноги. —
ВеНЗн 28. — Пор. підбіг.
[прйтрут] «нарив на п’яті Г, Нед;
нарив на нозі між пальцями О»; —
похідне утворення від основи труд-
«хвороба, захворювання» (пор. др.
труді» «хвороба», п. іщсі «проказа;
(ст.) висип»). — Див. ще при, трудо-
ватіти.
притуга «скрутне становище, горе,
біда; [велика туга; пригода Нед]»; — р.
[притужать] «набридати, докучати»,
[притужний] «важкий, тяжкий, ви-
снажливий, натужний», др. притужь-
нши «скрутний, важкий», притужати
«турбувати; надокучати; виснажувати»,
схв. притуга «біда; нещастя; злид-
ні»; — псл. :|:ргйр§а «горе, біда», пов’я-
зане з ір§а «туга». — Див. ще при,
туга1.
прйтча «коротке повчальне опові-
дання; [випадок, дивний збіг, пригода
Нед]», [притчовий] «який стався через
випадок; наснився».Нед; — р. прйтча
«вислів, коротке повчальне оповідання;
[несподіваний (нещасний) випадок; не-
сподіване захворювання; уроки, причи-
на]», бр. прштчй «притча, [неприєм-
ний випадок, ганьба!», др. прит-ьча
581
притьмб
прихбд
«притча, приклад, вислів; випадок; не-
щастя, лихо», п. ст. рггуісга «випа-
док», болг. притча «притча», схв. пра-
ча «оповідання; притча, казка», слн.
ргїса «момент, теперішній час; свідчен-
ня, свідок; притча, казка, оповідання»,
стсл. притьма «притча»; — псл. ргіі/ь-
са < *ргі-'і'ьк-]а «випадок», похідне від
ргй’ькпріі, утвореного за допомогою пре-
фікса ргі- «при-» від кькпрїі «ткнути».
— Коломієць Мовозн. 1992/ 1, 43; Огі-
єнко РМ 1938, І 42; Фасмер III 368;
Преобр. II 127; Желтов ФЗ 1875/3, 8;
Вгйскпег 445; Мікі. Е\У 368. — Див.
ще при, тикати. — Пор. причта.
[притьмб] «тавро на вусі вівці: пря-
ма горизонтальна риса»; — результат
видозміни деетимологізованої форми
[петьмд] «пляма», зближеної з прйть-
мбм «негайно; дуже; цілком». — Див.
ще п’ятнб.
притьмом «негайно; наполегливо;
настійно; швидко; дуже, сильно; ціл-
ком; [точно, напевне]», притьма «тс.»,
[прітьма] «у вічі»; — р. [прйтмом]
«раптом і поспішно, негайно, немину-
че»; — очевидно, похідне утворення
від *прить «швидкість, прудкість» (пор.
р. прьіть «тс.», укр. [приткам] «швид-
кий, прудкий»), — Див. ще приткйй.
[притюжина] «жердина по краю
стріхи, що притискає солому», [при-
тюжити] «укріпити стріху жердина-
ми»; — пов’язане з [притужина] «жер-
дина по краю стріхи, що притискає со-
лому», [притужити] «укріпити жер-
динами солом’яну стріху або віз із сно-
пами»; характер звукової варіативності
неясний. — Див. ще при, тугий.
[притякнути] «злегка підсохнути»
ЛексПол; — неясне; можливо, резуль-
тат видозміни форми протряхнути
«підсохнути».
притяти «прикріпити, прив’язати»,
притинати «прикріплювати», [при-
тйн] «місце, де стоять вартові, пост»
Нед, [притйна] «тс.» Нед; — р. [при-
тул] «місце, де стають вартові; місце,
де щось прив’язано; межа руху, точка
стояння чогось»; — результат видозмі-
582
ни значення «обрізати», звідки «прико-
ротити, перепинити, обмежити пере-
міщення, припинити». — Див. ще При,
тяти.
прихамрати — див. обхамори-
ти.
прихати «видавати глухий уривча-
стий звук СУМ; кашляти Г; сопти
Нед», прйхкати «прихати»; — п. ргу-
сіїас «пирхати», болг. прйхна «пирхну;
пирскну, засміюсь»; — псл. ргухаіі
«пирхати», пов’язане з ргузкаіі «при-
скати», можливо, також з пйрхати. —
Масіїек ЬР 1953, 4, 122. — Див. ще
прйскати. — Пор. пйрхати.
[прихахулити] «причепурити»; —
очевидно, пов’язане з [хахулатий] «чу-
батий» (про птахів) (див.).
[прихахулитися] «приплентатися»
Нед; — неясне.
[прихеритися] «притаїтися» Нед; —
очевидно, пов’язане з п. ргхесіїега «під-
ступна, хитра людина; шахрай, кру-
тій». — Див. ще прехйра.
прихїрмати(ся) — див. обхамо-
рити.
[прихмелйтися] «припалитися»
(про хліб на пні); — неясне; можливо,
походить від псл. рргі-хгпаїйі 8<Д, що
виникло внаслідок фонетичного пере-
ходу 5 > х в позиції після і з *ргі-5таіі-
й пов’язаного з зтаїій «смалити». —
Горячева Зтимология 1986—1987, 156;
Мозгугізкі Р23Р 221. — Див. ще при,
смалйти.
прихбд «парафія», [приходний]
«(парафіяльний) священик» Нед, [при-
хддство] «домівка священика» Нед,
прихожанйн «парафіянин» УРС, Нед; —
бр. прьіхбд «прихід, прибуття; прибу-
ток; парафія»; — запозичення з росій-
ської мови; р. прихбд «прихід, при-
буття; прибуток; парафія» пов’язане з
приходить «приходити», утвореним за
допомогою префікса при- «при-» від
дієслова ходить', значення «парафія»
розвинулося на основі значення «сход-
ка для виборів церковного старости». —
Фасмер III 368. Див. ще при, хо-
дйти.
прихбрний
причина
[прихбрний] «ошатний»; — очеви-
дно, пов’язане з хороший, [харний]
«чистий, охайний», [харити] «чисти-
ти». — Петлева Зтимология 1982, 36—
37. — Див. ще харити, хороший.
[прихторйти] «підохотити; допомо-
гти» О; — очевидно,' видозмінене запо-
зичення з польської мови; п. рггу^Лб-
ггус «вторити на музичному інстру-
менті; підтакнути» утворене за допомо-
гою префікса рггу- «при-» від дієслова
Амїбггус (АУЇбгоАУас) «вторити», похід-
ного від АУЇбгу «другий». — Див. ще
втора, при.
[прицаритись] «зручно сісти, при-
моститися» Ва; — не цілком ясне; мо-
жливо, похідне від цар.
[прицеркувати (сорочку)] «оздоби-
ти вишивкою з лляних ниток» Нед; —
очевидно, пов’язане з [церувати] «што-
пати» (див.).
[прицибулиться (-цце)] «влашту-
ватися, розташуватися, знайти приста-
новище» Л; — очевидно, афективне ут-
ворення від цибуля', пор. розкапус-
титися «розсістися, зайняти багато
місця». — Див. ще при, цибуля.
[прицуцуватий] «дурнуватий»; —
очевидно, похідне утворення від вигуку
цу-цу, що вживається для вираження
здивування, розчарування. — Див. ще
При, цу-цу.
причандали «речі, приладдя», [пре-
чендали Куз, причандал (одн.)], при-
чандалля (зб.); — р. причиндальї «при-
чандали», [причандали], бр. причин-
дали «тс.»; — не цілком ясне; виводи-
ться (Фасмер—Трубачев III 369) від р.
чинить «чинити» з вторинним -д-.
[причапрячити] «привести до ла-
ду»; — неясне; можливо, пов’язане з
причепурити або чапрак «підстилка
під сідло».
причастя, причасник «той, хто при-
чащається; [той, хто причащає; учас-
ник; спів під час причастя; дієприкме-
тник Куз]», [причаство] «участь» Нед,
причастен «спів під час причащання»
Нед, [причастич] «причастя; дієприк-
метник» Нед, [причасний] «причетний;
стосовний до причастя», причастити,
причащати', — р. болг. причастив
«причастя; дієприкметник», бр. при-
часць «причастя», др. причастив «при-
частя; приєднання; частка; спадщина;
дієприкметник», м. причесна «причас-
тя», причест, схв. прйчест «тс.»; —
запозичення зі старослов’янської мови;
стел. прнчАСТнк «причастя; участь,
причетність» пов’язане з дієсловом
прпчАСтптп са «причаститися; взяти
участь», утвореним за допомогою пре-
фікса при- «при-» від іменника часть
«частина», очевидно, як семантична ка-
лька сгр. рєтаЛрфщ «причастя; участь»,
пов’язаного з дієсловом рєтаЛсф0аусо
«беру участь». — Див. ще при, час-
тина.
[причекнути] «присісти, сісти нав-
почіпки» Нед, [причикнути Нед, при-
чікнути Шух, причомкнути Нед]
«тс.»; — не зовсім ясне; очевидно, по-
в’язане з причупкувати (див.).
причепа (іхт.) «Есйепеіз паисга-
Іез»; — похідне утворення від приче-
пйти(ся); назва зумовлена тим, що ця
риба за допомогою присоски на голові
прикріплюється до водяних хребетних
або підводних предметів і в такий спо-
сіб переміщається на значні відста-
ні. — УРЕ 11, 503. — Див. ще при,
чіпати.
причина «підстава; лихо; хвороба,
заподіяна чаклунством;[провина]», при-
чйнець «людина, що спричинилась до
чогось; ініціатор», причйнник «тс.»
Куз, [причинок] «причина, додаток»,
причинний «божевільний, хворий», при-
чинитися «викликати, сприяти», спри-
чйнник «винуватець; збудник» Куз,
[спричинитися] «збожеволіти» Куз,
[спричинуватіти] «тс.» Куз; — р. болг.
причина, бр. причина, п. рггусгупа, ч.
ргісіпа, слц. ргісіпа, вл. ргісіпа, нл.
рзісупа, м. причина', — похідне утво-
рення від причинйти «додати, дороби-
ти»; можливо, калька польського і, да-
лі, чеського відповідників. — Харито-
нова Мовозн. 1986/3, 66—69; Огієнко
РМ 1938 І 43; Булаховський Нариси 56;
583
причитати
прйшка
Фасмер III 369; Преобр. Вип. останній
74; Вгііскпег 82; Масіїек ЕЗЛС 492—
493; Вегп. І 156. — Див. ще при,
чинити.
причитати «голосити», причйту-
вати, причитання;— запозичення з
російської мови; р. причитать, ст.
причитати «приєднувати; приєднува-
ти слова до плачу, голосити» походить
від др.- причитати «причисляти; при-
єднувати; обговорювати», утвореного
за допомогою префікса при- «при-» від
дієслова чисти «рахувати; читати». —
Срезн. II 1496. — Див. ще при, чи-
тати.
[прйчитки] «повзучі стебла» Нед; —
неясне.
[причівки] «бур’ян» Нед; — оче-
видно, похідне утворення від чоло; мо-
тивація назви неясна. — Див. ще при,
чоло.
причілок, причблок — див. чоло,
прйчка — див. прйчта.
[прйчком] (у виразі [не п. сказа-
ти] «не кажучи поганого слова»); —
очевидно, пов’язане з [прйчка] «випа-
док, нещасний випадок, подія, приго-
да», що виступає тут із закінченням
форми орудн. в. одн. -ом (зам. -ою),
властивим деяким південно-західним
говіркам; первісне значення виразу
мало бути «(сказати) не накликаючи
нещасного випадку»; пов’язання з рум.
ргїсе «сварка» (Зсйеіисіко 141) викли-
кає сумнів. — Див. ще прйчта.
[причмблити] «оглушити, приго-
ломшити» О, [причмдлитися] «знепри-
томніти» О; — неясне.
причомкнути — див. причекну-
ти.
прйчта «незвичайна пригода, див-
ний випадок; [нещасний випадок Нед]»,
[прйшта] «історія; випадок, пригода»,
[прйчка] «зачіпка, привід; (нещасний)
випадок, подія, пригода» Нед, [при-
чтовий] «такий, причиною якого був
якийсь випадок»; — результат метате-
зи в слові прйтча «тс.» (див.).
[причупкувати] «сідати навпочіп-
ки» ВеЛ; — слц. ргісиріґ за «зіщулити-
584
ся»; — очевидно, запозичення з поль-
ської мови; п. [рггусиркас] «сідати нав-
почіпки» утворено за допомогою пре-
фікса рггу- «при-» від [сиріес] «сидіти
навпочіпки», ст. сгиріес «тс.», яке зво-
диться до *сиреїі «тс.», пов’язаного
чергуванням голосних з *с§реіі, до
якого зводиться укр. чапіти «стояти
зігнувшись». — 81ам/зкі І 109—110. —
Див. ще при, чапіти.
пришелепкуватий, пришелепува-
тий — див. шелепати.
пришелець «прибулець», [приш-
лець Нед, пришенець] «тс.»; — р.
пришелец, бр. прьішзлец, др. пришь-
льць, пришелець, ч. ргізіес, слц. ргі-
зеїес, [ргізіес], болг. пришелец, слн.
ргізіес, цсл. пришьльць «іноземець»; —
псл. ргізьіьсь, похідне від дієприкм.
ргізьіь «прийшов», утвореного за до-
помогою префікса ргі- «при-» від зьіь
«ішов»; форма пришелець (зам. зако-
номірного пришлець) зумовлена впли-
вом непрямих відмінків. — Див. ще
ішов, при.
прйшень, пришникй, прішнйк —
див. прясти.
пришестя «прихід, прибуття»; —
р. болг. пришествие, бр. прьішзсце,
др. пришьствие, пришествие, м. при-
шествие; — запозичення зі старосло-
в’янської мови; стсл. пришьствик є по-
хідним від дієприкм. пришьдт» «той, що
прийшов», утвореного за допомогою
префікса при- «при-» від шьдт», спо-
рідненого з укр. ішов і пов’язаного з
ДІЄСЛОВОМ ХОДИТИ «ходити». — Див. ще
ішов, при, ходйти, шествувати. —
Пор. нашестя, пошесть.
[пришгійна] «необхідно» Нед; —
очевидно, утворено на основі слово-
сполучення при шиї на означення чо-
гось дуже необхідного (пор. відповід-
ний жест рукою до горла). — Див. ще
при, шйя.
[прйшка] (у виразі [до прйшки]
«до останньої крихти») Нед; — очевид-
но, результат видозміни форми криш-
ка у виразі до кришки «до останньої
крихти». — Див. ще крйха.
пришкарити
прищинець
[пришкарити] «припалити» Нед; —
очевидно, результат видозміни при-
шкварити «присмажити, припекти». —
Див. ще при, шкварити.
[пришпитїти] «швидко прийти, по-
спішити» Нед; — неясне.
прищ1, [пирщ] «прищ», прищавий,
[прищикуватий] «прищавий», прищу-
ватий, прищавіти, прйщити «укрива-
ти прищами», [сперщі] «прищі» О,
[спйршок] «прищ» О; — р. прьиц
«прищ», бр. прьішч «тс.», др. прьілць
«нарив», п. ргу52сг «прищ», [ргузгсгеї]
«тс.», ч. ргузкуг «пухир», [ргузс] (бот.)
«молочай, ЕирйогЬіа її. (рослина, сік
якої застосовується проти прищів та
бородавок)», слц. ргузґ «прищ», вл.
ргузкеї «мозоля, ствердіння шкіри», нл.
рзизкеї «тс.», болг. прйшка «прищ»,
прйщя се «прищавію», м. пришт
«прищ», схв. пришт «чиряк; фурун-
кул», слн. ргїзс «пухир», цсл. прищів
«прищ»; — псл. ргузсь (<*ргузк]ь), по-
в’язане з ргуакаіі «прискати» (спочатку
як назва нариву, тобто того, що може
приснути, абб за подібністю прищів,
пухирів, що з’являються здебільшого
на гарячому хворому тілі, до бульба-
шок на поверхні води під час кипіння);
виведення безпосередньо від прис(о)к
«жар» (Потебня Из зап. III 47) менш
переконливе семантично, хоча й не за-
перечує кінцевий зв’язок з прйска-
ти. — Булаховський Вибр. пр. III 364;
Огієнко РМ 1938 III 133; Фасмер III
392; Черньїх II 78; Меркулова Зтимо-
логия 1970, 148—150; Преобр. II 140;
Масіїек ЕЗЛС 489; Масіїек Літі. гозїі.
139; Младенов 525; Зкок III 45; Маіге-
паиег БЕ 14, 173; Регззоп Вейг. 333. —
Див. ще прйскати.
[прищЧ «вид печива», [прищі] «вид
тістечка» Пі, [прйщити] (у виразі при-
щі прйщити); — запозичення з поль-
ської мови; п. [ргузгсг] «печиво з гре-
чаного борошна, яке гарячим умочають
у розтоплене масло», очевидно, утво-
рене від дієслова ргузгсгес «тріщати,
сичати (.на вогні)» (у зв’язку зі сма-
женням печива на маслі), пов’язаного
з ргузкас «прискати», якому відповідає
укр. прйскати. — ЗАУ V 13. — Див.
ще прйскати.
[прищепа] «причепа, причіплива
людина» Нед; — результат видозміни
форми причепа, очевидно, зумовленої
впливом основи щепйти. — Див. ще
при, чіпати.
[прищибати] «зганяти (худобу)»,
[прищебати] «пасти худобу» Нед; —
очевидно, префіксальне утворення від
[щибати] «збивати»; щодо семантики
пор. збивати «зганяти до купи». —
Див. ще при, щйбати1.
прищикнути «прищипнути», [вй-
щикнути] «вирвати, вищипнути», [вй-
щик] «вид клейма у вигляді вирізки на
вусі вівці», [защекну'ти] «прищипнути,
защемити», [общикнути] «обрізати»
Пі, [ущикнути] «ущемити, прищеми-
ти»; — р. [сощикнуть] «зняти (нагар
із свічки)», сощипнуть «тс.», бр. шчьі-
каць «щипати», др. ущькнути «ущи-
пнути; відкусити», ущьнути «тс.», п.
рггузгкп^с «прищикнути», рггузгсгу-
кас «прищикувати», ч. иійкпоійі «ужа-
лити, вкусити» (про змію), слц. ргіїйік-
пьй’ «прищикнути»; — результат ви-
дозміни давнішого (псл.) "шзсьпдїі
(<*и-5сьрп2Їі), пов’язаного з введен-
ням к(к) на місці зниклого р(п) і по-
яви укр. и на місці зниклого редуко-
ваного під впливом форми ^щипати
(< Мсіраіі). — Масіїек ЕЗЛС 626. —
Див. ще при, щипати.
[прищинець] (бот.) «жовтець вог-
нистий, Рапипсиїиз йаттиіа Б.» Мак,
[прищирник] «жовтець Їдкий, Р. асег
Б.; жовтець отруйний, К. зсеїегаїиз Б.»
Мак; — р. лютик-прьіщинец «жов-
тець вогнистий», [прьіщенец] «тс.», бр.
[прьішчаунік, прьішчатнік, прьішчьі-
нец] «тс.», п. [ргузкігпік, ргузгсгепіса]
«тс.» (з ч. і з укр.), [ргузгсгугпік] «очи-
ток їдкий, Зесіит асге Б.; ломиніс пря-
мий, СІетаііз гесіа Б.», ч. ргузкугпік
«жовтець»; — похідне утворення від
прищ (псл. ргузсь, ’^ргузкуть); назва
зумовлена тим, , що від цієї отруйної
рослини при зриванні її у людей на ру-
585
прищитися
прі
ках і при поїданні її в роті тварин утво-
рюються нариви, прищі. — Нейштадт
262; Масіїек Літі, гозії. 49. — Див. ще
прищ*.
прищитися «триматися задерикува-
то, пихато; бундючитися»; — р. [при-
щиться] «надуватися,' надиматися, пну-
тися, підіймати на собі шерсть, волос-
ся, пір’я»; — похідне утворення від
прищ; в основі значення дієслова ле-
жить скрите порівняння «надиматися,
як прищ (про людину)». — Див. ще
прищ1.
приют «притулок; доброчинний за-
клад для одиноких і незаможних»,
[приютний] «гостинний, привітний; за-
тишний» Нед, приютйти «дати при-
тулок, прихистити»; — болг. заст. при-
ют (з р.); — запозичення з російської
мови; р. приют «тс.» походить від діє-
слова приютйть «дати притулок», ут-
вореного за допомогою префікса при-
«при-» від [ютйть] «укривати, хова-
ти», що зводиться до псл. ДрІТ) «дах»,
спорідненого з лтс. )йтІ5, ртіа «тс.»,
Ійті «крити дах» (пор. також лтс. ра-
[штїїе «приют, притулок»); іє. *іеи-
«зв’язувати, з’єднувати». — Фасмер III
369, IV 535—536; Черньїх II 67;
Мйііі.—Епсіг. II 118, 119, 123. — Див.
ще при. — Пор. Їго.
[прияти] «сприяти», [приєднува-
ти] «ставитися дружньо; приятелюва-
ти» Г, Нед, приятелювати, приязнь,
приятелізм, приятель СУМ, Нед,
приятельство «дружба, приятелюван-
ня СУМ, Г; друзі (зб.) Нед», [прия-
тіль\ «приятель, друг» Нед, [прият-
ство] «дружба, приятелювання; друзі
(зб.)» Нед, [прияч] «приятель; той, хто
сприяє, допомагає» Нед, приязний
«схильний (до когось), дружній; приєм-
ний СУМ, Г», [заприязнйти] «зв’язати
дружбою» Ж, [наприяте] «придбати»
Корз, [неприязник] «заздрісник; непри-
вітна людина» ВеЛ, неприязнь, непрй-
ятель «ворог, супротивник СУМ, Ж;
[чорт Г]», [неприятельство] «ворож-
неча, неприязнь», [сприятелитися]
«потоваришувати» ВеЛ, сприятелюва-
586
ти(ся) «тс.», сприяти, [сприяїти]
«сприяти» Нед, сприятливий; — р. ст.
приять «бути відданим, прихильним»,
бр. [прьіяць] «сприяти, допомагати»,
др. прияти «сприяти; піклуватися; бу-
ти відданим, прихильним», п. ст. рггу-
]ас «сприяти», ч. ргаіі, слц. ргіаС, вл.
ргес, нл. [рзаз], ст. рзуаз «тс.», болг.
приятел «приятель, друг», м. прщае
«подобається; дає користь», схв. прй]'а-
ти «подобатися, смакувати; давати ко-
ристь, бути корисним», слн. рграіі «па-
сувати, годитися, відповідати, бути ко-
рисним», стел, пригати «сприяти»; —
псл. ргііаїі, *ргьіаїі; — споріднене з
дінд. ргіуаН «дорогий, гідний», ргіуаіе
«є задоволеним», ргїпаіі «тішить», ав.
ітуа «любий, улюблений», Їгїпаїїі «лю-
бить, цінує», гр. тгрбсіз^ «лагідний,
м’який», ГОТ. ЙТ)бП «любити», Ггрбпсіз
«друг», двн. Ггіипі «тс.», нвн. їгеіеп
«сватати», лтс. ргіекз «радість». —
Кравчук УМШ 1957/4, 79; Фасмер III
369—370; Черньїх II 67—68; Вгйскпег
445; Масіїек ЕЗОС 490—491; Зсіїизіег-
Зем/с 1170; Младенов 525; Зкок III
40—41; Тгаиітапп 231; Мййі.—Епсіг.
III 393; Маугкоіег II 378—380; ННІеп-
Ьеск 180; Тогр 247; Регззоп Веііг. 699;
Рокогпу 844; Бенвенист 215.
[приятний] «сприятливий; люб’яз-
ний, милий, привітний Г; приємний
Нед», [приятно] «люб’язно, мило, при-
вітно; пристойно»; — р. приятний
«приємний; (ст.) прийнятний», др. при-
ятьньїи «прийнятний; приємний», болг.
приятен «приємний», м. ирщатен, схв.
прй]атан, слн. ріфеіеп «тс.»; — запози-
чення з церковнослов’янської мови; цсл.
ПрПІАТЬІІ'Ь «прийнятний, приємний» є
ПОХІДНИМ ВІД ПрПІАТ’К «прийнятний», по-
в’язаного З ДІЄСЛОВОМ прИІАТИ «прийня-
ти», утвореним за допомогою префікса
при- «при-» від іати «узяти». — Фасмер
III 370; КЗСРЯ 366—367; Цьіганенко
373. — Див. ще при, яти.
прі (мн.) заст. «вітрила» Нед; —
очевидно, індивідуальне авторське від-
творення др. п('ь)рі «вітрила», форми
множини від п(ь)ря, п(/ь)ря «вітри-
прізвисько
прі'снйй
ло», запозиченого з прибалтійсько-фін-
ських мов; пор. фін. ест. водськ. риіфе
«вітрило», вепс. ригей, лів. *ригп, рй-
гаг «тс.»; припущення (Ьігіеп Зіигііеп
24; Каііта 187; МШ.—Епсіг. І 356;
Міккоіа ВегйНг. 40) про походження
цих прибалтійсько-фінських слів від
лит. Ьйге «вітрило» і зв’язок цього ос-
таннього з гр. срссрої; «тс.» недостатньо
обґрунтовані; імовірніше, навпаки, по-
ходження литовського слова, як і лтс.
Ьига «тс.», від якогось із зазначених
прибалтійсько-фінських, очевидно, лів-
ського (Міетіпеп К2 72, 129). — Фас-
мер—Трубачев III 392; Егаепкеї 65.
прізвисько, прізвище; — резуль-
тат видозміни давніших прозвисько,
прозвище (< др. прозве-), викликаної
переходом о > і в новоутвореному за-
критому складі (перед зниклим реду-
кованим голосним ь), для префікса
про-, як правило, не характерним. —
Див. ще звати, про.
[прік] «решта» Нед, [прбчий] «ін-
ший» Нед; — р. прок «пуття, сенс; ко-
ристь; вигода; [решта]», др. проюь «ре-
шта, залишок», прокьіи «інший, реш-
та», п. [ргокіеп] «весь, усякий», ст. ргок-
пу «тс.», ч. ст. ргокпі «усякий, кожен»,
болг. прбчее «інше; отже», стсл. прокж
«той, що лишився, належний до решти;
інший», цсл. промь, (промий) «тс.»; —
псл. ргокь <*ргокоз, що виникло вна-
слідок розширення рго «про» елементом
-ко-, подібно до лат. гесіргосиз «зве-
рнений уперед і назад» (*гесо- + *рго-
со-), ргосегез «найзнатніші вельможі;
кінці балок, що виступають із стіни»,
гр. тгрбха «відразу, раптом»; первісне
значення *ргоко5, мало бути «той, що
знаходиться попереду». — Фасмер III
373; Черньїх II 70; Брандт РФВ 18, 9;
Ноїтапп 284; Зоїтзеп К2 35, 472;
АУаскегпа^еІ К2 33, 41; ОзїЬоН ІР 8,
45. — Див. ще про.
прїбр «настоятель католицького
чоловічого монастиря» СУМ, РУС,
пріорйна «ігуменя католицького жіно-
чого монастиря» Куз; — р. прибр, бр.
прьіер, п. рггеог, ч. ргеуог, слц. ргіог,
болг. прйор, схв. прйор, слн. ргіог; —
запозичення з латинської мови; лат.
церк. ргіог «настоятель монастиря» ви-
никло внаслідок семантичної видозмі-
ни лат. ргіог (< *ргі-юз) «передній, пер-
ший; старший; значніший, важливі-
ший», що за походженням є вищим
ступенем до лат. ст. ргі (пізнішого
ргае) «спереду, перед» (однієї з форм
латинського префікса рег-), спорідне-
ного з гр. тгріу «раніш» і наявного та-
кож у лат. ргїтиз (< ^ргі-із-то-з) «пер-
ший», найвищого ступеня до того са-
мого ргі. — СІС2 681; АУаІсіе—Ноїт. II
283—286, 361, 363; Оаигаі 587. —
Пор. прймус.
пріоритет «першість; переважне
право»; — р. болг. м. приоритет, бр.
прьіярьітзт, п. ргіогуіеі, ч. слц. вл.
ргіогііа, схв. приоритет, слн. ргіогі-
іеіа; — запозичення з німецької мови;
нім. Ргіогііаі «пріоритет» походить від
слат. ргіогйаз (род. в. ргіогйаііз) «пер-
шість», похідного від лат. ргіог «пер-
ший». — СІС2 681; Кораііпзкі 785; Оаи-
гаі 588. — Див. ще прїбр.
прірва1; — результат видозміни
давнішого прорви (<др. * прореви), зу-
мовленої переходом о > і в новоутво-
реному закритому складі (перед зник-
лим редукованим голосним ь), для пре-
фікса про-, як правило, не характер-
ним. — Див. ще про, рвати.
прірва2 — див. перерва.
прїснйй1 СУМ, Нед, пріснуватий,
[прісняк] «прісний хліб; пиріг з пріс-
ного тіста Нед», [прісняник\ «прісний
хліб», [напрісник] «хлібина з прісного
тіста; невдало спечений пиріг» Корз,
опріснювальний, опріснювач, опріснй-
ти, опріснювати, опрісняти; — р.
пресньш, бр. просньї, др. прЬсьньїи, п.
рггазпу «прісний», ст. рггезпу, ч. [ргез-
пу], слц. [ргезпу] «тс.», болг. пресен
«свіжий», м. пресен «свіжий, сирий»,
схв. пресан «прісний; сирий», слн. рге-
зеп «прісний; сирий; свіжий», стсл.
пр'ксігк «прісний»; — псл. ргезп'ь
<*ргезкп,ь; — споріднене з лит. ргез-
каз «прісний» і, очевидно, також з двн.
587
прісний
пріч
ҐГІ5С «свіжий», нвн. Ігізсії «тс.»; розбіж-
ність щодо вокалізму, можливо, пояс-
нюється (Масіїек Е8ЛС 491) вторин-
ним (експресивним) подовженням е у
балтійців і слов’ян. — Фасмер—Труба-
чев III 360; Черньїх II 65—66; Вгйскпег
440; Младенов 534; Зкок III 41—42;
Тгаиітапп 231; Оїг^Ьзкі БР І 140;
КІи§е—Міігка 219—220; НеІІруізі
238—239; Віск III 248. — Пор. опріс-
нок.
[прісний2] «нинішній; той, що живе
тепер» Нед, прісно «вічно, завжди»; —
р. заст. приснеш «справжній; постій-
ний, вічний», прйсньїе «близькі; при-
бічники», др. присьньш «постійний;
близький, рідний; свій, власний; справ-
жній; гідний; досконалий», болг. заст.
прйсно «завжди», м. присен «близь-
кий, інтимний; щиросердий», схв.
присни «близький», стсл. присігь «рід-
ний, близький», прйсно «завжди»; —
ПСЛ. ргіз(ь)п'ь < *ргі-ІЬ5ІЬП'Ь, утворене
за допомогою префікса ргі- «при-» від
кореня *ез- «бути», наявного, зокрема,
в укр. є; менш вірогідні інші пояснен-
ня: виведення 3 *ргї-5їо- ВІД 5ІО]аІІ
«стояти», букв, «який стоїть поруч»
(Преобр. II 126), пов’язання з лат.
ргїзсиз «гідний» (Фасмер III 366), ви-
ведення з ргі- та *ів-, пов’язаного з ізїь
«справжній» (Масіїек Е83С 494); наяв-
ність і замість и зумовлена церков-
нослов’янським (книжним) впливом. —
Фасмер—Трубачев III 366; Зкок III 44.
— Див. ще є, при.
[прісний3] (у казках) «чужий, сто-
ронній»; — очевидно, результат семан-
тичної видозміни др. присьньш «близь-
кий, рідний», що набуло в казках про-
тилежного значення. — Див. ще пріс-
ний2.
[прість] «глибоке провалля, безод-
ня» Нед; — очевидно, результат се-
мантичної видозміни др. прость «пря-
ма дорога», пов’язаного з прикметни-
ком простії «простий, прямий»; се-
мантичний розвиток міг бути таким:
«пряма дорога (часто через гору, гли-
боке провалля тощо)» —> «дорога через
588
глибоке провалля» —> «глибоке провал-
ля». — Див. ще простий.
[прісь] (вигук, яким відганяють ко-
тів), [прись] «тс.» (Умань); — пов’яза-
не із семантично тотожними вигуками
тпрусь, [брись] (див.).
[пріся] «вид гаївки (весняної гри)»
Нед, [прісь] «тс.» Нед; — неясне; мо-
жливо, пов’язане з просо (пор. прісся
«пріснище») як назвою однієї з найда-
вніших злакових культур у слов'ян, що
згадується, наприклад, у відомій пісні-
грі «А ми просо сіяли».
пріти «тліти, гнити; пітніти; мліти;
[пекти (про сонце)]», прілина, [прілка]
«гниле болото» Ч, пріль, прілий, прі-
луватий, ]запопрілий] «спітнілий»
Нед, [поприни] «бруд від поту» Нед,
попрілість (спец.), розіпрілий; — р.
преть «пріти», бр. проць, п. рггес, слц.
ргіеГ «тс.», нл. ргез «сохнути, в’янути
(від спеки)»; — псл. *ргеіі, пов’язане з
рага (радь) «пара»; — споріднене з гр.
тгрг)&со, тгіцтгргщі «палю, спалюю», ав.
Ігае9- «гнити, розкладатися»; пов’язан-
ня з вірм. егат «булькочу, киплю, хви-
лююсь» (ЗсІїеЇЇеІоіУЙг ВВ 29, 33) не-
прийнятне. — Фасмер III 362; Черньїх
II 66; Зализняк ВСЯ VI 35; Вгйскпег
442; Масіїек Е83С8 393; Всйизіег-Зе'ліс
1156; Ноїтапп 270; Регззоп Веііг. 875;
Маігепаиег ЕР 14, 180. — Пор. пара*.
прітьма — див. прйтьмбм.
[пріч] «геть; крім», [прйчки] (у ви-
разі [і я не п.] «і я не від того») Нед,
[прічка] «відхід із нез’ясованих при-
чин» Нед, [прічки] «покидання хати
жінкою, коли вона посвариться з чоло-
віком» Ба, [прічки] «геть», ]проч] «тс.»
Нед, [прбчка] «чужина» Пі, [прачки]
«геть» Пі; — р. прочь, бр. прбчкі (мн.)
«відхід із дому (звичайно від чолові-
ка)», др. прочь «геть», проче, п. ргесг,
[ргусг], ч. ргус, слц. вл. ргес, нл. рзес,
рзе]с, слн. ргбс «тс.», стсл. прочь «той,
що лишився», проче «нарешті; крім то-
го; все-таки»; — псл. ргось (ргосіі)
«той, що лишився», яке є формою ви-
щого ступеня від ргокт, «тс.»; західно-
слов’янські форми зводяться, очевидно,
прі'чка
пробка
до псл. *ргьсь, де ь замість о могло
бути введене вторинно під впливом
близького за функцією у^пь «геть». —
Фасмер III 386; Черньїх II 76; Масіїек
Е83С 489. — Див. ще прік. — Пор.
опріч, прочанин.
[прі’чка] «наречена, люба»; — неяс-
не; можливо, походить від рум. заст.
Іп'зса «молода весела дівчина», етимо-
логія якого неясна.
пріяний — див. перо.
про, про--, — р. про, про-, бр. пра,
пра-, про-, др. про «про; для; через
(причин.)», п. ст. ргге «для; через»,
ргге-, рго-, ч. рго «для; через», рго-, слц.
рге «для; через», рге-, рго-, вл. рге «че-
рез», рге-, нл. рзе «про; через», рзе-,
болг. м. схв. про-, слн. рго-, стел,
про-; — псл. рго, рго-; — споріднене з
прус, рга «через, для», рга- «про-, пере-,
за-», лит. рга- «тс.», дінд. рга- «перед,
за-», ав. дперс. Іга- «тс.», гр. тгрб «пе-
ред», тгро-, лат. рго- (рго-) «перед, за-»,
дірл. го-, гот. Іга- «тс.». — Фасмер III
370; Черньїх II 68; Масіїек Е8ЛС 484;
Младенов 525; Зкок III 47—48; Е883
81. §г. І 216—220; Тгаиітапп 229; МаІ-
сіе—Ноїт. II 364—366; ІЛіІепЬеск 176;
Ріск III 232; Ноїтапп 284; Ресіегзеп
КеІЕ Ог. II 283, 300.
проба «перевірка; кількість частин
благородного металу в сплавах», [прі-
бівок] «проба» Нед, [прібка] «проба,
зразок» Куз, [пробант] «досвідчена лю-
дина», [пробація] «випробування», [про-
бівка] «трубка для аналізів» Куз, [про-
бівнйк] «пробірник» Куз, [пробка]
«проба, зразок» Нед, пробник, [пробу-
нок] «проба, випробування Г; дослід
Нед», [прібен] «досвідчений, практич-
ний» Нед, [прібнйй] «тс.» Нед, [про-
бант ний] «досвідчений», пробний, про-
бувати, випробувач, випрббнйй, ви-
пробовувати, випробувати, спроба,
[спробунок] «проба, випробування»
Нед, спробний «пробний; піддослід-
ний»; — р. бр. болг. м. схв. проба, п.
слц. слн. ргбЬа, ч. ргйЬа, вл. нл. ргоЬа; —
запозичено із середньолатинської мови,
очевидно, через польську або ново-
верхньонімецьку (нвн. РгбЬе); слат.
ргоЬа «проба, випробування» пов’язане
з лат. ргоЬо «випробовую; схвалюю»,
пов’язаним з ргоЬиз «добрий; випробу-
ваний, порядний, чесний», спорідненим
з дінд. рга-ЬЬйЬ «видатний», псл. Ьуіі
«бути». — Акуленко 134; Шелудько
43; Фасмер III 370; Черньїх II 68;
Вгйскпег 437; НоІиЬ—Еуег 400; МаІ-
сіе—Ноїт. II 366. — Пор. Пров.
пробатуритися — див. обатури-
тися.
пробі «(виг.) рятуйте; неодмінно,
конче; ради бога», [проба] «крик, зойк
Бі; (виг.) гвалт, рятуйте Л», [прббаги]
«малі хлібці для жебраків» О, [пробіг]
(виг.) «ради бога, їй-богу; гвалт, рятуй-
те» Пі, пробу (виг.) «пробі» Нед, [прд-
божити] «стогнати, голосити» ЛексПол,
ст. пробог(-ь) (1564); — п. рггеЬб§
(виг.) «боже мій, матінко (моя)», ч.
ргоЬйЬ (виг.) «ради бога», слц. ргеЬоЬа
(виг.) «ради бога; матінко (моя)»; —
результат злиття виразу про бог-ь
(> про біг) з наступною редукцією ос-
нови біг > бі, як у спасибі (< спаси
біг)-, можливо, калька польського4 або
чеського виразів. — Засіп.—Аііг. І 5,
363. — Див. ще бог1, про.
пробірка «скляна трубка для ла-
бораторних дослідів», пробірник, про-
бірня «пробірна палатка» Куз, пробір-
ний, пробірувати-, — бр. прабірка-, —
запозичення з російської мови; р. про-
бйрка утворено від нвн. ргоЬіегеп «ви-
пробовувати», що походить від лат. рго-
Ьо «випробовую». — Фасмер III 370;
Преобр. II 128; КЗСРЯ 367; Цьіганенко
373; К1и§е—Міігка 566. — Див. ще
проба.
пробка «корок», пробочник «што-
пор», пробковіти (бот.); — р. пробка
«корок», ст. проб «затичка, що закри-
ває отвір гармати», бр. пробка «ко-
рок», п. [ргорек, ргора], нл. ргор «тс.»,
слн. ргоЬкоУЇпа «кора пробкового ду-
ба»; — запозичення з російської мови;
р. пробка походить, очевидно, з ниж-
ньонімецької або голландської мови;
нн. ргорке «пробка», ргор(ре) (звідки
589
проблема
провізія
гол. ргор) «тс.», виникло, мабуть, як
результат контамінації звуконасліду-
вального нн. ргитрзеп «набивати» і
нн. зіорреп «затикати» при можливому
впливі з боку нн. ргорреп «(бот.) при-
щеплювати». — Шелудько 43; Фасмер
III 370—371; Черньїх II 68; К1и§е—
Міігка 547.
проблема, проблематика, проб-
леміст, проблематичний, проблем-
ний', — р. болг. проблема, бр. праб-
лема, п. вл. ргоЬІет, п. ргоЬІетаі, ч.
слц. слн. ргоЬІет, м. проблем, схв.
проблем-, — запозичення із західноєв-
ропейських мов; нім. РгоЬІет, фр.
ргоЬІете, англ. ргоЬІет через посеред-
ництво лат. ргоЬІета «завдання, питан-
ня, проблема» зводяться до гр. тгр60-
Хгща (род. в. лро|ЗЛг)рато<;) «завдання,
питання, проблема; трудність; справа»,
букв, «щось виставлене вперед», що
походить від дієслова тгро0аХЛсо «ки-
даю вперед; (про питання, завдання)
ставлю, виставляю, пропоную», утворе-
ного за допомогою префікса тгро- «пе-
ред, спереду; раніше» від дієсло-
ва рйЛЛсо «кидаю, мечу». — СІС2 681;
Фасмер III. 371; Черньїх II 68; Кораіігї-
зкі 785; НоіиЬ—Еуег 395; Георгиева
БЕ 1959/6, 551—552; Ву]акли[а 771;
Баигаі 588; КІеіп 1245; Ргізк І 215—
217. — Див. ще бал1, про. — Пор.
балістика, гіпербола, емблема, сим-
вол.
[прббочка] (орн.) «волове очко
(кропивник), Тго^іосіуіез ЇГ0§І0СІуІЄ8
Б.» Шарл; — неясне.
Пров (чоловіче ім’я), ст. Прбві,
«предводитель» (1627); — р. Пров, бр.
Проу\ — запозичення із середньогре-
цької мови; сгр. Пророк зводиться до
лат. РгоЬиз «тс.», що виникло з прик-
метника ргоЬиз «чесний, випробува-
ний, порядний; добрий, добротний»,
який складається з префікса рго- «пе-
ред, попереду» та основи Ьи-з, пов’яза-
ної з перфектом іиі «(я) був», спорід-
неного з псл. Ьуіі «бути». — Беринда
228; Петровский 183; Спр. личн. имен
447; Суперанская 81; АА/аІсіе—Ноїт. І
590
557—558, II 366. — Див. ще бути1,
про, проба.
[прбва1] «передня частина корабля;
носова частина човна Берл»; — р.
[прбва], схв. прбва «тс.»; — запози-
чення з італійської мови; іт. (венец.)
[ргоуа] є діалектним варіантом форми
ргога «тс.», що виникло з нар.-лат. ргб-
Їа, яке походить від гр. лрфра «перед-
ня частина корабля; передня частина»,
спорідненого з дінд. рйг-уа- «передній,
перший», тох. В раг-у/е «перший», псл.
*Рьгуь «тс.», укр. пе'рший. — Фасмер
III 371; Ргізк II 608—609. — Див. ще
перший.
[прбва2] «униз» О, [провали] «тс.»
О; — пов’язане з валити (див.).
провадити — див. вести.
[проверюхатися] «перевертатися,
валятися» Нед, [провирюхатися] «про-
чунятися зі сну» О; — неясне; можли-
во, пов’язане з ворушити.
провіант; — р. болг. провиант,
бр. правіянт, п. вл. ргоу/іапі, ч. слц.
ргоуіапі, м. провиіант, схв. провй-
]ант, слн. ргоуіапі; — запозичення з
німецької мови; нвн. Ргоуіапі походить
від іт. ргоуіапсіа «тс.», яке зводиться до
слат. ргоЬепсІа «те, що має постачати-
ся», що виникло з лат. ргаеЬепсіа «тс.»,
похідного від ргаеЬео (з давнішого ргае-
ЬіЬео) «простягаю, підставляю; даю,
постачаю, приставляю», утвореного за
допомогою префікса ргае- «перед, попе-
реду» від ЬаЬео «тримаю, ношу; беру;
маю», спорідненого з лит. §аЬапа «обе-
ремок», гот. §іЬап «давати», нвн. §е-
Ьеп, англ. §іує «тс.», псл. §аЬаіі «бра-
ти, хапати». — СІС2 681; Фасмер III
371; Кораііпзкі 797; НоіиЬ—Буег 399;
Кіиде—Міігка 567—568; Таїсіє—
Ноїт. І 630—631, II 351. — Див. ще
габати, пре-.
провіз — див. проз.
провізія «продовольство, їстівні
припаси; [винагорода за зусилля і ви-
трати Нед; процент, знижка як комі-
сійні Нед]», провізійний, [провізний]
«стосовний до провізії, процентів»
Нед; — р. болг. провйзия «провізія»,
провізор
провокація
бр. правізія «тс.», п. ргоу/ігїа «комі-
сійні; провізія», ч. РГ0УІ2Є «комісійні»,
ргоуізе, слц. ргоуігіа, вл. ргоу/ігі[а, м.
провизи/а, схв. провйзи]'а, слн. ргоуі-
гі]а «тс.»; — через польську або німе-
цьку мову (н. Ргоуізіоп «комісійні; про-
візія») запозичено, з латинської; лат.
ргбуїзіо «передбачення; турбота, піклу-
вання» (зокрема, ргбуїзіо аппопагіа
«продовольче постачання», букв, «пік-
лування про продовольство») є похід-
ним від дієслова ргбуісіео «передбачаю;
заздалегідь піклуюся; заздалегідь го-
тую», утвореного за допомогою префік-
са рго-, спорідненого з укр. про від діє-
слова уісієо «бачу», спорідненого з псл.
уісіеіі, укр. [вйдіти] «бачити». — СІС2
681; Фасмер III 371; Черньїх II 68—69;
КЗСРЯ 367; Кораіігізкі 797; НоІиЬ—
Еуег 399; РЧДБЕ 587; Ву)акли)а 771;
ХУаісіе—І-ІоГгп. II 364—366, 784—
785. — Див. ще вид, про.
провізор «фармацевт вищої квалі-
фікації; [голова церковного братства
Нед]», провізорний; — р. провйзор
«провізор», бр. правізар, п. заст. рго-
у/ігог «тс.», ч. ргоуізог «провізор; еко-
ном (у монастирі)», слц. заст. ргоуігог
«провізор», болг. провйзор, схв. про-
вйзор, слн. ргоуігог «тс.»; — запозиче-
но із середньолатинської мови, можли-
во, через німецьку (н. Ргоуізог «прові-
зор»); слат. ргоуізог «керівник справ»
виникло з лат. ргоуізог «передбачли-
вий; той, що заздалегідь піклується»,
похідного від ргбуісіео «раніше бачу;
передбачаю; заздалегідь піклуюся; за-
здалегідь готую». — СІС2 681; Фасмер
III 371; Кораіігізкі 797; НоІиЬ—Буег
399; РЧДБЕ 587; Ву]акли]а 771; Таї-
сіє—Ноїт. II 364—366, 784—785. —
Див. ще провізія.
провїзорія «тимчасовий захід, тим-
часовий стан Куз; [засідання суду на
місці порушення права власності О]»,
провізорйчний «тимчасовий», прові-
зорний «тс.; попередній»; — р. прови-
збрньш «попередній, здогадний; тимча-
совий», бр. правізбрньї «тс.», ч. ргоуі-
гогіит (мн. ргоуігогіа) «тимчасовий
стан», слц. ргоУІгбгіит (мн. ргоуігогіа)
«тс.; тимчасовий захід», вл. ргоу/ігогі-
ит «тс.», болг. провизбриум «тимчасо-
вий стан», м. провизориум «тс.; тимча-
совий захід», схв. провйзорй], провй-
збри/ум, слн. ргоуігбгі] «тс.»; — оче-
видно, запозичення з польської мови;
п. ргоіуігогіит (мн. ргоу/ігогіа) «тимча-
совий захід; тимчасовий стан» похо-
дить від нлат. ргоуізогіит «тимчасовий
стан», утвореного від лат. ргбуісіео «ра-
ніше бачу; передбачаю; заздалегідь пік-
луюся; заздалегідь готую, постачаю». —
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 247; СЧС
248; Кораіігізкі 797; НоІиЬ—Буег 399;
РЧДБЕ 503; Ву]'акли]а 771; Таїсіє—
Ноїт. II 784—785. — Див. ще прові-
зія.
провінція, провінціал, провінціа-
лізм, провінціальщина, провінціаль-
ний, провінційний, [провінціональний]
«провінціальний» Куз; — р. болг. про-
вйнция, бр. правінцьія, п. ргоу/іпфа, ч.
ргоуіпсіе, слц. ргоуіпсіа, вл. нл. рго-
у/іпса, м. провинци]а, схв. провйнцща,
слн. ргоуіпса; — через польське посе-
редництво запозичено з латинської мо-
ви; лат. ргоуіпсіа «провінція (завойова-
на територія за межами Італії)» є сло-
вом неясного походження. — СІС2 682;
Огієнко РМ 1938 І 43; РісйЬагсіі 91;
Фасмер III 371; Черньїх II 69; Кораіігіз-
кі 797; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 587;
Ву]акли)а 771; Таїсіє—Ноїт. II 377—
378.
провокація, провокатор, прово-
каційний, провокувати; — р. болг.
провокация, бр. правакацьія, п. рго-
у/окафа, ч. ргоуокасе, слц. ргоуокасіа,
вл. нл. ргоу/окасца, м. схв. провока-
ци)а, слн. ргоуокасі]а; — через польсь-
ке і німецьке посередництво (н. Ргоуо-
каїібп) запозичено з латинської мови;
лат. ргбуосаііб «виклик; апеляція» є
похідним від дієслова ргбуосо «викли-
каю, кидаю виклик; підбурюю; апе-
люю», утвореного за допомогою пре-
фікса рго- «уперед; для, на користь; за-
мість» від дієслова уосо «кличу, зву». —
СІС2 682; Фасмер III 372; Черньїх II 69;
591
проворіття
прогрес
Кораіігізкі 797; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ
587, 588; Ву]акли]а 772; ЇЧакІе—Ноїт.
II 823. — Див. ще вокал, про.
[проворіття] «просіка, проміжок
між двома лісами», [проворбтє] «про-
галина; пропуск» Нед; — очевидно, по-
в’язане з ворота (див.).
проворний, [проворкуватий] «про-
ворний», [проворняка] «проворна осо-
ба» Нед, проворяка] «тс.», проворст-
во, попроворнішати-, — бр. [правбра]
«проворний хлопчик або проворна дів-
чинка», п. [ргом/огпу] «порядний» (з
укр. або р.); — очевидно, запозичення
з російської мови; р. проворний «мет-
кий, спритний, проворний» є похідним
від [провар] «спритна людина», пов’я-
заного з [воровбй] «меткий, спритний,
проворний», утвореного за допомогою
префікса про- «про-» від кореня -вор-,
спорідненого з лит. уагуїі «гнати, руха-
ти», лтс. уегі «бігати», уеге «енергія,
спритність, схильність»; менш обґрун-
товане зближення (Мікі. Е\Ч 382; Тга-
иітапп 351; Зїгекеї] АІБІРЬ 28, 503) з
р. веренйца «низка», як і зіставлення
(Міккоіа Вегййг. 105) з болг. варам
«ошукую», схв. варати «вводити в
оману», гот. м/агеі «обережність, обач-
ність», дісл. чага «передчувати, пере-
стерігати». — Фасмер III 372; Була-
ховський Вибр. пр. III 376; КЗСРЯ
367; Вй§а КК II 670; МйЬІ.—Епсіг. IV
539, 542; Маїгепаиег БГ 14.
[прогаїтп] «прибрати, звільнити
місце; (про ліс) розчистити, розрідити»
Нед; — пов’язане з [гайний] «вільний,
пустий», [проваль] «галявина, прогали-
на»; — очевидно, результат зближення
основи гал- із словом гай, пор. р. [про-
валить] «прочистити», схв. провалити
«прорідити (ліс)». — Див. ще гал1.
[прогайвина] «галявина», [прога-
вина Ч, прогайльовина] «тс.»; — ре-
зультат контамінації-слів прогалина і
гай. — Див. ще гай, гал1.
[прогань] «галявина, прогалина»
Нед; — очевидно, результат видозміни
форми [проваль] «тс.», зближеної з
проганяти. — Див. ще гал*.
592
прогноз, прогностика, прогнос-
тичний, прогнозувати, ст. прогнос-
тикя> «передбачення» (1621); — р.
прогноз, бр. прагнбз, п. вл. рго§пога,
ч. рго§поза, рго§пбга, слц. слн. рго§-
пбга, болг. схв. прогнбза, м. прогно-
зи; — запозичено, очевидно, з францу-
зької мови; фр. рго§позе «прогноз» по-
ходить від гр. тгрбучшащ «передбачен-
ня, пророцтво», пов’язаного з дієсло-
вом тгроуіуусостисо «передбачаю, знаю
заздалегідь», утвореним за допомогою
префікса тгро- «перед; раніше», спорід-
неного з псл. рго(-), укр. про]-), від уіу-
усостисо «пізнаю, довідуюся, знайомлю-
ся», спорідненого з псл. гпаіі, укр.
знати. — СІС2 682; Кораіігізкі 788;
НоІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 588; Ву]ак-
ли]а 772; Паихаі 590; Егізк І 308—
309. — Див. ще знати, про. — Пор.
діагноз.
[прогорниця] «кругла діра в центрі
верхнього жорна ручного млина»; —
очевидно, пов’язане з дієсловом про-
гортати, похідним від гортати
(див.).
програма, програмка, програміст,
програмувати, надпрограмний; — р.
программа, бр. програма, п. ч. слц.
вл. нл. рґо^гат, болг. програма, м.
програм, програма, схв. програм,
слн. ргодгат; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; нім. Рго£ґатт,
фр. рго§татте, англ. рго§гат, рго-
§гатте походять від гр. тгрбурацца
«(письмове) публічне оголошення, роз-
порядження», пов’язаного, з дієсловом
тгроурасрсо «описую спочатку; пишу
спереду; пишу раніше; (письмово) ого-
лошую», утвореним за допомогою пре-
фікса тгро- «перед; раніше» від дієслова
урасрсо «пишу». — СІС2 682; Черньїх II
69; КЗСРЯ 367; Кораіігізкі 788; Но-
ІиЬ—Еуег 395; РЧДБЕ 588; Ву]акли]а
772; баигаї 590; Егізк І 324—326;
Кіеіп 1249—1250. — Див. ще графі-
ка, про. — Пор. діаграма.
прогрес, прогресивка, прогресизм,
прогресист, прогресія, прогресивний,
прогресувати; — р. прогресе, бр. прав-
прбгульком
прожектор
рзс, П. СЛЦ. ВЛ. рГО§ГЄ5, Ч. рГО£ГЄ5Є,
болг. прогрес, м. прогрес, схв. прог-
рес, слн. рго§гез; — запозичення з ні-
мецької або французької мови; нім.
Рго§геР, фр. рго§гез походять від лат.
ргб§геззиз «рух уперед, просування;
хід, розвиток», пов’язаного з дієсловом
ргб§гес1іог «виступаю, виходжу, йду
вперед, просуваюся», утвореним за до-
помогою префікса рго- «уперед» від
£гасііог «ступаю, йду», пов’язаного з
§гасіи5 «крок; ступінь». — СІС2 683;
Черньїх II 69—70; Кораііпзкі 788; Но-
ІиЬ—Еуег 395; РЧДБЕ 588; Ву]акли]а
772; Таїсіє—Ноігп. І 615—616. — Див.
ще градус, про.
[прбгульком] «то з’являючись, то
зникаючи»; — пов’язане з гулькнути
«раптом зникнути, з’явитися», [гулька-
ти] «поринати» (див.).
[прогулюватина] «прогалина, не-
засіяне місце серед збіжжя», [прогуля-
тина] «поляна в лісі» Ч; — результат
видозміни форми [прогалюватина]
«тс.», зближеної з основою гуляти. —
Див. ще гал1, про.
продаус — див. прудивус,
продйрини — див. дерти,
прбдір — див. прбторг.
продовольство, продовольчий.-, —
болг. продовблствие; — недавнє запо-
зичення з російської мови; р. продо-
вбльствие є похідним від заст. продо-
вбльствовать «постачати продовольс-
тво, годувати (в організованому поряд-
ку)», утвореного за допомогою префік-
са про- від довбльствовать «постача-
ти потрібні предмети, головним чином
харчі» (пор. довбльство «достаток, ма-
теріальна забезпеченість», довбльст-
вие (військ.) «утримання, обмундиру-
вання, провіант, харчі»), похідного від
довбльньш, воля. — Булаховський
Вибр. пр. III 442—443. — Див. ще во-
ля, до1, про.
прбдолоб — див. долобкувати.
подрухати, продрухатися — див.
роздрухати.
продукт, продукти (мн.), продук-
ція, продуцент, продуктивний, про-
дукційний, продукувати, надпродук-
ція, перепродукція-, — р. болг. про-
дукт, бр. продукт, п. ч. слц. вл. рго-
сіикЕ м. продукт, схв. прддук(а)т,
слн. ргосійкЕ, — очевидно, через росій-
ське і через польське посередництво
запозичено з німецької мови; нім. Рго-
бйкї «продукт» походить від лат. ргб-
сіисіит «вироблене», пов’язаного з діє-
словом ргбййсо «виробляю, створюю»,
утвореним за допомогою префікса ргб-
«уперед; для, замість» від дієслова
сійсо «веду». — СІС2 683; Фасмер III
373; 51. м/уг. оЬсусЬ 602; НоіиЬ—Буег
395; РЧДБЕ 588; Ву)акли]а 773; КІеіп
1248. — Див. ще дука, про.
продух, продуха, продухвина, про-
духовина, продушник — див. дух.
проект, проектант, проектор, про-
ектувальник, проекція, проективний,
проектний, проектувальний, проек-
ційний, проектувати', — р. болг. про-
ект, бр. праект, п. ч. слц. вл. рго]екі,
м. проект, схв. прд]ек(а)т, слн. рго-
]екі; — запозичення з німецької мови;
нім. Рго)екі походить від лат. ргбіесіиз
«кинутий вперед, висунутий наперед»,
дієприкметника від дієслова ргбрсіо «ки-
даю (вперед), тримаю спереду», утворе-
ного за допомогою префікса ргб- «перед,
уперед» від ]асіо «кидаю». — СІС2 683;
Фасмер III 373; Черньїх II 70; Кораііпзкі
789; НоіиЬ—Буег 396; РЧДБЕ 589;
Ву]акли]а 774; КІеіп 1250; \ЧаІсІе—
Ноїт. І 666—668. — Див. ще об’єкт,
про. — Пор. ін’єкція, суб’єкт.
прожект «проект (заст.); нездійс-
ненний план», прожектер, прожек-
терство, прожекте'рствувати; — р.
прожект, бр. пражбкт; — запозичен-
ня з французької мови; фр. рго]еї «про-
ект» пов’язане з дієсловом рго]еіег «ки-
дати (вперед); проектувати», що виник-
ло з нар.-лат. рго]есіаге «кидати впе-
ред», яке зводиться до лат. ргбДсеге
(ргбрсіо) «кидати  (вперед), тримати
спереду». — СІС2 684; Ьаигаї 590. —
Див. ще проект.
прожектор, прожекторист; — р.
болг. м. прожектор, бр. пражзктар,
593
прожерка
проїти
п. ргоіекїог, рідк. ргогекіог, ч. слц. рго-
]екіог; — запозичення з англійської
мови; англ. ргоіесіог «прожектор» утво-
рено на основі лат. ргбіесїиз «кинутий
вперед», похідного від дієслова рго]ісіо
«кидаю вперед». — СІС2 684; Фасмер
III 373; КІеіп 1250. — Див. ще проект.
[прожерка] (бот.) «вороняче око
звичайне, Рагіз циасігіїоііа Б.»; — оче-
видно, похідне утворення від дієслова
прожирати «ковтати, жерти»; назва
могла бути зумовлена тим, що спирто-
вий настій із цієї рослини вживають у
народі при туберкульозі легень для
збудження апетиту (Носаль 222—
223). — Див. ще жерти, про.
прожогом «стрімголов, дуже швид-
ко, миттю СУМ, О; зараз же, відразу
СУМ; [усе разом, гуртом Нед]», прожб-
га «прожогом, стрімголов», [прожде]
«навальність, велика швидкість»; —
очевидно, пов’язане з дієсловом [про-
живати, прожечй] «пропалювати, про-
палити»; щодо семантики пор. р. [жи-
гонуть} «чкурнути, швидко побігти»,
[прожега] «улізлива, спритна люди-
на». — Див. ще жегтй, про.
[проз] «повз; крізь, через СУМ, Г;
через (із значенням причини) Нед»,
прос] «біля, між; повз; крізь» ЛЧерк,
пруз] «повз» До, [провіз] «повз; крізь,
через»; — бр. праз «крізь, через», схв.
проз «крізь»; — результат злиття при-
йменників про і уз і дальших формаль-
них видозмін незасвідченої форми
*проуз; менш обґрунтоване пов’язання
(Мікі. ЕАУ 197, 438; Уопйгак II 312) з
[през]. — Мельничук СМ III 152. —
Див. ще про, уз. ,
проза, прозаїзм, прозаїк, [проза-
їст] «прозаїк» Нед, прозаїчний, прозо-
вий; — р. бр. болг. м. схв. проза, п.
вл. ргога, ч. ргбга, ргоза, слц. слн. ргб-
га; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; нім. Ргбза, фр. ргозе «про-
за» походять від лат. ргбза (бгаііо) «не-
зв’язна, проста, прозова (мова)», де
ргбза є формою жін. р. прикметника
ргбзиз «незв’язний, простий, прозо-
вий», що виникло з ргбгзиз < ргбуог-
594
зиз, букв, «повернений уперед», пов’я-
заного з дієсловом ргоуегїо «повертаю
вперед», утвореним за допомогою пре-
фікса ргб- «уперед» від дієслова чегіо
«повертаю», спорідненого з псл. *уьНе1:і
«вертіти». — СІС2 684; Кораіігізкі 797;
НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 589; Ву]ак-
ли]а 774; АУаІсІе—Ноїт. II 374. — Див.
ще вертіти, про.
прозирати, прозирало, прбзір,
прозір, прозірлйвий, прозірний, прбзі-
рок, прозірчастий, прозбр, прозорий,
проздрйстий, прозоріти, прозорли-
вець, прозорливий, прозбрний, про-
зорчастий, прозрачистий, прозрйс-
тий, прозріння — див. зріти1.
[прозірник] (бот.) «звіробій зви-
чайний, Нурегісит регїогаіит Б.»; —
похідне утворення від прикметника
прозірний «прозорий»; назва зумовле-
на тим, що листки звіробою всіяні
крапчастими, просвічуючими залозка-
ми (Вісюліна—Клоков 183). — Див.
ще зріти1, про.
прозурка «вічко; невеличкий отвір
для спостереження»; — очевидно, діа-
лектна (північноукраїнська) форма, що
зводиться до давнього *прозорька, по-
в’язаного з зор-ь, зьріти; пор. [прб-
зірок] «потаємне віконце, очко». —
Див. ще зріти1, про.
[прозябати] «рости СУМ; пророс-
тати Нед», [прозябець] «сім’ядоля»
Нед; — р. прозябать «виростати, про-
ростати», др. прозябати «тс.; розвива-
тися»; — запозичення з церковносло-
в’янської МОВИ; СТСЛ. ПрОЗАБАТП «ви-
ростати, пускати паростки, пагони»,
ПрОЗАБН/КТИ утворено за допомогою
префікса про- «про-» від дієслова заб-
нжтн «виростати, пускати паростки,
пагони», спорідненого з укр. зяб. —
Див. ще зяб, про.
[проїти] «варити в закритому гор-
щику, тушкувати; занапащати, псувати
Нед; пекти О»; — слц. [ргорс] «розігрі-
вати над парою»; — очевидно, псл.
ргоріі, вторинна каузативна форма до
пріти за зразком каузативних форм
типу гнити — гноїти, пити — поїти
прок
прокурор
тощо. — Варбот 128, 130. — Див. ще
пріти.
[прок] «користь» Нед; — запози-
чення з російської мови; р. прок «ко-
ристь, пуття; запас» відповідає укр.
[ир/к] «решта, залишок» (див.).
проказа (мед.) «лепра», прокаже-
ний, проказний', — р. болг. проказа,
бр. праказа, др. проказа «проказа;
зараза; лихо, шкода; злочин; злочинні
заміри, підступи; хитрість; чаклунст-
во», п. ст. рггекага «перешкода, зава-
да, труднощі», ч. ргекагка «перешкода,
завада; бар’єр», слц. ргекагка, вл.
ргекагка «тс.», нл. рзекагуз «зіпсувати;
перешкодити, завадити», м. проказа
«проказа», схв. проказа «водянка; про-
каза», стел, проказа «проказа»; — псл.
ргокага; — пов’язане з дієсловом рго-
кагіїі «знищити», утвореним за допомо-
гою префікса рго- від дієслова кагііі
«казити». — Фасмер III 373; Черньїх II
70; Меркулова Зтимология 1967, 166—
168. — Див. ще казйти, про.
проквараейти] (у виразі [п. ду-
шу] «освіжитися») Нед; — неясне.
Прокіп (чоловіче ім’я), Прокопій,
[Праць, Процькб, Копко Ж], ст. Ппо-
коп-ь (1375), Прокопі" «прес-Ьчещь),
спТател» (1627), Прокофьевичь (1451);
— р. Прокопай, Прокбфий, розм. Про-
коп, бр. Пракоп, ч. слц. Ргокор, болг.
Прокдпи(й), Прокоп, м. Прокопає,
Прокоп, схв. Прокопане, Прокоп, слн.
Ргокор, Ргокорщ стел. Проколин; — че-
рез церковнослов’янське посередницт-
во запозичено з грецької мови; гр. Про-
мотор пов’язують із ттрбисоттор «схоп-
лений за руків’я, вийнятий з піхов
(про меч); той, що схопив меч за ру-
ків’я» або з ттроиотгг] «просування, ус-
піх». — Сл. вл. імен 81; Ткаченко
УМШ 1958/4, 73; Беринда 228; Пет-
ровский' 183—184; Спр. личн. имен
447; Илчев 408; Сопзїапїіпезси 136.
Прокл (чоловіче ім’я), ст. Прбкл'ь
«славен-ь» (1627); — р. бр. Прокл,
стел. Прокат»; — через церковносло-
в’янське посередництво запозичено з
грецької мови; гр. ПроиЛєрр, ПроиХпр,
ПрбиХор утворено за допомогою пре-
фікса тгро- «перед, раніше» від иХєор
«слава», спорідненого з псл. зіача «сла-
ва», зіоуо «слово», укр. слава, слово. —
Беринда 228; Петровский 183; Спр.
личн. имен 447; Егізк І 869—870; Воі-
засц 467, 814. — Див. ще про, слава,
слово.
прокламація «вид листівки, друко-
вана відозва агітаційного характеру»,
прокламаційний, прокламувати-, — р.
болг. прокламация, бр. пракламацьія,
п. ргокіатафа, ч. ргокіатасе, слц.
ргокіатасіа, вл. ргокІатасЦа, м. схв.
прокламаци]а, слн. ргокіатасца; —
запозичення з німецької мови; нім.
Ргокіатаїібп, як і фр. ргосіатаііоп, по-
ходить від лат. ргбсіатаїіо «крик, за-
клик; відозва», похідного від дієслова
ргбсіато «проголошую, кричу», утво-
реного за допомогою префікса ргб-
«перед-» від сіато «кричу, вигукую»,
пов’язаного з саіо «скликаю». — СІС2
684; Коваль 160—161; Черньїх II 70;
Фасмер III 374; Кораіігізкі 789; НоІиЬ—
Буег 396; РЧДБЕ 590; ВуІакли]а 775;
Маїсі є— Ноїт. І 141 — 142, 227. — Див.
ще декламація, колокіл, про.
[прокопкацця] «проїхати швидко
верхи на коні» НикНикТЛ, [прокопти-
тися] «тс.» тж; — похідне утворення
від [кбпкати] «підстрибувати верхи на
коні», [кбпкатися, кббкатися] «тс.»
тж, [копка] «верхи», очевидно, звуко-
наслідувальних утворень, паралельних
до [гбпкатися] «підстрибувати верхи
на коні» НикНикТЛ, [єднатися] «тс.»
тж, похідних від вигуку гоп (див.).
[прокоть] «процент, прибуток» Пі; —
очевидно, результат видозміни запо-
зиченого р. прокат «тимчасове корис-
тування чимось за плату», пов’язаного
з прокатать, утвореним за допомогою
префікса про- від дієслова катйть
«котити». — Булаховський Вибр. пр.
III 299. — Див. ще котйти, про.
прокурор, прокуратор (іст.), [про-
куратбрія] «прокуратура» Куз, проку-
ратура, прокурорство, прокурбрша; —
р. болг. прокурор, бр. пракурбр, п.
595
пролай
пролог
ргокигаіог «прокурор, прокуратор», ч.
слц. ргокигаіог «прокурор», вл. ргоки-
гаіюг «прокуратор», м. заст. прокурор,
схв. прокуратор-, — запозичення з
французької мови; фр. ргосигеиг «упо-
вноважений; прокурор» є похідним від
ргосигег «діставати, здобувати; ст. пік-
луватися», що виникло з лат. ргбсиго
«піклуюся; керую», утвореного за до-
помогою префікса ргб- «перед» від діє-
слова сйго «піклуюся». — СІС2 685;
Черньїх II 70—71; Кораііпзкі 789—790;
НоіиЬ—Буег 396; РЧДБЕ 590; Ву]ак-
ли]а 776; Оаигаі 589. — Див. ще ку-
ратор, про.
[пролай] (у виразі [на пролай] «нав-
простець» Пі); — запозичення з поль-
ської мови; п. па ргхеїа) «навпростець;
навперейми» виникло з ст. рггеїа) «бік,
узбіччя; засідка», походження якого не
цілком ясне; можливо, утворене за до-
помогою префікса ргхе- «пере-» від діє-
слова 1а)ас «лаяти; (діал., ст.) гавка-
ти»; пор. ст. рге1а]а «слуги (очевидно, з
собаками), зобов’язані під час полюван-
ня загороджувати оленям дорогу». —
Вгйскпег 686; 5\А V 125. — Див. ще
лаяти, пере-.
пролетар, пролетаризація, проле-
таріат, [пролетарій] Нед, пролета-
рія (зб.), пролетаризувати; — р.
болг. пролетарки, бр. пралетарьій, п.
ргоІеіагіизг, ч. ргоіеіаг, слц. ргоіеіаг,
вл. ргоіеіаг, м. пролетер, схв. проле-
тар, слн. ргоіеїагес; — запозичення із
західноєвропейських мов; нім. Ргоіе-
їагіег, фр. ргоіеіаіге, англ. ргоіеїагу,
ргоіеїагіап походять від лат. ргбіеіагіиз
«незаможний, але юридично вільний
римський громадянин, який служить
державі тільки тим, що має дітей», по-
хідного від ргбіез «нащадок, дитина;
рід, нащадки», утвореного за допомо-
гою префікса рго- «уперед» від дієслова
аіо «годую, утримую; виховую». —
СІС2 685; Черньїх II 71; Фасмер III
375; Кораііпзкі 790; НоіиЬ—Буег 396;
РЧДБЕ 591; Ву[акли]а 777; Паигаі
591; КІеіп 1251; А¥а14е—Ноїт. І 31 —
32, II 369. — Див. ще аліменти, про.
596
проліска (бот.) «Бсіїїа Б.; підсніж-
них звичайний, СаІапіЬиз піуаііз Б.;
[печіночниця звичайна, Нераііса ІгіІоЬа
ОіІіЬ.; анемона, Апетопе Б. Нед; пере-
ліска однорічна, Мегсигіаііз аппиа Б.
Нед]», пролісок «підсніжних звичай-
ний», [праліска] «анемона дібровна,
Апетопе петогоза Б.» Нед, [приліска]
(у сполученні п. колопенька «тс.»
Мак), [прилісок] «фіалка собача, Уіоіа
сапіпа КсйЬ.» Мак; — р. пролеска
«Бсіїїа Б.; півники, Ігіз Б.; переліска,
Мегсигіаііз Б.», бр. пралеска «печіноч-
ниця, Нераїіса МіП.; проліска сибірсь-
ка, Бсіїїа зіЬігіса Апсіг.»; — не цілком
ясне; виводилось (Потебня РФВ 1880
IV 196—197) з реконструйованого *рго-
Іег-ька як похідного від ргоіегіі «проліз-
ти» (підсніжники пролізають із-під сні-
гу); припускались (МасЬек Дпт. гозїі.
48) давніші префіксальні форми *ргі-
Іезька, *рос1ь1е5ька, букв, «рослина, що
росте під ліщиною»; пор. у зв’язку з
цим ч. росНезка «печіночниця», ст. рой-
Іезска, п. ргхуіазгсгка «тс.»; пов’язу-
ється також (Преобр. II 131) з ліс. —
Коваль 79; Фасмер III 374.
пролог1 «церковна книга з житіями
святих»; — р. пролог, бр. прблаг, др.
прологи «церковна книга з житіями
святих», болг. м. пролог «вступ; поча-
ток», цсл. прологь «тс.»; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено з грецької мови; гр. тгрбХоуо^
«вступ», букв, «передмова» утворено за
допомогою префікса тгро- «перед, упе-
ред» від іменника Хбуо^ «слово, мо-
ва». — Фасмер III 375; ГСЗ III 160;
РЧДБЕ 591. — Див. ще логіка, про. —
Пор. пролог2.
пролог2 «вступ; початок»; — р.
пролог, бр. пралбг, п. ч. вл. рго1о§,
слц. слн. рго!6§, схв. пролог, стсл. про-
логь «тс.»; — у давньоруський період
могло бути запозичене через старосло-
в’янську мову з грецької; в новітній
час запозичено з французької мови;
фр. ргоіо^ие «пролог» через лат. ргоіо-
§из зводиться до гр. тгроЛоуо^ «вступ;
передмова». — СІС2 686; Фасмер III
прблуб
промінь
375; Кораіігізкі 790; НоІиЬ—Буег 396;
РЧДБЕ 591; Оаигаї 591. — Див. ще
пролог*.
прблуб — див. руб.
прольбтка «легкий відкритий екі-
паж»,, [прблітка] «тс.» Куз; — бр.
пралетка- — запозичення з російської
мови; р. пролетка «тс.» є похідним від
дієслова пролетать «швидко проїж-
джати», утвореного за допомогою пре-
фікса про- «про-» від летать «літати»;
форма [прблітка] є калькою р. про-
летка. — КЗСРЯ 369. — Див. ще ле-
тіти, про.
[промантачити] «протринькати Пі;
проторгувати, прогендлювати Нед»,
[промінтувати] «тс.» Нед; — пов’яза-
не з [мантачити] «обдурювати; роз-
тринькувати», [мантулити] «видурю-
вати подачку». — Див. ще мантйти.
[промаячїти] «промучитися»; —
очевидно, запозичення з російської мо-
ви; р. [промаячить (зиму, год)] «пере-
битися якось, прожити, мучачись, по-
невіряючись» пов’язане з маяться
«маятися, мучитися», зіставлюваним з
двн. тиоеп «трудитися, старатися»,
тиогії «труд», гр. ушХо^ «тягота, труд»,
лат. тбіез «тягар, маса». — Пор. Мані-
ла.
променад «прогулянка; місце для
гуляння», [променада] «тс.» Куз; — р.
болг. променад, бр. праменад, п. вл.
рготепасіа, ч. слц. слн. рготепаба, схв.
променада\ — запозичення з францу-
зької мови; фр. рготепасіе «прогулянка,
гуляння; місце для гуляння» є похідним
від дієслова рготепег «гуляти», що ви-
никло з ст. роигтепег «тс.», утворено-
го за допомогою префікса роиг- (< лат.
рго-) від дієслова тепег «вести», яке
зводиться до лат. тіло «поганяю (ху-
добу)»,. пов’язаного з тіпає «зубці, ви-
ступи; погрози», тбпз «гора», спорід-
неними з кімр. тупу'сісі, корн. тепеіЬ,
брет. тепех «тс.», дісл. тйпіг «гребінь
(даху)». — СІС2 686; Кораіігізкі 790—
791; НоІиЬ—Буег 396; Ву]аклща 777;
Паихаі 591; А^аібе—Ноїт. II 90, 108—
109. — Див. ще про.
прометій (радіоактивний хімічний
елемент); — р. проме'тий, п. рготеї,
ч. рготеігііит, слц. рготеііит; — за-
своєно з новолатинської наукової тер-
мінології; нлат. рготеігііит утворено в
1947 р. від лат. Рготеігіеиз, що зводи-
ться до гр. ПроцрОєи^ «Прометей»;
елемент дістав свою назву на честь
міфологічного героя Прометея. — СІС2
686; Волков 96; Фигуровский 103—
105; Кораіігізкі 791; КІеіп 1251.
промисел «виробництво, добуван-
ня», прдмисл «тс. Нед; провидіння»,
промисловець, промисловик, промис-
ловість, [промишленник] «промисло-
вець» Нед, промисловий «індустріаль-
ний; пов’язаний із промислами», про-
мишляти «полювати на звіра; дбати;
займатися якоюсь професією, ремес-
лом»; — р. промисел «промисел», прб-
мьісл «промисл», бр. промисел «про-
мисел», др. промисль «думка; піклу-
вання, турбота; накреслення; примха»,
п. рггетузі «дотепність; винахідли-
вість; спосіб; підступ; промисел; про-
мисловість; (ст.) розсудливість», вл.
ргетузі «промисел; промисловість», нл.
рзетузі «тс.», рзетузіо «промисел»,
болг. прбмисьл «промисл, провидіння»,
м. промисла, схв. прбмйсао «тс.», слн.
ргетізіек «міркування», стсл. промьісд'ь
«промисл, провидіння»; — псл. рго-
тузіь «міркування», похідне від дієсло-
ва рготузіііі «обміркувати», утвореного
за допомогою префікса рго- «про-» від
тузіііі «мислити, міркувати», похідного
від тузіь «думка». — Фасмер III 375;
Алексеев РР 1972/4, 133—134. —
Див. ще мисль, про.
проміж — див. між.
промінтувати — див. проманта-
чити.
промінь «смуга світла; [рукав річ-
ки]», променякй (зоол.) «підклас одно-
клітинних тварин класу сардових, Ка-
біоіагіа», променювання, промінниця
«райдужна оболонка (ока)» Она, про-
міння, променевий, променистий, про-
менювальний, променястий, промінйс-
тий, промінний, промінястий, проме-
597
промінятка
прононс
нйтися, променіти(ся), промінити-
ся, промінювати «променіти» Куз, ви-
промінювати, [опромінний] «оточений
промінням» Ж, опромінювати, ст. про-
мень «промінь (1621); струмінь (води,
крові) (1656)»; — бр. прамень «про-
мінь»; — запозичення з польської мо-
ви; п. рготіегі «промінь; смуга; пасмо;
спиця (колеса); рукав річки» відповідає
укр. [пбромінь] «промінь». — Німчук
32—33; Огієнко РМ 1938 І 43. — Див.
ще пбромінь.
[промінятка] (у сполученні п. ок-
ружкувата (бот.) «костянець окружко-
вий, Ноіозіеигп игпЬеІІаіит Б.») Нед; —
неясне; можливо, пов’язане з промінь.
[прбміти] (мн.) «полярне сяйво»
Нед, [промїття] «заграва»; — неясне;
може бути зіставлене з метати і з
промінь.
[проминути] «прослабити (шлу-
нок), пронести; розпізнати, зрозуміти,
вгадати», промкнутися «проникнути,
прошмигнути», [прдмичка] «щілина
(між зубами)» Нед; — р. [проминуть]
«проткнути, продірявити», др. проми-
нутися «промчатися»; — псл. ргоптьк-
прїі «промчати; проштовхнути», утво-
рене за допомогою префікса рго- «про-»
від дієслова гп'ькпріі «штовхати, руха-
ти». — Див. ще микати, про.
промбція «присудження вищого
вченого ступеня або звання; переве-
дення до вищого класу», промоційниії,
[промувати] «представляти, рекомен-
дувати» Пі; — р. заст. промбция «про-
моція», п. рготоща «допомога, протек-
ція; надання вищого вченого ступеня;
підвищення (службове); перехід учня з
нижчого класу до вищого», ч. рготосе
«надання вищого вченого ступеня»,
слц. рготбсіа, болг. промбция, м. про-
моци]а\ схв. промбци]а, промбцща,
слн. рготбсі]а «тс.»;.— очевидно, че-
рез польське посередництво запозиче-
но з латинської мови; лат. ргбтбііо
«підвищення на посаді; надання (зван-
ня)», пов’язане з ргбтоуео «рухаю впе-
ред, просуваю; підвищую, надаю (зван-
ня)», утвореним за допомогою префікса
598
рго- «вперед» від дієслова точео «ру-
хаю». — СІС2 686; Кораіігізкі 791; Но-
ІиЬ—Еуег 396; РЧДБЕ 592; Ву]аклща
778; Маїсі є—Ноїт. II 116. — Див. ще
мобільний, про. — Пор. промува-
тися.
[промуватися] «підійматися» Нед; —
запозичення з польської мови; п. заст.
рготот/олмас зі§ «підійматися на вищий
рівень; одержувати вищий науковий
ступінь» походить від лат. ргбточео
«просуваюся вперед». — 5ЛР VII 45. —
Див. ще промбція.
проникати, [проник] «пора; діроч-
ка» Нед, проникливий СУМ, Нед, про-
никний, [непроникавий] «непроник-
ний» Ж; — р. проникать «проника-
ти», бр. пранікаць, п. рггепікас, ч.
ргопікаіі, слц. ргепікаї’ «тс.», болг. про-
нйквам «проникаю», м. проникне «поч-
не проростати; проникне; охопить»,
схв. проникнути «почати проростати;
проникнути, охопити», слн. ргопікпйі
«проникнути», цсл. проникнжти «поба-
чити здаля»; — псл. ргопікаіі, ргопік-
пріі «проникати, проникнути», утворе-
не за допомогою префікса рго- «про,
через» від Чтікаіі, пікпріі «схилятися
додолу, опускатися; з’являтися». —
Цьіганенко 375; Вгйскпег 363. — Див.
ще нйкнути, про. — Пор. виникати.
проноза, [пронйза] «проноза» Бі,
пронозливий, пронозуватий' — р.
[проноза] «проноза», бр. пранбзлівьі
«пронизливий», др. пронозити «прони-
зати», п. [ргопога] «проноза» (з укр.); —
псл. [ргопога] пов’язане з ргопігаіі
«пронизати», утвореним за допомогою
префікса рго- «про-» від пігаіі «низати,
пронизувати». — Фасмер III 73, 375. —
Див. ще низати, про. — Пор. ніж*,
заноза.
прононс «вимова»; — р. прононс
«тс.», ч. ргопопзоуапу «відомий (з по-
ганого боку)», болг..м. схв. пронбнсй-
ран «яскраво виявлений; сильно під-
креслений; запеклий», слн. ргопопзігап
«тс.»; — запозичення з французької
мови; фр. ргопопсег «вимовляти» похо-
дить від лат. ргопйпНо «оголошую; де-
прбнурець
пропїр
кламую; вимовляю (звуки)», утворено-
го за допомогою префікса ргб- «упе-
ред» від дієслова пйпііо «повідомляю,
оголошую», похідного від іменника
пйпїіиз «вісник; звістка». — ССРЛЯ
11, 1242; НоіиЬ—Буег 397; РЧДБЕ
592; Ву]акли]а 778; Оаигаї 591; Х\7а1-
сіе—Ноїт. II 188—189. — Див. ще
нунцій, про.
прбнурець, прбнурка, прбнурок —
див. нурець.
пропаганда, пропагандист, [про-
пагатор] «пропагандист» Куз, {про-
пагандувати] «провадити пропаганду»
Она, пропагувати; — р. болг. м. про-
паганда, бр. пропаганда, п. ч. слц.
вл. нл. ргора§апс!а, схв. пропаганда,
слн. ргора§ап(іа; — запозичення із за-
хідноєвропейських мов; нім. Ргора^ап-
сіа, фр. ргора§апс1е, англ. ргора§апс1а
походять від нлат. ргбра§апсіа «пропа-
ганда» (букв, «те, що підлягає поши-
ренню»), яке виникло на грунті виразу
Соп^ге^аііо сіє ргора§апс1а Псіе «об’єд-
нання для поширення віри» (назва ор-
ганізації, яку заснував папа Григорій
XV у 1622 р. для поширення католи-
цької віри) і походить від дієслова рго-
ра§о «поширюю, розповсюджую, роз-
саджую, розводжу (дерева)», утворено-
го за допомогою префікса рго- «вперед;
для» від рап§о «вбиваю; саджаю». —
СІС2 687; Фасмер III 376; Кораііпзкі
792; НоіиЬ—Буег 397; РЧДБЕ 592; Ву-
]акли]а 779; Наигаі 592; КІеіп 1253. —
Див. ще пагінація, паз, про.
прбпад, пропадистий, пропадний,
пропадок, прбпадом, пропадущий, про-
пажа, пропажений, пропалий, пропас-
на, пропасний, пропасниця, пропасти,
пропастливий, пропасти, пропащий —
див. пасти2.
пропан (насичений вуглеводень); —
р. пропан, п. ч. вл..ргорап, слц. слн.
ргорап, схв. пропан; — запозичення з
англійської мови; англ. ргорапе «тс.»
утворено шляхом злиття усічених назв
хімічних речовин ргор(уі) «пропіл»,
пов’язаної з прикметником ргор(іопіс)
«належний до жирних кислот», що
зводиться до гр. ігрсотос; «перший», та
теїЬап «метан». — СІС2 687; НоіиЬ—
Буег 397; КІеіп 1253, 1255. — Див. ще
протйсти.
пропелер; — р. пропеллер, бр.
пропелер, п. ргоре](])ег «пропелер; ко-
рабельний гвинт», ч. вл. ргореіег «тс.»,
слц. ргореіег «тс.; річковий трамвай»,
болг. пропелер «пропелер», м. пропе-
лер «корабельний гвинт; пропелер»,
схв. пропелер, слн. ргореіег «тс.»; —
запозичення з англійської мови; англ.
ргореііег «пропелер; корабельний гвинт»
утворено від сангл. ргореііеп «гнати,
штовхати вперед», що походить від
лат. ргореііо «жену, штовхаю вперед,
підганяю», утвореного за допомогою
префікса рго- «вперед» від дієслова реі-
Іо «б’ю, штовхаю; приводжу в рух». —
СІС2 687; Кораііпзкі 792; НоіиЬ—Буег
397; РЧДБЕ 592; Ву]акли]а 779; КІеіп
1253; Таїсіє—Ноїгп. II 276—277. —
Див. ще про, пульс.
пропілеї «парадний вхід до міста
чи споруди»; — р. болг. пропилен, бр.
пропілеї, п. ргору1е]е, рГОрІ]Є]Є, ч. слц.
ргору1е]е, схв. пропилещ, -]'е, слн. рго-
рііфе; — запозичення з німецької або
французької мови; нім. Ргоруїаеп, фр.
ргоруїее походять від лат. ргоруїаеит
(мн. ргоруїаеа) «пропілеї», що зводить-
ся до гр. тгротгбХаїоу (мн. ггротгиХаїа)
«переддвер’я, вхід», утвореного з при-
йменника тгро «перед», спорідненого з
псл. рго, укр. про, та іменника тгіЧщ
«вхід, брама». — СІС2 687; Фасмер III
376; Кораііпзкі 793; РЧДБЕ 592; Ву]ак-
ли]а 779; Наигаі 592. — Див. ще пі-
лон, про.
[пропїр1] «прапор» Нед; — видозмі-
нене запозичення з польської мови,
зближене, очевидно, з основою про-
пороти; п. ргороггес «прапор», зменш,
від псл. *рогрогь, відповідає ч. ргарог,
цсл. прапорт» «тс.», звідки походить
укр. прапор. — Вгііскпег 438. — Див.
ще прапор.
[пропїр2] «пропорція, міра, доза,
порція»; — очевидно, результат хибно-
го сприймання слова пропорція в його
599
пропозиція
пророк
польській вимові ргорогфа як пов’яза-
ного з проперти. — Див. ще пропор-
ція.
пропозиція, пропонувати, ст. про-
поновати (1656); — р. заст. болг. про-
позиція, бр. прапанаваць, заст. пра-
пазіцьія, п. ргорогус]'а, ргоропом/ас, ч.
ргорозісе, ргоропочаі, слц. ргорогісіа,
м. схв. пропозйциіа, слн. ргорогісра;
— запозичено з латинської мови, оче-
видно, через польську; лат. ргброзйіо
«основне положення; короткий виклад;
засновок; пропозиція» пов’язане з діє-
словом ргбрбпо «ставлю попереду; ого-
лошую; пропоную», утвореним за до-
помогою префікса рго- «уперед», від
ропо «кладу». — СІС 1951, 531; Фас-
мер III 376; Кораіігізкі 792; НоІиЬ—
Буег 397; РЧДБЕ 592; Ву]акли]а 779;
У/аісІе—Ноїт. II 335—336. — Див. ще
позиція, про.
прополіс «бджолиний клей» СУМ,
СІС; — р. болг. пропалив, бр. пропи-
лів, ч. слц. ргороііз, схв. пропалив; —
запозичення із західноєвропейських
мов; нім. Ргброііз «виступ у вулику»,
фр. ргороііз «смола у вуликах», англ.
ргороііз «бджолиний клей» походять
від нлат. ргороііз «прополіс», що зво-
диться до гр. тгрбтгоХк «бджолиний
клей», букв, «передмістя», утвореного
з прийменника ттро «перед» та іменни-
ка тгоХщ «місто». — СІС2 687; РЧДБЕ
592; Ву]акли)а 779; Паигаі 592; КІеіп
1254. — Див. ще поліс2, про.
пропорція, пропорційний, пропор-
ціональний; — р. болг. пропдрция, бр.
прапбрцьія, п. ргорогфа, ч. ргорогсе,
слц. ргорогсіа, вл. ргорогсі]а, м. про-
порци/а, схв. пропорцій, слн. рго-
рбгс(і)а); — запозичення з латинської
мови; лат. . ргброгііб «співвідношення,
розмірність, пропорція» виникло із сло-
восполучення рго рогіібпе, що складає-
ться з прийменника рго «за, для, про»
та іменника рогНб «частина, частка;
відношення, пропорція» у формі ор. в.
одн. — СІС2 687; Фасмер III 376; Кора-
іігізкі 792; НоІиЬ—Буег 397; РЧДБЕ
593. — Див. ще порція, про.
600
проран «протока; прохід у греблі»; —
запозичення з російської мови; — р.
проран «тс.; [невеличка проріха, дірка;
петелька]» пов’язане з ранить «рани-
ти», рана. — Фасмер—Трубачев III
376; Потебня РФВ 1880, 4, 196—197;
Львов ВКР V 152. — Див. ще про,
рана.
проректор «заступник ректора ви-
щого навчального закладу»; — р. про-
ректор, бр. прарзктар, п. ч. слц. вл.
ргогекіог, болг. проректор, м. прорек-
тор, схв. проректор, слн. ргогекіог
«тс.»; — запозичення із середньолатин-
ської мови; слат. ргогесіюг «заступник
ректора» утворено за допомогою пре-
фікса рго- «замість» від гесіог «рек-
тор». — СІС2 688; Кораіігізкі 793. —
Див. ще про, ректор.
прорїха «дірка в одязі, тканині»,
прбріх «тс.; [огріх Нед, Гриц]»; — р.
прореха «проріха; недолік, огріх», бр.
прарзх «тс.; [комір]», др. проріха «про-
ріха»; — очевидно, похідне утворення з
вторинним х від дієслова прорізати (др.
прорізати); менш переконливе пов’я-
зання з р. редкий, укр. рідкий (Мікі.
ЕУ/ 277; Преобр. II 131; КЗСРЯ 369)
або зіставлення з дінд. гекіїа «смуга, ри-
са», гікНаіі «креслить, ріже», лат. гїгпа
«шпарина, щілина» (Ильинский РФВ 69,
16; ИОРЯС 20, 152—153) чи з лтс. гі-
зитз, гізіепз «шпарина, розріз» (Маіге-
паиег БГ 14, 91). — Фасмер III 376—
377; Желтов ФЗ 1876, 1, 23. — Див. ще
про, різати.
[прорішка] «вид шапки»; — не ціл-
ком ясне; можливо, пов’язане з про-
ріха.
пророк «провісник», [прорік, про-
рока] «тс.», пророкування, пророцт-
во, пророчення, прордчевтво, проро-
чиця, [прорбчня] «оракул» Нед, про-
рбцький, пророчий, пророкувати, про-
рочити; — р. болг. пророк, бр. пра-
рбк, др. пророка, п. ч. слц. нл. ст. рго-
гок, м. схв. пророк, слн. ргбгок; — за-
позичення зі старослов’янської мови;
стсл. пророки, «Пророк», пов’язане з
дієсловом прорешти «сказати, прорек-
просвир
просити
ти», утвореним за допомогою префікса
про- «про-» від дієслова решти «гово-
рити, ректи», є калькою гр. тгросргітгщ
«пророк», похідного від дієслова ттрб-
сргщі «говорю раніше», що складається
з префікса тгро- «наперед, раніше» та
основи дієслова сріцаі «говорю, вислов-
люю». — Булаховський Вибр. пр. ПІ
416; Фасмер III 377; КЗСРЯ 369. —
Див. ще про, ректи.
[просвир] (бот.) «бруслина євро-
пейська, Еуопутиз еигораеа Б.» Мак,
[просвир коноплйстий] «гібіск коно-
плєвидний, НіЬізсиз саппаЬіпиз Б.»
Нед, Мак, [прдсвирки] «(вид калачи-
ків) Маїча гоіипсіііоііа Б. (МаІУа Ьогеа-
Ііз Х\7а1І.)» тж; — р. просвирняк
«Маіуа Б.», [просвйрки] «тс.»; — утво-
рення, пов’язані з [просвирка] «про-
скура», [прдсвирки] «тс.»; назви зумов-
лені подібністю плода цих рослин до
проскури. — Шамота 75. — Див. ще
проскура. — Пор. прбскурень.
[просвирка] «проскура» КІМ, [прд-
свирки] «тс.» Куз; — р. просвира,
просвирка, бр. прдсвіра, др. просвира,
стел, просфорл, просворл «тс.»; — ре-
зультат видозміни запозиченого з грець-
кої мови тгростсрора «дар, приношення»,
до якого зводиться укр. проскура. —
Шамота 74—75; Фасмер III 377, 381;
Черньїх II 71; Преобр. II 131. — Див.
ще проскура.
просвіщати «робити кого-небудь
освіченим», просвіщення «просвітницт-
во», [просвіщений] «освічений» Она; —
р. просвещать «просвіщати», др. про-
свіщати «давати світло, освітлювати;
освічувати, удосконалювати», болг. про-
свещавам «освічую»; — запозичення зі
старослов’янської мови; стел, проешк-
штати «освітлювати; (перен.) поши-
рювати ' освіту, освічувати» утворено
за допомогою префікса про- «про-» від
дієслова св'Ьтнти «світити». — Див.
ще про, світ.
[просерен] (бот.) «шафран сітчас-
тий, Сгосиз геїісиїаіиз 8іеу. (Б.) Г,
Нед; первоцвіт, Ргітиіа Б. Мак; пролі-
ска дволиста, Зсіїїа Ьіїоііа Б. Мак; під-
сніжник звичайний, Оаіапіііиз пічаїіз
Б.», [прдсерень] «шафран сітчастий Нед;
підсніжник звичайний; первоцвіт зви-
чайний; Ргітиіа оШсіпаїіз Заср. Мак»,
[прасер] «білоцвіт весняний, Беисо]ит
чепіит Б.» ВеНЗн, [просеред (білий)]
«підсніжник звичайний» Мак, [просе-
рет] «шафран сітчастий», [просирен-
ки] «тс.», [просиренок] «брандушка
різнокольорова, ВиІЬососііит уєгзісоіог
(Кег.-ОауД) 8ргіп§. (ВиІЬососііит ги-
Чіепісит Вип§е)», [просирень] «шаф-
ран сітчастий» тж, [просоренти] «ран-
ні, підсніжні лісові квіти» Ва, [просу-
ренка] «шафран сітчастий» Мак, про-
суренки Флора УРСР III, [просуренок
Мак, прдсурень] «тс.», [прдсурень (га-
дючий)] «брандушка різнокольорова»,
[просурйнка] «шафран сітчастий Нед»;
— р. [просерень] «первоцвіт весняний,
Ргітиіа уєгіз Б.; шафран сітчастий;
проліска сибірська, Зсіїїа зіЬігіса Апсіг.
(Зсіїїа сегпиа)»; — очевидно, складає-
ться з префікса про- «наскрізь» та ос-
нови іменника ст. серенк «обледеніла
кірка на поверхні снігу» як назва рос-
лин, що пробиваються крізь затверді-
лий сніг. — Німчук 151. — Див. ще
про-, серен.
[прбейнець] «січень СУМ, Нед; гру-
день Нед», [проеймець] «тс.» Нед; —
р. [прдсинец] «січень», др. просинець
«тс.», п. ст. ргозіпіес «грудень», ч. рго-
зіпес, схв. прдсинац «тс.», слн. ст. рго-
зіпес «січень», стел, просиньць «тс.»; —
псл. ргозіпьсь, яке більшість дослід-
ників пов’язує з зі]аїі «сяйти», :і!зіпріі
«засяяти» (як «час збільшення соняч-
ного світла»); виводиться також (Ма-
сіїек Е83С 484) від зіпеіі «синіти», ос-
кільки назва стосується останнього або
першого місяця року, коли сонце сві-
тить найелабше і дні бувають сірі, си-
няві. — Німчук 56; НоІугізка-Вагапот/а
15—23; Фасмер III 377; Преобр. II 291;
Мікі. Е\У 295. — Див. ще про, сіяти2.
просити, прохати, [прізьба] «про-
хання» О, [просатар] «той, що запро-
шує гостей на хрестини, весілля, похо-
рон; весільний батько, батько молодої
601
просити
проскрйпція
Нед», [просятар] «тс.» Нед, [просйль-
ниця] «та, що запрошує», [просйтель]
«прохач» тж, просьба, прохання,
[прохань] «прохання» Нед, [прохань]
«старець» Па, [прохатар] «прохач;
той, що збирає гроші на будування
церкви», прохач «той, що просить;
жебрак; [той, що збирає гроші на бу-
дування церкви]», [прошак] «жебрак»,
прошення СУМ, Куз, [проектний]
«пов’язаний з проханням» Куз, про-
хальний, проханий, [прокатний] «ви-
жебраний» Нед, прошений, ]прйсьма]
«благально» ЛексПол, ]допрос] «до-
пит» Ж, запроейти, запрохати, [за-
просець] «той, що запрошує» Ж, за-
просини, запрошення, запрошуваль-
ний, [запрохальний] «запрошуваль-
ний» Я, [непрбха] «той, що не про-
сить», перепросити, [перепрос] «супе-
речка» Нед, перепросини «вибачен-
ня», [пбпросом] «просячи», [припро-
ха] «припрохування», [спросйти] «за-
просити; запитати» Нед, спрос «пи-
тання, прохання дозволу», ]спрбсини]
«запрошення на весілля» Нед; — р.
проейть «просити», бр. прасщь, др.
просити, п. рговіс, ч. ргозііі, слц. рго-
зіі’, вл. ргозус, нл. рзовуз «тс.», по-
лаб. ргіїзе «просить», болг. прося
«прошу», м. проси «жебрає; сватаєть-
ся», схв. просити «сватати (дівчину);
жебрати; [просити]», слн. ргозіїі «про-
сити», стсл. просити «тс.»; — псл.
ргозіїі «просити»; — споріднене з лит.
ргазуіі «вимагати, просити», лтс. рга-
зП «тс.», дінд. ргазпай «питання»,
ргссйаіі «питає», ав. ітаза- «питання»,
лат. ргесог «прошу», ргосиз «нарече-
ний», гот. ТгаїНпап «питати», двн. їга§а
«питання», їга^еп «питати», нвн. їга-
£еп «тс.», лат. розсо (< *рогсзсб) «ви-
магаю, випрохую», сірл. агсо «прошу»,
вірм. Иагсапет «питаю», тох. А ргак,
тох. В ргек «просити»; іє. *регк-/ргК-
«питати, просити». — Фасмер III
377—378; МасЬек Е53С 484—485;
Тгаиїтапп 216; МйЬІ.—Епсіг. III 377;
Кагиііз II 76; АУакіе—Ноїт. II 346; Еіск
III 246; Ресіегзеп КеІЕ 6г. І 44; ІШеп-
602
Ьеск 173; НйЬзсЬтапп 464; Гамкрели-
дзе—Иванов 108, 237; Рокогпу 821;
Бенвенист 334.
[просівка] (у сполученні п. розсип-
часта (бот.) «лісова груша») Куз; —
очевидно, похідне утворення від просі-
ватися «очищатися від домішок; пада-
ти на землю». — Див. ще про, сіяти1.
просіянка (зоол.) «(вид слимака)
Нуаіеа» Нед, Куз; — очевидно, похідне
утворення від сіяти; калька наукової
назви Нуаіеа, що походить від гр. оа/.є-
ос «скляний; прозорий, ясний». —
Див. ще про, сіяти2.
проскомідія «перша частина пра-
вославної літургії», проскомйдія «тс.»
Куз; — р. болг. проскомйдия, бр. пра-
скамідьія, др. проскомидия, проску-
мидия, п. ргозкотібіа, ч. ргозкотібіе,
м. проскомиди]а, схв. проскомйди']а,
цсл. просколміднгА, проскоумнднга «тс.»; —
через церковнослов’янське посередни-
цтво запозичено із середньогрецької мо-
ви; сгр. тгрооиорібг] «тс.», походить від
гр. тгрооиоуіСш «привожу; схиляю,
приєдную; прилучаю», утвореного за
допомогою префікса тгрост- «до-», пов’я-
заного з прийменником ттр6<;, тгроті
«до; проти», від дієслова иоціС« «пік-
луюся; виховую; приношу», пов’язано-
го з иацео «труджуся; стомлююся»,
спорідненим з дінд. загпаїт «той, що
працює», заті «твір». — Фасмер III
378; V 1021; РЧДБЕ 593; Ву]ак-
ли]а 780; Ргізк І 773—774, 908. —
Див. ще проти.
проскрйпція (іст.) «оголошення
поза законом»; — р. болг. проскрйп-
ция, бр. праскрйпцьія, п. ргозкгурфа,
ч. ргозкгірсе, слц. ргбзкгірсіа, схв. про-
скрй.пци]а, слн. рго8кгірсі]а; — запози-
чення з латинської мови; лат. ргбз-
сгірііо «проскрипція, оголошення поза
законом; оголошення (переважно про
продаж)» є похідним від дієслова ргбз-
сгїЬо «публічно оголошую; оголошую
про продаж; оголошую поза законом»,
утвореного за допрмогою префікса ргб-
«вперед» від зсгіЬо «пишу», спорідне-
ного з гр. оиарісрбсоцаї «дряпаю», лтс.
проскура
просо
зкгіраі «дряпати», далі з псл. зкгеЬН,
укр. скребти. — СІС2 688; Кораіігізкі
793; РЧДБЕ 593; Ву]акли]а 781; Таї-
сіє—Ноїт. II 499—500; Рокоту 943,
946—947. — Див. ще про, скребти.
проскура «круглий хлібець у пра-
вославних церковних обрядах», [про-
скурйця, простйра Нед] «тс.», [про-
скурки] «дрібні круглясті груші» Нед,
[проскурне] «винагорода священикові»
Нед, проскурниця, [прбскурня] «міс-
це, де печуть проскури», [проскурцеві
(вишивки)] «вишивки на полотні у ви-
гляді проскурки» Нед, [проскурчасті
(вишивки)] «тс.» Нед; — р. [проскура]
«проскура», бр. [праскура], др. прос-
кура, проскора, п. ргозкига, м. поску-
ра, [проскура], схв. проскура, цсл.
проскоура; — фонетично видозмінене
запозичення з грецької мови; гр. тгро-
осрора «дар, приношення» пов’язане з
дієсловом тгролфєрш «підношу, даю»,
утвореним за допомогою префікса
тгроо- «до-», пов’язаного з прийменни-
ком 7Грбу, тгроті «до; проти», від срєрщ
«несу», спорідненого з псл. Ьегр, Ььгаіі,
укр. беру, брати. — Фасмер III 381;
Преобр. її 131; Львов Лексика ПВЛ
48—49; Егізк II 601, 1003—1005. —
Див. ще брати, проти. — Пор. про-
свирка.
[прбскурень] (бот.) «калачики дріб-
ненькі, Маїуа ризіїїа 5т. (Маїуа гоїип-
сНїоІіа Б.); алтея лікарська, АИЬаеа оїїі-
сіпаїіз Б. Мак», [проскурки] «калачики
дрібненькі» Нед, [проскурник] «тс.»
Мак, [проскурник (боровий)] «червець
однорічний, ЗсІегапіЬиз аппішз Б.»
Мак, [проскурняк] «алтея лікарська
Нед; калачики дрібненькі Мак»; — р.
[проскурняк] «калачики; алтея», ч.
ргозкигпїк «алтея»; — похідні утворен-
ня від проскура', назви зумовлені фор-
мою плодів цих рослин, що нагадують
проскури або взагалі якесь печиво. —
Шамота 74; Меркулова Очерки 126—
127; МасЬек От. гозії. 147. — Див. ще
проскура.
[проскурйна] (бот.) «бруслина єв-
ропейська, Еуопутиз еигораеа Б. Г,
ВеБ; бруслина бородавчаста, Еуопу-
тиз уеггисоза 5сор.», [проскбрина]
«бруслина європейська» ВеБ, [приско-
рйна] «тс.» ВеНЗн, Мак; — р. [прос-
курина] «жостір проносний, ВЬатпиз
саіЬагііса Б.»; — похідне утворення від
проскура-, назва зумовлена подібністю
плода бруслини до проскури. — Ша-
мота 75; МасЬек Дт. гозії. 147; Яньїш-
кова Зтимология 1985, 42. — Див. ще
проскура. — Пор. просвир.
просо (бот.) «Рапісит Б.», [прів-
сисько] «просище, поле, де росло про-
со» ЛЧерк, прісисько, прісище, [пріс-
ка, пріско Нед, пріснисько, пріснище,
прісся, прісько Мак] «тс.», прісце
(зменш.) «просце», просйна «зернина
проса», [просйня] «просяна солома чи
полова» Дз, просйще «поле з просом
або після проса», [просівка (розсипча-
ста)] «просянка розлога, Міііит ейи-
зит Б.» Мак, [просівка (весняна)]
«просянка весняна, Міііит уегпаїе
М.В.» Мак, [праска] «поле, з якого
знято просо» Л, [просовик] «просянка
весняна» Мак, [просовище] «просище»
Мак, просце (зменш.), [просяник] «про-
сянка розлога» Мак, [просянйця] «про-
сяна солома або полова УРС, Нед; вид
висипки в дітей Нед», [просянйще]
«просище» Дз, До, просянка «Міііит
Б.; просяна солома; [мишій зелений,
Зеіагіа уігісііз (Б.) Р.В. Мак]; (орн.)
ЕтЬегіга саІапНга Б.», [прбсьє] «проси-
ще» Л, просяний', — р. м. просо, бр.
проса, др. просо, п. ч. слц. вл. ргозо,
нл. рзозо, полаб. ргбзіі, болг. просо,
схв. просо, слн. ргозо, цсл. просо; —
псл. ргозо; — походження неясне, мо-
жливо, неіндоєвропейське; пов’язуєть-
ся також з дінд. рагзаЬ «сніп» (МаугЬо-
їег II 230), з коренем іє. *рге-(з-) «да-
вити, бити», наявним у прати «(перві-
сно) бити», лат. ргето «тисну»; мало
переконливі зіставлення з лат. роггит
«цибуля», гр. тграооу «тс.» (Еіск ВВ З,
163; Младенов 530; ЕІЬІепЬеск 159); з
лит. збга «просо», дінд. рзагаЬ «бенкет»
(Нігі ІЕ 21, 173), з р. [пряда] «вид
проса» (ДокІ Да§іс-ЕезізсЬг. 482), із гр.
603
просодія
простерти
тгєриубс «строкатий», дінд. ргзіїї «тс.»
(Міебегтапп ЗутЬ. йог\ма<1о\мзкі І 112—
113). — Фасмер—Трубачев III 378—
379; Черньїх II 71—72; МасЬек Е59С
485; Зсйизіег-Зет/с 1161; НоІиЬ—Кор.
295; 5кок III 52.
просодія «система висотних, сило-
вих і часокількісних фонетичних засо-
бів; сукупність правил у віршуванні»,
[прозбдія] «тс.» Куз, просодйчний, ст.
просодия «наголос» (1642); — р. про-
сбдия, бр. прасбдьія, п. ргогобіа, ч.
ргозобіе, слц. ргогббіа, болг. прозбдия,
просодия, м. прозоди]а, схв. прозбди-
/а, слн. ргогобуа: — запозичено з ла-
тинської мови; лат. ргозбФа «просодія,
тонічний акцент, часокількість складу»
походить від гр. дрооірбіа «пісня з аком-
панементом; наголос; орфографічний
знак наголосу, придиху, часокількості»,
утвореного з прийменника тгрбсі (дроті)
«від, з; до, проти» та іменника фбг|
«пісня». — СІС2 688; НіШ1-'\¥огі1і 14; Ко-
раїіпзкі 798; НоІиЬ—Еуег 399; РЧДБЕ
589; Ву]акли]а 774; Кіеіп 1256; Воізаср
15, 816—817, 1079. — Див. ще ода,
прбтй.
[просбнцвіт] (бот.) «соняшник, Не-
ІіапІЬиз аппииз Б.» ВеНЗн, [процбн-
цвіт] «тс.» НЗ УжДУ 26/2; — резуль-
тат поєднання прийменника про та
іменників сонце і цвіт. — Див. ще
про, сонце, цвіт.
[просопївець] (орн.) «горобець, Раз-
зег Вгізз.» Л; — давніше *просопй-
вець, складне слово, утворене з імен-
ника просо та дієслова пйти', пор. ін-
шу назву горобця — [просяник] Л;
обидві зумовлені тим, що горобці охоче
скльовують просо; пор. також [пить
коноплі] «визбирувати, викльовувати
сім’я конопель» (про горобців) Л. —
Див. ще пйти, просо.
проспект «широка пряма міська
вулиця; поширений виклад плану; рек-
ламна листівка», ст. проспекте «вид
(на щось)» (1717—1740); — р. болг.
проспект, бр. проспект, п. ч. вл. слц.
ргозрекі, м. проспект, схв. проспе-
к(а)т, слн. ргозрекі; — запозичено з
604
німецької мови; н. Ргозрекі «вид, перс-
пектива» походить від лат. ргбзресіиз
«вид; погляд; увага», пов’язаного з діє-
словом ргбзрісіо «дивлюся в далечінь;
бачу здаля», утвореним за допомогою
префікса ргб- (на позначення руху впе-
ред) від дієслова зресіо «дивлюся». —
СІС2 688; Черньїх II 72; Цьіганенко
376; Кораіігізкі 793; НоІиЬ—Буег 398;
РЧДБЕ 593; Ву]акли]а 781. — Див. ще
про, спектакль.
[прбстень] «нитка на веретені Г;
починок (пряжі) Нед; канат Куз»,
[прбстрінь] «нитка на веретені Г; по-
чинок (пряжі) Нед»; — р. [прбстень]
«починок, веретено з пряжею; верете-
но з навоєм трьох починків пряжі; ве-
ретено з навоєм пряжі у дві нитки для
зсукування», бр. [прасцень] «починок,
нитки на веретені з трьох веретен»,
[прбсцінь] «кілька звитих і зв’язаних
разом нитками веретен із пряжею на
одному довгому веретені»; — очевид-
но, псл. (сх.) *рґО8ІЬПЬ, утворене від
прикметника ргозіь «простий»; моти-
вація назви не зовсім ясна. — Труба-
чев Рем. терминол. 101. — Див. ще
прбстйй.
простерти, [прістерти] ВеЛ, про-
стирати, [простбрити] «простирати»
Нед, просторішати, простір СУМ, Г,
[простірня] «просторе місце» Нед,
[простбр] «простір» Нед, [простора]
«простір, просторінь», [простбрина]
«тс.» Нед, [просторище] «царина,
простір» Куз, просторінь, [просторб-
нище] «просторінь», [просторбнство]
«царина, галузь» Нед, [простороне]
«просторінь», простірний «просторий»
Нед, просторий, [простбрний Куз,
просторбнний Нед] «тс.», просторо-
вий, розпросторити «розтягти, розки-
дати, розповсюдити», [розпростор]
Нед; — р. простереть «простерти»,
др. простерти «тс.», п. гогрозігхес
«розпростерти», ч. ргозДИі «розстели-
ти», слц. ргезігіеі’ «постелити; накрити
(стіл)», вл. ргезігес «розтягти, розсте-
лити (скатертину); закинути (сітку)»,
нл. рзезігез «розстелити, простягти»,
простйбі
прбстйй
болг. простра «простру, простягну;
розвішаю (білизну)», м. простре «роз-
стеле; простягне, простре», схв. прб-
стрети «простерти; розстелити; засте-
лити», слн. ргозігеіі «простерти», стсл.
простр'ктн «тс.»; — псл. *рго8Їегі:і, по-
в’язане чергуванням голосних із *зіог-
па «сторона» і утворене за допомогою
префікса рго- від дієслова *зіегН (не
збереженого в слов’янських мовах),
спорідненого, з дінд. зігпаіі (зігпбіі, зіа-
гаш «сипле, кидає», ав. зіагаііі «сипле,
стеле», лтс. зіігіпаі «рухати, трясти»,
алб. зНігіп] «розстеляю», гр. отбруорі
«стелю», ОТОрЄУУйрі, ОТрШУУІЗрі «тс.»,
лат. 8ІЄГПО «стелю, розстеляю», дірл.
зегпіґп «тс.», сірл. згаіЬ «берег, долин-
на». — Фасмер III 379; Масіїек Е54С
589; Варбот 75; Тгаиїтапп 287;
МйЬІ.—Епсіг. III 1071, 1074; МеіИеі
М5Б 16, 245; Ребегзеп КеИ. Ог. І 52;
Регззоп Веііг. 448; АУаИе—НоГт. II 590;
Ноітапп 339; Рокогпу 1029—1030;
Мельничук Зтимология 1984, 139. —
Див. ще про. — Пор. сторона.
простйбі «вибач(те); [милостиня]»,
простйбіг «тс.»; — результат злиття
словосполучення простй біг, яке скла-
дається з форми наказового способу
дієслова простити (3 ос. одн.) та
іменника біг «Бог», що зазнав редукції;
букв, «хай простить Бог». —- Велигор-
ський РМ 1935 І 29. — Див. ще бог1,
простйти. — Пор. спасйбі.
прбстйй, простакуватий, просту-
ватий, простак, простацтво «проста-
куватість; прості люди; [побут просто-
люду]», [прост.аченко] «син просто-
людина», [простачйсько] «простак»,
[простачія] «простацтво» Куз, [про-
стачка] «мішковина» О, [простець]
«прямий напрямок», [простиня] «про-
стота Нед; проста людина», [прбстка]
«протока; з’єднувальний  канал» Куз,
[прос(т)ник] «пряме, вертикально роз-
ташоване стебло», простота «про-
стість; [простолюд; неук, невіглас]»
СУМ, Г, [простачка] (пестл.) «просто-
людинка; проста жінка», [простуха]
«проста горілка» Нед, простушка,
простюга] «проста горілка» Нед,
простюха] «тс.» Куз, [простака]
«проста, негорда людина», [простянй-
ще] «селюк» Пі, [простяха] «вид плах-
ти», [простачка] «тс.», [прбщава]
«чернь, простолюд» Г, Нед, [проста-
ти] «іти», [простачити] «ставати бру-
тальним» Куз, простіти, простіша-
ти, простувати «іти; [випрямляти]»,
простуватися «випростовуватися»,
просто «прямо; навпроти», [проспгя-
кбм] «навпростець», впрост «прямо,
напроти; просто; [уздовж; зовсім]»,
вйпростати, [запросто] «просто» Ж,
запросто, [іспроста] «спроста» Она,
[напрбстати] «випрямити», [напроіи-
кй] «навпростець», [напрощкй] Нед,
навпрост, навпростець, навпрошки
«тс.», [опрбстати] «звільнити», [опро-
стити] «вирівняти» Нед, Опростати-
ся] «звільнитися; опритомніти», [оп-
рошкувати] «ходити навпростець»,
опростйти, опрощенець, опрощенст-
во, [попросту] «просто» Нед, розпрос-
тати, спростити, . спростувати,
спрощенець, спрощенство, спроста
УРС, Г, [упрост] «прямо»; — р.
простбй «простий», бр. прости «тс.»,
др. простий «прямий; простий, зви-
чайний», п. ргозіу «прямий; простий»,
ч. слц. ргозіу «простий; позбавлений
(чогось)», вл. ргозіу «застиглий; прос-
тий; позбавлений (чогось)», нл. рзозіу
«тс.», полаб. ргбзіе «божевільний, без-
глуздий», болг. м. прост «простий»,
схв. прост «тс.», слн. ргбзі «вільний;
безплатний; простий», стсл. проста
«простий; прямий; дешевий; грубий»; —
псл. ргозіь виводиться (МасЬек Е53С
485) з *ргоМоз «звичний, звичайний»,
за походженням пас. дієприкм. мин. ч.
від дієслова *ргозіі (< *ргоМі) «звика-
ти, бути звиклим (до чогось)»; — спо-
ріднене з лит. ргазіі «звикати, бути
звиклим, розуміти, збагнути, (пі)зна-
ти», лтс. ргазі «розуміти, збагнути, по-
мітити», прус, (ізз)-ргезпап «розум»,
(ізз)рге8іип «розуміти», тох. А ргаііт
«рішення, намір», лат. (іпіег-)ргез «посе-
редник, пояснювач, товмач (перекла-
605
простиня
проституція
дач)», гот. [гарі «розум, сенс», [гар]ап
«думати, пізнавати, розуміти», Ігоре
«розумний, розсудливий», двн. (апі-)
їгізі(а) «тлумачення, переклад»; пояс-
нюється також (МаугЬоГег II 373) як
складне *рго-зіь (< *рго-8ІЬо5) «видат-
ний», перший компонент якого пов’язу-
ється з прийменником (префіксом) рго
(рго-), другий — із зіаїі «стати» або
вважається (8сНизіег-8е\¥с 1162) дав-
нім суфіксом; виведення з ргозїгь «роз-
стелений», пов’язуваного з *рго8іегіі
«простерти» (Мікі. Е\У 321), як і збли-
ження *рго8-Іь «простертий» із ріазїь
«пласт» (Потебня у Преобр. II 134),
мало переконливе. — Фасмер III 380;
Черньїх II 72; Младенов 530; 8кок III
52—53; Тгаиіґпапп 281; Регззоп Веііг.
240; Рох\ма<іо\мзкі Й81 2, 94; Меіііеі
Еіисіез 161, 234.
простиня, [прастана] «простиня»
КурДдросцінь] «плахта» О; — р. прос-
тиня, [простина], бр. прасцінсг, —
очевидно, виникло внаслідок дисиміля-
ції з др. *простиря, пов’язаного з про-
стирати «простирати»; пор. укр. ст.
простйра (.простираю) (1699), м.
простирка «підстилка, килим, на яко-
му сплять», схв. простирка «тс.», а
також лит. ргазіугіа «простиня, покри-
вало», молд. простйре, рум. ргозііге
«тс.», що походять від того самого дав-
ньоруського слова; менш обґрунтова-
ним є пов’язання з псл. ргозіь «прос-
тий», укр. простий з безпосереднім
виведенням від :|!ргозіупі (Фасмер III
381; Преобр. II 135; Булаховський
Вибр. пр. III 362; Соболевский РФВ
66, 397; Желтов ФЗ 1876/6, 48). —
Потебня К ист. зв. III 51; Вй§а 1212 II
523—524.	Див. ще простерти. —
Пор. простирало.
простирадло «простирало, прости-
ня»; — бр. прасцірадла-, — адаптова-
не на українському ґрунті запозичення
з польської мови; п. рггезсіегабіо
(< псл. зах. РргозіегасІІо]) відповідає
укр. простирало. — Булаховський
Вибр. пр. II 362; 81ієує1оу Нізі. рйопоі.
80. — Див. ще простирало.
606
простирало; — р. простирало
(церк.) «килим», др. простирало «міс-
це для розстилання; сушильня», п.
рггезсіегасіїо «простирало, простиня»,
ч. ргозіегабіо, слц. ргезїіегасіїо «тс.; за-
пинало», вл. ргезсегаДо «килим», нл.
рзезсегасИо «запинало; ковдра, килим»,
цсл. простирало «сушильня (місце, де
щось розстилають)»; — псл. сх., півд.
[*рго8Ііга(с1)1о], (зах. [*ргоз4егас1Іо]) ут-
ворено від дієслова [ргозіігаіі] (зах.
[ргозіегаїі]) «простирати». — Див. ще
простерти. — Пор. простирадло.
[простйрядно] «простира(д)ло, прос-
тиня» Г, Нед; — очевидно, результат
контамінації слів простира(д)ло і
рядно (див.).
простити «вибачити; [попрощатися
(з кимось)]», простйтися, прощати
«вибачати; [прощатися з кимось]»,
[пращати] «тс.» Нед, прощатися,
[пращанє] «прощання» Нед, проща
«паломництво; відпущення гріхів; [над-
могильна промова Нед]», прощання
СУМ, Нед, прощальний «козак, що
прощався бенкетом із світським жит-
тям перед тим, як вступити до ченців»,
прощення СУМ, Нед, прощальний,
[опростити] «благословити (когось
при прощанні)» Ж, [опроститися]
«примиритися, розлучитися в добрій
злагоді» Ж, [опрощення] «прощання;
пощада, ласкаве ставлення» Г, Ж, роз-
прощання, [спростйти] «простити»
Нед; — р. простйть «простити», др.
простити «вибачити; вилікувати», п.
ргозсіс «випрямляти», ч. ргозШі «по-
збавляти; звільняти», болг. простя
«прощу, вибачу», м. прости «простить,
вибачить», схв. простити «простити,
вибачити», цсл. простити «тс.»; — псл.
ргозШІ, очевидно, похідне  від ргозіь
«вільний»; первісно означало «звільни-
ти від чогось». — Булаховський Вибр.
пр. III 388; Фасмер III 380; МасЬек
Е83С 485; 8кок III 52—53. — Див. ще
простий.
проституція,. проститутка, про-
ституювати-, — р. болг. проститу-
ция, бр. прастьітущля, п. ргозіуїис]а,
простоволосий
прбтак
ч. ргозШисе, слц. ргозіййсіа, вл. ргозіі-
Іисі]’а, м. простит.уци]а, схв. прости-
туци.іа, слн. ргозііійсца; — запози-
чення з французької мови; фр. ргозШи-
ііоп походить від пізньолат. ргбзШйііо
«проституція; ганьблення, безчещен-
ня», похідного від дієслова лат. ргбзіі-
їио «виставляю на продаж; проституюю;
ганьблю, безчещу», утвореного за до-
помогою префікса рго- «перед, уперед,
попереду» від зїаїио «ставлю, вистав-
ляю», пов’язаного з дієсловом зіо
«стою», спорідненим з псл. зіаїі, укр.
стати. — СІС2 688; Черньїх II 72; Ко-
раїіпзкі 794; НоІиЬ—Буег 398; РЧДБЕ
593; Ву]акли]а 781—782; Оаигаі 593;
Шаісіе—Ноїт. II 587, 596—599. —
Див. ще про, стати.
простоволосий «з непокритою го-
ловою», [простоволосе] «перебування
з непокритою головою» (про жінок)
Нед, [розпростоволбсити] Нед; — р.
простоволосий, бр. проставалосьі,
др. простоволосий, п. ргозіо\м1озу, ч.
слц. ргозіоміазу, цсл. простовдасьін «з
вільно ношеним, непокритим волос-
сям»; — ПСЛ. *рГО5ЇОУОІ8-Ь, утворене З
основ прикметника ргозїь «вільний» та
іменника *уо1зь «волос»; менш обґрун-
товане виведення першого компонента
ргозіо- з припушуваного прислівника
(й префікса) *рго-г-їо «окремо, вільно»
(Оіг^Ьзкі ЛР 1967 47/3, 173—176). —
Див. ще волос, простий.
прострація «стан надзвичайної фі-
зичної і нервово-психічної кволості»; —
р. болг. прострбщия, бр. прастрсщия,
п. ргозігасіа, ч. ргозігасе, слц. ргозіга-
сіа; — запозичення з пізньолатинської
мови; пізньолат. ргбзігаііб «повалення;
засмучення» є похідним від лат. ргбз-
іегпо «валю, зрубую; руйную; засму-
чую», утвореного за допомогою префі-
кса рго- «перед-, уперед» від зіегпо
«розстеляю; сиплю; валю; засмучую»,
спорідненого з псл. *ргозіегіі, укр.
простерти. — СІС2 688; Кораіігізкі
794; РЧДБЕ 593; Оаигаі 593; Таїсіє—
Ноїт. II 376, 590—591. — Див. ще
про, простерти.
[простріл] (бот.) «сон-трава лучна,
Риїзаііііа ргаіепзіз МіІІ.; сон-трава ве-
лика, РиїзаііПа §тапс1із \¥еп сіегоііп.
(РиІзаііПа уиі^агіз МіІІ.)» Мак, [про-
стріл [лісовий]] «аконіт шерстистовус-
тий, Асопііит Іазіозіотит КеісйепЬ.
(Асопііит Іусосіопит Б.)» Мак; — бр.
[прастрзл] «трава, якою лікують ко-
рів, що не теляться»; — очевидно, за-
позичення з російської мови; р. про-
стрел «сон-трава, Риїзаііііа Абапз.» яв-
ляє собою результат семантичної видо-
зміни слова прострел (мед.) «про-
стріл, параліч, удар», похідного від
простреливать «прострілювати», утво-
реного за допомогою префікса про-
«про-» від стрелять «стріляти», якому
відповідає укр. стріляти; назва зумо-
влена отруйністю цих рослин (Вісюлі-
на—Клоков 126, 496; Нейштадт 254). —
Див. ще про, стріла*.
[прострітник] (бот.) «(види лути-
ги) Аігіріех Іасіпіаіит Б., Аїгіріех Іаіі-
їоііит ШіІпЬ.; перстач гусячий, Роіеп-
БІІа апзегіпа Б.» Мак, [перестрітник]
«Аігіріех ІаШоїіит \¥Ь1пЬ.» Мак, [по-
стрітник] «лутига, Аїгіріех Б.»; — не
цілком ясні назви; можливо, пов’язані
з пристріт «хвороба від зустрічі, зу-
рочення», [перестріт] «тс.», оскільки
частина хвороб, що їх лікують росли-
нами з цією назвою (О. П. Попов, Лі-
карські рослини в народній медицині
138, 185), могла вважатися наслідком
зурочення. — Див. ще пристріт1, стрі-
тити. — Пор. пристріт2
простягтй, простягнути,
тяжнйй] «довгий і пологий»,
стяж] «цугом», [упростяж] «один за
одним» Куз, [повистягать] «попротя-
гувати» Кур; — результат контамінації
форм протягти і розтягти. — Див.
ще тягти.
просуренка, просуренок, просу-
рень — див. прбсерен.
просякати — див. сякати.
[прбтак] «решето ВеЗа; рідке реше-
то О», [претак] «решето; велике реше-
то для просіювання' полови» ВеБ; —
адаптоване запозичення з польської
прос-
впро-
607
Протає
протегувати
мови; п. рггеіак «решето», споріднене з
болг. [прдтак, прбтьк, проток] «шкі-
ряне решето з широкими дірками; ве-
лике сито на борошно», схв. прошак
«рідке решето», є похідним від дієслова
рггеіасгас «переливати; просіювати
(через решето)», рггеїосгус «перелити,
переточити», утвореного від Іосгус «то-
чити, цідити» за допомогою префікса
ргге- «пере-», що, як і в більшості ін-
ших західнослов’янських мов, витіснив
первісний тут префікс рго- «про-»; зна-
чення «просівати (про зерно)», очевидно,
в минулому було властиве дієслову п.
рггеіасгас, але нині втрачене; пор. схв.
проточити «вилити; просіяти (крізь
решето)», укр. точйти «лити; цідити;
просівати (крізь решето)». — О II 156;
Вгйскпег 564, 573; 5ЇУ V 219; Варбот
41, 43. — Див. ще пере-, про, то-
чити1.
Протає, Протасій, Протазь, ст.
Протаєш «предчин(н)ьій» (1627); —
р. болг. Протасий, бр. Пратас, Про-
таєш, др. Протасии, п. Ргоіагу, слц.
Ргоіаг, м. Протасие, Протазие, схв.
Протаси]е; Протази)е, слн. Ргоіагі],
стсл. Протдснн, Протлгь; — через цер-
ковнослов’янське посередництво запо-
зичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Протбюю^ пов’язане з тгротооош
«ставлю попереду, висуваю наперед»,
утвореним за допомогою префікса тгро-
«перед-, уперед» від тоооіо «ставлю,
кладу», можливо, спорідненого з лит.
раіо^йз «зручний», лтс. раіа§з «тс.». —
Вл. імена 82; Беринда 228; Петровский
184; Спр. личн. имен 447; Ргізк II
845—846, 859; Воізасц 944—945. —
Див. ще про.
[протачник] (бот.) «вероніка, Уего-
піса Б.» Мак, [протачник (гадинець)]
«вероніка дібровна, Уегопіса сітатаеб-
гуз Б.» Нед; — р. [перетбчник] «веро-
ніка», бр. [пржзтачнік] «вероніка лі-
карська, V. оіїісіпаїіз»; — адаптоване
запозичення з польської мови; п. ргге-
іасгпік «вероніка» є словом нез’ясова-
ного походження; пов’язання з іаг^ас
«смикати, сіпати» (через форму ргге-
608
іаггпік «вероніка»), ч. ігітаіі «тс.; рва-
ти» (Масіїек іїт. гозії. 213) або з п.
рггеіак «решето» (5ЇУ V 219) мало пе-
реконливі; пор. ч. [роіоспік] «вероніка
струмкова, Уегопіса ЬоссаЬип§а Б.»,
похідне від роїок «струмок» (росте біля
струмків).
[протапілювати] «продати, розба-
зарити» Нед; — неясне.
[прбтвина] «залізний лист для пе-
чива; деко» Л, [прбтовень] «лист, де-
ко» До, [прбтвель] «лист із заліза для
випікання хліба, печива» Ва; — оче-
видно, запозичення з російської мови;
р. противень «лист, деко» походить
від нвн. Вгаїрїаппе «сковорода», видо-
зміненого, очевидно, внаслідок народ-
ноетимологічного зближення з против
«проти». — Фасмер III 383. — Див. ще
братван.
проте «однак; усе-таки; [тому, че-
рез те Нед]», [прото] «проте; незважа-
ючи на те, однак» О; — п. рггеіо «то-
му», ч. ргоіо «тому, завдяки цьому; для
того, щоб», слц. ргеіо «тому, ось чому»,
вл. ргеіо «за це», нл. рзеіо «усе-таки,
незважаючи на це, проте; тому»; —
результат злиття прийменника про «за,
для, через (причинове)» з вказівним
займенником те (то); значення «од-
нак» розвинулось на основі первісно
причинової конструкції із запереченням
а (але) про те не «але через те не». —
Див. ще про, той.
протегувати «сприяти, підтримува-
ти», протектор, протекторат, про-
текціонізм, протекціоніст, протек-
ція; — п. вл. ргоіе^оу/ас «протегува-
ти»; — запозичено з латинської мови,
можливо, через польську; лат. ргбіе^о
«прикриваю, покриваю; захищаю, при-
ховую», утворено за допомогою префі-
кса рго- «уперед; для, на користь» від
дієслова іе^о «покриваю; ховаю; захи-
щаю; охороняю», спорідненого з дірл.
іесіт «дім», іе§, дкімр. іі§ «тс.», двн.
с1ессН(і)и «покриваю», іїаії «дах», нвн.
Васії «тс.». — СІС2 689; Черньїх II 73;
Кораіігізкі 795; ЇУаІбе—Ноїт. II 654—
655. — Див. ще дах, про.
протеже
протест
протеже «особа, якій хтось сприяє»,
протежувати «протегувати» Куз; —
р. болг. протеже, бр. пратзжз, ч.
ргоіеге, ргоіе§е, слц. заст. ргоіеге, схв.
протеже, слн. ргоіегігаіі «протегува-
ти», ргоїегігапес «протегований, про-
теже»; — запозичення, з французької
мови; фр. ргоіе§е «протеже, протего-
ваний, улюбленець» пов’язане з діє-
словом ргоІе£ег «протегувати; захища-
ти; охороняти; сприяти», що походить
від лат. ргбіе§о «прикриваю; приховую;
захищаю». — СІС2 688; Черньїх II 73;
РЧДБЕ 594; Ву]акли)а 782; Ваигаі
593. — Див. ще протегувати.
протез «штучний орган», [протеза]
«тс.» Куз, [протезарня] «фабрика, де
виготовляють протези» Куз, проте-
зист, протезувати', — р. протез,
заст. протеза, бр. пратзз, п. ргоїега,
ч. слц. слн. ргоіега, болг. м. схв. про-
теза', — запозичено з французької мо-
ви, очевидно, через посередництво ро-
сійської й польської; фр. ргоІЬезе «про-
тез» являє собою видозміну гр. тгроо-
Оєощ «приставлення; додавання, при-
єднання», похідного від дієслова тгроо
тіОїцл «приставляю, прикладаю, до-
даю», утвореного за допомогою префік-
са тгроо- із значенням додавання, спо-
рідненого з псл. ргоііу'ь, укр. проти,
від дієслова тіОгриї «ставлю, кладу»,
спорідненого з псл. сіеїі, укр. (по)ді-
ти. — СІС2 688; Черньїх II 73; Кораіігі-
зкі 795; НоіиЬ—Еуег 398; РЧДБЕ 594;
КІеіп 1257; Ваигаі 593; Ргізк II 600—
601, 897—898; Воізасд 816—817,
969—970. — Див. ще діти2, прбтй.
протеза «поява неетимологічного
елемента на початку слова», проте-
тйчний; — р. болг. м. схв. протеза, п.
ргоіега, ч. ргоійезе, ргоіЬезіз, слц. слн.
ргоіега; -— запозичення з німецької або
французької мови; н. РгоіЬезе «проте-
за», фр. ргоіЬезе «тс.» походять від лат.
ргоНпезіз «приставлення літери (спереду
слова)», що зводиться до гр. тгрбоЗєощ
«приставлення, приєднання», тгрбОєощ
«префікс». — СІС2 688; РЧДБЕ 594;
КІеіп 1258. — Див. ще протез.
протеїн «простий білок»; — р.
болг. м. протейн, бр. пратзін, п. рго-
іеіпа, ч. ргоіеіп, слц. слн. ргоіеіп, схв.
протейн; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; нім. Ргоіеіп, фр. ргоіе-
іпе, англ. ргоіеіп походять від нлат. рго-
іеіпит «протеїн», утвореного голландсь-
ким хіміком Г. И. Мюльдером у 1838 р.
на грунті гр. тгрсотєїоу «перше місце»,
похідного ВІД 7ГрСОТО£ «перший». ---
СІС2 689; Кораііпзкі 794—795; РЧДБЕ
594; Ву]акли)а 782; КІеіп 1258. — Див.
ще протйсти.
[протепом] «прожогом Г; прямо
Нед», [прдтипом (ітй за ким)] «слідом
(іти за ким)» Нед; — очевидно, похід-
не утворення від дієслова [тептй] «би-
ти, трясти, мучити»; первісним значен-
ням могло бути «пробиваючи (собі доро-
гу), пробиваючись, проштовхуючись»;
непереконливим з фонетичних мірку-
вань є пов’язання слова з р. топтать
(Куркина Зтимология 1968, 96). — Див.
ще про, тептй.
протерозой «друга ера в геологіч-
ній історії Землі»; — р. протерозой,
бр. прапгзразбй, п. ргоіегогоік, ч. слц.
ргоіегогоікит; — запозичення з ново-
латинської мови; нлат. ргоіегогоісит
«тс.» утворено від гр. тгрбтєрсщ «перед-
ніший, раніший», що являє собою
форму вищого ступеня від тгрб «упе-
ред, раніше, перед», спорідненого з
псл. рго, укр. про, та Дщ «життя». —
СІС2 689; Кораііпзкі 795; НоіиЬ—Буег
398; Ргізк II 596—597, 603. — Див. ще
Зоя, про.
протест, протестант, протестан-
тизм (рел.), протестантство (рел.),
протестація «протест» Куз, протес-
тувати; — р. болг. протест, бр.
пратзст, ст. протестовати (1598),
протесті) (1711), п. ч. слц. вл. нл.
ргоіезі, м. протест, схв. протест,
слн. ргоіезі; — запозичення з латинсь-
кої, пізніше з німецької мови; нім. Рго-
іезі «протест» походить від іт. ргоіезіо
«прийняття скарги про несплату; опро-
тестування (векселя)», пов’язаного з
дієсловом ргоіезіаге «оголошувати при-
20 2 ж>о
609
проти
протокол
вселюдно, свідчити; опротестовувати;
заявляти; протестувати», яке зводиться
до лат. ргбіезіагі «заявляти публічно,
свідчити», утвореного за допомогою
префікса рго- «уперед; для, на користь»
від їезїагї «свідчити; урочисто тверди-
ти; доводити; заповідати». — СІС2 689;
Черньїх II 73; Фасмер III 382; Кора-
Іігізкі 795; НоІиЬ—Еуег 398; РЧДБЕ
594; Ву|'акли]'а 783; КІи^е—Міїгка 567;
Ваигаі 593. — Див. ще атестат, про.
проти СУМ, Г, проти-, против
СУМ, Г, [прбтів] «проти; напроти» О,
(Ме), противенство «суперечність»,
противник, [противнйцтво] «супро-
тивники; ворожнеча» Куз, [протйвли-
вий] «який легко ображається» Нед,
противний «протилежний; відразли-
вий», противитися «чинити опір; [об-
ражатися; гидувати Ме]», напрбтй
СУМ, Г, [напрбтив], [напротйвний]
«розташований навпроти; який конт-
растує» Нед, навпроти СУМ, Г, не-
противленець, непротивленство, оп-
ротивіти, [попрбтив] «проти», [спро-
тив] «заперечення, опір» Нед, спроти-
вити «зробити гидким; настроїти про-
ти», спротивитися «стати гидким;
учинити опір», спротивіти «стати гид-
ким», супроти СУМ, Куз, [супротйв]
«супроти» СУМ, Куз, [супроти] «тс.»
Нед, [супротйвець] «супротивник», [су-
протйвка] «опір» Нед, супротивник,
[супротйвня] (у виразі: в супротйвню
комусь стати «учинити комусь опір»)
Нед, [супротйвство] «опір» Нед, су-
противний, супротйвитися «чинити
опір»; — р. против «проти», [протйв]
«назустріч», [проти] «проти», бр. [пра-
ці], [прбціу] «тс.», др. противи «проти;
назустріч», противо, противу «тс.», п.
рггесі\м «проти», рггесі\мко, [ргосіхм,
ргосі], ч. ргоіі, ст. ргсйіу, слц. ргоїі, вл.
ргесішо, нл. рзезі\мо, болг. протйв, м.
против, схв. против «тс.», слн. ргбїі
«назустріч», ргоїі «у напрямі до», [рго-
ііуо] «проти», стсл. протнвт. «проти»,
противж «тс.»; — псл. ргоїіуь, прикме-
тникове утворення від ргоїі, спорідне-
ного з лтс. ргеІТ, ргеїіет «назустріч,
610
навпроти», ргеі «проти, перед, до, по-
рівняно з», ргеіТЬа «опір, відсіч; проти-
лежність», дінд. ргаїі «проти», гр. -гроті
«навпроти», 7гро£ «тс.», лат. ргеїіит
«вартість; ціна». — Фасмер III 382—
383; Черньїх II 73—74; Вгйскпег ,441;
МасЬек Е83С 485; 8скизіег-8е\мс
1170—1171; Младенов 531; Зкок III
54; Е883 81. §г. І 222—227; Тгаиітапп
231; Кагиііз II 79—80; Зндзелин ЛП І
189; Егпоиі—МеіІІеї 945; Вги§тапп
Огипбгізз II 2, 877; ІЕ 13, 87.
протйсти (зоол.) «одноклітинні ор-
ганізми»; — р. протйсти, бр. пра-
тьістьі, п. ргоіізіоіо^іа «наука про
протистів», ч. ргоіізіе, слц. ргоіізіу,
болг. протйсти, схв. протисти, слн.
ргоіізі; — назва, засвоєна з новолатин-
ської наукової термінології; нлат. рго-
іізішті (мн. ргоїізіа) «протист» утворе-
но на основі гр. тгрштютос «найпер-
ший» — форми найвищого ступеня до
7грсото£ «перший», спорідненого з лит.
рїгтаз, дінд. рйгуа-, ав. раиг-уа- «тс.»,
псл. *рьг-уь, укр. перший. — СІС2 690;
РЧДБЕ 595; Ву]акли]а 783; КІеіп 1259;
Егізк II 609—610; Воізасц 819—820. —
Див. ще перший.
[протичі (бот.) «пижмо звичайне,
Тапасеїшті уиі^аге Б.» Мак; — резуль-
тат видозміни запозиченої з польської
мови форми [вротич] (< п. [\мгоіусг], з
укр.?), яка відповідає укр. [ворбтич]
«тс.» (див.).
прото- (перший компонент склад-
них слів, що означає первинність або
вищий ступінь чогось, напр., прото-
бестія, протоісторія, протопіп)', —
р. болг. м. схв. прото-, бр. прота-,
др. прото-, п. ч. слц. вл. слн. ргоіо-
«тс.»; — виділена із складу слів грець-
кого походження (типу протоієрей,
протоплазма) основа, що зводиться
до гр. 7грсото£ «перший; передній». —
СІС2 690; Фасмер III 383; Кораіігізкі
794; НоІиЬ—Буег 398; Ву]акли]а 783;
КІеіп 1259. — Див. ще протйсти.
протокол, протоколізм «протоколь-
ний стиль», протоколіст, [протоко-
лянт] «протоколіст» Куз, протоколю-
протон
профан
вати; — р. болг. протокол, бр. пра-
такбл, п. ргоіокої, ч. слц. вл. нл.
ргоіокої, м. протокол, схв. протокол,
слн. ргоіокбі; — запозичено з французь-
кої або німецької мови; фр. ргоїосоїе
«протокол», нім. РгоІокбИ «тс.» похо-
дять від слат. ргоіосоїіигп «аркуш, при-
клеєний на початку книги або сувої па-
пірусу, де знаходився зміст юридично-
го документа (імена, дати тощо)», яке
походить від гр. (пізн.) тгрштбиоЛЛоу
«тс.», утвореного З ОСНОВ СЛІВ 7ГрСОТО£
«перший; передній» та иоккасо «при-
клеюю», похідного від иокка «камедь;
клей», пов’язаного з снн. Ьеіеп «клеї-
ти», псл. кіеф (*к!ь]ь), укр. клей. —
СІС2 690; Фасмер III 383—384; Черньїх
II 74; КЗСРЯ 370; Кораіігізкі 795; Но-
ІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 595; Ву[акли]а
783; Егізк І 898—899. — Див. ще
клей, протйсти.
протон «позитивно заряджена еле-
ментарна частинка атомного ядра»; —
р. болг. протон, бр. пратбн, п. ч.
ргоіоп, слц. слн. ргоібп, м. протон,
схв. протон; — очевидно, запозичення
з англійської мови; англ. ргоіоп «тс.»
утворено англійським фізиком Е. Ре-
зерфордом у 1920 р. від гр. тгрсотоу
«перше», форми С. р. ОДН. ВІД 7ГрСОТО£
«перший; передній». — СІС2 690; Кора-
Іігізкі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ
595; Ву]акли]а 784; Кіеіп 1259. — Див.
ще протйсти.
протоплазма «вміст клітини живо-
го організму», протопласт, прото-
плазматичний; — р. болг. м. прото-
плазма, бр. пратаплазма, п. слц. рго-
Іоріагта, ч. ргоіоріазта, ргоїоріагта,
вл. ргоїоріазта, схв. протоплазма,
слн. ргоїоріагта; — запозичення з ні-
мецької мови; н. Ргоіоріазта утворено
чеським фізіологом Я. Є. Пуркінє у
1839 р. з основ гр. тгрсотос; «перший» і
тгкаора «витвір». — СІС2 690; Кораіігі-
зкі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 595;
Вуіаклща 784; Кіеіп 1259. — Див. ще
плазма, протйсти.
[прбторг] «голка без вушка», [прб-
тір, прбдір, продів Нед] «тс.»; — р.
[прбторг, прбторжь], бр. [прбтарг,
прбтар] «тс.»; — пов’язане з др. про-
т'ьргнути ся «прорватися, розірвати-
ся», утвореного за допомогою префікса
про- від дієслова т'ьргати ся «розри-
ватися», т'ьргати «битися, дрижа-
ти». — Булаховський СМ 117. — Див.
ще про, торгати.
прототип «первісна форма; конк-
ретна особа як основа літературного
образу»; — р. болг. прототип, бр.
прататьіп, п. ч. слц. вл. ргоіоїур, м.
прототип, схв. прототип, слн. ргоіо-
Іїр; — запозичення з німецької або
французької мови; нім. Ргоіоїур, фр.
ргоіоіуре «тс.» походять від гр. тгрсотб-
тітос «оригінал» (букв, «перший зра-
зок»), утвореного з основ слів тгрсотос;
«перший» та тбтгос «форма, зразок,
тип». — СІС2 691; Фасмер III 384; Ко-
раїігізкі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ
596; Вуіаклща 784; Кіеіп 1259. — Див.
ще протйсти, тип.
протуберанець «світне утворення
над хромосферою Сонця»; — р. про-
туберанец, бр. пратуберанец, п. рго-
їиЬегапфа, ч. ргоіиЬегапсе, слц. ргоїи-
Ьегапсіа, вл. ргоїиЬегапса, болг. про-
туберанция, схв. протуберанца, слн.
ргоїиЬегапса; — запозичення з німець-
кої мови; нім. РгоіиЬегапг «протубера-
нець» походить від пізньолат. ргбійЬе-
гапз, пов’язаного з лат. ргбїйЬего «на-
бухаю, набрякаю», утвореним за допо-
могою префікса рго- «уперед; для, на
користь» від дієслова ІйЬего «здіймаю-
ся, підіймаюся». — СІС2 691; Кораіігіз-
кі 796; НоІиЬ—Еуег 399; РЧДБЕ 591;
Вуіаклща 785; ЕгетсЕубгІегЬисЬ 515;
Кіеіп 1260. — Див. ще про, тубер-
кульоз.
профан «невіглас, неук», профана-
ція, профанувати; — р. болг. про-
фан, бр. прафан, п. ргоіап, ч. ргоїапа-
се «профанація», слц. .ргоіапасіа «тс.»,
вл. ргоіапу «той, що профанує», м.
профан «профан», схв. профан, слн.
ргоїап; — запозичення з французької
мови; фр. ргоіапе походить від лат. рго-
Іапиз «непосвячений, невтаємничений;
20*
611
профатний
профіль
неосвічений, темний», утвореного з
прийменника ргб «перед» та іменника
їапит «освячене місце, святилище,
храм». — СІС2 691; Кораііпзкі 786; Но-
ІиЬ—Еуег 395; РЧДБЕ 596; Ву]акли]а
785; КІеіп 1248; баигаі 589. — Див.
ще про, фанатйзм.
[профатний] (у виразах: [профат-
на дорога] «пряма дорога, дорога нав-
простець» Нед, [ішов профатнов до-
рбгов] «ішов світ за очі»), [прохват-
ний] (у виразі [прохватна дорога]
«пряма дорога» Нед); — вл. рїесЬ\ма1-
пу «квапливий, нерозважливий», нл.
рзесЬ\маі «поквапливість»; — очевидно,
похідне утворення від дієслова [про-
хватйтися] «поквапитися», утворено-
го за допомогою префікса про- від хва-
тати(ся). — Див. ще про, хватати.
професія, професіонал, професіо-
налізація, професіоналізм, професіо-
наліст, професійний, професіоналі-
зувати; — р. профессия, бр. прафе-
сія, ст. професия (XVII ст.), п. ргоїе-
з]а, ч. ргоіезе, слц. ргоїезіа, вл. ргоіе-
зі]а, болг. професия, м. професи]'а,
схв. професи]а, слн. ргоїезца; — запо-
зичення з латинської мови; лат. ргоїез-
зіо «вияв; офіційне оголошення, заява;
офіційно зазначене заняття, професія»
пов’язане з дієсловом ргоШеог «відкри-
то заявляю, оголошую; називаю своєю
спеціальністю», утвореним за допомо-
гою префікса рго- «(у)перед» від діє-
слова їаіеог «визнаю; висловлюю», по-
в’язаного з їагі «говорити», ІаЬиІа «пе-
реказ; фабула, сюжет», спорідненими з
гр. сргщі «говорю», псл. Ьа]аіі, укр. бая-
ти. — СІС2 691; Фасмер III 384; Чер-
ньїх II 74—75; Кораііпзкі 786—787;
НоіиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 596; Ву]ак-
ли]'а .785; ¥/а!с1е—Ноїт. І 462—463. —
Див. ще баяти, про.
професор, прдфесорівна, профе-
сорка, професорство, професорська,
професорша, професура, професору-
вати; — р. профессор, бр. прафесар,
ст. професора (1596), п. ч. слц. вл. нл.
ргоїезог, болг. професор, м. професор,
схв. професор, слн. ргоїезог; — запо-
612
зичення з латинської мови; лат. ргоГез-
зог «викладач, учитель» пов’язане з
дієсловом ргоїіїеог «відкрито заявляю,
оголошую». — СІС2 691; Фасмер III
384; Черньїх II 75; НйН1-¥/огіЬ 16; Ко-
раїіпзкі 786—787; НоіиЬ—Буег 395;
РЧДБЕ 596; Ву]акли]а 785; ¥/а1сіе—
Ноїш. 1 462—463. — Див. ще профе-
сія.
профілактика, профілакторій, про-
філактичний; — р. профилактика,
бр. прафілактьїка, п. ргойїакіука, ч.
ргоїуіахе, слц. ргоїуіахіа, вл. ргоїуіакза,
болг. профилаксия, профилактика, м.
профилактика, профилакса, схв. про-
филакса, слн. ргоіііакза; — запозичен-
ня із західноєвропейських мов; нім.
РгорЬуІахе «профілактика», ргорЬуІак-
їізсй «профілактичний», фр. ргорЬуІа-
хіе, ргорЬуІасіірие, англ. ргорЬуІахіз,
ргорНуїасїіс походять від гр. (пізн.) лро-
сриАаитіибс; «запобіжний, попереджу-
вальний», пов’язаного з дієсловом лро-
сриЛаоосо «охороняю, стережу; запобі-
гаю», утвореним за допомогою префік-
са лро- «(у)перед» від сриЛаоосо «вар-
тую, охороняю; оберігаю», похідного
від сриЛої^ «сторож, вартовий; захис-
ник», очевидно, спорідненого з другим
компонентом складного лат. (зи-)ЬиІсиз
«свинопас». — СІС2 691; Кораііпзкі
787; НоіиЬ—Еуег 395; РЧДБЕ 596; Ву-
]акли]а 785; баигаі 592; КІеіп 1254;
Ргізк II 1048—1049; Воізаср 1041. —
Див. ще про. — Пор. Феофілакт.
профіль, профілювати; — р. прб-
филь, бр. профіль, п. ч. слц. вл. ргоїіі,
болг. м. прбфил, схв. профйл, слн. рго-
Ш; — можливо, через польське посе-
редництво запозичено з французької
або німецької мови; фр. ргоїіі, нім. Рго-
!П походять від іт. ргоїііо «профіль; кон-
тур; вертикальний розріз», пов’язаного
з дієсловом ргоПІаге «зображувати в
профіль; обрисовувати», утвореним за
допомогою префікса рго- «за, на ко-
ристь», що продовжує лат. рго- «тс.»,
від іменника їііо «нитка», що походить
від лат. ЇІІит «тс.», спорідненого з псл.
гііа, укр. жила. — СІС2 692; Фасмер
профіт
процедура
III 384; Черньїх II 75; Кораіігізкі 787;
НоІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 596; Ву]ак-
лща 785; Оаигаі 590; Мезііса 1280;
¥/а!с1е—Ноїт. І 497—498. — Див. ще
жила, про.
профіт «вигода, прибуток, зиск»,
[профіту вати] «мати зиск» Куз; — р.
заст. профйт «прибуток, користь», п.
ч. слц. вл. ргоїіі, болг. профйт, м.
профйт, схв. профйт, профйт, слн.
ргоїіі «тс.»; — запозичено з францу-
зької мови, можливо, через німецьку;
нім. Ргоїіі «прибуток, зиск, вигода,
користь» походить від фр. ргоїіі (< ст.
роигїіі) «тс.», що зводиться до лат.
ргбїесіиз, дієприкметника від дієслова
ргбїісіо «іду вперед; досягаю успіху;
даю користь», утвореного за допомо-
гою префікса рго- «(у)перед» від діє-
слова їасіо «роблю». — СІС2 692; Ко-
раїігізкі 787; РЧДБЕ 597; Ву)акли]а
786; Наигаі 590. — Див. ще про,
факт.
проформа «зовнішня формаль-
ність, видимість»; — р. болг. профор-
ма, бр. прафдрма-, — результат злиття
запозиченого з латинської мови виразу
рго їогта «задля форми; для зовніш-
нього вигляду, видимості, про людське
око», що складається з прийменника
рго «за, для» та іменника їбгта «фор-
ма, вигляд» у відкладному в. одн. —
СІС2 692; Фасмер III 385; Кораіігізкі
787; РЧДБЕ 597. — Див. ще про,
форма.
профос (іст.) «в’язничний нагля-
дач», [профуз] «тс.; кат; мерзотник»
Пі; — р. профос, п. ргоїоз, ч. ргоїоиз,
слц. ргоїох, схв. прдфоз, слн. рго-
їбз; — запозичення з німецької мови;
нім. Ргоїоз, Ргоїбр «профос; наглядач
на військових кораблях» через снідерл.
ГОЛ. рҐОУООЗІ «тс.» зводиться до фр. ст.
ргеуозі (фр. ргеубі). «суддя (у старій
Франції); начальник польової жандар-
мерії», що виникло з лат. ргаерозіїиз
«начальник», похідного від дієслова
ргаербпо «ставлю на чолі», утвореного
за допомогою префікса ргае- «спереду»
від ропо «кладу». — Фасмер III 385;
Кораіігізкі 787; НоІиЬ—Буег 395; Кіи-
§е—Міїгка 566, 567; Оаигаї 587; ¥/аІ-
бе—Ноїт. II 335—336. — Див. ще по-
зиція, пре-.
[прохейцувати] «прогайнувати»
Нед; — неясне.
[прохїра] «лукава, хитра, підступна
людина або тварина», [прохйра] «хит-
рун; настира; ділок Нед; знахар О»,
[прохірець] «хитрун» Бі, [прохїрство]
«лукавство, хитрість, підступність»,
[прохйрний] «хитрий, настирливий; ді-
яльний» Нед, [прохірний] «лукавий,
хитрий, підступний», [прохірити] «хит-
рувати, лукавити» Бі, ст. прохйра «про-
ноза, пройдисвіт» (XVII ст.); — оче-
видно, результат часткового кальку-
вання п. ст. рг2есгііга «підступна люди-
на; крутій, хитрун; пройдисвіт; шахрай,
лукавець», ргхесЬуга «тс.», при якому
польський префікс ргхе- було заступ-
лено відповідним йому за функцією і,
частково, походженням укр. про-, а
коренево-суфіксальна частина запози-
чена без змін. — Оньїшкевич Исслед.
п. яз. 247; БЬєуєіоу Нізї. рЬопоІ.
616. — Див. ще прехйра.
Прохор, [Прохір] Нед, ст. Прохор^
«пр’ьвостранни(к’ь), лацньїй або гото-
виш, первьіи в танцьі аб(о) на крьілосЬ»
(1627); — р. болг. Прохор, бр. Прдхар,
др. Прохор^, стсл. Прохорж; — через
церковнослов’янське посередництво за-
позичено в давньоруську мову з грець-
кої; гр. Про/орос «Прохор» (букв,
«той, що танцює попереду») пов’язане з
дієсловом дрохорєисо «танцюю попере-
ду, веду (танець)», утвореним за допо-
могою префікса ггро- «перед» від /орєош
«танцюю», похідного від /орб^ «хор;
танок зі співом».— Вл. імена 82; Бе-
ринда 228; Петровский 185; Спр. личн.
имен 447; Илчев 409; Воізасд 814,
1067. — Див. ще про, хор*.
[прохромйти] «проткнути, проко-
лоти», [нахромйтися] «наколотися»; —
очевидно, пов’язане з [хрбмйй] «куль-
гавий» (див.).
процедура; р. болг. м. схв. про-
цедура, бр. працздура, п. ч. вл. ргосе-
613
процент
прочуняти
сіига, слц. слн. ргосесійга; — запозичен-
ня з французької мови; фр. ргосесіиге
«процедура» пов’язане з дієсловом рго-
сеЗег «робити, діяти», що зводиться до
лат. ргбсесіо «виходжу, виступаю, про-
ходжу; з’являюся», утвореного за допо-
могою префікса рго- «(у)перед» від діє-
слова сесіо (< *се-гс!б) «іду, ходжу»,
що складається із вказівної частки се-,
спорідненої з псл. зь, укр. сей, і дієслі-
вного кореня :1=зес1-, спорідненого з псл.
хосіііі, укр. ходйти. — СІС2 692; Кора-
Іігізкі 786; НоІиЬ—Еуег 395; РЧДБЕ
597; Ву]акли]а 786; Ьаигаі 589; Таї-
сіє—Ноїт. І 192, 193—194. — Див. ще
про, сей, ходйти.
процент, процентувати, безпро-
центний', — р. болг. процент, бр.
працзнт, п. вл. нл. ргосепі, ч. ргосеп-
1о, слц. регсепїо, м. процент, схв.
прдцен(а)т, слн. ргосепі; — запози-
чення з німецької мови; н. Ргогепі по-
ходить від іт. рег сепіо, яке згодом ла-
тинізувалося в рго сепіо, букв, «за со-
тню, від сотні». — СІС2 692; Фасмер
III 386; Черньїх II 75; Преобр. II 137;
Кораііпзкі ' 786; НоІиЬ—Буег 395;
РЧДБЕ 597; Ву]акли]а 786. — Див. ще
про, цент.
процес «хід розвитку; судова спра-
ва» СУМ, О, проце'сія, [процесдвич]
«сутяга, позивайло, позивака» Нед,
процесуаліст, [процесія] «корогва»
Ме, процесуальний, [процесуватися]
«судитися» Нед, ст. процесе (1598); —
р. проце'сс, бр. працзс, п. ч. слц. вл.
ргосез, болг. проце'с, м. процес, схв.
процес, слн. ргосез; — запозичення з
латинської мови; лат. ргбсеззиз «по-
ступ, рух уперед» пов’язане з ргбсесіо
«іду вперед, простую». — СІС2 692;
Фасмер III 386; Кораііпзкі 786; НоІиЬ—
Буег 395; РЧДБЕ 597; Ву]акли]а 786. —
Див. ще процедура.
[проч1] «чому» Нед; — п. рггесг, ч.
ргос «тс.»; — результат поєднання
прийменника про і займенника ч
(< *сь) «що» (зн. в.); укр. форма ви-
никла, мабуть, під польським або чесь-
ким впливом, де такі конструкції поши-
614
рені. — Вгйскпег 71; Е884 81. §г. II
583—584. — Див. ще про, що.
проч2, прачка, прачки — див.
пріч.
[проча] «праща» Нед; — очевидно,
запозичення з польської мови; п. ргоса
«праща» зводиться до псл. *рогііа, з
якого розвинулося стел, прдштд (звід-
ки укр. праща). — Фасмер III 356. —
Див. ще праща.
прочанйн «паломник, богомолець»
СУМ, Нед; — пов’язане з [прачка]
«чужина; виселення», пріч «геть», се-
мантично зближене з проща «палом-
ництво, богомілля». — 8Ьєує1оу НізЕ
рЬопоІ. 491. — Див. ще пріч.
прочвара — див. почвара.
[прочга] (вигук, яким підганяють
коней) Пі; — очевидно, результат по-
єднання вигуків [проч] «геть» і га
(див.).
прочинати, прочинатися, прочй-
нок — див. прочнутися.
прочитан (бот.) «плющ звичайний,
Несіега Ьеііх Б. [копирняк європейсь-
кий, Азагит еигораеит Б. Мак]»; —
результат видозміни форми [брочетан]
«плющ звичайний», яка, крім припу-
щень, викладених при ній (ЕСУМ І
254—255), може бути також пов’язана
з брость.
прочіл, прочдлок — див. чоло.
[прочляти] «промарнувати (час)»; —
очевидно, результат видозміни форми
продляти «прогайнувати». — Див. ще
дляти, про.
прочнутися «прокинутися, опам’я-
татися, опритомніти», прочнути «про-
кинутися», прочинатися «прокидати-
ся, опам’ятовуватися, приходити до
притомності», прочинати «прокидати-
ся», [протнутися] «прокинутися»,
[прочанок] «пробудження»; — резуль-
тат контамінації слів пробудйтися й
очнутися. — Див. ще будйти1, очну-
тися.
прочумати(ся) — див. очуматися.
прочуняти «прийти до пам’яті»,
прочунятися «тс.»; — пов’язане з ви-
чуняти «видужати» (див.).
прошелйти
Пруг
[прошелйти] «просунути крізь от-
вір»; — результат видозміни форми
просилити «тс.», зближеної з шило. —
Див. ще силгіти.
[прошкепитися] «провинитися»; —
очевидно, результат контамінації слів
прошпетитися «провинитися» і кеп
«дурень». — Див. ще кеп, шпетйти.
[прошухлювати] «проміняти»; —
неясне; можливо, результат контаміна-
ції слів шахрувати і махлювати.
проща — див. простйти.
прбщава — див. прбстйй.
[прощівка] (бот.) «синюха голуба,
Роїетопіит соегиіеит Ь.» Мак; —
очевидно, похідне утворення від прос-
тиш, назва зумовлена прямими високи-
ми стеблами цієї рослини (Федченко—
Флеров 772). — Див. ще прбстйй.
[пррст] (вигук, яким завертають
овець), \рист\ (вигук, яким підганяють
овець), \пршьо\ (вигук, яким підкли-
кають коней); — п. Іргш, рптіс, ргз,
ргзз] (вигуки, якими відвертають і за-
кликають овець); — звуконаслідуваль-
ні утворення, можливо, пов’язані з бир
(вигук, яким підганяють овець), тпру
(вигук, яким зупиняють коней).
пре, прсь, прус-прус — див.
тпрусь.
пруг «край, бік, ребро; вінця; край
тканини, кант; обрій; зморшка, склад-
ка; рубець, шрам, смуга; дуга, півколо;
четверта частина робочого дня», {пру-
ги} «риси», пружина, [пружок} «чере-
шок (листка)», [пружки] «риси (об-
личчя)», пругкий «пружний; [експан-
сивний Нед]», [пружастий} «смугас-
тий» Куз, [пружйвий} «пружинистий»
Куз, пружинистий, [пружинуватий}
Куз, пружинястий, пружйстий, пруж-
кий, пружнастий, пружнйй, пружняс-
тий «тс.», [пругати] «кидати, жбур-
ляти» Нед, [пругнути} Нед, пружини-
ти, пружити «напружувати», пружи-
тися «бути пружним», [впопружити}
«підв’язати попругу» Ж, напруга, [на-
пругий} «міцний, пружний, напруже-
ний», [напруго} «міцно, напружено;
нагло, раптово; стрімко» Г, Ж, [напру-
гам} «тс.» тж, [напругати} «напружу-
вати» Ж, [напружати, напружити}
«тс.» Ж, [опруг] «упруг», перенапруга,
підпруга «попруга», [підпружити} «за-
тягувати попругу» Нед, [попруг} «шрам,
подряпина», попруга «ремінь для за-
кріплення сідла; довга смужка; стрічка;
[кольорова смуга; шкіряний пояс; дере-
в’яна перекладина між ніжками ножної
ступи; поперечка на кінці плоту Нед;
частина рибальського сака]», [попруж-
ка} «жіночий вовняний пояс», [попруж-
кдваний} «смугастий» Нед, [розпруга}
«напруга, роздвоєння; ущелина» Нед,
[розпружний} «еластичний» Нед, [спру-
жйна} «пружина (Ме); деталь ручного
млина», [спрцжка} «пружина» Нед,
[спружйстий] «пружинистий» Нед,
[спругувати} «пружинити» Куз, [суп-
руг} «парна упряжка волів; чоловік у
шлюбній парі» Нед, [супруга} «парна
упряжка волів; дружина, жінка в шлюб-
ній парі Нед; три або чотири пари во-
лів в упряжці; супряга, спрягання во-
лів двох чи кількох господарів», [суп-
ружник} «один з господарів, які спря-
гають своїх волів», супружий, су пруж-
ний, [супружити} «спрягати свої воли
з чужими» Нед, упруг «четверта час-
тина робочого дня», [упругий\ «пруг-
кий» Нед, [упопружити] «підв’язати
попругу»; — р. [пруга} «пружина;
пружна дошка чи штаба», пружина,
[пругло} «сильце, петля, пастка (для
птахів)», бр. пруг «смужка вздовж
краю тканини; [рубець на місці зшитих
країв]», [пругі} «пристосування з двох
прутів або тонких дощечок для натягу-
вання полотна під час ткання», др.
пруг'ь «тенето, сіть, пастка», пругло,
пружаль «тс.», п. рг^§а «смуга», рг^§,
ч. слц. ргиії «тс.», вл. ргиЬа «промінь;
смуга», нл. рзида «тс.», болг. [пряг]
«рама», [пр-ьгав] «Пружний», м. пруга
«смуга, лінія», схв. пруга «тс.; заліз-
нична колія; [в’язальна шпиця]», [ргй-
£е] «дві планки у ткацтві; кросна», слн.
ргб§а «смуга; ребро (предмета); заліз-
ничне полотно; траса», стсл. сж.прж.гт»
«упряжка»; — псл. ргр§ь «смуга, край»,
615
пруд
пруні
спочатку «планка для розтягування
(напружування) країв тканини на тка-
цькому верстаті; кросно», ргр§а «тс.»,
ргргііі «напружувати», пов’язані чергу-
ванням голосних з ’^рг^^іі «прягти, на-
тягувати, напружувати, запрягати». —
Фасмер III 387—388; Черньїх II 76—
77; Вгйскпег 436; Масіїек Е83С 488;
8сіш8Іег-8е\мс 1164; 8кок III 31—32;
2У82 294; Мартьінов Сл.-герм. взаи-
мод. 222—223. — Див. ще прягти1. —
Пор. прйгати.
[пруд] «швидка течія води», [пру-
да\ «сила, міць» О, прудкий «швид-
кий» СУМ, Бі, прудйти «гатити»,
[прудйти] «гнати бліх або вошей; тек-
ти Нед; сильно дути Нед; здувати (жи-
віт) О», [пруднути] «дременути» Ме,
[пруднутися] «кинутися», [запруда]
«загата», [напрудйти] «напружити;
сильно натягти Нед; напустити (бліх)»,
[напрудйтися] «роздутися, набухнути
Нед; напустити шлункових газів», [на-
прудіть] «прикувати п’ятки коси до
вушка» Л, [спруд] «здуття» Нед, [стру-
дитися] «здутися» Нед, [спружити]
«набрякнути» Корз; — р. пруд «ставок,
гребля», бр. [пруд] «гребля для мли-
на», др. прудтз «потік; прагнення», п.
ргзД «течія», ч. ргоисі, слц. ргйсі «тс.»,
вл. ргйсі «течія, струм», схв. пруд «пі-
щана обмілина, дюна», слн. ргбсі «піща-
на обмілина»; — псл. ргрсік «течія», по-
в’язане чергуванням голосних з рг^сіаіі
«кидатися, стрибати». — Дзендзелів-
ський Опотазііса 17, 123—124; Фас-
мер III 388; Черньїх II 77; Преобр. її
138;„ Потебня РФВ 4, 21Д; Масіїек
Е83С 485—486; 8сЬизіег-8е\мс 1163;
8кок III 59; Откупщиков 135; Маїгепа-
иег БР- 14, І85; Регззоп Веіїг. 873; Тга-
иїтапп 277—278. — Див. ще при-
дати.
прудйвус «вусань, крутивус СУМ,
Нед, [пройдисвіт Нед]», прудйус «тс.»
тж, [прутйвус] «вусань», [протймус]
«тс.» Нед, [продаус] «дорослий учень
навчального закладу, який уже має
вуса»; — складне утворення з не зо-
всім ясним першим компонентом пру-
616
ди-, можливо, пов’язаним давнім чер-
гуванням голосних з прясти, пряду
(псл. ргрсіі- : рг^сі-); пов’язується також
(Потебня РФВ 4, 220) з *прудити
«напружувати, розтягати».
прудйти — див. пруд.
пруз — див. проз.
[прузак] «вузький, довгий ремі-
нець» ЛексПол; — не зовсім ясне; мо-
жливо, пов’язане з [попруга] «шкіря-
ний пояс». — Пор. пруг.
[прузик] (ент.) «коник», прус «вид
сарани», прусик «тс.; [трав’яний ко-
ник] ЛЧерк»; — р. прус «вид сарани»,
[прузик] «коник», др. пруг^ «сарана»,
стсл. гірлсгт. «тс.»; — пов’язане з пруг,
пругкий, [пригати]' -з- виникло під
впливом форми наз. в. мн. др. прузи\
споріднене з снн. зргапке «сарана»,
зргіпке, зргепкеї «тс.», двн. йоішезргап-
са «тс.» (букв, «та, що стрибає по сі-
ну»), зргіп^ап «стрибати», дісл. зргіп§а
«тс.»; форми прус і прусик зумовлені
впливом слова прусак «рудий тар-
ган». — Німчук 230; Фасмер III 387;
Грюненталь ИОРЯС 18/4, 137; Регз-
зоп Веіїг. 896; Маігепаиег БР 14, 192;
Ріск III 516. — Див. ще пруг. — Пор.
прйгати.
[прукавка] (орн.) «горлиця звичай-
на, 8їгеріоре1іа ІиНиг Б.» Шарл, [пру-
тавка, прутайка тж, птукавка, пту-
кач] «тс.»; — назви звуконаслідуваль-
ного походження, від наслідування спе-
цифічного горлового крику цього пта-
ха. — Пор. туркавка.
[пруні] (бот.) «сорти слив, Ргипиз
сіотезііса уагіеБ; Ргипиз іпзіШіа Б.» Г,
Нед, Куз (одн. [пруня]), [прунькй тж,
прунянки Мак, пурнянки, прутниці,,
бруньки тж] «тс.»; — п. [ргигіка] «ран-
ня дрібна сливка»; — запозичення з ру-
мунської мови; рум. молд. ргипі «сли-
ви» (одн. ргйпа) походить від лат. ргй-
пиз «слива», яке зводиться до гр. дрой-
ууц «слива (дерево)», дройруоу «слива
(плід)», запозиченого з якоїсь мови
Малої Азії; виведення п. [ргигіка] з фр.
ргипе «слива» (8¥/ V 8) позбавлене
підстав. — 8сНе1ис1ко 141; УгаЬіе Ко-
пруслук
прутканйстий
тапозіауіса 14, 168; СДЕЛМ 339;
ПЕРМ 675; ¥/а1с1е—Ноїт. II 379; Егізк
II 604.
[пруслук] «чемерка (безрукавка з
двома розрізами на боках і трьома зза-
ду)», [пуслик] «вид одягу Г; лейбик
ВеУг»; — результат видозміни форми
[бруслик] «вид жилета», яка могла за-
знати впливу з боку слц. [ргизіік,
ргизііак, ргисіік], п. [ргисіік] «тс.». —
Див. ще брусла.
прус(с) (іст.) «житель Пруссії»,
прус(с)ак «тс.», прусак «(рудий) тар-
ган», [пруси] «картопля» Нед, [пруска]
«тс.» Ва, [прусйнє] «картоплиння»
Нед; — р. прус(с)ак «житель Прус-
сії», прусак «(рудий) тарган», бр. пру-
сак «житель Пруссії; тарган», др. Пру-
сьі «Пруссія», п. ргизак «житель Прус-
сії; тарган», ч. слц. вл. Ргиз «житель
Пруссії», нл. Рзиз, болг. прусак, схв.
Прус «тс.»; — через польське посеред-
ництво запозичено з балтійських мов;
пор. прус, ргйзіз «прус (балтійська на-
родність)», лит. ргизаз, лтс. ргйзіз «тс.;
тарган»; цей балтійський етнонім, ети-
мологічно не з’ясований, зіставлюва-
ний, зокрема (Оїг^Ьзкі ЕР 5, 76—78),
з дінд. ршшзаіі «чоловік, людина», був
перенесений на німців, що заселили
первісно балтійську територію; назви
для таргана і картоплі постали внаслі-
док конденсації словосполучень типу
пруський тарган, пруська картопля
(Критенко ЛБ IX 18); пор. нім. сІеиїзсНе
ЗсйаЬе «прусак; рудий тарган, ВІаНеІІа
§егтапіса Б.» (букв, «німецький тар-
ган»), що прийшов, мабуть, з Африки
(ІЗгапіа Тіегг. Іпзекіеп 108); форма
прус «тарган» виводиться також (По-
тебня РФВ 4, 215) від др. прузи «са-
рана», мн. від прусь «коник». — Фас-
мер' III 389—390; Преобр. II 138—139;
Непокупньїй 93—103; Станек 76—77;
МйЬІ,—Епсіг. III 400; Кагиііз II 82—83.
прут, прутик «малий прут; [вид
мережки]», прутйна, [прутнйк] «по-
гонич» Нед, [пруток] «ніжка листа або
плоду», пруття, [прутчик] «прутик»,
[прутйстий] «гіллястий» Нед, [прут-
нястий] «тс.», прутянйй «виготовле-
ний з пруття», [прутикувати] «шити
прутик (мережку)», [прутйти] «заплі-
тати дірку в тині» Нед, [прутнйчити]
«бути погоничем» Нед, [запрута] «па-
лиця в плетеному тині; палиця для
стягання зв’язаного», [запопрута]
«тс.» Ж, [підпруток] «скріпа для розі-
рваної коси» Нед, [попрутити] «за-
крутити ланцюг довкола вантажу» О,
[попрутка] «закрутка (у пилці); клям-
ка» О, [прйпрут] «палиця для стяган-
ня зв’язаного; палиця в плетеному ти-
ні» Нед, [припрутє] «тс.» Нед, [спру-
тити] «скорчити (кінцівку)» Корз,
[спрутнутися (ногами)] «упертися,
пручнутися» Нед; — р. бр. прут, др.
прут-ь «прут, гілка», п. рг^і, ч. вл.
ргій, слц. ргйі, нл. рзир полаб. ргрі,
болг. пр-ьт, схв. прут, слн. ргбі, стел,
пржтж «(вербова) гілка»; — псл. ргрїь
«гілка, пагін», очевидно, пов’язане з
ргрсік «течія», рг^сіаїі «стрибати» (пор.
укр. пагін від гонити, гнати; р. побег
«пагін» від бежать «бігти»); спорідне-
не з англ. зргіпї «бігти щодуху», дісл.
зргеНа «підскакувати, пускати парост-
ки», свн. зргепгеп «бризкати»; менш
обгрунтованими є пов’язання з р. пря-
тать «ховати» (Вгйскпег 436; Труба-
чев БР 8, 242) або прьіткий «прудкий»,
укр. прудкйй, п. рг^сікі «тс.» (Преобр.
II 139; Вгйскпег 436—437). — Фасмер
III 390; Черньїх II 77. — Див. ще
пруд.
[прутень] (бот.) «брій, Вгуит (Б.)
Еітрг.» Нед, [прутень чорноснітник]
«Васіїїиз апфгасіз Сойп.» Мак; — п.
[ргдДпік] «брій»; — похідне утворення
від прут; у другому випадку явна
калька лат. Ьасіїїиз «прутик, паличка»,
що входить до складу наукової назви
Васіїїиз апііігасіз. — Див. ще прут.
пруті (дит.) «гуляти», [пр-ту, прь-
тю] «тс.» О; — очевидно, похідне утво-
рення від вигуку тпру-тпру «тс.». —
Пор. тпру.
[прутканйстий] «смугастий» ВеУг,
ВеНЗн, [пруткастий] «тс.» ВеУг; —
неясне; можливо, помилкове написан-
617
прутниці
прягти
ня замість *пружканистий, *пруж-
кастий, похідних від пруг «смуга»;
пор. [пружастий] «смугастий» (під
пруг).
прутниці — див. пруні.
[прутнути] «швидко, побігти», [пруч-
нутися] «кинутися»; — результат ви-
дозміни форми [пруднути] «тс.», збли-
женої з основою прут. — Див. ще
пруд.
[пруток] (бот.) «герань, журавець,
Оегапшт Б.» Мак; — очевидно, резуль-
тат перенесення на герань назви [пру-
ток] «ніжка листа або плоду»; назва
зумовлена довгими квітконіжками цієї
рослини (Вісюліна—Клоков 188). —
Див. ще прут.
пруц — див. тпрусь.
пручатися «чинити опір; [силкува-
тися, напружуватися ЛексПол]», пруч-
нутися, [вйпручати] «звільнити, вирва-
ти (руку); витягнути (хворостину з ти-
ну)»; — ч. [ргйсаі’ зе, зргйсаі’ зе, уу-
ргйсаі’ за] «тс.», [уургйсіҐ за] «проги-
натися», слц. ргисіі’ «згинати»; — оче-
видно, пов’язане зі [спрутнутися]
«упертися, пручнутися», прут', зістав-
ляється також (Варбот Зтимология
1975, 29—31) з псл. ргу§аіі «плигати»;
ототожнення з ч. [рисіїі]«набрякати,
надимати» (Масіїек Е83С 487—488)
позбавлене підстав. — Див. ще прут.
[пршьо] (вигук, яким підкликають
коней); — неясне; можливо, результат
видозміни форми прийшов (пор. [пуль-
шб (пуйшб)] «вигук, яким проганяють
собаку» з [пуйшбв] «пішов»).
прюнель (текст.) «цупка бавовняна
або шовкова тканина»; — р. прюнель,
бр. прунель, п. ргипеїа, ч. ргипеї, болг.
прюне'л «тс.»; — запозичення з фран-
цузької -мови; фр. ргішеїіе «тс.», букв,
«терновий» (про колір), утворено від
ргипе «слива», що походить від лат.
ргипиз «тс.». — СІС2 692; Фасмер III
392; РЧДБЕ 597; Оаигаі 595. — Див.
ще пруні.
пря «спір, змагання, боротьба»; —
р. пря, др. пьря «судовий процес, по-
зов»; — запозичення зі старослов’янсь-
618
кої мови; стсл. пьрга «заперечення; су-
перечка, чвари», паралельне до п. ст.
ргха «судовий процес», ч. рге «тс.; спір»,
пов’язане з пр'іти (пьрж) «заперечува-
ти; сперечатися», спорідненим з укр.
перти. — Фасмер III 362, 392; Львов
Лексика ПВЛ 48—49; Тгаїйтапп 276;
Мікі. Е¥/ 239. — Див. ще перти3.
[прягтй1] «запрягати коней», [пряг-
чй, прячй] «тс.» Нед, пряжка, [пряч-
ка] «пряжка» О, [прйшка] «тс.» Нед,
випрягти, відпрягти, запрягти, за-
прягати, запряг УРС, Ж, [запрягай-
ник] «той, що запрягає коней» Я, за-
пряжка, запряжний, [опрягнути]
«стиснути» Ж, [опрягтися] «померти;
простягтися Ж», [опряга] «смерть»,
перепрягти, перепряжна, перепряж-
ний, підпрягти, [підпряг] «підпряжка»
Нед, підпряжка, підпряжний, при-
прягти, припряг, припряжка, при-
пряжний, спрягтй, спрягатися,
[спряг] «запряг» Нед, [спряга] «тс.»
Нед, [спрягач] «супряжник» ЛЧерк,
спряження, [спряжка] «пряжка»,
[спряжник] «супряжник» Мо, [спраж-
ник] «спільник у роботі» Л, [сопряж-
ник] «супряжник» Нед, супряга «об’єд-
нання робочої худоби кількох дворів
для спільної роботи; кілька волів або
коней, запряжених разом», [супрягач]
«супряжник», [супрягачка] «співучас-
ниця, компаньйонка», [супряж] Нед,
супряжич, супряжник, [супряжний]
Нед, упрягти, [упряга] «запряг» Нед,
упряж, упряжка, упряжний’, — р.
[прячь] «запрягати», [прячй] «тс.», бр.
упрзгчьі «упрягти», др. напрячи «на-
тягти», п. зрг2^§ас «спрягати, зчіплю-
вати», ч. зргайаіі .«тс.», слц. зргіаЬаі’
«зв’язувати», вл. ргайас «запрягати»,
нл. рзе§аз «тс.», болг. запрягам «запря-
гаю», м. запрега «запрягає», схв. спре-
1ш «спрягти», слн. ургесі «упрягти»,
цсл. ндпрАшти «натягти»; — псл. *рг§-
§іі «прягти», пов’язане чергуванням
голосних з ргр^ь «смуга, край, ребро
(предмета)», можливо, також з ргу§аіі
«плигати»; — споріднене з лит. зргеп-
§еіі «душити, давити», зргіп§іі «дави-
прягти
прямий
тися (при ковтанні)», лтс. зргапраї
«замкнути», нвн. Зргепкеї «сильце (на
птахів)», свн. зргіпке «пастка», двн.
зргіп^а «тс.»; іє. *(з)р(Ь)еге§-, (з)рге§-
(зргеп§-) «здригатися, плигати; розси-
пати». — Фасмер, III 393; Вгйскпег
436; Масіїек ЕЗЗС 490; Зсїіизіег-Зехсс
1166; Зкок III 31—32; Тгаиітапп 278—
279; Кагиііз II 157—158; Регззоп Веііг.
869; 2иріїга 00 25—26; Віск III 221;
К1и£е—Мікка 731; Рокоту 997. —
Пор. пригати, пруг.
[прягти2] «розглядати, придивляти-
ся»; — очевидно, результат спрощення
виразу *прягтй очима, що міг виник-
нути на грунті виразу прясти очима
«грати очима» під впливом дієслова
[прягти] «запрягати». — Див. ще
прясти.
прягти3, пряжанка, пряженя, пря-
жити, спрягнути — див. пражити.
[пряда] (бот.) «мишій зелений, Зе-
іагіа уігісііз (В.) Р.В.»; — р. [пряда]
«вид проса»; — похідне утворення від
прясти', назва зумовлена, очевидно,
волосинками навколо колоска цієї рос-
лини (Вісюліна—Клоков 100); пор. си-
нонімічну назву мишій, зумовлену,
можливо, бурим кольором цих волоси-
нок, схожих на колір польової миші;
менш обгрунтоване пов’язання (Вгйск-
пег К2 42, 361) з [прядати] «стриба-
ти», п. рг^Пкі «прудкий». — Фасмер III
393—394. — Див. ще прясти.
прядати] «стрибати» Бі, [пряну-
ти] «кинути», [спрянути] «зникнути»
Чаб; — р. прядать «стрибати», бр.
[прану ць] «кинути», схв. предати «бо-
ятися», пренути се «прокинутися (зі
сну)», слн. оргезіі «перекинутися»; —
псл. рг^Заїі «кидатися, стрибати, скака-
ти», пов’язане чергуванням голосних з
ргсрсІ'Ь’ «течія»; споріднене з дісл. зргеНа
«пробиватися, лопатися», зргаі «тс.»,
англ. артілі: «бігти; гребти щодуху»,
свн. зргепгеп «рвати, бризкати». —
Фасмер III 394; Черньїх II 78; Зкок III
33; Маігепаиег БР 14, 185; Тгаиітапп
277; Регззоп Веііг. 873; Рокоту 995—
996. — Пор. пруд, спринт.
[прядуха] (бот.) «хвощ багновий,
Едиізеіит НеІеосНагіз ЕЬгЬ. (Едиізеіит
Іітозит Б.)» Нед, [прячка] «хвощ»,
[прястка] «тс.» Мак; — похідне утво-
рення від прясти, пряду; назва зумо-
влена подібністю стебла хвоща із зрос-
лими між собою листочками до кужеля
(Вісюліна—Клоков 59). — Пор. кудїл-
ка.
пряжка — див. прягти1.
[прямено] «прядиво, що накручуєть-
ся для начиння» Нед; — неясне; мож-
ливо, пов’язане з прямий; може бути
також помилковим написанням зам.
[прядено] «моток».
прямий СУМ, Нед, [прямкйй]
«прямий» Нед, [прямовйй] «прямовис-
ний» Нед, пряма, [пряме'ць] «пряма лі-
нія», прямизна, прямйло, прямина,
прямота, прямування, [прямйти] «ви-
прямляти» Нед, прямувати, прямцю-
вати «прямувати», прямцем, [прямкй]
«прямо» Бі, [в прямий] «упертий» Ж,
[впрям] «прямо; справді» Ж, випрям-
ний, випрямляч, випрямити, напрям-
ний, напрямна, напрям, напрямок
СУМ, Г, напрямити СУМ, Ж, напрям-
ляти, напрямувати «спрямувати», на-
прямець, [напрямикй] «навпрошки»
Ж, напрямки. СУМ, Ж, [напрямоту]
«прямо, відверто» Ж, [навпрямець]
«навпрошки» Ж, навпрямки, навпрям-
ці, розпрямити, спрямівнйй, спряму-
вання, спрямувати, [упрямий] «упер-
тий» Нед; — р. прямбй, бр. прамьі,
др. прямьш, п. иргхе]ту «увічливий»
(первісне значення «прямий, відвер-
тий»), ч. ргіту «прямий», слц. ргіату,
схв. према «до, на, навпроти», слн.
ргет «прямий», стсл. гірТмо «навпро-
ти», прТмь «правильно»; — псл. *рг§пть
(Брандт РФВ 18, 25; 2иЬаіу АЇЗІРЬ 15,
496—497) або *ргепть (НоІиЬ—Кор.
ЗОЇ); не зовсім ясне; можливо, пов’яза-
не з *рег- «пере-, через, крізь»; зістав-
ляється далі з гр’. тгрбцос; «перший»,
тграцос, оск. рготот «тс.», дісл. Ігатг
«придатний, добрий, сміливий», Ггат
«вперед, пізніше», гот. їгат «спереду»,
Ггита «перший», двн. Ігита «користь,
619
прямик
прятати
вигода», нвн. їготт «побожний, бого-
мільний». — Фасмер III 394—395; Чер-
ньїх II 78; Преобр. II 143—144; Масйек
Е84С 493—494; 8кок III 33—34; Кіи-
§е—Міігка 220.
[прямик] (у сполученні зазулйнець
п. (бот.) «зозулинець шоломоносний,
Огсйіз тіїііагіз Ь.» Нед); — похідне
утворення від прямий; назва зумовле-
на, очевидно, формою стебла. — Див.
ще прямий.
пряний1 «з ароматом або гострим
смаком», прянистий, пряник, прянич-
ник, прянощі, [попряник] «медяник»; —
р. пряний «пряний»; — результат фо-
нетичного спрощення др. пьпьряньш
(пьпряньш) «перцевий», похідного від
пьпьрь «перець». — Фасмер III 395;
Черньїх II 78—79; Преобр. II 44; Мікі.
Е¥/ 270. — Див. ще перець.
прянии , прянистии — див. перо,
прянути — див. прядати.
прясти «сукати нитки, пряжу; во-
рушити, перебирати (руками, ногами);
(очима) раз у раз поглядати», [прядач]
«прядильник», [прядено] «моток» Нед,
[пряджа]- «пряжа» Нед, прядиво, пря-
дильник, прядйльня, прядйльщик, [пря-
дйля] «пряля» О, [прядівйна] «волокно
пряжі», [прядівка] (ент.) «ткач сосно-
вий, Еорйугиз репі» Нед, [прядіво]
«прядиво», прядільник Куз, [прядінка]
«три лікті прядива» Нед, прядка, [пряд-
ло] «прядіння», прядник «прядильник»
Куз, [прядниці] (мн.) «шовкопряди»
Нед, прядня «прядильня» Куз, [прядо-
ха\ «пряля» Нед, прядун «прядильник»
Куз, [прядуха] «пряля», пряжа, [прял-
ка] «прядка; пряля» Нед, пряля,
[пряльня] «прядильня» Нед, [прясла]
«тин» До, [пряслиця] «дошка, в яку
вставляється гребінь; днище» Г, Нед,
прясло, [прясло] «кіл в огорожі; части-
на огорожі О; частина переносної ко-
шари Доп. УжДУ 4», [прясниця] «ку-
жіль» Куз, [прястиця Нед, пряшниця
О] «тс.», [прясмо] «частина огорожі»
Нед, [прйслд] «тс.», [прйшень] «вере-
тено пряжі», [прїшнйк тж, пришникй
(мн.)] «тс.», пряха, [пряхи] «збір дів-
620
чат чи жінок для прядіння» Дз, [пряш-
нйк] «веретено» Нед, прядивний, пря-
див’яний, прядильний, [прядівний]
«прядив’яний» Нед, [прядів’яний] «тс.»,
[відпрядки] «відходи від прядіння» Ж,
[запрядати] «заробляти прядінням»,
[непряха] «та, що не вміє чи не хоче
прясти», [недбпрядок] «залишок пря-
жі» Ж, [дпряд] «пряжа» Ж, [пере-
прядки] «вовна без довгих волокон»,
[попряди] «зібрання дівчат для прядін-
ня», [пбпрядки, пдпряхи] «тс.», [роз-
прядівйтися] (про нитку) «розкрути-
тися», [розпрядйвюватися Нед, роз-
прядовйтися] «тс.»; — р. прясть, бр.
прасці, др. прясти, п. рггдзс, ч. ргізіі,
слц. ргіазі’, вл. ргазс, нл. рзезс, болг.
преда, м. преде, схв. прести, слн.
ргезіі, стел. прАСти; — псл. рг^зіі
«прясти», пов’язане з рг^сІаН «кидати-
ся, стрибати»; — споріднене з лит.
зрг^зіі «напинати», зргіпсііз «п’ядь»,
лтс. зргібзі «натягати; міряти», дангл.
зргіпсіеі «сильце, гак для натягуван-
ня». — Фасмер III 394; Черньїх II 79;
Преобр. II Д44—145; Вгйскпег 440;
Масіїек Е84С 494; 8сЬизі:ег-8е\УС 1166;
Младенов 506; 8кок III 35—36; Труба-
чев Рем. терминол. 92; Тгаиітапп 278;
Кагиііз II 275; МеіПеі М8Е 14, 369;
Маігепаиег ЕР 14, 184—185; Регззоп
Веііг. 873. — Див. ще прядати.
[прятати] «прибирати, хоронити»,
[прятатися] «ховатися» Нед, [пря-
танйна] «збирані в лісі дрова» Нед,
[прятанка] «посуд у вівчарстві» Доп.
УжДУ 4, [прятаня] «роботи, зв’язані
із збиранням урожаю» 8Е зі. 10, 94,
[запрятка] «схованка», [дпрят] «при-
бирання; порядок; чистота» Ж, [дпря-
ток] «тс.» Ж, [бпрятка] «піднятий за-
лишок від прибирання» Ж, [опрятний]
«порядний» Ж, [попрятник] «той, що
прибирає» Нед, [попрятниця] «охайна
господиня», [попрятуха] «тс.» Нед,
[пдпряток] «прибирання» Нед, [поп-
рятно] «охайно, чисто», [спрянути]
«прибрати», [спрят] «схов», [спрятан-
ник] «чоловік, який жене закуплену
худобу в указане місце», [спрятні] «упо-
прячка
псевдонім
рядкування» Нед, [спряток] «зберігання
Нед; схов Ме; начиння Нед», [сприт-
ний] «спритний, моторний» Нед, [спря-
точний] «який легко зберігається»
Нед, [упряток] «запас, заощаджене»
Нед; — р. прятать «ховати», бр. ап-
ратаць «очистити; одягти», апранаць
«одягати, наряджати», п. зргх^іас «очи-
щати, упорядковувати», зргг^і «пред-
мет домашнього устаткування», ч. зрга-
іек «сміття», слц. зргаіаі’ «сховати, ук-
ласти (їжу)», болг. апретам се «готу-
ватися до роботи», схв. претати «за-
ривати, засипати (попелом)», слн. зрге-
іеп «здатний, моторний», стсл. прлтд-
ти «придушувати, перешкоджати»; —
псл. рг^іаїі, очевидно, з первісним зна-
ченням «рвати, виривати, розчищати
(землю)». — Фасмер III 396; Черньїх II
79; ЗСБМ І 133—134; Супрун Веснік
БДУ 1971/2, 62—64; Вгііскпег 436;
Бкок III 36—37; Меркулова Зтимоло-
гия 1974, 64—71.
прячка, прястка — див. прядуха.
псалом «релігійний вірш як части-
на псалтиря», псальма «покладений на
музику псалом», [псалбмник] «псалом-
щик», псаломщик.', — р. бр. псалом,
псальма, др. псал-ьм'ь, болг. псалом,
псалм, м. псалм, п. вл. нл. рзаїт, ч.
слц. гаїт, схв. псалам, слн. рзаїт,
стсл. псад’ьлть; — через старослов’ян-
ську мову запозичено з грецької; гр.
іроЛуос; «спів у супроводі музичного
інструмента», як і іракрої «пісня (для
струнного інструмента)», утворено від
фбЛЛсо «співаю, оспівую; смикаю, сми-
каю струни, граю», що зіставляється з
їдцу «терти, скребти» або з лат. раїраге
«гладити, плескати»; форма псальма
могла бути запозичена через польську
мову з латинської (лат. рзаїтиз від гр.
фаЛрбс;). — СІС2 692; Фасмер Щ 396,
397; Кораііпзкі 799; Масіїек ЕЗЗС 721;
РЧДБЕ 598; Ргізк II 1129,— Пор.
псалтир.
[псалонка] (ент.) «стрілиця псі,
Араіеіе рзі Б. (Асгопусіа рзі)» Нед; —
похідне утворення від псалом; назва
зумовлена тим, що візерунок на право-
му крилі цього метелика нагадує грець-
ку літеру ір «псі», яка писалася в слові
псалом (іралям-ь). — Горностаев 264. —
Див. ще псалом.
Псалтйр «книга псалмів, частина
Біблії», [псалтйра Нед, псалтйрка,
савтйр(а)] «тс.», [псалтйрник] «той,
що вивчає псалтир», [псалтйрщик]
«той, що читає псалтир» Нед; — р.
псалтьірь, бр. псалтир, др. псал'ь-
тьірь, п. рзаНегх, ч. гаїіа'г, слц. гаїїаг,
вл. рзаИег, нл. рзаїїаї, болг. псалтйр,
м. псалтир, схв. псалтйр, слн. рзаі-
Іег, стсл. псАД’ьтмрь; — через старо-
слов’янську мову запозичено з грецької
(у західнослов’янські мови через ла-
тинське і німецьке посередництво); гр.
фоіЛтгіріоу «книга псалмів» (> лат. рзаі-
їегіит //рзаІЇагіит > двн. заіїагі) утво-
рено від іраЛЛсо «смикаю (струни);
граю на струнах». — СІС2 692; Черньїх
II 79; ЗІ. у/уг. оЬсусії 612; Масіїек
ЕЗЗС 721; Вийа ЗІауіа 36/2, 175;
РЧДБЕ 598; Ргізк II 1129. — Див. ще
псалом.
псе (у виразі звів усе на псе «зіпсу-
вав усе, понівечив»); — результат ви-
дозміни форми пси, зумовленої впли-
вом західноукраїнської діалектної вимо-
ви наголошеного и як е і римуванням
до все; пор. зійти на пси «перевестися
в ніщо». — Див. ще пес.
псевдо- (перша частина складних
слів, що означає «несправжній, непра-
вильний, фальшивий»: псевдовчений,
псевдомистецтво, псевдонародний та
ін.); — р. болг. м. псевдо-, бр. псеуда-,
п. ч. слц. вл. рзеисіо-, схв. псеудо-,
слн. рзеусіо-; — результат виділення з
грецьких запозичень типу псевдога-
мія, псевдопбдії, в яких перший ком-
понент зводиться до гр. ірєббод «не-
правда, брехня; омана, помилка; вигад-
ка», можливо, спорідненого з вірм. зиі
«брехня», слц. зисІіС «обдурювати», ч.
зісіії «тс.». — СІС2 693; Кораііпзкі 799;
НоіиЬ—Буег 403; Ву)акли)а 788; Ргізк
II 1132—1133; Масіїек ЕЗ.ІС 607.
псевдонім «прибране ім’я»; — р.
болг. м. псевдонйм, бр. псеуданім, п.
621
псик
психопат
рзешіопіт, ч. слц. вл. рзешіопут, схв.
псеудоним, слн. рзеусіопіт; — запози-
чення з французької мови; — фр. рзеи-
допуте походить від гр. ц)ео5шуоцо<;
«фальшиво названий», утвореного з ос-
нов слів ірєйбої; «обман, фальш» та
бмоца «ім’я», що є діалектним варіан-
том слова буоца «тс.». — СІС2 693;
КЗСРЯ 372; Кораіігізкі 799; НоІиЬ—
Еуег 403; РЧДБЕ 598; Ву]акли]а 788;
КІеіп 1263—1264; Ваи/аі 595. — Див.
ще анонім, псевдо-.
[псик] (виг.) «тпрусь» (крик на ко-
тів), [псйка] «вигук, яким відганяють
котів» О; — звуконаслідувальне утво-
рення.
псиний, псйти, псій, псінкй, псі-
ти — див. пес.
[псйнка] (бот.) «паслін чорний, 8о-
Іапшп піїгит Б.», [псінка] «тс.; паслін
солодко-гіркий (глисник), Зоїапигп Диі-
сатага Б.» Мак, [псянковаті] «пасльо-
нові, Зоїапасеае Зизз.» Мак; — р.
[псйнка] «паслін чорний», п. рзіпкі
«тс.»; — результат видозміни форм
[песлйна] «паслін чорний», [пислйна,
песльон] «тс.», пов’язаних з паслін і
зближених з основою пес (пор. [песі
ягоди] «паслін чорний»); зближення
частково могло бути зумовлене отруй-
ністю рослини (Нейштадт 482—483);
пор. також нвн. Нипгізкгаиї «паслін
чорний», букв, «собача трава». — Фа-
смер III 397; Преобр. II 21. — Див. ще
паслін.
[псиушок] (орн.) «волове очко,
Тго§1ос1уїез їго^іосіуіез Б.» Шарл; —
очевидно, складне слово, утворене з
основ слів пес і ухо (вухо) (див.).
псих «психопат», психувати-, — р.
псих, бр.псіх; — результат скорочен-
ня слова психопат «людина, що стра-
ждає розладом психіки». — КЗСРЯ
372. — Див. ще психопат.
психіатрія (мед.) «розділ медици-
ни, що вивчає психічні хвороби», пси-
хіатр, психіатрйчний; — р. психи-
атрйя, бр. псіхіятрьїя, п. слц. рзу-
сйіаігіа, ч. рзусЬіаЬгіе, вл. рзусНіаБгі]а,
болг. психиатрия, м. психи]атри]а,
622
схв. психи]атриіа, слн. рзі!ііаїгі]а; —
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Рзусйіаігіе, фр. рзусІтіаБгіе, англ. рзу-
сЬіаігу утворено з основ слів гр. ірихп
«душа» та іатрєіа «лікування». — СІС2
693; Кораіігізкі 800—801; РЧДБЕ 598;
Ву]акли]а 789; КІеіп 1264. — Див. ще
педіатр, психіка.
психіка, психоз, психічне, психіч-
ний', — р. болг. м. псйхика, бр. псіхі-
ка, п. ч. слц. рзусгііка, вл. рзусгіізкі
«психічний», схв. псйхика, слн. рзі'іті-
ка; — зворотне утворення від психіч-
ний, запозиченого із західноєвропейсь-
ких мов; нім. рзусйізсй «психічний»,
фр. рзусітідие, англ. рзусНіс «тс.» похо-
дять від гр. ірйхіибс; «душевний, духов-
ний», утвореного від ірбхп «душа; дух,
подув», пов’язаного з фбхш «дихаю,
дму; обдаю холодом», спорідненим з
дінд. Ьгіаз- «дихати, дути». — СІС2 693;
Кораіігізкі 800—801; РЧДБЕ 598; Ву]а-
клща 789; Оаигаі 595; КІеіп 1264,
1265; Егізк II 1141 —1142; Воізасд
1079.
психо- (перший компонент складних
слів із значенням «стосовний до психі-
ки»: психоаналіз, психотерапія)-, —
р. болг. м. схв. психо-, бр. псіха-, п. ч.
слц. вл. рзусгіо-, слн. рзіііо-; — резуль-
тат скорочення і стягнення з другими
компонентами основ слів психічний,
психіка (див.).
психологія, психолог, психологіч-
ний; — р. болг. психолбгия, бр. псіха-
лбгія, п. рзусїю1о£Іа, ч. рзусіюіо^іе,
слц. рзусгіо16§іа, вл. рзусію1о§і]а, м.
психологи/а, схв. психолдги]'а, слн.
рзійо1о£І]а; — запозичення із західноєв-
ропейських мов; цім. Рзусїю1о£Їе, фр.
рзусйоїо^іе, англ. рзусітоіо^у, нлат.
рзусгіо1о£Іа утворено, можливо, Мелан-
хтоном з основ гр. ірбхп «душа» і -Ло-
уіа, пов’язаного з Аоуос; «слово». —
СІС2 694; Кораіігізкі 800—801; РЧДБЕ
599; Ву]акли]а 790; Ваи/аі 595; КІеіп
1265. — Див. ще логіка, психіка.
психопат, психопатія, психопа-
тичний; — р. болг. м. психопат, бр.
псіхапат, п. рзусгіораїа, ч. слц. вл.
псімлічак
птах
рзусЬораї, схв. психопат, слн. рзіїю-
раЧ; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; н. РзусЬорай, фр. рзусйо-
раійе, англ. рзусйораїй утворено з
рзусйо-, пов’язаного з гр. цю/і) «душа»,
і гр. -лаОїк «хворий», пов’язаного з
тгавос «хвороба, страждання». — СІС2
694; КЗСРЯ 372; Кораііпзкі 801—802;
НоіиЬ—Еуег 403; РЧДБЕ 599; Ву]ак-
ли]а 791; Сг. Е\мЬ. 625; КІеіп 1265. —
Див. ще пафос, психіка.
[псімлічак] (ент.) «гусінь, Оеііеріпі-
1а еиріїогЬіае Б.» ВеНЗн, ВеЗа; —
складне слово, очевидно, запозичене зі
словацької мови; пор. слц. рзі «соба-
чий», похідне від рез «пес», і тііеспік
(бот.) «молочай, ЕирЬогЬіа», похідне
від тііеко «молоко»; пор. також семан-
тично тотожне н. АуоИзтіІсЬзсІїАУаґ-
тег, що складається з основ слів \¥о1ї
«вовк», МіїсЬ «молоко» та ЗсЬ^агтег
«метелик». — Див. ще молоко, пес.
[псбвник] (ент.) «(вид пильщика)
Етрйуіиз» Нед; — похідне утворення
від [псовати] «псувати»; назва зумов-
лена шкідливістю цих комах (Горноста-
ев 284). — Див. ще пес.
пстйнькати — див. пхикати.
[пструг] (іхт.) «форель, Заїто ІгиБ
іа Б.», струг, [стругач О, струх О,
пеструг Коломиец Происх. назв, рьіб,
пестрюга, пеструха тж] «тс.»,
[пструглі] «веснянки» О; — р. [пест-
руха}, п. рзігд£, ч. слц. рзїгиЬ, вл.
рзігийа, нл. рзіги§- «тс.»; — псл. діал.
*рьзігр§"ь//*рьз1:гр£а «форель», утворе-
не за допомогою суфікса -<?^ь//-<?^а від
рьзіг-ь «пістрявий, рябий» (риба покри-
та червоними цяточками); від цього ж
прикметника, але з іншими суфіксами
утворено і болг. п-ьст-ьрва «форель»,
схв. пастрма, пастрва, слн. розігу
«тс.». — Вгііскпег 445; МасЬек Е84С
496; НоіиЬ—Буег 403; Коломиец Про-
исх. назв, рьіб 28. — Див. ще пест-
рий. — Пор. стрбмик.
псувати — див. пес.
[псявіра] «(лайка) негідник, мерзот-
ник»; — складне слово, утворене зі
слів [пся] «собача» та віра-, калька п.
рзіатага (лайка), букв, «собача віра»,
утвореного зі слів рзіа «собача» та та-
та «віра». — Див. ще віра1, пес.
псяга (бот.) «біловус стиснутий
(мичка), Иагсіиз зігісіа Б.», [псєнка
Мак, псєрка ВеНЗн, псєчка тж, псьо-
ха Мак, псюга Мак, псюрка ВеНЗн,
псюха тж, псюча См, псяка Мак,
псянка, псярка, псячка См] «тс.»,
[псянковйта (земля) «заросла мич-
кою» ВеНЗн; — п. рзі'па] «мичка»,
слц. рзіса, рзіагка «тс.»; — похідні ут-
ворення від пес; назви зумовлені не-
придатністю цієї трави. — МасЬек Згп.
гозії. 293. — Див. ще пес.
псянковаті — див. псйнка.
[псярка] (бот.) «печериця, А^агісиз
Б. Мак; печериця, що росте на гної
Ме», [псюрка] «печериця; (вид пече-
риці) А^агісиз УІЧасііпі Мог» Мак,
[псєка] «гриб-поганка» Корз; — похідні
утворення від пес; назви зумовлені от-
руйністю окремих видів гриба А^агісиз
(Зерова 6). — Див. ще пес. — Пор.
псярки.
[псярки] «дрібні яблука або груші»
ВеЗа, [псюрка] (поганий сорт слив)
Нед; — очевидно, похідне утворення
від пес; назва зумовлена непридатніс-
тю цих плодів. — Див. ще пес. —
Пор. псярка.
птах, птаха, птаство, птахарня,
птахівник, птахівництво, пташа,
пташарня, пташеня, пташина «пташ-
ка» СУМ, ВеБ, [пташина] (зб.), [пта-
шів’я] (зб.), пташка, пташник «пта-
хівник», [пташник] «птахолов», пташ-
ник «пташарня», [пташнйцтво] «пта-
холовство» Нед, пташня «пташарня»,
пташня (зб.), пташок, птахівничий,
пташачий СУМ, Нед, [пташий] «пта-
шиний» Нед, пташиний, [пташити]
«хватати, як хижий птах Нед; нагро-
маджувати пожитки, зберігати, склада-
ти, красти» Ва, [пташіти] «квапитися»
Нед; — р. пташка, бр. птах, п. вл.
рїак, ч. ріак, слц. уіак, нл. ріазк; — псл.
*ртЧа «птах», рьіакь, р-ьіах-ь «тс.»; —
споріднене з лтс. риїпз «тс.», лит.
риіуїіз «пташеня», лат. риїиз «хлоп-
623
пташачар
пуансон
чик», дінд. риігаїї «дитина, син», рбїаЬ
«звіря», ав. ри9га- «син», а також з
лит. райіаз «яйце», лтс. раиіз, прус.
рахмЧе «тс.»; іє. *рШ-, *роиї-. — Фас-
мер III 398; Масіїек Е84С 496; 8с1іиз-
іег-8е\мс 1185—1186; Вегпекег ІЕ 9,
362; Бернштейн Очерк 1974, 141 —142;
Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 313—314;
Вй^а КК II 526—527; Тгаиітапп 233;
МеіНеі Еішіез 247, 348; Регззоп Веііг.
403; \¥а1сіе—Ноїт. II 394; Когїпек 23;
Рокогпу 843. — Пор. птиця.
[пташачар] (орн.) «малий яструб,
Ассірйег пізиз Б. (Мізиз сотшипіз
Сиу.)» ВеНЗн, [пташачар] «тс.»; — по-
хідне утворення від птах, співвідносне
з назвою [астряб пташачий] «тс.»
Шарл; назва зумовлена тим, що цей
птах живиться дрібними птахами (Во-
їнств.—Кіст. 171). —Див. ще птах.
[пташинець] (бот.) «серадела, Ог-
піДіориз Б.» Мак; — похідне утворен-
ня від птах; назва зумовлена подібніс-
тю квітів цих рослин до пташиних па-
зурів (Федченко—Флеров 577); пор.
[птиченіг] «серадела дрібненька, Огпі-
Шориз регризіїїиз Б.» Мак, що є штуч-
ною калькою латинської наукової наз-
ви (з гр. брущ, -і$ос «птах» і тгоиц «но-
га»). — Див. ще птах.
птеродактиль «викопний плазун ря-
ду птерозаврів»; — р. птеродактиль,
бр. птзрадактьіль, п. ч. слц. ріегосіак-
іуі, болг. птеродактйл, слн. рїегосіак-
ііі; — запозичення із західноєвропей-
ських мов; нім. Ріегодакїуіиз, фр. ріе-
годакіуіе, англ. рїегосіасіуі, нлат. ріе-
госіасіуіиз «тс.» утворено з основ гр.
тгтЕрбу «перо; крило», спорідненого з
дінд. раїгат «тс.», двн. їесіага «перо»,
псл. рего, та баитиХої; «палець». —
СІС2 695; Кораіігізкі 801; РЧДБЕ 600;
Паихаі 595; Кіеіп 1266; Егізк II 612. —
Див. ще дактиль, перо.
птерозавр «викопний летючий
ящур»; — р. птерозавр, бр. птзразаур,
п. ріегогаиг, ч. слц. ріегозаигиз, болг.
птерозав'ьр; — запозичення із захід-
ноєвропейських мов; англ. ріегозаиг,
нлат. рїегозаигиз «птерозавр» утворено
624
з гр. гетероV «перо; крило» і оайрос;
«ящірка», етимологія якого неясна. —
СІС2 695; НоІиЬ—Буег 404; РЧДБЕ
600; Кіеіп 1266; Егізк II 683. — Див.
ще птеродактиль. — Пор. динозавр.
[пти] (у виразі на п.: На що се? На
пти; щоб дивувались такі дурні, як
ти); — залишок псл. *рьр «питати»
(*р-ьф «питаю», пов’язане чергуванням
голосних з ітеративом руїа)р «тс.»;
пор.щ. рїаїі зе «питати»). — Масіїек
Е84С 496. — Див. ще питати.
птиця, [птичар] «пташник, птахо-
лов» Нед, птйчка «птах, пташеня;
[вид дитячої гри]», [птиченя] «пташе-
ня», птйчник «пташник (будівля для
птахів)», птйчня «тс.», птйчниця
«пташниця», [птічко] «пташеня», пти-
чий; — р. болг. м. птйца, др. псьтаиа,
схв. птйца, тйца, слн. ріїса, стел,
ггьтнцд; — псл. рьііса, похідне утво-
рення від ’^різіа «птах». — Фасмер III
398; Черньїх II 79—80; Преобр. II 147;
8сЬизіег-8е\ус 1186; Бернштейн Очерк
1974, 141 —142; Трубачев Сл. язьїкозн.
1988, 313—314. — Див. ще птах.
птру — див. тпру.
[птруту] (крик на ягнят у гуцульсь-
ких пастухів); — очевидно, результат
злиття вигуку [птру] (яким зупиняють
коней) і прислівника [ту] «тут». —
Див. ще тпру, ту.
[пту-гей-са] (вигук, яким поверта-
ють волів ліворуч); — результат поєд-
нання і спрощення вигуків [птру]
«тпру» і гейса, яким повертають волів
ліворуч. — Див. ще гейс, тпру. —
Пор. пту-ча.
[птуц] (вигук, яким відганяють те-
лят), ]а-птуу] «тс.» ВеЛ; — очевидно,
пов’язане з вигуком тпрусь, яким від-
ганяють котів (див.).
[пту-ча] (крик, яким повертають
волів направо); — результат поєднан-
ня і спрощення вигуків [птру] «тпру»
і [ча], яким навертають волів право-
руч. — Див. ще тпру, ча1. — Пор.
пту-гей-са.
пуансон «частина штампа; рельєф-
не зображення букви», пунсон «тс.»,
пуанти
пугати
пуансування-, — р. пуансон, пунсон,
бр. пунсон, болг. поансбн', — запози-
чення з французької мови; фр. роіпсоп
«шило; пробійник; штемпель, клеймо,
проба; штифт» походить від лат. рипс-
Нб (зн. в. рипсіібпеш) «нанесення уко-
лів, колоття». — СІС2 695; Фасмер III
406; ССРЛЯ 11, 1687; РЧДБЕ 568;
Маіхепаиег 287; Оаихаі 569; СашіН-
зсгіе£ 712. — Див. ще пункція.
пуанти «балетні туфлі (з твердим
носком)», пуант\ — р. бр. пуанти, п.
роіпїе, болг. поант «тс.»; — запози-
чення з французької мови; фр. роігйе
«кінчик, вістря» виникло з пізньолат.
рйпсіа, дієприкм. мин. ч. жін. р. від лат.
ріш£о «жалю, колю». — СІС2 695; Ко-
раїігізкі 763; РЧДБЕ 568; КІеіп 1207. —
Див. ще пункт.
публіка1 «група людей, що зібралася
де-небудь; (глядачі, слухачі); народ, лю-
ди», публікатор, публікація, публі-
цист, публіцистика, публічний, публі-
цистичний, публікувати, ст. публице
«публічно, всенародно» (1646); — р.
болг. м. публика, бр. публіка, п. риЬІі-
ка, ч. риЬІіка,. риЬІІкит, слц. вл. риЬІі-
кит, схв. публика, слн. риЬІіка; — за-
позичення із середньолатинської мови
(публіцйст і похідні від нього — з фран-
цузької; фр. риЬІІсізіе від риЬІіс «публіч-
ний», лат. рйЬІісиз); слат. рйЬІІсит (уиі-
£из) «простий (народ)» виникло з лат.
рйЬІісиз «народний», що постало внаслі-
док контамінації лат. роріісиз «належний
народові», утвореного від рориіиз «на-
род», і *рйЬісиз «належний дорослим»,
похідного від рйЬез «волосся, що з’явля-
ється при повнолітті; дорослі; народ»,
спорідненого з лат. риег «хлопець», псл.
ртЛса «птиця». — СІС2 695; Акуленко
142; НйИ1,-\¥огі:й 16; Фасмер III 398;
Черньїх II 80; Преобр. II 147; Кораіігізкі
801—802; НоІиЬ—Буег - 404; РЧДБЕ
600—601; Ву]акли]а 792; Кіи^е—Мгіхка
568; Паихаї 596; КІеіп 1267; Таїсіє—
Ноїт. II 338, 380—381. — Див. ще по-
пулярний, птйця.
[публіка2] «ганьба, сором; ганеб-
ний стовп; людина поганої поведінки;
дивина Корз», ст. публика «ганьба»
(зокрема, ганьба на стовпі), публико-
вати «ганьбити»; — очевидно, запози-
чення з польської мови; п. [риЬІіка]
«прилюдний скандал; непорядна жінка,
повія» пов’язане з риЬІіка «публіка».
— 8\¥ V 424. — Див. ще публіка1.
[пувка] (бот.) «кульбаба, Тагаха-
сигп Б. Нед, Мак; скереда, Сгеріз Б.
тж»; — очевидно, результат видозміни
незасвідченого в цьому значенні [пу-
павка\ («ромен; жовтило») або ^пуп-
ка, пов’язаного з [пупок] «брунька»,
[пупава] «кульбаба» (див.).
пуга «батіг, нагай» СУМ, Нед, [пу-
гавій] «тс.», [пугав’є «пужално» Л, пу-
гайло НикНикТЛ, пугалко, пугало,
пугів’є, пугбв’є тж, погов’є Л, погй-
в’е, погав’є, пагбв’є тж, пуджівно,
пужавйло До, пужайло НикНикТЛ,
пужалена тж, пужак], пужално СУМ.,
НикНикТЛ, [пужально Пі, пужалко,
пужало тж, пужйлно НикНикТЛ, пу-
жйна О] «тс.», [пужка] «батіг» Кур; —
р. діал., бр. пуга, др. пуга, п. р§£а (ст.
ригіа з укр.); — не цілком ясне; пов’я-
зувалося (Вгйскпег К2 42, 360) з р.
пугать «лякати»; зводилося (Преобр. II
147—148) до іє. *реи-£-, *реи-к- «ляска-
ти»; в такому разі, очевидно, з носовим
інфіксом (пор. лат. рй^іб «кинджал»,
рип^о «колю»), — Фасмер III 399.
пугар, пугарча, пугарчик — див.
погар.
[пугарець] (орн.) «хатній сич, Аігіе-
пе посіиа 8сор. (8игпіа посіиа)» Нед,
[пугур] «пугач» ВеНЗн, ВеУг, [пугуря-
за] «тс.» ВеНЗн; — результати конта-
мінації і наступного скорочення назв
пугач і [бугурец] «сич», [бцгурєза]
«сова»; виведення [пугуряза] з [пу-
гур] + [яза] «відьма» (Булаховський
Вибр. пр. III 223) помилкове. — Див.
ще бугурец, пугу. — Пор. пбгарець.
[пугати] «лякати» Нед, пугнути
«пужнути», пужати «лякати» СУМ,
Нед, [пуджати] «тс.» ВеУг, пугало
«опудало; страховище», пугач «іграшко-
вий пістолет», [пугач] «жердина, якою
женуть рибу, ударяючи по воді» Ник,
21 2-460
625
пугнотавий
пуд
[пухай] «опудало», [пуглйвий] «ляк-
ливий» Нед, пужлйвий «тс.», [пугом]
«грізно, сердито», [попугач] «те, чим
лякають» Чаб; — р. пугать, пужать,
бр. пужаць-, — очевидно, пов’язане з
пудити «гнати» через проміжне зна-
чення «змушувати тікати, нагнати
страху»; перехідними формами могли
стати укр. [пуд жати] та р. пужать,
бр. пужаць, що продовжують первісне
*р2ф- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Собо-
левский РФВ 62, 234; Преобр. II 148),
хоча не виключена можливість прасло-
в’янської варіантності р<?Ф//р<?£-, по-
дібно до варіантності рг<?§ь//ргрсі'ь (пор.
пруг, пруд). — Фасмер III 399—400;
Черньїх II 80.
[пугнотавий] «гугнявий» О, [пуг-
нотати] «гугнявити» О; — результат
видозміни форм [вугнотавий, вугно-
тати], пов’язаних з гугнити (див.).
[пуговиця1] «ґудзик», [пугвиця Кур,
пувиця, пугиця ЛЧерк] «тс.», ст. пуг-
ва; — р. пуговица, пуговка, др. пуг/ьвь,
пугьі, п. [рд^рміса] «гудзик», слн. рб£-
Ііса «шпилька»; — можливо, спорідне-
не з лтс,- риб^а «ґудзик», рио^з «тс.»,
дінд. рип]аії «купа, грудка»; пов’язуєть-
ся також (Регззоп Веіїг. 245, 263) з
псл. ррісь «пук»; недостатньо обгрунто-
ване виведення (Бернштейн Очерк
1974, 236; Вгйскпег 401; Еоедме К2 39,
323; Мікі. Е\¥ 117) від гот. ри^^з «гама-
нець». — Фасмер III 400—401; МйЬІ.—
Епсіг. III 454; 2иЬаіу ВВ 18, 264; ПЬІеп-
Ьеск 169, 172; Маігепаиег 66.
[пуговиця2] (бот.) «суниці польові,
Ега^агіа сатрезігіз 8ієу. (Е. соїііпа
ЕЬгЬ.)» Нед; — очевидно, результат
перенесення на суниці назви [пугови-
ця] «гудзик» (з огляду на форму пло-
дів). — Див. ще пуговиця1.
[пуговиця3] «пуголовок» Нед; —
результат видозміни назви пуголовок,
зумовленої звуковою близькістю обох
слів і подібністю великої голови пуго-
ловка до круглого ґудзика. — Див. ще
пуголовок.
пуголовок (зоол.) «личинка жаби»,
[пугалка ВеНЗн, пугалатиця тж, пу-
626
головатиця, пуголовач, пуголовиця,
пуголовка, пуголок ВеНЗн] «тс.»; —
неясне; можливо, виникло внаслідок
гаплології з *пугоголовок, букв, «з го-
ловою, що нагадує ґудзик, з товстою
головою», утвореного від *пуга «ґу-
дзик» і голова-, пор. [пуговиця] «пуго-
ловок». — Зіїєуєіоу НізБ рЬопоІ. 684.
— Див. ще голова, пуговиця1.
пугу (імітація крику пугача; умов-
ний крик запорожців) СУМ, Нед, пу-
гу-пугу, [пугуть] Карп. диал. «тс.»,
[пуга] (орн.) «пугач, ВиЬо ЬиЬо Б.»,
[пугак] Нед, [пуга] «вухата сова»
ВеУг, пугач «тс.», [пугутькало] «сич;
вид чаплі Нед», [павутькало] «сич»
Мо, [погутькало] «пугач; сіра сова,
8ігіх аіисо Б. Шарл», [путькало] «вид
чаплі Нед; сич (8ігіх посіїїа) Карп,
диал.», [попугай] «пугач» Л, пугати
«кричати» (про пугача), [пугикати]
«тс.», пугукнути «крикнути пугу», [пу-
гутькати] Нед; — р. бр. пугач «пу-
гач», п. рисіїасх, [риіїасг] «тс.» (з
укр.); — звуконаслідувальне утворен-
ня; пор. нвн. риіїи «пугу», иіїи «тс.»,
Піїи «пугач», лат. ЬйЬо «пугач», гр.
0йа<; «тс.». — Никончук Карп. диал. и
оном. 150; Фасмер III 400; Вігійупзкі
113, 146; К1іі£е—Мйхка 801; Ргізк І
275. — Пор. буга.
пугур, пугуряза — див. пугарець.
[пугачі] «вид хліба, спеченого з ку-
курудзяного борошна із зеленню»; —
пов’язане з [боґач] «хліб, малай, пи-
ріг» (див.).
пуд «вага в 16 кг», пудовик «гиря
вагою в один пуд; мішок на один пуд»,
пудовий, [пудове] «мірчук з одного пу-
да» Нед; — р. бр. пуд, др. пудк «міра
ваги (солі та меду)»; — запозичення з
давньоскандинавської мови; дісл. рипсі
«фунт», через дангл. і днн. рипсі «тс.»
зводиться до лат. ропсіиз «міра ваги,
фунт», пов’язаного з репсіео «вишу, зви-
саю», походження якого не цілком яс-
не. — Винник 135—136; Фасмер III
401; Черньїх II 80; Вгйскпег 447; АІ81РІЇ
42, 142; КІеіп 1151, 1227; \¥а1сіе—Ноїт.
II 278—280, 335. — Пор. пенсія.
пудель
пужик
пудель (порода собак), [пудло,
опудло] «тс.» Бі; — р. пудель, бр. пу-
дзель, п. слц. рисіеі, ч. вл. рибі, нл. риД-
Іак, болг. пудел, м. схв. пудл, пудла,
слн. рйсіеіі; — запозичення з німецької
мови; н. Рйдеї «пудель» постало шля-
хом скорочення з РйсіеІЬйпсІ, букв, «со-
бака, що полощеться у воді», перша
частина якого пов’язана з дієсловом
рибеїп «полоскатися» звуконаслідуваль-
ного походження. — СІС2 696; Фасмер
III 401; Черньїх II 80—81; 81. м/уг. оЬ-
сусЬ 615; НоІиЬ—Буег 404; МасЬек
Е84С 497; РЧДБЕ 601; Ву]акли]а 793;
Кіеіп 1217; Кіи^е—Міігка 569.
пудинг «запіканка з рису чи інших
круп»; — р. болг. м. пудинг, бр. пу-
динг, п. рисі(ііп§, рисіуп^, ч. рисііпк,
слц. вл. рисііп^, схв. пудинг, пудинг,
слн. рйсііп^; — запозичене з англійсь-
кої мови, можливо, через німецьку (н.
Рйсісііп^); англ. рисісИпр- «пудинг» (сангл.
росііп^, рисісііп^ «тс.») зводиться, оче-
видно, до фр. Ьоигііп «кров’яна ковба-
са», остаточно не з’ясованого похо-
дження. — СІС2 696; Фасмер III 401;
Черньїх II 81; Кораіігізкі 802; НоІиЬ—Бу-
ег 404; РЧДБЕ 701; Ву)акли)а 793; Кіеіп
1268; Ьаигаі 101; Оаті11зсЬе§- 131.
[пудити] «лякати, гнати; мочитися;
[швидко їхати О]», [пуджати] «ляка-
ти» ВеУг, [ш/д] «страх», [нагнати пу-
ду] «налякати» Ме, [пуджало] «стра-
ховище» Нед, [пудйло] «тс.» Нед, [пуд-
ло] «страхопуд; опудало» О, [пуднйй]
«страшний» Нед, [напусти] «наляка-
ти» МСБГ, [напуда] «той, хто легко
лякається» Ж, [напропуд] «напролом,
навпростець», [опудитися] «злякати-
ся», [опужувати] «ставити опудала»
Си, [дпуд] «опудало», [опуда] «тс.»,
опудало, [бпудь] «той, хто легко ляка-
ється» Ж, [перепуд] «переляк» Нед,
[попудить] «кинути» Чаб, [пбпуд] «по-
тяг, інстинкт; поштовх» Нед, [попуд-
ник\ «блуд; лісовик О; поквапливий
чоловік ВеБ», [попудбвиско] «страхо-
висько» Нед, [попудний] «вільний, роз-
пущений», [спуда] «переляк» тж; — р.
[пудйть] «проганяти, лякати», бр. пу-
дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п.
р§сігіс «тс.», ч. рисііБі «спонукати,
підбивати», слц. рисііі’ «гнати», болг.
п'ьдя «жену, виганяю», м. пади «же-
не, виганяє», схв. пудити «лякати,
гнати», слн. родїіі «гнати, переслідува-
ти», стел, пждн’гн «гнати»; — псл. рр-
сіііі «гнати, переслідувати»; — очевид-
но, пов’язане чергуванням голосних з
*р§8Іі <:нрепсН;і «пнути»; — в такому
разі споріднене з лит. зрапсіуБі «тисну-
ти», зр^зіі «ставити пастку», лтс.
зрибзіз «пастка», двн. дангл. зраппап
«натягувати». — Фасмер III 402; Пре-
обр. II 150; Младенов 540; МйЬІ.—
Епсіг. III 1035—1036; Кіи^е—Міігка
719. — Див. ще п’ястй.
[пудло] «коробка, ящик» Нед, [пу-
делко] «коробка, шкатулка», ст. пудел-
ко (XVIII ст.); — запозичення з поль-
ської мови; п. рщДо «коробка; кузов
(екіпажа)», як і ч. діал. слц. рисіїо «мір-
ка збіжжя; коробка», походить від нн.
рисіеі (нвн. Раисіеі) «коробка». — Вгйск-
пег 447; МасЬек Е84С 497.
[пудож] (бот.) «жовтий осот город-
ній, ЗопсЬиз оіегасеиз Б.» Мак; — не-
ясне.
[пудофет] «неповороткий, млявий
чоловік»; — неясне.
пудполоник — див. ополоник2.
пудра, пудрениця, пудрет (с.-г.),
пудрити, пудрувати', — р. бр. болг.
м. пудра, п. вл. рисіег, ч. рисіг, слц.
слн. рисіег, схв. пудер-, — запозичення
з французької мови; фр. роисіге «поро-
шок, пудра» походить від лат. риіуіз
(зн. в. риІуегет) «порошок», пов’язано-
го з роііеп «борошно найдрібнішого по-
мелу», спорідненого з гр. тгаАр «порох,
дрібна мука», лит. реіепаї «попіл», псл.
рореїт., укр. попіл. — Фасмер III 402;
Черньїх II 81; Преобр. II 150; 8Б у/уг.
оЬсусЬ 615; НоІиЬ—Еуег 404; МасЬек
Е84С 497; РЧДБЕ 601; Ву]акли]а 793;
Кіи^е—Міігка 569; Кіеіп 1210; Оаигаі
578; Таїсіє—Ноїт. II 331—332, 338. —
Див. ще попіл.
[пужик] (орн.) «голуб-синяк (клин-
тух), СоІигпЬа оепаз Б.» Нед; — неяс-
21*
627
пужйти
пузичкй
не; можливо, звуконаслідувального по-
ходження.
[пужйти] «надувати» Бі, [пужйти-
ся\ «надуватися Бі; підніматися щети-
ною, їжитися», [пужйна] «гніздо хліб-
ної зернини; полова Нед; порожнє зер-
но; недозрілі зерна конопель; послід з
насіння конопель Кур; головка коноплі
О», [пужйноватий] «порожнистий»
(про зерно); — р. [пужйна] «обшморга-
на коноплина», п. рихупа «остюк; вер-
шок колоса», нл. рихуз «надувати», слн.
[рихіпа] «гніздо насінини груші або
яблука», [рихіса] «мішечок»; — очевид-
но, споріднене з р. пуга «товстий кі-
нець яйця», укр. [пуха] «тс.». — 8сйиз-
Їег-Зеїус 1196. — Див. ще пуха.
[пужла] «собака» Нед; — неясне;
можливо, пов’язане з пужйти «ляка-
ти».
пужнйк (бот.) «Тиггіііз ОіП.» СУМ,
Нед; — очевидно, пов’язане з [пужи-
тися] «підніматися щетиною, їжити-
ся»; назва могла бути зумовлена за-
гальною загостреністю форми рослини
(Нейштадт 281—282). — Див. ще пу-
жйти.
[пузанка] «чорна смородина» Мо,
[пузичкй] «червона смородина» Мо,
[бузйчка] «тс.» Ме; — результат видо-
зміни назви [позічка] (в укаючій вимо-
ві) «червона смородина», зближеної з
основами пузо, бузина-, неточне виве-
дення від порічки (Дзендзелівський 81.
зі. 22/3—4, 294); помилкове безпосе-
реднє пов’язання [бузйчка] з [боз] «бу-
зина» (ЕСУМ І 281—282).
[пузати] «кидати» Нед; — неясне.
[пузвелйкий] «вказівний» (про па-
лець); — результат злиття прийменни-
ка [пуз] «повз, поряд» з прикметником
велйкий (див.).
[пуздигарня] «велика .запущена ха-
та» Па; — пов’язане з [буждиґарня]
«тс.» (див.).
[пуздро1] «сечовий міхур; калитка
(у тварин)», [пуздря] «прищ, пухир»,
[пуздратий] «череватий?», [пуздраку-
ватий] «одутлий»; — р. [пуздро] «жи-
віт тварини», бр. [пуздро] «сечовий мі-
628
хур у коня», [пуздра] «товста людина»,
схв. пуздра (пуздро) «орган у самців-
тварин»; — очевидно, псл. *рихго, по-
хідне від рихо «пузо». — Фасмер III
402—403; Преобр. II 151; Вгйскпег
449; Зкок III 89—90; Потебня РФВ 4,
188; Мікі. Е\¥ 268—269. — Див. ще
пузо.
[пуздро2] «погрібець, дорожня скри-
нька», [пуздерко, пуздерок], ст. пузд-
ро (XVII ст.) «тс.»; — запозичення з
польської мови; п. рихФо «футляр;
скринька», як і ч. роихгіго «тс.», [рисіго]
«намордник для пса», слц. рихсіго «фут-
ляр», очевидно, є давнім запозиченням
з германських мов: пор. двн. Гбїаг (їио-
іаг) «підшивка, футляр», гот. Тосіг «піх-
ва»; етимологічне ототожнення з [пуз-
дрб] «сечовий міхур», р. [пуздро] «жи-
віт тварини» (Фасмер III 402—403;
Вгйскпег 449; НоІиЬ—Кор. 289) здаєть-
ся помилковим. — МасЬек Е84С 476;
НоІиЬ—Буег 388. — Пор. хутро.
пузина — див. півзен.
пузйр, [пузе'р] «сечовий міхур» Ку-
риленко, [пузируха] (бот.) «фізаліс
звичайний, РЬузаІіз аікекеп^і Б.» Нед,
пузирчатка (бот.) «пухирник, ІДгіси-
Іагіа Б.», пузйрйстий, пузйрчастий,
пузиркбвий, пузйрйтися, спузйрйти
«укрити бульбашками», спузиріти «узя-
тися пузирями»; — р. пузьірь, бр. пу-
зир, вл. рихог «бульбашка на воді»; —
псл. рихугь, похідне від рихо; на думку
Потебні (РФВ 4, 187), виникло з *рр-
хугь «пухир» під впливом рихо. — Фас-
мер III 403; Черньїх II 81—82; Преобр.
II 151; ЗсЬизіег-Зете 1196; Мікі. Е\У
268. — Див. ще пузо. — Пор. пухйр.
[пузирчатка] (бот.) «міхурник де-
ревовидний, Соїиїеа агЬогезсепз Б.»
Мак, [пузорчатка Нед, пузир ник зви-
чайний Мак] «тс.»; — р. пузйрник
«міхурник», похідне утворення від пу-
зйр; назва зумовлена гіухирчасто-зду-
тими бобами цієї рослини (Вісюліна—
Клоков 214). — Див. ще пузйр.
пузйтка «губна гармоніка» Куз; —
неясне.
пузичкй — див. пузанка.
пузінки
пукалка
[пузінки] (у сполученні [п. у вер-
би} «вербові котики») ВеНЗн; — оче-
видно, видозмінене запозичення зі сло-
вацької мови; слц. рйхік «вербовий ко-
тик» є похідним від [рйха] «кішка». —
Масіїек Е84С8 409.
пузо, пузан(ь), пузанок (іхт.) СУМ,
Г, [пузій] «пузань» ЛексПол, [пузце']
«частина веретена», пузатий, [запуза-
тіти] «відростити черево; завагітніти»,
[напуватися] «нажертися» Ж; — р.
пузо, бр. пуза', — псл. [риго]; — не
зовсім ясне; зіставляється (Вй^а КК І
300—301) з лит. рйхаз «велика черева-
та людина», рй^гіуз «йорж»; пов’язу-
ється також (МасЬек КесйегсЬез 15) з
лит. Ьйохе «набалдашник, булава», Ьай-
хаз «страшидло»; виводилось ще (Пре-
обр. II 151; Потебня К ист. зв. III 87—
88) від іє. *реи-з-/ри-з- «дути». —
Фасмер III 403; Черньїх II 81; Куркина
Зтимология 1971, 70—72.
[пуйка] «сука» Нед; — очевидно,
запозичення з польської мови; п. [ри]ка]
«кішка», [рща] «тс.» є похідним від риу
рщ (вигук для підкликання кішки), що
виникло зрбісіх, форми наказового спо-
собу від рб]'зс «піти». — 8\¥ V 429. —
Див. ще іти, по.
пук1 «жмут; [пучка, кінець пальця
Нед; стебло злакових, цибулі Я]», [пу-
ка] «пучка», [пукатина] «випуклість»
О, [пукнб] «опуклість» ЛексПол, пуч-
ка, пучок «зв’язка; [букет]», пукас-
тий, [пушка] «пучка» О, пукатий,
[пукнатий] «опуклий» ЛексПол, [пук-
нястий] «тс.», пучкуватий, [пуком]
(про падіння) «швидко, як камінь»,
[пушковати] «шиттям заробляти на
життя» О, випуклість, випуклий, [ви-
пуклястий Ж, випучйстий Ж, вйпуч-
ний Ж], опука «м’яч», опуклина,
опуклий, опукуватий, спучити «збіль-
шити обсяг»; — р. бр'. пук «жмут, в’яз-
ка», др. пук'ь, п., р§к «тс.», рцк «брунь-
ка», рикііс «робити опуклим», ч. слц.
рик «пагін, брунька», вл. рикахчс «вид
гвоздики з квіткою, що розтріскуєть-
ся», рик «тріщина», нл. рик «розсипан-
ня при розтріскуванні», риска «брунь-
ка; плід терну, шипшини»; — псл.
р<ркт. (*роик-), очевидно, пов’язане з
рркаїі (*роикаіі) «тріскатися»; зістав-
ляється також з перс. рап£ «гроно фіні-
ків» (Мог^епзііегпе N78 5, 56), з лат.
радив (<*рапкпоз) «нарив; жмут проса»
(Регззоп Бейт. 245, 478; \¥а!сіе—Ноїш.
II 248); на думку деяких дослідників
(Регззоп, там же; Реіегззоп ОІоИа 8,
70), рркь пов’язане з *р<?£у (пор. пуго-
виця). — Фасмер І 370; III 403—404;
Черньїх II 82; Преобр. II 152; Вгйскпег
403; Г\¥ 123; МасЬек Е84С 498; Но-
ІиЬ—Кор. 305; \¥а1сіе—Ноїш. II 248;
Абаев Зтимология 1984, 18. — Див.
ще пукати1.
[пук2] (бот.) «борщівник, Негасіеиш
зіЬігісит Б. ВеНЗн, Мак; гірча, 8е1і-
пит сагміГоІіа Б. Мак»; — пов’язане з
пук'; назви цих рослин, що належать
до родини окружкових, зумовлені тим,
що їх суцвіття мають форму пучків. —
Див. ще пук1.
[пукавець] (іхт.) «гірчак, КЬосіеиз
зегісеиз» Нед, [пукас] «тс.», [пукасик]
«маленька рибка» Мо; — р. [пукас]
«гірчак», [пугасик], бр. [пукас], п. [ри-
каї^ка, риказ] «тс.»; — пов’язане з [пу-
кати] «тріскатися»; назва зумовлена
тим, що в гірчака тріскається черевце,
коли з нього видавлюють нутрощі, го-
туючи в борщ; пов’язується також (Бе-
сіег 106) з пукатий, пукастий «опук-
лий»; виведення від лит. рйкіз (рйкуз)
«йорж» (Лаучюте 20) сумнівне. — Ко-
ломиец Происх. назв, рьіб 38—39;
Сабанеев 362; 8\¥ V 429. — Див. ще
пукати1.
[пукал] «болото, мул на дні соло-
них озер»; — неясне; можливо, пов’я-
зане з кал.
[пукалка1] (бот.) «дзвінок, скучник,
Сатрапиіа ^іотегаїа Б.» Мак, [пу-
кавка] «тс.» Мак; — пов’язане з пук;
назва зумовлена тим, що квітки цієї
рослини розміщені у вигляді пучків на
верхівці стебла. — Див. ще пук1.
[пукалка2] (бот.) «сорт слив, бор-
щівки, Ргипиз іпзїШіа уагіеЬ» Мак; —
пов’язане з пукати; назва зумовлена,
629
пукалка
пуловер
очевидно, тим, що під час дозрівання
плоди цих слив тріскаються. — Див.
ще пукати*.
[пукалка3] «вид маленької жабки,
що водиться в мілких місцях лиману, в
калюжах» Дз; — неясне.
пукарь, пукарити — див. букер.
[пукати1] «тріскатися», [пукти
«тс.», [пука] «брунька» Ник, [пукалка
«бутон, чашолистик деяких рослин Ме;
(бот.) незгода рутичка, Ізоругигп іЬаІіс-
ігоісіез Ь. Мак», запакуватися «згор-
татися» (про квіти), [напук] «брунька»
Ник, [напука] «тс.» тж, [пропукати]
«тріскатися, лопатися, розпускатися»
Нед, [пропучати] «розпорювати, роз-
колупувати» Нед, [промучувати] «тс.»
тж, [пропучати] «проколоти (нарив)»
О, [пропуклина] «тріщина, щілина»
Нед, розпукати «розпукатися», розпук-
нути, розпукувати, розпукатися
«розпускатися, лопатися (про бруньки);
[тріскатися] Нед», [розпук] «лопання
Нед; брунька Ник», [розпуклина] «роз-
колина, ущелина, тріщина на землі»
Нед, [розпуковка] «квітка, яка розпус-
кається, бутон», [розпучина] «тріщина,
щілина» тж; — р. [пукать(ся)], бр.
пукацца «лопатися», п. р§кас «тс.; роз-
пукуватися (про бруньки)», ч. рикаі,
слц. рикаі:’ «тс.», болг. пукам «перепо-
внююсь; багато їм; умираю», м. пука
«лопається», схв. пуіги «розкритися;
раптово з’явитися», цсл. пжкнжти «лоп-
нути»; — псл. рркаіі, ррк(пр)іі «тріс-
катися», очевидно, звуконаслідувально-
го походження, паралельне до *роикаіі
«стукати, тріскати»; пов’язується та-
кож (МасЬек Е84С 498; НоІиЬ—Еуег
404) з псл. рихпрїі «пухнути», нвн. Ьа-
исЬеп «обдимати, здувати». — Фасмер
III 404; Преобр. II 151 —152; Вгйскпег
403; НоІиЬ—Кор. 305; 8сЬизїег-8е\ус
1189; 8кок III 67. — Пор. пук1, дука-
ти2, пучити, розпука.
[пукати2] «стукати; стріляти; ляс-
кати», [пукотати] «скрипіти, рипіти;
бити, стукати» ВеУг, [пук] (виг.) «тук,
стук» Нед, [пуку] «тс.», [пропукач]
(орн.) «одуд, ЕІрира ерорз Ь.» Шарл; —
630
р. [пукать] «хлопати, ляскати; стріля-
ти», п. рикас «стукати», ч. рикаїі «ляс-
кати», слц. рикаі’ «тріщати, хлопати;
стріляти», вл. рикас «стріляти, хлопа-
ти», нл. риказ «тс.», болг. пукам «тс.»,
м. пука «стріляє», схв. пу1ш «тріснути,
вистрілити, прогриміти», слн. рбкаіі
«хлопати, гриміти»; — псл. рикаіі «хло-
пати», рикь Двиг.). — Вгйскпег 403,
447; 8с1іизіег-8еу/с 1189; Когїпек 257. —
Див. ще пукати1.
пукель — див. букля.
[пукенкй] «бруньки» Нед; — оче-
видно, результат видозміни форми пу-
пінки «пуп’янки», зближеної з дієсло-
вом [пукати] «тріскатися». — Див. ще
пуп.
[пукїшка] «товста людина; кара-
пуз»; — очевидно, пов’язане з пук, пу-
катий; характер словотворчого зв’язку
неясний. — Див. ще пук1.
[пукластий] «опуклий» Нед, [пук-
лятий] «тс.»; — запозичення з польсь-
кої мови; п. рикіазіу пов’язане з рикіеі
«опуклість». — Шелудько 43; Вгйскпег
447; 8\¥ V 429—430. — Див. ще бук-
ля.
[пулити] (очі) «витріщати» ЛексПол,
(Ме), [пулькатий] «витрішкуватий»
Нед, Ме, [пулікатий ВеНЗн, пулькач
Ме] «тс.», [вйпулити] (очі) «витріщи-
тися), вилупити, розкрити, видивити-
ся» Ме; — р. [вйпулить] «витріщити»,
бр. [пулятьь] «витрішкуватий», ч. рои-
Іііі «витріщати», риійі «тс.», болг. пуля
«витріщаю (очі)», пуля се «витріщаю-
ся», м. пули «дивиться», пули се «ви-
тріщається», схв. испулмти. се «вису-
нутися, показатися»; — очевидно, псл.
риіііі «висувати; набухати»; може роз-
глядатися як фонетичний варіант коре-
ня, засвідченого в ч. Ьоиійі «витріща-
ти», схв. булліти, слн. Ьй1]йі «тс.»,
укр. булька, які зводяться до псл. Ьи1]а
«куля, грудка». — Супрун Веснік БДУ
1974/2, 20—25; Чумакова Зтимология
1984, 222; МасЬек Е84С 62. — Див.
ще булька. — Пор. пуля.
пуловер; — р. бр. болг. схв. пуло-
вер, п. риіодмег, ч. риіоуг, слц. риібуег,
пуль
пульман
м. пуловер-, — запозичення з англійсь-
кої мови; англ. риіі-омег «пуловер» ут-
ворено з основи дієслова риІІ «тягти»,
пов’язаного з сангл. риііеп, дангл. риі-
Ііап «збирати, зривати, смикати», ети-
мологічно неясними, і прислівника омег
«через край; понад», пов’язаного з
сангл. дангл. оїег «через край; угорі»,
спорідненими з дфриз. дат. омег «над,
понад; через», йг, дісл. уйг, шв. омег,
норв. ууег, двн. иЬаг, иЬіг, свн. нвн.
йЬег «тс.», лат. зирег «нагорі, зверху»,
гр. отер «зверху; над; через», дінд.
ирагі «вгорі, над», ав. ираігі «через
край, угорі, по той бік». — СІС2 696;
ССРЛЯ 11, 1673; Кораіігізкі 803; Но-
ІиЬ—Еуег 405; КІеіп 1105, 1269. —
Пор. суб-, супер-.
[пуль] (вигук для підкликання інди-
ків, курчат, гусенят), [пульч] (вигук
для підкликання індиків, курей), [пуля]
(вигук, яким відганяють гусей, качок)
Мо, [пуленя] «курча, каченя» Л, [пу-
ленятна] «квочка» Л, [пуля] «каченя;
індича; курча, гусеня» Г, Нед, [пуляк]
«індик», [пуляїи] «тс.», [пулька] «качка
Мо; індичка», [пулькам] «індик», [пу-
льок Нед, пульош, пульпак, пульцан]
«тс.», [пульча] «каченя Л; курча», [пуль-
чинята] «індичата» Шарл, [пулюкать]
«кричати» (про індика), [пулькати]
«кричати пуль-пуль, квоктати»; — п.
[риі-риї] (вигук для підкликання інди-
ків), [риіа На] (вигук, яким проганяють
індиків), болг. пупка «індичка», пуяк
«індик», м. пу']-пуі (вигук для підкли-
кання індиків), пу]ка «індичка», схв.
пу]ка «тс.»; — не зовсім ясне; можливо,
псл. *ри1- (*рД-) звуконаслідувального
характеру (пор. р. пьіля (вигук для
підкликання індиків), пьірь-пьірь «тс.»);
думки про походження іменників пуля,
пуляш, пулька, пульош, пульча від
рум. ргііса «курочка» (Зсгіеіисіко 126;
Мйа-Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 94)
або від уг. риіука, рщка «індичка»
(Лизанец 619; ВеУг 253) менш пере-
конливі, якщо врахувати поширення
цих слів; заслуговує на увагу зістав-
лення з лат. риііиз «дитинча, молода
тварина, курча» (Младенов 535; Мікі.
Е\¥ 267).
[пульван] «одержимий, шалений»
Нед; — неясне.
пульверизувати, пульверизатор,
пульверизація-, — р. пульверизйро-
вать, пульверизатор, бр. пульверььза-
ваць, пульверьізатар, п. риідмегуходмас
«пульверизувати, розтирати на поро-
шок», ч. риіуегізоуаїі «тс.», слц. риіуе-
гіхасіа, болг. пулверизйрам, схв. пул-
веризирати, слн. ри1уегігасі]а; — за-
позичення з французької мови; фр. риі-
уегізег «пульверизувати; розпилювати»
походить від пізньолат. риіуегізаге, ут-
вореного від лат. риІУІз (риіуегіз) «пил,
дрібний пісок; попіл», спорідненого з
лат. роїіеп, роїііз «мука тонкого поме-
лу», гр. тш.Аг] «пил; мука тонкого поме-
лу», прус, реіаппе «попіл», лит. реіепаї
«попіл», лтс. реіпі «попіл», псл. рореіь,
ререіь, укр. попіл. — СІС2 696; ССРЛЯ
11, 1673; Кораіігізкі 803; НоІиЬ—Еуег
405; Ваихаї 597; ХУаІсІе—Ноїт. II 331,
388; КІеіп 1210, 1270. — Див. ще по-
піл. — Пор. пудра.
пулька (картярська гра); — р. бр.
пулька, п. риіа, риіка, м. пулка «моло-
да курка»; — запозичення з французь-
кої мови; фр. роиіе «пулька, ставка;
курка» (розвиток значення французь-
кого слова пов’язаний з тим, що став-
ка при грі в карти порівнюється з яй-
цями, які дістаються з-під курки) похо-
дить від лат. риііиз «молода тварина;
курча», спорідненого з гр. теооХо^ «мо-
лода тварина; лоша», дангл. їоіа «ло-
ша», англ. їоаі «лоша, осля», дісл. їоіі
«лоша», гот. Гиіа, двн. їоіо, свн. уоіє,
нвн. Ройїеп «тс.», алб. реі’є «кобила»,
вірм. иі (<*ро!оп) «козеня». — Фасмер
III 405; ССРЛЯ 11, 1675; Преобр. II
152; Кораіігізкі .802; Вгііскпег 447; Ваи-
гаї 579; КІеіп 605, 1217; ХМаїсіе—Ноїт.
II 385—386; Ргізк II 634; КІи^е—
Міїгка 211. — Пор. поні, пулярдка.
пульман (вид вагона); — р. бр.
пульман, п. риїтап, риіітап, ч. слц.
риїтап, болг. пулман, схв. пулман,
слн. риїтап; — запозичення з англій-
631
пульпа
пулярдка
ської мови; англ. Риіітап «пульманів-
ський вагон» утворено від прізвища
Дж. Пульмана (О. Риіітап), американ-
ського конструктора спальних вагонів. —
СІС2 696; ССРЛЯ 11,1675; Кораііпзкі
803; 81. \чуг. оЬсусЬ 616; КІеіп 1269.
пульпа «м’яка сполучна тканина в
порожнині зуба; м’якоть селезінки; су-
міш твердих частинок, завислих у ріди-
ні», пульпіт «запалення пульпи»; — р.
бр. пульпа, п. ч. слц. риіра, болг. пул-
па, схв. пулпа, слн. рйіра; — запози-
чення із західноєвропейських мов; нім.
Рйіра, фр. роиіре, риіре, англ. риір по-
ходять від лат. риіра «м’якоть; м’ясис-
та частина, м’ясо», що пов’язується з
риїтепіит (<*ре1р-теп-іот) «м’ясна
страва» і умбр. реітпег «м’якуш; пуль-
па», яке не має надійної етимології;
зв’язок з псл. ріодь «плід» (Реіегззоп
81. V/!. 26), дінд. рагітап «достаток»,
гр. те дачо с; «жертовний пиріг» (8ресН1
К2 61, 287—288) заперечується. —
СІС2 696; ССРЛЯ 11, 1687; Паигаі
597; КІеіп 1270; Таїсіє—Ноїш. II 387.
пульс,' пульсар, пульсатор, пуль-
сація, пульсувати-, — р. бр. пульс, п.
ч. вл. риіз, слц. риіг, болг. м. пуле,
схв. пуле, слн. рйіг; — запозичення з
французької мови; фр. роиїзе «пульс»
походить від слат. риїзиз (уепбгит)
«биття вен», лат. риїзиз «удар, по-
штовх», пов’язаного з реііо «б’ю, штов-
хаю; уражаю; розбиваю». — СІС2 696;
Фасмер III 405; Черньїх II 82; КЗСРЯ
373; НйНІ-АУогіЬ 16; Кораііпзкі 803;
Вгйскпег 447; НоіиЬ—Еуег 405; Кіи-
§е—Міігка 569; СатіПзске^ 721; Паи-
гаї 579. — Див. ще апелювати. —
Пор. імпульс, пропелер.
пульт; — р. бр. пульт, п. риіі «пю-
пітр», риірії «тс.», ч. слц. риіі «пульт;
прилавок; конторка; пюпітр», болг. м.
пулт, схв. пулт, слн. рйіі; — запози-
чення з німецької мови; н. Риїї, заст.
Риіреі походить від лат. риіріїит «під-
мостки; трибуна; кафедра; сцена», ети-
мологічно неясного, можливо, спорід-
неного з дінд. раграй «віз для дрючків,
лава», раграт «будинок». — СІС2 697;
632
Фасмер III 405; Черньїх II 82; 81. дууг.
оЬсусН 616; Вгйскпег 447; НоіиЬ—Еуег
405; Кіи^е—Міігка 570; \¥а1с1е—НоГт.
II 387. — Пор. пюпітр.
Пульхерія (жіноче ім’я), Пульхе-
ра; — р. Пульхерия, бр. Пульхерьія,
болг. Пулхерия, стсл. Поульхернга; —
через церковнослов’янське посередницт-
во запозичено з грецької мови; гр. Пои-
Л/єріа походить від лат. Риісітегіа, ут-
вореного від прикметника риІсЬег «кра-
сивий, вродливий», яке не має певної
етимології. — Петровский 185; Паигаі
БісС сіез лота 501; \¥а!с1е—НоГт. II 384.
[пульшб, пуйшб] «вигук, яким про-
ганяють собак» Ме; — не зовсім ясне;
може бути результатом контамінації
слів пішов і [пуля] (вигук, яким відга-
няють гусей, качок) або залишком дав-
ньої фонетичної форми слова пішов з
голосним у на місці колишнього о у
новозакритому складі.
[пуля] «куля» Нед; — запозичення
з російської мови; найбільш вірогідним
джерелом р. пуля вважається п. киїа;
початкове п- на місці к пояснюється
впливом слів палить, пушк.а\ думка
про походження з фр. Ьоиіе «куля»
(Горяев Доп. 1, 38) менш переконлива;
припущення про спорідненість з лтс.
риоііз «порожня дерев’яна кулька, яку
надягають коровам на роги; дзига», ріі-
Ііз «купа, натовп, стадо», рибіа «коро-
бочка з насінням; бульба», вірм. Ьоуік1
«збори, військо, суспільство» (МйЬІ.—
Епсіг. III 446, 456; Реіегззоп К2 47,
276) викликає сумнів з погляду семан-
тики. — Фасмер III 405; Черньїх II
82—83; КЗСРЯ 374; Преобр. II 152;
Вгйскпег 281. — Див. ще куля1.
пулярдка «відгодована молода кур-
ка», пулярда, пулярка «тс.»; — р. пу-
лярдка, пулярда, пулярка, бр. пуляр-
ка, п. риіагда, ч. слц. риіагсі, роиіагф
схв. пулард, слн. риіагсі; — запозичен-
ня з французької мови; фр. роиіагсі по-
в’язане з роиііе «курка». — Фасмер III
406; ССРЛЯ 11, 1681; 8Е т/уг. оЬсусИ
616; НоіиЬ—Еуег 405; Баигаї 579. —
Див. ще пулька.
пулярес
пункція
[пулярес] «гаманець» УРС, Ме, [пу-
лярець Ле, пулярос О, полярус О, по-
ляруш О, паляруш. Нед, гіаралєс Л,
паральос Л, парельдс Л] «тс.»; — бр.
пулярзс, {палярзс}-, — запозичення з
польської мови; п.. риіагез, ри§ІІагез
«тс.» походить від лат. ри^іііагез «таб-
личка для заміток, записна книжка»,
рц§і11агІ5 «завбільшки як кулак», пов’я-
заних з рц§пиз «кулак», спорідненим з
гр. тги^ «кулаком», тгоуцг], тгоура «ку-
лак, кулачний бій». — СЧС 254; Вгйск-
пег 447; Кораіігізкі 802; 5¥/ V 431;
\¥аІс!е—Ноїт. II 383. — Пор. пункт.
пума (зоол.); — р. бр. болг. схв.
пума, п. ч. слц. рита, слн. рита; —
запозичене, можливо, через посеред-
ництво західноєвропейських мов (н.
Рита, фр. англ. рита) з іспанської;
ісп. рита походить з мови кечуа. —
СІС2 697; 51. Амуг. оЬсусІї 617; Кораіігі-
зкі 803; НоІиЬ—Еуег 405; Кіеіп 1271.
[пумекс] «пемза» Куз; — запози-
чення з польської мови; п. ритекз, як і
ч. слц. рита, схв. пумекс, походить від
лат. рйтех «пемза; пористий камінь»,
пов’язаного з зрита «піна», спорідне-
ним з лит. зраіпе, двн. їеіт «тс.», псл.
репа, укр. піна. — 5Е уууг. оЬсусЬ 617;
\¥а1(іе—Ноїт. II 388, 580. — Див. ще
піна. — Пор. пемза.
[пумкати] «кумкати»; — звукона-
слідувальне утворення, паралельне. до
кумкати.
[пумпіяка] (лайлива назва півня)
Ме; — очевидно, фонетичний варіант
незасвідченої форми *помпіяка, що
могла бути пов’язана з [помпіти] «за-
даватися». — Див. ще помпа2.
пундик «ласощі; печиво; вид тіс-
течка», [пйндики] «ласощі» Си; — оче-
видно, результат видозміни форми пу-
динг, зближеної із суфіксальними утво-
реннями типу коржик, пряник. —
Див. ще пудинг.
[пундючитися] «бундючитися, ко-
кошитися»; — результат контамінації
форм бундючитися і пиндючитися
«тс.». — Див. ще бундючитися, пйн-
да*.
пункт, [пунктувати] «ставити
крапки, позначати пунктиром» Нед; —
р. бр. болг. м. пункт, п. ч. слц. рипкі,
схв. пункт, слн. рйпкі; — запозичене
через польське або німецьке посеред-
ництво (н. Рипкі) з латинської мови;
лат. рипсіит «укол; крапка; очко» по-
в’язане з рип§о «колоти; уражати; бу-
ти гострим», спорідненим з ри§пиз
«кулак», гр. тгиурі) «тс.». — СІС2 697;
Фасмер III 406; Черньїх II 83; Кораіігіз-
кі 804; Вгйскпег 448; Ний1-\¥огіЬ 17.
— Пор. пуанти, пулярес, пунктир,
пунктуальний, пунктуація, пунк-
ція, пунт1,2.
пунктйр, пунктирувати', — р.
болг. пунктйр, бр. пункцір, м. пунк-
тйра «пунктирує», схв. пунктйрати
«пунктирувати; підкреслювати», слн.
рипкіїгаіі; — запозичення з німецької
мови; нім. рипкіїегеп «робити крапки»
пов’язане з Рипкі «точка», яке походить
від лат. рипсіит «тс.». — СІС2 697;
ССРЛЯ 11, 1684; Фасмер III 406; Ргетсі-
шМегЬисІї 520. — Див. ще пункт.
пунктуальний; — р. пунктуаль-
ний, бр. пунктуальна, п. рипкіиаіпу,
ч. рипкіиаіпі, слц. рипкіиаіпу, болг.
пунктуален, схв. пунктуалан, слн.
рипкіиаіеп; — запозичене через росій-
ське і польське посередництво із серед-
ньолатинської мови; слат. рипкіиаііз
походить від рипсіит «крапка; укол;
очко». — СІС2 697; Фасмер III 406;
ССРЛЯ 11, 1686; Смирнов 249; 51.
Амуг. оЬсусЬ 617; Паигаї 573. — Див.
ще пункт.
пунктуація;.— р. болг. пунктуа-
ция, бр. пунктусщьія, м. схв. пункту-
аци]'а; — запозичення з німецької мо-
ви; нім. Рипкіиаіібп «пунктуація» по-
ходить від лат. рипсіит «крапка; укол;
очко». — СІС2 697; ССРЛЯ 11, 1686.
— Див. ще пункт.
пункція «прокол»; — р. болг. пунк-
ция, бр. пункцьія, п. рипкфа, ч. рипк-
се, слц. рипксіа, м. пункциіа, схв.
пункцща, слн. рйпксЦа; — запозичен-
ня з латинської мови; лат. рипсїіб «на-
несення уколів, укол» пов’язане з рипс-
633
пуночка
пуп
іит «укол; крапка; очко». — СІС2 697;
ССРЛЯ 11, 1686; Кораіігізкі 804; Но-
ІиЬ—Еуег 405; Таїсіє—Ноїт. II 383. —
Див. ще пункт.
пуночка (орн.) «подорожник, Ріесїо-
ргіепах піуаііз Б.»; — .бр. пуначка; —
запозичення з російської мови; р. пу-
ночка, [пунбк, пунка] «тс.» є резуль-
татом видозміни форми [пунашка]
«тс.», яка походить від карел, рипагіе
(род. в. рипагеп). — Фасмер III 406;
Каїіта 190.
пунсон — див. пуансон.
[пунт1] «веселий жарт» Нед; — за-
позичення з італійської мови; іт. рипіа
«дотеп» пов’язане з рипіа «гострий кі-
нець, вістря», що походить від лат.
рипсіит «укол, точка». — Мезііса
1306—1307. — Див. ще пункт.
[пунт2] (у виразі в пунші «вмить,
відразу»); — очевидно, запозичення з
італійської мови; іт. рипіо «мить», іп
ип рипіо «раптово, в одну мить» похо-
дить від лат. рипсїит «мить; точка». —
Мезііса 1308. — Див. ще пункт.
[пунт3] (стверджувальна частка)
Доп. УжДУ 2; — п. ч. слц. рипкі «точ-
но»; — запозичено через чеське (пор.
також ч. рипїїк «крапка») або словаць-
ке посередництво з німецької мови; н.
Рипкі (бавар. [Рипі]) «точно, рівно;
пункт; крапка» походить від лат. рипс-
іит «крапка, пункт»; зміна значення і
перетворення в частку відбулися на
українському ґрунті. — 8ЇУ V 434; Но-
ІиЬ—Еуег 405. — Див. ще пункт, пу-
анти.
[пунтове] «земський збір на пош-
тарських коней»; — неясне.
[пунтувати] «вивідувати хитроща-
ми таємницю» Нед, [пунтівнйк] «той,
хто вивідує хитрощами таємницю»
Нед; — очевидно, запозичення з іта-
лійської мови; іт. рипіаге «ставити на
карту, понтирувати», паралельне фр.
ропїег «тс.», етимологічно неясне, мож-
ливо, пов’язане з рипіо «крапка», що
зводиться до лат. рипсіит «тс.». —
Мезііса 1307; Оаті1І5СІте§ 716. — Див.
ще пункт.
634
[пунц] «червоний лак» Мо; — зво-
ротне утворення від пунцбвий «понсо-
вий» (пор/ р. пунец «червоний ситець;
кумач», можливо, таке ж зворотне ут-
ворення від р. пунцбвьш). — Див. ще
понсбвйй.
пунш, [пунішп] «пунш» Нед; — р.
бр. болг. пунш, п. рипсг, ропсг, ч. слц.
вл. рипс, схв. пунч, слн. рипс; — че-
рез російське посередництво запозиче-
но з англійської мови; англ. рипсй
«пунш» походить від гінді рапсй «п’ять»,
яке зводиться до дінд. рапса, спорідне-
ного з гр. тгєутє, псл. р^іь «тс.»; назва
вказує на кількість складових частин
напою. — Булаховський Нариси 123;
СІС2 697; Фасмер III 406—407; Черньїх
II 83; Преобр. II 152; НоІиЬ—Буег 405;
КІеіп 1271; К1и§е—Міігка 570; Мауг-
Ноїег II 187. — Див. ще п’ять.
[пунь] (зоол.) «жаба джерелянка,
ВотЬіпаіог і§пеиз», [пунька, пунька-
ло] «тс.»; — звуконаслідувальне утво-
рення, що відображає кумкання цих
жаб (пор. іншу їх назву [кумак]). —
Пор. кум-кум, пумкати.
[пуня] «клуня Нед; клуня із запле-
теними лозою стінами Л»; — р. [пуня]
«сарай, комора, сінник, хлів», бр. пуня
«сарай для сіна», п. [рипіа] «тс.»; —
запозичення з балтійських мов; лит.
рйпе, рип§ «хлів», лтс. рипе «комора»
зіставляються з дінд. рипаіі «провіює»,
рауаіе «очищає», рауапаЬ «вітер», двн.
Іоу/еп, свн. уоєугєп «просіювати»; думка
про зворотний напрям запозичення
(Вгйскпег 123, 181; Зкагсігіиз 183;
МііЬІ.—Епсіг. III 447) менш переконли-
ва, якщо взяти до уваги географічне по-
ширення слова. — Фасмер III 407;
Преобр. II 153; Потебня К ист. зв. III
190; Карский Белорусьі І 135; Лаучюте
20; Вй§а КК II 524;—525; Зтиікоууа БР
16, 60; ПгЬиііз ВаІНзііса 5/1, 68.
[пуняра] «собака» Нед; — неясне;
можливо, пов’язане з пуйка.
пуп «кругла заглибина або випук-
лість на животі»,, [пупах] «брунька»
Ник, [пупель «пуп’янок» Нед, пупець
«малий пуп; пташиний шлунок; пупо-
пуп
пупир
вина; частина коси (знаряддя)]», [пу-
пець} «пуп, пуповина; кнопка у скрип-
ки» Нед, [пупи] «вид булочок» Нед,
[пупінок] «пуп’янок», [пупка] «пупок»
Нед, пупкування, [пуплйнець] «пагін,
черенок» Нед, [пуплишок] «пуп’янок»,
[пуплішок Нед, пуплянок, пупляно-
чок Г, Нед, поп’яночка Нед, пуплях Г,
Нед, пупняк О] «тс.», пуповина, [пу-
повнйче] «хвороба пупка у немовлят»,
пупок «маленький пуп; пташиний шлу-
нок Г, Нед; [пуп’янок]», [пупці] «вид
булочок» Нед, [пупче] (зб.) «пуп’янки»
Нед, пупчик «пупок; [пуп’янок; вид
узору на вишивці]», [пуп’яжа] «пуп’я-
нок» ВеЗа, пуп’янок «бутон, брунька;
зав’язь огірків, маленький огірочок»,
[пуп'ях] «брунька» Ник, [пуп’ яшок]
«пуп’янок», [пупковатий] Нед, [опупок]
«зав’язь плода», [спупку] «з дитинст-
ва» Нед; — р. бр. пуп, др. пупі>, п.
р^рек «пуп; шлунок свійської птиці», ч.
рцрек, слц. рирок, вл. нл. рир «пуп; пу-
п’янок; горб», полаб. ррр «пуп; горб»,
болг. піт, м. пупка «брунька; священ-
ний хлібець на поминках», пупчи «ви-
пинає», .схв. пуп «пуп; брунька, бу-
тон», пупак «пуп», пупак «брунька,
бутон», слн. рбрек, стсл. пхггк «незрі-
лий плід»; — псл. рррь; — споріднене
з лит. раґпріі «розбухати», ратріуз «кур-
дупель; черевань», рйтра «головка; ла-
таття», ритригаз (ритригуз) «брунь-
ка», лтс. ратрі «пухнути, розбухати»,
ретріз «товстун», можливо, лат. рат-
ріпиз «новий виноградний пагін; вусик
повзучих рослин», дісл. їітЬиІ- «вели-
кий», Гіїі «простак; велетень», а також
гр. тгорсро^ (тгоцсрбЛоО «пузир»; іє.
*р(й)отр-/ретр- «набухати»; припус-
каючи чергування приголосних, дехто
з дослідників (Егпоиі—Меіііеі 171; Ре;
сіегзеп КеІЕ Ог. І 187; Масіїек Е83С
500; Ргізк II 503)' додає лит. ЬатЬа
«пуп», ЬапїЬаІаз «карапуз», що не зав-
жди знаходить підтримку (РгаепкеІ 33;
Воізасд 765). — Фасмер—Трубачев III
407; Черньїх II 83; КЗСРЯ 374; Пре-
обр. II 153; Младенов 540; Вгйскпег
403—404; Оіг^Ьзкі БР 9, 18; НоіиЬ—
Кор. 306; Вй£а КК II 522; МйЬІ,—
Епсіг. III 73; Регззоп Веііг. 248; Бісіеп
Аггп. 81. 45; К2 61, 19; Маігепаиег ЕР
14, 414; 15, 178; Тгаиітапп 205; Ме-
гіп^ег \¥и8 5, 85. — Пор. бублик.
[пупава] (бот.) «кульбаба, Тагаха-
сит оГПсіпаїе \¥і§§.» ВеНЗн, [пупова,
попава, помпава, купала тж, купава,
паукй] «тс.»; — ч. рирауа, слц. рйра-
уа, рйраука «тс.»; — пов’язане з пуп;
назва зумовлена, очевидно, тим, що від-
цвіла квітка кульбаби нагадує пуп. —
Див. ще пуп.
[пупавка] (бот.) «ромен, АпІЬетіз
Е.; роман, АпіЬетіз гиїЬепіса МВ.; жов-
тило, АпіЬетіз ііпсіогіа Б.» Мак, [пу-
павник] «піретрум, СЬгузапіЬетит
(Ругеігит) согутЬозит Б.», [пуповник
(жовтий)] «жовтило» Мак; — р. пу-
павка «ромен, жовтило», пупавник,
бр. пупок, [пупаука, папаука] «тс.»; —
похідне утворення від пуп; назва зумов-
лена тим, що квітки цієї рослини ма-
ють випуклу форму, яка підкреслюєть-
ся відігнутими вниз пелюстками і на-
гадує пуп. — Див. ще пуп.
[пупер] «пупець, пташиний шлу-
нок», [пуприк] (зменш.); — очевидно,
результат контамінації слів пуп і ку-
пер, куприк (див.).
[пуперник] «карлик»; — очевидно,
пов’язане з пупер «пупець»; семантич-
ний характер зв’язку неясний.
[пупець] (бот.) «молодило, живуч-
ка, Ветрегуіушп іесіогит Б.» Нед,
Мак, [пуповець] «тс.» Мак; — пов’яза-
не з [пупчик] «пуп’янок», [пупель]
«тс.»; назва зумовлена тим, що в пазу-
хах прикореневих листків молодила
утворюються кулясті пуп’янки, які лег-
ко відриваються і служать для вегета-
тивного розмноження (БСЗ 28, 145;
Нейштадт 296). — Див. ще пуп.
[пупир] (бот.) «бутень, СЬаегорйуІ-
Іит ргезсоіііі Б.» . Мак, [пупирє] «бу-
тень бульбоносний, СйаегорЬуІІит Ьиі-
Ьозит Б.», [пупирник] «бугила, Тогіїіз
АпШгізсиз Стек» тж; — р. [пупьір-
ник] «бугила»; — очевидно, результат
видозміни назви [купйр] «бугила лісо-
635
пупка
пуританин
ва, Апііігізсиз зііуєзігіз (Б.) Ноіїт.; то-
риліс», зближеної з ботанічними назва-
ми, похідними від основи пуп- [пупава,
пупавка, пупець, пупник, пупчак]. —
Див. ще купир.
[пупка] «лялечка комахи» Нед; —
п. рирка «лялька»; —запозичення з ні-
мецької мови; нвн. Рйрре «лялька; (зо-
ол.) лялечка» походить від лат. рйра
«лялька, дівчинка», пов’язаного з рйриз
«хлопчик», етимологічно неясним. —
Кіи^е—Міігка 570; Таїсіє—Ноїт. II
389—390.
[пупник] (бот.) «омег водяний,
Оепапійе адиаііса Бат.» Мак; — по-
в’язане з пуп, пуп’янок', назва зумов-
лена, очевидно, тим, що стебло омега
водяного має внизу над коренем поміт-
не потовщення; пор. назву [галуха]
«омег водяний» Мак, пов’язану з [гал]
«невелика куля». — Масітек 5т. гозії.
160. — Див. ще пуп.
пуприця — див. пбрплйця.
[пупукач] (орн.) «одуд» ВеУг, [по-
пукач, попікач Куз] «тс.», [пупукати]
«кричати» (про одуда) ВеУг; — схв.
пупавац «одуд»; — звуконаслідувальне
утворення, пов'язане з вигуком пу-пу,
що імітує крик одуда; пор. лат. ирира
«одуд», рум. рйрага «тс.».
[пупчак] (бот.) . «щитолисник зви-
чайний, Нубгосоіуіе" уиі^агіз Б.» Нед,
Мак; — п. р^рот/пік, ч. риреспїк, слц.
риркоупїк, вл. рирпік «тс.»; — похідне
утворення від пуп\ назва зумовлена
формою листків, що мають заглибини,
подібні до пупа. — Масітек 5т. гозії.
154. — Див. ще пуп.
[пупчики] (бот.) «конюшина, Тгіїо-
Ііит агуепзе Б.» Мак; — пов’язане з
пупчик «пуп’янок, бутон»; назва зу-
мовлена кулястою формою суцвіття ко-
нюшини; пор. р. [пупьіш] «головка квіт-
ки», [пупьішек] «тс.». .— Див. ще пуп.
пуп’янок — див. пуп.
пурга «завірюха», [пурґа] «тс.»
Куз; — бр. пурга, п. ч. слц. риг^а; —
запозичення з російської мови; р. пур-
га походить від фін. ригки або карел,
риг^и, які зіставляються з хант. ригке
636
«дим», рогкі «заметіль», манс. рагд, ро-
агда, мар. ригуах «тс.», комі пуркбдньї
«хурделити», мар. ригуа «дути». — Фас-
мер III 408; Черньїх II 84; Попов Ист.
лекс. 24; КЗСРЯ 374; Баскаков та ін.
Взаимод. и взаимообог. 56; Преобр. II
153; Льіткин—Гуляев 233; Грот Фил.
раз. І 472; Каїіта 190—191.
пурген; — р. бр. пурген, п. риг-
§еп, слц. риг^епі; — утворення від ос-
нови лат. риг^аге «чистити; звільняти;
видаляти», пов’язаного з рйгиз «чис-
тий, простий»; пор. р. укр. болг. м.
пургатйв «проносне», слц. слн. риг-
§аііу, схв. пургатйв «тс.», п. (заст.)
риг§ас]а «очищення, прочищення», ч.
риг^асе, слц. риг^асіа «тс.». — ССРЛЯ
11, 1693; НоІиЬ—Буег 405. — Див. ще
пурйзм. — Пор. пуританин, пюре.
пурйзм, пурист, пуристичний', —
р. пурйзм, бр. пурйзм, п. ригуггп, ч.
ригізтиз, слц. ригігтиз, болг. пурйзім,
м. пуризам, схв. пурйзам, слн. ригі-
гет; — запозичення з французької мо-
ви; фр. ригізте пов’язане з риг «чис-
тий; справжній; красивий», яке похо-
дить від лат. рйгиз «чистий, простий»,
спорідненого, як і лат. риіиз «чистий,
без домішок», з двн. Гоу/еп «просівати»,
свн. уоєу/єп «тс.; очищати (хліб)», дінд.
рауаіе «очищає», рипай «тс.», рйіаЬ «чи-
стий», рйіій «очищення», рауііаг- «очи-
щувач». — СІС2 697; ССРЛЯ 11, 1694;
КЗСРЯ 374; Кораіігізкі 805; НоІиЬ—Бу-
ег 406; Паигаі 597; Кіеіп 1273; У/аІсіе—
Ноїт. II 390—391; МаугЬоІег II 306. —
Пор. пурген, пуританин, пюре.
[пурик] «низька на зріст, товста
людина» Ва; — неясне.
пуринати, пуринач, пурнути —
див. пірнати.
пуританин, пуританізм, пуритан-
ство-, — р. пуританин, бр.' пурьіта-
нін, п. ригуіапіп, ч. слц. ригііап, болг.
пуритан(ин), м. пуритан(ец), схв.
пуританац, слн. ригііапес; — запози-
чення з англійської мови; англ. ригіїап
«пуританин; святенник» утворене від
пізньолат. рйгііаз «чистість», пов’яза-
ного з лат. рйгиз «чистий, простий». —
пуриц
пускати
СІС2 697; ССРЛЯ 11, 1695; Кораіігізкі
805; НоІиЬ—Еуег 406; КІеіп 1274. —
Див. ще пуризм. — Пор. пурген,
пюре.
[пуриц] «зарозумілий парубок, чоло-
вік» Гор, [пуравец] «шмаркач; молода
недосвідчена людина» О; — п. заст. ри-
гус «єврейський багач»; — запозичення
з мови ідиш; пор. ід. ригіс (пуріц) «вели-
кий пан», гебр. ригіс «зломщик», ригіса
«погромник; хуліган». — Горбач 76.
пурка «прилад для визначення
об’ємної ваги зерна»; — р. пурка, \пу-
ра, пулька], бр. пурка «тс.»; — не
зовсім ясне; можливо, пов’язане з лит.
рйгаз «міра сипких речовин», лтс. рйгз
«луб’яна скриня з приданим», рйііз
«купа», раипа «череп»; пов’язується та-
кож (ССРЛЯ 11, 1696) з гол. рига «мі-
шок». — Фасмер III 408; Лаучюте 32;
Маігепаиег ЕЕ 14, 411; Мііїті.—Епсіг.
III 447.
[пуркавка] (бот.) «сорт слив, Рги-
пиз іпзіііііа уагіеЕ, Ргипиз сіотезііса
уагіеЕ» Мак, [пупаки] «недорідні сли-
ви» О; — схв. пуркача «сорт білих
слив»; — експресивне утворення від
[пуркати] «з невеликим шумом випус-
кати гази» (Ме), пов’язане, очевидно,
з тим, що у деяких спілих слив при
дотику виприскує м’якоть. — Див. ще
пуркати.
[пуркати] «з невеликим шумом ви-
пускати гази» (Ме), [попуркувати]
«тс.» Нед; — очевидно, звуконасліду-
вальне утворення, похідне від вигуку
пур, яким імітується відповідний при-
родний звук.
[пурляк] «малюк, неслухняна дити-
на» Нед; — неясне.
пурнянки — див. пруні.
пурняти, пурняло — див. порняла.
[пурпуль] (орн.) «птах з різноко-
льоровим оперенням, який гніздиться в
норах на краях глибоких ярів» Ме; —
очевидно, етимологічне *порпуль, по-
хідне від порпати (див.).
пурпур Г, Нед, [пурпура] Нед,
пурпурин, пурпурний, пурпуровий', —
р. бр. болг. м. пурпур, п. ригрига, ч.
слц. вл. нл. ригриг, схв. пурпур, слн.
ригриг; — запозичення з німецької мо-
ви; н. Ригриг походить від лат. ригрига
«пурпуровий равлик; пурпуровий ко-
лір; пурпурова тканина», яке зводиться
до гр. тгорсрбра «тс.». — СІС2 697; Ко-
валь 100; Черньїх II 84; Фасмер III 409;
КЗСРЯ 374; Младенов 536; 5Е ^муг.
оЬсусгі 618; НоІиЬ—Еуег 406; К1и§е—
Мйгка 571; ХМаІсіе—Ноїт. II 390. —
Див. ще порфір.
пурх (виг.), пурхати, пурхнути', —
п. [ригсгіас] «пурхати» (з укр.?); —
звуконаслідувальне утворення, пара-
лельне до порхати (пор. р. порх); на
думку Шахматова (ИОРЯС 7/2, 336),
ур замість ор виникло на місці давньо-
го *ьг перед складом з у. — Булаховсь-
кий Вибр. пр. II 241; Фасмер III
409. — Див. ще порхати.
пурхавка, пурша — див. порхав-
ка1.
[пурхатий] «розкуйовджений; жа-
люгідний» Нед, [пуршавий] «мирша-
вий, жалюгідний, злиденний» ВеНЗн; —
неясне; можливо, споріднене з п. раг-
згу^му (звідки й укр. паршивий)', у
такому разі ур з’явилось незакономір-
но на місці псл. *ьг, як у пурхати
(пор.).
[пурявий] «упертий, вередливий,
зухвалий» Нед; — не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з пурляк «малюк,
неслухняна дитина» (див.).
пускати, пуск, пускач, [пущало]
«прилад для кровопускання, ланцет»
Нед, пусковйй, [впускне] «плата за
вхід» Ж, внапуск «з напуском», ви-
пуск, випускнйк, відпуск, відпускник,
допускати «давати доступ, дозволяти;
вважати за можливе», допуск, запуск,
[запусканка] «яйце, з якого через ді-
рочку випущено вміст, а потім шкара-
лупа наповнена смолою або воском;
вживається у грі навбитки», [запуски]
«заговини, лущання», [запуск] «опо-
лонка, в яку опускають невід під час
рибальства зимою» Я, [запускна] «тс.»
Мо, напуск «напускання; щось напу-
щене; [кара]», напускний СУМ, Ж,
637
пуслик
пустий
навипуск, недовипуск, опускати, [65-
пуск] Ж, перепуск, перепускник, під-
пуск, попуск, припуск, [припускаль-
ник\ «деталь ткацького верстата» Доп.
УжДУ І, [припускай] «дерев’яний га-
чок, за допомогою якого тримається на-
вій у ткацькому верстаті» Л, пропуск,
пропускник, пропускальний Куз, про-
пускний, розпуск, розпускальний Куз,
спуск, спускалка, спускний, спускб-
ватий, [спускбвастий] Ник, спуско-
вий, [упускне] «(у весільному обряді)
плата грішми або пригощанням за про-
пуск боярів до хати», унапуск «з на-
пуском», [унапуски] «навипуск»; — р.
пускать, бр. пускаць, др. пускати, п.
ризкас, болг. пускам.-, — не зовсім яс-
не; можливо, зворотне утворення від
:кризса1і (< *ризІ:]аіі), ітеративної фор-
ми від ризіШ; допускається також
(МйЬІ.—Епсіг. III 129) давній парале-
лізм зк : зі (пор. лтс. раизка «голий горб
на лузі», прус, раизіо «дикий»), — Фас-
мер III 410; КЗСРЯ 374; Брандт РФВ
24, 143; Преобр. II 154; Вгйскпег 448. —
Див. ще пустити, пустий.
пуслик — див. пруслук.
[пустатйня] «глухе місце, пустиня»
ВеЛ; — запозичення зі словацької мо-
ви; слц. ризіаііпа утворене , від ризіу
«пустий». — Масіїек Е8Л2 501. —
Див. ще пустйй.
пустельга (орн.) «боривітер зви-
чайний, Еаісо Нппипсиїиз Ь.» УРС,
Шарл, Нед,. [пустілка Нед, постільга]
«тс.», [пустбльга] «яструб тетерев’ят-
ник, Ассірііег £епіі1із Б.» Л; — р.
пустельга «боривітер», [пустерга], п.
ризіоіка, ризІиІка, ч. розіоіка, ст. роз-
Іоіка, слц. ризіоука, вл. ризїоіка, риз-
іау/а, нл. разіцгіса, схв. пбстблка, по-
столбвка, слн. розібука «тс.»; — оче-
видно, пов’язане з псл. ризіь «пустий»;
пор. р. [пустельга] «пуста людина; ду-
рість, пусте базікання», бр. [пустбль-
га] «тс.»; назва може бути зумовлена
тим, що ці птахи живуть у пустинних
місцях; допускається також (Никонов
ЗИРЯ II 90—92) запозичення в прасло-
в’янську мову з тюркських мов (пор.
638
хак. постаргай «жайворонок», алт. бо-
сторкой, ног. босторграй «тс.»); при-
пущення (Масіїек Е83С 474) про зв’я-
зок з ч. розіаіі «стояти» викликає сум-
нів. — Фасмер—Трубачев III 410; Пре-
обр. II 154; Вгйскпег 448; Вігиіупзкі
95; Мікі. Е\¥ 268. — Див. ще пустйй.
пустйй «порожній; марний; розбе-
щений; [худий ЛексПол; нежирний,
пісний тж]», [пустаковатий] «пустий,
легковажний» Нед, [пустачній] «тс.»
Нед, пустельний, пустинний, [пустб-
ваний] «пустотливий», [пустовлйвий]
«тс.», [пустбвський] (у виразі: [пустбв-
ська земля]) «незаселений, пустинний»
Нед, пустотлйвий, пустотний, пус-
то «безлюдно; [даремно Нед; мало Л]»,
[пустак] «пуста, легковажна людина,
вітрогон, фанфарон» Нед, [пустар] «ці-
линне поле, цілина; пустир» Нед, [пус-
тара О, пустарник Нед] «тс.», [пус-
тая] «тс.; лужок у лісі (?)» Нед, пус-
те, пустеля, [пустель] «пустиня»
Нед, пустельник «відлюдник; [пустун,
шибеник Ме]», пустельництво, пус-
тельниця «відлюдниця; [пусте, дике
місце ЛексПол]», [пустйзна] «незасе-
лена місцевість», [пустйльниця] «пуст-
ка» Нед, [пустйнка] «дурниця» ВеУг,
пустинник, пустинництво, [пустйн-
ня] «пустир; пустка», пустиня «пусте-
ля; пустир; [невдоба, ніколи не орана
земля Л; дрібниця]», пустинь, пус-
тир, пустирище, [пустйця] «пустка
Г; дрібниця, дурниця Нед», пустище,
[пустій] «бовтун» Нед, [пустіть]
«пустощі, розпуста» О, пустка «пуста
хата, садиба; [безладдя ЛексПол]»,
[пустбвець] «монета, що вийшла з
ужитку» Нед, пустовщйна «спустіле
поселення, пустище; [пустиня, ніколи
не орана земля Л]», [пустомаха] «віт-
рогон, гульвіса, пустун» Нед, пусто-
та, [пустотня] «пустота, витівка»,
[пустбха] «переліг, цілина» До, [пус-
тош] «пустиня» Нед, [пустошак] «ці-
лина, пустиня; гульвіса, шалапут», [пус-
тошйтель] «спустошувач», [пустот-
ний] «тс.» тж, пустощі, пустун, [пус-
тяк] «пуста людина, вітрогон; пустий
пустирник
пустоб’яка
горіх Нед; нижня частина снопа
НикСгЛ», [пустянйна] «пусте, невро-
жайне місце» О, [пустячбк] «дрібни-
ця, дурниця» Нед, [пустеніти] «пусті-
ти», [пустиніти] «перетворюватися в
пустиню, ставати безлюдним, пустим»
тж, пустіти, пустошити, пустува-
ти «бешкетувати; бути пустим, незай-
нятим», запустілий, запустіння, [за-
пустошіти] «запустіти» Нед, опусті-
лий, \опущ\ «гірше» Ж, опустошати,
спустілий, спустошений, спустошли-
вий, спустошувальний, спустіння,
спустошення, спустошувач', — р.
пустбй, бр. пусти, др. пусть, п. вл.
нл. рідзіу, ч. слц. ризіу, болг. м. пуст,
схв. пуст, слн. ризі, стсл. поусттц —
псл. ризіь <*роизР; — споріднене з
прус, раизіо «дика» (про кішку), раиз-
іге «дике місце» і, можливо, з гр.
тгабсо «стримую, приборкую; зупиняю,
заспокоюю»; лтс. рибзіз «пустий, пус-
тинний» запозичене зі слов’янських
мов (МйЬІ.—Епсіг. III 459). — Фасмер
III 411; Черньїх II 84—85; КЗСРЯ 374;
Преобр. II 155; Младенов 536; Вгйск-
пег 448; Масіїек Е83С 501; НоІиЬ—
Кор. 306; ЗсЬизіег-Зеїмс 1194; Зкок III
82—83; Тгаиітапп 411; Зндзелин СБЗ
459; Оіг^Ьзкі ЕР 6, 179; Егізк II 483;
Воізаср 753; Зоїтзеп ІР 31, 483. —
Пор. пустити.
[пустирник] (бот.) «собача кропи-
ва, Ееопигиз сагсііаса Ь.» Мак; — запо-
зичення з російської мови; р. пустьір-
ник «тс.» пов’язане з пустьірь-, назва
зумовлена тим, що ця рослина часто
росте на пустирях. — Попов Лек.
раст. 203. — Див. ще пустий.
пустйти, пуститися СУМ, Ме,
[впустне] «плата за вхід» Ж, [вйпуст]
«місце біля села, куди випускають тва-
рин Г; виступ даху Я», [вйпустом]
(про худобу, що пасеться) «вільно, без
пастуха», [випусток] «однолітній би-
чок» Я, [відпуст] «відпущення гріхів,
дозвіл», відпустка, відпущеник, відпу-
щення, допустити «дати доступ, до-
зволити, визнати за можливе», допус-
тйтися, допустимий, допустовий,
допущення, [допущення] «дозвіл» Я,
запуст «зарість; [жива огорожа; заго-
вини]», запусти «заговини», [напуст]
«кара, покарання», [напусть] «тс.», не-
ддпуст «недопущення» Куз, опуст
«шлюз; [скидка (у ціні); занепад, запу-
щеність Ж]», [опуста] «занедбання,
втрата; гаянка» Ж, [перепуст] «посуд,
колба для перегонки горілки; зріз, по-
ловина перерізаної впоперек бочки» Г,
Пі, перепустка, попуст «послаблен-
ня; полегшення; [один з кінців мотузки
у рибальських знаряддях; весняна по-
відь О]», припустити, [припусниця]
«опора, підпорка» Куз, [припустниця]
«короткі крокви на обох причілках да-
ху», [припущаля] «деталь ткацького
верстата» Доп. УжДУ І, [припущаль-
ник] «триб у ткацькому верстаті», при-
пущення, припустимий, [прбпуст]
«прохід, впуск, доступ, пусте місце»
Нед, [пропустниця] «половина крок-
ви» Нед, розпустйти «звільнити, по-
слабити, дати волю; ліквідувати; роз-
чинити», [розпуст] «відлига» ВеЛ, роз-
пусник, розпуста, [розпустка] «вид ді-
вочої гри на Великдень Г, Нед; емаль
Нед», розпусний, [рознущальний] «роз-
чинний» Нед, [спущати] «спускати»
О, [спущанка] «ковзанка» О, [спущас-
тий] «клинуватий» О, [спустистий]
«спадистий» ВеЗа, [упуст] «шлюз»,
упущення, упрйпуст (про годування
тварин) «скільки завгодно, прямо зі
стогу або з іншого сховища»; — р.
пустить, пущать, бр. пусціць, др.
пустити, п. ризсіс, ризгсгас, ч. риз-
ііїі, слц. ризііі’, вл. ризсіс, нл. ризсіз,
болг. пущам, пустя, м. пушта, схв.
пустити, слн. ризіїіі, стсл. поустнтн,
поуціх; — псл. ризіііі «робити пустим,
звільняти» утворене від ризіть «пус-
тий». — Фасмер III 411; Черньїх II 84;
КЗСРЯ 374; Младенов 536; Вгйскпег
448; МасЬек Е83С 501; НоІиЬ—Кор.
306; 8сііи5Їег-8е\тс 1194; Зкок III 82—
83. — Див. ще пустйй. — Пор. пус-
кати.
[пустоб’яка] «пуста, розпущена лю-
дина»; — не зовсім ясне складне ут-
639
пустограк
путлиця
ворення з основою прикметника пус-
тіш, можливо, пов’язане з р. [пусто-
вякала] «пустомолот, базіка» (р. ся-
кать «варнякати»). — Див. ще пус-
тий.
пустограк «пустобрех»; — р. пус-
тограй «пустий жартівник, балагур»; —
складне утворення з основ прикметни-
ка пустий і дієслова др. граяти «кар-
кати», гранати «тс.». — Див. ще
грак1, пустий.
пустопляс «нероба»; — запозичен-
ня з російської мови; р. [пустопляс]
«тс.» складається з основ прикметника
пустой «пустий» та іменника пляс, по-
в'язаного з плясать «танцювати». —
Див. ще пляс, пустий.
[пусторил] (бот.) «бузина чорна,
ВатЬисиз пі§га Ь.» Мак; — р. [пусто-
рьїл] «кущ чорної бузини; жасмин, РЬі-
Іабеїрйиз согопагіиз Е», ч. ризіогуі
«жасмин», схв. пусторйл «тс.»; —
складне утворення з основи прикмет-
ника пустий і неясного другого компо-
нента рил; назва зумовлена порожнис-
тою будовою стебла бузини і жасми-
ну. — Див. ще пустйй.
[пустосел] (бот.) «омег водяний,
ОепаМІте ациабса Ьат.» Мак, [пусто-
мель, постушель] «бугила лісова, Ап-
ійгізсиз зіАезігіз Ноїїт.» Мак; — р.
[пустосел] «бугила лісова»; — складне
утворення з основ слів пустйй, пус-
тир і селитися', назва пов’язана з
тим, що ці рослини непримхливі, легко
поширюються, ростуть переважно на
запущених місцях, пустирях (пор. іншу
назву водяного омега [пустирник]). —
Див. ще пустйй, село.
[пустушка] (орн.) «одуд, ІІрира
ерорз Е» Шарл; — результат видозмі-
ни форми [пастушка] «тс.», зближеної
зі словом пустйй. — Див. ще пастух.
[путарайки] (бот.) «червоні поріч-
ки, ЙіЬез гиЬгит Е», [патарайка]
«тс.; брусниці, Уассіпіит уіііз ісіеа Е»
О, [футурайкй] «лісові порічки; сморо-
дина, КіЬез пі^шт Е» О; — очевидно,
запозичення з румунської мови; неза-
свідчена румунська форма може бути
640
пов’язана з рум. риіигбз «смердючий»,
риіоаге «сморід» як калька укр. сморо-
дина, пов’язаного зі сморід; румунські
форми є похідними від дієслова риіі'
«смердіти», яке зводиться до лат. рйіе-
ге «пахнути гниллю», похідного від риз
«гній», спорідненого з гр. ТГООУ «тс.»,
дінд. ргіуаїі «гниє, смердить», лит. рйіі
«гнити», двн. їйі «гнилий», нвн. (ані
«тс.». — ЕІШМ 683; Ризкагіи 125—
126; ХМаІсіе—Ноїт. II 391—392.
[путера] «дерев’яна посудина для
приготування овечого сиру», [путерє]
«чан, діжка ємністю 0,61487 дкл» Нед; —
п. [риіуга, рисіега] «посудина з ручкою
для поїння коней у дорозі», слц. риіега
«вид бочки для молока або сиру»; —
запозичення з румунської мови; рум.
[рйііга] є варіантом форми рйііпа «чан,
кадіб, діжка». — Міа-Агтаз та ін. Ко-
тапозіауіса 16, 94; УгаЬіе Котапозіауі-
са 14, 168. — Див. ще путня.
[путеря, путерія] «сила, міць; від-
вага» Нед, [путерний] «заможний, міц-
ний, дужий», [путерувати] «почувати
енергію, насмілюватися, відважувати-
ся», [спутерувати] «бути здатним,
могти» тж; — запозичення з румунсь-
кої мови; рум. риіеге «влада; сила;
міць» пов’язане з риіеа «могти, бути в
силі, бути спроможним», що зводиться
до лат. роззе «могти», роіепз «сильний,
могутній, спроможний». — ЕІШМ 682,
683; СДЕЛМ 343; ХМаІсІе—Ноїт. II
347. — Див. ще потенція.
[путивка] «сорт яблук»; — очевид-
но, утворене від назви міста Путйвль
(др. Путивль) або річки Путивка, які
пов’язуються з первісною назвою гід-
роніма *Путив'ь, можливо, утвореного
від путь з давнішим значенням «течія»
(пор. р. [путивая вода] «вода, що
утворює течію річки»). — Фасмер III
412. — Див. ще путь.
[путлиця] «ремінь, яким прив’язу-
ють стремено», [путлище] «три нитки
паперового змія, зв'язані одним кін-
цем»; — р. [путлище] «путо; ремінь,
яким прив’язують стремено до сідла;
три нитки з верхніх кутків і середини
путня
путч
паперового змія»; — не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з путо (пор. р.
[путло] «путо»). — Див. ще путо.
[путня] «бочка; посуд, в якому три-
мають воду в хаті» Ле, [пушена] «посу-
дина для овечого сиру» Нед, [путина]
«посудина для молока; посудина для
приготування овечого сиру» Нед, [пу-
тино] «посудина для приготування
овечого сиру» Нед; — п. [риіпіа] «по-
судина з ручкою для поїння коней в
дорозі», ч. риіпа «цебер», слц. риіпа
«тс.», схв. путунм «дерев’яна або пле-
тена посудина; відро на вино»; — за-
гальноприйнятої етимології не має; вва-
жається запозиченим через польське
посередництво з давньоверхньонімець-
кої мови (Огієнко РМ 1938/3, 135;
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 247; Ше,-
лудько 43; Вгйскпег 449; Масіїек Е83С
501; Зкок III 87; Мікі. ЕУ/ 268; МаР
гепаиег 285); двн. Ьиііпа (риііпа), свн.
ЬиНеп, нвн. ВйНе «діжка, чан» (бавар-
ське [риНеп] «тс.») походять від лат.
Ьиїіпа, гр. тготіуі] «оплетена пляшка»;
виводиться також (Нііа-Агтаз та ін.
Котапозіауіса 16, 94; УгаЬіе Котапо-
зіауіса 14, 168—169; 8сЬеІис1ко 141;
Мікі. ЕУ/ 268) від рум. рйііпа «чан,
кадіб, діжка», яке походить від лат.
*риііпа, що, можливо, є фонетичним
варіантом Ьиііпа, нар.-лат. Ьисііпа
(ОЕКМ 683). — Пор. ббдня.
путо (переважно мн. пута), [пу-
танйна] «плутанина, метушня», [пу-
танйця] «тс.», [путина] «путо» Нед,
путати, [пропутати] «марнотратити,
промарнувати», [спутно] «кайдани; пу-
та» Нед, [спутновий] (у виразі спут-
нова кість «путова кістка») Нед; — р.
путо, путьі, бр. пута, др. путо, п.
р^іо, ,р§іа, ч. роиіо, роиіа, слц. рйіо,
вл. риіо, нл. риіо, руіо «тс.», схв. пу-
то, слн. рбіо, рбіа, стсл. пхто; — псл.
рріо, утворення з суфіксом -іо, пов’яза-
не чергуванням голосних з рф:і, рьпр
«розтягувати, натискувати»; — спорід-
нене з лит. рапііз «пута», зрапсіуіі
«тиснути, давити», лтс. ріпекіз «путо»,
прус, рапіо «тс.», алб. репсіе, репсіе
«пара волів; ярмо», двн. зраппап «натя-
гувати, зміцнювати, зв’язувати, при-
кріпляти», нвн. зраппеп «натягувати,
напружувати», зріппеп «прясти»; іє.
*(з)реп-; останнім часом пропонується
(МасЬек Е83С 476; 81ауіа 21, 265)
зв’язок з нвн. Ьіпсіеп «в’язати», дінд.
Ьапсійа- «путо; перешкода»; спроба ви-
вести псл. рфю з іє. *репі- «ступити на
щось» (КпоЬІосЬ 2Ї81 7, 301) непере-
конлива. — Фасмер III 412; КЗСРЯ
374; Варбот Зтимология 1965, 110,
118; Преобр. II 155—156; Вгйскпег
404; НоІиЬ—Кор. 289; 8сйіі5Ієг-8єуус
1195; Зндзелин СБЗ 197; К1и§е—Мііг-
ка 719; Тгаиїтапп 219; Рокоту 988. —
Див. ще п’ястй.
[путрити] «(про дим) валити; лаяти
кого-н.»; — неясне; пов’язання з пут-
ря (Лаучюте 20) сумнівне.
[путря] «їжа з вареного ячменю і
солодкого квасу», [путра] «каша з
житнього борошна; недоброякісна, не-
смачна їжа» ЛексПол, [путро] «тс.»
тж; — р. [путря] «пшоняна каша»,
[путра] «юшка з різних овочів, круп,
молока», [путро] «борошняне пійло
для худоби», п. [риіга] «вид страви з
жита або ячменю»; — запозичення з
балтійських мов; лит. риіга «каша; юш-
ка», риіега «густа каша», лтс. риіга
«каша» пов’язані з лит. рйзіі «здувати-
ся, пухнути», риіа «піна», споріднени-
ми з псл. рихпріі, укр. пухнути', думка
(Міккоіа ВВ 21, 121) про запозичення
балтійських слів із фінно-угорських мов
необгрунтована. — Непокупний Мо-
возн. 1968/6, 33; Москаленко УІЛ 31;
Фасмер III 413; Преобр. II 155; Потеб-
ня РФВ 4, 200; Лаучюте 20—21; Вй§а
КК І 314—315; Зндзелин ЖСт 1899 III
309; Виззепіиз 2Г81РЕ 15, 237; Пого-
згеу/зкі РЗ 15/2, 279; МйЬІ.—Епсіг.
442; Егаепкеї 677—678, 681—682. —
Див. ще пухнути.
путч, путчизм, путчист', — р. бр.
путч, п. рисг, ч. слц. вл. рис, болг. м.
пуч, схв. пуч, слн. рис; — запозичення
з німецької мови; н. РиізсЬ походить
від звуконаслідувального [РіеізсЬ] «по-
641
путь
путь-путь
штовх». — СІС2 698; ССРЛЯ 11, 1752;
НоіиЬ—Еуег 404; Кораііпзкі 802; КІеіп
1277; КІиче—Міїгка 571.
путь, [пут] «путь», [путик] (зменш,
від путь), [путйвець] «польова дорога,
путівець», [путина] «путь» Нед, [су-
тичка] «стежка» ДзАтл II, [путйще]
«польова дорога» НикНикТЛ, путівець,
путівка, путівник, путієць, [путник]
«подорожній» Нед, пуття, путьбвка,
путній, [путячий] «путній» Нед, пу-
тящий, путьовий, [путувати] «їзди-
ти, подорожувати, мандрувати» Нед,
безпутник, [безпутиця] «погана доро-
га, бездоріжжя» Ж, безпутство, без-
пуття, безпутний, [знепутити] «зби-
ти з дороги, збити з пантелику; збитися
з дороги; зіпсувати» Я, напутіння, на-
путник, напутниця «наставниця; [про-
відниця; попутниця Ж]», напуття, на-
пучувач, напутливий, напутній, на-
путйти, напучувати, [непутство]
«відхилення; розпуста, провина, прос-
тупок» Ж, [непуть] «мерзотник, негід-
ник» Л, [непутити] «заважати, пере-
шкоджати; збивати з дороги, непокої-
ти, хвилювати; псувати, розбещувати»,
[непутствувати] «бути безладним,
неохайним; гуляти, вести безладне
життя» Ж, [нерозпутний] «бездоріж-
ній, непрохідний, численний» Ж, [обез-
путитися] «стати слабким, незнач-
ним» Ж, [перепутє] «перепуття; дім на
дорозі» Нед, перепуття, попутник
«попутчик; [(бот.) подорожник, Ріапїа-
§о шарг Ь.]», попутництво, попут-
чик, попутний, [припутник] (бот.)
«подорожник, РІапїа^о гпарг Ь.; крас-
нюк (гриб), Воіеїиз зресіез?» Мак, [при-
пучений] «улаштований, навернений»
Л, [пропутчик] «першовідкривач, нова-
тор, ініціатор» Нед, розпуття, [спут-
ник] «супутник, попутник» Нед, супут-
ник, [супутє] «сухопуття» ЛексПол; —
р. путь, бр. пуць, др. путь «путь; по-
хід», п. рдс, ч. роиї, слц. рйґ, вл. рис,
нл. риз, полаб. ррї, болг. пізт, м. пат,
схв. пут, слн. рої, стсл. пжть; — псл.
ррїь; — споріднене з прус. ріпііз
(<рп!-), лат. ропз (род. в. ропїіз) «міст;
дощаний настил (через болото)», гр.
тгатос; «крок, рух; стежка, дорога», вірм.
йип «брід», перс. раОі- «дорога», ос.
Іапсіад, Іаепсіаед «тс.», дінд. рапійаЬ.
«стежка, дорога, путь», ав. рапіі (рап-
їап-, раО-), можливо, також гот. їіпрап
«знаходити; пізнавати», двн. Іапсібп «ка-
рати, випробувати», нвн. їіпсіеп «знахо-
дити», англ. Гіпсі «тс.»; іє. :|:ропТ «доро-
га, брід, міст», пов’язане чергуванням
голосних з *репї- «ступати, йти». —
Фасмер—Трубачев III 413; Черньїх II
85; КЗСРЯ 374; Цьіганенко 383; Ефи-
мов УЗ МГПИ им. Ленина 56/2,
123—136; Преобр. II 156; Вгйскпег
401; МасЬек Е8ІС 476; НоіиЬ—Кор.
289; Зскизіег-Зеию 1187; Младенов
540; Зкок III 86—87; Мейе ОЯ 21,
278—279; Мозгугізкі Р2ЙР 159; Тгаиї-
тапп 205; Кагиііз II 16—18; Абаев
ИЗСОЯ І 446; Шаісіе—Ноїш. II 336;
Ргізк II 482, 578—579; Воізаср 752,
803; КІеіп 593; Вепуепізїе ТМогсІ 10,
257; ЕеЬг-Зрїахуігізкі К81 23/1, 13;
МаугЬоїег II 210; ІЛіІепЬеск 155; Вег-
гепЬег^ег К2 42, 384; Зресйї К2 62,
245; Рейегзеп К2 39, 366; НйЬзсЬтапп
Агт. 468; Коломиец Зтимология 1984,
98; Гамкрелидзе—Иванов 55; Рокогпу
808—809. — Пор. понтон.
путькало — див. пугу.
[путь-путь] (вигук для підкликан-
ня курчат), [путя] (дит.) «курка»
ЛексПол; — р. [путька] «індичка», бр.
[пуць-пуць] (вигук для підкликання
курчат), п. [риї риї] (вигук для підкли-
кання поросят), [риіка] (дит.) «свиня»,
[риіек] «порося», ч. риї (вигук для під-
кликання курей, курчат), риҐ, риїа,
риїі, риїу «тс.», риї’а «курка», вл. нл.
риї риї (вигук для підкликання курей),
риїа (дит.) «курка», схв. пуііка «індич-
ка», слн. рйї (вигук для підкликання до-
машньої птиці), рйїа «півень, курка»; —
очевидно, псл. риїь-риїь, звуконасліду-
вальний вигук; — лит. риіриі (вигук
для підкликання курей), райіаз «яйце»;
спроба пов’язати з псл. ртЛса «птах»
(Ильинский РФВ 56, 386; Вй^а КК І
475) потребує докладнішого обгрунту-
642
путяток
пух а
вання; припущення про походження
чеської і словенської форм від нвн.
РиНЬаЬп, РиІіЬеппе, Риіе «індичка»
(Фасмер III 398, 414; ЗігекеІ] 49) ви-
кликає сумнів. — Масіїек Е8ІЇС 501;
НоІиЬ—Буег 406; 8сЬи8Іег-8е\ус 1194—
1195.
[путяток] «сито» Л; — очевидно,
пов’язане з путати «плутати»; у тако-
му разі назва вказувала на те, що сито
сплутувалося з волосин. — Див. ще
путо.
пуф «м’яка кругла табуретка; вигад-
ка»; — р. бр. болг. пуф, п. риї «тс.», ч.
заст. слц. заст. риї «м’яка табуретка»,
схв. пуф «тс.; надмірна хвала; безглуз-
дий жарт»; — запозичено через фран-
цузьке посередництво (фр. роиї «м’яка
кругла табуретка; безглузда вигадка,
фальшива звістка») з англійської мови;
англ. риії «подув, подих (вітру); димок;
дута реклама» пов’язане з дієсловом
риії «пихкати; диміти; перебільшено
рекламувати; надувати, робити буфи»,
дангл. руіїап «дути ротом», що має зву-
конаслідувальне походження. — СІС2
698; ССРЛЯ 11, 1761; 81. шуг. оЬсусЬ
616; Оаигаї 596; Кіеіп 1268.
пух «дрібне пір’я і т. д.; [(бот.) пу-
хівка піхвова, ЕгіорЬогит уа^іпаіит Б.
Мак]», [пцхач] «гнилий стрижень дере-
ва» Ник, [пухачіна] «заболонь (під ко-
рою дерева)» Ник, [пухівка] (орн.) «га-
га, 8отаіегіа тоїіззіта Б.» Шарл, пу-
хівка (бот.) «котики, ЕгіорЬогит Б.»,
пухкеник «пампушка», [пухтелик]
«тс.», пуховик, пуховиця «пуховик»,
[пуховки] (бот.) «пухівка піхвова» Мак,
[пуховник] (бот.) «вид кендиря, Аросу-
пит уепеіит Б.; жовтозілля, 8епесіо
[асоЬаеа Б.», [пушан] (бот.) «шавлія
ефіопська, 8аІУІа аеІЬіоріз Б.» тж, пу-
шинка, пушіння, [пушниця] (бот.)
«Вуззиз НишЬ.» Мак, пушок «малий
пух; м’яка щіточка для пудрення,
[(бот.) пухівка піхвова Мак]», пухкий,
пухлатий «пухнатий» Нед, пухнавий,
пухнастий, пухнатий, пушистий, пух-
кішати, . пушити, опушення, [бпу-
шець] «корона волосся» Ж, [опушник]
«тс.» Ж, опушка «хутрова обшивка»
СУМ, Ж, опушити, опушитися, під-
пушувальний, розпушник, розпушу-
вач, розпушувальний, [спухченє] «роз-
пушення» Нед, [спухковатілий] «пух-
кий» Нед, спушений, [спушілий] «роз-
пушений» (про землю) ВеБ, спухніти
«стати пухким»; — р. бр. болг. пух,
др. пух'Ь, п. рисЬ, ч. рисЬ «пух; смо-
рід», слц. рисЬ «сморід», вл. рисЬ
«м’яч», нл. рисЬ «глибоке зітхання»,
схв. пуха «прищ», слн. рйЬ «подув;
пух, пушок»; — псл. рихг (<*роив-);—
споріднене з лит. [раизіїз] «волосся
тварин»; іє. *реиз-, похідне від '"реп-
ери-) «подув, подих»; спроби пов’язан-
ня з ч. [кмар] «пух» (МасЬек Е8ІЇС
497), як і з дінд. рйссЬаЬ «хвіст», ав.
риза- «коса», гот. їаиЬб «лисиця», двн.
їиЬз, нвн. ГисЬз «тс.» (ИЬІепЬеск 168;
МаугЬоїег II 298; КІи^е—Міігка 222),
недостатньо обгрунтовані. — Фасмер
III 414; Черньїх II 85; КЗСРЯ 374; Ил-
лич—Свитьіч Зтимология 1965, 358;
Преобр. II 157; Потебня РФВ 4, 186—
187; Вгйскпег 447; Висігізгехузка 49—
ЬО; Мозко Р.1 Д962/4, 164; Младенов
536; 8сЬиз1ег-8е\ус 1187—1188; 8кок
III 69—70; Егаепкеї 554; Регззоп ВеЬг.
248, 600. — Пор. пих, пухнути.
[пуха] «тупий кінець яйця; ямка на
поверхні круто звареного яйця» Па, до-
бити пухи (добити до пухи) «довести
до скрути, покінчити з чимось»; —
[пуховина] «місце в яйці, де пустота»
НикСгЛ, [опуха] «тс.» тж; — бр. [пу-
ха] «тупий кінець яйця»; — очевидно,
пов’язане з р. [пуга] «тупий кінець яй-
ця; подушка, на якій плетуть мережи-
во», яке загальноприйнятої етимології
не має; зіставляється з лтс. раи^а «по-
душка, м’яка підкладка хомута», рай^аз
«хомут», раи^игз «горб, пагорбок», ри-
^иііз «роздуте підвищення», дінд. рй^аЬ
«купа, безліч, натовп», рип]аЬ «купа,
грудка», гр. тгйуг) «зад»; іє. *реи^-/ри^-
«здуття» (інакше Егізк II 619). — Фас-
мер III 399; Преобр. II 148; Вй^а КК І
332; МйЬІ.—Епсіг. III 127; Маігепаиег
БЕ 14, 407; Воізаср 825.
643
пухай	пуцо
пухай — див. пугати.
пухйр «наповнене рідиною хвороб-
ливе здуття на шкірі; пузир; міхур»,
[піхур, пухір, пухиря ЛексПол], пу-
хирник (бот.) «вид водяної рослини,
ІЛгісиїагіа Б.», пухирникові, пухирис-
тий, пухирчастий, пухйрчатий; — п.
р^сЬегг «пузир, міхур; пухир; булька»,
ч. рисЬуг «пузир, міхур», слц. рисЬог
«пташиний, шлунок», вл. рисЬег «пузир,
пухир», нл. рисЬог «тс.»; — псл. ри-
хугь, рихогь, утворене за допомогою су-
фіксів -угь, -огь від основи дієслова рих-
прїі «пухнути»; пор. як словотворчі па-
ралелі пузйр, [міхйр] «міхур», утворені
від пузо, міх. — Потебня РФВ 4, 187;
Вгйскпег 403; Масіїек Е8ЛС 498; 8сЬиз-
1єг-8є\ус 1188. — Див. ще пухнути.
пухкати, [пухтіти] «гудіти, спала-
хувати (про вогонь)» ЛексПол; — р.
[пухтать] «важко дихати», бр. пух
«бах», п. [рисЬас] «бухати, стріляти,
вивергати; дути», вл. рисЬас «диміти,
дути, пихкати», нл. рисЬаз «надувати»,
риск «зітхання», болг. пухам, пухкам
«випускаю дим, витрушую, вибиваю
пил; б’ю», м. пуши «палить; димить»,
схв. пухати «дути, смердіти, псувати
повітря», слн. рйЬаІІ «дути (поривами),
пихкати»; — псл. рихаїі, пов’язане з
рихв «дихання; пух». — Див. ще пух-
нути. — Пор. пих, пух.
пухкгій, пухкеник, пухкішати,
пухтелик — див. пух.
пухнути, пухти, [пухленйна] «пух-
лина, опух», [пухлец] (бот.) «котячі
лапки, Апїеппагіа сііоіса (Б.) СаеНп.»
Мак, [пухлечка] «опух» ВеЗн, [пух-
лики\ «зборки на рукаві або на комірі
сорочки», пухлина, [пухлинйна] «пух-
лина; печінка домашньої птиці» О,
[пухло] «шлунок; печінка» Нед, [пух-
ляк чорноголовий] (орн.) «чорноголова
синиця, Рагиз аШсаріНиз Ь.» Шарл,
[пухлянка] (бот.) «хвилівник звичай-
ний, кірказон, АгізІоІосНіа сіетаііііз
Б.» Мак, [пухлятика] (бот.) «фізаліс
звичайний, РЬузаІіз а1кекеп§ч Б.» Мак,
[пухлятйна] «пухлина, опух; [(бот.)
фізаліз Ме]», [пухлячка] «печінка до-
машньої птиці» О, [пухтіель] «товс-
тун» Л, [пухтій] «гладка, неповоротка
людина», [пухтя] «тс.», [пуша] «опух,
потовщення» ВеЛ, пухлий, [пухнйй]
«м’який, пухкий» Нед, запухлий, на-
пухлий, опух «пухлина» СУМ, Бі,
[опухлина] «тс.» Ж, опухлий, попух-
лий, розпухлий, спухлий; — р. пух-
нуть, бр. пухнуць, др. пухнути, п.
рисЬп^с «пухнути», рисЬас «дути», ч.
рисЬпоиїі, слц. рисНпйї’, вл. рисЬас
«дути; пихкати, пахкати», нл. рисЬаз
«тс.», болг. пухам «витрушую, виби-
ваю пил; б’ю», пухна «тс.», пуша «па-
лю; димлю», м. пуши «палить, ди-
мить», схв. пухати «дути; смердіти»,
слн. рйЬаІІ «пирхати; дути»; — псл.
рихпрїі, очевидно, пов’язане з рихь
«пух»; — споріднене з лит. рйзїі «дути,
пучити», рйзіе «пузир», риїа «піна»,
лтс. ризкз «пучок, гроно», ризкіз «бу-
кет, пучок; китиця», норв. їоуза «наду-
ватися», лат. ризїиіа «пузир; пухир»,
гр. срисга «ковальський міх; дихання;
подув; пухир», фйоасо «дую, сурмлю»,
вірм. р'ик' «дихання, подув», дінд. рйзу-
аіі «процвітає», ризрат «квітка», рбзаЬ
«процвітання, ріст, достаток», риррЬи-
заЬ «легеня», риррЬиІаЬ «здуття», рир-
риїаЬ «опух піднебіння», рЬиїгакбй
«дме»; іє. ’І''реиз-/риз-/р(Ь)и- «надува-
ти губи, дути»; спроба пов’язання з ри-
кай «лопати, тріскати» (МасЬек Е8ЛС
498) потребує обґрунтування. — Фас-
мер III 414; Черньїх II 85; КЗСРЯ 375;
Ильинский ИОРЯС 20/3, 84; Вгйскпег
447; НоІиЬ—Кор. 304; 8сЬизіег-8е\Ус
1188; Младенов 536; РФВ 68/3—4,
386—387; 8кок III 69—70; Мене ОЯ
21; МйЬІ.—Ешіг. З, 427; Тгаиїтапп
233; АМаїсІе—Ноїт. II 392; АУоосІ ІЕ 22,
155; Егізк II 1056; Воізаср 1042; Мауг-
Ьоїег II 318; 8сЬеІ1е1оиЛг К2 56/3—4,
168; ЛоЬапззоп К2 36, 357; Регззоп
Веіїг. 248, 266; Рокоту 847—848;
Когіпек 203; Абаев Зтимология 1984,
18. — Пор. пих, пух.
[пуцо] (мн. [пушці]) «частина «епо-
дів» біля невода, до яких прикріплюєть-
ся «матня»; петля біля «еподів» «тя-
644
пуцувати
пушка
тульських» сіток» Берл; — неясне; мо-
жливо, результат видозміни форми
*путце, похідної від путо (пор.).
[пуцувати] «чистити», \пуцер] «ден-
щик, джура» О, Гор; — п. рисоїмас, ч.
рисоуаф слц. рисоуॠ«тс.»; — запози-
чення з німецької мови; нвн. риїзеп
«чистити», давніше Ьиігеп «тс.» (влас-
не, «очищати носа, свічку (від нагару)»)
пов’язане з Ьиіг «нечистота в носі; на-
гар (свічковий)», Війгеп «брила, нечи-
стота, болото, серцевина фрукта» (з
давнішого значення «відрізаний шма-
ток»), нн. ЬиН «тупий, незграбний». —
Шелудько 43; Вгйскпег 447; НоІиЬ—
Буег 404; Кіи^е—Міігка 115, 571.
пуць (вигук для позначення мо-
менту падіння), пуцьнути «швидко
впасти», [пуцнути] «тс.» Нед; — бр.
[пуц], п. рис, схв. пу/г; — звуконаслі-
дувальне утворення, аналогічне до бац,
пук, пукати, п. р^с, рас та ін.
пуцьверінок «пташеня; мала ди-
тина», [пуцеверйнок, пуцьверок} «тс.»
Ва, [пуцьвірок\ «пташеня» Пі; — оче-
видно, складне утворення з основ слів
путь-путь (вигук для підкликання кур-
чат), [путя] «курка» і цвірінь, цві-
рінькати. — Див. ще путь-путь, цві-
рінь.
луцька, пуцка, пуцюрйна — див.
пицюрйна.
пучина; — р. пучйна, др. пучина
«море; затока; пучина; простір; неви-
черпне джерело; дно корабля»; — за-
позичене, можливо, через російське і
давньоруське посередництво, зі старо-
слов’янської мови; стел, пжчинд «море,
відкрите море» споріднене з схв. пуко-
тина «тріщина», слн. рбка «тріск, щіли-
на, тріщина», укр. пукати «тріскатися»;
спроба пов’язати з дінд. раїікай «мул,
болото», гот. Гапі «мул», двн. Геппа «бо-
лото», прус, раппеап, гол. апа «тс.»
(ІЛіІепЬеск 151) викликає сумнів. —
Фасмер III 415; Черньїх II 85—86;
КЗСРЯ 375; Преобр. II 152; Булахов-
ський Вибр. пр. III 430; Маігепаиег БР
15, 175; Регззоп Веіїг. 245, 478. —
Див. ще пукати1.
[пучити] «потрошити, вибирати киш-
ки, розпирати, розбивати» Нед, [пуча-
ти] «тс.» Нед, О; — слц. рисіґ «дави-
ти, роздавлювати»; — неясне; можли-
во, пов’язане з пукати «тріскатися,
лопатися»; пор. схв. пучити «розколю-
вати».
пучка, пучок, пучкуватий — див.
пук1.
[пучніти] «набрякати, розбухати»
Нед, [пучнявіти, пічніти, пічнявіти]
«тс.», [пучнявий\ «пузатий, розбух-
лий» тж, [напуцнєвіти] «набрякнути»
Корз; — р. пучить «роздувати, здима-
ти, розпирати (про шлунок); витріщати
(очі)», бр. пучьіць «тс.», др. пучитися
«здійматися» (про річку), п. рисгус зі§
«надуватися», ч. рисеїі «набухати, роз-
пускатися (про бруньки); рости, розви-
ватися», слц. рисіґ «пускати пагони»,
нл. риспіс «набрякати», болг. пі>ча
«випинаю», м. пучи «випинає»; — псл.
ррсііі «надимати», рркь «щось набряк-
ле», очевидно, пов’язане з рркаіі «тріс-
катися». — Фасмер III 415; Черньїх II
86; КЗСРЯ 375; Преобр. II 151; БсЬиз-
Їег-Беїус 1186—1187; Младенов 541;
Регззоп Веііг. 478. — Див. ще пу-
кати1.
[пуша] «прутики (деревина) для
сірників» Нед; — неясне; можливо, по-
в’язане з нвн. Визсіт «кущ, чагарник».
пушка1 «гармата; [рушниця; де-
рев’яна або бляшана банка Г; бідон
для молока О; гаманець Ле]», пушкар
«(заст.) артилерист; (іст.) гармаш»,
[пушкарня] «ливарний гарматний за-
вод; арсенал» Нед; — р. пушка «гар-
мата», бр. пушка «тс.; коробка», п.
ризгка «жерстянка, бляшанка», ризг-
кагг «пушкар», ч. слц. вл. ризка «гвин-
тівка, рушниця», болг. м. пушка, схв.
пушка, слн. рйзка «тс.»; — запозичено
через польське посередництво з дав-
ньоверхньонімецької мови; двн. Ьийза
походить від нлат. Ьихіз (рухів) «ко-
робка із самшиту», яке зводиться до
гр. «тс.»; запозичене слово нага-
дує деякі віддієслівні утворення у сло-
в’янських мовах (пор. болг. пушкалка
645
пушка
пхати
«вид хлопавки», похідне від пушкам
«б’ю», укр. пукавка, пукалка «вид
хлопавки», р. пукалка «тс.» від укр.
пукати, р. пукатьр, думка про утво-
рення за допомогою суфікса -ька від
дієслів р. пускать, пущать (Демен-
тьев РЯШ 1947/1, 39—40; Преобр. II
158) непереконлива. — Акуленко 134;
Шелудько 43; Фасмер III 416; Черньїх
II 86; Одинцов Зтимология 1984, 172;
КЗСРЯ 375; Балецкий 81. зі. 9/1—4,
369—371; Грот Фил. раз. II 369; Вгііск-
пег 449; Шко^зкі 80г 19/2, 208; Ма-
сіїек Е8ЛС 501; Младенов 536. — Див.
ще букс, букса1, букша.
[пушка2] (бот.) «дягель лікарський,
АгсЬапдеІіса оИісіпаІіз (МоепсЬ.) Ноіїт.»
Мак, [путча] «тс.» Мак; — запозичен-
ня з російської мови; р. [пушка] «тс.»
пов’язане з пушка «гармата»; назва
рослини зумовлена тим, що її пуста
стеблина використовується дітьми для
виготовлення хлопавок. — Даль III
567. — Див. ще пушка1.
пушта «угорський степ»; — р. бр.
пушта, п. ризіа, ризгіа «степовий філь-
варок в Угорщині; безлюдний степ в
Угорщині, взагалі над Тисою», ч. слц.
ризіа «угорський степ», вл. нл. ризіа
«пустка; пустиня», болг. пуста «пуш-
та», м. пуста, пустара «тс.», схв. пус-
тара «пустиня; степ; пушта», слн. рйз-
1а «степ; пустка»; — запозичення з
угорської мови; уг. ризгіа «пушта,
угорський степ; (прикм.) голий, пус-
тий, пустинний», у свою чергу, похо-
дить від лексичної основи слов’янських
мов, яка зводиться до псл. ризкь «пус-
тий» (жін. р. ризіа). — Балецкий 81.
зі. 9/1—4, 338; Масіїек Е8ЛС 501;
Кпіегза. І 450; ММТЕ8г III 317—318;
Вагсгі 250. — Див. ще пустйй.
[пуштати] «латати» ВеБ; — неясне.
пуща «дрімучий ліс», [пущина] «гус-
ті зарості молодого лісу» Ч; — р. пу-
ща, бр. пушча, др. пуща «пустинне
місце; лісові зарості, ліс», п. рпзгсга
«дике місце, пустиня; великий ліс, пу-
ща», ч. роизГ «пустеля, глушина», слц.
рйзГ «пустеля», болг. пущинак «пус-
тище; пустир», слн. рйзса «поле під па-
ром; дика місцевість, пустка»; — псл.
:кри5Ііа, похідне від ризГь «дикий, пус-
тий». — Фасмер III 416; КЗСРЯ 375;
Преобр. II 158; Вгйскпег 448; Масіїек
Е8ЛС 501; НоіиЬ—Кор. 306; НоіиЬ—
Еуег 388; Младенов 537. — Див. ще
пустйй.
лущення «запусти, заговини», пу-
щання «тс.», пущальний; — похідне
утворення від пускати у значенні «до-
зволяти»; назва пов’язана з тим, що в
цей день дозволяється їсти скоромну
їжу. — Німчук 102. — Див. ще пус-
кати. — Пор. пустйти.
[пущий] «гірший, незначніший»
Нед; — р. пущий (заст., розм.) «біль-
ший, найбільший», др. пущии «біль-
ший, тяжчий; гірший, нижчий, більш
жалюгідний»; — псл. *риз1]'ь «пусті-
ший, гірший», форма вищого ступеня
від ризЕь «пустий»; щодо розвитку
значення в російській мові пор. р. бо-
льно «дуже» з первісного «болюче»,
нвн. зеЬг «дуже» з двн. нвн. зего «бо-
лючий, важкий». — Фасмер III 416;
Преобр. II 158. — Див. ще пустйй.
[пущик] (орн.) «сич, Ае^оііиз їипе-
геиз»; — запозичення з польської мо-
ви; п. ризгсхук утворено від ризгсга
«пуща»; назва зумовлена місцем пере-
бування цього птаха; щодо семантич-
ного зв’язку пор. пустельга, пов’язане
з пустйй. — Вгйскпег 448; Зігиіугізкі
95. — Див. ще пуща.
пхати, [пихати] «товкти просо; ва-
ляти сукно», пихонути «пхнути», [пі-
хати] «штовхати Нед; товкти просо Г,
Нед; дерти, товкти пшеницю на кутю
Мо», [піхекнути] «штовхнути» Нед,
[піхетьнути Нед, пихорнути, пхили-
ти О] «тс.», пхнути, [пих'ач] «ікло»
Нед, [пихйть] (вигук на позначення
штовхання) Нед, [пихйць] «тс.», [випи-
хач] «той, що виганяє, випроваджує»,
[вйпханець] «примусом випроваджений,
висланий», [напихачка] «пристрій для
наповнення ковбаси» Куз, [напхачки]
(присл.) «відпихаючись веслами; без па-
русів, гребучи веслами» Мо, напхом,
646
пхе
пшениця
[опхати] «бгати (коровай)» Ж, [спиха-
ти] «очищати від лушпиння», [опіха-
ти] «тс.» Нед, [перепихйцьнутися]
«упасти, перекинутися» Нед, попиха-
ти(ся) «штовхати, підштовхувати; дес-
потично поводитися», [попихайло] «по-
пихач» Нед, попихач «людина, якою
помикають» СУМ, Нед, [попйхачний]
«який застосовується для штовхання»,
[пропйхач] «те, що застосовується для
штовхання; дитяча гра» Нед, [успіху-
вати] «очищати, обдирати зерно»
ВеУг; — р. пхать, пихать «штовхати;
засовувати», бр. пхаць, піхаць «тс.»,
др. пихата «штовхати», пьхати «тс.;
терти, смикати; прати», п. рсйас,
рсЬпдс «пхати, штовхати», рорусйас
«тс.», ч. рїсйаіі «товкти; колоти»,
[рсНаІі] «колоти», слц. рісЬаі’ «колоти;
пихати», рсНаІ’ «совати, пихати; пропи-
хати», болг. пі>хам «всовую», м. пика
«пихає, штовхає; просовує; напихає»,
схв. опах «ячна крупа; потовчений яч-
мінь», слн. рНаІі «товкти», реНаіі «тс.;
штовхати», стел. пьхлти «штовхати,
товкти»; — псл. рьхаїі, ріхаїі; — спо-
ріднене з лит. раізуіі «оббивати яч-
мінь», лтс. раізїі «м’яти (льон)», лат.
ріпзеге «товкти, розтирати, молоти»,
різіаге «товкти, розтирати», різіог «ме-
льник; мукомол, що розтирає зерна
вручну», гр. тттіоош «товчу, подріб-
нюю», дінд. ріпазїі «товче, подрібнює»,
ав. різані:- «який товче», ісл. Пз «поло-
ва», двн. Теза «лушпиння на зерні»,
свн. уізєі «ступа»; іє. *різ-/реіз- «товк-
ти, подрібнювати». — Фасмер III 269—
270; Черньїх II 36; Преобр. II 65; Вгііск-
пег 401; Масіїек Е83С 447—448; БР 4,
111 —136; НоІиЬ—Кор. 272; Младенов
539—540; Тгаиітапп 220—221; Вй^а
КК І 300, II 514; МиЙІ,— Епсіг. III 34—
35; Маігепаиег БГ 15, 165; АМаІсІе—
Ноїт. II 307—308; Егізк II 614—615;
Воізасц 740; Маугйоїег II 281; Зокаппез-
зоп 531; Регззоп Веііг. 153; 8аиг Еі.
Вгип. 113—114; Рокогпу 796. — Пор.
писати, пшениця, пшоно.
пхе (вигук зневаги, відрази), пху
«тс.», пхекати, пхукати-, — п. рсЬі, ч.
рейе (вигук зневаги) рейа, слц. рсЬі,
рсНії «тс.», болг. пхюй, схв. пйх(а); —
результат фонематичного оформлення
інстинктивного вигуку.
[пхельний] «маленький, нікчем-
ний» Нед; — неясне, можливо, запози-
чене з польської мови; пор. п. рейіа
«блоха», рейеїка «блішка».
пхикати «рюмсати» (про дитину),
пхинькати, [пстйнькати] «тс.», [фин-
кати] «схлипувати» О, [попхенька-
ти\; — звуконаслідувальне утворення.
пхиць (виг.) «штовх», пхицьнути
«штовхнути»; — афективне утворення
від основи дієслова пхати, паралельне
до тиць (від тикати); пор. ч. рісй
«штовх», рісЬ, слц. рісН «тс.». — Див.
ще пхати.
пчих (вигук, що передає чихання),
апчхи «тс.», пчихати; — звуконаслі-
дувальне утворення. — Пор. чхати.
[пчілник] (бот.) «головатень круг-
логоловий, Есйіпорз зрйаегосерйаіиз
Б.; очиток дикий, Зебит іеіерйіит Б.»
Мак, [пчівник] «редька дика, КарЬапиз
гарйапізігит Б.» ВеНЗн, Мак, [пчів-
няк] «тс.»; — р. [пчельнйк] «меліса лі-
карська, Меііізза оШсіпаііз Б.», п.
рзгегеіпік «тс.», слц. усеіпік «змієголов-
ник австрійський, Огасосерйаіиш аиз-
ігіасит к», вл. рсбіпіса «змієголовник
молдавський, Огасосерйаіит тоібауі-
сит к», м. пчелник «меліса лікарсь-
ка», схв. пчелььак «тс.»; — псл. *Ьь-
сеіьпік-ь «вид медоносної трави; місце,
де збирається багато бджіл», утворене
від ‘кЬьсеіа «бджола»; назва зумовлена
медоносністю відповідних рослин, які
приваблюють бджіл. — БСЗ 28, 286. —
Див. ще бджола.
пшениця (бот.) «Тгйісит Б.», [пиіа-
нйця] «тс.» Нед, [пшеничанка] «пше-
нична солома» НикСгЛ, пшеничина,
[пшенйчисько] «пшеничище», пшени-
чище, пшенйчнищві [пшенйчник] «бі-
лий пшеничний хліб; (ент.) пильщик,
СерЬиз ру^таеиз Нед», [пшенйчниця]
«пшеничнище О; пшенична солома»,
[пшеничнянка] «пшеничнище» О, [пше-
нйшниця] «пшенична солома», пше-
647
пшеничка
пюре
нйчний; — р. болг. пшенйца, бр.
пшанща, др. пьшеница, п. рзгепіса, ч.
рзепісе, слц. нл. рзепіса, вл. нл. рзегі-
са, полаб. разіпаіса, м. пченица, схв.
пшенйца, слн. рзепіса, стсл. пьшєница;
— псл. рьзепіса, похідне утворення від
рьзепо «пшоно». — Коваль 40—41;
Фасмер III 417; КЗСРЯ 375; Львов
Лексика ПВЛ 152—153; Вгйскпег 446;
Масіїек Е8ЛС 496; Масіїек 4т. гозїі.
285; НоІиЬ—Кор. 303; 8сйизіег-8е\ус
1181; Младенов 537; Мозгугізкі Р2ЛР
264; Р.І 1959/5, 228; К2 79/1—2, 80;
Сабаляускас Какзіи кг. Епгігеїіпат
224. — Див. ще пшоно.
пшеничка1 «качан кукурудзи; [ку-
курудза, 2еа Б.; вид узора у вишивці;
ракова ікра]», [пшенка] «кукурудза»
Мак, пшінка «[тс. Мак]; качан куку-
рудзи»; — р. [пшенйчка] «кукурудза»,
п. рзгепіса Іигеска «кукурудза»; — по-
хідні утворення від пшениця, пшоно-,
назви зумовлені придатністю кукуру-
дзи в їжу, а також схожістю стебла і
суцвіття кукурудзи до проса, а зерна
деяких сортів кукурудзи до зерна пше-
ниці. — Див. ще пшениця, пшоно.
[пшеничка2] (бот.) «заяча салата,
Рісагіа мета Ншіз. (Рісагіа гапипсиїоі-
СІЄ5 КоЯі.); зірочки, Са^еа 8а1ізЬ.; ряс-
тка зонтична, Огпіїко^аіиш итЬеІІаїит
Б.; проліска дволиста, 8сі11а Ьіїоііа Б.»
Мак, [пшенка] «підмаренник справж-
ній, Саііит уегит Б.» Мак, пшінка
«[тс.]; заяча салата», [пшонка] «заяча
салата» Мак; — п. рзгопка «заяча са-
лата», рзгепіес «перестріч, Меіатру-
гит Б.», ч. рзепіска «тс.»; — назви,
пов’язані з пшоно, пшенйця; первісно
так були названі заяча салата і рястка
зонтична за ознакою придатності в їжу
їх бульб (цибулинок); на інші рослини
ці назви перенесено за зовнішньою
схожістю (напр. проліски дволистої до
рястки зонтичної) або ще за якимись
ознаками. — Анненков 235; Масіїек
Літі, гозїі. 50, 267—268. — Див. ще
пшенйця, пшоно.
пшик (вигук, що передає коротке
шипіння), [пшук] «пшик» Нед, пшйка-
648
тш, — р. пшик, бр. пшьік, п. рзукас
«шикати, сичати, шкварчати»; — зву-
конаслідувальне утворення. — Пор.
шйкати.
пшикач, пштикач — див. пиш-
кач.
пшоно «крупа з проса; [просо, Ра-
пісит сгиз ^аїіі Б. Мак]», [пшбнник]
«суп із пшона» ЛексПол, [пшеничник]
(бот.) «сорго, 8оґ£Ііит Б.» Мак, [пшо-
няник] «млинець із пшона», пшоня-
ний; — р. пшенб, бр. пшанб, др.
пьшено, п. рзгопо, ч. рзапо, рзепо,
слц. рзепо, схв. пшена, шена «вид ко-
нюшини», слн. рзепо «очищене зерно,
пшоно», стсл. пьшено; — псл. рьзепо,
субстантивований дієприкметник (чол.
р. *рьзепь) від рьхаїі «товкти»; назва
зумовлена тим, що для одержання пшо-
на необхідно обтовкти зерна проса; —
споріднене з дінд. різіаш «борошно»,
різіай «товчений», прус, зотрізіпіз
«хліб з борошна грубого помелу». —
Булаховський Нариси 78; Коваль 41;
Фасмер III 417; КЗСРЯ 375; Преобр. II
158; Львов Лексика ПВЛ152—153;
Вгйскпег 446; МасЬек Е8ЛС 496; Но-
ІиЬ—Кор. 303; Критенко Вступ 528;
Мейе ОЯ 27; Мікі. ЕШ 270; МеіИеї
Еішіез 445; Тгаиітапп 220—221; Ме-
гіп^ег У/8 1, 26; 5, 85; Покі Ла^іс-
Еезізскг. 482; АУакІе—Ноїт. II 360. —
Див. ще пхати.
пюпїтр; — р. пюпйтр, бр. пю-
пітр, болг. пюпйт-ьр; — запозичення
з французької мови; фр. рирііге (роиі-
рііге) «пюпітр; пульт» походить від
лат. риіріїит «дощаний поміст; трибу-
на, кафедра, сцена». — СІС2 698; Фас-
мер III 422; Черньїх II 89; Оаигаі 597.
— Див. ще пульт.
пюре; — р. болг. пюре, бр. пюрз,
п. ригее, ріиге, ч.. ригее, слц. руге, м.
пире, схв. пйре, слн. ріге; — запози-.
чення з французької мови; фр. ригее
«пюре, відвар, протертий суп» утворе-
не від фр. ст. ригег «очищати, чисти-
ти», яке походить від пізньолат. рйгаге
«очищати», пов’язаного з рйгиз «чис-
тий». — СІС2 698; Черньїх II 89—90;
п’явка
п’яло
КЗСРЯ 376; Скорчев БЕ 1956/2, 168;
Кораііпзкі 804; Оаигаї 597; ОатіПзсЬе^
733. — Див. ще пурйзм.
п’явка «черв’як, який ссе кров, Ні-
гисіо Б.; [синяк від удару ціпком; крово-
пивця]», [плавка] «п’явка» Нед, [п’я-
вак] «здирник» О, п’явиця «[п’явка
ВеУг]; (ент.) Оиіета Ог. СУМ, Г»,
[п’явище] «заросле озеро; заболочена
низина; яр, порослий лісом» Ч, [п’я-
вошник] «трясовина, рідке болото; ни-
зина, поросла лісом» Ч, п’явушник
(зоол.) «вид молюска», [пиявка] «п’яв-
ка медична» ВеЛ; — р. пиявка, пьяв-
ка, бр. п’яука, др. пиявица, п. рі]а\у-
ка, полаб. ра^аиюісіа, ч. рр'аука, рЦа-
уєс, слц. рі]ауіса, болг. пиявица, м. пи-
іавица, схв. пй]авица, слн. рі]аука; —
псл. рь]ауька, рь]ауіса, пов’язане з
рь]а!і, ітеративом від рііі «пити». —
Фасмер III 271; КЗСРЯ 340; Цьіганен-
ко 344; Преобр. II 64; Вгйскпег 405;
МасЬек Е8ЛС 448—449; НоіиЬ—Еуег
374; Младенов 425; ВіеИеІсІІ 2Г81РЬ 20,
373. — Див. ще пити.
[п’явчати] «пищати (про птахів)»
ВеЗа, [пиявчати] «тс.» ВеЗа; — звуко-
наслідувальне утворення типу нявча-
ти, скавчати.
п’ядак (ент.) «гусінь родини <3ео-
теїгісіае», п’ядун, [п’яденйця Нед]
«тс.»; — р. пяденица, бр. пядзенік; —
похідне утворення від п’ядь-, назва зу-
мовлена тим, що ці гусениці, пересу-
ваючись, підтягують задній кінець че-
ревця, потім витягають тіло вперед і
переносять точку опори знову на гру-
ди, ніби вимірюють довжину п’яддю
(пор. р. землемер «п’ядун», лат. §ео-
теїгісіае «п’ядуни», від ^еотеігіа «зем-
лемірне мистецтво, геометрія»), —
Горностаев 246; Станек 345. — Див.
ще п’ядь.
[п’ядик] (бот.) «плаун булавовид-
ний, БусороЛит сіамаїит Б.» Мак,
[п’ядики] «плаун колючий і булавовид-
ний, Бусоросііит аппоііпит еі сіауаіит
Б.» Г, Нед, п’ядич «плаун, Бусоросііит
Б.»; — пов’язане з п’ядь; назва зумов-
лена тим, що плауни мають розгалу-
жені стебла, ніби розтягнуті пальці. —
Див. ще п’ядь.
п'ядь, [п’ядити] «міряти п’яддю;
повзти (про гусеницю); прагнути, дося-
гати, домагатися», [поп’ ядник] «пред-
мет мірою в одну п’ядь» Нед; — р.
пядь, бр. пядзя, др. пядь, пяда, п.
рі^сіг, ч. ріс!’, слц. ріасГ, вл. р]ес!г, нл.
рег, болг. педя, м. педа, схв. пед, слн.
ресі, стсл. падь; — псл. р^сіь, утворене
за допомогою суфікса -сіь від р^іі «натя-
гувати» як позначення довжини, що ви-
мірюється розтягнутими пальцями; —
споріднене з лат. репсіо «зважую; маю
вагу», лит. зріпсііз «п’ядь», ст. зрагісіуіі
«натягувати», двн. зраппа «п’ядь», нвн.
зраппеп «натягувати», 8раппе «п’ядь». —
Винник 17—18; Фасмер III 423; Чер-
ньїх II 90; КЗСРЯ 376; Цьіганенко 385;
Преобр. II 165; Потебня РФВ 4, 221;
Вгйскпег 412; МасЬек Е8ЛС 448; Но-
ІиЬ—Кор. 272; ЗсЬизіег-Зеию 1075;
Младенов 416; Зкок II 629—630; 2иЬа-
іу АІЗІРЬ 16, 408; МеіІІеі Еіисіез 264;
М8Е 11, 311; Тгаиітапп 219; Регззоп
Веііг. 406, 412, 588; АУаІсІе—Ноїт. II
280; Маігепаиег ЕР 15, 168. — Див.
ще п’ястй. — Пор. путо, п’яло,
п’ята.
п’ялйти — див. п’яло.
[п’ялка] «стравохід»; — неясне.
[п’яло] «вилки, на яких розвішу-
ють шкіру; диби, пристрій для підвішу-
вання колиски Л», [п’яла] «диби Л;
станок для плетіння решіт ЛексПол»,
[п’яли] «дві палки для натягування
ятера» О, [п’ялйло] «вилки, на яких
розвішують шкіру», п’яльці «рама для
вишивання», [п’яльце Нед, п’яльця]
«тс.», [п’Іла] (мн.) «пристрій для розтя-
гування шкіри», [п’їлйна] «брусок у
п’їлах», [п’ялйти] «натягувати; мучи-
ти» Нед, [вп’ялити] «впрягти, встро-
мити» Ж, [впілйти] «тс.» Ж, [вп’яли-
тися] «вплестися» Ж, [сп’ялйти] «як-
небудь збудувати, зіп’ясти» Нед, [сп’я-
лйтися] «спираючись одне на одного,
підвищуватися», [сплєюватися] «тс.»
тж; — р. [пяло] «п’яло», бр. пяльцьі
«п’яльці», ч. ст. расіїа «знаряддя для
649
п’янйй
п’ястй
катування», слц. ріасПо «дерев’яний
брусок, що вкладається в пащу твари-
ни, щоб вона не могла їсти», схв. про-
пело «розп’яття»; — псл. *'р§с1]о «зна-
ряддя для розтягування», пов’язане з
дієсловом р^їі «натягувати». — Фас-
мер III 423; Черньїх II 90; КЗСРЯ 376;
Трубачев Зтимология 1963, 38; Ма-
сЬек Е8ЛС 425. — Див. ще п’ястй. —
Пор. путо, п’ядь, п’ята.
п’янйй, п’янкий, п янлйвий, п'яну-
ватий, п’янючий, [п’яндйга] «п’яню-
га» Нед, [п’янйцтво] «пияцтво», [п’я-
ницюга] «п’янюга», п’яниця, п’яничка,
п’янка, п’янство, п’янцюга, п’янюга,
п’янюжка, п’янйти, п’яніти, п'яніша-
ти, п’ янствувати, [п’янчити] «пиячи-
ти», доп’яна, доп’яну, [нап’яно] «до-
п’яна» Ж, оп’яніти, [оп янчитися]
«упитися», [підп’ яниії] «напідпитку»,
по-п’яному, [преп яненний] «дуже п’я-
ний» Нед, [розп’ янйчити] «поробити
п’яницями», [розп’ янйчитися] тж, сп’я-
нений, сп’янілий, сп’яніння, [сп’янчй-
ти\ (безос.), [сп янчитися], сп’янюва-
ти, сп’яна, сп’яну, [уп янчити] «оп’я-
нити, запаморочити» ВеУг; — р. пья-
ньій, бр. п’яни, др. пияньш, пьяньш,
п. ррапу, ч. слц. рЦап «п’яниця», вл.
р)апу, нл. рцапу, болг. пиян, м. пи]ан,
схв. пй]ан, слн. р^ап, стел, пиіант»; —
псл. рьіапь, пов’язане з рЦаїі, ітерати-
вом від рйі «пити»; — паралельне до
дінд. руапаЬ «п’яний». — Фасмер III
422; Черньїх II 89; КЗСРЯ 340, 376;
Цьіганенко 344; Преобр. II 64; Вгіїск-
пег 405; МасЬек Е.84С 452; НоІиЬ—
Кор. 274; 8сЬизїег-8е\УС 1072; Младе-
нов 425; ЙиЬаїу ЕР 28, 24; Міккоіа Пгзі.
£г. І 122; МаугЬоІег II 349. — Див. ще
пйти. — Пор. п’явка, п’ялка.
п’яниця, п’янка, п янушник —
див. пияки.
п’янишник (бот.) «азалія понтійсь-
ка, Агаїеа ропііса Ь. (КЬосіосієпсігоп Па-
ушп Ооп.)» Мак, п’янишник косматий
«КЬосіосІепсІгоп Ьігзиїит Ь.» Нед; — р.
[пьянйчник] «азалія понтійська; КЬосІо-
сіепсігоп сЬгузапїЬит», вл. р]апка «ду-
рійка, Еоііит іетиіепіит Ь.», нл. рЦап-
650
ка, м. пи]анец «тс.», схв. пенишнйк
«п’янишник косматий»; — пов’язане з
п’яниш, назва зумовлена тим, що ці рос-
лини мають одурманюючі властивості
(пор. р. [пьяная трава) «азалія»), —
Шамота 108; 8сЬизіег-8е\Ус 1072. —
Див. ще п’янйй.
[п’ярги] «дрібна гірська порода, ще-
бінка» ВеУг; — запозичення з польсь-
кої мови; п. ріаг§ «щебінь» пов’язу-
ється з ріегх^а «перга». — Вгйскпег
405, 411. — Див. ще перга.
п’ястй «випинати; витріщати», пну-
ти, [п’яти Нед, пняти Нед] «тс.»,
п’ястйся «підніматися, видиратися; тяг-
тися; напружуватися, тужитись», п’яти-
ся, пнутися «тс.», п’ясток «кисть ру-
ки», [п’ястук] «кулак», п’ясть «кисть;
[кулак]», відпинати, відіп’яти, віді-
пнути, відіп’ ясти, [допинати] «закін-
чувати натягування; добиватися, дома-
гатися; красти; допікати, притискати»,
запинати, запнути, зап’ясти, запи-
нало, [запйначка] «запинало», [зап’яс-
тник] «манжета (вовняна)», зап’яс-
ток, [зап’ясть] «втулка» Ж, зап’яс-
тя, [зап’ясця] «залізні бруски на вну-
трішніх боках осі», зап’ятий, зіпну-
тися, зіп’ястися, зупйн СУМ, Ж,
зупинка СУМ, [«розділовий знак» Г,
Ж], зупинити, зупиняти, [наввйпин-
ки] «натягнуто, рівно» Ж, [обпиначка]
«велика хустка» Ва, [обпйнка] «обгорт-
ка, жіночий одяг замість спідниці», [об-
пінанка] «велика суконна хустка» Л,
[обпінянка, опйнянка] «тс.» Л, [оп’я-
тий] «тісно прилягаючий, обтягнутий»
Ж, переп’ястй «перегородити», пере-
пнути, перепинати, [переп ятйти]
«тс.», [перепинка] «залізний прут, що
з’єднує окремі деталі; підойма»' О, [пе-
репбнина] «ремінчик, яким зшивають
носи постолів» О, [переп ят] (у виразі
переп’ят устати ' «стати комусь на
дорозі, перегородити комусь дорогу»),
передп’ястя, [попйнка] «єпитрахиль»,
припинати, припнути, [припиначка]
«мотузка, якою прив’язують худобу для
пасіння», [прйпинки] «бант, стрічка
для стягування; панталони у жінок; на-
п’ястй
п’ятерник
колінник (для зігрівання)», припін,
[прйпісток] «зап’ястя» Нед, припбна,
[прип’ять] «прив’язь» Пі, розіпнути,
розіп’ ястй СУМ, УРС, розпинатель,
розпйнка «розпірка», [розпінки] «дрю-
ки, на яких розпинають шкіру» ВеЛ,
розп’яття, розіпнений, розіпнутий,
розіп’ ятий, розп’ ятий, спинати, спи-
натися, [спинити] «поставити (твари-
ну) на задні ноги» Бі, [спйлщюватися]
«спинатися» Нед, [спинятися] «става-
ти на диби» Бі, сп’ястй, [сп’яти] «зі-
п’яти» Нед, [спінка] «запонка», [спб-
на] «тс.», [суп’ ятйтися] «зупинити-
ся», супбня «ремінь для стягування хо-
мута», супонити «стягувати хомут; би-
ти паском», [упинатися] «відмовляти-
ся» Пі, [упняти] «зв’язати» Нед, [уп’я-
та] «тс.», [упін] «стрічковий канат для
прив’язування» тж, [упбн] «прив’язь»,
[упбна] «пута, стрічка, мотузок» Нед,
[упбня] «посторонок», [упятий] «при-
в’язаний» Нед; — р. [пнуть] «напина-
ти», бр. пяць «тс.», др. пяти «розтягу-
вати», п. рідс зі§ «дертися», ч. рпоиіі
«простягати, зв’язувати», ст. ріеіі «п’я-
сти», слц. рпій’ за «стирчати», рпіеі’ за
«тс.», вл. р]ес- «натягувати», нл. рез,
болг. пі>на «тс.», схв. пети «піднімати,
витягувати нагору», слн. реіі «натягу-
вати», стсл. пати «напинати»; — псл.
р^іі, рьпр; — споріднене з лит. р'шіі
«плести, звивати», рупб «гірлянда», рі-
паї (мн.) «лоза для плетіння», лтс. рй
«плести», рїпе «коса (волосся)», гот.
зріпап «прясти», нвн. зріппеп «тс.»,
зраппеп «натягувати», англ. зріп «пряс-
ти», вірм. Ьепиш «тчу, зшиваю», гр.
тгєуоцаї «працюю», тгоуо<; «важка пра-
ця», тох. А рапш-, В рапп- «тягнути,
натягувати»; іє. *(з)реп- «натягувати,
прясти», пов’язане з *зре(і)- «тягти,
прясти». — Фасмер III 292; КЗСРЯ
334; Преобр. II 167—168; Вгйскпег
405; Масіїек Е8ЛС 464—465; НоІиЬ—
Кор. 274; 8сЬиз1ег-8е\Ус 1074—1075;
Младенов 538; Мартьінов Язьік 81; Вй-
§а КК II 514; МіЯіІ—Епсіг. III 232,
234; Тгаиїтапп 219; Егпоиі—Меіііеі
878; Ребегзеп Кеіі. Сг. І 114; НйЬзсЬ-
тапп Агт. 446; Еісіеп ІЕ 19, 332; Аіі-
геїтйііег 2Ї8ІРН ЗО, 324—325; КІеіп
1489; Кіи^е—Мйгка 465; Ргізк II 504—
506; Воізаср 766—767; Регззоп Вейг.
412; Рокоту 988. — Пор. запона, пи-
НЙТИ, путо.
п’ята, п’ятка, п’ятнйк «дверний
гак», [безп ятко] «чорт», [вйсп’яток]
«задник, закаблук» Ж, зап’ятки, [за-
п’яток] «задня частина п’яти, задник,
закаблук», [нап’яток] «короткі шкар-
петки, що надягаються на п’яти і паль-
ці» Куз, підп’ ятник, підп’яток; — р.
бр. пята, др. пята, п. рі^йа, ч. раїа,
слц. раїа, вл. р]а!а, нл. реіа, полаб. рр-
1а, болг. пета, м. схв. пета, слн. реіа,
стсл. патд; — псл. рріа «п’ята, нога,
копито», пов’язане з рріі, рьпр «розтягу-
вати, напинати»; — споріднене з лит.
репїіз «обух», репііпаз «шпора», прус,
репііз «п’ята», афг. рйгкіа (з *рапіа)
«тс.». — Фасмер III 424; Черньїх II 90;
КЗСРЯ 376; Цьіганенко 386; Преобр. II
166; Вгйскпег 412; Масіїек,Е8ЛС 437;
НоІиЬ—Кор. 266; 8скиз1ег-8е\ус 1072;
Младенов 420; Вй^а КК І 472, II 513;
Тгаиїтапп 214; Зндзелин СБЗ 196;
Маїгепаиег БЕ 15, 175; Регззоп Вейг.
412; 8ресЬ1 225. — Див. ще п’ястй. —
Пор. оп'ять, п’ятнб, п’ятра.
[п’ятак] (бот.) «роман, СЬгузапїЬе-
тигп Іеисапїкіетит Б. Мак; айстри
До», [гіятаківці] «айстра степова, Аз-
Іег ашеїіиз Б.» Мак; — пов’язане з
п’ятак «п’ятикопієчна монета»; назва
зумовлена тим, що серединки квітів
цих рослин нагадують жовту моне-
ту. — Див. ще п’ять.
п’ятдесят, п’ятдесятка, п’ятдеся-
тий; — р. пятьдесят, бр. пяцьдзесят,
др. пятьдесяпгь, п. рірссігіезіді, ч. ра-
сіезаі, слц. раї’сіезіаі, вл. ріессігезаї, нл.
резгазеї, болг. петдесет, м. педесет,
схв. педесет, слн. ' реігіезеї; — псл.
ррїь сіезрі-ь, букв, .«п’ять десятків». —
Цьіганенко 387; НоІиЬ—Кор. 271. —
Див. ще десять, п’ять. — Пор. вісім-
десят.
[п’ятерник] (бот.) «перстач повзу-
чий, Роїепііііа геріапз Б.» Мак, [п’ят-
ої
п’ятий
п’ять
ниця, п’ятиця] «тс.» Мак; — п. рі^сіог-
пік, [рі^сіегпік] «тс.»; — пов’язане з
п’ять, п’ятеро-, назва зумовлена тим,
що листки рослини складаються зде-
більшого з п’ятьох листочків (пор. р.
[пятилйстник], ч. реііргзіка, болг. пе-
топрістче, м. петолист, схв. пе-
т'опрст, петопрстац «тс.»). — Див.
ще п’ять.
п’ятий — див. п’ять.
п’ятнадцять, п’ятнадцятеро, п’ят-
надцятий; — р. пятнадцать, бр.
пятнаццаць, др. пятьнадесять, п.
рі^їпазсіе, ч. раіпасі, слц. раїпазС, вл.
р]'а1пасе, нл. резпазсо, болг. петнаде-
сет, м. петнаесет, схв. петнаест,
слн. реіпа]зі; — псл. р^іь па без^іе,
букв, «п’ять на десяти». — КЗСРЯ
376; Цьіганенко 387; МасЬек Е84С
447; НоіиЬ—Кор. 271. — Див. ще де-
сять, на*, п’ять. — Пор. дванад-
цять.
п’ятниця, [п ятінка], п’ятничний
СУМ, Нед; — р. пятница, бр. пят-
нща, др. пятьница, п. рЦїек, ч. раїек,
слц. ріаіок, вл. р]'аік, нл. реік, болг.
пет-ьк, м. схв. петак, слн. реїек, стсл.
ііаттжтд — пов’язане з п’ятий як на-
зва п’ятого дня тижня. — Кочерган
УМЛШ 1967/1, 26—30; Фасмер ПІ
425; Черньїх II 90; Цьіганенко 387; Пре,-
обр. II 166; Вгйскпег 412; МасЬек Е84С
447; 8сЬизіег-8е\ус 1072—1073. — Див.
ще п’ять.
[п’ятнб] «пляма, знак Нед; тавро
Куз», [петьмб] «пляма», [п’ятнуиіка]
(ент.) «капусник, Магпезіга» Нед, [п’я-
тнатий] «плямистий, строкатий» Нед,
[п’ятнувати] «таврувати (худобу) Г;
ганьбити; штемпелювати Нед»; — р.
пятнд, др. пятьно «тавро, печатка,
знак», п.. рі^ігіо, рЦіпо «тавро; печать;
клеймо», болг. петнд, м. петно; —
псл. *р£Їьпо «слід, знак» (очевидно,
спочатку в мові мисливців) утворене
від р^іа «п’ята, нога, копито» (пор.
співвідношення нвн. 8риг «слід»: Зрогп
«шпора»); спроба зближення з лат. ріп-
§о «малюю», дінд. ріп§аЬ «червонува-
тий, коричневий», ріїцагаЬ «червонува-
652
тий, золотистий», ріпкіе «малює»
(Ильинский РФВ 74, 130; Младенов
420; Реіегззоп АІ81РЬ 36, 149; В81.
У/огізі. 73) викликає сумнів. — Фас-
мер III 425; КЗСРЯ 376; Преобр. II
166; Вгйскпег 412; Маігепаиег ЕЕ 15,
175; Зндзелин СБЗ 196; Вй§а КК II
300. — Див. ще п’ята.
[п’ятра] (у гончаря) «полиці, на які
кладеться готовий посуд», [п’ятрйни]
«тс.», [пятро] «поверх» Пі; — р. [пят-
ра, пятерь] «навіс або поміст висту-
пом», др. пятро «поглиблення», п. рі^Ь
го «поверх», ч. слц. раїго «поверх; під-
небіння», вл. ргаіг «комора», нл. рзеїз
«сінник», полаб. ргрігй «крокви в комо-
рі», схв. петар «вид даху», слн. реіег
«дощаний поміст, підлога горища», реі-
го «сінник, клуня»; — очевидно, псл.
*р^іго, можливо, утворене за допомо-
гою суфікса -іго від р^іі «пнути»; деякі
дослідники (Мегіп§ег Жі8 1, 194) роб-
лять спробу зближення з лат. ропз,
ропїіз «міст» (проти АУаІсіе—Ноїш. II
336); форма *рг^іго (з *р^іго) в деяких
слов’янських мовах пояснюється впли-
вом з боку слова рг^їаїі «прятати»;
спроба пов’язання з гр. цєАаОроу «да-
хова балка» (МасЬек Е8ЛС 438) недо-
статньо обгрунтована. — Фасмер III
425; Преобр. II 166; Брандт РФВ 23,
292; Грюненталь ИОРЯС 17/4, 137;
Вгйскпег 412; НоіиЬ—Буег 363; 8сЬиз-
іег-8е\мс 1168; ОІезсЬ II 832—833. —
Див. ще п’ястй.
п’ять, [петерня] «копа, що склада-
ється з 50 снопів; п’ять пальців руки»
Л, [петечок] «місце для смолокуріння»
Л, [петеренка] «дитяча іграшка»
ЛексПол, п’ятак., п’ятачок [п ятач-
чя\ «п’ятаки», п’ятерик «міра або
предмет з п’яти частин; п’ятикінна уп-
ряжка», [п’ ятерйця] «ляпас» Бі, п’яте-
ро СУМ, О, [п’япгйна] «п’ята части-
на», п’ятірка, п’ятірня, п’ятірочник,
п’ятка, [п'яток] «п’ятка (гроші)» Нед,
[п’ятуха] «гречка, посіяна на п’ятий
тиждень після Світлої неділі» Бі, п’ят-
чйна «п’ять карбованців», [п’ятаиіний]
«вартий п’ятака», п’ятий, п’ятірнйй;
п’ять
пяц
— р. пять, бр. пяць, др. пять, п. рі^с,
ч. реї, слц. раї’, вл. р]ес, нл. рез,
полаб. рд.і, болг. пет, м. пет, [пент],
схв. пет, слн. реї, стел, пать; — псл.
р^іь, похідне від р^їь «п’ятий»; — спо-
ріднене з лит. репкї «п’ять», репкїаз
«п’ятий», лтс. ріесі «п’ять», гот. двн.
ГітГ, нвн. їйпї, англ. Гіує, дірл. сбіс
«тс.», сбісегі «п’ятий», гол. ретре
«п’ять», лат. диіпцие «тс.», циіпіиз
«п’ятий», гр. тгеутє «п’ять», тецтгтос;
«п’ятий», алб. резе «п’ять», вірм. Ьіп§,
дінд. рапса, рапкііЬ «тс.», рапсаїЬаЬ
«п’ятий», ав. рапса «п’ять», тох. А рап
«тс.», ралі «п’ятий», В різ «п’ять»,
рііікіе «п’ятий»; іє. *репкие «п’ять»,
*репкиіоз «п’ятий». — Фасмер III 426;
Черньїх II 90—91; КЗСРЯ 376; Цьіга-
ненко 386—387; Преобр. II 167; Вгйск-
пег 412; МасЬек Е84С 447; НоІиЬ—Еу-
ег 370; ВсЬизіег-Зе-у/с 1074; Младенов
420; Лукінова СМ V 63—65; Кагиііз II
42—43; Семереньи ВЯ 1967/4, 9—10;
Кіеіп 595; У/ак!е—Ноїт. II 407—408;
Ргізк II 506—507; Воізасц 767—768;
МаугЬоІег II 187; Рокогпу 808. — Пор.
пунш.
[пяц] «площа; ринок» ВеУг, [пяц-
ний] «купований» Яворський; — запо-
зичення з угорської мови; уг. ріас «ри-
нок, базар» походить від іт. ріагга
«площа; ринок», яке зводиться до нлат.
*р1айеа (< лат. ріаїеа) «місце, відкри-
тий простір, вулиця». — Лизанец 617;
ММТЕВг III 180—181; Мезїіса 1185.
— Див. ще плац.
Наукове видання
СЛОВНИКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ
СЛОВНИК
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
у СЕМИ ТОМАХ
Том четвертий
н-п
УКЛАДАЧІ
Болдирєв Ростислав Васильович,
| Коломієць Віра Титівна |,
| Критенко Афанасій Прокопович |,
| Мельничук Олександр Савич |,
Півторак Григорій Петрович,
Пономарів Олександр Данилович,
Скляренко Віталій Григорович,
Стоянов Іван Андрійович,
Ткаченко Віктор Андрійович,
Ткаченко Орест Борисович,
Шамота Алла Миколаївна
Київ, видавництво «Наукова думка», 2003
Оформлення художника Н. М. Абрамової
Художній редактор І. П. Савіщька
Технічний редактор Т. С. Березяк
Коректор Л. М. Козленко
Комп’ютерний набір В. Г. Каменькович,
М. А. Кравченко
Комп’ютерна верстка Л. М. Каткової
Підп. до друку 08.01.2003. Формат 70x100/16. Папір офс. № І. Гарн. Антіква. Офс. друк. Ум. друк. арк. 53,3.
Ум. фарбо-відб. 54,6. Обл.-вид. арк. 65,0. Наклад 1000 прим. Зам. 2—460.
Видавництво «Наукова думка». Р. с. № 05417561 від 16.03.95.
01601 Київ 1. вул. Терещенківська, 3.
Виготовлено в ЗАТ «Київська книжкова фабрика».
01054, Київ-54, вул. Воровського, 24.
Свідоцтво: серія ДК № 787 від 28.01.2002.
Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Ред-
Е88 кол.: О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук, дум-
ка, 1983 —	. — (Словники України).
I8ВN 966-00-0816-3
Т. 4: Н—П / Уклад.: Р.В. Болдирєв та ін.; Ред: тому:
В.Т. Коломієць, В.Г. Скляренко. — 2003. — 656 с.
І8ВИ 966-00-0590-3
Четвертий том словника містить слова на літери Н—П. У ньому по-
дається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх
зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалек-
тів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’яза-
них із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів
іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена
людей, поширені в Україні.
Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, ви-
кладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів.
4602020000-002
Е---------------24 - 2003
ББК81.2УКР-4
2003

НАЦІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ НАУК
УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА
їм. О. О. ПОТЕБНІ