Галина Лозко
222П2Н7 । її1 і	’> Чгі і
ОЛ0 СВАРО^,
Галина Лозко
СВАрОЛї^
Відроджені традиції
3-тє видання, виправлене та доповненне
Ніжин
“Видавництво “Аспект-Поліграф”
2009
УДК 261.2
ББК63.5
Л72
Лозко Г.С.
Л72 Коло Свароже: Відроджені традиції. - 3-тє вид., виправл. та до-
повн. - Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2009. - 228 с.
І8ІЖГ 978-966-340-348-9
У книзі відомого народознавця Галини Лозко розповідається про непере-
січну значимість народних звичаїв і обрядів, пов’язаних із календарем. Кілька-
разові зміни літочислення впродовж двох тисячоліть зруйнували основи при-
родного астрономічного календаря, за яким жили наші давні Предки. “Народ,
що втратив свій власний календар, блукатиме у тисячоліттях недолі й пітьми.
Лише той, хто пам’ятає, який сьогодні день, здатен відчувати пульс Всесвіту”, -
вважає авторка. Галина Лозко вперше в Украні порушила проблему реконструк-
ції дохристиянського календаря Київської Русі. Міфологія власного народу
розглядається авторкою як спосіб пізнання істини, а родова логіка прокладає
шляхи осягнення етнічного ідеалу.
Для широкого кола читачів.
УДК 261.5
ББК63.5
Книга видана коштом Доляни та Оріяни Урбанських
І8ВИ 978-966-340-348-9
© Лозко Г. С., 2009
2
Мати Слала сліпає про ті дні,
коли крутитися стдмуть
Кола СвАрожІ до нас,
I ЧАСИ ТІ НАСТАНУТЬ ДЛЯ НАС?
Велесова Книга
І розділ
ПАМ’ЯТЬ РОДУ
1. МІФОЛОГІЯ СВЯЩЕННОГО
Народний звичай та народна пам'ять
Де є коріння, там виросте й гілля—так говорить народна мудрість. Нині
вже видано чимало книг про походження українців. Та й досі суперечки не
вщухають, особливо серед національно свідомих людей. Дехто ж, і їх нема-
ло, залишається байдужим як до свого власного, так і до національного ро-
доводу. Причин цього явища багато.
Та я не буду вдаватися до їхнього наукового аналізу. Спробую лише про-
вести деякі часові та історичні паралелі. Наприклад, кожен скіф повинен
був знати свій родовід до сьомого коліна. Це було загальне правило, яке
входило до системи освіти і виховання. Всякий, хто не знав свого родового
коріння, стояв поза межами роду (свого етносу). Його цуралися, не включа-
ли ні до молодіжних забав, ні до серйозних спілок, ні, тим більше, до вирі-
шення суспільних проблем.
Давні слов’яни також мали добре розвинутий культ Рода - головний
стрижень світоглядних уявлень про життя родини, племені, всього народу.
Впродовж віків уклад життя нашої хліборобської нації був тісно пов’язаний
з космічними циклами природи.
Наш Предок тільки ворогу міг побажати: “Щоб ти забув, який сьогодні
день”. Цей народний вислів, що в давні часи був близький до прокльону,
нині розуміємо майже буквально: чи понеділок, чи вівторок - яка різниця!
З
Для древніх же забути, який сьогодні день, означало втрату зв’язку з косміч-
ним отцем - з Богом, а через нього й з рідною землею, зі своїм народом та
рідною Традицією. Тобто втрата власного календаря рівнозначна втраті влас-
ної етнічності, зраді самому собі. Чи не звідси походить і звичай повідом-
ляти далеких “рахманів” про те, коли в Україні Великдень, пускаючи на воду
шкаралупу з крашанок?
Родинна спадковість є необхідною умовою виживання будь-якої етніч-
ної групи. Передача народних знань відбувається завдяки етнічній пам’яті,
що найсильніше виявляється в народному звичаї.
Народний звичай - традиції, обряди, культи, свята, тобто - усі пов’я-
зані з минулим і сучасним родинні та громадські явища рідного походжен-
ня, які супроводжують етнічне життя і зберігають духовну культуру народу.
Народний звичай ще й нині розглядається теоретично не досить гли-
боко. Найбільше недоречносгей в осмисленні цього феномена бачимо в
тих дослідників, які намагаються пов’язати етнічний звичай з пануючою
релігією, навіть якщо вона втратила контури етнічності й набула інтерна-
ціональних рис (стала світовою).
Ось типовий приклад. Якщо християнство, що виникло в єврейському
етнічному середовищі і силоміць впроваджене в Україні, проіснувало тут
тисячу років, то це аж ніяк не означає, що українці перейняли етнічний
звичай євреїв, навпаки — вони надали християнству свого власного етно-
звичаєвого вигляду, пристосувавши чужу релігію до своїх народно-госпо-
дарських потреб. Це стало своєрідною реакцією нашого етносу на нав’яза-
ну силоміць чужу релігійну ідеологію — мало самозахисний характер. Однак
і за таких обставин неминучі втрати.
Християнська релігія не може включатися в українську етнічну культу-
ру, а лише має розглядатися як ідеологічна надбудова над власне етнічними
культурними явищами. Сьогодні не визнавати цього — значить займати
позицію страуса (зарити голову в пісок) при першій-ліпшій небезпеці.
Звичайно, народ не любить, коли йому, бува, говорять правду. Тому бага-
то вчених, навіть реально усвідомивши для себе “умовність” ототожнення
української духовності з християнством, все ж побоюються сказати наро-
дові правду, щоб не вступати в суперечність із панівною ідеологією. Чомусь
“забувають”, що сучасна християнізація (євангелізація) українського суспіль-
ства суперечить Конституції України та міжнародним правовим актам, адже
“жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова”.
Отже, в моїх народознавчих дослідженнях словами народний та етніч-
ний називатиму лише рідний (давньоруський та український) звичай, очи-
щений від ідеологічних чи релігійно-християнських нашарувань.
Поява поняття “часу” в різних народів і велике розмаїття систем обліку
часу (літочислення) свідчить про різноманітність етнічного світоглядного
сприйняття подій. Як слушно зазначив російський дослідник Л. іумільов,
4
навіть “зміна літочислення може призвести до змін в етнопсихозогіГ.
Справді, за останнє тисячоліття змінилася психологія слов'ян, які. замість
етнічного (астрономічного) календаря, сприйняли штучний християнсь-
ко-ортодоксальний календар, а потім змінили Його на комуністичний, ще
більше відірваний від життя народів, їхньої господарської діяльності й етніч-
них цінностей загалом.
Різниця між астрономічним і церковним календарями уже сьогодні ста-
новить 16 днів і далі буде збільшуватися (пор: Різдво сонячне - 21 грудня,
Різдво Ісуса в ортодоксальній церкві - 7 січня). Відбувається етнічна де-
зорієнтація, народ уже не розуміє, навіщо йому був даний природний ка-
лендар, адже свої свята він пов’язує вже не з природними циклами Всесвіту
а з біографією пророка чужого етносу.
На жаль, наші вчені ще досі не наважуються аналізувати ці факти І дати
їм теоретичне обґрунтування. Можемо сьогодні обмежитися хіба що лише
констатацією: український звичай, як і звичаї інших народів, не можна ото-
тожнювати із обрядовістю чи моральними правилами світових релігій (буд-
дизму, християнства, магометанства).
Лише витокова природна культура етносів, збережена в їхній народній
пам’яті, може вважатися власне етнічною. Тому, вказуючи на віросповідні
особливості сучасних національних спільнот, слід неодмінно звертати ува-
гу на їхню власну етнічну культуру і звичаєвість, її відображення в націо-
нальному характері та історичній долі народів.
Народна (етнічна) пам’ять — це здатність етнічних спільнот відтворю-
вати своє минуле в усній, писемній, звичаєво-обрядовій формі.
Свідоме повернення до власної історичної спадщини завжди є позитив-
ним явищем, адже народ знов долучається до перевірених часом етнокуль-
турних зразків, які довгий час перебували недооціненими. Це закономірний
процес Сьогодні наше “нове" — ц.е добре забуте "старе".
На відміну від пам’яті взагалі як властивості нервової системи людини,
що існує завдяки запам'ятовуванню, збереженню і відтворенню, народна
пам’ять має як індивідуальний (особистісний), так і колективний (суспіль-
ний) характер.
Історія людського досвіду знає багато форм збереження етнічної пам'я-
ті: релігійні міфи, народні сказання, легенди, літописні хроніки, народні
пісні тощо. Етнічна пам’ять пронизує емоційно-психологічну сферу наро-
ду, відтворює минулий досвід на міфологічному, фольклорному та історич-
ному рівнях Традиція, що формується ще в період молодості етносу, сприяє
збереженню народної пам’яті
Історична пам’ять (про факти) тісно пов’язана з фольклорною пам’ят-
тю (про відчуття, образи, символи). Загалом досі побутувало досить спро-
щене розуміння й самого терміну фольклор як “колективна народна
творчість". Насправді ж його значення значно глибше. Етимологія слова
5
фольклор стає зрозумілою з англійського/о/£-/оге, де[оііг — народ, рід, люди,
а Іоге — знання, таємне вчення, успадковане від Предків з давніх часів. Отже,
йдеться не просто про народні тексти пісень, приказок, молитов, а водно-
час і таємничі знання (відання) про світ, життя, Богів і людей, їх етнічний
(родовий, природний) звичай (закон життя роду).
Так, наприклад, Арістотель писав про звичай давніх племен агатирсів (це
мешканці Наддніпрянщини та Південного Бугу), що вони “закони свої укла-
дають в пісні і їх відспівують, щоби не забувалися. Відспівування могло відбу-
ватися лише в час урочистостей, при святинях під проводом бесів-жерців,
котрі, здається, самі були авторами цих законів” (за Омеляном Партацьким),
Кожен народ має свою емоційно-образну систему, яка передається від
покоління до покоління насамперед в усній формі і зберігається саме в
фольклорній пам’яті. Це і ландшафт, і місцева флора та фауна, і мораль, і
мова, ідеали і навички трудової діяльності. Наприклад, назви одягу в українсь-
ких піснях мають свою символіку: шапка — сила; пояс — оберіг; жупан —
багатство; свита або сіряк — бідність. Колір: білий — святість, червоний —
краса, чорний — земля і т. д. Рушник — дорога, весілля; калина — жіноча
плідність, весілля, любов; гарбуз - відмова, насмішка; дуб - чоловік,
мужність, сила; береза - дівчина, ніжність, чистота; барвінок - весілля; са-
ни — похорон і т. д. Кожен народ у фольклорній пам’яті зберігає свою не-
повторну картину світу.
Але народна традиція може бути порушена, коли з’являється негатив-
ний етнічний контакт. За нормального розвитку народу етнічна тради-
ція досягає найбільшого розквіту і своєрідності, за несприятливих умов —
поступово спрощується і щезає разом зі зникненням самого етносу. Деякі з
традиційних елементів зникаючого етносу можуть переходити до інших,
молодих етносів, які найчастіше їх не засвоюють, а переважно переробля-
ють. Наприклад, канони еллінського мистецтва після загибелі античної ци-
вілізації, перейшовши до нових етносів, набули нового смислового, ідеоло-
гічного і мистецького значення.
Так змінилося і смислове значення багатьох давньоруських слів і по-
нять: кощуна, кощунствувати — означало співати героїчні думи (стало —
оскверняти святині); потвора, потворниця — знахарка, чаклунка (стало —
страшна, некрасива стара жінка); пекло — погребальне вогнище (стало —
місце для покарання грішників); відьма — означало жінку, яка відає таєм-
ниці лікування (стало — зла чаклунка); позорище — видовище, народне об-
рядове дійство, яке всі спостерігали, “зріли” (стало - ганьба). Таких слів
сьогодні можна називати сотні.
Крім того, нині стало популярним писати різні художньо-літературні
міфи та легенди, часто видаючи їх за старовинні, нібито розказані автору в
“такому-то селі”. Подібні модерні твори, написані часто без розуміння са-
мого духу народу та його образної символіки, на жаль, руйнують природну
6
народно-світоглядну систему. Таку міфотворчість засуджували ще етногра-
фи, представники міфологічної школи XIX сг., які ретельно вивчали згіиш-
ки рідної етнічної релігії.
Завдяки фольклорній пам’яті формується етнічна традиція, що похо-
дить із міфологічного мислення етносу.
Міфологічне мислення ях^сносіії пізнання
Логічне та образно-міфологічне мислення взаємодоповнюють оді іс дру-
гого. Хоча не так давно офіційна наука відкидала феномен міфологічного
як властивості “дитинства людства”, а прихильники раціоналізму створили
справжній фантом Ьото гаііопаїй, якому вже недалеко й до безликого без-
духовного “супермена”.
Сутність міфологічно-образної структури мислення полягає в ідеальному
освоєнні дійсності. Впорядковуюча дія міфу здійснюється шляхом позна-
чення явищ реальної дійсності за принципом “позитивний — негативний",
в основі якого лежить універсальне для всіх культур бачення світу через
зіставлення “космос — хаос”. Аналізуючи залишки архаїчних культур (фоль-
клорні пам’ятки, ритуали, обряди тощо), можна виявити міфологічно-об-
разну структуру етнічного.
Міфологія є універсальною формою моделювання світу. Основні пара-
метри реальності (просторово-часові, персонажні, причинні) по-різному
представлені в етнічних картинах світу, але сутність їх одна — пошук гар-
монії буття, впорядкування хаосу.
Міфологічна форма моделювання світу має тісний зв’язок змовою сво-
го народу. В результаті відображення мовою етнічної картини світу, осно-
вою якої є міфологічні образи (наприклад, Батька-Неба, Матері-Землі), ви-
никають етнічні мовні одиниці зі сталим значеннєвим і образним
навантаженням, наприклад українські: “дощ іде, гай шумить, коник воро-
ний, дівчина як калина” тощо. Сукупність таких лексичних одиниць, або
мовних “гнізд”, складає мовну картину етнічного світу.
Ми не повинні нехтувати вивченням феномена міфологічного моделю-
вання світу. Бо уявлення про Добро і Зло, Право як Вищу Справедливість,
Праведність, Любов, Щастя, різноманітні морально-етичні настанови скла-
дають етнічно-духовну картину світу. Елементи народної картини світу,
маючи образно-міфологічну природу, зачіпають глибинні смисложиттєві
орієнтації представників етнічної спільноти. Як же змінилася міфологічна
форма моделювання світу після примусової християнізації народів? Базова
система християнських цінностей виявилась радикально протилежною
природним цінностям етнічних релігій. Поняття Добра і Зла перевернули-
ся з ніг на голову, що на перших етапах християнізації породило безліч
протестів, непорозумінь, навіть кривавих розправ із прихильниками тра-
диційних етнічних релігій та народної звичаєвості.
7
Ось кілька прикладів з книги В. Істархова “Упар руських Богів”: за хрис-
тиянським світоглядом поняття Бог має моральну оцінку “дуже хороший”,
однак викликає емоцію — “страх”. Порівняймо: за етнічним язичницьким
світоглядом Бог вважається Предком, Прабатьком, а отже, другом і захис-
ником, що і викликає емоцію “любов, вдячність". Те саме з поняттями сми-
рення, що в християнстві вважається “добром” і викликає емоцію “схвален-
ня” (а в етнічному світогляді — смирення розглядалось як пораженство, зрада
ідеалів свободи, духовна і тілесна слабкість і викликало емоцію осуду). Або
поняття гординя, що християни вважають “злом" і супроводжують емоцією
•неприязнь”, — у язичництві вважалось проявом достоїнства, людської
гідності, бо стосувалось переважно воїнської касти захисників своєї землі, і
викликало почуття пошани. Існує навіть власне ім’я Гординя. У Велесовій
Книзі згадується боярин Гординя.
Таким чином, глобальні явища руйнують природний шлях розвитку ет-
носів, деформують етнічний світогляд і дезорієнтують людство, штовхаю-
чи його в прірву світового хаосу.
Володимир Хреститель, впровадивши християнство, в 996 році підпи-
сав спеціальний “Устав”, у якому надав право митрополитам-чужинцям (гре-
кам) судити русичів-українців за різні “провини”, до яких належать саме
рідні народні звичаї та обряди. Ось деякі з цих звичаїв: “...Якщо довгий час
не хрестять же дітей своїх- Хто нехтує великий піст... не поститься у велику
суботу та лає інші великі пости, не ставить на церкві хреста [вказівка на те,
що язичницькі церкви були без хрестів. — Г. Л}*, і хто будує церкви без
благословення священика, за порушення закону, єретицтво, відунство, по-
твори, чародійство, кобеніє [ворожіння за пташиним польотом.—Г. Л], зілей-
ництво... Якщо моляться творінням: Сонцю, Місяцю, Зорям, Хмарам, Вітрам,
Криницям, Рікам, Дібровам, Горам, Камінням... Або, якщо хтось під овином
(стодолою) молиться, або ворожить під гаєм, або біля води... то всі суди від
Бога дані споконвіку священним церквам”. Як бачимо, до цього “Уставу”
включені саме народні звичаї рідної релігії, яку князь Володимир заборо-
нив і жорстоко викорінював.
Такою була ідеологія того часу. Однак ідеологічних маніпуляцій нашою
свідомістю та поведінкою ми не позбулися й досі. Тим більше що до роз-
порядження урядових структур долучаються значно ширші можливості —
всюдисущі засоби масової інформації, які зосереджені в руках інтернаціо-
нального монстра.
Завданням провідної верстви етносу є насамперед очищення ідеології
від хибних стереотипів мислення й поведінки. А це справа нелегка, вона
вимагає тривалого часу для переосмислення широкими масами свого ми-
нулого. Тому необхідна спеціальна державна програма, залучення науко-
* У квадратних дужках коментар авторі
8
вих та інформаційних структур і установ різних рівнів» створення худож-
ньо-мистецьких засобів впливу на масову свідомість (особливо кінофільмів»
книг, картин, скульптури, храмів етнічних релігій).
Міфологічне мислення - це образне уявлення про навколишню
дійсність, яке грунтується на етнічному моделювати світу, традиціях зістав-
лення явищ у системі "космос - хаос" та вираження його власними етніч-
ними засобами: мовними, образними та символічними.
Чи можемо ми пізнати світ і життя через міфологію? Нещодавно з’яви-
лася нова галузь науки — міфологічна фізика (хімія), - що вивчає Й пояс-
нює явища реального світу з допомогою відомих міфологічних систем. На-
приклад, міфи про Сотворення Світу Перуновою блискавкою, яка пронизала
хаос, існують у багатьох народів світу. А що нам повідомляє рідний міф про
Перуна-громовержця?
Життєтворчі властивості блискавки досі маловивчені. Але ще у 19.34 р.
ІЬрольд Урей припустив, що життя виникло внаслідок дії якогось виду
енергії (можливо, блискавки) на атмосферу первісної Землі. Через 20 років
його учень Стенді Мілер здійснив експеримент, щоб перевірити цю тео-
рію. Він узяв дві скляні кулі, одна з яких була наповнена різними газами
(первісний хаос), що близьке до атмосфери первісної Землі, а друга при-
значалася для збору газів, які виникнуть внаслідок експерименту. Далі вче-
ний створив “блискавку" — електричний розряд в 60 тисяч вольт. В ре-
зультаті чого серед речовин, які зібралися в другій кулі, були виявлені
нуклеотиди — органічні компоненти амінокислот, які при з’єднанні утво-
рюють ДНК — основний будівельний матеріал життя. Вперше за всю істо-
рію науки нуклеотиди створені штучним шляхом, а не виділені живим
організмом.
В Україні галузь міфологічної фізико-хімії чи не найкраще представле-
на працями Олександра Знойка (1907-1988) — великого знавця слов’янсь-
кої міфології, у вивченні якої він застосовував комплексний метод порівнян-
ня даних фізики, хімії, астрономії, лінгвістики, історії, етнографії,
релігієзнавства та філософії. Як стверджував О. Знойко, Перуи на території
нашого Подніпров’я вже був відомий у IV тис. до н. ч.
Відтак міфологія може бути дороговказом у пізнанні законів природи і
суспільства.
Світогляд слов’ян та Ідея (ВічногоУҐооврнлння
Глобальні програми підкорення всього людства купкою світових олі-
гархів, як правило, завади грунтувалися на уніфікації релігійних ідей, інтер-
націоналізмі, нав’язуванні вигідних для світового монстра стереотипів мис-
лення. Так звані світові, або, точніше, інтернаціональні, релігії та
матеріалістичні доктрини нав’язали народам спрощену прямолінійну схе-
му "розвитку" людства знизу вгору, від "нижчого" до “вищого”. В академічній
9
науці усталена думка про “науковий прогрес”, за якою нібито сучасні ака-
демічні знання ближчі до істини, ніж знання давніх мудреців.
Насправді така схема е хибною, бо заперечує природні закони еволюції
людини і суспільства, духовності і культури. Сучасний стан людства свідчить
не про розвиток, а про деградацію, не прогрес, а регрес. Впровадження в
життя інтернаціональних та демократичних ідей призвело до втрати при-
родної суспільної ієрархії всередині етносів, і як наслідок — хаос у людсь-
ких спільнотах. Польський мислитель Ян Стахнюк назвав цей регрес люд-
ства “вспакультурою’ — щось близьке до нашого “культура навспак”
антикультура.
Прогресуюча матеріалізація суспільних відносин набирає загрозливих
форм ще й тому, що вона має тенденцію постійного збільшення швидкості,
як при падінні вниз. Природні знання та істини, які в золотому, срібному та
мідному віках були доступні всім, стають все менш відомими або й зовсім
недоступними людству. В залізному віці число тих, хто володіє цими знан-
нями, стає дедалі меншим.
Однак, як відомо, скарби вищої мудрості не можуть бути втраченими
для людства остаточно. Кінець II — початок III тисячоліття супроводжуєть-
ся не тільки регресом та кризою сучасного світу (кінцем старого циклу), а
й початком відродження етнічних духовних систем у багатьох країнах
Слов’янщини (початком нового циклу). Україна, Білорусь, Росія, Польща,
Чехія, Словенія та інші країни мають уже свої релігійні общини сповідників
етнічного (язичницького) культу. Закономірно, той, хто прагне до істин-
них етнічних знань, може відкрити їх у собі як генетичну етнічну матрицю.
Ще наприкінці XIX ст. німецькому мислителю Фрідріху Ніцше відкри-
лась ідея Вічного Повернення всіх речей. На початку XX ст. румунський
релігієзнавець Мірча Еліаде розвиває ідею циклічного часу як найбільш вар-
тісного, тотожного з космічним, священним, міфічним часом, що запере-
чує глобальну схему лінійності часу. В його інтерпретації історія (по-
слідовність реальних фактів) суттєво програє перед міфом (знанням
закономірностей і законів Всесвіту). “Знати міф — значить наблизитись до
таємниці походження всіх речей. Інакше кажучи, людина дізнається не лише
про те, яким чином усе виникло, але також і про те, яким чином виявити це
і відтворити, коли все зникне”, — писав він. Таюім чином, міф безчасовий,
він долає рамки зовнішнього об’єктивного світу, відкриваючи світ ідеаль-
ний. Ці філософські ідеї розвивали інші мислителі, зокрема й слов’янські,
які дійшли висновку про неминучість відродження етнічної духовної куль-
тури як живої й дієвої релігії.
В Україні основоположником відродження етнічної релігії став профе-
сор Володимир Шаян — філософ, санскритолог, релігієзнавець і поет. На
його думку, етнічний міф є запорукою збереження етносу. Усвідомлення
свого божественного походження (“ми—Дажбожі внуки”) виховує гордість,
10
людську гідність і заохочує до активної життєвої позиції. Етнічний міф -
це сукупність уявлень про походження народу, його героїв, звичаїв та об-
рядів, які надають смисл життю. Саме етнічний міф є основою Традиції.
Слов’янський міф про походження народу: “ми стали славними, славля-
чи Богів, і тому названі слов’янами” — основа самовизначення общин, пле-
мен, народів, усього нашого суперетносу. Ця міфологема, як бачимо, тісно
пов’язана з етнічною релігією слов’янським язичнйцтвом. Саме вона по-
єднує минуле, теперішнє і майбутнє слов’янських народів, бо міф - це вся
цілісна сукупність священних спогадів наших Пращурів. І ніякі біблійні міфи
(з претензією на історичність) не можуть замінити нам рідних етнічних
міфів слов’янської релігії.
Світові релігії, сформовані на ґрунті юдейського монотеїзму, є зраз-
ком спрощення етнічної картини світу. А всяке спрощення — це шлях до
виродження і смерті. Природна релігія слов’ян політеїстична — Бог єди-
ний, але багатопроявний, і кожен прояв його названий власним ім’ям: Сва-
рог, Див (Дий), Перун, Ладаі Велес, Дажбог, Дана, Мокоша та інші. Слов’ян-
ські Боги розлиті в Природі і в людині (іманентні). Кожен слов’янин —
син Бога, його друг, його часточка. Таким чином, Боги — наші Предки,
наша Земля, наша Природа. Отже, шкодити Природі — значить шкодити
самому собі. Рідна Віра — не тільки духовна, а й екологічна система поря-
тунку етносу.
Світові релігії винесли Бога за межі Всесвіту, зробили його потойбіч-
ним (трансцендентним), чим завдали руйнівної шкоди не тільки світогля-
і ду, а й моральності здорових етносів. З появою християнства зникає культ
' сміливого національного героя і на перше місце виходить культ “святого”-
мученика. Сини Богів стають “рабами божими”, рабами чужої релігії і зго-
дом рабами чужого етносу. Замість сміливої особистості з активною життє-
вою позицією віддається пріоритет слухняним, боязким, слабовольним
масам. Матерія перемагає Дух.
Український філософ Григорій Сковорода, що народився майже триста
років тому, писав: “Не бійся вмерти тілесно, бо будеш кожної хвилини тер-
піти смерть духовну”. Саме він привідкрив для народу істину, що Бог при-
сутній не тільки у Всесвіті, а й у кожній людині: “Віруймо, що Бог є в людськім
тілі. Є справжній Він у тілі нашім видимім: неречовинний — у речовиннім,
вічний — у тліннім, один у кожнім з нас, і цілий у кожнім. Бог у тілі, і тіло в
Возі, але не тіло Богом, ані Бог тілом”. Отже, кожна людина може знайти
божественні задатки в собі і реалізувати їх для покращення світу. Ця кон-
цепція була не тільки запереченням християнського монотеїзму, — вона
суперечила всій Біблії, яку наш мислитель відверто назвав “потопом зміїним”
а її зміст — “брехнями” підступного змія.
Уже в XIX ст. інший великий український мислитель Тарас Шевченко ’
вірші “Ликері” відверто написав;
11
Не хрестись,
І не клснись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люди,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його — ми люде!
Поява таких геніїв у кожному слов’янському народі свідчить про настан-
ня нового етапу в нашій духовній культурі — чергове Повернення справжніх
духовних цінностей. Відомі властивості води вічно обертатися: з неба — на
землю, із землі — у річку, з річки (у вигляді пари) знову підійматися в небо.
Такий Вічний кругообіг притаманний не тільки воді, а й душам людським і
тим ідеям та ідеалам, які вони приносять із собою. Отже, Відродження Рідної
Віри в Україні — це закономірний природний процес.
2. СПІЛЬНІ КОРЕНІ АРІЙСЬКОЇ ТА СЛОВ’ЯНСЬКОЇ
ЛЛ.ІФ0Л0ГЙ
феномен арійської цивілізації
Арійські племена в ІП-И тис. до н. ч. розселилися на значних територі-
ях, пройшовши через Кавказ і Малу Азію до Індії. Первісною прабатьківщи-
ною аріїв, як вважає ряд вчених, є територія Північного Причорномор’я,
зокрема між Дніпром та Дністром (Зтнические проблеми истории Цент-
ральной Азии в древности. — М., 1981). Однак, на думку інших дослідників
(наприклад, Л. Залізняк), на право назватися етнічною прабатьківщиною
аріїв претендують три регіони: Балкани, Центральна Європа (між Рейном і
Віслою) та Лісостеп і Степ (між Дністром і Волгою).
УII тис. до н. ч. відбулася переорієнтація господарства населення Украї-
ни з осілого хліборобства до кочового скотарства (в пошуках паші для ху-
доби скотарі мусили переходити з місця на місце), однак це не призвело до
цілковитого зникнення землеробства. Зросла роль чоловіка, кінного воїна,
з’явилася зброя. Матріархальні відносини поступово переросли в патріар-
хальні, хоча роль жінки на теренах України впродовж усієї історії залиша-
лася значною, на відміну від звичаїв східних сусідів (тюрків, монголів, навіть
росіян).
Терміни арії, арійство стали популярними з XVIII ст. Уперше назва аріїв
була прочитана в 1771 р. французьким вченим АнкетІлем Дюпероном на
стелі перського царя Дарія: “Син Віштаспаса, Ахаменід, Перс, син Перса,
Арій: арійського сімені’’. Ці слова широко окреслюють родовід і етнічне
походження царя Персії Дарія (навіть ім’я якого співзвучне з етнонімом
Арій).
Назву народу аріїв зустрічаємо часто в найстародавнішому святому
письмі Рігведі, збереженому в Індії. Давньоіндійське (санскритське) агуа
12
означає: 1) благородний, вірний, дружній; 2) представник однієї ?. трьох
вищих каст. Похідне від нього слово агуатап означає “старійшина помер-
лих предків”, тобто родоначальник, а також ім’я одного з Богів (В. Кочерги-
на. Санскритско-русский словарь. — М., 1996).
Назва арії вживалася в науці аж до 40-х років XX ст, поки Гітлер не на-
дав цьому слову власного значення, застосовуючи його виключно щодо
німецької нації. Ще в 1937 р. на засіданні Індійського семінаруу Львові про-
фесор Володимир ПІаян, виголосивши доповідь про “ренесанс пан-арійсь-
кої думки”, познайомив науковців та українську громадськість із своїми дос-
лідженнями текстів Ріґведи і передбаченням відродження природних
етнічних релігій. Термін “арійський” тоді викликав жваву дискусію. Дехто
намагався звинуватити Володимира Шаяна в прихильності до гітлерилму.
Про це він написав пізніше у спогадах: “В тому часі я вже читав “Майн кампф”
в університетській бібліотеці, а зокрема, добре собі запам’ятав вимогу за-
безпечення кожного паростка німецької нації землею на тисячі років. Зем-
лею “Бордерлянду” між Польщею та Росією, отже — Україною. Я не мав нія-
ких ілюзій. Звідси моє підкреслення “Пан-арійської мислі”, себто
Всеарійської, в протилежному до німецького тлумачення арійства” (В. Шаян
Віра Предків Наших. — Гамільтон, Канада, 1987).
Ведійська релігія має бути розглянута як духовне джерело усіх індоєв-
ропейських етнорелігій. Ведійська релігія (ведична, ведизм) - давня арій-
ська віра, що є найдавнішою релігією світу, світоглядні уявлення і обрядо-
вість якої записані у Ведах (дослівно “Священному Знанні”). Віди (веди) -
давньоарійські релігійні знання, складалися протягом багатьох тисяч років
в усній формі, а записані були в І тис. до н. ч. санскритською мовою, яка
зберігає багато спільноарійських (індоєвропейських) мовних і світогляд-
них рис.
Ведійська релігія поділяється на два різновиди: віра арійців Індії (хінді)
і віра арійців Ірану (айран). Загальноприйнято вважати, що ведизм прий-
шов до цих народів з Центральної Європи, де виник та існував “усього” близь-
ко шести тисяч років. Священне Знання (Віди) прийшло до людей з вищого
духовного світу від Верховного Бога-Особи і передавалося від покоління
до покоління усно. Лише коли життя людей стало коротшати, а розум і па-
м’ять почали слабшати, волхв В’ясадева записав Веди санскритською мо-
вою — найдавнішою мовою Землі. В перекладі з санскриту це ім’я означає
“Бог-розподілювач”, де:В’яс« — розподілювач, а дева — своєрідний титул,
який додавали до імен Богів. Згідно з пуранічною традицією, існувало по-
над двадцять В’ясадеві, які були втіленнями Богів Вішну й Брахми і в різні
історичні періоди приходили на Землю, щоб сповістити людям Віди.
Ведизм це перша в світі релігія, яку записали. В Індії записи Вед відомі
близько УШ-УП ст. до н. ч., а записи Авести (в Ірані) зроблені приблизно в
період від Олександра Македонського IV ст. до н. ч. — до XIII ст. н. ч.
13
УII тис. до н. ч. арії, переселившись у Північно-Західну Індію, розвинули
свою релігію й створили таємні філософсько-релігійні вчення. Арійське сус-
пільство мало патріархальний устрій життя, характерний для військової
демократії. На рубежі ІІ-І тис. до н. ч. в аріїв формуються 4 касти (варни):
брагманів — жерців; кшатріїв — воїнів; вайш’їв — землеробів, ремісників,
торговців; шудр — рабів, слуг. У зв’язку з ускладненням ритуалів і важли-
вістю їхнього значення особливого статусу набувають жерці. Вони не тільки
знавці священних обрядів, ведійських текстів, а й радники царів.
Жерці здійснюють контроль над освітою, поширенням знань, перепи-
суванням священних текстів. У ті давні часи кастова етнократія була ідеаль-
ною моделлю суспільної ієрархії. Про кастову структуру етносу як живого
суспільного організму нині пишуть чимало. Кастова етнократія, як прави-
ло, “заснована не тільки на принципі чистоти крові, а й на принципі зрос-
тання чистоти світогляду, залежно від становища, яке займає особа в
суспільстві. Саме поєднання чистоти крові з чистотою світогляду цементує
вертикальну піраміду конкретного етносу” (В. Авдеев. — С. 90).
Нагадаю, що перші два суспільні стани завжди нечислені (духовна каста
5% і воїнська каста 10-15%), а третя, найбільша, каста виробників
(підприємців, робітників, землеробів та ін.) становить від 60 до 70%. Чет-
вертий стан іноді називали “кастою рабів”, що не зовсім точно, бо це не
каста, а різні “декласовані елементи”, тобто карні злочинці, повії, збоченці,
наркомани, психічно хворі та ін., мораль яких не має ніяких етичних обме-
жень. Такі “елеменги” існують за будь-яких часів і в будь-якому суспільстві
За нормальних умов життя етносу “паразити” не загрожують. їх видно, й
вони ніколи не переходять до вищих каст.
Як пише сучасний антрополог Володимир Авдєєв: “За гроші він ніколи не
міг купити становища в суспільстві, він не міг впливати на вироблення стилю
життя, він не смів торкатися сакральних основ буття, створених самим жит-
тям і Богами. Нувориш не смів задавати тон і освячувати святині. Смисл і стиль
життя в кастових етнократіях виробляв жрець, а воїн здійснював їх волею й
мечем. Так було скрізь, завжди і в усіх народів' і рас” (В. Авдеев. — С. 97-98).
Однак у сучасних умовах так званої “демократії” представники найниж-
чих каст нині можуть цілком успішно маскуватися, купуючи навіть місця в
парламенті. Причому згадані морально-етичні цінності для них не існують
і тут, бо людська якість - це природна даність, яку не купиш ні за які гроші.
Цей стан нашого суспільства красномовно свідчить про високий рівень сус-
пільного хаосу.
(Ведійська релігійна міфологія
Ведійська релігія має свої джерела, відображені:
1)	в чотирьох збірниках Вед під назвою Самхити (Ріґведа, Самаведа,
Яджурведа, Атхарваведа), пов’язаних з розподілом функцій чотирьох жерців
під час жертвопринесення;
14
2)	в брагманах (коментарях до Вед — текстах, написаних брагманами і
для брагманів як пояснення змісту й символіки Вед, відомостей про обря-
ди, міфи тощо);
3)	в араньяках (буквально “лісові тексти”, тобто призначені для пус-
тельників, які пізнають істину самостійно);
4)	й упанішадах (дослівно “сидіти біля вчителя з метою пізнання іс-
тини”).
Найдавнішою й найбільшою за обсягом є Рігведа, що містить 1018 гімнів
і 1005 віршів. Усі ці джерела належать до так званих шруті (слугі) - дослі-
вно “почуте”, тобто одкровення; порівняйте слов’янське “слух”, враховую-
чи зміну приголосних ш — 'с,р—л.
Релігійні тексти ведійської віри вважаються Божественним ладом (особ-
ливим родом мовлення й пам’яті), що протистоїть хаосу (німоті, безладно-
му бурмотінню, забуто). Інший різновид ведійських текстів - смріті (“за-
пам’ятовуване”), тобто опис жертвоприношень, домашніх обрядів,
міфологізоване законодавство.
До джерел ведійської релігії належать також образотворче мистецтво,
ведійська археологія, ведійська лінгвістика. Ці джерела дали можливість
ученим Європи простежити ведійську релігію — починаючи від III тис. до
н. ч., а також провести ведійсько-кельто-італійські, греко-індо-іранські та
інші міфологічні й лінгвістичні паралелі.
Та ось під час другої світової війни археологічні розкопки в Могенджо-
даро (IV тис. до н. ч.), відкрили зовсім нові факти. Вчений Б. Грозний про-
читав написи на печатках і талісманах, які нині визнано найстарішими па-
м’ятками індоарійської культури. Всі результати досліджень неспростовно
стверджують виняткову архаїчність першоджерел ведійської релігії. Саме
цим можна пояснити її особливу роль у реконструкції найдавніших індо-
європейських релігійних систем.
Ведійська релігія виробила найперші уявлення про сотворення світу,
які й досі не втратили міфологічного значення і навіть наукового підтвер-
дження. Саме з ведійських учень черпали теми для роздумів грецькі філо-
софи, які в І тис. до н. ч. пояснювали виникнення світу через ладування
хаосу.
Космологічна модель ведійської релігії будується на протиставленні
неорганізованого страшного амхасу (хаосу) й організованого просторуу/у
лока (космосу), поміж якими є шлях. Ведійський Всесвіт протистоїть неве-
дійському всесвіту, а ведійська людина — неведійській людині. Священний
центр (межа старого й нового року, середина землі — місце жертвоприне-
сення) протистоїть “профанічній” буденній околиці (периферії).
Початковий стан відповідає хаосу — повна відсутність елементів Все-
світу і основних суперечностей, що є умовою його існування. Початок тво-
ренню дають води, з яких внаслідок згущення виникає Земля. В іншому ва-
15
ріанті — виникнення із вод золотого яйця, з якого вилуплюється деміург
Праджапаті, або Бог-Творець Брагман. Яйце розкололося на золоту й
срібну половинки, з яких утворилися небо і земля. Ось один із гімнів Рігве-
ди про Сотворення Світу в перекладі Володимира Шаяна:
Не було Буття, ні небуття тоді,
ані простору, ні неба синього.
Хто сплодив яйце Прабуття? І коли?
Чи було море в безодні темряви?
Не було смерті, ні Богів безсмертних,
не було ночі, ані світила дня.
Лише “це одне” в ядрі непростертім,
в ньому Всесвіт безвітряним тхненням тлів.
Була темінь, у тьми сповита гущу,
все було бурею безодні й тьмою.
Тоді “це одне”, пробивши шкаралущу,
вродилось жаром волі та снагою.
Із того в началі постає жага,
це було духа первісним насінням,
ядро таємне - у небутті буття —
знайшли у серці віщуни сумлінні.
Скісно розпружений їх сніп вогнистий.
Що було тоді “вгорі”, що в “долині"?
Вгорі буйний розгін, сім’я іскристе,
долі напруги лон, потуга твердині.
То хто збагне ці тайни споконвічні,
звідкіль ця творчість, звідкіль усе життя?
Боги не знають, вони ж поцейбічні,
хто ж нам проголосить тайну всебуття?
Тільки Всевишній годен це сказати,
що оком сонця з небес споглядає,
Творець він чи ні — він лише годен знати!
А може навіть, може, й він не знає?
В Яджурведі творець Праджапаті постає як Вепр початкового часу, який
упірнає у води хаосу й виносить з них намул, з якого створює Землю. Зоб-
раження золотого вепра, відоме також у скіфській культурі, можливо, й по-
ходить з ведійської релігії як символ Різдва Всесвіту. Цей символ і досі побу-
тує в Україні у вигляді різдвяного поросяти — залишок давнього
жертвопринесення Богам (порівняймо також різдвяні пісні центральної
Росії про Овсеня, який їде на золотій свинці).
Арії вірили в багатьох Богів. В одному місці Вед вказується, що їх усього
3399. До найвищого Божественного рівня належать 33 Боги (подекуди —
333). Вони поділяються на земних, атмосферних (повітряних) і небесних,
що дійшло до нашого часу у вигляді трьох світів (Пава, Ява і Права за Веле-
совою Книгою). Для ведійської релігії було характерним змішування влас-
16
тивостей і функцій різних Богів або ісігування кількох Богів, пов’язаних із
одним і тим же явищем природи, наприклад, Богами Сонця були одночас-
но Сур’я, Савітар, Пушан та Мітра.
Небесні: Дьяус, Мітра, Варуна, Сур’я, Савітар, Війну, Путаан, Увіас, Асви-
ни та інші.
Атмосферні: Індра, Рудра, Ваю, Парджанья, Матарішван, Марути (Боги
бурі, грому, вітру та блискавки).
Земні Боги: Притхіві, Аґні, Сома, Сарасваті та інші.
Найголовнішими вважалися: Аґні — Бог вогню і сам вогонь як першо-
основа всього сущого; Сур’я — Бог Сонця і володар земних та небесних
вод; Варуна — покровитель скотарства; Сома — Бог жертовного напою і
сам жертовний напій; небесний собака Сарама (можливо, тотожний Симар-
глу) супроводжує Індру-Громовержця (тотожного нашому Перуну). Загаль-
новизнаним також був культ Предків, який досяг свого розквіту в пізнішій
релігії слов’ян; культ священної корови (як залишок тотемізму); вчення про
переселення душ, за яким добре переселення душі після смерті здобували ті
люди, які дотримувалися законів своєї касти.
Жертва мала своє практичне значення “обмін з Богами”: людина дарує
Богові частину своєї власності (врожаю, їжі тощо), а Боги дають людині те,
що вона просить (вимолене). Жертвопринесення відбувалися просто неба
(про храми немає згадок) або вдома. Жертви були різні: безкровні (з рос-
лин) і криваві (з тварин, людей-ворогів), серед яких також існувала відпо-
відна ієрархія (ворог, кінь, бик, баран, цап, півень). Людські та тваринні по-
жертви поступово були витіснені рослинними. Довгий час найвищою
пожертвою, що мала державний характер, був кінь. Особисті чи родинні
пожертви складалися з молока, масла, меду, хліба. Саме такі пожертви відомі
з Велесової Книги. Особливе значення мала пожертва священного напою —
Соми, який вважається напоєм Богів, напоєм безсмертя.
Ведійська релігія вже в найдавніші часи свого існування була насичена
образним сприйняттям світу, багатством ритуалів, релігійним вченням про
Сотворення Світу та спілкування з вищою Творчою силою Бога-Богів і спра-
вила великий вплив на формування і розвиток пізніших релігій: індуїзму,
брагманізму, джайнізму, сикхізму І навіть буддизму. А Ріґведа, на думку про-
фесора Володимира Шаяна, “є основним ключем для всяких сучасних і май-
бутніх спроб р еконструкції нашої загубленої праарійської спадщини і тра-
диції” (Віра Предків Наших, С. 836).
Оскільки первісною прабатьківщиною аріїв прийнято вважати Північне
Причорномор’я (Наддніпрянщину та Наддністрянщину), було б цілком при-
родно припустити, що Веди могли складатися вихідцями з Придніпров’я
або їхніми нащадками, котрі переселилися до Малої Азії й Індії, і тому ведій-
ська міфологія має велике значення для реконструкції вірувань інших на-
родів, записи яких до нас не дійшли.
17
Спільність міфологічних та мистецьких сюжетів, імен Божеств, залишків
деяких обрядів тощо здавна відзначали не тільки наші дослідники, знавці
східних мов (зокрема санскриту), письменники, етнографи, а й самі індійці,
наприклад мовознавець Д, Чокроборті (перекладач зі старослов’янської), а
також видатний історик, коментатор “Бгагаватгіти" В. Тілак, який вважав,
що основи ведійської культури започаткувалися саме в Україні 12-10 тисяч
років тому.
Основа ведійської релігії — обожнювання сил природи, славлення ра-
дості життя, вшанування культу Предків. Ці найголовніші риси були прита-
манні всім індоєвропейським народам до прийняття християнства. Етнічні
міфи про сотворення людини здебільшого вказують на дерево як на мате-
ріал, з якого створене людське плем’я. Це дуб, ясен або просто пеньок. Але,
щоб вдихнути в людину життя, потрібен живий вогонь. Тому оживлення
людини ще пов’язується з небесним вогнем та блискавкою. В індійській
міфології перши# чоловік народився від блискавки. Грецький Прометей
викрав у Богів небесний вогонь І оживив ним першого чоловіка. Слов’янсь-
кий Перун, проявлений у громі та блискавці, несе життєву рухливу енергію
всім істотам, посилає зародки життя.
Міфи про сотворення роду — чи не найголовніші релігійно-світоглядні
коди в ментальності кожного народу, який має свою етнічну віру. Саме такі
міфи визначають духовність, характер, місце в історичному процесі того
чи того народу. Козацькі перекази зберегли (в усному варіанті) міф про
походження українського роду від шлюбу Матінки-Дажземлі з Батьком-Не-
бом (Сварогом).
Велесова Книга передає міф про народження Дажбожих онуків. Віра в
Божественне походження народу творить впевненість у своїй визначній
історичній долі, виховує народ, гідний свого родоводу.
Міфи про Божественне походження народу мали й германці та сканди-
нави (від Одина), японці (від Бога Ідзанакі та Богині Ідзанамі), шумери (від
Бога Енкі), євреї (від Ягве, Єгови), подібні міфи мають також інші народи. В
кожного народу були легенди про власних прабатьків, першопредків. Нині
ж переважна більшість народів вважають себе нащадками біблійних Адама
і Єви, і ніхто не замислюється над їхньою національністю. Найдавніші вчення
про походження народу, нації (хай навіть на міфологічному рівні) визнача-
ли їхній характер. Наприклад, як писав професор Володимир Шаян, міф
про Рема і Ромула, вигодованих вовчицею, формував вовчий характер Римсь-
кої імперії (В. Шаян. — С. 87).
У фольклорі збереглися цінні взірці власної української релігійної міфо-
логії про Сотворення світу (напр., колядки, подібні до “Коли не було з на-
щада світа, Дажбоже!” або “Стояла сосна серед Дунаю, Дажбоже!"). Веснян-
ки, Купальські та Обжинкові пісні розкривають перед нами таємниці
народного світогляду та етнічної пам’яті такої глибокої давнини, яких мар-
18
но було б шукати в якихось писемних текстах, бо писемність язичницької
доби жорстоко винищена християнством.
На жаль, наукові дослідження символіки народних обрядових пісень досі
залишаються малодоступними для широкого кола українців інформація
про етнічні релігійні свята народного астрономічного календаря обмежуєть-
ся поверховими коментарями дикторів радіо та телебачення або християн*
ською світоглядною цензурою редакторів цих програм. Не знаходиться
місця для етнічної інформації Й на сторінках преси, бо переважна більшість
редакторів уже заангажована християнськими орденами і медалями різних
“святих”. Збереження етнічної пам’яті й досі здійснюється усним шляхом -
від людини до людини.
З цих роздумів можемо зробити висновок, що народна пам'ять - той
природний феномен, в якому криється етнозберігаюча енергія духу наро-
ду, що забезпечує йому вічність. Нехтування проблемами збереження на-
родної пам’яті може призвести до втрати етносом його етнічної ідентич-
ності А цілеспрямоване перекручешія етнічної міфології на догоду світовим
міфологіям становить загрозу для існування самих етнічних спільнот. За-
старілі форми збереження фольклорної пам'яті (записування, зберігання в
архівах) нині вже недостатні, тому слід повертати ці скарби у народне се-
редовище як живу і дієву релігію.
Санскрит {українську віра
Мовознавчі нотатки з порівняльного релігієзнавства
УII тисячолітті до н. ч. арійські племена поширилися далеко за межі
Європейського континенту. Свій шлях вони почали з Центральної і Східної
Європи й досягли Персії (Ірану) та Індії. Дослідження порівняльного мо-
вознавства підтвердили відомості про найближчу спорідненість арійських
племен з балто-слов’янськими, а також встановили місце їхнього первісно-
го перебування — Південна Русь (Подніпров’я та Причорномор’я).
Як завойовники арії стали правлячою династією в Індії приблизно в 1500 р
до н. ч. Але, незважаючи на це, історія не засвідчує слідів антагонізму з місце-
вим населенням. Навпаки, арії цілком толерантно поставилися навіть до
місцевих релігійних культів. Історія виникнення індоарійської прамови по-
чинається з часу принесення арійської мови в Індію й створенням Пмнів
Рігведи.які вже можна вважати пам’ятками цієї мови (близько 1200-1000 р.
ДОН.Ч.).
Найпершими центрами санскриту стали Пенджаб, пізніше області Куру і
Панчала. Не слід змішувати санскрит, ведійську та давньоіндійську мови. Дав-
ня індоарійська мова—поняття ширше, ніж санскрит, оскільки в неї входило
більше діалектів» ніж у санскрит, який також мав свої діалекти. Класичний
санскрит (літературна мова) використовувався протягом двох з половиною
19
тисячоліть і дожив до наших днів. Деякі лінгвісти вважають санскрит )жс
мертвою мовою. Однак під час останнього перепису населення Індії кілька-
сот людей назвали санскрит рідною мовою. Це були, як правило, вихідці з
вищих каст—брагмани. Отже, маємо право стверджувати, що санскрит існує
не тільки в пам’ятках художньої, наукової, політичної, релігійної літератури,
а й в усній розмовній мові. Традиція усного санскриту безперервна, але сфе-
ра його вживання обмежена — релігійно-обрядова, кастова.
Граматика санскриту за своєю досконалістю не має аналогів у світі. Сан-
скритолога відзначають неперевершену точність лінгвістичного аналізу. Всі
словоформи до найдрібніших деталей строго регламентовані і витримані
в класичному сталі Як же могла в такі давні часи скластися ця досконала
граматична система? Автором чи винахідником санскритської граматики
був відомий індійський мудрець Паніні, який жив приблизно в IV ст. до н. ч.
Ще давні індуси вважали Паніні Богонатхненним і не мали сумніву, що свої
праці він написав під прямим навіюванням Бога Шіви. Однак, за легендами,
дитинство Паніні було невеселим: його вважали за повного нездару й навіть
вигнали зі школи. Ті Бог Шіва змилувався над хлопцем і підняв його так
високо в науках, що Паніні став творцем Божественної граматики санскри-
ту та засновником власної граматичної школи. Слово санскрит означає
“вишуканий, досконалий". Паніні в праці “Аштадхьяї” встановив постійні
форми граматики, що складаються з 4000 афоризмів неабиякої лаконіч-
ності Ця лаконічність досягається системою точного алгебраїчного запи-
су, єдиного серед граматичних шкіл світу.
Інтерес до граматики виник в Індії у зв’язку з необхідністю збереження
в недоторканому вигляді всіх священних текстів Вед. Величезне значення в
ритуалах надавалося тому, щоб кожне слово, вимовлене при жертвоприне-
сеннях, було сказане з абсолютною точністю й правильністю. Але слід пам’я-
тати, що мова Рігведи — найдавнішої літературної та релігійно-філософсь-
кої пам’ятки індоєвропейської культури — значно архаїчніша, давніша від
санскриту.
Релігійна свідомість Предків українців виникла на ґрунті найдавніших
уявлень про Всесвіт, які нам залишили попередні цивілізації—трипільська,
арійська, скіфська, слов’янська. На думку багатьох учених (М. Сумцов,
Є Классен, Д. Чертков, В. Шаян, В. Абаєв, Г. Василенкота ін.), ведійська релі-
гія була відома й на території України. На Міжнародному симпозіумі з етніч-
них проблем історії Центральної Азії (1981) вчені визнали, що первісною
батьківщиною аріїв треба вважати Північне Причорномор’я (Наддніпрян-
щину та Наддністрянщину). Тому цілком природно припустити, що Веди
(Віди) могли складатися вихідцями з Придніпров’я або їхніми нащадками,
котрі переселилися до Малої Азії та Індії, і тому ведійська міфологія має
велике значення для реконструкції праукраїнських вірувань, записи яких
до нас не дійшли.
20
Дослідження богознавчих понять у санскритській меті може бути дже-
релом тлумачення багатьох положень давньої віри слов'ян, основою рекон-
струкції втрачених протягом тисячоліть таємничих знань
ХррояііфЛ сдммш^слнлфиякмодриі^де-^ідео^^
Аті — Вогонь-Сварожич; Бог Вогню, який проявляється у ВСІХ стихіях
на Землі, на Небі (Сонце), у Воді (при освяченні впд, річок, криниць). Во-
гонь-Сварожич аріями шанувався насамперед як Бог Жертовного Вогню,
що возносить (з димом) жертву до Богів. Саме тому його ще називали "вісни-
ком". Сварожич - Бог домашнього вогнища, “гість* у домі жертводавця. У
Ведах існує мотив утечі Агні з води.
Адіті — Богиня Безкінечності, Вічності; Мати Богів; Велика Прамати.
АдітьІ - Боги-сини Адіті; Боги-охоронці Закону Права (ведійське 'За-
кон Рити”), серед яких Дажбог, Перун, Ладо, Доля та інші, що покровитель*
ствують різним сферам людського життя.
Анша — Бог Долі, близький до ведійського Бхаги-Долі (на відміну від
слов’янської Долі у Ведах Доля - чоловіче Божество).
Др’ямом - покровитель весілля, можливо, близький до нашого Ладь
Асури—дослівно “наділені життєвою силою”; епітет багатьох Богів
Ахі Будхнья—дослівно “змій глибин”: близький до слов’янського Водя-
ника, живе на дні потоків, річок.
Ашвини (Асвини) — два Боги-близнкжи, які вранці Й увечері об’Ьщжа*
ють землю на швидкій колісниці; близькі до слов’янських Спасів і до Рожа»
ниць, бо є подателями всяких благ, стапелями й цілителями людей.
Аю—“жива істота племені’ арі№ -Дух Пращура; близький цр українсько-
го Домовика, Діда, Цура.
Бхага—Доля; один з адитьїв, податель великого багатства.
Ваджра — дослівно “палиця Бога Грому Іцдри” — Блискавиця
Варуна — Бог Вседержитель, пов’язаний з первісним космічним океа-
ном, охоронець космічного Запону Права (карк порушників цього Зако-
ну) — цим близький до Сварога. Але в парі з Мітрою (Мітра-Варуна) висту-
пає символом поєднання Вогню й Води, де його сутністю «вода; пов’язаний
з Ніччю, Місяцем, ІШною, Чарами. Людину він охороняє від страху, злих
сновидінь, оберігає їхні думки, дарує довге життя; покровитель співців; уті-
лення світового ладу, покровитель підземного царства - цим близький до
слов'янського Вслеса. Образ Варуни у Ведах зазнав значних змін.
Ваю — Бог Вітру; Стрибог, Посвкстач, Позвізд.
ВІвасват - Бог Світанкового Сонця; ОітовиаДий.
Вішку—Всевишній.
Дадхікра — ім’я обожнюваного коня, ідентичного Коневі Світовида.
Дакшина-буквально “винагорода за жергвопринесежія’.Богоняб^
ка до напюї Зорі (Утрені), що означає вранішній час жертвопринссеши».
21
Дану—буквально “волога", “потік”; мати Врітри, який стримує рухливість
води; Індра-Перун убиває Врітру і випускає води—цей міф символізує кінець
хаосу і початок Ладу.
Д’яус — Батько-Небо, Див, Сварог; виступає в парі з Матінкою-Землею.
Д'ява-Притхіві — парне Божество: Небо-і-Земля; чоловіче і жіноче на-
чало Всесвіту, від шлюбу яких створений Світ (всі Боги і всі живі істоти та
їхні діти); космогонічні міфи розповідають про роз’єднання (відділення)
Неба і Землі та укріплення їх окремо. Велесова Книга розповідає про щорічні
обряди шлюбу Землі й Неба.
Індра — Бог Іфому і Війни; те саме, що й Перун. Йому у Ведах присвяче-
но 250 гімнів (більше, ніж будь-кому з Богів). Воїнські подвиги Індри вико-
нують ще й космогонічну функцію: він породжує та підкріплює сонце,
місяць, звільняє ріки і потоки, дає родючість полям.
Індрані—жінка Індри; жінка Перуна — Перуниця, Блискавиця.
Крішану — небесний стрілець-лучник, що охороняє Сому (священний
напій).
Марути — Боги Бурі, грозового дощу, блискавиці; супутники Індри-Не-
руна і його помічники. Зображалися як натовп юнаків-близнюків у яскра-
вих шатах, що мчать небом на колісницях, викликаючи грім і проливаючи
дощ.
Мітра—Всевишній Бог, що охороняє вселенський Закон Права; втілення
світлого начала; епітет “Всевишній” у Ведах застосовується тільки до двох
Богів: Мітри і Варуни; буквально “дружня угода”; можливо, близький до Даж-
бога чи Сварога. Виступає в парі з Варуною як Закон едності й боротьби
протилежностей: правий — лівий, східний — західний, Сонце — Місяць,
день — ніч, білий — чорний, літо — зима, космос — хаос, соціальний -
природний, юридичний — магічний; пов’язаний з присягою при Вогні (в
той час як Варуна — при Воді, Землі). Міф про викрадення Варуною жінки
Мітри близький до українського мотиву боротьби Велеса з Перуном (чи
Дажбогом) за жінку і небесну отару корів (хмар).
Нава-ґва—Предки, що дали перші жертви Богам у вигляді дев’яти корів
(пор. укр. Пава, Навья).
Намучі — мучитель — демон, переможений Індрою-Перуном.
Парджанья—Бог громової хмари та дощу; зображався у вигляді жереб-
ця, який запліднює все живе на Землі.
Праджапаті — Бог-покровитель потомства.
Притхіві — Земля-Мати; див. ще Д’ява-Притхіві.
Пушан — Бог-охоронець доріг, покровитель тварин та матеріального
добробуту; вірогідно, близький до Велеса. Народжений двічі: вночі на Півночі
та вдень на Півдні. Його супроводжує Цап. Пушан — охоронець людських
шляхів, повелитель доріг (спаситель від хибних доріг), знавець шляхів істи-
ни, шляхів до багатства, провідник душ шляхом Предків. Його волохатість
22
пов’язана з підвищеною сексуальністю й родючістю, він також покрови-
тель пастухів, поетів та співців, охоронець скарбів.
Рита — Вселенський закон Прави — Закон коловороту Всесвіту, який
підтримує космічний Лад (Порядок). Люди, що дотримуються Законів Пра-
ви, приносять жертви Богам, здійснюють усі належні обряди, заповідані їм
Богами. Права невидима смертним: “Закон закритий Законом”, вона пра-
вується не іззовні, а зсередини самої себе (пор. укр.: “Права невідомо уло-
жена Дажбом”). Рита, як і слов’янська Права, регулює рух Сонця, дощ, життя
рослин, тварин, людей і діяння Богів — забезпечує збереження умов існу-
вання Всесвіту, людства і його моральних засад.
Родасі — жінка Марутів, що супроводжує їх у походах, - Блискавиця
(давньоруське “Молонья”).
Рудра — Бог Бурі — батько Марутів; утілення руйнівних сил, але одно-
часно — цілитель; втілює ідею родючості
Савітар — Бог-Сонце, втілення животворної сили Сонця; Дажбог, Світо-
вид. Аналог давньослов’янського імені Світояр. Савітар поєднує три світи, три
сфери Буття, тому його священне число — три (Трійця); він - Бог щастя,
розподілювач багатства, дарунків; дає силу, довгий життєвий строк, виганяє
хвороби, охороняє від чарів, збуджує мислення; його молять про народжен-
ня дітей. Головна сутність — стимулювання добра, заохочення активності
Сама-Ванша — Місячна династія арійських царів, до якої належали ба-
гато історичних осіб (героїв).
Сур’я — Око Боже— Сонце (чоловічого роду). Народжується на Сході, і,
прославлений співцями, виходить із Небесних Воріт на небосхил; іноді зоб-
ражується у вигляді золотосяйної птиці (пор. Мати-Слава з Велесової Кни-
ги), яка розганяє темряву й знищує ворогів, хвороби. Зцілює людей медом.
Ушас вказує йому шлях.
Сур’я-Ванша — Сонячна династія арійських царів (пор. Дажбожі ону-
ки), до якої належало багато історичних осіб (героїв).
Тваштар — Бог-Творець: створювач усіх форм (як живих, так і мерт-
вих) у Всесвіті; зображався з топірцем у руці як майстер аналог Сварога.
Його епітет “прекраснорукий”, бо він є майстром-творцем прекрасних
форм. Він викував колісницю для Індри-Перуна та чудесну чашу (місяць)
для Соми, зброю для брагманів; він покровитель шлюбу, приносить насіння
потомство, допомагає вагітним. Батько Триглава. Зображався із золотими
руками.
Уїиас — Богиня Вранішньої Зорі; зображається прекрасною дівою в ся-
ючих шатах, що проганяє свою сестру Ніч, пробуджує й щедро обдаровує
людей.
Шуиіна—демон Засухи (укр. Суховій), переможений Індрою-Перуном.
Яма — цар мертвих — первісно перша людина, яка вказала людям шлях
смерті (тобто перевтілення); перебуває в найвищому Небі Сварога.
23
Короткий словник,
санскритсьг^і^релігійно-філософсьгіи^понять (на літеру С)
Санатана — мудрець, один із чотирьох духовних синів Брахми.
Сантана — поширення, продовження роду.
Санто сама — задоволення, радість.
Савітар — Сонце.
Савітрі — продукуюча, мати.
Сасвар — таємно, непомітно.
Сатван — воїн, борець.
Сатьявант — істинний, правдивий; чоловік Савітрі.
Сатья-Шравас — істинна слава; Святослав.
Сома — 1) витка рослина, хміль; 2) священний напій, виготовлений з
соку Божественної рослини; 3) Бог Місяця та його день — понеділок.
Сома-Дева — Бог Соми.
Сотар — той, хто вичавлює сік для Соми.
Су- — 1) префікс на позначення вищого ступеня якості; 2) префікс на
позначення понять розмноження: родити, продукувати.
Суварі — народжуюча.
Су-Дева — істинний Бог, хранимий істинними Богами.
Су-діва — прекрасний день.
Сура-пана — пиття священного напою.
Сурі — Богиня.
Сур’я — Сонце, Бог Сонця.
Сур’я-Свара — той, що має приємний голос; той, що звучить мелодійно.
Сур’я-вара — воскресіння Сонячного Бога.
Сва-бху — самовиникаючий; свій край, своя Земля, Батьківщина.
Сва-бхумі — рідна Земля.
Сва-дхарма — свій Закон, своя Віра.
Сва-тантра — свобода, незалежність.
Сва-юні — материнське лоно; рідне місце.
Свар — 1) сварити; 2) звучати, оспівувати, сяяти; 3) Сонце, сонячний
блиск, небо.
Свара — голос, звук, нота, голосний звук.
Сва-Рай — дослівно “самоуправляючий”, самодержець.
Свару — жертовний стовп.
Сва-руші — власна воля, бажання, радість, натхнення.
Сварка — дослівно “красивоспіваючий”, восхваляючий.
Сварґа-ґаті — відхід у Сваргу; смерть.
Свар-ґа — 1) небесний, той, що рухає небо; 2) назва одного із семи світів,
у який переселяються душі померлих праведників.
Сварґа-кама Баг — той, що прагне до Раю.
24
Сварґа-ґамін — вознесений у Небо (Сваргу).
Сварґа-марґа — 1) шлях на Небо; 2) Молочний Шлях (укр. Чумацький
Шлях).
Сварґа-Раіїя — Царство Небесне (Свароже).
Сварґа-Лока — те саме, що й Сварга-Райя.
Сварґа-стрі — небесна Діва.
Сварґа-Стгіта — Бог.
Сварґаюкас — мешканець Раю, небожитель.
Сварґ’я — 1) той, що веде до Раю; 2) той, що приносить блаженство.
Сварг-їт — той, що досягнув Раю.
Свасті — благоденство, процвітання, удача, успіх, щастя.
Свастіка — 1) свастика (давньоарійський знак благополуччя і благо-
денства); 2) схрещення рук на грудях - магічний захист.
Свасті-ґа — провідник до щастя.
Свастіта — стан благополуччя.
Свастіда — той, що приносить благополуччя.
Свастімант — благополучний.
Свасті-вас — благословення.
Сва-стга — здоровий, веселий, психічно нормальний.
Свастгата — здоров’я, благополуччя, спокій.
Свастгана — власне місце, дім, житло, Батьківщина.
Свасіта — дихання.
Свастана — завтра.
Сванта — спокійний, мирний.
Сваяті — збільшуватися, розширюватися, розбухати.
Світ — побіліти (пор. укр. “білий світ").
Світісі — білуватий, світлуватий.
Светана — прояснення, просвітлення.
Света-бгани — той, що випромінює біле світло; Місяць.
Света-вага — той, хто іде на білому коні (пор. слов’янського Світовида).
Свайтья — білизна.
Сво-васья — майбутнє щастя.
Тексти священних гімнів Ріґведи, які складали арійські мудреці, довгий
час зберігалися в усній формі. Не кожен жертводавець умів промовляти
молитви чи підібрати необхідні слова до того чи того ритуалу, тому нама-
галися запам’ятовувати красиві поетичні словоформи, складені жерцями,
співцями, поетами, знавцями ведійської міфології. Так зберігалися давні свя-
щенні тексти. З виникненням писемності та граматики ці гімни були запи-
сані. Ними зацікавилося багато вчених, літераторів і просто шанувальників
старовини. Оскільки для відродження всіх арійських релігій ці стародавні
тексти мають неоціненне значення, мусимо дослідити їх з допомогою по-
25
рівняльного релігієзнавства й міфології та зробити переклад, пристосова-
ний до нових язичницьких ритуалів, відтворивши імена Богів ідентичних
чи близьких до слов’янських. Пропонуємо таку реконструкцію одного з
гімнів Рігведи, яку можна використовувати в Богослужіннях сучасних Гро-
мад Рідної Віри українців.
ДО ВСІХ БОГІВ
Молитва під час жертвопринесення
Жертва прямує назустріч милості Богів.
О Боги! Будьте милостиві!
Хай вона повернеться до нас Вашим благом,
Тим, що краще всіх знаходить
Правильний вихід із скрути.
Хай прийдуть до нас Боги з підтримкою,
Прославлені співами синів Сварги!
Перун із силами Перуновими,
Стрибог із силами Стрибожими,
Лада із Рожаницями —
Хай дарують нам захист!
Хай захистять нас Рідні Боги:
Сварог, і Перун, і Вогонь-Сварожич,
Прабатько наш Род і Дажбог
Хай вдовольнять нас у всьому!
Хай це нам щедро дарують Боги:
Сварог-Світовид і Дніпро-ріка,
Батько-Небо й Матінка-Земля.
Тепер можемо відзначити, що, за всього багатства санскритської лекси-
ки, не зустрічаємо жодного негативного значення стосовно понять, по-
хідних від Сварги та Сварога. Навіть значення “сварити” швидше пов’язане
зі звуком, піснею, сяйвом, що йде з Небі Було б дуже несправедливо, слідом
за етнографом Василем Скуратівським, погоджуватися, що ім’я Сварог “по-
трапило в реєстр богів від грецького хронолога і прижилося завдяки ети-
мологічній близькості: Сварог — цебто “сварливий бог”, або “бог, що сва-
риться”; саме таким і уявлявся грім”, як пише він у книзі “Русалії” (К., 1996. —
С. 55). В. Скуратівський, категорично стверджуючи: “Сварог — бог з чужої
мітології”, не помітив, що заперечив сам собі. Адже трохи раніше він веде
мову про існування в Русі Сварожича-Вогню. То чи не дивно було б русичам
називати свого Бога чужим “по батькові”? Якщо автор “Русалій” цитує Веле-
сову Книгу для підтвердження своїх думок про Велеса, то чому ж він не по-
мічає в ній імені Сварога, яке тут згадується більше двадцяти разів у різних
варіантах: Сварог, Сварг, Сварець, Свареж, Сваржець? Згадуються також Кола
Сварожі, Боги-Сварожиці, Сонце-Сварожіє.
26
Чому не враховується також багатий ономастичний матеріал? Адже відо-
мо, що коли християнство винищило писемні пам’ятки наших Пращурів,
то народ зберіг імена Богів у назвах поселень (місцевостей, де стояли хра-
ми), річок, гір, урочищ та ін. В Україні назви з коренем Свар- поширені на
значній території: давнє городище Саварка, Свароме на Київщині, Саварка
на р. Росі, Сваричів на Івано-Фраиківщині. Подібні назви існують по всій
Слов’янщині й за її межами: Сварха і Сваравіс у Прибалтиці, Свсрехова гора
на Балканах, Сваров у Чехії, Сварчец, Сварсчсв, Сваринс, Сварове у Польщі.
Чи треба ще переконувати, що Сварог - Прабог всіх слов'ян? І зовсім не
обов’язково було князю Володимиру вводити його в спій пантеон у Києві,
адже зображень Сварога не робили, бо Сварогом у вищому значенні вважа-
лися всі сузір’я Зодіаку (Кола Сварожого), вони ж і звалися Сварожичами за
ім’ям свого Прабатька. Знаком Сварога є символ чотирипроменевого рівно-
бічного хреста із загнутими кінцями Скарга (Свастя), що в українській мові
близьке до поняття “Щастя", і це засвідчує саме санскрит - найстародав-
ніша індоєвропейська мова!
3. УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ
Особливості української релігійної міфології
1.	Поняття міфу і міфології. Міфи (від грецького тіїох - слово, пере-
каз) — це давні вірування народу, сказання про походження Всесвіту, Землі,
явищ природи, Богів, героїв. Міфологія - сукупність міфів того чи іншого
народу. Донедавна у фольклористиці побутувала думка проте, що міфи слід
відрізняти від казок, бо казки нібито вже у стародавні часи сприймалися як
вигадки, плід фантазії, в той час коли до міфів ставилися як до імовірних
подій. Але не слід забувати, що значна частина казок створювалася на ос-
нові давніх міфів, хоча вже завуальованих від християнських переслідувань.
Часто в наших казках віднаходимо паралелі з етнічною релігійною міфо-
логією. Міфи відрізняються від легенд, які найчастіше розповідають про
реальних осіб або справжні події
2.	Природність. Українські міфи характерні тим, що вони надзвичайно
природні, пов’язані з хліборобським або пастушим побутом наших Предків.
Персонажі міфів—переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини й
дочки, худоба та поля. Міфологічні сюжети яскраво забарвлені родинним по-
бутом. Як писав Іван Нечуй-Лсвицький, у найархаїчніших колядках і щедрів-
ках знаходимо прославляння господаря не якоїсь конкретної родини, навіть
не князівської чи гетьманської, швидше — відгомін прославляння сім'ї небес-
них світил та природних ЯВИЩ: Сонця, Місяця, Зорі, дрібного Д ощику, Вітру
та інших. Часто в наших міфах персонажам божественного походження на-
давалися людські імена, що й перетворювало міф на казку.
27
Труднощі досліджень української міфології полягають насамперед у тому,
що всі писемні згадки про стародавні вірування мають характер християн-
ської критики й засудження язичницьких Богів (“бісів”), значення яких ко-
жен літописець не вважав за потрібне пояснювати, лише трактував як пере-
житки малокультурних звичаїв, неприйнятних для християн.
Людині, яка жила в повній гармонії з природою, рідні Боги та міфічні
істоти були природними й рідними. Та цей природний розвиток українсь-
кої, як і загалом слов’янської, міфології був перерваний. Християнські про-
повідники у всіх слов’янських країнах знищили безліч язичницьких творів,
які писали волхви для потреб богослужіння та практичного життя свого
народу. Візантійські міфи на початку християнської доби були чужі й не-
зрозумілі стародавнім слов’янам, тому вони й намагалися зберегти свої най-
потаемніші вірування, часто ховаючись у глухих місцях та хащах, недоступ-
них для місіонерів нової віри. Писемні джерела язичницької релігії були
знищені агресорами світового християнства. Хто знає, як би нині вигляда-
ла наша рідна міфологія, коли б вона мала писемні пам’ятки, як, приміром,
у греків, адже наші вірування ні давністю, ні глибиною не поступаються
грецьким.
До нас дійшли переважно уривки прадавніх міфів, часто засмічені
пізнішими християнськими нашаруваннями, які нині так нелегко розпіз-
нати, щоб вибудувати струнку систему української міфології. Тому великий
інтерес для дослідників становлять усні перекази, народні звичаї, пісні, в
яких відобразилося світосприйняття українського люду передхристиянсь-
коїдоби.
3.	Зв’язок міфології з релігією. Спроби якось упорядкувати матеріали з
української міфології і звести їх до певної системи почалися лише в другій
половині XIX ст. Вийшов ряд наукових праць з міфології, з’явилися розвід-
ки з окремих проблем, публікації фольклорного матеріалу, який ще збері-
гала народна пам’ять. Проте систематичного викладу рідної міфології ми
не маємо й досі. Християнський світогляд дослідників XIX ст. та матеріа-
лістичний світогляд XX ст, насаджуваний науковим установам, остаточно
зруйнував не тільки останні залишки народних вірувань, а й звузив до мініму-
му наукові дослідження в галузі міфології, яка трактувалася лише як при-
мітивне пережиткове явище культури. Недостатньо уваги приділялося та-
кож вивченню взаємозв’язку міфології та релігії. Вважалося, що християнська
релігія має статус “вищої”, — отже, вона не міфологічна, а історична. Язич-
ницьку ж релігію вважали “нижчою”, — отже, вона міфологічна (а зна-
чить - “казкова”). Таке уявлення породило й хибне ставлення до міфу як
до чогось нижчого в порівнянні з релігією.
Ми ж, взявши за основу факт, що жодна релігія не обходиться без міфо-
логії, розглядатимемо українську міфологію в нерозривному зв’язку з етніч-
ною релігією. Етнічною вважаємо ту релігію, яку створив сам народ упро-
28
довж багатотисячол ітнього побуту на своїй землі засобами рідної мови, рідної
пісні, рідної символічно-образної системи, — тобто українське язичництво.
4-	Пантеїзм, політеїзм, генотеїзм. Характерною особливістю україн-
ської міфології є пантеїзм (від грецького рап — все, і іЬеоз - Бог), тобто
філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється з природою.
Обожнювання всіх явищ природи, небесних світил, дерев, річок, поклонін-
ня багатьом Богам називається політеїзмом, тобто багатобожжям (від гр.
роїіз — багато і Теоз — Бог, дослівно означає “храм усім Богам”).
В українській релігійній міфології існує своєрідна ієрархія Богів: на чолі
всього світу стоїть найстарший Бог, який керує усім життям Всесвіту, йому
підпорядковуються нижчі рангом Боги, які порядкують різними сферами
природи і людським життям. Форма релігії, в якій є багато Богів, але на чолі
з одним верховним Богом, називається генотеїзмом (від гр. Ьепоз - рід,
походження і Теоз — Бог).
На жаль, до нас не дійшло майже ніяких міфів про родоводи Богів, за
винятком окремих натяків “Слова о полку Ігоревім” на зразок “вітри - Стри-
божі внуки” або літописного “цар Сонце, син Сварогів, себто Даждьбог"
тощо. Більше таких “родоводів” подає Велесова Книга. Отже, слов’янська
теогонія — сукупність міфів про походження і родовід Богів — досі зали-
шається вивченою недостатньо, до того ж найменше матеріалу маємо саме
в цій галузі.
5.	Позаетнічний монотеїзм як антипод етнічного політеїзму. В сере-
дині І тис. до н. ч. у деяких країнах Сходу почалися відхід від природних
релігійних систем і спрощення та примітивізація космогонічних світогляд-
них засад етнічних вірувань. Буддизм, зороастризм, юдаїзм поклали поча-
ток штучним, створеним однією людиною (“пророком”) релігіям. Причи-
ною виникнення монотеїстичних релігій стало прагнення певних осіб до
узурпації релігійної та світської влади спочатку в своїх країнах, а пізніше і в
усьому світі. Близько IV ст. н. ч. на ґрунті юдаїзму сформувалась одна з най-
жорстокіших монотеїстичних релігій — християнізм.
Монотеїстичні релігії (від гр. топоз — один і Теоз — Бог) проголошу-
ють, що визнають одного Бога. Однак таке твердження декларативне. На-
справді, не змігши позбутися політеїстичних (язичницьких) світоглядних
засад, ці релігії стихійно створюють безліч “святих”, які переважно викону-
ють роль етнічних Богів. Виявляється, що й сучасне християнство не мож-
на повного мірою визнати монотеїстичною релігією, бо в ньому є Бог-отець,
Бог-син, Бог-дух, Мати Божа та ціла плеяда “святих”, яким поклоняються, як
і язичницьким Богам. Про це ще йтиметься далі.
Монотеїзм — це, по суті, спрощення світогляду, перенесення божествен-
них рис природи на конкретну людину. Якщо справді Будда, Хрисгос чи
Магомет були історичними особами, то для сучасної людини виглядає до-
сить наївним вірити в них як у Богів. Обожнювання будь-яких “пророків”, з
29
погляду автора, є найпримітнвнішою формою релігії. Коли людина сама
неспроможна мислити, вона шукає собі пророка або якийсь інший автори-
тет. А всяке спрощення будь-якої системи — це шлях до уніфікації, знищен-
ня різноманітності, отже, до занепаду.
Крім того, слід ще додати, що монотеїзм як світоглядне явище є антаго-
ністом політеїзму. Носії монотеїстичних ідей жорстоко винищували все, що
не вписувалось у їхній звужений світогляд. Тому при вивченні язичницької
міфології дослідникам слід позбутися монотеїстичної упередженості та уяв-
ляти світ як многопроявну цілісність природи, кожен прояв якої має боже-
ственне походження і власне ім’я.
Як точно Іван Нечуй-Левицький відзначив: “Народ кладе на своїх Богів
печать своєї національності". Вся сутність етнічної духовної системи — в її
унікальному народному світогляді, вираженому в неповторних звичаях і
обрядах, в усій різноманітності Божественних проявів природи.
(Рідні <Боги
Род іРожаниці. Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов’яни зав-
жди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у Сварзі — най-
вищому небі, їздить на хмарах, посилає життя людям, звірам, птахам, дарує
дощ на посіви жита, дає людині долю. Род — один із Богів, який залишався
в пам’яті народу найдовше, — його статуї, заховані в хащах, у високих горах
від християнських фанатиків, вшановувалися вже небагатьма вірними язич-
никами аж до XIX ст.
Жіночі божества Рожаниці опікуються дітонародженням і мають таєм-
ний зв’язок із зірками. Душа людини уявлялася як іскра небесного вогню —
зірка, яку Бог запалює при народженні дитини і гасить, коли людина поми-
рає. Волхви (язичницькі священики) складали книги, за якими можна було
дізнатися про свою долю.
Родові і Рожаницям, як найріднішим Богам, приносилися тільки без-
кровні жертви у вигляді продуктів, які дала сама природі- від рослин і від
тварин. Це були жертви у вигляді хліба, сиру, меду, каші (куті). Перед вжи-
ванням ритуальної страви куті, на Різдво, батько кидає першу ложку вгору в
святий куток — Покуть, або під стелю. Цей звичай побутує і досі в Україні
Походження ж його глибоко архаїчне і означає саме принесення жертви
Роду та Рожаницям, яке в давнину здійснював волхв або жрець. Батько ро-
дини ототожнюється зі служителем культу.
Свята на честь Рода і Рожаниць відзначалися навіть у ранніх христи-
янських храмах, куди люди приносили жертовні страви. Так, у Софії
Київській у перші роки її існування збиралися язичники, щоб відзначити
свої стародавні святі Пізніше попівство ці відправи строго заборонило.
Найдавніші зображення Рода і Рожаниць знаходять археологи — це не-
величкі скульптурки, які, вірогідно, мала кожна сім’я. Збереглися вони та-
30
кож на вишиваних рушниках. Це широковідомі мотиви дерева життя (де-
рева Роду), стилізовані зображення Великої Богині тощо Деякі етнографічні
матеріали зберігають ще в XX ст. зображення родовідного дерева на дверях
хат: імена чоловіків писали налистках цього дерева, а імена жінок - на
квітах. Якщо людина вмирала/ ля її імені малювався хрестик, а коли на-
роджувалася дитина, домальовували нову гілочку з листочком або квіткою.
Пізніше уявлення про Рода були перенесені на хатнього Домовика, який, за
повір’ями, живе біля домашнього вогнища і е його охоронцем.
Культ Роду розвинувся, вірогідно, за часів патріархату (епоха бронзи),
в той час як Рожаниці, що виникли в матріархаті, вже втілилися в образи
Лади та її доньки Делі. Отже, логічно припустити, що Рожаниці - Богині
плодючості — виникли у наших Предків раніше від чоловічого божества
Роду.
Зображувалися Рожаниці як пара близнюків, що вважалося ознакою най-
вищої родючості і святості. В народі й нині близнюків вважають священни-
ми чи принаймні таємничими знаками Богів Рожаниці (або мати Лада і
дочка Леля) ототожнювалися із сузір’ями Великої та Малої Ведмедиць Род -
духовна енергія Пращурів Він єднає всі покоління: померлих Пращурів, їхніх
живих нащадків і майбутні ще не народжені гілки родів, тобто Він є зміцню-
ючим ядром народу (нації) — зв’язком минулого, теперішнього і майбут-
нього, виразником історії свого етносу, який формує і його майбутнє.
Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (випадає на
22-23 грудня). В цей день також поминають померлих і вшановують стар-
ших родичів та “родител ів” (батька і матір, тобто тих, хто народив). Волхви
здійснюють “рождественноє волшеніє” (різдвяне волхвування), що означає
віщувати за зірками майбутнє родів—“родословіє” (родослів’я). В давні часи
наші Пращури читали “Рожденник” — книгу, в якій указані добрі і злі дні та
години і їхній вплив на долю народжуваних немовлят, тобто за давніми “вол-
шебними” книгами віщували дитині долю. Такі віщування згодом називали-
ся ще “звіздочотіє”, “звіздословіє” або “звіздозаконіє”. Християни довго й
безуспішно боролися з вірою в Рода і Рожаниць Так, у Кормчій книзі 1284 р.
внесено правило № 61 від 6-го Вселенського собору, яке наказує суворо
карати тих, “іже в получаї вірують і в родословіє, рікше в Рожаницю". І)т
слово получаї означає “долч, фатум, сліпий випадок”. Колись побугувало
багато імен, похідних від імені Рода: Родак, Родам. Родик, Родко, Родимир,
Родислав, Родобог — так називали дітей, які народились на Свято Роду.
Продовження Роду — головне призначення людини на Землі. Існува-
ли спеціальні молитви про продовження Роду. Для цього зверталися до
Дажбога (ідеального, духовного початку) І до Велеса (матеріального,тілес-
ного). З Родом пов’язана також Ясна — Богиня жіночої плідності, тотож-
на Рожаниці. Вона, як і Доля-Стріча, тче нитку нового життя. Про продов-
ження Роду молили також Сварога, який є першод жерелом всього сущого:
31
Спершу Сварога Пращури молили, де Роду Рожаниць було джерело, пре-
просили і тоді бо кришили хліб наш” (Велесова Книга, 15-А). Про обряД
принесення хліба в жертву Роду і Рожаницям повідомляють також і хрис:
тиянські “Поученія” проти язичництва: “короваї їм молять”, “трапезу став-
лять” біля води, на річках, біля джерел. Слов’янські Рожаниці близькі до
грецької Артеміди — покровительки дітонародження і породіль. Ведме-
диця, яка супроводжує АртемІду, очевидно, ототожнюється із сузір’ям Ве-
ликої Ведмедиці і була також відома в західних слов’ян. На горі Слєнжі в
Польщі досі стоїть кам’яна статуя Ведмедиці зі священним крижем на гру-
дях, яку датують УІІ-ІУ ст. до н. ч. Родові Божества, як правило, найдовше
живуть у пам'яті народу. Род тотожний з Богом-Отцем — Сварогом, який
оберігає наш український народ.
Сварог (Див, Дий, Дій). Прабог, володар світу, батько українського пан-
теону. Від Сварога, Бога світла і небесного вогню, походять інші Боги —
його сини Сварожичі. Чеська книга “Маіег УегЬогит” — “Мати Слів” — пере-
кладає наше ім’я Сварог словом Зодіак. Слов’янський Дий тотожний гр. 7ео$,
лит. Піеоах, латис. йіеоз, прус. Оеіик і означає “Бог” і водночас “головний
Бог”. Культ, подібний до нашого Сварога (Дива), мала й Давня Греція, проте
ніде не ставили йому кумирів як єдиному Богові Існували статуї дванадця-
ти Богам-сузір’ям. Римляни малцзодіакальний круг із зображенням тварин
(власне, знаків зодіаку) навколо Юпітера, статуя якого розміщувалась у
центрі. Можливо, у грецькій міфології річне коло відповідало дванадцяти
титанам. Один із них має ім’я Гіперіон, що тотожне українському Перуну
або зодіакальному сузір’ю Стрільця. У Візантійському хронографі Іоанна
Малали (УІ-УІІ ст.) є згадки про Гефеста і його сина Геліоса; наш літопи-
сець, перекладаючи цей уривок, називає Гефеста Сварогом, а його сина ІЬ-
ліоса — Дажбогом.
Культ Сварога зародився, вірогідно, на межі бронзового і залізного віків.
Його знали вже кіммерійці і скіфи-орачі. В Україні поширені назви з коре-
нем Свар- на значній території: давнє городище Саварка або Свароме на
Київщині, село Саварка на Росі, село Сваричів на Івано-Франківщині та ба-
гато інших. Є подібні назви і в сусідніх країнах: Сварха і Сваравіс у Прибал-
тиці, Сварехова гора на Балканах, Сваров у Чехії, Сварчец, Сваречев, Свари-
не, Сварове у Польщі
Зображень Сварога не знайдено, проте є підстави вважати деякі форми
рівнобічних, особливо косих, хрестів (язичницьких, козацьких) символа-
ми Сварога. Сварожим знаком споконвіку вважалися й різні форми свасти-
ки-сварги, які дуже часто знаходимо на вишивках, писанках, кераміці. Вони
е й серед фресок Софійського собору в Києві (ось який знак живучості на-
родних традицій!) — поміж іконами християнських “святих” знаходимо
давні язичницькі символи, без яких храм ще в XI ст. не уявлявся.
32
На небосхилі Сварогові відповідає Плуг (сузір’я Оріона), який пов’язу-
|оть зі скіфською легендою про небесні дари, що впали перед трьома сина-
ми Таргітая (серед них був і плуг). До речі, народна етимологія пояснює ім'я
Таргітай як “цар гетів”. В Україні залишком ритуального вшанування плуга є
різдвяні обходи хат з плугом, покладення його під різдвяним столом тощо.
За легендами, які передають наші літописи, Сварог — Бог ковальства і шлю-
бу — викував золотий плуг і золоту обручку, які так гарно оспівуються в
колядках, щедрівках, веснянках, жниварських піснях.
Сварог — Бог-творець Всесвіту, чоловіче втілення Роду. Він населив Зем-
лю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу й
сімї Відомий ще в давніх аріїв: у ведійській релігії йому тотожний Тваштар -
творець усіх живих і мертвих форм природи. Про Сварога розповідає дав-
ня культова пам’ятка аріїв “Ріґведа”. В Україні про нього лишилася згадка у
Велесовій Книзі як майстра — твастира (дощечка 22).
У слов’ян Сварог зображався тільки символічно, бо був збірним понят-
тям для всіх Богів-Місяців. Арії Індії його зображали з топірцем у золотих
руках або з молотом у Небесній кузні. Він має епітет прекраснорукий, тоб-
то Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів “золоті
руки”, яким позначають майстрів якоїсь справи. Сварог є втіленням косміч-
них першопочатків Світла, Вогню, Повітря (Ефіру), а також Батько зодіа-
кальних сузір’їв, які отримали імена Сварожичів (по батькові). Отже, Коло
Свароже означає річне коло сузір’їв — тобто календар.
Ім’я Сварог походить із санскритського (давньоарійського) кореня Свар-,
що означає голос, звук, нота, від яких походять слова зі значенням: звуча-
ти, співати, сяяти, блищати, сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, небо.
Іноді його називають Зварог, від чого походить назва свята Зворожини, яке
на Подніпров’ї пам’ятали ще на початку XX століття. Сварог також завідує
Раєм (Ірієм), який ще має назву Луки Сварожі.
Перун. Володар блискавок і грому, покровитель воїнів, у X ст. дедалі
більше заступає Сварога. Він тотожний також грецькому Зевсові, частково
римському Юпітерові, скандинавському Одину. Перун виконує аналогічні
функції — оберігає дружину на війні, завідує громом і блискавкою.
В українській релігії Перун має божественно-природне походження і
означає силу небесної енергетики (електрики), яку Сварог дає людям дія
посилення їхньої життєдіяльності. Слово перун існує в українських діалек-
тах як синонім блискавки і грому, наприклад, у Карпатах є лайка: “Бодай тя
Перун вдарив”. Цей же корінь мають дієслова перти, уперти, періщити,
уперіщити-, “дощ уперіщив”. Слово періщити первісно означало “метати
каміння”.
Цей Бог залишив на слов’янських землях чимало географічних назв:
Перунова рінь (на Дніпрі), село Перунове, селоПіорунове, урочище Перу-
2 «Коло Свароже»
33
ни (на Черкащині). Лишилося навіть прізвище ІІсрун. В Болгарії є чоловіче
ім’я Псрутт, жіноче — Перуніка.
У договорах русів з греками воїни князя Ігоря складали присягу Перу-
нові як покровителеві війська: “І на другий день призвав Ігор послів і прий-
шов на пагорб, де стояв Перун. і поклали оружжя своє і щити, і золото, і
присягнув Ігор і мужі його, і скільки поган [язичників] русів”. Звернімо при-
нагідно увагу' на те, що в договорах' Ігоря з г[>еками на позначення сповід-
ників руської (язичницької) віри вживали словаруси,русини на противагу
“християнам” (грекам — “не русам”), тобто ще побутувало уявлення про
етнічність віри як своєї на противагу чужій, хоча вже частина русів була
охрищена. Слова ж присяга були суворими як клятва воїнів і цілком в язич-
ницькій традиції: “-Якщо ж переступить [порушить присягу] хто-небудь із
країни нашої, чи князь, чи інший хто, чи охрищений, чи нехрищений, —
хай не має він од Бога помочі і хай буде він рабом в сей вік і в будучий, і хай
заколений буде своїм оружжям... йому належить від оружжя свого померти,
і хай буде він проклят Богом і Перуном, якщо переступив свою клятву”.
Роль Перуна у християнстві перебрав на себе ізраїльський Ілля-пророк -
цей лютий ненависник язичників, який зарізав триста жерців з найголов-
нішим жерцем (за “Словом нікоєго христолюбця"), чи 850 жерців (за
Біблією), щоб викликати дощ. Отакий у християнстві “Ілля-громовержець"!
Грім і блискавка мають як позитивне (викликання плодотворного дощу),
так і негативне значення (страх бути забитим блискавкою). Тому зберегло-
ся безліч повір’їв, пов’язаних із громом і блискавкою: під час грому заборо-
няється свистіти, співати, їсти, спати. Не слід ховатися під деревом, не
підіймати вгору гострих предметів (списів, мечів, ножів тощо). Не можна
швидко бігти — як відомо, саме в таких випадках блискавка найчастіше влу-
чає в людину. Наші Предки мали вже ці знання з дуже давніх часів. Однак із
дерева чи з піску, в які влучила блискавка, робили ліки, використовуючи
цілющу силу небесної електрики.
Волхви користувалися ворожбитськими книгами “Громниками”, за яки-
ми ворожили й передбачали події залежно від фази місяця, в якій гримів
грім: наприклад, якщо грім загримить на зростаючий місяць, то “великий
муж помре”. Перший грім навесні вважався цілющим на здоров’я. Цілющи-
ми також були так звані “громові стріли” — камінчики, пробиті блискав-
кою: вода, перелита крізь утворену блискавкою дірочку, вважалася освяче-
ною і використовувалася для лікування. Такі камінчики в Карпатах називають
“Перуновими топірцями” (записано Іваном Франком). Карпатські язич-
ницькі храми існували ще кілька століть після офіційного впровадження
християнства. На деяких скелях (наприклад у Сколівському районі на
Львівщині) знайдено висічені символи Перуна — бойові сокири і свастики.
Грім і блискавка на Купайла—добрий знак. Недарма цвіт папороті, який
шукають у цю ніч, називають “Перуновим цвітом”. Гадають, що надзвичай-
34
не напруження в природі під час грому сприяє зацвітанню квітки папороті.
Щоб узяти цей чарівний квіт, треба окреслити навколо папороті коло й не
оглядатися, аж доки зірвеш. Перунів квіт, як вірили, дає людині мудрість,
багатство, силу, кохання, красу. Ботаніки ж вважають, що папороть не цвіте.
Перуна уявляли струнким, срібноголовим, золотовусим чоловіком з лу-
ком і стрілами в руках. З опису Володимирового пантеону дізнаємося, що
кумир Перуна мав людську подобу: дерев’яний тулуб, залізні ноги, срібну
голову, золоті вуса, “іусгинський літопис" подає опис статуї Перуна з кош-
товним каменем у руках (рубіном чи карбункулом). У Радзивнліпському літо-
писі також є малюнок статуї Перуна, який стоїть на високій колоні зі спи-
сом і щитом. Біля статуї Перуна завжди палало вогнище, “живий вогонь",
який підтримувався постійно. Якщо через недогляд служителя вогонь зга-
сав, винуватця карали на смерть Перунові приносили жертви у вигляді вепра,
бика, червоного півня, міцного напою. Його символи - дуб, калина, цвіт
папороті, сокира, стріла, кінь Помічниками Перуна вважали відомих і сьо-
годні казкових персонажів Вернигору й Вернидубі
Існує повір’я, що дерево, в яке ударив Перун, не можна використовувати
для будівництва, але воно придатне для виготовлення музичних інстру-
ментів. Капище Перуна було в Новгороді, а в Києві його кумир стояв на
місці сучасного будинку № 3 по вулиці Володимирській, де було так зване
“Володимирове капище”. Народна легенда розповідає, що в 988 р. дерев'яну
статую Перуна зі срібною головою й золотими вусами було за наказом кня-
зя Володимира скинуто в Дніпро. Люди бігли берегом і в розпачі гукали:
“Видибай, наш Господарю-Боже, видибай!” Перун “видибав" - виплив на
крутому закруті Дніпра в урочищі, названому згодом Видибичі (пізніше -
Ввдубичі). Відтоді це було святе місце язичників, де вони збиралися на свої
моління ще довгі десятиліття після офіційної християнізації Русі. Однак хри-
стияни, задля остаточного знищення притулку язичницької громади, збу-
дували тут Видубецький монастир. Дружинники ж, за наказом Володими-
ра, відпихали статую від берега й супроводжували її вздовж Дніпра, доки
дісталися до порогів: “Коли ж пустили його і пройшов він крізь пороги,
викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь". Яруй
Мотронюк у поемі “Лихоліття” так описав дніпровський шлях Перуна:
Він видибав і далі плив і плив.
Коли ж проплив нарешті вже пороги,
ТЬді прийшов кінець його дороги:
Його Дніпро до берега прибив,
Він зник серед скелястих берегів
У темних хвилях шумовиння й піни.
І слава сяяла з тих скель впродовж віків,
Безсмертна слава Лицарів Вкраїни.
35
2*
Вірогідно, Перунова Рінь була десь неподалік від острова Хортиця в За-
поріжжі, звідки сяяла слава запорозьких козаків. На острові, який у давні
часи називався Хортич, колись було Перунове капище, де молились Богам
русичі князя Святослава перед походами. І до сьогодні зберігається ще місце-
ва кам’яна статуя Перуна, яка височіє на скелястому березі Дніпра, іуг, за
легендами, й загинув хоробрий князь — захисник Віри Предків від візантій-
ського духовного поневолення. Радянська влада в 1927 році дощенту зни-
щила й святу могилу славетного князя.
Світовид (Святовит, Свентовит) — Бог Неба, небесного світла,
найвищої святості. Можливо, тотожний давньоруським Роду, Диву, Білобо-
гу, близький до Сварога та Перуна, а також до грецьких Зевса та Аполлона.
В Ріґведі йому відповідає Савітар — Бог сонячного світла, який дає рух Сон-
цю (Ріґведа, 1.35.9). Ім’я цього Бога походить від — світло в його різнома-
нітних значеннях: сонячне світло (день), білий світ, святий, священний.
Гельмольд у “Слов’янській хроніці” називає Світовида “Богом Богів”.
Зображали Світовида у вигляді чотиригранного стовпа, орієнтованого
строго по чотирьох сторонах світу. Він має вгорі чотири обличчя (два чо-
ловічих і два жіночих) під однією шапкою. Це дозволяє припустити, що
Світовид відає всіма чотирма сторонами білого світу.
Одне з найвідоміших кам’яних зображень Світовида знайдено в 1848 р.
в р. Збруч в Україні (нині статуя знаходиться в Краківському археологічно-
му музеї). Кумир має три яруси, які символізують триєдність світів Прави
(верхній світ Богів), Яви (середній світ людей) і Пави (нижній світ Предків).
Це дає право дослідникам вважати Світовида персоніфікацією Світового
стовпа (Світової осі, Світового Дерева, Дерева Життя). Статуя Світовида
втілює в собі п’ять Богів слов’янського пантеону (верхній світ царства Біло-
бога: Лада — схід, Дажбог — південь, Перун — захід, Мокоша — північ; і
нижній світ царства Чорнобога: триликий Велес).
Атрибутами Світовида можемо вважати ті символи, які має його статуя.
Так, постать Мокоші зображена з рогом достатку в руці, Лада — з обручкою,
Дажбог — із солярним знаком (колесом), Перун зображений з мечем і ко-
нем. Про білого коня Світовида згадує Саксон Граматик у своєму описі свя-
тині Аркона( 1168 р.).
Меч Світовида — символ боротьби проти сил темряви й хаосу. Білий
кінь — символ білого світу і божественної святості, вічного-руху сонця.
Найзнаменитіший храм Світовида, Аркона, був у Ругії. Він існував до 1168
року, коли його зруйнували данські хрестоносці. Назва святині походить
від д авньослов’янськогоректи—говорити, передрікати. Саме тут був най-
силЬнішй оракул, до якого сходились мешканці не тільки ближніх посе-
лень, але й усієї Слов’янщини, щоб почути віще слово жерців. Як писав
В. Шаян, місто Аркона вивищувалось на 50 метрів над рівнем моря і над
36
усім островом Ругія (Руян). Цілком імовірно, саме цей острів у давньоруській
міфологи називають островом Буяном. Найбільше згадок про цей чарівний
острів збереглося в словесній магії східних слов’ян (замовляннях).
Нині Рюген у Балтійському морі належить Німеччині, на місці колиш-
ньої святині знаходиться село Альтенкірхен, що в перекладі з німецької
означає Старий Храм. Тут у стіні католицького костьолу збереглася граніт-
на плита розміром 1,19 х 1,68 метра із зображенням Бога ругіян Світовида.
Він зображений у вигляді вусатого чоловіка в довгій сорочці з рогом в ру-
ках. Польські дослідники стверджують, що цей рельєф виготовлений в X-
XI ст. Ще в XVIII ст. це зображення було підписане: “Запсіиз Уііиз осіег
Буапіеуіі” (Святий Вит або Свантевит). Аж до XIX ст. в ругіянській традиції
побутувала думка, що це зображення язичницького Бога Світовида.
Свята Світовида відзначалисявлітку і восени. 15 червня здійснювали різні
справи, які сьогодні ми могли б назвати “магією натхнення”. Обряд полягав
утому, щоб показати Світовидові все своє багатство — вишивки, рушники,
хустки, килими, які кожна жінка витягувала в цей день зі скрині й просушу-
вала на сонці. У південних і західних слов’ян (сербів, хорватів, словенців,
болгар і поляків) відомий Бог на ім’я Вид (Видо), який за всіма ознаками
тотожний Світовиду. В умовах християнізації Видо перетворився в “свято-
го Вита”, який нібито опікується зором людини. Ім’я Видо походить від “ви-
діти” — дивитися, бачити; Світовид — від “світло видіти”, “святість видіти’
(світлий і святий близькі за символікою). Цього дня намагалися виносити
своє рукоділля для показу людям і Богам, щоб уміти вишивати ще краще.
Але найзначнішими були Світовидові урочистості в день осіннього
рівнодення (нині випадає на 25-26 вересня). Правилася всенічна Богослуж-
ба, подібна до Великодньої, відбувалося всенародне причастя до священно-
го коловаю (короваю) розміром у зріст людини і священним напоєм ме-
дом-сурою, який споживали з рога, промовляючи славослів’я Богам. Цілком
можливо, що Сварог як головний Бог слов’янського пантеону ототожню-
вався в уявленні віруючих зі “Світлим Богом, який тримає ріг достатку” —
“священний ріг”.
Із середньовічних хронік відомо, що в святині Аркона його свято було
найпіанованішим. Воно відбувалося як осіннє свято врожаю. Кожного року
головний жрець наливав мед у величезний ріг, який тримав у руці кумир
Світовида. За тим, скільки лишалося священного напою в цьому розі до на-
ступного осіннього рівнодення, жрець віщував, яким буде наступний рік.
Потім знову наповнював ріг священним напоєм.
Храм Світовида також існував майже до XVII ст. на горі Богит (Тернопіль-
ська обл. України). У XIII ст., як вважають археологи, храм (капище, жертов-
ник і хороми) .був зруйнований, можливо, внаслідок татаро-монгольської
навали. Однак збереглися давні рукотворні вали, кам’яні ворота, складені з
трьох величезних менгірів, спіралеподібна, вимощена каменем дорога, яка
37
веде на вершину гори, де розміщувався жертовник, інші культові місця і сто-
яла сама статуя. Оскільки оригінал статуї Світовида вивезений у Польщу,
нині в Києві на Софійському майдані встановлено копію цієї статуї. Копії
Збруцького Світовида мають також інші музеї України (Кам’янець-Поділь-
ський, Переяслав-Хмельницький).
Світовид майже у всіх давніх релігіях символізує духовну божественну
сутність. Він покровитель духовної роботи. Коли зібраний врожай, викона-
но більшість господарських робіт, люди можуть зосередити свої думки на
Божественному — філософських роздумах про життя, виготовленні мис-
тецьких творів, декоративно-прикладних виробів (ткацтво, гончарство та
ін.), втілюючи в них красу і святість своєї віри.
Дажбог. Сонячний Бог, якому поклонявся весь слов’янський світ, має
прозоре для народного розуміння ім’я: даждь — “дай” і Бог — близьке до
“багатство”, тобто дослівно Даждьбог—“податель” добра, багатстві У півден-
них слов’ян він має назву Дабог, Дайбог. В українській обрядовій поезії знай-
демо безліч приспівів-звертань типу: “Ой дай, Боже” або “Дай, Боже, дай”,
які ряд вчених вважають первісним язичницьким “Ой Дажбоже!”
У філософському розумінні Дажбог — той, що дає буття: дух і матерію,
які є близнятами. Хоча Дажбог цілком пов’язаний з небом, сонцем, як син
Сварога, він також є Богом земного достатку, що символізується врожаєм
жита і пшениці. Тому певний час серед дослідників була поширена думка
про Дажбога (Даждьбога) як Бога дощу, але вона не отримала широкої
підтримки. За своїм значенням і сонце, і дощ разом впливають на врожай,
тому відкинути цю думку зовсім було б неправомірно: в українській міфо-
логії лише поєднання двох начал — небесного вогню і небесної вологи —
дарують життєдайні плоди і злаки.
Найстародавніші обряди та молитви до Дажбога пов’язані з проханням
багатого врожаю. Під час жнив жрець підіймав над головою чашу, наповне-
ну зерном, і проказував молитву: “Господи, ти, котрий даєш нам їжу! Дай
тепер нам її в повній мірі”. Вірогідно, ця молитва вже зазнала пізніших на-
шарувань, проте не виключено, що до неї близьке і християнське “Отче
наш”: “...хліб наш насущний дай нам [ст. сл. — даждь нам] сьогодні”. Безпе-
речно, що звернення до Дажбога були пов’язані переважно з хліборобськи-
ми обрядами. Російський дослідник Б. Рибаков вважав, що ім’я Дажбога су-
часним фольклором уже “не фіксується”. Однак в Україні ім’я Дажбога
збереглося в кількох обрядових піснях, наприклад у веснянці:
Ой ти, соловейку, ранняя пташейко,
Ой чого так рано із Вир’ячка вийшов?
Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав,
З правої ручейки
1 ключики видав...
38
Або в язичницькій весільній пісні, яку тут доречно навести ПОВНІСТЮ:
Поміж трьома дорогами, рано-рано,
Поміж трьома дорогами ранесенько.
Там здибавсь князь ізДажбогам, рано-рано,
Там здибавсь князь ізДажбогам, ранесенько.
Ой ти, Боже, ти, Дажбоже, рано-рано,
Зверни мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти Богом рік від року, рано-рано,
Бо ти Богом рік від року, ранесенько.
А я князем раз на віку, рано-рано,
Раз на віку, в неділеньку, ранесенько.
Ця пісня, помилково вміщена серед щедрівок, за всіма ознаками є весіль-
ною: “князем раз на віку” буває молодий на своєму весіллі. Звичай пропус-
кати вперед весільний поїзд дожив до наших днів — навіть у містах весільну
машину пропускають на червоне світло світлофора. В язичницькій вірі вва-
жається, що самі Боги пропускають уперед молодят. Ім’я Дажбога також збе-
регла староукраїнська мова: прізвища Дажбогович, Дайбогович, Дайбожич
(тобто “нащадок Дажбога”) наявні в Словнику староукраїнської мови XIV-
XVII ст.
У новорічних обрядах, що дожили до наших днів, зберігається Дідух —
останній сніп жита, який заносять до хати як священний обрядовий сим-
вол. Дідух — це Дух поля, Житній дух, Дух Дажбога, який по праву вважаєть-
ся Богом життя. Є народне повір’я, що жниця, яка зав’язувала останній сніп
жита, має цього року народити дитину. Зав’язування снопа символізувало
зав’язування пуповини. Навесні Дідуха обмолочуюіь і зерно знову висіва-
ють на поле, випускаючи Духа поля на землю. Саме ця обрядодія надає вро-
жаю животворної цілющої сили. Символом Дажбога пізніше стала також
квітка соняшника, яка реаіує на рух сонця по небосхилу, повертаючи за
ним свою голівку.
Зображення Дажбога було в пантеоні князя Володимира на Старо-
київській горі. З нових публікацій рідновірів різних слов’янських народів
відомо, що Дажбог зображався з променями навколо голови, як ведійський
Мітра. Таке зображення є на графіті західних слов’ян, подібні зображення
робили з коштовних металів золота і срібла. Бронзове зображення Соняч-
ного Бога з крилами і дванадцятьма променями навколо голови зберігаєть-
ся в Ермітажі (вважають, що воно прикрашало колісницю). Навіть амери-
канці запозичили з язичницьких образів сонячного Божества стилістику
променів навколо голови (статуя Свободи).
Дажбог — український Бог літнього сонця, син Сварога, Прабатько на-
роду русичів. За Володимиром Шаяном, Дажбог - це животворче горіння в
душі нації, він — Батько людського щастя, добра, блага, любові, Добростану
39
і саме в цьому розумінні — багатства. Рід самого В. Шаяна походить із села
Добростани на Львівщині.
Дажбог — творець земного буття. Він, як і Сварог, є також розпорядни-
ком Прави.
Хоре. Бог відомий у Київській Русі з літописної оповіді про пантеон
князя Володимира, споруджений у 980 році. Згадується він і в “Слові о пол-
ку Ігоревім”. Серед дослідників нема одностайної думки про походження і
функції цього Бога. Переважно вважають, що ім’я Хоре походить з ірансь-
кого хтаг—сяйво, новоперського хигзеі — блискуче сонце, санскритсько-
го Ьага — вогонь. В апокрифах згадуються Перун і Хоре як “два єсть ангела
молнііна”. Можливо, Хоре пов’язаний з небесним вогнем узагалі (як соняч-
ним, так і блискавичним).
Йому поклонялися південні племена, вірогідно ще роксолани, які вша-
новували Хорса так само, як поляни Дажбога. Як і Дажбогові, Хорсу прино-
сили жертви у вигляді хлібних виробів: паляниць, медяників, калачів, кали-
ти. В Україні досі поширені ритуальні коржі, які нині вже втратили давнє
значення обрядової їжі і вживаються як повсякденна страва. Слово корж
співзвучне з іменем Хорса, воно давнього індоєвропейського походження і
означає “коло”.
Деякі дослідники ототожнюють Хорса з Кродо. А. Кайсаров подав опис
зображення венедського Кродо: його кумир був встановлений на високій,
порослій лісом горі, мав вигляд статечного діда з непокритою головою,
підперезаного білим вовняним поясом, який стояв босими ногами на Рибі,
в лівій руці він тримав колесо, а в правій — посудину, наповнену квітами і
плодами. Для давніх книжників зіставлення Хорса з Кродо і іурком, на дум-
ку дослідника Г. Дяченка, було очевидним, отже, він робить висновок, що
Хоре був Богом весняного розквіту, родючості, сонячного світла (Полньїй
церковно-славянский словарь).
Вірогідно, російський міфолог Є. Анічков, досліджуючи значення цього
Божества в “Слові о полку Ігоревім", започаткував дискусію, яка не скінчи-
лася і в наш час: він, зокрема, вказував, що Хоре означав не Сонце, а Місяць.
На його думку, Всеслав перебігав дорогу Хорсові вночі, отже, йшлося, на-
певно, про нічне світило — Місяць. Такої ж думки дотримуються Я. Боровсь-
кий та В. Абаєв, надаючи Хорсу ще функцій вітру, помсти та війни, а також
вважають, що він — іранського походження. Польський дослідника. Брюк-
нер вважає, що Хоре — Бог місяця, а його ім’я рідне слов’янське і походить
з польського шу-сЬап-іу (виснажений). Адже відомо, що місяць, на відміну
від сонця, може бути “спадаючим” в старіючій фазі.
У класичних українських дослідженнях висловлювалася думка, що ви-
раз “перебігати дорогу Хорсові” міг означати напрямок з півночі на південь,
якщо Сонце-Хорс “ходить” зі сходу на захід. До того ж у тексті сказано, що
40
Всеслав “із Києва в Тмутаракань до півнів добігав, великому Хорсові дорогу
вовком перебігаючи”. Тому В. Шаян писав: “Хоре є бистрокомонний, і наш
герой мусів мати чудово швидкі комоні, щоб перебігти дорогу Хорсові. Хоре
біжить зі Сходу на Захід, а наш герой біжить із Півночі на Південь. Картина
зовсім ясна...” Тобто В. Шаян вважав Хорса Богом Сонця. Він наводить дос-
татньо вагомі лінгвістичні аргументи про трансформацію звуків від санск-
риту до староіранської, де звук С закономірно переходить в Г і далі в X:
сома — гаома (гаума) — хаома; Асура — Агура — Ахура і т. п. Так само, на
його думку, трасформувалось Свар — Ввар - Хвар (Хуар, Хуор, Хор) - Хоре
(коротке У зникло, додалося закінчення). І нині, наприклад, в осетинській
мові слово хор означає сонце. Таким чином, Шаян ототожнює Хорса зі Сва-
рогом.
Опис статуї Хорса подав один з мандрівників-чужинців, який нібито
бачив двох кумирів біля Пскова: Хоре стояв на поверженому змієві. Напев-
но, Хорс-Змієборець був пізніше перетворений у християнського “Георгія
Побідоносця”.
Борис Рибаков же запевняв, що Хоре і Симаргл — слов’янські Боги ірансь-
кого походження. Більшість дослідників переконують нас у тотожності Хор-
са з Дажбогом та Ярилом, тобто Сонячними Богами.
Загалом, можемо вважати, що Хоре — слов’янський Бог сонячного світла,
якому поклоняли наші Предки на теренах лісостепової зони України з Киє-
вом включно. Цей культ був також шанований у племен роксоланів, які мми
ірано-арійське походження.
Стрибог. У Володимировому пантеоні поруч з Перуном стояв кумир
Стрибога, якого вшановували не менше, ніж Перуна. У “Слові о полку Іго-
ревім” Стрибог згадується як Бог-родоначальникусіх вітрів. Це один з най-
сгародавніших Богів у трипільців, етрусків, римлян. У римлян він вважався
Богом-винищувачем, Богом війни, жорстокої битви і був відомий під іме-
нем Сатурна. Назва цього небесного грізного Бога, як вважають, походить
від слова страта {стріті — знищувати). Д. Шеппінг висловив припущен-
ня, що Стрибог е однією з іпостасей Перуна - його втіленням у повітрі.
Він, як і Перун, пов’язаний зі Стрільцем та його атрибутами: стрілами й
луком. Його стріли летять за вітром, тому й Божество уособлює силу вітру.
Хоча, незважаючи на всю суворість вітру, він є не тільки творцем него-
ди, але й творцем музичних мелодій. Адже саме “подих вітру” — дихання,
дмухання в найпростіші музичні інструменти (сопілки, дудки, ріжки) - ство-
рює музику.
Пізніше Стрибог отримав назву Позвізда, або Посвистала, - покрови-
теля погоди. Йому молилися, щоб дав добру погоду на врожай. Особливо
важливим Посвисгач був для війська. Пантелеймон Куліш записав у Козе-
лецькому повіті на Чернігівщині в 1856 р. розповідь 85-літньої жінки іуй-
41
дихи та стару козацьку “Думу-сказання про морський похід старшого кня-
зя-язичника в християнськую землю”: “...Бач, кажуть старії люде... да Бог його
знає, відкіля вони сеє уже знають: чи то їм уже такеньки Прадіди розказува-
ли, чи інак як, Господь їх знає... як-то воно буде таке, що люде так ізживуть-
ся, що як комашки ті стануть! Аже ж як подивиться на теперішнього чолові-
ка, дак іще, либонь, не швидко таке мале переробиться і світ іще замісь довго
стоять буде. Не нам, бач, дождать сього: хіба вже діти наші, чи внуки, або
далі. Да то сказано, що люде сі великиї були зовсім не те, що ми, християне:
у їх і Бога якось інак звали — кажуть, Посвистач якийсь. Він, кажуть-то, уста-
новляв годину усюди, а більше нічого і не знав: об другім чім другії знали і
порядок свій давали”. Далі сама дума розповідає, що князівські дружинники
“своєму Богові Посвистачу моляться, щоб він їм годину (погоду) дав та моря
не турбував”.
Цікаво, що сама дума вже позначена християнськими впливами, однак
наведений фрагмент розповіді має залишки язичницького мислення, а саме:
поки вірили в свого Бога (Посвистача), були великі, “зовсім не те, що ми,
християне”.
Стрибог близький до грецького Кроноса — Бога невмолимого часу, який
поглинає, страчує те, що сам породив. Хоча у слов’ян також відомий і Чис-
лобог — Бог Часу, про якого розповімо далі.
Ім’я Стрибога залишилося в назвах сіл Стрибож (на Житомирщині),
Стрижавка, Стрітівка (на Київщині). Найбільше назв з коренем Стпр- трап-
ляється між Дністром і Дніпром. У Польщі є струмок Стрибог. Стрибог —
Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, Син Сварога (Сварожич).
У Велесовій Книзі читаємо: “Стрибог свистів у степах” (дошка 5-Б); “А
Стрибог вітри яритиме на землю” (38-А). Про те, що Вітри — Стрибожі ону-
ки, знаємо також зі “Слова о полку Ігоревім”. Корінь стр- мають слова, які
позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов,
стрічати. Ім’я Посвистач він отримав напевно від того, що Вітер свистить
у просторі.
За давніми переказами, в околиці Лубен (у Мгарському монастирі) на
стелі церкви було ліпне зображення Стрибога у вигляді старого діда з дов-
гою бородою і з кільцем в губах: “Кажуть, що ото Старий Вітер з заковани-
ми губами. Що тепер Вітри є, то, кажуть, молодь шастається; старий же тільки
іноді в щілинки поміж губів дмуха — і отто бурі бувають! Якби йому губи
розкувать і він дмухонув на ввесь рот — все б поздував на світі, гори з доли-
нами б порівняв, кінець світові був би... Отже, кажуть, колись таки йому роз-
куються губи”.
Наш Стрибог тотожний етруському Сатресу, який у римлян на теренах
Італії перетворився в Сатурна. Свято Стрибога, за відновленим язичниць-
ким календарем, випадає на 19 серпня. Цього дня примічають, яка погода:
якщо вітер теплий — буде добрий врожай вівса.
42
Велес (Волос). Це один із найстаріших Богів, що вважається Богом дос-
татку. Християнин-літописець називає Велеса “скотьїм Богом’’, тобто опі-
куном домашніх тварин. А якщо врахувати, що череди худоби (скот) у давни-
ну вважалися символом заможності взагалі, то стає зрозуміло, чому' Велес -
Бог багатства і достатку. Крім того, Велес — опікун купецтва, торгівлі, як і
римський Меркурій. Олександр Афанасьєв пояснює Велеса не тільки як
оборонця череди худоби на землі, а й пастуха небесної отари хмар. Те. що
Боян у “Слові о полку Ігоревім” названий “Велесовим внуком”, вказує також
і на те, що Велес був ще й Богом поезії та музики, тобто покровителем ми-
стецтва, як і Меркурій.
Ізмаїл Срезнєвський порівняв Велеса з Аполлоном, який у греків був Бо-
гом муз. У договорах із греками Волос сприймається як Бог золота, а Пе-
рун — як Бог зброї. Охороняючи худобу, Велес міг виступати проти самого
Перуна. Він відомий усім слов’янам. У скандинавів Велесу ідентичний Бог
Вольсі, у чехів Уеііз під впливом християнства почав означати “нечисту силу”.
Тік само латинське УеІ$ значить “біс”. Оскільки литовське Уеііь — покійник,
Уеіе — душі померлих, це дає підстави вважати, що первісно Велес був по-
кровителем духів Предків. Велес — зв’язковий світів живих людей і покійних
родичів.
На зв’язок Велеса з Родом вказує звичай останнього снопа (Цідуха), а
також обряд “Велесової бороди” (див. далі). Дідуха урочисто вносять у світли-
цю на Різдво і ставлять на покуть — вважається, що духи Предків перебува-
ють у його колоссі.
Ім’я Велеса, за деякими гіпотезами, походить від “волох” - волохатий.
Вважають, що він з’явився у наших Предків у кам’яному віці, а символіка
Тура (Тільця) вказує, що найвищого статусу він набув у трипільську й після-
трипільську добу. Іноді родовід Велеса виводять від волохатого ведмедя, який,
за повір’ям, впливає на полювання і мисливське щастя. Тому мисливці за-
добрювали його урочистим принесенням жертв. Подекуди в Росії його вва-
жають сином небесної Корови, від якої він отримав епітет Корович (син
Корови). Згодом цей Бог набув людської подоби, його кумири були дерев’я-
ні й кам’яні.
Капище Велеса було на тому місці, де пізніше збудували церкву Святого
Власія: в літописах під 1187 роком покровителем худоби вже названий свя-
тий Власій. Ця церква знаходилася в Києві на вулиці Нижній Вал (у 1651 р.
згоріла). Правдоподібно, що до капища Велеса вела стежка, відома нині як
вулиця Волоська. Те, що Велес був установлений на Подолі, де жили пере-
важно ремісники, торговий і простий люд,ще раз підтверджує, що він був
покровителем ремесла, торгівлі, багатства. На поклоніння Велесові люди
часто йшли разом зі своїми чередами корів, щоб освятити іх перед виго-
ном на пасовище тощо. Можливо, саме цим пояснюється відсутність Веле-
са у Володимировому пантеоні, який знаходився неподалік від княжого дво-
43
ру. Кумир Велеса стояв на березі річки Почайни, куди й був скинутий за
наказом князя, коли Володимир руйнував язичницькі святилища.
Різдвяні обряди донесли до нас відгомін колишніх “волових свят” — ви*
вернуті кожухи на учасниках ритуального карнавалу символізують багат-
ство: “Будь багатий, як кожух волохатий”, — бажають на Різдво й на весіллі.
Іноді учасники карнавалу називаються волхвами, бо вони подібні до Воло-
са (покровителя волхвів) своїми волохатими кожухами. Після впроваджен-
ня християнства Велес разом з іншими Богами потрапив до розряду “нечи-
стої сили”.
З ім’ям Велеса (Волоса) пов’язана назва зодіакального сузір’я Волосо-
жар (Тілець), назва якого, на думку Олександра Знойка, означає “небо Во-
лоса”. Велесовий син — Тур, Іноді золоторогий Олень — також шанувався
як охоронець добробуту родини.
Ім’я Велеса лишилося в багатьох географічних назвах Слов’янщини:
Волосів Яр (в Україні, на Вінниччині), Волосова вулиця (в Новгороді), Во-
лоська вулиця (в Києві), гора Велесове Ребро (біля Ростова), гора Велес (у
Боснії) та багато інших.
Велес — Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії. Вчені вва-
жають, що в основі слова: веле—великий, а також воля—повелитель. Веле —
старослов’янське дуже, багато, сила (пор. велелюдний)- або означає якість,
достойність, красу і міць. Ім’я Велеса несе загальну ідею міцності і твер-
дості. Велесу присвячувались окремі храми, де на жертовнику підтримував-
ся вічний вогонь.
Культ Велеса — один із найрозвинутіших культів у Східній Слов’янщині,
і зокрема в Україні, пов’язаний насамперед з господарською діяльністю на-
ших Предків. Велесу як духовному опікунові й покровителю хліборобства
присвячували обряд “Велесової бороди” — під час жнив на полі залишали
незжатими кілька пучків колосся і, зав’язавши їх стрічкою, клали до них
хліб на рушнику як пожертву і подяку за добрий врожай. Ця пожертва нази-
валася сота, тобто найменша частина (символічна) від врожаю жертвува-
лася для цього обряду: “дамо десятину отцям, а соту — на Велеса”, — пише
автор Велесової Книги (дошка 8/2).
Велесу присвячений цілий тиждень після Стрітення (яке за астрономіч-
ним календарем настає 1-2 лютого). В усій Слов’янщині ці святки відомі як
своєрідні маскаради (як у Західній Європі карнавали), коли гурти молоді (а
в давні часи це були волхви), одягти маски, роги, вивернуті хутром догори
кожухи з причепленими хвостами, ходили від хати до хати зі спеціальни-
ми побажаннями здоров’я домашнім тваринам, багатства родинам. Цей бар-
вистий веселий гурт співав урочисті пісні, говорив чарівні слова, дзвонив у
безліч мелодійних дзвіночків, які виконували роль закликання добрих духів
оселі. Важливо було так добре замаскуватися, щоб ніхто не впізнав учас-
ників обрядодійства, бо тоді чари втрачають свою силу. Церква засуджува-
44
ла такі веселощі, назвавши свято “Чортовим тижнем”, та й самих артистів з
їхніми масками обізвавши чортами. Але це прадавнє свято і нині побутує
вже у жартівливій формі серед дітей, які часто й зберігають забуті доросли-
ми звичаї в своїх іграх.
Імена, похідні від Велес: Велеслав, Велесик, Велесич — надавалися на-
родженим у лютому. Нині існує українське прізвище Велесик (Рівненщи-
на). (Докладніше про Велеса див. у розділі “Світогляд...”).
Мокоша (Макош, Мокша). Богиня, пов’язана з жіночою сферою в гос-
подарстві: рукоділлям, прядінням, тканням та ін. В давніші часи вона була
Богинею землеробства і родючості, жіночої життєвої сили, достатку, по-
кровителькою полів та домашніх тварин. Оскільки від врожаю і родючості
тварин переважно залежала доля давніх русів, то Мокоша вважалась і Боги-
нею Долі. Мовознавці стверджують, що її ім’я дослівно означає “ Матір долі”
(пор.: ст. сл. кьшь, кощь — жереб, доля, удача). Тому Мокошу можна вважати
тотожною грецькій Тихе і римській Фортуні. Атрибутами цих Богинь був
ріг достатку. З таким же рогом постать Мокоші зображена на статуї Збруць-
кого Світовида. Мокоша була єдиною представницею жіночих Божеств у
пантеоні князя Володимира.
їй приносили жертви у вигляді снопів льону, вишитих рушників, пучків
вовни (прядива). Мокоша, вірогідно, була близькою до Рожаниць (Дів Жит-
тя) — покровителькою пологів, захисницею породіль. Тому віра й поклоні-
ння Мокоші затрималися найдовше серед жінок: навіть у XVI ст. попи зобо-
в’язані були на сповіді запитати жінку, “чи не ходила до Мокоші”. На
Новгородщині культ Мокоші зберігався аж до XIX ст.
У Києві до Мокоші на Старокиївську гору (пантеон Володимира) при-
ходили поклонятися жриці, ворожки, знахарки. Хоч вона була покрови-
телькою жіноцтва, проте вшановували її всі, тому й увів Володимир Богиню
до свого пантеону. Згідно з переказами, саме Мокоша пряде нитку життя,
тому вона вважається ще й покровителькою пряль. Ще однією функцією
Мокоші було піклування про вологу: дощ, річки, струмки. Це й знайшло свій
вияв у імені Богині. Деякі дослідники вважають, що воно походить від мок-
рий мокнути.
Походження Мокоші дуже давнє: як і більшість жіночих Богинь, вона
була відома ще за трипільської доби. В образі Мокоші бачимо відгомін ста-
родавнього культу Великої Богині-Матері. її зображення, значною мірою
стилізовані, дійшли до нас переважно на рушниках: Богиня стоїть під відкри-
тим куполом святилища з піднятими вгору руками (поза Оранти), на голові
має рогату шапку. Обабіч Мокоші — два вершники на конях На деяких ви-
шивках під кіньми зображені свастики (прадавні символи щастя), іноді
головний убір Богині нагадує квітучий кущ. Статуетки скіфських богинь
(VII ст. до н. ч.) нагадують позу Мокоші та Оранти з піднятими вгору рука-
45
ми, як під час моління. Вірогідно, і в Київській Софії ранні християни бачи-
ли свою правічну Богиню з піднесеними до неба руками. Вірогідно, Моко-
ша походить від ще давнішого культу води — Богині Дани. Християни не
могли забути свою давню Богиню і ще довгий час вшановували її в образі
“святої Параскеви” (П’ятниці).
Дана. Всеслов’янська Богиня Води втілення жіночого першопочатку
життя. Слово Дана уже в скіфо-сарматський період перестало бути ім’ям
Богині, а стало позначати просто річку. Таке ж значення має й слово Дон
(“вода”, “ріка”), Донець, Дністер, Дніпро або Дунай — назви річок, оспіва-
них у багатьох слов’янських піснях.
Культ Дани був поширений на теренах Слов’янщини ще з передісторич-
них часів пізнього палеоліту.
Переказ про Богиню Дану записав Геродот: вона незрівнянна красуня,
непорочна діва і мати всього живого, Богиня родючості. Її днем вважалася
п’ятниця, коли вона суворо судила тих, хто порушував звичаї. До таких по-
рушень належало прядіння та шиття в п’ятницю, яка вважалася святом. Дані
приносили жертви, кидаючи коштовності у води річок та озер, криниць та
джерел. Вірогідно, і слово данина походить від жертви Богині Дані. Цей
звичай і нині побутує в багатьох народів у вигляді кидання монет у воду,
щоб знову повернутися до тих місць на землі, де людина була щасливою.
Дана-Вода складає пару протилежностей з Вогнем-Сварожичем, що є
чоловічим першопочатком життя. В українських міфах розповідається, як
“цар Вогонь і цариця Водиця світ сотворили”. Вода обожнювалася нашими
Пращурами, бо вона є цілющою, очищаючою, родючою силою природи,
справді Живою Водою, про яку розповідається в народних казках. Оспівана
в українському фольклорі Богиня Дана досі живе у підсвідомості народу.
Недаремно їй присвячені кілька свят у калеццарі (як взимку, так і влітку). Її
свято відзначали в перших числах січня, коли наша планета Земля перебу-
ває на найближчій відстані від Сонця (1-2 січня). Християнська церква, в
зв’язку з відставанням юліанського календаря від астрономічного, святкує
19 січня так зване “хрищення” — освячення води річок, вже тепер пов’я-
зуючи його з охрищенням Ісуса.
Збереження Води завжди дуже важливе, бо без неї немислиме життя
людей. Воду слід шанувати, не засмічувати річок, криниць, джерел. Тому й
Богиня Води мала неабияку пошану серед людей. Ім’ям Дана називають дівча-
ток, які народилися на свято Води або в п’ятницю, яка є жіночим днем, при-
свяченим водним Богиням Дані, Мокоші, Рожаницям (8-9 вересня). Є й
чоловіче ім’я Дан.
Богині, тотожні українській Дані, існували в багатьох слов’янських на-
родів: Дуна, Дойна, Діана. На думку Олександра Знойка, до цього ж ряду на-
лежить Ма-Донна, тобто “мати-вода”, а також Така (Дана). Б. Рибаков ствер-
46
джуе, що Мокоша є спадкоємицею найдавнішого хліборобського культу
“Матері Врожаю”, пов’язаного насамперед з водою - Даною.
Приспівом до багатьох народних пісень є праіндоєвропейська форма,
яку вже сам народ не розуміє, але виконує як певний ритмічний елемент,
просто за традицією:
Сід і, ріді,
Сіді, ріді,
Сід», ріді.
Дана!
Інший варіант: “шіді, ріді”. Олександр Знойко висловив також припу-
щення, що сі (ші) — давнє індоєвропейське “вона", ді - “діє", рі - “річка".
Таким чином, виходить: “Вона діє, річку творить — Дана!” (О. Знойко. -
С159). Якщо Дана залишила своє ім’я в назвах річок, то Мокоша переважно
в назвах поселень: Макошине на Чернігівщині, Мокошин у Чехії. Подібні
назви існують у всіх слов’янських народів.
Купайло (Купала). Бог літнього сонця, а також назва свята на його честь.
Іван Нечуй-Левицький у дослідженні української міфології пояснює назву
таю “Ясні літні небесні зливи, сонце, блискавка й грім спільними силами
ніби купають землю, даруючи їй найбільшу в час празника Купайла родючу
силу, а може, й од того, що на празник Купайла люде купались у воді, вірую-
чи в її чудову силу".
Інші дослідники припускають, що назва Купайла близька до індоєвро-
пейського “кипіти”, “палати”, “пристрасно бажати". Однак нові досліджен-
ня довели, що назва Купало походить від давньоруського коло - круг, коле-
со, коловорот — або ж грецькогороїоз — полюс, вісь обертання, поворотна
точка. Саме з цього погляду наш Купайло виявляється тотожним грецькому
Аполлону, тісно пов’язаному з сонячним круговоротом та календарем. Мож-
лива також паралель Купайла з римським дволиким Янусом — Божеством
“входу” і “виходу", миру і війни, лики якого дивляться одночасно в минуле і
в майбутнє Справді, свято Купайла ніби ділить рік на дві протилежні части-
ни: теплу і холодну, світлу і темну, проростання рослин і збору врожаю.
Купальське вогнище запалювалося від живого вогню, добутого тертям
двох шматків дерева, і символізувало небесний сонячний вогонь, який за-
палює кохання в серцях парубків і дівчат, парує їх у цю чарівну ніч. У “іус-
танському літописі" пояснюється, що “Купало бяше Бог обилія, якоже у еллін
Церес”. Церес у етрусків, а пізніше у греків і римлян вважалася Богинею
шлюбу, материнства, небесної долі. Жіноче Божество Купала тотожне з ма-
лоазійською Кибелою, Богинею кохання і Матір’ю Богів. Всі обряди Ку-
пальського свята в цих народів близькі за символікою.
Кумирів Купайлу (Купалі), мабуть, не ставили, вважаючи його (її) не
стільки Божеством, скільки персонажем, учасником святкового дійства, об-
47
ряду, присвяченого літньому сонцестоянню. Купайлом називали також со-
лом’яну ляльку, яку молодь виготовляла спеціально для свята. Крім Купайла,
робили ще й Марену: ляльку з гілок дерева, прикрашену квітками та стрічка-
ми. Купайло та Марена — персоніфікація двох Божеств, що відповідають
двом стихіям: вогню і воді (Сонцю і Хмарі). Таке припущення видається
цілком переконливим, оскільки маємо справу зі святкуванням саме дня
літнього сонцестояння. Сонячна лялька робиться з соломи (пор. сол-нце і
сол-ома), а Хмарі присвячується образ Марени (пор. Мар-ена і Х-мар-а).
Сонце ототожнюється з небесним вогнем, Хмара — з небесною вологою.
Перед такими “образами” ставлять стіл із різними стравами, біля них
палає священний вогонь, навколо якого парубки й дівчата з веселощами,
піснями й танцями “справляють празник”. У кінці свята Марену топлять у
річці, іноді у воду кидають і Купайла (але частіше його спалюють). Нині
залишки давніх обрядів настільки переплутані, що не завжди їхній зміст
зрозумілий. Якщо йти за логікою пояснених вище символів, то чоловічим
началом тут виступає Купайло (небесний вогонь), а жіночим Марена (водя-
на стихія). В обрядах зафіксовано, що Марену виготовляють дівчата, між
хлопцями й дівчатами йде жартівлива боротьба за неї, хлопці часто викра-
дають Марену, розривають її, а гіллячки з неї дівки забирають із собою, щоб
розкидати на городі для посилення родючості. Залишки Марени все ж топ-
лять у річці, отже, повертають до водяної стихії. Солом’яного Купайла ж
віддають вогню. В Україні роблять колесо, обмотане соломою, яке підпалю-
ють і котять згори в річку. Вогненне колесо, безперечно, позначає Сонце —
небесний вогонь.
Ярило. Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті
Корінь слова Яр- означає ярий, нестримний, збуджений, сильний, завзя-
тий, пристрасний, гнівний. В давні часи чоловіча пристрасть порівнюва-
лася з мужністю, войовничістю й силою. Тому Божества родючості часто
зображалися з мечем. У балтійських слов’ян Ярилу тотожний Яровит (дослів-
но ярий витязь, войовничий дух), храм якого існував у Волегасгі до XII ст.
Тут на стіні висів священний щит мистецької роботи, покритий позоло-
тою, який виносили тільки в час війни чи найбільших урочистостей. Це
була священна реліквія. Герборт писав, що Яровит “по латині називаємий
Марсом”.
Зберігся запис промови жерця храму Яровита, яку він виголосив у лісі
від імені самого Бога: “Я — Бог твій, я той, хто вдягає поля муравою, а ліси
листям; в моїй волі плоди нив і дерев, приплод черед і все, що служить на
користь людині, — все це даю тим, хто шанує мене, і відбираю в тих, хто
нехтує мною”. Ярило — Божество, близьке за своєю сутністю до Купайла,
тільки діє навесні Бог любові й пристрасті, весняного розквіту природи,
Ярило вважається символом родючості, чоловічої запліднюючої сили.
48
Перші свята Ярила відзначають навесні, коли він пробуджується. У біло-
русів навесні “водили Ярила” — гарного парубка, прикрашеного вінком,
убраного в світлі, урочисті шати. У греків ідентичними Ярилу були Нлкх та
Діоніс. А в Україні ще на початку XX ст. влітку робили символічний похо-
рон Ярила, відомий під назвою “похорон Кострубонька" жінки з жартами
ховали опудало Ярила (Коструба, Костроми), який уже все запліднив і зав-
мирає на зиму, щоб навесні знову пробудитися. Такий обряд означає завми-
рання сонячної сили, бо після Купайла “Сонце на зиму повертає".
Певних згадок про кумири Ярила немає: відомо, що молодиці щороку
виготовляли його опудала, причому особливу увагу приділяли дітородним
органам. Лише з давніх переказів, записаних мандрівниками, дізнаємося,
що кумир Ярила стояв біля м. Костроми (назва співзвучна з Кострубою).
Свято Ярила близьке до купальського ще й тому, що під час його святку-
вання парубки викрадали собі дівчат. Отже, Ярило і Кострубонько уособ-
лювали торжество життя над смертю. Це Боги, які завмирають на зиму і
пробуджуються (воскресають) навесні. Вслссова Книга згадує Ярила під ім'ям
Ярбога: “...славословити [маємо]- Ярбогу, який править весняним цвітінням
і Русаліями, Водничами, і Лісичами, і Домовичами" (дошка 38-А).
Наш народ дуже шанував Ярила, а тим, хто народився під час його свят,
надавали імена: Яр, Ярець, Яробор, Ярогнів, Яролик, Яромил, Яромир, Яро-
полк, Яросвіт, Ярослав та ін.
Триглав (іроян). Чи не найменш досліджений з усіх Богів, Іриглав, по
суті, не стільки якесь окреме Божество, скільки божественний принцип
триєдності світу. Великий Іриглав включає в себе множинність інших Богів,
які, в свою чергу, складають малі триглави.
Найдавніші зображення Триглава, знайдені археологами в долині ріки
Інду, належали ведійській релігії. їхній вік п’ять тисяч років. Триглав (віро-
гідно, ведійський Тримурті) має вигляд чоловічої постаті з трьома обличчя-
ми і рогами.
Слов’яни в образі Трояна бачили триєдність Богів: Сварога, Перуна і Свя-
товита, які насправді є язичницькою Трійцею Бога-Отця, Бога-Сина, і Бога-
Духа. Християнство запозичило культ святої Трійці саме з язичництва. Про
нього сперечалися єпископи ще на Нікейському соборі в 325 р. - назвав-
ши це світоглядне уявлення про троїстість Бога “язичницьким”, вони все ж
не змогли позбутися його, творячи християнські догмати. Володимир Шаян
писав, що “поняття Трійці не є поняттям первісно християнським в історії
порівняльного вірознавства Стрічаємо це вірування в інших індоєвропейсь-
ких, або, простіше, арійських, віруваннях, і то в текстах, які є безсумнівно
далеко старші від появи цього вірування як догми християнізму”.
У багатьох фольклорних джерелах є згадки про те, що сонце уявлялося
трисвітлим. Цей епітет використав і автор “Слова о полку Ігоревім”: “світлоє
49
і трисвітлоє Солнце”, — звертається до нього Ярославна. Гіпотез про зна-
чення 'фояна існує чимало.
В Україні є географічні назви, похідні від Трояна. Це — названі в “Слові о
полку Ігоревім” Тфопи Тронні, села Трояни й Троянівка. Хоча ці назви мо-
жуть бути також похідними від трояни, що означає трьох братів, або від
троян — третій син.
На Поділлі краще зберігся інший варіант імені цього Бога — Триглав. За
переказами, тут був храм, присвячений Триглаву, у вигляді стовпів, накри-
тих дашком і завішаних килимами. Під час моління килими підіймали і люди
бачили статую триглавого Божества.
Володимир Шаян згадує, що подібні триголові Божества були відомі в
кельтів, германців і в західних слов’ян (храм у Щечині, Польща) та наво-
дить слова давнього хронікаря Еббона про значення Триглава: він має три
голови, “бо під його владою є три держави, а саме Неба, Землі і Підземелля".
Троїсту природу Трояна-Триглава можемо пояснити через поняття трьох
сфер буття, які мають відповідну символіку, відображену в Дереві Життя:
коріння — покійні Предки (Нава), стовбур — живі люди (Ява), крона з гілка-
ми й листям — світ Богів (Права).
Той же Еббон описав ненависть християнського єпископа до язичниць-
кої святині і його звірячу розправу над статуєю Триглава у Щечині — він
відрубав коштовну голову статуї, а дерев’яний тулуб спалив. Голова ж нібито
була послана Папі Римському як військовий трофей християнських місіо-
нерів, однак такого трофею досі не знайдено в папських скарбницях “Еб-
бон пише про це варварство християнського єпископа зовсім без ніякого
засоромлення, а прямо як похвали гідний подвиг... Цю відрубану голову Бо-
жества не посилали туди [у Ватикан] для збереження. Вона мала бути дока-
зом обезголовлення віри цілого народу. Історія не записує такого злочину,
як “деіцид”, хоча вона добре знає геноцид. Але ж наші свідки добре знали,
що не можна тривало опанувати Ругії без знищення її головної святині, свя-
тині Свантевита. Це важливий досвід історії” (Віра Предків Наших. —
С98).
Симаргя (Семаргл) і Семиярило. Досі залишаються малодосліджени-
ми Божествами. З літописів відомо, що статуя Симаргла була в пантеоні князя
Володимира в 980 р. Інші варіанти імені: Семургл, Симарегл, Сим і Регл,
Сим і Єрьгл. За припущенням О. Фамінцина, літописне Срьгл, Єрил і Ярило
тотожні Семиярилу. Однак значення цих Богів було незрозумілим уже за
давніх часів. Так, Нестор Літописець пояснює його як “семь” і “ергла"; цю ж
думку зафіксував і Памво Беринда у своєму “Лексиконі...” (1627 р.).
Зображення Симаргла часто зустрічаємо в ювелірному мистецтві та об-
рядовості Київської Русі (ритуальні браслети, колти із зображеннями Си-
маргла та сцен жертвопринесення йому, а також русальні танці). Можливо,
50
й ім’я його походить зі слов’янського сім’я (насіння) і ярість. Адже неда-
ремно обряди і жертвопринесення Симарглу приурочувались саме до часу
сходів насіння і були пов’язані з коренями рослин — свято Русалій.
Зображали Симаргла у вигляді крилатого собаки, переплетеного в ди-
вовижному рослинному орнаменті. Але в ХП-ХІУ ст. у повчаннях проти
язичництва з’являються вже антропоморфні його зображення, відомі як
Переплут.
Походження Симаргла сягає праіндоєвропейських часів. Подібне Боже-
ство відоме у багатьох народів (греків, скіфів, іранців, індійців) під різними
назвами: Грифон, Собака Завса, Саеномергл, Сенмурв. Є підстави вважати
Симаргла охоронцем земних плодів, урожаю, землеробства взагалі. Так,
навіть на трипільському глиняному посуді вже є малюнки собак, а поруч з
ними — хлібний колос або стеблина, що вказує на його функції охоронця
посівів. Його зображення знаходять також на скіфських і сарматських па-
м’ятках.
Малюнки Симаргл ів, переплетених дивовижним способом у вигляді гілок
та листя, прикрашають староруські книжки. Це типовий декоративний мо-
тив, у якому Симаргл уже постає як “сторож” дерева життя. Мабуть, таку ж
роль надавали йому й будівничі Борисоглібського собору в Чернігові. Білі
кам’яні брили із зображенням Симарглів знаходилися на чільних місцях
собору з XII ст. Але після пожежі 1611р. монахи, вважаючи причиною вог-
ню зображення “поганських” Богів, скинули їх на землю. Деякі з рельєфів
розбилися, проте частину їх вдалося зберегти, вірогідно, язичники їх схо-
вали, закопавши в землю. Ці пам’ятки знайдені в 50-х роках XX ст. і нині
прикрашають музейну експозицію в Чернігові. У Києві неподалік Софійсько-
го собору встановлено копії Чернігівських рельєфів.
Зображення Симарглів були улюбленими мотивами майстрів-ювелірів.
У Києві знайдений срібний браслет XII ст. з подібними тваринами й птаха-
ми, що ніби заплуталися в складному плетиві орнаменту. Такі чисто язич-
ницькі орнаменти-обереги були традиційними протягом багатьох століть.
Сучасні дослідники вважають, що їхня магічна роль полягала в тому, щоб
заплутати злі ворожі сили, не дати їм зашкодити людині
У західних слов’ян Симарглу тотожний вогняний сокіл Рарог. Симаргла
ще називали Вогнебогом-Сварожичем, вважаючи його Богом вогняних жер-
твоприношень. У Велесовій Книзі є молитва: “Славимо Огнебога Симаргла,
який гризе дерево і солому і вогнехурделицю розвіває вранці, вдень і вве-
чері, і йому вдячні за сотворені борошна і питія, які є їжею...” (дошка 31).
Сварожичами іменуються й інші Боги слов’янського пантеону, наприк-
лад у балтійських слов’ян Радогост-Сварожич, а в скандинавів Світовид Сва-
рожич (Буагауіз). Вірогідно, давніше в пам’яті народів зберігалися всі два-
надцять (або й тринадцять) імен Сварожичів, які були покровителями місяців
(згадаймо казку про дванадцять місяців).
51
Але найвідомішим Сварожичем вважається Симаргл — посередник між
світом Яви і Прави (людей і Богів), який несе молитви жертводавця до Сварги
(найвищого Неба Богів). Його стихія — повітря, через яке він несе від Землі
до Неба молитви, які посилає Богам людина, складаючи пожертву священ-
ному Вогню. За кольором і напрямком жертовного вогню передбачали на-
слідки молінь: чи почули Боги молитву, чи не хочуть брати її.
Священний вогонь звався Сварожичем: “і огневі моляться, зовуще его
Сварожичем” — знаходимо у “Слові якогось христолюбця”.
Існують ще й інші форми імені Сварожича-Симаргла: Симарса (“Кос-
мографія” XVII ст.); Симир (“Хронограф” Леонтія Боболинського, кінець
XVII ст.). Дослідники вже визнають місцеве походження Симаргла, хоча
довгий час йому приписували іранське походження (дослідниця К. Тф)евер
ототожнювала його з іранським Саеномерглом — охоронцем рослин).
Іноді літописного Симаргла ототожнюють із Семиярилом (від сім і яр,
дослівно “семипристрасний”). Найбільша сила Сонця виявляється в сере-
дині літа, коли Сонце не тільки гріє Землю своїм життєдайним промінням,
але й спалює, сушить рослинність. Така властивість Сонячного вогню в давні
часи отримала назву руян,руйний — палкий, гарячий, пристрасний. Його
символом вважали темно-червоний, багряний колір. Звідси назва балто-сло-
в’янського Бога Руєвита, тотожного нашому Семиярилу.
Як писав Саксон Граматик, на острові Руяні було три храми, один з яких
присвячувався Руєвиту-Семиярилу. іуг була статуя цього Божества з сімома
лицями під одним шоломом, на поясі ж висіло сім мечів. Сім облич Бога і
сім його мечів означало сім літніх місяців (тобто місяців вегетативного пе-
ріоду природи — від березня до вересня), коли найбільше проявляється
родюча сила Сонця. В другому храмі було зображення Бога Поренуга, яко-
го вважають антиподом Руєвита і який має п’ять облич (символ п’яти зимо-
вих місяців), але вже без мечів. Подібну символіку зображення Богів мали й
греки, і римляни: Геліос і Серапіс зображалися з сімома (7 днів тижня) або
дванадцятьма (12 місяців року) променями навколо голови.
Відмінність культових зображень Симаргла (зооморфного крилатого
собаки) і Семиярила (антропоморфної семиголової статуї) не дає можли-
вості повністю ототожнити цих Богів.
Доля-Стріча. Богиня, яка наділяє немовлят при народженні всіма доб-
рими чи поганими якостями, пророкує їм майбутнє. Серби називають її
Срєча, Стріча.
Вважається, що Долю завжди треба умилостивлювати принесенням їй
подарунків. Дослівно доля означає “частина, частка". Ім’я Доля (Судьба) має
слов’янське походження, близьке до “суд божий”, або означає сам процес
дії від “судити, присуджувати” (виносити вирок, давати частку). Віра у вічне
життя душі сформувала уявлення про Судьбу як про Богиню, яка вершить
52
суд над душею в загробному світі. За заслугами людини в минулому житті
вона відповідно дає добру чи злу долю в майбутньому її перевтіленні.
Богині Долі приносять пожертви у вигляді каші — символу родючості.
Наприклад, в Україні на свято Долі (24 листопада) дівки готують горщик
каші й виносять на вулицю зі словами: “Доле, йди до нас капгу їсти!” Ціле
(неподрібнене) зерно обрядової каші вказує на те, ідо цей вечорничний
обряд, який дожив до наших днів, походить з давньої “рожаничної трапези".
Богиня доброї долі уявляється в образі вродливої молодої жінки, яка
міцно і рівно пряде золоту нитку людської долі. Доля-Стріча має іде ім'я
Ясна, яка пряде нитку життя. Вона згадується у Вслесовій Книзі як Богиня,
присутня при народженні Дажбожих онуків: “вже Ясна тче йому” (дошка
16). Стріча (вона ж Перуниця) також є жіночою блискавичною потугою
поруч з Перуном, що уособлює чоловічу громову потугу.
Богиня доброї долі — одне з втілень Рожаниці, вона має інформацію
про майбутнє подружніх пар, народження дітей (втілення нових душ). Віро-
гідно, Долі-Стрічі в давні часи й присвячувався день Стрітення (за відновле-
ним язичницьким календарем — 2 лютого). В цей день, за народною вірою,
Богиня Зима зустрічається з Богинею Весною. Весну уявляють у вигляді
молодої дівчини, прикрашеної квітами, зелами, радісної й сонячної кра-
суні, а Зиму — в образі злої старої жінки в сніжних хутрах, від якої віє холо-
дом, морозом. Дві суперниці змагаються, хто кого переможе. По тому, як
міняється погода цього дня, визначають, яким буде літо, врожай цього року.
Як правило, це перший зимовий день, в який сонце світить надзвичайно
яскраво.
Отже, астрономічно свято Стрітення настає значно раніше, ніж це відзна-
чає ортодоксальна християнська церква. У наших сусідів західних слов’ян
збереглися звичаї цього дня закликати Богиню Стрічу в гості, пригощати її
доброю стравою. Тоді вона розщедриться і подарує господарям щастя. Су-
перниця Стрічі — Нестріча, тобто зла доля (недоля). Існує повір’я, що Не-
сгрічу треба відгонити й посилати її ворогам.
Коляда. Бог зимового Сонця, який повертає Коло Свароже до Весни,
іустинський літопис, мабуть, чи не едине писемне джерело, що вказує на
Коляду як на Бога. Слово коляда багатозначне: Святий Вечір, обряд слав-
лення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подару-
нок. Сучасне мовознавство пов’язує значення слова коляда з коло, колокал,
а також латинським саіегиіае (календар, різдвяні канікули) та ін. Коло -
можливо, від кола — сонця, а також неба (подібне до грецького роІо$ —
вісь, полюс, небо, оберт; пор. слов’янське Сварґа — небесний коловорот).
Але в народномууявленні існує також жіноча постать — Богиня Коляда—
не тільки як уособлення свята, але як Богиня-Мати, що народжує сина Бо-
жича-Коляду—тобто молоде зимове Сонечко. У західних слов’ян існує свя-
53
то Божича (Різдво),'якому випікають “Божичний коровай”. Про теїстичні
риси Коляди як Всевишнього Бога можемо судити з текстів деяких слов’ян-
ських колядок. Наприклад, у сербів і хорватів співають:
Дай нам, Боже, Колядо!
Добре пасовище, Колядо!
Для корівок. Колядо!
І овечок, Колядо!..
Є образ Богині Коляди й в українських колядках:
Ішла Коляда та й по вулиці,
Коляда! Коляда!
Ті й по вулиці, по метелиці.
Прийшла Коляда на тисовий двір:
— А чи спиш, чи лежиш, пане господарю?
В колядках Коляда згадується як персоніфікація свята або як постать
Богині:
Прийшла Коляда наперед Різдва.
Коляда! Коляда’.
Ой ходила Коляда, ой гуляла Коляда
По зеленому саду, по багатому двору!
За давніх часів людям, народженим на свято Коляди (21-22 грудня), на-
давалися відповідні імена. Нині існує прізвище Коляда, а також відомі імена
давніх русичів і міфологічних істот, пов’язаних з поняттям кола: Колобуд —
пробуджуючий сонце; Коловрат—коловорот (знак Сварґи, Сварога); доку-
ментальне ім’я хороброго русича, що відзначився в битвах з полками Ба-
тия.
Припускають, що й ім’я скіфського царя Колоксая, можливо, означало
“Сонце-цар”. За Геродотом, він — наймолодший син першого чоловіка Тар-
гітая, який взяв небесні дари (золоті чашу, сокиру, плуг і ярмо). Завдяки цьому
він успадкував батьківський трон і став родоначальником племені паралатів,
яке відносять до праслов’ян. Грецький поет VII ст. до н. ч. Алкман згадує
“швидконогих Колоксаєвих коней”, де коні, вірогідно, є метафорою Сонця.
Отже, Колоксай — не тільки культурний герой скіфів, але, може бути, аст-
ральне Божество, пов’язане з сонячними святами. До речі, Різдвяні свята
Коляди пов’язані зі славленням плуга, який нібито “падає з неба” (відомі з
писемних джерел навіть в XVII ст.). Ці обряди астрономічно пов’язані з су-
зір’ям Плуга (Оріона). За часів Київської Русі на Різдво Коляди кияни масо-
во виходили на вулиці міста, на високі пагорби зустрічати це красиве сузі-
р’я, яке уособлювало дарунок Сварога-коваля. Недаремно християнська
церква заборонила “кликать плугу” на Різдво.
54
Ладимо родима. Лада - Богиня материнства, старша Гожаниця. опі-
кунка гармонії, ладу у Всесвіті, мати двох псршопочатків життя Леді (Води,
жіночості) і Лсля-ІІолсля (Вогню, мужності).
Грецька Богиня Лето та польська Лсда тотожні з нашою Ладою Дослід-
ники вважають, що на острів Пслопонес ця Богиня прийшла з Подніпров'я
і мас ще пелазіійські корені. Її храми існували в багатьох країнах Європи, а
її статуї досі прикрашають музеї Італії й Греції. Лада (Лето) в обох руках
тримає своїх малих дітей: Лслю (Артеміду) і Полеля (Аполона).
В один з весняних днів пробуджується син Богині любові	(тотож-
ний Ероту, чи Купідону, — синові Богині Венсри, Афродіти). Саме давнє язич-
ницьке свято цього Бога пристрасті лягло в основу сучасного католицько-
го свята “святого Валентина". Християнські пояснення цього свята
виглядають безпорадними: адже саме Лсль-Купідон, що цілиться в серце
красуні своєю пристрасною стрілою, зображається і нині на католицьких
листівках (так званих "валентинках"), а зовсім не християнський аскет-"му-
ченик", страчений імператором Клавдієм за образу язичницьких Богів, а
зовсім не “за вінчання закоханих під час посту".
В Греції та Римі це свято відзначали в середині лютого (приблизно наш
Велесовий тиждень), але в слов’ян весна настає дещо пізніше, тому, вірогід-
но, і це свято входило в комплекс весняних Лельників - час від Великодня
до Ярила. Далекий відгомін цього слов’янською міфу про пробудження
Любові зберігся в казці про Білосніжку або Сплячу Красуню, яка прокидаєть-
ся зі смертельного (зимового) сну завдяки силі любові (поцілунку) закоха-
ного в неї лицаря.
Лель — Дух, що прагне втілення в людській дитині. Він обирає шлюбну
пару для свого народження. Тих майбутніх своїх родитслів (батька-матір),
які йому подобаються, він закохує, пускаючи в їх серця стрілу
Лем — дочка Лади, Богиня дівочої любові, молодша Рожаниця;такс ім’я
надавалося дівчаткам, які народилися навесні 22 квітня на свято Лелі дівча-
та здійснюють обряд “Лельник” — водять хороводи, заквітчуються вінками,
співають веснянки, гаївки тощо.
Ладо (ДідЛадо) чоловіча пара Богині Лади, згадки про якого збереглися
в українському фольклорі. У веснянці “А ми просо сіяли" як рефрен звучить
“Ой Дід Ладо, сіяли!” Ладо згадується також у Велесовій Книзі як Бог-Пращур,
який через сміливого мужа Квасура відкрив людям секрет приготування свя-
щенного напою меду-сури, що його русичі п’ють на славу Божу (дошка 22),
Ладо у Велесовій Книзі має ще іншу форму імені - Ладобог (дошка 38-А) -
Бог порядку, спокою, миру, “який править лади родинні і благості всякі*.
Числовая. Дослівно — Бог Чисел, Бог часу. В Україні Числобога вшано-
вують в час зимового сонцестояння 21—22 грудня, тобто на Різдво Божича,
а також одночасно і поруч зі Сварогом. Вважають, що на Різдво з народжеи-
55
ням Молодого Божича Коляди час “оновлюється”, тобто починається нове
Коло Свароже.
Числобог тотожний грецькому Кроносу і римському Сатурну. їхні свята
починалися 17 грудня і продовжувалися цілий тювдень.
За народними переказами, у давньому Києві був храм Числобога. Перед
храмом росли дивовижні квіти, які розтуляли свої пелюстки в різний час
дня і ночі За ними Волхви визначали, котра година. Статуя Числобога мала
два лики: Сонця і Місяця. Сонце на небі показує денний час, бо за тим, як
високо піднімається воно в небі, можна визначити, чи це ранок, чи полу-
день, чи вечір. Так само за місяцем і положенням зірок визначають нічний
час.
Числобог у вірі праукраїнців має глибоке філософське наповнення. Саме
він розкриває смисл життя в Роді і своєму народі. Числобог -- це Вічне По-
вернення душ на свою Рідну Землю. Велесова Книга нагадує: “А Числобог
рахує дні наші і говорить Богові числа свої: чи бути дню Сварожому, чи
бути ночі. І засинають всі, бо всякий ясний во дні Божім, а вночі він — хтось
інший: Бог-Дід, Дуб, Сніп наш” (11-Б). Тут йдеться не тільки про зміну дня і
ночі в межах доби, але й про зміну дня і ночі душі у межах її вічного круго-
вороту через світи Ява, Нава і Права, бо вічне перевтілення душі спрямо-
вується і керується могутнім Числобогом.
Вчення про Числобога повністю заперечує як матеріалістичні, так і хри-
стиянські концепції лінійності часу, в яких є точка початку (напр., Різдво
Хрисгоса) і точка кінця (друге пришестя, Страшний суд). Язичницький
час — циклічний: вічне Повернення на Коло Свароже.
Числобог у святкові дні допомагає людині відділити священний час від
буденного, щоб з’еднати минуле з майбутнім у теперішньому. Жерці Число-
бога вчили, що увесь священний час (час богослуження, пожертв, посвят та
ін.) пов’язаний між собою від Праотців. У святкові дні буденні проміжки
ніби розчиняються, зникають, а священний час набуває цілісності (як суц-
ільне Богослуження з нашими Пращурами і майбутніми поколіннями). Цьо-
му навчали також і давньогрецькі язичницькі філософи. Ці ідеї оновили
філософи XX століття: Ю. Евола, Я. Стахнюк, В. Шаян, М. Еліаде та інші ос-
новоположники відродження етнічних релігій.
Числобог ніби розсуває рамки зовнішнього об’єктивного світу, відкри-
ваючи людині світ ідеальний — Божественний. Отже, Різдво часу та його
відновлення — найголовніше свято року. За всіма ознаками, культ Різдва
Часу є значно старішим від культу Різдва Сонця. Але донедавна ми майже
нічого не знали про цього Бога нашої Предківської Віри. Сьогодні, коли
давні знання знову повергаються до народу, згадали й про цю священну
постать нашого праслов’янського пантеону. Вважалося, що народ живе зав-
дяки Числобогу, який відновлює його духовні сили.
56
УҐоняття про духовні сили
Нині застосування загальноприйнятого терміну "демонологія" видаєть-
ся автору некоректним по відношенню до релігії наших Пращурів. Поясни-
мо чому. Поняття демон (гр. (Іаітоп) досі в нашій науці не має чітких об-
рисів. Дослідника з язичницьким світоглядом насамперед вражає
упереджено християнське трактування цього терміну і самого поняття, яке
цим терміном позначають наші науковці. Типове розуміння слів дєчон, де-
монізм і демонологія зводиться до поняття “злої сили" і вчення про неї. Не-
правомірним, з нашої точки зору, є й твердження, що, мовляв, "пізніше де-
моністичні вірування послужили первісним матеріалом для вироблення
образів духів-богів”. Насправді ж, як покажемо далі, давні Боги-духи були
перетворені світовими релігіями (християнством та ісламом) в “злих де-
монів”. Така дефініція міцно закріпилася в офіційній науці й досі відіграє в
ній роль “прокрустового ложа”, в яке прийнято заганяти всякі роздуми про
етнічну міфологію. Російський дослідник В. Іванов стверджує, що в найточ-
нішому смислі “демони — злі духи".
Однак А. Лосєв звернув увагу на те, що “демон" - це "узагальнене уяв-
лення про якусь непевну і неоформлену божественну силу, злу чи (рідше)
благодійну, часто визначальну для життєвої долі людини... Іноді олімпійські
Боги також називаються демонами, але тільки в узагальнеио-невизиачено-
му смислі або у випадку, коли Бог не проявив себе індивідуально і таємно
своє Ім’я”.
Цікавим є повідомлення Гесіода про те, що покоління “золотого віку"
перетворилися в “благодійних демонів”. У римській міфології поняттю "де-
мон” відповідає поняття “геній” (від — рід, $рю - народжувати) -
первісно Бог Роду, покровитель родини і Бог чоловічої плідної сили. Лній
зображувався з яйцем у правій руці і рогом достатку в лівій. Наведені факти
свідчить про те, що генеалогія демона бере свій початок в постаті Бога-
Отця, родоначальника людських родів, який внаслідок довгих історичних
перетворень нині залишився в міфологіях різних народів у вигляді пенатів,
домовиків та інших захисників родини.
В язичницькій традиції не було поділу на “вищих” Богів і “нижчих” Де-
монів. На нашу думку, всі духовні (ідеальні) сили належали до божествен-
ного рівня, і лише з впровадженням антагоністичної до етнічних вірувань
світової релігії вони перейшли в розряд “нижчих” і “злих": “ранньохрис-
тиянське уявлення про демонів пов’язане з образом злої демонічної,
бісівської сили”. Біси ж нашими міфологами визначаються як “абсолютно
злі” фольклорні персонажі, з якими християнська церква веде неприми-
ренну боротьбу. *йке розуміння “демонології" звужує сучасні уявлення про
духовну сутність нашої прарелігії За великим рахунком, грецькі терміни
•демонологія” і “теологія"—синоніми, які слід було б перекласти українсь-
кими “богослів’я, богознавство”.
57
Дух - безтілесна невидима сутність (істота), яка, проте, іноді може по-
казуватися людині, оскільки духи перебувають у постійній взаємодії з лю-
диною і визначають її душевний і психічний стан.
У слов’янській міфології існує відносна байдужість до поділу на злих і
добрих духів, адже Добро і Зло, яке приносять духи, визначається не стільки
природою самих духів, скільки їхньою роллю в даній ситуації, яка визна-
чається ставленням до них людини. Тому наші Предки приносили жертви
різним духам, які могли чинити як добро, так і зло, щоб задобрити їх і відвер-
нути від себе небажані події чи явища. Навіть після прийняття християн-
ства, як за давніх часів, так і через тисячу років, українець готовий діяти за
принципом: “Бога люби, але й Чорта не гніви”.
Домовик — Божество дому, родини, який походить, вірогідно, від куль-
ту Предка і домашнього вогнища. Недарма він живе за піччю або під поро-
гом хати. Домовик невидимий, але іноді він показується маленьким дітям.
Його перевозять у нову хату, щоб охороняв родину. Коли родина живе в
злагоді зі своїм Домовиком, він навіть намагається допомагати по госпо-
дарству. Іноді Домовик має Доманю (Домасю, Домаху, Домцю), що означає
“пані, господиня дому”. Вона іноді допомагає жінкам прясти. Домовики
люблять домашніх тварин, особливо кішку й козу, але бояться сороки. До-
мовика не можна залишати, коли переїздять у нову хату, слід покликати
його з собою, підставивши черевик: “Домовик, Домовик! Ось тобі сани —
сідай, їдь з нами!” або й просто: “Хазяїне, ходи з нами до нової хати!” Інак-
ше він образиться, що його не шанують, і буде турбувати людину, а іноді й
шкодити їй.
Існує повір’я, що інколи Домовик “душить” сплячу людину, ніби навалю-
ючись на неї, не дає дихати. Тоді треба спитати: “На добро чи на зло?” Якщо
він теплий — на добро, якщо холодний — віщує хворобу. Як твердять лікарі,
таке відчуття може з’являтися у людини, якщо вона спить в незручному по-
ложенні (найчастіше на лівому боці, що тисне на серце).
Залишившись у хаті, з якої вибралися господарі, Домовик починає шко-
дити новим господарям: стукає вночі, розкидає речі Таке ж відбувається,
якщо до хати випадково впустять чужого Домовика.
Зображають Домовика у вигляді дерев’яної скульптурки бородатого діду-
ся і ставлять на Покуть поруч з іншими Богами. Наш Домовик як опікун роди-
ни і домашнього вогнища близький до античних Пенатів та римських Геніїв.
Лісовик — Бог лісу, можливо, первісно Бог-пастух, який випасає лісо-
ву худобу: оленів, ведмедів, вовків, зайців. Тому люди-пастухи укладають з
Лісовиком угоду, приносячи йому в жертву яйце або печиво із житнього
борошна, які кладуть на лісовому перехресті чи на галявині. Тоді дикі лісові
звірі не будуть забирати в людей їхню худобу. Цілком імовірно, первісно
58
це були жертви Богові Лісу, пам’ять про якого була викорінена Християн-
ством. Фольклористи зібрали лише пізніші уявлення про Лісовика: його
можна пізнати з того, що він, при всій схожості з людиною, не має тіні.
Він любить пожартувати з людиною, завівши далеко в ліс і сплутавши до-
рогу. Щоб вибратися, треба вивернути навиворіт сорочку або вдягнути
черевики не на ту ногу — тоді повернеться пам’ять. Проте значної шкоди
людині він не робить, навпаки, під опікою Лісовика її не чіпає жоден ди-
кий звір у лісі.
Ідентичний з Лісовиком карпатський Чугайстср, відомий своїми весе-
лощами, який примушує зустрічного чоловіка танцювати, граючи йому на
сопілці. Образи Лісовика, Полісуна і Чугайстера близькі до грецького Пана,
волохатого, козлоногого і рогатого Бога лісів, полів, який опікується стада-
ми, грає на сопілці і має виразні еротичні риси — пристрасну закоханість в
лісових німф. В давній Греції були навіть храми цього Бога. В російській
міфології до нашого Лісовика подібний Лєший, котрий, однак, значно ближ-
чий до тюркського Шуралє. Лєший боїться солі, вогню і липового поліна -
таке уявлення вже позначене християнськими стереотипами мислення,
мовляв: “Усяка нечиста сила боїться липового поліна”.
Однак в українській міфології Лісовик, так само як і Домовик вважалися
добрими Богами.
Водяник — втілення водяної стихії в образі Водяного царя. Уявлявся як
старий довгобородий дід, який панує над Русалками. Якщо людина необе-
режно втручається до його царства, Водяник може дуже зашкодити, навіть
утопити, перевернути човен тощо. Тому моряки і рибалки завжди намага-
лися умилостивити Водяника: в давні часи йому приносили в жертву чорну
тварину (півня, козла). Існував звичай тримати на кораблях чорну кішку,
яка також вважається оберегом і для мірошників водяних млинів. Іноді жерт-
ви Водянику приносили й пасічники, щоб уберегти бджіл від повені: вони
кидали в річку свіжий мед і віск, а подекуди навіть перший бджолиний рій
(первак).
Вірили, що Водяник може показуватися людині у вигляді сома, щуки або
іншої риби. Неодмінним атрибутом Водяника, як і грецького Бога Посей-
дона та римського Нептуна, є тризуб, котрим він вибиває із землі прісну
джерельну воду, щоб живити рослинність. Отже, Водяник також має боже-
ственні (теїстичні) риси.
Русалки — це первісно Діви-Богині природи: рік, озер, джерел, рослин,
лісів, полів тощо. Уявляються у вигляді гарних дівчат з довгими розпущени-
ми косами, заквітчаними запашним зіллям, квітами, травами. У найдавні-
ших слов’янських міфах простежується певний зв’язок Русалок з культом
рослин та культом води.
59
Наші Русалки близькі до грецьких Богинь природи Німф, хранительок
давньої мудрості, які володіють таємницями життя і смерті. Вони лікують,
передрікають майбутнє, прилучають людину до таємних сил природи, ма-
ють певні еротичні риси (оголеність, принадну зовнішність тощо) — все це
притаманне і нашим Русалкам, які можуть залоскотати парубка на березі
річки, заманити його у вир, безодню тощо.
Відомо, що грецьким Німфам створювали святилища, храми в горах,
гротах, біля джерел тощо. Наявність на Русі спеціального обрядового ру-
сального одягу (сорочка-довгорукавка), обрядових ювелірних оберегів-при-
крас (браслети з русальною символікою) свідчить про важливість Русаль-
ного культу на Русі й вірогідність існування у нас спеціальних його жриць
або навіть спеціалізованих храмів.
Нині фольклористи, абсолютно ігноруючи їхні теїстичні риси, вважа-
ють Русалок лише “духами померлих дівчат”, або “нехрищених дівчат”, які
пішли з життя передчасно. їх вважають небезпечними для людей, особливо
бояться тих, які померли ображеними або мали злий характер.
Безперечно, що назва Русалок пов’язана з давніми поминальними обря-
дами слов’ян Русаліями. Русальний культ мав родові риси. Досі в українсь-
ких селах вважається: якщо побачиш у полі Русалку, то не можна розповіда-
ти про неї чужим (тим, хто не належить до роду). Вона показується тільки
своїм кровним. Побутує також думка, що нині Русалок стало менше і пока-
зуються вони людям все рідше.
Етимологія слова Русалка, можливо, пов’язана з руслом ріки, адже річкові
Русалки були чи не найголовнішими з усіх Русалок. В Україні Русалки відомі
ще як Мавки, Нявки (від стародавнього Навь — покійник). Лісові Русалки
відрізняються від водяних Русалок тим, що живуть у лісі на деревах, гойда-
ються на гіллях.
Свято Русалок (у християнстві його заступила Трійця) є поминальним
тижнем, коли приносять пожертви передчасно померлим і взагалі всім ду-
хам Предків. Жінки прив’язують на дерева шматки полотна, дівчата віша-
ють вінки. Русалії згадуються у Велесовій Книзі: “Богів покормимо ягням на
Коляди і на Русалії, в день Ярила і на честь Красної Гори” (дошка 7-А).
Русалки—добрі Божества врожаю, покровительки рослинної сили при-
роди. В Русалках наші Пращури вбачали посередників між світом Яви і Нави.
Русалки приходять на землю, щоб допомогти рослинам проростити їхні
зелені паростки, наситити їх вологою, сприяти багатому врожаю. Тому в
часи Київської Русі свято Русалій відбувалося на початку травня, коли з’яв-
лялася молода зелень, але з прийняттям християнства це свято поєднали зі
святом Трійці та, в зв’язку з відставанням церковного календаря від приро-
ди, перенесли на місяць пізніше, коли вже рослини повністю розвинулись.
Так стався відрив природного культу від астрономічного календаря і його
релігійного значення.
60
Русалок, як вважають, є “тридев’ять сестріниць”, тобто 27 сестер. Вони
мають свої імена. Так, на початку XX століття Юрій Миролюбов записав у
кількох селах Подніпров’я імена декількох сестріниць: Сенява, Сана, Овся-
ниця, Житниця, Пшениця, Травниця, Катраниця, Березиця, Вербиця, Виш-
ниця, Сливиця, Яблуниця, Грушениця, Осиниця, Дубиця, Терновиця, Диво-
виця (всього 17). Пізніше в селах Веселі Терни та Антонівка він знайшов ще
7 імен: Росяниця, Розовиця, Любисгиця, Кануперниця, М’ятниця, Жалиця,
Краса.
Цей перелік можемо доповнити ще відомими в українській фольклорис-
тиці Полудницею, Нічкою-Марухою та Гречухою. Не поспішаю категорич-
но стверджувати, що ось, мовляв, і всі 27 русалок! Може, це випадковий збіг.
Можливо, буде знайдено ще більше імен, адже слов’янський фольклорний
масив неодмінно матиме інші варіанти цих імен.
Так, у македонців три вили (русалки) називаються Ветерушки (ті, що
роздувають вітер, бурю), у сербів є русалка Поводкиня (що живе у водах
річок, озер, криниць і джерел) та морська Дівиця (що живе в морі), у лужи-
чан є Лісунка (що колишеться на гілках лісових дерев). На Харківщині всі
загалом Русалки називаються Лоскоталками, а в росіян — Щекотухами, що
свідчить про їхню небезпечність для людей, особливо (за повір’ями) для
неодружених парубків, які ходять пізно берегом річки чи в лісових хащах.
Значно менше відомостей маємо про кожну з русалок. Але дещо знаємо
й про них. Наприклад, Жалиця — душа утопленої дівчини, що перевтіли-
лась в Русалку. Її душа скаржиться (жаліється) кожному, кого зустріне на
березі, на свою гірку долю. В народі вважають, що їй не можна співчувати,
бо одразу відбере в людини життєву силу (вип’є енергію). Слово-оберіг від
такої русалки за Ю. Миролюбовим: “Чур! Чур! Пращур! А ти Сніп бачила?”
• Полудниця — Русалка, що з’являється в полі з полудня (від 12 до 14 годи-
ни) з серпом у руках; тому вона має ще ім’я Серпуіиниця. За Звичаєм в полу-
день слід було відпочивати, лігши в холодку під деревом. Тому, хто порушив
цю традицію, замешкався в полі, Полудниця починає задавати запитання, як
обробляти льон, готувати прядиво, полотно, сорочки тощо. Якщо винуватець
не зможе відповісти, вона насилає хвороби. Щоб уникнути покарання, треба
якнайдокладніше розповідати з усіма подробицями весь процес роботи, виг-
раючи час Коли полуденний час скінчився, Полудниця зникає, так само як
зникають нічні духи зі співом півня. Повір’я про сакральність полуденного і
полунічного часу сягають ще глибокої індоєвропейської давнини, зокрема
відображені в Ріґведі та Кама Сугрі, де пов’язані з часовими табу.
Росяниця — Русалка-опікунка роси, насичує трави живлющою силою,
дає прокорм коровам, козам, які, у свою чергу, дають молоко. Тому в народі
кажуть: “Росяниця годує дітей молоком”.
Русалка Нічка (абоМаруха, подібна до російської Кікімори) слідкує, щоб
жінки не пряли вночі, не залишали без догляду в хаті куделю (особливо в
61
п’ятницю). Жінки бояться, що Нічка випряде весь льон. В тихі нічні години
в хаті чути шум, схожий на прядіння, а часом стукіт — вважають, що це
пряде Нічка-Маруха. В цих Русалках бачимо раціональні звичаєві віруван-
ня, які оберігали наших Предків від виснажливої праці, примушуючи пра-
вильно дозувати працю і відпочинок
Імена інших Русалок дають змогу припустити, що кожна з них відає пев-
ного рослиною чи сферою життя родини, як, приміром, Гречуха, що живе в
гречці під час її цвітіння та колосіння і сприяє дозріванню зерна.
Можна простежити й зв’язок русалок з Рожаницями. На це вказує на-
самперед назва джерел, що існує в згаданих Ю. Миролюбовим селах, —
“Реченець-сестринець”. Ще на початку нашого століття старожили згаду-
вали, що біля таких джерел здійснювались обряди наречення немовлят
(надання імені, іменини). Мати на світанку тричі занурювала дитя у святі
води джерела, а на березі залишала гостинці (треба вважати, Роду і Рожа-
ницям), загорнуті в білу скатертину: “жарево” (смажене м’ясо), молоко,
яйця, сир, сметану.
На зв’язок русалки з Рожаницею вказує також і народне пояснення ру-
салки як душі покійниці. На Поліссі вважають, що русалкою стає жінка чи
дівчина, яка померла на Русальному тижні. Зі світом Нави (покійних ро-
дичів) пов’язані також мавки (різновид русалки в Карпатах). Мавки прихо-
дять на Землю, починаючи з Навського четверга (перед Великоднем), і пе-
ребувають тут до глибокої осені, після чого засинають на зиму. Взагалі
четвер, день Перуна, важливий і для русалок: вони як помічниці Бога-гро-
мовержця, “облачні діви”, посилають живу воду на поля й ліси. Тому друге
їхнє свято Русальний Великдень теж припадає на четвер Семикового тиж-
ня (сьомий тиждень після Великодня Дажбожого). Відомо, що в давнину'
Русальний Великдень святкувався дуже гучно, з музикою, співом, танцями,
рядженими (“возложища на лиця скурати”, тобто маски зі шкіри). Так наші
Предки славили пробудження грозових і дощоносних сил природи, яке
припадає на середину' травня. У словенців збереглася навіть назва цього
місяця рісалчек (тобто русальник).
На Русалії з квітами й травами заносять в хату добрих духів родини. Ру-
салкам жертвують стрічки, полотно, сорочки, які розвішують на деревах:
цей обряд означає викликання до Яви тих душ, які потребують тілесної со-
рочки, щоб отримати нове життя. Отже, Русальний культ мав на меті забез-
печення вічного круговороту душ через світи Нави, Прави і Яви. Русалії три-
вають тиждень, після чого з Русалками прощаються і урочисто, з піснями
проводять їх за село.
Чорт. У зв’язку з двовір’ям наших Предків не зовсім чітким є поняття
“Нечистої Сили”. Оскільки з прийняттям офіційної християнської віри всі
давні Боги й духи були віднесені в розряд “нечистих”, не маємо ясних дос-
62
ліджень і серед науковців. Ось як про це пише Митрополит Іларіон: “Хрис-
тиянство в надприродні сили внесло певну систему. З бігом часу на чолі
всіх “злих” сил став Чорт, що тепер став зватися Дияволом, Сатаною чи де-
моном, і йому помалу підпорядкувалися всі інші сили: володарі хатні й при-
роди та шкідники життя, — усі вони стали зватися бісами, і всі вони за Хри-
стиянства перейшли в силу злу, нечисту”.
Прикро читати в такого поважного дослідника про якусь “систему”, яку
нібито внесло християнство. Християнські стереотипи мислення, на жаль,
стали причиною негативного розуміння Чорта і Диявола навіть серед вели-
ких вчених. Сумлінному знавцю нашої міфології, який уже позбувся хрис-
тиянської зашореності, очевидно протилежне — християнство дощенту
зруйнувало ту струнку систему, яка існувала в релігії наших Пращурів. Зви-
чайно, простий народ ніколи не прагнув заглиблюватися в сутність хрис-
тиянських догм, але сильна повага до традицій примусила його не тільки
виконувати всі обряди християнської церкви, але й зберегти чиммо того,
що церква засуджувала і з чим вела постійну боротьбу.
За християнськими уявленнями, Чорт — людиноподібна істота, вкрита
чорною шерстю, з рогами, хвостом і копитами. Образ Чорта має давнє до-
християнське походження, але, якими стихіями завідував Чорт у язичницькі
часи, нині вже важко встановити.
Однак є два погляди на цей образ нашої міфології: Чорт - як духовна
постать, і чорт — як незвичайна обдарована людина. Ще в XVII ст. українці
уявляли його дещо інакше, ніж ми звикли зараз: “Кудес, Кудесник - чорт
або чаровник”, — писав Памво Беринда про Чорта у своєму “Лексиконі...”
(1627). Отже, маємо три синоніми, до яких, напевно, можемо додати інші,
якщо не ідентичні, то близькі за функціями: чаклун, відун, відьмак, харак-
терник та ін. Слов’яни, як відомо, без особливих мук сумління часто зверта-
лися до послуг чарівника, не вбачаючи в тому великого гріха.
Вірогідно, вже під впливом церкви виробилися уявлення про те, що Чорт
нібито за послуги відбирає в людини душу. Його ж самого часто вбиває блис-
кавка, тому під час громовиці він ховається за дерева, хати, за людину. З
цього уявлення видно, що Чорт так само смертний, як і людина. Отже, тако-
го Чорта важко віднести до духів чи Богів. Відомо, що людей, наділених
якимись особливими якостями, часто називали “чортами”. У давні часи це
могли бути знавці письмен, чарів, які читали і ворожили за “чергами і різами”.
В Україні за часів Козаччини такими “чортячими” рисами наділяли ха-
рактерників — особливо удатних козаків, які в надзвичайно скрутних, на
перший погляд безвихідних, ситуаціях якимось дивовижним чином вихо-
дили переможцями. Таку майстерність сприймали за харакгерницькі “чари”.
І досі про таких спритних людей в українських селах кажуть: “От чортяка!”
Існує й інша постать Чорта. В духовному значенні він близький до Чор-
нобога (Бога Ночі),'і в цьому є його теїстичні риси. Іноді його образ у каз-
63
ках можна порівняти з Велесом (напр., литовський Велняс — Чорт) — охо-
ронцем скарбів, неперевершеним майстром перетворення (метаморфоз,
зміни зовнішності тощо), а також покровителем талантів. Чорт як духовна
постать близький і до Домовика, бо обидва перебувають на межі світу Яви,
можуть переходити за цю межу (“за чєрту”), щоб допомогти людині. Як до
перших, так і до других Чортів зверталися в разі потреби. Користуючись
умінням таких Чортів, люди могли просити допомоги в чаклунів, кудесників,
знахарів або звертатися власними молитвами до Чорта. Такі молитви відомі:
при заходженні в річку, коли щось загублять, ховають або знаходять гроші,
жінка хоче, щоб Чорт привів чоловіка додому тощо. Наприклад, уявлення
про те, що Чорт живе у воді, роблячи її дуже холодною, спричинило таку
молитву-заговір: “Чорт, Чорток, не ламай кісток! Ти — з води, а я — у воду!”
Образ Чорта в слов’янській міфології докладно описаний переважно з
християнської точки зору, тому й досі ще залишається малодослідженим.
Але пам’ятаймо, що “не такий Чорт страшний, як його малюють!” — і в цьо-
му є велика мудрість народу і його велика таємниця.
Перелесник—літаючий дух спокуси, який заманює жінок і дівчат, ко-
хається з ними вночі й забирає силу та вроду. Уявлявся в образі гарного,
палкого юнака з “буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами,
з блискучими очима”, як писала Леся Українка в “Лісовій пісні”. Іноді Пере-
лесника прирівнювали до літаючого змія, котрий відвідує жінок і за прове-
дені з ним ночі дарує дорогоцінні прикраси. Важко сказати, чи були якісь
обереги від таких спокусників жінок, але вважалося небезпечним докоряти
жінці за зв’язок зі Змієм, бо розгніваний Змій може спалити хату.
Не можна згадувати Перелесника проти ночі. Про Перелесника поетично
написала Леся Українка у вірші “Як я люблю оці години праці”:
..До неї уночі з’являвся Перелесник,
Не дьяволом з’являвся, не марою,
Спадав летючою зорею в хату,
А в хаті гарним парубком ставав...
„На ранок, як співали треті півні,
Зникав той Перелесник, а дівчина
Уквітчана, убрана засипала
Камінним сном. А потім цілий день
Бліда ходила, мов яка сновида..
Однак Перелесник, так само як і Змій, в українській міфології дослідже-
ний недостатньо. У світовій міфології образ Змії (Змія) пов’язаний як із жіно-
чим началом (родючість, земля, річка, домашнє вогнище), так і чоловічим
началом (запліднення, небо, дощ, небесний сонячний вогонь). Ще в міфо-
логії палеоліту прослідковуються опозиційні символи Змії (нижній світ) і
Птаха (верхній світ), ворожнеча між якими, відома також в індуїзмі (птиця
64
Гаруда і змії-наги), у пізніших міфологіях перетворюється на синкретич-
ний образ змія-птаха — Дракона.
Перелесник, судячи з імені (від ст. сл. прелесть) — спокусник, у хрис-
тиян близьке до перелюбодій — “осквернитель шлюбного ложа”, який спо-
кушає заміжніх жінок. Леся Українка зберегла нам народне уявлення про
здатність Перелесника до метаморфоз (летюча зоря перетворюється в гар-
ного парубка), що споріднює його з Велесом (Зміулано.м), а наявні в нього
коштовні подарунки нагадують ще одну особливість Велеса - охоронця
таємних скарбів. Однак за своєю основною характерною рисою - палкого
коханця і спокусника — Перелесник найближчий до Ярила.
Берегиня — Богиня-захисниця народу, відома сьогодні як Богиня на-
родної пам’яті, яка зберігає прадавні звичаї. І хоча таке розуміння Берегині
є лише даниною сучасному поетичному мисленню, ми все ж ставимося з
повагою до цієї постаті.
Постать Берегині досі залишається малодослідженою. Тому звертаємо
увагу на деякі маловідомі риси цієї Богині. У Велесовій Книзі вона згадуєть-
ся так: “Течуть ріки великі на Русі. А повна вода дзюрчить співами стародав-
німи про тих бояр, що не боялись до полів проти готів виходити і багато
літ битися за вольність руську. Ті славні нічого не берегли, ані життя свого, —
так прорекла їм Берегиня” (дошка 7-Ж). Як бачимо, тут Берегиня пов’язана
не тільки з водою, співами, але й з віщуванням (“пророцтво” - від ст. сл.
“ректи”) про героїчні битви і перемоги.
Ім’я Берегині у формі множини згадується і в писемних християнських
джерелах XI- XV ст. У “Слові Григорія Богослова” це ім’я назване шість разів.
У “Слові Іоанна Златоуста” Берегиня згадується один раз і виступає як ім’я
власне. У Софійському збірнику XIV ст. читаємо, що одні язичники покло-
нялися Блискавці, Грому, .Сонцю і Місяцю, а інші “Перену, Хоурсу, Вилам і
Мокоші, Оупирем і Берегиням, їх же нарицають три-дев’ять (тобто 27) сес-
триниць... а ще інші Огневі, і Каменію, і Рікам, і Істочникам, і Берегиням™”.
Чудовський список XVI ст. подає відомості про те, що їм “кладуть треби”
(їжу), “младенцьі знаменают мертвьі і Берегеням”, що означає “немовлят
поминають померлих і жертвують Берегиням”. Хоча й досі серед етнографів
побутує нав’язаний християнським світоглядом погляд на потерчат як на
“нехрищених дітей”, однак давніше його язичницьке значення аж ніяк не
могло стосуватися охрищення. Поняття потерчата прозоре своєю етимо-
логією — втрачені, “потеряні” діти, або мертвонароджені, яких помикають.
Написання імен у давніх списках, як відомо, не було чітко унормоване —
як літописець чув, так і писав. Ім’я Берегині передається також по-різному:
Берегиня (Паїсівський збірник ХІУ-ХУ ст.); Перегиня (“Поучение духовное
детям” XVI ст.). Останній твір своєю орфографією наштовхує на цікаві роз-
думи. Так тут подаються поради, вірогідно, вже охрищенмм нащадкам, чого
З «Кок» Сварам»
65
їм треба уникати: “Уклоняйся Поревну, і Аполовину, і Мокоши, і Перегині".
Звичайно ж, слово уклоняйся тут вжито не з українським значенням
“вклоняйся”, а з церковнослов’янським “уникай, ухиляйся”. Порсвн і Аноно-
вим — зіпсовані імена слов’янського Перуна та грецького Аполлона.
Перегеня — жіноча постать в язичницькому священнодійстві Обжинків
(середина літа). Перші етнографічні повідомлення про Перегоню подав О.
Курило в рукописі 1922 року, на який посилається К. Копержинський. Опи-
саний обряд і зовнішність учасників напрочуд схожі на зображення Богині
На руШНИКаХ: ГОЛОВУ уВІНЧаНО ВеЛИКИМ ПИШНИМ ВІНКОМ ЧИ КОрОНОЮ З КО:
лосся й квітів, симетричність композиції підкреслюють парубки або друж-
ки з обох боків центральної постаті — сакралізованої в даному обрядодійстві
особи цариці, княгині Врожаю. Звернімо також увагу на те, що Перегеня
підперезана червоними поясами. Як відомо, перев’язування червоною нит-
кою (а пояси плели чи ткали з ниток) завжди виконує роль оберега захисту
і магічного чи лікувального засобу.
Можемо припустити, що в старовину Перегеню (чи Берегиню) супро-
воджували вершники, або її саму везли на коні, як це є зображено на руш-
никах XIX ст. Характерна ще одна деталь обряду — прив’язування півня до
вінка, який Перегеня тримає в руках, та подібний обряд у Німеччині, де
півня (живого, дерев’яного чи паперового) прив’язували до снопа. Це та-
кож відповідає нашому зіставленню: майже на всіх вишивках цього мотиву
присутні птахи—символ Сонця та духовності. Цікаво, що на Поліссі госпо-
дар обливає дівчину, яка принесла вінок, водою — побажання родючості.
К. Копержинський зазначив ще одну форму імені Берегині: Пирогеня
(від слова “пиріг”), що він вважає пізнішим перекрученням, або “народною
етимологією”. Однак, можливо, слід було б порівняти зі ст. сл. словом пиро,
яким давні слов’яни позначали зерновий хліб, взагалі злаки, борошно (пор.
санскритське рага — пшениця). Хлібна магія в слов’ян є виключно жіно-
чою справою (пор. звичай випікання ритуального хліба, до якого чоловіки
не допускаються, навіть на поріг не мали права ступити). Загалом основу
всіх аграрно-магічних обрядів складають світоглядні уявлення про жіночу
природу Землі
З настанням весни жінки й дівчата активно “годують” Матінку-Землю:
кожній природній стихії готують спеціальні “гостинці” (різні види обрядо-
вого хліба, крашанки, яєшня, пиво, мед тощо). Жіночі обряди сприяють за-
плідненню землі, готовності її до вегетативної роботи, стимулюють
проростання рослин і достигання плодів. Ця “робота” Матінки-Землі уподіб-
нюється до шлюбу, вагітності й пологів. Сам жниварський процес первісно
імітував пологи ниви.
Вагітність позначалася старослов’янським словом берем'я. Це слово, як
і інші однокорінні слова беремінна, оберемнена, походить від давньоіндоє-
вропейської основи дієслова Ьего—беру, несу (пор. ще оберемок). Нагадає-
66
мо також, що первісне значення слова нести пов’язане із поняттям "знести
яйце", а брати — "приймати пологи" (пор. "баба-бранка" - повитуха).
У “Слові якогось христолюбця" читаємо, що язичники "вірують у Перу-
на й Хорса... і у Вили, їх же числом три-дев’ять сестріниць, глаголять не-
вігласи і мнять їх Богинями і тако покладають їм треби й короваї їм лом-
лять, і курей ріжуть” (підкреслення наше. - Г.Л).
З цього тексту бачимо, ЩО:
1)	Вили — те саме, що й Берегині, їх, як і Берегинь, три дев’ять сестрі-
ниць (тобто 27);
2)	Вила у південних слов’ян — цс та сама Русалка у східних слов’ян.
Отже, якщо Вила в тексті названа Богинею, то логічно й Русалку вважати
Богинею, тим більше що в тексті є вказівка на самих віруючих, яких хрис-
тиянин назвав “невігласами" за тс, що вони "мнять їх Бопшямп".
3)	Вилам, а отже й Русалкам, кладуть ті самі треби, що й Рожаницям.
Григорій Богослов (автор IX ст.) уточнює, що Богиня Рожлниця у слов’ян
подібна до грецької Богині Артеміди (опікунки дітонародження).
Отже, Берегиню можемо вважати Богинею, близькою до Рожаниць, Ру-
салок, Матері-Землі та інших жіночих сутностсй природи.
Як би сучасні дослідники не “препарували" нашу міфологію, як би не
ділили наших міфічних істот на “вищих і нижчих", “чуттєво-надчуттєвих",
демонічних і теїстичних", сучасними рідновірами такі “дослідження"
сприймаються як некоректні, бо релігія завжди е способом духовного
пізнання людини, її зв’язку з духовними сугносгями рідного і іароду та рідної
природи, а рідна мова надає їм рідних імен. Українська міфологія багата на
образи, наповнена силою-силенною духовних істот. Все, що є в природі,
було населене: в лісі — Полісун, в очереті - Очеретяних, у полі - ГІольо-
вик, у болоті — Болотяних, скарби стереже - Скарбник, хворобу прино-
сить - Пропасниця або Моровиця. Дослідження української релігійної міфо-
логії продовжуються.
Багатство духовних образів свідчить про багатство духовної культури
народу. Слов’янська міфологія зберегла уявлення про розлитість Бога в при-
роді, у всьому живому. Таке богорозуміння в науці отримало назву іманен-
тності Бога. Множинність імен Бога-Богів переконує нас в тому, що різно-
манітність божественних проявів — ознака життєздатності етнічної
релігійної системи.
67
II розділ
КОЛО СВАРОЖЕ
1.	КАЛЕНДАР ЯК ЕТНІЧНА ЦІННІСТЬ
З історії календаря
У всіх народів з прадавніх часів календар вважався священним, адже він
був пов’язаний з космосом: небом, сонцем, місяцем, зірками. Потреба вимі-
рювати час виникла багато тисячоліть тому. Орієнтирами для виміру часу
служили небесні світила, які, за легендами, були дані людям саме для цього.
Періодичність появи місяця і сонця складає добу (день і ніч). Зміна фаз міся-
ця відбувається за 29,5 дня (тобто астрономічний місяць триває 29,53 доби).
Зміна пір року (зима, весна, літо, осінь) становить рік.
Цілком вірогідно, що в далекому минулому кожне плем’я мало свій ка-
лендар. А відлік часу (початок тієї чи іншої ери) починали найчастіше від
якоїсь реальної події: потопу, землетрусу, війни, побудови міста, приходу до
влади якогось правителя, початку Олімпійських ігор (у греків) тощо. Так, у
Візантії й Римі час рахували від заснування Риму, а коли в 234 р. н. ч. імпера-
тором був проголошений Діоклетіан, хронологію почали вести в “роках
Діоклетіана”. Це був 10-місячний рік, який не відповідав астрономічному
річному циклові, бо весняні свята щороку пересувалися: свято жнив посту-
пово перемістилося з літа на зиму, а свято Бога Родючості — з осені на вес-
ну. Тому виникла потреба в упорядкуванні календаря.
Скіф за походженням, Діонісій Малий зробив розрахунки для встанов-
лення християнського свята Пасхи на багато років наперед. Підрахувавши,
що 532 роки тому було затемнення Сонця, яке збігалося з весняним рівно-
денням, він зробив висновок, що саме в цей час "воскрес” Ісус Христос. Зна-
ючи за легендами, скільки приблизно років було Ісусу, Діонісій “встановив"
рік його народження. Нині вважають, що Ісус як Історична особа міг наро-
дитися ще раніше, тобто в 4-6 р. до н. ч. Хоча сама дата народження Хрис-
тоса була і є досить умовною, проте число 532 випливало з математичних
спостережень: воно є добутком від множення 28 на 19. А ці числа не випад-
кові* через кожні 28 років числа місяців випадають на ті ж самі дні тижня.
68
Цс так зване "Коло Сонця". Через кожні 19 років повторюються всі фази
місяця — вони випадають на ті ж самі числа місяця. Це називається "Колом
Місяця”.
Слід зауважити, що Діонісій Малий не сподівався на таке довге життя
свого календаря. Він створив його тільки для розрахунку Пасхалії. Напевно^
про календар скіфа-мудреця забули 6 назавжди, якби в VIII ст. на нього не
натрапив один з англійських монахів, який вирішив відновити літочислен-
ня від Різдва Христоса.
У церковній літературі перша офіційна згадка про Різдво Христоса з’я-
вилася в 742 р, хоча до переходу на нове літочислення було ще дуже дале-
ко. Лише з XV ст. всі папські документи почали застосовувати два паралельні
типи датування: від “Сотворення світу" і від "Різдва Христового".
На Русі існувала система літочислення від "Сотворення світу", а еру від
“Різдва Христового" запроваджено в Україні, як і в Російській імперії, після
Указу Петра І — лише в 1699 р. Це за давньоукраїнським літочисленням був
7208 р. Отже, різниця між цими календарями складає 5508 років.
Складність розрахунків історичних дат для України полягає те й утому,
що з 988 р. Новий рік починався в березні, а з 1492 р. - з І вересня. Ці дві
системи існували паралельно. Лише в 1582 р. почали Новий рік вважати
тільки з 1 вересня. Тому для переведення літописної дати на сучасний ка-
лендар треба:
1)	за березневого обчислення часу, тобто до 1492 р. для подій, які відбу-
валися з березня.по січень, відняти число 5507, бо березневе обчислення
відстає від січневого на 2 місяці;
2)	за вересневого обчислення подій, які відбувалися з січня по серпень,
віднімається 5508;
3)	коли йдеться про події з вересня по грудень, віднімається 5509.
Після християнізації Русь-Україна взяла календар з Візантії Він був прий-
нятий Юлієм Цезарем у 46 р. до н. чп тому й зветься юліанським, У ньому
рік складається з 365 днів і 6 годин. Це перевершує астрономічний рік на
11 хвилин і 14 секунд. Ця розбіжність щороку збільшуються. У1582 р. Папа
Григорій XIII реформував цей календар і новий стиль отримав назву григо-
ріанськога Українці довго дотримувалися юліанського календаря (старого
стилю), хоча було кілька спроб запровадження нового стилю, який уже вжи-
вався в католицькому світі в 1773^ 1798,1812-запанування Польщі,Австрії,
але ці спроби не вдалися
У Росії новий стиль було прийнято лише за радянської влади після
відділення церкви від держави: за ЗІ січня 1918 р. настало 14 лютого (та-
ким чином було викинуто з календаря вже зайві 13 днів). У нас в Україні
григоріанське літочислення було введено Центральною Радою 1 березня
1918 р. для цивільного вжитку, а в церковному житті залишилося старе літо-
числення, яке нині відстає від астрономічного на ІЗ днів.
69
Але при обчисленні історичних дат слід враховувати, що в XVII ст. ця
різниця становила 10 днів, у XVIII ст. — 11 днів, а в XIX ст. — 12 днів (бо за
кожні 128 років набігає один день). Так, наприклад, Переяславська рада, за
літописом, відбулася 8 січня 1654 р. За сучасним календарем це відповіда-
тиме 18 січня. Тарас Шевченко народився 25 лютого 1814 року, отже, за
новим стилем (+12) — тобто 9 березня.
Як бачимо, ця різниця між календарем церковним і громадянським буде
збільшуватися і далі. Тому в XX столітті були спроби реформувати кален-
дар. Такі реформи пропонували Д. Менделєєв, К. Тимірязєв, які розробили
проект єдиного всесвітнього календаря, але цей, так званий Новоюліансь-
кий, календар не був прийнятий.
У1923 р. був створений Міжнародний комітет для спрощення календа-
ря при Лізі Націй, куди надійшло близько 200 різних проектів. Один із них
пропонував ділити рік на 4 квартали (всього 364 дні), а день без числа вва-
жати днем Нового року. У високосному ж році додавати ще один день влітку
як свято Миру. В такому календарі мали б збігатися дні тижня (кожного
року однакові) з днями місяця.
Проте цей проект був відхилений з релігійних міркувань (бо пересу-
вання неділі “не буде збігатися з християнським святом Пасхи”). Добре, що
цю реформу не впровадили, бо й для тих релігій, які стоять на природних
засадах, важливо зберегти знання про дні тижня. Адже з усієї складної історії
календаря вони лишилися чи не найточнішими знаннями з глибини віків.
Це знання наших Предків про зв’язок небесних світил із життям людини.
Саме вони несуть інформацію про справжній стан космосу в певний день і
певний час, саме вони вказують, коли і що слід або не слід робити, щоб
перебувати в гармонії з природою. Що ж треба знати про тиждень, щоб
бути в ладу з космосом?
ЯҐилфень — найдавніша календарна одиниця
Уже у Трипільській культурі на українських землях існував 7-денний тиж-
день, який був поширений серед усіх пелазгів аж до Малої Азії, а також у
єгипетських жерців. Щоправда, удеяких народів (греки, римляни) були спро-
би впровадження 5-ти, 6-ти, 8-ми, 10-ти і навіть 20-денного тижня, але зреш-
тою вони повернулися до природного 7-денного тижня.
За сім днів відбувається збільшення фази місяця від тоненького серпа
(Молодика) до першої чверті; ще за сім днів — від першої чверті до повного
місяця (Повні); ще за сім — зменшення до останньої чверті; і нарешті ще за
сім днів місяць “старіє” зовсім. Цей процес відбувається за 28 діб, тобто це
видимий для людини біг часу, хоча астрономічно повна зміна фаз місяця
відбувається за 29,53 доби.
Семиденний тювдень добре узгоджується з психофізичними ритмами
людського організму. Відомо, що магнітні поля Сонця, Місяця, Землі, як і
70
інших планет, змінюються залежно від їхнього положеі іня в просторі. А зміна
магнітного поля одного тіла завжди викликає зміну магнітного поля само-
го середовища. Тому спостерігаються зміни в життєдіяльності людей, тва-
рин, рослин: змінюється самопочуття, настрій, активнісгь, підвищується чи
знижується тиск тощо.
Тиждень на стародавніх малюнках зображали у вигляді ссмипромснс-
вої зірки. Число сім стало священним: цс 7 кольорів веселки, 7 чудес світу,
7 нот, 7 струн на лірі Орфея.
Вже пелазги помітили, що на небосхилі, крім нерухомих сузір’їв, є 7 зірок,
які рухаються (“блукають”) по небу. Ці зірки обожнювалися, бо кожна з них
керує своєю годиною. Першій годині неділі покровитсльствує Сонце. Далі
на кожну годину дня впливають планети в такому порядку: 2 год. - Вснсра,
З год. — Меркурій, 4 год. — Місяць, 5 год. - Сатурн, 6 год. - Юпітер, 7 год. -
Марс. Далі повторюється в тому ж порядку: 8 год. — Сонце, 9 год. - Вснсра
і т. д. Доба неділі закінчується годиною Меркурія (24 год.). Отже, понеділок
починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день
отримав свого покровителя-охоронця.
Розглянемо ж дні тижня з їхніми планетами-охоронцями, як їх уявляли
наші Предки.
Неділя. Неділя перебуває під знаком Сонця. Як писав Олександр Потеб-
ня, Богиня Неділя користувалася великою пошаною в українців, її уявляли в
образі дівчини-красуні з довгим золотавим волоссям — це Сонячна панна,
донька Святої П’ятниці (або Богині Роду — Баби Яги). Вірили, що людина,
яка народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви, знаючи точно
годину народження дитини, могли передбачити її вдачу, пророкувати її май-
бутнє. Головними Богами неділі завжди вважались Дажбог, знаком якого є
сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга.
Ці символи знаходимо серед найстародавніших орнаментів пелазгів,
трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскр. вуагда) означає “найвище
небо Богів”, “той, хто рухає небо”. В Сварзі знаходиться Рай—Луки Сва-
рожі.
Понеділок. Присвячений Місяцю, який розпочинає цей день. Місяць уяв-
ляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки місяць час
від часу змінює свій вигляд, він непостійний, і тому починати щось важливе
у понеділок не наважувалися, бо буде невдача. Досі існують приказки: “По-
неділок — важкий день”. “У понеділок роботи не починай і в дорогу не ви-
рушай”. Понеділок — це чоловічий день. Однак за Звичаєвим правом жінки
мали звичай “понеділкування” — звільнення від важких домашніх робіт і
навіть подружніх обов’язків. Християнство ж остаточно ліквідувало цей за-
лишок матріархату, приписавши жінкам у цей день ще й постувати. Голов-
ними Богами понеділка вважатимемо Числобога (за аналогією до Місяця,
за яким рахували час) і Хорса (за польською традицією).
71
Вівторок. Планета-охоронець — Марс (Арес). Вівторок в українців зав-
жди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від “вторий” —
другий день тижня. Це також чоловічий день. Праукраїнська назва планети
Арес, або Арсй, — захисник воїнів. Головним Богом вівторка вважається Си-
маргл (Семиярило).
Середа, або, як казали в давнину, “третійник”, знаходиться в середині
тижня. їй покровительствує Меркурій (Єремис), який вважався посланцем
Богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За давньо-
українськими звичаями цей день присвячувався Богині Дані або Любаві. Цей
день жіночий. Можна робити все на городі, в хаті, прати, ткати, шити. Го-
ловним Богом середи вважатимемо Велеса (число три — його символ).
Четвер розпочинається годиною Юпітера — найбільшої планети Со-
нячної системи. У всіх слов’ян це був день Перуна — він найголовніший Бог
четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів, муж-
чини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу снагу.
Назва дня від “четвертий”. У цей день також роблять усе, і навіть застеріга-
ють від безділля або надмірних веселощів: “Хто в четвер скаче, той у п’ятни-
цю плаче”. Але всі четверги, почиваючи від Чистого четверга (перед Вели-
коднем), вважалися несприятливими для виїзду в дорогу або для початку
якогось діла, жінки не робили зачинок для прядіння чи ткацтва, це краще
робити в жіночі дні. Не можна у будь-який четвер виварювати білизну, вий-
мати сажу з печі. Зате останній четвер місяця сприятливий для лікування
дітей, особливо від переполоху. Добре допомагає в цей день і лікування до-
рослих.
П’ятниця, названа від “п’ятий”, їй покровительствує Венера (Афродіта).
Це цілком жіночий день. У слов’ян він пов’язаний з Мокошею, Даною (в
християнстві їх заступила Свята П’ятниця). Цих Богинь надзвичайно шану-
ють українці, бо вони — покровительки шлюбу, Роду. Мокоша—хранителька
домашнього вогнища. Дана — покровителька врожаю. П’ятницю уявляють
літньою жінкою, її зображують з вінком на голові, а її зображення здавна
чіпляли біля криниці. Кожна п’ятниця є поминальним днем, коли згадують
своїх покійних родичів. Тому в п’ятницю не можна працювати голкою, но-
жицями, веретеном, щоб не проколоти душі померлих.
Богині П’ятниці в сиву давнину передувала Баба Яга, проте за останні
кілька століть її образ набув негативного чи навіть дещо страшного вигля-
ду, хоча в усіх казках вона завжди допомагає героєві, котрий виявився сміли-
вим і проявив свою кмітливість. За дослідженнями Олександра Потебні та
інших фольклористів, Баба Яга є родоначальницею, Предкинею — саме та-
кою вона під різними іменами шанувалася ще в трипільців, скіфів, слов’ян.
Субота — жіночий день, її захисником є Сатурн (або Кронос), який
вважається Богом Часу, охоронцем посівів, плодючості. Покровителями
суботи і часу загалом у слов’ян вважаються Числобог і Стрибог. Дослідни-
72
ки погоджуються, що назва цього дня походить від старослов'янського
“со+битіє” — тобто “буття (моління) разом”, оскільки в цей день наші
Предки вирушали до своїх святинь, щоб поспілкуватися з іншими людь-
ми та з Богами.
Тиждень церковнослов’янською мовою називався сідмицею, так він
зветься і нині в церковних календарях.
Назви днів тижня за їхніми порядковими числами збереглися у всіх сло-
в’янських народів. Назва неділя, що означає неробочий день, також зберег-
лася у всіх слов’ян, крім росіян, які неділею називають увесь семиденний
тиждень, а воскресеньем (за аналогією до християнської Пасхи - воскресін-
ня Ісуса) називають кожну неділю року (тобто 52 дні на рік).
Кожному дню тижня відповідає свій колір. На жаль, у різних джерелах
немає одностайності щодо кольорової гами тижня. Подаємо найбільш по-
пулярні в Україні: неділя — золотий, жовтогарячий; понеділок — срібно-
зеленавий, світло-фіолетовий; вівторок — малиновий; середа - синій; чет-
вер — темно-червоний, багряний; п’ятниця — світло-жовтий; субота -
зелений, темно-фіолетовий. Цю символіку кольорів використовували щод-
ня, оскільки вона несе відповідну до дня тижня енергетику. Але різнобій у
визначенні цих кольорів пояснюється неоднаковим сприйняттям кольору
різними людьми.
Місячний календар
Поділ року на місяці зафіксований археологічними знахідками в Україні:
ритуальні чаші ІІ-ІУ ст., наприклад, у с. Лепесівка Волинської обл., календар
полян у с. Ромашки Київської обл. Більшість стародавніх календарів зобра-
жалися навколо глиняних глечиків у вигляді своєрідних орнаментів із
12 прямокутних рамок, що мають різні малюнки, які означають ті чи інші
сезонні роботи або фази місяця. Так, наприклад, на одній скіфській чарочці
зображено 12 півмісяців у різних фазах. Найбільше календарів знайдено
при розкопках поселень Черняхівської культури.
Одвічною проблемою будь-якого календаря є те, що число діб в астро-
номічному календарі не ціле, а дробовеУМІсяць складається з 29,53059 доби.
Помноживши це число на 12 місяців, отримаємо 354,36706 доби за рік Але
ж астрономічний рік має 365 днів. Куди ж подіти цю різницю? Відомо, що
певний час в Україні існували 13-місячні роки, які чергувалися з 12-місяч-
ними.
У 13-місячному році праукраїнців був ще знак Змієносця, в який Сонце
входить ЗО листопада і виходить 18 грудня, а далі Сонце перебуває в сузір’ї
Стрільця. Слід зауважити, що сучасний поділ екліптики на 12 знаків є до-
сить умовним: кожному місяцю відведено 30° річного колі Хоча межі впливу
кожного сузір’я зовсім не однакові: наприклад, Скорпіон має найменший
час впливу (8 днів), а Діва — найбільший (44 дні). Крім того, частина сузір’я
73
Скорпіона розміщена майже паралельно із сузір’ям Змієносця. Чи не тому
серед людей, народжених під сузір’ям Скорпіона, існує найбільша різно-
манітність типів і характерів: від жорстоких, хижих до вразливих і без-
захисних осіб, які нібито самі себе “жалять своєю ж отрутою”.
Поділ року на тринадцять місяців існував, крім слов’ян, і в інших на-
родів. Кількість днів у місяці залежала від зовнішніх природних ознак, най-
частіше від фази місяця. Кожен місяць починався з Молодика, тому нині не
завжди сучасні числа відповідають тому розташуванню небесних світил,
яким керувалися в давні часи. Тринадцятимісячні роки дуже лякали хрис-
тиянську церкву, тому язичницький тринадцятимісячний рік, як і взагалі
число тринадцять, вважали “чортовою дюжиною”. Однак ще в 1036 р. дия-
кон Кирик написав працю під назвою “Учення, ним же відати чоловіку чис-
ло всіх літ”, де пояснював, звідки береться тринадцятий місяць: “Хай буде
відомо, що в одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в
кожному літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна
тринадцята”.
Час. перебування Сонця в зодіакальних сузір’ях не відповідає прийнято-
му в астрології поділу року на 12 рівних місяців, тому поруч з українськими
народними назви Зодіаку подаємо також астрономічні періоди перебуван-
ня Сонця в цих сузір’ях.
Овен — українські народні назви Арес, Варан, Скоп: 18 квітня — 14трав-
ня (26 днів).
Тілець — Бик, Тур, Волос, Волосожар, Стожари, Квочка, Квочка з курча-
тами, Курочка, Баби, Баби-звізди: 14 травня — 21 червня (38 днів).
Близнюки — Рожаниці, Близнята: 21 червня — 20 липня (29 днів).
Рак — Рак: 20 липня — 11 серпня (22 дні).
Лев - Лев: 11 серпня — 17 вересня (37 днів).
Діва — Діва, Панна, Діва-Лілея, Крилата Діва: 17 вересня — ЗО жовтня (44
Дні).
Терези - Ваги. Волопас, Дівка воду несе: 31 жовтня — 22 листопада (23
дні).
Скорпіон - Скорпіон, Ведмідь, Ведмедюк, Змієносець: 22 листопада -
ЗО листопада (8 днів).
Змієносець (13-й знак) - Змія, Змієносець, Скорпіон: ЗО листопада -
18 грудня (18 днів).
Стрілець — Стрибог, Стрілець, Перун: 18 грудня — 19 січня (32 дні).
Козоріг — Коза, Пан, Хрест: 19 січня — 16 лютого (27 днів).
Водолій — Мокоша, Водник, Водяник: 16 лютого — 12 березня (24 дні).
Риба — Риба, Рибала: 12 березня — 18 квітня (37 днів).
Кожен місяць за язичницької доби позначався знаком головного Бога
цього періоду: березень — Лада, квітень — Ярило, травень — Дажбог, чер-
вень — Купайло, липень — Перун, серпень — Боги Спаси, вересень — Світо-
74
вид, жовтень — Мокоша (Мати Слава), Листопад — Доля (Ясна), грудень -
Сварог (Род), січень — Дана, лютий — Велес.
Хоча ми не завжди можемо дослідити й точно визначити час настання
цих періодів, проте мусимо зберегти все що можливо: стародавні назви
знаків Зодії, сузір’їв та окремих планет. Наші Пращури, користуючись дав-
німи календарями, пов’язували виконання тих чи інших господарських
робіт, вживання конкретних ліків з певними знаками Зодіаку. Тому старо-
давні назви допоможуть з часом зрозуміти стародавні календарі й пов’язані
з ними справи.
У кожній місцевості, вірогідно, існували свої народні назви Зодії. Зодіак
у житті стародавніх мешканців нашої землі займав значно більше місця,
ніж це вважалося досі. Археологи підтверджують це знахідками із зобра-
женням різних знаків Зодії.
Наша Україна успадкувала від індоєвропейської цивілізації знак Бика
(Тільця). Чи не тому саме в цього знаку збереглося найбільше назв, даних
сузір’ю нашим народом. Це сузір’я (астрономічна назва Плеяди) складаєть-
ся з семи зірок, скупчених так, неначе курчата навколо квочки, звідси на-
родна назва Квочка, Курочка, Квочка з курчатами. Назва Баби, або Баби-
звізди, відповідає розумінню Плеяд як групи жінок, яке відоме в багатьох
інших народів світу. Змієносець в народі нині змішується зі Скорпіоном.
Чимало можуть розказати нам назви знаків Зодіаку та пов’язані з ними
назви понять, що стосуються нашої історії й культури. От, приміром,
Іоаникій Галятовський у XVII ст. записав переказ про походження назви
козаків: “Козаки названьї суть от Козорожца, бо Козорожець єсть знак в
Зодіяку небесном”.
В усіх слов’янських народів, крім росіян, збереглися нині прадавні на-
зви місяців. Росіяни ж запозичили їх у римлян. Розглянемо деякі назви
місяців, котрі існували в різних куточках України, а почнемо з весни, як
давнього початку нового літа (року).
Березень. Інші назви: березоль, березозорь, сочень, соковик, проталь-
ник, з гір потоки”, заграйярочки, капельник, зимобор, сухий. У слов’ян
переважає походження назви цього місяця від слова береза. Біла береза в
цей час уже дає сік. Михайло Максимович записав назву цього місяця як
“місяць-чернець” і пояснив, що в народі вважають таким тільки той місяць,
який народжується й сходить у Великий піст. Проте таке пояснення нас
не зовсім задовольняє. Існує приказка: “Як буде місяць-чернець, то буде й
світу кінець”. Значення її значно глибше — народ вклав у цей вислів ста-
родавні астрономічні знання, пов’язані з сонячним затемненням, коли
Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним. Астрономи підтверджують
вірогідність глобальних природних катаклізмів саме в момент збігу вес-
няного рівнодення і затемнення Сонця. Такі збіги відбуваються кожні: 532,
1596,7980,9576 років. Причому найбільші природні катастрофи відбува-
75
ються саме в 7980-річні й 9576-річні періоди: таким був катаклізм рубежу
палеоліту й мезоліту.
На думку Миколи Чмихова, Зодіак виник як спосіб виживання людства:
уміння розрахувати й передбачити час настання стихійного лиха вселяє
віру в можливість такого виживання. Глобальні катастрофи найчастіше відбу-
ваються тоді, коли найбільше порушується екологічна рівновага в природі.
Проте після кожного космічного катаклізму людство вступає в нову епоху
свого відродження, встановлюється природна рівновага, збагачується знання
людства на новому, вищому ступені розвитку.
Квітень. Інші назви: запалисніги, снігогін,заграйярочки, цвітень, крас-
нець, дзюрчальник, водолій, лукавець. Як бачимо — всі назви походять від
тонкої спостережливості наших Пращурів, їхньої любові до природи.
Квітень — це пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися
українці.
Травень. Майже у всіх слов’ян цей місяць названий від “трави”. Але існу-
ють і деякі інші назви: май, травник, пісенник, місяць-громовик тощо. У
деяких районах Росії він ще має назву мур (від “мурава”—трава). В українців
є й назвалілй, проте вона не латинського походження, як у росіян, а давньо-
слов’янського: “май” означає зелень, буяння дерев, трав, квітів. Римляни ж
запозичили цю назву в аборигенів завойованої країни — нащадків пелазгів
та етрусків - і так само, як і вони, вшановували Богиню Майю. На честь
Богині Майї, яка вважалася матір’ю природи, влаштовували свята й інші на-
щадки аріїв індійці. Отже, це одна з найдавніших традицій і назв.
Червень. Має назви: кресник, червець, ізок, хліборост, різноцвіт. “Крес-
ник” означає літній сонцеворот. Походить це слово від “кресати” вогонь,
тобто запалювати купальське вогнище. Іноді мовознавці пояснюють назву
червень від назви личинки, з якої в минулому виготовляли червону фарбу.
Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від черво-
ний-. час достигання ягід, плодів, квітів, які в цей час червоніють.
Липень. Інші назви: липень, сінокіс, косень, грозовик, страдник, сінозар-
ник, маківка літа, іллюх (від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало
християнство). Народна ж назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають
липовий цвіт, який є цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші
назви походять від назв літніх робіт та погодних явищ.
Серпень. Майже у всіх слов’ян назви цього місяця пов’язані зі жнивами,
серпами (у білорусів — “жнивень”). Інші народні українські назви: копень,
гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець, різносал, густоїд. Росіяни ще його на-
зивають “прибериха-припасиха”, що також зрозуміле як збирання запасів
на зиму.
Вересень. Означає “вересовий місяць”, тобто час збирання вересового
меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівень, вереснець, ревун, зо-
ревник, хмурень, “бабине літо* (від давнього свята).
76
Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник, костричних, ве-
сільник, зазимник, позимник, листопад, грязник, свадебник. У цей час по-
чинали м’яти льон, коноплі, справляти весілля.
Листопад. Прозора загальнослов’янська назва, пов’язана з опаданням
листя з дерев. Ще звався падолистом, листогоном, напівзимником, груд-
нем, братчином. Назва листопада “братчин”, вірогідно, пов’язана з язич-
ницькими братчиками, які присвячувалися мисливським святам.
Грудень. Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед дослідників
викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: “поидоша на колось,
а по грудну пути, бі бо тогда місяць грудень”. Інші назви: хмурень, моча-
вець, солоноворот, андріець (від християнського апостола Андрія), студень,
студний, стужайло. У цьому місяці сонце “повертає на літо", тобто дні по-
чинають збільшуватися.
Січень. Інші назви: тріскун, сніговик,льодовик, переламзими, перезим’е,
просинець. Остання назва, за деякими версіями, означає “просити в Богів
добра”, бо в цей час випадають Різдвяні свята. Однак це не відповідає
дійсності, оскільки в січні Різдвяні свята стали відзначати лише в XX ст. В
січні сікли ліс, готували ділянки під поля. Інше припущення: січень від —
“мороз січе”.
Лютий. Названий через люті морози, лютих вовків, які в цей час най-
більше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор, бокогрій, криво-
доріг, сніжень, грамник. Остання назва від свята Стрітення (Громниця), коли,
за народними повір’ями, Зима зустрічається з Весною.
Отже, як бачимо, усі назви місяців передають одвічний зв’язок українців
з природою, сезонною працею хліборобів.
2.	ВІДРОДЖЕНИЙ ЧАС
Сонячний календар
Праукраїнський рік складався з чотирьох сонячних фаз, які нині уявля-
ються у вигляді чотирьох пір року. Астрономічні фази сонячного року за
всесвітнім часом виглядають приблизно таю
1.	Весняне рівнодення — 20,21 березня.
2.	Літнє сонцестояння — 21,22 червня.
3.	Осіннє рівнодення — 22,23 вересня.
4.	Зимове сонцестояння — 21,22 грудня.
Графічно це завжди зображалося у вигляді кола, розділеного навхрест
на чотири сектори. Однак у Києві весняне рівнодення настає, як правило,
раніше від всесвітнього часу: 17-19 березня, а осіннє рівнодення — пізніше:
25-26 вересня.
Сонце “робить повний круг на небі” (тобто проходить через усі сузір’я
Зодії) за 365,25636 доби. Це має назву зоряного року. Тривалість нашого
77
календарного року — 365 або 366 днів. Але за рік Сонце не закінчує свого
шляху по Зодіях на 50,2 секунди. Тому за кожні 72 роки точка весняного
рівнодення переміщуєте приблизно на 1 градус. За 2156 років це склада-
тиме близько одного знака Зодії (або ЗО градусів).
Оскільки кожне сузір’я має неоднакову кількість днів, то й точка весни
проходить кожну Зодію за різну кількість років. Тому цифри в популярних
виданнях про календар подаються приблизно.
В якому сузір’ї перебуває точка весняного рівнодення, те сузір’я впливає
на всю епоху і дає їй назву. Нині точка весняного рівнодення перебуває в
сузір’ї Риб, тому ми звемо нашу епоху епохою Риби. Ось звідки на наших
стародавніх писанках зображення рибок або ще давніші малюнки баран-
чиків (символ Овна, епоха якого була з 1721 р. до н. ч. по 20 р. н. ч.). Тепер
наша Земля входить в епоху Водолія, яка, за одними гіпотезами, настане,
близько 2176 р, за іншими — значно раніше. За 25870 років точка весни
переходить через усі сузір’я і починає нове коло.
Планета, яка впливає на перший день року, матиме вплив на весь рік, і
тому кожен рік проходить під знаком цієї планети.
За цими знаками могли передбачати, яким буде рік. Вважалося, що рік
Сонця сухий, теплий, врожайний. Рік Місяця — мокрий і холодний. Рік
Марса — сухий, спекотний, з громами, пожежами. Рік Меркурія — холод-
ний, сухий, рідко буває врожайним. Р\кЮпітера - вологий, особливо на-
весні й восени, але багатий на врожай. РікВенери — туманний і холодний,
але літо тепле. Рік Сатурна — холодний, неврожайний, з великими пове-
нями. На Русі були поширені візантійські перекладні й місцеві (щоправда,
вже християнізовані) книги: “Астрологія”, “Звіздочотець”, “Лунники”, “Гром-
ники”, “Колядники” та ін. Тому не дивно, що тут також ними користувалися,
і не тільки знали назви планет і зодіакальних сузір’їв, але й ототожнювали
їх з нашими Богами і Богинями. Приміром, давні “Колядники” розповідали
про прикмети залежно від дня тижня, в який настало Різдво Коляди (пізніше
було замінено на Різдво Христоса), “Молніяники” розповідали про прикме-
ти, залежно від дня, в який була блискавка тощо (див.: В. Титов. Ложньїе и
отреченнме книги славянской и русской стариньї. Текстьі-первоисточни-
ки ХУ-ХУІІІ вв. — М., 1999). Ними можна користуватися і нині.
Наприклад, Новолітгя 2002 року настало 15 березня у п’ятницю - день
Венери, отже, за нашим слов’янським Зодіаком їй відповідає Богиня Лада,
яка й була покровителькою Родини, любові й ладу протягом року. Ново-
літгя 2003 року настає 3 березня в понеділок — день Числобога, який дає
початок і кінець всякому колу. Такий збіг вказує на те, що в цей рік багато
починань і важкої праці, зате є значні здобутки.
Щоб правильно вирахувати день весняного рівнодення, слід знати,
що за кожні 400 років точка весни зміщується на 1,6954 доби, тому ця
дата коливається від 18 до 21 березня. Точки весняного і осіннього рівно-
78
дсння та літнього і зимового сонцестояння можуть бути різними в різних
регіонах.
Найвизначнішим святом Сонячного року с Великдень, який випадає в
різні числа, тобто є “рухомим” святом. Найбільш рухомим святом завжди
було Новолітгя (Новий рік), яке визначаємо за першим весняним Молоди-
ком, що настав перед весняним рівноденням (може іноді випадати навіть
на кінець лютого).
Зоряне значення праукраїнськ^ео календаря
Наші Предки вже за Трипільської доби могли з великою точністю виз-
начати весняне рівнодення, спостерігаючи за Сонцем, Місяцем, зірками,
уміли розрізняти нерухомі планети і планети, які рухаються по небосхилу,
знали Зодії, мали астрономічні обсерваторії й складали календарі. Одна з
найстародавніших обсерваторій (давніша від англійського Стоунхснджа, вік
якого визначається близько 4 тисяч років) знайдена археологами неподалік
від о. Хортиця.
Таємниці Кола Сварожого». Скільки віків вони хвилюють людство? В який
бік крутиться Сварга? В якому напрямку зображувати пори року відносно
кола? Досі чуємо суперечки: правильно - неправильно...
Графічним символом українського календаря може бути восьмипроме-
нева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року,
4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній з чотирьох сонячних
фаз (сонцестояння і рівнодення). Тож поглянемо на малюнок. Видимий нам
із Землі рух Сонця відбувається зліва направо (посолонь, за годинниковою
стрілкою). Сузір’я (Сварожичі, Знаки Зодіаку) “летять” назустріч Сонцю,
тобто справа наліво (проти годинникової стрілки). Отже, Сварог котить
колесо живого явлення назустріч Сонцю. Таким чином, весняні свята роз-
міщуємо зліва, а осінні — справа. Пам’ятаймо також: якщо кінці Сварги заг-
нуті вправо (як на нашому малюнку), то вона крутиться вліво, тобто разом
із Зодіаком.
Якщо рік зобразити у вигляді кола, то вгорі його позначимо Різдвяний
цикл (Коляда, північ); провівши від нього вертикаль, внизу позначимо літній
Купальський цикл (південь); по горизонталі - весняний Великодній цикл і
осіннє велике Свято Врожаю, яке наші Предки-язичники присвячували
Світовиду (описане в середньовічних хроніках).
На цей графічний хрест накладемо ще один косий хрест, щоб утвори-
лась восьмипроменева зірка, — так ми позначимо інші симетричні свята.
Це весняно-зимовий Колодій (Масляна) і літньо-осінні Боги-Спаси, весня-
но-літній Зільник (Русалії, Трійця) і осінньо-зимова Калита
Кожне з цих свят має свої контрасти: якщо Великдень символізує про-
будження матінки-Землі від зимового сну, то осінні свята (під впливом хри-
стиянства перенесені на Покрову) символізують початок зимового сну
79
Землі, після якого йдуть свята, що замикають осінній хліборобський цикл.
Після листопадової Повні люди вже не сміли копати землю, брати глину, не
прали білизну в річці, щоб не турбувати землю і воду, бо це могло в май-
бутньому зашкодити нивам (християни вже орієнтувалися на свято Введен-
ня - 21 листопада). Маємо достатньо переконливих свідчень про те, що це
були найдавніші космічні знання. З втратою та ігноруванням цих глибин-
них надбань народу ми лише за одне століття катастрофічно порушили
екологічну’ рівновагу’ в природі.
Між великими зоряними святами було ще багато менших, які також
мали свої обряди. Іноді одне й те ж Божество вшановувалось кілька разів
на рік, залежно від початку чи кінця сезону і пов’язаною з ним працею.
Тік, наприклад, Перше свято Велеса (моління про худобу), Друге свято
80
Велеса (освячення худоби перед вигоном на пасовище), Трете святп Веле-
са (вигін на пасовище і принесення жертв Богу Вслесу) - всі три ритуали
здійснювалися навесні і взимку. Перуна вшановували в Чистий четвер (пе-
ред Великоднем) і 20 липня (християнський Ілля); Ладу Велику - після
Великодня (22 квітня).
Обряди кожного з цих свят ще малодосліджсні.
Всі сузір’я українського неба обожнювалися. Батьком усіх Зодій є Сва-
рог. Він, Бог ковальства, землеробства і шлюбу, викував золотий плуг для
скіфів. В досварожу еру (кам’яний вік), на думку деяких вчених, у слов'ян
був груповий шлюб. Ось як описує літописець епоху Сварога: " л час царю-
вання його упали кліщі з небі І стали кувати оружжя... Сварог закон устано-
вив жінкам: виходити заміж за одного чоловіка і поводитись стримано. А
якщо перелюбство чинить — він повелівав скарати, за що прозвали його
богом Сварогом”.
Тут маємо пізнішу народну етимологію цього імені, літописець уже не
розумів значення Сварога, знаком якого є Сварга. Цс був ключ до таємниць
небесної Зодії. Зображення Сварги е на стінах Софійського собору в Києві
Слово “зварганити” (“зварити світ"), яке нині набуло негативного значен-
ня, колись означало “створити”. І це ще раз узгоджується зі святом Різдва
(створення, народження світу), яке відзначається 21 грудня (Різдво ( .віту,
День Сварога).
У цей день приноситься 12 або 13 жертв кожній Зодії — це дари, що
мали умилостивити всіх Богів на майбутній рік. Звідси й ритуальні 12 страв
або 13 (у трйнадцятимісячному році), які ми й досі готуємо на Різдво
За прадавніми легендами, світотворення мало три періоди: народження
зоряних галактик, народження Місяця і народження Води. Християнська
церква протягом цілого тисячоліття намагалася надати цим звичаям хрис-
тиянського вигляду, бо викорінити їх було неможлива Тому ми нині за
пізнішою церковною термінологією повинні розгледіти ті предковічні знан-
ня, що дійшли до нас у пам’яті народу. Як бачимо, світотворення тривав
12 священних ночей. Кожна ніч символізує одну космічну епоху, яка трива-
ла 1000 років. Вдень народження Місяця, відбувається ритуал ходіння з плу-
гом, засівання. За описами ІЬродота, культ Золотого Плуга з’явився у скіфів
близько 1500 р. до н. ч. (можливо, раніше). Нині ми забули значення цього
ритуалу, проте (диво дивне!) ще Й досі в українських селах на Різдво кла-
дуть під святковий стіл якщо не плуг, то леміш від нього За часів Київської
Русі був звичай кликати “Плуг” (сузір’я Оріона), який опускається низько
над обрієм, ніби падає в цей час на Землю.
Шанування Місяця в українській землі відоме з IV тисячоліття до и. і
Йото не могли викоріняти ні християнські церковники, ні войовничі атеї-
сти XX ст: перші воювали з колядками та щедрівками як з “поганськими*
звичаями, другі—якз“опіумом для народу”. Впродовж сталіть церква забо-
81
роняла читати “Лунники” — рукописи про ворожіння за поверхнею Міся-
ця. Але й донині Місяць — одне з головних Божеств стародавніх колядок,
які ми ще виконуємо.
Водосвяття — День головної Богині пелазгів Дани (або Лелі), яка сим-
волізувала Воду: росу, дощ, річки, криниці. Дана — мати, що дає початок
всьому живому. В цей день сама природа святить воду і дає її людям як
ліки від усяких недуг. Дану уявляли у вигляді юної прекрасної діви і водно-
час - жінки-матері, дружини Сонця, їй присвячували день п’ятницю. Тому
пізніше вона стала вшановуватися як Свята П’ятниця. її образи чіпляли
над криницями. Символом Дани є дерево липа. Скульптури Дани зберег-
лися до наших днів, а її культ сягає доіндоєвропейських глибин. За право-
славним українським календарем свято Дани перетворилося в Богоявлен-
ня і Хрещення Ісуса Христоса, або, як кажуть в народі, Йордань (назване
так за біблійними легендами), а його відзначення відстає від дійсного стану
космосу на півмісяця.
У ці 12 днів для українців відкривається небесна брама Сварога, тому всі
моління, побажання добробуту, здоров’я, щастя будуть почуті Богами^ Влітку
такою ж кульмінаційною точкою природи є Купайло — шлюб землі й неба.
У цю ніч земля дарує людям цілюще зілля; вогонь парує юнаків та дівчат,
вода омиває тіла й душі. Недарма наші Предки вірили в немислимі чудеса,
які дає в цю ніч природа. В ці дні панує Семиярило — Бог найвищої соняч-
ної сили Ярила. Відбувається священний шлюб Дани — Лелі — Води земної
і небесної з Вогнем Дажбожим — Сонцем, Семиярилом, Перуном.
Чарівного цвіту папороті нині, напевно, вже не шукають, адже і матеріа-
лістична наука, і християнська церква категорично відкидають подібні “не-
билиці”. Та чи все ми знаємо про надзвичайні стани природи? Саме в ніч на
Купайла (літнє сонцестояння — 21 червня, а не 7 липня!), якщо буде грім та
блискавка, можливі аномальні явища природи. Хоча ці природні явища ще
82
маловивчені, нам тільки відомо, що внаслідок блискавки виникають нуклео-
тиди, з яких утворюється ДНК, тобто основний “будівельний матеріал” життя.
Але наші Пращури про це знали ще задовго до нової ери, створивши міф
про народження людини від блискавки. За цим міфом, Батько Сварог поси-
лає на Землю свого сина Перуна, який запліднює Матінку-Землю, і внаслі-
док їхнього шлюбу народжуються люди — Сини Бога.
Ярила (Сонце) вшановували кілька разів: навесні — Народження Сонця,
в червні — Похорон Ярила (спалення солом’яного образу, коли енергія Сон-
ця досягає найвищої сили) і в грудні — Калита, коли сонячна енергія най-
слабша. Випікання ритуального хліба Калити у вигляді Сонця, кусання її
означало прилучення молодих парубків до жіночого начала природи, а та-
кож і надію на нову зустріч з Весняним Сонцем.
Отож ми повсякчас переконуємось, що Предки українців мали неабиякі
астрономічні знання ще в ІУ-У тисячолітті до н. ч., тобто за Трипільської
доби, якщо змогли так тонко відчувати космічні зміни в природі і жити в
злагоді з нею. Волхви вміли за зіркою, під якою народилася дитина, визнача-
ти її майбутню вдачу: якщо це Арей, то “тяжела бути правом, яра же и гневли-
ва, и дерза во бранех”, а якщо це Лада, то “сластолюбива предглаголють бути
и удобна на блудное смешение” (“Звіздочотець”, “Рожденник” та ін.).
З індоєвропейських глибин дійшло до нас уявлення про душу, яка є
іскрою небесного вогню, або зіркою, котру Бог запалює при народженні
немовляти і гасить її разом зі смертю людини. Віра в зірки донині побутує в
Україні: “народився під щасливою зіркою” — кажуть про тих, кому таланить
у житті, задумують бажання під пролітаючою зорею.
Тому зірки завжди поєднані з Рожаницями — кожна людина при наро-
дженні отримує свою зірку-рожаницю, на Святвечір сідають до столу тільки
після появи на небі Зорі (Венери).
У наших прародичів — стародавніх литовців — було повір’я, що при
народженні дитини Богиня Верпея (слов’янська Ясна) починає прясти нитку
її життя, прив’язавши початок нитки до зірки, а коли людина вмирає, Боги-
ня перерізує цю нитку, тоді зірка падає У всіх індоєвропейських народів є
вираз “нитка життя”.
Язичницька концепція Часу
Порівняльне релігієзнавство дає можливість простежити початок ви-
никнення хронології, який у переважній більшості країн збігається з VI ст.
до н. ч. Досі на цей факт майже не звертали уваги. Що ж сталося в VI ст. до
н. ч., що дало початок так званому “історичному часу”? На це явище вперше
звернув увагу французький вчений Рене Генон, який писав, що “занепад кла-
сичного світу був синхронним з поширенням юдейсько-християнських
цінностей”. Одночасно виникають реформаторські монотеїстичні релігіЬ
конфуціанство в Китаї, буддизм в Індії, зороастризм в Персії, юдаїзм у Ва-
83
вилонії. Саме з цього часу почався процес “прогресуючої матеріалізації”,
який ще більше посилився християнством та ісламом. Такі висновки грун-
туються на аналізі сучасних цивілізаційних процесів у зіставленні їх з індо-
арійським міфом про чотири періоди: золотий, срібний, мідний (бронзо-
вий) і залізний віки. В цій міфологемі закладена модель поступового
погіршення людства, його відходу від природних істин та суспільної цінності
Традиції.
В язичницькій традиції відсутнє літочислення у нашому сучасному ро-
зумінні. Велесова Книга не датує подій — для цього слід було б користува-
тися якимось літочисленням від якоїсь умовної точки “початку”. Такої точ-
ки наші Предки не знали і не мали в тому потреби. Цю язичницьку
концепцію часу прекрасно засвоїв від рідного народу український філософ
Григорій Сковорода, сказавши: “Світ — безначальний, перетворення —
вічне”. Літа наші Предки рахували “Колами Сварожими”, як записано у Ве-
лесовій Книзі: “від Коляди до Коляди”, “від Овсяної до Овсяної” тощо. Події
визначали відносно якихось відомих історичних фактів чи постатей: “від
Отця Ора до Діра пройшло тисяча п’ятсот літ” (6-В), “То було літ за тисячу
триста до Германаріха” (9-А), “у літо тисяча третє від Карпатського Виходу”
(б-Д) та ін.
Філософи кінця XIX — початку XX ст., як уже згадувалось, розвинули
вчення про Вічне Повернення. Німець Фрідріх Ніцше, італієць Юліус Еврла,
румун МірчаЕліаде,чилієць МітельСєррано вжеуХХст. заперечили юдейсь-
ко-християнську концепцію лінійності часу, за якою нібито існує початок і
кінець світу, а людство розвивається по висхідній з “нижчого” до “вищого”
рівня. Згідно з цією лінійною концепцією часу, давні релігії вважалися “ниж-
чими, примітивнішими”, а сучасні — “вищими і культурнішими”. На проти-
вагу цьому, увесь історичний розвиток людства свідчить про періодичні епо-
хи занепаду і відродження, підтверджуючи думку про циклічність часу.
Язичницькі релігії розрізняють два різновиди часу: священний і буден-
ний, які періодично змінюють один одного. Увесь священний час пов’яза-
ний між собою. Під час релігійних обрядів буденні проміжки ніби зника-
ють, а священний час набуває цілісності, єднаючи людину з Предками, —
таким чином відновлюється цілісність етносу.
За українською язичницькою релігією, в обрядах Кола Сварожого мож-
ливе відновлення початкового стану речей і явищ (наприклад, в обряді Різдва
Світу переживається на ідеальному рівні упорядкування первісного хаосу і
встановлення божественного ладу).
Згідно з язичницькою циклічною концепцією, історія — це низка подіб-
них періодів, тобто вічно повторюваних принципів. Світ багаторазово ство-
рюється, руйнується і знову відроджується. Циклічна концепція вчить зна-
ти про минуле стільки, скільки потрібно для розуміння загальних принципів
життя і моралі, необхідних людині в теперішньому. Румунський аналітик
84
релігії XX ст. Мірча Еліаде вважав, що історичні факти стають малозначу-
щими в порівнянні з вічними міфологемами: “Знати міф — значить набли-
зитись до таємниці походження всіх речей”.
У буддизмі, християнстві, ісламі під впливом юдейського зразка відбу-
лася історизація релігії: історична особа заступила Бога, матеріальне засту-
пило ідеальне. Матеріалістична наука вважає, що час і простір - “це форми
існування матерії”. За Ньютоном та Ейнштейном, час — “рухомий однови-
мірний вектор, який тече з минулого у майбутнє, а на тлі цього потоку нібито
відбуваються всі події фізичного світу”.
Однак, за язичницькою концепцією, форма — це те, що ми бачимо. Але.
цілком очевидно, що часу ми не бачимо. Час — це лише мірі Так само не
бачимо простору, лише бачимо об’єкти, які розміщені в просторі. Час і
простір самі по собі не мають ніяких властивостей і форми. Часу не існує,
бо він — лише одиниця виміру. Сучасний російський філософ Володимир
Істархов пише: “Інтервал часу — це відстань між подіями. Ця відстань вимі-
рюється будь-якими еталонами: доба (час обертання Землі навколо своєї
осі), рік (число обертів Землі навколо Сонця — 365 днів) і т. д.”.
Про те, що час — одиниця виміру, знав ще Арістотель, то чому ж сучасна
наука відвернулася від цих природних істин? Причина знову ж таки в мате-
ріалізації релігії і морально-світоглядних основ. В. Істархов пише: “Якщо
матеріалісти відкинули ідеальне, то у них існує тільки матерія, тому в них
енергія — міра матерії. Це хибна думка, бо насправді енергія - міра Духу”.
Дух—це те, що творить, матерія—те, із чого створено, інформація - те, як
створено. Тоді енергія—міра духовності, маса — міра матеріальності, струк-
тура — міра організованості.
По суті, антирелігійне владарювання цивілізації над природою, матерії
над Духом, монотеїзму над політеїзмом, глобального над етнічним (місце-
вим) поставило людство перед загрозою планетарної катастрофи. Нині
мисляча частина людства бачить вихід із цього тупика в поверненні до
вічних істин етнічних Традицій. Етнічний календар покликаний встанови-
ти порядок існування людини в етнонаціональному часі і просторі
3.	ПОВЕРНЕННЯ НА КОДА СВОЇ
ЗҐрин ципи реконструкції етнічного календаря
Встановити точні дати і відновити забуті свята нині — нелегка справа,
адже минула тисяча років насильницького винищення народної пам’яті
Хоча чимало знань нам усе ж таки вдалося зберегти, зібрати докупи, зро-
зуміти сутність рідних обрядів. Датування праукраїнських свят можемо
відновити лише з допомогою астрономічних знань. Пам’ятаймо, що ка-
лендар завжди потребує корекції. В давні часи його унормуванням займа-
85
лися волхви і жерці. Зі знищенням рідної духовної верстви церковний
календар ціле тисячоліття перебував у руках служителів чужого культу, тому
набув невластивих для нашого народу форм. Однак народні календарі
виявилися напрочуд живучими. А відтак нам вдалося відновити рідне Коло
Свароже. Деякі свята Кола Сварожого рухомі, тобто щороку змінні. Тому в
цій книжці подаємо не тільки календар на 2005 рік, але й принципи, за
якими наші шановні читачі зможуть складати календар Кола Сварожого
на подальші роки.
Досі ґрунтовних досліджень язичницького святкового календаря в Украї-
ні не було. Всі відомі спроби дослідників ХІХ-ХХ ст. подавали християнсь-
ко-язичницький сурогат календарів, — так воно було і на практиці.
Християнська церква використовувала язичницькі обряди, надаючи їм юдо-
християнської символіки.
Перша публікація язичницького календаря здійснена автором у 1994 р.
у книгах: Г. Лозко. Українське язичництво. — К., Український центр духов-
ної культури, 1994 (перевидавалася тричі —1995 в Україні й 1997 в Польщі);
Г. Лозко. Українське народознавство. — К, Зодіак-ЕКО, 1995; Берегиня Украї-
ни. - К., Мистецтво, 1996; а також щорічні публікації календаря “Коло Сва-
роже” у часописі Об’єднання Рідновірів України “Сварог”.
Є також ряд публікацій Анатолія Богорода про історію календаря в тому
ж часописі, де подані деякі особливості реконструкції язичницького ка-
лендаря.
Давні місцеві хлібороби України, засновники Трипільської культури, дали
початок праукраїнському язичницькому літочисленню. Нині офіційна наука
вже потроху наважується писати про трипільців як про наших Предків. Тому
таке літочислення є науково і фактично доцільним і виправданим. Ми не
потребуємо додавати зайві нулі до літочислення, як це роблять деякі новітні
течії рунвістів, що виглядає недоладно як з наукової, так і з практичної точ-
ки зору.
Найголовніший принцип нашої реконструкції язичницького календа-
ря - астрономічні та фольклорно-етнографічні дані. 4 найбільших Соняч-
них свята випадають на рівнодення та сонцестояння, отже, якихось особ-
ливих уточнень не потребують. Бони можуть щороку трохи змінювати свою
дату, тому ми називаємо їх “рухомими”.
Наприклад, Великдень наші Пращури святкували в неділю після весня-
ного рівнодення і ніколи не чекали Повні, як це роблять юдеї (пейсах) або
християни за їхнім зразком (паска). Це було нам нав’язане чужинцями. Тому
нині ми виправляємо цю неточність. Всі інші “нерухомі” числа язичниць-
ких свят відтворено простим відніманням 1З днів від дат ідентичних орто-
доксальних християнських свят (наприклад, нашого Бога Перуна вшано-
вуємо 20 липня, що на 13 днів раніше від християнського Іллі-“громовика”,
день якого християни відзначають 2 серпня). У зв’язку з постійним відста-
86
ванням християнських календарів від астрономічного стану космосу іноді
бувають поправки ще на 2-3 дні, але не більше.
Місячні свята мають важливу роль у магії початку, рослинній та жіночій
магії. Вони і досі залишаються вивченими найменше, бо мали потаємний
родовий зміст і передавалися лише своїм кровним родичам по жіночій лінії
Загальний принцип таких обрядодій: на Молодику здійснюють обряди по-
свячення, оздоровлення (що мають на меті збільшення, зростання, наприк-
лад підвищення рівня гемоглобіну в крові, ріст дитини тощо), а на Повні —
обряди на знищення (відхрещення від чужовір’я, очищення, видалення пух-
лин, бородавок, очищення лиця та ін.). Оскільки Місяць змінює свої 4 фази
за 29,5 доби, то час від часу в календар вставляємо 13-й місяць, який робить
поправку календаря. Християни боялися числа 13, назвавши його “чорто-
вою дюжиною”.
Дехто з народознавців говорить, що Нове Літо починали 1 березня. Це —
некомпетентно. Початок Новоліття в різні числа березня зафіксований на-
шими літописами і описаний у наукових працях (напр.: И. Климишин. Ка-
лендарь и хронология. — 1987 та ін.).
Етнічний календар є потужним ритмоладуючим стимулом здоров’я і
процвітання нації. Тому тисячоліттями вороги намагалися зіпсувати наш
календар, заплутати народ, тим самим віднявши у нас підтримку і захист
наших Богів. Повертаймося ж до Рідного Сварожого Ладу!
Знаючи основні принципи нашого календаря, кожен рідновір зможе їх
визначити самостійно, як тільки буде мати астрономічні календарі на на-
ступні роки: Великдень — неділя після весняного рівнодення (день і ніч по
12 годин), Купайло — літнє сонцестояння (найкоротша ніч), Різдво — зи-
мове сонцестояння (найкоротший день), Світовид осінній — осіннє рівно-
дення (день і ніч по 12 годин), інші дати календаря “Коло Свароже” зале-
жать від цих і легко визначаються. Всі дати в нашому календарі подано за
григоріанським літочисленням — новим стилем. Саме так їх і треба свят-
кувати.
Літочислення
Світ сотворений мільярди років тому. І якщо сьогодні в Біблії знаходи-
мо конкретну дату його “сотворений” як 4004 р. до н. ч., то ми можемо хіба
що посміхнутися на таку дитячу наївність. Так само, здається, недоречно
візантійське літочислення, за яким нині 7517 літо, називати літочисленням
від “сотворіння світу”.
87
Християни ж рахують час від народження свого кумира Ісуса, хоча вже
напевно відомо, що народився він не в 1 році, та й не 25 грудня (як у като-
ликів), і не 7 січня (як в ортодоксальному ‘‘православному’’ християнст ).
Отож будь-яка точка відліку часу' не може цілком задовольнити люд-
ство, бо ніхто точно не знає і, мабуть, ніколи й не зможе дізнатися, коли ж
насправді був сотворений Світ, а може, він твориться вічно? Та й чи обов’яз-
ково шукати точку відліку? Літочислення сьогодні потрібно лише для того,
щоб точно позначати ті чи інші події.
Відомо, що хліборобська цивілізація зародилась на теренах України в
середині VI тис. до н. ч. Тож ми маємо право прийняти Трипільську цивілі-
зацію за вихідну точку нашої прарелігії, яка формувалась на нашій землі
понад 7,5 тис років. Таке літочислення якнайточніше збігається з датуван-
ням києворуської літописної традиції, хоча ми назвемо його не “від сотво-
ріння світу”, а від Трипільської доби. Як бачимо, це не суперечить історич-
ним фактам.
Отже, рідновіри вважають, що Праукраїнський Бог Зодіаку — Сварог —
крутить свої Сварожі Кола над нашою Трипільською Україною ось уже 7517
літ. І допомагають йому сини Сварожичі (праукраїнські Боги місяців). Тож
прочитаймо їхній Зоряний Календар! Спробуймо жити за цим календарем,
може, він зробить нас мудрішими, щасливішими та, безперечно, багатши-
ми духовно.
Свята ТСрла Сварожого
(аоо поскладати язичницький календар)
Умовні позначки: *зірочкою позначаємо “рухомі” дати, які щороку
змінюються (тобто залежать від періодів сонцестояння і рівнодення,
фази місяця або дня тижня). Тому на кожен рік треба складати новий
календар, в якому рухомі свята уточнюють згідно зі станом космосу.
88
Січень
* 12-й день після зимового сонцестояння (іноді може випадати на
2-3 або 3-4 січня) - Свято Богині Дани (Водокрсс).
На дванадцятий день після Різдва Божича-Коляди народжується
жіночий початок Всесвіту - Богиня Дана, покровителька води. Саме в
цей день, як твердять астрономи, Земля перебуває найближче до Сон-
ця, тому вода набуває особливих цілющих властивостей. А в народі
збереглася віра: “Про що на Водосвяття помолишся, те збудеться ". Бо-
гиня Дана дає дівчатам добрих чоловіків, тому вони обов’язково йдуть
до річки по святу водицю.
18січня - в давні часи було відунське свято, пов’язане зі священним
вогнем, відбувалися збори жерців.
25 січня - свято Домовика. Йому кладуть свіжий хліб або кашу (за-
лишають на ніч на печі або на столі) і просять берегти господарство,
домашніх тварин.
Лютий
2 лютого - Громниця. Стрітення Зими з Весною. Молитви до
Сонця. З цього дня вже можна починати вивчати пісні-всснянки, пи-
сати писанки. За давніх часів, у цей день запалювали смолоскипи (за
християнства замінено “громичною свічкою”). Спостерігаємо за пого-
дою - хай буде цей день Сонячний! Яке Стрітення, така й весна.
* Тиждень від понеділка до неділі, в який випадає 11 лютого - Ве-
лесовий тиждень, який іноді називали ще “Чортовим”, бо "черти і різи"
були своєрідним тайнописом, за яким Велесові внуки уміли ворожити
і “чертити”, тобто писати.
11 лютого - Велике свято Велеса. Вшановуємо Бога багатства до-
статку й добробуту такою молитвою: “Молимо Велеса, Отця нашого,
хай потягне в небі коня Сварожого, і хай прийде до нас сурі вішати, золо-
ті Кола вертячи! Бо то Сонце наше як святе для домівок наших, і перед
ним блідне лик вогнищ домашніх!” (Велесова Книга). Випікають житній
хліб, яким годують домашню худібку, варять пиво, освячують хліви.
12лютого жінки виносять на мороз нитки, пряжу, льон, вовну, щоб
мати добре прядиво для ткання, плетіння та шиття.
* Третій тиждень лютого - Колодій (Масляна). Парубки виби-
рають наречених. Магія родючості - неодруженим парубкам жінки
прив’язують колодку (символ продовження роду). Обрядові страви
цього тижня переважно молочно-масляні (вареники, пироги з сиром і
сметаною, млинці та ін.). На цьому тижні не шиють і не прядуть.
21 лютого - Весняний Стрибог.
24 лютого - Лелечини. Свято тотемного птаха українців. Вважа-
ють, що з цього дня птахи починають свій політ з Вирію. Початок пта-
шиних свят. Птахи вважаються священними, бо вони двічі народжу-
ються - “перший раз гладке (яйце), а другий раз пухке (пташеня)”
89
Березень
*Новолітптя (перший весняний молодик, що настав перед весня-
ним рівноденням, може випадати на початку березня або в кінці лю-
того) Весняний Щедрий Вечір. Нове літо прийде до Вас у хату. При-
гостіть його Щедрою Вечерею, на яку збереться вся родина, заспівайте
щедрівку, бо колись щедрівки виконували навесні.
1 березня - Ластівка. Початок закличок Весни.
9 березня - Пробудження Матінки-Землі. Сорочини. Прилітає со-
рок різних пташок із різних країн. Бубликами закликаємо пташок із
Вирію (сорок бубликів або печиво у вигляді пташок - “жайворонків”
- роздають дітям). Птахи приносять на крилах Весну. Варять галушки,
вареники. З цього дня проганяють Мороза, викидаючи йому за вікно
по одному з житніх колобків, які випікали спеціально в цей день.
* Неділя перед Великоднем - Вербиця, Вербіє, Квітна неділя, Цвіт-
на неділя. Славимо Вічне Прадерево Життя. Освячення вербових гі-
лок. Хльоскання дітей і дорослих вербовою гілкою означає побажання
здоров’я та росту.
Між 17 і 18 березня - Весняне рівнодення у Києві: день і ніч зрів-
нюються в часі і силі (по 12 годин).
^Четвер після Вербної неділі - Навський Великдень (Чистий Чет-
вер). Купається вся родина, після чого залишаємо купіль, рушники і стра-
ви для Пращурів на всю ніч. У цей день Мороза пригощають киселем,
щоб не було заморозків на посіви: “Мороз, Мороз, іди їсти кисіль! Не
бий жито - бий кукіль!” Корисне купання в холодній воді річки, навіть,
якщо ще є лід (занурювалися в ополонку). Дівки чешуть косу під яблу-
нею, щоб гарно росла. Умиваються зі срібного посуду для краси. Готують
“четвергову сіль’, перепікаючи її в печі (використовують як оберіг).
*	Неділя весняного рівнодення (незалежно від фази місяця) - Велик-
день Дажбожий: “Це повінчаємо Сварога і Землю і справимо весілля
їм, як для мужа і жони, бо ми - діти їхні” (Велесова Книга). Світло вже
перемогло Темряву. Сонце на Великдень грає, тому молодь намагається
до схід сонця залізти повище, щоб побачити його гру. В цей день слід
дзвонити в маленькі дзвіночки, скликаючи всіх добрих Духів Роду. Мо-
лодь катається на гойдалках, які в давні часи підвішували до дерев, і на-
зивалися “релі”. Даруємо писанки (ні в якому разі не порожні “видутки”,
куплені на базарі, а повні й виписані власноруч) і крашанки, пригоща-
ємо великодніми “бабами” і “куличами”, славимо Дажбога. Великоднє
цілування - давній язичницький обряд, покликаний створювати лад і
хороші дружні відносини між людьми. Це сонячне свято відзначається в
першу неділю після весняного рівнодення, незалежно від фази місяця.
*	Понеділок після Великодня - Волочільне. “Обливаний понеді-
лок” другий день після Великодня. Парубки рано вранці обливають
дівчат джерельною водою, за що дівчата обдаровують їх писанками.
Ця обрядодія - данина магії родючості.
90
25 березня - Благовіщення. Богиня Весна пробуджує Блискавицю -
жіночу пару Перуна. В цей день суворі заборони починати всяку справу,
“навіть пташка гнізда не в’є” (поганий час для будь-якого почину і зачаття).
26 березня - Благовісник (Пробуджується Бог Перун і своїм гро-
мом сповіщає Землю про весняні зародки Життя). З цього часу все
починають.
* Неділя наступна після Великодня - Радуниця. Прихід на Землю
душ наших Пращурів. Пом’янемо їх крашанками й великоднім хлібом:
“Хай радуються на Луках Сварожих!” Існує приказка: “На Радуницю
рано - орють, вдень - плачуть, а ввечері - скачуть”. Відвідують кла-
довища, окликають кожного покійного на ім’я, качають крашанки на
могилках, залишають їх тут разом з покришеним хлібом, пирогами,
млинцями. Також виливають на могилки вино, пиво, масло - всім цим
“годують покійних”. Увечері збираються на загальну братчину. Після
Радуниці починаються всі польові роботи.
Квітень
*25 день після Великодня - Свято Прави - Божественного Зако-
ну, який правує Всесвітом, ростом рослин, родючістю всього живого
на Землі й на Небі, дощем і вітром, зміною пір року, дня і ночі. Саме
від “Божественної Прави” походять правда, праведність, правосуддя,
справедливість, мудрі правителі (які знають Закони Прави). Цей день
завжди випадає у середу, тому в народі досі збереглася назва “Права се-
реда” (вона ніколи не була пов’язана постом, бо наші Пращури не мали
виснажливих постів, як це впровадило християнство). Саме від цього
Закону Прави, який славили піснями, походить давня назва нашої Пра-
віри - Православ’я. Це свято ще має назву “Рахманський Великдень”.
Існує повір’я, що далеко за морем живуть святі “рахмани” (брахмани),
яким сповіщається, що в Україні вже настав Великдень. Для цього на
воду річок, які течуть у море, пускають шкарлупу від крашанок, можли-
во, тому цей день ще називають “переплавною середою”.
22 квітня - Велика Лада, Лельник, Ляльник, Красна Гора Богиня
Лада виходить на гору, щоб ладувати все навкруги, наводити лад у по-
лях, лісах і гаях, вселяти любов у душі людей. Дівоче свято краси і любові
пісні й хороводи водять на честь її доньки - Богині Делі. В цей день від-
буваються сватання, заручини та весняні весілля. Богині-покровительці
шлюбу приносять пожертви білого хліба та білого півня.
*23 квітня - Ярило, Орій - Бог весняного сонця, пристрасті
й полум’яного кохання. Зустріньте його, хлопці-молодці! Це Ваше
свято Любові! Парубки вибирають собі пару. Лельники по давніх
слов’янських країнах святкували протягом цілого місяця. Відсвяткуйте
Лельник у весняному гаю, над річкою, біля святинь свого народу.
91
Травень
1	травня - Майя - давньослов’янська Богиня рослинності, яка
вкриває, “замаює” листом дерева, вкриває землю зеленотрав’ям. Її свя-
то довго відзначали жінки по всій Європі, за що церква переслідувала
учасниць цих свят, а інквізиція спалювала їх як відьом.
2	травня - Свято Живи. За повір’ями, Богиня Жива перетво-
рюється в зозулю і починає пророкувати (кувати) довгі літа Життя.
Солов’їний Великдень (прилітають соловейки). Моляться про довго-
літгя та здоров’я.
* Сьомий тиждень після Великодня - Русалії (Русальний тиждень, у
давні часи називався “сьомик”). Свято Берегинь Роду, поминаємо Душі
Праматерів, приносимо пожертви із свіжовипеченого хліба на води рі-
чок (особливо на Русалчин Великдень). У суботу разом із зеленим кле-
чанням Душі заходять до нашої оселі, щоб подивитися на наше Життя.
Треба всій родині жити в ладу, не сваритися, не підвищувати голосу, не
ображати один одного. Слід згадувати Пращурів добрими словами, вла-
штовувати поминальний обід. Як записано у Велесовій Книзі: “Слава
Отцям нашим і Матерям, що вчили нас про Богів наших і вели нас за
руку по стежці Права, слава!” В ці дні завивають вінки, заплітають беріз-
ку, заквітчують хату і подвір’я. Жінки розвішують на деревах рушники,
стрічки, шматочки полотна - “Русалкам на сорочку”, дівчата кидають на
воду вінки, пахучі зела (лепеху, полин, любисток, м’яту, шовкову траву) -
це є пожертви Русалкам перед початком купального сезону.
* Четвер на Русальному тижні - Русалчин Великдень.
10 травня - Зільник. У цей день збирають всяке весняне зілля і
копають цілюще коріння. День знахарок. Після збору трав жінки вла-
штовували колективне купання в трав’яному напарі. Урочистий обід у
лісі. Обрядові страви: яєшня, вареники, риба, ряжанка. Перед обідом
складають пожертву траві - виливають хмільний напій.
Червень
15 червня - Видів День. Славимо Світовида літнього (Дива) як
Бога всевидючого, похвалімося перед ним нашим багатством, красою і
здоров’ям. У цей день можна навчитися всякому мистецтву, яке люди-
на може побачити (бо сьогодні “що виджу, те вмію”). Світовид розкри-
ває таємниці досі невидимого. Сприятливий час для лікування зору.
★Найдовший день і найкоротша ніч року (переважно випадає на
21-22, рідше 20-21 червня) - Купайло. Найкоротша в році ніч - 7 годин
33 хвилини. Саме в цю чарівну ніч шукайте Цвіт Папороті! На світанку
наберіть цілющого зілля - хай буде помічним від усякої напасті. Відкиньте
християнські забобони. Не бійтеся! - ось головна заповідь Рідної Віри, яку
так довго від нас приховували. З нами Рідні Боги. Обряди Купальського
свята заплітання купальського деревця, очищення священним вогнем, ви-
плітання вінків для ворожіння, збір цілющого зілля, купання в річках, зна-
92
йомство молоді та сватання, зустріч купальського сонця. Палаюче колесо
котять згори у річку - літо повертає до осені. Час щасливого Шлюбу. Хай у
вас народяться гарні, здорові та щасливі дітки на славу Україні!
29 червня - свято Водяника. Рибалки вшановують його пожертва-
ми у вигляді тютюну, пива, першої спійманої рибини. Жінки сплітають
рибалкам вінки з рослини, що нині має назву “петрів батіг” (цикорій).
Липень
14липня - Стрибог (Посвистач, Позвізд) - Бог Повітряного про-
стору, від якого залежить погода. Вшануйте Його хлібом, варениками,
якими пригостіть чотирьох Вітрів біля води.
20липня - Свято Перуна: “Слава Богу Перуну Вогнекудрому, який
стріли на ворогів верже, і вірно по стежці вперед веде, бо єсть він вої-
нам суд і честь, і яко златорун - милостив, всеправеден єсть!” (Велесова
Книга) Перун - це Син Божий, якого Отець Сварог посилає на землю
у вигляді блискавичної енергії. Українці, прийміть Його животворну
потужність! Мужі українські, згадайте подвиги славетних Пращурів на-
ших, яким заповів Сварог: “Щоб персти ваші утрудились о рала ваші, а
мечами своїми здобували Незалежність нашу!” (Велесова Книга).
22 липня - Перуниця (Блискавиця) - жіноча пара Перуна-
громовержця. В її день не працюють у полі, щоб не ображати Богиню.
27липня - Чур, Пращур (народна, назва “Паликопа”, зі санскритсько-
го чур - палити). Чур (Цур) вважається сторожем родових Звичаїв, Богом,
“межового вогню” - він пильнує майно і власніть Роду (“Чур - моє!”, “Цур
- моє!”). Спом’янемо своїх Чурів-Пращурів, щоб опікувалися нашим збіж-
жям, щоб зберігали не тільки наші снопи, а й нашу Русь-Україну та наші
Рідні Звичаї. Велесова Книга оповіщає: “Усяк Рід мав Чурів і Пращурів, які
померли перед віками, - тим Богам почитання маємо дати, і од них радощі
маємо”. В цей день роздають дітям печиво “сончата”, стрибають через ба-
гаття. Вшановують також Дажбога - покровителя обжинок.
Серпень
1 серпня - Медово-маковий Спас.
6 серпня - Яблучний Спас.
16 серпня - Хлібний Спас.
Місяць Спасич згадується у Велесовій Книзі як місяць подяки Бо-
гам Спасам за добрий врожай. У народі, крім названих, збереглися ще
такі назви як Грибний, Ягідний, Горіховий, Полотняний, Спас на воді,
або мокрий Спас. Мабуть, у давні часи їх було ще більше, бо кожному
овочу свій строк. Кожний овоч як плід Землі й Сонця має бути при-
свячений Рідним Богам, тож ніяких заборон на їх вживання не було.
Перші овочі, квіти, мед та медові соти, мак, хліб з нового врожаю освя-
чують рідними молитвами, пригощають нами близьких - таким є об-
ряд початку споживання перших плодів. Тоді все піде на здоров’я й
93
нам - дітям і онукам Дажбожим. На Спасівку Душі Пращурів також
відвідують свої родини. Спом’янімо про них добрим словом.
16 серпня - Свято Лісовика. Йому кладуть пожертву (хліб, кашу та
ін.) на лісовій галявині, щоб “не водив” по лісу.
19 серпня - Посвистач. Стрибог. Вшановують Бога Вітру. Примі-
чаючь погоду: якщо вітер теплий - буде гарний врожай.
Вересень
1 вересня - Свято Вогню. Свіччине Весілля. Весілля Комина. Пер-
ше запалювання осіннього вогню. Початок шкільного навчання, вікові
посвячення (пострижини). Вшановують домашнє вогнище. Святкове
молодіжне гуляння. Жартівливий похорон комах.
4 вересня - Осінні Перун і Перуниця. Останні в році громи за-
синають на зиму.
8-9 вересня - Богині-Рожаниці. Жінки викликають кожна свою Рожа-
ницю: “Жертву Тобі правим - овсяне борошно, і так співаємо славу і велич
твою”, - таке жертвопринесення справляють жінки на березі річок, посипа-
ючи борошно і пускаючи на воду заквітчані калачі та бублики. Мами поли-
вають дочок водою на порозі свого Дому, щоб росли щасливі та здорові.
14 вересня - Свято Вирію (проводи птахів до Вирію). Молитви до
духів Пращурів, яким птахи донесуть звістку зі світу Яви. Прощання з
теплом. Початок осінніх вечорниць.
* Осіннє рівнодення (переважно випадає в період 23-25 вересня)
Світовид Осінній: “Творіть Світовиду славу велику! Бо цей Бог очи-
щує серце наше, і ми відрікаємося від злого, а спрямовуємо себе до до-
брого”, - говорить Велесова Книга. В давні часи відбувалося всенічне
моління в храмі Світовида. Випікався великий у зріст людини коро-
вай. Жрець ховався за хлібом і запитував, чи люди бачать його. По-
чувши відповідь, казав: “Дай, Боже, щоб і на той рік хліб родив такий
високий!” (щоб не було його видно за хлібом). Світовид, або давніша
<|>орма Його імені Святовит, це Святий Дух українського народу, який
‘ витає” над нашою Україною, допомагаючи народу визволитися з по-
лону чужовір’я. Відчуйте Його Дух у собі всі, хто є українцями!
Жовтень
1 жовтня - Мати Слава. Вшановуємо Матір Славу - саме вона,
є нашою Покровою, бо це ьсл& укривала руських воїнів на полях рат-
них Покровом своїх золотих крил: “Б’є крилами Мати-Слава і кличе
нас, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо
ми є русичі!” Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині,
які були рідними для народу - “по крові тіла” (Велесова Книга). Наші
Пращури вірили в божественне народження русичів - дітей Сварога,
синів Перуна, Дажбожих онуків... Це осіннє свято Матері-Землі. Вона
в цей день вкривається, лягає спочити на зиму.
94
*	Третя субота жовтня - Зворожини - Дідова Субота, Осінні
Діди. Поминальний день. Громада літніх людей, навіть у холодну пору,
варить куліш на лоні природи, який споживають тут же, сидячи на зем-
лі. Вони знають, що скоро “відправляться на Луки Сварожі ’, - тому й
свято назване Сварожини Зворожини. Завжди святкується в суботу.
*	Четверта п'ятниця жовтня - Мокоша - Покровителька жінок
роду та немовлят. Її свято завжди в п’ятницю. Принесіть Мокопй хліб,
калину, прядиво - щоб напряла вам і вашим діткам довгу нитку Життя.
Суворі заборони цього дня - не шити, не різати, не працювати з нит-
ками, прядивом, веретеном тощо. Згадуються всі Богині - Лада, Леля,
Дана, Доля, Мокоша, Мати Слава, Жива. Освячують квіти, які протя-
гом року використовують в лікуванні. Завжди святкується в п’ятницю.
Листопад
1 листопада - Свято Сварога, який є Праотцем всього роду Богів.
Саме Він викував для русичів перший плуг і золоту обручку - тому Він
є небесним ковалем (Творцем Світу і Людей), покровителем хлібороб-
ства і шлюбу, Богом Небесного Зодіаку - Кола Сварожого. За київськи-
ми легендами, в цей день Він починає виготовляти плуг, який скине з
неба русичам на Різдво. Тому “Хвалимо Сварога, який цьому Роду Бо-
жеському є началом, і всенькому роду криниця вічна, яка витікає влітку
від джерела свого, і взимку ніколи не замерзає” (Велесова Книга).
24листопада — Свято Богині Долі. Дівчата ворожать про подруж-
жя. Вечорниці. Вагітні жінки молять Богиню про добрі пологи.
ЗО листопада - Калита. Свято парубочої долі - парубки вибира-
ють пару. В цей день молодих хлопців посвячують у дорослих парубків
і приймають до парубочої громади. Молоді парубки стрибають до Ка-
лити, прилучаючись до жіночого начала природи. Вечорниці.
Грудень
6 грудня - Свято Велеса (Діда Мороза). Він сходить по сонячному
промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду
(згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) - це Він, наш Велес, якого
треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні.
З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва.
“Це Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-
вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця
Божого!” - записано у Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу.
*Зимове сонцестояння (переважкно випадає на 21-22 грудня, най-
коротший день, найдовша ніч) - Різдво Божича-Коляди, народжується
молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми
ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю природу. За-
кінчення Корочуна - найтемнішої частини року. Разом з житнім снопом
Дідухом входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять
95
(або тринадцять) страв, за числом, місяців року. Першу ложку куті старій-
шина Роду підкидає до стелі. Дідів кутею пом’яніте і чаркою не обминіте.
Колядування. Колядки розповідають про Сотворення Світу. В кінці обря-
ду громада ділить священне причастя - Різдвяний Божичний коровай.
* Другий день після Різдва Світла (переважно 22, 23 грудня) -
Свято Рода. Відвідують своїх рідних і близьких, пригощають пиро-
гами пивом і медом. Головні побажання цих Родових свят: “Хай все
добре народжується!”
.Дунникна 5 років
Дату Молодика подаємо за точним часом настання. Слід врахувати, що
стан видимості на небосхилі не відповідає точному часу настання молоди-
ка. Наприклад, якщо Молодик настав 23 квітня 2001 року о 18 год. 26 хв.,
то ввечері цього дня його ще не було видно, це так зване “Межимісяче”. Мо-
лодика можна було побачити лише наступного дня 24 квітня.
Повна зміна фаз місяця становить 29,53 доби.
Місяці роки	Молодик 2008	Молодик 2009	Молодик 2010	Молодик 2011	Молодик 2012
Січень	08,14:38	26,09:55	15,09:11	04,11:03	23,09:39
Лютіш	0",06:46	25,03:36	14,04:51	03,04:31	22,00:35
Березень	07,19:14	26,18:06	15,23:01	04,22:46	22,16:37
Квітень	06,06:55	25,06:23	14,15:29	03,Г:32	21.10:18
Травень	05,15:18	24,15:11	14,04:04	03,09:51	21,02:47
Червень	03,22:23	22,19:36	12,14:15	02,00:03	19.18:02
Липень	03,05:19	22,05:35	11,22:40	01,11:54; 30,21:40	19,07:24
Серпень	01,13:13; 30,22:5*	2013:02	10,06:08	29.06:04	17,18:54
Вересень	29,11:12	18,21:44	08,13:30	27,14:09	16,05:11
Жовтень	29,01:14	18,08:33	Р7Д1-.45	26,22:56	15,15:03
Листопад	27,18:55	16,21:14	06,06:52	25,06:11	13,22:08
Грудень	27.14:22	16,14:02	05,19:36	24,20:06	13,10:42
96
III розділ
ВІД КОЛЯДИ ДО КОЛЯДИ
1. РІЗДВО сонця
Смті^уемо Сотворення Світу
Коли сотворений Світ? Люди споконвіку прагнули пізнати те, що існує
поза межами нашого земного світогляду: коли і звідки постав Всесвіт, як
виникла Земля, як народилися перші люди? Всі ці вічні питання хвилюють
людство ось уже близько мільйона років. Саме мільйоном років датується
перше людське поселення на території України (поблизу с. Королеве на
Закарпатті). То чому ми повинні вірити в біблійну байку, за якою Ягве (саме
так називається Господь в гебрейському оригіналі Старого Заповіїу) ство-
рив світ у 4004 році до н. ч.? Якби це була “свята істина”, то це б означало,
що людству всього лише шість тисяч років, але ж археологія має незапе-
речні докази існування людей на нашій планеті впродовж мільйона років —
це житла й речі, створені людськими руками!
Чи треба ще доказів? Ще задовго до Біблії вже існувало найстародавні-
ше на Землі “святе письмо”, щоправда, тоді ще у вигляді “святого відання”
(тобто усного знання). Це — Веди, які існують вже близько 7 тисяч років і
були відомі ще до того, як біблійний Ягве сотворив свій світ! Вони переда-
валися з вуст в уста (від батька до сина) переважно в родинах служителів
культу (брагманів). Сьогодні найвідоміша з тих Вед — Рігвсда.
За часів Київської Русі, коли було впроваджене християнство, літописці
почали рахувати роки за Візантійським стилем “від сотворення світу”. Якби
ми продовжили це літе числення,то нині б рахували 7517 рік Ащожбуло на
теренах України сім з половиною тисяч літ тому? І тут знову відповідь дає
археологія: вже існувала Ранньотрипільська хліборобська культура (6-5 тис
до н. ч.) ТЬбто можемо вживати число 7517 лише умовно назвавши його літо-
численням “від Трипілля*.
А для позначення часу сотворення світу така цифра сьогодні надто мала
і не задовольнить нашого допитливого читача. Всесвіт значно старіший! Та
4 «Коло Свароже»
97
чи так важливо знати нам цю точнудату? Може, людство ніколи її і не взнає.
А от про те, як і з чого твориться Всесвіт, люди вже мали своє уявлення з
найдавніших часів.
Космос і хаос як пара протилежностей. Вогонь — вода, день — ніч,
літо - зима, світло - темрява, звук - тиша, чоловік — жінка, молодий —
старий, жінтя - смерть, особисте - суспільне, правда — кривда, Білобог —
Чорнобог, - усе це пари протилежностей, завдяки яким зберігається рівно-
вага у Всесвіті. Ще давньогрецькі філософи намагалися дати відповідь на
всі питання, що поставали вже тоді перед людством, яке прагнуло збагнути
величну картину творення космосу з хаосу. Вони вважали хаос першопо-
чатком всякого буття. Так, Гесіод і Арістофан (“Птахи”) кажуть, що хаос —
першопотенція світу. Грецьке слово хаос походить від кореня ха- (позіхаю,
роззявляю) абохео (ллю, розливаю).
Тобто первісно хаос — це невпорядковане розлиття повітря чи води. Це
суміш всіх першоелементів буття, які перебувають у нерозділеному стані.
Для перетворення їх на впорядкований, ладований (організований згідно
із законами Прави) космос необхідний першопоштовх, який і здійснює “упо-
рядник світу”, “майстер речей” (за Овідієм), тобто Бог-Творець.
Космос вторинний щодо хаосу, як за часом, так і за складом елементів,
що його утворюють. Він включений у середину хаосу, він завжди оточений
хаосом. Він виникає з самого хаосу внаслідок вияскравлення, увиразнення
різних властивостей хаосу: з темряви з’являється світло, з пустки — напов-
нення, з аморфності - форма, з безладдя — порядок і лад. Космос ство-
рюється Деміургом (що грецькою мовою означає “майстер”, “творець”, до-
слівно - “той, що творить для народу”). Різні народи уявляли його
по-різному: як коваля, гончара, ткача, ремісника (наприклад, єгипетський
Птах, грецький Гефест, український Сварог та ін.).
Космос, отримавши першопоштовх з волі Творця, продовжує самовпо-
рядковуватись. Він має властивість постійно розширюватись, витісняючи
хаос і заповнюючи його місце. Однак і хаос не перестає наступати на кос-
мос, час від часу руйнуючи існуючий лад. В українських колядках хаос — це
безмежне море, яке вже було тоді, “коли не було з нащада світа”. Явір чи
“дуб зелененький" - це вісь Всесвіту, який створюють (снують) голуби, діста-
ючи з дна морського “золотий, срібляний та мідяний камені” чи “золотий
пісок” — ті першоелементи, з яких утворюються Сонце, Місяць і Зорі.
Світ твориться вічно. Вже античні філософи помітили, що хаос містить
в собі єдність протилежностей: він все розгортає і всьому дає вийти на-
зовні, але водночас він усе поглинає, все ховає всередину. Овідій порівнює
його з дволиким Янусом, який бачить вперед і назад одночасно; він все відчи-
няє і все зачиняє, будучи своєрідними “світовими дверима”. У слов’янській
релігії такою парою протилежностей є Білобог і Чорнобог, про яких Веле-
сова Книга повідомляє: “Білобог і Чорнобог перуняться (б’ються) і тим Сваргу
98
(Небо) утримують, аби Світу не бути поверненому” (дошка 11 -А). Саме тому
наші мудреці-волхви вчили: “Це не може бути ніколи, якби хтось не втри-
мався і сказав нерозумне про Чорнобога, а інший в радогоіцах — про Біло-
бога” (дошка 22). Тільки штучні космополітичні релігії стали поборювати
так звану “темну силу”, “зло”, “чортів”, у тому числі й Чорнобога. Добро і
Зло в чистому вигляді просто не існують, — вони завжди відносні. За праук-
раїнською релігією, Боги не бувають добрими чи злими, вони завжди відпо-
відають на ті чи інші вчинки людей. Саме існування цих плюсів і мінусів
(обох протилежних начал) породжує гармонію світу. Втрата ж хоч би одно-
го з них неминуче спричинює руйнування й розпад іншого.
Божественний світ наші Пращури називали Правою. Зміна дня і ночі,
пір року, дощ і вітер, грім і блискавка — все це обумовлено законами Прави.
Права поширює свої закони як на природу, так і на людську спільноту, а
отже, і на кожну людину, що належить до цієї спільноти. Чинити правиль-
но — означає діяти за законами Прави — божественнм порядком, який
правує Всесвітом. Саме ці закони лягли в основу найдавнішого релігійного
календаря, який узгоджувався зі станом космічних світил. Кожен рік цього
календаря ніби в мініатюрі відтворює величну драму творення Всесвіту'. Наш
Предок був переконаний, що виконання обрядів підтримує порядок у
Всесвіті. Якщо не будуть виконуватися Звичаї Предків, то не зійде Сонце, не
виростуть рослини, не дадуть плодів, і тоді загине весь рід людський. Саме
тому й наш Пращур щороку творив ту одвічну обрядодію Сотворення Світу
в своєму домі.
Кало Свароже — вічне колесо Жипипя. У 40-х роках XX ст. археологи
зробили ще одне відкриття світового значення, яке, однак, залишилось ма-
лопоміченим через буремні події Другої світової війни. У Могенджо Даро
(Індія) були розкопані глиняні печатки із зображеннями найдревнішого в
світі знакового письма, не прочитаного ще й досі. Серед знаків є знайомі
нам рунічні символи — двозуб (схожий на знак великого князя Святосла-
ва), тризуб, а також знаки, подібні до трипільського символу родючості, та
добре відоме в гуцульському дерев’яному різьбленні сонячне коло, розділе-
не на шість секторів, ніби колесо зі спицями. Давні індуси мали три пори
року, шість найголовніших свят. Ці знаки датуються серединою 5 тисячо-
ліття до н. ч. Але ж колесо (як і колісницю) винайшли тільки в 2 тис. до н. ч,
тобто через два з половиною тисячоліття! Хто знає, чи не ці символи вічно-
го сонячного круговороту підказали давнім орійцям їх технічний винахід?
Як би там не було, але вже трипільці зображали на своїх мисках, макіт-
рах та глечиках не тільки безкінечний рух сонця (т. зв. “трипільська спіраль”,
чи “меандр”), але й коло з позначками чотирьох основних календарних
періодів: Зимового та Літнього сонцестояння, Весняного та Осіннього рівно-
дення, а також чотирьох проміжних між ними періодів, тобто “сонячне
колесо” трипільців уже мало вісім “спиць”. Отже, в трипільців виднокруг
4*
99
уже мав чотири сторони світу, а головних річних свят було вже вісім. Як
відзначали ці свята — можемо тільки здогадуватися. Проте навіть через
кілька тисячоліть, а саме перед прийняттям християнства в Київській Русі,
було вісім свят: Різдво Сонця (Сотворення Світу), Колодій, Великдень Даж-
божий (Воскресіння Пращурів), Русалії, Купайло (Сонцекрес), Боги Спаси
(Свята Врожаю), Осінній Світовнд (або Мати Слава — Покрова) і Калита.
Тому й колядницька зоря має традиційно вісім променів, що символізують
головні річні свята - “празники". Коло Свароже крутиться вічно...
Боротьба Світла і Темряви. Народження сонячного світла для астро-
номів означає початок збільшення дня після довгої ночі зимового сонце-
стояння. Ця ніч найдовша в році - вона триває 16 годин. Саме після цієї
зимової точки починає прибувати світло дня, спочатку повільно — на хви-
лину, дві, три.» Боротьба Світла з Темрявою триватиме до Великого Дня
(весняне рівнодення), коли Світло нарешті переможе і буде ще прибува-
ти, а ніч відступатиме аж до Купайла (на Літнє сонцестояння день триває
16 год. 27 хв.), після чого поступово день знову зменшується, а ніч
збільшується. Нарешті на Осіннє рівнодення вони зрівнюються силою
(коли день і ніч тривають по 12 годин), а далі починається найтемніша
частина року - Корочун (найкоротший день), що триває до Різдва. Саме
ця боротьба Світла і Темряви вічно крутить Коло Свароже наших Пра-
щурів..
Різдво Світла. Вогонь і Вода — основа світотворення. Недаремно в
нашій прадавній релігії вони уявлялися як діти-близнюки Богині Лади (Пра-
матері Природи) — Леля (вода) і Полель (вогонь). Починали рік завжди з
народження Вогню (пор. українське “починати від пічки”, у греків “від Гес-
ті? — тобто Богині Домашнього Вогнища). Тому досі зберігається пам’ять
про свято Роду (родини) саме на Різдво. Недаремно зберігся звичай на Різдво
розпалювати багаття серед двору, біля церкви чи просто в лісі, на березі
річки (який церква хотіла викорінити, суворо караючи людей за цей свя-
щенний вогонь). Різдвяна вечеря складається з 12 страв (для кожного з
12 Богів-місяців). До хати вносимо Дідуха — житній сніп, у якому зимують
добрі духи—захисники Роду, для яких готуємо кутю й узвар. Колядники —
посланці Сварожі—приходять проспівати нам “старими словами” про “Світа
Сотворення і Божича народження”. Ось українські святощі, які б ріднові-
рам хотілося бачити на святкових листівках! А “старі слова” хочеться на-
решті прочитати не між рядками процензурованих християнськими фана-
тиками книг, а навсправжки, і - золотими літерами!
Світотворення триває 12 днів і ночей, воно завершується народженням
Води. Астрономічно це виглядає таю 21 грудня - Різдво Світла (Небесного
Вогню, чи Божича Коляди, як у слов’ян, або Сонця Непереможного, як у
греків та римлян); дванадцятий день після нього — народження Води (чи
Богині Дани, Делі, Мокоші), що випадає в ніч з 1 на 2 січня. Ця дата — не
100
простий підрахунок днів заради гарного міфу Астрономи знають, що в перші
числа січня (єдиний раз в році) наша планета перебував найближче до Сон-
ця. Саме в цю ніч наші Праматері освячували воду простим способом —
виставляючи глеки з водою під зоряне небо, здобували "зоряну воду* для
здоров’я своєї родини, череди та врожаю поля.
Новаліття в Рідній Вірі. Кожен з читачів може вибрати ті свята, які най-
більше відповідають його інтелекту та його душі. Для тих, хто серйозно за-
мислився над символікою прадавніх українських свят, не зайвою буде й така
інформація.
Нове літо (чи по-новому Новий рік) наші Пращури відзначали навесні -
перший весняний Молодик, що настав перед Весняним рівноденням. Він
міг випадати в перші числа березня чи в останні числа лютого (адже слідом
за Весняним рівноденням настає Великдень). Слов’яни ніколи не прив’язу-
вали Великдень до повної фази місяця. Повню шанували юдеї, для яких пс-
сах, тобто “вихід” з Єгипту, відбувся на повному місяці. Християни успадку-
вали міф про пасху на Повні від юдеїв (лише слідкують, щоб їхня паска не
збігалась у часі з юдейським песахом - така дрібничка в порівнянні з юдей-
ством Ісуса!).
Наші Пращури на Новолітгя співали щедрівки, закликаючи птахів з Ви-
рію, здійснюючи символічний обряд засівання. Недаремно щедрувальники
співають “Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка". Указом царя
Петра І святкування Нового року (новолітгя) в усій імперії перенесене на
зиму 1 січня. З того часу й щедрівки перекочували з весни на зиму.
Ще недоречнішим виглядає тут день народження Ісуса Христоса, який,
за останніми біографічними дослідженнями, народився не в січні (як в ор-
тодоксальних християн) і не в грудні (як у католиків), а в жовтні. Міф про
Різдво Христове творився не одразу. У церковній літературі перша офіцій-
на згадка про його народження з’явилася лише в 742 році. Церковнослужи-
телям було зручно поєднати народження Ісуса з природним святом Різдва
Сонця, яке існувало в усіх народів.
Побажання Рідновірам на Новолітгя: “Усе, що ви задумали, хай вам удас-
ться! Усе, що ви посіяли, щоб вам уродилось! Щоб життя лиш радістю коло-
силось! Будьте з Рідними Богами — і Боги пребудуть з вами!”
Усім українцям бажаю, щоб разом із Сотворенням Світу сотворилась І
зміцніла наша Українська держава — по-справжньому вільна і щаслива!
Фєнь народження Сонця нтеремол^юю
Зимове сонцестояння- День починає прибувати, збільшується Світло
Дажбоже, бо вже Сварог покотив “Колесо живучого Явлення” до весни-
Разом з Різдвяним Дідухом входять до нашої хати “добрі духи Лада” —
душі наших далеких Пращурів, а в наших рідних обрядах оживають не про-
сто предківські звичаї—оживає сама Україні Оживає наш український духі
101
Різдво з найдавніших часів присвячувалося Богові-Творцсві. Таким Бо-
гом наших Предків є Сварог. Саме йому співали молитви в час зимового
сонпевороту: “Свароже! Ти, що сотворив світло, ти єсть Бог світла і Бог Пра-
вд, Яви і Нави, — се бо маємо їх во істину. І єсть ця істина наша, що перемо-
же темну силу і виведе нас до блага” (Велесова Книга, дошка 15-А).
Ці глибинні народні обряди уславлення новонародженого Сонця (Даж-
бога) були створені ще нашими праарійськими предтечами. Тому й знахо-
димо безліч спільних мотивів української містерії Різдва Світла з давньоін-
дійськими піснями-славами Рігведи — найдавнішого Святого Письма на
землі. Саме цю спільність походження засвідчують і українські космогонічні
колядки. Порівняємо для прикладу зачин однієї колядки з піснею Рігведи,
перекладеною Лесею Українкою:
Коли не було з нащада свій, Дажбоже!
Тоді не було неба ні землі, Дажбоже!
А лише було синєє море, Дажбоже!.. (Колядка).
Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба,
Що покривало усе те, чого не було ще?
Де було скрите таємне? У хвилях, в безодні? —
Смерті й безсмертя тоді не було;
І ніщо не ділило темної ночі від ясного дня.. (Ріґведа).
Найстародавніше Різдво святкувалося давніми аріями в Європі, Індії,
Малій Азії, — всіма народами, які мали ведійську віру (від санскритського
веда — знання, відання). Головним Богом ведійської віри був Митра — со-
нячний Бог небесного вогню й світла. Традиції його вшанування найкраще
збереглися в Персії (сучасному Ірані). Митру уявляли як батька і матір світу
одночасно. Тому його зображали двостатевим: статуя з одного боку мала
чоловічий, а з другого — жіночий лик Близько V ст. до н. ч. Митру знали
вже як Богиню. Недаремно Геродот зіставляв її з Афродітою; в римлян їй
тотожна Венера, а в слов’ян - Лада, Мокоша, Рожаниця. Однак багато на-
родів продовжували поклонятися Митрі як чоловічому Божеству, пов’яза-
ному з продовженням роду, тому в свідомості наших пращурів Митра та-
кож тотожний з Родом, Сварогом.
Наприкінці І тис до н. ч. культ Митри поширився в Малій Азії і в Римській
імперії, швидко витісняючи всі місцеві культи. Радісне сонячне свято було
улюбленим серед багатьох народів: урочисті обходи хат з різдвяними при-
вітаннями, багаті ритуальні страви і напої, глибокосимволічні обряди —
все це мало забезпечиш родючість і продовження роду, дати здоров’я і підне-
сення духу. Служителі культу Митри мали свою священну відзнаку, яку но-
сили на чолі, у вигледі золототканої пов’язки із символікою сонця. Від імені
Бога й сам головний убір називався митрою. Назва свята Різдва латинською
мовою звучала “Дієс Наталіс Соліс Інвікті”, що означає День народження
Сонця Непереможного.
102
До кінця 4 ст. н. ч. культ Митри був серйозним конкурентом кусу -
культу страждання й скорботи. Тому в 325 р. християнське духівництво (на
Ніксйському соборі) погодилося поєднати митраістську сонячну обря-
довість з ідеєю умираючого і воскресаючого Бога (яка також була відома в
багатьох давніх народів від Єгипту до Малої Азії та й загалом усієї Європи).
Саме з 4 ст. почалося інтенсивне впровадження двовірських (змішаних)
обрядів Різдва. Навіть головний убір християнських священиків назвали
ім’ям язичницького Бога - мит^юю. В день народження Сонця було вста-
новлено день народження Ісуса Христоса, а інші свята природнього астро-
номічного календаря — дні інших Богів арійської віри - поєднали з днями
"святих мучеників”.
Однак і досі в українських обрядах Різдва відчутні прадавні космічні
мотиви Сотворення Світу — Різдва Світла (Небесного Вогню. Сварога), на-
родження Води (Небесної Вологи, Боги ні Дани) - цих двох перпюііочатків
життя. Саме першотворчі елементи, Вогонь і Вода, є центральними поста-
тями містерії творення Всесвіту. Вогонь - потрійна животворна сила, що
постає в символах Сонця, Місяця й Зорі. Вогонь своїм теплом пробуджує
животворну Воду. В тій воді сам Сварог купається, поєднуючись з Водою-
Даною:
Пане господарю,
На твоїм дворі ялинка стоїть,
Тонка, висока, листом широка.
На тій ялинці трійця горіла,
Три іскри впало, три морі стало.
У першому морі ІЬсподь купався,
У другому морі у ризи вбирався,
У третьому морі став на Престолі (колядка).
Весілля Неба і Землі відоме давно в усій Слов'янщині. “Се повінчаємо
Сварога і Землю, і справимо весілля їм, де творець є Сварог, а навпроти нього -
жона його. І се празднество мали робити, як для мужа і жони, і ми - діти
їхні” (Велесова Книга, дошка ЗО). Вірогідно, це Весілля справлялося навесні
(Великдень), а в грудні (через 9 місяців!) народжувався Божич - син Сваро-
га —Дажбог. На Покуті стоять найвищі святощі Роду - Дідух (сніп хлібного
колосся) і Баба (пучок соломи чи сіна). Саме в них зимують чоловічі й жіночі
духи-покровителі Роду (влітку вони живуть на нивах, у травах). Спожива-
ються споконвічні свячені страви — каша (кутя), мед узвар, Різдвяний ко-
ровай, смажене порося, різноманітні пироги, книші, вареники - символи
родючості До речі, слово каша має глибокі іцдоарійські корені: воно близьке
до санскритського *кашг, що означає сонце і назву народу країни Каші (су-
часна Варанасі, куди й досі з усього світу ходять паломники як до святої
місцевості). Книш — поминальний пиріг з відкритою м’ясною начинкою
(“щоб дух ішов”), бо душі пращурів насичуються одним запахом свіжої їжі,
яку готують їхні нащадки. Навколо столу - вся українська родина - діти й
103
онуки Дажбожі. Таким чином, святковий бенкет має поєднати три часи на-
родного буття: минуле (предки), сучасне (ми) і майбутнє (ще ненароджені
покоління українців).
Різдвяні обряди також відомі вже у Велесовій Книзі: “Це Вслес навчив
праотців наших орати землю, і злаки сіяти, і жати віна-вінча (обрядовий
вінок з колосся) на полях страдних, і ставити Снопа до огнища і честувати
його як Отця Божого” (дошка 8/2). Дідух-сніп — символ Сварога-Рода і вод-
ночас нашого Пращура: “вогнище творимо Дубу і Снопу, який є Сварог —
Пращур наш” (дошка 15-Б).
Різдвяне деревце (вишня, дуб, явір, сосна, ялина, яблуня, виноград), які
часто згадуються в колядках, — символи осі світу, яка своїм крутінням приво-
дить в р^х увесь Всесвіт, водночас воно є й Деревом Роду, що поєднує всі три
сфери буття і три часи-. Наву (корінь — предки, минуле), Яву (стовбур — зем-
не життя,теперішнє) і Праву (крона, листя—Божественний закон, майбутнє).
Давність цього образу підтверджує археологія: дерево як символ Життя
(Райське дерево, Світове дерево) існувало в багатьох найдавніших міфоло-
гіях світу. Воно є головним мотивом у мистецьких (можливо, культових)
виробах різних народів. Зображення дерев знаходимо також у культурі Три-
пілля (VI—III тис до н. ч.). Цікаве зображення дерева є на сокирі з оленячого
рогу, знайденій неподалік села Дударків (на Київщині), вік якої, на думку
археологів, близько 4 тисяч років. На малюнку: дерево, а біля нього коні,
свині, змія і сонячні знаки, на звороті — чоловік, жінка і птах. Всі ці малюн-
ки, чи мотиви, можуть бути віднесені до Різдвяної СИМВОЛІКИ: кінь — сим-
вол світанку (пор. небесний кінь Світовида), свиня — жертовна тварина на
Різдво, змія — символ землі, водної Богині (навіть її назва походить від зе
мея — земля). Чоловік і жінка — батько й мати, птах — дух (синівська енер-
гія, символ Різдва). Може бути, що на цій сокирі відображений один з най-
давніших міфів про Сотворення Світу. Очевидно, що рогова сокира навряд
чи використовувалась для рубання дерева чи інших твердих речей. Її при-
значення суто ритуальне. І нині в різдвяному обряді батько родини “відру-
бує” сокирою все зле з порога хати. Сокира, як і дуб (дубове листя), — сим-
вол Перуна — Бога Громовика, опікуна чоловіка-воїна, але водночас — і
“небесного живчика”, що несе блискавичну енергію (живлющу силу), яка
надає рухливості всім істотам і росту всім рослинам.
Чи не тому Різдвяні пісні (колядки) зберегли далекий відгомін присут-
ності Перуна на Божественному бенкеті і його ходіння на Землю в пошу-
ках Різдвяного Птаха? Адже знаємо, що давнім Богам в наших обрядових
піснях надавали імена християнських святих: Велесу — Власія, Перуну —
Петра або Іллі, Мокоші — Матері Божої, Хорсу — Христоса, Сварогу --
Саваофа та ін. Свята Вечеря Ісуса з дванадцятьма апостолами — також
копія сонячного міфу, але вже з “історичними дійовими особами” і цілком
земним змістом.
104
За цими ключовими символами спробуємо відтворити (реконструюва-
ти) первісний Різдвяний міф наших Пращурів, взявши за основу кілька гу-
цульських колядок, записаних Володимиром Піатюком, що мають спільні
сюжетні мотиви, а саме Різдвяний бенкет Богів-Сварожнчів (очевидно, два-
надцять Богів-місяців, пор. відому казку).
Л у лісі, у лісі, та й у Недоборі,
ОйДажбоже!(приспів після кожного рядка)
Блудили блудці - сімсот молодців,
Приблудилися до цього двору,
До цього двору та й до веселого.
А у цього Господаря двори виметені,
Двори виметені, столи встелені.
А за тими столами самі Богове,
Самі Богове та й веселії,
Тільки нема Святого Різдва.
Рече Сварог Богу Перуну
— Перуне, послуго моя,
Піди принеси Святеє Різдво. -
Не пройшов Перун і півдороги,
Здибало Перуна чудо чудноє,
Чудо чудноє, вогнем страшноє,
Його перестріло сиве голуб'я,
У нього з рота полум'я йшло,
У нього із очей іскри скакали.
Перун вжахнувся, назад вернувся.
Рече Сварог до Бога Перуна:
— Ой Перуне, послуго моя,
Чом ти не приніс Святеє Різдво?
— Ой здибало мене чудо чудноє,
Чудо чудноє, вогнем страшноє,
А я вжахнувся, назад вернувся.
- Не було то, Перуне, ніяке чудо,
А то є Святеє Різдво.
Було б його на руки взяти,
Сюди принести, на стіл покласти,
Зрадувалися б усі Боги,
Що перед ними Різдво СІЛО:
Ой устаньмо та й вклонімося,
Святому Різдву поклонімося!
Ой Дажбоже!
Медобори — назва місцевості (нині Тернопільська обл., неподалік гуся-
тина), де найдовше в Україні, до XVII ст., трималась язичницька святиня
Світовида, а в 1848 р. знайдена його статуя, названа “Збруцьким кумиром”.
Різдво має своє конкретне втілення в образі птаха (духовного символу).
Птах з вогненними крилами нагадує Сонце. Іскри, які летять з його очей, -
не що інше, як творча сила Природи, яка й творить Різдво Світу (“три Іскри
105
впало — три морі стало...”). Однак нема нічого дивного й у тому, що Перун —
цей грізний Бог грому і блискавки—тікає від вогненного Різдвяного птаха, —
вони є парою протилежностей: Перун — сила, енергія, а Птах-Сонце — дух,
світло. Саме їхня боротьба утримує світ у рівновазі, нагадаємо: “А обаполи
Білобог і Чорнобог перуняться і тим Сварґу утримують, аби Світу не бути
поверженому” (Вслссова Книга, дошка 11-А). Таке поєднання матеріально-
го і духовного притаманне всім міфам і легендам про народження Богів чи
героїв. Порівняємо також легенду про народження Дажбожих онуків, де
Дажбог виступає духовною запліднюючою силою, а Велес — матеріальною
земною силою, яка дає тіло (одяг душі): “Дажбог дав йому вимолене... тут
Бог Велес отрочат приніс” (дошка 16).
В усіх космогонічних колядках птахи створюють Світ, наприклад, “три
голубоньки радоньку радять, Дажбоже! Радоньку радять, як світ сповзти...”.
Вони витягують з дна морського (первісного хаосу) золотий пісок і золо-
тий камінь, з якого створюють Небо, Землю, Сонце, Місяць і Зорі. Вони упо-
рядковують світовий хаос, перетворюючи його на космічний лад (поря-
док). Інший мотив: “Стояла сосна серед Дунаю, Дажбоже!.. На тій сосноньці
сив сокіл сидів”, пірнувши в Дунаєць, він дістав три насінини, з яких ство-
рив чорну Землицю, яру пшеницю й зелену травицю. Ще ІНШИЙ МОТИВ: вол-
хви будують терем-храм для Небесних Богів Сонця і Місяця, а в цей терем
“Сокіл улетів, на престолі сів” і Божу службу служив за господарів, їхніх діто-
чок, рідну землю.
Таких птахів прийнято називати деміургами. Цікаво, що первісно слово
деміург у грецькій мові означало майстра, ремісника, художника, загалом
митця. В релігії - це завждитворець Світу, Бог. Вогненний птах є творцем у
багатьох народів від Європи до Індії, аж до Америки, наприклад, у віруван-
нях індіянців Канади. У філософії Платона деміург—ідеальне первоначало
всього сущого. Творче начало у багатьох релігіях пов’язане з духовністю
(Божественним бажанням), воно невловиме — витає в повітрі, підноситься
до Небес (до Сварги), тому в культовому мистецтві Дух Божий зображаєть-
ся саме у вигляді птаха, ця символіка не нова і в сучасних світових релігіях.
Уявлення про виникнення світу з хаосу не суперечать і науковим фактам,
хіба що вони оформлені в поетичні народні міфи, пісні та пов’язані з ними
урочисті священні ритуали, які й досі носять суто національний характер і
мають етнозберігаючий зміст.
Згадки про свято Коляди маємо у Велесовій Книзі, яка є пам’яткою У-ІХ ст,
але розповідає й про події ще давнішої доби, іуг описаний прекрасний зви-
чай на великі свята (яким є й Коляда) припиняти всі війни та сварки між
народами, між сусідами чи родичами: “Свята наближаються до нас, і ті свя-
та: перше — Коляда, друге — Яр і Красна Гора, Овсяна велика і мала. Йдуть ті
свята, як муж іде з города до села огнищанського. І тими землями мир гряде
од нас до інших і од інших до нас” (37-А). В деяких колядках згадується
106
Коляда як Богиня, яка приходить напередодні Різдва, а за нею йдуть коляд-
ники — виконавці священних пісень на її честь. Це і є та давня жіноча по-
стать Сонячного Бога — його божественна пара, яка народжує сина - Бо-
жича. Саме Божич-Коляда (новонароджений Дажбог) вступає в хату, щоб
почати нове Коло Свароже. Довгий час вважалося, що назва Коляди похо-
дить від римських "календ”.
Однак можемо бачити його близький зв’язок ще з давньоарійськи м кала -
коло, — слово, що вживалося для позначення точного відрізку часу, періоду,
епохи тощо. Санскритське Кала-сакра — колесо часу (рік), Коло Свароже,
тобто 12 Місяців — знаків Зодіаку (хоча іноді їх бувало й 13). Кожна тва-
ринка (знак Зодії) наділяється в цю Різдвяну ніч чарівною силою і може
розмовляти. Тому в наших українських обрядах тварини запрошуються до
хати, господар їх пригощає,—це символізує той Різдвяний бенкет всіх знаків
Сварога-Зодіаку, яким на столі обов’язково має бути поставлено 12 страв.
Народження Світу (космосу), як уже згадувалось, відбувається шляхом
перетворення хаосу (коли все змішане) на певний лад (порядок, по-
слідовність). Тому Боги, чи Брати-Місяці, можуть зійтися докупи й сісти за
один стіл тільки раз на Рік, власне на Різдво, “коли не було неба і землі”,
щоб після цього бенкету вже приходити почергово, кожен у свій час за ка-
лендарем.
У Велесовій Книзі рік ще має назву “від Коляди до Коляди”, а Різдвяне
побажання волхви висловлювали таю “Славимо Дажбога і буде він наш кров-
ний заступник від Коляди до Коляди! Хай плодить на полях, і дає нам траву
для худоби, і дає нашій худібці в загонах умножатися, і зерна житнього ба-
гато, аби мед віщий заколотити і варити. Бога Світла славимо - Сонце, аби
минула зима й повернуло на літо. Тому-то співаємо славу, як і отці наші в
полях!” (дошка 31).
Яцзасієш, та\і.вродить
Наші Предки починали Новий рік навесні. Але підготовка до нового літа
починалася ще взимку. Найтаємничіші сузір’я українського неба - Козе-
рог, Водолій і Риба — починають свій магічний ритуал творення Світла
(Світу). На чолі дванадцяти небесних братів (сузір’їв) - батько Сварог, який
викував для людей Золотого плуга і скинув його на землю. Ця легенда, що
має всі ознаки глибокої давнини, не проста вигадка людської фантазії: в
листопаді над Україною сходить сузір’я Плуга (Оріон), яке спочатку пере-
буває у вертикальному положенні; на Різдво ж Плуг “падає на землю”, тобто
займає найнижчу точку на небі й ніби лежить над самим горизонтом.
Саме в цей час “відкривається небесна брама” і ми просимо в Богів щас-
тя, здоров’я, доброго врожаю. Тому під святковий різдвяний стіл наші Пред-
ки клали плуг або леміш від плуга, як магічний предмет, котрий Небо дару-
вало людям.
107
Відгомін цієї легенди знаходимо і в міфології скіфів, і в українських об-
рядових піснях, де згадуються золоті знаряддя хліборобської праці: золо-
тий плуг, золота соха, золоте ярмо, золотий серп, золоті граблі і т. ін. Та й
саме жито має золотий колос, золоті косиці, зібрані в золоті кіпки. Так, в
одній колядці, що прославляє багатство господаря, співають:
Гой ти, наш пане, пане Богдане,
У тебе в домі так, як у раю...
...У тебе воли все половії,
У тебе плуги все золотії,
У тебе двори все кедровії,
У тебе столи все калиновії.
В давні часи золото виконувало магічну роль: чаша, в якій жрець підно-
сив жертву сонячному Богові, мала бути золота, це гарантувало успіх закли-
нань, які Бог обов’язково почує. Коли не було золотого посуду, то в ритуаль-
ний напій вмочали золоту ложку або клали золотий перстень. Золото —
символ сонця. Саме тому в обрядовій поезії українців бачимо безліч об-
разів, пов’язаних з цим коштовним металом: у волів “роженьки золотії”, на
конях “сідла золоті? або “сохи золоті?, а коники “вороненькі мають гри-
воньки золотенькії”.
А на Покуті стоїть сніп золотого жита — Дідух. Колись кожна родина
мала свого Дідуха — останній пучок зрізаного серпом жита, в якому зимує
дух поля, або Житній дух. Сакральність його полягає в тому, що зимує цей
сніп у своїй родині, а навесні його обмолочують і зерно, змішавши з по-
сівним, висівають на ниву, тобто випускають духа на землю. Саме цей об-
ряд, який є чи не найсуттєвішим у всьому кругообігу елементів живої при-
роди, нині майже ніде не виконується. Втрачена віра в те, що тільки за умови
дотримання всіх прадідівських звичаїв сходить сонце і продовжується життя
на землі.
На Святий вечір першою стравою завжди є Кутя — поминальна каша з
цілого (неподрібненого) зерна пшениці, приправлена медовою ситою, ро-
дзинками, тертим маком, горіхами тощо. Першу ложку господар підкидає
під стелю, на Покуть, закликаючи Духів Предків до спільної вечері. Духи
мали посприяти добробуту родини в майбутньому році, тому після вечері
на миску з Кутею кладуть ложки і залишають страву відкритою на всю ніч,
щоб Духи могли вільно куштувати жертовну страву.
На Різдвяному столі дванадцять або тринадцять страв, кожна з яких при-
свячується одному із знаків Зодіаку (одному місяцю). Достовірно відомо,
що рік Прапредків українців іноді складався з тринадцяти місяців. Волхви,
які знали “черга і різи” (тобто вміли читати й писати чарівні книжки), виз-
начали, коли додавати тринадцятий місяць. Пізніше під впливом християн-
ської церкви й уніфікованого календаря число тринадцять стали вважати
“чортовою дюжиною”.
108
Щоб зрозуміти сутність різдвяних обрядів колядування, слід насампе-
ред розмежувати залишки прадавнього обряду і нововведення нової віри.
Ще в XVII ст. було безліч заборон цього обряду: “Ми наказали суворо забо-
ронити людям на Різдво Христове і Богоявлення гукати Коляду, Уссня і Плуг,
співати бісівських пісень”, — писав у своїй грамоті до воєводи Галицької
землі московський цар Алексій Михайлович. Далі він погрожував: ті люди,
що будуть колядувати, “будуть нами переслідувані і жорстоко покарані... їх
наказуємо ловити і за ці їхні провини карати за нашим указом”.
Подібних заборон знаходимо чимало в різних документах: Стоглаві,
грамотах св. Синоду, писаннях отців християнської церкви. Лише переко-
навшись у неспроможності викорінити народні (язичницькі) обряди та свя-
щеннодійства, церква не тільки дозволила колядування, але й спрямувала
гурти колядників збирати коляду на користь церкви. На іуцульщипі розрі-
знялися старовіцькі і церковні колядники. Так, В. Шаян розповідає: “Крім
церковних колядників, які заколядовані гроші повертають на утримання
своєї церкви, ходять і світські колядники, які не є цілком залежні від попа, а
заколядовані гроші обертають на народні цілі... Козацькі колядники ходять
так само, як і церковні, але буйніше, бо дотримуються усі давні звичаї, які
людям більше подобаються. Дуже часто люди говорять між собою: “Як бу-
дуть йти “козаки”, то, бігме, тих варто приймати в хату, а церковні бояться
попа, тим винесу коляду надвір”.
Вшановуючи небесний знак Козерога, парубки водять Козу - перевдяг-
неного хлопця у вивернутому кожусі та масці кози. Коза виконувала магіч-
ну роль — впливати на майбутній врожай: “Де коза ходить, там жито ро-
дить, де коза ногою, там жито горою...” — співають старовіцькі колядники. І
коза у них симпатична, має позолочені ріжки, адже вона — символ Боже-
ства січня. Козацькі колядники свято зберігали старовіцький (старого віку)
обряд водіння Кози. Недарма в народі лишився переказ, записаний в XVII ст.
Іоникієм Галятовським, про походження назви козаків: “Козаки назвакьі суть
от Козорожца, бо Козорожець єсть знак — в Зодіаку небесном”. Однак нині
важко встановити, коли ж побутував цей обряд — взимку чи навесні, адже
Новолітгя перемістилося на зиму.
Старовіцькі колядки — це прадавні молитви до рідних космічних Богів,
які лунали на початку нового Сварожого Кола — “Сотворення Світла”. Тому
головним мотивом цих пісень були космогонічні міфи про створення Сон-
ця, Місяця, Зірок та Землі.
В ХУП-ХУПІ ст. спудеї Київської академії за зразками українських коля-
док та щедрівок складали церковні пародії на стародавні молитви-колвди.
Тому християнські образи в колядках не можна вважати народними, вони є
авторськими віршами книжників та попів. На штучність таких пісень вказу-
вали Леся Українка, Іван Франко, Микола Лисенко та інші дослідники україн-
ського фольклору.
109
Щось подібне відбувалося і на наших очах, коли не так давно створюва-
лися “соціалістичні обряди”. Якщо християни замінили слова: “Світ Божий
засвітився" на “Син Божий народився”, то атеїсти вже співали “рік Новий
народився”. Так поступово стирається космогонічна сутність обряду, при-
мітивізується роль молитви, вихолощується до побутової, буденної формули.
Обряд засівання історично перемістився у зв’язку з неодноразовими
змінами календаря. Так, з перенесенням російським царем Петром І свят-
кування Нового року на 1 січня стали засівати зимою. А друга зміна кален-
даря (Григоріанська реформа) спричинила зміщення цього обряду ще на
13 днів (“за старим стилем”). Є підстави вважати, що засівання первісно
належало до весняного циклу обрядових дій, пов’язаних саме з магією по-
чатку. Адже недаремно існує приказка “Як засієш, так і вродить”. У щедрів-
ках також переважають весняні мотиви.
Засівають тільки чоловіки (парубки, хлопчики) — це чоловіча магія за-
сіву! Засівальники символізують Батька-Небо (Сварога, Дива). Засівальне зер-
но обов’язково ціле, навіть необлущене — ні в якому разі не крупа. Адже з
подрібненого насіння нічого не виросте. Порушення цих правил ще сто
років тому не допускалося. Нині, на жаль, бачимо на екранах телевізорів
бездарні реконструкції “культмасових працівників”, де засівають жінки.
Колись би за таку “чорну магію” нещасну жінку побили б і вигнали з хати.
Не забуваймо також, що засівальне зерно після свята господиня дбайли-
во збирає і зберігає до часу засіву поля. Його висівають у землю разом із
зерном з обмолоченого Дідуха. Обрядове зерно має властивості освяченої
пожертви, тому його треба повертати до лона Матері-Землі.
2.	А ВЖЕ ВЕСНА...
(Весну діждали — заспівали
Минає зима, починається зустріч весни. За народними уявленнями, вес-
ну приносять.птахи. Першими прилітають жайворонки, тому їм присвяче-
но багато весняних співаною
- Чом ти, жайворонку, рано з Вирію прилетів,
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
- Ой я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!
Звертаються також і до соловейка. Ось одна з веснянок, у якій до XX сто-
ліття збереглося ім’я Дажбога:
- Ой ти, соловейку, ти ранній пташейку,
Ой чого так рано із Вир’ячка вийшов?
— Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,
Дажбог мене вислав і ключики видав:
З правої ручейки літо відмикати,
110
З лівої ручейки зиму замикати.
А ще по горах сніги лежали,
А по дорогах криги стояли,
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб'ю,
І кубелечко я собі зів’ю,
1 в кубелечку діток наведу.
Протягом віків сформувався стрункий весняний обряд — закликання
весни піснями, хороводами, іграми. Випікається весняне печиво у вигляді
жайворонків, голубків, яких діти розносять по селу, співаючи:
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка в возочку,
Літечко в човночку...
У веснянках, як і в колядках та щедрівках, звучать мотиви турботи про
майбутній добробут, заклики та побажання, замовляння врожаю тощо:
А де козаченько коня пас, (2)
Там барвінок по пояс.
А де дівчинонька ходила, (2)
Там рута й шавлія вродила.
Або:
Куди воробець ішов -
Туди ячменець зійшов.
У веснянках найчастіше звучать звертання до птахів: гусей, качок, лелек,
зозуль, ластівок, їм ставлять запитання про майбутній урожай, просять при-
нести літнє тепло тощо.
Навесні, коли хтось вперше побачить якогось птаха, до нього говорили
різні примовки, ставили запитання. Особливо це любили діти:
Лелеко-лелеко, до осени далеко?
Або (на Херсонщині):
Чорногузу, дядьку,
Зроби мені хатку,
І ставок, і млинок,
І вишневий садок.
Або:
Ой вилинь, вилинь, гоголю,
Винеси літо з собою,
Винеси літо-літечко
І зеленеє житечко-
Коли хтось побачить уперше ластівку, треба кинути їй вслід жменю землі
і промовити: “На тобі, ластівко, на гніздо!” Це для того, щоб швидше прихо-
дила весна. Діти й дівчата, що мають на обличчі веснянки (ластовиння),
1 березня прохають у ластівки: “Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай
111
мені білянки!” — і біжать чимдуж, щоб умитися весняною водою. А якщо
вперше побачать журавлів, то треба сказати: “Веселики”, бо якщо скажуть:
“Журавлі”, то будуть цілий рік журитися.
Весняні пісні називалися гаївками, гагйіками, ягідками, яголоіїками або
маївками — залежно від місцевості. Коли в лісі розквітають проліски, хлопці
та дівчата йдуть “топтати ряст”. Це магічна дія, яка дає здоров’я й довголіт-
тя. При цьому співають:
Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть.
І ще буду топтати,
Щоб на той рік діждати.
У весняних іграх та хороводах імітуються рухи, характерні для трудової
діяльності: засівання поля, збирання врожаю, обмолот тощо:
Скажи ж мені, моя мати,
як той льон брати?
От так, от і такі.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон посіяти?
От так, от і такі
Пробудження природи навесні пов’язувалося також із Богом Ярилом —
уособленням родючої сили весняного сонця. Від появи Ярила зацвітають
рослини, пробуджуються птахи, грають риби, запалюються коханням мо-
лоді серця. Існує повір’я, що сонце грає двічі на рік — в день його приходу
(Великдень) і в день його відходу (Купайла). Ярила уявляли в образі вродли-
вого парубка, який їде на білому коні з вінком квітів на голові, зі снопом
жита в руках. За ним іде Весна:
Весну діждали - заспівали.
Колесом, колесом сонечко вгору йде.
Ярило Весну веде.
Весну веде, а Зиму жене.
Весну веде крутим калачем,
А Зиму жене ясним мечем,
Теплим вітром, дрібним дощиком.
Колесо і калач — символи Сонця, ясний меч — Перун (блискавка).
Весна — гарний час пробудження природи. Тому молодь збиралася в
лугах, біля річок, водили хороводи, проводили весняні ігри. До наших днів
збереглися такі ігри, але в них грають переважно діти. Це і “Довга лоза”, і
“Котик та мишка”, і “Подоляночка”, які супроводжуються піснями. Багато
веснянок нині втратили свої обрядові функції, ставши просто ліричними
піснями.
Серед весняних славоспівів наших Пращурів окремо слід відзначити пісні
русального циклу. Русальні пісні виконуються під час Зелених свят на по-
чатку або в середині травня, в час найбільшого замаювання землі зелами,
112
квітами й травами. У християнстві цс свято відоме як Трійця і відбувається
із значним запізненням через відставання ортодоксального календаря (ру-
хається від початку до кінця червня, 50-й день після Пасхи). Наші Предки
вірили в Русалок або Мавок (нявок), тобто духовних істот, які поселяються
серед рослин у лісах, полях, водах.
Вважалося, що ці духовні сили можуть або сприяти, або шкодити лю-
дям. Тому для них треба було мати обереги - полин або любисток, подеку-
ди — м’яту, лепеху, часник тощо. Звичай вносити до хати зілля на Трійцю
означає запросини Русалок, бо вони живуть у травах і квітах. Це був своє-
рідний обряд вшанування їх як своїх прародичів. Після Трійці Русалок “ви-
водять із села”. Дівчата у полі готують обід - поминальну тризну, заквітчу-
ють себе вінками і, взявшись за руки, йдуть, співаючи:
Ой проведу я Русалочку до броду,
А сама вернуся додому.
Ідіть, Русалоньки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівоньки у віночку.
Після Русалій дівчата кидають свої віночки на город, вірячи в їхній магіч-
ний вплив на врожай.
Другим лейтмотивом русал ьних пісень є прохання Русалок, щоб дівчата
дали їм сорочки, а жінки — намітки:
Сиділа Русалка на білій березі,
Просила Русалка в дівочок сорочки:
Дівочки-сестрички,
Дайте мені сорочки,
Хоч не біленької,
Але тоненької.
Тому жінки чи дівчата в ці дні вивішують у лісі, в гаю на деревах шматки
полотна як своєрідне жертвоприношення Русалкам. Можливо, цей обрад
символізує воскресіння душ покійних родичів у нових тілах навонароджс-
них дітей (адже сорочка — символ тіла, яке вкриває душу).
Отже, Русалії — це звичаї поминання Предків. Вони мають дуже давне
походження І значення: в час, коли цвіли жита, люди боялися, щоб із цвітом
не сталося чогось лихого. Тому й зверталися до Предків, прохаючи захисту,
приносячи їм жертви. На могилах влаштовували тризни. Ці звичаї зберег-
лися і досі, особливо на Поліссі
(Великдень Фахфощій
Релігійне свято — це не просто будь-який довільно встановлений день,
як, приміром, День миру чи День знань. Наші Предки пов’язували свої свята
з рухом Небесних Світил, які є втіленням Богів. Чотири найголовніших свя-
113
та року — Кола Сварожого — збігалися з сонячними фазами: зимовим та
літнім сонцестоянням, весняним та осіннім рівноденням.
Україна - велика держава, вона має свої географічні та астрономічні
параметри. Тому в Києві рівнодення настає раніше, ніж це прийнято за
Всесвітнім часом. Рівнодення означає, що довгота дня, який почав зростати
від свята Різдва, збільшуючись щодня на кілька хвилин, нарешті зрівнялася
з довготою ночі (по 12 годин). Наступний день становить уже 12 годин
1 хвилину, а ніч зменшується — 11 годин 59 хвилин. В народі про це кажуть,
що “День поборов Ніч”. У першу ж неділю після цієї перемоги в давні часи і
святкували Великдень. Вірогідно, тоді це свято не було пов’язане з повною
фазою Місяця, як це стало після впровадження християнства. Вірогідно,
християнське святкування паски після повні було прийняте за єврейським
зразком і традицією юдейського пейсаха. Воно не має нічого спільного з
нашою традицією.
На Великдень, як одвічний народ-хлібороб, українці випікають ритуальні
хлібини, короваї, солодкі пишні баби, колачі. Цей священний хліб має бути
якомога вищим — це символ родючості, плідної сили. Великодні писанки
та крашанки виконують магію воскресіння душ наших Пращурів. Саме з
таким розумінням цих святощів довго боролися християнські попи, але,
так і не змігши їх викорінити, змушені були дозволити їх, включивши до
своїх церковних ритуалів та надавши їм зовсім іншого ідеологічного зна-
чення — “воскресіння Ісуса Христоса”.
Ритуальні страви цього тижня виконують магічну роль, тому вживати їх
слід саме в той космічний час, коли воскресає Дажбог,—тільки тоді Небес-
на Брама відкрита для душі українців-русичів. Приписи попів постувати в
цей час спричинюють зворотну дію — ми “постуємо” практично цілий рік.
Пам’ятаймо, що яйце — символ воскресіння Дажбога і Дажбожих онуків,
тобто всіх нас, українців-русичів. Тому неприпустимо розписувати і дарува-
ти видуте, порожнє яйце — це символ безпліддя, який застосовують наші
вороги, щоб знищити націю.
ВЕЛИКОДНІ МОЛИТВИ НАШИХ ПРВДКІВ
Молімось Богам, щоб мали ми чисті Душі і тіла наші.
І щоб мали ми життя з Праотцями нашими,
В Богах зливаючись в єдину Правду.
Так оце єсть ми — Дажбожі внуки!
Дажбожі внуки ми - улюбленці Богів!
І Боги свої десниці тримають на ралах наших.
Заспіваймо Славу Суражію, і так мислимо до вечері.
І п’ятикратно славимо Богів!
(Велесова Книга).
У давнину святкування Великодня було всенічною службою, як і всі со-
нячні свята. Люди чекали появи сонця, щоб відчути чарівність його “гри”,
114
бо недаремно кажуть: “На Великдень Сонце грає . Волхви восхвалили світи-
ло, в якому бачили Лик Дажбожий.
Найближче до Бога випромінювання -
СВІТЛО.
Істота Світла Дажбожого
Явилася на Великдень
І втілилася в земному
Роді людському -
Народі українському.
Світлоносна сила Сонця,
Проявлена Дажбогом,
Є водночас чистотою духовною
І чистотою тілесною.
З Великоднем
Приходить на Землю Лад —
Посланець Права -
Гармонії Всесвіту.
Прилітає на Землю Жива -
Золота Птиця з яйцем-яблуком
Як початком всіх начал,
Житгєтворчим насінням,
Що його дає Сварог-
Великдень святкували як весілля Неба і Землі, Дива і Лади. Про це знахо-
димо і в Книзі Велеса:
Се повінчаємо Небо Сварога і Землю.
І справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог,
А навпроти Нього - Жона Його.
І се свято мали робити
Як для мужа і жони, бо ми - діти їхні.
І тако бажали їм здоровими і щасливими бути,
1 мати дітей багато, і собою хвалитися,
І дивитися до Вод, щоб були велеплодні (д.ЗО).
Небесним вогнем освячується вода, якою Волхви кроплять священне
причастя, великодні короваї, крашанки, писанки:
Вічносвіжа Дана! Вода і Діва -
Жінка Сонця-Вогню!
Оживи своєю всетворчою силою
Все видиме і невидиме,
Все добре, духовне, світле!
Коромислом Райдуги зачерпни із святого
Світового Джерела Животворну Воду
Для народу мого Українського!
Наділи нею Берегинь,
Щоб вони сіяли цю святу Воду
Золотим решетом на Землю-Матінку,
Зрошуючи зела і квіти і плоди.
115
Великодні привітання, поцілунки—давній язичницький звичай. Народ
радіє Весні, славить пробудження природи, висловлює своє одвічне праг-
нення до любові і щастя.
Вітаються словами: “Слава Дажбогу!” Відповідають: “Навіки Слава!”
Християни не мають (Великодня
Великдень — це велике Праукраїнське Свято, перемога Світла Дажбо-
жого над Зимовою темрявою. Ніякого відношення до “воскресіння Хрис-
тоса” ця назва не має. Хоча дуже часто чуємо, як християни кажуть, що пас-
ка “це по-українськи Великдень”. Це груба помилка. Великдень — справді
українська традиція, але він аж ніяк не тотожний християнському святу пас-
хи. Спробуймо розібратися, що ж святкують християни.
Історія християнської пасхи сягає далеко в часи передхристиянські, які
описує Біблія (друга книга Мойсеева “Вихід”). Тут розповідається про Якова -
родоначальника євреїв (онука Авраама), який привів ізраїлевих синів до
Єгипту, де вони “плодилися сильно і розмножувалися, та й стали вони над-
звичайно сильні. І наповнився ними той край” (Вих. 1.7). Далі сам автор
пише, що фараон побачив загрозу з боку євреїв, бо вони зайняли якнай-
більше керівних і поважних посад у державі, і “жахалися єгиптяни через
ізраїлевих синів”. Тоді фараон став примушувати євреїв працювати фізич-
но, що їм, звісно, не сподобалось. Фараон зробив висновок: “Нероби ви,
нероби!” (Вих. 5.17). Далі йде докладний опис перебування юдеїв у Єгипті
та їхнє невдоволення станом речей. Враховуючи, що ці тексти писалися
юдейськими рабинами, ми випускаємо подробиці, які мають на меті пока-
зати всі “жахи” так званого “єгипетського рабства” єврейського народу. Та
навіть крізь завісу міфологізованої розповіді про пасху уважний українсь-
кий читач побачить справжній перебіг подій тієї Ночі Смерті, яку євреї на-
звали пейсахам. Очевидно, тут стався справжній погром — тільки били не
євреїв, а самі євреї вбивали й грабували єгиптян.
Про це читаємо в тій же книзі “Вихід” (12.1 — 51): “І сказав Господь до
Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: “...Скажіть усій ізраїлевій
громаді... нехай візьмуть собі кожен ягня... І заколе його цілий збір ізраїле-
вої громади на смерканні. 1 нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на
обидва боки одвірки і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в
них, і нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на вогні та опрісноки... Пасха —
це для Господа! І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єги-
петській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усі-
ма єгипетськими богами вчиню я суд, Я — Господь. І буде та кров вам зна-
ком на тих дамах, що там ви, — і побачу ту кров і обмину вас... І буде той
день для вас пам’яткою, і будете святкувати його як свято для Господа на всі
роди ваші!..” (курсив у тексті наш. — £Л.).
116
Далі Мойсей переповідає ізраїльським старшинам: "Коли запитають вас
ваші сини “що то за служба ваша?” — то відкажете: "Це жертва - Пас.ха для
ІЬспода, що обминув був доми ізраїлевих синів у Єгипті, коли побивав Єги-
пет”. І сталося в половині ночі, і вдарив Господь у єгипетськім краї... І знявся
великий зойк у Єгипті, бо не було даму, щоб не було там ипме/иого’.." (Там
само: 12.29 — 30).
Як відомо, для юдеїв це свято виходу із єгипетського "рабства" було радіс-
ним, хоча для єгиптян — це була ніч смерті. До того ж виходили юдеї з
“рабства” не з порожніми руками, а “позичили від єгиптян посуд срібний і
посуд золотий та піати. А Господь дав милість тому народові в очах Єгип-
ту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту (Вих. 12.35 - 36).
Тут слід уточнити деякі суттєві моменти біблійного тексту. Перше, слід
з’ясувати, кого Біблія називає словом Господь. Відомо, що перекладачі Біблії
під цією слов’янською назвою мали на увазі не Дажбога і не Сварога, а саме
свого юдейського бога Ягве (Єгову). Вданому випадку перекладачі вживали
слово Господь — загальну назву Божественної Істоти, а не його власне ім’я.
Приховавши справжнє ім’я свого бога, юдеї легко ширили свою релігію (в
пізнішому варіанті — християнство) серед інших народів.
Друге, слово пасха пояснюється в Біблії таю “гебрсйськс РсзасГі - пере-
скочення, бо бог “перескакував”, цебто обминав той дім, де двері були об-
мазані кров’ю”. Отже, можемо здогадуватися, що самі погромники домови-
лись про цей умовний знак, щоб обминути домівки юдеїв. А про те, що це
був саме військово організований погром, свідчать слова про вихід з Єгип-
ту “близько шестисот тисяч чоловік піхоти” або “вийшли всі Господні вій-
ська з єгипетського краю” (Вих 12.37 і 41). Слово війська тут же в тексті
Біблії пояснюється: “Сіу*оі ]еЬоуа — війська Господа, цебто Ізраїль”. Зверні-
мо увагу, що Єгова (іеГюуа) — перекладено як Господь!
Це свято пейсаха, як відомо вже з Нового Заповіту, святкував і єврейсь-
кий рабин Ісус Христос, і його мати Марія. Вони, як і вся ізраїлева громада,
їли в цей день опрісноки — “тассої” (мацу, тобто прісний корж із нскваше-
ного тіста). Саме роздаючи мацу, Ісус казав: “споживайте, це - тіло моє”
(Матвія. 26.26). Пасхою ж у євреїв називається саме жертовне ягня, яке спо-
живають Ізраїлеві сини. Бо “сказав Господь до Мойсея й до Аароиа: "Цс по-
станова про пасху: жоден чужинець не буде їсти її. і кожен необрізаний не
буде їсти її” (Вихід. 12.43 і 48).
Під час юдейського пасхального тижня, за християнською міфологією,
був розіп’ятий Христос—тому християни взяли це свято до свого календа-
ря як скорботний тиждень на відзначення “страстей господніх" і мусили
надати йому іншої символіки, поєднавши юдейську ідею з язичницькою
обрядовістю, яку мали інші народи (наприклад віра в умирання та воскре-
сіння божества відома в багатьох народів світу).
117
Так радісне язичницьке свято весняного пробудження природи — Даж-
бога — було затьмарене скорботним чужинським святом, що призвело до
роздвоєння української душі. Зіткнулися два протилежні світогляди, два
способи мислення і життя. Два антагонізми протягом тисячоліття мусили
породити якийсь покруч, що ми й нині спостерігаємо в християнському
святі пасхи. Але глобалізаторам цього недостатньо — вони прагнуть відно-
вити в християнській пасці давнє юдейське її значення. Тому постійно ви-
сувають ідею створеної ними “юдейсько-християнської історії та цивілі-
зації”. У пасхальній передачі Радіо “Свобода” 16 квітня 2001 р. ведучий Яків
Кротов жалкував, що дати святкування паски у християн і пейсаха в євреїв
не збігаються. Він висував провокаційну тезу про небхідність “повернути в
християнство паску в її юдейському розумінні”. Чи можна уявити більший
цинізм?
Християнська церква впродовж багатьох століть вела боротьбу з наши-
ми традиційними священними стравами Великоднього свята. Великодні
баби, калачі, короваї, які випікають з дріжджового тіста, мають бути висо-
кими й пухкими — така магія родючості. Ці великодні хліби жорстоко ви-
корінювалися з народного побуту. Але, так і не змігши їх знищити, попи
вчинили справжнє святотатство, назвавши їх єврейським словом паска (пас-
ха), яке прижилося в нашому народі не раніше початку XIX ст. В обрядовій
мові серед назв обрядового хліба українців не зафіксовано цього чужого
слова. Лише два століття вживається воно зрідка, хіба що в приказках, та й
то переважно з негативним значенням, наприклад: “Коли не зайду в церкву,
то все паски святють” (Номис). Ні у веснянках, ні в гаївках, ні у весільних
г піснях давнього походження цього слова не знаходимо.
Великодні писанки і крашанки — як символ сотворення Всесвіту, пере-
моги Світла Дажбожого, Відродження Життя на Землі — одвічні святощі
нашого народу і Рідної Предківської Віри. Ще два-три століття тому вони
ніякого відношення до християнської пасхи не мали. Про це відверто пи-
сав християнський монах Іван Вишенський: “пироги і яйця надгробні... всю-
ди ліквідуйте, бо в християнств.і тот квас поганський не знаходить" (Виб-
рані твори. — К, 1972. - С. 52). Як бачимо, християнський мислитель в
нашому рідному звичаї знаходить лише негативне “поганське” начало. По-
казово і те, що написані ці рядки на рубежі XVI—XVII ст. Отже, християнсь-
ка церква в цей час не визнавала ні писанок, ні крашанок, ні великоднього
хліба.
Тож, коли християни кажуть: “Ми святкуємо Великдень”, — хочеться
їм відповісти, що Великдень святкують українці-рідновіри, а християни —
пасху!
118
3.	ЛІТО КРАСНЕ
Купайло прийде у гінку
Купайло — Бог земних радощів. Його свято припадає на день літнього
сонцестояння, існувало з прадавніх часів у всіх індоєвропейських народів.
Археологи стверджують, що в лісостеповій зоні України воно святкувалося
вже 3 тисячі років тому. Ще й нині його широко відзначають в багатьох
країнах Європи і в Індії. В купальську ніч горять священні багаття на честь
сонячного Божества. Недаремно в деяких народів і назву свята пов’язують з
вогнем: в албанців Накапай — “день полум’я”, у словенців Кгези Неп - “вог-
няний день”. Кресати — означало запалювати живий вогонь, що, як прави-
ло, видобувався тертям священного дерева. У поляків назва свята Собутка
означає “буття разом, спільно”, що й старослов’янське “со+бьггіє”. На честь
цього свята названа гора поблизу Вроцлава, Соботка, де в давнину було за-
гальнослов’янське святилище Бога Купайлі Праукраїнська назва свята Купайло
пов’язується з ім’ям цього Бога, що має корінь куп- (купа), отже, це було масо-
ве свято, що святкувалося вкупі, купно і супроводжувалося купанням.
Вогонь і Вода мають у купальських обрядах чарівну й очисну силу. Саме
ці природні стихії у світогляді слов’ян є першоосновами буття. Про це го-
ворить і українська приказка: “Цар-Вогонь і Цариця-Водиця світ сотвори-
ли”. Вогонь і Вода, Небо і Земля, чоловік і жінка — шлюбні пари нашої Пра-
релігії, за якою ця найкоротша в Колі Сварожому ніч щаслива для шлюбу і
зачаття дітей. Діти від купальського шлюбу народжуються на Великдень, що
є найщасливішим днем, коли людина приходить у світ Яви. Такі діти, як пра-
вило, вродливі, здорові, витривалі
За стародавніми традиціями розпалювала купальське багаття (Купайли-
цю) жінка — жриця Вогню. Недаремно в українському обрядовому фольк-
лорі донині збереглося:
Молодая молодице,
Вийди до нас на вулицю,
Розведи нам Купайлицю!
В пізніші часи ця роль стала відводитись чоловікам або парубкам. Так, у
білорусів розпалював Вогонь хлопець, якого називали Купаліш. У Київській
Русі часто купальське вогнище розпалювали самі князі або дружинники -
воїни Перуна. Купальський Вогонь знищує все зле хвороби, нещастя, злидні
ТЬму часто спалювали старий одяг, непотрібні чи зіпсовані речі тощо. Пе-
рестрибують через Вогонь, переносять через нього дітей з метою очищення
МОЛИТВА ПЕРЕД ЗАПАЛЮВАННЯМ СВЯЩЕННОГО ВОГНЮ
Славимо Огнебога Симаргла,
Що споживає дерево і солому
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері
119
І йому вдячні за сотворені
Борошна і питія, які € їжею,
Що її зберігаємо в попелі.
А Вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
(Велесова Книга).
Існувала також віра в запліднюючу силу Вогню, яка сформувала безліч
різноманітних обрядів, що стосуються магії родючості. Чим вище стрибну-
ти через Вогонь, тим вищим буде льон.
Якщо хлопець із дівчиною, стрибаючи, не розімкнуть рук, то їхній шлюб
буде міцним і тривалим. Такі стрибки є своєрідною перевіркою на сумісність
майбутнього подружжя. Через спалювання приносилися і жертви Богам, які
наші Предки “давали до молитов”: хліб, хмільний напій, овочі тощо. Спос-
терігали за димом, який іде від спалювання дарунків. Якщо дим прямий,
просто до Неба, Бог почув молитву...
Не менш важливу роль виконує і Вода, що є основою світобудови. Вода в
купальську ніч має лікувальні властивості.
В цілющих водах річок купалися, як правило, освятивши їх вогнем від
священного багаття або підпаленим дерев’яним колесом, яке котили з гори
в річку. Колесо — символ Сонця, яке досягло своєї найвищої точки і вже
котиться до Небосхилу. Такі ритуальні колеса для цієї мети годилося викра-
дати. Недарма існує приказка: “Стережи на Калиту ворота, а на Купайла ко-
леса”. На Купайла цілющою також вважається і світанкова роса. Жінки-зна-
харки збирають купальське зілля. Ритуальні вінки зберігають до наступного
року і спалюють у новому багатті. Протягом року їх також можна викорис-
товувати з оздоровчою метою. Дівоче ворожіння на вінках є утаємниченим
обрядом, яке здійснює кожна дівчина.
МОЛИТВА ОЧИЩЕННЯ
Як Отці наші, маємо очиститись
Мольбою в омовінні.
І митися, мольби творячи,
За чисті душі свої і тіла.
Яко Сварог установив ті омовіння і Купалища
1 те вказав, що не сміємо те покинути,
іумиємо тіла, і умиємо душі свої
В чистих водах живих,
І підемо трудитися, всяк день мольби творячи
І суру п'ючи, як і Предки раніше робили.
(Велесова Книга).
Коли цвіте папороть? Вимріяна, виплекана нашим народом Квітка Ща-
стя... Яка вона? Чи знаходив її хтось? Чи шукав коли-небудь? Може, й шукав,
та не знаходив, через те що шукав не там та й не тоді, коли треба... Скільки
120
джерел народної пам’яті знівечено нашими ворогами, скільки знань утра-
чено або й просто попсовано!
Щоб знищити язичницьке свято Купайла, християнська церква призна-
чила в цей день свято Різдво Івана Хрестителя. Через це в народі витворив-
ся неіснуючий образ “Івана Купала”. До того ж відставання ортодоксально-
го церковного календаря відсунуло свято аж на півмісяця від дня літнього
сонцестояння — 7 липня.
Наші славні Предки відзначали Купайла як кульмінаційну точку Літа.
Літне сонцестояння в Києві припадає на 20-21 червня. Саме в цей час на-
стає найкоротша ніч, тому в купальській пісні співають “на Купала нічка
мала”, “Малая нічка Купалочка”. Якщо ж у Купальську ніч гримне Перун, то
вмить спалахне й чарівна Квітка Щастя! Календар “Коло Свароже" повертає
нам прадавні свята наших Предків!
“Що в Івана шуба рвана*. Серед купальських пісень вже багато зіпсо-
ваних текстів, які втратили свій логічний зміст: “Купався Іван та й у воду
упав”, “Купала на Йвана!”... Чи помічаємо ми, співаючи, абсурдність цих
слів? Причиною багатьох непорозумінь у піснях, святах і обрядах стало,
як відомо, насильницьке руйнування здорового народного глузду, що зро-
била чужа релігія і ворожа до народу церква. Так, у свідомості людей з віку
в вік приживалися спотворені назви, зіпсовані слова пісень, перекручені
імена. До таких “гібридів” належить і народна назва Купальського свята -
“Іван-Купало”, де поєдналося ім’я сонячного язичницького Бога Купайла з
ім’ям юдея Йоханаана (Іоанна), відомого як “предтеча” християнства, а
ще більше своєю кривавою детективною історією, яку тисячоліття пере-
повідали попи в усіх християнських церквах для “пущего устрашенія на-
рода”.
Тож, шановний читачу, погляньмо разом на цю біблійну байку, скинув-
ши ярмо стереотипів мислення і озброївшись здоровим глуздом нашого
українського народу.
Іван (Іоанн) Предтеча, як вчить християнська церква, має шість свят на
рік (?!), які відображають не стільки його прижиттєву діяльність, скільки
“діяльність” до народження і після смерті!
Судіть самі. Перше свято — це Зачаття Іоанна Предтечі, яке відбулося
(?!) 23 вересня—за шість місяців перед зачаттям самого Ісуса, про що відвер-
то сповіщають віруючим християнські “Поученія”, календарі й самі попи в
церквах. Матір’ю Іоанна була Єлизавета — рідна племінниця святої Анни
(матері діви Марії), тобто простіше—двоюрідна сестра Богородиці. У хри-
стиянському живописі відомий сюжет зустрічі двох вагітних - Марії та Єли-
завети, де майбутній Іоанн зображений символічно, як він перебуває в лоні
матері, а дві звізди Давида, накладені одна на другу, символізують майбутню
спадкоємність Ісуса від Іоанна. На цих картинах чи фресках Марія благо-
словляє Єлизавету.
121
Зазначимо принагідно, що в християнстві тільки три персони удостоєні
свята Зачаття: Анна (зачала Марію), Марія (зачала Ісуса через "соїпестя свя-
того духа”), Єлизавета (зачала Іоанна). До того ж всі три жінки — родички.
Свято Зачаття Іоанна виникло в IV ст., але довго не визнавалося вірую-
чими, лише через три століття його впровадили як обов’язкове.
Друге свято — Різдво Іоанна Христителя — призначили, відповідно, че-
рез дев’ять місяців після зачаття - 24 червня. Це свято, як і попереднє, впро-
вадили також в IV ст. Саме цей день церква використала, щоб перекрити
ним свято Української Віри — славлення Бога земної радості, кохані ія і шлю-
бу— Купайла. Постійно воюючи з народними звичаями, церква, будучи оф-
іційною державною установою, спонукала святкувати чужу і незрозумілу
подію з чужої історії, чи навіть швидше — чужої міфології.
Так, коли піп з’являвся на Купальське ігрище, народ мусив заспівати
щось ніби християнське, щоб уберегтися від гніву церковної й урядової
влади. От і вставляли в пісні ім’я Івана, змінюючи священні тексти релігій-
них гімнів. Наприклад, пісня “Сьогодні Купала, а завтра Івана’’ або “Купала
на Йвана”. Саме через християнське прив’язування того Івана до Купайла
народ втратив не тільки релігійні знання про сутність Купальського
Празника, а й його календарну орієнтацію. Споконвіку Купайло святкувався
в час літнього сонцевороту, який в Україні припадає на 20-21 червня. Че-
рез відставання християнського ортодоксального календаря святкування
змістилося на 7 липня.
Третє свято — Усікновення голови Іоанна, яке відзначають (не святкува-
ти ж!) 29 серпня. Це “свято” християнська церква впровадила в V столітті.
Майже нічого не відомо про життя Іоанна Предтечі, окрім того, що він вів
“благочестивий” спосіб життя, суворо засуджуючи всякі порушення Закону
(тобто юдейської релігії), і що він христив Ісуса (значить, Ісус — не перший
християнин).
Одним із його подвигів стало постійне вмішування в особисте життя
царя Ірода Антипи. Цей цар, прогнавши свою жінку, одружився з жінкою
свого брата, за що Іоанн постійно йому дорікав і ганьбив. Нарешті це на-
бридло новій жінці царя Іродіаді.» На день народження Ірода донька Іроді-
ади порадувала царя своїм танцем і веселістю. Вдоволений цар пообіцяв
винагороду, якої вона забажає. Донька, намовлена матір’ю, зажадала... голо-
ву Іоанна, яку їй і принесли на блюді. Голова ще говорила: “не можна тобі
мати жінку брата твого”. Тоді Іродіада почала колоти голкою язик Іоанна.»
Чи може людина із здорового психікою створити подібну байку? Та ця бай-
ка ще не вся. Вибачайте, читачу, та мусимо переказати її до кінця.
Боячись, щоб Іоанн не воскрес, коли голову з’єднають із тулубом (?!),
Іродіада закопала голову на своєму подвір’ї. Учні поховали тільки тіло Іоан-
на Предтечі. За звичаєм юдеїв усі сумні події мають відзначатися суворим
постом. Тому і в християн 29 серпня — суворий піст. Але мало того, народ-
122
на фантазія витворила ще й додаткові обмеження: не зрізати в цей день
ніяких овочів, нічого круглого, що б нагадувало голову (капуста, кавун та
ін.). Все це — результат попівської пропаганди і залякування народу "карою
божою”. Подумайте тверезо: якщо навіть така історія могла бути в дійсності
дві тисячі років тому в чужій державі серед чужих царів, то причому тут
українці?! Небажання мислити самостійно викликає сумнів, чи здатні ми
колись виплутатися з лабіринтів чужої пропаганди. Пірити в подібне - це
просто не поважати себе!
Четверте свято — це продовження детективної історії, яка має назву Пер-
ше і Друге знайдення голови Іоанна Предтечі. Одна зі служниць (рода, на
ім’я Іоанна (Іванна), бачила, де Іродіада закопала голову. Вона викопала її,
вклала в посудину і поховала на Єлсонській горі біля Єрусалима, іуг голова
покоїлась 300 років, аж поки християни не почали будувати церкву і знай-
шли голову Іоанна (перше знаходження). Почали діятися чуда. Далі про го-
лову забули (?!). ВIV столітті Іоанн явився двом монахам уві сні й показав,
де похована його голова. Вони викопали цю посудину і передали якомусь (?)
гончару, а той передав пізніше її якомусь (?!) Євстахію, який закопав її в
печері (?). Це було, мабуть, друге знайдення голови, та історія продовжува-
лась. У 452 р. на цьому місці почали будувати монастир. Іоанн з’явився на-
стоятелю монастиря і показав, де його голова (вже втрете, хоча тут христи-
яни збилися з рахунку й продовжують вважати його за друге). Тоді голопу
за наказом цісаря Маркіяна перенесли до Царгорода. Ці події й святкує хри-
стиянська церква як перше й друге знайдення голови Іоанна разом 24 лю-
того.
П’яте свято називається Третім знайденням голови Іоанна Предтечі, яке
насправді вже є четвертим, — 25 травня. У VIII столітті голову переховують
в місті Комани у Малій Азії. У 857 р. її знову знаходять (???) і знову поверта-
ють до Царгорода. Чи треба ще коментарів? Чи вас, шановний читачу, задо
вольняє така “духовна пожива”?
Шосте свято — Собор Предтечі — відзначають 7 січня. Християни зби-
раються разом (собор), щоб віддати особливі почесті Іоанну за те, що він
охристив Ісуса. Оце вже нарешті всі “свята” на честь великомученика Іоан-
на Предтечі
Може, справді, як співається в пісні, “що в Івана шуба рвана”. Тож не ла-
таймо її білими нитками, бо шилася вона не українцями. Краще скиньмо
чуже лахміття в Купальське Багаття!
ЯҐерун прогримить дощами
20-27 липня на Перуновому тижні відбуваються обряди Перунування -
прославлення Перуна.
Найважливіша умова процвітання людини в Яві (земному житті) - збе-
реження звичаїв і традицій Предків, які вже розчинилися в Наві (потойбічні)
123
і злилися з Богами в Праві (Всесвіті). Дотримуючись Рідної Віри, людина
допомагає своїм Богам ладувати національний простір і підтримувати кос-
мічний, державний і родинний порядок.
Українське національне Богорозуміння відрізняється від світових (інтер-
національних) релігійних вчень. Божественна багатопроявність у різних
стихіях і сферах життя отримала різні імена-назви, серед них Сварог, Даж-
бог, Перун, Велес, Лада та інші. Перун пов’язаний з громом та блискавкою.
Наші Предки вважали, що Перун б’є мечем блискавки ворогів Сварґи, тобто
найвищого Неба (Сварога). Ллється дощ — Даждь Божий — як знак любові
Сварога до Матінки-Землі. Матінка-Земля народжує дерево життя Дажбо-
жих онуків.
Проте Перун — це не сам грім та блискавка. Поняття Перуна—це прин-
цип божественного прояву в громі та блискавці, це енергія очищення. Блис-
кавка — це фізичне місце, де проявилася сила Перуна, так само як Сонце —
місце, де проявляється сила Дажбога (тепло, необхідне для дозрівання
плодів), іуг діє Божественний закон (принцип), що вищий навіть від само-
го образу Божества. Отже, наші праукраїнські Боги — це не стільки при-
родні явища, скільки те, що стоїть за ними, — тобто світ Прав, закон, який
правує Всесвітом. За силами природи бачимо волю Богів у дії. Бог є причи-
на, а явище — наслідок.
Перун, проявлений у блискавці, дає рухливість, активність і життєву енер-
гію всім істотам. За Велесовою Книгою, Перун — Бог Прі (боротьби), Бог
воїнської доблесті і слави, захисник і покровитель чоловіка-воїна. Це він
кує непереможний меч русичам у своїй небесній кузні, куди був узятий отець
Ор — прабатько українців.
Перуна вшановують в Боголіссях (священних Гаях), де ростуть священні
дуби (Перунові дерева). Перед найстарішим і найвеличнішим дубом стояв
жертовник з каменю — вівтар, на якому палало невгасиме полум’я. Особли-
вий Волхв — служитель культу Перуна — постійно вартував біля ватри. І
вдень і вночі сюди міг прийти державний муж, воїн-дружинник чи будь-
який інший віруючий, щоб помолитися, скласти жертву, попросити благо-
словення у Волхва, освятити зброю.
У липні, в часи найбільшої активності сили Перуна, і відбувається Перу-
нування — славлення Перуна, воїнські братчини (священні ритуальні бен-
кети), поминання воїнів-побратимів, що “відійшли до Лук Сварожих” — за-
гинули на полі бою. В основі цих обрядів — поняття священного героїзму,
про який писав Володимир Шаян, досліджуючи Велесову Книгу: “Грудка
Землі ,зрошена живою ще кров’ю Героя, — це його перепустка до Неба. Цю
“перепустку” не можна купити на “відпусти”, як у середньовіччі. Його ціна —
це кров, пролита за Батьківщину... Орден Перуна існує вічно у Сварозі... Бо
ж пам’ятаємо, що поранені козаки затулювали рану грудкою Святої Землі-
Вона затримувала кров., або цю грудку землі забирав козак з собою до Небес".
124
Велесова Книга подає вчення Рідної Віри надзвичайної сили - культ
Землі, культ Живої Води, культ Вогню-Сварожича, таїнство Священної Жер-
тви, таїнство Смерті і Безсмертя. Тут, поруч з Перуном, стрічаємо й Псруни-
цю — жіночу постать Божественної потуги (пор.: “молонья" - блискавиця)
наших Предків:
А тому, що впав у полі,
Перуниця дає Води Живої напитися,
А налившися її, він їде до Сварога
На білому Коні.
І там стрічає його Перунько
І веде до блаженних своїх чертогів.
А там перебуде він час
І отримає нове тіло.
1 так має жити і радуватися сьогодні
Ідо вічних віків,
Творячи за нас молитви.
Об’єднання Рідновірів України відроджує ці прадавні свята. 20 липня
рідновіри збираються в дібровах, щоб ушанувати Перуна. Вінками з дубо-
вого листя жінки та дівчата віншують чоловіків і парубків, співаючи славу
Перунові. Палає Священний Вогонь, через який перестрибують, освячую-
чись, Перунові сини, урочисто лунає молитва зі священної Книги Велеса,
переходить по колу з рук у руки ритуальний ріг зі священним напоєм,
співається Слава Рідним Богам — все це Священна Братчина... Світить Місяць,
сяють Зорі — Чумацький Шлях, Небеса Сварога...
Спас — Бог земного достатіу
Початок серпня у наших далеких Предків називався Спасівкою. Це
свідчить про те, що існував Бог, якому присвячувалися спасівські обряди,
що дожили навіть до наших днів. Досі було прийнято вважати, що Спас —
християнське свято. Однак ніде в християнських писаннях не знайдено
такого імені святого чи мученика. Дні, які збігаються з язичницькими дав-
ньоукраїнськими Спасами, у християнстві присвячені “чесному животво-
рящому Хресту” (1 серпня ст. ст.), “Преображенню Господньому” (6 серп-
ня ст. ст.), “Перенесенню із Едеси до Костянтинополя нерукотворного
образа Ісуса Христоса” (16 серпня ст. ст.). Як бачимо, ці християнські свя-
та, докладно описані в Біблії та інших християнських книгах, ніякого відно-
шення до Свята Врожаю не мають.
Свята Врожаю, які побутували з давніх-давен в усіх хліборобських краї-
нах, відзначалися урочисто як прояв подяки Сонячному Богу за щедрі да-
рунки літа — плоди, ягоди, овочі, злаки, мед та ін. Ритуали освячення плодів
побутували і в античній Греції, І в Римі, і в Малій Азії, і в Єгипті У наших
Прапредків обряди освячення плодів були відомі ще в часах Трипільської
доби (кінець VI — початок III тисячоліття до н. ч.).
125
Хто ж такий Спас? Чи є якісь згадки про нього в наших язичницьких
джерелах? Архаїчність спасівськихобрядів спонукала багатьох дослідників
висловитись на користь язичницького походження Спаса. Так, Г. Дяченко
писав: “Спас, Спаситель — це “ізбавитель” від усяких бід і нещасть. Не слід
думати, що це слово одночасне явищу християнства, навпаки, воно вжива-
лося слов’янами ще в язичництві. У Краледворському рукописі вже згадуєть-
ся, що “слов’яни називіли своїх Богів Спасами”.
Вірогідно, у слов'ян, так само як і у ведійській традиції, поруч з іменем
Бога вживався його епітет, приміром Всевишній Сварог. Так само у Веле-
совій Книзі серед назв місяців (тижнів чи декад) знаходимо назву Спасиць
(Спасич). Можемо припустити, що це були дні, призначені вшануванню
Спаса.
Спасівка — час, коли духи і душі Предків (покійних родичів) відвідують
свої родини, з’являються на землю, так само як і в інші свята Кола Сварожо-
го (наприклад, Радуницю, Русалії). Наш народ вірить, що Предки сприяють
цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи... Тому в ці
дні приносили жертви Роду і Рожаницям як родинним Богам. Саме їм уро-
чисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску, кришили
хліб, виливали медовий напій. До нас дійшли давні язичницькі молитви, що
читалися до кожної свічки (а їх було три — “трійця”): “Пресвята родюча
Земле наша, ниви, сади, городи — світ Сонця вам! Праведне Сонце, Місяцю
ясний, Зорі світлі, Небо пречисте, будьте милостиві до людей і до худібки!
Ліси, води, повітря чисте, всі душі праведні, лада наші — всім вам на добро,
на пожиток!”
Як бачимо, тут прославляються давні, саме язичницькі Боги — Сонце,
Місяць, Зорі, Земля, Небо та духи Предків, якими відає Бог Велес. Недарем-
но в обжинковому обряді Велесу присвячується останнє незжате колосся,
яке просто на полі урочисто зав’язується червоною стрічкою і якому при-
носиться в жертву хлібина. Цей обряд має назву Велесової, або Спасової,
Бороди (подекуди — Дідова Борода). Все це красномовно засвідчує давність
релігійної традиції, яку не змогли знищити тисячоліття.
Спасич (Спасівка) має три етапи. Перший — Маковій, або Спас на воді
(Мокрий Спас), що пов’язується з Богинею Води Даною, або Мокошею, яка
водночас є покровителькою жінок, родючості, рослинності — взагалі вод-
ної стихії. До Першого Спаса (1 серпня н. ст. за язичницьким календарем)
пасічники відбирають мед, щільники (сота), топлять віск; господині заго-
товляють мак та зілля, квіти, колосся для вінків — все це призначене до
освячення. В давнину саме в цей день відбувалось богослужіння біля річок
та джерел, яким приносились жертви з меду та хлібі
Мак в Україні — символ родючості, оберіг від зловорожих сил. Обрядові
страви цього свята — медяники, печиво або бублики з маком, шулики (пе-
чені коржики з тертим маком і медовою ситою), кутя (каша з необлущено-
126
го зерна з медом і маком), завиваники з маком та ін. До Пертого Спаса
виготовлявся також священний напій — мед. Існував звичай у цей день ку-
патися в освяченій воді річки або облитися свяченою криничною чи дже-
рельною водою, що засуджувалося християнською церквою, як і моління
коло води.
Але українці свято вірили в цілющість спасівської води, тож, незважаю-
чи ні на які заборони, здійснювали цей священний обряд язичницької дав-
нини.
Друге свято цього циклу — Яблучний Спас, або Спас на горі (6 серпня
н. ст. за язичницьким календарем). Церква до цього свята пристосувала спою
легенду про “Преображення” Ісуса на горі Фавор. Однак маємо один з бага-
тьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже
Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у
місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, триз-
ни, поминання загиблих воїнів.
В Україні була дуже сильно розвинута магія початку,тому й перші плоди
Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток про-
тягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді, вог-
ню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом,
сотами тощо. Водночас здійснювалося і поминання предків, після братчи-
ни казали: “3 нами попоїли й ті душі, яких споминали”.
Освячені “початки” зберігали до нового врожаю або початку шківу, їх
використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по
закінченню річного круга (Кола Сварожого) — ритуально знищували реш-
тки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса
(тобто 5 серпня) подекуди збереглося таємниче заклинання Житника -
духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували
обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.
Третій Спас має назву Хлібного Спаса (16 серпня н. ст. - за язичниць-
ким календарем). До цього дня господиня випікає перший хліб з нового
врожаю. З хлібом-сіллю проводжає вона господаря в поле, де він засіє ози-
мину. В язичницькій вірі не було спасівського посту, як це є в християнстві
Крім того, магія початку не суперечила часові дозрівання плодів, бо ка-
лендарні строки освячення дарів Землі встановлювалися волхвами згідно з
погодно-кліматичними умовами. Отже, коли дозрівали яблука, їх освячува-
ли й споживали. У християнстві ж через відставання (перенесення всіх свят
на 13 днів) виникла розбіжність між дозріванням плодів (кінець червня) і
дозволом їх споживати (початок серпня). Тому видається нерозумною за-
борона споживати вже дозрілі яблука, чекаючи цілий місяць до “Преобра-
ження Ісуса Хрисгоса”. Щоб якось виправдати ці заборони, попи вигадува-
ли різні “легенди” про померлих дітей, які нібито позбавляються на тім світі
золотих яблучок, якщо їхня мати з’їсть яблуко до Преображення,
127
До нас дійшла традиція трьох Спасичів, однак маємо підстави вважати,
що в давнину існували й інпіі Спаси, пов’язані з поступовим дозріванням
різних дарунків літа. У народі подекуди побутують назви: Грибний, Ягід-
ний, Горіховий Спаси та ін. Можна думати, що в міру дозрівання того чи
іншого плоду або овоча відбувалися обряди освячення перших дарів Богів.
В Україні досі побутують своєрідні замовляння перед першим вживанням
“новинки”. Так, на Миколаївщині кажуть: “Нова новинка, дай мені силки!”, а
на Чернігівщині — “Нова новинка в роток, щоб не боліла ні спинка, ні жи-
воток!” Отже, Спасич, Спасівка — давнє праукраїнське свято Врожаю, одне
з великих магічних свят Кола Сварожого. Тож очищаймо його від чужинсь-
ких догм, як очищає Свята Вода наші тіла і душі!
4.	ООЕНИНИ
Осенини —лцночі осінні свята
Осінь багата на дари щедрої Матінки-Землі, якій за давньою традицією
було прийнято складати подяку за добрий врожай. Так склався звичай най-
перше вшанувати Рожаниць - Ладу та її доньку Лелю, дні яких відзначаємо
8 та 9 вересня. Лада — Велика Праматір нашого роду, народила першопо-
чатки Всесвіту—Лелю (покровительку вод) і Полеля (покровителя світла),
тобто Воду і Вогонь, боротьба яких, за Велесовою Книгою, “тече явно і та
соутворює животгя наше”.
Свято Рожаниць відзначало все жіноцтво: дівки, молодиці, літні жінки.
Особливо вшановували Рожаниць породіллі, які нещодавно народили дітей.
Вони, як правило, віддячували в ці дні своїй “бабі-бранці” (повитусі), несли
їй обід, в якому головною стравою була каша. Зерно, з якого варять цю кашу,
обов’язково треба брати ціле, неподрібнене, адже зерно — символ продов-
ження роду. Богиню води Лелю (Дану, Мокошу, Берегиню) вшановували на
березі річки або озера рано-вранці. В давнину були традиційними “рожа-
ничні трапези”, від яких ще й нині залишився обряд зустрічі Осенин з вівся-
ним хлібом: найстарша жінка стоїть з хлібом в центрі хороводу, навколо
неї молодші жінки й дівчата співають пісні. Потім цей хліб ламають (різати
обрядовий хліб не прийнято), перший кусень хліба приносять у жертву Воді,
а решту розподіляють за числом присутніх. А ввечері розпочинається за-
гальна братчина, в якій бере участь вся громада. На цій трапезі обов’язко-
вим є напій з меду, який споживають із “кругової чаші” (або за давньою
традицією із рога). Такі рожаничні трапези, як правило, готуються у склад-
чину.
Матері вірять: якщо на Рожаниць облити дитину водою, Лада дасть їй
добру долю. Цей обряд здійснюється на порозі, оскільки поріг є священ-
ним місцем, яке поєднує людину з її родом. Дівчатка, які за минуле літо ста-
ли дівками (тобто здатними до продовження роду), проходять своєрідну
128
вікову ініціацію: вони заявляють всьому миру про своє повноліття прекрас-
ним обрядом Калини. Калина — символ жіночої плідності, тобто всього пе-
ріоду життя жінки, коли вона здатна до дітонародження. Молоденькі дівки
йдуть до лісу по калину. їх часто супроводжує гурт дітей, яких дівки наділя-
ють гостинцями: солодощами, горіхами, бубликами. Присутність дітей ри-
туально необхідна, в цьому обряді вони символізують майбутнє продов-
ження роду, а гостинці — дівоча жертва Рожаницям. Наламавши кетягів
калини, дівки з піснями урочисто йдуть у село. Тут їх “зненацька" зустрічає
гурт парубків, які, накинувшись на дівок, відбирають частину калини, якою
обмальовують щоки дівчат. Так дівки “повідомляють" про свою готовність
до шлюбу (кохання і злюбу). Свято Рожаниць знаменує початок Бабиного
Літа.
1 жовтня святкується день Матінки-Землі, що має ще назву Покрови.
Покривало, або фата, у всіх стародавніх народів вважалося весільним убо-
ром. В Україні хустка або намітка — ознака заміжньої жінки. В давнину па-
рубок міг накинути на дівку хустку, щоб узяти її за жінку. Тоді вже дівка не
могла відмовитися від шлюбу. Тому дівки пильнували, щоб цього не стало-
ся, бо таке траплялося навіть під час танцю. Звичайно, до таких крайнощів
вдавалися в рідкісних випадках, коли парубок був безнадійно закоханий в
дівчину і не сподівався отримати її згоду на одруження. Переважно ж одру-
жувалися за взаємною згодою.
В язичницькій Вірі Наших Предків весілля здійснювалися найчастіше в
сезони найбільших сонячних свят (сонцестояння й рівнодення), але пере-
вагу віддавали весняним і літнім весіллям.
Осінні шлюбні ігри отримали назву Покрови за аналогією до покрива-
ла Матінки-Землі, яка в осінній час вкривається ковдрою з жовтого листя, а
пізніше — з білого снігу, який навесні дасть їй плідну силу.
Від давніх шлюбних обрядів дійшов до нас звичай Барвінкуваннл похід
молоді до лісу по барвінок. Відомо, що з барвінку сплітається шлюбний вінок,
тому матері завбачливо садять барвінок для дочок, а молодиці — щоб мати
щире кохання, іурт святково одягненої молоді, парубки, дівчата й діти, з
весільними піснями вирушають до лісу в пошуках хорошого барвіниська
(місця, порослого барвінком). Молодь бере з собою горіхи, яблука, груші,
насіння соняшника й гарбуза, іншу їжу. Тут дівочі й парубочі гурти приго-
щають одні других, дівки плетуть віночки з барвінку, вдягають на голови,
пригощають дітей гостинцями і весело повертаються до села.
Барвінок в нашому народі наділяється магічними якостями, тому є бага-
то різних правил щодо його використання. Відома заборона дівці самій
садити цю рослину, щоб не померти під час цвітіння барвінку. Коли беруть
корінець для розведення, на Землю обов’язково кладуть гроші й хліб. Якщо
барвінок беруть в лісі чи навіть у сусіда, то треба вибирати шлях, яким його
нестимуть, щоб нести тільки вгору. Якщо барвінок беруть на весілля, то не-
5 «Коло Свароже»	129
суть з собою дві хлібини: одну залишають тому господареві, в якого наріза-
ють рослину, а другу лишають собі, поклавши на неї барвінок. Барвінок ніко-
ли не зрізують там, де нещодавно був похорон, адже барвінок е ритуальним
і в похоронних обрядах.
Чарівниці використовують магічну силу барвінку в любощах, ворожін-
нях про заміжжя, оздоровлення немовлят та ін. Барвінком прикрашають
весільний та Різдвяний Божичний короваї, а також посуд зі свяченою во-
дою. Вінок з барвінку знімає головний біль.
Отже, свято Покрова Матінки-Землі, яке настає за святом Світовида
(осіннє рівнодення), символізує зимовий сон Природи, її відпочиник від
виснажливої вегетативної роботи — народження рослин, плодів та овочів,
Земля вступає в період “Корочуна”, якого подекуди ще називають “Куцень”,
тобто куцого (короткого) дня, адже це є найтемніша частина року, коли час
світла Світовида обмежений (близько 8 годин), а час ночі найдовший у році
(близько 16 годин).
Наступне жіноче свято восени — остання п’ятниця жовтня — День Мо-
коші, яка є покровителькою здоров’я родини, цілителькою, берегинею до-
машнього вогнища. Зображення Богині Мокоші на рушниках свідчить про
те, що вона є матір’ю живучої сили як в людини, так і в Природі: її голову
прикрашає вінок з пишних квітів, руки підняті до Сонця, а вершники на
конях обабіч Богині символізують вічний рух життя (в деяких вишивках
коні прикрашені зображеннями Сварги, що символізують безкінечність
Часу — обертання Кола Сварожого).
Мокоша також є покровителькою земельних володінь роду, тому на ме-
жових стовпах чіпляють рушники з її зображенням. До цих пам’ятних знаків
приносять пожертви Богині: букетики квітів, трав, барвінку, калини, колосків,
перевитих стрічками, кольоровими нитками чи прядивом, адже Мокоша
опікується жіночим рукоділлям (прядінням, тканням, шиттям та вишиван-
ням), що також є символом людської долі. Таке жертвопринесення має оз-
начати моління до Богині, щоб нитка життя жінки та членів її родини не
переривалася.
Оскільки Мокоша є опікункою жінок і сім’ї, то й дівчата вимолюють у
неї добрих женихів. Через те, що днем Мокоші, як і давніх Богинь Лади,
Дани, Прії, є п’ятниця, християни почали плутати “святу Параскеву” зі сло-
в’янськими Богинями (бо грецьке “параскева” означає “п’ятниця”), а пізніше
її почали ще й ототожнювати з Покровою. Так з’явилася й плутанина в мо-
литвах, коли замість “Матінко Покровонько, покрий мою головоньку” ста-
ли казати: “Матінко Параскева-П’ятниця, покрий мою головоньку” (записа-
но Афанасьєвим і Пертушевичем). Християнська церква впродовж
тисячоліття намагалася знищити ці п’ятницькі звичаї, бо вони мають чисто
язичницьке походження й характер. У Стоглаві язичницькі звичаї (заборо-
ни щодо прядіння, шиття, копання землі) називаються “богомерзькими
130
прельщеніями бісовськими”. Патріарх Константинопольський у своїй ок-
ружній грамоті 1589 року забороняв святкувати п’ятницю нарівні з неділею.
Та, незважаючи на те, віра в святість П’ятниці (Мокоші, Дани, Гірії) лишила-
ся сильною й досі серед українського жіноцтві
21 листопада — порубіжне свято між Осінню й Зимою — Видіння. Це
останній день у році, коли Душі Предків з’являються на Землю до Весни. В
цей день слід поминати покійних спеціальною вечерею. Це свято ще нази-
вають Введення Зими, бо з нього починаються морози, тому кажуть-. ‘‘Вве-
дення прийшло, Зиму в хату привело”. З цього дня забороняється турбува-
ти воду, бо вона також засинає на зиму, вкриваючись кригою. Відпочиває й
Матінка-Земля, яку вже з Введення не можна турбувати (тобто копати зем-
лю, брати глину тощо), це господиня повинна заготовляти заздалегідь на
всю зиму, приміром взяти землю для вазонів чи глину для підмащування
печі. Видіння (Введення) характерне ще й тим, що в цей день видивляються
на першого полазника, тобто першого в цей день гостя, що ввійде до хати
чи до двору. За полазником ворожать про майбутнє: якщо це молодий гар-
ний парубок, та ще й з грішми (або матиме щось добре в руках), то для цієї
родини майбутній рік буде щасливим, багатим на врожай чи якісь здобут-
ки, всі члени родини будуть здорові, дівки вийдуть заміж, парубки одру-
жаться, в молодого подружжя народиться дитина тощо. А якщо зайде жінка,
дівчина чи хвора немічна людина, то будуть самі невдачі та злидні. Тому
часто господар намагався запобігти негативному полазнику: він на світан-
ку виходив оглянути господарство, брав у руки щось із збіжжя й сам захо-
див перший у хату з побажанням добробуту та молитвами до Богів.
Останнє з осінніх жіночих свят — Свято Далі, це одне із втілень Рожа-
ниці, вона має інформацію про майбутнє дівчини чи жінки, але не має
енергії, щоб це майбутнє їй показати. А жінка й дівчина має енергію, але не
має інформації. Тому вона пропонує Долі поспілкуватися з допомогою сим-
волічної мови, яку створює сама. Наприклад, напередодні свяга увечері дівчи-
на бере заготовлені заздалегідь листочки різних дерев і надає їм імена відо-
мих їй парубків. Так вона дає Богині Долі своєрідний код, за допомогою
якого Доля має відповісти на поставлене питання: “Доле, хто мій суджений?”
Потім названі листочки кладе під подушку, а вранці, прокинувшись, дівка
кличе малого хлопчика (братика чи сусіда) і просить його витягти один з
листочків. Так вона дізнається ім’я того, хто має стати її чоловіком. Жінки,
як правило, ворожать про майбутній добробут родини, народження чи здо-
ров’я дітей та чоловіка.
На вечорницях дівки ворожать з допомогою парних чи непарних пред-
метів (наприклад, горіхів, кількох кроків, поясів тощо), чи будуть в парі, чи
ні. Кожна з дівчат обирає собі назву квітки, а коли приходять парубки, одна
з дівчат називає парубкам, які тут є квіти, і пропонує їм вибирати: яку' пару-
бок назвав, та дівчина має з ним танцювати на вечорницях. Такий розподіл
5*
131
пар вважався волевиявленням Богині Долі. В цей день дівки готували жерт-
вопринесення Богині Долі у вигляді каші й гукали: “Доле! Йди до нас кашу
їсти!” Символіка каші, її зв’язок із зерном вказує на походження цього обря-
ду з Рожаничної трапези наших Предкинь. Такі молодіжні вечорничні об-
ряди побутують і нині серед української молоді. В цей день також дівчина
повинна поставити у воду гілку вишні: якщо до Різдва Божича (зимового
сонцестояння) вишня зацвіте, то це означає, що Доля дає добрий знак, буде
щасливе подружжя, багато дітей, гарне здоров’я.
Християни намагалися всіляко замаскувати язичницьке свято Долі, яке
святкувалося молодцю наперекір церковним заборонам, тому надали йому
християнського забарвлення, поєднавши його з днем Христової нарече-
ної” (черниці Катерини), яка нібито отримала неземне щастя в символіч-
номушлюбі з Ісусом. Чи можна придумати абсурдніше пояснення, чому “свя-
та” Катерина мала б опікуватися шлюбом, народженням дітей, допомагати
породіллям під час пологів, якщо для черниці це вважалося “оскверненням”
і “найтяжчим гріхом”? Отож пізнаймо наші Рідні Свята в їхній первісній
чистоті і в українській святості.
Нагадуємо нашим читачам, що українські Богині вшановуються за
астрономічним календарем, який випереджає ортодоксальний християн-
ський календар на 13-16 днів, тому дати “старого стилю” слід механічно
перенести на новий стиль, не додаючи 13 днів, як це роблять християни.
Користуйтеся календарями “Коло Свароже”. Хай бережуть Вас рідні Бере-
гині!
䳥воріть Світовиду славу велику!
Про Світовида повідав нам великий Волхв Володимир Шаян у своїй праці
“Найвища святість”. Він також докладно описав слов’янські святині Світо-
вида в Арконі, Ретрі, Щечині, Юмні. А через десять років після його смерті
археологи відкрили святиню Світовида у нас в Україні. Образ Світовида збе-
регли для нас води річки Збруч, де ще в 1848 році була знайдена його ста-
туя, висічена з вапнякового каменю. Аж через.Д44 роки після цієї знахідки
археологи відкрили те місце, де була святиня Світовида і звідки християни
в XI столітті викинули цю священну статую, втопивши в річці. Мабуть, так
само, як і за Київським Перуном, бігли люди за Світовидом і, плачучи, бла-
гали: “Видибай, Боже!” І Бог Світовид справді видибав, щоб подати нашому
народу добрий знак — знак воскресіння Рідної Віри і повернення до Рідних
Богів.
Неподалік від місця знайдення статуї стоїть гора Богит, сама назва якої
свідчить про місце святині. В1984 році тут проводилися археологічні роз-
копки, які виявили городище на вершині гори, укріплене валами. Дослідни-
ки вважають, що святиня почала діяти в скіфо-сколотський час (близько
VII ст. до н. ч.) і продовжувала існувати ще понад сто років після офіційного
132
прийняття християнства, тобто всього 18 століть. Основна конструкція свя-
тилища, вірогідно, була оновлена в IX-X століттях. Віддаленість від центрів
поширення християнства і зміцнення укріплень саме в час християнізації
вказує на те, що святиня Богит була однією з останніх твердинь Рідної Віри
в Русі-Україні.
Територія святилища овальної форми завдовжки 300 і завширшки 100
метрів поділена на три частини: біля східного входу була передхрамова
площа; посередині—требище, оточене валами з прилягаючими до них круп-
ними будівлями. За ним, на самому розі гори, на підвищенні знаходилось
капище, обгороджене внутрішнім валом. Всередині капища була розташо-
вана вимощена каменем восьмипелюсткова зірка близько 15 метрів діамет-
ром, у центрі якої була квадратна яма, де стояла статуя знайденого в Збручі
Світовида. Самі приміщення храму (хороми) могли вміщати близько 500-
600 вірних, які приходили на Богослужбу. На території святилища знайде-
но два поховання, що, можливо, належали священнослужителям храму, яких
за давнім звичаєм ховали біля святині.
Світовид — всеобіймаючий Бог Всесвіту. Символіка його образу логічна
і проста, а водночас і багатозначна. Цілий пантеон Рідної Віри в одній ста-
туї! Три яруси Всесвіту: Пава, Ява і Права — минуле, теперішнє і майбутнє —
те саме Дерево Життя. Тут зображено п’ять Божественних постатей, які
уособлюють світ Прави, — Мокошу, Ладу, Дажбога і Перуна, — та світ Нави
як коріння Роду—триликого Велеса; а також світ Яви позначений чотирма
людськими постатями — двома жіночими (під жіночими Богинями) і дво-
ма чоловічими (під чоловічими Богами). Статуя також має символічні де-
талі: ріг (добробут, родючість) в руках у Мокоші, обручка (любов, шлюб) в
руці Лади, Сонячний знак на плечі в Дажбога, меч і кінь на подолі у Перуна,
дитина поруч однієї з жінок ярусу Яви, що розміщена під Мокошею. Вче-
ним вдалося встановити, що орієнтація статуї Світовида була строга щодо
чотирьох сторін світу: обличчя Мокоші повернуте до входу в капище (на
північ); Дажбог повернутий на південь, біля нього ж розміщено головний
жертовник; Перун — на захід; Лада—на схід. Все це засвідчує універсальність
слов’янського Богознавства і культового мистецтва наших Пращурів. Ще
одна суттєва деталь, яка чомусь досі залишається маловідомою для наших
рідновірів, — те, що статуя Збруцького Світовида була пофарбована в чер-
воний колір — символ любові, родючості і краси. Залишки фарби добре
збереглися на оригіналі статуї, яка нині зберігається у Краківському архео-
логічному музеї.
Статуя Збруцького Світовида — рідкісна знахідка, оскільки подібних
статуй майже не знайдено по всій Слов’янщині, хоча описи їх, як бачимо з
праць Володимира Шаяна, збереглися до наших днів. У балтійських сло-
в’ян у Воліні знайдене дерев’яне зображення у вигляді ручки з чотирили-
кою головою, назване археологами “маленьким СвІтовидом”. Це атрибут
133
Волхва, який використовувався для благословення людей під час молебнів.
Подібні статуї були відомі в балтійських народів, але не збереглися, бо були
дерев’яними. Ці прекрасно вирізьблені образи Богів були спалені войовнн-
чими христоносцями. Символами Світовида, як і Сварога, е рівнобічний
хрест, свастя (сварга). різні чотирипроменеві чи квадратні узори.
Святість Світовида пов'язана насамперед з ідеєю народження світла, а
отже, ідеєю народження всього живого на Землі. Недаремно Світовид ото-
тожнювався з Родом, Богом-Отцем, Богом-Творцем, Дивом. Віра в Рода-
Світовида з’явилась у наших Пращурів, вірогідно, в епоху бронзи, коли по-
силилась раль чоловіка, батька, голови роду. В народі й досі вважають його
причиною зародження життя: Род “вдмухує в людину свій дух”, “Род, сидя-
чи на воздусі, мече на землю грудки, і з них народжуються діти". Рода завж-
ди супроводжують Рожаниці, які дають новонародженому долю. Дослідни-
ки XX століття (переважно атеїсти) недооцінювали роль Рода-Світовида,
вважаючи його лише “духом-покровителем сім’ї, персонажем нижчої міфо-
логії". Таке приниження найвищого слов’янського Бога Всесвіту виправдо-
вувалося стереотипами мислення, посіяними християнською пропагандою.
Наш Волхв Володимир Шаян вперше науково і теологічно обґрунтував зна-
чення Світовида (Свентовита) у Вірі наших Пращурів і дав нам ключ до ро-
зуміння його Божественної сили.
Найпростіше ж народне пояснення імені Світовида — “світло видіти”.
Світло понятійно пов’язане із видимістю, баченням, зором (побачити щось
можна тільки за наявності світла). Літнє свято Світовида припадає на сере-
дину червня, коли найбільше проявляється родюча сила землі в рослинах
Воно святкувалося переважно між Русаліями й Купайлом. Зафіксована в ет-
нографічних записах дата — 15 червня. Прихід Світовида на землю супро-
воджується першими ягодами, плодами, овочами, в чому проявляється його
зв’язок з Родом у рослинному світі. Активність літнього Світовида поступо-
во спадає до осіннього рівнодення, коли відбувається прощання зі Світови-
дом, який на зиму відправляється на відпочинок. Після нього починається
найтемніша частина року — Коронуй, який пануватиме до Різдва Божича.
Взимку пануватиме Велес, а навесні — Ярило. Такі головні покровителі чо-
тирьох пір року. Звичайно, існують ще й інші назви періодів, місяців, свят,
дов'язані з багатоіменніспо Божественних проявів Природи.
Тепер розглянемо слов’янські народні звичаї, пов’язані з культом Вида
(Світовида), які існували в сербів, хорватів, болгар, поляків, українців та ін.
Увечері напередодні літнього свята збирають цілющі трави, особливо
відомі в лікуванні очей: “видову траву”, вид, видац, видовача, видовицю, різні
види дивовиці, очанку, білозір та ін. На світанку заварюють ці рослини і
вмиваються ними. Далі виходять зустрічати Сонечко, молячись таю “Вид —
Видів день! Що очима бачу, те все вмію робити!” Повернувшись додому,
починають роботу, обов’язково звертаючись до Світовида: “Дивись, Вид, як
134
я працюю!” Обов’язковим обрядом цього свята в ритуальне провітрювання
майна, винесення його на сонце (одягу, білизни, килимів, хусток, рушників -
усього, що в давнину зберігалось у скрині) При цьому запрошують Вида
подивитися на багатство господині. ІІарод вірить у те. що такий обряд при-
множить багаттю. Такі звичаї досі побутують а українських селах. В ясний
червневий день можна побачити, як господині обкладають і обвішують все
подвір'я полотном, тканням, рушниками й хустками. Такий звичай є також
і добрим гігієнічним засобом проти молі та інших шкідників Слнечкп доб-
ре просушить всі речі, сприятиме кращому їх зберіганню Подекуди в Україні
Світовидові запалюють вогнища, як на Купайлі Видовому вогню надасться
великої магічної сили як очисному, лікувальному, освячуючому.
У храмах Світовида, вірогідно, і в літній час правилися служби, прино-
сились треби. Роду-Світовидові приносять жертву - мед. хліб, мплоко, -
як сонячному Богу Всесвіту. Осінньому Свйовиду правлять Всенічну і вели-
чезним короваєм з нового врожаю, здійснюють обряд вдгіїпхті за родючу
силу землі, за плоди й овочі, що вона народила завдяки небесному Вогню,
посланому Видом (Дивом).
Як бачимо, Видові свята дожили до наших днів, хоча вже молодші поко-
ління й не пам'ятають, кому присвячений цей день, але роблять так, як ро-
били наші бабусі й прабабуїгі. Звичайно, християнські проповідники про-
тягом сталіть всіляко намагалися викоріняти прадавнє предківське свято і
його розуміння, але це їм не вдалося, тоді вони замінили його днем "свято-
го Вита” — нібито християнського подвижника III ст, який нині вшано-
вується в західних слов’ян. На місцях стародавніх храмів Рода-Світовнда,
зруйнованих хрисгоносцями, вже побудовані церкви й костели "Святого
Вита”. ТЬж, повертаючись до Рідної Віри Предків, наблизимось до правіч-
ного Богорозуміння, очистимось над Видовим (Дивовиж) багаттям, помо-
лимося Світовидові, як і Предки наші молились:
ТЬоріть Світовидові Сяалу клику*
Цей Бог очищу» серце наше.
І ми відріпсмооі о* мого,
А спрямовуємо себе до доброго.
Бо цс е тайна велика:
Яко Сварог є Перуном І Ситоіидом,
А ті двоє перебувають у СмрозІ!
(ВлксомКмімд
2ИЙЯВМ Сдем —україмсьіф Мокрота
На особливу увагу заслуговує постать Матері Слави, яка передувала хри-
стиянському образу Покрови і довго жила в пам’яті усіх слов'янських на*
родів. Досі збереглися свята на її честь (наприклад, у сербів). Мати Слам
уособлює героїчне жіноче начало, щоє наснагою для воїнів усіх часів, вклю-
чаючи й козацькі.
135
З текстів Велесової Книги можемо відтворити вигляд Матері-Слави, а
також припустити, що в давні часи міг існувати богословсько-літературний
твір “Слово про Птицю Вишню, що в Сваргу пурхає” (24-В). “Ось прилетіла
до нас, сіла на дерево і заспівала Птиця, і всяке перо сяє різними барвами,
так що вночі стає ясно, як вдень. А співає пісню до боротьби, то й будемо
битися з ворогами” (8/2). “А Мати-Слава б’є крилами о боки свої, навколо
неї сяє світло до нас. І всяке перо іншої барви — червоне, синє, блакитне,
жовте і срібне, золоте і біле. І та сяє, як Сонце Свароже, і колами йде посо-
лонь. Та світиться сімома красотами, як заповідано Богами нашими. А Пе-
рун, уздрівши її, гримить у Небі яснім” (7-Е). Посалонь дослівно “по Со-
(л)нцю” — напрямок за “ходом сонця”, тобто зліва направо. Перун,
побачивши свою посестру, вітає її своїм громом.
її ім’я Волхви й князі завжди згадують перед боями, промовляючи Сло-
во перед полками, щоб підняти дух воїнства. Мати Слава — віща птиця, по-
сланниця Богів, що співає воїнам “Пісню Ратну”, а народу — Божественну
Славу; вона ж віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Вона знає
все на світі: про Сотворення Світу, Неба і Землі, про Богів Прави, Духів і
героїв, людей і звірів. Мати Слава, як віща птиця, могла пророчити наслідки
бою, підказувати війську, як краще, здобути перемогу. Вірогідно, такі пере-
кази свідчать про якийсь невідомий нам спосіб ворожіння, при якому Вол-
хви отримували відповідь: “Тут бо прилетіла до нас Птиця Божеська і про-
рекла: “Відійдіть на північ і нападете на ворогів, коли вони підуть на села
наші”. Опісля так і було: зробили вигляд, що йдемо на північ, а (потім) напа-
ли на них і розбили їх” (6-А). Подібне пророцтво є в дошці 8/3.
Мати Слава, або Магура, Мати-Птиця, або Птиця Вишня, уявлялася у виг-
ляді прекрасної крилатої Діви у військових обладунках, яка співає закличну
пісню, вселяючи воїнам прагнення до Перемоги над ворогом. Недаремно
вона ще мала ім’я Перуниця — подруга Перуна, який завжди є покровите-
лем мужчини-воїна. “Поки зорі сяють, співаємо хвалу Богам і Вогнищу Пе-
руню, що є званий “потятич на вороги” (дошка 12). Потятич — слово, зро-
зуміле нам нині через форму потяти — вбити, тобто дослівно “знищувач
ворогів”.
Саме Перун викував русичам той чарівний меч, яким вони завжди пере-
магають ворожу силу. Про це повідав русичам Отець Ор, якого Перун узяв
до своєї Небесної кузні. “А бачив там Ор, як Перунько мечі кує на ворогів і,
кувавши, рече йому: “Це стріли і мечі маєте на воїв тих, і не смійте боятись
їх, бо знищу їх до поду”. (...) Це бо говорив Перунько і кував мечі й Ору
казав, і те Ор повідав отцям нашим” (24-В).
Молитвою до Перуна починалась кожна битва: “Слава Богу Перуну вог-
некудрому, який стріли на ворогів верже і вірно вперед по стежці веде, бо
єсть Він воїнам суд і честь, і яко златорун, милосгив, всеправеден єсть!” (11-Б).
З Перуном також пов’язане вчення про переселення душ загиблих воїнів,
136
бо: “Це Він нас веде стезею Правою до брані і до Тризни великої по всіх
полеглих, які йдуть у Життя вічне до Полку Перунового” (11 -А). Тут зустрі-
чаємося з поняттям Полку Перунового, яке означає військо, Божественну
армію, а також сам військовий похід або саму битву (прю). Звідси й ім’я
Перуна. Полк Перуна живе у Сварзі вічно. Бо до нього входять тільки хо-
робрі лицарі, які загинули на полі брані і впали, затуливши свою рану рідною
землею. Ця грудка землі є їхньою перепусткою до Лук Сварожих. Смерть
воїна за Рідну Землю дає йому безсмертя, тому смерті не боялися: “А по
смерті своїй станемо перед Мар-Морією, та щоб сказала вона: “Не можу
винити того, яко наповнений землею, і не можу його одділити од неї”. І
Боги, що там є, скажуть тоді: “Се русич і залишиться ним, бо взяв землю до
рани своєї і несе її до Нави” (37-Б). Страшно було стати рабом, бо раб по
смерті своїй у всіх своїх наступних перевтіленнях залишиться лише рабом
свого пана, а його душа також належатиме його рабовласнику, тому: “немає
іншого вороття, аби лишитися при житті. Ліпше мертвими бути, бо живі
працюють на чужих, а те — ніколи!” (8/3). Тут же згадуємо святі слова нашо-
го Великого князя Святослава: “Ліпше потятими бути, аніж полоненими.
Мертві бо сорому не мають”.
Після битви Мати-Слава прекрасною дівою Магурою ходить по полю,
збираючи полеглих. Полеглого русича Магура торкнеться своїм золотим
крилом, поцілує в холодні вуста і піднесе свій золотий кубок, повний Води
Живої. Тоді Душа загиблого відправиться до Лук Сварожих, щоб поповнити
Полк Перунів, і там він вічно житиме у Сварзі й пам’ятатиме останній по-
цілунок Магури.
“А Мати скликає до Лук Твоїх, Свароже великий! І рече йому Сварог: “Іди,
сину мій, до тієї краси вічної. А там побачиш, що діди і баби твої в радощах
і веселощах, хоч досі гірко плакали, а зараз возрадуються з життя твого вічно-
го” (7-Е). Це вчення про Священний героїзм, мабуть, було відоме ще й на-
шим козацьким Предкам. Це Мати Слава вселяла в них віру в перемогу й
укривала їх Покровом своїх золотих крил.
137
IV розділ
СИМВОЛІКА СВЯЩЕННОГО
1.	УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ ТА СВЯЩЕННІ ЗНАКИ
Найдавніші знакр-символи в Україні
Основоположник Відродження Рідної Віри професор Володимир Шаян
відзначив важливість національної символіки: “Хто відкидає містику і сим-
воліку, тому ми скажемо, що він не повинен уживати ніяких символів, бо
вони для нього не мають ніякого значення. Однак факт, що неграмотний
або відкидає, або не сприймає значення азбуки, зовсім не означає, що азбу-
ка не має ніякого значення”.
Щоб відновити в пам’яті народу глибинний філософський зміст українсь-
кої етнічної культури, слід вивчити всі відомі космогонічні знаки, які існу-
вали на рідній землі впродовж тисячоліть.
Палеолітичне й неолітичне населення залишило на території України
найдавніші твори мистецтва, на яких уже існували знаки-символи. Біля
с. Мезин на Чернігівщині знайдені перші в світі сварги (свастики) та без-
кінечники (меандри). До цього ж часу належать перші скульптури Богині-
Матері, які були відомі по всій Європі. Неолітична культура (приблизно 8-
5 тисяч років тому) сформувала міфологему умираючого й воскресаючого
Бога-Сонця. Поховання зерна в землю (засів) і його воскресіння (пророс-
тання) навесні дали початок уявленню про безкінечне повернення, пере-
втілення, вічність життя. Всі ці знання були відображені в символіці.
Серед найдавніших європейських культур найбагатшою й найвиразні-
шою визнано Трипільську археологічну культуру. Нині наука все впевнені-
ше знаходить серед трипільців наших Предків. Отже, нам сьогодні важливо
зробити наукову реконструкцію знаків-символів, понять, якими давні
трипільці позначали життя й своє розуміння Всесвіту.
Немає сумніву в тому, що Трипільська цивілізація розвинула символіку,
успадковану нею від племен ранньопалеолітичного періоду, адже ніякий
138
знак не виникає на порожньому місці. Найархаїчніїпими знаками були со-
нячні та місячні символи (солярні та люнарні), які мали тісний зв’язок із
календарем.
Знаки сонця: коло, колесо з шістьма спицями, концентричні кала. круг
з хрестом усередині. Знаки місяця: дуги, повернуті в різні боки, що символі-
зувало фази місяця; півмісяці, що позначають Молодика і Старого місяця, а
також півмісяці, повернуті “рогами” догори (нині в народі означає добру
погоду). Цікаві трипільська чара, на якій зображено 12 місяців, або тарілка
з чотирма місяцями, вписаними між променями рівнобічного хреста, що
підтверджує саме календариість цих зображень.
Такі ж давні зображення рослинних символів: деревце з піднятими вго-
ру гілками, ялинка, колос; малюнки у вигляді квітки (коло з шістьма чи
вісьмома пелюстками довкруг), світове дерево.
Символ дерева — один із найстійкінгих в українському знаковому кос-
мосі, який дійшов до наших днів. Вічнозелене Дерево Життя складається з
трьох сфер: стовбур, верхів’я, коріння. Але в трипільських дерспах-ялинках
ці три сфери ще не виражені, до того ж дерева зображаються групами, що
свідчить про символіку рослинності взагалі, а не ознаку Світового дерева,
як це усталилося пізніше.
Три яруси світу зображені на трипільських глеках способом поділу сфе-
ричної композиції посудини (наприклад, кулястої макітри або глечика) на
нижній, середній і верхній світи. Найбільше зображень дійшло до нас на
ритуальному посуді, скульптурках Болінь родючості (Рожаниць) тощо. Та-
кий посуд символізував прохання дощу - це підтверджується малюнками
жіночих фігур, які підносять чарудо неба (пор. укр. “чарувати* - замовля-
ти над чарок» води, ворожити чи робити так звану “живу воду").
Магія родючості полів була тісно пов’язана з магією плодючості людей і
тварин. Мабуть, тому в складі глини, з якоїліпилися фігурки Рожаниць, було
замішане зерно пшениці або пшеничне борошно. Символом засіяного поля
вважають квадрат або ромб, розділений хрестом на чотири частини, в
кожній з яких зображена крапка, що символізує зерно. Такі ж зображення
іноді малювалися на животі жіночої статуетки, що означало вагітність.
Як вважає Борис Рибаков, “трипільські статуетки юних матерів були, віро-
гідно, одними з ранніх попередниць християнскої Богородиці”. Чи не най-
поширеніший знак на трипільській кераміці - орнаментальний мотив змії
(вужа): змії обвивають груди Богині-Матері, зображуються на посуді, стату-
етках Рожаниць. Тіїкі малюнки прийнято називати “трипільськими спіра-
лями”, “хвилями” або “меандром”.
Культове значення вужа відоме в багатьох народів: вуж як охоронець
всього найціннішого сім’ї, дому. Він був носієм добра, миру й злагоди. На
скульптурах Рожаниць він — оберіг живота, що виношує плід, Вуж також
пов’язаний із культом води, вологи, дощу, а отже, родючості землі
139
Слов’яни мали два “зміїних” свята: 25 березня — поява змій і 14 вересня —
їх відхід під землю. Вважалося, що, з’явившись навесні, змії допомагають
хліборобам, беруть участь у сільськогосподарських роботах. Цікаве повір’я,
записане Миколою Маркевичем, що змія, котра протягом літа когось уку-
сила, буде покарана, її не пустять “у вирій”, і вона змушена буде мерзнути на
морозі. Збереглися українські народні казки про вужа чи змію, які мають
міфологічний характер.
“Трипільську спіраль” можна вважати символом вічності життя, безпе-
рервного бігу сонця (спіраль, зображена навколо посудини, не має ні по-
чатку, ні кінця). Ідея “руху сонця по небу” виразно простежується втих спіра-
лях, де на закрутах зображені сонячні знаки — кола з косими хрестами
посередині. Причому напрямок такої спіралі знизу вгору, зліва направо —
як і видимий із Землі напрямок “по ходу” Сонця (посолонь).
Заслуговує на увагу й дослідження знака хреста, який у сучасному хрис-
тиянстві цілком переосмислений, тому не можна ототожнювати давні
рівнобічні хрести та свастики з християнськими хрестами, що мають ви-
тягнутий нижній кінець. Первісно хрест (криж) був знаком життя: верти-
каль — чоловіче, батьківське начало, горизонталь — жіноче, материнське;
їхнє поєднання утворює третю силу — синівську (власне сам хрест). Хрес-
том також позначалося сонце, небесний вогонь, світло, жертовник. Цей знак
відомий з прадавніх часів у багатьох народів світу (в Європі, Індії, Єгипті).
Різновидом звичайного хреста є так званий арійський (орійський) хрест,
або свастика.
Подібним знаком користувалися уже в XX ст. в Німеччині. Тому після
1945 р. на використання та дослідження арійського хреста наклали табу як
на фашистську символіку. Такі заборони не мають ніяких наукових підстав,
оскільки ці знаки були відомі вже в Трипільській культурі. Про це свідчать
археологічні знахідки. В Українському історичному музеї експонувалася
одна з таких пам’яток — глиняний горщик з накресленою свастикою, роз-
копаний біля с. Пустовойтівки (Сумська обл.), у Музеї коштовностей Украї-
ни — скіфські горщики зі свастиками та ін. Таких знахідок значно більше,
але вони не афішуються досі із вказаних причин. Мозаїчні свастики на стінах
Софійського собору у Києві були викладені ще в XI ст.
Про значення цього символу існують різні припущення. Найголовні-
ше його значення — небесний вогонь. Цей знак досить поширений у тра-
диційних слов’янських, і зокрема в українських, вишивках. Свастика (свар-
ґа) відома також ще в троянців: за часів Троянської війни вона як
священний знак прикрашала зброю: мечі, булави та ін. Різні види свастик
(як з ламаними лініями, так і з заокругленими кінцями, що переходять у
спіральні завитки) досі пишуть на українських писанках як магічні сим-
воли найвищого неба та сонця. Свастика — знак Сварога, так само як стрі-
ла — знак Перуна.
140
Ці сонячні знаки малювали здавна на хатах, перед дверима,на сволоці,
вважаючи їх оберегами проти злих сил. Ось як передав це в “Молитві”
український поет Богдан-Ігор Антонич:
Накреслю взір його неземний,
Святий, арійський знак таємний,
Накреслю свастику на хаті
І буду спати вже спокійний.
Родові знаки та герби. Розвиток мистецтва в І тисячолітті до н. ч. досяг
настільки високого рівня, що звичайні ужиткові речі вже прикрашалися
цілком реалістичними сценами із життя людей, особливо пластичними
зображеннями тварин. Знаки-символи використовуються паралельно із
реалістичним малюнком. Це переважно кіммерійські, скіфські, сарматські
вироби. Характерно, що найстійкішим орнаментальним елементом зали-
шається “трипільська спіраль”, яка набуває чіткішої геометризованої фор-
ми ламаної лінії, відомої вже як “меандр” і помилково довгий час припису-
ваної грекам, хоча найперші меандрові узори з ламаних ліній, як згадувалося,
знайдені серед археологічних пам’яток Мізинської палеолітичної стоянки
на Чернігівщині (кістяні браслети, пташки зі свастиками). Наприкінці І тис.
до н. ч. та на початку І тис. н. ч. великого поширення набувають сарматські
“тамги” — спочатку тотемні знаки, згодом сімейні й родові. Такими тамга-
ми позначали зброю, худобу, гончарні вироби тощо.
Кожен рід в Україні здавна мав особливий знак, що свідчив про його
походження від Прапредків: це були тварини, рослини, птахи (знаки духів-
опікунів дому) або небесні світила (місяць, сонце, зорі), зброя тощо. Про це
читаємо і в давньоукраїнському вірші:
Обикоша здавна люди імениті
Различния печаті в родах своїх мали.
Хто звірем, хто птенцем дом свой печатлієт,
Хто мечем, хто стрілою, хто сонцем світлієт.
З XIII ст. у європейських країнах з поширенням Магдебурзького права
почала з’являтися міська символіка. У ХУ-ХУПІ ст. більшість міст України
вже мали свої герби. Отже, герб — знак суверенітету й автономії. Свої герби
мали всі землі України: Київщина, Чернігівщина, Переяславщина, Сіверщи-
на, Волинь, Поділля, Запоріжжя, Таврія, Одещина, Херсонщина, Крим, Сло-
божанщина, Холмщина, Полісся, Донеччина, Кубань, Закарпаття. Буковина,
Белзщина (Сокальський р-н Львівської обл.), Перемишльщина, Галичина,
Львівщина.
Звичайно, впродовж кількох століть, коли Україна була розділена між
різними державами, її символіка часто відображала елементи знаків панів-
ної держави. Так, за Литовського князівства в Україні домінують литовські
герби “Колюмна”, “стовпи Гедиміновичів” або “Погоня”. За панування Мос-
ковської держави переважала московська імперська символіка. В українській
141
гербовій традиції домінували такі зображення: орел, кінь, ведмідь, лев, бик,
якір, сонце, рівнобічний хрест, фортеця, тризуб тощо. Значення кольорів в
українській геральдиці: синій, блакитний - ідеальність, духовність; сріб-
ний — шляхетність; жовтий, золотий - велич, царственість, багатство; чер-
воний, малиновий - знатність, могутність; зелений, чорний — земля, при-
рода, мудрість.
Цікаво, що деякі зображення на гербхх сягають глибокої давнини. Так,
наприклад, гербом держави Урарту в VI-ЇХ ст. до н. ч. був лев на тлі тривс-
жової фортеці Тікою ж була емблема Вавилона. Цей мотив зберігся в гер-
бах Литовської держави (“Калюмна”), а також Львова (XIV-XVIII ст.). Окре-
мо ж зображення лева та фортеці є на багатьох інших гербах та печатках
Розгляд усіх гербів, звичайно, потребує окремої праці. Нині в Україні
вже такі дослідження починають з’являтися. Гербівництво, як відомо, відоб-
ражає рівень сучасної йому ідеології та культури. Тому в наших гербах дру-
гого, вже християнського, тисячоліття переважають іноетнічні ідеологеми
чужої релігії, яку нині вважають інтернаціональною, хоча вона має виразне
етнічне забарвлення, як і коріння тієї релігії, яку сповідує вже третина всьо-
го людства. Кожен може пересвідчитися в цьому, розглядаючи герби
українських міст, серед яких часто бачимо християнський (дисгармоній-
ний) хрест з навмисне витягнутим нижнім кінцем (символом заземлення,
“каналізації”), який походить від знаряддя катування, страти, шибениці, а
також різноманітні “пентаграми" (п’ятикутні зірки) та “могендовиди” (шес-
тикутні зірки), “жезли Кадуцея” та іншу масонську символіку. Людям, які хоч
трохи знайомі з етнонаціональною символікою українців, прикро спосте-
рігати ці глобальні тенденції у нашому гербівництві Ці символи не об’ед-
нують, а роз'єднують наше суспільство і нашу державу тим, більше що на
духовному містичному рівні вони спричинюють негативні явища в етно-
культурі й життєдіяльності етносу.
Оскільки Київ - столиця нашої держави, спробуймо розібратися, хто
зображений на гербі, який нав’язала йому група депутатів міськради. Зазна-
чимо, що архістратиг Михаїл був затверджений голосуванням з перевагою
лише в один голос (!). Серед інших пропозицій був давній герб — Куша, а
також сучасна інтерпретація Берегині, але вони були зігноровані на догоду
християнській половині депутатів. Найголовнішим аргументом був один
неперевірений постулат — нібито архістратиг в Україні має тисячолітню
історію, бо відомі його зображення з XI ст. Такі твердження не мають нія-
ких наукових підстав, але, на жаль, вони поширюються і в фундаменталь-
них працях про наше гербівництво, зокрема релігійний символ приймається
за державний або міський. Але церковні християнські зображення — це ще
не герб!
Хто ж такий архістратиг Михаїл і яка його символіка? Архістратиг Ми-
хаїл — персонаж біблійної міфології. Вперше з ним зустрічаємось у книзі
142
пророка Даниїла, в посланні апостола Іуди і, нарешті, а Апокаліпсисі Ми*
хаїл за Біблією — “великий князь, що стоїть за синів народу свого’ Ім’я
Михаїл (єврейське Мікйа'сІ) існувало в семітських народів з давніх давен. У
перекладі зі староєврейської, як відверто пише український мовознавець
Василь Ірклієвський, воно означає "богу рівний; захисник євреїв перед Яг
всю, християнське - богу ніхто не дорівнює, крім Михайла". Слід зазначи-
ти, що вже перші перекладачі Біблії приховували справжнє ім'я єврейсько*
то бога Яхвс (Ягве), заміняючи йото загальною назвою вищої сили Бог або
ІЬсподь, що по-гебрейськи звучало “елог”. Тому ім’я Михаїл (Мікха-ел) вже
й відображає цю тенденцію. Сучасних мовознавців зовсім не цікавить
справжній смисл його імені, вони лише констатують: Михайло - "хто як
бог”. Однак ще в XVII ст. це ім’я пояснювали дещо докладніше. Наприклад,
Памво Беринда в лексиконі 1627 р писав, що Михаїл означає "хто ж як бог
або покора, або убозтво божеє, або ударяючий бог*.
Біблійні ангели, як відомо, покровнтельствують не тільки окремим лю-
дям, а й цілим народам. Цілком зрозуміло, чому євреї так шанували покро-
вителя й захисника “народу свого”: за єврейською міфологією, архангел
Михаїл вступає в боротьбу з князем Псрсй, рятує Авраама І трьох отроків з
вогненної печі, виводить Лота із приреченого Содома, рятує від смерті Іса-
ака, підставивши на його місце ягня; він також є провідником ізраїльтян у
пустелі під час їхнього виходу з Єгипту, він же був учителем Мойсея, якому
на горі Сипай передав скрижалі Закону Бога Ізраїлю "своєму народові”.
Образ цього персонажа єврейського епосу впродовж тисячоліть був обере-
гом євреїв в усіх країнах світу, де вони були розсіяні. На початку П тисячо-
ліття н. ч. разом з християнством він поширився і в слов’янських землях,
звісно не без сприяння “народу свого”, бо євреї чудово знають, що саме
вони “дали світу три монотеїстичні релігіГ. ТЬму завжди і всюди вони зна-
ють про те, що архктратиг Михаїл - їхній захисник Але ні в які й міфології
світу не сказано про те, що архістратиг Михаїл захищав українці в.
Дмитро Лихачов зазначає, що першими в Київській Русі почали зобра-
жувати архістратига Михаїла на своїх печатках ті князі, які в хрищенні прий-
мали його ім’я. Вперше зображення архістратига Михаіла використав князь
Мстислав на особистій печатці в 1130 р Цей знак став династичним гер-
бом Мономаховичів, але не гербом Києва.
Державні герби в Західній Європі почали з’являтися в XI ст., аз XII- XIII ст
поширюються родові, рицарські, шляхетські герби, зокрема поступово впро-
ваджуючись і в Україні До перших спроб створення державного герба Київ-
ської Русі належить орел Ярослава Мудрого Сергій Висоцький висловив
припущення, що зображення орла на шиферній плиті Софійського собору
в Києві є гербовим, на що вказують також аналогічні зображення иа одязі
Ярослава Мудрого і його нащадків Орел у геральдиці -символ влади, дер-
жавності
143
Поява перших гербів міст і земель України за часом збігається із запро-
вадженням в європейських країнах Магдебурзького права (XII—XV ст.). Пи-
семна згадка про давній герб міста Києва—лук-самостріл — датується 1595
роком. Це зображення руки, що тримає самостріл, названий Кушею (тип
лука з пристроєм для натягування тятиви). В описі герба зазначалося, що
він у Києві був “іздавна”. Цілком можливо, адже про це свідчить і сама архаїч-
ність типу зброї. Відомо, що козаки вже користувалися вогнепальною
зброєю — мушкетами, які й зображували на своїх печатках та прапорах
Церковні єпархії, на відміну від державних установ, мали свої емблеми із
ликами “святих” Так Київська архиєпископія мала герб зі “святою” Софією
та її міфічними дочками Вірою, Надією, Любов’ю, імена яких в оригіналі
немилозвучні для українського люду, тому їх переклали слов’янськими від-
повідниками (латинські імена: Фіда, Спеса, Харита; грецькі: Пістіс, Елпіс,
Агапія).
Герб із Кушею-самострілом існував ще в ХУІ-ХУІІІ сг. Про це свідчать: відо-
ма печатка 1638 року, знамена із зображеннями лука і стріли, які захопив
польський гетьман Радзивілл у 1651 році, інші численні печатки Київського
магістрату, що існували до 1775 року (рік знищення Катериною П Запорозь-
кої Січі), та інші зображення. Зображення зброї в геральдиці має давнє героїч-
не значення — воно символізує боєздатність, хоробрість і патріотизм меш-
канців міста. Звичайно, цей герб, як і інша давня язичницька символіка (сонце,
місяць, восьмипроменеві зірки) були не до вподоби християнським ієрар-
хам, і вони вели нещадну боротьбу з давніми символами. Наприклад, єпис-
коп Верещинський називав герб Києва, Кушу, “колишнім варварським луком”,
символи сонця й місяця називали “поганськими” та ін. Звичайно, така термі-
нологія була типовою для фанатичних християн, але чи личить вона пасти-
рям? Однак ціле тисячоліття вони винищували все, що відображало язичниць-
кий період нашої культури. Не позбулися такої методики й нині.
За часів Української козацької держави значного поширення набуло
зображення козака з мушкетом, яке використовували як на печатках, так і
на прапорах та гербах. Це історичні факти, які свідчать, що архістратиг не
був на гербі Києва тисячу років.
Але ідея християнізації державних символів не залишала заангажова-
них християнством правителів. У Петербурзі була створена так звана Ге-
рольдмейстерська контора, яка виробляла проекти гербів для підкорених
Російською імперією земель. Так, у 1722.р. один із керівників цієї комісії
іноземець Франческо Санті зробив проект герба для Києва — срібного ан-
гела з мечем і щитом на блакитному тлі, а в 1856 р. його переробив інший
іноземець-герольдмейстер Б. Кене, додавши до щита з архістратигом імпе-
раторську корону, а до дубового листя — “андріївську” стрічку В подальшо-
му цей архістратиг зазнавав незначних змін, що стосувалися стрічок та
інших деталей.
144
Вивчаючи наше гербівництво, слід завжди пам’ятати, що накинений
українцям чужої символіки збіглося в часі з посиленням імперського пану-
вання РосіївУкраїні — в 1764 р. ліквідовано Гетьманщину, в 1775 р. зруйно-
вано Запорозьку Січ. А 1781 року Катерина Пскасувала Магдебурзьке право
в Києві і, після введення “Учреждения о губерниях", з 1782 року надала Киє-
ву імперський герб із зображенням архісгратига Михаїла. І хоча вже в 1798
році Магдебурзьке право було повернуте Києву, та на Київській ратуші
(будівлі магістрату) ще довго красувалися дві мідні статуї чужих опікунів:
юдейсько-християнського ангела Михаїла і грецької язичницької Богині
Феміди (другої жінки Зевса). Так чужа символіка й чужі обереги взяли гору
над нашими національними традиціями і поступово входили у звичку збай-
дужілих українців.
Герб із Кушею-самострілом має значно довшу історичну традицію,
підтверджену в писемних джерелах. Він відомий документально й безпе-
рервно протягом трьох сотень років, але цілком імовірно, що існував як
герб значно довше. Михайло Грушевський рекомендував включити це зоб-
раження до державного герба Української Народної Республіки. Кушу вико-
ристовували у своїх родових гербах чимало представників козацько-шля-
хетських родин. Серед них — шляхтичі Кущинські. Останні з відомих
нащадків цього роду були замордовані чекістами в 30-х роках минулого
століття. Герби із зображенням лука і стріл — улюблені геральдичні симво-
ли українців. Так, у календарі “Герби та землі України” видавництва “Такі
Справи” подано з десяток гербів із цими мотивами, зокрема герби Києва,
Запоріжжя, Білої Церкви, Корсуня-Шевченківського, Груня, Медведівки та
ін. Але книжка В. Панченка Тербівник міст України” (Київ—Нью-Йорк, 1996)
тенденційно замовчує ці факти: тут не подано жодного герба з луком, — не
може бути, щоб автор про них не знав. Він пише про герб з архісгатигом,
що він нібито “був однією з найдавніших міських відзнак України, яка збе-
рігала свої головні риси протягом багатьох століть”. Історичні ж факти
свідчать, що він був офіційним гербом Києва лише з 1782-го до 1917 року!
Навіть за найточніших підрахунків архістратиг Михаїл панував на гербі
Києва всього 135 років і був скасований радянською владою як вузькорелі-
гійний, а не загальногромадянський. Отже, ні про яку тисячолітню історію
цього герба не може бути й мови.
Зображення архісгратига Михаїла не може претендувати на роль герба
Києва ще й тому, що його зображали на прапорах та гербах Гадяча, Кролев-
ця, Тернополя, Звенигородки, Василькова, Канева, Таращі, Черкас, Чигири-
на, Сянока та інших міст України. Отже, найбільшого поширення зобра-
ження архісгратига набуло саме в часи колоніального режиму Російської
імперії в Україні
Нині, коли Україна — незалежна держава, недоречно руйнувати закони
геральдики. Зокрема, не слід ігнорувати важливий принцип родової та ви-
145
дової символіки. Родові символи мають відображати суттєві ознаки роду,
племені, народу, нації, а видові - лише ідеї певної соціальної групи, партії,
релігійної громади тощо. Цього разу архістратиг Михаїл символізує інте-
реси двох громад — християнської та юдейської, але ніяк не всіх киян із
їхніми різноманітними політичними, релігійними, національними уподо-
баннями. Отже, герб з вузькоконфесійною символікою є порушенням Кон-
ституції України, адже християнство—недержавна релігія (стаття 35). Киї-
вський герб, як ніякий Інший, повинен мати загальнонародний характер і
бути об’єднуючим фактором, що згуртовує мешканців столиці навколо ідеї
відродження Української держави. Про зображення архістратига на гербі
Києва М. Грушевський писав: “В казьонному гербі Києві- ніякої української
традиції не звісно". Архістратиг Михаїл і досі на нашій землі захищає “свій
народ", а не український. А Володимир Шаян застерігав: “Визнання чужого
морально-ідеального авторитету є запереченням моральної суверенності!
нації".
Відроджені прапори. У1911-1913 рр. на сторінках багатьох українсь-
ких часописів зав’язалася наукова дискусія про українську національну сим-
воліку. А з 1917 р. на масових мітингах і демонстраціях всюди майоріли
жовто-блакитні знамені Навіть у Петрограді маніфестація українців з при-
воду панахиди по Т. Шевченкові проводилася з національними прапорами
І запорозькими бунчуками. На прапорах були написи: “Хай живе вільна
Україна!”, а на грудях учасників маніфестації були приколоті жовто-сині
стрічки.
Шевченківські дні проводилися під жовто-блакитними прапорами та-
кож у Відні, Празі, Кракові, Царському Селі, Омську, Томську і навіть у Москві.
У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила жовто-блакитний прапор
як символ Української Народної Республіки (УНР). Ініціатором цього був М. Гру-
шевський, котрий як Історик добре знав традиції українців і їхні символи.
Слід зазначити, що за законами прапорництва першим називають колір,
який є верхнім. Гетьман П. Скоропадський (1918) перемінив прапор на си-
ньо-жовтий, і таким він залишається й нині В листопаді 1918 р. такий же
прапор став символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). На
Карпатській Україні він був затверджений у 1930 р. Але на Галичині 1920-
1939 рр. використовувались як синьо-жовтий, так і жовто-синій прапори.
У1917-1918 рр. синьо-жовті знамена майоріли й над кораблями Чор-
номорського флоту, над штабом флоту, військовими та цивільними устано-
вами, гімназіями, підприємствами.
Прапор Кримської республіки був блакитний з жовтою тамгою (ембле-
мою у вигладі перевернутого тризуба).
У зв’язку з прапорами слід звернути увагу на те, що ОУН (Організація
Українських Націоналістів), створена 1929 р. у Відні, а також УПА (Україн-
ська Повстанська Армія), що діяла в роки Вітчизняної війни, використову-
146
вали червоно-чорні прапори, які символізували збройну боротьбу за неза-
лежність України.
Звідки ж узялися такі різнобарвні прапори всіх республік Союзу? При
створенні ООН Радянський Союз запропонував прийняти в члени ООН всі
союзні республіки, але в цьому було відмовлено на тій підставі, що респуб-
ліки фактично не е суверенними і навіть не мають своєї символіки. ІЬді
терміново за вказівкою Сталіна були створені відомі прапори та герби со-
юзних республік без врахуваїпія їхніх національних традицій. Україні дістав-
ся червоний з синьою смугою внизу. Як бачимо, традиція накиненим
імперських символів досить живучі
За роки більшовицької влади в Україні зі свідомості народу майже по-
вністю було витравлено пам’ять про національний прапор, національний
герб. Лише нова хвиля відродження нації повернула народові одвічні свя-
тині.
У Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий біля будинку
міськради у липні 1990 р.
Після серпневих подій 1991 р. національний прапор піднято над Вер-
ховною Радою України. Нині синьо-жовті прапори майорять по всій Украї-
ні, народ пробуджується після довгого сну комуністичної облуди. Прапор
уже “працює" на український національний космос
Священне значення блакутна-я^внш^барв
“Для нашої залитої світлом країни жовтий і синій кольори є І були
найбільш підхожі Се чудесно зрозумів наш простий народ, вимальовуючи
свої хати спереду в синє, а з-затилля в жовте- а кольори давала народові
любов до природи, яку він бачив саме у жовтій і лазуровій окрасці, позло-
тисгий степ, синє небо, синє море І ріки з жовтими очеретами І рудими
скелями, сині гори” (К Широцький. Український національний колір //
Неділя. - 1911. - № 33. - С 4-5).
Український народ здавна пояснював значення цих кольорів як блакить
небес І стигле залого ланів. Поєднання таких кольорів знаходимо в одязі,
кераміці, побутових речах тощо Що стосується прапорів, то їхні кольори
були різноманітними, навіть кожен князь мав свій, відмінний від інших пра-
пор. Найдавніші прапори мали трикутні, клиноподібні форми.
Корогви Ешицько-Волинської землі чи не раніше від інших земель Украї-
ни мали блакитно-жовті кольори. 1410 року в Грюнвалвдській битві українці
виступали під прапором, який на блакитному тлі мав зображення жовтого
лева, що спирається на жовту скелю. Київський магістрат мав “Золоту ко-
рогву”. Найбільшого розквіту прапорництво з використанням національ-
них барв досягло за часів козацтві
Ті розгляньмо докладніше значення національних кольорів. Уже Йшло-
ся про родові та видові символи. З огляду на це національним (род овим)
147
прапором може вважатися синьо-жовтий, а партійним (видовим) - зеле-
ний, червоний та Ін. Крім того, одноколірні прапори — цс міжнародні сим-
воли, як, наприклад, білий (перемир’я), чорний (знак біди, епідемії, смерті),
зелений (екологічний) тощо. Національні ж прапори мають бути поєднан-
ням двох або кількох кольорів, які відображають органічну гармонію наро-
ду з його землею, природою, світоглядом. Такі прапори відображають об-
разно-символічну систему мислення народу. Соціальні, групові ідеали —
тимчасові, а національні дають людині безсмертя в своєму народові.
Якщо в давньоукраїнських літописах є мініатюри, де зображені князівські
дружинники з червоними прапорцями, це ще не означає, що національ-
ний прапор українців—червоний. Навпаки, це підтвердження того, що чер-
воний вживався як військовий. Згадаймо, як козаки ховали своїх убитих
товаришів, — накривали червоною китайкою.
Блакитно-жовті та жовто-блакитні барви у всьому світі символізують дві
першооснови буття: дух і матерія, добро і зло, позитивне і негативне, во-
гонь і вода, чоловік і жінка, батько і мати.
Синя та жовта фарби при змішуванні дають зелений колір, що є симво-
лом Дерева Життя. Філософський зміст цієї ідеї той же, що в рівнобічного
хреста (крижа) і тризуба — поєднання двох протилежностей, першооснов
буття, які при взаємодії породжують третю синівську енергію, тобто нове
життя.
Володимир Шаян присвятив українській символіці окрему працю, в якій
доводить існування двох рівнів символічних значень: екзотеричну (спря-
мовану назовні — відкриту для загалу) та езотеричну (спрямовану всереди-
ну — закриту, утаємничену). Ця філософська праця спроможна розв’язати,
відому суперечку між різними течіями українських націоналістів про те, який
колір нашого прапора має бути першим (верхнім), а який другим (нижнім).
Розгляньмо докладніше його аргументацію.- “Тут доходимо до межі екзоте-
ричного і глибшого езотеричного значення Барви Синьої. Барва Синя відчу-
вається у світі екзотеричному як барва спокою і лагоди, як барва жіноча.
Тільки в найглибшому езотеричному аспекті знаходимо мужеський еквіва-
лент цієї барви”. Далі професор Шаян лише до певної межі відкриває таєм-
ниче значення синього кольору як електричну силу Перуна: “Синій Грім —
це Таємна Потуга, що запліднює саму Мужеську силу Плідности. В цьому
змислі це найбільше згущена Творча Сила Космосу... Ця препотужна Барва
Блакитного Грому є першою барвою Прапору України”. Жовтий колір є
“Уосіблення Духа Прапредка і Духа Сонця, основника нашої раси”.
Нашу українську расу він називає “Пшеничною Расою". Езотеричне зна-
чення жовтого кольору, на думку В. Шаяна, є “таїнством Філософського Ка-
меня Переміни. У езотеричному сенсі ця переміна менш благородних ме-
талів на золото — це саме переміна, що докопується в людській душі. Це
процес її ублагороднення, тобто — переміни менше вартісного металу у
148
золото Лицарської Непохитносте-. Золото є справді каменем пробним душі
Лицаря..."
Далі В. Шаян доходить висновку: “Обі ці барви є нероздільні... Там, де
немає гармонійного поєднання дії обох барв, там немає і розвитку нації.
Обі ці барви разом у їх співдїї означають Промінь Божественної Мудросте
і Любові Проявленої в Житті".
Смщенне значення ЯҐризуба (ІЇҐріиуття)
Знак тризуб (або тридент, трисутгя) відомий у світі з прадавніх часів.
Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися Божества: грець-
кий Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійські Пііва та
Вішну, скіфський Тагимасад, слов'янські Перун та Водяник.
На початку 90-х років минулого століття серед істориків точилися дис-
кусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Про-
тивники тризуба твердили, що це був знак династії Рюриковичів і ніякого
відношення до всього українського народу він не має Українці ж самі видо-
були цей герб з глибини тисячоліть, повернули із небуття, із непам’яті. Чи
випадково це? Адже Володимир Шаян назвав тризуб “Великим Таїнством
Української Душі".
Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб та блакитне вбрання
царів Атлантиди знаходимо в праці Платона “Тімей", яка була написана в
360-355 рр. до н. ч. Легенда, наведена Платаном, за визнанням багатьох
істориків різних часів, має цілком історичні особливості: історичною її та-
кож називав і сам Платан, котрий позначав жанр кожного свого твору (чи
то був міф, чи казка, чи історична праця).
З часу загибелі Атлантиди минуло одинадцять з половиною тисяч років.
Припускають, що не всі нащадки Посейдона загинули. Українські землі ніко-
ли повністю не були затоплені, тому цілком імовірно, що давню символіку
тризуба й жовто-блакитної барви наші Предки винесли з Атлантиди.
Про те, що тризуб — один з найдавніших знаків нашої землі, можна су-
дити з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас Так, на
Поділлі знайдено наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у ІУ-ІП тис
до н. ч., в Ольвії — тризуби І тис. до н. ч., на монетах Боспорського царства
карбувалися тризуби з V ст. до н. ч. і були успадковані царськими скіфами,
які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом урарт-
ського царя в VII ст. до н. ч. Відомо також, що сармати використовували
тамги-тризуби. Тамги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний
до тризуба, мають також литовці
За князівської доби тризуб почав набувати сучасної графічної форми,
хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів.
На певний час, а саме від татаро-монгольської навали до козацьких часів,
тризуб зникає з активного вжитку, витісняється християнськими хреста-
149
ми, юдейськими шестикутними зірками та масонськими символами. Хоча
форми хрестів іноді біля підніжжя мали завитки з двох боків, які підіймали-
ся вгору і разом з хрестом утворювали тризуб. Було багато зображень якорів,
що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів Війська
Запорозького, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін.
На деяких церквах збереглися ще хрести, що формою нагадують тризу-
би, тобто біля підніжжя мають фігуру, схожу’ на омегу (при цьому тризуб
ніби зменшено в пропорції до хреста). Такий хрест має й Володимирський
собор у Києві. Поєднання хреста з тризубом є на маківці Золотих воріт у
Києві. Хоча часто пояснюють ці завитки як місяць і пов’язують символ з
“перемогою християнства над мусульманством”.
Тепер спинімося на символічному значенні тризуба, оскільки з цього
приводу висловлюються різноманітні, часом далекі від істини, думки.
Найпростіші з них — розшифрування тризуба як монограми “Володи-
мир”, “Василевс” або “воля”. Визнати ці пояснення — означало б відмови-
тися від давності символу.
Тризуб мав різні форми, аж до найпростішої “курячої лапки” IV тисячо-
ліття до н. ч., яка аж ніяк не становила собою монограму. Вірогідно, такий
тризуб, що нагадує спрощено дерево з трьома гілками догори, — один Із
найдавніших рунічних знаків (до речі, такі тризуби і двозуби були зобра-
жені на арійських печатках з Могенджо-Даро в Індії). У слов’янській руніці
цей знак мав свою від’ємну пару - перевернуту гілками донизу. Обидва зна-
ки, як плюс і мінус, позначали Білобога і Чорнобога.
Отже, головна ідея тризуба - число три, поєднання трьох основ буття,
троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв’язок трьох сфер, та-
кий самий, як і в Дереві Життя: світів Прави, Яви і Нави. Але існує ще давні-
ше, індоарійське, філософське наповнення символу.
Основа світобудови — повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсо-
лют. Порушення цієї рівноваги пробуджує два протилежні ПОЛЮСИ: пози-
тивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і материнське началі
Поєднання протилежних сил породжує третю, синівську, силу. Отже, не-
припустимо на “синові” ставити хрест, як це іноді роблять занадто “набожні”
християни. Володимир Шаян дає таке значення трьох ідей Тризуба: “ 1. Бать-
ко - Бог. 2. Мати - Добро. 3. Син - Правда”.
Тризуб - вираження найдавніших, найархаїчніших культів багатьох
народів. Це передусім культ Великої Праматері-Родоначальниці, культ Вог-
ню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів
Дракона). Всі символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своє-
му шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдай-
ний знак - тризуб. В індійському штаті Джаму далеко в горах і досі існує
Храм Великої Богині Матері. Цікаво, що розміщений він у надрах триглавої
гори, яка зветься українським словом Трикуті Велетенська бронзова скуль-
150
птура Богині з піднятим тризубом у правій руці завжди охороняється жер-
цями (Л Шапошникова. Тайна свящснпой горьі Трикутм // За рубсжом. —
1988. - № 35).
Побожне ставлення індійців до тризуба свідчить про те, іцо цей знак аж
ніяк не випадковий. Його давність нині не потребує доведень. Показово й
те, що самі індійці усвідомлюють, що знак — не місцевого походження, а
принесений давніми аріями в Індію.
Тризуб — один із найстародавніших українських оберегів. Про це писав
Володимир Січинський: “Народний звичай не зв’язує ці знаки з християн-
ськими емблемами та християнською догматикою, тільки трактує як таліс-
ман, що зв’язаний зі старими міфологічними поняттями" (В. Січинський.
Український тризуб і прапор. — Вінніпег. — 1953- - С. 24).
У глибинну ж таємницю Тризуба воістину проник Володимир Шаян, який
вважав, що саме з Тризубом українці досягнуть перемоги. Ця перемога має
прийти через потрійну самопожертву: “Жертва — це не є самознищення,
як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва - це радісна перемога
над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носи-
ли знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за
життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань
іфізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові — Богові Космічної Твор-
чості... Благословенна хай буде нація, що вибрала своїм символом Тризуб —
Символ Потрійної Жертви і Потрійної Влади.» Тризуб є тією Космічною
Силою, що нищить світи старі і творить нові і кращі... Тризуб — цс високий
релігійний символ Великої Божественної Троїстості, Вічного Джерела Бут-
тя і Існування” (В. Шаян. Віра Предків Наших. — Гамільтон, Канада, 1987. —
С 772-773,775-776).
Ця натхненна праця В. Шаяна написана 2 серпня 1953 року, в день його
народження, на чужині, де він змушений був жити, переховуючись від НКВС.
Віра в повернення Тризуба ніколи не запитала цього великого українсько-
го теософа.
Більшість символів виникло ще на світанку історії людства Символ —
це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших Пращурів. Саме ста-
родавність знань і є найвищою цінністю для нащадків. Це є той таємничий
код, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого й
мудрого народу, щоб вийти на шлях правильного життя.
‘Уся в хреста^ яі^овеч^а в репнуа^’
Чи влаштовує сучасного українця інформація від баби Палажки? Якось
я прочитала в столичній газеті статтю про прадавнє свято Колодія, де ствер-
джується, що наш Предок-оріянин на світанку, “ставши обличчям на Схід,
накладав на себе знак Хреста", промовляючи молитву до Сонця-Дажбога,
так само христився і ввечері. Можна було б посміятися, якби не було так
151
сумно. Не думаю, що така “інформація” порадувала християнських попів, а
вже щодо мислячого читача, то він навряд чи дочитає статтю до кінця, відки-
нувши газету після першого ж такого опусу.
Справді, спадають на гадку рядки з повісті Івана Нечуя-Левицького, де
баба Палажка каже: “Я всім розказую, в якій церкві які мощі, показую, де
лежить пір’я з архангела Гавриїла, в нанайському монастирі—де стоїть мо-
локо Богородиці...” Здається, ми вже призабули цей хрестоматійний сюжет,
коли баба Палажка читає молитву над п’яним Кайдашем, згадуючи “ті книж-
ки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще тую, що теляти-
ною обшита”. Засвоївши термінологію християнських попів, баба Палажка
молиться: “Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’я-
хах”. Кого влаштовує така аргументація, для того в нашого українського
народу є мудра приказка: хрести п’яти та й лягай спати! А тим, хто не раз
сам замислювався над цією проблемою, пропоную свої роздуми, хоча й ус-
відомлюю, що ними вся тема не вичерпується. Вона потребує ще додатко-
вих джерелознавчих пошуків, опрацювання й наукового осмислення.
Історична довідка. 1. Знак рівнобічного (рівнораменного) хреста є зна-
ком Сварги — найвищого Неба, що його бачить людина над головою. Це
знак сонячного вогню, животворної Божественної сили. Такий “хрест” в
давніші часи слов’яни називали крижем. Подібний знак, але із загнутими
кінцями, називається коловоротом (каловратом). Ці знаки широко вико-
ристовувались у житті наших Пращурів: у формі рівнораменного хреста
будували жертовники Богам, орієнтовані строго за сторонами світу; косі
рівнобічні хрести викарбовували на каменях, що служили дороговказом до
Святині (наприклад, шлях на священну гору Соботку, нині територія
Польщі); криж також є мірою для полотна, яка дорівнює довжині від серед-
нього пальця піднятої вгору руки до великого пальця протилежної ноги
дорослої людини; така мірка полотна використовувалась в обряді освячен-
ня й наречення дитини — звідси її назва крижмо. Крижем, Крижиком або
Сварожиком називається обрядовий хліб — пожертва Матінці-Землі для
спонукання її родючості; Коловорот, або Сварґу, пишуть на писанках, виго-
товляють з тіста як прикрасу на великодні короваї, вишивають на одязі, руш-
никах і т. д. Як бачимо, ці правічні знаки були священними для наших Пра-
щурів і такими ж мають бути й для нас, їхніх нащадків.
2.	Але ніяких “накладань хреста” на людей, тобто на самих себе, не
здійснювалось і не могло бути ні в Трипільські часи (уі-ІП тис. до н. ч.), ні в
часи “оріянські”, коли жив Прабатько Орь (за Велесовою Книгою — VII ст.
до н. ч., тобто скіфський час). Мало того, русичі вважали величезною гань-
бою хрестити лоба, та ще й перед Святим Сонцем-Дажбогом, бо це, за на-
шою Вірою, є приниженням і образою Божества. Навіть і сам “рівноапос-
тольний" князь Володимир, який загнав Русь-Україну до християнського
рабства, ніколи не хрестив лоба, хоча б тому, що тоді це не годилося. Не-
152
відоме хресне знамення і в язичницьких релігіях інших народів. Як обере-
ги широко використовувалися кола. Окреслення крейдою, вугіллям, ножем
на землі символічного круга навколо себе — відомий прадавній оберіг. Ко-
ловий рух правою рукою навколо голови чи обличчя ладує природну енер-
гетику людини, знімає головний біль, діє заспокійливо під час нервового
збудження, тобто виконує лікувально-магічну роль. Такий знак треба на-
кладати посолонь (тобто за Сонцем). Під час молитви рідновіри підніма-
ють витягнуті вперед долоні до Сонця-Дажбога, а якщо його не видно, то
повернувшись обличчям на схід. Якщо ж молитва здійснюється в храмі -
повертаються до зображення (статуї) Божества. Після молитви руки скла-
дають на грудях так, як зображено на статуї Світовида: праву на серце, ліву -
на сонячне сплетіння (стан священного спокою), - знак закінчення мо-
литви і вдячність Богам.
3.	У християнстві вперше “хресне знамення” введено лише на початку
X ст. Це історичний факт, який замовчується церквою. В Україні-Русі “хрес-
не знамення” двома пальцями почали застосовувати лише в XIII ст., та й то
тільки попи, але ніяк не народ (про це пишуть різні християнські джерела,
наприклад: протоієрей Григорій Дяченко. Полньїй церковно-славянский
словарь. — 1900. — С. 269). До речі, слово хрищений (церковнослов’янське
крествуемий, крестуємий означає “розіп’ятий на хресті”). Отже, охрищення
дитини є символічним розпинанням її на хресті. Після московського собо-
ру 1667 року ортодоксальна церква впровадила хресне знамення трьома
пальцями, що за її канонами означає три іпостасі Божі, після чого почалися
жорстокі переслідування так званих старообрядців, які не визнавали цього
нововведення.
Християни-католики христяться п’ятьма пальцями, що у них означає
п’ять ран Ісуса, до того ж накладають хресне знамення зліва направо, в той
час як християни-ортодокси (т. зв. православні) христяться справа наліво.
Християни-протестанти не визнають хресного знамення взагалі, так само
як і не поклоняються іконам, мощам, святим. Ці канони протестанти відки-
нули ще в XVI ст. Подібна різноманітність існує також і в традиціях покло-
ніння різним формам хреста (чотири-, шести-, восьмиконечні, зі скоше-
ною нижньою поперечиною, у формі літери Т - “тауподібний”, або
“трикінечний”, із зображенням розіп’ятого Ісуса і без нього та ін.). Отже,
цей різнобій у межах фактично однієї християнської релігії викликає сумнів
щодо давності цього звичаю взагалі. Швидше за все, християнська церква
так і не виробила одностайного канону й досі.
4.	Український народ дуже довго після насильницького охрищення не
приймав християнських звичаїв і світогляду, які були чужими в Русі-Україні.
Якщо хтось христився на людях, його висміювали як юродивого. Відомі
слова Великого князя Святослава: “Віра християнська - юродство єсть”. Він
своєчасно зрозумів загрозу юдо-християнства для всіх народів і прагнув
153
зберегти слов’янську єдність, створивши язичницьку імперію, однак про-
тивники злодійською змовою “прибрали” — підступно вбили небезпечно-
го для них князя-воїна. І хоча християнізовані літописці добре подбали,
щоб перекрутити, а то й просто знищити інформацію про справжні події
того часу, наша українська впертість ще багатьом поколінням служила надій-
ним захистом проти чужовір’я.
Маємо безліч нарікань християнських попів впродовж цілих восьми
століть (аж до XVIII ст. включно), що люди соромляться накладати на себе
хрест. Так, ще Кирило Єрусалимський нагадував про обов’язок віруючих
любити і “почитати” Христоса: “Не стидайся Христового хреста, хоча б
хтось його приховував, але ти явно клади його на своєму чолі... Роби цей
знак, коли ти їси й п’єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом,
при кожній нагоді”. Про те ж саме нагадував українцям Іван Вишенський:
“Хрестом Христовим, до церкви прийшовши, хреститися не соромтесь-,
бо нині християни Малої Русі поєретичені, бо хреста Христосового, слави
своєї, що на ньому і нам спасіння содіялось, соромляться. І не тільки в церкві,
але й за трапезу сідаючи, хрестом себе знаменайте...”
Це написано в 1600 році. Якби хресне знамення було і язичницьким
оберегом, то не приходилось би християнським душпастирям постійно
нагадувати своїй пастві про нього й закликати “не соромитись хреста”. Од-
нак маємо й пізніші документальні свідчення про те, що “українці до церк-
ви не ходять, церковне вінчання нехтують і дітей хрестити не хотять”, а
християнська церква насильно охрищувала тисячі язичників аж до XIX сто-
ліття. До речі, навіть на початку XX ст. в народі існував обряд відхрищення,
який здійснювали знахарки та чаклуни після різних церковних обрядо-
дійств: хрищення, вінчання тощо (див.: В. Матвієнко. Українські святощі //
Сварог. — 1996. — № 4).
Кому вигідно, щоб люди накладали на себе хресне знамення? Релігійні
фанатики надали хресту неправильної форми (з непропорційно витягну-
тим нижнім кінцем), що зруйнувало нашу етнічну символіку, приземливши
природне начало людського тіла. Прагнення до світового панування спо-
нукало їх впровадити і хресне знамення для християн, щоб “раби Єгови*
(саме так в оригіналі Біблії, а не “раби Божі”) щодня знищували свою фізич-
ну енергетику, послаблювали свої сили та здоров’я. Для наукоподібності
винаходу вони вигадали байку не тільки про те, що хрест — символ Хрис-
тоса, але й що хрест нібито позитивно впливає на “чакри”. Однак хрест
Христоса — лише знаряддя страти (шибениця).
До речі, Христос з хрестом має тільки незначну співзвучність, бо роз-
пинався він не на хресті, а на дерев’яній колоді, яку пізніше християни на-
звали “хресним деревом”. А грецьке христос означає “помазаник”, а не “ро-
зіп’ятий на хресті”. Та ще й, як відомо з історичних джерел, у Римській імперії
того часу побутував так званий п’ятиконечний хрест, на якому розпинали
154
злочинців. Такий хрест “у всьому був схожий на чотириконечний, крім того,
що в середині прямого стовпа прироблялось схоже на ріг сідалищс, на яко-
му сидів розіп’ятий... сидів, ніби їдучи верхи на коні” (Г. Дьячснко. Крсст
Христов. — Там само, с. 1024). І хоча історики церкви не зацікавлені втому,
щоб хрест Христоса мав таку форму, але ніде правди діти - у Римській
імперії того часу саме ця форма хреста була найпопулярнішою, хоча, зви-
чайно, існували й інші (приміром у вигляді літери X, але такий вживався
вкрай рідко).
Висновки. Зневага до тіла, приборкання людських прагнень до свободи,
виховання смирення, покірливості, пасивності — це найбільша шкода, зав-
дана імперськими релігіями вільним народам. Саме приглушення людсь-
ких прагнень мали на меті ці “будівничі”, коли ввели ще й хресне знамення -
символ розп’яття свого власного “Я”, покірності й фізичної слабкості. Слабка
людина не може піднятися духом до Божественних істин своєї Рідної нації.
Подумайте, чи може людина зі здоровим глуздом носити на шиї символ
шибениці, та ще й надавати йому позитивного значення? Знаю, що мільйо-
ни українців ще не готові до сприйняття цієї інформації, але вже настав час
для серйозного аналізу причин нашого лихі Без такого переосмислення
важко говорити про справжню незалежність держави.
Нові часи оновлюють і світогляд, і загальноприйняті уявлення про різні
явища нашого життя. Якщо десять років тому націоналістом вважали того,
хто тільки розмовляв українською мовою, то нині цього вже недостатньо.
Сьогодні національно свідомою може вважатися людина, яка не тільки ство-
рює навколо себе україномовне середовище, а й дбає про те, щоб посилити
енергетику свого етносу, консолідувати народ на побудову гармонійного
суспільства у своїй державі. А це можливе лише за умови очищення свідо-
мості усіх громадян від чужинської культури, чужинських норм моралі, зас-
тарілих стереотипів мислення. Нині нас не влаштує суржикова мова, так
само як і суржикова культура (тобто суміш всесвітніх цінностей). Такий, м’яко
кажучи, “вінегрет” можуть споживати хіба що “сгойкіє інтернаціоналісти”,
які полюбляють “общєчєловєчєскіє ценності”. Але чи можна визначити смак
картоплі, споживаючи вінегрет? Отож планка українського націоналіста
нині піднялася на вищий рівень;
Шкода тільки, що наша безмежна українська віротерпимість може доз-
волити собі синкретичні вірування на зразою “Ми шануємо Віру наших
Предків, але й Ісус теж хороший, і взагалі — він був українцем, навіщо ж нам
від нього відмовлятися?” Хочеться зіронізувати: мабуть, Ісус був і першим, а
може, й єдиним “українцем”, який здійснив юдейський обряд обрізання
крайньої плоті (кому це не до вподоби, дивіться християнський календар,
де 14 січня — свято “Обрізання Господа нашого Ісуса Христа”). Отож, якщо
не хочемо “христити п’яти”, подбаймо про майбутні покоління українців,
яким у школі нині накидають біблійні баєчки як окремий предмет, який
155
читають некваліфіковані вчителі (не хотілось би порівнювати їх з бабою
Палажкою), або просто запрошують до школи попів, навіть не замислюю-
чись, що цим порушують Конституцію України. Чи не краще для всебічної
освіти дітей увести предмет релігієзнавство, підготувавши спеціальних вик-
ладачів у вузах? Курси ж народознавства, які читають у школі, подекуди
наскрізь просякнуті християнством, навіть читаються І співаються християн-
ські молитви. Нещодавно в тролейбусі я почула враження двох школярів від
такого уроку: “Сказали, що прийде український Дід Мороз, а привели яко-
гось попа” (мали на увазі “святого Миколая”). Яку повагу до української куль-
тури виховають такі уроки? Чи треба організаторам подібних заходів пояс-
нювати, що ні святий Миколай, ні Біблія, ні вертеп про царя Ірода та Ісуса
не мають ніякого відношення до української культури?
Скільки б ми не писали й не говорили про це, та поки не буде нормаль-
ної державної програми духовно-культурного розвитку України, доти ми
будемо послуговуватися Інформацією “від баби Палажки”. Сто років тому
про це писав Ф. Ніцше: “Ще й досі жінка стоїть на колінах перед помилкою,
бо її обдурили, сказавши, що за неї когось розп’яли на хресті”. Так це негра-
мотна жінка (баба Палажка), а тут державні мужі, які стоять при владі і, м’я-
ко кажучи, “кладуть хресне знамення” на всю Україну!
Хочеться крикнути: “Схаменіться!” Та чи почують?!
2. ДЕРЕВО ЖИТТЯ
Світове Ферево—уремічнийуніверсум
Світове Дерево — відображення цілісної картини будови Всесвіту, яка
була характерна не тільки для світогляду всіх слов’ян, але й усіх індоєвро-
пейських народіа Про універсальність образу дерева свідчить його розумін-
ня в різних міфологіях як Дерева Життя, Райського Дерева, Дерева Пізнання
(інколи їх розрізняють, але переважно вони мають ряд тотожних функцій).
Світове Дерево — модель триединої вертикальної структури Всесвіту—
три царства: небо (Боги), земля (люди), підземний світ (Предки). Кожне з
трьох царств має свою символіку в образах тварин, птахів чи небесних
світил. Так, верхній небесний світ (крону дерева) представляють сонце,
місяць і зорі та різні птахи: соколи, голуби, орли, солов’ї, зозуль Середній
світ (стовбур дерева) — бджоли, куниці, домашні тварини. Нижній світ
(коріння) — бобри, риби, змії тощо. Вертикальна триєдність Світового Де-
рева сакралізує число три і взагалі трійцю.
Горизонтальна площина цього Світового Дерева чітко структурована на
чотири грані в образі (статуї) Світовида. Його чотириликість орієнтована
строго на чотири сторони світу — північ, південь, схід, захід, якими опіку-
ються Боги, відповідно, Мокоша, Дажбог, Лада і Перун. Подібна символіка
наявна також у наверші скіфського жерця, знайденому неподалік Дніпро-
156
петровська. Тут зображений Бог Папай у центрі Світового Дерева (стовбур),
яке має чотири гілки з тваринами внизу та птахами, сонцем і місяцем —
вгорі. Горизонтальна єдність Дерева Життя сакралізує число чотири.
Сума горизонтальних і вертикальних числових символів складає свя-
щенне число сім, а при множенні три на чотири отримаємо священне чис-
ло дванадцять. Саме ці числа як символи космічної будови Всесвіту найчас-
тіше згадуються в міфологічних та казкових сюжетах українського
фольклору: три яблука, чотири вітри, сім зірок, дванадцять джерел тощо.
Ось як в апокрифах зберігся ще давній язичницький опис Дерева Жит-
тя: “А посеред Раю Древо Животнеє, єже єсть Божество, і приближається
верх того древа до Небес. Древо те златовидне в огненній красоті; воно
покриває гіллям увесь Рай, і має ж листя від усіх дерев і плоди також. Ісхо-
дить від нього сладкеє благоуханіє (пахощі), а від кореня його течуть моло-
ком і медом дванадцять істочників” (за І. Огієнком).
Образ Райського Дерева досить близький до ведійських уявлень про
Райський сад, що існує в центрі Сварги (“Неба найвищого”). Цей сад оточує
з усіх боків палац Індри (Перуна), тут ростуть дерева, які виконують усі ба-
жання. Та найшанованішим серед них є дерево з золотою корою - Парі-
джата, яке наповнює всю Сварґу пахощами. Це улюблене дерево жони її ідри —
Сачі (аналог Перуниці). Сад можуть відвідувати не тільки Боги і хоробрі
воїни, які загинули на полі бою, але й інші смертні герої, на запрошення
Індри.
Водночас саме Дерево Життя символізує центр світу, сакральне місце
(пор.: Священне дерево біля вівтаря в центрі Священного гаю, у дворі гос-
подаря — центр роду). Цей мотив центру світу і центру роду яскраво відоб-
ражений у колядках:
А в пана, в пана, в пана Богдана,
Святий Вечорі
Стояла яблуня посеред двора,
На тій яблоні — золота кора.
Золота кора - то його жона,
А що віточки - то його ДІТОЧКИ:
А що почечка — то його дочечка,
А що сучочки — то його синочки.
В українських обрядових піснях Світовим Деревом найчастіше висту-
пає дуб. Але відомі також: явір, сосна, верба, яблуня, виноград, береза, кали-
на, горобина, липа, черемха та інші. Наприклад, у колядках:
Ой в ліску, в ліску, на жовтім піску
Стоїть береза тонка-висока,
Тонка, висока, гіллям широка.
На тій березі сокіл сидів,
На море глядів..
Або:
157
Високо сиджу, далеко виджу,
Ой калино, калино!
Споглядаюся на глибоке море:
А по тім морі корабель плине..
Дерево Життя тісно пов’язане із Сотворенням Світу, тому воно тотожне
Світовому Дереву. Цей образ притаманний пісням Різдвяного циклу:
Як ще не було початку світа,
То ще не було неба ні землі,
А лише було широке море,
А на тім морі явір зелений,
На тім яворі три голубочки,
Три голубочки раду радили:
— Як би ми, браття, світ поставили?..
Мотив Дерева Життя наявний і в весільних піснях, що вказує на сак-
ральний момент створення родини як аналога Сотворення Світу:
Над морем глибоким
Стоїть терем високий.
Ладо! Ладо!
Ой там стоїть липа,
Золотом обвита,
А шовком перевита.
А в тім теремі дівчинонька
Русу косу чеше..
Дерево Життя розглядається і як жіноче, і як чоловіче начала. Наприк-
лад, верба тісно пов’язана з водою (росте над водою, вказує на підземні дже-
рела тощо). Зі слов’янським Деревом Життя, вірогідно, поєднаний образ
Богині Матері, яка дає Живу Воду, чи небесне молоко (Дана, Мокоша, Бере-
гиня тощо). Іноді роль Дерева Життя надається вишні, яблуні та іншим де-
ревам з назвами жіночого роду.
Однак чоловіча символіка також притаманна Дереву Життя — як образ
рослинного фалоса (дуб, явір, виноград, плющ, кедр). Життєва сила Дерева
Життя може бути зосереджена як у самому дереві, так і в його гілках (ви-
ноград, вербовий прут) або в плодах (яблуко, вишня). Поєднання жіночих і
чоловічих функцій відобразилося в священному ставленні до “парних”, або
з’єднаних, дерев і плодів, які зрослися, — їм надавалося найбільшого зна-
чення у весільних обрядах та любовній магії.
Дерево Життя, чи Дерево Роду, — найпоширеніші мотиви народного ми-
стецтва, особливо вишивки на рушниках, малюнки на печах та дверях
українських хат, керамічних кахлях та посуді (тарелях, глечиках). В україн-
ських міфах життя дерев і життя людей взаємообумовлене, що особливо
проявилося в давньому звичаї саджати дерево при народженні дитини (якщо
дерево буде добре рости, то дитина також буде гарно розвиватися). Обря-
158
дове дерево присутнє в багатьох слов’янських обрядах, як річного кола
(Різдво, Масляна, Вербниця, Великдень, Майське Дерево, Куст, Купайло), так
і родинних (народження дитини, весілля, проводи до війська, похорон).
У серцевині Дерева Життя заховані саме Життя і найвища його мета -
безсмертя. Українська релігія найчастіше наділяє такими священними особ-
ливостями вербу (іву) і використовує її в обрядах передвеликоднього циклу
як символ перемоги Життя над Смертю (Свято Вербиці, Вербниці, Вербіє).
Віра у вічність Життя виробила філософське ставлення до Смерті: адже
“Життя не може померти”, воно може тільки залишити дерево, тварину чи
людину. Так само воно може вселитися в рослину, тварину чи людину. Тому
на похороні дерево — символ воскресіння душі. В Русальних обрядах на
дерево вивішують стрічки, смужки полотна, рушник або сорочку—пожер-
тва для душ, які прагнуть нового втілення.
Обрядове Різдвяне прикрашання дерева всіма плодами землі є даниною
магії родючості — побажання, щоб усі рослини давали плоди. На цю ж функ-
цію вказує також звичай прикрашати Великоднє деревце писанками і кра-
шанками (у південних слов’ян), ляльками (у поляків), Різдвяну ялинку - яб-
луками і горіхами (у росіян). В українців, словаків та в поляків (у деяких
регіонах, сусідніх з Україною) функції обрядового дерева на Різдво вико-
нує Дідух — житній сніп, який у Святвечір з урочистостями заносять у хату,
ставлять на покуть або підвішують до стелі (у словаків). Подекуди українці
перед Різдвом заносили в хату деревце вишні (у вазоні чи діжці із землею)
або ставили у воду її гілочки, за якими дівчата ворожили: якщо до Різдва
вишня зацвіте — того літа дівчина вийде заміж.
Давній і стійкий міфопоетичний образ дерева, яким пронизана вся
релігійна і обрядова сфера життя наших Предків, дає підстави припусти-
ти існування первісного міфу індоєвропейців про сотворення Світу Бо-
гом як посадження Дерева Життя, яке стало початком подальших наро-
джень. Різні поєднання елементів світу — чотирьох безначальних
субстанцій (землі, води, вітру і вогню) — дали різноманіття роду рослин,
тварин і людей. Звідси і наявність у різних міфологіях світу мотиву сотво-
рення людини Богом з мокрої глини (земля, вода) шляхом вдихання (вітер)
в неї душі (вогонь).
Ферева та іущіу світогляді та звичаям
Шанування дерев бере свій початок із сивої давнини, коли наші Предки
поклонялися деревам як Богам. До прийняття християнства було багато Свя-
щенних гаїв, куди ходили на поклоніння Богам природи; тут росли свя-
щенні дерева, стояли кумири, відбувалися народні обряди.
Дбайливе ставлення до природи вироблялося слов’янами впродовж ба-
гатьох тисячоліть проживання їх на своїх автохтонних землях Існувало
уявлення про дерево як реінкарнацію людської душі після смерті, тому до
159
дерев наші Предки ставились як до живих істот. Але особлива пошана на-
лежала деревам, які в силу своїх природних особливостей ставали свя-
щенними.
У кожного зі слов’янських народів складалися свої особливі традиції,
що надавали перевагу тим чи іншим деревам і кущам. Наприклад, в Україні
здавна священними вважають вербу і калину, недарма народна приказка
говорить: “Без верби й калини нема України". Українці шанували також дуб,
що уособлював Перуна й Сонце, березу — символ Богині Лади, клен — По-
леля, липу, що присвячувалася Матері Воді, та інші дерева і кущі. У болгар,
сербів і македонців священною рослиною вважають кизил — символ здо-
ров’я і довголіття. Звичай святити вербу за тиждень перед Великоднем існу-
вав ще в Київській Русі задовго до її християнізації, саме з астрального куль-
ту слов’ян він був запозичений і християнською церквою. До речі, на
батьківщині християнства цю роль виконує пальма, бо верба там ніколи не
росла.
Дуб. Серед священних дерев українців найпочесніше місце займає дуб,
недаремно його вважали царем дерев” (у сербів Цар дрва, у росіян Царь-
дуб, у поляків ІЬсподарлясу). Дуб часто є аналогом Світового Дерева. У його
густій кроні живе “цар птахів” (орел, сокіл). У давні часи дуб виступав ана-
логом святині (храму), місця, де здійснювалися релігійні обряди, жертво-
принесення. У народній релігії дуб вважається деревом Перуна-громоверж-
ця, символом мужності, чоловічого начала, на що вказує і фалічна форма
його плодів.
Як вважають мовознавці, первісною назвою дуба було індоєвропейське
•регкь, що частково збереглося в імені Бога — Региа Назва “дуб” означає
власне “дерево”. Вірогідно, на справжнє ім’я священного дерева була накла-
дена заборона (табу), тому вживали його замінник, як це сталося з деякими
іншими священними рослинами чи тваринами (напр., ведмідь, верба). Мо-
жемо припустити, що міфологічно назва дерева й Ім’я Бога походять від імені
ведійського першочоловіка Пуруші. Санскритське Рипі5,а — чоловік, герой,
рід людський, душа, світовий дух, а також Бог, що втілює чоловіче начало.
Ще в XX ст. молодята здійснювали весільний обряд трикратного обходу
(чи об’їзду) навколо дуба, навіть після церковного вінчання. Особливо магіч-
ним у весільному обряді вважають дуб і березу, які зрослися, — символ вічно-
го кохання, де дуб уособлює чоловіка, а береза — жінку. Нині таким місцем
паломництва молодих подружніх пар є дуб і береза на Вінниччині. Цим
деревам молодята в день шлюбу приносять в пожертву весільні напої та
хліб.
Дуб шанують за міцність, красу, довговічність. “Міцний, як дуб”, — кажуть
про сильного чоловіка. Освячені на Перунів день жолуді використовують у
магії родючості і шанують як чоловічі обереги, які носять на шиї в ладанках
або зашивають в одяг. В цей же день жінки віншують чоловіків вінками з гіло-
160
чок дуба. Вінки чоловіки зберігають протягом року до наступного свята і ви-
користовують в разі потреби для зміцнення організму (кілька листочків до
чаю або додають у купіль). Листя дуба жінки використовують в оздоровчій
магії для своїх чоловіків та синів, щоб вони були міцними та дужими. Напар з
листя мати доливає синам до купелі, замовляючи при цьому-.
Гой, Дубе, Дубе, мій діду любий!
Ходи в господу до изтого ролу,
на наших синів дай свою силу,
щоб злії духи їх не косили.
На наших синів дай свої м'язи,
щоб злії духи не рвали в'язи.
На наших синів дай свої моці,
щоб були з Перуном
на кожному кроці!
Відомі також обряди жертвопринесення біля дуба з метою викликання
дощу, що збереглося в дитячому фольклорі: “Іди, іди, Дощику, зварю тобі
борщику, на дубі поставлю, дуб ізворухнсться, горщик розіб’ється, а дощик
поллється”.
З дубом пов’язане також уявлення про річне коло. Наприклад, у народній
загадці: “Дуб-дуб довговік, на ньому 12 гілок, на кожній гіллі по 4 гнізді, а у
кожному гнізді по 7 яєць і кожному ім’я єсть", що означає, відповідно, рік,
місяці, тижні та дні року.
Історичні відомості про священні дуби маємо з X ст. Так, у хроніці Кос-
тянтина Багрянородного описано священний дуб на о. Хортиця: “На цьому
острові здійснюють жертвоприношення тому, що там росте величезний Дуб.
Вони приносять у жертву живих півнів, довкруг втикають стріли, а інші
шматки хліба, м’ясо і що має кожен, як вимагає їхній звичай”.
У “Слов’янській хроніці” Гельмольда повідомляється про священні дуби,
які росли біля храмів полабських слов’ян ще в XII ст. Герборд подає відо-
мості про священний дуб у ЩечинІ (у поморських слов’ян). У всіх описа-
них священних дубах, на думку народу, перебуває сам Бог Перун (у полабсь-
ких слов’ян — Прове). На культ священних дубів у Київській Русі вказують
знахідки в ріках Десні й Дніпрі поблизу Києва й Чернігова. На високих ду-
бових стовбурах, які пролежали у воді майже тисячу років, добре зберегли-
ся вставлені щелепи дикого вепра, що свідчить про культовий характер цих
дерев. Нині одна з таких знахідок зберігається у Київському музеї народної
архітектури та побуту.
Християнська церква постійно боролася з вірою у святенність дерев,
зокрема дуба: існують описи знищення місіонерами багатьох священних
дубів по всіх слов’янських країнах впродовж цілого тисячоліття. Відомий
християнський діяч Феофан Прокопович навіть на початку XVIII ст. забо-
роняв “під дубом пісні співати”. Та, незважаючи на всі заборони, культ дуба
і досі має помітний вплив на культуру і звичаї українців.
6 «Коло Свароже»
161
Дерево, якому судився довгий вік, стає священним. Ця істина очевидна і
нині. Так, на Рівненщині є дуб, якому близько 1300 років. Цс найстаріше
дерево в Україні. Священними також вважають дерева, з якими пов’язані
історичні постаті та легенди. В с. Верхня Хортиця до недавнього часу ріс
дуб, піл яким відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін,
Микола Лисенко. Цьому дубові було 800 років. Нині цей дуб і музей, який
був заснований поруч, уже перестали існувати. Але на Хортиці посаджено
2000 дубків з жолудів цього історичного дуба-велетня.
Дубові Перуна приносили в жертву м’ясо дикого вепра. Як данина давній
традиції, досі свинина лишилася жертовною їжею на Різдво (серед дванад-
цяти Різдвяних страв обов’язкове смажене порося). Звичай шанувати свя-
щенні дерева міцно увійшов до ментальності слов’ян. Але під впливом цер-
ковної літератури часом змінювалося ставлення до багатьох рослин, тварин
і явищ, ставало суперечливим, незрозумілим, а іноді просто абсурдним —
Біблія пропагувала негативне ставлення і до свині, і до дуба, руйнувала наші
власні народні традиції, що складалися тисячоліттями, і нав’язувала чужі.
Верба — жіночий символ Світового Дерева. Вербу вважали прадеревом
життя, а її відображенням на зоряному небі — Чумацький Шлях (Молочну
Стежку). Недаремно верби завжди садили обабіч шляхів, бо за космогоніч-
ними уявленнями слов’ян наша Галактика є початком Всесвіту.
Навіть назва цього дерева вказує на його священне значення: лат.
УегЬепе — “священні гілки” (так називали гілки лавра, оливи, мирта, які
використовувались у священних обрядах). На слов’янському ґрунті ана-
логом назви верби є ст. сл збірне вербьє — пруття. Цікаве значення індо-
європейського *иегЬ — крутити, вертіти (пор. також верба — вертіти), що
близьке до образу осі Всесвіту. У південних слов’ян та в росіян це дерево
має назву іва — від ст. сл. ива.
Уявлення про вербу як символ небесного шатра, на якому перебувають
Сонце, Місяць та зорі, відображене в українській пісні:
Ой вербо, вербо, вербице,
Чого над морем нависла?
Під тую вербу стежечка,
Туди ішла дівочка,
Да несла золото в приполі.
Да розсипала на морі...
Про це ж йдеться в загадці: “Стоїть верба посеред села, розпустила гілля
на все Поділля” (відгадка — небо).
В українській календарній обрядовості верба відома переважно на свя-
тах Вербної неділі (народна назва Вербиця, Вербниця, Квітна неділя) та
Купайла. Обряд хльоскання дітей і дорослих вербовою лозиною на Верби-
цю означає насамперед поєднання людини з Космосом, нагадування про
гармонію світового ладу, як у примовці: “Не я б’ю, верба б’є.- за тиждень —
162
Великдень, недалечко червоне-яєчко". А далі говорять побажання: Чаді, ве-
ликий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля” - здійснюється
магія аналогії. Прийшовши додому, господар також поспішає ‘побити" до-
машню худобу освяченими вербовими прутиками для здоров’я і родючості.
Дітям дають з’їсти освячені вербові “котики", щоб “росли скоро, як верба"
Освячені на Квітну неділю вербові прутики тримали в хаті цілий рік. аж до
нового свята. Старші люди кажуть: “Свячену вербу гріх ногами топтати",
тому навіть найдрібніші гілочки чи “котики" спалювали в печі. Господині,
як правило, свяченими вербовими гілочками розпалювали піч для випікан-
ня нових Великодніх короваїв.
На Купайла дівчата прикрашають вербове деревце стрічками, віночка-
ми, намистом, квітами і водять навколо нього хоровод. Тут верба - символ
жіночого природного начала. Про це й Купальська пісня:
Наше Купайло з верби, з верби.
Котре краще - прийди, прийди.
Котре краще — прийди, прийди!
Котре гірше - не йди, не йди!
Верба присутня також у весільному обряді та у весняних хороводах, що
символізує одруження і розвиток роду:
Да стоїть верба не рік, не два.
Не стій, вербо, розвивайся,
Розвий собі сімсот квіток,
Сімсот квіток і чотири.
Всім боярам по квіточці,
Усім дружкам по квіточці™
Вербу з повним правом можна назвати українським деревом-тотемом.
від якого, як вірили, походять люди. Вірогідно, в найдавніші часи верба сим-
волізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Недарма
в українців існує повір’я, що “дітей знаходять на вербі". Таке уявлення має
свої аналоги і в литовців. Про живучість верби існує литовська легенда: жінка
Блинда народжувала дітей з усіх частин свого тіла. Земля позаздрила жінці
і обхопила її ноги, коли та застрягла в болоті, - Блинда перетворилась на
вербу. Бездітні подружжя приносили вербі пожертви і просили, щоб верба
обдарувала їх дітьми.
Відрізана гілочка верби, навіть без коріння, приживається в будь-якому
фунті і виростає в дерево. В народі кажуть: “Верба що лугова трава: її вико-
сиш — а вона знову виросте*. Повитухи робили з вербового гілля купіль для
породіллі і новонародженого, примовляючи: “Як верба швидко росте, щоб
так і дитина швидко росла”. На тотемність верби може вказувати також ети-
мологія її назви, що пов’язується з вертінням, обертанням (пор. веретено
Богині Долі, яка пряде нитку життя), а також верем'ям (врем'ям - часом,
доброю годиною, погодою). Нагадаємо, що веретено (образ часу) пов’яза-
6*
163
не з давньоіндійським нагіат — обертання, чергування дня і ночі, пір року.
Таким чином, стає зрозумілим, що верба символізує вічне повернення на
кола свої, де є кінець і початок. Недаремно її використовують у похорон-
них обрядах як символ воскресіння душі. Цей поетичний образ є в Лесі
Українки:
Легкий, пухкий попілець
Ляже, вернувшись, у рідну землицю,
Вкупі з водою там зростить вербицю,
Стане початком тоді мій кінець...
В українському фольклорі поширений мотив перетворення людини в
дерево. Міфічні метаморфози часто використовували у своїй творчості
письменники — романтичні балади Т. Шевченка, поезії Лесі Українки та ін.
Широко використовували свячену вербу й у різних магічних обрядах та
побуті: вербовою лозиною розганяли грозові хмари, вперше навесні вига-
няли худобу на пасовище, зупиняли пожежу, шукали воду для копання кри-
ниці, про це й приказка: “Де верба, там вода". Зі свяченою вербовою гілкою
обходили все господарство, щоб уберегти його від недоброго ока та злих
сил, з цією ж метою обсаджували вербою криниці. Сухими вербовими гілоч-
ками, як уже згадувалось, розпалювали піч для випікання великодніх коро-
ваїв. Освяченими вербовими “котиками” лікували горло. Свячену вербу клали
в домовину покійному.
Верба, яка одвічно шанувалася в Україні і залишилася в обряді Вербної
неділі, ранніми християнами вважалася “нечистою”, бо з неї, за Біблією, ніби-
то були зроблені цвяхи для хреста, на якому розіп’яли Христоса. Пізніша
народна етимологія поєднала й саме слово хрест із Христос, хоча це ім’я в
перекладі з грецької означає “помазаник” (тому правильно говорити хри-
щення, а не хрещення).
Проте, незважаючи на чужі легенди, в українському народному уявленні
верба залишилася символом космічного ладу та надзвичайної життєздат-
ності. Про те, що в наших Пращурів верба була божественним деревом,
свідчать народні приказки: “Верба коло брами — Господь з вами”, “Верба
коло городу відверне шкоду”.
Вербу любили й за її декоративні якості: “Дарма верба, що груш нема,
аби зеленіла”. Однак в народі кажуть про вигадників, тих, хто любить роз-
казувати небилиці: “У нього на вербі груші ростуть”. Але в давнину, можли-
во, цей образ використовували у значенні багатства й благополуччя, про
що свідчить народна пісня: “У нас верби груші родять, у нас дівки в злоті
ходять" (веснянка). На позначення чогось неправдоподібного вживають
вислів про золоту вербу: “Куди не кинь, скрізь золоті верби ростуть”. В на-
роді відомий також образ щеплених на вербі яблук, які й отримали назву
“верблянки”. Нереальним змістом наділяється також гарбуз, що виріс на
груші “Тоді буде, коли на вербі гарбуз виросте".
164
Цвітіння верби навесні — потрійне свято, адже і природа святкує поча-
ток весни, і людина радіє першим “котикам”, і бджола бере перший мед.
Існує повір’я: якщо верба квітне взимку, то це віщує важливі перемоги у житті
людей і держави. Вербова сопілка наділялася магічними якостями: гра на
ній тримає вкупі всю череду худоби, а якщо перед цим вмочити сопілку в
джерельну воду — корови даватимуть багато молока. Вербовим віником
обмітали стіни хати, щоб все недобре виміталося з неї.
Верба також вважається чудовим лікарським засобом: відварами вербо-
вого гілля знахарі лікували поранених князівських дружинників. За цю вла-
стивість “склеювати рани” шанували її й запорозькі козаки. Вербове листя
жінки використовували як добрий косметичний засіб (ним натирали щоки,
щоб були рум’яні). І нині верба широко застосовується в народній меди-
цині. Відомі її дезінфікуючі властивості, здатність очищати воду. Про це в
народі кажуть: “Де сріблиться вербиця — там здорова водиця”.
Явір—як і дуб, часто в колядках виступає символом світової осі та родо-
вим деревом:
Стоїть яворець тонкий, високий,
Тонкий, високий, в корінь глибокий,
А в коріненьку — чорні куноньки,
А в середині — ярі пчілоньки,
А на вершечку — сив соколонько.
Іноді явір прямо ОТОТОЖНЮЄТЬСЯ 3 дубом:
Виріс дубок тонок, висок,
Зелен-явір, зелений!
А під тим дубком крісло золоте,
Зелен-явір, зелений!
Можемо припустити, що і назва явір походить від давньослов’янського
Явь (Ява) — проявлене життя. Так, свідобудова символізується теремом з
розписаними золотом стінами, який має “тисові сходи, яворові сіни”. В
Україні із явора робили колиски для хлопчиків, про що йдеться також і в
обрядовому білоруському фольклорі:
Там у господаря на дворі явір,
Святий вечір!
А на яворі висить колиска,
А в тій колисочці — мале дитятко,
Колишуть його мамки та няньки,
Колишуть тихо — пісню співають:
— Як живий буде — королем буде,
А королівну за себе візьме.
Калина—одна зі священних рослин, що символізує жіноче начало вза-
галі, і зокрема період жіночої плідності. До цієї рослини завжди ставилися з
великою повагою, її не можна рубати, не можна топтати її ягід тощо. Нару-
165
га над нею вкривала людину ганьбою, так само як убивство лелеки. У
весільній пісні йдеться про те, що мати дає дочці каяинову гілку, виряджаю-
чи заміж:
Дала мені (мати) калинову вітку.
— Заткни, доню, за білу намітку,
Щоб калину да не поломити,
Ягідок да не подавити,
Свого роду не прогнівити.
Назва цієї рослини походить, вірогідно, з південнослов’янського каїііі —
загартовувати, розжарювати (пор. також російське — накалять) або з грець-
кого колос — гарний, красивий. Іноді слово калина пояснюють через посе-
редництво англійської назви однієї з порід калини — агпж-жісиі—дослів-
но “стріла-дерево”. Як відомо, ягоди калини мають кісточку у вигляді
наконечника стріли (пор. “стріли калені”). Однак переважна більшість сло-
в’ян кісточку з ягід калини порівнює з серцем. Тому ця рослина стала сим-
волом любові, краси, дівочої чистоти та жіночої вірності. Важлива роль на-
лежить калині в різних обрядах, особливо на весіллі — нею оздоблювали
весільне гільце, прикрашали коровай, вплітали у весільний вінок нареченій:
“...Калинові вітки, щоб любилися дітки”.
Калина символізує свято Коляди, Різдва світу. Нею прикрашають Дідуха
та Різдвяні короваї.
Калина як символ дівочої чистоти оспівана у весільних піснях. Вислови
“ломити калину”, "сікти калину” означали позбавлення дівочості. Особливі
почесті належали дівчині, яка зберегла вірність своєму нареченому. Коли
після шлюбної ночі ставало відомо, що дівчина була незайманою, їй спі-
вали:
Темного лугу млина.
Доброго батька дитина:
Хоч сама по ночах ходила,
Та калину при собі носила.
Купували купці - не продала,
Прохали хлопці — не давала.
Шовком ніженьки зв’язала,
Тільки тому Богданкові держала.
Важливе значення має калина в дівочих ініціаціях. На свято Рожаниць
дівчатка, які за минуле літо стали дівками (здатними до дітонародження),
йдуть до лісу по калин)'. їх супроводжує гурт маленьких дітей, яких дівки
нагороджують різними гостинцями (солодощами, горіхами, бубликами
тощо). Присутність дітей тут ритуально вмотивована — вони символізують
майбугнє продовження роду, а дівочі гостинці — своєрідна пожертва Боги-
ням Рожаницям. Навколо першого знайденого в лісі куща калини дівки во-
дять хоровод, співають любовних пісень, а потім розкладають навколо різні
166
страви, які взяли з собою. Відбувається обрядовий обід, під час якого згаду-
ються імена відомих дівкам хлопців. Тільки після цього починали зривати
гілочки калини, причому перші ягоди з гілочки кожна дівчина мала з'їсти,
загадавши бажання про кохання обраного нею хлопця. Назбиравши дос-
татньо калини, вони виплітали вінки з квітів, вплітаючи в них і калинові
кетяги. По дорозі до села парубоча ватага, як правило, вже чекала дівочий
гурт, щоб напасти зненацька. Хлопці відбирали в дівчат по кілька гілок ягід
і фарбували дівчатам обличчя калиновими ягодами.
Про репродуктивну магію калини можемо судити з такого повір’я: якщо
вирізати з калини сопілку, то в сім’ї з’явиться продовжувач роду - син. Ка-
лина присутня в родильних обрядах та при нареченні чи постриженні дітей.
Породіллі в постіль клали кетяг калини, щоб були здорові мати і дитині
Клали калину і в першу купіль новонародженому: “щоб дитя було рум’яне,
як калина”.
Біля хати завжди садили калину, взимку її ягоди клали між шибками.
Калиновий чай, квіти, ягоди та кора калини — найкращі ліки від застуди,
при кровотечах, від кашлю, при хворобах шлунка ті ін.
Про неї складено безліч пісень, прислів’їв, приказок: “Любуйся калиною,
коли цвіте, а дитиною, коли росте", “Дівчина як калина” тощо.
Крім калини, в Україні широко використовували горобину, яка також
має червоні ягоди і довго зберігається на дереві, ваблячи до себе птахів. За
кількістю горобини могли передбачити, якою буде зима: якщо ягід було
багато, чекали холодної, сніжної зими. Горобину знали ще скіфи. Вергілій
писав, що скіфи довгими зимовими вечорами пили напій з горобини. Спосіб
приготування вина з горобини і меду дожив до наших днів. Квіти горобини
здавна додавали до чаю, це надавало йому смаку мигдалю. Горобина також
використовувалась у багатьох обрядах. Як оберіг її садять біля хати. Колись
на Купайла гілочки горобини чіпляли на кожні двері, щоб уберегтися від
злих духів та хвороб. Гілочка горобини має 13 листочків - це магічне чис-
ло жіночої Богині (пов’язане з Місяцем — давня назваЛуня). Горобина за-
хищає від блискавки. Вважається, що намисто з горобини, нанизане на чер-
вону нитку, зміцнює енергію, захищає від кволості й виснаження. Такі
обереги слід посвятити (зарядити) на Повню.
Вишня — одне з найстаріших дерев в Україні, її знають з дуже давніх
часів, спочатку як дику рослину з цілющими ягодами, пізніше культивують
і виводять цінні сорти. Біологи припускають, що вишня поширилася в Украї-
ні з Малої Азії. Проте назву цього дерева, яка в багатьох мовах (в т. ч. тюр-
кських) має слов’янський корінь, досі не можуть пояснити. Мовознав» (і про-
понують пояснення індоєвропейського походження—“омела та інші дерева,
що виділяють клей”. Формулювання насамперед неточне вже і ому, що оме-
ла не є деревом. Мабуть, пояснення цієї назви значно простіше, якщо звер-
нутися до української обрядовості.
167
Вишня використовувалася в Різдвяних обрядах задовго до привнесено-
го Петром І звичаю ставити ялинку на офіційний Новий рік (1 січня). Гі
викопували восени і ставили в діжку із землею у хаті, де вона стояла до Різдва.
За тим, як росла вишня, передбачали свою долю: якщо до свята вона зацві-
тала, це був добрий знак. Вишня присвячувалася найвищим Богам народо-
вір’я (саме Різдво — свято Прабога Рода-Сварога). Тому логічно буде вважа-
ти назву вишня прикметником (ж. рід від вишній, всевишніії). Так і назву
вишні слід розуміти як “божественне дерево”.
Хата у вишневому садочку - одвічне замилування українського народу.
Вона оспівана багатьма письменниками. Тому шевченківський “садок виш-
невий коло хати" став символом України, рідним, близьким образом. Гілочки
вишні широко застосовуються в лікувальній практиці. Відвар молодих гіло-
чок давали породіллям після пологів. Свіже листя прикладають до голови,
щоб зняти біль, накладають у вигляді компресів для загоювання ран. На Тер-
нопільщині виготовляли спеціальне вишневе пиво для лікування запален-
ня нирою на 4 літри відвару вишневих гілок додати 0,5 кг цукру і 20 грамів
дріжджів, залишивши для ферментації на тиждень.
Яблуня і яблуко в міфології всіх індоєвропейських народів — символ
вічної молодості та безсмертя. У давніх релігіях існували Боги-покровителі
дерев. Наприклад, Помона — римська Богиня плодових дерев. Її свято по-
мональ — свято врожаю плодів. В її честь яблуко назване римлянами помум
(лат. ротипї). Грецька міфологія розповідає про німф Гесперид, які живуть
на краю світу і стережуть золоті яблука вічної молодості, які Гера отримала
як весільний подарунок від Геї. Яблука сторожив дракон Ладон, якого вбив
Геракл, щоб заволодіти молодильними яблуками. Однак Богиня Афіна (Ате-
на) повернула на місце викрадені яблука, щоб Боги не старіли. У сканди-
навській міфології власницею молодильних яблук є Богиня Ідунн (обнов-
ляюча), завдяки цим яблукам Боги зберігають вічну молодість.
У слов’янських казках молодильні яблука часто ростуть на прадубі (Цоб-
рослав. Дерево-цілитель). У поетичному світогляді українців яблуко вва-
жається плодом з неба, недаремно воно оспіване в колядках.
Про особливу плодючість яблуні знали вже трипільці, коли зображали
насіння яблуні на своєму посуді. Яблуня з незапам’ятних часів у дикому стані
була поширена на всій Слов’янщині. Яблуко стало символом кохання І ро-
дючості-
За ворітьми на муравоньці
Зеленій, зеленій
Яблунь червоні ябка зродила.
Там дівчина яблука вержить.
Вийшов до неї батенько єї:
— Ой доню-душко, звержи яблушко!
— Ні, вам не звержу, бо милому держу..
168
Дівчина відмовляє й матері, сестрі й братові, каретті приходить милий:
— Мила лупіко. звержи яблуиіко!
— Ой тобі звержу, бо тобі ж держу!
Яблуко вважається плодом безсмертя. Згадаємо казки про “молодильиі
яблука”, використання яблука в похоронних обрядах (клали в домовину,
вірячи у його здатність воскрешати). Чарівна яблуня не раз згадується в
українських та російських народних казках.
У Різдвяному обряді яблука присутні на столі як символ родючості. Відо-
ме використання яблука і в любовній магії, причому використовують ие
тільки плоди цього дерева, але й квіти, насіння, гілочки, листя.
На Житомирщині (нині Чорнобильська зона) ще донедавна побутувала
практика словесної лікувальної магії, в якій яблуко виступає відновлюючим
засобом і символом від “порчі", “дання": “Золотничко, братічко! Одкоти зо-
лотим яблучком...”
Лікувальні властивості яблук відомі з давніх часів. У Київській Русі було
відомо кілька рецептів зберігання яблук взимку, сушіння, квашення, приго-
тування солодощів. Про плодючість яблуні може свідчити такий факт: у селі
Андріївці на Сумщині одна 150-річна яблуня кореневими відростками і на-
сінням своїх плодів породила цілий яблуневий гай, площею півгекгара. Лісо-
вими яблуками любить ласувати ведмідь, тому вірили, що найкраща яблуня
та, на яку він поставив свою позначку: улюблене дерево ведмідь дряпає кігтя -
ми. Саме такі дерева відшукували навіть дикі кабани, стежачи за ведмедем і
відбираючи натрушені ним плоди.
Грушу, як і яблуню, шанували ще в античні часи, записи про це можна
знайти в давніх літописах як у Греції, Римі, так і в Київській Русі. Про ліку-
вання плодами груші було відомо ще в давньому Шумері. Українці з суше-
них яблук і групи варять узвар, який є обрядовим напоєм на Різдво.
Нині українськими селекціонерами виведено чимало сортів плодових
дерев, в тому числі й груш. Найбільш незвичайною є груша-писанка, яка
росте в Макарівському районі на Київщині, її плоди мають оригінальне за-
барвлення, схоже на писанку, розмальовану червоними, зеленими й жов-
тими смугами.
Ясен — чоловіче дерево, адже з його деревини робили озброєння воїнів
ще за скіфської доби. Ясен (ясень) вважався символом війни: якщо ворогові
присилали гілку ясеня, це означало початок війни або попередження. Мож-
ливо, й згадка про “воїнів Ясуна” у Велесовій Книзі також пов’язана з симво-
лікою ясені Хоча ясен вважається також символом Дерева Життя, тому його
деревину використовували також і в побутових цілях для виготовлення по-
суду, ложок, колисок, меблів, а також в суднобудуванні.
Клен — найбільше використовувався на виготовлення музичних інстру-
ментів: сопілок, гусел, скрипок. У Карпатах паляниці випікали на кленових
листках і садовили в піч на кленовій лопаті. Явір (різновид клена) в Україні
169
вважається символом смутку, його садять на могилі вбитого козака, розлу-
чених закоханих: “Посадили над козаком явір та ялину, а в головах у дівчи-
ни червону калину”.
Терен відомий в Україні понад дві тисячі років. Він є одним із праро-
дичів садової сливи: вже на початку нашої ери, схрестивши терен з аличею,
наші Предки вирощували сливи. Завдяки своїм колючкам терен здобув собі
сл-аву доброго захисника садиб у давнину—до двору, обсадженомутерном,
не міг пробратися ніякий дикий звір. Пізніше стали вважати, що терен за-
хищає від “нечистої сили”. Таке практичне значення цього невисокого де-
ревця. Та є ще й дуже цікава легенда. Одна з порід терну — диптам — отри-
мала назву “неопалимої купини”. В перекладі з церковнослов’янської купина
означає “кущ”. Цей терновий кущ виділяє своєрідну ефірну пару, яка може
горіти, проте самої рослини вогонь не торкається. Отже, ця дивовижна вла-
стивість не могла пройти непоміченою повз увагу наших Предків: вважало-
ся, що з неопалимої купини виходять Боги, щоб показати людям істину.
Пізніше цю легенду запозичили юдеї та християни.
В Україні з неопалимою купиною пов’язаний образ Богині-Матері, а по
прийняттю християнства — Діви Марії. Та цей образ незнищенної квітки
життя має язичницьке коріння.
Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності.
Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля
хати, щоб милувала око і захищала садибу.
Жіноча символіка берези відображена в оздоровчій магії. Листя берези
матері заварюють для приготування купелі для своїх дочок. В українському
фольклорі збереглося замовляння:
Прошу, Березко, рушати в купіль,
Щоб моє серце всім було любе,
Прошу, Березко, в добру годину,
Щоб тільки добре не знало спину.
Прошу, Березко, у купіль-воду,
Щоб мала доня фай неньку вроду.
Кидай, Березко, під ноги рутку.
Щоб моя доня не мала смутку.
Широко використовувалась кора берези — береста — для “берестяних
грамот”. На ній учні вчилися писати, на ній писали листи, робили різні по-
бутові записи тимчасового значення. Отже, в часи, коли папір був занадто
дорогим і використовувався для книжок, побутувало письмо на бересті. Для
цих грамот бересту знімали так, щоб не пошкодити самого дерева, адже
місця, де був знятий тонкий шар кори, мають властивість нарощувати нову
кору.
Осика — дерево, яке в різних регіонах має неоднакове значення. Вірог-
ідно, таке ставлення до цього дерева викликане нав’язаними чужими світо-
170
глядними уявленнями, які наклалися на давні вірування, тому в різних місце-
востях осика сприймалася по-різному. Через біблійну міфологію вироби-
лося також негативне ставлення до осики, на якій нібито повісився Юда,
крім того, осика не вклонилася Ісусу. Християни назвали це дерево “нечис-
тим, проклятим”. Хоча, на думку біологів, осика в місцях проживання Ісуса
та Юди не росла і нині там не поширена. Однак, ці стереотипи і заборони
на використання осики подекуди виконуються дуже ретельно: її не рвуть ні
на Зелені свята, ні на Купайла і не використовують для виготовлення побу-
тових речей або будівництва.
Проте є чимало історичних та етнографічних відомостей, що слов’яни
споконвіку поважали осику і використовували її в господарській діяльності.
Цікавим, приміром, є й такий факт, що осика йшла на гонт, тобто покрівель-
ний матеріал не тільки для будинків, але й для церков. Наприклад, на Кіро-
воградщині (Олександрійський район) осику вважають корисним деревом,
яке оберігає будівлі від усякого зла. Тут нею прикрашають хати на Зеленому
тижні і використовують як оберіг (чіпляють на димар). З гілок осики, яка
використовувалась на святі Зеленої неділі, виготовляли кілочки і забивали
в чотирьох кутках кімнати, щоб охороняла від хвороб і нещастя. На Бойків-
щині зірване до схід сонця на Купайла листя осики носили при собі як оберіг
від “недоброго ока”. Для охорони хат від нещастя робили пороги з осико-
вих дощок. Коровам і телятам виплітали обручі з осикового гілля і вдягали
як оберіг від злих чаклунів (щоб не забирали молоко). Вважалося, що з оси-
ковою палицею можна сміливо вирушати у найдальшу дорогу в будь-яку
годину дня чи ночі — з людиною нічого лихого не станеться.
Магічні якості осики також відомі іншим слов’янам. З метою захисту від
хвороб нею підкурювали домашню худобу та птицю. Відома й така магічна
дія: у хворого відривали поділ сорочки і, прив’язавши до осики, просили її
забрати хворобу, бо “осиці в самий раз трястися”. Саме ця якість осики і
породила приказку: “Тремтить, як осиковий листок” (про тих, хто змерз
або чогось боїться). Західні слов’яни осиковим кілком боронилися від “злих
духів”, які нібито “виходили з могил” і шкодили людям. Однак, такі віруван-
ня уже мають християнське походження.
Осика має лікувальні якості і використовується в медичній практиці. На
Тернопільщині відваром з листя осики лікували набряки серцевого і нир-
кового походження, накл адаючи компреси. На Житомирщині відваром оси-
кової кори лікували пропасницю. Осика також є народним прогностико.м,
навесні примічають: “Рясно цвіте осика — на врожай вівса”. Якщо восени
осикове листя лягає горілиць — на холодну зиму, долілиць — зима буде
тепла.
171
(Український квітник.
Рослини служили людині ще в далекі часи, віддалені від нас на кілька
тисячоліть. Лікувальні властивості квітів, трав, плодів знали скіфські лікарі.
Проте, ймовірно, вони продовжували традиції знахарів ще давнішої доби.
Квіти використовували не тільки з практичною метою, але й задля краси,
до якої здавна були небайдужими в Україні. Те, що квіти зображалися на
предметах повсякденного вжитку, може бути переконливим доказом того,
що красиві рослини вирощували на своїх садибах ще наші далекі Предки.
Отож квіти — окраса життя.
Квітник був неодмінною частиною садиби українського селянина, він
прикрашав переважно причілок хати і найчастіше виходив на вулицю. Іноді
квітники обгороджували невеликим парканом, а то й просто обсаджували
рядочком квітів чи низькорослих кущів. Такі квітники й зараз прикраша-
ють хати українців у селах та балкони мешканців міста.
Які ж квіти найбільше полюбляють в Україні? Чимало легенд, пісень,
переказів зберегла пам’ять народу про цих одвічних супутників людини,
які широко застосовували в обрядах, у побуті чи просто як окрасу, що милує
око, веселить душу.
Чи не найбільш поширеною і улюбленою в Україні здавна вважали рожу
рожеву, або мальву. Прийшла до нлсмальва з Малої Азії, де її знали ще старо-
давні пелазги. Ця рослина поширена також по всьому Середземномор’ю і
має понад півтори тисячі видів.
Високі стебла, густо вкриті яскравими ніжними квітками та великими
лапатими листками, живою стіною закривають майже кожну сільську хату.
Безліч відтінків, від білого, рожевого до червоного й багряного, створює
дивовижну веселку навколо оселі. Назва мальва — на думку мовознавців,
латинського походження. Однак народна етимологія надає їй значення “ма-
льовнича” від малювати. Хоча у багатьох країнах Середземномор’я, Бал-
кан, Малої Азії ця назва досі існує саме в такій формі і навряд чи означала
“малювати”. Назва рожа — пізнішого походження, на думку мовознавців,
запозичена з німецької мови. На півдні України цю квітку ще називають
калачиками за формою плодів, схожих на калачі. Оце вже справді рідна
назва. Мальви ростуть і в дикому стані, в лісах, лісосмугах, на узбіччях доріг.
Вони мають білий або блідо-рожевий колір, іноді використовуються як кор-
мові рослини. Відваром дикої мальви лікують бронхіти, кашлі, роблять при-
мочки. З культурних мальв темного кольору робили природні барвники.
Майже біля кожної хати завжди знаходилося місце і для пахучих, яскра-
вих чорнобривців, жовтогарячих нагідок, червоної рути, барвінку, люби-
стку, м’яти і матіоли. Не перелічити нині всіх назв квітів, які прикраша-
ють життя сучасного українця, виведено багато нових сортів рослин, які
увійшли в побут і звичаї народу. Проте магічну силу мають ті, що здавна
172
прижилися в народі як священні рослини. Так вважається, що черга >пу руту,
барвінок і любисток садять дівчата, щоб бути завжди коханими і бажаними,
а молодиці — щоб була міцною родина.
Півники оберігають від нечистої сили, бо півень (від якого походить наз-
ва квітки) завжди виступає рятівником — від його співу зникає всяка нечисті..
Таким же оберегом є мак. Природні особливості цієї рослини здавна
дивували людину, адже в одній маківці, як правило, буває близько тридцяти
тисяч зернин. Отже, недаремно мак символізує щедре відтворення життя
та життєвої сили.
Голівка маку—символ голови Роду, Прародительки ще за часів матріар-
хату. Можемо припустити, що й ім’я Макоші (Мокоші) пов’язане з назвою
цієї магічної квітки. Зображення Богині на рушниках справді нагадує стиг-
лу маківку — символ надзвичайної родючості. Вірогідно, й покрівля най-
давніших святилищ цієї Богині будувалася у формі маківки. Недарма ще й
нині куполи церков у народі називають “маківками”.
Мак і макове зерно в усіх арійських релігіях зберігся як символ Богині -
матері, родючості і відтворення життя. Так, маківка—традиційний атрибут
грецької Гери — Богині шлюбу і покровительки жінок-рожаниць.
Широко застосовувалась ця чарівна рослина і в народній медицині, і в
священних обрядах. Його насінням, освяченим на свято Маковія (язичниць-
кий Спас не має ніякого відношення до біблійних братів Маккавеїв), обси-
пають садибу, людей і худобу. На весіллі молодій у черевики насипають мак,
щоб не була безплідною. Мак — обов’язкова приправа до Різдвяної куті з
тим же значенням примноження роду. З допомогою маку в давні часи вик-
ликали рясні дощі, посипавши свячене зерно в криницю з певними чарів-
ними заклинаннями. Проте такий обряд слід було виконувати з великими
застереженнями, щоб не викликати сильні зливи.
Мак вважається добрим лікарським засобом від безсоння, виразки шлун-
ку. Традиційні коржі з маком люблять усі. Хоча й каже народна мудрість:
“Сім літ мак не родив, а голоду не було”. Мак вживали в їжу з магічною ме-
тою — посилення життєвих функцій організму (макові коржики широко
використовувались в обрядовості, особливо в літніх та родинних святах).
Червоний мак дівчата вплітають у віночки, вишивають на сорочках та руш-
никах, як символ дівочої краси. Червоний колір маку здавна ототожнював-
ся з кольором крові. Тому він був символом здоров’я і водночас нагадуван-
ням про кров загиблих за Русь воїнів.
Макова голівка, як і макове зерно взагалі, вважається символом розуму.
Українська приказка про нерозумного говорить: “їж, дурню, бо це з маком!”;
про гарного, але нерозумного: “Аби цвіт, а маку ніт”.
Використовували також лікувальні властивості будяка у випадку захво-
рювання печінки. Кропиву вживають як кровоспинний і вітамінний засіб, а
також застосовують при хворобах шлунку.
173
Як обереги використовувалися також інші рослини. Відомо, що для ру-
салок під час Русалій слід було тримати при собі полин або часник.
Дуже давнім звичаєм українців є топтання рясту навесні, що означає
просити в Бога життя і здоров’я. В Україні близько семи видів цієї рослини,
але найпоширенішим, мабуть, є той, що має латинську назву зсіїїа Ьі[оІіа.
Українська наукова назва рясту “проліска дволиста”: це дволиста рослина з
шестипелюстковими блакитними квітками, зібраними у китички. В корені
ряст має цибулинку. За традицією, коли вперше навесні побачиш ряст, тре-
ба зірвати його, кинути під ноги, потоптати, примовляючи: “Топчу, топчу
ряст, Бог здоров’я дасть” або “Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той
рік топтати!”
Магічними функціями^народ наділяв чебрець—українське “євшан-зілля”.
Для українця саме ця рослина є символом Батьківщини, її брали з собою,
від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Чебрець був однією з
трав, які застосовувалися в богослужінні ще за трипільської доби. Зберег-
лися знайдені археологами найдавніші керамічні курильниці, що були про-
тотипом кадильниць, з якими на ранніх етапах ще боролися християнські
попи. Згодом церква змушена була визнати цей ритуал і прийняла язич-
ницьке кадило для свого богослужебного обряду. Трава чебрецю має над-
звичайно ароматичний запах, який здатна зберігати довгий час, навіть ви-
сушена, вона при спалюванні дає ніжні пахощі степу. Подекуди в Україні
досі під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вва-
жають, що це забезпечить добробут родині. У східних районах України чеб-
рець ще називають “богородицькою травою”.
Цікаво, що деякі назви рослин несуть певну інформацію про етнічні
назви народів, котрі заселяли нашу землю в різні часи. Так, наприклад, вва-
жають, шо назва квітки чемерка пов’язана з давнім народом кіммерійцями
(так само як назви населених пунктів на Чемер-,Жемер-). Народна медици-
на використовує коріння цієї рослини як протипаразитний засіб, оскільки
це дуже отруйна трава. У степах України зустрічаються також невеликі ку-
щики з жовтими квіточками під назвою дрік скіфський. У Приазов’ї також
росте белевалія сарматська—красива квітка з фіолетово-пурпурними дзво-
никами на довгому суцвітті у вигляді китиці.
Про перебування татар в Україні говорить аїр, який ще називають “та-
тарським зіллям” (лепеха, гав’яр). За переказами, татари брали з собою цю
рослину, щоб перевірити, чи можна пити воду з річки: якщо коріння, вки-
нуте у річку, проростає і дає квіти, то вода чиста. Тому й росте аїр переваж-
но в річках та озерах. Він є цілющим засобом проти випадання волосся,
поліпшує апетит, має дуже приємний запах. Для лікування використовують
переважно коріння цієї рослини.
Магічними якостями наділив народ валеріану, яка в стародавні часи була
відома під назвою одолян (рос. одолень-трава). Її навіть вирощували у
174
квітниках, щоб уберегти свій дім і сім’ю від усякої напасті. Вважають такс» :;
що валеріана рятує від смутку, оскільки є заспокійливим засобом.
Люди знали, що кожне зілля має свій час і свою найбільшу си іу для ліку-
вання. Збирати трави починали на свято ‘Злата” (християнське Симона
Зилота, або Семена), яке відзначалося 10 травня. З приходом християнства
Семен став вважатися покровителем рослин, а в давніші часи свято назива-
лося Зільник. У деяких регіонах перший збір починався в середу на Русаль-
ному тижні. Нині важко встановити, який язичницький Бог опікувався
зільництвом (відомі жіночі Богині Рожаниці, Лада, Мокоша. які згадуються
в замовляннях цілющого зілля). Відбувалося ритуальне скроплення трави
хмільним напоєм, переважно медовим. Збирати цілюще зілля як на Зільник,
так і на Купайла вирушали до схід сонця.
Цілющими вважалися й трави, якими встеляли підлогу на Русальній неділі
(на Трійцю), їх збирали і зберігали для лікування. Купальський збір трав
починався ще з ночі літнього сонцестояння (нині випадає на 20-22 черв-
ня). Зіллю, зібраному в цей час, надаються найбільш магічні властивості —
воно лікує від усіх хвороб.
Існують також міфічні рослини. В Україні найбільше цілющих трав зби-
рали на свято Купайла. Так, вважають, що в цю ніч має розцвісти Перуновий
квіт — цвіт папороті, який вказує, де заховані скарби. Збереглися також
перекази про розрив-траву (або ключ-траву), яка відкриває всі замки. Її
також треба шукати на Купайла або на Різдво. Існує легенда, що ключ-трава
відчиняє двері сховища з дивовижними скарбами, яких можна взяти стільки,
скільки донесеш. Було багато сміливців, які, набравши повні кишені кош-
товностей, як правило, забували забрати “найголовніший скарб” — саму
квітку. Вважають, що ключ-трава навесні відчиняє навіть небесну браму, бо
ця квітка — ключ самого Дажбога. Саме її Дажбог дає соловейкові або жай-
воронку, щоб пташина відчиняла Небо. Найближча до розуміння міфологе-
ми цієї квітки — дика примула. Саме ці ніжні золотаві квітки за формою
нагадують сонячні ключі Дажбога, і саме вони відчиняють двері до весни,
тепла, розквіту природи.
Відомо в народі також про переліт-траву, яку відунки збирають для
чарів. Однак, як вважає лікар-фітотерапевт Євген Товстуха, така трава ніде
не зафіксована ні в енциклопедіях, ні в довідниках. Її створила народна уява.
Проте вчений подає кілька варіантів назв цієї цітющої рослини, серед них
відомі в народі: первоцвіт весняний, конюшина, тирлич жовтий та ін. А поет
Володимир Коломієць вважає, що найвірогідніше — це кульбаба, насіння
якої дійсно перелітає в повітрі завдяки своїм легеньким парашутикам.
Наступний збір трав починався на Маковія (нині 1 серпня). У цей день
збирають переважно городні рослини, які вирощують біля хати: мак, со-
няшник, моркву, кріп, любисток, м’яту, руту. На Спаса (6 серпня) збирають
плоди й овочі, заготовляють на зиму, сушать, консервують тощо.
175
Кожна рослина тісно пов’язана з Сонцем, Місяцем, Зодіаком. Всі планети
мають свої рослини, які присвячені дням тижня. Сонячний день — неділя,
місячний — понеділок і т. д. Рослини Сонця (Сварога, Дажбога) крутлої фор-
ми: кульбаба, нагідки, соняшник, рум’янок, первоцвіт та ін. Рослини Місяця
(Числобога) — гарбуз, кавун, дипя, огірок (за наповненням великим числом
насіння), а також верба, береза, лілея, біле латаття (за формою листя і квіток).
Семиярилу (вівторок) присвячені всі повзучі рослини: горох, квасоля,
хміль, льонок тощо. А також деякі колючі та пекучі рослини: перець, час-
ник, кропива, агрус, ялівець. Велесу (середа) присвячуються: чорниця, бук-
виця лікарська, насіння подорожника та ін. Перуну (четвер) — великі рос-
лини з широким листям: дуб, лопух; а також деревій, кмин, коріандр, кріп,
бузина. Дані, Ладі (п’ятниця) присвячуються білі, червоні, лілові квіти: ла-
ванда, фіалка, шавлія, бузок, жасмин, вишня, слива, малина, ожина. Рослини
Стрибога (субота) — сосна, ялина, ялиця, туя, кипарис, папороть, верес,
полин.
Для того, щоб знати, коли треба збирати цілющі трави, слід вивчити
календар наших Предків і застосовувати його згідно з астрономічними стро-
ками: сонцестояння, рівнодення, Повня чи Молодик.
Збирання рослин здавна починалося до схід сонця, “поки роса не впа-
де”, бо тоді зілля втрачає свої лікувальні властивості. На Поліссі вважалося,
що збір трав повинен відбуватися в першій половині дня (до 12 год.), поки
“день прибуває, щоб сила прибувала”. Іноді (як на Купала) починали зби-
рання трав уночі. Саме вночі трави вбирають більше вологи й корисних
речовин, водночас виводячи з себе шкідливі елементи, тобто самоочища-
ються. Найкращим місцем збору цілющих трав завжди вважалися відлюдні
місця, “де не чути голосу півня”.
Для кожної хвороби є свій час збирання ліків. Якщо рослини застосову-
вались для зміцнення організму, підвищення рівня гемоглобіну, збільшення
ваги, для “сили” — слід збирати на Молодика, “щоб зростало, як Місяць”
Коли ж слід позбутися виразки, шкірних хвороб, бородавок тощо — то тра-
ву збирають на повний Місяць, котрий ітиме на спад, на зменшення.
Зі збором цілющого зілля пов’язані дуже давні звичаї, що носять ритуаль-
ний характер. Землі треба дякувати за подаровані ліки. Тому перед почат-
ком збору під перший кущ чи пагінець рослини кладуть хліб-сіль або моне-
ти. В Карпатах про це кажуть: “Не журись, Землице, що ми тебе оголили, ми
на тебе, Землице, хліба положили”. Рослини збирали, обов’язково помив-
шись і вдягнувшись у чисту сорочку. Перед збиранням, обов’язково моли-
лися і просили в Богів, щоб зібране зілля було помічним від усіляких не-
дугів. В Золотоніському повіті на Полтавщині був звичай збирати зілля
роздягнутим, “бо як нарвеш у одежі, то не буде помагати від усякої хвороби”.
До наших днів дожили деякі язичницькі молитви, що читалися перед
лікуванням. Тут є звернення до сил природи, до небесних світил, прохання
176
допомогти. Так, перед збиранням чар-зілля промовляють: “Отець-І Іебо, Зем-
ля-Мати! Благословіть траву брати!”
Па Житомирщині записана така язичницька молитва: “Ясне Сонечко,
ідеш ти через увесь світ, не боїшся ти уроків і пристріту, то щоб так не боя-
лася (ім’я). Іде ясний Місяць через увесь світ, не боїться він ні вроків, ні
переляків, ні пристріту, ні пристрітища, щоб так (ім’я) не боялась. Ясная
Зоря, ідеш ти через увесь світ, не боїшся ти ні вроків, ні переляків, ні при-
стріту, ні пристрітища, щоб так (ім’я) не боялась, ні заспаного, ні подумано-
го, ні чоловічого, ні жіночого, ні парубочого, ні дитячого, ні дівочого. П’ятін-
ка-матінка, стань у помочи”. Таку молитву-замовляння повторювали тричі
перед початком лікування, викачування переляку тощо.
У світі відомо близько 200 тисяч лікарських рослин. З них понад 20 ти-
сяч росте на українській землі. Тому не дивно, що наші Пращури добре зна-
ли й ефективно застосовували цілюще зілля — справжній дарунок Бога Неба
і Богині Землі.
З.СВЯЩЕННІ СИМВОЛИ В ОБРЯДАХ
ТА ЗВИЧАЯХ
“ЯҐокдонися Сонцю на істоку...9
Слов’янські уявлення про Бога споконвіку зверталися до Сонця як
втілення Божественної сили, що показується людині в небесному Колі
Сварога. Небесне склепіння уподібнюється куполу (маківці) природного
храму Сонцебога. Тому небо часто в народі називають “теремом Божим’
або “небесним шатром”, “покрівлею Землі” (пор. язичницьке поняття По-
крова). Народні перекази зберегли міфологему про небесного коваля Бо-
жественного роду, який викував небесне склепіння. Нині ми знаємо його
під ім’ям Сварога.
В стародавніх апокрифах є сказання про небо — кришталеву гору, яка
тримається на залізних стовпах і на якій стоять золоті палати Сонцебога,
росте дерево з золотими яблуками, що зцілюють рани; тут б’ють ключі (дже-
рела), що проливають живу воду на Землю. Ці поетичні міфи ґрунтуються
на реальних явищах природи, які дивували наших далеких Пращурів нез-
багненністю своєї Божественної краси: вранішня зоря (Денниця, Вістунка),
сліпучий блиск денного світила Сонця, сріблясте сяйво мінливого нічного
світила Місяця і незліченні міріади зірок (Молочна Стежка, Чумацький Шлях).
Та найбільшим дивом всі слов’янські, й загалом індоєвропейські, наро-
ди вважають Сонце. Назва ця походить із санскритського зиг — блищати.
Поступово через підняття звука г в аг виникли форми $иаг, шаг — небо
(тобто світле, блискуче). Від санскритського жгтакож походять: латинське
зоІ, готське заиіі, французьке зоїеіі, литовське заиіе, слов’янське салонь (солн-
це, слонце, сонце), де звук К закономірно перейшов у £, а -це—закінчення
177
зменшено-пестливої форми (пор. віконце, відерце). Санскритське ви озна-
чає народжувати, творити; випи, воЬп — створений, народжений (син). Та-
ким чином, стає зрозумілим і літописне: “Соліще-царь, сьін Сварогов, еже
єсть Даждьбог, бе бо муж силен”. Така форма слова свідчить про велику по-
шану і любов до цього небесного світила.
Санскритські слова ві>аг$а, випав, випив — синоніми. Звідси випливає,
що слово 8гаг§а в давнину вживалось і як назва Сонця — ясного і світлосяй-
ного Бога, який вправно веде свою золоту колісницю, запряжену білими
кіньми, небосхилом. Такий образ Сонцебога зберігся й донині в українсь-
ких казках.
У різних народів Сонце уявлялося як істота різної статі: то жіночим, то
чоловічим, іноді двостатевим (наприклад, у персів). У слов’ян, німців і ли-
товців Сонце — прекрасна Богиня, але в готів, греків, латинян, французів
Сонце — чоловічого роду. Поєднавши силу родючості з поняттям Сонця,
наші Предки ототожнювали ідею творчості з самим актом народження, а
отже, Сонце виступало як жінка, що народжує. Однак часто на Сонце диви-
лись як на Божество, що не саме народжує, але посилає плодючу силу своїх
променів на Матінку-Землю, яка народжує із своїх надр плоди (рослинність).
Тоді Сонце уподібнювалось чоловікові (Батько-Небо). Тому поруч із слов’ян-
ськими Богинями (Сонячна панна, Сонце-діва) існувало й Сонце в образі
чоловіка (Дідо-всевідо, Сонце-витязь, Сонце-цар та ін.).
Народні уявлення про Сонце дожили до наших днів: “Сонце — лице
Боже”, “Сонце — око Боже”, “Сонце — вікно, через яке Бог дивиться на світ”,
•Сонце — Боже віконце”, “Сонце — вогонь, що підтримується Дідом”, “Сон-
це живе на краю світа, ходить в золотій ризі, на світанку викрадає собі жінок
на землі”. Так, у болгарському епосі юнак Сонце захоплюється красою дівчи-
ни Грозданки, що була дочкою Славки. Раз Грозданка вийшла в сад погуля-
ти. Закоханий юнак Сонце, за порадою Господа, в самий Ярилів день спус-
тив з неба золоту гойдалку. Необережна красуня не помітила задуманого
обману й сіла погойдатися. Тут її й викрав закоханий юнак Сонце й підняв
га небо разом із золотою гойдалкою. В давньоруських казках Сонце-цар
має дванадцять синів, які керують дванадцятьма царствами.
Обожнення Сонця склалося в індоєвропейських народів на початку
П тисячоліття до н. ч., тобто в арійські часи, коли Сонце виходить на перше
місце в Божественному пантеоні. В шумерській міфології ІУ-Ш тисячоліт-
тя до н. ч. Сонце ще займає друге місце в пантеоні по відношенню до свого
батька Місяця. Сонячний культ поступово набуває популярності в держа-
вах, де зміцнюється влада царя. Міфологема Сонця, що виїздить на небо на
золотій колісниці, запряженій білими кіньми, розвивалася як в індоєвро-
пейських, так і в близькосхідних народів (включаючи і єгипетські гімни
Сонцю). Отже, вона могла виникнути не раніше появи колеса (колісниці)
та приручення коней, що якраз і сталося в арійському суспільстві. Символа-
178
ми Сонця стали його природні прикмети: коло, колесо, обручка, діжа, око,
вогонь. З цього часу й склалася значна кількість звичаїв, обрядів, які мали
регулювати відносини людини з цим небесним світилом.
Вранішня, полуденна і вечірня молитва до Сонця стала правилом життя
віруючого слов’янина-язичника. Як зовнішня форма жертвопринесень Сон-
цю збереглося підкидання вгору різних предметів. “Годували” Сонце моло-
ком, медом, якими плескали вгору. Слов’янський звичай плескати вином
вгору на весіллях — залишок язичницького звичаю жертвопринесення. При
цьому часто чарку розбивають — вважається, що люди недостойні далі ко-
ристуватися посудом, з якого жертвувалось Богові. Відомий також звичай
підіймати (підкидати) дитину вгору після народин, на іменинах. При на-
родженні дитини її треба показати Сонцю, попередньо зробивши очисну
купіль і прочитавши молитву. Якщо дитина народжувалася вночі, то її вино-
сили до Сонця на світанку. Цей обряд є символічним жертвуванням дитини
Сонцю, тобто присвячення людини Богові і прикликання на неї вищої Бо-
жественної благодаті.
На Сонце не можна довго дивитись, бо його сліпучі промені можуть
спалити лице. Етнографами записано чимало застережень: не дивитися на
Сонце під час його затемнення, бо очі болітимуть. Іноді самі інформатори
вже не могли пояснити, чому не можна дивитися на затемнення: “Не мож-
на, та й годі!" Не можна було в неділю (день Сонця) робити брудної роботи
що могло зашкодити Сонцю. Так, в народній пісні “Війте, дівойки”, яку подає
Мі Сумцов, Сонце скаржиться на дівчат, які працюють у п’ятницю й неділю
кидають тріски, золу, волосся йому в обличчя. Перед лицем Сонця не мож-
на робити чогось поганого чи нечистого: лаятися, влаштовувати бійку, спо-
рожнюватися. Існує ряд правил щодо цього: якщо треба зробити туалет, то
у затінку, “щоб Сонце не бачило”, якщо ж це у відкритій місцевості, то по-
вертаються, відповідно, спиною чи лицем, щоб краще приховати сором.
Коли Сонце довго не виходить, в народі вважають, що вночі стався зло-
чин. Про це Сонце дізнається від свого брата Місяця, з яким воно зустрі-
чається вранці. Сонце в давні часи було також і судом Божим. Коли почина-
лася війна, воно мало спостерігати з неба за змаганням воюючих народів
визначати своє правосуддя перемогою одних і поразкою других. Тому ро>
починати бій, так само як і будь-який суд, увечері, при заході Сонця вважа-
лося неприпустимим. Загалом будь-яка юридична угода, укладена в нічний
час, вважалася недійсною. Якщо мати купає дитину на ніч, то не повинна
виливати воду до світанку, бо це може зашкодити дитині. Увечері не го-
диться виносити з хати сміття, позичати гроші чи будь-які інші речі, особ-
ливо вогонь з печі. Деякі справи не слід робити вже після полудня, коли
Сонце прямує до заходу: не можна ховати покійного в другій половині дня,
бо в цей день він має бачити промені Сонця востаннє на Землі, яких більше
не побачить аж до наступного свого воскресіння (нового народження в Яві)
179
Віра в те, що дутна покійного повертається до Сонця, породила деякі
особливості хлібної магії: випікалася спеціальна драбинка (лістниця) з пше-
ничного тіста і ставилася на видному місці при виносі домовини з покійним:
“щоб душа легко дісталася до неба”. Такі ж драбинки випікають і на сороко-
вий день по смерті, коли душа остаточно залишає землю і відправляється у
Вирій, та виносять їх за ворота.
Уже в ранніх формах арійської релігії центр уваги до Сонця як фізично-
го тіла переміщується на саму ідею Сонця як святості: Сонце є тс, через що
проявляється Бог. Конкретний образ світила переростає в ідею, моральний
зразок святості, норму людської поведінки. Через Сонцебога (небесний
Вогонь) і Сварожича (земний Вогонь) людина здійснює своє очищення. В
українців досі існує віра в те, що Сонце радіє добрій людині. Саме тому під
час молитви руки здіймають до Сонця, підставивши чисті долоні, і посила-
ють йому свою любов, свої добрі почуття, вдячність за тепло і світло. Духов-
на енергія людини змінюється під впливом Сонця. Всі чотири сонячні свя-
та супроводжуються очисними вогнищами на честь Сонця. Вогонь у деяких
українських діалектах позначається словом богач, що дає змогу деяким дос-
лідникам припускати його архаїчне значення як “син Бога” (пор. західно-
слов’янське Божич). Пересгрибуваня через Вогонь — найвище очищення
душі й тіла, коли людина перебуває між двома Вогнями: земним і небесним,
тобто цілком віддає себе в руки Богів. Тому зі стрибками через вогонь по-
в’язано багато різних ворожінь: якщо стрибок вдалий (не впав, не зачепив-
ся за сучок, не підпалився, не розчепилися руки в молодят тощо), то люди-
на веде праведне життя і буде мати щастя та успіх у майбутньому.
Слов’яни зображали Сонце з людським обличчям. Таким був символ Бога
на прапорах, на вікнах і дверях будівель, на кораблях, військових щитах та
багатьох інших побутових і мистецьких виробах Ідея Сонця-Людини тісно
переплетена з ідеєю Людини-Сонця. Це знайшло своє відображення у язич-
ницьких молитвах наших Пращурів. Так, дійшла до нас молитва дівчини до
Сонечка, хоча вже дещо зіпсована християнськими нашаруваннями. Тут
подаємо очищений варіант: “Добрий день Тобі, Сонечко яснеє! Ти святе, Ти
ясне, прекрасне, їй чисте й поважне; Ти освіщаєш гори, і долини, і високії
могили. Освіти мене, Дажбожу онуку (ім’я), перед усім миром: перед пана-
ми, перед царями — добротою, красотою, любощами й милощамщ щоб не
було ні любішої, ні милішої від Дажбожої онуки... Яке Ти ясне, величне, пре-
красне, щоб і я така була ясна, велична, прекрасна перед усім миром на віки
вічні!” (за П. Чубинським).
Тут повною мірою відобразилась віра в те, що й людина може уподібни-
тися до Сонця — бути чистою і праведною, як Сонце, тобто здійснити в
собі своє сонячне призначення. Така молитва читається на світанку перед
лицем Сонця-Дажбога. Подібні обряди збереглися в багатьох інших сло-
в’ян. Так, наприклад, у сербській весільній пісні батько навчає доньку: “По-
180
клонися Сонцю на істоку, — помолися Богу істинному і жаркому на істоку
Сонцю!" Істок (восток, всток, сток) походить від дієслова текти. тобто
витікати, виходити, починати свій рух. Слов'янське слово восток - місце
(сторона, бік), з якого Сонце "починає” свій видимий рух вранці, - пізніше
в українській мові було замінене словом схід. Ранок, схід Сонця - щасли-
вий час для вранішнього побачення людини з Богом. Тому й східний на-
прямок вважається щасливим, благодатним. Існує й приказка: “Сонце на
восток, а Бог на поміч!” На “істоку” наші Пращури розміщували Рай - щас-
ливу країну вічної весни й молодості, незліченних багатств, світла й радості.
На заході ж — країну суму, мороку і смерті. Ця символіка відображалась і в
молитвах. Магія викликання подібного (аналогії), що застосовувалася на
добро, здійснювалась на світанку: “Як швидко Сонечко вгору йде, хай так
швидко і гарно моя худібка росте". Чари на знищення зла, як правило, ро-
билися увечері: “Де вмирає Сонце, туди хай пропадуть наші вороги..." Так
само як схід протиставляється заходу, так південь протиставляють півночі
Південь також пов’язується з Сонцем. Його називали сонцепек, полудень
і кланялися до полуденного Сонця, жертвуючи Вогню мед, молоко, хліб.
Північ вважалася країною холоду і темряви і називалася сівер, сіверко. Коли
людина молиться лицем на схід Сонця, то ліворуч буде північ, а праворуч
південь. Звідси й уявлення про Праву як праведність, правду, правильність.
Тому в народі виробилося правило спльовувати на лівий бік, щоб відігнати
злих духів, і ніколи не плювати направо, щоб не відвернути від себе добрих
духів. Всі прикмети, що з’являлися з правого боку, вважалися позитивними,
з лівого — негативними. Коли священний кінь у храмі Світовида пересту-
пав списи, покладені для ворожіння, лівою ногою, то навіть відкладали війну,
вважаючи це недоброю прикметою, коли ж кінь переступав правою ногою,
вважали, що війна закінчиться перемогою.
Під час сходу Сонця давньоарійські жерці співали гімни, приносили
пожертви, славлячи світило. В Рігведі збереглася слава Сонцю як золотому
скарбу, який духи ночі хотіли приховати від людей, але Богиня Зоря знахо-
дить його і приносить радісному світові. Храми, як правило, наші Пращури
будували вівтарем на схід, дверима на захід. Така традиція перейшла й до
християнського церквобудівництва.
Проте християнська церква потурбувалася, щоб головні Боги праарій-
ської релігії стерлися з пам’яті людей. Нині нам лишилася тільки клопітка
праця, щоб реконструювати ту багату релігійну систему наших Пращурів.
'Вік, німецький дослідник Вільгельм Маннгардт розділив міфологічні по-
статі на дві групи: вища міфологія (небесні Боги) і нижча (живі народні
вірування в духів, які допомагають у господарстві й побуті). Християнська
церква замінила постаті нижчої міфології своїми “святими”, а народ, синк-
ретизувавши християнські нашарування з язичницькою основою, зберіг свої
звичаї й обряди. В Київській Русі одним з перших писемних документів про
181
знищення етнічної віри є Устав князя Володимира-хрестителя, де наказуєть-
ся карати тих, хто молиться “творінням: Сонцю, Місяцю, Зорям, Хмарам,
Вітрам. Криницям, Рікам, Дібровам, Горам, Каменям...”
Та пам’ять народу виявилася міцнішою від усіляких заборон, війн і ли-
холіть. На Гуцульщині Володимир Шухевич записав унікальне за філо-
софським змістом світоглядне уявлення про Сонце: “Життя людини, її на-
родження і смерть — то відхід від Сонця і поворітдо Сонця. Всеньке життя
людське - то змагання повернутися до свого початкового джерела, з’єдна-
тися знов з Сонцем: народитися — відірватися від Сонця, вмерти — по-
вернутися до Сонця”.
В цій оповіді постає велика етична ідея нашого народу: праведні лю-
ди — це ті, які своїм життям підтвердили своє сонячне походження, тобто
“початкову сонячність”. Тому й зберігалося в народі поняття вічного круго-
вороту душ: від Бога—до людини, і від людини—до Бога. Душа померлого,
що піднялася на Луки Сварожі, до світу Прави, перебуває там певний час і
отримує нове тіло, щоб повернутися знов ужиття Яви. Щоб повернутися до
Бога, людина мусить усе явне життя виробляти в собі сонячну праведність.
Ідея сонячної смерті як поворот до Сонячного Бога насправді є ідеєю без-
смертя у своєму народі. А її сонячне народження як окремої людини є за-
гальною ідеєю Божественного походження всього народу, бо “Дажбожі внуки
ми — улюбленці Богів”. Тому й Сонцебог наших Пращурів — це праотець
всього живого, першопочаток земного життя загалом, і людства зокрема.
Водночас він — і місце, куди повертаються праведні душі, тобто Рай, Вирій,
Луки Сварожі. Отже, країна Сонця — це країна померлих праведників, які
прожили своє життя в Яві, а також ще ненароджених душ, які в майбутньо-
му перейдуть у Яву. Отже, тут немає часу, бо в цій країні існують одночасно
теперішнє, минуле й майбутнє.
Філософема Сонцебога в етнічній язичницькій релігії слов’ян має висо-
ку ідейно-духовну вартість і своєю морально-етичною системою значно
переважає примітивний і наївний монотеїзм світових релігій, які лише ра-
ціоналістично переробили солярний міф природних релігій, надавши йому
штучності, відірвавши людину від природи, примусивши народи служити
людині, а не Богу.
МОЛИТВА РЩНОВІРІВ ДО СОНЦЯ
Слава Дажбогу—
Сходящому і заходящому Сонцю нашому,
Ясному і світлосяйному Оку Божому,
Що береже життя і спокій Онуків Дажбожих,
Вранці, вдень і ввечері примножуючи блага наші,
З волі Сварожої, на добро і щастя
Народу українському! Счава!
182
Хлібв обрядах/Хола Смро^ого
Якось Змія, побачивши Хліб на столі, позаздрила йому й запитала, як він
досягтакого високого становища і такої шани. Хліб розповів про свій шлях
до столу: його загортали в землю, жали серпом, молотили ціпом, мололи
жорнами, місили кулаками, пекли на вогні — і тільки тоді поклали на стіл.
Дізнавшись про це, Змія вирішила, що краще повзати по землі, ніж прийня-
ти подібні муки. Ця казка має ознаки глибокої давнини (А. Потебня. О ми-
фическом значений некоторьіх обрядов и поверий. — М., 1965).
Хліб в Україні споконвіку шанувався як Божий дарунок, хоча добували
його важкою працею. Давність хліборобської культури на нашій землі
підтверджується не тільки археологічними знахідками, але й багатством
обрядів та фольклорного матеріалу. Уявлення про світ і людське життя як
єдність небесного і земного спонукало людину постійно виконувати що-
денну працю як ритуал. Так сформувався світогляд наших Предків, де го-
ловною засадою була віра в необхідність здійснення магічних обрядів, адже
увесь Всесвіт уявлявся як причинний ланцюг наслідків: якщо не будуть
здійснюватися ритуали, то може не зійти Сонце, не прийде Весна, не зацві-
туть дерева, не достигнуть плоди. Отже, обряди стали невід’ємною части-
ною життя людини, без якої не мислилися природні відносини народу з
Богами. Богів запрошували до хати, до стодоли, на город чи на ниву, щоб
вони бачили, що людина веде праведний спосіб життя, тобто здійснює За-
кони Права, — таким господарям Боги допомагають.
Якщо стародавні племена мисливців приносили в жертву Богам тварин,
то і хлібороби жертвували продукти своєї праці. Поступово замість жер-
товних тварин Богам почали приносити хліб у формі корівок, півників,
баранчиків тощо, тобто зберігалася символіка жертовної тварини. Подібні
хлібні вироби дійшли до нашого часу, незважаючи на суворі заборони хри-
стиянських попів. В1649 р. московський цар Алексєй надіслав грамоту дяку
Семену Сафонову, в якій повідомлялося: “У вихідні й святкові дні... і пости
ходять ігреці бісівські, скоморохи з домрами, дудами і ведмедями; збиткую-
чись над хлібом, випікають різних тварин, худобу і птахів”. Далі наказува-
лося надіслати цю грамоту “у всі міста Галицької землі", щоб проголошува-
ти її на всіх вулицях, торжках і перехрестях, аби люди не влаштовували
“противні християнському закону безчинства” (И. Сахаров. Сказання рус-
ского народа. — М., 1987. — С. 388-390).
ІЬ з прийняттям християнства обрядовий хліб не зникає. Живучість
народної традиції, безуспішність боротьби попів з прадавніми звичаями
спонукали християнську церкву йти на компроміс з язичницьким світогля-
дом народу. Так до християнського богослужіння увійшло багато язичниць-
ких явищ і атрибутів, наприклад крашанки або писанки, весільні та вели-
кодні короваї, різні обрядові буханці, але, на жаль, їхні прадавні назви були
замінені чужоземними (пасха, проскура, христопоклінний хліб тощо).
183
Все життя українського селянина було підпорядковане річному циклу'
природи. Чотири сонячні свята були і є основними відправними точками в
календарі хлібороба — Колі Сварожому. Підготовка до зустрічі І Іовот року;
який настає з першим весняним Молодиком, розпочинається закличками
Весни та зустрічами птахів.
Цілий тиждень (9-14 березня н. ст.) присвячується птахам-тотемам. У
народі збереглися назви цих свят.- Лелечими, Веселики, Бусько, Ластівка.
Випікання обрядового печивауформі пташок має на меті закликання птахів
із Вирію. Вважається, що в цей час відчиняється “Сварожа брама” і лелека
починає носити немовлят. Чи не тому в болгар це свято ще має назву Мла-
денці? Приліт птахів пов’язується з Богом Родом: оскільки Предки (Діди)
живуть у Вирію, вони можуть впливати на врожай, а пташки є посередника-
ми між Світом Яви (живих) і світом Пави (покійних). Тому й вшановують їх
обрядовим хлібом. Пташине свято, Сорочини (9 березня), збігається з про-
будженням Матінки-Землі. В цей день випікають сорок жайворонків або
сорок бубликів, якими обдаровують дітей. Така жертва має забезпечити доб-
ру плодючість домашньої птиці; при цьому кажуть: “щоб птиця водилася”,
“щоб гусенята плодилися” тощо. Заклички Весни тривають до Благовіщен-
ня (25 березня), яке в давніх слов’ян називалось Благовець. У Вірі Наших
Предків воно присвячується Богині Весні, яку вшановують випусканням
пташок із кліток на волю, саме ці пташки радісно сповіщають (благовістять)
про прихід Богині Весни на Землю.
Бабка чи паска? Весняне рівнодення — це день перемоги Сонячного
Світла Весни над нічною темрявою Зими. Саме йому призначаються ве-
ликодні короваї, назва яких в Україні нині залишилася тільки для весіль-
ного хліба. Ці запашні високі обрядові хліби сучасні українці-християни
називають словОхМ єврейського походження — паска (пасха^іма. заміна
сталася, вірогідно, не так давно — близько середини XVIII століття. По-
ширенню чужомовної назви'сприяли християнські попи, які, не змігши
викорінити національного хліба в побутових релігійних обрядах, надали
йому християнської символіки, дозволивши використовувати в церкві. Ще
в XVII ст., як відомо, короваї й писанки жорстоко нищилися світською і
“духовною” владою як “поганські” та крамольні атрибути “Диявола”. (Див.,
наприклад, послання Івана Вишенського // Сварог. — № 2. — 1995. —
С. 21).
Пасха (гебрейськерезасЬ) дослівно означає “перескоченім”. Походжен-
ня його пояснюється в Біблії, про що вже згадувалося. Пасху єврейський
богЯхве наказав святкувати всім євреям (Біблія. Книга Вихід, 12.1-14). За-
галом же, в юдаїзмі пейсах (песах) означає не жертовний хліб, а саме жер-
товне ягня, яке споживають “Ізраїлеві сини”, адже їхні предки ніколи не
вирощували хліб, а були кочовими племенами скотарів, тому й жертвували
Ягве не хліб, а м’ясо.
184
До чого ж докотилися українці, які не замислюються над справжнім зна-
ченням цих слів і обрядів? Невже ми дамо справдитися біблійному "будете
дивитися — і не побачите, будете слухати - і не почуєте"? Адже саме таку
мсту ставили перед собою засновники християнства - примусити люд-
ство мислити так, як вигідно "синам Ізраїлю". Чому не хочемо визнати істину,
закарбовануу Велесовій Книзі, що тільки Рідні Боги були для наших Предків
тим, “чим очі й вуха мають бути"?
В обрядовій поезії українців слова паска (пасмі) не знайдемо, хоча в
побутовій мові воно вживається досить широко. У фольклорі натомість ча-
сто вживається слово коровай. Існує ще одна назва великоднього хліба —
баба (Б. Грінченко. — Т. ПІ. — С 99). У росіян весняний обрядовий хліб має
стародавню назву кулич, а слово пасха вони вживають лише як назву хрис-
тиянського свята. Думаю, що і нам, українцям, не слід відмовлятися від дап-
ньослов’янського слова кулич. У поляків збереглися назви - ичеШапос
(вєльканоц) та калач.
В Україні Великдень споконвіку відзначався як перемога Весняного Сон-
ця. Тож і Великодні короваї були жертовним посвяченням Сонцю, Дажбо-
гові або Ярилу. Ці обрядові хліби є символом плідної сили і, як правило,
доповнюються крашанками й писанками, що означають періодичне відро-
дження й оновлення Всесвіту.
Спосіб випікання цих обрядових короваїв зберігся в Україні з давніх-
давен, адже кілька тисяч років тут відомий рецепт приготування ритуаль-
них страв на бродилах: тісто для великодніх короваїв має бути дуже здібне,
вчинене на яйцях, маслі, сметані, олії, меду (нині замінюють цукром); вер-
шок короваю змащують збитим білком, добре розтертим з цукром. Пока-
зово, що й посуд для випікання таких короваїв називається бабинці, кухли-
ки (пор. бабка, кулич). Дріжджове тісто для короваю було традиційним для
Предків українців ще з язичницьких часів трипільської цивілізації і перей-
шло до ортодоксальної християнської обрядовості, чим ще більше посили-
ло суперечності між Східною й Західною церквами (римо-католики під
впливом біблійних приписів запозичили в євреїв і рецепти прісного пас-
хального тіста, яке в євреїв називається маца).
Бублик. Мабуть, найархаїчнішою назвою весняного обрядового хліба є
бублик. Походження слова губиться в часах індоєвропейської мовної
спільносте Так, у давньоіндійській мові йому відповідає слово ЬітЬаЬ, що
означає диск, кружок, куля, ядро, півкуля. В інших мовах близькозвучні слова
означають переважно предмети округлої форми: дзига, булька, бубон, кулька,
дощова бульбашка — або явище крутіння: вихор. Цікавим є порівняння сло-
ва бублик з литовським ЬатЬа — “пуп” та ЬатЬаіаз - “карапуз, крихітка”,
що, вірогідно, вказує на давній зв’язок бублика з дитиною. Можливо, це були
не тільки смачні гостинці для дітей, але й спеціальна їжа для немовлят, у
яких ріжуться зуби. Дитині зручно самій тримати кільце в руці 3 бубликом
185
пов’язані й народні приказки та примовки для дітей; “Дітям казка, а мені —
бубликів в’язка” або “Чудний, як бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічо-
го” (Б. Грінченко. Словарь української мови. — К, 1907-1909. — Т. І. —
С. 104).
Інша назва бублика — баранок — вірогідно, запозичена з російської чи
білоруської мов (баранка). Є припущення, що це слово походить від “обва-
ренок, обваранок” з випадним в. Спосіб приготування бубликів справді вка-
зує на можливість такого утворення — бублики спочатку обварюють, а потім
випікають. Проте не виключено, що назва має зв’язок і з бараном. Іноді
обрядовому хлібу надавали форми не цілої тварини, а лише її частини. На-
приклад, баранячі ріжки — заокруглений крендель (пор.рогалик).
Коровай. Походження назви коровай виводять від праслов’янського
копа—“корова”, що відповідає традиції випікати ритуальний хліб у формі
корівок або окремих частин їхнього тіла (голови, вимені, ріг). Коровай на
весіллі виконував магію родючості — плідності наречених. За давньо-
українською міфологією, корова уособлює молоду, а бик — молодого.
Схожі порівняння є в інших слов’ян, наприклад у чехів весільний коровай
називається ІзгеЬес — “жеребець” (ЕСУМ. — Т. 3. — С. 35).
В праіндоєвропейські часи корова була головним показником замож-
ності родини. Недарма вона завжди користувалася великою пошаною в ба-
гатьох народів. В Індії й досі корова—священна тварина. Корова як праро-
дителька кравенців (одного з праукраїнських племен) згадується у Велесовій
Книзі: “Дажбог народив нас від корови Замунь, і були ми кравенці... відтак
стали Прадіди русове” (д. 7-Є).
Подарувати на весілля корову було виявом найбільшої шани і приязні
до наречених. В українському фольклорі збереглися натяки на заміну ко-
рови весільним короваєм. Іноді його прикрашають “ріжками”, “тичками”,
кільцями з тіста. Микола Сумцов на підтвердження гіпотези про зв’язок ко-
роваю з коровою наводить слова білоруської пісні, де коровай каже: “Я ро-
гат, я богат!” (Н. Сумцов. Хлеб в обрядах и песнях.—Харьков, 1885.—С. 124).
Подібна пісня є в українському весільному обряді: “Коровай багатий, коро-
вай рогатий”.
Коровай в Україні завжди вважався святим. Михайло Грушевський пи-
сав: “Хліб не проста жертва, він сам свята річ — фетиш або Бог (“святий
коровай”), що стверджує і благословляє подружжя; діжа, де він розчиняєть-
ся, і віко, що його накриває під час таємничого “росту”, грають у томутакож
дуже важну ролю у весільних церемоніях, як приналежності сього домаш-
нього Бога” (М. Грушевський. З історії релігійної думки на Україні. — К,
1992. — С. 28-30). На те, що коровай був головним і найвеличнішим серед
Інших обрядових хлібин, вказує також традиція розміщення хліба при випі-
канні в печі, а потім і на святковому столі: коровай в центрі, а менші хліби-
ни (лежні, шишки, калачі) ставлять навколо нього.
186
Дивень. Близьким за обрядовим значенням до короваю є дивень. Віроіід-
но, його назва — лише один з епітетів короваю: “дивний коровай” (Н. Сум-
цов. Хлеб... — С. 66), яка пізніше набула самостійного значення. Мовознавці
досі не звернули уваїу на зв’язок назви цього хліба з Богом Дивом. Вірогід-
но, він близький до обрядового короваю в святині Світовида (Святовига),
за яким ховався жрець і запитував: “Чи видите мене?”). Бачити, видіти, ди-
витися, дивуватися, дивний, дивовижний—ось головний семантичний ряд
для пояснення назви дивень.
Дивень став випікатися як додатковий до короваю хліб, що символізує
весільне кільце (обручку). Виготовляється він переважно з плетінки втроє
або вчетверо, а потім з’еднується в замкнуте коло. Часом дивень прикраша-
ють квітками, пташками, обліпленими тістом гілочками плодових дерев
(найчастіше вишні). Крізь дивень або крізь калач молода після вінчання
дивиться на свого нареченого. Про це співається у весільній пісні: “Подиви-
ся, Марусенько, крізь калач, Да свойого молодого і побач!" Мабуть, і назва
дивень пов’язана з тим, що молода дивиться крізь нього на молодого. Ще з
давніх-давен в Україні круглі предмети з отвором посередині вважаються
магічними, чарівними, тому й дивень використовували, щоб причарувати
родинне щастя. Є спеціальні пісні й до випікання дивня:
Світи, жар, у печі ясно,
Печись, дивень, красно,
Гостям — на велике диво,
Молодим — на щастя,
На долю, на свою родину.
Коровайниці примовляють, садячи дивень у піч: “Печись, дивень, не схи-
лись, не пригори, молодим серця та й не зсуши!” Вважається, що пригорі-
лий весільний хліб віщує недобре шлюбне життя.
Калач (колач) також обрядовий хліб. Він використовується у багатьох
річних обрядах, проте первісно був пов’язаний з відзначенням сонячних
свят (весняного та осіннього рівнодення, зимового та літнього сонцесто-
яння). Нині він широко вживається як в інших обрядах, так і в повсякденно-
му харчуванні. Його згадують у колядках: “Первая дара — колачів пара”, ку-
пальських піснях: “А в тій печі книші та калачі", обжинкових: “До пана з
голубами, білими калачами”, весільних: “Не спи, мати, уночі та печи, матін-
ко, калачі”.
Калач, хліб з пшеничного борошна, взагалі став символом благополуч-
чя, добробуту: “За багачем — сам чорт з калачем”. Ним заспокоюють дити-
ну: “Не плач, дам калач...”, “Чужим діткам — дулі, а нашому — калачі, щоб
спав уночі” (Б. Грінченко. Словарь... — Т. II. — С. 210). Етимологію слова ко-
лач виводять від коло, що вказує на круглу форму, яка в давні часи мала
солярне значення (присвята сонячному Богу). Зміна кореневого о на а відбу-
лась перед наступним складом з наголошеним а (ЕСУМ. - Т. 2. — С. 348).
187
Калачі випікають на різні родинні свята. Це переважно плетені з двох
або трьох качалочок замкнуті кільця з отвором посередині та “підперезані"
пояском з тіста. Вони бувають великими і маленькими. Так, у західі піх обла-
стях України на весілля випікають багато маленьких калачиків, якими об-
даровують всіх гостей. Калачі в обрядах часом виконують ту ж роль, що й
шишки, лежні, верчі або дивні. Вживання калачів найпоширеніше в порів-
нянні з іншими видами ритуального хлібі їх печуть на Великдень, весілля,
народини дитини, Купайло, Хлібний Спас, Різдво Божича та інші свята.
Лежень. Часто поруч з калачем в обрядах використовують лежень — “рід
великого калача, обрядовий весільний хліб” (Б. Грінченко. Словарь...—Т. II. —
С. 353). Про нього співають у багатьох весільно-коровайних піснях:
В п’ятницю до діла
Лежні в гурту поробили
Та шишки і перепійці
В піч посадовили;
Коровай же спорядивши
В самую суботу,
Посадить його впросили
Кирика Голоту.
Назва лежень, вірогідно, зумовлена тим, що він випікається не у формі,
як коровай, а просто лежить у печі на черені (ЕСУМ. — Т. 3. — С. 214). Але й
в обрядах йому відводиться роль лежати перед молодими (на весіллі) або
лежати на столі протягом усіх Різдвяних свят (характерно для деяких райо-
нів Полісся). Форма лежня здебільшого овальна. Він виготовляється як з
цілої довгастої хлібини, так і з плетінки, а також оздоблюється різноманіт-
ними прикрасами з тіста.
Шишки. Весільні шишки—невеличкі хлібинки, якими обдаровують всіх
гостей, — символізують плодючість майбутнього подружжя. Про них спі-
вають:
Та печи, матінко, калачі,
Та печи, матінко, на меду,
Я ж тобі дружечок наведу.
Та печи, матінко, з шишками,
Не сама я йду - з дружками.
Шишки виготовляють з того ж тіста, що й коровай, в такий спосіб:
розкачують смужку тіста в “качалочку”, з одного боку надрізують “зубця-
ми”, тобто роблять насічки ножем, далі таку стрічку згортають за сонцем
(подібно до спіралі), випікають зубцями догори, потім шишку підперізу-
ють “пояском” з тісті Іноді шишки роблять у вигляді пташок чи малень-
ких верчунів і наліплюють на коровай. Великі верчі — різновид калача —
призначаються як подарунок тещі від зятя “в обмін на молоду”, молода ж
привозить свій верч для свекрухи. Такий хліб особливо поширений на
Поліссі. Шишки дарують при запрошенні на весілля, ними молодята об-
188
даровують свій весільний почет: бояр та дружок, а також коровайниць та
інших весільних гостей.
Починають випікати весільні обрядові хліби в п’ятницю, весілля ж відбу-
вається в неділю. Про це також співають під час випікашія короваю та іншого
весільного хліба:
П’ятниця — починальниця,
А субота — шишкобгальниця,
А неділя — воскресіння,
Просимо всіх на весілля.
Тут воскресіння, вірогідно, вже вжито з християнським значенням, хоча
могло означати й день Сонця.
Перепіець — назва обрядового хліба, яким пригощають усіх весільних
гостей в обмін на подарунки для молодих. На Полтавщині перепіець прий-
нято пекти в п’ятницю перед весіллям. Вчинити перепіець повинен “непо-
рочний” хлопець підмізинним пальцем (П. Гйедич. Материалм по народ-
ной словесносте Полтавской губернии. Роменский уезд. - Вьіп. і. Песни
Обрядовьіе. — Полтава, 1915. — С. 74). Сам обряд перепій проводиться не
тільки на весіллі, але й на родинах, іменинах тощо. Це обряд випивання за
здоров’я молодих, новонародженого, породіллі, який супроводжується вру-
ченням подарунків і різноманітними побажаннями. Під час перепою кож-
ному з гостей співається ПІСНЯ:
Пане Богдане, до перепою.
Перепивать щастя й долю.
Що я маю, перепиваю,
Щастя й долі бажаю.
Пан Богдан добре п'є,
Дай му, Боже, здоров'є,
Многіїліта,
Многії літа.
Криж. В календарних обрядах весняного циклу побутує й такий вид
хліба, як криж (крижик), який за християнства стали називати "хресто-
поклінним хлібом”. В давні часи наші Предкині випікали такий хліб на Свя-
то Матері-Землі, яке за сучасним календарем має відзначатися 9 березня,
або в Праву середу. Назва цього хліба лише на перший погляд пов’язана з
християнством, проте значення обряду, в якому його використовують, має
всі ознаки глибокої давнини. Поклінний хліб — це жертва Матінці-Землі
перед сівбою, моління про майбутній урожай. Найархаїчніші обряди і мо-
литви до Дажбога пов’язані з проханням багатого врожаю.
Подібні обряди здійснювалися і після збирання урожаю - Матінці-Землі
і Батькові-Небу (Диву, Сварогу) дякують за добрий урожай. Арабський пись-
менник Ібн-Даст у “Книзі добрих скарбів” описав обряд обжинок, коли
жрець, піднявши корець проса до неба, проказує молитву: “Боже, ти дав нам
189
страву. Дай нам і тепер її вдосталь!” (В. Січинський. Чужинці про Україну. —
К., 1992. — С. 18). Цей обряд здійснювався на початку X ст. А ось подібний
ритуал, записаний Олексою Воропаем на Полтавщині вже на початку XX ст.,
який здійснювався з хрестопоклінним хлібом: “Мій батько, було, приїдуть
на ниву, покладуть хліб на землю, моляться Богу, а тоді їдять кусник того
хліба і промовляють: “Дай, Боже, і на той рік їсти свій хліб” (О. Воропай.
Звичаї нашого народу. - К., 1991. - Т. 1. — С. 246).
У записах Володимира Шаяна про народні звичаї на Закарпатті знахо-
димо архаїчну молитву-побажання перед сівбою: “Дай, Боже, щастя!” Слово-
сполучення “Дай, Боже” за всіма ознаками є видозміною імені язичницько-
го Дажбога (Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. —
К, 1965. - С 17, передмова О. Дея).
Щодо форми цього обрядового хліба, то нині не можна беззастережно
стверджувати його християнське походження, оскільки знак рівнобічного
хреста був відомий у язичництві як символ чотирьох сторін світу. Цей знак
є на трипільському посуді, в основі язичницького жертовника, розкопано-
го Вікентієм Хвойкою на Старокиївській горі та ін. Обряд жертво-
приношення Матінці-Землі у вигляді хліба зберігся й донині: під час зби-
рання лікарських рослин кладуть у траву шматочок хліба на знак вдячності
Землі за цілюще зілля, перед сівбою хліб заривають на ниві як задобрюван-
ня її з проханням доброго врожаю. Відоме виготовлення крижа із загнути-
ми кінцями, подібно знаку' Сварги. Такі ж “Сварожики” і досі малюють на
писанках.
Ярильський хпіб. За язичницьким календарем 23 квітня присвячується
легендарному Батькові Ору, або Яру, Ярилу. Йому приносять жертви у виг-
ляді білого баранця, пізніше замінені хлібними виробами у формі ріжків,
бубликів, пряників-баранчиківтощо. За нашою вірою, Ор відкриває небо й
зелені трави. До схід сонця люди умиваються цілющою росою, приносять
дари Богам на полі, де відбувається спільна Братчина односельців, чи гро-
мади Рідновірів.
З цього дня починають обідати в полі. Подекуди ще побутує звичай об-
ходити в цей день поля з короваєм і порівнювати висоту жита з висотою
короваю. Якщо коровай не видно в житі, буде добрий урожай.
Перепічка ще до недавнього часу широко вживалася українцями і як об-
радовий, і як щоденний хліб. Простота випікання, поживність перепічки спри-
яли її поширенню на всій території України, особливо популярною вона була
на Півдні Перепічка — це поколотий ножем корж із тіста, замішаного на
кислому молоці, що печеться переважно на сковороді, намащеній олією або
салом (СУМ. — Т. 4. — С. 251). Інша назва цього хліба — перепіч. Ця назва
українського походження, часто зустрічається в піснях, особливо весільних:
Питалася шишечка
Перепечі:
190
— Чи далека доріженька
До печі?
Цей же “Словник української мови” стверджує, що перепічкою також
називають маленьку “пасочку, яку залишають у священика після освячення”
(Там само). Звичай приносити священнослужителю (Волхву, жерцю, знаха-
рю, чаклуну) хліб як винагороду, вдячність за священнодійство побутував
на українській землі споконвіку задовго до християнства. А оскільки хрис-
тиянські попи ніколи не відмовлялися від приношень віруючими всіляких
харчів (м’яса, сала, курей, ковбас та ін.), то не відмовлялися вони й від хліба.
Таким чином давній звичай, що діяв на їхню користь, був сприйнятий ними
схвально.
Книш — вид хліба з начинкою, що готується із суміші вареної картоплі,
овечого сиру, петрушки, часнику, м’яса, солонини. Начинка прикривається
загорнутими всередину краями коржа, а зверху змащується конопляною
олією чи салом. Випікають книші в печі, часто разом з хлібом. Книш також
згадується в обрядовому фольклорі, особливо в колядках та щедрівках, —
як винагорода колядникам чи щедрувальникам:
У нашої баби добрая душа,
Винесе вона цілого книша,
До того книша — ціла ковбаса.
Етимологія слова книш точно не встановлена. Цікаво, що грецьке слово
кніса означає “запах І пара жирного печеного м’яса; сало, в яке загорталося
жертовне м’ясо, призначене до спалення” (ЕСУМ. — Т. 2. — С. 474). Важко
встановити, яким був шлях цього слова: з Греції в Україну чи з України в
Грецію, — проте обрядове значення книша безперечне. В Італії подібний
вид хліба називається “піца”. Нині й українські корчмарі користуються італій-
ською назвою хлібних виробів, які є частиною їхнього бізнесу.
Вірогідно, давніше книш використовувався в поминальних обрядах, ос-
кільки для душ покійних Предків важливим є запах пари, що йде від свіжо-
приготованих страв. Про традиційність поминання покійних книшем
співається і в жартівливій пісні “Ой дівчина-горлиця”:
Я за батька книш дала
І за матір книш дала...
Безтілесні духи насичуються і задовольняються не стільки матеріаль-
ною 'їжею, скільки самим фактом її приготування їхніми нащадками в Яві,
які роблять це зі спеціальною метою — вшанування покійних родичів, а
отже — парою, запахом, поминальними молитвами, добрим словом, нашою
пам’яттю.
Книші несуть діти до своєї баби-повитухи на Свято Рода або Різдва Бо-
жича, що свідчить про зв’язок цих обрядодій із вшануванням духів Предків
та Рожаниць. Отже, книш — особливий вид обрядового хліба, який викори-
191
стовується в різних обрядах Кола Сварожого, в тому числі й для жертво-
принесень, які здійснюються через спалювання в печі чи на вогнищі. Дяя
українських етимологів виявилося нелогічним пов’язувати походження сло-
ва книш з давньослов’янським коренем кн- (*кьн-), що є основою російсь-
кого кнея, польського кпіеіа і означає гай, хащі, пуща. Для українського
рідновіра-язичника таке припущення виглядає цілком логічним, оскільки
жертвопринесення в давні часи здійснювалися у священних гаях, можливо,
і поминальні обряди були природнішими саме в гаях, отже, і жертовний
хліб міг мати назву, похідну від слова кнея — гай, тобто хліб, який несли у
священний гай. Перед випіканням книшів, як і взагалі перед випіканням
іншого хліба, перший шматочок тіста кидають у вогонь як жертвоприне-
сення (умилосгивлення) печі, що в час випікання хліба є священною.
Колобок Відомий в Україні також і невеличкий круглий хліб — колобок,
назву якого часто вважають російською, хоча для цього немає особливих
підстав. Слово складне кало і бік, тобто “круглобокий”, “кулеподібний”. Відо-
ма казка про Колобка існує в Україні у кількох варіантах: “Колобок”, “Плес-
качик”, “Коржик”. Вірогідно, первісний варіант казки мав більшу кількість
учасників-персонажів, яких зустрічає на своєму шляху головний “герой”. У
казці про Коржика їх вісім (не рахуючи Курочки Рябої, з якої все починаєть-
ся). Коржика ловить баба по хаті, дід у сінях, пес надворі, молотники на
току, котик на тину, прачки на льоду, пастухи у степу, лісничі в лісі зловили
і з’їли (Золота книга казок. — К, 1990. — С. 20).
Якщо в основі назви коло, тобто солярний знак, то цілком можливо, що
первісний варіант казки мав дванадцять персонажів-місяців, які колоббк-
сонечко пробігає за рік, і нарешті в грудні його з’їли, так само як кусають
калиту.
Назва плескачик також побутує в Україні і означає “круглий плескатий
хліб” (СУМ. — Т. VI. — С. 577). Колобок і плескачик використовувались у
хлібній магії наших Предків. Особливо ефективним є обряд вигнання
“злиднів”, що його здійснювали чаклунки, яких запрошували до хати спеці-
ально з цією метою. Після обряду за Звичаєм належало віддячити відунці
грошима чи подарунком. Якщо цього не зробити, то “злидні” можуть вер-
нутися назад. Знахарки, відунки знають, коли і як це робити, і мають для
цього спеціальний віник. Саме через різні обрвди, що виконувались із віни-
ком, християни змальовують відьом-знахарок з мітлою чи віником, на яко-
му нібито вони літають. Це свідчить лише про примітивність думки, яку, на
жаль, поширюють не тільки попи, а й малоосвічені науковці-етнографи.
Коржі, ймовірно, в давні часи присвячувалися Хорсу (Богу Сонця або
Місяця), на що вказує близьке звучання (корж—Хоре), а також кругла фор-
ма цього хлібного виробу. Коржі вживалися молоддю на свято Купайла в
час літнього сонцестояння. Про це знаходимо згадки в купальських піснях,
записаних Лесею Українкою на Волинь-
192
Біжи, Пструию, хучі. хучі.
Пече Марися коржі, коржі.
Ой які коржі? Гречанії —
Для своєї душки коханої.
Ой які коржі? Пшеничнії —
Для своєї душки величної.
Різні види пшеничного хліба використовуються у жниварських, косо-
вицьких, гребовицьких обрядах як частування робітників господинею, як
нагорода їм за чесну працю. Про хліб співається в обрядових піснях цього
періоду: тут І перепічки, і калачі, і книші, і.корабляки, і буханці, і паляниці.
Сончата (печиво). 27 липня — в Свято Чура — приносять жертви Даж-
богові як подяку за добрий урожай, випікають ритуальне печиво сончата,
співаючи: “Грай, Сонечко, грай! Тут твої сончата” (тобто діти Сонця-Дажбо-
га). На околицях поселень палять вогнища, молодь стрибає через священ-
ний вогонь. Чур (Цур) — родове Божество, охоронець володінь роду, вар-
товий святкових днів. Він пильнує дотримання родових звичаїв, щоб Богів
шанували належним чином. Чур в найдавніші часи — також охоронець ме-
жового вогню, який розпалювали на межах земельних володінь. Вислів “Чур
моє!”—давній оберіг наших Пращурів (саме в такій формі це слово зберег-
лося на Миколаївщині). Слово ж відцуратися (відчуратися) означає “відмо-
витися від родинної спадщини, рідного Звичаю, тобто Законів Предків"
Цуром також називали дерев’яну статую — образ родового Божества. Саме
до таких межових знаків приносили жертовний хліб.
Християнська церква зіпсувала первісне глибинне значення свята і об-
ряду, вигадавши день римського “мученика” Пантелеймона, нібито замуче-
ного язичниками.
Калита. Найбільшим серед осінньо-зимових свят, що супроводжували-
ся випіканням обрядового хліба, є Калита (ЗО листопада). Це одне з соняч-
них свят, пов’язане із “завмиранням” сонця взимку. “Сонце заходить, а ка-
лита сходить”, — співають сучасні фольклорні гурти. Однак є підстави
вважати Калиту ініціальним святом молоді, початком вечорниць. Зібрав-
шись в одній хаті, дівчата випікають калиту—обрядовий хліб у вигляді сонця
з діркою посередині, щедро прикрашений родзинками, калиною, приправ-
лений медом.
Етимологію назви калита пов’язують з калиткою, що означає торбин-
ку для грошей чи тютюну (ЕСУМ. — Т. 2. — С. 351). Володимир Даль поясню-
вав це нібито зовнішньою схожістю калити на торбинку (В. Даль. Толковьій
словарь живого великорусского язьїка. — М., 1979. — Т. П. — С. 790), що
маловірогідно, оскільки калита більше схожа на плоску перепічку у вигляді
сонячного кола, ніж на пиріжок з начинкою. Можна припустити, що назва
калита утворена від дієслова калити — “розколювати, розжарювати, гар-
тувати в печі”. До того ж відомо, що цей обрядовий хліб намагалися випек-
ти якомога краще: “Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють сухими виш-
«Коло Свароже»
193
нями чи родзинками - “щоб гарна була”. Печуть у печі і запікають так, щоб
вгризти її було трудно — на сухар. Посередині—дірка” (О. Воропай. Звичаї
нашого народу. - К., 1991, - Т. 1. - С. 28). Обряд випікання калити нині
супроводжується примовками й піснями сучасного походження:
Гори, вогонь, ясно!
Спечи нам калиту красні.'
Щоб ми її кусали
І горя не знали!
Ритуал кусання калити, під час якого лунають жарти, сміх, первісно озна-
чав прилучення людини до Бога, очищення, оздоровлення. Недарма серед
загальних веселощів лунають вигуки, пісні, примовки, що славлять Сонце.
Корочун - обрядове печиво, що випікається в період від осіннього Світо-
вида (рівнодення) до Різдва Божича-Коляди. Корочун — солодке печиво у
вигляді закрученої качалочки або спіралі. Корочунами (кречунами) обда-
ровують колядників. Назва походить від календарного періоду, що означає
найкоротші дні в році. На Різдво печиво ставлять на Покуть разом із Кутею,
а споживання його означає закінчення Корочутіа, після чого день починає
прибувати.
Вареники, У багатьох обрядах українців, крім випеченого хліба, вико-
ристовуються й інші борошняні страви. Наприклад, вареники — “рід варе-
ного пиріжка з сиром, ягодами, кислою капустою, маком, вижимками ко-
нопляного сімені і под.” (Б. Грінченко. Словарь... — Т. І. — С. 126). Вареники
з давніх-давен були обов’язковою обрядовою їжею на святах, пов’язаних із
культом Місяця, коли “Місяць грає”. За кольорами місячного світла воро-
жили, яким буде врожай або погода в наступному році. В ці дні, як правило,
варили вареники, що і за формою нагадують Місяць. В давніші часи Місяць
(Луна) був жіночою Богинею, пов’язаною з продовженням роду, тобто Ро-
жаницею, тотожною грецькій Артеміді. Тому символіка начинки в тісті оз-
начає вагітність.
Існує кілька видів вареників: пірхуни — це вареники, зроблені для жар-
ту, начинені яким-небудь клоччям чи просто борошном (Полісся). Іноді у
вареник кладуть сіль - “кому попадеться, той скоро одружиться”, або мо-
нету - “на щастя”, “кому попадеться, в того збудуться бажання” (Миколаїв-
щина). Такі вареники дівчата готували на вечорницях для своїх ворожінь та
жартів.
Варениці (варяниці) - це круглі або квадратні шматочки тіста, зварені
без начинки. Крім трьох місячних свят, вареники й варяниці присутні й у
інших обрядах: на Різдво, Масляну, Купайло, Обжинки, Калиту та ін.:
Нумо, нумо до межі-
Вареники у діжі...
Нумо, нумо уп’ять,
Варенички вже киплять.
ОКмиварама).
194
Або:
кй, дій же, Боже,
Один стіг пшениці,
Один стіг пшениці -
На варениці.
(Колядка).
Пампушки, або пампухи, первісно були належністю якогось забутого
ритуалу, а нині вживаються як повсякденна страва. Пампушка - не неве-
личка кругла булочка з пшеничної, житньої або гречаної муки, виготовле-
на з дріжджового тіста й випечена в печі чи духовці (СУМ. - Т. VI. - С 37).
Свіжовипечені пампушки подають до столу з підливою із товченого часни-
ку й олії. За етнографічними спостереженнями, як обрядова страва пам-
пушки вживалися на Різдво (часник як оберіг від злих духів), а також в липні
(мабуть, як жертва зозулі).
З цього часу зозуля перестає кувати, на Півдні кажуть “Зозуля пампуш-
кою подавилася” (інший варіант: “Зозуля мацдрикою вдавилася"). Про тс,
що пампушки були на різдвяному столі, дізнаємося із колядки:
Вибіг козелець із нових сінець.
Наставив пушку ‘Дайте пампушку**
Пампушки готують не тільки на свята, у неділю, але й в будень. Вони є
поживним доповненням до українського борщу, різних супів, печені та
інших страв. Використовуються протягом усього Кола Сварожого. В україн-
ців відоме також дівоче ворожіння на пампушках, подібне до ворожіння на
балабушках. У деяких областях України пампушки — обов’язкова страва на
поминках, яка, можливо, витіснила давніші книші
Мандрика — також виріб з тіста, часто з сиром, що має вигляд невелич-
кого коржика або пампушки: сир перемішують з мукою, маслом, яйцями і
печуть у духовці. В обрядах Кола Сварожого мандрики використовують
навесні, коли виганяють худобу на пасовище. Ними обдаровують пастухів,
щоб добре пасли довірену їм череду. Мандрики також беруть з собою на
пасовище і під час Зелених свят як обрядову страву. На літні Ярильські свят-
ки (Похорон Коструба) випікали багато мандриків, якими наділяли пере-
важно дітей. Мандрики приносять у жертву Водяникові, пускаючи на воду.
Мабуть, цей давній звичай і ліг в основу християнського звичаю випікати
мандрики на Петра, що збіглося в часі (29 червня). Близько цього часу
(кінець червня) перестає кувати зозуля, звідси й приказка: “Зозуля мандри-
кою вдавилась”.
Галушки зустрічаємо в обрядових піснях переважно весняного циклу.
Проте ця страва є однією з улюблених і поширених в Україні. Галушки ви-
готовляють з прісного тіста і варять у воді, супі чи молоці. Бувають різані
або рвані галушки, залежно від способу приготування Суп із галушками
приправляють часником.
195
7*
Неважко переконатися, що хліб у житті українців займав найпочсснішс
місце. До нього звертаються то ніжно й лагідно — хпібойхо, то поважно —
хлібове (множина, збірне). У весільному обряді окремий ритуал зветкл
хлібини — коли батьки нареченої подають сватам хліб на знак згоди на
шлюб. Велич хліба оспівано в багатьох обрядових піснях:
По тих обрусах а все хлібове.
А все хлібове, а все пшеничні,
А все пшеничні, в Бога величні!
(Камдкд).
Слово хліб надзвичайно багатозначне:
1.	Хліб — врожай: “Всі нивочки сходили, а панові хліб докупи зібрали”.
2.	Хліб — зерно: “Де дощик пройшов, там хліб ізійшов”.
3.	Хліб — їжа: “І хліб і до хліба”.
4.	Хліб — милостиня: “ласкавий хліб”, “проханий хліб”.
5.	Хліб — робота: “Відбивати чийсь хліб”, “Перейти на інший хліб” та ін.
(Фразеологічний словник української мови. — К, 1993. — Кн. 2. — С 926-927).
Вислів “Хліб-сіль!” вживається як привітання до тих, хто в цей час їсть,
побажання смачного (ідентичний рос. “Приятного аппетита!”). Наречені
запрошують на весілля зі словами: “На хліб, на сіль”. Це частий вислів у весіль-
них піснях:
Сват кланявся хлібом-сіллю,
Дякував за вашу дочку.
“Водити хліб-сіль” — означає приятелювати, бувати в гостях один в од-
ного, підтримувати знайомство.
Узагальнюючи сказане про священний хліб в обрядах Кола Сварожого,
можемо стверджувати:
1.	Переважна більшість назв обрядового хліба має праслов’янське або
індоєвропейське походження, що свідчить про високий рівень розвитку
хліборобської культури на українських землях впродовж тривалого часу.
2.	Загалом обряди, в яких вживається хліб, тісно пов’язані зі святами Кола
Сварожого (фазами Сонця і Місяця), тому й обрядовий хліб має солярну і
люнарну символіку.
3.	Перехід від ритуальних жертвоприношень тварин знайшов свій вияв
упоширенні нових різновидів хліба та печива, що має форму тварин, птахів
або частин їхнього тіла (роги, голова, ратиці, вим’я тощо), що зумовило й
відповідні назви жертовного хлібі
4.	Із втратою знань староруської (праукраїнської) релігії, обрядове зна-
чення багатьох видів хліба забулося, хоча на побутовому рівні давні форми,
види й назви хліба продовжують існувати й досі.
5.	Найбільш архаїчними видами обрядового хліба нині залишаються
Великодні та весільні короваї, шишки, а в деяких регіонах — калиті
196
6.	Шанобливе ставлення до хліба, що передавалося від покоління до
покоління, нині грунтується переважно па традиції, але. па жаль, вже без
усвідомлення його магічної, Божественної, ритуальної ролі.
7.	Очищення від чужоземних викривлень в обрядах та назвах священ-
ного хліба українців можливе за умови повернення народу до своїх Пред-
ківських релігійних святощів.
Тільки дотримуючись Законів своїх Пращурів, народ зберігає свою етніч-
ну самобутність і свободу. Про цс добре знали паші Волхви і нам передали
ці заповіти, викарбувані на дощечках Вслесової Книга: “І ніхто не понево-
лений у краї тому, і нема рабів там, і жертви іншої, як хліби, немає*.
(Витокдве{Православ'я: занепад і відродження
Більшість дослідників релігій відзначають фактичне двовір'я наших
Пращурів, про яке свого часу згадував і один з перших ченців Феодосія
Печерський: “Називаючись християнами, а по-язичницьки живучи". Дво-
вір’я (або релігійний синкретизм) було своєрідною формою певного ком-
промісного співіснування двох абсолютно протилежних світоглядних сис-
тем — етнічного багатобожжя, розмаїття (політеїзму) і глобального
однобожжя, одноманітності (монотеїзму).
Ранні християни, заперечуючи стару віру в Рідних Богів, все ж не могли
створити для своїх теологічних концепцій якусь іншу, цілком відмінну, ка-
тегоріально-понятійну систему, ніж та, що вже довгі століття існувала у тра-
диційній релігії. Майже увесь понятійний арсенал язичництва був викори-
станий ними і перенесений до християнства зі старої віри, оскільки і наука
(філософія), і мистецтво (в тому числі й культове) все ще залишались язич-
ницькими. Цим процесам сприяли також цілеспрямовані ідеологічні хит-
рощі, які використовували служителі християнської церкви, — практика на-
зивання нових християнських реалій старими язичницькими словами.
Наприклад, церква “Святого Власія" замість храму Велеса, костьол “Святого
Вита” замість храму Світовита та ін.
З часом втрата первісних значень явищ, обрядів і назв ставала все відчут-
нішою. Так відбувалася поступова деградація родової (етнічної) релігії. До
слова звикаємо швидко. Але часто в давніх словах закладений зовсім не той
зміст, який ми сприймаємо нині Так переосмислено безліч священних слів,
понять, звичаїв, обрядів, про що йшлося в цій книзі
Розглянемо докладніше священне значення одвічно слов'янського по-
няття “православ’я”, яке було так підступно понівечене християнською церк-
вою. Почнемо з витокового значення слова Прав, що в давнину передавало
священне поняття Божественного закону, який керує (правує) Всесвітом.
Вперше слово Права у писемності зустрічаємо в текстах Велесової Кни-
ги. Упереджене ставлення офіційної науки до цього джерела досі не давало
можливості з повною серйозністю зайнятися її науковим дослідженням.
197
Однзк уже перші переклади Велесової Книги показали, що не тільки світо-
гляд наших Пращурів, але і деякі лінгвістичні релікти мають паралелі з
давньоарійськими пам’ятками, збереженими в Ріґведі — найстародавнішо-
му в світі священному писанні.
Прав (Права) — одна з трьох сфер буття — найвища Божественна сфе-
ра, що символічно відображає крону священного Дерева. У Велесовій Книзі
(15-А) є слов’янська молитва, яку Волхви називають Першою Правою:
Свароже!
Ти, що сотворив світло,
Ти єсть Бог світла
і Бог Прави, Яви і Нави,
се бо маємо їх во істину.
І єсть ця істина наша,
що переможе темну силу
і виведе нас до блага.
У кожного народу є своя рідна правда. Рідна Правда українців-русів — у
єдності з Рідними Богами. Ця єдність підкріплена Божественним народжен-
ням і регулюється Законами Прави. Знаючи ці Закони, українець не чинить
зла українцю й Рідній Землі, а всіляко намагається підтримати свого брата в
усіх добрих намірах, які будуть на користь нашій державі. Коли українець
усвідомлює свою відповідальність перед майбутнім, він дбає про своє добре
ім’я і всіляко примножує свої добрі справи, тим самим заохочуючи інших
українців до спільного творення блага для своєї землі.
Поняття Прави як універсального закону руху Всесвіту мали ще
трипільські землероби УІ-ІП тисячоліть до н. ч. Мала його й орійська цивілі-
зація, що зародилася саме на нашій Праукраїнській землі, на берегах Дніпра
й Чорного моря. Саме орії (арії) й занесли свої Веди (Знання) в Індію й
Персію (Іран), так само ці знання поширились і в Грецію, й Рим, де в давні
часи було багато споріднених нам племен. Закони Прави відомі в усіх арій-
ських народів: індійська Рита, іранська Аса, давньогрецька Діка, яка згодом
перетворилась у Богиню справедливості і вже зображалася як жінка. В Украї-
ні також існують залишки вчення про Праву, але вже у вигляді казок про
Правду і Кривду, яких так само уявляють жінками.
В давніші часи поняття про Праву було ширшим: Права, Пращур, Прадід,
право, правда, правий, праведний, справедливий, правитель, правило, праз-
ник, правосуддя — все це слова одного кореня. Слово правда також має
багато значень: закон, звичай, присяга, суд, справедливість, істина, доказ,
реальність (явність) тощо.
У Ріґведі поняття Прави як універсального закону руху Всесвіту пере-
дається словом К’га (Рита) і позначає певну космічну закономірність, за якою
певпорядкований стан (хаос) перетворюється в упорядкований гармоній-
ний стан (космос, слов’янське - Лад). Цей Лад (порядок) забезпечує умови
198
для існування Всесвіту, його круговороту, життя людей, їх моріїьності. По-
няття Лад і лінгвістично може бути пов’язане з поня ггям Рита: Іеіо - Ілсіа —
Іаіо—Каіо —Касі, де всі названі форми поєднані в образі Богині небесного
закону. Слов’янська Права, так само як і арійська Рита, визначає й обрядовий
лад на Землі. Тобто вона забезпечує не тільки астрономічний (фізичі іий), але
й звичаєвий, обрядовий, моральний стан життя народу загалом.
У давньоіндійській мові санскриті (яка сформувалася близько II тис. до
н. ч.) також існує багато похідних від слова Права. Вони допомагають нам
зрозуміти деякі потаємні значення наших Богознавчих слів і понять. Всі
санскритські слова з коренем прав-так чи інакше пов’язані з вірознавчими
поняттями: ргата — той, хто витає в небі;ргапа—дмухання, дух; ргаиаіа —
легкий вітерець (той, що дме). Цікаво, що словоргауаг(о)за означає дощ, і
тепер для українця його значення прозоре й зрозуміле без перекладу як
“права роса”, тобто роса, яку посилає Права (Бог з Неба). У Велесовій Книзі
дощ — Жива Вода, яка тече як благо від Богів до нас.
Дажбожий онук керується Законами Прави, Яви і Нави. Ці закони запи-
сані нашими Праматерями на українських рушниках: дерево-квітка, що
проростає з вазона чи глиняного глечика, символізує триярусну світобудо-
ву. Найнижча сфера — це коріння дерева. Саме воно є першоджерелом існу-
вання всієї Світобудови. Це світ Предків Роду, покійних родичів, світ Нава.
Однак першопричиною існування цього коріння є світ Права — Божествен-
не бажання, дане згори, тобто з верхньої сфери — крони дерева (падають
плоди, летить насіння тощо).
Ми починали розповідь про календар з приказки: “Де є коріння, там ви-
росте й гілля”. Давши життя корінню, Права тим самим дає життя Яві —
проявленому життю людей, тобто стовбуру дерева. Таким чином, всі три
світи є взаємопов’язані свою єдністю. Нава — не просто підземний світ, це
світ духів, безтілесних образів наших родичів, який існує в нашій пам’яті
Нава — є також сон, забуття, видимі під час сну образи, марення: “Се видів
сон у Наві” (Велесова Книга. 19). Нави не боялися, але й не поспішали до
неї. Своє життя підтримували активною діяльністю. Про тих, хто розсла-
бився, казали: “Багаті зніжили мечі свої, тому швидко підуть у Наву” (Веле-
сова Книга. 22).
Той світ (Нава) може створювати духовну енергію для підтримки своїх
нащадків, якщо вони ще не втратили пам’ять Роду. Цей світ (Ява) — світ
живих людей, в якому поєднане природне (біологічне, успадковане від зем-
них Предків) і духовне (ідеальне, дане Богами). Проживши в проявленому
просторі відведений Богами час, душа повертається до свого першодже-
рела — через світ Нави до Богів Прави. Про це знаємо з першої дошки Ве-
лесової Книги: “Права бо є невідомо уложена Дажбогом, а по ній, як пряжа,
тече Ява, і та соутворює життя наше, і та, коли одійде, смерть є Ява текуща, а
творена в Праві. Нава бо є по тій: до тої є Нава, і по тій є Нава, а в Праві ж є Яв”.
199
З цього видно, що душа живе вічно, а тіло, старіючи, зношується. Тіло —
лише одяг душі. Тому Боги забирають старе зношене тіло і через певний
час дають душі нове вбрання. Віра в переселення душ, у вічність душі вихо-
вувала безстрашність і впевненість у своїх силах: “Од Отця Ора походимо, і
той час від часу... народжується серед нас, бо пов’язано це так до самої смерті”
(4-Г). Русич не боявся смерті, бо: “Права є з нами, і Пави не боїмося, бо Нава
не має сили проти нас” (7-Д).
Душа померлого відправляється на Луки Сварожі, до Вирію-Раю, де її
чекають душі Пращурів, які відійшли туди раніше: “А там побачимо Пра-
щурів своїх і Матерів, які порядкують у Сварзі і там отари свої пасуть і віни
свої вінять і життя мають, як і наше. Там немає ні гунів, ні еллінів, тільки
Права княжити має. І та Права є істинна, як Нава є скинута, але Яві дана, і
пребуде віки вічні біля Святовита” (26).
У східних слов’ян згадки про Закон Прави (чи Богиню Справедливості)
знаходимо не тільки у відомій казці про Правду і Кривду, але й в українсь-
кому фольклорі. Етнографи досі не мають переконливої етимології назви
свята “Права середа”, пояснюючи її виключно через християнську надбу-
дову, мовляв “середина передпасхального посту”. Але чому ж ця “середина”
саме “Права”? Очевидно, що ця назва — також один з реліктів давнього Бо-
говідання.
Можемо лише висловити припущення, що свято Прави відзначали саме
в середу (пор. “Перунів четвер”, “Бабина п’ятниця”, “Дідова субота” та ін.).
Звернімо увагу на той факт, що з поняттям середи як дня тижня (сідмиці)
пов’язане уявлення про троїстість (інша назва середи — “третійник”). Та-
ким чином, середа ніби з’єднує три сфери, що неодноразово згадуються у
Велесовій Книзі: Праву, Яву і Паву.
Слов’янська Права також розкриває сокровенний смисл культу Предків.
Як уже згадувалось, на Луках Сварожих вони “пребудуть якийсь час, щоб
отримати нове тіло”. Перебування Предків на Луках Сварожих зближує їх із
самими Богами. Чи не тому в народу така живуча віра в те, що наші Предки
допомагають нам разом з Богами, будучи й самі як Боги. Це красномовно
підтвержується і лінгвістичним аналізом слів Пращур, Прадід, Прабаба та
ін. — адже вони мають той самий корінь, що і Прав.
Зближення духовної сутності людини з Божественною сутністю — го-
ловна світоглядна відмінність природних арійсько-слов’янських релігій від
надуманих (штучно створених) юдо-християнських монотеїстичних сис-
тем, у яких людина лише “раб божий”, а її душа ніколи не зливається з Бо-
гом.
Зі словом правда тісно пов’язаний і прикметник правий (напрямок, про-
тилежний лівому). Молячись до Сонця, наші Пращури повертались лицем
на схід, отже, права рука (десниця) вказувала на південь, а ліва — (шуйця)
на північ, що уявлялась холодною, темною, жорстокою.
200
Досі в Україні побутують повір’я: якщо побачиш Молодика справа — на
добро і прибуток, зліва — бути біді. Подібних прикмет і повір’їв існує безліч.
Не менш давню історію має також і слово слава. Ще в IV ст. письменник
Агатангел, секретар царя Тердата, писав про Богиню Славу як про “велику
царицю і пані, Славу народу, що підтримує життя народне, Матір всяких
чеснот, Матір-Богиню, Золоту Матір (Г. Дьяченко. Полньїй церковно-сла-
вянский словарь. — СПб., 1900. — С. 612). Він також описав її храм, що мав
незліченні скарби. Зображення Богині (її статуя) було виконане умілими
майстрами зі щирого золота. їй приносили в жертву білих биків, кіз і ко-
ней. Жінки випікали для Богині Слави короваї, пироги з різноманітною на-
чинкою, варили вареники та бублики. Вірогідно, ритуальне використання
хліба в культі Богині-Матері бере свій початок десь у глибині віків. Архео-
логи констатують знахідки глиняних хлібців з домішками зерен пшениці й
жита, а також сліди жертвоприношень зерна та хліба на всій території давніх
слов’ян (одне з найвідоміших таких святилищ в Україні розкопане біля с. Кор-
чах Житомирської обл.).
Славленням називались особливі обряди, присвячені саме Богині Славі.
Пізніше ця назва поширилась на інші богослужіння — славлення Рідних
Богів слов’ян. Свято Богині Слави, що випадає на 23 квітня, найповніше збе-
реглося у сербів. Ще до XIX ст. вони здійснювали урочисті аграрно-магічні
дійства, пов’язані з вшануванням священного Вогню як символу Сонця
(П. Кулаковский. Праздник “Слава” у сербов // Русский вестник. 1883. —
Т. 167. - № 9. - С. 329-356).
За часом це свято збігається зі східнослов’янськими святами Лади і Яри-
ла, які святкують 22-23 квітня. В цей час — апогей весняних славлень —
повсюди звучали обрядові пісні-слави (сучасна назва — веснянки). Слава-
ми також називалися й інші пісні на честь Богів (наприклад, колядки, щед-
рівки). Один з давніх Місяцесловів називає обряд Коляди славленням, а ко-
лядників, виконавців обряду, — славильщиками. Подарунки, якими господар
віддячував колядників, називались славлена дара. Славослів’я означало уро-
чисту пісню-молитву на честь Богів і героїв. Той же сакральний смисл зберіг-
ся і в найкоротшій молитві: “Слава Богу!” Християни широко використову-
вали язичницькі терміни славлення, слава, славник, славослов та ін.
Але християнська церква так і не змогла наповнити наше священне слово
“Православ’я” якимось високим змістом, пояснюючи його спрощено, ніби-
то “правильно, неухильно слідувати віровченню”. Показовий також і той
факт, що східна форма християнства ніде в інших країнах (крім Росії, Украї-
ни і Білорусії) не називається словом “Православ’я”, а тільки — “ортодокс".
Це свідчить про місцеве походження нашого священного слова “Право-
слав’я”.
Тепер читачам не буде дивною і стародавня назва нашої Віри “Право-
слав’я” (від “Право+славити”), яка означає: “славити Рідних Богів Права”
201
Назву Православ'я у нас так само відібрано, як і назву Русь. Поєднати ж
Православ’я наших Пращурів з юдо-християнством не вдалось і за тисячу
років. У давні часи слово славлення вживали у значенні богослужіння (у
католиків — набоженство"). Богів не просили, їх тільки славили, підтри-
муючи таким чином постійний зв’язок з космосом і отримуючи в такий
спосіб необхідні духовні сили. Віддати належну шану рідній духовній куль-
турі — це є головною метою славлення й означає єднання Богів, людей і
духів померлих родичів. Про це сказано в першій дошці Велесової Книги:
“Молімось Богам, щоб мали ми чисті душі і тіла наші і щоб мали ми життя
з Праотцями нашими, в Богах зливаючись в єдину Правду — так оце єсть
ми, Дажбожі Внуки!”
Підсумовуючи всі наші роздуми, приходимо до висновку, що витоковий
зміст поняття “Православ’я” зводиться дослівно до “Право славити”, тобто
здійснювати обряд славлення — оспівування Божественного закону Пра-
ви — Рідних слов’янських Богів. Саме в цьому розумінні і відроджується
рідна етнічна віра в Україні.
Священне значення ріднихімен
Спочатку було мовчання, але воно не могло стати початком... Не можна
зрозуміти, що таке Слово, якщо не знаємо Мовчання. Мабуть, нам потрібне
було тисячолітнє замовчування наших рідних святощів, щоб після цієї тем-
ряви слов’янська душа нарешті запрагла світла. Так, без Темряви не пізнає-
мо Світла, як Білобог не існує без Чорнобога, Тепло без Холоду, Звук без
Тиші. Але, перебуваючи тисячоліття у полоні чужої культури, слов’яни мало
не втратили свою внутрішню сутність, своє “воймя” (дослівно “в мене, в
середину”), тобто своє ІМ’Я.
Слов’яни “стали славними від славлення Богів” — так пояснюється ет-
нонім (назва етносу, народу) у Велесовій Книзі. Це загальне ім’я для бага-
тьох сучасних націй, які походять від давніх слов’янських племен і народів.
Серед власних імен людей (окремих представників слов’ян) збереглося
найбільше з основою на Слав-. Святослав, Ярослав, Мирослав, Мстислав,
В’ячеслав, Доброслав, Славомил, Славомир. Це також далеко не другоряд-
ний факт для з’ясування внутрішньої сутності слов’янства й слов’янського
менталітету. Мабуть, друге місце за поширеністю посідають імена на Бог- та
Род-. Богдан, Богуслав, Боголюб, Богомил, Богумир, Богород, Божеслав, Бо-
жидар, Божимир, Божич, Божко, Божен, Богусь, Родак, Родомир, Родослав,
Родик, Родько, Благород, Домород, Живород.
Навіть у деяких сучасних українських прізвищах досі чуємо відгомін
давніх ще язичницьких імен Богів та святощів: Велес, Волос, Леляк, Русаль,
Перун, Керечун, Дажбогович, Віщун, Чортулинець, Ворожко, Дідух та ін.
Експансія чужої культури й релігії принесла в слов’янські землі й чу-
жинські Імена, накинуті нашим народам у примусовому порядку через
202
християнську церкву. Переважна більшість сучасних словників імен містить
лише 3-5 відсотків власне слов’янських імен. Нині вже нікого не дивує, що
типовими стали грецькі, латинські, єврейські імена, трохи рідше — сканди-
навські. Стало вважатися нормальним явищем, що людина не має жодного
уявлення про те, що ж означає її власне ім’я. Це так ніби ми замісгь імен
носимо порядковий номер, який для нас не має ніякого значення. Мусимо
знати, що взяте з чужої мови ім’я перестає позначати внутрішню сутність
людини (її “воймя”), перетворюючись у незрозумілу кличку, прізвисько,
порожній ідентифікаційний код.
Ще давні античні філософи писали, що чаклуни й цілителі мусять кори-
стуватися у своїх магічних заклинаннях лише справжніми родовими імена-
ми людей, інакше їхнє лікування буде неефективним, бо ім’я людини, пере-
кладенене чужою мовою, буде незрозуміле Богам і Духам, до яких
звертається чародій чи знахар. Ця мудрість була здавна відома і нашим Пра-
щурам. Саме тому вони довго чинили опір насильницькому охрищенню.
Відомо, що першою прийняла чужинські імена саме феодальна знать: князі,
бояри та князівські дружинники. Народ дуже довго утримувався від церков-
них християнських “таїнств” та ритуалів, про що маємо багато докумен-
тальних свідчень, попівських скарг, царських указів та грамот тощо. Як уже
згадувалось, у грамоті польського короля Сигізмунда зазначається, що він
отримав скарги на людей київських, котрі “жони собі поймучи, не вінча-
ються і дітей христити не хотять”.
Впровадження християнських (переважно юдейського походження)
імен почалося з прийняття Нікейським собором 325 р. спеціального пра-
вила під номером ЗО, яким заборонялося надавати християнам язичницькі
імена (Бесіда 12 Іоанна Золотоуста на І послання до коринтян). Уже з V ст.
це правило виконувалося незаперечно всіма християнськими служителя-
ми —охрищуваним надавалися імена на честь християнських “святих", які,
як відомо, були здебільшого греками та євреями (адже перші християнські
общини виникали як секти юдаїзму). У них також були свої священні імена,
серед яких понад 80 відсотків мали основу з іменем юдейського бога Ягве
(Єгова, Елох — бог, Елохім — боги). Наприклад: Азарій — “допоміг Ягве",
Іван — “Ягве помилував”, Еммануїл — “з нами Елохім”, Ілля — “мій бог Ягве”,
Ісай — “допомога Ягве”, Йосафат — “Ягве судив”, Йосиф — “Ягве розмно-
жить”, Лазар — “Елохім допомогли”, Матвій — “дарунок Ягве”, Михайло —
“подібний Елохім", Авдій — “раб Ягви”, Яким — “Ягве спорудив”, Яків — “п’я-
та Ягве”. Цей список можна продовжувати до безкінечності.
ІЬртаючи словники, можемо з подивом відзначити, що наші власні імена
є дивовижною мішаниною не тільки імен, прізвиськ, кличок, але й просто
безглуздих каламбурів, вживаних у різні часи в Ізраїлі, Греції та Римі Адам —
болото, глина, Роман — римлянин, Аркадій — пастух, Агнеса — вівця, Марія —
має в єврейській мові понад 60 значень, серед яких “бідолаха, заядла, на-
203
сгирлива, вперта" та ін., Влас — грубіян, Петро — камінь, Дія — телиця, Ан-
тон — “вступаю в бій”, Артур — ведмідь, Григорій — “не сплю”, Кіндрат —
чотирикутний, Корній — кизил, Марко — молоток, Омелян — суперник,
Онуфрій — “маю віслюка”, Охрім — назва давньоізраїльського племені,
Панас — безсмертний, Пахом — товстоплечий, Пилип - любитель коней,
Інна—“плаваю”, Нонна—дев’ята, Секлета — член державної ради, Тамара —
фігове дерево (смоківниця), Ксенія — чужоземка, Алла — одміна, Цецилія —
сліпа, Клавдія — кривонога, кульгава, Анастасія — ожилий мрець. Чи треба
більше прикладів?
Як би там не було, але з часом ці безглузді для слов’ян імена прижилися,
і стали вважатися справжніми, на відміну від рідних родових. Адже з XIV
століття почалося справжнє переслідування язичницьких імен. Тому майже
кожен українець-русич мав по два імені: одне рідне, котре за традицією
надавалося при народженні немовляти батьками, а друге церковне, яке да-
вав піп при охрищенні. Так співіснували офіційні і неофіційні імена, про
що знаходимо згадки у документах ще часів Київської Русі: “князь Михайло,
зовомий Святопалк”. Або “ім’я йому хресне Яков, а мирське — Творимир”.
Народ довго не міг ні вимовити, ані запам’ятати ці чужинські словофор-
ми, якими називали новонароджених у християнських церквах та костьо-
лах. Втім, українці знайшли вихід і тут: вони намагалися надати чужим іме-
нам власного фонетичного і морфологічного забарвлення. Так Прокофій
став Прокопом, Базилій - Василем, Васильком; Даниїл — Данилом, Дань-
ком;Димитрій — Дмитром, Митьком; Гавриїл — Гаврилом; Агафія — Гапкою;
Агрипина - Горпиною; Анастасія — Настею тощо. Як відбувалися подібні
перетворення імен, маємо чимало зразків у нашому красному письменстві
Іван Нечуй-Левицький у повісті “Микола Джеря” описав таку ситуацію:
“Ту дівчину звали Нимидорою. Піп був сердитий на її неслухняного батька
й надавав його дітям таких йменнів, що всі люди на селі ніяк не могли убга-
ти їх собі в голову, а баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові
того ймення додому й загубила його на поповому порозі. Тій дівчині піп
дав ймення Минодора, а люди на селі звали її Нимидорою”. Подібний вибір
імені описав і Микола Гоголь у повісті “Шинель”.
Такі факти відзначали й етнографи. А. Малинка у праці “Родини і хрис-
тини"(1898 р.) писав: “Ім’я дитині звичайно дається на честь святого, якого
пам’ять святкується в цей день; якщо ім’я попадається незручне для вимови,
то баба просить перемінити його: “Ой, батюшко, дайте інше яке, а то сього
й зроду не донесу”. І дійсно, такі випадки, коли баба не в силах “донести”
імені й перебріхує його до невпізнанності, не поодинокі, тому священикам
і передписано давати більш вживані серед народу імена”.
Наукою доведено, що людські імена виникли в часи, коли почала скла-
датися мова неандертальців. Олександр Потебня писав: “Чим далі в старо-
вину, тим звичніша й міцніша віра в здатність слова однією своєю появою
204
творити тс, що ним означено*. Для слов’ян слово було священним, бо вва-
жалося не просто звуком, а особливим станом світу і людини, коли можли-
во вести діалог з Богами (людини з космосом). В усіх індоєвропейських
народів “слово” і “дія” первісно були синонімами, тобто Слово (молитва)
теоретично має здатність стати дією, дійсністю. Для цього треба тільки прак-
тично увійти в той стан, який створює можливість для такого спілкування з
Богами. Наші Пращури знали, коли і де це можливо, бо мали досить точний
астрономічний календар, за яким встановлювали строки молінь. Саме по-
єднання слова і часу давало чудодійні результати їхньої магії. ТЬму при на-
родженні дитини треба було уважно слухати довкілля, які звуки вловлює
слух, звідки вони долітають (з якої сторони світу, з лісу, річки чи з поля і т. д.),
дивитися, під якими зорями (сузір'ями) народилась дитина, а також врахо-
вувати багато інших прикмет, які були важливим засобом зрозуміння (пе-
редбачення, пророкування) не просто майбутньої долі дитяти, але в першу
чергу з’ясування її внутрішньої сутності (того, що становить її “воймя”), тобто
сам об’єкт називання іменем. При такому підході до вибору імен забезпечу-
вався лад (духовний комфорт) людини і її імені, отже - ім’я не суперечило
особистісним характеристикам людини.
Ось як книжник XVI століття описує вибір імені дитини у давніх сло-
в’ян: “Перших родів та часів люди- і до недавнього часу давали дітям своїм
імена, як отець або мати забажає або від вигляду і єстества дитяти, або від
часу, або від речі, або від притчі» Також і слов’яне перед хрищенням їх дава-
ли імена дітям як: Богдан, Бажен, Первой, Вторий, Любим та інші такі ж*.
Тому серед імен язичницької доби знаходимо чимало таких, які вказують
на особливості зовнішності (Білян, Боголіп, ІЬжий, Гладиш, Здоровега, Кра-
са, Прикраса, Синьоока, Світлана, Ясна); особливості характеру (Безсон,
Будило, Веселун, Буян, Завид, Жадько, Забава, Лагода, Ладомира, Милоніга,
Несміяна, Услада, Шепетуха); час, місце чи погоду при народженні дитини
(ІЬдовик — на Новий рік, Громовик — під час громобою, іуляйвітер — у
вітряну погоду, Дорога—в дорозі, Дюдько - в холоднечу, Заминок — перед
початком жнив, Квітан—у квітні, Новак—на молодику, Озим - на початку
зими, Сніжана — під час снігопаду, Полада — після весняних свят Лади);
порядок народжених у сім’ї або кількість дітей (Первак, Одинець, Третяк,
Осмак).
Правильності вибору імені наші Пращури надавали величезного зна-
чення. Якщо після наречення (називання) дитина плакала або виявляла
інші ознаки невдоволення, то вважали, що Ім’я вибране невдало, не відпо-
відає природі новонародженого дитяти, може зашкодити йому в майбут-
ньому. Обряди наречення дитини вважалися обрядами найвищого рівня
святості, тому батьки старанно готувалися до них. Вірогідно, в найдавніші
часи ці обряди виконували священики язичницьких культів — Волхви,
Пророки, пізніше - знахарі, баби-бранки (повитухи), а згодом цю роль
205
взяли на себе самі батьки. Хоча і досі в народі існує чимало повір’їв, пов’я-
заних з називанням дітей. Так, на Півдні України вважають, що вибирати
ім’я немовляті має наймолодший член сім’ї (бо діти ще не втратили при-
родного зв’язку з космосом), подекуди — навпаки, вважають, що ім’я має
давати найстарший член родини (як наймудріший). Звичне для нас нині
слово “іменини” означає саме обряд надання імені, який в старі часи на-
зивався “нареченням”.
Старослов’янське ректи — говорити, промовляти — тісно пов’язане з
язичницьким світоглядом давніх слов’ян. Слово уявлялося як швидкий птах,
який вилітає з-за паркану (горотьби) зубів і вражає ворогів, як гостра
стріла. Слово світить, як Сонце, горить, як Вогонь, сяє, як Зоря. Слово стру-
менить, як гірський потік, пливе, як річкова течія, ллється, як дощова зли-
ва. Саме звідси уявлення про подібність мовлення і річкової течії (порівняє-
мо такі вислови як “течія розмови”, “розмова протікає”, “плавна мова” та
ін.). Мовознавці роблять висновок, що старослов’янські річь і ріка похо-
дять з одного кореня. Дуже вірогідно, що найдавніші обряди наречення
первісно здійснювалися біля води. До нас дійшла цікава писемна згадка
(Г. Дяченко) про обряд освячення дитини, під яким слід розуміти наре-
чення з купіллю і введення дитини до віри (показ Богам): “родився увечір,
а утрясь (вранці) Божат забожив його в купелі”. Отже, людина, яка, побо-
жившись (присягнувши), взяла на себе відповідальність за виховання чужої
дитини, в язичницькій релігії наших Пращурів називалась Божат. Як вид-
но, стародавній обряд освячення і наречення дитини був пов’язаний з
магічними заклинаннями над водою, що мали здійснюватися на світанку,
а також символічною купіллю дитини, після чого здійснювався урочис-
тий показ дитяти Богам — винос на природу до Сонця-Дажбога. Якими
словами супроводжувався цей обряд, нам залишається тільки здогадува-
тися, бо словесна язичницька магія з прийняттям чужої релігії зазнала
нищівного удару.
Крім словесної магії, при освяченні дитяти застосовували ще й речову
магію, що символізувала обмін подарунками між трьома світами. З прихо-
дом душі в Яв (проявлений світ) треба інформувати світ Прави (Божествен-
ного Закону, який правує Всесвітом) та світ Пави (потойбічний світ Предків)
про те, що послана ними душа втілилась (отримала нове тіло). Для цього
необхідно показати матеріалізовану частину тіла новонародженого, зви-
чайно, волосся, яке можна без шкоди зрізати з немовляти, щоб подати знак
(через вогонь, воду, землю) світові Прави і Нави. Саме тому обряди з волос-
сям збереглися до наших днів, їх використовує й християнська церква при
охрищенні, але вже з іншим смисловим навантаженням. Не завжди ці зна-
ки передаються правильно. Слід закопувати, спалювати або пускати на воду
це ритуальне волосся, щоб в обмін на цей знак дитина отримала від духів
Пращурів і від Богів добру долю, здоров’я, витривалість, духовність.
206
Нам відомо, що міжпоколіпний обмін інформацією (від Пращура —
Прадіда — Діда — Батька — Сину — Внуку) нині значно послаблений. При-
чини того відомі, але, на жаль, сучасні покоління не бажають звертати на те
жодної уваги. Якщо вже ігнорується цей життєвий принцип передачі інфор-
мації в діахронії (в часі, в Яві), то що ж казати про духовний обмін (поза-
часовий, в Праві, Яві й Наві). А наслідки такого збайдужіння даю ться взнаки
вже не одному поколінню українців: втрата державності, руйнація нав-
колишнього середовища, яким опанували чужинці, послаблення здоров’я,
розмивання генетичного коду через змішування націй, а звідси й духовні
лінощі, що живлять рабську психологію послаблених індивідів. По-
слабленість індивідуальності врешті призводить до втрати особистості, а
отже — перетворення людини у звичайного біоробота. Якщо цс Слово до
вас не доходить, то ви вже не Слов’янин, бо “Славони суть от Гсліса”, тобто
Сонця-Дажбога.
Віра в Божественне походження народу є його духовною метрикою. Так
писав великий український Волхв і професор Володимир Шаян, так мисли-
ли наші Пращури, так мусимо мислити ми—нащадки Славних. Душа слов’я-
нина — осколок Сонця, який Боги Прави посилають на Землю для матеріа-
лізації її в людському тілі. Саме до Сонця душа й повертаєгься після смерті
тіла. Тому, хто забруднив душу за життя в Яві, нема повернення до Божества.
І ніякі замолювання гріхів, ніяке каяття, ніякі індульгенції не мають жодно-
го значення. Це є послаблення моралі, яку принесла нам чужа релігія.
Велесова Книга нагадує нам: “Будете синами своїх Богів, і сила їхня пе-
ребуватиме з вами до кінця”. Не слід забувати, що й звичаї наречепня слов’ян-
ських дітей є не чим іншим як обрядами поєднання з нашими Рідними Бо-
гами, тобто прилучення до етнічної енергетики космосу.
Ім’я людини як частина її сутності з давніх часів приховувалося від во-
рога або просто незнайомої людини. Боялися, що, взнавши ім’я, злий чак-
лун може наслати хворобу, зурочити, а то й завдати шкоди самому житло
людини. До речі, й аклоуроки також походить від старослов’янськогоршим
(ректи) — говорити, тобто заклинати Словом. Отже, зурочити — не то-
тожне “зглазу” (укр. “пристріту”), що означає зашкодити недобрим погля-
дом (очима). Знахарки, які виганяють такі хвороби, промовляють “чи ти
сказане, чи погадане, чи помислене, чи подумане”, тобто називають всі види
негативної магії, якими могла бути викликана хвороба. У своїх заклинан-
нях цілителі обов’язково мали назвати ім’я людини, яку лікують, і це мало
бути родове ім’я, а ні в якому разі не християнське, як це сталося пізніше з
втратою етнічних знань (відання), коли наша давня формула, приміром,
“рождений, речений Дажбожий онук Славомир” почала все частіше заміня-
тися “рождений хрищений раб божий Миколай”.
Назвати своє ім’я — розкрити таємницю. Жерці, Волхви та інші служи-
телі слов’янських культів часто приховували свої справжні імена, що були
207
відомі тільки вузькому колу посвячених, а решта людей називали їх іншими
(дублікатами імен) або епітетами. Імена людей потребують захисту. Нега-
тивний вплив на ім’я спричинює шкоду носієві цього імені. Щоб знищити
чари недоброго слова, найпростіше — слід сплюнути. Як би смішно це не
виглядало сьогодні, мусимо зазначити, що слина, як форма Води, здавна
використовувалась у лікуванні багатьох хвороб. Тільки втративши своє при-
родне відання, люди відмовились від таких архаїчних засобів. Ці природні
інстинкти має увесь тваринний світ: мати (кицька, собака чи корова) обли-
зує своє маля не тільки з гігієнічною метою, а й охоронною. Слина нейтра-
лізує злу енергію недобрих побажань, зло, спричинене Словом.
Українці-русичі, як і всі слов’яни загалом, лихослів’ю протиставляли
добру позитивну словесну магію (чари) — хвалу, Славу (славослів’я), вели-
чання, віншування, Слово-здравицю, благословення та слова-обереги: “будь
здоровий”, “ходи з Богами”, “що сказане, те збудеться”, “твої слова та Богу в
вуха”, “Слава Богу!” та ін. Це стало прекрасною традицією і дожило до на-
ших днів.
Та даремно"дехто думає, що можна мирно поєднати традиції наших
Пращурів з традиціями чужих народів, які пройшли через наші одвічні сло-
в’янські землі. Існує навіть нав’язувана нам всякого роду “інтернаціоналі-
стами” крамольна думка, що ми нібито ще й збагатилися, сприйнявши чужу
культуру чи синкретизувавши її зі своєю. В Іменослові такі експерименти
не затрималися. Так, російський історик Татищев наводить складні язич-
ницько-християнські (рідно-чужинські?!) імена.- Петромир, Павлослав,
Андрієсвят, Любомар’я. Такі гібриди, на щастя, не прижилися. Однак чужин-
ство, насаджуване в офіційному державному порядку, приліпилося до на-
шого народу міцно. Так, що й відрізнити його від свого неспроможні. Дехто
й Ісуса Христоса ладен вважати українцем, бо йому хтось (!?) сказав, що Ісус
дуже хороший чоловік (бог). Однак факти вперта річ і кожен бажаючий
може заглянути у словник або в Біблію, щоб самому переконатися, що ім’я
Ісус в перекладі з давньоєврейської означає “Єгова спасе”. Чи’спасе” сло-
в’ян, які втратили Рідне Слово, юдейський бог — сумнівно.
А чого варті християнські міфи про так званих “святих"? Згадаймо, на-
приклад, Віру, Надію і Любов, яких так шанують в усій Слов’янщині. Але ж
таких жінок ніколи не існувало в природі, не кажучи вже про достовірність
їхньої легенди! Існували, щоправда, три дочки відомої Софії, які мали імена:
Фіда, Спеса та Харіта. Як же треба було прагнути привити ці культи слов’я-
нам, щоб навіть імена їхні перебрехати по-слов’янськи!? Розумію, як важко
деяким набожним християнкам розпрощатися з такими “красивими” та
слізними міфами про “святих мучениць”, але що поробиш — факт зали-
шається фактом! Проте без сумніву — слід очищати нашу свідомість, щоб
повернутися до себе і до своїх святинь. Почнемо зі Слова, зі свого рідного
імені.
208
Чую, як мої опоненти одразу ж почнуть скептично заявляти, що до ми-
нулого нема вороття, навіщо витрачати зусилля на таку безнадійну справу.
Знайдутьсяй такі, що скажуть, нібито не можна міняти людські імена, шука-
тимуть якісь аргументи на підтвердження своєї позиції. Тож розглянемо й
ми деякі історичні факти. З прийняттям християнства слов’яни стали нази-
ватися іноді трьома й навіть чотирма іменами: 1) дане при народженні;
2) хрищене; 3) по батькові; 4) прізвище. Але зміни імені були відомі ще в
дохристиянські часи. Вони були пов’язані з переходом в інший віковий пе-
ріод: до семи років дитина могла носити дитяче ім’я, в семирічному віці під
час обряду пострижин надавалося доросле ім’я, або прізвище. Нові імена
або по батькові надавалися при вступі в шлюб, зайнятті князівського пре-
столу, посвяченні в священицький сан та ін. Наприклад, княгиня Ольга при
шлюбі з князем Ігорем Рюриковичем була перейменована Прекрасою, але
цей факт лишився маловідомим, бо цим ім’ям вона ніде не користувалась.
Рогнеда після шлюбу з князем Володимиром отримала ім’я Горислава, а
Інгігерда, одружившись із князем Ярославом, стала Іриною. Майже до XV
століття переважна більшість князів та знатних людей вже мали християн-
ські імена, але не користувалися ними. Древні імена вважалися кращими
навіть у князівських родинах, тому звичним для князя іменем завжди вва-
жалося родове, а не хрищене. Так, навіть сам христитель Русі Володимир не
користувався ім’ям Базидій, яке отримав при хрищенні, а Ярослав, назва-
ний Мудрим, мав хрищене ім’я Георгій. Така традиція зберігалася дуже дов-
го, як у Русі-Україні, так і в Московському царстві. Посланець римського
імператора при цареві Олексію Михайловичу в 1661 р. зазначав, що багато
хто з придворних ще мав по два імені — родове й христильне.
Нагадаємо, нарешті, й такий звичай: коли людині дуже не таланило в
житті, вона робила спробу “обдурити Долю”, тобто міняла ім’я, звичайно ж,
існував певний обряд зміни імені Існує думка, що й некрасиві, відлякуючі
імена виконували роль оберега, захисту від ударів Долі: Некрас, Крив, Блуд,
Піїваш, Безобраз та ін. Хоча могло бути й просто негативне ім’я чи прізвись-
ко, власник якого цілком заслуговував його, наприклад Упир, Обалдуй, Олух
(відомі в Росії). Доросле достойне ім’я давалося по досягненню повноліття
й згідно із заслугами людини перед родом і народом: Ратибор, Вогневід,
Святослав, Миролюб та ін. Ті, хто нічим себе не прославив і ніяк не виявив,
залишалися зі своїми дитячими іменами: Неждан, Первак, Плаксій, Батюта,
Дитята та ін.
Оскільки мова кожного народу має право розвиватися природним шля-
хом і безперервно, то було б закономірним і поповнення слов’янського іме-
нослова новими іменами. Та цього не сталося через тисячолітнє духовне
рабство, накинуте нашим народам християнською “культурою”. Уже на по-
чатку XIX ст. серед українського письменства з’являлися спроби поверну-
тися до рідного іменослова.як, наприклад, “Руська Трійця”: Маркіян Шашке-
209
вич взяв ім’я — Руслам, Іван Вагилевич — Далібор, а Яків Словацький —•
Ярослав. У 1968 році у Мюнхені вийшов словник українця Василя
[рхлієвського “Наші ймення, їх походження та значення”, у якому автор чи
не вперше задовгі століття зробив спробу поруч із загальновживаними іно-
земними іменами подати слов’янські імена-новотвори, які виникли внаслі-
док бажання значної частини інтелігенції повернутися до рідних пред-
ківських імен. І хоча деякі з цих імен виявилися дещо штучними й
незграбними (Допомогомир, Веселослав, Вірномир, тим більше що слов’ян-
ські мови вже мали простіші й природніші варіанти імен зі значенням: До-
помога, Веселун, Веселик, Віромир, Вірослав), але загалом поповнення іме-
нослова за рахунок новотворів має розглядатися як позитивне і закономірне
явище Словник В. Ірклієвського виявив чимало причин негативного впли-
ву чужої культури, показав недолугість чужомовних імен, жалюгідність їхніх
значень для слов’янських народів. Наприклад, якому слов’янину приємно
було б носити ім’я, що дослівно означає “Слава Ягві” (Бенедикт), або “Ягва
подасть” (Єремій), чи, скажімо, “Роди, розмножайся, Ягво” (Йосип)? Такий
стан речей, коли людина не знає значення свого імені, є принизливим і
ганебним.
Власне ім’я—то не порожній звук: в ньому пам’ять поколінь, неоцінен-
на і незнищенна спадщина минулого, без якого ми не матимемо майбут-
нього. Тому, відроджуючись як нація, мусимо повернути собі родові імена
своїх Пращурів, щоб передати їх своїм нащадкам.
210
ЛІСЖЯОФО
Окремі статті і розділи цієї книги писалися в різний час і з різного при-
воду. Хоча дослідженням дохристиянського календаря я займаюсь понад
півтора десятиліття і за цей час чимало публікацій про давні свята та їхнє
значення було обнародувано, та задум створити спеціальну книгу про “Копо
Свароже” не полишав мене. Я отримую чимало листів з різних куточків
України. У них безліч запитань, починаючи від простих побутових: коли
краще садити капусту чи “підсипати” квочку; і до суттєвих, важливих для
існування всієї нації: доки будемо послуговуватися “чужинськими календар-
ними покручами”, як відновити зв’язок нашого народу з “рідним Небом10
На ці та багато інших запитань я й спробувала відповісти у своїх дослі-
дженнях.
І от трапилася нагода упорядкувати всі зібрані матеріали в одній книзі
Звичайно, безперервний історичний шлях нашого етносу на теренах Украї-
ни впродовж багатьох тисячоліть мав свої закономірності, свої злети і падін-
ня. Але непересічне значення наших рідних звичаїв, відображених рідною
мовою, сформованих на нашій рідній землі, завжди притягує увагу дослід-
ника, в душі якого ще не згас промінь істини, прагнення до пізнання гли-
бин буття своїх Пращурів. Я зрозуміла, що не можна розглядати наш кален-
дар відірвано від нашого етногенезу, нашого любомудрія (народної
філософії), нашої багатої фольклорної спадщини, дивовижного міфологіч-
ного світу Рідних Богів і духів, священних символів та магічних обрядів
Адже світ наших дідів і прадідів, бабусь і прабабусь такий багатопроявний
многоіменний, барвистий і таємничий! Тільки через нього ми зможемо
встановити той зв’язок поколінь, відновити ту червону нитку життя нашо-
го Роду, яку нам вперто намагалися утяти.
Календар потрібен людям для того, щоб спілкуватися з Богами. Тож пам’я-
таймо, який сьогодні день!
Помагай, Дажбоже і Коло Свароже!
ГалинаЛозко
211
Додаток
КОЛО СВАРОЖЕ
Слова ГалиниЛозко
Музика Вогнедара Шапошника
1
Спочатку було мовчання, а мова з’явилась зі слів,
Бо мова - молва - молитва до Українських Богів:
Летять Соколи Різдвяні створити нам Світ Ясний,
І Коло Свароже у Праві повернеться до весни.
Приспів:
Це — наше Коло Свароже, мудрість Прабатьків;
Коло Свароже — безмежний плин віків;
Коло Свароже — Богів Космічний Дар;
Коло Свароже — український календар.
2
Запалить сонця Мати Слава і писанку нам принесе;
Цвістимуть квітки у травах, Великдень воскресить усе;
Ярило в серця влучає — запалює на любов...
А Коло зупину не знає, все крутиться знов і знов!
З
А Ніч найкоротша настане Купайло прийде у вінку,
Перун прогримить дощами і Землю омиє п’янку...
А Спаси встають із пшениці, що родить Матуся-Земля.
За ними прийдуть Рожаниці вітати нове немовля.
Приспів:
Це — наше Коло Свароже, Богів Космічний Дар;
Коло Свароже — український календар;
Хто Коло це знає, той Предків Скарб знайде!
Хто Коло це знає, той вічно хай живе!
212
1. СЛО — ЧІТ - гу бу. по МОВчіИ - ИШ. а
»_____к	С	С Е м	* *
-Л=Ні	.М ^_.Д4 Лі1 лур^05)1
мо • ві ЇА-ви ласк зі сяй. Бо мо ва-уоп-ві мо-тгг - вв
до У- кра-їнси<их Бо — гіг.	ЛвтятьСово—ли Яідвя — й - тво-
д Рпі ________С______г___
ПЖ М рІрр^ОДЩЦ
ри-ти мм Світ Яс — ний,— І Ко-лоСш-ро-м 1 Лр« — •< ЛО_
А Оя	^-чс С —=====^27----------
р а р г ....... ш...і..д. .^^
*ер-и«ть-ся до мс — ниі	Ц« - *• - ••
213
КОЛО С&АФОЖЕ 7517
(2009—2010 роки нового літочислення)
Новолітгя (Щедрий вечір; Молодик- 3 год. 35 хв.) - 25лютого* 2009р.
Вербиця (неділя перед Великоднем, Вербна неділя) - 15 березня*
Чистий четвер (Навський Великдень, поминання Предків) -
19 березня. *
Великдень Дажбожий (Дажбог-Сонце перемагає темряву Зими-ночі) -
22 березня*
Благовіщення (Богиня Весна приходить) - 25 березня.
Благовісник (Перун-грім прокидається) - 26 березня.
Радуниця (поминальні обряди, неділя після Великодня) - 29 березня*
Свято Прави (Права - Божествений закон, за яким живе Всесвіт) -
75 квітня*
Лада (свято пробудження жіночої любові) - 22 квітня.
Ярило (свято пробудження чоловічої любові та пристрасті) - 23 квітня.
Майя, Жива (Солов’їний Великдень, пташки виводять пташенят) -
1-2 травня.
Русалії (Зелений тиждень, Трійця) - 4-10 травня*
Світовид літній (Видів день; показ мистецьких творів, лікування очей) -
15 червня.
Купайло (Собітка, Сонцекрес; сонцестояння - 8 год. 45 хв.) -
21-22 червня.*
Свято Перуна (покровитель чоловіків, воїнів, громовержець) - 20липня.
Чур, Паликопа, Пращур (домашні духи-покровителі) - 27липня.
Медовий Спас (Свято Врожаю) - 1 серпня.
Яблучний Спас (Свято Врожаю) - 6 серпня.
Хлібний Спас (посвячують зерно, з нового борошна випікають хліб)
- 16 серпня.
Свято Вогню - 7 вересня.
Рожаниці (жіночі родинні та родильні свята) - 8-9 вересня.
Свято Вирію (Здвиження; відліт пташок, ховання змій під землю) -
14 вересня.
Світовид осінній (осіннє рівнодення, духовні пошуки, мистецькі заняття,
рівнодення, 00 год. 18 хв.) - 23 вересня*
Мати Слава (Язичницька Покрова) - 7 жовтня.
Дідова Субота (Зворожини, поминання Дідів) - 10 жовтня*
Мокоша, Баби (Богиня родючості, поминання Бабів) - 16 жовтня*
Свято Сварога (Коваля, що викував скіфського Плуга) - 7 листопада.
Доля дівоча (дівоча посвята) - 24 листопада.
Калита - Доля парубоча (парубоча посвята) - ЗО листопада.
Велес, Мороз (Діда Мороза) - 6 грудня.
* Зірочкою позначені рухомі свята, які залежать від фази сонця, місяця та дня тижня і які щороку
можуть змінюватися.
214
Різдво Божича, Коляда (народження Світла, збільшення дня, сонцес-
тояння — 19 год. 46 хв.) — 21 грудня*
Свято Рода (другий день Різдва, родинні зустрічі') — 22 грудня*
Дана (Водокрес, Водосвяття, 12-й день після Різдва) — 3 січня* 20 1 0 р.
Свято Домовика — 25 січня.
Стрітення, Громниця (Зими з Весною) — 2 лютого.
Велесовий тиждень — 8—14 лютого*
Колодій (Масляна; тиждень між Велесом і Н.оволіттям') — 22—28 лютого.
Новоліття 7518 року (Молодик — 23 год. 01 хв.) —16 березня 2010 р.
Неділя Понеділок Вівторок Третійник Четвер П’ятниця Субота	‘Боги — покровителі днів тижня — Сварог і Дажбог — Числобог і Хоре — Арес, Симаргл — Велес, Дана — Перун, Стрибог — Мокоша, Доля — Стрибог, Числобог
Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий	(Боги — покровителі місяців — Лада — Ярило — Дажбог -	Купайло -	Перун —	Спас -	Світовид —	Мати Слава -	Доля -	Сварог -	Дана -	Велес
215
узшщіж зяп&вілаґ
1.	Не бійся!
2.	Не лінуйся!
3.	Не бреши!
4.	Родичів не ображай!
5.	Чужинцям не довіряй!
6.	Ворогам не прощай!
7.	Свого не віддавай!
8.	На чуже не зазіхай!
9.	Не будь рабом!
10.	Не май справи з гендлярем!
216
Список використаної літератури
АвдеевВ. Метафизическая антропология. — М., 2002. — С. 18.
Агапкина Т. Мифопозтические основи народного календаря. Весенне-
летний цикл. — М., 2002.
Аничков Е. Язичество и древняя Русь. — СПб., 1914.
АфанасьевА. Позтические воззрения славян на природу. — М., 1994. -
Т. 1-3.
Багдасаров Р. Свастика: священний символ. — М., 2001.
БандрівськийМ. Сварожі лики. — Львів, 1992. — С. 13-18.
Барроу Т. Санскрит. — М.: Прогресе, 1976.
Беринда П. Лексикон славенороський. — 1627 (перевид. фотоспособом, К,
1961).
БирлайнДжон. Параллельная мифология. — М., 1997. — С13.
Біблія.
БогородА Веснянки // Сварог. —1996. — Вип. 4. — С. 42; Сварог. - 1999. —
Вип.9.- С. 36.
БогородА Календар в історії народів // Сварог. — 1997. — № 5.
БогородА “Старий” Новий рік // Сварог. — 1998. - № 7.
Болтпарович 3. Українська народна медицина. — К, 1994.
Братко-Кутинський О. Феномен України. — К, 1996.
Вунатян К, Мурзін Вч Симоненко О. На світанку історії. — К: Альтернативи,
1998.
Висоцький С. Герб Київської Русі за часів Ярослава Мудрого // Старожит-
ності Русі-України. — К, 1994. — С. 115-119.
Вовк Хе. Студії з української етнографії та антропології. — Прага, 1916. —
С166-170.
Войтоеич В. Українська міфологія. — К: Либідь, 2003.
Волхоеник. Правослов. — К, 2001. — С. 8,14,74-75.
ГаерилоеД, НагоеицьінА Боги славян: язичество, традиция. — М., 2002. —
С.340.
Галятовський І. Ключ розуміння. — К, 1985. — С. 347.
Гальковский Н. Борьба християнства с осгатками язичества в Древней Руси. —
М, 1913.-Т. 1-2.
Герби та землі України. — К: Такі Справи, 2001.
Голубеє С. Описание и истолкование дворянских гербов южнорусских фа-
милий. — К, 1872.
ІЬрдієнко Г. Наукова розвідка: “Червона калина” // Українські вісті, ч. 47. —
Новий Ульм, Німеччина, 1961.
Грушко Е, Медведев Ю. Словарь славянской мифологии. — Н. Новгород,
1995.-С. 175,176,322.
217
Дьяченко Г. Полньїй иерковно-славянский словарь. — М., 1900. — с. 452
486-487,553,791-792.
Етимологічний словник української мови. —	1989. — Т. 3. — С. 468. —
Т. 2.-С 184-185.
Истархов В. Удар русскнх Богов. — М., 2001.
Іркліевський В. Етимологічний словник українських прізвищ — прізвище-
знавство. — Мюнхен, 1987. — С. 479.
Історія релігій в Україні в 10-ти гг. — К., 1996. — Т. 1. — С. 67-72.
Зелений Д. Восточнославянскаязтнография. — М., 1991.
Знойко О. Міфи Київської землі та події стародавні.—К, 1989.—С 67,78-80,
ПО, 149-160.
ИИФЗ, ф. 1, оп. 4, Д. 285, л. 7-8.
Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. Упорядкування, передмова та
переклади М. Москаленка. — К, 1988. — С. 62.
Зореслава В. Лунник. Про що розповідають зорі // Сварог. 1998. — Вип. 7. —
С 30-33.
ИвановВ, ТопоровВ. Санскрит.—М^Издательство восгочной литературьі, 1960.
]ларі(тмитропаш?п.Дох[)\\сїтн(:ь}<і вірування українського народу. — К,
1992.-0 56,98-99,138.
Історія релігій в Україні в 10-ти тт. — Т. 1: Дохристиянські вірування. Прий-
няття християнства. — К, 1996. — С. 98.
Кайсаров А, Глинка Г, Рьібаков Б. Мифьі древних славян. Велесова книга. —
Сост. А. Баженова, В. Вардугин. — Саратов: Надежда, 1993. — С. 49.
Календарнеє обечаи и обряде в странах зарубежной Европьі. — Весенние
праздники. — М., 1977.
Киев. Знциклопедический справочнпк. — К, 1982. — С 123.
Киевский синопсис или краткое собрание от различньїх летописцев о на-
чале славенороссийского народа... — К, 1836. — С. 76.
Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освіт-
ленні. — Вінніпег, Торонто, 1963. — Т. 1-5.
КлимиїиинИ. Календарь и хронология. — М., 1985.
Козловська В. Про дуб з кабанячими іклами // Первісне громадянство. —
1928. — Вип. 1.; Пам’ятки України. — 1987. — № 1. — С. 36-37.
КочергинаВ. Санскритско-русский словарь. — М.,1996.
Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. — Упор.
О. Дей. - К., 1965. - С. 17,62,72,82,83,116.
Копержинський К Обряди збору врожаю у слов’янських народів у найдавні-
шу добу розвитку// Первісне громадянство та його пережитки на Україні. —
К, 1926. — Випуск 1,2.
КочергинаВ. Санскритско-русский словарь. — М.: Филилогия, 1996.
Куйбіда В^ШаповалЛ, Мороз /.Народна ботаніка. — К., 1995. — С. 84,94.
218
Куликов С. Нить времен. Малая знциклопсдия календаря. - М.. 1991.
Куліш П. Записки о Южпой Руси. - СПб., 1856. - С 172-188.
Літопис Руський. — К., 1989. — Є 29-30,66,173-174.
ЛозкоГ. Берегиня: Богиня чи Русалка?//Сварог. - 1997. - Вип. 6. - с. 17-20.
Лозко Г. Велесова Книга. Волховник. - К, 2002.
ЛозкоГ. Велесова Книга — Святе письмо українців//Сварог. -1999. - №9. -
2000. — № 11 -12; або скорочений варіант: Дивослово. - 1999. - № 11.
Лозко Г. “Вся в хрестах, як овечка в реп’яхах” // Столиця. № 30 (75). -
25 березня 1998 р.
Лозко Г. Етнологія України. - К, 2001.
Лозко ГІмснослов: імена слов’янські, історичні та міфологічні. - К., 1998.
Лозко Г. Короткий словник санскритських релігійно-філософських понять //
Сварог. — 1997. — Вип. 6. — С.14.
ЛозкоГ. Наукова реконструкція календаря етнічної віри українців // у кн.; ТЬв-
стуха Є. Фітоетнологія українців. — К, 2002. - С345-351.
Лозко Г. Свята Кола Сварожого // Сварог. - 2001. - № 11 -12. - С 28.
ЛозкоГ. Святослав Хоробрий // Сварог. - 1998-1999. - Вип. 8,10.
ЛозкоГУкраїнське народознавство. - К, 1995.
Лозко ^Українське язичництво. - К.: Український центр духовної культури,
1994.
Лозко Г. Рослинні чари // Волховник. Правослов: молитви до Рідних Богів. -
К, 2002.-Є 116-118.
Максимович М. Киев явилея градом великим. - К, 1994. - Є 165.
Максимович М. Дні і місяці українського селянина. — К., 2002.
МиролюбовЮ. Ригведа и язичество. — Мюнхен, 1981. — С 135-138.
МиролюбовЮ. Русский язьіческий фольклор. - Мюнхен, 1982.
Мифьі народов мира. Знциклопедия в 2-х тт. - М., 1991.
Мікалейко 3. Сліпий в Яссах Еліаде і фашизм // “ї". - 2000. - № 16. - С 96.
Мотронюк Юрій-Ярун. Лихоліття. Драматична поема // Сварог. - 1998. —
Вип. 7.-С. 19.
Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. — Київ, 1992. - С. 5,33.
Нова радість стала. Колядки та щедрівки. - Веселка, 1991. - С. 6.
НомисМ. Українські приказки, прислів’я і таке інше. - К, 1993. - С. 628. -
№3151.
Павленко Ю. Дохристиянські вірування давнього населення України. - К,
2000.-С 259-261.
Павленко Ю. Передісторія давніх русів у світовому контексті. - К, 1994. —
Є 194,201-202.
Панченко В. ІЬрбівник міст України. — Київ-Нью-Йорк, 1996. - Є 9-11.
Петров В. Мітологема “сонця” в українських народніх віруваннях // Етно-
графічний вісних — Кн. 4. — К.1927.
219
Пісні з Волині. Упор, текстів та примітки О. Ошуркевича. — К., 1970. —
С. 31-32.
ПлатовА. Славянские руньї. — М., 2001.
Потебня А. О мифичсском значений некоторнх обрядов и поверий. — М.,
1865.
Рслігієзнавчий словник / За ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика. —
К., 1996. -С. 89-90.
РерихЮ. Тибетско-русско-английско-санскритский словарь: в 10-ти тг. —
м.: Наука, 1990.
Ригведа. - Перевод Елизаренковой Т. — М., 1989.
Різдвяні свята в Україні. — К., 1992. — С. 57.
Русская Правда. — 2000. — № 20. Рьібаков Б. Язичество древней Руси. — М.,
1988.-С. 437.
Рьібаков Б. Язичество древних славян. - М., 1994. - С. 533.
Сахароз И. Сказання русского народа. — М., 1987.
Сергійчук В. Доля української символіки. — ІС, 1990.
Сергійчук В. Національна символіка України. — К, 1992.
Серрано М. Ницше и Вечное Возвращение // Атеней. - 2001. — № 1.
Січинський В. Український тризуб і прапор. — Вінніпег. - 1953. — С. 24.
Скрипник Л, Дзятківська Н. Власні імена людей. Словник-довідник. — К,
1996.-С. 79
Скуратівський В. Святвечір. — К., 1994. — Т. 1. — С. 69.
Славянские древносги. — М., 1995. — Т. 1-2.
Словник іншомовних слів. — К, 1975.
Слово Христолюбця XI віку // Іларіон митрополит. Дохристиянські
вірування українського народу. — К., 1992. — С. 368-373; Біблія: І кни-
га Царів. 18.40-41; Илия // Библейская знциклопедия. — М., 1990. —
С. 294-296.
Советская археология. — 1965. — № 1,2. - С. 29.
Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і
Щедрого Вечора. - К., 1994. — С. 238.
Сумцов Н. Очерки истории южно-русских апокрифических сказаний и пе-
сен. - К, 1887.
Тйтов В. Ложнне и отреченнне книги славянской и русской старини. Тек-
стм-первоисточники ХУ-ХУПІ вв. С примечаннями, комментариями и час-
тичньїм переводом. - М., 1999-
Товстуха Є. Чари — К., 2002. - С. 185-192.
Топоров В. Функции кузнеца в свете семиотической типологии культур //
Материальї Всесоюзного симпозиума по вторичньїм моделируюіцим сис-
темам. — І (5). — Тарту, 1974.
ТуддевП. Венети: предки славян. — М., 2000.
220
Тулаев П. Семья Шперборейских Боґов // “ВарварьГ, Сборник статей по
истории древнего мира и средневековой Европьі. — М., 1999. - С. 117-139
Устави. —М., 1808.— С. 1-4.
Фаминцьін А. Божества древних славян. — М., 1995.
Фаминцьін А Божества древних славян. — СПб., 1995. - С. 157.
Фразеологічний словник української мови. — 1992. — Т. 1. - С. 169.
ХвальсонД. Характеристика семитических народов // Русский вестник. -
1872. - № 2.
Церковно-народньїй месяцеслов на Руси И. П. Калинского. - СПб., 1977.
ЧмьіховН. Истоки язичества Руси. — М., 1989. — С. 320-345.
ЧубинськийП. Мудрість віків. — К., 1995. — Кн. 1.
Шавли Й. Венети: наши давние предки. — М., 2003.
ШапароваН. Краткая знциклопедия славянской мифологии. - М., 2001.
Шапошникова Л. Тайна священной горн Трикутьі // За рубежом. - 1988. -
№35.
Шаян В. Віра Предків наших. — Гамільтон, 1987. — С. 63,98,174,223-229,
240,249,258,259,752,753-754,765,769.
Шаян В. Студії над ведійською думкою. — В кн.: Віра Предків наших, Гамільтон,
1987.-С. 823-877.
Шаян В. Григорій Сковорода лицар — Святої борні. — Лондон—Торонто,
1973.
ШеппингД. Мифн славянского язичества. — М., 1849.
Широцький К Український національний колір //Неділя.—1911. — № 33.—
С.4-5.
Шухевич В. іуцульщина. — Част. 4 Ц Матеріяли до українсько-руської етно-
логії. — Т. 7. — Львів, 1904.
]егху Зігхеїсхук. МіСу, родапіа і меггепіа сіа^пусії зіохуізп. — Рогпап, 1998. —
8.34.
КоІЬег§ О. Огіеіа тсзгузікіе. Віаіопіз-Роіезіе. — ^госіатс — Рогпап. — Т. 52. -
5.135.
221
ЗМІСТ
І розділ
НАМ’ЯТЬ РОДУ
1. МІФОЛОГІЯ СВЯЩЕННОГО
Народний звичай та народна пам’ять........................ З
Міфологічне мислення як спосіб пізнання....................7
Світогляд слов’ян та ідея Вічного Повернення..........-....9
2. СПІЛЬНІ КОРЕНІ АРІЙСЬКОЇ ТА СЛОВ’ЯНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ
Феномен арійської цивілізації-------------------------------------------------------------------12
Ведійська релігійна міфологія-----------------------------—....................................  14
Санскрит і українська віра....................................................................   19
Короткий словник санскритських релігійно-філософських понять....................................21
Короткий словник санскритських релігійно-філософських понять
(на літеру С) *ж..м*..и..и*.м«.*.т«.*.м..*міі...и.*.».*.м..*....ммм...*.....м**н*.м*****.м*»..**»*м.и.>.*...*..м.*. ••••••••••••••••*• 24
3. УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ
Особливості української релігійної міфології_________
Рідні Боги мнннмжннмннннмвнннннмінімнннннмиинмжмінннжннжмж»
Поняття про духовні сили
II розділ
КОЛО СВАРОЖЕ
.... 27
....ЗО
....57
1. КАЛЕНДАР ЯК ЕТНІЧНА ЦІННІСТЬ
З історії календаря • И..ММММ*. •МЮ........М.М......ННМ....М............И...И....М.И...... •	^58
Тиждень — найдавніша календарна одиниця...........................................-.....-..............-....70
Місячний календар..._________-.............................  73
2. ВІДРОДЖЕНИЙ ЧАС
Сонячний календар..................... -.................... 77
Зоряне значення праукраїнського календаря...............„....79
Язичницька концепція Часу..................................  83
3. ПОВЕРНЕННЯ НА КОЛА СВОЇ
Принципи реконструкції етнічного календаря ...............................................„..........  85
Літочислення_________________—_______________________________________________________________................ 87
Свята Кола Сварожого (або як складати язичницький календар)----88
Лунник на 5 років
96

III розділ
ВІД КОЛЯДИ ДО КОЛЯДИ
1. РІЗДВО СОНЦЯ
Святкуємо Сотворення Світу .................................  97
День народження Сонця непереможного---------------------------101
Як засієш, так і вродить..................................   107
222
2. А ВЖЕ ВЕСНА...
Весну діждали — заспівали.....-...........  -........110
Великдень Дажбожий............-.............-........ НЗ
Християни не мають Великодня..........................116
3. ЛІТО КРАСНЕ
Купайло прийде у вінку.-.—......—---------------------119
Перун прогримить дощами________-----------------------123
Спас — Бог земного достатку~__..—---------------------125
4.ОСЕНИНИ
Осенини — жіночі осінні свята.........................128
Творіть Світовиду славу велику!-----------------------132
Мати Слава — українська Покрова-----------------------135
IV розділ
СИМВОЛІКА СВЯЩЕННОГО
1. УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ ТА СВЯЩЕННІ ЗНАКИ
Найдавніші знаки-символи в Україні__________138
Священне значення блакитно-жовтих барв---------------147
Священне значення Тризуба (Трисутгя)-----------------149
“Уся в хрестах, як овечка в реп’яхах”    -------------151
2. ДЕРЕВО ЖИТТЯ
Світове Дерево — космічний універсум------------------156
Дерева та кущі у світогляді та звичаях.- -------------159
Український квітник 172
З.СВЯЩЕННІ СИМВОЛИ В ОБРЯДАХ ТА ЗВИЧАЯХ
“Поклонися Сонцю на істоку/--------------------------177
Хліб в обрядах Кола Сварожого......................  183
Витокове Православ’я: занепад і відродження-—--------197
Священне значення рідних Імен----------------------- 202
ПІСЛЯСЛОВО „______________________________________   211
Додаток
Коло Свароже. Пісня 212
КОЛО СВАРОЖЕ 7517
(2009-2010 роки нового літочислення)214
Язичницькі заповіти .................   —-------------216
Список використаної літератури-------------—----------217
223
імпп ту&сткашіґскря
ПРОБУДЖЕНА ЕНЕЯ
Європа в античну епоху мала назву Енея... Кни-
га розповідає про відродження автентичних язич-
ницьких релігій у багатьох країнах Європи. Автор
показує широкий спектр довго замовчуваних явищ.
Християнство та інші “світові” релігії розгляда-
ються як засоби глобалізації, а відродження рідних
етнорелігійних традицій - як єдина альтернатива і
спосіб самозбереження націй. Книга не закликає до
знищення інакомислячих. Вона відкриває очевидні
факти тоталітарного впливу монотеїстичних релі-
гій на масову свідомість. X.: Див, 2006. - 464 с.
ПРАВОСЛОВ. МОЛИТВИ ДО РІДНИХ БОГІВ
Давнє вчення про Бога-Слово свідчить, що
словесна магія містить потужний енергетичний
запас Сили, яка зберігає націю. Наші предки віри-
ли, що вони - сини й дочки сонячного Дажбога -
володарі світлоносної життєвої енергії. Візантій-
ське християнство, накинуте народові силомиць,
зробило з русичів покірних “рабів божих”, причо-
му рабів чужинського бога! Втративши духовний
зв”язок зі своїм рідним Небом, народ занапастив
свою долю, що вплинуло на весь хід подальшої
його історії. У цій книзі зібрані найстародавніші
молитви до рідних Богів, які допоможуть українцям відновити цей втраче-
ний зв’язок. - Ніжин: “Вид-во “Аспект-Поліграф”, 2009. - 208 с.
УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО
Видання наповнене розширеним колом на-
родознавчих проблем, а також фактами про похо-
дження українського народу, міфологію, пантеон
слов’янських Богів, державну символіку, подані відо-
мості про цілющі рослини і священих тварин тощо.
Книга буде цікавою для всіх, хто любить і шанує рід-
ну минувщину та дбає про майбутнє збереження на-
шого етносу. Київ “Артек” 2006. - 472 с.
224
ВЕЛЕСОВА КНИГА - ВОАХОВНИК
Священна, книга. Слов ян, пам ятка нашої історії та
духовної культури, яка відкриває донині невідомі фак-
ти про світогляд, вірування і звичаї наших пращурів.
Найбільш повне, на сьогоднішній день, наукове тек-
стологічне дослідження, переклад на сучасну українську
мову “дощечок Ізенбека” книги, що була № 1 в списку
забороненої літератури в СРСР. Зі сторінок волхвів-
ської книги читачеві розкривається неосяжна духовна
мудрість, величність та сила наших пращурів. Книга
Велеса змінить не тільки науку історії, але й саму істо-
рію. Офіційне видання Об’єднання Рідновірів України,
о пєзнавчий коментар, публікація архівних матеріалів та оригінальних текстів
і0]^ролюбова, укладання словникат8,5 тис.	що полепиуєвивченнятекспв,
ЮДяХки бібліографія, ілюстрації. - Вінниця: Конгинент-Прим, 2007. -516 с.
П° Тверда обкладинка із художнім тисненням
РІДНА ЧИТАНКА
Ця книга є незамінним супутником усім укра-
їнським малятам, а також їхнім мамам і татам, бо
йдеться в ній про наші давні Рідні первені про
рідні Свята та Рідних Богів, яких славили наші
Прабатьки .продовж багатьох-бататьох^тис™-
Діть під Сонцем. Дерево, щоби рясніло Плодами,
мі бути посадженим у грунт. Ця книга саме є тим
Грунтом, з якого й бере початок історія нашого
Українського Дерева Роду. - Вінниця: Континент-
Прим, 2007. - 64 с. М’яка обкладинка.
І
Набір листівок “Коло Свароже
коло
СВАІКЗЖЕ
226
Шановні руси-українці!
Раді повідомити вас, що в Києві у ТЦ “Квадрат”
на площі Слави відкрилася перша в Україні повноцінна
українська язичницька книгарня Інформаційного Центру
“Сварог” Об’єднання Рідновірів України, в якій можна знайти
великий вибір книг, часописів та дисків з історії, філософії,
культури, економік, літератури, поезії України-Русі, об’єднаних
єдиною ідеєю любові до нашого руського народу,
нашої білої раси та нашої української держави.
Книгарня відчинена щоденно з 10-20 годин
Інформаційний центр “Сварог”
Об’єднання Рідновірів України
Тел. (044) 223-57-47,8 (044) 531-99-71
Ел. пошта: $уагоЬ@5УагоЬ.іп£о
у^у\у.5уаг§а.кіеу.иа
АУ\у\у.5уагоЬ.іп£о
226
Для контакту з автором:
е-таіі: гос!@8¥агоЬ.т£о
Лозко Г.С.
Л72 Коло Свароже : Відроджені традиції. - 3-те вид., виправл. та до-
повн. - Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф” 2009. - 228 с.
І5ВМ 978-966-340-348-9
У книзі відомого народознавця Галини Лозко розповідається про нсперс-
січну значимість народних звичаїв і обрядів, пов’язаних із календарем. Кілька-
разові зміни літочислення впродовж двох тисячоліть зруйнували основи при-
родного астрономічного календаря, за яким жили наші давні Предки. “Народ,
що втратив свій власний календар, блукатиме у тисячоліттях недолі й пітьми.
Лише той, хто пам’ятає, який сьогодні день, здатен відчувати пульс Всесвіту , -
вважає авторка. Галина Лозко вперше в Украні порушила проблему реконструк-
ції дохристиянського календаря Київської Русі. Міфологія власного народу
розглядається авторкою як спосіб пізнання істини, а родова логіка прокладає
шляхи осягнення етнічного ідеалу.
Для широкого кола читачів.	_ г А х.
г	УДК26ІЛ
ББК63.5
227
Науково-публіцистичне видання
ЛОЗКО Галина Сергіївна
КОЛО СВАРОЖЕ
Відроджені традиції
3-тє видання,
виправлене та доповнене
Художній редактор - Урбанський А.П.
Коректор - Урбанська О.І.
Комп’ютерний дизайн і верстка - Пащенко О.В.
Підписано до друку 10.08.2009 р.
Формат 84x108/32. Гарнітура СагатопЗ.
Папір офсетний. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 11,8. Обл.-вид. арк. 15,2.
Тираж 1000 прим. Зам. № 0028.
Видання та друк із оригінал-макетів замовника
у ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єктів видавничої справи,
серія ДК № 3464 від 17.04.2009 р.
16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109 а,
факс: (04631) 3-11-08, тел. (04631) 3-18-03,
е-таіі: а$ре1а@пагісу.сот
ГАЛИНА ЛОЗКО -
народознавець,
засновник і редактор
часопису “Сварог”,
голова Об’єднання
Рідновірів України,
доктор філософських наук,
автор відомих книг,
серед яких “Українське
н а ро дозна вство”,
“Етнологія України”,
“Пробуджена Енея”,
переклад “Велесевої
Книги”, “Правослов” та інші.
•Для древніх забути, який сьогодні день.+
означало втрату ;зв’язку
з космічним отцем — з Богом,
а через нього — й з рідною землею.
зі своїм народом і рідним Звичаєм
Коло Свароже розкриває таємниці
язичницького календаря.
щоб ми не забували, який сьогодні день,
бо, за словами пісні:
<±Хто Коло це знає, той вічно хай живе!»

%